МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра хімічної технології палива

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до курсового проекту з дисцмпліни “Процеси та апарати хімічної технології”
на тему: “Проект знефенолюючого скруберу в умовах ВАТ “ДОНЕЦЬККОКС”

Виконала студентка групи ОС - 04 Кравцова Н.І.

Керівник Дедовець І.Г.

Проект прийнятий з відміткою __________ комісією у складі:

Донецьк - 2007
 2
Реферат

Пояснювальна записка до курсового проекту: 38 с., 6 рис., використаних

джеорел 3.

Об’єктом роботи є знефенолюючий скрубер для видалення фенолів зі стічної

води, яка використовується для тущіння коксу.
Ціль роботи – виконати розрахунки частин скруберу та кількість і поверхні
насадок, розрахувати та вибрати допоміжне обладнання.
В пояснювальній записці наведені фізико-хімічні процеси знефенолювання, опис
технологічної схеми та конструкції апарату та насадок для видалення фенолів зі
стічної води.
Наведені матеріальні і конструктивні розрахунки знефенолюючого скруберу. А
також наведені розрахунок та вибір допоміжного обладнання – підігрівача та насосу
надсмольної води на скрубер.

ЗНЕФЕНОЛЮЮЧИЙ СКРУБЕР, НАСАДКА, ФЕНОЛ, ПІДІГРІВАЧ, НАСОС,

МАТЕРІАЛЬНИЙ РОЗРАХУНОК, КОНСТРУКЦІЙНИЙ РОЗРАХУНОК,
НДСМОЛЬНА ВОДА, РОЗЧИН ГІДРОКСИДУ НАТРІЯ
 3
Зміст

Вступ. ...................................................................................................................................... 4
1 Фізико-хімічні основи процесу. ................................................................................. 5
2 Опис конструкції апарату. .......................................................................................... 8
3 Опис основного апарату. .......................................................................................... 10
4 Технологічна схема установки. ............................................................................... 11
5 Розрахунок основного апарату. ............................................................................... 13
5.1 Розрахунок верхньої секції знефенолюючого скруберу. ...................... 13
5.2 Розрахунок нижньої частини знефенолюючого скруберу. ................... 20
6 Розрахунок допоміжних апаратів. ........................................................................... 29
6.1 Розрахунок парового підігрівача надсмольної води. ............................ 29
6.2 Розрахунок відцентрованого насосу надсмольної води на скрубер. ....
33
Висновки. .............................................................................................................................. 37
Перелік використаних джерел. ........................................................................................... 38
 4

Вступ

В основу курсового проекту покладені дані Донецького коксохімічного заводу

ОАО «Донецьккокс».
До складу заводу входять 3 основних коксохімічних цеха, що виробляють 20
видів продукції.
Коксовий цех і 2 ділянки ДКХЦ та СКХЦ виробляють доменний і ливарний
кокс, коксовий горішок і коксовий дріб'язок. Їхня загальна потужність 1350 тисяч тонн
валового коксу 6% вологості в рік.
Цех уловлювання призначений для охолодження коксового газу і виділення з
нього смоли, водяних парів, витягу аміаку, фенолів, бензольних вуглеводнів,
нафталіну, сірководню, а також для подачі його споживачам.
Відділення конденсації й охолодження коксового газу повинне забезпечувати
охолодження коксового газу, виділення з нього смоли, конденсацію водяних парів,
відстій надсмольної води, зневоднювання і знезолювання смоли до встановлених
технічними умовами норм, безупинну подачу надсмольної води в коксову ділянку для
зрошення газозбірників необхідного напору, кількості і чистоти, передачу смоли на
склад, подачу надлишкової надсмольної води на переробку.
Призначенням установки обезфенолювання надсмольної води є витяг з неї
фенолів і одержання фенолятів натрію. Знефенолювання проводиться для очищення
стічної води від фенолів, а також для одержання коштовних фенолятів. Феноляти
(прозора рідина, яка являє собою слабколужний водяний розчин натрієвої солі
фенолів) використовуються потім іншими споживачами для одержання фенольних
продуктів.
Наступною стадією очищення (після обезфенолювання в скрубері) є
біохімочистка, основним спорудженням біохімічної установки є біологічний басейн, у
якому протікає процес руйнування фенолів мікробами. Залишковий зміст фенолів у
воді після обезфенолювання не повинен перевищувати 0,3 г/л, тому що частина води
випускається у водойму, а частина йде на мокре гасіння коксу.
 5
Доочищення, знешкодження і використання стічних вод коксохімічних
підприємств є одними з головних напрямків у захисті навколишнього середовища від
забруднень.
1 Фізико- хімічні основи процесу

У хімічній технології масообмінні процеси знайшли широке застосування для

поділу гомогенних і гетерогенних систем. Вони характеризуються переходом
речовини з однієї фази в іншу. До масообмінних процесів відносяться абсорбція,
десорбція.
Абсорбція - поглинання газу рідиною, тобто процес поділу, котрий
характеризується переходом речовини з газової фази в рідку. Зворотний процес
виділення газу з рідини називається десорбцією.
В основу цих процесів покладена масопередача - складний процес, що полягає в
переносі речовини з однієї фази в іншу через границю розподілу фаз. При абсорбції
беруть участь мінімально три речовини: одна утворює першу фазу, інша - другу фазу,
а третя являє собою речовину, що розподіляється між фазами. Речовини, що складають
кожну з фаз, є лише носіями речовини, що розподіляється, і самі не переходять з фази
у фазу. Речовина, що розподіляється, у середині кожної фази переноситися шляхом
дифузії, тому процеси масопередачі називають також дифузійними процесами.
У багатьох практично важливих процесах абсорбції поглинання газу рідиною
супроводжується хімічною взаємодією фаз. Швидкість хемосорбції залежить як від
швидкості реакції, так і від швидкості масопередачі між фазами.
Рівняння робочої лінії процесу абсорбції має вид y=f(x):

