Аналіз твору Мішеля Петручіані «Brazilian like»

Лінк для прослуховування:

https://www.youtube.com/watch?v=RRzXlOxg89Y

Мішеля Петруччіані, який прожив лише 36 років, проте за своє коротке життя встиг
створити відомий індивідуальний стиль, і, будучи європейцем за походженням,
досягти визнання в Америці та в усьому світі.

Цікавими є думки зарубіжних музикознавців щодо подібності виконавського стилю

Мішеля Петруччіані та інших знаменитих піаністів, творчість яких Мішель настільки
ретельно вивчав. З однієї точки зору – подібність француза Петруччіані і його
блискучої техніки з афроамериканцем Оскаром Пітерсоном. Ритмічна наполегливість,
часте використання інтервальних вкраплень у соло, гра в «double time feel» –
безумовно, ці особливості виконавської манери ми можемо зустріти і в Пітерсона, і в
Петруччіані.
Інші спостереження призводять до асоціації з музикою тонкого, ліричного,
внутрішньо драматичного, який володіє винятковим мелодійним даром, білого
американця Білла Еванса.
Але стиль Петруччіані більш «м'язовий», потужний, агресивний та гучний.

Говорячи про зміст творчості Мішеля Петруччіані, можливо, слід було б відмовитися
від будь-яких асоціацій і зосередитися на харизмі цього виконавця, який реалізував її
повною мірою у своїй музиці, істав неймовірно впізнаваним. Його виконавський стиль
з права вважається унікальним.
У творчості Петруччіані реалізувалися різноманітні стильові традиції, він поєднав в
індивідуальній манері впливу різних жанрів музичної культури Франції з найкращими
зразками американського джазу, синтезувавши їх на базі здобутої ним класичної
підготовки.
Ще одним стилістичним пластом, на який спирався композитор та виконавець Мішель
Петруччіані, була бразильська музична традиція, зокрема, боса-нова та самба. Яскраве
місце займає свого роду бразильський "триптих", написаний композитором - "Brazilian
Suite" #1, #2, #3, а також дуже популярна лірико-романтична тема "Brazilian Like".

Композиція «Brazilian Like», що здобула незвичайну популярність, характеризує

зрілий період творчості Петруччіані. П'єса душевна, лірична, нехитра з гармонійного
боку і за ритмічною фактурою нагадує нешвидку самбу. А бразильську музику за її
екзотичність, характерність люблять і багато музикантів, і слухачів. Мелодія п'єси
написана «на розмовну манеру», вона легко запам’ятовується. Гармонічний план п'єси
простий і побудований за принципом гармонізації низхідної лінії басу практично у
всіх частинах. Такий прийом популярний і в джазовій, і в латиноамериканській
(бразильській) музиці, чому є безліч прикладів. Як аргумент перерахуємо кілька
бразильських стандартів: "How Insensitive", "One Note Samba", "Aqua De Beber" Том
Жобім, "O Que Sera" Чіку Барке, "Obsession" Дорі Каюмі.
Імпровізаційна мова Мішеля Петруччіані вказує нам насамперед на витоки джазових
стилів – «бі-боп», свінг, класичний блюз. У конструкціях фраз різних соло Мішель
Петруччіані використовуює типові для бі-бопа патерни, інтонаційні зв'язки – licks.

Найважливіше місце в композиціях та імпровізаціях Мішеля Петруччіані займає

мелодія – її відрізняє своєрідність, лаконічність, пісенність та інтонаційна випуклість.
Мішель будує свої соло насамперед спираючись на розвиток простих «licks»,
невеликих фраз, мотивів, нарощуючи від такту до такту інтонаційну та метро-
ритмічну напругу.

Складність виконання творів цього великого майстра перш за все полягає у

неймовірній техніці та музичній освіченості. Для того, щоб досконало розібрати твір,
виконавцю насамперед варто проаналізувати соло на наявність різноманітних ладів та
їх застосування. Соло композитора дуже насичене, але включає досить базові
обігравання акордів і прості мелодійні лінії. Ліву руку композитор використовує
"невпопад", доповнюючи основний двигун мелодії гармонійними фарбами.

У висновок можу сказати, що Мішель Петруччіані – один з найулюбленіших мною

композиторів та музикантів, творчість якого заслуговує неймовірної поваги.