Міжнародні мас-медіа інформаційні системи.

Комп'ютерно-інформаційна преса. Міжнародні агенції новин CNN, ВВС,

Reuters та ін. Міжнародні електронні видання. Електронні видавничі системи.

1. Комп'ютерно-інформаційна преса.

Разом із виникненням та розвитком комп'ютерних технологій

зникають у минуле газетні друкарні з касами шрифтів і матриць, лінотипами
та іншими подібними пристроями. Однак могутня електроніка не зменшила
сили друкованого слова. Навпаки, у союзі з новітніми технічними
досягненнями преса набула нових можливостей, стала більш оперативною та
мобільною.
Зрозуміло, цілком комп'ютеризоване суспільство - справа майбутнього.
Але і зараз деякі газети у західних країнах, зокрема у США, верстаються за
допомогою комп'ютерних систем, які дозволяють розмістити у номері
"картинку" з відеозапису, чи навіть з прямого телеефіру.
Нині на перший план виходить участь комп'ютера у прискоренні
отримання користувачем інформації. Це, наприклад, факс-газети. Вони
створюються не як альтернатива звичайним газетам, а як швидкий засіб їх
передачі. Так, американські дипломати у деяких країнах світу отримують
через факс спецвипуски провідних американських газет, змакетовані з
урахуванням їхніх потреб і запитів.
Інший спосіб прискорення передачі інформації - аудіотекст. Це
передача різноманітної інформації за допомогою телефону - від прогнозу
погоди до біржових новин. За даними нью-йоркського експерта в галузі
масової комунікації Д.Тьюлоу, у Сполучених Штатах і Канаді понад 24
газети займаються подібним телефонним сервісом, хоча прибутковий він
поки що для трьох.
Із розвитком комп'ютерної журналістики з'являються нові типи видань.
Дж.Гоулд підготував до видання журнал з обчислювальної техніки "РС
Vision", який з кінця лютого 1991 р. почав розповсюджуватись через газетно-
журнальну мережу кіосків Мельбурна (Австралія) у вигляді гнучких
магнітних дисків з ємністю пам'яті 1,2 Мбайта.
Новий комп'ютерний журнал обсягом 130 сторінок з кольоровими
графічними матеріалами та рухомими мультиплікаціями можна
використовувати лише на ІВМ або на ІВМ-сумісних ПЕОМ. При цьому для
початку читання журналу в персональній ЕОМ необхідно лише натиснути
клавішу "Бекспейс", після чого у нижній частині екрану відтворюються
команди, що забезпечують перегортання журналу чи повернення на
попередні сторінки.
Для верстки комп'ютерного журналу використовуються чотири пакети
програмного забезпечення, причому основним є пакет, розроблений фірмою
"УСМ Конкорд" (м. Кембрідж, шт. Масачусетс). Для скорочення обсягу
пам'яті, необхідного для графічної інформації, замість поелементного
зчитування зображення, застосовано метод блокового зчитування, причому
одночасно на екрані дисплея можуть відображатись 16 з 256 можливих
кольорів і відтінків. Відтворення рухомих мультиплікацій передбачено лише
на деяких сторінках першого випуску журналу.
Автор вважає, що комп'ютерний журнал буде достатньо привабливим
для реклами. Так, в одній з рекламних об'яв першого випуску журналу
читачу демонструється порядок роботи та застосування нового зразка
маніпулятора типу "миша", а в подальшому планується демонструвати в
рекламі дію різних програмних продуктів. При цьому буде також
передбачена додаткова супровідна інформація, що розширить знання читача
про рекламований програмний продукт.
Тираж першого випуску комп'ютерного журналу нараховує 11 тисяч
примірників. При цьому підраховано, що в звичайному вигляді на нього
витратилося б 2,6 тонни паперу. Крім цього, магнітні диски зручніші для
зберігання, ніж паперові видання. Ціна примірника комп'ютерного журналу
3,95 австралійського долара. У роздрібний продаж він надходить у вигляді
5,25-дюймових магнітних дисків, але також випускається на 3,5-дюймових
гнучких дисках.
Дж. Гоулд не може оформити патент на комп'ютерне видання журналу
і чекає появи аналогів приблизно через шість місяців. Сам він планує
підготувати аналогічне видання у вигляді відеокасет для користування за
допомогою відеомагнітофона і телевізора.
Змінюються і форми спілкування читачів з газетами. Фірма "Діджітал
еквіпмент" (США) розробила спільно з фірмою "Аудіотекс" комплект
програмно-апаратних засобів, що забезпечують читачам газет більш широкий
доступ до рекламованої в газетах продукції при скороченні публікованого
обсягу адреси поштової інформації.
Для користування автоматизованою інформаційною системою на базі
нових засобів читач повинен стати членом своєрідного читацького клубу,
