ТЕЗИ - 2019 - том 1

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет технологій та дизайну

Асоціація підприємств легкої промисловості України
ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ
ХVІІІ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ
НАУКОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ
МОЛОДИХ УЧЕНИХ ТА СТУДЕНТІВ
«Наукові розробки молоді

на сучасному етапі»
18-19 квітня
том І
Секція «Сучасні матеріали і технології виробництва виробів широкого вжитку
та спеціального призначення»
Київ – 2019
Тези доповідей ХVІІІ Всеукраїнської наукової конференції молодих учених та
студентів «Наукові розробки молоді на сучасному етапі», 18-19 квітня 2019
року. Київ - КНУТД
Програмно-редакційна комісія:
Проф. Грищенко І.М. (голова), проф. Березненко С.М.,
проф. Гаркавенко С.С., проф. Галавська Л.Є., проф. Остапенко Н.В.,
проф. Овчарек В.Є., проф. Ніколаєва Т.В., проф. Супрун Н.П.,
проф. Страшний В.В., Пруднікова Н.Д.
Публікується в авторському варіанті
2
Сучасні матеріали і технології виробництва виробів
широкого вжитку та спеціального призначення
Технологія та конструювання швейних виробів
Підсекція «Технологія та конструювання

швейних виробів»
УДК 687. 016. 6: 687.122
ОСОБЛИВОСТІ ПІДБОРУ КОЛОРИСТИЧНИХ РІШЕНЬ В ПРОЕКТУВАННІ
АВТОРСЬКОЇ КОЛЕКЦІЇ МОДЕЛЕЙ ОДЯГУ ПІД ДЕВІЗОМ «ВІЛЬНИЙ ПРОСТІР»
Маг. М. О. Вознюк, гр. ШВм-18-1
Науковий керівник доц. С.Г. Кулешова1
1
Хмельницький національний університет
Мета і завдання. Дослідити особливості механізмів візуалізації колористичних

рішень джерел творчості, визначити основні прийоми формування колористичних рішень
для розробки проектних образів ансамблів авторської колекції.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес художнього
проектування моделі одягу з використанням перцепції кольору. Предмет дослідження –
колірна гама джерел творчості.
Наукова новизна та отриманих результатів. Використано метод образно-
асоціативного сприйняття і адаптовано теорію гармонізації кольорів у процес художнього
проектування нової моделі одягу.
Практичне значення. Визначено особливості підбору колористичних рішень та
послідовність створення гармонійної колірної гами з запланованим враженням в колекції
моделей одягу. При розробці колористики майбутніх виробів використано прийом
монохромної композиції костюма. Така композиція передбачає наявність одного колірного
тону сектора колірного кола різного ступеня світлоти і насиченості. Шляхом використання
прийому «тіньового ряду» досягнуто колірної гармонії і рівноваги цілісного звучання
костюмної форми у відповідності до джерел творчості.
Результати дослідження. Проблеми колористичного проектування швейних виробів
визначаються специфікою перцепції кольору [1, 2]. У галузі науки про колір зібрана значна
за обсягом інформація, але відсутня цілісність синергетичного підходу до аспектів перцепції
кольору: 1) дослідження структури конкретних колірних значень (семантика і семіотика
кольору) для формування запланованого перцептивного колірного образу; 2) питання про
роль перцепції кольору швейних виробів для споживача.
Розгляд перцепції кольору при проектуванні одягу визначає необхідність наступних
досліджень:
- моделювання реакції споживача на проектовану колористику виробу;
- умови узгодження кольору та форми на всіх етапах проектування;
- взаємозв’язок кольору об’єкта з його навколишнім предметно-просторовим, світло-
кольоровим та соціально-культурним середовищем костюму;
- визначення колірних переваг споживача з позицій не лише індивідуальності
особистості, але й соціально-психологічної зовнішності.
Для розробки колекції «Вільний простір» як основне джерело творчості було
використано медичну бібліотеку О.А.S.E. (Німеччина, Дюссельдорф). У назві установи є
скорочення з літер O.A.S.E., яке на німецькій мові утворює слово ОАЗИС. Ще одним
джерелом при створені колекції стало небо. Небо – це відчуття свободи, вільності,
безмежності, прагнення до нових звершень. Це асоціація з можливостями людини, з її силою.
В процесі розроблення колекції було проаналізовано об’єктивні фактори перцепції
кольору в костюмі, до яких відносяться характеристики кольору, пропорції кольорових
площ, особливості колірних сполучень, світло-кольорове середовище. У відповідності до
джерел творчості базовим кольором авторської колекції обрано відтінки синього, які
гармонійно створюють загальний колірний тон, що є певним оптичним цілим. У кожному
3
костюмному ансамблі утворюється комбінація поєднання колірних плям за законами

монохромної гармонії. У центральному ансамблі різко виражена протилежність у кольорах,
рис.1. Завдяки контрасту центральна модель більш яскрава і є композиційним центром
колекції. Всі інші моделі поєднанні між собою і створюють систему «колекція» [3].
а б в
Рисунок 1 – Авторська колекція ансамблів під девізом «Вільний простір»:
а) джерело творчості – медична бібліотека О.А.S.E. (Німеччина, Дюссельдорф);
б) творчі ескізи авторської колекції в кольорі;
в) центральний ансамбль в матеріалі, фото
Сформована таблиця рекомендованої колірної гами моделей одягу авторської колекції
шляхом комп’ютеризованого вимірювання, в якому колір представлено в цифровій формі. Це
забезпечує: багатобарвність, чіткі деталізовані зображення, точне відтворення задуму і
відтінків кольору (табл. 1).
Таблиця 1 – Характеристики кольорів авторської колекції
Відтінки
Співвідношення
Альтернативна
Назва кольору Асоціація фарб в кольорі, % Враження
назва
C M Y K
Синій колір
ніжний
Аквамарин Світлі тони
Світлі тони
Блідо-голубий холодний 25 10 10 00
Небесно-голубий приємні і миролюбні.
спокійний
У ніжних голубих відтінках
холодний поєднуються спокій і витончена
Вапняний
Голубий романтичний 44 20 08 00 елегантність.
Лагунний
свіжий
дорогий
Ірис
Яскраві тони
Індіго величний 81 40 03 00 Яскраві відтінки

Лазурний
шикарний синього кольору
холодний Пагода активні, енергійні, розкішні,
Неоновий спортивний Сапфіровий 100 50 00 00 сміливі і життєрадісні.
молодіжний Ультрамарин
Висновки. Розроблено варіанти образно-пластичної і колористичної проробки джерел
творчості з трансформацією в знакову структуру стабільних та мобільних елементів форми і
кольору ансамблів авторської колекції під девізом «Вільний простір».
Ключові слова. колір, перцепція кольору, проектний образ, монохромна гармонія.
ЛІТЕРАТУРА
1. Найденская Н. Мода. Цвет. Стиль / Н. Найденская, И. Трубецкова. – Москва Эксмо,
2011. – 320 с.
2. Кулешова С. Г. Колір в художньому проектуванні одягу: навч. посібник / С. Г.
Кулешова, за редакцією д.т.н., проф. Славінської А. Л. – Хмельницький: ХНУ, 2016. – 395 с.
3. Розробка колекцій одягу: навч. посібник / А. М. Малинська, К. Л. Пашкевич, М. Р.
Смирнова, О. В. Колосниченко. – Київ : ПП НВЦ Профі, 2014. – 140 с.
4
УДК 687. 016. 6: 687.122

ПРИНЦИПИ ВИКОРИСТАННЯ КОЛЬОРУ ДЛЯ РОЗРОБКИ НОВОГО
ПРОЕКТНОГО ОБРАЗУ
Маг. А. В. Шляга, гр. ШВмз-18-1
Науковий керівник доц. С.Г. Кулешова1
1
Мета і завдання. Розробка принципів проектування гармонійного зовнішнього образу

споживача в умовах формування рекомендованої колірної гами для адресного проектування одягу.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес перцепції кольору.
Предмет дослідження – колірна гама нової моделі одягу для адресного споживача.
Наукова новизна та отриманих результатів. Запропоновано інноваційну технологію
прийняття проектного рішення при розробці нової моделі одягу.
Практичне значення. Запропонована науково обґрунтована технологія визначення
рекомендованої колірної гами моделі одягу з урахуванням колірного типу зовнішності і класової
стратифікації споживача. Для досягнення поставленої мети були вирішені завдання
удосконалення ідентифікації споживачів.
Результати дослідження. Аналіз спеціальної літератури показує, що різновидом
персоналізованого образу є імідж [1]. На сьогоднішній день існує основне протиріччя: оболонка
людини (костюм, одяг), наділена своєю мовою і несе закодовану інформацію в іміджі, проектується без
будь-якого наукового знання цієї інформації. Важливо усвідомити, що костюм – це складна
інтеграційна система, що включає одяг, зачіску, головний убір, рукавички, прикраси, грим, і виконує
соціально-психологічні функції в спілкуванні.
Таким чином, поняття «костюм», як складну невербальну психосеміотичну і психосемантичну
систему, що входить в інформаційну тріаду «костюм»  «особистість»  «зовнішність», необхідно
досліджувати у взаємодії соціально-психологічних взаємозв'язків «костюм  особистість 
зовнішність  спостерігач».
Доведено [1-4], що розробка нового одягу повинна вестися як розробка образу із
прогнозованим враженням, повинна здійснюватися гармонізація одягу із зовнішністю й
особистістю споживача відповідно до завдань побудови певного іміджу.
Колір є невід’ємною складовою образу людини, тому його вибір є вельми актуальним
питанням в діяльності фахівців індустрії моди, особливо на етапі ескізної розробки костюму.
Аналіз літератури та власний практичний досвід свідчать, що при виборі кольору одягу
найчастіше враховуються такі чинники, як модний напрямок, призначення виробу та колірний
тип зовнішності особистості, а також необхідне врахування психологічних особливостей
особистості, які суттєво впливають на колірні уподобання.
Аналітичною базою для встановлення критеріїв розробки проектного ідеалу для
адресного споживача були основні стильові ознаки з актуальних напрямів масової моди.
Комплексний науковий підхід до аналізу інформаційно-проектного матеріалу з використанням
візуально-порівняльного, структурно-аналітичного і образно-стилістичного аналізу зображень,
дозволив визначити типологію проектних образів в індустрії моди, а також провести їх
класифікацію.
Проведені наукові дослідження надали можливість сформувати палітри базових і
додаткових кольорів та комбінації візерунків для системи колірних типів зовнішності споживачів
2. Поняття «костюм» є більш широким, ніж поняття «одяг». Це спосіб і манера носіння
предметів одягу, об'єднаних єдиним задумом і які відображають певний етап розвитку епохи,
культури. Костюмний ансамбль (КА) – художнє рішення костюма, яке доповнене аксесуарами і
несе певну ідею [2].
В процесі дослідження вирішено наступні задачі:
5
- проаналізовано стилі КА, виходячи з приписуваних по них характеристик особистості;

- виходячи з даних психології сприйняття кольору, сформовано базу кольорів з
урахуванням цілей формування іміджу і принципів гармонізації конкретної колірної палітри людини;
- розроблено варіанти костюмних ансамблів, які найкращим чином реалізують цілі
формування враження з урахуванням гармонійного сприйняття образу людини в цілому.
На основі типології проектних образів в індустрії моди за базовими кольорами костюмних
ансамблів запропонована інноваційна технологія формування індивідуального іміджу з
прогнозованим враженням 2, 3, 4. Показано, що в основу формування гармонійного візуального
іміджу і покращення естетичних властивостей моделей одягу покладені підходи психологічної
корекції структурних компонент образів «Я» в стратегії самопрезентації особистості: «реальне
Я» → «бажане Я» → «гармонійне Я» на основі дуального зв’язку тріад «форма  колір», вибір
яких дає можливість відтворити проектний образ психологічно комфортного ансамблю одягу зі
споживачем, табл. 1.
Таблиця 1 – Базові кольори костюмних ансамблів для адресного споживача
Образ КА Владний Енергійний Романтичний Елегантний
Кольори в КА Червоний Синій Білий Чорний
перцептивних образів КА
Концепт варіанти
сміливо, комфортно, вишукано, невимушено,

Враження від
розкішно, розкішно, елегантно, стильно,
КА
авторитетно по-діловому спокійно ефектно
Висновки: Розроблено підхід до костюмного ансамблю як до невербальної мови,
запропоновано комплексне рішення завдань формування іміджу людини виходячи з
концепції проектування одягу як оболонки для сприйняття. Розробка костюмного ансамблю
при цьому виконується як розробка художнього образу з прогнозованим враженням.
Ключові слова: базовий колір, костюмний ансамбль, колірний тип зовнішності
споживача.
1. Коробцева Н.А. Презентация внешности или фигура в одежде и без / Е.А.
Петрова, Н.А. Коробцева (сестры Сорины). – М.: ГНОМ-ПРЕСС, 1998. – 224 с.
3. Kuleshova S. G. Image clothing as a perceptual component of clothing design /
S. G. Kuleshova, A. L. Slavinska, O. V. Zakharkevich, G. S. Shvets // Textiles, clothing, leather and
technologies. – Bulgaria. – 2017. – Vol. 3. – P. 12-20.
4. Кулешова С. Г. Концептуальна модель формування гармонійного візуального іміджу
споживача на основі системи «колір» / С. Г. Кулешова, А. Л. Славінська: матеріали міжнародної
конференції «VII Українсько-Польські наукові діалоги», (Khmelnytsky (Ukraine), 18 –21 жовтня
2017р.). – Khmelnytsky National University, 2017. – P. 20-23.
6
УДК 687. 016. 6: 687.122

ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЕКТУВАННІ
МОДНОГО ОДЯГУ
Студ. Ю. О. Вітюк, М. С. Сорока, гр. ТЛП-15-1
Науковий керівник доц. С.Г. Кулешова1,
проф. О.В. Захаркевич1
1
Мета і завдання. Розробка принципів візуалізації цифрових орнаметів для авторської

колекції виробів-трансформерів.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес візуалізації
принтів для оформлення авторської колекції одягу у середовищі графічного редактора
векторної графіки. Предмет дослідження – вироби-трансформери авторської колекції.
Наукова новизна та отриманих результатів. Запропоновано інноваційну
технологію для відображення декоративних елементів авторської колекції у віртуальному
середовищ.
Практичне значення. Підготовлений масив даних у вигляді цифрових орнаментів у
форматах графічних редакторів векторної (dwg), растрової графіки (jpeg), а також у форматі
файлу для стереолітографії (stl), який дозволяє візуалізувати принти у розробленій
авторській колекції виробів-трансформерів. Обрані формати файлів дозволяють виконати
безпосереднє нанесення орнаментів на тканину, а також 3D-друк фрагментів орнаментів для
використання в якості оздоблення.
Результати дослідження. Одним із пріоритетних завдань швейної галузі України є
забезпечення конкурентоздатності виробів на внутрішньому і зовнішньому ринках при
суттєвих зниженнях трудовитрат на етапі конструкторсько-технологічної підготовки
виробництва. При цьому проблема цілеспрямованого формування асортиментних груп одягу
спорідненого призначення, адекватних відповідному спектру потреб споживачів і сучасним
технологіям переорієнтації виробництва, набула особливої гостроти.
В останні десятиліття відмічається значне зростання використання цифрових 3D-
технологій у виробництві та оздобленні швейних виробів [1]. 3D-друк надзвичайно
популярний і широко досліджується вченими з різних галузей наук. На сьогоднішній день,
таке оздоблення все ще залишається технологією «ноу-хау» для підприємств швейної
промисловості, проте досить легко може бути реалізованим при розробці авторської колекції
одягу засобами графічних редакторів векторної графіки.
Для візуалізації принтів у авторській колекції виробів-трансформерів використано
можливості як векторної, так і растрової графіки. Вихідний файл із рисунками розроблених
принтів підготовлено у середовищі autocad (векторна графіка, формат файлу dwg) [2].
Зображення принтів використано для створення пензлів у середовищі графічних
редакторів растрової графіки, що дозволяє візуалізувати безпосередньо колекцію із
нанесеними принтами та оцінити естетичну якість виробів. Визначено і сформовано базу
даних координат кольорів для розробки принтів, табл. 1[3].
Таблиця 1 – Координати рекомендованих кольорів для розробки принтів
Спів- Назва кольору
відношення
холодний блідо- блідо- блідо- світло- холодний лаван- сріблясто димчасто
фарб голубий чорний
рожевий рожевий пурпурний голубий бірюзовий липовий довий - сірий - сірий
в кольорі,
%
C 15 20 25 25 44 60 25 29 00 00 00
M 20 40 60 10 20 02 30 48 00 00 00
Y 00 00 00 10 08 25 00 00 00 00 00
K 00 00 00 00 00 00 00 00 25 45 75
7
На наступному етапі розроблено зразки принтів з використанням обраних технологій

візуалізації. Вихідні зображення принтів конвертовано у середовище Rhinoceros для
створення об’ємних просторових об’єктів та наступного цифрового друку. Зразки принтів і
виготовлені вироби-трансформери жіночих пальт наведено на рис.1.
а б
Рисунок 1 – Візуалізація варіантів моделей колекції: а) візуалізація принта у середовищі autocad;
б) вироби-трансформери авторської колекції
Цифровий друк забезпечує:

− багатобарвність, чіткі деталізовані зображення, точне відтворення задуму і
відтінків кольору;
− формування унікальної бази ексклюзивних дизайнів принтів;
− високу продуктивність і швидкість друку.
Висновки: Запропоновані принципи візуалізації принтів, масив даних у вигляді
цифрових орнаментів у форматах графічних редакторів векторної (dwg), растрової графіки
(jpeg), а також сформована база даних координат кольорів дозволяє візуалізувати принти для
швейних виробів різного асортименту одягу. Крім того, вказані формати файлів дозволяють
виконати безпосереднє нанесення орнаментів на тканину, а також цифровий друк фрагментів
орнаментів для використання в якості оздоблення.
Ключові слова: принт, принципи візуалізації, цифровий друк, виріб-трансформер.
1. Никифоров Б. С. Машинное орнаментирование изделий в современных
технологиях дизайна / Б. С. Никифоров, Е. Р. Урмакшинова, С. О. Никифоров, С. С.
Николаева // Успехи современного естествознания. – 2002. – № 5 – С. 14-19.
2. Захаркевич О. В. Практикум з комп’ютерного проектування одягу: навч. посібник /
О. В. Захаркевич, С. Г. Кулешова, О. М. Домбровська. – Хмельницький: ХНУ, 2016. – 311 с.
4. Захаркевич О. Технології візуалізації принтів у авторській колекції одягу / О.
Захаркевич, А. Славінська // Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної
конференції «Актуальні проблеми сучасного дизайну», м. Київ, 20 квітня 2018 року. – Київ:
КНУТД, 2018. – у 2 томах. Том 2. – С. 31-34.
8
УДК 677.025
КРЕАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ВИГОТОВЛЕННІ СУЧАСНОГО ТРИКОТАЖНОГО

ОДЯГУ
Студ.гр. М-4 Бредак А.Є.1
Керівник викладач вищ.категорії. Поліщук О.В.1
Студ. Писаренко О.В., гр. МгДШ-182
1Білоцерківський коледж сервісу та дизайну
2
Метою і завданням роботи є дослідження креативних підходів до виготовлення

сучасного трикотажного одягу та композиційних доповнень до одягу, застосування
трикотажних полотен в різних асортиментах одягу.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес запровадження
нетрадиційного використання трикотажних полотен. Предметом дослідження є модні
тенденції на сучасний трикотажний одяг та аксесуари з в’язаних матеріалів.
Методи та засоби дослідження. В проведенні наукового дослідження було
використано сучасні емпіричні методи дослідження - вивчення літератури по темі
дослідження, а також метод предметно-аналітичного аналізу.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів полягають у
виявленні та досліджені креативних технологій, ідей у виготовленні трикотажного одягу та
аксесуарів з метою їх подальшого використання та розвитку.
Результати дослідження. Модний трикотаж в гардеробі займає значне місце не тільки в
якості білизни, а і верхнього одягу та аксесуарів.
Характерною особливістю є застосування трикотажних речей в якості верхнього одягу
(частіш без підкладки). В повсякденному житті вони стають незамінними базовими
елементами гардероба, в тому числі і ділового, про що свідчить поява численних костюмів з
трикотажу (рис.1).
Найбільш несподіваним проте вдалим використанням трикотажу виявилася його
інтерпретація до офіційно-ділового чоловічого піджака, котрий раніше виготовлявся
виключно з костюмних тканин. Трикотажні піджаки дуже практичні, при цьому виглядають
більш демократично(рис.2).
Рисунок 2 - Трикотажні піджаки

Рисунок 1 – Костюми ділового призначення
виготовлені з трикотажу
Останнє віяння моди – екстремальне поєднання текстури і пишної, масивної товстої
пряжі, використання складних в’язаних узорів у вигляді ромбів, кіс, смуг, представляють
собою вироби великого розміру, що складаються з величезних петель, що додає якусь грубу
простувату привабливість і відчуття ручної роботи (рис.3).
При створенні художньо-композиційного вирішення трикотажного виробу найбільше
значення має структура полотна. Так рихлі, начісні або петлясті поверхні підсилюють ефект
9
об’ємності, на вигляд збільшують масу,а гладкі – зменшують відчуття маси. Унікальною

особливістю трикотажу також є можливість створення ажурних переплетень, що створює
ефект легкості та ніжності в образі.Саме ажурні переплетення заклали початок виготовленню
трикотажний аксесуарів
Рисунок 3 - Трикотажні вироби, що імітують ручну в’язку та екстремальне поєднання текстур
На сучасному етапі набирають актуальності прикраси створені з кінцевих залишків

трикотажного виробництва, адже це має значення не тільки для додаткового доходу
підприємства, а й раціональне рішення переробки відходів з метою збереження
навколишнього середовища (рис.4).
Рисунок 4 – Перші модні трикотажні аксесуари – трикотажні кольє
Кожного року вмілі майстри знаходять нове застосування для трикотажу, так цього
року стали популярними в’язані чохли на посуд (рис.5).
Рисунок 5 – В’язані чохли на кружки

Висновки. Особливі властивості трикотажних полотен дають розширюють їх спектр
використання тим самим насичують ринок не тільки швейної галузі, а й індустрії моди.
Ключові слова. Трикотаж, мода, креативність.
1. Горчакова А., Матвійчук С.С. Проектування нових форм одягу з трикотажних
полотен / А. Горчакова, С.С. Матвійчук // Сучасні тенденції розвитку науки і освіти в умовах
поглиблення євро інтеграційних процесів: зб. тез доповідей. Всеукраїнської науково-
практичної конференції. – 17-18 травня 20175. – №33. – С.370 – 371.
2. Дуляницька Л.П. Виявлення та класифікація інновацій з історії виникнення та
розвитку три¬котажу / Л.П. Дуляницька. // Вісник Харківської державної академії дизайну та
мистецтв. – 2015. – №4. – С. 169–180.
10
УДК 687.016
ФОРМУВАННЯ НОМЕНКЛАТУРИ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ
СУКОНЬ-ТРАНСФОРМЕРІВ
Студ. Г.О. Кравчук, гр. ШВм-18-1
Науковий керівник доц. Г.С. Швець
Мета і завдання. Стрімкий розвиток технологій виробництва одягу та постійна зміна

функціональних процесів життя людини є основними причинами появи одягу, який здатний
відповідати різним запитам та потребам людини у будь яких життєвих ситуаціях. Вироби-
трансформери багатофункціонального призначення належать до модного сучасного одягу з
підвищеним попитом, адже трансформуючи виріб можна змінити не лише його зовнішній
вигляд, а й призначення. Тому, саме на створення багатофункціонального одягу орієнтуються
дизайнери і конструктори. Метою дослідження є формування номенклатури показників якості
суконь-трансформерів та виділення найбільш важливих, що впливають на підвищення якості
готового виробу.
Для досягнення мети сформульовані такі завдання:
- аналіз особливостей виробів-трансформерів;
- встановлення переліку показників якості;
- оцінка вагомості встановлених показників якості та виділення найбільш вагомих.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес формування
показників якості суконь-трансформерів. Предмет дослідження – сукня-трансформер.
Методи та засоби досліджень. Для вирішення поставлених завдань використані
методи системного аналізу, експертного оцінювання та апріорне ранжування факторів.
Реалізація обчислень та обробка результатів експерименту виконані із застосуванням програм
Microsoft Excel, StatPlus.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Сформовано
структуру показників якості жіночих суконь-трансформерів, що дозволить зробити процес
проектування сучасних моделей виробів-трансформерів більш ефективним та досконалим. В
свою чергу, це сприятиме розширенню асортименту продукції швейної галузі легкої
промисловості, а також задоволенню естетичних та експлуатаційних вимог споживачів.
Визначено найбільш вагомі показники якості суконь-трансформерів.
Результати дослідження. Відповідно до економічної ситуації в країні,
матеріального добробуту і культурного рівня споживачів вимоги до одягу постійно
змінюються, що призводить до змінювання змісту поняття якості.
Одяг-трансформер являє собою одну річ в декількох оригінальних варіантах, що є
особливо важливим для жителів міст, оскільки дозволяє змінювати стиль протягом дня та
виглядати доречно за будь-яких обставин. На сьогодні він є незамінним для тих, хто не хоче
витрачати багато коштів на придбання одягу, адже купуючи одну річ отримуємо декілька
речей, які можуть існувати як разом в одному комплекті, так і без окремих своїх складових. В
різноманітті існуючих методів проектування методи трансформації будуються на образно-
асоціативних підходах та принципах формоутворення, що дозволяють проектувати
багатофункціональний одяг, здатний відповідати основним вимогам сучасного споживача [1].
На основі аналізу методів і засобів трансформації швейних виробів, а також
ретроспективного аналізу історичного костюму, було виділено вісім базових прототипів
способів трансформації одягу [2]. Встановлено, що, в загальному, трансформацію жіночих
суконь доцільно здійснювати двома основними способами:
- перетворенням однієї форми в іншу;
- трансформацією деталей всередині однієї форми.
На основі аналізу основних функцій, що виконують сукні-трансформери, та
нормативної документації для отримання потрібної вихідної інформації було встановлено
номенклатуру основних показників якості. Крім основних запропоновано враховувати
11
додаткові показники, які сприяють забезпеченню адекватного оцінювання якості жіночих

суконь-трансформерів.
Обґрунтування вибору показників якості для сучасних жіночих суконь-трансформерів
та встановлення їх вагомості виконувалось методом експертного оцінювання. З метою
проведення опитування експертів була розроблена анкета з переліком, що містив 15 одиничних
показників якості. Отриманий перелік показників підлягав експертній оцінці з метою
визначення коефіцієнтів вагомості кожного з них та встановлення узгодженості думок експертів.
Опитування експертів проводилося серед фахівців з проектування швейних виробів.
Група експертів-спеціалістів була сформована у кількості 10 чоловік зі стажем роботи 3-20
років. Експертам було запропоновано вказати вагомість факторів.
На основі результатів опитування складено матрицю рангів та виконане апріорне
ранжування показників якості жіночої сукні-трансформера за допомогою програми
«StatPlus» [3]. Оцінка ступеня узгодженості оцінок експертів здійснена за допомогою
коефіцієнта конкордації, що становить 0,54. Вагомість коефіцієнта конкордації оцінена за
критерієм Пірсона та підтверджено, що з 95% вірогідністю думки експертів відносно
вагомості факторів не випадкові і узгоджуються у відповідності із коефіцієнтом конкордації.
Для показників якості
розраховані коефіцієнти
вагомості. На рис.1 наведена
апріорна діаграма рангів
показників якості, які отримані в
результаті опитування.
Таким чином, результати
опитування експертів показують,
що статистично вагомими є
показники: відповідність
художньо-колористичного
оформлення та структури
матеріалу напрямку моди (Х8),
відповідність композиційного
Рисунок 1 – Апріорна діаграма рангів показників якості жіночих
рішення елементів
суконь-трансформерів
трансформації (Х9), статична та
динамічна відповідність (Х1), відповідність виробу готового виробу розмірній та повното
віковій групі (Х11), передньо-задній баланс виробу (Х2).
Висновки. Результати досліджень показали, що найбільш вагомими показниками
якості сукні-трансформера, на думку усіх респондентів, є естетичні та ергономічні
показники. Це пояснюється тим, що основною і пріоритетною функцією жіночої сукні є
забезпечення відповідного рівня новизни, відповідності напрямку моди та створення гарного
естетичного сприйняття фігури жінки. В той же час, великого значення набувають
ергономічні показники, за рахунок яких забезпечується комфортність та зручність виробу.
Ключові слова: сукня-трансформер, показник якості, апріорне ранжування.
1. Красовская Е. Трансформация в одежде. Одежда-трансформер – что это?
[Електронний ресурс] / Елена Красовская – Режим доступу до ресурсу: http://shjem-
krasivo.ru/novoe/transformatsiya-v-odezhde-odezhda-transformer-chto-eto.html.
2. Привала В. О. Систематизація способів здійснення трансформації сучасного одягу
/ В. О. Привала, Л. В. Буханцова // Вісник Хмельницького національного університету. –
2012. – №2. – С. 65–68.
3. Захаркевич О.В. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник /
О.В. Захаркевич, Г.С. Швець, О.М. Сарана// Хмельницький: ХНУ, 2013. – 223с.
12
УДК 687.023:[687.13:675.06]
РОЗРОБКА МЕТОДУ РОЗШИВАННЯ З УРАХУВАННЯМ КОЛЬОРОВОЇ ГРАДАЦІЇ

НАТУРАЛЬНОГО ХУТРА ДЛЯ КОНІЧНИХ ФОРМ ОДЯГУ
Студ. М.Є. Галушка , гр. МгЗШхв-18

Науковий керівник доц. І.В. Проданчук
Мета і завдання. Метою дослідження є створення технологічного методу, який

поєднує кольорову градацію та розшивання натурального хутра для конічних форм одягу
таких як: спідниці, кишені, манжети та коміри. Завданням дослідження є: проаналізувати
існуючі методи розшивання, градації кольору. Визначення оптимального рішення для
конічних форм одягу.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є існуючи технології
розкрою натурального довговорсового хутра. Предметом дослідження є метод гармонічного
поєднання хутра різного кольору на конічних деталях одягу для дівчат.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Наукова
новизна роботи полягає у визначенні закономірностей дизайн-проектування одягу конічних
форм хутрових скроїв з використанням методу розшиву з урахуванням кольорової градації.
Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці методу розшивання для
конічних форм. Це надає можливість використання шкурок з дефектами, їхніх частин або
залишків.
Результати дослідження. Відходи хутряних напівфабрикатів, одержані при розкрої,
складають близько 20% від загального кількості хутра [1], що використовується на
підприємствах, тому доцільно застосувати метод розшивання, який дозволяє поєднати хутро
з незначною різницею довжини ворса, для з’єднання деталей обкроєних по шаблону.
Комбінування різних технік дозволяє урізноманітнити естетичне сприйняття виробів та дає
можливість більш повного використання хутряного напівфабрикату.
Розшивання призначається переважно для довговолосого хутра та проводиться на
топографічних ділянках шкурок з щільним пуховим волосом що дозволяє вирішити наступні
задачі: зменшити надлишкову щільність волосяного покриву на окремих ділянках шкурки;
отримати напівфабрикат з більш м’яким волосяним покривом та більш плавними
контурними лініями; зменшити масу готового виробу; зменшити витрати коштовної
сировини; збільшити площу шкурки (на 80–90%); досягти певного зорового ефекту; при
необхідності виділити хутрові смуги або рисунок; [2].
Комбіноване розшивання може передбачати спочатку отримання з шкурки пластини з
продольною розшивкою, а потім застосування клиноподібної. Можливі й інші поєднання
розшивок, наприклад - поперечна і часткова, часткова і клиноподібна та ін. Приріст площі
шкурок при їх розшиванні визначається шириною розшивочних смуг, їх кількістю і
пластичними властивостями самого напівфабрикату
У композиції сучасного хутряного одягу колір відіграє домінуючу роль. Існує велика
палітра хутра з різною технікою фарбування. Розглянути варіанти розташування та розмірів
шаблонів для створення відповідного різнобарвного вигляду. Застосування тільки методу
шаблонів надало виробу більш жорсткої форми. Для дослідження була виготовлена модель
хутряної спідниці (рис.1) з кольоровою градацією, але забарвлення виконане за рахунок
зшивання смужок хутра кроля різного кольору, з розшивкою шкіряними стрічками..
Поєднання в одній стрічці хутра, обкроєного по шаблону форми подовженої трапеції,
13
чотирьох кольорів (темно-пурпурний, бузковий, блакитний, білий), від темного к світлому

створює потрібний ефект «деграде» (рис.2).
Рисунок 1 – Ескіз моделі Рисунок 2 – Схема розшивання
Висновки. Для конічних форм одягу пропонується поєднання складного та простого

технологічних методів, таких як розшивання та метод шаблонів у співвідношенні від 18% до
72% . Завдяки цьому поєднанню стає можливим створення нових кольорових комбінацій,
додається пластичність деталям з натурального хутра, полегшується маса виробу та значно
збільшується відсоток використання площі хутрової сировини. Розроблений метод збільшує
різноманітність асортименту хутряного одягу та надає можливість реалізації оригінальних
задумів.
Ключові слова: хутряний одяг, конічна форма, інноваційні технології, шаблон,
розшивання, деграде, розробка, натуральне хутро, технологічні методи, дівочий одяг.
1. Лозовенко С. Ю., Л.Б. Білоцька Аналіз методів розкрою хутряного напівфабрикату
з метою його раціонального використання / Інноваційні матеріали та технології шкіряно-
хутрового виробництва: зб. тез IIІ Міжнар. наук.-практ. семінару/ упор.: О. Р. Мокроусова, О.
А. Андреєва, О. А. Охмат, Л. А. Майстренко. – Київ: КНУТД, 2017. – С. 90-91.
2. Технологія виготовлення швейних виробів із натурального хутра : навчальний
посібник / С. М. Березненко, Л. Б. Білоцька, С. Ю. Лозовенко. – К.: КНУТД, 2017. – 34 с.
14
УДК 677.017.56
ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДІВ ВИПРОБУВАННЯ ВОГНЕСТІЙКИХ ТКАНИН
Студ. Р.І. Гаркот, гр. МгШ-18
Науковий керівник проф. С.М. Березненко
Мета і завдання. Метою роботи є дослідження особливостей методів випробування

вогнетривких тканин. Були поставленні завдання: визначити особливості методів
випробування вогнестійких тканин.
Об’єкт та предмет дослідження. Процес випробування тканин на вогнестійкість.
Методи та заходи. Під час дослідження проведено аналіз інформаційних та
літературних джерел.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Визначено
важливі параметри які впливають на результати дослідження. Досліджено вплив
устаткування на зразок тканини.
Результати дослідження. З усього різноманіття методів випробувань можна
виділити порівняльні стандартні методи і дослідницькі стенди. У більшості стандартних
методах експериментально визначається одна з характеристик запалювання – концентрація
окислювача або час займання. Вимірювання іншої характеристики - температури поверхні в
момент займання в стандартних методиках не передбачено. Без знання обох характеристик
займання неможливо аналізувати механізм запалювання і визначати кінетичні параметри
процесу термічного розкладання. стандартні методи призначені для порівняльної оцінки
займистості різних матеріалів і впливу рецептур сповільнювачів горіння.
Дослідницькі методи призначені для обґрунтування адекватності моделей
твердофазного займання. Крім того, можна моделювати параметри не тільки в природних
пожежах і пожежах в приміщеннях, але і в техногенних пожежах. З метою порівняння
експериментальних даних і модельних розрахунків в даній роботі розглядається
застосування найбільш поширених стандартних методів і дослідних стендів. У реальних
природних і техногенних пожежах основним вражаючим фактором є теплове
випромінювання з щільністю теплового потоку до 600 кВт / м2, Що на порядок перевищує
енергетичні характеристики стандартних методів. У зв'язку з цим, фахівцями розробляються
дослідні стенди, котрі моделюють параметри реальних пожеж. Джерелом випромінювання в
таких установках є ксенонові лампи - кульові і трубчасті. Завдяки високій температурі
плазми, на установках з ксеноновими лампами отримують високоінтенсивні теплові потоки.
З усіх методів випробувань матеріалів на займистість найбільшого поширення для
порівняльної оцінки рецептур сповільнювачів горіння у міжнародних і вітчизняних фахівців
отримав метод кисневого індексу. Особливість зазначеного методу полягає у визначенні
мінімальної концентрації кисню в киснево-азотної суміші, при якій випробовуваний матеріал
здатний займатися і горіти. Зразок закріплюється вертикально в середині кварцової труби
так, щоб його верхній край перебував на відстані 0,1 м від верхнього зрізу труби. Перше
підпалювання зразка проводять на повітрі. Якщо зразок горить, то випробування починають
при 18% вмісті кисню в киснево-азотної суміші, а якщо - ні, то при 25%. Концентрацію
кисню в суміші змінюють до мінімальної, при якій згорає 50 см зразка або зразок горить
протягом 3 хвилин.
Метод випробування на відкрите полум'я. Схема тримача, проби і розташування
газового пальника при випробувані показано на рис. 1. Особливість методу полягає, що
полум'я певного розміру впливає протягом 10 сек. на зовнішню поверхню випробуваної
15
проби. Тримач для випробуваної проби являє собою прямокутну рамку, що має штифти
діаметром не більше 2 мм, встановлені на кожному розі прямокутника висотою 190 мм і
шириною 150 мм. циліндричні обмежувачі (Шайби) діаметром 2 мм і довжиною 20 ± 1 мм
необхідні для підтримки проби біля опорного штифта. Відстань від центру опорного штифта
до краю рамки дорівнює 5 мм, а відстань від центру опорного штифта до центру обмежувача
- 6 мм.
Рисунок 1 – Схема розташування проби і пальника при регулюванні полум’я.

Стандартний метод нагріву тепловим випромінюванням.Суть методу полягає у
визначенні параметрів займистості матеріалу при заданих стандартом рівнях впливу
променистого теплового потоку і полум'я від джерела запалювання на поверхні зразка.
Параметрами займистості матеріалу є:
• критична поверхнева щільність теплового потоку, при якій виникає стійке
полум'яне горіння
• час займання від початку опромінення до появи полум'я над зразком.
Висновки: Таким чином, аналіз технічних характеристик стандартних методів і
дослідних стендів дозволяє обґрунтовано вибирати методику експерименту в залежності від
призначення і застосування горючих матеріалів і рецептури сповільнювачів горіння.
Ключові слова: Вогнестійкі тканини, методи випробування.
1. ГОСТ 11209-2014 «Тканини для спеціального одягу. Загальні технічні вимоги.
Методи випробувань»
2. ГОСТ 12.1.044-89 «Вогнестійкість. Номенклатура показників і методи їх
визначення»
3. Р. Борхерт, В. Юбиц. Техника инфракрасного нагрева. Госэнергоиздат, Ленинград,
1963. 278 с.
4. ДСТУ EN ISO 15025: 2016 «Захист від тепла та полум’я. Метод випробування на
обмежене поширення полум’я»
16
УДК 687.03:677.027.625.16
СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ВОГНЕСТІЙКИХ ТКАНИН
Студ. О.П. Гаркот, гр. МгШ-18
Мета і завдання. Метою роботи є дослідження асортименту та області застосування

вогнетривких матеріалів
Об’єкт та предмет дослідження. Асортимент та область застосування
вогнетривких матеріалів
Методи та заходи. Під час дослідження проведено аналіз запропонованих на ринку
вогнетривких матеріалів, їх характеристики та область застосування.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Вивчення та
аналіз асортименту і області застосування вогнетривких матеріалі для подальшого
використання даних при проектуванні виробів легкої промисловості
Результати дослідження. Проблема вогнезахисту текстильних матеріалів виникла
давно. Але до недавнього часу основних напрямком наукових досліджень була розробка
методів надання негорючості целюлозним волокнам і тканинам. З розвитком промисловості
синтетичних волокон, збільшенням об'єм їх виробництва, і з посиленням уваги світового
співтовариства до захисту навколишнього середовища і людини виникла необхідність
розробки методів екологічно безпечного надання вогнестійкості матеріалами з цих волокон.
Основне завдання, поставлене при створенні тканин технічного призначення - забезпечення
необхідного комплексу властивостей, в залежності від області застосування і призначення
тканини. Рішення даного завдання багато в чому залежить від раціонального поєднання
властивостей обраного вихідної сировини, параметрів будови тканини і технології її
виготовлення.
На вітчизняному ринку вогнезахисних і термостійких матеріалів найбільш відомі два
типи тканин: тканини на основі термостійких волокон, які достатньо серйозно заповнюють
наш ринок і мають стійкі вогнезахисні властивості; тканини на основі бавовни і його
сумішей з поліефірним волокном, які вимагають обробки спеціальних препаратами, вовняні і
напівшерстяні з просоченням і без. Однак ці тканини не зберігають своїх властивостей
прання, хімчисток, і в основному, в процесі експлуатації
Найбільш відомими видами вогнестійких волокон є: кевлар, тварон, фенилон,
оксалон, кермель, арамід, русар, СВМ, арлан і ін. Більшість з них випускається тільки у
вигляді ниток і має високий модуль пружності, мале видовження, дуже високу міцність,
низьку термічну усадку і високі вогнезахисні властивості. Вони забезпечують надійний
захист людей від теплового впливу, полум'я і порізів і використовуються в техніці, літако- і
ракетобудуванні та інших відповідальних областях. Вартість їх досить висока. У зв'язку з
тим, що ці волокна відрізняються підвищеною жорсткістю, низьким подовженням низькою
гігроскопичністью вони обмежено використовуються в текстильному секторі.
Висновки: Проаналізувавши ринок тканин, ми дійшли висновку, що вогнестійкі
тканини мають високу ціну, велику кількість різновидів і відповідно широку сферу
застосування. Виникає необхідність розробки методів екологічно безпечних вогнестійких
матеріалів та виробів із них Українських виробників.
Ключові слова: Вогнетривкі матеріали, метаамідні тканини, керамічні матеріали.
1. Будницкий, Г.А., Применение термоогнестойких волокон для изготовления
текстильных изделий /Г.А. Будницкий, А.В. Волохина // Текстильная химия.-2003.
2. Дресвянина, Е.Н. Термоогнестойкие волокна / Е.Н.Дресвянина, Р.А. Макарова,
Ю.Д. Трусов //Технический текстиль.-2007.-№16.- С.16-18
17
УДК 675:687.1
ДОСЛІДЖЕННЯ В’ЯЗКОПРУЖНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ОДЯГОВИХ

НАТУРАЛЬНИХ ШКІР
Студ. О.В. Друзяка, гр. МгДШк-18,
Студ. В.І. Прокопчук, гр. МгДШк-18
Науковий керівник доц. М.В. Яценко
Мета і завдання. Метою роботи є аналіз, дослідження та визначення в’язкопружних

властивостей одягових натуральних шкір (НШ) методом зсуву на різних топографічних
ділянках.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є показники в’язкопружних
властивостей НШ, визначені методом зсуву. В якості предмета дослідження було вибрано
одягові НШ виробництва ЗАТ «Чинбар» (Україна).
Методи та засоби дослідження. У роботі застосовані теоретичні та експериментальні
методи досліджень, зокрема: інструментальні методи визначення показників механічних
властивостей НШ; методи математичного планування експерименту та статистичної обробки
одержаних результатів.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. З застосуванням
неруйнівного методу зсуву, визначено специфіку розподілу механічних властивостей
(жорсткість при зсуві, відносне видовження, здатність до зсуву) на різних топографічних
ділянках НШ. Розроблений пристрій, для неруйнівного визначення показників механічних
властивостей матеріалів методом зсуву (патент України на корисну модель № 43667), може
використовуватись як на шкіряних, так і на швейних підприємствах.
Результати дослідження. Наведені в таблиці дані свідчать про наявність
анізотропних властивостей на різних ділянках НШ. При цьому слід зазначити, що кожна із
НШ має індивідуальні властивості. Характерно, що в більшості випадків жорсткість щодо
зсуву вища для ділянки чепрака (це пов’язано з структурними особливостями цієї частини
НШ, а саме з волокнисто-сітчастою будовою першого класу переплетення). Відповідно
змінюється і здатність до зсуву – найбільші значення на ділянках воротка і полах (пучки
колагенових волокон у воротку тонкі й нещільно укладені, а поли мають відносно малу
товщину і пухку структуру дерми).
Таблиця 1 - Показники в’язкопружних властивостей одягових НШ

Здатність до
НШ Середнє значення Жорсткість щодо зсуву, Відносне
зсуву,
(місце виміру) товщини зразка, мм МПа/град видовження, %
град/МПа
чепрак 0,70 0,013 0,88 92,99
Спілок
поли 0,65 0,011 0,98 98,33
0021
вороток 0,55 0,010 1,16 100,65
чепрак 0,80 0,013 0,63 79,92
Опойок
поли 0,75 0,014 0,50 71,70
1105
вороток 0,75 0,012 0,72 85,62
Висновки. Функціональні можливості пристрою дозволяють зменшити значні витрати
дорогої сировини, трудомісткість і тривалість при проведенні механічних випробувань.
Використання даного пристрою доцільне як на етапі виготовлення НШ, так і безпосередньо
на підприємствах швейної галузі на підготовчих операціях розкрою деталей одягу.
Визначено діапазон показників здатності до зсуву НШ може слугувати вихідною
інформацією при виборі методів і засобів створення формостійкого одягу.
Ключові слова. Натуральна шкіра, в’язкопружні властивості, метод зсуву.
18
УДК 687.157.02:61
УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ВИГОТОВЛЕННЯ

СПЕЦІАЛЬНОГО ОДЯГУ МЕДИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ НА ОСНОВІ
ПРИНЦИПІВ РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ
Студ. Г. А. Жукова, гр. МгДШд-18

Науковий керівник доц. О. І. Водзінська
Мета і завдання. Метою дослідження є розробка раціональної технології

виготовлення халатів жіночих медичного призначення на основі використання принципів
раціоналізації. Основні завдання дослідження: аналіз методів обробки п’яти вузлів виробу;
вибір критеріїв; обґрунтування та вибір раціонального варіанту технології обробки виробів.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження обрано технологічний
процес виготовлення халатів жіночих медичного призначення в умовах масового
виробництва. Предмет дослідження – технологічна послідовність виготовлення халатів
жіночих.
Методи та засоби дослідження. Дослідження базувалися на основі системного
підходу, методах аналізу та синтезу інформації.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Удосконалено
технологію виготовлення халатів на основі раціоналізації методів обробки основних вузлів
виробу за рахунок застосування засобів малої механізації, малоопераційних технологій та
технологічних можливостей сучасного обладнання. Розроблено раціональну технологію
виготовлення халатів жіночих, яка передбачає скорочення часу його виготовлення на 4%.
Результати дослідження. В результаті аналізу технологічної послідовності
виготовлення халатів жіночих медичного призначення для удосконалення обрано вузли:
комір, обробка оздоблювального канту, накладна кишеня, низ виробу та низ рукава [1]. Для
удосконалення технології виготовлення обраних вузлів халата запропоновано:
− застосування шаблона при обробці коміра по контуру та машини з ножем Zoje 5300
для одночасного обшивання та підрізання зрізів;
− використання на універсальній машині спецпристрою для подачі канту та його
пришивання з одночасним обшиванням основних деталей;
− настрочування накладної кишені на машині-автоматі Durkopp Adler 906-01;
− застосування лапки типу «равлик» для підгинання зрізів при обробці низу виробу
та низу рукава без попереднього запрасування.
Основою для аналізу методів обробки є запропоновані критерії: трудомісткість
виготовлення вузла (с), кількість ТНО, коефіцієнт механізації, критерій споживчої якості
(бали).
Висновки. В результаті запропонованих раціональних методів обробки халата
зменшилась трудомісткість його виготовлення, зросла продуктивність праці робітників та
покращилась якість виготовлення.
Ключові слова: халат медичного призначення, методи обробки, критерії, принципи
раціоналізації, спецодяг.
1. Технология швейного производства: Учеб. пособие для сред. проф. учеб.
заведений / Э. К. Амирова, А. Т. Труханова, О. В. Сакулина, Б. С. Сакулин. — М.:
Издательский центр «Академия», 2004. — 480 с.
19
УДК 687.01:687.122:687.151:675.046:677.017
ПРОЕКТУВАННЯ СУКНІ ЖІНОЧОЇ СВЯТКОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ З ШКІРЯНИМ

ОЗДОБЛЕННЯМ НА ОСНОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ МАТЕРІАЛІВ
Студ. К. В. Клещ, гр. МгПТ-18
Мета і завдання. Метою дослідження є проектування конструкції сукні жіночої

святкового призначення з еластичного трикотажного полотна з оздобленням із деталей з
натуральної шкіри на основі дослідження властивостей матеріалів. Для досягнення
поставленої мети сформульовано основні завдання дослідження: виконати експериментальне
дослідження пружних властивостей трикотажного полотна та встановити групу його
розтяжності; визначити величину прибавки на вільне облягання при проектуванні сукні
жіночої на основі отриманих експериментальних даних; здійснити проектування конструкції
сукні та її виготовлення.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження обрано процес
проектування та виготовлення сукні жіночої. Предмет дослідження – сукня жіноча, методика
конструювання ЦРМ, трикотажне полотно.
Методи та засоби дослідження. Під час дослідження використано методи аналізу та
синтезу літератури, експериментальний метод для дослідження властивостей трикотажного
полотна, методи проектування та конструювання виробів. Для створення графічних
зображень застосовано графічний редактор Xara Designer Pro.
новизна роботи полягає у застосуванні наукових підходів при проектуванні конструкції
виробу з трикотажного полотна. Практичне значення результатів роботи: виконано
проектування конструкції сукні жіночої та розроблено технологію її виготовлення для
впровадження у виробничий процес підприємства малої потужності.
Результати дослідження. За свою довгу історію шкіра не раз доводила
універсальність та практичність, а сучасні технології дозволяють зробити з неї вишукане
вбрання. Найбільшим попитом серед одягу святкового призначення користуються сукні з
натуральної шкіри. Дизайнери щороку представляють безліч варіантів вечірніх шкіряних
суконь. Найкращим варіантом є поєднання шкіри з різними тканинами альтернативної
фактури [1]. Тому у дипломному проекті запропонована модель сукні святкового
призначення прилеглого силуету з трикотажного полотна та оздобленням з натуральної
шкіри (рис. 1). Схема деталей оздоблення із шкіри, які настрочено на основні деталі переду,
спинки, рукава та коміра по всій поверхні, зображено на рис. 2.
Рисунок 1 – Технічний рисунок моделі Рисунок 2 – Схема настрочування шкіряних деталей

сукні жіночої оздоблення на основні деталі сукні
Для виготовлення сукні жіночої з шкіряним оздобленням обрано матеріали,

характеристика яких представлена у табл. 1.
20
Таблиця 1 – Структурні характеристики та властивості матеріалів для виготовлення сукні жіночої

№ Вид матеріалу Сировин Поверхне Вид Товщ Кількість Колір Вартіс
- ва перепле и- петельних петельн ть, грн.
з ний густина, -тення на, стовпчикі их рядів
/ склад, г/м2 мм в
п %
1 Полотно ПЕ -77 320 Кулірна 0,55 195 420 Чорний 320
трикотажне ПУ – 23 гладь
2 Шкіра натуральна - 530 - 0,90 - - Чорний 1200
Для проектування конструкції виробу передбачено величину прибавки на вільне
облягання в залежності від групи розтяжності трикотажного полотна (табл. 2) [2].
Таблиця 2 – Величини прибавок на вільне облягання для трикотажних виробів (за Конопальцевою Н. М.)
№ Група розтяж- Величина розтяжності Рекомендована величина прибавок на вільне
за ності трикотажного полотна облягання, см
п. трикотаж-ного згідно ГОСТ 28554-90, % до напівобхвату грудей до напівобхвату стегон
полотна СгIII Сст.
1. І 0-40 +3… +6 +1… +3
2. ІІ 40-100 +1… +4 0… +2
3. ІІІ Більше 100 Нижче -2 Нижче 0
Проте діапазон рекомендованих величин прибавок досить широкий, а виробники
матеріалів не надають інформацію про групу розтяжності трикотажного полотна. Тому
проведено експериментальне дослідження пружних властивостей трикотажного полотна за
стандартизованою методикою згідно ГОСТ 8847-85 з використанням розривної машини РТ-
250М-2 [3]. За результатами експерименту полотно трикотажне характеризується
видовженням 93 % вздовж петельних рядків, що відповідає другій групі розтяжності. За
розрахунково-пропорційним методом прибавка на вільне облягання у виробі, що
проектується, становитиме: до напівобхвату грудей – +1 см, а до напівобхвату стегон – 0 см.
Зображення базової та модельної конструкцій виробу представлено на рис. 3.
Висновки. На основі експериментального дослідження пружних властивостей
трикотажного полотна визначено його розтяжність, що
дозволило застосувати інженерний підхід в процесах
проектування та виготовлення швейного виробу. Метою
подальшої роботи буде дослідження механічних
властивостей ниткових з’єднувань трикотажного
полотна та натуральної шкіри.
Ключові слова. Трикотажне полотно, група
розтяжності, прибавка на вільне облягання, сукня
жіноча.
1. Кожаное платье / [Електронний ресурс] —
Рисунок 3 – Зображення базової Режим доступу: http://www.ladykiss.ru/moda/modnye-
та модельної конструкцій сукні platya/ko.html
2. Конопальцева Н. М. Конструирование и
технология изготовления одежды из различных
материалов. Ч. 1. Конструирование одежды: учеб. пособие для вузов / Н.М. Конопальцева,
П.И. Рогов, Н.А. Крюкова. – М.: Издательский центр «Академия», 2007.–256 с.
3. Полотна трикотажные. Методы определения разрывных характеристик и
растяжимости при нагрузках, меньше разрывных: ГОСТ 8847-85. – [Введ. 1985-07-01].– М.:
ИПК Издательство стандартов, 1985. – 21 с.
21
УДК 687
АНАЛІЗ КОНСТРУКТИВНОГО УСТРОЮ ТЕПЛОЗАХИСНОГО ОДЯГУ ЕПОХИ
СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Студ. Кузич О.М., гр. МгДШл-18

Студ. Мейта А.В., гр. МгДШбц-18
Науковий керівник доц. С.В.Донченко
Мета і завдання. Метою дослідження є отримання інформації про конструктивні

особливості теплозахисного одягу та їх розвиток і зв'язок з сьогоденням.
Для досягнення поставленої мети необхідно: проаналізувати джерела різних видів та
визначити основні конструктивні засоби теплозахисту в одязі минулих сторіч.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес розвитку засобів
теплозахисту в одязі. Предметом дослідження є теплозахисний одяг епохи середньовіччя.
Методи та засоби дослідження. В проведенні наукового дослідження було
використано сучасний емпіричні метод дослідження - предметно-аналітичний аналіз.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Встановлення
закономірностей розвитку засобів теплозахисту в одязі та прогнозування їх майбутніх
тенденцій.
Результати дослідження. Найбільш поширеними матеріалами, які застосовувалися для
виготовлення одягу епохи середньовіччя були льон, сукно, хутро, шкіра і шовк. Для пошиття
верхнього одягу використовували шерстяні тканини. Проте тканини немала належного рівня
якості, обробка даного виду одягу була достатньо груба.В той період відомі такі види
об’ємного захисного одягу як гамбезон, підлатник, стьоганка та набивняк (рис. 1) [1].
Рисунок 1 – Різновиди теплозахисного одягу епохи середньовіччя.
Висновки. В результаті проведених досліджень було встановлено, що захисний одяг

епохи середньовіччя мав багатошарову оболонкову структуру з наповнювачами різного
походження,
Ключові слова. Теплозахисний одяг, гамбезон, підлатник, стьобанка, набивняк.
1. П. М. Сас. Кольчуга // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій
(голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2007. — Т. 4 :
Ка — Ком. — С. 465.
22
УДК 687.016:[687.12:675.06]
АНАЛІЗ ДИЗАЙН - ПРОЕКТУВАННЯ ЖІНОЧИХ НАПІВПАЛЬТО З

ОВЧИНО – ШУБНОГО НАПІВФАБРИКАТУ
Студ. О.О. Кузів, гр. МгШхв-18

Науковий керівник к.т.н., доц. І.В. Проданчук
Мета і завдання. Метою дослідження є розробка асортименту жіночих напівпальто з

овчино-шубного напівфабрикату. Для досягнення даної мети були виконані наступні
завдання: аналіз основних тенденцій жіночого верхнього одягу та існуючих силуетів
напівпальто, види поєднання різних фактур в хутрових напівпальто.
Об’єкти та предмет дослідження. Об‘єктом дослідження є процес проектування
жіночого напівпальто з овчино-шубного напівфабрикату. Предметом дослідження є варіанти
комбінування волосяного покриву з нагольною поверхнею овчинно-шубного
напівфабрикату.
Методи та засоби дослідження. Основою для проведення дослідження постав
аналіз первинної інформації (опитування), праці фахівців з дизайн-проектування жіночого
хутряного одягу, пошук аналогів дублянок, періодичні друковані видання модного
спрямування, журнали мод.
новизна роботи полягає у визначенні закономірностей дизайн-проектування жіночих
дублянок з декоративним поєднанням фактурних сторін шубної овчини. Практичне значення
отриманих результатів полягає у розробці пропозицій модельного ряду жіночих дублянок.
Результати дослідження. Дизайн одягу визнається одним з найбільш мобільних
видів мистецтва, що відображає як естетичні, так і побутові потреби людини. Хутряний одяг
традиційно затребуваний серед українських споживачів. Жінки уважно спостерігають за
світовою модою у сфері хутряних виробів і зацікавлені в придбанні таких виробів
оригінального крою та інноваційну обробку. Особливу увагу споживачі приділяють
композиційному рішенню хутряного одягу. У моделях хутряних напівпальто зростає
естетична довершеність, вдосконалюються теплозахисні і експлуатаційні функції. Слід
надавати перевагу моделям з декоруванням поверхні, по аналогії з дизайнерськими
колекціями [1,2].
У сучасних колекціях одягу від провідних дизайнерів світової моди широко
представлені високохудожні вироби з шубної овчини. Образ моделей формується обробкою
волосяного покриву та шкіряної поверхні, забарвленням, складним кроєм, поєднанням в
одному виробі різних фактур. Основна увага приділяється колористичному оформленню
виробу. Дизайнери використовують різнопланові поєднання кольорів і відтінків. Шкурки
можуть бути використані натурального забарвлення або фарбуватися в спокійні або яскраві
кольори, прикрашаються графічними або рослинними принтами, аплікаціями, інкрустацією і
вишивкою. Принти нагадують живописні картини, складні композиції, малюнки.
Найважливішою ознакою нової моделі одягу є силует, що відображає зовнішній контур
просторової форми виробу. І в першу чергу, дизайнери активно експериментують з
силуетними пропорціями (оверсайз), спущена лінія плечового пояса, асиметрична лінія
коміра та застібки. Верхній зимовий одяг представлений в різноманітних силуетах, в тому
числі, напівприлеглий, прилеглий, трапецієподібний і овальний. Вибір методів технології
пошиття виробу (з цілих шкурок) залежить від виду хутра та дизайну моделі. Місця
23
з'єднання деталей можуть бути приховані, візуалізовані або навмисно підкреслені. Хутряна
обробка дозволяє зробити акцент в декількох зонах виробу: кишені, коміри, манжети та
окремі частини стану. На рис. 1 представлено різноманітні варіанти жіночих дублянок [3-5].
Рисунок 1 - Варіанти жіночих дублянок
За результатами анкетного опитування визначено, що споживачі бажають мати у

своєму гардеробі, такий актуальний та універсальний предмет гардеробу, як, дублянка з
хутряною комбінацією. На основі аналізу буде розроблена та запропонована модель
напівпальто з овчино-шубного напівфабрикату, враховуючи особливості при дизайн-
проектуванні.
Висновки. На основі аналізу систематизовано інформацію про проектування жіночих
напівпальто, розширення асортименту продукції з шубної овчини неподільно пов'язано з
пошуком нових силуетних форм та поєднань, враховано перспективний напрямок моди і
сучасний технічний рівень обробки сировини хутряного напівфабрикату.
Ключові слова. Напівпальто, дизайн дублянок, шубна овчина, шкіряна поверхня,
хутровий одяг, асортимент, комбінаторика, дизайн – проектування виробу.
1. Проданчук І. В. Художнє проектування виробів із шкіри та хутра: методичні
вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни «Художнє проектування виробів
легкої промисловості» для студентів напряму 6.051602 «Технологія виробів легкої
промисловості» спеціальності «Конструювання та технології швейних виробів» для
денної та заочної форм навчання. / І.В. Проданчук – К.: КНУТД, 2014. – 25с.
2. Кулешова С.Г., Лущевська О.М. Лабораторний практикум з основ композиції:
навч. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / С.Г. Кулешова, О.М., Лущевська.
Хмельницький: ХНУ, 2017. – 117 с.
3. Терская Л.А. Технологія розкрою і пошиття хутряного одягу / Л.А.Терская.
Академія – 2004. – 271 с.
4. Перегляд колекцій світових дизайнерів [Електронний ресурс]. – Режим
доступу:https://www.vogue.com/fashion-shows/pre-fall-2019/dennis-basso/slideshow/collection#3
5. Андросова Э.М. Основы художественного проектирования костюма: учеб.
Пособие/ Э.М. Андросова. – Челябинск: Издательський дом «Медиа-Принт», 2004. – 184с.
24
УДК 687.023:675.6
ТЕРМІЧНИЙ ОПІР ЖИЛЕТІВ З НАТУРАЛЬНОГО ХУТРА
Студ. А.І.Кулішова, гр.. МгШхв-18

Наук. керівник С.І. Мойсеєнко
В сучасних умовах життя людини для виготовлення одягу різного призначення

застосування натурального хутра все більше зменшується. Це пов’язано з збереженням
фауни та захистом тварин. Але відносно невелика частина натурального хутра
застосовується в якості одягу та оздоблювальних матеріалів для різного його асортименту.
Хутряний одяг має значні переваги над теплозахистним одягом із змішаних та синтетичних
матеріалів. Основним показником теплозахистних властивостей одягу є його термічний опір.
Термі́чний о́пір або теплови́й о́пір –це здатність тіла (його поверхні або шару) перешкоджати
поширенню теплового руху молекул.Таким чином основною перевагою хутряного одягу є
його значний термічний опір який при експлуатації практично не зменшується[1].
Мета і завдання. Метою дослідження є визначення термічного опору жилетів з
натурального хутра лисиці червоної та кролика та їх порівняльний аналіз.Для досягнення
поставленої мети заплановано дослідження термічного опору на тепловому імітаційному
стенді торсу людини [2] з використанням теплотехнічних положень.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є теплообмін людини через
виріб з навколишнім середовищем. Предметом дослідження є жилети з натурального хутра
лисиці червогої та кролика.
Методи та способи дослідження. В дослідженні застосовано відомі методи
дослідження термічного опору хутра. Засобами дослідження є розроблений у КНУТД на
кафедрі ТКШВ імітаційний стенд з мідним торсом людини, що імітує теплообмін людини з
навколишнім середовищем.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Було вперше
проведено визначення термічного опору хутряних жилетів з урахуванням товщини їх
шкіряної основи, підпушку, остьового волосу та повітряних прошарків між тілом людини та
одягом. Існуюче устаткування для визначення теплопровідності різних матеріалів є мало
придатно для визначення теплопровідності натурального хутра. Це пов’язано з тим,що при
визначенні теплопередачі через шар хутра не можливо визначити величину стискання хутра
між холодною та теплою стінками устаткування, при сильному стисканні хутра
теплопередача буде проходити як не за природних умов експлуатації хутра, а при малому
стисканні хутряного шару будемо вимірювати теплопередачу повітряного шару.
Результати дослідження: Для проведення досліджень термічного опору хутра
лисиці червоної та кролика було розроблено та виготовлено два жилети (див. Рис.1) з хутра
червоної лисиці та кролика.
Жилет перший має прилеглий силует та довжину до лінії стегон з округлою
горловиною та застібкою-блискавкою ,який складається з хутряного напівфабрикату лисиці
червоної та бязевої підкладки. Жилет другий має прилеглий силует та довжину до лінії
стегон з округлою горловиною та застібкою-блискавкою ,який складається з хутряного
напівфабрикату кролика та бязевої підкладки[3].
Непрямі дослідження термічного опору жилетів проводились на тепловому
імітаційному стенді торсу людини. В результаті досліджень визначався час роботи
внутрішнього нагрівача манекену. Експерименти проводились при імітації температур -100,-
25
50 та 00 С тричі при кожній температурі. Термічний опір жилетів розраховувався за

формулою:
R= ( tманекену –t приміщення)-*S манекену*Т екмперементу

I*U*Т роботи манекену,
де: t манекену- температура поверхні манекену;t приміщення- температура в лабораторії на
момент проведення імітування процесу; S – площа поверхні манекену (0,55м2 ); Т роботи
манекену – час роботи нагрівача всередині манекену; Т експерименту – час проведення
експерименту – 1година (3600секунд). І – сила току (в амперах); U – напруга, яка подається
на нагрівач манекена.
Таблиця 1 – Термічний опір хутряних жилетів
Середній термічний опір(К*м2/Вт)
00 С -50С -100С
Лисиця червона 0,486±0,02 0,447±0,02 0,481±0,02
Кролик 0,584±0,02 0,55±0,02 0,543±0,02
а) б)
Рисунок 1- Загалиний вигляд жилетів з:а - хутра кролика; б- хутра лисиці червоної
Висновки: Термічний опір жилету з хутра кролика при температурі -100 С складає
0,54±0,02К*м2/Вт а жилету з хутра лисиці червоної 0,48±0,02К*м2/Вт. Таким чином жилет з
хутра кролика має більший термічний опір на 0,06К*м2/Вт. Така тенденція прослідковується
при всіх температурах експерименту. Така різниця може бути обумовлена щільністю
хутряного підшорстку кролячого хутра.
1. Натуральне хутро, його властивості і ассортимент. Студопедія [Електронний
ресурс]. Режим доступу https://studopedia.su/5_28118_naturalne-hutro-yogo-vlastivosti-i-
asortiment.html
2. С.В. Омельченко, С.І. Мойсеєнко. Експериментальні дослідження тривалості
комфорту в одязі різних видів // Тези доповідей. – Київ: КНУТД. – 2001. – С.8
3. Куликов Б.П., Шингарев Р.В., Стебельский М.В. Проектирование одежды с
заданнойтеплозащитной способностью: Текст лекций. – Иваново: ИХТИ,1984. – 47 с.
26
УДК 675.15 +745.531
АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ДЕКОРАТИВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ІЗ НАТУРАЛЬНОЇ

ШКІРИ В СУЧАСНОМУ ОДЯЗІ
Студ. М.О. Мілевська, гр. МгШхв-18

Науковий керівник М.В. Яценко
Мета і завдання. Метою роботи є аналіз використання декоративних елементів із

натуральної шкіри в проектуванні сучасного одягу, з наступною розробкою колекції жіночих
костюмів зі змішаних матеріалів з застосуванням принципу трансформації.
Об'єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес проектування
колекції жіночих костюмів з використанням методів трансформації з метою покращення
зовнішнього вигляду та розширення функціональних можливостей виробу. Предмет
дослідження – жакет жіночий з елементами трансформації.
Методи та засоби дослідження. В роботі використано традиційні та сучасні методи
дослідження: принципи і методи систематизованого аналізу, експериментальні і статистичні
методи отримання і обробки інформації, використано текстові, статистичні і графічні
програми Microsoft Word, Microsoft Excel, XaraDesignerPro, CoralDraw X6 тощо.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Наукова новизна
роботи полягає у практичному використанні методу трансформації в процесі створення колекції
жіночого одягу з поєднанням текстильних матеріалів та натуральної шкіри.
Результати дослідження. В сучасній моді актуальним є питання поєднання в одязі
традиційних та інноваційних матеріалів, форм та конструктивних рішень . Сучасний
асортимент жіночих костюмів досить одноманітний, не зважаючи на те, що кожен виробник
робить акцент на відповідність модним тенденціям та намагається, за допомогою різних
видів швейних виробів даної категорії, розкрити індивідуальність кожного. Але не багато
сучасних дизайнерів можуть запропонувати поєднання різних за властивостями матеріалів з
метою покращення естетичних та ергономічних властивостей.
За допомогою дизайну одягу можна знайти вирішення проблеми поєднання
несумісних матеріалів з метою урізноманітнення моделей. Трансформація являється одним з
найяскравіших прикладів застосування дизайну в процесі проектування одягу.
Трансформація – метод перетворення або зміни форми, може існувати як
перетворення однієї форми в іншу, що дозволяє змінювати властивості форми і параметри в
процесі використання, а також як окрема трансформація однієї форми в іншій. Олександр
Маккуин в своїй колекції весна-літо 2019 року зміг вдало поєднати жіночі сукні та з’ємні
шкіряні елементи (рисунок 1).
«По одягу зустрічають, по розуму проводжають», – цей вираз показує яку роль
відіграє одяг в соціальній презентації людини. Вибір стилю є важливим фактором створення
вдалого образу. В останні роки чіткий розподіл на стилі одягу стає умовним – в моді з’явився
дифузний стиль; окремі речі комплектуються за принципом «поєднання несумісного», тому
натуральна шкіра є чудовим матеріалом для створення та підкреслення індивідуального
образу.
На основі проведеного дослідження методів та способів трансформації, а також
аналізу механічних властивостей одягових натуральних шкір та можливостей комбінації їх з
текстильними матеріалами було розроблено колекцію в якій використано прийом заміщення
з частковою перестановкою елементів в колекції, а також використаноз’ємні шкіряні
декоративні елементи, які можуть кріпитися на ґудзики, застібки-блискавки або кнопки не
змінюючи силуетних форм та цілісності в процесі трансформації зі звичайного костюму в
доповнений декоративними шкіряними елементами
27
Рисунок 1 - Колекція Олександра Маккуина весна-літо 2019 року

На прикладі одного жакету жіночого (рисунок 2) можна побачити, що за допомогою
трансформації звичайний жакет можна доповнити декоративними деталями із натуральної
шкіри (баска різної конструкції), а також за потребою змінити стиль – романтичний або
мілітарі.
Рисунок 2 – Трансформація жакету жіночого, що забезпечує зміну його зовнішнього вигляду
Висновок. Результатом виконаних досліджень є розробка сучасної колекції костюмів

жіночих, які в процесі експлуатації можуть доповнюватися з’ємними декоративними
елементами із натуральної шкіри. Проведені дослідження є підґрунтям для розширення
асортименту швейних виробів із шкіряним декоративним оздобленням, з метою покращення
їх зовнішнього вигляду, а також подовження строку експлуатації.
Ключові слова: трансформація, натуральна шкіра, модні тенденції, декоративні
елементи.
1. Модні тенденції [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://ornato.com.ua/category/statti/moda-tendentsiyi-modni-trendi/
2. Композиційні прийоми розробки сучасного одягу [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://studopedia.su/11_16474_kostyum-yak-obiekt-tvorchosti.html
3. Черкизова Е. Кожа, техники, приемы, изделия. – М.:Аст-Пресс-Книга, 2004. –
168с.
4. Способы декоративной отделки изделий из кожи [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://fishki.net/2180718-sposoby-dekorativnoj-otdelki-izdelij-iz-kozhi.html
28
УДК 687
ВИМОГИ НАТО ДО ВОДОТРИВКОВО ОДЯГУ ТА ОСНОВНІ МЕТОДИКИ

ДОСЛІДЖЕННЯ ЙОГО ФІЗІКО-МЕХАНІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ
Аспірант. В.В.Саковець1
Науковий керівник проф. С.М. Березненко²
1
Міністерство Оборони України
2
Мета і завдання. Мета – Розробити комплект водотривкого одягу для

військовослужбовців з застосуванням сучасних комбінованих багатошарових мікропористих
матеріалів та підібрати основні методи дослідження його фізико-механічних властивостей.
Комплект водотривкого одягу призначений для забезпечення потреб військовослужбовців
Збройних Сил України, що діють в пішому порядку на театрах бойових дій з помірно-
континентальним кліматом та будуть покладені в основу пропозицій до другої генерація
бойового единого комплекту (Норма №1 – загальновійськова, згідно Наказу МОУ від
29.04.2017 року №232).
Для досягнення поставленої мети сформульовані та вирішені такі завдання:
• відпрацьовано систему показників якості сучасних комбінованих багатошарових
мікропористих матеріалів;
• проведено аналіз методів перевірки показників якості водотривкого одягу
передбачених стандартами НАТО;
передбачених міжнародними стандартами;
передбачених національними стандартами;
• розроблено концепт комплекту водотривкого одягу та його обґрунтування;
• виготовлено прототипи комплекту водотривкого одягу;
• проведення лабораторних досліджень комплекту водотривкого одягу;
• проведення військових (дослідних) випробувань комплекту водотривкого одягу.
Об’єкт та предмет дослідження.
Об’єктами дослідження були сучасні комбіновані багатошарові мікропористі
матеріали, їх фізико-механічні та тактико-технічні характеристики, методи визначення
(перевірки) показників якості матеріалів та водотривкого одягу в готовому вигляді.
Предметом досліджень являється безпосереднє застосування та піддослідна
експлуатація комплектів водотривкого одягу.
Методи та засоби дослідження. Для проведення досліджень застосовувалися типові
для країн НАТО сучасні комбіновані багатошарові мікропористі матеріали, методи та засоби,
що рекомендовані Міжнародною організацією зі стандартизації, Європейською організацією
зі стандартизації, Експертною групою “Бойова уніформа, індивідуальне спорядження та
захист” (НАТО), а також Експертною групою EG-29 “Бойова уніформа” (Європейське
оборонне агентство).
Під час піддослідної експлуатації перевірялась можливість застосовування натільних
сенсорних мереж розроблених у рамках наукової роботи за темою: “Розробка біометричних
пакетів текстильних матеріалів та виробів для комплексного оцінювання тактико-технічних і
фізичних властивостей речового майна військовослужбовців”.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Аналіз
застосування підрозділів Збройних Сил України в антитерористичній операції на території
29
окремих районів Донецької та Луганської областей, а також участі у миротворчих місіях за

межами країни (Афганістані, Боснії та Герцеговині, Косово, ГРУЗІЇ) говорить про те, що
існує необхідність забезпечення військовослужбовців, які діють в пішому порядку
комплектами водотривкого одягу, що мають високі водовідштовхуючі, водотривкі та
паропроникні властивості, що дозволив би підвищити комфорт військовослужбовцям за
різних умов під час виконання ними завдань за призначенням.
Технологічні можливості ряду вітчизняних підприємств не могли забезпечити Збройні
Сили України, інші військові формування та правоохоронні органи сучасними
мікропористими матеріалами для виготовлення верхнього одягу оскільки дозволяли
наносити на синтетичні та змішані тканини найпростіші поліуретанові мікропористі
покриття.
Науковою новизною є принесення в України нових технологій виробництва, сучасного
виробничого обладнання, методів та обладнання для перевірки ряду показників якості
сучасних комбінованих мікропористих матеріалів з додатковими покриттями, а також
обробками та без них на базі стандартів NATO, ISO, EN.
Робота, що проводилася стала першою в Україні комплексною програмою по
впровадженню сучасних: технологій виробництва, підходів в розробці матеріалів, а також
методів перевірки показників якості комбінованих мікропористих матеріалів основаних на
міжнародному досвіді та з урахуванням міжнародних практик виконання таких робіт.
Результати дослідження.
Результатами досліджень стали:
- відпрацювання вимог Міністерства оборони України до набивної тришарової та
двошарової комбінованої синтетичної тканини з мікропористим покриттям на основі
політетрафторетилену;
- відпрацювання конструкції костюму водотривкого, що складається з куртки та
штанів;
- імплементація в Україні міжнародних стандартів ISO, EN та стандартів НАТО
STANAG;
- виготовлення костюмів водотривких;
- проведення досліджень фізико-механічних властивостей костюмів водотривких та
матеріалів з яких вони виготовлені;
- проведення попередніх польових досліджень костюмів водотривких.
1. ВСТ 01.301.017-2015 (01) “Тепловіддача і фізіологічне оцінювання бойового
одягу військовослужбовця (HEAT TRANSFER AND PHYSIOLOGICAL EVALUATION OF
CLOTHING, АССР-01, IDT)”.
2. ВСТ 01.301.016 (01) “Одяг водотривкий (WATERPROF CLOTHING, STANAG
4364 (EDITION 2) IDT)”.
3. ДСТУ EN 12127-2:2017 (EN ISO 12127-2:2007, IDT; ISO 12127-2:2007, IDT) Одяг
тепло- і вогнезахисний. Визначення контактного теплопередавання через захисний одяг або
складники його матеріалів. Частина 2. Метод випробування з використанням контактного
теплопередавання від краплинних циліндрів
4. ДСТУ 4272:2003 Матеріали текстильні з покриттям. Методи визначення
характеристик при розриві (ISO 1421:1998, MOD).
5. ДСТУ ISO 5077-2001 Матеріали текстильні. Метод визначання зміни лінійних
розмірів після прання та сушіння (ISO 5077:1984, IDT).
30
УДК 613.481
ОСОБЛИВОСТІ ВИГОТОВЛЕННЯ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ ПОДВІЙНОГО

ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Студ., В.Ю. Самкова, гр. МгШ-18

Науковий керівник д.т.н проф. Березненко С.М.
Мета і завдання. Метою є аналіз виготовлення корсетних виробів подвійного

призначення. Завданням для реалізації даної мети є методи виготовлення корсетних виробів
та додаткові матеріали для їх виготовлення.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом є аналіз корсетів та матеріалів для їх
виготовлення. Предметом є корсет різних типів та призначення.
Результати дослідження. Корсет - предмет одягу, створений для корекції фігури і
додання їй «ідеальної» форми. Являє собою широкий пояс, часто з жорсткими вставками і
шнурівкою, або застібками-гачками, в стягнутому вигляді має силует пісочного годинника.
Корсет є одним з найдавніших виробів, що дійшли до наших днів. На сьогоднішній день,
вони не так популярні, як, наприклад, в середньовіччя, але корсет продовжує залишатися
актуальним і затребуваним в світі моди[1].
Для початку потрібно роз'яснити принципову різницю між корсетом і корсажем,
оскільки, як показує практика, дуже багато любителів корсетів плутають ці зовсім різні речі.
По-перше, корсет і корсаж мають різні функції і призначення.
Корсет - це самостійна одиниця одягу, який не взаємодіє з іншими елементами
гардероба, тобто існує окремо від чого-небудь і призначена для моделювання фігури[2].
Завдання корсета - щільно прилягати до тіла, виправляти і маскувати видимі недоліки і
підкреслювати достатки. Корсет чудово підтягує талію, створює витончену лінію стегна,
підкреслює природні вигини, робить живіт більш плоским і піднімає груди, а також
випрямляє поставу.
Корсаж - це декоративний одяг, що виконує ті ж функції, що і будь-який інший одяг.
Корсаж не має такого впливу на фігуру, як корсет, не призначений для того, щоб
підтримувати груди і прибирати живіт. В основному, корсаж є частиною сукні або
елементом, пришитим до спідниці і має «пригладжену» форму[2].
Як правило, корсет складається з 10 і більше деталей. 24 кісточки - необхідні його
складові. Корсет має шнурівку і плюс до неї іноді застібку-бюск спереду, але ніколи
блискавку. Корсети не тягнуться, з еластичних тканин їх не виготовляють, хоча технології не
стоять на місці і зараз вже є спеціальні стрейчеві корсетні сітки, в яких якраз закладений
ефект еластичності для більшого комфорту.
На відміну від корсета, корсаж складається з декількох деталей, кількістю не більше 8-
ми. Кісточки в корсажах зустрічаються також, до 10-ти штук, найчастіше вони пластикові, і
не мають іншої функції, крім як створювати видимість утяжки. На відміну від корсета,
корсаж має здатність розтягуватися. Застібку може мати будь-яку: блискавку, ґудзики,
кнопки, гачки, шнурівку, яка в даному випадку стягуючого ефекту не дає, а є декоративним
елементом. Виготовляють корсажі практично з будь-яких матеріалів.
Корсети можуть виконувати різну функцію. Вони можуть бути як для особового
носіння, так і для прихованої корекції фігури. Тобто корсетні вироби можуть одягатися як
під одяг, так і на неї, але необхідно враховувати, що один корсет не завжди може виконувати
ці дві функції одночасно. Корсети можуть бути одношаровими, багатошаровими та
31
комбінованими. До одношарових корсетів так само можна віднести і прозорий корсет, який
виготовляється зі спеціальної корсетної сітки.
Багатошарові корсети складаються з трьох і більше шарів. Він досить жорсткий і
щільний. Такий корсет може бути виконаний з різного пакета матеріалів. Верхній шар може
бути виконаний їх тканин різної щільності, трикотажу різної розтяжності, штучної або
натуральної шкіри та з комбінованих матеріалів. Перший шар, як правило, виконує
естетичну роль, тому використовуються матеріали, абсолютно різних властивостей. Другий
шар в даному корсеті повинен бути формостійким і нерухомим, надавати пружність і
можливість утяжки виробу на фігурі. Такими матеріалами служать клейові матеріали
прокладок, найчастіше на тканинній основі. Між цими шарами так само можуть бути і інші
формотворчих шари. Вид матеріалу буде залежати від первинної задумки і технологічної
обробки виробу. В даному корсеті можуть бути часткові шари в грудній області, створюють
«push-up» ефект. Останнім шаром повинен бути підкладковий матеріал, що відповідає
гігієнічним показникам.
Так як виріб щільно прилягає і матеріали верху не завжди можуть відповідати
гігієнічним показникам, комфорт мікроклімату під одягом необхідно підтримувати за
допомогою підкладкового матеріалу[3].
Одношарові корсети проектуються з одного формостійкого, не розтяжного матеріалу.
Їх відмінна риса полягає не тільки в підборі матеріалів, але і в технологічній обробці виробу,
так як дані корсети не закриваються підкладкою з виворітного боку.
Комбіновані корсети включають в себе елементи одношарового і багатошарового
корсета. Складність даного корсета полягає в технологічній обробці, так як поєднувати
елементи різної товщини досить проблематично у виробах щільного прилягання до тіла.
Особливо складним є вироби, що включають переходи від прозорих деталей до
багатошарових. До їх проектування необхідно відноситься більш ретельно і продумано.
Висновки. Корсет це складний виріб, який має багато членувань, ідеально сидить по
фігурі, виконує важливу функцію корекції та підтримки фігури. Цей елемент одягу
призначений не для кожного, тому не варто його носити лише з примхи. Для таких цілей
використовують корсаж, що імітує вид корсету, але не має тих же властивостей.
Корсет в залежності від кількості шарів матеріалів є: одношаровий, багатошаровий,
комбінований. Одношарові мають м’яку форму і можуть носитися під одягом і бути
непомітними. Багатошарові можуть мати 3 і більше шари та жорсткішу та щільнішу форму в
порівнянні з першим. Комбіновані мають складну технологічну обробку, оскільки
поєднуються елементи різної товщини, що ускладнює підбір матеріалів та обробку.
Ключові слова. Корсет, корсаж, одношаровий, багатошаровий, комбінований.
1. [Електронний ресурс]: [Веб-сайт]. – Електронні дані. – Режим доступу:
www.wiki.wildberries.ru
2. GARLAND, Liz; ALMOND, Kevin. Second Skin: Investigating the Production of
Contoured Patterns for the Theatrical Costume Industry. Costume, 2016 – 113.
3. Коробова, А. Б. Загальні питання гармонізації фігури, способу: навчальний
посібник / А. Б. Коробова. -2-е изд, испр. і доп. - Омськ: ВДВС, 2010. - 179с.
32
УДК 687.016: 687
ДОСЛІДЖЕННЯ ШЛЯХІВ УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

ВИГОТОВЛЕННЯ СПЕЦОДЯГУ
Студ. О.В. Дяків гр. МгДШл-18
Наук. керівник доц. Л.Б. Білоцька
Мета і завдання. Метою роботи є дослідження шляхів удосконалення технологічного

процесу виготовлення спецодягу для медичних працівників.
Для досягнення мети дослідження сформульовані наступні взаємопов’язані завдання:
формулювання вимог до медичного одягу та до матеріалів для його виготовлення, аналіз
напрямків вдосконалення технологічного процесу виготовлення одягу для медпрацівників.
Об’єкт та предмет дослідження. Як об’єкт дослідження обрано процес
проектування спеціального одягу для медичних працівників. Предмет досліджень – комплект
одягу для медичних працівників.
Результати дослідження. Лікарня, клініка або поліклініка - це громадські заклади, в
яких найбільш часто зустрічаються люди з різними захворюваннями, тому вимоги до одягу
медичного персоналу тут особливі. Носіння форми покликане створювати захисний бар'єр
між пацієнтами і медиками, тому медичний одяг повинен відповідати наступним вимогам:
• комфорт - одяг не повинен заважати лікарю в процесі роботи;
• естетичність - форма одягу лікарів повинна виділяти медпрацівників серед інших
людей, що забезпечує оперативність роботи;
• безпека - тканина не повинна мати неприємний запах, викликати алергічні реакції
або подразнення на шкірі;
• міцність і зносостійкість - форма повинна виготовлятися зі спеціальних матеріалів,
які стійкі до різних хімічних реагентів до прання та відбілювання, автоклав і іншим засобам
дезінфекції та обробки.
Медичний одяг може бути стерильним і нестерильним.
За часом використання одяг може бути одноразовим або багаторазовим. До
одноразового одягу відносяться маски, рукавички, бахіли і накидки. Вони використовуються
лікарем під час проведення операції.. Багаторазова форма призначена для численних прань,
обробки стерилізаційними і дезінфікуючими засобами.
Форма підбирається в залежності від професії фахівця. Для хірургів розробляються
спеціальні костюми без застібок, ґудзиків, блискавок, гачків і іншої фурнітури. Хірургічна
форма зав'язується за допомогою спеціальних лямок на спині лікаря. Зазвичай вона буває
синього або зеленого кольорів. Вибір цих кольорів обумовлений дослідженнями психологів.
За твердженням фахівців, синій і зелений кольори не дратують нервову систему і дозволяють
повністю сконцентруватися на робочому процесі.
Сорочка хірургічного костюма не повинна мати зайвих деталей, комірців або манжет.
Руки повинні бути максимально закриті аж до рукавичок.
Зважаючи на специфіку роботи, одяг зубного техніка та стоматолога повинен
максимально закривати обличчя, руки та інші частини тіла. У стоматології слід відмовитися
від халатів, сорочок або блузонів з відкритими грудьми. Тут буде доречним костюм з
повністю закритою горловиною і довгими рукавами. Манжети повинні щільно прилягати до
рук і захищати шкіру від попадання слини або крові пацієнта. Одяг повинен захищати
персонал і пацієнтів від поширення інфекції, тому ковпаки повинні максимально прикривати
волосся, лоб і очі лікаря. Подібна форма також використовується в отоларингології.
33
Медичний одяг може бути зшита з декількох видів тканин в залежності від
призначення форми, при цьому матеріали повинні відповідати таким вимогам: наявність
водовідштовхувального просочення; антибактеріальна обробка; підвищена стійкість до
хімічних реагентів; повітропроникність, еластичність і м'якість.
Сьогодні популярним матеріалом для пошиття медичної форми є полікотон, який
зберігає повітропроникність, але при цьому не мнеться, не втрачає свій колір після
численних прань, не вигоряє на сонці.
Для обробки в автоклаві використовують такі тканини, як саторі і cooltex. Ці
матеріали дуже міцні і володіють усіма необхідними характеристиками для роботи в
операційних.
Постійний розвиток технологій та інновації дозволяють створювати форму з
поліпшеними характеристиками. Основними напрямками вдосконалення медичного одягу є:
• розробка одноразової медичної форми, що мінімізує фінансові витрати на хімічну
обробку та дезінфекцію матеріалів;
• розробки надміцних матеріалів підвищеної щільності, які будуть повністю
захищати лікаря і пацієнта від можливості зараження;
• розробка легких тканин, які будуть непомітні на тілі і зможуть забезпечити
максимальний комфорт при роботі;
• впровадження безшовної технології створення костюмів, що буде виключати
можливість розбіжності швів на медичному одязі;
• індивідуальний крій одягу відповідно до фігури кожної людини, що забезпечить
максимум комфорту на робочому місці;
• використання у хірургії спеціальних накладок, рукавичок і нарукавників, які не
схильні до дії скальпеля, тобто ризик поранитися для лікаря прагне до нуля;
• розробка «розумного одягу» для пацієнтів, який буде стабілізувати їх стан,
надавати лікувальний ефект, а також діагностувати захворювання.
Новітні технології дозволять поліпшити якість медичного обслуговування і скоротити
рівень смертності в усьому світі.
Висновки. Проаналізовано сучасний стан та основні напрямками вдосконалення
технології виготовлення медичного одягу.
Ключові слова. Медичний одяг, технологія виготовлення медичного одягу.
1. Електронний ресурс: http://the-medical-practice.com/articles/medhalat/ Белые
одежды. История медицинского халата.
2. Електронний ресурс: https://cyberleninka.ru/article/n/sovremennye-polimernye-
materialy-i-besshovnaya-tehnologiya-proizvodstva-odezhdy/ Современные полимерные
материалы и бесшовная технология производства одежды.
3. Електронний ресурс: https://www.obozrevatel.com/health/digest/top-10-novyih-
meditsinskih-tehnologij-2016-goda.htm / топ 10 новых медицинских технологий.
34
УДК 687.1:677.074
ОРИГІНАЛЬНИЙ КОНСТРУКТИВНИЙ УСТРІЙ ТЕПЛОЗАХИСНОЇ ПРОКЛАДКИ

ДЛЯ ОДЯГУ
Студ. П.О. Піддубна, гр. МгШ-18, Г.І. Сеньків, гр. МгДШл-18

Науковий керівник доц. С.І. Мойсеєнко
В сучасному теплозахисному зимовому одязі використовують такі утеплюючі

матеріали як файбертекс, холлофайбер, синтапон та пух та ін.
Але основним недоліком є залежність теплозахисних властивостей від товщини
матеріалу та вологості, що суттєво зменшує їх показники.
Суттєвим фактором є вартість цих прокладкових матеріалів, що прямо впливає на
собівартість виробу, що робить його недоступним для пересічного покупця.
Мета і завдання. Метою є створення нової конструкції теплозахисної прокладки з
покращеними властивостями для демісезонного одягу.
Завданням для реалізації даної мети було обрано спостереження устрою розміщення
риб’ячої луски, для створення конструкції теплозахисної прокладки.
Аналіз матеріалів для створення нової конструкції теплозахисної прокладки обрано
порівняний аналіз теплотехнічних показників матеріалу для її виготовлення [1].
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом є процес конструювання теплозахисної
прокладки з нетрадиційних матеріалів для виготовлення одягу. Предметом є теплозахисна
прокладка оригінальної конструкції з розташуванням теплозахисних елементів у вигляді
луски.
Результати дослідження. З аналізу попередніх експлуатаційних досліджень
теплозахисних чоловічих курток, з прокладкою комірчастого типу з вкладенками
спіненоного поліетилену(алюфому), показали, він є придатним для виготовлення
теплозахисних прокладок, а саме не зменшує геометричну величину при експлуатації, не
зволожується, не розшаровується, відбиваючий шар не руйнується[2].
До основних умов для конструкції прокладки були обрані основні умови, такі як
гнучкість прокладки, вентиляція, технологічність та собівартість.
Конструкція прокладки представляє собою підкладки, що складається зі спинки, двох
пілочок та довгих вшивних рукавів. Конструкція пакету складається з основного матеріалу
підкладки, на який насторочуються елементи утеплювача, які розташовуються по принципу
розташування луски.
Зверху пакет покривається підкладковим матеріалом чи швейною сіткою, яка
закріплюється по периметру деталей виробу (Рис. 1).
В результаті дослідження прокладки було встановлено, що товщина утеплюючого
матеріалу з алюфому становить 0,0025-0,0035м. Довжина та ширина утеплюючих елементів
повинна бути в межах 0,03-0,04м., що створює гнучкість пакету[3, 4].
Зменшення собівартості прокладки такої конструкції досягається тим, що виготовлення
елементів теплозахисного шару може бути з відходів або обрізків з виробництва алюфому.
Повітропроникність пакету утеплючої прокладки обумовлена тим що фіксація
елементів з алюфому здійснюється з однієї сторони зрізу, а саме зверху елемента, чим
досягається вільне прилягання його до основного підкладкового матеріалу, дає можливість
проникненню повітря.
35
Ще однією з переваг цієї підкладки є незначна вага, завдяки вазі матеріалам з яких вона
виготовлена, що складає 0,17+/-0,002кг.
Ще одна додаткова перевага такої прокладки є її швидке висохання завдяки закритим
порам спіненого поліетилену, а саме алюфому.
Рисунок 1 – Зовнішній вигляд теплозахисної прокладки типу «риб’ячої луски»

Висновки.
Розроблено оригінальну конструкцію теплозахисної прокладки для демісезонного
одягу.Оригінальність конструкції полягає в тому що теплозахисні елементи з алюфому,
розташовуються по принципу побудови риб’ячої луски.
Гнучкість обумовлена використанню алюфому товщиною в межах 0,0025-0,0035м.
Повітропроникність прокладки досягається закріпленням утеплюючих елементів з
однієї сторони зрізу на підкладку, за рахунок чого досягається вільне прилягання його до
основного підкладкового матеріалу, що дає можливість проникненню повітря.
Технологія виготовлення дає можливість виготовляти таку підкладку на швейному
підприємстві без установлення додаткового спеціального обладнання.
Ключові слова. Дослідження, конструкція, теплозахисні властивості,
повітропроникність, гнучкість.
1. Сильников М.В., изобретатель. Пакет материалов с повышенными
теплосберегающими свойствами. Пат. РФ №2165228, 2001.
2. Афанасьева Р.Ф. Какой утеплитель выбрать для защиты от холода? // Униформа.
Новые технологии.- 2002. №2. - С.48-50.
3. Мойсеєнко С.І., Омельченко С.В., винахідники. Теплоізолоююче полотно.
Український патент, № 31006 А, 2000.
4. Молькова И.В. Разработка пакетов материалов для одежды спеціального
назначения и исследование их теплозащитных свойств: дис. кан. тех. наук:): 05.19.04 /
Молькова Ирина Владимировна. – Иваново, 2004. – 166 c.
36
УДК 687.03.620.17
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ТЕПЛОЗАХИСНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ПРОКЛАДОК

РІЗНИХ КОНСТРУКЦІЙ
Студ. П.О. Піддубна, гр. МгШ-18, М.М. Малиш, гр. МгДШл-18

Науковий керівник доц. С.І. Мойсеєнко
Мета і завдання. Метою є порівняльний аналіз теплозахисних властивостей прокладок

різних конструкцій на базі одного матеріалу. Завданням є досягнення мети через порівняння
термічного опору. Для визначення якого застосовується відомий метод[1] визначення
термічного опору.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є теплообмін людини через
різні конструкції прокладки з навколишнім середовищем. Предметом є різні конструкції
прокладок на базі одного матеріалу)[2].
Результати дослідження. Для проведення порівняльного аналізу розроблено та
виготовлено дві конструкції прокладок (Рис.1 і 2) з одного матеріалу (алюфом)[2]. На (Рис.
1) показана прокладка з настроченими теплозахисними елементами типу «риб’ячої луски»,
які розташовуються на основну прокладку. Ці елементи закріплені з однієї сторони, а інші
сторони вільні. На (Рис. 2) показана прокладка з настроченими елементами типу «квадрат»
закріплені строчкою по всім сторонам. Квадрати настрочені на відстані один від одного на
0,002-0,004м.
Рисунок 1 – Зовнішній вигляд зразка теплозахисної прокладки з настроченими теплозахисними

елементами типу «риб’ячої луски»
Рисунок 2 – Зовнішній вигляд зразка теплозахисної прокладки з настроченими теплозахисними

елементами типу «квадрат»
37
Дослідження проводилось при імітації температур: -4 оС, -6 оС та -13 оС на тепловому

імітаційному стенду торсу людини[3]. Результати досліджень зведені в діаграму на (Рис. 3).
При дослідженні термічного опору зразок 1 мав показники 0,43; 0,43; та 0,39 ÷0,02 м2 К/Вт, а
зразок 2 мав показники 0,31; 0,30; та 0,26 ÷0,02 м2 К/Вт відповідно температур -4, -6, -13 оС. З
результатів досліджень видно, що теплозахисна прокладка зразка 1, має більший термічний
опір ніж зразка 2 при імітації представлених температур.
0.5
0.43 0.43
0.39
0.4
0.31 0.3
0.3 0.26
м2
К/Вт 0.2
0.1
0
-4 -6 -13 t оС
Зразок 1 Зразок 2
Рисунок 3 – Діаграма термічного опору дослідних зразків

Висновки. Досліди проводилися на двох зразках з однакової прокладки, але різної
конструкції, для порівняння їх відносно один одного. В результаті проведених досліджень
було отримано термічний опір прокладок при імітації різних температур навколишнього
середовища. Імітація температур здійснена від -4 до -13 оС. в результаті дослідження
отримано наступні термічного опору зразка 1 при температурах:
-4 оС складає 0,43(+/-0,02) м2 К/Вт;
-6 оС складає 0,43(+/-0,02) м2 К/Вт;
-13 оС складає 0,39(+/-0,02) м2 К/Вт.
Зразка 2 при температурах:
-4 оС складає 0,31(+/-0,02) м2 К/Вт;
-6 оС складає 0,30(+/-0,02) м2 К/Вт;
-13 оС складає 0,26(+/-0,02) м2 К/Вт.
Аналізуючи результати експериментів, визначено, що теплозахисна прокладка зразка 1
має більший термічний опір в порівнянні з зразком 2. Це доводить, що термічний опір
прокладок залежить не тільки від їх матеріалу, але і від їх конструкції.
Ключові слова. Дослідження, конструкція, імітаційний стенд торсу людини, термічний
опір.
1. «ЮРГУЭС». – Шахти.: ЮРГУЭС. – 2010. – С. 84 - 87. Донченко С.В. Имитационный
стенд для определения теплозащитных свойств одежды / С.В. Донченко, С.И. Моисеенко//
Сборник научных трудов ГОУ ВПО.
2. Мойсеєнко С. І. Удосконалення теплозахисних властивостей зимового одягу / С. І.
Мойсеєнко, С. В. Донченко // Легка промисловість. - 2012. - № 3. - C. 59.
3. Мойсеєнко С. І. Удосконалення теплозахисного одягу з утеплювачем комірчастого
типу / С. І. Мойсеєнко, Х. В. Нічведа // Вісник Київського національного університету
технологій та дизайну. - 2015. - № 3 (86) : Серія "Технічні науки". - C. 128-132.
38
УДК 677.07:677.01
ДОСЛІДЖЕННЯ МЕДИЧНИХ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ З БІОЦИДНИМИ

ВЛАСТИВОСТЯМИ
Студ. Р.А.Германюк, гр. МгШ-18, ас. Т.П. Артеменко

Мета і завдання. Метою роботи є дослідження та аналіз існуючих методів надання

біоцидних властивостей медичним текстильним матеріалам. Для досягнення мети були
поставлені такі задачі: ознайомитись з асортиментом медичних текстильним матеріалам та
існуючими методами та способами надання біоцидних властивостей текстильних матеріалів;
аналіз рослин, що володіють біоцидними властивостями.
Обєктом дослідження є процес надання біоцидних властивостей текстильним
медичним матеріалам.
Предмет дослідження - медичні текстильні матеріали.
Методи та засоби дослідження. Для досягнення поставлених завдань використані
аналітичне узагальнення та аналіз існуючих відомих наукових розробок у сфері медичного
текстилю та їх систематизація та класифікація. Застосовувались сучасні засоби комп’ютерної
техніки.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів У процесі
досліджень запропоновано рекомендації щодо надання текстильним матеріалам біоцидних
властивостей за допомогою фітопрепаратів. Даний огляд досліджень доцільно застосовувати
при проектуванні швейних виробів для пацієнтів та персоналу медичних закладів.
Результати дослідження. Медичний текстиль охоплює асортимент матеріалів, які
використовуються не тільки в лікувальній практиці, але й у багатьох інших сферах
життєдіяльності людини: при роботі в екстремальних умовах, заняттях спортом, активному
відпочинку, у косметології[1]. Ефективність застосування текстильних матеріалів, крім
відсутності негативного впливу на людину, обумовлена їх гігроскопічністю,
повітропроникністю, легкістю, еластичністю й пластичністю, що забезпечують
універсальність його застосування. В той же час фізико-механічні, гігієнічні і естетичні
властивості текстильних носіїв медичного призначення вивчені недостатньо, що стримує
підвищення їх якості та розширення застосування для медичних виробів.
Матеріали медичного призначення постійно контактують з мікроорганізмами, що
знаходяться як на тілі людини, так і у оточуючому середовищі, які мають властивість
постійно розмножуватись. Саме тому в останні роки все більша увага приділяється проблемі
надання медичним текстильним матеріалам антибактеріальних та біоцидних властивостей за
допомогою додаткових якостей, які їм можна надати. Біоцидні полотна знищують бактерії
дією потужного антисептика, що руйнує мікроорганізми, також виконують роль щита від
всіляких небажаних, в основному патогенних (хвороботворних) мікроорганізмів[2].
Основними вимогами до виробів особистого споживання з біоцидним ефектом є:
відсутність токсичного та подразнючої дії на шкіру людини, а також збереження цих
властивостей в експлуатації при багаторазовому пранні (чищення).
Біоцидні обробки поділяються на такі види:
1) антимікробну (перешкоджає розмноженню і зростанню колоній патогенних бактерій)
2) протигрибкова (перешкоджаюча зростаню цвілевих і інших мікрогрібков)
3) антигнилісна (захищає текстильний матеріал при контакті з землею і водою)
39
4) противоалергенна (від пилового кліща)

5) репелентна (відштовхуюча кровососних комах)[3].
У сучасній практиці застосовуються способи надання текстильним матеріалам
біоцидних властивостей, які згруповані наступним чином:
1. Препарат вводиться в прядильний розчин або розплав перед стадією отримання
волокна. Далі з отриманого волокна виготовляється заданий матеріал.
2. Введена речовина приєднується до макромолекулі волокно або
плівкоутворювального з'єднань хімічним зв'язком. Процес утворення зв'язку (ковалентного,
іонної, координаційної та ін.) Здійснюється за рахунок різних технологічних операцій. Цей
спосіб передбачає проведення хімічної реакції між реакційноздатними групами волокна.
3. Препарат наноситься на поверхню матеріалу основи з композицією, в яку
попередньо він був введений.
4. Речовина вводиться в текстильний матеріал шляхом просочення з розчину,
дисперсії або емульсії, з наступним сушінням.
Виробництво біоцидних матеріалів і виробів постійно збільшується, розробляються
нові способи їх отримання. Відомо використання наноматеріалів різних металів та хімічних
сполук. Одним з альтернативних джерел для створення біоцидних засобів є використання
лікарських рослин, які характеризуються різнобічними фармакологічними властивостями.
Біоцидну дію рослинних препаратів в основному обумовлено наявністю фітонцидів.
Фітонциди - біологічно активні речовини, що утворюються рослинами, які вбивають чи
пригнічують зростання і розвиток бактерій, мікроскопічних грибів, та інші форми
мікроорганізмів [4].
Висновоки. Використання рослинної сировини при створенні біоцдних препаратів
обумовлено його доступністю, а також, в більшості випадків, його низькою токсичністю,
відсутністю звикання і негативних побічних явищ, можливістю тривалого застосування
лікарських засобів дорослими і дітьми. Стійкість мікроорганізмів до фітопрепаратів
утворюється повільніше, ніж до синтетичних лікарських засобів. Таким чином, створення
оброблених фітопрепаратами текстильних матеріалів з біоцидними властивостями є
актуальним завданням.
Ключові слова. Медичний текстиль, біоцидні властивості, фітопрепарати, біоцидна
обробка.
1. Березненко М.П. Тенденції розвитку ринку текстильних матеріалів та їх
використання у товарах широкого вжитку // Легка промисловість. - 2004. - № 1. - с. 44-45
2. Березненко С.М., Твердохліб В.С., Ліщук В.І. Оцінка ефективності надання
натуральним шкірам біоцидних властивостей // Вісник КНУТД, 2014. - № 3. - С. 186-190.
3. Разуваев, А. В. Заключительная отделка текстильных материалов биоцидными
препаратами. Известия высших учебных заведений. Серия: Химия и химическая технология,
– 2010, 53.8: с. 3-7.
4. Голованов, В. А.; Абрамова, А. С.; Сумская, О. П. Применение фитопрепаратов
для придания антимикробных свойств текстильным материалам. Восточно-Европейский
журнал передовых технологий, 2011, 4.6: 6-9.
40
УДК 687.152+355.66
ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ

ТАКТИЧНОЇ ФОРМИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Студ. Н.Ю. Поважнюк гр. МгШ-18, ас. Т.П. Артеменко

Науковий керівник С.М. Березненко
Форма для військовослужбовців має багато різних функції, які допомагають у захисті
тіла від зовнішніх впливів. Одяг військовослужбовця – це важлива складова екіпірування, від
нього залежить фізіологічний, психологічний, емоційний стан, а також надійний захист під
час виконання військових завдань та від несприятливих умов навколишнього середовища.
Метою роботи є систематизувати асортимент сучасної форми за різними ознаками для
надання рекомендацій щодо удосконалення процесу проектування форменого одягу. Для
вирішення цього завдання розглянуто способи використання виробів у різних сферах
професійної діяльності військовослужбовців з метою удосконалення технічного рішення, для
проектування нової тактичної форми з покращеними експлуатаційними властивостями.
Об’єктом дослідження є процес проектування форми для військовослужбовців.
Предметом дослідження є різновиди форменого одягу.
Методи та засоби дослідження. Дослідження базувались на основі застосованого
підходу до проектування форменого одягу для військових з використанням аналітичних
досліджень існуючого форменого одягу та умов його експлуатації. На основі теоретичних
досліджень систематизовано існуючі різновиди форменого одягу та комплектів для
військових за різними ознаками.
Результати дослідження. Військова форма одягу (форма одягу військова,
обмундирування, іноземне - уніформа / уніфікована форма) - одяг військовослужбовців,
встановлений спеціальними нормативними актами (указами, наказами [1], правилами і
тощо), носіння якої є обов'язковим для військовослужбовців збройних сил того чи іншого
держави та інших формувань, в яких передбачена військова служба. Зовнішній вигляд наших
військових нині кардинально і в кращий бік вирізняється на тлі застарілої форми. Тепер
військові із різних видів і родів мають цілу лінійку як уніфікованих, так і спеціалізованих
зразків однострою, засобів захисту й усіляких дуже практичних речей, які спрощують життя
служивих.
В результаті досліджень було встановлено, що військова форма поділяється за родами
діяльності Збройних Сил України: Сухопутних військ; Повітряних Сил; Військово-Морських
Сил; Десантно-штурмові війська України; Сил спеціальних операцій.
За призначенням форма буває:
- парадна (прийняття військової присяги, під час вручення державних нагород,
на парадах, проведення ритуалу випуску з військового навчального закладу, під час
призначення до складу почесної варти);
- парадно-вихідна – у святкові дні; на урочистих засіданнях та офіційних
прийомах; під час покладення квітів (вінків) до пам’ятників; в інших випадках, за рішенням
командира військової частини;
- повсякденна (під час роботи у штабах, управліннях та установах);
- польова (під час виконання бойових завдань, у період ліквідації аварій та
катастроф, надзвичайних ситуацій);
41
- робоча (або спеціальна під час виконання господарських, будівельних робіт, а

також під час обслуговування техніки та озброєння);
- спортивна (для спортивних занять і змагань, а також під час індивідуальних
тренувань) [2].
Форма для воєнних виконує такі функції: захисну, маскувальну, естетичну (парадну),
гігієнічну, соціальну (вказує на звання). За сезоном вирробу бувать: демісезонні, всесезонні,
літні, зимові. За захисними функціями: від зовнішнього середовища, від ударів куль, для
маскування.
Речове майно військовослужбовця української армії має забезпечувати солдату:
− комфорт при використанні при температурі повітря від -40 ° С до + 40 ° С,
− захист від вітру, стійкість до вологи, повітропроникність;
− захист від відкритого полум'я не менше 4 секунд;
− зберігати міцність після контакту з нагрітими твердими поверхнями;
− високу стійкість до зношування;
− теплоізоляцію і виведення поту;
− комфорт і функціональність при тривалій експлуатації;
− маскування особового складу від виявлення у видимому, інфрачервоному і
радіолокаційному діапазонах, бути безшумною при носінні;
− можливість комбінувати предмети польового одягу, виходячи з кліматичних умов і
поставлених завдань[3].
Тактичний одяг (і предмети екіпіровки) – це формений одяг, призначений для
службовців різних силових структур, а також військовими, рятувальниками, поліцією.
Зважаючи на це, такий одяг повинен мати особливі властивості (підвищену міцність,
зносостійкість, спеціальний крій, висока функціональність окремих елементів), які сприяють
максимальної ефективності при виконанні поставлених завдань. Тактичний одяг включає в
себе такі різновиди виробів (Рис.1).
Тактичний одяг
термобіли термошкарпе верхній головні аксесуари (устілки,

рукавиці ремені і т. д.)
зна тки одяг убори
Рисунок 1 – Різновиди виробів тактичного одягу
Висновок. В даній роботі було розглянуто сферу використання форменого одягу
військовослужбовців. Досліджено існуючу інформацію про формений одяг для створення
бази, яка може допомогти в майбутньому для розширення існуючого та проектування нового
асортименту форменого тактичного одягу.
Ключові слова. формений, тактичний, одяг для військовослужбовців.
1. Наказ Президента №228/2000 від 11.02.2000 Про військову форму одягу
військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань України
2. Наказ Міністерства оборони України [Електронний ресурс].- Режим
доступу:http://na.mil.gov.ua/files/606_nm_2017_dodatok.pdf.
3. Наказ МОУ №113 від 29.02.2016. Про затвердження Зразків військової форми одягу
та знаків розрізнення військовослужбовців ЗСУ та ліцеїстів.
42
УДК 687.016.5:687.112
ШЛЯХИ ПОДОВЖЕННЯ «ЖИТТЄВОГО» ЦИКЛУ ЧОЛОВІЧОГО ПІДЖАКА
Студ. М.Г. Старчак, гр. МгДШл-18

Науковий керівник доц. А.Т. Арабулі1
1
Мета і завдання. Мета роботи полягає у тому, що на основі моделі чоловічого

піджака розміру 176-100-88, який вже частково втратив зовнішній вигляд, розробити
жіночий жилет розміру 170-96-104.
Завдання – на базі конструкції чоловічого піджака виконати моделювання та
трансформації і запропонувати відповідну технологічну обробку виробу, що дозволить
отримати модель жіночого жилету.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес проектування
жіночого жилету на основі конструкції чоловічого піджака, а предметом дослідження є
чоловічий піджак та методи моделювання.
Результати дослідження. Індустрія моди є одним з найбільших за величиною
забруднювачем у світі. Майже 20% від усіх промислових забруднювачів води припадають на
текстильні відходи, такі як синтетичні хімікати, а також барвники. Для виробництва одягу
постійно використовуються дорогоцінні ресурси планети, наприклад вода: 2,6% від
загального використання води припадає на виготовлення бавовни. Багато працівників на
швейних підприємствах отримує невисоку зарплату та працює в шкідливих умовах. В свою
чергу текстильна промисловість також шкодить довкіллю та чинить певний негативний
вплив на людей і тварин. Наприклад, для отримання вовни та шкіри щорічно вбивають
мільйони тварин. Тому швидкі зміни тенденцій і культура надлишкового споживання
посилюють проблему величезної кількості відходів одягу. Проаналізувавши статистику
відходів одяг на прикладі США встановлено, що щороку понад 13 мільйонів тонн одежі
викидаються і щодня цей показник зростає [1]. Для середньостатистичного споживача
зазначена статистика не становить великої цінності тому, що одяг низької якості не вартує
витрачених коштів і протягом життя людина використовує лише частину свого гардеробу, а
решта – роками не використовується, а пізніше опиняється у смітнику.
Тому найоптимальнішим варіантом перед суспільством постає питання вторинної
переробки одягу. Так у 2018 році в Україні відбулося відкриття шведського бренду магазину
H&M, який прийматиме одяг на переробку. У магазині буде встановлений спеціальний бокс,
у якому можна буде залишити будь-які речі, незалежно від стану та бренду, та за це
споживач має можливість отримати знижку на покупку нового одягу. Одяг, зовнішній вигляд
якого ще дає можливість одягнути його знову, буде реалізованим як секонд-хенд [2].
Також у світі існують підприємства з переробки текстилю, наприклад голландська
компанія «Mud Jeans», яка працює із ношеними джинсами: джинсову тканину подрібнюють
до вати і з неї виготовлять нову тканину для нових штанів і компанія «Соекс», яка у
співпраці з дизайнерами перероблює текстиль [3].
Таку тенденцію переробки одягу, так і текстилю можна застосувати і при виконанні
індивідуальних замовлень населення. Виробник одягу, на підставі звернення до нього
споживача (замовника), за рахунок часткової зміни конструкції виробу, застосування методів
моделювання може на базі «старого» швейного виробу запропонувати так званий «новий»
швейний виріб.
43
Аналіз сучасних фешн трендів дає можливість помітити тенденцію на оверсайз

силуети з розширеним плечовим поясом, які циклічно повернулись до нас з 80-х років
минулого століття. Тому саме це було обрано для роботи з реконструкції чоловічого піджаку.
На прикладі моделі чоловічого піджака розміру 176-100-88 (рис. 1) було спроектовано та
виготовлено жіночий жилет розміру 170-96-104, зовнішній вигляд якого представлено на
рис. 2.
Рисунок 1 – Технічний рисунок Рисунок 2 – Технічний рисунок

піджака чоловічого жилету жіночого
За рахунок зменшення довжини виробу та змінення конфігурації низу, звуження по

бічним швам, але зі збереженням силуету, відсутності рукавів, на основі яких був
спроектований пояс, що у подальшому вшивався у середній шов спинки на рівні лінії талії
піджак чоловічий був трансформований (перероблений) у жилет жіночий. Таким чином, на
основі чоловічого піджака, який з часом може втратити частково зовнішній вигляд
(потертості на ліктях, низу рукавів та виробу) можна розробити модель жіночого жилету.
Такий підхід надає швейним виробам подовжити свій «життєвий» цикл, а не бути
утилізованим.
Розрахунок економічної ефективності проведених заходів дозволяє стверджувати,що
витрати на розробку нової моделі приблизно складатимуть 485-500 грн., що є набагато
менше у порівнянні з моделями подібного силуету, покрою та фактури люксового бренду
«Celine».
Висновки. Таким чином, за рахунок часткової зміни у конструкції швейного виробу,
за рахунок застосування різних методів моделювання, використання деталей «старого» одягу
можна розробити та виготовити «новий» швейний виріб, який у подальшому буде
експлуатуватися споживачем.
Ключові слова: зовнішній вигляд, піджак чоловічий, жилет жіночий, «життєвий»
цикл, «новий» виріб.
1. Купуємо одяг із розумом: як індустрія моди забрунює планету. Веб сайт URL:
https://www.epochtimes.com.ua/suspilstvo/kupuyemo-odyag-iz-rozumom-yak-industriya-mody-
zabrudnyuye-planetu-127568
2. Київський H&M прийматиме непотрібний одяг на переробку. Веб сайт URL:
https://www.the-village.com.ua/village/service-shopping/style-news/275399-kiyivskiy-h-m-
priymatime-nepotribniy-odyag-na-pererobku
3. Переробка текстилю і «green fashion» – корисна і перспективна галузь для
українського бізнесу. Веб сайт URL: http://uacrisis.org/ua/53775-tekstyl
44
УДК 687.016
ПРОЕКТУВАННЯ КОЛЕКЦІЇ ЖІНОЧОГО ТА ЧОЛОВІЧОГО ПЛЕЧОВОГО
ОДЯГУ З НАТУРАЛЬНОЇ ШКІРИ
Студ. В.М.Захожий, гр. МгШхв-18

Мета і завдання. Метою даної роботи є розробка колекції жіночого та чоловічого

плечового одягу з натуральної шкіри. Для реалізації сформульованої мети проаналізовано
творче джерело, трансформовано та впроваджено в моделі колекції.
Об’єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є процес створення колекції
одягу з натуральної шкіри. Предметом дослідження є розробка нової колекції одягу з
натуральної шкіри
Методи і засоби дослідження. Поставлені завдання вирішувалися з використанням
комплексу методів: літературно-аналітичний, візуально-аналітичний, метод системного
підходу, статистичний метод збору інформації.
новизна полягає у систематизації характерних для творчого джерела ознак, які застосовано у
виробах жіночого одягу із використанням шкіри. Практичне значення полягає у дизайн-
проектуванні творчої колекції моделей та виготовленні виробів колекції жіночого одягу із
текстильних матеріалів у поєднанні із шкірою.
Мета і завдання. Метою даної роботи є розробка колекції проектування колекції
жіночого та чоловічого плечового одягу з натуральної шкіри.
Для реалізації сформульованої мети проаналізовано творче джерело, трансформовано
та впроваджено в моделі колекції.
Об’єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є процес створення колекції
одягу з натуральної шкіри. Предметом дослідження є розробка нової колекції одягу з
натуральної шкіри
Методи і засоби дослідження. Поставлені завдання вирішувалися з використанням
комплексу методів: літературно-аналітичний, візуально-аналітичний, метод системного
підходу, статистичний метод збору інформації.
виробах жіночого та чоловічого одягу із використанням шкіри. Практичне значення полягає
у дизайн-проектуванні творчої колекції моделей та виготовленні виробів колекції жіночого
та чоловічого одягу із текстильних матеріалів у поєднанні із шкірою.
Результати дослідження. Високий рівень конкуренції на ринку модної індустрії стає
поштовхом для пошуку дизайнерами все більш ефективних методів проектування одягу та
застосування інноваційних підходів до вирішення ряду художньо-конструкторських завдань.
Тому, пошук концепції майбутньої колекції, її переосмислення і застосування засобів
художньої виразності та новизни стають запорукою успішності авторської колекції одягу
серед широкого кола споживачів. Розробка творчої колекції потребує детального аналізу
джерела натхнення, як відправної точки та виокремлення його ключових характеристик з
подальшим застосуванням в образах моделей колекції. Саме джерело натхнення, як творчий
праобраз, є основоположним і визначальним аспектом у формуванні стильових,
образноемоційних і конструктивних характеристик в задуманому автором костюмі.
45
На основі проаналізованих колекцій сучасних дизайнерів, таких як Armani, Philipp

Plein, Balmain, Ralph & Russo, Chanel, Оскар Мецават, Jean Gritsfeldt та інші, визначено
модні тенденції сезону весна – літо 2019. Колекція призначена для виходу «у світ», участі в
урочистих та різних світських заходів.
Шкіряна куртка - тренд, який став вже класикою і обов'язковою річчю базового
гардероба. Популярність пояснюється тим, що з кожним роком дизайнери придумують нові
варіації для цього одягу, роблячи її актуальною і популярною.
Асортимент колекції складається із чоловічих і жіночих курток. Споживачем цих
виробів є чоловіки та жінки молодшої вікової групи, які слідкують за останніми тенденціями,
і дотримуються модних напрямів.
Запропонована колекція чоловічих та жіночих плечових виробів, що відповідає
сучасним тенденціям моди, є естетично виразною та функціональною (рис.1).
Рисунок 1 – колекція чоловічих та жіночих плечових виробів із натуральної шкіри

Творчим джерелом для її створення обрано кристали та їх геометрична форма, адже
осмислення краси ліній, форми, сполучення об‘ємів та втілення їх в оригінальні моделі
колекції. На основі аналізу виявлених характерних особливостей творчого джерела
виокремлено таку гаму, яка складається із чорного, сірого та синього кольорів, які в
подальшому реалізовано в моделях колекції.
Важливою ознакою колекції є цілісність, що забезпечується формою, зокрема
розширеними рукавами, довжиною, горизонтальними членуваннями та кольоровим
поєднанням.
Висновок. Спроектовано колекцію, в якій застосовано футуристичні вироби і
елементи із шкіри, кольорове рішення моделей жіночого та чоловічого одягу.
Ключові слова. Колекція, дизайн костюма, мода, натуральна шкіра.
1. Розробка колекцій одягу: Навчальний посібник. / А.М. Малинська, К.Л.
Пашкевич, М.Р. Смирнова, О.В. Колосніченко – К.: ПП «НВЦ Профі», 2014. – 140 с.
2. Пашкевич К. Л. и др. Застосування сучасних методів для проектування колекцій
одягу складних форм // Теорія та практика дизайну. – 2015.
46
УДК 687.016: 687
РОЗРОБКА НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО КОМПЛЕКСУ ДИСЦИПЛІН БАЗОВОГО

КУРСУ КРОЮ ТА ШИТТЯ
Студ. Б.Д. Бурбан гр. МгДШл-18

Мета і завдання. Метою роботи є науково-обгрунтована розробка навчально-

методичного комплексу дисциплін базового курсу «Крою та шиття» для слухачів-
початківців. Для досягнення мети дослідження сформульовані наступні завдання:
формулювання цілей та завдань курсу «Крою та шиття», формулювання вимог до засвоєння
курсу «Крою та шиття», складання навчальної програми курсу «Крою та шиття».
Об’єкт та предмет дослідження. Як об’єкт дослідження обрано процес проведення
лекційних та практичних занять з базового курсу «Крою та шиття» для слухачів-початківців.
Предмет досліджень – навчально-методичний комплекс дисциплін курсу «Крою та шиття»
для слухачів- початківців.
Результати дослідження. Сучасне життя висуває високі вимоги, не тільки до
професійних умінь та навичок людини, а й до його зовнішнього вигляду, важливою
складовою якого є костюм. Одяг є предметом матеріальної культури людини, має в собі риси
історичної епохи, національного характеру, індивідуальних творчих особливостей і тому
повсюдно є об'єктом естетичного сприйняття.
Метою базового курсу «Крою та шиття» є розвиток естетичного смаку слухачів,
озброєння їх новими знаннями і навичками виготовлення сучасного одягу.
Навчальна робота з курсу «Крою та шиття» здійснюється у формі лекцій та
практичних занять. При викладі матеріалу підкреслюється важливість самостійного
створення свого іміджу. Базовий курс призначений для слухачів - початківців, всіх, хто
захоплюється рукоділлям і бажає займатися дизайном і пошиттям власного авторської одягу.
На курсах крою та шиття, слухачі можуть ознайомитися з основами концепції творчої
розробки одягу, правильного підбору матеріалів і основам виготовлення одягу. Крім того,
курс передбачає вивчення обладнання, новітніх технологій і сучасних методик шиття, що
дозволяють створювати якісні, зручні і привабливі вироби. Слухачі курсів шиття і крою
вчаться вибирати свій стиль, колір і ті моделі одягу, які вигідно підкреслюють достоїнства і
приховують проблеми фігури, вчаться шити легко і швидко, роблячи свій виріб унікальним
за допомогою оздоблень. Підготовка по курсу «Крій та шиття» здійснюється протягом 3
місяців. Форма контролю - заліки по вивченим розділам, а після закінчення повного
теоретичного і практичного курсу - захист творчого проекту.
Навчальна програма курсу «Крою та шиття» складається з таких змістових
модулів:
1. Вивчення основ спеціальної технології виготовлення одягу.
2. Вивчення основ конструювання одягу.
3. Вивчення основ матеріалознавства швейного виробництва.
4. Вивчення принципів роботи швейного обладнання.
Цілі і завдання курсу: формування теоретичних знань та навичок правильного вибору
одягу, який повинен відповідати своєму призначенню; вміння вибирати одяг, відповідно до
індивідуальних особливостей зовнішнього вигляду і характеру; вміння орієнтуватися в
сучасній моді; формування практичних умінь і навичок для створення одягу самостійно.
47
Результати навчання:
знати: основні поняття і принципи спец. технології виготовлення одягу; конструювання та
матеріалознавства; пристрій швейного обладнання і вимоги його експлуатації;
вміти: самостійно підібрати модель і відповідну цієї моделі тканину; працювати з базовими
лекалами; виконувати крій і відшивати виріб відповідно до вимог технології;
володіти навичками: ручного шиття; раціонального застосування швейного обладнання та
устаткування; формування творчого підходу до створення одягу.
Зміст навчального модуля: навчання процесу роботи з лекалами; сучасні методики
конструювання деталей одягу; самостійна робота над кресленнями, викрійками;
удосконалена система моделювання одягу; кращі технології пошиття; усунення можливих
дефектів; практичне застосування отриманих знань про шиття.
Тематичний план
№ Найменування теми Кількість годин
з/п всього лекції практичні
1. Основні відомості про швейні вироби та матеріали для їх 3 1 2
виготовлення
2. Вимірювання фігур 3 1 2
3. Побудова креслення основи конструкції прямої спідниці та 6 1 5
основи жіночих брюк
4. Моделювання спідниць і брюк. 6 1 5
5. Виготовлення спідниці і брюк 6 2 4
6. Конструювання плечових виробів: побудова креслення основи 9 3 6
конструкції сукні з вшивним рукавом, побудова креслення
основи вшивного рукава
7. Моделювання плечових виробів. Моделювання рукава. Методи 6 2 4
моделювання ліфа.
8. Конструювання комірів: стояка; плосколежачого; відкладного; 6 2 4
суцільнокрійного.
9. Обробка вузлів жіночої легкої сукні: кишень, комірів, рукавів, 6 2 4
застібок.
10. Конструювання жіночої сукні. 6 2 4
11. Робота з викрійками: побудова лекал, підгонка викрійки з 6 1 5
журналів мод.
12. Ремонт і оновлення одягу. 6 2 4
Всього: 72 20 52
Наступним етапом роботи є подальша розробка навчально-методичного
комплексу дисциплін, що забезпечують засвоєння базового курсу «Крою та шиття»
слухачами-початківцями.
Висновки. Розроблено навчальну програму базового курсу «Крою та шиття»,
сформульовано цілі і завдання курсу, результати навчання, складено тематичний план курсу.
Ключові слова. Курси крою та шиття, програма курсів крою та шиття
1. Електронний ресурс: https://shv-club.com.ua/training-programs/the-training-program-
basic.
48
УДК 687.03:620.17
ВПЛИВ УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ НА ПОВЕРХНЕВІ

ВЛАСТИВОСТІ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ ТА ВИРОБІВ ІЗ НИХ
Студ. О.О. Підгайна, гр. МгШ-18

Науковий керівник д.т.н., професор Березненко С.М.
Мета і завдання. Визначити вплив ультрафіолетового випромінювання на поверхневі

властивості текстильних матеріалів та виробів із них. Дослідити фізико-механічні
властивості тканин різного волокнистого складу під час дії на них ультрафіолетового
випромінювання.
Об’єкт та предмет дослідження. Дослідження здатності текстильних матеріалів та
виробів з них зберігати свої фізико-механічні та поверхневі властивості в умовах впливу на
них ультрафіолетового випромінювання.
Методи та засоби дослідження. В процесі проведення роботи,застосовано
аналітичний огляд,щодо впливу ультрафіолетового випромінювання на поверхневі
властивості текстильних матеріалів та виробів із них.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Проаналізовано
наслідки впливу ультрафіолетового випромінювання на текстильні матеріали різного
волокнистого складу. Описано процес деструкції синтетичних та натуральних текстильних
матеріалів,визначено найбільш уразливі та найбільш стійкі до дії ультрафіолетового
випромінювання волокна.
Ультрафіолетове випромінювання являє собою невидиме для людини електромагнітне
випромінювання, яке посідає спектральну область між видимим і рентгенівським
випромінюванням,з довжиною хвиль в межах 400-10 нм.
Природним джерелом ультрафіолетового випромінювання є сонце. Широкий спектр
та інтенсивність ультрафіолетового випромінювання сонця обумовлені високою
температурою його поверхні та розмірами.
Відомо,що на текстильні матеріали та вироби з них сонячне світло має серйозний
вплив,в результаті якого текстильні матеріали втрачають свою міцність,створюються умови
для процесу фотохімічної деструкції волокон ,барвників та препаратів для обробки тканин.
Характерним для процесу фотохімічної деструкції матеріалів є зниження механічної міцності
матеріалу, втрата кольору та зменшення строку експлуатації текстильних матеріалів та
виробів з них. Ступінь деструкції значною мірою залежить від структури матеріалу та
природи волокнистого складу.
Ультрафіолетові промені руйнують текстильні матеріали ,які складаються з
натуральних волокон і характеризують даний деструкційний процес властивістю
фотохімічної стійкості (світлостійкість), фотохімічна стійкість текстильних матеріалів
залежить від властивостей волокон.
Синтетичні та природні матеріали виражають різну реакцію та стійкість до УФ-
випромінювання. Під дією випромінювання та атмосферних умов механічні здатності
волокон знижуються,а саме , стійкість до світла в кожного волокна різна. З натуральних
волокон найбільш уразливим до дії атмосферних впливів та світла є шовк,в результаті
постійної дії цих факторів процес старіння шовкових тканин протікає швидше ,ніж в
49
матеріалах з інших натуральних волокон. Під впливом ультрафіолетових променів шовк

жовтіє та зменшується його міцність.
Окислення целюлозних волокон протікає повільніше ніж шовкових,тобто їхні фізико-
механічні властивості підчас впливу світлопогоди зберігаються довше. Найбільш стійким до
атмосферних впливів є керотин вовни. Вплив уф-випромінювання на вовняну тканину має
найбільш негативні наслідки,та призводить до надмірної усадки та скуйовдження
(звалювання). Задля подовження строку служби вовняних виробів в побутових умовах,сушку
потрібно проводити в засклених приміщеннях,це унеможливить потрапляння основної маси
короткохвильових променів. Ультрафіолетове випромінювання , як і у випадку з
шовком,викликає пожовтіння вовняного волокна. Пожовтіння вовни пов’язують з
фотохімічними перетвореннями амінокислотних залишків.
Більшість полімерних матеріалів,які використовуються в легкій промисловості
деструктують під дією ультрафіолетового випромінювання.
Для запобігання або зменшення протікання цього процесу в такі полімери додаються
спеціальні речовини,які здатні вбирати в себе ультрафіолетові промені,що є особливо
важливим,в тих випадках,коли виріб постійно знаходиться під дією сонячного світла. На
текстильні матеріали,виготовлені з синтетичних волокон ультрафіолетове випромінювання
також має різний вплив. Найменшою світлостійкістю виділяється капрон,а найбільшою –
нітрон. Такі матеріали, як: поліестер - це тканина, яку часто використовують для
виготовлення спортивного одягу, він є стійким до впливу ультрафіолетових променів
,завдяки чому тканина не втрачає свого кольору під впливом сонця,як це відбувається у
випадку бавовни або льону. Поліпропілен також відноситься до групи синтетичних
тканин,але відмінністю від поліестера є,те що його волокна руйнуються під дією УФ-
випромінювання. Для запобігання руйнування волокон,в розплав поліпропілену перед
екструзією додають спеціальні стабілізатори. Про те, ефективність цієї методики не є
стовідсотковою,тому сприятливість до Уф-випромінювання значно обмежує можливості
використання текстильних матеріалів з поліпропілену. Барвники,які додаються в
поліпропілен,сприяють підвищенню його стійкості до Уф-випромінювання.
Висновки. Проаналізовано вплив ультрафіолетового випромінювання та поверхневі
властивості текстильних матеріалів та виробів з них. Визначено вплив ультрафіолетового
випромінювання на фізико-механічні властивості тканин різного волокнистого складу.
1.Вікіпедія [Електронний ресурс]: - Електронні дані. – Режим доступа:
https://ru.wikipedia.org/wiki
2.Вестник Витебского государственного технологического университета . Вып.19 /
УО «ВГТУ»; гл. ред. В.С. Башметов .-Витебск ,2010.- 200с.
3.Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. – № 1
(37). – 2009.
4.[Електронний ресурс]: - Електронні дані. – Режим доступа:
http://www.edelweiss.dn.ua/usefull/klassifikatsiya-tekstilnykh-volokon/
5.[Електронний ресурс]: - Електронні дані. – Режим доступа:
https://www.05366.com.ua/list/132331
6.Лабораторный практикум по материаловедению швейного производства / Б. А.
Бузов и др. М., 1991.
50
УДК 687:339.138+504
АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ЕКО-БРЕНДІВ, ЩО СПЕЦІАЛІЗУЮТЬСЯ НА

ВИГОТОВЛЕННІ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ
Студ. Кондакова В.В., гр. БШск-18,

Науковий керівник Т.П.Артеменко
Київський національнийуніверситеттехнологій та дизайну
Мета і завдання. Дослідити та проаналізувати сучасні еко-бренди швейних виробів

та ознаки, що характеризують екологічність виробів. Основне завдання дослідження полягає
у виборі та дослідженні матеріалів та шляхів створення еко виробів.
Об‘єктом дослідження є процес проектування еко виробів. Предметом
дослідження є швейні вироби.
способи збереження довкілля за рахунок використння природних ресурсів та раціоналізації в
процесах проектування та переробки швейних виробів.
Результати дослідження. Мода може поєднуватись із бережливим ставленням до природи.
Зараз все частіше з’являються бренди, які створюють еко-продукцію без шкоди планеті. Хтось
виробляє сумки з натуральної бавовни, хтось речі з льону або конопель, а хтось взагалі робить
окуляри з кави.
Аналіз інформаційних джерел показав, що в Україні, на сьогодні еко-мода все
активніше крокує в маси. Міжнародні періодичні журнали «Vogue», «International Textile»,
«Elle», «Shape», «Rolling Stone Magazine» все частіше звертаються до екологічної
проблематики, а останніми роками присвячують цілі номери тем екологічної безпечної моди.
Аналіз останніх публікацій свідчить про те, що феномен еко-дизайну займає вагому нішу в
соціокультурному житті. Еко-мода починає створювати певний формотворчий імідж, який
панує на метакультурному просторі всієї земної кулі. Виникають інші цінності, які
буквально перегортають наше світосприйняття.
Набирають популярності українські еко-бренди такі як: Avoska– в’язані сумки; Зерно,
так званий «живий одяг» – бренд одягу та аксесуарів, який стврорює вироби, зосереджуючись
на довговічності дизайні та фольклорних мотивах з використанням лише натуральних
матеріалів; Her – спеціалізується на виготовленні виробів з натуральних матеріалів;
DevoHome – натуральний текстиль з конопляного волокна; RCR Khomenko – еко-марка, яка
використовує в роботі виключно вінтажні тканини і захоплюється переробкою виробів з
секонд-хенду; Uliulia- займається пошиттям клатчів, сумок і рюкзаків з використанням
матеріалів, які були в вжитку.
Головний принцип еко-бренду сучасності – локалізація. Еко-мода має на увазі
застосування при виробництві як натуральних матеріалів, так і раціонального використання
вже існуючих ресурсів. Наприклад, «органічні» тканини виготовляються з природних
матеріалів: бавовни, льону тощо. Зменшення шкоди довкіллю досягається шляхом відмови
від хімічних добрив тощо.
Цікава тенденція – матеріали та швейні вироби, які є продуктами вторинної
переробки. Взірцем цього підходу є компанії Coca-Cola і Greenpeace, які пропагують «зелені»
футболки з матеріалу, до складу якого входять бавовна і речовина, одержана при переробці
пластику. В середньому, на виробництво однієї футболки утилізується п’ять пластикових
пляшок. Свої вироби ці компанії доповнюють написом «I’m from Earth».
Одяг, виготовлений з вторинних текстильних матеріалів: старих матраців,
використаних армійських ковдр і парашутів, зіпсованих дисків, у сучасному розумінні це,
51
скоріше, арт-проект, аніж промисловий підхід. Адже кожна така річ індивідуальна, хоча її
адаптація в промислове виробництво неможлива. Під екологічним дизайном мається на увазі
використання не тільки продуктів вторинної переробки чи не перероблених матеріалів для
виготовлення одягу, але і таких матеріалів, які не викликають побічних захворювань і легко
підлягають утилізації.
Нині існує класифікація матеріалів, які за певними ознаками можна вважати
екологічно чистими. Передусім, це можливість поновлювати ресурси, тобто ця сировина
повинна відновлюватися у відносно короткий термін. Другий чинник – це необхідна площа
землі, що затрачена на вирощування певного продукту. Й третій чинник – це кількість
хімікатів, що використовуються на всьому технологічному ланцюгу – від вирощування
волокна до виробництва готового продукту. Можна навести декілька видів сировини для
виготовлення тканин, що відповідають усім вимогам екологічності й мають великі
перспективи розвитку у виготовлені еко-матеріалів. Наприклад, натуральні матеріали –
конопля, бавовна, льон, вовна і ін. На сьогодні деякі відомі компанії з виробництва модного
одягу включають бамбукову суміш у футболки. Велика перевага такого матеріалу в тому, що
для його виготовлення використовується бамбук, який росте зі швидкістю близько одного
метра на добу. Для одягу з бамбука характерні такі приємні та корисні властивості як
ергономічність, антибактеріальний ефект, м’яка текстура тощо.
Американська компанія The North Face, яка спеціалізується на виробництві верхнього
одягу, взуття та спорядження. В її складі апріорі багато синтетики. Вибравши усвідомлений
підхід, компанія почала переробляти поліефір для створення верху піджака, а підкладка - це
щонайменше п'ять перероблених пластикових пляшок.
У 2017 році The North Face представила цілу лінійку футболок і шортів з
переробленого пластику, який зібрали в Національних парках США. Також компанія G-Star
Raw Jeans спільно з репером Pharrell створила лінійку джинсів, виготовлених з
переробленого пластику з океану. Гібридний матеріал суміші бавовни і пластмаси отримав
назву Bionic Yarn.
Сьогодні головними ознаками екологічності в одязі є:
– використання чистої екологічної сировини для виробництва текстильної
промисловості;
– застосування продуктів первинної та вторинної переробки для виготовлення товарів
текстильної промисловості;
– створення характерної кольорової палітри при проектуванні одягу з використанням
натуральних барвників;
– пропаганда збереження екоресурсів середовища шляхом застосування невербальних
засобів у готовій продукції.
Висновки. Отже, актуальною проблемою у виготовлені екологічно безпечних
текстильних виробів залишається питання підтримки виробників еко-брендів, а також про
серйозну соціальну рекламну компанію саме еко-виробів як чинника збереження ресурсів
планети, власного здоров’я і надбання специфічної індивідуальності у сучасному
урбанізованому світі.
Ключові слова: еко-мода, еко-бренди, натуральні тканини
1. Еко- бренди [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.etcetera.media.
2. Еко- бренди [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://shotam.info/top-10-styl-nykh-
ukrains-kykh-eko-brendiv/.
52
УДК 687.016:687.14+796.71
КРЕАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРИ ПРОЕКТУВАННІ ЕКІПІРОВКИ ДЛЯ

АВТОСПОРТУ
Студ. Бусько А.П. гр. БШск-17
Науковий керівник Т.П. Артеменко
Мета і завдання. Вибір автогоночної екіпіровки, як і в будь-якому іншому виді

спорту, залежить від цілей, завдань самого автоспортсмена, а також велику роль займає вибір
авто, клімат та особливості треку. Сьогодні на гоночному треку не важко відрізнити в
натовпі одного гонщика від іншого, бо комбінезон кожного учасника перегонів
перевантажений спонсорськими логотипами. Однак раніше гонщики надягали на старт
повсякденний одяг і піддавались великому ризику для життя та здоров’я. Тому доцільно
проаналізувати асортимент та сучасні технології проектування екіпіровки для автоспорту.
Об’єктом дослідження є процес проектування екіпіровки пілотів автогонщиків.
Предметом дослідження є асортимент виробів екіпіровки спортсменів. Дослідження
базувались обробці інформації з різних джерел щодо історичного розвитку, аналізі сучасних
технологій.
Результати дослідження. Визначено основні складові елементи екіпіровки, до яких
належать: шолом; підшоломник; білизна; рукавички; комбінезон; черевики. Всі ці вироби
мають особливості їх проектування з урахуванням умов застосування (середовище,
характерні рухи інше), властивостей матеріалів. Виявлено, що найпопулярнішим для
виготовлення комбінезону автогонщика є матеріал торгової марки номекс. Це
вогнетривкий мета-арамідний матеріал, розроблений в 1960-х роках американською
фірмою DuPont, який широко використовується при виготовленні елементів одягу
пожежників, військових, гонщиків, у космічних технологіях, акустиці.
Найбільш травматичною ділянкою тіла гонщика при виконанні складних маневрів на
треку виявилась грудна клітка. Тому популярними стали стали новітні розробки компанії
McLaren з використанням 3D- принтера. Компанія вирішила звернутися за допомогою до
адитивної технології. Спочатку фахівці виміряли грудну клітку гонщика, а також виконаали
її 3D-сканування. На підставі цієї інформації вийшло створити захисний жилет, який зможе
вберегти від серйозних травм. У процесі роботи над проектом, команда консультувалася з
експертами в області текстилю, одягу та матеріалів. Розробники роздрукували прототип
пластини, протестувавши допрацювавши яку, було надруковано і сам жилет. Для цього
використовувався легкий композит, що складається з волокон Dyneema, які широко
застосовуються для виробництва бронежилетів. Також в якості матеріалу використовувалася
конструкція зі смоли (доповнена нитками), жорсткі вуглецеві волокна для кращої гнучкості і
волокна Zylon, що застосовуються для виробництва болідів F1. Конструкція жилета
передбачає його зручне кріплення до тіла, виріб повністю повторює анатомічні форми і
вигини тілагонщика. Цифровий дизайн дозволяє індивідуально підлаштовувати форму і
розмір під будь-яку фігуру людини.
Висновки. В роботі проведено аналіз асортименту та новітні методи проектування
екіпіровки пілотів «Формули 1», що дає змогу розробити нові елементи одягу для захисту
пілотів.
Ключові слова. Екіпіровка пілота автогонщика, номекс,3D – принтер, 3D- жилет.
53
УДК 687.112.42
КОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИГОТОВЛЕННЯ

ЧОЛОВІЧИХ ШТАНІВ З ПІДІГРІВОМ
Студ. В.Ю. Хоменко, гр. МгШ–18

Науковий керівник доц. А.Т. Арабулі1
1
Мета і завдання. Метою роботи є проектування чоловічих штанів, характерною

особливістю яких є можливість використання елементів підігріву. Для досягнення
поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: підібрати матеріали, які будуть
використані в зоні обігріву, підібрати елементи для обігріву, удосконалити конструкцію та
запропонувати технологічну обробку штанів, що дозволить підвищити ергономічні вимоги
виробу.
Для досягнення поставленої мети проаналізовано асортимент сучасних матеріалів для
штанів з підігрівом, наявних на ринку України; визначені вимоги до одягу з елементами
підігріву.
чоловічих штанів, а предметом дослідження є конструкція штанів, матеріали з яких
виготовляють штани та елементи підігріву.
Результати дослідження. Аналіз літературних та інформаційних джерел показав, що
сьогодні широкого розповсюдження набуває одяг, елементи одяг та взуття [1–5], в якому
додатково застосовуються елементи підігріву. Це дозволяє споживачу використовувати одяг
у холодну пору року, при чому його характерними особливостями є застосування
нагріваючого елементу. Як правило, нагріваючий елемент живіться від літієвого акумулятора
та може мати декілька режимів нагрівання. Використання таких нагріваючих елементів в
одязі забезпечить споживачеві комфортну температуру в зоні обігріву.
Встановлено, що одяг з підігрівом найбільшого поширення набув у спеціальному
одязі. Такий одяг можуть використовувати охоронці під час чергування та обходу великих
територій, слюсарі-механіки при виконанні аварійного ремонту та обслуговуванні
транспорту в польових умовах, робітники на залізничних дорогах (вокзалах), в аеропортах
та морських портах, рятувальники, військові та ін.. Сьогодні існує різноманітний асортимент
виробів з підігрівом, а саме: рукавички, муфти для обігріву рук; спальні мішки; жилети;
куртки, штани, полукомбінезони; термобілизна; наколінники та пояса, шарфи з підігрівом;
устілки з підігрівом та взуття на їх основі; шкарпетки з підігрівом. В таблиці 1 представлено
основні категорії та сфери використання штанів з підігрівом.
Таблиця 1 – Категорії та сфери застосування штанів з підігрівом

Сфера застосування Різновиди
Одяг спеціального Одяг для військових, для поліції, для рятувальників, для
призначення працівників комунальної служби, для будівельників, для
персоналу аеропорту, для залізничників
Спортивний одяг Одяг для лижного спорту, для гірськолижного спорту, для
вітрильного спорту, для катання на ковзанах
Одяг для активного Одяг для туризму в осінньо-зимовий період, для полювання, для
відпочинку риболовлі
54
Аналіз показав, що у існуючих моделях штанів з підігрівом підігрів здійснюється в

зоні передньої частини стегон та колін. Але поряд з цим актуальним залишається питання
розробки штанів повсякденного призначення (одяг для роботи, для навчання, для
прогулянок), які будуть додатково підігріватися в зоні задньої поверхні стегна. Такі штани
можуть бути використанні споживачами, які присідають на стілець, який є достатньо
прохолодним у приміщеннях з некомфортною температурою.
Модель штанів проектується на базі джинсів, які в свою чергу є найбільш
популярними серед споживачів. Штани мають бути зручними, практичними,
багатофункціональними, довговічними. Гріючи модулі розміщуються у потаємних кишенях
одразу за накладними кишенями в місцях сидіння споживача (задня поверхня стегна). Для
виготовлення штанів обрана джинсова тканина (100% бавовна), а для обробки потаємних
кишень плащова тканина (87% ПЕ, 13% бавовни). На рисунку 1 представлений технічний
рисунок запропонованих штанів.
Для обігрівання пропонується
використовувати комплект – RedLaikaЕСС 7.4.
Даний комплект складається з двох гріючих
модулів (розміри модулів 90×170×23мм),
регулятора на 5 рівнів нагрівання, літієвий
акумулятор. Включення та виключення, модулів
підігрівання, а також регулювання рівня підігріву
відбувається за допомогою пульта, для якого
передбачена кишеня по переду. Комплект
RedLaikaЕСС 7.4. дозволяє здійснювати
безперервне нагрівання від 5 до 19 годин (в
залежності від рівня нагрівання), в межах
температури від 300С до 600С.
Рисунок 1 – Технічний рисунок штанів з Висновки. Таким чином, запропонована
підігрівом
модель штанів чоловічих з підігрівом дозволяє
споживачеві відчути себе комфортно під час сидін-
ня на прохолодному стільці або поверхні.
Ключові слова: кишеня, зовнішній вигляд, штани чоловічі з підігрівом, комфорт.
1. Брюки с электрическим подогревом Фаренгейт. Веб сайт URL:
http://www.ortho.ru/agents/ST/soct_bruki.html
2. Мотоэкиперовка с подогревом. Веб сайт URL: https://motokent.com.ua/blog/item/36.
3. Арабули А.Т., Чабанюк Г.В. Одежда для мотоциклиста: повышение теплозащитных
свойств III–d internathional symposium Creativitate Tehnologie Marketing, October 31 -
November 1, 2014, Repablic of Moldova, Cishinau.- P.262-267.
4. Драпіковська Ю.О., Арабулі А.Т. Особливості виготовлення одягу з підігрівом
Тези доповідей XІV Всеукраїнської наукової конференції молодих вчених та студентів
«Наукові розробки молоді на сучасному етапі»–К.: КНУТД, 2015.–С. 12Всеукраїнської
наукової конференції молодих вчених та студентів «Наукові розробки молоді на сучасному
етапі» – К.: КНУТД, 2015.–С. 12.
5. Невдобенко Н.М., Арабулі А.Т. Проектування зимових рукавичок для туризму з
покращеними теплозахисними властивостями Технології та дизайн. - 2017. - № 1. - Режим
доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/td_2017_1_6.
55
УДК 687.01:572.087
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ КОНСТРУКЦІЇ ШВІВ НА МЕХАНІЧНІ
ВЛАСТИВОСТІ З’ЄДНАНЬ МАТЕРІАЛІВ ПРИ ПРОЕКТУВАННІ
БЮСТГАЛЬТЕРА ЖІНОЧОГО
Студ. А.В. Цісарук МгЗШ-18(л)
Науковий керівник доц. М.В. Яценко
Мета і завдання. Метою роботи є аналіз, дослідження та визначення шляхів

удосконалення технологічного процесу виготовлення бюстгальтера жіночого на етапі
проектування. Поставлена мета досягається за рахунок обґрунтованого вибору методу
обробки та матеріалів для виготовлення бюстгальтера жіночого.
Об’єкт та предмет дослідження. Як об‘єкт дослідження обрано – конструкції швів,
які використовуються для з’єднання деталей бюстгальтера жіночого. Предмет дослідження –
бюстгальтер жіночий виготовлений з різних видів матеріалів.
Методи та засоби дослідження. Для дослідження швів використано
стандартизовані експериментальні методики. В якості засобів дослідження обрано типове
для даного асортименту обладнання.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Отримані
результати дослідження можуть бути рекомендовані як при виробництві бюстгальтерів
жіночих, так і при виборі матеріалів для їх виготовлення.
Результати дослідження. Не дивлячись на складний стан швейної галузі України,
виробництво корсетних виробів, зокрема бюстгальтерів, є досить перспективним видом
бізнесу. Виробникам потрібно не тільки задовольнити вимоги споживачів, а й максимально
знизити витрати на продукцію. Метою цієї роботи було отримання характеристик різних
видів швів з точки зору не тільки споживача, а й виробника. Аналіз методів обробки
бюстгальтерів, наявних на ринку України, показав, що найчастіше використовуються такі
шви: розстрочний, застрочний виконаний на машині зигзагоподібної строчки, розстрочний
та накладний – на машинах трьохниткового та п’ятиниткового ланцюгового стібка (рисунок).
Досліджувані шви було виконано на таких матеріалах: 3 види кулірного трикотажу, 2 види
біеластичних полотен, атлас та 4 види мереживних полотен. Вказані вище шви були виконані
методом ниткового з’єднання матеріалів одного артикула. Досліджувалась товщина шва,
розривальні характеристики вздовж та впоперек шва, еластичність, жорсткість, пружність, а
також витрати ниток на 10 см шва, сумарна величина припусків, витрати часу на їх
виготовлення. В таблиці представлено результати досліджень трьох видів швів для
«Кулірний трикотаж, арт. 0011».
Таблиця – Результати досліджень матеріалу «Кулірний трикотаж, арт. 0011»
Розривальні
Пружність, %
Товщина, мм
Жорсткіст, Н
ниток на 10
Розривальні характеристики
характеристики
Витрата
впоперек шва
вздовж шва
см
Вид шва Еластичність

Наванта- Подов- Наванта- Подов-
ження,Н ження, мм ження, Н ження, мм
В 1,9 рази
Розстрочний
1,4 26,2 68,5 15,0 32 більше 14,3 65 83
шов
розрах.
Шов встик 0,8 15,7 62,0 14,4 65 –* 1,3 55,6 288
В 2,7 рази
Застрочний
1,1 18,0 64,0 6,6 40 більше 3,12 48,6 73,5
шов
розрах.
Примітка. *Згідно ГОСТ 9176-87 розрахункові значення не визначаються
56
Рисунок – Методи обробки бюстгальтера жіночого
Розстрочний шов, який виконується за допомогою косої бейки з мадаполаму, є

найтовстішим (до 2,3 мм) і найжорсткішим (до 0,0032 Н), також найбільш матеріалоємний та
трудомісткий (4,21 с). Еластичність шва може бути менше до (1,5 раза) і більше
розрахункової, а витрати ниток складають від 79,5 до 109 см. Розстрочний шов, виконаний
на двоголковій трьохнитковій машині ланцюгового стібка, тонше у 1,5 рази, ніж попередній,
але поступається міцністю. Витрати ниток складають до 250 см. Жорсткість до 0,0008 Н, а
еластичність більше, або відповідна розрахунковій.
Шов встик, виконаний на триголковій п’ятинитковій машині ланцюгового стібка, є
найтоншим (до 1,5 мм), але має найкращі розривальні характеристики впоперек шва.
Жорсткість до 0,0003Н, пружність 66,7%, витрати ниток до 383 см компенсуються низькою
працемісткістю (2,20 с), також він потребує найменших припусків, але має високу
вірогідність дефектів, так як краї деталей затягує між рейками та голковою пластиною. На
тому ж обладнанні виконано накладний шов, який товстіший за попередній на 21%, і
величина припуску більша на 40%, витрата ниток та часу майже однакова. Має добрі
розривальні характеристики і жорсткість до 0,0005 Н.
Застрочний шов, який виконано на машині зиг-заг складного рапорту потребує
найбільше припусків, до 0,7 см з кожного боку, а наявність трьох шарів матеріалу зумовлює
потовщення шва, що не завжди є позитивним.
Висновки. Результати проведеної дослідницької роботи можна використовувати під
час вибору методів обробки виробів білизняного асортименту, так і при виборі матеріалів
для їх виготовлення.
Ключові слова. Бюстгальтер жіночий, методи обробки, механічні властивості.
1. Бузов Б.А. Практикум по материаловедению швейного производства: Учеб.
пособие для студ. высш. учеб. заведений: 2-е издание / Б.А. Бузов, Н.Д. Алыменкова, Д.Г.
Петропавловский. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 416 с.
57
УДК 687.023:675.6
ТЕРМІЧНИЙ ОПІР ЖИЛЕТІВ З НАТУРАЛЬНОГО ХУТРА
Студ. А.І.Кулішова, гр.. МгШхв-18
Науковий керівник С.І. Мойсеєнко
В сучасних умовах життя людини для виготовлення одягу різного призначення

застосування натурального хутра все більше зменшується. Це пов’язано з збереженням
фауни та захистом тварин. Але відносно невелика частина натурального хутра
застосовується в якості одягу та оздоблювальних матеріалів для різного його асортименту.
Хутряний одяг має значні переваги над теплозахистним одягом із змішаних та синтетичних
матеріалів. Основним показником теплозахистних властивостей одягу є його термічний опір.
Термі́чний о́пір або теплови́й о́пір –це здатність тіла (його поверхні або шару) перешкоджати
поширенню теплового руху молекул.Таким чином основною перевагою хутряного одягу є
його значний термічний опір який при експлуатації практично не зменшується[1].
Мета і завдання. Метою дослідження є визначення термічного опору жилетів з
натурального хутра лисиці червоної та кролика та їх порівняльний аналіз.Для досягнення
поставленої мети заплановано дослідження термічного опору на тепловому імітаційному
стенді торсу людини[2] з використанням теплотехнічних положень.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є теплообмін
людини через виріб з навколишнім середовищем. Предметом дослідження є жилети з
натурального хутра лисиці червогої та кролика.
Методи та способи дослідження. В дослідженні застосовано відомі методи
дослідження термічного опору хутра. Засобами дослідження є розроблений у КНУТД
на кафедрі ТКШВ імітаційний стенд з мідним торсом людини, що імітує теплообмін людини
з навколишнім середовищем.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Було вперше
проведено визначення термічного опору хутряних жилетів з урахуванням товщини їх
шкіряної основи, підпушку, остьового волосу та повітряних прошарків між тілом людини та
одягом.
Існуюче устаткування для визначення теплопровідності різних матеріалів є мало
придатно для визначення теплопровідності натурального хутра. Це пов’язано з тим,що при
визначенні теплопередачі через шар хутра не можливо визначити величину стискання хутра
між холодною та теплою стінками устаткування, при сильному стисканні хутра
теплопередача буде проходити як не за природних умов експлуатації хутра, а при малому
стисканні хутряного шару будемо вимірювати теплопередачу повітряного шару.
Результати дослідження: Для проведення досліджень термічного опору хутра
лисиці червоної та кролика було розроблено та виготовлено два жилети (див. Рис.1) з хутра
червоної лисиці та кролика .
Жилет перший має прилеглий силует та довжину до лінії стегон з округлою
горловиною та застібкою-блискавкою ,який складається з хутряного напівфабрикату лисиці
червоної та бязевої підкладки.
Жилет другий має прилеглий силует та довжину до лінії стегон з округлою
горловиною та застібкою-блискавкою ,який складається з хутряного напівфабрикату кролика
та бязевої підкладки [3].
Непрямі дослідження термічного опору жилетів проводились на тепловому
імітаційному стенді торсу людини . В результаті досліджень визначався час роботи
внутрішнього нагрівача манекену. Експерименти проводились при імітації температур -100,-
50 та 00 С тричі при кожній температурі. Термічний опір жилетів розраховувався за
формулою:
58
R= ( tманекену –t приміщення)-*S манекену*Т екмперементу

I*U*Т роботи манекену,
де:
t манекену- температура поверхні манекену;
t приміщення- температура в лабораторії на момент проведення імітування процесу;
S – площа поверхні манекену (0,55м2 );
Т роботи манекену – час роботи нагрівача всередині манекену;
Т експерименту – час проведення експерименту – 1година (3600секунд).
І – сила току (в амперах);
U – напруга, яка подається на нагрівач манекена.
Таблиця – Термічний опір хутряних жилетів
Середній термічний опір(К*м2/Вт)
00 С -50С -100С
Лисиця червона 0,486±0,02 0,447±0,02 0,481±0,02
Кролик 0,584±0,02 0,55±0,02 0,543±0,02
а) б)
Рис.1- Загалиний вигляд жилетів з:а - хутра кролика; б- хутра лисиці червоної
Висновки: Термічний опір жилету з хутра кролика при температурі -100 С складає
0,54±0,02К*м2/Вт а жилету з хутра лисиці червоної 0,48±0,02К*м2/Вт. Таким чином жилет з
хутра кролика має більший термічний опір на 0,06К*м2/Вт. Така тенденція прослідковується
при всіх температурах експерименту.
Така різниця може бути обумовлена щільністю хутряного підшорстку кролячого
хутра.
1. Натуральне хутро, його властивості і ассортимент. Студопедія [Електронний
ресурс]. Режим доступу https://studopedia.su/5_28118_naturalne-hutro-yogo-vlastivosti-i-
asortiment.html
2. С.В. Омельченко, С.І. Мойсеєнко. Експериментальні дослідження тривалості
комфорту в одязі різних видів // Тези доповідей. – Київ: КНУТД. – 2001. – С.8
3. Куликов Б.П., Шингарев Р.В., Стебельский М.В. Проектирование одежды с
заданнойтеплозащитной способностью: Текст лекций. – Иваново: ИХТИ,1984. – 47 с.
59
УДК 687.016: 687

АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ОЗДОБЛЕНЬ ЖІНОЧОГО ОДЯГУ ІЗ
ЗАСТОСУВАННЯМ МАШИННОЇ ВИШИВКИ
Студ. О.Р. Гадомська гр. МгДШл-18
Науковий керівник доц. Л.Б. Білоцька
Мета і завдання. Метою роботи є висвітлення оздоблення жіночого одягу вишивкою

на території України та виготовлення на їх основі сучасного жіночого одягу з національними
мотивами.
Для досягнення мети дослідження сформульовано наступні взаємопов’язані завдання:
розглянути та проаналізувати класифікацію оздоблень, особливості їх отримання, розробити
та виготовити сукню жіночу з оздобленням вишивкою в національних українських
традиціях.
Об’єкт та предмет дослідження. Як об’єкт дослідження обрано процес створення
оздоблень жіночого одягу із застосуванням вишивки. Предметом дослідження є сукня
жіноча з оздобленням вишивкою.
При усіх змінах, що відбуваються у моді, саме оздоблення відіграє роль каталізатора
здатного до невпізнання змінити один і той же виріб, надаючи йому різноманітного
характеру – від службового, ділового до вечірнього. Вишивка - це і оздоблення одягу, і
весільні рушники, і елементи, покликані прикрасити оселю: скатертини, фіранки, покривала
тощо.
Більшість мотивів для орнаменту українцям подарувала сама матінка-природа. Але, на
жаль, всю природу зобразити за допомогою голки і нитки не можливо, тому визначили
основні інтерпретації візерунків, які містять той чи інший елемент з широким смисловим
навантаженням. Перш за все це геометричний (Гуцульщина, Поділля, Полтава) та рослинний
(Буковина, Волинь, Поділля, Побужжя) орнаменти. У зразках, створених переважно
майстринями Північної Буковини, зустрічаються зображення людей і тварин (зооморфний та
антропоморфний види).
На основі стародавніх космологічних символів у народі створена своя система
назв:«баранячі ноги»; «кучері»; «гребінчики»;«кривульки»; «сосонка»; «перерва» тощо. В
основі рослинного орнаменту лежить культ поклоніння природі, рослині. Крім поширеного
символу «дерево життя» , який зображується стилізовано у формі листя або гілок, у таких
вишивках популярні зображення Берегині, використання таких мотивів, як «виноград» -
символ добробуту та щасливого одруження; «барвінок» - символ кохання тощо.
У зразках, створених переважно майстринями Північної Буковини, зустрічаються
зображення людей і тварин (зооморфний та антропоморфний види). Хоча така регіональна
прив’язка не є остаточною: відомо, що по всій території України були розповсюджені
весільні рушники з вишитими птахами і навіть символічно зображеними молодятами. Значно
пізніше, з налагодженням комунікації між регіонами і розвитком торгівлі, народився
комбінований орнамент, який поєднує всі традиційні види в одне ціле. Він, до речі, є дуже
поширеним у роботах сучасних майстрів.
Полтавські вишивки виконуються окремими швами і поєднанням кількох швів.
Вишивають переважно білими нитками, зрідка - червоними та сірими, візерунок обводять
чорними або кольоровими смугами.
60
Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометричний орнамент із стилізованими

гронами винограду, цвітом хмелю, ромбами, квадратами. Основні кольори білий, коралово-
червоний, трапляється жовтий і голубий. Виконується вишивка хрестиком, знизуванням,
гладдю.
Для вишивок Закарпаття характерний мотив «кривуля» у різних техніках виконання.
Переважає техніка вишивання хрестиком, часто використовується вирізування та гаптування.
Кольорова гама вишивок широка червоне поєднується з чорним, при цьому виділяється один
з кольорів; поширені як білі, так і багатокольорові орнаменти.
За орнаментом вишивки поділяються на:
геометричний; рослинний; зооморфний;
антропоморфний; комбінований.
За символами: кружальця; трикутники; ромби;
кривульки; лінії; хрести.
За кольором: кольоровими нитками по-білому
полотні; кольоровими нитками по-кольоровому
полотні; білими нитками по-білому полотні; білими
нитками по-кольоровому полотні.
За видом вишивальних швів: хрестиком;
плутаним хрестиком; подвійним прутиком; зубчиками;
мережкою; ланцюжком тощо.
На сьогоднішній день вишивка поставлена на
промислові рейки, і стала незмінним атрибутом
модних нарядів, приносячи в них індивідуальність і
особливий стиль.
Дизайнери не втомлюються шукати нові теми і
форми виконання вишивки, підбирають вдалі варіанти
для того чи іншого сезону. А інженери працюють над
створення нових обладнань для виготовлення якісної
та гарної вишивки.
Автором на основі аналізу зразків
національного народного костюму, створених
майстринями різних куточків України розроблено та
виготовлено сучасну сукню жіночу з оздобленням
вишивкою в національних українських традиціях
Рисунок – сукня жіноча з
(фото представлено на рисунку). оздобленням вишивкою
Висновки. Розглянуто та проаналізовано класифікацію оздоблень за допомогою
вишивки, особливості їх отримання, розроблено та виготовлено сукню жіночу з оздобленням
вишивкою в національних українських традиціях
Ключові слова. Вишивка, сукня жіноча з вишивкою.
1. Електронний ресурс: http://embroidery-digitizing.ru/vidy-mashinnoj-vyshivki/
2. Електронний ресурс: http://olympica.com.ua/171766-vidi-vishivalnogo-
obladnannya.html.
3. Електронний ресурс: http://www.sewing.kiev.ua/category/shvejno-vyshivalnye-
mashiny-brother/.
4. Електронний ресурс: http://lifeinua.com/board/obl-89877.html.
61
УДК 687.016: 687

ДОСЛІДЖЕННЯ ШЛЯХІВ УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ
ВИГОТОВЛЕННЯ ЖИЛЕТІВ ЧОЛОВІЧИХ
Студ. О.М. Мацелюх гр. МгДШл-18
Мета і завдання. Метою роботи є дослідження та систематизація методів обробки

жилетів чоловічих, призначених для носіння з піджаком.
Для досягнення мети дослідження сформульовані наступні взаємопов’язані завдання:
дослідження існуючих способів обробки чоловічих жилетів, їх аналіз та систематизація.
Об’єкт та предмет дослідження. Як об’єкт дослідження обрано технологічний
процес виготовлення жилетів, як виду плечового одягу без рукавів. Предмет досліджень –
чоловічий жилет, призначений для носіння з піджаком (рис. 1).
Результати дослідження. Методи обробки жилетів
подібні методам обробки піджака. При формуванні частин
переду для отримання опуклості в області грудей їх
зпрасовують по борту і проймі на пресі або праскою. Потім
обробляють кишені.
Крім підбортів, в жилетах є обшивки низу переду, які
пришивають до низу підкладки швом шириною 1,0 см
(строчка 1, рис. 2). Пришивають підкладку переду і обшивку
низу до підборту, припосаджуючи підкладку в області
грудей і роблячи напуск з підкладки 0,5-1,0 см внизу
(строчка 2, рис. 2). Надсікають припуск шва з боку підборту
на рівні обшивок низу. Шви запрасовують в сторону
підкладки, а нижче надсічки шов пришивання підборту
Рисунок 1– Жилет чоловічий
розпрасовують.
Підкладку, підборти і
обшивки низу накладають на перед
лицьовими сторонами всередину і
обшивають горловину, борта і низ
переду (строчка 3, рис. 2). Потім
обшивають пройми жилета з боку
підкладки (строчка 4, рис. 2). Перед
жилета вивертають на лицьову
сторону через відкриті бокові зрізи.
Оброблені краї припрасовують,
виправляючи кант шириною 0,2 см
Рисунок 2 – Обробка Рисунок 3 – Обробка спинки в сторону підкладки, запрасовуючи
переду жилета жилета напуск підкладки внизу.
По краях пройм, горловини, борта і низу може бути прострочена оздоблювальна
строчка шириною 0,1-0,5 см, що закріплює кант.
Для спинки жилета обробляють хлястики з основної підкладкової тканини з пряжками
або петлею і ґудзиком.Середні зрізи спинки зшивають,залишаючи отвір для вивертання
жилета (строчки 1 і 2, рис. 3). Зшивають виточки (строчки 3, рис. 3). Шви розпрасовують,
виточки запрасовують в сторону середини спинки.
62
Рисунок 4 – З'єднування переду і Рисунок 5 – Обробка жилета після вивертання

спинки жилета
Оброблені хлястики настрочують по надсічках бічних зрізах на спинку з основної
підкладкової тканини (строчка 5, рис. 3).
Деталі спинки складають лицьовими сторонами всередину і обшивають пройми, низ і
розріз (шліцу) з боку підкладки спинки (строчки 6 і 7, рис. 3).
Повністю оброблені деталі переду жилета через незшиті бічні краї вкладають між
деталями спинки (не вивертаючи на лицьову сторону). Лицьові сторони переду укладають до
лицьовій сторони спинки. Зшивають бічні, огинаючи краю переду вгорі і внизу припусками
швів обшивання пройм і низу спинки (строчка 1, рис. 4).
Плечові зрізи переду, вкладені між деталями спинки і підкладки спинки, зшивають зі
спинкою з боку підкладки спинки, одночасно обшиваючи горловину спинки жилета
підкладкою (строчка 2, рис. 4).
Жилет вивертають на лицьову сторону через отвір, залишений в середньому шві
підкладки спинки, і розправляють. Припрасовують обшивку краю горловини, пройм і низу
спинки, бічні і плечові шви. Незшиту ділянку середнього шва підкладки спинки застрочують
(строчка 1, рис. 5 а).
По горловині спинки прострочують оздоблювальну строчку для зміцнення ділянки
(строчка 2, рис. 5 б).
Хлястики спинки розправляють по лінії талії і настрочують на спинку декоративною
трикутною закріпкою (строчка 3, рис. 5 б).
Висновки. Проаналізовано та систематизовано методи обробки класичного
чоловічого жилету під піджак.
Ключові слова. Жилет чоловічий, методи обробки жилету.
1. Білоусова Г. Г, Колосніченко М. В. та інш. Методи обробки швейних виробів:
навч. посіб. – К.: МВЦ «Медінформ», 2007. – 292 с.
2. Технология швейных изделий : учебник / [Э. К. Амирова, А. Т. Труханова,
О. В. Сакулина, Б. С. Сакулин]. – 6-е изд., испр. – М. : Издательский центр «Академия»,
2014. – 512 с.
3. Першина Л. Ф. Технология швейного производства: учебник / Л. Ф. Першина,
С. В. Петрова. – М. : КДУ, 2007. – 416 с.
4. Технология швейных изделий: учебник / Н. Н. Бодяло [и др.]. – Витебск : УО
«ВГТУ», 2012. – 307 с.
63
УДК 687.17:677.017
КОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНОЛОГІЧНЕ РІШЕННЯ ТЕПЛОЗАХИСНИХ ЖИЛЕТІВ
ДЛЯ ЗВАРЮВАЛЬНИКІВ СУДНОБУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ
Студ. Романуха А.В., гр. МгШ-18
Мета і завдання. Метою дослідження є розробка конструкторсько – технологічного

рішення теплозахисних жилетів для зварювальників суднобудівельної галузі з поліпшеною
ергономічністю.
Для досягнення поставленої мети необхідно: проаналізувати умови праці робітників
суднобудівельної галузі в холодні пори року, існуючий теплозахисний спецодяг, що
використовується в зазначених умовах, розробити вимоги до проектування теплозахисного
виробничого одягу та сформулювати його дизайн-концепцію.
конкурентоспроможного теплозахисного спецодягу. Предметом дослідження є
конструктивний устрій теплозахисного жилету для зварювальника-монтажника
суднобудівельної галузі.
Методи та засоби дослідження. Для дослідження умов експлуатації та властивостей
існуючого спецодягу було застосовано метод наукового пізнання аналіз та синтез, для
дослідження теплозахисних властивостей жилету – експериментальний метод з
застосуванням імітації теплообмінних процесів між тілом людини та навколишнім
середовищем.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Розроблено
вимоги щодо проектування теплозахисного спецодягу для зварювальників-монтажників
суднобудівельної галузі та науково обґрунтований конструктивний устрій теплозахисних
жилетів.
Результати дослідження. За результатами проведених досліджень [1] було
встановлено, що в холодні пори року зварювальники – монтажники повинні бути захищені
не тільки від низькотемпературних умов навколишнього середовища, а і від тривалого
контактного стикання з холодними металевими поверхнями суден, яке виникає під час
виконання певних технологічних операцій.
Виходячи з цього, основною вимогою до розробки теплозахисного шару спецодягу
зварювальників – монтажників суднобудівельної галузі є забезпечення сталих теплозахисних
властивостей під впливом усіх можливих навантажень, які виникають в процесі здійснення
їх виробничої діяльності.
Для забезпечення відповідності спецодягу зазначеній вимозі пропонується в якості
основи теплоізоляційної прокладки застосувати еластичні комірчасті полімерні матеріали
(ЕКПМ), які завдяки особливостям своєї будови мають високі теплозахисні та пружні
властивості [2]. Але такі матеріали мають нульову повітро- та паропроникність, а також малу
гнучкість, що робить їх непридатними для виготовлення одягу. Тому, для поліпшення
гігієнічних та експлуатаційних показників теплозахисного шару з ЕКПМ пропонується
використовувати останні в якості наповнювачів – вкладишів оболонкової структури шару [3].
Конструктивний устрій такого шару складається з тканої оболонки, утвореної
текстильними матеріалами різного функціонального призначення, та вкладишів з ЕКПМ.
З урахуванням результатів проведених ергономічних досліджень було розроблено
конструкторсько-технологічне рішення теплозахисного жилету для зварювальників –
монтажників суднобудівельної галузі, зовнішній вигляд якого зображено на рисунку.
64
Розроблений жилет має короткі знімні

рукава для захисту плечових зон рук
робітника при контакті з холодними
поверхнями каркасу суден. Теплозахисний
жилет виконано прямого силуету з
коміром-стояком, має дві пілочки, спинку
та бочки. Пілочка має центральну застібку
на тасьму-блискавку з вітрозахисною
планкою, яка застібається на текстильну
тасьму в п’яти точках. Пілочка виконана з
об’ємними квадратними комірками для
теплозахисних елементів, які рівномірно
розташовані по всій площі пілочки.
Рисунок 1 - Загальний вигляд теплозахисного Пілочка має дві фігурних кокетки
жилету дугоподібної форми.
Спинка включає основну частину та кокетку. Низ спинки має подовжену, відносно
пілочки, суцільнокрійну деталь заокругленої форми, для захисту куприкової зони. Спинка та
кокетка утворюють об’ємні комірки, для теплозахисних елементів.
Бочки виконано з сітчастого матеріалу, який є оболонкою квадратних комірок. У
верхній частині плечового шва жилету розташована напівавтоматична застібка для з'єднання
плечового шва з рукавом, нижня частина рукава має дві, паралельно розташовані, текстильні
застібки.
Висновки. Проведені ергономічні дослідження та застосування комплексного підходу
до проектування дозволили розробити науково-обгрунтоване конструкторсько –
технологічне рішення теплозахисних жилетів для зварювальників суднобудівельної галузі з
поліпшеною ергономічністю.
Ключові слова. одяг, теплозахисний жилет, еластичні комірчасті полімерні матеріали.
1. Цимбал Н. Застосування методу ергономічного дизайну для розробки спецодягу
зварювальників суднобудівної галузі / Н. Цимбал, С. Донченко // Актуальні проблеми
сучасного дизайну: збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції (20
квітня 2018 р., м. Київ): у 2-х т. – Київ: КНУТД, 2018. – Т. 1. – С. 418-421.
2. Омельченко Г. В. Еластичні комірчасті полімерні матеріали в теплозахисних
прокладках для одягу / Г. В. Омельченко, С. В. Донченко // Збірник матеріалів II
Міжнародної наукової конференції текстильних та фешн технологій KyivTex&Fashion / за
заг. ред. Л. І. Зубкової : (1-2 листопада 2018 р., м. Київ). - Київ : КНУТД, 2018. - С. 9-13.
3. Яловий В. В. Дослідження впливу структури утеплюючого шару з натуральним
наповнювачем на теплозахисні властивості зимового одягу / В. В. Яловий, С. В. Донченко //
Тези доповідей XV Всеукраїнської наукової конференції молодих учених та студентів
"Наукові розробки молоді на сучасному етапі". Т. 1: Секція "Нові наукомісткі технології
виробництва матеріалів, виробів широкого вжитку та спеціального призначення" [Текст]: 28-
29 квітня 2016 р. — К. : КНУТД, 2016. — С. 14.
65
УДК 687.11:677.017.56
ТЕРМІЧНИЙ ОПІР КУРТОК З ТЕПЛОЗАХИСНИМ ШАРОМ РІЗНОЇ КОНСТРУКЦІЇ
Студ. Є.О. Чехленко, гр. МгЗШ-18

Наук. керівник доц. С.І. Мойсеєнко
Мета і завдання. Однією із основних функцій одягу є підтримання теплового

балансу та забезпечення температурного гомеостазу людини. Для збільшення термічного
опору одягу, який використовується при низьких температурах навколишнього середовища
(в даному випадку куртки), необхідно: підібрати певні види матеріалів для шарів пакету, які
здатні задовольняти висунуті до них вимоги; визначити раціональну конструкцію пакету
утеплювального шару і кількість шарів в одязі. [1]
Тепловіддача людини в навколишнє середовище залежить від термічного опору
одягу, чим більший його термічний опір, а саме опір теплозахисних прокладок, тим більше
людина зможе знаходитися на відкритому повітрі.
В сучасних умовах та впровадження новітніх технологій і нових матеріалів при
виготовленні теплозахисного одягу, все частіше застосовуються штучні теплозахисні
прокладки.
В роботі була поставлена мета визначити термічний опір курток з однаковими
утеплюючими прокладками, але різної їх конструкції. В якості теплозахисної прокладки в
обох куртках застосовувалась система комірчастого розташування штучного спіненого
матеріалу по всій поверхні куртки.
Конструкція утеплюючої прокладки має наступний вигляд: спінений полімерний
матеріал (поліетилен з закритими порами), розміром 30х30 мм квадрат, укладався в
комірку, яка потім закривалася строчками. Тим самим створювався теплозахисний пакет з
шаром тканини основи, спіненого поліетилену та сітчастого матеріалу. При чому спінений
поліетилен (вкладиш), утворював закриту комірку з основним матеріалом та сіткою.(рис.1)
Рисунок 1. Конструкція утеплюючої прокладки:1. Основний матеріал прокладки; 2.