y1 – y2 = l (x2 – x1),

де y1- кількість компоненту у газі на вході в апарат;

y2- кількість компоненту у газі на виході з апарату;
x1- кількість компоненту у абсорбенті на вході в апарат;
x2- кількість компоненту у абсорбенті на виході з апарату;
l- питомна витрата поглинача, l= L/G;
де G- витрата газу;
 6
L- витрата абсорбенту;
Ступінь абсорбції фенолів з пару в абсорбційній частині скруберу η а при 3-
супенній схемі зрощення залежить від наступних факторів: питомої поверхні насадки
в кожному ярусі f1, f2, f3 м2/м3 пару, коефіцієнту абсорбції та питомої витрати лугу l0
л/м3 пару.
Величина l0 визначають виходячи з вмісту фенолів у воді, концентрації розчину
NaOH, що застосовується, і неохідного надлишку лугу.
Якщо пар містить а1 г/м3 фенолів і поглинається з них η а·а1, то потребується
40 80
NaOH: 94
а1ηа грамів, а з урахуванням надлишку 100%: 94
а1ηа.

Якщо концентрація розчину NaOH b% та щільність розчину дорівнює ρ кг/м3, то

потребується літрів на 1м3 пару:

a1 a
l 0  85.1 .
b

Потрібна поверхня насадки для десорбції фенолів з води залежить від наступних
факторів: питомої витрати пару υ м3 пару на літр води, ступені абсорбціху
поглинальній частині скруберу ηа і заданійступені десорбції ηд.
Ця залежність аналітично може може бути зображена наступним рівнянням:

  a   д
f  83 lg ,
  1  a 1   д    д 1   a 

де f – потрібна питома поверхня насадки, м2/м3 води.

Це рівняння дозволяє визначити величину f в залежності від υ, ηа, ηд.
При ηа = ηд, f = ∞, тобто при υ = 1,ступінь десорбції не може бути більш ступені
абсорбції.
Для практичних цілей представляє цікавість також зворотня задача, тобто
визначення ступені десорбції в залежності від питомої витрати пару і величини
питомої поверхні насадки.
Ця залежність має вид:
 7

  і  1 а
д 
 а  1   а  і  1 ,

де
 1
і  е 0, 0278 f 1   .
 

Маса речовини, що переноситься конвекцією у фазі (масовітдача) визначається

за рівняннями:

Фy: M= у F t (y-y*);
Фx: M= x F t (x*-x),

де у ,x- коефіцієнти масовітдачі за фазами, які можна визначити за допомогою

дифузійного критерія Нусельту:
Nu’= (у * dе)/Д;
де dе- еквівалентний діаметр.

Критерій Нусельту є визначаємим критерієм. Для невстановившихся процесів:

Nu’= f(Fo’,Pe’,Re,Fr…).

Інтенсивність (швидкість) процесу дорівнює:

І= M/Ft= Ky Δyсер.
 8

2 Опис конструкції апарату

Найбільш розпоширеним апаратом, у якому виробляється знефенолювання води,

є скрубер насодочного типу. Скрубер представляє собою вертивальний целіндричний
апарат, який зроблено з листової вуглеродистої сталі, верхня частина котрого
заповнена кулькома ярусами дерев’яної хордової насадки, а нижня – трьома
ярусамиметаллічної спіральної насадки.
Верхня частина скруберу відділена віл нижньої днищем з патрубками для
проходу пару, які закриті парасольками для попередження попадання води з верхньої
частини скруберу в нижню.
Для підвищення ефективностіпроциркулюющіх установок в останні роки
запропоновані апарати тарельчатого типу. Цікавість представляє запропонована
Донецьким політехнічним інстетутом колона тарельчатого типу для знефенолювання
води.
В цій колоні є дві різні конструкції тарілок: для процесу десорбції – тарілки
барбатажного типу з круговим потоком води і для процесу абсорбції – тарілки
інжекційного типу.
Також існують поверхневі і плівкові скурубери, пластінчаті, зрощувальні,
трубчасті та ємульгаційний насадочний скрубер.
Існують такі насдки, як сітчаті тарілки. Різновидом абсорберів із сітчатими
тарілками є пінні абсорбери, тарілки яких відрізняються від сітчатих конструкцією
переливного пристрою. Ефективність пінних апаратів вища. Однак унаслідок великої
висоти піни на тарілках гідравлічний опір пінних абсорберів значний, що обмежує
область їхнього застосування. Ковпвчкові тарілки менш чуттєві до забруднень ніж
колони із сітчатими тарілками, і відрізняються більш високим інтервалом стійкої
роботи колони з ковпачковими тарілками. До їхніх недоліків варто віднести складність
пристрою і високу вартість, низькі граничні навантаження по газу, відносно високий
гідравлічний опір, труднощі очищення. Провальні тарілки бувають дирчасті, гратчасті
 9
та трубчасті. Основний недолік колон з дірчастими, ґратчастими і трубчастими
провальними тарілками- невеликий інтервал зміни швидкостей газу і рідини, у межах
якого підтримується стійка і ефективна їхня робота. Широке поширення в
промисловості в якості абсорберів одержали колони, заповнені насадкою- твердими
тілами різної форми. У якості насадки використовують кільця Рашига, шматки коксу
чи кварцу, ін.
 10

