Professional Documents
Culture Documents
Urok
Urok
освіти. Автори чинної програми мету навчання української мови визначають як «формування
національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями і навичками
вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови – її стилями, типами,
жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності.
Розвиток та вдосконалення мовлення учнів відбувається у процесі активної мовленнєвої
діяльності, під час виконання різних вправ, за умови детального вивчення основних правил
вживання та правопису різних частин мови. Тому головне завдання вчителя – ознайомити учнів з
комунікативними якостями мовлення (змістовність, чистота, логічність, точність, виразність), які
виявляються тільки у процесі мовлення, отже потребують постійної уваги до мовленнєвої
діяльності.
Один із дієвих засобів вдосконалення писемного мовлення учнів – редагування текстів.
Формування умінь і навичок редагування текстів буде ефективним за таких умов:
- ознайомлення учнів з видами мовленнєвих помилок;
- формування вмінь знаходити і виправляти помилки;
- урахування вікових особливостей учнів;
- вироблення навичок роботи з власними письмовими висловлюваннями.
Важливо, щоб ця робота була внутрішньо мотивованою, відтак школярі мають усвідомити
значення її для розвитку мовленнєвої компетенції. Учні повинні збагнути, що редагування має
опиратися на знання з практичної стилістики, лінгвістики тексту, українського правопису, основ
культури мовлення.
Традиційно робота над формуванням вмінь контролювати і вдосконалювати написане
проводиться у двох напрямах:
- попередження і виправлення помилок під керівництвом вчителя. Ця робота включає:
попередження можливих помилок під час вивчення різних тем курсу на основі прогнозування;
знаходження і виправлення помилок самими учнями;
- виправлення і класифікація помилок учителем; організація і проведення спеціальних уроків
роботи над помилками.
Однак у шкільній практиці робота над попередженням та виправленням помилок зазвичай
спрямована на усунення орфографічних і пунктуаційних помилок, а роботі над мовленнєвими
помилками приділяється недостатня увага і проводиться безсистемно.
Пропонована система вправ може бути використана вчителем на уроках української мови. на
спецкурсах у процесі підготовки до написання власного висловлення на ЗНО.
Виправте помилки
Стилістичні огріхи
був досвідчений лікар трактористом було зорано
був перший учень двері відчинено водієм
писати лист останній час
купити хліб на цих днях
по вівторках по пальцям
по п’ятницях по полям
бажаючий знаючий
відпочиваючий подорожуючий
відстаючий початкуючий
захоплюючий хвилюючий
Знайдіть словосполучення з помилками у керуванні, виправте і запишіть правильно.
1.У гурток записували по бажанню. 2. Нещасний випадок стався по вині водія. 3. По дорученню
бібліотекаря ми закупили книжки. 4. Згідно наказу директора завтра день здоров’я у школі. 5.
Дякую вас за допомогу. 6. Наш клас навчається по новій програмі.
Довідка
Той, хто використовує русизми (невмотивовані запозичення з російської мови, яких немає в
українських словниках), щоразу засвідчує низький рівень мовленнєвої культури. Щонайбільше
хибують різні тексти на русизми, які, звісно, можуть спотворити будь-яку найціннішу думку.
Відредагуйте речення.
Варіант І
1.Кожна усмішка добавляє один рік життя. 2.Одні люди розуміють – а другі – ні. 3. У нього на
думці одні гроші.4. Ця помилка була чисто філологічною. 5.Учителі прививають учням почуття
гордості за свою вітчизну. 6. Я це сказала в прямому смислі слова. 7. Завідувач бібліотекою
сьогодні вихідний. 8. Тарас Шевченко написав поезію «Три літа», де поет змальовує свою поїздку
на Україну. 9. Михайлик розв’язав задачу вірно.10.Мій син навчається на круглі п’ятірки. 11. В
той же момент підійшла мама. 12. Ігор не прийшов до школи, тому що хворів грипом. 13.
Головуючий на зборах об’явив перерву. 14.сніговий буран настиг мандрівників у степу. 15 Мені
прийшло в голову почати колекціонувати марки. 16. Діти знемагали із-за спеки.17. Микола
Іванович відчитав учня й добре присоромив за його вчинок.18.Зроби так, щоб мої очі тебе не
виділи.