Текстильна сітка; 3. Вкладинка із алюфому (спінений поліетилен).
Основним недоліком такої прокладки була зайва жорсткість при згинанні прокладки
по малим радіусам, а саме в рукавах.
Для зменшення жорсткості такої прокладки була розроблена система надсікання
вкладинок по заданій схемі.
теплопередачі тепла через комірчасту теплозахисну прокладку двох видів:
1. Прокладка без розсікання вкладишів. (рис.2)
2. Прокладка з розсіченими вкладишами. (рис.2)
Предметом дослідження є чоловіча куртка з теплозахисною прокладкою
комірчастого типу, вкладиші якої, виготовлені з спіненого поліетилену (алюфому) 30х30
мм та товщиною 8 мм, з розсіченням та без розсічення останніх.
66
Рисунок 2 -Загальний вигляд вкладинок із алюфому без розсікання і з розсіканням.
Рисунок3 – Загальний вид чоловічих курток на ІТСТЛ.

Ліворуч куртка з розсіченими вкладниками, праворуч з вкладниками без розсікання.
Результати дослідження. Дослідження проводилися в лабораторних умовах

кафедри ТКШВ КНУТД на імітаційному тепловому стенді торсу людини (ІТСТЛ) при
імітації температури -10ºС.[2]
В результаті досліджень встановлено, що термічний опір куртки чоловічої з
теплозахисною прокладкою без розсікання вкладишів становить 0,46±0,02 ºм²/Вт, а
термічний опір куртки чоловічої з розсіченими вкладишами становив 0,47±0,02ºм²/Вт, при
середньозваженої температурі шкіри 32±0,1ºС, що відповідає комфортним відчуттям
людини. [3]
Таким чином розсікання вкладишів з спіненого поліетилену на невідокремлені
куски не змінюють загальний термічний опір куртки, а саме показники термічного опору
знаходяться в межах похибки.
Висновки. Розсікання теплозахисних вкладишів із спіненого поліетилену не змінює
їх термічний опір, але значно зменшує жорсткість конструкції куртки на дотик.
Ключові слова: вкладинка, комірчаста теплозахисна прокладка, розсічені
вкладинки, термічний опір.
1. Афанасьева Р.Ф.: «Гигиенические основы проектирования одежды для защиты
от холода» - М: Легкая индустрия 1977-22-37 с.
2. С.В. Омельченко, С.І. Мойсеєнко «Експериментальні дослідження тривалості
комфорту в одязі різних видів» //Тезі доповідей – Київ: КНУТД -2001 – С.8
3. Кощеев В.С. «Физиология и гигиена индивидуальной защиты человека от
холода» / Кощеев В.С. Москва «Медицина», 1981 – 22-23 с
67
УДК 677.025
ШЛЯХИ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ НЕРАЦІОНАЛЬНИХ ЗАЛИШКІВ

ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ ШВЕЙНОГО ВИРОБНИЦТВА
Студ.гр. М-4 Шуляк І.А.1
Керівник викладач вищ.категорії. Поліщук О.В.1
Студ. Писаренко О.В., гр. МгДШ-182
1
Білоцерківський коледж сервісу та дизайну
2
Мета і завдання. Знаходження шляхів та засобів ефективного використання залишків

текстильних матеріалів швейного виробництва.
Для досягнення даної мети визначені такі завдання як: проаналізувати шляхи
використання залишків текстилю; методи переробки вже готової продукції (одягу) та старої
тканини: ресайкл – створення виробів з перероблених або вживаних матеріалів, апсайкл
передбачає виготовлення нових речей на основі старих, які мають абсолютно нове
призначення; застосування печворку (лоскутного шиття) як метод використання невеликих
залишків текстильних матеріалів.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є пошук шляхів та методів
ефективного використання нераціональних залишків текстильних матеріалів швейного
виробництва.
Предметом дослідження є одяг створений із залишків текстилю.
Методи та засоби дослідження. Для визначення раціональних варіантів переробки
текстильних залишків застосовано методи системного аналізу, аналітичний метод збору та
обробки інформації.
Наукова новизна та практичне значення. Визначено алгоритм модифікування
залишків текстилю у новий високо естетичний матеріал, одяг. Практичне значення
отриманих результатів полягає у використанні отриманих результатів при розробці сучасної
колекції моделей одягу..
Результати дослідження. Всі види текстильних матеріалів та волокон відносяться
до категорії легкозаймистих. При великих скупченнях тканини і одягу загроза пожеж значно
зростає. У більшості випадків текстильні відходи являють собою гори ганчірок, звалених в
окремому приміщенні або на майданчику для зберігання. Вони займають корисні виробничі
площі та можуть десятиліттями захаращувати смітники.
Переваги ефективного використання нераціональних залишків текстильних матеріалів
швейного виробництва:
1) екологічний фактор (Переробка текстилю значно знижують загромадженність
сміттєзвалищ та ризик загорання. Натуральна тканина розкладається близько 100 років,
синтетика зберігається значно довше, при цьому шкідливі речовини потрапляють в ґрунт і
ґрунтові води. Спалювання, особливо синтетичних матеріалів, фарбованих тканин,
призводить до викиду токсичних речовин у навколишнє середовище. Повторне використання
текстилю дозволяє не загромаджувати сміттєзвалища, знижує рівень забруднення та
викиданню токсинів у середовище);
2) економічний чинник (Для швейних і ткацьких підприємств переробка відходів
тканин і волокон - це можливість отримати додатковий дохід від повторного використання
текстилю, звільнити виробничі площі від завалів непотрібних кусків і волокон).
Сучасне суспільство виробляє та споживає значно більше товарів, ніж йому насправді
потрібно, а на зміну речам, які набридають чи псуються, швидко приходять нові.
68
Винахідливі hand made майстри знайшли рішення, яке допомагає не лише покращити
екологічну ситуацію, а і зменшити собівартість нових виробів - достатньо створювати їх з
речей, що вийшли з ужитку, або залишків матеріалів від промислових виробництв.
Існують такі основні шляхи повторного використання залишків текстилю [1, 2]:
1) ресайкл. (Деякі майстри використовують залишки тканин від великих виробництв,
або одяг, що не був реалізований в магазинах, і створюють з них текстильні аксесуари, декор
для дому, чи, навіть, одяг. Зазвичай, такі речі виготовляються з клаптиків тканини або
текстильної пряжі.);
2) апсайкл - виготовлення нових речей на основі старих, які мають абсолютно нове
призначення. (На сьогоднішній день ринок перенасичений великою кількість текстильних
виробів. Люди не ремонтують свій одяг адже це не є модним на сьогодні, це є показником
бідності, тому вони просто викидають його і купують все новий і новий. Апсайкл дає змогу
надати одягу друге життя, зробити з нього нову стильну та неповторну річ).
Найпопулярнішим методом реалізації ресайклу та апсайклу є застосування методу
печворку – виду рукоділля в якому по принципу мозаїки зшивається суцільний виріб із
шматочків тканини. У процесі роботи створюється полотно з новим кольоровим рішенням,
візерунком іноді фактурою.
За результатами дослідження запропоновано ряд моделей жіночого одягу зі
застосуванням печворку, як методу використання текстильних залишків з швейних
виробництв. Запропонована колекція належить до номінації pret-a-porte de lux (рис. 1).
Рисунок 1 – Моделі колекції жіночого одягу зі застосуванням печворку
Висновки. За результатами аналізу існуючих шляхів ефективного використання

нераціональних залишків текстильних матеріалів швейного виробництва розроблено
авторську колекцію вечірніх суконь.
Ключові слова. Апсайкл, ресайкл, печворк.
1. STYLENSIDER [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://styleinsider.com.ua/2017/02/chetvyortaya-fashion-revolyutsiya-kurs-na-nosibelnost-i-
tehnologii/.
2. TIMEout [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.timeout.ru/msk/feature
/478716.
69
УДК 687.442
ІННОВАЦІЇ В ПРОЕКТУВАННЯ ГОЛОВНИХ УБОРІВ
Студ. Д.О. Лайкун, гр. МгШ-17,
Т.П. Артеменко
Науковий керівник С.М. Березненко
Мета і завдання. Метою роботи є дослідження, спрямовані на удосконалення рівня

якості головних уборів військовослужбовців за рахунок конфекціонування, зміни
конструкції, технологічної обробки. Для вирішення цього завдання розглянуто способи
використання головних уборів у різних сферах життєдіяльності військовослужбовців;
проведено опитування серед споживачів, для виявлення недоліків та переваг вже існуючих
головних уборів. На основі нових тенденцій в сфері розвитку головних уборів запропоновано
інновації, що слугуватимуть для поліпшення комфортних умов людини в головному уборі.
головних уборів. Предметом дослідження є головні убори для військовослужбовців.
Методи та засоби дослідження. Дослідження базувалися на основі системного
підходу, аналізу та синтезу інформації про недоліки та переваги існуючих головних уборів
військового напряму. Обробка та оформлення інформації проводилась за допомогою
прикладних програм комп’ютерної техніки.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. В результаті
роботи було виявлено переваги та недоліки головних уборів для військовослужбовців та
запропоновано зміни в проектуванні. Удосконалено конфекціонування, конструктивний
устрій та технологічну обробку. Проведені дослідження є підґрунтям для проектування
сучасних головних уборів, що сприятимуть комфортному користуванню.
Результати дослідження. Ситуація на сході в Україні обумовлює постійне
вдосконалення обмундирування військовослужбовців. На сьогоднішній день існуючі головні
убори, шо використовують військові не забезпечують комфорт належним чином. При
проектуванні одягу та головних уборів в першу чергу необхідно враховувати показники
ергономічності, надійності та конструкторсько-технологічні. Адже, саме ці показники
впливають на підбір матеріалів з відповідними властивостями, конструкцію та технологічну
обробку. Головні убори, так як і одяг впливають на фізіологічний і відповідно на
психологічний стан здоров’я людини.
З 2015 року армія України забезпечила військових двома видами головних уборів:
кепі бойове (кашкет бойовий) та панама літня бойова, згідно технічних умов [1-2]. На основі
опитування з військовослужбовців виявлено ряд недоліків в експлуатації виробів. Так
сировинний склад матеріалів, який використовують для виготовлення кашкету та панами
бойових утворюють що спричиняє недостатні показники гігроскопічності, паропроникності
та повітропроникності, створюючи несприятливий мікроклімат навколо голови. Надмірне
потовиділення в зоні потилиці та лобу впливає на фізичний дискомфорт військових (Рис. 1)
[3]. Матеріал не пропускає повітря в необхідній кількості чим створює парниковий ефект
між головним убором та шкірою голови, а також не поглинає вологу, що виділяється шкірою
голови. Окрім цього, наявний технічний шнур та фіксатор панами літньої під час
експлуатації натирає ділянки навколо обличчя. Недостатня висота стінки панами не дозволяє
зафіксувати панаму на голові належним чином. Під час опадів (дощу) поля панами та
козирок кашкету втрачають формостійкість та жорсткість. Ще одним недоліком в цих
70
моделях головних уборів є відсутність москітної сітки, в наслідок цього немає захисту від
комах в польових умовах.
Рисунок 1 - Відображення інтенсивності зон потовиділення поверхні голови людини

Проаналізувавши недоліки головних уборів для військових було запропоновано ряд
удосконалень в проектуванні, що сприятимуть покращенню конструкторсько-технологічних,
ергономічних показників та показників надійності.
Таблиця 1 - Перелік недоліків головних уборів для військових
Вид
головного Перелік недоліків Способи удосконалень
убору
1 2 3
Кепі Технологічна обробка: Технологічна обробка:
бойове відсутність жорсткості козирка. посилення жорсткості козирка за рахунок клейової бортівки.
Конструктивний устрій:
Панама літня
Конструктивний устрій:
недостатня висота стінки;
збільшення висоти стінки на 2,5 см;
бойова
натирання ділянок обличчя від

заміна фіксатора та технічного шнура (на шнур зі шкіри)
технічного шнура та фіксатора.
Технологічна обробка:
Технологічна обробка:
посилення жорсткості полів за рахунок клейової прокладки.
недостатня жорсткості полів
Матеріали: Матеріали:
низька гігроскопічність; використання основного матеріалу з кращими гігієнічними
Для обох видів головних
низька повітропроникність; показниками складом (100% бавовни), заміна внутрішнього

низька паропроникність. шару стінки з основного матеріалу на бязь з складом (100%
Конструктивний устрій: бавовни).
уборів
недостатня кількість отворів Конструктивний устрій:

(люверсів); збільшення кількості отворів (люверсів);
відсутність москітної сітки для створення додаткового виробу з москітної сітки;
захисту від комах. створення кишені на ділянці лоба з сітки на внутрішній частині
стінки для додаткового вкладиша для вбирання поту
Технологічна обробка: Технологічна обробка:
Недостатня формостійкість стінок підсилення швів з використанням допоміжного матеріалу.
Висновки. Виявлено ряд недоліків головних уборів для військовослужбовців на
основі опитувань та запропоновано можливі удосконалення, що сприятимуть покращенню
показників ергономічності, надійності та конструкторсько-технологічні.
Ключові слова. Головні убори, проектування головних уборів, інновації в
проектуванні, недоліки головних уборів, переваги головних уборів.
1. ТУ У 14.1-00034022-073:2015 Кепі бойове (кашкет бойовий).
2. ТУ У 14.1-00034022-080:2015 Панама літня польова.
71
УДК 687.15.016.02
ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ЗІ «СКЛАДНИМИ» МАТЕРІАЛАМИ

ПРИ ПРОЕКТУВАННІ ТА ВИГОТОВЛЕННІ СУКОНЬ ЖІНОЧИХ
СВЯТКОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Студ. С. Саїд Д. Е., студ. Н. М. Знаковська, гр. МгДШд-18

Мета і завдання. Метою роботи є проектування конструкції та розробка технології

виготовлення жіночої сукні з оксамиту на основі аналізу особливостей роботи зі
«складними» матеріалами. Для досягнення мети сформульовано наступні завдання:
проаналізувати види «складних» матеріалів та особливості роботи з ними; визначити
особливості моделювання та конструювання виробів із «складних» матеріалів типу оксамит;
дослідити особливості технології виготовлення виробів із «складних» матеріалів; виконати
проектування моделі та конструкції сукні з оксамиту та розробити технологію її
процес проектування та виготовлення жіночої сукні з оксамиту в умовах індивідуального
виробництва. Предмет дослідження – модель, конструкція та технологія виготовлення
жіночої сукні святкового призначення з оксамиту.
Методи та засоби дослідження. Використано методи аналізу та синтезу літератури,
методи проектування та конструювання виробів.
новизна роботи полягає у розробці дизайн-проекту сукні святкового призначення з оксамиту
на основі аналізу особливостей проектування та виготовлення виробів із «складних»
матеріалів. Практичне значення: розроблено модель, конструкцію та технологію
виготовлення сукні з оксамиту.
Результати дослідження. До «складних» у роботі матеріалів для святкового одягу
відносять оксамит, паноксамит, велюр, стрейч-велюр, драп-велюр, плюш тощо (рис. 1).
Сьогодні найбільш трендовим видом матеріалу для вечірньої моди є елегантний оксамит,
тому необхідно систематизувати особливості роботи з
ним. Аналіз літературних джерел дозволив виділити
особливості дизайн-проектування моделей виробів з
оксамиту:
− проектування мінімальної кількості
рельєфних швів, виточок, петель і оздоблювальних
строчок через пролягання швів на лицеву поверхню;
Рисунок 1 – Види «складних» у − застосування простого напівприлеглого
роботі матеріалів або вільного силуету моделі;
− використання призборювань, м’яких
складок, драпірування у виробі з врахуванням значної товщини матеріалу;
− недоцільність крою спідниці «напівсонце» через чітко виражений напрямок ворсу
та пов’язаний з ним відтінок матеріалу [1].
Аналіз технології розкрою та дублювання виробів з оксамиту дозволив
систематизувати технологічні вимоги:
72
− при розкрої деталі виробу укладають, як правило, ворсом догори для створення
більш насиченого відтінку кольору, для паноксамиту – ворсом до низу;
− виготовляти оксамитові вироби краще на тонкій підкладці, розкроєній по косій;
− у виробах без підкладки по всій довжині швів підкладають тонку косу смужку
тканини шириною 1-2 см;
− для дублювання оксамиту застосовують флізелін. При цьому парні деталі
оксамиту при дублюванні складають лицевими сторонами всередину;
− деталі крою з «чутливих» видів оксамиту вистьобують органзою [2].
Для забезпечення якості ниткових з’єднувань необхідно застосовувати наступні
прийоми та пристосування:
− послабити натяг нитки у швейній машині при зшиванні;
− натягувати матеріал під час шиття для уникнення призборювання;
− застосовувати крокуючу, тефлонову або круглу притискну лапку для уникнення
проковзування тканини;
− прокладати папірусний папір між шарами тканини при зшиванні або між
тканиною і рейкою швейної машини;
− застосовувати універсальні або з заокругленим вістрям (трикотажні) машинні
голку типу 70/10H або 80/12H та тонкі бавовняні або шовкові нитки (№ 50, 60);
− зшивати деталі у напрямку ворсу;
− проектувати збільшені у 1,5-3 рази припуски на шви та підгинання низу через
високу обсипальність зрізів;
− обметувати зрізи відразу після розкрою.
Волого-теплове оброблення виробів із оксамиту передбачає:
− застосування пропарювання матеріалу замість припрасування;
− використання спеціальної «ворсової» поверхні прасувального стола (кордової
стрічки) для уникнення приминання ворсу;
− прасування синтетичного, шовкового та віскозного оксамиту ледь теплою
праскою без пари, а бавовняного – гарячою із зволоженням;
− підкладання при розпрасуванні чи запрасуванні під припуски швів смужок
щільного паперу для уникнення пролягання швів [2].
На основі проведеного аналізу вимог до проектування та виготовлення виробів із
«складних» матеріалів виконано проектування моделі сукні жіночої святкового призначення,
здійснено розробку базової та модельної конструкцій виробу. Планується виготовлення
виробу у матеріалі з врахуванням усіх технологічних вимог до процесу його розкрою та
пошиття.
Висновки. Застосування вимог при роботі із «складними» матеріалами забезпечить
високу якість виготовлення готового виробу з оксамиту.
Ключові слова: оксамит, сукня святкового призначення, «складні» в обробці
матеріали, проектування виробів, технологія виготовлення.
1. Велюр и технология обработки / [Електронний ресурс] – Режим доступу:
https://club.osinka.ru/topic-30531
2. Технология швейных изделий: учебник / [Бодяло Н. Н., Гарская Н. П.,
Филимоненкова Р. Н., Ивашкевич Е. М.]. – Витебск : УО «ВГТУ», 2012. – 307 с.
73
УДК 687.1.016.03
ДИЗАЙН-ПРОЕКТУВАННЯ МОДЕЛІ ПАЛЬТО ЖІНОЧОГО З
ДЕКОРУВАННЯМ СУТАЖНОЮ ТАСЬМОЮ У СТИЛІ ПЕТРИКІВСЬКОГО
РОЗПИСУ
Студ. І. А. Ткачук, гр. МгДШр-18, студ Е. Клюшнікова, гр. БШ-17
Мета і завдання. Метою дослідження є розробка дизайн-проекту пальто жіночого з

гладкофарбованої тканини змішаного сировинного складу з оздобленням художньою
вишивкою сутажем та доцільної технології його виготовлення в умовах індивідуального
Основні завдання дослідження: аналіз характерних особливостей та прийомів
художнього стилю петриківський розпис; розробка дизайну рисунка вишивки сутажною
тасьмою на основі мотивів петриківського розпису; розробка дизайн-проекту пальто
жіночого з елементами вишивки сутажною тасьмою; аналіз та розробка методів обробки
деталей пальто з вишивкою та технології з’єднання сутажної тасьми із площиною тканини.
проектування та виготовлення пальто жіночого з декоративним оформленням деталей
сутажною тасьмою у стилі петриківського розпису. Предметом дослідження обрано пальто
жіноче з оздобленням рукава та накладної кишені художньою вишивкою сутажем в стилі
петриківського розпису.
Методи та засоби дослідження. Для дослідження особливостей стилю
петриківського розпису застосовано творчо-пошуковий та архівний методи. Для пошуку
виконання техніки вишивки і прийомів з’єднання сутажу з площиною тканини виконувалися
експериментальні зразки. Для розробки дизайну вишивки та моделі виробу застосовано
метод ескізування.
новизна полягає у використанні нетрадиційного об’ємного оздоблення деталей одягу
декоративною сутажною тасьмою у стилі петриківського розпису, поєднання автентичних
мотивів та кольорів розпису у дизайні рисунка вишивки. Практичне значення отриманих
результатів: розроблено дизайн-проект пальто жіночого та визначено технологію його
виготовлення, в тому числі технологію виконання об’ємної вишивки сутажною тасьмою.
Результати дослідження. Декоративний петриківський розпис виник на
Придніпров’ї у с. Петриківка на білій стіні української хати-мазанки біля 235 років тому.
Характерними рисами петриківського стилю вважають наступні особливості: найбільш
уживаними елементами розпису є дерево життя з райськими птахами та символічним
глечиком, який є основою для зростання куща; весь малюнок розпису ніби розгорнутий на
площині, лінії стебел, гілок не перетинаються між собою (квіти, листя, ягоди тощо), мають
силуетне зображення (тварини у профіль, а квіти – в анфас); для найбільшої завершеності
композиції використовують так зване пітушіння, тобто з’єднання як окремих мазків у квітах і
листочках, так і окремих елементів між собою. [1].
Основними жанровими композиціями, що відображалися на мальовках*, є:
композиційна схема «букет»; композиційна схема «квітка» (на одному стеблі – дві або три
квітки різного кольору і форми з листям, «запозиченим» у іншої рослини, бутонами, гронами
ягід); композиційна схема «вазон» із силуетним зображенням птахів (павич, фазан, лебідь,
півень, зозуля) в його кроні чи біля основи стовбура; композиційна схема «бігунець»
(«фриз») з трипелюсткових квіток і «пірчастого листя» [1].
На основі особливостей петриківського стилю створено дизайн вишивки сутажною
тасьмою для декорування пальто. З метою пошуку вдалого декоративного оформлення
74
деталей рукавів та накладних кишень виробу виготовлено експериментальні зразки вишивки

сутажем (рис. 1 а-ж), серед яких обрано остаточний варіант (рис. 1 к).
Cутажна вишивка є одним із видів об’ємної вишивки. Техніка виконання полягає у

викладанні сутажем візерунка по контуру з одночасним пришиванням його дрібними
стібками. Насичений безперервний візерунок дозволяє отримати ефект цілісного
мереживного оздоблення. Сутажна вишивка здавна застосовувалась для прикрашання
елементів святкового одягу, взуття, сумок, а також різноманітного домашнього текстилю. Її
також поєднують з вишивкою бісером, камінням і, таким чином, створюють прикраси та
панно [2]. У гармонійному поєднанні традиції петриківського орнаментального розпису з
прикладним мистецтвом декоративного оздоблення швейного виробу сутажем створено
дизайн-проект моделі пальто жіночого (рис. 2). Особливостями даної моделі виробу є:
− використання спрощеного крою виробу з пальтової тканини для вдалого поєднання
тканини верху та поліхромної акцентованої вишивки;
− зменшення кількості членувань виробу та створення об’ємної форми за рахунок
збільшених прибавок на силует з метою забезпечення практичності та легкості крою, а
також цілісного сприйняття композиції без акцентів на крій;
− застосування гладкофарбованої тканини верху для виразності вишивки.
Експериментальне виробництво по виготовленню пальто жіночого з елементами
оздоблення проводилося на базі Рівненського ЦПТО ДСЗ Гощанського відділення.
Висновки. Підтверджена можливість використання мотивів народної орнаментики
петриківки у декоруванні сучасного жіночого одягу за
рахунок застосування техніки створення об’ємної вишивки
сутажною тасьмою.
Ключові слова: сутажна тасьма, петриківка,
мальовка, дизайн-проектування, пальто жіноче.
1. Скаченко О. О. Петриківка: мальовничий
Рисунок 2 – Модель пальто дивосвіт / [О. О. Скаченко]. – К.: КНУКіМ, 2017. – 96 с.
жіночого з сутажною вишивкою 2. Пискун О. М. Різновиди об’ємної вишивки як
джерело творчого натхнення / О. М. Пискун, Н. О.
Кузнєцова // Вісник ЧНПУ. Серія : Педагогічні науки. - 2016. - Вип. 140. - С. 332-336. -
Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VchdpuP_2016_140_79
* Мальовка – декоративний малюнок на тонкому папері аніліновими фарбами «манійками», що прийшов на зміну
настінному розпису в оформленні інтер’єру хати. Зазвичай, складається з одного крупного квіткового елемента та листя або
пітушіння.
Рисунок 2 – Модель пальто
жіночого з вишивкою
75
УДК 687.12.02
АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЇ ДУБЛЮВАННЯ ДЖИНСОВИХ ВИРОБІВ

КЛЕЙОВИМИ ПРОКЛАДКОВИМИ МАТЕРІАЛАМИ
Студ. Н. Т. Лисенко, гр. МгДШд-18, студ. А. Закревська, гр. БШ-17

Мета і завдання. Метою дослідження є підбір оптимального клейового

прокладкового матеріалу та раціональних режимів дублювання при виготовленні
джинсового жакету жіночого демісезонного призначення. Для досягнення поставленої мети
сформульовано наступні завдання: аналіз інформації щодо технології та принципів підбору
клейових прокладок до джинсових матеріалів верху; аналіз асортименту сучасних клейових
прокладкових матеріалів, представлених на ринку України; вибір раціональних режимів
дублювання для клейових матеріалів фірми «Hansel Textile» та джинсової бавовняної
тканини з еластаном на основі проведеного експериментального дослідження показників
якості клейових з’єднувань.
процес дублювання деталей жакету жіночого демісезонного з джинсової тканини. Предмет
дослідження – клейові прокладкові матеріали фірми «Hansel Textile».
Методи та засоби дослідження. Для визначення оптимальних варіантів клейового
прокладкового матеріалу для джинсового жіночого жакету та раціональних режимів
дублювання застосовано експериментальний метод дослідження та статистичні методи для
обробки результатів експерименту.
новизна роботи полягає у застосуванні наукових підходів до вибору оптимального варіанту
клейового прокладкового матеріалу та раціональних режимів його дублювання при
виготовленні джинсового жакету. Практичне значення результатів роботи: на основі
експериментального дослідження показників якості клейових з’єднувань пакетів матеріалів
«джинсова тканина – клейова прокладка» розроблено практичні рекомендації щодо вибору
клейового прокладкового матеріалу та режимів його дублювання.
Результати дослідження. Упродовж тривалого періоду часу на ринку модної
індустрії вироби із джинсових тканин залишаються на піку популярності. У швейній
промисловості при виготовленні джинсових виробів застосовують різноманітні клейові
прокладкові матеріали, які відрізняються за будовою та властивостями. Правильний вибір
прокладкового матеріалу значною мірою визначає якість виробу, його зовнішній вигляд,
формо- та зносостійкість. Тому вибір раціонального варіанту для виготовлення жакету
жіночого з джинсової тканини є актуальною задачею.
Німецька фірма «Hansel Textile» представила на українському ринку широкий
асортимент клейових прокладкових матеріалів: флізеліни для блузок, суконь, костюмів,
еластичні флізеліни для спортивного одягу, флізеліни з підсиленням в повздовжньому
напрямку для жакетів, піджаків та пальто, об’ємні флізеліни для букльованих та ворсових
костюмних та пальтових тканин, спеціальні м’які та об’ємні флізеліни для важких матеріалів,
рашелеві дублерини для верхнього та форменого одягу, моноеластичні легкі напівпрозорі
трикотажні дублерини для легких та середніх тканин верху, які важко дублюються та складні
в обробці, рашелеві дублерини для верхнього жіночого трикотажу, спеціальні
низькотемпературні прокладки для виробів із шкіри, хутра та чутливих до температури
тканин верху, спеціальні дублерини для моно- та біеластичних матеріалів верху, дублерини
«Міленіум супер», які витримують прання при температурах до 95° С для дитячого одягу та
76
одягу для дозвілля тощо [1]. На жаль, такий обширний асортимент прокладкових матеріалів
не передбачає спеціальних дублеринів для джинсових виробів. Тому для обраного жакету
жіночого з джинсової бавовняної тканини з еластаном (рис. 1) за рекомендаціями фахівців
«Hansel Textile» запропоновано універсальні прокладкові матеріали (табл. 1).
При виготовленні жакета жіночого
дублюванню підлягають дрібні деталі: горішній
комір-стояк, обшивка горловини, підборта, кишені
по лінії входу, обшивки кишені, пояс, окат та
припуск на підгин низу рукавів, погони, горловина
та пройма. Фірма-виробник надає рекомендовані
Рисунок 1 – Модель жакета жіночого з параметри дублювання, проте їх діапазон достатньо
джинсової тканини на підкладці широкий (табл. 1). Тому для визначення
Таблиця 1 - Характеристика клейових прокладкових матеріалів «Hansel Textile» для
виготовлення жакета жіночого
№ Вид Сиро- Повер- Вид Кіль- Режими Умови догляду Характеристика
з/п прокладко- винний хнева клейо- кість дублювання Зобра-
Призначення
вого склад, густина, вого точок/ тиск час, ження
температура,
Прасування,
Хлорування
Прання, °C
чищення
матеріалу та г/м² покрит- см2 с
Хімічне
%
°С
умовне тя
позначення °C
1 Моноелас- ПЕ–100 40 Полі- 52 2,5-3 121- 12- 40 - 140- + Верхній Еластичний,

тичний амідна кг/см² 132 14 160 одяг, м’який та
дублерин мікро- проблемні об’ємний
4867/991ВS9 точка матеріали
2 Біеластичний ПЕ–100 55 Полі- 52 2-4 121- 10- 40 - 150- + Проблемні М’який, з
дублерин амідна бар 138 15 160 матеріали об’ємним грифом,
8455/9BS8 мікро- для відновлення
точка форми
3 Рашелевий Віс –75, 70 - 52 1,5-3 83- 9- 40 - 150- + Для виробів Низькотемпе-
дублерин ПЕ –25 бар 96 11 170 із шкіри, ратурний
1101/4ВS8 піджаків та
пальто
раціональних режимів дублювання проведено експериментальне дослідження, де
застосовано метод планування двох факторного експерименту типу N=2k при k=2 з
наступними вхідними факторами: p=const, T=110-120-130° С, t=10-15-20 с. Подальша
статистична обробка результатів експерименту дозволить визначити раціональні режими
дублювання на пресовому обладнанні для забезпечення унормованого значення показника
міцності на розшарування в межах 0,25-0,30 даН/см до та після багаторазового прання [2].
Висновки. Результати експерименту дозволять визначити рекомендації по вибору
клейового матеріалу та режимів дублювання для обраного виду джинсової тканини, що
забезпечить якість готового виробу в процесі експлуатації.
Ключові слова: дублерин, джинсова тканина, міцність на розшарування, режими
дублювання, клейовий пакет.
1. Офіційний сайт «Hansel Textile» [Електронний ресурс]. Режим доступу:
www.heansel-textil.com
2. Материалы прокладочные с термоклеевым покрытием. Метод определения
прочности склеивания: ГОСТ 28832-90. – [Введ. 1992-07-01].
77
УДК 677.074:620.17
ВАРІАТИВНІ МОЖЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ МАТЕРІАЛІВ З

ПОЛІФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ
Студ. Ю.В. Коленіченко, гр. МгЗш-18,

Асист., О.А. Жданова
Мета і завдання. Дослідження варіативних можливостей створення текстильних

матеріалів з поліфункіональними властивостями та їх реалізація на різних стадіях
виробництва, шляхом підбору та застосування різних видів модифікаторів максимально
адаптованих до реальних умов виробництва.
Об’єкт та предмет дослідження. Процес створення та застосування текстильних
матеріалів з поліфункціональними властивостями шляхом використання різних видів
модифікаторів, таких як нанокомпоненти металів (Ag, Cu, Fe, Zn), триклозан Т-1000, сульфат
міді СuSO4, азотнокисле срібло AgNО3, йодид міді CuI та ін., які максимально адаптовані
до реальних умов виробництва.
Методи та засоби дослідження. Застосовано аналітичний огляд і загальну
методологію системного підходу до створення матеріалів з поліфункціональними
властивостями.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Запропоновано
узагальнену схему варіативних можливостей отримання модифікованих матеріалів,
включаючи нитки, як основа виготовлення текстильних і трикотажних матеріалів та
встановлено можливу сферу їх використання.
Результати дослідження. Досвід властивостей текстильних матеріалів з
поліфункціональними властивостями [1, 2] свідчать про варіативні можливості їх реалізації
на різних стадіях виробництва. При цьому важливим чинником надання матеріалам
антимікробних і інших властивостей являється підбір і використання різних видів
модифікаторів максимального адаптованого до реальних умов виробництва.
На рис. 1 представлена узагальнена схема варіативних можливостей отримання
модифікованих матеріалів, включаючи нитки, як основа виготовлення текстильних і
трикотажних матеріалів.
Модифікатор
и
Сфера Сфера
застосуван застосуван
ня ня
А Б
І ІІ ІІІ
Рисунок 1 – Структурно-логічна схема отримання модифікованих матеріалів профілактично-

оздоровчого призначення.
78
І – В якості модифікаторів полімерних матеріалів можуть застосовуватись

нанокомпоненти металів (Ag, Cu, Fe, Zn), триклозан Т-1000, сульфат міді СuSO4,
азотнокисле срібло AgNО3, йодид міді CuI і інші [1, 2, 3], нанодисперсії яких, в залежності
від умов виробництва можуть застосовуватись для просочення поверхневого розпилення,
або, як в випадку з виготовленням ниток, шляхом нанесення на поверхню гранул дисперсії
металів в низькоплавній поверхнево-активній речовині (ПЕГ-115).
Введення в розплав полімерів модифікаторів не викликає ускладнень технологічного
процесу виготовлення ниток та нетканих матеріалів, а водні та спиртові середовища
дисперсій можуть ефективно використовувати для їх локальної обробки деталей одягу
безпосередньо в умовах виробництва.
Реалізація процесів отримання ниток (рис. 1) передбачає:
ІІ – отримання багатофіломентних компонентів, формування термофіксаційного
витягування ниток і виготовлення на їх основі комбінованих ниток. Це визначає можливу
сферу їх використання (шовні нитки для хірургії, швацьки нитки, клейові трикотажні
матеріали, панчішно-шкарпеткові вироби, атравматичні пов’язки і інше).
ІІІ - важливим напрямком створення комбінованих ниток являється застосування в їх
структурі ниток природного походження [1] (льон, конопля, бавовна, вовна) що дозволяє
суттєво розширити спектр їх використання в текстильній і трикотажній галузях. Особливо
важливим для здоров’я людини є гібридизація в одному об’єкті антимікробних і захисних
властивостей від зовнішнього електромагнітного випромінювання. В цьому плані включення
в структуру комбінованої пряжі вуглеграфітової складової [4], або інших струмопровідних
компонентів, дозволять вирішити питання створення матеріалів з високими показниками
поглинально-відбивальної здатності від впливу електромагнітного поля і водночас захистити
людину від шкідливої мікрофлори.
Висновки. Проведені дослідження створення модифікованих матеріалів показали, що
отримані текстильні матеріали і нитки набувають нових бар’єрних і антимікробних
властивостей, що дозволяить розширити сферу застосування даних матеріалів.
1. Березненко С.М. Волокнисті матеріали та вироби легкої промисловості з
прогнозованими бар’єрними властивостями / С.М. Березненко, В.І. Власенко, І.А. Ігнатьєва,
М.В. Колосніченко, В.В. Кострицький, В.П. Попов, Є.А. Прокопова, А.М. Слізков, Н.П.
Супрун// [Колективна монографія]: Київ: КНУТД, 2014, частина 2, – С.73-78.
2. Березненко М.П. Розробка нового асортименту синтетичних ниток / Березненко
М.П., Власенко В.І., Висленко В.І., Курлова Н.О. // Вісник ХНУ. – 2011. – №3. – С.104-108.
3. Березненко С. М. Оцінка ефективності надання натуральним шкірам біоцидних
властивостей [Текст] / С.М. Березненко, В.С. Твердохліб, В.І. Ліщук, К.В. Волосовська //
Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. - 2014. - № 3 (77). - C.
186-190.
4. Сенік І.В. Розробка полімерних композитів для блокування НВУ випромінювання /
І.В. Сенік, В.З. Барсуков, О.А. Крюкова, Ю.З. Шпак// Перспективні полімерні матеріали та
технології: [Колективна монографія]: Київ 2015. С.73-78.
79
УДК 687
ЕСКІЗНЕ РІШЕННЯ ТЕПЛОЗАХИСНОГО ОДЯГУ ДЛЯ МЕГАПОЛІСУ
Студ. Крисюк Т.О., гр. БШЕ-15
Студ. Рибак В.М., гр. БШЕ-15
Мета і завдання. Метою роботи є отримання оригінального ескізного рішення

побутового одягу з теплозахистом, що регулюється.
Для досягнення поставленої мети необхідно: проаналізувати та визначити особливості
життєдіяльності людини в умовах мегаполісу і сформувати візуальний концепт одягу для
таких умов.
одягу. Предметом дослідження є повсякденний одяг з трансформівними теплозахисними
властивостями.
Методи та засоби дослідження. Для дослідження було застосовано емпіричні
методи пізнання та евристичні методи генерування ідеї.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Отримано
оригінальне ескізне рішення одягу з регулюємим теплозахистом.
Результати дослідження. Відомо, що життєдіяльності людини в умовах мегаполісу
в холодні пори року має свої особливості, які пов’язані з частою зміною місць перебування
(вулиця, метро, магазини, кафе, транспорт), які мають свої температурні режими
середовища, що значно відрізняються одне від одного. Для комфортного відчуття людини на
протязі доби необхідно подбати за одяг, який би мав змогу пристосовуватися до частої зміни
температур навколишнього середовища. Такий одяг повинен зменшувати або збільшувати у
разі потреби свій термічний опір. Для отримання такого ефекту пропонується застосовувати
принцип трансформації «відділення – приєднання» [1], що дозволить регулювати товщину
пакету одягу навколо тіла людини. Ескізне рішення такого одягу представлено на рисунку.
Рисунок – Ескізне рішення теплозахисного одягу з регульованим теплозахистом

Висновки. В результаті проведеної роботи отримано оригінальне візуалізоване
рішення одягу з теплозахистом, який регулюється.
Ключові слова. одяг, теплозахист, принципи трансформації, мегаполіс.
1. Систематизація елементів весільного одягу на основі принципів трансформації
/ [Г. О. Дубінецька, Н. В. Остапенко, Т. В. Луцкер, Л. В. Навольська] // Вісник ХНТУ. – 2016.
– № 2 (57). – С. 123–135.
80
УДК 687
КОНСТРУКТИВНИЙ УСТРІЙ ТЕПЛОЗАХИСНОГО КОНВЕРТУ ДЛЯ
НОВОНАРОДЖЕНИХ
Студ. Федас Л.В., гр. МгЗШ-18 (л)
Студ. Совик Л.Т., гр. МгДШл-18
Наукові керівники доц. С.В.Донченко
Мета і завдання. Метою дослідження є розробка конструктивного устрою конверту

для новонароджених з поліпшеним теплозахистом.
Для досягнення поставленої мети необхідно: проаналізувати умови експлуатації
даного виду швейних виробів, розробити вимоги до їх проектування та визначити засоби їх
забезпечення.
конкурентоспроможних теплозахисних швейних виробів. Предметом дослідження є
конструктивний устрій теплозахисних конвертів для новонароджених.
Методи та засоби дослідження. Для дослідження умов експлуатації було
застосовано метод наукового пізнання аналіз та синтез за допомогою опитування та
спостереження.
оригінальний конструктивний устрій теплозахисних конвертів для немовлят з застосуванням
нетрадиційних теплоізоляційних матеріалів.
Результати дослідження. Відомо, що немовлята перші три місяці життя більшу
частину часу проводять у стані сну особливо під час прогулянок на відкритому повітрі.
Немовля, як правило, загортають у спеціальний конверт та кладуть на спину у колиску.
Під вагою немовляти утеплювальний шар конверту деформується і стає більш
тоншим, що призводить до погіршення його теплозахисних властивостей. Вирішити цю
проблемо можна завдяки застосуванню нетрадиційних теплоізоляційних матеріалів
комірчастої структури з високими пружними властивостями (спінені поліетилени) [1].
Теплозахисний шар виготовлений з використанням таких матеріалів здатен забезпечити сталі
теплозахисні властивості [2]. Для надання такому теплозахисному шару високих гігієнічних
властивостей пропонується настрочувати стрічки з тонкого полімерного матеріалу на ткану
основу з певним шагом утворюючи канали для вільного повітро – та парообміну між тілом
дитини та навколишнім середовищем.
За заявленою пропозицією було виготовлено конверт для немовлят, який в
подальшому планується досліджувати з метою встановлення його теплозахисних
властивостей та визначення комфортних температурних умов його експлуатації.
Висновки. Аналіз особливостей життєдіяльності немовлят та застосування
нестандартних теплоізолюючих матеріалів дозволили розробити та виготовити конверт для
новонароджених з оригінальною конструкцією теплозахисного шару.
Ключові слова: конверт для немовлят, теплозахист, полімерні спінені матеріали.
1. Омельченко Г. В. Еластичні комірчасті полімерні матеріали в теплозахисних
прокладках для одягу / Г. В. Омельченко, С. В. Донченко // Збірник матеріалів II
Міжнародної наукової конференції текстильних та фешн технологій KyivTex&Fashion / за
заг. ред. Л. І. Зубкової : (1-2 листопада 2018 р., м. Київ). - Київ : КНУТД, 2018. - С. 9-13.
2. Мойсеєнко С. І. Термічний опір теплозахисних прокладок з нетрадиційних
матеріалів / С. І. Мойсеєнко, Н. А. Цимбал // Збірник матеріалів II Міжнародної наукової
конференції текстильних та фешн технологій KyivTex&Fashion / за заг. ред. Л. І. Зубкової. -
Київ : КНУТД, 2018. - С. 39-42.
81
УДК 677.11
РОЗРОБКА МОДЕЛЕЙ ЖІНОЧИХ СУКОНЬ ІЗ ЛЛЯНИХ ТКАНИН
З ВИКОРИСТАННЯМ ПРИНЦИПІВ ЕКО-ДИЗАЙНУ
Студ. Смолка В.І., гр. МгШ-18
Науковий керівник доц. Садретдінова Н.В.
Мета і завдання. Метою роботи є розробка колекції моделей жіночих суконь із

лляних тканин з використанням принципів еко-дизайну. Для досягнення поставленої мети
вирішувались наступні завдання:
− досліджено асортимент та впорядковано властивості лляних матеріалів;
− виконано аналіз сучасних колекцій виробів із льону;
− проведено вивчення споживчих вподобань щодо лляних жіночих суконь;
− встановлено принципи еко-дизайну;
− розроблено колекцію моделей суконь.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт досліджень – проектування моделей одягу
на основі принципів ерго-дизайну. Предмет досліджень – моделі жіночих суконь із лляних
тканин.
Результати дослідження. Зважаючи на актуальні тенденції в суспільстві, направлені
на екологізацію всіх сфер життя та виробничої діяльності, на передній план знову
виступають традиційні екологічно-чисті ресурси для виготовлення текстильної сировини та
швейних виробів. В цьому плані найбільш привабливими є льон та конопля.
Асортимент лляних тканин представлений полотнами різної товщини та характеру
оздоблення, які використовуються для виготовлення столової, постільної та натільної
білизни, дитячих та жіночих суконь, чоловічих сорочок. Якщо раніше лляні тканини
виробляли переважно з чисто-лляної, льонолавсанової та льоносиблонової пряжі, а також її
сполучення з бавовняною основою, то сьогодні, за рахунок розширення технологічних
можливостей процесів прядіння, з’явились нові поєднання: льон та шовк, льон та вовна,
тощо. Завдяки своїм унікальним гігієнічним властивостям лляні та льономісткі матеріали –
неймовірно цінний матеріал для пошиття літнього одягу. Але широке використання цих
тканин обмежується їх дороговизною та рядом недоліків, пов’язаних, переважно, з низькою
формостійкістю.
Завдяки проведеному аналізу, усі властивості лляних тканин були впорядковані згідно
їх впливу на споживчу цінність предметів одягу. В цьому ракурсі позитивними можна
вважати наступні споживчі властивості:
- естетичні (гладкість, помірна жорсткість, низька забруднюваність);
- ергономічні (капілярність, низька електризуємість, висока повітропроникність, достатня
гігроскопічність і вологоємкість, висока теплопровідність);
- екологічні (гіпоалергенність, антисептичні властивості, бар’єрні властивості щодо УФ-
випромінювання, відновлюваність, здатність до органічного розпаду);
- надійності (висока міцність, стійкість до стирання, стійкість до кислотного гідролізу,
термостійкість, стійкість до прання, стійкість до впливу факторів навколишнього
середовища).
До негативних віднесено: висока зминальність, низька формостійкість, делікатні
режими процесів догляду, обмеження у колористичному оформленні. Відмітимо також, що
льон володіє найсильнішою енергетикою з усіх матеріалів. Він пробуджує в людині почуття
спокійної зосередженості, глибокодумність і розміреність. За переконанням психотерапевтів,
лляні волокна оберігають людину від депресій, неврозів, психічних розладів [1].
Завдяки своїм екологічним властивостям льон ідеально підходить для втілення
проектів еко-дизайну. Адже еко-мода створює одяг, який враховує не лише вплив на
навколишнє середовище, але й на здоров'я споживачів, які будуть носити цей одяг. Тому
сировина має бути вирощена без використання пестицидів та гербіцидів, а одяг –
82
виготовлятись без використання шкідливих хімічних речовин, барвників або відбілювачів. З

точки зору споживання природних ресурсів, льон є найекологічнішою природною
сировиною, оскільки на його вирощування та переробку витрачається втричі менше прісної
води, ніж на бавовну. Іншою істотною перевагою виробів з льону є те, що ця сировина є
відновлюваною і вирощується в нашій країні, тому, відповідно, ціна на тканину буде в рази
меншою ніж її імпортні аналоги, що дозволить більше інвестувати в розробку нових моделей
одягу, зокрема суконь [2].
Як бачимо, льон ідеально вписується в концепцію еко-тренду і тому займає важливе
місце на світовому подіумі. Дизайнери активно поповнюють свої літні колекції стильними
нарядами з льону. Експерти пророкують, що в наступному теплому сезоні лляні сукні та
сарафани стануть особливо модними.
Оскільки лляні матеріали, окрім специфічних споживчих властивостей, мають
особливу «впізнавану» фактуру, більшість дизайнерів при проектуванні виробів з льону
відходять від традиційних силуетів і форм. На передній план виноситься фактура лляної
поверхні, структура тканини, її пластичність, драпірувальність, особливості обробки, що
впливають на перераховані вище характеристики. Дизайнери експериментують з формою,
привносячи незвичайні конструкторські рішення. Сукні відрізняються вільним кроєм, що
дозволяє матеріалу природно заламуватись, драпіруватись і вільно спадати. Матеріал в
даному випадку не заганяється в чіткий контур, йому дана свобода, тим самим за рахунок
зборок і защипів в плечових швах і на талії, використання ременів для підкреслення силуету
речі виглядають незвично, викликаючи інтерес у широкого кола споживачів.
Для отримання конкурентоспроможного результату аналіз модних тенденцій був
поєднаний із соціологічними дослідженнями вподобань потенційних споживачів лляного
одягу. Цільовим споживчим сегментом були обрані жінки середнього та вище середнього
рівня достатку, активного способу життя, що зважають на сучасні тенденції у суспільстві. В
результаті опитування 100 респондентів було встановлено, що лише 30% є споживачами
лляних суконь. Решта – 70%, не купують лляні сукні через наступні причини: сукні дуже
дорогі; тканина дуже сильно мнеться і має неохайний вигляд при цьому. З частки жінок, що
купують лляні сукні, 85% надають перевагу складним фасонам і лише 15% простим.
Вподобання щодо колористичного оформлення наступні: 10% надають перевагу темним
кольорам, 20% полюбляють білі та молочні, 35% жінок купують сукні переважно пастельних
кольорів (жовтий, рожевий, фісташковий, блакитний) та 35% – насичених кольорів
(електриків), на першому місці з яких червоний та рожевий, жовтий та синій. Щодо бажаної
довжини сукні: 33% купують сукні довжиною трохи вище коліна, 34% – трохи нижче коліна
та 33% полюбляють довжину максі.
Врахувавши переваги та недоліки лляних тканин, базуючись на модних тенденціях та
вподобаннях потенційних споживачів, була розроблена колекція лляних суконь. Основними
рисами колекції є фактурність, елегантність, структурованість та романтичність. Всі фасони
є складними, адже цього хоче клієнт та це приховує зовнішні недоліки тканини.
Висновки. Отже, льон знову стає в центрі уваги модних трендів і, відповідно,
потрапляє в поле зору наукових досліджень. Розширення сфери використання лляного одягу
можливе за умови розвитку вітчизняних виробництв льняних матеріалів. Це завдання стає
особливо актуальним, зважаючи на поширення у суспільстві тенденцій екологічного
спрямування.
Ключові слова: льняні тканини, колекція суконь, еко-дизайн.
1. Унікальність льону, одяг з льону [електронній ресурс]. – Режим доступу:
https://3varta.com.ua/unkalnst-ljonu
2. Що таке еко-мода [електронній ресурс]. – Режим доступу: http://ecoplanet777.com/
chto-takoe-ekologicheskaya-moda-i-pochemu-ona-stanovitsya-nastolko-populyarnoj-sejchas
83
УДК 687.025
ТЕРМІЧНИЙ ОПІР СУЧАСНИХ ТРИКОТАЖНИХ МАТЕРІАЛІВ
Студ. Луців Л.М., гр. МгДШл-18
Мета і завдання. Метою дослідження є отримання інформації про теплозахисні

властивості сучасних трикотажних матеріалів для розширення інформаційного забезпечення
процесу прогнозування теплозахисної спроможності одягу в цілому.
Для досягнення поставленої мети необхідно: проаналізувати якісні характеристики
сучасних трикотажних матеріалів, які використовуються для виготовлення верхнього одягу
та визначити їх термічний опір.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес прогнозування
теплозахисної спроможності верхнього одягу. Предметом дослідження є верхній одяг з
трикотажних матеріалів.
Методи та засоби дослідження. Для визначення термічного опору застосовано
метод непрямого вимірювання. Дослідження проводилися на імітаційному тепловому стенді
торсу людини.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Отримані
результати розширюють інформаційну базу для прогнозування теплозахисту сучасного
одягу.
Результати дослідження. Відомо, що текстильні матеріали мають різні теплозахисні
властивості, які залежать від товщини та коефіцієнту їх теплопровідності [1], а також, що
кожен шар пакету одягу збільшує його загальну теплозахисну спроможність, яку
характеризує сумарний термічний опір.
Виходячи з цього, було проведено дослідження по визначенню термічного опору
трикотажних матеріалів, характеристику яких представлено в таблиці 1.
Таблиця 1 – Зовнішній вигляд та характеристика матеріалів, які досліджувалися

ЗРАЗОК № 1 «Велюр»; ЗРАЗОК № 3 «Футер з
Бавовна 80%, ПЕ 20%; п.г.- начесом»; Бавовна 100%,
275 г/м2; ширина – 185 см; п.г.-260 г/м2; ширина – 175
зміна л.р. – до 5%; країна см; зміна л.р. – до 5%;
виробник - Туреччина країна виробник -
Туреччина
ЗРАЗОК № 2 «Футер»; ЗРАЗОК № 4 «Махра»;
Бавовна 100%, п.г.-155 г/м2; Бавовна 100%, п.г.-180 г/м2;
ширина – 175 см; країна ширина – 170 см; зміна л.р.
виробник - Туреччина – до 5%; країна виробник -
Туреччина
Висновки. В результаті проведених досліджень щодо встановлення значень термічного

опору отримано наступні результати:зразок № 1 – R = 0,283 м2К/Вт; зразок № 2 - R = 0,257
м2К/Вт; зразок № 3 - R = 0,299 м2К/Вт; зразок № 4 - R = 0,268 м2К/Вт.
Ключові слова. одяг, теплозахист, трикотажні матеріали, термічний опір.
1. Донченко С. В. Ситуаційний аналіз прогнозування теплозахисних властивостей
зимового одягу / С. В. Донченко, Х. О. Шаравіна, Н. М. Рубаха // Вісник Київського
національного університету технологій та дизайну. Технічні науки. - 2016. - № 6 (104). - C.
100-108.
84
УДК 687
ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПІВ ТРАНСФОРМАЦІЇ ДО ПРОЕКТУВАННЯ ОДЯГУ З
ПОЛІПШЕНОЮ ЕРГОНОМІЧНІСТЮ
Студ. Крижанівська Н.В., гр. МгДШбц-18
Наукові керівники доц. С.В.Донченко
доц. Д.В.Васильковський
Мета і завдання. Метою дослідження є розробка конструкторсько – технологічного

рішення теплозахисних курток для бригад екстреної медичної допомоги з поліпшеною
ергономічністю.
Для досягнення поставленої мети необхідно: проаналізувати умови праці робітників в
холодні пори року, існуючий теплозахисний спецодяг, розробити вимоги до проектування
теплозахисного одягу та сформулювати його дизайн-концепцію.
конкурентоспроможного теплозахисного спецодягу. Предметом дослідження є
конструктивний устрій теплозахисних курток для бригад екстреної медичної допомоги.
Методи та засоби дослідження. Для дослідження умов експлуатації та різновидів
існуючого спецодягу було застосовано метод наукового пізнання аналіз та синтез.
вимоги щодо проектування теплозахисного спецодягу для бригад екстреної медичної
допомоги та конструктивний устрій теплозахисних курток - трансформерів.
Результати дослідження. За результатами проведених досліджень умов праці
бригад екстреної медичної допомоги було встановлено, що в холодні пори року
медпрацівники повинні бути захищені від впливу низькотемпературних умов навколишнього
середовища. Аналіз існуючого на ринку України спецодягу показав, що відповідно до наказу
Міністерства охорони здоров'я України від 7 грудня 2012 року № 1020 «Опис зовнішнього
вигляд обмундирування працівників системи екстреної медичної допомоги України»
виготовляються жилети демісезонні, куртки демісезонні та зимові у вигляді окремих видів
одягу. Така кількість різних видів спецодягу у працівників бригад екстреної медичної
допомоги є не зручним під час експлуатації тому, що при виборі того чи іншого виду
потребується наявність додаткового часу на моніторинг прогнозу погоди, а також сприяє
збільшенню витрат на їх чищення після експлуатації.
Виходячи з цього, одною з вимог до розробки теплозахисного спецодягу для
працівників екстреної медицини є можливість адаптації одного виду одягу до певного
діапазону температур та погодних умов в холодні пори року (осінь – зима – весна).
Для забезпечення відповідності спецодягу зазначеній вимозі пропонується розглянути
застосування під час його проектування існуючих принципів трансформації [1] та на їх
основі розробити конструктивний устрій з трансформівними елементами.
Висновки. Проведені дослідження дозволили розробити науково-обгрунтоване
конструкторсько – технологічне рішення теплозахисних курток - трансформерів для
працівників екстреної медичної допомоги.
Ключові слова. одяг, теплозахисна куртка - трансформер, екстрена медична допомога.
1. Систематизація елементів весільного одягу на основі принципів трансформації /
[Г. О. Дубінецька, Н. В. Остапенко, Т. В. Луцкер, Л. В. Навольська] // Вісник ХНТУ. – 2016.
– № 2 (57). – С. 123–135
.
85
Ергономіка і проектування одягу
Підсекція «Ергономіка і проектування одягу»
УДК: 687.12.016
ПРОЕКТУВАННЯ ФАКТУРНИХ ЕФЕКТІВ В ЖІНОЧОМУ ОДЯЗІ
МЕТОДОМ КОБІНАТОРИКИ
Асп. О. Ю. Михайлюк
Наукові керівники: проф. М. В. Колосніченко, проф. Н. В. Остапенко
Мета і завдання. Метою даного дослідження є cтворення нових естетично

досконалих виробів жіночого одягу з фактурними ефектами.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом даного дослідження є проектування
художньо виразних моделей одягу. Предметом дослідження є створення фактурних ефектів.
Методи та засоби дослідження. В роботі використано системно-структурний та
комбінаторний підходи, а також візуально-аналітичний і системно-інформаційний методи
досліджень.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Науковою
новизною роботи є обгрунтування вибору багатоваріантних нових рішень фактурних ефектів
методом комбінаторики. Практична значущість дослідження полягає у розширенні
асортиментного ряду фактурних ефектів.
Результати дослідження. Створення нових товарів, що відповідають часу, є
приорітетним напрямом дизайну промислових виробів, зокрема одягу, предметів побуту
тощо. Виробники товарів, у свою чергу, зацікавлені у креативності та оригінальності їх
дизайн-рішень. Це обумовлює застосування різних методів творчості художників та
дизайнерів.
Сьогодні одним з найбільш актуальних завдань дизайн-проектування одягу є пошук
сучасних прийомів обробки матеріалів та створення нових фактур. Дослідження, зазвичай,
базуються на різноманітних декоративних техніках з використанням традиційних або нових
технологій, автоматизованого та ручного способу виготовлення, наприклад, вишивка,
печворк, квілтінг, плетіння, в’язання, штучне зістарювання, орігамі, використання об’ємних
елементів, фарбування, мармарування, плісирування, гофрування, креширування, перфорація
тощо. Для надання виробам індивідуальності та художньої виразності часто використовують
комбіновані техніки оздоблення.
Одним з відомих методів проектування є комбінаторика. Відомо [1], що
комбінаторика – це прийоми знаходження різних з'єднань (комбінацій), поєднань, розміщень
певних елементів у визначеному порядку. Комбінаторні (варіантні) методи формоутворення
застосовуються для виявлення найбільшої різноманітності поєднань обмеженого числа
елементів. Комбінаторні пошуки застосовуються при створенні складної об'ємно-
просторової та площинної форм, а також фактури.
Метою варіантного пошуку є декоративна та естетична цінність фактурних ефектів і,
як результат, художня виразність виробів. Використання тканин компаньйонів, поєднання
матеріалів, що відрізняються за геометричним видом і фізико-механічними властивостями,
значно розширюють комбінаторні варіанти нових рішень фактурних ефектів. Застосування
декількох різних за кольором, фактурою та текстурою матеріалів в одному виробі відіграє
важливу декоративну роль.
При проектуванні фактурних ефектів для одягу досить часто застосовують прийоми
комбінування різноманітних угруповань фактур матеріалів, таких як тканини, трикотаж,
хутро, шкіра, неткані матеріали, фурнітура тощо. Запропоновано нові рішення фактур
матеріалів методом комбінаторних поєднань їх характеристик. Найбільш важливими
складовими варіантного пошуку художньо виразних фактур є візуально-тактильні
86
характеристики, оптичні властивості, призначення та сировинний склад матеріалів для їх

виготовлення (рис. 1).
Рисунок 1 – Варіанти нових рішень фактурних ефектів
Поєднання таких складових як ступінь рельєфності матеріалу, його кольорографічне

оформлення, туше, прозорість, основне або прикладне призначення, натуральний склад тощо
призводить до нових рішень у проектуванні художньо виразних моделей одягу.
Слід також зазначити, що той чи інший набір характеристик матеріалів впливає на
формування образно-стильового, художньо-естетичного тощо сприйняття виробів з
фактурними ефектами. Наприклад, відомо, що екологічний стиль виробів вирізняють завдяки
натуральному складу їх матеріалів та фурнітури, дрібно рельєфній структурі поверхні
тканин, застосуванню природних кольорів у забарвленні тощо. У свою чергу, оригінальні
багатошарові фактурні ефекти можна отримати шляхом поєднання різних за структурою
поверхні, ступенем рельєфності, сировинним складом тощо матеріалів контрастного
забарвлення.
Використання вищеозначених характеристик наведено у якості прикладу, оскільки
для урізноманітнення фактурних рішень може бути використано набагато більше угруповань
характеристик матеріалів.
Висновки. Запропоновано нові рішення фактур матеріалів методом комбінаторних
поєднань їх характеристик.
У результаті дослідження виявлено необхідний перелік складових для раціонального
варіантного пошуку фактурних рішень в одязі, таких як візуально-тактильні характеристики,
оптичні властивості, призначення та сировинний склад їх матеріалів.
Визначено та обґрунтовано можливі варіанти комбінування різних характеристик
матеріалів з метою надання художньої виразності, індивідуальності та оригінальності
виробам з фактурними ефектами.
Сформовано інформаційну базу фактурних ефектів для одягу з метою подальшого її
розширення.
Ключові слова: комбінаторика, дизайн-проектування, одяг, фактури, оздоблення.
1. Ніколаєва Т.В. Тектоніка формоутворення костюма. Навчальний посібник. К.:
Арістей, 2011. 340 с.
2. Ергономіка і дизайн. Проектування сучасних видів одягу: Навчальний посібник./
Колосніченко М.В., Зубкова Л.І., Пашкевич К.Л., Полька Т.О., Остапенко Н.В., Васильєва
І.В., Колосніченко О.В. К.: ПП «НВЦ «Профі», 2014. 386с.
3. Бетті Едвардс. Цвет; перевод с англ. Минск: Попурри, 2014. 224
4. Узагальнена систематизація різновидів фактур матеріалів для дизайн-проектування
одягу/ О.Ю. Михайлюк, М.В. Колосніченко, Н.В. Остапенко, І.Л. Гайова, А.Ю.
Антонюженко // Art and design. 2018. №1. С. 27-35.
87
УДК 687:016
ЗОРОВІ ІЛЮЗІЇ В ДИЗАЙНІ ОДЯГУ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА
Ас. Є.О. Головчанська
Мета і завдання. Метою дослідження є аналіз існуючих зорових ілюзій в

проектуванні одягу, їх систематизація для удосконалення дизайн проектування жіночого
одягу промислового виробництва. Для досягнення поставленої мети було виконано наступні
завдання – проаналізувати існуючі зорові ілюзії, які застосовуються в дизайні одягу,
визначити основні напрями використання зорових ілюзій в дизайні сучасного одягу та
можливості їх застосування в дизайні одягу промислового виробництва.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є дизайн проектування
одягу промислового виробництва. Предметом дослідження є застосування зорових ілюзій в
дизайн проектуванні жіночого одягу.
Методи та засоби дослідження. В процесі дослідження було використано наступні
методи дослідження: літературно-аналітичний, візуально-аналітичний, що базувався на
статистичному зборі інформації, метод системно-структурного аналізу художньо-проектних
рішень сучасних об’єктів дизайну.
новизна полягає в удосконаленні систематизації існуючих зорових ілюзій, набуло
подальшого розвитку застосування їх в дизайні одягу промислового виробництва.
Результати дослідження. Зорові ілюзії
Дизайн одягу вважається особливим видом дизайну. Створюючи костюм, дизайнер
створює не лише матеріальну оболонку для людини, а й проектує її саму в певному образі та
пропонує їй поведінкову роль [1, 2]. Фундаментальні дослідження, проведені С. Н.
Бєляєвою-Екземплярською в області вивчення зорових ілюзій і їх впливу на психологію
сприйняття при створенні костюма, залишаються актуальними і затребуваними і сьогодні.
Дизайнер одягу, діючи в певних обставинах, які передбачають залучення уваги і
позитивної реакції оточуючих до конкретної особистості, використовує можливість
візуальної зміни деяких деталей зовнішнього вигляду носія костюма для створення
оптимального уявлення про нього. Використання зорових ілюзій дозволяє створити певне
ілюзорне сприйняття (зміна розміру, форми, об’єму, фактури) різних об’єктів, викликати у
споживача різні відчуття – від стабільності, впевненості, динамічного руху, діловитості
тощо. Дизайнер, використовуючи особливості зорового сприйняття костюма як властивість,
а зорові ілюзії як засіб, «ліпить» нормативний образ для конкретної соціальної системи. Ця
нормативність стверджує, доповнює і розвиває естетичний ідеал. У такому контексті метою
роботи дизайнера одягу можна позначити подолання суперечностей між зовнішнім виглядом
людини і естетичним ідеалом даного часу [3, 4].
Сьогодні використання зорових ілюзій в одязі є своєрідним модним трендом, який
широко використовується в дизайні одягу та стилістами в двох напрямках:
1) для створення високо естетичних виробів, в тому числі в стилі поп-арту,
створення виразного образу костюма, незалежно від його носія;
2) для корекції сприйняття фігури відповідно до пануючих у суспільстві ідеалів
краси.
У процесі проектуванні одягу головним завданням дизайнера є пошук нового
художнього образу костюма через форму, силует, колір, декор. Тому сьогодні, зорові ілюзії
розглядають в більш широкому значенні, пов’язуючи їх з такими засобами композиції, як
форма, членування, симетрія, ритм, композиційний центр та ін. У той же час потрібно
розуміти, що зорові ілюзії це не тільки засіб застосованих композиційних прийомів, а й
88
наслідок оптичного сприйняття форми та образу. Функціональне використання зорових

ілюзій є неоднозначним. Феномен ілюзорного сприйняття в одязі необхідний не тільки як
фактор поліпшення фігури, але і як обов’язковий та невід’ємний засіб для створення
естетично значимого і виразного художнього образу костюма.
При розробці нової моделі одягу дизайнер використовує значну кількість ліній, які
об’єднують складові елементи, створюють її цілісність та надають інформацію про
особливості запропонованої форми. У структурі розробки за специфічним, технологічним
призначенням використовують різні лінії, серед яких – силуетні, конструктивні та
декоративні. Кириченко О.М. і Барановою А.Г. [5] запропонована класифікація видів
обробки, як графічних засобів зорової сприйняття форми виробів.
Ця класифікація оздоблень базується на критерії «лінія-пляма-силует». До групи
«лінія» віднесені всі види зшивних рельєфних швів на основному матеріалі, складки, ручна і
машинна оздоблювальні строчки, защипи, плісе, гофре, відрізні горизонталі і підрізи, вузькі
знімні пояси, планки, вузькі краватки, бейки, канти, шнур, тасьма, вузьке мереживо. Тобто
такі види обробки, які створюють лінії на загальному тлі. До другої групи «пляма»
відносяться види обробки, які займають порівняно невеликі ділянки на поверхні форми одягу
і візуально здаються плямами на загальному обсязі. Це аплікація, контрастні за кольором або
фактурою деталі (кокетки, клапани, оборки, волани, широкі планки), вишивка, широке
стрічкове мереживо, широкі шарфи, драпірування, штучні квіти, яскраві ґудзики. До
останньої групи «силует» відносяться оздоблення великі за обсягом або рівні по всій
поверхні форми виробів. Воно може створюватися за допомогою малюнка тканини, гри
смужок, розташування принту, об'ємних драпіровок. У міру збільшення обсягу оздоблень в
порівнянні із загальним обсягом виробу, посилюється зорове сприйняття всього виробу на
фігурі.
Важливою складовою зорових ілюзій є зорові ілюзії пов’язані з кольором.
Використання специфічних властивостей кольору дозволяє:
- логічно поєднувати складові елементи моделі;
- виділяти головні елементи моделі, створювати композиційний центр;
- створювати або порушувати рівновагу в системі за допомогою колірних плям,
створюючи власний ритм структури;
- коригувати розміри виробу (збільшення, зменшення).
При цьому важливим є взаємозв’язок конструктивних і декоративних ліній, елементів
і деталей та кольору при створенні гармонічного одягу промислового виробництва.
Висновки. Розглянуті в даному розділі класифікації, види та ефекти зорових ілюзій
дозволяють зробити висновок про їх різноманітність та взаємозв’язок при створенні нових
моделей одягу. Використання кольорів підсилює або послаблює ефект зорових, які
створюються за допомогою ліній і форми, деталей та елементів виробів.
1. Чупріна Н.В., Пінкевич О.Л. Використання та особливості сприйняття
пртнципузорових ілюзій в дизайні одягу. Технології та дизайн. 2012. №1(2). С.1-8.
2. Еременко И.И. Зрительные иллюзии в дизайне одежды: использование и
особенности восприятия. Вісник ХДАДМ. №12. 2007. С. 47-56.
3. Бердник Т.О. Основы художественного проектирования костюма и эскизной
графики : учебн. пособие [для студ. высш. и ср. спец. уч. заведений] Ростов-на Дону: Феникс,
2007. 319 с.
4. Мусієнко В. О. Особливості використання ефекту зорових ілюзій при дизайн-
проектуванні моделей одягу. Вісник КНУТД. 2017. №6 (116). С.187-193.
5. Кириченко О. М., Баранова А.Г. Отделка как средство создания зрительных
иллюзий в одежде. Вісник ХДАДМ. 2015. №1. С. 13-18.
89
УДК 7.012
ВИКОРИСТАННЯ ТВОРІВ ЛЕНД-АРТ ДЛЯ АКТУАЛІЗАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ
ПРОБЛЕМИ СУСПІЛЬСТВА
Асп. О.С. Гальчинська, гр. ДФД-18
Київський національний університет технології та дизайну
Мета і завдання. Метою дослідження є вивчення принципів створення об’єктів ленд-

арту для актуалізації екологічних проблем суспільства. Для досягнення поставленої мети
визначені та вирішені такі завдання: аналіз творів мистецтва ленд-арту, визначення
різновидів вторинних матеріалів для створення інсталяцій, дослідження основних тенденцій
ресайклінг-арту, його характерних ознак, які впроваджено в об’єктах ленд-арту.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес створення
інсталяцій ленд-арту. Предметом дослідження є принципи використання розповсюджених
вторинних матеріалів в якості ресурсів для створення арт-об’єктів.
Методи та засоби дослідження. Використано аналітичний, візуальний,
порівняльний методи дослідження.
новизна полягає у вивченні сучасних художніх технік та матеріалів вторинної сировини з
метою їх використання в дизайні та мистецтві ленд-арт. Практичне значення отриманих
результатів полягає в аналізі та розробці узагальненої систематизації творчості митців
ресайклінг-арту.
Результати дослідження. Однією з найбільш актуальних проблем людства в ХХ
столітті є масштабне забруднення навколишнього середовища побутовим сміттям –
забруднення води і землі пластиковими відходами, внаслідок чого гинуть тварини, риби,
птахи. В результаті забруднення світ опинився на межі екологічної катастрофи, причиною
якої слід вважати безвідповідальне ставлення людей до відходів, що вони залишають
внаслідок споживацької діяльності. Митці з різних країн світу створюють об’єкти мистецтва
зі сміття та відходів для привернення уваги людства до згаданих екологічних проблем.
Сучасне мистецтво, а разом з ним і культура останнім часом все частіше відображають в
своїх творах результати діяльності людства, що своїми безвідповідальним ставленням
спричинили незворотні процеси руйнації екології планети [1]. Предмети вторинної сировини
слугують матеріалом не тільки для інсталяцій, а й для створення виробів, картин, прикрас,
арт-об'єктів, творів прикладного мистецтва і дизайнерських виробів. Пластикові і скляні
пляшки, биті шибки, старі газети, кульки, пакети, одяг, запчастини автомобілів стають
невід'ємною частиною ресайклінг-арту. Ця відносно нова тенденція в мистецтві ленд-арту
використовується митцями як засіб актуалізації безрозсудної поведінки людей по
відношенню до природи і навколишнього середовища.
Художник ленд-арту Алехандро Дюран (Alejandro Duran) з 2015 року працює над
створенням серії інсталяцій зі сміття «Змиті» (Washed up), яке збирають на узбережжі
Карибського моря, біосферного заповідника Сіан Кан в мексиканському штаті Кінтана-Роо.
Таким чином, він намагається привернути увагу громадськості до глобальних проблем
сучасності, пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища. Його роботи побудовані
на контрастному співвідношенні райських краєвидів і вписаних в них арт-об’єктів зі сміття.
Митець ресайклінг-арту з Данії Томас Вінтер (Thomas Winther) долучився до
культурного протесту проти забруднення навколишнього середовища. Він створює інсталяції
з побутового сміття, щоб продемонструвати пагубний вплив сміттєзвалищ на життя флори і
фауни. Свої роботи автор створює під псевдонімом Дімбо. Найвідомішим його проектом є
"Щасливі міські птахи (Happy City Birds)" 2013 р. Він створив і встановив 250
різнокольорових шпаківень для птахів по всіх вулицях різних міст Данії. Ці інсталяції
яскравими плямами контрастно виділяються на тлі пастельних міських краєвидів і
зосереджують увагу глядачів на проблемі виживання диких птахів в межах міста.
90
Ленд-арт митець з Лісабону – Бордало ІІ (Bordalo II) своїми інсталяціями привертає

увагу до загибелі тварин. Будівельні і побутові відходи, яскравий пластик – вихідні
матеріали для створення масштабних фігур птахів і тварин. Скульптор створив серію робіт,
яка уособлює фігури різних тварин, що складаються з двох частин – яскравої
різнокольорової з пластику і монохромної дерев'яно-металевої. З 2016 р. і дотепер він працює
над серією масштабних творів «Сміттєві тварини» в якій звертається до образів
представників живої природи, що мешкають в певній місцевості, або тих, які знаходяться під
загрозою зникнення. В Монктоні (Канада) він створив інсталяцію «Черепаха», яка частково
вмонтована в паркан і має об’ємні деталі. У португальському містечку Віла-Нова-де-Гайа
митець створив інсталяцію «Кролик» на розі старовинної напівзруйнованої будівлі висотою в
два поверхи. В м. Піттсбурзі «Єнот» звісився вниз головою на фасаді покинутого
промислового об'єкта. Таким чином, творчість представника ресайклінг-арту підвищує
обізнаність людей в проблемах екології, що існують. Ідея полягає в тому, щоб зобразити
природу, в даному випадку тварин, з матеріалів, які сприяють їх знищенню.
Американська художниця з Нью-Йорка Ліза Хоук (Lisa Hoke) переконана, що митці
недооцінюють яскраві упаковки товарів, побутові відходи і картатий одноразовий посуд в
якості художніх матеріалів, які сама автор називає «Втраченими скарбами». З вторинних
матеріалів Ліза Хоук створює паперові та пластикові скульптури. Заповнюючи простір
виставкових залів галерей пластичними грайливими конструкціями, вона демонструє
можливості використання побутових відходів в якості засобів для створення інсталяцій.
Вміле гармонійне поєднання кольорів, співвідношення форм і фактур – все це має особливу
роль у творчому задумі художниці. Своєю творчістю художниця демонструє, що звичайне
сміття є цінними ресурсами, вартими вторинного використання в мистецтві.
а б в
Рисунок 1 – Інсталяції ленд-арт, виконані з пластикових побутових відходів авторів: а – Алехандро Дюран; б –
Томас Вінтер; в – Бордало ІІ
Висновки. Досліджено вторинні матеріали, які використовуються процесі створення

інсталяцій в стилі ленд-арту. Визначено та описано основні тенденції створення об’єктів
ресайклінг арту, як напрямку мистецтва ленд-арту. Встановлено, що використання вторинної
сировини, як матеріалу для створення об’єктів мистецтва ленд-арту для актуалізації
екологічної проблеми людства набуває поширеного характеру в світовій арт спільноті.
Ключові слова. Дизайн, мистецтво, екологія, ленд-арт, ресайклінг-арт, екодизайн.
1. Prasad G. Recycled Art: A case study. Aspects of contemporary art : materials of
International seminar, (Lucknow, 30-31 march 2017). Lucknow, 2017, P, 1-14 URL:
https://issuu.com/govindrs/docs/recycled_art_by_govind_prasad
91
УДК 687.13
АНАЛІЗ ОСНОВИХ КОНЦЕПЦІЙ У ДИЗАЙН-ПРОЕКТУВАННІ
ШКІЛЬНОГО ФОРМЕНОГО ОДЯГУ
Ас. А.М. Векліч
Наукові керівники: доц. О.С. Васильєва, доц. І.В. Васильєва
Мета і завдання. Проаналізувати, систематизувати та сформулювати основні

концепції дизайн-проектних рішень шкільного форменого одягу різних країн світу. Для
вирішення цього завдання досліджено різновиди зразків шкільного форменого одягу різних
країн світу та навчальних закладів різної форми власності та спрямування навчання.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є дизайн-проектування
форменого шкільного одягу. Предметом дослідження є сучасний формений одяг для
школярів різних країнах світу.
Методи та засоби дослідження. Використано такі методи як літературно-
аналітичний, візуально-аналітичний, що базувався на статистичному зборі інформації, та
метод системно-структурного аналізу для дослідження зразків шкільного форменого одягу
різних країн світу та навчальних закладів різної форми власності та спрямування навчання.
новизна полягає у виокремленні, структуруванні та формулюванні основних аспектів дизайн-
проектних рішень шкільного форменого одягу різних країн світу. В ході роботи надано
характеристику основних ідей, смислових напрямів, цілей, завдань і засобів проектування
шкільного форменого одягу.
Результати дослідження. Як відомо, творча концепція – це основна ідея, смисловий
напрям цілей, завдань і засобів проектування одягу. Концепції, що існують у дизайні одягу,
знаходяться в руслі основних проблем сучасності і пов`язані із загальними тенденціями у
світі, такими як: глобалізація; загроза екологічної катастрофи; стрімкий розвиток техніки;
плюралізм у вираженні думок та поглядів; соціальні та економічні проблеми тощо.
Шкільна форма, як один із видів форменого одягу, відома давно. Одним з
найстаріших її зразків є форма учнів школи при госпіталі Христа в Суссексі (Англія), що
датується 1552 роком. Аналіз використання форменого одягу в різних країнах показав, що
Великобританія і сьогодні залишається найбільшою європейською країною, в якій він існує.
У багатьох її колишніх колоніях форма не була скасована і після отримання незалежності та
є престижною, наприклад в Індії, Ірландії, Австралії, Сінгапурі тощо. Формений одяг з
моменту появи повинен був здійснювати додатковий дисциплінарний вплив на учнів,
привчаючи дітей до того, що вони знаходяться в особливому соціальному просторі, де діють
свої правила і порядки. В країнах з різною політичною системою шкільна форма може мати
прямо протилежні функції: або підкреслювати елітарність учнів, або, навпаки, урівнювати
дітей з сімей з різним достатком. За два століття існування шкільного форменого одягу на
території сучасної України він почергово виконував обидві функції.
У світлі загострення проблеми насильства серед дітей та булінгу в школах багато
спеціалістів побачили у запровадженні обов’язкової шкільної форми можливість покращити
ситуацію. Частина західноєвропейських країн теж почала розглядати це питання на
державному рівні. Було проведено десятки досліджень про позитивний і негативний вплив
шкільної форми на дітей, на їх свободу та розвиток особистості. Щоб проаналізувати основні
концепції дизайн-проектування та визначити найбільш актуальні з них було розглянуто
шкільний формений одяг в країнах Європи, Північної та Південної Америки, Австралії, Азії
та частково Африки. Ознайомлення зі світовим досвідом вирішення питань про
використання шкільного форменого одягу і його види, дало можливість виділити кілька груп
країн: 1. Країни, в яких введена форма або вимоги її носити зустрічаються досить часто. Це
Великобританія та її колишні колонії. Форма зберігається як елемент консерватизму. Вибір
дизайну форми є справою конкретного навчального закладу. Форма з емблемою школи
вказує на її престижність. 2. Країни, в яких відсутні вимоги щодо форменого шкільного
92
одягу як з боку держави, так і з боку навчальних закладів. Це Німеччина, Франція,

Фінляндія, Швейцарія. 3. Країни, в яких в державних школах існують правила носіння одягу,
а в приватних може впроваджуватися форма за рішенням органів шкільного самоврядування
(США і Канада). 4. Країни, в яких шкільна форма введена в особливо престижних школах як
щоденний одяг або одяг для певних заходів. Так у приватних школах США майбутні
фінансисти повинні носити костюм класичного стилю, але без встановленого конкретного
зразка, а у престижних школах Швеції зустрічаються вимоги в певний день тижня приходити
на загальні заходи в одязі певного зразка. 5. Країни, в яких вимоги носити шкільну форму
залишаються державними або інтерпретуються як такі. Це Куба (шкільна форма обов’язкова)
та більшість пострадянських країн, в яких збереглися більш-менш жорсткі вимоги носити
форму.
На основі проведених досліджень визначено такі основні концепції дизайн-проектних
рішень шкільного форменого одягу:
• підкреслення престижності та «статусності» конкретного навчального закладу ( Англія,
Канада, Австралія);
• зрівняння дітей з сімей з різним достатком шляхом введення єдиної для всіх шкільної
форми;
• забезпечення дітей відносно якісним та екологічно безпечним одягом в бідних країнах
третього світу (багато країн Африки);
• підкреслення етнічних традицій шляхом введення в шкільний формений одяг
елементів національного костюму певної країни або регіону (використання тюбетейок та
національної вишивки в одязі школярів в Туркменістані);
• використання національного костюму в якості шкільного форменого одягу (формений
одяг для дівчат у В’єтнамі, шкільний одяг в Бутані);
• підкреслення релігійних традицій шляхом введення в шкільний формений одяг
певних елементів (туніка та хіджаб у форменому одязі дівчаток у Малайзії);
• використання улюблених символів та образів в дизайні форменого шкільного одягу
(матроський костюмчик або одяг з популярних анімаційних фільмів в Японії);
• використання спеціального одягу для захисту та прикриття власного індивідуального
одягу учнів (в Аргентині школярі поверх власного одягу одягають довгий білий схожий на
медичний халат, а в Італії учні початкових класів на звичайний одяг накидають яскравий бавовняний
халат – «grembiule»);
• підкреслення форменим шкільним одягом основних пріоритетів, що сповідують учні
та педагогічний колектив того чи іншого навчального закладу (в деяких школах Англії
використовують форму з переробленої сировини, що привчає дітей до гуманного ставлення до
природи);
• єдиний корпоративний одяг для всіх учнів, вчителів та співробітників навчального
закладу.
Висновки. Результатом роботи є систематизація та формулювання основних
концепцій дизайн-проектних рішень шкільного форменого одягу на основі досліджень
зразків з різних країн світу. Визначено, що найбільш престижною шкільна форма серед
економічно розвинених країн є в Англії та Японії. Тому найбільшу увагу в подальшій роботі
по створенню актуальних зразків форменого шкільного одягу треба звернути на досвід та
концептуальні ідеї саме цих країн.
Ключові слова: шкільний формений одяг, концепції, дизайн-проектування.
1. Гайдук Л.М., Васильєва І.В. Сучасні технології моделювання і художнього
оздоблення одягу. Навчальний посібник. К.: КНУТД, 2008. 142с.
Пашкевич, М.Р. Смирнова, О.В. Колосніченко. К.: ПП «НВЦ Профі», 2018. 140 с.
93
УДК 378.147:7.05
ПЕРЕДПРОЕКТНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК ЧАСТИНА ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ
ДИЗАЙН-ПРОЕКТУВАННЯ
Асп. К.В. Вершиніна, гр. ДФЗД-18
Науковий керівник проф. М.В. Колосніченко
Мета і завдання. Метою дослідження є аналіз видів та способів передпроектних

досліджень в інноваційних методах дизайн-проектування в цифровому дизайні.
Завданням є огляд літератури та практичних кейсів з інноваційних методів дизайн-
проектування та визначення і систематизація основних видів та способів передпроектних
досліджень, що вживаються в інноваційних методах дизайн проектування в цифровому
дизайні.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження – передпроектні дослідження.
Предмет дослідження – визначення та систематизація основних способів передпроектних
досліджень з метою застосування в цифровому дизайні.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Полягає у
вирішенні проблеми систематизації основних видів та способів передпроектних досліджень,
що вживаються в інноваційних методах дизайн-проектування.
Результати дослідження. Аналіз інформаційних та літературних джерел показав, що
в сфері цифрового дизайну перевага віддається інноваційним методам дизайн проектування
таким, як: прототипування, виготовлення MVP (minimal value product) і А \ В тестування
функціональної ефективності, в яких задіяне сучасне програмне забезпечення. Найбільш
часто використовувані методи передпроектних досліджень можна розділити на два
генеральних типу за способом отримання даних: поверхневі дослідження (холодна
аналітика) і глибинні дослідження (гаряча аналітика).
Холодна аналітика – дослідження, які використовують загальнодоступні дані
загального характеру, чужі готові дослідження, що знаходяться у відкритому доступі,
глобальні тренди.
Характер і способи отримання даних в цьому типі досліджень включають:
• вивчення аналітики трендів (існують готові презентації типу тренд-репорт,
звіти про споживчі сегменти, властиві окремим галузям бізнесу, дослідження психології
споживача від департаментів дистрибуції, рітейлу, і дослідження психології поведінки
співробітників від HR департаментів, а також звіти про споживчої активності і особливості
відповідно до теорії поколінь);
• вивчення даних глобальної структури ринку в розрізі конкурентності та
споживчої ємності, прогнози зростання і падіння попиту;
• галузеві дані за технологіями, споживання, методів реалізації різних проектів,
включаючи дизайн-проектування, готові опитування певної цільової аудиторії по широкій
вибірці;
Гаряча аналітика – дослідження, які носять індивідуальний характер, проектуються
під конкретну розробку, проводяться з метою отримання даних про конкретну галузь, про
чітко визначений споживача, про вузьку технології або конкретний продукт. Даний тип
більш трудомісткий, не може базуватися на існуючих даних і результатах інших досліджень.
Характер і способи отримання даних в цьому типі досліджень включають:
• глибинні клінічні інтерв'ю конкретних користувальницьких сегментів,
спостереження за споживачем з метою побудови докладних користувальницьких сценаріїв,
експертні інтерв'ю з представниками певної індустрії, польові спостереження за способом
споживання і використання продукту, тестування пробного продукту, фокус-групи,
дослідження задоволеності певним продуктом або тестовим minimal value product з метою
визначити конкретні проблеми споживача і вибрати функціональні пріоритети в дизайн-
проектуванні.
94
У кожному з вищезгаданих типів можна виділити три групи досліджень, які

стосуються трьох основних аспектів даних.
• перша група: дослідження, що описують користувача і його потреби;
• друга група: дослідження, що описують технології та особливості їх
використання;
• третя група: дослідження, що описують ринок і конкурентне середовище, що
аналізують існуючі на ринку продукти і рішення, подібні за базовим функціоналом і
вирішуваних проблем;
У кожній групі досліджень існують свої методи, які дають необхідну інформацію для
дизайн-проектування та впливають на формування передпроектного завдання.
Висновки. Передпроектні дослідження сьогодні є невід'ємною частиною
інноваційного дизайн-проектування та в обов'язковому порядку використовуються
професіоналами в сфері цифрового дизайну. Так як всі три аспекти (користувач, технології,
конкурентний ринок) мають величезне значення в інноваційному дизайн проектуванні,
рекомендується використовувати способи з усіх трьох груп. Але з урахуванням
антропоцентричності дизайну, обов'язковою рекомендацією і типом досліджень, є гаряча
аналітика користувача, яка представлена вивченням споживчого сценарію, спостереженнями
і глибинними клінічними та експертними інтерв'ю.
Серед типів досліджень перевага завжди віддається гарячої аналітиці, яка надає дані
високої точністі і з більшим ступенем впливу на передпроектне завдання. Як правило методи
при отриманні даних передпроектного дослідження вибираються на підставі існуючих
пріоритетних завдань в проектуванні і отримання якомога більшого обсягу вимірюваних
кількісних і якісних даних, які потім можуть бути покладені в основу передпроектного
завдання і критеріїв прийому готового дизайн-проекту. У процесі дослідження та отримання
даних методи можуть бути відкоректовані залежно від отриманої інформації і підтвердження
або спростування висунутих для проектування гіпотез, або виникнення нових.
Особлива цінність передпроектних досліджень полягає в мінімізації ризиків бізнес-
моделі монетизації дизайн-проекту, оптимізації витратної частини при дизайн-проектуванні,
полегшенні вибору інноваційного способу дизайн-проектування. Дані, отримані в результаті
передпроектних досліджень (особливо, що стосовно гарячої аналітики) дозволяють
сформувати більш точне передпроектне завдання, визначити критерії прийому і
відповідності результата проектування і готового продукту, спланувати ітерації по
подальшій доробці та удосконаленню продукту. Також дані передпроектних досліджень
здатні істотно оптимізувати сам процес проектування, правильно і максимально ефективно
сформувати проектну мультидисциплінарну команду, істотно скоротити терміни дизайн-
проектування, тобто оптимізувати витратну частину. Як правило дані передпроектних
досліджень можуть бути використані не тільки в рамках дизайн-проектування одного
конкретного продукту, але служити підставою для подальших розробок, властивих
конкретної галузі, або для продукту з подібною технологічною базою або цільовою
аудиторією.
Ключові слова: передпроектне дослідження, інноваційний дизайн, цифровий дизайн,
дизайн-мислення, дизайн-проектування.
1. Кристнесен K., Холл Т., К. Диллон, Данкан Д. Закон успешных инноваций.
Альпина паблишер. 2017. 268 с.
2. Браун T. Дизайн мышление в бизнесе. Манн, Иванов и Фербер. 2016. 260 с.
3. Perez-Breva L. Innovating. The Mit Press. Cambridge. Massachusetts. 2017. 424 с.
4. Resmini A., Rosati L. Pervasive Information Architecture. Designing Cross-Channel
User Experiences. Elsevier Inc. 2011. 272 с.
95
УДК 687.016
ҐЕНЕЗА ТА ЕВОЛЮЦІЯ ФОРМОУТВОРЕННЯ ЧОЛОВІЧОГО ОДЯГУ
Асп. Л.В. Навольська
Мета і завдання. Дизайн-проектування чоловічого одягу базується на особливостях

поєднання модних силуетів, елементів певної культури, новітніх матеріалів та технологій
виготовлення. Дослідження ґенези та еволюції формоутворення чоловічого одягу допоможе
виявити й проаналізувати фактори, що мають вплив на зміну форми, обґрунтувати логіку змін
і визначити ступінь їх актуальності в майбутньому. Ці знання будуть основою для успішної
роботи дизайнерів, художників-модельєрів та конструкторів, сприяючи активній еволюції
сучасного чоловічого гардеробу.
Об’єкт дослідження. Процес формоутворення чоловічого одягу.
Методи та засоби дослідження. Теоретична та методологічна основа дослідження
базується на наукових працях та методологічних розробках фахівців з історії костюму та
дизайну одягу, наукових положеннях теорії проектування одягу.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Проведені
дослідження дали можливість визначити логіку зміни у формотворенні чоловічого одягу,
концепцію формотворчості, ергономічні, конструктивні та технологічні аспекти. Практичне
значення отриманих результатів роботи полягає в моделюванні схеми формотворчих процесів
чоловічого одягу.
Результати дослідження. Модні трансформації у формоутворенні чоловічого одягу
характерні послідовною зміною, накопиченням кількісних та якісних ознак форми в просторі і
часі. Незважаючи не те, що сама форма одягу першочергово визначалась формою тіла
чоловіка, його стилем життя, добробутом, соціальним статусом в суспільстві, формоутворення
відбувалось із врахуванням функціональності, конструктивних особливостей крою,
характеристик сировини та матеріалів, що використовувались для створення одягу з
обов’язковим акцентуванням на практичності та комфортності. [1]
Еволюція формотворення чоловічого одягу чітко простежується на основі аналізу
чоловічої моди різних історичних періодів. З ранньої античності і приблизно до середини XII
століття чоловічий одяг був овальної або прямої форми, з прямими швами і без округлих
пройм, драпірувався на фігуру, закріпляючись на плечі та талії. Гармонійне поєднання
складок, драпіровки і текстури матеріалів надавали більшої естетичної виразності фігурі.
В епоху раннього середньовіччя чоловіки носили довгі та короткі туніки вільної форми.
Для забезпечення більшої свободи руху додали до свого гардеробу окремий предмет одягу,
який вільно підстібали до талії і закріплювали поясом – перший прототип чоловічих штанів.
Суттєві трансформації у формоутворенні чоловічого одягу були зумовлені появою
пластинчастих матеріалів з металу наприкінці XII століття. Чоловічий одяг дещо видозмінював
абриси фігури, збільшував чи здавлював окремі частини тіла людини, візуально
перевантажував фігуру. Проте такий одяг вперше покривав все тіло чоловіка. Це був великий
прорив як в естетиці чоловічої фігури, так і в практичному спрямуванні одягу. Але зважаючи
на те, що лати і кольчуги були дуже тяжкими і незручними, під ці обладунки одягали туніки зі
щільного матеріалу, що для чоловіка-воїна було не дуже комфортно. Згодом об’єми чоловічого
одягу зменшились, торс захищали додатковими накладками, почали шити туніки з рукавами і
довгі штани, в яких зручно сидіти на коні.
Костюм воїна у всій своїй красі мав чи не найбільший вплив на чоловічу моду
тогочасної Європи. Починаючи з XIV століття чоловіки надавали перевагу щільно
прилягаючим до тіла камзолам з рукавами об’ємної форми складного покрою, вузьким
колготам-трико. Поверх камзолу носили коротку чи довгу плащ-накидку вільної форми [2].
Чоловічий одяг XIV – XVII століття характерний жорсткою формою, яка створювала
абстрактні контури тіла людини, образ завершувався високим накрохмаленим коміром.
Загалом, до кінця XVII століття, чоловічий одяг вирізнявся об’ємними динамічними деталями.
96
Дизайн-форма одягу для чоловіків тривалий час була постійною, змінювались тільки колір,
фасон та елементи оздоблення.
Наприкінці XVIIІ століття формоутворення чоловічого одягу характеризувалось
суттєвим зменшенням об’ємів та відмовою від надміру складних покроїв, ці риси вже не
вважались ознакою аристократизму. Формоутворюючі елементи не видозмінювали тип фігури,
одяг проектували м’якшої форми, без використання зайвих елементів оздоблення, складок та
драпіровок. Візуально контури плечового поясу чоловічого одягу були дещо завужені, плечі
м’яко опущені, торс видовжений. Чоловіча фігура в такому одязі виглядала трохи
інфантильною.
В епоху раннього вікторіанства чоловічий одяг вирізнявся строгістю форм і чіткістю
ліній. У гардеробі кожного чоловіка повинні були бути як мінімум чотири ансамблі одягу:
піджак-візитка для офіційних зустрічей вдень, приталений однобортний сюртук і кольоровий
двобортний жилет, а іноді й пальто для ділових зустрічей, фрак для вечірніх зустрічей. Штани
були прямого покрою, мали вузьку форму, а починаючи з 1850 рр. трансформувались в штани-
галіфе. До середини XIХ століття сюртук, жилет і штани рідко виготовляли із однієї тканини,
але з розвитком індустрії це правило нівелювалось і виник новий прототип сучасного
чоловічого ділового костюма.
До початку ХХ століття незначні зміни формоутворення чоловічого одягу відбулись
внаслідок активного розвитку всіх галузей промисловості, адже для комфортних поїздок на
автомобілі, велосипеді, для відпочинку необхідно було носити більш зручний одяг, появились
в чоловічому гардеробі блейзери, піджаки спортивного стилю та легкі штани вільного покрою.
Чоловіча мода ХХ століття вирізняється елегантністю консервативних костюмів з
короткими піджаками з високою талією та вузькими плечима. Згодом в моду увійшли піджаки
прямого покрою з квадратними плечима, вільнішими рукавами і широкими лацканами.
Двобортні костюми вже можна було носити без жилета, штани виготовляли прямого силуету із
манжетами по низу. Проте Перша і Друга світова війна внесли свої корективи. Швейна галузь
Америки та Європи працювала для виготовлення військової форми, чоловіча мода майже не
розвивалась, виробництво сировини і тканин зменшувалось. В результаті чоловічі костюми
стали менш виразним, а штани вужчими, ніж в попередні десятиліття.
Технічний прогрес і сучасні засоби комунікації наприкінці ХХ-го, початку ХХІ століття
спонукали творців чоловічої моди до миттєвих перетворень та нововведень у формотворенні,
постійного розвитку і переоцінки цінностей в дизайні. Особливим досягненням дизайну
чоловічого одягу є абсолютно не обмежена еклектика форм і фасонів. Сьогодні чоловіки
мають набагато більше можливостей для створення власного іміджу, можливість виглядати
успішно і почуватись максимально комфортно. А сучасний дизайн одягу, використовуючи всі
засоби формоутворення візуально ідентифікує споживача, формує його образ.
Висновки. Детальний аналіз еволюції формоутворення чоловічого одягу виявив, що
форма одягу рухалась циклічно, із незначним корегуванням вимог часу. Проведені
дослідження дали можливість визначити основні етапи та закономірності у формотворенні
чоловічого одягу, тенденції щодо логіки формотворчого процесу в дизайні одягу.
Ключові слова. дизайн одягу, еволюція чоловічого одягу, способи формоутворення
чоловічого одягу.
1. Стівенсон Н. «Історія моди в деталях. З XVIII століття до наших днів». Переклад з
англ. А.Балашова, Н.Кошелева. М.: Ексмо, 2011. 288 с.: іл.
2. Холландер Энн «Пол и костюм. Эволюция современной одежды». Перевод с англ.
Е.Канищева, Л.Сумм. М.: Новое литературное обозрение, 2018. 232 с.: ил.
3. Каминская Н.М. «История костюма». М.: Легбытпромиздат, 1986. 168 с.: ил.
97
УДК 378. 1:658.512.23

ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ ТА КОМПОЗИЦІЙНОГО РІШЕННЯ
НАЙБІЛЬШ ВІДОМИХ У СВІТІ ДРУКОВАНИХ ВИДАНЬ
Асп. І.М. Рябінова, гр. ДФЗД-18
Мета і завдання. Метою дослідження є аналіз дизайнерського рішення макету

найбільш відомих у світі друкованих журналів «Time» та «Нью-Йорк таймс». Друковані
видання «Тайм» і «Нью-Йорк таймс» є найбільш популярними і затребуваними в світі. На їх
прикладі розглянемо, як дизайн обкладинки і внутрішнього змісту журналу впливає на
продаж і попит на те чи інше друковане видання.
Об’єкт та предмет дослідженн.: Об’єктом дослідження є друковані журнали
«Time» та «Нью-Йорк таймс». Предметом дослідження є розробка дизайнерського
оформлення зовнішнього вигляду цих видань.
новизна полягає у встановлених основних закономірностях вдалого композиційного
оформлення обкладинки та сторінок журналу та визначити основні прийоми цього
оформлення.
Результати дослідження. Дизайн зовнішнього вигляду друкованої продукції є
важливою частиною матеріальної художньо-проектної культури. У теперешній час
оформлення друкованих видань грає велику роль для споживачів цього товару, так як
завданням популярних друкованих видань є не тільки інформування суспільства про ті чи
інші події, а й привернення уваги читачів. Видання «Time» є американським тижневиком і
також першим в світі новинним тижневиком з 1923 року. «Time» включає в себе розділи
щодо політики, бізнесу, науки, медицини, освіти, релігії, права, мистецтва, книговидання і
спорту. З 1927 року була введена номінація «людина року», яка присуджувалася особистості,
що зробила найбільший вплив на світ і на його історію. Престиж цього журналу був
настільки великий, що поява на обкладинці будь-якого громадського діяча розглядалася як
світове визнання його авторитету. Дизайнери журналу «Тайм» зробили композиційне
рішення обкладинки журналу чітким, стислим і яскравим. Вони використовували червоний
колір для рамки навколо сторінки і для назви видання. Фотографії відомих особистостей і
знаменитостей світового рівня, розташовані в великому форматі на обкладинці, миттєво
привертають увагу читача. На сторінках журналу інформація викладена дрібним шрифтом,
ілюстрації акуратно розташовані між колонками шрифту. В окремих випадках ілюстрація
(велика фотографія) розміщена на окремій сторінці. Такий компактний вигляд кожної
сторінки створює відчуття упорядкованості всього видання.
«The New York Times» – американська щоденна газета, яка видається з 1851 року, і є
однією з найвпливовіших газет світу. Заголовок газети у всіх випадках виконаний жирним
готичним шрифтом, що відразу ж привертає увагу глядачів і змушує докладніше розглянути
вміст видання. Більшість ілюстрацій виконано в чорно-білому варіанті. Текст на сторінці
розділений на кілька колонок, в центрі яких часто розташована фотографія, що наочно
ілюструє зміст конкретної статті. В цілому композиційне рішення газети «The New York
Times» виконано відповідно до основних правил газетної верстки, що сприятливо впливає на
продаж видання.
Висновки. Таким чином, гарний дизайн стосовно періодичних видань – це грамотна і
усвідомлена компоновка тексту з візуальними елементами, завдяки який можна з
найбільшою ефективністю досягти цілей конкретного видання.
Ключові слова: друковане видання, дизайн обкладинки, композиційне рішення.
1. Сидоренко В., Плавничков К. Основи дизайну поліграфії. К.: Наукова столиця.
2. Якир А. Макет книги. Инфопринт, Киев.
98
УДК 7.012:502/504
ТЕКТОНІКА ФОРМОУТВОРЕННЯ КЛАСИЧНОГО ЧОЛОВІЧОГО КОСТЮМУ
Асп. Ю.О. Костогриз, гр. ДФДв-17
Мета і завдання. Метою роботи є дослідження тектоніки, конструктивних

особливостей формоутворення чоловічого костюму різних типів. Завдання – дослідити
особливості формоутворення різних типів ділових чоловічих костюмів, виявити їхні
характерні ознаки.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес формоутворення
чоловічого костюму на основі тектонічного підходу, предмет – принципи формоутворення
чоловічого костюму різних типів.
Методи та засоби дослідження. Використано методи літературно-аналітичного та
системно-структурного аналізу об’єкту дослідження та узагальнення інформації. Основою
дослідження стали праці фахівців з дизайну одягу, періодичні та інтернет видання за темою
дослідження.
Наукова новизна та практична значущість отриманих результатів. Наукова
новизна полягає у визначенні композиційно-конструктивних особливостей ділових
чоловічих костюмів різних типів.
Результати дослідження. Одним з основних завдань проектування чоловічого
костюму естетично досконалої форми є дизайн-проектування на основі тектонічного підходу
– ефективного засобу створення естетично досконалих, композиційно упорядкованих
моделей [1, 2]. Тектонічно досконала форма костюма – це гармонійне співвідношення
форми, конструкції і матеріалу; художнє вираження через взаємодію і гармонійне поєднання
матеріалу та конструкції у виробі [3].
Проведені нами дослідження та аналіз робіт фахівців з дизайну чоловічого костюму
показав, що у ХХ сторіччі сформувалися три основні типи тектонічного устрою ділового
чоловічого костюму: англійський, італійський та американський [4]. Пізніше, на основі трьох
класичних, виникли три додаткові типи: європейський, німецький і французький.
Костюми англійського типу виділяються класичним кроєм. В Італії спостерігаються
дві концептуально різні тектонічні основи костюмів: у північній частині виготовляють
представницькі ділові костюми чіткої форми; для півдня характерні костюми неофіційного
стилю, піджаки яких мають пом’якшену форму. Діловий чоловічий костюм американського
типу характеризується тектонічно вільним силуетом, що злегка прилягає до стегон. У
костюмах німецького типу традиційний піджак відрізняється вільним кроєм. Для костюму
французького типу характерний піджак приталеного силуету. У 80-х роках ХХ ст. виник
чоловічий костюм європейського типу – спрощений варіант костюмів класичних моделей
тектонічно вільного силуету.
Перелічені вище різновиди костюмів мають споріднені конструктивні елементи в
межах одного типу. Піджаки різняться ступенем об’ємності або прилягання, видом застібки
борта, видом кишень, висотою та шириною лінії плечей, кількістю шлиць по спинці, довжині
виробу тощо. Штани відрізняються висотою посадки та шириною штанин. Так, англійський
костюм – це, зазвичай, двійка чи трійка з одно- (рис. 1, а, б; рис. 2, а, б) або двобортним (рис.
1, в, г; рис. 2, в, г) піджаком напівприлеглого силуету, по низу спинки дві шлиці; штани з
високою посадкою, вузькі. Однобортні піджаки італійського типу (рис. 1, ґ, д) можуть мати
одну шлицю на спинці, двобортні (рис. 2, г, ґ) – без шлиць, застібка з високим
розташуванням верхнього ґудзика; штани прямі, не широкі. Костюм американського типу
(рис. 2, д) характеризується відсутністю підплічників та вільним силуетом, однобортні
моделі по спинці з однією шлицею, двобортні – з великим вирізом горловини; штани широкі
зі складками на поясі. У костюмах європейського типу (рис. 1, е) піджак довжиною нижче
лінії стегон, з подовженою лінією плеча та широкими лацканами, шлиці по спинці відсутні.
Традиційний піджак німецького типу (рис. 1, є) вирізняється вільним силуетом,
французького (рис. 2, е), навпаки, прилеглий по лінії талії.
99
а б в г ґ д е є
Рисунок 1 – Чоловічі костюми різних типів: англійського типу з піджаком з однобортною (а, б) та з двобортною
застібкою (в, г); італійського типу з однобортною застібкою (ґ, д); європейського типу (е); німецького типу (є).
а б в г ґ д е
Рисунок 2 – Чоловічі піджаки різних типів: англійського типу з однобортною (а, б) та двобортною (в)
застібкою; італійського типу з двобортною застібкою (г, ґ); американського типу (д); французького типу (е)
Дизайн-проектування чоловічого костюму на основі тектонічного підходу залежить не

тільки від модних тенденцій, а й від матеріалу, з якого його виготовляють. Для костюмів
англійського типу характерне використання вовняних тканин; костюми італійського типу
виготовляють з тонких матеріалів, які часто мають незвичну фактуру та вигадливий
малюнок; основна відмінність костюмів німецького типу – їх виготовляють з вовняної
тканини, яка добре тримає форму та не зминається.
Висновки. Досліджено тектоніку формоутворення чоловічого костюму різних типів.
Виявлено характерні ознаки та конструктивні особливості чоловічих костюмів різних типів.
Встановлено, що дизайн-проектування чоловічих костюмів різних типів значною мірою
залежить від матеріалів, з яких їх виготовляють.
Ключові слова: тектонічна форма костюма, конструктивні особливості, діловий
чоловічий костюм, типи чоловічого костюму.
1. Пашкевич К.Л. Проектування тектонічних форм одягу з урахуванням властивостей
тканин: монографія. К.: ПП «НВЦ «Профі», 2015. 364 с.
2. Ніколаєва Т.В. Тектоніка формоутворення костюма: навч. посіб. К.: Арістей, 2008.
340 с.
3. Архитектоника объемных форм: учеб. пособие / О.Н. Данилова, И.А. Шеромова,
А.А.Еремина. Владивосток: Изд-во ВГУЭС, 2005. 100 с.
4. Пашкевич К.Л., Лю Цзянсінь, Костогриз Ю.О. Дослідження принципів формування
сучасного чоловічого гардеробу. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті,
2019. №1. С. 18-26.
5. Офиційний сайт Vogue. URL: https://www.vogue.com
100
УДК 687.016:687.12
ОБ’ЄМНЕ ОЗДОБЛЕННЯ ЯК ТВОРЧЕ ДЖЕРЕЛО
РОЗРОБКИ СУЧАСНИХ КОЛЕКЦІЙ ОДЯГУ
Студ. В. Г. Чепінська, гр. МгШМК-18
Асп. Лю Цзянсінь
Науковий керівник проф. К.Л. Пашкевич
Мета і завдання. Мета роботи полягає у визначені принципів розробки колекцій

одягу з використанням різноманітних видів об’ємного оздоблення виробів, що досягнута
шляхом вирішення таких завдань: вивчення історії виникнення об’ємного оздоблення,
розгляд його різновидів, дослідження тенденції моди та напрямів розвитку оздоблення.
сучасної колекції жіночого одягу з використанням сучасних видів оздоблення, предметом
дослідження є об’ємне оздоблення одягу в колекціях сучасних дизайнерів відповідно до
модних тенденцій.
Методи та засоби дослідження. Використано системно-структурний аналіз
існуючих видів оздоблення одягу. Основою для досліджень стали журнали мод,
спеціалізовані сайти в мережі Інтернет, світлини з показів відомих Будинків моди.
новизна полягає у формуванні принципів створення колекцій одягу з використанням
сучасних видів оздоблення. Практичне значення – в розробці узагальненої систематизації
об’ємного оздоблення одягу.
Результати дослідження. Сучасний споживач одягу прагне незвичних форм, що
досягаються за допомогою використання інноваційних матеріалів, різноманітного
конструктивного рішення та оздоблення виробів. Асортимент оздоблення, яке
використовують при виготовленні сучасного жіночого одягу з різних матеріалів, досить
великий. Одним з видів оздоблення, який змінює рельєф поверхні одягу та його тектонічну
форму, є об’ємне оздоблення [1, 2]. Використання різноманітних зборок, складок, воланів,
защипів тощо значною мірою формує естетичне сприйняття одягу, дозволяє значно
покращити якість і розширити асортимент сучасних виробів.
За всю історію моди людство винайшло велику кількість різноманітного оздоблення
одягу. Аналіз видів оздоблення показав, що їх можна розділити на плоске, об’ємне та
додаткові аксесуари [3]. Актуальні різновиди плоского оздоблення: аплікація, вишивка,
мереживо, перфорація; об’ємного: буфи, волани, рюши тощо; додаткові аксесуари –
краватки, шарфи, тощо. Об’ємне оздоблення на одязі може знаходитися на різних деталях,
заповнюючи їх по різному.
Вперше волани з’явились в якості декору одягу у XV ст. і виготовлялись найчастіше
одного кольору з основною тканиною виробу. Фахівці з історії моди XX століття, якщо мова
заходить про волани, обов'язково згадують відомих кутюр’є Кр. Баленсіага і Ю. Живанши.
Перший часто використовував ці елементи в своїх розкішних моделях, а фірмовим знаком
Будинку моди Givenchy стала блуза «Беттіна» з пишними біло-чорними воланами на
рукавах. Вироби з воланами то зникають, то знову з’являються в моді, і розвиваються ще
активніше, що зумовлено пануванням певного стилю в одязі в різні періоди моди. Зазвичай
появу воланів в одязі пов’язують з романтичним стилем, це підтверджують світлини моделей
одягу 2000-х років, коли панував стиль мінімалізм і в своїх колекціях дизайнери майже не
використовували волани, шлярки тощо. Сьогодні в колекціях багатьох модних Будинків
присутні такі моделі, волани є актуальним видом оздоблення виробів різного асортименту.
Волани поділяються за видом обробки; вони можуть бути знімними та пришивними,
що відрізняються один від одного формою деталі крою. Ширина і форма воланів, шлярок,
рюшів залежить від моделі та матеріалу, з якого буде проектуватися виріб, адже об’ємне
оздоблення одягу створює об'ємну форму виробів і окремих його деталей за рахунок зміни
просторового розташування матеріалів. Різновидом воланів є різноманітні жабо і кокільє,
101
рюші тощо. Волани можуть бути прості та фасонні, викроєні у формі овалу, спіралі або по
колу. Волани на відміну від шлярок зазвичай виготовляють ширшими, за рахунок цього вони
створюють ілюзію руху на поверхні виробу та впливають на конфігурацію і розмір основних
деталей.
Оглянуто модні видання Vogue, Elle, Harper’s Bazaar та на основі їх проведено аналіз
останніх тенденцій моди [4]. Багато дизайнерів прикрашають вечірні сукні різним об’ємним
оздобленням, інші додають дрібні волани на блузки чи спідниці. У колекціях сезону весна-
літо 2019 багато відомих дизайнерів та Будинків мод: Valentino, Alexander Mcqueen, Lui
Viton, Mіu Miu, Chanel, Elie Saab та інші демонструють, що волани різних розмірів і форм, з
різних матеріалів можуть бути розташовані в найрізноманітніших місцях: по низу сукні чи
штанів, на рукавах або на комірі, на спинці виробу, блузці чи, навіть, в пальто тощо.
Нами використано об’ємне оздоблення як творче джерело для розробки колекції
жіночого одягу святкового призначення. Запропоновано ескізи моделей колекції для жінок
молодшої вікової групи, що проживають в великому місті, відвідують світські заходи:
виставки, презентації, слідкують за модними тенденціями. Розроблена колекція «Time to
shine» складається моделей шортів, штанів, сукні та топів прилеглого силуету, що оздоблені
воланами та шлярками (рис. 1). При виготовлені моделей колекції використано трикотажні
полотна та змішані платтяні тканини чорного та золотистого кольорів. Деякі моделі
прикрашено золотистою тасьмою. Колекцію представлено в півфіналі міжнародного
конкурсу молодих модельєрів-дизайнерів «Печерські каштани» у 2019 році.
Рисунок 1 – Колекція святкового жіночого одягу «Time to shine» з використанням воланів
Висновки. Проаналізовано історію виникнення і розвитку об’ємного оздоблення

одягу, розроблено його узагальнену систематизацію, вивчено сучасні види оздоблення в
колекціях світових Будинків моди. Обрано габітус споживача та на основі проведених
досліджень розроблено колекцію жіночого святкового одягу.
Ключові слова. Волан, об’ємне оздоблення, жабо, кокільє, стиль одягу.
1. Яковлєв М.І., Пашкевич К.Л. Тектоніка одягу та її місце у формотворчому процесі.
Технічна естетика і дизайн. 2018. №14. С. 193–201.
2. Давиденко І.В., Пашкевич К.Л. Аналіз художньо-композиційних засобів
формоутворення моделей дизайнера Мадлен Віоне. Art and design. 2018. №1. С. 55-66.
3. Колосніченко М.В., Пашкевич К.Л. Мода і одяг. Основи проектування та
виробництва одягу: навч. посіб. К.: ПП НВЦ «Профі», 2018, 238 с.
4. Офіційний сайт VOGUE. URL: https://vogue.ua/collections.
102
УДК 687.016:687.12+339.138(460)
ВИКОРИСТАННЯ ТВОРЧОСТІ БРЕНДА DELPOZO
ЯК ТВОРЧОГО ДЖЕРЕЛА ДЛЯ РОЗРОБКИ КОЛЕКЦІЇ
Студ. А.С. Міщішина, гр. МгШМК-18
Мета і завдання. На теперішній час сучасні модні бренди та світові Будинки мод для
розробки колекцій одягу використовують різні методи проектування: комбінаторика,
деконструкція, трансформація, евристичний метод, кінетизм та інші [1]. У кожного бренду є
своя філософія та ДНК, які вони транслюють у своїх колекціях [2]. Метою роботи є
дослідження творчості бренду DELPOZO з метою використання як творчого джерела для
розробки колекцій сучасного одягу. Поставлену мету досягнуто шляхом вирішення таких
завдань: аналіз напряму моди в колекціях Будинку моди DELPOZO, дослідження концепції
бренду та його ДНК, виокремлення відмінних рис та художньо-композиційних засобів
формоутворення моделей одягу бренду.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес розробки колекції
жіночого одягу з використанням творчості Будинку моди DELPOZO. Предмет дослідження –
основні риси творчості бренду DELPOZO у моделях колекції, методи та засоби проектування
нових моделей одягу.
Методи та засоби дослідження. Теоретичні дослідження базувалися на
порівняльному, структурному та статистичному аналізі інформації. Основою для
дослідження стали періодичні видання модного спрямування, офіційна сторінка та світлини з
показів мод бренду DELPOZO.
новизна полягає у дослідженні творчості бренду DELPOZO та розробці підходів до
застосування отриманих даних як творчого джерела для розробки колекцій сучасного одягу.
Практичне значення полягає у використанні отриманих результатів при розробці модельного
ряду ескізів сучасної колекції моделей одягу.
Результати дослідження. Бренд модного одягу та аксесуарів DELPOZO засновано
модельєром Хесусом Дель Позо у 1974 році в Іспанії. У 1976 році дизайнер продемонстрував
свою першу колекцію чоловічого одягу на тижні моди у Парижі. У 1980-му році була
представлена його перша жіноча колекція pret-a-porter на показі у Мадриді. Роком пізніше
дизайнер створює організацію Jesús del Pozo Foundation, яка підтримує молодих дизайнерів.
У 90-і роки XX ст. бренд розвиває новий напрямок діяльності, а саме починає займатися
парфумерною продукцією. У 1996 р. бренд випустив першу весільну колекцію і зараз лінія
суконь для наречених є повноцінним підрозділом бренду. Початок XXI ст. відзначився
запуском нових ліній продукції – аксесуарів, сонцезахисних окулярів, товарів для дому,
меблів. Сьогодні Jesús del Pozo Foundation – це організація, метою якої є розробка колекцій
молодих початківців у сфері fashion-індустрії. Випуском колекцій на модні покази
займаються інші компанії, які співпрацюють з брендом на підставі ліцензійних угод [3].
Визначено, що у своїх виробах Хесус Дель Позо об’єднував старовинні технології
крою та ручну вишивку, що зазвичай застосовується в роботі над колекціями haute couture.
Вишивка ручної роботи майстерно створена з використанням вишуканих та авангардних
матеріалів, прийомів пошиття одягу від Haute Couture та Ecole Lesage of Paris (Парижська
школа художньої вишивки). Пізніше такий підхід, який став філософією бренду DELPOZO,
отримав назву pret-a-couture [4].
103
ДНК бренду DELPOZO виявляється через поєднання архітектурних силуетів і

вишивки, для якої Хесус Дель Позо використовував стеклярус, бісер, кристали і паєтки.
Ідентифікація бренду проявляється в його колекціях, які виготовлені у стриманому стилі, з
невеликою кількістю деталей, де немає одягу унісекс і мінімалізму. В дизайні одягу дизайнер
використовує усі можливі види декорування: химерні квіткові принти, об'ємні складки і
плісировки, ручну вишивку, паєтки, мереживо і банти. Колірна гамма відповідає концепції
романтизму – в більшості випадків жіночі сукні, спідниці, блузки, жакети і топи DELPOZO
створені з шовку і бавовни ніжних пастельних кольорів – пудровий, світло-блакитний,
ніжно-лимонний, але водночас використовується контрастні поєднання кольорів. Бренд
DELPOZO робить ставку на крій і пропорції, поєднує архітектурний крій з візерунками.
Концепція бренду DELPOZO – це пильна увага до дрібниць, деталей, креативність,
але при цьому Будинок моди враховує сучасні уподобання та потреби свого споживача.
Жінка DELPOZO – яскрава, впевнена в собі, без віку, естетка і інтелектуалка, не прив'язана
до країни або будь-яких інших шаблонів. Її сильна сторона: розум, інтелігентність,
принциповість і послідовність у своїх поглядах на життя [5].
У результаті вивчення історії бренду визначено, що бренд був орієнтований на
чоловічий одяг, але згодом було створено та розвинуто жіночий одяг, парфуми, взуття та
аксесуари. Після приходу до Будинку моди у 2011 році дизайнера Хосепа Фонта, який
вирішив змінити політику бренду, бренд DELPOZO став популярним, отримавши статус
престижності і авторитетності в світовій fashion-індустрії. Дизайнер Хосеп Фонт надихається
роботами сучасних художників і скульпторів і прикрашає вбрання архітектурного крою
ручною вишивкою, адже відмінною рисою будь-якої колекції цього бренду є архітектурний
крій. Чіткі лінії, що підкреслюють силует, класика, але з авангардними деталями.
Філософія DELPOZO охоплює технології haute couture для створення унікальних і
жіночних виробів для сучасної жінки. Поєднання контрастних елементів визначає Будинок
моди prêt-à-couture. Особливістю DELPOZO є творчий підхід до крою, кольору та силуету.
Майстерні техніки і оригінальні вишивки використовуються у всіх моделях колекції для
створення справжньої естетики DELPOZO.
Трансформуючи та використовуючи творчість бренда DELPOZO можна запозичити
романтичний стиль, декорування: вишивка, складки, плісировка, банти, мережива або
кольорову гаму переважно пастельних тонів, можливе також контрастне поєднання кольорів,
використання натуральних тканин. На основі проведеного аналізу розроблено ескізний ряд
моделей плюс сайз жіночого одягу у романтичному стилі, орієнтованого на жінок молодшої
та середньої вікових груп.
Висновки. Досліджено творчість бренду DELPOZO, розглянуто концепцію,
філософію та ДНК бренду, визначено засоби художньої виразності, використовуючи
теоретичний метод наукового дослідження проаналізовано ідентифікацію бренду.
Використано основні риси моделей колекцій бренду DELPOZO як творче джерело для
розробки колекції одягу для жінок розміру плюс сайз.
Ключові слова: творче джерело, бренд DELPOZO, колекція одягу, концепція,
філософія бренду.
1. Малинська А.М., Пашкевич К.Л., Смирнова М.Р., Колосніченко О.В. Розробка
колекцій одягу: навч. посіб. К. : НВЦ «Профі», 2018. 140 с.
2. Мельник М. Т. Індустрія моди: навч. посіб. К.: Видавництво Ліра-К, 2013, 264 с.
3. Jesús del Pozo. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Jesús_del_Pozo
4. DELPOZO. URL: https://www.delpozo.com/en/
5. Коллекция Delpozo осень-зима 2017-2018. URL: https://trendy-u.com/brendy-
zhenskoi-odezhdy/delpozo-foto-kollekcii-koncepciya/
104
УДК 688.353:677+504
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ ЕКО-МАТЕРІАЛІВ
В ДИЗАЙНІ СУМОК
Студ. Т.А. Овдієнко, гр. МгШМК-18
Наук. керівник проф. О.В. Єжова
Мета і завдання. Людина і природа мають історично усталені форми взаємодії. В

системі «людина – природа» вагому роль відіграє питання екології, взаємодії людини і
суспільства з природним середовищем [1]. Еко-дизайн став одним з останніх трендів у
дизайні, який з кожним днем відкриває нові можливості для виробників та дизайнерів. Нові
еко-тканини – це не майбутнє, а сьогодення світової моди, тому метою дослідження є аналіз
використання еко-матеріалів в дизайні сумок, визначення модних тенденцій дизайну сумок,
аналіз сучасних еко-матеріалів, зокрема коркового матеріалу.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес дизайн-
проектування сумок з екологічних матеріалів. Предметом дослідження є властивості та
характеристики еко-матеріалів.
Методи та засоби дослідження. Робота базується на системному підході до процесу
проектування сумок. На різних етапах досліджень використані методи маркетингових
досліджень та системно-структурного аналізу.
новизна роботи полягає у визначенні закономірностей використання еко-матеріалів в дизайні
сумок. Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці колекції сумок з
використанням коркового матеріалу за тенденціями моди.
Результати дослідження. Сьогодні у всьому світі екологічні орієнтири не просто
стають більш популярними, але і проникають в усі сфери людського життя: еко-мода, еко-
дизайн, «зелена» їжа, зелений туризм, натуральна косметика, чисте повітря, чиста вода.
Проблеми екології природи, людини та культури актуалізувались і виступили на передній
план [1].
Німецький аналітик Маттіас Горкс передбачив перспективний напрям виготовлення
речей з екологічних матеріалів, який має назву «green glamour» [2]. Екологічні речі одними з
перших представляли у своїх колекціях такі світові бренди, як Nike, H&M, Marks and Spencer
і Levi's [4]. Серед всесвітньо відомих і авторитетних дизайнерів модні еко тренди
впроваджували Stella McCartney, Izzy Lane. У моду увійшли не просто натуральні тканини
(бавовна, льон, бамбук, шерсть тварин, конопляні тканини), але і так звані «секонд-хенд»
тканини – ті, що вже були у вжитку, і повторно використані для створення нової речі. Навіть
відомі фешн-журнали такі, як Elle, Vanity Fair, Rolling Stone Magazine сьогодні виготовляють
з екологічної сировини. У Колумбії в місті Кали у 2011 р. відбувся екологічний фешн-показ
Biofashion Habitat, на якому на подіумах було представлено моделі суконь зі сміття, пакетів
та плівок, тощо [3].
Проведений аналіз показав, що фешн-індустрія є однією з основних по забрудненню
довкілля. Денім і бавовна – це матеріали, на виробництво яких йдуть величезні витрати води.
Модні аксесуари роблять з бамбука, кокосової шкаралупи, пробкової кори і коноплі.
Дизайнерка Ані Хіндмарч запропонувала еко-сумку “I'm not a plastic bag”, яка сьогодні є
надзвичайно популярною та легко впізнаваною.
Багато українських дизайнерів пропонують колекції, використовуючи натуральні та
еко-тканини і матеріали. Проте першим і поки що єдиним масовим еко-заходом України
залишається ECO-CHIC-PARTY – вечірка, на якій стало можливим ознайомитися з одягом
«зелених» українських дизайнерів Л. Літковської, К. Марченко, О. Каневського і
Ф. Возіанова.
105
Проведений аналіз показав, що популярним нововведенням в аксесуарах є коркова

тканина. Коркові прикраси, кейси для телефонів, капелюхи і ремені з корковим декором і,
звичайно, сумки з корку можна побачити на подіумах, адже вони є дуже актуальними за
напрямом моди.
Коркова шкіра є натуральним продуктом на основі текстилю та може мати різні
кольори і структуру. Вони стійкі до подряпин, легші шкіри, приємні на дотик та не змінюють
своїх властивостей при будь-якій температурі. Корковий матеріал гігроскопічний,
повітропроникний, гіпоалергенний та антистатичний та має інші корисні властивості.
Нами проведений аналіз напряму моди в дизайні сучасних сумок, які виготовлені з
еко-матеріалів, серед них є моделі з дерева, соломи (рис. 1, а). Розроблено творчий колаж
джерелом натхнення якого стала лаванда (рис. 1, б). Кольори бежевого коркового матеріалу
та лавандового дають надзвичайні, цікаві поєднання. Запропоновано колекцію сумок, яка
складається з трьох моделей круглого силуету на текстильних ручках.
а б
Рисунок 1 – Творче джерело для розробки колекції сумок: а – аналіз напряму моди; б – творчий колаж колекції
Висновки. Визначено тенденції використання еко-матеріалів в дизайні аксесуарів,

проведено аналіз використання коркового матеріалу у дизайні сумок, що дало можливість
виокремити його основні ознаки та розроблено колекцію сумок в еко-стилі із застосуванням
коркового матеріалу.
Ключові слова: еко-дизайн, дизайн сумок, корковий матеріал, еко-стиль, sustainable
fashion.
1. Никоненко Т.М. Естетична концепція еко-дизайну. Проблеми розвитку міського
середовища. 2012. №7. С. 170 – 174.
2. Poglyad. Три модні тренди 2011 року. URL: https://poglyad.te.ua/te-se/try-modni-
trendy-2011-roku.html
3. Быстрова Т.Ю. Направления и проблемы развития «устойчивого» дизайна.
Академический вестник УралНИИпроект РААСН. 2012. № 1. С. 96–101.
4. Vets T., Navolska L., Pashkevіch K. Analysis of sustainability and environmental
friendliness concepts in the modern fashion industry. Theory and practiсe of design. Technical
aesthetics, Issue 11, 2017. Р. 18-31.
106
УДК 687.016:687.12+688
ФУРНІТУРА ЯК ТВОРЧЕ ДЖЕРЕЛО РОЗРОБКИ СУЧАСНИХ КОЛЕКЦІЙ
ЖІНОЧОГО ОДЯГУ
Студ. К.Г. Пятигіна, гр. МгШМК-18,
Студ. Д.Г. Петросян, гр. БШМКск-17
Мета і завдання. Метою дослідження є вивчення принципів застосування фурнітури

як джерела натхнення для розробки сучасних колекцій одягу. Для вирішення цього завдання
проаналізовано тенденції моди, розглянуто різновиди фурнітури, обрано творче джерело і
виокремлено його характерні ознаки, які впроваджено в моделях колекції.
сучасної колекції одягу. Предметом дослідження є принципи використання фурнітури як
творчого джерела натхнення для розробки колекцій одягу.
Методи та засоби дослідження. Використано методи літературно-аналітичного,
системно-структурного та морфологічного аналізу вихідного об’єкту дослідження з
подальшим його синтезом на основі отриманих даних.
новизна полягає в розробці узагальненої систематизації сучасних видів фурнітури з метою її
використання в колекціях сучасного одягу. Практичне значення отриманих результатів
полягає в дизайн-проектуванні та виготовлені творчої колекції одягу.
Результати дослідження. Високий рівень конкуренції на всіх етапах проектування
одягу між спеціалістами фешн-індустрії стає поштовхом для впровадження нових та
ефективних методів проектування одягу, застосування інноваційних підходів до вирішення
художньо-конструкторських завдань. Відповідно, зростає попит на оригінальні інтерпретації
джерела натхнення, які знаходять своє втілення у формі, силуеті, матеріалах, кольорових
рішеннях та їх поєднаннях. Відомо, що основне призначення фурнітури – це застібання
швейних виробів, прикріплення, зміцнення їх деталей, забезпечення зручності експлуатації
одягу, взуття та шкіргалантерейних виробів тощо. За період розвитку історії костюму
фурнітура в одязі змінила свою первинну функціональну значимість, набула декоративної та
художньої цінності, як, наприклад, ґудзики стали оздоблювальним елементом в декоруванні
одягу.
Основними сучасними матеріалами для виготовлення фурнітури є тканина, пластмаса,
метал, папір, органічні матеріали типу натурального каміння та мінералів тощо. До сучасних
різновидів фурнітури належать ґудзики, пряжки, гачки, люверси, застібки-блискавки тощо
[1]. Фурнітура може мати безліч варіацій, її форми та вигляд залежать від виду виробу,
покрою, тканини, стилю та інших факторів. Залежно від напряму моди асортимент
фурнітури постійно поширюється відповідно до сезону та статево-вікових груп споживачів.
Виготовлення металевих елементів з використанням фурнітури для створення колекцій
високої моди потребує використання високих технологій. Декор в одязі hаute couture виконує
функцію художньої системи, сукупність якого оздоблює елементи, які не мають практичного
значення [2]. Фурнітура в багатьох випадках не тільки виконує функцію стилістичного
оформлення, а й підвищує якість одягу, його вартість та термін використання.
На основі аналізу тенденції моди з’ясовано, що найбільш вживаною на сьогодні
фурнітурою є металеві застібки-блискавки, люверси, ґудзики та металеві з’єднувальні кільця.
На світових подіумах характерні дизайнерські рішення представлені в колекціях останнього
сезону Stelen, Rejina Pyo, Alexandr McQueen, Moschino, David Koma, Proenza Schouler,
Ralph&Russo, Altuzarra, Alexander Wang, Au Jour Le Jour. На рис.1 представлено
використання металевої фурнітури в сучасних колекціях одягу.
107
а б в г д е
Рисунок 1 – Використання металевої фурнітурив колекціях весна-літо 2019: а – Burberry, б – Alexandr
McQueen, в – Chanel, г – Paco Rabanne, д – LouisVuitton, е – David Koma
На основі проведеного аналізу розроблено колекцію жіночого одягу за допомогою

суспільно-символічного та асоціативного зв’язку. Основною ідеєю колекції, її джерелом
натхнення стала легенда «Як гуси врятували Рим». Стилістичною основою колекції є
запозичення від історичного костюму лицарів – обладунків: їх форми, елементів та
технології з’єднання один з одним. Створена колекція об’єднана загальною ідеєю, емоційно-
художньою виразністю образу, єдністю стилю, форми, кольоровим рішенням. В моделях
колекції використано білий колір, а саме відтінок «Starwhite», який символізує колір гусей та
сірий колір – «Sharkskin», який уособлює епоху Середньовіччя. До складу колекції входить
такий асортиментний ряд виробів: штани, жакет, спідниця, комбінезони, сукні – різні за
кроєм, проте поєднані силуетом, довжиною та декором (рис. 2).
Рисунок 2 – Ескізи моделей колекції жіночого одягу
Висновки. Досліджено сучасні види металевої фурнітури, проаналізовано тенденції

моди, визначено та описано джерело натхнення з наступною трансформацією в модель-
образ. Розроблено творчу колекцію жіночого одягу в романтичному стилі з урахуванням
сучасних технологій моделювання.
Ключові слова. Колекція жіночого одягу, творче джерело, фурнітура, ґудзик, застібка-
блискавка, металеві з’єднувальні кільця.
виготовлення одягу: навч. посібник. К.: КНУТД, 2018. 238 с.
2. Ермилова Е.М., Ляхова Н.Г., Ермилова В.В., Попов С.В. Композиция костюма. М.:
Издательство Юрайт, 2018. 449 с.
3. Пашкевич К.Л., Креденець Н.Д., Постельняк А.В., Кінчина О.М. Дизайн-
проектування колекції жіночого одягу з використанням перфорації. Art and design. 2018. №3.
С. 120-131.
108
УДК 687.016:687.12
ВТІЛЕННЯ ДЖЕРЕЛА НАТХНЕННЯ У РОЗРОБКУ ПЕРСПЕКТИВНИХ
КОЛЕКЦІЙ ЖІНОЧОГО ОДЯГУ
Студ. К.В. Рибаченко, гр. МгШМК-18
Студ. Д. І. Козлова, гр. МгЗШМК-18
Мета і завдання. Метою роботи є дослідження ознак джерела натхнення для

впровадження отриманих результатів в процес проектування сучасної колекції жіночого одягу.
Для досягнення поставленої мети визначені та вирішені такі завдання, як аналіз сучасних
тенденцій моди, структурний аналіз джерела натхнення, дослідження художньо-композиційних
ознак стилю сафарі, трансформація джерела натхнення в костюмні форми, виготовлення
перспективної колекції жіночого одягу.
Об’єкт та дослідження. Об’єктом дослідження є процес створення перспективної
колекції жіночого одягу святкового призначення. Предметом дослідження є принципи
трансформації джерела натхнення для створення колекції одягу.
Методи та засоби дослідження. Використано методи літературно-аналітичного,
системно-структурного та морфологічного аналізу вихідного об’єкту дослідження з подальшим
його синтезом на основі отриманих даних.
полягає у визначенні етапів створення етапів колекцій одягу з використанням різних творчих
джерел. Практичне значення – в розробці колекції жіночого одягу із застосуванням характерних
ознак стилю сафарі та методу трансформації.
Результати дослідження. Проблема творчої концепції займає центральне місце в
проблематиці сучасного дизайну – це основний задум, смислова спрямованість цілей і завдань
проектування. Зміст і характер творчої концепції пов'язані не тільки з індивідуальним світоглядом
автора, а й з основними тенденціями розвитку проектної культури і суспільства в цілому. Пошук
творчої ідеї, яка може бути відображена принципово новою формою костюма, фактурою та
рисунком матеріалу створюється у наступних напрямах: асоціативне рішення на основі творчого
джерела; по аналогії з творчим джерелом; інтуїтивне рішення нової форми одягу на основі
сприйняття музики, театральних дій, живопису, танцю тощо [1].
Джерело натхнення – це явище природне, або матеріально-культурне. Творчим джерелом
при створенні колекції одягу або будь-якого виробу легкої промисловості може бути що завгодно:
природа і природні явища, різноманітні наочні предмети, тканина, кіно, музика, події і явища, які
відбуваються в світі і в мистецтві та інше [2]. Це може бути архітектура, живопис, звернення до
етнічних і історичних мотивів, історичний, національний і класичний костюми тощо.
Сучасні дизайнери черпають натхнення з різних джерел: в колекції Fendi Pre-Fall 2019
натхненням стали французькі ворота зразка XIX ст., для колекції Louis Vuitton Spring-Summer 2019
– міражі океанічних берегів, для Moschino осінь-зима 2019/2020 – персонажі фільмів кінорежисера
Федеріко Фелліні, а для Christian Dior осень-зима 2019/2020 – teddy girls – дівчата з 1950-х (рис. 1).
Для створення колекції жіночого одягу натхненням став стиль «сафарі», що бере свої
коріння з давнини. В ХІХ ст. завдяки масштабному дослідженню африканського континенту
британськими туристами, виник стиль сафарі. Це був одяг зручного крою – сорочки, штани та
шорти з безліччю накладних кишень, з погонами та ременями. Довгий час такий одяг для
подорожей використовували за його прямим призначенням, поки в 30-ті роки XX ст. Ернест
Хемінгуей не популяризував цикл оповідань про Африку. Поворотним моментом для стилю
сафарі стали 60-ті роки, коли Ів Сен Лоран створив культовий шнурований жакет Saharienne, що
став візитною карткою Будинку моди до тепер. Сучасні дизайнери запропонували нову палітру
кольорів, додавши теракотовий, зелений, чорний і білий кольори, завдяки чому стиль сафарі став
більш універсальним (рис. 2).
109
а б в г
Рисунок 1 – Використання джерел натхнення дизайнерами брендів: а – Fendi; б – Louis Vuitton;
в – Moschino; г – Christian Dior [3]
Проаналізувавши сучасні тенденції мод, виявлено, що в колекціях весна-літо 2019,

дизайнери неодноразово використовують характерні ознаки стилю сафарі у своїх колекціях, що
демонструє необхідність використання зручних покроїв, об’ємності і практичності у одязі для
сучасного споживача. Для створення колекції жіночого одягу на основі аналізу джерела
натхнення та перспективних тенденцій моди, було використано характерні стилістичні ознаки
стилю сафарі, використовуючи сучасні методи проектування одягу, зокрема метод деконструкції
(якому характерний асиметричним крій, розподіл конструкції на праву і ліву половинки); метод
трансформації, використані нові матеріали, урізноманітнено кольорове рішення, втілюючи
чорний колір; урізноманітнено аутентичний асортиментний ряд, поповнюючи його спідницею,
сукнею, панчохами. Було використано аутентичні ознаки стилю сафарі – зручний вільний крій,
накладні кишені, ремені та паски, що несуть функціональну та естетичну роль, завищена лінія
талії у штанах та спідницях, защипи, пісочні кольори, а також ремінні стрічки та фастекси (рис.
2, в).
а б в
Рисунок 2 – Етапи розробки колекції: а – джерело натхнення; б – творчий колаж; в – творчі ескізи
Висновки. Розроблено колекцію жіночого одягу, для проектування якої визначено і

трансформовано джерело натхнення – стиль сафарі, надаючи йому новітніх ознак та
характеристик. Застосування сучасних методів проектування, новітніх тканих, покроїв, кольорів та
оновлення асортиментного ряду дає можливість прояву оригінальних рис в дизайні одягу та
сприяє формуванню неординарної колекції з високими естетичними якостями.
Ключові слова. Дизайн одягу, джерело натхнення, авторська колекція, fashion.
1. Розробка колекцій одягу: навч. посібник. / А.М. Малинська, К.Л. Пашкевич, М.Р.
Смирнова, О.В. Колосніченко. К.: ПП «НВЦ Профі», 2018. 140 с.
2. Пашкевич К.Л., Овчарек В.Є. Особливості використання етноджерел в дизайні колекцій
сучасного одягу. Теорія і практика дизайну. 2018. Вип. № 15: Технічна естетика. С. 109-123.
3. Сайт VOGUE. Модні тенденції, колекції модних показів. URL: https://www.vogue.com.
110
УДК 687.12:687.02
ІНОВАЦІЙНЕ ОЗДОБЛЕННЯ ЯК ТВОРЧЕ ДЖЕРЕЛО
ДЛЯ РОЗРОБКИ СУЧАСНИХ КОЛЕКЦІЙ ОДЯГУ
Студ. І. Я. Фесюк, гр. МгШМК-18
Студ. Б. О. Процик, БІТск-17
Науковий керівник проф. О.В. Єжова
Мета і завдання. Метою роботи є дослідження інноваційного оздоблення одягу як

творчого джерела для розробки колекцій одягу. Для досягнення поставленої мети проведено
аналіз існуючих видів оздоблення, розроблено їх систематизацію та вивчено різновиди
інноваційного оздоблення в колекціях сучасних дизайнерів.
сучасної колекції одягу з використанням інноваційних видів оздоблення, предметом
дослідження є інноваційне оздоблення одягу в колекціях сучасних дизайнерів.
Методи та засоби дослідження. Поставлені завдання вирішувалися з використанням
методів літературно-аналітичного, візуально-аналітичного, системного підходу та
статистичного методу збору інформації.
новизна полягає у формуванні принципів створення колекцій одягу з використанням
інноваційних видів оздоблення. Практичне значення – в розробці узагальненої
систематизації інноваційного оздоблення одягу, а саме: 3D друк, аплікація, перфорація,
вишивка тощо.
Результати дослідження. Pозвиток XX – XXI cтоліть в cуcпільcтві xapaктеpизуєтьcя
швидким pозвитком інновaційниx теxнологій мaйже в уcіx гaлузяx нaуки. Інновaційнa
діяльніcть в легкій пpомиcловоcті впpовaдженa нa уcіx cтaдіяx виpобництвa одягу, взуття,
ткaнин тa іншиx товapів. Інновaційні теxнології aктивно впpовaджуютьcя у фешн-індуcтpію,
впливaючи нa фоpмувaння модниx тенденцій [1]. Одне з основних завдань, яке стоїть перед
фахівцями фешн-індустрії в даний час, – це застосування досягнень науки, техніки та
мистецтва у створенні неординарного, естетично та ергономічно досконалого одягу, і саме
оздоблення одягу дає можливість значно розширити асортимент швейних виробів.
Аналіз видів оздоблення показав, що їх можна розділити на плоске, об’ємне та
додаткові аксесуари [1]. Плоске оздоблення виконується безпосередньо на поверхні деталей
виробу, при цьому просторова форма матеріалу не змінюється. Об’ємне оздоблення змінює
об’ємну форму виробу і окремих його деталей за рахунок зміни просторового розташування
матеріалів. Додаткові аксесуари одягу – це оздоблювальні деталі та аксесуари: шарфи,
краватки, квіти, знімні коміри, пояси тощо.
Цього року світові Будинки моди представили велику кількість колекцій одягу, в яких
використані сучасні інноваційні технології оздоблення: металеву фурнітуру, тканини з
перфорацією, безшовний трикотаж, одяг зі світлодіодами, «розумний» одяг, 3D-друк,
аплікації, різноманітна складна вишивка тощо. Досліджуючи інноваційні плоскі види
оздоблення, визначено, що їх отримують за допомогою інноваційних пристроїв, а саме:
лазерного друку, 3D-друку тощо (рис. 1). Технологію 3D-друку в своїх колекціях
використовували Іріс ван Херпен, Майкл Шмідт, Дані Пелег, Алексис Уолш, Ной Равів та
інші. З моменту появи 3D-друку деталі одягу виготовляли з пластику, фотополімеру, паперу,
гіпсу або навіть металу. Одяг, роздрукований на 3D-принтері, відрізняється від звичайного
тим, що потребує «технічної зборки» та ускладнює рух, але в подальшому з'явилася
можливість виготовляти більш еластичні і гнучкі деталі [2].
Визначено перфорацію як інноваційне оздоблення в одязі, яке змінює структуру
поверхні тканини за допомогою різноманітних отворів, прорізів, дірок або візерунків на
текстильному матеріалі. Перфорацію розділяють на кілька видів: проста, неповна (часткова),
багатошарова, з плетінням, з інкрустацією [3]. Аналіз показав, що рисунки, виконані за
допомогою перфорації, поділяють на геометричні, рослинні мотиви та фантазійні.
111
Перфорацію виконують зазвичай на однотонних матеріалах, що дає можливість підкреслити

красу цього виду оздоблення.
а б в г д г е
Рисунок 1 – Приклади інноваційного оздоблення в колекціях відомих дизайнерів: а) 3D-друк – Іріс ван
Херпен, SS19; б) 3D-друк – Ной Равів, SS14; в) знімна аплікація – Віктор і Рольф, SS18; г) перфорація –
Валентино, SS15; д) аплікація – Дольче і Габбана, AW17/18; г) вишивка і мереживо – Дольче і Габбана,
AW17/18; е) об’ємна аплікація – Елі Сааб, SS19
Також одним з актуальних видів оздоблення є аплікація, яке полягає в отриманні

зображення шляхом вирізання, нашивання або наклеювання елементів на тканину.
Визначено, що аплікація буває проста, складна; пришивна та знімна. Проста аплікація
передбачає використання прямих ліній, спрощеної форми, простих швів, необроблених країв
тканини. Для складної – характерна багатошаровість, округлені та вигнуті форми.
Аналізуючи використання вишивки як інноваційного оздоблення в одязі, визначено, що
за способом виготовлення її поділяють на ручну і машинну; за використаними матеріалами:
нитки, блискітки, бісер, перли, золота або срібна нитка тощо; за видами швів і строчок:
вільну, з довільним розташуванням стібків за рисунком або за розрахунками; за кількістю
ниток тканини і стібків: ажурну вишивку, кольорову гладь, розпис, вільний шов, хрестик,
напівхрест, гладь, тамбур, гобеленовий шов тощо; за характером візерунка: орнаментальна і
сюжетна; за кольором: біла і багатобарвна [4]. Оздоблення вишивкою застосовують у своїх
колекціях не тільки українські дизайнери, а й світові: Жан Поль Готьє, Крістіан Діор, Прабал
Гурунг, Гарет П'ю, Гуччі, Валентино, Дольче і Габбана тощо.
Висновки. Систематизовано інформацію про інноваційне оздоблення одягу, а саме,
проаналізовано історію виникнення і розвитку оздоблення одягу, розроблено його
узагальнену систематизацію, вивчено інноваційні види оздоблення в колекціях світових
Будинків моди, окреслено перспективи його розвитку.
Ключові слова: інноваційне оздоблення, 3D-друк, аплікація, перфорація, колекція,
вишивка.
виробництва одягу: навч. посіб. К.: ПП НВЦ «Профі», 2018. 238 с.
2. Пашкевич К.Л. Нові технології: 3D принтер. Легка промисловість. 2014. №1. С. 22-
25.
3. Пашкевич К.Л., Креденець Н.Д., Постельняк А.В., Кінчина О.М. Дизайн-
проектування колекції жіночого одягу з використанням перфорації. Art and design. 2018. №3.
С. 120-131.
4. Yezhova O., Pashkevich K., Kolosnichenko M., Abramova O. and Nazarchuk L.
Provision of the quality of decoration of semi-finished fashionable clothes, made of suiting fabrics
with cotton content (denim type). Vlákna a textil. 2018. 4(25). P. 94-102.
112
УДК 687.016
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДИЗАЙН-ПРОЕКТУВАННЯ КОЛЕКЦІЇ
ЖІНОЧОГО ОДЯГУ У СТИЛІ КЕЖУАЛ
Cтуд. Н.Ю. Дроздовська, гр. МгШМК-18
Науковий керівник доц. Т.В. Струмінська
Мета і завдання. Створення колекції сучасного жіночого одягу у стилі кежуал на

основі вивчення балетного костюму. Дослідити тектоніку балетного костюму, взаємозв’язок
моди та театрального мистецтва.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом наукового дослідження є проектування
колекції жіночого одягу у стилі кежуал. Предмет дослідження – композиційно-
конструктивні рішення жіночого балетного костюму.
Методи та засоби дослідження. Методологічною основою роботи є принцип
систематизації. Поставлені завдання обумовили використання комплексного підходу із
застосуванням методів порівняльно-історичного, структурно-функціонального, художньо-
композиційного аналізу жіночого балетного костюму.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Полягає в
вивченні та систематизації композиційно- конструктивних рішень жіночого балетного
костюму. Практичне значення отриманих результатів полягає в створенні авторської колекції
жіночих суконь в стилі кежуал з елементами балетного костюму, що відповідають сучасним
тенденціям моди.
Результати дослідження. Одне із основних завдань, які стоять перед сучасним
дизайнером – це застосування та інтерпретація досягнень в різних галузях у створенні
власного стилю та авторських колекцій.
Мода і мистецтво взаємопов'язані, так балет стає предметом натхнення для світових
дизайнерів. Часто вони співпрацюють з театрами, створюючи для артистів балету костюм та
декорації. Балетний тренд циклічно перебуває в моді. Завдяки колекції Alexander McQueen
спідницю-пачка з’явилась на модних подіумах. Так дизайнер Dries Van Noten запропонував
спідницю-пачку в традиційних яскравих кольорах дизайнерів. Модний дім Undercover
запропонували модель, яку можна носити поверх брюк. Dior, Valentino, Max Mara в
колекціях втілили чуттєвість та плавність. Застосовуючи традиційні відтінки балету в
поєднанні з багатою кольоровою гамою зосередженою на спокійній нейтральній палітрі
рожевого, лавандового, сірого, а також з більш яскравими червоних, гірчичних та чорних.
Балет и мода ділять між собою дві пристрасті — бажання візуальної естетики та захоплення
людським тілом.
В сучасному жіночому балетному костюмі існує три види суконь: пачка, це коротка
кругла спідниця, що складається з 10-12 шарів щільного фатину, та металевим обручем для
жорсткості, які утворюють майже прямий кут з тулубом балерини; шопенка, це
багатошарова повітряна спідниця нижче коліна виготовлена з м'якого фатину або органзи;
хітон – одношарова спідниця або сукня, найчастіше виготовлена з шифону. Верхня частина
костюма балерини може являти собою, як розшитий корсет, так і простий купальник на
бретельках або з довгими рукавами.
В умовах сучасного життя основні вимоги до жіночого повсякденного одягу
змінюються. Він має бути зручним та практичним, а також відповідати тенденціям моди. Але
незмінним лишається жіночність та елегантність, дизайнери передають це через силуетні
форми, матеріали, кольорову гаму. Досліджуючи тенденції моди весна-літо 2019-2020,
можна виділити наступні: в жіночих сукнях домінують жіночні А силуети підкреслюючи
113
лінію талії за допомогою крою та декоративних пасків; кольорова гама відрізняється

ніжністю і легкістю відтінків. В цьому році яскраві і помітні тони відійшли на другий план, і
в колекціях провідних модних дизайнерів переважають спокійні і стримані кольори, які дуже
легко поєднуються між собою, утворюючи легкі і м'які комбінації; багатошаровість не є
виключенням в колекціях дизайнерів, в них поєднується одяг з тканин різних фактур, які на
контрасті правильно доповнюють один одного: шкіра і тонкий шовк, грубий денім і гладкий
атлас, груба в'язка і прозорий фатин.
Саме комплексне дослідження візуального сприйняття глядачем неймовірних рухів
балерин під час виконання партій в спектаклях дає змогу розкрити потенціал майбутньої
колекції та надати їй витонченості, легкості і шарму, не намагаючись відтворити балетний
костюм, а лише черпаючи натхнення з розвитку мистецтва. Використовуючи напівпрозору
вуаль як один із основних матеріалів в сукнях передається легкість. Чисельні волани
нагадують про багатошаровість первинного костюму. Трикотажна основа – сукня-футляр
виконана з модернізованої сітки символізує зборку фатину на традиційній пачці у балерин.
Застосування спокійних сіро-пастельних відтінків в колекції підкреслює класику даного
жанру.
а) б)
Рисунок 1 – Сучасні розробки жіночого повсякденного одягу
а) колекції весна-літо 2019; б) ескізи авторської колекції.
Розроблено ескізи колекції жіночих суконь весна-літо 2019 із органзи та трикотажу,

яка складається із п’яти виробів кожен з яких складається з двох суконь – нижня сукня-
футляр з трикотажу та верхня сукня А силуету з воланами. Особливостями запропонованих
моделей виробів є простота силуетних ліній, мінімальна кількість членувань та гармонійне
розташування воланів.
Висновки. Такий вид мистецтва як балет має безліч граней, які постійно
удосконалюються і змінюються, тому завжди буде невичерпним джерелом натхнення для
створення оригінальних та неповторних образів. Проаналізовано тектоніку балетного
костюму, сформульовано основні стилістичні риси жіночого балетного костюму, розроблено
ескізи авторської колекції жіночого повсякденного одягу.
Ключові слова. Балет, жіночий повсякденний одяг, авторська колекція, колекція
жіночих суконь.
1. Малинська А.М., Пашкевич К.Л., Смирнова М.Р., Колосніченко О.В. Розробка
колекцій одягу: навч. посіб. К. : НВЦ «Профі», 2018. 140 с.
2. Блок Л.Д. Классический танец: Истори и современность / Л.Д. Блок. М.:
Искусство, 1987.
3. Время и мода; европейская одежда первой четверти XIX века. URL::
http://fashionstime.ru/?p=214
4. Зелинг Шарлотта. Мода, век модельеров. Кёнеман, 2000. 655с.
114
УДК 687.016:687.12+687.02
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ НАКОЛЮВАННЯ ПРИ ДИЗАЙН-
ПРОЕКТУВАННІ СУЧАСНИХ КОЛЕКЦІЙ ЖІНОЧОГО ОДЯГУ
Студ. В.А. Черниш, гр. МгШМК-18
Науковий керівник доц. І.В. Васильєва
Мета і завдання. Метою дослідження є визначення особливостей використання

методу наколювання при дизайн-проектуванні сучасних колекції жіночого одягу. Для
вирішення цього завдання були досліджені особливості використання методу наколювання
на сучасному етапі та досліджено матеріали, що необхідні для відтворення різноманітних
форм та елементів одягу.
сучасних колекцій жіночого одягу. Предметом дослідження є метод наколювання та його
використання при проектуванні сучасних колекції жіночого одягу.
Методи та засоби дослідження. Використано метод системно-структурного аналізу
художньо-конструктивних та технологічних рішень з подальшим синтезом отриманих даних,
статистичний метод збору та обробки інформації.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. В роботі
виявлено і структуровано різновиди використання методу наколювання при розробці
сучасних нетрадиційних форм жіночого одягу і його елементів, розроблено рекомендації по
вибору матеріалів необхідних для створення оригінальних художньо-композиційних рішень.
Практичне значення отриманих результатів полягає у створенні авторської творчої колекції
суконь жіночих з використанням методу наколювання у відповідності до розроблених
рекомендацій.
Результати дослідження. Метод наколювання одягу – один з найстаріших методів
проектування одягу. Цей метод використовується як засіб творчого пошуку нових об’ємних
форм швейних виробів, їх деталей, як засіб перевірки можливостей використання
різноманітних матеріалів для отримання тих чи інших об’ємних форм, спосіб розробки лекал
нових нетрадиційних об’ємних форм моделей одягу і, врешті, як метод розкрою тканин без
лекал. Сьогодні метод переживає своє відродження та розквіт. Саме завдяки його
використанню можна отримати нові несподівані авангарді художньо-композиційні рішення,
які суттєво відрізняються від типових форм одягу, що заполонили торгові мережі.
Метод наколки один з найстаріших методів, яким віртуозно володіли кутюр'є в
минулому столітті. Метод вважався методом Високої майстерності. Традиції Високої
майстерності розвивали і використовували Будинки Haute Couture, всі найбільш відомі
майстри кінця XIX століття – початку XX століть: Фредерік Ворт, Поль Пуаре, Ельза
Скіапареллі, Коко Шанель, Мадлен Вионне (королева косого крою), Жанна Ланвен, Мадам
Гре (роботи якої вважаються неперевершеними донині) та інші (Франція) і Надія Ламанова
(Росія). Із сучасних метрів цього мистецтва можна назвати Ів Сен Лорана, Емануеля Унгаро,
Донну Каран тощо.
У високій моді процес роботи над новою моделлю традиційно починався із створення
не ескізу, а макету методом наколки. Сьогодні при створенні нових колекцій моделей
найчастіше буває так, що первинний задум (ескіз) в процесі наколювання принципово
трансформується і змінюється, а в результаті з'являється зовсім нове несподіване, прекрасне,
ексклюзивне рішення. Наколка – це творчий процес, і часто від попереднього ескізу нічого
не залишається. Первісна ідея в процесі наколки часто набуває зовсім нове звучання і
абриси.
Метод наколки переслідує дві мети: перша – пошук оптимальної, найбільш виразної
форми одягу через її об'ємне зображення, визначення з мінімальною похибкою розташування
конструктивних елементів (пропорції вироби); друга – використання конкретної тканини для
отримання тієї чи іншої об'ємної форми, знаходження її пластичних властивостей. Метод
115
дозволяє враховує всі індивідуальні особливості конкретної фігури та корегувати їх за

допомогою конкретних візуальних ефектів.
На основі проведених в роботі досліджень виявлено, що сьогодні практично завжди
метод наколки використовують в випадках, коли відтворити форму одягу іншими методами
неможливо, а саме:
1. для створення різноманітних м’яких драпіровок (рис.1, а,б,г);
2. для створення жорстких нетрадиційної за формою та місцем розташування складок
(рис.1, в,д);
3. для створення деталей та конструктивно-декоративних елементів нетрадиційної
об’ємно-просторової форми (рис.1,а,в)
а б в г д
Рисунок 1 – Оригінальні сучасні моделі одягу створені методом наколки
Можна схематично представити два типових варіанти процесу наколки та виділити
наступні етапи створення моделі від ідеї до готового виробу:
• тканина → ескіз → наколка на манекені → примірки → втілення.
• ідея → під неї підбирається тканину → потім через примірки, наколки → втілення в
матеріалі.
Найчастіше пластика тканини підказує модельєру ту чи іншу форму моделі, стаючи
основним творчим імпульсом при утворенні одягу. Крім тканини модельєр може
використовувати будь-які інші пластичні матеріали для пошуку складних форм. Однак такі
макети далі необхідно допрацьовувати і адаптувати під властивості конкретної тканини.
Тому макет краще створювати з тих же матеріалів, з яких буде відшивати розробляється
модель.
Ступінь драпірування тканин залежить від їх маси та м'якості. Тому для створення
складних об’ємно-просторових форм моделей нової колекції, що нагадує стилізовану квітку,
необхідно використовувати тканини, які мають високий коефіцієнт драпірування та
створюють складний симетричний візерунок проекції.
Висновки. Визначено актуальність використання методу наколки при створенні
авторських колекцій одягу. В роботі виявлено і структуровано основні випадки використання
методу наколки при розробці сучасних форм жіночого одягу і його елементів, розроблено
рекомендації по вибору матеріалів, які необхідні для створення тих чи інших оригінальних
художньо-композиційних рішень, створено ескізи авторської творчої колекції суконь
жіночих, які відтворено методом наколки відповідно до розроблених рекомендацій.
Ключові слова: метод наколки, властивості тканин, макетування.
1. Композиция костюма: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. 2-е изд./
Г.М. Гусейнов, В.В. Ермилова, Д.Ю.Ермилова и др. М.: Академия, 2004. 432 с.
2. Проектування пластичної форми одягу. Навчально-методичний комплекс з
дисципліни для студентів спеціальності 182 Технології легкої промисловості, освітньої
програми Моделювання, конструювання та художнє оздоблення виробів легкої
промисловості денної і заочної форм навчання / упор. І.В. Васильєва. К.: КНУТД, 2018. 110 с.
116
УДК 687.016:675.62
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРИНТІВ У СТИЛІ ПОП-АРТ ПРИ
РОЗРОБЦІ КОЛЕКЦІЇ ЖІНОЧОГО ОДЯГУ
Студ. Т.Ю. Дегтяр гр.МгШМК-18
Науковий керівник доц. Т.В Струмінська
Мета і завдання. Метою дослідження є розробка авторських принтів у стилі поп-арт

для подальшого застосування їх у колекції жіночого одягу. Для досягнення мети необхідно
виконати наступні завдання: дослідження виникнення і становлення стилю поп-арт;
визначення основних художніх особливостей стилю; провести аналіз сучасних колекцій
одягу в стилі поп-арт.
Об’єкт та предмет дослідження. Об‘єктом дослідження є проектування сучасного
жіночого одягу з елементами поп-арту. Предмет дослідження – визначення художніх
особливостей стилю поп-арт в колекціях одягу.
Методи та засоби дослідження. У роботі використано візуально-аналітичний та
метод системного аналізу існуючих моделей одягу у стилі поп-арт, метод синтезу і
виявлення форм у взаємодії елементів цілого.
новизна полягає в вивченні та систематизації композиційно-конструктивних рішень
жіночого костюму з елементами стилю поп-арт. Практичне значення отриманих результатів
полягає в розробці авторського принту у стилі поп-арт та проектуванні модельного ряду
ескізів для подальшого використанні отриманих результатів при розробці сучасної колекції
моделей одягу.
Результати дослідження. Стиль поп-арт виник в середині 1950-х років в Англії, як
реакція на абстрактний живопис, яку прихильники поп-арту вважали занадто складною і
елітарною, однак свого розквіту він досяг в 1960-х роках в США. Основний упор робився на
зміни, різноманітність, веселощі, бунтарство і недовговічні, одноразові речі, дешевизну і
ставку на масове споживання. Банка супу, Мерилін Монро, гамбургери – сюжети поп-
артистів (тобто художників поп-арту) близькі всім і не вимагають особливих пояснень [1].
Представники поп-арту проголосили своєю метою «повернення до реальності», але
реальності, вже опосередкованої мас-медіа. Джерелом натхнення стали: глянцеві журнали,
реклама, упаковка, телебачення, фотографія. Поп-арт перетворив предметне середовище в
мистецтво. Міжнародну популярність поп-арту в його американському варіанті принесли
такі художники як Роберт Раушенберг, Рой Ліхтенштейн, Джеспер Джонс, Джеймс
Розенквіст, Том Весселман, Клаас Олденбург, Енді Уорхол.
З початку формування стилю, дизайнери одягу черпали натхнення в яскравому та
самобутньому стилі. У 60-і роки в моду увійшли сукні простого прямого крою, що давало
великі можливості для використання їх як полотна. Великий французький кутюр'є Ів Сен -
Лоран надихався роботами таких майстрів як Маттіс, Пікассо, Мондріан і Уорхол. У 1965
році Сент – Лоран створив лінію нарядів, яку назвав Mondrian Look, а в наступному сезоні
був представлений Pop Art Look.
Сучасний поп-арт, є найкращою можливістю виділитися з сірої маси, так вважає що
майже кожен третій дизайнер. У багатьох відомих брендів таких як Valentino, Versace, Louis
Vuitton, Mochino, були використані об’єкти і мотиви поп-арту, що вплинуло на світові
тенденції [2].
В колекціях модного одягу сезону весна-літо 2019, формування стилю, проходить
також на основі побудови простого ритму в принтах, тобто на повторенні окремих елементів
форми, зокрема, кольору, лінії. Творчим джерелом для сучасних принтів в одязі в стилі поп-
арту стали оголошення та надписи на одязі (Viktor & Rolf Couture, Marine), малюнки муралів
(Maison Margiela Couture), колажі та предметне зображення (Louis Vuitton, Altuzarra,
Undercover), зображення відомих картин (Thom Browne), лінії та кольорові членування
(Emilio Pucci, Loewe). Тому природньо що творчим джерелом натхнення для розробки
117
авторських принтів у стилі поп-арт став саме споживчий товар з супермаркету – перець чілі,
який також пов'язаний з назвою музичної групи – Red Hot Chili Peppers. Зображення чілі
додає нотки свого жанру в стилістику колекції, осучаснене поєднання стилю поп-арт, як
принт в мистецтві одягу та як рок у музиці (рис.1).
Рисунок 1 – Колаж творчого джерела натхнення.
У колекції ескізів моделей (рис.2), прослідковується поєднання принтів – перців чилі

різних розмірів та кольорів. Безпосередньо поп-арт прослідковується, в простоті зображення,
його повторенні, розміщенні на тканині, а також контрастах основної тканини та принту. Все
це може бути в поєднанні один з одним.
Рисунок 2 – Ескізи розробленого принту та колекції одягу в стилі поп--арт.
Висновки. Актуальність вивчення і розробки принтів у стилі поп-арт, для колекції

жіночого одягу, обумовлено його використанням багатьма дизайнерами одягу. За
результатами дослідження визначено основні художні особливості стилю поп-арт,
розроблено модельний ряд ескізів сучасної колекції жіночого одягу та авторські принти у
стилі поп-арт.
Ключові слова: стиль середини ХХ ст., друк по тканині, проектування одягу, розробка
принту.
1. Флавия Фриджери. Поп-арт// Основы искусства/ Видавництво Ад Маргинем, 2018.
125 с.
2. Тренды дизайнов. URL: https://trendsdesign.ru/interiorstyles/contemporary/pop-art/stil-
dlya-smelyx.
118
УДК 687.016
КЛАСИЧНИЙ СТИЛЬ ЯК ТВОРЧЕ ДЖЕРЕЛО
ДЛЯ ПРОЕКТУВАННЯ КОЛЕКЦІЙ ОДЯГУ
Студ. К.А. Белогаш, гр. МгШМК-18
Науковий керівник проф. В.О. Мусієнко
Мета і завдання. Метою дослідження є дизайн-проектування творчої колекції

моделей жіночого одягу класичного стилю. Для реалізації сформульованої мети
проаналізовано творче джерело, виокремлено характерні ознаки, трансформовано та
впроваджено в моделі колекції «White linе».
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження виступає проектування
жіночого одягу. Предметом дослідження є дизайн-проектування колекції моделей одягу
класичного стилю на основі аналізу творчого джерела.
Методи та засоби дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення
завдань використано метод аналітичних досліджень та системного аналізу складових
існуючого класичного стилю.
виробах жіночого одягу класичного стилю. Практичне значення полягає у дизайн-
проектуванні творчої колекції моделей та виготовленні виробів колекції жіночого одягу
класичного стилю.
Результати дослідження. Між задумом дизайнера та готовим виробом в модній
індустрії – довгий та складний процес творчої діяльності, в якому задіяні не тільки розум,
знання та вміння митця, але й його внутрішні почуття. Даний процес складається з низки
визначених етапів – від ідеї-задуму дизайнера, через постановку задач, формування
концепції та вибір методів проектування до втілення задуму в життя. Питання вибору й
застосування окремого методу проектування чи їх комплексу в кожному окремому випадку
постає перед дизайнером і вимагає від нього як усвідомлення проектних завдань, так і
розуміння можливостей і особливостей вжитих методів.
Використання джерела передбачає наступну послідовність роботи: вивчення джерела,
вичленення і аналіз форми і принципів формоутворення, об’єм і маса, пропорції, деталі і
декоративні елементи, колірна гамма, текстура.
Творчим джерелом для втілення колекції моделей слугувала архітектура Європи та
природні насичені фарби в усіх її проявах. Зв'язок архітектури і костюма знаходить своє
вираження в єдності образного рішення, схожості силуету, схемою пропорційного
внутрішнього членування форми. Продуктивність такого пошуку забезпечена спорідненістю
двох видів архітектонічного мистецтва. Архітектура і костюм слідують подібним законам
формоутворення, стверджуючи поняття про гармонію, естетичний ідеал, відбирає найбільш
характерні лінії, форми, пропорційні членування будівлі, його тектонічні і фактурні
властивості. Пріоритетне значення в ряду цих ознак мають лінії: контурні, внутрішні,
декоративні. Кривизна ліній, різна ступінь їх емоційної напруженості викликають аналогію з
лініями, які можуть стати лініями одягу (наприклад, лінія і конфігурація витягнутого
прямокутника, овалу; окремі фрагменти архітектурних споруд – купол, арка). Незважаючи на
різницю в матеріалах, завданнях і масштабах, архітектура і костюм слідують схожим законам
формоутворення. Асоціативний зв'язок між архітектурною спорудою і костюмом можна
також передати через колірне рішення.
Використовуючи творчий аналіз творчого джерела і його внутрішню структуру було
розроблено силуетні лінії, кольорову гамму даного асортименту одягу. Трансформація
творчого джерела в модель – образ жіночого образу подано на рис.1
119
Рисунок 1 – Зображення колажу творчого джерела та трансформація творчого джерела

в модель-образ жіночого образу
На основі виконаного детального аналізу творчого джерела, його внутрішньої