членство в якому (особистий ідентифікаційний номер) він отримує в обмін на
деякі прості біографічні відомості (кількість дітей, домашніх тварин і
автомобілів, потреб у товарах роздрібної торгівлі).
У газетній рекламі буде вказуватись телефонний номер, яким може
скористатись будь-який член читацького клубу, що має свій
ідентифікаційний номер. Останній забезпечує вхід до інформаційного банку
даних газетного видавництва, що має ряд підготовлених повідомлень з
публікованої реклами, а також дозволяє отримати відповіді на питання по
телефону через автоматичний синтезатор мовлення або телефоністку.
До переваг нової системи відносять більш цілеспрямовану інформацію,
яку можуть отримати читачі, а також більш ефективні рекламні послуги
через газету для рекламодавців. Останні при цьому отримують від газетного
видавництва статистичні відомості про читачів - потенційних покупців. Крім
того, через банк даних газетного видавництва можна буде отримувати
адресно-поштову інформацію для передплатників газет.
 За думкою авторів нових програмно-апаратних засобів, американська
читацька аудиторія достатньою мірою готова для позитивного сприйняття
подібних газетно-інформаційних систем і не буде опиратися відкриттю
деяких дрібниць власного особистого життя. Так, телевізійна мережа Сі-Бі-
Ес вже створила подібну інформаційну систему для телеглядачів.
Новаторські настроєною вони вважають і англійську аудиторію, чого
проте не поділяють газетні видавництва та рекламні агентства
Великобританії. Видавництво "Індепендент" вважає, що газетно-
інформаційні системи краще будуть сприйняті читачами провінційних газет,
які могли б налагодити двосторонні зв'язки між читачами та рекламодавцями.
В той же час видавництво "Гардіан" відмічає, що для постачальників реклами
найбільш вигідними є центральні газети, які дають прямий вихід на широку
читацьку аудиторію.
Розквіт комп'ютерної журналістики привів до того, що провідні у цій
справі компанії вирішили об'єднатися. П'ятнадцять найбільших
американських газетно-видавничих концернів та електронних корпорацій
створили в травні 1993 р. дослідний консорціум з питання розробки
"електронної преси" майбутнього: поширення газет за допомогою
персональних комп'ютерів. Серед учасників консорціуму - газетний трест
Ньюхауза, газетно-видавничі гіганти "Найт-Ріддер ньюзпейперз", "Ганнет",
"Таймс міррор", "Тріб'юн", видавничий трест Херста, корпорація
"Інтернешнл бізнес мешінз". Основні дослідження в рамках програми
"Новини в майбутнє" проходитимуть у Масачусетському технологічному
інституті (МТІ). Програма розрахована на 5 років і буде коштувати 1,5-2 мли.
доларів щорічно.
Коментуючи створення консорціуму, газета "Нью-Йорк таймс"
відзначила, що "видавці знову зацікавлені у використанні комп'ютерної та
комунікаційної технологій". "Незабаром розпочнеться справжня сутичка за
те, щоб мати можливість доставляти електронним шляхом новини прямо в
будинки споживачів, що мають комп'ютери, - висловив переконання
провідний спеціаліст МТІ, якому належить займатися цим проектом, Уолтер
Бендер. - Одна з причин тому - фактор вартості. Для газет розповсюджувати
свої матеріали електронним шляхом буде дуже дешево". "Мені здається, -
вказав у свою чергу один з керівників МТІ Джон Хайнс, - формується
загальна думка, що десь у майбутньому всі новини будуть
розповсюджуватись електронним шляхом. Це не значить, що зникнуть
повністю звичайні газети. Але у кожної людини буде можливість вибору".
 У перспективі, на думку фахівців МТІ, кожна людина, знаходячись
поза домом, зможе викликати будь-які статті з будь-яких газет на екран міні-
комп'ютеру, який можна носити у кишені. Поки ж дослідники хочуть
зосередитись на можливості передачі газетних статей на екрани
персональних комп'ютерів через телефонну мережу. В обмежених масштабах
подібні мережі в США вже діють. Наприклад, з минулого року користувачі
електронної мережі "Америка он-лайн"" одержали можливість читати у себе
на екранах комп'ютерів газету "Чикаго тріб'юн". Такий же спосіб
розповсюдження своїх статей стала пропонувати газета "Мерк'юрі ньюз", що
виходить у Сан-Хосе (шт.Каліфорнія). Нью-Йоркська газета "Ньюздей"
оголосила, що в найближчому майбутньому всі абоненти телефонної
компанії "Нью-Йорк телефон" зможуть дізнаватися про місцеві та спортивні
новини, погоду і навіть меню в окремих ресторанах за допомогою своїх
персональних комп'ютерів.