Довідка
У мові ділових паперів часто використовуються так звані мовні штампи, але у звичайному
мовленні ці вирази, позбавлені образності, часто відіграють роль «порушників» стилю. Ламають
виклад і псують загальне сприйняття почутого. Мовні штампи збіднюють мову, заповнюють її
шаблонними зворотами, вбивають живий виклад. Найчастіше мовні штампи створюються
вживанням так званих канцеляризмів(стандартні формули офіційно-ділової мови)
Кость Гордієнко, добрий знавець народної мови, писав: «Таке враження що загрожує нам і в
побуті, і в літературі не так архаїзація мови, як канцеляризація. Хіба ми не помічаємо, як добірне
народне слово гнітять канцелярські бур’яни? Де ви знайдете такого голову колгоспу, який би,
приміром, сказав просто: «Кури добре несуться». Цього не може бути. Він неодмінно мовить:
«Кури вступили в період інтенсивної носки яєць»…
Щоб наочно показати які є канцелярські штампи у публікаціях газет і навіть у художніх творах,
Кость Гордієнко написав новелу.
Галина
Галина перебувала в колгоспі на гарному рахунку. Вона домоглася успіху шляхом сумлінної
праці. Хоч на початку з нею і не хотіли рахуватися. Це коштувало їй чимало зусиль. Трудова
наполегливість викликається заінтересованістю дівчини в збільшенні виходу продукції. І цього аж
ніяк не можна скинути з рахівниці. Збоку вона виглядала цілком щасливою. Спочатку вона лише
намацувала новий стиль в роботі, та згодом розгорнула свою діяльність. В кінцевому рахунку вона
перемогла.
Довідка
Точним називається таке мовлення, в якому вжиті слова повністю відповідають своїм
значенням і смислу висловленої думки. Точність мовлення характеризує зміст висловлю-вання.
Залежить точність від умінь мовця дібрати такі слова, які повністю співвідносяться з
предметами, явищами, діями, котрі їх називають. Найголовнішими засобами точ-ності нашого
мовлення є лексичне багатство української мови, бо воно містить великі можливості для вибору (
багатозначні слова, терміни, синоніми, омоніми, пароніми).
Знайдіть у реченнях порушення логічності. Відредагуйте речення і аргументуйте
виправлення.
1.У мовленні він уживає місцеві слова і діалектизми. 2. Тарас Шевченко почав займатися
малюванням і намалював багато картин. 3. Ще зовсім молодими юнаками пішли вони на
заробітки.4. Це дуже здібний і перспективний на майбутнє спортсмен.5 Ми радіємо і гордимося
успіхами наших спортсменів. 6.Роман чекав ранку і коли всі прокинуться. 7. Шевченко писав
вірші, поеми, повісті і прозу.8. У селі побудовано не тільки нову школу, а також лікарню і
бібліотеку. 9.Мене не тільки цікавлять тварини, але й собаки. 10.Ти маєш свою власну бібліотеку?
11. Було пізно, а ніхто не спав. 12. Ми тільки зібрались на прогулянку. Але раптом почувся грім.
13. у школі провели вечір, на якому виступив письменник, якого ми всі шануємо. 14. Коли Андрій
підійшов до вартового, то почав чекати, коли той покличе брата. 15. Учора був такий сильний
дощ, котрі бувають лише на півдні.
Довідка
Логічність мовлення має багато спільного з точністю. Вона теж характеризує зміст
висловлювання і забезпечує його смислову послідовність. Умови логічності: сполучаючись, слова
повинні утворювати смислову єдність; правильний порядок слів і речень; логічно правильна
побудова тексту (вживання службових, вставних слів як засобів зв’язку речень у тексті);
Редагування текстів
Прочитайте допис вашого ровесника в газету. Визначте, які помилки з погляду змісту,
послідовності викладу, мовленнєвого оформлення допущені в ньому. Відредагуйте текст.
Я учень одинадцятого класу. Вважаю, що, по-перше, людина повинна жити для іншої людини і
для людей взагалі. Вона повинна прагнути до того, щоб іншим жилося легше. По-друге, людина
повинна точно визначати свою мету.
