Римляни потребували культурного підживлення ,що й трапилося завдяки завоювання

Еллади. Еллада-на вищому культурному рівні.

Євген Маланюк порівнював Україну часів більшовизму зі степовою Еллладою. Україні-«чорна,
скіфська Еллада»
Приєднувались етруски,сабіни,елірійціґ.еліні-твориоася нова етнічна спільноат,що мала
культуру і втягувала в себе елементи чужої.

Епонім. Міф про Ромула і Рема,яких вигодувала вовчиця. Ромул і Рем-сини Марса(бог
плодючості,дикої природи,але після завоювання еллінів,його було ототожнено з еллінським
богом Аресом-бога війни) і Сільвії. Ромул і Рем будудуючи нове місто посвариолися- Ромул
убиває Рема. Ромул приймає чужінців, але їм не вистачає жінок-вони відвойовують жінок в
сусіднього племені себінів, відбувається об’єднання двох племен. Характерно бути
відкритим,приймати всіх емігрантів для римлян,але в часи Августа це було перекинуто в
розуміння імперії,яка керує всіма народами світу.

Трансформація еллінської міфології давніми римлянами. Підлаштування богів «під римську

культуру». Еллінський Зевс- римський Юпітер, Гера-Юнаона, Нептун- Посейдон, Гестія-Веста,
Гефест-Вулкан, Мінерва- Афіна, Меркурій-Гермес,Керера- Деметра, Венера- Афродіта, Діана-
Артеміда,Аполон- Феб.

Спорідненість, сімейна пов’язаність, взаємини між усіма учасниками міфології, яку створили
Елліни. Родовий принцип структури еллінської міфології.
Рим в кінеці старої ери-на початоку нової. Час принципату, форма монархії при видимих
руспубліканських утсановах, але фактично одноосібному правлінні імператора. «Золотий вік
римської імперії, культури, літератури.» Гай Октавіан Авгус-імператор, який зовоювуючи
колонії розширює імерії, надає ваги Риму як центру імперії, принципсон, гооврив, що
відвойовував республіканські цінності. Гай називав римлян богом вибраним народом, якому
призначено правити світом. Римляни стають носіями імперської свідомості. Це відбувалось
за допомогою митців, які створювали певні образи, в яких би повірили, давали відчуття
безсмертя, ентузіазм. Цензура і автоцензура. Поділ Ромулом населення на патриціїв і
плебеїв,організація сенату,курій,армії.
Меценат надавав стипендії митцям. Утворює гурток поетів, вводить їх у структуру влади. Поет
набирає статусу державного чиновника, тому що він виконує розпорядження: імператор дає
замовлення, чиновник його виконує.
Публій Вергілій Марон. Починав творчість із еклох-жанр, що присвячений життю
пастухів(«Буколіки»),для якого характерні сентиментальність, ідеалізація країни Аркадії, де
абсолютна свобода. Пастухи на лоні природи не відчувають гніту, тішаться і творять красу.
«Георгіки»-землеробська тематика, твір було присвячено меценатові. Август замовив
створити поему на тему вічного міста. «Енеїда»: зруйнування давної імперії, заснування Риму.
Успадкування найголовніших цінностей предка в місті Римі. Образ Августа показаний
читачеві Енеїди «…в глибині колосальної часової перспективи,наче у віддаленному просвіті і
виході із дуже довгої галереї чи з глибокої криниці.» (Авєрінцев)-розуміння
ідеології,виконання замовленого завдання.

«Енеїда». Композиція: 12 книг, поділені на дві рівні частини за змістом. Твір залишився
незавершеним. Перед смертю Вергілій прохав, аби цей твір спалили.
1 частина. Втеча Еея з Трої,його мандри в пошуках нової батьківщини, «латинська Одісея».
Прибуття Енея в Карфаген, розповідає про падіння Трої. Деталізує текст, використовує
візуальні та проникливі засоби. Вергілій показує жінку в патріархальному суспільстві, мотивує
самогубство Дідони. Центром поеми є середина шостої книги,коли Еней перебуває у цартсві
мертвих з метою довідатитися про свою майбутню долю та історію римської імперії. Друга
частина Енеїди-мілітарна частина про війни в Італії,поєдински,розвідки,тризни,поминальні
ігри,опис щита Енея. Друга чатина-політична,уклад карти імперії(приєнуються колонії до
одного центру). Поема наштовхує на те,що Август божественого походження,що засади
демократії встратили свою міфологічну основу.

Горацій. Член гуртка Мецената, який співпрацював із Вергілієм. «Сатир»,яку присвятив

Меценату. Мета-не бичувати недоліки, а м’яко навчати. Застосовував жарти,іронічні натяки.
Ліричні твори,які присвячує Меценату: збірка «Пісні»,прологом до якої є «Ода до Мецената».
В оді-філософія перетворення-метаморфоза,смерть поета як перетворення у білого
лебедя,який буде вічно літати над Батьківщиною,над картою імерії,кожен буде його
пам’ятати.

Горацій осмислює себе як митця,тому пише про себе. Позбутися імперської свідомості в оді
він не міг.
«Поетика». Переносить еллінські розміри лірики у римську поезію. Три віршовані послання
до Августа,Юлія Флора,Пізона.
-«Послання до Августа». Відбувається ліьературна полеміка міжи