2. Міжнародні агенції новин CNN, ВВС, Reuters та інші.

Сучасний розвиток світового комунікаційного простору

характеризується кардинальними змінами у відносинах між учасниками
світових інформаційних потоків та співвідношенні сил на глобальних
інформаційних ринках. Бурхлива еволюція інформаційних технологій,
політичні трансформації в країнах Центральної та Східної Європи, процеси
концентрації власності та зміни в інформаційному та антимонопольному
законодавстві деяких країн світу істотно вплинули і на діяльність світових
інформаційних агентств.
Сьогодні найбільші інформаційні агентства світу відіграють провідну, а
в деяких питаннях і виключну роль у функціонуванні глобальних
комунікаційних потоків. У зв’язку з цим можна згадати, наприклад, що на
долю агентств Reuters, UPI, AP та AFP ще недавно припадало більше 80%
всіх новин, які що- денно розповсюджувались світовими ЗМІ. За останні 10 -
15 років найбільші інформаційні агентства вдало трансформували свою
діяльність (шляхом дивер- сифікації послуг та виходу на нові ринки),
ефективно використовували досягнення інформаційних і комунікаційних
технологій та виступали головними акторами на світовому ринку інформації
та даних різного роду, зокрема міжнародних новин, інформації про
комерційні угоди, відомостей про стан справ на фінансових ринках тощо. 
Історія діяльності інформаційних агентств світу налічує близько 160
років, але впродовж більшої частини цього періоду інформаційні агентства
були по- збавлені належної уваги з боку наукових кіл світу. Піком
зацікавленості науко- вців світу в діяльності інформаційних агентств слід
вважати початок 80-х років ХХ століття, оскільки саме цей період
характеризувався появою низки дослі- джень, що розглядали інформаційні
агентства в рамках протиборства концепцій вільних інформаційних потоків
та нового міжнародного інформаційного і комунікаційного порядку
(НМІКП). Сьогодні вивчення інформаційних агентств світу
опосередковується такими чинниками, як: а) новітні відкриття у сфері ін- 
формаційних та комунікаційних технологій, розвиток мережі Інтернет і
становлення електронної торгівлі; б) процеси концентрації власності,
дерегулювання антимонопольного законодавства в деяких країнах світу,
широка приватизація ЗМІ і комерціалізація їх діяльності; в) глобалізація
інформаційних потоків, конвергенція ЗМІ, комп‘ютерних технологій і засобів
зв‘язку; г) поява нових інформаційних ринків, утворених внаслідок
кардинальних політичних змін в країнах Центральної і Східної Європи тощо. 
Сучасна система найбільших інформаційних агентств світу сформована
агентствами Reuters (Великобританія), Associated Press (США) та Agence
France- Presse (Франція). Головною особливістю 90-х років можна вважати
остаточне виокремлення і технологічний відрив цих утворень від решти
інформаційних агентств світу. В той же час на глобальному інформаційному
ринку з‘явилася низка інших утворень, які також займаються збиранням і
продажем міжнарод- них новин, мають розгалужену мережу власних
кореспондентів, надають інші інформаційні послуги, а отже складають
конкуренцію інформаційним агентст- вам та істотно впливають на їх
функціонування. Зокрема, до складу цієї групи нині входять інформаційні
агентства, наближені за статусом до світових (Kyodo, Xinhua, DPA, EFE,
ANSA); деякі з найбільших світових газет, що під- тримують власні
інформаційні служби (Times, Financial Times, Le Monde, Washington Post,
Wall Street Journal); деякі з телевізійних систем мовлення (CNN, BBC, ABC);
інформаційні агентства телевізійних новин; фінансові інформаційні агентства
(Dow Jones, Bloomberg, European Business News, Commodity News Service) і
медіа конгломерати (AOL - Time Warner, Viacom, News Corporation, Walt
Disney, Bertelsmann). 
Аналіз економічної діяльності найбільших інформаційних агентств
світу дає підстави виділити кілька панівних тенденцій в їхньому
функціонуванні впродовж 90-х років ХХ століття. По - перше, всі найбільші
інформаційні агентства відзначилися ефективною економічною політикою,
закріпили свої позиції на інформаційних ринках світу і вдало користувалися
можливостями нових інформаційних технологій, що дало їм змогу значно
підвищити свої прибутки і оптимізувати свою діяльність. По - друге,
агентство Reuters залишилось найпотужнішим інформаційним агентством
світу, а його відрив від решти інформаційних агентств постійно зростав. По -
третє, діяльність найбільших інформаційних агентств у 90-х роках була
пов‘язана з постійним пошуком певних конкурентних переваг перед іншими
інформаційними агентствами, а запровадження нових інформаційних послуг
майже завжди починалося із значних збитків. У зв‘язку з цим, звертають на
себе увагу як мінімум три такі аспекти їх функціонування: а) постійний ризик
щодо своєчасності і економічної доцільності запровадження нових послуг і
виходу на нові ринки, б) намагання найбільших агентств встановити
співробітництво з невеликими інноваційними компаніями для перевірки
ефективності нових технологій в невеликих масштабах; в) “правильність
вибору”, завдяки чому агентства “Великої трійки” характеризуються 
стійким економічним розвитком впродовж останніх 20 років.
Використання останніх інновацій у сфері телекомунікацій,
комп‘ютерних технологій, супутникового зв‘язку і нових технологій обробки
інформації стало одним з чинників, які зумовили бурхливий розвиток
найбільших інформаційних агентств світу в 90 - ті роки і дали їм змогу
зберегти свої позиції на інфор- маційних ринках світу. Світові
інформаційніагентства самі беруть участь в на- укових розробках і
вдосконаленні телекомунікаційних мереж, фінансують науково-дослідницьку
роботу в цій сфері і плідно співпрацюють з дослідницькими інститутами і
компаніями різних країн світу. Завдяки новим інформаційним 
технологіям, світові інформаційні агентства не тільки спростили систему
зби- рання і поширення міжнародних новин, а й сприяли зниженню
редакційного 
контролю над змістом і формою подачі новин. Використання нових
