Сб Дрига 13.09.2016

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА ім. А. Ю. КРИМСЬКОГО
ЗАГРОЖЕНІ МОВИ.
КРИМСЬКОТАТАРСЬКА
ТА ІНШІ ТЮРКСЬКІ МОВИ
В УКРАЇНІ
Київ 2016
ББК: 81.2Тюрк.
УДК: 811.512.19(477):08
З 14
Друкується за рішенням вченої ради

Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України
(протокол № 3 від 19.04.2016)
Редакційна колегія:
О. В. Богомолов, І. М. Дрига, О. С. Мавріна,
Д. А. Радівілов, Н. С. Сейтягʼяєв,
О. О. Хамрай, Г. М. Яворська
З 14 Загрожені мови. Кримськотатарська та інші тюркські мови в Украї-

ні : збірник наукових праць / НАН України, Інститут сходознавства
ім. А. Ю. Кримського НАН України. – Київ, 2016. – 344 с.
ISBN 978-966-02-8003-8
У збірнику представлені праці, підготовлені за результатами між-

народної конференції “Загрожені мови: кримськотатарська та інші тюрк-
ські мови в Україні” (Київ, 26–27 вересня 2014 р.). Видання становить
першу в Україні спробу предметного звернення до проблематики загро-
жених мов взагалі і ситуації з тюркськими мовами в Україні зокрема.
Розглянуто загальні питання дослідження загрожених мов в Україні та
світі, а також ширший контекст функціонування мов, що перебувають
під загрозою, в умовах багатомовних ситуацій. Головну увагу приділе-
но питанням вивчення й опису тюркських мов в Україні (кримськота-
тарської, караїмської, кримчацької, урумської, гагаузької, мови турків-
месхетинців) та окремим заходам з їхньої підтримки і збереження.
Для лінгвістів, тюркологів, представників суміжних соціальних
і гуманітарних дисциплін, а також фахівців у галузі мовної політики,
мовних законодавців, усіх, хто цікавиться проблемами мовної дійсності
в Україні.
ББК: 81.2Тюрк.
Видання здійснено за підтримки

Міжнародного фонду “Відродження”
© Інститут сходознавства
ISBN 978-966-02-8003-8 ім. А. Ю. Кримського НАН України, 2016
ЗМІСТ
ВСТУП
Галина Яворська
Загрожені мови на ураженій мапі .................................................. 5
Розділ 1. Загрожені мови в мультилінгвальних ситуаціях

Ірина Дрига
Загрожені тюркські мови в Україні та у світі ............................. 17
Camiel Hamans
A Brussels perspective on language (including a few remarks
on minority languages in Ukraine) .................................................. 28
Paul Bilbao-Sarria
Social movement and minoritised language normalization ............ 66
Загрожені мови: соціолінгвістичний
та метафоричний аспекти ............................................................. 74
Богдан Ажнюк
Мовні права загрожених мов: діахронічна проекція .................. 86
Mehmet Ölmez
Çin tuvacası ve çin tuvacası üzerine çalışmalar ........................... 93
Sonel Bosnalı
Temas (değinim) durumundaki azınlık dillerinin sürdürümü ........ 106
Розділ 2. Тюркські мови в Україні: структура,

функціонування, історія, документація
Нарие Сейдаметова
Активные процессы в лексике крымскотатарского языка ....... 119
Ленара Кубединова, Радован Гарабик
Корпус крымскотатарской Википедии ...................................... 130
Akhtem Mazinov
Dialectal system of the crimean tatar language.
Problems of description and structural segmentation .................... 137
Emine Ganiyeva
XIX–XX. yy.’da kirim tatar sözlükleri ........................................ 145
3
Нариман Сейтягьяев
Проблемы перехода на латинскую графику
у крымских татар в начале 1990-х гг. – конце 2013 г. ............... 155
Yavuz Selim Yıldız
Is Crimean Tatar language disappearing? ...................................... 173
Людмила Рустемова
Метафорические образы в поэтическом мире
Бекира Чобан-заде ....................................................................... 194
Олег Рустемов
Структурные и жанровые особенности
бахчисарайских сиджилей XVII–XVIII вв. ............................... 207
Ольга Максименко
Караимы Галича и юго-западный диалект
караимского языка ....................................................................... 220
Наталя Кропотова
Підручники караїмської мови (кримський діалект).
Сучасний стан .............................................................................. 228
Оксана Тищенко-Монастирська
Караїмська меджума з Бахчисарайського палацу ..................... 239
Лінгвістичні записи останнього носія кримчацької мови ....... 255
Олександр Рибалко
Мистецькі і культурні заходи як один із засобів
сприяння збереженню загрожених мов
(на прикладі урумської мови) ..................................................... 264
İrfan Ünver Nasrattinoğlu
Gagauz Türkleri üzerine düşünceler .............................................. 270
Tudora Arnaut
Ukrayna gagauzları arasında ana dilin gelişmesi .......................... 279
Ірина Покровська
Турки-месхетинці в Україні: мовне питання ............................ 292
Minara Aliyeva
Vanishing meskhetian turkish ...................................................... 297
Резюме ..................................................................................... 302
ДАНІ ПРО АВТОРІВ ................................................................ 341
4
Вступ
Загрожені мови на ураженій мапі

Пропонований читачеві том містить матеріали Міжнародної
конференції “Загрожені мови: кримськотатарська та інші тюрк-
ські мови в Україні”, що відбулася в Києві 26–27 вересня
2014 р. Конференція, організована Інститутом сходознавства
ім. А. Ю. Кримського НАН України, стала першою в Україні
спробою предметного й зосередженого звернення до проблема-
тики загрожених мов взагалі і ситуації з тюркськими мовами в
Україні зокрема1.
Відмітною рисою конференції стало те, що вона відбулася
після початку російської агресії проти України – анексії Криму
та в розпал кривавих воєнних дій на Донбасі (хоча ідея прове-
дення конференції виникла раніше). Драматичні події сьогодення
резонансом підсилюють трагічні події історії народів-носіїв
тюркських мов.
Російська агресія призвела не тільки до порушення суверені-
тету і політичних кордонів нашої держави. Лінгвістична мапа
України також була драстично порушена, і в зоні найбільших її
ушкоджень перебувають загрожені мови. Більшість із них опини-
лися або на окупованій території (Крим), або на території, при-
леглій до зони бойових дій (у Приазов’ї). Загальна мовна ситуа-
ція в країні також суттєво змінилася, починаючи від показників
1
За даними інтерактивного Атласу мов світу, що перебувають під
загрозою (ЮНЕСКО), в Україні загроженими є всі тюркські мови на її
території: кримськотатарська, гагаузька, урумська, ногайська (крим-
ська), караїмська. В українській тюркології цей перелік є дещо іншим:
ногайська (кримська) розглядається як діалект кримськотатарської і до
списку не входить, натомість до нього включено кримчацьку мову.
5
демографічної потужності державної та інших мов2 і завершую-
чи змінами моделей мовної лояльності, сферою настанов щодо
мов тощо. Наслідки цього ще доведеться оцінювати й так чи
інакше долати; представлені у книзі матеріали, сподіваємося,
зможуть колись прислужитися й цьому завданню.
Загроженими вважають мови, які рано чи пізно ризикують
зникнути, включно з тими, що перебувають на останній межі
свого існування. Ця проблема протягом двох-трьох останніх деся-
тиліть привертає у світі широку увагу, а питаннями збереження
та ревіталізаціїї загрожених мов переймаються мовні законодав-
ці, політичні діячі, громадські активісти, освітяни тощо. Процес
зникнення мов є настільки масштабним, що потребує “комплек-
сних зусиль науковців, журналістів, політиків, фандрайзерів, ху-
дожників і артистів”3. Для проблематики загрожених мов узагалі
і тюркських мов в Україні зокрема надзвичайно важливим є ет-
ноісторичний контекст, історична пам’ять про трагічні події. Це
далі розширює коло дослідників і збільшує кількість бажаних
ракурсів розгляду проблеми.
На сьогодні серед фахівців загалом панує згода щодо потреби
збереження та підтримки загрожених мов як цінного складника
культурного спадку, однак конкретна мовнопланувальна, законо-
давча та освітня практика, навіть поза історичними потрясіння-
ми, у відносно стабільних ситуаціях, постійно стикається з тими
або іншими труднощами.
Суспільні сподівання на швидко помітний і безумовний ефект
мовного законодавства часто не справджуються, на перешкоді
2
Демографічна потужність – кількість населення, що говорить пев-
ною мовою, у процентному співвідношенні до носіїв інших мов. У за-
гальному вигляді визначається за даними відповідей на “мовні питання”
під час перепису. В Україні останній перепис населення відбувся 2001 р.
Сучасні зміни показників демографічної потужності мов після 2014 р.
внаслідок тимчасової окупації частини території України та внутрішніх
міграцій залишаються невизначеними. Цей факт значно обмежує мож-
ливості оцінки кількісних та якісних показників мовної ситуації в Украї-
ні і, відповідно, розробки заходів у галузі мовного планування.
3
Crystal D. Language Death. – Cambridge: Cambridge University Press,
2000, p. іх.
6
стають культурні, демографічні, політичні, а також соціо- та пси-
холінгвістичні чинники. Серед останніх, зокрема, – складна та
інерційна природа мовної здатності, що забезпечує володіння
мовою. Зміни мовних практик, що є (в більшості випадків) необ-
хідною складовою частиною програм підтримки та відновлення
загрожених мов, вимагають зусиль у подоланні мовного автома-
тизму та потребують часу. Принциповий характер має й конфлікт
між прагматичною вимогою успішної комунікації (з тенденцією
до пошуку єдиної спільної мови)4 і ціннісною вимогою збережен-
ня та підтримки мовного розмаїття.
Проблема збереження загрожених мов щільно пов’язана з
проблемою мультилінгвізму і конкретними типами мовних ситуа-
цій, де загрожені міноритарні мови постають у складних зв’язках
з тією або іншою домінатною мовою. Таким чином, дослідження
загрожених мов має експліцитно враховувати ширші контексти,
насамперед контекст мовної ситуації та її специфіку.
Наявність міноритарних мов принципово заперечує будь-яку
ідеологізовану “боротьбу з двомовністю” і відстоювання моно-
лінгвізму як бажаного ідеалу – адже носії міноритарних мов за
визначенням є білінгвами, бо володіють, крім своєї першої рідної,
домінатною другою мовою. Слід враховувати також історію та
особливості мовної політики у випадку кожної з міноритарних
мов. Для мов на території України та в інших пострадянських
країнах такі особливості значною мірою зумовлені мовною полі-
тикою періоду СРСР та відштовхуванням від неї5.
У випадку України відмітною рисою сучасної мовної ситуації
є процес поступової заміни домінантної другої мови з російської
на українську, яка від 1989 р. має статус державної. Ця заміна
мала б зрештою привести до заміни типу білінгвізму для носіїв
міноритарних мов на території України. Тобто успадкований від
радянського періоду так званий “національно-російський” тип
4
Напр., англійська мова як глобальна.
5
Пор.: Verschik Anna. Contacts of Russian in the post-Soviet space
(special issue of the International Journal of Bilingualism, in press); Явор-
ська Г. М. Специфіка мовної лояльності на пострадянському просторі
(приклад Молдови) // Мовознавство. – № 5. – 2013. – C. 49–55.
7
двомовності з російською як “мовою міжнаціонального спілку-
вання” (яка дорівнює “домінантній другій мові” в термінах сучас-
ної соціолінгвістики) мав би поступитися місцем іншій моделі,
де роль домінантної другої мови виконувала б українська.
На жаль, в українській мовній політиці ця проблема не усві-
домлена, в ній превалює бінарне протиставлення функцій україн-
ської та російської мов. Натомість багатомовна реальність, проб-
леми загрожених міноритарних мов фактично випадають з поля
зору мовних політиків і законодавців. Загальна ж концепція,
представлена в ратифікованій Україною Європейській хартії ре-
гіональних або міноритарних мов6, аж ніяк не передбачає де-
тального врахування соціолінгвістичної специфіки конкретних
мовних ситуацій. Крім того, виведення мов мігрантів за межі дії
Хартії, виправдане з правового погляду, є недоцільним з погляду
соціолінгвістики. Тому на конференції із загрожених мов у Києві
були представлені розвідки щодо мови турків-месхетинців, яка є
(або була донедавна) одним із невеличких складників українсько-
го мовного ландшафту.
Спроби розв’язання проблеми підтримки та збереження тюрк-
ських міноритарних мов в Україні досі відбуваються без належ-
ного врахування реалій мовної ситуації, насамперед характеру
їхнього співвідношення з домінатною мовою, якою за інерцією в
більшості випадків залишається російська. Сформулювати на-
лежним чином цю проблему мають перш за все лінгвісти. Впро-
вадження та оцінка конкретних мовнопланувальних заходів щодо
мов під загрозою також мають здійснюватися за їхньою актив-
ною участю.
Мовознавці виявляють особливий інтерес до загрожених мов
як у плані вивчення їхньої структури, так і в дослідженні їхнього
функціонування, специфіки мовних контактів і мовних змін, ви-
значення можливостей підтримки та розвитку міноритарних мов
у конкретних мультилінгвальних ситуаціях. Саме такі фахівці –
тюркологи, спеціалісти з соціолінгвістики та мовного планування,
З тюркських мов України до сфери дії Хартії включено гагаузьку і
6
кримськотатарську. Докладніше про Хартію див. у статті Каміла Ха-

манса в цьому томі.
8
лексикологи, історики мови, дослідники мовних контактів – взя-
ли участь у конференції в Києві. Серед учасників були також ті,
хто активно займається практичними заходами зі збереження за-
грожених мов. І хоча до комплексного аналізу проблеми ще дале-
ко, однак певні кроки в цьому напрямі зроблено.
Деякі тексти авторів збірника, як побачить читач, позначені
певною заангажованістю, впливом поширених мовних ідеологій.
Це становить характерну рису суспільної рефлексії на теми збе-
реження й відновлення загрожених мов.
Збірник матеріалів конференції містить два розділи. У першо-
му йдеться про загальні питання дослідження загрожених мов в
Україні та у світі, про ширший контекст функціонування мов,
що перебувають під загрозою, в умовах різних багатомовних си-
туацій. Другий розділ присвячено конкретним питанням опису
тюркських мов в Україні та окремим заходам з їхньої підтримки
і збереження.
Нижче подаємо докладніші відомості про зміст матеріалів
збірника, розглянуті проблеми та використані підходи, щоб чи-
тач міг легше зорієнтуватися в цьому багатомовному та різно-
плановому виданні.
Розділ перший відкриває стаття Ірини Дриги про загрожені
тюркські мови в Україні та у світі. Українська ситуація одразу
постає зануреною в широкий історичний та географічний кон-
текст. На тлі надзвичайного світового розмаїття станів та статусів
тюркських мов, що перебувають під загрозою в ролі міноритар-
них, становище тюркських мов в Україні постає в новому світлі,
а значне варіювання ступенів їхньої загроженості (від помірно
загроженої гагаузької до зниклої караїмської ) виявляється регу-
лярністю, а не відхиленням від норми.
Розгляд проблеми загрожених мов у широкій перспективі,
але зі зміною ракурсу, подано далі у статті Каміла Хаманса, при-
свяченій принципам мовного регулювання в сучасній Європі.
Окрему увагу автор приділив принципам регулювання мовного
вжитку в структурах ЄС та аналізові документа Ради Європи –
Європейської хартії регіональних або міноритарних мов. Знайом-
ство з цією статтею буде корисне також політикам і громадським
9
діячам, що охоче покликаються на “європейську практику”, –
вони мають шанс дізнатися, що це не просто риторичний при-
йом, за нею стоїть складна й неоднозначна багатомовна та
полікультурна реальність, для врегулювання якої простих рецеп-
тів не існує. Варто звернути увагу й на аналіз дискусій у ЄС
щодо ролі англійської мови – в цих дискусіях випливає на по-
верхню суперечність між вимогою ефективності комунікації і
дотриманням мовних прав громадян.
Тему збереження загрожених мов у Європі продовжує розвід-
ка, присвячена баскській мові. Її автор, лінгвіст і громадський ак-
тивіст Пауль Більбао-Сарріа, обстоює тезу про те, що головними
опорами у процесі ревіталізації мови мають бути адекватне за-
конодавство, мовне планування, економічні ресурси і – найваж-
ливіше – суспільна підтримка, яка, зрештою, забезпечує успіх
процесу. Спираючись на чималий власний практичний досвід,
автор упевнено твердить: “Мову можна відродити, коли є спіль-
нота, яка це підтримує”.
Ще дві статті першого розділу присвячені теоретичним пи-
танням аналізу загрожених мов в Україні. У статті Галини Явор-
ської проаналізовано соціолінгвістичні критерії для визначення
загрожених мов та підкреслено значення чинника механізму пе-
редачі мови між поколіннями. У ній ідеться також про контек-
стуальну ідеологічну залежність терміна “загрожені мови” та
його здатність наповнюватися відмінним змістом у різних мов-
них ситуаціях. Авторка виявляє зв’язок семантики цього терміна
з двома метафоричними концептуальними схемами – екологіч-
ною (аналогія з охороною та збереженням біологічних видів, по-
шуки рівноваги) і безпековою (загроза насильницького деструк-
тивного знищення і боротьба з нею) – та ілюструє цю тезу
даними мовних дискусій в Україні.
Богдан Ажнюк розглядає одне з ключових для багатомовних
ситуацій поняття “мовних прав” і наочно демонструє труднощі,
що виникають під час проекції законодавчих концептів на соціо-
лінгвістичну площину.
Розділ завершується двома статтями, які знов повертають чи-
тача до тюркського матеріалу. Мехмед Ольмез присвячує свою
10
розробку станові дослідження тувинської мови в Китаї. Автор
спирається на власний досвід у документуванні та ревіталізації
цієї мови, особливо важливої з огляду на високий ступінь збере-
ження питомої тюркської лексики.
Сонель Боснали досліджує теоретичні аспекти проблеми мов-
них контактів та мовних змін у міноритарних мовах залежно
від різних типів мовних ситуацій. Наводячи приклади функціо-
нування турецької мови в Ірані, автор робить висновок, що най-
більш сприятливою для збереження міноритарної мови є мовна
ситуація диглосії з чітким функціональним розподілом функцій
співвідносних міноритарних та домінантної мови, що використо-
вується як друга.
Як бачимо, диглосію не завжди вважають негативним яви-
щем, як це трапляється в українському контексті. Саме по собі
віднесення мови до “вищого” та “нижчого” різновидів не обо-
в’язково корелює з позитивними та негативними оцінками, про-
тиставленням “добре – погано”. Як показує досвід функціону-
вання загрожених міноритарних мов, саме “низькі” диглосійні
різновиди, вживання мови в колі сім’ї забезпечують механізм пе-
редачі мови між поколіннями і є гарантією мовної стійкості.
Другий розділ книги присвячений структурним та функціо-
нальним особливостям тюркських мов в Україні, описові деяких
художніх текстів та історичних пам’яток, а також проблемам до-
кументації мов на межі зникнення. Окрему увагу в цьому розділі
приділено освітнім та мистецько-артистичним заходам збережен-
ня тюркських мов. Статті згруповано за мовами, що є предметом
дослідження (з частковим урахуванням географічного фактора), –
отже, маємо умовні кримськотатарський, караїмський, кримчаць-
кий, урумський, гагаузький та присвячений мові турків-месхе-
тинців підрозділи.
На початку йдуть кілька статей з аналізом матеріалу крим-
ськотатарської мови. Проблеми її сучасного стану та статусу
розглянуто у статті Наріє Сейдаметової з детальним описом та
аналізом активних процесів у лексиці кримськотатарської мови,
а також у цікавій розвідці Ленари Кубедінової та Радована Ґара-
біка “Корпус Вікіпедії кримськотатарською мовою”. В останній
11
йдеться про поширення функціонування кримськотатарської
мови на нові комунікативно-суспільні сфери і водночас зафіксо-
вано важливий крок у розвитку новітніх корпусних технологій.
Діалектне членування кримськотатарської мови та проблеми його
опису розглядає Ахтем Мазінов.
До теми, особливо важливої для підтримки загрожених мов, а
саме до процесів нормалізації та кодифікації кримськотатарської
мови, звертаються Еміне Ґанієва у своєму оглядові історії крим-
ськотатарської лексикографії ХІХ–ХХ століть, перерваної депор-
тацією, та Наріман Сейтяг’яєв, який аналізує проблеми нового
етапу переходу на латинську графіку, від початку 90-х до 2013 р.
Російська окупація півострова 2014 р. очікувано призводить до
переривання цього насиченого ідеологічними та символічними
смислами процесу. На думку автора, нинішня ситуація має бути
використана науковцями як додатковий час для поглибленого
осмислення перебігу та результатів зупиненого процесу латині-
зації. Можливо, це й так, але для інших сфер, як-от освіта, медіа
та книговидавнича практика, такі повороти, на наш погляд, не
несуть нічого позитивного, не кажучи вже про шкоду, якої це пе-
реривання завдає кримськотатарській ідентичності.
Цю важку тему продовжує Явуз Селім Їлдиз у статті під по-
лемічною назвою “Is Crimean Tatar language disappearing?”, що
містить одну з перших спроб оцінки перспектив розвитку крим-
ськотатарської мови після 2014 р. Перспективи автор оцінює
песимістично, він наводить страшні приклади порушень прав
людини, спрямованих проти представників кримськотатарсько-
го народу (кількість наразі лише збільшується), і робить висно-
вок, що становище кримськотатарської мови дедалі більше
погіршується.
Для збереження та підтримки загрожених мов суттєвою є
проблема вивчення текстів, написаних цими мовами, – як худож-
ніх авторських творів, так само й різножанрових історичних па-
м’яток. У кримськотатарському підрозділі нашої книжки маємо
два таких стилістичних дослідження. Людмила Рустемова пропо-
нує аналіз метафорики творів кримськотатарського поета ХХ ст.
Бекіра Чобан-заде на тлі його ідеологічних та естетичних наста-
12
нов. Кардинально відмінні за жанром тексти з іншого історич-
ного періоду аналізує у своїй праці Олег Рустемов. Його статтю
присвячено описові стильових особливостей і структури запи-
сів різних жанрів з реєстрів бахчисарайських сіджілів XVII–
XVIII ст., які відбивають особливості вживання кримськотатар-
ської мови періоду Кримського ханства в юридичній сфері. Ці
дві статті поєднують не лише прізвища авторів та загальна спря-
мованість на стильовий аналіз писемних текстів – їх пов’язує
також ім’я Бекіра Чобан-заде, що був не тільки поетом, а й
вченим-тюркологом і зробив значний внесок до історії дослі-
дження бахчисарайських сіджілів. Цей останній момент для на-
шої книжки напрочуд важливий – і як красива напівхудожня
деталь, і як ледь помітний, але цілком реальний знак спадковості
кримськотатарського дискурсу, показник збережених механізмів
передачі традиції.
Серед загрожених тюркських мов окреме місце належить ка-
раїмській, яка, за даними Атласу ЮНЕСКО, має в Україні статус
зниклої (extinct). З лінгвістичного погляду має значення, що
караїмська мова існувала та залишково існує в Україні у двох
діалектно відмінних та історично й територіально віддалених
різновидах. Відповідно збірник містить дві статті, присвячені
цим різновидам, з двома відмінними підходами: загальним
оглядово-історичним і прикладним освітньо-методичним. Стаття
Ольги Максименко подає оглядову характеристику історичних
версій походження караїмів, зокрема караїмів Галича, описує
особливості їхнього життя в Австро-Угорщині, а в міжвоєнний
період ХХ ст. – в Польщі, а також зупиняється на остаточному
занепаді галицької караїмської общини в повоєнний період у
складі СССР. Стаття містить деякі загальні відомості про
галицько-волинський (південно-західний) діалект караїмської
мови. На відміну від кваліфікації в Атласі ЮНЕСКО, авторка
називає караїмську мову не “зниклою”, а “критично загроженою”.
У тексті Наталі Кропотової предметом розгляду є кримський
діалект караїмської мови. Стаття має сфокусовано-прикладний
характер, авторку цікавить проблема викладання караїмської
мови і підручників для цього. Подано дані про історію таких
13
підручників, починаючи з перших спроб кінця ХІХ – початку
ХХ ст. Сучасний досвід укладання підручників та посібників
ґрунтується на наукових описах структури кримського діалекту
караїмської мови. Водночас спроби ревіталізації караїмської
мови в Криму надихаються позитивним досвідом школи караїм-
ської мови в Литві. Авторка статті, однак, вважає, що навчання
караїмської мови в Україні має базуватися на вивченні кримсько-
го діалекту, і подає докладне методологічне й методичне обґрун-
тування засад навчального процесу.
Завершує підрозділ стаття Оксани Тищенко-Монастирської з
аналізом лінгвістичних особливостей рукопису караїмської ме-
джуми з Бахчисарайського палацу. Ретельний аналіз мови ману-
скрипту приводить авторку до висновку, що аналізована меджума
“репрезентує переважно огузьку основу з елементами розмовних
форм кримського діалектного ареалу, в яких виразно оприяв-
нюються фонологічні, лексичні і граматичні риси, характерні
кримськотатарській мові та кримському діалекту караїмської
мови”. На жаль, виконання проекту з підготовки до публікації
караїмської колекції манускриптів, у межах якого здійснене це до-
слідження, було перерване внаслідок російської окупації Криму.
Продовжує виклад у збірнику кримчацький підрозділ, до якого
увійшла тільки одна стаття. Це праця Ірини Дриги “Лінгвістичні
записи останнього носія кримчацької мови” – єдина у збірнику і
за підходом (у статті продемонстровано міжнародну техніку лінг-
вістичної документації мов, що зникають), і за предметом опису
(кримчацька мова). Якщо ж зважити, що йдеться про останнього
носія цієї мови, яка навіть не потрапила до переліку в Атласі
ЮНЕСКО, то унікальний характер даних, отриманих дослідни-
цею, набуває хоча й сумної, але безперечної й закінченої довер-
шеності.
Однією статтею представлена й урумська мова. Ситуація тут
також є в певному сенсі одиничною. Кількість носіїв урумської
мови та ступінь функціональної поширеності давали підстави
вважати її, нарівні з гагаузькою, “виразно загроженою”, однак
після 2014 р. ситуація змінюється в негативний бік. Носії урум-
ської мови в умовах російської агресії на Донбасі опинилися у
14
прифронтовій зоні, а місто Маріуполь піддавалося обстрілам з
людськими жертвами. Тому описані у статті Олександра Рибал-
ка “Мистецькі і культурні заходи як один із засобів сприяння
збереженню загрожених мов (на прикладі урумської мови)” на-
разі мають вигляд справді унікальної спроби, бо шансів на по-
вторення таких заходів, цікавих та ефективних, у новій ситуації
мало.
Гагаузька частина збірника представлена двома розвідками,
які досить докладно висвітлюють проблеми гагаузів, питання
збереження гагаузької мови. Роздуми про гагаузів Ірфана Унвера
Насраттіноглу містять загальні демографічні й соціолінгвістичні
дані та спробу назвати головні проблеми з вивченням та вжи-
ванням гагаузької мови в Україні і в сусідній Молдові. Стаття
Федори Арнаут продовжує тему, деталізуючи проблеми вивчення
гагаузької мови як рідної в середній школі та торкаючись викла-
дання гагаузької в Україні на університетському рівні. Авторка
аналізує навчальну літературу та навчальні програми, а також за-
конодавчі акти щодо використання латинської графіки в писемній
гагаузькій мові. Показово, що в обох статтях процес латинізації
розглянуто як позитивний, а зволікання у впровадженні латини-
ці – як перешкоду на шляху розвитку гагаузької мови.
На завершення збірника подано два матеріали з аналізом
проблем, пов’язаних з турками-месхетинцями та їхньою мовою.
У статті Ірини Покровської розглянуто питання мовної освіти
турків-месхетинців в Україні, наведено дані про спроби забезпе-
чення їхніх мовних потреб в Україні. Мінара Алієва розглядає
долю турків-месхетинців та їхньої мови (діалекту) в контексті за-
гальних процесів зникнення мов. У випадку турків-месхетинців
зникнення відбувається не внаслідок катастрофи з носіями, а
шляхом відмови від власного діалекту та переходу на турецьку
мову в умовах міграцій. На думку авторки, цей випадок не слід
розглядати як смерть мови, оскільки межа між мовою та діалек-
том у споріднених мовах є рухливою і в історичній перспективі
змінною. “Споріднені діалекти, що колись відділилися один від
одного, можуть через певний період часу знов інтегруватися”, –
твердить дослідниця. У цьому не зовсім звичному для зазначеної
15
проблематики ракурсі підтримка та збереження діалектної осно-
ви не вважається безумовною цінністю. Отже, як бачимо, ця
стаття знову повертає читача до ціннісного вибору як ключової
проблеми вивчення загрожених мов.
Матеріали, що містить цей збірник, є різними як за підхода-
ми, так і за змістом. Водночас, зібрані разом, вони чи не вперше
дають змогу побачити різноманітність дослідницьких підходів,
теоретичних та практичних висновків процесів ревіталізації за-
грожених мов. Стає очевидним і реальне мовне розмаїття в Украї-
ні, що є і, сподіваємося, залишатиметься важливою складовою
частиною мовної ситуації в Україні. Книжка буде корисною для
оцінки сучасної мовної ситуації в Україні та розробки ефектив-
них мовнопланувальних заходів, для усвідомлення нагальної по-
треби поширення білінгвізму з українською мовою в ролі другої
домінантної для носіїв міноритарних та регіональних мов.
Ушкодження мовної карти України внаслідок російської агре-
сії є руйнівними. І не тільки мови та їхні носії опинились під
ударом, не тільки рукописи й історичні пам’ятки, а й наукова
традиція їхнього вивчення. Ми стаємо свідками історичних по-
дій з розряду тих, що спричиняють зникнення мов. Цей том вва-
жаємо спробою протистояння руйнації.
16
Розділ 1. Загрожені мови
в мультилінгвальних ситуаціях
ЗАГРОЖЕНІ ТЮРКСЬКІ МОВИ

В УКРАЇНІ ТА У СВІТІ
Меншинні, або загрожені, тюркські мови поступово привер-
тали до себе увагу поодиноких науковців – філологів та лінгвіс-
тів – у тих країнах світу, де мешкали представники тюркомовних
спільнот, уже протягом минулого століття, проте, починаючи від
експертної зустрічі ЮНЕСКО (Кіото, листопад 2003 р.), котра
стала поворотною віхою в розробці стратегій дослідження та за-
хисту загрожених мов, і відповідно до прагнення урядів цих
країн долучитися до підтримки протоколу “Життєздатність та за-
грожуваність мов” (“Language Vitality and Endangerment”), ця ува-
га набувала дедалі масового характеру. Однак вперше тюркські
мови під загрозою стали об’єктом спеціальної наукової дискусії
зовсім нещодавно – 23–26.05.2012 р. в Анкарі під час проведе-
ного Інститутом тюркологічних досліджень Ун-ту Хаджеттепе за
підтримки Національної турецької комісії ЮНЕСКО та Директо-
рату у справах турецької діаспори уряду Турецької Республіки
IV Міжнародного симпозіуму тюркологічних досліджень Dilleri
ve kültürleri yok olma tehlikesine maruz Türk toplulukları (Тюркські
спільноти, мови й культури котрих наражені на загрозу зникнен-
ня)1, який явив собою спробу об’єднати зусилля з документації
та ревіталізації загальнотюркської національно-мовної ідентич-
ності. За результатами цього симпозіуму у 2012 р. за ініціативою
та під консультуванням проф. д-ра ун-ту Ґете – Франкфурт Мар-
селя Ердала2, під керівництвом д-ра Сюера Екера було розпочато
проект “Тюркські мови під загрозою: забезпечити усвідомлення,
1
http://sonseslerduyulmadan.hacettepe.edu.tr, http://www.turkiyat.hacette-
pe.edu.tr/kitap/tehlikedekidillerbildirileri_090413.pdf
2
http://tehlikedekidiller.com/turkce/tehlikedeki-diller-projesi-suruyor
17
надихнути, документалізувати, підтримати”, спрямований на
“формування колективного та всеохопного академічного під-
ґрунтя і платформи для проведення координаційних дій стосовно
порівняно нечисленних тюркомовних спільнот, відносно відда-
лених від осердя тюркомовного світу, об’єднання їхніх мов та
культур у парадигмі головних спільних категорій, промоції таких
категорій, обміну інформацією та документами, спрямованими
на розвиток і розбудову суспільної чутливості до проблеми за-
гроженості тюркських мов та культур, провадження теоретичних
досліджень і заходів з документалізації та ревіталізації зазначе-
них мов”3. Його результатом стало видання науково-популярного
журналу “Мови під загрозою” та двох коротких довідників щодо
стану вивченості загрожених тюркських мов, що привернуло
увагу широкого загалу в тюркському світі до проблеми загроже-
ності мов.
Нарешті, зацікавлення проблематикою загрожених тюркських
мов на державному рівні в Туреччині продемонстрував І Міжна-
родний симпозіум загрожених мов, організований Турецьким
лінгвістичним товариством спільно з ун-том Гарвард на базі
ун-ту Ардаган у Східній Туреччині 13–16.10.2014 р. за сприяння
Смітсонівського національного музею природної історії, програ-
ми “Відновлювані голоси” Фундації загрожених мов, національ-
ного комітету UNESCO. У турецькому університеті було створе-
но перший на Кавказі та в Туреччині спеціалізований науково-
дослідний лінгвістичний Інститут із проблем загрожених мов
(10.2014) і наголошувалося на особливому, світовому значенні
ініціативи створення такого інституту, адже саме на Кавказі чи
не найбільш повно представлена мовна різноманітність, відтак
просто неможливо лишатися осторонь ситуації з мовами, що
зникають. 40 провідних фахівців з усіх кінців світу (Gregory An-
derson, Gabriela Pérez Báez, Bernard Comrie, Mark Turin, Nur Yal-
man, Peter Austin, Nicholas Ostler, Victor Friedman, Elisabetta Ra-
gagnin та ін.) ділилися власним досвідом щодо особливостей,
3
Süer Eker. A Contiuning Project & A Completed Project // The 11th Cen-
tral Asia International Scientific Conference Cultural and Economic Dimen-
tions of the Silk Road. – SangJu, June 11–12, 2013. https://www.academia.
edu/3750919/A_Contiuning_Project_and_A_Completed_Project
18
Загрожені тюркські мови в Україні та у світі
тенденцій та перспектив розвитку у XXI ст. процесу мовного до-
кументування та ревіталізації на всіх континентах, адже це сто-
сується майбутнього багатьох культур практично в усіх куточках
земної кулі. За результатами цих заходів було розроблено план
дій з визначення комплексу методів документації та архівування
загрожених тюркських мов, відповідної цифрової лексикогра-
фічної діяльності, громадської підтримки мовного багатоманіття
та розробки фахових рекомендацій щодо державної мовної полі-
тики в Туреччині.
На сьогодні офіційна загальна кількість усних та писемних
тюркських мов становить 25. На думку деяких дослідників, що
пропонують вважати окремими мовами певні тюркські діалек-
ти, ця кількість може перевищити 30 (напр., такі літературно-
писемні тюркські мови Південного Сибіру, як хакаська або ал-
тайська, в минулому – на кінець ХІХ – поч. ХХ ст. – утворилися
з кількох мов чи то говорів), а якщо вважати за потрібне окремо
рахувати огузькі говори Афганістану, Ірану, Іраку, Балкан, то
кількість мов тюркської мовної сім’ї може нараховувати понад
40. При цьому більшість із тюркських мов та наріч, котрими ко-
ристуються у Східній, Середній, Північній, Західній Азії та Схід-
ній Європі, перебувають під загрозою зникнення. Зокрема, при
згадці про тюркські мови Монголії на думку одразу спадають
відмінні й притаманні цьому регіонові діалекти казахської та ту-
винської мов. А якщо взяти до уваги, що в лінгвістів-тюркологів
відсутній будь-який конкретний лінгвістичний матеріал щодо,
скажімо, хотонів, то неоціненним стає кожен запис спеціальної
польової експедиції фахівців міжнародної експертної делегації,
які спорадично відряджають Туреччина та її регуляторний орган
у царині мовної політики – Турецьке лінгвістичне товариство. У
межах Китаю у прикордонних з Тибетом районах побутують пе-
реважно огузька салирська та мова жовтих уйгурів, киргизька
фую. Крім того, на території Китаю говорять татарською, узбець-
кою, тувинською мовами, проте більшість носіїв цих мов мешкає
якраз поза межами Китаю4. Деякі дуже відомі, деякі практично
4
Prof. Dr. M. Kaçalın. Açış Konuşması // Dilleri ve Kültürleri Yok Olma
Tehlikesine Maruz Türk Toplulukları 4. Uluslararası Türkiyat Araştırmaları
Sempozyumu Bildirileri. – Ankara, 2013. – S. 13–14.
19
недосліджені тюркські мови та діалекти поширені в Ірані, Афга-
ністані, Іраку та Сирії. Халаджська мова стала об’єктом вивчен-
ня Gerhard Doerfer та його учнів, граматику мови дослідив Semih
Tezcan, опубліковано також мовний атлас, літературні тексти,
словник харрабського діалекту. Іран – регіон, важливий з огляду
на побутування також хорасано-турецького та ін. тюркських на-
річ, дослідженням котрих завдячуємо Gerhard Doerfer, Wolfram
Hesche та їхнім учням. Справжню боротьбу за ревіталізацію ка-
раїмської мови в Польщі, Литві та в межах колишнього СРСР ве-
дуть Henrik Jankowski, Éva Csató Johanson, Tülay Çulha. У межах
Кримського півострова на наших очах відбувається складний
процес переформатування діалектного складу кримськотатар-
ської мови. Чуваська мова на берегах Волги так само є загроже-
ною, і ступінь загроженості потребує обговорення. Особливої
уваги ревіталізаторів потребують такі кипчацькі мови Нижнього
Поволжя та Кавказу, як ногайська, кумицька, карачаєво-бал-
карська та ін. Серед тюркських мов північно-східної групи за-
хисту потребують алтайська та хакаська мови, кількість носіїв та
сфера вживання діалектів котрих істотно обмежені.
Спільноти, що втрачають рідну мову, з часом втрачають само-
бутність культури, духовного життя і розчиняються в оточенні.
Тюркські мови мають багату, різноманітну, давню усну літера-
турну традицію, і зі зникненням мов зникає й цей культурний
спадок. У цій ситуації тюркологи-лінгвісти зобов’язані виконати
такі дії: 1) документувати будь-яким доступним чином мови під
загрозою та пов’язаний із ними матеріал; 2) вивчати й викладати
на рівні вищої школи усі ці мови; 3) допомагати у створенні та
впровадженні підручників загрожених мов у викладання в мов-
них спільнотах; 4) налагоджувати співробітництво держав, де
мешкають носії загрожених мов, із науковими осередками, роз-
робляючи спільні програми підтримки дослідження та ревіталі-
зації мов. За останні 20–30 років у світі було розроблено безліч
проектів і програм документалізації та ревіталізації, створено
десятки фондів підтримки загрожених мов, проте дуже незначна
частина з них спрямована на загрожені тюркські мови.
Серед двох з половиною десятків тюркських мов ще двадцять
років тому єдина турецька мала статус державної. Навіть сьогодні,
20
в умовах, коли азербайджанська, туркменська, казахська, узбець-
ка мови набули державного статусу, в Казахстані та Киргизстані
російська зберегла статус державної мови, а по всіх тюркомов-
них територіях колишнього СРСР не лише не втратила престиж-
ності, а й, навпаки, в останні 6–7 років продовжує набувати
важливості (напр., володіння російською є безумовною перева-
гою при працевлаштуванні в Азербайджані)5. Продовжується
міграція носіїв загрожених тюркських мов з місць їхнього тради-
ційного проживання (уйгури – носії лобнорської – внаслідок еко-
логічної катастрофи виїхали до Сохо, носії урумської – на Кіпр
та у Грецію тощо). Поступово покращується стан підтримки за-
грожених тюркських мов та діалектів на Заході (гагаузька,
кримськотатарська, ногайська, турецька Болгарії, Греції, Румунії,
Косова) завдяки політиці протекції меншинних мов ЄС. Разом з
тим на території Туреччини нині мешкають анклави носіїв тюрк-
ських мов, що мають статус критично загрожених і потребують
негайного документування та ревіталізації (киргизи, афганські
узбеки та ін.). Зрештою, в тюркології досі не поставлене на поря-
док денний жваво дискутоване в Європі та США питання про
етику втручання ревіталізатора в мовний вибір громади. Усі ці
обставини належить розглядати в парадигмі проблематики мов-
ної екології – лінгвістичної галузі, котра досі лишається новою в
тюркології.
Алтаїстичне товариство Південної Кореї (The Altaic Society of
Korea, Fieldwork Studies of Endangered Altaic Languages, for the
Genealogical Study of Korean and the Preservation of Endangered
Languages, KRF-2003-072-ΑL2002 та наступні) провело ряд фрон-
тальних польових експедицій та дигіталізованих записів великої
кількості тюркських мов і діалектів колишнього СРСР, Монголії,
Середньої Азії, Близького Сходу, Китаю, в першу чергу відвідую-
чи ті тюркомовні етноси, культури та мови котрих було визначе-
но як критично загрожені, в т. ч. записуючи й рідкісні тюркські
діалекти Литви, Якутська, Чулима, Фую тощо. За матеріалами
5
Prof. Dr. Marcel Erdal. Yok olma tehlikesine maruz Türk Dilleri ve
Kültürleri // Dilleri ve Kültürleri Yok Olma Tehlikesine Maruz Türk Toplu-
lukları 4. Uluslararası Türkiyat Araştırmaları Sempozyumu Bildirileri. – An-
kara, 2013. – S. 23.
21
експедицій опубліковано численні звіти, наукові статті та 2 мо-
нографії (чулимська, долґанська).
Слід відзначити також і проблему непропорційного співвідно-
шення числа носіїв мови і писемного її статусу (кількість носіїв
писемної алтайської мови не перевищує 60000, тоді як салирська,
якою говорять понад 100000, не є писемною). Існує проблема ви-
значення різного ступеня загроженості різних діалектів однієї
мови (один з п’яти діалектів, що утворюють хакаську мову, шор-
ський, протягом останніх 20 років дістав ґрунтовне наукове опра-
цювання Новосибірським відділенням РАН та знову розглядаєть-
ся як окрема мова; діалекти, що покладено в основу алтайської,
тувинської мов, уже немає підстав розглядати як загрожені, тоді
як тюркські діалекти Монголії та Бурятії – духа, тофаларська –
перебувають під істотною загрозою зникнення). Також першо-
чергового захисту потребує мова чулимських татар, котрою опі-
куються Валерія Лемська, Йонґ Сонґ Лі. Усі ці питання дають
лише приблизну картину актуальної на сьогодні проблеми загро-
женості в лінгвістичній тюркології, тоді як загроженими за сту-
пенями збереженості Червоної книги мов є такі тюркські мови:
вимерлі / можливо вимерлі – куманська, сойотська; на межі зник-
нення – чулимська, дайи, духа, хорасано-турецька, киргизька фую,
кримчацька, караїмська, лобнорська, саларська, мова жовтих
уйгурів, сунґурська, трухменська, урумська; зникаючі / критично
загрожені – афшарська, чалканська, долґанська, гагаузька, ха-
ладжська, кумандинська, киргизька Паміру, сибірська татарська,
шорська, теленґітська, телеутська, тофарська, туба; загрожені –
турецька месхетинців, башкирська, чуваська, хакаська, кримсько-
татарська, ногайська, тувинська, якутська.
На території України на цей момент мешкають представники
5 тюркомовних народів – кримські татари, гагаузи, караїми, крим-
чаки та уруми, – усі мови котрих мають статус загрожених та за
Європейською хартією регіональних мов або мов меншин підля-
гають захисту та відродженню. Більше того, оцінки стану як най-
більшої з тюркських мов України за кількістю носіїв – кримсько-
татарської, – так і інших тюркських мов країни, позначених в
Атласі загрожених мов ЮНЕСКО, досі продовжують видаватися
надто оптимістичними та потребують глибшого аналізу.
22
Протягом багатовікової спільної історії український, крим-
ськотатарський та інші тюркські народи входили до складу різ-
них державних утворень, а також імперій, що ворогували,
взаємодіяли та підтримували потужні торговельні зв’язки і були
визначальним чинником ідентичності стосовно одне одного. Здо-
буття Україною статусу суверенної держави дозволило україн-
цям і кримським татарам активізувати процес розбудови власного
громадсько-політичного та національно-культурного життя на
основі відродження своїх вікових традицій. Повернення крим-
ських татар на свою батьківщину унаочнило необхідність швид-
кого вирішення комплексу проблем, пов’язаних зі створенням
нормальних умов існування, задоволення культурних потреб у
місцях їхнього проживання, а також залучення представників
кримськотатарського народу до суспільного життя. Одним зі
шляхів вирішення згадуваних проблем стало створення рівних
умов у захисті й розвитку кримськотатарської та інших тюрк-
ських мов на терені України, здобуття тюркомовними народами
освіти у вищих навчальних закладах України, що, у свою чергу,
дозволило актуалізувати їхню багату матеріальну і духовну куль-
турну спадщину.
Протягом 2005–2012 рр. на базі Турецького інформаційно-
дослідного центру Інституту філології КНУ імені Тараса Шев-
ченка було ініційовано проведення трьох круглих столів Тюрко-
мовні народи України (мови та культури татар, гагаузів, урумів,
караїмів і кримчаків), що знайшло відображення у виданнях:
Круглий стіл: “Тюркомовні народи України (мови та культури
татар, гагаузів, урумів, караїмів і кримчаків)”. – К.: Видавничий
дім Дмитра Бураго, 2005. – 112 с.; Матеріали Другого всеукраїн-
ського круглого столу “Проблеми освіти тюркомовних народів
України: гагаузів, урумів, караїмів, кримчаків і кримських та-
тар” / II. Ukrayna’daki Türkçe Konuşan Halklar (Gagauz, Urum,
Karay, Kırımçak ve Kırım Tatarları’nın eğitim sorunları) Paneli. –
K.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”,
2010. – 257 с.; Матеріали ІІІ Міжнародного симпозіуму “Тюрко-
мовні народи України”, 18–21 вересня 2012 р. / III. Uluslararası
Ukrayna’da Türkçe Konuşan Halklar Sempozyumu’ 18–21 Eylül
23
2012. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський універси-
тет”, 2013. – 335 с. Проте роботу зазначених конференцій було
зосереджено не на власне мовних, а суспільно-освітніх та загаль-
нокультурних проблемах тюркомовних народів України, а пізні-
ше й усіх тюркських народів загалом. Аналіз публікацій виявив
певний брак належних фахових лінгвістичних експертних оцінок
та теоретичних розробок, потребу у вивченні та врахуванні пере-
дового європейського і світового досвіду у сфері мовної політи-
ки та забезпечення мовних прав міноритарних спільнот.
З другого боку, Українським бюро лінгвістичних експертиз
Ін-ту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України з метою дати
оцінку впливу Європейської хартії регіональних або міноритар-
них мов на мовну ситуацію в різних країнах, і насамперед в
Україні, 05.2009 р. було проведено Міжнародну конференцію
“Екологія мови і мовна політика в сучасному суспільстві”, що
знайшло відображення в публікації: Екологія мови і мовна полі-
тика в сучасному суспільстві (Збірник наукових праць). – К.: Ви-
давничий дім Дмитра Бураго, 2012. – 376 с. На жаль, у рамках
цієї конференції тюркська тематика значною мірою залишилася
поза увагою і була обмежена лише двома виступами.
У Криму кримськотатарську лінгвістичну проблематику вклю-
чали вісім щорічних університетських науково-практичних кон-
ференцій ТНУ ім. В. Вернадського Актуальні проблеми тюрко-
логії та сходознавства (кримськотатарське літературознавство
та мовознавство були представлені лише однією секцією спора-
дично) та 4 тематичні міжнародні школи-симпозіуми Філологія
без кордонів, присвячені популяризації імен кримськотатарських
просвітників серед широкого філологічного загалу, а також не-
регулярний турецько-татарський конгрес КІПУ Минуле, сього-
дення й майбутнє кримських татар, у рамках якого філологічна
проблематика в цілому не була центральною.
Відтак проблематика стратегії захисту та розвитку загроже-
них тюркських мов в Україні стала предметом обговорення та
вивчення в громадському суспільстві, проте не викликала резо-
нансу на державному рівні, тоді як розширення мовної компе-
тенції тюркомовних спільнот залишалося гостро невідкладною
проблемою, оскільки останні носії мов, здатні передавати мову
24
молодшим поколінням, у нашій країні уже на початок 2000-х рр.
були значно старші за сімдесят років. Тому, починаючи з 2005 р.,
Інститут сходознавства НАН України долучився до заходів, спря-
мованих на збереження та фіксацію загрожених тюркських мов в
Україні, в рамках міжнародного проекту польових досліджень
Південнокорейського алтаїстичного товариства (The Altaic Society
of Korea, Fieldwork Studies of Endangered Altaic Languages, for the
Genealogical Study of Korean and the Preservation of Endangered
Languages). Зокрема, було здійснено фронтальний запис на циф-
рові носії лінгвістичного спадку ногайського діалекту кримськота-
тарської, болградської говірки гагаузької, кримського, волинського
та тракайського діалектів караїмської, кримчацької та огузького
й кипчацького діалектів урумської мов в Україні (Київ, Донецька
обл., АР Крим, Тракай, Познань). Результати записів відбито в ма-
теріалах http://altaireal.snu.ac.kr/askreal_v25/photogroup.html, SIAC
2006: Proceedings of the 7th Seoul International Altaistic Conference,
Seoul National University, Sept. 24–27.2006. – 334 p. http://oriental-
studies.org.ua/index.php?news=5379. Крім того, фахівці інституту
брали участь та отримали досвід успішної ревіталізації тракай-
ського діалекту караїмської мови, викладаючи на міжнародних
літніх школах караїмської мови та культури (Тракай, Литва, 2004–
2008, Ун-т Уппсала – міжнародний проект УЇСБІ – проект Ганса
Раузінґа щодо мов, котрі перебувають під загрозою зникнення,
SOAS, Лондон). Було ініційовано участь КНУ імені Тараса Шев-
ченка в міжнародному проекті дистанційного вивчення караїм-
ської мови (Èva Á. Czató. Report on an Uppsala workshop on
Karaim studies // Turkic languages / Ed. Lars Johanson… – Vol. 14. –
No. 2. – Wiesbaden, 2010).
На сьогоднішній день ґрунтовне та всеосяжне вивчення проб-
леми захисту тюркомовних народів України потерпає від відсут-
ності належної системи, наукових традицій і шкіл підготовки
фахових тюркологів протягом радянського періоду та від часу
проголошення незалежності України, що поглиблюється відсут-
ністю достатньої кількості висококваліфікованих дослідників у
наукових інституціях НАН України, університетських осередках,
державних архівних, бібліотечних, музейних закладах, де збері-
гається значна частка світової культурної спадщини кримськота-
25
тарського та інших тюркських народів. Кримськотатарська та
інші тюркські мови України мають нарешті зайняти своє місце у
світовій фаховій дискусії з питань збереження загрожених мов,
яка триває понад десятиліття.
Наш 13-річний досвід документування та вивчення лінгвіс-
тичного спадку тюркомовних спільнот України засвідчив, що рі-
вень розробки проблематики мовної компетенції та ревіталізації
тюркських мов як рідних у наукових установах та навчальних за-
кладах України недостатньо відповідає світовим стандартам у
галузі дослідження та збереження загрожених мов. З метою за-
повнити цю лакуну було проведено серію наукових семінарів,
присвячених світовому досвідові документування та ревіталіза-
ції загрожених мов (2009–2014 рр.) і спрямованих на ознайом-
лення українських дослідників та спеціалістів-практиків, небай-
дужих до подальшої долі кримськотатарської та інших тюркських
мов, а також культурної спадщини цих народів, зі світовим до-
свідом у цій галузі та пошук шляхів вирішення накопичених
останніми роками проблем мовної політики та освіти, подолання
політичного напруження навколо мовного питання в Україні.
Якими мають стати державні програми, спрямовані на захист
наших тюркомовних спільнот та підтримку етнічних громад з
метою вироблення стратегії оживлення їхньої лінгвістичної та
культурної компетенції? До кожної з мов слід застосовувати ін-
дивідуально розроблені програми, враховуючи визначені вище-
згаданою експертною зустріччю ЮНЕСКО дев’ять чинників, ко-
трі впливають на здатність мови на виживання, існування й
кількість носіїв мови та мовців (rememberers – semi-speakers),
віддаючи перевагу методові / моделі повного занурення (total-
immersion), а в разі ускладнення – часткового занурення, або дво-
мовні програми (partial immersion, bilingual program) для крим-
ськотатарської та гагаузької мов. Для караїмської та урумської
мовних спільнот видається можливим застосування моделі як
другої рідної мови (second language) або для окремих господар-
чих циклів моделі “майстер – підмайстер” (master – apprentice). У
випадку ж мови кримчаків слід розглянути ймовірність застосу-
вання методу реконструкції мови (language reclamation model).
Проте усі вони, безперечно, потребують 1) розробки методик
26
навчання на базі новітніх освітніх технологій, 2) мультимедійних
ресурсів для тюркомовних громад України та споріднених з ними
в діаспорі, 3) організації літніх мовних шкіл, 4) розробки та пуб-
лікації спеціальних підручників для навчання втраченої рідної
мови для різновікових груп малих етнічних громад, 5) акцій, що
мають на меті пожвавлення культурного життя спільноти, 6) вста-
новлення наукових контактів з а) провідними центрами з вивчен-
ня загрожених мов, б) тюркологічними науковими центрами сві-
ту, в) вітчизняними та закордонними бібліотечними і музейними
закладами, г) іншими осередками збереження духовної і мате-
ріальної культури тюркомовних народів України, ґ) організація-
ми громадянського суспільства, які опікуються питаннями збере-
ження духовної і матеріальної культури тюркомовних народів
України. Власне українська специфіка ситуації вже в умовах оку-
пації Кримського півострова повинна включати: 1) відновлення
міжнародної співпраці та прямих контактів українських, крим-
ськотатарських і європейських, міжнародних об’єднань фахівців-
лінгвістів у сфері мовної політики та освіти, що спеціалізуються
на підтримці загрожених тюркських мов; 2) розробку практичних
рекомендацій державним інституціям у сфері мовної та освітньої
політики й мовного будівництва в Криму та Україні в цілому з
урахуванням мовних інтересів кримських татар та інших мінори-
тарних груп, мови яких перебувають під загрозою зникнення;
3) просування як цінності культурного розмаїття, почуття толе-
рантності до представників різних етносів та народів у суспіль-
стві. Впевнені – впровадження таких програм створить додаткові
можливості для того, щоб тюркомовні народи України зайняли
гідне місце в суспільному та культурному житті країни.
27
A Brussels perspective on language
(including a few remarks on minority languages in Ukraine)
Camiel Hamans
Preamble
The European perspective on language, especially on minority
languages, differs essentially from the American or Australian per-
spective. In the US and Australia the discussion is about indigenous
languages, this is about languages of the original inhabitants of these
continents, whereas in Europe it is about lesser used languages. This
is more than a verbal distinction, it is an essential difference. The lan-
guages and cultures of the indigenous people of North America and
Australia are threatened with extinction. The speakers of these lan-
guages are marginalized, sometimes even their existence may be
called endangered just as their languages are.
In Europe, especially in Western Europe, it never was a matter of
colonization that threatened the future of the indigenous languages,
except in antiquity and the Roman Empire. In Western Europe it was
and is a matter of power, prestige and influence that determines the
position of smaller languages. In Europe one has to deal with so
called lesser used languages, which are regional languages such as
Basque, Breton, Catalan, Frisian, Kashubian, Ladin, Low German
and Sorbian or minority languages, such as Armenian in Cyprus, Ger-
man in Belgium, Denmark, Italy, Poland and Rumania, Hungarian in
Rumania, Slovakia and Ukraine and Sami in Scandinavia. These lan-
guages may also be endangered, but it is not the case that the mere
existence of their speakers is in danger. In Western Europe these lan-
guages are seen as less dominant than the standard language, which
means that speakers of these languages are in a disadvantage versus
speakers of the majority language and therefore may feel tempted to
assimilate to this language and culture and to give up their own heri-
tage language and culture.
28
A Brussels perspective on language...
However, one may feel tempted to describe the situation of mi-
nority languages in Russia and of the languages of the Caucasian eth-
nic groups in similar terms as that of American and Australian
endangered languages. The same may be said about a non-territorial
language such as Roma.
Introduction
In constitutional terms the European Union (EU) is a hybrid inter-
national organization. In some respects the EU should be called a
confederation, but according to other constitutional criteria it looks
more like a federation. Therefore the EU is often called an organiza-
tion sui generis (Schütze 2012: 121–1481). This special constitutional
nature implies that that the competences of the EU are not immediate-
ly clear either. What the competences of the EU are is described in
the Consolidated Treaty of the Functioning of the European Union
(TFEU), which is the Treaty of Maastricht (1992) as amended by the
later Treaties of Amsterdam (1997), Nice (2001) and Lisbon (2007)
and the accession treaties of 1994, 2003 and 20052.
The mean feature of article 4 of title 1 of part 1 of this Consoli-
dated Treaty is that all competences that are not conferred upon the
Union remain with the member states. In some areas such as customs,
competition, marine biological resources and monetary policy when
it comes to the Euro, the EU has exclusive competence. In areas such
as internal market, transport, environment, freedom, security and jus-
tice the member states and the EU share competences. In other areas
the actions of the Union only may support, coordinate or supplement
actions of the member states. Culture, education and vocational
training belong to this final and minimal part of the EU competences.
This implies that there is not a common European language policy.
There are national language policies in certain European countries,
some of them are member states of the EU and others are not. In so
far as the EU is engaged in language policy this policy must be com-
plementary to the policy of the member states. Therefore the main ac-
tivities of the EU with respect to languages had to do with second or
foreign language learning.
1
For a different view see Eijsbouts 2006.
2
The full text of this treaty can be found at www. consilium.europa.eu/
documents/treaty-of-lisbon?lang=en
29
Camiel Hamans
Recently the EU became more active in the area of languages and
language policy. This is because the Charter of Fundamental Rights
of the EU, adopted in 2000, is included in the Treaty of Lisbon, that
entered into Force in 2009. Consequently the Charter now has be-
come legally binding. Article 22 of this Charter places an obligation
on the Union to respect linguistic diversity and prohibits discrimina-
tion on grounds of language according to article 213.
However, it is not the EU that is most active in the area of lan-
guage policy. The Council of Europe is the institution which seriously
monitors the diversity of languages in Europe and especially the
situation of regional and minority languages. Since the difference be-
tween these two institutions and their competences is not very well
known, a short overview of the history of the European cooperation
and integration may be useful. The history explains why there are two
different institutions and also makes clear what the different areas are
in which the two institutions have a certain competence.
Very short history of the European cooperation and integration
19 September 1946 the former prime minister of the UK, sir Win-
ston Churchill, addressed the students and the staff of the University
of Zürich (Switzerland)4. In this speech Sir Winston spoke about ‘the
tragedy of Europe’ and gave his opinion about the future of Europe:
“We must all turn our backs upon the horrors of the past. We must
look to the future. (...)We must build a kind of United States of Eu-
rope (...)The first step in the re-creation of the European Family must
be a partnership between France and German. (...) And the first prac-
tical step would be to form a Council of Europe”. Actually he sug-
gested to build a European Federation – without the UK, since the
UK was part of its own British Commonwealth of Nations – accor-
ding to the model of the Swiss Federation. His ideas very much re-
sembled the pre-Second World War idealistic pan-Europe movement
lead by the Hungarian diplomat Count Coudenhove-Kalergi.
Churchill’s appeal was followed by a huge conference under his
own presidency in The Hague in 1948, attended by more than
For a recent overview of the language policy of the EU see the Fact
3
Sheets on the European Union, Sectoral Policies 5.13.6.

4
For the full text see: www.europarl.europa.eu/brussels/website/media/
Basis/Geschichte/bis1950/Pdf/Churchill_Rede_Zuerich.pdf
30
1000 participants from more than twenty countries, which resulted in
the foundation of the Council of Europe by the Treaty of London
(1949).The first achievement of this Strasbourg based international
organization was the European Convention on Human Rights, adopted
in 1950. According to the Convention a European Court of Human
Rights was established in Strasbourg in 1959. These first steps deter-
mined the route the Council followed. Nowadays, with 47 member
states, the Council of Europe is mainly active in the areas of democ-
racy, human rights and state of law. Among the member states one
finds all the members of the EU but also Russia, Georgia, Ukraine,
Liechtenstein, Iceland and Vatican5.
Whereas the initiative of Sir Winston Churchill and its develop-
ment may be seen as more or less following the idealistic path
sketched by the pan-European movement from the interwar period, a
more practical and often called more functional path was chosen by
the French diplomat and federalist Jean Monnet and his compatriot the
minister of foreign affairs and former prime minister Robert Schuman6.
In his famous address to the French Assemblée nationale on 9 May
1950 – the so called Schuman declaration – Schuman suggested a
policy of small steps. His aim was to achieve permanent peace in Eu-
rope via economic means. In the past France and Germany had often
waged war because each of them aimed at economic and thus politi-
cal supremacy in Europe. The idea of Schuman was to combine and
integrate economies of both, and hopefully more European countries,
as to prevent future wars. The hope was that an integration of national
economies would lead to future social and political cooperation and
integration. The first step was to put the French, German and possibly
other countries’ coalmines and steelworks under a common High Au-
thority. This was a completely new idea of supranational integration
5
For more information about the Council of Europe-Conseil de l’Europe
and its history see: www.coe.int Also: Van Meurs a.o (2013: 30–43).
6
Robert Schuman was the best person to suggest German-French
cooperation. His father’s family was from the Lorraine and became German
after the German annexation of the Lorraine in 1871. Robert, who studied
law and other disciplines at several German universities, became a French
citizen when the Lorraine, together with the Alsace, was returned to France.
(Teasdale & Bainbridge 20124: 719–721).
31
Camiel Hamans
instead of intergovernmental cooperation . The Schuman declaration
7
was welcomed in many European countries and lead in 1951 to the

Treaty of Paris, which initiated the founding of the European Coal
and Steel Community, ECSC, based in Luxembourg. Six European
countries took part in this first supranational organization: France,
Germany, Italy and the Benelux, Belgium, Netherlands and Luxem-
bourg. From a language political point of view it is remarkable that
the Treaty was drawn up in French only, although French was not a
national language in three of the participating countries. However,
French was still the language of diplomacy in those days, at least in
Western Europe.
The history of the European cooperation and integration does not
stop here. The Treaty of Paris was followed by the better known
Treaty of Rome (1957), which was the start of the European Eco-
nomic Community, EEC, the predecessor of the EU. The four dif-
ferent language versions of this treaty – French, German, Italian and
Dutch – are all seen as authentic. In 1992 the Treaty of Maastricht
was signed, in which for the first time an article on European Cul-
ture was included in which respect for national and regional diver-
sity is expressed, article 1518. As already said in the Treaty of
Lisbon, signed in 2007 and entered into force on 1 December 2009,
the Charter of Fundamental Rights is included whereby the Charter
became legally binding. This Charter stipulates the respect of the
EU for culture, religious and linguistic diversity in the Union. One
should not confuse this Charter with the Charter for Regional and
Minority Languages, which is a treaty of the Council of Europe that
was signed in 1992 and which will be discussed in detail later on in
this paper.
Working Languages
As seen already, the Treaty of Rome was drawn up in four lan-
guages, the national languages of the six constituent member states.
This was a matter of principle, since the EU accepts all national
for more details about the Schuman plan and the creation of the Euro-
7
pean Coal and Steel Community (ECSC) see for instance Van Meurs a.o.
(2013: 42–48).
8
European Parliament Fact Sheet 2004. 4.17.0.
32
languages as official languages of the Union: “The European Com-
mission9 maintains the policy that all EU citizens have the right to ac-
cess all EU documents in the official language of the Commission,
and should be able to write to the Commission and receive a response
in their own language”10. The European Parliament holds a similar
point of view: “In the European Parliament, all official languages are
equally important: all parliamentary documents are published in all
the official languages of the European Union (EU) and all Members
of the European Parliament (MEP) have the right to speak in the offi-
cial language of their choice. It also ensures everyone is able to follow
and access the Parliament’s work”11. However, the most important,
democratic reason to accept all national languages as official lan-
guages of the EU is that all citizens of the EU, whether they speak
foreign languages or not, have the right to run for Parliament, or even
the Commission: “The European Parliament differs from the other
EU institutions in its obligation to ensure the highest possible degree
of multilingualism. Every European citizen has the right to stand for
election to the European Parliament. It would be unreasonable to re-
quire MEPs to have a perfect command of one of the more frequently
used languages, such as French or English. The right of each Member
to read and write parliamentary documents, follow debates and speak
in his or her own language is expressly recognized in Parliament’s
Rules of Procedure”12. Being a representative of the people – a MEP
or in full a Member of the European Parliament – is a function diffe-
rent from other jobs. Whereas one may set requirements for the ful-
fillment of a normal job, it is the democratic right of all citizens,
whether they may have an education or not, to stand for election.
9
The three most important EU institutions are: The European Commis-
sion, the European Parliament and the European Council, which is where the
European leaders of government meet, deliberate and take their decisions.
The Brussels based European Council should not be confused with the Stras-
bourg based Council of Europe, described before. The Council of Europe is
an independent institution. The European Council is now lead by Donald
Tusk, the former Polish prime minister.
10
ec.europa.eu/languages/policy/language-policy/official_languages_en.htm
11
Fact Sheet on the European Union/Language Policy.
12
Multilingualism in the European Parliament.
33
Camiel Hamans
Therefore MEPS cannot be required to have command of foreign lan-
guages. Pilots and ship captains are required to speak English. Ho-
wever, for a member of the European Parliament this would imply a
curtailment of democratic rights.
This means that the EU has to make considerable cost for transla-
tion and interpretation. Today there are 24 official languages and
28 member states. The total costs for translation and interpretation
amounts to more or less € 1.250 billion per year, which is less than
1 % percent of the total yearly budget and which is around € 2 per
European citizen per year13.
Two languages, that are official languages of countries of the EU,
are not yet represented among the 24 official languages. The first one
is Luxembourgish, the other one is Turkish. Luxembourg has three of-
ficial languages. Luxembourgish is the everyday spoken language in
Luxembourg, whereas French and German are the administrative and
more educated languages, although almost everybody in Luxembourg
or at least a majority of the inhabitants has also a good command of
these languages. However, till 1984 the government of Luxembourg
never recognized Luxembourgish as one of its official national lan-
guages. Till that time only French and German were considered to be
the official languages. So when Luxembourg signed the first European
integrationist treaties there was no need neither a wish to include Lu-
xembourgish. Later on the Luxembourg government never applied for
recognition of the most widely spoken official language of its country.
Turkish is a different case. Turkish is not only the language of
Turkey but also the official language of the inhabitants of Northern
Cyprus, officially part of the EU, but actually out of the scope of the
EU. That is why there is no need to accept Turkish as one of the
working languages of the European institutions, as long as the inha-
bitants of Northern Cyprus are not able to elect representatives for the
European Parliament.
Co-official languages
However, there is even a more serious language problem within
the European institutions and the European Union. Quite a few Euro-
pean citizens speak regional or minority languages; most of the time
13
ec.europa.eu/dgd/translation/faq/indez_en.htm
34
these speakers are bilingual and speak also one of the national lan-
guages of the EU. Since the EU only accepts the official national lan-
guages, it cannot accept these regional and minority languages as
official languages of the Union as long as the national member states
do not recognize these languages as official national languages.
The term minority language may be misleading. Some of the re-
gional and minority languages are spoken by millions and millions
of people. There are for instance more than 9 millions native speakers
of Catalan, whereas Hungarian is spoken by 14 millions speakers, of
which less than 10 million people live in Hungary, Finnish by
5.5 millions, Estonian by 1.1 million and Maltese by 400.00 spea-
kers only14.
The case of Catalan, the most widely spoken regional language in
Europe, has been discussed in the European Parliament a few times
without much success. A request in 2005 from the Spanish socialist
government to accept and to regularize the linguistic situation as it is
reflected in the 1978 Spanish constitution was more successful. The
Spanish constitution recognizes autonomous communities, of which
some have an ‘official language of their own in addition to Castilian
(Spanish)’15. The Bureau of the European Parliament accepted this
request of the Spanish government partly and from 2006 on Basque,
Catalan and Galician are given the status of co-official language,
which means that citizens may address the European institutions in
Basque, Catalan, or Galician and will be answered in these languag-
es16. However, it is the Spanish government which has to provide the
European offices with a translation into one of the official languages
of the EU and it is again the Spanish government which has to take
care of the translation of the answers into the regional languages. The
costs of these translations are for the Spanish government17. Interpre-
tation from but not into Basque, Catalan/Valencian/Balearic and Gali-
cian is provided upon request for certain institutional formations with
regional representatives18.
14
en.wikipedia.org/wiki/Languages_of_Europe
15
Mercator bulletin 13/xii/2004.
16
Mercator News June/July 2006.
17
European Commission (2013). Frequently asked questions on language.
18
35
Camiel Hamans
Two years later a request of the UK government to accept Welsh
as a co-official language was also successful19. In 2009 Scottish
Gaelic was granted co-official status as well and Michael Russel,
cabinet secretary of state for education and lifelong learning was the
first person ever to speak Scottish Gaelic in a European Council
Meeting at 11 May 201020 21.
Working languages
Although the EU accepts all national languages as working lan-
guages, this does not mean that in day to day practice European offi-
cials simply use each of the 24 official languages. For instance the
European Commission conducts its daily work in three ‘procedural’
languages: English, French and German22. The same applies to the
Permanent Representatives Committee, COREPER, the permanent
committee of the ‘ambassadors’ of all the member states in which the
usual negotiations and preparations of meetings of ministers and
prime ministers take place. In the day to day work of the other insti-
tutions the same practice is used.
Although there is no official hierarchy within the three procedural
languages, actually there is a dominance. The daily press briefings of
the European Commission are in French and English only. However,
even French is losing ground: “The trend in recent years has been to-
wards a reduction in the number of documents drafted directly in
French, particularly within the European Commission. While the Eu-
ropean Union’s multilingual regime is unchallenged in law, in prac-
tice the enlargement of 1 May 2004 brought about a major change of
context that has led to increased use of certain preferred working
languages”23, reports the French permanent representative to the Eu-
ropean Union. These concerns led the French government to write a
19
Welsh language in the EU.
20
The Scottish Government/ Riaghtalas na h-Alba 11/05/2010: Gaelic
spoken in Europe.
21
See about the legal status of these co-official languages and the dif-
ferences with official languages on the one hand and regional or minority
languages at the other hand Milian-Massana (2008).
22
23
The French language in European institutions.
36
report, Le français dans les institutions européennes (February 2006),
in which the French government stipulates the rights of French in all
the institutions, even in informal meetings.
As a consequence and as a result of the burden of translation quite
often documents are not translated in all languages anymore or at a
later moment. This to the outrage of the speaker of the German Bun-
destag (House of Commons) , Norbert Lammert, who wrote a letter to
the president of the European Commission in which he complained
about the degradation of German on 12 April 200624. He was seconded
by the French Assemblée nationale and his own German deputy mi-
nister of foreign affairs, Günter Gloser: «The German government is
stepping up its efforts to make German more prominent in the EU, de-
manding that EU documentation be translated into the language of
Goethe- or else it will not attend meetings. “Germany has a right to
have these documents in German”, the deputy foreign minister, Günter
Gloser, told German news agency DPA on Thursday (20 April). In a
joint statement earlier this month, the German parliament and the
French national assembly denounced the “unacceptable drift toward a
monolingual system” dominated by English. Bundestag president Nor-
bert Lammert wrote in a letter to European Commission president Jose
Manuel Barroso that the German parliament would refuse to debate
EU documents that were not printed in German» (Küchler 2006).
The German authorities have a point: although English is the lan-
guage that is most widely spoken and understood by native speakers
and second language speakers, it is German, which is the language
with the greatest number of native speakers in Europe (Extra and
Gorter (208: 12), Vasagar 2013)25. Nevertheless, their plea for a more
balanced approach is not very successful due to the international pres-
sure of English and to the burden of translation. There is simply not
enough time, money and opportunity to produce translations into all
the official languages of the EU simultaneously.
However, this does not mean that the EU plans to give up its mul-
titude of languages. In the European Commission list of frequently
24
Presservice/Presseportal Deutscher Bundestag.
25
See for more details also: Europeans and their languages. Special
Eurobarometer 386, June 2012.
37
Camiel Hamans
asked questions on languages one finds a question about this topic:
“Does the EU plan to reduce the number of official languages?”The
answer is clear: “No, because the current system is in place in the in-
terest of democracy and transparency. No Member State is willing to
relinquish its own language and candidate countries want to have
theirs added to the list of official languages”26.
So in this respect the EU remains an exception since other interna-
tional organizations only work with a restricted number of working
languages. The Council of Europe and the NATO as well as the Inter-
national Criminal Court use English and French, the WTO and ILO
French, English and Spanish, whereas the UN started with English
and French only, but now also makes use of Arabic, Chinese, Spanish
and Russian27. The OSCE uses five working languages, English,
French, Italian, Russian and Spanish (Smeets 1999: 387).
The main difference between these international organizations and
the EU is that they do not represent citizens of the member states but
the member states themselves. So there is no democratic right for
citizens of the participating states to stand for election in the assem-
blies of these organizations.
One language
Although the official position of the EU is that there should be no
discussion about the multi-language issue, in fact there is, especially
since translation and interpretation is costly. But this is not the only
argument. Buitendijk and Hoogmoed (2004) for instance argue for
one institutional language for the European Parliament, which is Eng-
lish, especially because of reasons of efficiency and because they ex-
pect a more lively debate and a better mutual understanding when
everybody has to use the same language.
The Dutch linguist Riek Smeets, who wrote a report on Dutch lan-
guage policy from a European perspective for the Nederlandse
Taalunie, The Dutch Language Union, a supranational institution
founded by the Dutch and the Flemish authorities that aims at de-
fending, supporting and promoting the Dutch language and culture in
the Low Countries and worldwide, recommended that the European
26
27
en.wikipedia.org/wiki/Working_language
38
governments should strive for a laissez faire policy with respect to
the use of working languages in the European institutions. The Dutch
and Flemish ministers accepted this recommendation nr. 11 and there-
with implicitly gave up the rights of their own national language
Dutch and at the same time accepted English as the most likely only
remaining working language (Smeets 2001).
It are not only the Dutch who argue in favour of English as the
working language for further European cooperation. The German
president Joachim Gauck did the same in a speech on 22 February
2013 in which he appealed to the Brits to remain a member of the EU
and within this context he said: “I am convinced that, in Europe, both
can live side by side. The sense of being at home in your mother
tongue, with all its poetry, as well as a workable English for all of
life’s situations and all age groups”. Gauck’s argument appeared even
to be more ideological than practical when he argued that: “to en-
courage a greater sense of commonality, Europe needs a common
language as well as encouraging multilingualism”28. However, he said
this in German29.
Gauck’s argument for a common language that may facilitate a
common identity resembles Ernest Gellner’s (1994) thesis that lan-
guage plays an essential role in fostering nation building and in for-
ming of common identities. Therefore quite some popular voices30
say that if we want a stable European Union, one should strive at least
for a common language. Otherwise the European Union will remain a
patchwork of languages and opposing national cultures and will fall
into pieces sooner or later. This opinion is actually more or less simi-
lar to the 18th and 19th century Romantic ideas of nationalism and the
essential link between language and nation, as expressed by Herder
and his followers (Dow 1999: 288), against which the French philo-
sopher Ernest Renan argued already convincingly in 1882 in his Sor-
bonne lecture Qu’est-ce qu’une nation?, ‘What is a nation’, published
28
Connolly (2013).
29
Gauck (2013).
30
See for instance: European Parliament News: 20120921STO51986
(26-09-2012) and europe.idebate.org/debatabase/debates/international-af-
fairs/house-believes-european-union-should-adopt-single-working-language
(a website that promotes debating among youngsters).
39
Camiel Hamans
in 1887. Renan supplies the example of Switzerland and shows how
this nation knows to survive with a multitude of languages. Moreover
the Swiss certainly share a national identity without speaking the
same language. Eijsbouts (2014) supports Renan’s critical reaction by
referring to parallels with the linguistic situation in the USA, Russia
and China, which are nations with a strong identity but without a
common language.
Language learning
De Swaan (2001)31 takes an opposite position. He does not argue
in favor of one language for all the citizens of Europe neither in favor
of a multilingual Europe, but he advocates the idea of multilingual
citizens, who along their national language, which is not necessarily
their mother tongue, also have a command of English. The multilin-
gual citizen uses his national language for day to day activities and
English for international contacts. So according to De Swaan, the ideal
European citizens of the future will share a common language, Eng-
lish, for his contacts in Europe and with the rest of the world. Actual-
ly the situation is even more complicated. Quite often the mother
tongue of the citizens is not the national language. In that case the
ideal citizen needs to have a command of at least three languages: the
mother tongue for day to day activities in the personal sphere and in
informal day to day contacts, the national language when it comes to
more official activities within the society of national citizens and
English for international contacts. A similar plea for a command of an
international language was hold already by Novicov in the first de-
cades of the last century (1903 & 1911) (Van Heerikhuizen 2004).
However, Novicov expected French to become the first international
language. He shared the common believe that using one common lan-
guage in Europe finally would shape a European federation.
Actually what De Swaan implicitly suggests – that one should
promote foreign language learning – is what the European Union does
in the Lingua programme32, with one big difference. De Swaan would
argue in favor of teaching and learning one international language,
31
In fact De Swaan does not discuss the linguistic situation of Europe,
his interest is the global language relation.
32
eacea.ec.europa.eu/static/en/overview/lingua_overview.htm
40
English, whereas the Lingua programme supports the teaching and
learning of all European languages: “In the context of Lingua, lan-
guage teaching covers the teaching and learning, as foreign langua-
ges, of all of the official Community languages as well as Irish and
Luxembourgish. (...) Particular attention is paid to the development
of skills in the less widely used and less taught official Community
languages (the LWULT languages)”33. Actually the difference in ap-
proach is smaller than it looks like: English is the most widely taught
foreign language in Europe34. Moreover two third of the Europeans
think that English is one of the two most useful languages. Further-
more 67 % of Europeans believe that English is much more likely to
be considered useful for personal development than any other lan-
guage35. The budget of the Lingua programme looks impressive:
150 million euro36. However when one compares this budget to the
budget for translation and interpretation one realizes immediately
what kind of priority language policy has in the EU.
At the Barcelona Summit of European leaders of government in
2002 a language objective in education was formulated37. In conclu-
sion 4438 the European Council proposes: “to improve the mastery of
basic skills by teaching at least two foreign languages from a very
early age: establishment of a linguistic competence indicator in
2003”. In the daily school practice this means that usually English is
taught as one of these two foreign languages. However it must be
stated that by far not all European countries already teach two foreign
languages from an early age.
33
eacea.ec.europa.eu/static/en/overview/lingua_overview.htm
34
Key data (2012: 11): “It [English] is by far the most taught foreign lan-
guage in nearly all countries at all educational levels”.
35
Europeans and their languages. Eurobarometer 386 (2012: 69).
36
European Commission Press Release IP-94-1097.
37
The Council of Europe preceded the EU-Summit with four years. Sep-
tember 1998 the Parliamentary Assembly of the Council accepted Recom-
mendation 1383 on Linguistic Diversification. In this recommendation the
Assembly promoted the idea of teaching and learning two foreign languages
from an early age. One of these foreign languages could and most likely
would be English. (Recommendation 1338 (1998)).
38
Out of the 49 of part I of the Presidency Conclusion.
41
Camiel Hamans
This initiative of the European Council was followed in 2003 by
the European Commission, which published an ‘Action Plan 2004–
2006 for promoting language learning and linguistic diversity’ in
which the idea of teaching two foreign languages at an early age was
developed39. Note that for the first time the phrasing ‘linguistic diver-
sity’ appears here in an official document of the European Commis-
sion, which means that the Commission realized that in Europe the
language problem is not only communicating at an international level
but at the same time protecting of lesser used or even endangered lan-
guages, just as in the objective of the Lingua programme. This com-
munication “defined an inclusive approach to linguistic diversity, and
set out a vision for language policies going beyond foreign language
teaching and encompassing all languages spoken in Europe, whether
official, regional or minority languages or languages spoken by im-
migrant communities. The Commission encouraged National and re-
gional authorities to give special attention to measures to assist those
language communities whose number of native speakers is in decline
from generation to generation, in line with the principles of the Euro-
pean Charter on (sic!) Regional and Minority Languages40”41.
The emphasis on linguistic diversity became more prominent with
the appointment of a European Commissioner for Education, Trai-
ning, Culture and Multilingualism in 2004, the Czech Ján Figel’. He
published in 2005 A new Framework Strategy for Multilingualism42,
the first full-fledged communication of the European Commission
about multilingualism43. However with linguistic diversity mainly the
multitude of national languages of the EU is meant. The focus of this
strategy is more on learning foreign languages to improve the eco-
nomic changes for the citizens of Europe without giving up one’s na-
tional language than on protecting regional and minority languages.
Protests
The interest for regional and minority languages, culminated in
the 1992 European Charter for Regional and Minority Languages, did
39
European Commission Communication (2003) 449.
40
More about the Charter below.
41
Library Keysource (2014: 1).
42
European Commission Communication (2005) 596.
43
European Commission Press Release IP-05-1451.
42
not come as a bolt from the blue. From the 1950’s on there were pro-
test in different European countries against the linguistic monopoly
of the most prestigious language, that was usually also the standard
language, or against what would be called linguistic genocide by a
scholar such as Tove Skutnabb-Tangas (2000).
Many examples of these feelings of discontent and of the subse-
quent protests can be found in the recent history of Western Europe.
Only a very few will be mentioned here. Even in a quiet country as
the Netherlands there once were language riots. In the northern pro-
vince of Friesland speakers of Frisian, although they were well -edu-
cated and thus bilingual, protested because of not being allowed to
use their mother tongue, Frisian, in court. This led to a serious uproar
on Friday 16 November 1951, a day that is now known in the history
of Frisian as Kneppelfreed, ‘club Friday’44. The public discussion
that started then was the beginning of a successful legal process of
recognition of Frisian in the Netherlands. Frisian was first recognized
by the Dutch ratification of the European Charter for Regional and
Minority Languages in 199845. Finally in 2013 a Frisian language
law was accepted by the Dutch parliament. According to this law
Dutch and Frisian are now the two official languages of the province
of Friesland46.
Spain, a country well known for its problems with minority lan-
guages during the Franco regime (1936–1975), has seen numerous
protests by groups that aimed at regional autonomy or more. In 1959
the ETA was founded in the Basque country. The ETA, Euskadi Ta
Askatasuna, ‘Basque Homeland and Freedom’, is now known a sep-
aratist organization that does not reject violence. However it started
as an organization for the supporting and promotion of the Basque
culture and language47. In Galicia also a revival of cultural activities
came up in circles of language enthusiasts in the same 1950’s, which
gradually began to lead to political protest by the 1960’s (Hourigan
2004: 83). The situation in Catalonia was more or less similar:
44
www.kneppelfreed.nl and Taalcanon: Fries.
45
Taalcanon: Fries.
46
Wet gebruik Friese taal.
47
What is ETA? BBC News 20 October 2011.
43
Camiel Hamans
“Concerns about the disappearance of Catalan as a language of
scholarship began to emerge in the 50s and 60s and led to the estab-
lishment of language revival movements” (Hourigan 2004: 74).
In the northern part of Italy at the Austrian border, in South Tyrol,
there was a serious language conflict as well. Here the German
speaking Italian citizens of Alto Adige / Südtirol fought for more au-
tonomy and for language rights. After unsuccessful mediation by the
UN in 1960/61 heavy terrorist attacks took place. The debate lasted
for almost ten years, till in 1969 a compromise was reached. Howe-
ver, it took another good twenty years before Austria and Italy were
able to inform the UN in 1992 that the pending problem of Alto Adi-
ge / Südtirol had come to an end48.
In Belgium, a country famous for its language wars between
speakers of Flemish or Dutch and speakers of Walloon or French, the
protests did not come from a minority49. In the 1950s the Flemish
speaking part of Belgium was not much smaller than the French
speaking population, whereas now the Flemish or Dutch speaking
group constitute a firm majority50. Furthermore the protest were not
directed against the standard language, which is Dutch for the Fle-
mish speaking group, but against the economic, social, educational
and cultural supremacy of the most prestigious language in the coun-
try, French. These protests culminated in violent actions by Flemish
students in Leuven / Louvain, where French was the most prestigious
and powerful language within the Roman Catholic university, al-
though the city of Leuven is in the centre of the Dutch speaking area
of Belgium. The student revolt of 1968, which was a phenomenon
that occurred throughout the whole of Europe, got a special language
flavor in Leuven. Here the slogan of the students was: Leuven Vlaams-
Walen buiten ‘Leuven Flemish-Walloons out’. After riots of several
weeks and the fall of the national government the Flemish students
won. The bishops had to admit the defeat. The University of Leu-
ven became completely Dutch speaking. For the French speaking
Von Hartungen (s.d.: 14–19).