3 Опис основного апарату

Призначенням установки знефенолювання надсмольної води є витяг з неї

фенолів і одержання фенолятів натрію.
Аміачна вода після колони через форсунки (А) подається на верхню частину
скруберу (1) і стікає вниз по дерев'яній насадці (2). Знизу подаються пари (Е), що
видувають феноли з води, утворюючи насичені пари, що за допомогою вентилятора (5)
подаються в нижню частину (зміцнювальну).
Феноли (Д) з пари вступають у реакцію з лугом, який подається на металеву
насадку, утворюючи феноляти натрію. Очищена пара йде знов у вичерпну частину (В).
Це пароциркуляційний метод очищення води. Вода очищується і надходить на
біохімочистку (К).
Відстань між рейками дерев'яної насадки 19 мм. Кожен ярус насадки висотою
близько 3 м спирається на сталеві балки, що кріпляться до внутрішньої поверхні
обичайки скрубера. Відстань між ярусами 400-500мм.
Частина скрубера під нижнім ярусом насадки служить збірником розчину
фенолятів, у якому встановлений змійовик для парового обігріву. Потім феноляти
веводяться зі круберу до збірника (З).
 11

4 Технологічна схема установки

Надсмольна вода звільнена від летучого NH 3 (К1) збирається в промзбірник (С1),

звідкіля насосом (Н1) з підігрівника (П1) з температурою не менш ніж 1000С подається
нагору знефенолюючого скрубера (К3).
За допомогою вентилятора (В1) в скрубері постійно циркулює насичена водяна
пара з температурою 101-1030С. Зустрічаючись зі стічною водою, що стікає
протитоком по насадці пар видуває з неї значну кількість фенолів, що містяться в ній.
Знефенолена вода через гідрозатвір (К) стікає у фенольну каналізацію (Х2).
Насичена фенолом водяна пара відсмоктується з верхньої частини скрубера
вентилятором і нагнітається в його нижню частину, обладнану двома ярусами
металевої насадки. Верхній ярус цієї насадки за допомогою насосів зрошується 4-12%
розчином їдкого натру, виготовленим у збірнику.
Свіжий луг (Х3,С2,Н5) на верхній ярус насадки подається періодично.
Періодичність подачі свіжого лугу регулюється приладом реле часу, у результаті
взаємодії лугу з фенолом утворюється розчин фенолятів натрію, основна частина якого
використовується для зрошення нижнього ярусу насадки, за допомогою насосів.
Нижній ярус систематично зрошується циркулюючим розчином фенолятів, а
верхній періодично свіжим розчином лугу. При цьому пара обезфенолюється і
пройшовши ярус насадки, що осушує, знову попадає у верхню частину скрубера (Н4).
Отриманий розчин фенолятів стікає в підскрубберний збірник, звідкіля
випускається в мірник, а потім у сховище для розпарювання (Х2).
При взаємодії фенолів з лугом відбувається реакція:
 12

C6H5OH+NaOH = C6H5ONa +H2O

Феноляти - прозора рідина, являє собою слабколужний водяний розчин натрієвої

солі фенолів (вільний фенол у лужному середовищі відсутній), використовується для
одержання фенольних продуктів і виробництва фенолятів.
По фізико-хімічним властивостям феноляти, одержані зі стічних вод, повинні
задовольняти вимогам і нормам ТУ.
Концентрація летучого аміаку у воді, що надходить на знефенолювання не
повинна перевищувати 0,1г/л.
При знефенолюванні надсмольної води повинен застосовуватися тільки свіжий
луг. Концентрація їдкого натру в розчині, що надходить на витяг фенолів, повинна
бути в межах 4-12 %.
 13

5 Розрахунок основного апарату

5.1 Розрахунок верхньої секції знефенолюючого скрубера

Матеріальний розрахунок

Кількість надсмольної води, що надходить на обезфенолювання складає 10000

кг/год (заводські дані).
При змісті фенолів у воді, що надходить, 1,61 г/л (заводські дані) кількість
фенолів складе:

10000
φ = 1,61  1000
 16,1 кг/год

Приймаємо зміст фенолів у знефеноленій воді 0,3 г/л (заводські дані).Тоді

залишається у воді невитягнутих фенолів:

10000
Φзалиш = 0,3  1000
3 кг/год

і, отже, витягається фенолів 16,1 - 3=13,1 кг/год.

Ступінь знефенолювання складає:

1,61  0,3
W=  100  81,4 %
1,61
 14
Максимально можливий зміст фенолів у вихідному парі з десорбційної частини
скрубера можна визначити по формулі:

pM
a 2 max   1000 г/м3,
22,4  P

де p- пружність пари фенолів над надсмольною аміачною водою, що надходить,

мм.рт.ст.;
М- молекулярна маса фенолів, рівна 94;
P- загальний тиск на виході зі скрубера, мм.рт.ст.
Величина p визначається по рівнянню p= 0,18 · С 1, справедливому в межах С1=0-
4г/л, де С1- зміст фенолів у воді, г/л.
Тому що зміст фенолів у воді, що надходить, дорівнює 1,61 г/л, маємо:

p= 0,18 · 1,61 = 0,29 мм.рт.ст. = 29,377 Па

Тоді, приймаючи тиск на виході з знефенолюючого скрубера рівним 760

мм.рт.ст., максимальний зміст фенолів на виході одержимо равним:

0,29  94
a 2 max   1000  1,6 г/м3
22,4  760

Мінімальна кількість циркулюючого пари визначаємо по формулі:

G
Vmin  1000  м3/год,
a 2 max  a1

де G- кількість виділених фенолів, кг/год;

a1- зміст фенолів у парі, що надходить, г/м3.

