Тема: ОБРАЗИ ПОВІСТІ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ «ЗЕМЛЯ».

ДУХОВНІ ОРІЄНТИРИ ТВОРУ

Мета: розкрити образи повісті; удосконалювати вміння на основі аналізу твору

характеризувати героїв, визначати, яку роль відіграє кожен персонаж у
розкритті ідеї; виховувати високі моральні якості учнів.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ
І. Оргмомент
Психологічна настанова "До успіху":
- Усміхніться один одному, подумки побажайте успіхів на цілий день.
Для того, щоб впоратися на уроці з завданнями, будьте старанними.
А завдання наші такі:
Не просто слухати, а чути.
Не просто дивитися, а бачити.
Не просто відповідати, а міркувати.
Дружно і плідно працювати.

ІІ. Актуалізація опорних знань

 Перевірка домашнього завдання (літ.диктант)

1. Кому присвячена повість «Земля»? (батькові письменниці)

2. Повість «Земля» розпочинається з … (опису природи/ пейзажу)

3. Головні персонажі повісті … (Івоніка, Марійка, Михайло, Сава, Анна,

Рахіра)

4. Хто з героїв «зо стрільбою ходив би день і ніч по лісі»? (Сава)

5. Кому належить репліка «Як не будеш мати землі, то не зможемо

побратися»? (Рахірі)

6. Кому старий Івоніка відписав значний шмат землі? (синові Анни й

Петра)

7. Де було вбито Михайла? (у лісі)

8. Що сховав Івоніка під час розтину тіла Михайла? (кулю)

9. Хто прихистив у себе Анну, коли мати вигнала її, дізнавшись про
вагітність? (Докія)
 10.На яке свято планував Михайло повідомити батькам про намір
одружитися з Анною? (на день св.Михайла)

11.Від кого Марійка дізналася, що бідним роздаватиме своє добро й від

людей ховатиметься? (від ворожки)

12.Яких біблійних героїв нагадують брати Сава й Михайло? (Каїна й Авеля)

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчання

...Бо ти на землі — людина. 
В. Симоненко
ІV. Опрацювання навчального матеріалу

Слово вчителя

 Чому Сава Федорчук став новітнім Каїном?

 Як наважився порушити Божу заповідь «Не убий»?

 Чи можна було попередити злочин?

Саме такі запитання тривожать кожного читача. Найлегша відповідь –

убив, бо хотів одержати у спадок усю батьківську землю.

Поміркуймо разом, чи не помилкова така однозначна категорична

відповідь?

Бесіда з елементами дискусії. Робота з текстом

 Кажуть, що двох однакових людей і характерів не буває навіть в одній

родині. Яким був і в кого вдався Михайло, а в кого Сава?
 Чому Марійка любила більше Михайла, ніж Саву, хоч Сава був схожий
на неї? (Дитину зі складним характером любити важче)

 Чи не було в характері Сави патології?

 Пригадайте, який перший тяжкий гріх учинив Сава? (Укинув джмеля за

пазуху своєму кривдникові, хлопчик помер.)

 Як зреагувала Марійка на такий вчинок? Чому не покарала сина?

 Чи були в Михайла негативні риси в характері? Як він ставився до

Рахіри? Які стосунки були між братами?
 Чим була сім’я для кожного з братів? (Неправильне виховання породило в
Сави комплекс неповноцінності й викликало відчуття того, що він у сім’ї
чужий. Він шукав людину, яка могла б його зрозуміти)

 Чи правильний був вибір Сави? Чому саме Рахіра? (Груба сила притягує

силу, зло притягує зло.)

 Як ставився до землі Михайло, а як Сава?

 Як уплинула на Михайла служба? До яких висновків він дійшов? (Сила

людини не в землі, а в руках людини, в праці.)

 Під час відсутності Михайла Сава полюбив працю на землі, трудився

добре. Як до цього ставилися батьки? Чи були задоволені? Чи хвалили
сина?

 Порівняйте кохання Михайла й Анни, Сави й Рахіри.

 Є така думка, що кожна жертва певною мірою винна у своїй смерті. Чи

стосується це Михайла?