Працює, наприклад, біля верстата робітник. Закінчалася зміна. Пора вже йти додому, а вмитися –
нічим. Заходить у гастроном і обурюється, що немає ковбаси. А сам на своєму робочому місці
стільки браку наробив або ж взагалі просидів і нічого не зробив. А через нього комусь не
вистачило чайника, холодильника чи ще чогось. Кажуть, що на вулицях наших брудно, що
двірники погано працюють. Але ніхто при цьому не думає про те, що «чисто не там, де метуть, а
там, де не смітять».
Ми звикли тільки брати. Але не звикли віддавати. Скажете нісенітниця? А ви відчували хоч раз
задоволення від того, що комусь зробили добре? Просто так, нічого не вимагаючи взамін.
Противно, коли усім до всього байдуже. І від злості ти починаєш робити добро. Хай непомітне.
Але душа твоя заспокоюється. Моя пропозиція: всім злодіям, розкрадачам відрубувати руки
Жорстоко? Так. На користь? Можливо. Важко бути жорстоким і добрим але таке у нас життя.
***
Наскільки варто прислухатися до думки оточення про людину
Кожен із нас є частинкою свого оточення, суспільства, що певним чином впливає на формування
людини як особистоcті.
Я вважаю, що кожна людина – індивідуальність, неповторна, з власними думками й поглядами,
яка не повинна дослухатися до думки оточення про неї.
По-перше, ми живемо у світі жорстокості й егоїзму. Сьогодення змушує людей існувати лише за
правилами виживання найсильнішого, вбиваючи усі моральні якості. Сучасний світ формує
моральне суспільство, яке, на жаль, має неабиякий негативний вплив на кожного із нас.
Яскравим прикладом цього є головний герой роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла
повні?» Чіпка, який став заручником свого оточення. Саме його друзі, що вели аморальний образ
життя, зруйнували життя Чіпки. Автор роману доводить, що оточення відіграє величезну роль у
формуванні особистості. А це показує те, що якби Чіпка не дослухався до думок своїх друзів, що
змушували його красти й вбивати заради збагачення, то він жив у злагоді та мирі.
По-друге, оточення не завжди може дати об’єктивну оцінку людини, її діям і вчинкам і цим
назавжди посіяти у душу кожного із нас розчарування, відчай та безнадію.
Такий випадок трапився з моєю подругою Аліною. У школі дівчинка завжди відмінно навчалася,
проте ніколи не була «душею колективу». І коли одного разу її однокласники жорстоко образили
вчителя, то Аліна їх не підтримала. Тоді її, звичайно, почали критикувати у колективі й навіть
докоряти їй за цей вчинок. Це назавжди залишилося у серці дівчинки й посіяло у її душі відчай та
розчарування.
Отже, кожен із нас – індивідуальність. І людина не повинна дослухатися до думки оточення про
неї. Адже дуже часто воно, на жаль, негативно впливає на формування особистості та не завжди
дає об’єктивну оцінку вчинкам і діям людини, назавжди залишаючи цим у її душі відчай,
невпевненість та розчарування.
***
Я погоджуюся з тим, що зміни в житті – це завжди несподівані, яскраві та цікаві події в
нашому житті. Особливо актуальними вони є сьогодні, в епоху нестабільності та
непередбачуваності.
По-перше, будь які зміни це те, що закарбовується в пам’яті кожного на все життя. І потім вони
стануть ще одним приводом для посмішки.
Ось, наприклад, Мелашка з повісті Івана Нечуй-Левицького «Кайдашева сім’я» . Перед
знайомством з Лавріном вона буда тихою, покірною та працьовитою. Проте після знайомства з
Кайдашами її життя і навіть її характер, поведінка кардинально змінились. І саме це особливо
запам’яталось читачам твору.
По-друге, зміни змушують нас на мить замислитись про життя, переосмислити його сутність.
Ось приклад з власного життя. Декілька років тому мені довелось зміни місце навчання. З простої
школи я перейшла до ліцею, що передбачав набагато менше вільного часу та велику кількість
обов’язків. Саме це змусило мене замислитись про такі цінності як сім’я, друзі, праця. Я зрозуміла,
що маю навчитися поєднувати корисне з приємним. Саме завдяки цій зміні в моєму житті я
вдосконалилась як особистість, а моє життя прикрасилося кольоровими барвами радості та
посмішок.