Приймаємо ступінь витягу фенолів з пари в нижній поглинальній частині

скрубера рівною 90%.
Тоді в парі, що надходить у верхню частину скрубера, міститься фенолів:
а1 = 0,1 · 1,61 = 0,161 г/м3.
 15
Таким чином,

13.1
Vmin  1000  9103.5 м3/год.
1.6  0.161

Дійсна кількість циркулюючої пари приймається (для зрушення рівноваги внизу цієї
частини скрубера) у 1,3- 1,8 рази більше мінімальна.
Приймаємо кількість циркулюючої пари в 1,5 рази більше мінімальної. Тоді:
V = 1.5 · Vmin = 1.5 · 9103.5 = 13655.25 м3/год.

Користаючись попереднім рівнянням, визначаємо фактичний зміст фенолів у

вихідному парі a2.
Тому, що:
G
a1  0.1  a 2 і a 2  a1  1000 ,
V

вирішуючи ці рівняння, одержимо:

1000 G 1000 13.1

a2      0.73 г/м3,
1.31 V 1.31 13655.25

і, отже, а1 = 0,073 г/м3.

Кількість циркулюючої пари, що приходиться на 1 л знефеноленої води, чи
питома витрата пари дорівнює:

13655.25
0   1.37 м3/л води.
10000

Визначення поверхні насадки і розмірів верхньої частини скруберу

Для верхньої частини скруберу приймаємо дерев'яну хордову насадку з

наступною характеристикою: товщина рейок a=10 мм; відстань між рейками b= 19мм;
висота рейок c=120 мм. Еквівалентний діаметр насадки dэ = 2 · b= 0,038 м.
Критичну швидкість руху пари через насадку визначаємо за формулою:
 16
n
 min  2320 
dэ .

Кінематична в'язкість водяної пари при температурі 100ºС:

 n  20.9  10 6 м2/сек,

Тоді:
20.9  10 6
 min  2320   1.28 м/сек.
0.038

Необхідний живий перетин насадки скрубера дорівнює:

V 13655.25
Sж    2.96 м2,
3600  min 3600  1.28

і загальний перетин насадки:

ab 10  19
S заг  S ж  2.96  4.53 м2.
b 19

Звідси діаметр кола насадки:

4  S заг 4  4.53
D   5.77  2.4 м.
 3.14

Визначимо рушійну силу десорбції:

1.Вверху скрубера.
Парціальний тиск фенолів у вихідному парі:

'' 22.4  a 2  P 22.4  0.73  760

pг    0.132 мм.рт.ст. = 13,37 Па
1000  M 1000  94

Пружність фенолів над водою, що надходить:

Рж’ = 0,18 · 1,61 =0,29 мм.рт.ст. = 29,377 Па

Отже, рушійна сила вгорі дорівнює:

∆р” = 0,29 – 0,132 = 0,158 мм.рт.ст. = 16,01 Па

 17
2.Внизу скрубера.
Парціальний тиск фенолів у вхідному парі при загальному тиску 770 мм.рт.ст.
складе:

" 22.4  a1  P 22.4  0.073  770

pг    0.01
1000  M 1000  94

мм.рт.ст. = 1,36 Па

Пружність фенолів над обезфеноленною водою, що виходить зі скрубера:

Рж” = 0,18 · 0,3 = 0,054 мм.рт.ст. = 5,47 Па

Отже, рушійна сила десорбції внизу скрубера дорівнює:

∆р’ = 0,054 – 0,0134 = 0,041 мм.рт.ст. = 4,15 Па

Середня рушійна сила процесу десорбції:

p "  p ' 0.158  0.041

p ср    0.085
 p "   0.158 
2.3 lg
 p ' 

2.3 lg 
   0.041 
мм.рт.ст. = 8,61 Па

Коефіцієнт десорбції фенолів з води визначаємо за формулою:

0.066
0.752 0.628 d  Dг
K г  0.0445  Re г  Prг  э   ,
C  dэ

Число Рейнольдса:

  d э 1.28  0.038
Re г    2320 ,
n 20.9  10 6

Число Прандтля:

n
Prг  ,
Dn

де Dп- коефіцієнт дифузії фенолів у водяній парі, м2/сек.

Коефіцієнт дифузії фенолів у водяній парі при 0ºС и 760 мм.рт.ст. визначаємо
за наближеною формулою:
 18

4.5  10 4
Dn  ,
M1  M 2

де M1- молекулярна маса фенолів;

M2- молекулярна маса водяної пари.

4.5  10 4
Dn   10.9  10 6 м2/сек.
94  18

Приводимо Dп до температури 100ºС і середньому тиску в скрубері, рівному 765

мм.рт.ст., за формулою:

2
 373  760
Dn  10.9  10 6 
273
 
765
 20.3  10 6 м2/сек.
 

Тоді:
20.9  10 6
Prг   1.03 .
20.3  10 6

Таким чином:

0.066
 0.038  20.3  10 6
K г  0.0445  2320 0.752  1.030.628      0.0064 м/сек,
 1.61  0.038

чи, перераховуючи в необхідну розмірність, одержимо:

3600  94
K г  0.0064   0.127 кг/м2·год·мм.рт.ст.
22.4  760

Необхідна поверхня абсорбції:

G 13.1
F    1091.7 м2,
K  pср 0.127  0.085

1091.7
що складає на 1 м2 води  109 м2.
10
Поверхня одного кола насадки:
 19

f  2l C ,

де C- висота рейки, C = 0,12м;

l - довжина рейок в одному колі насадки, м.
Тому що живий перетин насадки Sж = 2,96 м2, то довжина рейок в одному колі:

Sж 2.96
l   156 м,
b 0.019

тоді:

f  2  156  0.12  37 м2/коло.

