Епоха Відродження

Епоха Відродження європейської культури мала світове значення. Точні

роки Ренесансу встановити неможливо. Ба більше, для кожної
європейської держави вони відрізняються. Однак прийнято вважати, що
епоха Відродження почалася в XIV столітті, а закінчилася на початку XVII
століття.

Чим же ознаменувався цей період? Перш за все, тим, що на зміну

середньовічному релігійному фанатизму прийшла світська культура і
гуманізм.

Антропоцентризм став панівною ідеологією.

Саме тоді відроджується інтерес до забутої античної культури. Власне

від цього і походить термін «Відродження».

Якщо говорити коротко про Ренесанс, то основним його феноменом було

те, що після падіння Візантійської імперії, візантійці які втекли в різні
європейські держави, почали поширювати свої бібліотеки. А саме в них
містилося безліч античних джерел, які в Європі того часу практично не
були відомі.

У містах стали з'являтися і набирати обертів різні наукові та культурні

центри, що діяли незалежно від церкви. Почався цей рух в Італії.

Умовно епоху Відродження можна розділити на 4 етапи:

1. Проторенесанс (2-га половина XIII століття — XIV століття)

2. Раннє Відродження (початок XV — кінець XV століття)

3. Високе Відродження (кінець XV — перші 20 років XVI століття)

4. Пізніше Відродження (середина XVI — 1590-і роки)

З повною упевненістю можна сказати, що на всі держави Європи

Ренесанс зробив колосальний вплив.

По суті, епоха Відродження — це перехід від феодального суспільного

устрою до буржуазного. Саме тоді формуються національні держави, між
якими починає процвітати торгівля, і встановлюються міжнародні
дипломатичні відносини.
Неймовірними темпами розвивається наука, а книгодрукування увічнює
цей історичний період на століття. Географічні відкриття і поява
природознавства стали переломним моментом в усвідомленні людиною
самої себе. Закладається основа всіх майбутніх наукових теорій і
відкриттів. 

Людина епохи Відродження.

Людина епохи Відродження різко відрізняється від середньовічної

людини. Для неї характерна віра в міць і силу розуму, схиляння перед
незрозумілим даром творчості.

Гуманізм виставляє в центр уваги мудрість людини і її досягнення, як

вище благо для розумної істоти. Власне це і призводить до бурхливого
розквіту науки.

Гуманісти вважають своїм обов'язком активно поширювати літературу

античних часів, адже саме в пізнанні вони бачать справжнє щастя.

Одним словом, людина епохи Відродження намагається розвиватися і

покращувати «якість» індивіда за допомогою вивчення античної
спадщини.

А інтелект в цьому перетворенні займає ключове місце. Звідси

виникнення різних антиклерикальних ідей, які часто виступають
необґрунтовано вороже до релігії і церкви.

Література Відродження.

Якщо говорити про літературу Відродження, то вона починається з

геніального Данте Аліг'єрі (1265-1321). Написавши «Божественну
комедію» він, по суті, розкрив сутність людини свого часу.

Франческо Петрарка (1304-1374) в своїх сонетах оспівує самовіддану

любов, як сенс життя. Для нього багатство внутрішнього світу людини
немислимо без справжньої любові. 

Багато в чому література епохи Відродження була зумовлена новелами

Джованні Боккаччо (1313-1375), трактатами видатного Нікколо Мак'явеллі
(1469-1527), поемами Лудовіко Аріосто (1474-1533) і Торквато Тассо
(1544-1595).
Ці представники Ренесансу стали в один ряд з визнаними класиками
давньогрецького і давньоримського періоду історії.

В епоху Відродження література умовно розділилася на два типи:

народну поезію і античну книжність.

Саме це з'єднання породило такі дивовижні, напівфантастичні і

поетично-алегоричні твори, як «Дон Кіхот» Мігеля де Сервантеса та
«Ґарґантюа і Пантаґрюель» Франсуа Рабле.

Важливо підкреслити, що саме тоді починає чітко проглядатися поняття

національної літератури, на відміну від середньовіччя, коли латинь була
єдиною долею всіх письменників.

Стають надзвичайно популярними драма і театр, а найбільш відомими

драматургами — англієць Вільям Шекспір (1564-1616, Англія) та іспанець
Лопе де Вега (1562-1635).

Філософія епохи Відродження.

Коротко сказати про філософію епохи Відродження досить важко. Можна

лише коротко перерахувати найзнаменитіших її представників.

Микола Кузанський — один з найвизначніших німецьких мислителів.

Кузанський був універсальним вченим і енциклопедистом. Він відстоював
ідеї неоплатонізму, вважаючи змістом філософії поєднання
протилежностей в Єдиному.

