Самостійна робота 1

Глінська Ірина

ІНА-42

Педагогічна взаємодія з учнями молодшого шкільного віку

На сьогоднішній час доволі актуальною є проблема вивчення вікових

особливостей школярів. Це стосується не лише батьків, а й педагогів.

Вивчення даної теми дає можливість порівняти особливості фізичного

розвитку учнів молодшого, середнього та старшого шкільного віку,
дає порівняльний аналіз нервово-психічної і пізнавальної сфер учнів різних
вікових груп і показує їх вплив на організацію навчальної діяльності.

Зі вступом дитини до школи її самосвідомість набуває нового рівня,

проявляється як внутрішня позиція. У молодшому шкільному віці значно
розширюється сфера соціальних контактів дитини, що неминуче впливає на її
первинну Я-концепцію.

Опановуючи новий для себе вид діяльності – навчання, молодші

школярі ще багато часу й енергії віддають грі. У цих видах діяльності
розгортаються їхні стосунки з ровесниками й дорослими, особистісне
психічне життя й психічний розвиток, формуються психічні новоутворення,
завдяки чому діти виходять на новий рівень пізнання світу і самопізнання,
відкривають нові власні можливості та перспективи.

Становлення особистості юного школяра здійснюється під впливом

нових взаємин з дорослими і ровесниками, нових видів діяльності й
спілкування, залучення в систему колективів. У нього розвиваються
елементи соціальних відчуттів, формуються навички суспільної поведінки.
Молодший шкільний вік надає великі можливості для формування
моральних якостей і позитивних рис особистості. Податливість і відома
навіюваність школярів, їхня довірливість, схильність до наслідування,
великий авторитет учителя створюють сприятливі передумови для
формування високоморальної особистості. Основи моральної поведінки
закладаються саме в початковій школі, її роль в процесі соціалізації
особистості надзвичайно велика.

У молодшому шкільному віці закладаються основи таких соціальних

почуттів, як любов до Батьківщини і національна гордість, учні захоплено
ставляться до героїв-патріотів, до сміливих і відважним людям, відбиваючи
свої переживання в іграх, висловлюваннях

Молодший школяр дуже довірливий. Як правило, він безмежно вірить

вчителю, який є для нього незаперечним авторитетом. Тому дуже важливо,
щоб учитель у всіх відношеннях був прикладом для дітей.

Найважливішу роль у цьому процесі відіграє професіоналізм учителя

та навчальна атмосфера, яку вчитель створює на своїх уроках та поза ними.
Усе це тісно пов’язано з характером та стилем взаємовідносин учителя і учня
та їхнім безпосереднім спілкуванням. Тільки мудре, доброзичливе ставлення
першого вчителя сприятиме адаптації учня до нового виду діяльності –
учіння.

Крикливий чи роздратований учитель, що не бажає чи не може себе

стримувати, негативно впливає на психічне самопочуття та працездатність
дітей, викликає в них негативні переживання, стан тривожного очікування,
невпевненості в собі, страх і почуття незахищеності. У такого вчителя діти
залякані, пригнічені, крикливі та грубі у стосунках одне з одним; вони часто
скаржаться на погане самопочуття і настрій, на болі в серці й животі,
головний біль.

Праця, яку виконують діти, має характер самообслуговування,

допомоги дорослим або старшим школярам. Позитивні результати
забезпечуються внаслідок поєднання праці з грою, де максимально
виявляється ініціативність, самодіяльність, змагання самих дітей. Прагнення
молодшого школяра до яскравого і надзвичайного, бажання пізнати
прекрасний і чудесний світ, а також бажання випробувати надзвичайну
рухливість - все це має задовольнятися в розумній грі, яка приносить користь
і задоволення, сприяє розвитку у дітей працелюбства, культури рухів,
навичок колективної діяльності і різнобічної активності.

Найважливіше – вміти налагодити контакт учня з педагогом. Діти повинні

побачити, що вчитель уважний до учня і добре до нього відноситься. Дуже
важливо створити в класі атмосферу дружності і щирого стремління
допомогти товаришу.