!!!!!!!!Ібсена був ідеалом письменника!!!!!!!!!

"Потік свідомості" - література XX ст., переважно модерністського
спрямування, яка безпосередньо відтворила душевне життя, переживання,
асоціації; засіб зображення психіки людини безпосередньо, "зсередини", як
складного та плинного процесу.

Застосування цього засобу було пов´язане вже з романом епохи

сентименталізму, але самим поняттям "потік свідомості" вперше скористався
американський філософ і психолог Вільям Джеймс наприкінці XIX ст. у книзі
"Наукові основи психології" (1980 р.).

Школа "потоку свідомості" сформувалася на початку XX ст. її представники

(Дж. Джойс, Марсель Пруст, Вірджинія Вулф, Гертруда Стайн) використали
"потік свідомості" насамперед як "техніку", спосіб розповіді, який полягав у
тому, щоб показати психічний процес детально, з точнішою фіксацією думок,
почуттів, підсвідомих поривань, у вигляді "потоку", "ріки".

"Потік свідомості" - це художній засіб зображення внутрішнього світу

людини, що полягав у безпосередньому відтворенні "зсередини" плину її
роздумів, переживань, настроїв як складного психологічного свідомо-
підсвідомого процесу, своєрідний спосіб фіксації та вираження
найприхованіших складників цього процесу.

"Потік свідомості" нерідко називали розширеним внутрішнім монологом,

доведеним до абсурду. Для нього характерні:

 Підкреслена увага до духовного життя особистості.

 Спонтанність виникнення думок та образів.
 Відсутність чіткої послідовності.
 Поєднання свідомого та несвідомого, раціонального та чуттєвого.
 Підвищена емоційність.
 Зменшення ролі автора на користь "я" героя.
 Безперервність процесу внутрішньої діяльності особистості.
 Глибокий психологізм.

Стилістично "потік свідомості" виявився у синтаксичній невпорядкованості

мовлення, використанні невласне прямої мови, оповідної манери,
ремінісценсій, ліричних відступів.

Термін "потік свідомості" належав американському філософу і психологу В.

Джеймсу у книзі "Наукові основи психології" (1899 р.). "Потік свідомості"
вперше використали сентименталісти: Л. Стерн у романі "Життя і думки
Трістана Шенді, джентльмена" (1767 р.), С.Річардсом, Ж. Ж. Руссо та ін.
Застосували реалісти XIX ст. Ф. Стендаль, Ф. Достоєвський, П. Толстой.
Класичні зразки літератури "потоку свідомості" створили Дж. Джойс, М. Пруст,
В. Вулф та ін.

Риси

 Розповідь не підпорядковувана хронології чи логіці, вона подавала як

ланцюг асоціацій оповідача, викликаних найрізноманітнішими
зовнішніми обставинами.
 Об´єктивна дійсність зображувала через призму свідомості героя.
 Картина світу могла розпадатися на безліч окремих епізодів, які автор
зводив в єдине ціле, створивши певну раціональну модель.
 "Потік свідомості" як художній засіб використали у XX ст. Томас Манн,
Ромен Роллан, Ернест Хемінгуей, Уільям Фолкнер, Грем Грін, Дж.
Джойс.

У своїй творчості Джойс використав і прийом "ремінісценції" (від лат.

згадка) - тьмяні спогади, а також уявлення, які наводили на спогади, на
зіставлення з чимось.

Особливо характерним для письменника став прийом інтертекстуальності,

тобто украплення у текст автора уривків різного обсягу й різного ступеня
впізнавальності з текстів письменників іншого часу. Він - один із
найважливіших для поетики постмодернізму.

Творчий метод Дж. Джойса

o Створення інтелектуального роману, зверненого не стільки до розуму й

почуття читача, скільки до його інтелекту.

o Автобіографізм творів, який досягається за рахунок не стільки

фактографічних запозичень, скільки духовного пошуку, життя духу,
підсвідомості.

o Використання жанру есе.

o Домінування методу - "потоку свідомості".

o Поєднання вуличного арготизму і вишуканої метафори, стиль високий і

низький.
o Звернення до прийому монтажу.

"Джакомо" - своєрідне виявлення творчого методу митця - новатора XX

століття.