Отже, зміни в нашому житті не лише роблять його яскравим, цікавим та незабутнім, а й
змушують нас замислитись над його цінністю та правильністю. Вони є невід’ємною частиною
життєвої історії кожної особистості і наповнюють її особливими та незвичайними подіями.
***
Що таке покликання?
У наші складні часи сучасній людині дуже важко зрозуміти. У чому насправді полягає її
призначення, яку роль вона відіграє у цьому «театрі життя». Мабуть, найскладнішим є вибір
життєвого шляху. Скільки людей стояло і буде стояти на розпутті, шукаючи одну єдину стежку,
що приведе їх до щастя! Проте я завжди замислювалася над таким питанням: чи завжди людиною
керують матеріальні принципи та їдеї, коли вона вибирає свою путь?. На мій погляд, існує багато
людей, які роблять щось корисне у цьому житті, мотивуючи це «вищим призначенням».
Якщо звернутися до історії нашої рідної України, можна побачити, що яскравий тому приклад –
герой держави Богдан Хмельницький. Здавалося би, багатий реєстровий козак, чоловік, який
користувався повагою серед інших державних діячів. І яке йому мало бути діло до подальшої долі
українського народу? Але він став ініціатором і головним ватажком національно-визвольного
руху. Чому? Тому що просто знав: якщо боротьбу не розпочне він, цього не наважиться зробити
ніхто. І зверніть увагу: Богдан боровся, керуючись не стільки власними, скільки суспільними
потребами. Це варто пошани!
Що ж говорити тоді про світоч української поезії – геніального Тараса Шевченка! Під натиском
життєвих обставин він міг зламатися, скоритися жорстокій долі і ніколи не написати тих чудових
творів, які ми перечитуємо досі. У Тараса були здібності художника, і він міг би все своє життя
тільки малювати картини. Але він обрав інший шлях, відчуваючи у собі дивне тяжіння до поезії.
Шевченко не залишився байдужим і не відступився. Саме за ці риси доля винагородила його після
смерті найвищим даром – любов’ю народу.
Я думаю, немає такої людини, яка б не знала. Хто така мати Тереза. Вона була звичайною
черницею на початку свого життєвого шляху, але змогла знайти мільйони прихильників і стати
втіленням доброти і милосердя, про яке знає весь світ. Ця жінка вважала, що головним двигуном
цивілізації є , перш за все, допомога бідним і немічним. Мати Тереза говорила так: «Власну
діяльність я вважаю краплиною у морі. Може, ми робимо мало, але з великою любов’ю». Хіба ці
слова не
можна вважати словами шляхетної Людини з великої літери?
Так що ж таке покликання? На мою думку, це впевненість людини у своїх силах робити добро і
бути корисною для суспільства. Потім ця впевненість перероджується в бажання, а далі – в справу.
І тільки від особистості залежить великою малою буде ця справа.
Отже, люди, закликаю вас всіх: не пригнічуйте власну совість, робіть те, що підказує вам серце. І
тоді, може, кожному з нас доведеться відчути солодкий присмак слова «покликання»
***
Однією з вічних проблем суспільства є протистояння добра і зла. Ще в дитячих казках існує
чітка межа між позитивними та негативними героями та їхніми яскраво вираженими рисами
характеру. Але в дорослому житті стає зрозумілим, що не все так просто, як здається на перший
погляд.
Мета завжди одна – добро мусить побороти зло, але якою ціною здобувається ця перемога? Чи
після всіх жертв можна стверджувати, що добро все-таки перемогло? На мою думку, чудовим
прикладом конфлікту добра і зла є новела Миколи Хвильового «Я (Романтика)». Головний герой
свято вірив, що веде суспільство до чистого майбутнього, переконуючи себе, що мета виправдовує
засоби. Але чи після вбивства власної матері можна сказати, що це робиться заради блага? Я
вважаю, що добро – це чиста енергія, яка не здатна скоїти будь-який злочин.