48
See for the history of Dutch in the southern provinces of the Low
49
Countries: Willemyns (2006).

50
Landenweb: België.
44
community a new university of Louvain-La-Neuve was built at the
other side of the language border51.
Political initiatives
The quarrels and protests mentioned so far are only a small part
of the linguistic disputes of this period. Therefore a few politicians
realized that something should be done to guarantee the rights of
speakers of minority languages. Usually these advocates of linguis-
tic minority rights were not politicians of the ruling groups, but rep-
resentatives of disadvantaged minorities. The Council of Europe, the
Strasbourg based organization that considers itself as the guardian
and promoter of democratic security, based on human rights, democ-
racy and rule of law, was an excellent place to have heard this
sound52.
As early as 1957 the Council of Europe accepted already a resolu-
tion with an appeal upon the governments of Europe to grant equal
rights to speakers of regional and minority languages and to protect
less prestigious languages.
The call to protect minority languages and their speakers was not
restricted to Europe. In 1948 the General Assembly of the United
Nations still skipped the word linguistic in the description of possi-
ble genocides when the Convention on the Prevention and Punish-
ment of the Crime of genocide was brought to a vote53, a few years
later in 1966 the United Nations accepted the International Cove-
nant on Civil and Political Rights. Article 2.1 of this Covenant, ac-
cepted by 167 countries54, reads: “Each State Party to the present
Covenant undertakes to respect and to ensure to all individuals
within its territory and subject to its jurisdiction the rights recog-
nized in the present Covenant, without distinction of any kind, such
as race, colour, sex, language, religion, political or other opinion,
51
Kromhout (2002).
52
For an extensive overview of all the initiatives taken by members of
the Parliamentary Assembly of the Council of Europe and by Members of
the European Parliament, see Hamans (2008).
53
Linguistic genocide (Convention 1948).
54
treaties.un.org/Pages/ViewDetails.aspx?src=TREATY&mtdsg_no=IV-
4&chapter=4&lang=en#EndDec (retrieved 1609-2014).
45
Camiel Hamans
national or social origin, property, birth or other status”. Article 24.1
stipulates the right of children to be protected without any discrimi-
nation, that of language included. Article 26 says the same with re-
spect to the equality of all persons before the law. Moreover article
14.3. states: “In the determination of any criminal charge against
him, everyone shall be entitled to the following minimum guaran-
tees, in full equality: (a) to be informed promptly and in detail in a
language which he understands of the nature and cause of the charge
against him.” Finally article 27 is explicit about language rights of
minorities: “In those States in which ethnic, religious or linguistic
minorities exist, persons belonging to such minorities shall not be
denied the right, in community with the other members of their
group, to enjoy their own culture, to profess and practise their own
religion, or to use their own language”55. This is still a very abstract
and little concrete way to describe language rights and to defend and
protect them, but it was a first legally binding step. The 1966 Con-
vention has been followed by other steps, such as the 1992 declara-
tion of the General assembly of the UN Declaration on the Rights of
Persons Belonging to National or Ethnic, Religious and Linguistic
Minorities56, in which the linguistic and other rights of minorities are
clearly stipulated.
When entering the European Parliament, after the first direct
elections of the European Parliament in 1979, John Hume, a MEP
from Northern Ireland and the later winner of the 1998 Nobel Peace
Prize57, immediately proposed a Bill of Rights of the Regional Lan-
guages and Cultures of the [European] Community. Similar propo-
sals and resolutions were put forward in for instance 1981, 1987
and 199458.
As a result of the actions of the European Parliament and the Par-
liamentary Assembly of the Council of Europe a European Bureau
for Lesser Used Languages was founded in 1982. This bureau was
based in Dublin and received financial support from the European
55
Covenant on Political and Civil Rights (1966).
56
For the full text see: www.un.org/documents/ga/res/47/a47r135.htm
57
www.nobelprize.org/nobel_prizes/peace/laureates/1998/
58
For (more) details see Hamans (2008).
46
Commission till 201059 60; it dealt with regional and minority lan-
guages all over Europe. At conferences and in reports one finds
data about a manifold of RML’s, Regional and Minority Languages,
such as, to mention only a few, Alsatian, Basque, Breton, Catalan,
Cornish, Finnish in Sweden, Frisian, Gaelic, German in Denmark,
Friulian, Kashubian, Ladin, Mòcheno, Roma, Sami, Sorbian and
Swedish in Finland. Remarkable is that EBLUL in 1982 used the
term Lesser Used Languages, an apparently euphemistic term.
Most likely the issue of minority rights was not as established as it
is now.
Five years later the Mercator Network was founded, a network of
five academic institutes, aimed at promoting research in the status
and the use of regional and minority languages. Later on the network
broadened its scope and now also studies recent immigrant languages
and language learning. The coordination of the very active network is
in the hands of the Fryske Akademy, Frisian Academy, in Ljouwert/
Leeuwarden in Friesland, Netherlands. The other partners are based
in Catalonia, Hungary, Sweden and Wales. The network is financed
by the European Commission61.
Another result of all the discussions of this period is the inclu-
sion in the TFEU, the Consolidated Treaty of the Functioning of the
59
The EU stopped funding of EBLUL since the special budget line accor-
ding to which funding of RML (Regional and Minority Languages) projects
was made possible came to an end. RML’s had to participate in mainstream
funding programmes together with other, bigger, languages (Memorandum
Mercator 2014).
60
After EBLUL had to stop its activities because of lack of funding, the
platform ELEN took over some of the activities of EBLUL, European Lan-
guage Equality Network (see www.coe.int/t/dghl/monitoring/minorities/6_
Resources/PDF_FCNM_15th_Anniv_DHicks.pdf). Eurolang, originally
EBLUL’s news service continues its work for ELEN. Also the Network to
Promote Linguistic Diversity (NPLD) is active in this field. However the
scope of NPLD is wider. NPLD also covers smaller national languages:
NPLD, based in Cardiff (Wales) is a European wide network in the field of
language policy and planning for Constitutional, Regional and Small-State
Languages (CRSS) across Europe. See: www.npld.eu
61
www.mercator-network.eu/mercator-network/
47
Camiel Hamans
European Union, of article 3.3 which states that the EU “shall respect
its cultural and linguistic diversity (...)”62.
The Charter
In 1992 the Council of Europe accepted the European Charter for
Regional and Minority Languages63, which after ratification by eight
member states took effect from March 1998 on. At the moment 25
member states of the Council ratified the Charter already, whereas
another eight signed it64. Some of them are supposed to ratify the
charter soon, others, such as France, signed already long ago, but did
not ratify it due to internal political or constitutional problems (Ha-
mans 2008).
The aim of the charter is formulated as follows: “The Charter is a
convention designed on the one hand to protect and promote regional
and minority languages as a threatened aspect of Europe’s cultural
heritage and on the other hand to enable speakers of a regional or mi-
nority language to use it in private and public life”. Its overriding
purpose is cultural. It covers regional and minority languages, non-
territorial languages65 and less widely used official languages66. First
and foremost, the Charter sets out the main objectives and principles
that states undertake to apply to all regional or minority languages
existing within their national territory. Secondly, the Charter contains
series of concrete measures designed to facilitate and encourage the
use of specific regional or minority languages in public life. Within
its scope are the languages traditionally used within a state’s territory,
but it does not cover those connected with recent migratory move-
ments or dialects of the official language.
It is intended to ensure, as far as is reasonably possible, that regional
or minority languages are used in education and in the media, to permit
62
This article was introduced into TFEU via the Treaty of Lisbon (2007,
C306), where this phrase is inserted as an amendment to the Treaty of the
European Union (art. 1.4) (C306/11).
63
For the full text of the charter see: conventions.coe.int/Treaty/en/Trea-
ties/html/148.htm
64
http://www.coe.int/t/dg4/education/minlang/aboutcharter/default_en.asp
65
For instance Yiddish or the languages of the Roma and Sinti.
66
For instance Swedish in Finland.
48
and encourage their use in legal and administrative contexts, in eco-
nomic and social life, for cultural activities and in transfrontier
exchanges”67. The Charter does not establish a list of European lan-
guages corresponding to the concept of regional or minority languages,
the national authorities of the member states themselves have to list
the languages they want to protect and promote according to the
Charter. The Charter “sets out the main principles and objectives upon
which states must base their policies, legislation and practice, and
which are regarded as providing the necessary framework for the
preservation of the languages concerned”68. The Charter offers a va-
riety of undertakings a national government may take to protect and
promote the RML’s used at their territory. However, there are eight
fundamental principles and objectives that always should be respec-
ted. These are as follows:
• “Recognition of regional or minority languages as an expres-
sion of cultural wealth.
• Respect for the geographical area of each regional or minority
language.
• The need for resolute action to promote such languages.
• The facilitation and/or encouragement of the use of such lan-
guages, in speech and writing, in public and private life.
• The provision of appropriate forms and means for the teaching
and study of such languages at all appropriate stages.
• The promotion of relevant transnational exchanges.
• The prohibition of all forms of unjustified distinction, exclu-
sion, restriction or preference relating to the use of a regional or mi-
nority language and intended to discourage or endanger its mainte-
nance or development.
• The promotion by states of mutual understanding between all
the country’s linguistic groups”69.
From what has said before it must be clear that joining the Char-
ter is not free of obligations. The Council checks whether member
states follow the guide lines of the Charter by means of a monitoring
67
www.coe.int/t/dg4/education/minlang/aboutcharter/default_en.asp
68
69
49
Camiel Hamans
process: “the European Charter for Regional or Minority Languages
provides for a monitoring mechanism to evaluate how the Charter is
applied in a State Party with a view to, where necessary, making
recommendations for improvements in its legislation, policy and
practice. The central element of the monitoring mechanism is a com-
mittee of independent experts”70 from the participating countries.
Each country may delegate one expert. Some of the experts are lin-
guists, others are legal experts, quite a few former politicians.
The monitoring cycle takes three years and includes reporting by
the national authorities about their achievements, a visit on the spot
by the experts, an extensive and detailed report by the committee and
a discussion in the Council of Ministers. Although the outcome is
only a recommendation and although the Council of Europe has no
sanctions and means of coercion, the monitoring process is still a
powerful weapon (Hamans 2009). Since the experts meet with the
representatives of the minority groups and since all the reports are
public, frequently a public debate arises as a consequence of one of
the recommendations of the committee of experts. Governments can
hardly resist the public opinion.
So the committee of experts was able to draw attention to the poor
(educational) situation in which Roma have to survive in Slovakia, to
call on the Spanish government to take its own regulations seriously,
to make suggestions to the Scandinavian governments for a still bet-
ter protection of the languages of the speakers of the different Sami
languages and to appeal to the Ukrainian government to come to
terms with the speakers of Russian.
Other initiatives
The Charter was followed by the Framework Convention for the
Protection of National Minorities, also an initiative of the Council of
Europe71. The scope of this Convention is much wider than that of the
Charter. Language is only a part of the protection the convention aims
at: “The Convention is the first legally binding multilateral instrument
www.coe.int/t/dg4/education/minlang/aboutmonitoring/default_en.asp
70
For the full text, see: conventions.coe.int/Treaty/en/Treaties/html/157.

71
htm. The Convention was signed in 1995 and came into force 1 February
1998.
50
concerned with the protection of national minorities in general. Its
aim is to protect the existence of national minorities within the re-
spective territories of the Parties. The Convention seeks to promote
the full and effective equality of national minorities by creating ap-
propriate conditions enabling them to preserve and develop their cul-
ture and to retain their identity. The Convention sets out principles
relating to persons belonging to national minorities in the sphere of
public life, such as freedom of peaceful assembly, freedom of associa-
tion, freedom of expression, freedom of thought, conscience and reli-
gion, and access to the media, as well as in the sphere of freedoms
relating to language, education, transfrontier co-operation, etc.”72.
In 2013 the term ‘endangered languages’ emerged for the first time
in the official papers of the EU., when the Corsican Green MEP
François Alfonsi wrote a non-binding initiative report on endangered
European languages and linguistic diversity in the European Union73.
The report, accepted by the Parliament, calls upon the European
Union and the member states to be more attentive to the extreme
threat that many European languages, classified by UNESCO74 as en-
dangered, are experiencing.
Aside from the Council of Europe and the EU, the OSCE, the Or-
ganization for Security and Co-Operation in Europe, called for atten-
tion for the mostly Russian speaking minorities in Central Europe and
their lack of linguistic recognition in the Oslo Recommendation Re-
garding the Linguistic Rights of National Minorities (1998). In this
report the High Commissioner, the highest official of the OSCE, seeks
to provide guidance to OSCE participating states on how best to en-
sure the linguistic rights of national minorities within their borders.
Caring for endangered languages is not an exclusive European
case. UNESCO established its Endangered languages Programme in
2003, which aimed at supporting “communities, experts and govern-
ments by producing, coordinating and disseminating:
– tools for monitoring, advocacy, and assessment of status and
trends in linguistic diversity;
72
conventions.coe.int/Treaty/en/Summaries/Html/157.htm
73
Report on endangered European languages (2013/2007(INI)).
74
UNESCO Redbook (1993).
51
Camiel Hamans
– services such as policy advice, technical expertise and training,
good practices and a platform for exchange and transfer of skills”75.
UNESCO became active in the field of endangered languages after
the meeting of the International Congress of Linguists in Quebec in
1992. At this congress the president and secretary-general of CIPL,
Comité International Permanent des Linguistes, the permanent organi-
zation behind the international congresses of linguists, Robins and
Uhlenbeck, presented the first worldwide survey of the field Endan-
gered Languages (1991) in which an overview was presented of the
alarming situation of indigenous languages. As a result CIPL installed
an Endangered Languages Committee, that held its first meeting in Pa-
ris in 1992 and became under the patronage of UNESCO. A year later
UNESCO’s Redbook was published for the first time. Later the Red-
book was replaced by the UNESCO’s Atlas of the World’s Languages
in Danger, of which the first (1996) and the second edition (2001) was
compiled by Robin’s successor as CIPL-president Stephen Wurm.
In 2001 the General Conference of UNESCO’s member states
adopted UNESCO Universal Declaration on Cultural Diversity. This
Declaration “sets out the framework in which the international com-
munity is to tackle linguistic diversity”76. The Declaration was fol-
lowed by the 2003 Convention for the Safeguarding of the Intangible
Cultural Heritage and by the 2005 Convention on the Protection and
Promotion of the Diversity of Cultural Expressions. Both texts stress
the fundamental role of language: in the 2003 Convention the vital
role of language in expressing and transmitting cultural heritage is
emphasized whereas in the 2005 Convention the role of language as a
fundamental element of cultural diversity is highlighted.
CIPL’s involvement in endangered languages did not stop after the
Quebec meeting. Christian Lehmann, member of the executive com-
mittee of CIPL, reported to the International Expert Meeting on
Unesco Programme ‘Safeguarding of Endangered Languages, 10–12
march 2003 in Paris on ‘Endangered languages in the view of the Co-
mité International Permanent des Linguistes’. In this report he drew
“the following generalizations:
75
Library Keysource (2014: 1)
76
Library Keysource (2014: 6)
52
• CIPL focuses on linguistic issues proper, because that is where
its competence lies. It keeps an eye on it that every language in the
world has an equal chance of being documented and that linguists all
over the world communicate and cooperate in this area.
• Inside the professional field of linguistics, the prestige of field-
work, documentation and salvage work has to be raised. Therefore,
CIPL has been putting the issue of endangered languages on the
agenda of each of the International Congresses of Linguists since
1992” (Lehmann 2003).
CIPL is still active in the field of endangered languages. The world
organization of linguists awards prizes for research on endangered
languages and supports conferences and summer schools on endan-
gered languages and language documentation77.
Endangered languages in Ukraine
Ukraine signed the Charter for Regional and Minority languages
in 1996. Due to the instable political situation it took several years
before the Ukrainian Parliament, Verkhovna Rada, ratified the Char-
ter in 2003. The Charter went into force for Ukraine on 1 January
2006. The first Ukrainian State Periodical Report concerning the
Charter was submitted to the Committee of Experts in August 2007,
whereas the evaluation of the Committee was published in November
2008. The Recommendation of the Committee of Ministers was adop-
ted in July 2010. A new monitoring cycle started in January 2012 and
ended with the adoption of the Recommendation of the Committee of
Ministers in January 2014. Ukraine recognized immediately more
than ten regional and minority languages, most of them spoken in
specific areas. However, according to the opinion of the committee of
experts, “the linguistic landscape of Ukraine is unique from the Char-
ter’s perspective, as a language (Russian) which is not the state lan-
guage is used by a large part of the population (...). The Committee of
Experts considers that this factor needs to be taken into account when
the authorities take measures to implement the Charter”78. Since the
77
www.ciplnet.com/:endangered languages.
78
Report of the Committee of Experts on the application of the Charter by
Ukraine, 1st monitoring cycle (2008) (ECRM (2010)6): www.coe.int/t/dg4/
education/minlang/Report/EvaluationReports/UkraineECRML1_en_corr.pdf:6
53
Camiel Hamans
same report (2010: 5) makes clear that one third of the Ukrainian
people considers Russian to be its mother tongue and especially since
not of all these speakers live in a contiguous area (2010: 8), the
Ukrainian government has to find specific measures, that cannot be
copied from best practices elsewhere, to ensure the linguistic rights of
these people.
The way the Ukrainian government dealt with Russian during the
period of the first monitoring cycle was not appropriate according to
the opinion of the experts: “(...) in the instrument of ratification, Rus-
sian is placed at the same level as other languages [such as Gagaouz,
Crimean Tatar, German, Hungarian, Moldovan or Slovak CH], which
does not correspond to the Charter’s philosophy. Regarding the cur-
rent situation of the Russian language in Ukraine, the Committee of
Experts considers that the level afforded to this language in the in-
strument of ratification is not appropriate” (2010: 10).
Other minorities, which the experts and the Committee of Minis-
ters asked attention for, were the Karaim and Krimchak languages,
since they are in danger of extinction (2010: 108). Moreover, these
languages were not included in the list of recognized minority lan-
guages the Ukrainian authorities produced when ratifying the Charter.
The same happened to Romani, the language of the Roma communi-
ty. Also Armenian, Czech and Tatar should be included, according to
the report of the experts (2010: 11). In the following monitoring cycle
these languages indeed were included by the Ukrainian authorities in
their report.
In its reaction, in the 2nd State Periodical report of the second mon-
itoring cycle, the Ukrainian Ministry of Culture gave an extensive
and interesting reaction on the comments of the Committee of Ex-
perts about the situation of Russian: “It’s important to emphasize that
due to urbanization and intensive assimilative and migratory processes
that occurred in Ukraine in the XX century as a result of the totalita-
rian national and language policy of the USSR, it is often impossible
to determine the exact geographical area where the speakers of a cer-
tain language live. Consequently, the Russian language almost sup-
planted the Ukrainian language in the political, administrative,
scientific, economic and artistic spheres of life. The Russian language
limited the usage of the Ukrainian one in an informal and personal
54
communication. In fact, the Ukrainian language was forced out of big
cities and was partially spoken in villages, settlements and the regions
of the Western Ukraine. Another distinctive feature of those times
was age distribution, that is, aged people spoke their native Ukrainian
language, while younger generation (children and grandchildren) re-
fused to speak Ukrainian and preferred the Russian language, which
was the result of the totalitarian assimilative policy of the USSR. The
fact that the Russian language was an instrument of assimilation of
other nationalities of the USSR in the process of the creation of the
unified soviet nation, makes the state bodies more prudently tackle
the issue of an optimal choice between the policies of the revival of
the national language, its overall usage in all the spheres of social life
and the measures to support the Russian language as the language of
the biggest national minority. Hereby, it’s important to take into con-
sideration the fact that the Ukrainian language was not the only one
to be forced out of the usage, but also a number of other languages of
national minorities in Ukraine were displaced, which is convincingly
confirmed by the All-Ukrainian census of population of 2001. The
aforementioned facts let us claim, that the complete implementation
of the Charter, that is, without considering abovementioned issues,
may preserve the implications of the totalitarian assimilative language
policy of the USSR, preserve the sources of implicit social tension,
geographical areas of which is difficult to determine and consequent-
ly make it impossible to fully revive both the Ukrainian language (as
a State language) and the language of many national minorities. On
the other hand, excessive measures aimed at a definite geographical
localization of language minorities may cause factors that would pose
a threat to constitutionalism and territorial integrity of Ukraine”79.
The Committee of Experts did not react explicitly on this statement80.
79
2nd State Periodical Report on the application of the Charter by Ukraine,
2nd Monitoring Cycle (2012) (MIN-LANG/PR (2012) 2): www.coe.int/t/dg4/
education/minlang/Report/PeriodicalReports/UkrainePR%202_en.pdf: 6–7.
80
In fact the High Commissioner on National Minorities of the OSCE
developed a well balanced approach to this problem: The Ljubljana Guide-
lines on Integration of Diverse Societies (2012: 52) addresses the problem of
“one or more shared languages as a common basis for the integration and
functioning of society”.
55
Camiel Hamans
In their report (ECRLM 2014: 3 ) the experts appear to be happy
81
about the new national language law and the position Russian is as-
signed under this law. However, The Committee of Experts was not
only positive about the situation of minority languages in Ukraine82.
Also, the Recommendation of the Committee of Ministers (ECRML
2014: 3) did not show much criticism of the linguistic situation in
Ukraine.
As might be expected this changed immediately after the Russian
occupation of the Crimea in February and March 2014. Russia is not
among the signatories of the Charter. So the Committee of Experts is
no longer able to check the situation of the minority languages in the
region. At is 47th Meeting in Strasbourg between 13–16 May 2014,
the Committee of Experts unanimously adopted a statement about the
situation of linguistic minorities in Crimea and in the rest of Ukraine,
in which they declare: “Referring to its evaluation report on the ap-
plication of the Charter in Ukraine of 15 November 2012 and its reas-
sessment report of 25 March 2014, the Committee recalls that in
respect of the Russian language, it had found that most undertakings
chosen by Ukraine under the Charter were fulfilled or partly fulfilled.
However, as far as the other minority languages are concerned, several
of the Charter undertakings still needed to be implemented. This was
also the case in Crimea. Particularly in the current situation in
Ukraine, the protection granted by the Charter constitutes an addi-
tional European safeguard for minority languages. The Committee of
Experts expresses its deep concern for the situation of the minority
languages and their users in Crimea. Under the present conditions
Ukraine cannot implement the Charter and consequently the Com-
mittee of Experts cannot monitor the application of the Charter to
81
Report of the Committee of Experts on the application of the Charter
by Ukraine. 2nd monitoring cycle (2012) (ECRML (2014) 3): www.coe.int/t/
dg4/education/minlang/Report/EvaluationReports/Ukraine2_en.pdf
82
For instance the situation of Crimean Tatar, which was seen as “particu-
larly vulnerable” and the Ukrainian authorities were urged to adopt “strong
protective measures” (ECRM (2010) 6: 13) in the first monitoring round,
was still not considered as being safe. In its 2012 report the Committee quite
often had to conclude that promises of the authorities are not kept or that un-
dertakings have not been fulfilled (ECRML (2014) 3: 50–62).
56
Bulgarian, Crimean Tatar, German, Greek, Krymchak and Karaim in
Crimea”83. Since the Russian track record concerning the protection
of minorities is not very positive84, one can only fear the situation of
the minority languages of the Crimea, which was already less posi-
tive than that of the Russian speaking people of Ukraine and the
Crimea. “This is particularly due to the fact that intergenerational
transmission was weakened among Crimean Tatars in exile85 as a re-
sult of the assimilationist Soviet language policies and other factors,
leading to poor Crimean Tatar language acquisition among younger
generations”86. This may lead to the conclusion that the chances for
Crimean Tatar and other minority languages in Crimea are not very
positive. In the situation so far the Charter cannot offer much help or
protection.
Conclusion
In this paragraph the problems of minority languages in Ukraine
and in Crimea will not be discussed further. Here only general con-
clusions will be drawn. So far three aspects of language problems in
the EU and Europe have been distinguished:
– the multitude of languages in the European institutions,
– the lack of command of foreign languages among the peoples of
Europe, which impedes mutual communication and trade,
– the (dangerous) situation of marginal, minority and regional lan-
guages.
83
Statement Committee of Experts 13–16 May 2014: www.coe.int/t/dg4/
education/minlang/default_en.asp
84
In Russia quite often minorities are seen as a kind of a ‘fifth column’
cooperating with a neighbouring enemy or at least acting against national in-
terest. However this idea is not unique for the Russian political tradition, in
most parts of the world political authorities cherish similar thoughts (Kym-
licka 2002: 19).
85
May 1944 Stalin ordered the deportation of the Crimean Tatars to Uz-
bekistan and Siberia. Stalin suspected the Crimean Tatar people of collabo-
ration with the Nazi enemy (Campana 2008).
86
OSCE High Commissioner on National Minorities (HCNM) (2013).
The integration of formerly deported people in Crimea, Ukraine: Needs as-
sessment. The Hague: OSCE High Commissioner on National Minorities
(HCNM): 22.
57
Camiel Hamans
The first aspect has the full attention of the European authorities.
The policy they implement is based on the principle of equal rights.
Although the cost of translations and interpretation are relatively
high, this policy is continued consistently.
The second problem recently received more attention, but in fact
not much has been done to implement the ideas which the leaders of
Europe decided upon at the Barcelona summit in 1992. This is due to
the fact that the EU has no competence of its own when it comes to
education. However, since knowledge of foreign languages is an eco-
nomic asset one may expect that this aspect will become more promi-
nent sooner or later.
The third area only recently emerged in the political arena of
the EU.
Although Salverda (2007: 13) is completely right when he says
that the European Union lacks a clear, simple and coherent set of prin-
ciples for a European language policy, the situation is less alarming
than his wording suggests. As said before the EU has no direct com-
petence in this area. The EU only may support the member states in
their policies. However, next to the EU there is the Council of Europe,
a paper tiger in the eyes of the more powerful. This institution formu-
lated a coherent and well organized system of checking the actual
state of endangered languages in the countries that ratified the Charter
of Regional and Minority Languages and knows how to make use of
the public opinion to put its worries on the agenda. This may sound
promising, but as long as the focus of implicit and explicit language
policy remains concentrated on the problems of communicating within
the European Institutions, one cannot expect the citizens of Europe to
understand the need of protecting linguistic diversity fully.
References
Action Plan 2004–2006. Communication from the Commission
to the Council, the European Parliament, the Economic and Social
Committee and the Committee of the Regions – Promoting Lan-
guage Learning and Linguistic Diversity: an Action Plan 2004–
2006 /* COM/2003/0449 final */. Brussels: European Commission.
Also available at: eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CE-
LEX:52003DC0449
58
Buitenweg Kathalijne and Sylvester Hoogmoed. Een geheime
agenda voor het Europees Parlement. Annemarie van Heerikhuizen,
Manet van Montfrans, Bruno Naarden and Jan Herman Reestman
(eds.) Het Babylonische Europa, opstellen over veeltaligheid. Am-
sterdam: Amsterdam University Press, 2004. 309–319.
Dow James R. Germany. Joshua A. Fishman (ed.) Handbook of
Language and Ethnic Identity. Oxford: Oxford University Press,
1999. 286–299.
Eijsbouts Tom. Europe’s Single and Powerful Amphibious Model.
Christine Kaddous et Andreas Auer (eds.) Les principes fondamen-
taux de la constitution européenne. Genève: Helbig & Lichterhahn,
2006. 83–90.
Eijsbouts Tom. Rutte onaardig, onwaardig, schaamteloos. Lie-
den: HogendorpCentrum, 2014.
European Commission Communication 449. Communication
from the Commission to the Council, the European Parliament,
the Economic and Social Committee and the Committee of the
Regions – Promoting Language Learning and Linguistic Diversi-
ty: an Action Plan 2004–2006 /* COM/2003/0449 final */. Brussels:
European Commission, 2003. Also available at: eur-lex.europa.eu/le-
gal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:52003DC0449
European Commission Communication 596. Communication from
the Commission to the Council, the European Parliament, the
European Economic and Social Committee and the Committee of
the Regions – A New Framework Strategy for Multilingualism.
Brussels: European Commission, 2005 /* COM/2005/0596 final */.
Also available at: eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CE-
LEX:52005DC0596
Extra Guus and Durk Gorter (eds.). Multilingual Europe: facts
and policies. Berlin: Mouton de Gruyter, 2008.
Gellner Ernest. On nationalism. Anthony Smith and John
Hutchinson (eds.) Nationalism. New York: Oxford University Press,
1994. 57–62.
Hamans Camiel. The minority language debate – the case of Yid-
dish in the Dutch language landscape. Stanisław Puppel (ed.) Scripta
Neophilologica Posnaniensia. Tom IX. Poznan: Wydzial Neofilologiі
UAM, 2008. 131–156.
59
Camiel Hamans
Hamans Camiel. The Charter of Regional and Minority Languages
as a political factor. Current Issues in Unity and Diversity of Lan-
guages. Collection of the papers selected from the CIL 18. The
Linguistic Society of Korea (LSK) CD-ROM, section Language Poli-
cy, 2009. Рaper 1, p. 490–503. Also via http://www.cil18.org/new_
html/10_publications/publications_01.php
Heerikhuizen Annemarie van. Woorden van Europa: Een vroeg so-
ciologisch pleidooi voor een gemeenschappelijke taal. Annemarie van
Heerikhuizen, Manet van Montfrans, Bruno Naarden and Jan Herman
Reestman (eds.) Het Babylonische Europa, opstellen over veeltalig-
heid. Amsterdam: Amsterdam University Press, 2004. 263–276.
Hourigan Niamh. Escaping the Global Village: Media, Lan-
guage, and Protest. Lanham, Maryland: Lexingtoon Books, 2004.
Key data on Teaching Languages at School. Brussels: European
Commission, Education, Audiovisual and Culture Executive Agency,
2012. (EACEA P9 Eurydice and Policy Support). Also available at:
eacea.ec.europa.eu/education/eurydice/documents/key_data_series/
143EN.pdf
Kymlicka Will. Multiculturalism and Minority Rights: West and
East. JEMIE, Journal on Ethnopolitics and Minority Issues in
Europe. 4, 2002. 1–25. Available at: www.ecmi.de/fileadmin/down-
loads/publications/JEMIE/2002/nr4/Focus4-2002_Kymlicka.pdf
Meurs Wim van, Robin de Bruin, Carla Hoetink, Karin van Leeu-
wen, Carlos Reijnen & Liesbeth van de Grift. Europa in alle staten.
Zestig jaar geschiedenis van de Europese integratie. Nijmegen:
Van Tilt, 2013.
Milian-Massana Antoni. Languages that are official in part of the
territory of the Member States. Abier Arzoz (ed.). Respecting Lin-
guistic Diversity in the European Union. Amsterdam/Philadelphia:
John Benjamins, 2008.
Moseley Christopher (ed.). Atlas of the World’s Languages in
Danger, 3rd edn. Paris: UNESCO Publishing, 2010. Also available at:
www.unesco.org/culture/languages-atlas/
OSCE High Commissioner on National Minorities (HCNM). The
Ljubljana Guidelines on Integration of Diverse Societies & Ex-
planatory Note. The Hague: OSCE High Commissioner on National
Minorities (HCNM), 2012.
60
OSCE High Commissioner on National Minorities (HCNM). The
integration of formerly deported people in Crimea, Ukraine:
Needs assessment. The Hague: OSCE High Commissioner on Na-
tional Minorities (HCNM), 2013.
Renan Ernest. Discours et conférences. Paris: Calmann Lévy,
1887. Also available at: archive.org/stream/discoursetconfr00rena-
goog#page/n9/mode/2up
Robins Robert H. and Eugenius M. Uhlenbeck (eds.). Endangered
Languages. Oxford/New York: Berg, 1991.
Salverda Reinier. De talen in ons leven. Overeind in Babel. Talen
in Europa. Rekkem: Ons Erfdeel, 2007. 7–14.
Schütze Robert. European Constitutional Law. Cambridge: Cam-
bridge University Press, 2012. 121–148.
Skutnabb-Kangas Tove. Linguistic Genocide in Education оr
Worldwide Diversity and Human Rights? Mahwah, New Jersey:
Lawrence Erlbaum Associates, 2000.
Smeets Rieks. Talen en taalpolitiek in de Europese Unie. Nicoline
van der Sijs (ed.) Taaltrots. Amsterdam: Contact, 1999. 381–416.
Smets Rieks. Naar een samenhangend beleid voor het Neder-
lands vanuit Europees perspectief. Den Haag: De Nederlandse
Taalunie, 2001. See also the short summary of this report as accepted
by the Council of Ministers of the Taalunie: taalunie.org/organisatie/
raad-der-nederlandse-letteren/verslagen/naar-samenhangend-taal-
beleid-voor-nederlands-vanuit-europees-perspectief
Swaan Abram de. Words of the Word: The Global Language
System. Cambridge: Polity Press, 2001.
Teasdale Anthony and Timothy Bainbridge. The Penguin Com-
panion to European Union. London: Penguin Books, 20124.
von Hartungen Christoph H. (s.d.). A brief contemporary histo-
ry of Alto Adige/Südtirol (1918–2002). Translated into English by
Vivienne Frankell. Bolzano/ Bozen: Parliament of the Autonomous
Privince (sic!) of Bolzan/Bozen. Also at: www.landtag-bz.org/de/
datenbanken-sammlungen/broschueren.asp
Willemyns Ronald assisted by Wim Daniels (ed.). Het verhaal van
het Vlaams. De geschiedenis van het Nederlands in de Zuidelijke
Nederlanden. Antwerp: WPG-Standaard, 2004.
61
Camiel Hamans
Wurm Stephen (ed.). Atlas of the World’s Languages in Danger
of Disappearing. Paris: UNESCO Publishing, 1996.
Wurm Stephen (ed.). Atlas of the World’s Languages in Danger
of Disappearing. 2nd ed. Paris: UNESCO Publishing, 2001.
2nd State Periodical Report on the application of the Charter by
Ukraine, 2nd Monitoring Cycle (2012) (MIN-LANG/PR (2012) 2:
www.coe.int/t/dg4/education/minlang/Report/PeriodicalReports/
UkrainePR%202_en.pdf
Barcelona Summit (2002), Barcelona European Council 15 and
16 March 2002, Presidency Conclusion (SN 100/1/02 REV 1): ec.eu-
ropa.eu/investinresearch/pdf/download_en/barcelona_european_
council.pdf
Campana Aurélie (2008). Sürgün: The Crimean Tatars’ deporta-
tion and exile. Online Encyclopedia of Mass Violence: www.massvio-
lence.org/Surgun-The-Crimean-Tatars-deportation-and-exile?art-
page=1#outil_sommaire_0
Churchill Sir Winston (1946). Europa-Rede in der Universität Zü-
rich am 19. September 1946: www.europarl.europa.eu/brussels/websi-
te/media/Basis/Geschichte/bis1950/Pdf/Churchill_Rede_Zuerich.pdf
CIPL: www.ciplnet.com
Connolly Kate (2013). German president: make English the lan-
guage of the EU. The Guardian, 22 February 2013: www.theguardian.
com/world/2013/feb/22/german-president-pleads-britain-stay-eu?gu-
ni=Article:in%20body%20link
Consolidated Treaty of the Functioning of the European Union
(TFEU): www. consilium.europa.eu/documents/treaty-of-lisbon? lang=en
Council of Europe-Conseil de l’Europe: www.coe.int/en/web/
about-us/who-we-are
Council of Europe-Conseil de l’Europe, history: www.coe.int/60
years/
Covenant of the Political and Civil Rights (1966): www.ohchr.org/
en/professionalinterest/pages/ccpr.aspx
Declaration on the Rights of Persons Belonging to National or
Ethnic, Religious and Linguistic Minorities (1992): www.un.org/doc-
uments/ga/res/47/a47r135.htm
European Charter for Regional or Minority Languages: conven-
tions.coe.int/Treaty/en/Treaties/html/148.htm
62
www.coe.int/t/dg4/education/minlang/aboutcharter/default_en.
asp
www.coe.int/t/dg4/education/minlang/aboutmonitoring/default_
en.asp
European Commission (2013), Frequently asked questions on lan-
guages in Europe, IP/ 13/875 (26 September 2013): europa.eu/rapid/
press-release_MEMO-13-825_en.htm
European Commission Language Policy: ec.europa.eu/languages/
policy/language-policy/official_languages_en.htm
European Commission Press Release IP-94-1097: europa.eu/rapid/
press-release_IP-94-1097_en.htm
European Commission Press Release IP-05-1451: europa.eu/rapid/
press-release_IP-05-1451_en.htm
European Commission Translation: ec.europa.eu/dgs/translation/
faq/index_en.htm
European Parliament Fact Sheet/ Cultural Policy: www.europarl.
europa.eu/facts_2004/4_17_0_en.htm
European Parliament News 20120921STO51986 (26-09-2012):
www.europarl.europa.eu/news/en/news-room/content/2012
0921STO51986/html/European-Day-of-Languages-An-EU-with-on-
ly-one-language-would-be-a-catastrophe
Europeans and their languages. Special Eurobarometer 386 (June
2012): ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_386_en.pdf
Fact Sheet on the European Union/ Language Policy: www.euro-
parl.europa.eu/aboutparliament/en/displayFtu.html?ftuld=FTu_
5.13.6.html
Framework Convention for the Protection of National Minorities:
conventions.coe.int/Treaty/en/Treaties/html/157.htm &
conventions.coe.int/Treaty/en/Summaries/Html/157.htm
Gauck Joachim (2013). Europarede 22.02.2013: www.youtube.
com/watch?v=YWT7hnQAW24
Key data on Teaching Languages at School 2012: eacea.ec.europa.
eu/education/eurydice/documents/key_data_series/143EN.pdf
Kneppelfreed: www.kneppelfreed.nl
Kromhout Bas (2002). “Walen buiten!” was niet eens correct Ne-
derlands, maar een gallicisme. Historisch Nieuwsblad (2002/9): www.
63
Camiel Hamans
historischnieuwsblad.nl/nl/artikel/6000/walen-buiten-was-niet-eens-
correct-nederlands-maar-een-gallicisme.html
Küchler Teresa (2006). Berlin sees red over English language do-
minance in Brussels. EUobserver 21.04.06: euobserver.com/politi-
cal/21405
Landenweb: België: www.landenweb.net/belgie/bevolking/
Languages of Europe: en.wikipedia.org/wiki/Languages_of_Europe
Lehmann Christian (2013): www.unierfurt.de/sprachwissenschaft/
personal/lehmann/CL_Publ/ endangered_languages_cipl.pdf
Le français dans les institutions européennes (2006): www.rpfran-
ce-ue.org/IMG/francais_dans_les_institutions.pdf
Library Keysource (2014). EU minority languages in danger:
www.europarl.europa.eu/EPRS/LK-EU%20endangered%20languag-
es%20rev2.pdf
Lingua programma: eacea.ec.europa.eu/static/en/overview/lingua_
overview.htm
Linguistic genocide (Convention 1948): privatewww.essex.ac.
uk/~patrickp/lhr/Linguistic%20genocide.htm
Memorandum Mercator (2014): www.mercator-research.eu/filead-
min/mercator/about_pdf/Mercator_Memorandum_EU_Support_to_
RMLs.pdf
Mercator Bulletin: www.ciemen.org/mercator/butlletins/60-46.htm
Mercator News: www.ciemen.org/mercator/notidetail.cfm?IDA=
897&lg=gb
Multilingualism in the European Parliament: www.europarl.euro-
pa.eu/aboutparliament/en/007e69770f/Multilingualism.html
www.europarl.europa.eu/pdf/multilinguisme/coc2014_en.pdf
Network to Promote Linguistic Diversity (NPLD): www.npld.eu
Pressservice/Presseportal Deutscher Bundestag: presseservice.pres-
srelations.de/standard/result_main.cfm?aktion=jour_pm&r=229006&
quelle=0&pfach=1&n_firmanr_=109484&sektor=pm&detail=1 & www.
pressrelations.de/new/standard/dereferrer.cfm?r=229006
Recommendation 1338 (1998): assembly.coe.int/Main.asp?link=/
Documents/AdoptedText/ta98/EREC1383.htm
Report of the Committee of Experts on the application of the
Charter by Ukraine, 1st monitoring cycle (2008) (ECRM (2010)6):
64
www.coe.int/t/dg4/education/minlang/Report/EvaluationReports/
UkraineECRML1_en_corr.pdf
Report on endangered European languages(2013/2007(INI)):
www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=-//EP//TEXT+
REPORT+A7-2013-0239+0+DOC+XML+V0//EN
Scottish Government: www.scotland.gov.uk/News/Releases/2010/
05/12090248
Statement Committee of Experts 13-16 May 2014: www.coe.int/t/
dg4/education/minlang/default_en.asp
Taalcanon: Fries: www.taalcanon.nl/vragen/is-het-fries-een-taal/
The French language in European institutions: www.diplomatie.
gouv.fr/en/french-foreign-policy-1/european-union/france-and-the-
european-union/article/the-french-language-in-european
The Oslo Recommendations Regarding the Linguistic Rights of
National Minorities (1998): www.osce.org/hcnm/67531
TFEU, see Consolidated Treaty of the Functioning of the Europe-
an Union.
Treaty of Lisbon (2007: C306): eur-lex.europa.eu/legal-content/
EN/TXT/PDF/?uri=OJ:C:2007:306:FULL&from=EN
Unesco Atlas of the World’s Languages in Danger (1996, 2nd edi-
tion 2001, 3rd edition 2010): www.unesco.org/culture/languages-atlas/
Unesco Redbook of Endangered Languages in Europe (1993, up-
dated 1999): http://www.helsinki.fi/~tasalmin/europe_report.html
Vasagar Jeevan (2013). German should be a working language of
EU. The Telegraph, 18 June 2013: www.telegraph.co.uk/news/world-
news/europe/germany/10128380/German-should-be-a-working-lan-
guage-of-EU-says-Merkels-party.html
What is ETA? BBC New 20 October 2011: www.bbc.co.uk/news/
world-europe-11183574
Welsh language in the EU: ec.europa.eu/unitedkingdom/about_us/
office_in_wales/welsh_language_en.htm
Wet gebruik Friese taal: wetten.overheid.nl/BWBR0034047/gel-
digheidsdatum_30-11-2014
Working Languages: en.wikipedia.org/wiki/Working_language
65
SOCIAL MOVEMENT AND MINORITISED
LANGUAGE NORMALIZATION
Paul Bilbao Sarria
I represent the civil society of the Basque Country organized
around the revitalization of the minoritised language. Kontseilua, the
Council of Social Organisations, is working in favor of the Basque
language. The central goal of the organization I represent is to sup-
port the Process of Basque language revitalization. Our mission is
Basque language recovery on personal, social and official levels.
Even the topic is more connected to the civil society and language re-
vitalization I would like to make a short introduction about our lan-
guage and territory.
Some facts about the Basque language
The Basque name of the Basque Country is Euskal Herria, the
etymological meaning of which is “Country (or People) of the
Basque Language”, making this a community whose denomination
designates an identity and cultural features in terms of its language.
The Basque Country is divided into two states (Spain and France)
and it has a population of almost three millions and an area of nearly
21,000 sq. km divided into 685 municipalities. The province with the
most inhabitants is Bizkaia, with 38.70 % of the country’s population,
and that with the fewest is Zuberoa, with 0.5 %. The inhabitants of
the three provinces under French domination make up 9 % of the
Basque Country’s total population.
Social movement and minoritised language normalization: nowa-
days most people in the Basque Country live in urban areas. Three
fifths of the population live in town or cities with over 20,000 inha-
bitants. Only a quarter of the population resides in municipalities with
under 10,000 inhabitants. Most scholars see Basque as a language
isolate. Consequently, its prehistory cannot be reconstructed by means
of the comparative method, and little is known of its origins. It is
66
Social movement and minoritised language normalization
likely that an early form of the Basque language was already present
in Western Europe before the arrival of the Indo-European languages.
The impossibility of linking Basque with its Indo-European neigh-
bours in Europe made many scholars search for its possible relatives
elsewhere. Besides many pseudoscientific comparisons, the appearance
of long-range linguistics gave rise to several attempts at connecting
Basque with geographically very distant language families.
There are different hypotheses about the origin of our language
and connections with others: Iberian, Caucasian-Georgian, Afro-
Asiatic. It is also important to know that there is another hypotheses
and it establishes that there is no connection with other languages and
that Basque language has been always located in the Basque Country.
The Basque language has receded over the centuries as the pro-
portion of Basque bilinguals diminishes. According to the scanty data
available, in 1866 approximately 471,000 people, representing over
50 % of the 902,000 Basques living at that time, were Basque bilin-
guals. Today, 130 years later, Basque speakers represent a mere quar-
ter of the present population (27.6 % of Basques aged fifteen or over
are Basque speakers). The percentage of Basques who can speak
Basque halved over the last century (from % 52,5 in 1866 to % 27,6
in 2001). This represents a very considerable loss in 130 years for a
language that is the result of thousands of years of evolution.
Basque is in a qualitative minority situation. Under constant at-
tempts to push the language towards extinction, the Basque lan-
guage community has been subjected to a sustained process of lan-
guage shift and imposition of Spanish and French, exemplified by
the following historical events. Revised text on Primary Education,
2.02.1967 says: ‘…The National Language. The Spanish language,
a fundamental part of the Hispanic community, will be compulsory
and the object of special care and attention...’ But in “Tableu de
l’instruction Primaire en France (1830)” we read: ‘The common lan-
guage in rural communities is Basque, a tongue foreign to the French
language, which is neither spoken nor understood by the children in
these communities. This is why we believe that an express order is
necessary to rigorously oblige schoolmasters in areas where the dia-
lect is spoken to always speak in French to their pupils’.
67
Paul Bilbao-Sarria
Pact on regional languages, 1794: ‘...and the French language will
be imparted by a master in each country community of the depart-
ments in Corsica, and in those parts of the Basses-Pyrénées where the
inhabitants speak a foreign language’.
The language rights of the Basque language speakers are subject
to no fewer than five different kinds of legal status. Basque language
community rights are governed by the legal regimes of the two so-
vereign states between which its territory has been divided.
In the continental-French area the Basque language has no legal
status in the Northern Basque Country, and in consequence there is an
absence of positive policy initiatives in favour of its development on
the part of public authorities. The French Republic ignores languages
other than French, to the point of refusing to adopt or ratify interna-
tional standards and this has direct negative consequences for the lan-
guage’s survival, giving no support to the language’s transmission.
The French administration systematically violates citizens’ language
rights, even denying their language’s existence.
In the peninsular area of the Basque language the Spanish Consti-
tution states that there is one official language, i.e. there is just one
language that is compulsory to know, and only this is stated as having
rights of usage. In the second part, there is mention of the autono-
mous community languages within the State having official status.
However, their formal legal equality does not correspond to the
real situation of these languages. Despite the official status of both
languages, they are in situation of imbalance, and Basque is in a mi-
nority situation. On account of this, and given that their coofficiality
is not neutral, authorities have launched normalization processes
aimed at reaffirming equality between then languages.
Four pillars on language revitalization.
A strong recovery process for a language that has been driven into
a minority situation must rest on four pillars. These four pillars are:
1. Adequate legislation. 2. Planning. 3. Economic resources. 4. Pub-
lic interest and support.
By definition, a language policy consists of a set of decisions re-
lating to the normalization of a language, together with the corre-
sponding resources. However, it is important to understand that, in
any event, there is always going to be some kindss of policy in place,
68
whether it be a policy which supports a minority language or one
that doesn’t do so.
What I mean by this is that the failure to take supportive measures
which favour the Basque language is in itself a language policy, and
so is, for that matter, the failure to incorporate language criteria into
other policy decisions. So let me be clear: there is no such thing as a
neutral position. Do what you will, there must exist some sort of lan-
guage policy, given that fact that human activities not involving lan-
guage and language use at all are very rare.
The organization that I represent likes to use four pillars to sym-
bolize language recovery. I think it is also a useful symbol in the pre-
sent instance, so let me explain it.
Adequate legislation: to recover a language, it needs to have an
adequate legal status. We consider that this status should cover four
key points: official recognition, acknowledgment as one’s own natural
language, prioritization, and the requirement to know the language.
Planning: a language recovery process needs detailed planning.
The ultimate goal of the plan must be clearly defined, transparently,
in a way that anyone can understand. Steps towards achieving that
goal, a roadmap and the necessary resources are all essential parts of
any such plan.
Economic resources: this pillar has two main aspects: how much
money will be invested, and what that money will be spent on. It is
not only a question of investing enough money. Money can be mis-
spent, so it is just as important to make qualitative stipulations about
investments, not just to specify an amount.
Public interest and support: a language can be recovered if and
only if it has the backing of a community. Those four pillars are es-
sential for language recovery. Therefore, if one of the four pillars
fails, the normalization process will be delayed.
What can civil society do to revitalize the language?
Anyway, my aim is to explain the function of the organized civil
society. In my opinion we need a very strong civil society movement
in order to be able to influence in the other three pillars of the lan-
guage revitalization. And for that reason, in our point of view, the or-
ganized civil society must answer to two different actions: doing and
influencing.
69
Paul Bilbao-Sarria
Doing: the organized civil society must be able to create new
speakers of the language, new spaces to use that language and tools
to recover the language. Some examples:
– create schools where the minoritised language is the vehicular
language.
Social movement and minoritised language normalitation:
– create schools for adults to learn the minoritised language;
– create medias in minoritised language;
– adapt the new technologies to the minoritised language;
– create literature in minoritised language;
– translate literature from and into the minoritised language.
Infuencing: the organized social movement must be able to let
others make/work in favour of the minority language. It must press
for others to some examples:
– political Lobby concerning language issues;
– social interpellation;
– activism;
– citizenship, which becomes an active element in favour of the
language.
The social movement must put pressure on governments, political
parties, trade-unions…in terms of political decisions concerning the
revitalisation of the language.
How have we organized the pro-Basque language civil society?
As I have previously said I am the Secretary General of Kontsei-
lua, that is to say, the Council of Social Organisations working in fa-
vour of the Basque language. Kontseilua is a platform that comprises
numerous associations whose aim is to fully develop the Basque lan-
guage. Basque language associations have taken the historic step of
acting together, despite originally being associations of distinct origin
and with different points of view and spheres of activity – this consti-
tuting one of the strengths of Kontseilua. Kontseilua constitutes the
essence of a movement that works in favour of the Basque language
and disseminates the dynamics of collaboration required to normalise
the situation regarding Basque in Basque society as a whole.
We could say that Kontseilua is some kind of umbrella organisa-
tion of almost all the probasque language civil society. In Kontseilua
they join:
70
– the most important organizations working in the field of edu-
cation;
– the most important organizations for teaching Basque language
to adults;
– the most important not-public media in Basque language, and
culture promoters.
Social movement and minoritised language normalitation:
– the most important associations of professionals in Basque lan-
guage;
– the most important companies for promoting Basque language
in enterprises;
– the most important associations to create new spaces to speak
Basque language.
Just to show the huge dimension of all us, we can say that more
than 7.000 people work directly in the organizations and companies
that join Kontseilua. And every year they deal with more than
300.000.000 €.
Here you are some examples about what the organizations joi-ning
Kontseilua do:
– more than 40 local medias;
– one national newspaper;
– tens of private schools where Basque language is vehicular lan-
guage;
– promotion of Basque-vehicular language educational model in
public schools;
– more than 100 centers for learning Basque to adults;
– specific publications: science, literature;
– translation into and from the Basque language;
– promotion the Basque language in hundreds of private com-
panies;
– denounce and activism.
Moreover, Kontseilua, when stipulating language policies and the
allotment of resources, posits two main areas: people and spaces.
That is to say: first, policies targeting people’s knowledge of the mi-
nority language, and second, the spaces in which it is possible to use
the language that one has learnt, so as to live in that language. And
all of our members objectives are to create new Basque language
71
Paul Bilbao-Sarria
speakers or to create spaces and tools to live in our language. That is
to say, organizations member of Kontseilua DO things, more than
INFLUENCE.
So you can ask now: What has been Kontseilua created for? It
has a very simple answer: to influence. And how can we influence?
How can we became a political lobby? In our case we work in two
different ways: social arena and political arena.
In the political arena here there are our main projects:
– analysis of language policies;
– analysis of practices in municipalities;
– publication of concrete proposals to change the language poli-
cies;
– direct questioning with the institutions, political parties, social
partners, etc.;
– annual reports on the status of language rights;
– complaints to international bodies: UN, CoE etc.
In the social arena we want to get thousands of people to act ac-
cordingly under the premise: I want to live in Basque. We want thou-
sands of citizens to become language activists.
Social movement and minoritised language normalitation. Joining
at European Level.
Anyway, we know that we are not alone. Nowadays, only in the
European Union more than 50 million people speak one minoritised
native language. That means that more than the 10 % of the popula-
tion is member of a minoritised language community.
It is true that the European Union talks about “unity in the diver-
sity” but it is also true that 50 million people are invisible in their
politics.
For that reason four years ago we created ELEN, the European
Language Equality Network, in order to promote and protect the mi-
noritised, regional, indigenous languages and to work towards lin-
guistic equality for these languages under the broader framework of
human rights, and to be a voice for those language communities at
the local, regional, national, European and international level.
I do really think that I have explained too many things in a short
time, and I do not know if you have had the chance to get all the
72
information. Anyway, I would like to underline the most important
things I wanted to share with you:
1. If we want to revitalize a language there are four pillars: ade-
quate legislation, planning, economic resources and SOCIAL SUP-
PORT.
2. We need a strong social support if we want to influence in order
to get an adequate legislation, adequate planning and adequate eco-
nomic resources.
3. The organised civil society has two main tasks:
DOING:
Create new speakers (school, adults).
Create spaces to use the language.
Create tools to live in the language.
INFLUENCING:
Civil society must be able to let others make/work in favour of the
minority language and create a political lobby concerning language
issues, activism etc. I do really think that any language is special. I do
really think that all languages have almost the same way to revitalize
themselves. I do really think that it is possible to revitalize a language
if there is a community that supports it.
73
ЗАГРОЖЕНІ МОВИ:
СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИЙ ТА МЕТАФОРИЧНИЙ АСПЕКТИ
Поняття “загрожених мов” (endangered languages), або мов
під загрозою, увійшло до лінгвістики відносно недавно. Потреба
захисту мов, що звужують сфери функціонування, поступово ви-
ходять з ужитку і ризикують зникнути в осяжному майбутньому,
була усвідомлена як важлива соціальна, культурна та когнітивна
проблема. Зникнення мов, особливо таких, що не мають писем-
ності й не задокументовані, дослідники наразі розуміють як про-
цес втрати не тільки частини культурного спадку людства, а й
специфічного досвіду, особливостей знань про світ, що несе в
собі кожна мова. За наявними оцінками, приблизно половина з
понад 6000 мов, що існують у світі на сьогодні, можуть зникнути
до кінця цього століття. Це стосується насамперед мов, що не
мають писемності і досі не описані й не задокументовані1.
Однак процес зникнення мов у наш час не розглядається як
невідворотний. Завдяки зусиллям фахівців та ентузіастів було
набуто досвіду відновлення мов, які перебували на межі зник-
нення. Ці зусилля з відновлення та відродження мов, крім суто
практичних, важливих для суспільства наслідків, позитивно по-
значилися на розвиткові таких наукових дисциплін, як соціолінг-
вістика, мовна типологія та теоретичне мовознавство.
Загальнолінгвістичні аспекти цієї проблеми становлять особ-
ливий інтерес, хоча не так часто потрапляють до фокусу уваги
дослідників. Нижче ми спробуємо зупинитися на деяких таких
аспектах.
Endangered languages // http://www.unesco.org/new/en/culture/themes/

1
endangered-languages/
74
Загрожені мови: соціолінгвістичний та метафоричний аспекти
1. Загрожені мови в контексті мовних ідеологій
Слід підкреслити, що усвідомлення проблеми зникнення мов
як проблеми сучасного суспільства не є цілком тривіальним фак-
том. Те, що здається самозрозумілим, “гуманістичним” підходом
до збереження мов, насправді є культурно та ідеологічно зумов-
леним фактом. Підхід до загрожених мов засвідчує зміну куль-
турної моделі, що домінує, і в підході до мовного розмаїття. Від
біблійних часів наявність у світі багатьох мов було прийнято роз-
глядати як перешкоду або навіть прокляття, що засвідчує історія
Вавилонської вежі. Такий підхід ставить на перший план роль
мови як засобу комунікації, як способу порозуміння. Наявність
багатьох мов у цій перспективі аж ніяк не є благом, бо створює
важкі перепони для комунікації і взаємного розуміння людей.
Сучасній культурі ця модель відома в її модифікації доби
Просвіти. Таку модель позначають як “раціональну”, вона має
певну універсалістську спрямованість, хоча й обмежену порівня-
но з біблійним втраченим ідеалом – у межах цієї моделі йдеться
про єдину жорстко внормовану національну мову в межах націо-
нальної держави, натомість регіональне варіювання, не кажучи
вже про місцеві мови, в рамках цієї моделі, м’яко кажучи, не
схвалюється, оскільки ці явища перешкоджають комунікації і
поширенню важливих для держави смислів у її суверенних
межах2. Протилежна за змістом модель ставлення до лінгвістич-
ного варіювання й мовного розмаїття дістала назву “романтич-
на” як пов’язана з ідеологією Романтизму3. У ставленні до мови
в цій моделі пріоритетним є розуміння мови як втілення “духу
народу” (Гумбольдт), духовна й когнітивна роль мови виходить
на перший план, а мовне розмаїття постає як благо. Саме ця
остання культурна модель, або мовна ідеологія, лежить в основі
сучасного ставлення до мов, що зникають. Можливо, точніше
2
Geeraerts Dirk. “Cultural models of linguistic standardization”. In René
Dirven, Roslyn Frank & Martin Pütz (eds.), Cognitive Models in Language
and Thought. Ideology, Metaphors and Meanings. – Berlin: Mouton de
Gruyter, 2003. – Р. 25–68.
3
Див.: Яворська Г. М. Прескриптивна лінгвістика як дискурс: Мова.
Культура. Влада. – Київ: ВІПОЛ, 2000; Geeraerts Dirk. Оp. cit.
75
було б сказати, що сучасні уявлення про загрожені мови виника-
ють на стику “раціональної” та “романтичної” моделей, бо кожна
з цих мовних ідеологій містить у собі елемент полеміки з проти-
лежним ставленням, його заперечення. Саме модифікації та спів-
відношення названих культурних моделей створюють варіанти
ставлення до мови в різних спільнотах, а також визначають –
часто неявним, прихованим чином – засади офіційної мовної по-
літики в різних державах.
Названі загальні культурні моделі визначають також ставлен-
ня до мов у різноманітних мовних ситуаціях. Недарма соціолінг-
вістичне вивчення мовних ситуацій передбачає врахування фак-
тора ставлення до мови, який є важливим індикатором типу
мовної ситуації. У класичній праці Ч. Фергюсона “Диглосія”
(1959) цей фактор, поряд з кількома іншими, вперше було вико-
ристано для розрізнення диглосії й білінгвізму як відмінних ти-
пів мовних ситуацій, що характеризуються різним ступенем стій-
кості. З тих пір теоретична значущість ставлення носіїв до мов,
їхня “лінгвістична свідомість”4, заснована на комплексі повсяк-
денних уявлень, неодноразово підтверджувалися. Для опису особ-
ливостей уявлень про мови в межах певних мовних та культур-
них спільнот було введене також поняття “мовних ідеологій”,
дослідження яких набуває дедалі більшого значення.
Зростання ваги чинника ставлення до мови та мовних ідеоло-
гій для соціолінгвістичних досліджень має декілька причин. Від-
значимо серед них насамперед демографічні, соціальні та полі-
тичні тенденції в умовах глобалізації, що спричиняють зростання
рівня складності мовних ситуацій та поширення мультилінгвіз-
му, а також виразну тенденцію до підвищення рівня суспільної
метамовної рефлексії, що супроводжує названі процеси і позна-
чається на принципах мовної політики. Збільшення кількості ко-
мунікативних бар’єрів в умовах мультилінгвального глобалізова-
ного світу та пошук шляхів ефективної комунікації привертають
суспільну увагу до мови та мовних засобів. Мова втрачає свою
непомітність, “прозорість”5, набуваючи у сприйнятті мовців
4
Яворська Г. М. Зазнач. праця.
5
Яворська Г. М. Зазнач. праця.
76
метафоричних “речових” репрезентацій, таких, наприклад, як
онтологічна метафора “мова – це скарб”. Уявлення про загрожені
мови також має виразне концептуально-метафоричне підґрунтя
(див. про це нижче).
Підхід до мовного розмаїття як до цінності, а також поняття
“загрожених мов” не є чимось цілком природним і самозрозумі-
лим. Такий підхід до мов щільно пов’язаний з певними культур-
ними й ідеологічними імплікаціями і, попри поширеність у су-
часному демократичному світі, не є цілковито домінуючим.
Протилежно орієнтований підхід, у межах якого мовне розмаїття
не сприймається як безумовне благо, а інтерпретується радше
як перешкода у процесах комунікації або навіть як політична
загроза, також не втратив своєї ваги. Відповідно, існують різні
моделі в побудові мовної політики і мовній стандартизації6, що
виявляються насамперед у відмінному ставленні до мультилінг-
візму, регіонального варіювання, діалектного розмаїття тощо.
При цьому концепт “загрожених мов”, який є невід’ємною скла-
довою настанови на збереження мовної різноманітності і захисту
міноритарних мов, може інколи, в умовах різних мовних ситуа-
цій, набувати цілковито відмінного, навіть протилежного змісту.
2. Загрожені тюркські мови в Україні
У процесі виокремлення мови як самостійної культурної цін-
ності та в ході визначення поняття “загрожених” мов ключову
роль відіграв і досі відіграє спеціальний проект ЮНЕСКО та
створений у його рамках “Атлас мов світу, що перебувають під
загрозою” (Atlas of the World’s Languages in Danger 2010)7 (далі –
Атлас). Цей Атлас є максимально широким за охопленням мов,
6
Yavorska Galina. The impact of language ideologies on Ukrainian
Standardization // International Journal of the Sociology of Language. –
2010. – № 201. – Р. 163–197.
7
Moseley Christopher (ed.). 2010. Atlas of the World’s Languages in
Danger. 3rd edn. Paris, UNESCO Publishing. Online version. http://www.
unesco.org/languages-atlas/index.php?hl=en&page=atlasmap На захист та
підтримку історичних міноритарних мов у Європі спрямована Євро-
пейська хартія регіональних або міноритарних мов, яка, на відміну від
Атласу, має регуляторний характер.
77
він не має регуляторного характеру, проте править – реально чи
потенційно – відправною точкою для мовних політиків і зако-
нодавців тих країн, на території яких функціонують мови, що
мають статус “загрожених”. За даними Атласу, в Україні статус
загрожених мають 15 мов, до яких віднесено тюркські мови на
території України (кримськотатарську, гагаузьку, урумську, но-
гайську (кримську)8, караїмську). Кожна з них, згідно з даними
Атласу, має різний ступінь загроження. Гагаузька та урумська –
виразно загрожені, кримськотатарська, ногайська (кримська) –
небезпечно загрожені, караїмська (кримська) – зникла.
Список мов та кваліфікація їхнього статусу разом з демогра-
фічними та соціально-лінгвістичними параметрами в Атласі, на
думку українських фахівців, потребують певного коригування.
Тим більше така корекція має бути проведена за наслідками по-
дій 2014 р., коли через російську агресію було пошкоджено не
тільки політичну, а й лінгвістичну карту України. Оцінка мовних
збитків попереду, але вже сьогодні зрозуміло, що втрати величез-
ні, оскільки значна частина тюркських мов пов’язана в Україні з
територією нині окупованого Криму (кримськотатарська, ногай-
ська, караїмська), а також із територією Сходу України (урум-
ська), охопленою збройним конфліктом.
Говорячи про роль загрожених мов в Україні, необхідно від-
значити, що в суспільній дискусії статусом мов під загрозою тут
наділяють не тільки й не стільки міноритарні, як домінатні, ма-
жоритарні мови (українську та російську). Цей аспект заслуговує
на увагу, оскільки дає уявлення про діапазон варіювання в засто-
суванні поняття загрожених мов.
3. Загрожені мови в соціолінгвістичному аспекті
Як випливає з попереднього тексту, поняття загрожених мов
хоча й здається інтуїтивно зрозумілим, але таким не є. Тож
спробуємо визначити виміри його можливих інтерпретацій. На
наш погляд, позначення “загрожені мови” допускає розуміння
як соціолінгвістичного терміна, когнітивної метафори, символу
В українській тюркології цей перелік є дещо іншим: ногайська
8
(кримська) розглядається як діалект кримськотатарської і до списку не

входить, натомість до нього включено кримчацьку мову.
78
ідентичності – етнічної, культурної, національної, інструменту
політичної боротьби. Кожна з цих можливих інтерпретацій знач-
но відрізняється одна від одної за обсягом значення, змістовим
наповненням і функціональним навантаженням, тому всі вони
потребують окремої уваги. У цій статті розглядаємо тільки два
аспекти – соціолінгвістичний та метафоричний.
Термін “загрожені мови”, що виник у межах соціолінгвістики,
зазнав із часів своєї появи певних змін. Спочатку загрожені мови
розуміли насамперед у кількісних параметрах: чим меншою є
кількість мовців, тим більше підстав для визначення мови як
загроженої; отже, термін спирався на врахування показника де-
мографічної потужності. Поряд з цим враховувалися також ко-
мунікативний та структурний показники, що є наслідком оцінки
вживання мови, зменшення набору її функціональних сфер, а та-
кож спрощення мовної структури9.
У подальших працях ці параметри обов’язково враховували-
ся, але до них було додано показники, пов’язані з механізмами
передачі мови між поколіннями. Залежно від ступеня інтенсив-
ності демографічних, комунікативних обмежень та структурних
спрощень, а також на основі параметра пошкодження механізмів
засвоєння мови та її передачі між поколіннями до типології за-
грожених мов деякі автори включають: (1) мови в стані відми-
рання (moribund) – мови, які не засвоюють діти як материнські,
(2) загрожені (endangered) – мови, які на цей момент ще засвою-
ють у дитинстві, але які протягом наступного століття переста-
нуть бути для дітей материнськими, (3) мови в безпеці (safe) – які
мають офіційну державну підтримку і велику кількість носіїв. В
останньому випадку мови мають значну демографічну й комуні-
кативну потужність, діє нормальний механізм передачі мови між
поколіннями, зазначено також фактор державного (офіційного)
статусу мови. Слід згадати також шкалу загрожених мов, за-
пропоновану Дж. Фішманом (Graded Intergenerational Disruption
Scale). У ролі провідного параметра для неї обрано показник по-
шкодження механізму передачі мови між поколіннями.
9
Dorian Nancy C. Language Shift in Community and Individual: The
Phenomenon of the Laggard Semi-Speaker // International Journal of the
Sociology of Language. – Volume 1980. – Issue 25. – P. 85–94.
79
Цитований вище Атлас ЮНЕСКО визначає 6 ступенів порів-
няльної життєздатності і загроженості мов (на основі 9 факторів
демографічної та соціально-комунікативної природи)10:
Слід підкреслити, що провідним фактором, який впливає на

ступінь життєздатності / загроженості, в цій класифікації обрано
механізм передачі мови між поколіннями (Intergenerational
Language Transmission). Саме на основі цього показника – як
найбільш яскравого й показового (salient) – визначено рівень за-
гроженості щодо конкретних мов. Привертає також увагу те, що
в цій схемі виокремлено настанови носіїв мови та соціально най-
вагоміші сфери мовного функціонування (медіа, освіта, адміні-
стративна сфера).
Відтак мови тут поділяються на безпечні (safe), вразливі
(vulnerable), виразно загрожені (definitely endangered), небезпеч-
но загрожені (severely endangered), критично загрожені (critically
endangered) та вимерлі (extinct). Мовами, що перебувають у без-
пеці, говорять представники всіх поколінь, механізми передачі
мови працюють безперешкодно. Вразливими вважають мови,
http://www.unesco.org/new/en/communication-and-information/access-
10
to-knowledge/linguistic-diversity-and-multilingualism-on-internet/atlas-of-
languages-in-danger/
80
якими говорять більшість дітей, але сфера їхнього функціону-
вання обмежена (напр., ними говорять тільки вдома). Виразно
загроженими називають мови тоді, коли діти не навчаються ма-
теринської мови вдома; небезпечно загроженими є мови, якими
говорять тільки представники старшого покоління – дідусі і ба-
бусі; покоління батьків може розуміти мову старших, але самі
вони не говорять цією мовою ні з дітьми, ніж між собою. Кри-
тично загроженою називають мову, якою користуються тільки
покоління дідусів і бабусь (прадідусів, прабабусь), вживаючи її
фрагментарно й нечасто. Вимерлою вважається мова, в якої не
лишилося мовців.
Слід підкреслити, що названі категорії не є остаточно вста-
новленими, рівень життєздатності мови може як знижуватися,
так і підвищуватися. І навіть мови, які потрапили до категорії ви-
мерлих, мають шанс на відновлення (тому деякі дослідники за-
мість терміна вимерлі мови вживають інший – мови, що сплять).
Таким чином, поняття загрожених мов у соціолінгвістиці ба-
зується на сукупності демографічних, комунікативних та струк-
турних критеріїв, з урахуванням у деяких випадках часової пер-
спективи (динаміки подальшого розвитку ситуації), механізмів
передачі мови між поколіннями, соціальних форм існування мови
тощо. Водночас опис соціолінгвістичних характеристик загроже-
них мов залишається неповним без урахування ознак конкретних
мовних ситуацій, поза співвідношенням загрожених мов з мова-
ми, що перебувають у (відносній) безпеці.
4. Загрожені мови як метафоричне позначення
Проблема загрожених мов у (соціо)лінгвістиці є сферою
вживання виразно метафоричних позначень. Лінгвісти говорять
(або говорили раніше) про мертві мови, мови, що вимирають,
перебувають на межі вимирання або вимерли, мови, що сплять
(недавнє позначення) тощо. Якщо застосувати до цих метафо-
ричних позначень теорію концептуальної метафори Лакоффа –
Джонсона11, то можна побачити, що всі ці численні термінологічні
11
Lakoff George, Johnson Mark. Metaphors we live by. – University of
Chicago Press, 1980. – 242 p.
81
вживання базуються на одній метафорі (метафоричній схемі):
МОВА – ЦЕ ЖИВА ІСТОТА. Теорія Лакоффа – Джонсона, що
становить універсальний когнітивний інструмент, дає можли-
вість уточнити, яким чином у цій науковій сфері відбувається
концептуалізація абстрактних понять, і з’ясувати також певні не-
явні семантичні характеристики поняття загрожених мов.
Нагадаємо, що термін мертві мови бере початок з порівняльно-
історичної лінгвістики ХІХ ст. Його застосовували до давніх мов,
відомості про які збереглися в писемних пам’ятках, на противагу
живим мовам, що обов’язково мають живих носіїв, наявну на
час їхнього вивчення усну форму існування (натомість письмова
форма для цих мов є опціональною), а також обслуговують важ-
ливі сфери суспільного життя12.
Метафора живих та мертвих мов є реалізацією загальної біо-
логічної метафори, що помітно вплинула на становлення та роз-
виток лінгвістичних теорій XIX–XX століть13. Атрибути живий
та мертвий, застосовані до мов, концептуалізують мову як інди-
відуальний живий організм, термін існування якого, як і в кожної
живої істоти, є обмеженим у часі. У рамках цієї метафори мова
народжується і вмирає (має вмерти). Крім того, якщо мова упо-
дібнюється живому організмові, факт її смерті, перетворення на
мертву мову мав би бути одноразовим і незворотним.
4.1. Екологічна метафора
При переході від компаративістської до соціолінгвістичної
проблематики зі зміною предмета опису (від опису структурно-
генетичних лінгвістичних параметрів до процесів соціального
функціонування мови) відбувається й модифікація усталеної мета-
форичної схеми, описаної вище. Йдеться про зсув від біологічних
12
Бодуэн де Куртенэ И. А. Языкознание, или лингвистика, XIX века //
Бодуэн де Куртенэ И. А. Избранные труды по общему языкознанию. В
2-х т. – М., 1963. – Т. 2.
13
Серио П. (Лозаннский университет). Лингвистика и биология. У
истоков структурализма: биологическая дискуссия в России // Сб.
“Язык и наука конца 20 века” / Под ред. ак Ю. С. Степанова; РАН, Ин-
ститут языкознания РАН. – Москва, 1995. – С. 321–341). http://crecleco.
seriot.ch/recherche/biblio/95Lingvbiol.html
82
уподібнень мов живим істотам до спроби розуміння мовного
функціонування за допомогою термінів екології.
Мова й надалі концептуалізується через поняття життя, але,
на відміну від живої особи, для неї відтепер передбачена можли-
вість ревіталізації, або відродження. А звідси залишається один
крок до усвідомлення потреби захисту мови, а також мовної
стійкості (О. Б. Ткаченко) – здатності мови виживати в не-
сприятливих умовах.
Таким чином, на зміну метафорам еволюційної біології до
мовознавства (соціолінгвістики) приходить інша природнича
метафора, пов’язана хоча й із суміжною, але відмінною сферою
знань – екологією. Інтерпретації мовного життя, мовного існу-
вання, пов’язані з екологією, стають у соціолінгвістиці ледь не
базовими – умови лінгвістичного функціонування оформлюють-
ся в цілий напрям, який після виходу праці Ейнара Гауґена діс-
тає назву “екологія мови”14.
Ця зміна загальної концептуальної рамки відбувається й на
рівні ключових термінів. Мова вже метафорично репрезентована
не як жива особа, вона уподібнена біологічному видові або під-
видові, що перебуває під загрозою зникнення. Такий підхід тяжіє
до побудови таксономій, що й спостерігаємо в Атласі ЮНЕСКО.
Термін мертва мова, що належить до попередньої наукової
парадигми, поступово виходить з ужитку. Його заступає нібито
схожий за значенням, але насправді дуже відмінний термін ви-
мерла мова (extinct language). Якщо спробувати проаналізувати
семантику базових (вихідних для соціолінгвістичних праць) ан-
гломовних термінів, то виявляється, що поняття dead language та
extinct language суттєво відрізняються. Наприклад, extinct, на від-
міну від dead, може бути оцінений у градуальних термінах –
nearly extinct language “майже вимерла мова” (але не *nearly dead
language). Якщо dead language уподібнює мову окремій живій іс-
тоті, підкреслює її одиничність, то extinct language, або вимерла
мова, репрезентує її як члена чи то біологічного виду, чи то ро-
дини, чи то іншої більшої групи.
14
Haugen Einar. The Ecology of Language. – Stanford University Press,
1972. – 366 p.; Екологія мови і мовна політика в сучасному суспільстві /
Відп. ред. Б. М. Ажнюк. – К.: ВД Дмитра Бураго, 2012.
83
Можна сказати, що термін мертва мова акцентує на індиві-
дуальних особливостях мови, а її належність до більшої групи
(мовної родини) тут визначає структурно-генетичні особливості,
проте не вирішує її остаточної долі. Натомість термін вимерла,
або майже вимерла, мова репрезентує мову як вид (або підвид),
якому, подібно видам живої природи, може загрожувати зник-
нення в умовах несприятливого довкілля. Ступінь загрози може
бути значним, але він не є фатальним, на відміну від наукових
побудов у термінах живих та мертвих мов (прикметник мертвий
містить вказівку на остаточність події і не припускає розгляду
зникнення як процесу у градуальних термінах).
Таким чином, соціолінгвістичний термін загрожені мови (en-
dangered languages), який ми розглядаємо, створений за зразком
позначення загрожені види (endangered species), або види, яким
загрожує вимирання (зникнення).
Якщо звернутися до категоризації загрожених мов в Атласі
ЮНЕСКО (див. вище), стає очевидно, що вона має безпосеред-
нім зразком Червоний список МСОП, у якому біологічні види,
котрим загрожує зникнення, позначені такими самими терміна-
ми, які використано для загрожених мов (extinct, critically endan-
gered, endangered, vulnerable), хоча сама класифікація, звичайно,
дещо відрізняється. В екологічному підході враховується, поза
іншими чинниками, фактор часу. Отже, не випадково, що типо-
логія загрожених мов також намагається ввести цей фактор, при-
чому оперує значним проміжком у сто років, тобто таким, що
перевищує хронологічні межі індивідуального існування, однак є
осяжним для людського уявлення.
Концептуальні зв’язки поняття загрожених мов з екологією,
ідеєю збереження довкілля тощо мають принциповий характер.
Вони диктують відповідні підходи до збереження, підтримки й
захисту мови, визначаючи розуміння цієї проблеми. Так само як
збереження видів, що зникають, не може відбуватися за рахунок
інших видів, також і розв’язання питань підтримки й захисту за-
грожених мов здійснюється не за рахунок інших мов, що функ-
ціонують у конкретній мовній ситуації. Подібно як екологічний
підхід спрямований на збереження й відтворення природної
рівноваги, проблематика загрожених мов також побудована як
84
пошуки збалансованості в умовах складних багатокомпонентних
мовних ситуацій. Метафоричними наслідками в межах екологіч-
ної схеми загрожених мов є такі поняття, як захист, збереження
й баланс. Об’єктом захисту є, як правило, міноритарні мови, збе-
реження функціонування яких не передбачає їхнього перетворен-
ня на мажоритарні (домінантні) мови.
4.2. Метафора загрози в категоріях безпеки
Однак екологічна метафора є не єдино можливою в розумінні
терміна “загрожені мови”. Не менш, а можливо, й більш впливо-
вою в українському контексті є метафорична схема, пов’язана з
концептом загрози, надто відмінним від “мирних” екологічних
уявлень. У межах цієї метафори, яку умовно можна позначити як
“безпекова”, проблематика загрожених мов приховує не пошук
соціальної та мовної рівноваги, а ситуацію боротьби й конфлікту.
Поняття захисту мови передбачає тут необхідність активно боро-
тися за її збереження з тими, хто в рамках “безпекової” метафо-
ричної логіки активно діє проти певної мови, маючи на меті її
знищення. Головною відмінністю від екологічної схеми є наяв-
ність заповненої позиції ворога, або абстрактної ворожої сили
(тоталітаризм, шовінізм), котра спричиняє руйнівні наслідки
щодо мови, яка підлягає захисту. Цей підхід несе ризик заго-
стрення латентних або чинних мовних конфліктів.
Специфікою “безпекової” схеми є те, що, на відміну від “еко-
логічного” підходу, об’єктами захисту в цьому випадку можуть
бути не тільки міноритарні, а й мажоритарні мови. Зрештою, бо-
ротьба за права загроженої мови може передбачати зміну співвід-
ношення між домінатною і субдомінатною мовою на користь
останньої (ситуація захисту прав української мови як державної і
намагання перетворення її на домінантну після набуття Україною
незалежності) або боротьбу за відновлення прав колишньої домі-
нантної мови (в українських умовах це російська мова), що втра-
тила свій статус.
85
Мовні права загрожених мов:
діахронічна проекція
Мовні права – термін, що виник у соціолінгвістиці порівняно
недавно. Тривалий час він використовувався як публіцистичний
штамп, але не був розроблений науково. Законодавче застосуван-
ня терміна випередило його наукову розробку. Одними з перших
його взяли на озброєння політтехнологи Партії регіонів та їхніх
союзників. У проекті закону “Про мови в Україні” (С. Гриневець-
кий, О. Єфремов, П. Симоненко) мовне право тлумачиться насам-
перед як індивідуальне, а не колективне, як явище синхронічне, а
не діахронічне. Мовне право – це право вільного вибору мови
спілкування, освіти, культури окремо взятим індивідом. Належ-
ність до етномовної групи визначалася в зазначеному законо-
проекті не на засадах мовної лояльності, тобто не на підставі
концепту “рідна мова”, а за ознакою прикладного застосування
мови, тобто ступеня використання мови в повсякденних ситуа-
ціях: “При проведенні Всеукраїнського перепису населення для
виявлення належності фізичних осіб до конкретних мовних груп
у переписному листі має бути використано запитання про мову,
яку людина переважно вживає” (законопроект “Про мови в
Україні”, ст. 8, п. 5).
Такий принцип є згубним насамперед для носіїв нечисленних
або територіально розпорошених мов, які мають обмежені мож-
ливості користуватися своєю мовою. Якщо законодавець підхо-
дить до мовних прав із такою міркою, то закон стає знаряддям не
збереження мовного розмаїття, а інструментом для консервації
результатів асиміляційної політики, яка велася в Російській імпе-
рії, продовжувалася в часи СРСР і триває сьогодні.
Можна погодитися з тим, що мовне право передбачає серед
іншого вільний вибір мови спілкування, отримання освіти і т. ін.
86
Мовні права загрожених мов: діахронічна проекція
окремо взятим індивідом, але суть поняття “мовні права” не зво-
диться тільки до можливості вибору. Свобода вибору мови є від-
носним поняттям. Як слушно зазначає К. Б. Паулстон, “окремі
особи не мають свободи у виборі мов, ні в освіті, ні в соціальному
житті”1. Мова набувається в дитинстві і, по суті, успадковується.
Отже, теза про “право мовного самовизначення”2, що є ключо-
вим елементом ст. 3 Закону України “Про засади державної мов-
ної політики”, стосується порівняно обмеженого кола ситуацій.
Реальне, а не ілюзорне право вибору існує при певному рівні
мовної компетенції: щоб вибирати між кримськотатарською і ро-
сійською, треба знати кожну з цих мов і мати середовище, в якому
цей вибір може бути реалізований. Для загрожених мов питання
мовних прав потребує принципово відмінного підходу, ніж для
мов, над якими не нависла загроза зникнення або функціональ-
ної деградації. Для загрожених мов це питання життя і смерті.
Для них діахронічний вимір мовних прав має першочергове зна-
чення. Дослідникам у галузі екології мови доводиться стикатися
з тим, що етномовна спільнота не завжди виявляє зацікавленість
у збереженні своєї мови. Загарбання, колонізація, окупація та
інші вияви політичного, економічного й соціального підпорядку-
вання часто спотворюють уявлення про цінність мови і таким
чином підривають мовну лояльність. Через низький соціальний
престиж рідної мови перехід дітей на іншу мову може відбувати-
ся і за свідомої підтримки батьків.
Розуміння мовних прав великою мірою залежить від того, на
якому рівні розглядається ця проблема – колективному чи індиві-
дуальному3. Колективні мовні права скеровані на забезпечення
виживання мови як ключового маркера національної ідентичності
1
Paulston C. Language policies and language rights // Sociolinguistics. –
Malden, MA, 2003. – P. 476.
2
У Законі України “Про засади державної мовної політики” це право
сформульоване так: “Кожен має право вільно визначати мову, яку вважає
рідною, і вибирати мову спілкування, а також визнавати себе двомовним
чи багатомовним і змінювати свої мовні уподобання” (ст. 3).
3
Р. Маціас пропонує розглядати її на трьох рівнях: колективному,
національно-державному, індивідуальному (Macias R. F. Power, Politics,
and Language Rights // TESOL Quarterly. – 1996. – Vol. 30. – N 3. – P. 625).
87
з обов’язковим забезпеченням можливості передачі його наступ-
ним поколінням. Ця обставина робить суб’єктом колективних
мовних прав не лише реальних осіб, що користуються мовою
сьогодні, а й тих, які створювали національний мовний код у ми-
нулому, і тих, народження яких тільки очікується. У рамках тако-
го діахронічного підходу мовні права розуміються насамперед як
спадкові права. На користь такого бачення мовних прав можна
навести положення Декларації ООН “Про права корінних наро-
дів”, схваленої резолюцією Генеральної Асамблеї № 61/295 від
13.09.2007. У статті 13 зазначено, що корінні народи мають пра-
во повертати до життя, використовувати, розвивати і передавати
наступним поколінням свої мови і системи письма, а в ст. 14 ска-
зано, що держава вживає ефективних заходів для забезпечення
цих прав. У цьому контексті в новому світлі постають питання
про мовні права новонароджених дітей, про легітимність мовно-
го протекціонізму тощо.
Термін “мовні права” передбачає взаємодію двох галузей знан-
ня – лінгвістики та юриспруденції. Як і інші права, вони є об’єк-
том правового регулювання. Наприкінці ХХ ст. мовне питання
стало об’єктом спеціального акта міжнародного права: Рада Єв-
ропи в 1992 р. схвалила й відкрила для ратифікації Європейську
хартію регіональних або міноритарних мов. У преамбулі Хартії
проголошується, що, відповідно до принципів міжнародного за-
конодавства, право на використання власної національної мови в
приватному та суспільному житті є невід’ємним правом людини.
Як розуміє Хартія мовні права?
Хартія не робить різниці між загроженими й незагроженими
мовами. Поняття “загрожена мова” взагалі не використовується.
У цьому одне зі слабких місць Хартії. Щоправда, діахронічна
проекція в минуле в Хартії присутня: проведено формальну межу
між традиційними мовами, які підлягають захисту, і мовами мі-
грантів, на які дія Хартії не поширюється. Поняття “загрожена
мова” можна вивести з підтексту Хартії, але право працює насам-
перед на експліцитно сформульованих положеннях, а не на підтек-
стах. Практика застосування Хартії показує, що в багатьох країнах
її заходи поширюються на мови, які не потребують особливого
захисту. Наприклад, німецька мова є об’єктом захисту у восьми
88
країнах: Боснії й Герцеговині, Чехії, Данії, Угорщині, Україні,
Польщі, Румунії, Словаччині, російська мова – в чотирьох (Вір-
менії, Польщі, Румунії, Україні) тощо. Підписання Хартії та її
ратифікація Україною відбувалися значною мірою під зовнішньо-
політичним тиском, що негативно позначилося на сприйнятті
українською громадськістю загального правозахисного характеру
цього міжнародного документа. На жаль, в Україні заходи Хартії
не передбачають диференційованого підходу до мов залежно від
ступеня їхньої загроженості, тому наслідками ратифікації Хартії
скористалися ті політичні сили, які апелюють до електорально
потужних спільнот, насамперед російськомовної, а також угор-
ської та румунської, тоді як мови, яким загрожують реальні ви-
клики, залишилися осторонь заходів статусної підтримки.
За афористичним висловом Д. Фішмана, “мова – це не просто
код, це – Код”4. У Європейській хартії регіональних або мінори-
тарних мов і багатьох національних законодавствах мова висту-
пає об’єктом захисту насамперед як етнокультурна матриця, яка
забезпечує самовідтворення і розвиток національної меншини.
Такого ж погляду на мову дотримуються автори більшості студій
з екології мови, що також інтерпретують мовні права у проекції
не на представників одного покоління, а на певний діахронічний
континуум. Хоча заходи на підтримку мови здійснюються через
конкретних фізичних осіб, вони мають сенс лише за умови, що
ці особи представляють загрожену мову як її носії або як потен-
ційні носії в майбутньому (чи особисто, чи в особі своїх дітей і
внуків). Ця обставина вказує на те, що об’єктом захисту в кожно-
му з таких випадків є не конкретна особа, а мова як знакова сис-
тема й унікальне історико-культурне явище. Підтвердження цієї
тези бачимо в пункті 17 Пояснювальної доповіді до Європей-
ської хартії регіональних або міноритарних мов, де сказано, що
метою Хартії є не підтримка прав етнічної і / або культурної
меншинної групи, а “підтримка й заохочення регіональних або
міноритарних мов як таких”. На цю обставину звертає увагу ві-
домий британський дослідник Білл Баурінг, який наголошує, що
4
Fishman J. Language and Ethnicity // Language, Ethnicity and Inter-
group Relations. – London; New York; San Francisco, 1974. – P. 21.
89
положення Європейської хартії регіональних або міноритарних
мов скеровані на захист не національних меншин, а мов як таких5.
Право носіїв мови на власну мову, на її використання й збере-
ження вважається аксіоматичним. Проте історія соціального
функціонування мов і міжнародний досвід мовного планування
дають підстави обговорювати й дзеркальний варіант цієї форму-
ли: право мови на своїх носіїв. Така постановка питання продик-
тована правом мови на існування й самовідтворення. Відомо, що
носії певної національної мови, зазнавши мовної асиміляції і
втративши свою автохтонну мову, не зникають, тимчасом як
мова, що втратила своїх носіїв, приречена на загибель. Практика
мовного будівництва у Великобританії ставить на порядок ден-
ний питання про права мертвої мови. Науковці, освітяни, громад-
ськість та уряд цієї країни вживають заходів, щоб оживити
менську мову, яка вже переступила поріг клінічної смерті – в
1974 р. помер останній природний носій цієї мови. Право націо-
нальної мови на своїх носіїв утверджується в Ірландії, де докла-
даються значні зусилля і вкладаються кошти у відродження та
підтримку ірландської мови. Держава вдається до заходів пропа-
гандистського, організаційного й матеріального заохочення, щоб
стимулювати вивчення цієї мови як важливої частини національ-
ної спадщини. В Ізраїлі увінчався успіхом безпрецедентний со-
ціолінгвістичний експеримент – після понад півторатисячолітньої
летаргії до активного функціонування в усіх соціальних сферах
вдалося повернути іврит. Ці та інші подібні приклади свідчать
про те, що теза про право мови на своїх носіїв має не тільки
абстрактно-теоретичне, а й соціально-історичне підґрунтя.
Діахронічна інтерпретація поняття мовні права актуалізує коре-
ляцію “право та обов’язок”. Ця кореляція дістала своє відображен-
ня в мовному законодавстві деяких держав щодо їхніх офіційних
мов. У Законі “Про мови в Республіці Казахстан” (1997) сказано:
“Обов’язком кожного громадянина Республіки Казахстан є оволо-
діння державною мовою, що є найважливішим фактором консолі-
дації народу Казахстану”. Відповідно до Конституції Іспанії,
Bowring Bill. The Russian language in Ukraine: Complicit in Genocide,
5
or Victim of State-Building? // The Russian Language Outside the Na-