структури утворюються ідеї розробки сучасного силуету, пропорційних відношень та ліній
внутрішнього членування форми костюму виконано творчі ескізи нових моделей одягу на
фігурі модних пропорцій з використанням сучасних прийомів художньої графіки (рис. 2)
Рисунок 2 – Творчі ескізи моделей колекції жіночого одягу класичного стилю «White line»
Висновки. За результатами досліджень розроблено авторську колекцію одягу на
основі проведеного аналізу художньо-естетичної цінності творчого джерела, виділено
композиційно виразні ознаки творчого джерела та перенесено в моделі колекції.
Охарактеризовано основні елементи жіночих комплектів, розроблено художньо-
конструктивні рішення моделей колекції.
Ключові слова: проектування одягу, класичний стиль, творча колекція.
1. Костюм. Теория художественного проектирования / под общ. ред. Козловой Т.В.
М.: МГТУ им. А.П. Косыгина, 2005. 380 с.
2. Ергономіка і дизайн. Проектування сучасних видів одягу: Навчальний посібник. /
М.В. Колосніченко, Л.І. Зубкова, К.Л. Пашкевич, Т.О. Полька, Н.В. Остапенко, І.В.
Васильєва, О.В. Колосніченко. К.: ПП «НВЦ «Профі», 2014. 386 с.
120
УДК 687.016:687.12+391.2(7)
ПРОЕКТУВАННЯ КОЛЕКЦІЇ ЖІНОЧОГО ОДЯГУ З ВИКОРИСТАННЯМ
ЕЛЕМЕНТІВ КОСТЮМУ НАРОДІВ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ
Студ. Т.В. Пристав, гр.МгШМК – 18
Науковий керівник доц. І.О. Приходько-Кононенко
Мета і завдання. Мета наукового дослідження – визначення художньо-декоративних

особливостей оздоблення костюму народів Північної Америки, та їх актуальність для
сучасного проектування колекцій одягу, розробка колекції моделей жіночого одягу.
Завдання – для досягнення поставленої мети проаналізовано народний костюм
індіанців початку XVIII ст. територій південно-східних лісів (племена Черокі, Чоктау,
Лемент), великої рівнини (племена Кроу, Пано, Сіу), Навахо Пуебло, а також визначено
притаманні декоративні елементи народних костюмів означених вище, а саме бахрома, пір’я,
шкіряні елементи та плетіння серед тенденцій моди сезону SS19.
Об’єкт та предмет дослідження. Художньо-декоративні особливості костюму
народів Північної Америки в умовах сьогодення та їх актуальність, для виготовлення
колекцій моделей виробів, орнаментики, символіки, матеріалів для оздоблення одягу та
аксесуарів.
Методи та засоби дослідження. Дослідження художньо-декоративного устрою
виконано завдяки комплексному використанню декількох методів дослідження, таких як
метод системного підходу, літературно-аналітичний та візуально-аналітичний методи.
новизна полягає в систематизації конструктивних деталей та оздоблюючих елементів
костюму народів Північної Америки для використання в дизайн-проектуванні одягу.
Результати дослідження. Покладаючись на проведені аналітичні дослідження було
виявлено, що характерною особливістю оздоблення усього асортиментного ряду одягу,
взуття, головних уборів та безлічі інших предметів побуту індіанців Північної Америки, є
поєднання одночасно великої кількості оздоблень, а саме поєднання вишивки з оздобленням
камінням та пір’ям, поєднане з плетінням тощо.
Для індіанського етно костюму характерною рисою є наявність натуральних тканин
багато шкіри, замші, льону та бавовни, з великою кількістю вишивки, бісеру, бахроми,
візерунків, тасьми і натуральних декоративних елементів типу каміння і пір’я тощо.
В ролі оздоблювальних елементів використовуються голки дикобраза, розрізані на
частини і пофарбовані, пізніше, кольорові намиста, бісер, бусини з різноманітних природних
матеріалів, таких як каміння кістки або деревина, пір’я і волосся, зокрема зі скальпів вбитих
ворогів у племен Панно. Поширення отримали типові для індіанців прикраси з
напівдрогоцінного каміння, характерні у святковому одязі багатьох індіанських народів –
Навахо, Кроу,Лемент та інших [1].
У сезоні SS19, велика кількість дизайнерів звернулася до етнічних елементів, серед
таких колекції Valentino, Oscar de la Renta, Longchamp, Gucci, Marc Jacobs, Loewe, Haider
Ackermann, Hermes, Salvatore Ferragamo, Fendi і Miu Miu.
Кольорова гамма включає синій, червоний, жовтий, всі відтінки бежевого, піщаного і
коричневого. Притаманні форми – прямі. Крій індіанців – прямолінійний.
121
Використовуючи асоціативний метод трансформації творчого джерела, була

розроблена колекція виробів за мотивами костюму народів Північної Америки. Творчим
джерелом для розробки конкретної колекції моделей одягу слугує Wambli Wapaha, або ірокез
(рис. 1).
Рис.1. Творче джерело для колекції
У стародавні часи Wambli Wapaha – головний убір з орлиних був наділений багатим
символізмом: найдрібніша його деталь мала глибокий сенс, а право носити такі головні
убори мали тільки вожді і видатні воїни. На основі аналізу творчого джерела і його
внутрішньої структури було розроблено геометрія форми, та лінії внутрішнього членування
форми костюму, пристосовуючи їх до форми тіла людини, обираючи лінії в їх узагальненому
вигляді та образному вирішенні (рис. 2). Поглиблюючись в історичні методи створення
народного костюму індіанців, для розробки колекції моделей був використаний
комбінований метод проектування, наколювання та класичне конструювання окремих
елементів [2].
Рис. 2. Трансформація творчого джерела у художній образ
Висновки. Відокремлені елементи притаманні народному костюму індіанців, а саме

використання шкіри та шкіряного оздоблення типу плетіння і бахроми, використання пір’я,
актуальної колірної гами народного костюму, які співпадають з світовими трендами.
Слідуючи з цього, використання етнічних мотивів одягу народів Північної Америки, є
актуальними для сучасного проектування колекцій одягу.
Ключові слова. Народи Північної Америки, індіанці, пір’я, ірокез, етнічний костюм.
1. Тильке М.И, Брун В. Всеобщая история костюма от древности до Нового времени.
Эксмо, 2007. 464 с.
2. Ергономіка і дизайн. Проектування сучасних видів одягу: Навчальний посібник. /
М.В. Колосніченко, Л.І. Зубкова, К.Л. Пашкевич, Т.О. Полька, Н.В. Остапенко, І.В.
Васильєва, О.В. Колосніченко. К.: ПП «НВЦ «Профі», 2014. 386 с.
122
УДК 687.016:[687.12:675.92.06]
ОСОБЛИВОСТІ ДИЗАЙН-ПРОЕКТУВАННЯ ЖІНОЧОЇ БІЛИЗНИ
ЗІ ШТУЧНОЇ ШКІРИ
Студ. Маслікова М.І, гр. МгШМК-18
Науковий керівник доц. М.С. Винничук
Мета і завдання. Метою роботи є вивчення особливостей дизайн-проектування

творчої колекції жіночої білизни зі штучної шкіри, для реалізації якої проаналізовано сучасні
тренди та тенденції моди, визначено асортимент білизняних виробів, розроблено
конструктивно-технологічні і композиційно-гармонійні рішення виробів колекції.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є проектування жіночої
білизни. Предметом дослідження є особливості дизайн-проектування моделей творчої
колекції жіночої білизни із штучної шкіри.
Методи та засоби дослідження. Використано метод системно-структурного аналізу,
морфологічний та композиційно-конструктивний методи дослідження.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів.
Систематизовано вимоги до проектування білизни для жінок. На основі проведених
досліджень вдосконалено художньо-композиційні характеристики сучасних моделей
нижньої жіночої білизни, розроблено художньо-конструктивні рішення виробів.
Результати дослідження. Одним з найважливіших етапів дизайн-проектування
сучасної колекції є аналіз перспективних модних тенденцій та їх вплив на даний продукт
фешн-індустрії. Дослідивши модні тенденції сезону весна-літо 2019, можна стверджувати
про актуальність особливостей крою, кольорових рішень і поєднань матеріалів, технік
декоративного оздоблення тощо. В своїх колекціях не тільки масс-маркет бренди, але й
відомі дизайнери активно використовують штучну шкіру у своїх колекціях. Отже, поєднання
фактур матеріалів – це основна ідея дизайнерів у цьому сезоні (рис 1).
а б
Рисунок 1. Моделі колекції: а – Alexander Wang, б – Kimmy.J
Проектування моделей жіночої білизни – цікава та складна тематика за рахунок своєї

делікатності. Розробка колекції жіночої білизни потребує вивчення вимог до даного
асортименту, вибір цільової аудиторії, сучасних тенденцій моди [1].
Колекція розрахована на молодих жінок, віком 18-29 років, що слідкують за модними
тенденціями та ретельно підбирають одяг, турбота про жіночу привабливість займає важливе
місце в їх житті.
Творчим джерелом для втілення колекції моделей слугували природні мінерали.
Зв'язок мінералів і нижньої білизни знаходить своє вираження в єдності образного рішення,
схожості силуету, схемою пропорційного зовнішнього членування форми. Мінерали і
123
білизна слідують подібним законам формоутворення, стверджуючи поняття про гармонію,

досконало, естетичний ідеал, відбирає найбільш характерні лінії, форми, пропорційні
членування мінералу, його тектонічні і фактурні властивості. Пріоритетне значення в ряду
цих ознак мають лінії: контурні, декоративні. Кривизна ліній, різна ступінь їх емоційної
напруженості викликають аналогію з лініями, які можуть стати лініями білизни [2].
На основі проведеного аналізу сучасних тенденцій моди було обрано різнофактурні
матеріали для комплектів білизни, які можна рекомендувати для виготовлення – переважно
штучна шкіра в поєднанні з текстильними матеріалами. Матеріали для створення комплектів
жіночої білизни передбачають достатню еластичність, яка б дозволила рівномірно
збільшуватися в розмірах [3].
Характерними критеріями колекції є прилеглий силует, пластична форма, гладка
фактура, використання декоративних елементів. Естетична виразність і цілісність колекції
досягнута завдяки поєднанню фактур матеріалів. Для виготовлення композиційно-
гармонійних моделей колекції використано фурнітуру – пряжки, з’єднувальні кільця,
текстильна застібка, фіксатори, гачки.
Колекцію складають п’ять луків. Основа яких – це бюстгальтери та труси, яскравим
доповненням були обрані пояси та баски (рис 2).
Рисунок 2 – Ескізи колекції моделей жіночої білизни
Висновки. Проаналізовано естетичні та ергономічні особливості нижньої білизни,

досліджено особливості побудови конструкцій білизни, матеріали, фурнітуру та декоративні
елементи для виготовлення комплектів. В результаті аналізу творчого джерела визначено
основні властивості матеріалів та елементи фактур, форми, колір, які реалізовано в
композиційно-конструктивних рішеннях колекції. Дотримуючись головних особливостей
даної групи споживачів, створено оптимальну комбінацію комфорту та естетики нижньої
жіночої білизни.
Ключові слова. Нижня білизна, модні тенденції, естетика, матеріали.
1. Конопальцева Н.М. Рогов П.И., Крюкова Н.А. Конструирование и технология
изготовления одежды из различных материалов. В 2 ч. учеб. пособия для вузов. М.:
Издательский центр «Академия», 2007. 288 с.
2. Костюм. Теория художественного проектирования / под общ. ред. Козловой Т.В.
М.: МГТУ им. А.П. Косыгина, 2005. 380 с.
3. Ергономіка і дизайн. Проектування сучасних видів одягу: навчальний посібник /
М. В. Колосніченко, Л. І. Зубкова, К. Л. Пашкевич та ін. К. : ПП «НВЦ «Профі», 2014. 386 с.
124
УДК 687.016:687.12:687.03
АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЕКТУВАННЯ ТВОРЧОЇ КОЛЕКЦІЇ ЖІНОЧОГО
ОДЯГУ З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНІКИ «АПСАЙКЛІНГ»
Студ. Даневич І.О., гр. МгШМК-18
Науковий керівник доц. Приходько-Кононенко І.О
Мета і завдання. Мета наукового дослідження – вивчення методів проектування

творчої колекції жіночого одягу з використанням техніки «апсайклінг».
Завдання – визначення та аналіз основних видів техніки «апсайклінг», дослідження
одягу за технікою «апсайклінг» як тренду сезону весна-літо 2019.
Об’єкт дослідження – процес проектування моделей жіночого одягу з
використанням техніки «апсайклінг».
Методи та засоби дослідження. Методами дослідження є соціологічний,
аналітичний, об’єктивне спостереження та структурний аналіз. Основою для дослідження
стали навчально – методичні посібники та висновки експертів в області моди.
новизна полягає у визначенні особливостей використання техніки «апсайклінг» в дизайн
проектуванні нових колекції одягу. Практичне значення полягає у створенні творчої колекції
моделей з використанням техніки «апсайклінг», як одного із модних трендів сезону весна –
літо 2019.
Результати дослідження. Оскільки природні ресурси не безкінечні, питанням
збереження довкілля шляхом повторного використання одягу або створення нового одягу із
кількох старих речей, почала замислюватися чимала кількість населення так, і з кожним
роком їх кількість зростає. «Апсайклінг» – це один з ключових умов сталого розвитку в сфері
«fashion industry» і в суміжних з нею, він дозволяє знизити використання первинних
ресурсів, скоротити екологічний слід і зменшити кількість відходів.
Термін «апсайклінг» виник в Німеччині, де населення ще на початку 90-х років
зрозуміло користь для природи та економічний зиск від вторинного використання матеріалів.
Можна вивести декілька особливостей, які притаманні цій техніці :
• «апсайклінг» скорочує відходи одягу, текстилю, повторно використовуючи
відходи або використану тканину для створення нового виробу;
• менші затрати на матеріал;
• унікальність, техніка «апсайтлінг» вимагає креативного мислення, для того
щоб уявити потенціал існуючих матеріалів для створення чогось нового і прекрасного.
Хоча з початку «апсайклінг» передбачав створення унікальних речей, на сьогодні в
світі існує вже чимала кількість брендів, які активно використовують цю техніку у дизайні і
виробництві свого одягу. Серед яких є каліфорнійський бренд «RE DONE», який
спеціалізується на «апсайклінгу» джинсів «Levis», створюючи з якісного перевіреного часом
деніму вже нову модель в одному екземплярі. На початку свого існування «RE DONE»
фіксували свою увагу на виготовлення джинсів, але зараз випускаєть повну лінійку одягу, в
якій можна знайти футболки та куртки, тощо (рис1).
«Zero Waste Daniel» ще один із брендів, який займається цим напрямком. Ціль бренда
– це 0% відходів. Вони використовують всі залишки тканини та непотрібний одяг, який їм
надають інші бренди. Знову – таки створюючи з цього різний асортимент одягу (рис 2).
В Україні ця техніка набирає все більшої популярності. Зокрема бренд «Ksenie
Schnaider» відомий своєю роботою з джинсовими виробами, які виготовлялиються за
технікою вторинної переробки. Бренд займається закупкою старого одягу на територіях
«секонду» та надає матеріалам нового життя переробляючи його. Також бренд співпрацює з
125
іншими брендами, в тому числі з виробником трикотажного одягу «RITO», скуповуючи у

них залишки матеріалів, які лишаються після виготовлення одягу (рис 3).
Рис 1 – Одяг з використанням Рис 2 – Колекція весна- літо 2019 Рис 3 – Колекція весна – літо 2019
техніки «апсайклінг» «Zero Waste Daniel» «Ksenie Schnaider»
Техніка «апсайклінг» застосовується стосовно широкого асортименту одягу – курток,

штанів, спідниць, блузок, шорт, тощо. Все це виготовляється вже з існуючого одягу, з різних
матеріалів (шкіри, трикотажу, деніму). Саме денім є найбільш популярним серед дизайнерів
матеріалом для створення речей технікою «апсайлкінг».
Надихаючись технікою «апсайклінг» була розроблена авторська колекція моделей
жіночого одягу «LIFE». Передумовою для розробки моделей колекції було створення
планшету ідей або дошки настрою (moodboards) з метою виділення характерних ознак
творчого джерела. При створенні колажу використано фотографії сучасних «сильних» жінок
та зразки техніки «апсайтлінг», що стало джерелом натхнення. До даної колекції належать
такі швейні вироби, як сукня, спідниця, блуза, комбінезон, тощо. При формоутворенні одягу
велике значення надано формам і лініям виробів. Аналізуючи творче джерело, виділено такі
ознаки як колір, форма, фактура, ритмічна організація, симетричність, пропорції,
членування, структура. Великою є кількість варіантів кольорових відтінків деніму від білого,
блакитного до синього.
Висновки. Проаналізовано особливості техніку «апсайклінг», яка набирає обертів
серед різних брендів одягу, та застосовується для реалізації дизайнерами нового одягу. Було
визначено, що технікою «апсайклінг» виготовляють такі вироби як: сукні, блузи, штани,
куртки, шорти та інший вид гардеробу. Техніка «апсайклінг» є актуальною для сучасного
проектування колекцій одягу, а речі виготовлені із застосуванням цієї техніки користуються
попитом у споживачів завдяки своїй унікальності та концепції збереження довкілля.
Ключові слова: техніка «апсайтлінг», техніка вторинної переробки, денім, джинс.
1. VOGUE UA. URL:: https://vogue.ua/article/fashion/brend/sdelay-menya-kak-brend-
ksenia-schnaider-spasaet-planetu-ot-staryh-
dzhinsov.html?fbclid=IwAR16NwBDwNRRQfsesgPU0gUHomYN3Wo5_tjRdECcqMwl0H3DeD
DxoBLNyQk
2. VOGUE UA. URL: https://vogue.ua/article/fashion/brend/soznatelnaya-moda-po-
ukrainski.html?fbclid=IwAR16NwBDwNRRQfsesgPU0gUHomYN3Wo5_tjRdECcqMwl0H3DeD
DxoBLNyQk
126
УДК 687.18:355.66
СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ КОНСТРУКТИВНО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ РІШЕНЬ
ОФОРМЛЕННЯ ГОРЛОВИНИ ОДЯГУ ВІЙСЬКОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Студ. Є.А. Северіна, гр. МгШМК-18
Наукові керівники: доц. А.І.Рубанка, н.с. Д.А. Остапенко.
Мета і завдання. Метою дослідження є аналіз різновидів рішень оформлення

горловини в одязі військового призначення для подальшої розробки сучасного, надійного та
ергономічного захисного одягу, що користуватиметься попитом. Проаналізувати основні
дизайн-проектні рішення елементів та вузлів оформлення лінії горловини, що
використовуються при проектування одягу військового призначення.
Об’єкт та предмет дослідження. Об‘єктом дослідження є проектування одягу
військового призначення. Предметом є конструктивно-технологічні рішення оформлення
горловини в верхньому одязі військового призначення.
Методи та засоби дослідження. Для досягнення поставленої мети використано
метод системно-структурного аналізу.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. На основі
теоретичних досліджень існуючого асортименту одягу військового призначення
систематизовано класифікацію видів оформлення горловини за різними ознаками з метою їх
обґрунтованого вибору. Практичне значення отриманих результатів полягає у формулюванні
рекомендацій для проектування ергономічного та естетичного захисного одягу.
Результати дослідження. При розробці конструктивно-технологічних рішень
захисного одягу враховують ряд вимог, які висуваються для виконання військових завдань.
Основними вимогами, які повинен задовольняти одяг, є запобігання впливу шкідливих і
небезпечних факторів, забезпечення безпеки виконання службово-кваліфікаційних
обов’язків, збереження нормального функціонального стану людини і його працездатності.
Відповідно до умов експлуатації до кожної складової захисного одягу висувають конкретні
умови, забезпечення яких залежить від матеріалів та конструктивно-технологічного
виконання.
Здатність матеріалів або деталей виробу протистояти дії зовнішніх чинників зношення
і водночас підвищити захист голови та шиї забезпечується такими елементами як комір та
капюшон. Вони повинні відповідати антропометричним та фізіологічним характеристикам,
бути функціональними та легко трансформуватись, мати можливість регулювання ступеня
прилягання на ділянках шиї та голови, а також мати можливість їх використання із
технічним озброєнням, засобами захисту органів зору, дихання та слуху, та засобами захисту
голови та обличчя.
Оформлення горловини є складовою частиною, яка забезпечує комфортність і захист,
комір виконує теплозахисну функцію і є важливою деталлю художнього образу одягу.
Характеристику конструктивно-технологічних рішень комірів в верхньому одязі військового
призначення розділяють за способом з’єднання з горловиною (вшивний, суцільнокрійний,
комбінований) (рис 1,а), за типом застібки (відкрита, закрита, зміщена) (рис 1,б), за ступенем
прилягання до шиї (прилеглий, відстаючий від шиї, плосколежачий) (рис 1,в), за
формою(відкладний, комір-стояк, комбінований) (рис 1,г).
Характеристику конструктивно-технологічних рішень капюшонів в одязі для
військовослужбовців розділяють за типом з’єднання з виробом (вшивний, суцільнокрійний,
комбінований, з’ємний) (рис. 2,а), за об’ємністю форми (щільноприлеглий, середній,
великий) (рис. 2,б), за кількістю деталей (одношовний, двомовний, багатошовний) (рис. 2,в),
за зовнішнім виглядом (класичний, шоломоподібний) (рис. 2,г).
127
Рисунок 1 – Різновиди комірів одягу військового призначення
Рисунок 2 – Різновиди капюшонів одягу військового призначення
Використання методів трансформації при розробці конструктивно-технологічних

рішень оформлення горловини дає змогу поєднувати комір та капюшон в один елемент
одягу, що підвищує універсальність та адаптованість конструкції до зміни антропометричних
розмірних ознак. Таким чином, капюшон може трансформуватись в комір-стояк (рис.3,а) або
вкладатись в спеціальну кишеню в спинці (рис.3,б). Для фіксації елементів використовують
різноманітні засоби для кріплення. Серед них застібки-блискавки, текстильні застібки,
ґудзики, кнопки, гачки тощо.
Рисунок 3 – Варіанти трансформації капюшона
Висновки. Проаналізовано і класифіковано різновиди оформлення горловини за

конструктивним та технологічним рішенням в одязі військового призначення з метою
обґрунтованого вибору. Встановлено, що перспективним напрямом при проектуванні коміра
та капюшона є використання принципів трансформації.
Ключові слова. Конструктивно-технологічне рішення, захисний одяг, трансформація,
військовослужбовець.
1. Рубанка А.І., Остапенко Н.В., Дуб Д.М., Семененко В.В. Узагальнена
систематизація елементів для забезпечення комфортності захисного одягу. Вісник
Хмельницького національного університету. 2018. №1. С.140-143.
2. Кокеткин П.П., Чубарова З.С., Афанасьева Р.Ф.. Промышленное проектирование
специальной одежды. М.: Легкая и пищевая промышленность, 1982. 184 с.
128
УДК 671.121.4«19»
РОЗРОБКА ТВОРЧОЇ ІДЕЇ ДЛЯ СТВОРЕННЯ КОЛЕКЦІЇ СЕРЕЖОК
У СТИЛІ АР-НУВО
Студ. І.О. Олешко, МгДю-18
Мета і завдання. Метою дослідження є розробка творчої ідеї для створення колекції
сережок у стилі ар-нуво, для реалізації якої проаналізовано особливості на основні риси
стилю ар-нуво, здійснено обґрунтований вибір матеріалів, технології виготовлення, які
найбільш повно відповідають задуму та обраному стилю колекції.
Завданням є аналіз та виявлення особливостей притаманних ювелірним виробам
виготовлених у стилі ар-нуво, а також їх модернізація в сучасному образі.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є проектування ювелірних
прикрас. Предметом дослідження є дизайн-проектування колекції мережок у стилі ар-нуво.
Методи та засоби дослідження. Використано візуально-аналітичний, літературно-
аналітичний методи, метод системно-структурного аналізу художньо-проектних рішень
сучасних виробів у стилі ар-нуво з подальшим синтезом на основі отриманих даних.
новизна полягає у структуруванні різновидів елементів ювелірних виробів відповідно до
основних характеристик стилю. Практичне значення отриманих результатів полягає у
дизайн-проектуванні моделей колекції сучасних виробів.
Результати дослідження. Моде́рн (від фр. moderne – новітній, сучасний) – стильовий
напрям у європейському та американському мистецтві (переважно в архітектурі,
образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві) кінця XIX – початку XX століть.
Модерн відомий також під іншими назвами: Art nouveau (у Франції), Sezessionstil (в Австрії),
Tiffany (в США), Jugendstil (в Німеччині), Nieuwe Kunst (в Нідерландах), Stile Liberty (в
Італії), Modernismo (в Іспанії), Style sapin (в Швейцарії), Modern Style (у Великобританії),
модерн (в Росії), сецесія (в Україні) [1].
Новий стиль зустріли спершу Франція і Німеччина, і далі він поширився майже всюди
– в Англії, Бельгії, Австрії, Скандинавії та Росії. Ар-нуво (новий стиль) з'явився як відповідь
на перенасичення попередніми неостилями. Ар-нуво (або Арт-нуво, як іноді цей термін
«транслітерують» буквально з Art Nouveau) панував в період з 1890 до 1914 року.
Серед робіт, що розглядають модерн як художній стиль, який виявив себе в різних
видах мистецтва, актуальними для даного дослідження стали праці Нащокіної М.В., Хайт
B.Л. (про архітектуру модерну) [2], Бикова Е.Н., Кириченко О.М. [3]. Про модерн в
живописі, графіці, музиці, театрі та декоративно-прикладному мистецтві писали У. Харді [4],
А.В. Пєтухов, А. Гусарова, Т.К. Каждан, В.Г. Каратигін, І.В. Корецька, В.М. Красовська, Л.Г.
Монахова, І.Ф. Петровська, М.Н. Пожарська, Д.В. Сарабьянов, О. Wagner [5].
Модерн як творче джерело для архітектури, костюму, ювелірних прикрас, предметів
середовища, буде актуальним завжди, оскільки в ньому відображена природа, легкість,
вишуканість, що привертає увагу людини протягом усього життя. Сьогодні модернові
мотиви зустрічаються в колекціях таких ювелірних брендів як IYOE jewelry, Carlo Lucadella
Quercia тощо. Одним із завдань дослідження є виявлення художньої взаємодії модерну з
сучасною модою, визначення особливостей ювелірних виробів стилю модерн, які доцільно
інтегрувати в сучасні модні ювелірні прикраси, щоб задовольнити найвибагливіші і
витончені смаки споживачів.
Джерелом ідей при створенні ювелірних прикрас в стилі модерн, так само як і в
мистецтві в цілому, художнім напрямам того часу відповідав флоральний напрям (від фр.
floral – квітковий), в основі якого була трансформація мотивів, народжених природою. У
ювелірних прикрасах епохи модерн своєрідна витонченість виявлялася також в плавній
асиметрії форм, у витонченості композиційних побудов і своєрідному, майже містичному
129
колориті, який виникав від поєднання різнокольорових емалей і каменів. У прикрасах

присутні багато перлів, опалів, рубінів, аметистів, діамантів, перламутру, при цьому камені
поєднувались не за їхньою вартістю, а за декоративними якостями і кольором.
Передумовою створення колекції є вибір цільової аудиторії, яку представляють жінки
середнього віку від 30 до 45 років, що слідкують за модними тенденціями та прагнуть бути
оригінальними. Колекція призначена для участі в урочистих та різних світських заходах.
Важливою ознакою колекції є цілісність, що забезпечується формою та використаним
оздобленням, зокрема зображені квіткові композиції, що виконані у техніці віражної емалі.
Основу колекції складають жіночі сережки геометричних форм зі срібла, з використанням
різних форм огранки дорогоцінного каміння. Творчі ескізи представлено на рисунку.
Рисунок 1. Ескізи колекції сережок у стилі ар-нуво
Висновки. Проведено літературний аналіз базової інформації про стиль ар-нуво, а

також візуальний аналіз знакових прикрас того часу від провідних ювелірів та ювелірних
будинків. Виявлено ряд основних ознак форм та матеріалів, що використовується в цьому
стилі. Базуючись на цій інформації було сформовано творчу ідеї створення колекції сережок,
призначену для жінок середнього віку, що включає у себе три моделі виконаних у сріблі з
використанням різних форм огранки дорогоцінного каміння. Дані моделі призначені для
відвідування урочистих заходів.
Ключові слова. Модерн, ар-нуво, мода, ювелірні прикраси, колекція.
1. Шаталова И.В. Стили ювелирных украшений. М.: Издательский дом «6 карат»,
2004. 154 с.
2. Харди У. Путеводитель по стилю Ар Нуво [пер. с англ.]. М.: АСТПресс, 1999. 128
c.
3. Нащокина М.В., Хайт В.Л. Архитектура ар деко: генезис и традиция.
Искусствознание: 1999. № 2. С.151-156.
4. Быкова Е.Н., Кириченко О.М. Концепции творческого формообразования в стиле
модерн. Вісник ХДАДМ. 2014. №2. С. 56-60.
5. Петухов А.В. Ар Деко и некоторые аспекты художественной жизни Франции
первой четверти XX века: дисс. … канд. искусствоведения: 17.00.04 / М.: МГУ им. М.В.
Ломоносова, 2003. 222 с.
130
УДК 671-055.1;391.7(72)
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТУВАННЯ ЧОЛОВІЧИХ ПРИКРАС В ЕТНІЧНОМУ
СТИЛІ НА ОСНОВІ ВИВЧЕННЯ КУЛЬТУРИ МЕКСИКИ
Студ. Д.М. Власов, гр. МгДю1-18
Мета і завдання. Метою роботи є вивчення особливостей культури ювелірного й

декоративно-прикладного мистецтва племен і народів Мексики з метою створення сучасних
ювелірних прикрас.
Об’єкт дослідження. Об‘єктом дослідження є процес розробки та виготовлення
чоловічого гарнітуру в етнічному стилі з урахуванням декоративно-орнаментної культури
Мексики.
Методи та засоби дослідження. Методологічна основа роботи виконана за
допомогою літературно-аналітичного та візуально-аналітичного методів для дослідження
декоративно-прикладного та ювелірного мистецтв народів Мексики (одяг, прикраси,
орнаменти).
новизна полягає у структуруванні різновидів елементів мексиканських мотивів та орнаментів
у ювелірних виробах. Практичне значення полягає у дизайн-проектуванні чоловічих прикрас
в етнічному стилі з урахуванням сучасних матеріалів та способів обробки ювелірних виробів.
Результати дослідження. Етнічний стиль займає окреме місце в світі ювелірних
виробів. Основною його рисою є різноманітність: форм, дизайнів, кольорів, матеріалів.
Під час розробки чоловічих прикрас в етнічному стилі джерелом натхнення обрано
етнічні мотиви та ювелірна культура народів Мексики. Оскільки, саме в Мексиці
розташовуються найбагатші родовища срібла в світі, ця земля славиться своїми ювелірними
прикрасами. Ще з часів майя та ацтеків коштовності відігравали важливу роль в
мексиканській культурі. Більшість мексиканських ювелірів виготовляють свої вироби зі
срібла, хоча нерідко використовують й інші цікаві матеріали. Замість срібла, наприклад,
можуть використати латунь або золото, а бірюза і скляні намистини надають прикрасам
яскравості й блиску. З давніх часів мексиканські ювеліри прикрашали свої вироби й
органічними матеріалами, частіше як вставки використовували корал і абалон, а в деяких
прикрасах можна побачити навіть шкіру і сушені квіти.
В декоративно-прикладному мистецтві Мексики та її архітектурі панують яскраві
орнаменти, сповнені образів богів, тварин, рослин, мотивів з життя та історії цієї
різноманітної країни. Усі ці елементи можна модернізувати та використати для створення
ювелірних прикрас, оскільки вони мають велике, як естетичне, так і сенсове значення. Це
можна пояснити тим, що сучасна мексиканська культура була сформована злиттям
особливостей цілого ряду цивілізацій: індіанців, ацтеків, майя й багатьох інших племен, що
проживали на території сучасної Мексики, а згодом ще й колонізаторів-іспанців. Саме через
це мексиканські традиції дизайну мають велику цінність для світу, бо вони не є уособленням
якоїсь однієї культури. Мексиканський стиль – це, в першу чергу, неймовірний синтез, що
можна проеціювати на майже будь-яку галузь людського життя в усьому світі. Цікавим є й
той факт, що орнаментна культура певних регіонів Мексики має багато спільного з
традиціями української народної вишивки.
В результаті аналізу ювелірного та декоративно-прикладного мистецтва Мексики, для
виготовлення ювелірних виробів у цьому стилі, виділені певні особливості (рис.1):
- для передачі класичної кольорової гамми у мексиканському стилі використовують
різнокольорові вставки теплого спектру: емалі, позолоти;
- при створенні чоловічих прикрас необхідно дотримуватись певної стриманості у
формах та декоративному оздобленні, а також різноманітті кольорів, жіночі ж прикраси
допускають більше вільності та фантазії;
131
- для декоративного оздоблення використовують накладки у формі орнаментів, які

виконані за допомогою гравіювання чи нанесення емалей;
- при виборі матеріалів для прикраси варто звернути увагу на срібло як
найпоширеніший метал у Мексиці, а також золото й елементи позолоти, що відображають
традиції племен;
- ювелірні вставки використовують широкого спектру кольорів (зазвичай теплих), а
також обсидіан, «магічний» камінь, пов’язаний з історією племен Мексики;
Вироби, що створюються з використанням мексиканських етнічних мотивів, найбільш
вдало підійдуть для молоді, оскільки вони насичених яскравих кольорів та форм, що
привертають увагу. Смислове навантаження таких ювелірних прикрас виражає собою
сповненість енергією та активністю.
Рисунок 1. Яскрава культура народів Мексики

Висновки. Мексиканське мистецтво є дуже гнучким та різноманітним, що не тільки
сповнює його безкінечним потенціалом для використання в дизайні, але й також легко
проецюється на мистецтва інших країн для створення унікальних, оригінальних та
неповторних витворів. Проведено аналіз і систематизацію інформації щодо матеріалів, які
використовуються для створення прикрас в мексиканському стилі, розроблені рекомендації
щодо особливостей застосування мексиканських тематик при виготовленні прикрас.
Ключові слова: етнічний стиль, мексиканська культура, ювелірні вироби,
декоративно-прикладне мистецтво.
1. Мексика. Памятники древности. Путешествие в страну богов./Маріям Дандамаєва
та ін. Державний Ермітаж, 2002. 272 с.
2. Культура стародавніх цивілізацій Месоамерики. URL:
https://pidruchniki.com/15100827/kulturologiya/kultura_starodavnih_tsivilizatsiy_mesoameriki
3. Ювелирное серебро в Мексике. URL: http://silvery.com.ua/mexican_silver.html
132
УДК 687.016.5:[687.15:677.076.62]
ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВКИ В
СУЧАСНОМУ ЖІНОЧОМУ СВЯТКОВОМУ ОДЯЗІ
Студ. А.В. Люлькова, гр. МгЗШМК-18
Мета і завдання. Метою дослідження є аналіз української народної вишивки й

сучасних тенденцій моди в колекціях світових брендів, силуетів і декоративних елементів
весільно-вечірнього вбрання для проектування колекції жіночого святкового одягу з
елементами традиційної української вишивки. Для вирішення цього завдання досліджено
різновиди технік, матеріалів, художньо-композиційних рішень, їх комбінування, принципи
гармонійного поєднання та їх модернізації в сучасному весільно-вечірньому жіночому одязі.
Об’єкт та предмет дослідження. Об‘єктом дослідження є дизайн-проектування
жіночих весільно-вечірніх суконь з застосування української народної вишивки в
комбінованих техніках. Предметом дослідження є поєднання різноманітних технік
української вишивки з конструктивними особливостями при проектуванні й оздобленні
сучасного весільно-вечірнього жіночого одягу.
Методи та засоби дослідження. В роботі використано літературно-аналітичний,
історико-культурологічний, візуально-аналітичний методи. Для обробки отриманих
результатів застосовано системно-структурний аналіз, які дозволи провести дослідження
сучасних трендів жіночого весільно-вечірнього вбрання.
новизна роботи полягає у систематизації та комбінуванні різновидів технік української
народної вишивки та їх поєднання з конструкторськими особливостями при проектуванні
моделей сучасних жіночих весільно-вечірніх суконь. Практичне значення отриманих
результатів сформовано у вигляді рекомендацій щодо урахування властивостей тканин,
особливостей технік традиційної вишивки та проектування й виготовлення жіночого
святкового вбрання.
Результати дослідження. Сучасна весільна мода різноманітна й багатогранна,
ввібрала в себе все найкраще, що було винайдено раніше й в симбіозі створює нові шедеври.
Дизайнери сьогодення йдуть в протиріччя з догмами й знищують будь-які кордони,
поєднують раніш несумісні речі, завдяки сучасним інноваційним технологіям та
відроджуючи автентичні самобутні речі, що створювались вручну. Аналізуючи ринок
весільно-вечірнього вбрання світових брендів та українських виробників хочеться зазначити,
що не дивлячись на використання новітніх матеріалів, проектування сучасних конструкцій
найбільш популярною та вживаною технікою оздоблення одягу залишається вишивка.
В Україні вишивка являється невід’ємною складовою декоративно-прикладного
мистецтва, однією із конструктивних ланок української національної духовності, морально-
єтичної, матеріальної культури народу. Ще в 1876 році, коли Олена Пчілка видала альбом
українських вишивок, два французькі вчені Лєже і Рамбо з того приводу виголосили низку
схвальних відгуків, відкриваючи для Європи українське народне мистецтво. Для Заходу
прикладне мистецтво України стало небаченою красою.
Узагальнено техніки виконання вишивальних швів можна поділити на групи:
початкові – до яких належать контурні, кручені та оздоблювальні шви; поверхнево-нашивні
рахункові та прозоро-рахункові шви (мережка), що виконують тільки на тканинах
полотняного переплетення; поверхнево-нашивні (стеленні) нерахункові – до яких
відноситься різновиди техніки гладь та деякі техніки змережування; рушникові шви –
походить від їх конкретного, багатовікового застосування та призначення – вишивання
рослинних орнаментів на рушниках; складені шви – являють собою асиміляцію різних технік
в складовій одного шва; оздоблювальні та з’єднувальні шви, використовуються для
обрамлення країв виробу, з’єднання по конструктивним лініям та надання виробу нової
форми та фактури; гаптування – це вишивання металевою золотою або срібною нитками;
133
вишивання, силяння та ткання пацьорками може налічувати безліч рахункових та не

рахункових технік.
Вишивка, як ні який інший вид оздоблення, а особливо святкового вбрання,
підкреслює індивідуальність людини. З глибини віків приділялось увага й надавали
особливого значення символам, які перетворювались в орнаменти й складались в композиції
оздоблення одягу. Орнаменти поділялись на геометричні, геометризовані рослині, рослині,
зооморфні, орнітоморфні, антропоморфні, геральдичні та інші. Але найбільш поширеними
орнаментами святкового одягу були найпростіші геометричні форми, прямі та ламані
горизонтальні або вертикальні лінії, які за уявленням наших предків означали землю та воду.
Перетинаючись або стикаючись, вони утворювали квадрати, прямокутники та ромби, а
фантазією майстринь сплітались у чудові сітчасті візерунки.
У весільному вбрані сакральні знаки мали велике смислове навантаження. Найбільш
розповсюдженими являлись: ромб, який був символом благополуччя, першою ідеаграмою
життя і блага; мотив хреста має широке розповсюдження, як «печать вічного життя»;
свастика (гачкуватий хрест) до християнства означав розповсюдження сонячно світла, за
часів Київської Русі використовувався як християнський символ; прямий хрест
перекреслений декоративними лініями косого, символізував сонце, а вміщені в ромби –
символ родючості, плодючості. Знаки відігравали охорону роль в подальшому житті жінки.
а) б)
Рисунок 1 – Сакральні знаки в орнаментальних композиціях української весільної вишивки:
а) хрест та ромб; б) свастика (гачкуватий хрест)
При вирішенні художньо-композиційних задач оздоблення весільно-вечірнього

вбрання необхідно враховувати безліч складових, а саме: модні тренди, конструктивно-
технологічні особливості моделі, матеріали, техніки оздоблення тощо. Традиційно-народні
способи крою проявляються у надзвичайно поважному ставленні до матеріалу, допускається
мінімальне членування, крій – тільки прямий. Порівняно з сучасним кроєм, в традиційному
не передбачаються конструктивно-рельєфні лінії та виточки, крій по косій й заокруглених
лініях. Прикладом вдалого вирішення конструкторсько-технологічних вимог при
моделюванні й поєднання українського орнаменту в сучасному крої можуть слугувати
моделі в колекціях модного дому Valentino та роботи українських дизайнерів Оксани
Полонець, Роксолани Богуцької.
Висновки. В результаті проведеного дослідження різновидів технік національної
української вишивки, її комбінування; художньо-композиційних рішень національного
вбрання, визначено принципи гармонійного поєднання традиційно-старовинні техніки
оздоблення та її модернізації в сучасному весільно-вечірньому жіночому одязі.
Ключові слова: весільно-вечірнє вбрання, вишивка, техніки виконання вишивки,
орнамент, сукня.
1. Сусак К.Р. Українське народне вишивання / Сусак К.Р., Н.А. Стеф’юк Навч.
посібник К.: Видавництво Науковий світ, 2006. 283с.
2. Білан М.С., Стельмащук Г.Г. Український стрій. Львів: Фенікс, 2000. 326 с.
3. Пашкевич К.Л. Проектування тектонічних форм одягу з урахуванням
властивостей тканин. К.: ПП «НВЦ «ПРОФІ», 2015. 364с.
4. Зайченко В. Вишивка Чернігівщини. К: Родовід, 2010. 208 с.
134
УДК 687.016
ОСОБЛИВОСТІ ДИЗАЙН-ПРОЕКТУВАННЯ ТВОРЧИХ КОЛЕКЦІЙ
СУЧАСНОГО ЖІНОЧОГО ОДЯГУ
Студ. О.І. Бондаренко, гр. МгЗШМК-18
Студ. Ф.І. Мандебура, гр. БШМК-15
Мета і завдання. Мета наукового дослідження – вивчення методів проектування

творчих колекцій сучасного жіночого одягу. Завдання – дослідити та проаналізувати
принципи розробки творчих колекцій на основі вивчення певних об’єктів як джерела
творчого натхнення для пошуку нових об’ємно-просторових форм жіночого костюму.
Об’єкт та предмет дослідження Об’єктом дослідження є дизайн-проектування
сучасних колекцій жіночого одягу. Предметом є художньо-композиційні рішення моделей
творчої колекції сучасного жіночого одягу з використання стилізованих елементів
архітектури та сучасних об’єктах дизайну.
Методи та засоби дослідження. Використано метод системно-структурного аналізу
художньо-проектних рішень сучасних об’єктів дизайну.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у структуризації та систематизації
характерних ознак та особливостей композиційної організації моделей колекції з
використання стилізованих елементів архітектури та сучасних об’єктів дизайну. Практичне
значення отриманих результатів полягає у розробці моделей авторської колекції жіночого
одягу, що відповідають сучасним тенденціям моди.
Результати дослідження. Одяг є невід’ємним атрибутом життя людини. Протягом
тисячоліть він ніс захисну, соціальну, естетичну, інформаційну, культурну та інші функції. У
ХХ століття людство увійшло із розвиненою культурою костюма, його форм і стилів. Підхід
до створення сучасного костюма наслідує сучасне мистецтво, яке характеризується новими,
захоплюючими відкриттями, руйнацією правил і засад моралі Анрі Тулуз-Лотрека,
сміливими експериментами Піта Мондріана, радикальною креативністю Енди Воргола. В
дизайні костюма з’являються свої революціонери: Мері Квант, Андре Курреж, Жан-Поль
Готье, Джон Гальяно, Александр Макквін. З’являються колекції моделей нових епатажних
форм з пластикою інопланетних рослин, тварин, або холодного архітектурно-чіткого
геометричного крою. П`єр Карден захоплювався футуристичними ідеями, геометричними
силуетами, Пако Рабанн експериментував з металом, пластиком, фольгою та оптичним
волокном [1].
Мистецтво створення костюма в ХХ столітті виходить за рамки традиційного
сприйняття одягу як утилітарних речей. Дизайнери шукають натхнення для своїх колекцій не
тільки в історичних стилях, а й в архітектурі, техніці, біологічних, фантазійних об’єктах.
Одним із цікавих напрямків розвитку костюма є натхнення геометричними формами. Для
аналізу пропонується колекція жіночого костюму, створена під враженням конструкцій зі
скла і металу, які використовуються в архітектурі та сучасних об’єктах дизайну:
декоративних світильниках, вазах тощо (рис.1). Ці конструкції відтворюють поверхні
кристалів, але несуть іншу естетику. Можна виокремити головні характерні ознаки їх
емоційного сприйняття: конструктивізм, мінімалізм, досконалість, холодна сексуальність.
Рисунок 1 – Приклади творчих джерел для проектування колекції

135
Колекція створена в фантазійному стилі, який відображає суто естетичну

направленість. Отже, характерними особливостями композиційної організації моделей
колекції, що розробляється, на основі результатів проведених досліджень актуальних
тенденцій сучасного дизайн-проектування, визначено:
• конструктивізм, який навіяний актуальним мінімалізмом і геометричними формами;
• футуристичність, що обумовлена пластикою ламаних ліній, поверхонь та силуетів,
штучністю і неприродністю фактур матеріалів, які застосовуються для відтворення пластики
джерела творчості;
• колористичне рішення колекції, що витримане в теплих приглушених кольорах, що
наближує одяг до тіла людини і пом’якшує загальну відстороненість і холодність моделей;
• правильне фактурне рішення, яке є одним із головних завдань для реалізації ідеї колекції.
Так для відтворення пластики об’ємних геометричних фігур було використано органзу і
елементи каркасу з пластмаси;
• оптичні ілюзії, які підкреслюють та створюють враження стрункості, легкості,
пропорційності жіночої фігури завдяки використанню чітких композиційних ліній.
За результатами проведених досліджень було розроблено колекцію моделей жіночого
одягу, в якій було знайдено нові незвичайні об’ємно-просторові форми, конструктивні та
художньо-композиційні рішення. Колекція створена на основі прямого та Х-подібного
силуетів, з рукавами та спідницями складних об’ємних геометричних форм, які нагадують
форму кристалів, міні довжина суконь допомагає уникнути зайвої масивності костюму. На
рис. 2 представлено ескізи нової колекції жіночого одягу, що є результатом проведеної
роботи.
Рисунок 2 – Творчі ескізи моделей жіночого одягу

Висновки. Охарактеризовано структурні, фактурні і пластичні властивості виробів
колекції сучасного жіночого одягу, що створена під враженням конструкцій зі скла і металу,
які використовуються в сучасній архітектурі та сучасних об’єктах дизайну. Визначено
характерні особливості композиційної організації моделей колекції, що розробляється, на
основі результатів проведених досліджень з урахуванням актуальних тенденцій сучасного
дизайн-проектування.
Ключові слова: джерело натхнення, дизайн-проектування, колекція жіночого одягу
Пашкевич, М.Р. Смирнова, О.В. Колосніченко. К.: ПП «НВЦ Профі», 2018. 140 с.
136
УДК 687.01:687.12(19)
АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТИЛЬОВОГО РІШЕННЯ АРТ-ДЕКО
У ЖІНОЧОМУ ОДЯЗІ
Студ. В.С. Пазичук, гр. МгЗШМК-18
Наукові керівники: проф. Н.В. Остапенко, доц. А.І. Рубанка
Мета і завдання. Проведення аналізу актуальних модних тенденцій сьогодення

стилю арт-деко, виявлення його основних характеристик та наведення класифікаційних
ознак з основними напрямами.
Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження є процес проектування
сучасного жіночого одягу. Предметом дослідження є виявлення особливостей стильового
рішення арт-деко у жіночому одязі.
Методи та засоби дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення
завдань використано метод системного аналізу обраного стилю.
новизна роботи полягає у виявленні характерних і специфічних ознак стилю арт -деко в
жіночому одязі. Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці
рекомендацій щодо створення образної виразності та гармонійної єдності у певних
напрямках.
Результати дослідження. Народження стилю арт-деко прийшло на 20-ті роки XX
століття у Європі. У ті часи жінки відчули повною мірою свою незалежність і
самостійність. Еталоном краси для жінки тієї епохи були вузькі стегна, невеликі груди і
невиражена талія. Відповідно, і сукні, які були в той час популярні, мали прямий крій,
занижену талія, відкриті спину або декольте.
Жіночий одяг відрізнявся простим кроєм, доповненим витонченими драпіровками,
багатоярусними складками. В костюмі арт-деко обов'язково були присутні численні
аксесуари та коштовні прикраси.
Сукні – основа стилю, тому їм приділяли найбільшу увагу.
Відмінні риси суконь в стилі арт-деко:
- силует надзвичайно простий і нагадує прямокутник, в деяких випадках,
допускається невелика приталеність; не допускається жодних пишних спідниць;
- деталі масивніші, ніж зазвичай - якщо кишені, то великі, якщо комір, то
розкішний;
- довжина традиційно трохи нижче коліна, але в сучасних варіаціях вона
цілком може підніматися і вище колін; вечірня сукня найчастіше спадає до підлоги;
- рукава, як правило, відсутні, хоча бувають винятки;
- спина часто буває відкритою;
- декольте дозволяється різної глибини, найчастіше глибоке.
- оздоблення завжди містить паєтки, квіти, вишивку, мереживо, бісер, каміння
та інше;
- візерунки найчастіше геометричні або абстрактні, іноді зустрічаються
квіткові.
Найчастіше дизайнери, створюючи одяг в цьому стилі, застосовують такі
благородні матеріали, як шовк, велюр, атлас, шифон. Хоча на модному подіумі, окрім
традиційних ошатних тканин, можна побачити більш прості - батист, льон, бавовна. В
будь-якому випадку тканина повинна бути натуральною.
137
Особливістю літньої моди в стилі арт-деко є відкриті рукави та глибоке декольте,

бахрома з позолоченого або срібленого бісеру, пастельні кольори, маленька шкіряна
сумка в якості аксесуару.
У вечірній моді стилю арт-деко застосовується натуральне хутро; вишивка
бісером, паєтками, перлами; сумка невеликого розміру з металу чи рясно прикрашена
поетками; туфлі на невисокому підборі з ременем на щиколотці.
На рис. 1 наведено приклад сучасної колекції моделей одягу з елементами стилю
арт-деко.
Рисунок 1 – Ескізи моделей колекції з елементами стилю арт-деко
В повсякденному житті стиль арт-деко в чистому вигляді не часто зустрічається.

Його вишуканість, краса, блиск більш підходить для вечірніх заходів. Проте, простий
крій суконь часто зустрічається у вуличній моді. Цей складний і багатогранний стиль
надихнув багатьох сучасних дизайнерів для створення моделей сарафанів, комбінезонів,
тунік, крій яких нагадує прямокутник. Зменшилась тільки кількість яскравих деталей, а
геометричні принти, навпаки, виглядають свіжо і сучасно.
Висновок. Проведено аналіз стилю арт-деко в сучасному одязі, виявлено його
характерні і специфічні ознаки. Встановлено відмінні риси суконь в цьому стилі та образу
вцілому. На основі аналізу стилю арт-деко розроблено колекцію моделей сучасного
жіночого одягу з застосуванням його елементів.
1. Історія стилю. URL: https://tyttaya.ru/stil-art-deko-v-odezhde/
2. Особливості стилю арт-деко. URL: http://odnatakaya.ru/stil/stil-art-deko-v-
odezhde.html
3. Колосніченко М.В., Процик К.Л. Мода і одяг. Основи проектування та
виготовлення одягу. Навч. посібник. К.: КНУТД, 2011. 238 с.
138
УДК 687.016:687.12
АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЕКТУВАННЯ ЖІНОЧОГО ОДЯГУ В
МАРОККАНСЬКОМУ СТИЛІ
Студ. А.О. Міненко, гр. МгЗШМК-18
Студ. М.І. Прасол, гр.БДк2-18
Мета і завдання. Мета дослідження полягає в аналізі марокканського традиційного

жіночого костюму для проектування сучасного жіночого одягу в марокканському стилі. Для
досягнення поставленої мети були поетапно вирішені наступні завдання: досліджено
історичне зародження стилю, її символіка, орнаменти; виокремлено основні формотворчі
елементи марокканського традиційного костюму; проаналізовано досвід використання стилю
в сучасному дизайні одягу.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є дизайн-проектування сучасного
жіночого одягу. Предметом дослідження є особливості композиційно-конструктивного
рішення жіночого одягу в марокканському стилі.
Методи та засоби. Використано метод системно-структурного аналізу художно-
конструктивних рішень традиційного марокканського жіночого костюму; літературних огляд
джерел за темою дослідження.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Окреслено
особливості проектування одягу в марокканському стилі, проаналізовано та систематизовано
художно-конструктивні рішення традиційного марокканського жіночого одягу. Практичне
значення полягає у виокремленні основних характерних ознак стилю для подальшого його
використання в проектуванні сучасного жіночого одягу.
Результати дослідження. Використання історико-культурного дизайну у
проектуванні нових виробів у поєднанні з сучасними тенденціями індустрії моди створюють
унікальні проекти. Вперше марокканський стиль увійшов у широке використання в Європі в
1970-х роках. В основу марокканського стилю лежить поєднання арабського, африканських
та середземноморських мотивів.
Характерними художно-конструктивними ознаками традиційного марокканського
жіночого одягу є прямий або напівприлеглий силует, багатошаровість, яка досягається
комбінацією декількох шарів одягу: сукні та каптану, штанів та каптану, подвійної сукні
(такшит). Іншим елементом національного костюма є халат (джеллаба) прямого силуету,
який повністю приховує фігуру жінки, з довгими широкими рукавами, центральною
застібкою та капюшоном.
В жіночому одязі переважає поєднання яскравих кольорів, контрасти та природні
відтінки. Найбільшою популярністю користуються теплі відтінки червоного, натурального
піску, кобальту, насиченого коричневого, теракотового. Поширеними відтінками стилю
також є білосніжні, сапфірові, бордо, аметистові, пурпурний, смарагдово-зелені.
Особливістю візерунків в марокканському стилі є складність його переплетення.
Використовується тканинна з рослинними візерунками, арабесками, анімалістичними та
геометричними мотивами. Характерною ознакою марокканського одягу є яскраві тканини,
дрібні застібки, жіночу талію підкреслює галун-вузький пояс з візерунками. Декорують одяг
паєтками, бісером, шовковими стрічками, напівкоштовним камінням.
Елементи східного стилю давно вподобали сучасні дизайнери такі як Ів Сен-Лоран,
Дольче Габбана та Алессандро Микеле. Використовуючи характерні ознаки національного
стилю сучасні дизайнери одягу постійно розробляють нові колекції з яскравими принтами та
неймовірними кольоровими комбінаціями у поєднанні з лаконічним кроєм і закритими
фасонами. Щоб додати сучасні риси до традиційного одягу, дизайнери експериментують
комбінацією фактур, доповнюють одяг вставками з напівпрозорих тканин і мережива. Одяг в
марокканському стилі в основному має напівприлеглий або прямий силует, багатошаровість,
139
рукава вшивні або спущені (табл. 1). Найчастіше зустрічаються поєднання прямих штанів та
легких тунікх з шифону чи шовку. Хустинки зав’язують в тюрбан на голові або
використовують в якості поясу. Особливу зацікавленість у дизайнерів викликає різноманітні
марокканські прикраси браслети з напівкоштовного каміння, золота, бісеру, тонких резинок,
шнурків, тасьми, смужок шкіри.
Таблиця 1 - Характерні ознаки марокканського стилю в жіночому одязі
Художно-конструктивні Варіанти ознак
рішення традиційного
марокканського жіночого в традиційному одязі в колекціях сучасних дизайнерів
одягу
Вид одягу (плечовий,

розпашний)
Силуетна форма
Застібка
Оформлення горловини
Висновки. Проведено системний аналіз головних складових та характерних ознак

стилю, художно-конструктивних рішень традиційного марокканського жіночого одягу;
обґрунтовано вибір основних матеріалів, основних ознак форми, деталей одягу, аксесуарів,
як таких, що найбільш повно відповідають марокканському стилю для подальшого
використання їх для розробки авторської колекції жіночого одягу в марокканському стилі.
Ключові слова: марокканський стиль, традиційний одяг, формотворчі елементи
костюму, художно-конструктивні ознаки.
1. Марокканский стиль в одежде – чарующая роскошь востока. URL:
https://cutur.ru/publ/podium/stil/marokkanskij_stil_v_odezhde_charujushhaja_roskosh_vostoka/11-
1-0-279
2. Марокканський стиль. URL: https://vasha.com.ua/ua/dizayn-rivne/etnichni-
stuli/marokkanskiy-stil/
3. Різноманіття нарядів арабських країн: Марокко. URL:
https://islamtimes.co.uk/uk/woman_page/fashion/R%D1%96znoman%D1%96ttya_naryad%
D1%96v_arabskih_kra%D1%97n_Marokko/20432
140
УДК 687.016
ОСОБЛИВОСТІ ДИЗАЙН-ПРОЕКТУВАННЯ КОЛЕКЦІЙ ЖІНОЧОГО ОДЯГУ З
ВИКОРИСТАННЯМ МЕТОДУ ДЕКОНСТРУКЦІЇ
Студ. Т.В. Сергеєва, Є.О. Сичевська, гр. МгЗШМК-18
Мета і завдання. Метою наукового дослідження є вивчення методу деконструкції –

одного з сучасних методів проектування творчих колекцій жіночого одягу. Завданням роботи
є дослідити, проаналізувати та систематизувати основні прийоми та особливості методу
деконструкції, принципи розробки творчих колекцій з його використанням.
Об’єкт та предмет дослідження Об’єктом дослідження є дизайн-проектування
сучасних колекцій жіночого одягу. Предметом дослідження є творчі колекції та моделі
сучасного жіночого одягу, що розробленні на основі використання методу деконструкції.
Методи та засоби дослідження. У роботі використано метод системно-
структурного аналізу. При проведені наукових досліджень використано сучасні методи
літературно-аналітичного, візуально-аналітичного і морфологічного аналізу. Для обробки
результатів досліджень застосовано системно-структурний та статистичний аналіз.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у структуризації та систематизації
характерних ознак та особливостей композиційної організації моделей колекції, що
розроблені з використанням методу деконструкції. Практичне значення отриманих
результатів полягає у розробці моделей авторської колекції жіночого одягу, що відповідають
сучасним тенденціям моди та мають характерні ознаки методу деконструкції.
Результати дослідження. Сучасне проектування одягу повинно «йти в ногу з
часом», маючи в арсеналі актуальні і продуктивні методи для задоволення все нових і нових
потреб суспільства. Деконструкція – один з таких методів, що полягає у вільному
маніпулюванні формою, порушенні традиційних прийомів моделювання, проектуванні та
виготовленні виробів з нетрадиційною посадкою на фігурі. Так, основними прийомами
методу деконструкції є:
• порушення законів композиції (порушення рівноваги, спів розмірності, цілісності
тощо);
• відмова від традиційних правил конструювання (зміщення швів, застібок, порушення
балансу виробу, різна довжина пілочки та спинки, тощо),
• відмова від традиційної технології виготовлення (відсутність традиційної обробки
зрізів деталей та виробів, відсутність підкладки, виточки та шви контрастними нитками та на
лицьовий бік);
• вільна гра у змішування стилів, фактур, декору. Так, в якості декору часто
застосовуються потертості, дірки, рвані краї, грубі ручні стібки контрастними нитками тощо.
Запропонували прийоми методу деконструкції японські дизайнери Йодзі Ямамото і
Рей Кавакубо, розробили представники бельгійської школи Д. ван Ноттен, А.
Долмельмейстер. Сьогодні метод широко використовують при розробці колекцій, як
провідні світові, так і українські дизайнери одягу Жан-Поль Готьє, Джон Гальяно, Андре
Тан, Олексій Залевський та інші.
Нова естетика, запропонована японськими дизайнерами, настільки зацікавила
європейців, що з’явилися цілі напрямки метода деконструкції: інверсія (руйнування
звичайних методів моделювання); руйнування принципів поєднання окремих речей у
комплекти; зміна способів носіння одягу; поєднання окремих речей різних стилів і
призначення в єдиний костюм і, навіть, ансамбль. Метод деконструкції органічно вписався в
сучасний стиль гранж [1]. Як показали проведені дослідження, в індустрії моди філософія
деконструкції проявляється в руйнації шаблонів, частковій відмові від загальноприйнятих
141
правил, новій трактовці традицій, намаганні створити щось нове, несхоже ні на що інше.
Створення одягу стає своєрідною грою, результатом якої стають оригінальні, незвичні, але
цікаві та ефектні речі. Починаючи з 2000-х років, деконструктивізм став поштовхом для
розвитку костюма в бік невимушеності, багатошаровості, виникненню еклектичних стилів в
одязі, вільного відношення до посадки костюма на фігурі. Наряду з епатажними і, навіть,
абсурдними моделями на подіумах і на вулицях міст світу, з’явились і дуже функціональні
естетичні речі такі, як двосторонні пальта та жакети, речі трансформери, поза сезонні
предмети одягу тощо [2].
На основі проведених досліджень та за тенденціями весняної моди 2019 створено
авторську колекцію жіночого одягу (рис.1). Обраний метод деконструкції в даній колекції
проявляється через двосторонні пальта, куртки та жакети, які можна носити на обидві
сторони, розподіл конструкції на праву і ліву половини, асиметричний крій виробів,
з’єднання окремих деталей виробів швами назовні. Всі моделі без підкладки, двосторонні,
виконані із сучасної двоколірної двосторонньої вовняної тканини високої якості з
відкритими зрізами. Вироби прикрашає оздоблююча декоративна строчка, яка зроблена на
спеціальній машині для імітації ручних стібків.
Рисунок 1 – Моделі авторської колекції жіночого одягу
Моделі авторської колекції – демісезонні та легко вписуються в сучасні еклектичні

стилі. Їх можна поєднувати з елегантним взуттям на підборах, а можна з легкістю вдягти з
джинсами і кросівками. Колекція адресована жінкам різного віку. Моделі не домінують, а
м’яко обрамляють образ власника, дозволяючи кожній жінці бути собою. Загальне враження
елегантності досягається застосуванням гладких кашемірових фактур та колористичного
рішення в жіночних пастельних та яскравих кольорах. Лаконічні за формою, але наповнені
гармонією і змістом моделі, побудовані на основі прямого силуету, мають геометрично чіткі
конструктивні лінії. М’яка лінія плечей та масштаб oversize відповідають сучасним трендам
на зручний та невимушений одяг.
Висновки. Структуровано та охарактеризовано основні прийомами методу
деконструкції. Визначено вплив методу на розвиток сучасних підходів до дизайну одягу,
стилістичних рішень, поєднання речей в комплекти та способів носіння костюму. За
результатами досліджень створено колекцію моделей жіночого одягу лаконічних форм з
використанням прийомів деконструкції. Акцентовано увагу на наявність характерних для
даного методу ознаках в моделях.
Ключові слова. Метод деконструкції, проектування одягу, еклектика, колекція
моделей.
2. Гусейнов Г.М., Ермилова В.В., Ермилова Д.Ю. и др. Композиция костюма. М:
Академия, 2004. 432 с.
142
УДК 687.12.016:7.033.5
УДОСКОНАЛЕННЯ ДИЗАЙН-ПРОЕКТУВАННЯ КОЛЕКЦІЙ
СУЧАСНОГО ЖІНОЧОГО ОДЯГУ НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ
ЕЛЕМЕНТІВ ГОТИЧНОГО СТИЛЮ
Студ. І.В. Олійник, гр. МгЗШМК1-18
Студ. О.М. Скорикова, гр. МгДШМКод1-18
Мета і завдання. Метою наукового дослідження є удосконалення дизайн-

проектування колекцій жіночого одягу на основі дослідження форми та елементів
архітектури готичного стилю. Для досягнення мети було проаналізовано періодів історії
архітектури України (кінець XIV ÷ перша половина XV ст.) та виокремлено найбільш
характерні художньо-композиційні рішення з метою їх трансформації в моделі авторської
колекції жіночого одягу, визначено основні ознаки сучасних моделей в готичному стилі.
сучасних колекцій жіночого одягу. Предметом – художньо-проектні ознаки моделей творчої
колекції сучасного жіночого одягу з використанням елементів архітектури готичного стилю.
Методи та засоби дослідження. Для вирішення поставленого завдання
використовувалися наступні методи: літературно-аналітичний, візуально-аналітичний,метод
системного підходу, статистичний метод збору інформації, метод системно-структурного
аналізу художньо-проектних рішень сучасних виробів з подальшим синтезом на основі
отриманих даних.
новизна полягає у структуризації та систематизації характерних ознак моделей колекції в
готичному стилі на основі дослідження форми та елементів архітектури готичного стилю
культових споруд та пам’ятників архітектури України кінця XIV ÷ першої половини XV ст.
відповідно до основних модних трендів осінь-зима 2019-2020 рр. Практичне значення
полягає у розробці моделей авторської колекції жіночого одягу, що відповідають сучасним
тенденціям моди.
Результати дослідження. Сьогодні стиль «готика» є досить актуальним,
прослідковується в колекціях багатьох відомих дизайнерів та, за прогнозами, буде в тренді
ще декілька сезонів. В цьому стилі для носіння прийнятні різноманітні види асортименту
жіночого одягу, які відрізняються цікавими оригінальними формами, оздобленням та
колористичними рішеннями. Для створення оригінальної творчої авторської колекції
жіночого одягу було здійснено дослідження, структуризацію та систематизацію інформації
про середньовічну архітектурну спадщину України. Культура та історія нашої країни
насичені красою, війнами та має свій неповторний і загадковий шарм. Один з найцікавіших
періодів історії архітектури України є період кінця XIV – першої половина XV ст. Саме в цей
період на західних землях України, які менше за інших постраждали від монголо-татарської
навали, росли міста, розвивалися ремесла і торгівля. В українські міста прибувало багато
поселенців, переважно німців, які приносили в мистецтво та архітектуру нові стильові
форми.
Розквіт кафедральної готики на Україні припав на часи правління короля Владислава
II Ягайло (1386-1434). Серед культових споруд цього часу переважали католицькі костьоли.
Основними ознаками готичного стилю в архітектурі є поєднання в собі скла, каміння,
яскравих фарб настінних розписів і вітражів. Експресивний стиль підкорює сяйвом золота, а
шпилі, що злітають вгору, демонструють прагнення людини до неба та служать
нагадуванням про духовний бік життя. Ця архітектура символізує нескінченність,
висловлюючи все те містичне і загадкове, що є в душі кожної людини.
До основних елементів готичної архітектури відносяться: стрілчасті арки – нервюри;
аркбутани – відкриті піварки; стовпи, що слугують опорами для стрілчастих арок. До інших
конструктивних ознак стилю можна віднести: вертикальні виступи (контрфорси), хрестові
143
склепіння, різьблені фронтони (вимперги), загострені ажурні вежі (пинакли), стрілчасті

вікна, портали тощо. Фасади готичних споруд, як правило, пишно прикрашають складні
орнаменти і скульптури, пропорції яких ґрунтуються найчастіше на співвідношеннях сторін
рівностороннього трикутника або квадрата. Готичні споруди далекі від того уявлення про
пропорційності епохи Відродження. Цілісність архітектурно-художнього образу храмів,
визначений емоційний настрій і духовний лад, що виникає при їх відвідуванні,
забезпечуються оригінальними пропорційними та композиційно-конструктивними
рішеннями споруд. Середньовічні архітектори уникають холодної правильності. Якщо в
архітектурних ансамблях того часу і допускаються симетричні рішення, то їх монотонність
порушується нескінченно різноманітними деталями.
Вирішальну роль у формуванні нового стилю відіграв Латинський кафедральний
собор у Львові – пам'ятка архітектури національного значення, готичну складову якого
підкреслює високий шпиль даху. Дзвіниця на головному фасаді має барокове завершення і
розташована асиметрично. В інтер'єрі високі сніп часті колони підтримують стрілчасті арки і
склепіння з готичними нервюрами. Стіни і склепіння покриті численними фресками.
Як відомо, особливо тісним і органічним є взаємозв'язок костюма і архітектури. Тому
не випадково, що в усіх формах одягу різних історичних періодів вважаються ті ж
стилістичні тенденції, що і в відповідних їм історичних архітектурних формах.
На основі проведених досліджень визначено, що основними видами асортименту
одягу, які обов'язково присутній в сучасних творчих колекціях провідних дизайнерів світу в
готичному стилі, є довгі сукні та спідниці вільного крою, корсети, камзоли, накидки, вільні,
безрозмірні кардигани тощо. З тканини – перевага віддається мереживу, оксамиту, шовку,
атласу, сітці, шкірі. Зовнішній вигляд одягу в готичному стилі повинен бути привабливим,
але не агресивно сексуальним. Сучасний одяг цього стилю, у відповідності до історичних
прототипів, повинен мати безліч декоративних елементів, оборок, рюш, воланів. В ньому
часто використовується прийом багатошаровості. В одязі переважають чіткість ліній та
прямий силует. Штани в готичному стилі мають прилеглу або щільно прилеглу силуетну
форму. Аксесуари мають неповторний готичний вигляд. Віяла, сумочки-торбинки і мішечки,
рукавички, прикраси емітують символіку епохи. Взуття – зі шнурівкою. Чорний колір,
наперекір існуючій думці, не єдиний колір готичного стилю, але найпоширеніший. Поряд з
чорними речами, в готичному стилі використовуються наступні кольори: сірий, червоний,
білий, насичені і приглушені сосновий зелений, фіолетовий, синій, бордовий. Але все ж таки,
найактуальнішими є одяг чорного кольору з мікроскопічними вкрапленнями бордових,
фіолетових, синіх і зелених кольорів.
Висновки. Проведено аналіз, структуризації та систематизації характерних ознак
моделей колекції в готичному стилі на основі дослідження форми, колористичних рішень та
елементів архітектури готичного стилю культових споруд та пам’ятників архітектури
України кінця XIV – першої половини XV ст. відповідно до основних модних тенденцій
сезону осінь-зима 2019-2020 рр. Надано розширену характеристику характерних ознак одягу
в готичному стилі
Ключові слова: колекція жіночого одягу, готичний стиль, «готика».
1. Пашкевич К.Л. Особливості використання етноджерел в дизайні колекцій
сучасного одягу [Текст] / К.Л. Пашкевич, В.Є. Овчарек // Теорія і практика дизайну. – 2018. –
Вип. № 15: Технічна естетика. – С. 109-123.
2. Розробка колекцій одягу: Навчальний посібник. / А.М. Малинська, К.Л. Пашкевич,
М.Р. Смирнова, О.В. Колосніченко. К.: ПП «НВЦ Профі», 2018. 140с.
144
УДК 687.016.5:687.12
ДОСЛІДЖЕННЯ КОМПОЗИЦІЙНО-КОНСТРУКТИВНОГО РІШЕННЯ
ЖІНОЧОГО КОСТЮМУ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1920-1930 рр.
Студ. О.Д. Скакальська, гр. МгЗШМК-18
Науковий керівник доц. Т. В. Струмінська
Мета і завдання. Метою дослідження є аналіз композиційно- конструктивного рішення

жіночого костюму Радянського Союзу 1920-30 р.р. для подальшого проектування колекції
жіночого одягу з урахуванням сучасних матеріалів та технологій. У відповідності до поставленої
мети вирішувались наступні завдання – аналіз і визначення ролі конструктивізму в жіночому
костюмі 1920-30 р.р., систематизація композиційно- конструктивного рішення, притаманного
жіночому одягу того періоду.
Об’єктом дослідження є процес проектування колекції сучасного жіночого одягу з
урахуванням особливостей стиля, що отримав розвиток в 20-30 роки ХХ століття. Предметом
дослідження є композиційно- конструктивне рішення жіночого костюму 1920-30 р.р.
Радянського Союзу.
Методи та засоби дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань
по визначенню характерних рис в одязі стилю конструктивізм використано літературно-
аналітичні методи, системно-структурний і морфологічний аналіз використовувався з метою
систематизації композиційно-конструктивного рішень притаманного жіночому одягу 20-30 роки
ХХ століття.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у структуризації характерних ознак
колекції в стилі конструктивізму. Практичне значення – у виготовленні моделей авторської
колекції жіночого одягу у стилістиці 20-30 років ХХ століття, з рахуванням аналізу модних
тенденцій, що відповідає стилю життя споживача та задовольняє його вимоги.
Результати дослідження. 20-30 роки ХХ століття ознаменувались появою нового
художнього напряму конструктивізм, який проголосив, що основою художнього образу є не
композиція, а конструкція. В одязі послідовники конструктивізму протиставляли простоту нових
форм показної розкоші буржуазного побуту. Основний девіз моди тих часів: простота та
функціональність. Прихильники конструктивізму бачили в сурових геометричних формах
уособлення нового демократичного суспільства. Вважалося, що одяг повинен відповідати
конкретним цілям: це не прикраса, а робочий інструмент. Подібного принципу дотримувалися
такі відомі особистості, як Родченко А., Ламанова Н.П. Особливої уваги заслуговує творчі
розробки Радянських дизайнерів Степанової В. і Попової Л., які розробили орнаменти для тканин
в кубистичній манері, поєднуючи геометричні малюнки і радянську символіку.
Саме конструктивісти відкрили новий погляд на ескіз костюма – як концентроване
вираження пластичної ідеї, знак нової форми. Цьому відповідала і графічна подача: спрощення,
звільнення від несуттєвих деталей в ім'я більшої виразності, загострення істотних рис форми. У
прихильників конструктивізму декоративне оформлення одягу пов'язано з конструкцією.
Традиційний накладний декор вони замінили декором-конструкцією: декоративну роль стали
відігравати підкреслені конструктивні лінії, шви, деталі контрастного кольору, канти, застібки,
кишені, тощо. В основі крою костюма лежали найпростіші геометричні форми, як правило,
поєднання прямокутних і трапецієподібних деталей різного кольору. Така простота конструкції
була не тільки проявом загальної для 1920-30 х рр. абсолютизації геометричних форм, а й
означала виготовлення одягу промисловим способом. Отже, можна зробити висновок про те, що
для конструктивізму характерно: безпредметний орнамент, нові малюнки, оптичні і просторові
ефекти, наявність структур, найпростіші геометричні форми, принцип комбінаторики, зрушення і
зміщення форм, відмова від декору, запозичений з народного костюма, накладний декор.
Конструктивізм по суті став творчою лабораторією, де виникали нові ідеї, розроблялися
нові методи проектування, деякі з яких реально втілилися в життя тільки через десятиліття, ними
користуються сучасні дизайнери. Цікавість до стилістичних особливостей радянського
конструктивізму в сучасній fashion індустрії досить високий.
145
Таблиця 1 – Композиційно- конструктивні рішення жіночого костюму 1920-30 р.р.

Композиційно-
Прояв характерних рис в жіночому костюмі
конструктивні риси
Силует прямий, злегка

витягнутий
Принт-геометрія, орнамент,
вишивка
Довжина сукні нижче

коліна
Занижена лінія талії
В колекціях таких дизайнерів: Rick Owens весна-літо 2017, NAT Atelier осінь-зима
2017/18, Calvin Klein, весна-літо 2017, Victoria Beckham осінь-зима 2018/19, Alexander
McQueen осінь зима 2019/20 чітко відслідковуються ключові ознаки, притаманні
конструктивізму, такі як: чіткість ліній, геометрія форм, лаконічність, простота
конструктивного виконання. Сувора орнаментація та принти на тканинах в колекціях Antonio
Marras весна-літо 2017, Emilio Pucci весна-літо 2017, Missoni осінь-зима 2017/18, також
підкреслюють актуальність стилістики конструктивізму. На основі аналізу робіт сучасних
дизайнерів і прогнозів в області моди і дизайну, можна зробити висновок, що цей стиль стає
все більш популярним і знаходить своє відображення в проектуванні одягу сьогодні.
Висновки. За результатами проведеного аналізу визначено характерні риси жіночого
одягу Радянського Союзу 20-30-х років ХХ ст., які застосовуються в практиці сучасного
Завдяки вже жодний сучасний одяг неможна назвати простим. Результати проведеного
дослідження в подальшому дозволяють, з урахуванням структуризації характерних ознак
конструктивізму та системного аналізу модних тенденцій, розробити колекцію модного
одягу, що відповідає стилю життя споживача та задовольняє його вимоги.
Ключові слова: жіночий костюм 20-х рр. ХХ ст., стилістичні ознаки жіночого
костюму, конструктивізм, проектування жіночого одягу.
1. Олександр Лаврентьєв. Лабораторія конструктивізму. Досліди графічного
моделювання. М.: Грант, 2000. 255с.
2. Хан-Магомедов С.О. Конструктивізм – концепція формоутворення. М., 2003.
556с.
3. Design history. URL: http://design-history.ru/dizayn-i-avngardnoe-iskusstvo-xx-
v/konstruktivizm---ranniy-funktsionalizm.html (дата звернення: 05.04.2019).
146
УДК 646.4:687.15.01
УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ПРОЕКТУВАННЯ ВЕЧІРНЬОГО ЖІНОЧОГО

ОДЯГУ З ОЗДОБЛЕННЯМ
Студ. А.І. Дікал, гр.МгДШМКчв -18,
Студ. Д.В. Думанська, гр. БШМКск-17
Науковий керівник доц. Т.В. Луцкер,
Мета і завдання. Метою дослідження є розробка рекомендацій щодо удосконалення

процесу проектування вечірнього жіночого одягу з оздобленням, а саме мереживом та
аплікаціями. Для вирішення цього завдання проведено аналіз існуючого асортименту,
розглянуто варіанти оздоблення, матеріали та фурнітура для виготовлення сучасних вечірніх
жіночих суконь. Проведено онлайн – опитування на предмет актуальності використання
мережива та аплікацій у даному виді одягу, та визначено, що найбільшим є вподобання
жінок молодшої вікової групи.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є удосконалення процесу
проектування вечірнього жіночого одягу з оздобленням. Предметом дослідження є вечірні
жіночі сукні, що оздоблені мереживом та аплікаціями.
Методи та засоби дослідження. В роботі використано візуально-аналітичний метод,
системно-структурний та художньо-композиційний аналізи особливостей виконання та
застосування оздоблення у вечірніх сукнях. Застосовано експериментальний метод
дослідження, зокрема онлайн-опитування жінок молодшої вікової групи щодо особистих
вподобань до вечірнього одягу, що оздоблено мереживом та аплікаціями.
новизна полягає у систематизації художньо-композиційних ознак вечірнього жіночого одягу.
Практична новизна полягає у розробці рекомендацій щодо застосування у сучасному
вечірньому жіночому одязі оздоблення з мережива та аплікацій. Запропоновано
асортиментний ряд сучасних вечірніх суконь з використанням даного виду оздоблення.
Результати дослідження. Вечірня сукня – сукня для урочистих випадків, тому
кожна деталь в створенні даного виду одягу є важливою. На сьогодні, важливим чинником в
розробці нових моделей одягу в умовах виробництва окрім ергономічності конструкції є
сучасний естетичний вигляд певного стильового рішення.
Для удосконалення процесів дизайн-проектування та якості виготовлення вечірніх
суконь для жінок було досліджено споживчі вимоги даного асортименту виробів,
проаналізовано коньюктура ринку та визначено переваги споживачів при виборі
оздобленням на основі проведеного анкетного опитування. Запропонована анкета складалась
з п’яти питань стосовно представлених моделей жіночих суконь з використанням мережива
та аплікації (рис. 1).
Обробка результатів виконувалась методами математичної статистики. На рисунку 2
надано узагальнені результати опитування за приведеними питаннями:
1.Чи подобається вам використання мережива чи аплікацій у вечірніх сукнях?
2.Чи має для вас значення зовнішній вигляд оздоблення?
3.Чи присутні у вашому гардеробі сукні, що мають оздоблення вишивкою,
мереживом, аплікаціями тощо?
4.Чи згідні ви, що сукні, які мають оздоблення, виглядають більш урочисто?
5. Чи придбали ви сукні, проект яких надано на рисунку 1?
147
М1 М2 М3 М4 М5
Рисунок 1 – Асортиментний ряд запропонованих вечірніх суконь
Рисунок 2 – Результати онлайн-опитування жінок молодшої вікової групи
Висновки. Проаналізовано актуальність проектування асортиментної серії вечірніх

суконь, шляхом онлайн-опитування жінок молодшої вікової групи. В результаті більша
частина респондентів була зацікавлена, та має позитивне ставлення до використання
оздоблення у вечірніх сукнях, у вигляді мережива та аплікацій. Однак, близько 10-20%
опитаних, висловили негативне ставлення до використання даного виду оздоблення. Можна
зазначити, що проектування асортиментної серії вечірніх суконь жіночих з використанням
оздоблення є доцільним і актуальним.
Ключові слова. жіночий одяг з оздобленням, сукня, способи оздоблення одягу.
1. Сукня. Вікіпедія : веб-сайт. URL:: https://uk.wikipedia.org/wiki/
2.Сайт для создания опросов. URL:: https://my.survio.com/.
148
УДК 687.1. 636.765
АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДИЗАЙН-ПРОЕКТУВАННЯ ОДЯГУ ДЛЯ СОБАК

Студ. А.А. Балян, гр. БШМК-15
Мета і завдання. Метою дослідження є аналіз особливостей дизайн-проектування

одягу для собак малих порід та удосконалення класифікації одягу для собак. Для
досягнення поставленої мети проведено аналіз асортименту сучасного одягу собак малих
порід стосовно їх композиційних, художньо-конструктивних та колористичних рішень.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом є дизайн-проектування одягу для
собак малих порід. Предметом є асортимент, композиційні, художньо-конструктивні та
колористичні рішення одягу для собак малих порід.
Методи та засоби дослідження. У роботі використано метод системно-
структурного аналізу. При проведені наукових досліджень використано сучасні методи
літературно-аналітичного, візуально-аналітичного і морфологічного аналізу. Для обробки
результатів досліджень застосовано системно-структурний та статистичний аналіз, які
дозволяють проводити дослідження форми одягу для собак малих порід на різних рівнях
(декоративному, конструктивному, колористичному).
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. В ході
дослідження було виявлено, структуровано та систематизовано різновиди сучасного
асортименту одягу для собак малих порід та розроблено його розширену класифікацію з
урахуванням композиційно-конструктивних та художньо-декоративних рішень,
матеріалів, з яких виготовляється такий одяг, а також, порід собак, які його потребують.
Практичне значення полягає у використанні отриманих результатів в процесі дизайн-
проектування асортименту одягу для собак.
Результати дослідження. Мода – це поняття, яке має право на існування не лише
в житті людини. Сьогодні свій гардероб також можуть мати і наші хатні улюбленці.
Першими, хто спеціалізувався на пошитті одягу для чотирилапих були французи. Як
показав аналіз літературних джерел, ними ще в 1792 році було засновано першу фірму по
виготовленню одягу для собак GOYARD та відкрито перший Будинок Моделей такого
одягу у Парижі. У ХІХ столітті побачила світ перша книга про одяг для собак, в якій
йшлася мова про те, що гардероб собаки повинен складатися з: повсякденного костюму
для прогулянок і відвідувань, вечірнього туалету, костюму для подорожей та вбрання для
пляжу і купання. У 20–30-і роки ХХ століття по всьому цивілізованому світу почали
відкриватися салони готового одягу для собак, в яких можна було одразу приміряти
обновку на тваринку. Найчастіше за все, в таких магазинах було представлено лише одяг
для мініатюрних порід собак, але з часом набула поширення також мода одягати і
великих чотирилапих улюбленців.
На даний момент мода стильно одягати своїх улюбленців знаходиться на вершині
популярності. В Україні цей тренд також стрімко набирає обертів. Проте, лідерство за
кількістю магазинів з одягом для собак та салонів краси для тварин зараз по праву
належить Японії.
В ході дослідження під час вивчення та аналізу літературних джерел було
встановлено, що одяг для собак має власну класифікацію за такими критеріями: стать
(для кобелів, для сук), розмір (маленький, середній, великий), порода собак (чихуахуа,
шпіц, пудель, болонка тощо), вид за призначенням (водонепроникний, робочий,
149
лікувальний, захисний, повсякденний, святковий тощо) та сезон (зимовий, літній,

демісезонний тощо).
При цьому, під час опитування споживачів було визначено, що до одягу для собак
пред’являються традиційні вимоги, але з деякими уточненнями. На думку споживачів,
найвпливовішими показниками на процес проектування одягу для собак є ергономічні
вимоги. Наступним став показник гігієнічності, далі – експлуатаційний. На четвертому за
важливістю місці опинився показник естетичний, на п’ятому – показники
технологічності, і останній – економічний показник.
Також у процесі дослідження було встановлено, що більшість власників собак не
використовують велику кількість елементів гардеробу. 55% процентів опитаних
споживачів мають тільки найнеобхідніше, 45%÷40% – одягають своїх домашніх
улюбленців лише у зимовий час, а 35% – у демісезонний. Проте 25% опитаних одягають
своїх тваринок протягом усього року.
За результати дослідження було встановлено, що найпопулярнішими елементами
гардеробу собак є дощовик та жилет (95%), зимовий комбінезон (85%), пильники (80%),
футболки та кофти (75%), попони (65%), демісезонні комбінезони (60%). Рідше в
гардеробі собак можна знайти домашні халати (40%), літні комбінезони (25%), зимові
(20%) та літні (10%) шапочки.
На основі проведених досліджень визначено, що найпопулярнішими кольорами
одягу для собак є яскраві кольори, такі як: жовтий, червоний та зелений. 70% опитуваних
обрали саме їх. Популярним є, також, синій колір. Його обрали 65% респондентів.
Визначено, також, що 45% власників собак обирають одяг з мінімальною кількістю
оздоблення, 35% купують одяг з оздобленням лише в декоративних цілях, а
прихильниками рясного оздоблення є всього лише 20% опитуваних.
Висновки. За результатами проведеного дослідження, встановлено, що одяг для
тварин повинен виготовлятися з натуральних матеріалів високої якості. При цьому,
матеріали повинні містити у своєму складі достатньо еластичних волокон, для того, щоб
в процесі експлуатації одяг для собак міг достатньо розтягуватися і не заважати
комфортному руху кінцівок тварини. При цьому слід уникати дрібної пластикової
фурнітури, яка вільно звисає за для безпечності тварини. Для собак з довгою шерстю слід
проектувати одяг напівприлеглого силуету без використання жорсткої еластичної тасьми
та застібки на тасьму-блискавку.
Ключові слова: одяг для собак, собаки малих порід, класифікація одягу для собак,
проектування одягу.
1. CANINE CLOTHING PARTI — A BRIEF HISTORY. URL::
http://montecristotravels.com/k9-clothing-part-i-a-brief-history/.
2. Одежда для собак: виды и разновидности. URL:: http://dogs-tula.ru/odezhdadlya-
sobak-raznovidnosti/.
3. Мельников И. Одежда для собак. Шитье и вязание. ЛитРес, 2014. 76с.
4. Белоногова М. Н., Смирнова Т.В. Разработка конструирования одежды для
собак. Вестник КГТУ. 2009. № 2. 2 с.
5. История моды на одежду для собак. URL:: http://citypets.ru/dogs/istoriyamody-
na-odezhdu-dlya-sobak.
150
УДК 687.016:687.13-053.5
АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДИЗАЙН-ПРОЕКТУВАННЯ СУЧАСНОГО ОДЯГУ ДЛЯ
ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ:
КОМПОЗИЦІЙНО-КОНСТРУКТИВНИЙ УСТРІЙ
Студ. В. Є. Богданова, гр. БШМК2-16
Наукові керівники: проф. К. Л. Пашкевич, ас. О. Д. Герасименко

сучасного дитячого одягу з високими естетичними показниками. Для досягнення мети
проаналізовано моделі дитячого одягу українських та зарубіжних брендів, охарактеризовано
їх художньо-конструктивні елементи та встановлено найбільш типові варіанти об’ємної
форми, силуету, ліній членування та видів оздоблення.
сучасного дитячого одягу для молодшого шкільного віку. Предметом дослідження є
композиційно-конструктивний устрій моделей дитячого одягу.
Методи та засоби дослідження. Теоретичні дослідження базувалися на системно-
структурному аналізі композиційно-конструктивних рішень з подальшим синтезом
отриманих даних. Основою для дослідження стали періодичні видання модного
спрямування, сайти відомих брендів, праці фахівців з дизайн-проектування одягу для дітей.
особливості композиційно-конструктивного устрою сучасного дитячого одягу для
молодшого шкільного віку, зокрема об’ємна форма, силует, характер членування та види
оздоблення. Практичне значення полягає у розробці рекомендацій щодо можливості
використання отриманих даних при проектуванні нових моделей дитячого одягу.
Результати дослідження. Сучасна індустрія моди виготовляє дитячий одяг різного
асортименту та призначення на будь-які смаки споживачів. Враховуючи те, що об’ємна
форма та силует одягу для дітей менше змінюється під впливом сучасних тенденцій, а вплив
моди відчувається в основному у деталях і оздобленні [1], актуальним є дослідження
композиційно-конструктивного устрою моделей, представлених на споживчому ринку.
В результаті аналізу перспективних колекцій встановлено, що сучасний одяг для дітей
молодшого шкільного віку проектують середньої об’ємної форми, яка забезпечує вільність
рухів та подовжує термін експлуатації виробу. Основні силуети для хлопчиків цього віку –
прямий і напівприлеглий, для дівчаток – прямий та розширений від лінії талії або грудей.
Визначено, що удосконалення конструктивного устрою моделей та використання
трикотажних полотен і матеріалів з вмістом еластанових волокон призводить до поширення
напівприлеглого, а іноді і прилеглого силуетів одягу для дітей.
Для хлопчиків актуальними є пальто напівприлеглого, сорочки – прямого силуетів, а
куртки проектують з пришивними поясами, таким чином наближуючи силует до
напівприлеглого. Сукні і сарафани для дівчаток часто моделюють з завищеною лінією талії
та розширені до низу, що пов’язано з особливостями будови тіла дівчаток цього віку,
зокрема недостатньо вираженою талією. Моделі одягу можуть бути суцільнокрійними або
відрізними по лінії талії або суцільнокрійними спереду і відрізними на спинці. Блузки
конструюють прямого та напівприлеглого силуетів, забезпечуючи прилягання виточками,
еластичною тасьмою, кулісками тощо. Класичні моделі цього асортименту довжиною до
лінії стегон, і нижче лінії стегон – вироби спортивного стилю. Сукні та спідниці проектують
різної довжини, однак нижче середини литки частіше пропонують моделі святкового одягу.
При проектуванні одягу для дітей молодшого шкільного віку використовують
різноманітні покрої рукава, такі як вшивний (найчастіше), реглан, суцільнокрійний та
комбінований різної довжини, вертикальні та горизонтальні, рідше – діагональні і фантазійні
рельєфи. Особливості будови тіла дітей молодшого шкільного віку впливають на вибір
оздоблення горловини, конструктивного устрою комірів. В сорочках для хлопчиків, блузках
та сукнях для дівчаток застосовують коміри на невисокому стояку та плосколежачі. Однак
151
куртки часто проектують з відносно високим стояком для захисту від вітру в холодну пору
року. Верхній одяг осінньо-зимового і весняно-літнього сезону пропонують з класичної
форми капюшоном або шоломоподібним із застібкою на ґудзики, кнопки, декорують
штучним чи натуральним хутром, вставками із контрастної тканини.
У дитячому одязі часто використовують накладні і прорізні кишені, які можуть
додатково оздоблюватись, відлітні кокетки різної форми, пати та хлястики, пояси, куліски
тощо. Актуальними видами оздоблення дитячого одягу для молодшого шкільного віку є
вишивка, тасьма, оборки, шлярки, мереживо, канти, шнури та різноманітна фурнітура [2].
Яскравими акцентами можуть бути принти, нашивки, фірмові знаки, а паєтки, стрази, бісер
та намистини, що раніше використовувались лише в святковому одязі, сьогодні широко
застосовують для декорування повсякденних моделей. Актуальним є оздоблення
двосторонніми паєтками, що перевертаються, таким чином змінюючи рисунок, оскільки
вони прикрашають одяг і задовольняють потребу дитини в творчості. Дизайнерами
проектується одяг, який дитина може власноруч розмалювати спеціальними фломастерами,
оздобити стразами тощо. Великий вплив на дитячу моду має наслідування стилю популярних
мультфільмів, фільмів, відомих музичних гуртів. Для оздоблення дитячого одягу
використовують аплікації, емблеми та принти з мотивами популярних творів, цікаві
елементи з костюмів їх героїв – кольорові поєднання, краватки, накладні кишені незвичайної
форми. Наприклад, творчість кіностудій Disney та Marvel надихають дизайнерів на
створення окремих колекції одягу для дітей, як святкового, так і повсякденного.
Індустрія моди пропонує багатофункціональний дитячий одяг з елементами, які
можуть трансформуватися, що забезпечує продовження терміну служби моделей, зменшення
терміну фізичного та морального зношування [3]. Деталями, що трансформуються, можуть
бути коміри, капюшони, пелерини, пояси, кокетки, які відстібаються. Останнім часом
популярністю користуються куртки, в яких можуть відстібатися не лише капюшон, а також
рукава, іноді – нижня частина виробу, що дозволяє, наприклад, трансформувати плащ в
жилет. Проектується двобічний одяг та моделі з можливістю зміни ступеня прилягання і
довжини окремих деталей за допомогою кулісок, стягуючих шнурів, поясів, хлястиків, пат,
манжет по низу штанів та рукавів тощо.
Висновки. Для визначення особливостей дизайн-проектування сучасного одягу для
дітей молодшого шкільного віку проведено порівняльний аналіз актуальних моделей та
визначено особливості їх композиційно-конструктивного устрою, зокрема об’ємної форми та
силуету, характеру членування та видів оздоблення. Встановлено, що модний дитячий одяг
створюється з використанням прийомів морфологічної трансформації, які надають
можливість змінювати зовнішній вигляд виробу і розширюють функціональну сферу його
застосування.
Ключові слова: дитячий одяг, композиційно-конструктивний устрій, тенденції моди,
оздоблення.
1. Колосніченко М. В., Пашкевич К. Л. Мода і одяг. Основи проектування та
виробництва одягу.: Навчальний посібник. 2-ге вид. К.: Профі, 2018. 237 с.
2. Ісаєв О.А., Богомазюк Т.М., Пашкевич К.Л., Герасименко О.Д., Ткачук О.Д.
Прогнозування асортименту сучасних колекцій дитячого одягу. Вісник КНУТД. 2017. №
4(112). С. 182-192.
3. Пашкевич К.Л., Баранова Т.М. Конструювання дитячого одягу: Навчальний
посібник. К.: ПП НВЦ Профі, 2012. 320 с.
4. Новое поколение: лучшая детская одежда сезона. Vogue.Ua. URL:
https://vogue.ua/article/fashion/shopping/novoe-pokolenie-luchshaya-detskaya-odezhda-
sezona.html (дата звернення: 14.04.2019).
5. Kids. H&M. URL: https://m2.hm.com/m/en_gb/kids.html (дата звернення:
14.04.2019).
152
УДК 687.016
ДИЗАЙН-ПРОЕКТУВАННЯ КОЛЕКЦІЇ СУЧАСНОГО ЖІНОЧОГО ОДЯГУ У

РОМАНТИЧНОМУ СТИЛІ
Студ. К. В. Арсент’єва, гр. БШМКск1-17
Наукові керівники: проф. Креденець Н. Д., ас. А. Ю. Антонюженко
Мета і завдання. Метою дослідження є створення колекції сучасного жіночого одягу

у романтичному стилі з врахуванням модних тенденції. Завданням дослідження є: аналіз
особливостей та характеристики романтичного стилю; дослідження напрямку моди та
сучасних тенденцій; розробка актуальної жіночої колекції суконь.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є проектування жіночого
одягу. Предметом дослідження є дизайн-проектування колекції сучасного жіночого одягу у
романтичному стилі.
Методи та засоби дослідження. Для досягнення зазначеної мети та вирішення
поставлених завдань використано метод аналітичних досліджень та системного аналізу.
новизна полягає у виявленні специфічних ознак сучасного жіночого одягу у романтичному
стилі. Практичне значення роботи полягає у розробці ескізів для авторської жіночої колекції
одягу, яка відповідає обраному стилю та сучасним тенденціям моди.
Результати дослідження. Романтичний стиль з’явився в епоху романтизму у ХІХ
столітті. На зміну важким нарядам прийшли природні форми та античні силуети. Жінки
носили сукню шміз, яка була схожа на довгу сорочку білого кольору, з глибоким декольте,
підкреслено завищеною лінією талії і короткими рукавами. Наряди доповнювались поясами,
рюшами, воланами чи декоративними елементами. Романтичного стилю – підкреслює
жіночність, ніжність та вишуканість.
У 50-х роках ХХ століття романтичний стиль в одязі проходить новий етап розвитку –
стиль new look, який створив дизайнер Крістіан Діор. Аналізуючи модні образи минулих
років, можна спостерігати довершену вишуканість та лаконічність. New look – це ідеальний
жіночий силует: тонка талія, широкі стегна, прямі похилі плечі. Модний будинок
запропонував пишні сукні та спідниці, чіткі форми овальних і прямих силуетів.
Найбільший розвиток романтичний стиль в модній індустрії набув у 80-і роки ХХ
століття, найвідомішою його представницею була принцеса Діана. В її гардеробі перевага
віддавалася жакетам і блузам напівприлеглого силуету із вишивкою, сукням із відкритими
плечами, спідницям і легким капелюшках.
Найчастіше перевагу цьому стилю наддають молоді люди романтичної і тонкої
натури. У романтичному стилі слід дотримуватися помірності і балансу, використовуючи
поєднання декору та фактури, аби образ залишався гармонійним та легким.
На сьогодні, як і протягом багатьох років, романтичний стиль не втрачає актуальності
та є одним із провідних стилів. Щосезону з’являються нові потреби й вимоги, розвиваються
технології – це зумовлює зміни і розвиток модних тенденцій та появу нових, гармонійних та
сучасних моделей виробів.
Романтичний стиль передбачає безліч декоративних деталей, та найактуальнішими на
майбутні сезони будуть: драпірування, гофре, плісе, склади, волани та елементи з мережива.
Серед оздоблюючих елементів слід підкреслити тренд на перли, які можуть зустрічатись у
вигляді прикрас, або фурнітури одягу.
153
Романтичному стилю характерні рукава довжиною ¾, ліхтарики або дзвоники,

притаманні поєднання контрастних фасонів як, наприклад, пишна спідниця і вузький ліф.
Вироби у романтичному стилі зазвичай мають прилеглий, або напівприлеглий силует.
Обираються легкі, ніжні, напівпрозорі тканини, які спадають м’якими складами. Перевага
наддається шовку, шифону, віскозі, батисту, органзі, крепсатину, трикотажу, атласу,
оксамиту. У романтичному стилі також використовується тканина із друкованим малюнком,
модними наразі є принти у горошок, із зображенням квітів, тваринні чи рослині орнаменти.
Традиційно цей стиль характеризується пастельними тонами та кольорами ніжних відтінків.
На основі аналізу розвитку романтичного стилю та тенденцій моди запропоновано
сучасну колекцію жіночого одягу, що представлено на рисунку.
Рисунок – Сучасна жіноча колекція у романтичному стилі
Висновки. Проаналізувавши особливості та характерні ознаки романтичного стилю, а

також дослідивши напрямок моди та сучасні модні тенденції, можна зробити висновок, що
цей стиль є дуже актуальним на сьогоднішній день, а також залишається одним із провідних
стилів вже багато років. Для створення сучасної колекції у романтичному стилі застосовано
актуальні та яскраві ознаки стилю із поєднанням сучасних матеріалів, елементів та
технологій.
Ключові слова. Романтичний стиль, характерні ознаки стилю, сучасний напрямок
моди, створення жіночої колекції.
2. Особливості романтичного стилю. VOGUE : веб-сайт. URL:: https://vogue.ua
154
УДК 687.13:687.023.056.002.29(19)
АНАЛІЗ ОЗДОБЛЕННЯ ДИТЯЧОГО ОДЯГУ В КОЛЕКЦІЯХ ДИЗАЙНЕРІВ ДРУГОЇ

ПОЛОВИНИ ХХ СТ.
Студ. Т. К. Трушина, гр. БШМК2-16
Студ. В.О. Алєксєєнко, гр. БШМК2-16
Науковий керівник ас. О. Д. Герасименко
Мета і завдання. Метою роботи є аналіз особливостей оздоблення дитячого одягу в

другій половині ХХ століття. Для досягнення поставленої мети проаналізовано колекції
дизайнерів, визначено тенденції дитячої моди цього періоду та види оздоблення, які
користувалися найбільшою популярністю.
проектування модного дитячого одягу, предметом дослідження – особливості оздоблення
дитячого одягу в другій половині ХХ століття.
Методи та засоби дослідження. Теоретичні дослідження базувалися на
порівняльному та структурному аналізі. Основою для дослідження стали періодичні видання
модного спрямування, каталоги моделей дитячого одягу, праці фахівців з дизайну дитячого
одягу.
новизна полягає у виявленні особливостей застосування оздоблення дизайнерами дитячого
одягу в другій половині ХХ століття. Практичне значення отриманих результатів – у
збагаченні вихідної бази даних для проектування актуальних моделей дитячого одягу.
Результат дослідження. Останнім часом з розвитком попиту на дитячий одяг
зростає і його вибір на світовому ринку, тому для створення нового продукту дизайнери все
частіше звертаються до різноманітних референсів з модних тенденцій попередніх періодів.В
другій половині ХХ століття стрімко зростає ринок товарів, дитячий одяг стає окремим
напрямком в індустрії моди. Хоч багато актуальних тенденцій перейшло з моди для
дорослих, вироби для дітей починають відрізнятися від чоловічого та жіночого одягу, а
найбільше вплив моди проявляється у деталях і оздобленні [1]. Основою дитячого гардеробу
стають речі, які підібрані за кольором і формою таким чином, що їх можна комбінувати і
поєднувати в різні комплекти. Зростає роль одягу в естетичному вихованні дітей,
формуванні доброго смаку, акуратності та стилю.
На формування дитячої моди досліджуваного періоду вплинули роботи Жанни
Ланвен, яка в 1909 р. заснувала Будинок моди Lanvin та створила перші колекції дитячого
одягу з більш вільним силуетом, ніж одяг для дорослих [2]. До цього часу моделі для дітей
були зменшеними копіями чоловічого та жіночого одягу і не враховували ергономічних
вимог. Для оздоблення дитячих суконь Ж. Ланвен застосовувала мереживо, вишивку,
аплікації, тасьму, китиці та бахрому, позолочені ґудзики. Часто оздоблення виробів Будинку
моди Lanvin виготовлялося з тієї ж тканини, що і сама сукня. Під впливом робіт Ж. Ланвен
мереживо залишається одним із найбільш розповсюджених видів оздоблення святкового
дитячого одягу в другій половині ХХ століття.
Прикладом популярності мережива є поява десятирічної Анджеліни Джолі на премії
Оскар у 1986 р. в сукні, майже повністю покритій мереживом. Наприкінці ХХ ст. з появою
нових матеріалів, таких як лайкра, мереживо набуває еластичних властивостей та стає
яскравішим.
155
Актуальним оздобленням дитячого одягу є вишивка. В 1967 році Будинком моди Dior
в Парижі відкрито перший офіційний бутік дитячого одягу, де було представлено
ексклюзивні моделі для дітей до чотирьох років: одяг для хрещення з елементами шовкового
шиття, оригінальні сукні з органзи, мусліну і шовкової тафти [3]. Ручна вишивка шовком,
бісером та стразами використовувалась дизайнерами для створення святкових моделей, а
розповсюдження вишивки для оздоблення повсякденного одягу пов’язане з появою
автоматизованих вишивальних машин, що надало можливість створювати складні візерунки
за менший час.
В другій половині ХХ століття лінії дитячого одягу відкривають відомі бренди Kenzo,
Marks&Spenser, Zara, Benetton, Gap, Next, з’являються суто дитячі марки, такі як Mothercare,
Chicco та інші. Одяг, який вони випускають, відрізняється вищою ціновою категорією від
інших брендів, і, відповідно, рівнем оздоблення, його складністю. Тим не менш, розвиток
промисловості сприяє застосуванню оздоблення при виготовленні повсякденного одягу для
дітей.
Проаналізувавши модні журнали кінця ХХ ст. Simplicity, McCall’s, Home Journal,
встановлено, що великою популярністю, окрім мережива, ручної і машинної вишивки,
користувалися такі види оздоблення дитячого одягу, як волани, оборки, рюші, помпони,
буфи, жабо, кокільє, банти. Однак найбільш універсальною можна вважати аплікацію,
оскільки її широко застосовували в оздобленні одягу і для дівчаток, і для хлопчиків різних
вікових груп, а сьогодні це найбільш популярне оздоблення одягу для новонароджених.
Проведений аналіз творчості українських дизайнерів показав, що дизайнери, які
працювали в Київському, Львівському, Харківському, Дніпропетровському та Одеському
Будинках моделей одягу в другій половині ХХ століття широко використовували для
оздоблення дитячого одягу аплікації, ручну і машинну вишивку, тасьму, оборки, мереживо,
канти, шнури та різноманітну фурнітуру. Для створення вишивки та аплікацій застосовували
рослинні і тваринні мотиви, поширеними були аплікації із зображеннями героями
мультфільмів тощо, використовувались елементи традиційної вишивки як прояв етнічної
самобутності.
Висновки. В результаті аналізу дитячої моди кінця ХХ ст. та творчості українських і
зарубіжних дизайнерів цього періоду визначено популярні види оздоблення, серед яких
вишивка, мереживо, аплікація, оборки, волани, що залишаються актуальними і сьогодні та
широко використовуються в сучасних колекціях дитячого одягу.
Ключові слова: дитячий одяг, мода, оздоблення одягу.
1 Пашкевич К.Л., Баранова Т.М. Конструювання дитячого одягу: Навчальний
посібник. – Київ: ПП НВЦ Профі, 2012. 320 с.
2 Jeanne Lanvin, designer. Lanvin – History. URL:
https://www.lanvin.com/gb/maison/history (дата звернення: 12.04.2019).
3 Happy Birthday, BABY DIOR! DIORMAG. URL:
https://www.dior.com/diormag/en_gb/article/happy-birthday-baby-dior
156
УДК 687.016+504:687.3
ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПІВ ЕКО-ДИЗАЙНУ ПРИ РОЗРОБЦІ КОЛЕКЦІЇ
СУЧАСНИХ АКСЕСУАРІВ
Студ. Я. С. Домарацька, гр.БДю1-15
Мета і завдання. Метою є дослідження особливостей еко-дизайну при розробці

колекцій аксесуарів. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні
завдання: провести аналіз напряму еко-стиль; виконати аналіз колекцій аксесуарів в еко-
стилі; визначити основних дизайнерів цього напряму в сучасній моді; проаналізувати сучасні
тенденції аксесуарів виконаних в еко-стилі.
Об`єкт та предмет дослідження. Об`єкт дослідження – розробка аксесуарів в еко-
стилі з використанням різних технік. Предмет дослідження – колекції сучасних дизайнерів
еко-стилю та дослідження сучасних тенденцій еко-напряму в одязі та аксесуарах.
Методи та засоби дослідження. Для дослідження інформаційних джерел
використано літературно-аналітичний метод; для аналізу робіт дизайнерів – візуально –
аналітичний метод; для структурування напрямів екологічного дизайну для аксесуарів –
системно-структурний аналіз.
Наукова новизна та практичне значення полягає в систематизації та визначенні
найбільш актуальних напрямів екологічного дизайну для аксесуарів, екологічно-чистих
матеріалів, природних форм та в поєднанні багатофункціональністю та ергономічністю
аксесуарів для повсякденного вжитку.
Результати досліджень. Еко-стиль – це в першу чергу прагнення максимально
наблизитись до природи. Вже досить довгий час еко-стиль являється одним з самих
затребуваних стилів, в якому дуже популяризована мода на все екологічне і переважна
кількість людей бажає абстрагуватися від божевільного ритму сучасного життя і знайти свій
«острівець» спокою.
Основні особливості еко-стилю – це використання натуральних матеріалів, дерева
шовкових, вовняних, бавовняних і лляних тканин та матеріалів, які пройшли вторинну
переробку. В кольоровій гамі перевага надається стриманим пастельним тонам – білий,
молочний, бежевий, натуральні і ненав’язливі відтінки зеленого, коричневого та блакитного,
простота природніх форм і деталей.
Вперше еко-одяг та еко-аксесуари на подіумі були представлені в 2002 році Ліндою
Лаудермілк. Вона створила еко-колекцію ще задовго до того, як це стало популярним. В її
колекціях було використано такі матеріали, як бамбук, ракушки та водорості, соя, кропива,
коноплі, льон та бавовна. Головний принцип створення її колекцій – не нашкодити природі
та людям, звернути увагу на екологічні проблеми. Бажаючи привернути увагу суспільства до
проблем забруднення питної води, Лінда створює свою відому «краплю» – підвісок у вигляді
старомодного краника з прозорою краплею, виконаний з міді, срібла та золота. 17% прибутку
з продажу цих підвісків йде на фінансування екологічних проектів з очищення питної води.
[1].
Не менш популярним напрямом в еко-стилі є переробка пластикових пляшок для
подальшого виготовлення одягу, взуття та аксесуарів. Ще у 2008 році американський бренд
American Apparel створює колекцію аксесуарів, присвячену «Дню Землі», з пластикових
пляшок, а компанія Sea2see виробляє сонячні окуляри і оправи, основним матеріалом яких є
перероблений пластик, виловлений з океану.
Також невід`ємною частиною еко-стилю є рисайклінг та апсайклінг – це використання
у виробництві старих вживаних речей. Майстри, які спеціалізуються на ресайклінгу та
апсайклінгу, використовують найрізноманітніші матеріали. Про попереднє життя багатьох
157
виробів майже неможливо здогадатись без підказки: Іноді це залишки шкіри, які великим
виробництвам просто немає де застосувати. Дехто використовує речі, що збереглися в
хорошому стані, наприклад, старі шкіряні куртки. З переробленої шкіри найчастіше
створюють стильні аксесуари: від гаманців до сумок та рюкзаків. Такі товари не
поступаються якістю, зручністю та зовнішнім виглядом зразкам серійного виробництва,
проте мають важливу перевагу – для їх створення не використовують спеціально заготовлену
шкіру, а це означає, що таке виробництво мінімально впливає на природу.
Ще одним популярним напрямом в дизайні еко-аксесуарів є надання «другого життя»
автомобільним та велосипедним камерам, ременям безпеки. Внутрішні камери при
пошкодженнях непридатні для подальшого використання за прямим призначенням, однак
м'яка, міцна і еластична гума легко піддається обробці без будь-яких складних інструментів.
Довговічний матеріал (зазвичай відправляється спалюватися на звалище) наділяє стильні
рюкзаки, клатчі, сумки та аксесуари довговічністю і практичністю. Американські дизайнери
компанії Urban Lace проявили свою фантазію при створенні колекції прикрас, вирізаних з
пошкоджених камер. Також для виготовлення еко-аксесуарів підійдуть різноманітні гаджети,
які є невід'ємною складовою комфортного життя у ХХІ столітті, проте вони мають
властивість виходити з ладу чи просто морально застарівати – постійно з'являються нові,
більш досконалі моделі, а старі зазвичай відправляються на смітник [2].
Сучасні дизайнери навчились працювати навіть зі специфічними матеріалами – деякі
майстри використовують деталі телефонів, комп'ютерів та інших пристроїв для створення
предметів інтер'єру та аксесуарів. Так, львівська майстерня Circuit Stuff займається
виготовленням каблучок, сережок і інших прикрас ручної роботи зі старих материнських
плат у популярному стилі "стімпанк", що передбачає вдруге використання деталей від різних
механізмів.
Ще один популярний матеріал серед майстрів, які займаються ресайклом –
перероблене скло. Так, з перегорілої лампочки можна зробити вази, підсвічники та інший
незвичайний декор для дому, а старі винні пляшки часто перетворюються на світильники,
посуд та частини меблів. Крім того, майстри, які працюють зі склом (наприклад, займаються
створенням вітражів), інколи використовують залишки скла від основного виробництва для
виготовлення прикрас та дрібного декору.
Окрім неповторності та екологічності є ще одна суттєва перевага – завдяки низькій
собівартості матеріалів, з яких виготовляються такі вироби, майстри мають змогу
встановлювати на них доволі демократичні ціни. Деякі майстерні навіть надають додаткові
знижки замовникам, які приносять матеріали для їх виготовлення, беручи оплату лише за
роботу [3].
Висновки. Провівши аналіз еко-стилю в аксесуарах, було визначено, що основними
характерними рисами для цього стилю є використання натуральних матеріалів, переробка та
повторне використання матеріалів при створенні нових речей. Проаналізувавши сучасні
тенденції в еко-стилі можна зазначити, що саме повторне використання виробів чи деталей є
найбільш популярними напрямами при проектуванні колекцій еко-аксесуарів, а сам стиль
стрімко розвивається і на вироби цього напряму є попит.
Ключові слова: еко-аксесуари, тенденції моди, переробка матеріалів, повторне
використання матеріалів.
1. Женская энциклопедия. Linda Loudermilk : веб-сайт. URL:
http://womanwiki.ru/w/Linda_Loudermilk
2. Relook. Мода из отходов – как всё начиналось. URL:
https://www.relook.ru/article/107925
3. Як українські майстри створюють нові вироби з перероблених матеріалів. Depo.ua :
веб-сайт. URL: https://ukrop.depo.ua/ukr/ukrop_luk/ekologichniy-hendmeyd-yak-ukrayinski-
maystri-stvoryuyut-16122016163200
158
УДК 687.016:687.12"19"
АНАЛІЗ КОНСТРУКТИВНО-ДЕКОРАТИВНОГО УСТРОЮ ЖІНОЧОГО

ОДЯГУ 70-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ
Студ. Т.В. Жаманюк, гр. БШМК-15
Наукові керівники: проф. Н. В. Остапенко, ас. Г.М. Токар
Мета і завдання. Метою дослідження є аналіз та визначення основних елементів

жіночого одягу 70-х років ХХ століття. Для досягнення поставленої мети розглянуто
історичний костюм та його елементи відповідного періоду, виявлено особливості,
досліджено форму, силует, декоративні елементи.
жіночого одягу. Предметом дослідження є аналіз конструктивно-декоративного устрою
жіночого одягу 70-х років хх століття.
Методи та засоби дослідження. В проведенні наукових досліджень використано
літературно-аналітичний, системно-структурний та морфологічний аналіз.
новизна полягає в дослідженні та узагальненні ознаки конструктивно-декоративного устрою,
отриманих в результаті морфологічного аналізу жіночого одягу 70-х років ХХ століття.
Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці рекомендацій щодо створення
образної виразності та гармонійної єдності костюму у певних напрямах.
Результати дослідження. В 1970-х роках характер сучасної моди значно змінився.
Єдиний модний напрямок втрачає свою актуальність, кожна група споживачів, обрала той
стиль, який відповідав її естетичним поглядам. В цей час модний одяг стає не лише засобом
соціальної приналежності, але й можливістю самовираження. Він був різноплановим та
еклектичним. Поєдналось безліч стилів – ретро, етнічний, класичний, романтичний,
фольклорний, циганський, хіпі, білизняний, спортивний, мілітарі і сафарі, диско, унісекс,
дифузний – стиль, який є дизайнерською еклектикою сам по собі, так як він давав
можливість змішувати різні стилі в одній моделі.
Багато речей на початку 1970-х років виготовлялися з найпопулярніших синтетичних
тканин, таких як кримплен, дакрон, дедерон, орлон, поліестер і т.д., що додавали речам
жорсткий силует. Також актуальними були нейлонові сукні та блукзи з великими яскравими
візерунками, які були, практично, у кожної жінки.
На зміну чітко підібраному ансамблю, який ще не втратив популярність на початку
десятиліття, прийшов комплект, який можна скласти самостійно, керуючись власним
смаком. З'явилося поняття «базовий гардероб», що складається з окремих речей які
поєднуються один з одним. Комплекти були ретельно продумані ще на стадії проектування.
У магазині або на сторінках торгового каталогу покупцеві пропонували костюм, до якого
можна було відразу підібрати додаткові спідниці різного крою, штани, набір сорочок і
светрів, жилетів тощо, поєднуються один з одним за фактурою тканини, кольором і
малюнком.
Найбільшої популярності набула джинсова мода, яка проходить крізь усі 70-і роки,
пропонуючи найрізноманітніші моделі «вічного одягу». З деніму шили не тільки джинси, а
практично весь асортимент одягу. У моду увійшли джинси в стилі хіпі, рвані, потерті,
прикрашені вишивкою та аплікаціями, цю тенденцію підхопили і поставила на потік
промислова індустрія моди.
У 1973 році фірма «Levi's» випустила колекцію джинсів крою кльош з набойками, що
імітує клаптикову техніку. Завдяки глем-року серед молоді поширилися джинси, розшиті
паєтками. У 1978 році американський модельєр Кельвін Кляйн, який доклав свою руку до
одягу в стилі унісекс, першим в світі продемонстрував на подіумах і запустив в продаж
«дизайнерські джинси».
159
Величезний вплив на моду 1970-х років зробила субкультура хіпі. Своєрідна

символіка хіпі, рвані джинси, вільний одяг, з елементами фольклору і лоу-тека (ручна
робота), зачіски, прикраси – все це стало невід'ємною частиною великої моди.
Характеристику найбільш розповсюджених виробів жіночого одягу, властивого
даному періоду представлено у табл.1.
Таблиця 1 – Аналіз асортименту і типових конструктивно-декоративних рішень жіночого одягу 70-х
років ХХ століття
Вид одягу Силует Характерні особливості
Спідниця А-подібний Довжина міні та максі. Спідниці в складки або плісе,
оздоблені пришивними клапанами, накладними кишенями,
з пришивним поясом або кокеткою. Застібка спереду на
ґудзики або кнопки.
Сукня напівприлеглий, Сукні відрізні по лінії талії з рукавами-"ліхтариками" або
А-подібний розширеними до низу; сукні-сарафани без рукавів; сукні-
сорочки, з застібкою на ґудзики зверху до низу; ділові
сукні з чорного шовку, довжиною нижче колін
Туніка А-подібний Туніки різної довжини, носили з брюками, шортами,
сукнями та спідницями; оздоблені різноманітними
планками, комірами, з рукавами та без, накладними
нагрудними кишенями.
Штани кльош, який починався від Штани довжиною, яка закриває взуття. Використовувались
коліна або стегна, супер-кльош різноманітні тканини та забарвлення: кримплен, замш, твід,
по всій довжині, проте в кінці шкіра, клітина, абстракція
1970-х популярними стають Різні варіації штанів: спідниця-штани, капрі, кюлоти,
вузькі штани бермуди, комбінезони і брючні костюми.
Батнік прилеглий Блузка з дуже довгими кінцями коміру
Водолазка прилеглий Тонкий трикотажний светер, доповнений коміром-стояком
Вектор моди остаточно змінився – довгі сукні та спідниці, романтичні блузи, етнічні
та квіткові малюнки на тканинах, фольклорні прикраси – все це докорінно змінило модний
вигляд 70-х років, лінії стали більш плавними, довжина максі і міді, були прийняті вуличною
модою і більше вже не зникали з поля зору співіснуючи з міні і класикою.
Висновки. Проаналізовано жіночий одяг 70-х років минулого століття, узагальнено
основні конструктивні особливості. Для більшості одягу був характерними А-подібний
силует та конструктивно-декоративні елементи у вигляді планок, комірів, накладних
кишень, клапанів. Виявлено характерні особливості даного періоду: стиль – унісекс; силует –
А-подібний, напівприлеглий, прилеглий; в штанах застосовувався розширений до низу
силует. Таким чином 70-і роки стали початком кінця диктату дизайнерської моди,
простежувався чіткий образ десятиліття – яскравий, енергійний і вільний.
Ключові слова. одяг, мода, історичний костюм.
1. Мода 70-х. Десятилетие свободы и эклектики. URL: https://www.casual-
info.ru/moda/wardrobe/168/1940/?SHOWALL_1=1
2. Стиль 1970-х годов – Энциклопедия моды. URL:
https://wiki.wildberries.ru/styles/стиль-1970-х-годов
160
УДК 687.01.016
АНАЛІЗ КОМПОЗИЦІЙНО-КОНСТРУКТИВНИХ РІШЕНЬ
МОДЕЛЕЙ ОДЯГУ ДЛЯ ВАГІТНИХ
Студ. М. В. Ляшенко, гр. БШМК-15
Науковий керівник ас. О. Д. Герасименко

сучасного одягу для вагітних з високими ергономічними показниками. Для досягнення мети
проаналізовано існуючі моделі одягу для вагітних та встановлено їх композиційно-
конструктивні особливості.
сучасного одягу для вагітних, предметом дослідження є композиційно-конструктивне
рішення моделей одягу для вагітних.
Методи та засоби дослідження. Теоретичні дослідження базувалися на системно-
структурному аналізі композиційно-конструктивних рішень з подальшим синтезом
отриманих даних. Основою для дослідження стали каталоги моделей одягу, сайти
виробників, праці фахівців з дизайн-проектування одягу для вагітних.
новизна полягає в узагальненні принципів композиційно-конструктивного устрою,
отриманих в результаті аналізу виробів для вагітних. Практичне значення полягає у
застосуванні отриманих даних при створенні нових моделей одягу.
Результати дослідження. Дизайн-проектування ергономічного і естетичного одягу
для вагітних на сьогодні є актуальною проблемою, оскільки такий одяг повинен
забезпечувати зручність використання протягом всього періоду вагітності і, можливо, після
народження дитини [1].
Під час вагітності значно змінюються наступні параметри тіла жінки: суттєво
збільшується вага, постава в результаті зміщення центру ваги стає перегнутою, збільшуються
обхвати грудей, стегон, а найбільше – талії, потовщуються кінцівки [2]. Встановлено, що при
проектуванні нових моделей одягу для вагітних забезпечення відповідності параметрів одягу
розмірам тіла відбувається за рахунок використання трикотажних полотен і матеріалів з
високим вмістом еластанових волокон та конструктивним методом – шляхом використання
складок зборок, кулісок, хлястиків та ін. на ділянках найбільшої зміни розмірів. Плечовий
одяг (блузки, сукні, куртки) створюють розширеного силуету із завищеною лінією талії для
забезпечення вільності рухів проектують зборки і складки в області талії, знімні вставки по
середині пілочки, над або під животом розташовують куліски. Штани і спідниці
проектуються з трикотажними вставками в області живота, в пояс часто вставляється
еластична тасьма з петлями, довжину якої можна регулювати. Популярним видом одягу є
напівкомбінезони, оскільки вони зручніші порівняно з штанами та спідницями,
характеризуються більшою свободою в області талії, а бретелі, що регулюються,
забезпечують кращу посадку виробу.
Висновки. Проведено порівняльний аналіз актуальних моделей одягу для вагітних,
визначено особливості їх композиційно-конструктивного рішення, зокрема об’ємної форми
та встановлено способи забезпечення відповідності параметрів одягу розмірам тіла вагітних.
Ключові слова: одяг для вагітних, композиційно-конструктивне рішення, дизайн.
1. Popescu G., Mocenco A., Olaru S. Innovative clothing design for women during
pregnancy. Annals of the University of Oradea. Fascicle of Textiles, leatherwork. 2015. 16, №2, P.
67 – 72.
2. Komarkova P., Glombíková V. Approach to pattern design of maternity wear. Vlákna a
textil (Fibres and Textiles). 2013. 20(4), P. 3–11.
161
УДК 687.016:687.12
ПРОЕКТУВАННЯ КОНСТРУКТИВНО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО РІШЕННЯ ЖІНОЧОГО
ОДЯГУ ДЛЯ СПОРТИВНИХ ТАНЦІВ
Студ. М.О. Зайченко, гр. БШМК-15
О. А. Севрук, гр. МгШМК-18
Науковій керівник ас. А.Ю. Антонюженко
Мета і завдання. Метою роботи є розробка конструктивно-технологічного рішення

жіночого одягу для спортивних танців. Для вирішення цього завдання проаналізовано
різновиди тренувального одягу та його конструктивного устрою; вивчено та обґрунтовано
вимоги до нього.
одягу для сучасних спортивних танців. Предметом дослідження є проектування конструктивно-
технологічних рішень та виготовлення жіночого одягу для занять сучасними видами танців.
Методи та засоби дослідження. Поставлені завдання вирішувалися з
використанням візуально-аналітичного методу, на основі системного підходу та
статистичного збору інформації.
роботи полягає у формуванні вимог до жіночого одягу для спортивних танців і визначенні його
основних характерних ознак. Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці
рекомендацій щодо конструктивно-технологічного рішення при виготовленні одягу для
спортивних танців.
Результати дослідження. Сьогодні все більше людей прагне вести здоровий та
активний спосіб життя, про це свідчить велика кількість спортивних закладів, танцювальних
студій та центрів активного відпочинку, що відкрилися протягом останніх 5 років в Україні.
Отже, актуальним є питання про забезпечення споживачів спортивним одягом для занять
спортивними танцями, який буде відповідати їх вимогам. Головною метою для його
проектування на сьогоднішній день є ергономічність, комфортність, художня цілісність й
образно-змістовна єдность всіх об’єктів костюму. Тренувальний процес вимагає уваги та
зосередженості на виконанні складних танцювальних елементів і одяг не повинен
обмежувати рухи танцюриста або відволікати. Найбільш поширеними сучасними видами
спортивних танців: джас-фанк, хіп-хоп, брейк-денс, контемп, тверк, стрип-денс (пол-денс).
Для тренування використовують вільні футболки, топи, боді, комплекти, шорти, спортивні
штани, сукні, спідниці
Танець на пілоні пол денс (англ. pole dance) – вид спорту, який поєднує танець з
гімнастичними вправами на пілоні, визнаний видом фітнесу, базується на аеробних та
анаеробних вправах. Поєднує в собі елементи танцю та акробатичні трюки [2]. В цих вправах
пілон використовується як снаряд, партнер та тренажер. Pole dance набув широку
популярність серед спортивних танців та отримав певні різновиди, такі як artistic pole dance,
fitness pole dance, exotic pole dance, go-go pole dance та image pole dance.
З метою акцентування уваги на атлетизм та артистизм, правила таких змагань
забороняють оголювати тіло, використовувати інтимні рухи та жести під час виступу
конкурсанта. Отже, слід зазначити, що існує ряд як загальних, так і вельми специфічних
вимог до такого одягу. Він має бути закритий, потрібно додержуватися правил довжини
виробу на ділянках грудної клітини та стегон, в той самий час бути не лише зручним, а й
досить привабливим для свого споживача, підкреслювати пластику рухів та збагачувати їх за
рахунок властивостей матеріалів, конструктивного устрою, кольорового рішення тощо [2].
Крім комфорту, тренувальний одяг повинен забезпечувати безпеку танцюриста за рахунок
обґрунтовано підібраних матеріалів та конструктивного устрою виробу.
162
Виготовлення конкурентоспроможного тренувального танцювального одягу високої

якості, у першу чергу, досягається завдяки поетапному проектуванню його форми, зокрема
конструкції виробу, від якої залежить не лише зовнішній вигляд, а й експлуатаційні
характеристики виробів. З тканин перевагу надають біфлексу, латексу, щкірі, єко-шкірі,
трикотажу, оксамиту. Переважно застосовуються мотиви рослинного та тваринного світу,
стилізовані елементи (крапки, зірки), геометричні лінії, що виділяються яскравими
кольорами. Найбільш розповсюдженою сюжетною лінією є класичні стримані костюми. Для
оздоблення виробу використовують різноманітні принти, аплікації, вишивку, комбінування
матеріалів тощо.
На основі досліджень розроблено нову форму костюма, що поєднує в собі новизну та
індивідуальність дизайну. При проектуванні костюму обрано трикотажне полотно «біфлекс»
та синтетичні нитки для виготовлення виробу. Обрані геометричні фігури – з характерними
зубчастими елементами площинного рисунку.
а б
Рисунок – Костюм «Shy»: а – вигляд спереду, б – вигляд ззаду;
Висновки. Проведено аналіз актуальних сучасних видів спортивних танців та

різновидів одягу для них, що дало можливість виокремити їх основні ознаки, сформулювати
характерні і специфічні вимоги до жіночого одягу для спортивних танців. Розроблено нове
конструктивно-технологічне рішення тренувального боді.
Ключові слова. Спортивний одяг, одяг для танців, пол денс.
1. Технология швейного производства / Е.К. Амирова, А.Т. Труханова, О.В.
Сакулина, Б.С. Сакулина. М: Академия, 2004. 480 с.
2. Wikipedia. Танець на пілоні. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Танець_на_пілоні.
3. Різновиди та направлення Pole dance. Pole dance : веб-сайт. URL:
https://foxjob.top/raznovidnosti-i-napravleniya-pole-dance/
163
УДК 687.016
ДИЗАЙН-ПРОЕКТУВАННЯ МОДЕЛЕЙ КОЛЕКЦІЇ ЖІНОЧОГО ОДЯГУ НА
ОСНОВІ АНАЛІЗУ ТВОРЧОГО ДЖЕРЕЛА
Студ. О. А. Корбут, гр. БШМКск1-17
Наукові керівники: проф. Креденець Н. Д., ас. А. Ю. Антонюженко
Мета і завдання. Метою дослідження є створення колекції сучасного жіночого одягу

на основі аналізу творчого джерела. Для вирішення поставленої мети обрано творче джерело
і виокремлено його характерні ознаки, які впроваджено в моделях колекції.
одягу. Предметом дослідження є дизайн-проектування моделей колекції жіночого одягу на
основі аналізу творчого джерела.
Методи та засоби дослідження. Поставлені завдання вирішено з використанням
системно-структурного підходу, літературно-аналітичного та візуального методів.
Наукова новизна полягає в структуризації композиційних ознак моделей колекції
жіночого одягу на основі творчого джерела. Практичне значення роботи полягає у розробці
ескізів моделей авторської жіночої колекції одягу із застосуванням творчого джерела.
Однією з умов створення успішної колекції жіночого одягу є – пошук нових форм,
ідей, рішень в одязі, яка досягається за рахунок наявності та структурного аналізу творчого
джерела. Роботу з джерелом творчості починають з його вивчення, виконуючи графічні
зарисовки з послідовною трансформацією у нові образи, лінії, форми костюма. Саме
джерело, творчий прообраз є основоположним і визначним аспектом, образно-емоційних і
формоутворювальних характеристик в задуманому автором костюмі.
Джерелом натхнення для даної роботи обрано медуз. Проаналізовано різноманітність
їх форм та забарвлення, тілобудову. Ця дивна тварина на 98% складається з води, тому тіло у
неї майже прозоре, схоже на купол, парасольку або диск з желе. По краю тіла
розташовуються щупальця. Вони дуже різні у різних видів: можливі короткі і товсті, а
можливі – великої довжини і тоненькі. Зверху тіло тварини гладке і куполоподібної, а знизу
схоже на порожній мішок.
Досліджуючи красу та форми медуз, були виявлені багато цікавих елементів, які
можуть бути застосовані у дизайн-проектуванні колекції жіночого одягу, а саме суконь. Для
створення колекції були обрані такі медузи як: ціанея та оліндіас формоза.
На основі аналізу творчого джерела та тенденцій моди запропоновано сучасну
колекцію жіночих коктейльних суконь розраховану на сучасну жінку віком від 18 до 25
років. Сфера використання колекції – відвідування культурних заходів, свят, сезон –
демісезонна, стиль – класично-романтичний. Важливою ознакою колекції є цілісність, що
забезпечується єдністю авторської концепції образу, застосовуваних у колекції матеріалів,
кольорової гами, форми, базових конструкцій, стильового рішення.
Коктейльні сукні відрізняються укороченою довжиною і можуть бути вище або нижче
лінії коліна. Вони не мають довгих рукавів, бретелей і коміра і завжди виглядають елегантно
і водночас просто. Декольте у таких суконь неглибоке, але обробка може бути
найрізноманітнішою. Виготовляються такі моделі з атласу, шовку, шифону, мережива,
гіпюру, органзи, фатину та сітки. Доповнити образ та зробити його цілісним допоможе
правильно підібране взуття: туфлі лодочки, босоніжки або балетки.
164
Для офіційних, урочистих подій рекомендується обирати наряди в стриманій,

спокійній колірній гаммі. Для розважальних заходів підійдуть вечірні коктейльні сукні
яскравого забарвлення, допустимим є поєднанням в одному виробі відразу двох відповідних
відтінків.
Виділені ознаки творчого джерела проаналізовано і систематизовано в художньо
виразні ознаки і сформовано у нові комбінації. Колекція виготовлена у світлій кольоровій
гаммі, а саме блакитному, ліловому, зеленому, рожевому кольорах. Форму тіла медузи
трансформовано у розширену пишну спідницю, яка складається з декількох шарів; щупальця
– у оборки, волани, рюші; ліф – лаконічний, прямої форми. Рекомендовані матеріали для
виготовлення – шовк, органза, фатин та сітка.
Рисунок 2 – Ескізи моделей колекції жіночого одягу
Висновки. Досліджено творче джерело - медузи, з якого виокремлено колір, фактуру,

оздоблення, силует, та перенесено в нові вироби колекції. Проаналізовано композиційні
ознаки моделей колекції та розроблено творчу колекцію жіночих суконь з урахуванням
сучасних технологій моделювання, що відповідає ергономічним, функціональним і
естетичним вимогам.
Ключові слова. мода, творче джерело, коктейльні сукні, жіноча колекція одягу.
1. Kolosnichenko O.V. Design of new articles of clothing using principles of contemporary
style directions in architecture and art / O.V. Kolosnichenko, I.O. Pryhodko-Kononenko and N.V.
Ostapenko // Vlakna a Textilе. Bratislava. 2016. №1. Р. 18–23.
2. Особливості романтичного стилю. VOGUE : веб-сайт. URL: https://vogue.ua
виготовлення одягу. Навч. посібник. К.: КНУТД, 2018. 238 с.
165
УДК 687.016
РОЗРОБКА КОЛЕКЦІЇ ЖІНОЧОГО ОДЯГУ НА ОСНОВІ КОСТЮМУ
СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ
Cтуд. К. А. Погодіна, гр. БШМКск-17
Наукові керівники: доц. Луцкер Т. В., ас. Г. М. Токар
Мета і завдання. Метою дослідження є створення колекції сучасного жіночого

одягу на основі вивчення костюму Стародавнього Єгипту, особливостей застосування
матеріалів, колористичних оформлень одягу та орнаментів. Завданням дослідження є
аналіз історичних джерел та систематизація отриманих результатів для виокремлення
принципів та застосування їх в процесі проектування колекції сучасного жіночого одягу.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес розробки
колекції сучасного жіночого одягу на основі костюму Стародавнього Єгипту. Предметом
дослідження є дослідження найпоширеніших особливостей історичного костюму
стародавнього Єгипту та відтворення його в сучасному жіночому одязі.
Методи та засоби дослідження. Дослідження костюму Стародавнього Єгипту
прикрас, елементів декору, тканин, конструктивного та кольорового рішення проводилось
із застосуванням літературно та візуально-аналітичного методу. Систематизація
інформації історичного костюму та відображення її в ескізах колекції моделей отримана
методом синтезу.
новизна дослідження полягає в систематизації елементів костюму Давнього Єгипту та
шляхів їх застосування в дизайні сучасного жіночого одягу. Практичне значення
отриманих результатів полягає у розробці колекції моделей одягу з елементами
притаманними стилістиці костюму Стародавнього Єгипту.
Результати дослідження. Стародавній Єгипет – одна з найдавніших цивілізацій,
яка мала свій політичний устрій, культурні цінності, релігію, світогляд, моду. Ев олюція
цієї держави до сих пір до кінця не вивчена і представляє особливий інтерес серед
науковців, істориків, модельєрів тощо. Одяг і прикраси в Стародавньому Єгипті
продумані до дрібниць своєю лаконічністю та гармонійною виразністю. Великий вплив
на костюм відігравала своєрідна єгипетська релігія.
Основною характерною особливістю стародавнього костюму є його конструктивна
та колористична незмінність протягом всього часу існування цієї цивілізації (майже 3
тисячі років). Різниця соціальних верств проявлялась в деталях костюму, якості
матеріалу, прикрасах тощо.
В цілому костюм єгиптян характеризуються монументальністю, простотою і
чіткістю форм, переважно не членованих поверхонь, вертикальних спокійних ліній, з
відсутністю об’ємних оздоблень. Виняток складає лише плісировка, особливо поширена в
одязі елітних верств населення.
Основним матеріалом для виготовлення одягу в Давньому Єгипті був льон, з
якісними та міцними властивостями та малою поверхневою густиною. Шкіра та хутро
застосовувались лише для обрядового одягу, пізніше використовували вовну, бавовну,
шовк.
Найпоширенішим кольором одягу був білий, сірувато-жовтий та кремовий відтінок
льону. Серед інших кольорів в одязі найбільш переважали синій, блакитний, жовто -
коричневий, червоно-коричневий, зелений та їх поєднання в різноманітних візерунках.
166
Найчастіше візерунки, що прикрашали одяг, були у вигляді смуг, зиґзаґів,

геометрії тощо. Використовували також стилізовані рослинні орнаменти: квіти, бруньки
та листя лотоса, листя пальми. Деякі костюми, особливо родини фараона, прикрашали
символічні зображення тварин. Серед них найпоширеніші: змія – символ влади, жук
скарабей, яструб. Часто такі зображення комбінували із зображенням сонячного диску.
На основі аналізу костюмів народів Стародавнього Єгипту запропоновано сучасну
колекцію жіночого одягу, що представлено на рисунку 1.
Рисунок 1 – Колекція моделей сучасного жіночого одягу на основі

костюму Стародавнього Єгипту
Моделі, представлені в колекції, є результатом трансформації форми костюму

Стародавнього Єгипту у форму сучасного жіночого костюму. Для створення колекції
взяті окремі елементи стилістики історичного костюму, а саме: домінування білого
драпірованого матеріалу, що відтворює пластику полотен з льону і бавовни того часу;
застосування характерних орнаментів, стилізованих прикрас, декору, оздоблення золотим
кольором тощо.
Висновки. Історичний костюм Стародавнього Єгипту не втрачає актуальності та є
невичерпним джерелом натхнення для творчих та наукових пошуків. Досліджено
характерні особливості костюму та способи їх застосування в колекції сучасного
жіночого одягу. Виявлено, що відтворення стилістики давньоєгипетського костюму
передбачає застосування багатошаровості костюму з пластичних матеріалів,
використання характерних кольорів, орнаментів та тематичного декору.
Ключові слова: Стародавній Єгипет, орнамент, колекція, сучасний жіночий одяг.
1. Мерцалова М. Н. Костюм разных времён и народов. Т.1. М., 1993
2. Жіночий одяг стародавнього Єгипту. URL: http://travel-in-
time.org/uk/mandrivki-chasom/odyag-starodavnogo-yegiptu/
167
УДК 687.016:687.12
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТУВАННЯ КОЛЕКЦІЇ ОДЯГУ ДЛЯ
ЖІНОК PLUS-SIZE
Студ. В.С. Чернуха, гр. БШМКск-17

Наукові керівники: ас. Г.М. Токар, ас. А. Ю. Антонюженко
Мета і завдання. Метою роботи є створення сучасної колекції для жінок plus-size на
основі аналізу особливостей та основних рис жінок plus-size.
Об’єкт та предмет дослідження. Об‘єктом є проектування жіночого одягу.
Предметом дослідження є дизайн-проектування колекції моделей одягу для жінок plus-size з
врахуванням особливостей фігури.
Методи та засоби дослідження. Методи дослідження базуються на використанні
системно-структурного підходу, порівняльному, морфологічному і композиційно-
конструктивному аналізі. Ескізи виконано з використанням комп’ютерної програми Xara
DesignerPro 7.
новизна полягає у структуруванні різновидів елементів жіночого одягу. Практичне значення
полягає у дизайн-проектуванні творчої колекції моделей та виготовленні виробів.
Результати дослідження. У світі моди відбуваються великі зміни. Дизайнери
звернули увагу на жінок не модельних параметрів, адже ці жінки також хочуть бути
красивими та стильними. Це жінки які носять одяг 52-го розміру і більше. Провідні
модельєри, традиційні будинки моди і ціле нове покоління дизайнерів почали створювати
надсучасний одяг для повних жінок. Сучасний медіадискурс звертає нашу увагу на нове
сприйняття тіла будь-якого розміру.
Проте представлений на сучасному ринку одяг для жінок великих розмірів не
відрізняється великим асортиментом і широким вибором виробів, щоб дозволити жінкам
створити свій власний неповторний стиль. При цьому можна відзначити, що вироби дуже
одноманітні і відстають від тенденцій моди.
У гардеробі обов'язково повинні бути жакети прямого силуету довжиною нижче лінії
стегон, розширені брюки із завищеною лінією талії, блузки та сорочки на запах або з баскою,
актуальні моделі з V-подібною горловиною, спідниця-олівець, вона завжди робить стегна
жіночними, підкреслюючи лінію талії. Не слід забувати про сукні та спідниці А-силуету, які
приховують зайвий об’єм стегон, а ноги при цьому візуально виглядають стрункими.
Не варто відмовлятися від використання принтів, дрібного малюнка, вертикальних
смужок, косої клітинки. Такий же ефект дає вертикальний кант або ряд ґудзиків, в той час як
горизонтальна смужка, звичайна клітинка, великі і асиметричні принти візуально додають
об’єм.
Рекомендовано обирати моделі суконь, які підкреслюють жіночність: сукня-футляр,
суцільнокроєна або з декоративними вставками, драпіровкою, доречно виглядають сукні з
баскаю; моделі у грецькому стилі, з завищеною лінією талії, яка підкреслює лінію грудей та
спідницею зі складами, які приховують живіт; ампір – довга сукня з шифону з драпіруванням
приховує недоліки та робить фігуру стрункішою; new look, сукня на запах, туніка.
Рукав довжиною ¾ або до лінії ліктя, він візуально приховую повноту плечей та
робить руку тонкою. Бажано, щоб рукав був виготовлений з тонкою еластичної тканини,
наприклад, мережива, трикотажу, шифону. Від використання манжет краще відмовитись, або
обирати моделі з вузьким відворотом.
168
При виборі кольору сукні для жінок plus-size потрібно віддавати перевагу чорному,
коричневому, фіолетовому, синьому, смарагдовому, ліловому, темно-червоному кольорам і
родинним їм відтінкам. Світлі сукні, особливо сукні під колір шкіри – розширюють силует.
Довга вечірня сукня вкрай зручним варіантом, вона приховує ноги і візуально
видовжує силует. Сукні з тонких струмливих тканин, таких як шовк, тонкий трикотаж,
шифон, зробить образ легким, невимушеним і естетично привабливим.
За допомогою воланів і оборок можна створити ніжний романтичний образ. Спущена
лінія плеча дозволить відкрити лінію рук, і одночасно приховати недоліки. Підкреслити
лінію талії допоможе тонкий ремінь. Особливу увагу приділяють вибору аксесуарів, які
можуть зробити акцент і привернути до себе увагу, в той самий час приховуючи певні
недоліки фігури. Перевага надається великим, об'ємним прикрасам, яскравим шарфам,
хусткам, вузьким або широким ременям, які підкреслюють лінію талії.
На основі аналізу розроблено колекцію суконь святкового призначення для жінок з
обхватом стегон від 120 см, силуету – пісочний годинник. При розробці колекції враховано
особливості фігури жінок plus-size. Моделі відрізняються своєю жіночністю та ніжністю.
При створенні колекції надано перевагу прилеглому та розширеному силуету.
Рисунок – Творчі ескізи сучасної колекції для жінок plus-size.

Висновки. Проаналізовано сучасні тенденції моди та особливості фігури жінок plus-
size. Розроблено та запропоновано колекцію суконь святкового призначення із врахуванням
особливостей фігури жінок plus-size.
Ключові слова. plus-size, тенденції моди, колекція, принти.
2. Теорія моди. Магазін : веб-сайт. URL: https://liza.ua/fashion/trends/chto-nosit-
vesnoy-2017-esli-tyi-nemnogo-plus-size/
3. Моделі суконь для повних жінок. Моданейм : веб-сайт. URL:
http://modaname.ru/fasony-platev-dlya-polnyx-zhenshhin/#3
169
УДК 687.17+355.666:358.4
АНАЛІЗ ФУРНІТУРИ ДЛЯ ЗАХИСНОГО ОДЯГУ
ПІЛОТІВ ВІЙСЬКОВОЇ АВІАЦІЇ
Студ. Я.О. Мамченко, гр. МгШМК-18
Наукові керівники: проф. Л.Д. Третякова, ас. Г.М. Токар
Мета і завдання. Метою дослідження є вивчення, аналіз та класифікація різновидів

швейної фурнітури за різними ознаками для її обґрунтованого вибору при проектуванні та
виготовленні ергономічних, надійних та функціональних виробів для військових пілотів.
Виконати аналіз призначення фурнітури захисного одягу, сформулювати основні вимоги до
неї.
захисного одягу для пілотів військової авіації. Предмет дослідження – різновиди швейної
фурнітури для проектування захисного одягу військовослужбовців.
Методи та засоби дослідження. Для досягнення поставленого завдання в роботі
використано методи візуально-аналітичного та системно-структурного аналізу, на основі
статистичного збору інформації.
новизна полягає в систематизації різновидів швейної фурнітури, створенні її інформаційної
бази за різними ознаками для оптимального вибору та вдосконалення процесу проектування
захисного одягу. Практичне значення полягає в формуванні рекомендацій для проектування
сучасного захисного одягу для військових пілотів з підвищеними показниками
ергономічності, функціональності та естетичності.
Результати дослідження. Якість захисного одягу формується на всіх стадіях його
створення, тому в значній мірі залежить від вибору допоміжних елементів – швейної
фурнітури.
Передумовою раціонального й обґрунтованого підбору матеріалів та фурнітури є
ретельне вивчення умов діяльності військовослужбовців [1]. Ефективність використання
захисного одягу значною мірою залежить від правильного підбору швейної фурнітури, що
сприяє підвищенню безпеки, адже вона спрямована на забезпечення надійного
застібання/розстібання, закріплення, фіксації, посилення та зручності в експлуатації швейних
виробів [2].
На пілотів військової авіації безперервно чинить вплив низка небезпечних та
шкідливих факторів, тому до фурнітури захисного одягу висувають особливі вимоги. Аналіз
умов діяльності дозволив сформувати перелік вимог, основними з яких є: забезпечення
легкості та швидкості одягання/знімання; надійність з’єднання елементів виробу;
практичність; стійкість до дії прання, хімічного чищення, сухого та мокрого тертя; стійкість
до впливу сонячних променів, дії високих температур, корозії тощо.
На основі проведених досліджень сформовано загальну класифікацію фурнітури за
призначенням і виконуваними функціями, матеріалом виготовлення, способом з’єднання з
основними деталями виробу, зоною розміщення фурнітури між шарами пакету матеріалів.
Загальну класифікацію наведено на рисунку 1.
170
Рисунок 1 – Загальна класифікація різновидів фурнітури для захисного одягу пілотів військової авіації
На основі аналізу різновидів фурнітури представленої на вітчизняному та

закордонному ринках встановлено, що найбільш використовуваними є: застібка-блискавки,
текстильні застібка, застібки типу «кнопка», ґудзики, еластичні тасьми, люверси, блочки,
хольнітени, текстильні та еластичні шнури, пуллери, наконечники, рамки, пряжки, карабіни,
на півкільця, двух- та трьохщелівки,фіксатори, канти, світловідбиваючі стрічки тощо.
Фурнітура безпосередньо надає змогу трансформації конструкції захисного одягу
шляхом фіксації з’ємних деталей, зміни їх конфігурації та регулювання параметрів, що
забезпечує можливість пристосування одягу до розмірних ознак військовослужбовця та
значно підвищує універсальність виробу.
Висновки: В результаті роботи проаналізовано та систематизовано різновиди
фурнітури для захисного одягу, встановлено основні вимоги до неї. Дану класифікацію
доцільно використовувати при проектуванні захисного одягу для військовослужбовців для
підвищення його функціональних, ергономічних та естетичних показників. Сформовано
інформаційну базу існуючих різновидів фурнітури.
Ключові слова: фурнітура, захисний одяг, класифікація, пілот військової авіації.
1. Дослідження конструктивно-технологічних рішень різновидів захисного одягу
для пілотів військової авіації / Рубанка А.І., Токар Г. М., М. Д. Стельмах, А. В. Горіна,
Остапенко Н.В. Вісник ХНУ. 2018. №1 (245).
2. ГОСТ 15470-70 Фурнитура для изделий кожевенно-галантерейной, текстильно-
галантерейной, обувной и швейной промышленности. Термины и определения. 27 с.
171
Конструювання виробів із шкіри
Підсекція «Конструювання виробів із шкіри»

УДК685.341.16
ФОРМУВАННЯ МОДЕЛЬНОГО РЯДУ ВЗУТТЯ В УМОВАХ ІНДИВІДУАЛЬНОГО
ПОШИВУ
Студ. І.С. Шундик, гр. МгВ-18
Науковий керівник доц. В.П.Кернеш
Мета і завдання.Метою дослідження є формування модельного ряду взуття на базі

причин звернення споживачів до індивідуального пошиву. Для досягнення мети було
поставлено та вирішено такі завдання: провести аналіз споживачів, що
користуютьсяіндивідуальним пошивом взуття та виявлення причини їх звернення; аналіз
наукових робіт по напрямку дослідження в області індивідуального пошиву; проаналізувати
основні тенденції розвитку форм взуття ХХI ст.; розробка рекомендацій по створення
модельного ряду взуттядля різних категорій споживачів на базі проведеного дослідження.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є різні категорії споживачів
та методи прогнозування в формоутворенні взуття. Предмет дослідження - не відповідність
внутрішньої форми взуття розмірам і формі стопи, розробка нової форми каблука та носка в
залежності від вимог споживача та моди.
Полягає в обґрунтуванні вибору сучасних методів прогнозування модних тенденцій
для подальшогостворення модельного ряду взуття в умовах індивідуального пошиву.
Якісне комфортне взуття є запорукою здоров'я ваших ніг, і його зручності. Зручність
взуття залежить від форморозмірів стопи. Безумовно, пошите за індивідуальними мірками
споживача взуття відрізняється від масового виробництва максимальною відповідністю
розмірам стопи конкретної людини. Крім міцності, довговічності, унікальності і комфорту,
таке взуття ще розповість про смак і статуссвого власника.
Необхідністю звернення до індивідуального пошиву взуття є: нестандартні розміри
стопи, високі вимоги до якості та зручності взуття, не характерні фізіологічні особливості
стопи, взуття не підходить вашому стилю, дизайну, або матеріалам та кольору, його
креативність.
Проаналізувавши число звернень споживачів до виготовлення взуття ручної роботи
можна виділити наступні причини: фізіологічні, прагнення до індивідуальності та люди з
fashion індустрії (в сфері кіно, відомі дизайнери, зірки естради). Результати аналізу
представлено на круговій діаграмі (рис.1), які показують найбільший процент звернень від
представників fashionіндустрії (63%).
Рисунок 1 - Причини споживачів, які звертаються до індивідуального пошиву

Виготовлення взуття за індивідуальним замовленням необхідно перш за все тим, хто
цінує індивідуальність, унікальність і ексклюзивність у всьому, а також для тих, кому
172
важливий підвищений комфорт. Зшите взуття на замовлення може бути як різної

конфігурації, так і по дизайну, застосуванню різних матеріалів від звичайної шкіри до
екзотичної, різних кольорів, фактур та їх поєднань.Проектування взуття неможливе без
знання та розуміння механізму моди, причин її виникнення, принципів дії та поширення,
закономірностей її розвитку. Все це необхідно знати дизайнеру, щоб при проектуванні
враховувати модні тенденції та передбачати їх розвиток, тобто прогнозувати моду
завтрашнього дня, щоб запропонувати потенційному клієнту.
Існує безліч точок зору на можливість прогнозування моди і на вибір певних методів
прогнозування. Одні заперечують наявність чітких ритмів у зміні моди, як в природних
циклах, інші визнають наявність суворої закономірності розвитку моди і необхідність
точного її прогнозування, в тому числі за допомогою методів математичного моделювання.
Для передбачення моди майбутнього були проаналізовані різні методи прогнозування, один з
яких метод екстраполяцій.У дизайні взуття екстраполяцію застосовують при визначенні
форми носка та каблука, оскільки вони, на відмінну від мобільних елементів (колір, фактура,
оздоблення) – найбільш стійка ознака моди. Для виявлення закономірностей її зміни
проводиться аналіз розвитку форм за певний часовий відрізок. Щоб результати цього аналізу
можна було обробити за допомогою комп’ютера, інформація спрощується: структура форми
носка та каблука представляється як поєднання простих геометричних фігур (прямокутника,
трикутника або еліпсу). На підставі цих даних будуються графіки зміни форм і виявляється
взаємозв’язок між ними. Потім будується зведена модель ритмічної зміни модних форм і
визначаються цикли моди. Виявлені тенденції розвитку форми екстраполюються в майбутнє:
визначається, в який момент повторяться ті або інші форми і прогнозується структура форми
носка та каблука в потрібний відрізок часу. За подібною схемою можуть прогнозувати і
модний колір.
Для роботи дизайнера в сфері fashionіндустрії необхідно розуміти зміну форми у взутті
на майбутній період. Процес прогнозування майбутніх тенденцій в основному складається з
трьох етапів. Збір та аналіз інформації про нові напрямки в моді і культурі по всьому світу,
враховуються і аналізуються соціальні зміни, досягнення науки, вплив різних субкультур.
Було проведено аналіз форм взуття з 2000 – 2018 рр. за методом екстраполяції. За
результатами дослідження змін форми ділянки носка взуття були побудовані діаграми які
свідчать про періодичність зміни моди на форми. Серед основних форм носка виділено
квадратна форма, видовжена та скруглена. Були розроблені фор-ескізи моделей жіночого
взуття з даною формою носка. В формі каблука виділяють два основні напрямки: поєднання
криволінійних ліній та основні геометричні форми (прямокутник, квадрат, еліпс) та їх
модифікації.
Висновки. Проаналізовано та визначено найбільший сегмент звернень до
індивідуального пошиву, а самепредставників fashionіндустрії (63%).Була проведена
систематизація інформації наукових та літературних джерел, минулих та сучасних
дизайнерських розробок, виявлення причин звернень в умовах індивідуального пошиву,
дослідження методів прогнозування, проаналізовано модні тренди ХХI ст. Розроблені фор-
ескізи жіночого модельного взуття з врахування форморозмірів стоп споживачів та зміни
моди на форму носка та каблука в умовах індивідуального пошиву.
Ключові слова:форма, модельне взуття, індивідуальний пошив, метод екстраполяції.
1. Мельник М.Т. Інустрія моди / Мельник Мирослав Тарасович – К.: Освіта, 2012. –
265 с.
2. Рожкова Т. Новые формы и материалы женской обуви/ Т. Рожкова// Шаг в мир
обуви и стиля. 2002.- №5.-С. 42-43.
3. Дослідження сучасних методів прогнозування модних тенденцій [Електронний
ресурс]:Режимдоступу://http://www.podium-lex.com/uslugi.html
4. Офіційний сайт модного видання Vogue[Електронний ресурс]:Режим
доступу://http://www.vogue.ua/
173
УДК 685.34
ФОРМУВАННЯ АСОРТИМЕНТУ ВЗУТТЯ З ВРАХУВАННЯМ ПСИХОТИПУ
СПОЖИВАЧА
Студ. О. М. Дзей, гр. МгВ-18
Науковий керівник доц. В.П. Кернеш
Мета і завдання. Метою роботи стало формування асортименту взуття з врахуванням

психотипу споживача. Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні завдання:
аналіз взуттєвих брендів на ринку України та світу та їх асортименту; провести аналіз
патентних матеріалів в області технічних рішень що використовуються в дизайнерському
проектуванні для забезпечення багатоваріантності, технологічності конструкцій;
ознайомлення з видами психотипів людини та особливостями кожного з них, що
безпосередньо впливають на конструкцію взуття; класифікація видів форми стопи як
психологічного чинника, що впливає на вибір асортименту взуття, що характеризується
певним колірним поєднанням, а також стилістичним рішенням.
Методи та засоби дослідження. Під час дослідження проведено аналіз
інформаційних та літературних джерел, а також досліджень науковців минулих років та
новітніх розробок. Крім цього, застосовано метод аналізу і спостереження в дизайнерських
розробках при створенні нових моделей взуття.
Полягає у визначенні конкретного асортименту взуття, який включає потрібні
конструкції взуття, його стилістику, кольорове поєднання та рішення, визначення
оптимальної форми взуття відповідно до форми стопи людини. Завдяки цим даним
подальшого розвитку набуло вивчення психотипу споживача, що включає його кольоротип,
тип темпераменту, приналежність до певного виду стопи згідно спихологічних чинників.
Результати досліджень.
Для здійснення покупки споживач робить свій вибір із великої кількості різних
торгових марок і варіантів подібних товарів. Крім сприйняття рекламного образу товару, на
вибір покупки впливає психологічний принцип. Для цього було проведено опитування, у
якому брали участь споживачі з різними психотипами, що включали: кольоротип, вид
темпераменту та форму стопи за психологічними чинниками. Кожен з учасників опитування
поєднував у собі характерні риси темпераменту, ознаки зовнішнього вигляду, що визначали
його кольоротип, а також форму стопи, яка відносила його до грецького, римського або ж
єгипетського типу, за яким також визначались психологічні особливості людини, а також
найоптимальніша форма та конструкція взуття. Було проведено аналіз асортименту взуття на
ринку. На основі даних щодо видів стопи було обрано найоптимальніші конструкції взуття,
що відповідають формі носкової частини для усіх представників споживачів, було враховано
усі їх анатомічні і психологічні особливості, що позначилось на формі взуття, його
конструктивному рішенні.
Було визначено, що найбільш поширеною формою стопи згідно психологічних
чинників є єгипетський тип. Цей тип має особливість – розміщення пальців обов’язково під
скошеним кутом. Для представників такого типу стопи взуття з загостреною формою носка
підійде ідеально. Адже навіть така вузька форма не буде створювати дискомфорт для стопи,
а навпаки повторить її конфігурацію. Це свідчить про те, що загострена або скошена форма
носка є дуже актуальною у взутті і обов'язково повинна бути у асортименті. Згідно з
досліджень вчених можна сказати, що така форма стопи є найбільш оптимальною з точки
анатомії.
Другою за популярністю стала римська форма стопи. Її характерність у тому, що
перші три пальці, починаючи з великого, є довшими і, як правило, йдуть у лінію, а інші два –
більш короткі. Така особливість робить носкову частину квадратною. Людям з такою
формою не варто обирати гостроносе взуття, адже воно може деформувати їхню стопу і
174
призвести до складних наслідків. Для римського типу стопи варто зупинитись на взутті з
просторою передньою частино, де буде місце розміститись усім пальчикам.
І останнім, найбільш рідкісним, є грецький тип. Носкова частина у людини, якому
притаманна грецька форма стопи, має коротший великий палець, а от другий є помітно
довшим. Така форма є надзвичайно красивою візуально, саме її найчастіше зображували на
картинах. Щодо вибору взуття, що для грецького типу варто обрати пару з видовженою
носковою частиною, щоб другий палець не впирався і не пошкоджувався.
Також було визначено, що серед важливих критерієв при виборі потенційної пари
взуття для споживача став колір. Його обирають, опираючись на багато факторів: особисті
вподобання, на які впливає темперамент. Наприклад, сангвінік точно обере щось яскраве,
холерик – неординарне та кольорове, флегматик – щось спокійне, колір, який позначає
стабільність, а меланхолік вподобає максимально врівноважений та непримітний відтінок.
На вибір забарвлення майбутнього взуття впливає кольоротип людини. Їх існує 4 і
кожен має свої рекомендації. Для кольоротипу «весна» варто обрати теплі відтінки:
персиковий, тепло-рожевий, помаранчевий, кремовий, яблучний кольори. «Зиму» прикрасять
контрастні та холодні фарби: блакитний, синій, фіолетовий, яскраво-рожевий, фуксія, бордо.
Для кольоротипу «літо» слід обрати холодні, димчасті, пастельні, немов розмиті тони. Добре
виглядають ніжно-блакитні, сіро-білі, перлинні, бузкові, кольори. Холодна рожева гама від
світлих пудрових відтінків до темно-рожевого з фіолетовим відливом. А кольоротипу
«осінь» найкраще буде пасувати вся тепла палітра осіннього неба, листя і землі. Золотисто-
блакитний, блакитний, смарагдовий, колір старого золота.
Дані, що були отримані допомогли визначити асортимент взуття, його конструкцію,
колірні поєднання та стильові ознаки.
а б в
Рисунок 1 – Асортимент взуття згідно типів форми стопи:
а - єгипетський тип, б - римський тип, в - грецький тип
Рисунок 2 – Кольорові рекомендації згідно кольоротипів споживачів
Висновок. Було здійснено систематизацію інформації наукових та літературних

джерел, опрацьовано інформацію та дані щодо психотипів споживача, які впливають на
формування асортименту взуття. Результатом цього стала розробка асортименту взуття, що
задовольняє потреби споживачів з різними психотипами, що залежить від кольоротипу,
форми стопи згідно психологічних чинників та типу темпераменту.
Ключові слова: асортимент взуття, психотип споживача.
1. Психологія форми стопи [Електронний ресурс]: Режим доступу:
https://ukr.media/medicine/340871/
2. Як правильно визначити свій колірний тип [Електронний ресурс]: Режим доступу:
https://rito.ua/uk/yak-viznachiti-svoy-kolirniy-typ/
175
УДК 339.187
АНАЛІТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПОВЕРНЕННЯ ВЗУТТЯ В
СИСТЕМІ E-COMMERCE
студ. І.М. Ніколайчук, гр.МгВ-18
Науковий керівник Івасенко М.В.
Мета і завдання. Метою дослідження є вдосконалення методів експертизи взуття в

системі e-commerce. Для досягнення мети були поставлені наступні завдання: проаналізувати
тенденції та перспективи розвитку взуттєвої online торгівлі в Україні; оцінити фінансово-
економічні показники досліджуваного інтернет магазину Kasta в сегменті торгівлі взуттям;
вивчити сутність та особливості діяльності e-commerce компанії в системі production; дослідити
моделі управління потоками взуттєвої торгівлі; узагальнити методичніпідходи експертизи взуття
в системі e-commerce; обгрунтувати доцільність пропонованих інноваційних рішень для
підприємтва взуттєвої торгівлі.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес експертизи взуття в
системі e-commerce. Предметом дослідження є методиекспертизи взуття в системі e-commerce.
Методи та засоби дослідження. В період дослідження було використано метод
системного аналізу. Цим методом було визначено актуальність проблеми та виявлення
споживчих потреб, що являє собою послідовність дій з установлення структурних елементів
досліджуваної системи. Показано прогнозування форм системи на комплекс загальнонаукових,
експериментальних, статистичних методів.
Наукова новизна полягає в обґрунтуванні та розробці нового методу проведення
достовірної експертизи взуття в системі e-commerce.
Практичне значення отриманих результатів– в наданні рекомендацій щодо
оптимізації та покращення експертизи взуття в діяльності production компанії e-commerce з
урахуванням тренду індивідуалізації та online конкуренції.
Результати дослідження.Електронна комерція різних груп товарів, в тому числі і
товарів індустрії моди, набуває потужного поширення в усьому світі. Ключовими платформами,
які здійснюють online торгівлю є інтернет-магазини та маркет-плейси, такі як світові eBay та
Amazon, або ж Kasta та Rozetka в Україні.
Український ринок продажу всистемі e-commerce розвивається набагато повільніше, ніж в
США чи Європі, але, тим не менш, істотні зрушення спостерігати можна вже зараз. Наприклад,
за підрахунками асоціації електронної комерції в Європі український ринок щорічно зростає на
50-60%. З 2016 по 2018 року обсяг ринку електронної комерції в Україні зріс з 38 до 65
млрд.грн.. Але, для порівняння, в 2016 р в США обсяг e-commerce досяг майже 600 млрд.
доларів.
Результати опитування [1,2] показують, що 64% споживачів вважають основним бар'єром,
що перешкоджає купівлі товарів індустрії моди через інтернет, є відсутність можливості
приміряти одяг і взуття; для 40% респондентів зручніше зайти в довколишній магазин, а 38%
вважає за краще отримати товар негайно і не готові витрачати час на очікування доставки.
В умовах зростаючої online-торгівлі однією з найсерйозніших проблем інтернет-магазинів
є масове повернення товарів. За оцінками експертіввУкраїні показник повернень досягає 30-40%,
в той час як в Європі він доходить до 70%. Онлайн покупці більш схильні до повернення товарів,
тому що вони не впевнені, що саме отримають. Однак згідно з дослідженням Invesp 2016 року,
близько 92% клієнтів в світі готові повторно здійснити покупку при успішному досвіді
повернення товару.
На українському ринку показник повернень істотно змінюється в залежності від категорії
товарів і наявності розпродажів. В інтернет-магазині Intertop відзначили, що частка повернень
складає 20%, а в період розпродажів доходить до 25%. КомпаніяANSWEAR.uaзазначає, що цей
показник в середньому становить 10-11%, а в пікові періоди може зрости до 13-14%. У
Lamoda.ua відсоток повернень коливається в межах 10-13% і в пікові періоди істотно не
змінюється. В Kasta відсоток повернення становить до 20% в пікові періоди може сягати до 23%.
З огляду на досить вагому частку товарів, які повертають і розмір витрат на зворотню
логістику, інтернет-проекти постійно покращують бізнес процеси. Для цього портали, які
176
працюють в категорії fashion, впроваджують додаткові розмірні сітки, віртуальні дзеркала,

насичують картки товару відео- і фотоконтентом. Як приклад, в досліджуваній компанії Kasta на
сайті продається товар декількох сотень брендів і розмір М може бути різним у кожного з них. З
огляду на те, що у всіх лекала практично стандартні, в компанії розробляють внутрішню сітку
розмірів і будуть її виставляти паралельно із заводською.
В ході дослідження інформативної бази компанії Kasta, було встановлено основні
фактори повернення взуття, а саме:недостатньо достовірний опис товару на сайті, не підійшов за
розміром та зовнішнім виглядом, брак, загрязнення.
Перш ніж товар виставляється на продаж на сайті, він проходить експертизу
співробітниками. Процедура експертизи та попереднього роботи з товаром складається з
наступних етапів:
● Постачальник, надає зразки товару для сайту, де в першу чергу проходить маркування товару
за штрих кодом. Після того, як весь асортимент товару пройде маркування, товар
відправляється в систему production.
● Зразки взуття відправляють в фотостудію, де товар фотографують в декількох ракурсах та
ретушують для красивого фото на сайті. Деякі постачальники надають свої власні фото
товарів, не надаючи при цьому зразків, і практика доводить, що вони не завжди достовірні, і
це спричниняє в результаті збільшення відсотку повернення.
● Фото передають далі для аналізу та надання експертизи товару. Взуття сканують по системі де
воно з’являється в програмі PP (Production description), у даній системі відображається модель
взуття яка проходить експертну оцінку.
● Експерт самостійно, якщо інформація відразу не вказана від постачальника, надає назву
товару зразку, категорію, приналежність, склад матеріалу (верху,підкладки та підошви), колір,
країну бренду та виробника, а також короткий опис самого товару.
● Після чого, всі дані проходять збереження, перевірку розмірної сітки та передаються на сайт,
де споживач може оформити замовлення на обрану пару взуття.
Виходячи з визначених основних причин повернення взуття, робимо висновок, що саме
достовірний опис взуття має найбільші переваги у тому, що обрана модель не буде повернена
продавцеві. Враховуючи переважно низькі компетенції експертів, які виконують опис товарів,
виникає необхідність вирішення даної проблеми шляхом максимальної автоматизації процесу, де
роль експерта буде зведено лише до механічного обслуговування. Але попередні дослідження
технологічних можливостей для автоматизації процесів (3Dсканування, променева експертиза
сировини тощо) поки що доводять нерентабельність подібного шляху.
Тому переважаючим способом, який обирають світові компанії, і досліджувана компанія
Kasta в тому числі, є удосконалення роботи саме з клієнтом: уважне ставлення до причин
повернення, допомога у зменшенні помилок в наступних замовленнях, максимально лояльні
умови компаній-перевізників для мінімізації витрат на доставку тощо.
Висновки. Проведена та досліджена інформація щодо актуальності та ефективності
покупок в системі e-commerce, досліджено експертизу взуття від постачальника та публікування
інформації на сайті, виявлено причини повернення товару від клієнтів, як саме це впливає на
ринок online комерції та шляхи вдосконалення.
1. Дослідження Google: як українці приймають рішення про покупку [Електронний
ресурс].- Режим доступа: https://rau.ua/novyni/research-google/
2. В Украине стали активнее делать покупки в интернете [Электронный ресурс]. –
Режим доступа: http://podrobnosti.ua/internet/2014/01/15/953127.html.
3. Как украинские интернет-пользователи выбирают и покупают товары
[Электронный ресурс]. – Режим доступа :http://e-commerce.com.ua/2014/04/.
177
УДК 685.2
КОНСТРУКТИВНА ХАРАТЕРИСТИКА СПЕЦІАЛЬНИХ РЕМЕНІВ ДЛЯ

ФОТОГРАФІВ
Студ. Льон О.С. , гр. МгВ-18

Наук. керівник канд. тех. наук., доц. Первая Н.В.
Мета і завдання. Метою дослідження євивчення конструкцій і класифікації та

розробка рекомендацій щодо спеціальних ременів для фотографів з урахуванням необхідних
вимог.
Завдання для виконання поставленої мети:
− вивчити існуючі вироби, розібрати їх класифікацію та конструктивні
характеристики, визначити недоліки та переваги;
− розробити рекомендації для спеціальних ременів з урахуванням вимог
ергономічності.
Об’єктом дослідження виступають конструкціїспеціальних ременів.
Методи та засоби дослідження.Під час проведення дослідження використовувалися
такі методи:теоретичне узагальнення, аналогія та аналіз – у використанні тих чи інших
виробів, що формує теоретичний базис дослідження.
Наукова новизна – розробка спеціальних розвантажувальних ременів для фотографів з
урахуванням вимог функціонально-споживчих вимог.
Результати дослідження. Фотографи – люди, які майже весь час на знімальному
майданчику працюють не тільки розумово (як виставити світло,людину, композицію кадру
та ін), а і фізично! Різні ракурси світлин потребують різних біомеханічних рухів – статичних,
динамічних, статично-динамічних, включаючи дивакуваті пози, тощо! При всіх цих рухах
додатковим навантаженням є техніка, яку вони використовують. В середньому вага
комплекту техніки фотографа може складати 1,5-3 кг і більше.Якщо фотограф має лише
нашийний ремінь для фіксації фотоапарата, що йде в комплекті, то в процесі зйомки камера
може знаходитись або в руці, або висіти на шиї. Щопрямо пропорційне больовим відчуттям в
шиї, плечах, голові і навіть в кистях рук. Щоб спосіб кріплення фототехніки не ускладнював
людині роботу для цього застосовують різні розвантажуючі засоби. Окрім фотографів
розвантажувальні ремені використовують військові і всі ті, кому потрібні «вільні руки».
Вивчивши вироби, які пропонує нам ринок, була здійснена їх
класифікація.Насамперед, ці розвантажувальні ременеві системи,у відповідності до ДСТУ
2198-93 «Вироби шкіргалантерейні, терміни та визначення» відносяться до третьої групи
шкіргалантерейних виробів:«Вироби для фіксації різних предметів». Ця група включає в себе
Ремені, які поділяються на Побутові(поясні, багажні, для годинників) та Спеціальні.
Спеціальні, в свою чергу, підрозділяються на такі: Запобіжний пасок, для Спецспоживача,
для Спортінвентаря, для Музичних інструментів. Розвантажувальні ремені для фотографів
підпадають під категорію «для Спецспоживача».
За конструкцією можна виділити: плечові, поясні, кистьові ремені. В свою чергу
плечові розвантажуючі ремені діляться за способом фіксації: на одному плечі, на двох
плечах.Поясні здебільшого мають одну конструкцію, а відрізняються матеріалами. Кистьові
ремені мають різні конструкції фіксації на руці: одинарний ремінь, одинарний ремінь з
допоміжним на зап’ясті, ремінь браслет на зап’ясті. Всі види ременів окрім деяких кистьових
178
зазичай виготовлять з додаванням металевої фурнітури. Оскільки фотоапарати інколи

бувають дуже важкі треба щоб фурнітура була міцна, витривала і якісна.
Призначення розвантажувального ременя на одне плече полягає в закріплені та
перенесенні одного фотоапарата. Розвантажувальні ремені на два плеча призначені для
утримання двох фотоапаратів. Поясні ремені можуть мати місця для кріплення як однієї так і
двох камер. Кистьові ремені розробляють для того щоб міцно тримати фотоапарат в руці з
мінімізацією вірогідності його впустити на підлогу.Виробники також можуть робити
спеціальні кріплення для додаткових речей на основних ременях та допоміжні, або
страхувальні ремінці для камер в комплект.Розвантажувальні ремені можуть виготовлятися
як виворітним методом так і невиворітним.
Матеріали які застосовуються мають відповідати стандартам. Міцні, щоб утримувати
важку техніку, мають швидко віддавати вологу, щоб тіло під ременями не пітніло, достатньо
м’якими, щоб не натирати. Одним з таких матеріалів є натуральна шкіра. Також
розвантажувальні ремені з натуральної шкіри для фотографів можуть виконувати естетичну
функцію. Завдяки великій кольоровій гаммі, ненав’язливому блиску і взагалі дорогому
вигляду матеріалу!
Недоліками стандартного ременя для фотоапарату є його непрезентабельний вигляд;
штучні матеріали; лінійна форма, однакова по всій ширині ременя, що може здійснювати
болючий натиск на плече, наче «врізатись».
Щоб виправити ці недоліки створюються ремені з натуральної шкіри, яка має
привабливий, дорогий вигляд, гарні гігроскопічні і ергономічні властивості.
Розвантажувальні ремені можуть мати більш розширену форму в ділянці контакту з плечем,
що дає більш м’який розподіл ваги.
З урахуванням вищезазначних вимог, були розробленні рекомендаціїщодо розробки
раціональого спорядження для фотографа.
Виріб повинен забезпечувати полегшення процесу використання та транспортування
елементів індивідуального спорядження, розміщених на ньому. Забезпечувати вільні рухи та
зміну положення тіла фотографа під час виконання роботи на знімальному майданчику.
Матеріали для розвантажувальних ременів мають бути міцними, щоб утримувати важку
техніку, мають швидко віддавати вологу, щоб не створювати зайвого дискомфорту, мають
бути достатньо м’якими, щоб не натирати. За формою в місці дотику до плеча ремінь має
бути якомога широким і м’яким, щоб не «врізатись» у м’які тканини плечового пояса.
Висновки.Для фотографів існує безліч розвантажувальних виробів. Вище було
розглянуто і класифіковано ці вироби. Вони відносяться до третього класу
шкіргалантерейних виробів – вироби для фіксації різних предметів. Визначено, що за
призначенням – це є спеціальні вироби. Описано їх конструкції та зазначено найбільш
популярні матеріали для їх виготовлення. Зазначені недоліки та переваги спорядження для
фотографа та розроблені рекомендації щодо його конструкції та матеріалів для
Ключові слова:ремені для фотоапаратів, розвантажуючі ремені для фотографів
179
УДК 688:675.1
ЗАСТОСУВАННЯNURBSПОВЕРХОНЬДЛЯ ПРОСТОРОВОГОМОДЕЛЮВАННЯ
АКСЕСУАРІВТА ШКІРГАЛАНТЕРЕЙНИХ ВИРОБІВ
Студ. В.В. Васютинська, гр. МгВ1-18

Наукові керівникидоц. к.т.н. С.Є. Каменець,ас. Н.М. Борщевська
Мета і завдання: аналіз сучасних систем автоматизованого проектування виробів
fashion-індустрії,розробка та застосування NURBS поверхонь для просторового
моделювання складних форм шкіргалантерейних виробів, аналіз та дослідження нових
штучних матеріалів для їх виготовлення.
Об’єктом дослідження є процес просторового моделювання складних форм
шкіргалантерейних виробів.
Предметдослідження- залежність математичної моделі NURBS поверхні від форми
та розмірів деталей шкіргалантерейних виробів, що відбуваються з різних материалів.
Методи та засоби досліджень.Використано комплекс методів наукового пізнання,
зокрема: аналіз, моделювання, спостереження, вимірювання, теоретичного узагальнення і
порівняння та багатофакторнийстатистичнийаналіз.
● вперше запропоновано використовуватинеоднорідні раціональні B-сплайни для
моделювання складних поверхонь шкіргалантерейних виробів;
● порівняні фізико-механічні властивості різних штучних матеріалів і запропоновані
найкращі варіанти для точного формування та виготовлення шкіргалантерейних
виробів складної неоднорідної форми.
Дослідження процесу створення об’єктів за допомогою кривих та поверхонь.
Просторове моделювання це проектування тривимірної моделі за заздалегідь
розробленим кресленням або ж ескізу.Сучасна тривимірна комп'ютерна графіка дозволяє
створювати максимально реалістичні віртуальні моделі об'єкта, які буває важко відрізнити
від реальних. Професійно змодельована презентація дозволяє на високому рівні
продемонструвати продукт.Але проте не всі моделі здатні точно передати кривизну складних
поверхонь і бути використані для виготовлення реальних об'єктів. Так при полігональному
моделюванні3D-модель будується як текстуровані багатокутники, які є плоскими й можуть
тільки приблизно передати вигнуті поверхні.
Застосовування в моделюванні неоднорідних раціональних B-сплайнів (NURBS-
поверхонь) вирішує цю проблему, так як завжди можна дуже точно розрахувати геометричне
положення кожної точкиповерхні і використовувати цю модель для виготовлення об'єктів за
допомогою пристроїв з ЧПУ чи 3D-принтерів.Неоднорідний - означає, що різні області
об'єктів мають різні властивості, значення яких не рівні між собою. Раціональний означає,
що об'єкт NURBS може бути описаний за допомогою математичних формул.
При проектуванні основних деталей шкіргалантерейних виробів враховували
естетичну складову та напрям моди, що постійно змінюється.
Використання сучасних технологій на етапі моделювання виробів дає змогу відійти
від класичних форм деталей та виробів в цілому.Прикладом експерименту було обрано
модель людського мозку(просторове тіло має рельєфну форму, що надає змогу краще
відстежити процес моделювання за допомогою NURBS-поверхонь).
За допомогою В-сплайнівв Rhinoceros 6 були створені досить складні поверхні, що
дозволяло побудувати гнучку систему моделювання. Розроблена NURBS поверхня
представляє собою прототип деталі шкіргалантерейного виробу(або корпусу виробу) та може
бути виготовлена за допомогою аддитивного виробництва.
180
Рисунок 1 Процес моделювання NURBS поверхнями сумки у вигляді мозку

Виготовити каркас сумки можна двома способами: надрукувати його на 3D-принтері
чи формувати плоску плівку на пуансонах. При виборі другого варіанту, запропонована
методика моделювання шкіргалантерейних виробів дозволяє досить швидко спроектувати
необхідні пристрої та оснастку.
З метоювизначення оптимального матеріалу для каркасу сумки і технологічних
нормативів формування,були проведені фізико-механічні дослідженнятекстильної плівки
(товщина 120 мкм) , галантерейної плівки(товщина 200 мкм), шкіри рослинного
(танідного)методу дублення та гранітолю (товщина 1,9 мм).
Висновки.За результатами досліджень можна зробити висновок, що моделювання
складних шкіргалантерейних виробів за допомогоюNURBS-поверхонь дають добрий
результат, перш за все тому, що вони пропонують загальну математичну форму для кривих
та поверхонь вільної форми. Маніпуляція контрольними точками і вагами NURBS дозволяє
легко проектувати велику різноманітність геометричних форм. Розрахунки з NURBS
виконуються досить швидко і є чисельно стійкими. Криві і поверхні NURBS мають ясну
геометричну інтерпретацію, яка особливо корисна для дизайнерів, що мають хороші знання
геометрії.
Ключові слова:шкіргалантерея, сумка, поверхня, сплайн, NURBS, моделювання,
проектування, fashion-індустрія.
1. Обувь. Методыиспытанийматериаловверхаобуви, подкладки и вкладныхстелек.
Устойчивость окраски к трению: ГОСТ ISO 17700-2011. Введ. в действие 01.07.2012.
М.:«СТАНДАРТИНФОРМ», 2013. – 11 с.
2. Модульне середовище навчального процесу КНУТД. [Електронний ресурс]
Дисципліна ”2D та 3D технології у fashion-індустрії ” Викладач Каменець С.Є. [Режим
доступу]: https://msnp.knutd.edu.ua/course/view.php?id=5902
3. Каменець С.Є. Кір’янова Н.С. Проектування спеціального взуття, для людей з
осколковими ураженнями ніг за допомогою сучасних 3d технологій / Науковий вісник МДУ
№ 20, 2016, с 23-33
4. Фомин Б. Rhinoceros 3D моделирование./ Пер. с англ. -М.: Издательство
«Слово», 2005.-290с
5. Piegl L., Tiller W . The NURBS book. 2nd Edition. NewYork: Springer-Verlag,
1995-1997. 327 c.
181
УДК 685.31.013
АНАТОМІЧНІ ТА МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНТРОПОМЕТРИЧНИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ СТОП ПРИ РЕВМАТОЇДНОМУ АРТРИТІ
Студ. В.А. Дегтяренко, гр. МгВ-18
Науковий керівник к.т.н. П.М. Гондарчук
Мета і завдання. Мета роботи-визначення анатомічних та морфологічних

особливостей антропометричних досліджень жіночих стоп при ревматоїдному артриті (РА).
Вдосконалення процесу обробки результатів та порівняння розмірних параметрів стоп.
Для досягнення мети поставлено наступні завдання: Проведення огляду нижніх
кінцівок і визначення особливості анатомічних та морфологічних змін стопи на основі
антропометричних досліджень. Аналіз результатів анатомо-морфологічних та
антропометричних досліджень параметрів жіночих стоп при РА. Виявлення патологічних
змін та порівняння їх з параметрами стоп попередніх років.
Об’єкт та предмет дослідження. Об'єктом є процес дослідження анатомічних та
морфологічних особливостей стоп при РА. Предметом дослідження є патологічна стопа
зстатичними деформаціями hallux valgus, поздовжньо-поперечна плоскостопість 3,4 ступені
при захворюваннях РА. Виявлення розмірних ознак стоп при РА та надання рекомендацій
для вирішення соціальної проблеми щодо забезпечення раціональним взуттям.
Методи та засоби дослідження. Антропометричні дослідження жіночих стоп при
РА проводились на базі Олександрівської клінічної лікарні міста Києва у першому
ревматологічному відділенні. Використана методика для визначення основних розмірних
ознак стоп у жінок віком від 35 до 45 років. Ці параметри розраховані за допомогою
комп'ютерного програмно-апаратного комплексу з обробкою статично-математичних
методів.
Наукова новизна. За останні 20 років вперше проведено антропометричні
дослідження жіночих стоп при РА. Виявлені розмірні ознаки та порівняно з параметрами
стоп при РА, які досліджувались два десятиліття по тому. Виявленні особливості
анатомічних змін переднього відділу стопи з ускладненнями статичних деформацій.
Результати дослідження. РА - хронічне системне запальне захворювання
з’єднувальної тканини з пошкодженням переважно периферійних суглобів. В Україні ним
страждає близько 140 тисяч чоловік (340 хворих на 100 тисяч дорослого населення). При РА
пошкодження гомілковостопних суглобів і суглобів стопи спостерігається у 80-100 %
хворих. Це захворювання частіше вражає людей після 30 років. Жінки в 5 разів більше
хворіють, ніж чоловіки [1].
За період проведення обстеження та дослідження стоп пацієнтів із захворюванням на
РА, виявлені анатомічні зміни плюсно-фалангових суглобів, ускладнених зафіксованими
статичними деформаціями hallux valgus, поздовжньо-поперечною плоскостопістю 3,4 ступені
(рис.1).
182
Рисунок 1 – Анатомічні зміни плюсно-фалангових суглобів Рисунок 2 – Переносний плантограф

Дослідження плантарної поверхні жіночих стоп проводились на переносному
плантографі, який реєстрував відбиток стопи в стаціонарних клінічних умовах (рис.2).
В результаті анатомо-морфологічного дослідження стоп при РА із 26
досліджуючих, пошкодження великих та малих суглобів нижніх кінцівок спостерігаються
у 96% пацієнтів. У 35 % із них спостерігалась малорухливість та анкілозність в
плеснефалангових суглобах. У 81 % - порушена статико-динамічна функція стопи із-за
перерозподілу навантаження на її зовнішні відділи. Спостерігалась підсилююча біль в
стопах під час ходьби і зменшення її з припиненням навантаження – у 47% пацієнтів.
Аналіз узагальнених основних параметрів плантограм умовно середньо-типових стоп
(далі - УСТС) при РА надав можливість порівняти характерні ознаки та співставити їх з
стопами пацієнтів, які досліджувались в 1999 році (таблиця 1).
Таблиця 1 – Порівняльна характеристика середніх значень основних параметрів виборки при

ревматоїдному артриті в різні періоди, мм
За цей період виявлені анатомо-морфологічні, антропометричні зміни стопи, які

показали, що:
● ширина стопи по зовнішньому пучку, Ш1 збільшилась на 2,5 мм;
● ширина п’ятки, Ш4, зменшилась на 1,2 мм;
● обхват по зовнішньому пучку, О2,, збільшився на 3,3 мм;
● висота найвищої точки першого пальця, В1,, збільшилась на 1,5 мм.
Висновки. Визначено анатомічні та морфологічні особливості при антропометричних
дослідженнях стоп з РА. Виявлені зміни при проведені порівняльної
характеристики середніх значень основних параметрів виборки при РА в різні періоди
дослідження стоп та надані рекомендації щодо виготовлення конструкції внутрішньої
форми взуття.
Ключові слова: анатомічні та морфологічні особливості,антропометричні
дослідження, плантограма,ревматоїдний артрит.
1. Гондарчук П.М. Розробка внутрішньої форми та корегуючих пристосувань
профілактично-медичного взуття при патології стоп: Автореферат до дис. канд. т. наук:
05.19.06 - 2007. – 48 с.
2. Пат. 32967 А Україна, UA, 6 А61В 17/58, Апарат Міхневича О.Е. для фіксації стопи
в анатомічно правильному положенні. Міхневич О.Е., Міхневич В.О., Гондарчук П.М., Савка
І.С. № 98084633; Заявк. 28.08.1998; Опубл. 15.02.01, Бюл.№1 – 3 с.
3. Комкіна К. О. Антропометричні дослідження стоп юнаків з використанням 3D
технологій [Електронний ресурс] / К. О. Комкіна, В. П. Кернеш // Технології та дизайн. -
2018. - № 3 (28).
183
УДК 685.34
ФОРМУВАННЯ АСОРТИМЕНТУ ВЗУТТЯ З
ВРАХУВАННЯМ ПСИХОТИПУ СПОЖИВАЧА
Студ. О. М. Дзей, гр. МгВ-18
Науковий керівник доц. В.П. Кернеш
Мета і завдання. Метою роботи стало формування асортименту взуття з

врахуванням психотипу споживача. Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні
завдання: аналіз взуттєвих брендів на ринку України та світу та їх асортименту; провести
аналіз патентних матеріалів в області технічних рішень що використовуються в
дизайнерському проектуванні для забезпечення багатоваріантності, технологічності
конструкцій; ознайомлення з видами психотипів людини та особливостями кожного з них,
що безпосередньо впливають на конструкцію взуття; класифікація видів форми стопи як
психологічного чинника, що впливає на вибір асортименту взуття, що характеризується
певним колірним поєднанням, а також стилістичним рішенням.
Методи та засоби дослідження. Під час дослідження проведено аналіз
інформаційних та літературних джерел, а також досліджень науковців минулих років та
новітніх розробок. Крім цього, застосовано метод аналізу і спостереження в дизайнерських
розробках при створенні нових моделей взуття.
Полягає у визначенні конкретного асортименту взуття, який включає потрібні
конструкції взуття, його стилістику, кольорове поєднання та рішення, визначення
оптимальної форми взуття відповідно до форми стопи людини. Завдяки цим даним
подальшого розвитку набуло вивчення психотипу споживача, що включає його кольоротип,
тип темпераменту, приналежність до певного виду стопи згідно спихологічних чинників.
Для здійснення покупки споживач робить свій вибір із великої кількості різних
торгових марок і варіантів подібних товарів. Крім сприйняття рекламного образу товару, на
вибір покупки впливає психологічний принцип. Для цього було проведено опитування, у
якому брали участь споживачі з різними психотипами, що включали: кольоротип, вид
темпераменту та форму стопи за психологічними чинниками. Кожен з учасників опитування
поєднував у собі характерні риси темпераменту, ознаки зовнішнього вигляду, що визначали
його кольоротип, а також форму стопи, яка відносила його до грецького, римського або ж
єгипетського типу, за яким також визначались психологічні особливості людини, а також
найоптимальніша форма та конструкція взуття. Було проведено аналіз асортименту взуття на
ринку. На основі даних щодо видів стопи було обрано найоптимальніші конструкції взуття,
що відповідають формі носкової частини для усіх представників споживачів, було враховано
усі їх анатомічні і психологічні особливості, що позначилось на формі взуття, його
конструктивному рішенні.
Було визначено, що найбільш поширеною формою стопи згідно психологічних
чинників є єгипетський тип. Цей тип має особливість – розміщення пальців обов’язково під
скошеним кутом. Для представників такого типу стопи взуття з загостреною формою носка
підійде ідеально. Адже навіть така вузька форма не буде створювати дискомфорт для стопи,
а навпаки повторить її конфігурацію. Це свідчить про те, що загострена або скошена форма
носка є дуже актуальною у взутті і обов'язково повинна бути у асортименті. Згідно з
досліджень вчених можна сказати, що така форма стопи є найбільш оптимальною з точки
анатомії.
Другою за популярністю стала римська форма стопи. Її характерність у тому, що
перші три пальці, починаючи з великого, є довшими і, як правило, йдуть у лінію, а інші два –
більш короткі. Така особливість робить носкову частину квадратною. Людям з такою
формою не варто обирати гостроносе взуття, адже воно може деформувати їхню стопу і
184
призвести до складних наслідків. Для римського типу стопи варто зупинитись на взутті з
просторою передньою частино, де буде місце розміститись усім пальчикам.
І останнім, найбільш рідкісним, є грецький тип. Носкова частина у людини, якому
притаманна грецька форма стопи, має коротший великий палець, а от другий є помітно
довшим. Така форма є надзвичайно красивою візуально, саме її найчастіше зображували на
картинах. Щодо вибору взуття, що для грецького типу варто обрати пару з видовженою
носковою частиною, щоб другий палець не впирався і не пошкоджувався.
Також було визначено, що серед важливих критерієв при виборі потенційної пари
взуття для споживача став колір. Його обирають, опираючись на багато факторів: особисті
вподобання, на які впливає темперамент. Наприклад, сангвінік точно обере щось яскраве,
холерик – неординарне та кольорове, флегматик – щось спокійне, колір, який позначає
стабільність, а меланхолік вподобає максимально врівноважений та непримітний відтінок.
На вибір забарвлення майбутнього взуття впливає кольоротип людини. Їх існує 4 і
кожен має свої рекомендації. Для кольоротипу «весна» варто обрати теплі відтінки:
персиковий, тепло-рожевий, помаранчевий, кремовий, яблучний кольори. «Зиму» прикрасять
контрастні та холодні фарби: блакитний, синій, фіолетовий, яскраво-рожевий, фуксія, бордо.
Для кольоротипу «літо» слід обрати холодні, димчасті, пастельні, немов розмиті тони. Добре
виглядають ніжно-блакитні, сіро-білі, перлинні, бузкові, кольори. Холодна рожева гама від
світлих пудрових відтінків до темно-рожевого з фіолетовим відливом. А кольоротипу
«осінь» найкраще буде пасувати вся тепла палітра осіннього неба, листя і землі. Золотисто-
блакитний, блакитний, смарагдовий, колір старого золота.
Дані, що були отримані допомогли визначити асортимент взуття, його конструкцію,
колірні поєднання та стильові ознаки.
а б в
Рисунок 1 – Асортимент взуття згідно типів форми стопи:
а - єгипетський тип, б - римський тип, в - грецький тип
Рисунок 2 – Кольорові рекомендації згідно кольоротипів споживачів
Висновок. Було здійснено систематизацію інформації наукових та літературних

джерел, опрацьовано інформацію та дані щодо психотипів споживача, які впливають на
формування асортименту взуття.. Результатом цього стала розробка асортименту взуття, що
задовольняє потреби споживачів з різними психотипами, що залежить від кольоротипу,
форми стопи згідно психологічних чинників та типу темпераменту.
Ключові слова: асортимент взуття, психотип споживача.
1. Психологія форми стопи [Електронний ресурс]: Режим доступу:
https://ukr.media/medicine/340871/
2. Як правильно визначити свій колірний тип [Електронний ресурс]: Режим доступу:
https://rito.ua/uk/yak-viznachiti-svoy-kolirniy-typ/
185
УДК685.34.01
ПІДХОДИОЦІНЮВАННЯКІЛЬКІСНИХПОКАЗНИКІВКОМФОРТНОСТІ
аспр. Лещишин М.М.

