Мисько Дмитро 2 хор нар дух

Всесвітня історія 13

1Тоталітаризм — це всезагальний контроль держави над усіма суспільно важливими аспектами

життя громадян, включаючи їх спосіб мислення. Тоталітаризм — це режим особистої несвободи,
коли політика, економіка, духовна сфера життя — все підпорядковано державі. Звідси —
командно-адміністративна система, монополія на владу й істину, насильство та репресії проти тих,
хто крокує не в ногу. Фундаментом тоталітаризму, його базою стало цілковите одержавлення
основних знарядь та засобів виробництва, відчуження працівника від власності, перетворення
його на придаток системи, націоналізація свідомості.

Всесилля партократичної держави з'явилося тоді, коли компартії, знищивши приватну власність,
оволоділи всім національним багатством.

Найхарактерніші ознаки тоталітаризму: державна власність на знаряддя та засоби виробництва,

централізована планова економіка, панування розподільчих принципів над вартісними,
однопартійна система, в основі якої «єдино вірне вчення», відсутність поділу влади і правової
держави, псевдопредставницька система, що насправді є механізмом само призначення партійно-
державної номенклатури на всі посади державної влади й управління зверху донизу, підміна
соціальної справедливості лозунгами соціальної рівності, демагогічна пропаганда диктатури
робітничого класу, який насправді поставлений у жалюгідне та безправне становище, панування
класових пріоритетів у зовнішній політиці. Усі ці ознаки виявилися і діяли упродовж більш як
сорокарічної історії тоталітаризму в країнах народної демократії

2Наслідком кривавих подій у Будапешті була масова еміграція угорців і втрата престижу
Радянського Союзу серед інтелектуалів Заходу, чимало з яких вийшли з комуністичних партій своїх
країн, вражені наочним прикладом російського імперіалізму у його «радянській», «комуністичній»
формі. У сучасній Угорщині день, коли розпочалася революція, 23 жовтня, став державним святом.

3.За офіційною радянською версією — для ліквідації загрози виходу ЧССР з «соціалістичного
табору» та військового союзу з СРСР.

4.Причини розпаду Югославії поділяють на економічні, політичні, національні, соціальні і релігійні.

Економічні:

Економічна криза. На кінець 1985 р. Безробіття становило 15 %, інфляція — 100 % (у 1989 — 3 000
%), зовнішній борг досяг 19 млрд дол. США (1989 — 21 млрд дол.). На його обслуговування йшло
до 40 % усіх валютних доходів держави. Крім того близько 1 млн громадян постійно виїжджали на
заробітки в Італію, Німеччину, Австрію.

Політичні:

Після смерті незмінного керманича Тіто заповідане ним колективне керівництво країни виявилося
неспроможним виробити дієву модель управління. Зміцнювалися республіканські партійно-
бюрократичні еліти, які прагнули якомога менше залежати від центру. Криза СКЮ.

Національні:
Давні національні розбіжності між народами, що складали Югославію, великосербський шовінізм,
історична пам'ять про численні вбивства сербів хорватськими усташами в роки Другої світової
війни і репресії та масові вбивства хорватів і словенців переможцями-комуністами (переважно
сербами за національністю) — після війни; зазіхання албанців на всю територію Косово, яке у добу
Середньовіччя було осереддям сербської держави.

Соціальні:

Нерівномірність розвитку різних частин держави. Найвищий рівень життя був у Словенії,
найнижчий — у БіГ і Македонії. Значне соціальне розшарування населення. Помітний прошарок
безробітних. Падіння життєвого рівня населення в результаті кризи другої половини 80-х років.

Релігійні:

Словенці, хорвати, угорці — католики; серби, чорногорці, частина македонців, частина албанців —
православні; боснійці, частина албанців — мусульмани. Між цими релігійними громадами
існували давні суперечності, непорозуміння і взаємні образи

6.Опозиція домагалась легальних умов для подальшого наступу проти наявного політичного
устрою і проведення змін. М. Горбачов і перебудова в СРСР стали поштовхом до революцій 1989 р.
Зміни в СРСР сприяли посиленню реформістського крила компартій та дискредитації
консервативного неосталінсь-кого керівництва ними.