1.

Необхідність використання педагогом науково-педагогічних

досліджень
Наукові знання про людину можуть бути результатами як окремої науки, так
і мати інтегративний (міжнауковий) характер. Тому важливою проблемою
залишається на сьогодні пошук методу одержання достовірних наукових
знань про особистість як конкретний прояв сутності людини, певним чином
реалізовану інтеграцію в індивіді соціально значущих рис та соціальних
відносин даного суспільства. Основним в особистості виступає її соціальна
якість як система певних елементів: соціально визначена мета діяльності
особистості; соціальні ролі; норми і цінності; система знаків, що
використовує людина для виконання ролей та орієнтації у довколишньому
світі; рівень освіти та спеціальної підготовки; соціально-психологічні
особливості: активність і самостійність у прийнятті рішень. Стійкий
взаємозв'язок названих елементів утворює систему особистості.
Науково-педагогічне дослідження – особлива форма процесу пізнання
педагогічної дійсності, систематичне цілеспрямоване вивчення її явищ і
процесів, в якому використовуються засоби і методи науки і яке
завершується формулюванням знання про досліджуваний об’єкт. Головною
метою педагогічного дослідження є відкриття об’єктивних закономірностей
навчання, виховання і розвитку особистості, свідоме i цілеспрямоване
застосування вже відомих законів у практиці навчально-виховної роботи.
2. Основні методи Науково-педагогічних досліджень

Метод науково-педагогічного дослідження — шлях вивчення й

опанування

складними психолога-педагогічними процесами формування

особистості,

встановлення об'єктивної закономірності виховання і навчання.

Організовуючи дослідження, необхідно оптимально поєднувати комплекс

методів, маючи на увазі, що таке поєднання покликане забезпечити

отримання різнобічних відомостей про розвиток особистості, колективу
або

іншого об'єкта виховання чи навчання, а використовувані методи повинні

забезпечити одночасне вивчення діяльності, спілкування та

інформованості

особистості.
Найчастіше в педагогічних дослідженнях
використовують такі методи:

Метод педагогічного спостереження — спеціально організоване

сприймання педагогічного процесу в природних умовах. Розрізняють
спостереження пряме й опосередковане, відкрите й закрите, а також
самоспостереження. Організовуючи спостереження, важливо мати його
план, визначити термін, фіксувати результати. Спостереження повинно
бути систематичним.

Достовірні відомості дає тільки тривале спостереження за вихованцем в

усіх видах його діяльності. Досвідчені педагоги намагаються бувати там,
де й їхні учні. Нерідко у схожих умовах учень поводиться по-різному: на
одному уроці він активний і уважний, а на іншому — пасивний і
неуважний. У таких випадках ретельно порівнюють дані спостережень,
з'ясовують причини розходжень, які нерідко зумовлені різним
ставленням до учня педагогів. Небагато інформації дають
спостереження для висновків про мотиви дій і вчинків школярів. Тому
існує потреба поєднання спостереження з іншими методами
дослідження, зокрема з бесідою, анкетуванням.

Метод бесіди — джерело і спосіб пізнання педагогічного явища через

безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних
умовах. Щоб вона була результативною, необхідно мати її план, основні
й

додаткові запитання; створити сприятливу атмосферу для відвертого

обміну

думками; врахувати індивідуальні особливості співбесідника; виявити

педагогічний такт; уміти запротоколювати бесіду. Отримані результати
бесіди доцільно порівняти з інформацією про особистість, отриманою за

допомогою інших методів.

Різновид бесіди — інтерв'ю. На відміну від бесіди, яку проводять у

природній, невимушеній обстановці, під час інтерв'ю дослідник ставить
наперед визначені запитання у певній послідовності й записує відповіді
співбесідника. Цей метод найдоцільніший, якщо дослідник упевнений в
об'єктивності відповідей опитуваних, адже інтерв'ю не передбачає
уточнювальних запитань.

Використовуючи його, слід враховувати можливі типи респондентів:

несміливий, боязкий, балакучий, жартівник,сперечальник,
самовпевнений. Результати інтерв'ю залежать від продуманості
запитань.
Метод анкетування — дає змогу підвищити об'єктивність інформації
пропедагогічні факти, явища, процеси, їх типовість, оскільки
передбачаєотримання інформації від якнайбільшої кількості опитаних.