Отже, необхідна кількість кіл насадки дорівнює:

1091.7
n  30 .
37

Приймаємо 2 яруси по 24 кола (заводські дані), всього 48 кіл з загальною

поверхнею 1632 м2, чи на 1 м3 води 1632: 10= 163 м2/м3, а на 1 м3 циркулюючої пари
1632 /12500= 0,13 м2/м3 пари.
Висота одного ярусу насадки:
h= 24 · 0,14= 3,4 м,
де 0,14- висота крайніх рейок у колі насадки, м.

Висота скрубера, заповненого насадкою:

H1= 2 · 3,4 + 0,5= 7,3 м,
де 0,5- відстань між ярусами, м.

Загальна висота верхньої частини скрубера:

H= 7,3+ 1,5 · В = 7,3 + 1,5 · 2,3 = 10,8 м.
 20

5.2 Розрахунок нижньої частини знефенолюючого скруберу

Матеріальний розрахунок
У нижню частину скрубера надходить пара в кількості 13655,25 м3/год при
фактичних умовах, що містить фенолів у кількості 1,00 г/м3 пари.
Температура пари, що надходить, 100 ˚С і тиск 780 мм.рт.ст. З цієї пари
розчином NaOH витягаються феноли і зміст їх у вихідному парі знижується до 0,100
г/м3, тиск на виході складає 770 мм.рт.ст. Кількість фенолів, що витягаються з пари,
13,1 кг/год.
Приймаємо концентрацію NaOH у розчині, що надходить, 100 г/л і ступінь
реагування NaOH- 50%, тобто приймається 2- кратна витрата NaOH проти необхідного
стехиометрично.
Таким чином, реагує тільки 50 г/л NaOH.
По реакції:

C6H5OH + NaOH = C6H5ONa + H2O

Один літр розчину може поглинути фенолів:

 94 
C з  50     118 г/л.
 40 

Тоді для поглинання 13,1 кг/год фенолів у годину необхідно подати розчин
лугу в кількості:
 21
13.1  1000
L0   111 л/год,
118

і питома витрата складає:

111
I0   0.0111 л/м3.
10000

Тому що кількості розчину, рівного 111 л/год, недостатньо для зрошення

насадки, то приймаємо періодичну подачу розчину. Для цього необхідно подавати
кожні 15 хв. близько 19 л розчину.
При щільності зрошення 4 м3/(м2·год) або 4000 л/(м2·год) та перетині скруберу
4,53 м2 необхідно подавати розчину

λнеобх =4000 · 4,53 = 18120 л/год або 5,03 л/сек.

19
Тоді тривалість подачі повинна бути τ =  34 сек.
5.03

Визначення поверхні насадки та розмірів нижньої частини скруберу

Приймаємо, що у нижній частині скруберу знаходиться металева насадка з

такими характеристиками [1]: питома поверхня f = 130 м2/м3, насипна масса  = 104
кг/м3, звідси частка вільного об’єму насадки:

7800  104
VB   0.9867 м3/м3.
7800

де 7800 – щільність сталі, кг/м3.

Таким чином, частка вільного перетину насадки становить 0,9867 м2/м2.
Еквівалентний діаметр насадки становить:

4  VB 4  0.9867
dэ    0.0304 м.
f 130
 22

Приймаймо діаметр скрубера у нижній частині таким самим, що й у верхній

частині, тобто таким, що становить 2,4 м, при загальному перетині 4,53 м2.
Фактична швидкість пари у живому перетині насадки:

V 13655.25
v   0.85 м/с.
3600  S ж 3600  4.53  0.9867

Число Рейнольдсу:

v  d э 0.85  0.0304
Re    1230 ,
vп 20.9  10 6

Число Прандтля:

vп 20.9  10 6
Pr    1.045 ,
Dп 20  10 6

де Dп = 10,9 · 10-6 · (373/273) · (760/775) = 20·10-6 м2/с

Коефіцієнт абсорбції:

 Dp 
K г  0.0445  Re 0.752  Pr 0.628    ,
 dэ 

або
 20  10 6 
K г  0.0445  1230 0.752  1.045 0.628     0.0063 м/с,
 0.0304 

а також
3600  94
K г  0.0063   0.126 кг/м2·год·мм.рт.ст.
22.4  760

Для розрахунку розмірів ярусів насадки та їх поверхні приймаймо 3 –

ступеневу схему зрошення, тобто подання свіжого розчину лугу у верхній ярус та
циркуляцію фенолятів у двох других ярусах - нижньому та проміжному.
 23
Кількість розчину, що циркулює в двох нижніх ярусах визначаємо виходячи з
необхідної щільності зрошення 4 м3/м2·год. Тоді при Sзаг = 4,53 м2 кількість розчину,
що циркулює, становить 4,53 · 4 = 18,12 м3/год.

Визначення поверхні насадки 1-го ярусу – нижнього

Пружність фенолів над розчином фенолятів, що виходить, визначається по

рівновазі реакції:

С6Н5ОН + NaOH = C6H5ONa + H2O

Загальна кількість фенолів, що поглинаються 1 л розчину лугу С 3 = 118 г/л.