tion. – Lara Ryazanova-Clarke, ed. – Edinburgh: Edinburgh University
Press, 2014. – P. 65.
90
“Офіційною мовою держави є кастильська. Усі іспанці зобов’язані
її знати і мають право нею користуватися” (ст. 3). У законодавстві
Автономної області Каталонія, що входить до складу Іспанії, ска-
зано: “Каталонська мова є офіційною мовою Каталонії. Також є
офіційною іспанська мова, що є офіційною мовою іспанської дер-
жави. Кожна людина має право користуватися обома офіційними
мовами, а громадяни Каталонії мають право і зобов’язані знати
їх. Органи громадського управління повинні вживати необхідних
заходів для здійснення цих прав і виконання цього обов’язку”
(Статут Автономної області Каталонія, ст. 6, п. 2)6.
У соціолінгвістичній літературі розрізняють два підходи до
мовних прав залежно від способу, що пропонується законодав-
ством для їхнього захисту: 1) т. зв. негативні мовні права, тобто
режим міжмовної толерантності й відсутності дискримінації за
мовною ознакою і 2) позитивні мовні права, що виявляються в
заходах підтримки, які суспільство надає мовній меншині7. При-
кладом негативних мовних прав є положення Конституції Латвії
(2002) про те, що “особи, які належать до етнічних меншин, ма-
ють право зберігати й розвивати їхні мови і їхню етнічну й куль-
турну ідентичність”. Прикладом позитивного формулювання
мовних прав може бути положення Конституції Норвегії (1814 р.)
про те, що “державна влада зобов’язана створювати умови, щоб
давати можливість народові самому зберігати й розвивати свою
мову, культуру і соціальне життя” (ст. 110 А). Слід зазначити, що
поділ на негативні й позитивні мовні права поділяють не всі до-
слідники, вважаючи такий підхід до класифікації мовних прав
методологічно хибним і невиправдним8.
6
Так само вираз “офіційна мова” вживається щодо так званих тери-
торіальних мов: “Окситанська мова в Арані, що називається аранською,
є власною мовою цієї території і... визнається офіційною мовою в Ката-
лонії” (Статут Автономної області Каталонія, ст. 6.2).
7
Dunbar R. Implications of the European Charter for Regional or Mi-
nority Languages for British Linguistic Minorities // European Law Review,
Human Rights Survey. – 2000. – N 25. – P. 91–92.
8
Див., наприклад: Patten A., Kymlicka W. Introduction: Language
Rights and Political Theory: Context, Issues and Approaches // Language
Rights and Political Theory / W. Kymlicka, A. Patten (eds.). – Oxford, 2003. –
P. 27–28.
91
Питання про якісні параметри мови є логічним продовженням
уявлень про мовні права. Право на незасмічену мову пов’язане з
нетотожністю уявлень різних учасників нормотворення про те, що
є засміченням: англізми, русизми, полонізми, діалектизми, архаїз-
ми і т. ін. Дотримання якісних параметрів мовних норм передбаче-
не в законодавствах багатьох держав. Розуміння феномену мови як
національного надбання передбачає право й обов’язок держави пі-
клуватися якісним станом мови. Ця тема виразно звучить у мовно-
му законодавстві ряду країн. Відповідно до “Закону про польську
мову” (1999 р.), “у юридичній практиці в Республіці Польща забо-
ронено використання іншомовних виразів, за винятком власних
імен” (ст. 7). За нормами законодавства Азербайджану, держава
відповідальна за “захист чистоти державної мови, створення на-
лежних умов і здійснення заходів для розвитку теорії і практики
мовознавства” (2002 р.). У Законі “Про державну мову Литви” є
окрема стаття, що називається “Правильність державної мови”, де
передбачено, що держава має “зміцнювати престиж правильної
литовської мови, створювати умови для захисту мовних норм,
власних імен, географічних назв, діалектів і писемних мовних
пам’яток, забезпечувати матеріальну базу функціонування держав-
ної мови...” (ст. 19). Подібні заходи регуляторного характеру пе-
редбачає мовне законодавство Франції, Словаччини та інших країн.
Підсумовуючи, соціолінгвістичний концепт мовні права мож-
на представити як сукупність таких базових прагнень представ-
ника мовної спільноти:
1. Хочу, щоб моя мова не зникла.
2. Хочу, щоб моя мова вживалася не тільки приватно, а й пу-
блічно.
3. Хочу, щоб моя мова розширювала коло своїх використань.
4. Хочу, щоб моя мова збагачувалася й розвивалася.
5. Хочу, щоб моя мова зберігала свою національну самобут-
ність.
Оскільки ступінь загроженості різних мов різний, особливого
значення набуває черговість забезпечення мовних прав. Ця осо-
бливість має першорядне значення для створення Державної
програми розвитку загрожених мов, нагальна необхідність якої
для України продиктована вимогами часу, духом і буквою Євро-
пейської хартії регіональних або міноритарних мов.
92
Çin Tuvacası ve Çin Tuvacası Üzerine Çalışmalar
Mehmet Ölmez
Çin’de konuşulmuş veya konuşulmakta olan dokuz Türk dili var-
dır. Bunlardan Mançurya’daki Kırgızca (Fuyu Kırgızcası, Kırgıs) ile
Özbekçe konuşurları hâlâ hayatta olsalar da pratikte bugün artık ko-
nuşulmayan diller arasındadır. Günlük hayatta Özbekler Uygurcayı,
‘Kırgıs’lar da bölgedeki Moğolcayı (Ölöt) ve Çinceyi kullanmaktadır
(ayrıntılar için bk. Ölmez 2013; Li 2007 ve 2010/2011). Aşağıdaki
yazı bu 9 dilden birisi, Çin’de yaşayan Tuvaların dilleri üzerine yapı-
lan çalışmaları kısaca tanıtmakta, değerlendirmektedir.
1970’li yıllara kadar ne Moğolistan’da ne de Çin’de yaşayan Tu-
valar ve onların dilleri, dil durumu hakkında bilim çevreleri haberdar
değillerdi. Her ne kadar 1956 ve 1957 yılları sonrası Çin’deki Tuvalar
hakkında ilk çalışmalar yapılmışsa da bu çalışmaların yayımı, gün ışı-
ğına çıkması 1980 ve sonrasını bulmuştur. 1956 Ağustosunda Çin’deki
halkların dillerini tespit amacıyla başlatılan çalışmalar sırasında
Moğolca uzmanı B. H. Todayeva’nın Moğolca konuşmayan bir top-
luluk ile karşılaşması ve bölgede Kazaklar arasında çalışmakta olan
Geng Shimin’e durumu aktarmasıyla Çin Tuvaları ilk kez fark edil-
miştir (Geng 2001a: 5; Geng 2001b: 43). Ancak Çin Tuvacası ile ilgili
çalışmalar 1980’lerden sonra yaygınlaşmış, ilk yayınlar da 1990’ların
sonundan itibaren görülmeye başlanmıştır (Song 1981; Mawkanulı
1999; Geng 2001a, 2001b; Mawkanuli 2005).
Tuvalar yoğun olarak Kanas, Ak-kaba ve Kom adlı üç köyde ya-
şarlar. Kanas’ın çoğunluğu, Kom’un tamamına yakını Tuvalıdır. Ak-
kaba’nın ise yarısı Tuvalı, diğer yarısı ise Kazaktır. Bundan başka
Bovurcin ile Altay Oblastı’nın da bazı kasabalarında yaşayan Tuvalı
aileler vardır.
Kısaca bilgi vermek gerekirse, toplam nüfusları 2.000 civarında-
dır. Anadillerini çok iyi bilirler. İlkokul çağına kadar Tuvaca konuşur-
lar. Ak-kaba, Kanas ve Kom’da Moğolların sayısı Tuvalara göre az
93
Mehmet Ölmez
da olsa eğitim dilleri Moğolcadır. Moğolcayı ilkokuldan itibaren öğ-
renmeye başlarlar. Resmî sayımlarda “Moğol” addedilmelerinden do-
layı her üç köydeki Tuvalar da Moğolca ile okula başlarlar. İlk yıl
bir tür Moğolca hazırlık gibi geçer. Kullanılan alfabe, Eski Uygur
yazısından geliştirilmiş olan Moğol yazısıdır. Kullanılan imla ise
Xinjiang’da devrimden sonra geliştirilen ve telaffuza dayanan bir im-
ladır (bu, Klasik Moğolcadan ve İç Moğolistan’daki Moğolcadan
farklı bir imladır). Bugün aralarında tool “destan” anlatıcısı yoktur.
Ancak geleneksel Tuva müziğini şoor “kaval, flüt” ile icra eden İrtiş
çok iyi tanınır. Onun vefatı ile geleneksel müziği önceki kuşaklardan
bugüne taşıyan kalmamıştır. Ancak bölgeye gelen turistlerin ilgisi do-
layısıyla kimi Tuva gençleri, bazı Moğol müzisyenler Tuva-Moğol
müziğini icra etmektedirler.
Benim ilk alan çalışmam ise 2004 yılına aittir. Bunu 2005 yılında-
ki ikinci alan çalışmam izledi. Geçmişe göre ulaşım daha kolay olsa
da Ürümçi’den bölgeye sadece iki ulaşım yolu vardı: karayolu (oto-
büs veya otomobil) veya yaz aylarında küçük uçaklarla yapılan tari-
fesiz uçuşlar. Benim kullandığım yol, Ürümçi’den Bovurcin’e kadar
süren ve Cungarya bozkırından geçen 14 saatlik toprak yoldu. Çünkü
asfalt yol yapım aşamasındaydı. Bu yol ile iki kez gittim ve geldim.
İlk ve ikinci ziyaretimde Kanas ve Ak-Kaba köylerinde çalıştım.
Kom yolunun karla kaplı olması dolayısıyla (Mayıs ayının ilk haftası)
Kom’a gidemedim. Kom’a ancak üçüncü ziyaretimde, 2015 yılında
gidebildim. Bu arada 10 yıllık bir sürede Kanas’ta ve bölgede nelerin
hangi hızda değiştiğini de yakından gözlemleyebildim. Aşağıda alan
çalışmam öncesi ve alan çalışmam sonrasına ait, 2014’e değin çıkan
yayınları kısaca tanıtacağım. Söz konusu kaynaklar Çin’deki Tuvala-
rın dilleri, kültürleri ve toplumsal hayatları üzerine yapılacak çalış-
malarda ilk sırada başvurulacak eserlerdir.
Çin’de yaşayan Tuvalar buraya nereden gelmiştir, tarihleri nedir,
nasıl adlandırılmalıdır, bütün bu konuları aşağıda tanıtılan çalışmalar-
da bulabilirsiniz.
1949’daki Çin devriminden sonra, Sovyet dilcilerinin ve dil bilim-
cilerinin destekleri ile Çin’deki azınlık dillerini tespit çalışmaları baş-
lamıştır. Bu çalışmalara bağlı olarak Çin’de yaşayan azınlıkların
resmî tanımları da yapılmıştır. Buna göre Çin’de resmî olarak 56 mil-
let vardır (Bu milletler için bk. 中国小数民族图典 / Selected Pictures
94
Çin tuvacası ve çin tuvacası üzerine çalışmalar
of Chinese Ethnic Groups, Beijing 2007). İşte bu sayımlarda dikkat-
lerden kaçan iki Türk dili olmuştur: Tuvaca ve Fuyu Kırgızcası (bu
ikinci dil için bk. Hu Zhenhua ve çalışmaları, Ölmez 2001). Ancak
Tuvaca, Fuyu Kırgızcasına göre daha şanslıdır. Çin’deki Türk dilleri-
ni ele alan karşılaştırmalı sözlükte ve gramerde 8 dil arasına girmiştir.
9. dil, Fuyu Kırgızcası bu çalışmalarda kendisine yer bulamamıştır.
Sebebi ise, hem o dönemde yeterince tanınmıyor olması hem de bu
dilin gramerini yazacak kadar yeterli malzeme bulunmayışıdır.
Çin Tuvaları komşularınca genelde Kök Monçak (“mavi” ve
“boncuk”) olarak adlandırılırlar. Ancak Kanas bölgesinin bütün
Çin’de tanınmış bir turizm merkezi olmasıyla birlikte Kök Monçak
vb. adlandırmalar bir tarafa bırakılmış ve Tuva adında birleşilmiştir.
Geng Shimin 耿世民 ve Çin Tuvacası üzerine çalışmaları: Çin
Tuvalarının kâşifi diyebileceğimiz Geng Shimin’in 1956’ya uzanan
derlemeleri ilk olarak 1990 ve sonrasında yayımlanmaya başlanmış-
tır. Geng’in çalışması bir dil incelemesi çalışmasından çok, yöre halkı
arasında anlatılan çeşitli hikâyeleri derlemek türündendir. Günü-
müzde Çin Tuvaları arasında hikâye anlatıcılarının kalmadığını göz
önünde bulundurursak söz konusu derlemelerin ne kadar kıymetli ol-
duğunu anlarız.
Metinlerine A’dan başlayarak Z’ye kadar çeşitli numaralar veren
Geng’in bu konuda yayımlanmış beş makalesi vardır. Yayımlanma-
mış dört kısa hikâyeyi sağlığında çalışıp birlikte yayıma hazırlamış
bulunmaktayız, bunlar da ilk fırsatta yayımlanacaktır. Bu dört kısa
hikâyeden en kısa olanı “Y” metninin başında yayınlandı:
1. “Materials on the Tuvan of China”, De Dunhuang à Istanbul.
Hommage à James Russell Hamilton présenté par L. Bazin et P. Zie-
me. Turnhout, 2001: 43–58. Section A: Önce 79 adet kısa cümle
(İngilizce çevirileri ile) yer alır. Section B ve C kısa metinlerden
ibarettir.
2. “Materials of the Tuvinian Language in China”, Acta Orientalia
Academiae Scientiarum Hungaricae, vol. 53 (2000) 1–2: 47–63. D.
uġannıġ uruġ “clever daughter”, E. börü men qaġay “wolf and sow”.
3. Materials of Tuvinian Language in China (3), Central Asiatic
Journal, vol. 50 (2006) 1: 16–34. F, G, H, I, J, K, L, M.
4. Materials of Tuvinian Language in China (4), Türk Dilleri Araş-
tırmaları, 11 (2001): 5–21. N, O, P, Q, R, S, T, U, V, W.
95
Mehmet Ölmez
5. Materials of Tuvinian Language of China (5), Türkoloji Dergisi,
16 (2001) 1: 19–24. Y, Z.
Song Zhenchun: tez çalışması olarak konuya ait ilk inceleme
Song Zhenchun’a aittir. Çin Sosyal Bilimler Akademisi bünyesinde
hazırlanan çalışma, alanda yapılmış ilk sistemli dil incelemesidir1.
Çalışma hem ses hem de şekil bilgisi yönünden Çin Tuvalarının dilini
ele alır. Sözcük türleri, söz varlığı ve diğer konular alanda derlenen
örnek cümleler eşliğinde ele alınmıştır. Ünlü uzunlukları ve gırtlak-
sıllaşma anlam farkı yaratan bir unsur olarak işlenmiştir.
Zhongguo tujueyuzu yuyan cihuiji: Çin Tuvacası’nın basılı bir
yayında ele alındığı ilk çalışma Çin’deki Türk dillerinin karşılaştır-
malı sözlüğüdür2. 1990 yılında çıkan çalışma 8 dilin; Uygurca, Ka-
zakça, Kırgızca, Özbekçe, Tatarca, Tuvaca, Salırca ve Sarı Uygurcanın
4.075 kelimelik bir sözlüğüdür. Sözlük, Çin’de en çok konuşuru olan
Çağdaş Uygurcaya ait kelimelerin madde başı alınması ile düzenlen-
miştir. Sözlüğün sonunda bir de her dil için ayrı ayrı hazırlanmış kısa
bir gramer bölümü yer alır. 505–508. sayfalar arasında Tuvacanın
gramer özelliklerine yer verilir.
Talant Mawkanulі: konuyla ilgili Çin dışında hazırlanmış ilk
doktora çalışması Talant Mawkanulі’na aittir3. Bir girişle başlayan
çalışma “Cungar Tuvacası”nın (The Jungar Tuva Language) yerini
ele alan sunuşla başlar. İkinci bölüm ayrıntılı bir ses bilgisini içerir.
Üçüncü bölüm şekil bilgisi, dördüncü bölüm isim, beşinci bölüm fiili
ele alır. Çalışma iki ekle sonlanır. İlk ek çalışmaya kaynaklık eden
metinlerden oluşur. İkinci ek ise sözlüktür. Çalışma zengin bir alan
araştırmasına dayanır. Hem Ak-kaba’da hem Kanas’ta hem de
Kom’da yapılan derlemeler çalışmada kullanılmıştır.
Mawkanuli’nin ikinci çalışması, ağırlıklı olarak doktora tezinin
metinlerinden oluşan kitap yayınıdır4. İlk bölüm Çin Tuvalarını çok
1
土瓦语研究 Tuwayu Yanjiu, 宋正纯 Song Zhenchun, 中国社会科学院
研究生, 1981 [Beijing].
2
中国突厥语族语言词汇集 Zhongguo tujueyuzu yuyan cihuiji, Pekin
1990.
3
Talant Mawkanuli, The Phonology and Morphology of Jungar Tuva, In-
diana University, Unpublished Doctoral Dissertation 1999, 295 s.
4
Talant Mawkanuli, Jungar Tuvan Texts, Indiana University Blooming-
ton, 206 s.
96
yönlü olarak tanıtan bir giriş niteliğindeki metinlerden oluşur. Metin-
ler, Tuvalar arasından derlenen boy örgütlenmelerine, eğitime, dine,
evlilik usullerine ait konuları içeren cümlelerdir. Buna göre Tuvalar
yalnızca Ak-kaba, Kanas ve Kom’da değil; Köktogay, Altay, Bovur-
cin, Temeki/Tamakı, Turgun, Kandagaytı, Alagak, Şungkur, Şinggil,
Gök Sug gibi şehir, kasaba ve köylerde de yaşamaktadırlar: alday ay-
maandagı dıvalar negizinen buvurşın awdanı hanas moŋgul uluttug
aalında toptajıp honuştangan “Altay bölgesindeki Tuvalar esasen
Bovurcin ilçesi, Hanas Moğol halkı köyünde toplanıp yerleşmişler-
dir.” (s. 16–17). Büdün giji sanı bir mıŋ beş cüs onja giji “Bütün nü-
fusun toplamı / toplam kişi sayısı 1.510 civarındadır.” (s. 17). Mooŋ
jedi cüs onday giji sanı hom gıstaanda durar ses cüstey giji sanı ha-
nas gıstaanda durar haba avdanı terekti avıldıında akkaba gıstaanda
beş cüs sezendey duvalar bar alday halazınıŋ handagaytı alagak deen
şigi iyi avıldıında şamanan bir cüs aldan beştey duvalar bar “Bunun
710 kadarı Kom köyünde yaşar; 800 kadarı Hanas köyünde yaşar;
Haba / Kaba ilçesinin Terekti köyünde, Ak-Kaba köyünde 580 kadar
Tuva var; Altay şehrinin Kandagaytı Alagak denen iki köyünde yak-
laşık 165 Tuva vardır”. (s. 17–18)5.
Üçüncü bölüm halk anlatılarını, dördüncü bölüm çeşitli şarkıları
içerir. Beşinci bölüm çeşitli konulara ait cümle örneklerini içerir. Son-
da ise bir sözlük yer alır. İkinci bölüm gündelik hayata, okul hayatına
ait konuları içeren cümlelerden oluşur.
Wu Hongwei: konuyla ilgili yayınlardan ilki Wu Hongwei’e ait-
tir. 1996’da yayımlanan çalışmanın adı 图瓦语研究 Tuwayu Yanjiu
“Tuvaca İncelemeleri”dir6. Çalışma beş ana bölümden oluşur. Numa-
rasız olan son bölüm ise tasnifli Çince-Tuvaca sözlüktür.
Sunuş niteliğindeki giriş bölümünde Çin’deki Tuvalar, kısa tarih-
leri, nüfusları, kendilerini nasıl adlandırdıkları, bu adlandırmaların Çin
yazısı ile farklı şekillerde yazılışları yer alır: dıba, dıva, 德巴 deba,
德瓦 dewa, 图瓦 tuwa, 土瓦 tuwa, 图佤 tuwa. İlk bölümde ayrıntılı bir
5
Kitapta kullanılan transkripsiyon işaretine göre ž harflerini j ile göster-
dim. Söz içinde, örneğin giži sözünde bu doğrudur, ancak söz başındaki žüs
vb. kelimelerdeki mezkûr harfi ise c- ile cüs şeklinde gösterdim; çünkü ben
söz başında her zaman c- sesini duydum.
6
图瓦语研究 Tuwayu Yanjiu, 吴宏伟 Wu Hongwei, Shanghai 1999,
234 s.
97
Mehmet Ölmez
ses bilgisine yer verilir. Kısa 9 ünlüye yer verilir: a, e, ė, ı, o, ö, u ve ü.
İkinci bölüm şekil bilgisini, üçüncü bölüm ise söz dizimini oluşturur.
Dördüncü bölüm söz varlığı, beşinci bölüm de Tuvacanın Türk dilleri
arasındaki yerine, özellikle de Çin’deki Xinjiang’daki Türk dilleri ara-
sındaki yerine ayrılmıştır. Çalışmanın sonunda ise tasniflenmiş Çince-
Tuvaca sözlük yer alır. Bu sözlükten hava, gök, hava durumu, mevsim-
ler, yıl adları vb. konuları ele alan sözlere yer verebiliriz (193–194):
dedis: gök, gökyüzü (?).
kün: güneş.
cıldıs: yıldız.
cediğa:n: büyük ayı.
ağar: hava, oksijen.
bus: pus, buhar.
gereli: güneş ışığı.
ayas: güneşli hava.
burgek: bulutlu hava.
bulıt: bulut.
kızıl bulıt: şafak.
solaŋgı: gökkuşağı.
tuman: duman.
gıra: kırağı.
şalıŋ: çiy, şebnem.
şurğan: kar fırtınası.
boran: fırtına.
garazalğan: bahar rüzgârı.
gazırga: kasırga.
dedis ~ normısdı: gök gürültüsü.
ayaŋgı: şimşek.
caşkın ~ boran: yağmur.
ak caşkın: sağanak yağmur.
sebelen caşkın: çiseleyen yağmur.
caşkın: damla.
mödir: dolu.
har: kar.
hırbak: ince yağan kar.
ot: ateş.
gös: köz.
98
kül: kül.
tosın: toz.
ört: ateş.
ış: sigara.
cırıtkı: meşale.
ottıŋ cırıı: ateş ışığı, alev.
orçılaŋ: dünya.
şağ: mevsim.
cas: bahar.
cay: yaz.
güs: son bahar.
gış: kış.
güsge (y*): fare.
inek ~ nek (y): inek
bar (y): aslan.
godan (y): tavşan.
uluu ~ luu ~ ulu: ejderha.
cılan (y): yılan.
hoy (y): koyun.
gağay (y): domuz.
aht (y): at.
meçin (y): maymun.
dağa (y): horoz.
ıht (y): köpek.
öy: zaman.
kündis: gündüz.
dün: gece.
daŋ bilen: sabah.
düşden burun: öğleden önce.
düşde: öğlen.
düşden soŋğar: öğleden sonra.
gece: gece.
imer: akşam.
dün ortuzı: gece yarısı.
ay: ay.
kün: gün.
*
(y = “yıl, yılı”).
99
Mehmet Ölmez
M. V. Monguş. Tuvintsı Mongolii i Kitaya : Moğolistan ve
7
Çin’de yaşayan Tuvaları ele alan çalışmanın ilk baskısı 1999’da, dört
bölümden oluşan ikinci baskı 2002 yılında yapılmıştır. İlk bölümde
Moğolistan’daki ve Çin’deki Tuvaların etnolojik durumlarına, boy
sistemlerine, yerleşim yerlerine, nüfuslarına, bağlı oldukları boylara
ve bölgede daha önce çalışma yapanlara değinilir.
Monguş’a göre Tuvaların yaşadıkları bölgeler:

Tuva, Moğolistan’ın batısı ve kuzeybatısı, Xinjiang’ın kuzeyi
Moğolistan’da yaşayan Tuvalar, onların folkloru, nüfusları ve ge-
lenekleri Erika Taube’nin çalışmaları aracılığıyla uzun süreden beri
bilinmektedir (Taube 2008). Ancak Çin’deki Tuvaların yaşadıkları
köy ve kasabalar, nüfusları Moğolistan’a baktığımızda göreceli ola-
rak daha az bilinmektedir. Bu nedenle de Marina V. Monguş bölgeye
giderek alan araştırması yapmış, Tuvaların yaşadığı köyler, kasabalar
hakkında resimlerle bilgiler vermiştir. Buna göre Çin’de yaşayan Tu-
valar Ak-Soyan ve Kara-Soyan boylarına bağlıdırlar (s. 21). İkinci
bölümde dil durumu ele alınır (Çin için bk. özellikle s. 38 ve sonrası).
Üçüncü bölümde gelenekler, inançlar ve bunlarda görülen değişim,
7
Монгуш Марина Васильевна, Тувинцы Монголии и Китая: этно-
дисперсные группы: (История и современность), Новосибирск: Наука,
2002, 126 s. (ayrıntılı tanıtımı için bk. Sibirische Studien / Sibirya İncele-
meleri, 2.1, 2007: 97–99).
100
etkileşim ele alınır. Dördüncü ve son bölüm ise kültürler arası etkile-
şimi, evlilik vb. konuları ele alır. 95–97. sayfalarda sonuç yer alır.
98–123. sayfalarda ekler yer alır. Ekler bölümünde daha önce konuy-
la ilgili yapılmış metin derlemeleri ile yazarın doğrudan kendisinin
yaptığı söyleşilere, Çin’den ve Moğolistan’dan söyleşilere yer verilir.
Bu söyleşilerden ilki 1962 doğumlu Даш Чөмблөв Оронбайв ile
olanıdır. Söyleşi 1993’te yapılmıştır. Söyleşi bugükü Tuva alfabesiyle
kaleme alınmış olmakla birlikte imlası Çin’deki Tuvaların imlasını
yansıtmaktadır. Örneğin Tuva’da х- ile хөвей kullanılırken bu konuş-
mada yalnızca көвей kullanılır. Yine “şimdi, şu an, bugün” yerine Ka-
zakça qazır sözünden gelen газыр’ın kullanımı dikkat çekmektedir
(Kazakça << Arapça). Yine Tuvaca эвээш yerine burada ивяааш im-
lası dikkati çeker. Metinde Даш Чөмблөв Оронбайв’ın büyükbaba-
larının Rusya’dan Hanas’a göçüşü, orada bulunan öteki Tuvalarla
karışmaları kısaca ele alınır.
Nankuaimodege: 新疆图瓦人社会文化田野调查与研究 Xinjiang
Tuwaren Shehuiwenhua Tianyediaocha yu Yanjiu “Xinjiang Tuvaları
Üzerine Sosyo-Kültürel Bir Çalışma” adlı kitap etnoloji esaslı bir ça-
lışma olup başta Kanas olmak üzere Kom ve Ak-Kaba’da ve çevrede
yaşayan Tuvaların hayatını, hayat tarzlarını, dillerini ele almaktadır8.
Çin Tuvalarının etnografyası ve antropolojisi üzerine alan çalışması-
na dayalı olarak hazırlanmış olan bu çalışma 10 bölüm ile bunlara
ilave dil bahislerini ele alan bölümlerden oluşur. Önce Moğolca ola-
rak çıkan çalışma daha sonra Çince yayımlanmıştır.
Giriş bölümünde Tuvaların yaşadığı bölge kısaca tanıtılır. İlk bö-
lüm Tuvaların tarihi, kimlikleri konusunu ele alır. Tuvaların evlilik,
akrabalık ilişkileri, kutlamaları vb. konularını ele alan kısım toplum-
sal hayat kısmıdır. Üçüncü bölümde Tuvaların eğitimi ele alınır. Dör-
düncü bölüm halk hekimliği vb. konulara değinir. Beşinci bölüm din,
inanış, Tuva şamanlığı vb. konuları; altıncı bölüm toplum ruhunu; ye-
dinci bölüm tabular ve yeni gelişen turizmi; sekizinci bölüm müzik,
spor vb. konuları; dokuzuncu bölüm beraber yaşadıkları Kazaklar ve
Moğollarla olan ilşkileri, Tuva kimliği, Tuva dili konularını ele alır.
8
新疆图瓦人社会文化田野调查与研究 Xinjiang Tuwaren Shehuiwen-
hua Tianyediaocha yu Yanjiu, 南快莫德格 Nankuaimodege. 2009 Beijing,
294 s.
101
Mehmet Ölmez
Bu bölümlerden sonra Tuvaca, Moğolca, Kazakça, Kırgızca, Uygurca
ve Çince karşılaştırmalı bir kelime listesi yer alır:
baş tolgee bas baş baş 头 tou
gulaak çix kulak kulak kulak 耳朵 erduo
Kitapta ele alınan konular bol sayıda resimle zenginleştirilir. Bazı
şiirler, manzum parçalar, Kanas’ı öven manzum metinler yer alır:
Hanas un magtaal
hanas kımdıŋ kul cagey
ugturgaynıŋ gerel dıırkan
sunu betken suglare cagey
sunu budkun caca cagey
M. V. Monguş, Odin narod tri sud’bı9: tek bir milletin üç ayrı
ülkede, birbirinden farklı üç ayrı kaderi yaşamasına yer verilir. Çalış-
ma, aynı araştırmacının daha önceki yayınının biraz daha genişletil-
miş şeklidir (Tuvintsı mongolii i kitaya – Тувинцы Монголии и
Китая). İlk kitapta Tuva’daki Tuvalar ele alınmamıştı, bu çalışmada
ana Tuva kitlesi ve tarihi de kitaba eklenmiştir. Kitap dört ana bölüm-
den oluşur. İlk bölüm Tuva halkının, Tuva etnosunun ortaya çıkışı, bu
konudaki bilgileri değerlendirir. İkinci bölüm Mançu hanedanı döne-
minde (1758–1911) Tuvaların durumunu, Rusya’nın bölgede hâkim
güç olmasını, 1921–1944 arası bağımsız, müstakil devlet oldukları
dönemi ele alır. Konuyla ilgili belgeler, fotoğraflar, döneme ait bay-
rakların fotoğrafları yer alır. Üçüncü bölüm Rusya Federasyonu içeri-
sinde Tuvaları, dolayısıyla 1944 ve sonrasını ele alır. Ek olarak
Tofalar ve Soyot(lar)a da değinilir. Dördüncü bölüm ise Moğolistan
ve Çin Tuvalarını ele alır.
Tuvintsı Kitaya10: konuyla ilgili son kitaptır. Kitabın uzun adından
da anlaşılacağı üzere çalışmada hazırlayanın kendi çekimi fotoğraflar-
la Çin’deki Tuvaların hayat tarzlarına ait fotoğraflar yer almaktadır.
İlk bölüm Tuvaların yaşadıkları coğrafyayı göstermek amacıyla çeşitli
9
新疆图瓦人社会文化田野调查与研究 Xinjiang Tuwaren Shehuiwen-
hua Tianyediaocha yu Yanjiu, 南快莫德格 Nankuaimodege. 2009 Beijing,
294 s.
10
Монгуш М. В. Один народ три судьбы. Тувинцы России, Монголии
и Китая в сравнительном контексте. Осака: Национальный Музей
Этнологии (Минпаку) 2010, 360 с.
102
Tuva’da, Moğolistan’da ve Çin’de Tuvaların ortak bildikleri

men tuva men “Ben Tuvalıyım” şarkısının sözleri
(J. M. Yuşa, Tuvintsı Kitaya: arka kapak)
açılardan çekilmiş fotoğrafları içerir. Bu bölümde binalar, iç kısımla-
rı, ev döşemesi, kayaklar, kızaklar, at bakımı (nallanması vb.), koyun
yüzülmesi, ot kesimi konularına ait fotoğraflar vardır. İkinci kısımda
Tuvaların geleneklerine, folkloruna ait konuları gösteren fotoğraflar,
alan çalışmasında görüşülen kaynak kişiler, ovaa eğlencesi, geleneksel
kıyafetlerle fotoğraflar yer alır. Bir başka bölüm çocuklara ayrılmış-
tır. Geleneksel kıyafetlerle çocuklar, ilk saç kesimi sonrası çocuklar
bu bölümü oluşturur. Geleneksel yiyecekler kısmında hem Tuvaların
hem de komşuları Kazakların, Uygurların yiyecekleri sayılır: soga-
ja, çöreme, lagman, karala, hoorgan dalgan, hoytpak, aarjı, bıştak,
kurut vb. Kimi yiyeceklerin, peynir türlerinin resimleri yer alır: sa-
rıg-üs, boorsak, çemidor, kurut, karala, çanzı, arakı, kurut esasen
103
Mehmet Ölmez
Kazaklara özgü bir peynir türüyken, aarjı Tuvalara özgüdür, lagman
ise Uygurların geleneksel eriştesidir. Yine çanzı Uygur ve Kazakların
hamurlu yiyeceklerindendir. Dinî uygulamalar, inanışlar bölümünde
baylın ve ovaa yerlerine, şagaa (yeni yıl) kutlamalarına, şagaa eğlen-
celerine, ovaa törenlerine ait fotoğraflar yer alır (ovaa < Mo. obu-
ga(n), obaga). Son iki bölümde eğitim ve turizm konularına ait
resimler yer alır.
Yukarıda kısaca tanıtılan çalışmalar bugün Çin’de yaşayan ve tu-
rizm dolayısıyla hızlı bir şekilde geleneksel yaşam tarzlarını bırakıp
rehberlik ve turizm için hizmet sektöründe çalışmaya başlayan Dıva-
ların dilleri, kültürleri, toplum yaşamları konusunda ilk elde kullanı-
lacak çalışmalardır.
Kaynaklar
Монгуш М. В. Один народ три судьбы. Тувинцы России,
Монголии и Китая в сравнительном контексте. Осака: Нацио-
нальный Музей Этнологии, 2010.
Монгуш М. В. Тувинцы Монголии и Китая: этнодисперс-
ные группы (история и современность). Новосибирск: Наука,
2002. [Tanıtımı: M. Ölmez. Sibirische Studien / Sibirya İncelemeleri,
2.1, 2007: 97–99].
Юша Ж. М. Зарубежные тувинцы в объективе фотокаме-
ры. Тувинцы Китая. Аннотированный фольклорно-этнографи-
ческий фотоальбом. Новосибирск, 2014.
Geng Shimin. Materials of the Tuvinian Language in China, Acta
Orientalia Academiae Scientiarum Hungaricae, 2000. 53: 47–63.
Geng Shimin. Materials of Tuvinian Language in China (4), Türk
Dilleri Araştırmaları, 2001a. 11: 5–21.
Geng Shimin. Materials on the Tuvan of China, De Dunhuang à
Istanbul. Hommage à James Russell Hamilton présenté par L. Ba-
zin et P. Zieme, 2001b. Turnhout: 43–58.
Geng Shimin. Materials of Tuvinian Language of China (5), Tür-
koloji Dergisi, 2001c. 16: 19–24.
Geng Shimin. Materials of Tuvinian Language in China (3), Cen-
tral Asiatic Journal, 2006. 50: 16–34.
Li Yongsŏng, Mehmet Ölmez and Kim Juwon. Some Newly Identi-
fied Words in “Fuyu Kirghiz” (Part 1), Ural-Altaische Jahrbücher,
2007. Neue Folge 21: 141–188.
104
Geng Shimin. Some Newly Identified Words in “Fuyu Kirghiz”
(Part 2), Ural-Altaische Jahrbücher, 2010/2011. Neue Folge 24:
165–188.
Mawkanuli Talant. The Phonology and Morphology of Jungar
Tuva. Indiana University, Unpublished Doctoral Dissertation, 1999.
Mawkanuli Talant. Jungar Tuvan Texts. Indiana University,
Bloomington, 2005.
Ölmez Mehmet. Fu-yü Kırgızcası ve Akrabaları, Türk Dilleri
Araştırmaları, 2001. 11: 137–152.
Ölmez Mehmet. Tuwinischer Wortschatz mit alttürkischen und
mongolischen Parallelen – Tuvacanın Sözvarlığı Eski Türkçe ve
Moğolca Denklikleriyle. Wiesbaden, 2007.
Ölmez Mehmet. Çin’deki Türk Dilleri ve Bugünü, Dilleri ve Kül-
türleri Yok Olma Tehlikesine Maruz Türk Toplulukları, 4. Ulus-
lararası Türkiyat Araştırmaları Sempozyumu Bildirileri. Еditörler:
Marcel Erdal, Yunus Koç, Mikail Cengiz, Ankara, 2013. 397–422.
Taube Erika. Tuwinische Folkloretexte aus dem Altai (Cengel/
Westmongolei). Kleine Formen. Wiesbaden, 2008.
南快莫德格 Nankuaimodege. 新疆图瓦人社会文化田野调查与
研究 Xinjiang Tuwaren Shehuiwenhua Tianyediaocha yu Yanjiu.
Beijing, 2009.
宋正纯 Song Zhenchun. 土瓦语研究 Tuwayu Yanjiu. 中国社会
科学院研究生. Beijing, 1981.
吴宏伟 Wu Hongwei. 图瓦语研究 Tuwayu Yanjiu. Shanghai,
1999.
中国突厥语族语言词汇集 Zhongguo tujueyuzu yuyan cihuiji.
Pekin, 1990.
105
TEMAS (DEĞİNİM) DURUMUNDAKİ
AZINLIK DİLLERİNİN SÜRDÜRÜMÜ
Sonel Bosnalı
Tarihte çok sayıda dilin yok olduğunu bıraktıkları kalıntılar saye-
sinde biliyoruz. Örneğin Sümerce, Eski İbranice, Eski Mısır dili gibi
dönemlerinin en önemli dilleri günümüzde sadece yazıtlarda kalmış-
tır. Veya Latince gibi Avrupa’nın en yaygın dili, neredeyse bütün iş-
levlerini yitirerek günümüzde sadece dini ritüellerde kullanılan bir
dile dönüşmüştür. Bazı dillerin ise, herhangi bir kalıntı bırakmasalar
da, en azından adları günümüze kadar bir şekilde gelmiştir. Bu konu-
da gelişi güzel bir araştırma bile, bu durumdaki ölü dillerin sayısının
275’in üzerinde olduğunu göstermektedir. Ancak bazı diller ne bir ka-
lıntı ne de bir ad bırakmadan yok olup gitmişlerdir ki bunların sayıla-
rının çok daha fazla olması ihtimali çok yüksektir. Bu bakımdan
aslında tarih boyunca kaç dilin yok olduğu bilinmemektedir.
Diller tarihte olduğu gibi günümüzde de yok olmaktadırlar. Ancak
bu sürecin giderek hızlandığı ve yüzyıl içerisinde yaklaşık 5000–
6000 dilin yarısından fazlasının yok olacağı iddia edilmektedir (Ha-
gège, 2000, s. 9). Hatta bazıları bu oranı %90’lara çıkarmaktadır. Dil-
lerin hızlı bir şekilde bu denli yüksek oranda yok olması tabii ki
büyük bir felakettir.
Dillerin ölümüne yol açan olgular çok çeşitlidir. Bununla birlikte,
en önemli nedenlerinden birinin “dil değinimi” (language contact)
olarak ifade edilen toplum-dilsel hadise olduğu konusunda çok ciddi
veriler bulunmaktadır. Gerçekten “düzenek kaydırımı” (code switc-
hing), düzenek karışımı (code mixing) gibi yapısal düzlemde görülen
etkilerinin yanında, dil değinimin bunlardan çok daha önemli olan bir
etkisi daha vardır ki bu, dilin statüsü ve toplum-dilsel (sociolinguis-
tic) konumunu, dolayısıyla doğrudan dilin var olması veya yok ol-
masıyla ilgilidir. “Dil değiştirimi” (language shifting) olarak bilinen
bu hadise, değinim durumundaki dillerden birini ölüme götüren bir
106
Temas (değinim) durumundaki azınlık dillerinin sürdürümü
süreçtir. Ve ölüme giden bu dilin her zaman azınlık dili olacağı konu-
sunda neredeyse mutabakat vardır.
Değinim durumundaki azınlık dillerinin sürdürümü konusunun ele
alındığı bu çalışmada “çok dilli bir ortamda temas halinde bulunan
azınlık dillerinin yok olma tehlikesiyle karşı karşıya kalmaları kaçı-
nılmaz bir son mudur?” sorusu tartışılacaktır. Bunun için, dil deği-
nimi ve iki dillilik çerçevesinde oluşmuş varsayım ve kuramlar ele
alınacak ve çok dilliliğin farklı düzenlendiği sahalardaki durumlar
göz önünde bulundurulacaktır. Çalışmada iki/çok dilliliğin her zaman
çatışmaya yol açmayacağı; değinim durumundaki dillerin, dil paza-
rında işlevlerin paylaşıldığı bir uzlaşı durumunun söz konusu olduğu
iki değişkeli (diglosia) bir düzenleme kapsamında varlıklarını sürdü-
rebileceği görüşü savunulacaktır.
Kapsamı itibariyle, toplumdilbilimin “çok dillilik”, “dil değinimi”,
“dil düzenlemesi (dil politikaları)” ve “dil ölümü” konularını ilgilen-
diren bu çalışma üç farklı bölümden oluşmaktadır.
1) “Dil ölümü” kavramı ve dil ölümünün farklı biçimleri ve ne-
denleri ele alındıktan sonra, “iki dillilik” ve “dil değinimi” olgularıy-
la birlikte bunların dil düzenlemesi açısından değişik biçimleri ele
alınacak ve dil ölümü açısından olası sonuçları değerlendirilecektir.
2) Dil değinimi konusunda çatışmacı (conflict) ve uzlaşmacı (di-
glosia) diyebileceğimiz iki farklı bakış açısı ele alınacak ve dil deği-
niminin tek geleceğinin çatışma ve dolayısıyla ölüm olup olmadığı
sorgulanacaktır.
3) Farklı sahalardaki veriler değerlendirilerek, “işlev bölüşümüne
dayalı iki değişkelilik” tipli bir düzenlemenin alternatif bir yaklaşım
olabileceği ileri sürülecektir.
1. İki dillilik ve dil değinimine maruz kalan dillerin yok olma teh-
likesi
Dil ölümü: doğuştan konuşurlarını kendiliğinden yenileyen toplu-
mun dilini yaşayan dil olarak tanımladıktan sonra Claude Hagège, ölü
dili: “konuşurlarının dil bilgilerini yetersiz olarak gelecek kuşaklara
aktardığı, onların çocuklarının da konuşma becerilerini giderek daha
az seviyede aktardığı için ana dili kullanım becerisinin tamamen kay-
bolduğu topluluğun dili” olarak tanımlar (Hagège, 2000, s. 87–89).
Diller değişim (transformation), dönüşüm (substitution) ve yitim
(extinction) olmak üzere üç değişik yolla ölürler.
107
Sonel Bosnalı
Değişim yoluyla ölüme, Latince’nin Roman dillerine, Eski Türk-
çenin farklı Çağdaş Türk Dillerine değişmesini örnek olarak göstere-
biliriz. Ancak Hagège, bu tür durumları “dil ölümü” olarak değerlen-
dirmez. Dönüşüm yoluyla ölüm; “daha önce herhangi bir grubun tek
dili olarak varlığını sürdüren bir dilin dışarıdan gelen bir yabancı di-
lin hem yapısal özelliklerini hem de sözcüklerini alarak, onunla karış-
ması ve tamamen dönüşmesidir. Bu duruma Pidjin ve Kreol dilleri
örnek olarak verilebilir. Yitim olarak adlandırabileceğimiz üçüncü
ölüm yolu ise, bir dilin konuşurlarının tamamen ortadan kalkması,
yok olmasıdır. (Hagège, 2000, s. 87–89).
Dil ölümünün nedenleri: diller çok farklı nedenlerle yok olurlar/
ölürler. Hagège, bu nedenleri “fiziksel”, “sosyo-ekonomik” ve “poli-
tik” olmak üzere ilk aşamada üç ayrı kategoride ele alır (Hagège,
2000, s. 119). Ancak bunları fiziksel/ani ölümler ve kültürel/yavaş
ölümler olarak iki başlık altında toplamak da mümkündür. Fiziksel
nedenler arasında, doğal afet, soykırım, salgın ve göç gibi alt gurup-
lar bulunmaktadır. Ciddi tehlike, aşırı baskı ve ölüm tehdidi karşısın-
da “hayatta kalma stratejisi” çerçevesinde bir dil grubunun toplu
olarak bir dili aniden terk etmesi yine bu kategoride değerlendirilir.
Fiziksel ölüm çerçevesine giren bir diğer hadise de toplu sürgünlerdir
(tehcir). “Ani ölüm” olarak da adlandırılan bu tür ölümleri engelle-
mek için alınabilecek önlemler var olmakla birlikte, çok sınırlı ve
çoğu zaman etkisiz kalmaktadır. Fiziksel ölümler demek ki dillerin
doğal yaşam ortamlarının yok olmasıyla ilgilidir.
“Kültürel/yavaş ölüm” olarak adlandırılan diğer ölüm şekli ise,
kitlesel yok olmaya bağlı olmadan, kültürel değişim yoluyla gerçek-
leşen dil ölümleridir. “Kültürel asimilasyon” olarak da adlandırılan
bu yok olma biçimi, bir toplumun göç sonucu azınlık durumuna düş-
mesi veya bir kültürün diğer kültür üzerinde askeri, ekonomik ve si-
yasal egemenlik kurması sonucu ortaya çıkar. Kültürel değişime bağlı
olarak belli bir süreç içerisinde gerçekleşen bu tür ölümler en yaygın
dil ölümleri olarak sunulmaktadır.
Ancak daha yakından bakıldığında birbirinden çok farklıymış gibi
görünen bütün bu durumların ortak bir özelliği göze çarpar: ayrı ayrı
dilleri konuşan toplulukların tek bir siyasal iktidarın yönetimi altında
aynı coğrafya ya da topraklarda yaşamak durumunda olması. Diğer
bir ifadeyle, farklı dillerin tek bir siyasal güç denetiminde bulunan bir
108
coğrafyada birlikte var olmalarıdır. Farklı dil topluluklarının birlikte
yaşadıkları, “iki/çok dillilik” olarak da tanımlanan bu tür durumlarda
mevcut dillerin birbirleriyle farklı seviyelerde ilişkileri söz konusu-
dur. Bütün bu farklı durumların ortak özelliği ise “dil değinimi” ola-
rak adlandırılan olgudur. Öyleyse, dil ölümlerinin “temel sorumlusu”,
“dil değinimi” olabilir mi?
Ferguson (Ferguson, 1959) ve Fishman (Fishman, 1965)’ın “iki
değişkelilik (diglosia) modeli dillerin barışçıl bir ortamda var olabi-
leceğini savunur. Diğer taraftan, Martinez (Martinez, 1997, s. 95)
başta olmak üzere, iki dillilik modeli savunucuları, “her dil değini-
min çatışmaya dönüşmediğini ve dil ölümüne yol açmadığını” ileri
sürerler. Ancak Katalonca sahasında çalışan toplumdilbilimciler (Ni-
nyoles, 1976) bu modeli aşırı barışçıl bulup, “dil çatışması” modelini
savunmuşlardır. Daha sonra Oksitanca ve Korsikanca üzerine çalışan
Fransız dilbilimciler (Aracil 1965, Marcellesi 1981, Calvet 1987) ta-
rafından da benimsenen bu modele göre, azınlık dili ile egemen dil
arasındaki ilişki sistematik olarak çatışmacıdır ve bu çatışma üst di-
lin baskısı altında olan alt dilin uğrayacağı bir yitim (substitution) sü-
reciyle son bulur.
Yukarıda sorduğumuz soruya cevap verebilmek için, öncelikle iki/
çok dillilik ile dil değinimi olarak adlandırılan durum ve hadiselerin
ne olduğuna ve farklı biçimlerine bakmak gerekecektir.
İki dillilik ve dil değinimi: İki veya daha çok dilin, aynı coğrafya-
da, aynı toplumda birlikte var olma durumuyla ilgili olan dil değini-
mini, Weinreich (Weinreich, 1953), “iki dilin aynı anda birlikte bu-
lunmasının bireyin dilsel davranışlarını etkilediği her türlü durum”
olarak tanımlar. Dubois’ya göre ise dil değinimi, “iki dilliliğe yol
açan somut hadisedir” (Dubois&al.).
Dil değinimi doğal olarak “iki dillilik” kavramını da çağrıştırmak-
tadır. Ancak birbiriyle ilintili olmakla birlikte bu iki kavram farklıdır.
Öncelikle, “bireysel iki dillilik” ile “toplumsal/kitlesel iki dillilik”
arasında bir ayrıma gitmek gerekmektedir.
Marcellesi, iki dilliliği: “bireyin iki veya daha çok dili akıcı bir
şekilde kullanma yeteneği; iki veya daha çok dilin resmi dil olarak
tanındığı bir ülkenin politikası; iki dilin eşit bir şekilde edinimini
amaçlayan eğitim sistemi” olarak tanımlar. Toplumsal (kitlesel) iki
dilliliği ise; “bütün bir toplumun iki ya da daha çok dil sistemini
109
Sonel Bosnalı
kullanması” olarak tanımladıktan sonra, “birkaç bireyin değil, bütün
bir toplumun veya toplumun önemli bir bölümünün, söz konusu
toplumda birlikte var olan dilleri öğrenmek ve kullanmak zorunda
kaldığı durum” olarak açıklık getirir. Ayrıca, şöyle bir ilave yapar:
“dillerden herhangi biri sadece okullarda öğrenilip, yetişkinlerin nor-
mal yaşamında, çocukların okul dışındaki etkinliklerinde ve gerektir-
diği dil kullanımlarında bir rol oynamıyorsa, burada “toplumsal iki
dillilik” söz konusu değildir” (Marcellesi, 1981, s. 5). (Türkiyede iki
dilli okulların bulunması gibi).
Buradan anlayacağımız, iki dilliliğin sadece bireysel dil davranış-
larını değil, aynı zamanda bütün toplumun veya toplumun bir bölü-
münün dilsel davranışlarını etkileyebileceğidir. Yani dil değinimi
birey temelinde ele alınabileceği gibi toplum temelinde de değerlen-
dirilebilir. İster bireysel ister toplumsal açıdan bakılsın, dil temasının
niteliği ve boyutları iki dilliliğin niteliğine göre şekillenir. Bundan
dolayı öncelikle farklı düzenlemelere bir göz atmak faydalı olacaktır.
İki dilliliğin farklı düzenlemeleri (dil politikaları): dünyada çok
dillilik çok yaygın bir durumdur; hatta istisna olan durumun tek dilli-
lik olduğu konusundaki fikirlere katılmamak mümkün değildir. Böyle
olunca da, iki dilliliğin düzenlenmesinin, planlanmasının da çok fark-
lı biçimleri mevcuttur. Bu açıdan iki dillilik modellerini ilk aşamada,
“dengeli” ve “dengesiz” olmak üzere iki ayrı kategoride değerlendir-
mek gerekir.
Eşit konumu, eşit statüsü, eşit işlevleri dolayısıyla eşit sosyo-eko-
nomik getirileri bulunan dillerin her biri hiçbir sınır gözetmeksizin
kullanılabilir. Burada çok dillilik resmen tanınmış ve bunun gereği
olan yasal düzenlemeler ve uygulamalar söz konusudur. Bu tür çok
dillilik, bireysel, bölgesel ve ulusal olmak üzere üç ayrı temelde
düzenlenmektedir.
– Bireysel temelde çok dillilik durumunda, ülkenin resmi dili
olarak tanınan birden çok dil, ulusal sınırların tamamında geçerlidir.
Birey bu dillerden seçtiği herhangi birini, veya isterse hepsini,
konuşmakta özgürdür. Devlet, bireyin seçtiği bu dilde ona hizmet
vermekle yükümlüdür (Kanada).
– Bölgesel temelde çok dillilikte, her bölgenin farklı bir resmi
dili vardır. Söz konusu bu resmi dilde konuşmak zorunda olan birey,
ülkenin diğer dillerini konuşmakla yükümlü değildir. En yaygın
110
düzenleme olan bu modele, İsviçre en iyi örnektir (Almanca,
İtalyanca, Fransızca, Romanş). Bu tür durumlarda, her bölge tek dilli
olduğu için aslında dil değiniminin söz konusu olmadığı; bundan do-
layı da çatışmanın yaşanmadığı ve dillerin ölüm tehlikesiyle karşılaş-
malarının zor olduğu ileri sürülür.
– Ulusal temelde çok dillilik durumunda ise, bireysel sistemde
olduğu gibi, ulusal sınırlar içinde konuşulan bütün diller resmi dil
olarak tanınmıştır; ancak burada, toplumun tamamı bu dilleri konuş-
makla yükümlüdür. Yani birey seçtiği dili değil, resmi dillerin tama-
mını bilmek durumundadır.
Dengesiz (geçici) iki dillilik: dengesiz diller ilişkisi durumunda,
çok dillilik resmen tanınmamaktadır; ve toplum genellikle tek dilli
olarak tanımlanmaktadır; en azından böyle olması arzulanmaktadır.
Dolayısıyla, yönetim, toplumun tamamına, ana dilleri ne olursa olsun,
tek bir dil dayatmaktadır. Birey ve toplum bu dili kullanmak duru-
mundadır. Dayatılan bu dil, duruma göre farklı olabilmektedir:
– bu dil, ülkede konuşulan dillerden herhangi biri olabilmektedir.
Böylece, dayatılan dil, resmi dil veya milli dil olarak tanımlanmakta-
dır. Yerel dil veya lehçe olarak adlandırılan diğer dillerin ise, resmi
bir statüsü ve işlevi bulunmamaktadır (Türkiye, Fransa).
– bu dil, ülkede konuşulan dillerden farklı bir dil, yani yabancı dil
de olabilmektedir. Daha çok eski sömürge ülkelerinde ve Afrika’da
görülen bu modelde dayatılan dil, genellikle, İngilizce, Fransızca gibi
önemli dillerdir.
Burada asıl amaç, toplumu çok dillilikten “kurtarmak” ve tek dilli
bir toplum haline getirmektir. Yani buradaki çok dillilik “geçicidir”.
Bu tür durumları, aslında iki dillilik olarak tanımlamak doğru değildir.
Zira, iki dillilikten söz edebilmek için aynı statüdeki dillerin her türlü
koşullarda ve her türlü alanda, hiç bir sınır ve kısıtlama olmaksızın
kullanılabilmesi gerekmektedir. Oysa, bu durumda, dillerin statüleri
farklıdır (yerel dilin resmi statüsü yoktur), işlevleri farklıdır ve yerel
diller her türlü alanda kullanılamamaktadır. Dolayısıyla, adil bir ilişki
söz konusu değildir.
Bu tür durumların en belirgin özelliği, siyasal iktidarın desteğini
almış bir “üst dille” her türlü destekten yoksun, hatta bazen siyasal
iktidarın baskısına maruz kalmış, bir “alt dil” arasında gerçekleşen
dengesiz (adil olmayan) bir dil teması (dil değinimi) hadisesinin ya-
111
Sonel Bosnalı
şanmasıdır. Dengesiz dil temasının dil ölümlerine yol açan en önemli
hadiselerden biri olarak değerlendirilir. Gerçekten, baskı altında kalan
azınlık dili, ölüm tehlikesinin başladığı andan, ölümün gerçekleştiği
ana kadar oldukça uzun bir yok olma sürecine maruz kalmaktadır.
“Dil çatışması” ve diglosia
Çatışmacı dil değinimi: özellikle Katalanca ve Oksitanca sahala-
rında çalışan Avrupa dilbilimcilerine göre değinim durumundaki dil-
ler arasında rekabet kaçınılmazdır ve bu dillerin dengeli bir birlikteliği
mümkün değildir. Var olan birliktelik, egemen bir dil (İspanyolca ve
Fransızca) ile egemenlik altında bulunan bir dilin (Katalanca, Oksi-
tanca) sorunlu birlikteliğidir. Ve böyle bir egemenlik ortamında, kaçı-
nılmaz olarak dengesizlik, istikrarsızlık, çatışma ve ikilem (dilemma)
söz konusudur. Gerçekten bu durumda ya egemen dil egemenlik al-
tında olan dilin yerine geçecek (tarih en güçlü olasılığın bu olduğunu
gösteriyor) ya da egemenlik altındaki dilin konuşurları direnerek dil-
lerinin normalizasyonunu gerçekleştireceklerdir (Boyer, 1996, s. 93;
Kremnitz, 1981).
Claude Hagège dil değinimini, iki dil arasındaki “savaş” olarak
niteler: “değinim durumundaki iki dil gerçek anlamda bir savaşa giri-
şir. Bu savaşta iki dilin kullandığı silahlar birbirinden farklıdır. Biri-
nin hâkimiyetinin son bulduğu diğerinin ise hâkimiyetinin yayıldığı
iki dil arasında gerçekleşen ve silahların adaletsizce dağıtıldığı bir
mücadeledir” (Hagège, 2000, s. 92).
İki veya daha çok dilin temas halinde olduğu durumlarda; diller-
den birinin toplum tarafından kullanılmayıp diğer dilin tercih edilme-
si sonucu (bu her zaman egemen dildir), bu ikinci dil bütün alanlara
yayılmaya ve gelecek kuşaklara aktarılan tek dil olmaya başladığı za-
man, birinci dil için ölüm kaçınılmaz olur (Dal Negro, 2004, s. 48).
Dil değinimi çerçevesinde dil ölümü süreci farklı aşamalar içerir:
1) Domination: Baskı aşaması olarak nitelendirilen birinci aşama-
da; “yukarıdan aşağıya”, “aşağıdan yukarıya” veya “yönsüz” baskı-
larla1, topluma egemen dilin kullanımı dayatılır.
1
“Yukarıdan aşağıya baskı”: siyasal, ekonomik ve kültürel anlamda teş-
vik, tavsiye veya hükümetçe getirilen kanunlar; “aşağıdan yukarıya baskı”:
toplum içindeki moda ve arkadaş grubu baskıları; “yönsüz baskı”: kısmen
tanınan ve anlaşılan sosyopolitik ve sosyoekonomik faktörler arasındaki
etkileşimin sonucu doğmuş baskılar (Crtystal, 2007, s. 97).
112
2) İki dillilik: İki dilliğin ortaya çıktığı ikinci aşama; topluluğun
eski dilini anlayabildiği, ancak yeni dilini daha iyi kullanmaya başla-
dığı safhadır.
3) Geçiş aşaması: Daha sonra, iki dilliliğin hızlı bir şekilde düşüşe
geçtiği ve eski dilin yerini yenisine bıraktığı geçiş dönemi bulunur.
Bu aşamada, genç kuşak yeni dilinde iyice ustalaşır, kendini onunla
tanımlar ve ihtiyacını karşılamak için birinci dilinin gereksiz olduğu-
nu fark eder. Bu aynı zamanda eski dilin kullanımında utanmayı be-
raberinde getirir.
4) Minoration: ev dışında çocuklar eski dil kullanımından vazge-
çerler.
5) Devernakularizasyon: ev içi kullanımda yeni dil tercih edil-
meye başlanır.
6) Minorizasyon: Anne-babalar çocuklarıyla eski dillerinde daha
az konuşmaya başlar ve dilin aktarımı kesintiye uğrar. Bir kuşak için-
de, bazen 10 yıllık bir sürede, aile içi iki dilli durum, tek dilliliğe ka-
yabilir ve dil ölümü söz konusu olabilir (Crystal, 2007, s. 97–99).
Çatışmacı yaklaşımın öngördüğü bu senaryo bütün dengesiz dil
değinimi durumlarında karşılaşılan bir durum mudur? Çok dilliliğin
farklı biçimlerde düzenlendiği bazı ülkelerdeki örnekler, örneğin dig-
losia modeli, öyle olmadığını göstermektedir.
Diglosia: uzlaşısal dil değinimi? Diglosia ve iki dillilik 19. yüzyıl-
dan itibaren birbirinden ayrılmıştır. Diglosia terimini ilk olarak 1884 yı-
lında Roïdis, Modern Yunan toplumunda diyalektlerinin rollerini
açıklamak için kullanmıştır. Psichari bu terimi Çağdaş Yunanistan’da
iki farklı değişkenin (diyalektin) aynı anda kullanılışını adlandırmak
için kullanır: bunlardan biri halkın günlük hayatta kullandığı Demotik
lehçesi, diğeri ise daha arı olarak bilinen ve okul ve kurumların dili
olan Katharevusa lehçesidir. Daha sonra buna benzer bir dilin farklı
lehçelerinin farklı işlevlerde kullanıldığı birçok durum olduğu görül-
müştür, özellikle de edebi Arapça ile lehçesel Arapçanın işlevlerinin
farklı olduğu Tunus, Cezayir ve Fas (Ferguson, 1959).
Ferguson, dört farklı diglosia durumundan (Yunancanın lehçele-
ri, Arapçanın lehçeleri, Haiti’de Fransızca ve Kreol, İsviçre’de Al-
mancanın iki farklı değişkesi) hareket ederek, diglosia için şart
olduğunu ileri sürdüğü dilsel ve toplum-dilsel bazı ölçütler ortaya
koymuştur:
113
Sonel Bosnalı
– dilsel bakımdan “üst değişke” ile “alt değişke” arasında gramer
ve sözcük seviyesi bakımında farklılıklar vardır;
– toplum-dilsel açıdan ise 6 ölçüt bulunmaktadır:
– kullanım alanları ve işlevler bakımından bir bölüşüm,
– hiyerarşik bir ilişki: Ü dil A dile göre daha prestijli,
– edebi kullanım: Ü dil,
– edinim: Ü dil okulda, A dil doğal olarak ailede öğrenilir,
– standardizasyon: Ü dil yüksek derecede standartlaşmış, A dil
farklı değişkelere sahiptir,
– durağanlık: diglosik durumlar nispeten durağan/sabittir. Ancak
toplumun maruz kaldığı bazı sosyal, ekonomik, politik ve kültürel de-
ğişimlere paralel olarak bu durum evrilebilir. Bu evrilme üç muhte-
mel yönde olur:
o diglosik durumun sürdürümü,
o Ü dil ve A dilin tek ve aynı değişke gibi görüldüğü bir benzeş-
me/birleşme durumu (konverjans),
o iki lehçeden birinin diğerini elimine etmesi (substitution).
Diller arası diglosia: Fishman (1965) dil ile lehçe arasında ayrı-
mın zor, çoğu zaman da keyfi olduğundan hareket ederek, diglosia
durumunun farklı dillerin farklı lehçeleri arasında da mümkün olabi-
leceğini savunmuştur. Böylece diglosia bir toplumda iki farklı dilin
işlevsel dağılımı olarak tanımlanmıştır. İki dil arasındaki bu işlevsel
dağılım, biri yazı dili diğeri konuşma dili olarak özetlenebilir (Gum-
perz, 1962).
Daha sonraki yıllarda giderek artan diglosia üzerine yapılan çalış-
malar, ikiden fazla dile bağımlı olarak işleyen toplulukların olduğunu
ortaya çıkarmıştır. Triglosia (üç değişkelilik) olarak adlandırılan bu
tür toplulukların sayısının azımsanamayacak kadar çok olduğu belir-
lenmiştir. Örneğin Tunus’ta işlev dağılımı “Fransızca, Klasik Arapça
ve Lehçesel Arapça” arasında gerçekleşmektedir. Korsika’da Korsça-
nın yanında Fransızca ve Toscan dilleri kullanılmaktadır (Marcellesi,
1978). Piémont’da, Piémont dili, Provensal ve İtalyanca arasında yine
bir işlev bölüşümü belirlenmiştir (Lafont, 1971).
Bununla birlikte, bazı ülkelerde bu sayının dörde çıktığı bile gö-
rülmektedir: Fas’ta klasik Arapça, çağdaş Arapça, Fransızca ve Ber-
ber dilleri arasında bir işlev bölüşümünün olduğu bilinmektedir.
114
Diğer taraftan, Afrika’nın birçok bölgesinde “tetraglosi” yaygın bir
dil durumudur. Örneğin Zair’de, yerel dil olan Togbo’nun yanında
bölgesel dil olan Kikongo dili, ulusal dil olarak kullanılan Lingala ve
eğitim dili işlevinde Fransızcanın değinimi söz konusudur.
Sonuç olarak diglosia bir toplumda iki veya daha fazla dil veya
lehçenin farklı işlev ve alanlarda kullanıldığı dil durumu olarak ge-
nelleştirilebilir. Bu durumun bir diğer önemli özelliği dillerin hiyerar-
şik bir ilişki içinde olması ve bu durumun bir uzlaşı çerçevesinde
uzun süreli bir durağanlık göstermesidir.
İşlev bölüşümü kapsamında dillerin sürdürümü: Kremnitz “her
diglosia durumu mutlaka dil çatışmasına yol açar mı?” sorusuna
olumlu yanıt verirken, F. Vallverdu’nun yanıtı olumsuzdur. Ona göre
“iki temel tipli diglosia vardır; nötr ve çatışmacı”. Birinci durumda
dil çatışması ideolojik anlamda nötralize edilmiştir (etkisizleştirilmiş-
tir)” (Vallverdu, 1979). Özellikle Malinowski’nin ilkel toplumlarda
dillerin işlevleri üzerine yaptığı çalışmalara paralel olarak, Gobard
(Gobard, 1976), herhangi bir kültür bölgesinde, kullanılan dil hangisi
olursa olsun, dört tür dil olduğunu ileri sürer:
– vernaküler dil: sadece spontane olarak iletişim sağlamak için
kullanılan yerel dil;
– vehiküler dil: çoğu zaman okulda yazmasını öğrendiğimiz ileti-
şim dili;
– kültür dili (referander dil): sözlü ve yazılı gelenekleri, kültürü
içinde barındıran dil; böylece geçmişe göndermede bulunarak kültü-
rel değerlerin devamını sağlayan dil;
– mitik dil: kutsallıkla ilgili bazen anlaşılmaz olan dil.
Bundan hareket edilerek dilin vernaküler, vehiküler, referander
ve mitik olmak üzere dört temel işlevinin olduğu ileri sürülür. Bu
dört temel işlev tek bir dil tarafından yerine getirilebileceği gibi,
farklı lehçe ve diller tarafından da yerine getirilebilir. Yani bu dört
temel işlevin her biri, dillerden veya lehçelerden biri tarafından da
üstlenilebilir.
Mackey 40’lı yıllarda Akadya’da yaptığı araştırmada buranın dil
durumunu Tetraglosi olarak niteler: gerçekten Akadcanın bir lehçesi
ev ve yöre dili olarak vernaküler işlevini yerine getirirken, okulda öğ-
renilen ve iş yeri ve şehirlerde iletişim dili olarak kullanılan İngilizce
115
Sonel Bosnalı
vehiküler işlevini yerine getirir. Akad kültürü geleneklerine ve geç-
mişine atıf yapmak için yazılı Fransızca kullanılır; mitik işlevinde
ise ibadet ve dua dili olan Latince kullanılmaktadır (Mackey, 1989,
s. 36).
Alsaz dili üzerine yaptığı bir çalışmanın sonucunda Tabouret-
Keller, “bir dilin kullanımı diğer dilin kullanımını ortadan kaldırıyor
mu?” sorusuna önce “elde ettiğimiz sonuçlara göre cevap hayır” diye
yanıt verir. Daha sonra ise, “bütün alanlarda Fransızca kullanımı dış-
lanmazken, özellikle okullar olmak üzere resmi kurumlarda Alsaz
dilinin nadiren işlev bulabildiğini, ancak bunun Alsaz dilinin diğer
alanlarda kullanımını yok etmediğini belirtmektedir (Tabouret-Kel-
ler, 1981, s. 61).
Sophie Alby ve Isabelle Léglise’in Fransız Güyan’ında yaptıkları
çalışmalar, 30 kadar dilin temas halinde olduğu bu bölgede, toplu-
mun çok dilliliğe mükemmel bir biçimde uyum sağladığını gösteri-
yor. Genel olarak bölgeden bölgeye değişen beş iletişim dili (vehi-
küler) bulunmaktadır: Kreol, Fransızca, Nenge, Sranaт tongo ve
Portekizce. Hatta bir köyde (Awala) ana dili olarak kullanılan
Kali’na dilinin yanında beş dil daha konuşulmaktadır. Yine bu araş-
tırmalara göre çok dillilik her zaman çatışmayı beraberinde getirme-
mektedir (Alby, 2005).
Aynı şekilde bizim İran’da Azerbaycan Türkçesi üzerine yaptığı-
mız çalışmalar da İran’da ilginç bir diglosia durumunun varlığını
göstermektedir (Bosnalı, İran Azerbaycan Türkçesi: Toplumdilbilim-
sel Bir İnceleme, 2007). Beş dilin temas halinde bulunduğu yaklaşık
100 000 nüfuslu Salmas şehrinde, diller farklı işlevlerde kullanıl-
maktadır. Şehrin bütün tabelalarında gördüğümüz ülkenin tek resmi
dili olan Farsça, yazı dili olarak ve resmi alanlarda kullanılmaktadır.
Türkçe ise şehirdeki farklı dil grupları arasında iletişim dili (vehikü-
ler dil) olarak kullanılırken, diğer üç dil (Kürtçe, Ermenice ve Asuri-
ce) topluluk ve ev içi iletişim dili yani vernaküler dil işlevindedir.
Burada Türkçenin hem vehiküler hem de vernaküler işlevinde kulla-
nımı tamdır (1). Sürdürüm ölçeği de yine 1, yani tam bir sürdürüm
söz konudur.
Ancak Türklerin önemli bir oranını (%30) oluşturduğu yaklaşık
10 milyon nüfuslu Tahran’da durum biraz farklıdır: burada önemli
116
bir orandaki Türk nüfusu tarafından sadece vernaküler işlevini yerine
getiren Türkçe (0,85), vehiküler işlevini Farsçaya devretmiştir. Bu-
nunla birlikte, Türkçe vernaküler işlevde kullanılan tek dil olmaktan
çıkmaya başlamıştır (0,56); zira Türkçenin yanında artık Farsça da
kullanılmakta ve hatta sadece Farsça kullanan bir kesim bile bulun-
maktadır (0,25).
Yine İran’da Tahran’ın 100 km güney-batısında dört dilin temas
halinde olduğu Halacistan bölgesinde, Farsça, Azerbaycan Türkçesi,
Halaçça ve Farsçanın bir diğer lehçesi arasında aynı türden bir dil
durumu söz konusudur. Ancak buradaki durum Salmas’dakinden bi-
raz farklı olup daha çok Tahran’daki duruma benzemektedir. Yakla-
şık 20 000 konuşuru olan Halaçça vernaküler işlevini sürdürmekle
birlikte (0,7), bu işlevde Farsçayla rekabete girdiği görülmektedir.
Zira önemli oranda Halaç evlerinde Farsça da (%70) kullanılmakta-
dır. Başka bir şekilde ifade etmek gerekirse, Halaçların %30’u artık
evlerinde Halaçça konuşmamaktadır (Bosnalı, 2012).
Sonuç.
Kültürel dil ölümlerinde dil değinimin önemli bir rol oynadığı ke-
sindir. Ancak her türlü dil değinimi dil ölümüne yol açmamaktadır;
bunu belirleyen dil değiniminin niteliğidir. Bu tür ölümlerin daha çok
dengesiz/asimetrik dil değinimi durumlarında ortaya çıktığı anlaşılı-
yor. Katalan ve Oksitan dilbilimcilerinin dil çatışması olarak tanımla-
dığı bu asimetrik dil değinimi durumunda, egemen dilin saldırısı
altında ezilen azınlık dilleri ya substitüsyon yoluyla yok olacak ya da
direnerek normalizasyon yoluyla egemenliği eline geçirecektir. Ancak
tarihte normalizasyonla sonuçlanan çatışma durumu oldukça sınırlıdır
(İspanya ve diğer birkaç örnek dışında).
Ancak bazılarının diglosia olarak nitelediği dengesiz/asimetrik de-
ğinim türünün bazı durumlarda çatışmaya dönüşmediği, dillerin sür-
dürümünün mümkün olduğu görülmektedir. Bu tür dil değiniminin en
önemli özelliklerinden biri, dillerin genel dil işlevlerini bölüşmesidir:
böylelikle mevcut dillerin işlevleri çakışmamakta, dolayısıyla diller
her hangi bir alanda karşı karşıya gelmemektedir. Aslında temas/de-
ğinim diye adlandırılan olgu da oluşmamaktadır. Çatışmacı görüşün
ileri sürdüğü formülü olumsuzlaştırırsak “temas yoktur, dolayısıyla
rekabet/çatışma yoktur; çatışma olmadığı için de ölüm yoktur”.
117
Sonel Bosnalı
Sonuç olarak, azınlık dillerinin yok olmasını önlemek ve sürdürü-
münü sağlamak için yapılması gereken şey dil değinimi durumunu
ortadan kaldırmaktır. Bu iki türlü yolla mümkündür:
1) çok dilliliği dengeli iki dilliliğin bölgesel biçimine göre düzen-
lemek. Böylece, İsviçre örneğinde Almanca ve Fransızca arasında ol-
duğu gibi, iki dil arasındaki temasın ortadan kaldırılması gerekir. An-
cak bunun gerçekleşmesi çoğu zaman siyasal ve ekonomik nedenlerle
mümkün değildir. Örneğin çoğu zaman, azınlık dili kendine ait bir
coğrafyaya sahip olmadığı için bölgesel temelde bir iki dillilik müm-
kün olmaz. Genel olarak azınlık dillerinin bütün işlevleri yerine geti-
rebilecek standartlaşmış bir normunun bulunmaması önemli bir ne-
dendir. Böyle bir durumda, uygulanması gereken dil düzenlemesi hem
zaman, hem materyal imkânları, hem de mali külfet bakımından süre-
ci imkânsız kılabilmektedir. Özellikle de azınlık dilini konuşan toplu-
luğun nüfusunun çok az olduğu durumlarda bu daha da geçerlidir;
2) diğer yol ise, diglosia türünde bir düzenlemeye gitmektir. Dille-
rin işlevleri düzgün bir biçimde dağıtılırsa değinim hadisesi söz ko-
nusu olmayacaktır. Her dil kendi işlevinde ve kendi alanında kaldığı
sürece değinim de söz konusu olmayacaktır. Diglosianın sadece in
vivo olarak değil ayrıca in vitro olarak düzenlendiği takdirde olumlu
sonuçların alınabileceğini düşünmekteyiz.
118
Розділ 2. Тюркські мови в Україні:
структура, функціонування,
історія, документація
АКТИВНЫЕ ПРОЦЕССЫ В ЛЕКСИКЕ
КРЫМСКОТАТАРСКОГО ЯЗЫКА
Вследствие геноцида и трагедии крымскотатарского народа
сложилась критическая ситуация с крымскотатарским языком. С
1944 года, т. е. с момента депортации, и практически по сегод-
няшний день крымскотатарский язык не принимал участия в
процессе номинации объектов и явлений мира, осваиваемых в
общем, непрерывном потоке знаний человечества. В результате
возник дефицит лексических единиц, необходимых для описания
многих понятий, появившихся в последнее время. Искусственная
изолированность в пределах Крыма, вытеснение из многих сфер
коммуникации (международное право, армия, дипломатия, точ-
ные науки, тяжелая промышленность и т. д.), прерванная номи-
нативная функция, утрата механизмов освоения заимствований,
отсутствие систематизированных источников восполнения лек-
сической базы привели крымскотатарский язык к коммуникатив-
ной недостаточности. В настоящее время остро стоит вопрос о
его возрождении, сохранении и развитии.
В наши дни крымскотатарский язык, несомненно, продолжает
динамично развиваться и вступает в новый период своего исто-
рического развития. На наших глазах идет образование различных
слоев лексики и постоянное изучение ее, отслеживание динамики
развития позволяет нам не только более полно определить суще-
ственные черты словарного состава крымскотатарского языка, но
и глубже понять состояние и функционирование родного языка.
В последние годы расширяются сферы функционирования
крымскотатарского языка. Увеличивается количество учебной и
художественной литературы, растет число газет и журналов, из-
даваемых на крымскотатарском языке. Наблюдается более актив-
ное использование крымскотатарского языка на телевидении и
119
радио. В то же время можно отметить стремительное развитие
лексического состава крымскотатарского языка: растет число за-
имствований, калек, развивается семантическая структура слов
и т. п. Большое количество различного рода калек и заимствова-
ний можно отметить в языке газет, издаваемых на крымскотатар-
ском языке, а также в языке радио и телевидения. В условиях
возрождения крымскотатарского языка, расширения его социаль-
ных функций весьма важным представляется развитие словарного
запаса языка, и прежде всего на основе широкого использования
его внутренних ресурсов, путем обогащения деривационного ар-
сенала языка.
Язык этноса, будучи всесторонне связанным с жизнью наро-
да, имеет свою специфику и относительную самостоятельность
в своем развитии и взаимодействии с другими языками.
Процессы, относящиеся к взаимодействию языков, проявляют-
ся в самых разнообразных видах. Однако основными из них явля-
ются процессы: а) ведущие к усилению различий (т. е. дифферен-
циации) родственных языков, б) обусловливающие объединение
(т. е. интеграцию) родственных и неродственных языков, в) вы-
зывающие заимствования.
Процессы взаимодействия и взаимообогащения языков харак-
теризуются особыми закономерностями. Во-первых, заимствуе-
мая лексика в основном утверждается через литературный язык,
хотя и через устную речь по-прежнему продолжается усвоение
иноязычных слов. Именно литературный язык благодаря печа-
ти, радио, телевидению становится главной ареной процессов
взаимообогащения языков.
Заимствование иноязычных слов зависит от влияния культуры
одного народа на культуру другого, от социальных особенностей
словоупотребления, от отсутствия в родном языке эквивалента
заимствуемого слова или понятия.
Выделяются следующие основные процессы, связанные с
заимствованием русской лексики в течение последних двадцати
лет: уменьшение семантических неологизмов; увеличение аб-
бревиатур; увеличение калькированных единиц; активизация пас-
сивной лексики.
120
Активные процессы в лексике крымскотатарского языка
Различные слои лексики развиваются крайне неодинаковыми
темпами: одни из них более подвижны, более изменчивы, дру-
гие – менее. Поэтому можно утверждать, что специфика разви-
тия лексики крымскотатарского языка наших дней состоит в ак-
тивизации отдельных участков словаря и речевых средств,
ранее более ограниченных в своем развитии, во включении их в
лексико-семантические процессы, прежде менее активно влияв-
шие на них. При этом данные участки словаря становятся для
носителей языка наиболее актуальными, связываются с насущ-
ными проблемами жизни.
Как показывают наблюдения, таким участком словаря совре-
менного крымскотатарского языка является обширный слой
общественно-политической лексики, т. е. слова, обозначающие
направления в политике, отражающие борьбу идей, мировоззре-
ний и т. д.
Отмечается интенсивность проникновения западноевропей-
ских слов через русский в крымскотатарский язык. Анализ но-
вейших заимствований из западноевропейских языков позволил
выделить различные лексико-семантические области их употреб-
ления: 1) финансово-экономическая лексика; 2) общественно-по-
литическая лексика; 3) научно-техническая лексика; 4) слова из
области красоты и здоровья; 5) спортивно-туристическая лекси-
ка; 6) слова из области культуры и искусства; 7) профессиональ-
ная лексика.
В наше время самым активным способом создания новых
слов является заимствование, а именно из английского через по-
средство русского языка. Также нужно отметить, что изменение
крымскотатарского языка не ограничивается процессами заим-
ствования из иностранных языков; современное поколение чита-
телей является свидетелями появления в составе языка терминов,
многие из которых переходят из разряда терминов в класс обще-
употребительных слов. Новые слова находятся на разных ста-
диях освоения их крымскотатарским языком, причем многие из
них не описаны в лексикографической литературе, но часто
встречаются в лексике крымскотатарской печати. В данное время
нет базовых словарей, которые бы в полном объеме охватывали
современную терминологию.
121
Номинативная функция является основной функцией заим-
ствования. Лексические единицы, поступающие из другого язы-
ка, оказываются востребованными прежде всего как номинации.
В зависимости от того, являются ли слова единственными номи-
нациями предметов и, следовательно, не имеют эквивалентов в
крымскотатарском языке или же представляют собой вторичные
номинации предметов или понятий, для обозначения которых в
крымскотатарском языке уже имеются однословные наименова-
ния, иноязычия разграничиваются на безэквивалентные и экви-
валентные лексические единицы. К безэквивалентной лексике
относятся, например, такие слова, как Интернет, клип, лифтинг,
сайт, спам, файл, чат и др.; к эквивалентной лекскике – слова
тинейджер (ср. генч, осьмюр), тур (ср. сеяат), суицид (ср. инти-
хар), гуманитарный (ср. инсаний) и др.
Кроме того, в области лексики, помимо притока новых иноя-
зычий, наблюдаются активное использование в речи ранее заим-
ствованных слов, нередко их переосмысление или / и стилисти-
ческая “переработка”. Источниками служат отдельные тюркские
языки, письменные памятники, из которых добираются архаич-
ные слова, как-то: улус “страна”, джумхуриет “республика”,
ясакъ “запрет”, озек “ячейка, сердцевина”.
Пересмотр терминов осуществляется двумя основными пу-
тями:
1) возврат к словам, имевшим хождение в “дооктябрьской”
периодике, большинство которых считалось архаизмами. Напр.,
менфаат “преимущество, выгода”, джумхуриет “республика”,
икъамет “адрес”, ильхакъ “аннексия” и т. п.
2) производство новых слов и терминов по словообразова-
тельным законам самого крымскотатарского языка. Это касается
в первую очередь терминов, связанных с новой политической си-
туацией, социально-экономическими изменениями в обществе.
Напр., эмекдашлыкъ “сотрудничество”, бутюнлик “целостность”,
хавфсызлыкъ “безопасность” и т. д.
Изменения во всех сферах жизни: социально-экономической,
политической и духовно-культурной – нашло отражение и в фра-
зеологии. К числу новой фразеологии можно отнести обороты,
называющие новые социальные явления, выражающие новые
122
понятия и новую оценку старых реалий: инсаний ярдым “гумани-
тарная помощь”, халкъ дипломатиясы “народная дипломатия”,
ичтимаий акъикъат “социальная справедливость”, меркезий
акимиет “центральная власть”, япыкъ мевзу “закрытая тема”,
территориаль бутюнлик “территориальная целостность” и др.
Заимствуются термины, терминологические слова и словосоче-
тания, а также словосочетания, относящиеся к соответствующим
сферам общественной деятельности, которые квалифицируются
как политика, наука, образование и культура: парламент, рефе-
рендум, тоталитар модель “тоталитарная модель”, пикет, су-
верен девлетлер “суверенные государства”, инфраструктура,
альтернатив структура “альтернативная структура”, Миллий
шура “национальный совет”, федератив шура “федеративный
совет”, Миллий партократия “национальная партократия”, ав-
торитар режим “авторитарный режим”, идеологик силя “идео-
логическое оружие”.
Продолжается активное пополнение лексики современного
крымскотатарского языка словами, образованными при помощи
греческих, латинских, арабских аффиксов анти-, гъайры-, де-,
мини-, микро-, ультра-, умум- и др.: деэскалация, антидемокра-
тик “антидемократический”, антикесек “античастица”, гъайры-
табиий “противоестественный”, гъайрыджынсий “бесполый”,
гъайрымумкюн “невозможный”, гъайрышуурий “несознатель-
ный”, гъайрымиллий “антинародный”, ультрадалгъа “ультра-
волна”, ультрасес “ультразвук”, умумхалкъ “общенародный”,
умуммиллий “общенациональный” и др.
В последние десятилетия идет активное пополнение лексики
группой существительных-этнонимов, т. е. слов, обозначающих
названия народов, наций, национальностей: австралиялы “ав-
стралиец”, босниялы “босниец”, голландиялы “голландец”, корея-
лы “кореец”, македониялы “македонец”, япониялы “японец” и др.
Количественной рост данной группы слов осуществляется как
бы незаметно, потому что новые слова кажутся знакомыми, меж-
ду тем некоторые из них отсутствуют в словарях, а образование
таких слов активно продолжается.
Широкая компьютеризация привела к тому, что язык посте-
пенно пополняется лексикой, связанной с компьютерными тех-
нологиями, например: юклемек “загрузить”, багъланты “ссылка”,
123
янъартмакъ “обновить”, излейиджи “подписчик”, баш саифе
“главная страница”, сонъраки саифе “следующая страница”, къайд
эт “отметить”, беянат къалдыр “оставить сообщение”, интернет-
саифе “интернет-страница”, интернет агъы “интернет-сеть”, ме-
садж “сообщение” и др.
Пополнение словарного состава языка новыми словами, обо-
гащение номинативного фонда языка является основным назна-
чением словообразования. Так, среди сравнительно недавно поя-
вившихся в крымскотатарском языке слов можно отметить такие:
ава лиманы “аэропорт”, адлиеджи “юрист”, силясызланув “разо-
ружение”, тиджаретчи “коммерсант”, джемаатчы “обще-
ственник”, талилий “аналитический”, умумтасиль “общеобразо-
вательный”, укъукъкъоруйыджы “правозащитный”, характерли
“характерный”, газлаштырмакъ “газифицировать”, пломбала-
макъ “пломбировать”, саиплештирмек “приватизировать”. Новые
производные слова сразу занимают определенное место в лекси-
ческой системе языка, входя в ту или иную лексико-семанти-
ческую или тематическую группу слов, вступают в различные
системные отношения с уже функционирующими в языке сло-
вами. Например, в крымскотатарском языке образовались такие
синонимические пары: талилий – аналитик “аналитический”,
фааль – актив “активный”, ичтимаий – социаль “социальный”,
муэллиф – автор “автор”.
Ускоренная адаптация иноязычной лексики, тем не менее, не
является основанием для прогнозирования результатов заимство-
вания. Стремительная адаптация слова (включение в систему
крымскотатарского языка, “обработка” на всех языковых уров-
нях) еще не делает его полноценной единицей языка – в том
смысле, который вкладывался в это понятие традиционной тео-
рией заимствования, т. е. общеупотребительным, стилистически
нейтральным словом. Множество слов прошли фонетическую
адаптацию, имеют свое строго индивидуальное значение, имеют
производные, но при этом остаются на периферии языка в преде-
лах какой-либо языковой микросистемы (обычно обслуживаю-
щей ту или иную профессиональную сферу): китабий – китап
(книжный – книга), темсилий – темсиль (символический – сим-
вол), ичтимаият – ичтимаий (социология – социальный).
124
Словообразовательные возможности иноязычного слова за-
висят от типа иноязычной лексики, к которой он принадлежит
(безэквивалентной – эквивалентной), и от типа его лексического
значения (экзотическое – неэкзотическое; терминологическое –
нетерминологическое).
Деривативная активность нового иноязычного слова является
важным показателем его освоения в языке-реципиенте.
Иноязычные основы активно сочетаются как с аффиксами и
аффиксоидами иноязычного происхождения, так и с крымскота-
тарскими словообразовательными суффиксами:
а) основы арабского происхождения сочетаются со словообра-
зовательными элементами иранского происхождения: авес + кяр –
авескяр “любитель”, адалет + первер – адалетпервер “поборник
справедливости”, тарих + шынас – тарихшынас “историк”, ки-
тап + хане – китапхане “библиотека”;
б) основы арабского происхождения сочетаются со слово-
образовательными элементами арабского происхождения: ахлякъ
“мораль” + ий – ахлякъий “моральный”; акъыл “ум” + ий – акъ-
лий “умственный”, китап “книга” + ий – китабий “книжный”,
лисан “язык” + ий – лисаний “языковой”;
в) основы иранского происхождения сочетаются со слово-
образовательными элементами иранского происхождения: гуль
(роза) + зар – гульзар “цветник, розарий”, ляле “тюльпан” + зар –
лялезар “сад тюльпанов”;
г) основы иноязычного происхождения сочетаются с крым-
скотатарскими словообразовательными элементами: эмиетли
“важный”, образлы “образный”, рутиналы “рутинный”, пробка-
лы “пробковый”, муреккеплик “сложность”, нефтьлев “добывать
нефть”, силослав “силосовать”, планлаштырмакъ “планиро-
вать”, насослап турмакъ “качать насосом”.
Словообразовательная адаптация заимствуемых слов на со-
временном этапе отмечена двумя яркими особенностями. Во-
первых, она имеет ускоренный характер; об этом свидетельст-
вует интенсивное формирование на базе многих иноязычных
неологизмов словообразовательных гнезд. Во-вторых, в зависи-
мости от того, какое место занимает иноязычное слово в слово-
образовательной системе принимающего языка, его адаптация
125
на этом языковом уровне проявляется в двух формах – активной
и пассивной.
Об активной словообразовательной адаптации можно гово-
рить в том случае, когда иноязычный неологизм становится
производящим словом для новых лексических единиц, верши-
ной, или центром, нового словообразовательного гнезда, т. е.
участвует в деривации (авескяр + лыкъ – авескярлыкъ “увлече-
ние, самодеятельность”, ватанпервер + лик – ватанперверлик
“патриотизм”, къануний + лик – къанунийлик “закономерность”,
махсулдар + лыкъ – махсулдарлыкъ “плодородие, продуктив-
ность”, тарихий + лик – тарихийлик “историчность” и т. п.).
Пассивная словообразовательная адаптация протекает иначе:
иноязычный неологизм уже в момент заимствования представ-
ляет собой в словообразовательной системе языка-реципиента
производное слово, т. е. входит в отношения производности с
однокоренным словом, заимствованным ранее. Такой форме
адаптации подвергаются иноязычные слова, которые мы отнесли
к группе мотивированных заимствований. См., например, англи-
цизмы банкинг (ср. банк), брендинг (ср. бренд), имиджмейкер
(ср. имидж), роумер (ср. роуминг) и др. В системе принимающе-
го языка они не являются “продуктом” деривационного процесса
(в деривации участвовал их этимон в языке-источнике). Их адап-
тация заключается в том, что, оказываясь с синхронической точ-
ки зрения производными словами, они занимают определенное
место в словообразовательной системе языка-реципиента (в ка-
честве члена словообразовательной пары, ряда или гнезда).
Редко заимствуются номинации действий, выраженных глаго-
лами. Количество же новых глагольных лексем, создаваемых уже
на почве крымскотатарского языка на базе иноязычных неоло-
гизмов, постоянно растет (см. планлаштырмакъ “планировать”,
телефонлашмкъ “созвониться по телефону”, программламакъ
“программировать” и др.). Регулярным в современной речи стало
выражение значения динамики процесса через его отношение к
признаку или субстанции. Это обусловило высокую степень про-
дуктивности отсубстантивных и отадъективных имен действия
с суффиксом -лаш(тыр)-, которые стали приметой нашего вре-
мени: авропалашмакъ / авропалаштырмакъ “европеизироваться /
126
европеизировать”, саиплештирмек “приватизировать”, корруп-
циялашмакъ “коррумпироваться”, стабиллешмек “стабилизиро-
ваться”. Новообразования с данным суффиксом обычно называют
социально значимое событие или явление, нередко негативного
характера. Отмечаемый исследователями рост личностного начала
в современном словообразовании проявляется в деривационной
активности суффиксов -джы, -даш: девлетчи “государственник”,
компьютерджи “компьютерщик”, ишдеш “сотрудник”, партия-
даш “однопартиец” и др.
Заметно возросла активность префиксов. Среди префиксои-
дов можно выделить следующие: яры- (ярыфинал “полуфинал”,
ярыгедже “полночь”, ярыкъуру “полусухой”, ярыкъорчалайыд-
жы “полузащитник”), гъайры- (гъайрытабиий “противоесте-
ственный”, гъайрыджынсий “бесполый”, гъайрымумкюн “невоз-
можный”, гъайрышуурий “несознательный”).
При калькировании сложных слов русского языка компонен-
ты радио-, теле-, фото-, кино-, гидро- не заменяются, вторая
часть сложного слова заменяется крымскотатарскими эквивален-
тами: радиоэшиттирюв “радиовещание”, телеяйым “телепере-
дача”, фотосерги “фотовыставка”, радиодалгъа “радиоволна”,
гидроджылавукъ “гидромедуза”.
Из иноязычных суффиксов в крымскотатарском языке наибо-
лее употребительны суффиксы арабского и иранского происхож-
дения: а) суффикс иранского происхождения -шынас: тильшынас
“языковед”, улькешынас “краевед”, музыкашынас “музыковед”,
тарихшынас “историк”, усулшынас “методист”; б) суффиксы
арабского происхождения -ий, -вий: аилевий “семейный”, даире-
вий “круговой”, техникий “технический”, химиявий “химиче-
ский” и др.
Посредством заимствований из русского языка в крымскота-
тарском языке стали широко использоваться аффиксы слово-
образования прилагательных -ив, -аль, -ар, -ик: актив, декоратив,
импульсив, горизонталь, вертикаль, индивидуаль, элементар,
драматик, фонетик, орфографик и др.; аффиксы образования
глаголов -ир, -изир, -фицир. Они соответствуют крымскотатар-
ским аффиксам -ла/-ле, -лаш/-леш, -лан/-лен, -лаштыр/-лештир:
газифицирлемек – газлаштырмакъ “газифицировать”, асфаль-
127
тирлемек – асфальтламакъ “асфальтировать”, механизирлемек –
механиклештирмек “механизировать”.
Активизация заимствованных аффиксов и аффиксоидов, во-
влечение в современные словообразовательные процессы слов и
основ иноязычного происхождения отражают проявляющуюся в
последние десятилетия в крымскотатарском и других языках тен-
денцию к интернационализации и глобализации, связанную с
возрастанием на рубеже XX–XXI веков масштабов и интенсив-
ности межкультурного и межъязыкового взаимодействия, с гло-
бальным влиянием английского языка.
Большинство неологизмов крымскотатарского языка пред-
ставляют собой различного рода кальки.
Выделяются следующие виды калек: словообразовательные
кальки – слова, полученные поморфемным переводом ино-
странного слова, например: лидер – етекчи, сотрудничество –
эмекдашлыкъ, ишбирлик; фразеологические кальки возникают
путем буквального перевода идиоматических выражений: фах-
рий бордж – почетный долг, “халва, халва” дегенде, агъзында
татлы олмай – сколько ни говори “халва”, во рту сладко не бу-
дет, риск япмагъан шампань ичмез – кто не рискует, тот не пьет
шампанского, отьмекни фурунджы пиширсин, аякъкъапны аякъ-
къапчы япсын – пусть пироги печет пирожник, а сапоги точит са-
пожник, ваделер эки йыл беклениле – обещанного три года ждут,
техниканынъ сонъки сёзю – последнее слово техники, темиз
сувгъа чыкъармакъ – вывести на чистую воду, экинджи отьмек –
второй хлеб, бильги байрамы – праздник знаний, ишке тюшюр-
мек – ввести в эксплуатацию; семантические кальки – слова,
которые получили новые, переносные значения под влиянием
иностранного слова: верховный – юкъары, давление – басым,
статья – мадде.
При образовании фразеологических калек осуществляется
буквальный перевод слов словосочетания, в результате чего об-
разуется новое словосочетание. Среди таких калькированных
словосочетаний выделяются полные кальки и полукальки. При
образовании полных калек все компоненты словосочетания пе-
реводятся словами крымскотатарского языка: тёгерек маса –
круглый стол, халкъара козетиджилер – международные наблю-
128
датели, миллийлик руху – национальный дух, сесленювлер кита-
бы – книга отзывов, бильги чокърагъы – источник знаний. При
образовании полукалек словосочетание калькируется частично,
т. е. переводится один из компонентов, другой же остается та-
ким же, как в языке-источнике: Шаркъий Авропа – Восточная
Европа, Авропа Бирлиги – Европейский Союз, социаль саа – со-
циальная сфера, наразылыкъ акциясы – акция протеста, Консти-
туцион Махкеме – Конституционный Суд, Илимлер Академия-
сы – Академия наук.
При образовании семантических калек заимствуется перенос-
ное значение слова, например: тамыр – рус. корень в значении
“корень слова, главная значимая часть слова, которая выражает
основное значение слова” является семантической калькой; сло-
во далгъа “волна” имеет значение “колебание водной поверхно-
сти под воздействием ветра”; в современном крымскотатарском
языке появились и такие значения, как сес далгъасы “звуковая
волна”, радиодалгъа “радиоволна”.
Лексика крымскотатарского языка динамично развивается. На
наш взгляд, с расширением социальных функций крымскотатар-
ского языка и сфер его употребления описанные процессы в лек-
сике крымскотатарского языка будут еще более активными.
129
Корпус крымскотатарской Википедии
Крымскотатарский язык занесен в Атлас исчезающих языков
мира Юнеско как находящийся в “серьезной опасности”. Дан-
ный язык, имеющий, по крайней мере, 600-летнюю историю, бо-
рется за выживание вот уже почти 100 лет. Двукратное изменение
алфавита в 30-е годы предыдущего столетия (в 1928 году с араб-
ской графики на латинскую графику; в 1938 году с латинской
графики на кириллицу); коммунистический террор против крым-
скотатарских политических и общественных деятелей, ученых,
включая лингвистов, в 20–30-х годах XX столетия; всеобщая де-
портация крымских татар из Крыма в 1944 году, в результате ко-
торой погибло почти 50 % депортированных; плановое жесткое
подавление советскими властями крымскотатарской культуры,
языка и традиций вплоть до 1990-х годов; последующие тяжелые
25 лет возвращения и обустройства на родине; непрекращающа-
яся борьба за свои права. В наши дни в Крыму снова сложилась
сложная геополитическая обстановка, которая ставит под угрозу
существование не только крымскотатарского языка, но и всего,
что касается крымских татар как нации – всех проявлений крым-
скотатарской индивидуальности.
В настоящее время компьютерные технологии помогают нам
сохранить, развивать и популяризировать наши языки, несмотря
на различные труднопреодолимые препятствия.
Первый корпус электронных текстов крымскотатарского язы-
ка был создан в 2006 году (http://korpus.juls.savba.sk/QIRIM/).
Авторами Лингвистического корпуса крымскотатарского языка
являются Ленара Кубединова, кандидат филологических наук
Таврического национального университета им. В. И. Вернадско-
го (Крым), и Радован Гарабик, старший научный сотрудник Ин-
ститута языкознания им. Л. Штура Словацкой академии наук
130
(Братислава, Словакия). Лингвистический корпус крымскотатар-
ского языка направлен на создание базы данных современного
письменного языка.
Первый корпус содержал тексты только на кириллице, но с
2014 года ведется работа по созданию и расширению корпуса
текстов на крымскотатарском языке на латинице. Работа по по-
полнению корпуса текстами на крымскотатарском языке ведется
довольно медленно в силу различных причин, в первую очередь
финансовых трудностей. Несмотря на это, лингвисты всегда име-
ли свободный доступ к Лингвистическому корпусу крымскота-
тарского языка вот уже на протяжении более восьми лет.
Следующим нашим шагом является создание корпуса крым-
скотатарской Википедии.
Корпус крымскотатарской Википедии (http://korpus.sk/crhwiki_
crh.html) был создан в сентябре 2014 года. Официальной датой
создания крымскотатарской Википедии (в латинской транскрип-
ции) является 12 января 2008 года, хотя первая версия датируется
сентябрем 2006 г. На момент написания статьи она содержит
около 4000 статей, что делает ее одной из самых маленьких до-
ступных Википедий, занимающей 164-е место по количеству ста-
тей. Тем не менее она представляет собой современный живой
язык и, таким образом, является ценным источником текстов. Мы
описываем процесс технического преобразования, используемого
для получения текстов, и простую аннотацию метаданных. Этот
подкорпус выпущен под той же лицензией, что и сама Wikipedia,
т. е. Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported.
1.1. Извлечение текста
Все данные Википедии публично доступны в виде либо сы-
рых дампов баз данных, или сырых текстовых данных статьи в
XML формате. Для наших целей данные в формате XML были
предпочтительнее, поскольку они предлагают легкий доступ к
метаданным статьи (временная метка последней редакции, на-
звание и т. д.) и содержат тот же исходный текст внутри.
Статьи из Википедии разделены на несколько пространств
имен в соответствии с ролью статьи в Википедии. Наиболее важ-
ными (для наших целей) являются основное пространство имени,
131
собственно используемое для самих статей (также как устране-
ние противоречий со страницами и переадресовкой), и простран-
ство имени Muzakere1 (Дискуссия), используемое для обсуждения
статей. Другие потенциально полезные пространства имен: Поль-
зователь (для пользователей крымскотатарской Википедии) и Об-
суждение пользователей (для обсуждения среди пользователей) –
в крымскотатарской Википедии количество этих пространств
имен ничтожно мало по сравнению с количеством статей.
1.2. Фильтрация текстов
Так как содержимое Википедии по самой своей природе являет-
ся довольно разнообразным по сравнению с “обычным” письмен-
ным языком, даже по сравнению с традиционной энциклопедией,
вопрос отбора текста становится весьма важным. Это особенно
бросается в глаза при рассмотрении нетекстовой информации, со-
держащейся в статьях, такой как шаблоны, инфобоксы, изображе-
ния и другие элементы (с их разметкой структуры).
1
Muzakere в крымскотатарской Википедии.
132
Тексты Википедии также содержат необычно большое коли-
чество географических и личных имен в их оригинальных язы-
ках и оригинальном написании (благодаря Интернету имеем до-
ступность сбора такой информации), то, что традиционные
энциклопедии еще не имеют. Из-за специфического социально-
политического положения в Крыму на страницах для обсужде-
ния часто содержатся тексты и на других языках, помимо крым-
скотатарского и английского (рабочий язык всей Википедии), а
именно на украинском или русском языках.
Во-первых, для того чтобы уменьшить количество некрым-
скотатарских текстов в конечном корпусе, мы провели простую
статистику, что может быть полезным при определении, является
ли текст на необходимом нам языке.
Рисунок 1: отношение q1 (y axis) vs. q2 (x axis). Каждая точка
соответствует одному параграфу текста.
Введем два параметра, первый из них является отношением
букв крымскотатарского языка (то есть основной латинский ал-
фавит и буквы ñ, ı, ğ, â, ç, ş, ö, ü – в дальнейшем мы будем ссы-
латься на набор этих букв как “CRH буквы”) к общему
количеству букв текста.
∑ x
x ∈{abc ... zıñğâ }
q 1=
∑x
Второй параметр – отношение только специфических букв ñ,
ı, ğ, â, ç, ş, ö, ü (в дальнейшем мы будем ссылаться на набор этих
букв как “специфические CRH буквы”) к общему количеству
букв текста.
∑ x
q 2= x∈{ıñğâ }
∑x
На рисунке 1 мы можем выделить несколько областей, пред-
ставляющих интерес:
I. Вертикальная линия q1=0 – тексты, где не присутствуют
специфические CRH буквы;
II. Горизонтальная линия q2=1 – тексты, где все буквы только
ASCII;
133
III. Область низкого q1 и низкого q2 – в основном текст имеет
некоторые уникальные CRH и ASCII буквы, но их отношение к
остальному тексту довольно низкое; эти тексты преимуществен-
но на кириллице с некоторыми словами на крымскотатарском
языке (в латинской транскрипции).
Область среднего соотношения CRH букв – это в основном
билингвальные тексты (например, географические названия с
именем на языке оригинала).
Область высокого соотношения CRH букв и ненулевое отно-
шение специфических CRH букв – это “нормальные” тексты,
наиболее желательные для корпуса.
Существует заметный пробел между областью I и остальной
частью текстов, что позволяет нам полностью отбросить эту об-
ласть. Таким образом, мы отказываемся от некоторых ложных
негативов, которые состоят преимущественно из очень коротких
предложений (как правило, одно или два слова), где не встреча-
ются специфические CRH буквы.
Мы также отказываемся от области III.
Область IV является спорной – с чисто лингвистической точ-
ки зрения. Она содержит слишком много экстралингвистических
текстов, которые, в конечном счете, искажают статистику, но, с
другой стороны, учитывая небольшой объем данных в корпусе,
мы решили временно оставить область IV, по крайней мере, пока
мы не станем более опытными в использовании корпуса. Таким
образом, нашим окончательным условием для текстов, сохраняе-
мых в корпусе, является:
q1>0 ^ q2>0.3
Размер входного в формате XML файла – 17486151 знаков2,
размер пространства имен – 0 и 1, до фильтрации – 15111777
знаков, после первого фильтра – 2333809 знаков и после второго
фильтра – 2127032 знаков.
1.3. Формат метаданных
Корпус логически поделен на документы, каждый из которых
соответствует одной статье в Википедии. Метаданные, описываю-
щие каждый документ, содержат в себе информацию о временной
2
Не байты – файл в кодировке UTF-8.
134
метке, названии и идентификационной строке. Для того чтобы
облегчить чтение результатов запроса корпуса, мы создали иден-
тификационный номер путем сокращения названия документа и
добавления уникального номера (номер-указатель статьи). Это
дает возможность пользователям немедленно увидеть, исполь-
зуется ли (или как часто) термин в документе.
<doc id=»Qırımt~504»
timestamp=»2014-03-23T02:06:54Z»
title=»Qırımtatartamğası»>
Таблица 1. Пример описания метаданных в корпусе
На таблице 1 мы видим пример описания метаданных – ста-
тья называется Qırımtatar tamğası, последний раз редактирова-
лась 23 марта 2014 г. и имеет сокращенную идентификационную
строку Qırımt~504 (504-й документ в Википедии).
Рисунок 2. Пример интерфейса корпуса, запрос qırım.
Литература
Кубединова Л. Ш., Гарабик Р. Лингвистический корпус крым-
скотатарского языка: перспективы развития // Труды Казанской
школы по компьютерной и когнитивной лингвистике, TEL-
2014 (Казань, 6–9 февраля 2014 г.). Выпуск 16. Казань, 2014.
135
Rychlý Pavel. Manatee/Bonito – A Modular Corpus Manager.
In 1st Workshop on Recent Advances in Slavonic Natural Lan-
guage Processing. Brno: Masaryk University, 2007.
Qırımtatar tilinin imla ve punktuatsıya qaideleri (Leyha).
Simferopol: naşir FLP Lemeşko K.A., 2011.
UNESCO Atlas of the World’s Disappearing Languages http://
www.unesco.org/culture/languages-atlas/
136
Dialectal system of the Crimean Tatar language.
problems of description
and structural segmentation1
Akhtem Mazinov
The description of dialectal system is the most important compo-
nent of ethnic linguistics. For the Crimean Tatar language this task is
particularly important as there is no unified complete description of
its dialectal system until now. At the same time, loss of dialects takes
place both due to Crimean Tatars’ deportation and repatriation, and
depopulation of informants. In addition, in Crimean Tatar linguistics
there is no either unified system of dialectal segmentation (division),
or description of its basic foundations and reasons of dialectal diver-
sity. There is no clear provision and postulation for history of dialec-
tal origin.
While making description of dialectal system in one or another
language, or during identification of its levels and units it is necessary
to take into consideration the characteristics of its prevalence and
limits of one or another dialectal event. In Linguistic Encyclopedia,
correlation of dialects and subdialects (patois) is premised with more
common concept – the vernacular [Лингвистический энциклопеди-
ческий словарь 2002]. But persuasive definition of the dialect and
vernacular limits and their correlation is also lacking in basic Russian
dictionaries of linguistic terminology [Ахманова 2007; Лингвисти-
ческий энциклопедический словарь 2002].
Classification system of dialectal levels in the all Turkic languages
is usually based on three main concepts: language (тиль) – dialect
(шиве) – vernacular (in different Turkic languages they are defined in
different ways as шиве, агъыз, or not distinguished at all). There also
1
Translation: Vazinovskaya Irina K., Senior lecturer, Dep. of Foreign
Languages, Crimea State Medical University named after S. I. Georgievsky.
137
Akhtem Mazinov
exists the concept of лисан translated as “language”, but in some
cases it can also be interpreted as “vernacular” [Чобан-заде 2003].
Turkic languages and subdialects were firstly distinguished in the
first devoted to the Turkic languages and dialects most complete
source – Dictionary “Divan-i Lugat it-Turk”, written by Mahmud
Kashgari. The author describes the Turkic language as an entity. In
jubilee editions devoted to 900th anniversary of this “Turkic Lan-
guages Dictionary”, certain specialists in Turkic philology define the
described languages as dialects (according to graded system by
M. Kashgari) [Ширалиев 1972, № 1, 24–30].
In the research of N. Z. Gadzhiyeva “On the Issue of The Turkic
Languages and Dialects Classification”, the principles of languages
and dialects classification were indicated as the least developed prob-
lem not only in Turkic, but also in general linguistics. There are no
sufficient theoretical substantiations of determination for the type of
language and sound foundations for distinguishing its minor units.
Along with the common levels as language – dialect – subdialect, the
researcher marks out the concept “group of dialects” used for descrip-
tion of the Azerbaijani and Uzbek languages. Classification of dia-
lects is connected with the types of language: “…in the existing
classifications of dialects, there are no distinct criteria for recognition
of specific language; anyway, the problem is being in its initial stage
of development”.
The Turkish dialectal system Konuşma Dili “spoken language” –
Şive “dialect” – Ağız “subdialect” may be considered as one more
classification system of dialectical units. The term Lehçe is also used
to designate diverse Turkic vernaculars [Demir Tufan 2004].
The paper “Examples of Folk Literature of the Northern Turkic
Tribes. Part 7. Vernaculars of the Crimea Peninsula” by V. V. Radlov
[Радлов 1896] is traditionally considered to be the first attempt to de-
scribe the dialectical system of the Crimean Tatar language. The
prominent specialist in Turkic philology fairly associated the origin
of Crimean Tatar dialects with ethnic belonging of the tribes – their
informants. According to V. V. Radlov, the system of dialectal seg-
mentation is based upon contrasting of “the northern and southern
dialects”, their contacts and liaison. At that period of time the expla-
nation of the idea about the origin of the middle dialect was formed.
138
Dialectal system of the crimean tatar language. Problems of description...
According to this idea, it should be a hybrid including features of
both northern and southern dialects. This idea had been dominating
about a hundred years, and, in most cases, gave no possibility to the
middle dialect to have its own independent, original roots. For jus-
tice’ sake it’s necessary to mention, that the author stipulated the
presence of “northern vernacular” at the root of subdialects (accor-
ding to V. V. Radlov – vernaculars) in Bahchisaray, thus assuming the
presence of Simferopol, Karasubazar, Feodosia, and Kerch Polovtsian
(west-Kypchakian) and other tribes making the army of Genghis
Khan, which were mostly east-Kypchakian ones.
V. V. Radlov distinguishes three groups of population speaking
Tatar: a) townsmen and mountain dwellers, and those who inhabit the
mountains of the southern coast of the Crimea; b) those who live in
steppe; c) noghai. Describing the second group, the author mentions
the differences between those who live in steppe and townsmen and
mountain dwellers. Given gradation reproduces the existed correla-
tion of ethnic groups and their subdialects, but doesn’t take into con-
sideration certain differences separating townsmen and mountain
dwellers and those who lived in the southern coast of the Crimea, but
draw closer mountain dwellers and townsmen with those who lived
in steppe. Besides having little in common, ethnic groups of moun-
tain dwellers and townsmen of the Crimea speak rather similar sub-
dialects of middle dialect, which, on the boundaries of the dialect,
contain, according to V. V. Radlov, distinguishing features of two, and
in certain cases, of three dialects. The reasons for language conver-
gence in these ethnic groups were described in a number of our pa-
pers [Мазинов 2009, № 158, 90–92; Мазинов 2010, 555–559;
Мазинов 2013, Т. 26 [65], № 1, ч. 1, 56–62].
Description and definition of graded units in the dialectal system
is rather complex and not always definite problem. In many cases, its
solution depends upon the type of dialectal structure of the language.
Thus, the two-dialectal system offered by V. V. Radlov, with time was
changed into the system of three components.
V. V. Radlov gives a complex system of classification, which re-
flects rather varied presentation of Crimean dialects and subdialects.
In his research, the author uses three definitions: language, dialect,
and vernacular. In certain cases, vernaculars are considered as a com-
139
Akhtem Mazinov
pound of the Crimean Tatar dialects located in the limits of areas ad-
jacent to the towns and cities of the peninsula, such as vernaculars of
Bahchisaray, Simferopol, Karasu bazar, etc. At times, the term “ver-
nacular” means more extended territorial entity: the vernacular of the
south coast, noghaian vernacular, i.e. it is identical to dialect.
In great number of researches, the existing system of classification
and description of the Crimean Tatar dialects and subdialects is based
upon two key units: шиве – dialect and лехче – subdialect, and
doesn’t reflect completely its present dialectal situation. The first term
designates the Crimean Tatar dialects, and the latter – independent
subdialects as well as a group of subdialects.
In the textbook by A. M. Memetov, when characterizing national
and dialectal vocabulary, uses the terms шиве – dialect, and айры
маале шивелери – “subdialects, a group of subdialects” [Меметов
2006]. The most important feature of the author’s research is the de-
scription of the middle dialect – орта ёлакъ шивеси as an indepen-
dent one, which has west-Turkic roots of formation. In his works,
A. M. Memetov together with the research of K. M. Musayev lays a
cornerstone of modern system of definition related to ethnic history
of the Crimean Tatar dialects.
In the second used textbook of the Crimean Tatar language (au-
thors K. A. Useinov, E. S. Suleymanova, N. S. Seidametova), in the
section devoted to the dialectal vocabulary, the authors use the terms
шиве and диалект – dialect; to characterize subdialects and groups
of subdialects, the descriptive expression айры койлерине хас олгъан
диалектлер is used. As well, in the text of the section there there is a
number of terms, such as шиве – лехчи – ерли сёйлеш, which reflects
in a way three-stage gradation of the Crimean Tatar dialectal system
[Усеинов К., Ганиева Э. С., Сейдаметова Н. С. 2011.].
One of the attempts to describe the Crimean Tatar dialects and
subdialects is the course of lectures developed and delivered by
S. M. Useinov at the Department of the Crimean Tatar and Turkish
linguistics. In this course of lectures, a system distinguishing three
levels in the structure of the language is given: dialect (шиве) – ver-
nacular (тар шиве) – subdialect (лехче) [Усеинов, Методические
рекомендации...].
140
The used system of classification is completely opposite to the
classical one applied for the Turkic languages by B. Chobanzade,
who in his description of the Turkic languages arranged the given
terms in the following succession: тиль – лехче – шиве [Ширалиев
1972, № 1, 24–30, 36]. At the same time, in the materials of the
III All-Crimean Conference devoted to the problems of the Crimean
Tatar literary language, along with the general concept of тиль – lan-
guage, they use the more particular concept şive translated as
vernacular that means the Crimean Tatar dialects.
The most complete description of the Crimean Tatar language was
realized in the works of S. R. Izidinova. The author gives the descrip-
tion of phonetic and morphological features of the Crimean Tatar dia-
lects without detailed description of subdialects. The most important
component of the research is the definition of the middle dialect as
that having Polovtsian and Kypchakian roots.
In our view, along with traditionally distinguished three Crimean
Tatar dialects as northern – шималий, middle – орта ёлакъ шивеси,
and southern – дженюбий шиве, it is necessary to mark out the sub-
dialectal groups. The boundaries of subdialectal groups are approxi-
mately identical to the areas of the Crimean peninsula. Groups of
dialects can be termed as лехче. As mentioned above, a number of au-
thors suggest some variants of nomination as тар шиве and айры
маале шивелери.
Subdialectal groups are clearly localized in the south coast dialect
of the Crimean Tatar language. Traditionally, this dialect is subdivided
into Sudak, Alushta, and Yalta subdialectal groups [Изидинова
1982]. The boundaries of the Oguz groups should be defined not only
within the limits of south coast areas, but also deep into the ridge.
Thus, the Oguz subdialects reach Ozenbash settlement (the postwar
name – Schastlivoye) northwards. The northern boundaries of the
other subdialects require the further studies.
Taking into consideration the existence of the Oguz components,
a group of Balaklava subdialects should be also referred to south
coast subdialects, even it is difficult to define the transition boundary,
i.e. Kypchakian components begin to dominate over the Oguz ones.
Our findings show that transition boundary is approximately in the
141
Akhtem Mazinov
area of the Chernaya river. The subdialects spoken in the settlements
adjacent to Balaklava are the Oguz subdialects proper.
Subdialectal groups of the Crimean Tatar middle dialect are also
spoken in the towns of the foothills such as Akyar, Bahchisaray,
Akmesdzhit, and Karasu bazar. The northern boundary of this subdia-
lect lies within the limits of Yevpatoriya – Buyuk Onlar – Feodosi-
ya –Kerch peninsula [Севортян 1966, Т. 2]. The south boundary of
the middle subdialect is along the south ridge of the Crimean Moun-
tains. In our works, the mountain part of the subdialects of the middle
dialect is described as an independent vernacular having formed in
the period of enmity between Feodoro principality and Genoese colo-
nizers of the south coast [Мазинов 2009, № 158, 90–92; Мазинов
26–29 Mayıs 2010, 555–559]. As in the Urum language preceeding
this subdialect, the structure of this subdialectal group is different in
the quantity of Kypchakian and Oguz components.
The northern dialect subdialectal groups are described in the pub-
lished works by E. N. Medzhitova, where Kerch, Yevpatoria, Dzhan-
koy, Chongar and other Crimean Tatar subdialectal groups are distin-
guished. For their determination, the author uses the term subdialect
that characterizes speech peculiarities of certain villages located in a
definite area of the Crimea. The language spoken there before depor-
tation had the features inherent only an individual village or a group
of villages of the given area. Thus, probably, the three-stage system
of the dialectal unit description is also necessary as regards the
northern subdialect [Меджитова 1997; Меджитова 1998].
It is necessary to say that all the Crimean Tatar dialectal peculiari-
ties should be regarded in total with both poly- and monoethnic prob-
lems of the Crimean subethnos and the process of reunification that
greatly affected the subdialect formation of the Crimean nationality.
On the grounds of the investigations of The Crimean Tatar dia-
lects, subdialects, subdialectal groups and individual subdialects men-
tioned above it is possible to make some conclusions:
1. The present differential system of the Crimean Tatar dialectal
units requires unification. 2. To describe the Crimean Tatar dialectal
units it is necessary to use the three-stage system: dialect – subdialec-
tal group – subdialect. The given levels can be designated as шиве –
лехче – агыз or шиве – тар шиве – лехче. We propose to discuss
142
this problem among all the investigators of the Crimean Tatar lan-
guage. Unfortunately, no general consensus and recommendations
were drawn up. 3. It is necessary to designate definitively the Crimean
Tatar middle dialect as a dialectal unit having been formed indepen-
dently on the bases of the west- and east-Kypchakian subdialects.
4. The origin of the Crimean Tatar dialects, subdialectal groups and
individual subdialects is closely related both to the processes of pre-
servation, interaction and competition of ethnic groups on the Crimean
peninsula and to the processes of reunification and polyethnic prob-
lems of subethnoses.
Literature
Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. Москва:
КомКнига, 2007.
Гаджиева Н. З. К вопросу о классификации тюркских языков
и диалектов // Теоретические основы классификации языков
мира. Москва: Наука, 1980.
Изидинова С. Р. Фонетические и морфологические особен-
ности крымскотатарского языка в ареальном освещении:
Автореф. дис… канд. филол. наук: 10.02.06 / ИЯ АН СССР. Мо-
сква, 1982.
Кошғарий М. Девону луғот ит-турк: Индекс-луғат. Т. Аб-
драхманов ва С. Муталлибовлар иштироки ва тахрири остида.
Тошкент: Фан, 1967.
Лингвистический энциклопедический словарь. Гл. ред.
В. Н. Ярцева. 2 изд. доп. Москва: Большая российская энцикло-
педия, 2002.
Мазинов А. С. Этнолингвистическое исследование контактных
языковых зон // Культура народов Причерноморья. Симферо-
поль, 2009. № 158.
Мазинов А. С. Тюркские языки Крыма. Структура, функцио-
нирование, контактные явления // Orhon Yazıtlarının Bulunu-
şundan 120 Yıl Sonra III. Uluslararası Türkiyat Araştırmaları:
26–29 Mayıs 2010.
Мазинов А. С. Индоевропейско-тюркские языковые контакты
в Восточной Европе // Учёные записки Таврического нацио-
нального университета им. В.И. Вернадского. Симферополь,
2013. Том 26 [65], № 1, ч. 1, филология.
143
Akhtem Mazinov
Меметов А. М. Земанивий къырымтатар тили. Симферо-
поль: Къырымдевокъувнешир, 2006.
Меджитова Э. Н. Некоторые фонетические особенности се-
верного /степного/ диалекта крымскотатарского языка // Восто-
коведный сборник. Симферополь, 1997. Вып. № 1.
Меджитова Э. Н. Некоторые грамматические особенности се-
верного /степного/ диалекта крымскотатарского языка // Востоко-
ведный сборник. Симферополь, 1998. Вып. № 2.
Радлов В. В. Образцы народной литературы северных тюрк-
ских племен. Ч. 7. Наречия Крымского полуострова. Санкт-
Петербург: АН, 1896.
Севортян Э. В. Крымскотатарский язык // Языки народов
СССР. Т. 2. Тюркские языки. Москва, 1966.
Усеинов К., Ганиева Э., Сейдаметова Н. Къырымтатар тили:
Фонетика. Лексикология. Фразеология. Лексикография. 2-джи
тюзетильген нешир. Симферополь: Къырымдевокъувнешир, 2011.
Усеинов С. М. Методические рекомендации по диалекто-
логии для студентов заочного обучения по специальности
“Крымскотатарский язык и литература”. Архив кафедры
крымскотатарской и турецкой литературы.
Ширалиев М. Ш. Махмуд Кашгари как диалектолог // Совет-
ская тюркология. 1972, № 1.
Чобан-заде Б. Къырымтатар ильмий сарфы. Симферополь:
Доля, 2003.
Demir Tufan. Türkçe Dilbilgisi. Ankara: Basım Yayın Dağıtım,
2004.
144
XIX XX. YY.’DA KIRIM TATAR SÖZLÜKLERI
Emine Ganiyeva
Sözlüklerde belli bir toplumun, halkın, belli bir devir içinde elde
ettiği bilgiler toplanmıştır. Onlar milletin manevi medeniyetinin iler-
lemesinde büyük rol oynarlar. Sözlüklerin sosyal rolleri de çok bü-
yüktür. Sözler ile adlandırılmış çevre dünya nesneleri hakkında açık-
lamalar vermek ile sözlükler farklı insanları toplumun biriktirdiği
bilgilere ortak yapmaktadır. Ayrıca insana kendi veya yabancı dilde
gerekli sözleri öğreterek insanlar arasında iletişimi kolaylaştırmakta,
sözlerin manasını ve kullanım alanlarını belirterek normalaştırma gö-
revini yerine getirmekte ve dilin birleşmesini sağlamaktadır. Belli bir
dilin ilim cihetinden tam öğrenmek için de esaslı ve ciddi sözlüklere
ihtiyaç duyulur.
Bildirimizi iş bu konuda hazırlarken, Kırım Tatar sözlükçülüğü-
nün zengin tarihe sahip olduğunu görmekteyiz. Onu devirlere ayırır-
ken, şöyle devirleri belirtebiliriz: I. XV.yüzyıla kadar Türk Dilin
Kıpçak Lehçelerinin kelime hazinesine ait sözlükler ve söz derleme-
leri. II. XV.yüzyıldan sonra Kırım Tatar Dili kelime hazinesine ait
sözlükler ve söz derlemeleri. İkinci devir, tabiî olarak, daha iki alt de-
vire ayrılır:
1) Sovyetler – öncesi Kırım Tatar sözlükçülügü, 2) Sovyetler-son-
rası Kırım Tatar sözlükçülügü.
XV.yüzyıla kadar düzenlenen sözlükler umumtürk varlığıdır.
XI.yüzyılda Mahmud Kaşgarlı Divân-ı Lugâti’t-Türk adlı Türkçe-
Arapça ansiklopedik eseri ile Türk, şu sırada Kırım Tatar sözlükçülü-
ğün temellerini atmıştır. XIII–XV.asırlar arasında Suriye ve Mısırʼda
Deşt-i Kıpçaktan çıkan kölemen sultanlar (memlükler) hukümranlığı
devrinde bir sıra Arapça-Kıpçakça sözlükler derlenmiştir. Şunlar sıra-
sında Halil Konyaviy 1245 senesi Suriye’de derlenen “Tercüman-i
Türkiy ve Acemiy ve Mağuliy”. Sözlükte 1625 Arapça kelimenin
145
Emine Ganiyeva
Kıpçak Diline tercümesi verilmiştir. Yazar kelimeleri 26 tematik gru-
ba ayırmış: “Kök ve kökteki cisimler”, “Ağaçlar, yemişler isimleri”,
“Kuşlar” gibi. Fiiller ayrı bölümde emir kipinin II.şahıs şekillerinde
(alğıl, ketürgil, gizlegil kibi) veriliyor. Üçüncü kısmında morfolojiyle
ilgili açıklamalar var. Sözlükte Yunan Dilinden alınma kerep (gemi),
qatarğa, İtalyanca’dan alınma furun kelimeleri var ki, bu da yazarın
Kırım’da yaşamış, Kırım Kıpçakçası (quman) diline aşına olduğunu
göstermektedir. Sözlüğü ilk neşir eden M. T. Houtsma, şunun gibi de
N. P. Melioranskiy ve N. A. Baskakov “Terciman...” dili aytuvlı
“Kodeks Kumanikus” dilinin aynısı gibi kabul ediyorlar (Useinov,
Ganiyeva, Seydametova, 2011, s. 191).
Kölemen sultanlar zamanında Mısır ve Suriye’de tertip edilmiş
Arapça-Kıpçakça sözlüklerden biri Abu Hayânnıñ “Kitabu-l’idrak li
lisanu-l’atrak” (Türkçe’yi öğreten kitap) adlı sözlüktür. Türkşınas
E. Necib’in yazdıklarına binaen, Abu Hayân’nın zamandaşlarından
biri molla Salih “bu Kırım Tatar Dilinin sözlüğüdür” diye bir bilgi
vermiştir. Yine o zaman (XIV.asır) ve yer (Mısır) ile bağlı sözlüklerin
diğeri “Kitabu bulğatu-l’ muştaq fi luğati-t türk ve-l Qıfçaq” sözlüğü-
dür. Sözlüğü Cemaletdin et-Türkiy adında şahıs hazırlamış. Kelime-
lerin sayısı 2,5 bin etrafındadır. Verilen kelime örneklerinin, kitabın
adından belli olduğu gibi, Kıpçak Türkçesiyle alâkalı olduğu görül-
mektedir (Useinov, Ganiyeva, Seydametova, 2011, s. 191).
Dünyaca belli “Kodeks Kumanikus”u (Kumanlar derlemesi)
1295’te Eski Kırım şehrinde italyan tüccarları kumanlar ile konuşa-
bilmek için tertip etmişler, 1303’te de İdil boylarındaki bir Katolik
manastırında Alman misyonerleri ona da 20 sayfa dil malzemeleri ve
Katolik dini ilâhilerinin Kuman Diline tercümelerini ilâve etmiş sa-
yılmaktadır. Defterin İtalyanca kısmında (60 sayfa) 1160, Almanca
kısmında ise 1120, toplam 2994 kumanca kelime Latin ve Alman
Dillerine tercüme edilmiştir. Derlemede anılan malzemelerinin dışın-
da atalar sözleri, 50 bulmaca örnekleri ve gramer malzemeleri mev-
cuttur. Bu el yazma 1880 yılında Geza Kun tarafından Budapeşt’te
neşir edilmiştir.
Hanlık zamanında Kırım’da dilcilerin olması ve sözlüklerin der-
lenmesi hakkında elimizde bilgi yoktur. Bu devirde edebi ve resmi
dil Osmanlıca olduğu halde, halk diline önem verilmemiş, sözler
146
XIX–XX.yy.’da kırım tatar sözlükleri
toplanmamıştır. Kırım Tatar halk diline ait küçük kelime sıralamaları-
nı Kırım’a ziyaret ile gelmiş bazı Avrupalı diplomatlar yapmışlar.
Bunlardan biri, Almanyalı fon Witze’nin 1644’te topladığı kelimeler
listesi Volfram Gothe “Nicolas Wittsens Wörterbuch gesammelt in
Krim” adlı kitapta 1974 yılında neşredilmiştir.
XIX–XX.yüzyıllarda neşredilmiş sözlüklerden kıyas usulüyle ya-
pılan ve gayet önemli birkaç örnek gösterebiliriz. Bunlar arasında
1864 yılı L. M. Lazarev tarafından dizilmiş olan “Türkçe-Tatarca-
Rusça lügat: Osmanlı, Kırım Tatar, Kavkaz lehçeleri” sözlüğü yer
almaktadır.
Ayırıca 1869–1871 yılları dünya yüzü gören ve Türk sözlük bili-
mi tarihinde derin bir iz bırakan L. Z. Budagov’un “Sravnitelnıy
slovar Turetsko-Tatarskih nareçiy” adlı sözlüğü (türk-tatar şiveleri-
nin karşılaştırma sözlüğü) A. N. Kononov’un ilgisini çekmekte ve
araştırmacı sözlüğün önemli özelliklerini şöyle vurgulamakta: bir-
çok söz kendi etimolojik açıklaması ile birlikte kullanılmıştır, idari,
hukuki, bilimsel, dinsel v.s. terimlerinin yanında kısa ve faydalı
açıklamalar bulunmakta ve sık sık kaynakçaları da belirtilmektedir;
cografik adlandırmalar, türk epik ve folklor kahramanlarının isimle-
ri de kısa açıklamalarıyla birlikte verilmektedir. Bu bilgiler sözlü-
ğün açıklayıcı, etimolojik ve yanısıra ansiklopedik özelliklerine
sahip sözlüklere benzerliğini gösterir. Sözlüğün kaynakçaları olarak
türk dillilerinin tek dilli ve çeviri şark sözlükleri, Türk ve Avrupa
sözlükleri, Ali Şir Nevai, Babür ve diğerlerin eserleri kullanılmıştır.
Kononov’un fikrine göre bu sözlük, özellikle Çağatay dilinde yazıl-
mış olan eski Türk edebi ve tarihi eserlerinin okunmasında yardımcı
olabilir (Budagov, 1869).
1875 yılı Rusiye’de (Sankt-Peterburg’da) neşredilmiş V. H. Kon-
daraki’nin “Posobiye po izuçeniyü Turetsko-Tatarskogo i Novogre-
çeskogo yazıkov” (Kondaraki, 1875) sözlüğü ayrıca dikkate lâyıktır.
Bu sözlükte üç dilin (Kırım Tatar, yeni Yunan ve Rus) kelimeleri ve
tamlamaları karşılaştırma olarak verilmiştir. Sözlükte aylar, günler,
mevsim adları gibi kelimeler verildikten sonra, diğer kelimeler ev eş-
yaları, yemek ve meyve adları, hayvan ve kuş adları, doğa, inşaat,
meslek ve ünvan, sıfat, haysiyet ve duygu bildiren kelimeler konulara
göre gruplara ayrılarak gösterilmiştir. Ancak Kırım Tatarca kelimelerin
147
Emine Ganiyeva
imlasında bir sistem görülmemektedir. Örneğin, topraq yerine toprah,
qaaranlıq yerine haranıh, gece yerine kece, kündüz yerine künduz ya-
zılmış. Buna bakmadan kaynaklarda, günümüzde, bizler için ilginç
ve faydalı bilgiler bulabiliyoruz. Örneğin, ayların eski adları: sefer
ayı, şaban ayı vb. Sözlükte fiil, zamir, sıfat gibi söz çeşitlerine ait gra-
mer bilgileri ve farklı durumlarda kullanılan tümce ve cümlelerin bu-
lunması bu leksikografik kaynaklarının kıymetini arttırmaktadır. Adı
geçen sözlük yazarı tarafından hazırlanan ve neşredilen “Universal-
noye opisaniye Krıma” adlı kitabın birqısmıdır. Yazarın söyledikleri-
ne göre, bu kitap Kırım toprağı ve sakinlerinin tasnifini yapan ilk
denemeydi. V. H. Kondaraki’nin popüler ve bilimsel tarzdaki çalış-
maları XIX.asrın ikinci yarısındaki Kırım etnografyası hakkında
zengin bilgiler taşımaktadır. Yazarın tanıtım faaliyetleri çağdaş insan-
larının de büyük ilgisini çekmektedir. Bunun sebebi ise etnografın
çalışmalarında yarımada sakinleri ile ilgili çok sayıda önemli ayrıntı-
larının bulunmasıdır. Etnograf yayınladığı Türkoloji çalışmalarında
Kırım Tatarlarının evlerini, aile yapısını, giyim tarzlarını, bayram ve
dini inançlarını tarif etmektedir.
Meşhur türkşınas W. W. Radlov’un 4 ciltlik “Opıt slovarya türks-
kih nareçiy“ sözlüğünde o zamanın Sibir, Orta Asya ve Kazakistan,
Kırım, Kazan ve Osmanlı gibi türk dilleri hakkındaki bilgiler, ayrıca
Orhun-Enisey abideleri, Kutadgu Bilig ve Kodeks Kumanikus gibi
eserlerinde yer alan leksik bilgiler de kayd edilmiştir. Kelimeler kiril
alfabesiyle verilmiştir (Radloff alfabesi). Her bir türk kökenli kelime-
nin yanında kelimenin hangi türki dilde kullanıldığı kayd edilmiş, de-
yimlerden de misaller verilmiştir.
Kendi zamanı için çok değerli olan Osman Zaatov’un “Polnıy
Russko-Tatarskiy slovar” (Zaatov, 1906) sözlüğü de kıymetli leksi-
kografik kaynaklardan biridir. Sözlük 1906 senesi Aqmescit Tatar
gimnaziyasının hocası Osman Zaatov tarafından hazırlanıp neşiredil-
miş. Sözlük 120 sayfadan oluşmakta, kelime sayısı yaklaşık 11 bindir.
Yazar Rusça kelimeleri ve Kırım Tatarca karşılıklarını kiril alfabe-
siyle vermektedir. Yukarıda zikredilen V. H. Kondaraki’nin sözlü-
ğünde göze çarpan imlâ farklılıkları bu menbada da karşımıza
çıkmakta. Örneğin, q ve ğ harfleri rusça k ve g şekillerinde verilmekte:
korkak, kavga gibi. Buna bakmadan sözlükte çağdaş lügatlarımızda
148
yer almayan fakat günlük dilimizi zengilleştirebilecek bir sıra keli-
meler mevcuttur. Örneğin, Kırım Tatar araştırmacılarının fikrine göre
sözlükte yer alan, hava ölçüsi (barometr), teftişçi (kontroler), ilvanse-
ver (şçegol) gibi kelimeler günümüzde kullanmaya lâyıktır (Seyda-
metova, 2011). Bu sebeple iş bu leksikografik kaynak bir yandan
kendi zamanın bir abidesi olarak kabul edilmekte, diğer yandan ise
sözlükte toplanan leksika taşıdiği değerli bilgiler açısından çok önem
taşımaktadır.
Sovyetler devrinde (Kırım ASSR), 1920–1941 tarihleri arasında
U. Kurkçi, E. A. Qurtmollayev, A. Bakkal, A. I. Islâmov, R. M. Mul-
lina, A. N. Batırmurzayev ve diğerleri Kırım’da “Kırım Tatar dili”nin
ilmi temellerinin atılması, sistemleştirilmesi, sözlüklerinin tertip edil-
mesi işlerinde faaliyet göstermişlerdir. Kısa zaman içerisinde çok şey
yapıldı ve başarılmıştı. Bu yıllar arasında neşredilen sözlükler çoğun-
lukla filoloji kılavuzlarıdır. Olar iki dilli, Rusça-Tatarca (Kırım Tatar-
ca) tercümeli sözlükler olup, ilkokul öğrenciler için hazırlanmıştı.
İki dilli sözlükler arasında çeşitli bilgi dallarına ait olan terminoloji
sözlükler de mevcuttur. Örneğin: “Rusça-Tatarca fizik terimleri”
(S. S. Potapov ve M. Abdulla. – Aqmescit, 1936, 52 s.), “Rusça-Ta-
tarca insan anatomisi ve fiziolojisi terimleri” (M. Mumci. – Aqsmecit,
1936, 33 s.), “Rusça-Tatarca kimya terimleri” (A. Mambetov. – Aqs-
mecit, 1936, 99 s.), “Dil ve Dil bilgisi terimleri” (V. A. Borkovskiy,
A. Islâmov. – Aqsmecit, 1941, 58 s.) ve digerleridir. Fakat rus dili te-
sirinde hazırlanan bu leksikografik kaynaklarda, Kırım Tatar diliyle
iyice benimsenmiş arapça ve farsça kelimeler rus ve rus dili vasıta-
sıyla giren kelimelere deniştirilmiştir.
1944–1990 Sürgün yılları, SSCB-de (SSSR) türkoloji ilminin en
parlak devirde, Türk halkları medeniyeti yükselişinin yarım asırlık
devirde Kırım Tatar halkı ve dili artık yok olmaya başlamıştı. Kırım
Tatar halkı ilkokul, ortaokul ve üniversite tahsilini Rus dilinde gö-
rüyor, ayrıca çalışmak, kazanmak, yaşamak ve eğlenmek için ana
dilini konuşmuyor. Ta 1968 yılında Taşkent Devlet Pedagojik Ensti-
tüsü (TDPE) filoloji fakültesinde Tatar Dili ve Edebiyatı bölümü
açılmıştı. Ayrıca “Lenin bayrağı” gaztesi ve “Yıldız” dergisi çıktıktan
sonra, A. S. Akmollayev, A. M. Memetov, I. A. Kerimov, A. S. Izidi-
nova ve diğerleri, belli dilcilerimiz Hüseyin Kurkçi, Basır Gafarovlar
149
Emine Ganiyeva
Kırım Tatar Dil ve Edebiyatı ile bağlı konularda ilmi araştırmalar
yapmışlardı.
Bu yıllarda hazırlanan işler arasında en değerli olan H. Kürkçi’nin
deyimler sözlüğüdür. H. Kürkçi tarafından yıllarca toplanan deyimler
ibareler halkımızın değerli mirasıdır. Bu çalışmanın kısımları “Söz
birikmeleri” başlığıyla “Yıldız” dergisinin birkaç nüshasında basıl-
mıştı. (Kurkçi, 1987; 1989) Fakat sözlüğün kendisi halâ elyazma
şeklinde bulunmaktadır. Sözlük 2000 sayfalık metinden ibaret ve tah-
minen 5000 frazeolojik birimini içermektedir. H. Kürkçi’nin sözlük
üzerinde yaptığı gayreti, meşhur Rus bilim adamı, yazar ve sözlükçü
V. İ. Dal’nın kahramanlığıyla kıyaslanabilmektedir.
Maalesef, Hüseyin Kürkçi’nin lingvistik mirası istenilen derecede
öğrenilmemiş. Alimin kıymetli ilmi çalışmaları, elyazmaları I. Gas-
prinskiy adına Cumhuriyet Kırım Tatar kütuphanesinde muhafaza
edilmekte ve araştırmacıları beklemektedir.
Bugünkü Kırım Tatar dil leksikografya hazinesi ele alınırsa, söz-
lükçülüğümüzün çok fakir olduğu görülür. Çağdaş Kırım Tatar söz-
lüklerini incelediğimizde görüyoruz ki, özel sözlükler olarak kabul
edilen etimolojik, tarih, biçim bilimi, uyumluluk, eş anlamlı, zıt an-
lamlı, eşsesli, fraseolojik, şive, anlam sözlükleri gibi sözlüklerinin
sayısı çok azdır. Özellikle yeni bir alfabeye geçme sebebiyle imla kı-
lavuzlara, tam yazım (doğru imla), telaffuz (doğru telaffuz), dilbilgi-
si sınırlamaları sözlüğü v.s. ihtiyaç duyulmaktadır. Zamanın en yeni
sözlük türü olarak kabul edilen iletişim odaklı sözlükler ise sadece
hayal edilmektedir. Günümüzde Kırım Tatar dilinin bir ansiklopedik
sözlüğü bile yoktur. Prof. Refik Muzaffarov’un tertip ve neşr ettiği
“Krımskotatarskaya entsiklopediya” (Muzaffarov, c. 1.: 1993, c. 2:
1995) sözlüğü bir yandan halk için çok önemli ve yararlı olmakla
birlikte, diğer yandan Rus dilinde yazılmıştır ki, bu da Kırım Tatar
anlatım dilinin (metayazık, metalanguage) ilerilemesine katkıda bu-
lunmaktadır.
Belli ki, milli sözlüklerin esas çeşidi olarak aynı dilde yazılan
izaatlı sözlükler kabul edilmektedir. Bu sözlüklerin rolü o kadar bü-
yük ki, çok sayıdaki devlet ve milletler bunu anlayarak, bu çeşit söz-
lüklerinin hazırlanmasını akademi, dil ve edebiyat enstetülerine
yüklemektedirler. Böyle sözlük Kırım Tatar dilinde okullar için bile
150
hazırlanmamıştır. Böyle bir sözlüğün hazırlanması savaş öncesi faa-
liyet gösteren dil, edebiyat ve tarih ilmi-araştırma enstitünün planla-
rında bile vardı.
Son yıllarda neşir olunan sözlükler arasında Prof. Ismail Asan-
oğlu Kerim’nin “Eski edebiyatımızda qullanğan bazı sözlerniñ izaat-
ları” (Ismail Asan-oğlu Kerim, 1997) adlı lügatı çok dikkate layıktır.
Sözlükte savaştan önceki Kırım Tatarca metinlerde rastlanan bir sıra
zor kelime ve ibarelerinin (esasen Arapça ve Farsça birlemler) yazı
şekilleri ve manaları izahat edilmiştir. Kelimeleri anlatmak için ço-
ğunlukla eş anlamlı kelimeler kullanılmaktadır. Sözlükten birkaç
örnek getirelim: asariatıqa – arkeolojik yadikârlık, tarihi eserler. va-
ris – kendisine mirastan pay düşmüş kimse, mirasçı. qalaycı – bakır
ve bolat kapkacak kalay ile işlenen yahut süslenen usta. teşvik –
gayrete getirme, isteklendirme.
Yazarın fikrine göre, bugünde-‘bugün dilimiz, edebiyatımız ve
medeniyetimiz yeniden canlanmaya başlayan zamanda, eskideki söz
zenginligimize de muracaat edip, ondan gereği gibi faydalanmaya
bilmelimiz’, böyle kelimelerin yazılışı ve manalarını zenaat sahip-
leri bilmek ve öğrenmek zorundalar. Küçük hacimine rağmen, söz-
lüğün değeri büyüktür: o cenkten evelki Kırım Tatar edebiyatına
kapı açan bir anahtar. Fikrimizce, Prof. Ismail Asan-oğlu Kerim’ni
tertip etmiş bu luğatı Kırım Tatar dilinin izahatlı luğatını derlemeye
bir tecrübedir.
Diger lingüvistik (filolojik) sözlüklerimize gelince, onların hepisi-
ni üç gruba ayırmak mumkündür: iki ve üç dilli tercümeli sözlükler,
terminoloji sözlükler, imlâ kılavuzu. Onların dışında birkaç deyimler,
eşanlamlı, zıt anlamlı kelimeler tasvir edilmiş okul lügatları da göste-
rilebilir. Tercümeli sözlükler esasen Seyran Useinov, Ş. A. Asanov,
A. N. Garkavets, E. Abdullayev, M. Umerov tarafından hazırlanan
Rusça-Kırım Tatarca, Kırım Tatarca-Rusça, Kırım Tatarca-Rusça-Uk-
raynaca lügatlardır. Halkın büyük bir kısmı Rus Dilinde tahsil almış
olduğu, dili gereği kadar bilmediği sebebiyle sözlüklerin böyle çeşit-
lerine ihtiyaç kuşkusuzdur. Kırım Tatar dilinin terminolojik sözlükle-
rine gelince, bu alanda inişlerden daha çok boşluk vardır. Aşağıdaki
tabloda farklı alanlardaki Kırım Tatar dilinin terminoloji sözlükleri-
nin varlığı ve yokluğu gösterilmektedir:
151
Emine Ganiyeva
Tercümeli
Terminolojik sözlükler Kırım Rusça-Kırım Açıklamalı
Tatarca-Rusça Tatarca
Matematik – – –
Kimya – – –
Fizik – – –
Coğrafya – – –
Biyoloji – – –
Felsefe – – –
Astronomi – – –
Dil bilgisi + – +
Edebiyat – – –
Teknik – – –
İktisadi – –
Tıp + – –
Sport – – –
Müzik – – –
Harbi + – –
Kırım Tatarların çeşitli faaliyet dalları üzerindeki terminolojik

