Педагогічна взаємодія з учнями молодшого шкільного віку
На сьогоднішній час доволі актуальною є проблема вивчення вікових
особливостей школярів. Це стосується не лише батьків, а й педагогів.
Вивчення даної теми дає можливість порівняти особливості фізичного
розвитку учнів молодшого, середнього та старшого шкільного віку, дає порівняльний аналіз нервово-психічної і пізнавальної сфер учнів різних вікових груп і показує їх вплив на організацію навчальної діяльності.
Зі вступом дитини до школи її самосвідомість набуває нового рівня,
проявляється як внутрішня позиція. У молодшому шкільному віці значно розширюється сфера соціальних контактів дитини, що неминуче впливає на її первинну Я-концепцію.
Опановуючи новий для себе вид діяльності – навчання, молодші
школярі ще багато часу й енергії віддають грі. У цих видах діяльності розгортаються їхні стосунки з ровесниками й дорослими, особистісне психічне життя й психічний розвиток, формуються психічні новоутворення, завдяки чому діти виходять на новий рівень пізнання світу і самопізнання, відкривають нові власні можливості та перспективи.
Становлення особистості юного школяра здійснюється під впливом
нових взаємин з дорослими і ровесниками, нових видів діяльності й спілкування, залучення в систему колективів. У нього розвиваються елементи соціальних відчуттів, формуються навички суспільної поведінки. Молодший шкільний вік надає великі можливості для формування моральних якостей і позитивних рис особистості. Податливість і відома навіюваність школярів, їхня довірливість, схильність до наслідування, великий авторитет учителя створюють сприятливі передумови для формування високоморальної особистості. Основи моральної поведінки закладаються саме в початковій школі, її роль в процесі соціалізації особистості надзвичайно велика.
У молодшому шкільному віці закладаються основи таких соціальних
почуттів, як любов до Батьківщини і національна гордість, учні захоплено ставляться до героїв-патріотів, до сміливих і відважним людям, відбиваючи свої переживання в іграх, висловлюваннях
Молодший школяр дуже довірливий. Як правило, він безмежно вірить
вчителю, який є для нього незаперечним авторитетом. Тому дуже важливо, щоб учитель у всіх відношеннях був прикладом для дітей.
Найважливішу роль у цьому процесі відіграє професіоналізм учителя
та навчальна атмосфера, яку вчитель створює на своїх уроках та поза ними. Усе це тісно пов’язано з характером та стилем взаємовідносин учителя і учня та їхнім безпосереднім спілкуванням. Тільки мудре, доброзичливе ставлення першого вчителя сприятиме адаптації учня до нового виду діяльності – учіння.
Крикливий чи роздратований учитель, що не бажає чи не може себе
стримувати, негативно впливає на психічне самопочуття та працездатність дітей, викликає в них негативні переживання, стан тривожного очікування, невпевненості в собі, страх і почуття незахищеності. У такого вчителя діти залякані, пригнічені, крикливі та грубі у стосунках одне з одним; вони часто скаржаться на погане самопочуття і настрій, на болі в серці й животі, головний біль.
Праця, яку виконують діти, має характер самообслуговування,
допомоги дорослим або старшим школярам. Позитивні результати забезпечуються внаслідок поєднання праці з грою, де максимально виявляється ініціативність, самодіяльність, змагання самих дітей. Прагнення молодшого школяра до яскравого і надзвичайного, бажання пізнати прекрасний і чудесний світ, а також бажання випробувати надзвичайну рухливість - все це має задовольнятися в розумній грі, яка приносить користь і задоволення, сприяє розвитку у дітей працелюбства, культури рухів, навичок колективної діяльності і різнобічної активності.
Найважливіше – вміти налагодити контакт учня з педагогом. Діти повинні
побачити, що вчитель уважний до учня і добре до нього відноситься. Дуже важливо створити в класі атмосферу дружності і щирого стремління допомогти товаришу.