технологій дало можливість інформаційним агентствам добитися більшої
спеціалізації своїх інформаційних послуг задля задоволення потреб різних
читацьких і глядацьких аудиторій. Головною метою інвестицій світових
агентств в подальше вдосконалення інформаційних технологій є збільшення
швидкості збирання і опрацювання міжнародних новин, вихід на нові
інформаційні ринки, зменшення витрат на збирання і поширення новин і
здобуття конкурентних переваг над іншими утвореннями, що діють в цій
сфері.
Вдале використання нових інформаційних технологій спричинило
зміни у самих принципах збирання і поширення міжнародних новин. Ще
декілька років тому інформаційні повідомлення найбільших агентств світу
характеризувалися переважанням текстової інформації, а недостатній
розвиток технологій передачі даних не давав можливості передавати текст,
відеосюжети і голосові повідом- лення одночасно. Використання
можливостей мережі Інтернет разом із збільшеною пропускною можливістю
каналів зв‘язку уможливили інтегровану передачу інформаційних
повідомлень, що, у свою чергу, економить час і призводить 
до більш насиченого інформування клієнтів. Початок роботи інформаційних 
агентств у мережі Інтернет кардинально трансформував уявлення про них як 
про утворення, що займаються “гуртовим” збиранням і поширенням
міжнародних новин і продають їх засобам масової інформації або іншим
клієнтам. Завдяки цьому нововведенню, інформаційні агентства вийшли на
абсолютно новий для себе ринок, пов‘язаний з масовим продажем або
поширенням новин серед кінцевих споживачів. 
Використання нових інформаційних технологій сприяло вдалій
диверсифікації діяльності інформаційних агентств і привело до їх виходу за
межі тради-ційного ринку світових новин. До складу нових ринків входять,
зокрема, фінансові ринки світу, глобальний ринок телевізійних новин та
інформаційні ринки, утворені національними сегментами мережі Інтернет.
Диверсифікація діяльності інформаційних агентств та їх вихід на нові ринки
співпали з поступовим зниженням частки прибутків, отримуваних ними від
збирання і поширення світових новин.
На фінансових ринках світу найбільш розповсюдженими послугами
інформаційних агентств є наступні види діяльності: а) надання оперативної
інформації про перебіг подій на фондових біржах світу; б) аналітичні
дослідження головних тенденцій на фінансових ринках світу; в) фінансові
консультації компаніям, які лише починають свою діяльність на фінансових
ринках; д) аналіз портфелів цінних паперів та фінансових можливостей
окремих компаній; е) рейтингові експертизи цінних паперів та окремих
компаній. Робота на фінансо- вих ринках кардинально відрізняється від
традиційної діяльності інформаційних агентств, оскільки вони не виступають
в ролі творців інформаційних повідомлень, а лише координують потік
біржових новин і здійснюють загальний контроль над розміщенням і
технічною підтримкою встановлених відеотерміналів і комп‘ютерів. На
фінансових ринках світу традиційні інформаційні агентства зіткнулися з
більш жорсткою конкуренцією, порівняно з тією, що іс- 
нує на ринку міжнародних новин. Серед головних конкурентів
інформаційних агентств варто відзначити такі компанії, як Bloomberg,
LEXIS-NEXIS, McGraw- Hill, Bridge Information (Telerate),
CDA/Weisenberger, Datastream Systems, Dow  Jones, Hoover’s та SunGuard
Data Systems. 
На додаток до збирання і поширення міжнародних новин та фінансової
інформації найбільші інформаційні агентства світу активно втрутились у
споконвічну царину телевізійних каналів – передачу відеосюжетів та
аудіовізуальної інформації. На сьогоднішній день провідну роль в цій сфері
посідають два інформаційні агентства – Reuters та Associated Press, які
здійснюють діяльність на телевізійних ринках світу за допомогою таких
агентств телевізійних новин, як Reuters Television (RTV) та Associated Press
Television News (APTN). Світовий ринок телевізійних новин характерний
найбільшими розбіжностями в діяльності інформаційних агентств “Великої
трійки”, оскільки можливості агентств Reuters та АР значно переважають
можливості агентства AFP в цій сфері. Навіть незважаючи на появу
потенційних конкурентів з числа потужних медіа конгломератів (Microsoft,
General Electric, Disney, AOL - Time Warner) і окремих телевізійних каналів
(CNN International, BBC), світовий ринок телевізійних новин відзначається
найменшою конкуренцією для діяльності традиційних інформаційних
агентств порівняно з усіма іншими ринками, на яких діють згадані 
утворення (традиційні ринки міжнародних новин, Інтернет, фінансові ринки 
світу тощо). 
Налагодження відносин з найбільшими інформаційними агентствами
світу повинно стати одним з основних завдань інформаційної політики
України сьогодні, оскільки слабкість національного інформаційного
простору і відсутність необхідної інфраструктури в інформаційній сфері
призводять до формування негативного іміджу України у світі. В той же час,
навіть незважаючи на порівняно невелику зацікавленість агентств “Великої
трійки” в українських новинах, нині в Україні вже склалися умови для
покращення умов співпраці українських і світових інформаційних агентств.
За роки незалежності Україна створила власну систему інформаційних
агентств, відзначилася збільшенням числа недер-жавних агентств і зробила
перші кроки на шляху до створення адекватної правової бази для
забезпечення поточної діяльності цих утворень. Позитивними факторами
також можна вважати початок роботи українських агентств в мережі 
Інтернет і вдалу диверсифікацію їх інформаційних послуг. В той же час,
зага- льний прогноз щодо ефективної діяльності українських інформаційних
агентств в майбутньому є далеким від оптимістичного, оскільки відсутність
чітко сформульованої державної політики щодо покращення іміджу України
у світі не дозволить українським агентствам помітно збільшити свою
міжнародну впливовість і зменшити їхню залежність від агентств “Великої
трійки” у питанні поширення міжнародних новин.