sözlüklerinin eksik olması tablodan görülmektedir. Bugüne kadar sa-
dece birkaç terminolojik sözlük gösterilebilmektedir. Bu M. O. Lü-
manov tarafından hazırlanan ve yayınlanan tıp terminleri (Lümanov,
2006, s. 520) ve harbi terminleri (Lümanov, 2008, s. 320) tercümeli
Rusça-Kırım Tataca sözlüklerdir. Birinci sözlüğe klinik ve teoretik
tıp ve yan alanlardan 60 binden fazla terim girmiştir. Yazar Rusça te-
rimlere Kırım Tatarca karşılıklarını seçerken Türkiye, Romanya ve
Bulgaristan’da yayınlanan bir sıra sözlükten faydalandığını bildir-
mektedir. İkinci sözlükte ise 45 bine yakın leksik birlem hakkında
bilgi verilmiştir. Kırım Tatar Dil bilgisi terimlerini içeren tercümeli
ve açıklamalı sözlükler mevcuttur. Yalnız onlar Kırım Tatar dil bilgi-
sinin bütün ihtiyaclarını karşılamamaktadır. Bu alanda çok sayıdaki
araştırmalarının yapılmasına ihtiyaç duyulmaktadır.
Prоf. А. M. Emirova’nın rehberliğinde hazırlanan “Qırımtatar
tili tilşınaslıq terminleriniñ luğatı’nda çağdaş Kırım Tatar dilinin te-
mel kısımları ve hadiselerini tasvir eden terimler ve onların izaatı
152
verilmektedir (Emirova, Ganiyeva, Seydametova, 2008, s. 88). Lügat
içinde Kırım Tatar dilinden çok sayıda örnekler verilmektedir. Söz-
lükte yer alan terimler, mümkün olduğu kadar, Kırım Tatar dil vasıta-
ları ile, Kırım Tatar dilinden manaca uygun kelimeleri seçip alması,
söz yapıluv, semantik ve sintaktik kálkalar ile meydana getirilmiş.
Uluslararası (internatsional’ – asılında yunan ve latin) terimlerini de-
ğiştirmeğe gayret eden yazarlar bu meseleye sakıncalı yaklaşmakta-
dır. Birinci Kırım Tatarca terimi verirken, yanında, parantez içinde,
uluslararası terim, etimolojik izaatı ile verilmiştir. Maalesef bu sözlü-
ğün hacimi çok büyük değil ve Kırım Tatar dil bilgisinin tüm alanla-
rını içermemektedir.
Gördüğümüz gibi, sürgünlükten dönüp de çok sayıda sözlükler
neşredildi, yalnız onlar Kırım Tatar dilinin bütün ihtiyaclarını karşıla-
mamaktadır. Gelecekte bu alanda çok sayıda çalışmaların yapılacağı
planlaşılmaktadır. Tercümeli, terminolojik ve diğer sözlüklerin hazır-
lanması yapılacak çalışmalar arasında ilk olmalıdır. Kırım Tatar dilinde
dolu ve açık izaatlı sözlük derlemek – leksikografiyamızın en esas, en
önemli ve başta gelmesi gereken vazifelerinden biridir. Bu yonelişte
diğer Türk halkları ile ortak iş yapmak fikrimizce çok önemlidir.
Menbalar
Budagov Lazar. Sravnitelnıy slovar turetsko-tatarskih nareçiy.
Tipografiya İmperatorskoy Akademiyi Nauk. Sanktpeterburg, 1869.
Emirova Adile, Ganiyeva Emine, Seydametova Nariye. Qırımta-
tar tili tilşınaslıq terminleriniñ luğatı: Yuqarı sınıf talebeleri, filo-
logiya bölükleriniñ studentleri, qırımtatar tili ocaları içün qullan-
ma. Krımuçpedgiz. Simferopol, 2008.
Gürsoy-Naskalı Emine. Türk Dünyası Gramer Terimleri Kıla-
vuzu. Yüksekögretim Kurulu Matbaası. Ankara, 1997.
Ismail Asan-oğlu Kerim. Eski edebiyatımızda qullanğan bazı
sözlerniñ izaatları. Krımuçpedgiz. Simferopol, 1997.
Kondaraki V. H. Universalnoye opisaniye Krıma. Samouçitel
(tuzemnıh nareçiy Krıma) turko-tatarskogo i novogreçeskogo
yazıkov. Çast vtoraya, Tipografiya V. Vellinga. S.-Peterburg, 1875.
Lümanov Mustafa. Rusça-qırımca harbiy luğat. QCİ “Qırımde-
voquvpedneşir” neşriyatı. Simferopol, 2008.
153
Emine Ganiyeva
Lümanov Mustafa. Rusça-qırımca tibbiy luğat. Krımuçpedgiz.
Simferopol, 2006.
Memetov Ayder, Musayev Kenizbay. Krımtatarskiy yazık. Krıms-
koye uçebno-pedagogiçeskoye gosudarstvennoye izdatelstvo. Simfe-
ropol, 2003.
Muzaffarov Refik. Krımskotatarskaya entsiklopediya. Tom 1.
Vatan. Simferopol, 1993.
Muzaffarov Refik. Krımskotatarskaya entsiklopediya. Tom 2.
Vatan. Simferopol, 1995.
Seydametova Nariye. Polnıy russko-tatarskiy slovar Osmana
Zaatova kak leksikografiçeskiy istoçnik dla slovoobrazovatelno-
go i leksiçeskogo analiza. KRP İsdatelstvo Krımuçpedgiz. Simfe-
ropol, 2011.
Useinov Kemal, Ganiyeva Emine, Seydametova Nariye. Qırımta-
tar tili. Fonetika. Leksikologiya. Frazeologiya. Leksikografiya.
KRP Vidavnitstvo Krımnavçpedderjvıdav. Simferopol, 2011.
Zaatov Osman. Polnıy russko-tatarskiy slovar (krımskotatars-
koye nareçiye). Simferopol, 1906.
154
Проблемы перехода на латинскую графику
у крымских татар
в начале 1990-х гг. – конце 2013 г.
Крымскотатарское письмо имеет достаточно долгую историю
реформирования. Первые шаги в этом направлении были сделаны
до Октябрьской революции в России и связаны с просветитель-
ской деятельностью И. Гаспринского, с его “звуковым методом”
обучения. Реформы И. Гаспринского подготовили почву для пере-
вода крымскотатарской письменности на фонематический прин-
цип, который был осуществлен уже в советское время.
Письменность крымскотатарского языка в СССР прошла в
своем развитии те же этапы, что и письменности других мусуль-
манских тюркских народов страны [Әхмәров 1972, 7]. В 1920-е го-
ды под флагами борьбы с “наследием прошлого” проводилась
модернизация арабского алфавита с целью приспособить его к
фонетической системе языка и ликвидации безграмотности. Под
“наследием прошлого” подразумевалось засилие арабской и пер-
сидской лексики, изафетов в языке, а также арабская орфография
заимствованных слов, требовавшая специального изучения. Счи-
талось, что все это тормозит движение крымскотатарского наро-
да по пути прогресса. Большую роль в процессе модернизации
алфавита сыграла Конференция по орфографии, языку и алфави-
ту (Харф, имля, тиль ве элифбе конференциясы), состоявшаяся
19–23 октября 1924 г. в Симферополе [Керим 1997, 39].
Новым этапом в изменении алфавита стал переход на латини-
цу в конце 1929 года. Переход осуществлялся исходя из идей
модернизации и культурной революции. В 1924 г. в Москве была
создана Ассоциация латинского шрифта для тюркских письмен-
ностей (Аслат) [Выдрин 1994]. Пионером в этом движении был
Азербайджан, где латинский алфавит был принят в качестве
155
обязательного согласно декрету правительства республики от
27 июля 1924 г. [Курбатов 1960, 70]. Однако наибольший размах
это движение приняло во второй половине 1920-х гг. Важной ве-
хой стал I Всесоюзный тюркологический съезд в Баку, состояв-
шийся в феврале 1926 г. На нем развернулась острая дискуссия
между сторонниками модернизированного арабского письма и
латиницы. В итоге верх одержали сторонники латинской пись-
менности, получившие поддержку со стороны властей СССР. За
переход письменности тюркских народов на латинское письмо
проголосовал 101 делегат съезда. Только 7 голосов было против
и 6 делегатов воздержались. По итогам съезда в национальных
тюркских республиках были созданы общества “Нового алфави-
та” [Выдрин 1994; Курбатов 1960, 74].
3–7 июня 1927 г. в Баку состоялся первый пленум Всесоюзно-
го центрального комитета нового тюркского алфавита. На нем
были утверждены унифицированный латинский алфавит и фоне-
тический принцип письма [Курбатов 1960, 81]. В дальнейшем
пленумы проходили и в столицах других союзных республик –
Ташкенте (1928 г. и 1931 г.) и Алма-Ате (1930 г.) [Выдрин 1994;
Курбатов 1960, 91, прим. 1]. Через три года после бакинского
тюркологического конгресса, 20 августа 1929 г., Совнарком и
ЦИК СССР приняли специальное Постановление “О новом ла-
тинизированном алфавите народов арабской письменности Союза
ССР, которое утверждало значение нового письма, предусматри-
вало финансовое и организационное обеспечение перехода на
него и принятие мер, исключавших дальнейшее использование
арабского письма в государственных учреждениях и полиграфи-
ческой промышленности” [О новом…].
В Крымской АССР, как и в других тюркских республиках,
действовал Крымский центральный комитет нового алфавита.
Его съезды проводились при содействии правительственных ор-
ганов, в частности Народного комиссариата образования. Как и в
целом в СССР, переходу на латинское письмо предшествовала
длительная подготовительная работа: проводились конференции
по орфографии, обсуждались вопросы литературного языка,
проблемы обучения новому алфавиту в школе и т. д. [Керим
1997, 148–149].
156
Проблемы перехода на латинскую графику у крымских татар...
Как и в других тюркских республиках, в Крыму были против-
ники перехода на латинское письмо. Об этом писал в статье
“Асрий-медений языя догъру!” (“Вперед, к современной куль-
турной письменности!”) известный культурный и политический
деятель крымских татар А. С. Айвазов. По его словам, в отличие
от Татарстана, они действовали скрытно, подбрасывая письма с
угрозами в адрес сторонников латинского алфавита. За глаза они
называли оппонентов “продавшимися за деньги”, “миссионера-
ми” [Керим 1997, 126]. Никакого влияния на общий ход дел это
не имело, и в 1929 г. в Крымской АССР, как и в других мусуль-
манских тюркских республиках СССР, был осуществлен переход
на латиницу. В последующее десятилетие она официально ис-
пользовалась в качестве алфавита крымскотатарского языка.
В 1938 году письменность крымских татар была переведена на
кириллицу. Активные работы по переводу письменности тюрк-
ских народов СССР на кириллицу начались с середины 1930-х гг.
и завершились в конце 1930-х гг. Хронологически это совпадало
с периодом сталинских репрессий. Поэтому логично связать
перевод письма неславянских народов на кириллицу с борьбой
за “искоренение буржуазного национализма” в национальных
республиках. Следует помнить, что еще в первой половине
1930-х гг. в СССР буржуазный национализм был объявлен в ряде
республик большей опасностью, чем великодержавный шови-
низм, а борьба с ним в итоге повлекла за собой кровавые сталин-
ские репрессии второй половины 1930-х годов. По этому поводу
современник событий в Крыму позже написал следующее: “В
конце 1933 г. было выявлено, что буржуазные татарские национа-
листы активизируют свою подрывную работу. Был поставлен во-
прос, по примеру Украины, что на данном этапе в Крыму уклон к
местному национализму становится главной опасностью (речь
шла о татарах)” [Надинский 1944, л. 59–59 об.].
Очевидно, что ни одно из изменений письменности в довоен-
ное время не было насущной потребностью крымских татар.
Все они диктовались потребностями внутренней и внешней по-
литики государства и проводились при его непосредственном
участии. Тем не менее эти шаги всегда находили понимание и
поддержку среди отдельных представителей крымскотатарской
157
интеллигенции. Известно, например, что модернизацию арабско-
го алфавита поддерживал видный деятель крымскотатарской
культуры и просвещения А. Одабаш, сторонниками перехода на
латиницу были А. С. Айвазов и Б. Чобан-заде. О возможности и
обоснованности перехода на кириллицу еще в 1924 г. писал в
статье “Язы меселеси” (“Проблемы письменности”) крымскота-
тарский писатель У. Ипчи. Правда, при этом он все-таки оставал-
ся на позициях сохранения арабского письма и его модернизации,
для того чтобы иметь возможность понимать многовековое на-
следие – поэзию Саади, Омара Хайяма, Физули, труды филосо-
фов и ученых. Что касается латиницы, то он выступал против
нее, обосновывая это тем, что крымские татары не проживают
рядом с англичанами или французами, а живут рядом с русскими
и поэтому гораздо логичнее принять в будущем приспособлен-
ную к их языку кириллицу, нежели латиницу [Керим 1997, 27].
Вопрос о необходимости возвращения к прежним видам пись-
ма у мусульманских тюркских народов СССР возник в период
перестройки (1985–1991 гг.). Достаточно широко обсуждался
он в Узбекистане, где в то время жила основная часть депорти-
рованного крымскотатарского народа. Судя по книжным изда-
ниям тех лет, первоначально речь шла не о возврате к латинице,
которая использовалась в национальных тюркских республиках
короткое время, а к имевшей длительную историю арабской
письменности. На этой волне в конце 1980-х годов в Узбекистане
и Поволжье были изданы самоучители арабского письма [Жума-
ниёзов 1989; Зәйнуллин 1989, 11]. Очевидно, что сторонниками
возврата двигало стремление к возрождению национальной куль-
туры и религии.
В Узбекистане получило определенное развитие движение по
изучению старой национальной письменности. В конце концов это
затронуло и крымских татар. В августе – октябре 1990 года в газе-
те “Ленин байрагъы” были опубликованы уроки письменности
крымскотатарского языка на основе арабской графики. Материал
был подготовлен преподавателем Ташкентского педагогического
института им. Низами, доктором филологических наук А. Меме-
товым и назывался “Эски къырымтатар язысыны огренейик”
(“Давайте изучать старую крымскотатарскую письменность”).
158
Однако вскоре политическая ситуация в стране изменилась и
вместе с ней изменились настроения в среде интеллектуальной
элиты и политических лидеров тюркских народов Советского
Союза. В результате после распада СССР в 1991 г. и создания не-
скольких независимых тюркских государств среди его бывших
тюркских народов получила распространение идея перехода на
латинскую графику. Важным фактором при этом стало начав-
шееся сближение постсоветских тюркских государств с Турцией,
использовавшей латинское письмо с 1928 г. При этом Турецкая
Республика была для них не просто образцом, успешной эконо-
мической моделью тюркского государства, сумевшего совмес-
тить в своем развитии традиционные и западные ценности, но и
активным проводником идей всестороннего экономического и
культурного сближения всех тюркских стран и народов. Большое
значение при этом отводилось вопросам унификации алфавитов
и принципов орфографии.
В рамках этих идей 8–10 марта 1993 г. Министерство ино-
странных дел Республики Турция и Агентство тюркского сотруд-
ничества и развития (Türk İşbirliği ve Kalkınma Ajansı, TİKA)
провели в г. Анкаре Международную конференцию по вопросам
алфавита и орфографии (Alfabe-İmla Konferansı), на которую
были приглашены представители шести тюркских государств:
Азербайджана, Казахстана, Киргизии, Узбекистана, Турции и
Туркменистана. В результате конференции был принят итого-
вый документ из 7 пунктов, направленный на искоренение труд-
ностей в сфере коммуникации, знаний, культуры, искусства,
литературы, экономики, технологий, здравоохранения, происхо-
дящих вследствие разницы в письменности. Для этого был под-
готовлен единый алфавит (ortak alfabe) из 34 букв, отражающих
фонематический состав языков народов, представители которых
присутствовали на конференции. Согласно пункту 4, при созда-
нии новых латинских алфавитов в тюркских государствах для
обозначения одинаковых звуков разных тюркских языков долж-
ны были использоваться одни и те же графемы. В 5 пункте реше-
ния оговаривалось создание “Постоянной группы специалистов
по алфавиту и орфографии” (“Sürekli Alfabe-İmla Uzmanlar Çalış-
ma Grubu”), которая должна была работать над ликвидацией
159
проблем орфографии тюркских языков, ее сближением и подго-
товкой орфографических словарей для представления их на
утверждение первой встречи на высшем уровне президентов
тюркских государств (ilk Türk Devletleri Cumhurbaşkanları Zirvesi).
Хотя в дальнейшем этим планам не суждено было осуществить-
ся, в трех из шести государств общий вектор был сохранен –
Азербайджан, Узбекистан и Туркменистан перешли на латинскую
графику. В Казахстане и Киргизии кириллица была сохранена.
Но в Казахстане сегодня на высшем уровне серьезно обговари-
вается переход на латинское письмо. Вместе с тем следует отме-
тить, что из названных постсоветских тюркских государств
только Азербайджан принял письмо, основанное на едином ал-
фавите, одобренном конференцией.
Крымские татары после массового возвращения на родину в
конце 1980-х – начале 1990-х гг. не смогли добиться восстанов-
ления своих прав на самоопределение в форме национальной ав-
тономии. Тем не менее в вопросе письменности народ следовал
общим тенденциям и первоначально в некоторых случаях даже
опережал их. На прошедшем в 1991 году II Курултае (националь-
ном съезде) было принято решение о переводе национальной
письменности на латиницу. На основе этого решения 17–20 июня
1992 г. в Симферополе прошла Международная конференция
“Крымскотатарский язык: проблемы перехода на латинскую гра-
фику”. На ней была избрана комиссия в количестве 22 человек из
ученых-филологов, преподавателей вузов, писателей и деятелей
культуры во главе с проф. А. Меметовым. Комиссия, приняв во
внимание проблемы наиболее полного выражения фонетическо-
го строя современного крымскотатарского литературного языка,
сближения алфавитов, используемых у тюркских народов, сохра-
нения исторической преемственности крымскотатарских алфави-
тов, а также технические и экономические проблемы, связанные
с введением нового алфавита в действие, предложила новый
крымскотатарский алфавит, созданный на основе алфавита со-
временного турецкого языка. В алфавите было всего 33 буквы, из
которых 2 давались в приложении – â и h. Согласно примечанию,
диакритический знак “шапочка” (циркумфлекс) над буквой “а” в
приложении обозначал мягкость (палатализацию) согласного
160
звука, предшествовавшего в слове обозначаемому ей на письме
гласному звуку. Буква “h” предназначалась для обозначения со-
ответствующего придыхательного звука в историзмах [Фазыл,
Нагаев 2001, 575–576].
На второй сессии II Курултая, состоявшейся 27–31 июля
1993 г., новый крымскотатарский алфавит, предложенный комис-
сией, был утвержден с изменениями. По предложению члена На-
ционального собрания (меджлиса) крымских татар Л. Османова
из алфавита была исключена графема “х”, предназначавшаяся в
проекте для обозначения на письме глубоко заднеязычного (фа-
рингального) звука х, а вместо нее в алфавит была введена из
приложения буква “h”. Это изменение стало причиной жарких
споров среди языковедов, писателей и преподавателей [Фазыл,
Нагаев 2001, 577].
Следующим шагом в процессе перехода на латинскую графи-
ку стало принятие Верховным Советом Автономной Республики
Крым (ВС АРК) Постановления “Об алфавите крымскотатарско-
го языка” № 1139-I от 9 апреля 1997 г. Постановлением преду-
сматривался ввод алфавита крымскотатарского языка на основе
латинской графики, состоявшего из 31 основной и одной допол-
нительной буквы “â” (это был алфавит, утвержденный на второй
сессии II Курултая). Перевод письменности крымскотатарского
языка на новый алфавит должен был производиться поэтапно до
1 сентября 2002 г. Для этого, согласно постановлению, создава-
лась специальная комиссия из представителей органов власти,
научной, педагогической и культурной общественности для обес-
печения координации и контроля над этим процессом. Постанов-
ление вступило в силу после опубликования [Емірова, Керімов,
Ганієва 2012, 89–90].
На основании Постановления ВС АРК № 1139-I от 9 апреля
1997 г. Советом Министров Автономной Республики Крым (СМ
АРК) было принято Распоряжение № 456-р от 20 октября 1997 г.
“О создании Республиканской межведомственной комиссии по
координации и контролю за осуществлением перевода письмен-
ности крымскотатарского языка на латинскую графику”. Соглас-
но распоряжению, был утвержден состав комиссии из 21 человека
161
(в том числе 10 крымских татар) и программа мероприятий из
4 пунктов [Распоряжение…].
В 1998 г. Министерство образования АРК создало специаль-
ную комиссию для разработки правил орфографии крымскота-
тарского языка на основе латинской письменности. Очевидно,
что это было сделано в соответствии с предписаниями п. 1 “Про-
граммы мероприятий по поэтапному переводу письменности
крымскотатарского языка на новый алфавит в учреждениях об-
разования, средствах массовой информации и других сферах
функционирования языка”, утвержденной указанным выше Рас-
поряжением СМ АРК № 456-р от 20.10.1997 г. Однако из-за
острых дискуссий вокруг исключения из алфавита буквы “х” ко-
миссия не смогла выполнить возложенную на нее задачу [Фазыл,
Нагаев 2001, 577].
Тем не менее предпринятые шаги имели для крымских татар
определенные последствия. Так, например, в 1998 г. в поселке
компактного проживания крымских татар в микрорайоне Марьи-
но города Симферополя по инициативе крымскотатарских писа-
телей Б. Мамбета и У. Эдемовой в значительной своей части на
латинице начинает выходить газета “Къасаба” (“Поселок”). Газе-
та выходила благодаря благотворительным взносам крымско-
татарских бизнесменов Симферополя и жителей микрорайона
Марьино. Вслед за ней появляются и другие локальные газеты, в
той или иной мере использующие латиницу. В 1999 г. по инициа-
тиве Л. Османова на средства, полученные им из международ-
ных фондов, при кафедре крымскотатарского языка и литературы
Крымского государственного инженерно-педагогического ин-
ститута (КГИПИ) на латинице издается литературно-научно-
общественный журнал “Günsel”. Изменяют графику написания
названий некоторые крымскотатарские газеты и журналы (“Къа-
севет” – “Qasevet”; “Къырым” – “Qırım”).
В журнале “Günsel”, выходившем 2 года, с самого начала пе-
чатается “Переводное руководство по орфографии крымскота-
тарского языка” (“Qırımtatarcanıñ tercümeli imlâ qılavuzı”), подго-
товленное К. Конуратом (Усеиновым) [Qırımtatarcanıñ… 1999].
К сожалению, были опубликованы только первые три буквы ал-
фавита, причем последняя не до конца. Сам автор сообщал, что
162
первоначально планировал издать орфографический словарь из
45 тысяч слов, подготовленный на основе правил орфографии,
которые он сам разработал для нового крымскотатарского алфа-
вита [Qoñurat 2000, 22]. Правила орфографии, подготовленные
автором, также были опубликованы во втором номере журнала
“Günsel” [Qırımtatar edebiy… 1999, 2–17]. Они вызвали замечания
специалистов, и поэтому орфографический словарь К. Конурата
не был опубликован отдельной книгой. С этой целью в 2001 году
была создана специальная рабочая группа под руководством
проф. А. М. Эмировой, в которую вошел сам автор словаря, а так-
же преподаватели кафедры крымскотатарского языка и литерату-
ры КГИПИ Э. Ганиева, Н. Сейдаметова и Н. Абдульвапов. Они
внесли в правила много изменений, но те вновь не были изданы
“по причине невостребованности” [Qırımtatar tiliniñ… 2010, 35].
Вероятнее всего, именно из-за “невостребованности” к сере-
дине первого десятилетия 2000-х годов все работы по измене-
нию крымскотатарской письменности фактически прекращают-
ся. Итогом стало то, что в июле 2005 г. СМ АРК отменяет свое
Решение от 20.10.1997 г. на основании его нового Распоряжения
№ 456-р от 27 июля 2005 г. Ранее прекращают выход издания на
латинице. В 2000 г. перестал издаваться журнал “Günsel”. Не-
смотря на то что в нем печатались важные для специалистов-
филологов материалы и источники, значительная часть нацио-
нальной интеллигенции, прежде всего представители старшего
поколения, не воспринимали его, считая, что авторы занимаются
“отуречиванием” крымскотатарского языка. Потом отказывается
от использования латиницы газета “Къасаба”, из-за того что жи-
тели поселка испытывают затруднения при чтении материалов
на ней. Эти и другие факты свидетельствуют о том, что шаги по
переходу на латиницу в те годы осуществлялись без необходи-
мой подготовительной работы, предусматривающей достаточное
научное обоснование, дискуссию, разъяснительную работу среди
народа, популяризацию, обучение и т. п. Все это можно было
осуществить только при всесторонней поддержке государства. В
итоге переход на латинскую графику в конце 1990-х – первой
половине 2000-х гг. превратился в деятельность отдельных эн-
тузиастов, которые в конце указанного периода переключились
163
на решение других проблем – создание учебных программ, напи-
сание учебников и справочной литературы по крымскотатарско-
му языку и литературе.
Поводом для возобновления работ по переходу на латинскую
графику в Крыму в конце 2000-х годов стал проект представите-
лей крымскотатарской диаспоры Румынии (Добруджи) “О ре-
форме татарского языка” (“Tatar tiliniñ reforması haqqında”),
подготовленный в 2009 г. комитетом из числа ученых-филологов,
учителей, писателей и журналистов (всего 9 человек) под руко-
водством доктора филологических наук, профессора Энвера Ма-
мута. В проекте указывалось, что в связи с подписанием как
Румынией, так и Украиной Европейской хартии региональных
языков и языков национальных меньшинств открываются пер-
спективы для развития полноценного сотрудничества между
крымскотатарским народом и татарами, проживающими в Румы-
нии. Для этого требуется приведение в соответствие лексики и
грамматики языков, которые используются на письме крымски-
ми татарами в этих двух государствах. Исходя из этого, предла-
галось создать общий для крымских татар в Крыму и в Румынии
алфавит. Разница в целом была незначительна. В алфавите крым-
ских татар Добруджи отсутствовали буквы “q” и “ğ”, а в Крыму –
“w” и “ĭ”. Ими предлагалось соответственно дополнить алфавиты
и таким образом унифицировать их. Кроме этого, предлагалось
в правилах орфографии уточнить использование этих букв на
письме [Tatar tiliniñ… 8].
Проект был передан на факультет крымскотатарской филоло-
гии Крымского инженерно-педагогического университета (КИПУ).
Там для его рассмотрения и подготовки встречных предложений
была создана рабочая группа из 5 преподавателей кафедр крым-
скотатарского и турецкого языкознания и крымскотатарской и
турецкой литературы во главе с деканом факультета Э. Абибул-
лаевой. В группу входили: Э. Ганиева, Н. Сейдаметова, А. Велиев
и автор этих строк. Консультантами рабочей группы были проф.
А. М. Эмирова и проф. И. А. Керимов. В том же 2009 г. рабочей
группой был подготовлен рапорт с предложениями, которые
предлагалось рассмотреть на Всемирном конгрессе крымских
татар (ВККТ). В числе предложений было признание за языком
164
татар Добруджи статуса “регионального варианта крымскотатар-
ского языка, используемого в Добрудже”, введение его изучения
на отделениях крымскотатарского языка крымских университе-
тов, проведения совместных научных конференций и сессий
преподавателей КИПУ и университета “Овидиус” в Крыму и в
Румынии, включение в число дополнительных знаков алфавита,
утвержденного на второй сессии II Курултая в 1993 г., букв “w”
и “ĭ”, создание рабочей группы из числа крымскотатарских спе-
циалистов Крыма, Турции и Добруджи во главе с Председателем
Меджлиса крымскотатарского народа или его первым замести-
телем для работы по изучению и подготовке предложений по
максимально возможному сближению крымскотатарского лите-
ратурного языка и его регионального варианта, используемого в
Добрудже.
Данные предложения были одобрены румынской стороной,
но на Всемирном конгрессе крымских татар, состоявшемся в мае
2009 г. в Симферополе, против них резко выступили отдельные
крымскотатарские языковеды ТНУ им. В. Вернадского, в част-
ности Л. С. Оказ (Селендили). Особенно остро критиковалось
предложение о признании языка крымских татар Добруджи, ис-
пользуемого в средствах массовой информации и в литературе,
региональным вариантом литературного крымскотатарского язы-
ка. По их мнению, письменный язык татар Добруджи представ-
лял собой степной диалект крымскотатарского языка, а не его
региональную литературную форму. Также были сторонники
идеи безоговорочного подчинения диаспоры решениям органов
национального самоуправления в области языка и графики, т. е.
обязательности принятия крымскими татарами Добруджи латин-
ской графики, утвержденной Курултаем, и использования совре-
менного крымскотатарского литературного языка.
Несмотря на то что на ВККТ предложения рабочей группы
КИПУ не были приняты, работа в тесном контакте с руководством
конгресса (прежде всего с его Президентом Р. А. Чубаровым)
продолжалась. В феврале 2009 г. при участии КИПУ в универси-
тете “Овидиус” (г. Констанца, Румыния) были организованы кур-
сы литературного крымскотатарского языка для учителей До-
бруджи. В ходе занятий на курсах использовался литературный
165
крымскотатарский язык и алфавит, принятый на второй сессии
II Курултая.
После этого по согласованию с Координационным советом
ВККТ и по его поручению 8 февраля 2010 г. в КИПУ была соз-
дана рабочая группа для подготовки проекта правил орфогра-
фии и пунктуации крымскотатарского литературного языка во
главе с проф. А. М. Эмировой. В группу вошли 10 преподавателей
КИПУ: И. Керимов, Э. Абибуллаева, Э. Ганиева, Н. Сейтягьяев,
Л. Селимова, Н. Абдульвапов, Н. Сейдаметова, М. Сеттарова и
Ш. Абдурашитова. За несколько месяцев группой был подготов-
лен проект, впервые изданный отдельной брошюрой в том же
2010 г. и дважды переизданный в 2011 и 2012 гг. Для получения
рецензий проект был разослан в научные учреждения Крыма и
зарубежья. Отзывы были неоднозначными. От специалистов-фи-
лологов и тюркологов Турции, Азербайджана и Румынии посту-
пили в целом позитивные отзывы с отдельными предложениями
по доработке и усовершенствованию правил. В то же время
оценка коллег из кафедры крымскотатарского языкознания ТНУ
им. Вернадского была резко негативной.
Позже из публичных выступлений и дискуссий с коллегами
из ТНУ стало понятно, что они выступают против изменения
письменности крымскотатарского языка, аргументируя это тем,
что уровень владения языком среди народа и без того низок, а
очередное изменение графики может привести к его полному ис-
чезновению. Кроме того, отдельные филологи ТНУ утверждали,
что проблему коммуникации с диаспорой можно решить и тех-
ническими средствами, без изменения существующей письмен-
ности крымскотатарского языка, например использованием ком-
пьютерных программ – конверторов графики.
После этого в период до 2013 г. было осуществлено еще не-
сколько поездок представителей Крыма в Румынию, так или ина-
че связанных с переходом на латинскую письменность. В част-
ности, можно отметить визит делегации из 3 человек во главе с
Президентом ВККТ Р. А. Чубаровым 8–11 августа 2010 г. В ходе
встреч в городах Констанце и Меджидии состоялся обмен мне-
ниями по поводу будущего татарского литературного языка и
письменности в Румынии. На них был также представлен проект
166
правил крымскотатарской орфографии, подготовленный препо-
давателями КИПУ. В итоге выяснилось, что наряду со сторонни-
ками крымскотатарского литературного языка, которых, по оцен-
ке румынской стороны, было около 40 %, среди крымских татар
Добруджи есть сторонники продолжения использования своего
собственного письменного языка. Были и считающие, что в каче-
стве письменного необходимо использовать турецкий язык. Они
объясняли это тем, что молодежь в своей массе слабо владеет
родным языком, но знает турецкий, который изучается в учебных
заведениях. Кроме того, на встречах были люди, готовые принять
крымскотатарский литературный язык в качестве языка письмен-
ности и обучения в школе с некоторыми оговорками. Другими
словами, несмотря на отсутствие единства во взглядах на буду-
щее литературного языка среди местного тюркского населения,
исторически связанного с Крымом, в румынской части Добруджи
существовала достаточно широкая поддержка и в определенной
степени благоприятные перспективы принятия и развития лите-
ратурного крымскотатарского языка и современного латинского
письма. Однако для претворения этих планов в жизнь была необ-
ходима большая совместная работа крымскотатарских ученых и
политических лидеров народа из Крыма и Добруджи.
Отсутствие средств для финансирования работ по переводу
крымскотатарского языка на латинскую письменность и недоста-
ток политической воли лидеров народа привели к тому, что после
указанных событий интерес к проблеме заметно угас. Тем не ме-
нее проделанная ранее работа начала давать практические ре-
зультаты в виде конкретных книжных изданий на латинской
графике в Крыму. Это был достаточно широкий процесс, достой-
ный отдельного исследования. В качестве одного из примеров
можно назвать серию книг на латинской графике под общим на-
званием “Millet cevherleri” (“Народні надбання”) и хрестоматию
под тем же названием, изданные в 2011 и 2012 гг. преподавате-
лем кафедры крымскотатарской и турецкой литературы КИПУ
Т. Н. Киримовым [Millet cevherleri 2011а; Millet cevherleri 2012;
Millet cevherleri 2011b].
Приведенный факт не случаен. В период с 2011-го по конец
2013 г. кафедра крымскотатарской и турецкой литературы была
167
одним из главных центров отстаивания идеи перевода письмен-
ности крымскотатарского языка на латинскую графику. В этом
смысле показательна дискуссия на страницах крымскотатарской
газеты “Янъы дюнья” вокруг латинского письма, развернувшаяся
в первые месяцы 2013 г. между заведующей кафедрой Л. Ш. Се-
лимовой и одним из наиболее последовательных и авторитетных
противников изменения графики в начале второго десятилетия
2000-х гг. – председателем Союза крымскотатарских писателей
Р. Фазылом.
Еще 21 декабря 2011 г. в газете “Янъы дюнья” была напечата-
на статья Р. Фазыла “Латинге кечюв меселесинен багълы фикир-
лер, теклифлер” (“Мысли, предложения, связанные с переходом
на латиницу”), в которой он высказал свои критические замеча-
ния по проблеме, в частности высказался в духе “а воз и ныне
там” (“эски амам, эски тас”). Долгое время статья не находила
отклика. Наконец 25 января 2013 г. в той же газете “Янъы дюнья”
Л. Ш. Селимова ответила Р. Фазылу статьей “Латин уруфатына
энди кечтик!” (“Мы уже перешли на латинскую графику!”). Сле-
дом в газете появилась большая статья крымскотатарского писа-
теля “Дудакълыкъ меселеси (Янъы имля къаиделери тизилюви
джерьянына даир)” (“Проблема сингармонизма губных гласных
(Относительно процесса создания новых правил орфографии)”,
“Янъы дюнья”, 19 апреля 2013 г.). В ней он подверг жесткой и в
большинстве случаев научно не обоснованной критике проект
правил крымскотатарской орфографии и пунктуации, подготов-
ленный преподавателями КИПУ. Он обвинял их в непрофессио-
нализме, сознательном исключении из процесса создания правил
орфографии и пунктуации профессиональных ученых-филологов
из ТНУ, в нелюбви к степному диалекту крымскотатарского языка
(недвусмысленно подчеркивая при этом, что это – диалект ректо-
ра вуза Ф. Якубова) и в отуречивании крымскотатарского языка.
Как и другие публикации на тему латинской письменности, поя-
вившиеся в это время в национальной печати, дискуссия на
страницах газеты “Янъы дюнья” подтвердила, что переход на ла-
тинскую графику среди крымских татар в конце 2013 г. был да-
лек от завершения и требовал пристального внимания со стороны
ученых-филологов, представительных органов крымских татар и
168
министерств образования АРК и Украины. В то же время дискус-
сия подтверждала, что сам вопрос не утратил своей актуальности.
В коротком исследовании невозможно полностью охватить
весь круг событий, имеющих отношение к проблеме перевода
крымскотатарской письменности на латинскую графику. Поэто-
му за его рамками осталась деятельность филологов-любителей,
среди которых особого внимания заслуживают работы молодого
московского ученого-физика А. Горяинова. Интересен тот факт,
что, в отличие от разработок преподавателей КИПУ, его предло-
жения и подготовленное им практическое руководство по пере-
ходу на латинскую графику не только не подверглись критике со
стороны противников латиницы среди крымских татар, но и
нашли горячую поддержку Ассоциации крымскотатарских ра-
ботников образования “Маарифчи”. В частности, ассоциация
участвовала в издании его книг и распространении их среди
крымских татар
Не коснулись мы словарей, изданных на латинице в послед-
ние годы тем же А. Горяиновым, С. М. Усеиновым, курсов по
ознакомлению с латинским письмом, организованных в КИПУ
Т. Киримовым. Эти факты также свидетельствуют об определен-
ном успехе шагов по переходу на латинскую графику. Например,
участие в процессе А. Горяинова, работы которого в области
крымскотатарского языка ориентированы прежде всего на моло-
дежную аудиторию, показывает успех, который имеют идеи пе-
рехода на латинскую графику среди нового поколения крымских
татар. Издание крымскотатарского словаря на латинице старей-
шим крымскотатарским лексикографом С. М. Усеиновым пока-
зывает осознание старшим поколением значимости перехода на
новую графику.
Не коснулись мы и позиции определенных кругов русскоя-
зычного населения Крыма, традиционно выступающих в качестве
оппонентов представительных органов крымских татар, относи-
тельно перевода крымскотатарской письменности на латиницу. В
определенной мере могут пролить свет на этот вопрос несколько
публикаций на сайте НовоРосс.info с красноречивыми заголовка-
ми: “Латинизация крымскотатарского языка приведет к замене
его на турецкий – эксперт” (12.02.2010); “Татары собираются
169
перейти на латиницу до конца года и забрать у России свои рари-
теты” (19.04.2011); “Записки русского интеллигента: Латиниза-
ция письменности татар Тавриды” (Попов Е., 14.01.2013). Эти
публикации свидетельствуют, что в последние годы политичес-
кие оппоненты крымских татар на полуострове не только вни-
мательно следили за процессом перевода крымскотатарской
письменности на латинскую графику, но и использовали в своих
публикациях аргументацию крымскотатарских ученых и деяте-
лей культуры, выступавших против изменения графики. В то же
время само появление таких публикаций, на мой взгляд, хоть и
косвенно, но также свидетельствует об успехах шагов по измене-
нию графики у крымских татар в 2000-х годах.
После марта 2014 г. ситуация в Крыму коренным образом из-
менилась. Учитывая, что в настоящее время полуостров факти-
чески находится под юрисдикцией Российской Федерации, в
законодательстве которой существуют специальные положения
относительно графики письменности ее народов, следует ожи-
дать, что в ближайшее время работы по переводу письменности
крымскотатарского языка на латинский алфавит в Крыму вестись
не будут. В то же время вынужденная остановка процесса может
служить более глубокому научному осмыслению и обоснованию
его необходимости или же нежелательности в будущем. Хочется
верить, что крымскотатарские ученые-филологи, прежде всего
языковеды, критически подойдут к изучению всего, что было
сделано в этом направлении ранее, и к серьезным научным ис-
следованиям возможных перспектив смены графики у крымских
татар в будущем.
ЛИТЕРАТУРА
Әхмәров К. З. Башкорт языуы тарихенән (Башкорт әзәби
теленең алфавите hәм орфографяhы тарихе) = Из истории
башкирской письменности (на башкирском языке). Өфө: Башкор-
тостан китап нәшриәте, 1972.
Выдрин А. Языковая политика в Узбекистане. Фитрат, Полива-
нов, Сталин и другие... // Звезда Востока. 1994. [Электронный
ресурс]. – Режим доступа: http://www.fergananews.com/zvezda/
vydrin.html
170
Емірова А. М., Керімов І. А., Ганієва Е. С. та ін. Правила
кримськотатарської орфографії і пунктуації (Проект) / Наук.
ред. Емірова А. М. Сімферополь: КРП «Видавництво “Кримнавч-
педдержвидав”», 2012.
Жуманиёзов Р. Эски ўзбек ёзуви. Мустақил ўрганувчилар
учун = Староузбекская письменность. Тошкент: Ўқитувчи, 1989.
Зәйнуллин Җ. Гарәп язуы нигезендә татарча әлифба (Үзле-
геннән өйрәнүчуләр өчен) = Татарская азбука на основе арабской
графики. Самоучитель. Казан: Татарстан китап нәшрияты, 1989.
Керим И. А. Медений эснас. 1920–1938 = Поступь культуры.
По материалам крымскотатарской периодической печати 1920–
1938 гг. Симферополь: Таврия, 1997.
Курбатов Х. Татар теленең алфавит hем орфография тари-
хы = История алфавита и орфографии татарского языка. Татар-
стан китап нәшрияты, 1960.
Надинский П. Н. Заметки об исторической судьбе крымских
татар. Март – апрель 1944 г. // ГААРК, ф. Р-3296, оп. 2, д. 5.
О новом латинизированном алфавите народов арабской
письменности Союза ССР. [Электронный ресурс]. – Режим до-
ступа: http://www.cidct.org.ua/uk/publications/deport2/25.html
Распоряжение Совета Министров Автономной Республики
Крым О создании Республиканской межведомственной ко-
миссии по координации и контролю за осуществлением пере-
вода письменности крымскотатарского языка на латинскую
графику (СЗРК, 1997 г., № 10, ст. 775). [Электронный ресурс]. –
Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua/krym/show/rb466p001-97.
Солиҳ Х. Алифбо. Мустақил ўрганувчилар учун = Самоучи-
тель арабской письменности. “Алифбо”. Тошкент: Ўзбекистон
ССР “Фан” нашриёти, 1989.
Фазыл Р., Нагаев С. Къырымтатар эдебиятынынъ тарихы.
Къыскъа бир назар = Історія кримськотатарської літератури.
Короткий огляд. Сімферополь: Кримське навчально-педагогічне
державне видавництво, 2001.
Qırımtatar edebiy tiliniñ imlâ qaideleri toplamı / Haz. K. H. Qoñu-
rat // Günsel. 1999. № 2.
Qırımtatar tiliniñ imlâ ve punktuatsiya qaideleri (Leyha) =
Правила крымскотатарской орфографии и пунктуации (Проект) /
171
Эмирова А. М., Керимов И. А., Абибуллаева Э. и др. Aqmescit,
2010.
Qırımtatarcanıñ Tercümeli İmlâ Qılavuzı / Haz. K. Qoñurat //
Günsel. 1999. № 1–8.
Qoñurat K. Vallahi, biz de sevemiz! // Günsel. 2000. № 8.
Millet cevherleri. Habibulla Odabaş. Simferopol: QCİ “Qırım-
devoquvpedneşir” neşriyatı, 2011а.
Millet cevherleri. Noman Çelebicihan, Cafer Seydahmet, Ha-
san-Sabri Ayvazov, Habibulla Odabaş, Osman Murasov, Cemil
Kermençikli, Abdurahman Qadrizade. Simferopol: QCİ “Qırımde-
voquvpedneşir” neşriyatı, 2012.
Millet cevherleri. Hasan-Sabri Ayvazov. Simferopol: QCİ “Qı-
rımdevoquvpedneşir” neşriyatı, 2011b.
Tatar tiliniñ reforması haqqında (proyekt): Рукопись из лич-
ного архива автора.
172
Is Crimean Tatar language disappearing?
Over the course of human history, thousands of languages have
appeared and then disappeared. In the United States alone, 115 lan-
guages of the approximately 280 spoken at the time of Columbus,
have been lost in the last five centuries (Idil Izmirli, 2010). Today, ac-
cording to UNESCO, there are about 6500 languages spoken in the
world and at least half of those are under threat of extinction within
the next 50 to 100 years. The UNESCO Atlas of the World’s Lan-
guages in Danger has six classifications of language survival status,
ranging from “safe” in which the language is spoken by all genera-
tions and intergenerational transmission is uninterrupted; to “extinct”,
in which there are no speakers left. Crimean Tatar falls in the fourth
classification, “severely endangered”. In this designation, “language
is spoken by grandparents and older generations; while the parent
generation may understand it, they do not speak it to children or
among themselves.” Today, a question of conservation and develop-
ment of the Crimean Tatar language is relevant more than ever but
The Crimean Tatar language is disappearing. Concerns about this
problem are quite justified, because it is well known that the Crimean
Tatar language was included in the UNESCO Red Book of Endan-
gered Languages. But there is no epitomized steps about the issue.
Historical chronology of the region and Crimean Tatars
The Crimean Tatars discovered their ethnic identity on the Crime-
an Peninsula. The Khanate of the Crimea was founded in 1443 as a
remnant of the Golden Horde. The Crimean Khanate exercised con-
siderable power in Eastern Europe from the beginning of the 16th
century up until the end of the 18th. For centuries it had an alliance
with Turkey. In 1783, after numerous wars between Russia and Tur-
key for control of the Black Sea, the Khanate was annexed by Russia.
At that time the Crimean Tatars constituted 98 % of the population.
173
In the 19th century the Crimea became the Russian’s Black Sea
bridgehead. The expropriation of land and deportations, especially in
the 1850s and 60s, forced a large number of Crimean Tatars to immi-
grate to Turkey. At the same time an influx of Russians began. By the
end of the 19th century the Crimean Tatars constituted a minority in
their historic homeland.
The national awakening of the Crimean Tatars began in the last
quarter of the 19th century nurtured by the rise of Pan-Islamism and
the Pan-Turkish movements. By 1905, 350 national schools had been
established in the Crimea. Following the Russian February Revolu-
tion the Crimean Tatars began to strive for their cultural autonomy.
Later, this was expanded to include territorial autonomy. In 1921 the
Crimean Autonomous Republic was established within the Russian
Federation and by 1930 more than a fifth of its population (about
200,000) were Crimean Tatars. In the first years of Soviet power the
development of Crimean Tatar national culture was tolerated: national
schools were re-opened and the Tatars founded national research cen-
ters, museums, libraries and theatres. Tatar place-names were restored
to use. Researchers at Tauria University, opened in Simferopol in
1925, studied besides other things, Tatar language and literature.
Teacher training for national schools began. Liberalization came to an
end in 1928. That year marked the beginning of suppression, soviet-
ization and russification. From 1928 to 1939 about 35,000–40,000 peo-
ple were imprisoned or deported. The intellectual class was complete-
ly exterminated. Study of the Crimean Tatar language and literature
was out of the question and its teaching was forbidden. All Crimean
Tatar publications and press were banned. In the course of russifica-
tion all words of an Arabic, Turkish or Persian origin were substituted
by Russian ones. Latin script was substituted by Cyrillic. Post-war,
the Stalin administration used the Crimean Tatars alleged collabora-
tion with the Nazis as a pretext for the ultimate solution of a demo-
graphic problem. Modern researchers also point to the fact that a fur-
ther reason was the geopolitical position of Crimea where Crimean
Tatars were perceived as a threat. This belief is based in part on an
analogy with numerous other cases of deportations of non-Russians
from boundary, as well as the fact that other non-Russian populations
such as Greeks, Armenians and Bulgarians have also been removed
174
from Crimea. There followed campaign in the Crimea to russify all
place-names. The forcibly vacated areas were colonized with central
Russians. The mass media engineered a hatred against the Crimean
Tatars. In 1945 the Crimean ASSR was downgraded to an autono-
mous region and in 1954 it was incorporated into the Ukraine. Until
1956, the Crimean Tatars were deprived of all rights, with no freedom
to travel. Then, some concessions were made to the partisans and sol-
diers of the Red Army. In 1957 the Crimean Tatars began a campaign
to collect signatures for petition to be allowed to return to their home-
land. Its leaders were arrested, confined to mental hospitals, even
killed. In 1967 the Presidium of the Supreme Soviet issued a decree:
‘Rehabilitation of the Tatars of Crimea’. Under its terms the Crimean
Tatars were still not recognized as an ethnic entity and were not al-
lowed to return home. Supposed autonomous districts were created in
Uzbekistan, with the aim of making the Crimean Tatar settlement
permanent but the Tatars rejected the plan. Strivings to return their
historic territory began anew in 1987 with petitions and protest de-
monstrations. In return Moscow reaffirmed its justifications for the
deportations and savagely suppressed the demonstrations. Still, in
1989 the Supreme Soviet of the Soviet Union adopted a formal deci-
sion which allowed the Crimean Tatars and the Volga Germans to re-
turn to their homeland and re-establish a local administration. Ho-
wever, there is not a single date in the document. The Organization of
The Crimean-Tatar Ethnic Movement was founded to lead the strug-
gle. The return home has been painful. By the mid-1990s about
90,000 Crimean-Tatars had returned to the Crimea. By the summer of
1991 the number had increased to 150,000. On 14 October 1993, the
Crimean parliament established the post of President of Crimea and
agreed on a quota of Crimean Tatars represented in the Council of 14.
However, political turmoil continued. Amendments to the constitu-
tion eased the conflict but on 17 March 1995, the parliament of
Ukraine intervened, scrapping the Crimean Constitution and remo-
ving Yuriy Meshkov (the President of Crimea) along with his office
for his actions against the state and promoting integration with Rus-
sia. After an interim constitution, the current constitution was put into
effect, changing the territory’s name to the Autonomous Republic of
Crimea.
175
On 26 February 2014, following the 2014 Ukrainian revolution,
thousands of pro-Russian and pro-Ukraine protesters clashed in front
of the parliament building in Simferopol. The pretext of the clash has
been the abolition, on 23 February 2014, of the law on languages of
minorities, including Russian. The Crimean Parliament released the
Ballot Questions for the 16 March referendum. The referendum ques-
tions are:
1. “Do you support rejoining Crimea with Russia as a subject of
the Russian Federation?”
2. “Do you support restoration of the 1992 Constitution of the Re-
public of Crimea and Crimea’s status as a part of Ukraine?”
On 18 March, the Kremlin in Russia claimed that Crimea is now
part of the Russian Federation. In this time period Crimean Tatars
didn’t want to be a part of Russia and didn’t vote at referendum.
The political situation and the representation of the Crimean Ta-
tars in the Autonomous Republic of Crimea: with the exile of 1944
Crimean Tatars gave an Extinction War already and now they are gi-
ving a new War for their language existence. In this critical situation,
the language of the indigenous people of Crimea, which has a centu-
ries-old tradition of writing, is facing extinction by the numerous his-
torical vicissitudes. The main reason for this is the forced exile of
Crimean Tatars in 1944. During the exile, the Soviet totalitarian re-
gime pursued forced assimilation policy against the Crimean Tatars.
Besides, a Crimean Tatar-Russian bilingualism was purposefully
formed during this period. This waning status of the Crimean Tatar
language had its negative consequences, which has led to tangible
damage in the system of the Crimean Tatar language. Also when we
look at the time period of Crimea in Soviet Union we are clearly
seeing that till 1991 Crimean Tatars couldn’t return their homes so
they couldn’t have opportunity to represent theirself and sure without
a government grant it wasn’t simple to guaranteed their language exis-
tence and develop it. After return to the motherland Crimean Tatars
face many civil, political, economic, social and cultural problems.
These problems arise from ignorance of the Ukrainian state. The cen-
tral government of Ukraine was far away from Crimea and has no
political will to investigate thoroughly the situation Crimean Tatars
face or simply neglect Crimean Tatar issue and together with the
176
Crimean authorities continues politics close to ethnocide and cultural
genocide and Tatars couldn’t have a strong representation power to
voice the issue of preservation and development of the Crimean Tatar
language and also not able to participate in the conduct of public af-
fairs in Crimea efficiently because they were not adequately repre-
sented in executive and legislative power-bodies of Crimea. Despite
some governmental officials are of Crimean Tatar origin, still they
could not participate in the decision-making and resolve problems of
Crimean Tatars.
Data on the representation of the Crimean Tatars in the executive
power bodies in the Autonomous Republic of Crimea in 2005
Number of civil servants
Number of the
# Executive power body Total
Crimean Tatars
number
Persons %
1 Ministry of Healthcare ----- 1 -----
2 Ministry of Finance
----- ----- -----
(data is not submitted)
3 Ministry of Justice
----- ----- -----
4 Ministry of Labor and Social Care
----- ----- -----
5 Ministry of Resorts and Tourism
(There are no Crimean Tatars in the de-
35 1 2,8 %
partments and directories of regional and
municipal level)
6 Ministry of Culture and Art 6179 674 10,9 %
7 Ministry of Youth, Family and Gender
(data on the number of the Crimean Tatars
104 7 6,7 %
in sectors, departments, directories in re-
gions of Crimea and districts Simferopol)
8 Ministry of Education 37 3 8,1 %
9 Ministry of Economy
----- ----- -----
10 Ministry of Agriculture
----- ----- -----
177
12 Committee of Information of the Council
----- 1 -----
of Ministers of the Crimea
13 Committee of Physical Training and Sport
of the Council of Ministers of the Crimea
34 4 11,8 %
(data on Committee and regional subdivi-
sions)
14 Committee of Trade and Protection of
the Consumers’ Rights of the Council of ----- 0 0%
Ministers of the Crimea
15 Committee of Wetlands and Irrigated
Agriculture 3627 185 5,1
(data on Committee and its subdivisions)
16 Committee of Forests and Hunting of the
1146 118 10,29 %
council of Ministers of the Crimea
17 Committee of Religions of the Council of
7 2 29 %
Ministers of the Crimea
18 Republican Committee of the Crimea on
117 5 4,3 %
Environments Conservation
19 Crimean Republican Job Centre of the
State Job Centre of the Ministry of Labor
----- ----- -----
and Social care of Ukraine
20 Chief Directory of Statistics of the State
Committee on Statistics of Ukraine in the
----- ----- -----
Crimea
21 State Revenue Office of the Crimea 2863 209 7,3 %
22 Property Fund of the Crimea 109 6 5,5 %
23 Chief Directory of the Ministry of Interior
of Ukraine in the Crimea ----- ----- -----
24 District Directory of the State Com-
mission on Securities and Stock in the
Crimea
25 Control and Inspection Directory of the
Chief Control and Inspection Directory of 307 12 3,9 %
Ukraine in the Crimea
178
26 Crimean Customs Office of the State
Customs Office ----- ----- -----
27 Chief Directory of the Pension Fund of
1564 113 7%
Ukraine in the Crimea
28 Chief Directory of the Security Service of
Ukraine in the Crimea ----- ----- -----
29 Chief Directory of the National Bank of
Ukraine in the Crimea ----- ----- -----
30 Directory of the State Treasury of Ukraine
in the Crimea ----- ----- -----
31 Chief Directory of Justice of the Ministry
of Justice of Ukraine in the Crimea ----- ----- -----
32 Prosecutor Office in the Crimea
----- ----- -----
The District State Administrations*
According to the official data obtained, Crimean Tatars in the exe-