За характером анкети поділяють на: відкриті — передбачають довільну

відповідь на поставлене запитання; закриті — до поставлених запитань
пропонуються варіанти готових відповідей на вибір опитуваного;
напіввідкриті — крім вибраної з готових відповіді, можна висловити й
власну думку; полярні — потребують вибору однієї з полярних
відповідей

типу «так» чи «ні», «добре» чи «погано» та ін.

Проводячи анкетування, слід дотримуватися таких вимог: запитання

повинні бути дібрані так, щоб відповіді на них найточніше
характеризували

досліджуване явище і давали про нього надійну інформацію;

використовувати прямі й непрямі запитання (наприклад: «Чи хотіли б ви,
щоб Ваша дочка стала вчителькою?» (пряме), «Як Ви ставитеся до
професії

вчителя?» (непряме); у формулюванні запитань слід уникати підказок;

використовувати відкриті й закриті анкети; попередньо перевіряти
ступінь

розуміння запитань на невеликій кількості учнів і вносити корективи до

змісту анкети.

Метод педагогічного експерименту — науково поставлений дослід

організації педагогічного процесу в точно враховуваних умовах.
Забезпечує найдостовірніші результати у педагогічних дослідженнях.

Залежно від мети дослідження розрізняють такі види педагогічного

експерименту:

 констатуючий — вивчаються наявні педагогічні явища;

 перебірковий, уточнювальний — перевіряється гіпотеза, створена у

процесі

 усвідомлення проблеми;

 творчий, перетворюючий, формуючий — конструюються нові

педагогічні явища.
На відміну від педагогічного спостереження, педагогічний експеримент
дає

змогу: штучно відокремити досліджуване явище від інших,

цілеспрямовано

змінювати умови педагогічного впливу на вихованців; повторювати

педагогічні явища в приблизно таких самих умовах; поставити
досліджуване

явище в умови, які піддаються контролю.

Педагогічний експеримент е комплексним, оскільки передбачає

поєднання

методів спостереження, бесіди, анкетування, створення спеціальних

ситуацій тощо на всіх етапах кожного з видів експерименту.

Метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт.

Особові справи учнів, класні журнали, контрольні роботи, зошити з

окремих дисциплін, предмети, виготовлені в навчальних майстернях,
дають дослідникові об'єктивні дані, що характеризують індивідуальні
особливості учнів, їх ставлення до навчання, рівень засвоєння знань,
сформованості вмінь та сформованості вмінь та навичок.

Метод рейтингу — оцінка окремих сторін діяльності компетентними

експертами.

До експертів висуваються такі вимоги:

 компетентність — знання сутності проблеми; креативність —

здатність творчо вирішувати завдання; позитивне ставлення до
експертизи;

 відсутність схильності до конформізму — наявність власної думки І

здатність обстоювати її;

 наукова об'єктивність; аналітичність і конструктивність мислення;

самокритичність.

Метод узагальнення незалежних характеристик — узагальнення

відомостей про учнів, отриманих за допомогою інших методів,
зіставлення цих відомостей, їх осмислення.

Метод психолого-педагогічного тестування — випробування учня на

певний учня на певний рівень знань, умінь або загальну інтелектуальну
розвиненість за допомогою карток, малюнків, задач-шарад, ребусів,
кросвордів, запитань.

Екзаменаційні білети також можна складати у формі тестів. Результати

тестування визначають підрахуванням відсотків розв'язання тестів.

Метод соціометрії — вивчення структури і стилю взаємин у колективі

(запозичений із соціології). Учневі пропонують відповісти на запитання
типу: «З ким би ти хотів...» (сидіти за однією партою, працювати поруч у
майстерні, грати в одній команді та ін.).

На кожне запитання він має дати три або більше «вибори». За числом
виборів можна визначити місце, роль, статус кожного члена колективу,
наявність внутріколективних угруповань, їх лідерів. Отримані дані дають
змогу змоделювати внутріколективні стосунки: рівень згуртованості
колективу, способи його впливу на важкого учня та ін.

Метод соціометрії використовують спільно з іншими методами, оскільки

він

не розкриває мотивів взаємин у колективі, а лише відображає загальну їх

картину.