Науковий керівник д.т.н., проф. Гаркавенко С.С.
Мета: узагальнення оцінювання комфортності взуття у системному аналізі

комфортності взуття, як споживчого показника якості.
Об’єкт дослідження –процес оцінювання якості взуття.
Предмет дослідження – оцінити кількісні ергономічні показники за оцінюванням
споживачем комфортність.
Методи та засоби дослідження: основою дослідження є методи теоретичного
узагальнення і порівняння, методи причинно-наслідкового та абстрактно-логічного зв’язку.
Серед споживчих властивостей взуття, які зумовлюють зручність в процесі

експлуатації, які прийнято називати ергономічними, особливе місце посідає комфортність.
В роботах Либи В.П., Ченцової К.И., Коновала В.П., Горбачека В.Е., Фукіна В.А.,
Калити А.М.та інших показано, що головними критеріями комфортності взуття є відчуття і
думка носіїв.
Ергономічні властивості товарів при тривалій експлуатації здатні вплинути на стан
здоров'я людини.
Комфортність, як ергономічна потреба людини (споживача) визначається
антропометричними, гігієнічними, фізіологічними, психофізіологічними, психологічними
властивостями взуття (табл.1).
Таблиця 1 – Ергономічні властивості взуття
Антропометричні визначають відповідність розмірних характеристик взуття - стопи

показники споживача;
Гігієнічні показники визначають відповідність функціонального призначення взуття
(пакету матеріалів);
Фізіологічні визначають відповідність взуття фізіологічним потребам споживача
показники в середовищі споживання, обувлених, наприклад, потовиділенням
стопи;
Психофізіологічні визначають відповідність взуття функціональним, біомеханічним
показники можливостям споживача;
Психологічні визначають відповідність взуття, його зовнішньому вигляду,
показники функціонального призначення потребам споживача.
Щоб узагальнити та формалізувати ергономічні показники потрібно анкетувати

споживачів.
Запропоновано перевірити значущисть параметрів кожного окремого показника до
загальних вражень за нерівністю (1)
186
(1)
якщо, n – кіл-ний показник ергономічності;

y – загальна оцінювальна оцінка;
x –оцінка показника ергономічності;
У випадку вірності нерівності (1) параметри є рівнозначними.
(2)
Якщо нерівність (2) вірна, то параметри не є рівнозначними.
(3)
Якщо нерівність (3) є вірна, робимо рангування параметрам, де 𝑥𝑛 𝑚𝑎𝑥 є найбільш

значущим параметром; 𝑥𝑛 𝑚𝑖𝑛 є найменш значущим параметром.
Висновок
Представлені матеріали попередніх дослідників, щодо оцінки комфортності не дають
можливість споживачу відчути комфортність взуття до етапу виготовлення готової пари.
Дослідження вказують на необхідність вивчення проблеми, та пропонується оцінювати
комфорт за суб’єктивними відчуттями споживача, виготовляючи на проміжному етапі
макети взуття.
1. Лыба В.П. Теория и практика проектирования комфортной обуви. - Дис .... докт.
техн. наук. - М., 1996.-314с.
2. Фордзюн Ю. І. Теоретичні основи ергономічних властивостей та вимог до взуття /
Ю. І. Фордзюн // Науковий вісник Мукачівського державного університету – 2011. –№ 11.(6).
– С. 18-23.
3. Фукин В.А. Теоретические и методологические основы проектирования
рациональной внутренней формы обуви : дис. ... докт. техн. наук : 05.19.06 / Фукин Виталий
Александрович. – М., 1980. – 305 с
4. Коновал В.П. Теоретичні практичні основи створення та форми взуття : дис. …
докт. техн. наук : 15.19.06 / Коновал Віктор Павлович. – К., 1994. – 316 с.
187
УДК 688.359(043.3)
АВТОМАТИЗОВАНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ЖІНОЧИХ РУКАВИЧОК
Студ. М. М. Кохтярук, гр. МгВ-17
Науковий керівник проф. В.І. Чупринка
Мета і завдання.Метою роботи є розробка математичного та програмного забезпечення

для автоматизованого проектування жіночих рукавичок за індивідуальним замовленням. Для
досягнення мети дослідження необхідно вирішити наступні завдання:аналітичний опис форми
деталей жіночих рукавичок; розробка параметричних моделей цих деталей, виведення креслення
деталей спроектованих рукавичок на друк.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідженняє процес проектування жіночих
рукавичок. Предметом дослідженняавтоматизоване проектуванняжіночих рукавичок за
індивідуальним замовленням.
Методи та засоби дослідження. Дослідження ґрунтуються на основних положеннях
технології галантерейного виробництва, математичного моделювання, методів обчислювальної
математики та аналітичної геометрії.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Удосконалення
методів проектування жіночих рукавичок, що дозволило розробити математичне та програмне
забезпечення для автоматизованого проектування жіночих рукавичок за індивідуальним
замовленням.
Результати дослідження. Вирішальне значення для виробництва красивих, добротних та
дешевих виробів шкіргалантереї мають процеси моделювання та конструювання. Розробка
конструкцій лекал, їх перевірка, уточнення в багатьох випадках виготовляється конструкторами
рукавичок, на яких в масовому виробництві покладаються складні і відповідальні задачі.
При масовому виробництві рукавички виготовляються не для окремого споживача, а на
кисті стандартних розмірів (типові кисті) обмеженого числа розмірів. В зв’язку з цим треба
вирішити складну задачу − визначити мінімальну кількість параметрів руки людини, за якими
однозначно визначалась форма деталей рукавичок та забезпечувалась б максимальну
задоволеність готовими рукавичками.
Зупинимося більш детально на аналітичному опису форми деталей жіночих рукавичок. Так
як деталі жіночих рукавичок мають складну конфігурацію зовнішнього контуру і їх зовнішні
контури в більшості не можливо описати аналітично.Тому для представлення зовнішнього
контуру деталі ми будемо його апроксимувати, тобто замінювати більш простими
геометричними об’єктами. Апроксимація, тобто заміна складного геометричного образу
простим, зустрічається при розв’язку багатьох технологічних задач.
Найбільше розповсюдження отримав кусково-лінійний спосіб апроксимації. При цьому
способі апроксимації зовнішній контур деталі апроксимується багатокутником. Довжина сторін
багатокутника залежить від кривизни контуру і взятої погрішності апроксимації. Сторони
апроксимуючого багатокутника може бути дотичною до контуру деталі, січною, хордами.
Проведені дослідження показали доцільність використання за сторони апроксимуючого
багатокутника хорди до зовнішнього контуру деталі. Тому в подальшому будемо
використовувати кусково-лінійну апроксимацію, при якій сторонами апроксимуючого
багатокутника є хорди.
Кусково-лінійний спосіб апроксимації є універсальним, тобто придатний до будь-якої
форми плоских геометричних об’єктів, не потребує великих затрат часу при ручному способі
апроксимації, легко автоматизується.
Для однозначного відображення контурів деталей в нашому випадку необхідно
побудувати параметричні моделі зовнішніх контурів деталей. Це означає знайти залежність
координат вершин апроксимуючого многокутника від параметрів, які однозначно визначають
зовнішній контур деталей, тобто
,
де t1, t2..tq - відповідні параметри, які однозначно визначають зовнішній контур деталі.
188
Параметри від яких залежить форма зовнішнього контуру деталей жіночих рукавичок
представлені на рис. 1.а.
Тоді будь-яку точку на контурі деталі між вершинамиАі Аі+1 можна визначити наступним
чиноном:,
де .
Розв’язавши ці задачі було розроблено алгоритм та програмне забезпечення для
проектування рукавичок різних моделей.
Запропоновані алгоритми реалізовані в програмному продукті, мові програмування
Object Pascal в середовищі Delphi.
Програмний продукт має зручний інтерфейс та не потребує додаткових знать
комп’ютерної техніки для роботи з ним. Може бути використаний при проектуванні
рукавичок для індивідуального пошиву, так і для масового виготовлення рукавичок.
Інтерфейс програмного продукту представлений на рис.1.
а) параметри, від яких залежать зовнішні контури деталей б) креслення деталей жіночих рукавичок
жіночих рукавичок
Рисунок 1 – Інтерфейс програмного продукту для автоматизованого проектування деталей жіночих
рукавичок
Висновки. Запропоноване математичне та програмне забезпечення для проектування

жіночих рукавичок має практичну значимість, так як воно направлене на впровадження
інформаційних технологій у шкіргалантерейне виробництво. Це програмне забезпечення
дозволить прискорити час проектування жіночих рукавичокза індивідуальним замовленням
та підвищить ефективність праці модельєра-конструктора галантерейних виробів.
Ключові слова.Галантерейні вироби, автоматизоване проектування, жіночі рукавички,
зовнішній контур, програмне забезпечення.
1. Омельченко Н. Н. Усовершенствованная методика автоматизированного
проектирования перчаток/ Н. Н. Омельченко, Н. В. Чупринка // Международный сборник
научных трудов: Техническое регулирование: Базовая основа качества материалов и услуг,
Россия, г. Шахты, – 2013. – С. 65-67.
189
Технологія виробів із шкіри
Підсекція «Технологія виробів із шкіри»

УДК 685.346.017:796.332
ДОСЛІДЖЕННЯ ФІЗИКО-МЕХАНІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ
МОТОБОЛЬНОГО ВЗУТТЯ
Асп. І.О. Стецюк
Науковий керівник доц. Г.В. Щуцька
Мета і завдання. Мета – провести аналіз фізико-механічних властивостей матеріалів

для мотобольного взуття.
Завдання – з використанням стандартизованих методик визначити фізико-механічні
властивості матеріалів,що використовуються для виготовлення мотобольного взуття.
Об’єкт та предмет дослідження. Визначення фізико-механічних властивостей
натуральної шкіри хромового методу дублення для верху та шкіри натуральної підкладкової.
Результати дослідження. Однією із вимог виготовлення високоякісного взуття є
раціональний підбір матеріалів у пакет заготовки верху взуття на стадії її проектування, який
забезпечує визначений призначенням взуття рівень формуємості і формостійкості заготовок
верху взуття. Однак, визначення оптимального складу пакету ускладнюється із-за
відсутності методик прогнозування деформаційних властивостей систем матеріалів у пакеті,
що у свою чергу пов’язано зі складністю будови взуттєвих матеріалів. Крім того, не
повністю вивчені питання взаємодії матеріалів у процесі деформування у складі пакету і
впливу деформаційних властивостей окремих матеріалів на деформаційні властивості пакету
у цілому.
Релаксація – процес поступового переходу термодинамічної системи із
нерівноважного стану, який викликан зовнішніми впливами, в стан термодинамічної
рівноваги. Релаксаційні процеси протікають у часі і для натуральних шкір найчастіше
визначаються при одноциклових дослідженнях. Використовується три варіанти методики
досліджень. За першим методом миттєво навантажують пробу до заданого навантаження,
залишають це зусилля до розвантаження, відзначають деформації під час дії навантаження і
після його закінчення. За другим методом матеріал миттєво розтягується до заданої довжини,
яка в період дії навантаження залишається постійною, і визначають зміни напружень після
розвантаження проби. За третім методом зразок розтягують в першій половині цикла з
постійною швидкістю, а у другій половині навантаження знижується до нуля. Повзучістю
називають повільне зростання у часі пластичної деформації матеріалу при силових впливах,
менших, ніж ті, що можуть викликати залишкову деформацію при випробуваннях звичайної
тривалості [1].
Згідно кінетичної теорії високоеластичності, рівновага в матеріалі встановлюється за
рахунок безперервних перегрупувань структурних елементів під дією теплового руху. Зміна
розмірів матеріалів при тривалій дії навантаження, що має величину, істотно меншу за
розривне і релаксація напружень при припиненні деформації є важливими
характеристиками механічних властивостей, що мають велике значення в процесах
переробки і експлуатації виробів. Релаксаційні характеристики залежать від хімічного
складу, мікро- та макробудови матеріалу. При розтягуванні виробу під дією навантаження
виникають порушення зовнішніх і внутрішніх зв'язків, що приводить до його деформації.
При цьому, в основному, значна деформація матеріалу відбувається в початковий період
навантаження, а потім деформація поступово затухає і припиняється, встановлюється
рівноважний стан.
Повна деформація матеріалів складається з трьох компонентів: швидкооборотної
(умовно-пружної), повільнооборотної (умовно-високоеластичної) і залишкової (умовно-
пластичної).
Lз = ln + lе + lпл
190
Зміна розмірів заготовок верху взуття при тривалій дії навантаження, істотно меншого
за розривне, тобто повзучість, і релаксація напруження при припиненні деформації, є
важливими характеристиками механічних властивостей, що мають велике значення в
процесах виготовлення та експлуатації виробів. З огляду на те, що як при витримуванні
взуття на колодках, так і в результаті довготривалої експлуатації в матеріалах відбуваються
релаксаційні процеси, вельми важливо простежити, як вони відбиваються на формостійкості
взуття та його експлуатаційних властивостях. З досвіду дублювання шкір верху взуття
відомо, що з’єднання вихідних матеріалів у багатокомпонентну систему, підвищуючи
міцність, часто знижує деформаційну здатність. В цих випадках при виготовленні виробів
об’ємної форми обмежується здатність до формоутворення та погіршується формостійкість.
В якості об’єктів дослідження використовувалися натуральні шкіри хромового методу
дублення для верху взуття ТУ 170646-79, міжпідкладка – поліпропіленове неткане полотно
самоклеючою плівкою, підкладкова шкіра хромового методу дублення. Одноциклові
дослідження проводилися з використанням релаксометру «Стійка» за загальноприйнятою
методикою [2] при навантаженні 3 даН.
Для визначення релаксаційних властивостей використовували зразки у вигляді
лопатки довжиною 100 мм. При проведені експериментальних досліджень на одноосний
розтяг необхідно було виключити вплив топографії шкіри на результати досліджень.
Виходячи з цього, зразки шкіри для досліджень готували по методу асиметричної бахроми, а
кожний дослід повторювали не менше 5 раз. Експериментальні дані, отримані при
визначенні одноциклових характеристик для вихідних матеріалів та пакетів на їх основі,
представлено в таблиці 1.
Таблиця 1 – Значення повної деформації та складових її частин
Напря- Складова
Пов-
мок частина Частка складової
на
№ Умовне прикла- деформації, деформації
дефор-
п/п позначення складу матеріалу дання %
мація,
наванта-
εп % εn εe ε пл ∆ εn ∆ εe ∆ε пл
ження
шкіри хромового методу дублення для попер 11 7 4 0 0,64 0,36 0
1
верху взуття (ШВ) повзд 16 8 4 4 0,50 0,25 0,25
шкіри хромового методу дублення для попер 22 12 4 6 0,55 0,18 0,27
2 верху взуття + поліпропіленове неткане
полотно (ШВ+М1) повзд 14 11 3 0 0,79 0,21 0,00
шкіри хромового методу дублення для попер 14 8 3 3 0,57 0,21 0,21
верху взуття + поліпропіленове неткане
3
полотно + шкіра підкладкова повзд 10 5 1 4 0,50 0,10 0,40
(ШВ+М1+ШП)
Так, розтяжність ШВ+М1 поперек приблизно в 1,5 рази більше, ніж вздовж, причому
співвідношення оборотної та залишкової саме таке, яке потрібне для забезпечення і формує
мості, і формостійкості. В комбінації матеріалів ШВ+М1+ШП загальна розтяжність знизилась –
вздовж ненабагато, поперек – в 1,5 рази. Збільшилась частка залишкової деформації вздовж.
Проведене визначення фізико-механічних властивостей матеріалів для мотобольного
взуття показало, що значення повної деформації розтягування та співвідношення її оборотної та
необоротної частин в поздовжньому та поперечному напрямах дозволяють забезпечити процес
формування верху взуття.
1. Зурабян К.М., Краснов Б.Я., Пустыльник Я.И. Материаловедение в производстве
изделий легкой промышленности. М., 2003. 384 с.
2. Рибальченко В. В., Коновал В. П., Хом’як М. Є. Матеріалознавство виробів легкої
промисловості: підручник. Київ: КНУТД, 2007. 365 с.
3. Коновал В. П., Свістунова Л. Т., Олійникова В. В. Технологія взуттєвого виробництва:
підручник. Київ, 2003. 368 c.
191
УДК 685.31
ОПТИМІЗAЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ВЗУТТЄВОГО ВИРОБНИЦТВА
Студент Немеровець В.П. гр.МгВ-18
Науковий керівник к.т.н, доц. Бабич А.І.
Мета і завдання. Метою роботи є вивчення закономірностей та технологічних

особливостей виконання операцій по виготовленню та обробці основних устілок для взуття.
Завданням роботи є виконання порівняння ділового та удосконаленого технологічного
процесу виготовлення і обробки основних устілок за узагальненими показниками їх
ефективності – технологічністю та вартістю технологічного обладнання.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес виготовлення
основної устілки з різних матеріалів. Предметом дослідження є технологічні операції та їх
характеристики.
Методи та засоби дослідження. Проведено ряд теоретико-аналітичних та
експериментальних досліджень з питань удосконалення і оптимізації процесу виготовлення
основних устілок.
Наукова новизна та практична значимість отриманих результатів. Розглянуто
множини вихідних показників якості основних устілок для взуття та показників ефективності
технологічного процесу, який забезпечує необхідний рівень якості виробу. Виконано
порівняльний аналіз удосконаленої технології виготовлення та обробки основних устілок з
різних матеріалів за технологією діючою на взуттєвих підприємствах.
Результати дослідження. Останнім часом спостерігається підвищення вимог
споживачів до якості взуття. Це призводить до підвищення вартості виробів. Ціна взуття
визначається його собівартістю, в структурі якої від 50% до 90% становить вартість
матеріалів. Тому раціональне використання матеріалів, заміна класичних матеріалів на
сучасні більш дешеві залишається важливою проблемою взуттєвої галузі.
Одним з головних завдань, розв’язання якого дозволить зменшити собівартість
виробу, є розробка найбільш простих у виконанні технологічних процесів виготовлення та
обробки деталей і виробів в цілому. Кожен технологічний процес повинен бути компактним і
таким, що сприяє підвищенню продуктивності праці при обробці деталей.
Удосконалення технології виготовлення та обробки деталей і виробів передбачається
здійснити у напрямку подальшого розширення застосування нових матеріалів, зменшенням
його матеріало - і трудомісткості виготовлення [1].Велике значення має впровадження у
виробництво нових матеріалів, які мають низьку ціну і не потребують значної кількості
операцій обробки і опорядження.
Отже, здійснений нами аналіз стану та напрямків вдосконалення технології
виготовлення сучасного взуття і його комплектуючих дозволяє стверджувати, що подальший
розвиток технології виготовлення взуття різного призначення можливий шляхом
удосконалення технологій, методів і засобів виробництва при умові створення новітніх
матеріалів для верху і низу взуття і перегляду режимів виконання технологічних операцій.
На якість взуття і його собівартість впливають в значній мірі технологічні процеси
виготовлення на всіх етапах виробництва. Цей вплив проявляється через конструктивні
особливості заготовки, виду матеріалів для деталей верху і низу виробів тощо. Тому
удосконалення виробництва взуття в цілому і окремих його вузлів та елементів здійснюється
із впровадженням сучасного обладнання, нових основних і допоміжних матеріалів.
Теоретично взаємозв’язок властивостей матеріалів, деталей, вузлів і кінцевого виробу,
зокрема взуття описується математичними залежностями, виведеними науковцями
Лобановою Г.Є. і Либою В.П. у своїх працях [2]. Цими залежностями встановлено, що
вихідна множина властивостей взуття складається з фізико-механічних і гігієнічних,
властивостей матеріалів, що визначають міцність кріплення, експлуатаційні та естетичні
властивості виробу. Для їх забезпечення із загального простору існування конструктивних і
192
технологічних рішень процесу обираються ті,що за результатами досліджень є

оптимальними. До них, наприклад, відносяться: матеріали для устілок, товщина, крок
прикріплювача, величина обробки урізу деталей, що характеризують рівень доскональності
технологічного процесу. Множину можна визначити за рахунок порівняння діючого та
удосконаленого технологічних процесів.
Технологічний процес(ТП) виготовлення основної устілки пропонуємо удосконалити
за рахунок застосування нових композитних матеріалів на заміну класичним натуральним
шкірам для устілок, які однаковою мірою відповідають експлуатаційним та технологічним
вимогам до виробу,а також нових режимів виконання окремих операцій.
Досліджуючи проблему порівнювались удосконалений нами ТП зкласичним по
виготовленню основної устілки. В зв’язку з застосуванням композиційних матеріалів для
виробництва основних устілок, деякі операції класичного ТП із застосуванням натуральних
шкір виключаються. Загальну трудомісткість виготовлення і обробки устілок за діючим і
удосконаленим ТП визначили як суму норм часу на виконання операцій усіх виділених груп.
Аналогічно встановлену сумарну вартість обладнання. Порівняння показників за
результатами дослідження наведено на рисунку 1 (а, б).
Рисунок 1 Порівняння показників за результатами дослідження

а - порівняннязагальноїтрудомісткостіматеріалу; б –
порівняннязагальноївартостіобладнанняудосконаленоготадіючогоТПвиготовленнятаобробкиосновнихустілок.
Висновки: Загальна трудомісткість виготовлення та обробки устілок для

удосконаленого у 1,5 рази нижчаніж діючого ТП за рахунок виключених операцій обробки
та розрубу деталей.Вагома частка часу відводиться для лиття деталей в удосконаленому ТП.
Проте при застосуванні литтєвого термопластавтомату вона зводиться до мінімуму.
Отже, порівняння рішень і удосконалення технології виготовлення основних устілок з
різних матеріалів доводить, що використання композиційних матеріалів є раціональним і
веде до зниження енерговитрат, трудомісткості операцій і ТП в цілому та дозволяє знизити
собівартість виробу.Можливе удосконалення повного циклу виготовлення взуття різного
асортименту і призначення.
Ключові слова:удосконалення, собівартість, матеріал, виріб, технологія,
трудомісткість.
1 Нестеров В.П. Проектування процесу виробництва взуття: Підручник-К.:НМК
ВО,1992,-304 с.
2 Лобанова Г.Є, Либа В.П. Математична модель взаємозв’язку властивостей
спеціального взуття і технології його виготовлення. Вісник ХНУ,-2007,-№3-Т,2-с.108-112.
3 Лобанова Г.Є.,Либа В.П.Вибір та експериментальне обґрунтування критеріїв
технологічного процесу виготовлення взуття. Вісник ХНУ. Технологічні науки.-2008-№с-
101-104.
193
УДК 685.34.03:620.17
ДОСЛІДЖЕННЯ НОВИХ ЕКОЛОГІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ В
ШКІРГАЛАНТЕРЕЙНИХ ВИРОБАХ ТА ВЗУТТІ
Студ. гр. МгВ-18, А.І. Тіхова
Науковий керівник доц.,к.т.н. С.Є.Каменець
Мета і завдання.Дослідити фізико-механічні властивостіта способи застосовування

екологічно чистого матеріалу заготовок рослини аїр(лепеха, татарське зілля) з метою
використання його естетичних, лікувальних та практичних властивостей у галантерейній та
взуттєвій промисловості, виявити недоліки матеріалу та запропонувати способи їх
усунення.
Об’єктом дослідженняявляєтьсярослина аїр, а саме її заготовки, як екологічно
чистий та легко відновлюваний, безпечний для здоров’я людини та довкілля матеріал.
Методи та засоби дослідження.Використано комплекс методів наукового пізнання,
зокрема: аналіз, моделювання, спостереження, вимірювання, експерименту та
багатофакторний статистичний аналіз.
● вперше запропоновано застосовувати аїр, новий екологічно чистий та легко
відновлюваний матеріал,для використання в галантерейній та взуттєвій
промисловості;
● порівняніфізико-механічні властивості аїру з традиційними матеріалами взуттєвого
виробництва та запропоновані шляхи їх покращання для подальшого впровадженням
аїру в промисловість.
Результати дослідження.Сьогодні гостро постає питання про екологічність та
збереження природи. Аїр матеріал екологічно-чистого походження, легко відновлюваний,
легко перероблюваний, не являється дефіцитним в Україні, він доступний по ціні та не
потребує спеціального дорогого обладнання для обробки, має багато лікувальних
властивостей, що актуально для взуття та устілок, при відповідній обробці та плетінні
демонструє переходи від блідо-жовтого до зеленуватого кольорів, що підвищує естетичні
властивості матеріалу. Останні віяння моди вже кілька років поспіль демонструють
актуальність плетених з природних матеріалів аксесуарів, особливо актуальні сумки та
головні убори літнього сезону.
Але досі були не вивчені фізико-механічні властивості аїру і можливості
застосування його для виготовлення деталей взуття та галантерейних виробів.Для вивчення
особливостей обраного еко-матеріалу, було проведено досліди з метою визначення міцності
та межі розтягнення у порівнянні з такими матеріаламияк устілковий картон та повсть, що
широко використовуються у взуттєвій промисловості.
Результати експерименту підтвердили попередню гіпотезу, що повсть є найменш
міцний матеріал(4,4-6,2 кН), але здатна до значного розтягування (відносне подовження
1,03-1,42мм), що обумовлено структурою валяного полотна. Найменш здатним до
подовження виявився аїр (відносне подовження 0,6-0,91мм), але сила, що призвела до
руйнації зразка склала 19,5-22,3 кН, що інформує про середню міцність, порівняно з
картоном та повстю. Експеримент підтвердив судження щодо найбільшої міцності, серед
трьох матеріалів, устілкового картону. А показники подовження виявилися середніми серед
матеріалів, що досліджувалися (відносне подовження 0,4-0,7мм).
Результати експерименту були оброблені методами математичної статистики і був
виявлений кореляційний зв'язок досліджених показників і лінійну залежність між ними. За
допомогою регресійного аналізу були розраховані коефіцієнти рівнянь, що описують процес.
Для повсті вони становлять ух= 8,6-0,15*х; картону - ух= 34,19+0,03115*х;
аїру - ух= 15,78+0,643*х.

194
Таблиця 1- Результати експерименту

Номер Довжина зразка до Подовження(мм) Розривання(кН)
експерименту експерименту(мм)
повсть картон аїр повсть картон аїр
1 10 12,2 5 9 5,12 36,9 21
2 10 11,3 4 8 5,8 33,5 20,3
3 10 12 5 7,7 4,3 34 20,8
4 10 14 6 7,8 4,6 34,6 22,1
5 10 13,7 5 7,5 5,4 36,8 19,5
6 10 14,2 5 8,8 6 33,1 21,9
7 10 12 7 9,1 4,4 35 21,3
8 10 10,3 5 9 6,2 34,8 22,3
9 10 11,5 5 6 6 34,9 20
10 10 14 6 7 5 33,1 20
Рис. 1-Результати експерименту
Таким чином можна зробити висновки що обраний еко-матеріал аїр, маючи свої
особливості та, у відповідності до них, по-своєму реагуючи на розривання, може
використовуватись, як допоміжний матеріал у легкій промисловості.
Висновки. За результатами досліджень шляхом порівняння виявлено, що аїр у
чистому вигляді має низьку межу подовження, а міцність близька до показників сили
розриву взуттєвого картону, тому доцільно запропонувати використовувати аїр у плетеному
вигляді, що значно підвищить його фізико-механічні властивості.
Ключові слова:аїр, еко-матеріал, порівняння, взуття, устілка, шкіргалантерея.
1. ДСТУ EN ISO 13934-1: 2018 Матеріали текстильні. Розривні властивості тканин.
Частина 1. Визначення максимального зусилля і подовження при максимальному зусиллі
методом прямокутного зразка (EN ISO 13934-1: 2013, IDT; ISO 13934-1: 2013, IDT) Введ. в
дію 20.07.2018.
2. ДСТУ ISO 9073-3:2003 Матеріали текстильні. Методи випробування нетканих
матеріалів. Частина 3. Визначення розривального навантаження та видовження під час
розриву. Введ. в діюз : 2005-01-0.-К.: ДП «УкрНДНЦ»,1989.
3. Тихомиров В. Б. Планирование и анализ эксперимент / В. Б. Тихомиров. – М. :
Легкая индустрия, 1974. – 262 с.
4. ДСТУ ГОСТ 30739-2003 Тканини і вироби чисто лляні, лляні і напівлляні.
Експресні методи випробувань. Введ. в діюз :01.07.2003.-К.: ДП «УкрНДНЦ».
5. ДСТУ 3485 - 96. Взуття. Номенклатура показників якості.
195
УДК 685.31
КЛАСИФІКАЦІЯ ОРТЕЗІВ СТОП
Студ. Марусенко О.В. гр. МгВ-18

Науковий керівник к.т.н., доц. Гондарчук П.М.
Науковий керівник к.т.н., доц. Бабич А.І.
Київський національний університет технології та дезайну
Мета і завдання.Вивчено і проаналізувано існуючі науково-технічні та патентні

інформаційні джерела щодо видів, конструкцій, призначення ортезів стоп. За результатами
теоретичних досліджень систематизувати дані для розробки клавсифікаціїортезів стоп.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є ортези стоп, а предметом
дослідження є теоретико-аналітичний пошук і обробка результатів з метою розробки
узагальненої класифікації ортезів
Методи та засоби дослідження.В статті наведено результати теоретико-аналітичних
досліджень, які ґрунтуються на вивченні фундаментальних працьнауковців , дослідників та
практиків різних часів з даної проблеми. Здійснено аналіз існуючих конструкцій устілок –
ортезів, які застосовуються у взутті.
Наукова новизна. Визначені і узагальнені класифікаційні ознаки ортезів.
Практична значимість. Структуровано і розроблено узагальнюючу класифікацію
ортезівстопи, яке дозволить більш об’єктивно і детально ознайомитись з виробами даного
сегменту.
Результати дослідження.В давнину людина щоденно ходила по землі босоніж
піддаючи стопи ніг, як і весь організм, дії природніх сил. Стопи масажувались, омивались
дощем, обдувались вітром, загартовувались снігом. Всі ці дії і умови існування діяли на
користь людини, оскільки активно працювали акупунктурі точки розташовані на стопах
нижніх кінцівок.
З розвитком суспільства і еволюцією людини були винайдені знаряддя праці, машини
і розроблені вироби, що полегшили життя людини, її працю, але і зменшили активність
роботи акупунтурних точок. Цей процес поступово призвів до того, що рух людини і її
щоденне перебування певну частину доби у взутті зберіг стопи ніг від пошкоджень, але із-за
малої активності акупунктури призвів до виникнення і розвитку захворювань організму,
порушення роботи окремих органів і стоп зокрема.
На сьогодні найбільш розповсюджене захворювання чи патологія стоп ніг у різних
вікових груп населення – це плоскоступість . Вона може бути як вроджена, так і придбана із-
за носіння взуття, що не відповідає вимогам нормативно-технічної документації (НТД) чи не
підходить самій людині, як наприклад кеди на гумовій пласкій підошві.
Нерідко хода людини також стає причиною патології стоп і організму. Стопи
викривлюються як назовні, так і в середину, від чого зношуються набійки в певній частині
деталі, підметкова частина підошви, носкова частина взуття. З погляду на цей факт саме
ортези, зокрема устілки, стають у нагоді для виправлення чи усунення цих патологій,
лікування чи профілактики захворювань стоп і організму людини вцілому.
Згідно з ДСТУ 150 13404:20 класифікація та опис зовнішніх ортезів та їх
комплектувальних виробів.Ортез – це пристрій, який розроблений і виготовлений згідно з
функціональними вимогами користувача, заснованими на таких даних, як форми, моделі,
розміри та зовнішній вигляд.[3] Устілка – один з основних елементів взуття, від якого
залежить, опорна комфортність, теплозахисні, гігієнічні та інші характеристики взуття, а
також можливість профілактики ряду деформаційних відхилень в стопі, усунення локальних
перенавантажень.[1] Устілки, в медичному терміні – ортези, бувають різних видів, залежно
від їх призначення: ортопедичні, профілактичні, захисні, гігієнічні, масажні тощо.
Поділяються устілки за видами: індивідуальні, стандартні, супінатори, пронатори тощо.
Виготовляють устілки-ортези зі сталі, графіту, полімеру, натуральної шкіри,
текстилю, корки, бамбуку, силікону різних форм і конструкцій, а також різного призначення.
196
В цілому устілки ефективно знімають біль в гомілках, рівномірно розподіляють

навантаження по стопі, зменшують біль у стопах при наявності мозолів на підошовній
частині стопи, амортизують коливання стопи при ходьбі, допомагають при локальних болях
у стопах, сприяють уникнення деформацій, забезпечують комфортність всередині взуття,
зменшують потовиділення, підтримують необхідну температуру стопи, забезпечують
циркуляцію повітря, деформують стопи і внутрішнє середовище взуття, створюють
прохолоду або ефект термоса за потребою, вбирають вологу.
Вивчивши і проаналізувавши науково-технічну літературу, патентну літературу і
періодику з даного питання була узагальнена інформація і розроблена узагальнена
класифікація ортезів стоп (рис.1).
Рис.1. Класифікація ортезів стоп
Висноки. Аналіз патентної та науково-технічної інформації свідчить про те, що

вітчизняні і закордонні вчені та винахідники пропонують різні конструкції ортезів стоп,
зокрема устілок різних за призначенням. При цьому вони є достатньо дорогими як
виготовленням індивідуально за призначенням лікаря, так і придбаними у роздріб у
спеціалізованих магазинах, як правило, для одноразового або короткочасного використання.
Тема дослідження є цікавою, актуальною і потребує подальшого розвитку з метою
винайдення нових конструктивних рішень, використання сучасних навчальних методів щодо
виготовлення ортезів-устілок.
Ключові слова:Ортез ,стопа, засіб, дослідження, показник, комфортність.
1. Гаркавенко С.С. Взуття спеціального призначення з активним впливом на
рефлекторні точки ноги:/Гаркавенко С.С., Ковальчук О.В., Первая Н.В., Пруднікова Н.Д.
//Монографія. – Київ, КНУТД, 2017р. – с.116
2.Рефлекторні точки стопи. [ Електронний ресурс ]. Режим доступу http:/tiande-
moscow.ru/puhl/produkcija-tiande/metedica_vozdejstvija_na_zetlektornye_tochki_Stopy/1-1-0-14.
3.Протезування та ортезування. Класифікація та опис зовнішніх ортезів та їх
комплектувальних виробів ДСТУ 1SO 13404:20 (1SO 13404:2007,IDT)- Київ: ДП - «Укр.
НДПУ»,2007р.-с.12-(Національний стандарт України).
197
УДК688.359
ВИКОРИСТАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ ТА ЕКО МАТЕРІАЛІВ ПРИ ВИГОТОВЛЕННІ І

ОЗДОБЛЕННІ ГАЛАНТЕРЕЙНИХ ВИРОБІВ
Студ. Ю.М. Яковець, гр. МгВ-18

Науковий керівник д.т.н.,доц. Г.В. Щуцька
Мета і завдання. Мета полягає в аналізі різних груп нетрадиційних та еко матеріалів
для виготовлення і оздоблення галантерейних виробів. Завданням є підбір і апробація
нетрадиційних та еко матеріалів для виготовлення сучасних галантерейних виробів.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом роботи є процес виготовлення і
оздоблення виробів з нетрадиційних та еко матеріалів. Предметом роботи є дослідження
спектру матеріалів та способів оздоблення виробів легкої промисловості.
Методи та засоби дослідження. В роботі використано теоретично-аналітичні та
експериментально-дослідницькі методи за допомогою технічної літератури та електронного
ресурсу.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів.В роботі є
елементи наукової новизни і практичного значення, як результату дослідження різних груп і
видів матеріалів та їх використання для виробництв галантерейних виробів.
Результати дослідження. У рамках глобальних проблем безпеки людини, природи,
планети і людства вцілому, в останні десятиліття набуває актуальності питання про
використання еко та нетрадиційних матеріалів для виробництва товарів народного вжитку.
Серйозним джерелом речовин-забруднювачів природи і шкідливого впливу на людину
є виробничі підприємства, зокрема підприємства, що виготовляють вироби з поліетилену і
пластику. Тому питання використання вживаних виробів з пластику та поліетилену для
виробництва товарів народного вжитку без їх вторинної переробки цікавлять дизайнерів
всього світу.
Більша частина сировини перетворюється на відходи і забруднює навколишнє
середовище. Розміщення відходів потребує вилучення значних площ землі. З метою
зменшення кількості відходів потрібно використовувати цей ресурс для виготовлення
побутових виробів та арт об’єктів. Як приклад, декоративні огорожі, статуетки, горщики для
рослин, теплиці та альтанки, годівниці для птахів та інші вироби різного призначення.
Дослідивши і проаналізувавши інформаційні джерела з даної тематики можу
зазначити, що використання еко та нетрадиційних матеріалів для виробництва виробів,
зокрема сумок - є актуальним питанням сьогодення.
У світі дедалі більшає виробників галантереї, які пропонують нові, революційні
технології виробництва виробів і матеріали природного походження задля зниження
негативного впливу модної індустрії на екологію та сприяння сталому розвитку планети. Вони
створюють унікальні колекції і кількість шанувальників таких брендів зростає. Для
виготовлення і оздоблення виробів існують наступні групи нетрадиційних та еко матеріалів:
нетрадиційні (пластикові пляшки та пробки, поліетиленові пакети, старі пластинки, мідні
проводи, шини та ін.), еко (листя кукурудзи, шовк, вовна, глина, дерево, лоза, солома та ін.).
Також розроблені методики виготовлення та оздоблення виробів з деяких матеріалів,
наприклад: сумка з квадратиків одного розміру вирізаних з пластикових пляшок і з'єднаних
між собою декоративним швом; сумка з поліетиленових пакетів, які нарізають смужками,
зв’язують і змотують в клубок, після чого з утвореної нитки плетуть виріб.
ChangRong розробили екологічно чистий віскований пакет замість паперового мішка або
поліетиленового пакета.Шеннон Сауф шиє дизайнерські сумки з ношених і зіпсованих
шкіряних жакетів, з ношених шкіряних курток, а також з відходів автомобільних і меблевих
виробництв. Компанії Bolt Threads винайшли штучну шкіру Mylo, створену з міцелію грибів.
Новий матеріал може з успіхом замінити натуральну шкіру. Компанія Fanta випустила сумки з
198
перероблених пластикових пляшок. Вони називаються Fanta-stic Bag ( «Fanta-стичні сумки») і

придумані британськими дизайнерами з компанії Antoni Alison.
Приклади виробів з еко та нетрадиційних матеріалів представлені на рисунку 1.
а б в
г д е
Рисунок 1 – Використання нетрадиційних та еко матеріалів в галантерейних виробів
а - сумка з поєднанням пластикових пляшок та поліетиленових пакетів;

б – сумка з пластикових пляшок;
в – сумка з поліетиленових пакетів;
г – сумка з технічного джгуту;
д – сумка з листя кукурудзи;
е – сумка з коркових пробок.
Висновки Виробництво виробів з еко та нетрадиційних матеріалів є напрямом
цікавим, актуальним, екологічним, ресурсозберігаючим, який необхідно глибинно
досліджувати і вивчати з метою впровадження результатів в повсякденне життя.
Ключові слова: еко матеріали, виробництво, оздоблення, виріб, ресурси.
1. Запольський А.К. Основи екології: Підручник/ А.К. Запольський, А.І. Салюк – 4-те
вид., допов. і переробл. – К.: Вища шк., 2010. – 399с.
2. Сумки из пластиковых бутылок[Електронний ресурс]/LADY– 16 травня 2014– Режим
доступу до журн.:http://ladyzest.com/sumki-iz-plastikovyx-butylok/
3. Супрун Н.П. Сучасні проблеми виробництва безпечного у споживанні та екологічно
чистого текстилю: монографія / Н. П. Супрун, Г. В. Щуцька. – Кафедра, 2013. – 112 с.
199
УДК 685.34
НАЗВА ТЕЗ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ВЗУТТЯ
СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Асп. Н.М. Бурсак, гр. ДФТЛП-17
Науковий керівник проф. С.С. Гаркавенко1
Науковий керівник проф. Ю.Ю. Щербань2
1
2
Київський коледж легкої промисловості
Мета і завдання.Мета – провести порівняльний аналіз фізико-механічних властивостей
матеріалів для верху та низу взуття спеціального призначення.
Завдання – аналіз стану та напрямків розвитку технології виготовлення сучасного
спеціального взуття на основі дослідження фізико-механічних та гігієнічних властивостей
використовуваних матеріалів.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження - матеріали для спеціального
взуття (СВ).
Предмет дослідження – визначення основних характеристик та параметрів матеріалів
для взуття спеціального призначення.
Результати дослідження. Здорові та безпечні умови праці людей постійно знаходяться в
полі зору державних та санітарно-гігієнічних установ, які контролюють відповідність їх
державним та нормативним стандартам. Особливу увагу охороні здоров’я приділяють
працівникам промислових підприємств та спеціалізованих служб цивільного захисту. Важливе
місце в загальному комплексі заходів щодо поліпшення умов праці є надання спеціального одягу
та взуття для співробітників.
Сьогодні існують промислові підприємства, які постійно розробляють та вдосконалюють
конструкції та технології виготовлення засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) з урахуванням
характеру робочого середовища. До складу ЗІЗ, що експлуатується у сфері підвищеної дії
шкідливих виробничих чинників, входить спеціальне взуття, яке безпосередньо призначене для
захисту ніг людини від дії несприятливого впливу навколишнього середовища.
Такі вироби повинні відповідати вимогам діючих стандартів і технічних умов як за
вихідними матеріалами та і за їх захисними властивостями. Для цього запроваджено обов’язкову
сертифікацію ЗІЗ, що в свою чергу викликає необхідність підвищення вимог до якості
спеціального взуття (СВ).
Підвищення вимог до якості СВ ставить перед спеціалістами взуттєвої промисловості
проблему пошуку та впровадження у виробництво нових матеріалів, ресурсозберігаючих
технологій, методів підвищення експлуатаційних, захисних, естетичних та екологічних
показників.
У взуттєвій промисловості вирішення цих задач здійснюється за рахунок технологічного
переоснащення підприємств, впровадження нових матеріалів і прогресивних технологічних
процесів.
Тому, зважаючи на вимоги до взуття спеціального призначення які включають:
- надійний захист ніг людини від дії шкідливих та небезпечних виробничих чинників
таких як агресивні середовища, висока температура, механічні навантаження, вібрації та ін.;
- легкість, зручність, які забезпечують відсутність обмеження рухових можливостей
працівника;
- відповідність вимогам сучасної виробничої гігієни та естетики;
- відповідність визначення нормам стандарту терміна експлуатації;
- легка очищувальна здатність від забруднення;
було прийняте рішення щодо проведенню ряду досліджень матеріалів верху та низу
взуття спеціального призначення.
Представлені в досліджені матеріали верху та низу взуття визначалась за критерієм їх
подальшого використання на етапах розробки і проектування нових взуттєвих виробів
спеціального призначення.
200
Таблиця 1 – Результати випробувань матеріалів верху, що застосовуються для спеціального взуття

Назва показників, ГОСТ, ДСТУ, ТУ, EN Норма по ГОСТ Юхта Нубук Хром Шкіра
одиниці виміру ISO гладка
Товщина матеріалу, ДСТУ 2726-94 Понад 1,6 мм 1,8-2,0 2,2-2,4 2,0-2,2 2,2-2,4
мм (ГОСТ 939-94)
Розривне зусилля ДСТУ 2726-94 Не менше 1,8. Для 2,3 2,1 2,2 2,5
(міцність на розрив), Н (ГОСТ 939-94) нубука не менше 1,4
Видовження, % ДСТУ 2726-94 15-35%. Для нубука 28 30 29 30
(ГОСТ 939-94) 20-40%
Розрив ниткових швів ТУ У 15.2-00034022- Не менше 115 Н/см 166 175 167 200
175:2017
Багаторазове згинання ГОСТ 13868 Не менше 3000 циклів 1000000 циклів згинів без
шкіри без пошкоджень пошкоджень
Водостійкість шкіри ТУ У 15.2-00034022- 180 хв, не менше 60хв. 220хв. 200хв. 200хв.
175:2017
Паропроникність ДСТУ EN ISO Не менше 0,8мг/(см2 0,9 1,2 1 1,2
шкіри 20345:2016 год)
Вогнетривкість шкіри ДСТУ EN 15090:2017 Секунд ( без 7 9 12 30
шкіри (EN 15090:2012, IDT) пошкоджень)
Рисунок 1 – Графік порівняння показників випробувань матеріалів для верху взуття спеціального
призначення
Висновки. На основі проведених експериментальних досліджень фізико-механічних
властивостей матеріалів визначені основні показники і їх відповідність вимогам стандартів і
технічних умов за вихідними параметрами. Отримана база даних може бути використана при
удосконаленні існуючих зразків взуття та проектуванні нових виробів з новими фізико-
механічними властивостями.
Ключові слова: спеціальне взуття, шкідливих виробничих чинників, обов’язкову
сертифікацію ЗІЗ, вихідними матеріалами та і за їх захисними властивостями.
1. Половніков І.І. Андрущак В.І., Беднарчук М.С. Дослідницькі технології у
виробництві спеціального взуття : монографія. Львів. 2014, 368с.
2. FOOTWEAR AND WORK :веб-сайт:
https://studopedia.com.ua/1_143959_FOOTWEAR-AND-WORK.html (дата звернення: 15.04.2019).
201
УДК 685.34.023
УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧОГО ПРОЦЕСУ ЛИТТЯ ПІД ТИСКОМ

ДЕТАЛЕЙ ВЗУТТЯ ІЗ ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ
Студ. Гр.МгВ-18 Т.В.Безсмертна,

Наук.керівник д.т.н,проф..Б.М.Злотенко
Мета і завдання. У взуттєвій та шкіргалантерейній промисловості широко

використовуються формовані деталі і вироби з полімерних матеріалів, отримані методом
лиття під тиском. Інжекційне формування – технологічний процес виготовлення виробів з
пластмас, що базується на заповненні формувальної порожнини прес-форми розплавом з
подальшим його ущільненням за рахунок тиску з охолодженням. Таким методом можна
виготовляти вироби будь-якої складності за формою, практично, без втрат матеріалу. Проте,
лиття під тиском – це складний процес, здійснення якого потребує громіздких обчислень при
визначенні технологічних параметрів та конструкції прес-форми.
Підошва- один з найважливіших частин взуття, яка оберігає її від зносу і багато в
чому визначає термін її служби. Саме підошва піддається інтенсивним механічним впливам,
і багатократним деформаціям. Тому матеріали, що застосовуються для виготовлення
підошов, повинні бути максимально стійкими до впливу навколишнього середовища та
постійно діючих експлуатаційних навантажень. Підошва взуття повинна бути одночасно
пружною і гнучкою, а також мати достатню жорсткість та міцність. Забезпечення міцності
має важливе значення при проектуванні взуття, оскільки підошва сприймає різні види
деформацій, таких як багаторазовий згин,розтяг та стискання. Проектування підошви взуття
із врахуванням перелічених факторів сприятиме підвищенню її міцності та збільшенню
довговічності.
На сьогодні для взуттєвої промисловості розроблено велику кількість програмних
засобів, використання яких допомагає скоротити час виходу на ринок продукту.
Обчислювальна техніка та сучасні методи управління дозволяють вирішувати виробничі
завдання за порівняно короткий час і значно підвищити продуктивність праці. Дизайн
підошви можна розробляти за допомогою програмного забезпечення САПР SolidWorks. Цей
інструмент дозволяє користувачеві створювати складні конструкції і виконувати
моделюванняїх поведінки.
На механічні властивості полімерного матеріалу у вилитих виробах значно впливають
параметри технологічного процесу лиття, що до цього часу не враховувалося при
виготовленні взуттєвих виробів. У зв’язку з цим вдосконалення технологічного процесу
лиття під тиском деталей взуття з використанням полімерних матеріалів з різними
механічними властивостями є актуальною задачею, вирішення якої призведе до підвищення
споживчих властивостей взуття.
Вдосконалення технологічного процесу лиття під тиском деталей взуття із
підвищеними експлуатаційними показниками можна досягти за рахунок диференційованого
використання в них полімерних матеріалів з різними фізико-механічними властивостями із
врахуванням основних технологічних факторів та конструктивних параметрів технологічної
оснастки.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі задачі:
– розробити концепції досягнення стабільно високих експлуатаційних показників
литих взуттєвих виробів на основі диференційованого використання в їх окремих частинах
202
полімерних матеріалів з різними фізико-механічними властивостями, які відповідають

характеру та інтенсивності експлуатаційних навантажень;
– встановити розподіл навантаження на поверхні підошви, і дізнатися,в якій частині
напруження полімеру найбільші для визначення технологічних параметрів з метою
підвищення експлуатаційних показників виробів.
– вивчити вплив параметрів технологічного процесу лиття на адгезійну міцність
з’єднання частин виробів з метою забезпечення їх конструктивної цілісності;
Об’єкт та предмет дослідження.Використання сучасного програмного продукту
SolidWorks дозволило значно підвищити точність розрахунку деформацій та напруженість в
тілі підошви. В результаті проведеного моделювання згину підошви під дією
експлуатаційних навантажень отримані поля розподілу деформацій та напружень.
За допомогою комп’ютерного моделювання досліджено, як впливають фізико-
механічні властивості матеріалу підошви та її геометричні параметри на міцність та
гнучкість, що дозволяють визначити раціональну конструкцію взуття.
Таким чином, встановивши розподіл навантаження по поверхні підошвиможна
визначити, у якій частині виробу напруження полімеру найбільші та можлива
йогодеформація. Це дозволить спроектувати оптимальну конструкцію прес-форми,
визначивши необхідну кількість впускних отворів, та розташувати їх таким чином, щоб
забезпечити рівномірне заповнення прес-форми для отримання якісних виробів.
Результати дослідження. На основі комплексних досліджень встановлені
закономірності технологічного процесу лиття взуттєвих виробів з підвищеними
експлуатаційними показниками за рахунок розподілення навантажень у підошві під час
ходьби.
По результатам експериментальних досліджень визначено напруження в деталі взуття
під час її згину, що дає можливість встановити залежності фізико-механічних властивостей
полімерних матеріалів, впливу технологічних параметрів на експлуатаційні показники
частин взуттєвих виробів, які підтвердили правильність основних аналітичних підходів.
Висновки. Вдосконаленотехнологічнийпроцеслиттяпідтиском деталей взуття за
допомогоювикористаннясучасногопрограмного продукту SolidWorks,
визначившираціональнуконструкціювзуття, щопризвелодо
підвищенняексплуатаційнихпоказників та споживчих властивостей взуття.
Ключові слова: лиття полімерів, лита підошва, прес-форма, технологічний процес,
технологія взуття.
1. Кулік Т.І, Злотенко Б.М., Синюк О.М. Прогнозування конфігурації частин литих
комбінованих виробів з полімерних матеріалів // Вісник КНУТД. – 2005. – № 2. – С. 43-48.
2. Кулік Т.І. Аналітичне визначення технологічних параметрів процесу лиття під
тиском комбінованих взуттєвих виробів // Вісник КНУТД. – 2005. – № 5. – С. 74 – 79.
3. C. E. BeyerandR. S. Spencer. Rheology in Molding, in Rheology, 1960, vol. 3, p. 28 –
35.
4. R. L. Ballman, T. Shusman, and H. L. Toor. Injection Molding – Flow into a Cold
Cavity //Ind. Eng. Chem., 1959, vol. 1, p. 51 – 62.
203
УДК 685.31.02
ВПЛИВ КУТА ПОВОРОТУ ДЕТАЛІ ВІДНОСНО ЇЇ ОСНОВНОГО
ПОЛОЖЕННЯ НА ПРОЦЕНТ ВИКОРИСТАННЯ РУЛОННОГО МАТЕРІАЛУ
ПРИ ЙОГО РОЗКРОЇ
Студ. М.Ю. Абрамів МгВ1-18
Науковий керівник проф. В.І. Чупринка
Мета і завдання.Метою роботи є дослідження впливу кута повороту деталей

взуттявідносно їх основного положення на процент використання матеріалу при його
розкрої.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є раціональний розкрій
рулонних матеріалів на деталі взуття. Предметом дослідженняє вплив кута повороту деталей
взуття відносно їх основноговикористання матеріалу при його розкрої
Методи та засоби дослідження. Дослідження ґрунтуються на основних положеннях
технології взуттєвого виробництва, математичного моделювання, методів обчислювальної
математики та аналітичної геометрії.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів.Дослідження
дозволило показати, що доцільно шукати раціонні схеми розкрою у межах допустимих кутів
повороту деталей відносно їх основного положення.
Результати дослідження.Раціональні й економічні витрати матеріальних і
енергетичних ресурсів, а також захист навколишнього середовища від забруднення були
завжди і є пріоритетними напрямками в розвитку України. А для цього необхідно
зменшувати кількість відходів. Так матеріали складають понад 80% у собівартості взуття, а
технологічні особливості виробництва взуття призводять до того, що тільки відходи розкрою
взуттєвих матеріалів складають понад 20%, тому очевидна актуальність раціонального
використання матеріалів.Томудослідження впливу кута повороту деталей взуттявідносно їх
основного положення на процент використання матеріалу при його розкроїє актуальною
задачею.
Дослідження проводились для дванадцяти моделей взуття та таких параметрів
матеріалу та схем розкрою: ширина матеріалу –1400 мм; довжина матеріалу – 3000 мм,
міжлекальний місток 3мм; діапазон зміни кута повороту деталі відносно її основного
положення від -100 до 100; крок зміни кута повороту деталі – 10. Результати досліджень
приведені в таблиці 1.
Таблиця 1–Вплив кута повороту деталі відносно її основного положення на процент використання
матеріалу
204
Висновки. Дослідження показали, що якщо проектувати раціональні схеми розкрою

для деталей з допустимим кутом повороту від -10 до 10 то можна зекономити до 2%
матеріалу.
Ключові слова. Взуття, схеми розкрою, кут повороту, деталь, рулонний матеріал.
1. Чупринка В.І. Проектування раціональних схем розкрою рулонних матеріалів на
деталі взуття з урахуванням розмірного асортименту /В.І. Чупринка, О.О. Шишкіна, Л.Т.
Свістунова // Вісник КНУТД - 2002. - №2. – C. 35-38.
2. Чупринка В.І. Алгоритм підготовки інформації для побудови розкрійних схем
рулонних матеріалів на деталі взуття та шкіргалантерейних виробів / В.І. Чупринка, О.З
Колиско // Вісник КНУТД. – 2005. - №3 – C. 19-24.
205
УДК 685.3
ТРАНСФОРМАЦІЯ ВЗУТТЯ ЯК СПОСІБ ОТРИМАННЯ

КРОС-СТИЛІСТИЧНОГО ЕФЕКТУ
Студ. Щербина В.О.,гр.МгВ-18

Науковий керівник Івасенко М.В.
Мета і завдання. Метою даної роботи є вдосконалення проектування взуття методом

трансформації для досягнення крос-стилістичного ефекту. Ключовою метою застосування
трансформації є забезпечення широкої варіативності важливих функцій життєдіяльності
людини з динамічним способом життя, яке характеризуються частою зміною подій.
Трансформація конструкцій взуття досягається шляхом використання роз’ємно-
з’єднаних між собою деталей, які можуть від’єднуватися-приєднуватися, розсуватися-
зсуватися, згортатися-розгортатися за рахунок таких з’єднувальних елементів як різноманітні
способи закріплення (ґудзики, кнопки, застібка-блискавка, зав‘язки, шнурки тощо). Це
дозволяє повністю змінювати модель взуття, надавати їй нових властивостей, змінювати її
призначення та функції, подовжувати термін експлуатації. Отже, для виготовлення якісного
та конкурентоспроможного взуття, яке буде користуватись підвищеним попитом, взуттєвим
підприємствам слід звернути увагу на розробку таких його видів, які б були не лише зручним
у експлуатації, відповідали трендам та мали гарний зовнішній вигляд, а й забезпечували
широкі функціональні можливості. Саме тому, завданням даної роботи є розробка взуття
методом трансформації для отримання крос-стилістичного ефекту, що легко поєднуються, не
втрачаючи при цьому своїх естетичних та функціональних властивостей, а також
конструктивно-технологічних рішень, за допомогою яких здійснюється дана трансформація
[1].
Об’єктом дослідження є процес трансформації взуття.
Методи та засоби дослідження. Під час проведення дослідження
використовувалися такі методи: теоретичного узагальнення, аналогії та аналізу – у
використанні тих чи інших виробів це і формує теоретичний базис дослідження.
Наукова новизна – роботи полягає в обґрунтуванні вибору сучасних методів
трансформації взуття.
Результати дослідження. Протягом різних історичних періодів переважно було
модне взуття лише однієї форми та конструкції. Сьогодні споживач має можливість тримати
у своєму гардеробі набутки багатьох років і використовувати їх у найрізноманітніших
образах та стилях. В наш час людина веде динамічний спосіб життя, часто змінює місце
знаходження, вид діяльності. Тому трансформація актуальна тим, що купуючи одну пару
взуття можливо досягти різних стилістичних ефектів. Це забезпечує економічну
раціональність: купуючи одну пару взуття – отримуємо декілька.
На основі проведеного аналізу існуючих принципів трансформації у взутті, для
отримання способу крос-стилістичного ефекту було обрано принципи: від’єднування-
приєднування, розсування-зсування, згортання-розгортання. Адже ці основні принципи
можуть забезпечити необхідні перетворення та трансформувати взуття в необхідну модель.
При цьому кінцевою метою перетворень кожного з цих принципів є: зміна форми, зміна
стилістичних ефектів взуття, багатофункціональність та подовження терміну експлуатації. В
практиці виготовлення взуття зустрічається як повна так і часткова трансформація деталей
конструкції. При трансформації деталей готового взуття діють постійні і тимчасові
206
структурні зв’язки між деталями. Постійні зв’язки (ниткові з’єднання машинними

строчками, клейові) існують в тих вузлах взуття, які не змінюються при трансформації.
Тимчасові зв’язки зустрічаються в деталях виробу, які при трансформації підлягають
перегрупуванню. Вони здійснюються за допомогою фурнітури: кнопок, блочків, пряжок,
застібок-блискавок, ґудзиків, шнурів і т.д. Для зміни зовнішнього вигляду взуття і
розширення функціональності у взутті використовуються додаткові деталі, які змінюють
форму виробу [1].
В даній роботі запропоновано підхід до реалізації взуття з трансфрмацією шляхом
самостійної комплектації споживачем будь-яких деталей та елементів взуття, що дозволяє
подовжити термін експлуатації взуття, використовувати його для різноманітних потреб
змінювати його функції і зовнішній вигляд. Ідея принципово нового підходу до
трансформації взуття полягає у створенні унікальних функціональних конструкцій і деталей
взуття та їх комплектації. Завдання полягає в розробці компонентів взуття, що могли б
поєднуватися та доповнювати один одного в залежності від потреби, розширювати його
функціональність, змінювати зовнішній вигляд взуття. Наприклад, можна придбати базову
комплектацію взуття, а згодом, при потребі, докупити потрібні елементи, які розширюють
його функціональність. Це дозволяє споживачам визначати і обирати потрібні елементи
взуття, а не купувати все одразу.
Такий підхід до взуття методом трансформації може дозволити застосовувати одну
пару взуття в різних ситуаціях, а також корегувати його за допомогою додаткових деталей
комплектації та елементів трансформації залежно від потреби. При цьому саме споживач
буде обирати потрібну йому комплектацію деталей та елементів і комбінувати їх керуючись
власними побажаннями та потребами [2].
Наведена пропозиція трансформативного взуття призначається для активних
людей, котрі протягом дня часто змінюють місця свого перебування та ситуації: ділові
зустрічі, романтичні побачення і вечірки, формальні та напівформальні виступи тощо.
Підбираючи під кожну ситуацію найбільш доречну варіацію деталей взуття, можна не тільки
зробити своє життя більш комфортним, але також змінити образ за допомогою одного
простого руху.
Висновки. В роботі запропоновано створення взуття методами трансформації за
принципом самостійної комплектації для досягнення споживачами крос-стилістичного
ефекту, який відтворюється комбінацією унікальних функціональних частин і деталей
взуття, що не лише забезпечує збільшення терміну експлуатації виробів, а й дозволяє
кардинально змінювати їх призначення і зовнішній вигляд, створюючи зразки з підвищеними
показниками естетичності, функціональності, ергономічності та виконують функцію
усвідомленого споживання.
Ключові слова: сучасні методи трансформації, метод трансформації, крос-
стилістичний ефект, трансформація.
1.Інтернет посилання. Режим доступу:
http://elar.khnu.km.ua/jspui/handle/123456789/4477
2.Інтернет посилання. Режим оступу:http://elar.khnu.km.ua/jspui/handle/123456789/5060
207
УДК 677.02
АНАЛІЗ СИРОВИННИХ АЛЬТЕРНАТИВ

У НАПРЯМКУ РОЗВИТКУ SUSTAINABLEFASHION
Студ. Негеля К. В.гр.БІМд-18

Наук. керівник Івасенко М. В.
Промислові та споживацькі аспекти індустрії моди сьогодення є одними із

переважаючих факторів погіршення стану навколишнього середовища. Високий рівень
утворення відходів та низькі показники їх використання як вторинної сировини призвели до
формування течії усвідомленої моди.Sustainablefashion(усвідомлена мода) –це стратегія,
покликана поставити на чільне місце в ідеології споживання та виготовлення –свідомість та
відповідальність.Базовими складовими усвідомленої моди є:
• відповідальне використання природних і людських ресурсів (reducing);
• повторне використання готових речей (reusing і upcycling);
• переробка відходів і речей для виготовлення нових (recycling).
Враховуючи багатовекторність наведеної теми, завданням та метою даної роботи є
аналіз переважаючих сировинних складів, що використовуються в модній індустрії та
визначення способів їх заміни альтернативними.
Об’єктом дослідження є процеси розвитку сировиннихальтернатив для втілення
філософії sustainablefashion.
Практичне значення цієї роботи полягає у визначені одного з напрямів розвитку
усвідомленої промислової політики держави.
Відповідно до поставленого завдання, в роботі було проаналізовано причини
згубного впливу модної індустрії на навколишнє середовище та визначено методи
реформування даної сфери діяльності.
Історичним поштовхомдо звертання увагина проблему усвідомленості на
міжнародному рівні став вибух на швейній фабриці RanaPlaza (Бангладеш) у 2013р. і, як
слідство, виникнення міжнародної ініціативиFashionRevolution, якою визначено ключові
прояви sustainablefashion:Slowfashion («Повільна мода»), Еco-friendly(«Безпечний для
екології»), Fairtrade(«Чесна торгівля»).
Після аналізу результатів безвідповідального використання природних ресурсів,
відповідно до поставленої мети, було запропоновано інноваційні та альтернативні види
сировин, які можуть замінити традиційні в Україні синтетичні волокна (нейлон / поліестер /
поліамід / поліакріл) та натуральні (бавовну, вовну тощо), а саме:моно-матеріали, конопляні
волокна, тенсель,бамбук, волокна з харчових відходів, OrangeFaiber (тканина з
апельсинового жмиху ), Пінатекс (Pinatex)- волокно з листя ананасу,еко-шкіра з грибного
міцелію.
Висновки:В результаті теоретичних досліджень в роботі визначено пріоритетний курс
розвитку державної промислової політики в напрямкуsustainability, а саме реформування
сучасної економічної моделі виробництва замкненого циклу: виробництво-використання-
переробка.
Ключові слова:sustainablefashion, усвідомлена мода, виробництво замкненого циклу.
1. House of Commons Environmental Audit Committee: Fixing fashion: clothing consumption
and sustainability, London, 2019.
208
Технологія та дизайн тканин і трикотажу
Підсекція «Технологія та дизайн тканин і трикотажу»

УДК 658.512.2
ЛЕГЕНДИ ВОЛИНІ. КОЛЕКЦІЯ-СТИЛІЗАЦІЯ НА ОСНОВІ УКРАЇНСЬКИХ
ІСТОРИЧНИХ КОСТЮМІВ ВОЛИНІ XIX – XX СТ.
Cтуд. А.Ю. Павлюк, гр. БТск-17
Науковий керівник к.т.н., доц. Н.М. Литвиненко
Мета і завдання. Мета роботи: Дослідити українські історичні костюми Волині ХІХ
– ХХ ст. та стилізувати їх у сучасну колекцію жіночого одягу. У відповідності до поставленої
мети визначено задачі досліджень: зробити аналіз українських історичних костюмів Волині
ХІХ –ХХ ст. та використати їх, як джерело творчості у колекції-стилізації.
Об’єкт та предмет досліджень. Об'єкт – дослідження історії та обрядовості
українського народу. Предмет – українські історичні костюми Волині ХІХ – ХХ ст.
Методи та засоби дослідження. При вирішенні задач, поставлених у роботі,
використано історичний метод, як систему засобів дослідження, діагностики, корекції та
проектування українського історичного костюму та мистецтвознавчу експертизу для
розробки колекції-стилізації.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Досліджено
українські історичні костюми Волині ХІХ – ХХ ст. та розроблено стилізовану колекцію з
урахуванням сучасних тенденцій весна-літо 2019 року задля запропонування українському
споживачеві трендового одягу з елементами нашого минулого.
Результати дослідження. Традиційний народний одяг відображає багатий світ
духовних цінностей людини, відбиває особливості повсякденного, святково-обрядового
буття народу, демонструє його символічні уявлення, художні смаки та естетичні норми. Для
сучасних і майбутніх поколінь український історичний костюм постає як частина багатої
стародавньої культури нашого народу.
Спадщина українського історичного вбрання велика й багатоманітна. В різні часи у
всіх куточках України створювалися дивовижні за красою й довершеністю виконання
різновиди одягу, його крої, оздоблення, колорит. Виразність комплексів убрання досягалася
використанням різних матеріалів, виготовлених переважно в домашніх умовах, простотою й
доцільністю крою, багатим оздобленням та доповненням до нього. Кожен з компонентів
костюма – сорочка, поясний одяг, головний убір, верхній одяг, взуття, прикраси –
відрізнялись матеріалом, оздобленням, поєднувалися в комплекси залежно від призначення:
буденний, святковий, обрядовий, сезонний. Художній смак втілювали в різних деталях -
оформленні кишень, манжетів, коміра, країв, швів, клинів. Оздоблення одягу - нашивки з
тканини (тасьма, оксамит, мереживо, стрічки), вишивка, строчки - гармоніювали з фактурою,
кольором тканини, підкреслювали форму та пропорції вбрання.
Для українського історичного костюму Волині ХІХ – ХХ ст. характерно було
оздоблення орнаментами за допомогою ткацтва. У кольоровій гамі переважали молочні,
бордові кольори. З аксесуарів характерною рисою Волині були срібні дукачі, коралі та
намітки, виготовленні з серпанку.
Стилізуючи український історичний костюм за основу було взято одяг таких
районів, як: Сарненський та Рокитнівський.
Загалом у процесі творчої стилізації можна спростити або ускладнити форму, колір,
деталі об'єкта, а також відмовитися від передачі об'єму. Таким чином творча стилізація
209
обов'язково носить індивідуальний характер і має на увазі наше авторське бачення і

переробку явищ українського народного костюму
Рисунок 1 – Історичний костюм Сарненського району, ескіз-стилізація та костюм-стилізація
Рисунок 2 – Історичний костюм Рокитнівського району, ескіз-стилізація та костюм-стилізація
Висновки. У результаті проведених досліджень вивчено український історичний

костюм Волині ХІХ – ХХ ст. та розроблено колекцію – стилізацію, це дозволяє нам
запропонувати українському споживачеві сучасний одяг з елементами нашого минулого.
Ключові слова: історичний костюм, стилізація, колекція, Волинь, одяг.
1. Даниленко В. Я. Дизайн України у світовому контексті художньо-проектної культури:
Монографія / В.Я. Даниленко. – Х. : ХДАДМ : Колорит, – 2005. – С. 227-239.
2. Ермилова В.В. Моделирование и художественное оформление одежды / В.В. Ермилова,
Д.Ю. Ермилова. – М.: Академия : Высшая школа, – 2000. – 184с.
3. Шлемкевич С. Л. Художній образ у дизайнерському мистецтві / С.Л. Шлемкевич //
Науковий вісник НЛТУ України, – 2013. – 413 с.
210
УДК 658.512.2
ІНТЕРПРИТАЦІЯ ІНДІАНСЬКОГО НАРОДНОГО КОСТЮМУ
НА СУЧАСНИЙ ЛАД З ЕЛЕМЕНТАМИ ТКАЦТВА
Студ. А.В. Зимка, гр. БТск-17
Мета і завдання. Мета роботи: Дослідити індіанський народний костюм та

інтерпретувати на сучасний лад з елементами ткацтва. У відповідності до поставленої мети
визначено задачі досліджень: зробити аналіз народного індіанського костюму та стилізувати
його на сучасний лад з використанням елементів ткацтва.
Об’єкт та предмет досліджень. Об'єкт – історія та культура індіанського народу.
Предмет – традиційний індіанський костюм та художнє ткацтво як елемент костюму.
використано історію народного костюму, як систему засобів дослідження, діагностики,
корекції та проектування життєвого шляху племен індіанців та археологічну експертизу для
аналізу костюму.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Розробка
сучасного костюму на основі інтерпретації індіанського традиційного костюму з елементами
ткацтва задля відновлення елементу етно стилю.
Результати дослідження. Актуальність обраної теми зумовлена важливістю
вивчення народних мотивів та культури різних національностей, а саме культури
американських індіанців. Етно стиль є інтернаціональним. Він увібрав в себе характерні
фасони, принти, забарвлення і декор різних народів, що населяють нашу планету.
Костюм, який носили прості люди, називають етнічним або ще фольклорним.
Джерелом дослідження є американські індіанці, а саме їхня культура та одяг, які надихнули
на створення костюму. Індіанці - це корінні поселенці Північної та Південної Америки і, як
слідство, має різну назву племен індіанців, які проживають на відкритих землях. Одяг
індіанців жіночої статі був менш помітним, ніж чоловічий і більш простий. Мешканки
південних районів носили тільки спідниці, інші - пояс сором'язливості, стягнутий в талії
шнурівкою. У центрі Америки жінки прикривали інтимні місця шматочками хутра, пізніше
замінивши їх бавовняною тканиною. У холодну погоду жінки носили шаль з вовни вівці.
Жінки прерій носили довгі прямі сорочки, зроблені з замші. Тіло і обличчя дівчат часто
розписувалися татуюваннями. У знатних представниць племені особа і руки були вкриті
химерними візерунками, жінки з простого стану завдавали лише кілька ліній на шкіру.
Майже всі частини одягу розшивались голками дикобраза, пізніше бісером, і прикрашалися
бахромою.
Особливістю племен американських індіанців є те, що вони займалися багатьма
ремеслами. Виготовляли власноруч прикраси, зокрема зі срібла, оздоблені камінням, емаллю.
Жінки володіли також декоративно-прикладним мистецтвом - вишивкою, гончарством,
виготовленням елементів одягу, культових і обрядових речей, виробів з пір'я,
монументальною творчістю, яка була пройнята релігійними ідеями. Добре володіли таким
ремеслом як ткацтво. На імпровізованих верстатах вони виготовляли сорочки, паски, ремені,
сукні, плащі-пончо і покривала.
Ткацтво- це одне з найдавніших ремесл, яке виникло ще з неоліту та досі є народним
ремеслом. Ткацтво виявилося дуже сприйнятливим до змін в суспільстві, адже в ньому
знаходили відображення історичні події, природно-географічні параметри, сама
211
господарська діяльність з її характерними якостями, запити народу в культурно-естетичній

області. Матеріалом для розвитку ткацтва стали прядильні волокна, які добувалися з вовни,
конопель та льону.
Для створення колекції обрано яскравий колорит культури індіанців, задля ефектного
естетичного завершення виробу було взято за основу - форму та деякі декоративні елементи,
що видозмінили звичайне уявлення індіанського костюму.
У моделях колекції фольклорний стиль виражений особливістю крою моделей,
особливо конструкцією рукавів. Також приналежність до фольклорного стилю виражена
декором - художнім ткацтвом, пропорційним рішенням, особливістю силуету. Відчувається
подих культури індіанців, особливо у використанні оздоблення та крою моделей, а саме:
елементом доповнення стало саме художнє ткацтво. Художнє ткацтво поєднало в собі всю
основну кольорову палітру - це відтінки червоного, зеленого, жовтого, білого, синього,
чорного та нейтрального сірого. Завдяки такому підбору кольорів колекція розкриває саме
джерело натхнення, а саме, культуру американських індіанців, які і були взяті за основу.
Акцентом в даній колекції слугує ручне ткацтво, воно представлено у всіх п’яти моделях.
Рисунок 1 – Ескізи стилізованого індіанського костюму з елементами ткацтва

та базова модель в колекції
Висновки. У результаті проведених досліджень вивчено індіанський народний

костюм та розроблено колекцію з елементами художнього ткацтва - інтерпретацію на
сучасний лад, що дозволяє нам подати споживачу нове бачення історичного костюму інших
народів минулого.
Ключові слова: Історичний костюм, стилізація, колекція, Індіанська культура.
1. Андросова Э.М. Основы художественного проектирования костюма: Учебное
пособие / Э.М. Андросова. - Челябинск: Медиа-Принт, - 2004. -184 с.
2. Голубеева О. Л.: Основи композиції: Учебное пособие / О. Л. Голубеева. –
2012. - 120с.
3. Семкин В.В. Образная и морфологическая трансформация в дизайне: Учебное
пособие / В.В. Семкин. - 2010. - 60 с.
212
УДК 677.075.6
ПРОЕКТУВАННЯ ТРИКОТАЖНИХ ПОЛОТЕН ОСНОВОВ’ЯЗАНИХ
ПЕРЕПЛЕТЕНЬ ДЛЯ СПОРТИВНИХ КОСТЮМІВ
Студ. Є.С. Коваль, гр. БТ-15
Мета і завдання. Мета роботи направлена на розробку структури трикотажних

полотен основов’язаних переплетень для спортивних костюмів. У відповідності до
поставленої мети визначено задачі досліджень: дослідити структуру основов’язаних
трикотажних полотен призначених для спортивних костюмів; дослідити на базі яких
основов’язаних переплетень доцільно виробляти трикотажні полотна для спортивних
костюмів; спроектувати заправки трикотажних полотен основов’язаних переплетень.
Об’єкт та предмет досліджень. Об'єкт - процес виявлення оптимальних видів
переплетення для отримання основов’язаного трикотажу призначеного для створення
спортивних костюмів. Предмет – трикотажні полотна основов’язаного переплетення, що
вироблені із бікомпонентного полотна.
Методи та засоби дослідження. Для вирішення поставлених задач в роботі було
проведено теоретичні. Досліджено та проаналізовано роботи відомих вчених по технології
трикотажного виробництва, проведено аналіз наукових робіт.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Виявлено
оптимальний вид переплетення для отримання основов’язаного трикотажу, який відповідає
вимогам комфортності спортивних костюмів. Запропоновано найбільш оптимальні значення
основних характеристик основов'язаного трикотажу комбінованих уточно-платированних
переплетень для отримання полотна високої якості, що відповідає необхідним умовам
функціонально спортивного одягу. Дана розробка дозволяє отримати широкий асортимент
спортивних костюмів, що і практичним значенням даної роботи.
Результати дослідження: На підставі розглянутих досліджень гігієни одягу,
визначено, що вона повинна відповідати умовам, в яких буде використовуватися, характеру
діяльності людини та умов навколишнього середовища. Серед текстильних виробів в
міжнародній практиці все більшого поширення набуває функціональний одяг для занять
спортом, виготовлений за комфортним принципом, який останнім часом стає одним з
основоположних при проектуванні нових видів одягу. Для того, щоб спортивний одяг був
комфортним (в умовах підвищеного потовиділення) він повинен відводити вологу, яка
утворюється на тілі людини.
На підставі вимог до спортивного одягу в даній роботі були сформульовані властивості,
якими повинні володіти трикотажні полотна основов'язаних переплетень, які
використовуються для виготовлення такого одягу, а саме:
• трикотажне полотно повинно бути бікомпонентним, тобто лицьова і виворітна сторони
даного трикотажу мають бути утворені з ниток різного сировинного складу;
• функціональний одяг з цього трикотажу повинен являти собою систему, що працює як
«капілярний насос», тобто внутрішній шар одягу, що знаходиться в безпосередньому
контакті з тілом людини, не вбираючи вологу, відводить її на вище розташований шар, який
поглинає вологу.
• шари для трикотажного полотна повинні бути підібрані таким чином, щоб внутрішній
шар одягу, мав більші пори (капіляри), а зовнішній - більш дрібні.
213
У результаті досліджень виявлено, що для створення спортивних костюмів доцільно

використовувати бікомпонентні полотна, які отримані безпосередньо на в’язальному
обладнані.
Як відомо, трикотаж для спортивних костюмів можна виробляти на базі
основов'язаних переплетень. В результаті аналізу структури трикотажу платированих,
плюшевих, футерованих, утокових і подвійних основов'язаних переплетень, які дозволяють
отримувати бікомпонентні полотна, виявлено, що найбільш оптимальною є комбінація
утокового і платированого переплетень. Адже виробництво трикотажних полотен
комбінованого уточно-платированного переплетення нескладне, оскільки їх можна
виробляти на однофонтурній основов'язальній машині без спеціальних пристосувань, і
економічно в порівянні з виробництвом трикотажу такого ж призначення, отриманого на
базі основов’язаних платированих або кулірних переплетень, за рахунок того, що нитка
утокової гребінки не пров'язується в петлі. При цьому, виявлено, що в якості утокового
можна використовувати нитки з більшою лінійною густиною, ніж ґрунтові, так як вони не
пров'язуються в петлі. Оскільки в даному переплетенні зворотний бік полотна цілком
утворений з ниток утокових гребінок, то застосування досить товстої утокової нитки є
актуальним.
На рис. 1 представлено оптимальну комбінацію утокового і платированого
переплетень для виробітку полотен призначених для спортивних костюмів.
Г1 Г2 Г3
4-5-4 3-3-4 1-0-1

4-3-4 7-7-6 2-3-2
4-5-4 3-3-4 1-0-1
Рисунок 1 – Графічний та аналітичний запис вибраних переплетень основовязаного трикотажу:

трико, сукно, уток
Висновки. Розглянуто та проаналізовано структури основов'язаних трикотажних

полотен на базі комбінованих уточно-платированих переплетень, як найбільш раціональних.
Запропоновано оптимальну комбінацію утокового і платированого переплетень для
виробітку основов’язаного трикотажу призначених для спортивних костюмів.
Запропоновано заправку для отримання трикотажних полотен основов’язаних переплетень
високої якості, що відповідає необхідним умовам спортивного одягу.
Ключові слова: основов’язане переплетення, спортивний костюм, платировані
переплетення, утокові переплетення.
1. Кукін Г.Н. Текстильне матеріалознавство (волокна і нитки): Учебн. для вузов /
Г.Н. Кукін, А.Н. Соловйов, А.І. Кобляков. - М.:Легпромбытиздат. - 1989. - 248 с.
2. Кудрявин Л.А. Комбинированные трикотажные переплетения / Л.А. Кудрявин. –
М.: МТИ, РИО. - 1971. – 40с.
214
УДК677.075.6
ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕФОРМАЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЕЛАСТИЧНИХ СТРІЧОК
Студ. Р.Л. Спиченко, гр.МгТ-18
Завдяки своєму складу і типу переплетення еластичні бинти дають шкірі дихати,
поглинають виділення зі шкіри, таким чином, забезпечуючи відчуття комфорту навіть при
тривалому носінні. Крім того, вони при тривалому носінні не втрачають еластичних
властивостей та не викликають алергії. Для виготовлення еластичних виробів зазвичай
використовують поліефірні чи бавовняні нитки та еластомерні нитки. Сучасні еластичні
вироби, як правило, забезпечують всі ці характеристики і при належному використанні
можуть прослужити тривалий час – протягом декількох років, не втрачаючи захисних,
підтримуючих та компресійних властивостей.
Метою роботи є дослідження деформаційних характеристик еластичних стрічок.
Об’єктом дослідження є процес деформації еластичних стрічок, предметом
дослідження є зразки основов’язаного трикотажу з вмістом еластомерної нитки.
Дослідження деформаційних характеристик еластичних стрічок проводилось з
використанням еластичних бинтів двох виробників. Еластичні стрічки обох виробників
мають однаковий сировинний склад. Зразки виготовлені з: бавовняної пряжі, поліефірних
ниток і армованої еластомерної нитки. Діаметр еластомерної нитки першого виробника
складає - 0,8 мм ,а другого - 0,6мм. Для еластичних бинтів використовують уточні
переплетення у комбінуванні з іншими переплетеннями. Утокові нитки розташовуються між
остовами петель та протяжками. Утокові нитки, вв'язані у ґрунт трикотажу, змінюють його
властивості, зменшуючи ступінь розпускання, розтяжності, закручуваності по краям
трикотажу головного переплетення, зменшують показники усадки трикотажу.
Петельна структура еластичної стрічки утворюється за допомогою 4 гребінок.
Гребінка Г1 пробрана еластомерною ниткою і має неповне пробирання. Гребінка Г1 виконує
зсув в кожному петельному ряді. Тобто в такому випадку еластомерна нитка розташовується
між остовами петель ланцюжка та між його протяжками в кожному петельному стовпчику.
Гребінки Г2 та Г3 прокладають бавовняну нитку в якості поперечного утоку, який
розташований під остовом та протяжкою ланцюжка. Пробирання гребінок не повне. При
чому гребінки Г2 та Г3 прокладають поперечний уток по різні сторони еластичної тасьми
назустріч одна одній. Гребінка Г4 є останньою і утворює закриті петлі ланцюжка, саме тому
з однієї сторони ми бачимо остов петлі, а з іншої протяжки під якими розташовані уточні
нитки. При чому пробирання гребінки Г4 повне.
Критеріями, які застосовувались для оцінки механічних властивостей еластичних
стрічок підчас випробування є повна деформація та її складові частини. Дослідження
проводились на релаксометрі при певному навантажені, яке розраховувалось відповідно до
ГОСТ 16218.9-89 за діаметром еластомерної нитки та їх кількості в зразку. При проведенні
досліджень визначали зворотні деформації, до складу яких входять пружна та більша
частина еластичної деформації, залишкова деформація, яка містить в собі пластичну
деформацію та частину еластичної деформації, яка так і не була виявленаупродовж часу
«відпочинок» проби.
Для оцінки пружних властивостей та формостійкості еластичних стрічок
розраховували співвідношення складових частин повної деформації. Для кожного варіанту
еластичних стрічок проведено по 5 паралельних вимірів. Результати розрахунків за
експериментальними даними представлені у таблицях 1 та 2.
215
Таблиця 1 - Деформаційні характеристики основов’язаного еластичного трикотажу першого виробника
Деформація, % Частки деформації

Варіант
зразка швидко повільно швидко повільно
повна залишкова залишкова
оборотна оборотна оборотна оборотна
1 95 92 2 1 0.96 0.021 0.0105
2 90 88 2 0 0.97 0.022 0
3 85 84 1 0 0.98 0.011 0
4 88 88 0 0 1 0 0
5 90 86 2 2 0.95 0.022 0.0222
Таблиця 2 - Деформаційні характеристики основов’язаного еластичного трикотажу другого виробника
Деформація, % Частки деформації

Варіант
зразка швидко повільно швидко повільно
повна залишкова залишкова
оборотна оборотна оборотна оборотна
1 155 147 2 6 0,94 0.012 0.0387
2 150 145 1 4 0.96 0.006 0,0266
3 145 141 2 2 0.97 0.013 0,0137
4 147 143 1 3 0,97 0,006 0,0204
5 140 136 1 3 0.97 0.007 0.0214
Як видно з таблиці 1, основов’язана еластична стрічка першого виробника має

достатньо високі пружні властивості та становить 85% - 95%, і досить низьку частку
залишкової деформації – від 0% до 2%. А з таблиці 2, ми бачимо, що основов’язана
еластична стрічка другого виробника має також досить високі пружні властивості – від140%
- 155 %,проте залишкова деформація від 2% до 6% показує на те, що еластична стрічка не
повертається в початковий стан після навантаження стрічки, що говорить про те, що стрічка
не повертається в початковий стан після навантаження.
Висновки. Після того, як зняли навантаження з еластичних стрічок, у підвішеному
стані, значення швидкооборотної деформації у різних виробників є також різним до
початкового стану повернувся тільки перший виробник і наслідків деформації майже немає і
дорівнює початковому значенню. Що стосується другого виробника, то до початкової форми
ні один зразок так і не повернувся. Проте швидкооборотна деформація цих зразків виявилась
більшою. Дивлячись на ці показники, ми можемо стверджувати, що еластична стрічка
першого виробника повністю задовольняє поставлені вимоги до еластичних виробів, а саме:
висока пружність та низька залишкова деформація.
Ключові слова. еластична стрічка, зразки, повна деформація, швидкооборотна
деформація, повільнооборотна деформація, залишкова деформація.
1. ГОСТ 16218.9-89 «Изделия медицинские эластичные фиксирующие и
компрессионные. Общиt технические требования. Методы испытаний»
2. Сайт ортопедичної лікарні - [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://clinica-
fbmse.ru.
216
УДК 75.04
АНАЛІЗ ПАРИЗЬКОЇ МОДИ. ФРАНЦУЗЬКА ФЕДЕРАЦІЯ КУТЮР’Є
Студ. Д.В. Копишта, гр. БТ-16

Мета і завдання. Мета роботи: Донести до суспільства інформацію про французьке

поняття «Haute Couture». Проаналізувати розвиток Паризької моди.
Об’єкт та предмет досліджень. Об'єкт – аналіз Паризької моди. Предмет –
Паризька мода, французька федерація кутюр’є.
Методи та засоби дослідження. При вирішенні задач, поставлених у роботі
основними методами виступають аналіз та порівняльно-історичний метод, достовірна
інформація та факти про розвиток Паризької моди.
Новизна та практичне значення полягає в детальному аналізі Паризької моди.
В кінці ХIХ – на початку ХХ століть, як і декілька століть до того, центром світового
мистецтва, розкоші та моди вважався Париж. Історично склалося, що при найбільш
розкішному королівському дворі Європи, збиралися найбільш вишукані й елегантні
представники еліти суспільства; для їх обслуговування тут містилися наймайстерніші кравці
і швачки, а французька текстильна промисловість досягла свого розквіту саме завдяки
високим естетичним запитам Паризького двору.
Як відомо, французьке поняття «Haute Couture» (високе шиття) – унікальна культурна
інституція, що створює і підтримує моду як своєрідну форму мистецтва.
На початку ХХІ ст. серед фешн-істориків, мистецтвознавців, критиків ведуться
дискусії про втрату привабливості Парижа як центра світової моди та, відповідно, зниження
актуальності Haute Couture як мистецтва модного костюма. Це обумовлено як
соціокультурною, так і економічною ситуацією в світовій системі моди: з одного боку, в
суспільстві постмодерну стилі й форми моди настільки різноманітні, що не допускають
існування якогось головного центру, котрий диктував би єдині глобальні тенденції; з іншого
боку, французька «висока» мода економічно нерентабельна (стрімко скорочується
чисельність споживачів), а сама Франція не є найпотужнішим у світі експортером чи
імпортером фешн-продукції (це, відповідно, Китай та США).
Досить умовно датою започаткування «високого шиття» вважається 1868 рік, коли за
ініціативи придворного кравця Чарльза Ворта в Парижі була створена «Палата профспілок
виробників одягу для жінок і дівчат» (Chambre Syndycale de la Confection et de la Couture pour
Dames et Filletes). Палатою профспілок було розроблено чіткі критерії - так звані «канони»
Haute Couture:
• модельєр повинен бути членом Chambre Syndicate de la Couture Parisienne. Щоб
вступити до Палати, потрібно бути французом, подати в оргкомітет Синдикату звіт про всі
попередньо створені колекції (ескізи, фото- і відеоматеріали, відгуки в пресі). Також для
вступу потрібні рекомендації авторитетного діяча фешн-бізнесу – поручителя, який
аргументує прийняття нового члена.; ательє повинно знаходитися в Парижі і в ньому має
працювати не менше двадцяти швачок чи вишивальниць та трьох манекенниць; виготовляти
вироби може виключно персонал даного будинку моди: дозволяється передавати лише
оздоблювальні роботи спеціальним паризьким майстерням;
217
• використовувати для виробництва ексклюзивні, спеціально виготовлені матеріали й

фурнітуру; працювати за індивідуальними мірками (обов’язковим було проведення трьох
примірок). Більшість моделей виготовляють трудомістким методом наколювання, що
дозволяє отримати найбільш точний крій;
• виконувати не менше 80% робіт вручну (спеціально регламентувалася максимально
допустима кількість машинних швів для різних виробів). В середньому на пошиття жакета
витрачається 100–150 годин і близько 1000 годин на вечірню сукню;
• двічі на рік (як правило, в січні та липні) представляти на Паризькому тижні високої
моди не менше 50 фешн-образів у контексті повноцінних сезонних колекцій.
Щоб привернути нових членів, 1992 року Синдикат значно спростив умови вступу до
Палати Високого Шиття: скоротили необхідну частку ручних робіт до 70%, чисельність
швачок до 15, кількість обов’язкових примірок зменшили до двох, а мінімальне число
образів у колекції до 35. Кожне вбрання повинно мати власний номер і виготовлення його
копії узгоджується із власником.
Зрозуміло, що така ексклюзивність і «висока» кравецька майстерність прирівнюють
кутюр до твору мистецтва та позиціюють його поза сезонними тенденціями. Ще однією
спробою поєднати символічну протилежність «високе - масове» є так званий «напів-кутюр».
Вперше цю ідею висунув П’єр Карден, котрий 1977 р. запустив лінію одягу pret-a-couture, що
поєднувала промислове та «високе».
Ідею «напів-кутюр», більш популярна назва якої demi-couture (від англ. demi- «напів-
»), підхопили й будинки мод, далекі від паризької Chambre syndicale de la Haute Couture: таке
вбрання пропонують, наприклад, італійська марка Dolce&Gabbana, британська Alexander
McQeen, американська Rick Owens чи сербська Roksanda Ilincic. Вони в колекціях pret-a-
porter пропонують поодинокі речі стандартних розмірів, створені з використанням ручної
праці, коштовних матеріалів та оздоблення.
Видатними дизайнерами того часу можна назвати Коко Шанель та Ельзу Скіапареллі.
Два славнозвісних дизайнера все ж таки різнилися одна від одної, наприклад Шанель,
пропонувала консервативні, класичні моделі, чого не можна сказати про Скіапареллі, що
вражала своїми екстравагантними нарядами. Впродовж тривалого часу, аж до сьогодення,
мода залишається авторською, більше того, автори моди множаться: не лише самі кутюр'є, а
й бренди стають «законодавцями мод» і виробниками певних зразків. XXI століття
характеризується кардинальними змінами науково-технічного характеру, які роблять
істотний вплив на соціокультурні умови життя сучасної людини [26].
Висновки. Якщо говорити зовсім просто, то модні бренди, які не були сертифіковані
Fédération française de la couture, французькою федерацією, що регулює і контролює галузь
високої моди, де-юре не мають права вживати термін щодо своїх колекцій. Haute couture –
термін з 1800-х років й стосується предметів одягу, штучно створених для конкретних
клієнтів.
Ключові слова: Паризька мода, Палата профспілок, напів-кутюр.
1. Комих Н. Г. Мода як соціальний феномен в сучасному соціокультурному
дискурсі / Н. Г. Комих. // Збірник наукових праць з гуманітарних дисциплін "Славута". –
2013.
2. Мода и стиль. Икона стиля: Коко Шанель [Електронний ресурс] – Режим
доступу до ресурсу: http://style.passion.ru/uroki-stilya/ikona-stilya-koko-shanel.htm
218
УДК 75.04
УКРАЇНСЬКА МОДА 1991-1997, ВІДКРИТТЯ СЕЗОНІВ МОДИ. НАЦІОНАЛЬНА
УКРАЇНСЬКА МОДА 2000-2017 РОКИ
Студ. З.М. Харченко, гр. БТ-16
Мета і завдання. Мета роботи: Проаналізувати розвиток творчості української моди,

охарактеризувати сучасну моду.
Об’єкт та предмет досліджень. Об'єкт – розвиток національної моди в 1991-1997
роки та 2000-2017 роки. Предмет – українська мода.
інформація та факти про розвиток української моди.
Новизна та практичне значення полягає в детальному дослідженні української моди
1991-1997 років та 2000-2017 років.
Мода – це нетривале панування певного смаку в будь-якій сфері життя чи культури. У
вузькому значенні, – це сфера професійної діяльності з проектування, виробництва і
поширення модного продукту.
Як відомо, історія Ukrainian Fashion Week налічує вже 20 років і багато в чому
співпадає з історією всієї вітчизняної моди. За цей час було багато чого: локальні прориви і
серйозні успіхи на міжнародному рівні, відкриття нових талантів і втрата старих, візити
іноземних зірок й власна експансія на Захід.
Перший етап – 1991-1997 роки, присвячений «новій свободі» після розпаду Союзу та
втіленню цієї «свободи від» в авангардній моді. Другий – 1997-2010 роки – етап
самоусвідомлення українцями себе як громадянами вже не просто однієї з республік
колишнього СРСР, а України з власною історією та культурою. Третій етап, що розпочався у
2010-му та триває досі – етап, коли нація, що відчуває себе політичною, починає нові пошуки
– «свободи для», наповнює свободу новими сенсами та модернізує «українське».
Встановлено, що 1991–1997 роки – час, коли з’явилися перші приватні будинки моди та
молоді авангардні дизайнери. У 1997 році був започаткований перший у Східній Європі
професійний тиждень прет-а-порте – Ukrainian Fashion Week, який із хаосу створив систему.
А український тиждень моди вперше було проведено у листопаді 1997 року. Він став
першою професійною фешн акцією на території Східної Європи.
За 20-річну історію UFW змінював місця проведення сім разів. Перші покази
проходять у Караїмській кенасі, яка зараз працює в якості Будинку актора. Щосезону
Ukrainian Fashion Week заручається підтримкою світових брендів, які прагнуть стати
партнерами та вшанувати українську моду. Деякі з цих компаній навіть обирають UFW
стартовою точкою для знайомства з українцями – так у 1998 році Генеральним партнером
Тижня Моди стає компанія AVON.
У 1999-му ж на подіумі UFW вперше з'являються роботи Оксани Караванської – вона
звернеться до традиційної вишивки лише після Революції гідності – проте присвятить
українським традиціям шиття одягу одразу кілька колекцій.
З початком нового століття та здобуття незалежності, індустрія моди в Україні почала
розвиватися в новому руслі. Відкривалися все нові будинки моди, організовувалися конкурси
219
краси. Українських дизайнерів почали визнавати з-за кордоном. Але це “на подіумі”. У
повсякденному житті українці ще багато часу відходили від стилю 90-х. Водночас з 2000-них
поняття “моди” асоціюється в українців, як щось абстрактне та недосяжне.
У 2003 році для пошуку та підтримки талановитої молоді Ukrainian Fashion Week
започаткувало платформу «Нові імена». Кожен дизайнер, що пройшов відбір, отримав
можливість провести перший у житті показ на особливих умовах. Під враженням від
виставки французький кутюр'є Жан-Поль Готьє представив на тижні haute couture
«українську» колекцію FW 2006. Дизайнер стилізував наші вишивки, крій, елементи
народного костюму, назви різних міст та регіонів.
Сезони для модного світу – це не тільки загальновідомі «осінь-зіма» та «весна-літо».
Це ще й так зване міжсезоння – «круїзна» колекція, яка починає продаватись за кілька
місяців до весняної, та «pre-fall» – передосіння. Що цікаво, саме ці колекції вважаються
найуспішнішими з точки зору комерції, бо представлені в магазинах довше за сезонні,
зазвичай включають базові та дешевші речі, та все одно залишаються трендовими, бо
транслюють тему й настрій основного сезону.В Україні в 2008-му відкривається вже третій –
Harper's Bazaar. Одне з найстаріших фешнвидань світу з'являється у Києві після французьких
L'Officiel та Elle. Наступного року видання запускає проект Bazaar Fashion Forward –
конкурс, який визначає найкращих стиліста, дизайнера, фотографа та журналіста країни.До
20-річчя незалежності України Ukrainian Fashion Week готує особливий подарунок: разом з
істориком моди Галиною Кокоріною вони представляють виставку «Межі тіла». Концепція
експозиції – взаємодія художника та людського тіла, тому її поділено на три блоки –
«Гіпертіло», «Відмова від тіла» та «Трансформоване тіло» – і кожний костюм при цьому
постає у вигляді мистецького витвору. Проте ім'я, яке 2014-го зазвучить найголосніше – Віта
Кін. Дизайнерка створила колекцію вишиванок, що просто розірвали фешн-світ.
У 2015-му UFW розпочинає проект «Витоки», присвячений національному костюму
як джерелу натхнення. Тим часом українська мода заручається підтримкою Британської Ради
– у 2015-му Ukrainian Fashion Week оголошує старт програми Fashion DNA. В 2017 - рівно 20
років тому Україна вперше заявила всьому світу, що fashion-індустрія - невід’ємна частина
нашої країни. Впродовж 20 років платформа Ukrainian Fashion Week об’єднувала,
організовувала і спрямовувала українську моду.
Висновки. У результаті проведеного аналізу стає зрозуміло, що мода – соціально
значуще явище, що виражає потреби часу шляхом поширення нормативних зразків для
наслідування, бере участь у створенні, розвитку і зміні суспільних ідеалів. Вона проникає
практично в усі сфери життя людини. Вивчення моди вимагає інтеграції різноманітних форм
пізнання.
Ключові слова: українська мода, національна мода, UFW, дизайнери.
1. Рідна мода. 20 років fashion в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://fashionweek.platfor.ma/.
2. 2017 – рік двадцятиріччя Ukrainian Fashion Week. [Електронний ресурс]. - Режим
доступу: https://day.kyiv.ua/uk/article/taym-aut/2017-rik-dvadcyatyrichchya-nukrainian-fashion-
week.
220
УДК 75.04
АНАЛІЗ РОБІТ КОКО ШАНЕЛЬ. ІСТОРІЯ ТА РОЗВИТОК ЇЇ ТВОРЧОСТІ
Студ. Р.О. Овсієнко, гр. БТ-16
Мета і завдання. Мета роботи: Донести до суспільства інформацію про одну із самих
яскравих особистостей минулого століття, яка змогла змінити моду в бік практичності і
елегантності – Коко Шанель.
Об’єкт та предмет досліджень. Об'єкт – біографія та творчість Коко Шанель.
Предмет – біографія та творчість художника Коко Шанель.
інформація та факти про життя та творчий шлях дизайнера-молельєра.
Новизна та практичне значення полягає в детальному дослідженні життєвого шляху та
творчості Коко Шанель. Виявлено, що Коко Шанель - ікона стиля, одна з найвідоміших
моделей світу, засновника брендів і духів Chanel.
Результати дослідження. Стиль, створений Шанель, виражає собою цілу епоху, а в
ній - елегантність, мінімалізм в використанні аксесуарів і зручностей. Шанель була
неординарною і складною людиною в житті - вона по більшій частині перевищила людей і
була готова до всього, щоб обіймати свій успіх і вигоду.
Крім захоплення дизайном одягу, Габріель любила співати і навіть виступала в
кабаре. Саме тоді вона отримала прізвисько Коко, тому що її улюбленими піснями були «Ko
Ko Ri Ko» і «Qui qua vu Coco». В одному з таких кабаре дівчина познайомилася з багатим
офіцером у відставці, Етьєном Бальзаном, який незабаром запропонував їй переїхати до
нього в справжній замок в Парижі. Шанель погодилася, однак залежати від когось було не в
її стилі.
Незабаром, згадавши уроки шиття в притулку, вона зрозуміла, що хоче стати
майстринею по виготовленню жіночих капелюхів, суконь і білизни, і за допомогою молодого
англійського підприємця Артура Кейпела в 1910 році змогла відкрити свій власний
капелюшний магазин в Парижі.
Коко Шанель славилася зрозумілістю по відношенню до оточуючих її людей - вона
принижувала тих, кому робила добро. Про неї говорили, що її подарунки, як ляпаси.
Висловлювання Коко про людей були убивчі, а грубість її віддавала зрозумілістю. Вона була
напрочуд працездатна, енергійна і зневажала людей. «Мені плювати, що ви про мене
думаєте. Я про вас не думаю взагалі» - часто казала вона. До самої старості Шанель зберегла
гнучкість фігури і була дуже працьовита. Ідеї нових костюмів приходили до неї навіть уві
сні, і тоді вона прокидалася і починала працювати.
Після великої перерви у віці 70 років Коко Шанель з тріумфом повернулася у світ
моди. Працездатність цариці моди була унікальна. Свою останню колекцію вона створила у
віці 88 років. Сама Шанель не сумнівалася в тому, що в основі її сили лежить філософія, яка
розкриває ставлення жінки до світу, в якому вона живе.
Шанель, яка одягла прекрасну половину світу, говорила: «Головне в жінці - не одяг, а
милі манери, розсудливість і строгий режим дня. Жінка повинна бути жіночною, спортивною
і ніколи не дурманити себе порожніми розмовами. Вона повинна знати, навіщо і куди їй
221
треба йти, яка мета кожного жесту і погляду. Треба зберігати власну неповторність: у рухах,
думках, вчинках. Вміти протистояти навіть вимогам моди».
Коко Шанель пояснювала своє активне довголіття тим, що ніколи не вела нічний
спосіб богемного життя - «Після безсонної ночі не створиш нічого путнього в день». Вона
казала - «не Можна дозволяти собі обжерливість і алкоголь, які руйнують тіло, і все ж
сподіватися мати тіло, яке функціонує з мінімальним руйнуванням. Свічка, яка горить з двох
кінців, може, звичайно, поширювати найяскравіше світло, але темрява, яка буде потім, буде
довгою».
Стиль Шанель стає стилем номер один ХХ століття. Її вплив на моду був настільки
великим, що вона стала єдиною людиною зі світу моди, яка потрапила до списку сотні
найвпливовіших особистостей XX ст. за версією авторитетного журналу «Time Magazine».
Ім`я Габрієль Бонер Шанель як законодавиці мод, стає символом та класикою в модній
індустрії. Її перша колекція перевернула уявлення про жінку XX століття. Вона відома всім
як засновниця «маленької чорної сукні», котра увійшла у світ моди в 1926 році. Одягаючись,
вона дотримувалась правила «нічого зайвого» і при цьому виглядала дуже вишукано.
Шанель також додала до повсякденного одягу жінки прикраси, мала рацію у поєднанні
біжутерії та коштовностей. Так, перли – ще один код бренду Chanel. Її також можна вважати
людиною, яка відродила моду на дорогі прикраси. Підтвердженням цьому є її відомий
вислів: «Я обрала діаманти, бо вони являють собою найбільшу цінність в найменшому
об’ємі».
У 1971 році 10 січня, маленька тендітна жінка, яка підкорила весь модний світ,
померла. Але на цьому історія компанії Шанель не закінчилася. На сьогодні це самий
відомий світовий бренд, який виробляє товар класу люкс. Поки буде жити аромат Chanel №5
і маленьке чорне плаття, компанія не перестане існувати.
Висновки. У результаті проведеного аналізу робіт дизайнерки визначено, що від
початку і до кінця Коко Шанель є людиною, яка наділена невичерпною творчою енергією та
втілює безліч парадоксів і протиріч на противагу іншим митцям.
"Герцогинь много, а Шанель одна" - відповіла вона на пропозицію руки і серця від
герцога Вестмінстерського, найбагатшої людини в Європі. Вона ніколи не лізла за словом в
кишеню, не підкорялася правилам і жила "проти течії". Справжня self-made woman, вона
зробила не тільки себе, але перекроїла за власними лекалами весь світ - не просто моду, а
стиль життя! Коротка спідниця до колін - Шанель. Брючний костюм для жінок - Шанель.
"Маленьке чорне плаття" - Шанель. Невеликі капелюшки замість величезних споруд з
широченними полями - Шанель. Біжутерія - Шанель. Витончений аромат замість
задушливого запаху цілої квіткової клумби - Шанель. Саме Велика Мадемуазель подарувала
жінці право бути природною, стильною, бажаною, жіночною - самою собою.
Ключові слова: Коко Шанель, дизайнер, модельєр, творчість.
1. Коко Шанель – биография и личная жизнь. [Електронний ресурс]. - Режим
доступу: https://www.stylenews.ru/moda/demna-gvasalia/.
2. Цитати, вислови, прислів'я — мудрість поколінь. Коко Шанель. [Електронний
ресурс]. - Режим доступу: https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BA% D0%BE_%
D0%A8%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D0%BB%D1%8C
222
УДК 677.055.32:677.072
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИКОНАННЯ ОПЕРАЦІЇ
КУЛІРУВАННЯ НА ПЛОСКОВ'ЯЗАЛЬНОМУ ОБЛАДНАННІ НА ЯКІСТЬ
ПЕТЕЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ТРИКОТАЖУ, ВИРОБЛЕНОГО З ПАРААРАМІНОЇ
НИТКИ У ПОЄДНАННІ З МЕТАЛЕВОЮ МОНОНИТКОЮ
Студ. О.М. Дмитрик, гр. МгТн-18
Науковий керівник д.т.н., проф. Л.Є. Галавська
Мета і завдання. Дослідження впливу типу в'язального обладнання на

формоутворення петель трикотажу переплетення гладь з параарамідної нитки у поєднанні з
металевою монониткою. У відповідності до поставленої мети визначено задачі досліджень:
виготовлення на плоскофанговій машині типу ПВРК та рукавичковому автоматі ПА-8-33 8
класу дослідних зразків трикотажу з параарамідної нитки та у поєднанні її з металевою
ниткою за умови незмінної довжини нитки в петлі.
Об'єкт та предмет досліджень. Об'єкт – процес в'язання трикотажу підвищеної
міцності на плосков'язальному обладнанні. Предмет – кулірний трикотаж переплетення
гладь, вироблений та двох типах плосков'язального обладнання з параарамідної нитки у
поєднанні з металевою.
використано експериментальний метод досліджень у відповідності до існуючих
стандартизованих методик визначення параметрів структури трикотажу та розривних
характеристик ниток до та після в'язання.
Наукова новизна. Полягає у виявленні характеру впливу типу в'язального обладнання
та виду надміцної сировини на формоутворення петель.
Практичне значення отриманих результатів. Одержано вихідні дані, що
характеризують геометрію нитки в петлі кулірного трикотажу, виробленого з параарамідної
нитки, які дозволяють перейти до етапу створення цифрових 3D прототипів його структури
та реалізації віртуальних експериментів з визначення його фізико-механічних характеристик
сучасними засобами комп'ютерних програм.
Результати дослідження. У виробництві трикотажу технічного призначення
використовують сировину підвищеної міцності, серед якої широкого поширення набули
параарамідні нитки. Параараміди відрізняються особливою міцністю, їх застосовують для
отримання різних видів виробів технічного призначення. У технічних цілях в структуру
трикотажу вводять також металеву нитку, яку одержують поступовим витягуванням тонкого
дроту з м'яких ковких металів: міді, її сплаву з нікелем та іншими металами. Вплив
різноманітних факторів на формоутворення петель кулірного трикотажу, виробленого з
сировини підвищеної міцності вивчено недостатньо. Наявна в науково-технічній літературі
інформація не дає надійних відомостей про поведінку ниток підвищеної міцності при
переробці їх на в'язальному обладнанні. Для вироблення дослідних зразків трикотажу у
в’язальній лабораторії обрано в’язальне обладнання 8 класу двох різних типів. При цьому
в'язання трикотажу здійснювалось за умови однакової довжини нитки в петлі (ℓ=8,9мм).
Обрані типи в’язального обладнання забезпечують в'язально-в'язальний послідовний процес
петлетворення без розподілу. Однак на рукавичковому автоматі на відміну від
плосков'язальної машини ПВРК присутні платини, які забезпечують зосереджене виконання
операції відтягування та створюють відбійну площину при виконанні операції кулірування.
Характеристика одержаних дослідних зразків наведена у таблиці 1.
При виготовлені дослідних зразків на рукавичковому автоматі зусилля відтягування
виявилося недостатнім, внаслідок чого у полотні в окремих петельних стовпчиках
формувалися витягнуті пресові петлі індексів К=1-3. Процесу скидання старих петель на
сформовані нові перешкоджала значна жорсткість параарамідних ниток і, як наслідок,
223
недостатнє зусилля відтягування, що забезпечує подолання тертя та жорсткості нитки на

згин та протягування старих петель крізь нові. Тому з метою забезпечення нормального
перебігу процесу петлетворення створено додаткове зусилля відтягування полотна шляхом
підвішування двох тягарців сумарною вагою 596 г.
Таблиця 1 – Характеристика дослідних зразків трикотажу
№ зразка Вид сировини Лінійна Тип в’язального Поверхнева Товщина
густина обладнання густина, г/м2 трикотажу, мм
1 параарамідна 92 текс
нитка ПВРК 192,5 0,7
нитка ПВРК 312,0 0,79
металева нитка d = 0,12 мм
нитка ПА–8–33 196,09 1,0
нитка ПА–8–33 323,7 1,12
металева нитка d = 0,12 мм
У результаті аналізу дослідних зразків виявлено, що незважаючи на те, що довжина
нитки в петлі залишалась const й усі вони вироблені на ідентичному за класом в’язальному
обладнанні, параметри структури та форма петель різко відрізняються. За допомогою
електронного USB мікроскопа визначено наступні лінійні виміри петель: площа петлі,
петельний крок, висота петельного ряду, кут нахилу паличок петель, кут нахилу дотичної у
точці переплетення. На рис. 1 представлено одержані результати досліджень структурних
характеристик дослідних зразків трикотажу.
Рисунок 1 – Характеристики форми петель дослідних зразків трикотажу

Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено, що на формоутворення
петель кулірного трикотажу з параарамідних ниток за умови однакової довжини нитки в
петлі та класу в'язального обладнання впливає його тип та особливості виконання операцій
кулірування, формування та відтягування.
Ключові слова: трикотаж технічного призначення, кулірний трикотаж, параарамідна
нитка, металева нитка, формоутворення петель з ниток підвищеної міцності.
1. Полотна и изделия трикотажные. Методы определения линейных размеров,
перекоса, числа петельных рядов и петельных столбиков и длины нити в петле. ГОСТ 8846-
87.
2. Дмитрик О. М. Дослідження впливу типу плосков'язального обладнання на форму
петель трикотажу з сировини підвищеної міцності / О. М. Дмитрик; наук. кер. Л. Є.
Галавська // Наукові розробки молоді на сучасному етапі: тези доповідей XVII
Всеукраїнської наукової конференції молодих вчених та студентів (26-27 квітня 2018 р.,
Київ). – Київ: КНУТД, 2018. – Т. 1: Сучасні матеріали і технології виробництва виробів
широкого вжитку та спеціального призначення. – С. 266-267.
224
УДК 677.075.6
ДОСЛІДЖЕННЯ ТРИКОТАЖНИХ ПОЛОТЕН
ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Студ. М.Ю. Гусар, гр. МгТ-18
Науковий керівник д.т.н., доц. О.П. Кизимчук
Науковий керівник к.т.н., доц. Л.М. Мельник
Мета і завдання. Дослідження та аналіз параметрів петельної структури еластичних

основов’язаних полотен утокового переплетення, та встановлення їх залежності від
технологічних параметрів в’язання.
Об’єкт та предмет досліджень. Об’єктом дослідження є процес в’язання
еластичного полотна для виробів лікувально-профілактичного призначення. Предметом
дослідження є еластичний основов’язаний трикотаж, який виготовлений на основов’язальній
машині 18 класу.
Методи та засоби дослідження. Дослідження параметрів структури трикотажу
виконувалось відповідно до діючих стандартних методик експериментальних досліджень.
Для обробки експериментальних даних використано методи математичної статистики.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Встановлено
вплив технологічних параметрів в’язання на основні параметри структури основов’язаного
трикотажу утокового переплетення з вмістом еластомерної нитки. Результати досліджень
дозволяють на етапі проектування прогнозувати показники структури еластичного
основов’язаного трикотажу.
Результати дослідження. Стрімкий розвиток асортименту лікувально-
профілактичних виробів відбувся завдяки використанню для їх виготовлення еластичних
в’язаних полотен. Такі полотна містять в своїй структурі еластомерні нитки та мають
головну перевагу перед іншими матеріалами – пружність та еластичність, при цьому
властивості полотен залежать від переплетення та параметрів в’язання.
Для визначення впливу технологічних параметрів в’язання на параметри структури
еластичного трикотажу були виготовлені дослідні зразки утокового переплетення на
машинах TCH 18 класу. Ґрунтовим переплетенням досліджуваних полотен є ланцюжок, для
якого використано поліефірну нитку лінійної густини 16,7 текс. Еластомерна нитка
діаметром 0,8 мм, вводиться в структуру трикотажу у вигляді поздовжнього утоку за
рапортом. Для забезпечення поєднання окремих ланцюжків в полотно та надійного
перекриття еластомерної нитки в структурі застосовують поліефірні нитки 16,7 текс, які
прокладають з обох боків полотна.
Як відомо, еластичність та пружність полотна, що містить в своїй структурі
еластомерну нитку, залежить від ступеня попереднього її видовження, яке на обраному виді
обладнання забезпечується зміною швидкості обертання ниткоподаючих валів. В зв’язку з
чим дослідні варіанти полотен виготовлені зі зміною попереднього видовження еластомерної
нитки, яке варіювали кількістю зубців шестерен в зоні подачі: ведучої z1 – 27, 29, 31 та
веденої z2 – 21, 23, 25. Також в межах експерименту змінювалась товщина нитки
поперечного утоку, яку варіювали кількістю ниток k - 2 та 4 кінці. Отримані полотна було
досліджено відповідно до стандартних методик та визначено наступні параметри структури
трикотажу: кількість петельних рядів, товщина та поверхнева густина. Для кожного
параметру проведено по 10 паралельних вимірів, а за середніми результатами побудовані
графічні залежності (рис.1).
225
Поверхнева густина Поверхнева густина

ms, г/м2
ms, г/м2 800
730
700 770
670
740
640
20 21 22 23 24 25 26
710
27 29 31 z1
20 21 22 23 24 25 26
27 29 31 z1
М, мм Товщина М, мм Товщина
1,38 1,46
1,36 1,44
1,34 1,42
1,32 1,4
1,38
1,3 20 21 22 23 24 25 26
20 21 22 23 24 25 26
z1 27 29 31 z1
27 29 31
Np, мм Кількість рядів на 100 мм Кількість рядів на 100 мм
290 Np, мм
240
270 230
250 220
230 210
200
210
190
20 21 22 23 24 25 26
20 21 22 23 24 25 26
27 29 31 z1
27 29 31 z1
а б
Рисунок 1 – Параметри структури основов’язаного еластичного полотна: а – k=2; б - k=4
Отримані результати показують, що найбільший вплив обрані фактори мають на поверхневу

густину трикотажу та кількість рядів на 100мм. Так при варіюванні кількості зубців
шестерень ниткоподаючих валів поверхнева густина збільшується в межах 7%, збільшення
лінійної густини ниток поперечного утоку збільшує вихідний параметр в межах 10%.
Тенденція впливу вхідних параметрів зберігається і для кількості рядів на 100мм. Товщина
еластичного трикотажу збільшується в межах 7% лише при збільшенні лінійної густини
ниток поперечного утоку.
Висновок: За результатами проведених досліджень параметрів структури основов’язаних
еластичних полотен для лікувально-профілактичних виробів встановлено, що в межах експеримнету
найбільший вплив на структуру полотна має лінійна густина ниток поперечного утоку.
Ключові слова. Параметри структури трикотажу, еластомерна нитка, основовязаний
трикотаж утокового переплетення.
1. Мельник Л.М., Кизимчук О.П. Застосування еластичних трикотажних матеріалів
в лікувально профілактичних виробах Вісник КНУТД – 2012. –4 – С.139– 145.
2. Кизимчук О.П. Удосконалений медичний трикотаж / Мельник Л. М., Голікова
О.Я. // Інформаційно-комунікативний захід «Науково-технологічне забезпечення оборонно-
промислового комплексу України». – Київ. – 2014. - С. 75-79.
226
УДК 677.07
РОЗРОБКА ДИЗАЙНУ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ЖІНОЧОЇ СПІДНЬОЇ
БІЛИЗНИ З ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИМ ЕФЕКТОМ
Студ. М.С. Онисько, гр. МгТ-18
Науковий керівник доц. Л.М. Мельник
Мета і завдання. Розробка технології та дизайну трикотажної лікувально-

профілактичної жіночої спідньої білизни з елементом масажної дії для тимчасового
використання в окремі періоди.
Об’єкт та предмет досліджень. Процес виготовлення та дизайн функціонального
трикотажного білизняного виробу лікувально-профілактичного призначення з аплікатором
для зниження больових відчуттів. Предмет дослідження – жіночі трикотажні труси з
накладним елементом масажної дії, у зоні задньої поверхні крижового відділу хребта, який за
рахунок компресійних властивостей трикотажу підчас активних рухів тіла, натискає на певні
точки поперекового відділу хребта, чим створює тиск та зменшує періодичні больові
відчуття у жінок.
Методи та засоби дослідження. У роботі при виконанні поставлених завдань
використано методи аналізу та синтезу науково-технічної та патентної літератури за
напрямком досліджень. Шляхом використання існуючих методів конструювання розроблено
базовий комплект лекал швейно-трикотажного виробу та виконано його моделювання у
відповідності до цільового призначення.
Наукова новизна та практичне значення. Наукова новизна полягає у розробці
моделі жіночої спідньої білизни з накладним аплікатором у формі багатокутника, який
забезпечує лікувально-профілактичну дію. Визначено оптимальну форму виробу, місце,
розміри та форма розташування масажного елемента. Практичне значення полягає у розробці
моделі жіночої спідньої білизни з аплікатором, що створює масажну дію та розширює
асортимент лікувально-профілактичних виробів. Використання жіночої натільної білизни з
аплікатором сприяє зниженню відчуття болю, покращенню самопочуття та відновленню
дієздатності.
Результати дослідження. На світовому ринку текстильного виробництва медичний
текстиль утримує особливе місце. У державах з розвинутою текстильною промисловістю,
виробництво медичного трикотажу, в середньому, становить близько 17% технічного
текстильного ринку. На даний час трикотажні вироби медичного призначення мають
великий попит у населення і з кожним роком асортимент товарів цього напрямку
збільшується. Поширюється попит на багатофункціональну білизну лікувально-
профілактичного призначення. Зокрема особливість жіночої фізіології потребує
специфічного підходу до організації праці та її забезпечення. У кожної здорової жінки
дітородного віку виникає періодичний біль, що впливає на стан її здоров’я та емоційній фон.
В окремих випадках процес триває досить болісно, що позбавляє жінку працездатності. Існує
декілька методів вирішення цього питання. В Україні завдяки проведенню чисельних
науково-практичних досліджень, як в лікувальній, так і профілактичній практиці широко
застосовується методика точкового масажу. Саме принципи точкового масажу
використовують при розробці лікувально-профілактичних виробів. Вирішенню проблеми
зниження больового синдрому у жінок може сприяти проектування і виробництво
лікувально-профілактичних трикотажних виробів, ефект від яких досягається шляхом
механічного впливу кулькоподібних виступів на поверхні виробу, що точково діють на
окремі ділянки тіла.
Усі матеріали, що використовуються для виробництва білизни мають бути
227
безпечними для шкіри. Текстильні матеріали для виготовлення будь-якої білизни, у першу
чергу, мають містити в своєму складі не менше 50 % натуральної сировини. Це одна з
найважливіших вимог для будь-якого виробництва нижньої білизни. Виходячи з цієї вимоги
для виготовлення трикотажу білизняного призначення запропоновано використати два види
сировини: бавовняну пряжу та текстуровану поліамідну нитку з еластомерним сердечником.
Для створення достатнього ступеню облягання та формостійкості полотна обрано
комбіноване переплетення, в якому чергуються ряди переплетення інтерлок з рядами
переплетення трубчаста гладь. Для зняття больового синдрому пропонується введення до
конструкції трусів аплікатора в області крижового відділу. Для забезпечення достатнього
ступеню прилягання аплікатора до тіла людини, а також розташування його в області
крижового відділу обрано модель жіночих трусів типу «Ретро». Модель «Ретро» – це труси
з завищеною талією, що закривають повністю область сідниць. Завдяки прилеглій силуетній
формі можуть також сприяти корекції фігури в області талії та стегон.
Для виготовлення жіночих трикотажних трусів запропоновано круглов’язальне
обладнання малого діаметра, що дозволяє уникнути бокових швів при пошитті виробу. Така
особливість виготовлення забезпечує значний комфорт та високий ступінь облягання, що у
свою чергу збільшує відповідно максимальну дію аплікатора. Внутрішня частина аплікатора
сформована з щільно розміщених півкуль діаметром 5 мм, що створюють рельєфну
поверхню та відповідає принципам точкового масажу, а зовнішня вкрита шаром
трикотажного полотна. Конструкція аплікатора приємна на дотик, не подразнює шкіру, не
викликає алергії.
Висновки. У ході роботи проаналізовано сучасні підходи до створення
багатофункціональної білизни лікувально-профілактичного призначення. Застосування
виробів з масажним ефектом визнано одним з ефективних способів зняття білю, втоми і
отримання заряду енергії. Так, проектування і виробництво лікувально-профілактичних
трикотажних виробів, лікувальний ефект від яких досягається шляхом механічного впливу
кулястих виступів на виробі у вигляді півкуль малого діаметра, що діють на окремі ділянки
тіла в області попереку, сприяє вирішенню проблеми зниження періодичного больового
синдрому у жінок. За результатами дослідження забезпечення результативності, зручності у
користуванні виробу лікувально-профілактичного призначення обумовлюється вдалим
вибором матеріалів для виготовлення білизни, розробкою форми та конструкції виробу,
науково обґрунтованим за своїми властивостями, місцем розташування та розмірами
елемента масажної дії, що створює позитивний вплив на стан здоров’я і емоційній стан
жінки.
Ключові слова: комбіноване переплетення, жіноча білизна лікувально-профілактичного
призначення, елемент масажної дії, аплікатор.
1. Мельник Л. М. Застосування еластичних трикотажних матеріалів в лікувально-
профілактичних виробах / Мельник Л. М., Кизимчук О.П. // Вісник Київського
національного університету технологій та дизайну. - 2012. - № 4 (66). - C. 139-145.
2. Тихонова Т. П. Технология разработки информационной базы для
проектирования конструкций лечебно-профилактической одежды массажного действия
[Текст] / Т. П. Тихонова // Вісник КНУТД. - 2010. - № 3 (53). - C. 198-201.
3. Кизимчук О.П. Удосконалений медичний трикотаж / Мельник Л. М., Голікова
О.Я. // Інформаційно-комунікативний захід «Науково-технологічне
забезпечення оборонно-промислового комплексу України». – Київ. – 2014. - С. 75-79.
228
УДК 677. 074. 16

ВІЗЕРУНКОВІ ЕФЕКТИ НА ТРИКОТАЖНИХ ПОЛОТНАХ ПРЕСОВИХ
ПЕРЕПЛЕТЕНЬ
Студ. О.С. Стефашина, гр. БТ-15
Науковий керівник проф. О. П. Кизимчук
Мета і завдання. Метою роботи є дослідження різних візерункових ефектів на

трикотажних полотнах пресових переплетень та їхні характеристики. Для досягнення
поставленої мети в роботі поставлено та вирішено наступні завдання: ознайомлення з
візерунковими ефектами на трикотажних полотнах пресових переплетень, способами їхнього
виготовлення; аналіз структури та властивостей розроблених полотен пресового
переплетення.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є візерункові ефекти на
трикотажі пресових переплетень та властивості такого трикотажу. Предметом дослідження є
кулірний трикотаж переплетення напівфанг та трикотаж з різним чергуванням пресових та
звичайних петель. Всі досліджувані полотна виготовлено з напіввовняної пряжі лінійною
густиною 32х2 текс в одне складання на плосков’язальні машині 10 класу.
Практичне значення отриманих результатів. В роботі розглянуто можливі
візерункові ефекти на полотні пресових переплетень, що може бути застосовано при
розробці нових трикотажних виробів як для розширення, так і поглиблення асортименту
верхньотрикотажних виробів.
Результати дослідження. Трикотажем пресових переплетень називають трикотаж,
деякі петлі якого протягнуті через петлі попереднього ряду і незамкнені петлі – накиди [1].
Петлі, які мають один або декілька накидів називають пресовими. На базі трикотажу
пресових переплетень можливе отримання візерункових ефектів: ажурних, кольорових,
відтінкових та рельєфних. Вид візерункового ефекту і властивості пресового переплетення
залежать як від рапорту переплетення, так і від особливостей процесу його вироблення.
Процес вироблення пресового трикотажу є багато цикловим і для утворення пресових петель
з одним накидом потрібно використовувати комплект як мінімум з двох систем. На базі
переплетення ластик 1+1 можна одержати напівфанг та фанг, а також різноманітні
візерункові ефекти за рахунок чергування в рапорті пресових та звичайних петель
Властивості трикотажу пресових переплетень здебільшого визначаються властивостями
базового переплетення в той же час змінюючи їх. Так загальновідомо, що напівфанг менше
розтягується ніж ластик через наявність накидів і пресових петель. Розривне навантаження
пресового нерегулярного трикотажу менше ніж у базового через нерівномірність розподілу
навантаження по всіх елементах петельної структури.
Для дослідження візерункових ефектів на трикотажі пресових переплетень та їхнього впливу
на властивості трикотажу нами було виготовлено дві серії зразків, які відрізнялися рапортом
чергування пресових і звичайних петель, а також порядком роботи голок в різних системах:
- перша серія зразків – напівфанг на базі ластику рапортів 1+2, 1+3 та 1+4 з пресовими
петлями на голочниці з вимкненими голками;
- друга серія зразків – пресове переплетення на базі ластику 1+1 з утворенням пресових
петель на голках за рапортом при вистоюванні інших голок цієї ж фонтури;
- зразки переплетень ластик 1+1 та напівфанг виготовлено як базові для порівняння
Графічні записи переплетень та фото лицьового боку трикотажу наведено в таблиці.
В роботі досліджено величину зсідання під час волого-теплових обробок, товщину
трикотажу, а також його щільність: кількість рядів та стовпчиків у 100 мм полотна.
229
Дослідження проводили за стандартними методиками, результати чого представлено в

таблиці.
В результаті дослідження встановлено, що полотна першої серії закручуються з країв,
що є виявленням властивості базового переплетення ластик, закручуваність якого зростає зі
збільшенням рапорту [2]. Зразки полотен другої серії не закручуються, адже базовим
переплетення в цьому випадку є ластик 1+1.
Таблиця – Характеристика досліджуваного полотна
Зсідання,
Кількість
Товщина,
%
Кількість
петельних
мм
Варіант Графічний запис петельних рядів
вздовж
попере
стовпчиків на
на 100мм
к
100 мм
Ластик 1+1 10 0 1,32 85 55

Напівфанг
5 0 1,76 84 36
Ластик 1+2
10 0 1,10 58 60
Напівфанг на базі
ластикурізного
рапортом
Ластик 1+3
10 10 1,14 66 51
Ластик 1+4
5 5 0,88 81 60
1 включена,
1 вистоює 10 -10 1,63 70 50
Напівфанг на базі
вистоюють за
з голками,які
ластику 1+1
рапортом
1 включена,
2 5 -5 1,67 67 60
вистоюють
1 включена,
3 10 -5 1,51 66 55
вистоюють
Товщина полотна, яке виготовлено на базі ластику різного рапорту менша за товщину
базового переплетення ластик, адже вони мають ділянки одинарного переплетення гладь.
Показник зменшується зі збільшенням рапорту переплетення. Товщина трикотажу пресового
переплетення на базі ластику 1+1 з голками, які вистоюють за рапортом, більша ніж у
ластика, але менша ніж у напівфанга.
Висновки. В результаті виконаної роботи отримано ряд трикотажних полотен пресового
переплетення, в яких пресові та звичайні петлі чергуються за рапортом. В результаті дослідження
їхньої структури та властивостей, встановлено вплив рапорту переплетення на досліджувані
показники. Визначено, що для уточнення експлуатаційних властивостей, доцільним є встановлення
впливу рапорту переплетення на показники розтяжності.
Ключові слова: ластик, напівфанг, пресове переплетення, рапорт.
1. Король В.П., Основи теорії в’язання візерункового трикотажу: підручник / В. П.
Король, Л. Є. Галавська. - К. : Кафедра, 2014. - 498 с.- С..221-242.
2. Крилова Л.О., Основи теорії в'язання: підручник / Л. О. Крилова, Л. М. Мельник. -
К : Кафедра, 2015. - 304 с.
230
УДК 677. 055: 677.075

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ
БЕЗШОВНИХ ТРИКОТАЖНИХ ВИРОБІВ
Студ. А.В.Пухова
Науковий керівник к.т.н. доц.Єліна Т.В.
Київський національній університет технології та дизайну
Впровадження та використання новітніх технологій зумовило підвищення вимог що

до безшовного трикотажного одягу. Стрімкий розвиток технологій виготовлення такого
трикотажу дозволяє розширити асортимент та сприяє підвищенню якості трикотажних
виробів. Завдяки створенню нового покоління в'язальних машин, оснащених електронно-
індивідуальним відбором голок, процес його проектування та виготовлення стає більш
простим, але багато питань залишаються невирішеними.
Метою даного дослідження є аналіз способів виготовлення безшовного трикотажу та
технологічних можливостей в'язального обладнання, що застосовують у його виробництві.
Об’єктом дослідження є процес проектування та виготовлення безшовного
трикотажу. Предметом дослідження є тенденції розвитку технології та устаткування для
виробництва безшовного трикотажу.
Методи та засоби. Методологічною базою досліджень є комплекс загально-наукових
методів: системно-інформаційний метод та метод порівняльного аналізу.
Наукова новизна та практичне значення отримання результатів. На підставі
аналізу науково-технічної літератури встановлено основні сфери застосування безшовних
трикотажних виробів та визначено подальші напрямки досліджень з метою удосконалення
процесу їх проектування.
Результат дослідження. Виробництво штучних трикотажних виробів на в’язальних
машинах – актуальна тема впродовж вже багатьох років. Актуальність виготовлення такого
трикотажу полягає в тому, що по конструктивним параметрам він є простим, оскільки має
мінімальну кількість швів або виготовляється регулярним способом, тому взагалі немає
швейних швів. Надання виробам заданої форми у процесі в’язання відбувається шляхом
зміни кількості петель та зміні параметрів структури трикотажу. Зміна кількості петель
передбачає увімкнення та вимкнення голок, перенесення петель по контуру деталі,
вв’язування неповних петельних рядів, перенесення петель всередині контуру деталі. При
зміні параметрів структури трикотажу за рахунок використання переплетень з різними
показниками жорсткості та розтяжності, а також за рахунок зміни глибини кулірування, сили
відтягування полотна та натягу нитки також можна забезпечити зміну форми виробу [1].
Наразі виділяють цілий ряд моделей сучасного в'язального обладнання провідних фірм для
в'язання заготовок безшовних виробів, повністю оснащених електронними системами
підготовки та в'язання, мають широкі рисунчасті можливості за рахунок електронного
платинного відбору [2].
Провідні виробники використовують різні машини для в’язання трубчастого полотна
або купонів (напіврегулярний спосіб), які в результаті збирають в готовий виріб методом
викроювання та зшивання. Створення об'ємної форми будь-якого суцільно-в'язаного виробу
відбувається по основних конструктивних лініях, що розчленовують поверхню одягу на
окремі частини (деталі). Найвідомішою на сьогоднішній день фірмою з виробництва
круглов’язальних обладнання є італійська фірма Santoni SpA, яка розробила 14 електронних
високопродуктивних круглов'язальних машин з електронним управлінням для безшовних
виробів (від SM4 до SM9), що виробляють одинарне або подвійне полотно, з можливістю
231
переробки ділянок різної товщини і вироблення трубчастого полотна для вироблення модних
безшовних виробів різного призначення [3].
При проектуванні виробів з круглов’язальних машин необхідно враховувати, що
початковий необроблений виріб може мати розміри на 10-35% більше, ніж кінцевий виріб. Ці
обставини, в значній мірі, ускладнюють процес розробки відповідно до заданих розмірних
ознак, оскільки на розміри купона (ширину і довжину) впливають діаметр і число голок
в'язального обладнання, вид, лінійна щільність і властивості сировини в заправці, вид
переплетення, параметри в'язання та оздоблення та ін. На таких машинах треба чітко
вирахувати проектування ширини трикотажу, тому що від цього буде залежати усадка по
ширині пофарбованого і обробленого трикотажу в порівнянні з трикотажем на машині. На
одній і тій самій машині можна отримувати трикотаж різної усадки. Технологія
виготовлення регулярних виробів на плосков’язальному обладнанні також має свої
особливості. Так, фірма Shtoll and Co. GmbH (Німеччина) розробила технологію в'язання
безшовних трикотажних виробів (светрів) на плосков’язальних машинах із зменшеною
шириною голечниці. Така машина передбачає виготовлення товстих готових виробів навіть
дуже великих розмірів, також можливе вироблення виробів, що мають вигляд виробів
виготовлених ручним в’язанням.
Трикотажний виріб задовольнятиме вимоги споживачів тільки в тому випадку, коли
будуть враховані всі властивості як основного матеріалу, так і з’єднувальних швів.
Властивості з’єднувального шва, який складається з петель, повинні наближатися, по-перше,
до розтяжності трикотажного полотна і, по-друге, до формостійкості з’єднувального шва в
залежності від виду конструктивної ділянки [3].
Поєднання новітніх комп'ютерних технологій і нового покоління в'язальних машин,
надало можливості підприємствам модернізуватися та створювати трикотажні вироби заданої
складної форми, як промислового, так і технічного призначення. Модернізація процесу
проектування одягу дозволяє вирішити завдання просторового проектування та об’ємно-
просторової візуалізації.
Висновок. Досліджено способи надання форми виробам у процесі в'язання та сучасні
технологічні розробки, які забезпечують можливість застосування цих способів у
виробництві безшовних виробів. Розглянуто основні проблеми конструювання та
проектування безшовних виробів.
Ключові слова: конструювання, трикотаж, безшовний, виріб, форма.
1. Гайдамака В.К. Основи технології виробів заданої форми: підручник / В.К.
Гайдамака О.П.Кизимчук – К.:Кафедра, 2013,-216с.-Бібліогр. 16.-іл.129
2. Омельченко В.Д., Романюк Є.О., Литвиненко Н.М. Проектування виробництв
трикотажної промисловості— К.: КНУТД, 2012. —252 с.
3. Катаева С.Б.Технология трикотажных изделий. Основы трикотажного
производства в дизайне костюма: учебное пособие/С. Б. Катаева. -Омск: Омский
государственный институт сервиса, 2014. -163с.
4. Скляр Н.М. Тенденции развития технологии и оборудования для производства
бесшовного трикотажа / Вісник КНУТД, №6, 2007, с. 135 – 140.
232
УДК 677.025.4
ДИЗАЙН-ПРОЕКТУВАННЯ АСОРТИМЕНТУ ЧОЛОВІЧИХ
ТРИКОТАЖНИХ ВИРОБІВ
Студ. І.М. Ворона, гр. БТ-15
Науковий керівник к.т.н., доц. Т.А. Дзикович
Мета і завдання. Метою роботи є розробка чоловічої трикотажної колекції за

анімалістичним принтом «далматинець». Основними завданням є дизайн-проектування
авторської колекції, дослідження та аналіз анімалістичних принтів у одязі.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом є процес дизайн-проектування
авторської колекції чоловічих трикотажних виробів. Предметом дослідження є верхній
трикотажний одяг для чоловіків.
Методи та засоби дослідження. У роботі використовуються методи: візуально-
аналітичний, системно-інформаційний та метод порівняльного аналізу.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів полягає у
визначенні елементів кольорової гами, переплетення, конструкції одягу даної колекції та
створення авторської колекції одягу на базі джерела натхнення «далматинець».
Результати дослідження. Анімалістичний принт хутра тварин був популярним
завжди. Історія анімалістичного принта починається в Давньому Єгипті. Анімалістичний
принт потрапив на подіуми в 1947 році з легкої руки Крістіана Діора. Кутюр'є назвав його
«джунглі». Будинок Dior досі випускає моделі з леопардовим принтом. Активним
пропагандистом цього оригінального стилю був Ів Сен-Лоран. Французький кутюр'є
створював колекції з африканською тематикою, завдяки яким в кінці 60-х років з'явився
стиль сафарі. На основі досліджень та аналізу модних тенденцій одягу минулих часів
розроблено таблицю використання анімалістичних принтів у колекціях відомих дизайнерів.
Таблиця 1 – Аналіз використання анімалістичних принтів хутра тварин у модних колекціях дизайнерів
Рік Кутюр’є Принт Колір
1940 Yves Saint Laurent принти хутра африканських рудо-жовто-коричневий
тварин
1947 Christian Dior леопард, тигр рудо-жовто-коричневий
1960 Yves Saint Laurent зебра, леопард рудо-жовто-коричневий, чорний,
(створення стиля «сафарі») білий, природні відтінки
1980 Roberto Cavalli, Gianni Versace, леопард, тигр, зебра, пітон рудо-жовто-коричневий,
1990 Dolce&Gabbana блакитний, малиновий, фуксія,
жовтий, чорно-білий
2017- Tom Ford, Bottega Veneta, Michael леопард, крокодил, далма- оливковий, болотний, темно-
2018 Kors More, Max Mara, Valentino тинець, зебра, корова, тигр, зелений, захисний, бежевий,
рептилії сірий, землистий, теракотовий,
гірчичний, насичених синього,
жовтого або зеленого кольорів,
рожевий
2019 Tom Ford, R13, Diane леопард, крокодил, далма- червоний, фіолетовий, неоново-
Von Furstenberg, Dolce&Gabbana, тинець, зебра, тигр, змія, жовтий, неоново-помаранчевий,
Givenchy жираф неоново-салатовий, коричневий,
голубий, бежевий, бордо
Прихильність до анімалістичних принтів властива колекціям Dolce & Gabbana,

Roberto Cavalli, Versace. У сучасному дизайні сформувався стиль «Анімалізм». Стиль має два
направлення – це імітація та стилізація принта хутра тварин та зображення самих тварин на
233
одязі. Новизною у цьому сезоні стало використання анімалістичних принтів в чоловічих

колекціях. Раніше чоловіки не дозволяли собі одягнути яскраву сорочку, або ж смокінг з
анімалістичними принтами. Актуальними сучасної чоловічої моди стали сорочка і краватка
принта змії, «хижі» бомбери, пуховики та смокінги. На основі досліджень даної тематики та
творчого натхнення «далматинець» розроблено авторську колекцію чоловічих трикотажних
виробів.
Рисунок 1 – Авторська колекція чоловічого трикотажного одягу
Цей тренд дуже сучасний, тому спочатку він буде схвалений та притаманний
сміливим чоловікам. В колекції запропоновано чорні, білі, блакитні та сірі кольори. Базовий
візерунок колекції – плями далматинця виконано у чорно-білій класичній гамі. Композиційне
вирішення орнаменту виконано лінійно та сітчаторапортно. Орнамент побудовано на
контрастних кольорах ритмічним розташуванням. Домінуюча форма трикотажних виробів –
прямокутна, силует одягу – вільний та напівприлеглий. Для реалізації колекції в матеріалі
запропоновано використовувати пряжу на основі натуральних волокон таких як бавовна,
віскоза. Головним переплетенням є подвійний неповний жакард. Допоміжні елементи
виготовлені переплетенням ластик 1+1 та комбінованим. Асиметричні декоративні лінії
одягу виконано із замші. Спосіб виготовлення деталей трикотажних виробів
напіврегулярний.
Висновки. Проведено аналіз модних тенденцій колекцій відомих дизайнерів осінь -
зима 2019. Здійснено дослідження та аналіз модних тенденцій одягу минулих часів з
анімалістичними принтами та розроблено таблицю використання анімалістичних принтів у
колекціях відомих дизайнерів. Розроблено дизайн-проектування авторської колекції одягу на
основі анімалістичного принта – далматинець.
Ключові слова: трикотаж, чоловіча мода, колекція, далматинець, анімалістичні
принти.
1. Король В. П. Основи теорії в'язання візерункового трикотажу [Текст]: підручник / В.П.
Король, Л.Є. Галавська. - К.: Кафедра, 2014. - 498 с.
2. Ніколаєва Т.В. Тектоніка формоутворення костюма: навчальний посібник 3-е видання,
доповн. – К.: Арістей, 2011.- 340 с.
3. Нешатаев А.А. Художественное проектирование трикотажных полотен [Текст] : учебник
/ А. А. Нешатаев, Г. М. Гусейнов, Г. Г. Савватеева. - М. : Легпромбытиздат, 1987. - 272 с.
4. Офіційний сайт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://ukr.media/fashion/371630/
5. Офіційний сайт: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://styler.rbc.ua/static/longread/autumn-trends/index.html
234
УДК 687.254.81
РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ ШКАРПЕТКОВИХ ВИРОБІВ У СТИЛІ
HAND MADE
Студ. Т.М. Дмитренко, Х.В. Киричок, гр. БТ-15
Науковий керівник Т.В. Єліна, Т.А. Дзикович
Мета і завдання. Метою роботи є розробка технології та дизайну панчішно-

шкарпеткових виробів у стилі hand made. Для досягнення даної мети в роботі поставлено та
вирішено наступні завдання: ознайомлення з розвитком модних тенденцій, розробка
художнього оформлення, підбір сировини та переплетення для колекції панчішно-
шкарпеткових виробів, виготовлення промислового зразка.
проектування панчішно-шкарпеткових виробів із анімалістичними візерунками та
різноманітними видами оздоблення; предмет дослідження – панчішно-шкарпеткові вироби,
оздоблення та аксесуари в стилі hand made. У роботі застосовано візуально-аналітичні та
системно-інформаційні методи досліджень.
Практичне значення отриманих результатів. Розроблено колекцію панчішно-
шкарпеткових виробів для розширення асортименту трикотажних підприємств. Розроблено
промисловий зразок теплих панчіх з анімалістичним візерунком, для якої виконано підбір
сировини, рапорт та програма в'язання жакардового візерунку та описано технологію
Результати дослідження. Сьогодні красиві в’язані речі – це один з найактуальніших
модних трендів осінньо-зимового сезону. Залежно від виду сировини та переплетення можна
реалізувати усі примхи вибагливого споживача на будь-який сезон. Шкарпетки, гетри та
панчохи завжди були незамінною річчю у гардеробі кожної жінки. Вони можуть бути
тоненькими та прозорими або грубими та теплими, призначеними для повсякденного,
святкового або спортивного застосування. Сьогодні дизайнери поєднують такі матеріали та
образи, які здавалося б, поєднувати не можна, але це іноді призводить до сенсаційних
знахідок. Також віднедавна речі hand made користуються великою популярністю. Кожен
хотів би мати у своєму «арсеналі» якусь ексклюзивну річ ручної роботи та ще й у єдиному
екземплярі. Панчоха може існувати як окремий аксесуар на рівні з дорогою шкіряною
сумочкою чи пістрявою шовковою хустинкою.
Дослідження сучасних трендів у художньому оформленні предметів одягу показало,
що аnimal-принт вже декілька років утримує свою позицію в модній індустрії. Леопард,
зебра, шкіра крокодила та змії – загалом, принт, що імітує забарвлення екзотичних тварин, є
досить популярними. Тваринний принт присутній в колекціях таких світових брендів, як
Versace, Sonia Rykiel, Balenciaga, Coach, Том Форд, Томас Маєр, а D&G взагалі зробили
леопардовий принт однією зі своїх фішок. Мода відображає настрої в суспільстві, можливо
це є однією з причин того, що ідеї захисту тварин та відмова від натуральних шкіри та хутра
на користь матеріалів, що їх імітують, набувають все більше прихильників. З урахуванням
світових трендів, було вирішено розробити колекцію панчох, які б імітували неповторний
природний малюнок екзотичних тварин. Для колекції було обрано природній окрас таких
звірів як: гадюка, павич, жираф, зебра, леопард. У ході дослідження розроблено колекцію
панчішно-шкарпеткових виробів та рапорти візерунків для їх виготовлення на
напівпромисловій в’язальній машині Brother. Розроблено лекала та технологію виготовлення
теплих дизайнерських панчох з анімалістичним орнаментом у стилі hand made. Панчохи
виготовлено з напіввовняної пряжі. До переваг напіввовняної пряжі є її теплозахисні
властивості, досить висока гігроскопічність та практичність у використанні.
235
Рисунок 1 – Ескізи колекції: а – гадюка, б – павич, в – жираф, г – зебра, д – леопард
Для реалізації дизайнерських та технологічних рішень,

основним переплетенням для даної колекції панчох обрано
переплетення подвійний неповний двоколірний жакард
(Рисунок 2). Рапорт візерунку набраний на програматорі.
Відкоти для панчох зв’язані переплетенням ластик 2+2, стопа,
мисок та п’ятка вив’язані переплетенням ластик 1+1. Довгі
протяжки в жакардовому трикотажі зменшують розтяжність
панчохи в ширину, а також знижують розпускальність
Рисунок 2 - Подвійний неповний петельних стовпчиків при обриві нитки в петлі. Елементом
двоколірний жакард декору в цій колекції виступають паєтки та бісер. Ця частина
творчого задуму також підкреслює ефект «hand made». Бісером оздоблюються деякі частини
панчохи. Таким чином забезпечується ефект багатошаровості.
Висновки. В результаті виконаної роботи розроблено ескізи колекції панчішно-
шкарпеткових виробів у стилі hand made та виготовлено промисловий зразок теплих панчох з
анімалістичним жакардовим візерунком. Для розширення асортименту панчішно-
шкарпеткових виробів та для проектування нових моделей виробів із застосуванням
сучасних тенденцій моди. Розроблено конструкцію та технологію виготовлення теплих
панчох у стилі хендмейд з анімалістичними жакардовими візерунками та оздобленням
паєтками та бісером.
Ключові слова: панчішно-шкарпеткові вироби, колекція, оздоблення, модні тенденції.
1. Король В.П., Основи теорії в’язання візерункового трикотажу : підручник / В. П.
Король, Л. Є. Галавська. - К. : Кафедра, 2014. - 498 с. - С..221-242.
2. Золочевская А.П. Дорогого стоит: почему ценится hand made и как его продавать
[Електронний ресурс] – Режим доступу: https://arena.ua/2017/06/29/handmade/ ,2017.
236
УДК 677.017
ТРИКОТАЖ З МЕТАЛЕВИМИ НИТКАМИ
Студ. Р.О. Овсієнко, гр. БТ-16
Науковий керівник проф. О.П. Кизимчук
У сучасному світі, коли всі, від дітей до дорослих, щодня користуються мобільними
телефонами, планшетами, комп'ютерами, мікрохвильовими печами, телевізорами і навіть
фенами, люди постійно піддаються впливу електромагнітного випромінювання (ЕМВ). І хоча
ми не бачимо ці хвилі, вони, проникаючи в організм людини, впливають на функції
головного мозку, серцево-судинної та кісткової системи.
Мета і завдання. Метою роботи є розробка трикотажних полотен з вмістом
металевих ниток, які можуть бути використані для захисту від електромагнітного
випромінювання. Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено наступні завдання:
- аналіз можливості використання текстильних матеріалів для захисту від ЕМВ;
- розробка трикотажу з різним вмістом металевих ниток.
Предметом дослідження є трикотажні полотна кулірних переплетень, які вироблено
на плосков’язальній машині 8 класу з бавовняних ниток лінійною густиною 10х2 текс та
металевих ниток діаметром 0,12 мм. Усі полотна виготовлено на однаковій кількості голок в
заправці при сталих глибині кулірування та зусиллі відтягування.
Практичне значення отриманих результатів. Набула подальшого розвитку
технологія переробки металевих ниток на плосков’язальних машинах з утворенням петель та
накидів на одній або двох голечницях двофонтурної машини.
Результати дослідження. Розробка та дослідження текстильних матеріалів, які
можуть бути використані для захисту від ЕМВ є сьогодні актуальною та перспективною
проблему. Так автори [1] розробили металізовану тканину та дослідили властивості
екранування, в результаті чого її рекомендовано для виробництва екрануючих комплектів
для захисту людини від електромагнітних полів. Інший підхід висвітлюють автори [2], які
пропонують використати спосіб полімеризації для створення захисного шару на поверхні
тканини. Серед різних рішень отримання композиційних матеріалів, трикотажні матеріали
отримали широке розповсюдження завдяки їхній універсальності [3]. Трикотажні полотна,
які виготовлено з комбінованих електропровідних ниток та пряжі [4], виявляють гарне
екранування ЕМВ, яке зростає зі збільшенням щільності полотна переплетень ластик та
гладь.
Таблиця – Характеристика трикотажного полотна з металевими нитками
Вміст металевих Поверхнева густина, Кількість в 100 мм петельних Товщина,
Варіант
ниток, % г/м2 стовпчиків рядів мм
1 100 157,7 40 50 0,8
2 28,8 246,5 40 60 1,4
3 6,45 301,3 40 40 1,4
4 30,7 284,4 40 50 1,6
5 50,8 290,7 30 60 1,4
Для дослідження впливу переплетення, вмісту металевих ниток та виду елементів
петельної структури на властивості на кафедрі технології трикотажного виробництва було
розроблено та виготовлено ряд трикотажних полотен з використанням металевих ниток та
бавовняної пряжі. При виробленні зразків зміна сировини відбувалася через кожний оберт
каретки, тобто 2 ряди трикотажу утворювались з бавовняної пряжі і 2 з металевої нитки. За
базовий прийнято трикотаж переплетення гладь, який виготовлено тільки з металевих ниток.
237
Графічні записи та фото зразків представлено на рисунку, а їхні характеристики наведено в

таблиці.
а. Варіант 1
б. Варіант 2
в. Варіант 3
г. Варіант 4
д. Варіант 5
Рисунок – Фото та графічні записи трикотажу
Висновки. В роботі розроблено ряд трикотажних структур з вмістом металевих ниток
в діапазоні від 6,5% до 100 %, які відрізняються формою та розміром елементів структури.
Подяка. Роботу виконано за підтримки МОН України в межах двостороннього
україно-чеського науково-дослідного проекту «Розробка та дослідження наномодифікованих
текстильних матеріалів для захисту людини та електронного обладнання».
Ключові слова: металеві нитки, трикотаж, захист від випромінювання.
1. Николаев С.Д. Защита человека от электро-магнитного излучения при помощи
тканей / С. Д. Николаев, Е. В. Сильченко // Вестник технологического университета. – 2015,
Т.18, № 15. – С.161-166.
2. Васильева Н.Г. Использование текстильных материалов с применением
полимерных волокон в легкой промышленности // Вестник Казанского технологического
университета – 2013, - С. 77-78.
3. Кизимчук О.П. Трикотаж як основа композиційних матеріалів / Кизимчук О.П.,
Здоренко В.Г., Єрмоленко І.В. // Вісник КНУТД – 2014. - № 1. – С.124-131.
4. Костин П.А. Исследование электромагнитных свойств трикотажных полотен с
комбинированными электропроводящими нитями и пряжей / П. А. Костин,
Е. Г. Замостицкий // Вестник Витебского государственного технологического университета.
– 2017, № 2 (33). – С.37-44.
238
УДК 677.027.625.15
АНАЛІТИЧНІ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ТЕПЛОПРОВІДНОСТІ ТРИКОТАЖУ
Студ. Застанченко О.Ю., гр. МгТ-18
Наук. керівник к.т.н., доц. Єліна Т.В.
Мета і завдання. Мета роботи: проаналізувати методи дослідження теплопровідності

трикотажу. Визначити умови, за яких прогнозування теплопровідності трикотажу за
допомогою універсальних розрахунково-аналітичних комплексів можна реалізувати на
сучасному рівні розвитку комп’ютерних засобів моделювання.
Об’єктом дослідження є процес визначення теплопровідності трикотажу. Предмет
дослідження – трикотажне полотно.
Методи дослідження. У роботі використовувались науково-аналітичні та системно-
інформаційні методи.
Наукова новизна та практичне значення отримання результатів. У ході
дослідження проаналізовано теоретичні та експериментальні методи дослідження ефективної
теплопровідності та визначено необхідні умови моделювання процесу теплопереносу у
трикотажному полотні із застосуванням комп’ютерних засобів.
Результат дослідження.Текстильні полотна являють собою гетерогенну суміш
речовини волокна і повітря. Через текстильні полотна тепло передається шляхом
провідності, конвекції та випромінювання. Дослідженням теплопровідності текстильних
матеріалів займались такі вчені як: Б. Фарнвортх, М. О. Р. Сіддіквуі, Г. Сонг, Г. Сун, Р.
Ренгасамі, Б. Дас, І. Патіл, КС. Ран, К. Жу, І. Чі, Е. Салдаєва, Д. Бхаттачарджі, В.К. Котхарі,
З. Сун, Н. Пан, Ф.Т. Пеірце, В.Х. Реєс, Й. Счхухмеістер, К. Бер., Дж. Стефан, Ц. Старк, Дж.
Фрицьке, Р.К. Бхаттачар’я, І. Йамашіта, Х. Іамада, Х. Міяке, Т. Діас, Г. Делкумбуреватте, Х.
Багаті, Н.Р.С. Холліес, М. Харріс, Х. Імакома, Х. Санг, М. Оказакі, С.С. Ву, І. Шалев, Р.Л.
Баркер, Дж. О. Укпонмван, Н.К. Маханта, A.Р. Aбрамсон, Л.Ф. Кабеза, Р.Ц. Браун, Дж.Д.
Расберрі, С.П. Оверманн, М. Хавладер, М. Уддін, М.М. Кхін, М. Хуанг, Ф. Салаин, Н.
Саріер, Е. Ондер, Ґз.- Ґз. Жанг, М. Джіанг, І. Бріант, Д. Колвін, Г.Є. Ламб, К. Дуффі-Морріс,
Б. Паусе, К. Гхалі, Н. Гхаддар, Б. Джонс, Л. Гес, Д. Іван та інші. Сучасний розвиток
комп’ютерних засобів 3D моделювання дозволяє прогнозувати фізико-механічні властивості
об’єктів та систем різної природи та внутрішньої структури. Однак, неоднорідність,
рухомість структури та водночас складна внутрішня геометрія текстильних матеріалів
потребують ретельного вивчення та застосування нових підходів до моделювання процесу
теплопровідності комп’ютерними засобами.
У роботі [1] розглянуто дослідження ефективної теплопровідності текстильних
матеріалів з використанням комп'ютерних засобів з урахуванням впливу орієнтації волокна
та термічної анізотропії волокна. Для отримання фактичних тривимірних параметрів
текстильних полотен застосовано експериментальні методи, електронна мікроскопія та
рентгенівська мікро томографія. Для комп’ютерного аналізу теплопровідності застосовано
метод скінчених елементів. Дослідження показали, що на ефективну теплопровідність
трикотажу впливають теплопровідність волокна, теплова анізотропія волокон та орієнтація
матеріалу волокон. Авторами дослідження розроблена методика моделювання тканини, що
покрита мікрокапсульованим матеріалом з фазовим переходом для термостійкої текстильної
та швейної системи. У ході дослідження використовувались програмні засоби, що
забезпечують автоматичну генерацію моделей та аналіз властивостей трикотажного полотна
239
та композитів. Авторами розроблено спеціальний експериментальний пристрій для

визначення теплопровідності тканин, що дозволяє проводити тестування зразків малого
розміру за дуже короткий період часу. Пристрій був перевірений за допомогою
промислового пристрою для оцінки теплопровідності тканини. У дослідженні розглядалися
тканини різного призначення, наприклад для захисного одягу, повсякденного одягу, ізоляції
тощо. Тепловий і вологообмін через волокна, нитки та тканини має великий вплив на
властивості одягу утримувати та випускати тепло [2, 3, 4, 5, 6]. Теплопровідність і термічний
опір є основним параметром, що впливає ці властивості одягу [7, 8]. У роботі 1 розглянуто
можливість прогнозування ефективної теплопровідності трикотажу за допомогою його 3D
моделі у розрахунковому пакеті Abaqus/CAE .
Рисунок 1 – Елементарний об’єм для моделювання Рисунок 2 – Розташування волокнистого

теплопровідності [1] матеріалу в пряжі, пров’язаній у петлю гладі [1]
Висновки. У ході дослідження розглянуто теоретичні та експериментальні способи

визначення теплопровідності трикотажу з метою створення тривимірних геометричних
моделей, придатних для використання у віртуальних експериментах з визначення
теплопровідності. Оскільки спосіб розташування волокон в трикотажному полотні впливає
на теплопровідність трикотажу, тривимірна модель, придатна до використання у
моделюванні процесу теплопереносу, повинна не тільки відображати об’ємні частки волокна
та повітря всередині трикотажу, але й враховувати орієнтацію та характер розподілення
волокон в нитці та полотні.
1. Mor, S., Geometrical Modelling and Numerical Analysis of Thermal Behaviour of Textile
Structures, School of Textile & Design, Heriot Watt University, 2015.
2. Farnworth, B., Mechanism of heat flow through clothing insulation. Textile Research
Journal, 1983. 53(12): p. 717-725.
3. Song , G., et al., Modeling the thermal protective performance of heat resistant garments
in flash fire exposures. Textile Research Journal, 2004. 74(12): p. 1033-1040.
4. Sun, G., et al., Radiant protective and transport properties of fabric used by wildland
fighters. Textile Research Journal, 2000. 70(7): p. 567-573.
5. Ran, X., Zhu, Q., and Li, Y., Investigation on heat and mass transfer in 3D woven fibrous
material. International Journal of Heat and Mass Transfer, 2011. 54(15-16): p. 3575-3586
240
УДК 677.025.4
ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗТЯЖНОСТІ ТРИКОТАЖУ КУЛІРНИХ ПЕРЕПЛЕТЕНЬ З
БАМБУКОВОЇ ПРЯЖІ
Студ. Ю.І. Соколик, гр. БТ-15
Студ. Богдан К.В., гр МгТ-18
Науковий керівник к.т.н., доц. Т.А. Дзикович
Науковий керівник к.т.н., доц. Т.В. Єліна
Мета і завдання. Метою є дослідження розтяжності трикотажу кулірних переплетень

ластик 1+1, ластик 2+2, ластик 3+3 з бамбукової пряжі. Завданням є дослідження та
визначення деформаційних характеристик полотен трикотажу кулірних переплетень ластик
1+1, ластик 2+2, ластик 3+3.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес розтяжності
трикотажу кулірних переплетень. Предметом дослідження є трикотаж кулірних переплетень
ластик 1+1, ластик 2+2, ластик 3+3.
Методи та засоби дослідження. У роботі застосовані теоретичні, аналітичні та
експериментальні методи досліджень. Дослідження проводилися за методикою згідно зі
стандартом ГОСТ 8847-85. Методы определения разрывных характеристик и растяжимости
при нагрузках, меньше разрывных.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів Досліджено
деформаційні характеристики трикотажу кулірних переплетень з бамбукової пряжі в
залежності від рапорта переплетення. Встановлено вплив рапорту переплетення ластик на
релаксаційні характеристики трикотажу.
Результати дослідження. Для проведення досліджень на плосков’язальному
обладнанні 6 класу виготовлено зразки переплетень ластик 1+1, ластик 2+2, ластик 3+3 з
бамбукової пряжі лінійної густини 31х2х4 текс. Дослідження проводилися за методикою
згідно зі стандартом [1]. Для визначення релаксаційних характеристик трикотажного
полотна при розтягуванні застосовують релаксометр типу «стійка» [2]. Розрахунки
деформації та їх часток вздовж петельного ряду та вздовж петельного стовпчика трикотажу
переплетення ластик 1+1, ластик 2+2, ластик 3+3 з бамбукової пряжі представлено в таблиці
1 та наведено у діаграмах рис.1. та рис.2.
Таблиця 1 – Релаксаційні характеристики дослідних зразків трикотажу, вироблених з бамбукової пряжі
Переплетення Деформація, % Частка деформації, %
Повна, Швидкообо Повільно- Залишко Швидкообо Повільно- Залишкова,

𝜺 ротна, оборотна, ва, ротна, оборотна, ∆𝜺𝟑
𝜺𝟏 𝜺𝟐 𝜺𝟑 ∆𝜺𝟏 ∆𝜺𝟐
вздовж петельного стовпчика

Ластик 1+1 32,5 7,25 10,5 14,75 0,22 0,32 0,45
Ластик 2+2 30 9 6,5 14,5 0,3 0,22 0,48
Ластик 3+3 31,25 12 7,75 12,75 0,38 0,25 0,41
вздовж петельного ряду
Ластик 1+1 310 74,5 71 164,5 0,24 0,23 0,53
Ластик 2+2 335,5 118,5 115 102 0,35 0,34 0,30
Ластик 3+3 400 214 97,5 90 0,54 0,24 0,23
241
40
32.5 31,25
30
30 ε - повна
20 14.75 14.5 ε1 - швидкозворотна

10.5 12 12.75
7.25 9 7.75 ε2 - повільнозворотна
10 6.5
ε3 - незворотня
0
Ластик 1+1 Ластик 2+2 Ластик 3+3
Рисунок 1 – Релаксаційні характеристики вздовж петельного стовпчика, %
500
400
400 335.5
310 ε - повна
300
214 ε1 - швидкозворотна
200 164.5
118.5115 102 ε2 - повільнозворотна
74.5 71 97.5 90
100 ε3 - незворотня
0
Ластик 1+1 Ластик 2+2 Ластик 3+3
Рисунок 2 – Релаксаційні характеристики вздовж петельного ряду, %

Експериментальні дослідження релаксаційних характеристик ластиків рапортів 1+1,
2+2, 3+3 показали, що полотна мають найбільшу розтяжність вздовж петельного ряду.
Спостерігається збільшення під навантаженням від початкових розмірів в 3,4 рази. Ластик
3+3 має найменші показники незворотної деформації, тому він має найбільш пружні
властивості, найменшими пружними властивостями володіє ластик 1+1. Найменші
показники часток залишкової деформації спостерігаються у ластика 3+3, це вказує на те, що
такі полотна саме більше зберігають свою форму. Долі часток залишкових деформацій
інших переплетень коливаються від 0,3 до 0,53. Всі полотна відносяться до 3 групи
розтяжності.
Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено, що зразки трикотажу,
виготовленого з бамбукової пряжі, переплетенням ластик 3+3 найбільш розтяжні, як вздовж
петельного ряду так і вздовж петельного стовпчика. Порівняння релаксаційних
характеристик трикотажу з бамбукової пряжі показує, що найбільшу залишкову
деформацію вздовж петельного ряду та вздовж петельного стовпчика має трикотаж
переплетення ластик 3+3, найменшу – трикотаж переплетення ластик 1+1.
Ключові слова: трикотаж, кулірне переплетення, бамбукова пряжа, деформація,
релаксаційні характеристики
1. ГОСТ 8847-85. Методы определения разрывных характеристик и растяжимости при
нагрузках, меньше разрывных.
2. Лабораторний практикум по текстильному материаловедению: Учеб. Пособ. Для
вузов/ Кобляков А.И., Кукин Г.Н., Соловьев А.Н. и др.-2-е изд., перераб.и.доп.-
М.:Легпромбытиздат,1986.-344с.
3. Москалёва М.Ю. Бамбуковый эко-текстиль. Рынок легкой промышленности №62,
2009.
4. Mikučionienė D. Comparative Analysis of the Influence of Bamboo and Other Cellulose
Fibres on Selected Structural Parameters and Physical Properties of Knitted Fabrics / D.Mikučionienė,
E.Arbataitis//FIBRES & TEXTILES in Eastern Europe. – 2013. -№ 21, 3(99). – С. 76-80.
5. Бамбукова пряжа та її властивості. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.babyblog.ru/user/Dostell/2601217
242
УДК 677.025.1+004
АНАЛІЗ МОЖЛИВОСТЕЙ ВИКОРИСТАННЯ УНІВЕРСАЛЬНИХ ПРОГРАМ 3D
МОДЕЛЮВАННЯ У ДОСЛІДЖЕННЯХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТРИКОТАЖУ
Студ. В.П. Романюк, гр. БТ-15
Науковий керівник д.т.н., проф. Л.Є. Галавська,
Науковий керівник к.т.н., доц. Т.В. Єліна
Мета і завдання. Мета роботи: Аналіз досвіду створення тривимірних геометричних
моделей структури трикотажу та вивчення властивостей трикотажу за допомогою даних
моделей з метою розробки параметричної 3D моделі петлі трикотажу, придатної для
моделювання деформацій в середовищі Solid Works.
Об’єкт та предмет досліджень. Об'єктом дослідження є процес створення
параметричної 3D моделі структури трикотажу. Предмет дослідження – параметричні моделі
трикотажу.
використано аналітичні методи: аналіз досліджень та публікацій останніх років по обраній
тематиці
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Трикотажні
полотна та вироби відрізняються високою розтяжністю у порівнянні із аналогічними
виробами з тканин. Для забезпечення можливостей прогнозування ступеня прилягання
виробів, а також тиску на тіло людини виробів прилеглої форми, необхідно забезпечити
можливість моделювання деформацій трикотажу з високою точністю. Сучасний рівень
розвитку комп’ютерних засобів дозволяє це зробити за умови наявності відповідних
тривимірних моделей. Виходячи з того, що існує світовий досвід науковців щодо створення
параметричної 3D моделі петлі трикотажу, однак питання моделювання деформацій на рівні
структури трикотажу й досі залишається не вирішеним, дана тема є актуальною і цікавою
для різноманітних сучасних розробок у сфері трикотажного виробництва.
Результати дослідження. 3D-моделювання набуло значного розвитку практично в
усіх галузях науки та виробництва в усьому світі. В значній мірі це пояснюється розвитком
комп‘ютерних технологій і, зокрема, створенням та використанням універсальних
програмно-аналітичних комплексів, які надають можливість досліджувати властивості
матеріальних об‘єктів за допомогою їх тривимірних моделей. Створення моделей
текстильних матеріалів ускладняється тим, що текстильні матеріали мають нестабільну,
нерівномірну структуру та їх фізичні розміри можуть легко змінюватись [1].
Тривимірна графіка або 3D-моделювання – комп'ютерна графіка, що поєднує в собі
прийоми та інструменти, необхідні для створення об'ємних об'єктів в тривимірному просторі.
Під прийомами варто розуміти способи формування тривимірного графічного об'єкту –
розрахунок його параметрів, креслення «скелету» або об'ємної, не деталізованої, форми;
витискання, нарощування і вирізання деталей. А під інструментами – професійні програми
для 3D-моделювання [1]. В першу чергу – Ansys, 3DPTComposit, Solidworks, Autodesk
Simulation, ProEngineering, а також деякі інші програми. Ці програми, за умови наявності
комп’ютерної моделі об’єкту дозволяють розраховувати та аналізувати його фізичні,
механічні та експлуатаційні властивості.
В ході дослідження опрацьовано інформацію про останні дослідження в сфері 3D-
моделювання петельної структури трикотажу та спроби досліджень властивостей трикотажу.
Зокрема, у роботі [2] автори розглядають всі аспекти побудови параметричної моделі
трикотажу. У якості вихідних даних для розрахунку геометричних параметрів моделі
243
прийнято вводити такі характеристики структури трикотажу, як петельний крок А, мм;

висота петельного ряду, В, мм; товщина трикотажу М, мм; середній діаметр нитки, d, мм; кут
нахилу дотичної у точці переплетення γ, град. Ці вихідні дані вводяться у якості змінних у
спеціальну форму програми. Потім будується 3D сплайн по характерним точкам та
розташування цих точок задається через формули, введені у текстову зону управляючих
розмірів. У роботі [3] розглянуто інші способи побудови петлі в програмах та її властивості.
Модель одиничної комірки (геометрія) трикотажного композиційного матеріалу була
створена з використанням програмного забезпечення САПР. Чисельна модель (на основі
FEM) була створена з використанням коду Solid Works. Бавовняну пряжу розглядали як
однорідний еластичний стрижень, а в якості модуля пружності пряжі використовувалося
експериментально отримане значення. У коді SolidWorks було отримано 3D-ескіз, ввівши
координати x, y і z для обох ниток, після чого вони були з'єднані сплайновою функцією.
Пряжа змодельована як однорідний еластичний стрижень, використовуючи функцію
розгортки, яка створює основу, переміщуючи профіль (діаметр пряжі) уздовж сплайнової
кривої. Матриця гладкої утокової трикотажної тканини була створена у вигляді куба з
отворами для пряжі з використанням функції зрізу розгортки. І нарешті, була створена
зборка між нитками і матрицею. Одна торцева поверхня елементарної комірки була
зафіксована; Були застосовані інші навантажувальні навантаження на поверхню торця; До
бічних поверхонь були застосовані умови симетрії. Для цієї моделі пружності був
проведений аналіз кінцевих елементів. Значення деформації усереднюються по поверхні
торця при прикладених навантаженнях і розраховувалося відношення прикладеного тиску і
середнього значення деформації. Аналогічним чином були створені моделі елементарних
осередків для інших напрямків, відповідних посиленню також визначали модуль пружності.
Дані комп'ютерного моделювання порівнювалися з експериментальними результатами для
зразків, розрізаних в різних напрямках. Експериментально визначені пружні властивості
бавовняної пряжі і тканини. Модель є структурною з високим потенціалом прогнозування
еластичних властивостей для різноманітних композитних матеріалів з трикотажною
структурою. Результати чисельного моделювання порівнювалися з експериментальними
даними, які показують високий рівень збігів.
Висновок. У ході роботи здійснено аналіз досліджень та публікацій на підставі
якогоз’ясовано, що окремі аспекти створення параметричних 3D моделей структури
трикотажу розглянуто у роботах [1 – 3] та інших, але питання моделювання деформацій в
середовищі параметричного 3D-моделювання не вирішено.
Ключові слова. Трикотаж, петля, параметричне моделювання, тривимірна модель,
моделювання деформацій.
1. 3D-моделювання та візуалізація. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://koloro.ua/ua/3d-modelirovanie-i-vizualizaciya.html
2. Андреева М. Технология визуального проектирования параметрических
3D_моделей в AutoCAD 2008 / М. Андреева // СADmaster. - 2007. – № 5.
3. Dr D. Durville, “Microscopic approaches for understanding the mechanical behaviour
of reinforcement in composites”, MSSMat Laboratory, Ecole Centrale Paris / CNRS UMR8579
Grande Voie des Vignes, 92290 Châtenay-Malabry.
4. Застанченко О. Ю. Побудова параметричної моделі петлі кулірного трикотажу у
програмі Solidworks / О. Ю. Застанченко; наук. кер. Т. В. Єліна // Наукові розробки молоді на
сучасному етапі: тези доповідей XVII Всеукраїнської наукової конференції молодих вчених
та студентів (26-27 квітня 2018 р., Київ). - Київ: КНУТД, 2018. - Т. 1: Сучасні матеріали і
технології виробництва виробів широкого вжитку та спеціального призначення. - С. 247-248.
244
УДК 677.074.16:677.017
ДОСЛІДЖЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТРИКОТАЖУ ПРЕСОВИХ ПЕРЕПЛЕТЕНЬ
Студ. О. В. Буряк, гр. БТ-15
Науковий керівник проф. О.П Кизимчук
Мета і завдання. Метою роботи є дослідження властивостей трикотажних полотнен

пресових переплетень. Для досягнення поставленої мети в роботі поставлено та вирішено
наступні завдання: виготовлення зразків пресового трикотажу з різним рапортом чергування
рядів ластику та напівфангу; дослідження властивостей розроблених полотен.
Предметом дослідження є кулірний трикотаж переплетення напівфанг на базі
ластику 1+1 та трикотаж з різним рапортом чергуванням рядів ластику 1+1 та напівфангу.
Всі досліджувані полотна виготовлено з напіввовняної пряжі лінійною густиною 32/2 текс в
одне складання на плосков’язальній машині 10 класу. Вироблення дослідних зразків
відбувалося на однаковій кількості голок в заправці при постійний глибині кулірування та
відтяжці.
Практичне значення отриманих результатів. В роботі розглянуто вплив рапорту
чергування рядів ластику та напівфангу на властивості трикотажу пресового переплетення,
що може бути застосовано при розробці нових трикотажних виробів та прогнозуванні їхніх
експлуатаційних характеристик.
Результати дослідження. Подвійне переплетення напівфанг є одним з
найрозповсюдженіших серед пресових переплетень у виробництві виробів верхнього
трикотажу. Адже одна з його сторін має вигляд фангу при зменшеній поверхневій густині та
більшій розтяжності вздовж петельного ряду [1]. Напівфанг на базі ластику 1+1 відноситься
до нерегулярних пресових переплетень, лицьова і виворітна сторони якого відрізняються. На
одній стороні розташовані подовжені пресові петлі (петля з накидом), а на іншій стороні –
стовпчики, які мають петлі двох розмірів: петля округлої форми (внаслідок перерозподілу в
неї нитки з накиду в силу пружних властивостей ниток) та затягнута петля (внаслідок
перетягування нитки в пресову петлю). Для вироблення одного ряду напівфангу на базі
ластику 1+1 використовують дві петлетвірні системи. На базі трикотажу пресових
переплетень можливе одержання наступних візерункових ефектів: ажурних, кольорових,
відтінкових та рельєфних. Відтінкові ефекти одержують у результаті сполучення
подовжених пресових петель і ділянок зі звичайними петлями, бо вони по різному
відбивають падаюче світло – особливо при використанні віскозних та капронових ниток [1].
Властивості трикотажу пресових переплетень визначаються, головним чином,
властивостями базового переплетення. Трикотаж переплетення напівфанг менше
розтягується, ніж ластик через наявність накидів і пресових петель. Розривне навантаження
пресового нерегулярного трикотажу менше, ніж у базового через нерівномірність розподілу
навантаження по усіх елементах петельної структури. Для дослідження впливу кількості
пресових петель на одній зі сторін трикотажу на візерункові ефекти та властивості
трикотажу пресового переплетення було сплановано та проведено однофакторний
експеримент. В якості вхідного фактору обрано рапорт чергування звичайних та пресових
петель у петельних стовпчиках. За граничні значення обрано трикотаж переплетення ластик,
в якому немає пресових петель, та трикотаж переплетення напівфанг, усі петлі однієї
сторони якого є пресовими. Для дослідження впливу рапорту чергування на досліджувані
показники обрані наступні варіанти чергування рядів в рапорті :
• 2 ряди ластика 1+1, 1 ряд напівфангу;
• 2 ряди ластика 1+1, 2 ряди напівфангу;
245
• 2 ряди ластика 1+1, 3 ряди напівфангу.