cutive power-bodies constitute from zero to six percent or 4.5 in ave-
rage of entire staff. It is worth mentioning that Crimean Tatars mainly
work as technical staff and not as decision-making officials. Taking
into consideration that Crimean Tatars constitute 13 % of the entire
population of Crimea, they are represented in executive power bodies
of Crimea approximately three times less than they should be justly
represented. Despite Ukraine has changed the majoritarian system of
election to a proportional one, Crimean Tatars still face difficulties.
The Ukrainian law does not allow creating political parties on regional
level and thus Crimean Tatars are made to ask to include their dele-
gates into lists of all-Ukrainian political parties. This means that
*
The District State Administrations in 15 districts of the Crimea employ
10.8 % Crimean Tatars (Research and Support of Indigenous Peoples of
Crimea Foundation, 2005).
179
Crimean Tatars represent interests of a political party, but not inter-
ests of Crimean Tatars.
The political representation of the Crimea Tatars is still inadequate
and under question. After the invade of Russia, now in 2014 Crimean
Tatars have no right to participate in the administration of Crimea and
also now the leaders of Crimean Tatars are not allowed to come to
Crimea for five years.
2. Solution to the preservation of Crimean Tatar language. Multi-
lingual education system
I see the multilingual education not only as a tool to protect of the
rights and preservation of the language but also helps children to
learn the second or third language much faster by teaching some sub-
jects in the curriculum of these languages. It will also increase the de-
gree of trust among the representatives of different ethnicities, as well
as will help reduce the self-isolation of certain groups based on lin-
guistic and ethnic characteristics.
2. 1. An Introduction to Multilingual Education: what is it?
The purpose of a multilingual education (MLE) programme is to
develop appropriate cognitive and reasoning skills through a pro-
gramme of structured language learning and cognitive development,
enabling children to operate successfully in their native, state and
national languages. MLE provides a strong foundation in the first
language (mother tongue), adding second (e.g. national) and third
languages (e.g. English) enabling the appropriate use of both/all lan-
guages for life-long learning (Malone 2005).
Multilingual education is also multicultural, with learning begin-
ning in the child’s known environment and bridging to the wider
world. The bridging process allows children to maintain local lan-
guage and culture while providing state and/or national language ac-
quisition and instruction. This process provides learners with the
opportunity to contribute to national society without forcing them to
sacrifice their linguistic and cultural heritage.
2. 2. MLE for minority language communities: the history
Until the late 1970s the use of mother tongue in education was
only found outside the formal system. Programmes were developed
to help adults achieve a basic level of literacy in mother tongue (MT)
180
using a primer-based approach. The use of MT as the language of in-
struction in the 1980s focused mostly on out of school children; those
with no access to school, or those in pre-primary outside the formal
system. Even though as far back as 1953 UNESCO suggested that
children should be given the opportunity to learn in their mother
tongue, it was only in the early 1990s that Multilingual Education
programmes such as those described above have been incorporated
into both the formal and non-formal systems in some countries. By
2003, UNESCO published a position paper which stated that:
“UNESCO supports mother tongue instruction as a means of im-
proving educational quality by building upon the knowledge and ex-
perience of the learners and teachers”.
“UNESCO supports bilingual and/or multilingual education at all
levels of education as a means of promoting both social and gender
equality and as a key element of linguistically diverse societies”.
3. Educational provision for minority language communities: the
real picture
Because many minority language communities live in remote and
inaccessible regions of the world, it is often the case that schooling in
any form is unavailable. The “right to education” is in practice still
denied them. Where they do have access it is usually only to “non-in-
digenous” forms of education. Within these programmes tribal or in-
digenous culture may be misunderstood or ignored, or even depicted
in negative terms. The language and culture of the classroom is unfa-
miliar; curriculum materials, classroom interaction and instruction
are all in a foreign language and teaching methods are unrelated to
cultural learning styles.
3.1. Results of Non-Indigenous Education
As the World Bank (2004) points out: Fifty percent of the world’s
out of school children live in communities where the language of
the schooling is rarely, if ever, used at home. This underscores the
biggest challenge to achieving Education for All (EFA): a legacy of
non-productive practices that lead to low levels of learning and high
levels of dropout and repetition.
An education system which does not take into account local cul-
ture and language is characterised by low intake, high repetition and
181
high drop out rates. The dropout rates are high because education has
little perceived relevance; achievement levels are low because con-
cepts and competencies are difficult – or impossible – to learn in an
unfamiliar language.
The following graph shows the retention rates and yearly dropout
rates for scheduled tribes in Orissa: 27 % of children drop out before
class 2 and 42 % drop out before class 6. Only 21 % are remaining in
school by 7th grade.
Bailey, 2007 (figures from Government of Orissa)
The picture presented of a primary school in Chhindwara, Madhya

Pradesh, India reveals the problem of non-comprehension for tribal
children in the classroom: the children seemed totally disinterested in
182
the teacher’s monologue. They stared vacantly at the teacher and
sometimes at the blackboard where some alphabets had been written.
Clearly aware that the children could not understand what he was
saying, the teacher proceeded to provide an even more detailed ex-
planation in a much louder voice. Later, tired of speaking and reali-
zing that the young children were completely lost, he asked them to
start copying the alphabets from the blackboard. “My children are
very good at copying from the black board. By the time they reach
grade 5, they can copy all the answers and memorise them. But only
two of the grade 5 students can actually speak Hindi”, said the teach-
er (Jhingran, 2005 p. 1).
Jhingran’s study of a selection of schools in one Block in four
different States showed that children have no comprehension of
teacher’s language even after about 6 months in Grade I. Grade I chil-
dren showed no recognition of alphabets, except when arranged in
sequence (showing that they can only “learn” by rote and memorisa-
tion). Teaching emphasised passive participation, and copying alpha-
bets and numbers from blackboards or text books.
There was very little conversation or oral work in children’s L2,
the medium of instruction. The situation was a little better when there
was a tribal teacher speaking children’s language. While the medium
of instruction was still in an unknown language the tribal teacher
could help them out. The academic performance of tribal children in
Grade V reflects the difficulties:
the children read with a lot of effort, mostly word by word, their
oral skills in the second language were poor, they could not frame
sentences correctly and had a very limited vocabulary, they were
more comfortable speaking in their mother tongue.
While they could partially comprehend text (of grade 2/3 level),
they were unable to formulate an answer to simple questions in the
standard language. In most schools, the tribal language speaking chil-
dren could not score a single mark in the reading comprehension test
(Jhingran, p. 50).
Schooling in a second language so limits children’s progress in the
acquisition of knowledge and skills that few are able to proceed to
higher studies or find employment. These children are thus set up for
rejection and its consequence in low self esteem, a system failure that
183
translates into experienced personal failure. There is also a gender
discrimination issue in that girls are more likely than boys to be mono-
lingual and therefore more disadvantaged (Benson, UNESCO 2005).
For those who do manage to complete high school it is difficult to
fit back into their own culture and society; schooling can alienate the
children from their communities. One parent of a school child in Pap-
ua New Guinea expressed this graphically: “When our children go to
school they go to an alien place. They leave their parents, they leave
their gardens, they leave everything that is their way of life. They sit
in a classroom and they learn things that have nothing to do with
their own place. Later, because they have learned only other things,
they reject their own” (Dekpit & Kemmelfield 1985, 19–20).
Further results of non-indigenous education include:
– the loss of the heritage language and culture, loss of linguistic
and cultural diversity and indigenous knowledge: “Every language re-
flects a unique world view and culture mirroring the manner in which
a speech community has resolved its problems in dealing with the
world, and has formulated its thinking, its system of philosophy and
understanding of the world around it. With the death of the language,
an irreplaceable unit of our knowledge and understanding of human
thought and world view has been lost forever” (Wurm 1991, 17);
– poverty and demoralisation: “For many ethnolinguistic minority
groups... promises of incentives such as economic and social mobility
are doled out as poor compensation for cultural subordination and
language shift. In the process, paradoxically, the linguistic minority
groups are driven to further poverty – culturally and economically –
because their languages, as resource for educational achievement
and, through it, for equal access to economic and other benefits in a
competitive society, are rendered powerless” (Mohanty 1990, 54);
– and a weakened and divided nation: “Our greatest national re-
source is the diversity of cultures in our country. Diversity means
more viewpoints to clarify, more ways of solving problems, more
creative ideas, a greater ability to deal with change… Where diversi-
ty is crushed… the nation becomes weak and divided” (Waiko 1997).
If mother tongue (MT) is not utilised children tend to remain illi-
terate in both (or all) languages. If MT is not developed sufficiently
184
for them to become fluent readers and writers, their understanding of
the vocabulary and syntax of their own language will be limited. This
gap in their understanding of the structure of their first language limits
their ability to learn the second language (L2). A strong foundation in
MT is required for learning L2, as Cummins (2000) points out: “The
level of development of children’s mother tongue is a strong predictor
of their second language development… Children… with a solid foun-
dation in their mother tongue develop stronger literacy abilities in
the school language”.
Thomas and Collier would agree that it is a fallacy to think that
children who are immersed in L2 from the beginning learn L2 better.
They do not. This is what they found happens when children learn in
L2 only: “English (L2) language learners immersed in the English
(L2) mainstream… showed large decreases in reading and math
achievement by grade 5 when compared to students who received bi-
lingual/ESL services. The largest number of dropouts came from this
group” (Thomas and Collier, 2002).
Benson corroborates this finding: “Submersion in L2 is at least
highly inefficient, if not wasteful and discriminatory, since such
school systems are characterised by low intake, high repetition and
dropout, and low completion rates. The costs to the individual, who
sacrifices productive agricultural and family work time to go to
school, only to experience failure and rejection, are high” (Carol
Benson, 2002 p. 314).
Children’s understanding of concepts is limited or confused if
learning only in L2, but the knowledge and skills they acquire in their
first language “transfer across languages from the mother tongue… to
the school language” (Cummins 2000).
Jhingran (2005) sums up: “The exclusion of mother tongues from
early education has serious consequences for tribal children…”.
3.2. MLE: the benefits
The benefits of mother tongue first MLE programmes have been
amply demonstrated. Schooling becomes comprehensible and there-
fore relevant. Enrolment increases, dropout rates are reduced, children
stay in school longer. They no longer arrive late and leave after the
free midday meal). Teachers are happier being able to communicate
185
freely with the children, children are learning, parents and the com-
munity are involved (SSA evaluation of the Andhra Pradesh MLE,
2006). During discussions which the author had with these commu-
nities in December 2006 parents reported that children were sharing
with them what they had learnt; something which never happened
when schooling took place only in the second language. Parents
were requesting literacy lessons themselves from the teachers! The
World Bank (2005) suggests that, because of the reduced dropout
and repetition, that even though the initial costs may be high, it is
more cost effective in the long term, to implement mother tongue
programmes.
4. Developing MLE Programmes: the difficulties and challen-
ges
4.1. Negative perceptions of MLE
There are various negative perceptions of MLE, but these mainly
come from the dominant language community who misunderstand
the purpose of using mother tongue education. Some will suggest that
using the mother tongues of minority communities is a waste of time
and resources and since they need the dominant language it is best if
they learn it as soon as possible for as long as possible (submersion
model). Some resistance is shown by both educated members of mi-
nority groups and some parents who will argue that the children al-
ready know their mother tongue and they come to school to learn new
things. But the problem is that the majority drop out before they reach
a place where they can understand.
4.2. Lack of positive policies
There is often no recognition or official status given to minority
languages. With no clear policy on the use of mother tongues, to use
the dominant language only becomes the easiest route, even if inef-
fective. Uniformity in an education results in an inflexible system and
the quality of the education provided for minority language groups is
ignored. There is often a lack of political will, besides a lack of any
positive policy on language and education in favour of linguistic mi-
norities.
186
4.3. Poor planning and preparation
Where there is some effort to use minority languages, the range
and quality of the programme is often limited to one textbook and
few, if any, supporting materials. The quality of the materials is often
poor, not just in production, but also in content, especially when mate-
rials are centrally developed, ignoring the input of local communities.
Local mother tongue speaking teachers who may (or may not) be em-
ployed, often do not receive sufficient training. And not enough time
given to develop L1 or the bridging process, offering a way out for
governments who then suggest that MLE does not work.
4.4. Scripting the language
Most of the languages are unwritten, and not officially recog-
nized. Some languages are treated as dialects and therefore are not
seen as legitimate in their own right. Some will argue that the trouble
and cost of developing writing systems, literature and curriculum is
too high. However, with the help of linguists, it is not impossible to
work out the orthography and grammar which is then used as the ba-
sis for developing curriculum and building a corpus of educational
materials.
4.5. Underdeveloped languages
Some argue that these languages do not have appropriate educa-
tional terminology, but Mohanty (2006) suggests that the “disabilities
and disadvantages associated with minor languages are not inherent;
they are socially constructed with institutionalised discriminations in
educational, political, economic and other social spheres”. It is their
exclusion from education and other domains which have prevented
these languages from developing and results in weaknesses. This lack
is then used to justify further neglect and exclusion. Inclusion in edu-
cation will help to break this cycle of deprivation, and strengthen the
languages.
4.6. Multiple languages
There is the very real challenge of multiple languages in a class-
room. This is not just the challenge of dealing with one minority and
one majority language, but of a number of languages whether mino-
rity or majority. Some schools may serve a number of different com-
187
munities and developing strategies for dealing with the multiplicity
of languages needs to be addressed.
4.7. Local teachers
The lack of trained teachers, or even of those who are able to be
trained is a perennial problem; but investing in training for teachers
chosen by the local community will ensure an education of a higher
quality than if teachers are brought in from outside. It is often too
much of a challenge for teachers who are not mother tongue speakers
to teach in places, often located in remote regions, where language is
a barrier to learning.
4.8. Fragmented society
The fear of causing division is also a factor in the choice of lan-
guage for education, but it has been suggested (See Waiko 1997) that
NOT using indigenous languages will cause more unrest within a na-
tion and prevent all groups from contributing to society.
5. Educational, linguistic and cultural rights
What, then, needs to be done to ensure children’s right to a quality
education? And what assurance can be given that the language and
cultural rights of tribal/indigenous communities are being addressed
by the education system? The kind of education programmes which
should be adopted needs to be decided. Based on the current research
and education theory, Mother Tongue first multilingual education pro-
grammes, where the language and culture of the child forms the core
of the curriculum, could relieve some of the current difficulties expe-
rience by children of minority language communities.
5.1. What shape should the programmes take?
There are various models of bilingual and multilingual education
which research and experience would support as best practice and
there are ideal conditions for implementation, but the reality rarely
offers such an environment and the practice may not consistently
equate with the theory. However, it is essential that children are given
the best educational experience possible based on sound educational
theory and practice. Some of these are outlined below:
a) begin where a child is: learning to read and write is easier in a
familiar language and concepts are better understood through MT.
Children learn best in a language they speak and understand well;
188
they need to learn in a language they think in. Skills and concepts can
be easily transferred to other languages;
b) based in the culture and environment: children learn best when
starting with the familiar and moving to the unfamiliar; concepts
need to be based in their immediate environment and within their ex-
perience. The concepts are general; the context is different. Children
learn what is important in the community; they learn the values and
knowledge important to the community. The culture is contained in
the language and so indigenous knowledge is best learned through in-
digenous language;
c) a strong foundation in the mother tongue: a strong foundation
in MT is a good predictor of successful second language learning;
providing a good L1 foundation will support the learning of the second
language. Learning language and learning about language encourages
a child’s metalinguistic conceptual understanding giving a basis on
which to build other languages;
d) build a good bridge: second language acquisition: a good
bridging process requires the gradual growth of the second language
first through increasing the oral ability in the new language, moving
on to written forms and then gaining fluency in all literacy skills (lis-
tening, speaking, reading and writing). Cummins (1979) suggests that
while it only takes about 2 years to develop basic communication
skills, it takes between 5 and 7 years to acquire sufficient competency
in the second language to use it for academic purposes. Children need
to acquire this competency before using as the second language as the
medium of instruction. In other words, they need to learn the new
language before learning in the new language.
UNESCO recommends that the second language should be intro-
duced: “as a subject of instruction” the amount of which “should be
increased gradually” and which should not become the medium of in-
struction “until the pupils are sufficiently familiar with it”.
The mother tongue should not be replaced by the second language.
Other languages should be added so that all languages are used as a
resource for learning (Agnihotri 2007). MLE programmes should be
additive rather than subtractive; and multilingual using both/all lan-
guages rather than submersion, assimilation model.
A possible progression of language skills and concept develop-
ment can be seen in figure.
189
Stage 1 Stage 2 Stage 3 Stage 4 Stage 5 Stage 6 Stage 7

L1 Build Use L1 Use L1
Use L1 as
small as the the me- as the
chil- me- dium of me-
dren’s dium of instruc-dium of
oral instruction instruc-
fluency, tion tion Continue Con-
compe- Continue to build tinue to
tence Con- to build Con- oral and build
and tinue to oral and tinue to written L1 fluency
confi- build written build & L2 for & con- Use all
dence oral L1 L1 oral and fluency, fidence lan-
in L1 written and learn- in using guages
Intro- fluency ing new L1, L2 for
duce in L1 concepts and L3 lear-
reading for ning
and every-
writing day
in L1 com-
L2 Introduce Con- muni-
Oral L2 tinue to cation
build & for
oral L2 lear-
ning
Intro- new
duce con-
reading cepts
and
writing
in L2
L3 Introduce Intro-
oral L3 duce
reading
and
writing
in L3
Figure: Language skills and concept development chart
190
5.2. Firm foundations = stability and strength
Emotional stability and sense of security are essential foundations
for learning. Developing self esteem, a sense of personal worth and
value, cultural identity and ensuring a place in the community will
reduce alienation and the results thereof. Alienation results in social
dysfunction and political instability.
Conclusion
Language is an important way of establishing and maintaining
cultural identity and there may be a lot of interesting and useful cul-
tural information captured by a language’s lexicon that is lost when
the language dies. For example, a language might make a lexical dis-
tinction between two different types of plants that may ultimately
have medical benefit. Ultimately, Language has been called “the DNA
of culture”, and many languages are endangered and near to be for-
gotten and the Crimean Tatar Language is one of them. It is only
spoken by grandparents and older generations; while the parent gen-
eration may understand it, they do not speak it to children or among
themselves and it was included in the UNESCO Red Book of Endan-
gered Languages so it shows that if people don’t talk, the language
will be forgotten sure. As a solution to preserve the language – multi-
lingual education system should be more discussed. The language is
not only important for the region, but also for the language diversity
of Europe. In Crimean Peninsula, where the Crimean Tatars live,
Russian is the main language in the life of people, education, news,
on TVs. According to results and expectations unfortunately with the
new Russian Crimea MLE is just a dream and in nowadays it is again
possible to live the old soviet times for Crimean people. It shows that
Crimean Tatar language is disappearing and will disappear everyday
more and more. At the same time, the existence of Tatar language and
representativeness of Crimean Tatar nation are not under any guaran-
tee and Crimean Tatar leaders are forbidden to be in Crimea for
5 years. These attempts and applications in Crimea are against the
human rights and they are illegal.
Bibliography
Abdulganiyev Kurtmolla. Institutional Development of the Crimean
Tatar National Movement // “Krymski Studii”, 2002. № 2–3.
191
Abdulganiyev Kurtmolla. Reclaiming Homeland: Institutions,
Constraints and Identities in the Crimean Tatar National Move-
ment, 1991–2003. Warsaw, 2010.
Abdülhamitoglu Necip. Türksüz Kırım: Yüzbinlerin Sürgünü.
Istanbul, 1974.
Ablyatifov Rustem M. The Adaptation and Integration of Formerly
Deported Crimean Tatars in Ukraine: Evaluation of the Governmental
Programme Impact in 2002 // Paper for the 12th NISPAcee Annual
Conference. Vilnius. May 13–15: 2004.
Agnihotri R. K. Identity and Multilinguality: The Case of In-
dia in Language Policy, Culture and Identity in Asian Contexts,
Edited by Amy B. M. Tsui and James W. Tollefson, Lawrence
Erlbaum. 2007.
Aydingün Ismail & Ayşegül. Crimean Tatars Return Home:
Identity and Cultural Revival. 2007.
Benson. Mother Tongue Based Teaching and Education for
Girls UNESCO Advocacy Brief. 2005.
Benson C. J. Real and Potential Benefits of Bilingual Programmes
in Developing Countries // International Journal of Bilingual Edu-
cation and Bilingualism 5(6). 2002.
Cummins J. Cognitive/academic language proficiency, linguistic
interdependence, the optimum age question and some other matters.
Working Papers on Bilingualism, 1979. No. 19.
Cummins J. Language, power, and pedagogy: Bilingual children
in the crossfire. Clevedon, England: Multilingual Matters, 2000.
İzmirli İdil. Individual Advanced Research Opportunities Pro-
gram Final Research Report. George Mason University, Institute
for Conflict Analysis and Resolution, 2010, 7.
Jhingran. Language Disadvantage: the Learning Challenge in
Primary Education. New Delhi: APH Publishing Corporation, 2005.
Journal of Ethnic and Migration Studies, 33:1.
Mohanty Ajit K. “Psychological consequences of mother tongue
maintenance and multilingualism in India”. In: Pattanayak D. P. (edi-
tor). Multilingualism in India. Clevendon, Avon, England, 1990.
Mohanty. Perpetuating Inequality: Language Disadvantage and
Capability Deprivation of Tribal mother Tongue Speakers in India. Іn:
192
Cornell Conference on Language and Poverty. Cornell University,
Ithaca, USA, 2005.
Mohanty. Multilingualism of the Unequals and Predicaments
of Education in India: Mother Tongue or Other Tongue? Chap-
ter 13 Ed., Garcia and Skutnabb Kangas, 2006.
Malone S. Education for Multilingualism and Multi-literacy in
Ethnic Minority Communities: The situation in Asia. In: First Lan-
guage First: Community-based literacy programmes for minority
language context in Asia. Bangkok: UNESCO, 2005.
Thomas W. P. and Collier V. A National Study of School Effec-
tiveness for Language Minority Students: Long-term academic
achievement. Washington, DC: Center for Research on Education,
Diversity & Excellence (CREDE), 2002. On WWW at: http://www.
crede.ucsc.edu/research/llaa/1.1_final.html
UNESCO. The Use of Vernacular Languages in Education.
UNESCO, Paris, 1953.
UNESCO. Education in a Multilingual World. UNESCO Edu-
cation Position Paper. Paris: UNESCO, 2003. On WWW at: http://
unesdoc.unesco.org/images/0012/001297/129728e.pdf
Waiko J. (from 1997 Waigani Seminar). Keynote Address: “The
Value of Traditional Knowledge in the 21st Century”. Reproduced
2001 at http://www.pngbuai.com/600technology/information/waigani/
w97-keynote.html.
World Bank. In their own language, Education for All. Washing-
ton, D.C.: The World Bank, 2005. On WWW at: http://siteresources.
worldbank.org/EDUCATION/Resources/Education-Notes/EdNotes_
Lang_of_Instruct.pdf
Wurm, Stephen. Language death and disappearance: Causes and
circumstances. Іn: R. Robins & E. Uhlenbeck (Eds.), Endangered
languages. Oxford, England: Berg, 1991.
193
МЕТАФОРИЧЕСКИЕ ОБРАЗЫ В ПОЭТИЧЕСКОМ МИРЕ
БЕКИРА ЧОБАН-ЗАДЕ
В крымскотатарской культуре ХХ века Бекир Чобан-заде –

одна из ключевых фигур. Поэт, литературный критик, ученый с
мировым именем, он оставил большое творческое наследие,
ставшее предметом внимания многих отечественных и зарубеж-
ных исследователей [Ашнин 1967, 208–216; Бабаев 1966; Мили-
банд 1975; Рустемов 1998, 13–16; Рустемова, Рустемов 2011а,
155–167; Рустемова, Рустемов 2011б, 90–95; Чобан-заде Бекир
2004; Юнусов 2004; Otar İsmail 1999]. Среди научных работ зна-
чительная часть связана с изучением его художественного твор-
чества, что вполне естественно, поскольку романтические, пол-
ные внутреннего огня и экспрессии стихи Чобан-заде и сегодня
звучат удивительно современно, поражая читателя глубоким ли-
ризмом и искренностью. Отдельные из них представляют собой
спрессованный в строчки страстный сердечный порыв, а в целом
они воспринимаются как взволнованная лирическая исповедь
человека, на долгие годы разлученного с любимой родиной. Боль
и тоска по Крыму, готовность к борьбе и самопожертвованию за
возрождение и процветание родного края определили сюжет всех
его произведений.
Как поэт Чобан-заде сложился в эпоху, известную в крымско-
татарской культуре под названием “Уянма деври” (“Пробужде-
ние”), связанную с просветительской деятельностью И. Га-
спринского и событиями 1 Курултая, состоявшегося в 1917 году.
Собственно, лирика Чобан-заде и стала, по сути, поэтическим
выражением идей последнего. Стремление к независимости, гор-
дость за свою принадлежность к “татарству”, обостренное чув-
ство национального достоинства – эти черты присущи творче-
ству многих поэтов и прозаиков Крыма первой четверти ХХ века,
194
Метафорические образы в поэтическом мире Бекира Чобан-заде
но полнее всего они прозвучали в лирике Б. Чобан-заде. Большая
часть поэтических шедевров крымскотатарского классика созда-
на в Венгрии, где с 1916-го по 1919 год он обучался в Будапешт-
ском университете. Именно здесь, в столице Австро-Венгрии,
Б. Чобан-заде близко знакомится с европейской литературой,
прежде всего с произведениями революционно настроенных вен-
герских поэтов-романтиков Я. Араньи. Ш. Петефи, М. Вереш-
марти, изучение творчества которых было частью программного
курса университетского образования. Важно отметить своеобраз-
ную схожесть европейской (в данном случае венгерской) поэзии
и турецкой эпохи Танзимат и последующего периода, что нашло
выражение в общем глубоко патриотичном настрое, в поиске
своих корней, высокой гражданственности. “Пусть ты слаб, ты
один, но ты силен в своем порыве, именно этой силы и мужества
ждет от тебя Родина”, – таков смысл стихотворения Я. Араня
“Ах! Сколько пало их…”. В нем речь идет об “отважных, гордых,
молодых, с кипучею душой” борцов за независимость родного
края. Заканчивается стихотворение словами призыва к самопо-
жертвованию во имя Родины. По своему содержанию, героиче-
скому настрою, тональности оно близко произведению турецкого
автора Тефвика Фикрета “Küçük asker” (“Маленький солдат”):
KÜÇÜK ASKER “МАЛЕНЬКИЙ СОЛДАТ” (фрагмент)
Küçük asker, silah elde С оружием в руках маленький солдат
Kahramanca ilerliyor Геройски продвигается вперед.
Karşısında bütün belde Все встречные ему кричат:
“Kahramanım, yaşa!” diyor… “Да здравствует наш герой!”…
Küçük asker, küçük asker! Маленький солдат, маленький солдат!

Vatan senden hizmet ister… Родина от тебя служенья ждет…
(Здесь и далее переводы Олега Рустемова)
Несомненно, что романтический дух произведений турецких
и венгерских поэтов, воспевающих и идеализирующих своих на-
циональных героев, любовь к Родине, обращающихся к народ-
ным истокам, фольклору, символике, был восторженно воспринят
Чобан-заде, перенесшим этот революционный пыл и романтику
195
на крымскотатарскую почву, хотя и не столь декларативно. В от-
личие от Яноша Араня или Тефвика Фикрета, Бекир Чобан-заде
проецирует реальность на себя, сам является генератором наме-
рения, создателем идеалистической картины и одновременно
главным героем, зачастую неким фантастическим богатырем-
джигитом из легенды:
Düşmanlarım külgende, …С камня могильного когда
Baştaşımnı silgende, Враги стирают письмена,
Ah, tabılsam atlanıp, Эх, быть бы мне… Сидеть в седле
Qamçım dörtke qatlanıp!.. С камчой заломленной в руке!..
(“Ах, табылсам!” [Bekir Çoban-zade 2001, 15]).
Говоря о поэтических традициях, воспринятых Бекиром
Чобан-заде от Тефвика Фикрета, следует упомянуть о том, что
последний известен в истории турецкой литературы как новатор
в области стихотворной формы и поэтического языка. “Строка
вовсе не главное, – говорил турецкий поэт, – главной является
фраза, именно она и определяет размер строки” [Tefvik…].
Тефвику Фикрету принадлежит особое место в литературе
“Сервети-фюнун”1. В эпоху Абдул Хамида на протяжении почти
двух десятилетий он один возвышался на турецком Парнасе как
олицетворение протеста, ненависти к деспотизму и надежды на
светлое будущее, один противостоял нарождающейся турецкой
декадентской поэзии с ее призывом “жить вдали от прозы жиз-
ни”. Тефвик Фикрет унаследовал гражданственность танзимат-
цев, их гуманизм, в своем творчестве он пытался примирить
“высокое” искусство с той мерой понимания и восприятия его,
1
Сервети-фюнун (Servet-i Fünün) – “Богатство наук”, турецкий жур-
нал. Выходил в Стамбуле в 1891–1944. В 1896–1901 главным редакто-
ром был поэт Тефвик Фикрет. Вокруг “Сервети-фюнун” группировались
известные турецкие писатели: Дженаб Шехабеттин, Джеляль Сахир,
Хюсейн Суат и др.; сложилась “новая литература” – т. н. “литература
Сервети-фюнун”. Деятели журнала защищали западническую ориента-
цию, во многом следовали за европейской философско-общественной
мыслью. Творчество писателей “Сервети-фюнун” было сильно крити-
кой моральных и социальных пороков турецкого общества. Журнал сы-
грал важную роль в литературно-общественной жизни страны.
196
на которую были способны широкие слои населения. Известно
программное утверждение поэта: “Yerinde kullanılmak koşuluyla
her kelimenin ayrı bir kuvveti, ayrı bir tabiatı, ruhu vardır, Halka
bildirmek ve anlatmak için yazdığımız makalelerde en basit, en açık
kelimeleri tercih edelim. Ancak diğerlerini de yeri geldikçe edebi
zevkle ihtiyaç oldukça yazmak için saklayalım” (“При условии
уместного употребления каждое слово обладает только ему при-
сущими силой, характером, духом. Давайте же отдавать предпоч-
тение самым простым и ясным словам в наших трудах и статьях,
чтобы они были понятны и доступны народу. Однако же другие
(слова) буду я хранить на тот случай, когда появится желание по-
настоящему насладиться художественным вкусом” [Tefvik…].
Эта мысль была особенно близка Чобан-заде, вместе с тем при
сопоставлении двух авторов в их произведениях на содержатель-
ном уровне обнаруживается значительное отличие.
Если у Тефвика Фикрета на первом плане мотивы борьбы,
служения Родине, народу, утверждение жизни, критика старого,
отжившего, мешающего новому, то у крымского поэта – пронзи-
тельная горечь по поводу невозможности такой борьбы в Крыму.
В своих поисках героического Чобан-заде был ориентирован на
татарский мир как основу бытия народа. В стихотворении “Кеч-
мишдеки сучларымыз” – “Нашего прошлого грехи” звучат мыс-
ли о том, что не надо стесняться, что ты татарин. Имя это в веках
стало проклятием, но кто дал его нам – покоренные и повержен-
ные враги наши. Недостойно стыдиться своих предков и спешить
уподобиться ныне живущим потомкам врагов наших.
Весь мир, словно змея, шепчет: “Ты – татарин, ты – варвар”,
однако, считает поэт, не следует чувствовать себя растерянным,
оправдываться и искать в своем роду муллу или кады, мусуль-
манского ученого или богослова, родства с арабским коленом.
Да, мы, татары, сожгли Багдад и Басру, разрушили дворцы Рима,
растоптали поля Далмации, Венгрии, Индии и Китая. Да, и за все
это я готов держать ответ:
“Кель бир сор! Берейим хеп хесабынь, Хиндиянынъ, Акъ де-
низнинъ, Азакънынъ, Далмачьянынъ, Маджарлыкънынъ, Къа-
закънынъ, Кель бир сор! Барбарлыкънынъ эсбабынъ”.
197
“Приди, спроси! Я дам тебе расчет за Индию, Азов, Среди-
земноморье, И за Далмацию, за Венгрию, за Русь, Приди, спро-
си! (Услышишь) варварские доводы мои!” [Bekir Çoban-zade
2001, 109].
Эти же мотивы звучат в стихотворении “Татар тугюльмен де-
генлерге!” – “Отказавшимся от корня татарского!”. В нем упоми-
наются имена великих татарских полководцев, прославленных
своими победами. Аналогичные мысли находят воплощение в
произведении “Къарт Черкес” – “Старик Черкес”. Чем и как объ-
яснить столь унизительное положение татар сегодня? Почему
мир позволяет себе смеяться и проклинать, испытывать радость
по поводу уничтожения всего татарского и где истоки могуще-
ства и былой татарской силы? В стихотворении “Завалы Тю-
рюк” – “Несчастный тюрк” поэт пытается указать эти причины.
На его взгляд, они кроются в ослеплении народа чужой роско-
шью, в привычке слышать только лесть и выбирать себе невер-
ных друзей.
Арабий, аджемий джаланджы Твои арабские, персидские неверные
достынъ друзья –
Нечун сен оларны къошуда Зачем ты только обогнал их в этой
оздынъ... гонке…
[Bekir Çoban-zade 2001, 70].
Экспрессией негодования и юношеским максимализмом ис-
полнено стихотворение “Къоркъакъ” – “Трус”. В нем поэт вновь
возвращается к жгучим болевым вопросам и делает попытку
осознать горькие уроки прошлого, почему крымские татары, не-
когда действительно воинственный, организованный, имевший
большое влияние в Европе народ, оказались на задворках исто-
рии и изгоями на своей собственной земле, а многие соплемен-
ники добровольно покинули Родной дом. Стихотворение продик-
товано большой любовью к родине и желанием переломить
ситуацию, заставить людей поверить в себя.
...Yigitligi qarıldısın taş dıvarın …Не кажет носа за порог все
keçmegen, мужество его,
Saranlıqta, men-menlikte sıňır, ölçü Гордыни, жадности предел он
bilmegen. позабыл давно.
198
Yaňğız qalsa yedi derya keçken Один, оставленный, же вмиг
atsız, yegersiz, пустился за моря,
Öz özüne ağa bolğan, sultan bolğan Себе он сам султан и царь, не
habersiz знается ни с кем.
Evde zalım, toyda yigit, lafları şay Он за столом всегда джигит, и на
arslanday, словах он – лев,
Qaçqan, köçken cansız hаlq bar Трусливо бросивший дома на
eken, свете есть народ,
Bu halq qayda, bunı bar mı bime- Остался разве кто-нибудь, не
gen?.. знающий его?..
Глубоким содержанием, неожиданными образами, сложными
смысловыми аллитерациями и своеобразной интерпретацией
атрибутов народной символики насыщено стихотворение “Ту-
ман”. Оно написано под непосредственным впечатлением от од-
ноименного произведения Тефвика Фикрета. Сюжет и компози-
ция стихотворений различны между собой, сходство проявляется
на уровне идеи и многозначности толкования образа тумана.
Произведение турецкого поэта полно изобличительного сарказ-
ма. Перед читателем разворачивается картина Стамбула в мрач-
ном и скорбном освещении. Очертания города скрыты в густом
осеннем тумане, который выступает как аллегория режима по-
следнего султана Турции – Абдулхамида, проявившего себя де-
спотичным и реакционным правителем. Этот туман ядовит, он
усыпляет и убивает людей, делает их духовно аморфными. Сти-
хотворение изобилует красочными живописными образами
одряхлевшей Византии:
Ey Marmara’nın mâi der-âguuşu О ты, спящая, как мертвец,
içinde
Ölmüş gibi dalgın uyuyan tûde- i В голубых объятьях Мраморного
zinde; моря!
Ey köhne Bizans, ey koca fertût-ı О дряхлая Византия,
müsahhir,
Ey bin kocadan arta kalan bîve-i Огромное поверженное существо,
bâkir;
Hüsnünde henüz tâzeliğin sihri О ты, девственная вдова,
hüveydâ,
199
Hâlâ titrer üstüne enzâr-ı temâşâ. Пережившая тысячу мужей.