3. Міжнародні електронні видання.

Електронне видання у всесвітній мережі Internet – це галузь, яка

постійно бурхливо розвивається та змінюється. Наразі електронне видання –
це надширокий діапазон способів та засобів для створення повноцінного
інформаційного продукту з багатьма можливостями.
Електронні видання кардинально відрізняються від друкованих
специфікою у способі представлення споживачеві. В останнє десятиліття XX
ст. в них стали застосовуватися ще й мультимедійні компоненти: цифрові,
звукові або відеофрагменти, а також анімаційні елементи в основній частині
видання.
В Україні сьогодні діють чимало веб-студій (електронних видавництв),
чий рівень професійного виконання продукту відповідає світовому. Такий
стан речей існує завдяки ентузіастам-практикам, які постійно удосконалюють
свої вміння та знання, застосовують власні практичні здобутки та досвід
іноземних колег. Не виникає сумніву, що українське електронне видання
сьогодні є конкурентоспроможним і якісним продуктом.
Поряд з цим, українське (і не лише українське) електронне видання та
процеси, пов'язані з ним, майже не досліджуються. На жаль, сьогодні немає
повноцінної цілісної теоретичної бази, унаслідок чого відсутнє офіційно
зафіксоване адекватне визначення поняття "електронне видання".
На жаль, нині немає українських стандартів для галузі електронних
видань. Найдоступнішим українському користувачеві є ГОСТ РФ 7.83-2001
"Электронные издания. Основные виды и выходные сведения". Цей документ
піддавали значній критиці через безліч визначень, які не відповідають
реаліям, хоча й розробляли його на базі рекомендацій IFLA і "Dublin Core
Element Set".
Слід розпочати з визначень “електронне видання” та “електронний
документ”. ГОСТ 7.83-2001 подає такі дефініції [1].
 Електронний документ – документ на носії, призначеному для
машинного зчитування спеціалізованою технікою (комп'ютером).
Електронне видання – електронний документ (сукупність електронних
документів), який пройшов редакційно-видавничу підготовку, призначений
для поширення у незмінному вигляді.
Проте ці визначення лише частково відображають суть досліджуваного
явища. Електронним може бути тільки самостійне видання, спеціально
підготовлене для існування в електронній формі, виконане з урахуванням
того, що його будуть використовувати і сприймати тільки за допомогою
комп'ютерних технологій і засобів з огляду на його колосальні можливості
(гіперзв'язки, засоби мультимедіа і т. д.). Н. Фєдулєєва з цього приводу
зазначає: "Якщо спиратися тільки на визначення ГОСТу 7.83-2001, то
електронним виданням можна назвати будь-який твір, розміщений у мережі
інтернет" [2].
Також суперечливим у наведеному вище визначенні є твердження про
незмінність вигляду. Одразу виникає запитання: як узгодити офіційно
зафіксовані твердження про незмінність вигляду електронного документа з
поняттям інтерактивності, що, як відомо, властиве електронному виданню і є
однією з головних переваг у порівнянні з традиційним друкованим виданням.
Більш точне визначення можна знайти в "Инструкции о порядке
рассмотрения и утверждения грифа Минобразования России на учебные
электронные издания" [3]. Електронне видання – це сукупність графічної,
текстової, цифрової, мовної, музичної, відео-, фото- та іншої інформації, а
також друкованої документації користувача. Електронне видання може бути
виконане на будь-якому електронному носії – магнітному (магнітна стрічка,
магнітний диск і ін.), оптичному (CD-ROM, DVD, CD-R, CD-І, CD+ і ін.), а
також опубліковане в електронній комп'ютерній мережі.
Поняття "електронні видання" містить у собі тексти книг, журналів і
газет, розповсюджувані в будь-якому текстовому або іншому форматі,
наприклад у гіпертекстовому (HTML) або одному з форматів архівації (ZІP,
ARJ, RAR, WІNZІP тощо).
Отже, для створення власне українського державного стандарту
електронних видань існують і рекомендації всесвітніх організацій, і здобутки
та проаналізовані помилки інших держав.
Інша і не менш актуальна проблема – відсутність загальноприйнятого і
зручного стандарту для бібліографічного опису електронних джерел
інформації. Усе частіше науковці для своїх досліджень використовують
електронні джерела. Цьому сприяє низка причин. Опублікування
електронного документа не потребує багато коштів, оновлення або
виправлення можна внести будь-якої миті, тому тексти дослідників, доступні
в режимі on-line, найбільш цікаві з точки зору наукової новизни й
актуальності. Також надзвичайно важливим є той чинник, що науковцеві не
обов'язково діставатися протилежної сторони земної кулі, аби ознайомитися