Метод аналізу результатів діяльності учня — аналіз результатів

різних

видів діяльності учня (передусім успішності, виконання громадських

доручень, участі в конкурсах та ін.), який допомагає скласти уявлення
про нього за реальними справами.

Важливими у педагогічних дослідженнях є й наведені нижче математичні

методи.

Метод реєстрування — виявлення певної якості в явищах даного класу

і обрахування за наявністю або відсутністю її (наприклад, кількості
скоєних учнями негативних вчинків).

Метод аранжування — розміщення зафіксованих показників у певній

послідовності (зменшення чи збільшення), визначення місця в цьому
ряду об'єктів (наприклад, складання списку учнів залежно від рівня
успішності та ін.).

Метод моделювання — створення й дослідження моделей.

Теоретичні методи (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки)

становлять особливу групу методів педагогічного дослідження.

У процесі педагогічного дослідження нерідко виникає потреба у
порівнянні, зіставленні педагогічних фактів, явищ і процесів за певними
параметрами. Для цього рівні якісних характеристик цих параметрів
позначають певними числовими показниками.

+Метод вимірювання — присвоєння чисел речам відповідно до певних

правил (коефіцієнт інтелектуальності «IQ»).

3. Основні етапи наукового дослідження

Науково-дослідна робота - це чітко організований комплекс дій,

спрямованих на отримання нових знань, що розкривають суть процесу і
явищ в природі і в суспільстві з метою використання їх у практичній
діяльності.

Наукові дослідження будь-якого класу, виду організовуються в певній

послідовності за схемою, яку можна представити у такому вигляді:

 обгрунтування актуальності теми;

 вивчення стану об'єкта та предмета дослідження;

 вивчення цілей і конкретних завдань дослідження;

 вибір методики проведення дослідження;

 опис процесу дослідження;

 обговорення результатів;

 формування висновків про результати досліджень, їх оцінка і

впровадження у виробництво.

+Якою б не була специфіка конкретного дослідження, реалізація

вищевказаних напрямів завжди проходить визначені етапи. Як правило,
виділяють чотири основних етапи дослідження.

Етапи дос- Зміст етапу дослідження Результати етапу

лідження дослідження
1.Програму- Розробка питань методології, Програма
ючий методики і техніки дослідження дослідження
2. Інформа- Використання методів і техніки для Емпірична
ційний отримання масиву достовірної і інформація
репрезентативної інформації (база)
3.Аналітич- Аналіз інформації, її узагальнення, Опис і пояснення
ний теоретизація, опис і пояснення об’єкта (явища або
фактів, обґрунтування тенденцій і процесу), що
закономір-ностей, виділення вивчається
причинно-наслідко-вих зв’язків

4.Практич- Розробка практичних Модель практичного

ний рекомендацій і досліджуваних перетворення об’єкта
технологій (явища або процесу),
що вивчається

Будь-яке дослідження починається з розробки його програми, яку

розглядають у двох аспектах. З однієї сторони, програма являє собою
основний документ наукового пошуку, за яким можна судити про ступінь
наукової обґрунтованості того або іншого дослідження, а з другої – це
визначена методологічна модель дослідження, де фіксуються методологічні
принципи, цілі і задачі дослідження, а також способи їх досягнення.

Тобто, на першому етапі дослідження всебічно аналізується сучасний стан

проблеми, яка вивчається і розробляється обгрунтування теми.

На основі аналізу стану проблеми, актуальності, новизни теми визначаються

об’єкт, предмет, мета та основні завдання дослідження.

Далі складається план наукового дослідження теми, методики дослідження і

робочий план. Складається бібліографічний список вітчизняної і зарубіжної
літератури, науково-технічних звітів НДІ, реферативних збірників тощо.

+Із методик дослідження вибирають методи, які найбільше доцільно

використовувати при дослідженні конкретної теми.
На другому та третьому етапах дослідження концентруються зусилля
виконання поставлених конкретних завдань, розроблених на першому етапі.
Проводяться теоретичні чи експериментальні дослідження для отримання
інформації про об'єкт, явище чи процес, яку аналізують, групують для по-
дальшого її перетворення відповідно до потреб дослідження.
 Етап проведення дослідження з використанням теоретичних та
емпіричних методів починається із доведення робочої гіпотези, фор-
мулювання висновків і рекомендацій, постановки експерименту,
коригування попередніх висновків і результатів.