Hâriçten, uzaktan açılan gözlere Есть еще очарование свежести в
süzgün твоей красоте,
Çeşmân-ı kebûdunla ne mûnis Вот еще с волнением устремлены
görünürsün! на тебя взоры,
Mûnis, fakat en kirli kadınlar gibi И какой привлекательной
mûnis; выглядишь ты
Üstünde coşan giryelerin hepsine Со своими задумчивыми
bî-his. голубыми глазами!
Te’sîs olunurken daha, bir dest-i Привлекательной, но привлека-
hıyânet тельной, как падшая женщина.
Bünyânına katmış gibi zehr-âbe-i Задумчивой... Но бесчувственной
lânet! к слезам, затопляющим тебя.
(Перевод Л. Н. Прохоровой)
“Туман” Фикрета – страстный протест против удушающей ат-
мосферы “зулюма”2, в которую было погружено современное
ему общество. Чобан-заде использует образ тумана в разных
смысловых уровнях. Поначалу туман в его стихотворении пред-
стает как загадочное и одновременно могущественное существо,
хранитель многих тайн, ведающий о прошлом, настоящем и бу-
дущем:
Yüksek tavlarnıň töbesi duman, Гор лесистых вершины – туман,
Büyük yigitlerniň türbesi duman, И джигитов отважных могилы – туман,
Beklenmez işlerniň nefesi duman, И дыхание тайною силы – туман,
Qanlı cenklerniň arfesi duman ... И предчувствие битвы кровавой –
туман…
Туман воспринимается как аллегория живого, всюду прони-
кающего сознания. Оно бесформенно, но присутствие его ощу-
тимо. Это наполненное объектами и скрытыми, не проявленными
намерениями пространство. Поэтому они тем более неожиданны
и опасны:
2
Зулюм (тур. Zülüm) – угнетение, гнет, бессердечность, также как
состояние общей угнетенности, подавленности. У Чобан-заде в стихах
часто звучит эта тема, несколько видоизмененная – “zalım”, но с тем же
смыслом. Например, стихотворение “Трус”.
200
Tilese cavundur, tilese burçaq, Изойдет, захочет, градом иль
прольет дождем,
Kâh suvuq-buz bolur, kâh ateş sıcaq... То он весь как лед холоден, то он
жжет огнем...
Туман в данном случае является первоосновой материи, но
материей, уже наделенной собственным сознанием и волей. Ско-
рее всего, здесь он выступает как элемент космогонии древних
тюрок. Во второй части стихотворения, как и у Тефвика Фикрета,
все больше звучат социальные мотивы. Туман здесь обрастает
другими коннотациями – непроницаемостью, непонятностью,
переходным своим качеством, каким-то сонным состоянием, ко-
торое непременно должно закончиться. Липкий туман соотно-
сится с инертным Востоком:
Beti bar, közleri körünmiy Есть лицо, но глаз не видно мне твоих,
Şarqnın, Восток,
Derdi bar, yaşları tökülmiy Терпишь боль, но ни слезинки не про-
Şarqnın, лил, Восток,
Tili bar, sözleri eşitilmiy Şarq- И язык есть, но не слышно слов твоих,
nın, Восток,
Çölleri, gölleri, elleri duman. Твои степи и озера – все объял туман!
Стихотворение выполнено в тюркской народной манере, в
форме “кошма”, где последняя строчка каждой строфы (четверо-
стишие) связана с остальными посредством рифмы и повторяю-
щегося редифа, в роли которого выступает слово “туман”.
Мехмет Эмин Юрдакул3 – еще один анатолийский поэт, о
чьем творчестве крымский студент Будапештского университета
3
Мехмет Эмин Юрдакул (Mehmed Emin Yurdakul; 1869–1944, Стам-
бул) – поэт, видный деятель Младотурецкой революции, депутат
Меджлиса от партии младотурок, затем сторонник движения Ататюрка,
депутат Великого национального собрания Турции. Был одним из круп-
нейших идеологов тюркизма. В стихах, очищенных от значительного
для турецкого литературного языка того времени числа арабизмов и
фарсизмов, поэт воспевал славное прошлое тюрков и их древнюю ро-
дину – Туран. Творчество Мехмета Эмина оказало огромное влияние
на последующие поколения турецких писателей.
201
отзывался с особенной теплотой: “…Türk şairlerine tavsiye etmesi,
idealce Mehmed Emin kadar Türkiye’nin edebiyat cereyanlarına va-
kıf olmadığını gösteriyor” (“…В отношении рекомендаций тюрк-
ским поэтам скажу: никто до Мехмета Эмина так идеально не
соответствовал потребностям нынешних литературных течений
Турции”). Мехмет Эмин, пожалуй, более всех других поэтов ока-
зал влияние на творчество Бекира Чобан-заде. Своим патриотич-
ным и ярко выраженным националистическим настроем поэзия
Юрдакула полностью соответствовала умонастроениям турецкой
прогрессивной молодежи начала XX века, эпохи войн, крушения
империй. “Я Тюрк, велик мой род и вера!” – возвестил он уже в
одном из ранних своих стихотворений (псевдоним Юрдакул –
“Раб родины” поэт примет в 30-е годы). Поэзия Юрдакула была
лишена того изящества, той игры слов, яркой, утонченной образ-
ности, которые отличали произведения Тефвика Фикрета. Но
стихи Мехмета Эмина не нуждались в особом обрамлении. Их
экспрессия, направленная на пробуждение национального духа,
чувства единения, гордости, основанных на легендарном герои-
ческом прошлом, не сочеталась с изяществом парнасского стиля.
С его стихами в турецкую поэзию вошли обездоленные анато-
лийские крестьяне со своими бедами и нуждами, он подарил
турецкой литературе образ матери-Родины, символ Анатолии. С
точки зрения мастерства стихи Юрдакула нельзя отнести к луч-
шим образцам турецкой поэзии: их отличают тяжеловесность
рифмы и бедность внутренних ритмов, слабое разнообразие вы-
разительных средств и неприкрытая националистическая тен-
денциозность. Эта тенденциозность становится особенно замет-
ной в годы Первой мировой войны. Примером может служить
стихотворение “Идя в бой”:
Ben bir Türk’üm dinim, cinsim Я Тюрк, велик мой род и вера,
uludur
Sinem, özüm ateş ile doludur В моей груди горит огонь.
İnsan olan vatanının kuludur! Ты – человек, а значит, раб Отчизны!
Türk evlâdı evde durmaz, giderim. Сын Тюрка дома не сидит, вперед.
Sinem, özüm ateş ile doludur В моей груди горит огонь.
İnsan olan vatanının kuludur! Ты – человек, а значит, раб Отчизны!
202
Türk evlâdı evde durmaz, giderim. Сын Тюрка дома не сидит, вперед.
Bu topraklar ecdâdımın ocağı Все эти земли – дедовский очаг,
Evim köyüm hep bu yurdun bucağı. И дом мой из земли той был поднят.
İşte vatan! İşte Tanrı kucağı! Вот Родина! И вот небес объятья!
Ata yurdun evlât bulmaz, giderim… Вдруг сына не найдет отец, вперед…
Бекир Чобан-заде во многом разделял умонастроения турец-
кого поэта, его откровенный национализм, непримиримость к
врагам Родины, к врагам тюркского мира. В произведениях граж-
данской, патриотической лирики он следует в фарватере идей
Юрдакула, что находит выражение в героизации и романтизации
тюркского прошлого, обращении к исконно национальным ду-
ховным и культурным ценностям. Декларацией этих идей служит
стихотворение «“Tatar tügülmen!..” degenlerge» («Тем, кто гово-
рит: “Я не татарин!”»):
...Oy tatar balları bar edi cenkte... Бывали в битвах татарские сыны…
Bularnın torunı Cengiz de, Lenk Потомки их – Хромой Тимур,
de... Чингиз…
Tütme tüt boldı ay, bayraqlar И не коптите более знамена, зажатые
qolda, в руке,
Qoraylar toz boldı, sel aqtı Полынь в пыли вся ныне, пути
colda... дождем умыты…
Yetmiş bir milleti boynunı egdi Склонились семьдесят народов.
‘Amenna!’ dediler, Batı Han “Аминь!” – Бату-хан победил.
cendi. В руках Батыя ваши души, кости…
Batı Han qolunda kemigi, eti... Европа в те поры “Татары мы!”
Yavropa o vaqıt ‘Tatarman’ diy кричала…
edi... В тот вечер было торжество татар,
O aqşam bir dügün yasadı tatar, В тот вечер звезды были не нужны…
O aqşam kerekmiy cıldızlar, Они все настоящие татары, танцуют
aylar... Хайтарму,
Çin tatar bulardır, qaytarma Поют лишь по-татарски, в глаза
bilgen, смеются смерти…
Tatarca cırlağan, ölümge külgen... Ах, если б только те татары сегодня
Bar tatar tek bugün caşağan bolsa, оказались живы,
Bugünçün tuvğan da aşağan Рожденных ныне бы достать они
bolsa... смогли…
203
Однако, несмотря на увлечение Б. Чобан-заде идеями Юрда-
кула, он остается верным своему собственному стилю, своему
художественному призванию. В приведенном отрывке поэт не
просто говорит о героическом и воинственном духе татар, он
разворачивает эпическое полотно из истории тюрок, делая ее ча-
стью истории собственно крымских татар. Художественные сред-
ства, которые использует поэт, богаче, красочнее. Язык его
произведений более выразительный, образный, эмоциональный.
Метафоричность поэзии Чобан-заде по-своему любопытна, она
опирается на устойчивые культурологические кластеры, состав-
ляющие единое тюрко-татарское концептуальное поле, создаю-
щее в результате обособленный мировоззренческий угол зрения:
“Batı Han qolunda kemigi, eti...”, что дословно означает “В руках
Бату-хана кости и мясо (покоренных народов)…”, т. е. вся сущ-
ность этих народов (кости в практике тюркских шаманов – то,
что дольше всего сохраняется в мире, то, что представляет собой
силу человека, его самую суть. В ходе инициации шаман должен
увидеть свой скелет, себя как скелет, избавившись от одежды и
мяса, всего наносного, что мешает проникать в глубь вещей
[Элиаде Мирча 2000, 32]. Выражение “кости и мясо” в данном
случае образует собой устойчивую семантическую пару (а в про-
шлом, возможно, и фразеологическую единицу), означающую
наружное и внутреннее в человеке.
Таким образом, безусловно испытав на себе влияние идей и
образов турецких и венгерских романтиков, Чобан-заде пред-
стает перед читателем как оригинальный поэт, сумевший вы-
работать свои собственные ритмы, создать собственное поэти-
ческое пространство. Те профессиональные знания, которые он
приобрел в стенах Будапештского университета и лицея в Галате,
послужили поэту отправной точкой для формирования его легко-
узнаваемого стиля, его способа выразить свои мысли и идеи, как
и самой направленности этих идей. Несмотря на перипетии его
очень непростой судьбы, настоящими источниками вдохновения
для Бекира Чобан-заде были его любовь и тоска по Родине, вос-
поминания детства, народные крымскотатарские песни, легенды
и предания.
204
Айзенштейн Н. А. Турецкая литература (на рубеже XIX и
ХХ веков) // История всемирной литературы: В 8 томах / АН
СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. М.: Наука, 1983–
1994. Т. 8. 1994.
Ашнин Ф. Д. Бекир Вагапович Чобан-заде // Народы Азии и
Африки, 1967. № 1.
Бабаев А. О литературных взглядах проф. Б. В. Чобан-заде //
Материалы научной сессии… АГПИЯ за 1965 г. Баку, 1966.
История развития турецкой литературы. Интернет-ресурс:
http://www.turkey-info.ru/culture/literature/lit_history.html
Милибанд С. Д. Биобиблиографический словарь советских
востоковедов. М., 1975.
Рустемов О. Д. Мотивы лирики Б. Чобан-заде // У Лукоморья.
Научно-популярный филологический журнал для детей, юноше-
ства и педагогов. Симферополь, 1998. № 1–4.
Рустемова Л. А., Рустемов О. Д. “И джигитов отважных
могилы – туман”. Об истоках романтической символики в по-
эзии БекираЧобан-заде // Современная русская поэзия: тра-
диции и новаторство. Вестник международных крымских
чтений Б. А. Чичибабина. Выпуск 7. Симферополь: Крымский
архив, 2011а.
Рустемова Л. А., Рустемов О. Д. Бекир Чобан-заде как тип
“языковой личности”. Особенности речевого поведения поэта
в аспектах прагмалингвистики // Культура народов Причер-
номорья. № 211. Межвузовский центр Крым. Симферополь,
2011б.
Чобан-заде Бекир. Молодой татарин рассказывает о родном
Крыме // Урсу Д. П. Бекир Чобан-заде. Жизнь, судьба, эпоха.
Симферополь: Крымучпедгиз, 2004.
Элиаде Мирча. Шаманизм. Архаические техники экстаза.
Киев: София, 2000.
Юнусов Ш. Э. Крымскотатарская поэзия 20-х годов ХХ века.
Традиционное мировоззрение и меняющийся мир. Симферо-
поль: Доля, 2004.
Bekir Çoban-zade. Bir saray quracaqman!.. Şiirler. Simferopol:
Sonat, 2001.
205
Otar İsmail. Kırım Türk Şair ve Bilgini Bekir Sıdki Çobanza-
de. İstanbul, Lebib Yalkın Yayımları ve Basım İşleri A. Ş. 1.Baskı,
mayıs 1999.
Antoloji.com Интернет-ресурс http://www.antoloji.com/cenge-
giderken-siiri/
Tefvik Fikretin sanat anlayışı // Искусство в понимании Теф-
вика Фикрета // Интернет-ресурс: http://www.edebiyatforum.com/
index.php/
206
Структурные и жанровые особенности
бахчисарайских сиджилей XVII–XVIII вв.
Судебные книги Крымского ханства, известные в турецкой и
отечественной османистике как сиджили1, являются феноменаль-
ным источником самой разнообразной информации по истории
языка, культуры, судопроизводства, административного устрой-
ства и политического развития этого тюркского государства. В
настоящее время известны лишь судебные реестры Карасубаза-
ра и 121 том дефтеров из бахчисарайского кадылыка, которые
объединены в единый реестр (сакк)2, хранящийся в библиотеке
им. Салтыкова-Щедрина в Петербурге.
В 1925 году эти документы обнаружил профессор Бекир
Чобан-заде, впервые описав их уже в новое, послереволюцион-
ное время. Он же опубликовал в качестве примера три судейских
решения на оригинальном языке и графике из 1-го тома упомя-
нутого реестра [Çobanzade 1925, 14–19]. Говоря о значимости до-
кументов кадиаскерского сакка, Чобан-заде указал также и на
некоторые ошибки предыдущих исследователей. В частности, он
совершенно справедливо отметил ошибочность заголовка на об-
ложке первого тома, в котором сказано, что эти “казиаскерские
книги” написаны арабским языком. Язык памятников османский,
и, наш взгляд, содержит в себе элементы крымского тюркского
наречия. Во всяком случае, к таким элементам можно смело от-
нести имена собственные и некоторые глагольные формы. Кроме
того, документы, содержащиеся в крымских судебных реестрах,
касаются не только вопросов землевладения, как об этом также
1
Сиджиль (осм. из араб. sicil) – запись, решение, приговор. Sicil kes-
mek – вынести приговор.
2
Сакк (осм. из араб. saqq: suquq – sıqaq – esqaq) – книга, свод, реестр;
свидетельство, удостоверение.
207
неверно повествует надпись на обложке 1-го тома, но совершен-
но разных сторон жизни общества, бывших предметом судебных
тяжб.
Однако первые попытки исследований крымских судебных
реестров были предприняты еще в конце XIX века и связаны с
именами Мурата Биярсланова и Федора Лашкова, хотя послед-
ний, судя по всему, делал свои умозаключения по истории крым-
скотатарского землевладения по переводам Биярсланова [Биярс-
ланов 1889–1891; Лашков 1894–1897; Лашков 1895–1898].
Новый этап в исследовании бахчисарайских сиджилей начи-
нается с момента возвращения крымских татар на историческую
родину. В 1994 году коллекция из 61-го тома фотокопий из упо-
мянутых ста двадцати одного, хранящихся в Санкт-Петербурге,
поступила в библиотеку им. И. Гаспринского в Симферополе.
Здесь их обнаружил известный турецкий ученый Халиль Иналь-
чик, написавший пространную и подробную статью относительно
содержания обнаруженных документов, сопровождая свои ком-
ментарии некоторым количеством примеров из различных томов
сборника, представленных с кратким переводом и пояснениями
[Інальджик Галіль 1996, 308–330]. В результате крымские сиджи-
ли вновь оказались в центре внимания научного мира.
Практически все исследователи упомянутых документов со-
средотачивались исключительно на экзотическом или историче-
ском их содержании [Лашков 1895–1898; Інальджик Галіль 1996,
308–330; Туран Ахмет Незихи 2002, 90–93; Туран Ахмет Незихи
2004, 118–121; Ahmet Cihan, Fehmi Yılmaz 2004, 131–176; Özdem
Zeynep 2010], где речь шла о различных фактах экономической,
исторической или юридической жизни государства крымских та-
тар. За исключением М. Биярсланова [Биярсланов 1889–1891],
тексты не переводились, но иногда комментировались. Попытку
определить типы документов и их жанровую специфику впервые
предпринял М. Биярсланов. Здесь мы находим совпадение этих
жанров в анатолийско-османской традиции. Некоторые типы до-
кументов перечисляются в ярлыке Джанибека Гирея, на что об-
ратил внимание Халиль Инальджик [Іналджик Галіль 1996,
313–314]. Инальджик опубликовал этот ярлык печатным арабо-
графичным алфавитом, добавив к нему некоторые комментарии
208
Структурные и жанровые особенности бахчисарайских сиджилей...
относительно его содержания. Ввиду отсутствия транскрипции
на латиницу и точного перевода нам представляется уместным
опубликовать этот любопытный с точки зрения исторической
стилистики и истории правосудия Крымского ханства документ в
транскрибированном виде и с переводом:
Canibek Girey Han sözüm
1. Qıdvetü’l-qudat ve l-hükkam, umdetü’l-vülâtü’l-İslam bi’l-fiil
Gözlev efendisi ve Qarasu efendisi, ve Ferrah Kerman qadısı ve
Qırım
2. efendisi, ve sair qudat’a bi’smihim (?) i’lam-ı yarlığ-ı şerif-i ol-
dur ki, qazalarunuzda kendünüz olmayub sicil ve hüccet’de ve resm-i
qısmet
3. hadd-i mahdud’dan ziyade teadi üzere hareket idenleri istihdam
ve naib eyledüklerünüz mesmu’ şerifimiz olub buyurdum ki, min ba’d
4. nefs-i qazanuzda bi-z-zat kendünüz musalih müslimin’e muqay-
yid olub kendünüz olmadıqça ehl-i âlem ve sahib-i halîm ve kitab-ı
sicilât ve qısmet-i
5. hususların’a rüsuh üzre olanları istihdam idesüz ve ziyade ten-
bih idub sicile sekkiz aqçe, ve suretine otuz ikki aqçe,
6. ve qısmet-i mevariste qırqdan bir aqçe ziyade almayub muhzi-
riye dahi hesab olanı bundan yafta aqçesi deyü almıyalar, ve
7. i’taqname’ye bir quruşdan ziyade almıyalar. Vech-i meşruh
üzre naiblerünüze muhkim tenbih ve ta’kid idesüz ve kendinüz dahi
8. taht-ı qazanuzda olan fuqara ile minval-i meşruh üzere muame-
le idesüz ve rüsum avaid’de teqqadi eylemeyesiz. Şöyle ki,
9. zikr olanından ziyade fevqalâde rüsumdan ve avaidden tama’
hame’ye düşüb teadi olunan sebeb azaňız bilüb
10. aňa köre icra-yı Şer’a Şerifi’de mücidd ve sai olasız, naibiniz
itdikleri mahza kendinüze aid olub kendinüz muahiz
11. olursuz. Naib bihane olmaq ihtimalı yoqdur. Minval mezbur-
dan naibiň teadisi dahi mucib azeldir şöyle, böylesiz
12. maqule kimisneleri istihdam itmeyesiz. Qazanuz’a kendinüz
muqayyid olasız ve mersumat’dan hakem olanından mutlaqa resm
deyü
13. almıyasız. Ve naiblerünüze tenbih idub bihüre aldırmayusız.
Heman sicil aqçesi, suret olursa, suret sicille otuz ikkidir. Bundan
209
14. ziyade alınmıyu ve vasiyet, ve vaqfı ve bedel aqçelerinden
dahi resm-u sicil deyü bir hiba almayusuz ve aldırmayusuz. Ve naibü-
nüz bihüre sebeb-i azl
15. biliysiz. Aňa köre muqayyed olasız, şöyle bilesiz deyü yar-
lığ-ı şerif virildi. Tahriren fi… Sefer… sene 1021 [т. 1, с. 73-а (22)
(1-й текст справа на развороте)].
Первейшим из кадиев и судей, оплоту и защите Ислама, непо-
средственно господину Гёзлева, и господину Карасу, и кадию
Феррах Кермана, и господину (Старого) Крыма, а также осталь-
ным судьям! Сим прямым и ясным Высочайшим Ярлыком до-
водится, что в отсутствие вас в судилищах заместителями и
наибами3 вашими по делам сиджилей и худжетов и в делах по
наследству сверх всякой меры совершается злоключений. Посе-
му услышанным нашим Высочайшим Ярлыком повелеваю: от-
ныне по всем тяжбам во вверенных вам судах самим вам быть
регистраторами дел добронравных мусульман, а по отсутствию
вашему назначать на исполнение заместителей из числа мирян
воспитанных, доброго нрава, искушенных в ведении книг и в на-
значении доли по наследству. И, сделав им полное разъяснение,
определить им степень пошлины: за запись в сиджиль – восемь
акче, а за выписку по решению суда (сурет) тридцать две акче, а
за раздел имущества по наследству (къысмет-и меварис) не бо-
лее одной сороковой части от цены оного. А за печать на обще-
ственном прошении к султану (мухзирие), говоря, что деньги на
яфту, пошлину не брать и за вольную (итак-наме) больше одно-
го гуруша (= 125 акче) не брать. Согласно сим повелениям сде-
лайте разъяснение вашим наибам, кои также, как и вы сами, бу-
дут обходительны с бедняком, стоящим перед судом, и не станут
взыскивать сверху назначенной меры. И, таким образом, сумев
преодолеть причины враждебности и недовольства, проистекаю-
щие из упомянутых чрезвычайных поборов, коренящихся в не-
праведности и алчности, соблюдайте исполнение суда Шариата
честно и добродетельно. Того же, что должно было вам делать,
а делали наибы ваши, впредь лишь вы исполнителями будете. В
3
Наиб – представитель, доверенное лицо, адвокат. Заместитель су-
дьи на суде Шариата.
210
том же, что наиб добродетелен и чист, не должно быть сомнений.
А когда нарушения за ним замечены, немедленно с должности
снять. По ходатайству всякого помощника не брать. По отсут-
ствию такового самим суд править и запись вносить и за то сверх
назначенной пошлины не брать. Отныне стоимость за сиджиль
такая (есть), а если с сиджиля выписку давать, то за все тридцать
две (акче) брать. И наибу строго воспретить брать больше поло-
женного. И за регистрацию завещания (васиет) в пользу вакуфа
(религиозные учреждения), и за бедель (компенсация вместо во-
инской службы), говоря, что это казенные бумаги, никаких под-
ношений не искать и не склонять к этому. А наиба, уличенного в
том, что ищет корысти, можете увольнять. И согласно сказанно-
му вести книгу будете. А сей Высокий Ярлык дан вам на то изве-
щением.
Месяца Сефер, года 1031 (1629). (Здесь и далее перевод О. Ру-
стемова).
В ярлыке перечисляются следующие виды документов: “су-
рет” – выписка из решения дела, “къысмет-и меварис” – дослов-
ный перевод: “доля наследников”, то есть документ, где детально
разбирались права и доли всех наследников наследства умер-
шего согласно уложениям Шариата. Фактический раздел всего
описанного наследства с указанием стоимости каждой вещи впо-
следствии фиксировался в яфте. Яфта – полизначный термин.
Например, это могло быть объявление с ценами на определен-
ный вид товара или таблица с рыночными ценами, приуроченны-
ми к какому-либо празднику. В этом случае яфта составлялась на
основе фирмана или ханского ярлыка. Яфта могла представлять
собой также лист с перечнем ввозимых товаров. Одним словом,
яфту можно воспринимать как сопроводительный лист, лист с
объявлением, накладную или фактуру и т. п.
Мухзирие, как уже толковалось в тексте перевода ярлыка,
означает всеобщее прошение от жителей какой-нибудь области
или деревни, направляемое хану либо калге. Происходит от араб-
ского слова “арз” – “просьба, желание”. Итак-наме – документ,
дающий свободу невольнику. В нем, как правило, фиксировалось
имя его прежнего хозяина и указывалось, на основании чего он
211
получал свободу. Это могли быть откупные деньги или выполне-
ние какого-либо условия, например “тедбир-и мутлакъ” (обяза-
тельно исполнить) – последняя воля умирающего, а также иные
условия (шарт). К ним нередко относилось и требование наряду
с выкупом принять ислам и найти себе жену. При выполнении
данного условия бывший невольник получал специальный доку-
мент “сукъукъ-и муслимин” – свидетельство мусульманина, ко-
торое уравнивало его в правах с остальными мусульманами
Крыма. Смысл и назначение терминов “васиет” и “бедель” при-
водятся в тексте перевода.
Перечисленные выше типы юридических и административ-
ных документов представляют собой лишь часть разнообразной
и строго регламентированной письменной канцелярии судов Ша-
риата в Крымском ханстве. Краткое описание многих типов дан-
ных документов, их транскрипция, указание сферы употребления
довольно полно представлены в турецкой османистике. Однако в
турецком языкознании редко можно встретить работы по описа-
нию стилистических особенностей того или иного функциональ-
ного стиля в целом либо анализ определенного типа средневеко-
вого документа4. Исходя из этого, можно заключить, что работа
по изучению стилистики сиджилей еще только предстоит.
Хукюм, или собственно сиджиль, выделяется из перечня при-
веденных выше типов документов. В сборниках кадиаскерских
решений это самые распространенные письменные юридические
свидетельства. Термин “хукюм”, означающий “решение”, “суж-
дение”, интерпретируется как судебное решение или приговор.
4
В работах таких авторов, как Akdes Kurat [Kurat Akdes 1940] и Me-
lek Özyetgin [Özyetgin 1996], присутствуют вполне подробные описа-
ния структуры ханских ярлыков Крымского ханства, с выделением раз-
личных его частей, способа презентации, в том числе самопрезентации
сановных особ, исследования в области лексикологии, которые, одна-
ко, больше носят характер диалектологических изысканий. Во многом
эти ученые идут вслед за европейской, в частности русской и немецкой,
традицией в сфере исторической стилистики тюркских текстов. В лю-
бом случае, труды указанных авторов не связаны с изучением сиджи-
лей, но посвящены больше ярлыкам и письмам дипломатического ха-
рактера.
212
Турецкие исследователи часто определяют тексты подобного
типа термином “иълам”5 (например: [Öznur K. Bozkurt 2006]),
что, на наш взгляд, может быть отнесено к довольно широкому
спектру документов, в то время как под понятие “хукюм” подпа-
дают дела уголовного или гражданско-процессуального характе-
ра, в особенности те, что относятся к порядку рассмотрения
исковых заявлений. В данном случае речь идет об исках, назы-
ваемых “даваъ”6.
Начало хукюм вполне традиционно и исключительно форма-
лизовано. Варианты преамбулы могут отличаться, что объясняет-
ся, на наш взгляд, фантазией или степенью литературной обра-
зованности чиновника, делающего регистрацию иска. В отдель-
ных случаях особую пышность слога можно отнести на счет
содержания самого сиджиля. Например, оно могло быть таким
многословным и витиеватым: “Sebeb-i tahrir-i kitab-ı Şer’i ve
mûcib-i tastir-i hitab-ı mer’î oldur ki...” [Репринтные… т. 1, разво-
рот 6, с. 6-b (слева), текст № 1] – “Поводом для написания сего
документа (суда) Шариата и необходимости обращения к уложе-
ниям Закона явилось то, что…” Но могло быть и более сдержан-
ным и лаконичным: “Vacibü’t-tahrir-i kitab-ı Şer’i oldur ki...” –
“Понуждением для записи в книге суда Шариата явилось то,
что…” Однако подавляющее большинство этих сиджилей начи-
нается со слов “Oldur ki...” – “Явилось то, что…”. Данное начало
как бы подразумевает всю ту преамбулу, которую мы встречаем
в предыдущих примерах, но в текучке большого количества
рассматриваемых дел секретари считали вполне возможным ее
опустить.
Встречаются сиджили и без вступления, как, например, при-
веденные ниже два текста одного и того же дела, где ответчиком
являлся сначала бывший невольник Осман, который благодаря
показаниям свидетелей был оправдан, в результате чего новым
ответчиком стал его бывший хозяин, Али-мирза.
5
Иълам (осм. из араб. i’lam – ‫)ﺍﻋﺎﻠﻡ‬ – сообщать, оповещать, разъяс-
нять. Официальное письменное извещение о решении суда (справка)
[Öznur K. Bozkurt 2006, 8–9; Энциклопедический… 1995, 429].
6
Дава (араб. ‫ﺩﻋﻮﺍ‬ – da’vâ) – иск, тяжебное дело.
213
1. Qasaba Qarasu’da debbağlar mahalesinde sakin Cafer bin
Abdullah meclis-i şer’a bir müfesser Mehmed Baş nam sekbanıň
abd-i mezun
2. ve memluki Osman bin Abdullahu ıhzar idub işbu Osman’a bir
miqdar sahtiyan bey’ itmişdim semeninden zimmetini
3. yigirmi flori qalmış idub malikiye veli Ali mırza zimmeti bey’ü
şira üzre idub verilüb iken
4. mezun ve qavm-ı Osmanı mezbur Ali mırza bey’ itmiş, taleb
iderün. Sual olunduqta Ali mırzanıň
5. abd-u mezun idim işbu Cafer ile alış veriş edilinde sahtiyan
semeninden zimmetimde 20 flori olduğı
6. vakidur. Beni Ali mırza bey’ idub elimde olan suquq-u
muslimini zabt itmişdir.... deyüb
7. mezuni merkumun bil tatavvu (?) iqrar mersumi sebat olundu.
Tahriren fi yevmil-işrîn, şehr-i Şevval,
8. sene ısıttın ve işrîn ve elf (20-й день шевваля / июня года 1026)
[Репринтные… т. 1, разворот 94, с. 94-b, текст № 2].
Житель махали Деббагълар (дубильщиков кожи) в городе Ка-
расу Джафер бин Абдуллах в собрании суда Шариата привлек к
судебному разбирательству бывшего слугу и вольноотпущенни-
ка секбана Мехмеда Башы некоего Османа бин Абдуллаха, объяс-
няя следующее: я продал этому самому Осману некое количество
сахтияна (выдубленной кожи), от стоимости коего остался за
ним долг: 20 флюри. Оного отпущенника и клиента моего про-
дал благодетельный властитель Али-мирза. Будучи спрошенным,
тот ответил: я был отпущенником Али-мирзы и совершил по-
купку сахтияна у этого самого Джафера, и остался долг 20 флю-
ри. Меня же самого Али-мирза продал, забрав бывшее у меня на
руках свидетельство мусульманина (сукъукъ-и муслимин). Запи-
сано 20 шевваля 1026 года.
1. Mezbur Osmanıň maliki veli ve bayi’ olan Ali mirza ibn Sefer
Gazi atalıq ihzar olunub mezbur
2. Cafer meblağ mesfur yigirmi floriyi davayı itdüginde mezbur
Osman kendüniň abd-i mezun iken bey’ idub
3. semeni elli floriyle qabz itdügine mezbur Ali mirza yigirmi flori
Osmanıň deyn merqumun
214
4. münker olduqda Mehmed Başı bin Abdullah ve Ahmed bin
Halil şehadet idub meblağ mezbur yigirmi flori
5. mezbur Ali mirzanıň mezbur Cafere hükm olundu. Tahriren fi-l
sani-l ve işrin şehr-i Şevval
[Репринтные… т. 1, разворот 94, с. 94-b, текст № 3].
Ali halfa ibn Qaytas,
Владетель и продавец упомянутого Османа Али-мирза, сын
Сефера Гази, был привлеченным упомянутым Джафером к су-
дебному разбирательству по делу злополучных двадцати флюри.
Долг остался после покупки, совершенной Османом, когда он был
невольником Али-мирзы, который отпустил его за пятьдесят
флюри, кои он и получил на руки. Али-мирза не признал при этом
долга упомянутого Османа в двадцать флюри. При свидетель-
ских показаниях Мехмеда Баши, сына Абдуллаха, и Ахмеда, сына
Халиля, упомянутого Османа от долга освободить, с тем чтобы
двадцать флюри в пользу упомянутого Джафера оплатить по
приговору должен упомянутый Али-мирза.
Из структурных и стилистических особенностей хукюм сле-
дует выделить отсутствие заголовка, какие предваряют некото-
рые другие типы документов, и непосредственное начало сразу
с изложения сути дела. Синтаксис данного документа представ-
ляет собой одну нескончаемую фразу, завершение которой, по
сути, является и концом самого документа. Далее приводится
дата составления сиджиля и свидетели присутствия. Глаголы
тюркского происхождения, в основном вспомогательного свой-
ства, обычно находятся в деепричастной форме, за исключением
последнего, в категорично-прошедшем времени на -ды/-ты, что
знаменует собой принятие решения.
Структурно данный тип документа выглядит следующим об-
разом: формализованная преамбула, призванная свидетельство-
вать о том, что дело будет рассматриваться в суде Шариата. Если
она отсутствует, то в начале фабульной части текста все равно
появится фраза: “Meclis-i Şer’a” – “Собрание суда Шариата”,
куда обратился истец (имя истца, иногда с указанием места про-
живания, и даже с приметами, в случае если истцом является не-
вольник) с претензией или с показаниями: “takrir-i kelâm idub...”
215
на ответчика и обязательно в его же присутствии. Далее следует
содержание иска, которое высказывает истец, заканчивающееся
фразой типа: “Şer-i Şerif muktezasınca taleb iderün” – “истребуйте
согласно уложениям Высочайшего Шариата”. После чего следу-
ет обращение к ответчику, которое в сиджиле фиксируется фра-
зой: “sual olunduqta” или “sual olunub” – “будучи спрошенным”,
затем следуют пояснения ответчика. Они могут быть двоякими:
либо ответчик признает справедливость высказанных в его адрес
обвинений, и тогда он соглашается удовлетворить претензии ист-
ца, либо высказывает свою точку зрения по сути предмета тяж-
бы, что делает необходимым участие свидетелей. В первом
случае хукюм, т. е. решение суда, может не потребоваться. От-
ветчик предлагает свой вариант компенсации истцу по заявлен-
ному им ущербу, и его слова сопровождаются замечанием судьи:
“ikrar ile cevab verib…”, т. е. “отвечая с признанием…”. Достиг-
нутая договоренность в данном случае фиксировалась фразой:
“…dedigi mahüvel’l-vaki qutub olundu” – “со слов… записано
верно”. Если же было решение судьи, то сиджиль заканчивался,
например, так, как в вышеприведенном тексте, или словами
“…hüküm olunub ketb olundu” – “записано согласно принятому
решению”. После этих слов следует дата записи документа и пе-
речисление свидетелей.
Отличительной чертой синтаксических конструкций данного
типа документов вместе с их чрезвычайной распространенно-
стью, о которой упоминалось выше, являлось также стремление
к экономии средств, в особенности если участники процесса
были людьми незнатными, а тяжб в день присутствия рассматри-
валось много. Иллюстрацией к данному утверждению может
служить следующий сиджиль, в котором нет решения – хукюм,
несмотря на заявленный иск:
1. Oldur ki, Meclis-i Şer’a Küntovmuş bin Takatmış Şah Hüseyn
bin Kasım ihzar ve muhzurında
2. takrir-i dava idub dedi ki, işbu Şah Hüseyn Toqtamış Girey
sultan ile Koval (Kovel?) seferine giderken
3. Özü (Dnepr) yanında ğayıb olan bir güruh atlarımızı rast gelüb,
alub sefere gidüb ben dahi
216
4. seferde nice atıma rast gelüb aldım. Bir atım kaldı. Halâ taleb
iderün dedikte, mezbur Şah
5. Hüseyn dahi sual olundukta (olunduqta): gerçek küffar (kâfir-
ler. – O. Р.) içinde bir güruh at’a bir beyaban’da rast
6. gelüb birkaç kimsa aldıq. Ama bazısın sahibi beyyine ile aldı.
Bir at bilâ-qayd u tecavüz yolda
7. öldü cevab virecek. Bilâ tecavüz öldügüne Qanbirdi bin İbrahim
ve Qurman
8. Ali bin Cahiz li-ecl’il-şahadet haziran olub bilâ-qayd öldü
dedikleri qayd olundı.
9. Fi’t-tarih’il-mezbur.
10. Şuhud’ul-hal:
11. 1) ............. 2) Sefer Ali. 3) .........
[Репринтные… т. 1, с. 3-а, текст № 4].
…Пред собранием суда Шариата предстал Куньтовмуш, сын
Такатмыша, который в присутствии Шаха Хусейна, сына Ка-
сыма, давая показания по открытому им делу, сказал:
Этот самый Шах Хусейн, идя совместно с Тохтамыш Ги-
реем в Ковельский поход, наткнулся вблизи реки Днепр на уте-
рянный прежде табун войсковых лошадей, его взял. И я в походе
немало коней, встретив, взял. Остался у меня только один конь.
Истребуйте же у него теперь. Упомянутый Хусейн, будучи
спрошенным, отвечал: истинно, что в степи в стороне невер-
ных наткнулись мы на табун лошадей и взяли для себя сколько-
то. Часть их по приметам очевидным взяли хозяева оных. Дру-
гая часть в пути без умысла погибла. В доказательство того,
что часть коней погибла в пути без умысла, выказали готов-
ность свидетельствовать Канбирды, сын Ибрагима, и Курман
Али, сын Джахиза. Слова их “Умерли без убийства” были запи-
саны.
Года и дня вышеозначенного.
Свидетели присутствия: 1) ….… 2) Сефер Али. 3)……..
Записи по гражданским и уголовным искам – хукюмы – за-
нимают особое место среди остальных документов, приобщен-
ных к сакку бахчисарайского кадылыка. Их многочисленность и
многообразие свидетельствуют о развитой системе правосудия в
217
Крымском ханстве, имевшей, вероятно, прецеденты всех возмож-
ных нарушений и преступлений и разработавшей четкие формы
их документальной фиксации. Изучение всех типов юридиче-
ских документов Крымского ханства, их перевод и коммента-
рии позволят создать предпосылки для создания исторической
стилистики крымскотатарского языка и возрождения в нем офи-
циально-делового стиля.
Биярсланов М. Выписи изъ кадіаскерского сакка (книги) 1017–
1022 хиджры (1608/9 – 1613 г. хр. лет.), хранящагося в архіве
Таврического Губернского Правления // Известия Таврической
ученой архивной комиссии (ИТУАК). №№ 8–10. Симферополь:
Типография Таврического губернского правления, 1889–1891.
Інальджик Галіль. Знахідка судових книг Кримського Ханату
(1618–1750) // Mappa Mundi. Збірник наукових праць на по-
шану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. Львів –
Київ – Нью-Йорк: Видавництво М. П. Коць, 1996.
Лашков Ф. Ф. Исторический очерк крымскотатарского зем-
левладения // Известия Таврической ученой архивной комис-
сии (ИТУАК). №№ 21; 22; 24; 25. Симферополь: Типография
Таврического губернского правления, 1894–1897.
Лашков Ф. Ф. Сборник документов по истории Крымско-
татарского землевладения // Известия Таврической ученой ар-
хивной комиссии (ИТУАК). №№ 22; 24; 25; 26, Симферополь:
Типография Таврического губернского правления, 1895–1898.
Репринтные копии рукописей бахчисарайских сиджилей,
хранящиеся в библиотеке им. Гаспринского в Симферополе.
Т. 1–61.
Рустемов О. Д. Внутренняя стилистика бахчисарайских сид-
жилей // Сходознавство, № 64. Київ: Інститут сходознавства
ім. А. Ю. Кримського НАН України, 2013.
Рустемов О. Д. Источники по изучению становления офи-
циально-делового стиля крымскотатарского языка эпохи Крым-
ского ханства // Ученые записки Таврического национального
университета им. В. И. Вернадского. Том 26 (65), № 2. Филоло-
гия. Симферополь, 2013.
218
Туран Ахмет Незихи. “Судебные реестры Крымского Ханства
(после их обнаружения) // Культура народов Причерноморья,
2002. № 30.
Туран Ахмет Незіхи. Релігійні суди періоду Кримського Ка-
ганату // Україна – Туреччина: минуле, сучасне та майбутнє.
Київ, 2004.
Ahmet Cihan, Fehmi Yılmaz. Kırım Kadı Sicilleri // İslam Araş-
tırmaları dergisi. Sayı 11, Üsküdar, 2004.
Çobanzade Bekir. Leningratta Qırım hatireleri. Oquv işleri
(‫)ﺍﻳﺸﻠﺮﻯ ﺍﻭﻗﻮ‬. İçtimai-siyasiy ve terbiyevi aylıq jurnal. Qırım Maarif
Qomissarlığı neşiri. Bağçesaray Hüner ve Sanayı Mektebi basmaha-
nesi. Ağustos – Sentyabr, 1925. Numara 4–5.
Kavak Nuri. Kırım Hanlığı Şer’iyye Sicillerinde Yer alan Avariz
ve Para Vakıfları Üzerine // Eskişehir Osmangazi Üniversitesi Sos-
yal Bilimler Dergisi. № 10 (1).
Kurat Akdes N. Topkapı Sarayı Müzesi Arşivindeki Altın Ordu,
Kırım ve Türkistan Hanlarına ait yarlık ve bitikler. İstanbul, 1940.
Özdem Zeynep. Kırım Karasubazar’da Sosyo-Ekonomik Hayat
(17. yüzyıl sonlardan 18. yüzyıl ortalarına kadar). Ankara, 2010.
Öznur K. Bozkurt. Kütahya Şer’iye Sicilleri 8 numaralı defteri-
nin Transkripsyonu ve Değelendirilmesi (Yüksek Lisans Tezi).
Kütahya: Dumlupınar Üniversitesi, 2006 / Транскрипция и класси-
фикация тетради № 8 сиджилей суда Шариата, Кютахья. Ознур
К. Бозкурт. Кютахья: Университет Думлупынар, 2006.
Özyetgin, A. M. Altın Ordu, Kırım ve Kazan Sahasına Ait Yar-
lık ve Bitiklerin Dil ve Üslûp İncelemesi (İnceleme-Metin-Tercü-
me-Notlar-Dizin-Tıpkıbasım). Ankara: Türk Dil Kurumu, 1996.
Turan Ahmet Nezihi. Kırım Hanlığı Kadı Sicilleri Hakkında Not-
lar // Türk Kültürü İncelemeleri Dergisi, № 9, İstanbul, 2003.
219
КАРАИМЫ ГАЛИЧА И ЮГО-ЗАПАДНЫЙ ДИАЛЕКТ
КАРАИМСКОГО ЯЗЫКА
В научном мире до сих пор не прекращаются дискуссии о
происхождении караимов. Принято считать, что история караимов
как народа начинается приблизительно в середине VІІІ в. н. э. –
время, когда в Багдаде, на территории современного Ирака (тог-
дашнего Аббасидского халифата), начал свою проповедническую
деятельность Анан бен Давид. Этот человек возглавил довольно
распространенное оппозиционное движение в иудаизме, сутью
которого было отрицание авторитета Талмуда (Талмудом назы-
вают более позднее дополнение к Ветхому Завету, объединяю-
щее устные дополнения и толкования раввинов. В средние века
Талмуд стал основным законоположением ортодоксального, или
раввинистического, иудаизма, основой еврейской образованнос-
ти и просвещенности. Его считали “устной Торой”, т. е. книгой,
авторитет которой практически равноценен “письменной Торе”,
или Пятикнижию). Протест против засилья раввината и самого
Талмуда заключался в призыве вернуться к чистому ветхозавет-
ному учению. Кроме отрицания Талмуда, сторонники Анана уна-
следовали провозглашенный их учителем принцип буквального
толкования Священного Писания, а также отличались от осталь-
ной части евреев (“талмудитов”, или, другими словами, “рабба-
нитов”) целым рядом религиозных практик и традиций: в празд-
новании Шаббата (Священной субботы), в проведении обряда
обрезания, в соблюдении закона ритуальной чистоты, допусти-
мых степеней родства при заключении брака, во времени про-
ведения традиционных еврейских праздников, в устройстве си-
нагог (в караимской традиции – кенас) и проведении обряда
богослужения.
220
Караимы Галича и юго-западный диалект караимского языка
Последователи Анана назывались “ананитами”, а несколько
позже – Бене Микра (Сыновья Закона). В ІХ в. появляется тер-
мин “караим” (форма множественного числа от древнееврейско-
го “карай”), отображающий основную характеристику данного
религиозного движения – почитание (или дословно “чтение”)
Священного Писания (т. е. Ветхого Завета, или Танах) как един-
ственного и непосредственного источника религиозной истины.
Отсюда происходит и название учения – караимизм.
Период Х–ХІ вв., который часто называют “золотым веком” в
истории развития караимского движения, отмечен активной мис-
сионерской деятельностью и распространением иудаизма в его
караимской интерпретации далеко за пределы Багдада и Персии.
Караимские общины возникают в Палестине (с центром в Иеру-
салиме), Египте, Испании, на Кавказе и в Византии.
Наиболее дискуссионным является вопрос появления караи-
мов на территории Восточной Европы, т. е. в Крыму, а впослед-
ствии в Литве и Польше. Одна из версий связывает формирова-
ние караимского этноса с Хазарским каганатом, считая караимов
потомками хазаров или же одним из племен, которые входили в
состав каганата.
Существует и другая гипотеза, которая утверждает, что караи-
мы появляются в Восточной Европе уже в постхазарский период,
прибыв в Крым из Бухары и Черкесии вместе с татарскими хана-
ми. Исходя из того факта, что караимы известны как талантли-
вые купцы и ремесленники, предполагают, что они попали на
Крымский полуостров вместе с другими купцами и ремесленни-
ками, которые были нужны татарам для поддержания экономи-
ческого развития Золотой Орды.
Дискуссионным остается и вопрос о появлении караимов в
Галиче. Караимская традиция связывает этот приход со временем
правления князя Данилы Романовича. По преданию, в 1243 году
князь Данила во время переговоров с Бату-ханом затрагивал во-
прос миграции из Крыма караимов. В 1246 году 80 караимских
семей из Солхата (Старого Крыма), Мангупа и Кафы (Феодосии)
покинули полуостров и поселились в Галиче, получив привиле-
гию от князя Данилы. На этом основании можно полагать, что
221
караимы из Крыма создали в Галиче свою колонию (поселение)
в середине ХІІІ в. [Лелик 2012].
Еще одна гипотеза датирует появление караимской общины в
Крыму ХV веком. Достоверные ведомости из истории этой коло-
нии относятся к ХVІ в., когда о ней начинают упоминать в доку-
ментальных источниках. В 1578 году король Речи Посполитой
Стефан Баторий подтвердил локационную привилегию галич-
ских караимов и гарантировал им сохранение их древних прав и
обычаев. В соответствии с этой привилегией галичские караимы
имели право свободной торговли наравне с другими жителями
города, а также право на производство и продажу спиртных на-
питков, но только на своей улице, и т. п. Эта привилегия была
подтверждена в 1590 году Сигизмундом ІІІ и в 1666 году Яном
Казимиром.
С утверждением в Галичине австро-венгерского владычества
(1772 г.) караимы Галича обратились к правительству с проше-
нием об улучшении условий их жизни. Правительство снизило
налоги, которыми облагались караимы, и уравняло их в правах с
христианами. Караимы торговали скотом, воском, солью и зани-
мались земледелием. До 70-х годов ХІХ в. их не призывали на
военную службу, а потом они служили исключительно в сани-
тарных отрядах.
В Российской империи караимы имели налоговые льготы: им
разрешалось, в отличие от евреев, приобретать земельную соб-
ственность. Это обстоятельство позволило им в будущем стать
крупными землевладельцами и промышленниками. Караимы Га-
личины также добились фактического равноправия с христиана-
ми после разделения Польши и перехода Галичины под власть
Австрии.
Хоть караимская община Галича никогда не была многочис-
ленной, в ХХ в. ее численность резко сократилась. Если в начале
прошлого столетия в Галиче проживало 167 караимов, то на се-
годняшний день их осталось всего два человека. Среди основных
причин столь резкого уменьшения численности караимского на-
селения – эпидемии тифа и холеры в Первую мировую войну,
миграции во время и после Второй мировой войны (причем в
основном молодых караимов), мобилизация в действующую
222
Советскую Армию и гибель в боях караимской молодежи и муж-
чин среднего возраста. В послевоенное время в Галиче остались
преимущественно караимы старшего возраста, и постепенное
“исчезновение” общины стало неизбежным процессом.
Период между двумя мировыми войнами характеризовался
активным развитием культурной и общественной жизни караи-
мов Польши и Западной Украины, в частности Галича. Объеди-
нение Польши пошло на пользу сближению и сотрудничеству
караимской общины Галича с общинами Тракая (тогдашнее на-
звание – Троки), Вильнюса (Вильно) и Луцка. В 1919 году было
избрано правление караимской общины и утвержден ее устав.
В 1925 году после десятилетнего перерыва снова заработала ка-
раимская церковноприходская школа.
В 1934 году было принято решение построить Народный дом,
который впоследствии стал центром общественно-культурной
жизни. При центре работала библиотека, действовало Общество
караимской молодежи “Возрождение”, возглавляемое Ибрагимом
Самуйловичем, и Общество караимских женщин во главе с Са-
биной Новахович.
Приход Гитлера к власти в Германии и ведение нацистами ан-
тиеврейской политики побудили караимскую общину обратиться
с прошением о непризнании их евреями в Министерство внут-
ренних дел Третьего рейха. Министерство поддержало их про-
шение, указав, что караимы не принадлежат к еврейской ре-
лигиозной общине. В годы Второй мировой войны несколько
выдающихся еврейских ученых – М. Балабан, З. Калманович и
И. Шипер – независимо друг о друга сформулировали перед не-
мецкими оккупационными властями вывод о том, что караимы
не являются евреями в расовом отношении, чем спасли их от
массового уничтожения. Но в связи с тем, что в начале войны со-
ответствующие распоряжения не успели вступить в силу, боль-
шое количество караимов погибло в Бабьем Яру, а также в Одессе
и Херсоне во время массовой ликвидации еврейского населения.
Во время оккупации Крыма немцами, когда над караимами на-
висла угроза поголовного уничтожения (т. к. оккупанты причис-
ляли их к еврейской нации), С. Ходжашу удалось отыскать в
Центральном симферопольском архиве документы о том, что
223
караимы являются самостоятельным тюркским этносом. Еще в
сентябре 1938 года С. Э. Дуван осуществил поездку в Берлин и
обратился к министру внутренних дел Третьего рейха по поводу
определения этнического происхождения вероисповедания ка-
раимов. Ему оказывали содействие Русское эмигрантское бюро и
епископ Берлинский и Немецкий Серафим. 5 января 1939 года на
имя С. Дувана из Государственного расового бюро Германии
пришло разъяснение, в соответствии с которым караимский эт-
нос не отождествлялся с евреями. Известны случаи оказания по-
мощи караимами своим соседям-евреям, которых они прятали у
себя дома или же снабжали их документами своих погибших
родственников [Караїми. Електронна бібліотека України].
В первой половине ХХ в. в Луцке, Вильно и Москве выходи-
ли различные периодические издания, такие как “Mysl karaims-
ka” (“Караимская мысль” на польском языке), “Karaj awazy”
(“Голос караима” на караимском), “Караимская жизнь”. Благода-
ря тому что галичские караимы активно публиковались в этих
журналах, на их страницах постоянно освещалась жизнь ка-
раимской общины.
В послевоенное время общественно-культурная жизнь галич-
ских караимов постепенно приходит в упадок. Советский ре-
жим, проповедовавший атеизм и нивелирование национальных
особенностей, в начале 60-х годов закрыл, а в 1986 году разру-
шил караимский храм – кенасу в Галиче [Добош 2008]. Луцкая
кенаса (которая, к слову, была самым древним караимским куль-
товым сооружением в Украине) сгорела во время пожара еще в
1972 году.
В 1994–2002 годах в Москве на средства М. Сарача издавалась
международная ежемесячная газета “Караимские вести” (“Karaite
News”, “Къарай (Караим) хабэрлер”). В газете публиковались ли-
тературные произведения караимов, очерки по истории, воспо-
минания, хроника общественно-культурной жизни и др. Издание
выходило небольшим тиражом и распространялось караимскими
активистами на местах [Газета “Караимские вести”].
В 2000 году караимы Галича присоединились ко Всеукраинс-
кой ассоциации крымских караимов как галичская территориаль-
ная община в составе восьми человек.
224
Караимский язык (къарай тили) принадлежит к кыпчакско-
половецкой подгруппе кыпчакской группы тюркских языков. В
2006 году караимский язык был признан одним из 16 региональ-
ных языков Украины и 72 человека указали его в качестве род-
ного. В караимском языке выделяют три диалекта: тракайский
(диалект литовских караимов), галичский (диалект караимов За-
падной Украины) и крымский. По мнению Э. Р. Тенишева, все три
диалекта фактически представляют собой самостоятельные язы-
ки: «Каждый вариант их [караимского] языка в социальном плане
представляет собою самостоятельный язык. Поэтому следует упо-
треблять термины: “язык караимов Крыма”, “язык караимов Лит-
вы”, “язык караимов Украины”. Здесь такое же соотношение, как
и между понятиями “саларский язык” и “туркменский язык”, “то-
фаларский язык” и “тувинский язык”, “долганский язык” и “якут-
ский язык”. Самостоятельность языковых единиц, образующих
эти пары, не вызывает сомнения. Поэтому все варианты караим-
ского языка в равной мере заслуживают изучения» [Тенишев
1995, 43]. Тракайский и луцко-галичский диалекты мало измени-
лись за последние пять столетий, тогда как крымский диалект
подвергся значительному влиянию турецкого (османского) языка
в XV–XVIII ст., когда Крым входил в состав Османской империи.
Луцко-галичский диалект сохранил много древнетюркских
слов, в то время как крымский и тракайский диалекты их утрати-
ли. Он, кроме того, содержит значительное число лексических
элементов из иврита. Несомненно, что потребуется сопостави-
тельный статистический анализ лексики языков караимов Запад-
ной Украины, Литвы и Крыма, для того чтобы определить долю
в них заимствований из иврита, однако именно в галичском диа-
лекте они сохранились наилучшим образом. Что касается фоне-
тических особенностей луцко-галичского диалекта, то здесь сле-
дует отметить: а) явление цетацизма – вместо звуков ш, ж, ч, дж
тракайского диалекта выступают, соответственно, с, з, ц, дз, на-
пример баш – бас (голова); б) отсутствие губных гласных перед-
него ряда (ö, ü), имеющихся в тракайском диалекте; в) диссими-
ляция двойного лл в нъл.
Также у луцко-галичского диалекта (его еще называют юго-
западным диалектом караимского языка) есть грамматические
225
особенности, отличающие его от устной и письменной речи кара-
имов Крыма и Литвы. В частности, к таковым относится наличие
фузионных аффиксов, которые исторически являлись составны-
ми, но в процессе развития трансформировались в неразрывные
и единые грамматические элементы. К таковым, прежде всего,
можно отнести аффиксы прошедшего времени условного накло-
нения -сыйд/-сийд (исторически -са/-сэ эди), аффиксы прошедше-
го времени желательно-сослагательного наклонения -гъыйд/-гийд
(исторически -гъай/-гей эди) и многочисленную группу стяжен-
ных аффиксов отрицательной формы будущего времени. Вообще
говоря, большую гибкость луцко-галичскому диалекту караимс-
кого языка (впрочем, как и языку караимов Литвы) придает имен-
но система стяженных аффиксов, зачастую имеющая два или три
уровня. Эта особенность существенно расширяет его возможности
при стихосложении и отличает его от других тюркских языков,
сближая его по мелодике и ритмике со славянскими языками.
Юго-западный диалект караимского языка изучен мало. Пер-
вый научный труд по этой тематике (Grzagorzewski J. Caraimica,
Jezyk Lach-Karaitew) был опубликован почти сто лет тому на-
зад, в 1917 году. Наиболее глубоким и всесторонним исследова-
нием, посвященным караимскому наследию, является “Язык
западноукраинских караимов” В. А. Миреева и Н. Д. Абрагамо-
вича (в трех томах, один из которых – русско-украинско-англо-
караимский словарь). Кроме того, в 2011 году в Ягеллонском
университете (Польша) Михал Немет, родственник выдающего-
ся караимского писателя и драматурга Сергиуша Рудковского,
защитил диссертацию по караимской литературе на луцко-га-
личском диалекте. Он также анализировал фонологическую си-
стему луцко-галичского диалекта караимского языка на примере
пиютов – иудейских литургических гимнов, переведенных с ив-
рита [Nemet 2014].
Благодаря своим особенностям караимский язык мог бы слу-
жить своеобразным мостиком между тюркским, славянским и
еврейским мирами. Чтобы предотвратить окончательное исчезно-
вение караимского языка, как лингвисты, так и социологи долж-
ны приложить усилия, направленные на возрождение и поддерж-
ку культурной и языковой идентичности караимов в Украине.
226
Газета “Караимские вести”. – http://turkology.tk/library/601
Добош Галина. Галицькі караїми: Лишилось тільки двоє // Ра-
діо “Свобода” [23.09.2008].
Караїми. Електронна бібліотека України. – http://uateka.
com/uk/article/society/religion/1212
Лелик Світлана. Останні з караїмів // “Репортер”, 2012. –
http://report.if.ua/gazeta/socium/Ostanni-z-karayimiv
Тенишев Э. Р. К изучению тюркских языков Крыма // Извес-
тия АН СССР. Серия литературы и языка. Т. 54. № 1. М., 1995.
Csato E. A. The Karaim language in Halych // Караїми Галича:
історія та культура (Матеріали міжнародної конференції
6–9 вересня 2002). Галич, 2002.
Mireyev V. V. Use of computer technologies in the lexicography of
the Karaite language // Caraimica. International Quarterly Review.
Issue II, 2007. – http://turkology.tk/library/522
Nemet M. A historical phonology of Western Karaim. Alveolars
and front labials in the south-western dialect. 2014. – https://www.
academia.edu/8905715/A_historical_phonology_of_Western_
Karaim._Alveolars_and_front_labials_in_the_south-western_dialect
The language of Western Ukrainian Karaites: Part one. A brief
essay: Comp. by V. A. Mireyev, N. D. Abrahamowicz. Simferopol,
Ukraine – Polevskoy, Russia – Slippery Rock, USA, 2008.
227
ПІДРУЧНИКИ КАРАЇМСЬКОЇ МОВИ
(КРИМСЬКИЙ ДІАЛЕКТ). СУЧАСНИЙ СТАН
Кримські караїми України, об’єднані Всеукраїнською асоціа-
цією “Кримкарайлар”, багато років здійснювали свою діяльність,
спрямовану не тільки на збереження, а й відродження культури,
де панівне місце займає проблема караїмської мови. Як відомо,
караїмська мова внесена до Червоної книги (дані 1993–1999 рр.)
і Атласу (19 лютого 2009 р.) зникаючих мов ЮНЕСКО як мова,
що перебуває під серйозною загрозою зникнення. Атлас зникаю-
чих мов, складений ЮНЕСКО за даними останніх років, виділяє
в караїмській мові три діалекти – тракайський, галицько-луцький
і кримський – і маркує кожний з них залежно від стану перед за-
грозою зникнення [UNESCO Atlas...].
Таким чином, караїмська в Литві належить до групи мов, що
перебувають під серйозною небезпекою зникнення (severely en-
dangered), – мовою володіють бабусі й дідусі старшого поколін-
ня, у той час як більш молоде покоління може їх зрозуміти, але в
достатній мірі мовою не володіє і не говорить нею, через що най-
молодше покоління (діти) не в змозі вивчити мову в сім’ї;
галицько-луцький діалект перебуває на грані зникнення (criti-
cally endangered) – наймолодшими носіями мови є люди похило-
го віку, але і вони говорять мовою частково та рідко;
кримський діалект караїмської мови відзначений в Атласі як
вимерлий (extinct), тобто мовців більше немає.
Кримські караїми-тюрки (караї) – нечисленний народ (у світі
приблизно 2–2,5 тис. чоловік), історичною батьківщиною котро-
го є Крим. На сьогоднішній день 800 людей мешкає у Криму,
існують досить численні громади (бл. 100 осіб) у містах Меліто-
полі, Одесі, Харкові, Дніпрі, Києві. Крім рідного Криму, місцями
компактного розселення караїв здавна були Захід України й Литва,
228
Підручники караїмської мови (кримський діалект). Сучасний стан
куди караїми переселилися у XIII–XIV ст., чим і пояснюється ви-
ділення трьох відповідних діалектів караїмської мови. Багато ві-
домих тюркологів та лінгвістів, які вивчали караїмську мову
(Н. Баскаков, В. Гордлевський, К. Мусаєв, В. Радлов, А. Самой-
лович, Т. Ковальський. А. Зайончковський), сходяться на думці,
що вона належить до найчистіших та давніх тюркських мов, на-
ближена до мови куманів (кипчаків) і безпосередньо пов’язана з
мовами, котрі існували в Хазарському каганаті [Будник 2008,
192–200; Глашев 2010, 105–135]. На жаль, із часом носіїв караїм-
ської мови меншає, адже більшість із них – вельми похилого віку.
У зв’язку з цим для науки актуальним є дослідження, збереження
й відродження караїмської мови як однієї з найбільш архаїчних
Підручники караїмської мови в місцях компактного прожи-
вання кримських караїмів почали укладати наприкінці XIX – на
поч. XX ст. На жаль, підручники того часу не відповідають су-
часним завданням відродження мови, хоча, безумовно, є багати-
ми джерелами лексики й граматики. Тут потрібно брати до уваги,
що в місцях компактного проживання кримські караїми прекрас-
но володіли рідною мовою. І, по суті, необхідності у створенні
спеціальних підручників караїмської мови як такої не було, отож
створювалися підручники для навчання караїмської молоді (в
першу чергу юнаків) мови Священного Писання – давньоєврей-
ської мови.
З другої половини XІХ ст. дітей почали віддавати на навчання
і в російські гімназії. Основна причина цього – дати можливість
дітям надалі продовжувати освіту [Полканова 2010, 144–141].
Після прийняття в 1872 р. “Положення про міські училища в
Росії” в деяких містах почали створюватися караїмські громад-
ські училища з вивченням письма, російської мови, арифметики,
геометрії, географії, історії, природної історії, фізики, малювання,
співу, гімнастики. Додатковим предметом була караїмська мова,
а для дівчаток – рукоділля [Леви 2005, 131–132].
У 20-х рр. XX ст. питання національної освіти перебрала у
сферу своєї компетенції радянська влада. Серед практичних вка-
зівок щодо проведення національної політики партії на місцях на
Х з’їзді, крім пунктів про зміцнення радянської державності,
229
були затверджені рекомендації з розвитку культурно-просвіт-
ницьких та адміністративних установ рідною мовою. Крім того,
окремим пунктом йшли вказівки з розвитку широкої мережі кур-
сів і шкіл як загальноосвітнього, так і професійно-технічного ха-
рактеру рідною мовою [Ачкинази 2000, 112]. Саме в цей період
з’являються курси й класи рідної мови – караїмської, кримчаць-
кої, кримськотатарської [Красный Крым 1926]. У цей же час по-
рушується питання про створення підручників і вибору алфавіту
для них (давньоєврейський алфавіт, кирилиця або латиниця). Ра-
зом з тим в СРСР серед тюркських народів починається рух за
латинізацію алфавітів.
У 1926 р. на Всесоюзному тюркологічному з’їзді в Баку було
порушено питання про необхідність переходу на новий тюрк-
ський алфавіт на основі латинської графіки [Яковлев 1936].
Стверджувалося, що латинський алфавіт здатний у найкоротші
строки ліквідувати неписьменність і відкрити шлях до прогресу.
У 1928 р. І. С. Кая опублікував перший підручник для кримчаць-
ких початкових шкіл, котрий використовував латинський алфавіт.
На вкладці з латинським алфавітом були подані й відповідні до
латинських давньоєврейські літери. У 1930 р. видано ще один
підручник І. С. Кая для кримчацької школи латинською абет-
кою – Qrımcaq mekteplerinin ekinci sınıfına mahsus oquv kitabi
(Книга для читання, призначена для учнів другого класу крим-
чацької школи). Книга містила оповідання кримчацькою мовою,
укладені самим автором [Ачкинази 2000, 140–147]. Тут варто
відзначити, що підручники І. С. Кая активно використовувалися і
були популярні не тільки в кримчацьких школах – ними могли
користуватися і в кримськокараїмських, і в кримськотатарських
класах та школах.
Більш того, за спогадами тих кримських караїмів, що жили в
Криму в 1920–30-х рр., викладання кримськотатарської мови в
школах того часу сприймалося в карайських родинах як викла-
дання рідної мови і ніяких суперечностей або розбіжностей не
викликало. Навпаки, кримські караїми відзначали, що вчитися їм
було легко, позаяк вони вчили, по суті, свою рідну мову, якою ще
досить добре володіли і розмовляли в сім’ях.
230
Наприкінці 1920-х рр. внутрішньополітичний курс держави
змінюється. До середини 1930-х рр. колишня політика щодо на-
ціональних меншин починає згортатися. Зачиняються національ-
ні школи й храми.
У 1989 р. з першого дня заснування караїмського товариства
всі його члени одноголосно підтримували основну мету – збере-
ження і відродження історико-культурної спадщини кримських
караїмів, що неможливо було б зробити без збереженої самосві-
домості народу. Зусиллями Асоціації видавалися різного типу
навчальні посібники (словники, енциклопедії, самовчителі) та
історико-краєзнавча література. Проте процеси асиміляції наро-
ду, насамперед у мовному аспекті, сьогодні видаються незворот-
ними. Носіїв кримського варіанта караїмської мови залишилося
не більше 10 осіб. Та, попри все, кримські караїми намагаються
відродити свою мову і для практичного використання в родині.
У Євпаторії, Феодосії, в Міжнародному трудовому таборі крим-
ських караїмів на Джуфт Кале функціонують недільні школи,
де слухачів розмовної караїмської мови навчають її носії – пред-
ставники старшого покоління народу. Серед таких людей особли-
вих слів подяки заслуговує праця Софії Геліївни Ялпачик (м. Ме-
літополь), яка впродовж декількох років щорічно в молодіжному
літньому трудовому таборі на Джуфт Кале і в Мелітополі викла-
дає мову з властивим лише їй ентузіазмом і позитивною енерге-
тикою. Таким чином, у ході обговорення проблем, пов’язаних з
відродженням караїмської мови, у кримських караїмів сформува-
лося тверде усвідомлення необхідності організації систематич-
ного вивчення кримського діалекту караїмської мови.
У Литві в м. Тракаї протягом вже 12 років щорічно проводить-
ся школа караїмської мови. Викладачем, одним з організаторів, а
також автором підручника караїмської мови (тракайський діа-
лект) є професор Уппсальского університету Ева Чато Йогансон.
Школа збирає учнів із різних країн: Франції, Канади, України,
Польщі, Росії та Литви. На жаль, не у всіх бажаючих з України
була і є можливість відвідувати цю школу. До того ж, як було за-
значено вище, в цій літній школі в Литві викладається тракай-
ський діалект караїмської мови. Безумовно, є підстави вважати
цей діалект більш “чистим” (що зберігся в законсервованому стані
231
без запозичень із близькоспоріднених тюркських мов) у порів-
нянні з кримським діалектом. Однак ми обстоюємо право також
і кримського діалекту караїмської мови на існування як достой-
ного складника лінгвістичної спадщини єдиного караїмського
народу. Караї, що мешкають у Криму, завжди асоціюють себе на-
самперед із кримською землею та її культурою, в той час як соціо-
культурне оточення литовських караїмів за більш ніж 600 років
перебування на території Литви було змінене асиміляцією місце-
вого населення, і це відбилося, у свою чергу, і на лексичних за-
позиченнях [Мусаев 1964; Мусаев 1966, 96–100; Прик 1976].
Тому найбільш прийнятним для кримських караїмів, які мешка-
ють, головним чином, на півострові та в таких містах, як Меліто-
поль, Одеса, Харків, Київ, Дніпро, буде вивчення кримського
діалекту караїмської мови.
Головні питання у відродженні мови:
– укладання підручників, що відповідають сучасним методи-
кам викладання з урахуванням культурних особливостей носіїв
мови;
– викладацькі кадри – прийняті громадою кримських караїмів
професіонали зі знанням мови й методики викладання;
– організація процесу навчання.
У цей час є низка посібників, лексикографічних матеріалів, на
основі яких можна скласти підручник, що відповідає вимогам
сучасних педагогічних методик і цільової аудиторії.
Серед виданих матеріалів з кримського діалекту караїмської
мови особливо слід відзначити “Нарис граматики караїмської
мови (кримський діалект)” Ольги Яківни Прік [Прик 1976]. Ця
робота була виконана ще 1949 року, а видана в 1976, але до сьо-
годні своєї значимості не лише не втратила, а й, навпаки, ще біль-
ше її набула. Ольга Яківна представила в “Нарисі...” систематич-
ний опис фонетики, морфології і лексики кримського діалекту
караїмської мови в порівнянні з тракайським і галицько-луцьким
діалектами. Особливу цінність роботі надає те, що вона викона-
на на основі узагальнення фактичного матеріалу і спостережень
за мовою носіїв кримського діалекту в той час, коли можна було
ще відобразити особливості живої караїмської мови. Сьогодні
це дослідження можна використовувати як фактичну базу для
232
укладання сучасних підручників кримського діалекту караїм-
Як допоміжний матеріал для укладання підручників можна
також використовувати “Російсько-караїмський розмовник” та
методичний посібник “21 урок караїмської мови (кримський діа-
лект)” Гелія Семеновича Ялпачика. Автор посібника спробував
розробити робочі плани уроків, згрупувати правила граматики за
темами, скласти діалоги, завдання на розвиток навичок розмов-
ного мовлення. На жаль, автор трагічно загинув, не встигнувши
повністю завершити розпочату справу. Роботу підготували до
друку його дочка та учні.
Також особливий інтерес із точки зору фіксації живого крим-
ського діалекту караїмської мови становить “Караїмсько-росій-
ський, російсько-караїмський словник” Захарія Йосиповича Си-
нані. У рукописах цього словника Захарій Йосипович відзначає,
що прагнув включати тільки слова з розмовної мови кримських
караїмів, намагався уникати запозичень з інших мов. Тому він не
включив жодного політичного чи наукового терміна, оскільки усі
вони, на його думку, привнесені в караїмську з інших мов.
І, звичайно ж, у цьому зв’язку не варто забувати про академіч-
ний “Караїмсько-російсько-польський словник”, що був укладе-
ний за редакцією Н. Баскакова, А. Зайончковського, С. Шапшала.
У словнику караїмські слова представлені в усіх трьох діалек-
тах, включаючи кримський [Караимско-русско-польский словарь
1974]. Таким чином, на сьогоднішній день ми маємо досить не-
погану базу для укладання сучасного підручника кримського діа-
лекту караїмської мови.
Підготовка підручника, окрім збору та обробки матеріалів з
кримського діалекту караїмської мови, повинна включати кон-
сультації з людьми похилого віку – кримськими караїмами – но-
сіями мови, консультації з педагогами-методистами з організації
підручника. Обов’язковими є співробітництво та рецензування
підручника філологами, кандидатами та докторами наук суміж-
них дисциплін, підготовка та тиражування мультимедійних мате-
ріалів, включно з аудіозаписами, для проведення уроків.
Сучасні підручники караїмської мови повинні бути укладені
як підручники з вивчення іноземної мови, оскільки, на жаль, на
233
сьогоднішній день рідну мову кримські караїми не знають взага-
лі. Літні представники народу якщо і пам’ятають щось, то вже
давно не використовують караїмську мову як засіб комунікації в
повсякденному житті.
У методологічному плані підручники повинні ґрунтуватися на
комунікативному підході з комбінацією декількох компонентів:
– соціолінгвістична компетенція (здатність вибирати й вико-
ристовувати адекватні мовні форми та засоби залежно від мети і
ситуації спілкування);
– дискурсивна компетенція (здатність розуміти різні види ко-
мунікативних висловлень, а також вибирати лінгвістичні засоби
залежно від типу висловлення);
– стратегічна компетенція (вербальні й невербальні засоби, до
яких звертається людина у випадку, якщо комунікація не відбу-
лася);
– соціокультурна компетенція (знання культурних особливос-
тей народу, звичаїв, традицій, норм поведінки й етикету;
– соціальна компетенція (уміння й бажання взаємодіяти з ін-
шими людьми, упевненість у собі й у своїх силах для здійснення
комунікації, а також вміння допомогти іншому підтримати спіл-
кування);
– використання мультимедійних технологій.
Відсоток співвідношення цих компонентів залежить від ауди-
торії, для якої укладається підручник, – дорослі або діти. На
нашу думку, в цей період укладання підручників для дорослих
має першорядне значення, адже укладання підручників для дітей
вимагає окремої роботи психологів, оскільки вибір педагогічних
технологій ґрунтується на психологічних особливостях дітей різ-
ного віку.
Підручник для дорослих надалі може використовуватися для
організації занять з караїмської мови в громадах України, і зокре-
ма Криму. Наступний етап – організація літньої (для початку)
школи караїмської мови тривалістю в 10–15 днів, учасниками
якої можуть стати представники кримських караїмів з різних міст
України, і зокрема Криму.
Така літня школа, окрім величезного значення для відроджен-
ня кримського діалекту караїмської мови, може мати сильний
консолідуючий фактор для народу, що буде початком активізації
234
діяльності у сфері вивчення рідної мови в окремо взятих грома-
дах і зміцнення співробітницьких відносин між ними.
Проект може реалізовуватися в тривалій перспективі. Для ви-
рішення проблеми відродження кримського діалекту караїмської
мови одного підручника та проведення однієї школи буде недо-
статньо, потрібні будуть роки зусиль кримських караїмів і під-
тримка небайдужих організацій. У перспективі до підручника
слід укласти продовження для більш глибокого вивчення мови і
переходу на наступний рівень володіння кримським діалектом.
Також можуть виникнути необхідність і можливість організації
постійних, систематичних курсів мови.
Передбачається, що після закінчення 10-денної школи її учас-
ники, що прослухали курс уроків і лекцій, оволодіють мінімаль-
ним рівнем знання рідної мови, достатнім для обмеженого спіл-
кування на побутовому рівні, а також для подальшого вивчення
мови. Учасники оволодіють навичками читання, письма, розу-
міння і перекладу простих текстів, мінімальними навичками
мовлення (привітальні фрази, описи речей навколо себе, розпо-
відь про себе, свою родину, свою країну). Крім того, учасники
дістануть можливість дізнатися багато нового про історію, куль-
туру та релігію кримських караїмів, про сучасний стан та проб-
леми народу. У результаті отриманих у школі знань, налагодже-
них дружніх та партнерських відносин, учасники школи будуть
здатні активізувати діяльність із вивчення рідної мови та вирі-
шення поточних проблем народу у своїх громадах і суспільствах
різних міст України, і зокрема Криму.
Саме тому актуальним питанням для науки є дослідження,
збереження та відродження караїмської мови, що в перспективі
сприятиме зміні статусу кримського діалекту караїмської мови з
“вимерлого” на “живий”. У цьому зв’язку кримським караїмам
не обійтись без підтримки як у плані цільової підготовки фахів-
ців, так і матеріальної допомоги для організації сезонних і систе-
матичних шкіл кримського діалекту караїмської мови.
На сьогоднішній день ніхто однозначно не може стверджува-
ти, наскільки успішною буде програма щодо збереження караїм-
ської мови. Тільки обмінюючись інформацією зі схожими орга-
нізаціями, що займаються аналогічними проблемами, ділячись
235
успіхами й аналізуючи невдачі, можна запобігти остаточній смер-
ті рідної мови.
Ґрунтуючись на статті Brad Montgomery-Anderson “A Model
for Indigenous Language Revival”, в якій він розглядає проблему
відродження та оживлення мови і пропонує методику для цього,
можна зробити оптимістичні висновки про те, що мову відроди-
ти можливо. Більш того, послідовно просуваючись до мети, ви-
кладання мови як другої (як іноземної) може дати плоди у вигляді
людей, які знають мову і здатні навчити мови вже своїх дітей.
Безумовно, необхідною умовою для позитивних результатів є
створення середовища спілкування, що можливо здійснити в
рамках громади, національних класів тощо [Brad Montgomery-
Anderson 2008, 23–44].
У 2014 р. громада кримських караїмів розпочала систематич-
но збиратися для вивчення рідної мови. Навчальний посібник
для занять уклала к. філол. н., викладач кафедри кримськотатар-
ського та турецького мовознавства, ст. н. сп. Науково-дослідного
центру кримськотатарської мови, літератури, історії та культури
Кримського інженерно-педагогічного університету Наталя Воло-
димирівна Кропотова. За методологічну основу для посібника
були взяті різні підручники турецької мови для іноземців як най-
більш дотичні для пояснення граматичних правил. Фактичний
матеріал був використаний з вищезазначених джерел із крим-
ського діалекту караїмської мови. Заняття безперервно прохо-
дили близько півроку, але, на жаль, лише один раз на тиждень.
А проте навіть після кількох занять в учнів зріс інтерес до за-
нять, хтось почав згадувати, як говорили караїмською мовою
батьки, дехто згадував навіть народні пісні, хтось почав трохи
спілкуватися рідною мовою з сусідами кримськими татарами.
Особливої подяки заслуговують літні представники народу, що
відвідували курси. Вони у процесі уроку в діалогах згадували
все більше і більше слів та виразів караїмською мовою і могли їх
відтворити з правильною вимовою.
Сподіваємося, що цього року подібна робота продовжиться і
посібники для занять оформляться в солідний сучасний підруч-
ник кримського діалекту караїмської мови, який сприятиме її від-
родженню.
236
Як приклад можна навести досвід відродження менської мови.
Останній носій корінної мови жителів острова, що розташований
в Ірландському морі, помер у 1974 році, і в 90-х ЮНЕСКО ви-
знала мову зниклою, проте рух за збереження менської мови,
який стартував у XX столітті, зумовив те, що інтерес до неї зно-
ву зростає. Сьогодні на острові Мен з’являється все більше до-
рожніх знаків, радіопередач, додатків для мобільних телефонів
місцевою мовою. Існують початкові школи менської мови, в
яких всі предмети викладаються рідною мовою острова і які від-
відують понад 60 учнів-білінгвів, також менську можна вивчити
у звичайних школах острова. На цей момент приблизно 1900 осіб
стверджують, що можуть вільно спілкуватися менською мовою.
Крім цього, були створені різні додатки для мобільних телефо-
нів, що допомагають у самостійному вивченні мови [Мэнский…].
Девізом активістів руху стала така фраза: “Недосконало говори-
ти менською краще, ніж вільно – англійською!” [История…]. Це
гасло відображає бажання підвищити престиж рідної мови в
очах носіїв, що її забули. Щодо кримських караїмів це гасло
можна перефразувати так: “Недосконала жива караїмська мова
краща за мертву”.
Кримські караїми чітко усвідомлюють свою самобутність, для
збереження котрої, безумовно, необхідні знання і практичне за-
стосування своєї рідної “забутої” мови.
ЛІТЕРАТУРА
Ачкинази И. В. Крымчаки. Историко-этнографический
очерк. Симферополь: Дар, 2000.
Будник Н. В. Проблемы изучения фольклорных произведений
крымских караимов // Мова і культура. К.: Видавничий дім
Дмитра Бураго, 2008.
Глашев А. Хазарська спадщина в культурі караїмів, кримчаків,
карачаєво-балкарців і гагаузів // Матеріали Другого Всеукраїн-
ського круглого столу “Проблеми освіти тюркомовних наро-
дів України: гагаузів, урумів, караїмів, кримчаків і крим-
ських татар”. К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський
університет”, 2010.
237
Караимско-русско-польский словарь / Ред.: Н. А. Баскаков,
А. Зайончковский, С. Шапшал]. М.: Русский язык, 1974.
Красный Крым, 09.05.1926.
Леви Б. З. Караимская школа (в Одессе) // Русско-караимский
словарь. Симферополь, 2005.
Мусаев К. М. Грамматика караимского языка. М.: Наука,
1964.
Мусаев К. М. Заметки о языке крымских караимов // Вопросы
диалектологии тюркских языков. 1966. Том 4.
Полканова А. Ю. Освіта кримських караїмів у XІХ – початку
XX ст. // Матеріали Другого Всеукраїнського круглого столу
“Проблеми освіти тюркомовних народів України: гагаузів,
урумів, караїмів, кримчаків і кримських татар”. К.: Видавни-
чо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2010.
Прик О. Я. Очерк грамматики караимского языка (крым-
ский диалект). Махачкала: Дагучпедгиз, 1976.
Реби Д. И. Крымчакско-русский словарь. Симферополь:
Доля, 2008.
Яковлев Н. Ф. О развитии и очередных проблемах латиниза-
ции алфавитов // Революция и письменность, 1936. № 2.
Brad Montgomery-Anderson. A Model for Indigenous Language
Revival // Indigenous Nations Journal, Spring 2008. Vol. 6. № 1.
Мэнский: возрождение языка из мертвых [электронный ре-
сурс]. – http://news.flarus.ru/?topic=2477
История одного мертвого языка [электронный ресурс]. –
http://kopeekka.blogspot.com/2009/11/blog-post_962.html
UNESCO Atlas of the World’s Languages in Danger [элек-
тронный ресурс]. – http://www.unesco.org/culture/languages-atlas
238
Караїмська меджума
з Бахчисарайського палацу
Проект транслітерації, перекладу та лінгвістичного аналізу
караїмської меджуми з фондів Бахчисарайського історико-куль-
турного заповідника ми розпочали у 2013 році. Він був частиною
проекту з упорядкування та підготовки до публікації караїмської
колекції, що здійснювався під керівництвом караїмознавця Дми-
тра Анатолійовича Прохорова та директора музею Валерія Євге-
новича Науменка. Проект припинив своє існування в березні
2014 року разом із повноваженнями керівництва внаслідок ро-
сійської окупації Криму. Однак це не повинно завадити публікації
такого цікавого з лінгвістичної точки зору джерела, як караїмська
меджума, яких, слід зазначити, на теренах Криму залишилося
дуже мало. Тут подано опис опрацьованого нами фрагмента ме-
джуми з Бахчисарайського палацу.
Караїмська меджума з фондів Бахчисарайського історико-
культурного заповідника КРУ БИКЗ КП-4958 / К-8 є антологією
турецької, кримськотатарської та російської літератур XVIII–
XIX ст. Місце, час написання, а також ім’я власника (або власни-
ків) невідомі. Порівняння з уже дослідженими текстами караїм-
ських збірників Ерака1, Катика2, Килджі3 дозволяє датувати це
1
Radlov W. W. Proben Der Volkslitteratur Der Nordlichen Turkischen
Stamme: Kuzey Turk Boylarinin Halk Edebiyatindan Ornekler / Tülay Çul-
ha Çeviren. Mehmet Olmez Publications, Istanbul, 2010.
2
Henryk Jankowski. The contents of Katyk’s mejuma / Тюркская и смеж-
ная лексикология и лексикография. Сборник к 70-летию К. Мусаева. – М.,
2004. – С. 103–119; Tülay Çulha. Kırım Karaycasının Katık Mecuması Me-
tin – Sözlük – Dizin. – Istanbul, 2010: Türk Dilleri Araştırmaları Dizisi: 46.
3
Gulayhan Aqtay. Eliyahu Ben Yosef Qilci’s Anthology of Crimean Ka-
raim and Turkish Literature. – Vol. 1 & 2: Critical Edition with Introduction,
Indexes and Facsimile. – Istanbul, 2009.
239
джерело другою половиною XIX ст. Меджума з фондів БІКЗ має
повних 88 непронумерованих сторінок, є пошкоджені, вирвані і
неправильно склеєні сторінки. Рукопис написаний типовим крим-
ським єврейським півкурсивом, діакритичні знаки проставлені
подекуди в окремих випадках. Мова рукопису неоднорідна: біль-
шість текстів написано турецькою мовою, кримськотурецьким ва-
ріантом4, тобто південнобережним діалектом кримськотатарської
мови, є тексти на північному діалекті кримськотатарської мови, а
також є текст російською мовою. Почерки огузького і кипчацько-
го розділів збірника відрізняються. На сторінках кипчацького роз-
ділу олівцем по-російськи написані імена “Караимъ Самоилъ”,
“Караимъ Абрам”, “Караимъ Исакъ”. На сторінці 19 міститься
екслібрис із першими шістьма літерами єврейської абетки (алеф ‫א‬,
бет ‫ב‬, гімель ‫ג‬, далет ‫ד‬, хе ‫ה‬, вав ‫)ו‬. Декотрі пісні мають назви й ав-
торів, зазначені у верхній частині сторінки або на початку нового
тексту чорнилом або олівцем. Авторство інших – без заголовків –
можна визначити в останньому куплеті за законами тюркського
віршування. Літературні і народні твори, що містить досліджува-
на нами меджума, представлені жанрами кошма, семаї, керем, ди-
ване, календері, тюркю, мані, дестан. Більшість належать або
приписана перу Ашика Умера, іноді помилково (16 пісень, з них
пісня “Ay zahide aç gözünü saraya baqta ibret al” є переспівом тво-
ру Юнуса Емре “Zahirde aç gözünü sahraya bakta ibret al”)5, Кара-
джаоглана (під одним з його імен Саїль-оглу – 1 пісня), Ашика
Гевхері (5 пісень). Чимало пісень із дестанів про Ашика Гаріба і
4
Henryk Jankowski. Karaim mejumas in Eupatoria / Unknown Treasures
of the Altaic World in Libraries, Archives and Museums. 53rd Annual
Meeting of the Permanent International Altaistic Conference, Institute of
Oriental Manuscripts, RAS, St. Petersburg, July 25–30, 2010. Berlin: Klaus
Schwarz Verlag, 2013. – Р. 246. (Studien zur Sprache, Geschichte und
Kultur der Türkvölker, 13).
5
Ашик Умер поряд з Ашиком Гевхері та Караджаогланом найбільш
популярні турецькі виконавці народних пісень XVII–XVIII ст. Місце і
дата народження Ашика Умера й Ашика Гевхері суперечливі, однак в
обох випадках існують версії про їхнє кримське походження [Faroqhi S.
The Cambridge History of Turkey: The later Ottoman Empire, 1603–1839. –
Cambridge, 2006. – Р. 501].
240
Караїмська меджума з Бахчисарайського палацу
Караджаоглана, що становлять типовий контент кримських тюрк-
ських народних збірників. На сторінці 75 розміщено російський
романс “Я в пустыню удаляюсь”6, записаний ламаною росій-
ською мовою єврейською графікою. Більшість сторінок мають
накреслені поля, подекуди на полях містяться куплети й афорис-
тичні вирази. Кінець рядка зазвичай позначено двома літерами
“йод” ‫יי‬, іноді без позначень. Кінець тексту, як правило, супрово-
джується єврейським словом tam “кінець”, яке іноді повторюєть-
ся двічі, тричі і більше. Почерк розбірливий, пам’ятка в хорошо-
му стані, однак подекуди клякси, виправлення, розмиті, затерті
місця ускладнюють прочитання деяких фрагментів.
Мова рукопису неоднорідна. Тексти становлять собою суміш
османсько-турецьких, кримськотурецьких і кримськотатарських
мовних особливостей. Значний вплив османсько-турецького суб-
страту помітний на всіх творах меджуми, окрім фрагмента епосу
про Едіге, мовні особливості якого дозволяють говорити про на-
лежність до північного діалекту кримськотатарської мови.
Оскільки єврейська графіка, якою послуговувалися караїми,
становить собою консонантне письмо, а на позначення різних го-
лосних і деяких приголосних могли вживатися одні й ті ж знаки,
то, говорячи про фонетичну систему мови зазначеного писемно-
го джерела, особливо в системі вокалізму, можна відзначити
лише деякі характерні риси.
Про наявність передніх голосних [ö], [ü], а також заднього [ı]
в мові досліджуваного тексту свідчить різниця у використанні
приголосних коф і кеф (q і k в транскрипції). Перед [а], [о], [u],
[ı] завжди уживається коф, приміром: qalsın “хай залишиться”,
uzaqlardan “здалека”, qurban “жертва”, qoynına “перед собою; не-
забаром”. У словах, де мають бути передні [ö], [ü], [e], [i], не-
змінно стоїть кеф, наприклад: melek “янгол”, gelecektir “прийде”,
müşkül “важкий”, külhan “піч”, derki “він каже, що”, eki “два”,
dökerim “ллю”.
6
Романс належить відомій російській виконавиці народних пісень
Марині Воїнівні Зубовій, написаний 1791 року, мав народну популяр-
ність і був поширений у російських збірниках протягом усього ХІХ ст.
Див.: Русские поэтессы XIX века / Сост. Н. В. Банников. – М.: Сов. Рос-
сия, 1979.
241
На письмі відображена фонологічна довгота деяких голосних,
зокрема â: nаsiât “повчання”, suâl “питання”, âşq “любов”, âqibat
“доля”, sât “година”; трапляється також орфограма aâ: aâla gözler
“ясні очі”; однак уживання цього знака може також виконувати
словороздільну функцію для коротких голосних, пор.: ây “мі-
сяць” і ay вигук “ай”, âl “червоний” і al “візьми”, âlem “всесвіт” і
alem “знак”. Проте ці відмінності непослідовні.
Наявність задньоязикового дзвінкого спіранта ğ не викликає
сумнівів, оскільки він передається спеціальною графемою “гі-
мель” з лігою dağı “гора-Poss.”, yaprağı “лист-Poss.”, buçağını
“ніж-AccPoss.”, ğamzesi “звабливий погляд-Poss.”, однак часті-
ше не відрізняється на письмі від дзвінкого задньоязикового
оклюзива g.
Фонетичні та фонологічні особливості огузької частини ме-
джуми. На початку слів турецького кореня переважають дзвінкі
приголосні, наприклад: biçer, gendi. Однак у текстах меджуми
чимало відхилень під впливом місцевого діалектного ареалу.
Найбільш поширеними чергуваннями є такі:
g~k: göksü “груди-Poss.” ~ köksinde “груди-Loc.Poss.”, göklere ~
kök yüzünde “на небі”, gez~kez “кожний”; t~d: tatlı~datlı “солод-
кий”; ev~oy: sevlemek~söylemek “говорити”, boyle~bevle “такий”;
q~h: qan~han “кров”, vaqtı~vahtı “час-Poss.”; h~ø: sahraya →
saraya “пустеля, степ-Dat.”, asil → hasil “благородний, аристо-
кратичний”; m~n: pembe~penbe “рожевий”; ü~i: vücüd~vicid “ті-
ло”7, dülber~dilber “гарний”, üstimize “над нами”, bilbil “соловей”;
u~ı: Macnun~Macnın (власне ім’я), şı qadar “досі” ~ şu meydana
“на той майдан”; o → a під впливом російської мови sevdalara
saldıŋ sen “ти змарнів від кохання”;
лабіалізація голосного ı після губних приголосних b, p, m:
pı → pu qapu “брама”; bı → bu butaq “гілка”.
Деякі чергування неоднозначні і, ймовірно, лише графічні,
оскільки їх можна пояснити як діалектними відмінностями, так і
відсутністю діакритиків, наприклад: p~f: Parhat (власне ім’я),
pena~fena “поганий”, çipte “пара”, ependim “мій пане”, peyrad~feyrat
“крик”; k~h: taktını “трон-Poss.Acc.” ~ taht “трон”.
Турецькі граматики відзначають це явище в турецькій мові щонай-
7
менше до 50-х років ХХ ст. [Кононов 1956].

242
Типовим є порушення сингармонізму, характерне для крим-
ських говірок, наприклад: oqtır “стріла (предикат)”, olsın “хай
буде”, öksiz “сирота”, sözimden “від моїх слів”.
У меджумі з Бахчисарайського палацу відображено порушен-
ня чергування приголосних на стику морфем8: dudaqını “губи-
Poss.Acc.”, yanaqını “щоки-Poss.Acc.”, однак наявність очікуваних
форм (наприклад, qalpagını “головний убір-Poss.Acc.”), а також
інші випадки порушення чергування, незручні для вимови (на-
приклад, dertde “горе-Loc.”, але є форма dertten, qudretden), свід-
чать про те, що письмо не завжди відображало вимову.
Подекуди не зберігається подвоєння приголосних, наприклад:
beli (замість belli “відомий”), giti (замість gitti “він пішов”), qube
(замість qubbe “купол”). Натомість на місці редукованого приго-
лосного може з’являтися подвоєння, наприклад: ziynet → zinnet
“велич”.
Матеріал меджуми фіксує явище стягнення основ, характерне
для розмовного мовлення, наприклад: niyledim ← ne eyledim “що
я зробив?”, naytayıq ← ne aytayıq “що нам сказати?”, nicun ← ne
icun “навіщо”, niytaim ← ne aytayım “що мені слід сказати?”.
Морфологічні особливості. Афікси відмінків та дієвідмін ста-
новлять суміш огузьких і кипчацьких форм. Написання формо-
творчих афіксів переважно окреме, наприклад: kilse sine “церква-
Dat.”, yatır dılar “вони поклали”.
У тексті меджуми, як правило, переважає огузький генітив
-nıŋ після голосних основ, -ın – після приголосних, однак трапля-
ються відхилення, зумовлені впливом кримської розмовної тра-
диції, наприклад: osman nıŋ “Османа-Gen.”. Датив здебільшого
огузького типу на -a після приголосних, -ya – після голосних,
наприклад: dunyaya geldim “я прийшов у світ”. Спорадично тра-
пляються кипчацькі форми на -ga. Переважає акузатив на -ı, -yı,
проте іноді зустрічається кипчацька форма -nı: şeherni “місто-
Acc.”.
Предикативні афікси, уживані в тексті, становлять форми од-
нини та множини 1, 2, 3 особи: bir ananıŋ qızıyım “я – мамина
8
Це явище також відзначає Г. Актай у меджумі Килджи [Aqtay. Op.
сit. – р. 35].
243
донька”, cümlemiz “усі ми”; güzelleriŋ şahı sensin “ти – цариця
красунь”, kimiŋsin sen “чий ти?”, acısın dostum “ти ображений,
мій друже”, ah ne yaman güzelsin “ах, яка ти вродлива”; âşıq ümer
biçaridir “Ашик Умер – бідолаха”, ne tatlıdır dilleri “які солодкі
слова”.
У системі дієслова найбільш уживаними формами теперіш-
нього часу є форми з афіксом -(a)yır: dizeyürler “вони складають”,
eyleyür “він робить”, aytmayur “він не говорить”, qorqmayır “він
не боїться”.
Невеликою кількістю прикладів представлений інший тип те-
перішнього часу з афіксом -(y)a-: anlayım “я розумію”, gülmeyim
“я не сміюся”, qurban olam mah yüzüne “я жертвую собою заради
місяцеликої”, beni aglatma inletme soram “прошу, не змушуй мене
плакати, страждати”.
Форми майбутнього категоричного на -acaq- є поодинокими,
наприклад: qoynına girecek vaqtı “час, що прийде попереду”, ahır
zaman olacaqtır “грядуть важкі часи”, gazi bir gun gelecektir “одно-
го дня прийде святий”. Ймовірно, причиною цього є семантична і
функціональна подібність до аориста, який, окрім майбутнього і
теперішнього часу, виражає ще ряд модальностей, у тому числі
намір, імовірність, обіцянку тощо. Аорист утворюється за допо-
могою афіксів -ar- ~ -ır-: umarım “я маю надію”, atarız “ми кидає-
мо”, ötüşür “вони перегукуються”, qoyarlar “вони кладуть”, gezer
“(по)гуляє”, aglarsın “ти (за)плачеш”, qatlanır “він стерпить”, ba-
qarsın “ти побачиш”. Заперечні форми утворюються за допомо-
гою афікса -maz-: qılmazsın “ти не виконаєш”, uzatmaz “він не
продовжить”, inanmaz “він не повірить”, bilmez “він не знатиме”.
У текстах меджуми трапляються також архаїчні дієслівні фор-
ми аориста, наприклад gelur, qalur, поряд із сучасними gelir, qalır,
архаїчні дієприкметникові форми на -ub також спорадично відо-
бражені в тексті меджуми.
Простий минулий час звичайно формується за допомогою
афікса -di: dedim “я сказав”, verdiŋ “ти дав”, qış geldi “прийшла
зима”. Поширеним у цій категорії є порушення сингармонізму як
щодо голосних (наприклад, alma gördim ben bir dalda “я побачив
яблуко на гілці”, derdinle sararıp soldım “у горі я пожовк, зів’яв”),
так і щодо приголосних (наприклад, aqlısını başımdan ol aldı gitdi
244
“вона забрала мій розум”; dünyayı aldı gitdu “узяв цілий світ”,
bilbil fiğan itdi “соловей тужив”).
Поширеним є минулий неочевидний на -mIş: ahmedim binmiş
atına “мій Ахмед сів верхи на коня”, yarimiŋ elleri degmiş “руки
коханої торкнулися”, qalamın almış eline dostına namı yazar “взяв
до рук перо і пише другові лист”. Він також утворює складні діє-
слівні форми з імперфектним значенням, приміром: çoq güzeller
görmüş edim “чимало красунь я бачив”.
Дієприкметник переважно огузького типу на -an, -yan: gelen
“той, що приходить”, eyleyen “той, що кращає”, gülen “той, що
сміється”, aqan “той, що тече”, olmayan “той, що не...” (конструк-
ція), qaçan “той, що утікає”.
Синтаксичний спосіб вираження видових значень дієслова, а
також перифрастичні форми дієслова характерні турецькій мові.
Так, у прикладі âli âl olmuş qızarmış ben gördüm yanaqını дієслово
qızarmış “почервонів, зарум’янився” у формі минулого суб’єктив-
ного часу поряд із дієсловом ol- “бути” набуває відтінку результа-
тивності. Аорист із дієсловом olmak утворює значення початку
дії, наприклад: her yigidiŋ öz yaresin öz güli ilen sarar oldu “кожен
джигіт за своєю коханою, за своєю квіткою починав упадати”.
У текстах досліджуваної меджуми переважають предикативні
форми огузького типу var, yoq, gerek.
Лексичні особливості. Характерною рисою лексичного складу
караїмської меджуми з Бахчисарайського палацу є наявність і па-
ралельне уживання діалектних інваріантів, наприклад: servi та
selvi “кипарис”, degmek та tiymek “торкатися”. Значна кількість
запозиченої лексики і фразеології арабського та перського похо-
дження: dil “серце”, ар. kezalik “також”, libas “одяг”, sine “груди,
серце”; ab-u hayat “жива вода”, ар.-перс. sât bi sât “година за го-
диною”. Трапляються слова грецького (liman), італійського
(pilanka), іспанського (qalion) та гебрайського (tam) походження.
Власні назви та імена, що трапляються в тексті меджуми: cebrail,
allah, ispania, malta, aq deniz, suleyman, ahmed, ibraqim, abdirahim,
gevheri, aşıq umer, qaraca oglan, parhat, macnun.
Кипчацька частина меджуми. Уривок тюркського епосу про
Едиґе вельми фрагментований, що спричинило наявність чима-
лої кількості незв’язних рядків, які стають зрозумілими лише
245
після порівняння з іншими варіантами епосу9. Таким, наприклад,
є фрагмент відвідин співця Супри:
Tohtamış <day> kan erler
qaranguda çataldan menzil yiktirdi
yuz doqsan beş yaşında Supra
dai qart cırab nuŋ caqların
âl ola man ortip
tişlerin çiy yipek men ur <...>
endi Tohtamış dai han
erler Supra dai qart cırab ga
içki yaqtan yir berdi
“Воїни хана Тохтамиша дістали наказ, як стемніє, запрягати зі
стоянки на роздоріжжі. Щоки стодев’яностоп’ятилітнього Су-
при, старого співця, перев’язали і накрили, його зуби – справ-
жній шовк. Тоді воїни хана Тохтамиша старому співцеві Супрі
дали випити”.
Зрозуміти цей фрагмент можна, порівнявши його з іншими,
більш повними варіантами епосу. Старий Супра був настільки
немічним, що не міг самостійно приїхати на прохання хана, тоді
воїнам Тохтамиша довелося здійснити ряд маніпуляцій (пере-
в’язати щелепу, що відвалювалася, освіжити хмелем, посадити
на коня тощо) і так спровадити співця.
Мовні особливості кипчацького фрагмента тексту меджуми
відбивають найбільш характерні риси північно-західної групи
тюркських мов, чим він суттєво відрізняється від решти (огузь-
ких) текстів досліджуваної пам’ятки. З-поміж фонетичних та фо-
нологічних особливостей слід відзначити такі:
1) зміна кінцевого ğ/q → w після широкого голосного:
uğ → ıw buğa ~ bıwa “бик”, buğum ~ bıwım “суглоб”;
2) чергування b~w: abız~awız “рот”, ubul~uwul “син”, qab-
ga~qawga “бійка”, а також перехід w → b: sınaw “ворожба” →
sınabçı “ворожбит”, cırlaw “пісня” → cırlabçı “співак”;
9
Самойлович А. Н. Вариант сказания о Едигее и Тохтамыше, запи-
санный Н. Хакимовым / Тюркологический сборник, 1972. – М., 1973. –
С. 199]; див. також карасубазарські варіанти епосу у В. В. Радлова.
Названа праця. – С. 146–149, 154–165.
246
3) зникнення кінцевого ğ/q після вузького голосного: qattığ/
qattıq → qattı “міцний, жорсткий”;
4) джокання (або несистематичне чергування c~y) в анлауті:
yapuncası cayma “не стели мантію”, erni cuqa “його губи тонкі”,
однак quruq yonar “він робить аркан”, senin yılqın “твій табун”;
5) приголосні p, q, k в позиції між голосними під впливом аси-
мілятивних процесів переходять у відповідні дзвінкі b, ğ, g:
kep → keb “багато”;
6) протеза iraqı “раки, хміль, спиртний напій”, yipek “шовк”.
Відзначимо тут також одиничний випадок епентези dörut ← dört
“чотири”.
Найголовніші морфологічні ознаки:
1) категорія відмінка представлена відмінковими формами
північно-західного типу, наприклад: генітив -nıŋ: cırab nuŋ “спі-
вака”, bergen niŋ “принесеного”; датив -ga: büyrekke “пирогу”,
balga “меду”;
2) предикативні афікси 1 особи однини -man: caqların âl ola-
man “щоки почервоніли”, tişlerin çiy yipekmen “зуби – справжній
шовк”;
3) трапляються архаїчні дієслівні особові форми, наприклад:
qart idum “я був старим”;
4) дієприкметник на -gan: aytqan sözü “сказане слово”, qoşulgan
yerinde “у місці з’єднання”, який також виконує функцію минуло-
го часу: bal büyrekke tüşken “мед у пиріг упав”, büyrek balga pişken
“пиріг у меду спікся”, anı körgen “його бачив”. Поряд з ним ужи-
вається і простий минулий: qazdırdı “викопав”, soydırdı “зарізав”,
cıydırdı “зібрав”, bilmedi “не знав”, qaldı “залишився”, berdi “дав”,
трапляються характерні порушення сингармонізму, зокрема: qızıl
tilim urbga kilmeydu “моя велемовність не допомогла”;
5) на позначення майбутнього часу уживається лише аорист:
bolur “буде”, yonar “виріже”, haydаr “віджене”, uçmaz “не поле-
тить”, bolmaz “не буде”, tutmaz “не втримає”.
6) теперішній час: körüne “бачить, видно”, berimi “чи дає?”;
7) особові займенники: men “я”, on, anı “він, його”.
Лексичний склад характерний для кипчацьких мов (ubul, uvul
“хлопець, син”, moynı “його шия”, celke “загривок”, kenşu “пора-
да”, qarışqır “вовк”). Привертає увагу чимала кількість архаїчної
247
тваринницької термінології та виразів (qunan qoy “трирічне
ягня”, moynı erek “його шия вільна” (про необ’їждженого коня),
quruq “жердина із зашморгом для ловів коней”, kürgeci “конюх”,
yılqın “табун”), лексики на позначення етнографічних предметів
та явищ (yapunca “накидка”, etegi yeni sum altın qniyin tun “шуба з
подолом, прикрашеним золотими монетами сом”, ernevu cuqa sır
ayaq “чаша з тонкими краями”, quşune “майстер битися навку-
лачки”, ocaq qazdırdı “викопали кабицю”), історичних постатей
(tegin “нащадок”, qanıke “донька хана, царівна”).
Таким чином, мова більшої частини меджуми з фондів Бахчи-
сарайського історико-культурного заповідника репрезентує пере-
важно огузьку основу з елементами розмовних форм кримського
діалектного ареалу, в яких виразно оприявнюються фонологічні,
лексичні і граматичні риси, характерні кримськотатарській мові
та кримському діалекту караїмської мови. Мовні особливості ме-
джуми з Бахчисарайського палацу мають ряд аналогій серед ін-
ших відомих лінгвістам караїмських збірників кінця ХІХ – почат-
ку ХХ ст. (Ерака, Катика, Килджі) й відображають лінгвоекологію
свого діалектного регіону, якому властива суміш кипчацьких та
огузьких рис.
10
benim adim emine dir emine... gumuş
моє ім’я Еміне, Еміне, срібний
quşaq daqinirim belime... neden duşdim
пояс зав’язаний на моєму стані, чому я потрапила
bir eline... serhat larda qullar çoq dir
в <чужі> руки, на кордоні багато війська,
baqin dostlar halime... ali osman dan
погляньте, друзі, на моє становище, якщо від Алі Османа
imdat gelse seni alirim elime...
прийде допомога, візьму тебе у свої руки
10
Варіанти цієї пісні див.: Кондараки В. Х. Универсальное описание
Крыма. – Ч. ХІІІ, № 10. – СПб., 1875. – С. 7; Олесницкий А. Песни
крымских турок. – СПб., 1910. – С. 44.
Поряд із перекладом подаємо тут послідовну транслітерацію обраних
текстів бахчисарайської меджуми, не вдаючись до фонетичної рекон-
струкції. Саме цей спосіб графічного відтворення тексту, на нашу думку,
дозволяє побачити фонетичні й фонологічні особливості пам’ятки.
248
249
250
251
ben bender de dildar aga qiziyim...
я в порту, донька Дільдар-аги,
altin inci daqinirim naziim... bir
золотом, перлами мені навішали,
ana niŋ bir babaniŋ qiziyim… serhat lar
я донька своїх батьків, на кордоні,
da wgwmr/ <...>
sabah olsa ben qirima baqarim... gozle
коли світає, я дивлюся в бік Криму,
gozlerimden qanli yaşlar dokerim.. anam
ллються криваві сльози з очей,
babam hasret ligin çekerim... kezalik
я сумую за матір’ю і батьком,
saba olsa kilse sine goturur...
коли світає, ведуть до церкви,
turlu turlu haçlarin dan optirir...
різні хрести змушують цілувати,
yuz biŋ durlu dina teklip ittiri<r>
сто тисяч разів у свою віру пропонують перейти
kezalik теж tam tam кінець, кінець
tam кінець tam кінець
dolantalim gemileriŋ aysin sevdigim yar aysin... hayir
нумо оточимо кораблі, хай так буде, кохана, хай так буде, ні,
idelim âq denizin yalisin... arayip da geldik
ходімо на берег Середземного моря, прийшли в пошуках
ispaniadan brusin... sib... yariş gezi qar olam
сховку від Іспанії <...> погоня обіцяє зиск,
gitti idiala... qzi idiala... пішли з претензіями
hacisinden hocasindan çatariz... sagina soluna
від паломників і ходжів, заряджаймо зброю... направо, наліво
toplar atariz... bizde kufer ilen cenki ideriz...
з гармат стріляємо... в нас іде війна з безбожниками
kezalik... теж...
şdda bogazindan yelkenin açar... sia... sagina soluna
із затоки <...> підняли вітрила <...> направо, наліво
qulleler saçar... maltali gorse bizi maltaya qaçar
розсипаються вежі... якщо мальтієць нас побачить, утече на
Мальту
252
kezalik... теж...
on bir ây dedikte gorundu daglar sid... qalyoncisi11
одинадцять місяців виднілися гори <...> гальюнник
çiqmiş dursunup egler.. haliç qapudan dedikleri durma-
з’явився, затримує, біля воріт Золотого Рогу
yip aglar... kezalik... плаче без угаву... теж...
yedi gemi geldi bizi şaşirdi... siş... pilaqamizi12
сім кораблів прийшли, ми розгубилися <...> як тільки наша
табличка
qarşima duşunden.. duşman qalip oldu aramiza
упала, ворог зупинився, до нас
qoşuldu... kezalik... помчав... теж...
aq deniz deren dir gorunmez dibi... sid... yardimçimiz
Середземне море глибоке, дна не видно <...> наша допомога
olsin yaradan cani... haliç qapudan dedikleri gzilr
нехай прийде, рани на душі, біля воріт Золотого Рогу походжає
biri... kzlik... хтось... теж...
tam tam кінець, кінець asik umer13
ay zahide aç gozunu saraya baqta ibret al... ol
гей, пустельнику, розплющ очі, глянувши на пустелю, зрозу-
мій мораль,
direksiz qubeye binaya baqta ibret al... zikrin
поглянувши на купол будови без колон, зрозумій мораль,
11
Qaliwncisi, kalyon, ісп. “галіон, військове судно” [Турецко-русский
словарь / Сост. Д. А. Магазаник. – М., 1945. – С. 308].
12
Plâka, іт. “металева пластинка; дощечка з написом; бляха з номе-
ром; номерок” [Турецко-русский словарь. – С. 491].
13
В оригіналі належить Ю. Емре: Zahirde aç gözünü sahraya bakta
ibret al, Şu direksiz kubbe-i elvâna bakta ibret al, Zikr-i Mevlâ ile her dem
kalbini saf eyleyip, Daim ayına-i dünyaya bakta ibret al. Arif isen çekme
zerrece fenâ’nın mihnetin, Herkesin Yâr-ı Hûdâ’dır elbet verir kısmetin,
Görmek istersen Cenab-ı Kibriya’nın hikmetin, Her gün seher vakti kalk
deryaya bakda ibret al. Kande gitti, geldiler; bunca dünyaya kahraman, Bir
birine fend edip onlarda oldu imtihan, Yel götürdü tahtını hani Süleyman’ı
zaman, Aç gözünü devleti İskender’e bakda ibret al. Derviş Yunusgel
güvenme bu fâni mihnetine, Bu dünya bir zillettir, aldanma ziynetine,
Padişah olsa da derler er kişi niyetine, Var musallada yatan mevtaya bakda
ibret al [http://yunusemresiirleri.blogspot.com/].
253
mevla ilen her dem qalbini pek eyilenur... dâima da
при спогаді про Всевишнього серце завжди зцілюється,
eyleyen dunyaya baqta ibret al...
поглянувши на світ, що все кращає, зрозумій мораль
hana buldu bu cihani bunca gelen qahrimanlar... biri birini
стільки героїв, що прийшли в цей світ, опинилися в крові,
один одного
qatil idup onlarda oldu imtihan... taktini yel gotur
убиваючи, проходять вони випробування, трон вітер розвіяв,
buldu suleymani zaman... devleti iskenderi deryayi baqta
час Сулеймана, поглянувши на море держави Іскандера,
ibret al... зрозумій мораль,
ârif ol çekme cihanin zira bri zhmtin...
мудрецю, не зважуй всесвіт по крихтах,
her geze bri hudasi verir cumle qismetin... bilmek
кожному творець дає свою долю, якщо хочеш знати
istersen cenabi kibriyanin hekmetin... her sehir vahti
мудрість великого Бога, щоранку удосвіта
da var deryaya baqta ibret al...
дивлячись на бурхливе море, зрозумій мораль.
der umer aldnma saqin bu dunyanin fendina... bir
Умер говорить, не схиб, уникай облуд цього світу,
zindan misali dir inanma zinnetine14... padişah olsa
в’язниця є прикладом, не вір блиску, кажуть, що падишах
derler er kişi inayetine... var musallat15 da yatan
покровитель кожної людини, однак, на лежачого на камені
mevtaya baqta ibret al... покійника поглянувши, зрозумій мо-
раль…
tam кінець
14
Zinnatina, ziynet, ар. “прикраса, убрання, наряд, розкіш, пишність,
блиск” [ТРС, 691].
15
Mwsllt зі значенням musallat, ар. “надокучливий”, тут недоречно,
слід читати musalla, ар. “камінь, на котрий ставиться труна під час
здійснення обряду поховання” [ТРС, 426].
254
ЛІНГВІСТИЧНІ ЗАПИСИ ОСТАННЬОГО НОСІЯ
КРИМЧАЦЬКОЇ МОВИ
У межах розпочатого відділенням лінгвістики Сеульського на-
ціонального університету і відділенням корейської мови та літе-
ратури Корейського університету міжнаціонального науково-дос-
лідницького проекту, що мав на меті створення єдиної сучасної
лінгвістичної бази даних усіх алтайських мов світу задля з’ясу-
вання походження корейської мови (терміни проекту 1.09.2003 –
31.08.2006), та за підтримки Фонду досліджень Кореї (проект но-
мер 2003-072-AL2002) дослідницька група південнокорейських
лінгвістів-тюркологів, очолювана доктором Йонг Сонг Лі, відві-
дала Україну з 22.01.2006 по 18.02.2006 р.
Дотепер вченими різних країн світу було проведено численні
дослідження та зібрано надзвичайно широкий мовний матеріал,
який можна використовувати для порівняльних досліджень у
встановленні походження корейської мови. Проте на часі є пере-
вірка цього матеріалу та створення оновленої єдиної бази даних
щодо всіх алтайських мов з огляду на найсучасніші методологіч-
ні та технічні досягнення в лінгвістиці, і зокрема порівняльній
діалектології. Найвагомішим та найважливішим складником та-
кої бази даних є насамперед лексичний та морфемний склад нині
існуючих на земній кулі алтайських мов. Природно, що при до-
слідженні до уваги беруться також дані тих мов алтайської мов-
ної єдності, і зокрема мов тюркської мовної сім’ї, які на цей
момент є мертвими, оскільки вони можуть мати найбільш безпо-
середній стосунок до встановлення історичних коренів корей-
Південнокорейські дослідники – тюркологи, монголознавці та
алтаїсти, – відвідуючи країни компактного проживання тюрксько-
го населення, і зокрема Україну, мали на меті на місці дослідити
255
усі алтайські мови, дешифрувати отриманий у результаті польо-
вих діалектологічних студій лінгвістичний матеріал та описати
зафіксовану структуру мови, якою вона є на цей момент, виділи-
ти із зібраних даних аудіальний та візуальний польовий матеріал,
створити на його основі об’єднану лінгвістичну базу даних ал-
тайських мов та зробити її доступною усій науковій спільноті
світу за допомогою інтерактивної мережі.
Відповідальність за виконання проекту була покладена на від-
ділення лінгвістики Сеульського національного університету.
Усіх дослідників-лінгвістів, що брали участь у проекті, було по-
ділено на три робочі групи спеціалістів з тюркських, монголь-
ських та тунгусо-маньчжурських мов. При цьому, усвідомлюючи
обсяг польових робіт та тривалість проекту, його керівники на-
полягали на негайному збиранні насамперед матеріалу тих мов,
що сьогодні опинились на межі зникнення. До сьогодні міжнаціо-
нальними робочими групами лінгвістів на місці було вивчено й
описано чимало таких “малих” та рідкісних мов. Наприклад,
доктором Йонг Сонг Лі особисто було здійснено комплексний та
системний запис таких мов: вересень 2003 р. та січень 2004 р. –
киргизька мова фую, квітень 2004 – шорська мова, квітень
2005 р. – чуваська мова, квітень – травень 2005 р. – тувинська
мова у найбільш північній точці області Сіньцзянь Китаю, чер-
вень 2005 р. – чатангська (мова тофа) в області Ховсгол Монго-
лії, жовтень 2005 р. – мова жовтих уйгурів тощо.
Серед таких тюркських мов, що опинились на межі зникнен-
ня, на частку України припало, на жаль, аж три мови: караїмська
(кримський та волинсько-галицький діалекти), кримчацька та
урумська (насамперед кипчацько-половецькі та кипчацько-огузькі
говори). Проте дослідники не обмежились пошуком та записом
носіїв цих мов, але взяли до уваги і побіжно записали матеріал
літературної кримськотатарської, гагаузької мов та огузьких го-
ворів урумської мови.
Робоча українсько-корейська група лінгвістів-тюркологів від-
відала місця локальних поселень тюрків України в Донецькій
області, Криму та Волині і записала близько 10 Гб лише аудіома-
теріалу, не враховуючи значно більший обсяг відеозаписів. У ре-
зультаті цього дослідження в руках корейських та українських
256
Лінгвістичні записи останнього носія кримчацької мови
вчених опинився безумовно безцінний мовний матеріал, якщо
враховувати те, що, скажімо, на сьогодні існує лише один носій,
який спроможний вільно говорити кримчацькою мовою, з деся-
ток носіїв кипчацько-половецьких діалектів урумської, не більше
восьми тих, хто хоча б почасти пам’ятає кримський діалект, та
двоє носіїв галицько-волинського діалекту караїмської мови, які
можуть відтворити автентичне фонетичне обличчя цих діалектів.
Вік усіх носіїв перевищує шістдесят, а здебільшого становить ві-
сімдесят і більше років.
Кримчацька мова (до кінця ХІХ ст. самоназва – чагатай, кърым-
чах тыльы) є мовою кримчаків, належить до кипчацько-поло-
вецької групи тюркських мов. За даними енциклопедії “Тюркські
мови”, перепис 1989 р. засвідчив 1448 кримчаків на усій терито-
рії СРСР, з них рідною кримчацьку мову вважали 34,9 %. Рівень
володіння мовою становив не більше 15–20 %, це носії, народже-
ні винятково до 1930-х рр.1
Сучасний стан мови показав, що як і в розмовній, так і в пи-
семній мові спостерігаються численні огузькі риси, що дало під-
стави вести мову про змішаний огузько-кипчацький характер
кримчацької мови. Факт збереженості у кримчацькій мові давньо-
тюркського лексичного прошарку наближує мову до карачаєво-
балкарської, частково – до тракайського діалекту караїмської.
Огузький вплив спостерігається здебільшого у фонетиці та пев-
ній групі лексики, проте морфологія залишається архаїчно кип-
чацько-половецькою. Принагідно нагадаємо висновок контровер-
сійного дослідження І. Козинського – М. Полінської, що апелює
саме до факту численної огузької складової мови: “…Залишаєть-
ся нез’ясованим, чи є кримчацька і прибережна кримськотатар-
ська кипчацькими мовами, що зазнали сильного огузького впли-
ву, чи це огузькі за походженням мови, кипчацькі елементи яких
запозичені із сусідних мов унаслідок інтенсивних контактів”2.
1
Языки мира. Тюркские языки. – Бишкек: Кыргызстан, 1997. –
С. 309.
2
Козинский И., Полинская М. Об одном случае контактного взаимо-
влияния родственных языков: крымскотатарский, крымчакский, турец-
кий // Возникновение и функционирование контактных языков. – Мо-
сква, 1987.
257
На думку російських тюркологів Г. В. Дибо, І. Х. Ахматова, а
також М. Ердала, Я. Янбай3 та низки інших спеціалістів, струк-
турно кримчацьку мову можна вважати етнолектом середнього
діалекту кримськотатарської мови, який вирізняють гебраїзми в
лексиці, пов’язані із законсервованим проживанням кримчаків в
окремій слободі Карасубазара. Проте С. М. Шапшал, І. Ачкіназі4,
Д. І. Ребі5 та інші представники мовної спільноти в Криму об-
стоювали право на існування окремої мови. У статті “Кримчаць-
ка мова: iсторіографія та джерела. До постановки проблеми”
І. Ачкіназі досить ретельно розглянув історіографію питання
мовної приналежності кримчаків та зазначив: «…приєднуємося
до висновків В. І. Філоненка з цієї проблеми: “...доводиться дуже
шкодувати, що кримчацька мова – як самостійна тюркська мова –
не дістала відповідної розгорнутої характеристики в останніх ка-
пітальних узагальнювальних працях…”6 Цілком очевидно, що
тільки сукупність фонетичних, морфологічних, лексичних даних
може дати вичерпне уявлення про мову, уживану кримчаками
впродовж багатьох століть. І зараз є низка матеріалів, які можуть
пролити світло на увесь комплекс питань як у синхронному, так і
в діахронному розвитку. Для такого висновку є досить вагомі
підстави, адже ще за пізнього Середньовіччя кримчацька мова
мала свою писемність». Цей же автор привертав увагу україн-
ських дослідників до рукописних сховищ Санкт-Петербурга,
3
Erdal M., Ianbay I. The Krimchak Book of Miracles and Wonders //
Mediterranean Language Review 12 (2000). – P. 39–139; Ianbay I., Erdal M.
The Krimchak Translation of a Targum Šeni of the Book of Ruth // Mediter-
ranean Language Review 10 (1998). – P. 1–53; Янбай Я. Тюркская литера-
тура крымчаков // Материалы по истории, археологии и этнографии
Таврики. – Вып. 8. – 2001. – C. 502–509; Polinsky M. The Krymchaks:
History and Texts // Ural-Altaische Jahrbücher / Ural-Altaic Yearbook 63
(1991). – Р. 123–154.
4
http://web.archive.org/web/20040510184521/http://turkolog.narod.ru/
info/crk-20.htm
5
Реби Давид. Крымчакский язык. Крымчакско-русский словарь. –
Симферополь: Доля, 2004. – С. 4 та наст.
6
Филоненко В. Крымчакские этюды // Rocznik Orientalistyczny,
t. XXXV. – Warszawa, 1972. – S. 10.
258
котрі “за останні 130 років… тричі7 поповнювалися рукописа-
ми… із кримчацьких громад Криму і містять матеріали, необхідні
для вивчення кримчацької мови, проте тільки в останнє десяти-
річчя дослідники описали їх як кримчацькі…”
Основні риси, що дають підстави для виокремлення мови, ле-
жать у галузі фонології, морфології та лексики, зокрема це a) силь-
на редукція /і/ – /ı/ у слабкій позиції, напр.: один – bır, ви – sız,
йду – qıtıyım, ніби – kıbık; b) оглушення qъ – /h/ в абсолютному
кінці: старість – qъartlıh; c) перехід анлаутного /t-d/ – /ç/, напр.:
зуб – çış, сон – çüş, падати – çüşmek; d) задньорядний характер
голосних /ӧ/, /ü/ в першому складі, напр.: собаки – kopekler, я не
робітник – işçı dugul’ım; е) типово огузька група анлаутних v-/о-,
напр.: не давай – verme, існує – var, прибувати – varmaq, бути –
olmaq; f) специфічні вказівні займенники: (ось) такий – anavu,
такий – bulay; g) специфічна, здебільшого архаїчна, конфесійна
лексика з абстрактною семантикою та запозичення з гебрайської
мови, напр.: правдивий – qısrege, джезва – yıbrıh, смак – çeşni, ги-
дотний – rusfay, користь – mef’e, служіння – avoda, Господь – Ba-
rukhata, Adonay, Khudaybaba, Yarudan, Tanrı, Allah, закохатися –
ey’ran olmak, місяць – hodeş, рік – şena, книга – tora, староста –
g
habay, подаяння бідним та нужденним – mazon, клятва – isfat
тощо. Питання морфонології кримчацької мови досі не розгля-
нуті. З-поміж інших афіксальних показників вирізняється афікс
спонукального стану -set- (напр., вводити – kırsetmek).
Наші спільні з корейськими тюркологами польові досліджен-
ня проводилися за ретельно розробленою та методологічно апро-
бованою протягом десяти років книгою опитування інформантів,
що включала: 1) особисті дані про інформанта та володіння рід-
ною мовою його та його рідних; 2) основний лексичний фонд
мови (групований за чотирма розділами за частотністю вжива-
ності), аж до питомо тюркської та сучасної професійної термі-
нології; 3) фонетику та основні фонологічні явища, властиві
7
1862 р. – до Імператорської публічної бібліотеки – придбане у Фір-
ковича зібрання, 1930 р. – до рукописного зібрання Азіатського музею –
колекція кримчацьких рукописів Карасубазара (через В. Л. Дашевського),
1984 р. – до ДПБ ім. М. Є. Салтикова-Щедріна – зібрання О. І. Пейсаха.
259
тюркським мовам; 4) повсякденні діалоги; 5) граматику (морфо-
логію) та синтаксис (прості, ускладнені та складні речення). До-
слідники брали до уваги і записували також при нагоді матеріал
етнографічного та фольклорного характеру, який, проте, не ста-
новив основної мети дослідження.
Тут свідомо подано транскрипцію лексем літерами сучасного
турецького алфавіту в тому вигляді, як почуте нами стенографу-
валось у процесі польового запису в умовах компресії часу. У
місцях, позначених знаком -, інформант не пригадує форму або
зазначає, що така не вживалась. Ми не вважали за потрібне звер-
татись у таких випадках до словників зазначених мов, адже
принципово наполягали на збереженні вартості польового мате-
ріалу, зокрема вивченні лексики такою, як вона збереглась у
пам’яті носіїв мови сьогодні. Для нас важливо було також фіксу-
вати артикуляцію звуків від носіїв, які не вивчали мову за під-
ручниками самотужки у прекрасному бажанні відродити етнічну
пам’ять власного народу, але пам’ятали й користувалися цією
мовою з дитинства.
Зразки з основного лексичного фонду (назви спорідненості в
родині, ремесла та професії тощо, перший рівень мовної компе-
тентності): родина – horanta / aile, родич / сват – khuda (напр., іс-
нував пов’язаний із лексемою анекдот: hķız iev’dien’ ke–kel/n’di
Akhmeş’kie. Na vokzale naniala izvozchika, govorit: otvezi menia
khızımgha. Akhtıma meni khızımgha. On okazalsia russkij, on ne
znaet, on govorit: kuda?! Ona govorit: khudahga dehgul’! khızıma!
(обігруються слова рос. куда / крмч. khuda); дідусь – phķata, бабу-
ся – phķaena, батьки – ataanamızlar, батько – ata, мати – ana, син –
oġıl’, донька – kız, старший брат – ahķay, старша сестра – aphķay,
молодший брат – hķardaş, молодша сестра – kızhķardaş, онук –
ahtıh / torun, онука – kız ahtıh, одружуватися – evl’enm’ek, чоло-
вік – koca, дружина – hātın, тесть / свекор – kaynata, теща /
свекруха – kaynana, невістка – keılın, зять – kūyü, брат дружини –
hudabay / kelindeş, старша сестра чоловіка – ah(b)ikem, дити-
на – bala, хлопчик – oğlan, дівчинка – khızchıkh, парубок – yıgıt,
дівчина – -, стариган – ehtiyar (по-старовинному. – Прим. носія)
при існуванні kart, стара – kartana, літній – eşslî/ı, хазяїн – -, гість –
260
gost’, перехожий – kelen keçen, подорожній – yolcı, худоба – tuvar,
чабан – çoban (напр., із п’єси ‘Ama da kelin’ кримчацького авто-
ра: “…tamam, Sızın makhtağı/unuz khadar bolay Çernomor tuvlarnı
butuün Qhyrymda tapmaz”), мисливець – avcı, рибалка – balyhçı,
друг – dost, приятель – tovarişç, лікар – ‘iekım, вчитель – oca (фор-
му ögretıcı інформант гіпотетично припускає, проте зазначає, що
вона не побутувала), учень – taliebie (регулярно в “Aşıh Garib”),
ögrenci (рідко), герой – qaraman, подвір’я – azbar, крадій – hırsız,
закон – -, ворожбит / ворожка – alcı (hatın), гроші – ahçı, para, ба-
гатій – ziengın, купувати – satınalmah, продавати – satmah, мага-
зин – tukan, папір – kaat, картина – riesım, малювати – riesım
ietmiek, книга – qıtab, музика – çal, пісня – yır, tur’ku, співати –
yırlamah, танець – oyın, танцювати – oynamah, барабан – daul,
дзвін – çan, буква – aref, лист – mektub / kaat, оповідання – ikayet,
м’яч – top, прапор – bayrak, мовлення – söz (тоді як “слово” – laf),
мова – tiıl’, звук – ses, сила – kuvet, kuvvet, справа – iş, робота –
iş, річ – şiy, роги – mungus, ринок – bazar тощо.
Назви частин тіла та пов’язаних з тілом процесів: голова –
baş, волосся (на голові людини) – saç, чоло – manlay, обличчя –
çıray / yüz, око – köz, сльоза – gközyaşı, ніс – burun, вухо – kulah,
рот – agız, губа – dudah, язик – til, зуб – çış, горло – boġaz, голос –
ses, щока – yanah, щелепа – çengel, шия – boyun, плече – -, гру-
ди – köküz, спина – kursah, живіт – arha, рука – kol, нога – ayah /
bacah, кисть – el, стопа – -, палець – parmah, ніготь – tırnah, колі-
но – tız, серце – gonul / yüreh, поперек – bel, хребет – -, груди (жі-
ночі) – emçek, пупок – kındıh, м’яз – -, плоть – -, шлунок – karın,
кишка – -, нирка – -, печінка – baġır, жовч – ōt, легені – -, сечовий
міхур – -, кров – kan, кровоточити – kan çıhay, дихати – nefes
almah, вагітніти – ekıcanlı olmah / amile, мозок – miy, вуса – mıyıh,
борода – sakal, бакенбарди – gerdan, шкіра (напр., на руках) – terı,
кістка – süvyek / kemık, ребро – kabrga, кал – bok, сеча – siydık,
слина – -, піт – ter, пріти – terlemek, душа – can, хвороба – dert /
hastalıh, захворювати – hastalanmah, боліти – başım agıray, рана –
yara, застуджуватися – savuhlandım, температура – -, приймати
ліки – derman almah.
Дні тижня: понеділок – yohpaşkün, вівторок – ortakün, середа –
qankunu, четвер – kiçenkunu (букв. маленька п’ятниця), п’ятниця –
261
aynekunu, субота – şabatkunu, неділя – yo hkunu. Інформатор
ı
зазначив, що кримчацькі назви місяців відсутні.