При ступені гідролізу фенолятів натрію 1% вільних фенолів буде 1,18 г/л. Тоді
пружність фенолів над таким розчином становить:

Рс3 = 1,18 · 0,18 = 0,212 мм рт.ст. = 21,48 Па

Завдяки тому, що має місце значна циркуляція розчину, то пружність над

розчином у 1-ому ярусі практично постійна величина, що становить 0,212 мм рт.ст.
( подається лугу 0,16 м3/год, а циркулює 35,1 м3/год).
Парціальний тиск фенолів у парі після 1-го ярусу р 2 приймається на 2 – 3 %
більше ніж рс3. Приймаємо цей зсув рівноваги 2%, тоді отримаємо:

Р2 = 1,02 · 0,212 = 0,216 мм рт.ст. = 21,88 Па

Рухома сила процесу угорі абсорберу становить:

рг = 0,216 – 0,212 = 0,004 мм рт.ст. = 0,41 Па

Парціальний тиск фенолів у парі, що поступає до 1-го ярусу при вмісті фенолів
1,4 г/м3, становить:
 24

1.6  22.4  780

p1   0.3 мм.рт.ст. = 30,39 Па
94  1000

Таким чином, рухома сила абсорбції унизу 1-го ярусу становить:

рн = 0,3 – 0,212 = 0,088 мм. рт. ст. = 8,91 Па

Середня рухома сила абсорбції:

0.088  0.004
p1   0.027
2.3  lg
0.088 мм.рт.ст. = 2,74 Па
0.004

Необхідна поверхня абсорбції 1-го ярусу:

G1
F1  .
K  p1

Величина

V   a1  a 2 
G1  , де а1 = 1,6 г/м3.
1000

Величина а2 може бути визначена виходячи зі значення парціального тиску р 2 =

0,216 мм рт. ст. :

1000  p 2  M 1000  0.216  94

a2    1.16 г/м3.
22.4  P 22.4  780

Тоді:

13655.251.6  1.16
G1  6 кг/год
1000

6
F1   1765 м2.
0.126  0.027

Визначення поверхні 2-го ярусу насадки – проміжного

 25

Приймаємо поверхню насадки 2-го ярусу насадки F2 равною F1 , тобто F2 =

1765 м2, але

G2 G
F2  або 2  1765  0.126  222 .
K  p 2 p 2

З іншого боку:

13655.25
G2   1.16  a3   13.7  1.16  a3  ,
1000

а величина:

 p2  pc 2    p3  pc 2 
p 2 
p2  pc2
2.3 lg
p3  p c 2

або

0.186 a 2  a3  0.1861.16  a3 
p 2  
p 2  pc 2 p  pc 2 .
2.3 lg 2.3 lg 2
p3  p c 2 p3  pc 2

Тоді:
G2 13.7  1.16  a3  p  pc 2 p  pc 2
  2.3 lg 2  169 lg 2 ,
p 2 0.186  1.16  a3  p3  p c 2 p3  p c 2

звідси:
p 2  p c 2 222
lg   1.3
p3  pc 2 169

або:
p 2  pc 2 0.216  p c 2
 19.95 і  19.95
p3  p c 2 p3  p c 2

Звідси:
p c 3  0.011  0.95  p c 2 .
 26
Але:
G1  1000 6  1000
C 2  C3   118   104 г/л
L 425

і:
p c 2  0.0018  104  0.19 мм.рт.ст. = 19,25 Па
Тоді:
p 3  0.011  0.95  0.19  0.192 мм.рт.ст. = 19,45 Па
і величина:
0.192
a3   1.03 г/м3.
0.186

Кількість поглинених фенолів:

G2  13.71.16  1.03  1.78

Для перевірки:
0.216  0.192
p 2   0.0092
0.216  0.19 мм.рт.ст. = 0,93 Па
2.3 lg
0.192  0.19

і:
G2 1.78
F2    1483 м2.
K  p 2 0.126  0.0092

Так як різниця виявилась значна приймаємо середні велечини і повторюємо

розрахунок таким же чином.
∆p2 = 0,01 мм.рт.ст. = 1,013 Па
F2 = 1624 м2

Визначення поверхні третього ярусу насадки – верхнього

Верхній ярус насадки зрощується чистим розчином NaOH, вільним від фенолів.
Звідси рушійна сила абсорбції у цьому ярусі буде рівною:
 27

p3  p c1  p 4
p III 
p  p c1 .
2.3 lg 3
p4

Величина р3 = 0,2 мм.рт.ст., р4 = 0,0134 мм.рт.ст.

Кількість фенолів, які поглинаються у третьому ярусі:

G III  50  6  1.64  42.36 кг/год.

Звідси:
42.36
C1   1000  99.7 г/л.
425

p c1  0.0018  99.7  0.18 мм.рт.ст. = 18,23 Па

Тоді:
0.2  0.18  0.0134
p III   0.016
0.2  0.18 мм.рт.ст. = 1,62 Па
2.3 lg
0.0134

G III 42.36
FIII    21180 м2.
K  p III 0.126  0.016

Загальна поверхня насадки:

F  2  1624  21180  24428 м2.

Питома поверхня насадки на 1 м3 циркулюючого пару:

24428
f   1 .8 м2 на 1 м3 пару.
13655

Висота першого і другого ярусів насадки дорівнює:

1624
h  2.8 м
4.53  130
 28
і третього:
21180
h  36 м.
4.53  130

Загальна висота нижньої частини скруберу:

H  2  2.8  36  2  0.5  6  48.6 м

і всього скруберу:

H заг  10.8  48.6  60 м.