Наш світ переповнений ненавистю та бажанням завойовувати. Насправді проблема криється у
людській поведінці. На будь-яку кривду людина відповідає подвійною кривдою. Це яскраво
ілюструється роками Другої Світової війни. Німеччина, захоплена нацистським вченням,
окупувала Україну, що безумовно вважається злом. Її противник, Червона армія, визволила наш
народ від загарбників, знищивши німецьку армію вщент. Але це не було добром, адже
обидві країни вбили мільйони людей, прагнучи заявити свої права на території. На війні немає
сторони добра і сторони зла, тому що вони несуть смерть і руїну. Якщо зло є скрізь, де є
насильство, то постає питання: як перемогти його не ставши злочинцем. Я гадаю, що спочатку
потрібно подолати темряву в душі.
Отже, добро перемагає всередині кожної окремої людини, її думками і намірами, а не зброєю і
жорстокістю, і тоді весь світ стане набагато світлішим.
***
На формування особистості впливає багато чинників. Дехто впевнений, що особистість
формують передусім походження й родинне виховання, сильний вплив чинять на неї також
освіта та суспільство. Інші ж твердять, що визначальними в становленні особистості є зусилля
самої людини, її здатність до самовдосконалення й повсякчасної внутрішньої роботи над собою.
Які чинники мають переважати у вихованні особистості?
Варіант І
«Не тіло, а душа є людиною»
Г. Сковорода
На мою думку, перш за все на формування особистості впливають родинні чинники, тобто те, як
виховують батьки своїх дітей, та те до чого вони їх привчають з дитинства.
Батьківське виховання відіграє важливу роль у становленні особистості дитини, адже саме батьки
прививають дітям любов до Бога, свого краю та до неньки України, привчають любити свободу.
Згадуючи про свободу в голові сам по собі декламується вірш «Die Libertate» Г. Сковороди, що в
перекладі означає «Що є свобода?»
Пригадую із свого дитинства, як мене тато вчив любити Україну, а мати Бога. Вони казали мені,
що нема в житті дорожчих та важливіших речей ніж любов до України та Бога. Одразу
пригадується мені молитва до Господа нашого Ісуса Христа за Україну: «Боже великий, єдиний.
Нам Україну храни! Волі та світла промінням ти її осіни». Так і прив'язали мені любов батьки,
виховали мене християнкою та патріоткою своєї країни.
«Люблю я свій край і Бога люблю,
Люблю, бо живу і подяку дарую!
О, Боже благий! У тебе прошу!
Дай батькам сили! І щастя даруй!
Тому я впевнена що особистість формує сама людина, але важливу роль відіграють батьки, але
не менш важливо і те. де вона проживає та хто її оточує. Особистість формується на життєвому
досвіді, який не забувається, бо чим більший досвід, тим людина мудріша, а як писав Піфагор:
«Добре засвоєна мудрість не забувається ніколи».
Варіант ІІ
Я згідна з тим, що формування особистості впливає багато чинників. Одним із факторів є
походження й родинне виховання. Також, сильний вплив чинять освіта і суспільство. Проте
визначальним у становленні особистості є зусилля самої людини, її здатність до
самовдосконалення й повсякчасної внутрішньої роботи над собою.
На підтвердження цієї думки можна навести такі аргументи: по-перше, всі люди є різними. На
когось легко впливати, а на когось – ні. Звісно, кожна людина формує свою особистість через якісь
зовнішні фактори. Проте всі ми народжуємося вже унікальними і з плином часу втрачаємо себе.
Аби не допустити такого, потрібно залишатися сильними і не дозволяти іншими впливати на свої
уподобання та рішення. Тим самим збережеться наша індивідуальність і ми будемо жити так, як
нам говорить суспільство. Потрібно бути всебічно розвинутим. Для цього треба багато читати,
спілкуватися з різними людьми, подорожувати і постійно навчатися.
По-друге, є особистості на яких дуже легко вплинути і змінити їхній світогляд. Таким людям
важко висловлювати власну думку і тому, проживають своє життя слухаючись інших, а не самих
себе. Таких індивідів мені дуже шкода, адже вони не знають ким є на самому ділі і чого хочуть від
світу навколо. За своє життя вони втрачають багато можливостей і тому, постійно жаліються на
свою долю. Хоча, глибоко в душі розуміють, що саме вони є винними за таке нікчемне існування.