Порівнявши отримані нами в процесі польового запису дані
та дані, фіксовані академічними описами, ми виявили, що типо-
вим для кримчацького звукового матеріалу є оглушення анлаут-
них дзвінких приголосних (/b/ – /p/), при утворенні іменних спо-
лук (дні тижня) передньоязичний /ü/ втрачає свій передній
характер. Сильна редукція голосного заднього ряду /ı/ спостері-
гається на місці як задньоязикових, так і передньоязикових го-
лосних інших тюркських мов у міжконсонантній позиції здебіль-
шого односкладових слів, таким чином створюючи враження
порушення вокального сингармонізму. У декількох випадках на
місці передньоязичних губних /ö/ та /ü/ зустрічаються їхні за-
дньоязичні еквіваленти /o/ – /u/. Проте достеменне визначення
характеру артикуляції лабіалізованих видається можливим лише
методами експериментальної фонетики.
Незважаючи на доволі повне дотримання для більшості тюрк-
ських мов пом’якшення приголосного перед голосним на шві
корінь-афікс, у ряді випадків у кримчацькій мові приголосний
перед м’яким приголосним афікса не пом’якшується, навпаки,
зберігає практично повноцінну твердість, насамперед це сто-
сується зубних приголосних. У кириличних писемних записах
мови його передавали за допомогою апострофа, що викликало за
аналогією помилкове трактування пом’якшення.
Що стосується семантико-граматичних відомостей, то потре-
бують уточнення якісні іменні характеристики (категорія “істо-
ти – неістоти”), способи творення кримчацького дієслова, зокрема
відзначений академічними граматиками нетиповий для спорідне-
них тюркських мов словотвірний афікс -set- спонукального стану
поруч із традиційними -t- / -d-, -tır-, -dır-, -ır- (у наших записах
цей афікс на сьогодні не засвідчено).
Таким чином, наведена у статті лексика становить собою
лише обмежену частину основного лексичного фонду кримчаць-
кої мови і стосується таких лексико-семантичних груп, як назви
частин тіла, терміни спорідненості, часу, здебільшого власне
тюркського походження. Серед запозичень виділяються гебраїз-
ми, хоча їхня частка в основному лексичному фонді мінімальна,
262
а також традиційні арабо-перські запозичення, що увійшли до
османотурецької мови. Відчутних лексичних відмінностей від
лексики основного лексичного фонду османотурецької мови не
виявлено.
Перспективу дослідження становить вивчення фонетичної
системи кримчацької мови методами експериментальної фонети-
ки в зіставному аспекті. Здійснені записи дозволяють також
предметніше розглянути питання морфологічної структури слова
(анлаут, ауслаут, основні типи чергувань – кінцеві приголосні в
інтервокальній позиції при афіксації, різнорідність чергувань в
афіксальних морфемах, збіг складової структури слова з мор-
фемним членуванням тощо), котрі досі не дістали жодного ви-
світлення. Окремого дослідження потребує синтаксична структура
кримчацького речення, на особливу увагу заслуговують відмін-
кові способи вираження суб’єкта – об’єкта – предиката, порядок
слів, серед способів вираження питання – включення до складу
присудка питальної частки, а також передача модальності. При
достатній розробці мови писемних пам’яток кримчаків (насам-
перед джонок, що являють собою приклади писемної передачі
усно-розмовного мовлення) в перспективі може бути порушене
питання зафіксованих у них відмінностей на рівні ідіолектів чи,
можливо, говорів Карасубазара, Акмесджита тощо, спричинених
більшим або меншим літературним турецьким впливом на мову
авторів / переписувачів тексту.
Інформатор: Давид Ілліч Ребі, 1922 р. н., місце народження –
Козлев. Освіта – Київське Червоного прапора артилерійське учи-
лище, Ленінградська філія Московського заочного поліграфічного
ін-ту. Редактор вид-ва “Радянський письменник”. Почесний ака-
демік Кримської АН, художник, філолог.
263
(на прикладі урумської мови)
Традиційно на захист загроженої мови мають ставати в першу
чергу самі носії цієї мови, тобто громада. Також тут ніяк не обій-
тися без підтримки держави. Вагомий внесок у цю справу мо-
жуть зробити наукові та освітні установи, благодійні фонди, гро-
мадські організації тощо. На нашу думку, до справи хай не
збереження, але бодай популяризації загроженої мови також мо-
жуть долучитися, наприклад, мистецькі організації через заходи,
які вони проводять.
Чи справді мистецькі установи / заходи можуть зробити хоч
якийсь невеликий внесок до справи збереження загрожених мов?
Я пропоную розглянути досвід Агенції подій “АртПоле” на
прикладі її роботи з проектами, де була залучена одна із загроже-
них тюркських мов України – урумська.
Але спочатку я хотів би навести короткі відомості про саму
урумську мову.
Урумська мова є рідною для частини надазовських греків, що
компактно проживають у Донецькій області України. Урумська
мова надазовських греків (урумською також розмовляє частина
понтійських греків) сформувалася у Криму за часів Кримського
ханату, коли тюркська мова стала мовою міжнаціонального спіл-
кування. Ймовірно, що саме тоді частина кримських греків, які
самі себе називали румеями, перейшли на тюркську мову і їх по-
чали називати урумами. На той час, коли наприкінці XVIII сто-
річчя відбувалося переселення греків разом з іншими християна-
ми (вірменами, грузинами і волохами) з Криму до північного
узбережжя Азовського моря, греки вже поділялися на дві мовні
групи – румеїв (еллінофонів) і урумів (тюркофонів).
264
Мистецькі і культурні заходи як один із засобів сприяння...
На новому місці румеї та уруми селилися окремо (за винятком
одного спільно заснованого ними села Велика Новосілка). Окрім
декількох сіл, уруми також заснували місто Маріуполь. З того
часу цих греків почали називати маріупольськими, або надазов-
ськими (приазовськими).
З часів переселення греків із Криму до Надазов’я в 1778–
1780 роках кількість заснованих урумами (так само, як і румея-
ми) сіл збільшилася більш ніж удвічі. Сьогодні майже всі вони
перебувають на території сучасної Донецької області України, за
винятком одного села (Новомлинівка), розташованого в Запорізь-
кій області.
Як свідчать тогочасні документи, на момент переселення до
Надазов’я обидві групи греків володіли урумською мовою. Отже,
впродовж десятиріч урумська мова правила мовою спілкування
між двома групами маріупольських греків, вона використовува-
лася в суспільному житті, судах, торгівлі тощо. Для письма по-
слугувалися грецьким письмом, так званою караманлідікою. Од-
нак у середині ХІХ сторіччя в Російський імперії було видано
указ про викладання винятково російською мовою у школах на
всій її території. Приблизно в цей самий час було скасовано са-
моврядування Маріупольського повіту (нагадаємо, що за умо-
вами переселення на його території певний час не дозволялося
селитися особам негрецької національності), після чого сюди по-
чали активно переселятися росіяни, українці, німці, євреї, роми,
представники інших національностей. Все це спричинило швид-
ке поширення російської мови в регіоні. З цього часу почалося
активне засвоєння урумами (і румеями) російської мови.
На початку ХХ сторіччя на місці Російської імперії з’явилася
нова держава – Радянський Союз, який у 1920–1930-х роках про-
водив політику так званої “коренізації”, спрямованої на підготов-
ку кадрів серед представників національних меншин. У рамках
цієї політики було також створення умов для надання представ-
никам національних меншин освіти рідною мовою. Ця політика
також торкнулася й урумів. У місцях їхнього компактного про-
живання працювала комісія, яка визначила, що рідною мовою
урумів є кримськотатарська, або, як її ще називали, татарська і
турецько-татарська. Самих урумів почали офіційно називати
265
греко-татарами (румеїв – греко-еллінами). Тому було прийнято
рішення в урумських селах викладати саме кримськотатарську
мову. З цією метою в Криму закуповувалися підручники з крим-
ськотатарської мови, звідти ж запрошували викладачів. Цей про-
цес уповільнювався тим, що саме в цей час радянська влада
переводила деякі тюркські мови з арабської графіки на латин-
ську. Це стосувалося, зокрема, й кримськотатарської мови. Отже,
урумів намагалися вчити кримськотатарської мови з використан-
ням латиниці, яка була для них незнайомою й незвичною. Проте
цей процес не встиг набути якогось особливого розвитку через
припинення політики коренізації в 1930-х роках.
З того часу у сфері викладання урумської мови майже нічого
не відбувалося аж до кінця 1980-х – початку 1990-х років, коли
настала можливість для національного відродження, розвитку
національних культур. Місцеві ентузіасти почали створювати фа-
культативи з вивчення урумської мови. Виходять друком сучасні
літературні твори урумською мовою, авторами яких були Вале-
рій Кіор, Віктор Борота, Кірікія Хавана. Цього разу при написан-
ні текстів урумською мовою вже послугувалися кирилицею, яка
використовується в урумській мові й донині.
Постало питання про офіційне впровадження в шкільній осві-
ті рідної мови серед маріупольських греків. Організацією, що
представляє інтереси греків України, було прийнято рішення об-
рати новогрецьку мову для викладання як у румейських, так і в
урумських селах. Вважалося, що володіння новогрецькою мовою
мало б зблизити маріупольських греків, зокрема урумів, із Гре-
цією і грецькою діаспорою у світі. А викладання мов, які на-
справді є рідними для них, так і лишилося без уваги.
Сьогодні ще зберігся урумський фольклор і навіть існує су-
часна урумська література, але носіями урумської мови є люди
вже переважно старшого покоління. Урумська мова ніде офіцій-
но не використовується в громадському житті, ніде офіційно не
викладається в місцях компактного проживання урумів. На сьо-
годнішній день урумська мова перебуває в ситуації мовного зсуву
(заміна її російською мовою). Колись урумське місто Маріуполь
сьогодні є суцільно російськомовним. Урумські поселення є дещо
266
більшими за румейські, отже, населення в них більш мішане, а
відтак і процес мовної асиміляції серед урумів відбувається
швидше порівняно з румеями. З огляду на всі ці чинники можна
сміливо констатувати, що урумська мова є справді загроженою і
рівень її загроженості досить високий.
На сьогодні найповнішим дослідженням урумської мови зали-
шаються праці Олександра Гаркавця, який видав урумсько-ук-
раїнський словник (“Урумський словник”) і збірник урумського
фольклору (“Уруми Надазов’я”). За результатами експедицій до
урумських сіл, що їх проводили науковці з Санкт-Петербурга
(Росія), було видано перший навчальний посібник з урумської
мови (“Урумский язык. Урум дили (приазовский вариант)”. Про-
те цього вкрай недостатньо. Бракує навчальної літератури (слов-
ників, підручників). До цих пір офіційно не прийнято й не за-
тверджено єдину абетку і правила написання для урумської мови.
Також остаточно не сформована єдина літературна норма урум-
ської мови (чотири її говори мають певні відмінності).
Окрім того, в багатьох офіційних документах, зокрема при пе-
реписі населення, на мапах, що зображають етнічний склад насе-
лення України, обидві групи маріупольських греків зазначають
одним спільним терміном “греки”, а їхню рідну мову називають,
відповідно, “грецькою”, під якою можна розуміти і румейську, і
новогрецьку, і навіть урумську. Це створює певну плутанину в
термінах, а відтак ускладнює просвітницьку роботу, інформуван-
ня загалу про етнічне і мовне розмаїття в Україні, а також визна-
чення і проведення відповідної державної мовної політки, яка б
сприяла, зокрема, захисту урумської мови як загроженої.
Урумська мова в проектах агенції “АртПоле”. Попри брак
зусиль з боку як самої громади, так і держави для захисту урум-
ської мови, на мою думку, окремі громадські організації можуть
зробити свій хай невеликий, але все ж таки внесок до цієї спра-
ви. Щодо цього я хочу навести приклад київської Агенції подій
“АртПоле”.
Агенція подій “АртПоле” (http://www.artpole.org/) проводить
фестивалі, концерти, виставки, вистави, читання та здійснює
експериментальні проекти, які поєднують у собі різні напрямки
267
сучасного і традиційного мистецтва. “АртПоле” працює з митця-
ми як з України, так і з інших країн. Наймасштабнішою подією
агенції є однойменний фестиваль “АртПоле”.
У 2005 році у фестивалі “Шешори” (попередник фестивалю
“АртПоле”), який проходив у селі Шешори, що в Івано-Фран-
ківський області, брав участь Грецький народний фольклорний
ансамбль “Бір тайфа” (“Єдина родина”) із смт Старий Крим Ма-
ріупольського району, що співає урумською мовою. Вдень учас-
ниці ансамблю проводили для всіх охочих майстер-класи з урум-
ських народних пісень, де розповідали про урумів, вчили і разом
співали урумських пісень за допомогою підготованих заздале-
гідь текстів і перекладів на українську. Ввечері був виступ на ве-
ликій сцені, звідки також лунали старовинні урумські пісні.
Один з таких творів – пісню “Хара дениз” (“Чорне море”) – було
включено до компакт-диску, на якому зібрано записи всіх учас-
ників фестивалю. Таким чином, учасники з різних кутків Украї-
ни й з-за кордону мали можливість познайомитися з однією з
унікальних і маловідомих широкому загалу культур, що побутує
в Україні.
Того ж року організатори фестивалю влаштували виступ ан-
самблю “Бір тайфа” вже в Києві з нагоди презентації їхнього
компакт-диску “Джаним”, на якому містяться старовинні і сучас-
ні пісні, а також дві казки урумською мовою.
2013 року представники “АртПоля” здійснили подорож до се-
лища Старий Крим, де записали декілька казок і пісень урум-
ською мовою. Їхньою виконавицею була Аполлінарія Налча. Но-
сителька урумської мови, казкарка, співачка, знавець традицій,
вона була однією з небагатьох хранительок урумського фолькло-
ру у своєму селищі. На превеликий жаль, Аполлінарія Налча ві-
дійшла у вічність 6 вересня 2013 року на 87-му році життя.
Одну із записаних тоді казок – “Ашик Гаріп” – було відібрано
для створення проекту у формі відеоарту в супроводі живої му-
зики. Також було зроблено субтитри українською та англійською
мовами. Цей проект було показано на фестивалі “АртПоле”
2013 року, що проходив у селі Уніж в Івано-Франківській облас-
ті. Робота над цим проектом і досі триває.
268
Висновки. Урумська мова (надазовський варіант) є унікальним
культурним надбанням України. Вона має досить високий рівень
загроженості й потребує негайних заходів щодо її захисту і збе-
реження.
Мистецькі організації та їхні заходи можуть бути додатковим
інструментом у розповсюдженні інформації про загрожені мови
серед населення, а відтак привертати увагу громадськості до
проблеми їхнього захисту.
Фестивальна аудиторія (переважно молоді люди з різних місць
в Україні) схвально і з цікавістю сприймала проекти, в яких при-
сутня урумська мова. Інформація про міноритарні і загрожені
мови може бути цікавою не лише її носіям або науковцям, а й
ширшому колу людей.
Мистецькі проекти із залученням загрожених мов, окрім ху-
дожнього, також можуть мати освітній аспект. З досвіду роботи
агенції “АртПоле” стало очевидним, що багато хто з відвідувачів
їхніх заходів вперше дізнався про існування в Україні такої уні-
кальної мови і культури, як урумська. Аудіо- і відеозаписи урум-
ських пісень і казок, зроблені під час роботи над мистецькими
проектами, можна розміщати у вільному доступі в Інтернеті. Та-
ким чином, за їхньою допомогою можна не лише популяризувати
саму мову, а й використовувати як лінгвістичний матеріал з освіт-
ньою і, можливо, навіть дослідницькою метою.
Баранова В. В. Язык и этническая идентичность. Урумы и
румеи Приазовья. Москва: Издательский дом Государственного
университета – Высшей школы экономики, 2010.
Гаркавець Олександр. Уруми Надазов’я. Історія, мова, казки,
пісні, загадки, прислів’я, писемні пам’ятки. Алма-Ата: Україн-
ський культурний центр, 1999.
Смолина Мария. Урумский язык. Урум дили. Приазовский
вариант. Учебное пособие для начинающих с аудиоприложе-
нием. Киев: Бланк-пресс, 2008.
269
Gagauz Türkleri üzerine düşünceler
Sovyet Sosyalist Cumhuriyetler Birliği (SSCB)’nin dağılıp, 15 yeni
cumhuriyetin ilanından sonra, çok sayıdaki etnik topluluk, bağımsız-
lık ya da özerklik arayışlarına girişti. 15 cumhuriyetten birisi olan
Moldova, bağımsızlığını ilan edip, dünya coğrafyasındaki yerini
alırken, bu ülkenin toprakları içerisindeki Bucak Bölgesi’nde yaşa-
yan Gagauz Türkleri de “Bağımsız Gagauz Cumhuriyeti”ni kurdu-
lar. Cumhurbaşkanı ve Halk Topluşu (Meclisi)’nu seçip, bağımsız bir
devlet gibi çalışmaya başladılar. Ne var ki bu cumhuriyeti, Türkiye
Cumhuriyeti de dahil, hiçbir ülke tanımadı.
Gagauz Cumhuriyeti’ni tanıyan olmadı ama, yeryüzünde yaşayan
ve kendilerine Gagauz denilen bir Türk topluluğunun varlığından
haberdar olanların sayıları büyük ölçüde arttı. O arada Türkiye
Cumhuriyeti’nin tüm resmi ve özel kuruluşları, Gagauz Türkleri’yle
ilgilenmeye başladılar. Öncelikle, acil ihtiyaçlar temin edildi. Gerek
dünyadaki prestiji ve gerekse her alandaki yüksek potansiyeli ile
T.C. Moldova Hükümeti ile Gagauz Yönetimi arasında, arabuluculuk
yaparak, Moldova ve Gagauz halklarının biribirlerine düşmanlık
beslemelerini önledi ve oluşturulan iyi ilişkiler sonunda Gagauzlar,
bağımsızlık sevdasından vazgeçip Moldova Parlamentosunun kendi-
lerine tanıdığı Özerklik statüsü ile yetindiler. Böylelikle Ukrayna,
Romanya, Bulgaristan ve Moldova arasındaki Gagauziye’de “Gagauz
Yeri Özerk Bölgesi” adıyla minik, ama anlamı ve önemi çok büyük
bir Türk Devleti kurulmuş oldu.
Biz, 1980 yılından başlayarak, dağılan SSCB’nin pek çok bölgesi-
ne gittik. Moldova ve Gagauz Yeri’ne ilk gidişimiz ise 1987 yılında
oldu. Edindiğimiz izlenim o idi ki, bütün SSCB içerisinde en geri kal-
mış olan iki yer, Karakalpakistan ve Gagauziye’dir. Bu iki Türk
Yurdu’nun öylesine geri bırakılmış olmasının nedenini anlamak güç
değildir! Bu durumu bilen T.C., Gagauz Yeri Özerk Bölgesi’nin kal-
270
kınıp, gelişmesi için çok yönlü desteklerde bulundu. Yapılan ilk işler-
den birisi, bölgenin içme suyuna kavuşturulmuş olmasıdır. Gagauz
dilinin geliştirilmesi için gerekenler yapılırken; bölge için radyo ve
televizyon istasyonları kuruldu. Başkent Komrat’taki Devlet Üniver-
sitesi’nin, Gagauz Üniversitesi haline dönüşmesi için çabalar harcan-
dı; bu üniversite, Türkiye’deki üniversitelerle eş değerde tutularak
bütün ihtiyaçları karşılandı. Gagauz dilinde gazete, dergi ve kitaplar
yayımlanması sağlandı.
Öte yandan, Gagauziye’de demokrasinin yerleşmesi konusunda da
Türkiye’nin çabaları oldu. Dört yılda bir yapılan seçimlerde Stepan
Topal, Georgi Tabunşçik ve Dimitri Kroytor Bölge (Devlet) Başkan-
lığına; Mihail Kendigelen (iki kez) ve Petri Paşalı ise Halk Topluşu
(Meclis) Başkanlığı’na seçildiler.
Kimi üniversitelerle birlikte; Folklor Araştırmaları Kurumu, Türk
Tarih Kurumu ve kimi bilim adamlarıyla uzmanlar Gagauz kültürü,
dili ve tarihi ile ilgili çalışmalar yaptılar. Folklor Araştırmaları Kuru-
mu 1994 yılından bu yana 6 kez “Gagauz Kültürü Sempozyumu” dü-
zenledi. Türk Tarih Kurumu’nun Moldova’da düzenlediği “Panel” de,
kayda değer çalışmalardan biridir. Ancak, Gagauz Türkleri ile ilgili
enine, boyuna ve derinliğine çalışmalar yapılması şarttır ve henüz bu
çalışma başlamamıştır. Yapılanlar yüzeyseldir ve bugüne kadar yapıl-
mış olan çalışmaların bir daha gözden geçirilmesidir. Henüz temel
kavramlar ve tarihçe konusunda bile ortak bir görüş ortaya konulma-
mıştır. Bu yazı, işte bu temel sorunlar üzerine dikkat çekmeyi amaç-
lamaktadır.
Gagauzlar’ın kökeni: kimileri, Gagauzlar’ın Oğuz boylarına men-
sup Türkler, kimileri Selçuklu Sultanı II.İzzettin Keykavus ile birlikte
Bizans’a sığınıp Hristiyan dinine geçen Türk askerleri; kimileri ise
kuzeyden gelip Dobruca’ya yerleşen Kuman-Kıpçaklar olduklarını
yazmışlardır. Hatta Karakalpak Türkleri’nin ahfadı olduğu görüşünde
olanlar da vardır. Bizim kanaatimiz odur ki, Gagauzlar’ın kökeni ko-
nusunda öne sürülen görüşlerin hepsi de doğrudur. Zira Gagauzlar,
çeşitli yollardan Dobruca’ya gelip yerleşmiş olan Oğuzlar’la Kıpçak-
lar’ın karışımıyla oluşan Hristiyan Türkler’dir.
Sağlıklı bir Gagauz Tarihi yazabilmek için gerekli belgeler henüz
ortaya çıkarılmış değildir. Bu nedenle biz burada, Gagauz Tarihi üze-
rinde durmayacağız. Ama köken konusunda öne sürülen gayri ciddi
271
iddiaların da mutlaka cevaplandırılması gerektiğine inanıyoruz. Bul-
garlar, Gagauzlar’ın Bulgar olduklarını, Osmanlı Devleti’nin kendile-
rini Türkleştirmeye çalıştığını ve dillerini bu yüzden kaybetmiş ol-
duklarını söylemektedir. Komünist Bulgaristan’ın lideri Todor Jivkov
yönetimi bilinen asimilasyon harekatına Gagauzlar’dan başlamış ve
bu Türk topluluğunun hepsinin milliyetlerini Bulgar olarak kaydet-
miştir. Sonra Pomaklarla Türklerin isimleri değiştirilerek Bulgarlaştı-
rılmaya çalışılmıştır. Daha sonra olup bitenler bilinmektedir. Ancak
şu kadarını söylemeliyiz ki; dünya Todor Jivkov ve Bulgaristan’ı yö-
neten tüm komünistlerin başına yıkılmış, hepsi de tarih sahnesinden
silinip gitmişlerdir. Bulgarlar, bugün de Gagauzlarla ilgili çalışmaları
sürdürmekte ve bu Türk topluluğunun Bulgar olduklarını ispatlamaya
çalışmakta, ne yazık ki bu konuda çaba harcayanların arasında Bulga-
ristanlı ve Gagauziyeli Gagauzlar bulunmaktadır; resmi Bulgar ma-
kamlarının destekleri de olabilir. Gagauzların Bulgar olduğunu iddia
eden Bulgarlar’ın çelişkili davranışları da dikkat çekicidir. Mesela
Bucak Bölgesi’nde Gagauz Yeri Özerk Bölgesi kurulurken, Moldo-
va’nın Basarabya’daki kent ve köylerinde halk oylaması yapılarak,
Gagauz Yeri Özerk Bölgesi sınırları içerisinde yer almak isteyip iste-
medikleri sorulduğunda, başta Taraklı kenti olmak üzere, kimi Bulgar
köyleri, Özerk Bölge sınırları içerisinde yer almak istemediler. Ger-
çekten, Gagauzlarla aynı soydan olduklarına inanmış olsalardı, tüm
Bulgar kent ve köyleri Gagauziye sınırları içerisinde yer alıp, Gagauz
Yeri Özerk Bölgesi sınırlarının ve nüfusunun daha geniş olmasını
sağlamış olurlardı. Gagauziye’de düzenlenen kimi toplantılarda biz,
bu konuya dikkat çekerek, şunu söyledik: “Bulgarlar, Osmanlı Devle-
ti’nin Gagauzlar’a baskı yaparak dillerini değiştirdiğini söylüyor ve
yazıyorlar. Aynı Bulgarlar Pomak Türkleri’ne de, Osmanlı geldiğinde
sizin dininizi değiştirdi dediler. Osmanlı öyle acayip bir devlet midir
ki, kimi topluluğun dilini, kimi topluluğunda dinini değiştirsin? Öyle
olsaydı bugün Pomaklar Türkçe konuşur; Gagauzlar da çoktan müs-
lüman olurlardı...” Bunu anlatırken, Makedonya’dan da örnek vere-
rek, Makedonya’nın Arnavutluk sınırına yakın bölgesindeki Vevçani
ve Labunişta köylerine değindim. Biribirine çok yakın olan bu iki
köyden Labunişta halkı Müslüman olup Torbeş; öteki köydekiler ise
Ortodoks Makedon’dur. Mesela Osmanlı Devleti Labunişta halkını
zorla Müslüman yapmış olsaydı, yanıbaşındaki Vevçani halkını da
272
Müslüman yapardı. Dolayısıyla 600 yıldan fazla hüküm süren Os-
manlı Devleti, hiçbir ulusun diline ve inancına müdahalede bulunma-
mıştır. Bu gerçekler göz önüne alındığında Bulgarlar’ın Gagauzlar’la
ilgili çabalarının yersiz ve temelsiz olduğu anlaşılmaktadır. Tabii Bul-
gar dostlarımızın bu konu üzerinde neden bu denli ısrarla çaba sarfet-
tiklerini biliyoruz. Onlar böyle yaparak halen Bulgaristan’da var olan
birkaç yüz bin kişilik Gagauz topluluğunun yeniden ortaya çıkıp, Ga-
gauzluklarını öne sürerek bir takım isteklerde bulunmalarını önleme-
yi amaçlamaktadır. Ancak unutmamalıdırlar ki, tarihin akışını Todor
Jivkov’un yönetimi bile durduramamıştır. Yunan kilisesi, Gagauz ki-
lisesi ile temas kurarak Özerk Gagauz Yeri’ne yaklaşmıştır. Heyetler
halinde karşılıklı ziyaretlerde bulunulmuş, Ortodoks din kardeşliği
espirisi ile Gagauzlarla sempatik ilişkiler kurulmuştur. Son zaman-
larda Yunanistan’da, Gagauzların “Türkleştirilmiş Yunanlı” oldukları
biçiminde yayınlar yapılmaktadır. Konuk bir Yunanistanlının, T.C.
parası ile kurulan Komrat televizyonundan bu iddia doğrultusunda
konuşmuş olduğunu üzüntüyle öğrendik. Yunanistan’ın neden böyle
yaptığını anlamak güç değildir. Bugün Yunanistan’da çok sayıda Ka-
ramanlı, Gagauz ve başka Türk toplulukları yaşamaktadır. Bütün bu
Türk topluluklar Türklük bilinciyle ve topluca Avrupa Birliği ilkeleri-
ne göre hak iddiasında bulunurlarsa, Yunanistan Hükümetinin güç
durumda kalacağı muhakkaktır.
Romanya’daki Gagauzlar, hemen hemen bütünüyle asimile olmuş-
lardır. Romenleşen bu insanlar arasında Gagauzların milli ve ruhani
lideri Mihail Çakır’ın torunu olan Prof. Dr. Nikolay Çakır da vardır.
Gagauzlarla ilgili 4 ciltlik kitap yayımlayan Anatol Makriş ve
Romanya’nın renkli simalarından Eugen Enea Karagavur bile özgeç-
mişlerinde Gagauz olduklarını yazmıyorlar. Müteveffa Türkolog Prof.
Dr. Mihail Guboğlu ise daima Gagauz olarak yaşadı ve öyle öldü. Bir
başka Prof. Dr. Mihail Guboğlu ise halen Moskova’da yaşamakta ve
öğretim üyesi olarak çalışmaktadır. Müteveffa Guboğlu’nun amcaza-
desi olan bu Guboğlu, adeta Gagauz sözünü telaffuz etmekten dahi
korkan bir adam durumundadır! Rusya’nın her yanında yaşayan Ga-
gauzlar da maalesef asimilasyondan nasiplerini almışlardır.
Ancak Ukrayna Gagauzları uyanış içindedirler. Odesa ve Bolgrad
kentlerinde örgütlenen Gagauzların Dr. İlya Karakaş ve Dr. Petr Vol-
kov gibi akıllı önderleri vardır. Bir süre Ukrayna’nın Ankara Büyü-
273
kelçiliğinde müsteşar olarak görev yapan Dr. Karakaş’ın bildirdiğine
göre Ukrayna’da 70 bin dolayında Gagauz yaşamaktadır. Böylelikle
Ukrayna Gagauzlarının asimilasyondan kurtulmuş olduklarını umu-
yoruz.
Taras Şevçenko Üniversitesi Türkoloji Bölümü’nde görevli olan
Doç. Dr. Fedora Arnaut ve arkadaşları, Ukrayna Gagauzlarını ülke
çapında örgütlendirerek “Ukrayna Gagauzlar Birliğі»ni kurmuşlardır
ve devlet yönetimine yaptıkları müracaatlar sonucunda, Gagauzların
yoğun olarak yaşadıkları bölgede ana dillerinde eğitim yapabilme
hakkını da elde etmişlerdir. Bu konuda Ukrayna hükümetinin göster-
diği hoşgörüyü takdir etmek gerekir. Ne var ki; özerk de olsa bir Dev-
lete kavuşan Moldova Gagauzları ekonomik, sosyal ve kültürel alanda
kalkınırlarken köylerde yaşayan Ukrayna Gagauzları yol, su ve elek-
trikten mahrum bir biçimde yaşamaya devam ediyorlar.
Gagauz Türklerinin büyük Türk dünyasının köklü bir dalı olduk-
ları bir gerçektir. Hal böyle iken, Bulgarın, Rumun ve Romenin, on-
ları başka yönlere çekmeye çalışmaları karşısında suskun durmamak
gerektiği kanaatindeyiz. Şu veya bu nedenle Gagauz Türklerine darı-
lıp küsmek de doğru değildir. Eğer onlardan uzak durulursa sözü
edilen milletlerin amaçlarına daha kolay bir şekilde ulaşacakları mu-
hakkaktır.
Gagauz sözünün doğrusu ve anlamı: sözünü ettiğimiz Türk toplu-
luğunun yaygın adı “Gagauz”dur. İki seslinin yanyana geldiği bir sö-
zün Türkçe olamayacağı bilimsel gerçeğinden hareketle, Türkiyeli dil
uzmanları bu sözü “Gagavuz” biçiminde yazmaktadır. Şimdi çeşitli
söyleyiş ve yorumlara göz atalım: 1. “Gagauz”, “gaga” ve “uz” söz-
cüklerinden meydana gelmektedir. “Gaga” kimi Türk lehçelerinde,
özellikle Azerbaycan Türkçesi’nde bir saygı ifadesi olarak kullanılır;
amca ve ağabeylere böyle hitap edilir. “Uz” ise, “Oğuz” sözcüğünün
kısaltılarak söylenen bir biçimidir. Böylelikle “Gaga+Uz” sözü “Say-
gın Oğuz” anlamını içermektedir. 2. “Gagoğuz” biçiminde söylenip
yazılmasını isteyenlerin tezi ise şöyledir: sözün aslı “Hak+Oğuz”dur,
yani hakiki-gerçek Oğuz... Rusça’da “h” sessizi, yerini “g”ye bırak-
maktadır. Nitekim Azerbaycan Cumhurbaşkanı Haydar Aliyev’in adı,
Rusça yazılırken “Geydar Aliyev”e dönüşmektedir. Dolayısıyla Hak
Oğuz sözü, zamanla “Gag+Oğuz”a dönüşmüş ve öyle kalmıştır. Ga-
gauzlara önceleri Göktürkler’den mülhem, “Gök+Oğuz” deniliyordu.
274
Zamanla bu söz “Gagauz”a dönüşmüştür. Daha çok kuşlar için kulla-
nılan “gaga”, aynı zamanda düz, doğru, dosdoğru anlamlarını da içer-
mektedir. Bu anlamdan hareketle değerlendirilirse “Gaga+Uz” doğru,
dosdoğru Oğuz demek oluyor. 3. Türkmen Türkçesinde çok kullanı-
lan bir “kaka” sözü vardır. “Ata, kahraman, yiğit” anlamlarını da içe-
ren bu sözün yanına bir de “uz” eklenirse, “Kaka+Uz” uzların atası,
yiğit, kahraman Oğuz biçiminde yorumlanabilir. Acaba Kakauz, za-
manla Gagauz’a mı dönüştü? 4. Selçuklu Sultanı II. İzzettin Keyka-
vus’un adından kaynaklanan bir söz müdür, Gagauz sözü? Keykavus,
zamanla Gagauz’a mı dönüşmüştür? 5. Ahıska, Posof ve Yukarı Kür
Vadisinde yaşayan bir “Gagavan” topluluğu vardır. Trakya’da “dikbaş-
lı” insanlar için kullanılan “gagavan” sözüyle anılan ve 16.yüzyılda
Müslüman olan bu insanlarla Gagauzlar arasında bir bağ var mıdır?
Gagauz sözünün etimolojisi, anlamı ve kökeniyle ilgili başka gö-
rüşler de olabilir. Ama artık bütün bu yorumları değerlendirerek bir
sonuca ulaşmanın ve herkesin aynı yorum doğrultusunda yazıp söyle-
mesinin zamanı gelmiştir.
Alfabe ve Gramer: SSCB’nin dağılma sürecine girmesiyle birlikte
Moldova, 27 Ağustos 1991 tarihinde bağımsızlığını ilan etti. Hemen
sonra ilan edilen Bağımsız Gagauz Cumhuriyeti, Moldova Cumhuri-
yeti ile çekişmekten, milli sorunlara eğilmeye fırsat bulamadı. 13 Ocak
1995 tarihinde toplanan Moldova Parlamentosu’nun, “Gagauz Yeri
Özerk Bölgesi” nin kurulmasıyla ilgili yasayı kabul etmesinden son-
ra, Gagauz dili konusunda önemli çalışmalar başlatıldı. Bu süreçte,
kiril harflerinden latin harflerine geçilecek; bu harflere uygun bir alfa-
be oluşturulacak ve gramer hazırlanacaktı. Türkiye Türkçesi’ne çok
yakın bir dille konuşan Gagauzlar için, bütün bunlar hazırdı. Esasen,
Gagauz Türkçesini de pek bilmeyen 170 bin Gagauz için, Türkiye’de
kullanılan alfabe ve gramer yeterliydi. Fakat Gagauz dil bilgini geçi-
nen kişilerin kendi aralarında bile anlaşamamaları yüzünden, ana dil-
de eğitim 2–3 yıl gecikerek başlayabildi. Bugün maalesef, Ukrayna
Gagauzları Kiril, Yunanistan Gagauzları ise Rum alfabesi ve grame-
riyle öğrenim görmekte, böylelikle bir avuç Gagauz arasında bile, bu
konuda bir birliktelik bulunmamaktadır. Dolayısıyla Türk Dünyası
sevdalılarının bu konuyla da ilgilenmeleri gerekir.
Din konusu: Basarabya’da Çadır kentinde doğan, fakat hayatının
büyük kısmını Romanya’da geçirdikten sonra Türkiye’de ölen ve
275
Bükreş’e defnedilen Prof. Dr. Mihail Guboğlu ile, Türkiye’de ve Ro-
manya’da sık sık buluşurduk. Bu buluşmalardan birisinde, Bükreş’in
merkezindeki Çeşmeci Parkı’nda dolaşırken bana şunları söylediğini
hatırlıyorum: “Dostum, benim babam Hrıstiyandı, ben Hrıstiyan doğ-
dum, senin baban Müslümandı, sen Müslüman doğdun. Ama ikimiz
de Türküz. Elhamdülillah Türküz. İnanç sistemlerimizdeki küçük
farklılıklar, bizi, biribirimizden ayırmamalıdır...” Guboğlu’nun evin-
deki çalışma odasının duvarları, Türk-İslam eserlerinin fotoğrafları ve
posterleriyle doluydu. Bunlar arasındaki İstanbul’daki Sultan Ahmet
Camii ile Mekke ve Medine’deki Islam abideleri de vardı. O Islamı
da, inandığı Hrıstiyanlık kadar biliyordu.
Türk Ortodoks Kilisesi: XX.yüzyılın en büyük dahilerinden
M. Kemal Atatürk’ün Cumhuriyeti kurduktan sonra yaptığı önemli
işlerden birisi, İstanbul’da Türk Ortodoks Kilisesini kurmuş olması-
dır. Ne yazık ki O’nun ölümünden sonra bu Kiliseye gereken ilgi gös-
terilmemiş, hatta varlığı göz ardı edilmiştir. Oysa bu kilisenin görevi,
dünyadaki ve Türkiye’deki Türk Ortodokslarını, başka kiliselerin te-
sirinden kurtarmak, bu insanların Türk kültüründen kopmalarını önle-
mekti. Yüce Önder, Gagauzlar’ın milli ve ruhani lideri konumundaki
Mihail Çakır ile de temas kurmuştu. Çakır, yayımladığı kitapları
Atatürk’e göndermiş, Atatürk dikkatle okuduğu bu kitapların sayfala-
rına notlar düşürmüştü. Ne yazık ki bu konudaki incelemeler ve de-
ğerlendirmeler de yeterli değildir.
Tarımsal sorunlar: Gagauzlar’ın yaşadıkları Bucak bölgesinin ta-
rımsal faaliyetini uzun yıllar Ruslar ve Bulgarlar yürüttüler, Sovyet
sistemindeki kolhoz ve sovhozlar’ın başında ya bir Rus veya Bulgar
ya da bir Moldovan bulundu. Gagauzlar ise ırgatlık yaptılar ve ağır
işlerde çalıştılar. Tabii tarım alanlarında neyin ekilip biçileceğine de
başkaları karar verdiler. Bucak tarım alanları için Sovyet yönetimi
üzüm yetiştirmeyi öngördü, her yere asma fidanları dikildi, her köyde
şarap fabrikası kuruldu. Hatta her köylü, evinin bir yerine şarap mah-
zeni yaparak, kendi şarabını kendisi üretti. Bugün Bucak bölgesinde
özerk bir devlet yönetimi, bu yönetimin tarımsal çalışmalardan sorun-
lu yöneticisi bulunduğu gibi; Komrat Devlet Üniversitesi’nde bir “Ta-
rım Fakültesi” vardır. Hatta bu Üniversitenin uzun süre rektörlüğünü
yapan Prof.Dr.Stepan Varban da tarım profesör-doktorudur. Ne var ki,
kuruluşundan bu yana geçen 20 yıl içerisinde, ne bölge yönetimi ne
276
de Üniversite, Bucak tarımının geliştirilmesi için gerekli çalışmaları
yapabilmiş değildir.
Gagauziye’nin sınır komşusu olan ülkelerde demokratik sistemler
kurulduktan sonra, komünizmin gelişiyle birlikte ellerinden toprakla-
rı alınan köylü ve çiftçilere toprakları iade edildi. Bir anda toprağa
kavuşan insanlar ne yapacaklarını bilemediler, çünkü bu toprakları iş-
leyip üretim yapabilmek için gerekli araç ve gerece sahip değillerdi;
önlerine düşüp, bunları kooperatifleştirecek kişiler de olmayınca,
kimi açıkgözler toprakları satın almaya başladılar. Gagauz Yeri’nde
henüz bunlar yapılmadı, zira Gagauzlar demokratik atılımları geriden
takip ediyorlar. Mesela Rusya’da bile Lenin’in heykelleri kaldırılmış
iken Gagauz Yeri’nin başkentinde Başkanlık ve Halk Topluşu binası-
nın önündeki görkemli Lenin heykeli hala durmaktadır. Birkaç yıl
içerisinde topraklar da asıl sahiplerine verilecektir. Bu yapıldığı gün
hemen kooperatifleşmelerini sağlamak köylünün yararına olacaktır.
Hiç kuşku yok ki bu konuda da T.C. önderlik edecektir. Şimdiden bir
Kooperatif Yasası ve demokratik kooperatifler için gerekli olan bir
Ana Sözleşme taslağı hazırlayıp, Halk Topluşu Başkanlığı’na ver-
mekte yarar görürüz. Ayrıca, Türkiye’den gönderilecek kooperatif uz-
manlarının, Gagauz köylerinde, halkı bu konuda bilinçlendirmeleri
gerekmektedir.
Sonuç: nüfusu 200 bin olan Gagauz Yeri Özerk Bölgesi’nde
170 bin dolayında Gagauz Türkü yaşamaktadır. “Bu kadar insan için,
bu denli maddi ve manevi çaba harcanır mı?” diye düşünülebilir. An-
cak hedef kitle bu kadarla sınırlı değildir. Buradaki Gagauzların her
alandaki gelişmeleri, çeşitli bayraklar ve baskılar altında yaşamak du-
rumunda bulunan öteki Gagauzlar ve hatta başka Türk dilleri konuşan
topluluklarını cesaretlendirip bilinçli bir şekilde yaşamalarına neden
olacaktır. Kişisel tahminlerimize göre Moldova, Ukrayna, Rusya,
Yunanistan, Romanya, Bulgaristan, Kafkasya, Orta Asya ve başka ül-
kelerde yaşayan Gagauzların toplam sayıları 1 milyonu bulmaktadır.
Moldova Gagauzlarına maddi bakımdan destek olan tek ülke
Türkiye’dir. Gagauz Halk Toplu E. Başkanı Mihail Kendigelen’in bir
toplantıda yaptığı açıklamaya göre şu anda 30 bin Gagauz kadını
Türkiye’de çeşitli işlerde çalışmakta ve kazandıkları parayı, ülkesine
taşımaktadır. Yaklaşık 300 Gagauz genci lisans, yüksek lisans ve dok-
tora öğrenimi için Türkiye’de bulunmaktadır. Bunların bazıları artık
277
ülkesine dönmeyip Türkiye’ye yerleşmektedir. Türkiye sadece Mol-
dova Gagauzları ile değil, Ukrayna ve başka ülkelerdeki Gagauzlarla
da ilgilenmek zorundadır. Ancak yapılan destekler karşılığında Ga-
gauzlardan da beklentilerimiz olmalıdır. Artık bütün Gagauzlar bili-
yorlar ki, Türkiye’de yaşayan insanlar onların kardeşleridir. O halde,
kardeşe daha yakın olmaları lazımdır. Ülkeyi yönetenler ve Komrat
Devlet Üniversitesi Gagauz-Türk dilinin gelişmesi için daha büyük
çaba harcamalı; Komrat radyo ve televizyonu, Gagauz Türkçesiyle
yayın süresini uzatmalı; TRT-int bağlantısını daha uzun süre tutmalı-
dır. Artık Gagauzlar kendi aralarında ve evlerinde Rusça değil, Türk-
çe konuşmalıdırlar. T.C.’nin Gagauzlara maddi ve manevi yardımda
bulunan kurum ve kuruluşları, bu yardımı yaparken, bundan böyle
Gagauzluk lehine taleplerde bulunmalıdır. Yardımlar bu yöndeki şart-
lar öne sürülerek yapılmalıdır. Ayrıca yapılacak yardımlar bir veya
birkaç kişinin değil, toplumun yararına olmalıdır. Bugüne kadar bun-
lar yapılmamıştır. Yapılmadığı için de, maalesef, yardımların önemli
bir kısmı boşa gitmiştir. Evet, T.C.’ndeki her kurum ve kuruluş, kendi
alanlarıyla ilgili olarak Gagauzlar için çalışmalıdır. Fakat Gagauz-
lardan da çalışmaların karşılığı beklenmelidir.
278
UKRAYNA GAGAUZLARI ARASINDA
ANA DİLİN GELİŞMESİ
Tudora Arnaut
Ukrayna, Moldova ile komşu ülke olarak yıllarca gerek siyasi,
ekonomi gerek ise sosyal ve eğitimsel açıdan yardım ve dayanışma
içerisinde ilişkileri sürdürmektedir. En sıkıntılı günlerde bile bu iki
ülke dostluk elini karşılıklı uzatmışlardır. Ne yazık ki, bu iki ülkede
de parçalanmış bir halk olan Gagauzlar, bu tür dostluk ve kardeşlik
elini her zaman uzatma imkanına sahip olamamışlardır. Gagauzlar’ın
büyük bir kısmı Moldova’nın güneyinde bulunan Gagauz Yeri Özerk
Bölge’sinde otururken Sovyetler Birliği kurulduktan sonra, sınırın öte
yakasında oturan diğer Gagauzlar ise Ukrayna topraklarında kalmıştır
ve böylece parçalanmış bir halk haline gelmiştir.
Çoğunlukla Odesa vilayetinde oturan Gagauzlar kendi gelenek ve
göreneklerini, dillerini, tarihini korumakta ve aralarında ana dilinde
konuşmaktadır’1. Halkın ayakta kalması ve geleceğe umutla bakması,
yaşaması için en önemli faktör olan dil bu halkın arasında en önemli
unsur olarak ortaya çıkmaktadır. Ana dilin korunması ve yaşatılıp
zenginlemesi ancak iki faktöre bağlı:
1. halkın arasında sözlü olarak kullanımı;
2. eğitimde dilin eğitimsel ve bilimsel açıdan incelenmesi ve ge-
liştirilmesi.
Ukrayna Gagauzlarının arasında ana dilinde eğitim eski Sovyet
Birliği döneminde maalesef yoktu. Gagauzların büyük bir kısmının o
dönem ismiyle Moldavya Respublikasında eğitimleri resmi olarak 30
Temmuz 1957 yılında kiril alfabesine geçmeleri ile başladı. Kendi
ana dillerinde şair ve yazarların eserlerinin Moldova devleti tarafın-
dan bastırılması, 1960 yıllarda Gagauz dilinde yani ana dilinde eğitim
1
Ukrayna Gagavuzların Arasında Ana Dilinin Gelişmesi. Tudora Arnaut.
Gagavuz Türkçesi Araştırmaları. 27–29 Aralık 2007. Bilgi Şöleni. Türk Dil
Kurumu Yayınları. Ankara. 2010. Sayfa 52.
279
Tudora Arnaut
verilmesi az da olsa Ukrayna gagauzları için bir ümitti. Çünkü
Moldova’da basılan eserler az miktarda da olsa insanların kişisel giri-
şimleri ile Ukrayna gagauzlarına da ulaşmaktaydı. Bu durum 1991 yı-
lına kadar uzandı.
1991 yılında Odesa Bölgesi Bolgrad İlçesinin Kurçu (Ukrayınca
Vınogradivka) köy okulunda milliyetçi eğitimci Olga Kulaksız hanı-
mın girişimiyle 6–7.ci sınıflarda Gagauz dili seçmeli ders olarak oku-
tulmaya başlandı. 1992–1993 yılından itibaren ise Gagauz dili bu
okulda olduğu gibi diğer Gagauz okullarında resmi müfredata dahil
oldu ve okutulmaya başlatıldı.
Başlangıçta elbet bu dersin okutulmasında en büyük sıkıntı bu
alanda uzman öğretmenlerin olmamasıydı. Bu işi Gagauz dilini iyi
bilen ve de gönüllü olan öğretmenler üstlendi ve millete bir hizmet
olarak bu bayrağı ele aldılar. Bir yanda programların yokluğu, diğer
yanda ise hala da tam olarak halkın milli duygularla yeterinde bilinçli
olmayışı ve de ebeveynlerin çocuklarını korku içinde bu derse ver-
meleri, ve ortaya çıkan sorunlar gibi önemli sıkıntılar gönüllü öğret-
menler için de bir sınama gibi olmuştur.
Bu dönemdeki heyecanı ve ana diline olan sevgiyi dile getiren Ga-
gauz dili öğretmeni Olga Kulaksız şöyle anlatmakta: ‘Aklıma geler
1990 yıl. Şkolaya geldi devlet adminisratsiyadan içanki politika top-
lumun müdürü – Fetov Georgiy Dmitriyeviç. Hepsi üüredicileri top-
ladılar da Georgiy Dmitriyeviç annatı, ani devlettân var izin üürenmââ
ani dilini. Çıktı kanon (Zakon) “Dillâr için”, angısına görâ, herbir
millet Ukrayınada (gagauzlar, bulgarlar, moldovannar, arnautlar,
urumnar h.b.) var kolay üürensinnâr kendi ana dilini hem üüretsinnâr
şkolada uşaklarıda. Sesleyrâk, işidârâk bu zakon için kafamızda dö-
nüşârdi iki fikir: “Allahım, acaaba geldi mi o vakit, açan var nicâ kor-
kusuz şkolada lafetmââ gagauzça, hem dul sade lafetmââ, ama uşak-
ları da üüretmââ”.
İkinci da – “Üüretmââ, ama neya görâ?” Da Georgiy Dmitriyeviç
sorunca: – Siz nicâ düşünersiniz, lââzim mı üüremnââ hem üüretmââ
sizin şkolada da gagauz dilini? Biz, üüredicilâr-gagauzkalar, küçük
klaslardan, bakıp biri-birimizâ, ikinciya bu soruş brakmadık koyul-
sun, da cuvap ettik: – Elbetki lââzim üürenmââ. Sansın korktuyduk
ani alaceklar bizdân bu kolaylıı. Şükür ederim şkolanın ozankı müdü-
rünâ Koçmar L. P., onun yardımcılarına – Çebanova M. F., Terzi V. M.,
angıları korkmadılar almaa kendi üstlerinâ bola cuvapçılı işi.
280
Ukrayna gagauzları arasında ana dilin gelişmesi
Başladık üürenmeyi fakultativ formasından 6–7 klaslarlan. Bu for-
mada işledik iki yıl. Çalıştılar ozaman uşaklarlan Radova Vera İliniç-
na, Tina Sürma hem Kulaksız Olga Semenovna.
1992–1993 üürenmek yılı – oldu ilk yıl, açan başlandı üürenmek
gagauz dilini nicâ distiplina. Üürenmek başlandı birinci klaslarda. İlk
üüredicilâr, angıları kayıl oldular üüretmââ gagauz dilini, – o Dimova
Vera Nikolaevna, Şçerban Mariya Vasilyevna, Kulaksız Olga Seme-
novna2.
Bu eğitim diğer gagauz köylerde de başladı. Kubey köyünde ga-
gauz dilini okutmaya başlatan ve hala da devam eden İvan Kior ve
Kazan Anna, Satılık Hacı (Aleksandrovka) köy okulunda Zinaida Pa-
raskiva, daha sonra ise Lüdmila Veliksar, Dimitrovka köy okulunda
İvanna Karaca ve günümüzde onunla beraber bu dersi bir dönem gö-
türen Nadejda Yorgaçeva, Katerina İgnatova, günümüze kadar devam
eden ise Nadejda Kuroglo; Balboka (Kotlovina) köy okulunda Liliya
Arabacı; Eski Troyan köy okulunda ise Natalya Musafir adlı öğret-
menler gagauz dili eğitiminde öncüdürler.
Devlet tarafından azınlıklara dönem dönem eğitim alanında çeşitli
reformlar yapılmasına rağmen gagauz dilinde uzun süre bir değiklik
yapıldı demek yanlış olur. Bu durum 1990 yılından 2008 yılına kadar
sürdü. Bu süreç içerisinde gagauz dilinde eğitim üzerine kitaplar ma-
alesef basılmadı. Odesa şehrindeki devlet matbaası olan ‘Mayak’ ba-
sın evinde birkaç kitabın dışında başka kitap basılmamıştır.
Ana dilinde eğitim süreci o dönemler gagauz eğitimcileri için çok
sancılıydı. Bir yandan kendilerinin gagauz dilinde uzman değil de gö-
nüllü olmaları, kendilerinin öğrencilerin karşısına çıkmadan once her
derse kendi başına çalışmaları, ders programları yaratmaları, kitapla-
rın yokluğu bir yana, gagauz dilini okumaları için ebeveyenlerin ‘biz
ana dilimizi konuşma seviyesinde bilelim bize ve çocuklarımıza ye-
terli, zaten biz zamanında ana dilimizde eğitim görmedik, çocukları-
mıza ödev yapmakta nasıl yardımcı oluruz!’ gibi ikilemler onsuz da
çok zorluklarla başlayan ana dilinde eğitim zor ve sıkıntılı bir süreçle
ilerliyordu.
2
Gagauz dilin, nicä distiplina, oluşum hem üürenmek yolları şkolalarda
milli üürenici bileşiminnän. Kulaksız Olga. Матеріали Другого Всеукраїн-
ського круглого столу “Проблеми освіти тюркомовних народів України:
гагаузів, урумів, караїмів, кримчаків і кримських татар”. Київ, 2010.
Sayfa 41.
281
Tudora Arnaut
Fakat ana dilini öğreten öğretmenler sırf kuru bilgi vermiyor tam
aksine gagauz halkının tarihinden de bilgiler veriyor halkına karşı
sevgiyi güçlendiriyordu. Bu dersler daha latin alfabesine geçmemiş
bir dönemi kapsıyordu.
Eğitimin gagauz dilinde devamı için tek öğretmenlerin mücadelesi
ve hizmetleri yetersizdi. Onların eğitim seviyesini ana dilinde yük-
seltmek için kendilerine yardım gerekirdi. Bunun tek bir yolu vardı o
da gagauz dilinde üniverste seviyesinde kendilerine seminerler orga-
nize etmekti.
Bunun başlangıcında ‘Gagauz dili eğitimi öğretmenleri kendi eği-
tim seviyelerini daha üst düzeye taşımayı amaçlayan seminerlere da-
vet olunmaktalar. Ukrayna Milli Eğitim Bakanlığı’nın Odesa Eğitim
ve Geliştirme Şubesi tarafından “Öğretmenlerin Eğitim ve Geliştirme
seviyelerini Yükseltme” şeklinde her yıl seminerler düzenlenmekte-
dir. Bu tür seminerlerde gagauz dilini okutan öğretmenler ana dilinde
verilen eğitimin yanısıra pedagojik derslerin gelişmiş metodik çalış-
malarından da haberdar oluyor ve de eğitim görüyorlar. Kendi kate-
gorilerini yükseltmek için ise Bakanlık müfettişinin başkanlığında
tüm okullarda teftişe çıkıyor. Bu müfettişin eşliğinde birçok okullar-
dan gagauz dilini okutan öğretmenler yer almaktadır. Açık dersi veren
şahıs meslektaşların değerlendirmesi ile puan kazanmakta. Bu ders
tüm katılan misafir öğretmenler tarafından tartışılmakta ve dersin iş-
leyişi, kuralları çerçevesinde nihai karar açıklanmaktadır’3.
‘2006 tarihinde ilk defa gagauz dilinde eğitim veren 16 gagauz
öğretmeni Taras Şevçenko Kiev Milli Üniversitesi Filoloji Enstitüsü
Türkoloji Bölümünde 16 günlük “Gagauz dili ve Türk dilinde eğitim”
adlı seminer derslerine katılmıştır.
Bu tür seminerler ilk defa yapılmış ve de seminer boyunca gagauz
dilinde eğitim verilmiştir. Burada gagauz dili, edebiyatı, tarihi, kültürü
ile eğitimsel ve bilimsel bilgiler verilirken ilk defa yapılan bu uygula-
mada milli şuurun bilinçlenmesi için de çaba harcanmıştır. Günümüze
kadar Gagauz Yeri’ndeki ana dilindeki gelişmeler ve de Türkiye Türk-
çesi ile yakınlaşma hızla ve bilinçlı bir şekilde yapılırken Ukrayna Ga-
gauz eğitimcilerin arasında bu tür girişim yapılmamıştır. Bu seminerde
3
Ukrayna Gagavuzların Arasında Ana Dilinin Gelişmesi. Tudora Arnaut.
Gagavuz Türkçesi Araştırmaları. 27–29 Aralık 2007. Bilgi Şöleni. Türk Dil
Kurumu Yayınları. Ankara. 2010. Sayfa 52.
282
ilk defa Türkoloji Bölümü hocaları Türkiye Türkçesi ile Gagauz
Türkçesi arasındaki benzerlik ve etkileşimi anlatmış ve öğretmenlere
seminer boyunca bilgiler sunmuşlardır.’4. Seminer sonucu öğretmen-
lere Türkoloji Bölümü tarafından Kiev Milli Taras Şevçenko Üniver-
sitesi Filoloji Enstitüsü Müdürü sayın Prof. Dr. Hrygori Semenük
imzasıyla sertifika verilmiştir.
Bunun öncülüğü 2004 yılında Kiev şehrinde kurulan ‘Halk Birli-
ği’ adında gagauz derneği oldu. Bunun devamında ise 30 Kasım 2007
tarihinde yine Taras Şevçenko Kiev Milli Üniversitesi Filoloji Ensti-
tüsü Türkoloji Bölümü’nde Gagauz eğitimi ile ilgili ‘Okullarda gaga-
uz dilin hem literaturanın ilerlemesindä karşımıza çıkan problemalar
hem perspektivalar’ adlı yuvarlak masa toplantısı gerçekleştirilmiştir.
Yuvarlak masa toplantısında yer alınan konular şunlardır:
• Gagauz dilinin dünü, bugünü ve yarını.
• Okullarda dilin ilerlemesi; ders esnasında çıkan zorluklar ve çö-
züm yolları
• Ders dışı eğitim: zorluklar ve kolaylıklar.
• Bir öğretmenin gözü ile okullarda gagauz dilinin ilerlemesi.
• Ukrayna Gagauzları için edebiyat kitaplarının hazırlanması.
• Gagauz basını.
• Haftalık okulların faydaları.
Yuvarlak masa toplantısını Taras Şevçenko Kiev Milli Universitesi
Filoloji Enstitüsü Türkoloji Bölümü, Bütün Ukraina Cümne Kuruluşu
‘Ukraina Gagauzların Birlii’ ve Din ve Azınlıklar Uğrunda Ukrayna
Devlet Komitesi ortaklaşa yapmışlardır.
Bu seminerlerin gerçekleşmesi ise yine Ukrayna’nın önde gelen
Kiev Milli Taras Şevçenko Üniversitesi Filoloji Enstitüsü Türkoloji
Bölümünde olmuştur.
Moldova’daki Gagauzlar, özerkliğini kazandıktan sonra kendi ka-
nunlarına sahip olmuş, üniveristesini, meslek okullarını, kütüphanele-
rini, matbaasını, basınını vd. kurmuş; eğitim alanları oluşturmuş, ana
dilinde eğitim yapabilme olanağına kavuşmuştur.
‘Gagauz Otonom Cumhuriyeti’nin Parlamentosu 29 Ocak 1993’de
Latin alfabesine geçme kararı almış, fakat uygulanması konusunda
4
Arnaut Tudora. Ukrayna Gagavuzların Arasında Ana Dilinin Gelişme-
si // Gagavuz Türkçesi Araştırmaları. 27–29 Aralık 2007. Bilgi Şöleni. Türk
Dil Kurumu Yayınları. Ankara. 2010. Sayfa 56.
283
Tudora Arnaut
biraz yavaş hareket edilmiştir. Bir yandan Komrat’ta bulunan Gagauz
Araştırma Merkezi’nde İ.Pokrovskaya’nın başkanlığında kurulan bir
komisyon çalışmalar yaparken öbür yandan Kişinev’deki aydınların
desteklediği Tanasoğlu, Gaydarcı ve Koltsa’nın hazırladıkları alfabe
taslağı Moldova Cumhuriyeti Parlamentosu’nda 13 Mayıs 1993 tari-
hinde yapılan toplantıda 1421-XII sayılı kararla kabul edilmiştir. Bu
yeni alfabe “Ana Sözü” Gazetesi’nin Latin alfabesiyle çıkan ilk sa-
yısında (25 Eylül 1993) yayımlanmıştır. Yeni iktidara gelen Gagauz
Halk Meclisi 26 Ocak 1996 tarihinde “Gagauz dilinin Latin alfabesine
geçirilmesi” kararını onaylamış, 01 Eylül 1996’dan itibaren Gagauz
okullarında resmen Latin alfabesine geçilmiştir’ (Güngör-Argunşah
1998: 53)5.
Ukrayna sınırlarında oturan Gagauzlar ise o dönem latin alfabesi-
ne geçme şansına sahip değildiler. Ukrayna devletinin resmi dili Uk-
rayınca olup, kiril alfabesi kullanılmaktadır. Sovyetler Birliği döne-
minde Gagauzlar da bu alfabe esasında kitaplarını bastırdıkları için
okuma olanağı da bu şekilde olmuştur. Ne yazık ki Moldova’da latin
alfabesine geçiş yapılırken Ukrayna Gagauzları da bu geçişe katıla-
madılar. Böylelikle, Gagauz Yeri’ndeki Gagauzlarla ilişkileri de bir
anda kopmuş oldu.
Ukrayna Gagauzları bugün kendi ana dilini korumak amacıyla
Ukrayna devletinde azınlık halkları için uygulanan eğitim kanunla-
rından yararlanmaktadırlar. Gagauzlar’ın çoğunlukta oturdukları köy-
lerdeki okullarda haftada iki saat Gagauz Dili okutulmaktadır. 1.-4.
ve 5.-12. sınıflar için hazırlanan okul kitaplarında program devlet dili
olan Ukrayna dilinde basılırken Gagauz diline tercüme edilen prog-
ram hem kiril alfabesi hem de latin alfabesi şeklinde basılmıştır. Bu
adım ılımlı bir geçiş örneğin göstergesidir6.
5
http://www.meb.gov.tr/sempozyum/2001AvrupaDillerYiliSempozyum
u/Kitaptrson.pdf. s. 48.
6
ПРОГРАМА для загальноосвітніх навчальних закладів з україн-
ською мовою навчання ГАГАУЗЬКА МОВА ТА ЧИТАННЯ 1–4 класи.
Міністерство освіти і науки України. Видавничий дім “Букрек”2007.
ПРОГРАМА для загальноосвітніх навчальних закладів з українською
мовою навчання ГАГАУЗЬКА МОВА ТА ЧИТАННЯ 5–12 класи. Мініс-
терство освіти і науки України. Видавничий дім “Букрек”2005.
284
Tabii ki, bunlar latin alfabesine geçmek için ilk adımlar sayılmak-
taydı. Bir kaç defa Ukrayna’da bulunan “Ukraina Cümnää Gagauzlar’ın
Birliği” latin alfabesine geçmek için, belgeler de sunarak, Ukrayna
hükümetine başvuruda bulundu. Fakat, ülkede iki yıl süren istikrar-
sızlık ve bir türlü rayına oturamayan bir hükümet ne yazık kı yapıl-
mış olan başvurulara tam da sağlıklı ve açıklayıcı cevap verememiştir.
Ancak bu sıralarda Bakanlar Kurulu’na sunulan dilekçeye cevap
beklenmektedir. Latin alfabesine geçiş Ukrayna kanunlarına aykırı
olmadığı gibi, burada oturan Gagauz halkının isteği doğrultusunda
olmuştur. Bu sıkıntılı bekleyiş, ne yazık ki Ukrayna Gagauzları’nı
kendi soydaşlarından tam 11 yıl geriye atmış, Türk dünyasından ve
Türkiyeden ise daha da fazla arayı açmıştır.
Belitmek gerekir ki, 2008 yılında ‘Ukrayna Gagauzlar Birliği’
Başkanı Doç.Dr.Tudora Arnaut idi. Onun girişimiyle ‘Haberci’ adlı
bülten basılmaktaydı. Bu bültende latin alfabesine geçis tarihi bir bel-
ge niteliği taşımaktadır: “Ukrainada yaşayan gagauzlar istemedilär
geri kalma kendi halkından angısı kaldı sınırın öbür tarafında… La-
tin grafikasına geçmemiz-bizim kurtulmamızdı, gelecek için bir umu-
dumuzdu. Bitki bitkiya bu karar alındı. Ukrainanın Bakanlar Kurumu
aldı karar 14.04.08. №10015/3/1-08 ani gagauz dili latin grafikasına
geçirilsin. Biz sevinmeliktän uçmaa hazırdık, ama bilärdik, ani şin-
dän soram başlıycek taa da zor yol, lääzım olacek sıvamaa ellerimizi
da hazırlamaa okullara kiyatları, uşakları üüretmää bu grafikada. Da
bırda hepsindän büük yük düşer gagauz dili üüredicilerinä...”
Latin alfabesine geçiş, birçok devlet kurumunun ve özellikle bilim
ve eğitim kurullarının üstünde olan Ukrayna Bilimler Akademisi ona-
yı alınıp gerçekleşmiştir. Bakanlar Kurulu tarafından verilen olumlu
karar sonucu Ukrayna Milli Eğitim Bakanlığı tarafından gagauz dilin
latin alfabesine geçişi ve bu alanda eğitim program ve eğitim amaçlı
kitapların basılmasını hızlandırmaya amaçlıydı.
Bu girişimin içersinde 1991 yılında Ukrayna gagauzlarına yönelik
aktif çalışmaları ile damga vuran Odesa bölgesinde ‘Birlik’ adında
gagauz derneğinin de çalışmaları, yapmış oldukları kültürel ve bilim-
sel toplantılar yatsınamaz. Gagauz dilinin okutulmasına öncülük eden
ve başlangıçtan itibaren gagauz kültürünün korunmasında öncülük
eden dernek ve onun Başkanı Petr Volkov latin alfabesine geçişte de
yardımcı olmuştur.
285
Tudora Arnaut
Okullarda ana dili ile eğitim ve basılan eğitim kitapları. Gagauzlar’ın
yoğun olarak yaşadıkları köylerde7 ana dillerinde konuşuluyor, günlük
yaşamalarında halk bu dili kullanıyor. Halbuki dilin ayakta kalması
için bu çok yetersiz bir araç. Sovyet Birliği döneminde ana dilin
Ukrayna devletinde okutulmaması edebi dilin oluşmaması ve günlük
konuşmada dile rus dilinden birçok eklerin, isim ve tamlamaların
geçmesi, çümle yapısının bozukluğu kendini göstermiş ve dil hızla
konuşma dilinde bile yok olmaya yüz tutmuştur. Bunun sebebi medya
araçlarının hızla aile ortamına girmesinin yanısıra ana dilinde yeterin-
ce eğitim olmaması, milli şuurun azalması gibi faktörler dilin ayakta
kalmasını zorlamaktaydı. Ukrayna devleti tarafından azınlık halk ve
etnik gruplarının korunması için gereken eğitim uygulamaların eksik-
liği ve yetersizliği, ana diline önem verilmemesi gagauzları da kendi
ana dilinden soğutmaya başlatmıştır.
Bu doğrultuda gagauz dilinin ana dil vasfı ile okutulması söz ko-
nusu olduğunda ilk önce bölgedeki halkın arasında “Gagauz dili okul-
larda ders olarak okutulsun mu, okutulmasın mı? çocuklarınıza ne tür
fayda getirecek?” diye sorular soruldu. Bu istekler doğrultusunda
gagauz dili bir ders olarak bazı okullarda seçmeli ders şeklinde oku-
tulmaya başlatılırken, bir süre birçok okullarda ana ders şeklinde
programa konuldu.
Başlangıçta elbette bu dersin okutulmasında en büyük sıkıntı bu
alanda uzman öğretmenlerin olmamasıydı. Bu işi gagauz dilini iyi bi-
len ve de gönüllü olan öğretmenler üstlendi ve millete bir hizmet ola-
rak bu bayrağı ele aldılar. Bir yanda programların yokluğu, diğer
yanda ise hala da tam olarak halkın milli duygularla yeterinde bilinçli
olmayışı ve de ebeveynlerin çocuklarını korku içinde bu derse ver-
meleri, ve ortaya çıkan sorunlar gibi önemli sıkıntılar gönüllü öğret-
menler için de bir sınama gibi olmuştur. Halbuki ana dilinde eğitim
verilmesinin çocuk bahçesinden itibaren başlaması şarttır.
Günümüzde bu durum olumlu yönde gelişmektedir. 2008 yılında
resmi olarak latin alfabesine geçiş uzun süre sıkıntılı olan süreci geri-
de bırakarak ana dilinde eğitimi hızlandırmaya başlamıştır. Yukarıda
7
Odesa vilayetinin Bolgrad iline Dimitrovka, Aleksandrovka (Satılık
hacı); Çervonoarmіyske (Kubey); Jovtnevе (Kurçu) köyleri; Reni iline
Kotlovina (Balboka) köyü; Kili iline Stari Troyanı (Eski Troyan) köyü dahil.
Bu köylerde gagauzlarlar çoğunluktadır.
286
belirtmiş olduğumuz okullarda gagauz dili öğretmenlerinin sayısı art-
tı ve ana dili eğitimi hızlandırıldı. Çocuklar büyük istek ve de hevesle
bu derslere girerek eğitimlerini görmekteler. Anadilinin okutulmaya
başlaması ile öğrencilerin birçoğu diğer dilleri de daha kolay algıla-
maya başladılar.
Odesa bölgesinde toplu yaşayan gagauz öğrencileri okula başla-
dıkları günden itibaren 4 dili paralel öğrenmekteler: ana dili olarak
gagauz dili, devlet dili olan ukrayna dili ve halkın çoğunluğu rusça
konuştuğundan dolayı rus dili ve de eğitim programına uyarak yaban-
cı bir dil (Ingilizce, Almanca).
Sevindirici gelişmelerden diğeri ise ana okullarda (kreşlerde) ana
diline ilginin artması; Ukrayna, Rus dilinin yanısıra gagauz dilinde de
yaratmaların işlenmesidir. 2015 ylında denemeli olarak Bolgrad ilçesi
Kurçu köyünde kreşte gagauz dilinde eğitim verilmektedir.
Hatta hem birinci sınıfa yönelik hem de kreşlerde okutulacak nite-
likte şiirlerden ibaret gagauz dilinde ilk defa latin alfabesinde kitap
basılmıştır.
Bunun yanısıra son dönemler okul kitaplarının basımı az da olsa
sıraya koyulmuştur. Fakat vurgulamak gerekir ki, Ukrayna Milli Eği-
timinin resmi onayını almış ve azınlıklara yönelik Ukrayna eğitim
program çerçevesinde basılan okul kitapları yine de maalesef devlet
tarafından finanse edilmeden ‘Ukrayna Gagauzlar Birliği’ girişimi ve
maddi desteği ile basılmaktadır.
Okul kitaplarının yanısıra gagauz diline Ukrayna’nın ünlü şairleri-
nin eserleri, halk masalları vd. eserler gagauz diline tercüme edilip
her iki dilde de öğrencilere sunulmakta.
Şunu da belirtmek gerekir ki, latin alfabesine geçildikten bir süre
sonra Ukrayna Gagauzlar Birliği ile Gagauz Yeri Milli Eğitim Mü-
dürlüğü arasındaki eğitimssel, kültürel anlaşma çerçevesinde Gagauz
Yeri tarafından Gagauz dilinin okutulduğu ve gagauzların toplu otur-
dukları köy okullarına gagauz dilinde bir dizi kitap hediye edilmiştir.
Her yıl geleneksel “Ana dili” devlet eğitim bayramında gagauz
öğrencileri bir yarışmada yer almaktadırlar. 3–15 yaş grubu arasında
yapılan yarışma İl Eğitim Merkezi nezninde yapılmakta ve en başarılı
öğrenciler ödüllendirilmektedir. Benzeri yarışmalar ve olimpiyatlar
ayrıca okullarda ve il merkezlerinde de devamlı yapılmaktadır.
287
Tudora Arnaut
Öğretmenlere Yönelik Eğitim ve Bilimsel Toplantılar. Dili toplum
yapar ve yaşatır. Ancak dilin toplum içinde yaşayabilmesi için işlev-
sel olması, edebiyat, bilim, din ve sanat dili olarak kullanılması gere-
kir. Dolayısıyla bu konuda birinci görev ve sorumluluk aydınlara,
eğitimcilere düşmektedir. Bu aydınların karanlık odada bir ışık gibi
yanmaları, gelecek nesillerin yollarını aydınlatması gerek. İşte bu
nedenle eğitimciler de kendi seviyelerini yükseltmek için kendilerini
geliştirmektedir.
Gagauz dili eğitimi öğretmenleri kendi eğitim seviyelerini daha
üst düzeye taşımayı amaçlayan seminerlere davet olunmaktalar. Uk-
rayna Milli Eğitim Bakanlığı’nın Odesa Eğitim ve Geliştirme Şubesi
tarafından “Öğretmenlerin Eğitim ve Geliştirme seviyelerini Yükselt-
me” şeklinde her yıl seminerler düzenleniyor. Bu tür seminerlerde
gagauz dilini okutan öğretmenler ana dilinde verileren eğitimin yanı-
sıra pedagojik derslerin gelişmiş metodik çalışmalarından da haber-
dar oluyor ve eğitim görüyorlar. Kendi kategorilerini yükseltmek için
ise Bakanlık müfettişinin başkanlığında tüm okullarda teftişe çıkıyor.
Bu müfettişin eşliğinde birçok okullardan gagauz dilini okutan öğ-
retmenler yer almaktadır. Açık dersi veren şahıs meslektaşların de-
ğerlendirmesi ile puan kazanmakta. Bu ders tüm katılan misafir
öğretmenler tarafından tartışılmakta ve dersin işleyişi, kuralları çer-
çevesinde nihai karar açıklanmaktadır.
2006 tarihinde ilk defa gagauz dilinde eğitim veren 16 gagauz öğ-
retmen Taras Şevçenko Kiev Milli Üniversitesi Edebiyat Enstitüsü
Türkoloji Bölümünde 16 günlük “Gagauz dili ve Türk dilinde eğitim”
adlı seminer derslerine katılmışlardır. Bu tür seminerler ilk defa yapıl-
mış ve seminer boyunca gagauz dilinde eğitim verilmiştir. Burada ga-
gauz dili, edebiyatı, tarihi, kültürü ile eğitimsel ve bilimsel bilgiler
verilirken ilk defa yapılan bu uygulamada milli şuurun bilinçlenmesi
için de çaba harcanmıştır. Günümüze kadar Gagauz Yeri’ndeki ana dil
gelişmeleri ve Türkiye Türkçesi ile yakınlaşma hızla ve bilinçlı bir şe-
kilde yapılırken Ukrayna Gagauz eğitimcilerinin arasında bu tür giri-
şim yapılmamıştır. Bu seminerde ilk defa Türkoloji Bölümü hocaları
Türkiye Türkçesi ile Gagauz Türkçesi arasındaki benzerlik ve etkileşi-
mi anlatmış ve öğretmenlere seminer boyunca bilgiler sunmuşlardır.
30 Kasım 2007 tarihinde yine Taras Şevçenko Kiev Milli Üniver-
sitesi Edebiyat Enstitüsü Türkoloji Bölümü’nde Gagauz eğitimi ile
288
ilgili ‘Okullarda gagauz dilin hem literaturanın ilerlemesindä karşı-
mıza çıkan problemalar hem perspektivalar’ adlı yuvarlak masa top-
lantısı gerçekleştirilmiştir. Yuvarlak masa toplantısını Taras Şevçenko
Kiev Milli Universitesi Filoloji Enstitüsü Türkoloji Bölümü, Bütün
Ukraina Cümne Kuruluşu ‘Ukraina Gagauzların Birlii’ ve Din ve
Azınlıklar Uğrunda Ukrayna Devlet Komitesi ortaklaşa yapmışlardır.
Yuvarlak masa toplantısında ilk defa gagauz öğretmenleri eğitim sıra-
sında ortaya çıkan problemlerin yanısıra, bilimsel nitelikli bildiriler
de sunma olanağını bulmuşlardır.
Bunun yanısıra 2006 yılında ‘Ukrayna’nın Türkçe konuşan Hak-
ları’ Paneli düzenlenip, alınan karar daha sonra basılan kitapta yer
alıp kamuoyunu ve devlet makamlarına da iletilmiştir. Bu toplantıları
takiben 2010 ve 2012 yıllarında uluslararası düzeyde sempozyum
formatında gerçekleştirilip bildiler kitapları basılmış ve gagauzların
eğitim, kültür sorunları da geniş bir biçimde masaya koyulmuştur. Bu
etkinliklere ağırlıklı olarak Ukrayna gagauz köy okullarında gagauz-
ca eğitim veren öğretmenler ve gagauz uzmanları yer almıştır.
Рекомендації, прийняті по результатах
проведення круглого столу:
1. Прискорити процес переходу на латинську графіку україн-
ських гагаузів;
2. Звернутися по державну підтримку видання латинкою газет
гагаузькою мовою та підготовки латинкою підручників для
шкіл у місцях переважного розселення гагаузів;
3. Збільшити видання перекладів турецької літератури;
4. Перекладати українською мовою твори визначних діячів тюрк-
ських народів;
5. Перекладати тюркськими мовами твори українських класиків;
6. З метою збереження та підтримки національної самобутності
тюркомовних народів у місцях їх компактного проживання
сприяти організації культурних подій та функціонуванню
фольклорних гуртів. З цим наміром звернутися за підтримкою
до Міністерства культури та туризму України;
7. Зараховувати на бюджетній основі по одному студенту з метою
державної освіти представників тюркомовних народів на ка-
федрі тюркології Інституту філології КНУ імені Тараса Шев-
ченка;
289
Tudora Arnaut
8. Присутність на державних урочистих заходах по одному пред-
ставнику тюркомовних народів;
9. Наявність в українських шкільних підручниках та історичних
книгах розділу “Місцеве (автохтонне) населення України”;
10. Щорічно проводити в школах змагання “Тарас Шевченко
тюркськими мовами”;
11. Прийнято рішення передати дані рекомендації до таких уста-
нов:
• Міністерства культури та туризму України;
• Міністерства освіти та науки України;
• Комітету національних меншин при Президенті України;
• Державного комітету національних меншин.
Türkçe Öğrenen Talebeler. Gagauz gençleri orta okullarını tamam-
ladıktan sonra eğitimlerini çoğunlukla ülkenin meslek okullarında ve
üniversitelerde devam ettirmekteler.
Son zamanlarda gagauz dilinin aşırı kirlenmesi ve özellikle Uk-
rayna Gagauzları arasında yok olmaya yüz tutması gerçeği apaçıktır.
Bugün Odesa şehrinde bulunan Meçnikov adına Odesa Milli Üniver-
sitesi’nde Türk Dili ve Edebiyatı branşı için öğrenci alınmaktadır.
Buraya sınavları kazanan Gagauz öğrencileri de girmektedir. Fakat,
bu bölüm de azınlıkta olan Gagauz milletine yönelik bir uygulama
değildir.
Gagauz eğitimi ile yakından ilgilenen Taras Şevçenko Kiev Milli
Universitesi Filoloji Enstitüsü Türkoloji Bölümü 2005 yılından itiba-
ren Gagauz milletinden 5 öğrenciyi okutmaktadır. Bu öğrenciler diğer
öğrencilere nazaran Türk dilini daha hızla kapmaktalar ve diğer Uk-
rayna öğrencileri için bir örnektirler. Talebeler dönem yazılı çalışma-
larını genellikle gagauz ve Türk dili ve edebiyatını kıyaslama üzerin-
de yapmaktalar. Bir yandan gagauz dilini inceleyen genç uzmanlar
diğer yandan Türkçeyi de öğrenerek ana dillerini daha da zenginleştir-
meye yönelik projeler hazırlamaktalar. Mezun olduktan sonra devlet
veya özel sektöründe çalışacakları için şimdiden boş zamanlarında
Türk kültürünü ve dilini daha iyi öğrenmek amacıyla ders dışında
Türk iş adamlarının yanında çalışmalarını sürdürüyorlar.
Üniversite düzeyinde Gagauz Dili eğitimi. Son zamanlar gagauz
diline ilginin daha fazla artması ve gagauz tarihini Ukrayna tarih ar-
şivlerinde incelenmesi, ana dilinde gazetenin çıkması ve Ukrayna ga-
290
gauzlarına yönelik ‘Ana tarafım’ programının sürdürülmesi, okullarda
gagauz dilinde ders verilmesi, gagauzoloji alanında bilim adamlarının
yetiştirilmesi gibi önemli alanlarda büyük ihtiyaç duyulmaktadır. Ga-
gauz dili gelişimini okullar düzeyinden daha yüksek eğitimsel seviye-
ye yükseltmek amacıyla yıllarca çaba harcayan ‘Ukrayna Gagauzlar
Birliği’ olmuştur. Ukrayna’nın önde gelen üniversitesi Kiev Taras Şev-
çenko Milli Üniversitesi Filoloji Enstitüsü Türkoloji Bölümü 2006 yı-
lından itibaren gagauz dilini okullarda okutan öğretmenlere yönelik
çeşitli eğitimsel seminer ve yuvarlak masa toplantıları yapmış, 10 yıl
içerisinde Ukrayna Gagauzlar Birliği ile gagauz eğitim problemlerini
içeren ortaklaşa 5 tane uluslararası sempozyum düzenlemiştir.
Ukrayna’da Türk azınlıklarına yönelik Türkoloji çalışmalarının
merkezi sayılacak nitelikte Türkoloji Bölümü gagauz dili için de ka-
pılarını açtı. ‘Gagauz dili, ingiliz dili, öğretmenlik’ branşının yanısıra
Türkiye Türkçesini de okuyan talebeler 2016 eğitim yılında okumaya
alınacaktır. Bu adım ise gagauz dilinin yaşaması ve gelişmesi için çok
önemlidir.
291
Турки-месхетинці в Україні: мовне питання
Турки-месхетинці належать до переліку народів, що зазнали
репресій у 1944 році, коли десятки тисяч турків-месхетинців
були депортовані з південних районів Грузії до радянських рес-
публік Середньої Азії та Казахстану. Турки-месхетинці як об’єкт
дослідження вперше привернули увагу науковців після міжетніч-
ного конфлікту в Узбекистані. Перші праці стосовно турків-мес-
хетинців мали переважно етнологічний характер. Такими вче-
ними, як Е. Панеш, Л. Єрмолов, О. Осипов, було представлено
варіанти етногенезу месхетинських турків, розглянуто зміни в їх-
ній культурі, описано історію руху за повернення на батьківщи-
ну, а також зроблено перші спроби пояснити міграційні та адап-
таційні процеси турків-месхетинців і вимушених мігрантів
узагалі. 1989 року внаслідок загострення міжетнічного конфлікту
в Узбекистані турки-месхетинці були змушені знову шукати собі
притулок у різних країнах Європи та Азії. Значна частина турків-
месхетинців оселилася і на території України (переважно в
Херсонській та Донецькій областях).
Якщо під час Всесоюзного перепису населення 1989 р. на те-
риторії Херсонської області проживало лише 8 осіб турецької на-
ціональності, то під час Всеукраїнського перепису 2001 р. було
зареєстровано вже 3736 осіб турецько-месхетинської національ-
ності, які компактно проживають у кількох сільських районах
Херсонської області. Проте ці цифри з великою імовірністю є за-
ниженими, оскільки турки-месхетинці під час перепису населен-
ня реєструвалися і як турки, турки-месхетинці, так і, ймовірно,
ще й як азербайджанці.
292
Динаміка чисельності наявного населення
Чаплинського району та чисельності
турецько-месхетинського населення району
Чисельність Чисельність турецько- Відношення
всього месхетинського чисельності
Роки населення населення турецького населення
Чаплинського Чаплинського р-ну, до чисельності всього
р-ну, тис. осіб тис. осіб населення р-ну, %
1995 42,00 2,18 5,19
1996 41,80 3,10 7,42
1997 41,20 3,25 7,89
1998 40,90 3,35 8,19
1999 40,60 3,45 8,50
2000 40,40 3,61 8,94
2001 40,29 4,27 10,60
2002 40,00 4,53 11,33
2003 39,60 4,87 12,30
2004 39,10 5,10 13,04
2029
(прогноз) 37,00 7,20 19,46
[Гоманюк 2007, 60].
Більшість досліджень, присвячених туркам-месхетинцям, на
сучасному етапі пов’язані з етногенезом та історією, містять
частково етнографічний та фольклорний матеріал.
Розмовляють турки-месхетинці турецькою мовою огузької
підгрупи тюркської групи алтайської сім’ї. Турецька мова серед
турків-месхетинців збереглася як мова домашнього і внутрішньо-
групового спілкування. У переважній більшості випадків мова
серед турків-месхетинців відтворюється середовищем спілкуван-
ня, оскільки турецько-месхетинська мова не кодифікована, офі-
ційні канали її збереження і передачі не функціонують, а турець-
ка мова викладається лише в поодиноких випадках. Характерним
для месхетинських турків є вільне володіння іноземними мова-
ми. Перебуваючи в попередніх місцях проживання, турки-месхе-
тинці запозичили не тільки елементи культури, які є типовими
293
для Узбекистану чи Казахстану, а й мову народів цих країн. Так, в
Україні багато турків-месхетинців старшого віку володіє узбець-
кою (89,9 %), казахською (4,9 %), азербайджанською (3,5 %) мо-
вами. Під час перебування в Україні мовна компетенція турків-
месхетинців почала змінюватися – з одного боку, збільшується
кількість осіб, які володіють українською мовою, з другого – ско-
рочується кількість осіб, які вільно володіють іншими мовами.
Серед молоді значно скоротилася кількість осіб, які знають,
крім російської та української, й інші мови (серед молоді до 20 ро-
ків такі особи взагалі практично відсутні), і суттєво збільшилася
кількість осіб, які володіють українською мовою (у віковій кате-
горії 10–14 років – 82,1 %). Сплеск мовної компетенції щодо
української мови спостерігається в початковому шкільному віці
[Національний склад населення… 2003]. Стабільно високим за-
лишається знання російської мови.
Рідною мовою турків-месхетинців є турецька. Проте переваж-
но турки-месхетинці в Україні на письмі, а іноді в друці (напри-
клад, окремі публікації в дитячому журналі “Світлячок”, який
видається Духовним управлінням мусульман України [Харун Ар-
Рошидин Оглунун Хикаяси 2005, 8], користуються кириличною
графікою, яка є більш зрозумілою для більшості турків-месхе-
тинців. У цій абетці іноді використовуються деякі літери узбець-
кого (кириличного) і латинського алфавітів – “қ”, “ғ”, “h”, які
означають звуки, що не передаються стандартною кирилицею.
Зустрічаються також поодинокі випадки використання арабсько-
го алфавіту (особи старшого покоління) і турецького варіанта ла-
тиниці. Звичайно, це швидше наслідки мовної маргіналізації, ніж
інтеграції, проте і це свідчить про здатність сприймати символіч-
ні елементи оточуючої культури, а не про замкнутість.
У перші роки після пересення турків-месхетинців у багатьох
школах України, де вони навчалися, діяли факультативи турець-
кої мови. Зокрема, з 1993-го по 1997 р. у селах Виноградівка,
Добра Криниця, Костилі Баштанського району Миколаївської об-
ласті, у школах Чаплинського і Білозерського районів Херсон-
ської області школярі вивчали свою рідну мову. Їхніми педагога-
ми та наставниками були вчителі з числа переселенців, які мали
вищу освіту і займалися такою діяльністю в Узбекистані.
294
У Каїрській загальноосвітній школі І ступеня Каланчацького
району Херсонської області за рахунок варіативної частини ро-
бочих навчальних планів з 1 вересня 2003 року було забезпечено
вивчення турецької мови (14 учнів). У 1999 р. працював факуль-
татив з вивчення турецької мови в с. Строганівка Чаплинського
району, але він припинив свою діяльність.
У Чаплинському районі Херсонської області кількість турків-
месхетинців невпинно збільшується. Зокрема, в найбільш тираж-
ній у Херсонській області газеті “Гривна” у 2002 році у статті
“Учнів у районах меншає” писали: “До речі, у селах району про-
живає багато турків-месхетинців. Адже турецькі сім’ї у більшості
своїй – багатодітні. Цікавий факт: цього навчального року кожен
дев’ятий школяр у районі – турок-месхетинець” [Учнів у районі
меншає 2002, 2]. Наприкінці 1990-х років з метою економії кош-
тів зазначені факультативи були закриті, щоправда, на основі звер-
нення Всеукраїнського товариства месхетинських турків “Ватан”
(“Батьківщина”) до Міністерства освіти і науки України згодом
їхня діяльність була частково відновлена.
Загалом же мовна адаптація турків-месхетинців рухається
здебільшого в інтеграційному напрямку: не втрачаючи знання
своєї рідної мови, якою спілкуються переважно лише в сім’ї,
вони добре володіють українською та російською мовами. На
сьогодні ж гостро стоїть мовне питання турків-месхетинців, у
якому варто виокремити такі основні проблемні моменти, як від-
сутність можливості повноцінно навчатися рідною мовою на рів-
ні дошкільної та шкільної освіти; навчання турків-месхетинців в
україномовних класах здійснюється без індивідуального підходу
та додаткових занять.
Гоманюк М. А. Соціальна адаптація й інтеграція турків-
месхетинців в українському суспільстві: дис... канд. соціол.
наук: 22.00.04 / Харківський національний ун-т ім. В. Н. Каразі-
на. Харків, 2007.
Національний склад населення Херсонської області за да-
ними Всеукраїнського перепису населення 2001 року / За ред.
В. А. Вознюка. Херсон: Обласне управління статистики, 2003.
295
Симоненко В. А. Месхетинские турки: Историческая судь-
ба и проблемы культурной адаптации: дис... канд. истор.
наук: 07.00.02 / Кубанский государственный университет. Крас-
нодар, 2002.
Учнів у районі меншає // Гривна, № 50 (414). 12.12.2002.
Харун Ар-Рошидин Оглунун Хикаяси // Светлячок. № 8, ав-
густ 2005.
Meskhetian Turks: Solutions and Human Security. New York:
Open Society Institute, 1998.
296
VANISHING MESKHETIAN TURKISH
Minara Aliyeva
As it is known, a language is a culture transmitter, a culture carrier.
History, value measurements, folklore, music, literature, scientific ac-
cumulation, philosophy of life of a nation are each a part of that na-
tion’s culture. All these common values are passed down to next
generations through language. Cultural values are poured into the vo-
cabulary of a language via going through the filter of centuries and
becoming symbols in words, idioms, keep their essence there and are
passed down to next generations. Customs and traditions, philosophy
of life, religion, art, history, etc. are transferred from generation to
generation due to the language. At the same time, language is the
most important element creating a nation, sustaining national identity.
“Death of a language” means that language is not spoken any-
more. History indicates that a language dies out in one of two ways,
when speakers of that language vanish off the face of the earth or
when speakers of that language start to speak another language. To-
day there are about seven thousand languages. It is predicted that
more than seventy percent of these languages will face death risk at
the end of the 21st century. It is accepted that the limit of death risk is
exceeded at the point when a language becomes forlorn due to not
being learned by and transferred to new generations. The Meskhetian
Turks are trying to maintain their own identity in different geogra-
phies. However, since they do not have their own literary language
and live sparsely in many countries of the world and new generations
are obliged to learn the language of the dominant culture, their mother
tongue might get weak and eventually vanish.
Death of Languages from Linguistic Perspective: the matter of the
death of languages is one of the research areas of not only linguistics
but also sociology, socio-linguistics and philosophy. First of all, it is
297
Minara Aliyeva
necessary to state that survival, enrichment and slowly dying of a lan-
guage within the course of time is not an intra-language problem. If
we pay attention to languages dying within the historical process, we
observe that these languages (Sumerian, Akkadian, Latin, Ancient
Greek, Ancient Persian, etc.) had become the richest languages of the
world thanks to remaining of written texts. It is not a coincidence that
although the language of the Sumerians formatting astronomy, mathe-
matics, epic literature and world civilization between the Tigris and the
Euphrates, the cradle of human civilization, the Ancient Persian and
the Sanskrit language having rich literatures were the source of Indo-
European languages, they died out, too. Therefore, there is not a rela-
tionship between a power of language system (phonetic, morphologic,
syntactic, etc.) and the death of a language. That’s to say, death of a
language is an event having sociological, political, cultural etc. di-
mensions or rather a process spreading over time, depending on time.
If a language of a nation for different reasons is losing documents
of its socio-economic and socio-cultural existence it is sentenced to
death. Such reasons might be a war, natural disaster, assimilation,
great disaster or migration. It is necessary to state repeatedly that this
spreading over time process is the destiny of peoples speaking dying
languages. Even though a written text is considered as the greatest
victory of civilizations, it is not able to protect a language as a living
being sentenced to death. In this respect we find more correct the
view of linguists and sociologists regarding Turkic languages and the
language death within the whole socio-linguistic system.
A second matter to consider is languages’ dissolving within related
or unrelated languages during the assimilation process. Dissolving
and dying out within a related language is considered also as a real
language death. In our opinion, dissolving in related languages should
not be regarded as a death of the language because the processes of
separation and integration of related languages are changeable from
the historical perspective. Related subdialects and dialects once sepa-
rated one from another might go into the process of integration after
a period of time. This process might have place within the frame of
the literary language and be related with the mobility and dynamism
within the historically united language family.
298
Vanishing meskhetian turkish
In this respect, the Meskhetian subdialect of the Turkish language
which is my mother tongue should be regarded as a Turkic subdialect
developed within the Old Turkish language and later the Ottoman
Turkish language and deeply integrated in it. However the forthco-
ming historical events, changing borders of the countries and migra-
tions of Meskhetian Turks made us to talk about the language changes
and separating of the subdialect.
Current state of the Meskhetian dialect: today this ethnic identity
are maintaining the lives of all the Meskhetian Turks settled sparsely
mainly in Turkey, Kazakhstan, Kyrgyzstan, Uzbekistan, Azerbaijan,
Russia, Georgia, Ukraine and the USA1. Naturally, a plenty of color-
ful changes have been observed in the language of the Meskhetians
deported to different regions of the Middle Asia. No matter how
much are the Meskhetian Turks, they are the only community among
the Turkic communities not having their own government, they have
tried to speak a specific subdialect among themselves and no matter
how much of them have tried to maintain their own customs and tra-
ditions within their families in the geographies in which they have
been settled and tried to survive – the fact is that their subdialect has
been affected very much by other nations’ languages, both related
and unrelated.
After having been sentenced to the migration, the Meskhetian
Turkish used to find itself within the sociological context of the lite-
rary Turkish language in Turkey, Azerbaijani, Kazakh, Uzbek and
Kyrghyz which are more of less closely related Turkic languages. If
one examine the language’ closeness degree as a kind of a stimulus
for the assimilation, that since the Meskhetian subdialect is included
within the Oghuz ethno-cultural system, it tends to dissolve more
quickly in Azerbaijani or Turkish. The Turkish language is the peak
point of this language closeness. Undoubtedly, the process of the
merging into one Turkish in Turkey is a natural process and is most
probable. The same is for Azerbaijani that is a language from the
Oghuz group, and is also a dialect of ours. Here the language mer-
ging is also likely to take place relatively quicker due to the education,
1
Minara Aliyeva Esen, from Mircevat Ahiskalı. Meskhetian Breezes
from Bursa. Bursa: Emin Publications, 2011. – P. 3.
299
Minara Aliyeva
involvement in state and government affairs etc. The case is a bit dif-
ferent in Kazakhstan, Kyrgyzstan and Uzbekistan because the Turkic
languages spoken in these geographies are included in the Kypchak
and Karluk groups.
For the Meskhetians living in Russia, the case is quite different as
they receive education in Russian. Even in the family environment,
they do not attach importance to their mother tongue very much.
Since the language which the Meskhetians having migrated to the
USA recently use is at micro level, the Meskhetian dialect has not
been discussed very much. However, it is clear that it will fade away
for those who live there within the course of time.
Earlier or later, within social conditions, this dissolution will take
place. Under the effects of education and state governmental institu-
tions it will fall into oblivion. With no doubt, here we should take the
factor of ideology into consideration as well. For example, since the
ideological principles in Azerbaijan changed upon interaction during
the Soviet period, in the period of Ebülfez Elçibey and later in the ad-
ministration or period of Haydar Aliyev, the sociological condition
showed itself in a different way (moderately, deliberately, involun-
tarily, tolerant, etc.). The same case is also true for the Turkic Repub-
lics in the Middle Asia.
Today this ethnic identity are maintaining their lives sparsely
mainly in Turkey, Kazakhstan, Kyrgyzstan, Uzbekistan, Azerbaijan,
Russia, Georgia, Ukraine and the USA. Like the rainbow-like color-
ful nature of the inhabitance places of the Meskhetians, the education
received by young generations in different languages have been co-
lorful as well. In all cases, the only institution for the development of
the language still remains our family. The family is an unique strong
system to be able to protect the Meskhetian Turkish. Education, me-
dia and administrative institutions are the main factors to speed up
this process.
Conclusion: we evaluate the cases in both Turkey and Azerbaijan
via separate ironies as quite normal and tolerated relationships. In our
opinion, only if the Meskhetians return to their homeland, their media
and written literature will develop and the Meskhetian Turkish will
remain spoken language, and the existence of the Meskhetian Turkish
300
and the future of the Meskhetians can be protected. Changing of
migrations in this way is a guarantee for the survival of the Meskhe-
tian Turkish.
REFERENCES
Ahıskalı Mircevat; Aliyeva Minara. Bursa’dan Ahıska Esintile-
ri. Bursa: Emin Yayınları, 2011.
Aliyeva Minara. Dil Ölümü ve Ahıska Ağzı // Tehlikedeki Diller
Dergisi, 2012. – http://tehlikedekidiller.com
Erte Rekin. Dillerin Ölümü, 2012. – http://tded.org.tr)
Güner Dilek Figen. Tehlikedeki Diller ve Dil Ölümü Açısından
Altay Türkçesi ve Ağızları // I. Uluslararası Türk Dünyası Kurul-
tayı. Bildiriler, Cilt II, 9–15 Nisan 2006, Çeşme-İzmir.
http://youtube.com/watch?v=BmuBveX6uUo
301
РЕЗЮМЕ
Endangered Turkic Languages in Ukraine and Worldwide

Iryna Dryga
It’s the main aim of this paper to draw both academic and public
attention to the problem of Turkic languages’ endargement. The paper
provides an overview of the general situation with the endangered
Turkic languages on the world map as far as an outline of the recent
works on the documentation and revitalization of different endan-
gered Turkic languages in the Turkic world. The information about
the major publications and an outline of scientific discussions on the
topic is provided. An action plan as regarded to the dynamics of the
Turkic languages’ development in the post-Soviet period is proposed
for turkologists and linguists. Finally, we analyse Ukrainian experience
in the documentation and revitalization of Crimean Tatar, Gagauz,
Karaim, Qrymchaq and Urum obtained in the recent decades and em-
phasize the need to restore an international cooperation between
Ukrainian, Crimean Tatar and European linguists qualified in the field
of language policy and education, specializing in supporting of en-
dangered Turkic languages.
Key words: endangered Turkic languages, documentalisation, re-
vitalization, Crimean Tatar, Gagauz, Karaim, Qrymchaq, Urum, TDK,
Real Altai.