+Після закінчення теоретичних і експериментальних досліджень

проводиться загальний аналіз. Основою загального аналізу теоретичних та
експериментальних досліджень є співставлення робочої гіпотези з
отриманими даними в процесі дослідження.

Після проведення аналізу і оцінки економічної ефективності науково-

дослідної роботи (НДР), переходять до четвертого етапу дослідження -
формуються висновки та рекомендації.

На заключному етапі наукового дослідження формулюються висновки, котрі

містять те нове і суттєве, що становить наукові і практичні результати
дослідження. Наукові результати - це знання, котрі відповідають вимогам
новизни, достовірності та практичної цінності.

Кінцевою формою реалізації результатів науково-дослідної роботи є

впровадження її результатів у виробництво.
4. Науково-дослідна робота студентів - складова професійної
підготовки, що передбачає навчання студентів методології і
методики дослідження, а також систематичну участь у
дослідницькій діяльності, озброєння технологіями І вміннями
творчого підходу до дослідження певних наукових проблем.
Така діяльність спрямована на пояснення явищ і процесів,
установлення їх зв'язків і відношень, теоретичне й експериментальне
обґрунтування фактів, виявлення закономірностей за допомогою
наукових методів пізнання. Унаслідок пошукової діяльності
суб'єктивний характер "відкриттів" студентів може набувати певної
об'єктивної значущості та новизни.

Взаємопов'язаними елементами науково-дослідної роботи

студентів є:

 - навчання студентів елементів дослідницької діяльності,

організації та методики наукової творчості;
  - наукові дослідження, що здійснюють студенти під керівництвом
професорів і викладачів.

Завдання науково-дослідної роботи студентів у ВНЗ полягає в

розвитку в них умінь пошукової, дослідницької діяльності, творчого
розв'язання навчально-виховних завдань під час роботи у школі, а також
у формуванні вмінь застосування методів наукових досліджень на
практиці. Завдяки участі у науковій роботі студент оволодіває
навичками роботи з різноманітними інформаційними джерелами,
здобуває вміння організовувати наукові гуртки школярів та керувати їх
діяльністю.

У практиці роботи ВНЗ найпоширенішими є такі види

студентської науково-дослідної роботи: дослідження, пов'язані з
виконанням навчальних завдань; студентські наукові гуртки, проблемні
групи, об'єднання; написання курсових, дипломних, магістерських робіт,
участь у всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт та
всеукраїнській студентській олімпіаді тощо.

- Дослідження, пов'язані з виконанням навчальних

завдань, формують у студентів досвід наукового проведення
лабораторних робіт, збирання експериментального матеріалу для
практичних занять.
- Студентські наукові гуртки, проблемні групи,
об'єднання сприяють оволодінню студентами науковими методами
пізнання, дослідження, написанню наукових доповідей, створенню
повідомлення про виконану роботу, участі у різноманітних
виставках, олімпіадах, конкурсах наукових студентських робіт,
обговоренню наукових питань, виступам із результатами
досліджень на студентських наукових конференціях.
- Курсові, дипломні і магістерські роботи є видом науково-
дослідної роботи, який потребує від студентів уміння
сформулювати тему, обрати методику дослідження, організувати і
провести його, здійснити якісний і кількісний аналіз отриманих
результатів, аргументувати свої висновки, оформити результати
дослідження.

Написання курсової, дипломної чи магістерської роботи

здійснюється в кілька етапів:

 1. Вибір теми. Тематику курсових і дипломних робіт, як правило,

розробляє кафедра. Кожен студент може обрати будь-яку тему
дослідження у переліку або запропонувати свою, яку затверджує
кафедра.
 2. Входження в тему. Студент займається пошуком джерел за
темою дослідження, складає список літератури.
 3. Складання плану роботи. Визначивши коло питань і
послідовність їх висвітлення в дослідженні, студент обирає методи
дослідження, проведення експерименту; формулює мету, завдання,
об'єкт, предмет дослідження, гіпотезу, планує етапи роботи.
 4. Аналіз результатів теоретичного й експериментального
дослідження, формулювання висновків і рекомендацій.