У таких випадках, якщо загальна висота скруберу дуже велика (Н заг = 60 м), на
виробництві його ділять на два по 30 м і встановлюють поряд.
 29

6 Розрахунок допоміжних апаратів

6.1 Розрахунок парового підігрівача надсмольної води

Вихідні дані:
1. Кількість надсмольної води, що подається на підігрівач, кг/год - 10000
2. Температура води: на вході, оС - 70 , на виході, оС – 100
3. Тиск гріючої пари, кгс/см2 - 2

Температура насиченої водяної пари становить tп = 119,6оС [2]. Визначимо

середню рухому силу процесу теплопередачі:

t сер 
119.6  7   119.6  100  59.7 0
119.6  70 С
ln
119.6  100

Температурна схема процесу теплопередачі:

700С надсмольна вода 1000С

119,60С водяна пара 119,60С

Середня температура води становить:

70  100
t сер   85 0 С .
2

Теплове навантаження апарату становить:

 30

Q = 10000 · 4,18 · (100 – 70) = 1254000 кДж/год

Кількість водяної пари, що необхідно для підігрівання надсмольної води:

Q 1254000
Gп    568 кг/год = 0,158 кг/с,
rn 2280

де 2208 – питома теплота конденсації водяної пари тиску 2 кгс/см2 [2].

Мінімальна площа поверхні теплопередачі при умові максимального
коефіцієнту теплопередачі Кмакс = 3500 Вт/м2·К ( для парових підігрівачів води). Тоді:

Q 1254000  1000
Fmin    1.7 м2.
K max  t сер 3600  3500  59.7

Приймаємо турбулентний режим руху рідини у теплообміннику, тобто для води

Re10000. Визначимо мінімальну кількість трубок, що забезпечать турбулентний рух
води у апараті, тобто при Re =10000:

4  GB
n
  d  Re  B
,

де в – динамічна в’язкість води при 85оС, що становить 0,33 · 10-6 Па·с [2].
Тоді:
4  10000
n  51 .
3600  3.14  0.021  10000  0.33  10 3

Умовам F  Fмин та n  n задовольняє одноходовий теплообмінник з числом труб

62 [1].
Швидкість руху води тоді становить:

4  VB 4  10000
wB    0.15 м/с.
  d  n 3600  3.14  0.0212  62  890
2 '
 31
Визначимо дійсне значення критерію Рейнольдсу для води:

0.15  0.021  890

Re B   8495
0.33  10 3

Критерій Прандтля для води при середній температурі становить:

CB  B
PrB 
B
,

де в – коефіцієнт теплопровідності води при температурі 85 оС, що становить

0,68 Вт/м·град [2]. Тоді:

4190  0.33  10 3
PrB   2.03
0.68

Коефіцієнт тепловіддачі для води визначаємо по критеріальному рівнянню:

B 0.68
B   0.023  Re 0.8  Pr 0.4   0.023  8495 0.8  2.030.4  1375 Вт/м2·К
d 0.021

Коефіцієнт тепловіддачі для насиченої водяної пари приймаємо по

рекомендаціях [2] п = 11000 Вт/м·К. Тоді коефіцієнт теплопередачі становить:

1
K
1  1 ,
 rзабр1   rзабр 2 
B  n

де rзабр1 + / + rзабр2 – сумарний термічний опір стінки з урахуванням забруднень,

що становлять: rзабр1 = 7 · 10-4 м2·К/Вт, rзабр2 = 9 · 10-5 м2·К/Вт [2];
 - коефіцієнт теплопровідності сталі, що становить 46,5 Вт/м·К [2].
Звідси:
1
K  606
1
 0.0007 
0.002
 0.00009 
1 Вт/м2·К
1375 46.5 11000
 32
Тоді розрахункова необхідна поверхня теплопередачі становить:
1254000  1000
F  9 .6 м2.
3600  606  59.7

Приймаємо до встановлення одноходовий кожухотрубний теплообмінник з

довжиною труб 3 м, кількістю трую n = 62, з діаметром кожуху D = 325 мм.[1].
Розрахункова площа поверхні теплопередачі становить:

F =  · d · n · L = 3,14 · 0,021 · 3 · 62 = 12,3 м2

Запас площі становить:

12.3  9.6
   100  28 %, що достатньо.
9.6

Для теплообмінників з діаметром кожуху 800 мм допустима різниця

температур між кожухом та трубками (tк - t)max = 40oC [2]. Фактична різниця tсер =
59,7оС, тому приймаємо конструкцію теплообмінника з температурною компенсацією
типа ТК [2].
 33
6.2 Розрахунок відцентрового насосу надсмольної води на скрубер

Вихідні дані:
1. Кількість надсмольної води, що подаються до обезфенолюваючого скруберу,
м3/год – 10,4
2. Температура надсмольної води, оС - 100
3. Довжина трубопроводу (загальна), l, м – 35
4. Геометрична висота підйому розчину Нг, м – 24
5. На трубопроводі встановлені: 3 відводи під кутом 90 о (R0/d = 3), 2 вентиля, 1
діафрагма.
6. Тиск у скрубері – 780 мм рт. ст.
7. Тиск у збірнику води – атмосферний.

Приймаємо по рекомендаціях швидкість руху надсмольної води у трубопроводі

2 м/с [1].
Розрахунковий діаметр трубопроводу становить:

4  VB 4  10.4
d тр    0.043 м = 43 мм.
  wp 3600  3.14  2

Стандартний діаметр трубопроводу складає 48х3 мм з внутрішнім діаметром 42

мм [1].
Тоді фактична швидкість води у трубопроводі становить:

4  VB 4  0.003
w   2.2 м/с.
  d тр 3.14  0.042 2
2

Приймаємо, що трубопровід виготовлений з нових стальних труб, тобто

абсолютна шорсткість  = 0,02мм [1].