Доповідь має на меті привернути увагу наукових кіл та широ-
кого загалу читачів до проблеми загроженості тюркських мов.
Вона являє собою огляд загальної ситуації із загрожуваністю
тюркських мов на мапі світу, а також нарис історії наукових захо-
дів, спрямованих на документалізацію та ревіталізацію загроже-
них тюркських мов у різних країнах. Наведено інформацію щодо
наявності основних видань з теми дослідження, а також пред-
ставлення проблематики загрожених тюркських мов під час тюр-
кологічних та лінгвістичних наукових дискусій. Запропоновано
302
Резюме
план дій, до яких тюркологам-лінгвістам необхідно вдатися з
огляду на динаміку розвитку тюркських мов у пострадянський
період. Проаналізовано український досвід документалізації та
ревіталізації кримськотатарської, гагаузької, караїмської, крим-
чацької та урумської мов, набутий в останні десятиліття. Автор
наголошує на потребі відновлення міжнародної співпраці україн-
ських, кримськотатарських та європейських фахівців-лінгвістів у
сфері мовної політики та освіти, що спеціалізуються на підтрим-
ці загрожених тюркських мов.
Ключові слова: загрожені тюркські мови, документалізація,
ревіталізація, кримськотатарська, гагаузька, караїмська, кримчаць-
ка, урумська мови, ТДК, Real Altai.
A Brussels perspective on language

(including a few remarks on minority languages in Ukraine)
Camiel Hamans
The European Union ability for legislative acts and other initia-
tives on language policy is based legally in the provisions of the Trea-
ties of the European Union. Therefore in the EU, language policy is
the responsibility of member states and the European Union does not
have a common “language policy”. However, based on the principle
of “subsidiarity”, European Union institutions play a supporting role
in this field, promoting cooperation between the member states and
the European dimension in the member states language policies, par-
ticularly through the teaching and dissemination of the languages of
the member states.
Although there is no common European language policy, the Eu-
ropean Institutions accept all national languages as working langua-
ges of the EU. In the beginning, 1958, there were only four languages,
French, German, Italian and Dutch. Now there are 24. Actually this is
a clear form of language policy. The reason for this policy is simple:
all EU citizens have the right to access all EU documents in the offi-
cial language of the EU, and should be able to write to the EU and re-
ceive a response in their own language. Moreover, all citizens of the
EU, whether they speak foreign languages or not, are eligible for the
European Parliament and must be given the chance to use their own
language doing their job in the Parliament.
303
Резюме
Why the European Union did not choose for one (or two or three)
working language(s) follows from the basic ideas and fundamentals
of the Union. Therefore in this presentation a short overview of the
history of European cooperation and integration will be presented to
illustrate why the EU still stresses the national identity of its citizens.
Within the EU not only national languages are spoken but also re-
gional and minority languages. Although this is not the core business
of the EU – this is more the field and the responsibility of the Stras-
bourg based Council of Europe – the EU cooperates with the Council
of Europe and stimulates the care for and the use of these languages,
stressing the diversity of its citizens in all respects. In this presenta-
tion it will be explained how the Charter works and how the applica-
tion of this treaty may be useful for the protection and promotion of
endangered languages.
Finally the EU is concerned about the social and economical
negative effects of monolingualism and that is why the EU stimulates
actively the teaching and learning of foreign languages, not hoping
that one of the internationally widely used languages will become the
language of the EU, but to help the citizens of the Union to commu-
nicate with each other more easily and to foster mutual understanding,
which is one of the main aims of this values community that calls it-
self European Union.
Key words: the European Union, language policy, national lan-
guages, regional and minority languages.
Мовна політика з погляду Брюcселя

Каміл Хаманс
Можливості Європейського Союзу щодо законодавчих актів
та інших ініціатив у галузі мовної політики базуються, згідно із
законом, на положеннях договорів Європейського Союзу. Тому в
межах ЄС відповідальність за мовну політику несуть країни-
члени і ЄС не має єдиної мовної політики. Водночас, виходячи із
принципу субсидіарності, установи ЄС відіграють підтримуючу
роль у цій сфері, сприяючи співпраці між країнами-членами та
просуваючи європейський вимір у мовній політиці країн-членів,
зокрема шляхом викладання та поширення їхніх мов.
304
Резюме
Хоча наразі не існує спільної європейської мовної політики,
європейські установи приймають усі національні мови як робочі
мови Євросоюзу. На початку, у 1958 році, такими були лише чо-
тири мови – французька, німецька, італійська та датська. Зараз їх
24. Фактично це цілком виразна форма мовної політики. Причи-
на такої політики доволі проста: всі громадяни ЄС мають право
доступу до будь-яких документів офіційною мовою ЄС, а також
можуть письмово звертатися до ЄС і отримувати відповіді своєю
рідною мовою. Більш того, будь-який громадянин ЄС незалежно
від того, чи володіє він іноземною мовою, має право бути обра-
ним до Європарламенту і використовувати рідну мову під час ро-
боти в ньому.
Той факт, що ЄС не обрав якусь одну або дві/три робочі мови,
пояснюється основними принципами та засадами організації. У
статті представлено стислий огляд історії європейської співпра-
ці та інтеграції з метою продемонструвати, чому ЄС досі наго-
лошує на національній ідентичності своїх громадян. У межах
ЄС використовуються не лише національні, а й регіональні та
міноритарні мови. Хоча це питання належить передусім до ком-
петенції Ради Європи зі штаб-квартирою у Страсбурзі, ЄС спів-
працює з нею і заохочує підтримку та використання зазначених
мов, наголошуючи на розмаїтті своїх громадян у всіх відношен-
нях. Ми показуємо, як саме діє Європейська хартія регіональних
мов і яким чином застосування цього договору може бути корис-
ним для захисту та підтримки мов, які перебувають під загрозою
зникнення.
Зрештою, в ЄС викликають стурбованість можливі негативні
соціально-економічні наслідки монолінгвізму. Саме тому ЄС ак-
тивно стимулює викладання та вивчення іноземних мов, не по-
кладаючи надію на те, що одна з поширених на міжнародному
рівні мов може стати мовою організації, сприяє більш вільному
спілкуванню своїх громадян та взаєморозумінню між ними. Це є
одним із головних завдань спільноти цінностей, яка називається
Європейським Союзом.
Ключові слова: ЄС, мовна політика, національні мови, регіо-
нальні мови, мови меншин.
305
Резюме
Paul Bilbao-Sarria
By definition, a language policy consists of a set of decisions re-
lating to the normalization of a language, together with the corre-
sponding resources. However it is important to understand that, in
any event, there is always going to be some kind of policy in place,
whether it be a policy which supports a minority language or one that
doesn’t do so. What we mean is that the failure to take supportive
measures which favor the Basque language is in itself a language poli-
cy, and so is, for that matter, the failure to incorporate language crite-
ria into other policy decisions. So there is no such a thing as a neutral
position. Do what you will, there must exist some sort of language
policy, given that fact that human activities not involving language
and language use at all are very rare.
A strong recovery process for a language that has been driven into
a minority situation must rest on four pillars. These four pillars are:
adequate legislation, planning, economic resources and public inte-
rest and support. A language can be recovered if and only if it has the
backing of a community. The paper tries to explain the four pillars for
the normalization of a minoritised language, and focuses on the func-
tion of the social movement which is very strong in our country. But
we also know that there is hundred of languages as ours, and for that
reason Kontseilua joined the European Language Equality Network-
ELEN, a new European level NGO working for the promotion, pro-
tection and revitalization of lesser-used languages and language
rights. So the paper presents activities of ELEN to share the impor-
tance of working all the minoritised language communities together,
and to give an info of what kind of project we have developed for the
last years.
Key words: language normalization, European Language Equality
Network, social movement, the Basque language.
Соціальний рух і нормування міноритарних мов

Пауль Білбао-Сарріа
За визначенням, мовна політика являє собою комплекс рі-
шень, спрямованих на нормування певної мови, із залученням
відповідних ресурсів. Однак слід мати на увазі, що в кожному
306
Резюме
конкретному випадку завжди проводиться політика, яка або під-
тримує, або не підтримує міноритарну мову. Невдалі спроби
вжити заходів на підтримку баскської мови – це, власне, і є мовна
політика і, таким чином, це невдала спроба застосування мовно-
го критерію поряд з іншими напрямами мовної політики. Іншими
словами – не існує такого поняття, як нейтральна позиція. Як би
там не було, неодмінно проводиться певний тип мовної політики,
адже дуже рідко зустрічається така людська діяльність, у якій не
використовується мова.
Стабільний процес відродження мови, яка перейшла до кате-
горії міноритарних, має базуватися на чотирьох засадах, а саме:
адекватне законодавство, планування, економічні ресурси та пу-
блічний інтерес і підтримка. Мова може бути відроджена лише
за умови, що вона має підтримку певної спільноти. Cтаття аналі-
зує місце зазначених чотирьох засад у процесі нормування міно-
ритарної мови; особливу увагу приділено функції соціального
руху, який відіграє значну роль у нашій країні.
Відомо, що існує близько сотні мов, які перебувають у такому
самому становищі. З огляду на це Kontseilua приєдналася до Єв-
ропейської мережі рівноправності мов (ELEN) – нової неурядової
організації на європейському рівні, завданнями якої є сприяння
розвитку, захист та відродження мов меншин і їхніх мовних прав.
Стаття також презентує діяльність ELEN для ознайомлення учас-
ників конференції з важливістю співпраці між всіма спільнотами
мовних меншин та результатами роботи проекту, який розро-
бляється останніми роками.
Ключові слова: нормування мови, Європейська мережа рівно-
правності мов, соціальний рух, баскська мова.
Endangered languages:
Sociolinguistic and Metaphoric aspects
Galina Yavorska
The opinions on language, esp. endangered language, are an im-
portant indicator of a particular language situation. At the same time,
current theoretical approaches as well as language policies don’t al-
ways take them into account. The language ideologies in Ukraine are
notable for the concept of ‘language under threat’, which refers not
307
Резюме
only to minor languages listed in UNESCO Atlas of the World’s Lan-
guages in Danger (2010) but also to major languages, notably Ukrai-
nian and Russian, despite the fact that the latter itself appears to
present a threat to other languages in Ukraine.
Key words: endangered languages, Ukraine, language ideologies,
UNESCO Atlas of the World’s Languages in Danger.
Загрожені мови:
соціолінгвістичний та метафоричний аспекти
Ставлення до мови, особливо тієї, яка перебуває під загрозою,
є важливим показником конкретної мовної ситуації. Водночас
воно не завжди враховується в нинішніх теоретичних підходах та
мовній політиці. Мовні ідеології в Україні включають поняття
“мова під загрозою зникнення”, яке поширюється не лише на мі-
норитарні мови, зазначені в “Атласі загрожених мов світу”, вида-
ному ЮНЕСКО у 2010 р., а й на мажоритарні мови, передусім
українську та російську, хоча остання може становити загрозу
для інших мов України.
Ключові слова: загрожені мови, Україна, мовні ідеології, Ат-
лас загрожених мов світу ЮНЕСКО.
Linguistic Rights of the Endangered Languages:

a Diachronic Perspective
Bohdan Azhniuk
Traditionally linguistic rights are confined to the language minori-
ties and are understood as the absence of linguistic discrimination in
public administration, justice system, education, culture, and the me-
dia. This sociolinguistic category is not usually applied to the native
speakers of the country’s official language represented, as a rule, by
the majority of the population. The examination of the sociolinguistic
situations in many countries demonstrates that the tensions and con-
flicts between the competing ethnolinguistic groups usually stem from
the lack of balance between the linguistic rights of the majority and
those of the minorities inhabiting a specific area.
The right of the native speakers to preserve and develop their lan-
guage is taken for granted in the modern civilized world. On the other
308
Резюме
hand, the national language which is not merely a tool of communi-
cation, but a unique ethnocultural matrix of the respective group, also
has the right to preserve and retrieve its speakers. The diachronic ap-
proach expands the traditional interpretation of linguistic rights: they
are not only confined to the current generation of speakers, but also
belong to the generations who spoke the language in the past and
those to come in the future. Such approach is deducible, for instance,
from the motivation of the British government’s efforts to revitalize
the Manx language whose last native speaker died in 1974 and from
the unprecedented experiment of revitalizing the Hebrew language in
the State of Israel in the 20th century.
The provisions of the European Charter of Minorities or Regional
Languages reveal that the rights of the indigenous languages are a
higher priority than those of the languages of the conquerors and mi-
grants. From the practical perspective it is important to emphasize
that one of the major linguistic rights is the prevention of the erosion
of the national language to the extent whence its future is dramatical-
ly endangered. Sociolinguistic experiences of the Irish and Belorus-
sian languages demonstrate that the destinies of both the minorities
and official languages could be threatened.
Key words: linguistic rights, European Charter of Minorities or
Regional Languages, sociolinguistic situation, endangered languages.

Поняття “мовні права” традиційно використовують лише сто-
совно мовних меншин, маючи на увазі відсутність мовної дис-
кримінації в державній адміністрації, судовій системі, освіті,
культурі та ЗМІ. Ця соціолінгвістична категорія не завжди засто-
совується до носіїв офіційної мови держави, представленої, як
правило, більшістю населення. Дослідження соціолінгвістичної
ситуації в багатьох країнах демонструє, що напруга та конфлікти
між етномовними групами, які конкурують, зазвичай виникають
через відсутність балансу між мовними правами більшості та
меншин, які мешкають на конкретній території.
Право носіїв мови зберігати та розвивати свою мову вважаєть-
ся в сучасному цивілізованому світі само собою зрозумілим. З
309
Резюме
другого боку, національна мова, яка є не лише знаряддям комуні-
кації, а й унікальною етнокультурною матрицею відповідної гру-
пи, також має право зберігати й повертати собі своїх носіїв.
Діахронічний підхід розширює традиційну інтерпретацію мовних
прав: вони стосуються не лише нинішнього покоління мовців, а й
належать також поколінням, які розмовляли певною мовою в ми-
нулому, і тим, хто розмовлятиме нею в майбутньому. Такий під-
хід простежується, наприклад, у мотивації спроб британського
парламенту відродити менську мову, останній носій якої помер у
1974 р., а також у безпрецедентному досвіді відродження івриту
в Державі Ізраїль у ХХ столітті.
Положення Європейської хартії регіональних мов демон-
струють, що права мов корінного населення становлять вищий
пріоритет порівняно з правами мов завойовників та мігрантів. З
точки зору практичної перспективи важливо наголосити на тому,
що одним з основних мовних прав є запобігання ерозії націо-
нальної мови до такого ступеня, коли її майбутнє опиниться в
серйозній небезпеці. Соціолінгвістичний досвід ірландської та
білоруської мов свідчить, що майбутнє як міноритарних, так і
офіційних мов може бути під загрозою.
Ключові слова: мовні права, Європейська хартія регіональних
та міноритарних мов, соціолінгвістична ситуація, загрожені мови.
Maintenance of minority (local) languages

in the case of contact
Sonel Bosnalı
The loss of languages’ natural habitats is one of the significant
causes of language deaths. However, languages may disappear as a
result of the cumulative mortality and migration occurring due to
some conditions. While there are possible precautions to prevent
these types of deaths, they are very limited and often ineffective. The
other type of death is occurring through cultural change. This type of
disappearance emerges as a result of a society’s becoming minority
owing to migration or domination of a culture on other cultures.
Under such a pressure, minority language is exposed to a long pro-
cess of disappearance from the start of danger of extinction until the
310
Резюме
moment death occurs. This type of deaths taking place within a cer-
tain period depending on cultural change is presented as the most
common language deaths.
Coming within the field of “language contact” of sociolinguistics,
in this study we discuss the question: “Is the danger of extinction and
death of minority languages that are in contact with a dominant lan-
guage in a multilingual context an inevitable ending”? One of the
most important factors in the cultural language deaths which are also
evaluated as a result of “language contact” is the quality of “the rela-
tionships among languages”. This quality is determined by the lan-
guage policies which have two different dimensions: in vivo and in
vitro. Accordingly, there are two different categories of the relation-
ship as being “fair” and “asymmetric” among the languages in the
same national territory. According to some linguists, asymmetric rela-
tionship inevitably brings conflict; the conflict mostly brings the di-
sappearance of the minority language.
However, examples from some countries in which multilingualism
is organized in different forms show that fair relationship doesn’t al-
ways bring reconciliation; asymmetric relationship doesn’t always
bring about conflict. This supports the hypothesis that the model of
“diglossia” can be a solution for the maintenance of minority lan-
guages.
Key words: language contact, diglossia, minority languages, main-
tenance / extinction, language death.
Підтримка міноритарних (регіональних) мов

в умовах контакту
Сонель Боснали
Втрата мовами своїх природних ареалів є однією з головних
причин їхнього вимирання. Однак мови можуть зникати внаслі-
док масової смертності та міграцій, спричинених певними обста-
винами. Можливі запобіжні заходи для попередження таких ти-
пів смерті мов обмежені і часто бувають неефективними. Інший
тип мовної смерті відбувається через зміну культури і виникає
внаслідок переходу спільноти до категорії меншин у результаті
міграції або домінування однієї культури над іншими. Під таким
311
Резюме
тиском міноритарна мова проходить тривалий процес зникнення,
починаючи від загрози зникнення до моменту, коли мова справді
вмирає. Саме цей тип мовної смерті, який відбувається протягом
певного періоду унаслідок зміни культури, є найпоширенішим.
У рамках соціолінгвістичної теорії мовних контактів у цьому
дослідженні ми розглядаємо питання, чи є неминучою загроза
зникнення та смерті міноритарних мов, які контактують із мажо-
ритарною мовою в багатомовному середовищі. Одним із найваж-
ливіших чинників у культурній смерті мов унаслідок мовних
контактів є якість “відносин між мовами”. Ця якість визначаєть-
ся типами мовної політики, яка має два різних виміри: in vivo та
in vitro. Відповідно, між мовами на території певної держави іс-
нують дві різні категорії відносин – рівноправні та асиметричні.
На думку деяких лінгвістів, асиметричні відносини неминуче
спричиняють конфлікт; конфлікт, як правило, призводить до
зникнення міноритарної мови. Утім, приклади з деяких країн, де
мультилінгвізм організований у різних формах, демонструють,
що рівноправні відносини не завжди приносять примирення, а
асиметричні – не завжди призводять до конфлікту. Це свідчить
на користь гіпотези про те, що модель “диглосії” може стати рі-
шенням для проблеми збереження міноритарних мов.
Ключові слова: мовні контакти, диглосія, міноритарні мови,
підтримка / зникнення, смерть мов.
The Tuvan language of China and its main investigations

Mehmet Olmez
There are 9 of speaking or already died Turkic languages In Chi-
na, where Qyrgyz Fu Yu and Uzbek in practice are out of use. The
Tuvan language of China was not known by linguists until 1970s, and
the first publications dedicated to the Tyva language appeared in Chi-
na the late 1990s only. Tuvinians (Kök Monçaks) approx. 2000 per-
sons in total are compactly residing in the villages of Kanas, Ak-kaba,
Kom, and have a good command of their mother language using it in
families, but having education in Mongolian. As a result of a field-
work studies on ethnic minorities in China started after 1949, 56 na-
tionalities was officially recognized in China, but Tuvinian and Fu Yu
312
Резюме
Qyrgyz left out of account. However, it became an object of deep in-
vestigation and finally a dictionary and grammar of Tuvan were cre-
ated in China. The article examines the major scientific works on the
topic, analyzes quality and scientific value of available field record-
ings, showing author’s approach to endangered languages documen-
tation and revitalization. It represents the author’s personal experience
in documenting and revitalizing of the Turkic languages, and with
wide Turkic comparative background gives invaluable language data
concerning preserved oldest Turkic vocabulary of Tuvan as one of the
most endangered Turkic languages at all.
Key words: endangered Turkic languages of China, the Tuvan (Tu-
vinian) language, Qyrgyz Fu Yu, Tuvinians, history of study.
Тувинська мова Китаю та її дослідження

Мехмед Ольмез
У Китаї існували або досі існують 9 розмовних тюркських
мов, серед котрих киргизька фую та узбецька на практиці не ви-
користовуються. Тувинська мова Китаю не була відома науковим
колам до 1970-х рр., а перші присвячені тувинській мові Китаю
публікації з’явилися допіру з кінця 1990-х рр. Тувинці (Kök Mon-
çak) загальною кількістю бл. 2000 ос. компактно мешкають у
с. Kanas, Ak-kaba, Kom, добре володіють рідною мовою, послу-
гуючись нею до початку освіти монгольською мовою. У результаті
розпочатих після 1949 р. польових досліджень етнічних меншин
у Китаї було офіційно визнано 56 народностей, киргизька та ту-
винська лишилися поза обліком, проте тувинська стала об’єктом
створення словника та граматики. Стаття розглядає основні нау-
кові праці з обраної теми, якість та наукову цінність наявних по-
льових записів, презентує приклад постановки проблеми мовної
загроженості в лінгвістичній тюркології і на широкому міжтюрк-
ському тлі представляє особистий досвід автора в документуванні
та ревіталізації безцінної з огляду на збереженість питомої тюрк-
ської лексики тувинської як однієї з двох найбільш загрожених
тюркських мов Китаю.
Ключові слова: загрожені тюркські мови Китаю, тувинська
мова, киргизька фую, тувинці, історія дослідження.
313
Резюме
Active Processes in the Lexis
of the Crimean Tatar Language
Nariie Seidametova
As a result of genocide and tragedy of the Crimean Tatar people,
the position of the Crimean Tatar language became critical. Since the
moment of the deportation in 1944 and almost up to the present day
the Crimean Tatar language was not involved in the nomination pro-
cess objects and phenomena of the world clustered in general conti-
nuous stream of human knowledge. Consequently there is a shortage
of lexical units needed to describe many of the ideas that have
emerged in recent times. Artificial isolation within the Crimea, the
displacement from many areas like international law, the army, diplo-
macy, science, heavy industry, etc., and communication, interruption
of the nominative function, loss of mechanisms of borrowings deve-
lopment, lack of systematic sources of lexical database replenishment
led the Crimean Tatar language to communicative insufficiency. At
the present time the issue of its revival, preservation and development
is very acute.
In recent years, the scope of operation of the Crimean Tatar lan-
guage is expanding. The number of educational literature, fiction, a
growing number of newspapers and magazines published in the
Crimean Tatar language is increasing. The Crimean Tatar language is
much wider used on television and radio. At the same time we may
note the rapid development of lexical structure of the Crimean Tatar
language: the number of borrowings and calques is growing, seman-
tic structure of words is developing, etc. A large number of different
kinds of calques and borrowings can be found in the language of
newspapers published in Crimean Tatar as well as in the language of
radio and television. In the context of the revival of the Crimean Tatar
language and expansion of its social functions, it seems to be very im-
portant to develop vocabulary based first of all on the wide use of its
internal resources by enriching derivational arsenal of the language.
The other important issue is the “purification” of the Crimean Tatar
language from a huge amount of internationalisms and Russianisms
by involving in circulation already existing but disused Turkic words
that will effectively develop the Crimean Tatar language.
314
Резюме
The report analyzes the active processes in the lexis of the modern
Crimean Tatar language, marks effective ways to replenish vocabu-
lary of the language, addresses the ways to expand the vocabulary
like borrowing from related Turkic languages and possibility of using
the dialect vocabulary.
Key words: Crimean Tatar language, lexis, social functions of lan-
guage, the revival of language.
Активні процеси в лексиконі

кримськотатарської мови
Наріє Сейдаметова
Внаслідок геноциду та трагедії кримських татар кримськота-
тарська мова опинилася у критичній ситуації. Починаючи з де-
портації кримських татар у 1944 р. і майже до сьогодні кримсько-
татарська мова не була включена у процес номінації предметів і
явищ, які накопичилися в загальному безперервному потоці люд-
ських знань. Відповідно, відчувається брак лексичних одиниць,
необхідних для позначення багатьох явищ та понять, що виникли
останнім часом. Штучна ізоляція в межах Криму, усунення крим-
ськотатарської мови з багатьох сфер, таких як міжнародне право,
армія, дипломатія, наука, важка промисловість, комунікація, пе-
реривання номінативної функції, втрата механізмів адаптації за-
позичень, нестача систематичних ресурсів для поповнення лек-
сичного фонду призвели до комунікативної неефективності цієї
мови. На сьогодні питання її відродження, збереження та роз-
витку є надзвичайно актуальними.
Останніми роками масштаби функціонування кримськотатар-
ської мови розширюються. Збільшується кількість навчальної та
художньої літератури, газет і журналів, які публікуються крим-
ськотатарською мовою, вона набагато частіше використовується
на телебаченні й радіо. Водночас можна помітити стрімкий роз-
виток лексичної структури кримськотатарської мови: зростає
кількість запозичень і кальок, збагачується семантична структура
слів та ін. У мові кримськотатарських газет, а також радіо і теле-
бачення можна знайти значну кількість різноманітних кальок та
іншомовних слів. У контексті відродження кримськотатарської
315
Резюме
мови та розширення її соціальних функцій надзвичайно важливо
розвивати її лексикон, базуючись передусім на широкому вико-
ристанні внутрішніх ресурсів мови і збагачуючи її словотвірний
арсенал. Іншою важливою проблемою є “очищення” кримсько-
татарської мови від величезної кількості інтернаціоналізмів та
русизмів шляхом залучення до сфери вжитку вже наявних, але
занедбаних тюркізмів, що ефективно сприятиме розвитку крим-
ськотатарської мови.
У доповіді представлено аналіз активних процесів у лексико-
ні сучасної кримськотатарської мови, окреслено ефективні засо-
би його поповнення, розглянуто шляхи збагачення лексичного
складу за рахунок запозичень зі споріднених тюркських мов та
можливість залучення діалектизмів.
Ключові слова: кримськотатарська мова, лексикон, соціальні
функції мови, відродження мови.
The corpus of Crimean Tatar Wikipedia

Lenara Kubedinova, Radovan Garabik
Wikipedia is a collaborative free content internet encyclopedia.
Natural language processing often turns to wikipedia for the source
of material, because it exhibits several attractive features – the con-
tent is available under permissive license, the markup language al-
lows easy mining of article relationship. Wikipedia exists in many
languages, with the most prominent of course being English. For
smaller languages, it is often a point of “grassroot” prestige to start
working on localised wikipedia, and sometimes it is a major source
of accessible online texts in the language.
Crimean Tatar wikipedia (in Latin script) officially started on
12 January 2008, though the version in the incubator dates from Sep-
tember 2006. At the time of writing, it contains about 4000 articles,
which makes it one of the very small wikipedias available, ranking
164th by the number of articles. Nevertheless, it represents contem-
porary living language and is a valuable source of texts, for example
for “Linguistic corpus of Crimean Tatar language” (http://korpus.juls.
savba.sk/QIRIM/#english). We describe the technical conversion pro-
cess used to obtain the texts and a simple metadata annotation. This
316
Резюме
subcorpus is released under the same license as the wikipedia itself,
i.e. Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported.
Key words: Wikipedia, Crimean Tatar, Linguistic corpus, ency-
clopedia.
Корпус Вікіпедії кримськотатарською мовою

Ленара Кубедінова, Радован Ґарабік
Вікіпедія – це Інтернет-енциклопедія і результат колективної
співпраці дописувачів-добровольців. Працюючи з різномовними
текстами, люди часто звертаються до Вікіпедії як до джерела ма-
теріалів, що пропонує численні переваги, наприклад, можна лег-
ко знайомитися зі змістом завдяки дозвільній ліцензії або швидко
знаходити споріднені статті за допомогою мови розмітки.
Вікіпедія є багатомовною, і найбільшою є її англомовна вер-
сія. Робота над локалізованими версіями Вікіпедії, представлени-
ми менш поширеними мовами, вважається престижною серед
місцевих ентузіастів. Іноді її тексти є основним джерелом наяв-
них в Інтернеті матеріалів цими мовами.
Офіційне відкриття Вікіпедії кримськотатарською мовою (в
латинській графіці) відбулося 12 січня 2008 р., хоча одна з пер-
ших її версій була створена ще у вересні 2006 р. Наразі за кіль-
кістю статей (близько 4000) вона є однією з найменших у світі
та посідає 164-те місце. Разом з тим вона представляє сучасну
живу мову і як така є корисним джерелом текстів, таких, напри-
клад, як “Лінгвістичний корпус кримськотатарської мови” (http://
korpus.juls.savba.sk/QIRIM/#english). Ми описуємо процес тех-
нічної конвертації, що застосовується для отримання текстів, та
просту анотацію метаданих. Цей субкорпус виходить під тією ж
ліцензією, що й сама Вікіпедія, тобто Creative Commons Attribu-
tion-ShareAlike 3.0 Unported.
Ключові слова: Вікіпедія, кримськотатарська мова, лінгвістич-
ний корпус, енциклопедія.
Dialectology classification of Crimean Tatar language.

Problems of description and structural division
Ahtem Mazinov
The description of а dialect systems is one of the most important
components of national linguistics. It is necessary to describe exis-
317
Резюме
ting graded systems of dialect units of the Crimean Tatar language.
All of them characterize levels of dialect partitioning, but they differ
in nomination of units. The current nomination system consisting of
two units: shive – a ’dialect’ and lehche – a ’local dialect’, ’the group
of local dialects’ doesn’t reflect the dialect structure of the Crimean
Tatar language. On the basis of existing systems it is necessary to
develop the uniform system allowing to characterize dialects, local
dialects and groups of local dialects of the Crimean Tatar language
more precisely.
Key words: dialect structure, dialectology classification, nomina-
tion of dialect units, Crimean Tatar dialects.
Класифікація діалектів кримськотатарської мови:

проблема опису та структурного поділу
Ахтем Мазінов
Опис діалектної системи – одна з найважливіших складових
національної лінгвістики. На сьогодні назріла необхідність дати
опис сучасної діалектної стратифікації кримськотатарської мови.
Наявні класифікації характеризують рівні діалектного поділу,
проте різняться в найменуванні ідіомів. Загальноприйнятна сьо-
годні є класифікація, яка містить два типи – шіве “діалект” та
легче “місцевий діалект”; “група локальних говірок” – не відо-
бражає реальну діалектну структуру кримськотатарської мови.
На базі наявних систем класифікації слід розробити уніфіковану
систему, яка б дозволила дати більш точну характеристику діа-
лектів, говорів, місцевих говірок та підгруп говірок кримськота-
тарської мови.
Ключові слова: діалектна структура, діалектна класифіка-
ція, найменування діалектних одиниць, кримськотатарські діа-
лекти.
Crimean Tatar Dictionaries of XIX–XX centuries

Emine Ganieva
The modern work in the field of lexicography should be grounded
in researches of previous centuries and their methodological peculiari-
ties. It is necessary to base on these researches to reveal the common
318
Резюме
features of all the Turkic languages and to have an opportunity to find
the ways of formation of Turkic linguistic traditions. The Crimean
Tatar lexicography has a great history, which can be naturally divided
into the following historical periods: І. Dictionaries and glossaries of
lexis of the Qypchaq dialects of the Turkic language before XV cen-
tury. ІІ. Dictionaries and glossaries of the Crimean Tatar language
lexis after XV century. The second period in its turn is divided into
two subperiods: 1. Lexicography of pre-Soviet period. 2. Lexicogra-
phy of post-Soviet period. After the comparison of the dictionaries
published in XIX–XX centuries we can mark several dictionaries of
considerable importance, such as “Posobiye po Izucheniyu Turetsko-
Tatarskogo i Novogrecheskogo Yazykov”(“A manual for the study of
Turkish-Tatar and Modern Greek languages”) published in 1868 by
V. H. Kondaraki in which he compares three languages: Crimean Ta-
tar, Modern Greek and Russian; “Turkish-Tatar-Russian Dictionary:
Ottoman, Crimean Tatar, Caucasian Dialects” compiled by L. M. La-
zarev in 1864; L. Z. Budagov’s “Sravnitelniy Slovar Turetsko-Tatar-
skih Narechiy” (“A comparative dictionary of Turkish-Tatar dialects”)
also published in 1864 (there is a comparison of Turkish-Tatar dia-
lects in the text); four volumed “Opyt Slovarya Tyurkskih Narechiy”
(1899) by V.V. Radlov; Osman Zaatov’s “Polniy Russko-Tatarskiy
Slovar” (1906). The Russian-Tatar and Tatar-Russian dictionaries
published in the Soviet period (Crimean ASSR) from 1920 to 1941
are considered to be very essential lexicographic works. After the re-
turning of the Crimean Tatar people from the deportation most of the
Crimean Tatar dictionaries don’t satisfy the needs of the Crimean Ta-
tar language. First of all, terminological dictionaries must be created.
The most important is the compilation of an explanatory dictionary of
Crimean Tatar language. The focusing on the experience of other Tur-
kic languages seems to us very important.
Key words: Crimean Tatar language, dictionaries, lexicography.
Словники кримськотатарської мови ХІХ–ХХ століть

Еміне Ґанієва
Сучасна робота в галузі лексикографії має базуватися на дослі-
дженнях, проведених у попередніх століттях, та їхній методичній
319
Резюме
специфіці. На наш погляд, врахування цих досліджень необхідне
для виявлення спільних рис усіх тюркських мов і простежування
шляхів формування тюркських лінгвістичних традицій. У цьому
контексті варто згадати, що кримськотатарська лексикографія
має багату історію, яку можна поділити на такі історичні періоди:
1) словники та глосарії лексикону тюркських кипчацьких діалек-
тів до ХV ст.; 2) словники та глосарії лексикону кримськотатар-
ської мови після ХV ст.
Другий період, своєю чергою, поділяється на два субперіоди:
а) лексикографія дорадянської епохи; б) лексикографія постра-
дянської епохи.
Після зіставлення словників, виданих у ХІХ–ХХ ст., ми може-
мо відзначити декілька з них, які є особливо важливими, зокре-
ма: “Пособие по изучению турецко-татарского и новогреческого
языков”, видане 1868 р. В. Х. Кондаракі, де наводиться зіставний
аналіз трьох мов – кримськотатарської, новогрецької та росій-
ської; “Турецко-татарско-русский словарь наречий: османского,
крымского и кавказского, с приложениями краткой грамматики”,
укладений Л. М. Лазаревим у 1864 р.; “Сравнительный словарь
турецко-татарских наречий” Л. З. Будагова, виданий також у
1864 р. (порівняння турецько-татарських діалектів наводиться на
матеріалі текстів); 4-томний “Опыт словаря турецких наречий”,
укладений 1899 р. В. В. Радловим; “Полный русско-татарский
словарь”, виданий 1906 р. Османом Заатовим, – найважливіший
для свого часу. Російсько-татарські та татарсько-російські слов-
ники, видані в радянський період (Кримська АРСР) з 1920-го по
1941 р., також є важливими лексикографічними працями. Після
повернення кримськотатарського народу з депортації більшість
словників кримськотатарської мови не задовольняють її потреби.
Перш за все необхідно створити термінологічні словники. Най-
актуальнішим завданням є укладання тлумачного словника крим-
ськотатарської мови. Дуже важливе використання досвіду інших
Ключові слова: кримськотатарська мова, словники, лексико-
графія.
320
Резюме
The Crimean Tatars Problems of Transition
to the Latin Alphabet in the Early 1990s ‒ the End of 2013
Nariman Seyityahyaev
The report examines the practical steps for transition of the Crimean
Tatar literary language script to the Latin alphabet in the period since
the early 1990s till the end of 2013. It presents the analysis of results
of the international conference of 1992, Kurultay session of 1993,
Parliament Resolution of the Autonomous Republic of Crimea “On
the alphabet of the Crimean Tatar language” of 1997, the Romanian
diaspora’s initiatives in 2009, the preparation of the orthography rules
draft for the Crimean Tatar language in 2009‒2010, discussions on
the Latin alphabet and orthography rules for 2010‒2013.
Key words: Crimean Tatar language, Latin alphabet, orthography
rules, script.
Проблеми переходу на латиницю кримських татар

на початку 1990-х – наприкінці 2013 р.
Наріман Сейтяг’яєв
Доповідь розглядає практичні кроки з переведення писемності
кримськотатарської літературної мови на латинську графіку в пе-
ріод з початку 1990-х – на кінець 2013 р. Аналізові підлягають ре-
зультати міжнародної конференції 1992 р., сесії Курултаю 1993 р.,
постанови Верховної Ради АРК “Про абетку кримськотатарської
мови” 1997 р., ініціативи румунської діаспори 2009 р., підготов-
ки проекту правил орфографії кримськотатарської мови у 2009–
2010 рр., дискусій з питань латинської графіки та правил орфо-
графії у 2010–2013 роках.
Ключові слова: абетка, латинська графіка, кримськотатарська
літературна мова, орфографія.

The UNESCO Atlas of the World’s Languages in Danger has six
classifications of language survival status, ranging from “safe” in
which the language is spoken by all generations and intergenerational
transmission is uninterrupted; to “extinct”, in which there are no
speakers left. Crimean Tatar falls in the fourth classification, “severely
321
Резюме
endangered”. In this designation, “language is spoken by grandparents
and older generations; while the parent generation may understand it,
they do not speak it to children or among themselves”. My research
project tries to answer the question: is Crimean Tatar language disap-
pearing? If yes why is it disappearing, what are the reasons?
Crimean Tatars face a critical situation again like in their history
of 1944. This time Crimean Tatars will give a fight not only for their
representation in the Crimea but also for existence of their language.
As a solution to save and protect a language, multilingual education
system can increase the degree of trust among the representatives of
different ethnicities, as well as it will help reduce the self-isolation of
certain groups based on linguistic and ethnic characteristics. Accor-
ding to expectations unfortunately with the new Russian Crimea
nowadays it is again possible to go through the old Soviet times for
Crimean people, the existence of Tatar language and representation of
Crimean Tatar nation are not under any guarantee and it is forbidden
for Crimean Tatar leader to visit the Crimea for 5 years. These at-
tempts and applications go against the human rights, they are illegal
and Crimean Tatar language is disappearing every day increasingly…
Key words: the Crimea, Crimean Tatar language, Existence, Sur-
gun (exile), education system.
Чи зникає кримськотатарська мова?

Явуз Селім Їлдиз
“Атлас мов світу під загрозою”, виданий ЮНЕСКО, наводить
класифікацію життєздатності мов за 6 ступенями, які варіюють
від “безпечного стану”, коли мова використовується усіма по-
коліннями і передача її між ними не переривається, до “зниклих
мов”, носіїв яких не залишилося. Кримськотатарська мова підпа-
дає під четверту класифікацію – “надзвичайно загрожуваної
мови”. За цим визначенням, “мовою спілкуються дідусі та бабусі
і старші покоління, тоді як покоління батьків може розуміти її,
але вони не розмовляють нею з дітьми або між собою”.
Наша розвідка ставить за мету дати відповідь на запитання:
чи зникає кримськотатарська мова? Якщо так, то з яких причин?
Кримські татари знов опинилися у кризовій ситуації, подібній
322
Резюме
до тієї, що мала місце в 1944 р. Цього разу їм доведеться вести
боротьбу не лише за свою представленість у Криму, а й за існу-
вання власної мови. Вирішенням проблеми збереження та захис-
ту мови могла б бути багатомовна система освіти, яка б збільшила
ступінь довіри між представниками різних етносів, а також допо-
могла б зменшити самоізоляцію певних груп, пов’язану з мовними
та етнічними чинниками. Наразі ситуація з новим, “російським”,
Кримом, на жаль, викликає очікування можливого повернення
колишніх радянських часів для кримськотатарського народу,
коли існування їхньої мови та представництво їх як нації не га-
рантується, а лідеру кримських татар заборонено в’їзд до Криму
на 5 років. Застосування подібних незаконних заходів суперечить
принципу забезпечення прав людини, а кримськотатарська мова
дедалі більше зникає з ужитку.
Ключові слова: Крим, кримськотатарська мова, існування,
сюрґюн (депортація), система освіти.
Metaphoric imagery in the poetic world

of Bekir Choban-zade
Liudmyla Rustemova
The article deals with the imagery in the lyrics of a well-known
Crimean Tatar poet of the XX century Bekir Choban-zade. Metapho-
rical richness of his works is based on the sustainable culturological
clusters of the same Turkic and Tatar conceptual field as well as the
author’s own creative stylistic devices. Besides, this particularity
serves as a way to express Bekir Choban-zade’s ideological and es-
thetic ideas.
Key words: Daybreak, Haytarma, image system, allegory, death of
a hero, connotation.
Метафорична образність у поетичному світі

Бекіра Чобан-заде
Стаття присвячена образності лірики відомого кримськотатар-
ського поета ХХ століття Бекіра Чобан-заде. Метафоричне багат-
ство його творів базується на стійких культурологічних кластерах
323
Резюме
спільної турецько-татарської концептуальної сфери, а також на
авторських творчих стилістичних прийомах. Саме це є засобом
вираження ідеологічних та естетичних ідей поета.
Ключові слова: Світанок, Хайтарма, система образів, алегорія,
смерть героя, конотація.
Structural and genre features of the legal records known

as “sidzhil” published in Bakhchisarai
in XVII–XVIII centuries
Oleg Rustemov
In this paper we discuss various kinds and types of legal records
from the registers known as sidzhil from Bakhchisarai. The paper
analyses and details the structure of such common documents as ilam
(hükm), contract (hudzhet), itakname (manumission), shartname
(marriage contract) and kysmet-i mevaris (division of the inheritance),
yarlyk, yafta and others. From the perspective of genre, it features the
aspects of the language of legal documents written in Crimean Tatar
in this time frame. The article provides sample documents with trans-
lation into Russian.
Keywords: Crimean Tatar sidzils, Bakhchisarai, structural features,
genre features, ilam, yarlyk, yafta.
Cтруктурні та жанрові особливості

бахчисарайських сіджілів XVII–XVIII ст.
У статті йдеться про різні типи юридичних документів з Бах-
чисарая з реєстрів, відомих під назвою sidzhil. Детально проана-
лізовано структуру таких документів, як ilam (хукюм), hudzhet
(контракт), itakname (вільна), shartname (шлюбний договір), а та-
кож qısmet-i mevaris (поділ спадку), yarlyk, yafta та ін. Із жанрової
точки зору подається характеристика різних лінгвістичних ас-
пектів юридичних документів, створених кримськотатарською
мовою в зазначений період. Наводяться зразки документів з від-
повідним перекладом на російську мову.
Ключові слова: кримськотатарські сіджілі, Бахчисарай, струк-
турні особливості, жанрові особливості, ілам, ярлик, яфта.
324
Резюме
Karaims from Halych and the southwestern dialect
of the Karaim language
Olga Maksymenko
The Karaim language is a Turkic language with Hebrew lexical
influences. It is spoken by Karaims in Lithuania, Poland, Crimea and
Galicia in Western Ukraine. In 2006, 72 people living in Ukraine re-
ported that Karaim language was their “native language”. However,
multilingualism is a necessity for Karaim speakers, because without
other languages the majority would not even be able to communicate
with members of their own family. Three main dialects of Karaim
language are those of Crimea, Trakai-Vilnius (Lithuania) and Lutsk-
Halych (Western Ukraine), all of which are critically endangered. The
Lutsk-Halych dialect was formerly spoken by Karaim communities
in the villages of Kukeziv (Lviv oblast) and Derazhne (Rivne oblast);
now it is not transmitted to next generations and considered extinct.
According to Eva A. Csató, there were only six Karaim speakers in a
single town as of 2001.
The Lutsk-Halych (also known as southwestern) dialect of the
Karaim language has a number of distinctive features, such as com-
paratively high percentage of Hebrew loanwords, syntax similar to
that of Slavonic languages and system of contracted suffixes. There
are very few studies on the southwestern dialect of the Karaim lan-
guage. The earliest of them (J. Grzagorzewski. Caraimica, Jezyk
Lach-Karaitew) was published almost 100 years ago, in 1917. The
most comprehensive work dedicated to the Karaite heritage is “The
language of Western Ukrainian Karaites” by V. A. Mireyev and
N. D. Abrahamovich. This work also includes multilingual dictionary
(Russian-Ukrainian-English-Karaite). The authors have made signifi-
cant contribution to the preservation and regeneration of this unique
language. Due to its special features, the Karaim language could
serve as a bridge between Turkic, Slavic and Hebrew worlds. Hence,
to prevent total extinction of the Karaim language, both linguists and
sociologists should invest their efforts aimed at revitalizing and sup-
porting cultural and language identity of Karaites in Ukraine.
Key words: Karaim language, the southwestern dialect, Karaim
syntax, extinct language, revival.
325
Резюме
Караїми Галича та південно-західний діалект
караїмської мови
Караїмська мова – тюркська мова зі значним відсотком гебраїз-
мів у лексиці, нею розмовляють караїми в Литві, Польщі, Криму
і Галичині. У 2006 р. лише 72 особи, які проживають в Україні,
вказали караїмську мову як рідну. Однак неминучою необхідніс-
тю для носіїв караїмської мови є мультилінгвізм, оскільки біль-
шість із них не можуть не послугуватися іншими мовами навіть
у сімейному колі. Виділяють три основних діалекти караїмської
мови: кримський, тракайський (Литва) та галицько-луцький (За-
хідна Україна) – усі є критично загроженими. Галицько-луцький
діалект раніше функціонував серед караїмських спільнот у селах
Кукезів (Львівська обл.) та Деражне (Рівненська обл.), проте на-
разі не передається наступним поколінням і вважається зниклим.
За даними Єви Аґнес Чато, станом на 2001 р. число носіїв зазна-
ченого діалекту караїмської мови, що мешкали в одному населе-
ному пункті, становило 6 ос.
Галицько-луцький діалект (відомий також як південно-захід-
ний) караїмської мови відзначається відносно високим відсотком
гебраїзмів, наближеним до слов’янських мов синтаксисом, сис-
темою усічених суфіксів тощо. Серед нечисленних його дослі-
джень – праця J. Grzagorzewski “Caraimica, Jezyk Lach-Karaitew”,
опублікована в 1917 р.; найбільш вичерпним дослідженням,
присвяченим караїмській спадщині, є праця В. А. Міреєва та
Н. Д. Абрамовича “Мова західноукраїнських караїмів”, яка міс-
тить також російсько-українсько-англо-караїмський словник. Її
автори зробили вагомий внесок у збереження і відродження цієї
унікальної мови. Завдяки своїм особливостям караїмська мова
могла б правити своєрідним містком між тюркським, слов’ян-
ським та єврейським світами. Аби запобігти остаточному зник-
ненню караїмської мови, як лінгвісти, так і соціологи мають до-
класти зусиль задля відродження та підтримки культурної та
мовної ідентичності караїмів в Україні.
Ключові слова: караїмська мова, південно-західний караїм-
ський діалект, синтаксис караїмської мови, зникла мова, відро-
дження.
326
Резюме
Textbooks of Karaim language (Crimean dialect).
Present situation
Natalia Kropotova
Today the Karaim language is on the verge of extinction. Atlas of
endangered languages drawn up by UNESCO, based on the date of
the past years, refers the Lithuanian Karaim language to severely en-
dangered languages, Halych-Lutsk dialect to critically endangered;
and Crimean dialect is marked as extinct. Now worldwide the number
of Crimean Karaites does not exceed 2‒2.5 thousand people. 800 peo-
ple live in Crimea. The demographic, social and economic situation
is hard. Unfortunately, over time, fewer and fewer people know the
Karaim language. Most of them are elderly people. In this regard, the
current issues for science are the study, preservation and revival of
Karaim as one of the oldest Turkic languages. The main issues in the
revival of the language are: preparation of textbooks that should meet
modern teaching methods and cultural characteristics of native spea-
kers; training professionally skilled teaching personnel, who will be
recognized by community; organization of the learning process.
Modern textbooks of the Crimean dialect of Karaim language
should be based on the communicative approach with a combination
of several components: sociolinguistic competence (ability to select
and use appropriate language forms and means depending on the pur-
pose and situation of communication); discursive competence (the
ability to understand different types of communicative statements and
choose the linguistic means, depending on the type of utterance);
strategic competence (verbal and nonverbal means, which is being
embraced by people if communication has not taken place); sociocul-
tural competence (cultural awareness of the people, habits, traditions,
ethics and etiquette); social competence (ability and desire to interact
with others, self-confidence in their abilities for communication, and
the ability to help others to support communication) using of multi-
media technologies. Percentage ratio of these components depends
on the users of these textbooks (adults or children). In our opinion,
presently, preparation of textbooks for adults is more important.
Key words: Crimean dialect of the Karaim language, Crimean
Karaites, endangered languages, textbooks of Crimean dialect of the
Karaim language.
327
Резюме
Підручники караїмської мови (кримський діалект).
Cучасний стан
Наразі караїмська мова опинилася на межі зникнення. Укла-
дений ЮНЕСКО “Атлас мов світу під загрозою”, який базується
на даних минулих років, відносить мову литовських караїмів до
категорії надзвичайно загрожених мов, галицько-луцький діа-
лект – до критично загрожених, а кримський діалект – до зни-
клих. На сьогодні кількість кримських караїмів у світі не переви-
щує 2–2,5 тис., і 800 із них проживають у Криму. Спільнота
перебуває у важкому демографічному, соціальному та економіч-
ному стані. На жаль, із часом кількість осіб, які володіють ка-
раїмською мовою, зменшується – це здебільшого люди старшого
покоління. У зв’язку з цим актуальними науковими проблемами
є дослідження, збереження та відродження караїмської мови як
однієї з найдавніших тюркських мов. Основними завданнями на
шляху до відродження мови є: розробка підручників, які б відпо-
відали сучасній методиці викладання і культурним особливостям
носіїв мови; підготовка професійних викладацьких кадрів, які б
користувалися авторитетом спільноти; організація навчального
процесу.
Сучасні підручники кримського діалекту караїмської мови
мають базуватися на комунікативному підході, з урахуванням де-
кількох компонентів: вміння відбирати і використовувати необ-
хідні мовні форми й засоби залежно від комунікативної мети й
ситуації; здатності розуміти різні типи комунікативних вислов-
лень і обирати мовні засоби залежно від типу висловлювання;
вербальні й невербальні засоби, які використовуються, якщо акт
комунікації не відбувся; бути обізнаним на культурі народу, зви-
чаях, традиціях, етиці та етикеті, мати вміння й бажання взаємо-
діяти з іншими, впевненість у власних комунікативних здібнос-
тях, вміння допомагати іншим підтримувати спілкування, також
із використанням мультимедійних технологій. Процентне спів-
відношення цих компонентів залежить від користувачів підруч-
ників (дорослі або діти). На наш погляд, на сьогодні більш ак-
туальною є підготовка підручників для дорослих.
328
Резюме
Ключові слова: кримський діалект караїмської мови, кримські
караїми, загрожені мови, підручники кримського діалекту ка-
раїмської мови.
Karaite Medzhuma from the Bakhchisaray Khans Palace

Oksana Tyshchenko-Monastyrska
The Karaite medzhuma from Bakhchisaray Palace KRU BIKZ
KP-4958 / K-8 is an anthology of Turkish, Crimean Tatar and Rus-
sian poetry of XVIII‒XIX centuries. Place and time of writing is un-
known, as well as the name of copyists. Comparison to researched
texts of the Erak, Katyk and Kyldzhi’s Karaite collections permits
dating this medzhuma to late XIX century. The manuscript represents
the variety of languages: most of the texts are written in Turkish,
southern dialect of Crimean Tatar, there are texts in the northern dia-
lect of the Crimean Tatar and in Russian. Handwritings of Oguz and
Qypchaq parts of medzhuma are different. Language features of med-
zhuma from Bakhchisaray Palace have a number of analogies among
other famous Karaite collections of the late XIX ‒ early XX centuries
and reflect the Linguistic Ecology of the region, which is characte-
rized by a mixture of Qypchaq and Oguz features.
Key words: Karaite Medzhuma, Crimean Tatar, Katyk’s collec-
tion, Bakhchisaray Khans Palace.

Караїмська меджума з Бахчисарайського історико-культурного
заповідника KRU BIKZ KP-4958 / K-8 являє собою антологію ту-
рецької, кримськотатарської та російської поезії XVIIІ–XIX сто-
літь. Місце і час написання, а також імена переписувачів невідомі.
Порівняння з дослідженими текстами караїмських збірок Ерака,
Катика та Килджи дозволяє датувати зазначену меджуму кінцем
ХІХ ст. Мова рукопису неоднорідна: переважна частина текстів
написана турецькою або південнобережним діалектом кримсько-
татарської, є також тексти північним діалектом кримськотатар-
ської та російською. Почерки огузького та кипчацького розділів
меджуми різняться. Мовні особливості меджуми з Бахчисарай-
329
Резюме
ського заповідника мають низку аналогій серед інших відомих
караїмських збірок кінця ХІХ – початку ХХ ст. і відображають
мовне середовище регіону, яке характеризується сумішшю кип-
чацьких та огузьких рис.
Ключові слова: караїмська меджума, кримськотатарська мова,
колекція Катика, Бахчисарайський хан-палац.
Linguistic Recordings of the Last Speaker of Qrymchaq

Iryna Dryga
For the last several years we have spared no effort to collect and
preserve the remains of so called ‘small’ or ‘insular’ Turkic languages
in our country. In 2006‒2007 we conducted a field study in Ukraine
and Lithuania in cooperation with Altaic Society of Korea aiming to
revive, preserve and study the languages and, if possible, cultures of
numerically small Turkic language speaking minorities such as Karay,
Qrymchaq and Urum, residing mainly in rural localities spread over
the multilingual regions of the Crimea, Trakai and Azov and having
no native language education. As a result Korean and Ukrainian lin-
guists have collected an invaluable language material given that there
was only one speaker of Qrymchak remaining alive, about 10 speakers
of Qypchaq – Polovets dialects of Urum, 8 speakers of the Crimean
dialect and 2 speakers of Halych-Volyn dialect of Karaim as of 2008.
The age of all the speakers was over 60, and mostly 80 or more. The
research was conducted according to 10 years-developed and ap-
proved questionnaire, which included 1) personal and language com-
petence data of informant and his/her family; 2) main vocabulary
classified into 4 groups from old Turkic lexemes to the modern pro-
fessional terminology; 3) examples of the main Turkic phonological
features, morphology and syntax; 4) everyday conversations. The pa-
per continues our previous publications based on the Turkic field ma-
terial, bringing into the light the data of the Qrymchak language taken
from the last speaker David Rebi and analyzing its main lexical as
well as morphological and syntactic features.
Key words: endangered Turkic languages, Ukraine, Lithuania,
Crimea, Qrymchaq, field recordings, lexical, morphological, syntactic
features.
330
Резюме
Останні 10 років спільно з Алтаїстичним лінгвістичним това-
риством Південної Кореї нами було проведено серію польових
експедицій на території України та Литви з метою фіксації стану
та вивчення найбільш загрожених тюркських мов та за можливос-
ті – нематеріального культурного спадку тюркомовних народів
України, насамперед урумської, караїмської та кримчацької мов,
частково гагаузької та кримськотатарської. У результаті цього до-
слідження корейським та українським вченим вдалося зібрати
безцінний мовний матеріал, враховуючи те, що на сьогодні існує
лише один носій кримчацької мови, з десяток носіїв кипчацько-
половецьких діалектів урумської, не більше восьми тих, що хоча
б почасти пам’ятають кримський діалект, та двоє – галицько-во-
линський діалект караїмської мови і можуть відтворити автентич-
не фонетичне обличчя цих діалектів. Вік усіх носіїв перевищує
шістдесят, а здебільшого становить вісімдесят та більше років.
Дослідження проводилися за ретельно розробленою та методоло-
гічно апробованою протягом десяти років книгою опитування
інформантів, що включала: 1) особисті дані про інформанта та
володіння рідною мовою його та його рідних; 2) основний лек-
сичний фонд мови (групований за чотирма розділами за частот-
ністю вживаності), аж до питомо тюркської та сучасної профе-
сійної термінології; 3) фонетику та основні фонологічні явища,
властиві тюркським мовам; 4) повсякденні діалоги; 5) граматику
(морфологію) та синтаксис (прості, ускладнені і складні речення).
Дослідники брали до уваги та записували також при нагоді мате-
ріал етнографічного та фольклорного характеру, який, проте, не
становив основної мети дослідження. Доповідь продовжує ряд
публікацій нашого польового матеріалу (кримський та тракай-
ський діалекти караїмської, огузькі та кипчацькі діалекти урум-
ської мови), висвітлюючи дані кримчацької мови від останнього
носія, Д. І. Ребі, з огляду на представленість лексичного запасу,
основних фонетичних, морфологічних, синтаксичних рис.
Ключові слова: загрожувані тюркські мови, Україна, Литва,
Крим, кримчацька мова, польові записи, лексичні, морфологічні,
синтаксичні риси.
331
Резюме
Art and Cultural Events as One of the Tools
for Promoting Endangered Languages.
The Case of the Urum Language
Oleksandr Rybalko
The aim of the project is to suggest additional tools for preser-
ving and promoting endangered minority languages. In order to be
protected, endangered languages require great collective efforts
made by various government, academic, and other institutions. In
Ukraine endangered languages are protected insufficiently. There-
fore, additional tools for preserving them could be useful. One of the
tools we suggest is art and cultural events. Research question is how
art and cultural events can help to address the issue of minority lan-
guages that are endangered.
General public in Ukraine knows little about the Urum language,
which is our focus. ArtPoleArt Agency made a field trip to Stary
Krym (Mariupol, Ukraine), a village founded by Urums speaking the
Oghuz dialect. Our respondent was Apollinaria Nalcha, a native
Urum speaker, a storyteller and singer. We recorded several pieces
(fairytales and songs) in the Urum language. One fairytale – “Ashik
Garip” – was selected for an art project in a form of video art with
subtitles in Ukrainian and English, and accompanied by live music.
The project was shown at ArtPole festival. The project was well re-
ceived by the audience. It also had an educational value showing to
public how rich and diverse Ukraine is linguistically and culturally,
and emphasizing the need of urgent support to protect it. Many re-
vealed for themselves a unique culture that still exists in Ukraine.
The information in and about minority languages can be interes-
ting for the majority, and art events can be an effective tool of edu-
cating general public about endangered minority languages. Given
the fact that A. Nalcha was one of few native speakers in her village
(she passed away in September 2013 at age of 87), other recorded
files can be used for academic and educational purposes, placed at
libraries etc.
Key words: Urum, promotion, art and cultural events.
332
Резюме
(на прикладі урумської мови)
Мета цієї розвідки – запропонувати додаткові механізми збе-
реження та підтримки загрожуваних міноритарних мов. Мови,
яким загрожує зникнення, потребують величезних колективних
зусиль з боку урядових, академічних та інших установ. В Україні
такі мови не отримують належного захисту. Таким чином, до-
цільно залучати додаткові інструменти для їхнього збереження,
одним із яких, на наш погляд, є мистецькі та культурні заходи. У
цьому контексті постає питання: яким чином подібні заходи мо-
жуть сприяти приверненню уваги до проблеми загрожуваних мі-
норитарних мов?
Громадськість в Україні загалом мало знає про урумську мову,
якій присвячене наше дослідження. Співробітники агенції “Арт-
Поле” провели польові дослідження під час візиту до селища
Старий Крим біля Маріуполя (Україна), заснованого урумами –
носіями огузького діалекту. Нашим респондентом була Аполлі-
нарія Налча – носій урумської мови, казкарка і виконавиця урум-
ських народних пісень. Ми записали низку текстів (казки й пісні)
урумською мовою. Одну з казок – “Ашик-Гаріб” – було обрано
для арт-проекту у вигляді відеопрезентації із субтитрами україн-
ською й англійською у супроводі живої музики. Проект було пре-
зентовано на фестивалі “АртПоле”. Він був добре сприйнятий
аудиторією і, крім того, мав просвітнє значення, показавши гро-
мадськості мовне та культурне розмаїття України і наголосивши
на необхідності невідкладної підтримки задля його захисту. Бага-
то хто вперше виявив для себе унікальну культуру, яка досі існує
в Україні.
Інформація про міноритарні мови може становити інтерес для
більшості, а мистецькі заходи – виявитися ефективним інстру-
ментом ознайомлення широкої громадськості із загроженими мі-
норитарними мовами. Враховуючи те, що А. Налча, яка померла
у вересні 2013 р. у віці 87 років, була одним із небагатьох носіїв
урумської мови у своєму селі, інші зафіксовані тексти можуть
333
Резюме
стати у пригоді для академічних та просвітницьких цілей, пере-
дані до бібліотек і т. п.
Ключові слова: уруми, підтримка, мистецькі та культурні за-
ходи.
Some thoughts concerning Gagauzes

Irfan Unver Nasrattiongu
The article presents Turkish perspective on Gagauz idea’s past and
today as far as development of Gagauz culture and thier mother lan-
guage among Moldavian and Ukrainian Gagauzes, beginning from
the proclamation of the Republic of Gagauzia and its peaceful entry
into Republic of Moldova as an ATU. For Turkic world it became a
small, but meaningful and important Turkic republic. Since the au-
thor’s first visit to the region in 1987, when the autonomy was in the
most terrible economic situation, Turkey has provided significant
support to the young autonomy helping with drinking water, develo-
ping the infrastructure, Gagauz language, opening autonomia’s uni-
versity, establishing TV and radio stations, mass media publications
in Gagauz. A role in this process is played by the activities of the
Council of Folklore Studies, Turkish Historical Society etc. However
Ukrainian Gagauzes still can not solve many of abovementioned
problems, which should be patronized by the Union of Gagauzes of
Ukraine. The author discusses the current versions of the origin of the
Gagauzes, semantics of the ethnonim, usage of the alphabet, develop-
ment of Gagauz grammar, status of the Turkish Orthodox Church,
and also development of some specific for Gagauz people economic
sectors. Finally, it presents current Turkish expectations from Molda-
vian and Ukrainian Gagauzes.
Key words: Gagauz, Autonomous Territorial Unit of Gagauzia,
Moldova, Gagauz language, Council of Folklore Studies, Union of
the Gagauzes of Ukraine.
Роздуми про тюрків-гагаузів

Ірфан Унвер Насраттіноглу
Стаття презентує турецький погляд на історію та сьогодення
гагаузької ідеї й розвиток культури та рідної мови поміж гагаузами
334
Резюме
Молдови та України, починаючи від проголошення Республіки
Гагаузія та мирного входження до складу Молдови АТО Гагауз
Єрі, котра набула в тюркському світі статусу невеличкої, проте
значущої та важливої тюркської республіки. Зазначається, що від
часу першого відвідування регіону автором (1987), коли автоно-
мія перебувала в найжахливішому економічному стані, Туреччи-
на надала молодій автономії значну підтримку із забезпечення
питною водою, розбудови інфраструктури, розвитку гагаузької
мови, відкриття в автономії університету, заснування теле- та
радіостанцій, видання медіа гагаузькою мовою. Певну роль у
цьому процесі відіграла діяльність Ради фольклорних дослі-
джень, Турецького історичного товариства тощо. Проте гагаузи
України досі не можуть вирішити більшість із вищевказаних
проблем, ними опікується Союз гагаузів України. Автор обгово-
рює існуючі версії походження гагаузів, семантику етноніма,
питання використання абетки, розвитку граматики, діяльності
Турецької православної церкви, розвитку окремих секторів гос-
подарювання, у котрих спеціалізуються гагаузи, презентуючи
очікування турків від гагаузів Молдови та України на сьогодні.
Ключові слова: гагаузи, АТО Гагаузія, Молдова, гагаузька мова,
Рада фольклорних досліджень, Союз гагаузів України.
Development of the mother language

among Ukrainian Gagauzes
Tudora Arnaut
Nowadays in Ukraine there are 131 ethnic groups altogether, nu-
merous or not. Among the native peoples of Ukraine there are also
Gagauzes, who, according to the official statistics, constitute a popu-
lation of about 31.900. They mostly reside in the region of Odessa
and preserve their own traditions, mother tongue and history, com-
municating between themselves in their native language. In the vil-
lages where they live compactly the Gagauze language is studied as a
second language, while the main problems that this community is
faced with include their inability to use Latin alphabet, the lack of
books in Gagauze, amateurism and lack of professional training
among the local teachers, the low level of language competence in
335
Резюме
their own families etc. All this suppresses the existence and develop-
ment of the Gagauze language. In our presentation we will examine
these and other similar problems and also discuss our proposed solu-
tions based on scientific methods.
Key words: Ukrainian Gagauzes, the Gagauze language, Odessa
region, problems of education in mother tongue.
Розвиток рідної мови серед гагаузів України

Федора Арнаут
Наразі в Україні нараховується загалом 131 етнічна група. До
автохтонних народів України належать і гагаузи, кількість яких,
згідно з офіційною статистикою, сягає близько 31900 осіб. Вони
проживають переважно в Одеській області і зберігають свої тра-
диції, рідну мову, історію та спілкуються між собою гагаузькою
мовою. Україна продовжує розвивати як політичні, так і еконо-
мічні й соціально-культурні відносини із сусідньою Молдовою
на засадах взаємодопомоги та солідарності. Мова постає найваж-
ливішим фактором для продовження існування народу, тому збе-
реження та збагачення рідної мови залежить від двох чинників:
1) усне її використання носіями мови; 2) вивчення та розбудова в
дидактичному та науковому плані в системі освіти. У селах ком-
пактного проживання гагаузька мова викладається як друга, але
основними проблемами є неможливість використовувати латин-
ський алфавіт, нестача книг гагаузькою мовою, дилетантизм і
брак професійної підготовки серед місцевих вчителів, низький
рівень мовної компетенції у власних родинах і т. п. Все це стри-
мує розвиток гагаузької мови та загрожує її існуванню. Розгля-
дається основна навчальна література, використовувана гагаузами
України для навчання рідної мови, наведено основні законодавчі
акти на дозвіл використання латинської графіки в писемній га-
гаузькій мові в Україні, подано детальну інформацію про заходи,
спрямовані на підвищення професійної кваліфікації фахівців з
гагаузької мови, існуючі навчальні програми, їхні недоліки та до-
сягнення, а також обставини вивчення гагаузької мови в Україні
на університетському рівні.
Ключові слова: гагаузи України, гагаузька мова, Одеська об-
ласть, проблеми освіти рідною мовою.
336
Резюме
Meskhetian Turks in Ukraine: language issue
Iryna Pokrovska
In Ukraine, the main community of Meskhetian Turks lives in the
southern and eastern regions (Donetsk, Luhansk, Mykolaiv, Kher-
son, etc.), who arrived to these areas after the migration from Uz-
bekistan in the late 80’s – early 90’s. During the first years following
the migration of Meskhetian Turks, in many schools in Ukraine,
where they studied, elective courses of Turkish language operated.
In particular, from 1993 to 1997 in the villages Vynohradivka, Dobra
Krynytsya, Kostyli of Bashtansky region of Mykolayiv oblast, in the
schools of Chaplynsky and Belozersky regions of Kherson oblast
pupils studied their native language. Their teachers and mentors were
migrant teachers who had higher education and were engaged in
such activities in Uzbekistan. Since 1997, as a result of deterioration
of the economic situation in the country in order to save money these
elective courses were closed, however, on the basis of the appeal of
the Ukrainian Society of Meskhetian Turks “Vatan” (“Homeland”) to
the Ministry of Education and Science of Ukraine their activities
were partially resumed.
Today there is an acute language issue of Meskhetian Turks, where
it is necessary to single out two problematic aspects: 1) lack of op-
portunity to receive complete education in their native language at the
level of pre-school and school education; 2) training of Meskhetian
Turks in Ukrainian language classes is conducted without an indivi-
dual approach and extra tuition. In general, language adaptation of
Meskhetian Turks is moving mostly towards integration without los-
ing knowledge of their native language, which they speak mainly in
their family circle, they have a good command of Ukrainian and Rus-
sian languages.
Key words: Meskhetian Turks, Turkish language, elective courses,
language competence.

В Україні основна частина турків-месхетинців проживає в пів-
денних та східних регіонах (Донецьк, Луганськ, Миколаїв, Херсон
і т. д.), куди вони переселилися після повернення з Узбекистану
337
Резюме
наприкінці 1980-х – на початку 1990-х рр. Протягом перших ро-
ків після переселення турків-месхетинців у багатьох школах
України, в яких вони навчалися, діяли факультативні курси ту-
рецької мови. Зокрема, з 1993-го по 1997 р. у селах Виноградів-
ка, Добра Криниця, Костилі Баштанського району Миколаївської
області, у школах Чаплинського та Білозерського районів Херсон-
ської області школярі вивчали свою рідну мову. Їхніми вчителя-
ми й наставниками були викладачі з переселенців, які мали
вищу освіту і займалися подібною діяльністю в Узбекистані. З
1997 року внаслідок погіршення ситуації у країні та з метою еко-
номії коштів ці факультативні курси були закриті, хоча після
звернення Всеукраїнського товариства месхетинських турків
“Ватан” (“Батьківщина”) до Міністерства освіти і науки України
їхня діяльність була частково відновлена.
Наразі перед турками-месхетинцями гостро стоїть мовне пи-
тання, в якому слід виділити два найбільш проблемних аспекти:
1) відсутність можливості здобувати повну освіту (дошкільну та
шкільну) рідною мовою; 2) навчання месхетинських турків в
україномовних класах проводиться без урахування індивідуаль-
ного підходу та за додаткову плату. Мовна адаптація турків-
месхетинців рухається переважно в напрямку інтеграції, зі збере-
женням знання рідної мови, якою вони спілкуються здебільшого
в сімейному колі; також вони добре володіють українською й ро-
сійською мовами.
Ключові слова: турки-месхетинці, турецька мова, факульта-
тивні курси, мовна компетенція.

Minara Aliyeva
As it is known, language is a culture transmitter, a culture carrier.
A nation’s history, value judgments, folklore, music, literature, scien-
tific background, worldview are each a part of that nation’s culture.
All these shared values are transferred to next generations by means
of language. Cultural values are symbolized in words, idioms after
being filtered by the filter of centuries and transferred into lexicology;
they keep their essence there and pass down to next generations. Cus-
toms and traditions, worldview, religion, art, history, etc. are passed
338
Резюме
down to next generations thanks to language. At the same time, lan-
guage is the most important element constituting a nation, keeping a
national identity alive.
“Language death” means that it is not spoken anymore. History
shows that a language dies out in one of two ways, dying out of peo-
ple speaking that language or changing of that language. Today there
are about six thousand languages. It is predicted that more than se-
venty percent of these will have faced the danger of dying out by the
end of the 21st century. It is accepted that the death danger limit for a
language is exceeded at the point where it is abandoned since it is not
learned by and transferred to next generations.
The Meskhetian Turks are in an endeavor to protect their own
identity in different geographies. However, since they do not have
their own literary language and live in many countries of the world
dispersedly, new generations are obliged to learn the language of the
dominant culture.
In this article, we would like to discuss the importance of language
which plays the most important role in the identity formation of the
Meskhetian Turks and the literary language problem.
Key words: Meskhetian Turks, national identity, culture, literary
language.
Зникаюча мова турків-месхетинців

Мінара Алієва
Як відомо, мова – це ретранслятор культури, її носій. Історія
народу, ціннісні орієнтири, фольклор, музика, література, науко-
вий досвід, світогляд – все це формує національну культуру. Ці
спільні цінності передаються наступним поколінням засобами
мови. Культурні цінності символічно виражаються через слова та
ідіоми, фільтровані століттями, які стали частиною лексикону;
вони зберігають завдяки їм свою сутність і переходять до наступ-
них поколінь. Звичаї і традиції, світогляд, релігія, мистецтво, іс-
торія та ін. стають надбанням наступних поколінь завдяки мові.
Водночас мова є найважливішим елементом, який формує націю
і підтримує існування національної ідентичності. “Смерть мови”
означає, що нею вже не розмовляють. Історія свідчить, що мова
вмирає двома шляхами: через зникнення народу – її носія або
339
Резюме
перехід на іншу мову. Наразі існує близько 6 тисяч мов. За про-
гнозами, на кінець ХХІ століття понад 70 % цих мов опиниться
перед загрозою зникнення. Вважається, що мова перетинає межу
загрози смерті в той момент, коли її перестають вивчати і переда-
вати наступним поколінням.
Турки-месхетинці докладають зусиль для захисту своєї іден-
тичності в різних географічних регіонах. Проте, оскільки вони
не мають власної літературної мови і проживають дисперсно в
багатьох країнах світу, нові покоління змушені навчатися мови
домінуючої культури. У статті йдеться про важливість мови, яка
є найголовнішим елементом формування ідентичності турків-
месхетинців, та про проблему її літературної форми.
Ключові слова: турки-месхетинці, національна ідентичність,
культура, літературна мова.
340
ДАНІ ПРО АВТОРІВ
Проф., д. філол. н., головний науковий співробітник Націо-
нального інституту стратегічних досліджень, Київ
С. н. с., к. філол. н., старший науковий співробітник відділу
Євразійського степу Інституту сходознавства ім. А. Ю. Крим-
ського НАН України, Київ
Каміл Хаманс
Проф. кафедри нідерландських та південноафриканських сту-
дій факультету англійської філології університету ім. Адама
Міцкевича, Познань
Пауль Більбао-Сарріа
Генеральний секретар Ради соціальної організації баскської
мови “Kontseilua”, Більбао
Проф., д. філол. н., завідуючий відділом мов України Інститу-
ту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Київ
Сонель Боснали
Д-р, доцент кафедри французької мови та літератури гумані-
тарно-природничого факультету університету Намик Кемаль,
Текірдаг
Мехмед Ольмез
Проф., д-р, голова лексикографічної комісії Турецького лінг-
вістичного товариства, Анкара
Наріє Сейдаметова
К. філол. н., доцент кафедри кримськотатарського та турець-
кого мовознавства Кримcького інженерно-педагогічного уні-
верситету, Сімферополь
Ленара Кубедінова
К. філол. н., доцент кафедри англійської філології факультету
іноземної філології Таврійського національного університету
ім. В. І. Вернадського, Сімферополь
341
Дані про авторів
Радован Ґарабік
Д-р, Національний корпус словацької мови, Інститут мово-
знавства ім. Людовита Штура Словацької академії наук, Бра-
тислава
Еміне Ґанієва
Доц., к. філол. н., завідувач кафедри кримськотатарського та
турецького мовознавства Кримського інженерно-педагогічного
університету, Сімферополь
Ахтем Мазінов
Доц., к. філол. н., доцент кафедри іноземних мов Кримського
державного медичного університету ім. С. І. Георгієвського,
Сімферополь
Наріман Сейтяг’яєв
К. філол. н., старший науковий співробітник НДЦ кримсько-
татарської мови, літератури, історії та культури Кримського
інженерно-педагогічного університету, Сімферополь
Явуз Селім Їлдиз
Магістр, Віденський університет, Турецький академічний
центр Австрії, Відень
К. філол. н., доцент кафедри російської філології Кримського
інженерно-педагогічного університету, Сімферополь
К. філол. н., доцент кафедри російської філології, старший
науковий співробітник НДЦ кримськотатарської мови, літера-
тури, історії та культури Кримського інженерно-педагогічного
К. психол. н., співробітник відділу методології та методики со-
ціології Інституту соціології НАН України, Київ
К. філол. н., ст. викладач НДЦ кримськотатарської мови, літера-
тури, історії та культури Кримського інженерно-педагогічного
342
Дані про авторів
К. філол. н., молодший науковий співробітник відділу мов Ук-
раїни Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України,
Київ
Перекладач, етнограф, Агенція подій “АртПоле”, Київ
Ірфан Унвер Насраттіноглу
Проф., д-р, генеральний директор Ради досліджень народної
культури Республіки Туреччина, Анкара
Федора Арнаут
Доц., к. філол. н., доцент кафедри тюркології КНУ імені Тара-
са Шевченка, голова ВГО “Союз гагаузів України”, Київ
Доц., к. філол. н., доцент кафедри тюркології Інституту філо-
логії КНУ імені Тараса Шевченка, Київ
Мінара Алієва
Д-р, доцент кафедри викладання турецької мови педагогічного
факультету університету Улудаг, Бурса
343
Наукове видання
ЗАГРОЖЕНІ МОВИ.
КРИМСЬКОТАТАРСЬКА
ТА ІНШІ ТЮРКСЬКІ МОВИ В УКРАЇНІ
Збірник наукових праць
Літературний редактор Н. Овчарук

Комп’ютерне макетування Я. Ленго
Обкладинка О. Мамай
Підписано до друку 08.09.2016. Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Друк офсетний. Умов. друк. арк. 19,96. Наклад 300 прим. Зам. № 802.
Надруковано у друкарні ПП “Аксіома”
32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський,
пров. Північний, 5, тел./факс (03849) 4-06-01
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 1808 від 26.05.2004 р.
e-mail: aksiomaprint@ukr.net

Сб Дрига 13.09.2016

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Сб Дрига 13.09.2016

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА ім. А. Ю. КРИМСЬКОГО

Друкується за рішенням вченої ради

З 14 Загрожені мови. Кримськотатарська та інші тюркські мови в Украї-

У збірнику представлені праці, підготовлені за результатами між-

Видання здійснено за підтримки

Розділ 1. Загрожені мови в мультилінгвальних ситуаціях

Розділ 2. Тюркські мови в Україні: структура,

Резюме ..................................................................................... 302

ДАНІ ПРО АВТОРІВ ................................................................ 341

Загрожені мови на ураженій мапі

кримськотатарську. Докладніше про Хартію див. у статті Каміла Ха-

ЗАГРОЖЕНІ ТЮРКСЬКІ МОВИ

Sheets on the European Union, Sectoral Policies 5.13.6.

was welcomed in many European countries and lead in 1951 to the

Von Hartungen (s.d.: 14–19).

Countries: Willemyns (2006).

For the full text, see: conventions.coe.int/Treaty/en/Treaties/html/157.

Endangered languages // http://www.unesco.org/new/en/culture/themes/

(кримська) розглядається як діалект кримськотатарської і до списку не

Слід підкреслити, що провідним фактором, який впливає на

or Victim of State-Building? // The Russian Language Outside the Na-

Monguş’a göre Tuvaların yaşadıkları bölgeler:

Tuva’da, Moğolistan’da ve Çin’de Tuvaların ortak bildikleri

Kırım Tatarların çeşitli faaliyet dalları üzerindeki terminolojik

According to the official data obtained, Crimean Tatars in the exe-

Bailey, 2007 (figures from Government of Orissa)

The picture presented of a primary school in Chhindwara, Madhya

Stage 1 Stage 2 Stage 3 Stage 4 Stage 5 Stage 6 Stage 7

В крымскотатарской культуре ХХ века Бекир Чобан-заде –

Küçük asker, küçük asker! Маленький солдат, маленький солдат!

Hâlâ titrer üstüne enzâr-ı temâşâ. Пережившая тысячу мужей.

менше до 50-х років ХХ ст. [Кононов 1956].

зазначив, що кримчацькі назви місяців відсутні.

Endangered Turkic Languages in Ukraine and Worldwide

Загрожені тюркські мови в Україні та у світі

A Brussels perspective on language

Мовна політика з погляду Брюcселя

Соціальний рух і нормування міноритарних мов

Linguistic Rights of the Endangered Languages:

Мовні права загрожених мов: діахронічна проекція

Maintenance of minority (local) languages

Підтримка міноритарних (регіональних) мов

The Tuvan language of China and its main investigations

Тувинська мова Китаю та її дослідження

Активні процеси в лексиконі

The corpus of Crimean Tatar Wikipedia

Корпус Вікіпедії кримськотатарською мовою

Dialectology classification of Crimean Tatar language.

Класифікація діалектів кримськотатарської мови:

Crimean Tatar Dictionaries of XIX–XX centuries

Словники кримськотатарської мови ХІХ–ХХ століть

Проблеми переходу на латиницю кримських татар

Is Crimean Tatar language disappearing?

Чи зникає кримськотатарська мова?

Metaphoric imagery in the poetic world

Метафорична образність у поетичному світі

Structural and genre features of the legal records known

Cтруктурні та жанрові особливості

Karaite Medzhuma from the Bakhchisaray Khans Palace

Караїмська меджума з Бахчисарайського палацу

Linguistic Recordings of the Last Speaker of Qrymchaq

Some thoughts concerning Gagauzes