Леонардо Бруні — італійський гуманіст, історик і письменник, а також

видатний вчений свого часу. Він написав біографії Данте і Петрарки.
Бруні бачив в безмежних творчих можливостях людини сенс філософії
епохи Відродження.

Знамениті діячі, вчені та філософи Ренесансу — Галілео Галілей, Миколай

Коперник і Джордано Бруно заслуговують окремих статей.

Коротко лише можна сказати, що Коперник зробив першу революцію в

науковому світі, ставши автором геліоцентричної системи світу.

Галілей став засновником експериментальної фізики. Він вперше

використав телескоп в наукових цілях, зробивши ряд найважливіших
астрономічних відкриттів.
Джордано Бруно був визнаний ще своїми сучасниками одним з
найбільших мислителів епохи Відродження. Його філософія і численні
трактати привели до конфлікту з католицькою церквою. Бруно багатьом
відомий тим, що за свої наукові і філософські погляди був засуджений до
страти і спалений на багатті в Римі.

Мішель Монтень — французький філософ епохи Відродження і автор

відомої книги «Досліди». Він одним з перших виступив проти
використання жорстокості в педагогіці.

Мартін Лютер — видатний німецький богослов і реформатор. Став

родоначальником Реформації, яка привела до виникнення найбільшого
християнського руху — протестантизму. Саме Реформація багато в чому
визначила розвиток Європи після епохи Відродження.

Томас Мор — англійський філософ і гуманіст. Автор відомої книги

«Утопія». Непримиренний критик Лютера та ідей Реформації.

Еразм Роттердамський — видатний мислитель, який отримав прізвисько

«князь гуманістів». Відрізнявся волелюбними поглядами. В кінці життя
також полемізував з Лютером.

Інших представників філософії епохи Відродження ми лише

перерахуємо: Марсіліо Фічіно і Лоренцо Валла, Джаноццо Манетті і Жан
Боден, Томмазо Кампанелла і Нікколо Мак'явеллі.

Художники епохи Відродження.

Безсумнівно, художники епохи Відродження заслуговують більшої уваги,

ніж коротка згадка про них. Але ми лише наведемо найзнаменитіші
імена.

Сандро Боттічеллі — яскрава зоря на небосхилі художнього мистецтва

Ренесансу. Найвідоміші картини: «Народження Венери», «Весна»,
«Поклоніння волхвів», «Венера і Марс», «Різдво».

П'єро делла Франческа — відомий італійський художник і математик. Він

написав такі відомі твори, як «Про перспективу в живописі» і «Книжка про
п'ять правильних тіл».

Відрізнявся тим, що досконало володів технікою живопису, знаючи її

наукову теорію. Відомі картини: «Історія цариці Шеви», «Бичування
Христа» і «Вівтар Монтефельтро».
Леонардо да Вінчі — один з найзнаменитіших художників і універсальних
вчених не тільки епохи Відродження, а й взагалі, всіх часів.

Володів унікальними здібностями і став винахідником багатьох речей, що

з'явилися тільки в 20 столітті. Найвідоміші картини генія да Вінчі:
«Таємна вечеря», «Мона Ліза», «Мадонна Бенуа» і «Дама з горностаєм».

«Вітрувіанська людина» Леонардо да Вінчі. Один з головних символів

Ренесансу.

Рафаель Санті — один із найкращих художників і архітекторів епохи

Відродження. За коротке життя (а прожив він усього 37 років), Рафаель
написав безліч приголомшливих картин, найвідоміші серед яких
«Сикстинська Мадонна», «Портрет молодої жінки» і фреска «Афінська
школа».

«Афінська школа» — найвідоміша фреска Рафаеля.

Мікеланджело Буонарроті — геніальний художник, скульптор і архітектор

Ренесансу. Про його творчість досі складають легенди й анекдоти. Крім
безлічі художніх робіт, він написав близько 300 віршів, що дійшли до
наших днів. Найбільші роботи: «Мадонна Доні», «Створення Адама»,
статуї «Мойсей» та «Давид».

Тіціан Вечелліо — видатний художник епохи Відродження. Тіціанові ще

не виповнилося 30 років, як його визнали «королем живописців і
живописцем королів». Найбільші роботи: «Венера Урбінська»,
«Викрадення Європи», «Несення хреста», «Коронування терновим
вінцем» і «Мадонна Пезаро».

Тепер ви знаєте про те, що собою являла епоха Ренесансу. Ми

постаралися коротко висвітлити ключові напрямки культури, мистецтва і
науки Ренесансу, а також розповіли про найбільш значущих
представників цих напрямків.