Виконав: Ростислав Барабаш

«Вчення Церкви про Пресвяту Трійцю згідно Катехизму УГКЦ і

Катехизму Католицької Церкви»
Починаючи з часів перших християн виникали певні виклики, які потребували відповіді зі
сторони духовенства. Існували також єретики, які подавали викривлене уявлення про
богословські питання. Вже тоді існувала потреба в уніфікації богослов'я. Одним з таких
важливих питань було питання Пресвятої Трійці. Причиною того є те, що воно є одним з
найбільш важких для розуміння питань не лише минулого, але і сучасного богослов'я.
Проблема цього розуміння не раз викликала у церкві різноголосся та суперечки. Однак зараз
ми маємо документи церкви, які дають нам напрямні, на які ми маємо орієнтуватись, щоб
розуміти це питання. Та варто розуміти, що розумом ми не можемо збагнути суті Трійці,
тому варто залишити місце і для віри. Отже, у цій праці ми будемо порівнювати вчення про
Трійцю базуючись на вченнях Катехизму Католицької Церкви та Катехизму УГКЦ «Христос
– наша Пасха».
Перша відмінність, яка є помітною при огляді обох документів - це різний спосіб
подання. Бачимо, що Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха» висвітлює вчення про
Пресвяту Трійцю з 71-го параграфу по 98. Це вчення знаходиться в частині катехизму під
назвою Віра церкви, в розділі Віруємо в Тройцю єдиносущну і нероздільну, який поділяється
на три частини з підпунктами:

а. Віруємо в Бога Отця:

- Об’явлення Отця у Святому Письмі
- Безначальний Отець
б. Віруємо в Єдинородного Сина
- Об’явлення Сина Божого у Святому Письмі
- Єдинородний Син
в. Віруємо у Святого Духа
- Об’явлення Святого Духа у Святому Письмі
- Святий Дух, що від Отця Ісходить

В свою чергу, Катехизм Католицької Церкви містить більш детальну структуру, та й по

параграфах має більшу перевагу. Адже вчення про Трійцю в ньому описано з 198-го
параграфу по 259. Також вчення містить історичний контекст. Вчення про Пресвяту Трійцю
знаходиться в другому розділі під назвою Християнське визнання віри, який включає главу
Вірую в Бога Отця, артикулу Вірую в Бога, Отця Вседержителя, Творця неба і землі, який
містить параграфи та підпункти:

1. §1 Вірую в Бога
- І. Вірую в єдиного Бога
- ІІ. Бог об'являє Своє Ім'я
- ІІІ. Бог, «Той, Хто Є», Правдою і Любов'ю
- ІV. Важливість віри в Єдиного Бога
2. §2 Отець
- І. В ім'я Отця і Сина і Святого Духа
- ІІ. Об'явлення Бога як Трійці:
● Отець об'являється через Сина
● Отець і Син об'явлені Духом
- ІІІ. Пресвята Трійця у віровченні:
● Формування догми про Святу Трійцю
● Догма про Пресвяту Трійцю
- ІV. Божі діла і місії Пресвятої Трійці