 Якої помилки припустився Михайло в стосунках з Анною, що призвело

до трагедії?

 Чи можна назвати його нерішучим, слабохарактерним? Чи, може, добрим

і м’яким? (Михайло зволікав зі шлюбом, боявся осуду односельців і
найбільше того, що батьки можуть покарати його за вибір дружини і
не дати землі. У своїй передчасній смерті та поламаному житті Анни
винен і він. Михайло обіцяв Анні розповісти батькам про намір
одружитися з нею. Та кожного разу відкладав, зволікав, був нерішучим. І
за це був покараний долею. Заради нього Анна пішла в місто, де
найнялася служницею, з вини Михайла стала покриткою.)

 Яким став Сава після вбивства? На які думки, висновки це наштовхує?

 Після вбивства кожен член родини страждав. У чому трагедія становища

кожного і чиє становище найтрагічніше?

 Чому немає щастя в сім’ї Сави і Рахіри? Чому воно є у Петра і Анни, хоч
Анна любить тільки Михайла, навіть після його смерті?

 Що було причиною трагедії в родині сільського газди Івоніки Федорчука,

який є взірцем християнської добропорядності? (Учні дискутують,
 доходять висновку: і земля, і характер Сави, і неправильне виховання, і
підбурювання Сави Рахірою і, зрештою, трагедія — кара за гріхи.)

 Чи можна Саву якось виправдати?

Слово вчителя

У душі Сави жила якась хвороблива заздрість і злоба. Він егоїст. Щодень він
множить свої негідні вчинки, зло і навіть не засумнівається в правильності
вибору. Коли ж Рахіра підігріла в ньому жадобу власності, оте чорне зло
затьмарило його розум і він зважився на найтяжчий гріх.
Письменниця кожним своїм словом застерігає, що вбивство — непрощенний
гріх. Немає у світі нічого ціннішого від людського життя. Ніщо не може
виправдати злочин Сави. Сава Федорчук — утілення духовної деградації.

Робота над характеристикою інших образів

1. Марійка та Івоніка — уособлення цінностей народної моралі.

2. Рахіра, як і Сава,— утілення духовної деградації.

3. Образ Анни. Трагедія шляхетної, чутливої душі в жорстоких обставинах

тогочасного сільського життя.

План характеристики образів

1. Ставлення героїв до землі, до праці на ній.

2. Що найбільше вплинуло на дії й вчинки персонажа — бажання мати землю,
володіти нею чи любов до землі? Як саме?
3. Як ставляться односельці до персонажа? Як оцінюють дії і вчинки?
4. Що для кожного персонажа було найвищою цінністю? Які моральні
принципи вони сповідували? У чому вбачали щастя?