з тим чи іншим текстом. Не слід забувати також про студентство, яке
становить більшу частину користувачів світової мережі й постійно
зацікавлене у наукових матеріалах навіть найрідкіснішої тематики. Отже, все
частіше постає запитання: яким чином коректно посилатися та робити опис
електронних джерел?
Гігантське збільшення потоку електронних документів викликало
необхідність створення спеціальних правил для їхнього бібліографічного
опису та каталогічного обліку. Наразі ця проблема відділилася в
спеціалізовану й динамічну у своєму розвитку галузь вивчення. Існує чимало
методів і підходів, розробники яких прагнуть врахувати всі особливості
електронних видань. До найбільш значущих міжнародних розробок належать
створений IFLA "Міжнародний стандартний бібліографічний опис для
електронних ресурсів" (International Standard Bibliographic Description for
Electronic Resources ISBD (ER) [4] і проект "Дублінське ядро" (Dublin Core),
ініціатором якого став OCLC. Ці розробки демонструють протилежні точки
зору на бібліографічний опис електронних документів у мережі. Документ
IFLA призначений для використання професійними каталогізаторами,
забезпечуючи їх інструментарієм для професійного обліку електронних
матеріалів.
"Дублінське ядро", навпаки, призначене для користування всіма
розробниками сайтів: відповідно до концепції кожен веб-майстер (розробник,
електронний видавець) повинен включати в структуру веб-сторінок (в
область META'даних) певний набір елементів, якими описуються зміст і
вихідні дані ресурсу.
Природно, що обидва ці підходи мають певні вади. Так, концепція
IFLA орієнтована на каталогізацію ресурсів інтернету "вручну", на зразок
каталогізації книг у бібліотеках. Цей процес вимагає чималих витрат часу та
інтелектуальних зусиль, а отже, є недешевим шляхом обліку матеріалів
мережі з використанням усього набору предметних рубрик, тезаурусів й
індексів класифікації. Такий підхід, звичайно, забезпечує високі результати
пошуку, однак в інтернеті величезні масиви даних зазнають змін практично
щомиті, і каталогізовані вручну документи, на обробку яких витрачається
чимало зусиль, через нетривалий час можуть застаріти. Тому такий підхід до
опису електронних видань навряд чи варто застосовувати на практиці.
Уразливість "Дублінського ядра" полягає в тому, що воно зобов'язує
розробників різних електронних ресурсів, які мають різну кваліфікацію та
рівень знань, створювати грамотний опис і правильно систематизувати
електронні сторінки. Робота з метаданими, що ще визначаються як
"структуровані відомості про інші відомості", вимагає певної кваліфікації й
досвіду, яких більшість розробників сайтів, як правило, не мають. Очевидно,
що ці вимоги не будуть виконуватися всіма електронними видавцями, а якщо
й будуть, то з невисоким рівнем якості.
Активна робота у галузі опису електронних видань також ведеться у
Росії. Своєрідним відображенням міжнародного стандарту IFLA став
розроблений Російською державною бібліотекою й "Информрегистром"
ГОСТ 7.82-2001 "Библиографическая запись. Библиографическое описание
электронных ресурсов: Общие требования и правила составления" [1]. Він
був прийнятий Міждержавною радою зі стандартизації, метрології й
сертифікації 22 травня 2001 р. і введений у дію як державний стандарт
Російської Федерації з 1 липня 2002 р.
Цей стандарт визначає правила опису електронних видань, включаючи
ресурси інтернету, тобто електронні видання. Останні, однак, представлені
далеко не в усіх своїх різновидах. Творці стандарту обмежилися лише
деякими прикладами існуючих інтернет-ресурсів, а саме: закінченими
сайтами й цілісними інформаційними ресурсами, як, наприклад, бази даних і
мережеві електронні періодичні видання. Фактично, укладачі взяли за основу
ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и
правила составления". Це була спроба максимально наблизити опис
електронних видань до традиційного опису друкованих видань. З нових
елементів додалися лише відомості про вид видання – "електронний ресурс" і
зазначення режиму доступу, що у випадку з мережевими документами
зводиться до посилання на їхню адресу (URL).
 Отже, всесвітня мережа дає майже необмежені можливості доступу до
величезних обсягів інформації. Певні ж стандарти допомагають
користувачеві швидко знайти потрібну інформацію, а розробнику формувати
цільову аудиторію і збільшувати її чисельність.
Такі стандарти мусять затверджуватися на державному рівні, спиратися
на світовий досвід та рекомендації міжнародних організацій. Українська зона
Всесвітньої мережі – зона, яка вже має чималі інтелектуальні здобутки і
значний потенціал для розвитку, звісно, за умови сприяння держави.