Фото переплетень лицьового боку трикотажу наведено на рис. а-д.
У роботі досліджено величину зсідання під час волого-теплових обробок, товщину
трикотажу, а також його щільність: кількість рядів та стовпчиків у 100 мм полотна.
Дослідження проводили за стандартними методиками, результати чого наведено в таблиці.
а. Ластик 1+1 б. Напівфанг
в. 2 р. ластика; 1 р. н/ф г. 2 р. ластика; 2 р. н/ф д. 2 р. ластика; 3 р. н/ф

Рисунок – Фото досліджуваного полотна
Таблиця – Характеристика досліджуваного полотна

Відсоток Зсідання, Кількість
Кількість
пресових % Товщин петельних
Варіант петельних рядів
петель а, мм стовпчиків у 100
Nc Np у 100мм
мм
Ластик 1+1 0 4 3 1,2 60 80
Напівфанг 100 7 5 1,4 40 75
2 р.Ластика; 1р.
33 -5 5 1,45 45 90
н/ф
рапорт
2 р. Ластика; 2р.
50 2 8 1,47 40 70
н/ф
2 р. Ластика; 3р.
60 3 18 1,3 40 60
н/ф
Висновки. Результати проведених досліджень показують, що властивості трикотажу
пресових переплетень залежать від кількості пресових петель в структурі. Встановлено, що
властивості змінюються залежно від рапорту в’язання рядів ластику та рядів напівфангу.
Отже, це є важливим технологічним параметром, який суттєво впливає на параметри
петельної структури та властивостей трикотажу пресових переплетень.
Ключові слова: Ластик, напівфанг, пресове переплетення, рапорт.
1. Король В.П., Основи теорії в’язання візерункового трикотажу: підручник / В. П.
Король, Л. Є. Галавська. - К. : Кафедра, 2014. - 498 с. - С..221-242.
246
УДК 677. 011: 677. 075

РОЗРОБКА ТРИКОТАЖНОГО ПОЛОТНА ДЛЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ВИРОБІВ
Студ. М.В. Романенко, гр. БТ-15
Науковий керівник проф. О.П Кизимчук
Мета і завдання. Метою роботи є розробка трикотажного полотна для виготовлення

виробів спеціального функціонального призначення. Для досягнення поставленої мети в
роботі поставлено та вирішено завдання: вибір способу отримання каналів в трикотажних
полотнах та дослідження впливу рапорту переплетення та сировини на розміри каналів.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є спосіб утворення каналів
в структурі трикотажу. Предметом дослідження є кулірний трикотаж з вертикальними
каналами утворений чергуванням ряду ластику великого рапорту та ряду гладі в рапорті
переплетення. Всі досліджувані полотна виготовлено на плосков’язальні машині 10 класу на
одній і тій же кількості голок в заправці при постійній силі відтягування та сталому натягу
ниток.
Практичне значення отриманих результатів. В роботі розглянуто можливість
створення в структурі полотна вертикальних каналів різної ширини, а застосування пряжі
різної лінійної густини та походження створює можливості застосування такого полотна у
широкому спектрі функціональних виробів.
Результати дослідження. Сьогодні розумний текстиль заходить досить широке
практичне використання в індустрії моди, в якості домашнього, спортивного, медичного,
захисного текстилю в багатьох областях техніки і науки, а саме екіпірування
військовослужбовців, космонавтів і учасників експедицій, альпіністів, спортсменів, а також в
екстремальних умовах природних катаклізмів [1]. Різновидом розумного текстилю є
електронний (e-textile) – вид текстилю, що містить електроніку (включаючи невеликі
комп’ютери), і в якому застосовують цифрові технології.
За останні десять років електроніка в текстилі зменшувалася в розмірах і
збільшувалася у функціональності. Ідея найдоступнішой системи полягає в тому, щоб
прикріпити технологічні компоненти до тканин, в яких вкладені лінії передачі та з’єднувачі.
Оскільки до будь-якого одягу можна підключити багато різних електронних пристроїв,
система носіння стає більш універсальною, а поточні досягнення в нових матеріалах,
текстильних технологіях та мініатюрній електроніці роблять зручні системи більш
надійними. Зручність догляду, простота обслуговування та безпека є найважливішими
чинниками, які впливають на поширення інтерактивного електронного текстилю.
Для виготовлення трикотажного матеріалу, який застосовують для прокладання
дротів для поєднання елементів електронної системи виробу, потрібно створити в певних
місцях його структури канали – порожнисті ділянки між лицьовою та виворітного сторонами
трикотажу. В даній роботі обрано спосіб чергування в рапорті ряду гладі та ряду неповного
ластику великого рапорту (рис.1.а), в результаті чого отримують вертикальні канали, ширина
яких залежатиме, при інших рівних умовах від кількості пропущених голок k у неповному
ластику [2]. Цей спосіб можливо реалізувати на будь-якому плосков’язальному обладнанні
при значній економії часу на виробництво виробів.
Для виготовлення зразків трикотажу з вертикальними обрано чотири варіанти
заправки:
1. бавовняна пряжа 29.1 текс у 2 складення;
2. бавовняна пряжа 29.1 текс в 1 складення та віскозна нитка 33.2 текс в 1 складення;
3. бавовняна пряжа 29.1 текс в 1 складення та поліамідна нитка в 1 складення;
4. поліакрилонітрильна пряжа 31.2 текс в 1 складення.
Для дослідження впливу кількості пропущених голок k у рапорті ластику на ширину
каналу фактор фіксували на 4 рівнях: 4, 7, 11 та 15 голок. В результаті отримано 16 варіантів
полотна, деякі з яких представлено на рис.1.б-д. Для кожного варіанту проведено по 10
247
паралельних вимірювань ширини каналів, за середніми значеннями яких побудовано

графіки, що представлено на рис.2
а. графічний запис б. заправка 1 k=3
в. заправка 3 k=7 г. заправка 1 k=11 д. заправка 4 k=15

Рисунок 1. Трикотаж різної заправки та ширини каналів
35
30
25
Ш, мм
20
15
10
0
0 5 10 15 20
1 2 3 4 k
Рисунок 2. Залежність ширини каналу від рапорту виключення голок
Очевидно, що зі зростанням рапорту виключення голок ширина каналів зростає і для

перших трьох заправок не залежить від їх варіантів і може бути описана рівнянням
(
Ш = 1.18 + 1.73 k 1)
В той же час для варіанту заправки 4 збільшення кількості вимкнених голок в рапорті
призводить до більшого зростання ширини каналу, що описується рівнянням
(
Ш = 0.16 + 2.06 k 2)
Висновки. В результаті виконаної роботи отримано ряд трикотажних полотен з
вертикальними каналами різної ширини та визначено їхні основні характеристики. Встановлено
вплив рапорту переплетення та варіанту заправки на ширину каналів. Визначено, що для
уточнення експлуатаційних властивостей та визначення сфери застосування, доцільним є
встановлення впливу рапорту переплетення на показники розтяжності.
Подяка. Роботу виконано в межах держбюджетної теми 16.04.61 МВ ДБ «Розробка
біометричних пакетів текстильних матеріалів та виробів для комплексного оцінювання тактико-
технічних і фізичних властивостей речового майна військовослужбовців».
Ключові слова: Ластик великого рапорту, вертикальний канал, комбіноване
переплетення, рапорт.
1. Honarvar M. G. Overview of wearable electronics and smart textiles / M. G. Honarvar, M.
Latifi // The Journal of The Textile Institute. – Vol. 108, Issue 4, 2017. – Р. 631-652.
2. Yermolenko I. Knitted fabric as a part of smart system / I. Yermolenko, O. Kyzymchuk //
Book of Proceeding IEEE Ukraine Student, Young Professional and Women in Engineering Congress
(UKRSYW), 2-6 October 2018, Kyiv, Ukraine. – P.40-43.
248
УДК 67/68: 7. 012

ІНКЛЮЗИВНИЙ ДИЗАЙН У ЛЕГКІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ
Студ. М.О.Пасічна, гр. БТ-15
Науковий керівник д.т.н., доц. Кизимчук О.П
Мета і завдання. Мета - визначення ролі інклюзивного дизайну у проектуванні виробів

легкої промисловості, особливо для людей з будь-якими вадами. На виконання цієї мети було
сформульовано завдання: дослідити етапи розвитку інклюзивного дизайну, проаналізувати
статистику людей, які мають вади та потребують особливої уваги з точки зору функціональності
одягу, який зможе полегшити їх існування, а також приділити значну увагу оформленню виробу
з дизайнерської точки зору, аналізуючи модні тенденції.
Об’єктом дослідження є розвиток інклюзивного дизайну та його розповсюдження на
сферу проектування виробів легкої промисловості. За оцінками доповіді Всесвітньої організації
охорони здоров'я 2011 року, близько 1,2 мільярда людей в усьому світі живуть з фізичними або
розумовими вадами. Це близько 15 відсотків населення світу. Враховуючи вище надану
статистику, предметом дослідження є сучасні вироби для жінок, які пережили хворобу раку
молочної залози. Загалом в Україні показники захворюваності на рак молочної залози на 45%
вищі, а показники смертності - на 56%, порівняно зі світовими показниками. В Україні рак
молочної залози посідає 1-ше місце серед онкологічних захворювань у жінок. Кожного тижня в
Україні від раку молочної залози помирає 110 жінок [1]. Зараз в Україні лише 60% жінок
виліковуються після діагностування цієї хвороби. Але кожна жінка хоче виглядати привабливо
та жіночно, не зважаючи на наслідки хвороби. Тому є варіант вирішення цієї проблеми. Це
розробка трикотажного виробу, який за рахунок конструктивних особливостей та вишуканого
різноманітного оздоблення приховує ваду і прийдеться до смаку кожній жінці.
Результати дослідження. Інклюзивний дизайн у легкій промисловості тільки набуває
свого розповсюдження на території України. Це новий етап розвитку у сфері дизайну, який
поєднує у собі не тільки функціональність, але й підкреслює значимість оздоблення та форми
виробу. Розробка одягу для людей з вадами ігнорується традиційними дизайнерами одягу. І це
призвело до того, що одяг для людей з особливими потребами був розроблений виробниками
медичного обладнання і спеціалізованими нішевими брендами, безумовно з акцентом на функції,
а не на форму і дизайн виробу. Ідея купівлі одягу у постачальника медичного обладнання навряд
чи здаватиметься привабливою для підлітка з особливими можливостями, який не менш
підвласний впливу модних тенденцій та реклами брендів. Всі підлітки хочуть виглядати модно та
круто, незалежно від віку та їхніх вад. Не стоять осторонь проблеми і відомі дизайнери. Так
Tommy Hilfiger вже розробив три колекції в основу яких полягає саме «інклюзивний дизайн» [2].
Остання колекція була випущена у 2018 році, з призначенням асортименту для чоловіків, жінок
та дітей. Всім знайомі елементи бренда: смуги, класичний крій, а також поєднання червоного,
білого та синього кольорів. Але що саме робить цей одяг настільки доступним, так це технічні
деталі, такі як більші кармани, які не заважають у інвалідному кріслі, з’явилися комфортніші
текстильні застібки замість блискавок. Девіз колекції: «Інклюзивний дизайн – мода для всіх».
Одяг не тільки більш інтуїтивно зрозумілий для людей з обмеженими можливостями, а і значно
зручніший у використанні.
Висновки. Інклюзивний дизайн стає широко розповсюдженим напрямом не тільки в сфері
будівництва та соціальних аспектах, але і у сфері проектування одягу.
Ключові слова: інклюзивний дизайн, легка промисловість, мода для всіх.
1. Мамаєва М. Рак молочної залози. Статистика МОЗ // Сайт Українські національні новини. URL:
https://www.unn.com.ua/uk/news/1758363-schotizhnya-v-ukrayini-vid-raku-grudey-pomiraye-ponad-
sto-gromadyan-moz
2. Avgusta S.. (2018).Tommy Hilfiger made a new adaptive clothing line for people with disabilities.–:
URL: https://www.simplemost.com/tommy-hilfigers-adaptive-clothing-line/
249
Матеріалознавство та технологія текстильних виробництв
Підсекція «Матеріалознавство та технологія

текстильних виробництв»
УДК 677.075
ГІГРОСКОПІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ТРИКОТАЖНОГО ПОЛОТНА COOLMAX®
Студ. С.С. Ототюк, гр. МгЗПрЕ-18
Науковий керівник доц. С.І. Арабулі
Мета і завдання. Сучасний спорт високих досягнень давно став спортом високих
технологій. Усі інновації у повсякденному одязі для занять спортом «переходять» з одягу для
професійних спортсменів. На сьогодні, в світі широко вживана, так звана «пошарова
концепція» спортивного одягу [1]. Згідно цієї концепції усі матеріали, які використовуються
для виготовлення спортивного одягу, в залежності від функції, можна розділити на групи:
універсальні, зігріваючі та утеплюючі, охолоджуючі, ізоляційні (захисні), міцні та еластичні.
В кожній з вказаних груп постійно з’являються інноваційні матеріали.
Особливий інтерес являють собою матеріали, які відносяться до групи – охолоджуючі.
До охолоджуючих матеріалів відносять спеціально розроблені текстильні матеріали для
швидкого виведення вологи з поверхні шкіри людини. До цієї групи матеріалів відносяться:
PolarTec (Moisture Control), CoolMax, Supplex, Tactel та інше. Ці полотна призначені для
виготовлення одягу першого (білизняного) шару, який безпосередньо контактує з тілом
людини. Білизна виготовлена з цього класу матеріалів одержала назву – термобілизна.
Основною функцією термобілизни є управління випаровуванням, тобто матеріал має
відвести вологу від тіла, щоб створити відчуття комфорту, та не витрачати енергію на
нагрівання і випаровування вологи.
Враховуючи вище викладене, метою роботи є проведення порівняльного аналізу
гігроскопічних властивостей традиційних білизняних полотен з інноваційними полотнами,
на прикладі трикотажного полотна CoolMax®.
Об’єкт та предмет дослідження. Предмет дослідження – білизняні текстильні
матеріали різного сировинного складу та структурних характеристик (табл.1). Як традиційне
білизняне полотно використане бавовняне трикотажне полотно – «Pq». Як інноваційне
охолоджуюче полотно – поліефірне трикотажне полотно CoolMax® – «СМ».
Таблиця 1 – Структурні та гігроскопічні показники білизняних текстильних матеріалів
Водовбиральність, Пв [%]
Число Гігроскопічність,
Час висихання, τ [хв]
(24 години) Wк [%]
петельних Н [%]
Товщина, [мм]
густина, [г/м2]
Поверхнева
Кондиційна
позначення
Вміст Лінійна рядків і

вологість
Умовне
складників густина стовпчиків

24 години
сировинного ниток, на 100 мм

4 години
складу, [%] [текс]
Nр Nс
Бавовна –
Рq 19,1 207 0,82 120 245 4,5 10,3 14,5 270 37
100
СМ ПЕ – 100 20,0 190 0,58 125 170 0,3 0,7 1,3 207 13
CoolMax® – це високотехнологічне трикотажне полотно виготовлене зі спеціально

сконструйованого поліефірного волокна, яке має на 20% більшу площу поверхні, ніж
традиційні круглі волокна (рис.1). Рис. 1 ілюструє чотириканальні волокна, що утворюють
систему, яка відводить вологу від шкіри до зовнішнього шару полотна. Повітря проходить
через канали і створює ефект «прискореного сушіння». За даними Swantko [4] та Dupont [5]
вироби, виготовлені з матеріалу CoolMax® вимагають мінімального догляду, стійкі до
250
стирання, прання, при цьому, залишаються м’якими, приємними на дотик та зберігають

попередню форму та гарний зовнішній вигляд.
а). б). в).
Рисунок 1 – SEM знімки [2, 3]: а – CoolMax® волокно; б – CoolMax® пряжа;

в – поперечний переріз CoolMax® пряжи
Гігроскопічні характеристики (кондиційна вологість та гігроскопічність) полотен

визначались за стандартизованими методиками, але час витримування проб текстильних полотен
в ексикаторах було збільшено до 24 годин (замість 4 годин) – для визначення значень близьких
до сорбційної рівноваги (табл.1). Здатність полотен вбирати та віддавати воду оцінювалася
показниками: водовбиральність (Пв [%]) та час висихання (τ [хв]). Водовбиральність визначалася
при зануренні проб у дистильовану воду протягом 1 хвилини Час висихання визначався за
кривими кінетики висихання проб при Т = 36 ± 2С до досягнення пробою постійної маси.
Наукова новизна та / або практичне значення отриманих результатів. Встановлено,
що використання «класичних» показників для характеристики гігієнічних властивостей сучасних
білизняних текстильних полотен не є виправданим. Більш інформативними є: теплофізичні та
паропроникні показники.
Результати дослідження. Досліджувані полотна мають різну здатність до поглинання
вологи із оточуючого середовища (табл.1). З наведених даних видно, що на сорбційні властивості
полотен впливає тільки їх сировинний склад. Аналіз здатності полотен до водовбирання вказав, що
поліефірне полотно CoolMax® має водовбиральність на рівні 200%, що близька до
водовбиральності бавовняного полотна «Sp». Як правило, полотна з целюлозних волокон
відрізняються більш високою здатністю до водовбирання у порівнянні з полотнами з синтетичних
волокон. Збільшення здатності полотна CoolMax® до водовбирання можна пояснити
чотириканальною формою поліефірного волокна. В свою чергу, встановлено, що час висихання
досліджених полотен не має прямого зв’язку з величиною їх водовбиральності, а є до певної міри
функцією спорідненості полімеру волокон до води. Так, судячи з отриманих даних (табл.1), при
значній водовбиральності полотна CoolMax®, полотно має високу швидкість висихання.
Висновки. Аналіз сучасного асортименту текстильних матеріалів для термобілизни
дозволив виділити полотно CoolMax®, яке за рахунок своєї структури (чотириканальна форма
поліефірного волокна), має водовбиральні властивості на рівні з класичними бавовняними
трикотажними полотнами, при цьому забезпечує високу швидкість висихання.
Ключові слова: CoolMax®, гігроскопічність, термобілизна.
1. Учебно-методическое пособие по дисциплине «Инновации в индустрии моды» / сост.
Н.А. Крюкова – Тольяти: Изд-во ПВГУС, 2016. – 52 с.
2. Elena Onofrei, Ana Maria Rocha, André Catarino, Guimaraes Braga. The Influence of
Knitted Fabrics’ Structure on the Thermal and Moisture Management Properties. Journal of Engineered
Fibers and Fabrics, Volume 6, Issue 4 – 2011, pp. 10 – 22.
3. B. G. Gabr1, A. A. Salem 2 and Y. E. Hassan, Thermo-Physiological Comfort of Printed
CoolMax Fabrics. 6th International Conference of Textile Research Division, NRC, Cairo, Egypt, April
5 – 7, 2009, Textile Processing: State of the Art & Future Developments, рр. 302 – 308.
4. Swantko K. America sportwear and knitting times, Vol.68. №1 – 1999, P.12-16.
5. Dupont: Dupont Magazine. Vol. 93, №2 – 1999, P.26-28.
251
УДК 677.075
ОЦІНКА ТЕПЛОФІЗИЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ТРИКОТАЖНОГО ПОЛОТНА
COOLMAX®
Студ. В.В. Клочко, гр. МгЗПрЕ-18
Мета і завдання. Одним з нових асортиментних напрямів розвитку хімічних волокон

є розробка волокон для термобілизни. Термобілизна призначається для низького і середнього
рівня фізичної активності при прохолодній, холодній чи дуже холодній температурі
зовнішнього середовища, що дозволяє використовувати її під час занять різними видами
спорту. Термобілизна має безліч переваг у порівнянні зі звичайною білизною. Вона зберігає
теплову енергію тіла, не вбирає в себе і виводить зайву вологу, не створюючи тим самим
відчуття дискомфорту. Термобілизна нейтралізує подразнюючу дію поту на шкіру внаслідок
чого зменшується час контакту поту зі шкірою.
Деякі високотехнологічні волокна, такі як CoolМax® і Thermolite® (рис.1),
пропонуються для різних видів спорту. Coolmax® – це волокно, виготовлене зі спеціально
сконструйованого чотириканального або шестиканального поліефірного волокна, яке
утворює систему з підвищеною площею поверхні. Така система відводить вологу від шкіри
до зовнішнього шару полотна, при цьому, забезпечує тепло та комфорт спортсмена. Для
занять активним спортом в холодному кліматі дуже популярним є полотно Thermolite®.
Волокна з порожнинами створюють ізоляцію і забезпечують тепло і комфорт. Велика площа
поверхні дозволяє збільшити швидкість випаровування вологи на 50% у порівнянні з
бавовняними білизняними полотнами [1].
Шкіра
Полотно Thermolite®
Шкіра
Полотно CoolMax®
Повітря
Волога Волога
Поперечний переріз
чотириканального Поперечний переріз
волокна CoolMax® волокна Thermolite®
а). б).
Рисунок 1 – Механізм тепло-, масопереносу через полотна [1]: а – CoolMax®; б – Thermolite®
Метою роботи є проведення порівняльного аналізу теплофізичних властивостей

традиційних білизняних полотен з інноваційними полотнами, на прикладі трикотажного
полотна CoolMax®.
матеріали різного сировинного складу та структурних характеристик (табл.1). Як традиційне
білизняне полотно використане бавовняне трикотажне полотно – «Pq». Як інноваційне
полотно для термобілизни – поліефірне трикотажне полотно CoolMax® – «СМ».
Вимірювання теплофізичних характеристик білизняних текстильних матеріалів
здійснювалося на приладі «ALAMBETA» виробництва Чеської республіки [2], (рис.2) при
перепаді температур 100С и тиску на пробу Р = 200 Па. Температура верхньої обігріваємої
252
пластини становила 340С. В основу роботи приладу покладений принцип стаціонарного

теплового потоку від пластини з постійним у часі температурним полем через текстильний
матеріал до пластини з температурою, яка дорівнює температурі навколишнього середовища
(240С).
Таблиця 1 – Структурні та теплофізичні показники білизняних текстильних матеріалів
Число Коефіцієнти
R10-3, [Вт-1К м 2]
петельних
Тепловий опір,
рядків і
Вміст Вид та
поглинання b,
температуро-
a10-6, [м2с-1]
Умовне
[Втс1/2/м2К]
проводності
стовпчиків
провідності
[Втм-1К-1]
складників лінійна
теплового
на 100 мм
тепло-
10-3,
сировинного густина
складу, [%] ниток, [текс]
Nр Nс
Рq Бавовна – 100 ПрБав, 19,1 207 0,82 120 245 12,4 65,9 0,150 171
СМ ПЕ – 100 НПЕ, 20,0 190 0,58 125 170 13,0 44,7 0,098 144
Рисунок 2 – Зовнішній вигляд приладу «ALAMBETA»
Наукова новизна та / або практичне значення отриманих результатів.

Встановлено, що використання високотехнологічного полотна CoolMax® як білизняного
шару системі «людина – одяг – оточуюче середовище» є виправданим та забезпечує
комфортність виробу.
Результати дослідження. Зазвичай здатність текстильних полотен проводити та
поглинати тепло характеризують теплопровідністю, тепловим опором, температуропровідністю.
Аналіз даних табл.1 показав, що полотно CoolMax® має кращі теплозахисні властивості у
порівнянні з бавовняним полотном «Pq», що робить його придатним для використання в
якості термобілизни. Але перелічені теплофізичні показники не здатні всебічно
охарактеризувати відчуття комфорту людини. За результатами останніх досліджень,
теплофізичні характеристики доповнилися новим показником – коефіцієнтом теплового
поглинання b, [Втс1/2/м2К]. Цей показник характеризує теплове відчуття людини при
доторканні до текстильного матеріалу. Із збільшенням його числового значення –
підвищуються неприємні холодові відчуття людини при торканні поверхні текстилю. З
результатів дослідження видно, що теплішим на дотик є полотно CoolMax®.
Висновки. Аналіз сучасного асортименту текстильних матеріалів для білизни
дозволив виділити полотно CoolMax®, яке за рахунок своєї структури (чотириканальна
форма поліефірного волокна), має високі теплозахисні властивості та забезпечує приємні
теплові відчуття при доторканні.
Ключові слова: CoolMax®, теплофізичні властивості, термобілизна.
1. Manshahia M., Das A. High active sportswear – A critical review. Indian Journal of
Fibre & Textile Research Vol. 39, December 2014, pp. 441-449.
2. Hes L., Dolezal I. Indirect measurement of moisture absorptivity of functional textile
fabrics. XXII World Congress of the International Measurement Confederation (IMEKO 2018) IOP
Conf. Series: Journal of Physics: Conf. Series 1065 (2018)
253
УДК 677.075
ДОСЛІДЖЕННЯ ПАРОПРОНИКНОСТІ ТРИКОТАЖНОГО ПОЛОТНА COOLMAX®
Студ. Д.Ю. Черепенко, гр. МгЗПрЕ-18
Студ. А.А. Варавіна, гр. БШ-16
Мета і завдання. Оптимальний спортивний одяг має являти собою систему, що
комбінує кілька шарів. Перший шар сприяє оптимізації мікроклімату тіла, влагообмену і
швидкому висиханню шкіри. Як перший шар виступає спортивна білизна. Вона відводить
вологу, залишаючи тіло сухим. Термобілизну носять як в спеку, так і в мороз, адже
запобігання перегріву в спекотну погоду і замерзання в зимовий період надзвичайно
важливо. Другий шар (за наявності) – (ізоляційний) дозволяє ізолювати тепло і гарантувати
оптимальний мікроклімат всередині і зовні. Основне його завдання - зберігати тепло, а також
відводити вологу до наступного (зовнішнього шару одягу). Третій шар – зовнішній, захищає
від неприємного впливу зовнішніх факторів (наприклад, дощу, вітру або снігу). Завдання
третього шару – не пропускати вологу ззовні, захищати від вітру, «дихати». Кожен рівень в
комбінації шарів виконує свою спеціальну функцію, одночасно взаємодіючи з іншими
рівнями. Для забезпечення ефективності системи всі її шари повинні максимально
взаємодіяти один з одним. Ергономічна система шарів і спеціальне поєднання матеріалів
забезпечують максимальний комфорт і повну свободу рухів спортсменів.
Метою роботи є проведення порівняльного аналізу паропроникних властивостей
традиційних білизняних полотен з інноваційними полотнами, на прикладі трикотажного
полотна CoolMax®.
матеріали різного сировинного складу та структурних характеристик (табл.1) та рис.1. Як
традиційне білизняне полотно використане бавовняне трикотажне полотно – «Pq». Як
інноваційне полотно для термобілизни – поліефірне трикотажне полотно CoolMax® – «СМ».
Таблиця 1 – Структурні та паропроникні властивості білизняних текстильних матеріалів
Число
петельних
Вміст Вид та Опір потоку Паро-

Умовне
складників лінійна рядків і водяної провідність,

сировинного густина стовпчиків пари, Ret, Wd,
складу, [%] ниток, [текс] на 100 мм [м2∙Па/Вт] [г/м2∙год∙Па]
Nр Nс
Рq Бавовна – 100 ПрБав, 19,1 207 0,82 120 245 2,80 0,531
СМ ПЕ – 100 НПЕ, 20,0 190 0,58 125 170 2,24 0,665
254
а). б).
Рисунок 1 – Графічний запис переплетення дослідних зразків трикотажу: а – Pq; б – CM
Вимірювання паропроникних властивостей білизняних текстильних матеріалів

здійснювалося методом «потіючої теплої пластини» (ДСТУ ISO 11092:2005) [1] на приладі
SGHP-8.2 (США) (рис.2). Випробування проводилися при безпосередньому контакті
текстильного матеріалу з вологою «потіючою» поверхнею. Під час дослідження
враховувалася загальна маса пароподібної вологи (поглинутої та пропущеної), яка
характеризувала здатність текстильного полотно видаляти вологу з підодягового простору.
Умови випробування: Тповітря = Тпластини = 35 0С = constant; відносна вологість повітря φ = 40 %;
швидкість повітря υ = 1 м/с; температура води Тводи = 35 0С.
Рисунок 2 – Зовнішній вигляд приладу SGHP-8.2 (США) для визначення паропроникності текстильних
матеріалів
Для характеристики паропроникних властивостей текстильних матеріалів,

використовували наступні показники:
1. Опір потоку водяної пари, Ret [м2∙Па/Вт] – відношення перепаду парціального
тиску водяної пари між двома поверхнями матеріалу до сумарного теплового потоку
випаровування крізь одиницю поверхні у напрямку градієнту.
2. Паропровідність, Wd [г/м2∙год∙Па] – маса водяної пари, яка проходить із
середовища з більшою вологістю у середовище з меншою вологістю крізь одиницю площі
поверхні матеріалу за одиницю часу при одиничній різниці тисків пари з обох боків
матеріалу
Встановлено, що використання сучасних синтетичних білизняних трикотажних полотен в
якості білизняного прошарку в системі «людина – одяг – оточуюче середовище» є
виправданим та забезпечує комфортність виробу.
Результати дослідження. Аналіз отриманих даних (табл. 1) вказує на те, що
використання бавовняного полотна як білизняного шару у порівнянні з полотном CoolMax®
забезпечує гірші умови експлуатації одягу. Адже «Рq» створює більший опір потоку водяної
пари, що призводить до зменшення його паропровідності. Таким чином, білизна з цього
255
полотна буде перешкоджати проходженню парів вологи від тіла людину у оточуюче
середовище, що в свою чергу призведе до накопичення парів вологи у підодяговому шарі та
викличе неприємні відчуття, намокання прилеглого шару, та погіршить теплозахисні
властивості виробу. В свою чергу, полотно CoolMax® завдяки своїй чотириканальній формі
поліефірного волокна має кращу паропровідність.
Висновки. Використання інноваційного поліефірного полотна CoolMax® у білизняних
виробах забезпечить постійну відносну вологість повітря у підодяговому шарі та створить
комфортні умови для занять спортому.
Ключові слова: CoolMax®, паропроникні властивості, термобілизна.
1. ДСТУ ISO 11092:2005 Матеріали текстильні. Оцінювання фізіологічного впливу.
Вимірювання теплового опору та водо- , паронепроникності в установленому режимі
(методом виділення вологи на захищеній гарячій пластинці) с.14.
2. Арабулі С.І. Порівняльний аналіз методів визначення паропроникності текстильних
матеріалів. Вісник КНУТД. 2017. № 3 (110). С. 32 – 40.
256
УДК 677.074:{620.17:658.662}
ПЛАЗМОВА ОБРОБКА ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ НАДАННЯ ЇМ

ЗАДАНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ
Маг. О.В.Колесник, гр. МгПрЕ-18
Науковий керівник проф. А.М. Слізков
Мета і завдання: Визначити вплив плазмової обробки на текстильні при наданні їм

заданих властивостей.
Об’єкт дослідження – процес обробки текстильних матеріалів плазмою. Предмет
дослідження – текстильні матеріали, обробленні плазмою для надання їм заданих
властивостей.
Методи та засоби дослідження. Аналітичні та фізико-мезанічні методи та засоби
дослідження властивостей текстильних матеріалів
Наукова новизна полягає в дослідженні впливу плазмової обробки на властивості
текстильних матеріалів та їх зміну.
Практичне значення полягає у розробці технологій плазмової обробки текстильних
матеріалів для надання їм заданих та нових властивостей.
Результати дослідження
Плазма є стан речовини, найбільш поширене в космосі і володіє дуже цікавими
властивостями, які знаходять все більш широке застосування в розробках, присвячених
великих проблем сучасної техніки. В даний час плазма активно вивчається тому має
величезне значення для науки і техніки.
Перспективним методом обробки текстильних матеріалів, що дозволяє проводить
об'ємну обробку, є плазма високочастотного ємнісного розряду зниженого тиску. З метою
розширення області застосування плазми даного виду, проведено дослідження її впливу на
текстильні матеріали, а саме тканини різного асортименту і смесового складу: костюмні і
платтяні, вовняні, напівшерстяні і з синтетичних волокон.
Обробка текстильних матеріалів плазмою високочастотного ємнісного розряду
зниженого тиску дозволяє комплексно змінювати їх властивості, в тому числі за рахунок
здатності впливати не тільки на волокна, розташовані на поверхні, але і що знаходяться в
структурі матеріалу. створення та вдосконалення методів, що дозволяють проводити об'ємну
обробку текстильних матеріалів, є одним з найбільш актуальних в розвитку
плазмохимических технологій для текстильної галузі.
Висновок: Застосування плазмової обробки текстильних матеріалів є перспективним
напрямом у створенні нових технологій з надання текстильним матеріалам нових
Ключові слова: плазма, текстильні матеріали, плазмова обробка, властивості
текстильних матеріалів.
1. Теорія і практика підготовки текстильних матеріалів / Кричевський Г.Є., Микитка
В.А. - М.: Легпромбитіздат, 1989. - 208 с.
2. Дифузія і сорбція у процесах фарбування і друкування / Кричевський Г.Є. - М.:
Легка індустрія. 1981, 207 с.
3. Фотохімічні перетворення барвників і светостабілізація забарвлених матеріалів /
Кричевський Г.Є. - М.: Хімія, 1986. - 248 с.
257
УДК.687.17:620.17
ОЦІНКА ГІГІЄНІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ
ВІЙСЬКОВОЇ ФОРМИ В АСПЕКТІ ЇЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Гірна Т. В., група МгПрЕ-18
Науковий керівник проф. Н.П.Супрун
Мета і завдання - визначити вплив сировинного складу і структурних особливостей

матеріалів для військової форми на показники гігієнічних властивостей.
Об’єктом дослідження є процес визначення повітропроникності матеріалів для
форменого одягу військовослужбовців. Предметом дослідження є текстильні матеріали для
форменого одягу військовослужбовців.
Методи дослідження: науково-технічний аналіз, стандартизовані методи
дослідження структури і властивостей текстильних матеріалів.
Наукова новизна та практична цінність. Конфекціювання текстильних матеріалів з
необхідними гігієнічними властивостями дозволить підвищити рівень комфортності при
носінні виробів з них.
У зв’язку з проведенням бойових дій на Сході нашої держави в зоні АТО повстало
нагальне питання щодо забезпечення військовослужбовців високоякісним екіпіруванням.
Найбільш суттєвими вимогами до якості військової форми є:
- здатність захищати від холоду, спеки, вітру, дощу, а також від забруднень і
механічних пошкоджень;
- форма не повинна заважати здійсненню найважливіших функцій людського тіла,
утруднювати дихання, обмежувати рухи кінцівок і всього тіла, призводити до тертя під час
ходьби і втоми, що спричинює втрату пильності, зниження безпеки;
- форма не повинна утруднювати дії як в умовах повсякденної, так і бойової
діяльності, а також під час виконання поставлених завдань.
Для забезпечення цих вимог матеріали форми повинні мати високі гігієнічні
властивості, в тому числі, відповідні показники повітропроникності.
Для дослідження були обрані зразки тканин, які зараз використовуються для
виготовлення військової форми (Рис.1).
Зразок 1 Зразок 2 Зразок 3

Рисунок 1. Зображення поверхні (а) та USB – фото (б) зразків матеріалів для військової форми.
Зразок 1- тканина підкладкова синтетична гладкопофарбована (ПА – 100%), полотняного переплетення;
зразок 2 - тканина вибивна (камуфльована) з пінним мікропористим покриттям (Бавовна – 20 % ПЕ – 80%),
полотняного переплетення, зразок 3 - тканина плащова (двошарова), синтетична двошарова тканина з
водовідштовхувальним просоченням, що складається з
тканини синтетичної плащової, полотняного переплетення та трикотажного синтетичного полотна (ПЕ
– 100%)
Для всіх обраних матеріалів були визначені характеристики структури (Таблиця 1).
Порівняння експериментально визначених показників структури із нормованими [1,2]
засвідчило, що за значеннями поверхневої густини, товщини, кількості ниток на 10 см,
лінійної густини ниток зразки № 1, № 2 та №3 відповідають встановленим нормативам.
258
Таблиця 1.Характеристики структури досліджуваних матеріалів

№ Поверхнева Кількість ниток на Лінійна Лінійне
пористість Rs, %
зра густина, 10 см густина ниток, заповнення, %
заповнення, %
зка Мs, г/м2 Текс
Товщина, мм
Поверхневе
по по по по по по
основі утоку основі утоку основі утоку
1 57 0,10 420 380 7,0 6,2 51,3 43,7 73 27

2 214 0,39 380 210 24,8 49,4 71,3 55,6 87 13
3 192 0,50
Визначення коефіцієнту повітропроникності матеріалів та їх пакетів проводилось за
стандартизованою методикою на приладі ВПТМ-2 при перепаді тиску в 49 Па. Отримані дані
представлені на рис. 2.
Рисунок 2 – Значення коефіцієнту повітропроникності зразків матеріалів та їх пакетів

Відповідно до вимог ТУ [1,2], коефіцієнт повітропроникності для матеріалу №1
повинен становити не менше 100 дм3/(м2*с), для №2, №3 - не менше 20 дм3/(м2*с). Отримані
експериментальні дані свідчать про те, що досліджувані тканини відповідають встановленим
вимогам по показнику повітропроникності.
Оскільки матеріали в формі використовуються у вигляді пакету, було проведено
визначення коефіцієнта повітропроникності для двох видів пакетів одягу: П1– пакет,
складений з матеріалу верху №2 та підкладкової тканини (зразок №1) та П2 - пакет,
складений з матеріалу верху №3 та підкладкової тканин №2. З’єднання матеріалів у пакет
призводить до зменшення коефіцієнту повітропроникності по відношенню до матеріалу
верху – в 1,4 рази для пакету П1 і 1,2 рази – для П2. Представляло інтерес перевірити
придатність відомої формули Клейтона для розрахунку коефіцієнта повітропроникності.
Отримані дані (Рис.2) свідчать, що розходження між експериментальними та
розрахунковими показниками, в межах допустимої похибки, практично відсутні.
Висновки. Проведене визначення характеристик структури та коефіцієнту
повітропроникності матеріалів для форменого одягу військовослужбовців засвідчило
відповідність цих показників вимогам діючих нормативних документів.
Ключові слова. матеріали для форменого одягу військовослужбовців, коефіцієнт
повітропроникності
1. ТУ У 13.2 -00034022 -024:2015 «Тканини бавовняні та змішані для виготовлення
форменого та спеціального одягу (зміна № 3)»
ТУ 14.1-134-00034022-2016 «Куртка вітровологозахисна зимова (КВВЗ)»
259
УДК.687.17:620.17
ОЦІНЮВАННЯ СПОЖИВЧИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ МАТЕРІАЛІВ БІЛИЗНИ ДЛЯ
ЛЕЖАЧИХ ХВОРИХ
Студ. Р.І. Водько, гр.МгПрЕ-18
Аспірант І.О. Іванов
Мета і завдання: провести порівняльний аналіз споживчих властивостей матеріалів
білизни для лежачих хворих.
Об’єкт дослідження: процес визначення здатності запилюватися та очищуватися
лікарняної білизни.
Предмет дослідження: споживчі властивості тканин білизняного призначення.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів: вперше
проведено порівняльний аналіз здатності запилюватися та очищуватися матеріалів
лікарняної білизни для лежачих хворих, що сприятиме їх обґрунтованому вибору.
Результати дослідження. Зважаючи на особливе значення підтримування чистоти
при експлуатації білизни для лежачих хворих у стаціонарних лікувальних закладах,
важливими показниками їх якості може вважатися здатність до запилення, а також легкість
його видалення. Забруднення осідають на текстильні вироби в наслідок контакту з
навколишнім середовищем і людиною. Забруднення виробів веде до погіршення їх
гігієнічних властивостей, викликає появу плям, неприємного запаху, інтенсифікує процеси
руйнування текстилю, сприяє розмноженню хвороботворних мікробів. Відомо, що кількість
пилу, яка затримується на текстильних матеріалах, неоднакова і залежить багато в чому від
властивостей матеріалів – їх структури, пористості та ін. При збільшенні тривалості
експлуатації текстильних виробів маса забруднень на ньому збільшується. Розподіл
забруднень може бути рівномірним або нерівномірним. Забруднення, що розташовуються
рівномірно по всьому виробу, називають загальними, а забруднення, що утворюють окремі
плями – місцевими.
Оскільки існуючи методики визначення здатності матеріалів забруднюватися пилом
та очищатися від нього [1] не відображають реальних умов експлуатації тканин в медичних
закладах, нами запропоновано провести порівняльний аналіз декількох видів білизняних
тканин за цими показниками на установці, розробленій на кафедрі МЕТМ [2]. В якості пилу
використовували 2 види сумішей дрібнодисперсних речовин, склад яких максимально
наближено до складу кімнатного пилу. Оцінка ступеню запилення та очищення
проводилася як візуально, шляхом порівняння фотографічних зображень відповідних
К
поверхонь (Рис.1), так і з розрахунком коефіцієнтів запилення (Кзап) та очищення ( очищ )
за формулами:
m2 − m1
К зап =  100%; m3 − m1
m1 К очищ = 100%
m1
де m1– маса проби вихідного матеріалу, г; m2–маса проби матеріалу після проведення
експерименту по запиленню, г, m3 – маса проби після струшування пилу, г.
Для проведення порівняльного аналізу здатності матеріалів до запилення та легкості його
видалення нами було обрано 4 види тканин, які зараз широко використовуються для
виготовлення постільної білизни, і відрізняються як за сировинним складом, так і за видом
переплетення. Зважаючи на підвищене потовиділення хворих, внаслідок чого матеріали
білизни часто перебувають у зволоженому стані, експерименти проводилися як з сухими,
так і з зволоженими зразками.
260
а б в г
Рисунок 1 - Приклад фото тканин:
а – після нанесення пилу на сухий зразок, б – після проведення його очищення, в – після нанесення пилу на
зволожений зразок, г – після проведення його очищення,
Аналіз отриманих даних (Табл. 1), показав, що за результатами визначення запилення
та здатності до очищення тканин з досліджених зразків зразок тканини №3 є найкращим. На
її поверхні як у сухому, так і у зволоженому стані затримується найменша кількість пилу,
який потім досить легко видаляється при струшуванні. В вочевидь, це пов’язано із гладкістю
поверхні за рахунок сатинового переплетення, також із високою щільністю ткацтва. Тканина
із бамбукових волокон (зразок №4), незважаючи на атласне переплетення, має більшу
здатність запилюватися, особливо дрібнодисперсним пилом. Після струшування значна
частина пилу залишається на поверхні.
Таблиця 1. Результати визначення запилення та здатності до очищення білизняних тканин
Коефіцієнт запилення, Кзап, % Коефіцієнт очищення, Кочищ,%
Стан зразка Стан зразка
Вміст складників
го складу, [%],
с
переплетення
сировинно
у
х мокрий сухий мокрий сухий мокрий сухий мокрий
и
й
Зразок №
Дрібно Крупно- Дрібно- Крупно-

дисперсний дисперсний дисперсний дисперсний
пил пил пил пил
1 Бавовна - 3 47 44 56 32 26 23 31
100,полотняне 6
2 Бавовна – 50
ПЕ – 50, 30 42 48 62 32 26 21 32
полотняне
3 Бавовна – 100, 26 31 21 26 20 24 14 20
сатинове
4 Бамбук – 100
33 48 30 44 26 21 32 26
сатинове
Висновки. Проведення порівняльного аналізу здатності тканин до запилення та
легкості його видалення засвідчило значний вплив структури поверхні (виду переплетення)
та сировинного складу на ці показники. Отримані дані мають враховуватися при виборі
матеріалів на лікарняну білизну.
Ключові слова: здатність до запилення та очищення, лікарняна білизна.
1. Бузов Б.А., Модестова Т.А., Алыменкова Н.Д. Материаловедение швейного
производства. – М.: Легкая индустрия, 1978. – 480с.
2. Н. П. Супрун, Г. В. Озимок, Ю. І. Островецька. Розроблення методу визначення
запиленості текстильних матеріалів .// Науковий вісник НЛТУ України. - 2012. - Вип. 22.6.,
с.43-48.
261
УДК.687.17:620.17
ВИЗНАЧЕННЯ ВПЛИВУ ПОВЕРХНЕВОЇ ГУСТИНИ НА ПОВІТРОПРОНИКНІСТЬ
НАЧІСНИХ ФЛІСОВИХ ПОЛОТЕН
Студ. Н.Ф. Гаврусенко, гр. МгПрЕ-18
Науковий керівник проф. Н.П. Супрун
Мета і завдання - визначити вплив значення поверхневої густини на повітропроникність

начісних полотен типу «фліс» для їх науково обґрунтованого вибору при виготовленні
форменого одягу військовослужбовців.
Об’єктом дослідження є процес визначення показників поверхневої густини та
повітропроникності флісових матеріалів для форменого одягу військовослужбовців.
Предметом дослідження є полотна типу «фліс» для форменого одягу
військовослужбовців.
Методи дослідження: науково-технічний аналіз, стандартизовані методи дослідження
структури і властивостей текстильних матеріалів.
Наукова новизна. Визначено вплив поверхневої густини 10 видів флісових полотен на
показники повітропроникності.
Практична цінність. Вибір полотен з необхідними ергономічними властивостями
дозволить підвищити рівень комфортності та ефективності експлуатації військової форми.
Вибір матеріалів для сучасної військової форми – це складне завдання через
різноманітність умов використання, високі фізичні та психологічні навантаження бійців під час її
експлуатації. Військовий одяг повинен забезпечувати високу працездатність і комфортність при
виконанні основних функції і допоміжних операцій військовослужбовця як в польових умовах,
так і в пунктах постійної дислокації. При цьому матеріали для військової форми повинні
відповідати всім вимогам Міністерства оборони. В сучасній українській воєнній формі широко
використовуються флісові матеріали. Фліс представляє собою синтетичний нетканий начісний
матеріал з поліефірного волокна, перевагами якого є пружність, легкість, високі теплоізоляційні
властивості, які зберігаються навіть у зволоженому стані, висока повітропроникність, здатність
добре відводити вологу та швидко висихати, приємність на дотик, гіпоалергенність, еластичність
та легкість у догляді. До недоліків флісу можна віднести його електризуємість, підвищену
здатність запилюватися та легкість пропалювання. В якості об’єктів дослідження використано 10
зразків нетканих поліефірних полотен типу «фліс», які зараз використовуються при виготовленні
форменого одягу військовослужбовців. Зважаючи на те, що до цих матеріалів висуваються
жорсткі вимоги щодо певних показників якості, метою даної роботи було визначення
відповідності показників якості обраних зразків вимогам діючих технічних умов [1] (Таблиця 1),
а також визначення впливу поверхневої густини на повітропроникність полотен.
Таблиця 1. Вимоги до гладкопофарбованого трикотажного ворсового начісного полотна типу «фліс» (за [1])
Найменування показника Од. Вим Значення Нормативна
показника документація
Склад сировини: поліефір % 100 ДСТУ 4057

Поверхнева густина г/м² 250±20 ГОСТ 8845 або ДСТУ
EN 12127
Розтяжність по ширині (за петельними I – група (від 15% ГОСТ 8847
рядками) при навантаженні 6Н до 40%)
Повітропроникність, не менше дм³/ (м²с) 450 ГОСТ 12088 або ДСТУ
ISO 9237
Товщина полотна, не менше мм 3,8 ДСТУ ISO 5084
З метою визначення відповідності поверхневої густини та товщини значенням, що
нормуються, за стандартизованою методикою було визначено показники М Sфакт. для всіх
обраних зразків з математичною обробкою результатів вимірювань (Таблиця 2).
262
Таблиця 2. Характеристики маси та повітропроникності флісових полотен

№ Поверхнева Середньо- Коефіцієнт Коефіцієнт Середньо- Коефіцієнт Відповідність
зразка густина, квадратичне варіації по повітропроникності, квадратичне варіації, значення
фактичне відхилення МSфакт., В, дм3/(м2*с) відхилення по В, С, % вимогам
значення, по МSфакт., С, % дм3/(м2*с) ТУ 14.1-108-
МSфакт., г/м2 S, г/м2 0034022:2016
1 248 4 1,76 530 34 6,32 відповідає
2 245 3 1,05 611 35 5,67 відповідає
3 251 3 1,08 553 24 4,38 відповідає
4 269 6 2,24 316 14 4,40 відповідає
5 240 4 1,55 660 18 2,69 відповідає
6 275 4 1,52 306 0 0 відповідає
7 241 4 1,84 505 29 5,72 відповідає
8 254 8 3,27 447 27 6,12 відповідає
9 261 3 1,20 537 13 2,45 відповідає
10 263 4 1,60 527 19 3,51 відповідає
Як свідчать отримані експериментальні та розраховані дані, всі обрані для досліджень
флісові полотна за значеннями поверхневої густини та коефіцієнта повітропроникності
відповідають вимогам ТУ 14.1-108-0034022:2016. Здатність текстильних матеріалів одягу
пропускати повітря у великій мірі визначає кліматичні параметри підодягового простору і
комфортність виробів [2,3]. З одного боку, високі значення коефіцієнту повітропроникності
забезпечують необхідну вентиляцію і запобігають підвищеному потовиділенню, з іншого –
знижують теплозахисні властивості одягу. Для тканин і трикотажних полотен ця властивість,
в основному, зумовлюється значеннями наскрізної пористості. Для флісових начісних
матеріалів таких досліджень не проводилось. З метою забезпечення вибору оптимального
виду матеріалів на вироби, нами було проведено порівняльний аналіз впливу значення
поверхневої густини на повітропроникність начісних полотен типу «фліс» і визначено
коефіцієнт кореляції між цими показниками (Рис.1). Його значення (К кор=-0,81) свідчить про
наявність прямого і високого зв'язку між поверхневою густиною і здатністю полотен
пропускати повітря.
Висновки
Проведене дослідження показало відповідність 10 зразків флісових начісних полотен,
які використовуються для виготовлення сучасної військової форми, вимогам технічних умов
на відповідні вироби за значеннями поверхневої густини и коефіцієнту повітропроникності.
Встановлена кореляція між цими двома показниками з коефіцієнтом кореляції 0,81.
1. ТУ 14.1-108-0034022:2016. Куртка костюму утеплювача – ККУ (повідомлення про
зміни № 4).
2. Делль Р.А., Афанасьева Р.Ф., Чубарова З.С. Гигиена одежды: Учеб. пособие для
вузов. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Легпромбытиздат, 1991. 160 с.
3. Супрун Н.П., Орленко Л.В., Дрегуляс Е.П., Волинець Т.О. Конфекціювання
матеріалів для одягу: навч. посіб. 2-ге вил, перероб. і допов. К.: Знання, 2008. 246 с.
263
УДК 677.076.4
РОЗРОБКА СТРУКТУРИ УТЕПЛЮВАЛЬНОГО ПРОКЛАДКОВОГО

НЕТКАНОГО ПОЛОТНА
Студ. О.С. Гудзенко, гр. БПрЕ-15

Науковий керівник д.т.н., проф. А.М. Слізков
Мета роботи. Створити нові структури утеплювального прокладкового нетканого

полотна та дослідити їх фізико-механічні властивості.
Об’єкти та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є неткані текстильні
полотна для утеплювання зимового одягу, виготовлені із волокон поліестеру за фізико-
хімічною технологією.
Предмет – структура нетканого матеріалу.
Методи та засоби дослідження. Використано аналітичні, експериментальні та
статистичні методи дослідження.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів . Розроблено дві
нових структури із кращими фізико-механічними та теплозахисними властивостями.
Результати дослідження. Одне з найдавніших виробництв текстильних полотен в
умовах сучасного технологічного прогресу уже не в змозі повністю задовольнити
безперервно зростаючі потреби у новітніх текстильних матеріалах з покращеними фізико-
механічними та теплозахисними властивостями. На сьогоднішній день існує багато видів
нетканих матеріалів різноманітних загальновідомих способів виготовлення та їх поєднанням.
Вони відрізняються за призначенням, властивостями, структурою і характеристиками, проте
для цього змінюють та удосконалюють сировинний склад, процеси виготовлення й
устаткування не змінюючи стандартного процесу формування структури.
Одним із перспективних напрямків удосконалення уже існуючих властивостей та
досягнення нових є розроблення та створення нових структур текстильних матеріалів,
зокрема у виробництві нетканих полотен.
На сьогоднішні день такий підхід у тектильному виробництві практично не
використовується, тож є актуальним для подальшх досліджень та розробок.
Для створення нових структур використовувалось полотно типової «горизонтальної»
структури. В даній роботі стандартний зразок називаються саме горизонтальним, так як він,
за своєю структурою складається з горизонтальних волокнистих настилів. Полотно
розшаровувалось на окремі волокнисті настили для створення з них нових структур. При
створені структур максимально дотримувались усі пропорції зразків, які відповідали
початковій горизонтальній структурі для об’єктивності отриманих результатів при
дослідженні їх властивостей для подальшого порівняння результатів із горизонтальною
структурою. Поверхнева густина початкового полотна становила 300 г/м2 .
Для дотримання максимально відповідної поверхневої
густини при створенні структур кількість елементів
волокнистих настилів, що припадає на одиницю висоти
початкового полотна відповідала одиниці висоти зразка
полотна нової структури.
Перший структурний зразок який був створений має
назву «вертикальний»,вигляд з боку якої зображено на
рис.1, тому що за своєю структурою складається з
вертикально розташованих волокнистих настилів, тобто
Рис. 1 Вертикальна
волокнисті настили розташовані протилежно до
структура, вигляд з боку
горизонтальної структури, а саме перпендикулярно
264
до поверхні робочої зони, які для скріплення та фіксації форми були прошитті між собою.
Другий структурний зразок , що зображений
на рис. 2 називається «гофрованим», тому що
виготовлений шляхом прошивання
сформованих рівномірних гофр для фіксації
форми, які були утворені з волокнистих
настилів.
Площа дослідних зразків 10 000 мм², а висота
– 30мм.
Рис. 2 Гофрована структура, вигляд з боку.
Маючи світовий досвід розробок текстильних волокон та комп’ютеризованого

обладнання, варто замислитись над зміною уже відомих чи створенням нових властивостей
текстильних матеріалів не лише за рахунок удосконалення та зміни сировинного складу, але
й за рахунок зміни будови структури матеріалів. Під час розроблення структурних
характеристик будови матеріалу, запропоновано для дослідження зміни механічних та
фізико-механічних властивостей при протилежному напрямку волокон у структурі полотна.
Процес створення будови структур проводився при сталій температурі та без потоків
повітря у замкнутому просторі. Під час створення структури необхідно враховувати усі
необхідні параметри, що можуть вплинути на нерівномірність, невідповідність будови
умовам полотна синтепону.
Гофрована та вертикальна структури мають вищі фізико-механічні властивості
(високий модуль пружності, опір місцевим механічним навантаженням, менше значення
деформації стиснення) порівняно з горизонтальною структурою.
Одними з головних властивостей утеплюючої прокладки є теплозахисні, які в
основному залежать від її товщини. Чим більша товщина утеплювальної прокладки тим
кращий її теплозахист. Це пояснюється тим, що вона забезпечує більшу величину
нерухливого шару повітря в пакеті одягу. В пакеті матеріалів для зимового одягу основну
функцію теплозахисту складає утеплювальна прокладка. Для нетканих матеріалів значення
деформації стиснення має обернено пропорційну залежність теплозахисним властивостям
[2,3 ].
Висновки. Розроблено дві структури нетканого прокладкового утеплювального
матеріалу: вертикальну та гофровану. Обґрунтовано актуальність розробок у напрямку зміни
будови звичних структур та проаналізовано їх фізико-механічні властивості.
Ключові слова: гофрована структура, вертикальна структура, нетканий матеріал,будова,
утеплювальний матеріал.
1. ДСТУ ГОСТ 15902.2:2006 (ИСО 9073-2:1995) «Полотна неткані. Методи
визначення структурних характеристик».
2. Слізков А.М. Розробка методу визначення зміни товщини утеплювальних
прокладок при деформації стискання / А.М. Слізков, О.С. Гудзенко // Вісник КНУТД. - 2017.
– Вип. №4 (112),. – С. 111-116.
3. Слізков А. М. Гудзенко О. С. Вплив структури нетканого матеріалу на
деформацію стиснення //Матеріали ІІ міжнародної наукової конференції текстильних та
фешн технологій KyivTex&Fashion – 2018. – С. 280-282.
265
УДК 677.076.4
ВСТАНОВЛЕННЯ ПРОГНОЗОВАНОГО ТЕРМІНУ СТІЙКОСТІ ДО

УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО ОПРОМІНЕННЯ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ РІЗНОГО
ПРИЗНАЧЕННЯ
Студ. Деркач В.В., гр. МгПрЕ-18

Науковий керівник проф. А.М. Слізков
Мета і завдання: дослідити вплив ультрафіолетового опромінення на текстильні

матеріали різного признічення і встановити прогнозований термін стійкості текстильних
матеріалів.
Об’єкт дослідження – здатність текстильних матеріалів зберігати фізикомеханічні
властивості в умовах експлуатації та вплив ультрафіолетового опромінення на текстильні
матеріали.
Предмет дослідження – сукняні, плащові, пальтові текстильні матеріали.
Методи та засоби дослідження. Були вивчені теоретичні матеріали, щодо здатності
текстильних матеріалів протистояти процесам деструкції.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Дана робота
дасть змогу споживачам отримувати достовірну інформацію про здатність текстильних
матеріалів виконувати свої функції під впливом УФ-випромінювання.
Природним джерелом ультрафіолетового випромінювання (УФІ) є Сонце.
Ультрафіолетове випромінювання, скорочено УФ-випромінювання або ультрафіолет -
невидиме оком людини електромагнітне випромінювання, що посідає спектральну область між
видимим і рентгенівським випромінюваннями в межах довжин хвиль 400-10 нм.
Ультрафіолетові промені існують у діапазоні від довжини хвилі фіолетового кольору до
рівня більш ніж 1000000 хвиль на сантиметр. Довжина хвилі ультрафіолетового
випромінювання у кожного виду своя, але всі вони знаходяться в загальних межах.
Загалом в усіх текстильних матеріалах саме під впливом сонця (ультрафіолетового
випромінювання), а також, вологи і температури повітря утворюються фотохімічні процеси –
окислення, розкладення та синтез, що приводить до їх поступового руйнування. Тобто одним з
головних факторів, що визначає довговічність текстильних виробів, які експлуатуються на
відкритому повітрі, є УФвипромінювання Сонця, під дією якого відбуваються процеси
фотодеструкції волокон тканин.
Основною властивістю, на яку впливає УФ-випромнювання, під час експлуатації
текстильних матеріалів і виробів є їх світлостійкість. Світлостійкість текстильних матеріалів
визначається не тільки світлостійкістю речовини, з яких вони складаються, але також залежить
від товщини, структури, способів фарбування, і обробки матеріалу. Так, пряжа більш
світлостійка, ніж окремі волокна; товсті і щільніші тканини і трикотаж менше піддаються
фотохімічному старінню, ніж тонші і менш заповнені. Ця та інші естетичні властивості виробів
обумовлюють зовнішній вигляд, сприйняття кольору, блиску та текстури поверхні виробів.
Одним з факторів впливу УФ на готове текстильне полотно є вид волокна з якого
виготовляється текстильний матеріал чи виріб.
Відомо, що найбільш стійкими до світла є вовняні, а найменш — джутові і шовкові
вироби.
Напевно, серед усіх зовнішніх кліматичних факторів, саме ультрафіолет найбільш
266
несприятливо впливає на вовну спричинюючи пожовтіння вовни, втрату нею міцності,

підвищену здатність до надмірного скорочення (усадка, звалювання), набухання, хімічної
активності тощо; в той же час фотохімічна дія сонячного світла ґрунтується на окисно-відновних
реакціях, які охоплюють різні зв’язки та окремі амінокислотні залишки зокрема і в структурі
кератину волокон вовни. Саме тому тканини з вовни довго сохнуть на сонці та вважаються
стійкішими серед інших натуральних волокон.
Та задля продовження строку експлуатації у побутових умовах білі вовняні вироби
потрібно сушити під скляним захистом (веранди, балкони), оскільки скло не пропускає основної
частини короткохвильових променів.
Щодо бавовни - під дією світлопогоди, особливо ультрафіолетових променів сонячного
спектру, з часом целюлоза (що є основною речовиною складу бавовни) окислюється
молекулярним киснем повітря з утворенням продуктів деструкції молекулярної структури -
оксицелюлози. Одночасно відбувається процес старіння целюлозних волокон, що виражається у
знженні міцності і розтягненні, зменшенні еластичності, підвищенні жорсткості і крихкості.
Коли говорити про шовк то можна стверджувати що він особливо чутливий до дії
ультрафіолетових променів, тому термін служби виробів з натурального шовку при сонячному
освітленні різко зменшується а натуральні тканини з часом втрачають первинний колір.
Віскозу можна назвати «найнатуральнішим» штучним волокном тому, що вона являє
собою відновлену целюлозу, тобто склад віскози дуже близький до складу натуральних
рослинних волокон.
Проте віскоза наділена й недоліками натуральної: вона легко мнеться і руйнується під
впливом атмосферних чинників в результаті спільної дії води, кисню, і ультрафіолетового
випромінювання. Виробники пряжі і тканин з віскози враховують цю особливість чистої віскози
і вводять в неї додаткові компоненти: хімічні антиоксиданти і фільтри ультрафіолетового
випромінювання, що дозволяє продовжити термін життя волокну.
Щодо синтетичної групи волокон, наприклад, можемо взяти нитки з ароматичних
поліамідів що виробляються під торговою назвою «арімід» і «сульфімід». Арімід - сама стійка
нитка до дії радіації й ультрафіолетового опромінення.
В роботі більш детельно представлений аналіз впливу УФ випромінювання на склад
тканин виготовлених з натуральних, синтетичних та хімічних матеріалів.
Висновки. Після детального вивчення та аналізу зроблений висновок про важливість та
спектр дії ультрафіолету на готові текстильні вироби у різних сферах їх застосування.
Ключові слова. текстильні матеріали, асортимент, властивості, ультрафіолетове
випромінювання.
1. Матеріали текстильні технічні. Методи оцінювання = старіння в умовах
експлуатації ДСТУ 4040-2001 - [Чинний від 2002-01-01 ]. К.: Держспоживстандарт України,
2001. - 29 с.- (Національний стандарт України)
2. Слізков А.М. Дослідження впливу ультрафіолетового випромінювання на зміну фізико-
механічних властивостей агротекстильних матеріалів (Слізков А.М., Ковальська Т.А.,
Костенко Г.Т., Котлярова І.І., Пилипенко Е.В.)// Вісник КНУТД, Київ, № 4 (100), 2016. С.56-
62
3. Дослідження впливу ультрафіолетового випромінювання на властивості
текстильних та геотекстильних матеріалів (Е.В. Пилипенко, О.О. Басок, д.т.н.,професор
Слізков А.М., аспірант Ковальська Т.А.) Вісник КНУТД, Київ, 2016
267
УДК. 677.027.625
АНАЛІЗ МЕТОДІВ НАДАННЯ ВОГНЕТРИВКИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТЕКСТИЛЬНИХ
МАТЕРІАЛІВ
Студ. Б.І. Зенін, гр. МгПрЕ-18
Науковий керівник проф. О.О. Гараніна
Мета і завдання - визначити основні методи надання вогнетривких властивостей

текстильним матеріалам.
Об’єктом дослідження є процес визначення методів надання вогнетривких
властивостей текстильним матеріалам.
Предметом дослідження є аналіз методів надання вогнетривких властивостей
Наукова новизна. Визначено основні методи надання вогнетривких властивостей
текстильним матеріалам та проаналізовано їх ефективність.
Практична цінність. Вибір більш перспективного способу надання вогнетривких
На сьогоднішній день ефективність вогнезахисної обробки текстильних матеріалів
визначається при її сертифікації на основі міжнародного стандарту в ході відповідних
випробувань. Контроль якості виконаних вогнезахисних робіт здійснюється за місцем
руйнівним методом контролю горючості текстильних волокон.
Відомо, що даний метод є суб'єктивним, так як не обумовлені строгі розміри зразка і
джерело полум'я. Слід зазначити, що багато об'єктів, наприклад, будівельна індустрія,
об'єкти культури і т.і., висувають вимоги забезпечення неруйнівного контролю.
Досить проблематичним є контроль якості виконаних протипожежних заходів, що
вимагають використання принципів неруйнівного контролю.
Перший патент в цьому напрямку було отримано в Англії в 1735 р У 1821 р
французький хімік Гей-Люссак запропонував використовувати суміш з фосфату амонію,
хлориду амонію і борної кислоти для обробки льону і джуту з метою надання їм зниженої
горючості. Ця технологія за рецептурою вельми близька до сучасної. Гей-Люссак
запропонував механізм дії препаратів для вогнезахисної обробки (антипірени): вони повинні
при нагріванні виділяти негорючі гази або утворювати захисну плівку, що не пропускає до
матеріалу кисень.
Підвищувати стійкість до горіння текстильних матеріалів, тобто знижувати їх
горючість або надавати їм вогнезахисні властивості можна двома шляхами:
- створювати вогнестійкі волокноутворюючі полімери;
- використовувати спеціальні препарати - антипірени, які знижують горючість
Антипірени можуть вводитися в прядильний розчин або розплав на стадії
виробництва хімічних волокон.
Однак більш економічно доцільним і практично поширеним варіантом є введення
антипіренів в готові текстильні матеріали на стадії оздоблювального виробництва.
До антипіренами ставляться такі вимоги:
- ефективно знижувати горючість текстильних матеріалів (ТМ) і забезпечувати
перманентність цього ефекту;
- не виділяти токсичні речовини при горінні;
- погіршувати споживчі властивості ТМ (змінювати колір і стійкість забарвлення,
фізико-механічні властивості).
268
Як антипирени використовують фосфати, борати, сульфати, солі титану і сурми,

неорганічні і органічні азотовмісні і галоїдовмісні з'єднання.
Ефективність антипіренів у загальному вигляді залежить від того, в якій мірі вони
впливають на піроліз, сприяють утворенню негорючих продуктів піролізу і уповільнюють
виділення горючих продуктів піролізу.
Виходячи з теплофізики горіння, ефективність антипіренів обумовлена їх впливом на
наступні параметри горіння, вони:
- знижують тепловий ефект горіння;
- підвищують витрата енергії на горіння;
- сприяють тепловиділення в навколишнє середовище.
Для всіх видів волокноутворюючих полімерів і типів антипіренів простежуються такі
закономірності:
- антипірени проявляють себе як своєрідні каталізатори піролізу, при цьому їх
ефективна концентрація повинна бути не нижче 10% від маси текстильних матеріалів.
Ефективна концентрація залежить від хімічної природи волокна і фізичної структури
текстильних матеріалів;
- ефективність антипіренів залежить від безлічі факторів і перш за все від термічної
стабільності волокнообразующих полімерів і самого антипирена, а також від хімічних
реакцій, що протікають при горінні цього текстильного матеріалу;
- дія антипіренів селективно по відношенню до волокноутворюючих полімерів різної
природи, наприклад ефективні на целюлозі, мало ефективні на поліефірних волокнах;
- фосфорорганічні антипірени ефективні по відношенню до гидроксилсодержащий
волокноутворюючих полімерів (целюлоза, шерсть, ПВС);
- ефективність галоїдвміщуючих антипіренів зростає в ряду похідних F, CI, Br, I;
аліфатичні містять хлор антипірени більш ефективні, ніж ароматичні.
Ефективність антипиренов проявляється через вплив їх на різні фази горіння.
Фосфорорганічні антипірени головним чином впливають на тверду фазу, тобто на
процес піролізу.
Галоїдовмісні антипірени переважно діють в газовій фазі, беручи участь в хімічних
реакціях горіння, виступаючи в ролі пасток радикальних частинок. Ці антипірени можуть
проявляти себе і в твердій фазі.
Антипірени знижують температуру термічного розкладання деяких полімерів.
Чимало антипірени сприяють утворенню більшої за масою обвугленого залишку і
перешкоджають утворенню горючих газів.
Антипірени знижують теплоту горіння, оскільки в їх присутності утворюється менше
горючих газів, і тим самим вони направляють піроліз в бік утворення негорючих газів.
Останні розбавляють зміст в системі кисню і горючих газів. Антипірени здатні утворювати
навколо волокон плівку, що перешкоджає дифузії кисню в структуру волокна.
Висновки
З усіх стадій горіння найбільш важливою і визначальною є піроліз, в процесі якого
виникають горючі продукти, тому і антипірени вибираються за принципом їх дії, перш за все
на піроліз. Антипірени виступають в ролі своєрідних "каталізаторів", напрямних протягом
піролізу саме в потрібному напрямку. Антипірени не змінюють якісний склад продуктів
піролізу, а тільки змінюють співвідношення між цими двома складовими на користь
твердого залишку.
1. Леонова, Н. А. Огнезащита целлюлозных материалов композициями фосфор- и
азотсодержащих соединений / Н. А. Леонова, В. И. Шкробышева, Б.Н. Мельников // Изв.
ВУЗов. Технология текстильной промышленности. – 2005. - № 5. – С. 37-41.
2. Заявка 2006129939/04 US МПК D01F1/07 Обеспечение огнестойкости волокон и
мононитей и способ их изготовления / Рид Джон Шэннон, Шрайвер Дэниэл А.Де // опубл.
WO 2005/095685, дата 27.02.2008.
269
УДК. 677.027.625
ЗАСТОСУВАННЯ БРУСИТУ В ЯКОСТІ ОСНОВНОГО КОМПОНЕНТУ ДЛЯ НАДАННЯ
ВОГНЕТРИВКИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТЕКСТИЛЬНИМ МАТЕРІАЛАМ
Студ. А.С. Корж, гр. БПрЕ-15

Науковий керівник проф. О.О. Гараніна
Мета і завдання - визначити можливість використання бруситу в якості основного

компоненту для надання вогнетривких властивостей текстильним матеріалам.
Об’єктом дослідження є процес визначення можливості використання бруситу в
якості основного компоненту для надання вогнетривких властивостей текстильним
матеріалам.
Предметом дослідження є використання бруситу в якості основного компоненту для
надання вогнетривких властивостей текстильним матеріалам.
Методи дослідження: методи хімічної технології текстильних матеріалів.
Наукова новизна. Проведено аналіз та встановлено можливість використання бруситу
в якості основного компоненту в композиції для надання вогнетривких властивостей
Практична цінність. Отримання нового способу надання вогнетривких властивостей
В опоряджувальному виробництві вогнезахисні властивості текстильним матеріалам
можна надавати на різних технологічних стадіях. Найчастіше вогнезахисні властивості
текстильним матеріалам в формі тканини або трикотажу надають на заключній стадії
обробки - апретуванні. Антипірени використовують у вигляді розчинів, дисперсій, суспензій.
Композицію наносять на текстильний матеріал, висушують і, найчастіше, для закріплення
антипирена проводять операцію термофіксації (150-180оС) протягом 30-60 с. Для цієї мети
використовують сушильно-ширильне обладнання.
У виробництві килимів, до яких пред'являються вимоги зниженої горючості,
обробляють антипіренами пряжу, поєднуючи цей процес з фарбуванням або іншими
рідинними операціями. На жаль, антипірени не володіють універсальністю по відношенню
до волокон різної природи, і їх вибір ведеться в залежності від типу текстильного матеріалу
та області його застосування.
Бруси́т — мінерал класу оксидів та гідрооксидів. Формула: Mg(ОН)2. Містить 69 %
MgO, 31 % Н2О. Брусит - природний мінерал гідроксиду магнію, що не проводить
електрики. Природний гідроокис магнію використовується в численних галузях економіки в
якості альтернативної заміни каустичного окису магнію, каустичної соди (їдкого натру),
обпаленої вапна та ін.
Антипірен нового покоління - «Екопірен» –складається з природного мінерала- брусита
(гідроксиду магнію Mg (OH)). «Екопірен» - унікальна тонкоподрібнена полум’я гасяча
добавка, являє собою гідроксид магнію Mg(OH)2, що розкладається при температурі понад
330 С з виділенням води. Гідроксид магнію в полімерних композиціях забезпечує зниження
горючості і димовиділення та успішно застосовується в термопластичних полімерних
матеріалах (на основі поліетилену, поліпропілену, полівінілхлориду, етиленвініл-ацетату та
ін.), а також в еластомері, фарбах, смолах для підвищення пожежної безпеки готових
виробів. Будучи природним антипіреном для гум та пластиків, гідроксид магнію Mg(OH)2
викликає великий інтерес у виробників, які шукають екологічно безпечні замінники
існуючим антипіренами.
Гідроксид магнію - це природний мінерал, що володіє низькою токсичністю і, в відміну
від галогеновміщуючих компонентію, гідроксид магнію не виділяє токсичних газів при
високих температурах. Будучи складовим компонентом рецептур, гідроксид магнію
270
пригнічує внутрішнє підвищення температур на початковому періоді виникнення пожежі,

забезпечуючи термічну стабільність. На відміну від гідроксиду алюмінію, термічний розклад
гідроксиду магнію починається при більш високих температурах.
Переваги «Екопірена»:
- доступна ціна, в порівнянні з синтетичними продуктами;
- чудова дисперсність в пелюстках;
- менший розмір частинок, в порівнянні зі схожими природними продуктами;
- точний гранулометричний склад;
- використання високоякісної руди, дає низький вміст домішок, таких як Fe і Si;
- спеціально розроблені процеси помелу і поверхневої обробки, дозволяють домогтися
рівномірного покриття частинок
В якості наповнювача брусит використовують:
-в кераміці;
-в лакофарбової промисловості;
-в косметичній промисловості;
-в фармацевтиці;
-при виготовленні полімерів і пластмас світлих кольорів;
-при виробництві антипиренів (в якості альтернативи тригідрату алюмінію);
-при виробництві порошкових вогнегасників;
-в вогнезахисних складах(текстиль).
Обпалений брусит - являє собою мінерал брусит пройшов термічну обробку в
контрольованих умовах, основна речовина оксид магнію (MgO). Одержуваний продукт має
ряд унікальних властивостей таких, як: високий вміст оксиду магнію (до 92%), відсутність у
складі нерозчинних продуктів пережога, білий колір, заданий гранулометричний склад,
високу активність, стабільну якість. Робоча назва продукту: обпалений брусит (Каустичний
брусит). Сировиною служить мінерал брусит - природний гідроксид магнію (Mg (OH) 2).
При обробці текстильних матеріалів було використано брусит у вигляді порошку,
переведено його в розчинний стан. Після цього брусит введено в композицію для просочення
текстильного матеріалу складом 50% бавовни, 25 % поліефірних та 25 % поліамідних
волокнистих матеріалів. Результатом є текстильні матеріали із вогнетривкими
властивостями. Подальшим напрямом роботи є знаходження оптимальної рецептури та
режиму надання вогнезахисних властивостей. Опорядження текстильних матеріалів різного
сировинного складу.
Висновки
Проаналізовано сучасні методи надання текстильним матеріалам вогнетривких
властивостей. Обрано природній мінерал – брусит для надання вогнетривких властивостей
текстильним матеріалам. Проведено експериментальні дослідження щодо нанесення апрету
на основі бруситу. Результатом є текстильні матеріали із вогнетривкими властивостями.
Подальшим напрямом роботи є знаходження оптимальної рецептури та режиму надання
вогнезахисних властивостей. Опорядження текстильних матеріалів різного сировинного
складу.
1. Алахова, С. С. Новая технология получения огнетермостойких нитей / С. С.
Алахова, С. С. Медвецкий, А. Г. Коган // Текстильная промышленность.- 2005. – № 7-8.- С.
21-23.
2. Полимеры и полимерные материалы : синтез, строение, структура, свойства / под
ред. проф. Л. С. Гальбрайха. – М.: МГТУ им. А. Н. Косыгина, 2005. – 332 с.
3. Зубкова, Н. С. Высокоэффективный отечественный замедлитель горения для
придания огнезащитных свойств волокнистым текстильным материалам / Н. С. Зубкова //
Химческие волокна. – 1997. – № 2. – С. 38-40.
4. Пат. 2309204 РФ, МПК7 D 03 D 15/12, Огнезащитная ткань / Михайлова М. П.,
Мальков Л. А., Шаблыгин М. В., Ткачева Л. В., Лакунин В.Ю., Слугин И. В. – №
2005140613/12 ; заявл. 26.12.2005; опубл. 27.10.2007.
271
УДК.687.17:620.17
ДОСЛІДЖЕННЯ ГІГІЄНІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

ВИРОБІВ ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ З ОБМЕЖЕНОЮ РУХЛИВОЮ АКТИВНІСТЮ
Студ. М.І. Мошнягул, гр.МгПрЕ-17
Мета і завдання - визначити вплив сировинного складу і структурних особливостей

матеріалів білизняного асортименту для їх науково обґрунтованого вибору при виготовленні
одягу пацієнтів з обмеженою рухливою активністю.
Об’єктом дослідження є процес конфекціювання матеріалів для одягу пацієнтів з
обмеженою рухливою активністю.
Предметом дослідження є текстильні матеріали для одягу пацієнтів з обмеженою
рухливою активністю.
Наукова новизна. Запропонований новий асортимент текстильних матеріалів для
одягу пацієнтів з обмеженою рухливою активністю з урахуванням особливостей
експлуатаційної ситуації споживання.
Практична цінність. Конфекціювання текстильних матеріалів з необхідними
гігієнічними властивостями дозволить підвищити рівень якості життя кожної людини під час
хвороби та покращити якість їх лікування.
Для пацієнтів з обмеженою рухливою активністю, які значну частину часу проводять
вдома або у стаціонарних лікувальних закладах, важливим є наявність ергономічного одягу,
експлуатація та догляд за яким не викликають труднощів. У порівнянні із звичайним
побутовим, до такого одягу часто висувається ряд специфічних вимог, які визначаються
особливостями протікання конкретного захворювання та його лікування. Але основною його
функцією залишається забезпечення нормального функціонування шкірних покривів і
регуляція теплообміну організму завдяки своєчасній евакуації з підодягового простору
продуктів метаболізму тіла людини. Враховуючи підвищення вимог до якості умов
утримання хворих в домашніх умовах і в стаціонарних медичних закладах, порівняльний
аналіз гігієнічних властивостей сучасних тканин для одягу цієї категорії споживачів є
необхідною складовою їх обґрунтованого вибору на швейні вироби.
Проведений аналіз ситуації споживання засвідчив, що найбільш вживаним видом
одягу, який використовується вдома або при перебуванні в стаціонарних медичних закладах
пацієнтами з обмеженою руховою активністю є піжама, яка використовується одночасно і як
одяг для сну, і як домашній одяг, завдяки чому термін щоденного перебування в ній значно
збільшується. Особливість конфекціювання матеріалів для цього виду одягу полягає в
необхідності врахування того, що підвищена пітливість і погана терморегуляція висуває на
перший план такі ергономічні вимоги до матеріалів, як досить високі повітро- і
паропроникність, вологопровідность, капілярність, вологовіддача. Найчастіше піжами
виготовляють з бавовняних та змішаних тканин. Поява на українському ринку матеріалів із
бамбукових волокон і волокон Тенсел сприяє розширенню можливого асортименту
матеріалів і обумовлює актуальність визначення їх споживчих властивостей.
Для конфекціювання матеріалів піжами для пацієнтів з обмеженою рухливою
активністю обрано три види тканин, традиційно застосовуваних при виготовленні
білизняного одягу (бавовняні і змішані полотняного і сатинового переплетень), а також
272
інноваційні тканини - з бамбукового волокна (бамбук 100%) і з волокон Tencel в суміші з

бавовною (50:50). Їх структурні характеристики та визначені за стандартизованими
методиками гігієнічні властивості наведені в таблиці 1.
Таблиця 1 - Гігієнічні властивості тканин піжами пацієнтів з обмеженою рухливою
активністю
Поверх Товщ Волого-
Поверхнева пористість,
повітропроникності, Вh
Капілярність, h, мм
нева ина, ємність,
По основі/ утоку
Переплетення
Номер зразка
густин [мм] W, %
Коефіцієнт
Вміст
[дм3/м2с]
а, г/м2
Rs [%]
складників
сировинного
складу, [%]
1 Полотняне Бавовна – 100 110 0,20 26 79 583 73/98
2 Сатинове Бавовна – 100 130

0,22
13 107 64 109/134
3 Полотняне Бавовна – 50 80
0,19
35 74 883 107/105
ПЕ – 50
4 Сатинове Бамбук – 100 147
0,21
2 68 29 29/37
Бавовна – 50 135 0,22

5 Полотняне 65 230 103/105
Тенсел - 50 24
Як свідчать отримані дані, вологоємность для досліджених зразків тканин №№1 - 5

мало відрізняється між собою і коливається в межах W= 65 – 107 %. Найбільшу
вологоємність (W=107%) має бавовняна тканина сатинового переплетення, найменшу –
зразок №5 з волокнами Тенсел. Різниця у значення вологоємності чисто бавовняних тканин
(зразки 1 і 2) викликана, вочевидь, різницею переплетень (полотняне та сатинове) і
значеннями поверхневого заповнення (відповідно 74 та 87%). У більш ущільненій структурі
тканини (сатин) захоплюється і залишається більший об’єм води. Крім того, цьому сприяє
такий вид завершального оброблення як мерсеризація. Величина повітропроникності
визначається наявністю в текстильних матеріалах наскрізних пор різного типу,
особливостями їх форми та розподілом за розмірами. Значення коефіцієнту
повітропроникності для досліджених зразків тканин корелюють з величинами наскрізної
пористості [2,3]. Найбільшу повітропроникність має змішана тканина полотняного
переплетення (зразок №3), малі значення Вh мають тканини сатинового переплетення - чисто
бавовняна (зразок №2) та із бамбукових волокон (зразок №4). Капілярність як здатність
матеріалу поглинати і переносити рідку вологу під дією капілярних сил, характеризує
поглинання вологи повздовжніми капілярами і зазвичай використовується для
характеристики гігієнічних властивостей. Найбільше значення капілярності має бавовняна
тканина сатинового переплетення (зразок №2), доволі високі – змішані бавовняно-поліефірна
тканина та зразок №5, до складу якого входить 50% волокна Тенсел. Найнижчими
значеннями капілярності характеризується бамбукова тканина (зразок №4). По утоку
значення h для всіх зразків вище, ніж по основі.
Висновки. Проведений порівняльний аналіз гігієнічних властивостей тканин для
виготовлення піжами для пацієнтів з обмеженою рухливою активністю, дозволить провести
конфекціювання з використанням комплексного показника якості.
Ключові слова: пацієнти з обмеженою рухливою активністю, гігієнічні властивості.
273
УДК 687.053
ОЦІНКА ФІЗІОЛОГО - ГІГІЄНІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ
СПОРТИВНОГО КОСТЮМУ ІНВАЛІДІВ-СПИНАЛЬНИКІВ
Аспір. Г.М. Пожилов-Несміян,

Студ. Н.Ф. Гаврусенко, гр. МгПрЕ-18
Науковий керівник проф. Н.П. Супрун
Мета і завдання: провести порівняльний аналіз фізіолого-гігієнічних властивостей

матеріалів для виготовлення спортивного костюму інвалідів-спинальників.
Об’єкт дослідження – встановлення особливостей властивостей матеріалів для
спортивного костюму.
Предмет дослідження - поліефірні флісові полотна.
Методи та засоби дослідження. Використана методологія оцінки властивостей
матеріалів, яка враховує особливості умов експлуатації виробів.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Проведено
порівняльний аналіз деяких фізіолого-гігієнічних властивостей матеріалів для виготовлення
спортивного костюму інвалідів-спинальників.
Аналіз вимог людей, що пересуваються за допомогою інвалідного візка, до
асортименту одягу засвідчив [1], що одним з універсальних його видів вважається
спортивний костюм. Але відзначалось, що при використанні виробів, розрахованих на
масового споживача, сидяче положення викликає ряд проблем, пов'язаних як з естетичними,
так і з ергономічними властивостями. Саме тому спортивні штани звичайного покрою, як
правило, є занадто короткими в задній частині талії і занадто високими над животом, в
області колін утворюються непотрібні складки, довжина передньої частини штанин
недостатня, пояс при сидінні не фіксується на талії. Існують незручності також і при
використанні куртки - в сидячому положенні в області живота створюється жорстка складка,
доступ до кишень утруднений, швидко стирається частина рукавів, що контактує з колесами
інвалідної коляски. Дуже часто рельєфна фактура матеріалу або жорсткі шви сприяють
подразненню шкіри. Всі ці недоліки були враховані нами при розробці конструкції
реабілітаційного спортивного костюма для людей з травмами хребта [2].
Слід зазначити, що у вирішальній мірі ергономічний комфорт зумовлюється
раціональним вибором матеріалів на виріб. Саме тому актуальним при виготовленні
швейних виробів для інвалідів - спинальників є використання матеріалів, які суміщають
високі гігієнічні властивості з приємними тактильними відчуттями. До таких матеріалів
відносяться флісові начісні полотна, які зараз широко використовуються для спортивного
одягу. Враховуючи підвищене потовиділення, характерне при пересуванні людини на
інвалідному візку, властивості матеріалів одягу виводити зайву вологу з підодягового
простору є вирішальним фактором при виборі матеріалів на виріб. Одяг розділяє два
повітряних середовища - мікрокліматичній простір та навколишнє середовище, що, як
правило, розрізняються значеннями температури і парціального тиску водяної пари. Ця
різниця викликає потік пароповітряної суміші, спрямований від тіла людини в назовні.
Паропроникність, яка характеризує здатність полотен пропускати водяні пари із середовища
з підвищеною вологістю в середовище з меншою вологістю, визначається багатьма
чинниками (будовою, сировинним складом, завершальної обробкою матеріалів). Оцінюється
цей показник за стандартизованою методикою [3] коефіцієнтом паропроникності в умовах,
близьких до умов експлуатації, при градієнті температур 12°С. Вважається, що саме така
274
різниця температур виникає між підодяговим простором та навколишнім середовищем при

експлуатації в нормальних кліматичних умовах.
Для досліджень нами було обрано 10 зразків поліефірних флісових полотен (Таблиця
1), які доволі незначно розрізняються за значеннями поверхневої густини. Між тим,
органолептично і навіть візуально, різниця між ними відчувається. Враховуючи те, що
флісові матеріали мають дуже нещільну структуру, це може бути пов’язано із різним
ступенем її «рихлості» і наповнення повітряними прошарками. Цей показник, що впливає на
проникність та теплозахисні властивості, непрямо можливо охарактеризувати, визначивши,
як змінюється товщина полотен при зміні величини тиску на пробу. Дослідження
проводились з використанням товщиноміру ТЕМ. Коефіцієнт паропроникності визначався за
стандартизованою методикою при витримуванні зразків упродовж 5 годин. Отримані дані
наведені в таблиці 1.
Таблиця 1. Характеристики структури та паропроникності флісових полотен
№ Поверхнева Товщина при Товщина Кратність Коефіцієнт

зразк густина, , 0,2 кПа при 5 кПа зменшення паропроникності
а МS., г/м2 товщини П, мг/см2×год
1 248±4 4,06 2,16 1,9 11,3
2 245±3 4,26 2,63 1,6 10,9
3 251±3 3,95 2,20 1,8 11,9
4 269±6 3,71 2,35 1,6 11,2
5 240±4 4,10 2,45 1,7 11,9
6 275±4 3,77 2,61 1,4 10,4
7 241±4 3,34 1,91 1,7 11,2
8 254±8 2,92 1,51 1,9 11,2
9 261±3 4,93 2,93 1,7 10,3
10 263±4 4,91 2,88 1,7 10,3
Як свідчать експериментальні дані, деякі зразки флісових полотен, маючи близькі

значення поверхневої густини, розрізняються за товщиною. Збільшення величини тиску на
пробу призводить до очікуваного зменшення товщини полотен, але кратність такої зміни
розрізняється для різних видів зразків. На наш погляд, це може слугувати непрямим
показником різниці рихлості структури флісів. Значення коефіцієнтів паропроникності
досліджених матеріалів варіюються від максимальних величин 11,9 мг/см2×год до
мінімальних 10,3 мг/см2×год.
Висновки.
Проведений порівняльний аналіз 10 зразків флісових матеріалів засвідчив їх високу
здатність до транспорту пароподібної вологи. Запропоновано оцінку рихлості флісів
проводити за величиною зміни їх товщини при зміні тиску на зразок.
1. Супрун Н.П., Власенко В.І., Арабулі С.І. Текстиль та багатофункціональні
текстильні композиційні матеріали у виробах для інвалідів та важкохворих. Київ. КНУТД. -
2011. -360 с.
2. Н.П. Супрун. Адаптаційний одяг як складова універсального дизайну.
Міжвідомчий науково-технічний збірник «Технічна естетика і дизайн». Вип.14. Київ.
КНУБА. -2018.-264 с. (с.177-182).
3. Кожа искусственная и пленочные материалы. Методы определения
паропроницаемости и влагопоглощения: ГОСТ 22900-78 –
[Дата введения 1979-01-01] – М.: Изд-во стандартов, 1998. – 8 с.
275
УДК 677.074;380.11
ЗАСОБИ ПРОГНОЗУВАННЯ СПОЖИВЧИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТЕКСТИЛЬНИХ
МАТЕРІАЛІВ
Студ. М.В. Слугаєва, гр. МгПрЕ-18
Науковий керівних проф. А.М. Слізков
Мета і завдання: обґрунтувати засоби прогнозування споживчих властивостей

текстильних матеріалів, дослідження властивостей текстильних матеріалів (гладкості) із
застосуванням запропонованої методики та технічних засобів, створення аналітичних методів
дослідження та прогнозування властивостей матеріалів з урахуванням можливої дії
небезпечних і шкідливих виробничих, побутових і кліматичних чинників.
Об’єкт дослідження: дослідження властивостей текстильних матеріалів, процес
прогнозування споживчих властивостей текстильних матеріалів
Методи та засоби дослідження: з використання емпіричного методу досліджування,
опитування споживачів за показниками якості та властивостями текстильних матеріалів,
методика залежності коефіцієнта відбиття від кута падіння світла на неметалічні поверхні,
коефіцієнта заломлення світла, а також від стану поляризації падаючого пучка світла
використовуючи закон Френеля.
Наукова новизна практичне значення отриманих результатів: на основі створення
нових методів визначення для покращення споживчих властивостей текстильних матеріалів,
актуальність даного питання полягає у комплексному теоретичному та експериментальному
вивчені проблеми прогнозування властивостей текстильних матеріалів для скорочення часу
на їх виготовлення та впровадження у виробництво, також дає змогу коригувати властивості
матеріалів у процесі їх виготовлення з метою підвищення конкурентоспроможності та якості
Результати дослідження: Аналітичний огляд результатів діяльності текстильної
промисловості України протягом останніх років свідчить про зниження активності
виробництва текстильних матеріалів та появою широкого асортименту нових текстильних
матеріалів, зазвичай із давальницької сировини. У зв‘язку з цим виникає проблема
визначення якості та відповідності текстильних матеріалів вимогам нормативних документів.
Аналізуючи літературні джерела, бачимо, що більшість авторів які займалися
дослідженням споживних властивостей ототожнюють гладкість текстильних матеріалів з їх
незминальністю. Дослідники американської текстильно-хімічної асоціації пропонують
застосування стандартного тесту для оцінювання гладкості тканин за допомогою порівняння
досліджуваного зразка із зразком-еталоном [1]. Автори Техаського технологічного
університету пропонують для визначення та оцінювання гладкості текстильних матеріалів
пристрій з рухомою платформою на якій розташовані зразки, лінійного лазера, смарт камери
та персонального комп‘ютера [2]. Оцінювання гладкості здійснюється за допомогою аналізу
отриманих гістограм зразка, що рухається за 41-ою позицією. За допомогою гістограм
визначають середню та максимальну висоту амплітуду профілю тканин. Ще один з таких
методів регламентує ГОСТ Р ИСО 7768-2008 «Материалы текстильные. Методы оценки
гладкости тканей после стирки и сушки» [4]. Цей метод дослідження використовується для
оцінювання гладкості тканин після проведення двох процесів чищення. Він передбачає
визначення гладкості дослідних зразків за зовнішнім виглядом порівнюючи із зразком-
еталоном за номерами. Авторами [5] також запропонована методика з оцінювання гладкості
текстильних матеріалів, в основі якої є вимірювання коефіцієнта тертя спокою між двома
зразками однієї тканини.
Гладкість текстильного матеріалу разом з його ніжністю, бархатистістю, теплотою
забезпечує людині приємність на дотик, викликає відчуття комфортності. Гладкість сама по
собі у багатьох випадках виступає як визначна характеристика текстильних матеріалів,
зокрема тканин. Зовнішній вигляд текстильних матеріалів визначає фактурою, степенем
276
блиску та прозорістю. Джерелом блиску тканин є волокна або елементарні нитки. Величина
блиску залежить від їх мікроструктури, мікрорельєфу поверхні та форми поперечного
січення. На проявлення блиску немалий вплив робить структура ниток і будова тканини. Цей
вплив пов‘язаний з залежністю блиску маси волокна від орієнтації їх осі відносно напрямку
освітлення, радіуса їх згину, упорядкованості розташування. Вплив переплетення на фактуру
тканин, степеню їх блиску розглядав М.Н. Нікітін, який виділяє переплетення, що утворює
гладку поверхню тканини. До переплетень, що утворюють гладку поверхню він відносить
атласно-сатинове переплетення, саржеве, полотняне. Гладкість та блиск цих переплетень
зменшується при наявності у виготовленні тканин штучних ниток але тканини, які
виготовлені полотняним переплетенням мають незначний блиск. Для визначення показника
гладкості текстильних матеріалів пропонується використання приладу гоніофотометра,
схематичне зображення та принцип дії наведений на рис. 1 та 2.
Принцип дії гоніофотометра: пучок світла, що падає на зразок, утворений джерелом

світла через апертурну діафрагму І. Відбитий від зразка світловий потік, через апертурну
діафрагму приймається фотометром. Напрямок освітлення і спостереження регулюється
незалежно у межах півсфери над зразком. Положення джерела світла з діафрагмою І
визначається кутом азимуту φІ та кутом падіння α. Положення фотометра з діафрагмою V
визначається кутом азимуту φV та кутом спостереження β. Коефіцієнт відбивання для
заданого положення джерела світла та приймача (фотометр) визначається співвідношенням
потоків прийнятих фотометром через діафрагму V, які відбиті зразком і досконалим
дифузійним відбивачем, що встановлюється замість зразка. Джерело світла може рухатися у
межах ¼ кола (α від 0 до 90º), а фотоелемент у межах однієї половини на півсфери (φV від 0
до 180º, β від 0 до 90º) [3]. У даному випадку практичний інтерес становлять випадки
спрямованодифузійного відбивання, коли спостерігається переважне розсіювання при
відбиванні під кутами, що близькі до кута правильного відбивання (рис. 3).
На рис. 3 зображено чотири спрямовано-дифузійного відбивання падаючого пучка

променя. У першому випадку (рис. 3 А) бачимо, що відбиття світла однакове у всіх
напрямках, якщо поверхня абсолютно світлорозсіююча. Це говорить про те, що дана
поверхня текстильного матеріалу має погану гладкість або вона відсутня. У другому і
третьому випадках (рис. 3 В і С), спостерігається більш направлене відбиття світла (середня
гладкість). І четвертий випадок (рис. 3 D), коли кут падаючого світла дорівнює куту
277
відбивання вказує на те, що поверхня даного текстильного матеріалу має ідеальну гладкість.
У кожному з даних випадків бачимо, що при правильному чи частковому дифузному
відбиванні коефіцієнт відбивання залежить від кута падіння падаючого пучка променів,
стану поверхні та оптичних властивостей поверхні досліджуваних текстильних матеріалів.
Окрім того, коефіцієнт відбивання залежить також від довжини хвилі та стану поляризації
світла. Аналіз технічних характеристик приладу «гоніофотометра» дають можливість
зробити припущення, що цей прилад можливо використовувати при визначенні гладкості
текстильних матеріалів [3]. Для визначення гладкості текстильних матеріалів пропонується
встановити джерело світла, яке може рухатися у межах ¼ кола (α від 0 до 90º), та
фотоелемент фотометра, який рухається у межах однієї половини на півсфери (φV від 0 до
180º, β від 0 до 90º), таким чином, щоб отримати оптимальне значення відбитого потоку
світла. Враховуючи те, що текстильні матеріали із-за специфічної структури мають складний
розподіл відбитого світла і не мають кругової симетрії, визначати показник гладкості
необхідно змінюючи положення фотоелемента φV (від 0 до 180º) з кроком 15º. За допомогою
отриманих результатів вимірювання отримуємо гістограму (рис. 4). Показник гладкості (G)
визначається відношенням кута спостереження (β) до кута падаючого світла (α), формула 1.
Висновок: Наукові засади прогнозування властивостей текстильних матеріалів

полягають в комплексному розгляді виробничих процесів, починаючи від підготовки
сировини та отримання готової продукції. Аналіз характеристик приладу гоніофотометра
підтверджує припущення про можливість вимірювати гладкість текстильних матеріалів,
використовуючи можливості цього приладу. На даний момент продовжується дослідження з
метою перевірки можливості практичної реалізації запропонованої методики оцінювання
гладкості текстильних матеріалів. Запропонований метод оцінки гладкості текстильних
матеріалів на відміну від традиційного (органолептичного) метода дає можливість одержати
об‘єктивні статистично достовірні результати.
Ключові слова: прогнозування, текстильні матеріали, властивості текстильних
матеріалів, системний аналіз, математичне моделювання.
1. Dai Y. Fabric Quality Measurement. – Masters thesis, Texas Tech Lubbock, University,
TX, May 2001.
2. Джадд Д. Цвет в науке и технике /Д. Джадд. – М.:Из-во ‖Мир‖, 1978, 592 с.
3. ГОСТ Р ИСО 7768-2008. Материалы текстильне. Методы оценки гладкости тканей
после стирки и сушки.
4. Озимок Г.В. Проблеми оцінювання гладкості текстильних матеріалів як одного з
елементів відчуття комфортності. / Г.В. Озимок, А.П. Закусілов/. – Матеріали Міжнародної
науково-практичної конференції 15-16 квітня, КНТЕУ, 2009 р. С. 253-255.
5. Склянников В. П. Потребительские свойства текстильных материалов. / В. П.
Склянников. – М. : Экономика, 1982. – 160 с
278
УДК 677.017.4
ВИЗНАЧЕННЯ ВПЛИВУ ЗВОЛОЖЕННЯ НА ВЛАСТИВОСТІ ЛЛЯНИХ ТКАНИН
Студ. І. С. Горбильова, А.С. Салюк гр.. БПрЕ-15
Науковий керівник доц.. Ю.О. Ващенко
Мета - проаналізувати вплив зволоження на показники ергономічні властивості лляних

тканин. Завдання – визначити вплив зволоження на показники жорсткості та
повітропроникності лляних тканин костюмного асортименту.
Об’єктом дослідження є визначення жорсткості та повітропроникності сухих та
зволожених лляних тканин. Предметом дослідження є чистолляні тканини костюмного
асортименту.
За останні роки в світі спостерігається посилення інтересу до виробництва текстильних
матеріалів з натуральних волокон, з-поміж яких визначне місце посідають лляні тканини.
Вони характеризуються високою міцністю, вологовбиральними властивостями і сорбційною
здатністю, паропроникністю, стійкістю до прання. Завдяки своїй високій теплопровідності
лляні тканини незамінні для пошиття літнього одягу, сорочок, платтів, блузок і інших
виробів. Впровадження в виробництво сучасних технологій виготовлення лляних волокон
дозволяє створювати нові тканини, надаючи їм відповідних властивостей. Але основним
недоліком лляних тканин залишаються їх високі показники зминальності та жорсткості.
Метою даної роботи було проведення порівняльного аналізу впливу характеристик
будови лляних костюмних тканин на показники жорсткостіта повітропроникності. Зважаючи
на те, що швейні вироби із льону виготовляються, в основному, безпідкладковими і
експлуатуються в жарку пору року, представлялося доцільним дослідити вплив
зволожування (за рахунок потовбирання) на зміну цих властивостей матеріалів.
Для порівняльного аналізу було обрано три види чистолляних гладко пофарбованих
тканин полотняного переплетення, які використовуються для виготовлення костюмів
літнього асортименту, та відрізняються за структурними характеристиками значення яких
наведено в таблиці 1.
Таблиця 1 – Структурні характеристики досліджуваних тканин
№ Умовне Поверхнева Товщина, Кількість Лінійна Поверхневе Загальна
п/п позначення густина, мм ниток на 10 густина заповнення, пористість,
зразка г/м2 см пряжі, текс Еs, % Rs, %
основа уток основа уток
1 Тк1 212 0,5 170 190 52 76 79 21
2 Тк2 176 0,4 160 200 44 48 71 29
3 Тк3 188 0,5 180 200 44 52 75 25
Визначення показників жорсткості та повітропроникності проводилось за

стандартизованими методиками [1,2]. Зволожування зразків проводилось шляхом
занурювання в стандартний розчин «поту» з подальшим віджиманням. Отримані
експериментальні дані наведені в таблиці 2.
Порівняльний аналіз отриманих результатів свідчить про те, що найбільшу жорсткість
при згинанні (у повздовжньому напрямі) має зразок №2 з мінімальним серед досліджуваних
значенням поверхневої густини і невисоким поверхневим заповненням. Мінімальними
показниками жорсткості відрізняється зразок Тк3. В напрямі по утоку зразки мають близькі
279
значення жорсткості. Зволожування призводить до зменшення жорсткості при згинанні і по

основі, і по утоку, яке проявляється в різному ступені. Так, для тканини Тк3, значення ЕІ
зменшуються в 1,3 рази, а для зразка Тк1 – в 3 рази.
Таблиця 2 – Показники жорсткості та повітропроникності досліджуваних тканин
Коефіцієнт
Жорсткість при згинанні, ЕІ, мН·см2 повітропроникності, В,
Умовне дм3/м2·с
позначення Стан зразка Стан зразка
зразка сухий зволожений
сухий зволожений
по основі по утоку по основі по утоку
Тк1 6731 5924 2326 2353 1385 955
Тк2 7225 4901 2874 2741 1435 1085
Тк3 4077 3094 1262 1878 650 550
Повітропроникність досліджуваних лляних тканин є доволі високою, що гарантує

забезпечення при експлуатації виробів з них комфортного мікроклімату у теплу пору року.
Значення коефіцієнту повітропроникності корелюють із величинами поверхневої пористості
(табл.1). Зволожування тканин не призводить до різкого падіння показника
повітропроникності. Так, максимальне зниження В – на 35%, - відзначається для зразка Тк1,
у двох інших зразках тканин здатність пропускати повітря при зволожуванні змінюється
незначно – на 15 – 18 %. Відомо, що повітропроникність визначається, в основному,
кількістю та загальною площею наскрізних пор. цей показник явно змінюється в результаті
зволоження (рис.1), кількісні характеристики таких змін є завданням подальшого
дослідження.
а) б)
Рисунок. 1. USB- зображення зразка Тк1: а –у сухому стані, б – після зволоження.
Висновки. В результаті досліджень були встановлено вплив зволоження на показники

жорсткості та повітропроникності лляних тканин.
Ключові слов: лляні тканини, жорсткість, повітропроникність.
1. Бузов Б. А. Материаловедение в производстве изделий легкой промышленности
(швейного производства): учебник [для студ. высш. учеб. заведений, 3-е изд., испр.] / Б. А.
Бузов, Н. Д. Алыменкова. - М.: Издательский центр «Академия», 2008. - 448 с.
2. Текстиль. Определение воздухопроницаемости тканей ДСТУ ISO 9237-2003 (ISO
9237:1995, IDT) [Чинний від 2004–07–01]. – Держспоживстандарт України, 2004. – 10 с.
280
УДК.687.17:620.17
ДОСЛІДЖЕННЯ ЕРГОНОМІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТЕКСТИЛЬНИХ
МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ АДАПТАЦІЙНОГО ОДЯГУ
Студ. А.Б Спяк, гр.МгПрЕ – 18,

Студ. А.А. Іванченко, гр.МгЗПрЕ – 18.
Мета і завдання – провести конфекціюювання костюмних тканин на спідницю

демісезонну, призначену для жінок, які пересуваються за допомогою інвалідного візка.
Об’єктом дослідження є процес визначення ергономічних властивостей тканин для
адаптаційного одягу. Предметом дослідження напіввовняні та вовняні костюмні тканини.
Методи дослідження: стандартизовані методи дослідження структури і властивостей
Наукова новизна та практична цінність. Конфекціювання текстильних матеріалів з
необхідними ергономічними властивостями дозволить підвищити рівень комфортності
адаптаційного одягу.
Специфікою образу життя людей з обмеженими можливостями є проведення
тривалого часу в статичній сидячій позі в інвалідній колясці. У них виникають реальні
труднощі як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру, пов'язані з адаптацією до нових
життєвих умов - замкнутий простір, обмеженість спілкування, почуття безпорадності.
Наявність зручного, адекватного та модного одягу здатна зруйнувати ставлення оточуючих
до інвалідів як до людей, які повинні сидіти вдома і не показуватися назовні. Особливо це
стосується жінок з травмами хребта, які пересуваються за допомогою інвалідного візка, для
яких відсутність адаптаційного, естетично гармонізованого одягу, що дозволяє візуально
нівелювати негативні наслідки інвалідності, є відчутною щоденною незручністю. Одяг, який
вони використовують, найчастіше не відповідає напрямкам моди і не має естетичної
привабливості, що призводить до психологічного дискомфорту. Як свідчить аналіз
публікацій та спілкування з жінками, що мають травми хребта, найбільш важливими
властивостями матеріалів одягу вони вважають приємні тактильні відчуття, незминальність,
легкість в догляді (при виконанні прання, чисток, прасування), збереження гідного
зовнішнього вигляду протягом усього терміну експлуатації, високі гігієнічні якості
(гігроскопічність, повітропроникність), міцність на розрив і стирання. Одним із вагомих
психологічних факторів, що негативно впливають на соціально-особистісну реабілітацію
жінок з інвалідністю, є переважання в їх гардеробі одягу в стилі «уні-секс». Тому розробка
спідниць спеціальної конструкції для жінок з хворобами хребта та обґрунтований вибір
матеріалів для виготовлення є актуальною задачею.
У комплекс побутових дій інваліда, які пов'язанні з пересуванням та
самообслуговуванням у домашніх умовах і громадських місцях, входять:
• переміщення в просторі;
• виконання санітарно-гігієнічних процедур;
• надягання, застібання, розстібання, опускання і утримання одягу;
• виконання дрібних побутових дій (в процесі їжі, при користуванні предметами
особистого вжитку і т.п.).
Забезпечення комфорту при виконанні цій дій можливо як за умов раціональної
конструкції виробу, так и відповідного вибору матеріалів. Аналіз основних факторів
281
зношування, які діють на жіночу спідницю при пересуванні за допомогою візка, дозволив
виявити топографію зон дії розтягуючих, згинаючих та стискаючих зусиль, дії тертя (Рис.1).
Рис.1. Топографія основних ділянок дії зношуючи факторів

Для порівняльного аналізу експлуатаційних властивостей матеріалів для виготовлення
демісезонної спідниці було обрано 5 видів матеріалів костюмного асортименту вітчизняного
виробництва, які розрізнялись за сировинним складом та структурними характеристиками
(Табл.1). За результатами експертного опитування до найбільш вагомих показників якості
матеріалів спідниці для жінок, що пересуваються за допомогою інвалідного віжка, увійшли:
стійкість до стирання, зміна лінійних розмірів після мокрих обробок, коефіцієнт
зминальності, коефіцієнт повітропроникності та сумарний тепловий опір.
Таблиця 1 – Матеріали для спідниці

№ Лінійна густина Кількість ниток Стій- Зміна Коеф. Коеф
п/п ниток, текс на 10 см кість до ліній. повітро- зми-
Назва тканини
стиран- розм. проникн нально

густина, г/м3
Сировинний
ня, після ості, сті

склад, %
цикли мокрих Вп,

основа уток основа уток обробок дм3/(м2с
,У% )
1 Димка 410 вовна 79% 31×2 31×2 252 252 7000 3,8 102 0,2
акрил 21%
2 Герань 385 вовна 50% 22×2 22×2 315 235 7200 1,8 136 0,7
акрил 50%
3 Билина 459 вовна 69% 31×2 31×2 319 185 7650 2,3 110 0,4
ПЕ 31%
4 Русь 390 вовна 50% 31×2 31×2 300 177 7769 1,8 121 0,2
ПЕ 50%
5 Волхов- 382 вовна 110 110 138 120 6980 5,1 101 0,3
ська 100%
Для проведення комплексної оцінки та розрахунку узагальненого

середньоарифметичного показника якості були визначені натуральні значення найбільш
вагомих показників (Табл.1), встановлені їх базові значення. Найбільше значення
комплексного показника якості має тканина Русь (зразок №4), яка характеризується високою
стійкістю до тертя, незначною усадкою після дії волого-теплових обробок, хорошими
гігієнічними властивостями та невисокою зминільністю.
Висновки.
Проведене конфекціювання, з розрахунком комплексного показника якості, матеріалів
для виготовлення спідниці для жінок, які пересуваються за допомогою інвалідного візка,
надає змогу обрати тканину, що задовольняє більшості вимог потенційних споживачів.
282
УДК 687.17
ВИЗНАЧЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ФЛІСУ ДЛЯ
УТЕПЛЕННЯ КУРТОК
Студ. гр. БПрЕ-15 Чос О.С.
Науковий керівник доц. Литвинова О.І.
Мета і завдання. Метою даної роботи є визначення теплозахисних властивостей

Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження – текстильний матеріал для
утеплення курток. Предмет дослідження є теплозахисні властивості флісу для утеплення
курток.
Методи та засоби дослідження. Запропонована альтернативна методика непрямого
визначення теплозахисних властивостей дослідження текстильних матеріалів.
вплив виду флісового полотна для утеплення курток на його теплозахисні властивості за
показником швидкості охолодження ємності, в якій матеріал є теплоізлоюючим шаром.
Тепла зимова куртка - важлива деталь гардеробу. До неї пред'являються особливі
вимоги: крім привабливого зовнішнього вигляду, куртка повинна надійно захищати від
холоду і вітру. Сьогодні виробники одягу пропонують широкий асортимент утеплювачів, які
відрізняються якістю, вагою та надійнітю, що дозволяє вибрати оптимальну модель, яка
підійде для будь-яких умов і завдань. Більшість сучасних виробників випускають зимові
куртки з синтетичним утеплювачем. Це не тільки здешевлює процес виробництва, але і
значно знижує вагу виробу.
Встановлення вимог до властивостей матеріалів є найбільш важливим у процесі
конфекціювання. Весь комплекс споживчих і техніко-економічних властивостей (їх групові й
одиничні показники) текстильних матеріалів формується на різних етапах виробництва і
залежить від вихідної сировини, структури, обробки цих матеріалів, формування споживчих
властивостей. Теплозахисні властивості текстильних матеріалів включають в себе здатність
проводити (теплопровідність, температуропровідність) та поглинати тепло (теплоємкість),
здатність зберігати або змінювати властивості при дії високих або низьких температур
(тепло-, термо-, морозостійкість, вогнестійкість). Здатність текстильних матеріалів
проводити та поглинати тепло визначає в значній мірі теплозахисні властивості текстильних
матеріалів 1.
Зважаючи на складну пористо-капіллярну структуру текстильних полотен, визначення
їх теплофізичних властивостей є непростим завданням. Яке потребує складного
апаратурного оформлення. В якості альтернативної методики, для попередньої якісної
оцінки теплозахисні властивості нами запропоновано характеризувати та порівнювати за
даними швидкості зниження температури ємкості з водою (вихідна температура в склянках
40 0С), яка знаходиться у оболонці, виконаної із досліджуваного матеріалу. Для дослідів було
використано циліндричні скляні ємності, одна з яких (контрольна), використовувалась без
оболонки, а дві інші були утеплені зразками двох видів флісових полотен:
- текстильний матеріал (ТМ) №1 – фліс арт. 135 №18-0426 (100% ПЕ)
- текстильний матеріал (ТМ) №2 – фліс арт. 230 №4 (100% ПЕ)
Всі підготовлені ємкості для зменшення тепловіддачі розміщувалися на спеціальній
теплоізоляційній підставці із пінополістиролу, із цього ж матеріалу були вирізані кришки з
отвором для термометра, кінець якого знаходився в середині стакану (рис. 1а, 2а, 3а).
За отриманими даними було побудовано графіки зміни в часі температури води у
ємкості для різних варіантів теплоізолюючої оболонки (рис. 1б, 2б, 3б).
283
а) б)
Рис. 1 – а) стакан без; б) зміна в часі температури води в стакані без ТМ
а) б)
Рис. 2 – а) стакан з ТМ №1; б) зміна в часі температури води в стакані з ТМ №1
а) б)
Рис. 3 – а) стакан з ТМ №2; б) зміна в часі температури води в стакані з ТМ №2
Висновки. Проведений аналіз визначення виду флісового полотна для утеплення
курток на його теплозахисні властивості за показником швидкості охолодження ємності
засвідчив, що текстильний матеріал №2 має більші теплозахисні властивості.
Ключові слова. Теплозахисні властивості, утеплення курток, фліс.
1. Супрун Н.П. Конфекціювання матеріалів для одягу: навч. посіб. / Н.П. Супрун,
В.П. Орленко, Е.П. Дрегуляс, Т.О. Волинець. – К.: Знання, 2005. – 159 с.
284
УДК 677.075
АНАЛІЗ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ТА ЕКСПЕРТИЗИ
ДИТЯЧОГО БІЛИЗНЯНОГО ОДЯГУ
Студ. Я.С. Самчук, гр. МгЗПрЕ-18
Мета і завдання. Забезпечення якості текстильних товарів є одним з найважливіших
факторів формування соціальної та екологічної безпеки населення, підвищення рівня життя.
Основна увага акцентується на споживчих властивостях текстильних виробів для дітей-
немовлят і дітей ясельного віку, які є особливою групою користувачів, так як вимоги і
ступінь їхнього задоволення формують дорослі шляхом спостереження за реакцією дітей на
обрані предмети одягу та речі особистої гігієни. До дитячого одягу висувається значно
більше вимог, ніж до дорослого.
З огляду на те, що останнім часом все частіше ставиться питання про якість виробів з
текстилю та їх безпечність [1-3] метою роботи є аналіз чинних нормативних документів для
експертизи та виготовлення дитячого білизняного одягу.
Об’єкт та предмет дослідження. Предмет дослідження – нормативні документи,
що регулюють виробництво та експертизу дитячого білизняного одягу в Україні.
Встановлено, що вимоги нормативних документів на дитячий білизняний одягу не узгоджені
та містять різні значення одних і тих же показників, що ускладнює їх використання при
виготовленні та при проведенні експертизи.
Результати дослідження. На сьогодні в Україні якість дитячого білизняного одягу
регулюється Державними санітарними нормами та правилами «Матеріали та вироби
текстильні, шкіряні і хутрові. Основні гігієнічні вимоги» (наказ МОЗ України від
29.12.2012 №1138) та державними стандартами:
− ДСТУ ГОСТ 25296:2005 Вироби швейні білизняні. Загальні технічні умови;
− ДСТУ ГОСТ 31407:2014 Вироби трикотажні білизняні для немовлят і дітей ясельного
віку. Загальні технічні умови;
− ДСТУ ГОСТ 31408:2014 Вироби трикотажні білизняні для чоловіків і хлопчиків.
Загальні технічні умови;
− ДСТУ ГОСТ 31405:2014 Вироби трикотажні білизняні для жінок і дівчат. Загальні
технічні умови;
− ДСТУ EN 14682:2016 Безпечність дитячого одягу. Шнури та витяжні шнурки на
дитячому одязі. Технічні вимоги;
− ДСТУ 4239: 2003 Матеріали та вироби текстильні і шкіряні побутового призначення.
Основні гігієнічні вимоги;
− ГОСТ 30383-95 Изделия трикотажные детские бельевые. Нормы физико-
гигиенических показателей.
Стандарти загальних технічних вимог містять загальні положення з виготовлення
швейних і трикотажних білизняних виробів дорослого та дитячого асортименту. Всі вимоги
цих стандартів діляться на вимоги до виробів та вимоги до текстильних матеріалів.
Показники швейних (трикотажних) виробів містять вимоги до конструкції, розмірів,
розкрою, виготовлення, маркування, вимірів та відхилень виробів та інше .
Гігієнічні вимоги та безпечність матеріалів для одягу дитячого асортименту
забезпечується Державними санітарними нормами та правилами «Матеріали та вироби
текстильні, шкіряні і хутрові. Основні гігієнічні вимоги» (наказ МОЗ України від
29.12.2012 №1138) та ДСТУ 4239: 2003 Матеріали та вироби текстильні і шкіряні
побутового призначення. Основні гігієнічні вимоги. Вимоги цих нормативних документів
285
співпадають із вимогами Директиви ЄС 2001/95/ЄС від 3.12.2001 р. «Про загальну безпеку

продукції». Їх поділяють на три основні групи:
1. Допустимий рівень масової частки хімічних волокон у різних видах продукції (у тому
числі масова частка апрету);
2. Комфортність перебування людини в одязі – показники: гігроскопічність,
повітропроникність, питомий поверхневий електричний опір, рівень рН;
3. Вміст шкідливих речовин і міграція їх із продукції до тіла людини та навколишнього
середовища (показники вмісту формальдегіду, важких металів, пестицидів, летких та
пахучих сполук, стійкості пофарбування до різних фізико-хімічних дій, наявність не
притаманного виробу запаху тощо).
Аналіз нормативних документів показав (табл.1), що не всі документи регламентують
однаковий набір показників, при цьому нормовані значення показників для виробів одного і
того ж призначення відрізняються між собою.
Таблиця 1 – Вимоги нормативних документів до дитячого одягу
Номер та назва Вміст складників Гігроско- Повітро- Питомий Вміст вільного

нормативного документу сировинного складу, пічність, проникність, поверхневий формальдегіду,
[%] [%] [дм3/м2 с] електричний не більше,
опір, не [мкг/г]
більше, [Ом]
Державними санітарними
0-7 років (тільки з
нормами та правилами
натуральних волокон)
«Матеріали та вироби
8-18 років (змішані - з Не вказано 20
текстильні, шкіряні і
натуральних та
хутрові. Основні
штучних волокон)
гігієнічні вимоги»
ДСТУ 4239: 2003
Матеріали та вироби
текстильні і шкіряні Не вказано 20
побутового призначення.
Основні гігієнічні вимоги
ГОСТ 30383-95 Изделия
трикотажные детские
бельевые. Нормы физико- Не вказано 9 – 18 150 – 300 1010-12 Не вказано
гигиенических
показателей
ДСТУ ГОСТ 25296:2005 109
Згідно діючих
Вироби швейні білизняні. 9 100 (не більше 75
санітарних норм
Загальні технічні умови 1011)
Висновки. Проаналізовано вимоги нормативних документів, аналіз яких дозволяє

стверджувати, що вимоги стандартів не узгоджені та містять різні значення одних і тих же
показників, що являється недопустимим для вимог національних стандартів та ускладнює їх
використання при проведенні експертизи.
Ключові слова: якість, безпечність, нормативні документи, дитячий одяг, експертиза.
1. Ярщук О.В. Аналіз нормативних документів для виготовлення та експертизи
швейних виробів дитячого асортименту. Вісник ХНУ. Технічні науки. 2011, №1. С.252 – 256.
2. Михайлова Г. Вимоги до безпечності постільних виробів з об’ємними
наповнювачами. Товари і ринки. 2018, №2. С.14 – 24.
3. Попова Н., Озоліна Н., Артюх Т. Сертифікація продукції легкої промисловості
дитячого асортименту в Україні. Товари і ринки. 2009, №1. С.131 – 136.
286
УДК 677.075
ІНТЕР’ЄРНИЙ ТЕКСТИЛЬ: КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ВИМОГИ
Студ. Д.М. Маноха, гр. МгЗПрЕ-18
Мета і завдання. Одним із перспективних і динамічних за темпами розвитку
сегментів ринку товарів легкої промисловості в усьому світі є ринок інтер’єрного текстилю.
Цей ринок об’єднує різні за призначенням, проте близькі за естетичним оформленням,
гігієнічними і екологічними вимогами та надійністю і довговічністю в експлуатації групи
текстильних матеріалів і виробів.
Враховуючи вище викладене, метою роботи є аналіз існуючих класифікацій
інтер’єрного текстилю та вимог до нього.
Об’єкт та предмет дослідження. Предмет дослідження – інтер’єрний текстиль.
Наукова новизна та / або практичне значення отриманих результатів. Проведено
аналіз існуючих класифікацій інтер’єрного текстилю та систематизовано основні вимоги до
безпечності цієї продукції та матеріалів.
Результати дослідження. Згідно класифікації Е.В. Змановських [1] інтер’єрний
текстиль за функціональним критерієм (функції в інтер’єрі) поділяється на:
− засоби зонування, трансформації та обмеження простору (занавіси, екрани, стенди,
перегородки, оформлення отворів);
− покриття і оформлення обмежуючих поверхонь;
− меблеві тканини;
− штандарти.
За технологічним критерієм (умови виготовлення текстилю):
− машинна технологія;
− ручна технологія.
За типом пластичної структури інтер’єрний текстиль:
− площинний;
− фактурний;
− рельєфний;
− об’ємний.
Інтер’єрний текстиль різного цільового призначення поділяється на наступні товарні
групи:
− текстильні матеріали та вироби для покриття підлоги і стін;
− текстильні матеріали і вироби для оздоблення вікон і дверей;
− текстильні матеріали і вироби для оббивання та оздоблення меблів.
Кожна група характеризується різноманітністю видового та внутрішньовидового
асортименту, який відрізняється цільовим призначенням, волокнистим складом,
особливостями будови й оброблення та іншими ознаками.
Як свідчить аналіз нормативних документів та досліджень вчених, якість інтер’єрних
текстильних матеріалів і виробів з них визначаються низкою основних чинників, які можна
об’єднати поняттям «рівень безпечності текстильних матеріалів і виробів з них».
На сьогодні в Україні діє ДСТУ 4239: 2003 «Матеріали та вироби текстильні і шкіряні
побутового призначення. Основні гігієнічні вимоги» [2], який гармонізований з міжнародним
екологічним стандартом Oeko-Tex Standard 100, та встановлює гігієнічні вимоги та вимоги
безпечності текстильних матеріалів і виробів різного цільового призначення.
Згідно Oeko-Tex Standard 100 інтер’єрний текстиль та вироби відносяться до 4 класу
екологічної безпечності [3].
У таблиці 1 наведено вимоги до виробів для оздоблення інтер’єру згідно ДСТУ 4239:
2003.
287
Таблиця 1 – Гігієнічні показників виробів для оздоблення інтер’єру (ДСТУ 4239:2003)
Допустимий рівень гігієнічного показника для видів продукції

Назва гігієнічного показника, Текстильні Текстильні Текстильні Текстильні
одиниці вимірювання покриви для покриви для декоративні меблеві
підлоги стін тканини та гардини тканини
1. Величина рН, од., для продукції
з:
1.1. вовни, шовку 4,0-7,5 4,0-7,5 4,0-7,5 4,0-7,5
1.2. іншої сировини 4,8-7,5 4,8-7,5 4,8-7,5 4,8-7,5
2. Вміст формальдегіду
2.1. вільного і здатного частково 300 300 300 300
виділятися, мкг/г, не більше ніж
2.2. емісія формальдегіду, мг/м3, не 0,1 - - -
більше ніж
3. Залишки важких металів, що
здатні до екстрагування, не більше
ніж
миш’як 1,0 1,0 1,0 1,0
свинець 1,0 1,0 1,0 1,0
кадмій 0,1 0,1 0,1 0,1
хром 2,0 2,0 2,0 2,0
хром VI не дозволено не дозволено не дозволено не дозволено
ртуть 0,02 0,02 0,02 0,02
кобальт 4,0 4,0 4,0 4,0
мідь 50,0 50,0 50,0 50,0
Нікель 4,0 4,0 4,0 4,0
4. Вміст пестицидів, мкг/г, не більше 1,0 1,0 1,0 1,0
ніж
5. Вміст пентахлорфенолу, мкг/г, не 0,5 0,5 0,5 0,5
більше ніж
6.Вміст азобарвників МАК класів ІІІ не дозволено не дозволено не дозволено не дозволено
А1 і А2, мкг/г
7. Вміст хлорорганічних носіїв, не дозволено не дозволено не дозволено не дозволено
мкг/г
8. Стійкість пофарбування, бал, не
менше, до:
води 3 3 3 3
прання - - - 3-4
кислотного поту - - - 3-4
лужного поту - - - 3-4
сухого тертя 4 4 4 4
мокрого тертя 2-3 2-3 2-3 2-3
9. Наявність запаху (одор-тест) за 3 1 1 1
шкалою оцінок
Висновки. У цілому вимоги Oeko-Tex Standard 100 та ДСТУ 4239: 2003 є
гамонізованими між собою. Водночас існує низка розбіжностей в номенклатурі показників та
їх значеннях, що викликано регулярними переглядами і оновленням Oeko-Tex Standard 100,
та відповідним застарінням ДСТУ 4239: 2003.
Ключові слова: інтер’єрний текстиль, гігієнічні вимоги, вимоги безпечності.
1. Пушкар Г.О. Класифікація і характеристика функціональних властивостей
інтер’єрного текстилю / Г.О.Пушкар, Б.Д.Семак // Вісник Київського національного
університету технологій та дизайну. – 2013 №5(73). – С.124. - 205 с.
2. ДСТУ 4239: 2003 Матеріали та вироби текстильні і шкіряні побутового
призначення. Основні гігієнічні вимоги. Київ: Держспоживстандарт. 2004. 17 с.
3. Oeko-Tex Standard 100. URL: https://www.oekotex.com
288
Художнє моделювання костюма
Пiдсекцiя «Художнє моделювання костюма»
УДК 791.65:792.024
ВДОСКОНАЛЕННЯ ХУДОЖНЬО-КОМПОЗИЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК

СУЧАСНОГО СПОРТИВНОГО ОДЯГУ НА ОСНОВІ ІСТОРИЧНОГО КОСТЮМА
ДЛЯ ЗАНЯТЬ СПОРТОМ.
Аспірант Кулябко Д.І.
Науковий керівник проф. Т.В. Ніколаєва
Мета і завдання. Головною метою науково-дослідницької роботи стала розробка

принципів дизайн-проектування сучасного жіночого одягу на основі дослідження
художньо-композиційних ознак спортивного одягу, з покращеними функціональними та
естетичними властивостями. В дослідницькій роботі поставлено завдання вивчення історії
розвитку моди в спортивному одязі ХІХ початку ХХ століття та визначення провідних
художньо-композиційних елементів, що можуть бути використані в проектуванні
пе6рспективних колекцій одягу.
Об’єкт і предмет дослідження. Предметом дослідження в науковій роботі стала
історія розвитку форм та естетичних властивостей одягу для занять спортом та спортивного
відпочинку ХІХ- ХХ столітті.
Об’єктом дослідження є визначення принципів застосування функціональних та
естетичних властивостей одягу для спортивного відпочинку в дизайн-проектуванні
сучасного молодіжного костюма.
Результати дослідження. Одним з найбільш поширених видів спортивного
відпочинку в кінці ХІХ на початку ХХ століття став теніс.
В перші роки існування лаун-тенісу спортивна форма була досить незручною. Так,
перша чемпіонка Уімбулдонський турніру Мод Уотсон завоювала свій титул у спідниці з
турнюром і чоловічому солом’яному капелюхі, а ще раніше жінки грали в костюмах з
фланелі і саржі, а іноді навіть у хутрі. Пізніше наймолодша чемпіонка Уімбулдону, вже
носила спідниці, які доходили до середині гомілки і були частиною її шкільної форми. Тим
не менш нижні спідниці і корсети залишалися частиною жіночою тенісною форми до Першої
світової війни.
Після війни законодавцем тенісної моди стала Сюзанн Ленглен. Завдяки якій у
жіночому тенісі утвердилися спідниці до коліна і короткі рукава. Крім того, після Ленглен в
моду увійшли головні хустки, а дещо пізніше захищаючи очі козирки, подібні прийнятим у
гольфі.
Наприкінці30-х років у жіночому тенісі шорти почали витісняти спідниці, а в
чоловічому – довгі брюки. Тенісну моду в перші десятиліття після Другої світової війни
багато в чому диктував колишній тенісист і тенісний суддя, кутюр’є Тед Тенлінг. Великий
вклад у чоловічий тенісний костюм зробив знаменитий французький тенісист – Рене Лакост.
У1926 на відкритому чемпіонату США з тенісу він вперше вийшов на корт у білій сорочці
(поло) з короткими рукавами, змодельованій і зшитій їм самим. Вона була виконана з легкої
трикотажної тканини, яка називалася «jersey petit pique», вбирала вологу і тим самим
забезпечувала комфорт. Це був перший в усьому світі одяг, розроблений спеціально для
занять спортом. Біле поло викликало радикальні зміни у сучасній тенісній моді і дуже
відрізнялися від тенісного одягу того часу. У 1933 році, після того, як Рене Лакост пішов з
великого спорту, він заснував фірму «La Societe Chemise Lacoste», яка стала випускати ту
саму революційну сорочку з емблемою алігатора, яку створив Лакост і яку він одягав під час
тенісних турнірів. Це емблема стала першим прикладом появи назви бренду на зовнішній
289
стороні предмета одягу. У 1951 році компанія відійшла від своїх традицій , виключно білих
сорочок, і представила неймовірно успішну лінію кольорових сорочок.
Головним завданням роботи стало:
• Дослідити розвиток історичного костюма для занять тенісом кінця ХІХ
початку ХХ століття, виділити основні художньокомпозиційні елементи які характеризують
форму костюма та є цікавими по співвідношенню форми, кольору, орнаменту, крою.
• Методом проведення опитування споживачів виділити найбільш сприятливі
варіанти головних композиційних ознак; форми, фактури, кольору, орнаменту та їх
гармонічного поєднання.
• Методом проведення системно-структурового аналізу, дослідити костюм. як
систему взаємопов’язаних елементів та визначити найбільш важливі для проектування
елементи костюма.
• За допомогою морфологічного аналізу знайти більш доцільні варіанти форми
костюма за допомогою мікшування художньо-композиційних елементів, на основі аналізу
історичних форм костюма для різних видів спорту.
Об’єктом даного дослідження є вдосконалення характеристик сучасного костюма на
основі спортивного костюма кінця ХІХ початку ХХ століть для занять тенісом. В роботі
були використані наступні наукові методи досліджень: літературно – аналітичний метод,
анкетування споживачів, складання, опитування і робота з цільовою групою, системно-
структурний аналіз форм-аналогів, морфологічний аналіз та синтез художньо-композиційних
елементів, методи класифікації елементів формоутворення.
Висновки: Отримано результати соціального опитування, де потенційний споживач

сам обирає кольорову гаму, орнамент, крій, поєднання форм костюма. Проведено системно-
структурний аналіз, вивчено костюм як систему взаємопов’язаних елементів. Проведено
системно-структурний аналіз, завдяки чому було вивчено костюм як систему
взаємопов’язаних елементів
Ключові слова: спортивний одяг, історія розвитку, види одягу, функціональні
властивості, естетичні якості.
1. Васильев А.А. Этюды о моде и стиле [Текст] / А.А. Васильев. – М.: Альпина нон-
фикшн; Глагол, 2008. – 560с.:
2. Колосніченко М.В. Мода і одяг. Основи проектування та виготовлення одягу
[Текст] / М.В. Колосніченко, К.Л. Пашкевич. – К.: КНУТД, 2010. - 238 с.
3. Дзеконьська-Козловська А.М. Женская мода ХХ века [Текст] / А.М. Дзеконська-
Козловська. - М.: Галарт, 1997. - 197с.
290
УДК 677.024
ВДОСКОНАЛЕНИЕ ФОРМ СУЧАСНОГО ЖІНОЧОГО ОДЯГУ З
ВИКОРИСТАННЯМ ХУДОЖНЬО-КОМПОЗИЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК
НАЦІОНАЛЬНОГО КОСТЮМА АЗЕРБАЙДЖАНУ.
Аспірантка Іскендерова Є.А.
Наук.керівник к.т.н., проф. Ніколаєва Т.В.
Мета і завдання. У публікації представлені особливості проектування важливого

складового елементу національного жіночого азербайджанського костюма - хусток келагаі.
Для вивчення матеріальної і духовної культури проведено історичний аналіз розвитку
виробництва келагаі, в якому відображаються етнографічні, історичні, художні особливості
народної творчості.
Важливою особливістю національної культури є збереження національних традицій та
їх застосування в сучасній моді. Азербайджанський національний жіночий костюм
відрізняється яскравою красою, вміло поєднує національні традиції народу і сучасність.
Різноманітність природи, наявність дев'яти кліматичних поясів, а також явна враженість всіх
чотирьох пір року не виключають впливу традицій, звичаїв і художньої культури на спосіб
життя і світогляд жителів країни. Все це сприяло формуванню багатої культури і мистецтва
азербайджанців. Матеріальні цінності, здобуті під час археологічних розкопок, вказують на
формування цікавою, багатою культури одягу. Ще в давні часи різноманітний рослинний
світ дозволив виготовляти тканини і в'язані вироби різного сировинного складу. Хустки -
«Келагаі» виготовлялись Азербайджані з давніх часів. За джерелами XVII століття, однієї з
великих шовківницьких областей Близького Сходу була територія сучасного Азербайджану.
Об’єкт дослідження є вивчення та аналіз роботи різних авторів в сфері матеріальної
і духовної культури Азербайджану і національного жіночого костюма.
Предметом дослідження є хустки келагаі, як важного складового елементу
азербайджанського жіночого костюма. Азербайджанський національний костюм
створювався в результаті тривалих процесів розвитку матеріальної і духовної культури
азербайджанського народу, він тісно пов'язаний з його історією і відображає її національну
специфіку.
В костюмі відображаються етнографічні, історичні, художні особливості народної
творчості, які проявлялися і в створенні певних його форм. Азербайджанське мистецтво дає
про себе знати і в оздобленні костюма художніми вишивками, в ткацтві і в'язанні.
У роботі поставлені завдання дослідження особливостей дизайну, вивчені структури і
будови келагаі на основі параметрів будови тканини, як одного з елементів національного
азербайджанського костюма, з метою збереження національних традицій та їх застосування в
сучасній оді
Найважливішим властивістю келагаі є орнаментація: келагаі повинен мати
геометричний або стилізований рослинний орнамент, виконаний обов'язково в певній
техніці, яка називається в Азербайджані «басманахиш», а в світі відома як «гарячий батик».
Орнаментованим може бути тільки контур, або весь келагаі. Орнаменти та їх композиції на
келагаі це зображення тварин, риб, птахів, квітів і стилізовані рослинні елементи.
Результати дослідження У роботі розроблені пропозиції щодо застосування
національних хусток в сучасній жіночому одязі, з метою збереження національних традицій,
а також їх роль у формуванні національних особливостей в сучасній моді. Як атрибут
жіночого одягу келагаі зберігся переважно в сільській місцевості. На початку 2000-х років
291
народний промисел виготовлення келагаі був відновлений у вигляді кустарного

виробництва, зі збереженням всіх технологічних норм і дотриманням структурних і
естетично особливостей виробів.
Рис. Розробка нетрадиційних варіантів келагаи
Висновки. Розглянуто особливості проектування та структури складового елементу

національного жіночого азербайджанського костюма - хусток келагаі. Проведено історичний
аналіз розвитку виробництва келагаі, в якому відображаються етнографічні, історичні, і
художні особливості народної творчості. Розроблено варіанти щодо застосування келагаі в
дизайні сучасної модного жіночого одягу, досліджені особливості виготовлення хусток.
Досліджено особливості виготовлення хусток келагаі та виявлено чинники, що впливають на
їх будова і структуру, а також їх роль у формуванні національних особливостей сучасної
моди.
Ключові слова: національний костюм, келагаи, орнамент, структура, технологія
ЛИТЕРАТУРА
1. В. Исламова, М. Джебраилова, П. Азизбекова, Исак Рубенчик, М. Атакишиева
Азербайджанская национальная одежда. М.: Искусство. 1972 .
2. Каракашлы К.Т. Об азербайджанских головных уборах.- Баку: 1973
3. Fərzəlıyev M. H. Toxuculuq istehsalatı maşınlarının layihələndirilməsi, hesablanması
və konstruksiya edilməsi. - Bakı, 2016. – 222 s.
292
УДК 791.65:792.024
ДОСЛІДЖЕННЯ ХУДОЖНЬО-КОМПОЗИЦІЙНИХ ОЗНАК КІБЕРПАНКУ

ВДИЗАЙНІ СУЧАСНОГО ЧОЛОВІЧОГО ОДЯГУ
Студ. Шпак К.О. МгДк 1-18
Науковий керівник доц. Баранова А.І.
Мета і завдання. Метою науково-дослідницької роботи стало вивчення художньо-

композиційних характеристик та соціально-історичних передумов формування стилю
кіберпанк в мистецтві та дизайні сучасного одягу. Цей стиль став надзвичайно популярним в
кінці ХХ століття.
Починаючи з1990-х років певні тенденції в музиці і моді почали пов’язувати з
кіберпанком, а в світі комп’ютерних та настільних ігор з’явилися рольові ігри в жанрі
кіберпанк. До початку ХХІ століття елементи кіберпанку зустрічаються у великій кількості
об’єктів дизайну. У деяких творах велика частина дій відбувається в кіберпросторі, такий
підхід розмиває межу між дійсністю і віртуальною реальністю. В творах описано пряме
підключення людського мозку до комп’ютерних систем, кіберпанк зображує світ як темне,
зловісне місце, в якому комп’ютер керує кожним аспектом життя людей. Тема боротьби
проти тоталітарних або квазі-тоталітарних систем типова для наукової фантастики і
кіберпанку зокрема, має актуальною в сучасному мистецтві та дизайну одягу.
Об’єкт і предмет дослідження. Предметом дослідження стало вивчення художньо-
композиційних характеристик та формоутворюючих елементів стилю кіберпанк.
Об’єктом дослідження є визначення принципів дизайн-проектування сучасного одягу
з елементами стилю кіберпанк.
Результати дослідження. Серед головних героїв в кіберпанкових творах зазвичай
присутні комп’ютерні хакери, які уособлюють ідею боротьби одинака проти
несправедливості. Набагато частіше це безправні, «негероїчні» люди, що опинились у
надзвичайній ситуації, ніж чудові вчені або капітани космічних кораблів, які шукають
пригод. Одним із прототипів персонажів кіберпанку став Кейс з роману Гібсона
«Нейромант», хакер, що несподівано отримує унікальну можливість вилікуватися, за умови
участі в незаконній операції з контрабандою. Багато кіберпанкових протагоністів
використовуються іншими людьми або штучним інтелектом, трапляються в практично
безвихідні ситуації. Це антигерої нового світу, невдахи, яким надається шанс змінити світ.
Кіберпанк також іноді подається як опис еволюції Інтернету. Віртуальні світи виступають
під різними іменами, такими як «Кіберпростір», «Мережа», «Матриця». Важливо відзначити,
що ранні описи глобальних кумунікаційних мереж з’явилися раніше поширення Всесвітньої
павутини, тоді як фантасти, такі як Артур Кларк, передбачали їх появу. В кіберпанкових
творах представлені можливості існування цивільних прав та обов’язків штучного інтелекту,
як у завантаженого в комп’ютер людського розуму, що має самоаналіз. Це піднімає питання
про те, що наявність розуму, який можна порівняти з людським, має давати таким
субстанціям права і статус, подібні до людських.
Кіберпанкові твори часто використовуються як метафора сучасних занепокоєнь,
викликаних крахом корпорацій, урядовою корупцією, розвитком засобів стеження і
відчуженням. Сама людська думка, вкладена у програмному забезпеченні, стає тиражованим
товаром. Навіть вміст людського мозку не є чимось священним; навпаки, він є предметом
численних наукових розробок. На духовний аспект вже ніхто не звертає уваги. При таких
обставинах, думка про те, що природа людини повинна домінувати над великою машиною,
293
втрачає свою значимість, що може здатися дивним для непосвячених. Кіберпанк прагне
хвилювати своїм змістом і закликати до дій своїм яскравим бунтарством, яке можна описати
як контркультуру наукової фантастики. Цей напрямок у своєму зовнішньому втіленні
відзначаються незвичайними фантазійними формами, контрастними яскравими акцентами на
темному сумеречному тлі та зверненням до механічних елементів та форм. Художньо-
композиційні ознаки стилю «кіберпанк» можуть бути використані у дизайн-проектуванні
сучасної колекції молодіжного одягу стильового спрямування «унісекс».
Висновки: В проведених дослідженнях визначено естетичне значення впливу стилю

«кіберпанк» на процес дизайн-проектування сучасного молодіжного одягу, виявлено
провідні стильові ознаки та художньо-композиційні елементи в формуванні перспективних
колекцій костюма.
Ключові слова: кіберпанк, мода, унісекс, технофантазія, композиційні елементи.
1. Козлова Т.В. Основы теории проектирования костюма [Текст]: учебник / Т.В.
Козлова.- М.: Легпромбытиздат, 1988. - 352с.
2. Пармон Ф.М. Композиция костюма [Текст] : уч.для ВУЗов / Ф.М. Пармон. - М.:
Легпромбытиздат, 1997. - 264с.
3. Романовская М.Б. История костюма и гендерные сюжеты моды [Текст] / М.Б. Романовская.
– СПб.: Алетейя, 2010. – 442 с.
294
УДК 791.65 : 792.024
ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕНДЕРНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ В ПОБУДОВІ ФОРМ

СУЧАСНОГО КОСТЮМА «УНІСЕКС»
Студ.Олійник Л.Ю. МгДк 1-18
Науковий керівник ст.викл. І.Л. Гайова
Мета і завдання. Метою науково-дослідницької роботи визначено дослідження

взаємодії та взаємовпливу гендерних особливостей в проектуванні сучасних молодіжних
колекцій одягу. В роботі поставлено завдання виявлення провідних естетичних ознак в
створенні одягу «унісекс» та вимог до його функціональної та естетичної якості.
Суттєва зміна критеріїв естетики та культури відбувається в модіз 60-х років ХХ
століття. Провідними принципами відбору потрібного в проектуванні чоловічому костюма
стають вже не його солідність а доцільність, зручність, комфортність та естетична
виразність. Починаються пошуки нетрадиційних видів та форм одягу, які могли б доповнити
або замінити класичні форми. В пошуках доцільності, гігієнічності, раціональності
чоловічого костюма модельєри роблять найсміливіші запозичення з арсеналу робочого,
спортивного, жіночого і навіть дитячого одягу. Вперше, як масове явище в повсякденному
одязі піджак з успіхом замінюється на набагато більш зручні, практичні куртки, джемпери,
трикотажні гарнітури, вільні за кроєм брюки та навіть спідниці.
Взагалі, в чоловічому костюмі з'являється деякий вплив жіночого одягу. Весь
чоловічий одяг набуває більш легкої форми та світлішої гами кольорів.
Об’єкт і предмет дослідження. Предметом дослідження у науково-дослідницькій
роботі є визначення взаємозв’яку та взаємовпливу чоловічого та жіночого одягу історичному
розвитку моди.Об’єктом дослідження є визначення принципів використання гендерних ознак
в проектуванні сучасного молодіжного одягу.
Результати дослідження. В період 60-х років ХХ століття остаточно утвердилося
незалежне соціальне та матеріальне становище жінок. Змінилася їх соціальна психологія та
світосприйняття. В цей період активізується мода на жіночі штани, вони тепер набагато
легші, ніж чоловічі, та жіночно-витончені. Така форма була розрахована виключно на
молодих та струнких жінок.
Андре Курреж представив широкому загалу новий образ жінки в своїх колекціях,
який продовжив та розвивав образ активної, «гарсонки» 20-х років. Міні-мода відображала
рух суспільства по новій лінії свого розвитку, її рішучий характер висловлював кардинальні
зміни моралі. Міні-мода – це яскраве і безпрецедентне явище в історії жіночого костюма, що
заявляє про нове світосприйняття, зміни які відбулися в сексуальних взаєминах статей. В 60-
х роках відбувається ще одне безпрецедентне явище в історії європейського костюма –
зближення образного змісту та форм чоловічого і жіночого одягу. Настав момент, коли
суспільство усвідомило цей об'єктивний процес і вперше відобразило його у зовнішньому
вигляді, перш за все, молодих людей. Традиційне протиставлення статей у їх зовнішньому
вигляді та костюмі поступається місцем ідентифікації.
Перш за все, це виявилося в зближенні ідеалів модної статури, а потім і в появі
однотипного одягу, взуття однакового асортименту та матеріалів. Це був одяг, який з таким
самим успіхом могли носити молоді чоловіки та жінки і який отримав назву «унісекс».
З'явившись одного разу, цей тип одягу вже не зникає, знайшовши своє місце в загальній
картині реально існуючого костюма.[2].
В 70-ті роки модною вважалася тільки дівчина з дуже тонкою талією, надмірно
тонкими руками і вузькими стегнами. Приблизно в той же час зародилися нові і різні між
собою масові рухи – рух феміністок, що борються за рівні права з чоловіками, а також гей-
культура.[3]
295
В кінці 70-х – на початку 80-х світ підкорює мода, що вітає стиль гранж, знаходять
популярність мішкуваті види одягу second-hand. Появі ділового стилю жіночого одягу багато
в чому сприяв феміністський рух: домігшись однакових прав з чоловіками, жінки відчули
себе вільно, відчули приплив творчих сил, в них відкрилася дивовижна працездатність,
діловитість і прагнення завжди займати перші місця. Діловий стиль в одязі , в той же час ,
поєднував естетичні принципи дизайн-проектування чоловічого та жіночого одягу.
У 90-ті роки, стиль унісекс піднявся на найвищу ступінь свого розвитку. Кельвін
Кляйн розробив і випустив одяг для струнких підлітків як чоловічої, так і жіночої статі.
Кінець двадцятого століття спричинив моду на одяг, придбаний в секонд-хенді.
Розтягнуті светри, широкі майки, старі вицвілі комбінезони, пошарпані джинси – те, що було
модно в молодіжному середовищі в той час.
Стиль унісекс знайшов свій прояв не тільки в одязі. Особливого успіху унісекс досяг в
парфумерії. Так, наприклад, на зміну різким чоловічим і жіночим запахом прийшли духи,
одночасно як для жінок, так і для чоловіків. Стиль унісекс проник також і в салони краси.
Проявилося це в тому, що один і той же перукар може зробити як чоловічу, так і жіночу
стрижку. Причому улюбленою стрижкою стилю унісекс була коротка стрижка «гарсон».
Стиль унісекс розділяється на кілька підвидів: класичний, вуличний, протестний,
глобалістський і Мілітарі. Сьогодні стиль унісекс дещо здав свої позиції, проте як і раніше
молодь(чоловіки і жінки) віддають перевагу одягу зручному, функціональному, естетичному
та зближеному за своїми формами.
Висновки: В результаті виконання дослідницької роботи розроблено принципи

дизайн-проектування сучасного молодіжного одягу, на основі взаємовпливу та
взаємопроникнення художньо-композиційних елементів чоловічого та жіночого одягу, з
різними ступенями гендерних ознак.
Ключові слова: мода, взаємопроникнення, гендерні особливості, естетика
функціоналізму, унісекс.
1. Ніколаєва Т.В. Тектоніка формоутворення костюма: навчальний посібник. 3-тє
вид., доповн. – К.: Арістей, 2011. – 340 с.
2. Бердник Т.О., Неклюдова Т.П. Дизайн костюма. - Ростов н/Д, 2000.
3. https://otherreferats.allbest.ru/culture/00692320_0.html
4. https://surfingbird.ru/surf/kratkaya-istoriya-mody-unisex--
kVRb86ec9#.XAhKPOQudPZ
296
УДК 677.075.4
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ХУДОЖНЬО-КОМПОЗИЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК

СТИЛЮ «МІНІМАЛІЗМ» НА ДИЗАЙН СУЧАСНОГО ЖІНОЧОГО КОСТЮМА
Студ. Йолкіна О.Е. МгДк 1-18
Науковий керівник доц. Давиденко І.В.
Мета і завдання. Метою наукової роботи стало визначення естетичного впливу