Яскравим прикладом із художньої літератури є повість лесі Українки «Лісова пісня». Головний
герой твору – Лукаш – творча, добра та мрійлива особистість. На жаль, в нього слабкий характер і
його легко зламати. Він закохується у лісову Мавку, але через дорікання своєї матері одружується
на Галі – працелюбній сільській дівчині. Своїм вчинком Лукаш не пишається, та нічого не може з
собою вдіяти. Коли хлопець був з Мавкою, то грав на сопілці і радів життю. З Галею – страждав.
Якби він був сильний духом, життя склалося б інакше і не так трагічно.
З власного досвіду можу стверджувати, що не розумію таких людей. Моя подруга – яскравий
приклад тому, як на слабких особистостей впливає оточення. Її мрією було після закінчення
школи поступати на архітектора у великому місті. Проте її родичі не дозволили цього, і
переконали подавати документи на юридичний факультет в рідному місті. Наразі, вона дуже
шкодує про те, що не зробила власний вибір, а піддалася на вмовляння.
Отже, самовдосконалюймося й працюймо над собою. Слухаймося тільки себе і нікого більше.
Всебічно розвиваймося і третируймо волю. Не забуваймо свою істинну особистість, залишаймося
сильними і живімо так, як самі того забажали.
***
«Найщасливіша людина та, що дає щастя найбільшій кількості людей»( Дені Дідро)
На мою думку, людина може мати щасливе життя тільки тоді, коли дбає про рідних, друзів, адже
не можна жити тільки для себе. Ти повинен доглядати за бабусею чи дідусем, допомогти другу у
складній ситуації, подбати про інших. Хіба не так?
По-перше, будь милосердним! Допомагай не тільки рідним чи близьким, а й оточуючим, бо є на
світі надзвичайно багато людей, які потрибують нашої підтримки чи допомоги.
Яскравим прикладом цього є роман І. Багряного «Тигролови», у якому сім’я Сірків прийняла у
свою домівку зовсім незнайомого для них чоловіка. Це був Дем’ян Многогрішний.
Переховуючись від влади, він опинився у родині Сірків. Вони не відвернулися від чоловіка, а
допомогли йому вижити. Чи не героїчний вчинок?
По-друге, дбаючи про інших, чи згодом отримаєш ще більшу винагороду.
Прикладом цього є святий Миколай. Кажуть, він одягався у чорний довгий плащ і роздавав
подарунки дітям і бідним людям. Це був простий чоловік, але пізніше його прозвали святим.
Кожного року ми святкуємо День святого Миколая, даруючи один одному подарунки. Діти
пишуть листи до святого і вірять, він обов’язково прийде вночі і покладе під подушку щось
приємне.
Отже, щасливе життя може бути тільки у тих, хто творить добро, допомагає іншим і, звичайно
ж, піклується про рідних. Будьте щасливі!
***
Прислів’я мовить: «Моя хата скраю – нічого не знаю». Дехто вважає, що можна жити, не
переймаючись чужими клопотами, суспільними проблемами, а віддавши себе служінню
сім’ї,дбаючи про благополуччя своїх близьких і рідних. Багато ж хто переконаний, що
повноцінним є життя з турботою про інших.
Як має ставитися до цього людина, прагнучи до щасливого життя?
Варіант І
Існують різні думки щодо того, як людина має прожити своє життя, що зробить її щасливою.
Хтось вважає, що, перш за все, вона повинна повністю віддатися громадській роботі, не стояти
осторонь суспільних проблем. Інші ж стверджують, що життя є повноцінним лише тоді, коли ним
насолоджуєшся і не думаєш про турботи інших, дбаєш тільки про себе і свою сімю.
На мою думку, людина має жити так, щоб після неї залишився якийсь слід, щоб потім про неї
пам’ятати. Я вважаю, що людина буде лише тоді щаслива, коли вона буде жити у щасливому
суспільстві. Тобто ми повинні брати участь у громадському житті, допомагати іншим вирішувати
їхні проблеми так, як це робив головний герой роману Івана Яковича Франка «перехресні стежки».