4. Електронні видавничі системи.

 
Фірма "Сцітекс" випустила повнокольорову систему розміток сторінок
Visionary на базі персональної ЕОМ Аррle Масіntosh, що призначена для
художньо-графічних настільних видавничих робіт.
Це перша повнокольорова система розмітки сторінок на базі
персональної ЕОМ з прямим доступом до електронних операцій попередньої
обробки для друкованих видань об'єднує в собі функціональні можливості
проектування на базі дешевих настільних ЕОМ зі швидкістю та
продуктивністю обробки електронних видавничих систем серії Response
фірми "Сцітекс", яка дозволяє користувачам створювати повні кольорові
сторінки з розміщенням тексту і графічних зображень.
Система Visionary складається з персональних ЕОМ Аррle Масіntosh II,
настільного кольорового скануючого пристрою з розв'язувальною
спроможністю 300 крапок на дюйм фірми "Шарп", пристрою для
виготовлення кольорового пробного відбитку фірми "Міцубісі" і пакету
програм Handshake Х-рress фірми "Сцітекс" для підтримки програмно
апаратного інтерфейсу.
Пакет програм Handshake Х-рress, що є спільною розробкою фірм
"Сцітекс" і "Кварк", дозволяє користувачам на системі Visionary розмічати
сторінки, набирати текст і вводити графічні зображення до передачі цих
даних в електронно-видавничу систему фірми "Сцітекс" для кінцевого
виробництва окремих сторінок чи складних багатосторінкових документів.
З допомогою цієї системи розробники можуть здійснювати введення
кольорових зображень стандартної якості та інших художніх зображень через
настільний скануючий пристрій фірми Шарп. Після введення в систему над
зображеннями можна здійснювати операції повороту, кадрування,
масштабування і перенесення розташування в інтерактивному режимі на
системі Visionary. Інші засоби проектування та розмітки складаються з
операцій нанесення сітки, зміни кольорового фону, виділення вікон
зображення, визначення кольору (з допомогою прямої вказівки значень
складових кольорів, кольорової бібліотеки Panton з можливістю вказання
користувачем палітри тощо), використання лінійок, рамок і кутів.
Проектувальнику зображення буде виводитись у повному кольорі як
окрема сторінка, частина сторінки, загальний вигляд і кілька сторінок одразу.
На додаток до введення зображень, що скануються, система дозволяє
також включати файли однотонних ділянок та малюнків системи фірми
"Сцітекс", а також зображень у форматі ЕОМ Масіntosh. Текст, який
виводиться в реальному вигляді та автоматично заповнює простір
неправильної форми, перевтілюється в один з 36 високоякісних шрифтів
Bitstream. При будь-якій зміні стилю чи змісту в процесі виводу на екран
автоматично виконуються переноси та операції вирівнювання тексту.
Друкарські операції контролю включають до свого складу кернування,
установку ширини гарнітури і кольору. Вихідний текст може також
вводитися з допомогою будь-яких поширених редакторів тексту.
Комп'ютерні видавничі системи стають у нагоді навіть злодіям. Як
повідомив американський тижневик "Тайм", у північній частині США
відмічалась циркуляція значної кількості підробних чеків (більше 100).
Поліція провела розслідування і знайшла в одному з приватних будинків
(м.Віксбург, шт.Міссурі) підпільну майстерню, обладнану ІВМ-сумісним
персональним комп'ютером, сканером та лазерним принтером.
На жорсткому магнітному диску комп'ютера було знайдено велику
кількість записаних у цифровій формі чеків, прав водіїв і службових
посвідчень. Злочинці використовували для підробки чеків сучасну
персональну обчислювальну техніку з програмним забезпеченням типу
"настільної видавничої системи", яка дозволяє з допомогою відносно
невеликого набору обладнання випускати видання цілком професійного
поліграфічного виконання.
Отримані таким чином документи важко відрізнити від справжніх,
оскільки в їх виробництві використовуються подібні технології. При цьому
сума витрат злочинця на підготовку до випуску підробок, які важко
розпізнаються, різко знижуються.
Технологія підробки дуже проста. Злочинець сканує справжній
документ, отримуючи його образ у цифровій формі. Далі він змінює цей
образ, користуючись програмами типу "графічний редактор": дописує нулі
після суми виплати, знищує ім'я покупця та вписує своє і т.п. Врешті-решт
документ роздруковується на лазерному принтері або на професійному
фотонабірному автоматі.
Ця технологія дозволяє підробляти найрізноманітніші документи:
паспорти, свідоцтва про народження, еміграційні посвідчення, акції,
квитанції про зарахування грошей на рахунок, при оформленні кредитної
картки, накладних, рецептів на сильнодіючі ліки, листів з рекомендаціями та
ін. Особливу підозру викликають дипломи навчальних закладів, оскільки їх
студенти мають вільний доступ до необхідного обладнання.
Для боротьби з комп'ютерною підробкою розроблений ряд засобів.
Фірма "Стандарт реджістер" із Дейтона продає повний спектр таких засобів:
від паперу із спеціальними водяними знаками, непомітних для сканерів, до
паперів спеціальних сортів, які при найменшому пошкодженні вкриваються
написами "НЕДІЙСНО" англійською, латинською та іспанською мовами. Але
епідемія підробок продовжується [5].
 Висновок