стилю «мінімалізм» на процес дизайн-проектування сучасного жіночого одягу, виявлення
художньо-композиційних та формоутворюючих елементів, пропорційно-ритмічної побудови
форми та засобів досягнення стилістичної виразності.
Мінімалістично-спортивний стиль завжди був характерний для моди і в 90-х роках
Нью Йорк стає третьою фешн-столицею після Парижу та Мілана. Американці Кельвін
Кляйн, Томмі Хальфігер і Донна Каран успішно просуваються на європейському ринку та
впливають на молодіжну моду, пропонуючи власний прагматичний підхід до створення
фешн-образів. Саме завдяки нестандартному поєднанню люксових тканин і чистих ліній
крою цей стиль увійшов до історії моди як «король мінімалізму». При цьому популярність у
широкої публіки він здобув і стильовими рішеннями, і рекламною стратегією
мінімалістичних марок. Комбінація простих складових, дає можливість створити лаконічний
і завершений образ, прекрасно виглядати і почуватися в будь-якій ситуації. Але сучасний
мінімалізм характерний не лише для американських дизайнерів – серед його представників
такі знакові творці моди як Джорджіо Армані, Жиль Сандер та Йоджі Ямамото.
Об’єкт та предмет дослідження. Предметом дослідження стилю визначення
художньо-композиційних ознак та формоутворюючих елементів стилю «мінімалізм» в
сучасній моді. Об’єктом дослідження є розробка принципів дизайн-проектування сучасного
жіночого одягу з використанням естетичних принципів мінімалістичного стилю.
Результати дослідження.В формуванні стилю «мінімалізм» в сучасній моді
уникають яскравих кольорів та складних орнаментів, використовують мінімум аксесуарів,
що пропагує чистоту і природність. Лаконічні моделі призначені головним чином діловим
жінкам, образам яких відсутність традиційних жіночних декоративних елементів додає
маскулінних рис – сили й серйозності. Естетика японського мінімалізму бере свій початок в
філософії «сабі» (бідності, простоти, самотності) та «вабі» (швидкоплинності,
безхитрісності)– філософії відкидання зовнішнього й вдосконалення внутрішнього світу.
Тому Йоджі Ямамото створює одяг для тих, хто «не рядиться у нього, а живе в ньому».
Дизайн символізує спокій та схильність до роздумів, а тому сприймається як ознака
інтелектуальності. На фоні надмірного декору, кислотних кольорів і абсолютно невимовних
образів 1980-х мінімалізм дизайнерів кінця ХХ століття виглядає свіжим та новим. В часи
духовної нестабільності на переломі епох, він створює видимість подолання "еклектизму"
постмодерну і виходу на нові позиції конструктивної чистоти й технологічності,
використання іноваційних матеріалів, сучасних конструкцій і форм. Проте, як би не
підкреслювали фешн-творці своє прагнення до спрощень, прозорості, зникнення
екстравагантної моди, вони так і не „очистили” останню, а лише, створили надлишок
оригінальних образів, що скеровані в світі бізнесу та ділової моди.
Суперечності між модою та мінімалізмом так і не вдалося розв’язати, адже мінімалізм
є частково поняттям антимоди, надлишку, різноманіття, що пов’язане з простою скромністю
та функціональністю. Дизайнери, пропонуючи нові колекції, змушені «грати» у відмінності
сезонних ознак, але наявність цих відмінностей і потреб оновлення гардеробу дещо
297
суперечать самому принципу мінімалізму. Тому все, що можна відчути, дивлячись на модні
«винаходи» 90-х – це нівелювання моди, яка раніше існувала і припинила претендувати на
логіку нових ознак. Реально фешн-мінімалізм призвів до демократизації моди, її
концептуалізації та розширення кордонів естетичних принципів дизайн-проектування.
Створення сучасних колекцій одягу з використанням художньо-композиційних елементів
мінімалістичного стилю є надзвичайно актуальним в умовах поширення ролі жінки в
політичній, діловій та культурній сфері.
Висновки. Проведені наукові дослідження дали можливість визначити головні естетичні

ознаки стилю мінімалізм в різ-них сферах дизайну, а також особливості творчого спрямування
діяльності відомих дизайнерів кінця ХХ століття, що дає можливість використання художньо-
композиційних елементів мінімалізму в проектуванні колекції сучасного жіночого одягу.
Ключові слова: стиль, мінімалізм, ділова мода, функціональність, естетичність.
ЛІТЕРАТУРА.
1. Козлова Т.В. Основы теории проектирования костюма, М., 2. Легпромбмтиздат.
1997.
2. Пармон Ф.М. Композиция костюма, М., Легпромбьтиздат, 1997. 11. Мерцалова
М.Н. Костюм разных времен и народов, т.1, 2, З М., АО " Академия моды", 1993
3. Ніколаєва Т.В., БарановаА.І., Ніколаєва Т.І. Комплексне дизайн-проектування.
Частина І. – Київ . КНУТД. 2018
298
УДК: 687.016:687.12:391(474)
АДАПТАЦІЯ ОБРАНИХ РИС КОСТЮМА КРАЇН ПРИБАЛТИКИ В РОЗРОБЦІ

АКТУАЛЬНИХ МОДНИХ ОБРАЗІВ
Студ. Т.О. Алтухової, гр. МгДк-1-18

Науковий керівник: к.т.н., доц. Н.В. Чупріна
Науковий керівник: ст. викл. Батрак В.С.
Мета і завдання. Дослідження обраних рис національного жіночого костюма країн

Прибалтики для розробки актуальних модних образів.
Завдання, кострі були поставлені в роботі, були вирішенні за допомогою теоретичних
та експериментальних методів:
1. Аналіз національних костюмів країн Прибалтики;
2. Проведення морфологічного та системно-структурного аналізу;
3. За допомогою отриманих результатів, системності в роботі та правильного
порядку виконання наукових методів розробити актуальну колекцію жіночого одягу.
Систематизація наукових методів обґрунтування результатів дослідження; практичне
впровадження результатів.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження – актуалізація національних
рис жіночого костюма для підкреслення індивідуальності модних образів. Предмет
дослідження – детальне вивчення національного жіночого одягу країн Прибалтики для
розробки актуальних модних образів.
Мета та засоби дослідження. Для детального вивчення інформаційних джерел
використано літературно-аналітичний метод; для аналізу національного прибалтійського
одягу, колористики-візуально аналітичний метод, системно-структурний аналіз; для
розробки модних образів-метод морфологічного аналізу.
Результати дослідження. Традиційний одяг народів Прибалтики цілком
виготовлявся з тканин домашнього виробництва. Основу жіночого одягу становила
туникообразна сорочка, незшитого поясного одягу та фартух. Жінки надягали pyбахи різного
покрою з довгими рукавами, спідниці, фартухи, безрукавки, наплічні покривала. Метод
системно-структурного аналізу форм костюма спричинив застосування абстрагування при
аналізі, що в свою чергу дозволило провести дослідження форми при різних рівнях:
матеріально-декоративному, конструктивному, колористичному або пластичному рівнях,
виділяючи відповідні для кожного рівня прийоми гармонізації композиції костюма.
Проаналізувавши результати, отримані на основі системно-структурного аналізу, можна
сказати, що головний знак-символ національних костюмів це трапецієвидна форма. Так само,
завдяки даному аналізу було виявлено композиційний центр, який припадає на поличку
виробу, а також визначні геометричні форми, які найбільш часто зустрічаються в структурі
костюма. На основі детального вивчення етнічних традицій національного костюма народів
Прибалтики, його різновидів, колористики та конструкцій було розроблено актуальні модні
образи жіночого костюма з метою створення максимально комфортного та привабливого
образу.
299
Рис.1 – Системно-структурний аналіз костюма Країн Прибалтики
Висновки. В ході роботи, було досліджено творче джерело. Структурування і

розкладання національного жіночого костюму на окремі складові дає можливість
підкреслити певні елементи, які надалі будуть використані в проектуванні колекції одягу. А
вивчивши базисні лінії та форми костюмів були утворені силуетні форми та колірна гама
виробів. Так само слід зазначити, що важливою частино дослідження є прибалтійська
орнаментація, котра відіграє важливу роль у формуванні декоративних елементів колекції, а
також є частиною історії прибалтійських країн.
Ключові слова: костюм країн Прибалтики, образи, одяг, етнічні мотиви, форма,
колекція.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Національний костюм Литви – [Електронний ресурс]. -
http://www.motanka.org/blog/note/naconalnijj-kostyum-litvi
2. Естонський національний костюм – [Електронний ресурс]. -
http://newsdaily.com.ua/legka-odyag/kostyumi/nacionalni/428-estonskij-nacionalnij-kostyum.html
3. Ніколаєва Т. В. Тектоніка формоутворення костюму: навчальний посібник/ Т.
В. Ніколаєва. – 2 вид., прероб. і доп. – К.: Арістей, 2008. – 340 с.
300
УДК: 7. 038. 11: 687. 016 + 687. 11
ОСОБЛИВОСТІ КОМБІНУВАННЯ КОЛЬОРІВ ТА ГЕОМЕТРИЧНИХ ФОРМ В

ОДЯЗІ НА ОСНОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ХУДОЖНЬО-КОМПОЗИЦІЙНИХ
ХАРАКТЕРИСТИК МИСТЕЦЬКОГО НАПРЯМКУ «СУПРЕМАТИЗМ»
Студ. О.І. Балан, гр. МкДк1-18

Науковий керівник: к.т.н., доц.Т.І. Ніколаєва1
Науковий керівник: доц. А.І. Баранова
Мета і завдання. Визначення можливості використання геометричних форм,

кольорової гами в моделюванні сучасного одягу для молоді на основі дослідження
художнього напрямку «Супрематизм» в картинах відомих художників XX століття для
використання у сучасних колекціях одягу.
Завдання: виявити закономірності у комбінуванні (підборі) кольорів та геометричних
форм, а також їх розміщення на костюмі на основі аналізу творчих робіт художнього
напрямку «Супрематизм» XX ст.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження - вдосконалення художньої
виразності та пластики форми молодіжного одягу. Предмет дослідження - художній
напрямок «Супрематизм» в картинах відомих художників XX століття.
Результати дослідження. Будучи різновидом абстракціонізму, супрематизм
висловлювався в комбінаціях різнокольорових площин найпростіших геометричних обрисів
(в геометричних формах прямої лінії, квадрата, кола і прямокутника). Поєднання
різнобарвних і різнорозмірних геометричних фігур утворює пронизані внутрішнім рухом
врівноважені асиметричні «супрематичні» композиції.
Для дослідження зображень картин супрематистів було використано системно-
структурний аналіз. За допомогою проведеного аналізу виділено геометричні фігури, а також
їх комбінування при створенні чоловічих костюмів у правильному між собою поєднанні
кольорів. Кожна конкретна форма костюму – одягу, взуття, доповнень характеризується
наступними первинними елементами: геометричним видом форми в цілому і її частинах;
фактурою матеріалу; кольором і малюнком матеріалу форми; світлотінню форми; фізико-
механічними властивостями матеріалу, форми та обробкою матеріалу. Зазначені властивості
костюму, як об’ємно-просторові форми, не є постійними і можуть змінюватися у визначених
межах. Результати зміни цих властивостей дають безмежні можливості їх сполучень.
Рис.1 – Системно-структурний аналіз картин супрематистів Рис. 2 – Знаки символи колекції
За допомогою системно-структурного аналізу (Рис.1), було виділено основні

геометричні форми: квадрати, лінії, прямокутники, також пропорції, асиметрія, статико-
301
динамічна організація. Виведено знаки-символи майбутньої колекції одягу (Рис.2). для

збільшення варіативності форм та її структурування проведено морфологічний аналіз.
Трансформація виявлених елементів в одяг доцільна з точки зору вдосконалення
художньої виразності майбутніх колекцій одягу (Рис. 3, 4).
Рис. 3 – Матриця морфологічного аналізу Рис.4. – Ескізи колекції чоловічого одягу
Згідно проведеного аналізу сучасних тенденцій в кольорі та декорі було виявлено ряд
закономірностей, а саме:
- використання популярних кольорів даного сезону (яскраво-червоний, жовтий,
бежевий);
- гармонійне поєднання між собою рідних, чистих та насичених кольорів, роблячи
акцент на яскраво-червоному та оранжевому, ми розміщуємо їх з нейтральними
кольорами, як один кольоровий акцент (у даному випадку з нейтральними базовими
брюками бежевого відтінку);
- фієста – повне бадьорості і пристрасті гармонійне поєднання червоного і оранжевого
насиченого відтінку надає іскру будь-якій комбінації;
- використані кольори третього ряду, що виходять від змішання хроматичних кольорів
з ахроматичними, живий приклад червоного з білим, червоного з чорним, оранжевого
із сірим;
- комбінування сорочки з геометричними принтами, як із дрібними так і громіздкими
силуетами;
- велика кількість накладних та вшивних кишень, як на брюках так і на сорочках;
- використано правила асиметрії.
На основі проведених досліджень розроблено колекцію сучасного молодіжного одягу
для чоловіків (Рис.4).
Висновки. Асиметричність, неритмічне чергування геометричних форм, присутніх в
даному художньому напрямку, асоціативно трансформувались в сучасний молодіжний одяг.
Яскраві насичені кольори та поєднання геометризованих форм та ліній членувань в обробці
та декорі стали основною ідеєю даної колекції.
Ключові слова: колір, супрематизм, геометричні форми, естетика, костюм.
1. Малевич Казимир: [іменний сайт] [Електронний ресурс]. – Режим
доступу:http://www.if-art.com/pgallery/per/kmalevich/4.html (див. іл.)
2. Бытачевская Т. Н. Искусство художественного авангарда XX века как фактор
формообразования в дизайне: Теоретические концепции и проблемы интерпретации: дис. …
доктора искусствовед.: 17.00.06/ Бытачевская Тамара Никифоровна. – М. : 2005. – 338 с.
3. Аксенова М. Мода и стиль / М. Аксенова, Т. Евсеева, А. Чернова – М. : Мир
энциклопедий Аванта +, 2008. – 476 с.
302
УДК: 687.01.6:687.12
ДОСЛІДЖЕННЯ ХУДОЖНЬО-КОМПОЗИЦІЙНИХ ОЗНАК СТИЛЮ «ФУТУРИЗМ»

У МИСТЕЦТВІ ТА АРХІТЕКТУРІ
Студ. Козенко І.І. гр. МгДк-1-18

Науковий керівник: докт. мист., проф. Т.Ф. Кротова
Науковий керівник: ст. викл. Батрак В.С.
1
Мета і завдання: дослідження художньо-композиційних особливостей стилю

«Футуризм» в мистецтві та архітектурі для розробки сучасної колекції одягу.
Завдання: аналіз творів образотворчого мистецтва стилю «футуризм» ХХ ст.;
використання наукових методів для систематизації та наукового обґрунтування результатів
дослідження; практичне впровадження результатів дослідження.
Для дослідження інформаційних джерел використано літературно-аналітичний метод;
для аналізу мистецьких особливостей – візуально-аналітичний метод, мозковий штурм,
системно-структурний аналіз.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження: твори образотворчого
мистецтва і архітектури в стилі «футуризм» –. Предмет дослідження: колекція молодіжного
одягу з використанням художньої виразності та пластики форм стилю «футуризм».
Наукова новизна та практичне значення полягає в перенесенні пластики ліній та форм
типових для архітектури та мистецтва цього напрямку, підкреслення їх метро-ритмічної
організації на площині та перетворення в об’ємно-просторове художнє проектування
моделей одягу.
Результати дослідження. Незважаючи на високий технічний та інформаційний
рівень розвитку нашого суспільства, слово «футуризм» досі використовується у нашому
житті. Ним ми й досі характеризуємо те, що має незвичні форми, пов'язане з космосом,
машинами та прогресивними технологіями. Засновником цього стилю вважають італійського
письменника Філіппо Марінетті, який у 1909 року опублікував у французькій газеті «Ле
Фіґаро» працю «Маніфест футуризму».
У 50-60-х роках ХХ століття футуризм з його прагненням до технологій майбутнього
та чогось надсучасного, космічного, став однією з найрозвиненіших течій. Яскраве майбутнє
описували письменники-фантасти, та зображували художники коміксисти у своїх творах.
У 1980-х рр. футуризм та наукова фантастика пронизують усе соціальне життя.
Дизайнери випускають дивакуваті речі майбутнього, а кіноіндустрія випускає такі шедеври
як "Назад у майбутнє" та "Зоряні війни". Більше половини популярних мультфільмів тих часі
розповідають про космічні пригоди, або супергероїв з надзвичайними технологіями.
Головним завданням мистецтва футуристи вважали схопити і виразити постійних рух,
перетворення об’єктів, для чого використовували динамічні композиції з гострих кутів,
зиґзаґів, еліпсів, спіралей. Це твердження підкреслює і структурний аналіз.
303
Рис. 1. Системно-структурний аналіз архітектури футуризму

За допомогою системно-структурного аналізу було виділено геометричні форми, лінії,
пропорції, метро-ритмічну та статико-динамічну організацію (Рис.1). Трансформація цих
елементів в одяг доцільна з точки зору вдосконалення пластики форми та художньої
виразності майбутніх колекцій (Рис. 2).
Рис. 2. Ескізи колекції молодіжного одягу з мотивами футуризму

Висновки. Елементи, що були виділені в архітектурі футуризму, було обрано для їх
трансформації в сучасний молодіжний одяг. Вони можуть бути декоративними елементами у
вигляді конструктивного членування одягу або окремими конструктивними лініями в
костюмі. Такий одяг може поєднати в собі практичність та візуальну привабливість.
Ключові слова: футуризм, одяг, динаміка, форма, художній, колекція.
1. Біла А. Український літературний авангард: пошуки, стильові напрямки.
Монографія. Видання друге, доповнене і перероблене. – К.: Смолоскип, 2006. – 464 с.
2. Ільницький О. Український футуризм (1914-1930). Переклад з англійської Раї
Тхорук. – Львів: Літопис, 2003. – 456 с.
3. Ніколаєва Т. В. Тектоніка формоутворення костюма [Текст] : навчальний
посібник / Т. В. Ніколаєва. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Арістей, 2008. - 340 с.
304
УДК: 7.037.3“19“
ХУДОЖНІ ЗАСОБИ ФУТУРИСТИЧНОГО НАПРЯМУ
В МИСТЕЦТВІ ХХ СТОЛІТТЯ
Студ. Д.І. Модерн, гр. МгДк2-18
Науковий керівник доц. Кокоріна Г.В.
Науковий керівник ст. викл. Гайова І.Л.
Мета і завдання. Мета даної дослідницької роботи полягає в аналізі концепції і художніх
засобів футуристичного напряму в мистецтві. Основні завдання дослідження: аналіз специфічних
рис класичного футуризму початку ХХ століття; дослідження умов виникнення та особливостей
нових хвиль футуризму другої половини ХХ – початку ХХІ століть; огляд сучасних колекцій
одягу з позицій використання футуристичної естетики.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження в даній науковій роботі – це
процес трансформації ідей футуризму в мистецтві ХХ століття. Предметом дослідження
являються засоби художньої виразності, які використані в футуристичних пластичних
мистецтвах та костюмі.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Новизна
дослідження полягає у систематизації інформації про розвиток футуристичного мистецтва в
контексті проблем актуального сучасного дизайну одягу. Практична цінність роботи важлива для
проектування експериментального одягу нових форм, з використанням новітніх текстильних
Результати дослідження. Футуризм – ідейно-художня течія в рамках модернізму 1910-
1930-х років, яке зародилося в Італії. Футуризм одночасно з'являється у всіх сферах мистецтва: в
живопису, в літературі, архітектурі. Головною ідеєю футуризму було радикальне оновлення
світу, руйнування старих, застарілих форм. Футуристи заперечували художні досягнення
минулого і орієнтувалися на науково-технічний прогрес. Важливим було вміння передати
енергію, швидкість, силу, динамізм. Футуризм в архітектурі іноді називають «науковою
фантастикою». Це не стільки архітектурний стиль, скільки підхід до архітектури, образ нового
художнього мислення, в якому відсутні історичні цитати, актуалізовані сучасність і технічність.
Важливий футуристичний принцип - чітка, але незвичайна геометрія простору, обтічні форми,
вигнуті лінії, асиметричні кути. У 1940-1950-е футуризм втратив свою актуальність, а в середині
ХХ століття знову виявився затребуваним. Один з основних принципів стилю тепер -
мінімалізм. Футуризм вимагає відкритого порожнього простору, він не визнає ніякого декору і
ретро. Футуризм в архітектурі ХХІ століття відображає чинники зміни клімату та зростання
населення, зміни способу життя і ставлення до навколишнього середовища. Проекти архітектури
майбутнього зараз створюються як креативні дизайнерські концепції, які вражають
фантастичними геометричними формами, лаконізмом кольору і фактури.
Висновки. Порівняльний аналіз художніх засобів в архітектурі і в дизайні костюма
завжди були плідними для нових проектів. Аналіз досвіду футуристичної архітектури ХХ
століття дозволив визначити основні підходи для цілей проектування авторської колекції:
використання обтічних аеродинамічних форм і зламаних геометричних конструкцій;
використання інноваційних матеріалів; переважання ефекту «рідкого металу», блискучих
аксесуарів; мінімалістична цілісність образу; лаконізм кольору.
Ключові слова: архітектура футуризму, дизайн костюма, мода, проектування одягу.
1. Задвернюк Л. В., Логинов С. С. Современные виды футуризма в архитектуре.
Научный сборник «Новые идеи нового века». URL: http://pnu.edu.ru/nionc/pub/articles/1263/
2. Мироненко В.П.,Кодацкая В.О. Футуризм в дизайне одежды. Вісник ХДАДМ.
Харків, 2011. №1. С. 28-31
305
УДК:687.01+687.1:391(519)
ДОСЛІДЖЕННЯ ХУДОЖНЬО-КОМПОЗИЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК
ІСТОРИЧНОГО КОРЕЙСЬКОГО КОСТЮМА ЧАСІВ ДИНАСТІЇ ЧОСОН
Студ. М.Д. Пушкарьова, гр. МгДк 1-18
Науковий керівник: доц.А.І. Баранова1
1
Мета і завдання. Дослідження історичного корейського костюма часів династії

Чосон для розробки сучасних колекцій одягу.
Завдання: аналіз історичного корейського костюма; використання наукових методів
для систематизації та наукового обґрунтування результатів дослідження; практичне
впровадження результатів дослідження.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження – вдосконалення художньої
виразності та форми чоловічого одягу. Предмет дослідження – чоловічий корейський костюм
часів династії Чосон.
Мета та засоби дослідження. Для дослідження інформаційних джерел використано
літературно-аналітичний метод; для аналізу костюма- візуально-аналітичний метод,
системно-структурний аналіз. об’ємно-просторове художнє проектування моделей одягу.
Наукова новизна та практичне значення полягає в перенесенні пластики ліній та
форм з корейського історичного костюма та використано їх в художньому проектуванні
моделей одягу сучасної колекції.
Результати дослідження. Династія Чосон - остання правляча династія Кореї, яка
тривала з 1392 року до 1897. Чосон прийшла на зміну попередньої династії Коре, що правила
Корейським півостровом понад чотириста років. Офіційно була заснована Лі Сонгом
(відомий як король Тхеджо), воєводою, відомим своєю боротьбою проти японських піратів,
які робили набіги на Корейський півострів. У 1894 році король Коджон оголосив про
створення «Великої імперії Хан» і проголосив себе імператором для того, щоб підкреслити
незалежність Кореї. Ця подія вважається кінцем епохи Чосон.[1]
Національний корейський костюм має назву Ханбок.- національний традиційний
костюм жителів Кореї. Ханбок часто шиють з яскравих одноколірних тканин. Хоча слово
«ханбок» буквально означає «корейська одяг», в XXI столітті це слово використовується
виключно для позначення Ханбок династії Чосон, це одяг для офіційних і напівофіційних
прийомів, фестивалів і свят.
Ханбок походить від одягу північно-сибірських кочівників скіфо-сибірської
культурної сфери, яка була широко поширеною в давнину. Більшість випадків іноземного
впливу на Ханбок було короткочасним, але монгольський одяг став винятком. Після того, як
династія Корі (918-1392) підписала мирну угоду з Монгольською імперією в XIII столітті,
монгольські принцеси, що стали дружинами членів корейських правлячих кіл, привезли з
собою моду, яка стала домінувати над споконвічно-корейської модою. Спідниця «Чхіма»
укоротилася, «Чогорі» укоротили і стали зав'язувати довгою стрічкою на грудях, рукава
стали злегка закруглятися. Однак вплив був взаємним: корейська мода вплинула на
монгольську: аристократки стали носити Ханбок.
Чоловічий Ханбок майже не змінився за час існування. Однак одяг, що одягався
поверх, зазнав чималих змін. До кінця XIX століття Янбаєв, які вирушають за кордон,
надягали «Чун'чхімак» - довге пальто з рукавами до підлоги, спинка мала розріз для того,
щоб майоріти за вітром. Турумагі, яке раніше носили під «Чун'чхімаком», фактично це був
халат, У Турумагі коротші рукава і поділ, а також немає розрізів.[2]
Для дослідження форм костюма було використано системно-структурний аналіз [3].
306
Рис. 1.Систремно-структурний аналіз Рис. 2. Знаки-символи колекції

За допомогою аналізу виділено пластику форм та ліній, які характерні для даного
костюма. Виявленими характерними особливостями є довгі та розширенні до низу форми та
трикутні силуети (Рис.1). В процесі дослідження було розкладено форму костюма,
проаналізовано її складові елементи та створено нові форми для колекції. На основі
проведених досліджень, були розроблені базові знаки символи форм костюма для
проектування блоків колекції чоловічого одягу (Рис.2). Трансформація цих елементів в одяг
доцільна з точки зору вдосконалення пластики форми та художньої виразності майбутніх
колекцій (Рис. 3, 4).
Рис. 3 – Матриці морфологічного аналізу Рис. 4 – Ескізи колекції
Висновки. Ханбок не тільки красивий, але і дуже практичний. Оскільки його зазвичай
шиють з натуральних тканин. Ханбок цілком можна носити цілий рік. Цей костюм дуже
зручний для носіння в повсякденні. Його поява пояснюється не примхами моди, а
практичністю. Такий одяг може стати досить популярним серед сучасної молоді, бути
зручним та практичним.
Ключові слова: Ханбок, Династія Чосон, Корейський костюм, форма,чоловічий
костюм.
1. Курбанов С. О.«История Кореи : с древности до начала XXI века»; 2-е изд. – СПб.:
Издательство Санкт-Петербургского государственного университета, 2009. – 680с.
2. Корейский национальный костюм – вечность в красоте [Электронный ресурс]. –
Режим доступа : https://www.liveinternet.ru/community/camelot_club/post413550783
3. Ніколаєва Т. В. Тектоніка формоутворення костюма [Текст]: навчальний посібник /
Т. В. Ніколаєва. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Арістей, 2008. - 340 с.
307
УДК: 7.038,42:687,016 «19»

ДОСЛІДЖЕННЯ ХУДОЖНЬО-КОМПОЗИЦІЙНОГО НАПРЯМКУ МІНІМАЛІЗМ
Студ. А.В. Стависька, гр. МгДк1-18
Науковий керівник доц. Кудрявцева Н.І.
Мета і завдання. Мета дослідження полягає в аналізі формальних ознак мінімалізму як
течії сучасного мистецтва та особливостей прояву мінімалізму в моді ХХ століття. В ході роботи
були виконані наступні завдання: проаналізовано сутність естетики мінімалізму; вивчено
обставини відродження напряму мінімалізму в дизайні костюма другої половини ХХ – початку
ХХІ століть; виявлено особливості мінімалізму в моді останніх сезонів.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження в даній роботі являється
процес історичного розвитку естетики мінімалізму в дизайні одягу. Предмет дослідження –
засоби художньої виразності мистецтва костюма, орієнтованого на мінімалізм.
роботи полягає у систематизації підходів напряму мінімалізму в дизайні костюма різних
історичних періодів. Практичне значення дослідження ґрунтується на можливостях
використання отриманих результатів для цілей проектування сучасного одягу.
Результати дослідження. Мінімалізм в пластичних мистецтвах ХХ століття означає
ефект простоти та чіткої функціональності. Цей напрямок тісно пов'язаний з іншими
модерністськими та постмодерністськими течіями: конструктивізмом, поп-артом,
абстракціонізмом, дадаїзмом [1]. В дизайні одягу мінімалізм почав свій розвиток з 1910-х років,
коли Маріано Фортуні, Габріель Шанель та Мадлен Віоне припинили використовувати корсети,
рюші та оборки і обрали в якості головних засобів створення модного образу форму та
конструкцію. Форма одягу тепер стала ґрунтуватися на базі простих геометричних фігур
(прямокутника, кола або сегменту), а у виборі колориту дизайнери віддавали перевагу невеликій
кількості простих кольорів. Всі ці засоби відповідали загальній тенденції демократизації моди, її
орієнтації на потреби середнього класу [2]. Друга хвиля мінімалізму співпадає з актуалізацією
молодіжної моди в 1960-х роках. В мистецтві – це час народження мінімаларту як завершеної
естетичної системи. Найбільш успішні дизайнери, П’єр Карден, Ів Сен-Лоран, Андре Курреж,
Мері Куант та інші, створюють моду, котра використовує нові матеріали, функціональний крій,
обмежене декорування. З початку 1990-х і по теперішній час інтерес до мінімалізму в дизайні
костюма не спадає. Келвін Кляйн, Йоджи Ямамото, Жиль Сандер, Джорджіо Армані –
дизайнери, кожен з яких доповнював поняття мінімалізму. Підсилюючи прагматичні підходи до
дизайну одягу, вони виводили мистецтво костюма з кризи, в якому воно опинилося [3].
Висновки. Мода ХХ століття була циклічною, тривалість циклу – близько 40 років. Пік
мінімалізму припадав на 1920-ті, 1960-ті та 1990-ті роки. Ці періоди актуалізації мінімалізму
об’єднують обставини суспільного розвитку і особливості мистецтва. В періоди мінімалізму
модний образ помітно омолоджувався, замість сексуальності пропагувався унісекс. Мінімалізм у
складні часи грав роль «паузи» у відродженні моди, він завжди і ставав популярним у періоди
суспільних змін.
Ключові слова: мода, дизайн костюма, мінімалізм, проектування одягу.
1. Грицанов А.А., Можейко М.А. Постмодернизм. Энциклопедия. Минск: Книжный
дом, 2001. 1097 с.
2. Ермилова Д. Ю. История домов моды. Москва : Юрайт, 2019. 443 с.
3. Лоро Д. Искусство жить просто. Как избавиться от лишнего и обогатить свою
жизнь. Москва : Альпина Паблишер, 2014. 450 с.
308
УДК: 687.016:687.12+543.31:504.42
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЗУБРУДНЕННЯ ПІДВОДНИХ ЕКОСИСТЕМ НА
РОЗВИТОК ЕКОЛОГІЧНОГО НАПРЯМКУ В ХУДОЖНЬОМУ ПРОЕКТУВАННІ
СУЧАСНИХ КОЛЕКЦІЙ
Студ. А.С. Харченко, гр. МгДк1-18
Науковий керівник: доц. І.В. Давиденко1
1
Мета і завдання. Дослідження стану підводних екосистем для розробки сучасної колекції
одягу.
Завдання: аналіз біотектонічних форм жителів підводних екосистем; використання наукових
методів для систематизації та наукового обґрунтування результатів дослідження; практичне
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження - процес впровадження тектонічних
та художньо-композиційних характеристик представників екосистем підводного світу в розробку
сучасної колекції жіночого одягу, з використанням принципів еко-дизайну. Предметом дослідження є
представники екосистем підводного світу.
літературно- аналітичний метод; для отримання результатів сегменту- метод опитування-
анкетування; для аналізу зовнішніх характеристик біооб’єктів - системно-структурний аналіз; для
структурування моделей колекції - метод морфологічного аналізу.
Наукова новизна та практичне значення. Запропоновано метод розробки колекції жіночого
одягу з використанням тектонічних та художньо-композиційних ознак біонічних форм –
представників екосистем; досліджено принципи екологічного дизайну одягу.
Результати дослідження. Забруднення водних екосистем сприяло появі нових матеріалів
створених з океанічного сміття. Ризик змін життєдіяльності екосистем дав поштовх появі та
популяризації екологічного напрямку в художньому проектування костюму.
З кожним роком все більше льодовиків тане, а суходолу залишається все менше. Стан
екосистем змінюється, що впливає на зміни водних екосистем. Однією з причин є кліматичні зміни,
на які впливають результати людської діяльності. Тому все більш популярним стає турботливе
відношення до природи, відповідальне споживання, зменшення шкоди довкіллю. Це призводить до
розвитку еко-дизайну. Основою екологічного дизайну є одяг виготовлений за допомогою спеціальних
технологій з натуральних, екологічних матеріалів, які не викликають побічних захворювань і легко
підлягають утилізації. Проте, це може бути і одяг зроблений із тканин, для виробництва яких
використовуються продукти вторинної переробки, наприклад, пластмаси. Або ж, одяг зшитий з
вторинних не перероблених матеріалів [1].
У своїй творчій діяльності людина постійно, свідомо чи інтуїтивно звертається за допомогою
до живої природи. Жива природа у процесі свого розвитку прагне до всебічної економії енергії,
будівельного матеріалу і часу. Саме це і наштовхнуло на думку щодо можливості використання в
дизайні не тільки зовнішніх обрисів природних форм, а й закономірностей формоутворення живих
організмів [2]. Активне вивчення підводного світу почалося порівняно недавно – в середині минулого
століття [3]. У процесі моделювання живих організмів в техніці до біологічних перетворювачів вищої
інформації в першу чергу відносять органи відчуття людини: очі, вуха, ніс, шкіру, а також відчуття
температури, руху, рівноваги [4].
Для виявлення найбільш характерних форм, ліній членування, пропорційного устрою
проведено системно структурний аналіз таких представників: риба лев, білогрудий хірург, королева
ангел, плямистий спиноріг (Рис. 1).
Проаналізувавши зовнішні характеристики, будову та пропорційний устрій біоформ було
виявлено найбільш характерні знаки- символи колекції та кольорову гамму (Рис. 2).
309
Рис. 1. Системно-структурний аналіз біоформ Рис. 2. Знаки-символи колекції
Після обробки даних анкетування та системно структурного аналізу було виявлено

найактуальніші: силуети, типи рукавів, види горловин. Морфологічний аналіз художньо-
композиційних елементів допомагає систематизувати дані та виявити найбільш вдалі варіанти для
комбінацій (Рис. 3).
На основі проведених досліджень були спроектовані перспективні колекції жіночого одягу
різного призначення. Було використано форми та кольорову гамму риб (Рис. 4). Матеріали з яких
запропоновано виготовлення колекції перероблені з пластику в поліестерові тканини.
Рис. 3- Морфологічний аналіз Рис. 4- Ескізи колекцій
Висновки. Проведені дослідження допомогли визначили головні принципи еко- дизайну, його
характерні ознаки; проведено аналіз складових елементів, художньо- композиційних ознак,
структури та форми, зовнішньої побудови джерела натхнення- біообєкту. Використання біоніки та
еко- дизайну разом дає максимально якісний результат. На основі проведених досліджень було
спроектовано актуальну колекцію жіночого одягу сезону весна- літо 2019, що має оригінальну
кольорову гамму, принти та форми.
Ключові слова: еко- дизайн, вторинна сировина, переробка, біоформа, розробка колекції,
жіночий одяг, біоніка, форма, колекція.
1. «Плащ палатка» [Інтернет ресурс]: Журнал об экологически дружественном образе жизни
для всех. — Режим доступа: http://megreen.org.ua
2. Біоніка і дизайн [Електронний ресурс] // блог про дизайн та красу. – 2015. – Режим доступу
до ресурсу: http://blog.interiostory.com.ua/2015/11/14/486/
3. М. Кісіль. Формоутворення одягу: методичні пошуки та експерименти в навчальному
процесі / М. Кісіль. // Теорія та практика дизайну. – 2017. – №11.
4. Риби [Електронний ресурс] // вікіпедія – Режим доступу до ресурсу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%B1%D0%B8
310
УДК: 687.01.6:687.12
АДАПТАЦІЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОДЯГУ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ ДО СТРУКТУРИ
СУЧАСНОГО КОСТЮМА
Студ. М.А.Душина, гр. МгДк-1-18
Науковий керівник: докт., мист., проф., Кротова Т.Ф.
Науковий керівник: доц. Пашковська Т. А.
1
Мета і завдання: дослідження художньо-композиційних особливостей костюма

стародавнього Єгипту для розробки сучасної колекції одягу.
Завдання: аналіз основних форм жіночого костюма стародавнього Єгипту;
для аналізу особливостей костюма – візуально-аналітичний метод,, системно-структурний
аналіз.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження: твори образотворчого
мистецтва стародавнього Єгипту. Предмет дослідження: колекція молодіжного одягу з
використанням художньої виразності та пластики форм жіночого костюма стародавнього
Єгипту.
Результати дослідження. Рельєфи, фрески, скульптура Стародавнього Єгипту
дозволяють нам судити про естетичний ідеал краси людини, основні типи та форми його
одягу. Крізь схематизм і умовність зображення статуї Ранефера (Давнє царство), виразно
проступають риси ідеального образу древніх єгиптян: високий зріст, широкі плечі, вузькі
талія і стегна, великі риси обличчя. Ще більша схожість з сучасним уявленням про красу
відчувається в образі жінки: стрункі пропорції, правильні, тонкі риси обличчя,
мигдалеподібні й разре з очей (статуя Раннаи, бюст Нефертіті).
Єгиптянки Стародавнього царства всіх станів носили «калазирис» – довгу полотняну
сорочку, яка тісно прилягає до тіла, що доходила до самих ступінь (іл. 1). Були також і
закриті калазіріси з круглим вирізом горловини, з короткими і вузькими рукавами або з
клиноподібним вирізом і довгими рукавами. Носили єгиптянки і строкаті сорочки-фартухи з
широкими бретелями білого кольору. Одяг знатних жінок прикрашалися вишивкою і
плісировкою, до їх гардеробу входив і плащ.
До початку Нового царства у знатних жінок увійшли в моду тонкі прозорі одяжі –
легкі драпіровані покривала, які зав'язувалися вузлом під оголеними грудьми.
Одяг цариці також визначалася придворним церемоніалом. Вона носила довгий
пліссірованний калазирис з прозорої тканини, а поверх одягала шитий золотом легкий плащ і
дорогоцінне намисто. Цариця була наместницей богині Ісіди на землі, тому, крім урея,
знаками її гідності були предмети, що символізують Исиду: скіпетр в формі лілії і золота
корона у вигляді яструба. Форма корони могла змінюватися. Крім корони, цариця носила
діадему.
Єгипет по праву вважається батьківщиною льону. Природні умови долини Нілу
сприяли розведенню цієї рослини. Майстерність єгипетських ткачів досягла високої
досконалості. Про зовнішній вигляд і властивості давньоєгипетського льону дозволяють
судити зразки тканини, що збереглися до наших днів. На 1 см 2 такої тканини прокладено 84
основних і 60 уточнив ниток; 240 м найтонкішої пряжі важили всього 1 г. Ткач відчував таку
нитку лише пальцями. За тонкощі єгипетський льон не поступався натуральному шовку:
311
крізь п'ять шарів лляної тканини, одягненою на людину, чітко видно тіло. Фактура полотна
була різноманітною. Особливо ефектною і пишною була тканина в період Нового царства:
сіткоподібна, заткана блискучими намистинками, золотом, вишивкою. Орнаментація
тканини носила в основному геометрично й характер. Візерунки розташовувалися по всій
площині тканини або у вигляді обробної облямівки. Тканину фарбували різноманітними
рослинними барвниками в червоний, блакитний, зелений кольори. З появою рослинних
барвників в кінці Стародавнього царства з'явився матеріал жовтого, блакитного, коричневого
кольорів.
Іл.1. Жіночий костюм Стародавнього Єгипту Іл. 2. Макет на основі елементів

давньоєгипетського жіночого костюма
Висновки. Під час дослідження було знайдено та проаналізовано творче джерело й

обрано саме ті форми та елементи костюму, які найбільш повно відповідають історичному
періоду єгипетської цивілізації; виконано макет жіночого костюма.
Для полегшення розробки костюму було проаналізовано його тектонічні основи за
допомогою системно-структурого аналізу, який проводився в декілька етапів: ступінь
статичності костюма, головні ліній членування форми, пропорційне співвідношення частин
костюму, метро-ритмічна організація елементів форми костюма, зосередження декору в
костюмі, композиційно-психологічний центр костюма.
Ключові слова: авньоєгипетський жіночий костюм, форма, колекція сучасного одягу.
1. Ніколаєва Т.І., Баранова А.І., Ніколаєва Т.В. «Аналіз тектонічної структури
історичного костюма, як складова самостійної дослідницької роботи студентів». – Вісник
КНУТД 2013 , №2
2. Блейз А. История в костюмах. От фараона до денди. – М.: Олма-Пресс, 2002. – 176 с.
3. Захаржевская Р.В. История костюма: От античности до современности: [3-е изд.,
доп.] / Р.В. Захаржевская. - М.: Рипол Классик, 2005. – 306 c.
312
УДК: 687.01 “19“

ОГЛЯД СУЧАСНИХ КОЛЕКЦІЙ В СТИЛІ СТІМПАНК
Студ. О.Ю. Кащенко, гр. МгДк2-18
Науковий керівник доц. Шаповал А.Г.
Мета і завдання. Метою дослідження є систематизація візуальних образів стилю

панк в сучасній моді. Основні завдання, виконані в ході роботи, полягають в наступному:
аналіз ідеології та засобів презентації зовнішності «класичного» періоду існування панк-
культури (1960-1970-ті роки); дослідження засобів трансформації стилю панк в стімпанк в
2000-2010-ті роки; виявлення актуальності естетики напряму панк в контексті запитів
сучасної індустрії моди.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження в даній роботі є процес
формування, розвитку та трансформації стилю панк в молодіжній моді 1960-2010-х років.
Предмет дослідженні – колекції та моделі в стилі панк та засоби художньої виразності, які
формально вказують на приналежність даних витворів мистецтва костюма до панк-культури.
новизна роботи підтверджується відсутністю ґрунтовних досліджень щодо хронології
існування моди в стилі панк, аналізу причин актуалізації та спаду інтересу до даного
напряму в молодіжному середовищі. Результати дослідження мають практичну цінність з
позицій можливостей розробки сучасних колекцій оригінального та затребуваного одягу.
Результати дослідження. Дана тема є актуальною та затребуваною сучасним
споживачем. Стиль панк дозволяє проявити безліч варіацій при створені нових образів, що
передають атмосферу фантазійного світу. В даному дослідженні розглянуто розвиток стилю
панк та його пізніх трансформацій, стімпанк (паропанк), з урахуванням основних тенденцій у
світі моди. Більш докладно проаналізовано художньо-композиційні засоби стилю стімпанк та
можливості їх використання для розробки нової авторської колекції жіночого одягу.
Термін панк перекладається з англійської мови («punk») як «паганий», «паскудний» і,
разом з тим, – «протест», «конфлікт». Мова йде про субкультуру, що виникла в кінці 1960-х
- початку 1970-х років у Великобританії, США, Канаді та Австралії. Характерними
особливостями цієї молодіжної культури є критичне ставлення до суспільства та політики
[1]. Панк-мода - це одяг, зачіски, макіяж, аксесуари та прикраси, які презентують ідеологію
та естетичні цінності панк-культури. Це також різноманітні тілесні практики, зокрема
радикальне фарбування волосся, пірсинг і татуювання. Панк-мода варіюється в дуже
широких межах: від дизайнерського одягу модельєра Вів'єн Вествуд до більш екстремальних
образів, сформованих навколо окремих музичних стилів. Дана тематика розглядалась та
успішно використовувалася такими модельєрами як Анна Суї, Вів'єн Вествуд і Жан-Поль
Готьє.
Стімпанк (від англ. Steampunk: steam – «пар» і punk – «панк») – напрям наукової
фантастики, який виник вже у 1980-ті роки. Цей літературний напрям обіграє досягнення
технології епохи раннього капіталізму (в тому числі використання парової енергії) та
особливості декоративно-прикладного мистецтва і загальної стилістики періоду
вікторіанської Англії. При цьому термін «стімпанк» вказує на альтернативний варіант
розвитку людства, яке досконало освоїло механіку і технології парових машин, але посилило
контраст соціального розшарування [2].
Такий своєрідний літературний ретрофутуризм надихнув дизайнерів вже у 2000-ті
роки на відповідну костюмну візуалізацію. Кейт Ламберт, наприклад, є британською
моделлю та модельєром, вона являється однією з найбільш пізнаваних представниць в
співтоваристві стімпанка. У 2007 році Кейт Ламберт заснувала першу компанію з пошиття
одягу в стилі стімпанк – «Steampunk Couture». Це підприємство виробляє високоякісний одяг
і аксесуари за індивідуальним замовленням та спеціально призначені для жанру стімпанк. Її
313
проекти включають елементи наукової фантастики, а також досить радикальні

постапокаліптичні мотиви. Засоби брутального потертого шику, елементи еклектичної
естетики японського кварталу Харадзюку в Токіо, вікторіанські корсета та старовинне
мереживо – ось ознаки стилю стімпанк у виконанні Кейт Ламберт [3].
Рисунок 1 – Моделі Кейт Ламберт в стилі стімпанк (2000-2010-ті роки)
Сьогодні сім панк має декілька різновидів. В якості відправної точки для дизайну
костюма можуть бути паровози, дирижаблі, квадроцикли на пару або механізовані
імплантати. Шанувальники жанру трактують слово "punk" скоріше як «бунтар» ніж «гниль».
Кіберпанк, наприклад, уособлює новітні досягнення в галузі комп’ютерних технологій, а
архаїчні матеріали комбінуються з найновішими. Костюмний образ підсилює класове
розшарування суспільства, нагадуючи про літературні колізії, де класи ворогують один з
одним, ведуться повстанські війни за краще життя і кримінальні війни за краще місце під
сонцем [4]. Це відбивається і в зовнішньому вигляді кіберпанків – шкіряні корсети і вінілові
чоботи на залізних шпильках поєднуються з класичними кринолінами, вечірній циліндр з
рваним кілтом. Клокворкпанк – це образ панка, в якому задіяна тема створення механічних
речей, доведених до досконалості. Стиль теслапанк натхненний геніальним вченим кінця
ХІХ століття Ніколою Тесла. Електрика - ось основа теслапанка, в чистому вигляді образ не
зустрічається, але якщо в дизайні костюма присутні електрогенератори, його можна віднести
до теслапанку.
Висновки. В ході дослідження було розглянуто особливості стилю панк та його
похідних версій. Виявлено дизайнерів та колекції, які створені під впливом панк-культури.
Проаналізовано художньо-композиційні засоби стилю стімпанк з огляду на проблеми
сучасного практичного дизайну костюма.
Ключові слова: мода, дизайн костюма, панк, стімпанк.
1. Ермилова Д. Ю. История домов моды. Москва : Юрайт, 2019. 443 с.
2. Что такое стимпанк – Проект Стимпанкер. URL:
https://steampunker.ru/page/steampunk_about/
3. Стимпанк: что это такое – Журнал «Мир фантастики». URL:
https://www.mirf.ru/worlds/steampunk-chto-eto-takoe
4. Керцелли Н. Стим-панк: мода будущего, застрявшего в прошлом. Теория моды.
Москва, 2016. №4 2016. С. 212-231.
314
УДК: 687.01.6:687.12
ДОСЛІДЖЕННЯ УЯВЛЕНЬ АВРААМІЧНИХ РЕЛІГІЙ З МЕТОЮ ВИЯВЛЕННЯ
ХУДОЖНЬО-КОМПОЗИЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК КОСТЮМА У
МОДЕЛЮВАННІ СУЧАСНОГО ОДЯГУ
Студ. К.І. Макеєва, гр. МгДк 2-18
Науковий керівник: док. мист., проф. Т.Ф. Кротова;
Науковий керівник: доц А.Г.Шаповал.
1
Мета і завдання: дослідження світоглядних основ авраамічних релігій, виявлення

художньо-композиційних характеристик костюма для розробки сучасної колекції одягу.
Завдання: аналіз вчень авраамічних релігій, творів образотворчого мистецтва;
Для дослідження інформаційних джерел використано історичний метод, літературно-
аналітичний метод; для аналізу мистецьких особливостей – візуально-аналітичний метод.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження: вчення авраамічних релігій.
Предмет дослідження: колекція сучасного одягу на основі художньо-композиційної
цілісності костюма, що відповідає уявленням авраамічних релігій.
Наукова новизна та практичне значення полягає в формуванні художньо-
композиційних характеристик костюма, відповідних уявленням авраамічних релігій,
підкреслення їх метро-ритмічної організації на площині та перетворення в об’ємно-
просторове художнє проектування моделей одягу.
Результати дослідження. Авраамічні релігії – загальненайменування іудаізму,
християнства та ісламу. Послідовники цих релігійних учень вважають праотцем патріарха
Авраама, що повірив у єдиного Бога й уклав із ним завіт. Авраамічні релігії справили
суттєвий вплив на формування віровчень деяких релігій, які не відносять до авраамічних,
зокрема віри бахаї і іудаізму.
Авраамічні релігії мають багато спільних рис. Усі вони є монотеїстичними. Їм
властивий креаціонізм – уявлення про створення світу з нічого. Авраамічні віровчення
спираються на протиставлення сакрального й профанного, божественного й людського,
духовного й тілесного. В основі догматів авраамічних релігій лежить акт одкровення –
особливий духовний досвід їхніх засновників (Мойсея у юдаїзмі, Ісуса Христа у
християнстві й пророка Мухаммада в ісламі), що полягає в декларованому ними спілкуванні
з Богом. Віровчення кожної з авраамічних релігій ґрунтується на текстах Священних писань
(Танах (Старий Завіт) у юдаїзмі, Біблія (Старий і Новий Завіт) у християнстві, Коран в
ісламі). В ісламі особливу роль поряд із Священним писанням відіграє також Священний
переказ (Сунна) – зібрання оповідей про життя пророка Мухаммада і його висловлювання з
питань, не висвітлених у тексті Корану. Священний переказ поряд із писанням відіграє
важливу роль також у християнстві (Священне передання) і юдаїзмі (Усна Тора). Окремі
напрямки в авраамічних релігіях визнають авторитет лише Священних писань, заперечуючи
значення Священного переказу (караїзм у юдаїзмі, більшість протестантських течій в
християнстві, див. Протестантизм). Авраамічні релігії є догматичними, оскільки кожна з них
має систему положень, які визнаються незаперечними й не підлягають критиці. У текстах
авраамічних релігій час є лінійним: події розгортаються від створення світу до його кінця, на
уявлення про кінець світу й подальшу долю людства накладається ідея месіанізму.
315
В есхатології християнства й ісламу, на відміну від юдаїзму, присутній мотив

боротьби месії з дияволом (Антихристом, Даджалем).
У сучасному світі авраамічні релігії є найбільшими за кількістю прихильників. Лідери
різних конфесій авраамічних релігій намагаються впливати на вирішення важливих
соціально-політичних проблем, зокрема проблем екуменізму, мирного співіснування різних
культур та релігій тощо.
Висновки. Художньо-композиційні елементи, що були виділені в основі вчення
авраамічних релігій, на асоціативному рівні трансфовано в сучасний одяг: приховане тіло,
відсутнність конструктивних або декоративних акцентів на опуклих формах тіла; видовжені
форми одягу, однотонні тканини, стриманість декору із вертикальним спрямуванням.
Ключові слова: аваамічні релігії, одяг, приховане тіло, видовжені фломи, колекція
сучасного одягу.
1. Кулагіна-Стадніченко Г. Ментальні засади релігійної ідентичності (на прикладі
авраамістичних релігій) // Державно-конфесійні відносини в Україні: вітчизняний та
європейський досвід: Збірник наукових матеріалів. Київ, 2009.
2. Авраамічні релігії в Україні: інкультураційні взаємовпливи та міжконфесійні
відносини. Галич: Інформаційно-видавничий відділ Національного заповідника «Давній
Галич», 2014. 480 с.
3. Мурсалова А.С. Наследственное право в авраамических религиях // Актуальні
проблеми філософії та соціології. 2016. № 14. С. 74-77.
316
УДК 687.01:519.855+004
ЗАСТОСУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ПАРАМЕТРИЧНОГО ДИЗАЙНУ В ОДЯЗІ З

УРАХУВАННЯМ СВІТОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ
Студ. Олішевська Т.М. гр. МгДк-2-18

Науковий керівник : к.т.н., доц. Чупріна Н.В.
Науковий керівник : асп. Михайлюк О.Ю.
Мета і завдання. Мета наукового дослідження – визначити проблематику розвитку

параметричного дизайну в формуванні та розробці дизайну одягу з урахуванням світових
тенденцій на сучасному ринку. Завдання – дослідити художньо- виражальні засоби та
елементи параметричного дизайну при створенні сучасного одягу.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є параметричний дизайн.
Предметом дослідження є особливості параметричного дизайну при створенні ескізів
жіночого одягу, його складові та засоби дизайну.
Методи та засоби дослідження. У дослідженні застосовані методи: загальнонаукові,
історико-культурологічний, мистецтвознавчий. Засоби дослідження: друковані джерела,
інтернет-ресурси, спостереження за тенденціями дизайну реклами.
Наукова новизна. Дослідження особливостей та форм архітектурної форми споруди
параметричного дизайну, впливу творчості дизайнера Iris Van Herpen задля досягнення
нових рішень в дизайні одягe , естетичного та емоційного впливу на споживача засобами
дизайну.
Результати дослідження. В сучасному дизайні стиль параметризм розвивається
швидко, залучаючи інтер’єр житлових приміщень та фасадів, сферу індустрії моди, впливає
на розвиток нових ергономічних форм конструкцій одягу.
Параметрика відштовхується від параметричного рівняння і виражає "набір величин"
з рядом параметрів. Термін «параметричний» - набір величин, виражений як явна функція
ряду параметрів.
Роботи дизайнерів Іріс Ван Харпен, Даніель Відріг, Нері Оксман, що мають
архітектурний фон поєднують математичні алгоритми, логіку поведінки матеріалу та
естетики, що дозволяє створювати складні 3D-структури параметричного дизайну.
За результатами досліджень в роботі в параметричну дизайну можна відзначити
найхарактерніші елементи:
• поздовжні структуровані смуги (так зване «плісе»-тканина )
• членування та рельєфи (представлені візуально в складках на одязі)
• багатошаровість та складність крою
• перевага футуристичної кольорової гамми ( складне кольорове поєднання, подача
відтінків кольору метала та хрому).
З огляду на це, обгрунтовано наявність «структурності» та впорядкованості,
присутньому параметризму, через моделювання та трансформації архітектурного
об’єкта в область асортименту одягу та розробку успішного дизайну, що має єдиний образ,
характеризуються сталістю, безперервністю і послідовністю.
Висновки. Розглянуто та запропоновано нові варіанти формоутворюючих
особливостей та якостей форм при подальшому створенні асортименту одягу та виявлено
актуальність формоутворення костюму на основі архітектурних джерел та закономірності
317
структурної організації елементів параметричного дизайну, творчості дизайнерів даного

напрямку.
Тому роль дизайнера в розробці візуального образу костюму і продукції, спрямованих
з урахуванням психологічних, естетичних особливостей споживача та сучасних тенденцій у
сфері моди є важливим етапом. В роботі це дозволило досягти найбільш оптимальних
візуальних прийомів в дизайні одягу. Ця проблематика потребує нових та подальших
Ключові слова: параметричний дизайн, конструктивні елементи, трансформація,
виражальні засоби.
1. «Статистико-імовірний підхід до дослідження закономірностей формоутворення
архітектурно-просторових систем». //«Архітектурна наука в МАрхИ». – М., 1997.
2. Grammar of the architectural forms. Wydzial Architektury Politechniki Bialostockiej. –
B.: Architektura-Murator, 2006
3. «Архітектурно-будівельні і будівельні проблеми національного – доступне
комфортне». – В.: Шарджа (ОАЭ)-Волгоград (Росія), 2006.
4. Структурні закономірності архітектурного формоутвлорення: Навчальний
посібник. – М.: Архітектура-С, 2006.
5. Наукові дослідження та розробки в галузі конструювання швейних виробів /
Андрєєва О.Г., Луніна Є.В., Петросова І.А., Гусєва М.А., Гетманцева В.В. і ін. М .: Супутник
+, 2016. 169 с.
318
УДК: 687.01.6:687.12
ДОСЛІДЖЕННЯ ХУДОЖНЬО-КОМПОЗИЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК КОСТЮМУ

СІРІЇ З МЕТОЮ ЇХ ВПРОВАДЖЕННЯ У СУЧАСНИЙ ЧОЛОВІЧИЙ СТИЛЬ ОДЯГУ
М.О. Пасічник, гр. МгДк-1-18

Науковий керівник: док. мист., проф. Т.Ф. Кротова;
Науковий керівник: доц. В.С.Смаженко.
1
Мета і завдання: дослідження художньо-композиційних особливостей костюму Сірії

для розробки сучасної колекції одягу.
Завдання: аналіз історичного чоловічого костюма Сірії; використання наукових
для аналізу мистецьких особливостей – візуально-аналітичний метод, системно-структурний
аналіз.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження: чоловічий костюм Сірії.
Предмет дослідження: колекція чоловічого одягу з використанням художньої виразності та
пластики форм історичного костюма Сірії.
Наукова новизна та практичне значення полягає в перенесенні пластики ліній та форм
типових для костюма Сірії в об’ємно-просторове художнє проектування моделей чоловічого
одягу.
Результати дослідження. Традиційний арабський костюм у вигляді вільного, який
закриває все тіло довгого до статі шати, доповненого великою головним хусткою або
капюшоном, безсумнівно, був успадкований від давніх племен Аравії, Палестини і Сирії.
Такий одяг як не можна краще підходить до умов життя серед безлісих скель або піщаних
пустель, де нестерпна спека змінюється нестерпним холодом, а стрімкі піщані бурі здатні
висушити все живе.
В епоху правління халіфів із династії Омейядів (661-750 рр.), які влаштувалися в
древньому Дамаску, населення Сирії, Палестини та Йорданії одягалося, зберігаючи звичні
типи одягу часів Римської та Візантійської імперій. В основному це були різного роду туніки
(сорочки з короткими рукавами), хітони (спіднє без рукавів, яке підперізувалися з напуском),
довгі накидки-тоги.
Загальний для мусульманського світу стиль вільного одягу, що приховує фігуру і
додає їй особливу значущість, складався паралельно зі зміцненням позицій Ісламу і
формуванням середньовічного мусульманського етикету. З приходом до влади династії
Аббасидів (750-1258 рр.), центр держави перемістився з Сирії до Іраку, де ще були живі
традиції Сасанідів, які відновлювали і розвивали зруйновані парфянами естетичні ідеали і
художні форми древнеіранськой імперії Ахеменідів (VI-IVст. до н. е.).
З другої половини IX ст. відмінною рисою арабського жупана стали об'ємні рукави
шириною в три п'яді, що служили сумками-кишенями; вони були введені в моду
аббасидским халіфом аль-Мустаіна (862-866 рр.). Кафтан зазвичай стягували поясом з шовку
або мусліну. У подібні шати одягнені багато персонажів на мініатюрах популярного збірника
шахрайський оповідань - Макам арабського письменника аль-Харірі (1054-1122 рр.), які
охоче переписували і ілюстрували каліграфи і мініатюристи Багдада. У холодну пору
верхнім одягом служила Джуба (звідси російська шуба) - теплий вовняний одя типу каптана
319
на підкладці, підбитий ватою. Найдемократичнішим видом чоловічого верхнього одягу був

широкий вільний вовняний плащ - аба, абай або абайя.
Найбільш поширеним і важливим елементом арабо-мусульманського чоловічого
костюма була 'імама, нині зазвичай звана татарським словом чалма, або французьким -
тюрбан (від перського -дулбунд). Довге, на зразок шарфа полотнище укладали витками
поверх маленької шапочки, одягненої на голену голову. Розмір полотна розраховувався
таким чином, щоб 'імама могла служити саваном, якщо мусульманин вмирав, перебуваючи в
дорозі. Згідно з мусульманськими переказами, першим чалму носив пророк Адам; історики
пов'язують її походження з давньої Аравією. Релігійне і громадянське значення цього
головного убору ясно виражено хадисом: « 'Імама втілює гідність віруючих і могутність
арабів». Обговоренню правил виготовлення та вживання 'імами присвячувалися спеціальні
трактати ісламських правознавців. Для мусульман чалма стала головним зовнішньою
ознакою приналежності до релігійної громади (без 'імами неприпустимо було відвідувати
мечеті і могили або чинити молитви). Іновірці зобов'язані були носити чалму офіційно
встановленого відмітної кольору: християни - синього, іудеї - жовтого, вогнепоклонники -
червоного. 'Імама служила також знаком державної влади; її одягали при вступі на трон або
входження в посаду, включали в комплект почесною одягу. Вчені зазвичай одягали поверх
чалми (або конічної шапки - калансуви) тайласан - шматок тканини у вигляді шарфа,
обгорненого таким чином, щоб один кінець спускався на груди, а інший - на спину.
Висновки. Контакти середньовічного арабського світу зі Сходом і Заходом (тюркські і
монгольські завоювання, походи хрестоносців, торгівля з Китаєм, Індією, Італією, Іспанією)
не могли не впливати на характер офіційної моди і стилю, які підпорядковувалися
директивам влади. Однак загальні риси арабського костюма, сформованого в епоху халіфату,
стійко зберігалися серед широких верств населення, і в багатьох країнах дожили до наших
днів в традиційних формах національного одягу. Основою цього чоловічого одягу зазвичай є
натільна, зшита із тонкої тканини сорочка з довгими вузькими рукавами, одягнена поверх
білих бавовняних шароварів на шнурку, і довгий, до щиколоток, широкого запашний хафтан
з довгими рукавами, в передпліччі прикрашений вставками з контрастної тканини з
візерунками або написами.
Ключові слова: чоловічий костюм Сірії, форма, колекція чоловічого одягу.
1. Стародуб-Еникеева Т. Одежда времен Арабского халифата. – Электронный ресурс.
Режим доступа: http://islam.ru/content/kultura/31165
320
УДК: 687.1:[7.067.26+687.016]
ДОСЛІДЖЕННЯ ХУДОЖНЬО-КОМПОЗИЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ТУРЕЦЬКИХ

ОРНАМЕНТІВ ТА ЇХ ЗАПОЗИЧЕНЬ У КРИМСЬКОТАТАРСЬКОМУ
ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОМУ МИСТЕЦТВІ
Студ. О. Плаксій, гр. МгДк2-18

Науковий керівник доц. Кудрявцева Н.І.
Мета і завдання. Мета даної наукової полягає в аналізі засобів гармонізації в

традиційному жіночому кримськотатарському костюмі в контексті проблем проектування
сучасного одягу. В процесі дослідження були виконані наступні завдання: проаналізовано
літературні джерела, візуальні та архівні матеріали; визначено типові ознаки кримськотатарського
костюма та його складових елементів; виявлено знакову семантику та інформативність костюма;
проаналізовано засоби дизайну кримськотатарського костюма, які відповідають сучасним модним
трендам.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження в даній роботі являється
процес гармонізації традиційних елементів структури жіночого кримськотатарського
костюма. Предмет дослідження – артефакти історії кримськотатарського жіночого костюма,
речові, фотографічні та текстові джерела.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Новизна даного
наукового дослідження полягає у систематизації знань про художні засоби, якими
традиційно користувалися кримські татари при створенні костюма. Практична цінність
роботи пов’язана з можливістю використання отриманих результатів в ході розробки
сучасного модного одягу.
Результати дослідження. Традиційний одяг кримських татар розвивався впродовж
багатьох століть, пройшовши етапи формування, трансформації та удосконалення,
сформувавшись до середини XIX століття в єдиний костюмний комплекс. Етнографи
виділяють дві основні етнічні групи кримських татар: гірничо-прибережну групу і степову.
Перша група була довгий час пов'язана з різними народами, що жили на південному березі
Криму: турками, греками, болгарами, вірменами. Тут сформувався єдиний тип одягу,
характерний для всього східного узбережжя Середземного моря, так зване «левантийське
плаття». Костюм степних кримських татар відрізнявся більш архаїчними формами. Але з
кінця ХУШ ст. кордони між двома етнічними групами (степових і гірничо-прибережних
татар) стали стиратися, що стало наслідком декількох хвиль переселень, в основному,
степових татар до Туреччини на Балкани.
Основу жіночого костюма становили широка полотняна сорочка-сукня тюб кольмек
тунікоподібного крою та широкі штани. Поверх сорочки надягалось розпашну сукню -
чабулу антер, часто декоровану золотим галуном по горловині та низу, з довгим вузьким
рукавом, низ якого прикрашався золотою вишивкою. Глибокий виріз сукні закривала
спеціальна деталь - кокуслюк, на яку нашивали золоті монети або прикрашали іншим
способом. Обов'язковими елементами костюма були головні убори: у дівчат та молодих
жінок - невисокі конусоподібні шапочки фес з різними прикрасами, поверх яких надягали
легкі, довгі шарфи фірланта. Жінки зрілого віку пов'язували голову хусткою, поверх якої
накидали довге головне покривало марама. Спеціальне покривало фередже, яким
321
мусульманська жінка зобов'язана була закритися від зовнішнього світу, у кримських татарок
представляло собою накидку білого кольору.
Зимовим одягом кримським татаркам служили короткі вишиті курточки салта марка,
або курточки з хутряною обробкою тончук (в святкових випадках), а також повсякденні
теплі хустки шал.
Силует традиційного жіночого костюма був Х - подібним, тобто з фіксованою лінією
талії, що досягалося як спеціальним кроєм сукні, так і обов'язковим поясом з ювелірними
пряжками.
Рис.2. Кримська
Рис. 1. Фотографія початку татарка.
ХХ-го ст. Бахчисарай Художник
О. Федорук
Рис. 3. Костюм Рис.4. Елементи декорування

кримської татарки. кримськотатарського жіночого
Ханський палац, костюма: прикраси до головного убору,
Бахчисарай манжети с шитвом, ювелірний пояс
322
Такий принцип формування ансамблю створював образ жінки як зразка чистоти,

покори, працьовитості та граціозності. Костюм був продуманий до дрібниць, в ньому все
відповідало різноманітним і важливим вимогам: релігійним, статусним, гендерним,
естетичним та утилітарним.
Східна тематика в сучасному дизайні костюма залишається актуальною вже багато
сезонів. Одна з причин такого стійкого інтересу полягає в органічності художньо-
композиційних засобів створення гармонійного образу і умов життя, для якого цей костюм
призначений. На фоні втрат розуміння жіночої природи та традиційного сприйняття її потреб
звернення до східних етичних та естетичних цінностей має переконливий сенс.
Висновки. Жіночій костюм кримських татар сформувався в закінчений гармонійний
ансамбль у середині XIX століття. Він складається з елементів нижнього та верхнього одягу,
призначеного для повсякденності або до свят та релігійних ритуалів. Важливу символічну
роль в костюмі виконували головні убори, доповнення та прикраси. Кримськотатарський
костюм формувався під впливом різних історичних обставин і як результат активних
етнічних контактів з народами Ближнього Сходу, Середземномор’я та Європи. З позицій
сучасних стандартів проектування одягу, костюм кримських татар приваблює своєю
ергономічністю, лаконізмом форми, виразним ручним декором. Тема кримськотатарського
костюма майже відсутня в сучасному вітчизняному дизайні. Ця лакуна може бути
заповненою за умов проведення ґрунтовних, орієнтованих на практичне використання
наукових дослідженнях.
Ключові слова: кримськотатарський костюм, дизайн костюма, мода, проектування
одягу.
1. Акчуріна-Муфтієва Н. Символи в декоративному мистецтві кримських татар.
Мистецтвознавчі записки. Київ, 2004. №5, С. 97-104.
2. Рославцева Л.И. Одежда крымских татар конца XVIII – начала XX в.– Москва:
Наука, 2000. 104 с.
3. Прокурашко О. Кримськотатарске орнаментальне шитво: традиції та сучасність.
Етнічна історія народів Європи. Київ, 2005. №18. С.60-65.
323
УДК: 687.016:687.12
ДОСЛІДЖЕННЯ ХУДОЖНЬО-КОМПОЗИЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК СИНТЕЗУ
МИСТЕЦТВ «СРІБНОГО СТОЛІТТЯ» НА ОСНОВІ СЦЕНІЧНИХ ОБРАЗІВ
«РУСЬКИХ СЕЗОНІВ» ДЯГІЛЄВА
Студ. І.О. Руденко, гр. МгДк-2-18
Науковий керівник к.т.н. доц.Н.В.Чуприна1
Науковий керівник доц. Давиденко І.В.
Мета і завдання. Мета – дослідження сценічних костюмів «Руських сезонів»

С.П.Дягілєва в контексті мистецтва модерну першої половини ХХ століття.
Завдання – аналіз історичного та мистецтвознавчого контексту в формуванні
сценічних костюмів до руського балету в Парижі на початку 20-х років; використання
наукових методів для систематизації знань та обґрунтування результатів дослідження.
Рекомендації для подальшого практичного використання в сферах творчої діяльності
митців. Впровадження результатів дослідження у створення колекції одягу, за мотивами
художніх ескізів та костюмів вибраного періоду.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження – вдосконалення художньої
виразності та пластики форм жіночого одягу для урочистих заходів. Предмет дослідження –
художні ескізи костюмів до балету, виконані Л. Бакстом, Н.Гончаровою, П.Пуаре та
О.Бенуа.
літературно-аналітичний метод; для аналізу робіт художників - візуально-аналітичний метод,
системно-структурний аналіз; для структурування моделей колекції.
Результати дослідження. Руський балет Дягілєва (фр. Ballets russes ) - балетна
антреприза, заснована діячем театру і мистецтва Сергієм Павловичем Дягілєвим. Зросла з
«Руських сезонів» 1908, функціонувала протягом 20-ти сезонів аж до його смерті в 1929 році.
Користуючись великим успіхом за кордоном, особливо у Франції та Великобританії, мала
значний вплив не тільки на хореографію, а й на розвиток світового мистецтва в цілому.
Запропонований підхід до систематизації головних, художньо – композиційних
рішень балету 20-х років ХХ століття, дає змогу реально оцінити актуальність і
взаємозв’язок моди та балету і зробити прогнозування на роки вперед. Такий новий підхід,
що відповідає вимогам часу, базується на розробках дослідників МГТУ ім. Косигіна
Козлової Т.В та Ільєчевой О.В у своїй монографії вчені запропонували вербальну
хронологічну таблицю «Віхи Століття», в якій суспільно значущі події співвідносять з
подіями-відгуками в індустрії моди і доповнюють хронологію відповідними колекціями.
Такий аналітичний матеріал може бути використано дизайнерами при проектуванні окремих
ліній одягу або колекцій для масового ринку. Також, порівняння яскравих особливостей
балету і моди у часі, дозволяє наочно уявити розвиток і перетворення форм сучасного
костюма.
Головними ознаками при створенні сценічних костюмів було наслідування
половецьких, східних та античних мотивів. Основними засобами виразності сценічних
костюмів був колір, орнамент тканини, незвичні фактури матеріалів, які поєднувалися з
вільними силуетами і розкривали образи головних героїв на сцені. Ескізи до балетних вистав
самі по собі залишаються тим театральним атрибутом, який перебуваючи на перетині різних
жанрів, має естетичну цінність на рівні мистецького твору , навіть відокремлений від
матеріального підґрунтя - одягу. Ескізи театрального костюму до вистав «Руських сезонів»
існують самостійно і розширюють свою прикладну функцію, доводячи, що одночасно
можуть бути визначним та самодостатніми.
324
Вплив східної культури на творчість дизайнерів сценічних костюмів не обмежувався

механічним перенесення крою, копіювання фактур та малюнків на європейський одяг. У всій
естетиці костюмів «Руських сезонів» простежується лише запозичення, розвиток і
переосмислення східної естетичної традиції на рівні концепції. Малюнок треба розглядати як
квінтесенцію мистецтва та моди. Костюми «Руського балету» сприяли зміні реальному житті
жінки, звільнення її тіла від корсета, надали їй велику рухливість. Дизайнери і художники
текстилю й донині згадують і розігрують варіації на тему «Руських сезонів». Модельєри
повертаються до образів яскравою екзотики, мотивами фольклору, до росіян, індійських або
арабських традицій орнаментики. Вони майстерно варіюють культурними формами Сходу,
поєднуючи його з Заходом. Під прапором російських художніх традицій відбулося
об'єднання європейської та російської культур.
За допомогою системно-структурного аналізу було виділено геометричні форми, лінії,
пропорції, метро-ритмічну та статико-динамічну організацію. Виведено знаки-символи
майбутньої колекції одягу. Трансформація цих елементів в одяг доцільна з точки зору
вдосконалення пластики форми та художньої виразності майбутніх колекцій.
Наукова новизна та практичне значення проведеного дослідження полягає в поєднанні
основних характеристик мистецтва модерну з театральними ескізами митців, а також у
перенесенні головних особливостей ліній та форм в об’ємно-просторове художнє
проектування моделей одягу.
Висновки. На сьогоднішній день, класичні інституції театру, опери і балету
зберігають канонічні традиції духовних цінностей і видовищної краси, але потребують
сучасного реформування. Тільки через поєднання і переосмислення існуючих шляхів,
цитування творчих здобутків минулого можливо віднайти нові рішення в питаннях
сучасного костюма та наукових досліджень в сфері моди. Модельєри, творчість яких
знаходиться на перехресті культур і синтезу соціальних запозичень, спроможні створити
унікальний стиль. Прикладом є поєднання ідеології класичного театру, та естетики костюмів
російського балету епохи французького раннього модерну. Таке дослідження акумулює в
собі мистецтвознавчий та аналітичний напрям у сфері моди. Саме тому, запроваджений
підхід до аналізу конкретного історичного періоду складає принципово нове бачення одягу
як такого і буде слугувати основою до подальшої роботи в творчих сферах діяльності.
Ключові слова: театр, мода, балет, діалог культур, цитатність моди, культурні
запозичення.
1. Ніколаєва Т. В. Тектоніка формоутворення костюма [Текст] : навчальний посібник
/ Т. В. Ніколаєва. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Арістей, 2008. - 340 с.
2. Бернадська Д.П. Феномен синтезу мистецтв в сучасній хореографії : автореф. дис.
на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : 17.00.01. / Д. П. Бернадська ; Київський
національний ун-т культури і мистецтв. – К., 2005. – 20 с.
3. Комиссаржевский Ф. Ф. История костюма / Ф. Ф. Комиссаржевский. – М.:
Современный литератор, 2000.– 496 с.
4. Косарева Е.А. Мода ХХ века. Развитие модных форм костюма. – Спб.:
Издательство «Петербургский институт печати», 2006. – 468 с.
5. Барт Р. Система моды. Статьи по семиотике культуры / Р. Барт ; пер. с фр. вступ.
ст. и сост. С. Н. Зенкина. — М. : Изд-во им. Сабашниковых, 2003. — 512 с
325
УДК 687.13.016
СТИЛЬ І МОДА, ЗАВДАННЯ СУЧАСНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ЗАЧІСОК
Студ. Кутляєва Ю.В., гр. БДс-15
Науковий керівник доц. Т. А. Пашковська
Мета і завдання. Розвиток і вдосконалення перукарського мистецтва тісно пов’язані

з еволюцією суспільства, підвищенням загального рівня культури. У всі часи робота
перукарів була спрямована на те, щоб прикрасити зовнішність людини, зробити її
привабливішою.
Що ж таке зачіска? На це питання можна відповісти так: це волосся, укладене в певну
форму із застосуванням різних видів укладання, завивки, різноманітних стрижок.
У зачісці найяскравіше проявляється подих епохи, вона відтворює національні та
расові риси, класову приналежність, соціальний стан у суспільстві, а також ознаки статі та
віку.
Об’єкт та предмет дослідження. Завдяки зачісці можна підкреслити привабливість
обличчя і завуалювати деякі недоліки. Певний відбиток накладають на зачіску особисті
смаки та індивідуальні погляди її власника. Сукупність цих понять визначає стиль людини.
Результати дослідження. Стиль – це конкурентна, стійка, складна мода епохи, в
якій мода виражає економічний стан, політичні погляди, розвиток культури, ставлення до
зовнішнього світу. На формування індивідуального стилю людини можуть впливати
літературні образи, твори живопису, образи кіногероїв, поняття зі світу музики, особливо
танцювальної, що в наш час часто породжують цілі стильові напрями. Характерні
особливості цих напрямів виявляються в індивідуальних стилях різних людей. У своїй роботі
майстер це враховує, причому в більшості випадків при індивідуальному моделюванні бере
ці стилі за основу. Нині розрізняють декілька стилів.
1. Класичний. Характерний стриманістю, відсутністю екстравагантних, гостро
модних кольорів і ліній як у макіяжі, так і в одязі та зачісках. Прикраси повинні бути
стриманими й вишуканими. Стиль створює враження елегантності, рівноваги, впевненості в
собі. Цей стиль доречний у багатьох ситуаціях – від неформальної до офіційної.
2. Романтичному стилю притаманні легкість, свобода, поривність і пристрасність. У
романтичному стилі завжди є щось чисте, непідкупне й з елементами театральності.
Головною ознакою цього стилю є гаптування, вишивки, вуалі й хустинки, рюші та оборки,
копиці кучерів, водоспади хвиль, що природно спадають на плечі.
3. Спортивний стиль поєднує в собі динамічні кольори, прості форми. Відсутність
зайвих деталей, надмірного декору забезпечує легкість і зручність руху. Силуеті вільні, одяг
оздоблений накладними кишенями, «блискавками», макіяж мінімальний. Спортивний стиль
дуже функціональний, не потребує великої кількості аксесуарів, але на відміну від
класичного його не можна вважати універсальним.
4. Діловий стиль створюється за допомогою простих обрисів, обмеженої кількості
деталей, передбачає відсутність надмірного декору. Все, починаючи від костюма і взуття та
закінчуючи макіяжем і зачіскою, повинно створювати відчуття зібраності,
цілеспрямованості, ділового настрою. У цьому стилі розкіш недоречна. Усе має створювати
враження ділового настрою, відданості роботі, стриманості, коректності, елегантності та
пунктуальності.
5. Фольклорний стиль зумовлюється географічним розташуванням того чи іншого
народу, історичними традиціями та економічним станом країни. Він характеризується
народним колоритом.
6. Екзотичний стиль – це стиль свята й карнавалу. Його основні риси: складність
форм і ліній, яскравість, еротичність.
7. Авангардний стиль – стиль майбутнього, стиль пошуку. Він ніколи не зупиняється,
завжди прямує попереду всіх стилів і може поєднувати основні риси кожного з них.
326
Термін «моделювання» походить від слова «модель» (тобто «зразок») і означає процес
створення моделей. Сьогодні поняття «моделювання» трактується ширше й означає не лише
процес створення моделей, а й розробку на основі моделі різних її варіантів з використанням
будь-яких характерних деталей, а також процес відтворення (реконструкції) моделі за
фотографією та малюнком.
Моделювання вирішує цілий ряд завдань:
1. Забезпечення потреб населення у різноманітних красивих зачісках, розробку нових
форм зачісок, які відповідають формам трудової або іншим видам діяльності (спорт,
відпочинок тощо);
2. Виховання і розвиток смаку на основі художньо оформлених зачісок;
3. Розвиток напрямів моди.
Володіння професійними знаннями та здатністю мислити художніми образами
дозволяють модельєру створювати нові форми, шукати нові шляхи в перспективному
моделюванні. При створенні моделі необхідно враховувати закономірності побудови зачіски,
які утворюють такі компоненти, як форма і силует, лінії, колір. Засобами, або прийомами, за
допомогою яких вони формуються, є пропорції, баланс, ритм, контраст, нюанс.
Обов’язковими для композиції є єдність стилю та образність форми. Кожна нова мода
висуває свої критерії в оцінці величини зачіски. Сьогодні модно носити гладеньке волосся, а
завтрашній день пропонує збільшити зачіску або деталі до певних розмірів. Отже,
довершеною можна вважати зачіску, де другорядне підлягає головному, де існує
взаємозв’язок усіх компонентів і панує врівноваженість.
На основі образної уяви (тут використовується життєвий досвід майстра) виникає
фантазія як результат довільних комбінацій різних частин, якостей, властивостей раніше
сприйнятих предметів. У майстра з’являється ідея внаслідок спостережень та оцінки
реальної дійсності. Ця ідея, виходячи з особливостей мислення модельєра, його намагання
узагальнювати, створює художній образ, спочатку ще досить розпливчастий. Залежно від
того,
для кого й для чого виконується робота, визначається й вибір інструментів і засобів,
якими необхідно буде скористатись у процесі роботи.
Після того, як буде створено технологічну послідовність виконання задуму, настає час
його реалізації, тобто створення зачіски на моделі. Образ, що виник у свідомості, необхідно
зафіксувати на папері – це дозволить доповнювати, уточнювати зачіску.
Висновки. Остаточне завершення моделі зачіски відбувається лише в роботі з
конкретною людиною. Створена зачіска викликає у глядача певні (заплановані майстром)
емоції, асоціативні відчуття і в сукупності із зовнішністю людини становить художній образ.
Ключові слова: стиль, мода, сучасне моделювання, зачіска, стиліст.
1. Аксенова М. Т. Мода и стиль [Текст] / М. Т. Аксенова, Т. В. Чернова, Т. И. Евсеева.
– М.: Аванта+, 2007. – 480 с.
2. Єрмілова В. В., Єрмілова Д. Ю. Моделювання та художнє оформлення одягу. – М.:
Академія, 2000.
3. Корнеев В. Д. Моделирование и художественное оформление прически. Учеб.
пособие для сред. спец. учеб. заведений / Корнеев В. Д. – М.: Легпромбытиздат, 1989. – 192
с.
4. Нан Д. Історія костюма 1200 – 2000. Мю: Астрель, АСТ 2003. – 342 с.
327
УДК 687.13.016
ЗНАЧЕННЯ КОНКУРСІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ МАЙСТЕРНОСТІ СТИЛІСТІВ
Студ. Медведєва А. Ю., гр. БДс-15
Науковий керівник доц. Т. А. Пашковська
Мета ї завдання. Конкурсний рух, атмосфера змагання у будь-якій галузі відкриває
прекрасну можливість визнання унікальності творчої особистості, майстерності та
професіоналізму учасників. Конкурси необхідні для самоствердження, вдосконалення,
визначення фахового рівня і напрямів професійного зростання.
Повною мірою це стосується і сфери перукарського мистецтва. Зусиллями фахівців-
ентузіастів, громадських організацій, насамперед Спілки перукарів України, за підтримки
державних органів, керівників підприємств у всіх регіонах України відроджено конкурси та
чемпіонати професійної майстерності.
Об’єкт та предмет дослідження. Конкурси різних рівнів передбачають участь у них
перукарів-початківців, учнів навчальних закладів, досвідчених майстрів і професіоналів
міжнародного класу. Рівень проведення конкурсів визначається організаційними заходами,
чіткістю роботи всіх підрозділів, змістом основних етапів змагання.
Результати дослідження. Положення про умови проведення конкурсів містять
вимоги до учасників, склад журі та показники оцінювання конкурсних робіт.
Встановлюються девізи та номінації, в яких змагаються конкурсанти: повсякденна, ділова,
вечірня, фантазійна зачіски та ін. Можуть обумовлюватись довжина волосся, відсоток
застосування постижерних елементів, кольорова гама тощо.
Зачіска представлена на конкурсі, має бути не тільки неординарною, відрізнятись від
усіх інших і тих, що колись створювались, а й відображати авторський стиль перукаря, його
бачення розвитку моди.
Успішність виступу на конкурсах залежить від професійності і психологічної
підготовки учасників, насамперед від:
1. Рівня індивідуальної підготовки конкурсанта;
2. Взаємодії майстра-перукаря і демонстратора зачіски;
3. Стосунків на рівні «учасник – команда»;
4. Підтримки учасника оточуючими.
Головною вимогою до конкурсанта є високий рівень професійної підготовки. Кожний
учасник конкурсу має усвідомлювати, що підготовчий період вимагає цілеспрямованості,
працьовитості, терпіння. Це час вивчення досвіду колег, напрямів розвитку моди, матеріалів,
майстер-класів провідних фірм – виробників косметичної продукції і, звичайно,
наполегливих тренувань. Готуючись до конкурсу, потрібно відпрацювати ідею, продумати
композиційне сполучення зачіски з одягом, аксесуарами.
Враховуючи те, що конкурс – це змагання і робота майстра оцінюється
високопрофесійним журі, необхідно продемонструвати майстерне виконання технологічних
прийомів і володіння інструментом, чітку організацію робочого місця, акуратність, етичну
поведінку.Важливим фактором є зміцнення впевненості в своїх силах як у професійному, так
і в загальнолюдському розумінні.
Кожна людина, а особливо новачок конкурсного руху, відчуває природне почуття
тривоги перед невідомим. Непокоїть страх поразки, помилок, невдачі. Подолати хвилювання
перед змаганнями, звести до мінімуму небажані емоції його учасникам допомагає свідоме
формування внутрішнього ставлення до ситуації як до позитивної події. Ця робота
проводиться винятково з урахуванням особистісних якостей, типу темпераменту,
персональної філософії конкретного учасника конкурсу. Навчитися працювати
328
скоординовано, зібрано, чітко незалежно від того, що діється навколо, дозволяють техніки
управління своїм емоційним станом, прийоми контролю дихання, розслаблення певних груп
м’язів тощо. Іноді конкурсанти можуть зіткнутися з проблемою індивідуальної енергетичної
кризи, відчути енергетичний спад. Для виходу з такого стану, поновлення енергоресурсу
психологи рекомендують спеціальні методики.
Як відомо, на подіум змагань з перукарського мистецтва виходять двоє — майстер і
модель. Особистість демонстратора витримка, впевненість, артистизм, а також зовнішній
вигляд багато в чому визначають успіх участі в конкурсі. Надзвичайно важливо досягти
органічної єдності думок і почуттів, спрямованості дуету «майстер — модель» на спільну
тему, сенс роботи.
Значний вплив на хід конкурсу має стиль взаємодії в системі «учасник — команда».
Якщо взаємини в команді будуються за принципом суперництва, неважко спрогнозувати
виникнення взаємних претензій, конфліктів, неприязні й образ. В атмосфері підозр,
суперечок і неприязні неможливо досягти легкості, невимушеності, витонченості конкурсних
робіт, а тим більше наблизитись до ідеалу краси. Якщо ж для команди характерні
співробітництво, дружня підтримка та взаємодопомога, поєднаність спільним завданням,
бажання втілити концепцію культури і краси, можна стверджувати, що кожний учасник
реалізує свій задум і матиме значний шанс на успіх.Своєрідним захистом, емоційною
підтримкою стають для кожного конкурсанта друзі, близькі люди, його сім’я. Доброзичливе
ставлення з їх боку до прийняття рішення про участь у конкурсі, вболівання і допомога
надають упевненості під час підготовки та виступу. Спілкування з колегами в дні конкурсу
теж залишає глибокий відбиток, слугує матеріалом для підвищення кваліфікації, розширення
контактів, кар’єрного зростання.
Свідоцтва про участь у змаганні — диплом учасника, призера конкурсу працюють на
формування іміджу фахівця, викликають повагу клієнтів, надають перевагу при прийомі на
роботу і взагалі позитивно впливають на роботодавця. Тому фахівцям наполегливо радять не
бути осторонь конкурсного руху. Учасники повинні показати професіоналізм, художній
смак, творчу фантазію і бачення перспективи у моді нового тисячоліття. У роботах, які
виконуються, важливо підкреслити єдність стилю й цілісності образу, який створюється,
тобто індивідуальність плюс зачіска плюс макіяж плюс костюм плюс аксесуари. У роботі
важливо враховувати доцільність операцій, які використовуються, застосовувати нові
технологічні процеси стрижки, укладання, фарбування, а також сучасні парфумерно –
косметичні препарати.
Висновки. Участь у конкурсі дає унікальний досвід і є тим рубежем, пройшовши
через котрий людина самостверджується, визнає власну внутрішню силу і могутність
майстерності. Випробування конкурсом вносить зміни у сприйняття особистістю
навколишнього світу і свого місця в ньому, надає впевненості, спокою, мудрості.
Ключові слова: зачіска, художнє моделювання, перукарське мистецтво, конкурси,
професійна майстерність.
1. Бодо Ф. Шик и шарм [Текст] : перев. с фр. / Ф. Бодо – М.: Слово, 2006. – 400 с.
2. Єрмілова В. В., Єрмілова Д. Ю. Моделювання та художнє оформлення одягу. – М.:
Академія, 2000.
3. Корнеев В. Д. Моделирование и художественное оформление прически. Учеб.
пособие для сред. спец. учеб. заведений / Корнеев В. Д. – М.: Легпромбытиздат, 1989. – 192
с.
4. Пармон Ф. М. Композиция костюма. Уч. для ВУЗов / Пармон Ф. М. – М.:
Легпромбытиздат, 2006. – 264 с.
329
УДК 74.01/.09
ЧОРНИЙ КОЛІР В XX СТОЛІТТІ
Студ. О. В. Данилюк, БДк1-15
Науковий керівник доц. І. В. Давиденко
Мета і завдання. Головною метою дослідження вживаності й соціально-естетичного

значення чорного кольору в одязі впродовж XX століття було визначення динаміки змін
цього значення в залежності від політико-економічних й соціально-культурних процесів та
модних напрямків кожного десятиліття з 1900 по 1999 роки.
Для досягнення поставленої мети перш за все необхідно було ретельно вивчити об’єкт
та його історію зокрема. Опираючись на літературні джерела та предмети образотворчого
мистецтва періоду XX століття прослідкувати моменти «найвищого» і «найнижчого»
сприйняття сучасниками кольору і проаналізували фактори, що так чи інакше формували це
сприйняття соціумом.
Об'єкт та предмет дослідження. Об’єктом мого дослідження став чорний колір.
Протягом історії людства чорний завжди залишався одним з найбільш популярних і
безсумнівно був найбільш спірним кольором.
Результати дослідження. Значення цього, здавалося б простого кольору
змінювались століття за століттям і навіть частіше. Зокрема в XX столітті символіка чорного
кольору коливалась від найбільш полярних значень як в політиці, так і в моді. Так на початку
століття, після пуританських настроїв XIX ст. чорний сприймався як колір жалоби й
смирення, що вже в наступному десятилітті змінили спочатку авангардисти, потім дизайнери
та зрештою щораз міцніші політичні ідеології. У зв’язку з рухом спочатку анархістів, потім
«чорних сорочок» і німецьких націонал-соціалістів чорний колір мав однозначно негативне
значення в військовий період та в середині XX століття.
Пізніше «чорний» став інструментом сегрегації в США, що не допомагало
реабілітувати символіку кольору після війни, а починаючи з 60-х років чорний став знаковим
для неформальних молодіжних течій, субкультур та кримінальних угрупувань. В 70-х
чорний перехопили панки, у 80-х – металісти, а в 90-х чорний став знаком гранжу. Звичайно,
чорний все ще вважався елегантним та вишуканим кольором, втім така характеристика
здебільшого була виключенням, аніж правилом. Для більшості сучасників чорний в другій
половині XX ст. це бунт і супротив системі. З початком нового тисячоліття чорний частково
втратив свою винятковість, набувши більш позитивного значення розкоші, загадковості й
самодостатності, втім контекст складений в попередньому столітті так чи інакше впливає на
сприйняття кольору сьогодні (Рис.1).
Під час роботи над проектом проведено пошукові дослідження, вивчаючи зокрема
значення чорного кольору не тільки в модній індустрії, а також в символіці політичних
партій, соціальних рухів і повсякденних речей, предметів промислового дизайну.
Актуальність та новизна проведеного дослідження полягає в розкритті символіки
чорного кольору і того, як вона трансформувалась, головним чином акцентуючи увагу на
тому, чому відбувались ці зміни. Чому саме чорний колір був і обожнюваним і ненависним в
межах одного століття і чим це обумовлено. Новим було й те, що роль такого об’єкта як
колір в модній індустрії було розглянуто через фактори з цією індустрією не пов’язані, як от
військові події, громадянські рухи й політична пропаганда. Все те, що на перший погляд не
має відношення до моди впливає на неї і на наше сприйняття матеріальних речей
безпосередньо.
Результатом дослідження стало розкриття символізму чорного кольору впродовж
десятиліть, визначення моментів сприйняття, несприйняття та нейтрального ставлення
суспільством, спираючись на умовно позитивне й негативне значення кольору.
330
Рис. 1 – Чорний колір в XX столітті
Висновки. Необхідно зазначити, що не дивлячись на неоднозначну оцінку кольору в

масовій культурі, високому мистецтві й промисловому дизайні, чорний завжди був і
залишиться одним з най популярніших кольорів саме завдяки цій багатогранності значень й
трактувань, що так легко змінювали один одного. Адже саме така здатність до
переосмислення робить колір, як інструмент художньої виразності, універсальним.
Ключові слова: чорний колір, символізм, XX століття, масова культура, мода.
1. Пастуро М. Черный. История цвета ; пер. с фр. Н. Кулиш. Москва: Новое
литературное обозрение, 2017. 168 с.
2. Месяц С. В. Иоганн Вольфганг Гёте и его учение о цвете (Часть первая). Москва:
Кругъ, 2012. 464 с.
3. Дмитриева Н. А. Загадки мира моды: Очерки о культуре моды. Донецк: Сталкер,
1998. 464 с.
4. Valerie Mendes, Amy de la Haye (2010) Fashion since 1900, Thames and Hudson Ltd,
London [in English]
5. Gage, John. Color and meaning: Art, science, and symbolism. Univ of California Press.
1999. 320 p.
331
УДК 7.012:001.891
ДОСЛІДЖЕННЯ СТИЛЮ АРТ-НУВО З МЕТОЮ ПРОЕКТУВАННЯ СУЧАСНОГО
ЖІНОЧОГО ОДЯГУ
Студ. І. В. Товстенко гр. БДк1-15
Науковий керівник доц. А. І. Баранова
Мета і завдання. Метою роботи є аналіз форм та кольорової гамми автентичного

костюма стилю арт-нуво та джерел натхнення творчості представників даного стилю.
Завданням дослідження є визначення можливості та доцільності використання форм та
художньо-композиційних елементів одягу періоду формування стилю арт-нуво для
проектування сучасного одягу.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є відмінні риси стилю арт-
нуво. Предметом дослідження є використання особливостей стилю арт-нуво в розробці
сучасних колекцій одягу.
Результати дослідження. Для дослідження характерних особливостей стилю арт-
нуво, та закономірностей формоутворення костюма, враховуючи всі його структурні
елементи та характерні особливості в роботі були використані методи системно-
структурного і морфологічного аналізу. Також було виконано стилізацію та трансформацію
обраних елементів з творчих робіт представників стилю арт-нуво. Під час виконання
морфологічного аналізу проведено відбір найоптимальніших форм та композиційних рішень,
які утворюють певну матрицю можливих варіантів поєднання форм і декоративних
елементів.
Проведено удосконалений науковий аналіз та систематизацію елементів та форм
творів течії арт-нуво. На основі проведених досліджень сформовано концепцію
проектування жіночого одягу шляхом застосування візуальних та конструктивних
особливостей стилю арт-нуво в дизайн-проектуванні сучасного костюму.
Природні форми є невичерпним витоком натхнення сучасних дизайнерів і завжди
актуальним об’єктом дослідження. Якщо згадати історію, саме в період панування стилю
арт-нуво основним джерелом ідей для художників була природа. Формування сучасного
дизайну костюма на основі стилю арт-нуво, що поєднує природність і декоративність, має
об'єктивну основу, адже втілення досягнень митців даного напрямку є доцільним в побудові
нових форм, шляхом їх стилізації та трансформації для створення гармонійного художньо-
виразного образу колекції. Терміном арт-нуво позначають елегантний, багатожанровий
стиль, що процвітав з початку 1880-х років аж до першої світової війни. Природна
декоративність арт-нуво сприяла його застосуванню в різних жанрах. У період найвищої
популярності він використовувався для прикраси практично кожного можливого предмета
споживання ручної роботи й масового тиражу, також фасадів будівель і оформлення їх
інтер'єрів і звісно ж одягу. На місце пишних прийшли елегантні, досить прості, але стильні
сукні; на місце химерності — природність; на місце строгих рамок — свобода. (Рис.1)
332
Рис.1. Елементи стилю арт-нуво
Формування сучасного дизайну костюма на основі стилю арт-нуво, що поєднує

природність і декоративність, має об'єктивну основу, адже втілення досягнень митців даного
напрямку є доцільним в побудові нових форм, шляхом їх стилізації та трансформації для
створення гармонійного художньо-виразного образу колекції.
Досліджуючи стиль арт-нуво було виділено його ключові особливості: відмова від
прямих ліній і кутів на користь більш природного плавного руху вигнутих ліній; перевага
орнаментальної плавності лінії природних форм рослинного світу; унікальність форм;
декоративність як головна характеристика стилю; цінність ручної праці; прагнення
архітекторів і художників створити єдиний стиль, в якому всі елементи були б пов'язані в
єдине ціле. Цей же принцип поширювався на моду. При розгляді костюму стилю арт-нуво
було виділено його відмінні риси: жіночність і оспівування натуральної краси природи;
відсутність корсета і свобода ліній; японські мотиви; кольори і античність.
Сучасні колекції не повторюють одяг минулих епох, але багато властивих стилю
модерн деталей зберігаються і в найсучасніших моделях. До таких деталей відносяться: S-
подібна форма силуету, яка осягається за допомогою корсета або крою одягу; рослинні
візерунки — лілії та інші квіти, гілки, листя, тягучі рослинні орнаменти, плавні хвилеподібні
лінії; багаті, розкішні тканини — оксамит, шовк, тафта, шифон, органза; оздоблення хутром,
камінням; підкреслена талія; активний декор — вишивка, бісер, мереживо, золоте шиття;
асиметричність.
На основі аналізу джерела творчості представлено творчі ескізи з визначенням форми,
силуетних ліній, конструктивних членувань. Візуалізовано сукні з обраним декоративно-
колористичним вирішенням, а саме стилізовані ряди елементів , які складаються з візерунків,
застосованими митцями арт-нуво (Рис.2).
Рисунок 2. Розробка сучасної колекції моделей з використанням принципів костюму стилю арт-нуво
333
Висновки. В процесі роботи було проаналізовано актуальність теми дослідження,

розглянуто художні особливості предмету дослідження, сформовано дизайн-концепцію
майбутньої колекції, розроблено ряд ескізних пропозицій колекції жіночого одягу, що
відповідає сучасним тенденціям моди. На основі цих даних створено колекцію жіночого
одягу в стилі арт-нуво для сучасного споживача. Мода даного періоду відрізняється від
інших своїми неповторними рисами, які знову завойовують серця жінок в сучасній моді та її
тенденціях, є достатньо актуальними та можуть бути рекомендованими для використання в
сучасних процесах комплексного дизайн-проектування.
Ключові слова: арт-нуво, декоративні елементи, природні форми, колористика.
1. Графтон К. Б. Стиль ар-нуво. Линии и силуэты ; пер. с англ. С. Бавин. Москва:
Колибри, 2016. 144с.
2. Харди У. Путеводитель по стилю ар нуво ; пер. с англ. Т. Боднарук. Москва: Радуга,
1999. 128 с.
334
УДК 7.05:687.01
ДОСЛІДЖЕННЯ АРХЕТИПОВИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЖІНОЧОГО ОБРАЗУ
50-Х РОКІВ
Студ. Н.В.Чуревич, гр. БДк 1-15

Науковий керівник доц. Н. В. Чупріна
Мета і завдання. Дослідження форми та елементів костюма 50-х років, визначення

впливу соціальної думки і певних стереотипів на створення жіночого образу в сучасній
колекції одягу. Проектування моделей жіночих суконь на основі отриманих результатів.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є жіноча мода 50-х років
XX століття. Предметом дослідження виступає архетип жіночого образу цього періоду.
Результати дослідження. Для виконання роботи було використано методи
літературного огляду та морфологічного аналізу. Наукова новизна роботи полягає у
визначенні і систематизації архетипових характеристик жіночності, на основі чого було
запропоновано і обґрунтовано ескізний ряд жіночих суконь.
Мода 50-х років надихнула багатьох сучасних дизайнерів на створення нових
колекцій. Саме своєю безпосередністю, жіночністю, чарівністю та легкістю вона захопила
серця модниць тоді й досі не втрачає свою актуальність. Кожна епоха залишає за собою слід,
що характеризує її в історії. Завдяки своїй швидкоплинності і легковажності саме мода точно
передає суть того часу, його дух, цінності, погляди та ідеали, якими жили люди в той
момент. Опосередкованість моди психологічною і соціальною частиною життя надає їй
особливих рис, вивчаючи які можна дізнатися багато нового, цікавого матеріалу, який може
стати важливим фундаментом для розробки колекції одягу. Неможливо розглядати моду, а
саме створення одягу, не враховуючи психологічні особливості людини в цілому і конкретно
споживача [1].
У нашому суспільстві існують певні стереотипи. Психологія тлумачить стереотип як
спрощений, схематизований, емоційно забарвлений і стійкий образ соціальної групи або
спільноти, що з легкістю розповсюджується на її представників [2].
Виходячи з вище сказаного, було досліджено характерні риси жіночності, як стійкий
образ або, можна ще сказати, як суспільно прийнята думка. Несвідомий компонент, який
формує свідоме ставлення до світу і до всього, що в ньому відбувається, називається
архетипом (образ). З погляду чоловічих стереотипів жіночність проявляється у довгому
волоссі, сукні та взутті на підборах.
В якості основних формоутворювальних елементів колекції обрано архетипові
характеристики жіночого образу, які наведені в Таблиці 1.
335
Таблиця 1. Архетипові характеристики жіночого образу
фігура талія, підкреслена від природи або за допомогою одягу

одяг сукня, спідниця
головні убори хустка
взуття на підборах
оздоблення рюші, мережива, бантики, драпірування та склади
пастельні тони: кремовий, ніжно-персиковий, колір слонової кістки,
колір
квіткові принти, горох
тканини гіпюр, шифон, гладенький шовк, оксамит, мереживо, якісний трикотаж
Для пошуку конструктивних ліній членування суконь, а також місця розташування

конструктивно-декоративних елементів виконано морфологічний аналіз. Було поєднано різні
види оформлення горловини та конструктивні лінії членування ліфа, обрані варіанти
побудови ліфа з різною довжиною суконь. Обрано найбільш раціональні варіанти з позиції
динаміки жіночого образу (Таблиця 2).
Таблиця 2. а – пошук готових варіантів моделей суконь, їх довжини та

б – розташування декоративних елементів
а б
Аналізуючи те, на якого споживача спрямована колекція, потрібно враховувати

динаміку форми – важливу композиційну характеристику, яка підходить для молодої жінки.
Оскільки динаміка відповідає її активності, темпераменту, прагненню привернути до себе
увагу зі сторони протилежної статі. Динаміка досягається за наявності розвитку форми, змін,
руху, а також асиметричності [3]. Насамперед ця властивість проявляється у формі сукні та
силуеті «пісочний годинник», а також в асиметричному декорі, у вільно падаючих полотнах
тканин та деталях, які легко драпіруються. У жіночних, легких та динамічних сукнях можна
простежити рух форми до тонкої талії, яка є на контрасті стосовно низу і плечей сукні,
наявність плавних ліній (від масивних частин до легших). Визначено найбільш раціональні
та естетичні варіанти за допомогою візуального сприйняття отриманих форм моделей.
336
На основі проведеного морфологічного аналізу отримано різні варіанти нарядних

суконь, які представлені ескізним рядом колекції для молодої жінки сезону весна-літо 2019.
Висновки. Досліджено елементи жіночності в моді 50-х років, особливості даного
історичного періоду. Визначено архетипові характеристики жіночого образу. Розроблено
творчі ескізи колекції сучасного одягу на основі результатів дослідження. Результати
досліджень можуть бути використані для розробки нових колекцій жіночого одягу, які
відрізнятимуться жіночністю та елегантністю образу. Силует «пісочний годинник» визнаний
найідеальнішим, адже він візуально коригує фігуру, робить талію осиною, а спідниця
приховує недоліки. Взявши за основу моду тієї епохи, модельєри можуть вносити нові
сучасні деталі у свої роботи й отримати чудовий одяг, який відповідатиме вимогам
суспільства XXI століття.
Ключові слова: мода, архетипові характеристики, жіночність, колекція.
1. Колин Гейл, Ясбир Каур Мода и текстиль: рождение новых тенденций : перевод с
англ. Т. О. Ежова; науч. ред. Т. В. Кулахметова. Минск: Гревцов Паблишер. 2009. 240 с.
2. Соломена Т. Сутність та сприйняття фемінізму: подолання стереотипів. Сучасна
українська сім’я: гендерні проблеми та шляхи їх подолання: матеріали обл. наук.-практ.
конф. (4 лютого 2009) Чернігів: РИК «Десна. Правда», 2009. С.24-30.
3. Ніколаєва Т.В. Тектоніка формоутворення костюма. Навч. посіб. Київ: Арістей,
2011. 340 с.
4. Зелинг Шарлотта. Мода. Век модельеров. 1900-1999. Кельн: Кенеман, 2000. 656 с.
337
УДК 677.074:7.016.4
ПРОЕКТУВАННЯ ОРНАМЕНТАЛЬНИХ КОМПОЗИЦІЙ НА ОСНОВІ СТИЛІЗАЦІЙ
НАВЧАЛЬНИХ ВПРАВ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА ТКАНИН, ПРИНТІВ, ГОЛОБЕНІВ ТА
ШТУЧНИХ ВИРОБІВ В КОНТЕКСТІ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ
НАВЧАННЯ
Студ. Кравцова А.І. гр. БДк3-17
Науковий керівник доц. Смаженко В. С.
Мета і завдання. Комерціалізація навчального процесу – отримання матеріального

заохочення стимулює студентів до результативного навчання. Студент на практиці отримує
результати праці і в подальшому отримує мотивацію для подальшої творчої роботи. На
кафедрі ХМК в методичному фонді дисципліни «Дизайн-графіка» накопичені навчальні
графічні роботи високої професійної якості, які необхідно для подальшого збереження
перевести в цифровий формат і надати їм друге життя – на основі окремих графічних
зображень створити комплекс орнаментальних композицій для ткацтва, принтів, замкнених
та відкритих композицій для виробництва.
Об’єкт та предмет дослідження. Альбом дизайн-проектів орнаментальних
композицій для оздоблення текстильних виробів, де кожен знак-модуль має свої художньо-
пластичні зв’язки і вимагає розуміння стильової єдності.
Методи та засоби дослідження. Художнє узагальнення реальності та набуття нових
якостей: зображення як презентація художнього образу (ескіз, проект, макет і т.д.)
Культурологію зображення можливо представити як реконструкцію наступних актів:
візуалізація об’єкту - стилізація та трансформація – творчій аналіз та синтез зображення с
заданими композиційними характеристиками. Сукупність комбінаторних методів побудови
композиції разом з масштабуванням та пропорціюванням модуьних елементів – як засобами
гармонізації композиції є головними характеристиками досліджуваних об’єктів, що були
використані в роботі.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Оригінальність
та новизна отриманих результатів вперше в творчому використанні практичних вправ
студентів каф. ХМК. Збереження та надання нових значень художньої інформації при
створенні орнаментальних композицій, за якими стоять праця студентів і викладачів з
подальшим доведенням та удосконаленням твору від проектної пропозиції до практичної
реалізації та отримання матеріальних результатів, поряд з створенням нових художньо –
значущих об’єктів текстильного дизайну.
Результати дослідження. Для орнаментальних композицій використані навчальні
завдання по курсу 2 курсу стилізації об’єктів флори та фауни. Виходячи з вимог часу
приблизити навчальний процес до життя, реального заохочення творчого процесу і
використання художнього надбання у житті, студентами створений альбом проектів
орнаментальних ескізів для текстильного виробництва. В розділі розглянуті основні етапи
науково – практичних дій: - візуалізація та аналіз об’єкту - стилізація та трансформація,
творчій аналіз та синтез зображення – орнаментально – пластичний, види композиційних
побудов.
Аналітичні зображення виконуються з натури і відповідають рисункам в яких є:
- морфологічний аналіз форми (органографія),
- пластичний аналіз форми,
- виявлення структурних особливостей для стилізації та трансформації.
В малюнках виконаних олівцем вивчається аналіз конструктивних особливостей
флори та фауни, для створення орнаментальних композицій.
Конструктивне, аналітичне розуміння природної форми, є початком формування
дизайнерського мислення, і перший поштовх дає діалог з природою, необхідністю з
першоджерел здобувати знання і навички.
338
Перший етап досліджень, носить дуже необхідну інформацію для дизайнера –

вивчення конструктивних, архітектонічних, пластичних особливостей натури – дерева, квіти,
всілякі травні рослини та тваринний світ.
Другий етап досліджень – образно-емоційний і спрямований на виявлення образу в
сприйнятті дизайнером. Якщо аналітичні малюнки робляться на початку навчального
процесу, то образно-емоційні вимагають набуття практичних навиків, значних спеціальних
знань у галузі засобів вираження. Малюючи, вивчаємо архітектонічні, конструктивні,
пластичні особливості об’єктів природи, положення у просторі, ракурсні скорочення, фактур,
текстур, тощо. Працюючи над натурними замальовками перш за все необхідно за
компонувати зображення, зробити його найбільш виразніше. Треба знаходити зображенню
співвідносну графічну мову. В результаті цього ми виробляємо особливу манеру виконання –
стилізацію або трансформацію, в залежності від проектного завдання.
Третій етап досліджень – орнаментально-пластичний. В орнаментально - пластичних
зображеннях особливу увагу звертаємо на виявлення орнаментальних якостей. Листя, квіти
або ціла рослина або представники фауни малюються в такому ракурсі, так компонується на
папері, щоб ритмічні особливості форм виявилися найбільш характерно. Незвичайні образи
рослин, або тварин створені нашою фантазією, спираються на реальні відчуття творчої
практики. Власне, вся робота з флорою та фауною у навчальному процесі спрямована на те,
щоб студент до кінця навчання міг вміти малювати рослини в різних ракурсах і поворотах по
пам'яті і трансформувати їх відповідно до задуманим композиційним рішенням.
Успішне виконання рослинного орнаменту цілком залежить від того, наскільки вільно
дизайнер володіє зображенням форм за участю пам'яті та засобів графічної візуалізації.
В завершення послідовність дослідження виглядає таким чином: - натура -
натуралістичне зображення - реальні зображення з різним ступенем узагальнення стилізації,
- зображувальний орнаментальний мотив - комбінаторний орнамент, - різні види композицій.
Висновки. За результатами дослідження при проектування орнаментальних
композицій визначені відповідні висновки – рукотворні графічні мотиви флори та фауни,
яким властиві високі художньо – пластичні якості, оригінальність, необхідно надавати життя
в матеріалі, в декоративних композиціях тканин, в штучних виробах, гобеленах,
інтер’єрному текстилю, і разом з тим є мотивація побачити результати своєї праці у житті,
зацікавленість результатами навчання та відчути матеріальне заохочення. Орнаментальні
мотиви природного середовища на площині впливають на естетичні, образно – психологічні
та просторові ефекти, створюючи програмований настрій.
Ключові слова: орнаментальні мотиви, рапорт, проектування, візуалізація,
комбінаторний.
1. Ньюарк К. Що є графічний дизайн? «Видавництво АСТ», Москва,2005 стр.184
2. Луптон Э. Современный графический дизайн для студентов и профессионалов. -
Издательство-Питер-2014 стр.184
3. Питер С. РИСУНОК. Базовый курс. ООО «Издательство Астрель» Москва. 2005
стр.240
4. Бесчастнов Н.П. Изображение растительных мотивов. ООО «ВЛАДОС» Москва,
2004 стр. 176
5. Кениг П. Графический рисунок для профессиональных дизайнеров /П.Кениг.3–
е.изд.СПб.Питер, 2014. 192с.
339
УДК 7.012.001.891
ДОСЛІДЖЕННЯ СТИЛЮ ПІН-АП З МЕТОЮ СТВОРЕННЯ КОЛЕКЦІЇ
СУЧАСНОГО ЖІНОЧОГО ОДЯГУ
Студ. Д. О. Гайдай, гр.БДк2-15
Науковий керівник ст. викл. І. Л. Гайова
Мета і завдання. Мета роботи полягає в дослідженні стилю пін-ап для можливості
створення колекції жіночого одягу. Для досягнення поставленої мети було вирішено завдання
аналізу особливостей стилю пін-ап та огляду референсів на основі обраної теми у сучасній
стилізації.
Об'єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є художньо-композиційні
ознаки стилю пін-ап 1950-х рр. Предметом дослідження є елементи стилю пін-ап у модному
сьогоденному одязі.
Результати дослідження. Стиль пін-ап ніколи не втрачав своєї популярності. У
більшості це п'ятдесяті роки, блондинки, пишні спідниці і бюст, панчохи, легковажність — в
загальному, Америка в кращому вигляді. Те, що в п'ятдесяті роки минулого століття вважалося
еротичним, в наш час можна назвати дуже навіть скромним. Проте, жінка — пін-ап поєднує в
собі настільки важливі якості, як чуттєвість, скромність, м'якість, ніжність і сексуальність.
Напевно, саме тому подібний образ користується величезною популярністю.
Сьогодні даний стиль набуває друге дихання. Сучасна мода дуже різноманітна, а вінтаж
вважається гідним уваги та поваги. Взуття, вінтажні сумки, старовинна біжутерія, окуляри,
прикраси для волосся, пишні сукні, візерунки в "клітинку", завищена талія — все це знову стає
популярним. Сучасний напрямок пін-апу розвивається з блискавичною швидкістю. Художники з
усіх куточків світу вносять свій внесок в загальний стиль пін-ап, створюючи неповторні шедеври
цього мистецтва. Відомими ілюстраторами-засновниками сучасного pin-up стилю є Білл Рендалу,
Джил Елвгрін, Едвард Д'Анкона, Ерл Моран, Едвард Рунчі, Фернандо Вісенте. Всі художники не
просто зображують красиву дівчину на плакаті, а створюють цілий образ, ретельно продумуючи
його деталі: одяг, взуття, аксесуари, навколишнє оточення.
Останнім часом стиль пін-ап просочився і в моду. Обтислі наряди, високі підбори,
визивне декольте, максимум оголеного тіла — все це стосується цього напрямку. Найгарячіші
новинки сезону — це багато складок, горошок і червоно-чорні кольори. Незалежні дизайнери
відроджують деякі елементи стилю. Наприклад, класичний задній шов, бантик чи стрічка на
панчохах. Зазвичай стилісти радять використовувати спідницю або шорти в одязі в стилі пін-ап.
Для завершення образу буде достатньо підібрати правильне взуття — чорні туфлі. Особливість
стилю в тому, що окремо представлені елементи не поєднуються між собою внаслідок того, що
речі яскраві, насичені.
Висновки. Таким чином, сучасна версія стилю пін-ап в одязі — це те ж сукні яскравого
забарвлення з пишною спідницею, але без бретелей. У сучасному пін-ап стилі збереглися всі
основні складові образу пін-апівської дівчини: стрілки, красиві локони, закручені чубчики,
клітчасті сорочки, короткі шорти, пишні сукні з глибоким декольте і пов'язка на голові. Виявлені
особливості стилю пін-ап надають можливість створення цікавих та яскравих колекцій жіночого
одягу.
Ключові слова: пін-ап, мода, стиль.
1. 50 years of US pin-ups (2008). The Week Magazine. URL:
https://www.theweek.co.uk/pictures/30411/50-years-us-pin-ups [in English]
2. PinUPix. Малюнки та Фото в стилі Pin-up. URL: http://pinupix.com/
3. Charles G. Martignette, Louis K. Meisel The Great American Pin-Up. Taschen. 2017.-
240 p.
340
УДК: 687.016:687.11
ПРОЕКТУВАННЯ КОЛЕКЦІЇ ЧОЛОВІЧОГО ОДЯГУ НА ОСНОВІ ЕСТЕТИЧНИХ
ЗАСАД СТИЛЮ МОДЕРН
Студ. А.А. Кузьменко, гр. БДк-3-15

Науковий керівник: к.т.н., доц. О.В. Колосніченко1
1
Мета і завдання. Створення колекції чоловічого одягу святкового призначення, яка

виражає ідеї сучасних точок зору на походження маскулінності та фемінності,
використовуючи засади філософії стилю модерн, як основного засобу художньої виразності.
Завдання: аналіз творів архітектури стилю модерн ХХ ст.; використання наукових
впровадження результатів дослідження у вигляді капсульної колекції чоловічого одягу.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження – розширення уявлення про
чоловічу моду. Предмет дослідження – архітектура в стилі модерн (А. Гауді) та образотворче
мистецтво епохи постімпресіонізму (В. Ван Гог).
Мета та засоби дослідження. історіографічний аналіз наукових праць з вивчення
особливостей стилю модерн; для трансформації конструктивно-декоративних характеристик
архітектурних елементів у принципи проектування сучасного чоловічого одягу – метод
асоціацій, метод стилізації, морфологічний аналіз; візуально-аналітичний метод.
Наукова новизна та практичне значення. Визначено раціональні способи
привернути увагу до проблеми неусвідомленості сучасного суспільства у наявності
гегемонної маскулінності, гетеронормативності і гендерних стереотипів та їх вплив на
розвиток сучасної індустрії чоловічої моди. Створені творчі ескізи для капсульної колекції
чоловічого одягу з використанням принтів на основі предметів образотворчого мистецтва
епохи модерн.
Результати дослідження. Отримано характеристики досліджуваного творчого
джерела для трансформування у принципи проектування сучасного чоловічого одягу (Рис.1).
Визначено конструктивно-декоративні особливості, типи побудови, орнаментація та
оздоблення архітектури модерн для створення капсульної колекції чоловічого одягу з
використанням принтів заснованих на найвідоміших творах Ван Гога (Рис.2).
Популяризовано культові твори мистецтва серед молоді, розширено поняття про чоловічу
красу і стиль. Трансформація цих елементів в одяг є актуальною з точки зору призначення
колекції та сучасного становища світової індустрії моди (Рис. 3, 4).
341
Рис. 1 – Приклади використання творчості Рис. 2 – Схема трансформації елементів

світових митців для створення колекцій одягу джерела натхнення в деталі костюма
Рис. 3 – Матриці морфологічного аналізу Рис. 4 – Ескізи колекції
Висновки. Отже, проведені дослідження підтвердили актуальність створення даної

колекції чоловічого одягу та нагальність привернення уваги до проблеми гегемонної
маскулінності в сучасному світі, особливо в індустрії моди. Результати дослідження
показали, що вивчення цієї проблеми молодими дизайнерами та їх активні спроби змінити
існуючі стереотипи та застарілі уявлення про чоловічий стиль та стандарти краси мають
позитивний вплив на розвиток сучасної української та світової моди. У процесі дослідження
342
було виявлено основні закономірності, особливості та творчі засоби архітектури модерну. Ця

інформація була аналізована та систематизована, після чого був проведений морфологічний
аналіз, що став основою формоутворення даної колекції. Споживчий сегмент готового
продукту складають молоді чоловіки, що належать до творчих професій, богема, або інші
неконформні особистості, що прагнуть виділитися на світських заходах. Ексклюзивністю та
неповторністю кожного елементу колекції пояснюються й засоби її створення: велика
кількість ручної роботи, багатий декор та орнаментація, коштовні матеріали та тканини.
Ключові слова: дизайн, чоловічий одяг, глобалізація, гегемонна маскулінність,
фемінність, модерн, методи художнього проектування, самовираження, зсередини, назовні.
1. Культурологія: українська та зарубіжна культура : навч. посіб. / [М. М. Закович, І.
А. Зязюн, О. М. Семашко та ін.]; за ред. М. М. Заковича. – 4-те вид., випр. і допов. – Київ:
Знання, 2009. – 589 с.
2. "Мальчики не плачут": почему мужчины тоже страдают от токсичной
маскулинности [Ел.ресурс] / Режим доступу: https://www.bbc.com/russian/features-45926720
3. Стиль модерн в архитектуре [Ел.ресурс] / Режим доступу: http://www.regent-
decor.ru/lib/articles/architecture/style-modern.html
How 'toxic masculinity' doesn't even scratch the surface of the issue [Ел.ресурс] / Режим доступу:
www.executivestyle.com.au/how-toxic-masculinity-doesnt-even-scratch-the-surface-of-the-issue-
h0wm3l
343
УДК 687.1:159.9
ДОСЛІДЖЕННЯ СТИЛЬОВИХ УПОДОБАНЬ МОЛОДІ У ОДЯЗІ ОСОБИ

ПРОТИЛЕЖНОЇ СТАТІ
Магістрант Червінчук І. І.
Науковий керівник доц. Лущевська О. М.
Взаємодія людини з навколишнім світом здійснюється у системі відносин, які

складаються між особами протилежної статі. Формування стосунків неминуче починається із
складання першого враження про потенційного партнера. Таке враження визначається,
насамперед, особливостями, притаманними зовнішності і поведінці сприйнятої людини.
Багатьом здається, що зовнішній вигляд особи протилежної статі – ніщо порівняно із
внутрішніми якостями людини. Але манера вдягатися, значною мірою, визначається саме
індивідуальними психологічними особливостями. І тому можна чимало сказати про людину
за її зовнішнім виглядом. Психологами досліджено різні аспекти впливу одягу на
формування першого враження про особистість, серед яких роботи М.І. Кілошенко,
Е.А. Петрової, Н.А. Коробцової. Проте, проблема впливу одягу на формування позитивного
враження про сучасну молоду людину, що його носить вивчена недостатньо.
Мета і завдання. Саме тому метою дослідження є вивчення впливу стилю одягу
особи протилежної статі на формування позитивного враження про неї. Для цього важливо
виконати інформаційний аналіз за цією тематикою та провести власне дослідження
стильових уподобань сучасної молоді.
Відомо [1], що ми сприймаємо один одного на основі тих комунікативних сигналів,
які передаємо. Ці сигнали розподіляються на три групи: зорові (те, що ми бачимо – одяг,
зовнішність, вираз обличчя, статура та ін.), вокальні (як використовує свій голос особа, з
якою ми спілкуємося) та вербальні (які саме слова ми чуємо та вживаємо). Вченими
встановлено [2], що 55 % інформації, яка передається людиною, сприймається через зорові
сигнали, тобто її зовнішній вигляд; 38 % інформації сприймається через вокальні сигнали, її
голос при спілкуванні (його тон, висота та ін.), і лише 7 % інформації сприймається через
вербальні сигнали, тобто через те, що саме ми говоримо.
До складових зовнішнього вигляду відносять індивідуальну фізичну привабливість
людини, її тілобудову, риси обличя, зачіску, а також одяг, взуття та аксесуари. Одяг, як один
із найважливіших атрибутів іміджу, виконує значну роль у формуванні першого враження
про людину. За одягом можна зрозуміти класову, групову, національну приналежність
людини. Він виконує в спілкуванні дуже важливі функції, а саме скаже уважному
спостерігачеві про стан, темперамент, характер, настрій і відносини його власника
(афективно-комунікативна функція).
У результаті літературного аналізу встановлено, що молоді люди обирають собі
партнера, який би володів подібністю соціальних рис, поглядів і психологічно доповнював,
приваблював. При цьому перше враження, що складається на першій стадії відносин має
важливе значення і базується на особливостях зовнішності і поведінки людини, що
опинилася об'єктом пізнання [3].
Наукова новизна та практичне значення. Експериментально підтверджено, що
стиль одягу особи протилежної статі виконує важливу роль у формуванні першого враження
про неї.
Результати дослідження. Для цього проведено анкетне опитування 90 студентів
Хмельницького національного університету (ХНУ) у віці від 17 до 23 років. У результаті
опитування виявлено, що одяг чинить вплив на формування та становлення стосунків,
зокрема неохайність одягу молодого чоловіка або жінки, несмак у виборі свого одягу, його
невідповідність фігурі людини, постійна невідповідність одягу ситуації, надмірна відвертість
одягу, або неадекватна його довжина можуть стати перепоною для початку або розвитку
стосунків із власником такого одягу. Для того щоб з’ясувати, на які із елементів одягу осіб
344
протилежної статі (стиль, форму, колір, види одягу, покрій, якість тканини, її фактура,
малюнок) першочергово звертають увагу молоді люди проведено анкетне опитування. У
результаті дослідження встановлено, що найбільшу увагу у особі протилежної статі
привертає стиль одягу (1 місце), види одягу (2 місце), його форма (3 місце), найменшу увагу
опитані звертають на якість тканини (7 місце) та покрій одягу (8 місце). Встановлено, що
молоді чоловіки та жінки по різному оцінюють вплив елементів одягу [4]. Наступним етапом
дослідження стало визначення стильових уподобань молоді в одязі особи протилежної статі.
Для цього проведено анкетне опитування 90 осіб віком від 17 до 23 років, щодо того який
стиль одягу приваблює їх в одязі особи протилежної статі (рис. 1), а який є
найнепривабливішим.
а б
Рисунок 1 – Привабливість стилю одягу для осіб протилежної статі: а) думки чоловіків, б) думки жінок
Встановлено, що молодих жінок приваблює партнер у одязі класичного стилю

(50,5 %), а чоловіків приваблюють молоді жінки у одязі романтичного стилю (38,3 %),
класичного (19,9 %) та фольклорного стилів (15,2 %). Найбільш непривабливим стилем одягу
для потенційного партнера як жінки, так і чоловіки, вважають авангардний (36,6 % та 41,7 %
відповідно), а також еротичний (27,0 % та 25,0 % відповідно) стилі.
Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено вплив стилю одягу, на
формування першого враження про особу протилежної статі. Отримані у ході дослідження
результати повинні враховуватись виробниками при проектуванні одягу для чоловіків та
жінок молодшої вікової групи, а також можуть слугувати рекомендаціями для молодих
людей щодо створення привабливого, для осіб протилежної статі, зовнішнього вигляду.
Ключові слова: стиль, одяг, стильові уподобання, міжстатеві стосунки.
1. Маркова О. Ю. Философия образования о менталитете и ценностных ориентациях
современных студентов / О. Ю. Маркова // Россия и Грузия : диалог и родство культур.
Вып.1 / Под ред. Парцванеия В.В. - СПб. : Питер, 2003 - С.230.
2. Килошенко М. И. Выражение «Я-концепции» личности в одежде молодых людей /
М.И. Килошенко, И.Н. Сафронова // Молодежная политика XXI века : стратегия выбора :
Материалы... конференции. - СПб. : СПГУТД, 1999. - С.58.
3. Петрова Е. А. Психофизика одежды / Е. А. Петрова, Н. А. Коробцева, // Швейная
промышленность, 1995. – № 1. – С.33-35.
4. Лущевська О. М., Червінчук І. І. Вплив візуальної модальності на формування
міжстатевих стосунків студентської молоді / О. М. Лущевська, І. І. Червінчук //
Ресурсозберігаючі технології легкої, текстильної і харчової промисловості: зб. тез допов.
Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції молодих вчених та студентів, 15-16
листопада 2018 р. – Хмельницький : ХНУ, 2018. – С.57-58.
345
УДК 687.129
РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ТА СУЧАСНЕ БАЧЕННЯ МОДНОГО КЕЙП
Студ. І. М. Яременко, гр. ШВмз - 6
Науковий керівник доц. О.А. Дітковська
Мета і завдання. Вивчення історії виникнення жіночих накидок, первинного

призначення, форми одягу та її трансформації у сучасні види і стилістичні образи шляхом
проведення ретроспективного аналізу.
Об'єкт дослідження – процес проектування ансамблю модного жіночого одягу у
Предмет дослідження – художньо-композиційні рішення складних форм накидок,
характерні у різні історичні періоди часу.
Методи та засоби дослідження. Дослідження базується на використанні таких
загально-наукових методів як літературно-аналітичного; історіографічного аналізу
зображень жіночих накидок, що є прототипами сучасному кейп; візуально-аналітичного
методу для аналізу різноманіття форм, конструктивних рішень та оздоблення.
новизна роботи полягає в отриманні результатів наукового ретроспективного аналізу
жіночих накидок, спрямованих на розширення бази передпроектних дизайнерських
досліджень. Виділено провідні структурні елементи та запропоновано художньо-
композиційне рішення моделі жіночого кейп для ансамблю модного жіночого одягу у
Жіночий гардероб постійно поповнюється новими оригінальними моделями. Велика
їх частина є поєднанням звичних для нас речей один з одним, в результаті чого з'являються
несподівані відкриття. Модний фаворит сучасної моди – давно забутий кейп.
Історія моди знає чимало прикладів, коли схожі, споріднені речі в різні періоди і в
різних регіонах позначалися різними назвами. До одягу такого роду можна віднести і кейп,
найближчими родичами якого є плащ і накидка [1].
Цей предмет гардероба налічує багато сотень років, а першоджерелом вважають
улюблений одяг древніх греків. Кейп з'явилися в середньовічній Англії, в ті часи англійські
лицарі, неодмінно брали з собою в походи довгу накидку з вовни з глибоким капюшоном, що
зав'язувалася навколо шиї і захищала від несприятливої погоди, і нерідко слугувала ковдрою.
Такі ж накидки носили ченці і мандрівники. В XVI ст для зручності користування їздячи
верхи на конях, у захисній мантії з'явилися прорізи для рук і додаткові зав'язки на грудях, що
значно підвищило практичність одягу. У Вікторіанську епоху (1837—1901) такі накидки
отримали назву «кейп» і стали «уніформою» майже всіх родів військ Британської імперії [1,
2], а також перейшли у жіночий гардероб.
Різні народи називали одяг такого роду на свій лад, наприклад, бурнус (фр. Burnous) -
це плащ з капюшоном з грубої вовняної тканини, частіше білого кольору, що накидався на
плечі, у арабів і берберів; бурка – плащ білого, чорного або бурого кольору, зроблений з
повсті, поширений у народів Кавказу; салоп – верхній жіночий одяг у вигляді широкої довгої
накидки з пелериною і прорізами для рук або короткими рукавами в Західній Європі і в Росії
в кінці XІІI століття. З середини ХІХ ст. були відомі і інші назви верхніх накидок-плащів, як
тальма, ротонда, капот. У дам вищого світу кейп шився з дорогих розкішних тканин,
346
декорувалися вишивкою, бахромою, коштовностями, підбивався хутром, його накидали

зверху на вечірню сукню (рис. 1).
На сьогоднішній день "Кейп" (англ. Сape - мис, плащ, накидка, капюшон, пелерина) -
різновид верхнього одягу, накидка без рукавів і пройм вільного (зазвичай трапецевидного)
крою, із застібкою або без, і має отвори для рук. Основною особливістю, що відрізняє кейп
від пончо і пелерин – це чітко сконструйована лінія плечей [1, 2].
Костюм вікінгів, Візантія, XIV - XV века Росія, кінець ХІІІ

Франція, 1857 Америка, 1890.
VIII- XI ст ст, "салоп"
Рисунок 1 – Деякі приклади модних кейп від середньовіччя до ХІХ ст
В 1960-ті кейп знову став культовою річчю завдяки П'єру Кардену і Оззі Кларк, що
тріумфально повернули його на модний олімп, і кожна друга дівчина мріяла про яскравий
укорочений кейп. Тепер популярність таких накидок знову почала зростати, а різноманіття
сучасних моделей необмежене певним стилем. У колекції 2011 року відразу декілька брендів
– Chloe і Alexander Wang – запропонували кейп в якості модної верхньої частини одягу, а до
2018 року він став одним з найактуальніших трендів. Різні бренди, такі, як Gareth Pugh,
Marni, D & G, Jason Wu, Louis Vuitton's, Christian Dior, Alexander Wang, Michael Kors, Rebecca
Minkoff, Fendi і багато інших пропонують свої розробки кейп.
Відповідно до своїх вподобань можна зупинити свій вибір на строгому стилі ділового
одягу, спортивному крої або моделі молодіжного романтичного характеру. Сучасні фасони
кейп не обмежуються плащем і пальто, а знайшли своє продовження в таких варіантах
жіночого одягу як кейп - жакет, кейп - комбінезон, сукня - кейп, світер-кейп [1-3].
Рисунок 2 – Сучасні фасони модних укорочених кейп
347
Висновки. Проведений історіографічний аналіз жіночих накидок дозволив визначити

їх походження та еволюцію, фасони, призначення та оздоблення. Встановлено, що моделі
кейп є на сьогоднішній день є фаворитами модних модіумів, різноманітні за стилем, а тому
дозволяють доповнити будь-який образ кожної сучасної жінки, водночас підкресливши її
вишуканий стиль. За результатами досліджень запропоновано художньо-композиційне
рішення моделі кейп для ансамблю модного жіночого одягу у романтичному стилі.
Ключові слова. Кейп, накидка, верхній жіночий одяг.
1. Кейп. Энциклопедия моды [Електронний ресурс] // Casual - Женский журнал о

моде, стиле и красоте. – Режим доступу до ресурсу: https://www.casual-info.ru/wiki/Кейп.
2. Кейп – что это? Ярмарка мастеров [Електронний ресурс]. - Режим доступу до
ресурсу: https://www.livemaster.ru/topic/3041665-kejp-chto-eto.
3. С чем носить пончо и кейп фото аутфитов с накидками, видео, советы. Модные
тренды [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: https://malinca.ru/s-chem-nosit-
poncho-i-kejp-foto-autfitov-s-nakidkami-video-sovety/#i
348
УДК 687.01(477)(043)
ЕСТЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ОЗДОБЛЕННЯ ШКІЛЬНОЇ ФОРМИ:
РІВНІ ФОРМУВАННЯ
Студ. О.О. Бакун, гр. Д-41
Науковий керівник доц. Н.В. Скляренко1
1
Луцький національний технічний університет
Мета і завдання. Метою роботи є виявити естетичні концепції оздоблення шкільної

форми та рівні їх формування. Естетична концепція базується на взаємодії форми та змісту
художнього оздоблення із обов’язковим врахуванням особливостей дизайну шкільного
костюму. У створені гармонійної форми оздоблення значну роль відіграє призначення
Завдання дослідження: 1) визначити естетичні концепції у проектуванні оздоблення
шкільної форми; 2) проаналізувати рівні їх формування.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є художнє оздоблення
шкільної форми учнів в Україні та країнах світу. Предметом є естетичні та технологічні
аспекти художнього оздоблення шкільної форми.
Методи та засоби дослідження. Дослідження базується на використанні системного
та історичного підходів. Аналіз художнього оздоблення шкільної форми проведений шляхом
візуального спостереження, вимірювання, графічної і фотофіксації основних параметрів.
Пошуки аспектів оздоблення та їх моделювання базуються на використанні художньо-
композиційного, ергономічного, конструктивно-технологічного, функціонального, образно-
стилістичного дизайн-аналізів.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. У роботі вперше
переосмислено художнє оздоблення у проектуванні шкільної форми з точки зору дизайну.
Доведено, що художнє оздоблення виступає одним із важливих елементів формування
іміджу особистості, увиразнення навчального закладу та кожного учня України на
локальному, регіональному та національному рівнях. Закцентовано увагу на ролі природно-
екологічного, економічного, історично-соціального та етнокультурного факторів, що
впливають на проектування оздоблення шкільної форми та можливості формування
національної приналежності.
Результати дослідження. Оздоблення шкільної форми є одним із найбільш
ефективних засобів формування художнього образу. Разом з тим оздоблення виступає
важливим засобом комунікації, що інформує про школу, регіон, визначає національне
забарвлення. Ці аспекти стають визначальними у проектуванні шкільної форми як цілісного
образно-стилістично узгодженого спеціалізованого вбрання. Розробка художнього
оздоблення для освітнього середовища потребує формування естетичної концепції [2].
Художнє оздоблення формується під дією багатьох факторів: природно-екологічного,
економічного, історично-соціального та етнокультурного. Ці фактори визначають рівні
естетичної концепції художнього оздоблення шкільної форми. Життєдіяльність людини
завжди протікає у певних територіально-локалізованих умовах, що характеризуються
конкретними геологічними, ландшафтними і кліматичними особливостями. Природа як
простір ідей художньо-проектної діяльності стає джерелом натхнення для створення
художнього оздоблення. Здавна природа визначала образи, що домінували у побуті,
мистецтві та житті людини [3]. Природно-екологічний фактор є підґрунтям формування
образних особливостей оздоблення шкільної форми українських регіонів.
Образні рішення на основі природно-екологічного фактора прослідковуються в
художньому оздобленні шкільної форми переважно на місцевому (локальному) рівні. Це
простежується у графічних зображеннях емблем шкіл, що містять стилізовані елементи
природи. Втілення локальних особливостей простежується у проектуванні орнаментів у
техніці вишивки. Через вишивку можна передати стилістичний образ певного регіону
(наприклад, вишивані мотиви Полісся або Закарпаття). Отже, природно-екологічний фактор
349
використовується на всіх рівнях формування естетичної концепції, проте найчастіше є

фактором формування концептуального рішення місцевого рівня.
Розвиток економіки дозволяє використати спектр певних матеріалів та технологій для
художнього оздоблення форми. Даний фактор зазвичай визначає регіональний рівень
естетичності. Так, специфіка масового виробництва та машинна вишивка можуть здешевити
виготовлення художнього оздоблення на шкільній формі.
Значну роль в образотворенні оздоблення відіграють історично-соціальні умови, що є
індивідуальними для кожного регіону. Ці умови визначають специфіку мислення, менталітет
та впливають на формотворення художнього оздоблення. Визначення історико-соціальних
особливостей становлення регіону дозволяє дизайнеру добрати відповідні кольори та
символи, що є домінуючими у регіоні.
В умовах сучасної України роль одного із важливих стабілізуючих факторів у
взаємовідношеннях нової дійсності і традиційної духовної культури грають традиції,
фольклор, художні ремесла, що сформовані на основі історичного становлення регіонів [1].
Традиційна матеріальна культура актуалізується у свідомості населення як конкретний
символ, який асоціюється з етнокультурними особливостями конкретної території.
Проведений аналіз зразків шкільної форми з різних територій дає можливість стверджувати,
що етнокультурний фактор вливає на формування як регіонального, так і локального рівнів.
Проте, використання етнокультурних особливостей території простежується і на локальному
рівні.
На основі дослідження окреслених факторів виникла необхідність розробки моделі
формування естетичної концепції проектування художнього оздоблення шкільної форми.
Вона окреслює основні етапи проектування образно-стилістичного рішення шкільного
вбрання в цілому. Головною задачею естетичної концепції є сформулювати сприйняття
шкільної форми на підсвідомому рівні, за рахунок використання регіональних особливостей
художнього оздоблення.
Висновки. Естетична концепція базується на взаємодії форми та змісту художнього
оздоблення із обов’язковим врахуванням особливостей дизайну шкільного костюму. У
створені гармонійної форми оздоблення значну роль відіграє призначення (іміджеве,
святкове, альтернативне оздоблення), техніка створення та особливості формотворення.
Форма визначається змістом, який формується на основі регіональних факторів (природно-
екологічного, економічного, історично-соціального та етнокультурного).
Використання природно-екологічного фактора для наповнення змісту оздоблення,
представляє локальний рівень формотворення. Економічний та історично-соціальний (з
врахуванням етнокультурних особливостей) впливає на формування регіонального рівня.
Зміст оздоблення національного рівня реалізується під впливом всіх факторів із
домінуванням етнокультурного. Реалізація цих зв’язків виражає зміст естетичної концепції
проектування художнього оздоблення шкільної форми.
Ключові слова. Шкільна форма, художнє оздоблення, джинс, декор, аксесуари.
1. Козлова Т.В. Костюм. Теория художественного проектирования. Учебник для
вузов. Т.В. Козлова. М.МГТУ им. А.Н. Косыгина. 2005.
2. Пашкевич К.Л.,Овчарек В.Є. Особливості використання етноджерел в дизайн
колекції сучасного одягу. Теорія та практика дизайну. Технічна естетика. 2018. Вип.15. К.,
2018. С.109-123.
оздоблення одягу. Навч. посібник. К., КНУТД, 2008. 130 с.
350
Текстильний дизайн, дизайн виробів з текстилю, фотовідеодизайн
Підсекція «Текстильний дизайн, дизайн виробів з текстилю,

фотовідеодизайн»
УДК 316.64:004.738.5
ЕФЕКТИВНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ВІДЕОРОЛИК ЯК ЗАСІБ ВПЛИВУ НА
ГРОМАДСЬКУ СВІДОМІСТЬ
Студ. У.М. Вовк, гр. МгДф1-18
Науковий керівник доц. В.Є. Овчарек
Мета і завдання. Мета наукового дослідження полягає у визначенні головних

функцій соціального відеоролику і з'ясуванні засобів і прийомів впливу візуальних образів на
громадську свідомість
Для досягнення поставеної мети були визначені наступні завдання :1) визначити
комунікативну природу та функціії соціаьного відеоролика; 2) визначення тематики та
розробка структури соціального відеоролика з врахуванням методів впливу на глядача в
рекламній індустрії.
Об’єкт дослідження. Створення ефективного соціаьного відео-проекту як засобу
формування громадської свідомості в українському суспільстві.
Предмет дослідження. Дизайн соціального відеоролика.
Методи та засоби дослідження. В даній роботі були використані: методи аналізу
відеопродукції соціального напрямку на основі відгуків глядачів; метод аналогії для
визначення способів впливу на глядача; метод моделювання та монтажу для створення
соціаьного відеоролику. Розвиток уяви та фантазіі. Спілкування з професіоналами.
Наукова новизна та практичнее значення отриманих результатів. В даній роботі
набув подальшого розвитку удосконалення процесу створення соціального відеоролика за
рахунок використання найбільш ефективних методів впливу на глядача та утримання його
уваги завдяки особливим прийомам відеомонтажу.
Результати дослідження. Сьогодні соціальна реклама стає не тільки більш
затребуваною, ніж раніше, але і збільшується її значення, ротація на телеканалах, зростає
попит на створення соціальних відеопроектів. Соціальне відео (соціальна реклама) – це
невеликий відеоролик, націлений на зміну мислення або поведінки людей. В основі такого
відеосюжету лежить ідея, що володіє певною соціальною цінністю. Соціальний відеоролик
висвітлює одну з громадськх проблем (або комплекс таких проблем), до яких соціум не
проявляє належної уваги , оскільки вони вже вкоренилися і стали звичними для більшості
людей. Виготовлення соціального ролика має свої особливості, на відміну від класичного
рекламного, так як націлений він на зовсім іншу цільову аудиторію і повинен мотивувати
людей на соціальні вчинки, закликати до відповідальності.
Cоціальна реклама займає значне місце серед факторів, що впливають на
суспільнозначиму поведінку людей. Цей вид реклами представляє громадські або державні
інтереси і, як правило, орієнтований не на вузьку цільову групу споживачів, а на аудиторію,
об'єднану за своїм соціальним статусом або на все суспільство чи його значну частину.
Виділяють такі види реклами в засобах масової інформації [1-5]:
• Радіо (ролики, рідше «джинса» - «на правах реклами»).
• Друкована (реклама в пресі та інша: принти, листівки, наклейки, візитівки).
• Інтернет-реклама (реклама в мережі Інтернет: текстові блоки, банери, контекстна
реклама, реклама в блогах, реклама на мапі та ін.)
• Телевізійна (відеоролик в рекламному блоці, рекламна пауза, текст в рухомому
рядку, телеоголошення, віртуальна реклама).
• Зовнішня реклама.
• Внутрішня реклама.
• Виставки (торгово-промислові, художні та інш.).
351
• Поштова розсилка (direct mail).
Залежно від поставлених цілей, соціальний відеоролик може вирішувати такі основні
групи завдань:
• Залучення уваги до актуальних проблем суспільного життя.
• Стимулювання дій щодо вирішення проблем суспільного життя.
• Формування громадської думки.
• Зміцнення інститутів громадянського суспільства.
• Формування нових типів суспільних відносин.
• Зміна поведінкових моделей в суспільстві [2].
Виходячи з перерахованих вище цілей, можна зробити висновок, що соціальна
реклама є важливою категорією рекламної індустрії, так як спрямована на увагу і виховання
суспільства.
Соціальна реклама дозволяє виховувати суспільство і звертати його увагу на недоліки,
проблеми або ж важливі події, яких людина в повсякденному житті не помічає або
намагається уникнути.
Мотивувати людину (особливо дорослого) на вчинення певного роду вчинків досить
складно. Тому створення соціального відео-проекту вимагає глибокого знання психології та
наявності оригінальних ідей, якими можна захопити людину. Необхідно відзначити, що
значне число молодих людей впевнені в корисності соціальної реклами, так як вона
допомагає формувати правильне ставлення до актуальних проблем сучасного суспільства і в
цілому активізує молодь, залучаючи її до участі в соціальному житті країни.
Cоціальний ролик – це невелике кіно, в якому режисерові необхідно донести до
глядача невелику ідею і зробити це треба в максимально короткий час, ефективно і доступно.
Ось чому всі сходяться на думці, що «соціальний ролик» є найбільш креативним, а тому
важким продуктом.
Висновки. Здійснено теоретичне узагальнення сутності поняття «соціальний
відеоролик» та його завдання. З’ясовано, що соціальний відеоролик – це специфічний жанр
дизайну, метою якого є вплив на громадську свідомість, донесення суспільно важливої
інформації через емоційне сприйняття зорових і вербальних образів, поєднаних дизайнером в
одному творі.
Ключові слова. Відеоролик, соціальний проект, монтаж, дизайн, засоби впливу,
соціальний відеоролик, реклама.
1. Скляренко Н. Соціальна реклама в контексті дизайну. Навчальний посібник для
студентів спеціальності «Дизайн» денної та заочної форм навчання / Н. Скляренко, О.
Романюк. – Київ: Видавець Олег Філюк, 2014. – 232 с.
2. Подготовка электронной публикации и общая редакция: «Индустрия рекламы»
[Електронний ресурс] / [А. Агеев, А. Мудров, В. Мейер та ін.] – Режим доступу до ресурсу:
http://adindustry.ru/doc/1132.
3. Малиновський В. Значення соціального плаката / Валерій Малиновський ;
Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної
академії мистецтв [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://artkipdm.if.ua/2013/05/25/904/
4. Николайшвили Г. Г. Социальная реклама: теория и практика : учеб. Пособие для
студентов вузов / Г. Г. Николайшвили. – Режим доступу: www.gd-obshestvo.ru/.
5. Олтаржевський Д.О. Соціальна реклама. Навчальний посібник для студентів
спеціальності «Журналістика» денної та заочної форм навчання / Олтаржевський Д.О. –
Центр вільної преси. – К. 2016. – с. 120
352
УДК 77.022.1+004:069.51+7.012
АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЙ ФОТОВІДЕОДИЗАЙНУ У СТВОРЕННІ

СУЧАСНОЇ МУЗЕЙНОЇ ЕКСПОЗИЦІЇ
Студ. О.В. Петрова, гр. МгДф-18

Науковий керівник доц. В.Є. Овчарек, доц. І.Б.Довженко
Мета і завдання - удосконалення процесу створення реклами для музею.

Завдання - проаналізувати сайти провідних музеїв України та створити нову ідею для
розробки їхньої реклами, визначити перспективи подальшого співвідношення інноваційних
технологій фотовідеозизайну і концептуального дизайну музейної експозиції.
Об’єкт дослідження – сучасна музейна експозиція як відображення соціокультурних
процесів суспільства третього тисячоліття.
Предмет дослідження – технології фотовідеодизайну, як засіб створення реклами для
сучасної музейної експозиції.
Методи та засоби дослідження. Для проведення дослідження було використано такі
методи наукового пізнання: аналізу і синтезу, порівняння, систематизації і узагальнення.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Здійснено аналіз
технологій фотовідеодизайну, що застосовуються для реклами музеїв в Україні. Розроблено і
запропоновано простий алгоритм для її створення і використання в діяльності музеїв.
Результати дослідження. В наш час професіоналізм людей, які можуть досконало
створити відео або фото проект для музейної експозиції, значно знизився. Щоб зацікавити
широке коло громадськості до перегляду музейної експозиції потрібно використати
нестандартний підхід до процесу зйомки та подачі матеріалу. Фотографія сприймається нині як
звичайна фіксація певного моменту, тому це зобов’язує фотографів обирати сучасні методи
створення проектів.
Привабливість музеїв для сучасної молоді йде по низхідній. Вона менше цікавиться
давнім мистецтвом та історією. Їй більше подобаються сучасні арт виставки, інтерактивні музеї,
нестандартні композиції. І їх можна зрозуміти, адже це саме те, що викликає у них емоцію [1].
Зробивши пошук в Інтернеті і зайшовши на першу вкладку сучасної арт виставки, скоріш за все
ми побачимо PinchukArtCentre [3], де здебільшого презентують свої нестандартні роботи молоді
дизайнери, які хочуть донести до молоді ту чи іншу проблему через емоції. Переглянувши сайт з
фотографіями та відео, на якому ми чітко можемо зрозуміти що пропонують нам для перегляду в
даному арт центрі, відвідувач сайту точно захоче відвідати цю виставку або експозицію,
безпосередньо відчути силу їх емоційного впливу. Тож завдяки вдало скомпонованим роботам
молодих дизайнерів та фото-відео матеріалам, що змогли утримати глядача при перегляді сайту,
даний арт центр отримує великий потік відвідувачів і залишається популярним в наш час.
Якщо ми говоримо про сучасні інтерактивні музеї – то в цьому випадку роль фотографа
або відео оператора є менш значимою, адже тут важлива лише технічна сторона, тому що глядач
розуміє, що в кадрі відбувається щось цікаве, інтригуюче та незвичне, це варто спробувати
власноручно. Одразу з’являється думка щодо відвідування даного музею. Більшість таких музеїв
та центрів в нашій країні розраховані на дітей, але кількість дорослих відвідувачів в них стрімко
росте. Люди хочуть спробувати щось нове, а саме такий тип проведення вільного часу та
отримання корисної інформації людям прийде до серця.
Що стосується історичних музеїв, музеїв мистецтв та інших музеїв, що були створені
набагато раніше вище наведених – тут ситуація ж більш складна. Адже в наш час фотографів та
відео операторів нескінченна кількість та фотографи перестають задумуватись над тим щоб
привнести щось нове в фотографію, вони не хочуть дарувати емоцію і навіть не задумуються над
цим. Більшість з них просто коректно і технічно виконує свою роботу, а в ситуації з музейною
експозицією це є великою помилкою. Для того щоб зацікавити того, хто переглядає веб сторінку
сайту музею та викликати в нього бажання відвідати музей – потрібно викликати ту саму емоцію
[2]. Фотографу необхідно продивитись всю експозицію музею від початку до кінця, відмітити
найбільш емоційно важливі точки та відштовхуючись від них побудувати свій проект.
353
Можливості пост обробки сьогодні вже необмежені і можна зробити просто відмінну рекламу
для музею, використовуючи лише декілька комп’ютерних програм.
Рекламний проект, що був створений для музею української діаспори, був зроблений з
урахуванням попередньо висловленої думки. Він готувався у два етапи і мав завершену форму у
два відеоролика. Першим етапом стало візуальне втілення ідеї фахівців музею про створення
експозиції, яка мала попередню назву «Українська Канадіана». Другим – візуальне відтворення,
образне осмислення вже створеної музейної експозиції «Україноканадці» з перспективою
розміщення створеного в експозиційному просторі. Для цього була розроблена концепція
документального відео сюжету, обрано об’єкти зйомки (елементи експозиції) та проведена їх
зйомка, знайдені додаткові матеріали в Інтернет джерелах та літературі, відібрані і записані
шуми і музика, написаний і начитаний дикторський текст, проведений монтаж. Для створення
образу країни (Канади) було обрано звукове і візуальне рішення (звук олівця, що заштриховує
поверхню паперу і поступово промальовує карту Канади та атрибут країни – клиновий лист).
Для створення відео ефектів було використано можливості програми Adobe Aftereffects (наїзди,
від’їзди, витиснення одного зображення іншим, повороти сторінки). Обрані засоби надали
можливість наблизити важливі елементи, що інформували глядача про місце проведення
виставки та її спрямованість. Для розповіді про перших переселенців до Канади були
використані: вірш П.Тимочка «Уклін Канаді», який начитував диктор, фотографії експозиції, що
розповідали про складний шлях переїзду до Канади, про одяг, звичаї, психологічний стан
переселенців; застосовані наступні засоби візуальної розповіді: від’їзди з крупних планів на
загальні, витиснення одного зображення іншим, типографіка для цитування рядків з віршу. Для
цілісності відеосюжету було використано дикторський супровід, що переповідав дивовижну
історію, яка виникла під час гастрольних виступів відомих українських співаків Д. Гнатюка та
Є.Мірошниченко у Торонто. Фінальний блок відеосюжету був присвячений останньому
президенту УНР в екзилі Миколі Васильовичу Плав’юку. Відеорозповідь складають оригінальні
фотографії з музейної експозиції, розміщені на тлі українського орнаменту. Горизонтальний і
вертикальний прийом «перегортання» сторінок на планшеті поєднується з типографікою, яка
інформує про діяльність політичного діяча, та анімаційними ефектами. Скульптурне зображення
М. Плав’юка органічно поєднується з зображенням його орденів і медалей, фрагментом прапору
з тризубом, відеозображенням політичних діячів сучасної України. До відео ефектів додається
також поліекранне зображення.
Висновки. Діяльність фотовідеодизайнера у створенні сучасної музейної експозиції
непересічна, адже саме завдяки створюваному ним творчого продукту майбутнє покоління буде
розвиватися, пізнавати минуле, цікавитися мистецтвом. Йому варто ризикувати, шукати
нестандартні підходи в розробці власних проектів,застосовувати інноваційні технології
фотовідеодизайну і збуджувати уяву, викликати емоції свого сучасника, бо саме від позитивної
емоції в більшій мірі залежить розвиток молоді та сучасного музейного простору.
Ключові слова: сучасна музейна експозиція, технології фотовідеодизайну, реклама,
емоція.
1. Управлять эмоциями [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:

https://daily.scm.com.ua/how-to-develop-an-emotional-quotient/
2. Добавь эмоций фотографии. Базис [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://www.takefoto.ru/articles/teoriya_fotografii/1738_dobav_emotsiy_fotografii_bazis
3. PinchukArtCentre [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
http://new.pinchukartcentre.org/
354
УДК 502.3 “3/3”: 004.946

СТВОРЕННЯ ВІЗУАЛЬНОГО ОБРАЗУ ЛЮДСТВА МАЙБУТНЬОГО ЗАСОБАМИ
ФОТОВІДЕОДИЗАЙНУ
Студ. А.М. Якименко, гр. МгДф1-18
Науковий керівник доцент В.Є. Овчарек
Мета і завдання. Обгрунтування можливостей фотовідеодизайну як інструменту

створення візуального образу людства майбутнього та засобу формування світосприйняття
майбутнього світу.
Для досягнення поставленої мети визначені наступні завдання: 1) застосувати
класичний семіотичний підхід у дослідженнях; 2) проаналізувати фото- і відеокультуру як
семіотичну систему; 3) оцінити вплив візуального образу на людське майбутнє.
Наукова новизна та практична значимість дослідження полягає у формуванні нового
погляду на значення фотовідеодизайну в сучасному світі.
Об’єкт дослідження. Теорії інформаційно-семіотичного напряму, культурологічні
аспекти фото- і відеодизайну в дослідженнях мистецтвознавців.
Предмет дослідження.
Результати дослідження. Дизайн – це невід’ємна складова сучасного суспільного
життя (промисловий дизайн, дизайн середовища, дизайн одягу, графічний дизайн і один з
його напрямів - фотовідеодизайн), це найбільша художня практика за чисельністю та
мистецьким формотворенням. Як мистецька практика фото- та відеодизайн має достатньо
«гнучкий» інструментарій для того, щоб стилізувати зображення або візуальну інформацію
під будь-яке завдання, що сформоване в тому чи іншому мистецькому проекті. Потенціал
фото- та відеодизайну настільки потужний, що може задовольнити життєво важливу потребу
людини у причетності до барвистих, емоційних образів, до переживання почуттів високого
накалу, що порушує рутинність і заорганізованість повсякденного життя. [1] Така потреба
людини зумовлена тим, що ментальне і психічне здоров'я людини пов'язане з культурою і
емоційною сферою сприйняття. Залежність і взаємодоповнюваність емоційного і
раціонального компонентів називають «ефектом зворотної дії», надцінною установкою. Вже
давно і переконливо доведено, що фізіологічні процеси безумовно залежать від емоційних і
інтелектуальних процесів.
Не можна також не зупинитись на потужності передачі інформаційного посилу від
творця до споживача. Адже новітні технології необхідно аналізувати у комплексному
вивченні. Процес інформатизації сприяв формуванню інформаційного суспільства, а також
створив основу для утворення в ньому кіберкультури (форми культури інформаційного
суспільства).
Технічна база розвинена сьогодні до такої міри, що створено новий простір
комунікацій людей, а саме: інтернет-культура.[2]
Цей простір володіє своєю системою цінностей, естетичних норм, традицій,
системами знаків, символів і смислів, культурою обміну і зберігання інформації в ньому,
культурою взаємодії користувачів.
Завдяки грамотному і приємному дизайну користувачі можуть легко і зручно знайти
важливу для себе інформацію. Необхідно відзначити особливість дизайну – реагувати на
культурні і технологічні зміни, – тобто, фото- і відеодизайн має змогу демонструвати нові
уявлення про світ. Так, наприклад, наприкінці 90-х рр. у розвитку інформаційних технологій
відзначається істотне прискорення, пов'язане з активним поширенням технологій віртуальної
реальності. Віртуальна реальність, що характеризується тим, що людина сприймає і
переживає її не як породження власного розуму, а як об'єктивну даність, все щільніше
входить практично в усі сфери нашого життя. [3]
Досягнення сучасних інформаційних технологій в області комп'ютерної графіки,
анімації, відтворення різних за рівнем складності процесів дають можливість на новому рівні
355
реалізувати візуалізацію досліджуваних об'єктів, процесів, явищ, а також їх моделей, які

подаються у динаміці, у розвитку з одночасним збереженням можливості інтерактивного
діалогового взаємоспілкування споживача з творцем.
При використанні сучасних мультимедійних можливостей досягається максимальна
ефективність такого зв’язку: посилюється мотивація, активізується пізнавальна діяльність,
відбувається інтенсифікація навчання, засвоєння більшого обсягу корисної інформації,
інтерактивна взаємодія споживача і творця, забезпечується краще запам'ятовування
отриманої інформації, більш тривале її зберігання у пам'яті і, як наслідок - досягнення
найбільш високих результатів практичного застосування отриманої інформації [4].
Якісно сформовані образи можуть відобразити дійсність таким чином, що при
сприйнятті її споживачем, у останнього буде запущена ланцюжкова реакція та всі подальші
дії споживача будуть направлені на зміну існуючого стану у конкретному напрямі. Цілком
ймовірно також, що інформаційний посил у зображенні «ідеального» майбутнього стане
стимулом до створення умов для втілення сприйнятого у реальне життя.
При цьому, необхідно розуміти важливість якісної подачі інформації. Так, при
розробці, впровадженні та використанні творів фото- та відеодизайну необхідно враховувати
методичні, дидактичні і психолого-педагогічної принципи, створювати їх на основі
адаптивного інтерактивного навчання [5]. Необхідно заздалегідь прогнозувати ефект, який
чекає творець від свого твору. Адже важливо передбачити зворотню реакцію споживача на
витвір мистецтва.
Висновок. Завдання фото- та відеодизайну сьогодні здійснюються у рамках вже
сформованих традицій, новації же в цій області пов'язані, перш за все, з пошуком цікавих
образотворчих засобів вираження ідей, що сприяють більш ефективному впливу на
споживача. Пошук виразної креативної ідеї, оригінального образу не може бути
продуктивним, якщо він ґрунтується лише на вивченні відомих функціональних основ.
Фото- та відеодизайнери можуть ставити перед собою вищу мету – вплив на майбутнє
через створення нового візуального образу людства засобами фотовідеодизайну. Відтак,
якісно сформований твір фото- та відеодизайну може здійснити поштовх до створення
принципово нової картини майбутнього світу.
Ключові слова. Фотодизайн, відеодизайн, візуалізація образів, вплив на майбутнє,
створення майбутнього.
1. Потанін С.Є. Краса як джерело творчості фотодизайнера / С.Є. Потанін, А.О.
Штонда // Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні
проблеми сучасного дизайну», м. Київ, 20 квітня 2018 року. – К.: КНУТД, 2018. – Том 2. – С.
69-72.
2. Бондаренко С. Д. Цифровий фотодизайн в контексті мистецтва постмодерної
культури / С. Д. Бондаренко // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. –
Х.: ХДАДМ, 2009. – №7. – С. 7-12.
3. Журкин А. А. Использование технологий визуализации и полисенсорного
представления обучающего материала в интеллектуальных обучающих системах // Ученые
записки. Электронный научный журнал Курского государственного университета. 2013.
№3 (27).
4. Ляшенко Екатерина Сергеевна Теоретические подходы к изучению веб-дизайна как
языка интернет-культуры // Гуманитарный вектор. Серия: Философия, культурология. 2012.
№3.
5. Шутова Алена Сергеевна Использование приемов конструктивизмав современном
графическом дизайне // Академический вестник УралНИИпроект РААСН. 2014. №4.
356
УДК [7.012:069.9]:677.074
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕКСТИЛЮ У ДИЗАЙНІ ВИСТАВКОВОГО
СТЕНДУ
Аспірант Т.В. Волинець
Науковий керівник доц. В.Є. Овчарек
Мета і завдання. Мета – встановлення взаємозв’язку між властивостями текстильних

матеріалів, що використовуються при оформленні виставкового стенду, та задачами
експонента виставки і наповненням його експозиції.
Завдання – обґрунтування взаємозв’язку між напрямами діяльності та експонатами
учасника виставки та дизайном виставкового стенду, зокрема, при використанні в його
оформленні текстильних матеріалів.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження служить дизайн
виставкового стенду. Предметом дослідженням є текстиль, що використовується в
оформленні виставкового стенду.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Вперше
сформульовані підходи до використання текстильних матеріалів при проектуванні
виставкових стендів. Встановлений взаємозв’язок між задачами, які стоять перед
дизайнерами при проектуванні виставкових стендів та властивостями текстильних
матеріалів. Розроблені практичні рекомендації для дизайнерів, які викоистовують текстильні
матеріали при оформленні виставкового стенду.
Результати дослідження. Дизайн виставкового стенду є одним із найважливіших
факторів серед тих, що впливають на досягнення цілей участі у виставці. Реалізуючи дизайн-
концепцію стенду, як експонент, так і проектувальник стенду спільно намагаються вирішити
функціональні та естетичні задачі, що стоять перед учасником виставки. І, якщо експонент у
своєму технічному завданні визначає, в основному, що демонструвати і з якою метою, то
роль дизайнера стенда полягає у створенні такого середовища, в якому б гармонійно
поєднувались експонати, інформаційні матеріали, засоби реклами, конструктивні елементи
стенду та презентаційне обладнання. При цьому необхідно передбачити створення
функціональних зон на площі стенду: презентаційної, інформаційної, переговорної,
господарської, в яких персонал стенду та його відвідувачі відчували би себе зручно та могли
ефективно використовувати час для комунікацій [1, 2].
Дизайнери виставкових стендів мають певний набір матеріально-технічних та
технологічних засобів, за допомогою яких здійснюється створення образу компанії-
експонента та реалізуються функціонально-естетичні задачі учасника виставки. Це –
конструкція стенду, матеріали, що використовуються в конструкції та при оформленні
стенду, набір презентаційного обладнання для демонстрації товарів та послуг, декоративні
вироби, тощо [1, 2, 3].
При створенні індивідуального, або нестандартного стенду основна увага
приділяється конструктивному вирішенню поставлених задач. Поряд з тим, матеріали, що
використовуються у дизайні виставкових стендів, також представляють собою суттєвий
ресурс для творчого втілення ідей, закладених у дизайн-концепцію проекту стенду. Кожен з
матеріалів, що знаходить застосування у виставкових стендах, а саме: пластик, метал,
деревина, текстиль, скло мають характерні особливості і, відповідно, певні сфери
Оформлення простору за допомогою текстилю має давню історію, яка відображається
у різних стилях, різних формах текстильних виробів, різних текстурах тканин [4].
Аналізуючі виставковий ринок, слід звернути увагу на тематичну структуру виставок,
які відображають практично всі галузі виробництва, економіки, підприємництва. Саме про
таку всеохоплюючу властивість виставок свідчить загальноприйнятий тематичний
класифікатор виставок [5].
357
Так, наприклад, використання у дизайні стенду текстилю, який має «природні» плавні
та вигнуті лінії, в якому за основу беруться орнаменти рослинного світу, буде більш
доречним, а значить і успішним на виставках екологічної тематики, на яких демонструються
товари сільського, лісового, паркового господарства, послуги з догляду за тілом, оздоровчі та
лікувальні технології. При цьому бажано використовувати спокійні, природні, натуральні,
неяскраві кольори.
Імітація хвиль, асиметрія при використанні тканини, кріплення якої приховано,
надають загальну легкість і підкреслюють динамічний характер експозиції. Такі прийоми
рекомендується застосовувати на стендах з швидкісними транспортними засобами, при
просуванні на виставках екстремальних видів спорту та відпочинку.
Скромність геометричних форм текстильних елементів дизайну стенду, відсутність
декоративних деталей, візерунків та орнаментів, однорідна фактура та однотонне
забарвлення сприяють створенню простору спокою, зосередженості та концентрації уваги,
що характерно для виробничих приміщень, в яких відбувається управління відповідальними
процесами. Дизайн-проект виставкового стенду з такими ознаками мінімалістичного стилю
рекомендується застосовувати на виставках промислової тематики, на стендах із складним,
наукомісткім обладнанням.
Поєднання переважно синтетичних тканин, які характеризуються своєю строгістю,
«холодною» кольоровою гамою та незначною часткою у загальному обсязі використаних
матеріалів, з текстильними елементами яскравих кольорів, надає оформленню стенда
контрастність і динаміку. Такі дизайн-рішення відповідають характеру сучасних
інноваційних технологій і можуть бути рекомендовані для застосування на виставках
індустрії розваг, комп’ютерної техніки, електронних комунікаційних приладів, фото-, кіно-,
телеобладнання і т.п.
В'язані оздоблення, етнічні орнаменти, натуральні кольори і матеріали, національна
символіка можуть бути з успіхом використані при оформленні експозиції національних
стендів на міжнародних виставках.
Висновки. З метою підвищення ефективності участі у виставці, зокрема, створенням
привабливого за формою і переконливого за змістом образу компанії-експонента необхідно
при розробці дизайну виставкового стенду враховувати вплив матеріалів, що
використовуються при оформленні стенду, на досягнення цілей учасника виставки.
Використання текстильних матеріалів у дизайні виставкового стенду надає унікальні
властивості стенду, дозволяє створити оригінальні дизайн-рішення, реалізувати творчі ідеї,
які відображають характерні особливості експонатів, сприяє створенню позитивного
асоціативного образу експонента та напрямів його діяльності.
Ключові слова: виставки, дизайн, текстиль.
1. Пекар В.О. Основи виставкової діяльності : [навч. посібник]. – К. : Євроіндекс,
2009. – 348 с.
2. Александрова Н.В. Выставочный менеджмент : Стратегия управления и
маркетинговые коммуникации. – Тула, ОАО ИПО «Лев Толстой», 2006. – 384 с.
3. Овчарек В.Є., Мироненко В.О. Особливості презентації фотографічних творів
на мистецьких та торгово-промислових виставках. Збірник наукових праць «Теорія та
практика дизайну». Вип. 10, Технічна естетика, Київ, НАУ, 2016, с.111-121.
4. Роль текстиля в интерьере. Интернет-журнал BERLOGOS., 2016. Режим
електронного доступу: http://www.berlogos.ru/article/rol-tekstilya-v-interere/
5. Виставкова діяльність в Україні. Статистичний бюлетень, Київ, Державний комітет
статистики України., 2011, с. 26-29.
358
УДК 75:742.1
ЛІНІЙНА ПЕРСПЕКТИВА В КОМПОЗИЦІЙНИХ РІШЕННЯХ ТВОРІВ ЖИВОПИСУ
Студ. Д.Д. Легка, гр. БДweb1-17
Науковий керівник С.І. Прасол
Київський національний університет технологій і дизайну
Мета і завдання. Мета - визначити основні рішення лінійної перспективи в

композиції творів живопису.
Завдання - проведення порівняльного аналізу живописних робіт надасть змогу
відстежити розвиток перспективного мислення у художників того часу та зацікавити для
кращого засвоєння матеріалу перспективи, на прикладах робіт відомих художників.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є живописні твори
художників вибраної тематики. Предметом дослідження є використання лінійної
перспективи як засіб, що сприяє правильній передачі перспективних явищ.
Методи та засоби дослідження. Системний та порівняльний аналіз творів живопису
відомих митців.
Наукова новизна, практичне значення. Проведення порівняльного аналізу
перспективної побудови композиції відомих живописних полотен набуло подальшого
розвитку для практичних вправ з оволодіння та засвоєння матеріалу з лінійної перспективи.
Результати дослідження. Художники різних епох широко застосовували в своїх
творах закони лінійної перспективи, як засіб достовірної передачі просторових уявлень, як
каркас для створення рисунків або живописних полотен з урахуванням тих чи інших
потрібних для них ефектів сприйняття зображення [1]. Крім того, лінійна перспектива давала
змогу художнику розв’язати суто композиційні задачі, як-от вибір головної точки картини (а,
отже, і лінії горизонту). Він обумовлений композиційним міркуванням художників, щоб
зосередити увагу глядача на головному – композиційному центрі картини. Цьому також
сприяє те, що в головну точку картини (тобто точку збігу для фронтальних перспектив)
направлені паралельні прямі фрагментів інтер’єру. Усім правилам лінійної перспективи
строго дотримувались митці епохи Відродження, де в той час і народилась перспектива, як
наука [2].
Розвиток методів побудови перспективних
зображень цікаво прослідкувати, порівнюючи
картини художників початку другого тисячоріччя
в історичному розвитку на прикладі полотна
голландського живописця Пітера де Хоха
«Господиня та служниця», де живопис і
перспективні побудови поєднані разом у одне,
гармонійне ціле. Головна точка картини зміщена
ліворуч від середини картини, а лінія горизонту
проходить на рівні очей служниці.
На картині легендарного Леонардо Да Вінчі
«Тайна вечеря», де центр композиції – голова
Христа, головна точка розміщена проти неї, всі
перспективні лінії стелі, стін та стола направлені в
цю точку.
359
Головна точка на картині

М.М.Ге «Петро І допитує царевича
Олексія Петровича у Петергофі»
розташована між двома чоловічими
фігурами на лінії горизонта, що
проходить на рівні очей Петра, що
зумовлює відчуття, наче глядач
присутній при розмові (ефект
присутності).
Правильній побудові підлоги
приділяли не менш важливу роль.
Так, на багатьох картинах різних
художників досить
розповсюдженим є зображення
підлоги, що розчленована на
квадрати.
В повній мірі це можна
прослідкувати на вище згаданому
монументальному психологічному
полотні М.М.Ге. Майже абсолютно
вся підлога побудована абсолютно
правильно, проте, варто зауважити,
що в правій частині підлоги
художник навмисно відступив від
законів перспективи, з метою
корегування проекційних розмірів
предметів дальніх планів [3].
Тобто, художники
застосовували знання лінійної
перспективи, поєднуючи з власним
баченням, що і давало змогу
глядачу відчути реальність
зображуваного, концентруючи увагу на головному, до чого і спонукав кожен із митців [4].
Висновки. На прикладі відомих робіт митців періоду Ренесанс добре відстежується
тенденція правильної побудови, що виконується за усіма правилами лінійної перспективи. З
урахуванням рішень художників, обиралися оптимальні композиційні рішення (точки центру
картини та ін..), що мали на меті зосередження уваги глядача, відповідно до яких
відтворювалось чітке і правдоподібне зображення.
1. Раушенбах Б.В. Системы перспективы в изобразительном искусстве: Общая теория
перспективы. / Б.В. Раушенбах – М.: Наука. - 1986. – 256 с.
2. Макарова Маргарита Рисунок и перспектива : теория и практика : Учебное пособие
для студентов художественных специальностей 2-е изд., испр. / М. Макарова – М.:
Мир. Академический проект. – 2014. 382 с.
3. Пономарьов А.М. Перспектива: Навчальний посібник / А.М. Пономарьов –
К.КНУТД. 2001. 68 с.
4. Струмінська Т.В., Прасол С.І. Пашкевич К.Л. Аналіз художніх творів як засіб
вивчення дисципліни «Перспектива та тіні» / Т.В. Струмінська, С.І. Прасол, К.Л. Пашкевич //
Вісник КНУТД. - 2016, - №3. - с. 206-212.
360
УДК 75:742.1
КОРЕКТИВИ ЛІНІЙНОЇ ПЕРСПЕКТИВИ В КОМПОЗИЦІЯХ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ
Студ. Д.А. Прасол, гр. БДweb-16
Наукові керівники С.І. Прасол, Т.В. Струмінська
Мета і завдання. Мета - визначити можливі корективи і основні рішення лінійної

перспективи в композиціях творів живопису.
Завдання - проведення порівняльного аналізу живописних робіт надасть змогу
відстежити можливі корективи і розвиток перспективного мислення та зацікавити для
кращого засвоєння матеріалу з перспективи, на прикладах робіт відомих художників.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є живописні твори
художників вибраної тематики. Предметом дослідження є використання корективів лінійної
перспективи як засіб, що сприяє правильній передачі перспективних явищ.
Методи та засоби дослідження. Системний та порівняльний аналіз творів живопису
відомих митців.
Наукова новизна, практичне значення. Проведення порівняльного аналізу
перспективної побудови композиції відомих живописних полотен і виявлення коректив
набуло подальшого розвитку для практичних вправ з оволодіння та засвоєння матеріалу з
лінійної перспективи.
Результати дослідження. Перспективне зображення на площині не в повній мірі
відповідає уявленням того, що бачить людина в натурі, на периферії зображення виникають
спотворення. І це добре відомо дизайнерам, художникам, архітекторам. Тому при побудові і
малюванні перспектив ними вносяться відповідні корективи. Наприклад, за правилами
лінійної перспективи коло в горизонтальній площині зображується еліпсом і по мірі
віддалення кола від центру картини велика вісь еліпса набуває нахилу до лінії горизонту. Але
розглядаючи натуру глядач цього не спостерігає, а тому митець зображує всі кола так, щоб
велика вісь еліпса була горизонтальною [1].
На натюрмортах Пітера Класа “Люльки і жаровня”, Кристофоро Монарі “Натюрморт
з письмовим приладдям”, Волкова О.М. “Натюрморт” художники внесли відповідні
корективи в зображення тіл обертання.
Рис.1 Пітер Клас (1597-1661) Люльки і жаровня Рис.2 Волков Натюрморт Перша половина XIX ст..
І ще про одне відхилення від правил лінійної перспективи. Це застосування декількох
точок зору і декількох горизонтів.
361
Рис. 3. Рафаель Санті (1483-1520) Фреска Рис.4. Ескіз до картини Рафаеля “Благовіщення”
“Афінська школа”
З метою кращої передачі інтер’єру приміщення Рафаель Санті, створюючи фрески “Афінська
школа”, свідомо обрав дві точки зору. З нижньої точки зору зображена стеля зали, а з
верхньої – її підлога. Таким чином в цій роботі розширено межі інтер’єру.
Також дві точки збігу перпендикулярних прямих до картинної площини намічені
Рафаелем на ескізі до картини “Благовіщення”.
Правильній побудові підлоги приділяли значну увагу. Так, на багатьох картинах
досить розповсюдженим є зображення підлоги,
що розчленована на квадрати [2].
В повній мірі це можна прослідкувати на полотні
М.М.Ге. Майже абсолютно вся підлога
побудована абсолютно правильно, проте, варто
зауважити, що в правій частині підлоги художник
навмисно відступив від законів перспективи, з
метою корегування проекційних розмірів
предметів дальніх планів.
Тобто, художники застосовували знання
лінійної перспективи, поєднуючи з
власним баченням, що і давало змогу глядачу
відчути реальність зображуваного, М.М.Ге(1831-
1894) Петро І допитує концентруючи увагу
на головному, до чого і
царевича Олексія Петровича. спонукав кожен із митців [3].
Висновки. На прикладі відомих робіт митців різних часів добре відстежується
тенденція правильної побудови, що виконується за усіма правилами лінійної перспективи з
необхідними корективами. З урахуванням рішень художників, обиралися оптимальні
композиційні рішення (точки центру картини та ін..), що мали на меті зосередження уваги
глядача, відповідно до яких відтворювалось чітке і правдоподібне зображення.
1. Макарова Маргарита Рисунок и перспектива: теория и практика: Учебное пособие для
студентов художественных специальностей 2-е изд., испр. / М. Макарова – М.: Мир.
Академический проект. – 2014. 382 с.
2. Пономарьов А.М. Перспектива: Навчальний посібник / А.М. Пономарьов – К.КНУТД.
2001. 68 с.
3. Струмінська Т.В., Прасол С.І. Пашкевич К.Л. Аналіз художніх творів як засіб вивчення
дисципліни «Перспектива та тіні» / Т.В. Струмінська, С.І. Прасол, К.Л. Пашкевич // Вісник
КНУТД. - 2016, - №3. - с. 206-212.
362
УДК 75:742.1
ЛІНІЙНА ПЕРСПЕКТИВА В КОМПОЗИЦІЇ ВЕДУТІВ
Студ. Яцюта Б.О. БДweb2-17

Науковий керівник доц. Прасол С.І.
Мета і завдання. Мета - визначити основні рішення і використання лінійної

перспективи в композиції ведутів.
Завдання - проведення аналізу живописних робіт надасть змогу відстежити розвиток
лінійної перспективи у художників та зацікавити для кращого засвоєння матеріалу з
перспективи, на прикладах робіт міських пейзажів
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є живописні твори
художників вибраної тематики.
Предметом дослідження є використання геометричних побудов лінійної перспективи
як засіб, що сприяє правильній передачі перспективних явищ.
Методи та засоби дослідження. Системний та порівняльний аналіз творів
живопису.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Проведення
порівняльного аналізу використання лінійної перспективи в композиціях ведутів набуло
подальшого розвитку для практичних вправ з оволодіння та засвоєння матеріалу з лінійної
перспективи.
Результати дослідження. Століття раціоналізму і фантазії, історії і театру привело
до появи основного типу міського пейзажу. Перший ведут, ставив собі за мету точну
фіксацію певного міського виду. Тут просторові співвідношення завдяки правилам лінійної
перспективи переважно дотримувалися [1].
Рис.1 Антоніо Каналетто. Виїзд вениціанського дожа на заручення з Адріатичним морем
За правилами лінійної перспективи створено багато полотен міських пейзажів [2].

