Аналіз Danny*s Blues

(c) Ennio Morricone

Енніо Моріконе — один з найвідоміших та найвидатніших композиторів сучасності і,

безумовно, найвідоміший у світі композитор кіно. За свою довгу і плідну кар'єру він
написав музику до більш ніж 400 фільмів і телесеріалів, знятих
в Італії, Іспанії, Франції, Німеччині, Росії та США. Морріконе зізнався, що сам точно
не пам'ятає, скільки саундтреків він створив, але виходить, що писав у середньому по
одному на місяць.
Музичний смак Енніо Морріконе дуже складно описати точно. Його аранжування
завжди були дуже різними, в них можна почути і класику, і джаз, і італійський
фольклор, і авангард, і навіть рок-н-рол. Морріконе любив використовувати різні
інструменти, від губних гармошок і ріжків до електрогітар, але його фірмовий
стиль — це використання жіночого голосу як інструменту, який відтіняється
соковитим оркеструванням.
Всупереч поширеній думці, Морріконе створював не тільки саундтреки, він писав
і камерну інструментальну музику, з якою у 1985 році навіть здійснив тур Європою,
особисто диригуючи оркестром на концертах.
Енніо Морріконе підкорив слухачів не тільки ганою музикою, але і її простотою. Тому
твори цього композитора можна спокійно брати студентам 1к коледжу, або у старших
класах музичної школи. Для знайомства з джазовою музикою — це ідеальний
приклад.
Твір «Danny*s Blues» є саундтреком до фільму «Легенда про піаніста». До речі, значну
частину музики до цього фільму написав сам Морріконе.
В першу чергу розглянемо текст. Зразу видно помітку про пульсацію (триольна, або
свінг), повільний темп. Завдяки темпу, студенту буде легше відчути цю триольну
«свінгову» пульсацію.
Форма твору - класичний приклад стандартного імпровізаційного блюзу. Саме такі
твори грали для багатіїв на лайнерах та у зонах відпочинку у ХХст.
А - тема на блюзову гармонію з прохідними акордами;
В - власне імпровізація;
С - видозмінена тема на коду.
Coda - класичний приклад завершення твору, так звана «Вертушка» або повтор певних
оборотів чи гармоній. Зазвичай у кодах 3 рази повторюється останні 2 або 4 такти
теми. В даному випадку, повторюється один с невеликим доповненням.

З важких моментів в цьому твори є, звісно, секстолі та септолі, які автор, судячи з
усього, просто обожнює. Проаналізувавши весь його альбом («The legend of 1900»)
помітно, що саме такі ритмічні структури використовує композитор для своїх
імпровізацій або мелодійного розвитку. Тому, якщо будуть виникати труднощі з
вивченням - треба займатися координацією рук. Хоча в порівнянні з першим аналізом,
який я Вам надсилала, тут ситуація трохи простіше.
Другий момент - це наявність широкої долоні. По-перше, у лівій руці автор
використовує децими, які взяти не кожному під силу, по-друге, майже вся тема на
коду в октавному варіанті. Тому слід продумати стратегію гри під час вивчення твору.
Або розтягувати руку і брати те, що задумав автор, або відкоригувати написане, щоб
було зручно виконувати.
Енніо Морріконе дуже гарно провів басову лінію у лівій руці. Акомпанемент не тільки
класичний бас-акорд. Автор додав мелодійні, ніби басові або контрабасні вставки, що
дуже добре вплине на слух виконавця. Бо бас треба слухати, а не завжди є така
можливість.
Аплікатура, як завжди, відсутня. Тому педагогу треба буде пропрацювати цей момент.

Енніо Морріконе є дворазовим лауреатом премії Оскар, триразовим лауреатом

Золотого глобусу, шестиразовим лауреатом премії BAFTA та ін. І недаремно: його
музика була сильніша за слова, а мелодії виходили за межі кінокартин, до яких були
написані. Тому він однозначно вартий уваги початкового джазового піаніста і не
тільки.