Впровадження персонального комп'ютера в інформаційну сферу і

застосування телекомунікаційний засобів зв'язку визначили новий етап
розвитку інформаційної технології.
Із розвитком нових комп’ютерних технологій преса стала більш
оперативною та мобільною. Компютер відіграє важливу роль у прискоренні
отримання інформації. Створено такі способи передачі інформації, як факс-
газети, аудіотексти, комп’ютерні журнали, тощо.
Розвиток нових програмно-апаратних засобів забезпечує легкий та
швидкий доступ до високоякісної інформації.
Міжнародні агенції новин є наслідком стрімкого розвитку свіітового
комунікаційного простору. Їх функціями є збирання, обробка, творення,
зберігання, підготовка інформації до поширення, випуск та розповсюдження
інформаційної продукції. Всі агентства представляють величезну інформацію
з суспільно-політичної, економічної сфер та культурного життя. За
оперативності, обсягом поширюваної інформації, масштабами впливу на
громадську думку і політичні процеси вони лідирують серед інших ЗМІ. У
діяльності світових агентств величезне значення мають і швидко
розвиваються інформаційні технології, які дозволяють створювати
найбагатші банки даних і забезпечувати поставку інформації на будь-які
відстані.
Серед найбільших світових інформаційних агенств відомі BBC, CNN,
Дойче Прес Агентур (ДРА), Ассошіейтед Прес, Ройтерс.
Міжнародні електронні видання в наш час постійно розвиваються та
зазнають змін. Вони висувають ряд переваг: скорочення часу між прийняттям
статті до друку та її опублікування; економія паперу; менша вартість
зберігання при меншій займаної площі зберігання; виключення витрат на
переплет друкованих версій журналів; економія на покупці дуже дорогих
комерційних друкованих покажчиків; більш ефективне обслуговування
користувачів за рахунок скорочення часу обслуговування і збільшення фонду
електронних документів; можливість будувати обслуговування відповідно до
потреб конкретної бібліотеки. 
Електронні видавничі системи різноманітні та знаходяться у
постійному розвитку. До них належать електронні текстові аналоги
друкованих видань, таких як книги, журнали тощо; електронні образи
друкованих видань, коли елементи останніх (наприклад, сторінки) подаються
як цілісні графічні образи, до цього ж виду електронної інформації належать
образи рукописних матеріалів — факсиміле; нові форми публікацій, що не
мають друкованих аналогів, такі як електронні оголошення, матеріали
електронних конференцій та інші електронні повідомлення, доступні
користувачам через телекомунікаційні мережі.
 

Список використаної літератури:

1. ГОСТ 7.83-2001. Электронные издания: Основные виды и выходные

сведения / Межгосударственный Совет по стандартизации, метрологии и
сертификации. – Минск, 2001. – [15.04.2005].
2. Федулеева Н. Электронное издание // Библиография. – 2003. – № 4.
3. Приложение № 2 к приказу Министерства общего и
профессионального образования Российской Федерации от 19.06.98 № 1646.
Инструкция о порядке рассмотрения и утверждения грифа Минобразования
России на учебные электронные издания. – [08.04.2005].
4. International Standard Bibliographic Description for Computer Files
(1997). – [15.04.2005].
5. Коломієць В. Міжнародні інформаційні системи. Підручник. – Київ:
Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2001. – 458с.