Наприклад, можна звернути увагу на святковий урочистий “Виїзд венеціанського дожа на
заручення з Адриатичним морем” Антоніо Каналетто, “Майдан Нового Ринку у Дрездені”
Бернардо Беллотто, “Набережна Скіавоні у Венеції” А.Н. Мордвинова з видом
363
Рис.2 Бернардо Белотто. Майдан Нового ринку у Дрездені

на церкву Санта Марія дела Салюте. Вдало обрана точка зору дозволяє глядачу
бачитидекілька сюжетів уславлених шедевріввенеціанської архітектури.
Розглядаючи ведути Каналетто, слушно звернути увагу на непомірну ширину деяких
картин. Працюючи переважно у фронтальній перспективі він не міг не винайти метод для
малювання великих міських просторів.
Аналізуючи картину можна білою смужкою розділити ведуту Каналетто на дві
самостійне картини (рис. 3).
Безумовно, цілком (рис.4) вона виглядає краще роздільного варіанту.
Рис.3 Поділ картини на дві частини Рис.4 Антоніо Кавалетто, П’яцетта.

Але так ясніше те, на чому слід зосередити свою увагу.
Роздивимось план площі (рис. 5), якою вона була за часів Каналетто. Якщо визначити
на плані точку стояння, з якої він малював свою ведуту, то стає ясно, що він змушений був
"розкрити" кут зору приблизно на 120°. Всі, хто знайомий з лінійною перспективою,
розуміють, що наслідком будуть вкрай неприємні спотворення на периферії картини. І тим
не менше на ведуті ми начебто не бачимо ніяких спотворень.
Кути зору на двох частинах, одержаних в результаті поділу картини, стають цілком
прийнятними для двох традиційних фронтальних перспектив. Більш того, Каналетто
працював над ними окремо. Це очевидно, оскільки у кожної перспективи своя лінія
горизонту. Намалювавши їх він неодмінно повинен був потурбуватися про те, щоб цей
факт як можна менше кидався в очі, тобто з'єднати їх в одну картину. Зробив він це
майстерно, живописно "накидав" на передньому плані в місці їх самого неприємного стику
364
безліч антуражних навісів і фігурок людей. При цьому середня частина (теж з нормальним
кутом зору) перетворилася в цілісну картину.
Рис.5 План площі

Висновки. Розвиток системи відтворення зображення на площині картин ведутів, з
одного боку, та успішне вдосконалення геометричних прийомів перспективних побудов, з
іншого, сприяли розвитку лінійної перспективи в наукову дисципліну, а проведення аналізу
відомих живописних полотен, є цікавою вправою для оволодіння та засвоєння матеріалу.
Ключові слова. Твори живопису, ведути, перспективні побудови, лінійна
перспектива.
1. Струмінська Т.В., Прасол С.І. Пашкевич К.Л. Аналіз художніх творів як засіб
вивчення дисципліни «Перспектива та тіні» / Т.В. Струмінська, С.І. Прасол, К.Л. Пашкевич //
Вісник КНУТД. - 2016, - №3. - с. 206-212.
2. Пономарьов А.М. Перспектива: Навчальний посібник / А.М. Пономарьов –
К.КНУТД. 2001. 68 с.
365
УДК 004.923:7.012
ВИКОРИСТАННЯ ЕФЕКТУ СТЕРЕОСКОПІЇ У 3D ТЕХНОЛОГІЯХ
(НА ПРИКЛАДІ МОУШН-ДИЗАЙНУ)
Студ. К. А. Ерфан, гр. БДWeb-16
Науковий керівник доц. І. Б. Довженко
Мета і завдання - розгляд динаміки розовику стереотехнології як закономірного, але

поривчастого процесу інноваційного розвитку людства.
Завдання - вивчення витоків перших спроб передати стереозображення, що вплинули
на виникнення, становлення і розвиток сучасних 3D технологій, сфер веб- та моушн-дизайну
через розвиток стереоефекту О.Андрієвського,
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є сфера веб- та моушн-
дизайну. Предметом дослідження є стереоефект О.Андрієвського.
Методи та засоби дослідження. В процесі дослідження використано аналітичний,
історіографічний, емпіричний методи дослідження.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Стерео (3D)
технології стають елементом нової реальності та істотно впливають на всі сфери життя
сучасної людини, формують психологію її художнього сприйняття.
Аналізу і осмисленню впливу інноваційних технологій на духовну і матеріальну
культуру людства присвячено чимало досліджень, серед яких роботи: Мановича Л.,
Дональда А.Нормана, Р.Чалдині [1], що розглядають мову нових мас-медіа та вплив
цифрових технологій на екранні мистецтва, визначають дизайн як акт комунікації, що
означає глибоке розуміння людини, з яким взаємодіє дизайнер, розповідають про
особливості емоційних потреб користувача. Але аспект використання ефекту стереоскопії у
моушн-дизайні залишається не достатньо вивченим. Наукова новизна проведеного
дослідження полягає у простежуванні відмінностей 3D ефекту від сучасних технологій
зображення стерео в моушн- дизайні.
Результати дослідження. Перші кроки у 3D технологіях відбулись в далекому 1832
році, визначеного французьким істориком кіно Ж. Садулем - від Плато до Люм’єра [2, с. 9].
Плато побудував фенакістископ - лабораторний прилад, з якого виросло усе сучасне кіно,
завдяки закладеним в ньому його основних принципів. У 1837 англієць Ч. Уітстон створив
апарат для зображення ілюзії об’єму - стереоскоп. Стереоскоп нерухомих об’єктів. Дзеркала,
які розташовувались під кутом, давали кожному оку можливість бачити окрему картинку.
Два зображення, по-різному повернутого об'єкта, сприймалися як одне об'ємне. Сьогодні
кінотеатри, або навіть ті, хто має телевізор з функцією 3D, може переглядати кіно вдома, за
допомогою майже того самого стереоскопу, але з однією відмінністю - для стереокіно
необхідні стереоокуляри. Зображення на площинах проектується під різними кутами: через
синє скло видно червоний компонент кадру і навпаки. Ч. Уітстон також був творцем
псевдоскопу, який складався з декількох дзеркал, що були розташовані під певними кутами.
Історія свідчить, що в 1852 році російським фотографом і винахідником І.Ф.
Александровським було створено перший стереофотоапарат для зйомки двох зображень
одночасно одним приладом. Основу принципу стереофотографії складав ефект, що дозволяв
бачити відзняту сцену об’ємною за рахунок бінокулярного зору. Під час зйомки
використовувалося декілька ракурсів, які утворювали стереопару[3]. У 1940 р. в СРСР
винахідником С. П. Івановим був сконструйований перший в світі стереоекран зі
світлопоглинаючим растром, основу якого складав ефект дифракції. Цей метод демонстрації
стереозображення не вимагав окулярів для перегляду. Перед екраном натягувались десятки
тисяч дротів. Проходячи крізь них, світло утворювало тривимірну картину. За цією
технологією режисером О.Адрієвським був знятий стереофільм «Земля молодості» (друга
назва «Концерт»).Тим самим О.Андрієвський вивів стереокіно на новий рівень, а застосована
у фільмі технологія дала поштовх розвитку 3D у світі. На початку 80-х до НІКФІ прибули з
366
візитом канадські фахівці Е. Макнабб і К. Лоу з фірми IMAX. Вони просили московських
колег допомогти з тестовими зйомками для великого стереоекрану. Маленький ролик було
відзнято і фахівці повернулись назад до Канади. Згодом з’явився IMAX 3D, запатентований
авторами Е. Макнаббом і К. Лоу, а в 1985 - перші стереофільмі у форматі IMAX 3D.
Нині, 3D повсюди – від рекламних роликів до знімків продуктів, маркетингових
компаній і дизайну ігор. Серед найбільш затребуваних 3D технологій у моушн-дизайні такі
як: «псевдостереоскопія» (технологія Gif-анімації), VFX (візуальні ефекти). Технології VR
(віртуальна реальність) або ж відомі 3D окуляри штучної /віртуальної реальності
розвинулись від фантазії, орієнтованої на ігри, до реального середовища. Не менш
популярним є спосіб об’єднування 2D і 3D. У 2018 році намітилася тенденція виготовлення
важких роликів з поєднанням 3D і VFX, яка у 2019 перетворилася на популярний і
вражаючий рясністю напрямок. Роботи з використанням даної специфіки виглядають
яскраво, інноваційно, виділяються з пересічного та буденного, пропонуючи унікальний
візуальний досвід.
Вже декілька років на ринку дизайну популярними є анімовані логотипи.
Найпопулярніші з них набори Google і фотореалістичний рендер. Їх основне завдання
захопити глядача, утримати на сторінці компанії чи продукту. Другий дозволяє створювати
реалістичні 3D-моделі і візуалізації. І якщо раніше дану технологію використовували лише
великі продакшн-студії, такі, наприклад, як Disney, то зараз спостерігається використання
фотореалістичних сцен в рекламних роликах дрібними компаніями.
Нова віха в дизайні - зерниста текстура. Адже за її допомогою можна надати шуму
візуальним елементам, які вже будуть не пласкими і по-особливому об’ємними. У цій
технологіє доречно поєднання 2D графіки із зернистістю – буде відчуватись глибина і
текстура, виникатиме відчуття ретро атмосфери
Стереоефекти не пройшли й повз web-дизайн. Останні 2 роки на новий рівень вийшли
UI, UX дизайн. Але, якщо говорити про стереоефекти, то їх значний розвиток помітний у UX
(user experience) дизайні. У цифровому секторі увага приділяється постійно мінливому
користувацькому досвіду. Це простежується на таких великих і складних платформах як
Figma і Framer, де створюються круті і яскраві продукти. After Effects також є відмінним
інструментом для прототипування і формування основних анімацій.
Висновки. Проведене дослідження надало можливість визначити основні засади
стереоскопії, ознайомитись з витоками перших 3D технологій, простежити їх роль в
розвитку інноваційних технологій сучасності, розібратись у тенденціях подальшого розвитку
трьохвимірного дизайну.
Ключові слова. Стереоскопія, стерео-пара, 3D технології, моушн- і веб-дизайн,
візуальні ефекти.
1. Манович Л. Язык новых медиа / Л.Манович. – М.: Ад Маргинем Пресс, 2016. – 400 с.;
Норман Д. А. Дизайн привычных вещей: пер. с англ. Б.А.Глушака / Дональд А. Норман. –
Москва: Издательский дом "Вильямс", 2006. – 384 с.; Чалдини Р. Психология восприятия: пер. с
англ. Е.Бугаева, Е. Волков, И.Волкова, О.Пузырева [Електронный ресурс]. – Режим доступа:
loveread.ec/read_book.php?id=51721&p=1
2. Садуль Ж. Всеобщая история кино. Т.1 Изобретение кино 1832-1897; Пионеры кино (от
Мельеса до Патэ) 1897-1909 / Жорж Садуль. – Москва: Искусство, 1958. – 612 с.
3. Стереофотография [Електронний ресурс] // Википедия – свободная энциклопедия. –
Режим доступу до ресурсу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Стереофотография.
4. Motion Graphics Trends for 2019 [Електронний ресурс] // Devenup: up your business –
Режим доступу до ресурсу: https://devenup.com/blog/motion-graphics-trends-for-2019
367
УДК: 77.024.1
КОРЕКЦІЯ КОЛЬОРУ ЯК ЗАСІБ ПОКРАЩЕННЯ СПРИЙНЯТТЯ ФОТОГРАФІЇ
Студ. О. В. Терешина, гр. МгДф-18
Науковий керівник доц. Р.В. Хиневич
Мета і завдання. Визначення та обґрунтування значення корекції кольору, як засобу

впливу на глядача.
Для досягнення поставленої мети, були визначені наступні завдання:
• дослідити психологію сприйняття візуальної інформації у фотографії та суміжних
напрямках мистецтва;
• з’ясувати, яким чином колір впливає на сприйняття фотознімку;
• провести соціологічне опитування, що допоможе зробити достовірні висновки
стосовно колірної складової фотознімку.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є сприйняття людиною
фотоматеріалу, до якого було застосовано корекцію кольору. Предметом дослідження є
особливості підбору корекції кольору.
Результати дослідження. Корекція кольору фотозображення - це внесення змін до
оригінальної колірної складової знімку.
У багатьох випадках, спеціалісти відносять до кольорокорекції ті процедури, які не
пов'язані зі зміною сюжету зображення. У більш вузькому сенсі корекція кольору - це
перетворення зображення, об'єкта чи фрагмента, при якому новий колір оброблюваного
пікселя залежить від вихідного значення цього пікселя і не залежить від сусідніх пікселів.
Основний привід для виконання корекції кольору, наступний: людське око має
здатність адаптуватися до сили і спектральних характеристик освітлення таким чином, що
при цьому зберігається сприйняття кольору предметів в більшості випадків незалежно від
спектрального складу освітлення, фотокамера ж фіксує світлове випромінювання без
адаптації і, при перегляді в інших умовах, фотографії відрізняються від того, що бачила
людина у момент зйомки.
Для усунення цієї проблеми у фотографії використовуються алгоритми вибору і
налаштування білого кольору. Ці алгоритми вже можна назвати кольорокорекцією [3].
Також існують інші причини застосування кольорокорекції: недостатній або надмірний
контраст зображення, вицвітання зображення, необхідність вираження авторського задуму
тощо.
Щоб корекція кольору фотозображення мала позитивний вплив на фінальне
зображення, її підбір має базуватися на принципах психології сприйняття кольорів.
Розглядають три основні чинники при оцінці підбору кольору: доречність, значення,
естетика. Маркетологи зазвичай обирають кольори, ґрунтуючись на перевагах людей.
Найчастіше, це неправильний підхід. Необхідно зрозуміти доречність кольору.
Щоб засвідчити актуальність підбору кольору за доречністю, було проведено
опитування, за результатами якого, 57% людей вважають блакитний колір кращим за
коричневий. Але, при покупці столу або інших меблів, 73% людей оберуть коричневий
колір, так як він виглядає доречним.
Теорія екологічної валентності здатна пояснити, чому певні люди вважають кращим
певний колір в певних ситуаціях. Дотримуючись цієї теорії, наше сприйняття кольору має
розвиток, ґрунтуючись на емоційному досвіді, пов'язаному з цим кольором [5].
Закон екологічної валентності говорить, що чим більше задоволення і позитивних
чинників людина отримує від контактів з об'єктами певного кольору, тим більше їй буде
подобатися цей колір [4].
Також вірна корекція кольору може допомогти зробити фотозображення не тільки
більш привабливим для глядача, але й покращити процес більш швидкого сприйняття та
запам’ятовування зображення.
368
У 2011 Томас Санок (Thomas Sanocki) і Ноа Сулман (Noah Sulman) провели
експеримент з метою дослідити, як сполучуваність кольорів впливає на короткочасну пам'ять
- нашу здатність запам'ятовувати те, що ми щойно побачили [1].
У результаті експерименту були виведені деякі закономірності:
- люди краще запам'ятовують ті палітри, в яких кольори поєднуються між собою;
- люди краще запам'ятовують палітри, що містять поєднання тільки трьох та менше
колірних відтінків, ніж ті, в яких чотири і більше кольорів;
- контраст розташованих поруч кольорів впливає на те, наскільки добре людина
пам'ятає колірну схему. Іншими словами, це означає, що колірна відмінність між головним
об’єктом і фоном може підвищити нашу здатність концентруватися на контексті [1].
Ці закономірності свідчать про те, що у фотографії необхідно звести до мінімуму
колірні відтінки, щоб зробити зображення більш цілісним та, як наслідок, більш
привабливим.
Підбираючи конкретний колір необхідно мати на увазі також те, як саме його
сприймає людина Так, наприклад, червоний - це активний колір, колір рішучих дій,
збентеження, інколи агресії [2], він завжди привертає увагу. Тому, його найкраще
використовувати для підкреслення ключових фігур знімку, аніж для фону.
Як контраст кольорів, так і контраст яскравості має важливе значення при корекції
кольору фотознімку. Дослідники Девід Кармель, Міхаель Аркаро, Сабін Кастнер і Урі
Хассон провели окремий експеримент і з'ясували, що бінокулярним суперництвом можна
маніпулювати за допомогою таких параметрів стимулу, як колір, яскравість, контрастність,
форма, розмір тощо.
За результатом експерименту маніпулювання контрастом призводить до того, що
сильний стимул виявляється домінантним більшу кількість часу [1].
Висновки. Основна причина для виконання корекції кольору – неможливість
фотоапаратури адаптуватися під умови фотозйомки та передачу кольорів у тому ступені, як
власне людське око. Існують й інші причини застосування кольорокорекції: недостатній або
надмірний контраст зображення, вицвітання, тощо.
Розглядають три основні чинники при оцінці підбору кольору: доречність, значення,
естетика. Процес корекції кольору має базуватися на психології сприйняття. Вірна
кольорокорекція робить знімок більш привабливим та покращує запам’ятовування
фотографії.
Ключові слова: фотографія, психологія сприйняття, кольорокорекція.
1. 5 психологических исследований по восприятию визуальной информации
[Електронний ресурс]. – 2015. – Режим доступу до ресурсу:
https://lpgenerator.ru/blog/2015/12/18/5-psihologicheskih-issledovanij-po-vospriyatiyu-vizualnoj-
informacii.
2. Браэм, Г. Психология цвета / Г.Браэм. — Москва: ACT:Астрель, 2009. — 158с.
3. Редагування зображень [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Редагування_зображень.
4. Schloss K. An Ecological Valence Theory of Human Color Preferences [Електронний
ресурс] / K. Schloss, S. Palmer – Режим доступу до ресурсу: 1.
http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/ download?doi=10.1.1.412.7403&rep=rep1&type=pdf.
5. Hughes N. Цветовая психология: полный гид для маркетологов [Електронний
ресурс] / Nick Hughes. – 2015. – Режим доступу до ресурсу:
https://cmsmagazine.ru/journal/items-color-psychology/#part1p2.
369
УДК 659.136:004.946
РЕКЛАМНИЙ ПЛАКАТ ЯК ЗАСІБ ГРАФІЧНОГО ВІДОБРАЖЕННЯ
КОМП'ЮТЕРНОЇ ГРИ
Студ. А. І. Жиденко, гр.МгДф-18;
Науковий керівник доц. Р. В. Хиневич
Мета і завдання. Розгляд рекламних плакатів (постерів) комп’ютерної гри,

визначення їх особливостей з метою створення рекламного плакату для веб-ресурсів з
використанням прийому сінемаграфії.
Для досягнення мети вирішуються такі завдання:
- аналіз комп’ютерних ігор, їх класифікація;
- розгляд існуючих рекламних плакатів комп’ютерних ігор та аналіз особливостей,
що їм притаманні;
- огляд гри, яка стане основою для розробки рекламних плакатів;
- розробка рекламного плакату з використанням прийому сінемаграфії.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є дизайн рекламної
продукції ігрової індустрії. Предметом дослідження є дизайн рекламних плакатів
комп’ютерних ігор.
Результати дослідження. Комп’ютерна гра – це програма, що слугує для організації
ігрового процесу (геймплею), та є популярним у наш час засобом відпочинку, що може
дозволити собі кожен, хто має домашній комп’ютер. Ігри бувають як для дітей, так і для
дорослих, поділяються за призначенням, складністю геймплею, віковими рейтингами та ін.
Ігри допомагають відпочити після важкого дня, відволіктись від проблем, скоротити час
очікування. Але крім розважальної функції, вони можуть бути навчальними та
розвиваючими. Існує велике різноманіття комп’ютерних ігор, що дозволяє людині обрати гру
за своїми вподобаннями (рис 1).
Рис. 1. Класифікація комп’ютерних ігор

Рекламний плакат – це графічне зображення, що може містити текстовий й ілюстрований
матеріал, та за наданою інформацією носить рекламний характер. Він є невід’ємним рекламним
продуктом в ігровій індустрії, адже допомагає привернути увагу гравців до нової гри. Плакат
може бути як електронного, так і більш поширеного в наш час поліграфічного формату. Ігровий
плакат має багато спільного з плакатами кіноіндустрії, кожен з них відноситься до видовищної
реклами й має схожі риси за побудовою зображення й представленням продукту. За допомогою
рекламних плакатів можна показати назву гри, головних героїв, графічний стиль й зацікавити
гравців ще до виходу основного продукту та досягти високих показників передзамовлень гри.
Комп’ютерна гра зазвичай не обмежується лише одним рекламним плакатом, а має серію
плакатів, подібних за стилем виконання, що дозволяє споживачам одразу впізнати гру, лише
подивившись на рекламний продукт. Рекламні плакати ігрової індустрії можуть бути створені на
370
основі постановочного скріншоту гри або декількох з них, об’єднаних в одне зображення, з
графічною обробкою, або художнього арту, виконаному за тематикою гри з зображенням
ігрового світу та героїв. Розробники ігор зазвичай використовують перший спосіб для створення
офіційних рекламних плакатів.
Першочергове завдання плакату – привернути до себе увагу людини. Для цього
дизайнери можуть використовувати багато прийомів. В. Шевченко у навчальному посібнику [1]
досліджує композицію плакатів, їх розвиток та особливості. Професор Т. Кеніг у своїй книзі [2]
показав результати досліджень англійської фірми рекламних плакатів, що встановила певну
послідовність кольорових поєднань рекламних текстів за принципом найкращого контрасту. П.
Кудін, Б. Ломов, А. Митькін у своїй роботі [3] аналізують способи підвищення ефективності
впливу рекламних плакатів на глядача через закони композиції та використання психологічних
закономірностей зорового сприйняття. Але існують певні особливості, притаманні саме
рекламним плакатам ігрової індустрії, що розглянуто у науковій статті, присвяченій дизайну
плакатів комп’ютерних ігор [4].
Дослідження рекламних плакатів комп’ютерних ігор є актуальним завданням, адже в наш
час ігрова індустрія дуже розвинена, і рекламні плакати є важливим елементом просування гри
для розробників ігрових продуктів. Існує недостатньо інформації щодо дослідження плакатів, які
зроблені для комп’ютерних ігор, що також робить актуальною тематику дослідження.
Під час дослідження проаналізовано рекламні плакати комп’ютерних ігор, акцентуючи
увагу на елементах, що притаманні саме плакатам ігрової індустрії, застосовано метод асоціацій
та аналогій для розробки подібного рекламного продукту.
Для створення рекламного плакату було обрано гру “The Sinking City”, що розроблена
українською компанією Frogwares й заснована на літературному вигаданому світі «Міфах
Ктулху» американського письменника Говарда Філіпса Лавкрафта. Гру розглянуто за критеріями
класифікації комп’ютерних ігор, переглянуто плакати та трейлер від розробників для кращого
розуміння атмосфери, сюжету й графічних особливостей.
Головною особливістю для рекламного плакату було обрано прийом сінемаграфії –
об’єднання фотографії та відео, при якому деякі елементи залишаються статичними, а інші
стають рухомими, анімованими. Концепція сінемаграфії виникла у 2011 році й стала одним з
актуальних трендів веб-дизайну, адже живе зображення привертає увагу покупців більше, ніж
статичне. Ігрове середовище є зручним засобом для створення такого ефекту, адже гравець може
зупинитися у будь-який момент, щоб розглянути елементи графічного світу.
Використовуючи загальноприйняті особливості рекламних плакатів комп’ютерних ігор,
кадри з трейлеру гри та графічний редактор Adobe Photoshop було створено плакат з
застосовуванням прийому сінемаграфії для подальшого розміщення на електронних ресурсах.
Висновки. Аналіз комп’ютерних ігор та їх плакатів дозволив створити рекламний плакат
для обраної гри “The Sinking City”, ґрунтуючись на особливостях, що притаманні плакатам
ігрової індустрії, але з застосуванням прийому, що є незвичним для цієї сфери.
Ключові слова: рекламний плакат, комп’ютерна гра, особливості плакатів комп’ютерних
ігор, сінемаграфія.
1. В. Я. Шевченко, Композиція плаката: Навч. Посібн. – Х.: Колорит, 2007. - 133 с.: іл.
2. Т. Кёниг, Психология рекламы, её современное состояние и практическое значение –
М.: Н.А. Столляр, 1925. – 270 с.
3. П.А. Кудин, Б.Ф. Ломов, А.А. Митькин, Психология восприятия и искусство плаката.
— Москва, «Плакат», 1987.— 208 с.
4. Хиневич Р.В., Васильєва О.С., Жиденко А.І. Особливості дизайну рекламних плакатів
сучасних комп’ютерних ігор. Art and design. 2019. №1.
371
УДК 77.02:76
ОСОБЛИВОСТІ ГРАФІЧНОЇ СТИЛІСТИКИ NEWBORN-ФОТОГРАФІЇ
Студ. А.О. Штонда, гр. БДф1-16
Науковий керівник к.т.н., доц. О.С. Васильєва
Мета і завдання. Проаналізувати та порівняти застосування графічних стилістики

Newborn-фотографії. Визначити та описати основні закони композиції, обробки, підготовки
та успіху в цілому відносно нового стилю сучасної фотографії в Україні.
Об’єкт та предмет дослідження є композиція, світло та графіка, що
використовується в Newborn-фотографії у роботах сучасних українських, російських та
казахських Newborn-фотографів.
Методи та засоби дослідження: аналіз та синтез методів та прийомів створення
композиції фотографів різних країн світу, що працюють у напрямі Newborn.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Наразі дана
тема дослідження досить мало розвинута в Україні, але має досить важливе значення для
розвитку даного стилю сучасної фотографії. Завдяки проведення даного дослідження можна
буде встановити основні правила Newborn-зйомки, її переваги та недоліки, основи графічної
стилістики.
Результати дослідження. Newborn-зйомка - це фотосесія новонароджених немовлят
в перший місяць їх життя (- від 4-го до 15-го дня). Загалом, дітей фотографують сплячими, у
певних позах з використанням різних аксесуарів. Цей стиль фотографії відносно новий в
Україні, Росії та найближчих країнах. Найбільш він розвинутий в США, Австралії, Англії.
Розвиток жанру фотомистецтва приписується до періоду винаходу фотокамери (XIX
століття). По фотографіях маленьких європейців і американців можна простежити історію
виникнення і становлення цього виду зйомки.
В цілому Newborn - дуже масштабний рух, в якому є своя мода і свої тенденції: на
колірну гаму, на реквізит, на костюми, вид тканини. У 2017 році були в моді крісельця для
позування, спеціальний хутро для зйомки, в фаворитах завжди мережива і в'язані боді. Зараз
майстрині готують нові колекції одягу для зйомки новонароджених. Щоб зрозуміти масштаб
руху, досить знати, що кожен рік проходить міжнародний Newborn-форум, де збираються
найкращі фотографи з різних країн, швачки і майстрині, що роблять костюмчики і реквізит.
На таких форумах обговорюються нові напрямки, проводяться майстер-класи, ведуться
діалоги про психологію і безпеку при зйомці новонароджених малюків.
Сьогодні зйомка новонароджених - затребуваний напрямок фотомистецтва. У
багатьох країнах Європи і Америки фотограф новонароджених є співробітником клініки,
який знімає немовлят в перші години народження [4].
Одне з основних правил використання світла в Newborn-фотографії: чим ближче
джерело світла розташовується до об'єкту і чим воно більше, тим тіні будуть м'якшими, а
градієнт від світла до тіней - плавнішим. Це правило працює і для природного світла, і для
штучного. Існує два традиційних рішення при складності вибору між різними видами
світлових приладів - для студії це софтбокс (чим більше, тим м'якше тіні, і чим "кругліше"
форма, тим відблиски в очах будуть більш схожі на круг, як від сонця); для виїзних зйомок
це парасоля на просвіт або відображення з розсіювачем [2].
На прикладі робіт та інтерв’ю фотографів О.Цибенко, Н. Баранової, А. Ідрісової, П.
Єгорової, І. Смирнової, Ю. Грамотнєвої, Я. Петрової, О. Камаєвої А. Кови та А. Разумова,
що працюють у даному напрямі фотографії, можна зробити висновок, що загальними для
даного напрямку є такі правила підготовки до фотозйомки: 1)застосування великої кількість
природного світла,
2)перші два тижні найсприятливіші для зйомки,
372
3) ретельна підготовка до зйомки (прання, прасування, дезінфекція одягу та

атрибутів),
4) уникання прямих сонячних променів та використання штучного світла,
5)проведення зйомки при температурі 28-35 градусів,
6) дотриманні правил безпеки з новонародженими (уникання неприродніх позицій
дитини) [1,2,3,4].
Деякі з фотомайстрів категорично не використовують атласну тканину та ватну
ковдру (А. Разумов), частіше за все фотографують стоячи, щоб камера знаходилась над
головою новонародженого та розташовують світло з боку голови дитини (О. Камаєва),
використовують казкові сюжети, використовуючи велику кількість атрибутів (І. Смирнова),
при обробці приглушують колір, дотримуються оливкового тону шкіри (уникають червоного
відтінку), колір має бути якомога натуральнішим [1].
Рисунок 2. Фото Анни Кови Рисунок 3. Фото Ольги Камаєвої

Висновки. Аналіз робіт фотографів показав, що найчастіше в роботах використовують
такі прийоми графіки та композиції: застосування м’якого природного освітлення,
розташування новонародженого нижче рівня горизонту, натуральні кольори в постообробці,
використання дитячої атрибутики, крупний план рис обличчя, частин тіла.
Ключові слова. Newborn-фотографія, Newborn-зйомка, новонароджений, дитина,
графічна стилістика, світло, атрибути, стиль сучасної фотографії.
1. Белкина С. Фотосъёмка новорождённых: секреты и мастер-классы. Littleone, 2015.
– URL: https://littleone.com/publication/1283-fotosemka-novorozhdennyh-sekrety-i-master-klassy
(дата звернення 06.04.2019).
2. Иванова К. «Снимаем сразу после выписки из роддома»: как работает
красноярский ньюборн-фотограф. Интернет-газета Newslab.ru, 2018.
3. Михайлов С., Михайлова Т. Источники света в ньюборн фотографии.
Propsburg.com URL: https://propsburg.com/blog/istochniki-sveta-v-njuborn-fotografii (дата
звернення 06.04.2019).
4. Рыжкова Л. Фотографии младенцев: история развития жанра. 2016. – URL:
http://newborndreams.ru/blog/article/fotografii-mladencev-istoriya-razvitiya-zhanra (дата
звернення 06.04.2019).
373
УДК 004.4` 275

АВТОРСЬКА АНІМАЦІЯ
Студ. В. О. Абдураімова, гр. БДф2-15
Науковий керівник доц. Е.С. Васільєва
Мета і завдання. Планується дослідити, як відрізняється авторська анімація в різних

країнах, чому цей вплив виявляється різним. Завдання буде у вигляді дослідження кожної
країни окремо, пошук в статтях характеристик і основних рис анімації.
Об’єкт та предмет дослідження. Предметом дослідження виступає характеристика
і основні риси анімації, а об'єкт - це анімація.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Актуальність
теми дослідження визначається необхідністю визначення тенденцій і формування авторської
анімації. Анімація сьогодні має зв'язок з різними видами мистецтва, філософсько-
естетичними системами і технічними засобами. Її художня природа поєднує в собі різні
системи, види і жанри мистецтва. Привносячи нове, кожен автор дає поштовх для розвитку
анімації, яка потім може бути використана в рекламних цілях, просвітницьких, тощо.
ВИЗНАЧЕННЯ, ЩО ТАКЕ «АВТОРСЬКА АНІМАЦІЯ»
Поняття "авторської анімації", якщо і виникало, то тільки як визначення
експериментального або творчого кіно, або фільму, не орієнтованого на дитячу аудиторію.
Сьогодні поняття "авторська анімація" стало розхожим терміном. І як не парадоксально,
анімаційні фільми останнього десятиліття, при всій умовності поділу, зараховуються або до
"авторських", або до "комерційнних" фільмів, що викликає певні сумніви. У сучасному
кінознавстві ще не чітко окреслена об'єктивна картина закономірностей розвитку авторської
анімаці, мало виявлені передумови формування її тенденцій, не визначені стилістичні
напрямки. Згідно з уявленнями одних авторів анімації притаманний пошук нових напрямків і
розширення можливостей мови, які впливають на формування тенденції в анімації наступних
років.
Комерційна і авторська анімація - два різні світи, проте ці світи перетинаються і часто
мультиплікатори, які самі по собі виступають в своїх проектах, починають займатися
мультісеріаламі або переходити на повний метр. Або ж навпаки.
ТВОРЧІСТЬ КИХАТИРО КАВАМОТО
Кіхатіро Кавамото народився в Токіо в 1925 році, з дитинства цікавився мистецтвом
виготовлення ляльок, а після знайомства з ранніми мультфільмами Іржі Трнки зрозумів, що
хоче бути ляльковим аніматором. З 1946 року працює на студії "Тохо", створюючи навчальні
та пізнавальні мультфільми, в 1950-х починає працювати разом з легендарним Тадахіто
Мотінагой, засновником японської лялькової анімації. У 1959 році відкриває власну студію
для виробництва, в тому числі, рекламних лялькових мультфільмів. Ближче до середини
життя Кіхатіро вирішується переламати свою творчу кар'єру і в першій половині 1960-х їде в
Європу, де проходить стажування у Іржі Трнки в Празі, переймає досвід у Бржетислава
Пояра, Романа Качанова (під час стажування на "Союзмультфільм"). Як ми бачимо, Кіхатіро
зустрівся з найбільшими майстрами лялькової анімації Східної Європи того часу. Після
повернення до Японії Кавамото починає займатися авторської короткометражної анімацією.
Дотримуючись завіту Іржі Трнки, Кіхатіро Кавамото черпає ідеї для своїх мультфільмів в
багатій японській традиційній культурі. У його анімації сходяться в одну точку три напрямки
японської культури: національні, театральні, традиції; історичні легенди і народні перекази
(зокрема, кайдани - фольклорні ужастики) і, нарешті, японські буддійські вчення і притчі. Але
все це проявилося у Кавамото не відразу - перші роки аніматор експериментує з технікою і
стилями, створюючи дивні роботи, майже не зрозумілі без знання контексту. "Ламати гілки
заборонено" (1968) - лялькова комедійна замальовка, в якій, можливо, міститься мораль про те,
що не варто зловживати саке.
374
Свої головні шедеври - лялькові мультфільми, глибоко освоюють буддистскую естетику -

Кіхатіро Кавамото створює, починаючи з 1976 року. Можна виділити умовну "дилогію
пристрасті", в яку входять "Обитель Додзьо" (1976), "Вогняний будинок" (1979). Обидва
мультфільми дуже красиві і досить динамічні для лялькової анімації. Відразу видно високу
майстерність виготовлення ляльок, які у Кіхатіро виходять дуже виразними, живими (в деяких
сценах здається, що крізь серпанок проступає силует живого актора), незважаючи на те, що їх
особи є традиційні японські театральні маски зі статичної мімікою. У пожвавленні своїх ляльок
Кавамото дійсно досяг досконалості. Його персонажі дивним чином передають тонкі емоції і
глибокі переживання, а кожна сцена наповнена особливою атмосферою.
Рисунок1 Кадр з фільму "Вогняний будинок" (1979)

Кіхатіро Кавамото також знімав повнометражні фільми, виготовляв ляльки для
телесеріалів, в 2003 році організував анімаційний проект "Зимові дні", для якого 35 режисерів
зняли по короткому епізоду за віршами Мацуо Басьо. У 1989 році Кіхатіро став Президентом
Японської асоціації аніматорів. У 2010 році аніматор помер від пневмонії у віці 85 років.
Майстерність лялькової анімації Кіхатіро Кавамото високо цінується аніматорами з усього світу,
і в Японії його пам'ятають і цінують. Для ляльок Кавамото навіть зробили цілий музей - він
знаходиться в місті Иида (префектура Нагано).
Висновки: Деякі аніматори примудряються поєднувати прикладні та андерграундні
напрямки: перший дозволяє заробити кошти на друге. Кіхатіро Кавамото - яскравий представник
такої. А між справою ще й один з найвидатніших лялькових аніматорів за всю історію.
Головна особливість авторського кіно - авторський стиль. Така анімація несе яскраво
виражсенний відбиток «руки автора» - його сприйняття, світовідчуття і почерк творця.
Авторський стиль «розпізнається» візуально - при наявності у глядача екранної культури. Таким
чином, творчо - технологічний процес створення анімаційного фільму об'єднує людей багатьох
професій, але якщо фільм знімає одна людина то він повинен стати «людиною-оркестром».
Ключові слова: Анімація, мультиплікаційне кіно, авторське, лялькова анімація.
1. https://www.krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/teatr_i_kino/ANIMATSIYA.html -
Анімація;
2. http://multfest.ru/prog.php?id=298 - Авторська анімація;
3. https://altereos.livejournal.com/232079.html - Кіхатіро Кавамото;
4. https://bigenc.ru/theatre_and_cinema/text/4226108 - Анімаційне кіно;
5. http://expert.ru/russian_reporter/2009/41/festival_multfilmov/ - «Шорсткою мовою
анімації».
375
УДК 004.4` 275+004.928

3D АНІМАЦІЇ В УКРАЇНІ
Студ. Радченко А.В., гр. БДф2-15
Науковий керівник доц. Васильєва О. С.
Мета і завдання. Дослідження та аналіз розробки 3D в Україні для сучасних

анімаційних фільмів та розробки ігор. Визначення тенденції розвитку.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження – розробка анімаційних 3D
персонажів. Предметом дослідження виступає 3D анімація в Україні.
Результати дослідження. Аналіз дослідження показує, що український ринок
направлений на зарубіжну аудиторію, який працює по мотивам Західу. Перший
повнометражний 3D-анімаційний мультфільм в Україні «Микола Кожум’яка».(Рис.1)
Розробкою мультфільму в 2011 році зайнялась кінокомпанія Panama Grand Prix. В 2016 році
відбулась прем’єра першого українського повнометражного 3D-анімаційного мультфільму.
Анімація створювалася в Києві, Харкові та Одесі. Над створенням мультфілму працювали
аніматори з України, Білорусі, Казахстану, Франції, Італії, Куби, Африки.
Найбільше створенням 3D мультфільмів в Україні займається FILM.UA., які вклали
кошти в створення «Анімаграду». Перший короткометражний 3D-анімаційний мультсеріал
«Ескімоска», був розроблений студією в 2012 році в программі 3DMауа.
Створення 3D-анімації проектів «Наш Футбол», «Казкова Русь» було розроблено з 2012
по 2016 роки, за допомогою системи Моtion Capture(MoCаp) - захоплення руху актора.
Розробкою займалася кінокомпанія «Анімаград».( Рис.1)[2]
Першим проектом лінійки кінотеатральних анімаційних прем'єр компанії Animagrad
стали повнометражні мультфільми «Викрадена принцеса» (2018), «Мавка. Лісова пісня»
(2020), «Снігова республіка» (2021) та «Роксолана» (2022). (Рис.2,3) Персонажі
мультфільмів розроблені по уподобанням Walt Disney.
Розобкою 3D-анімаційного мультфільму, також, зайнялась компанія Image Pictures.
Мультфільм «Клара» , створений на зарубіжну аудиторію.(Рис.8) [3]
Рисунок 1 Кадри з анімаційних фільмів «Микита Кожум’яка», «Ескімоска», «Наш Футбол»
Рисунок 2 Кадри з анімаційних фільмів «Казкова Русь», «Викрадена принцеса»
376
Рисунок 3 Кадри з анімаційних фільмів «Мавка. Лісова пісня», ««Снігова республіка»»

Найбільшу нішу у випуску 3D продукту в Україні займає розробка віртуальних ігор.
Найбільш цікаві ігри, зроблені руками українських розробників це «В тилу ворога» від
української компанії Best Way - військова стратегія, яка вражає неймовірною деталізацією
ігрового світу, STALKER (Рис.4) - серія ігор, розроблена українською компанією GSC, Game
World, Survarium, Warface та інші, з 2001-2007 років за допомогою ігрового движка X-Ray
Engine.
Рисунок 4 Кадри з гри «STALKER»

Висновки. Проведений аналіз показав, що українські винахідники с кожним роком все
більше виходять на зарубіжний ринок. Український ринок розробки відеоігор має
величезний потенціал, але мало реалізує себе. Україна пропонує себе на зарубіжному ринку,
як гарний фахівець створення 3D анімаційних мультфільмів.
Ключові слова: 3D- анімація, розробки, український ринок, мультфільм.
1. https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2099704-persij-ukrainskij-3dmultik-
vihodit-u-sirokij-prokat.html
2. https://film.ua/uk/news/880
3. https://espreso.tv/article/2018/01/19/ukrayinski_filmy_2018
4. https://projects.dt.ua/CULTURE/3d-udar-mikiti-kozhum-yaki-_.html
5. https://projects.dt.ua/CULTURE/viyshov-pershiy-treyler-ukrayinskogo-multfilmu-
mikita-kozhum-yaka-211523_.html
377
УДК 77.0:7.049.1
СІНЕМАГРАФІЯ ЯК ХУДОЖНІЙ ЗАСІБ
Студ. Є.С. Сергієнко, гр. МгДф-18
Науковий керівник проф. О.С. Васильєва
Мета і завдання. Мета даної робити - дослідити сінемаграфію, як художній засіб з

підсилення емоційної складової. Визначити особливості технології створення проектів з
застосуванням сінемаграфії.
Для досягнення поставленої мети виконано: аналіз процесу створення сінемаграфу;
проведено анкетування для дослідження відмінності між впливом статичного зображення і
сінемаграфії; проаналізовано літературні джерела і дослідження, пов’язані з впливом емоційної
складової зображення на підсвідомість людини; запропоновано ряд методів, які виграшно
поєднуються з технологією створення сінемаграфії.
Об’єкт дослідження – процес створення сінемаграфії.
Предмет дослідження – засоби посилення емоційної складової сінемаграфії.
Методи та засоби дослідження. Для проведення дослідження було використано
емпіричний метод наукового дослідження та анкетування, в якому респонденти зазначали рівень
емоційної реакції, яку вони відчули, дивлячись на сінемаграфію в порівнянні зі звичайним фото.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Стаття зосереджена
на використанні сінемаграфії для створення нового горизонту в комунікаційній діяльності,
підвищення впливу на підсвідомість людини через емоційну складову. У статті розглядається
унікальність технології, що має здатність фокусувати на головному за допомогою руху,
послідовно відтвореного на сінемаграфії.
Результати дослідження. Сінемаграфія - це більше, ніж просто фото чи відео. В той час,
як більша частина простору на зображенні нерухома, постійний рух продовжується тільки у
місці, де автор хоче зосередити увагу аудиторії. Іншими словами, вона передає частину динаміки
відеоряду і фіксує статичний момент фотографії.
Технологія сінемаграфії вирішує проблему створення ілюзії простору, обсягів, фактур,
наявну у фотографії, як вказує Л. Дико [1], адже завдяки руху ми можемо показати об’єм і рух у
просторі, тим самим вийти за рамки звичного нам сприйняття. Цей баланс динаміки і статики має
унікальну здатність привертати увагу своєю незвичністю і новизною.
Сінемаграфія - це досконалий прийом, який можна порівняти з художніми засобами у
літературі, що письменник використовує для надання емоційного забарвлення твору. О. Лапін [2]
у своїй книзі саме розмірковує про близькість мови поезії і фотографії, про вміння говорити і
відчувати, надавати емоційного забарвлення і збуджувати фантазію. В. Святовець у книзі
«Художні засоби і тропи» [3] репрезентує найпоширеніші образотворчі засоби, використання
яких, допомагає індивідуалізувати мовлення людини. Так само, і ми, використовуючи динаміку у
сінемаграфії, надаємо картинці індивідуальності, емоційного забарвлення і винятковості. Рух у
сінемаграфії – це своєрідна мова, якою автор спілкується з глядачем і залучає до пізнання.
Колір у сінемаграфіїї, як і у фотографії і в інших формах мистецтва – це окрема тема для
обговорення. У своїй праці «Мистецтво кольору» Іттен [4] віртуозно розповідає про теорію
колірної виразності, вплив кольору на емоції людини. Оптичні, електромагнітні і хімічні
процеси, що відбуваються в наших очах і в свідомості при спостереженні за кольором.
Технологія сінемаграфії - це симбіоз, в якому рух виступає каталізатором і являється
невід’ємною частиною, що «відтіняє» всі художні прийоми, включаючи палітру кольору, яка
була використана автором. У візуальних мистецтвах графічні елементи взаємодіють так само, як
ноти, ритм, перекличка інструментів в музиці [5]. Важливо розуміти, динаміка - це додатковий
інструмент, що в поєднанні зі звичними нам прийомами побудови композиції, змушує глядача
вивчити під новим кутом інформацію представлену на знімку.
З метою виявлення різниці між емоційною реакцією на статичне і динамічне зображення
однакового змісту, було проведене анкетне опитування серед студентів, жінок і чоловіків віком
від 18 до 55 років, активних користувачів мережею Інтернет. Загальна кількість респондентів 100
чоловік. У дослідженні розглядались сінемаграфи, знайдені на просторах мережі Інтернет і
378
фотографії, похідні від них. Загалом було задіяно 30 різних емоційно забарвлених сцен. За
проведеним дослідженням, яке відбулось методом анкетування, було встановлено, що: 93%
респондентів знаходять емоційний відгук у сінемаграфії вираженим яскравіше ніж у такому ж
зображенні, але повністю статичному, 5% - обрали фотографію, як об’єкт, що викликав у них
більше емоції, а 2% опитаних - не відчули різниці у сприйнятті між двома варіантами (рис. 1).
Рисунок 1 – Різниця між емоційною реакцією на статичне і динамічне зображення однакового змісту.
Результати анкетування дозволяють зробити висновок, що даний напрям у візуальних
комунікаціях має значні переваги у порівнянні зі статичним зображенням. Беручи до уваги
здатність «ізолювати» зайву інформацію від глядача, сінемаграфія має значні переваги над
іншими візуальними технологіями. Це середовище має потенціал для розвитку
маркетингових стратегій рекламодавцями, які можуть використовувати сінемаграфію як
інструмент для маркетингу у соціальних медіа. Також актуальною технологія створення
сінемаграфії буде у розробці соціальних проектів, освітніх та розважальних програм.
Висновок. В результаті проведеного дослідження встановлено, що емоційна
залученість аудиторії за допомогою технології сінемаграфії є значно вищою в порівнянні зі
статичними фотознімками. Динаміка в на пів статичному кадрі є незвичною для людського
ока і викликає емоційне збудження та жваву реакцію.
Так як в опитуванні брали участь респонденти різних вікових категорій необхідно
зазначити, що вік і соціальний статус не впливає на результати опитування. Справедливо
вважати, що сінемаграфія – це технологія майбутнього у комунікаційному середовищі, яка
сприймається однаково позитивно як молодим населенням, так і людьми середнього віку. З
метою підвищення рівня емоційного сприйняття автор радить використовувати сінемаграфію
для підкреслення основної ідеї, закладеної автором.
1. Л. П. Дико Основи композиції в фотографії: Москва 1989 Видання друге,
перероблене і доповнене.
2. Лапін Олександр Іосифович Фотографія як... - Вид. 2-е, перероблене і доповнене
М., 2004. - 324 с.
3. В. Ф. Святовець. Художні засоби і тропи: видавничий центр «Академія» 2011.
4. Іоханнес Іттен. Мистецтво кольору: пер. з нім. / Іттен Іоханнес — М.:
Д.Аронов,2007.
5. Альбрехт Рісслер. Мова композиції. Створюємо виразні фотографії. – М.: Манн,
Іванов і Фербер, 2017. – 192 с.
379
УДК 791.43/45
АНІМОВАНА ІНФОГРАФІКА, ЯК ЗАСІБ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ
Студентка групи БДф2-15 Родіна В. А.
Науковий керівник Васильєва О. С.
Мета: Дослідження видів анімованої інфографіки та засобів її використання у різних

галузях.
Завдання: Проаналізувати шляхи використання анімованої інфографіки, як способу
візуалізації інформації
Об’єкт дослідження: Анімована інфографіка
Предмет дослідження: Засоби подачі інформації анімованої інфографіки
Результати дослідження: Інфографіка - це графічний спосіб подачі інформації, даних
і знань, метою якого є швидко і чітко підносити складну інформацію. Одна з форм
графічного, комунікаційного та моушн дизайну [1].
Анімована інфографіка – це візуалізація даних за допомогою анімації інфографіки.
Основними завданнями анімованої інфграфіки є створення унікального контенту та
сприяння швидкому та безпомилковому зчитуванню візуальної інформації та впізнаваності
бренду [2].
Спектр застосування анімованої інфографіки досить широкий у різних галузях: бізнесі,
дизайн, журналістика, ЗМІ, у НР- та PR-індустрії.
Оскільки анімована інфоргафіка найкращий засіб візуалізації інформації для її легкого
зчитування і швидкого розуміння, її найчастіше використовують в бізнесі. Так, у сфері
комерційного дизайну за допомогою анімованої інфографіки вирішуються питання візуалізації
інформації, підвищення продажів товару та формування лояльністі користувачів. У галузі
журналістики та освіти за допомогою анімованих інфографік можна створювати навчальні та
пояснювальні відео для дітей та суспільства.
У HR-індустрії анімована інфоргафіка використовується як нативна реклама, що несе
корисну інформацію, і формує образ лідера думок. Також, це потужний інструмент PR та
рекламної галузей, адже за допомогою анімованих інфографік можна рекламувати товар чи
бренд та формувати їх імідж [3].
Анімована інфографіка здатна не тільки організувати великі обсяги інформації, але і
більш наочно показати співвідношення предметів і фактів в часі і просторі, а також
продемонструвати тенденції в різних галузях [4].
В цілому, класифікація анімованої інфоргафіки досить умовна. Вона використовується або
в професійному співтоваристві, або для опису замовником своїх побажань.
Рисунок 1 Приклад 2d інфографіки
380
Згідно мети створення анімованих інфоргафік в тій чи іншій галузі використовують

такі види анімації:
• 2D-анімація – застосовує методи Флет-анімаіцї. Наразі це тренд в плоскому
дизайні. Відмінний спосіб представити інформацію за допомогою інтуїтивно-зрозумілих
візуальних образів і короткого тексту. Мінімалізм і простота - головні елементи 2D-анімації.
Елементи композиції не мають об’єму і можуть переміщатися в двох площинах.
Використання 2D-інфографіки найбільш поширене в усіх сферах, бо її створення
недороге, але виглядає дуже стильно і динамічно. Вона дуже добре виконує функцію
реклами та , але має при цьому обмежений набір образотворчих інструментів.
• 3D-анімація При використанні даного виду анімації інфоргафіки предмети
набувають об’єму можна щосили використовувати ефектні операторські прийоми на кшталт
складних панорам. Це ефективний метод візуалізації інформації, що має великий набір
образотворчих інструментів [5].
Рисунок 2 Приклад 3D інфографіки

Висновок: Під час дослідження анімованої інфографіки були виділені засоби її
використання у певних галузях за допомогою різних видів анімації. Було проаналізовано
шляхи використання анімованої інфографіки, як способу візуалізації та консолідації
інформації.
1. Маккэндлесс Д. Инфографика. Самые интересные данные в графическом
представлении / Дэвид Маккэндлесс. – Москва: Манн, Иванов и Фербер, 2013. – 264 с. –
(Отдельное издание). – (978-5-91657-850-8).
2. Kuperberg M. A. Guide to Computer Animation: For TV, Games, Multimedia and Web –
Washington: Focal Press, 2002. – 264 с. – (Focal Press Visual Effects and Animation).
3. Яу Н. Искусство визуализации в бизнесе. Как представить сложную информацию
простыми образами / Нейтон Яу. – Москва: Манн, Иванов и Фербер, 2013. – 352 с. –
(Отдельное издание). – (978-5-91657-737-2).
4. Zelazny J. Say It With Chart / Jean Zelazny. – Москва: Манн, Иванов и Фербер, 2010. –
304 с. – (Отдельное издание). – (978-5-902862-49-9, 978-5-903148-15-8978-5-91657-166-0).
5. Уэйншенк С. 100 главных принципов презентации / Сьюзан Уэйншенк. – Санкт-
Питербург: Питер, 2013. – 288 с. – (Библиотека специалиста). – (978-5-4461-0056-9).
381
УДК 791.43+31
СТИЛІСТИКА СУЧАСНИХ АНІМАЦІЙНИХ ФІЛЬМІВ
Студ. Дахкільгова К.Р., гр. БДф2-15
Науковий керівник доц. Васильєва О. С.
Мета і завдання. Дослідження та аналіз сучасних анімаційних фільмів та визначення
тенденції розвитку їх стилістики.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження – стилістика сучасних
анімаційних персонажів. Предметом дослідження виступають сучасні анімаційні серіали.
Наукова новизна. Набуло подальшого розвитку значення анімації та стилістики
створених мультсеріалів починаючи з 1960-х років і закінчуючи сьогоденням. Значимість
отриманих результатів, має дуже великий вплив для розробок в сфері анімації.
Практичне значення. Анімація сьогодні має зв'язок з різними видами мистецтва,
філософсько-естетичними системами і технічними засобами. Її художня природа поєднує в
собі різні види і жанри мистецтва. Дана стаття присвячена дослідженню розвитку анімації,
що може вплинути на подальший розвиток та формування смаків у сучасної молоді.
Результати дослідження. Дослідженні сучасні тенденцій анімаційної графіки,
показали, що зміна стилістики анімаційних мультсеріалів пов’язана з багатьма факторами,
які не дуже позитивно впливають на розвиток мультфільмів. Серед головних причин
найочевидніша - це час. Герої багатьох мультсеріалів «ростуть» разом зі смаками глядачів і
модою, інакше вони не змогли бути актуальними та цікавими для глядачів. Друга причина -
зміна команди художників. До третьої можна віднести зміну стилістики в принципі: сьогодні
безліч мультгероїв змінюються з 2D графіки у тривимірну графіку. Розглянемо ці зміни
більш докладно на прикладі двох мультсеріалів «Троє з Простоквашино» студії
«Союзмульфільм» та «Козаки» студії «Київнаучфільм».
Мультсеріал «Троє з Простоквашино» - перше, що може прийти до вас в голову при
словосполученні «герой мультика загадково змінився» серед анімації, що була на території
сучасного СНД - це легендарні метаморфози персонажів цього мультфільму. Звичайно,
проміжки між виходами великі, два роки між «Троє з Простоквашино» 1976 року і «Канікули
в Простоквашино» 1980 року, і тільки через чотири роки настала «Зима в Простоквашино»
[1]. Дядькові Федору кардинально не пощастило. Він виглядає кожен раз, як абсолютно
різній хлопчик.
Рисунок 1 – Герої мультсеріалу «Троє з Простоквашино»

Причина таких перетворень: героїв малювали різні люди. Режисер Володимир Попов
регулярно міняв склад мультиплікаторів, та й усередині роботи над однією серією образи
розподілялися і переходили між художниками [2]. Про Дядю Федора єдиної думки в команді
не було - ось він і перетворився з простакуватого дружелюбного хлопця з носом-картоплею в
стилягу з модною зачіскою, а з нього - в дивного губатого хлопчика з порожнім поглядом. В
2018 році кіностудія «Союзмультфільм» зняла продовження мультсеріалу, де героїв
переробили на сучасний лад, Дядько Федір отримав молодіжну зачіску та отримав більш
згладжені форми [3]. Малюнок став плавним та чіткішим, хоча задні фони залишилися
мальованими вручну.
382
Мультсеріал «Козаки» - з виходом першої серії «Як козаки куліш варили» в 1967
році, мультсеріал відразу здобуває величезну популярність, а харизматичні персонажі Грай,
Око і Тур стають народними улюбленцями. Герої мультфільмів «Як козаки …» є своєрідним
національним символом [4]. Вони також весь цей час зазнавали змін. В 1967 році з серією
«Як козаки куліш варили» студії «Київнаучфільм» [5], герої були більш стилізовані
простими формами, деякі предмети наче залишилися на стадії начерку. З наступними
серіями головні герої почали змінювати колір шкіри, то ставали гіпертрофованих форм. Але
саме образ козаків яких світ побачив з 1975 року в серії «Як козаки сіль купували»,
сподобався людям найбільше. Вони стали згладженими та легко впізнаваними.
Рисунок 2 – Герої мультсеріалу «Козаки»

З 2016 року мультсеріал був подовжений епізодами «Козаки. Футбол» і ще з однією
серією яка вийшла вже в 2018 році «Козаки. Навколо світу», де образи персонажів майже не
змінилися, лише якість зображення через використання растрового малюнку стала трішки
кращою. Колірна гама постраждала та надала деякої дешевизни мультсеріалу, тип самим
спотворивши його.
Висновки. В результаті проведення дослідження розвитку сучасних анімаційний
мультсеріалів, які були популярні на просторах України та Росії починаючи з 1960 років і
закінчуючи сьогоденням, можна зробити певні висновки. Естетичні смаки глядацької
аудиторії змінюється, так само як змінюються герої мультсеріалів, які ми дивимось.
Проведений аналіз показав, що тенденції в змінах графіки та стилістики анімаційних фільмів
зумовлюють наступні причини: 1) зміна художників; 2) технологічні особливості
комп’ютерної графіки і відповідна адаптація стилістики зображення; 3) осучаснення за
задумом авторів та зміни старих образів на нові «сіквели». Тому зробивши висновок можна
сказати, що світ анімаційних фільмів потребує нових ідей, а не розвиток старих. Покоління,
котрим подобались популярні на той час мультсеріали, не є актуальними для сучасної
молоді.
Ключові слова. Анімація, стилістика, анімаційні серіали.
1. Троє з Простоквашино [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%BE%D0%B5_%D0%B8%D0%B7_%D0%
9F%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%88%D0
%B8%D0%BD%D0%BE;
2. Сергій Капков. Енциклопедія вітчизняної мультиплікації. — М.: Алгоритм, 2006. —
816 с. — 3000 екз. — ISBN 5-9265-0319-4. Стр. 524—525;
3. Союзмультфільм [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%8E%D0%B7%D0%BC%D1%83%D0%B
B%D1%8C%D1%82%D1%84%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BC;
4. Козаки [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%B8.
5. Київнаукфільм [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%8
3%D1%87%D1%84%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BC.
383
УДК 004.92:004.5
ОСОБЛИВОСТІ ВИБОРУ КОЛЬОРІВ ПРИ СТВОРЕННІ ДИЗАЙНУ БІЗНЕС-САЙТУ
Студ. В.В. Дєнчік, гр. БДweb1-18
Науковий керівник доц. О.О. Слітюк
Мета і завдання. Метою даної роботи є дослідження особливостей вибору кольорів

при створенні сайтів. Завданням є аналіз сприйняття кольорів сайту користувачами, розгляд
кольористики сайтів відомих компаній та виділення вдалих варіантів.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є бізнес-сайти великих
компаній та їх кольористика. Предметом дослідження є принципи підбору кольорів для
створення бізнес-сайту.
Методи та засоби дослідження. В процесі дослідження використано літературно-
аналітичний метод, класифікації, а також емпіричний метод.
підходи та рекомендації що до використання кольорів при створенні бізнес-сайтів.
Результати дослідження. Протягом людської історії майстри-художники
отримували загальне визнання завдяки вмінню працювати з кольором. У сучасному світі не
менше визнання отримують фахівці, які вміють поєднувати кольори в комерційних і бізнес-
цілях - в рекламі і веб-дизайні. Зараз майже кожна компанія повинна мати власний бізнес-
сайт, а вибір кольору для нього є одним з чинників успіху створеного сайту. Саме тому в
роботі проведено детальний аналіз вибору кольору для бізнес-сайту.
Кольори повинні відображати загальний бізнес, а не тільки веб-сайт. Веб-сайти є
розширенням бізнесу, тому палітра кольорів компанії повинна відповідати фірмовим
кольорам. Будь-то кольори в логотипі або кольори, що використовуються в маркетингових
матеріалах. Послідовність є ключовою для побудови впізнаваного бренду, і коли всі
матеріали збігаються або доповнюють один одного, це може покращити сприйняття бізнесу
[1].
Так американська компанія Target – яскравий приклад бізнесу з послідовними
кольорами брендів у своїх друкованих та цифрових маркетингових роботах. На веб-сайті
чітко зображено логотип і включено набір кольорів, пов'язаних з брендом: червоний, білий і
чорний. Інші кольори присутні, але є достатньо білого простору, щоб дозволити марковим
кольорам виділитися на сторінці. У будь-якому фрагменті друку ці три основні кольори
будуть виділятися і повідомлятимуть про основну місію та ідентичність цілі [2].
Переважно, кращим співвідношенням для зручності читання, являється чорний текст
на білому фоні. Існують, також і інші підходящі комбінації. Крім білого, це фонові кольори,
на які слід звернути увагу, це темно–синій, сірий і чорний.
При цьому, аби просунути продукцію, яка повинна бути в центрі уваги, потрібно
вибирати відкриті фони, білий або сірий. Тому що такі фони, будуть менш насиченими, і
вони не повинні кидатись в очі, а це краще виділяє предмет для сприйняття його
користувачем.
Компанія повинна мати фірмові або попередньо встановлені кольори, визначений
виділений колір - це колір, який буде маяком бренду і стане асоційованим з даним бізнесом.
Без сумніву, кольори мають значення, які відрізняються залежно від культури, тому
вибір ідеальної колірної схеми для вашого бізнесу виходить за межі естетики. Викликання
належних емоцій і почуттів при виборі кольору настільки ж важливо як і слова, які кладуть
на сторінку. Є декілька прикладів значень та сайтів, які використовують цей чи інший колір:
• синій позначає прохолоду, духовність, свободу, терпіння, вірність, мир, надійність;
також може означати смуток, депресію, так яскравим прикладом може слугувати Facebook -
одна з найпопулярніших соціальних мереж;
384
• чорний асоціює владу, елегантність, таємницю, таємниця, такий колір обрала одна
з найбільших корпорацій світу – Apple, так цей колір показує всю велич компанії та
лаконічно виглядає при демонстрації товарів;
• сірий колір використовують для забезпечення безпеки, зрілості, надійності,
наприклад сайт The Fashion Photography;-
• рожевий – пов’язаний з романтикою жіночого кольору, наприклад, сайт для жінок
Sunny Seven-виражає ніжність та тонку душевну натуру жінок;
• червоний: енергійність, яскравість, впевненість.
Важко уявити бренд Coca-Cola без цього кольору. Кожен колір має різні почуття або
емоції, пов'язані з ним. Коли люди бачать червоний колір, він викликає емоційні реакції, такі
як хвилювання, сміливість, любов і пристрасть. Це саме ті почуття, які Coca-Cola хоче, щоб
ви відчували. Але є й сайти, які навпаки відштовхують вибором кольорів та здаються
негармонійними [3].
Існує декілька загальних значень при виборі основного кольору веб-сайту.
Безперечно, колір - це своєрідний «генератор емоцій» відвідувачів сайту. Колористичне
оформлення сторінок ресурсу передає акценти на важливу інформацію, може викликати
хвилювання або стимулювати до певних дій. Це потужний фактор маніпуляції емоціями
користувача. Для грамотного підбору кольорової гами необхідно керуватися головними
принципами теорії кольору: єдності і контрасту відтінків комбінацій.
Наприкінці зазначимо, що комбінації кольорів можуть бути як взаємодоповнюючими,
так і контрастними. Принцип єдності полягає в підборі близьких тонів для оформлення
схожих за функціональністю компонентів веб-сторінки. Таким способом відвідувач ресурсу
налаштовується на спокій і вдумливу обробку інформації, полегшуєте навігацію. Однак
зловживання реалізацією принципу колірного єдності призведе до того, що сайт швидко
набридне своєю монотонністю. Уникнути цього допоможуть контрастні елементи. За
допомогою правильного застосування контрасту дизайнер виділяє інформацію, формує
ієрархію контенту, створює інтерес користувача і управляє увагою. Головне правило -
контрастними повинні бути саме важливі елементи веб сторінки. Щоб виміряти рівень
контрасту необхідно порівняти блиск / яскравість переднього плану і фону. Чим більше
різниця, тим вище контраст. Існують різні варіанти контрасту, наприклад, контраст кольору,
відтінку, розміру, форми та навіть відстані, але кожен акцент повинен бути доречним,
помірним та підходити до контенту. Колір може бути відмінним інструментом для
досягнення різних цілей веб-дизайну. Завдяки правильній розстановці колірних акцентів, ви
зможете привернути увагу і будувати в голові користувача правильне розуміння, які
елементи є важливими, а які другорядними.
Висновки: У результаті дослідження було виявлено, що колір є одним з
найголовніших чинників успіху вашого бізнес-сайту та може як привертати увагу, так і
відштовхувати користувачів.
Ключові слова: колористика, бізнес-сайт, бренд, палітра, фірмовий стиль.
1. Ю.Б. Хом’як. Як обрати ідеальну кольорову схему. [Електронний ресурс]
[https://www.empower-yourself-with-color-psychology.com/color-meanings-in-business.html]
2. https://www.target.com/
3. Матюшин. М. В. Довідник за кольором. Закономірність змінності колірних
поєднань. - : Видавець Д. Аронов, 2007. - 72 с
385
УДК 004.921
ПРИНЦИПИ ВИКОРИСТАННЯ ШРИФТІВ У ВЕБ-ДИЗАЙНІ
Студ. О.І. Голуб, гр. БДweb1-18
Мета і завдання. Метою даної роботи є дослідження особливостей використання

шрифтів у веб-дизайні. Завдання – аналіз композиційно-естетичних якостей шрифтів на веб-
сторінках, аналіз сайтів, що використовують шрифти відповідно до естетичних і
композиційно правильних норм у веб-дизайні.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є властивості шрифтів, що
використовуються у сучасному веб-дизайні. Предметом дослідження є процес компонування,
оформлення та підбору шрифтів у веб-дизайні.
Методи та засоби дослідження. В процесі дослідження було використано
літературно-аналітичний, системно-структурований та емпіричний методи дослідження.
підходи щодо використання та контролю шрифтів в процесі адаптації до особливостей
персонального користувача.
Результати дослідження. Веб-дизайн – прогресивна і відносно нова галузь, яка має
свої особливості в використанні певних елементів, зокрема шрифту текстів. На сьогодні це
питання досить актуальне, оскільки шрифти та їхнє розміщення впливають на загальний
вигляд веб-сторінки та можуть стати однією із головних проблем у роботі з текстом. Погано
підібраний шрифт відштовхує частину потенційних клієнтів та може перешкоджати
ознайомленню з інформацією. Тому аналіз особливостей використання шрифтів дуже
важливий, оскільки веб-сторінки не підтримують якусь фіксовану довжину або ширину
шрифту, через що дизайнери не мають контролю над кінцевим виглядом сторінки. Виникає
ще ряд проблем пов’язаних з розміром тексту, оскільки один і той самий шрифт може мати
зовсім інший вигляд на різних екранах комп’ютерів та системних платформах. Під час
дослідження було визначено певні закономірності та способи контролю над тексом та його
шрифтом, які допомагають створити дизайнерам гармонічну і правильно, оформлену
сторінку. А також проаналізовано два основних підходи, що допомагають контролювати
розмір шрифту.
Перший підхід, який застосовують дизайнери полягає у переведенні всієї текстової
інформації у формат зображень. Це дозволяє дизайнерові зберегти певний ступінь контролю
над такими аспектами тексту, як, наприклад, відстань між символами, вибір шрифту. На
жаль, такий підхід має багато недоліків, оскільки переведення текстового вмісту у форму
графіки призводить до повільного завантаження веб-сторінки, у користувачів немає ніякого
способу впливати на розмір тексту, переведеного в графіку, а також обмежена доступність.
Другий підхід полягає у повній відмові від контролю за відображенням тексту. Цей
підхід також має значні недоліки. Причина, через яку потрібно хоча б мінімально
контролювати розмітку тексту, полягає у підвищенні зручності читання тексту. Якщо текст
простий для читання. то збільшується ймовірність того, що користувач у дійсності витратить
свій час на його читання Використання певної гарнітури шрифту, розміру й стилю, а також
загальне планування тексту, — все це значною мірою впливає на те, наскільки добре або
наскільки погано текст донесе інформацію до свідомості користувача [1].
Окрім контролю за розміром, важливе значення має правильний вибір шрифту,
оскільки саме він визначає концепцію розробки і впливає на сприйняття матеріалу. Проте не
всі шрифти підходять для грамотного веб-дизайну. В основному, через їх нечитаємість і
важке сприйняття з екрану. Деякі шрифти виявляються занадто важкими і гальмують роботу
ресурсів.
Аналіз композиційно-естетичних якостей шрифтів на веб-сторінках, показав що
оптимальними параметрами щодо використання та оформлення шрифтів є:
386
̶ комфортний для очей шрифт — 12-16 px, але навіть самий дрібний блок не повинен
бути менше 10 px;
̶ міжрядковий інтервал витримується щодо величини шрифту і вимірюється у
відсотках, в ідеалі — 140-150% буде достатньо;
̶ колір шрифту повинен виділятися на фоні сайту, проте слід підбирати його з огляду
на гармонійну кольорову гаму, що сприяє кращому засвоєнню інформації;
̶ різниця між яркістю фону і тексту – 75-90 %;
̶ оптимальна кількість шрифтів 2-3, в іншому випадку це призводить до
нечитабельності тексту.
Під час дослідження було виокремлено перелік шрифтів, які гармонійно виглядають
на веб-сторінці та відображаються такими, якими є насправді. Ось частина з них: Arial,
Helvetica, Times New Roman, Verdana, Courier / Courier New, Tahoma, Georgia.
Проаналізувавши ряд властивостей шрифтів, їх можна поділити на дві основні групи:
шрифти із зарубками - антиква, і без зарубок - гротеск. Для невеликих текстів на веб-
сторінках краще використовувати шрифти без зарубок. Різниця двох видів полягає в тому,
що шрифти з зарубками читаються легко, не зливаються, оскільки зарубки допомагають
переводити погляд від букви до букви [2]. Також можна комбінувати шрифти із зарубками і
без, щоб надати більшого контрасту тексту. Зазвичай використовують для заголовків та під
заголовків щоб виділити основні структурні частини тексту, що значно полегшує роботу на
сайті.
Ще однією особливістю використання шрифтів у веб-дизайні є передання настрою та
вплив на сприйняття інформації читачем. Вважається, цей вплив (емоційний і
психологічний) створюють саме геометричні форми. Його також поділяють за шрифтами з
зарубками і без. Так, наприклад, шрифти з зарубками більш емоційні, привертають увагу
саме жінок, є певним вираженням особистісної індивідуальності. Шрифти без зарубок
навпаки привертають увагу чоловіків та є вираженням спокою [3]. У веб-дизайні така
особливість привертає увагу відповідної аудиторії користувача та широко використовується
на певних інтернет-платформах, наприклад інтернет-магазинах.
Висновки. У результаті дослідження було виявлено основні особливості шрифтів у
веб-дизайні. Проаналізовано базові підходи щодо контролю розміщення та відображення
шрифтів на веб-сторінках різних платформ та пристроїв. Досліджено властивості шрифтів,
які впливають на настрій, сприйняття та засвоєння інформації читачів. Визначено
характеристики шрифтів та оптимальні параметри для гармонічного розміщення тексту на
веб-сторінці, що є однією із гарантій успіху ресурсу та його кращого сприйняття.
Ключові слова: веб-дизайн, дизайн, веб-сторінка, шрифт, текст.
1. Романюк О. Н. Веб-дизайн і комп’ютерна графіка [Електронний ресурс] / О. Н.
Романюк, Д. І. Катєльніков,, О. П. Косовець // Вінниця ВНТУ. – 2007. – Режим доступу до
ресурсу: http://romanuk.vk.vntu.edu.ua/file/83aadd997581c6bfcbc6bf74962246c3.pdf.
2. Типографіка у веб-дизайні: основи і правила використання [Електронний ресурс]. –
2018. Режим доступу до ресурсу: https://bitly.su/5NPfaa3r
3. Психологія сприймання шрифтів [Електронний ресурс] – Режим доступу до
ресурсу: http://www.trudyaga.net/ua/psyholohyya-vospryyatyya-shryftov/.
387
УДК 004.93
АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ВИМОГ
ДО ДИЗАЙНУ СУЧАСНИХ WEB-САЙТІВ
Студ. В.В. Голубенко, гр. БДweb1-18,
Мета і завдання. Метою даної роботи є дослідження основних тенденцій у

сучасному веб-дизайні та формування вимог до дизайну web-сайтів. Завдання – аналіз
основних тенденцій у сфері веб-дизайну, визначення специфіки організації композиційного
рішення сучасних web-сайтів.
Об’єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження є процес створення
сучасного сайту. Предметом є структура веб-дизайну.
аналітичний, емпіричний метод дослідження.
вимоги та запропоновано рекомендації щодо розробки дизайну сучасних web-сайтів.
Результати дослідження. Тренди в веб-дизайні змінюються постійно. І незважаючи
на те, що на початку року намічаються окремі моменти, які будуть активно розвиватися з
плином часу, знаходиться можливість і для появи нових і незвичайних тенденцій та
інновацій. Веб-дизайнери придумують цікаві поєднання, використання, застосування [1].
Як показав аналіз сайтів, дизайнери рекомендують сторітеллінг. Поняття
сторітеллінга прийшло до нас із Заходу і надійно закріпилася в одному з напрямку контенту.
Сьогодні дуже часто можна зустріти сторітеллінгі в соціальних мережах, які переконують
читача придбати якийсь товар або послугу. За допомогою візуально оформленої історії, яка
розповідається відвідувачеві, можна довго утримувати його увагу, мотивуючи до подальших
дій: подивитися сайт, дізнатися більше про компанію, її товари або послуги. Сторітеллінг
може виступати у вигляді відео, гіф-анімації або ж розділений по блоках і розміщений по
всій довжині сторінці. Це особливо зручно, якщо це довга головна сторінка або посадкова.
Наступною рекомендацією є використання великого простору [2]. Тренд на великий
білий простір з'явився відносно нещодавно. Однак він надійно осів в веб-дизайні завдяки
своїй здатності концентрувати увагу на головному реченні. Великий білий простір візуально
збільшує екран, не дозволяє користувачеві втратити концентрацію. До того ж, цей колір
поєднується з усіма іншими, тому в якості акцентів або дизайнерських ідей можна вибирати
абсолютно будь-які відтінки. І вони будуть виглядати просто чудово.
Також рекомендують не забувати про студійні мінімалістичні фото [3]. Яскраві і
багатоелементні фотографії на сайті краще замінити на високоякісні знімки, де зображений
всього один елемент, що відображає ідею і концепцію компанії. Це сфокусує увагу
відвідувача і не дозволить йому відволіктися.
Не менш важливими є кольори. Ніхто і ніколи не зможе заборонити використання
яскравих кольорів в дизайні свого сайту, якщо вони підкреслюють загальну ідею. Кольори
передають емоції, а емоції - найголовніше для користувача.
Також можна проекспериментувати з нестандартним розташуванням блоків.
Класичний спосіб розташування блоків вже вважається застарілим. Ні, він не втрачає своєї
ефективності, але завдяки новим методам піднесення інформації можна значно її підвищити.
Тобто, наприклад, структурувати інформацію за методом ламаної сітки, хаотично
розмістивши блоки по всій сторінці. Таке рішення створює новий виток з точки зору
естетики - він підігріває інтерес користувача і дозволяє не виходити за рамки фірмового
стилю навіть вузьконаправленої компанії.
Можна використати геометричні форми і візерунки [4]. Ця тенденція достатньо свіжа.
Змішування різних геометричних форм може дати відмінні результати. Правильний підбір
візерунків і форм допоможуть створити цілісну і привабливу композицію, яка дуже високо
388
цінується веб-користувачем. І, незважаючи на те, що технологія 2D поступово здає свої

позиції, поступаючись 3D, подібні прийоми можуть значно освіжити концепцію дизайну,
зробивши його сучасним і дуже цікавим.
Також дизайнери рекомендують соковиту графіку і зображення. Звичним і
стандартним фотографій на сайті стає тісно. Витонченому споживачеві потрібно щось нове,
цікаве, незвичайне і неординарне. На допомогу приходить графіка. Та не проста, а
ультраяскрава, строката, що створює акцент на собі. Якщо ж яскрава графіка не суміжна з
тематикою сайту, то виручать фотографії або зображення. Але і вони повинні бути
соковитими і якісними.
Адаптивні логотипи, які в залежності від розміру екрану мобільного девайса можуть
автоматично підлаштовуватися під нього, одним махом відразу зможуть виконати дві
функції: компанія збереже свій бренд перед цільовою аудиторією незалежно від його
мобільного пристрою і пошукова система при аналізі мобільної версії сайту оцінить
поведінковий фактор, поліпшивши позиції ресурсу в пошуковій видачі.
Дизайн з 3D-зображеннями апріорі вважається модним. Тривимірні технології
використовуються всюди і активно впливають на стилі веб-дизайну 2019 році. А,
враховуючи, тенденції доповненої і віртуальної реальності, 3D-графіка обов'язково отримає
ще більший поштовх в майбутньому році.
Також було б не зовсім доречно розробити унікальний, цікавий і яскравий дизайн, і
задіяти звичні шрифти, значно погіршивши зовнішній вигляд сайту. Шрифти дуже
впливають на сприйняття інформації, і можуть, як привернути увагу читача до сайту, так і
змусити його закрити вкладку. До речі, застосування унікальних шрифтів «витягне»
загальний вигляд сторінки, якщо її дизайн буде досить скромним.
Веб-дизайн в 2019 році йде в мінімалізм. Про це свідчить і велика кількість білого
фону, і застосування досить поширених колірних комбінацій: чорного і білого, білого і
сірого. Тому свіжим рішенням в наступному році стане використання напівпрозорих кнопок.
Такі кнопки так само, як і непрозорі, відмінно виконують свою функцію лідогенераціі, але
при цьому виглядають дуже оригінально і не перевантажують сайт.
Також є цікавим використання техніки дуплекс. Дизайн в рамках двох кольорів і їх
півтонів виглядає стильно і в цілому досить гідно. Новомодна технологія вже завоювала
популярність серед провідних веб-дизайнерів. Такий інноваційний прийом часто
впроваджують при необхідності ребрендингу в стислі терміни, залишаючи в цілому
концепцію і структуру сайту без змін. Таке незначне доповнення допоможе оновити сайт
буквально до невпізнання.
Висновки. Як показав аналіз основних тенденцій та особливостей формування вимог
до дизайну сучасних веб-сайтів, зараз актуально: сторітеллінг, великий простір, студійні
мінімалістичні фото, яскраві кольори, нестардартне розташування блоків, геометричні форми
і візерунки, соковита графіка і зображення, адаптивні логотипи, 3D-зображення, цікавий
шрифт, напівпрозорі кнопки, техніка дуплекс. Бажано знати ці основні вимоги, щоб
результат розробки сайтів був не просто ефективним, а створював правильне враження про
компанію, якій належить веб-ресурс.
Ключові слова: web-сайт, тренд, сторітеллінг, колір, розташування блоків,
геометричні форми, графіка, зображення.
1. https://impulse-design.com.ua/osnovnye-trendy-veb-dizajna-2018.html
2. https://freelancehunt.com/blog/top-19-triendov-vieb-dizaina-v-2019-ghodu/
3. https://merehead.com/ru/blog/top-web-design-trends-2019/
4. https://idbi.ru/blogs/blog/top-20-trendov-veb-dizayna
389
УДК 004.925.6:004.738.5+339.176
СПЕЦИФІКА ОРГАНІЗАЦІЇ КОЛІРНОГО РІШЕНЯ ПРИ РОЗРОБЦІ ДИЗАЙНУ
ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИНІВ
Студ. В.В. Жайворон, гр. БДweb1-18,
Мета і завдання. Метою даної роботи є дослідження особливостей застосування

кольорів при розробці дизайну інтернет-магазинів. Завдання – аналіз тенденцій
використання колірних сполучень в оформленні сторінок сучасних інтернет -
магазинів, дослідження впливу кольору на покупців в інтернет-магазинів.
Об’єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження є кольорова гамма у веб-
дизайні. Предметом дослідження є принципи використання кольорів при оформленні
інтернет-магазинів.
Методи та засоби дослідження. В процесі дослідження використано методи
літературно-аналітичний, а також емпіричний метод
підходи до використання кольорів в оформленні сторінок інтернет-магазинів.
Результати дослідження. Сьогодні все більше людей роблять покупки в інтернет-
магазинах. Відсоток таких покупок з кожним роком зростає і все більше набирає обороти.
Зараз практично все можна купити в Інтернеті, і всі ті товари, за якими раніше ми традиційно
ходили на ринки і в супермаркети, тепер ми можемо знайти і купити, не виходячи з дому. Є
безліч чинників, що впливають на поведінку споживачів, але головним з них є візуальне
сприйняття. При просуванні нових продуктів на ринку часто найважливішим критерієм стає
зовнішній вигляд товару. І тут на перший план виходить саме колір, залишаючи позаду інші
параметри.
Як показали проведенні дослідження, при купівлі нового товару 93% покупців
приймає рішення, ґрунтуючись на зовнішньому вигляді продукту. У той час як всього для
6% важливі тактильні відчуття, і лише 1% бажає спробувати товар на смак або послухати
його. Але що найдивніше, 85% споживачів при купівлі того чи іншого товару ставлять на
перше місце колір! Такий важливий показник, як впізнаваність бренду безпосередньо
впливає на довіру покупців. Правильно підібраний колір підвищує цей показник на 80%.
Колір є одним з найсильніших інструментів дизайну. Однак колірні рішення не
можуть бути універсальними. На жителів різних країн і континентів одні і ті ж кольори
можуть надавати різний вплив. Наприклад, гамма, приваблива для покупців Північної
Америки, може залишити абсолютно байдужими жителів Індії.
Отже, який вплив кольорів на продаж і на поведінку он-лайн покупців? Так,
наприклад, жовтий, що символізує оптимізм і молодість, зазвичай використовується для
залучення уваги до вітрини. Прикладом застосування цього кольору є avrora.ua . Червоний
колір, що символізує енергію і прискорює пульс, нерідко використовується для тотальних
розпродажів. Цей колір найчастіше можна побачити на AliExpress.com. Синій колір має
вражаючий ефект, він викликає почуття довіри і безпеки. Зазвичай використовується для
банків і бізнес-сайтіві. Прикладом інтернет-магазину який використовує синій колір є
OLX.ua Також зелений колір, який найчастіше застосовується у маркетингу, для
розслаблення. Крім того, він асоціюється з спроможністю і є приємним для очей. Вдалим
прикладом, який використовує цей колір є Rozetka.com. Стосовно помаранчевого, він є дуже
агресивним кольором. Він створює заклик до дії: реєструватися, купувати або продавати.
Влучним прикладом інтернет-магазину, який послуговується цим кольором є Taobao.
Рожевий колір, що символізує романтику і жіночність використовується для просування
товарів для жінок і молодих дівчат. Так вдалим прикладом використання рожевого кольору є
Victoria’s Secret. Чорний є потужний і глянсовий колір, що використовується для просування
предметів розкоші. Гарний приклад сайту з використанням чорного кольору – офіційний
390
сайт CHANEL Щодо фіолетового кольору, то він використовується для заспокоєння і

умиротворення покупця. Зазвичай застосовується в індустрії краси та антивікових товарів.
Вдалий приклад сайту який застосовує фіолетовий є Prom.ua [1].
Колір має унікальну здатність залучати певний тип покупців і змінювати їх поведінку.
Знаючи вікові, гендерні та соціальні характеристики цільової аудиторії, розробляється їх
уподобання щодо кольору. Так, дітям подобаються яскраві і прості кольори. Жінки більш
схильні до яскравих, нетипових кольорів. Для оформлення сайту, орієнтованого на чоловіків,
використовують менш експресивну гаму.
Коли мова заходить про відтінки і тони, то більшість чоловіків вважають за краще
сильні відтінки, а жінки - м'які. Часто вибирають темні тони (з додаванням чорного), жінки -
світлі (з додаванням білого). Не можна перевантажувати дизайн інтернет-магазину великою
кількістю різноманітних кольорів. Це буде розсіювати увагу покупців і відволікати від
головного – від продукції.
Слід зазначити, що важливу роль відіграє й колір кнопок, особливо тих, які
закликають до покупки та спонукають до інших дій. У цьому випадку слід пам'ятати, що
кольори поділяють на теплі й холодні. Саме перші на психологічному рівні спонукають
людей діяти більш активно. А це означає, якщо творці інтернет-магазина хочуть схилити
клієнта, який сумнівається, до покупки, то краще забарвлювати кнопки у помаранчевий,
жовтий чи червоний колір [2].
Також важливу роль відіграє створення логотипу, для впізнавання і розвитку
інтернет-магазину, тому в питаннях його формування вкрай важливо відповідально підійти.
Існують два способи вибору кольору. Перший - прямий. Він підходить в тому випадку, коли
профіль діяльності магазину безпосередньо пов'язаний з будь-яким кольором. Наприклад,
якщо ви займаєтеся спортивними Інтернет продажами - ідеально підійдуть синій і блакитний
кольори, а для продажу дерев’яних меблів - зелений. Щоб мотивувати на негайну покупку
потрібні енергійні кольори: червоний (але не в надто великих кількостях), помаранчевий,
сріблястий [3].
Не тільки колір впливає на активність покупців. Для онлайн-користувачів також
велике значення має дизайн, яскраві заголовки, 42% покупців створюють уявлення про сайт,
ґрунтуючись тільки на загальному дизайні, 52% покупців ніколи не повернуться на сайт,
який не сподобався їм з чисто естетичної точки зору.
Висновки. В результаті проведених досліджень було розглянуто типи гармонійних
сполучень кольорів, які стануть запорукою успіху інтернет-магазину. Встановлено вплив
кольору на покупця.
Ключові слова: колір, інтернет-магазин, покупець, колірна гамма.
1. Patel N. How do colors affect purchases? [Електронний ресурс] / Neil Patel //
NEILPATEL – Режим доступу до ресурсу: https://neilpatel.com/blog/color-psychology/.
2. Яковенко С. Продающий дизайн интернет-магазина. [Електронний ресурс] / С.
Яковенко, Н. Семенов // habr. – 2013. – Режим доступу до ресурсу:
https://secl.com.ua/article_prodayushchiy_dizayn_internet-magazina_analitika_1.html.
3. Сергунин П. Цвет в логотипе – важная составляющая [Електронний ресурс] / Павел
Сергунин // LOGOSAPIENS.. – 2012. – Режим доступу до ресурсу:
https://logosapiens.by/colors/.
391
УДК 7.033.51: 624.191.94

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ГОТИЧНОГО
СТИЛЮ У СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЯХ ДИЗАЙНУ ОСВІТЛЕННЯ
Студ. А.С. Яценко, гр. БДП1-18
Мета і завдання. Метою даної роботи є дослідження особливостей застосування

стилістики архітектури європейського середньовіччя, а саме готики, в сучасних тенденціях
дизайну освітлення. Для досягнення поставленої мети, були визначені наступні завдання:
дослідити особливості готичного стилю; провести аналіз особливостей використання
принципів готики в сучасному інтер’єрі; визначити основні деталі інтер’єру та джерел
освітлення, в яких можуть бути застосовані принципи готики; а також привнести новий
огляд на концепцію дизайну інтер’єру у готичному стилі.
Об’єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження є стилістика архітектури
європейського середньовіччя. Предметом дослідження є особливості використання
художньо-композиційних характеристик готичного стилю в сучасному дизайні освітлення.
літературно-аналітичний, історіографічний, емпіричний.
підходи до використання стилістики архітектури європейського середньовіччя в сучасних
тенденціях дизайну освітлення.
Результати дослідження. Освітлення відіграє величезну роль у нашому житті, воно
дає можливість не тільки бачити, але й оцінювати колір і форми навколишніх предметів. Від
правильної освітленості приміщення залежить ефективність роботи, а також наш
психологічний стан. Погане освітлення призводить до того, що очі починають швидко
втомлюватися [1]. Готичний стиль зародився у Франції, він відрізняється своєю
вишуканістю, у ньому важливі не стільки застосовувані кольори і матеріали, скільки їх
поєднання і стильова єдність зі стилістикою будинку, гармонія стародавніх предметів із
сучасними. Готика - в основному архітектурний стиль, але і в дизайні інтер'єру йому властиві
істотні відмінності від інших стилів, свій власний характерний "образ": величезні вікна,
багатоколірні вітражі, світлові ефекти, гігантські ажурні вежі, підкреслена вертикальність
всіх конструктивних елементів. При використанні елементів пізньої "полум'яної" готики
конструкціям характерна динаміка і експресія форм. В готичному інтер’єрі використовують
такі кольори, як насичений червоний, золотистий, коричневий, монохромний чорний, сірий,
жовтий, синій, сріблястий. У готиці важлива не кількість, а якість текстилю такого як
оксамит, атлас, сатин, шовк. Освітлення відіграє надважливу роль. Багато хто помилково
вважає, що готика – це неодмінно гнітюча обстановка, чорнота, активний натяк на
належність до будь-якої релігійної групи і т.д. Але це зовсім не так. Це той самий рідкісний
випадок, коли стиль не має основної ідеї, а тільки свій характер. Тому сучасний готичний
стиль в інтер’єрі можна зробити і в іншому світі – легким, натхненним, інтелектуальним і
навіть трохи театральним, але без зайвих фарб. І це багато в чому залежить від
освітлення. Залежно від джерела світла освітлення може бути трьох видів. Природне — це
пряме або відбите світло сонця (небосхилу), що освітлює приміщення через світлові прорізи
в зовнішніх огороджувальних конструкціях (через вікна). Штучне —здійснюється штучними
джерелами світла (лампами розжарювання) і призначене для освітлення приміщень у темні
години доби, або таких приміщень, які не мають природного освітлення. Сполучене
(суміщене) — одночасне поєднання природного і штучного освітлення. В дизайні освітлення
важливу роль відіграють вікна [3]. Саме тому у використанні готичних концепцій освітлення
слід підбирати великі вікна у деревяних або метало-пластикотикових темних багетах. Для
наповнення образу слід використовувати вітраж. Саме вітражі є елементом, здатним внести
до оформлення приміщення гармонійні ноти і розставити необхідні акценти в колірне
392
рішення. Технологія виготовлення вітражів передбачає з'єднання шматочків кольорового

скла за допомогою свинцевої пайки, після чого їх вставляють в металеву конструкцію. Ще
одна унікальна техніка виготовлення скляної мозаїки, що припускає руйнування скла за
допомогою плавикової кислоти, внаслідок чого на поверхні мозаїчного полотна утворюється
рельєфний малюнок різної глибини. Дана техніка являє собою певні труднощі, так як один
невірний рух може остаточно зіпсувати всю роботу. Крім того, робота з плавиковою
кислотою вимагає опиту і дотримання техніки безпеки [4].
В результаті проведених досліджень, були встановлені основні види вітражних вікон,
які можуть використовуватися для декорування інтер'єру:
- вітражні вікна для монтажу віконних прорізів у стіні або, так звані, зовнішні
вітражні вікна для виготовлення яких в більшості випадків використовується прозоре скло,
що забезпечує максимально можливий рівень освітлення в приміщенні; 
- міжкімнатні вітражні вікна, для виготовлення яких використовується як прозорі, так
і матове скло; 
- вітражні фальш-вікна, використання яких актуально там, де немає вікон, але
зберігається необхідність створення ілюзії денного освітлення.
Що стосується форм вікон у готичному стилі, то вони дуже різноманітні, але
найбільш поширеними є трикутні, круглі, арочні, трапецієвидні, асиметричні [5]. Підвіконня
взагалі не допускаються. Ще одним привабливим доповненням до вікон може бути тканині
ролети з використанням готичного орнаменту. Для більшої якості краще використовувати
ролети закритого типу. Вони займають не так багато місця через те, що у закритому виді
вони поміщені в акуратний коріб, який вмонтований у стіну та не привертають занадто
багато уваги. Іншим джерелом світла є лампи. Найчастіше використовуються великі підвісні
люстри – важкі, з імітацією свічок. Також будуть доречними настінні світильники і торшери.
Матеріал – метал, дерево, скло. Форма – ланцюги, масляні лампи і будь-які інші, стилізовані
під канделябри [6]. Цікавим елементом оздоблення готичного інтер'єру буде використання
настільних ламп та бра з плафонами зробленими під готичний вітраж іншим варіантом є
використання тканевих абажурів витриманих у характерних для готики кольорах або з
використанням готичних орнаментів на них. При виборі ламп також слід не забувати про
практичність, тому кращий варіант буде використати діодну лампу замість звичайної лампи
розжарювання
Висновки. Отже, історія не знає «воскресінь» минулого. Концепт «нового» готичного
стилю освітлення базується на зверненні до різних засад «старого» У результаті дослідження
було виявлено, що дизайн освітлення має багато чого спільного з архітектурною. Схожість
принципів і елементів обох напрямків доводить вміле адаптування готичного стилю в
сучасному житті людей. Було запропоновано підходи до використання стилістики
архітектури європейського середньовіччя в сучасних тенденціях дизайну освітлення.
Ключові слова: готика, дизайн освітлення, вітраж, вікна, лампи.
1.http://siriusstar.net.ua/uk/blog/item/304-
yakakilkistsvitlaneobkhidnodliaosvitlenniaprymishchennia.html
2. https://sites.google.com/site/stiliintereru/home/istoricni-stili/goticnij-stil
3. https://expert.agromat.ua/ua/styles/goticheskiy-stil
4. http://vse-postroim.com/2901-vtrazhn-vkna-nstrukcya-po-vigotovlennyu.html
5. www.eldom.ua/produkciya/formy
6. https://design-proekt.com.ua/service/dyzajn-interyeru-gotyka/
393
УДК677.074:745.05.04
ПРИНЦИПИ ЗАСТОСУВАННЯ ГАРМОНІЙНИХ КОЛІРНИХ СПОЛУЧЕНЬ В
ТЕКСТИЛЬНОМУ ОЗДОБЛЕНІ СУЧАСНОГО ІНТЕР'ЄРУ
Студ. А.В. Дзікевич, М.С. Іванова, гр. БДп-18
Мета і завдання. Метою даної роботи є визначення принципів вдалих колірних

сполучень в текстильному оздобленні сучасного інтер’єру. Виходячи із зазначеної мети,
були поставлені наступні завдання: розглянути типи гармонійних сполучень кольорів,
встановити їх вплив на емоційний стан людини, запропонувати рекомендації щодо
застосування гармонійних сполучень в текстильному оздобленні сучасного інтер’єру.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є гармонійні сполучення
кольорів. Предметом дослідження є принцип застосування гармонійних колірних сполучень
в текстильному оздобленні сучасного інтер’єру.
Методи та засоби дослідження. В процесі дослідження використано методи аналізу,
класифікації та аналогії, а також емпіричний метод.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Запропоновані
принципи застосування гармонійних колірних сполучень в текстильному оздоблені
сучасного інтер'єру.
Результати дослідження. Те, що кольори мають вплив на людей, знали ще в самі
давні часи. Колір може гармонізувати людину і мобілізувати її ресурси, а може зробити
млявою і пасивною, або збити її з пантелику. Вчені прийшли до висновку, що кожен
колірний відтінок виробляє схожу дію на різні організми, викликає характерний зсув в стані
біосистеми. Вплив кольору на психофізіологію є загальнокультурним феноменом, — расові
та культурні особливості практично не впливають на цей процес [1].
Застосування кольору пов’язано із загальними композиційними задачами,
плануванням приміщення, розстановкою меблів. Кольором можна виділяти зону відпочинку,
прийому їжі, робочу зону. Основну увагу необхідно приділяти раціональному використанню
контрастів, створенню найбільш сприятливих кольорових поєднань – гармоній.
В робочій зоні кольорові та світлові контрасти повинні бути дуже м’якими. Колір, в
залежності від композиційної задачі, повинен розділяти чи об’єднувати форми, посилювати
або нівелювати просторові співвідношення інтер’єру. Кольорове рішення робочої зони
повинно перш за все полегшувати фізіологічну напругу та створювати умови для ефективної
роботи. Кількість кольорів обмежується трьома-чотирма, один з яких є головним [2].
При виборі кольорового рішення обладнання дитячих кімнат необхідно брати до
уваги розвиток і психологію дитини. Діти починають розрізняти кольори у віці 6-9 місяців,
перевага надається теплим кольорам: червоному, жовтому, оранжевому. У віці 2-4 років
кольорова гамма розширюється, дитина починає сприймати навколишній простір, форму
предметів. В 5-ти чи 6-тилітньому віці в дітей проявляється інтерес до холодних тонів –
синього, зеленого, фіолетового та їхнім поєднанням [2].
В теорії композиції існує декілька груп гармонійного сполучення кольорів, це -
кольорові гармонії. В гармонійних сполученнях однотонових кольорів загальний тон надає
спокійний урівноважений характер. Рівнеступеневий контраст викликає відчуття спокою,
стабільності. Якщо кольори, обрані для сполучення, відділені один від іншого різними
інтервалами, контраст по світлоті й насиченості виражається сильніше. Гармонія
споріднених кольорів застосовується на присутності в них одного головного кольору та
являє собою спокійну, врівноважену колористичну гаму, особливо коли вони не містять
різких тональних протилежностей. Гармонійні сполучення споріднено-контрастних кольорів
характеризуються підвищеною колірною активністю та складністю. В гармонійних
сполученнях контрастних кольорів присутня найбільша динаміка та контраст.
394
В сучасних стилях дизайну перевага часто надається однотонним стінам, або шпалерам з
лаконічними орнаментами. А за рахунок текстилю можна змінювати всю палітру інтер’єру –
привносити барви й різний настрій навіть в залежності від сезону. Хочеться весняного настрою –
додаєте щось з текстилю кольору молодої зелені, з фіолетовим, рожевим, лимонним. А взимку
замінюєте ці елементи на кольори бордо, червоний, золотий, фіолетовий або чорнильний. Таким
чином текстиль може оживити кімнату навіть за самими нейтральними стінами. З іншого боку,
саме нейтральні по кольору поверхні здатні підкреслити елементи з текстилю найбільш
виграшно. Цікавий варіант – дивани зі змінними чохлами, коли можна змінювати і колір, і саму
фактуру – більш ворсисту взимку, а на літо більш легку, охолоджуючу [3].
Текстильні вироби повинні підходити до конкретної кімнати. Наприклад, за допомогою
вертикальних смуг можна зробити простір ширше, а з горизонтальними смугами зробити вікно
ширше. Не варто зловживати ними в інтер'єрі, бо перенасиченість буде носити відбиток несмаку.
Також щільні штори яскравих кольорів в маленькій кімнаті істотно зменшать візуальний простір,
попри інші елементи, що знаходяться в ній.
В класичних інтер’єрах використовуються дорогі тканини – парча, шовк і атлас. Простим
шторам тут не місце – перевага надається портьєрам і драпіруванням складної форми.
Менше за все текстиль звертає на себе увагу в «простих» інтер’єрах, виконаних в стилі
мінімалізм або хайтек. Там він скромно виконує свої обов’язки, не проявляючи себе ні
яскравими кольорами, ні строкатими візерунками. А ось в завжди популярному стилі кантрі
текстиль представлений в основному простими натуральними тканинами, типу льону або ситцю
[3].
В етнічних інтер’єрах текстиль допомагає передати національний колорит – наприклад, в
стилі сафарі використовується текстиль насичених тонів та строкатих візерунків, часто з
африканськими або арабськими орнаментами [4].
При оформленні дитячої кімнати слід дотримуватися певних правил. Для того, щоб
дитині було комфортно, треба обирати штори, які б створювали яскравий і життєствердний
настрій. Для дітей дошкільного віку можна обрати штори з веселими картинками чи візерунками.
Наприклад, штори в спальню для маленької принцеси можна прикрасити всілякими рюшами та
оборочками, а також за допомогою різнокольорових бантиків та оригінальних аплікацій. Для
хлопчиків підійдуть малюнки з улюбленими мультяшними героями, спортивна символіка. А для
підлітків можна використати текстиль з зображеннями міст або улюблених акторів [3].
Відповідно до формули, приблизно 60% всіх поверхонь в інтер'єрі, включаючи текстиль і
аксесуари, повинен займати основний колір, 30% може бути віддано другому за значенням,
додаткового тону. Акцентний колір виконає свою роль, якщо його частка складе близько 10% [5].
Висновки. В результаті проведених досліджень було розглянуті принципи
застосування гармонійних колірних сполучень в текстильному оздобленні сучасного
інтер’єру, встановлено їх вплив на емоційний стан людини, запропоновано рекомендації
щодо застосування гармонійних сполучень в об’єктах дизайну.
Ключові слова: колір, колірна гамма, гармонійні сполучення кольорів, текстильне
1. https://henuathatsit.ru/rizne/65812-kolir-nashogo-zhittja-trohi-pro-psihologiju-
koloru.html
2. https://kemichal.net/useful_information/64
3. http://bausmart.com.ua/2017/08/27/textil-v-interyeri/?lang=ru
4. https://roomble.com/ideas/soveti-i-idei/dizajn-haki/10-pravil-sochetaniya-shtory-
podushki-obivka/
5. http://www.peredelka.tv/reportage/dulux-master-class.phtml
395
УДК 7.05(477)
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ЕТАПІВ УКРАЇНСЬКОЇ АНІМАЦІЇ
Студ. Л.А. Білоус, Я.В. Завгородня, гр. БДmt-17
Мета і завдання. Метою даної роботи є дослідження історії української

мультиплікації, її розвиток та етапи становлення. Завдання – проаналізувати основні етапи
української анімації, встановити особливі кожного з етапів, розглянути приклади
анімаційних робіт.
Об’єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження є українські анімаційні
фільми 20 ст. та сьогодення. Предметом є особливості стилю української анімації, її
характерні риси та відмінності.
літературно-аналітичного, історіографічного та системно-структурового аналізу.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Розглянуто та
проаналізовано основні етапи української анімації, встановлені особливості кожного з етапів,
розглянуто особливості стилю української анімації, її характерні риси та відмінності.
Результати дослідження. Уперше українське анімаційне кіно заявило про себе
п'ятихвилинною стрічкою, знятою 1927 року режисером-мультиплікатором В.
Левандовським за народною «Казкою про солом'яного бичка». Мультфільм було створено в
техніці «пласкої маріонетки» — тобто за допомогою невеличких паперових фігурок, частини
яких були з'єднані шарнірами [1].
Наступне десятиліття що припадає на 40-50 роки у розвитку української анімації
характеризувалося зачаруванням роботами голлівудської студії Волта Діснея. Українські
художники наслідували голлівудські техніки, вплітаючи їх у художній контекст національної
культури. Але військовий час диктував свої правила, тож розвиток анімації був далеко не у
пріоритетах держави. Тим не менш лишалися ентузіасти індустрії, які пережили тимчасовий
занепад.
60-ті роки відзначилися новим витком у розвитку анімації в Україні. Основним
джерелом для мультиплікації став народний фольклор. Це проявилося в сюжетах творів,
образах персонажів, особливостях художньої мови. Чимало творів української анімації
створені на основі народних казок та легенд. . Саме у цей час було створено мультфільми
"Пригоди Перця", "Микита Кожум'яка", "Чому у півня короткі штанці", а також
започатковано широко відомий мультсеріал "Козаки". Десятиліття зусиль не минули
даремно. Обертаючись назад, режисер Володимир Дахно пригадував, що українська школа
анімації була відома всьому світові. За словами режисера-аніматора Олени Касавіної, вона
мала свій гумор, лірику і почерк [2].
Впродовж 70-90-х років українська анімація переживала справжнє піднесення.
Українські мультфільми відрізнялись комічним стилем, у багатьох застосовувався метод
перекладки. Сам метод не був чимось революційним, але Черкаський і «Київнаукфільм»
вивели його на абсолютно новий рівень. У цей час було створено чимало мультфільмів та
серіалів, герої яких полюбилися всім. Так, серіал режисера Давида Черкаського "Пригоди
капітана Врунгеля", який виходив протягом трьох років, було створено за сюжетом
однойменної повісті Андрія Некрасова. А пізніше Єфрем Пружанський створив трьохсерійну
"Алісу в Країні чудес" за повістю Льюїса Керрола. Про талановитість українських
мультиплікаторів свідчить і повнометражний твір анімаційного кінематографа «Острів
скарбів» — дійсно високохудожня стрічка, у якій органічно переплелися елементи
комедійного німого кіно, відеокліпу, циркової буфонади [3] .
Завдяки плідній праці аніматорів, художників і сценаристів у той час маленькі
українці отримали чимало яскравих персонажів, про яких, вже дорослі, вони згадують із
любов'ю і радістю.
396
Історія української анімації була унікальна навіть на радянському просторі. Саме ці 30

років називають «Золотим віком» для української анімації. Ці серії були єдині у своєму роді
на радянському просторі. Українську анімацію вирізняв свій особливий шалений стиль, де
один фільм не був схожим на інші.
Роботи українських художників вирізняла мелодійність руху, музичність анімації. Це
були характерні риси української мультиплікації.
Наприкінці XX ст. об’єднання художньої анімації «Кифївнаукфільму» перетворилося
на самостійну художню студію «Укранімафільм». Одним із перших творів, знятих на студії,
стала славетна повнометражна стрічка «Енеїда» - екранізація однойменного твору І.
Котляревського. Саме вона проголосила початок нової ери в розвитку мистецтва української
мультиплікації.
У 2000-х роках в українській анімації, з одного боку, розпочався період занепаду, а з
іншого – аніматори поринули у пошук нових незалежних шляхів. 2003 року український
анімаційний фільм вперше від радянських часів отримав нагороду – Срібного ведмедя на
Берлінському міжнародному кінофестивалі. Почесний приз здобула дебютна стрічка
молодого режисера Степана Коваля "Йшов трамвай №9" [4].
Персонажі українських народних казок дійсно не втрачають популярності. Так,
мультфільм Бориса Храневича "Котигорошко" отримав сучасний римейк у вигляді
мультсеріалу. Того ж року відбулася прем'єра стрічки "Бабай". Він вважається першим
українським повнометражним мультфільмом, який вийшов у широкий прокат України. Ще
одним казковим героєм, який втілився на екрані, став відомий борець із драконами. 2016
року відбулася прем'єра повнометражної 3D-анімаційної стрічки "Микита Кожум'яка"
виробництва студії "Panama Grand Prix". Тож для цього періоду характерно саме створення
перших повнометражних мультфільмів не тільки 2D, а й 3D анімації. [5,6]
2017 року в історії української анімації сталася визначна подія. Вперше на
міжнародному фестивалі анімаційних фільмів Україна представила власний стенд. Під
слоганом "Animazing stories of Ukraine" міжнародній спільноті було представлено кілька
анімаційних фільмів ("Микита Кожум'яка", "Мавка. Лісова пісня", "Викрадена принцеса",
"Віктор Робот") та серіалів ("Анімована поезія" за мотивами "Кобзаря" Т.Г.Шевченка, "Мама
поспішає додому"). Українська анімація зараз увійшла у період свого активного розвитку.
Висновки. В результаті проведених досліджень було розглянуто та проаналізовано
основні етапи української анімації, встановлені особливі кожного з етапів, розглянуто
особливості стилю української анімації, її характерні риси та відмінності. Сьогодні,
незважаючи на комерсалізацію, українська анімація не втрачає самобутності, не зраджує
характерним особливостям, набутим за майже сторічну історію. А прискорення розвитку
української анімації та збільшення кількості нових проектів дозволяє сподіватися на нові
досягнення вітчизняних аніматорів.
Ключові слова: анімаційне кіно, українська мультиплікація, анімація, кіномистецтво,
аніматори.
1. Крижанівський Б.М. Мальоване кіно України / Б.М. Крижанівський.
2. http://ukraine.ui.ua/ua/teatr-kino/istoriya-ukrainskoy-animatsyi
3. http://subject.com.ua/textbook/art/10klas/index.html
4. https://tsn.ua/special-projects/animation/
5. https://www.youtube.com/watch?v=5TyzErIq67k
6. https://www.youtube.com/watch?v=urmOn8lcw9w
397
УДК 746.3
АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ СЛОВ'ЯНСЬКОЇ
ВИШИВКИ В СУЧАСНОМУ ОДЯЗІ
Студ. В.Ю. Гукова, Г.В. Яводчак, гр. БДф-mt-17
Мета і завдання. Метою даної роботи є аналіз особливостей застосування елементів

слов'янської вишивки в сучасному одязі. Завдання: проведення аналізу використання
елементів слов'янської вишивки, а саме української народної вишивки в сучасному одязі.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є слов'янська вишивка.
Предметом дослідження є принципи застосування елементів слов'янської вишивки в
сучасному одязі.
аналітичний, історіографічний, емпіричний метод дослідження.
підходи до застосування елементів слов'янської вишивки в сучасному одязі.
Результати дослідження. У найдавніші часи люди намагалися прикрасити свої
вироби малюнками, складаючи з них дивовижні орнаменти. Намагаючись зрозуміти
навколишній світ, значення природних явищ, люди зображали сили і образи природи
символічними знаками, вірячи, що так їм вдасться задобрити суворі до них стихії і залучити
добрі природні дари і явища, отримати захист. Вишивка - вид народної творчості, який зберіг
найбільшу кількість стародавніх візерунків, розвинув їх якісно і застосовує з урахуванням їх
символічного значення. Велика увага приділялася стародавніми людьми захисту тіла людини
від зовнішніх злих впливів. Тканина отримувала захист від поганих сил у процесі її
виготовлення, тому через неї вони не проходили, а ось краї одягу, відкриті для сторонніх
очей, треба було захищати обереговими символами. Вишивали орнаменти на нагрудному
розрізі сорочки, комірі, на краях рукавів або манжетах, на подолі, який було видно з-під
верхнього одягу [1].
Вишиванка – це духовний зв’язок поколінь і носій вікових традицій. Українська
вишивка існувала завжди, адже красиве вигаптуване вручну вбрання з задоволенням носили
ще наші прабабусі. Був, щоправда, і такий період, коли національна вишита сорочка була
призабута, але ці часи, на радість рукодільницям, вже в минулому. Не слід вважати, що
вишита сорочка вимагає якихось складних комбінацій з іншим одягом. Так, колись її носили
з довгою спідницею і спеціальним поясом (крайкою), але в наш час демократична мода
дозволяє найрізноманітніші експерименти! Сучасні красуні навчилися вдало комбінувати
вишиванки як з вечірніми спідницями, так і з джинсами і навіть шортами, вигадуючи
оригінальні й цікаві образи на щодень [2].
Давні традиції української народної вишивки співзвучні з потребами сучасної моди.
Використовують вишивки на традиційних тканинах, на джинсі та шкірі. Вишитими
візерунками доповнюють від строгих офісних блуз до вечірніх суконь. Стилізація сорочок
під старовину, сучасні техніки чудово пасують і до брюк, і до спідниць. Оздоблені сарафани
та сукні різнокольоровою вишивкою по рукавах, коміру, низу вражають своєю
різноманітністю та жіночністю. Поєднання різних видів мережок та білої вишивки надають
фактурність та легкість. Сумки виконані з сірого льону, розшиті геометричними
візерунками, вдало поєднуються з народним стилем в одязі. Невеликі розміри та зручність
при пранні підходять як для жінок, так і для маленьких дівчаток. Пояси виконані зі шкіри або
тканини з густою вишивкою пасують до сорочок та суконь. Дуже модним є прикрашання
вишивками та бісером джинсового одягу. Поєднання різних технік вишивання та
вирізування, створення цілих сюжетів (найчастіше на задній частині курток) роблять
звичайний одяг неповторним [3]. Великі картини, невеликі зображення, скромні і розкішні
вишиті полотна; схеми вишивки хрестиком, бісером, перлами або іншими декоративними
398
елементами; чорний колорит, збагачений яскравими відтінками жовтого, малинового,

коралового, зеленого, фіолетового, натуральні полотна льону різної фактури з рясним
декоруванням та забута вже сьогодні техніка вишивання «колодками» - різноманіття
сучасних вишитих рішень дивує. Орнаментація українських сорочок органічно поєднана з
кроєм, тому часто важко розрізнити прикрасу від способу зшивання, що часто виконує
подвійну функцію. Так наприклад рукава чоловічих сорочок на Полтавщині та
Дніпропетровщині пришиваються до станка спеціальною мережкою [4]. Такими ж є і
чернігівські розшивки червоною та синьою заполоччю. На Поділлі усі шви як чоловічих так і
жіночих сорочок з'єднані мережкою. Перехідними від швів до оздоби є мережки,
найпростішою формою яких є рубець. Кількість оздоблень на сорочці залежить від того чи
це буденна чи святкова сорочка. Основними способами виконання орнаменту були:
занизування червоною заполоччю переважно геометричним орнаментом (Полісся), підбір
червоною та синьою заполоччю геометризованим рослинним орнаментом (Київщина,
Чернігівщина), вирізування та настил білими або сировими нитками (лиштва)
геометризованим рослинним орнаментом (лівобережна та південна Україна), низь чорного
або червоного кольору (Поділля, Покуття, Гуцульщина, Лемківщина, Закарпаття, Буковина),
мережки, хрестик [5].
На одязі популярні такі мотиви: флористичні; фантазійні і казкові; анімалістичні.
Сьогодні наші національні мотиви чітко прослідковуються у відомих світових колекціях.
Багато іноземних визнаних брендів і дизайнерів, як: Valentino, Готьє, Джона Гальяно, Gucci,
Dolce&Gabbana прикрасили свій одяг вишивкою, в тому числі й українськими орнаментами і
візерунками.
Українські дизайнери вже давно у своїх модних колекціях використовують елементи
українського національного вбрання і традиційні орнаменти: Колоритні образи сучасних
українок у стилі етно – святкові та повсякденні – творять у своїй так званій світлиці (студії
бренду SVITLO) Наталія Шевчук і Світлана Кубрак. Дизайнери пропонують вбиратися в речі з
вплетеними стародавніми елементами, а доповнювати образ пишними коралями, вінком. Сукні з
вишивкою, керсетки з яскравими орнаментальними елементами та "петриківським розписом",
костюми з рослинними орнаментом – етнічні елементи цікаво виглядають в діловому,
вечірньому і, звісно, буденному одязі. Як приклад – вбрання від івано-франківської дизайнера
Любці Чернікової.
Елегантне вбрання або ж одяг в стилі “кежуел” заграють по-новому, якщо їх доповнити
етнічними аксесуарами – не обов’язково браслетом, намистом чи вінком. Дизайнер Анна Марчук
радить йти далі – обирати вишиті сумочки, клатчі та взуття ручної роботи, що цвітуть яскравими
українськими квітами.
Висновки. Отже , в результаті дослідження актуальності елементів слов'янської вишивки
в сучасному одязі, розвиток національної моди є важливою умовою одночасної модернізації
етнічного та збереження її культурної самобутності. У сучасному суспільстві мода виконує
специфічні, властиві тільки їй функції: надає різноманітність культурних зразків, впорядковує
перехід від минулого до майбутнього, підтримує інновативний характер культури, змінює
престижність художніх характеристик об`єктів. Завдяки цьому вона може впливати на
сприйняття, збереження та популяризацію національних традицій.
Ключові слова: слов’янська вишивка, символіка, традиції народу, кольори, візерунки.
1. https://espreso.tv/article/2015/08/20/vid_sharovar_do_kamuflyazhu_z_vyshyvkoyu_suchasne
_etno_vid_ukrayinskykh_dyzayneriv``
2. https://uamodna.com/articles/ukrayina-nadyhae-vyshyvanky-na-svitovyh-podiumah/``
3. https://www.nasze-slowo.pl/narodna-vishivka-nevicherpne-dzherelo/``
4. https://handmadebase.com/uk/Slavic-charms-stitch-charts-Thai/
5. https://www.ar25.org/article/slovyanski-symvoly-oberegy.html
399
УДК 004.93
АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ ВИКОРИСТАННЯ ТИПОГРАФІКИ У СУЧАСНОМУ
КОНТЕКСТІ
Студ. А.Е.Черниш, гр. БДФ-16
Мета і завдання. Мета - дослідження актуальності тенденцій використання

типографіки в сучасному контексті. Завдання: визначити як змінилися принципи і прийоми
типографіки в процесі її еволюції; основні тенденції розвитку шрифтів і типографіки в
найближчому майбутньому; який вплив на типографіку мала поява цифрових технологій,
Об’єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження є актуальність
використання типографіки в сучасних медіа. Предметом дослідження є принципи і прийоми
сучасної типографіки.
вимоги та запропоновано рекомендації щодо принципів використання типографіки в
сучасних медіа.
Результати дослідження. У поглядах на типографіку немає єдиної точки зору. Одні
вважають її наукою, інші - мистецтвом, треті - філософією [1]. У будь-якому випадку,
типографіка не стоїть на місці, вона трансформується не тільки в графічному дизайні, а і в
нових технологіях. В наші дні типографіка це не стільки друковані видання, скільки
відеозаставки, телевізійна реклама, електронні публікації, інтерактивні сервіси, веб-сайти.
Традиційно типографіку розуміють як мистецтво роботи зі шрифтом: організація
тексту і зображень в просторі листа, верстка. Однак поява цифрових технологій дали
можливість створювати складні багатошарові роботи, в яких шрифт уже передає не просто
повідомлення, а емоційне ставлення до тексту, де друкар працює зі смислами і ідеями.
Легендарний графічний дизайнер Массімо Віньеллі сказав: «Ми думаємо, що типографіка -
це чорне і біле. Насправді, типографіка - це біле, а зовсім не чорне. Це простір між чорним,
яке і створює типографіку».
Відомо щоб товар був проданий, він повинен мати свої відмінні риси. З цим
завданням справляються шрифтовики, активно розробляючи нові шрифти для виділення
товару. У 2018 році 3D-типографіка стала ще популярнішою. Щоб домогтися успіху,
дизайнери створюють вражаючі роботи, постійно розсуваючи межі можливого. Багато
компаній (наприклад, Nike), вже відзначили важливість 3D-технологій, адже вони дають
змогу не тільки встановити контакт з потенційним клієнтом, але і вразити його.
Рисунок 1 – Приклади 3D-типографіки
400
У 2018 індивідуалізовані і ексцентричні гарнітури шрифтів завойовують

популярність. Фрагментовані, спотворені, візуально порушені шрифти привертають увагу, а
саме в цьому і полягає їхня мета. Деякі такі гарнітури інтерактивні і реагують на курсор
миші. У найближчі роки ми побачимо нові медіа з типографікою-хамелеоном типографікою,
яка буде підлаштовуватися під людину самостійно. Прикладами тому є концепція чуйного
веб-дизайну [2], коли дизайн сайту сам підлаштовується під пристрій, на якому відображає-
ся, і динамічний шрифт Laika [3], який змінює свій вигляд під впливом різних параметрів,
наприклад, через спеціальний пристрій реагує на масу людини або видозмінюється
відповідно до рухів людини и трансформується реагуючи на курсор миші.
Вчені з Королівського мельбурнского технологічного інституту оголосили про
створення нового шрифту Sans Forgetica, який дозволяє поліпшити «засвоюваність». Шрифт
немов би змушує очей «зачіпатися» за окремі букви і слова. Мозок «домальовує» форми
символів, в результаті чого швидкість читання сповільнюється, але запам'ятовування
прочитаного - поліпшується. Розбір кожної букви займає всього на частку секунди довше,
що збільшує відсоток прочитаного приблизно на 7%, ніж читання зі звичайним шрифтом
(Arial та інші). Шрифт вийшов дещо складним для сприйняття, але в міру, це потрібно для
того, щоб людина, яка читає текст, набраний таким шрифтом, краще фокусувався і
концентрувався на прочитане [5].
Рисунок 2 – Приклади динамічного шрифту Laika та Sans Forgetica
В ході виконання даної роботи, щоб заглибитися в суть індивідуалізації та

персоналізації шрифтів ми розробили своєрідну, примітивну текстову гарнітуру. Даний
шрифт має біоформи нотних знаків. У кожному символі простежуються силуети нот.
Загальний настрій шрифту - це динамічність, декоративність, пустотливість, «мелодійність».
Кожен символ повноцінний, і підпорядковується загальним завданням, яке полягає не
стільки в легкій і швидкій читабельності, скільки в смисловим навантаженням, а саме:
передати музичний настрій, утримуючи його на протязі всього читання тексту, підбадьорити
«білий простір навколо чорного», щоб воно «пролунало», декорувати контекст. Даний
шрифт може бути використаний як в музичній сфері, так і в сфері діяльності будь-якого
охочого прикрасити свій текст своєрідним шрифтом.
401
Рисунок 3 - Розроблений на основі біоформ нотних знаків шрифт
Висновки: Отже, типографія в сучасних медіа стає синтетичною, ми спостерігаємо

сьогодні унікальне симбіотичне існування нової медійного середовища, в якій головними
принципами є пластичність, адаптивність і її персоналізація.
1. Lpgenerator. (2016, March, 23). Retrieved from

https://lpgenerator.ru/blog/2016/03/23/tipografika-nauka-iskusstvo-filosofiya-ili-masterstvo/
2. Vignelli, M. (2016). Retrieved from http://connect-
universum.tsu.ru/blog/connectuniversum2014_ru/482.html
3. Milan, D. (2017 July, 27). Retrieved from
https://www.behance.net/gallery/55182475/PAINTBLAST-VOL-1list
4. Аlistapart. (2007). Responsive Web Design. Retrieved from
http://alistapart.com/article/responsive-web-design
5. Laika font. (2017). LAIKA – А dynamic typeface. Retrieved from http://laikafont.ch
402
УДК 004.73
ОСНОВНІ ЗАСОБИ UI-DESIGN У WEB –СТОРІНКАХ
Студ. К.А. Ерфан, гр. БДWeb-16,
Мета і завдання. Метою даної роботи є дослідження тенденцій у web-дизайні,

розкриття особливостей UI-design і його застосування у сучасних web-сторінках. Завдання –
аналіз галузі web-розробки протягом усього її існування, порівняння трендів; дослідження
особливостей, ролі UI у сучасному світі web-дизайну.
Об’єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження є розвиток розробки сайтів
з 1991р до сьогодення. Предметом дослідження є структура web-сторінок, особливість
побудови і їх оформлення.
вимоги та запропоновано рекомендації щодо принципів побудови інтерфейсів на основі UI-
дизайну.
Результати дослідження. Помилки у сфері веб-дизайну впливають на ефективність
веб-сайту, тому важливо, щоб у продакшн (етап експлуатації продукту кінцевим
користувачем) виходили сайти, які не тільки естетично будуть привабливами, але й
зручними у використанні.
Початком історії веб-дизайну варто назвати момент появи першого сайту - 6 серпня
1991 року. Все, що могли містити перші в світі сторінки - посилання і текст. Про красу сайтів
не говорили до 22 квітня 1993 року, тоді випустили перший графічний браузер Mosaic, що
підтримував перегляд зображень. Згодом використовували кольорове тло. З'явилась
можливість додавати різні шрифти. Прогрес дійшов і до розміщення на сторінках GIF-
зображень.
Наприкінці XX - XXI ст. інтерфейс сайту ставав дещо схожим на сучасний. Основна
структура – побудова сайтів на основі табличних макетів; додають ефекти і навігацію з
різними за видами іконками і кнопками. Активно розвивається FLASH-технологія.
Розпочинається активна інтеграція маркетингу в дизайн, а також анімаційного
контенту. Фони стають однотонними. Вони починають виконувати своє пряме призначення і
перестають перетягувати на себе багато уваги [1].
2007-2010 роки були стартом розвитку мобільного web-дизайну. Звідси простежується
тенденція розвитку такого явища, як «адаптивність» або ж «чуйний web-дизайн» (вперше
ввів Ітан Маркотт). Впроваджуються довгі макети сайтів. Широке поширення отримують
стокові фотографії та таке явище, як скевоморфізм (орнамент або елемент дизайну, який
скопійовано з форми іншого об'єкту, але виготовлений з інших матеріалів або іншим
методом. Вперше запровадив історик Генрі Коллі Марч 1889 р.) [2].
Популярним з 2011р. і до сьогодні є мінімалізм. З'являються такі дизайн-тренди, як
«плаский дизайн» і паралакс (відчуття тривимірності зображення). Головним є
індивідуальність, а тому перевагу надають унікальній графіці й авторській ілюстрації.
Але слід зазначити, що з кожною новою тенденцією розробники не завжди зважають
на правильну побудову веб-сторінок, вони намагаються лише створити яскравий продукт.
Натомість «правильний» сайт має містити у собі як інноваційні, яскраві та подекуди доволі
інформативні (статті, блоки з інформацією) елементи, так і вдало поєднувати усе це з
архітектурою сайту і не виглядати перенавантаженим.
Аналізуючи розвиток тенденцій в даній сфері, можна констатувати той фак, що
існують особливості UI-design, якими користуються розробники і дотепер. Взагалі існує
403
безліч засад, на яких базується архітектура веб-сторінок, але слід виділити найголовніші, які
є основою - це типографіка, ієрархія об’єктів, модульна сітка.
UI — це User Interface («інтерфейс користувача»), це принципи та відповідний процес
розробки інтерфейсу користувача для машин та програмного забезпечення при якому
досягають максимально зручний спосіб їх використання користувачами. Тобто, як виглядає
інтерфейс, який колір має та, які фізичні характеристики набуває, тощо. UI-design існує для
того, щоб спростити процес користуванням web-сторінок [3].
Перше, на що користувач звертає увагу – є текст, адже вперше відвідуючи сайт ми
маємо розуміти «куди ми потрапили». На перших сайтах не можна було побачити чогось
більшого, окрім тексту. Для нього відводилась велика увага. Нині розробники надають
перевагу подібному трендові але більше з грамотної точки зору. Сторінки виконані у стилі
мінімалізму, але у той самий час є естетично витонченими. Тут варто також знати, що
доцільніше розміщувати на головних сторінках web-сайту. Адже «кричущі» слогани на
сайтах-портфоліо і landing pages будуть виглядати по-різному.
Найголовніший прийом, який користувач ніколи не помітить – це модульна сітка.
Система модульних сіток допомогла веб-дизайнерам логічно та послідовно організувати
інформацію на сторінці веб-сайту. Авжеж, при створенні перших сайтів не використовували
усі види сіток, які існують зараз, адже галузь UI-design не була так розвинена [4]. Спершу
користувались ієрархічною модульною сіткою, вона була без логічної структури, будувалась
лише на інтуїтивних засадах. Йозеф Мюллер-Брокман уперше в своїй праці представив
дослідження системи модульних сіток у галузі графічного дизайну. При правильній
організації простору наш мозок швидше може визначити модель і рухатися далі.
Третій принцип створення «правильних» web-сторінок – є ієрархія об’єктів. Дизайн –
форма візуальної комунікації. Розміщуючи елементи на сторінці важливо розуміти мету
сайту. До певних елементів важливо привернути увагу: збільшити розмір об’єктів, надати їм
яскравого кольору, додати фон або просто виділити за допомогою кольору, підібрати
правильні шрифти. Найголовніше – це залишати достатньо білого простору навколо
основних об’єктів. Такий прийом UI-дизайну розвивався паралельно з адаптивністю сайтів з
2007 року, адже важно уявити собі будь-який сайт у його першочерговому вигляді на
смартфоні.
Висновки. В результаті проведених досліджень було розглянуто та проаналізовано
основні тенденції у web-дизайні, особливості UI-design і його застосування у сучасних web-
сторінках, основні принципи побудови інтерфейсів на основі UI-дизайну.
Ключові слова: Web-дизайн, UI-design, тенденція, сайт, дизайн, адаптивний сайт, веб-
сторінка, типографіка, модульна сітка, інтерфейс, скевоморфізм.
1. Опалєв М. Л., Вакуленко О. В. Закономірності формування сучасного тренду веб-
дизайну — «Плаский дизайн». Вісник Львівської національної академіїмистецтв, Вип.30. -
Львів: ЛНАМ. — 2016. — с.215-225.
2. Настольная книга веб-дизайнера. Все, что вы должны знать о дизайне для
интернета / П. Макнейл. - СПб. : Питер, 2013. - 264 с.
3. Бородаєв Денис Владиславович. Веб-сайт як об'єкт графічного дизайну: дис... канд.
мистецтвознавства: 05.01.03 / Харківська держ. академія дизайну і мистецтв. - Х., 2004.
4. https://interactive-plus.ru
5. https://habr.com
404
УДК 7.77.791-2
ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ КЛАСИЧНОГО НІМОГО КІНО У ФІЛЬМАХ
СУЧАСНИХ РЕЖИСЕРІВ
Студ. А.О. Штонда, гр. БДф1-16
Науковий керівник к.т.н., доц. О.О. Слітюк
Мета і завдання. Дослідження та аналіз елементів класичного німого кіно, його

основних ознак, їх значення для сучасного кінематографу та використання режисерами
сучасності.
Завдання – проаналізувати специфіку німого кіно та виокремити його основні ознаки
та відмінності від сучасного кіно з великою кількістю діалогів; описати використання
елементів німого кіно в сучасних фільмах та визначити мету їх застосування; проаналізувати
тенденцію успіху використання елементів класичного німого кіно в сучасних фільмах ХХ
століття.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є елементи класичного
німого кіно в сучасних фільмах; предмет дослідження – фільм американсько-британського
режисера Крістофера Нолана та інших сучасних режисерів.
Джерельною базою роботи стали дослідження Гусятинського Є., Любарської
І., Сапітона М., Спутницької Н., які розглядають питання важливості розвитку класичного
німого кіно та його особливості, а також публіцистичні статті, розміщені на Інтернет
ресурсах про класичне німе кіно та творчість сучасного режисера Крістофера Нолана,
використання ним елементів німого кіно та особливості його фільмів.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Наразі дана
тема дослідження досить мало розвинута в Україні, але має досить важливе значення для
світового кінематографу в цілому. Завдяки проведення даного дослідження можна буде
встановити важливість класичного німого кіно для подальшого розвитку сучасного
кінематографу.
Результати дослідження. Сучасні фільми є розвинутим продовженням класичного
німого кіно. Хоч саме воно і відійшло в минуле, все ж його елементи доволі часто і успішно
використовуються сучасними режисерами для досягнення успіху майбутньої картини в
глядача, привернення уваги до сюжету та ідеї фільму за допомогою музичного супроводу,
професійної гри акторів.
Німе кіно - це загальноприйнята назва кінематографа в перші десятиліття його
зародження, коли фільми виходили на екран без звукового супроводу.
Відсутність у фільмах звукової мови сприяло пошуку нових засобів вираження емоцій
і думок персонажів. Завдяки цьому обмеженню склалася особлива, «німа» школа викладу
сюжету, з'явилися титри, основою акторської гри став специфічний вид пантоміми.
Використання титрів - це одна з головних особливостей німого кіно. За допомогою
текстових вставок глядачі отримували пояснення, коментарі або читали репліки персонажів
[1].
До стилістики німого кінематографа звертаються багато сучасних режисерів.
Наприклад, канадець Гай Меддін, творець таких стрічок як «Найсумніша музика на світі»
(2003) і «Клеймо на мозку» (2006), зробив прийоми дозвукового кінематографа невід'ємною
частиною своєї творчої манери [4]. У 2007 році помітною кіноподією стала стрічка «Антена»
аргентинського постановника Естебана Сапіра, витримана в «естетиці німецького
експресіонізму, французького авангарду і монтажного кіно 1920-х» [3]. Великий глядацький
і фестивальний успіх був на боці французької мелодрами «Артист» (2011), знятої Мішелем
405
Хазанавічусем, який звернувся до стилістики раннього Голлівуду [5]. Фільм отримав приз за
кращу чоловічу роль на Канському кінофестивалі і п'ять премій «Оскар», в тому числі за
кращий фільм, кращу режисуру і кращу чоловічу роль.
На відміну від інших робіт, перший історичний фільм «Дюнкерк» в кар'єрі Нолана був
майже позбавлений діалогів. Щоб зробити такий поворот в своєму фірмовому стилі, режисер
надихався німими стрічками [2].
Звук і музика у фільмі «Дюнкерк» вражають дуже сильно. Рев падаючих бомб, різкі
клацання пострілів, виття сирени, «Оскар» за звукові ефекти у Нолана вже, вважай, є. На
занурення це впливає дуже сильно. Циммер ще раз показав себе чудовим композитором
саундтреків. Так, його мелодії не можна наспівати, але тут він складає такий звуковий
супровід,який у фільмі створює необхідну напругу, тримає атмосферу і примножує ефект від
кожної сцени.
За значимістю музичного супроводу цей фільм можна порівняти з картиною Жана
Віго «Атланта». Композитор фільму - Моріс Жобер. 1934 рік - початок звукового
кінематографа. В "Аталанті" важливі звукові сцени - з грамофоном, коли татусь Жюль
ставить палець на платівку і вона раптом починає грати, а насправді юнга грає на акордеоні
поза кадром. Музика звучить майже весь фільм. "Аталанта" - один з перших випадків, коли
музика на 100% підходить, задає тон, не затуляючи візуальний образ .
Таким чином, можна зробити висновок, що «Дюнкерт» є відголоском «Атланти» в
питанні застосування музичного супроводу, замість діалогів героїв, як метод управління
почуттями глядача.
Висновки. Отже, елементи класичного німого кіно використовуються в сучасному
кінематографі і досі задля передачі гостроти сюжету та ідеї фільму. Відходження від
класичного німого кіно дало змогу розвинути кіномову до того рівня, який ми можемо
бачити на екранах. Бездоганні спецефекти, професійна гра акторів, популярні саундтреки,
влучні та зворушливі діалоги героїв – все це є причинами любові глядачів до сучасних
фільмів і популярності кінострічок ХХІ століття.
Але німе кіно досі є родоначальником сучасного кіномистецтва та прекрасним
джерелом для вивчення основ кінорежисури, володіння емоціями глядача, прикладом для
наслідування майбутніх шедеврів кіноіндустрії.
Ключові слова: класичне німе кіно, Крістофер Нолан, елементи класичного кіно,
сучасний кінематограф, сучасні режисери.
6. Немое кино: история и интересные факты [Електронний ресурс] // kinoland. –
2016. – Режим доступу до ресурсу: http://kinoland.com.ua/ru/nemoe-kino/.
7. Сапітон М. Кристофер Нолан рассказал о фильме «Дюнкерк». Три сюжетные
линии и минимум разговоров [Електронний ресурс] / Михайло Сапітон // Vertigo. – 2017. –
Режим доступу до ресурсу: https://vertigo.com.ua/dunkirk-news-from-nolan/.
8. Гусятинский Е. Роттердам-2007: Максимум реальности, минимум кино. /
Гусятинский Е. // Искусство кино. – 2007. – №5.
9. Любарская И. Самая печальная музыка на свете: Посторонним В. / И.
Любарская. // Искусство кино. – 2005. – №10.
10. Спутницкая Н. «Артист»: история любви. / Спутницкая Н. // Искусство кино. –
2011. – №9.
406
УДК. 659.138
ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ФОТОВІДЕОДИЗАЙНУ У СТВОРЕНІ СОЦІАЛЬНОЇ
РЕКЛАМИ З ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ
Студ. Н.В. Танакова, гр.МгДф-18;
Науковий керівник: доц.Чирчик С.В, доц. Яворський О.Л.
Мета і завдання. Метою даної роботи є визначення ефективних прийомів та

технологій створення рекламних банерів, зокрема у сфері екологічних проблем.
Для досягнення заявленої мети необхідно проаналізувати переваги та недоліки
зовнішньої реклами, яку представлено на сучасних білбордах.
ефективного дизайн продукту зовнішньої реклами.
Предметом дослідження є дизайн ефективного рекламного білборду.
Методи та засоби дослідження. Для проведення дослідження було використано
методи аналізу та опитування способом анкетування.
Визначено критерії за якими можна встановити ефективтивність банера у зовнішній
рекламі. Зроблено спробу визначення методологічних засад щодо розробки
найефективнішого варіанту дизайнерського рішення рекламного білборду.
Зовнішня реклама є не від’ємною частиною сучасного рекламного світу. Завдяки
зовнішній рекламі можна зобразити рекламний продукт, який приверне увагу споживача до
певного продукту, послуги або проблеми. Але зовнішня реклама має, як переваги так і
недоліки
Зовнішня реклама - давно відомий і дуже ефективний вид реклами. Вона поєднує в
собі широкий обхват аудиторії, доступну вартість і гнучкість дії. Основними її носіями є
білборди 3х6 м. Зовнішня реклама є не дешевою, але навіть при найінтенсивнішій
рекламній компанії, вартість зовнішньої реклами помітно нижче, ніж вартість реклами на
інших ефективних майданчиках, наприклад, радіо або телебаченні.
При цьому вона залежить практично лише від кількості щитів і перетяжок, а також
вартості місця її розміщення. Якщо у вашої реклами чіткий, красивий і яскравий дизайн, а
слоган короткий і добре запам'ятовується, то ви можете розраховувати на максимальну дію
реклами на аудиторію. Адже зовнішня реклама – найбільш видовищний вид реклами, і при
використанні креативних знахідок, її дія серйозно збільшується [1; 2].
Дані питання висвітлювались в багатьох роботах науковців та спеціалістів в області
реклами. Автор підручника «Основи реклами», Є. А. Головльова, докладно розглядає
історію зовнішньої реклами. А. Н. Мудров розкриває тему переваг та недоліків основних
каналів розповсюдження. В інтернетвиданні «Outdoor.Ru - Зовнішня реклама» дана оцінка
ефективності зовнішньої реклами. П. А. Піменов в підручнику «Основи реклами» описує
сутність основних каналів розповсюдження реклами. У періодичному виданні «Зовнішня
реклама» виділено деякі тенденції щодо законодавчого регулювання зовнішньої реклами. У
журналі «Рекламні технології» відзначені зміни, які відбулися за 2006 рік у ринку
зовнішньої реклами [3]. Але усі ці напрацювання не дають чіткої методики щодо створення
ефективних рекламних білбордів.
До переваг зовнішньої реклами можна віднести:
1. Так як зовнішня реклама розміщується повсюдно і завдяки своєму широкому
поширенню досягає широкої аудиторії.
2. Її повідомлення працюють на рекламному принципі «частоти».
3. Зовнішня реклама – чудове доповнення до інших типів реклами бізнесу.
До недоліків зовнішньої реклами можна віднести:
407
1. Зовнішня реклама має швидкоплинний характер. У кращому випадку людина

переглядає її протягом усього 2-3 секунд (за деякими даними до 7 секунд).
2. Рекламні повідомлення повинні бути короткими, щоб людина могла прочитати їх за
2-3 секунди.
3. Цей вид реклами виявляється занадто дорогим для проведення короткострокової
рекламної кампанії.
4. При покупці зовнішньої реклами не можна забувати про важливість її
місцезнаходження. Білборди, розташовані в зоні поганої видимості не принесуть очікуваного
результату [4].
Тому авторами пропонується для прогнозування ефективності рекламних білбордів
застосовувати наступні критерії: лаконічність і доступність інформації для сприйняття лише
за декілька секунд; яскравий дизайн, який привертає увагу; влучні салогани; актуальність
За проведеним дослідженням методом анкетування (рисунок) було визначено, що 35%
респондентів перш за все звертають свою увагу на яскравий дизайн, 30% - на влучні слогани,
20% - на актуальність інформації та лише 15% - на лаконічність інформації та вчитуються у
весь текст, який зображений на білборді, що повністью відповідає запропонованим критеріям
оцінки рекламних білбордів.
Рисунок 1 – Результати опитування респондентів щодо пріоритетів у звертанні уваги на елементи

рекламних білбордів.
Висновок. Під час дослідження було встановлено переваги та недоліки зовнішньої

реклами на сучасних білбордах. На підставі отриманих результатів визначено основні
критерії, які можуть застосовуватися для прогнозування ефективності рекламних білбордів.
1 Джером Джулер. А., Бонни Л., Дрюниани Д. / Креативные стратегии в рекламе/ Пер.
с англ. под ред. Ю. Н. Каптуревского — СПб.: Питер, 2002. — 384 с
2.Піменов П. А. Основи реклами - Москва: «Гардарики», 2006. — 399 с.
3. Мудров О.М. Основи реклами – Москва: «Економіст», 2005. – 152 с.
4. Джефкінс Ф. Реклама – Москва: «Юніті-Дана», 2004. – 205 с.
408
УДК 004.423
МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ НАПОВНЕННЯ САЙТУ КРЕАТИВНИМ КОНТЕНТОМ
Студ. А.К. Рикалова, гр.МгДф-18
Науковий керівник О.Л. Яворський
Мета і завдання. Метою даної роботи є визначення особливостей сучасного

створення та наповнення якісним та креативним контентом сторінок сайтів.
Для поставленої мети було виконано такі завдання: визначення потреб клієнтів та
користувачів щодо вигляду веб-сторінок; аналіз проблем наповнення сайтів.
Об’єкт дослідження – процес розробки та наповнення веб-ресурсів контентом.
Предмет дослідження – дизайн веб-сторінок.
Методи та засоби дослідження – для проведення дослідження було використано
методи аналізу та усного опитування користувачів.
відкрито представлено вимоги до створення й наповнення сторінок очима користувача, або
потенційного клієнта.
Під час постійного розвитку новітніх технологій, багато приділяється уваги до
загального вигляду сайту, якості контенту розміщеного на сайті, швидкості роботи, зручності
користування ресурсом. На сьогоднішній день можна відмітити декілька ключових вимог
користувача до сторінки компанії:
Зовнішній вигляд – це те, що потенційний клієнт буде бачити перед собою гортаючи
сторінки сайту. Правильно підібрана кольорова палітра, дозволить зацікавити і утримати
користувача на сайті.
Швидкість роботи сайту - один з найважливіших аспектів, який має стратегічний
сенс! Головне для сучасного користувача, окрім дизайну, швидкість відгуку сторінок та
зручність користування, зручність пошуку важливої інформації та чітке збалансоване
портфоліо компанії.
Аарон Уолтер у книзі «Емоційний веб-дизайн» [1] надає вже готові ідеї для створення
креативного дизайну сторінки. головна мета зацікавити, здивувати клієнта, щоб останнього
тягнуло на вашу сторінку як магнітом – це дозволить утримати користувача.
Романюк О. у посібнику «Веб-дизайн і комп’ютерна графіка» [2] виклав основи
дизайну веб-сторінок, які враховують в себе основні аспекти – композиції, контенту,
графічного та шрифтового оформлення. Також посібник містить в собі основні підходи до
вибору кольорової гамми, та створення логотипів.
Стів Круг у своїй книзі «Веб-дизайн: не заставляйте мене думати» [3] описує
правильний підхід до юзабіліті сайту. Демонструючи вірні кроки до навігації та пошуку
інформації на сторінці.
Йоханес Іттен [4] ввійшов в культуру XX століття, як най значиміша постать в
дослідженні кольорової гами, та її впливу на людину. Книга автора «Мистецтво кольору»
дозволяє дизайнеру краще розуміти кольорову палітру, що в свою чергу надає можливість
для створення правильної й привабливої візуалізації сторінки для користувача.
В ході цього дослідження було проведено опитування простих користувачів в
кількості 100 осіб віком від 18 до 40 років, в якому 73% людей відмітили, що головне для
них – це привабливий дизайн, зручність та швидкість користування. 23% вважають, що в
першу чергу привабливий дизайн, все інше не має значення. 3% не вважають дизайн
важливим показником. Головне, щоб була швидка робота й доступна інформація про
компанію та її послуги. 1% відповіли, що їм байдуже на все.
409
ЩА Є ВАЖЛИВИМ ДЛЯ КОРИСТУВАЧІВ У САЙТАХ

3% 1%
23%
Дизайн, швидкість, зручність

Дизайн
Швидкість, зручність
Байдуже
73%
Рисунок 1 – Результати опитування користувачів сайтів

Проведений аналіз надає можливість компаніям які вже є на ринку, або тільки
займаються питанням створення особистих веб-сторінок створити якісний ресурс, який
повністю відповідав би вимогам користувача. До основних вимог входить: зручність,
швидкість і простота користування веб-сайтом.
Дизайн веб-сторінок має бути зручним, не перевантаженим зайвою інформацією,
оформленим згідно спеціалізації сайту. Кольори мають буди приємними для сприйняття.
Текст має бути контрастним для зручного читання, а також бути унікальним, щоб сайт
знаходився на перших сторінках пошукових систем. Також на сайті має бути вся необхідна
інформація, яку може потребувати користувач.
Висновки. Проведене дослідження звертає увагу власників веб-сторінок на помилки
при створенні ресурсів, які в більшості випадків відлякують користувача, потенційного
клієнта своєю повільною роботою, зовнішнім виглядом, не зрозумілим й недосконалим
інтерфейсом. В сучасній боротьбі за клієнта потрібно завжди шукати нові підходи, креативні
ідеї, які дозволять підняти та закріпити сторінку в топі.
Ключові слова: контент, дизайн сайту, кольорова палітра, веб-сайт.
1. Аарон Уолтер «Емоційний веб-дизайн» Манн, Иванов и Фербер; 2012-144с.
2. Романюк О. Веб-дизайн і комп’ютерна графіка: Навчальний посібник для студентів
напряму підготовки «Програмна інженерія» всіх спеціальностей / О. Романюк. – В.: ВНТУ,
2007. – 478 с.
3. Стив Круг «Веб-дизайн: не заставляйте мене думати» СПб:Символ Плюс,2008–224
с.
4. Йоханес Іттен. «Мистецтво кольору» Видавник Д. Аронов; М.; 2004.-102с.
5. Веб-дизайн: підруч. для студ. вищ. навч. закл./О. В. Пасічник, В. В. Пасічник; за
заг. ред. В. В. Пасічника; М-во освіти і науки України. – Л.:Магнолія 2006, 2010. – 519с.
410
УДК 004.925.5
АНАЛІЗ КОЛЬОРОВОГО ВИРІШЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ НАВІГАЦІЇ
ПРОДУКТІВ WEB -ДИЗАЙНУ
Студ. К.С. Бурим, гр.МгДф-18
Науковий керівник проф. С.В. Чирчик
Мета і завдання. Метою даної роботи є раціоналізація навігації сайтів для більш
зручного використання споживачами продуктів веб-дизайну.
Для досягнення поставленої мети виконано: аналіз колірного рішення сайтів;
проведено анкетування зазначеної проблеми; проаналізовано літературні джерела щодо
застосування принципів колірної гармонії у веб-дизайні, та запропоновано оригінальну ідею
щодо покращення навігації сайтів за рахунок застосування певної схеми кольорового
вирішення.
Об’єкт дослідження – процес створення продуктів веб-дизайну.
Предмет дослідження – проектування клієнтоорієнтованої навігації сайтів.
Методи та засоби дослідження. Для проведення дослідження було використано такі
основні методи наукового пізнання: анкетування та аналіз кольорового вирішення існуючих
сайтів із застосуванням методу комплексного оцінювання
підхід до проектування продуктів веб-дизайну з колірним підсиленням навігаційної
складової.
На основі розробленого підходу планується отримати структурну інформаційну схему
побудови колірного вирішення навігаційних елементів сайту.
Результати дослідження. На сьогоднішній день ми не уявляємо своє життя без
Інтернету, тому способи знаходження інформації на різних веб-сторінках потребують
певного вдосконалення, щоб користувачеві було зручно в повсякденному використанні.
Тому дослідження впливу кольору структурних елементів сайтів на швидкість орієнтування
в інформації є актуальним завданням.
І. Іттен [1] висвітлює ключові позиції кольорознавства, не лише викладаючи основні
закономірності об’єктивної природи кольору, але й торкаючись поля суб’єктивних границь в
контексті смакових оцінок кольору, аналізує різні аспекти колірного контрасту та
композиційних питань, гармонійного кольороутворення та колірного конструювання. Але у
його роботі немає інформації щодо застосування викладеної теорії в інформаційних
технологіях.
Комп’ютерні самоучителі та енциклопедії [2, 3] головну увагу приділяють чисто
технічним питанням, важливим для видавничої поліграфії, у скороченому форматі подають
дані з фізичної природи кольору, а також питання утворення колірних каналів і двох
основних колірних моделей CMYK та RGB. У цих виданнях загалом не йдеться про
важливість принципів колірної гармонії в процесі створення графічних зображень, вони
використовуються переважно для оволодіння інструментами та операціями в графічних
редакторах.
У монографії [4] Бородаєв Д.В. поетапно розглянув веб-сайт як інформаційний об’єкт
світової мережі Інтернет, його складові частини та морфологічну структуру з урахуванням
технологічно-програмного фактору, що безпосередньо впливає на візуальне оформлення та
сприйняття web -сайту як об’єкта графічного дизайну. В роботі також розглянута специфіка
сприйняття web -сайту через модель «людина — комп’ютер — інтернет»., але не розкрите
питання впливу колірної гами сайтів безпосередньо на користувачів.
В даний час в мережі Інтернет існує величезна кількість сайтів, кожен з яких має свою
характерну кольорову гаму. За проведеним дослідженням, яке проводилось методом
411
анкетування, було встановлено, що: 43% респондентів вважають, що є проблема з колірним

сполученням (пістряво), 35% - з орієнтацією в структурних елементах (навігація), 22% - не
було зауважень до сайтів (рис. 1).
Рисунок 1 - Результати опитування користувачів web-сайтів.
У анкетуванні приймали участь: студенти, жінки і чоловіки віком від 18 до 45 років.