Для адвоката Рафаловича на першому місці завжди суспільне, а вже потім особисте. Саме такі
особистості залишаються у пам’яті людей.
В українській історії таким громадським діячем і вічним революціонером був і сам автор
роману Іван Франко. Він переймався долею України і її народу, ніколи не стояв осторонь, не був
пасивним спостерігачем. За свою діяльність не раз був засуджений і потрапляв до в’язниці. Але це
не зламало його й І. Франко продовжував боротися за щастя свого народу. Незборимий дух
великого українського митця відчувається і у його творах, які не втрачають своєї актуальності і
сьогодні.
На мій погляд, будь яка людина повинна прагнути до чогось вищого, ніж просте задоволення
своїх потреб чи накопичення багатства. Вона має духовно зростати, а це означає дбати не лише
про себе, а й про свій народ, частиною якого є кожен з нас. Адже, щасливий народ – це коли кожна
приналежна до нього людина – щаслива.
Отже, люди не мають жити за принципом «Моя хата скраю – нічого не знаю». Тільки
позбувшись такого життєвого кредо, ми зможемо побудувати щасливе суспільство.
Варіант ІІ
Ні, не погоджуюсь із поданою тезою.
По-перше, кожен із нас має власне життя та здатен керувати ним так, як вважає за потрібне.
Також, у кожного з нас є сенс життя, який ми собі створюємо. Для когось він полягає у турботі
про рідних.
По-друге, більшість вважає, що можна жити не переймаючись чужими клопотами. Але є люди,
яким потрібна ця допомога. На сьогодення існує безліч самолюбів. Вони геть не переживають за
людей, які їх оточують. Такі люди звуться егоїстами.
Потрібно бути добрими не тільки для себе, або ж своїх рідних, а й до оточуючих. Адже
правильно кажуть: «Добро завжди повертається».
Переконливим прикладом із української літератури щодо наведених аргументів вважаю повість
Ольги Кобилянської «Земля». Там чітко розкривається зміст та характеристика кожного із
персонажів. Марійка Федорчук неймовірно сильно любила своїх дітей, добре ставилась до своєї
сім’ї, але й не забувала про оточуючих. Вона була досить доброю жінкою. Такою ж як Марійка
була і Анна. Вона завжди допомагала людям, впершу чергу думаючи про них, а потім вже про
себе та свої власні принципи.
Прототипом цих жінок у творі була Рахіра. Вона завжди думала тільки про себе та свою сім ’ю.
Часом, вона була занадто самовпевнена. Рахіра вміла керувати людьми та використовувати їх
заради власних бажань. На мою думку, у неї не було добрих рис, бо вона завжди думала тільки
про себе.
Сава був хлопчиною не добрим, але й не поганим. Він був підвладний чужим принципам, часто
виконуючи вказівки інших. Він завжди думав про власне майбутнє., жадаючи батькової землі., яка
мала б належати Михайлу. Прислів’ям: «Моя хата скраю – нічого не знаю» можна
охарактеризувати Рахіру та Саву, судячи з їхньої поведінки.
Беручи приклад з власного життя, я бачу, на сьогодення світ стає дедалі жорстокішим. Люди
стають егоїстами. Вони нехтують загальнолюдськими принципами та іншими моральними
цінностями думаючи лише про себе.
Я ж за своє власне життя бачила чимало. Мої друзі хочуть показати себе іншим з найкращої
сторони. Цього хоче й кожна людина. але люди, незнаючи нічого один про одного, починають
довіряти. Звісно, на довір’ї й будуються стосунки, але потрібно перевірити цю людину на вчинках.
Мої друзі кажуть мені, що я занадто добра до людей, та занадто сильно переймаюсь їхніми
проблемами. Я переконана, що можу вирішити проблеми інших людей, а свої, нажаль, не завжди.
Я ніколи не дотримувалась прислів’я: «Моя хата скраю – нічого не знаю», бо оточуючі мені не
байдужі.
Отже, висновок із наведених прикладів є такий: потрібно думати не тільки про себе, а й про
оточуючих, адже добро повертається добром.