Критерій Рейнольдсу:
 34
wтр  d тр   B 2.2  0.042  958
Re    316140 ,
B 0.28  10 3

тобто режим течії стійкий турбулентний. Коефіцієнт тертя  визначаємо за

номограмою [2] при d/ =42 / 0,02 = 210 та Re = 3,2 · 105. Знаходимо, що  = 0,0185.
Визначимо значення коефіцієнтів місцевого опору:
а) вхід до труби 1 = 0,5;
б) вентиль 2 =2 · 4 = 8 ;
в) відводи під 90 (R0 / d =3) 3 =3 · 0,13 = 0,39 ;
г) діафрагма 4 = 16,8;
д) вихід з труби 5 = 1

 = 26,69

Сумарні втрати тиску у трубопроводі:

 1    35  958
Pсум          w 2    0.0185   26.69   2.2 2   97618 Па.
 d  2  0.042  2
 тр 

Необхідний потрібний напор насосу складає:

P2  P1
H   hсум  H геом ,
g

де:
Р1 = 780 мм рт. ст. – тиск у скрубері;
Р2 = 760 мм рт. ст. – тиск у збірнику;
hсум = Рсум / g – втрати напору у трубопроводі:

97618
hсум   10.4 м вод.ст.
958  9.81
 35
Hгеом – геометрична висота підйому рідини, м

Тоді:

H
 780  760  133.3  10.4  24  35
м вод.ст.
958  9.91

Такий напор при заданій продуктивності можуть забезпечити відцентрові насоси

для перекачування агресивних середовищ [1].
Корисна потужність насосу визначається по рівнянню:

Nк = Vh · rg · Н = 0,003 · 958 · 9,81 · 35 = 987 Вт = 0,987 кВт

Потужність на валу електродвигуна:

NK NK
N дв   ,
 заг  дв   н   пер

де:
дв – к.к.д. двигуна, що приймаємо 0,9 [2];
н - к.к.д. насосу, що складає 0,65 [2];
пер = 1 - к.к.д. передачі.
Тоді:
0.987
N дв   1. 8 кВт.
0.65  0.86

Встановлена потужність електродвигуна:

Nвст =  · Nдв,
де:
 - коефіцієнт запасу потужності, що складає 1,05 [2].
Тоді:
Nвст = 2 · 1,8 = 3,6 кВт
 36
Приймаємо до встановлення відцентровий насос для перекачування агресивних
середовищ марки Х 20/53 з такими характеристиками [1]: продуктивність Q =0,0055
м3/с, напор Н = 44 м, n = 48,3 с-1, н = 0,5. До насосу встановлений електродвигун типу
ВАО – 41 – 2 з номінальною потужністю Nн = 5,5 кВт, к.к.д. електродвигуна 0,84.
 37
Висновки

Курсовий проект присвячений розрахунку знефенолюючого скруберу для

видалення фенолів з води, яка використовується для тущіння коксу.
В описувальній частині проекту наведені описання фізико-хімічних основ
процесу знефенолювання, точніш процес десорбції та абсорбції.
Наведено опис технологічної схеми аміачно-знефенолюючого відділення,
описання конструкції скруберу та насадок, що використовується в технології
знефенолювання води на коксохімічних підприємствах.
У розрахунковій частині проекту наведені матеріальні та конструкційні
розрахунки. На скрубер надходить надсмольна вода з кількістю фенолів рівною 1,61
г/м, витягується фенолів 13,1 кг/год, ступінь знефенолювання 81,4 %. Питома витрата
пари дорівнює 1,37 м3/л води.
Після конструкційного розрахунко вибираємо для встановлення знефенолюючий
скрубер висотою 60 м, але у таких випадках на підприємстві встановлюють два
скрубери поряд по 30 м. Загальна висота верхньої частини скруберу 10,8 м, нижньої
частини – 48,6 м. Загальний перетин насадки 4,53 м3, її діаметр 2,4 м,поверхня одного
круга насадки 37 м2/коло, необхідна кількість кіл 30.
Виконан розрахунок і вибір теплообмінника. Для теплообмінників з діаметром
кожуху 800 мм допустима різниця температур між кожухом та трубками (tк - t)max =
40oC. Фактична різниця tсер = 59,7оС, тому приймаємо конструкцію теплообмінника з
температурною компенсацією типа ТК.
Після розрахунку приймаємо до встановлення відцентровий насос для
перекачування агресивних середовищ марки Х 20/53 з такими характеристиками:
продуктивність Q =0,0055 м3/с, напор Н = 44 м, n = 48,3 с-1, н = 0,5. До насосу
встановлений електродвигун типу ВАО – 41 – 2 з номінальною потужністю Nн = 5,5
кВт, к.к.д. електродвигуна 0,84.
 38
Прелік використаних джерел

1. Основные процессы и аппараты химической технологии/ Под ред. Ю.И.

Дытнерского – М.: Химия, 1991. – 494 с.
2. Павлов К.Ф., Романков П.Г., Носков А.А. Примеры и задачи по курсу
процессы и аппараты химической технологии. – Л.: Химия, 1987.–576 с.
3. Расчеты аппаратуры для улавливания химических продуктов коксования.
Коробчанский И.Е., Кузнецов М.Д. Изд-во. «Металлургия», 1972, 2-е изд. –
296 с.