Співставляючи ці два джерела, видно, що попри те, що Катехизм Католицької Церкви подає
більш розлогий виклад вчення, та все ж він є трохи важчий для розуміння. Навіть
усвідомлення того, що Трійця не є чимось простим, не виправдовує ККЦ. Адже велика
мудрість в тому, щоб пояснити складні поняття використовуючи прості слова. І на мою
думку, Катехизм Католицької Церкви подає суть досить зрозуміло, проте в Катехизмі УГКЦ
тріадологічні питання пояснені доступніше. Тому варто детально розглянути вчення двох
катехизмів.
Катехизм Католицької Церкви
Починається катехизм з визнання віри в єдиного Бога та акценту на важливості Бога Отця.
Термін "вірую" ототожнюється з першою заповіддю, вказуючи на велику важливість віри.
Тому з цих слів, згідно католицького Катехизму, починається Нікео-Константинопольський
Символ віри. Тим самим підкреслюється відвічний монотеїзм Бога, який сповідували ще
причасники Старозавітного союзу. Катехизм наводить такої і Новозавітні аргументи
монотеїзму, проте вже з'являється розрізнення одного Бога на три єдиносущні особи.
Є присутній опис об'явлення імені Бога в Старому Завіті. Це означає дозвіл Бога пізнати
людині пізнати себе. І саме об'явлення Мойсеєві є центральним у Об'явленні двох Завітів.
Бог є живим та пам'ятає про свої обіцянки, тому і виводить вибраний народ з рабства.
Об'явлене ім'я "Я є Той, хто я є" вказує на те, що Він є таємничим і є понад людське
розуміння, але в той самий момент Він йде на зустріч людині та показує їй свою вірність.
Людина через це все відчуває себе дуже малою, це бачимо в поведінці Мойсея, який знімає
своє взуття біля неопалимої купини, або в тому факті, що євреї не вимовляють абревіатури
Бога.
Бачимо акцент на милосерді Бога, який пробачає Ізраїльський народ після відречення.
Апогей цього милосердя - воплочення та страсті Сина Божого.
У всьому вище описаному спостерігається намагання авторів Катехизму Католицької Церкви
вказати на важливість віри в єдиного Бога та частково описано першу особу Божу - Бога
Отця. Про Трійцю бачимо описану хрещальну формулу і те, що визнання Пресвятої Трійці -
основа нашої віри. Також від Таїнства Пресвятої Трійці беруть початок інші Святі Таїнства.
Є розрізнення ікономічної (та яка була нам відкрита через об'явлення) та богословської
(предвічної) Трійці. Бог Отець проявляє себе через Сина. Сама ознака "отець" по відношенні
до Бога, дуже часто є притаманна і іншим релігіям. В нашій релігії це вказує на те, що Він є
Батьком всього створіння. Крім цього, Отець є таким Батьком Сина, який був народжений
від Отця перед усіма віками. З цього і походить вчення про Ісуса як Слово, яке було
споконвіку. Перші Вселенські собори наголошують на єдиносущності Отця і Сина. Святий
Дух являється третьою Божою особою, який також має предвічне походження. Хоча ККЦ
згадує Символ віри другого Вселенського собору, але також і посилається на Толедський
собор і Флорентійський собор, на якому було прийнято Filioque. Тому, латинська церква
вживає філіокве посилаючись на давню латинську традицію.
Також є Догмат про Пресвяту Трійцю. Там описано як правильно треба розуміти три іпостасі
та як вони між собою співвідносяться. За джерела використовуються рішення Соборів та
твори Отців Церкви. І останнє що описується - це Божі діла та місії Пресвятої Трійці.
Катехизм Української Греко-Католицької Церкви
Наш Катехизм є меншим за обсягом та простіший за структурою. Починається частина про
вчення про Пресвяту Трійцю з нагадування нам того, що Трійця є понад наше розуміння.
Тільки через присутність Святого Духа ми можемо відкрити для себе частину
божественного. Тобто, Святий Дух допомагає нам побачити те, що в природі є невидиме.
Бачимо паралелі з літургійною символікою. Стосовно Отця бачимо твердження, що Отець є
споконвічний, і є завжди тим, хто родить. Катехизм УГКЦ подібно як і Католицький,
акцентує на тому, що Бог Отець є безначальним Богом. Він є Отцем тому, що є Отцем Сина і
Джерелом ісходження Святого Духа. Син і Святий Дух походять від Отця, але вони не є
після Отця, походження є предвічним. Катехизм УГКЦ про Сина каже, що через нього стає
видимою, невидима Отцівська любов. Тому, будучи родженим від Отця, Син є відблиском
Отцівської слави. Він, будучи народжений від Отця, має таку саму гідність і сутність що і
Отець. Також є акцент на Воплоченні Сина, на його стражданнях та воскресінні. Святий Дух
є третьою особою Божою. Він сходить від Отця через Сина. В Катехизмі УГКЦ бачимо
великий акцент на поясненні цього процесу ісходження. Наприклад наводиться аналогія
Тертуліана, де Отець - джерело, Син - струмок, Дух - вода. Також бачимо відсилку до
Кирила Олександрійського та Григорія Ніського, яка показує східне бачення ісходження
Святого Духа від Отця через Сина. На противагу катехизму Католицької Церкви, в нашому
катехизмі відсутній догмат про Трійцю та є східне розуміння походження Святого Духа.
Після опрацювання двох катехизмів стає зрозуміло, що зрозуміти таїнство Пресвятої
Трійці справді є досить важко. Адже вербалізувати сутність Божої природи та Триєдиність
Божества є часом неможливо. Та це не має бути для нас причиною, щоб не цікавитись цією
темою та перестати її вивчати та досліджувати. Адже процес дослідження та вивчення цієї
правди Віри змушує нас часом глибоко переосмислити та оцінити нашу віру. Переважно,
коли є більш об'ємний виклад матеріалу, простіше запам'ятати суть та взяти для себе якусь
користь з дослідженого. Проте в ситуації з катехизмами, у мене чомусь вийшло навпаки. Для
мене простіше було дослідити виклад Катехизму УГКЦ «Христос наша Пасха», аніж
Катехизм Католицької церкви. Хоча обидва тексти написані складною мовою, та перший є
мені ближчий. Мабуть, причиною є те, що він не зазнав перекладу, на відміну від другого. Та
для людей, які далекі від богослов'я, обидва джерела не дадуть розуміння, адже вони
написані з використанням багатьох богословських термінів, які рідко зустрічаються в побуті.
Тому, ми, маючи особливу місію повинні досліджувати та вивчати стільки, скільки можемо.
А що не можемо - доповнить віра та молитва. Адже що Бог не відкриє через розум, те
відкриє через віру. Бо як писав Іван Павло ІІ: Віра і розум - ніби два крила, на яких
людський дух підноситься до споглядання істини.