Слово вчителя
Івоніка пам’ятав, що найвища цінність у житті — все-таки людина. Він
готовий продати найкращі свої бики, не боїться втратити набутків, тільки б
вирятувати з війська сина Михайла. На слова Докії Чоп’як «Того вже не робіть.
Шкода велика!» Івоніка відповідає: «Чому?.. Я би се радо зробив, коби лиш
знав, що Михайло лишиться мені дома. Як будемо жити й будемо здорові,
постараємося собі другі. Коби я їх лиш при собі мав, ті молоді руки, а решта —
то все байка, Але руки, Докійко, руки — то все наше багатство, то наше добро,
то наша скорбота!». Ці слова варті того, щоб їх записати не лише в зошит, а й
назавжди в серце. Ось які орієнтири дає нам література.
Цей неграмотний селянин несе з собі найвищу мудрість свого народу, його
етичну культуру. Тяжка праця зробила грубими його руки, але не знівечила
душі, яка залишилася ніжною і світлою. Івоніка любить землю побожно,
милується нею, відчуває її, «мов самого себе». Неправда, що він проклинає
землю після смерті Михайла. То «кричить» його розпука, тяжке горе,
несправедливість. Можливо, саме тут, біля могили коханого сина, до кінця
усвідомив Івоніка, що зла заздрість і зажерливість — страшні речі. Звертаючись
до землі, «ревнув нараз страшним голосом, погрозивши п’ястуком: «Не смійся!
Доста ми дурні твої…» Про кого він? Чи не про тих, хто готовий зневічити
чуже життя заради грошей, прибутку і навіть заради святої землі?..»
«Не для тебе, синку, вона була, а ти для неї!» — говорив Іво-ніка. Розказував
людям, що «він усе покинув і пішов!» Так, людина смертна, то чи варто
марнувати життя на те, аби побільше зібрати з одні руки і ще, не дай Бог,
скалічити або стратити чиєсь життя… Бо ж і вбивця смертний. У ньому говорив
селянський філософ, а люди боялись його мови, хрестились і казали: «З розуму
зійшов!» Односельці, родина і навіть сільський поміщик відчували духовну
силу цього чоловіка, його праведність і мудрість. Недаремно Сава боїться не
маминих сварок, а батькового мовчання.
А скільки делікатності проявляє Івоніка у ставленні до інших, особливо — до
рідних. Не лише за звичаєм Марійка все життя називає чоловіка на Ви — для
неї він і захист, і порада, і опора в усьому. Скільки разів він брав найтяжчу
ношу на себе, боячись завдати зайвого болю дружині й дітям! До останку
любив обох синів — і мертвого, що тішив його батьківське серце, і живого, що
приніс йому стільки страждань. «Вмерлого не забував, а живого оплакував
невидимими, духовними сльозами». Воістину християнське вміння любити і
прощати. «Ненависть не знаходила місця в тій безкорисливій гармонійній
душі». Життя цього чоловіка гідне осмислення й наслідування, бо вміння жити
у згоді з Богом, людьми й самим собою дається непросто – цьому треба
вчитися.

Марійка — вже не те. У селі її називають скупою, і хоч сама вона так не
вважає, однак це правда. Нетерпляча, сварлива. Анну проганяє не тому, що
вона їй не подобається, а тому, що переконана: бідна наймичка — не пара
хазяйському синові. Сава злостиво думає: Марійка нізащо не погодиться взяти
за невістку безземельну Анну, хоч би вона була найкраща. Земля справді-таки
стала власницею її душі, взяла в рабство. Тільки згодом, переживши трагедію,
Марійка зрозуміла, як жорстоко вона помилялася.

Михайло… Щирий, «працьовитий та чесний. По всіх селах навкруги немає

йому пари; такий добрий». Гармонійно поєднались у Михайлові зовнішня
привабливість і висока духовність, любов до селянської праці і тонке відчуття
прекрасного. Мабуть, внутрішня естетика, якою був схожий на батька,
допомогла йому розпізнати в Анні те золоте серце, якого не бачили інші.

V. Узагальнення вивченого
Чи дає Ольга Кобилянська ті орієнтири, до яких потрібно прагнути в
житті?
 Які персонажі близькі до вашого ідеалу людини?
У повісті часто натрапляємо на вислів «гармонійна людина». Хто з героїв
повісті, на вашу думку, найбільше відповідає цій характеристиці?
Чи актуальні проблеми, порушені в повісті, сьогодні?
Сформулюйте ідею твору. (Земля, будь-яка власність — річ зваблива, але
найбільше багатство не варте нічого, якщо воно замішане на чиємусь
горі; немає у світі цінностей, які переважали б людське життя.) 

VI. Підсумок 
Слово вчителя 
Українське село протягом багатьох століть сформувало неписані закони
народної моралі, які діють і дотепер. Вони є нашим безцінним спадком і
духовним орієнтиром. Жити чесно, любити землю і працю на землі, допомагати
ближньому, не бути скупим і зарозумілим — це ті істини, на яких і тримається
саме життя. Віками батьки вчили своїх дітей зважати на думку громади.
«Думай наперед, що про тебе скажуть люди»,— напучували старші.
Пригадайте, як Наталка Полтавка говорила: «Моє все багатство єсть моє добре
ім’я». Саме за такими законами ми повинні жити сьогодні, щоб заповнити оту
глибоку порожнечу в наших душах, про яку говорилося в епіграфі до повісті
О. Кобилянської «Земля». 

VII. Домашнє завдання
Скласти порівняльну характеристику образів Анни й Рахіри.