Загальна кількість респондентів 100 чоловік. Оглядалися популярні брендові сайти такі як:
www.fanta.ru, www.lays.ru, www.svitoch-artek.ua та інші.
Сайти можна умовно поділити на декілька груп: інформаційні, розважальні; сайти, на
яких продаються товари або послуги. Вибір кольору в рекламному зверненні, а тим більше в
фірмових константах не може залежати тільки від смаку дизайнера. З одного боку, це одне з
найпростіших засобів залучення мимовільної уваги відвідувача, з іншого, найсильніший
подразник, здатний утруднити сприйняття.
Колірна гамма сторінки дає можливість виділити найбільш важливі частини сторінки,
наприклад змістовні блоки, навігаційні елементи, акценти, взаємозв'язку і т. д. Раціональне
застосування кольору може поліпшити юзабіліті (зручність користування) сайту. Юзабіліті
вважається високою, якщо, вперше потрапивши на сайт, відвідувач відразу ж розуміє, як ним
користуватися, легко запам’ятовує і орієнтується на сайті, потрапивши сюди вдруге.
Теорія кольору надає можливість використовувати кольори за їх символічним
значенням, викликаючи у глядача певні емоції і відчуття. Тому автором пропонується
застосувати принципи колірної гармонії до оформлення навігаційних елементів сайтів.
Висновок. В результаті проведеного дослідження встановлено, що кольорова
впорядкованість структурних елементів сайтів є недостатньо досконалою. З метою
покращити юзабіліті сайтів автором пропонується раціоналізувати навігацію сайтів шляхом
упорядкованості колірної гами.
1. Іоханнес Іттен. Мистецтво кольору: пер. з нем. / Іттен Іоханнес — М.: Д.Аронов, 2007.
– 96 с.
2. О’Квін Д. Допечатная підготовка. Посібник дизайнера / Донни О’Квін. – М.: И. д.:
Вільямс, 2001. – 590 с.
3. Олтман Р. Corel Draw 9. Повне керівництво / Рік Олтман : пер. з англ.. – М.: Ентроп,
2000. – 783 с.
Бородаєв Д.В. Веб-сайт як об’єкт графічного дизайну: монографія. / Бородаєв Д.В. – Харків :
Септима ЛТД, 2006. – 288 с.
412
Комп’ютерний дизайн інтер’єру і меблів
Підсекція «Комп’ютерний дизайн інтер’єру і меблів»

УДК.7.012:725.84
ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИТЯЧОГО СЕРЕДОВИЩА,
ЩО СТИМУЛЮЄ ДІТЕЙ ДО ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
Аспірант О. І. Малік
Науковий керівник д. арх., проф. В. А. Абизов
Мета і завдання. Мета – визначити принципи організації дитячого середовища, що

стимулює дітей до ігрової діяльності. Завдання: проаналізувати наукові джерела за темою
дослідження; розглянути приклади реалізованих проектів дитячих ігрових зон; визначити
принципи організації дитячого середовища, що стимулює дітей до ігрової діяльності.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є дитяче ігрове середовище.
Предметом є функціонально-естетичні принципи організації дитячого середовища.
Методи та засоби дослідження. Аналіз літературних джерел за темою дослідження;
критичний та порівняльний аналіз досвіду проектування дитячих ігрових зон; синтез для
визначення принципів організації дитячого середовища.
Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання
визначених принципів при проектуванні дитячого ігрового середовища.
Результати дослідження. На основі аналізу наукових джерел за темою дослідження та
досвіду проектування дитячого ігрового середовища визначені наступні принципи його
організації, що стимулюють дітей до ігрової діяльності.
Єдина ідейна інтер’єрна концепція. Дитяча ігрова діяльність базується на емоційних
коливаннях, тому для її стимулювання важлива наявність приязного середовища. Ця мета
повинна бути досягнена формуванням цілісного позитивного образу всього простору, який
поєднується єдиною ідеєю та легко впізнається дитиною. Така єдність досягається комплексним
компонуванням значеннєвих, функціональних, композиційних та естетичних компонентів. Отже,
цілі та завданням ігрової діяльності повинні формувати образ середовища.
Аналогія міської системи. Розгляд кращих світових прикладів організації дитячого
ігрового простору, дає змогу побачити, що одним із популярних прийомів їх організації є
конструювання площини за аналогією із міською системою. Її будова проста та ефективна: в
центрі розташована площа, що уособлює головний суспільний простір, навколо якого
сформована мережа вулиць та функціональних зон для окремих видів ігрової діяльності.
Інтуїтивна зрозумілість рухової динаміки. Для дизайну ігрового середовища однією з
головних вимог є зрозумілість і доступність використання. Будь-яка дитина повинна легко
взаємодіяти із ігровою системою. Якщо дитині буде незрозуміло або важко розбиратися з
обладнанням, вона втратить інтерес та відмовиться від нього. Отже, будь-який ігро-простір
повинен бути зрозумілими для дітей на рівні інтуїції.
В цьому контексті важливим є логічна, ясна та впорядкована організація ігрового
середовища. Отже, необхідно уникати проектування шляхів, що ведуть у нікуди або можуть
перешкодити ігровій діяльності. Також, бажана організація шляхів, які дозволять дітям
самостійно (без допомоги дорослих) інтуїтивно рухатися від однієї ігро-зони до іншої. Інакше,
через контроль поведінки, відбувається швидка втрата мотивації.
Максимілізація використання середовища. З метою підвищення поліфункціонального
експлуатування ігрового простору необхідним є його насичення різними функціональними
зонами. Важливим є організація вільного вибору дитиною ступеню власної залученості в процес
ігрової взаємодії. Для цього варто застосовувати систему відокремлених та відкритих міні-
просторів для діяльності в малих або великих групах. Наголосимо, що для забезпечення
психологічної рівноваги небажаним є використання великих приміщень, оскільки значний
простір створює оптичну дистанцію між дитиною та ігровим обладнанням. Також такі
середовища не відповідають дитячим потребам: візуально знати розташування приміщення,
413
досягати там цілей, добре орієнтуватися, постійно рухатися. Окрім того, великій простір
провокує відчуття психологічної затиснутості через велике скупчення інших дітей. Проте таке ж
відчуття (а також роздратування та тривогу) викликає занадто маленьке середовище,
переповнене ігровим обладнанням.
«Гра на випередження». Планування ігрового середовища повинне обов’язково
враховувати психолого-вікові можливості дітей та створювати умови, при яких функціональна
складність елементів дещо випереджає наявний рівень дитячого розвитку. Завдяки цьому буде
забезпечуватись розвиток формуючих факторів, що перебувають на стадії дозрівання. Тобто,
якщо ігрове обладнання вимагає від дитини використання лише наявних навичок, то формування
наступних буде ускладнене. Отже, ігровий простір повинен бути джерелом нових знань та вмінь,
що позитивно вплине на всебічний розвитку особистості дитини.
Унікальність ігрового середовища. Швидкому залученню дітей в ігрову діяльність сприяє
наявність в інтер’єрі функціонально знайомого обладнання. Проте для формування пізнавальної
активності та стимулювання творчої діяльності варто наповнювати ігро-простір новими
незнайомими елементами. При цьому необхідним є збереження балансу між віковими
можливостями та не типовістю ігро-компонентів. Впровадження нових інформаційних каналів в
ігровому інтер’єрі сприятиме активному психо-фізіологічному розвитку дитини.
Також, бажано застосовувати універсальне ігрове обладнання, що має багатовекторне
використання та пристосування, оскільки багатопрофільні елементи успішно розкривають
особисті здатності дитини. Це відкриє нові шляхи спілкування дитини з ігровим середовищем.
Отже, необхідним є конструювання нетипового ігро-простору, в якому характерні класичні
форми співпрацюють із унікальними образами.
Використання природних елементів в інтер’єрі. Останнім часом все більшу популярність
у дизайнерів знаходить ідея єднання дитячого простору із природою, так званий «еко-стиль»,
який не лише передає відчуття єдності із природою, а й привносить у простір естетику та
гармонію. Наближеність ігрового середовища до природи відкриває нові можливості в плані
розширення дитячої сфери інтересів, а саме – дослідження різноманіття оточуючого світу.
На сьогодні даний стиль асоціюється із найпрогресивнішими розробками в області
дитячого інтер’єру, його основні вимоги: повітря і світло; природна колірна гамма; природні
матеріали.
Висновки. Проаналізовані наукові джерела за темою дослідження, розглянуті приклади
реалізації проектів дитячого ігрового простору, що дало змогу визначити принципи організації
дитячого ігрового середовища що стимулює дітей до ігрової діяльності.
1. Тімошова О. Є. Регламентація вимог до дитячих майданчиків як запорука безпечного
відпочинку [Текст] / О. Є. Тімошова ; наук. кер. О.О.Карпіщенко // Економічні проблеми сталого
розвитку: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам’яті проф.
Балацького О. Ф., м. Суми, 24–26 квітня 2013 р. / За заг. ред. О. В. Прокопенко. – Суми: СумДУ,
2013. – Т.4. – С. 95-96.
2. Риттельмайер К. Архитектоника школы: как ученики переживают краски и формы. –
Калуга: Духовное познание, 1998. –120 с.
3. Губина О. В. Хмелевский Ю. П. Принципы организациии нтерьерного пространства
для досуга детей младшего школьного возраста / О. В. Губина, Ю. П. Хмелевский //
Академичческий вестник УРАЛНИИПРОЕКТ РААСН. 2016. – № 4. – С. 96 – 100
4. Кияненко К. Уроки архитектуры Германа Хертцбергера [Электронный ресурс] //
Архитектурный вестник. 2010. №5 (116). – Режим доступа: http://archvestnik.ru/node/2213
5. Рунге В. Ф. Эргономика в дизайне среды: Учеб. пособие для вузов / Манусевич Ю. П.
М. : Архитектура-С, 2005. – 327 с.
414
УДК 728.1.012.1
ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ В ІНТЕР’ЄР ЖИТЛА
ОБЛАДНАННЯ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КЕРУВАННЯ СЕРЕДОВИЩЕМ
к. мист., доц. О. В. Полякова
Мета і завдання. Визначити особливості впровадження в інтер’єр житла обладнання
з інтелектуального керування середовищем.
Об’єкт дослідження – дизайн інтер’єру інтелектуально керованого житлового
середовища. Предметом дослідження є художньо-образні засади дизайну інтер’єру
сучасного комфортного житла, оснащеного засобами інтелектуального керування
середовищем. Методи та засоби дослідження. Використано методи літературного аналізу
вітчизняних, зарубіжних літературних і інтернет-ресурсів за тематикою дослідження,
системно-структурний аналіз, методи узагальнення і класифікації.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Під час
дослідження удосконалено зміст поняття і використання терміну «інтелектуально кероване
середовище» (ІКС); сформульовано три типи впровадження обладнання ІКС житла у
візуальне середовище.
Результати дослідження. Розвиток високих технологій за останні десятиріччя
сприяє суттєвому зростанню кількості і якості електронних пристроїв, що стали сьогодні
невід’ємною частиною повсякденного життя людини. Інтер’єр житлового середовища не є
винятком: все більше інноваційних технологій та обладнання інтегруються в оселі та спосіб
життя людей. Оснащення житла інтелектуальними технологіями впливає на його дизайн і
формування художньо-образного сприйняття інтер’єру. Пристрої, обладнання та засоби
керування ними стають частиною предметного оточення людини, а отже, мають бути
свідомо інтегровані у візуальне середовище помешкання.
На основі аналізу літературних джерел визначено існування розрізнених точок зору на
тлумачення концепції «розумного будинку» [1; 2; 3]. Це зумовило доцільність введення
поняття «інтелектуально кероване середовище» (ІКС) житла – це сучасне житлове
середовище, оснащене високотехнологічними пристроями під керуванням центрального
комп’ютера, що здатні розпізнавати стан фізичного середовища та жителів, передбачати їх
запити і реагувати відповідно до запрограмованих користувачем сценаріїв або приймаючи
автономні рішення, а також впливати на простір фізично для підвищення комфорту,
оптимізації споживання ресурсів, підтримки здоров’я і безпеки житла та мешканців.
Під час дослідження широкого асортименту технологій та обладнання ІКС, що на
сьогоднішні є актуальними в оснащенні житла, було виявлено характерні ознаки їх системної
взаємодії з візуальним оточенням та закономірності впливу на формування дизайну
середовища [4]. Проведені аналітичні дослідження дали можливість згрупувати технологічне
обладнання за приналежністю до спільних категорій відповідно до сфери застосування в
інтелектуально керованому помешканні: керування мікрокліматом, керування освітленням,
керування безпекою, мультимедійне обладнання, керування електроживленням, обладнання
з керування системами ІКС житла.
В результаті аналітичного дослідження основних груп сучасного технологічного
обладнання, яке формує і наповнює інтелектуально кероване житло, можна зробити
висновок, що місце розташування та вплив на естетику середовища найчастіше обумовлені
функціональними, технічними та експлуатаційними вимогами до обладнання. Було виявлено
три типи його зв’язку з візуальним середовищем житла, залежно від просторового
розміщення та впливу на дизайн, що чинять функціональні дії обладнання або його
зовнішній вигляд (Рисунок 1).
415
Рисунок 1. Типи впровадження обладнання ІКС житла у візуальне середовище

Висновки. Технологія інтелектуального керування житловим середовищем дозволяє
суттєво підвищити рівень життя та комфорту мешканців. Однак обладнання ІКС є
невід’ємною частиною візуального середовища інтер’єру житла. В ході дослідження було
розглянуто основні групи сучасного технологічного обладнання з керування ІКС. Було
проаналізовано його зв’язок з візуальним середовищем – виявлено характерні типи
розміщення та вплив на дизайн: повністю приховане обладнання, частково приховане
обладнання та неприховане обладнання. При формуванні дизайн-концепції проектувальнику
важливо зважати на можливий тип розміщення обладнання та свідомо використовувати
композиційний підхід у його впровадженні в інтер’єр.
Ключові слова. Інтелектуальне керування, житло, розумний дім.
1. Cook D. J. How smart is your home? // Science, 335 (6076). – 2012. – рр. 1579–1581.
2. Harper R. (Ed.). Inside the Smart Home. – Springer Science & Business Media. – 2003.
3. Mohammadi M. M., Hammink C. J. Standards for Smart Living: A Historical Overview.
Handbook of Smart Homes // Health Care and Well-Being. – 2017. – 395 р.
4. Полякова, О. В. Художньо-образні засади дизайну інтелектуально керованого
житлового середовища [Текст] : дис. ... канд. мистецтвознавства : 17.00.07 – Дизайн : захист
21.12.2018 / Полякова Ольга Володимирівна ; наук. кер. О. О. Заварзін ; КНУТД. – Київ :
КНУТД, 2018. – 210 л.
416
УДК 373.25+747
ОСОБЛИВОСТІ ДИЗАЙНУ ДИТЯЧИХ САДКІВ ДЛЯ ДІТЕЙ,
ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ КОРЕКЦІЇ ФІЗИЧНОГО ТА РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ
Студ. В. Ю. Самойленко, гр. МгДі 1-18
Мета і завдання. Мета – визначення особливостей дизайну предметно-просторового

середовища навчально-ігрової зони дитячого садка для дітей, які потребують корекції
фізичного та розумового розвитку. Завдання – проаналізувати різні джерела інформації щодо
даної тематики, узагальнити отриману інформацію.
Об’єкт дослідження – предметно-просторове середовище навчально-ігрової зони
дитячого садка для дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку.
Предмет дослідження – особливості дизайну, що використовуються при формуванні
предметно-просторового середовища дитячого садка для дітей, які потребують корекції
фізичного та (або) розумового розвитку.
Методи та засоби дослідження. Аналіз літературних джерел щодо заданої
тематики, їх систематизація. Аналіз статей щодо інклюзивного навчання, дитячих садків для
дітей з різними вадами, узагальнення літературних витоків, натурні обстеження,
порівняльний аналіз.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. У роботі
визначено засади формування предметно-просторового середовища дитячого садка для
кожної з наступних груп: для дітей з порушеннями зору, слуху та опорно-рухового апарату.
Результати дослідження. «Інклюзивне навчання – це комплексний процес
забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами
шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі
застосування особистісно-орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних
особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей» (Концепція розвитку
інклюзивної освіти. Наказ МОН від 01.10.2010 № 912). Кількість учнів в групі не має
перевищувати 15 осіб. У групах допускається 2–3 вихованця з особливими потребами [1].
Інклюзивна освіта в світі не рідкість. Вона вже успішно впроваджено в системах
освіти багатьох розвинених країн. Один з найяскравіших прикладів – Норвегія. В результаті
реформ системи освіти там ще в 1990-х роках закрили всі спеціалізовані установи для дітей з
особливими потребами та на державному рівні зробили всі дитсадки і школи інклюзивними.
Проблема інклюзивної освіти в Україні стоїть гостро. У країні 167 тис. дітей з
інвалідністю, а це – 2% всього дитячого населення. Тільки 10% з них здобуває освіту в
інклюзивних школах. У решти дітей менше варіантів пристосуватися до життя в соціумі:
вони або навчаються в спецшколах, або ж взагалі не мають можливості отримувати освіту[2].
До числа дітей з обмеженими можливостями можуть бути віднесені наступні
категорії дошкільнят: з порушеннями слуху (слабочуючі, глухі); з дефектами зору
(слабозорі, сліпі); із затримкою психічного розвитку – порушенням термінів формування
інтелекту, емоційно-вольових якостей (низька концентрація, неуважність уваги); з важкими
порушеннями мови; з порушеннями функцій опорно-рухового апарату вродженого і
набутого; з патологіями аутистичного характеру; зі складними комплексними (множинними)
дефектами розвитку; з важкими інтелектуальними порушеннями [3].
Включення в групу малюка з обмеженими можливостями здоров'я передбачає
створення таких умов: облаштування привабливого, насиченою іграшками предметно-
розвиваючого середовища (для дошкільнят з розумовою відсталістю необхідно додати в
середу іграшки попередньої вікової категорії, для навчання людей з вадами зору - іграшки,
що стимулюють розвиток полісенсорного сприйняття); використання дидактичного
матеріалу різнорівневого змісту; визначення сильних сторін дитини з ОМ, на які згодом
417
робиться наголос; відмова від змагальної практики; створення атмосфери взаємодопомоги та

взаємопідтримки; облаштування куточків усамітнення (під нішами, з використанням
балдахінів); стимулювання розвитку комунікації між малюками, між вихованцями і
дорослими; постійна присутність другого дорослого при режимних моментах для надання
допомоги [4].
Розглянемо специфіку організації предметно-просторового середовища в групах для
дітей з порушеннями зору. Безпечність предметно-просторового середовища для дітей з
порушеннями зору досягається, перш за все, за рахунок грамотної розстановки меблів, що
особливо важливо для сліпих дітей. З метою подолання страху перед переміщенням в
просторі, розвитку активності та самостійності необхідно забезпечити стаціонарне
встановлення меблів та обладнання, автономність функціональних зон, відсутність перетину
функціональних зон зі шляхами руху. Наприклад, можна ставити меблі та ігрове обладнання
по периметру групи, не перекриваючи основні шляхи пересування до важливих об’єктів. При
організації предметно-просторового середовища важливо забезпечити доступність
інформації, отриманої дитиною, з метою ефективної орієнтації в навколишньому середовищі.
Перш за все мова йде про доступність зорової інформації, необхідно враховувати
офтальмогігієнічні вимоги до ілюстрацій, посібників, іграшок.
Важливою умовою при організації роботи в групах з дітьми з порушенням слуху є
створення сприятливою предметно-розвиваючого середовища, спокійного емоційного фону,
а також виконання організаційно-педагогічних умов. Освіта дітей з порушеннями слуху
проводиться в умовах постійного використання електроакустичної звукопідсилюючої
апаратури різних типів. Дитячий сад, орієнтований на дітей з порушеннями слуху, повинен
мати у своєму розпорядженні фонотеку, музичні інструменти, звукові іграшки, спеціальні
комп'ютерні програми, методичну та дитячу бібліотеки [4].
Для дітей з порушення опорно-рухового апарату має бути безбар’єрний простір для їх
вільного пересування в інвалідному візку. Тобто двірні прорізи мають бути достатнього
широкими, немає бути ніяких порогів чи перепадів висоти. Обов’язково поруч зі сходами
має бути пандус. Навчальній стіл або парта має бути більших розмірів та вищий, щоб замість
стільця дитина могла під’їхати в інвалідному візку та зайняти місце.
Висновок. Грамотно побудоване предметно-просторове середовище забезпечує
взаємозв'язок лікувально-відновлювальної роботи з психолого-педагогічними заходами,
сприяє вирішенню корекційно-розвиваючих завдань, формуванню в дитинстві соціально-
адаптивних способів поведінки та взаємодії з оточуючими, розвиток його мобільності та
самостійності, а також має велике виховне значення. Основними аспектами при формування
предметно-просторового середовища є безбар’єрний доступ до основних зон приміщення, а
також дотримання усіх необхідних вимог для максимально комфортного перебування
особливих дітей у дитячому садочку.
Ключові слова: діти з особливими потребами, діти з обмеженими можливостями,
інклюзія, інклюзивне навчання (інклюзивна освіта), дошкільний навчальний заклад (дитячий
садок), предметно-просторове середовище, дизайн.
1. Що таке інклюзивне навчання? Електронний ресурс: http://education-

inclusive.com/shho-take-inklyuziya/
2. Инвалидность – не приговор: особенности инклюзивного образования в Европе и
перспективы в Украине. Електронний ресурс: https://www.segodnya.ua/ukraine/invalidnost-ne-
prigovor-osobennosti-inklyuzivnogo-obrazovaniya-v-evrope-i-perspektivy-v-ukraine-1100392.html
3. Дети с ограниченными возможностями здоровья. Електронний ресурс:
http://www.omskmintrud.ru/?sid=4544
4. Обучение детей с особыми образовательными потребностями. Електронний
ресурс: http://defectolog.edusite.ru/p52aa1.html
418
УДК 347.787
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТУВАННЯ КОРПУСНИК МЕБЛІВ
КУХОНЬ СУЧАСНИХ КВАРТИР
Аспірант Р. М. Агліуллін
Науковий керівник проф. В. А. Абизов
Мета і завдання. Метою дослідження в роботі, виявити принципи та методи дизайну
планування кухонних меблів житла для подальшого виявлення його особливостей і
рекомендацій щодо його проектування. Завдання. Головним завданням роботи є
систематизувати основні методи проектування кухонних меблів, виявити характерні
особливості які властивих проектуванню сучасних меблів. Визначити найбільш поширені
прийоми проектування кухонних корпусних меблів за допомогою аналізу світових
Об’єкт дослідження . Об’єктом дослідження є кухонні корпусні меблі .
Предмет дослідження. Принципи та методи дизайну планування кухонних меблів
житлових приміщень.
Методи та засоби дослідження. Аналіз вітчизняної та зарубіжної практики
проектування, систематизація результатів, синтез.
Практичне значення отриманих результатів. Полягає у можливості використання
визначених методів та характерних особливостей проектування кухонних меблів та
застосування систематизованого матеріалу в проектування меблів в інших житлових зонах
приміщеня.
Питання створення зручних меблів в житлі стоїть гостро, оскільки комфортне
проживання буде залежати від вмілого технічного проектування меблевого виробу і його
зовнішнього, художнього вигляду. Перш за все необхідно проаналізувати робочі процеси на
кухні, кухонний простір меблів, простір приміщення кухні, ергономічність стандарти.
Основа проектування кухні – взаємне розташування меблевих модулів,
співвідношення робочих зон між собою і по відношенню до людини.
В ході дослідження визначено і систематизовано (табл. 1) найбільш поширені
прийоми проектування кухонних меблів за допомогою зонування за функціональним
призначенням, типами розташування у просторі, зонами активності у кухонному просторі,
рівнями ергономічності та основними правилами розміщення меблів і техніки в кухонному
просторі.
Лідер в виробництві кухонної фурнітури Blum, виділяє три параметра функціональної
кухні: оптимально організовані робочі процеси, раціональне використання корисного
простору і високий комфорт руху. Ідею раціонального використання простору назвали -
DYNAMIC SPACE. В структуру DYNAMIC SPACE на пряму або побічно входять розробки
та дослідження в просторі кухні за останні 80 років. Основними можна виділити такі
дослідження: антропометрія і межі зручності захоплення руками в горизонтальній і
вертикальній площинах, основні розміщення кухонних модулів, аналіз роботи в кухні при
різних розміщеннях обладнання, графіки переміщення господині по кухні, просторові
проходи в зоні кухні, номенклатура кухонних меблів, аналіз процесів на кухні, графік
оптимальної висоти робочої поверхні для різних операцій, набір кухонних модулів в
залежності від численності сім'ї.
Результатом багаторічної роботи компанії Blum, стало створення «Планувальника
зон», який в електронному режими за кілька десятків хвилин запропонує оптимальний
варіант вашої кухні з ергономічним розташуванням модулів і наповненням їх фурнітурою від
компанії.
419
Таблиця 1. – Планування практичної кухні

Планування практичної кухні
Робочий процес Простір Рух
Оптимізація робочого процесу Раціональне використання корисного Висока якість руху
простору
1.Зонування кухні за 1.Кухонні модулі з ергономічною 1.Якість руху:
функціональними зонами: фурнітурою (Функціональні - Відкривати без зусиль
- Зона «Запаси» конструкції шаф) - Користуватися легко
- Зона «Зберігання» Шафа, шафа під мийку, карго, шафа для - Закривати зручно
- Зона «Мийка» посуду й столового приладдя, шафа для
- Зона «Підготовка» запасів, кутова шафа, вітрини, верхні
- Зона «Приготування» модулі, шафа для пляшок і спецій...
2.Основні типи кухні в 2.Кухонні блоки (складені між собою 2.Інноваційні технології руху:
плануванні. модулі): - Механічний амортизатор
Функціональні зони - Шафа (база, робочий нижній блок) - Відкрити і закрити одним
складені в робочі процеси, - Шафка (верхній блок, підвісний порухом
згідно різних форм кухні. блок, настінний блок) - Відкриєті підіймачі,
(На основі закону
- Антресолі дверцята і шухляди без
активності "робочого
трикутника"): - Колони (високі шафи, шафа) ручок (Електрична система
- П - подібна кухня - Панелі і полиці відкривання)
- Острівна кухня - Пристінні блоки
- G - подібна
- Г- подібна кухня
- Дволінійна кухня
- Лінійна кухня
3.Ергономічні рівні кухні, по
висоті :
- Рідко використовую
- Часто використовую
- Постійно використовую
4.Ергономіка
- NKBA стандарти.
- Ергономічні стандарти
меблів, проходи, ергономіка
приміщення,
антропометричні дані.
Висновок. Визначення основних загальних критерії формування простору кухні і
проектування меблів є основою для подальшого виявлення його особливостей і
рекомендацій щодо облаштування і проектування житлових приміщень.
На основі світового досвіду проектування вдалося виділити основні принципи
формоутворення інтер’єрного простору кухні, узагальнити засоби забезпечення
архітектурно-художньої виразності і психологічного комфорту в інтер’єрі приміщення кухні.
Ключові слова: дизайн меблів, корпусні меблі, дизайн кухні, методи проектування
кухонних меблів, типи кухні.
1. Електронний ресурс. Режим доступу:
https://www.blum.com/by/ru/ideas/dynamic-space/workflow/
2. Ellen Cheever., Kitchen & Bath Products and Materials: Cabinetry,
Equipment, Surfaces (NKBA Professional Resource Library). National Kitchen and Bath
Association, 2014
3. П. Прудников, Г. Бурганский, В. Квитницкий., Улучшение эстетических
и функциональных свойств бытовой мебели. Техника, 1988 р.
420
УДК 727.012
ОСОБЛИВОСТІ ДИЗАЙНУ ПОКРИТТЯ ПІДЛОГИ ЯК ЗАСОБУ СТВОРЕННЯ
КОМФОРТНИХ УМОВ У ТАНЦЮВАЛЬНІЙ СТУДІЇ
ст. І. Ващук, ст. гр. МгДі 2-18
наук. керівник к.т.н., доцент О. О. Сафронова
Мета і завдання. Визначити особливості дизайну танцювальних покриттів підлоги та
їх вплив на ризик травмування в залежності від стилю танцю. Дослідити, які підлогові
покриття потрібно використовувати для створення комфортних умов та зниження
травматизму у танцювальних студіях для певного стилю танцю.
Об’єкт дослідження: дизайн танцювальної студії.
Предмет дослідження: взаємозв’язок між технічними характеристиками підлогових
покриттів танцювальних залів і ризиком виникнення травм у танцівників; особливості
підлогового покриття, як засобу створення комфортних умов в танцювальній студії.
Методи та засоби дослідження: аналіз наукових праць зарубіжних вчених у галузі
танцю та медицини відносно впливу технічних характеристик танцювальних покриттів на
комфортність танцюристів, аналіз та синтез знань щодо сучасних підходів до вибору
покриття підлоги в танцювальній студії.
Наукова новизна та практична значимість. На основі аналізу наукової літератури,
досвіду проектування, узагальнено основні проблеми і сучасні тенденції щодо вибору
покриттів підлоги в танцювальній студії, як засобу забезпечення комфортних та безпечних
умов танцюристів. Результати дослідження можуть бути використані при проектуванні
інтер’єру танцювальної студії.
Результати дослідження. Для якісного дизайну танцювальних залів необхідно
врахувати багато чинників, у тому числі забезпечення практичності і комфорту. Важливим
етапом дизайну є визначення необхідного облаштування. І в першу чергу це стосується
вибору оптимального підлогового покриття.
Професійні танцюристи можуть проводити шість-вісім годин на день, працюючи в
танцювальній студії. Танцювальна підлога вносить важливий внесок в ефективність
тренувань без ризику ковзання і падіння або довгострокових стресових травм, тобто технічні
властивості танцювальної підлоги можуть впливати на продуктивність танцюристів і ризик
травм.
Взаємозв’язок між технічними характеристиками підлогових покриттів танцювальних
залів і ризиком виникнення травм у танцюристів недостатньо вивчений. Однак, останнім
часом цією темою зацікавилось багато спеціалістів у галузі танцю та медицини [1, 2, 3].
Західноєвропейські, американські та австралійські вчені та експерти провели низку
досліджень, присвячених впливу танцювальних покриттів на продуктивність і травми
танцюристів. Використовуючи сучасні методи тривимірного аналізу, рухи танцюристів
вимірювалися при виконанні танцювальних елементів на підлозі з різними типами покриття
для визначення навантаження на нижні кінцівки. Були перевірені різні покриття підлоги, які
використовуються професійними танцюристами. Вчені прийшли до висновку, що зниження
жорсткості підлоги та використання амортизуючих покриттів може знизити ймовірність
травм нижніх кінцівок. За результатами досліджень встановлено, що при виборі конструкції
танцювальної підлоги необхідно забезпечити ряд функціональних і експлуатаційних вимог:
▪ поверхнева твердість;
▪ збалансовані протиковзкі властивості;
▪ здатність до амортизації - розподіл навантаження на поверхню підлоги, при
збереженні еластичності системи;
▪ акустичні властивості - зниження поверхневого і конструктивного шумового
ефекту;
▪ безпечна висота - максимальне значення повинно знаходитися в межах 20 мм;
421
▪ акуратний зовнішній вигляд;

▪ гігієнічність;
▪ зносостійкість;
▪ ремонтопридатність;
Наразі існують такі види покриттів для танцювального залу: дерев'яні покриття, в
тому числі паркет; лінолеум; ламінат; наливні покриття. При цьому вибір підлогового
покриття залежить від специфіки танців.
Так, оптимальним рішенням для підлоги в танцювальному залі для сучасного стилю є
ламінат або танцювальний лінолеум, оскільки покриття для підлоги повинно відрізнятися
підвищеною зносостійкістю. Серед сучасних розробок, що найкраще підходять для
використання в такому залі, можна виділити сценічний лінолеум Harlequin Allegro –
ексклюзивна розробки компанії Harlequin Floors (Великобританія), призначений для
створення напівпружної танцювальної підлоги.
Вдалим варіантом покриття підлоги для класичного стилю танцю − є ламінат або
сценічний лінолеум тієї ж компанії (Harlequin Allegro, Harlequin Studio).
Для бальних танців зручним і практичним варіантом є нелакований паркет. Він не
ковзає, легкий у прибиранні, рівний, і довговічний. Найкраще підходять під всі вимоги до
покриттів підлоги у танцювальних залах, паркетні системи Junckers (Данія), Action Flooring
(США), Tarkett (Швеція). Також нерідко використовується ламінат і різні варіації сценічного
лінолеуму. Практикуються і види модульніх підлог, наприклад повністю розбірна
амортизуюча балетна підлога Harlequin Liberty.
Для таких стилів танцю як фламенко, ірландські танці і степ слід використовувати
міцні дерев'яні дошки або стаціонарну амортизуючу балетну підлогу з розподіленою
еластичністю Harlequin Activity.
Висновки. Танцювальні зали є невід'ємною частиною танцювального середовища, але
питання впливу характеристик танцювальних покриттів на продуктивність танцюриста і
травматичність, недостатньо досліджене.
В той же час, проведений аналіз показав, що на сьогоднішній день провідними
компаніями світу розроблені різноманітні танцювальні покриття, які завдяки своїм
технічним характеристикам, дозволяють вибрати саме те покриття, що відповідає
конкретним потребам танцювальних студій (в залежності від стилю танцю, характеру
діяльності, інтенсивності використання).
Сучасні спеціалізовані амортизуючі танцювальні покриття створюють комфортні
умови для тренувань та виступів танцівників та суттєво знижують ризик їх травматизму.
Ключові слова: танцювальна студія, стиль танцю, підлогове покриття, технічні
властивості, ризик травмування.
1. Luke S.Hopper, NickAllen, MatthewWyon, Jacqueline A.Alderson, Bruce C.Elliott,
Timothy R.Ackland. Dance floor mechanical properties and dancer injuries in a touring professional
ballet company. Journal of Science and Medicine in Sport. 2014
2. Hackney, James; Brummel, Sara; Newman, Mary; Scott, Shannon; Reinagel,
Matthew; Smith, Jennifer Effect of Reduced Stiffness Dance Flooring on Lower Extremity Joint
Angular Trajectories During a Ballet Jump. Journal of Dance Medicine & Science, 2015.
3. Wanke EM, Mill H, Wanke A, Davenport J, Koch F, Groneberg DA. Dance floors as
injury risk: Analysis and evaluation of acute injuries caused by dance floors in professional dance
with regard to preventative aspects. Med Probl Perform Art. 2012
422
УДК 72.012.8:725.824.4
СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ ВНУТРІШНЬОГО ПРОСТОРУ
КУЛЬТУРНО-ВИДОВИЩНИХ ЗАКЛАДІВ НА ПРИКЛАДІ КІНОТЕАТРІВ
студ. А. І. Корнійчук гр. МгДі1-18
наук. керівник д. арх., проф. В. А. Абизов
Мета і завдання. Метою даної статті є висвітлення питань формування архітектурної

типології та сучасних тенденцій розвитку кінотеатрів у світі. А також, дослідження
принципів формування кінозалів та особливостей їх облаштування.
Завдання: узагальнити вітчизняний і зарубіжний досвід, сучасні вимоги до споруд
кінотеатрів; систематизувати принципи формування, які застосовуються у середовищному
дизайні інтер’єрів кінотеатрів; виявити тенденції розвитку кіномережі в умовах нових
функціональних вимог.
Об’єкт дослідження – внутрішній простір кінотеатрів.
Предмет дослідження включає вивчення світових тенденцій.
Методи та засоби дослідження. Методи висвітлено у комплексному аналізі
принципів формування аспектів: систематизації теоретичного та практичного матеріалу;
аналізу іноземного досвіду проектування дизайну найбільших кінозалів світу; збору
актуальної і популярної інформації у сфері дизайну інтер’єрів для кінотеатрів.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів полягає у
вивченні й осмисленні виявлених закономірностей і тенденцій архітектурно-просторової
еволюції кінотеатру, відповідно до розвитку сучасних потреб; виявлення принципів
модернізації існуючих кінотеатрів в залежності від особливостей їх планувальних рішень.
Результати дослідження. Кінотеатри є невід’ємною ланкою нашого суспільства, яка
здатна істотно впливати на його стан, адже високий рівень та доступність розваг є для
людини індикатором його соціального стану, а для суспільства – показником розвитку.
Більшість кінотеатрів стають одним з найбільш важливих якірних орендарів в торгівельних
центрах, оскільки вони стимулюють пішохідний трафік і збільшують час перебування в
центрі. Істотним недоліком вітчизняної системи кінообслуговування є зайва стандартність
організації та її форм, які передбачають тільки єдину функцію яка розрахована на середнього
відвідувача, крім того, архітектурно-планувальні характеристики існуючих кінотеатрів
помітно застаріли. Потрібні інновації, використання зарубіжного досвіду, використання
новітніх технологій і обладнання, створення нових концептуальних підходів у вирішенні
рекреаційних просторів сучасних видовищних споруд, щоб задовольнити нові потреби
сучасного споживача.
У противагу існуючій за радянських часів тотальної типізації кінотеатрів набувають
поширення кінотеатри універсального використання з розширеним складом приміщень [4].
Перші масові кінотеатри будувалися однозальними по принципу театральних. Саме тому, вони
отримали таке розповсюдження на території Радянського Союзу. Першим двозальним
кінотеатром на території СРСР будувався за проектом архітектора В. П. Рикова у Києві, проте
так і не був завершений [2]. Місткість залів у кінотеатрах, які входять до складу приміщень
різних центрів та комплексів, треба визначати залежно від форм кінодемонстрації,
технологічного обладнання і від потреб кінообслуговування. Кооперування кінотеатрів з іншими
закладами дасть змогу повніше задовольняти різноманітний комплекс потреб сучасного
городянина, шо наразі є невід’ємною частиною розвитку. Наразі близько 95% багатозальних
кінотеатрів відкривається саме у складі об’єктів торгівлі.
На підставі аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду проектування, будівництва та
експлуатації приміщень кінотеатрів рекомендується поділяти на такі групи: приміщення
комплексу для глядачів; приміщення демонстраційного комплексу (зал для глядачів);
приміщення адміністративно-господарські, виробничі та ті, що обслуговують естраду.
423
Різні країни вибирають різні типи кінотеатрів: так, Америка надає перевагу цифровим
кінотеатрам з великими залами, а Європа більш схильна до багатозальних кінотеатрів з
невеликими залами, тобто до електронних кінотеатрів. Поширилося проектування і
будівництво багатозальних кінотеатрів за кордоном, помітною рисою яких є застосування
новітніх технічних досягнень, що сприяють вищій якості кінопоказу і звуковідтворення [4].
Так, наприклад, неподалік від Брюсселя зведено найбільший у світі кінокомплекс Kinepolis,
що складається з 26 кінозалів (загальною площею 22 тис.м2), трьох фойє, барів, залів для
перегляду відеофільмів та інших розваг. Загальна кількість місць комплексу 7000, місткість
залів 150–700 місць. Для інформації і контролю встановлено 100 моніторів: у касовому
вестибюлі, при вході в зали, у фойє та інших місцях.
Підходити до дизайну більшості просторів, слід ґрунтуючись, не лише на споживчих
тенденціях. Варто пам’ятати про положення, що прописані у нормативних документах,
дотримання яких забезпечить більш комфортний та безпечний перегляд фільмів, та
відпочинок. Проектні міркування приймаються для створення більш унікального місця
призначення. Це пов’язано з тим, що наразі пропозиції попкорну і газованої води
недостатньо для залучення великої аудиторії в кінотеатри, тому в галузі стався величезний
зсув, який справив великий вплив на кінотеатри в цілому. Увесь бізнес кінотеатру залежить
від його відвідування, тобто від привабливості кінотеатру для глядачів, що, своєю чергою,
залежить від таких факторів, як комфортність, акустика, якість кінопоказу та репертуарної
політики. Варто зазначити, що якість кінопоказу багато в чому, безумовно, визначається
якістю кінопроекційного обладнання. Так, комфортність визначається архітектурно-
планувальними якостями кінотеатру, естетичністю його інтер’єрів та наявністю сучасного
обладнання (умеблювання, інженерного забезпечення), а також наявності приміщень: барів,
кафе та ін.
Висновки. Використання результатів дослідження дозволить покращити внутрішній
простір видовищних споруд. Також, варто зазначити, що більшість інтер’єрів кінотеатрів
мають свої усталені прийоми формування. Наразі кінотеатри переживають найважливіший
етап свого розвитку, пов'язаний зі зміною попиту, організаційної перебудовою, розширенням
технічних можливостей. Встановлено, що за кордоном великі однозальні кінотеатри
останнім десятиліття розглядаються як нерентабельні. Будівництво окремо розташованих
будівель кінотеатрів перестало бути актуальним. Сучасні кінотеатри перетворюються на
розважальні центри, що в повній мірі відображається на світових тенденціях будівництва
кінотеатрів; з все більшою кількістю невеликих за ємкістю кінозалів, безліччю інших розваг і
обов’язковим елементом - кафе або кінобарами. Це стає важливим етапам у проектуванні,
будівництві комплексів із суміщеною функцією.
Отже, процес удосконалення внутрішнього простору кінотеатрів відбувається
безперервно, оскільки технології змінюються. Інновації потребують створення нових
комплексів з функцією кінопоказу адаптованих архітектурних просторів, які б відповідали
усім заявленим критеріям.
Ключові слова: кінотеатри, сучасні тенденції, внутрішній простір, дизайн
1. Василевский Ю. А. Цифровое кино в Европе: состояние и перспективы развития.
Техника кино и телевидения. – 2003.
2. Гельфонд А. Л . Архитектурное проектирование общественных зданий и
сооружений. - 2006. – С. 123–146.
3. ДБН В.2.2-16-2005. Будинки і споруди. Культурно-видовищні та дозвіллєві заклади
4. Куцевич В. В. Кинотеатр – общественно-культурный центр. Жилищное
строительство и архитектура. – 1989.
5. Савченко М. Р. Зал и зрелище. Условия видимости: Кинозалы, театральные,
концертные, спортивные залы и арены. Функциональная форма. Критерий комфортности. –
2007
424
УДК 721.001
ОСОБЛИВОСТІ ДИЗАЙНУ КОВОРКІНГІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ТИПОЛОГІЇ
Студ. М. О. Синицька, гр. МгДі 2-18
Науковий керівник: к.т.н., доц. О. О. Сафронова
Мета і завдання. Визначити типологічні особливості інтер’єрів сучасних коворкінгів

та тенденції в організації їх простору.
Об’єкт та предмет дослідження: інтер’єри приміщень коворкінгів різного
призначення; типи коворкінгів; особливості дизайну інтер'єру коворкінгів залежно від типу.
Методи та засоби дослідження: аналіз та узагальнення вітчизняного та
закордонного досвіду проектування інтер’єрів коворкінгів, а також утилітарно-
функціональних, ергономічних та естетичних вимог до приміщень такого формату.
Наукова новизна та / або практичне значення отриманих результатів. Визначені
основні типи коворкінгів за функціональним призначенням та особливості їх дизайну, що
можуть стати корисними в проектуванні подібних приміщень.
Результати дослідження. На сьогоднішній день, враховуючи вплив інформаційних
технологій на розвиток суспільства, постійно збільшується кількість людей, які працюють
самостійно або в кооперації з іншими працівниками. Явище коворкінгів швидко набирає
популярності, адже коворкінг дає можливість орендувати робоче місце або офіс, який вже
оснащений всім необхідним для роботи. Як новий соціальний феномен, коворкінг викликав
інтерес зарубіжних і вітчизняних вчених різних галузей. Перші дослідження, присвячені
приміщенням такого типу, були здійснені саме зарубіжними науковцями [2, 3].
Ключова відмінність коворкінгу від традиційного офісу полягає в тому, що він
проектується не під потреби конкретної компанії, а під умовного клієнта, який свідомо
вибирає цей простір. Поряд з якісним сервісом, зручною локацією, різним контентом,
наприклад, у вигляді лекцій і семінарів, ефективним інструментом для залучення резидентів
стали комфортність і функціональність цих просторів, сучасний дизайн їх інтер'єрів.
На основі проведеного дослідження і узагальнення закордонного та вітчизняного
досвіду проектування можна виділити наступні типи коворкінгів:
1) Загальні: універсальний центр для офісної діяльності з усіма його складовими. Це
найбільш поширений вид коворкінгу, головні властивості якого – функціональність простору
та ергономічність робочих місць. В ньому можуть працювати люди будь-яких професій.
Характеризується великою площею з переважанням робочої зони над іншими,
організованими просторами для зосередженої індивідуальної та групової роботи. В дизайні
робочої зони простору переважають світлі відтінки, акцентом є колір простих та комфортних
меблів для продуктивної роботи.
2) Креативні: це об’єднаний робочий, інформаційний, освітній та розважальний
простір, що складається з робочої зони, зони або приміщень для проведення різних заходів,
наприклад, проведення лекцій та майстер-класів. До такого типу відносяться дитячі ігрові,
вуличні коворкінги, креативні простори та інші, які не відповідають стандартному поняттю
офісного простору. Тут можливим також є проведення розважальних та культурних подій,
студентські зібрання, музичні виступи, майстер-класи. У випадку дитячого коворкінгу
організується грально-навчальний простір для дітей.
3) Спеціалізовані: повноцінні виробничі приміщення, де на особливих умовах
резиденти можуть створювати певні вироби. Зазвичай такі коворкінги є
вузькоспеціалізованими центрами з професійним обладнанням. Дизайн-рішення простору
лаконічне, передбачені зносостійкі матеріали та місця збереження робочих приладів та
425
Таблиця 1 – Типи коворкінгів

Тип Функціональне зонування Особливості дизайну Аналоги
Загальні Зона з місцями для роботи Стильне та лаконічне оформлення Chasopys Creative
займає основне місце. Поділ простору, ергономічні та Space,
на 2 основні зони, функціональні меблі, іноді модульні. Київ
формується за принципом В робочій зоні головне: зручні
офісу open space (відкритого робочі місця, в зонах відпочинку –
типу). часто оригінальне оформлення
простору.
Креативні Зона відпочинку переважає Індивідуальні дизайнерські рішення Zelenka, Київ,
над робочою, простір для в поєднанні з ергономічним робочим Лунотека
розвитку та творчості. простором, оформлення у КНУ ім.Шевченка,
Найчастіше - поділ простору відповідності до подій, які там Київ
на окремі приміщення. відбуватимуться.
Спеціалізовані Мають чітку спеціалізацію Дизайн інтер’єру відходить на Klass TrueDa,
для виготовлення певних другий план, на першому плані – Санкт-Петербург,
виробів. Просторні загальні забезпечити процес виготовлення Росія.
робочі зони з потрібним для речей (залежно від спеціалізації) GARAЖ, Ростов-
роботи приладдям, творчі якомога більш комфортним. на-Дону
майстерні. Характерним є використання
зносостійких та витривалих
Одна з нових тенденцій ˗˗ поєднання коворкінгу і колівінгу. Ця модель передбачає

надання не лише робочого простору, а й оренди кімнати в тій же будівлі або поблизу.
Основна привабливість такого формату: нижча оренда плата, ніж за квартиру, зниження
побутових витрат; інтеграція з однодумцями і формування певного кола спілкування;
продуктивна робота та економія часових ресурсів; оренда на будь-який термін.
Також звичайним коворкінгам стає все складніше конкурувати, тому для оптимізації
процесів і залучення нових резидентів вони об'єднуються в регіональні чи міжнародні
мережі. Це дозволяє створити єдині стандарти дизайн-рішення простору, обслуговування,
полегшити обмін клієнтами всередині однієї мережі. Деякі коворкінги для розширення
аудиторії пропонують кімнати для перукарів, фотографів, художників, швачок, майстрів тату
та ін.
Висновки. Проаналізовано основні типологічні особливості інтер’єрів сучасних
коворкінгів та тенденції в організації їх простору. В роботі запропонована типологія
коворкінгів, які відрізняються за загальними видами процесів та подій, що в них
відбуваються. Напрям подальших досліджень: вдосконалення підходів до організації
ергономічного та художньо-естетичного простору коворкінгів залежно від типології.
Ключові слова: коворкінг, робочий простір, дизайн інтер’єру, проектування,
типологія.
1. Сафронова О. О. Особливості формування вільного студентського простору
сучасного закладу вищої освіти /О. О. Сафронова, Мазурчук Т. В. , Шмельова О. Є.//
Міжвідомчий науково-технічний збірник «Технічна естетика та дизайн». – Вип. 14. – К. :
КНУБА, 2018 р. – С. 208–213
2. Gupta Anil, K. The Co-Working Space Concept / K. Gupta Anil. – Leforestier: CINE
Term project Anne, 2009, Journal of Business and Technical Communication, 26(4), 399–441.
3. Kojo, I. and Nenonen, S. (2016). Typologies for co-working spaces in Finland – what and
how? Facilities, Vol. 35 (5/6), pp. 302–313.
426
УДК 747: 727.1

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ФОРМУВАННЯ ДИЗАЙНУ
БУДИНКІВ-ІНТЕРНАТІВ ДЛЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ
Студ. О. Є. Жук, гр. МгДі1-18
Науковий керівник к.т.н., доц. О. О. Сафронова
Мета і завдання. Визначити тенденції формування будинків-інтернатів для людей
похилого віку на основі аналізу зарубіжного досвіду.
Об’єкт дослідження – дизайн будинків-інтернатів для людей похилого віку.
Предмет – функціональне зонування, засоби дизайну інтер’єрів сучасних будинків-
інтернаті для людей похилого віку.
Методи та засоби дослідження. Застосовано методи: літературно-системного
аналізу, аналіз та узагальнення сучасного зарубіжного досвіду проектування та формування
дизайну будинків-інтернатів для людей похилого віку.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Узагальнені
сучасні ефективні методи формування простору будинків-інтернатів для людей похилого
віку, що можуть бути застосовані при проектуванні аналогічних закладів в умовах України.
Результати дослідження. Провідні європейські країни, США, Австралія та країни
Сходу активно беруть до уваги питання щодо забезпечення комфортних умов проживання
людей похилого віку та впроваджують всі необхідні заходи в проектуванні та формуванні
дизайну будинків даного призначення. Наразі у цих країнах існують різни типи таких
будинків:
• Assisted living (проживання з наданням часткового догляду),
• Nursing Homes (будинок для людей похилого віку, які не спроможні доглядати за
собою, де надають медичне обслуговування),
• Alzheimer’s care (будинок для людей похилого віку з хворобою Альцгеймера),
• Long Term Care (довгостроковий догляд) та інші.
При цьому кожний такий проект обов’язково передбачає використання сучасних
технологій, енергозберігаючих систем, а також повноцінного обладнання для забезпечення
максимального комфорту літніх людей з різним ступенем активності [2].
Важливу роль у перебуванні в будівлі відіграє естетика простору, що впливає на
психологічний стан літньої людини. Естетику простору визначає дизайнерське рішення
форми, кольору та освітлення. У світовому досвіді є багато прикладів оригінальних
архітектурних прийомів проектування будинків для людей похилого віку.
Наприклад, у будинку для літніх людей у Парижі, Франція, (Morangis Retirement
Home) основною задачею архітектора та дизайнера було забезпечення комфортних умов
проживання та створення оригінального архітектурного рішення, щоб уникнути появи
негативних емоцій. Так, чотириповерхова будівля у формі літери Y розділена на три крила,
де натуральне забарвлення дерев'яного фасаду комбінується з елементами відтінку охри
(яскраво-жовтий колір на дверних і віконних рамах, навісах і деяких деталях інтер'єру), а
інтер’єр відзначається різноманітністю об’ємів: різні за площею і призначенням простори
чергуються один за одним. Кожен коридор закінчується великими вікнами, через які
максимально потрапляє до приміщення природнє освітлення, що дозволяє літнім людям
вільно орієнтуватись та пересуватись у просторі [1].
В архітектурному рішенні будинку для літніх людей у Шеффау-ам-Вільден-Кайзер,
Австрія, (Retirement and Nursing Home Wilder Kaiser) використаний органічний підхід до
проектування – адаптація будівлі до гірського ландшафту та холодного клімату. Білий фасад
розбавлений дерев’яними жалюзями на вікнах, які при потребі виконують захисну роль від
прямого сонця та холодного вітру. Всі тераси та приміщення будівлі повністю облицьовані
природнім матеріалом – обтесаним деревом. Приміщення групуються біля або навколо
зимового саду для відпочинку, на який виходять вікна жилих кімнат, медпунктів, столових,
залу [4].
427
У США в місті Сан-Франциско (The Dr George Davis Senior Building) будинок для
афро-американських літніх людей є гарним прикладом організації великого простору, з
вирішенням інтер’єру в сучасному етнічному стилі. Заклад U-подібний в плані і складається
з двох прямокутних корпусів, пофарбованих в охристий колір (щоб відійти від буденної
форми), об’єднаних центральною головною хвилеподібною будівлею білого кольору, що
вносить динаміку в архітектурну форму. Між самими корпусами знаходиться двір для
відпочинку з альтанками та насадженнями, за якими можуть доглядати люди похилого віку.
Житлові кімнати розміщені на всіх чотирьох поверхах із забезпеченням можливості доступу
людей з різним рівнем активності. В інтер’єрі та на фасаді використані етнічні афро-
американські кольори, елементами декору стали розвішені на білих стінах, замість картин,
панелі з абстрактними традиційними малюнками та орнаментами [3].
Модульний підхід у проектуванні архітектурного простору використаний в будинку
для літніх людей у Лісабоні, Португалія. Комплекс даного містечка складається з п’ятдесят
двох кубовидних будинків. Будинки повністю оснащені сучасними пристроями. Під час
екстреного випадку (наприклад, людині стало погано) дах будинку-куба загоряється
червоним кольором. Біля кожної оселі є зона відпочинку з лавкою та власним городом [5].
Висновки. Отже, сучасні тенденції формування будинків-інтернатів для людей
похилого віку включають певні прийоми архітектурного проектування і дизайну. Залежно
від категорії закладу, обов’язковою є організація, окрім житлового приміщення, повноцінної
зони відпочинку (сад, альтанки, город), зони активного дозвілля (спортивний майданчик,
басейн, салон краси) та окремої технічної зони.
Універсальними є використання модульного підходу до формування житлового
простору (житлова комірка представляє собою окрему будівлю або блок у будівлі),
впровадження спеціальних технічних пристроїв комунікації та обладнання для людей з
різним ступенем активності, забезпечення всіх ергономічних та психологічних вимог.
У дизайні характерним є використання теплої палітри кольорів з можливими
яскравими акцентами, віддання переваг сучасному та етнічному стилям, використанню
натуральних матеріалів, як в інтер’єрі, так і в екстер’єрі та парковій зоні.
Ключові слова. будинок-інтернат для людей похилого віку, дизайн, проектування,
сучасні технології, досвід, тенденція.
1. Губанов А. В., Чирва А. В. Тенденції формування сучасної архітектіри будинків
престарілих : Збірник наукових праць ДонНАБА, – Донбаська національна академія
будівництва і архітектури, Краматорськ, 2017. – С. 74–81.
2. Шавалиева А. А. Основные принципы проектирования жилья для пожилых людей. /
А. Шавалиева // Тез. 61-й Республиканск. научн. конференции: / Казан. гос. архитектур.-д.
ун-т. – Казань, 2009. – С. 31
3. David Baker creates apartment building for low-income seniors in San Francisco
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.dezeen.com/2018/10/24/david-baker-
creates-colourful-apartment-building-for-low-income-seniors-in-san-francisco/
4. Retirement and Nursing Home Wilder Kaiser / SRAP Sedlak Rissland + Dürschinger
Architekten [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://www.archdaily.com/889737/retirement-and-nursing-home-wilder-kaiser-srap-sedlak-
rissland-plus-durschinger-architekten
5. White rooftops turn red during emergencies at retirement home by Guedes Cruz
Architects [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://www.dezeen.com/2015/01/25/guedes-cruz-architects-retirement-home-lisbon-white-boxes-
turn-red-emergencies/
428
УДК 725.2
АНАЛІЗ ДОСВІДУ ПРОЕКТУВАННЯ ІНТЕР’ЄРУ ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ
Студ. І. В. Сова, гр. МгДі 2-18
Науковий керівник доц. Т. В. Булгакова
Мета і завдання. Проаналізувати вітчизняний та зарубіжний досвід проектування.
Визначити вимоги до формування інтер’єрного простору офісних приміщень. Виявити основні
особливості планування, облаштування та художньо-естетичні рекомендації в тенденціях
формування сучасних офісних просторів.
Об’єкт та предмет дослідження. Інтер'єр офісних приміщень. Художньо-естетичні та
об’ємно-планувальні рішення офісних приміщень.
Методи та засоби дослідження. У ході проведеного дослідження використані методи
критичного і порівняльного аналізу вітчизняної та зарубіжної практики проектування та
експлуатації офісних будівель, літературних і нормативних документів, результатів наукових
Наукова новизна та аналіз отриманих результатів. Розкрито тенденції формування
інтер’єрів сучасних офісних приміщень на основі вітчизняного та закордонного досвіду
проектування та будівництва офісів в Україні та світі. Визначені рекомендацій в частинах:
планування – доцільного виділення функціональних зон та їх об’єднання; ергономічного -
вирішенням робочих зон в приміщенні; художньо-естетичного рішення – оздоблення офісного
інтер’єру з вибором сучасного стильового рішення, доцільної кольорової гамми; меблювання –
застосування модульних меблів, що трансформуються для підвищення комфортності робочого
процесу.
Результати дослідження. Офіс (англ. office від лат. officium – обов’язок, служба) –
нежитлове приміщення, яке належить суб’єкту господарювання, де міститься його виконавчий
орган і яке має певну адресу, через яку можна здійснювати поштовий зв’язок. Революційні зміни
настільки швидкі, що незважаючи на новий тип і функції офісної роботи, вона виконується в
застарілих, погано прилаштованих для цього приміщеннях (часто орендованих компанією), які
не реконструюються під нові задачі та новий характер роботи. Величина площі офісного
приміщення в Україні визначається в більшій мірі не гігієнічними вимогами, а соціально-
економічними можливостями суспільства. В організації приміщень посилюється роль таких
факторів, як імідж фірми, організація відпочинку та дозвілля персоналу в робочих приміщеннях
задля підвищення працездатності робітника. Офісні співробітники на роботі проводять у
середньому по вісім годин щодня. Тому вони мріють, щоб перебування в офісі було комфортним.
Дизайн інтер’єру офісу компанії являється одним з найголовніших компонентів успішного
бізнесу. При початку планування проектування об’єкту, необхідно виявити його суспільну
необхідність. Специфіка планувальної організації офісу полягає у тому, що він в основному
складається з двох частин: перша частина – зона очікування, приймальня, кабінет керівника,
кімната для переговорів; друга частина – «робочої зони», де розташовуються підрозділи, що
забезпечують аналітичну, фінансову, інформаційну та іншу роботу фірми; зона відпочинку,
спілкування, приготування їжі, санітарна зона для персоналу.
Головна мета оформлення інтер’єру – забезпечити функціональність меблювання,
безпосередньо пов’язаного із зручністю і художньою якістю інтер’єру, комфортабельністю
приміщень. Будівлі та приміщення, де розміщені робочі місця, повинні відповідати вимогам
нормативно-технічної та експлуатаційної документації виробника персональних комп’ютерів,
ДСанПіН 3.3.2-007-98. Для всіх будівель і приміщень, де знаходяться робочі місця, повинно бути
визначено клас зони згідно з НПАОП 40.1-1.01-97. Розміри та габарити людського тіла в різних
положеннях – є основою для встановлення нормативів меблів та їх розміщення. Робоче місце
включає в себе робочий стіл, крісло та невелику тумбу для зберігання речей. Нормальна робоча
зона в горизонтальній площині обмежується уявною дугою, окреслються кінцями пальців правої
і лівої рук, зігнутих у ліктьовому суглобі при вільно опущеному плечі. Така зона займає близько
1000 мм по фронту та 300 мм в глибину. Тут розташовуються найбільш часто використовувані
засоби і предмети праці та виконується основна робота. При цьому площа (для двох рук)
429
визначається близько 1500 мм по фронту та 500 мм в глибину. Висота робочої поверхні

становить 725 мм. Робочий стіл повинен мати простір для ніг, який складає: висота 500 мм,
глибина на рівні колін 450 мм, на рівні витягнутої ноги 650 мм. Конструкція робочого стільця
(крісла) повинна підтримувати раціональну робочу позу, дозволяючи змінювати позу з метою
зниження статистичного напруження м'язів. Ширина і глибина сидіння стільця або крісла для
людини середньої комплекції повинні складати 50х50 см. Робочі місця слід розташовувати
відносно світових прорізів так, щоб природне світло падало переважно з лівого боку. Монітор
має розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, що становить 600–700 мм,
але не ближче ніж за 600 мм з урахуванням розміру літерно-цифрових знаків і символів.
Розташування екрана монітору має забезпечувати зручність зорового спостереження у
вертикальній площині під кутом +30 градусів до нормальної лінії погляду працівника.
Кольорова гама офісного приміщення в ідеалі повинна відповідати логотипу компанії.
Найбільш популярні такі комбінації як: тілесний – білий, сірий – білий, білий – металік, іноді
використовують і чорно-білий варіант. Категорично неприйнятне оформлення офісу, де працює
кілька людей, у червоних, синіх, яскраво-жовтих або зелених тонах,вони по-різному впливають
на психічний стан людини на робочому місці. Для оформлення офісних приміщень найчастіше
використовують такі стилі як: лофт, скандинавський, мінімалізм, ар-деко, еко-стиль, хай-тек,
поп-арт. Менш використовуваними є класичні стилі. Аналіз проектних рішень, які
застосовуються в світі в останній час показує, що найбільшою популярність користується стиль
лофт.
Висновки. Величина площі офісного приміщення в Україні визначається в більшій мірі не
гігієнічними вимогами, а соціально- економічними можливостями суспільства. Виходячи з цього,
проведене узагальнення вітчизняного, зарубіжного досвіду проектування офісних приміщень
дають змогу визначити: загальну площу робочого місця (6м2 на 1 працівника). Встановлено
основні прийоми організації планувальних рішень інтер’єрів офісних приміщень. Будівлі та
приміщення, де розміщені робочі місця, повинні відповідати вимогам нормативно-технічної та
експлуатаційної документації виробника персональних комп’ютерів, ДСанПіН 3.3.2-007-98.
Нормами регламентуються також площа приміщень і розстановка меблів. Приміщення, в яких
встановлені персональні комп’ютери, повинні мати природне та штучне освітлення відповідно до
ДБН В.2.5-28:2018. Для підвищення комфортності робочого місця варто передбачати спеціальне
меблювання, що трансформується. Висувні та засувні поверхні в меблях-трансформерах, що є
частиною функціонального простору зможуть надати додаткову свободу та зекономити час.
Художньо-естетичними тенденціями організації офісного простору є їх оздоблення в світлій
кольоровій гамі. В оформленні інтер'єру зазначеного приміщення, головне, щоб в цілому воно не
виглядало перевантаженим декоративними елементами. Для оформлення офісних приміщень
найчастіше використовують такі стилі як: лофт, скандинавський, мінімалізм, ар-деко, еко-стиль,
хай-тек, поп-арт.
Ключові слова: робочий простір, офіс, дизайн, інтер’єру, планування, проектування.
1. ДБН В.2.2-28:2010. Будинки і споруди. Будинки адміністративного та побутового
2. ДСанПіН 3.3.2-007-98.
3. Е. Кравченко Охорона праці в офісі. Вимоги до робочого місця офісного
працівника / Юридич газета, №12 від 18.03.2014 та №13 від 25.03.2014.
4. Клименко І. А., Якименко Н.-А. О. Відображення соціальної динаміки в інтер’єрах
офісних приміщень.– Дніпропетровськ, 2011, с.17
5. Нойферт Э. Строительное проектирование. М.: Архитектура-С, 2009. 560 с.
430
УДК 749.1:684
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРИЛАДІВ ПРИ
ФОРМУВАННІ ДИЗАЙНУ ІНТЕР’ЄРІВ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ ДЛЯ ДІТЕЙ З
ІНВАЛІДНІСТЮ ПО ЗОРУ
Студ. Н.О.Нопрієнко, гр. МгДі-18
Науковий керівник к.т.н., доц. О.О. Сафронова
Мета: визначити вплив інноваційних приладів, призначених для підвищення
комфортності дітей з вадами зору на дизайн інтер’єрів спеціалізованих шкіл-інтернатів.
Об’єкт дослідження – дизайн інтер’єру шкіл-інтернатів для дітей з інвалідністю по
зору з використанням інноваційних технологій.
Предмет – класифікація і основні чинники впливу інноваційних приладів на дизайн
інтер’єру, сучасні підходи до їх впровадження у дизайн-рішення шкіл-інтернатів для дітей з
вадами зору.
Методи та засоби дослідження: системний аналіз світового досвіду впровадження
інноваційних приладів у життя людей з інвалідністю по зору. Аналіз літературних джерел
щодо заданої тематики дослідження, узагальнення знань.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. В роботі
визначені основні прийоми інтеграції інноваційних приладів у житлові осередки шкіл-
інтернатів для дітей з інвалідністю по зору на основі аналізу проектів закордонних
дизайнерів. Практичне значення полягає у тому, що досліджено та розроблено класифікацію
інноваційних приладів для покращення життя людей з вадами зору, а також запропоновані
рекомендації щодо їх впровадження в дизайн інтер’єрів шкіл–інтернатів.
Результати дослідження. Тема підвищення комфортності умов проживання дітей з
інвалідністю по зору у спеціалізованих школах-інтернатах України є досить актуальною. На
сьогоднішній день у Києві налічується 26 будинків-інтернатів для дітей-інвалідів, два з яких
- для сиріт. З них лише 3 спеціалізовані школи-інтернати для дітей з вадами зору (школа-
інтернат № 4; № 5 та № 11).
Постійний розвиток інноваційних технологій спонукає дизайнерів створювати нові,
сучасні форми у дизайні інтер’єру, які мають змогу покращити умови проживання людей за
допомогою використання сучасних розробок. Впровадження інноваційних спеціалізованих
приладів в інтер’єри шкіл-інтернатів для дітей з інвалідністю по зору має на меті завдання
вдосконалення умов проживання дітей як з практичної, так і з естетичної точки зору.
Згідно з нормативними документами ДБН В.2.2-3:2018 «Заклади освіти»; ДБН В.2.2-
18:2007.«Заклади соціального захисту населення» та ДБН В.2.2-17:2006 «Будинки і споруди.
Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення», поверховість будинків
шкіл-інтернатів для дітей з вадами зору не повинна перевищувати 2 поверхи. Навчально-
житлові та загальношкільні приміщення, в залежності від їх призначення, слід
розташовувати в самостійних блоках. Навчально-житлові блоки не допускаються
проектувати прохідними, вони повинні бути ізольовані від приміщень, що є джерелами
шуму, пилу, запаху, і мати зручні зв'язки з загальношкільними приміщеннями та
навколишньою ділянкою.
Згідно з існуючими проектами та проектами, що розробляються, інноваційні прилади,
які сприяють полегшенню життя людей з інвалідністю по зору можна поділити наступним
чином:
• Інноваційні прилади пов’язані з орієнтацією та пересуванням у просторі: сканування
простору (GPS-навігатори); звукові сигнали (як зовнішні, так і індивідуальні);
фактурне покриття підлоги з використанням новітніх технологій; світлові ефекти
(підсвітка, блимання), що дають змогу змінювати колір та настрій приміщення в
цілому.
431
• Прилади, що допомагають вивчати світ: звукові прилади (ті, що озвучують будь-що);

сенсорні прилади (електронні книги); спеціалізовані ігри (переносні та стаціонарні).
• Прилади, що полегшують буденне життя: механічні (тарілки для людей з вадами
зору); автоматичні (світло, що само вмикається).
Зважаючи на представлену класифікацію, можна виділите ті прилади, використання
яких впливає на дизайн інтер’єру приміщення, де вони застосовуються: фактурне покриття
підлоги, світлові та кольорові ефекти. Менш помітний вплив має спеціалізований посуд, для
якого рекомендується розробляти певний дизайн меблів, що вимагає й особливого дизайну
інтер’єру приміщення в цілому.
Для загальної орієнтації у школі, де головною функцією є переміщення людини у
просторі, на підлозі доцільним є використання фактурного покриття, наприклад, фірми
«Еmco» [4]. Дана технологія надає дітям можливість оминати певні перешкоди, що
з’являються на їх шляху під час пересування стінами закладу. Використання різного
покриття підлоги також сприятиме зонуванню різних за призначенням приміщень та дасть
змогу втілити у життя багато цікавих дизайн-рішень. Завдяки різноманітному типу покриття
підлоги, можливо розділити потоки людей. Зазвичай даний принцип використовується для
того, щоб люди, які входять до кімнати не пересікалися з тими, хто з неї виходить.
Відчуваючи зміну фактурного малюнку або типу покриття підлоги, дитина з інвалідністю по
зору розуміє яким шляхом краще дійти до необхідного місця, не зачепивши при цьому інших
учнів. А використання різного кольору цих покриттів значно впливає на дизайн-рішення
інтер’єру приміщення. Для полегшення орієнтації слабозорих дітей у житловому осередку
використовують також кольорові/світлові акценти на дверях та перешкодах. В той же час,
кольорові та світлові ефекти на стінах створюють неповторний, цікавий дизайн, що
важливий не лише для дітей, які проживають у закладі, а й для персоналу, який там працює.
Житлова одиниця школи-інтернату – великий простір, що вміщує в себе практично всі
необхідні для життя зони, тобто є багатозадачним: задача орієнтації у просторі є головною,
проте не менш важливими є освітня задача і вдосконалення буденності дітей з вадами зору.
Важливим фактором при розробці дизайн-рішення для подібних приміщень є забезпечення
освітлення, як штучного, так і денного. Акцентні плями на площинах, що мають привертати
увагу учнів, грають також велику роль у дизайнерському рішення кімнати.
Висновки. Інноваційні прилади здатні значно полегшити буденне життя будь-якої
людини. Окрім цього, дані прилади значно впливають на дизайн інтер’єру приміщень:
вдосконалюється та стає значно цікавішим рішення підлоги та стін, змінюються методи
освітлення, впроваджуються яскраві кольори. Зважаючи на те, що спектр дій даних приладів
не обмежується лише внутрішнім простором, їх можна використовувати й при проектуванні
навколишнього середовища.
Ключові слова. інноваційні прилади, технології, пристрій, дизайн, приміщення.
1. Bourne R.R.A., Flaxman S.R., Braithwaite T., Cicinelli M.V., Das A., Jonas J.B., et al.;
Vision Loss Expert Group. Magnitude, temporal trends, and projections of the global prevalence of
blindness and distance and near vision impairment: a systematic review and meta-analysis. Lancet Glob
Health. 2017.
2. White Cane Laws for States. American Council of the Blind (2016).
3. Кулагин Ю.А. Восприятие средств наглядности учащимися школы слепых, 1972.
4. Офіційний сайт компанії «Еmco». Електронний ресурс: https://www.emco-
bau.com/ru/kompetencii/produkty/vkhodnye-reshetki/taktilnaja-sistema-orientirovanija.htm
5. Порушення зору і сліпота//розділ «Сліпота»//сайт Всесвітньої Організації Охорони
Здоров'я.
432
УДК 712-1:796.694
РІЗНОВИДИ СКЕЙТ-ПАРКІВ
Студ. С. В. Прокопенко, гр. БДл-15
наук. керівник доц. Д. Ю. Косенко
Мета і завдання. Метою є класифікація скейт-парків. Для цього скейт-парки
розглядаються за різними критеріями.
Об’єт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження виступають скейт-парки, а
предметом – їх основні технічні і функціональні властивості, за якими їх розподіляють до
однієї чи іншої групи.
Методи та засоби дослідження. Під час виконання роботи використано метод аналізу
та систематизації інформації, отриманої через дослідження фахових публікацій та інтернет-
джерел.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Складена
класифікація допоможе ландшафтним дизайнерам та архітекторам виділяти відмінні риси
скейт-парків різного типу, може бути використана в розробці методичних рекомендацій та
нормативних документів для проектування.
Результати дослідження. Скейт-парк (англ. Skatepark) – це спеціально влаштований
та обладнаний майданчик для людей, що займаються екстремальними видами спорту, такими
як скейтбординг, стрітборд, агресів верт, агресів стріт, велосипеди BMX, самокат,
велосипеди МТВ [1, c. 9].
Існує багато типів скейт-парків, які можна класифікувати за різними ознаками та
критеріями, зокрема: розмір, вид спорту, стиль їзди, тип власності, матеріал і конструкція
будівництва, об’ємно-просторова композиція [1, c. 9].
1. Скейт-парки за розміром:
1.1. Скейт-парки типу «точка» (англ. skate dot) – найменший тип скейт-парків, що являє
собою невелику перешкоду, яка, зазвичай, уже існує у муніципальному районі – тротуар або
певний виступ. Скейт-парк такого типу призначено для трьох-п’яти користувачів, але
кататись можна лише по одному [2, c. 4].
1.2. Скейт-парк «пляма» (англ. skate spot) – більші за «скейт-точки», їх площа становить
230÷460 м². Це «хаф-пайп» або «боул», чи кілька вуличних перешкод, які скейтер
використовує послідовно за один пробіг. Таким скейт-парком користуються від п’яти до
восьми скейтерів, але кататись можна лише по одному [2, c. 4].
1.3. Мікрорайонний скейт-парк (англ. neighbourhood skatepark) – більшість скейт-парків
належать до цього типу. Розмір становить 500÷1000м2. Включає широкий спектр
структурних елементів. Територія парку облаштована сміттєвими баками, фонтанчиками з
питною водою, місцями для відпочинку. Кількість користувачів становить десятки людей, з
яких до шести осіб можуть кататися одночасно [2, c. 5].
1.4. Районний скейт-парк (англ. regional skatepark) – найбільші з усіх типів. Їх розмір
становить від 2300 м2 і більше. Містить різноманітні перехідні та вуличні елементи. Такі
скейт-парки підходять для проведення спеціальних заходів і розробляються надійними
компаніями із досвідом будівництва скейт-парку.
2. За видом спорту:
2.1. Скейт-парк для катання на скейтборді та роликових ковзанах – найбільш
поширений тип парку невеликого розміру, що містить велику кількість перил та граней.
2.2. ВМХ-парк – призначений для катання на велосипедах ВМХ і роликових ковзанах.
Для нього характерні великі розміри елементів парку та велика кількість елементів із
радіусами.
2.3. Дьорт – майданчик переважно із земляних трамплінів, що призначений для катання
на велосипедах ВМХ та МТВ, іноді маунтінбордах [1, c. 10].
3. Залежно від стилю їзди виділяють:
433
3.1. Скейт-парк «чаша» (англ. bowl park або transition park) – складається із басейнів,
вигнуті стіни яких дозволяють їхати вперед і назад. [2, c. 7].
3.2. Сучасний вуличний парк (англ. street plaza park) – результат прагнення створити
місце, не схоже на традиційний скейт-парк, поєднуючи вуличні елементи із вкрапленнями
різних матеріалів, невеликих озеленених ділянок.
3.3. «Потоковий» скейт-парк (англ. flow) – також відомий як гібридний, де поєднуються
вуличні елементи і «перехідні» форми [2, c. 8]. Часто має певні новаторські перешкоди.
Скейтер може здійснити лиш один поштовх і проїхати більшість перешкод за один хід.
Траєкторії руху таких парків зазвичай кругові або 8-подібні, чим подібні до треків для BMX
велосипедів. [3, c. 4].
4. За типом власності:
4.1. Приватні – за користування стягується оплата, як правило облаштовують у
приміщеннях із високими стелями (наприклад, колишні складські приміщення).
4.2. Комунальні – як правило, безкоштовні та розташовані просто неба. [2, c. 9].
5. За матеріалом скейт-парки поділяються на такі групи:
5.1. Бетонні скейт-парки (рідше асфальтовані) – всі елементи виконуються із ґрунту, як
формувального матеріалу, і бетону, шар якого слугує покриттям.
5.2. Дерев’яні скейт-парки – всі конструкції такого парку виконуються із дерева та
фанери. Такі парки, як правило, облаштовуються на попередньо асфальтованих майданчиках.
5.3. Металеві скейт-парки із дерев’яним покриттям – несучі конструкції виготовлені із
металу та покриті фанерою. Такі парки можуть бути розбірними.
5.4. Металеві скейт-парки або із металевим покриттям – найменш функціональні парки
через слизьке листове залізо, яким покриті елементи парку [1, c. 11].
6. За об’ємно-просторовим рішенням скейт-парки поділяють на:
6.1. Відкриті скейт-парки (Out Door) – будуються на спеціально відведених
майданчиках під відкритим небом. Застосовуються всі конструкції парків. Найчастіше
будують на окраїнах міста, іноді у дворах чи у комплексі спортивних споруд. У холодних
регіонах діють лише у теплі періоди року.
6.2. Закриті (криті) скейт-парки (In Door) – облаштовуються у приміщеннях площею не
менше 100 м2 (мінімальний розмір міні-рампи) і висотою приміщень не менше 4 м.
6.3. Частково криті парки – облаштовують під мостами і шляхопроводами, де
майданчик захищений від атмосферних опадів [1, c. 11].
Висновки. Отже, у результаті дослідження було здійснено класифікацію скейт-парків за
такими критеріями як: розмір, вид спорту, стиль їзди, тип власності, матеріал і конструкція
будівництва, відкритість, тобто об’ємно-просторова композиція
Ключові слова. Скейт-парк, проектування, класифікація, скейтбординг
1. Крушельницкий, Р. (2013). Типологические аспекты проектирования скейт-парков.
Вестник ЮУрГУ, серия Строительство и архитектура, 13(1), 9–11.
2. Daskalov, T. (2015). Concrete Skateparks. Design and construction of a skateboarding
recreational facility (Bachelor’s thesis in Construction Engineering, Häme University Of Applied
Sciences). Джерело:
https://www.theseus.fi/bitstream/handle/10024/98780/Teodor_Thesis_2015_final.pdf
3. Poirier, D. (2008). Skate parks: a guide for landscape architects and planners (Thesis in
Master of Landscape Architecture, Kansas State University). Джерело:
https://core.ac.uk/download/pdf/5165001.pdf
434
УДК 747:72.04.01
ХУДОЖНЄ РІШЕННЯ ПОВЕРХНІ СТІН
В ІНТЕР’ЄРАХ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
Студ. А. Р. Столбухова, гр. БДі3-15
Науковий керівник доц. Д. Ю. Косенко
Мета і завдання. Проаналізувати світову та вітчизняну практику оформлення стін в

закладах дошкільної освіти.
Об'єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є дизайн інтер’єру закладу
дошкільної освіти (ЗДО). Предметом є художнє оформлення стін в інтер’єрі ЗДО.
Методи та засоби дослідження. Основним методом дослідження є аналіз світового
та вітчизняного досвіду на основі зображень з інтернет-джерел.
Практичне значення отриманих результатів. Виявлення сучасних підходів до
оформлення закладів дитячої освіти має значення для проектної практики, може бути
включено до методичних рекомендацій до проектування ЗДО.
Результат дослідження. На розвиток особистості дитини, її пізнавальної
самостійності впливає безліч факторів – стихійних і спеціально організованих, природних і
соціальних. Поряд з іншими факторами розвитку особистості вчені і педагоги-практики
виділяють середовище – оточення, в якому перебуває дитина і через яке вона себе реалізує як
особистість, виявляючи самостійність через взаємодію з цим простором. Одним з таких
факторів оточення є організація простору в освітніх закладах, зокрема оформлення. Стіни –
це саме та частина приміщення, яка в першу чергу впадає в очі, це найбільша поверхня в
інтер’єрі, що створює певну емоційну атмосферу в закладах.
Популярним способом оформлення стін в приміщеннях ЗДО в є фарбування
різноманітними, нерідко яскравими фарбами. Використовується «ілюстраційне»
оформлення: на стінах зображують пейзажі, казкові сюжети, персонажів мультфільмів тощо.
Такі рішення здебільшого мають фрагментарний характер: увага приділяється скоріше
деталюванню, виявленню персонажів, аніж загальній композиції чи колористичній атмосфері
приміщення (рис. 1).
Рисунок 1. Приклади «ілюстраційного» оформлення стін в інтер’єрах ЗДО.
Інший підхід до оформлення стін бачимо як у світовому досвіді, так і у деяких

вітчизняних дитячих садках, що побудовано останнім часом. Ці простори світлі, просторі,
акуратні та без надмірного використання кольорів. Стіни зазвичай однотонні, з окремими
435
акцентами, що вирішуються у загальній, врівноваженій колірній гамі, та виділяються за рахунок

світлоти або насиченості кольору (рис. 2). Наприклад, в інтер’єрі дитячого садка в Гамбурзі за
проектом Mjuka стіни є переважно білими; окремі акценти теплих відтінків синього та зеленого
кольорів виділяють ігрові осередки, створюють більш затишну атмосферу в кутах приміщення.
Ще одним прикладом є новий дитячий садок від Buro 4. В ньому дизайнери не прагнули втілити
всю колірну палітру для оформлення простору. Вони підійшли до цього більш лаконічно
використовуючи білий та теплий жовтий колір, а в якості доповнення виступила природна
фактура дерева. Стіни вони також оформили дуже цікавим засобом, не використовуючи
різноманіття фарб, не малюючи мультфільми та персонажів, а взяли лише дерев’яні панелі, з
яких також створені меблі у вигляді будиночків, та створили на стінах гори, моря і міста.
Інтер’єр викликає зацікавлення, але не набридає та не дратує, не нав’язує дітям готові сюжети
для ігор та фантазій.
Рисунок 2. Ліворуч – інтер’єр дитячого садка за проектом Mjuka (Гамбург).

Праворуч – інтер’єр дитячого садка за проектом Buro 4 (Київ).
Немає точних даних щодо того, яким чином впливають на дітей дошкільного віку ті чи
інші підходи до оформлення стін в інтер’єрі дитячого садка. Але можна припустити, що
перевантаження інтер’єру сюжетними розписами не є найкращим варіантом. Такі розписи
здебільшого є колористично неврівноваженими, не створюють певної емоційної атмосфери,
навпаки – дратують. Постійне споглядання незмінних характерних зображень обмежує творчу
уяву, сприяє шаблонному мисленню. Врешті, кустарно виконані розписи шкодять розвиткові
художнього смаку дитини. В транзитних просторах (в коридорах, на сходах) діти можуть
відволікатись, розглядаючи малюнки, замість того щоб бути уважними і дивитися куди вони
йдуть. Це може бути навіть небезпечним, призводити до падіння та травмування дитини.
Висновок. Розповсюдженим у вітчизняній практиці є «ілюстраційний» підхід до
оформлення стін приміщень закладів дошкільної освіти. Такі рішення зустрічаються виконані як
кустарно, так і професійними дизайнерами. Переважно таке оформлення стін є фрагментованим,
не створює цілісної композиції та колористичної атмосфери. З погляду психології подібні
рішення викликають певні сумніви, оскільки вочевидь втомлюють сприйняття, набридають,
обмежують розвиток дитини набором шаблонів, не сприяють розвитку художнього смаку та
фантазії, а в окремих випадках (наприклад, на сходах) можуть дезорієнтувати і навіть призвести
до травмування. Інший підхід базується на прагненні створити цілісну композицію, певну
емоційну атмосферу, настрій. В такому підході використовуються спокійні, світлі кольори з
окремими акцентами, значна кількість натуральних матеріалів (дерево, тканина). Врівноважені
колірні рішення дозволяють дитині перебувати в робочому настрої, не нав’язують жодних
шаблонів сприйняття, але сприяють проявам власної фантазії, дають поле для розвитку
самостійності.
Ключові слова: дизайн інтер’єру, освітній простір, заклади дошкільної освіти,
оформлення інтер’єру
436
УДК 747: 728.1.058.5

ТЕНДЕНЦІЇ ХУДОЖНЬОГО ПРОЕКТУВАННЯ ДИТЯЧИХ ЖИТЛОВИХ КІМНАТ
Студ. К. М. Кузьменко, гр. БДі3-15
Науковий керівник доц. Д. Ю. Косенко
Київський Національний Університет Технологій та Дизайну
Мета і завдання. Метою роботи є виявити основні тенденції оформлення інтер’єру
дитячої кімнати в житловому помешканні. Завданнями дослідження є збір та систематизація
світового та вітчизняного досвіду проектування дитячих житлових кімнат, аналіз та
узагальнення виявлених підходів.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є дизайн інтер’єру дитячої
житлової кімнати. Предметом дослідження є підходи до дизайн-рішення інтер’єру.
Методи та засоби дослідження. Основним методом дослідження є аналіз світового
та вітчизняного досвіду дизайн-проектування на основі зображень з інтернет-джерел.
Практичне значення отриманих результатів. Виявлення сучасних тенденцій
оформлення закладів дитячої освіти має значення для проектної практики, результати
можуть бути включені до методичних рекомендацій до дизайн-проектування житлового
середовища.
Результати дослідження. Інтер’єр в житловій кімнаті дитини – це один з
найважливіших аспектів, який змалечку впливає на її настрій, розвиток та відчуття світу.
Через те, що ремонт в кімнаті часто робиться до народження дитини або в її ранньому віці,
рішення щодо оформлення кімнати приймають батьки. Огляд практики показує безліч
варіантів такого оформлення, але, на нашу думку, врешті всі ці варіанти можна звести до
двох великих груп: експресивного та нейтрального інтер’єру.
Можна припустити, що велика кількість батьків вважає, ніби цікавий, яскравий та
насичений інтер’єр допомагає дитині розвивати фантазію та не сумувати, сидячі в кімнаті.
Велика кількість інтер’єрів дитячих житлових кімнат, зображення яких публікуються в
мережі, вирішено виходячи з цього припущення (рис. 1). До них можна віднести яскраві,
пишно декоровані інтер’єри, з різноманітним сюжетним наповненням. Такому підходові
властиві насиченість кольорами, текстурами, елементами декору та орнаментації,
різноманітність в матеріалах, дотримання гендерних стереотипів (кімната «для хлопчика» чи
«для дівчинки»), використання історичних стилізацій, сюжетних мотивів: казкових,
природних, спортивних тощо. Такий підхід до дизайн-проектування дитячих житлових
кімнат можна назвати експресивним. Подібний проект може вражати своєю оригінальністю
та виразністю: кімната для дитини стає буквально іншим, казковим та фантазійним світом.
Експресивний підхід до проектування дитячих житлових кімнат викликає певні
сумніви та застороги. По-перше, яскраві кольори та насичений декор можуть погано
впливати на дитину, особливо малу: втомлювати сприйняття, набридати. По-друге, діти
швидко зростають, їхні інтереси змінюються; тому інтер’єр, виконаний в яскравих тонах чи
конкретній тематиці, може стати невідповідним настроям мешканця: наприклад, дитину, яка
раніше обожнювала роботів і космос, та раптом зацікавилася футболом, розфарбовані у
зоряне небо стіни будуть лише дратувати. Врешті, використання в інтер’єрі будь-яких
яскраво виражених стереотипів (гендерних, історичних, сюжетних тощо) обмежує світогляд
дитини, не сприяє розвитку широкого світобачення. Можна стверджувати, що експресивний
підхід скоріше демонструє креативність дизайнера, аніж сприяє розвитку фантазії дитини.
437
Рисунок 1. Приклади експресивного оформлення дитячих житлових кімнат:

ліворуч – дизайн інтер’єру від «АрДеко-Студія», праворуч – робота компанії «Jack and Jill Interiors».
З іншого боку можна виділити «нейтральні» інтер’єри (рис. 2). Спільним для
оформлення приміщень у цьому підході є: пастельні кольори, активно використовується
деревина, обережні колірні акценти, невелика, але достатня кількість текстилю. Ці інтер’єри
не перевантажені декором, вони легкі та світлі. Ключовим в таких інтер’єрах є не елементи
дизайн-оформлення, а улюблені речі дитини: іграшки, книги, захоплення; передбачено
багато місця, де дитина може малювати, писати, щось клеїти, виставляти свої найгарніші
іграшки, власні твори або нагороди. З таких речей не виростають ніколи, адже будь-який вік
та будь-яке захоплення має своє відображення на стіні чи особливій полиці, де всі це
зможуть побачити. Таким чином кімната буде змінюватись разом зі своїм володарем.
Інтер’єри житлових кімнат, оформлені на основі такого підходу, є гендерно-нейтральними,
спокійними, інтерактивними (легко змінюються самим мешканцем). Найбільше відповідають
цьому підходу сучасні стильові рішення, зокрема скандинавський чи еко-стиль.
Рисунок 2. Приклади нейтрального оформлення дитячих житлових кімнат: ліворуч – квартира в Берліні, автор
@tthese_beautiful_thingss; праворуч – квартира в Києві, бюро «MaeSens».
Такі дизайнерські рішення підійдуть як дівчатам, так і хлопчикам, а також обом

відразу, адже гендерні стереотипи не впливають на дизайн. У випадках, коли батьки роблять
ремонт до пологів та не знають статі дитини, або не хочуть, чи не можуть переробляти
інтер’єр протягом десяти-п’ятнадцяти років, це також стане на користь, адже нейтральні
відтінки не набридають та служать відмінними фоном для будь-якої діяльності.
Висновки. Попри велике різноманіття підходів до дизайн-проектування інтер’єрів
дитячих житлових кімнат, можна виділити два основні напрямки: експресивний та
нейтральний. Експресивний підхід передбачає активне використання кольору, декорування,
сюжетних мотивів; цей підхід викликає певні застороги щодо того, яким чином інтер’єр
впливатиме на розвиток та самопочуття дитини. Нейтральний підхід спрямовано на
створення можливостей для самореалізації дитини, без стереотипів, нав’язаних дизайнером.
Ключові слова: дизайн інтер’єру, житлове середовище, дитяче середовище.
438
УДК 721.001
ОСОБЛИВОСТІ ЗОНУВАННЯ БІБЛІОТЕЧНОГО ПРОСТОРУ
СУЧАСНИХ ШКІЛ
Студ. О. В. Галіча, гр. МгДі 2-18
Науковий керівник: доц. Косенко Д. Ю.
Мета та завдання дослідження. Метою є визначення сучасних тенденцій зонування
бібліотечного інтер’єру закладів загальної середньої освіти. Завданнями дослідження є
проаналізувати вітчизняний та закордонний досвід зонування бібліотечного простору шкіл,
узагальнити особливості зонування приміщень шкільної бібліотеки.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом є дизайн інтер’єру приміщень шкільної
бібліотеки. Предметом дослідження є особливості зонування інтер’єру бібліотечного простору
школи.
Методи та засоби дослідження. Аналіз зонування існуючих приміщень шкільних
бібліотек на основі узагальнення матеріалу спеціальної літератури, світового та вітчизняного
досвіду проектування.
Практичне значення отриманих результатів. Дослідження та узагальнення інформації
про особливості зонування інтер’єру бібліотечного простору має значення для практики дизайн-
проектування, може бути включено до методичних рекомендацій з проектування.
Результати дослідження. Сьогодні бібліотечний простір перестає бути місцем, де
зберігаються книги, а стає дійсно громадським центром спілкування, максимально зручним для
відвідувачів з можливістю реалізувати власні культурно-освітні, дозвільні, інтелектуальні
потреби та ідеї.
Оптимальним умовам праці в бібліотеці сприяє створення максимально комфортних зон
для читачів. Для цього сучасна бібліотека обладнується різними типами читальних місць, столів,
стільців, крісел, перегородок, книжних стелажів, технічного обладнання тощо.
Зонування та обладнання шкільної бібліотеки враховує різний вік читачів. Школярі
відвідують бібліотеку з різною метою (для навчальної роботи та дозвілля), поодинці чи групами,
самостійно чи з вчителем. Простір шкільної бібліотеки створює умови для всіх цих видів
діяльності.
Переступивши поріг бібліотеки, відвідувач повинен самостійно обрати необхідне,
скориставшись наповненістю інформаційного простору. Першочергово, користувачі мають
звернути увагу на облаштовану інформаційну зону. Поруч слід розміщувати робоче місце
бібліотекаря.
Розміщення бібліотечного відкритого доступу фонду має бути зручним для відвідувачів
різного віку. Способи розстановки стелажів в бібліотечному просторі можуть бути
найрізноманітнішими, але краще розставляти стелажі у формі зигзагу, що візуально розкриває
простір, чи півколом, напівовалом чи в інший спосіб. Між стелажами або навіть вбудованими в
стелажі можна створити місця для відпочинку, ділового читання та інше. Таке розміщення не
лише ефективне та привабливе, а й надає можливість вивільнити простір.
Для маленьких дітей необхідно передбачити низькі стелажі та ящики з книгами, які
можуть розміщуватися на полу. Для комфортних занять також необхідні невеликі стільці, пуфи,
або м’які напольні покриття.
Щоб забезпечити більше комфортних місць для читання, можна розмістити переносні
столи та стільці або пуфи неподалік стелажів ближче до вікон. Слід обладнувати місця як для
релаксуючого, спокійного читання, так і для для швидкого інформаційного читання.
Інтер’єр бібліотеки, має бути обладнаний таким чином, щоб приваблював, запрошував,
допомагав зосередитись, і у той же час викликав почуття захищеності і спокою. Для одних людей
краще – це побути наодинці, усамітнитись. Для інших – поспілкуватись з іншими людьми.
Людина, яка працює з книгою або комп’ютером, час від часу потребує психологічного
розвантаження, тому важливо передбачити деталі інтер’єру, що мають релаксаційний характер.
Це можуть бути тематичні блоки, диванні куточки, арт-зони, інтелект-центри, для яких
439
виокремлюється певна територія. Зонування має бути гнучким, і дозволяти користувачам

перебувати у будь-якій зоні, враховуючи їхні потреби.
Для групових занять необхідно створити креативний простір, активні, гнучкі навчальні
зони для колективної співпраці та проектно-орієнтованого навчання. Такі зони обладнуються
зручними мобільними меблями, надається доступ до необхідної техніки, розеток, щоб швидко
зарядити пристрої для навчання. Передбачається медіа-дошка, для демонстрації; вона може
слугувати також як перегородка для розділення приміщення. Слід передбачити сидіння різної
висоти для учнів різного віку.
Для обговорень в комфортній обстановці створюється напівприватна зона. Частина
простору може бути зоною для невеликих груп, для спільної роботи, обміну інформацією та
обговорення проектів. Така зона обладнується столами різних форм, зручними сидіннями, та
містить основні засоби співпраці, пристрої, додаткові матеріали тощо.
Коли потрібно усамітнитись, щоб підготуватись до занять, тихе місце допоможе учням
зосередитися і зануритися в навчання. Легкий пуф чи крісло, який можна передвинути в
улюблений куточок, тим самим створити собі зручний простір для роботи.
Окремо слід виділяти зону соціального навчання. Це середовище, яке сприяє бесідам
вчителів та учнів, або дітей між собою, надихає на навчання. Зручні та легкі столи та стільці
дозволять учням збиратися навколо вчителя або експерта і уважно слухати. Можна легко
перемістити, організувати і додати візуальну привабливість зони для зустрічей, подій і програм.
Використання інтерактивного обладнання зробить заняття динамічними та більш цікавими.
Створення нового формату шкільної бібліотеки шляхом зонування простору сприятиме
більшій популярності закладу, де діти будуть спілкуватися, навчатися, грати, проводити в
бібліотеці більше вільного часу.
Висновки. Сучасні шкільні бібліотеки трансформуються та розвиваються разом із
суспільством, беручи на себе роль загальношкільного центру – інформаційного, культурного,
просвітницького, соціального тощо. Територія сучасної шкільної бібліотеки має бути
багатофункціональною: з просторами для старших та молодших, з «гучними» і «тихими» зонами,
з відкритими просторами і відокремленими місцями для роботи та відпочинку. Зонування
шкільної бібліотеки має бути гнучким, давати можливість для одночасного перебування читачів
різного віку, з різною метою, поодинці чи групами. Водночас слід приділяти увагу можливостям
ізоляції (постійної чи тимчасової) зон для групової роботи, обговорень тощо, – таким чином, щоб
під час роботи в групі не створювати незручностей для тих, хто працює самостійно.
Ключові слова: проектування, зонування простору, вільний доступ, бібліотечний простір,
тенденції дизайну.
1. The Zones adapted from David Thornburg. [Електронний ресурс] – Режим доступу:
https://ideas.demco.com/wpcontent/uploads/2015/02/Library_Zones_Brochure.pdf
2. Бібліотечна інновація в практику роботи бібліотек. Роменська центральна міська
бібліотека для дорослих імені Бориса Антоненка-Давидовича. [Електронний ресурс] – Режим
доступу: http://www.romny-bibl.edukit.sumy.ua/Files/downloads/Бібліотечна інновація
практику роботи бібліотек..pdf
3. А. Г. Андреева. Современные детские библиотеки. отечественный и зарубежный
опыт проектирования. [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://portal.tsuab.ru/ScienceWork/2016/Konf_62NTK_2016/0575_62NTK-izb_2016.pdf
440
УДК 728
ОСОБЛИВОСТІ ДИЗАЙНУ ІНТЕР’ЄРУ СУЧАСНИХ АВТОВОКЗАЛІВ
Ст. А. Ю. Сувєрова, гр. МгДі2-18
Мета і завдання. Визначити особливості та художньо-естетичні прийоми дизайну
інтер’єру сучасного автовокзалу.
Об’єкт та предмет дослідження. Інтер’єр сучасного автовокзалу. Функціонально-
планувальні, об’ємно-просторові та художньо-естетичні особливості формування інтер’єру.
Методи та засоби дослідження. У дослідженні використані методи аналізу
літературних джерел та інтернет ресурсів за темою дослідження, аналіз наукових матеріалів
щодо засобів організації інтер’єру сучасних автовокзалів, систематизація та синтез.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Сформульовані
особливості дизайну інтер’єру споруд автовокзалів у відповідності до функціонального
призначення. Розроблено теоретичні основи функціонально-просторової організації
автовокзалів. Отримані результати дослідження, будуть корисні для використання
дизайнерами та архітекторами при проектуванні автовокзалів.
Результати дослідження. У сучасних умовах будівництво, реконструкція і
модернізація транспортно-пересадочних вузлів, як ключових елементів транспортної мережі,
де вирішуються задачі інтеграції вуличного і позавуличного пасажирського транспорту,
пішохідного руху, обслуговування міського і приміського населення, відносяться до
першочергових заходів у вдосконаленні функціонально-планувальної та об`ємно-
просторової організації міської забудови.
Автовокзальний комплекс являє собою поліфункціональне містобудівне утворення,
яке складається з існуючих та проектованих об’єктів, або повністю нового запроектованого
рішення, що в кінцевому варіанті формують повноцінний багатофункціональний комплекс
для обслуговування пасажирів – населення міста, та прилеглого регіону приміської зони,
прийому вітчизняних та іноземних пасажирів.
Споруди автовокзалів повинні мати ясну функціонально-планувальну структуру, в
якій приміщення для перебування в них відвідувачів, незалежно від тривалості, повинні
розташовуватись згруповано, в єдиному комплексі. Найвиправданішим є варіант, при якому
зали очікування та відправлення відокремлені від приміщень призначених для тих, що
прибули пасажирів та місця зустрічаючих, це можливо зробити за рахунок розділення в
одному рівні на дві функціональної зони чи по рівнях – тобто поверхах.
Основні проблеми автовокзальних комплексів – застарілий інтер’єр і екстер’єр. Щоб
зробити перебування людей на території автовокзалу комфортнішим, проводяться
ремонтні та реставраційні роботи.
Сучасний автовокзальний комплекс має вміщувати:
- Сучасну і безпечну систему опалення
- Ефективну вентиляцію
- Систему пожежної безпеки
- Зручні зали очікування
- Монітори з розміщенням необхідної інформації
- Мають бути враховані потреби людей з обмеженими фізичними можливостями
- Доступ до мережі інтернет
При проектуванні автовокзалів слід виходити з того, що пасажири, що знаходяться на
привокзальній площі на території автовокзали, отримують послуги з обслуговування
позаміських автобусних повідомлень до виходу на привокзальну площу в задіяних зонах.
441
Обслуговування пасажирів здійснюється в комплексі, що складається з приміщень

залізничного вокзалу і прилеглої площі.
Інтер'єри повинні точно орієнтувати пасажирів, оскільки серед них чимало таких, хто
вперше знаходиться на вокзалі. З цією метою простору максимально звільняються від усього,
що може бути направлено за іншим маршрутом, прокладено на іншому рівні, встановлено в
суміжному головному прольоті або взагалі винесено за межі будівлі. Це стосується
інженерних комунікацій, приміщень, людських і транспортних потоків.
Для цього використовуються і художні засоби – чіткість об’ємно-планувальної
композиції, зоровий зв'язок з сусідніми об’ємами, відкриті рівні і антресолі, на яких добре
проглядається те, що відбувається навколо. Візуальні комунікації, кодові позначення
кольором виділяють найбільш важливі напрямки, допомагають пасажирам орієнтуватися.
Щодо вибору оздоблювальних матеріалів та текстилю, важливим моментом є
приділення особливої уваги вибору тканини для оббивки зі спеціальним покриттям, яке
вбереже меблі від затяжок, розривів, плям та збирання шерсті. Вибираючи килим, варто
віддати перевагу варіанту з коротким ворсом, за ним легше доглядати. Покриття підлоги
повинно бути зносостійким і легким у догляді. Як варіант для стін, закрити частину у зоні
досяжності людей міцними матеріалами: панелями з ДСП або МДФ, пластиком, штучним
камінням. Ними можна закрити як нижню частину, так і всю стіну.
Результати дослідження. Художня виразність автовокзалу, як зовнішня, так і
внутрішня в першу чергу залежить від вирішення функціональної схеми, яка згодом
відображається в архітектурно-планувальній та конструктивній. У будівлі автовокзалу
функціональна організація повинна бути вирішена таким чином, щоб забезпечити
максимально ясну орієнтацію та пересування звичайних відвідувачів в будівлі та
відокремити різні потоки так щоб зменшити кількість непотрібних перетинів, для оптимізації
обслуговування та контролю, над пасажирами та зустрічаючими.
В результаті дослідження було визначено, що ключовим для інтер’єру автовокзалів є
безпечність, зручність та доступність для всіх категорій населення. Також було
проаналізовано основні оздоблювальні матеріали, які використовуються в приміщеннях
автовокзалів.
Сучасності інтер’єру автовокзалів надають новітні технології, а саме: монітори з
інформацією, доступний інтернет, використання роботизованих систем та інше.
Ключові слова: Інтер’єр, сучасний автовокзал, функціонально-планувальна структура,
об’ємно-просторова композиція, оздоблювальні матеріали.
1. Гельфонд А. Л., Архитектурное проектирование общественных зданий и
сооружений. М.: «Архитектура-С». 2007.
2. Щурова В.А. Основні тенденції історичного розвитку міських площ у зоні впливу
транспортно-пересадкових вузлів // Сучасні проблеми архітектури та містобудування.– К.:
КНУБА, 2003. – Вип. 11 – 12.
442
УДК 747:7.017.4
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ ІНТЕР’ЄРУ
РОЗВАЖАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ НА ВОДІ
Студ. Г. М. Циктор, гр. МгДі1-18
Науковий керівник к.т.н., доц. О. О. Сафронова
Мета і завдання − визначення сучасних тенденцій і основних дизайнерських підходів до

формування інтер’єру розважальних закладів на воді.
Об’єкт дослідження – дизайн розважальних закладів на воді .
Предмет – особливості формування зовнішнього і внутрішнього простору розважального
закладу на воді з урахуванням конструктивних особливостей, культурологічних та екологічних
факторів.
Методи та засоби дослідження: аналіз наукових джерел за тематикою дослідження;
аналіз та узагальнення сучасних підходів до формоутворення сучасних розважальних закладів на
воді.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Виявлено
дизайнерські підходи до формування плавучих розважальних об'єктів в контексті середовища.
Результати дослідження. Поверхня суші на землі займає набагато меншу площу в
порівнянні з водною поверхнею. Найчастіше прибережна зона виявляється найбільш кліматично
сприятливою для будівництва міст. Це справедливо по відношенню до річкових, морських і
озерних просторів. Розширення цієї зони можливо за рахунок висунення громадських просторів
на водну поверхню. Дана зона є перспективною як з точки зору містобудування, так і з точки
зору дизайну середовища, оскільки дозволяє включити в зону рекреації нові простори, змушує
використовувати перспективні енергозберігаючі технології, мінімізувати екологічний тиск
забудованих територій на навколишнє середовище [3].
Останнім часом за кордоном все частіше рекреаційні комплекси виносять на акваторію:
готелі, житло, установи водного туризму, виставкові зали і проектують навіть міста.
Конструктивно-естетичний образ плавучої будівлі залежить від особливостей водного простору,
де вона розміщена, від типу несучих конструкцій і плаваючої основи, які забезпечують її
стійкість на воді, від інженерно-технічної системи забезпечення житла енергетичними
ресурсами. Для створення поліфункціонального розважального закладу на воді, найчастіше
використовують такі конструктивні прийоми:
а) споруда на базі судна – будівля, яка представляє собою переобладнане судно або
будівля, що володіє конструктивними або формотворними характеристиками судна;
б) будинок на плавучій підставі – будинок розташований на понтоні (від лат. «ponto» –
міст на човнах), де понтон – плавуча споруда для підтримки на воді різних конструкцій за
рахунок власного запасу плавучості, або будівля (як правило, бетонна), яка зберігає плавуче
положення за рахунок полого внутрішнього обсягу. Плавуча споруда закладу являє собою
понтон і модулі верхньої будови [2]. Понтон складається з окремих водонепроникних
самостійних секцій, забезпечених баластною системою, а між понтоном і верхньою будовою
розташована підстава з окремих модулів, приєднана до секцій понтона за допомогою роз’ємних
з’єднань із забезпеченням стійкості. Пропонована конструкція дає можливість зводити плавучі
споруди будь-яких габаритів, незалежно від розмірів.
У сучасних плавучих будівлях найчастіше використовується понтонна основа і модульна
надбудова. Завдяки доступності комплектуючих, їх міцності, легкості, споруда зводиться
швидко, з можливістю утеплення понтона. Завдяки його наповненню з м'якої опалубки і обробці,
споруда може підніматися разом з підняттям рівня води, а за допомогою стовпів, розміщених з
боків, закріплене спорудження залишається на місці.
Формування архітектури сучасних плавучих об'єктів базується на кількох основних
принципах, це: адаптивність, автономність, екологічність, інженерні обмеження, універсальність,
443
асоціативність художнього образу [2, 3]. Принцип адаптивності трактується як «здатність

змінюватися, пристосовуватися». Принцип автономності характеризується можливістю споруди
протягом певного часу функціонувати за принципом судна «без заходу на базу». Принцип
інженерних обмежень визначають технічні характеристики дебаркадера-судна (стійкість,
плавучість) і об'ємно-планувальні характеристики дебаркадера-будівлі (габарити надбудови,
поверховість), а також матеріали та конструкції надбудови. Принцип інженерних обмежень
виступає своєрідним «регулятором» формування архітектури дебаркадерів. Принцип
універсальності характеризується можливістю заміщення, додавання функцій в процесі
експлуатації об’єкта. Принцип асоціативності художнього образу реалізується посередництвом
асоціативних зв'язків: дебаркадер – корабель на воді; дебаркадер – будівля на суші; дебаркадер –
корабель-будівля в системі «вода суша».
На основі проведеного аналізу досвіду проектування, наукових джерел [1], виділено
наступні принципи проектування і дизайну розважальних закладів на воді:
1. принцип «проникнення» і «розчинення» – взаємопроникнення водного простору і
інтер'єрного середовища, або стирання кордонів між внутрішнім і природним середовищем;
2. принцип «перехідних» просторів – створення перехідних зон, що зв'язують штучне і
природне середовища для формування додаткової рекреаційної площі;
3. принцип культурно-екологічної відповідності (культурний ландшафт) – включення в
структуру і образ надводного об'єкту елементів культурно-екологічного кодування;
4. принцип використання раціоналізму і мінімалізму як основних напрямків в дизайні
інтер’єру розважальних закладів на воді;
5. принцип кліматичної і функціональної відповідності – планування і розподіл
функціональних зон інтер'єру з урахуванням природного водного середовища;
6. принцип стилістичної відповідності – використання різних стильових напрямків в
дизайні розважальних закладів на воді .
В дизайні такого об’єкту можливо імітувати різні властивості води: прозорість, плавність
або плинність, дзеркальність, монохромність тощо. Це може відображатися як в формоутворенні
будівлі, так і в застосованих в ній матеріалах. Проектний образ може виходити з різних фізичних
станів води: твердого, рідкого і газоподібного, а також явищ, що викликаються її коливанням
(краплі, кола на воді, бульбашки, сплески, хвилі, струменя і т.д.) [1]. Особливий інтерес з точки
зору дизайнерських композиційних рішень викликають різні архітектурні форми, утворені на
основі відмінних агрегатних станів води (7-зірковий готель в Дубаї «Sybarite Architects»,
футуристичний готель на воді «Вода»)
Висновки. За результатами дослідження, узагальнені основні прийоми дизайну сучасного
плавучого розважального закладу на прибережній території. Визначено, що сучасні тенденції у
формуванні внутрішнього простору закладів на воді орієнтовані на єднання внутрішнього і
зовнішнього середовища.
Ключові слова: формоутворення, понтон, принципи проектування, принципи
формування, плавучі платформи.
1. Экономов И. С. Современные способы строительства архитекткурных объектов на
воде. / И. С. Экономов // Труды МАРХИ. Материалы научно-практической конференции – 2010.
– С. 238 – 244.
2. Экономов, И. С. Архитектура на воде. / Экономов И. С. // Тезисы докладов научной
конференции МАРХИ. – 2008. – С. 258–259.
3. Родина, О.А. Типология на границе стихий – архитектура приречных дебаркадеров (на
примере Волжского бассейна) / О.А. Родина, А.Л. Гельфонд // ACADEMIA. Архитектура и
строительство. №3. – М.: РААСН, 2014. – С. 36–41.
444
УДК 747:698
АНАЛІЗ ІНОЗЕМНОГО ДОСВІДУ ФОРМУВАННЯ ДИЗАЙНУ ІНТЕР’ЄРІВ
ЦЕНТРІВ РОЗВИТКУ ПІДЛІТКІВ
Студ. М. В. Волчук, гр. МгДі-1-18
Мета і завдання – аналіз та узагальнення закордонного досвіду формування дизайну

інтер’єрів центрів розвитку підлітків віком 10–18 років з врахуванням сучасних чинників
впливу.
Об’єкт дослідження – центри розвитку підлітків у різних країнах світу.
Предмет дослідження – засоби та прийоми, що використовуються при формуванні
дизайну інтер’єру центрів розвитку підлітків у різних країнах світу.
Методи та засоби дослідження. Застосовано методи: системного аналізу
найвідоміших прикладів іноземного досвіду проектування дизайну інтер’єрів закладів
позашкільної освіти для підлітків; аналізу і синтезу результатів проведеної дослідницької
роботи; збору актуальної і популярної інформації у сфері дизайну інтер’єрів для
позашкільної освіти підлітків.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Зібрано,
узагальнено та проаналізовано приклади оформлення дизайну інтер’єру центрів розвитку
підлітків у різних країнах світу. Визначено основні особливості дизайну даного типу закладів
у окремих регіонах.
Результати дослідження. Центр розвитку підлітків – це заклад позашкільної освіти,
в якому об’єднано декілька напрямів розвитку учнівської молоді. У нашій країні даний тип
закладів тільки набирає популярності, тоді як закордоном тенденція до створення таких
комплексних закладів існує вже давно. Зародилася вона на території Сполучених Штатів
Америки, тому ці заклади найпопулярніші саме там.
Цікавим прикладом організації простору є центр розвитку підлітків McKinleyville в
штаті Каліфорнія США. Проект будівлі був розроблений архітекторами LDA. Робота
розпочалася після громадських зустрічей з різними зацікавленими сторонами – дорослими,
підлітками та групами лідерів громади – для чіткого визначення усіх потреб[4]. Цікавим є
планувальне вирішення . Передбачено 2 входи з різних сторін. У вхідній зоні розміщено
ресепшин, лауунж зона, з якої ми потрапляємо в ігрову зону. Переважають яскраві відтінки
оранжевого та жовтого кольорів. Яскраво вираженими є текстура дерева в зонах відпочинку
та ігор. У навчальних аудиторіях використовується менше декоративних акцентів, але колір
стін все ще залишається яскравим. Яскравими декоративними елементами, які звертають не
себе увагу є балки та вентиляційні труби. Елементи освітлення підкреслюють геометрія
балок та створюють відчуття активного руху.
Ще одним зарубіжним прикладом центрів для підлітків є Центр розвитку молоді та
підлітків YMCA. Розташований він в Атланті, Джорджія, США . це 21 000 квадратних метрів
нового та відремонтованого простору, який включає в себе відкритий сімейний водний
центр, гімназію, кібер-кафе, цифровий і медіацентр та підлітковий оздоровчий центр[5]. У
внутрішньому просторі закладу переважають сірі та пастельні кольори. Велика кількість
металу та скла робить його легким для сприйняття . В якості яскравих акцентів використано
сині, жовті та червоні відтінки у меблях та оформленні стін. Присутні різні форми меблів для
сидіння і столів, які передбачають окремі форми спілкування та відпочинку. Зони не мають
чітких меж і плавно переходять одна в одну. Цікаво оформленні ресепшин, поруч з ним у
відкритому просторі розміщені як місця для очікування так і місця для загальних зборів.
Простір гнучкий та мобільний, може виконувати одразу декілька функцій.
У Європі даний тип закладів є менш популярним, але все ж він має свої аналоги.
Одним з таких прикладів є La Maison Départementale de l'Adolescent (Відомчий дім підлітка) у
Франції.[1] Тут переважаючими є яскраві відтінки теплих кольорів. Великі площі для
445
загальних занять сприяють об’єднанню і соціалізації підлітків. Перевага надається вільному

плануванню, максимально мінімалізовано роль перегородок. Натомість використання дерева,
металу і скла в дизайні інтер’єру зведено до мінімуму. Організовано зони для групових та
індивідуальних занять, також присутнє невеличке кафе, спортивний майданчик та
адміністративна частина.
Велику популярність цей тип закладів має і на сході. В Китаї зводять цілі комплекси
присвячені вирішенню проблем підлітків. Прикладами є Центр молодіжного розвитку
«Хуасін» та Центр дизайну та підліткової діяльності в Шанхаї [3]. На відміну від своїх
аналогів в Америці та Європі, тут в інтер’єрі переважаючим є білий та пастельні кольори.
Але архітектори та дизайнери все ж додали яскравих відтінків зеленого та жовтого кольорів
у меблях і декоративному оздобленні. Також тут активно використовуються сучасні
досягнення техніки, що спрощує роботу викладачів і робить заняття цікавішими для самих
підлітків. Поруч з великими загальними площами, де займається відразу декілька груп
відведено більш тихі місця, які можуть бути відгородженими за необхідності. Загалом
перевага надається мобільному та багатофункціональному простору, велику роль у цьому
відіграють сучасні легкі та здатні до трансформацій меблі.
В Японії одним з яскравих прикладів є центр розвитку підлітків в Баотоу. Тут головна
увага приділяється психічному стану підопічних. Окрім цього підлітки активно займаються
різними видами творчої діяльності[2]. Інтер’єр закладу переважно в пастельних кольорах,
тут присутня велика кількість м’яких меблів. В окремих зонах є активні і яскраві елементи
оздоблення, які роблять приміщення цікавішим для підлітків. Також окремо відділені
аудиторії для різних груп дітей. Присутні зони, де підліток може залишитися наодинці, вони
можуть відгороджуватися за допомогою цупких штор. На відміну від попередніх прикладів
центр не має окремого будинку, а розміщений на двох перших поверхах багатоповерхівки.
Це також диктує деякі особливості планування закладу.
Висновки. В результаті дослідження було встановлені деякі особливості спільні для
багатьох країн: в інтер’єрі присутня значна кількість яскравих кольорів, перевага надається
вільному плануванню, передбачено місця для різних видів діяльності які можуть бути
універсальними. Простір загалом є багатофункціональним. Активно використовуються
мобільні меблі різноманітних форм. Новітні інформаційні технології мають значний вплив
на формування інтер’єру.
Але також є суттєві відмінності між центрами розвитку підлітків у різних країнах
світу. Вони зумовлену зазвичай особливостями соціальних, природно-географічних та
економічних характеристик регіону, в якому знаходиться заклад.
Ключові слова. Центр розвитку підлітків, дизайн інтер’єру, закордонний досвід,
аналіз прикладів.
1. La Maison Départementale de l'Adolescent. https://www.departement13.fr/le-13-en-
action/enfance-famille/les-lieux/la-maison-departementale-de-ladolescent/
2. The Dougy Center. https://www.seallp.com/the-dougy-center/ ;
3. Розвиток молодіжного центру «Huaxin». http://m.lg127.com/bangongcanyin/13-
76.html ;
4. McKinleyville Teen Center. https://www.ldapartners.com/portfolio-
content/mckinleyville-teen-center-interior;
5. YMCA Youth And Teen Development Center. https://www.ymcaatlanta.org/ymca-
locations/atlanta-teen-center/.
446
УДК 727
ОСОБЛИВОСТІ ДИЗАЙН-ПРОЕКТУВАННЯ
ДИТЯЧИХ БУДИНКІВ СІМЕЙНОГО ТИПУ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ
Студ. А. О. Кірназ, гр. МгДі 1-18
Мета і завдання. Метою дослідження є дослідити існуючі сьогодні дитячі будинки
сімейного типу та сформувати основні типологічні напрямки архітектурно-планувальної
організації дитячих будинків даного типу в Західній Європі. Проаналізувати основні
принципи формування функціонально-просторової структури дитячих будинків сімейного
типу та виявити особливості західного архітектурного проектування.
Завдання дослідження:
- визначити основні типологічні особливості дитячих будинків сімейного типу
Західної Європи.
- проаналізувати досвід проектування приміщень даної типології на Заході, виявити
існуючі закономірності.
- зробити аналіз функціонально-планувальних рішень існуючих дитячих будинків
сімейного Західної Європи.
Об’єкт та предмет дослідження. Предметом дослідження є архітектурно-
планувальні, об’ємно-просторові й декоративно-художні функціональні рішення інтер’єру
дитячого будинку сімейного типу. Предметом дослідження є сучасна західна архітектура
дитячих будинків сімейного типу в межах чотирьох держав, до числа яких належать
Швейцарія, Швеція, Німеччина, Франція.
Методи та засоби дослідження. У ході проведеного дослідження використані
методи аналізу зарубіжної практики проектування, будівництва та експлуатації дитячих
будинків сімейного типу.
Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна отриманих результатів
полягає у розв’язанні проблем формування простору дитячих будинків сімейного типу, що
виникають у процесі створення будівель даного типу.
Результати дослідження. Розкрито тенденції формування інтер’єрів дитячих
будинків сімейного та будівництва даного типу житла в Західній Європі. Вказані
планувальні, художньо-естетичні рішення інтер’єрів дитячих будинків сімейного типу.
Показано рішення щодо проектування дитячих будинків сімейного типу; оздоблення
інтер’єру дитячих будинків сімейного типу з вибором сучасного стильового рішення.
Поняття «дитячий будинок сімейного типу» («family type orphange») в світовій
архітектурі на сьогоднішній день означає багатофункціональний об'єкт, призначений для
розміщення організації, що займається вихованням, опікою дітей-сиріт та соціальних сиріт в
умовах, наближених до сімейної атмосфери.[1]
Як приклади детально розглядаються окремі проекти перерахованих вище країн,
реалізовані в XXI столітті. Наводяться приклади як дитячих будинків сімейного типу, так і
інших об'єктів системи виховання, освіти і соціального захисту. З наукової точки зору
викликає інтерес, яку нішу займає дитячий будинок сімейного типу в системі освіти і
виховання різних країн з урахуванням їх національних особливостей.[3]
447
В результаті аналізу світової практики архітектурного проектування були виявлені

такі типи дитячих будинків сімейного типу, як автономний і залежний об'єкт.
Під автономним об'єктом мається на увазі окрема багатофункціональна. Приклади
автономних об'єктів: дитячий будинок в парку Рідля у Фрідрихсхафені в Баден-Вюртемберзі
в Німеччині, дитячий будинок Джозефіни Крамер в Теттнанзі в Баден-Вюртемберзі в
Німеччині. Під залежним об'єктом мається на увазі об'єкт у складі багатофункціонального
комплексу (не тільки функція дитячого будинку).[5]
До залежних об'єктів належать дитячі будинки сімейного типу в складі
багатофункціональних комплексів наступних видів:
- житлового призначення (житлове співтовариство Штайнакера в Цюріху в
Швейцарії);
- громадського призначення:
а) виховної спрямованості (дитячий центр денного перебування Kita в Раа в
Хельсінгборг в Швеції); б) освітньої спрямованості (школа-інтернат Гларісегг в Штекборн на
Боденському озері в Швейцарії) ; в) релігійної спрямованості (дитячий будинок Св.
Регісвінда в Герольцхофене в Німеччині).[4]
Висновки. Дослідження особливостей європейського досвіду проектування дитячих
будинків сімейного типу дозволило виділити наступні принципи функціонально-
планувальної організації об'єктів: - об'ємно-просторове блокування різних по функціям
приміщень і різних за формою і призначенням будівель (спалень, груп, обсягів); -
функціональне зонування (розділення житлових і громадських зон, угруповання
індивідуальних спалень-островів навколо громадського простору вільної форми); - взаємодія
внутрішніх приміщень з зовнішніми спорудами (взаємозв'язок закритих і відкритих
просторів); - взаємодія темних і освітлених приміщень (темні кімнати для відпочинку та
освітлені громадські приміщення); - включення ігрового простору в середовище об'єкта; -
інтеграція в навколишній ландшафт (відкриття видових точок по діагональної траєкторії
руху погляду відвідувача); - екологічна ефективність (включення в композицію озеленення і
використання екологічно чистих будівельних матеріалів).[2]
Вивчені приклади архітектурного проектування дитячих будинків сімейного типу в
таких країнах Європи, як Швейцарія, Швеція, Німеччина, Франція уможливлюють
розширення теоретичної бази для подальших наукових досліджень та подальшого
впровадження в вітчизняну проектну практику .
448
Ключові слова: архітектура будівлі, формування простору, декоративно-художнє

рішення, інтер’єр дитячого будинку сімейного типу, типологія будинку, формоутворення в
архітектурі, зарубіжна архітектура.
1. Ільїна А.Л. Архітектура дитячих будинків сімейного типу в соціальній політиці

Євросоюзу / А.Л. Ільїна // Architecture and Modern Information Technologies. - 2017. - 2 (39). -
С. 126-136. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.marhi.ru/AMIT/2017/2kvart17/10_ilina/index.php
2. Ціле село. Дитячий будинок St. Regiswind, Gerolzhofen // DBZ. - 2016. - №5.
Будинок для дітей. - с. 40-45.
3. Грабер порошок архітекторів. Фонд житлової школи Glarisegg в Steckborn.
Деталь. 2008, № 9, спільне життя, с. 932-934. Hofmann S. Дитячі садки між доглядом та
самовизначенням / С. Хофман // Деталь. - 2008. - №3. Дитячі садки. - С. 160-167.
4. Дитячий будинок у Рідлепарку у Фрідріхсхафені // WA (поточні конкурси). - 2014.
- №2. - С. 72-73.
5. Нове будівництво дитячого будинку - Haus Josefine Kramer в Теттнанг // WA
(поточні конкурси). - 2014. - №9. 71-73.
449
УДК 725.398
ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
В ДИЗАЙНІ ІНТЕР’ЄРУ АЕРОПОРТІВ
Студ. Н. М. Малишева, гр. МГДІ 2-18
Київський національний університет технологій та дизайну України
Мета і завдання. Мета – дослідити вплив сучасних технологій на формування інтер’єру
сучасних аеропортів.
Завдання – розглянути досвід проектування інтер’єрів сучасних аеропортів, дослідити
використання сучасних технологій та їх вплив на дизайн інтер’єру.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт – інтер’єр аеропорту. Предмет – особливості
використання сучасних технологій та їх вплив на формування інтер’єру.
Методи та засоби дослідження. Аналіз вітчизняної та зарубіжної практики
проектування, будівництва та експлуатації аеропортів, систематизація результатів, синтез.
роботи полягає у з’ясуванні впливу сучасних технологій на формування громадського інтер’єру
великої площі на основі дослідження практики проектування аеропортів у світі. Встановлено
основні технологічні фактори, що впливають на дизайн інтер’єру аеропорту.
Результати дослідження можуть бути використані у практиці проектування інтер’єрів
аеропортів.
Результати дослідження. Міжнародний аеропорт – аеропорт, відкритий для прийому і
відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні повітряні перевезення, та в якому
здійснюється прикордонний та митний контроль [1].
За останній час технології розвиваються дуже швидко, технології намагаються зменшити
час перебування людини у аеропорті, впроваджують нові методи розпізнавання особистості,
швидше транспортування багажу до літака, безпілотні транспортники до літака, але як це
впливає на дизайн? Сучасні технології використовуються у декораціях, навіть якщо здається, що
на вигляд вони дуже просто сконструйовані. Дизайн аеропорту може бути різноманітним,
дизайнери намагаються виділити аеропорт своєї країни з поміж інших. Дизайн приміщення
аеровокзалів прив’язаний до його архітектури, може бути навіть так, що в терміналі не буде
нічого цікавого крім його архітектури. Виділити його інтер’єр можна навіть незвичайним
виходом вентиляції таким як в аеропорті Мадрида. Дуже складно знайти десь ще місце з такою
величезною кількістю різноманітних табло з інформацією і сучасними вивісками. У сучасному
світі в кожному аеропорту є Digital Signage-екрани з розумними програмами. Крім джерела
потрібної інформації такі сучасні екрани служать і розвагою для пасажирів, вимушених сидіти в
аеропорту годинами, чекаючи свого рейсу. Це допомагає їм вибрати онлайн ігри, замовити таксі,
скористатися безкоштовним інтернетом.
Найпопулярнішими сучасними рішеннями для пасажирів є кіоски з системою навігації і
сенсорні онлайн-стійки. За допомогою даних апаратів самообслуговування авіапасажири можуть
подивитися потрібну їм інформацію про те, де отримати багаж, де знаходиться місце реєстрації і
посадки на їх рейс, де знаходиться і як працює зал очікування, кафе, ресторан. У деяких сучасних
кіосках самообслуговування, можна роздрукувати квитки, навіть можна змінити своє місце в
літаку або рейс.
Розглянутий закордонний і вітчизняний досвід проектування і будівництва показує, що в
архітектурі аеропортів притаманні три основних стилістичних напрями: технологізм, романтизм,
використання національних рис. Для технологізму характерна архітектура, позбавлена декору,
естетика виражена інженерними засобами (конструкціями, фермами, посадочними елементами
тощо). Будівлі аеровокзального комплексу трактуються як технологічні об’єкти обслуговування
пасажирів і нічого більше. Романтизм в образних рішеннях будівель пасажирського комплексу
аеропорту полягає в ідеалізованому відображенні ідеї руху, так характерної для повітряного
транспорту. В останній час найбільше розповсюдження в архітектурі аеропортів набуло
використання національних форм і прийомів, місцевих будівельних матеріалів. Так, наприклад,
використання традиційних силуетів дахів, характерні .для регіонів, стало найбільш поширеним
450
композиційним рішенням аеровокзальних комплексів.[2]

При будівництві нових аеровокзалів все більше стає актуальною тема екологічності.
Архітектори у своїх проектах намагаються впроваджувати новітні технології енергозбереженя та
використовують натуральні матеріали. Для економії електроенергії вдосконалюють природну
вентиляцію будівлі, роблять панорамні вікна із затемненням (так потрапляє достатня кількість
світла для освітлення, при цьому, в спеку в приміщенні не стає душно), використовують
фотогальванічні пластини для здобування сонячної енергії.
Хоча всі ми знаємо, що нові технології будуть впливати на дизайн аеропортів, складно
передбачити точно, як саме вони вплинуть на вигляд аеропортових терміналів майбутнього. [3]
У аеропортах використовуються тільки сучасні джерела світла, зокрема, світлодіодні. До
вибору світильників для освітлення аеропортів пред’являються особливі вимоги. На даних
об'єктах використовується тільки сертифіковане обладнання. Ключовими факторами стають
висока світлова віддача, надійність, простота експлуатації і обслуговування, довговічність і
енергоефективність. Так як система освітлення аеропорту являє собою складну структуру з
величезною кількістю джерел світла, важливо, щоб вони були економічними. [4]
У сучасних аеропортах елементами дизайну можуть виступати, як екрани та інтерактивні
пристрої, так і Кінетичний дощ (Kinetic Rain), який захоплює подих: 1216 бронзових крапель,
переміщаючись, плавно трансформуються в 16 різних фігур і візерунків, серед яких літак,
повітряна куля і навіть повітряний змій. А міжнародний аеропорт Гонконгу взагалі побудований
на штучному острові з тонкої сталі і скла, аеропорт створює враження легкості і прозорості.
Аеропорт спроектовано геніальним архітектором Норманом Фостером. Термінал 1 схожий на
космічний авіалайнер, він характеризується легким навісом на даху, який не вимагає
обслуговування та використовує природне освітлення.
Висновки. Сучасною тенденцією є технології екологічності та енергоефективності
будівель аеропортів. Все більше будується терміналів із самозабезпеченням електроенергію
завдяки фотогальванічним пластинам. У аеропортах висаджуються цілі сади, використовується
природна вентиляція. Активно використовується еко-тема – природні матеріали у оздобленні,
декор із живих рослин.
У кожного сучасного аеровокзалу є своя сучасна технологія, яка виділяє цей аеропорт – у
Чангі «кінетичний дощ» та 5-ти метрова стіна із живих рослин, у Гонконзі авіа центр, у Манері
кружевні вікна, у Кінг Абдулазізі сад посеред терміналу та зона очікування під шатром, у
Барахасі надзвичайний вивід вентилядії у виді скульптури.
Розвиток технологій впливає на облік та дизайн аеропортів і в подальшому без цього буде
не обійтись. Навіть наразі аеропорт не можна представити без технологій, що спрощують переліт
та перебування у аеропорті.
Ключові слова: аеропорт, сучасні технології, дизайн, інтер’єр .
1. Електронний ресурс. Режим доступу:

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%8D%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D
1%82
2. Особливості формування архітектури підприємств торгівлі в системі аеропорту. О.А.
Хлюпін, М.В. Бутик Електронний ресурс. Режим доступу: http://raedium.aero/articles/34-novye-
tekhnologii-menyayut-oblik-aeroportov
3. Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.mdm-light.ru/solutions/aeroporty/
451
УДК 7.012
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЕТНІЧНИХ МОТИВІВ В ІНТЕР'ЄРІ
Плисюк Ю. О., гр. МгДі 2-18
Науковий керівник доц. Т.В. Булгакова
Київський Національний Університет Технологій та Дизайну
Мета і завдання. Виявити особливості використання етнічних мотивів в дизайні

інтер’єру. На основі світових та вітчизняних аналогів виявити основні засоби художньо-
естетичної організації внутрішнього простору з використанням етнічних мотивів, розробити
пропозиції щодо формування таких інтер’єрів.
Об’єкт та предмет дослідження. Інтер’єри сучасних комерційних та приватних
приміщень, у яких використовується етнодизайн. Художньо-естетичні та об’ємно-просторові
рішення інтер’єрів з використанням етнрадченкоічних мотивів.
Методи та засоби дослідження. У ході дослідження застосовані критичний та
порівняльний аналіз літературних джерел за темою дослідження, нормативної науково-
методичної документації, вітчизняної та зарубіжної практики реалізації й експлуатації
проектів інтер’ру Систематизація матеріалу.
Наукова новизна отриманих результатів. У даній роботі вперше окремо визначено
особливості використання етнічних мотивів різного територіального походження в
сучасному інтер’єрі, визначені принципи художньо-естетичного формування етнічного
стилю в інтер’єрі.
Результати дослідження. Етнічний стиль передбачає максимальне використання
різноманітних елементів декору, які відображають культурні й історичні особливості певної
держави, національні традиції. Завдяки поєднанню різних фольклорних мотивів етнічний
стиль створює унікальну атмосферу занурення в традиції й культуру народу. Це дає змогу
зберігати мистецтво та культуру в умовах сучасного дизайну.
До того ж використання етнодизайну дає змогу уникнути відносно великих
матеріальних витрат. Не потрібно позбавлятися від сучасних меблів – лаконічність, простота
й оригінальні акценти на етнічні мотиви додають свіжості, новизни і неординарності
приміщенню. Етнічний стиль не вимагає обов'язкових конструкційних змін, перепланування,
повного переобладнання приміщення. Формування художнього образу в етностилі
реалізується в контексті вибору стилю та спрямування закладу у випадку комерційних
приміщень, або ж уподобань замовника для приватних.
Традиція оформлення інтер'єрів в етнічному стилі налічує сотні років і відновила
свою актуальність з 80-х років ХХ ст. Етнодизайн історично виник як відображення
культури певного народу, пройшовши крізь стилізацію й оновлення. Досягнення окремих
культур і світової культури загалом містять багатий арсенал традицій і культурних
цінностей, і відповідних до кожної з них художньо-архітектурних засобів.
Серед основних етнічних елементів, що визначають національну та художню
своєрідність інтер’єрів виділяють: народну архітектуру, колористику, специфіку організації
та формотворення предметного наповнення, декорування та оздоблення предметів,
традиційні матеріали, вироби народно-ужиткового мистецтва.
Використання національної атрибутики та предметів побуту формує враження
оригінального національного середовища. Це можуть бути предмети домашнього вжитку,
керамічні, дерев’яні, металеві вироби з тканини, оригінальні меблі, монументально-
декоративний живопис, знаряддя праці тощо. Вирізняється також різноманітна національна
візуально-образна символіка та орнаментика, якими прикрашають текстиль, оздоблювальні
матеріали, аксесуари. Етнодизайн передбачає максимальне використання елементів декору,
які відображають культурні та історичні особливості відповідної етнічної групи. Щодо
символіки, то Японії чи Китаю притаманні зображення драконів, природи або ієрогліфів.
Африці – схематичні сцени полювання, зображення тварин, смуги та інші фігури. Саме ці
452
два напрями етнічного стилю інтер'єру – східний і африканський – на сьогодні є одними з

найбільш поширених у світі.
Орнамент є незмінним елементом народного та декоративно-ужиткового мистецтва.
Орнамент, що зображає той чи інший народ, відображає його світогляд, емоційне й
естетичне сприйняття навколишнього світу. Він визначає основні риси етнічної культури та
тісно пов’язаний з історією певного народу.
Матеріали для облаштування інтер'єрів в етностилі теж різноманітні. Для оздоблення,
зазвичай, використовуються або природні матеріали, або їх імітація. Причому імітація має
бути фактурною, інколи навіть навмисно грубою, нагадувати необроблену поверхню. Для
стін застосовується фарбування, штукатурка, облицювання під камінь. Для підлоги – дерево,
керамічна плитка.
Колірна гамма етнічного інтер’єру може значно варіюватися залежно від конкретної,
вибраної за основу дизайну, національної культури. Наприклад, в інтер’єрі «під Індію»
гармонійно виглядатиме комбінація теплих, помаранчевих, малинових тонів. Атмосферу
Латинської Америки можна передати за допомогою колірних поєднань темно-синього з
жовтим, коричневого з насичено рожевим. Японський мінімалізм потребує зовсім інших,
м’яких та світлих, кольорів: пісочного, перлинно-сірого, молочного, з невеликими
вкрапленнями червоного або позолоти. Проте слід зазначити, що більшість інтер'єрів в
етнічному стилі витримана в досить яскравих та насичених тонах. Освітлення в етнічних
інтер'єрах не має бути дуже яскравим. Освітити окремі куточки приміщення, розставити
акценти та підкреслити оригінальні аксесуари допоможуть локальні джерела світла.
Український стиль можна зарахувати до одного з найрізноманітніших етнічних
напрямків у дизайні. Пошук традиційних народних рис в дизайні відбувався на основі
узагальнення досягнень археологічних знахідок, а також збереження та передачі з покоління
в покоління елементів декору. Невід’ємним елементом української традиційної культури є
орнамент Петриківського розпису.
Висновки. Після аналізу місцевих та закордонних аналогів етнодизайну, було
виявлено особливості дизайну інтер’єрів з використанням етнодизайну: застосування
природних матеріалів, або їх імітація, максимальне використання елементів декору, які
відображають культурні та історичні особливості відповідної етнічної групи. Етнодизайн не
вимагає обов’язкових конструкційних змін, перепланування, повного переобладнання
приміщення, що є зручним в плані практичної реалізації проектів з використанням етнічних
мотивів.
Ключові слова: етнодизайн, етностиль, національний стиль, традиційна культура,
фольклорні мотиви, інтер’єр.
1. Олійник О. П., Чернявський В. Г., Гнатюк Л. Р. Основи дизайну інтер’єра: навч.пос.
/ К.: НАУ, 2011. – 228 с.
2. Подлевских М. Б. Влияние восточных культурных традиций на формирование
этнической стилистики в интерьере // Вісник Xарків. держ. академії дизайну і мистецтв
[Текст]: Зб. наук. пр . / За ред. В.Я. Даниленка. – X. : XДАДМ, 2008. – С. 129–136.
3. Сніжко В. В. Етнодизайн як українська світоглядна структура // Наука і
суспільство. – К.: Український центр духовної культури, 2011. – С. 30–36.
4. Тімохін В. О., Шебек Н. М., Малік Т. В. Основи дизайну архітектурного
середовища підручник – К.: КНУБА, 2010. – 400 с .
5. Шимко В.Т. Архитектурно-дизайнерское проектирование: Учебное пособие / М.:
Архитектура, 2004. – 296 с.
453
УДК 004.92
ТРИВИМІРНЕ ПРЕДСТАВЛЕННЯ ІСНУЮЧИХ КОНСТРУКЦІЙ
ЗА ДОПОМОГОЮ ХМАРИ ТОЧОК
Студ. Ю.С. Радченко, гр. МгДі2-18
асист. Н.О. Ришкевич
Мета і завдання. Мета дослідження полягає у розкритті основних можливостей
роботи з хмарою точок, яку підтримують останні версії програми дво- і тривимірної систем
автоматизованого проектування і креслення AutoCAD. Завдання дослідження – аналіз
засобів прискорення процесу проектування, що надають реальний контекст, в якому можна
відтворити зовнішні об'єкти або вставити додаткові моделі.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є файли хмар точок як складові
можливостей тривимірної системи програми AutoCAD щодо швидкого представлення
існуючих конструкцій на основі їх 3D-сканування або як орієнтир для створення таких
креслень, як обмірний план чи план фасадів з можливістю проставлення розмірів на них.
Методи та засоби дослідження. У дослідженні використані методи: системний
аналіз профільної літератури та посібників з використання програми AutoCAD; комп’ютерне
моделювання конструкцій та створення їх 3D-уявлення за допомоги хмари точок.
Наукова новизна отриманих результатів. У роботі вперше систематизовано сучасні
технології удосконалення тривимірного проектування з використанням хмар точок.
Результати дослідження. Хмара точок − це великий набір точок, отриманий з
використанням лазерного 3D-сканування або інших технологій і дозволяє створювати 3D-
уявлення існуючих конструкцій. Файли хмар точок дозволяють прискорити процес
проектування, надаючи реальний контекст, в якому можна відтворити зовнішні об'єкти або
вставити додаткові моделі. Вставивши хмару точок в креслення, можна використовувати її в
якості орієнтира для креслень, змінити відображення або застосувати зіставлення кольорів
для розрізнення елементів. Створення та сегментація хмар точок здійснюється на основі
файлів сканування за допомогою сервісу Autodesk ReCap. Хмари точок створюються на
основі необроблених даних, отриманих шляхом сканування фізичних об’єктів, таких як
внутрішні і зовнішні елементи будівель і промислових підприємств, рельєф поверхні або
об'єкти промислового виробництва. Після збору необроблені дані необхідно перетворити в
придатні для читання файли хмар точок. Autodesk ReCap перетворює необроблені дані в
файли сканування (файли RCS) і файли проекту (файли RCP), які посилаються на файли
RCS. Файли обох форматів можуть бути вставлені в креслення AutoCAD.
Крім того, в Autodesk ReCap можна сегментувати дані точок, що дозволяє виявляти в
хмарі групи точок, що представляють собою плоскі і циліндричні поверхні. На основі
сегментів хмар точок в AutoCAD можна створювати 2D-геометрію. Процес вставки файлу
RCS або RCP в креслення аналогічний процесу вставки будь-якого іншого зовнішнього
посилання. Стилізація кольору дозволяє проаналізувати елементи в хмарі точок. Програма
надає можливості: зберігати первинні кольори сканування або виконувати стилізацію хмари
точок з використанням кольору об’єкта, нормалей (орієнтації точок), інтенсивності, позначки
або даних класифікації LAS; змінити щільність хмари точок і розмір точок; виконати
прямокутну, багатокутну або кругову підрізку для відображення тільки необхідних частин
хмари точок. З сегментованої хмари точок можна витягти геометрію декількох типів: лінію,
яка відповідає кромці між двома виявленими плоскими сегментами у хмарі точок; точку на
перетині між трьома виявленими плоскими сегментами у хмарі точок; осьову лінію
виявленого циліндричного сегмента у хмарі точок; 2D-геометрію з розрізаної січною
площиною сегментів хмари точок.
Команда «ОБЛТОЧСЕЧЕНІЕІЗВЛ» визначає базову 2D-геометрію в хмарі точок і
створює креслення 2D-лінії. За замовчуванням геометрія створюється на робочій площині,
суміщеної з площиною перерізу. Команда дозволяє вказати тип геометрії, що витягується;
454
шар, на якому вона буде створена; колір отриманих 2D-ліній або поліліній, їх ширину а
також скорегувати параметри допуску. Можна вирізати, копіювати, вставляти, переносити,
масштабувати, повертати і видаляти хмари точок. Змінити загальні властивості, такі як колір
і шар, можна в палітрі «Властивості». Існує кілька інструментів для навігації в хмарах точок.
Для відображення або приховування окремих областей (файлів RCS) в проекті хмари точок
(фото RCP) можна використовувати «Диспетчер хмари точок». Для перегляду хмари точок з
точкою розташування камери файлу сканування слід двічі клацнути цей файл сканування в
диспетчері хмари точок. Для зміни напрямку погляду можна також використовувати
команди «3DШАРНІР» або «3DОБХОД» Для задання точки цілі при русі по орбіті в хмарі
точок використовується команда «3DОРБІТА» в поєднанні з системною змінною
«ORBITAUTOTARGET». Команди «3DОРБІТА», «3DШАРНІР» і «3DОБХОД» доступні на
панелі «Відображення» контекстної вкладки «Хмара точок».
Рисунок 1 – 3D-уявлення існуючого об’єкту за допомоги хмари точок AutoCAD
Висновки. Комп’ютерне моделювання на основі хмар точок, отриманих в результаті

3D-сканування дозволяє оптимізувати трудомісткі проекти архітектурного та інтер’єрного
проектування, прискорити моделювання реальних умов. Кількість точок в хмарах може
досягати двох мільярдів. Підтримка хмар точок в останніх версіях AutoCAD допомагає
швидко імпортувати результати сканування і за допомоги об’єктної прив’язки до точок,
розробляти на їх основі досить складні об’єкти. Хмари точок не підтримуються в 32-
розрядних системах, працювати з хмарами точок можна тільки в 64-розрядної системі з
включеним апаратним прискоренням.
Ключові слова: програма AutoCAD, сервіс Autodesk Recap, хмара точок, креслення,
команда.
1. Жарков Н. В., Финков М. В. AutoCAD 2019. Полное руководство. Наука и Техника,
2019.
2. Полещук Н. AutoCAD 2016. Самоучитель / Вильга Савельева. – СПб.: БХВ, 2016.
3. Габидулин В. М. Трехмерное моделирование в AutoCAD 2016. – М.: ДМК Пресс, 2016.
4. Облако точек AutoCAD 2018. Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=acvV8-
68uCw
5. Руководство пользователя AutoCAD 2018. Режим доступу:
http://help.autodesk.com/view/ACD/2018/RUS/?guid=GUID-B7040851-266C-48CB-9682-
654F3A6B8086
455
УДК 004.92
СУЧАСНІ ЗАСОБИ ПРЕЗЕНТАЦІЇ ДИЗАЙН-ПРОЕКТІВ
ЗА ДОПОМОГОЮ ВІРТУАЛЬНОЇ КАМЕРИ
Студ. С.О. Лачинов, гр. БДІ3 -15
Науковий керівник доц. О.В. Вишневська
Мета і завдання. Параметри віртуальної камери в сучасних версіях CoronaRender
мають широкий спектр налаштувань для створення різноманітних зображень тривимірної
сцени, зокрема панорамного перегляду простору тривимірної сцени. Це дає змогу найбільш
реалістично донести бачення майбутнього інтер’єру до кінцевого споживача – замовника.
Мета цього дослідження полягає у розкритті можливостей віртуальної камери CoronaCamera
при створенні презентацій дизайн-проектів у програмі тривимірної графіки 3ds Max
візуалізатором CoronaRender. Найважливіше завдання – удосконалити процес презентації
дизайн-проектів за допомогою можливостей налаштувань параметрів віртуальної камери.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження обрано одну зі складових
функцій налаштування Corona Render, а саме параметри віртуальної камери CoronaCamera.
Методи та засоби дослідження. Основними методами, що використано в
дослідженні, були аналіз і порівняння. Так, виконувалося порівняння можливостей
параметрів звичайних камер з можливостями камери CoronaCamera для створення
презентацій дизайн-проектів у програмі 3ds Max.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Удосконалено
процес отримання фінального результату візуалізації тривимірних сцен інтер’єру завдяки
налаштуванню широкого спектра параметрів і використання можливостей віртуальної
камери CoronaCamera для створення презентацій дизайн- проектів.
Результати дослідження. Сучасна розробка дизайн-проектів інтер’єру і меблів
неможлива без комп’ютерного моделювання і візуалізацій тривимірних сцен для
презентацій. Найпоширенішими візуалізаторами, що співпрацюють з програмою 3ds Max, є
VRay та CoronaRender. Ці плагіни постійно розвивають, доповнюють новими можливостями.
Водночас удосконалюється процес налаштувань параметрів для отримання реалістичного
фотозображення і відео.
Сучасні версії візуалізатора Corona Render доповнено власною камерою
CoronaCamera, параметри якої відповідають реальним камерам, що дозволяє створювати
реалістичні рендери. До загальних параметрів усіх камер, що застосовують у програмі 3ds
Max, належать налаштування лінз, вирівнювання ракурсу та підрізання виду, налаштування
експозиції, розмиття при невеликій глибині різкості.
Крім вказаних параметрів, CoronaCamera має додаткові можливості для реалістичних
рендерів. Зокрема розділ Tone mapping налічує функції світло- та кольорокорекції. Параметр
Highlight compress використовують для редагування відблисків. Для надання зображенню
кольорового відтінку можна задіяти функцію Color tint або White Balance (баланс білого).
Параметр Contrast (контраст) робить рендер більш насиченим та яскравим, параметр
Saturation відповідає за насиченість кольорів. Для редагування світлих ділянок зображення
використовують параметр Filmic highlights, для редагування тіней – параметр Filmic shadows.
Ефект затінення на краях зображення створює функція Vignette intensity.
Розділ Postprocessing (Постобробка) містить функції Bloom і Glare (світіння та
сяяння), а також Sharpening/Blurring – різкість/розмиття зображення. Ці функції додають
рендеру більшого реалізму, виразності та ефектності.
Зручними засобами керування CoronaCamera є функції розділу Tilt & Shift (нахил і
зсув). Зокрема параметр Automatic vertical tilt автоматично вирівнює завалені вертикалі, тим
самим замінює модифікатор корекції камери Camera Correction Modifier.
Розділ Projection & VR містить функції налаштування проекції. Для отримання різних
видів існують різні типи камер. За умовчанням встановлюється перспективний (Perspective)
456
тип камери. Ортогональний тип камери (Orthographic) застосовують для отримання

зображень розгорток стін, фасадів будівель.
Панорамні камери дають змогу зробити рендер на 3600 для подальшого використання
цих зображень у віртуальних 3d-турах. CoronaCamera має три типи панорамних камер:
сферична (Spherical 3600), циліндрична (Cylindrical 3600) та кубічна (Cube map 3600).
Панорамні камери роблять зображення у вигляді розгортки, яке, в залежності від типу
камери, натягується на сферу, циліндр або куб відповідно до типу камери. Для інтер‘єрної
сцени краще використовувати сферичну панораму.
Підготовка сцени для панорамної зйомки зводиться до простих налаштувань камери.
Камера встановлюється у центрі приміщення, в точці, з якої буде здійснюватися огляд
приміщення. Камеру та її ціль обов’язково встановлюють на одному рівні. Ширину та висоту
вихідного зображення встановлюють у співвідношенні 2 : 1, наприклад, 4000 х 2000 пікселів.
Результатом рендеру буде сферична розгортка. Отримане зображення виглядає дещо
спотвореним, але потім воно перетворюється у відповідному ресурсі створення віртуальних
турів на реалістичну панораму.
Для перегляду сцени у стереорежимі використовують параметр Virtul reality mod
(stereo). Для стереоефекту необхідно зробити два сферичних зображення сцени. Додатковим
параметром є відстань між лівим та правим оком (Eye separation).
Якщо для панорамної зйомки використовують звичайну камеру PhysicalCamera, для
неї застосовують модифікатор CoronaCameraMod. У налаштуваннях цього модифікатора для
панорамної зйомки (параметр Projection type) також встановлюють значення Spherical
(сферична).
Для перегляду панорами застосовують кілька ресурсів, наприклад безкоштовні
сервери VIEWER.com або Kuula.com. Для входу на ці сервери потрібна реєстрація. При
створенні нового віртуального туру йому надають назву і завантажують рендер панорамної
перспективи. Для сцени з кількома приміщеннями встановлюють маркери входу в ці
приміщення з прив’язкою до їх збережених рендерів. Для надання презентаційного
перегляду і більшої привабливості презентацій проекту можна додавати плоскі зображення
та музику. Для можливості перегляду замовником віртуального туру йому надсилається
посилання на серверах VIEWER або Kuula.
Висновки. Використання можливостей віртуальної камери дає змогу отримати якісні
візуалізації тривимірних сцен, створювати панорамну зйомку, що дає змогу отримувати
якісні та реалістичні презентації дизайн-проектів.
Ключові слова: панорамна зйомка, рендер, візуалізація, віртуальний тур.
1. 3ds MAX + CORONA RENDERER. Создание VR (виртуальная реальность) и

панорам 360. Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=-txaTK4I_Ps
2. Серия уроков с полным разбором настроек камер в 3ds Max (Corona). Режим
доступу: https://easy3dsmax.com/freelessons/3dsmaxcameralesson0/
3. Создание виртуальных туров 360 и VR при помощи сервиса TheViewer.co (VRay и
Corona). Режим доступу:
https://3ddd.ru/blog/post/sozdaniie_virtual_nykh_turov_360_i_vr_pri_pomoshchi_siervisa_t
heviewer_co_vray_i_corona
4. Виртуальный тур. Панорамы 360. VR. Режим доступу: https://autocad-
specialist.ru/uroki-3ds-max/3ds-max-virtualnyj-tur.html
457
УДК 747:331.102.312
ХУДОЖНЯ СКЛАДОВА В ПРОФЕСІЇ ДИЗАЙНЕРА ІНТЕР’ЄРУ ТА МЕБЛІВ
Студ. С. О.Лачинов, гр. БДі 3-15
Науковий керівник д. мист., проф. Р. Д. Михайлова
Дизайнер інтер’єру формує атмосферу, стиль та естетику середовища, втілюючи
бажання та настрої його власників. Художньою основою дизайну є стилі, які виникали у
різні історичні періоди або створювалися як конкретні художні ідеї. Вони передбачали низку
дій від проектування деталей до реалізації їх у фінальному проекті дизайнера. Впродовж
століть виникали різні тенденції оформлення робочого та житлового простору людини
зважаючи на функціональні та естетичні вподобання.
Метою даної роботи є визначення художньої складової у дизайнерській діяльності;
завданням – виявлення специфіки художнього у підготовці дизайнера інтер’єру та меблів.
Об'єктом вивчення є художня складова у дизайні, предметом дизайн інтер’єру та
меблів.
Результати дослідження. Ідея створення інтер’єру виникла у первісні часи. З
розвитком людства вона урізноманітнювалася та розвивалась відповідно до людських потреб
та викликів часу. З давніх часів в процесі ручної праці майстри вдосконалювали своє ремесло
шляхом поєднання його технічних особливостей з мистецтвом, що створювало нові
концепції. Слід зазначити, що концепції з часом могли не лише отримувати нові форми, а й
залишатися незмінними впродовж століть, що надавало речам певного духу, шарму та
стилю. У більшості випадків зміни відбувалися під впливом розвитку науки і техніки, а
також на онові історичних, соціально-економічних, політичних та психологічних факторів.
В результаті аналізу різних літературних джерел [1–4], можна виділи притаманні
кожному історичному періоди риси розвитку дизайну як напряму діяльності, який
опановували протягом часів. У добу Ренесансу багатому італійському помешканню був
притаманний дещо загромаджений інтер’єр: не надто зручні позолочені меблі, настінні
полиці, люстри з металу або дерева, різнокольоровий шовк, важкі драпіровки, картини у
дорогих та важких рамах, скульптурні витвори, бронзові вази і годинники. На відміну від
нього, інтер'єр доби модерн передбачав асиметричні лінії, різноманітність кольорів та
тональних відтінків, орієнтацію на природні форми, що мало вираження у наслідуванні
рослинного та тваринного світу, стилізованого зображенням квітів, рослин, комах.
Зважаючи на розвиток дизайну та його затребуваність, облаштування приміщень та
створення меблів завжди потребувало людей з креативним способом мислення, і лише у ХХ
ст. було започатковано підготовку спеціалістів в даній галузі. У 1957 р. створено
Міжнародну раду промислового дизайну, яка сприяє розвитку дизайну у світі. На загальному
зібранні в 1969 р. у Лондоні було сформульоване визначення дизайну як творчої діяльності,
метою якої є розвиток осмисленого гармонійного середовища, що найкраще задовольняє
матеріальні і духовні потреби людини. Відтак просування технічної естетики, художнього
дизайну є важливою соціально-економічною та культурною проблемою у формуванні
інтелектуальної особистості, адже створюючи річ, дизайнер надає їй форму, відповідну
функції та вартості об’єкту.
В Україні в силу історичних обставин дизайнерська освіта в різних частинах
розвивалася не синхронно. У Східній, Центральній та Південній частинах, які до початку ХХ
ст. належали Російській імперії, розвиток був відсутнім, в той час, як у Західній Україні, яка
належала Австро-Угорщині, дизайнерська освіта була близька до європейської. З Галичини,
зі Львова, де були досить активними культурні і художні стосунки із Віднем, щорічно
виїжджала молодь на навчання у вишах та індустріальних школах. В Україні індустріальні
училища з часом почали відкриватись у Галичині та на Буковині, зокрема у Львові та
Станіславі (Івано-Франківськ). З 1905 по 1914 р. у Львові діяла «Вільна художня академія», а
в 20–30-х рр. низка приватних шкіл та студій.
458
Після ІІ Світової війни художні заклади почали працювати у Харкові. Зважаючи, що

місто було потужним промисловим центром машинобудівництва, Харківський художній
інститут перетворився на Харківський художньо-промисловий, де навчали дизайнерським
професіям. В їх основі лежали дві школи: школа малювання М.Раєвської-Іванової, утвореній
у художньо-промисловому училищі та Харківський технологічний інститут, котрий мав
досвід підготовки інженерів з конструкторською освітою. Ці заклади в Україні були
першими з дизайнерським ухилом. Завдяки ним сформувалися три основні напрями дизайну
− промисловий, графічний і середовища.
На сьогодні інтер’єр враховує та відображає все розмаїття інтересів сучасної людини,
що проявляється не лише у тенденціях конкретних стилізацій, але й у свідомій
полістилістиці. Окрім органічного поєднання форми, кольору та матеріалу, об'єкт має
містити ряд функціональних особливостей. Для успішної реалізації проекту необхідно
поєднувати не лише творчі навики, а й вміння користуватись та застосовувати технічні
засоби та новинки на всіх етапах втілення проекту, а саме: розробка загальних концепцій і
аналіз існуючих аналогічних проектів; оптимізація компонентів проекту та їх гармонійне
поєднання; розробка і узгодження ескізу його замовника; масштабне та 3D-моделювання;
реалізація проекту реальність, його корекція за запитом; підбір та дизайн індивідуальних
меблів; внутрішнє оздоблення після оздоблювальних робіт; текстильний дизайн простору.
В наш час професійну підготовку, яка забезпечить отримання нових теоретичних
знань, практичних навиків за спеціалізацію «дизайнер інтер’єра» в Україні можна отримати у
низці закладів вищої освіти, а саме у Київському національному університеті технологій та
дизайну; Київському національному університеті культури і мистецтв, Київському
державному інституті декоративно-прикладного мистецтві і дизайну М.Бойчука,
Артакадемія сучасного мистецтва імені Салвадора Далі, Національній академії
образотворчого мистецтва та архітектури, де її основою є вивчення історії матеріальної та
художньої культури.
Висновок: В результаті проведеного дослідження можна впевнитись в актуальності
розвитку напряму підготовки дизайнерів інтер'єру і меблів, оскільки це буде актуально в
будь-який період розвитку людства. Це підтверджується постійним прагненням до
вдосконалення форми меблів, декоративних елементів житлових або іншого виду приміщень.
Так само безперервним є процес вивчення та інтерпретації художніх стилів та технологій,
елементів, витворів мистецтва як таких, що є базовою основою сучасних ідей оснащення та
оздоблення інтер'єру.
Ключові слова: дизайн, інтер’єр, художня культура, творчість, художнє
конструювання, технічна естетика.
1. Козирєв М. П., Козловська Ю. Р. Професійне становленя фахівця в умовах вищого
навчального закладу // Науковий вісник 1´2013. – Львівський державний університет
внутрішніх справ. С. 305–313.
2. Професійне становлення особистості [Електронный ресурс]
http://pidruchniki.com/2015060965017/psihologiya/teoretichni_osnovi_osobistisnogo_stanovlenny
a_fahivtsya
3. Designings Buildings Wiki [Електронный ресурс] Interior designer
/https://www.designingbuildings.co.uk/wiki/Interior_designer
4. Hoboken, N.J. : Wiley, 2013. Christine M Piotrowski Professional practice for interior
designers WBDG [Електронный ресурс] Interior design / Режим доступу:
https://www.wbdg.org/design-disciplines/interior-design
459
УДК 725: 725.13.054.2

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ВНУТРІШНЬОГО ПРОСТОРУ
ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ НА БАЗІ РЕКОНСТРУКЦІЇ
ПЕРШИХ ПОВЕРХІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ
Студ. І. М. Греднєва, гр. МгДі-18
Мета і завдання. Мета - визначення особливостей формування простору та дизайну
офісних приміщень на базі реконструкції перших поверхів житлових будинків .
Об’єкт дослідження – інтер’єри офісних приміщень на базі реконструкції перших
поверхів житлових будинків .
Предмет – особливості формування внутрішнього простору офісних приміщень на
базі реконструкції перших поверхів житлових будинків, сучасні підходи до їх дизайну.
Методи та засоби дослідження. Застосовано методи: системного аналізу існуючої
літератури у сфері формування офісних інтер’єрів , переведення приміщення з житлового
фонду у нежитловий; узагальнення сучасного досвіду проектування аналогічних приміщень;
синтезу висновків і пропозицій опираючись на наявний попит даних приміщень як
актуального виду інвестиційного бізнесу.
основні принципи та вимоги до проектування офісних приміщень на базі житлового
простору , сформовано перспективи розвитку даного типу приміщень. Розроблено
рекомендації щодо можливості реалізації подібних проектів в умовах міського
розташування.
Результати дослідження. Питання реконструкції перших поверхів житлових
будинків під офісні приміщення наразі є актуальним , особливо в центральних районах
великих міст . Використання перших поверхів багатоповерхових будинків, задля
комерційного типу діяльності має попит серед підприємств , компаній та/або фізичних осіб ,
але питання не є детально вивчено , незважаючи на всю свою актуальність.
Підвищення ділової активності населення все більше спонукає до зростання та
розширення обсягів кількості офісних приміщень на основі житлових будівель. При
реконструкції житлових приміщень під офісні простори потрібно дотримуватися основних
положень [3].
До основних положень реконструкції власне забудови в межах житлового фонду
належать:
- винесення з житлової зони всіх об’єктів, що несприятливо впливають на навколишнє
середовище;
- зниження існуючого відсотка демонтажу та перепланування приміщень до
оптимального, що визначається санітарно-гігієнічними вимогами.
До основних санітарно-гігієнічних вимог при реконструкції існуючого житлового
фонду належать: забезпечення інсоляції житлових приміщень і території; поліпшення умов
аерації території;·забезпечення нормативних рівнів шуму в житлових приміщеннях;
·раціональне озеленення та благоустрій житлової території [5] [1].
Опираючись на міжнародну класифікацію офісних приміщень стосовно до
українського ринку комерційної нерухомості [3]. Всю комерційну нерухомість можна
поділити на три категорії:
- професійні офісні приміщення;
- напівпрофесійні офісні приміщення;
- квартирні офіси.
До професійних офісних приміщень відносять бізнес центри або офісні центри класу
А, В, С. До напівпрофесійних офісних приміщень відносять приміщення в будівлях
нежитлового фонду. Квартирні офіси – квартири на нижніх поверхах житлових будинків. На
460
основі оглядового аналізу сучасних особливостей формування дизайну інтер’єрів офісних

приміщень визначаються принципи проектування офісних приміщень на перших поверхах
житлових будинків а не окремих бізнес/офісних центрів. Також вирішення конструктивних,
стилістичних напрямків, типу зонування та обладнання інтер’єру [2] [4].
Основними принципами проектування офісного простору є:
- Створення психологічно і фізично здорового середовища для роботи та
сприятливого простору з правильною акустикою, освітленням, вентиляцією і
кондиціонуванням.
- Забезпечення безпеки перебування в приміщенні;
- Організація комфортних умов перебування в приміщенні, а саме
- Можливості ефективного регулювання теплової і світлової енергії
- Система вентиляції повітря
- Розробка і використання фірмового стилю, які передбачають прийняття
дизайнерських рішень, спрямованих на досягнення візуальної впізнаваності компанії,
торгової марки чи бренду.
- Дотримання технологічності і гнучкості прийнятих рішень, що забезпечують
можливості для подальшого вдосконалення або переобладнання внутрішнього простору
приміщення з мінімальними витратами часу і коштів [6].
Етапи розробки дизайн-концепції. Розробка дизайн-концепції складається з
наступних етапів:
- Визначення цілей і постановка задач проекту;
- Вибір і опис цільових груп;
- Створення переліку і обгрунтування необхідних дій;
- Поняття образу та креатив.
У проектуванні інтер'єру офісного простору важлива єдина концепт-ідея, за якою
знаходять компроміс між технічним завданням замовника, функціональністю офісного
приміщення та його зовнішньої естетикою. Функціональність офісного інтер’єру залежить
від роду діяльності компанії та характеру бізнес-процесів, що відбуваються в приміщені.
Отже, проектування дизайну інтер'єру починається з розробки сценарію та концепції, за яким
відбувається щоденна діяльність компанії в офісі: підбираються засоби взаємодії персоналу
(офісні меблі та перегородки), що забезпечують потрібний рівень ділового комфорту.
Висновки. В процесі дослідження було визначено:
- основні положення, що впливають на реконструкцію будинків під офісні
приміщення;
- вимоги , яких необхідно дотримуватися в ході роботи;
- типи офісних приміщень та принципи їх проектування;
- етапи розробки дизайн-концепції.
Ключові слова. дизайн інтер’єрів, офісні приміщення, реконструкція, житлові
будинки, комерційні приміщення.
1. Виханський О.С. Проектування простору [для студ. вищ. навч. закл] / О.С.
Виханский, А.І. Наумов. К.: Світоч, 2000. – 496 с
2. Молчанов В.М. Основи архітектурного проектування: Соціальні аспекти.
3. Л. Р. Гнатюк, О. А. Музиченко. Особливості еволюції офісних приміщень та
сучасні тенденції їх оформлення
4. Шимко В. Т. Архітектурно-дизайнерське проектування. Основи теорії.- М .:
Архитектура-С, 2006. - 69 с.
5. https://horizontower.com.ua
461
УДК [7.012:069.9]:677.074
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕКСТИЛЮ
У ДИЗАЙНІ ВИСТАВКОВОГО СТЕНДУ
Аспірант Т.В. Волинець
Науковий керівник к.т.н., доц. В.Є. Овчарек
Мета і завдання. Мета – встановлення взаємозв’язку між властивостями текстильних
матеріалів, що використовуються при оформленні виставкового стенду, та задачами
експонента виставки і наповненням його експозиції.
Завдання – обґрунтування взаємозв’язку між напрямами діяльності та експонатами
учасника виставки та дизайном виставкового стенду, зокрема, при використанні в його
оформленні текстильних матеріалів.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є дизайн виставкового
стенду. Предметом дослідженням є текстиль, що використовується в оформленні
виставкового стенду.
сформульовані підходи до використання текстильних матеріалів при проектуванні
виставкових стендів. Встановлений взаємозв’язок між задачами, які стоять перед
дизайнерами при проектуванні виставкових стендів та властивостями текстильних
матеріалів. Розроблені практичні рекомендації для дизайнерів, які викоистовують текстильні
матеріали при оформленні виставкового стенду.
Результати дослідження. Дизайн виставкового стенду є одним із найважливіших
факторів серед тих, що впливають на досягнення цілей участі у виставці. Реалізуючи дизайн-
концепцію стенду, як експонент, так і проектувальник стенду спільно намагаються вирішити
функціональні та естетичні задачі, що стоять перед учасником виставки. І, якщо експонент у
своєму технічному завданні визначає, в основному, що демонструвати і з якою метою, то
роль дизайнера стенда полягає у створенні такого середовища, в якому б гармонійно
поєднувались експонати, інформаційні матеріали, засоби реклами, конструктивні елементи
стенду та презентаційне обладнання. При цьому необхідно передбачити створення
функціональних зон на площі стенду: презентаційної, інформаційної, переговорної,
господарської, в яких персонал стенду та його відвідувачі відчували би себе зручно та могли
ефективно використовувати час для комунікацій [1, 2].
Дизайнери виставкових стендів мають певний набір матеріально-технічних та
технологічних засобів, за допомогою яких здійснюється створення образу компанії-
експонента та реалізуються функціонально-естетичні задачі учасника виставки. Це –
конструкція стенду, матеріали, що використовуються в конструкції та при оформленні
стенду, набір презентаційного обладнання для демонстрації товарів та послуг, декоративні
вироби, тощо [1, 2, 3].
При створенні індивідуального, або нестандартного стенду основна увага
приділяється конструктивному вирішенню поставлених задач, тому що саме конструкція
стенду дозволяє реалізувати творчі плани та задуми, створити умови для подальшого
застосування вищеперелічених засобів.
Поряд з тим, матеріали, що використовуються у дизайні виставкових стендів, також
представляють собою суттєвий ресурс для творчого втілення ідей, закладених у дизайн-
концепцію проекту стенду. Кожен з матеріалів, що знаходить застосування у виставкових
стендах, а саме: пластик, метал, деревина, текстиль (тканини), скло мають характерні
особливості і, відповідно, певні сфери застосування.
Традиційно текстиль набув широкого розповсюдження як матеріал для оформлення
інтер’єрів. Оформлення простору за допомогою текстилю має давню історію, яка відображається
у різних стилях, різних формах текстильних виробів, різних текстурах тканин [4].
462
Аналізуючі виставковий ринок, слід звернути увагу на тематичну структуру виставок, які
відображають практично всі галузі виробництва, економіки, підприємництва. Саме про таку
всеохоплюючу властивість виставок свідчить загальноприйнятий тематичний класифікатор
виставок [5].
Так, наприклад, використання у дизайні стенду текстилю, який має «природні» плавні та
вигнуті лінії, в якому за основу беруться орнаменти рослинного світу, буде більш доречним, а
значить і успішним на виставках екологічної тематики, на яких демонструються товари
сільського, лісового, паркового господарства, послуги з догляду за тілом, оздоровчі та лікувальні
технології. При цьому бажано використовувати спокійні, природні, натуральні, неяскраві
кольори.
Імітація хвиль, асиметрія при використанні тканини, кріплення якої приховано, надають
загальну легкість і підкреслюють динамічний характер експозиції. Такі прийоми рекомендується
застосовувати на стендах з швидкісними транспортними засобами, при просуванні на виставках
екстремальних видів спорту та відпочинку.
Скромність геометричних форм текстильних елементів дизайну стенду, відсутність
декоративних деталей, візерунків та орнаментів, однорідна фактура та однотонне забарвлення
сприяють створенню простору спокою, зосередженості та концентрації уваги, що характерно для
виробничих приміщень, в яких відбувається управління відповідальними процесами. Дизайн-
проект виставкового стенду з такими ознаками мінімалістичного стилю рекомендується
застосовувати на виставках промислової тематики, на стендах із складним, наукомісткім
обладнанням.
Поєднання переважно синтетичних тканин, які характеризуються своєю строгістю,
«холодною» кольоровою гамою та незначною часткою у загальному обсязі використаних
матеріалів, з текстильними елементами яскравих кольорів, надає оформленню стенда
контрастність і динаміку. Такі дизайн-рішення відповідають характеру сучасних інноваційних
технологій і можуть бути рекомендовані для застосування на виставках індустрії розваг,
комп’ютерної техніки, електронних комунікаційних приладів, фото-, кіно-, телеобладнання і т.п.
В’язані оздоблення, етнічні орнаменти, натуральні кольори і матеріали, національна
символіка можуть бути з успіхом використані при оформленні експозиції національних стендів
на міжнародних виставках.
Висновки. З метою підвищення ефективності участі у виставці, зокрема, створенням
привабливого за формою і переконливого за змістом образу компанії-експонента необхідно при
розробці дизайну виставкового стенду враховувати вплив матеріалів, що використовуються при
оформленні стенду, на досягнення цілей учасника виставки. Використання текстильних
матеріалів у дизайні виставкового стенду надає унікальні властивості стенду, дозволяє створити
оригінальні дизайн-рішення, реалізувати творчі ідеї, які відображають характерні особливості
експонатів, сприяє створенню позитивного асоціативного образу експонента та напрямів його
діяльності.
Ключові слова: виставки, дизайн, текстиль.
1. Пекар В. О. Основи виставкової діяльності : [навч. посібник]. – К. : Євроіндекс,
2009. – 348 с.
2. Александрова Н. В. Выставочный менеджмент : Стратегия управления и
маркетинговые коммуникации. – Тула, ОАО ИПО «Лев Толстой», 2006. – 384 с.
3. Овчарек В. Є., Мироненко В. О. Особливості презентації фотографічних творів на
мистецьких та торгово-промислових виставках. Збірник наукових праць «Теорія та практика
дизайну». Вип. 10, Технічна естетика, Київ, НАУ, 2016, с.111-121.
4. Роль текстиля в интерьере. Интернет-журнал BERLOGOS., 2016. Режим
електронного доступу: http://www.berlogos.ru/article/rol-tekstilya-v-interere/
5. Виставкова діяльність в Україні. Статистичний бюлетень, Київ, Державний комітет
статистики України, 2011, с. 26–29.
463
УДК 7.02
ЕВОЛЮЦІЯ ФЕНОМЕНА АРТ-ДИЗАЙНУ
Асп. Н. Л. Базелюк
Науковий керівник проф. В. А. Абизов
Актуальність проведеного дослідження обумовлена переходом дизайну зі
звичайного явища в розряд феноменів культури, який нерозривно пов'язаний з розширенням
меж свого впливу на всі сфери діяльності людини і розумінням більш нових, відкритих
напрямів сучасної культури. Даний перехід наочно спостерігається при аналізу еволюції
феномена арт-дизайну. Адже складна природа дизайну розвивається разом з динамікою
суспільства і культури, яка представляє собою складну структуру, що еволюціонує і
передбачає можливість трансформації і структурної перебудови.
Головною метою даного дослідження є з’ясування особливостей витоків, історичної
еволюції феномена арт-дизайну та його вплив на розвиток сучасного мистецтва.
Виходячи із зазначеної мети, в роботі були поставлені такі завдання як:
- проаналізувати літературу та джерела, які пов’язані з еволюцією дизайну;
- розглянути основні визначення і варіанти розуміння арт-дизайну як феномена
культури;
- висвітлити специфіку становлення феномену арт-дизайну;
- виявити характер впливу еволюції феномена арт-дизайну на деякі соціокультурні
явища;
- визначити напрямок нових смислових значень еволюції феномену арт-дизайну.
Об’єкт дослідження – феномен арт-дизайну.
Предмет дослідження – витоки, історична еволюція феномена арт-дизайну та
розвиток сучасного мистецтва.
В ході роботи було порушено одну з найважливіших проблем сучасності, проблема
збереження і розвиток культури та її вплив на суспільство. Адже будь-яка технологічна
революція несе з собою величезні можливості для прогресу цивілізації і разом з тим не
менші випробування для культури, яка в нових умовах повинна була підтверджувати свою
здатність відтворювати систему цінностей, скріплювати спосіб життя суспільства, людини і
довкілля в гармонійне ціле.
В свою чергу дизайн не є усталеною структурою, сутність і зміст його теоретичних
концепцій постійно змінюються відповідно до розвитку всього суспільства та суспільних
відносин; зміни в підходах до дизайну можуть пов’язуватися як із змінами економічної та
соціальної сфери, так і зі змінами цінностей, норм, смаків, потреб, а також і з впливом на
дизайнерську сферу інших факторів, – в тому числі інших культур. Дизайн – це система
історично зумовлених надбіологічних програм людської діяльності, поведінки і спілкування,
що виступають умовою відтворення і зміни соціального і культурного життя у всіх його
основних виявах [1].
Метою дизайну як феномена сучасної культури є сприяння підвищенню якості життя
людей і вдосконалення соціально-культурних відносин між ними шляхом формування
гармонійного предметного середовища і його компонентів у всіх сферах життєдіяльності
людей для задоволення всього різноманіття їх матеріальних і духовних потреб [2].
В ході своєї історії дизайнерська культура еволюціонує від класики до модерну і далі
до постмодерну. Дизайн – це завжди артефакт, тобто дещо штучно створене, спроектоване та
виготовлене людиною, це реалізація «неможливих можливостей», які без людини не можуть
бути втіленими в життя, тому людина формується і розвивається в тому числі в дизайні і
завдяки дизайну. Дизайн – це реалізація потреб і образ життя людини, що є вираженням її
сутності, свого роду органом людини, завдяки якому вона творить і відтворює свою сутність
у предметному світі власного буття. Завдяки дизайну людина діє в багатомірному просторі
культури і сама виступає як частина культури й найважливіший фактор розвитку людської
цивілізації [3].
464
Еволюція феномена арт-дизайну, виражена розвитком від простих форм до складної

системи, яка наближає до стану вибору нового шляху розвитку, на якісно новий, раніше
невідомий рівень, отримавши зовсім інші смислові культурні підстави, як самостійне явище-
феномен, з абсолютною свободою вибору та безліч різноманітними новими формами
художньо-образної виразності і новою мовою мистецтва. Іншими словами, феномен арт-
дизайну, являє собою складну синтетичну систему, яка включає в себе і нову художню мову,
і принципи художнього мислення, і сучасну науку та інноваційні технології, і вираження в
мистецтві нового типу свідомості.
Художній еволюційний феномен арт-дизайну це принципово нове усвідомлення
категорій простору і часу, різноманітність стилістичних течій, суперечливих тенденцій,
пошуку і експериментів, зміна уявлень про саму культуру, виразні засоби, стилі і жанри.
Багато в чому це було викликано ускладненням самого світу, змінами ідеології,
міжособистісних відносин і системи цінностей. В результаті концептуально іншим стає і
предметнопросторове середовище, яке оточує людей і є продуктом їх проектної діяльності, їх
розуміння краси і гармонії.
Наукова новизна роботи полягає у використанні сучасних методів наукових
досліджень таких як:
- історичний метод, для дослідження етапів становлення арт-дизайну;
- аналітичний метод, з метою виявлення основних конструктивних трансформацій
дизайну як результату його історичної еволюції;
- культурологічний метод, для розгляду ролі арт-дизайну в контексті розвитку
сучасної культури;
- мистецтвознавчий метод, для аналізу мистецтва в контексті спадщини традиційних
напрямів;
- філософський метод, задля обґрунтування виникнення певних тенденцій у ставленні
до арт-дизайну в контексті культури під впливом світоглядних парадигм.
У зв'язку з появою нових форм організації життя суспільства, становленням нових
ідеалів суспільної і художньої свідомості викликає еволюційні процеси як необхідність в
розробці нового розуміння, нових підходів до сучасного мистецтва, що відображає цілісне
уявлення сучасного рівня розвитку візуальної культури, особливостей образної інтеграції
науково-технічних і соціо-культурних чинників.
В результаті дослідження було проведено аналіз історії зародження, еволюцію і
формування теорії феномена арт-дизайну, його природу і сутність. Виявлено витоки
виникнення і особливості формування феномена арт-дизайну і структуровані основні
тенденції його розвитку. Розглянуто традиції дизайну в світовому мистецькому процесі та
виявлено, таким чином, основні тенденції феномена арт-дизайну.
Ключові слова: арт-дизайн, еволюція, дизайн, мистецтво.
1. Рижова І. С. Філософія дизайну: теоретико-методологічні засади. – Запоріжжя
ЗНТУ, 2006. – 540 с.
2. Медведев В. Ю. Сущность дизайна: теоретические основы дизайна : учеб.
пособие. – 3-е изд., испр. и доп. − СПб.: СПГУТД, 2009. – 110 с.
3. Рижова І. С. Сутність і зміст дизайну. – Запоріжжя. – Гуманітарний вісник ЗДІА.
2012. No 51. – 206–216 с.
465
УДК 808.5:37.016
МАТЕМАТИКА І ГЕОМЕТРІЯ У ФОРМУВАННІ
ХУДОЖНЬОГО КАНОНУ СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ
Студ. Т. Гаврильєва, гр. БДі1-17
Художня культура Стародавнього Єгипту належить до найзначніших досягнень
людства. Створені на основі високих знань та технологій архітектура та мистецтво Єгипту
були обʼєктом вивчення інших народів, адже давньоєгипетська культура виробила унікальні
художні взірці. Художні ідеали Стародавнього Єгипту залишаються актуальними і нині.
Метою даної роботи є вивчення художнього канону Стародавнього Єгипту;
завданням ‒ виявлення його специфічних рис та прийомів в образотворчому мистецтві та
архітектурі, основу яких складали математика та геометрія.
Обʼєктом вивчення є мистецтво та архітектура Стародавнього Єгипту, предметом ‒
художній канон.
Результати дослідження. Відомо, що художню культуру Стародавнього Єгипту
визначали релігійно-філософські правила, які складали так званий канон. Він зʼявився у
період Давнього царства і базувався на принципах монументальності й граничної простоти
форм. Канон поширювалося на архітектуру, живопис, скульптуру, прикладне мистецтво.
Набуття каноном класичних форм пов’язують із зображенням фігур фараонів ІІІ-ї династії,
універсальних ‒ у період V-ої та VІ-ої. На його основі виник канон людських пропорцій, що
залишалися незмінними до кінця ХХVІ-ої династії, тобто Нового царства. Канон людських
пропорцій розраховувався за квадратною сіткою в 18 одиниць. Він застосовувався до стоячої
фігури й дозволяв відтворювати її в різних розмірах, але завжди анатомічно‒пропорційно.
Два квадрати займали обличчя від лінії росту волосся до основи шиї, 10 ‒ від шиї до колін і 6
квадратів ‒ від колін до підошви. Для волосся застосовували окремий дев'ятнадцятий
квадрат. Ступня була висотою в квадрат і три з половиною квадрата довжиною. Відстань між
кінцями ніг у нерухомої фігури дорівнювала чотирьом з половиною квадратів, а якщо вона
рухалася ‒ десятьом з половиною. Сидяча фігура складалася з квадратної сітки в 14 одиниць,
п'ятнадцята включала волосся. Художники Амарни (Нове царство), ХVІІІ-ої династії,
використовували сітку з 20 квадратів, в якій звичайні 6 квадратів зберігалися для відстані
між ступнями і колінами, а 2 додаткові квадрати додавалися між коліном і шиєю, що робило
ноги коротшими, а шию довшою.За ХХVІ династії сітка складала 21 квадрат. Її
використовували до кінця фараонових часів.
Згідно канону, відтворюючи людину в живописі або рельєфі, єгиптяни показували
лише одну сторону тіла. Обличчя та ноги зображували в профіль, верхню частину тулуба та
очі ‒ в анфас, очі ‒ збільшено і підкреслено, ноги ‒ в русі. Чоловік ‒ глава сім'ї ‒
зображувався більшим за інших членів родини, фараон ‒ іще вищим. Слуги зображувалися за
працею, вища знать ‒ сидячими або стоячими, звернутими у вічність.
Архітектура єгиптян щодо канону передбачала застосування двох систем ‒
арифметичної та геометричної. Арифметичні системи обчислювали пропорції абстрактним
методом (числами). Одним із її способів була модульна система, при якій розмір будь-якої
частини будівлі (наприклад, діаметр колони) приймався за одиницю (модуль) і по
відношенню до нього всі інші розміри виражалися в простих числах. Геометричні системи
пропорцій визначалися за трьома проекціями споруди шляхом геометричних побудов
(найчастіше на основі квадрата або кола), зазвичай за принципом подоби частин.
У геометричних побудовах використовували також «золотий перетин» ‒ поділ
відрізка в середньому і крайньому відношенні, при якому весь відрізок так відноситься до
більшої своєї частини, як більша частина відноситься до меншої. Постійна пропорція цієї
466
системи, утворюючи спадну або зростаючу прогресію, пов'язувала воєдино всі елементи
будівлі, від великих до найменших величин. Вивчення золотого перетину Давнього Єгипту
сучасними математиками показав, що його виводили з квадрата (точніше ‒ з двох)(Хембідж)
або з розподілу окружності на десять частин (Мессель). Так, пропорції храму Хонсу в
Карнаку були визначені шляхом вписування його в коло, описане мотузкою на землі та
поділене на вісім частин. Такий прийом побудови виник на межі архаїчного періоду, а в
період Нового царства вже був обов'язковим.
Побудова фасадів і розрізів підпорядковувалася тим же правилам. Так, у передній залі
храму Гатор в Дендера, основним прийомом є діагональ квадрата. Розмір фасаду (без
цоколя) дає відношення 1: 2,414, і складається з квадрата і прямокутників, висоти яких
дорівнюють стороні квадрата, а довжина ‒ його діагоналі. Висота всього ордеру ділиться на
дві рівні частини по нижній лінії капітелі. Пропорції і членування антаблемента схожі з
пропорціями капітелі з відповідним зменшенням. Таким чином фасад храму оминає
арифметичну кратність і майстерно використовує ірраціональне відношення 1 / √2.
Перехід до великих прямокутників через діагоналі менших вносив узгодженість в усі
елементи будівлі. Наприклад, довжина фасаду пілона й ширина першого двору в храмі
Хонсу демонструє відношення діагоналі і сторони квадрата, а величину відкритої частини
двору визначає квадрат, діагоналі якого дорівнюють ширині двору. В Едфу довжина пілона
дорівнює діагоналі квадрата, побудованого у глибині двору. Як приклад пропорційної
побудови фасаду може слугувати схема пілону храму Гора в Едфу, весь об’єм якого
вписаний в два квадрати. Композиція флагштоків також вписана у розташований по центру
квадрат зі стороною, що дорівнює висоті пілона. Якщо продовжити до землі лінії внутрішніх
граней веж пілона (частково закритих порталом), то кожна впишеться в менший квадрат.
Бічні грані середнього порталу визначаються перетином похилих стін пілонів з верхньою
лінією карниза. Висота вільного проміжку над порталом дорівнює ширині порталу.
Висновок: В результаті дослідження виявлено, що чітка «пропорційність»
єгипетських храмів дозволяла досягнути високої витонченості та цілісності образів. Обрання
пропорцій обумовлювали художні якості архітектури, адже вони визначали величину
будівлі, її призначення,риси урочистості або суворості, легкості або складності. Аналіз
пропорцій свідчить, що найдавнішою була система діагоналей і послідовного збільшення
квадратів, що дозволяло застосування ірраціональних методів. Надалі оперування
діагоналлю і отримання напівквадрату призвело до застосування пропорцій групи «золотого
перетину», хоча для Давнього Єгипту вона в цілому досить рідкісна. Ще пізніше
розвинулися методи обчислення пропорцій за допомогою цілих чисел. У пізній період всі ці
способи існували спільно.
Ключові слова: художня культура Стародавнього Єгипту, художній канон,
архітектура, мистецтво, скульптура, математика, геометрія.
1. Древний Египет [Електронний ресурс] http://www.worldsculture.ru/drevniie-
egipet/drevniie-egipet.-kanon-proporciie.html
2. Законы пропорцій и оптических иллюзий в архитектуре Египта [Електронний
ресурс] http://arx.novosibdom.ru/node/1454
3. Матье М.Э. Искусство Древнего Египта. ‒ М., 1970.
467
УДК 730 (450)

«РАЙСЬКІ ДВЕРІ» ЛОРЕНЦО ГІБЕРТІ
Студ. В. Ковальчук, гр. БДі2-16
Лоренцо Гіберті – італійський скульптор, ювелір, історик доби кватроченто (1381‒
1455), творчість якого стала вершиною мистецтва скульптури доби Раннього Відродження.
Йому належить декорація дверей головного храму‒баптистерію Флоренції Сан Джованні, які
стали взірцем для багатьох наслідувань його сучасниками і послідовниками. Нині двері
флорентійського баптістерію розглядаються як один із взірців стилю доби Відродження, що
робить їх обʼєктом уваги сучасних дизайнерів.
Метою даної роботи є визначення художньо‒стилістичного аспекту у творчості
майстра як оригінали стилістичних пошуків доби Відродження; завданням – виявлення
зазначеної специфіки у створених ним зразках архітектурного декору.
Обʼєктом вивчення є творчість Л.Гіберті, предметом ‒ ідеї та їх практичне втілення
щодо облаштування фасаду храму.
Результати дослідження. Видатний скульптур Лоренцо Гіберті був справжнім
представником доби Відродження: він універсально поєднував найрізноманітніші вміння.
Окрім скульптури він займався живописом та історією мистецтв, створивши трьохтомний
твір «Коментарі». Як ювелір він є автором бронзової раки для мощів трьох мучеників –
Прота, Гиацинта та Немезія, раки для мощів Св. Зиновія, митри‒ спеціального головного
убору ‒ для папи Євгенія із 15 фунтів золота та перлин вагою в 5,5 фунтів.
Отримавши художню освіту у майстерні батька, ювеліра Бартолуччо Гіберті, Лоренцо
виявив особливий інтерес до скульптури, що визначило його подальшу діяльність. У 1401 р.,
коли у Флоренції був оголошений конкурс на створення бронзових дверей баптистерія Сан
Джованні, він переміг сімох скульпторів, а також свого головного супротивника, видатного
майстра Філіппе Брунеллескі (1377‒1446). Гіберті приділив увагу нюансам моделювання,
обробці деталей, поєднав фігури з оточенням. Його рельєфи відрізнялися єдністю елементів
композиції, правдивістю деталей, технічною довершеністю. Тож Лоренцо виграв конкурс і
отримав замовлення флорентійської купецької гільдії на їхнє створення.
Двоє дверей Сан Джованні ‒ північні та східні ‒ мали доповнити південні врата, які
свого часу створив інший скульптор ‒ Андреа Пізано (бл. 1290–1349). Розмір та стиль нових
дверей мав відповідати дверям, створеним Андреа Пізано. Дотримуючись стилістики Пізано,
Гіберті поєднав у своїх композиціях готичні риси, виражені у видовжених пластичних
фігурах із характерно вигнутими лініями та контурами, використанням квадрифоліїв, тобто
декоративного обрамлення у вигляді комбінації квадрату із чотирма симетричними
пелюстками з рисами мистецтва Відродження: їх характеризували жива оповідальність
сюжетів, правдивість, деталізація. Також Л. Гіберті ввів у композицію елементи реального
оточуючого середовища ‒ архітектуру, ландшафт, флору Італії. Сюжети двадцяти епізодів
Нового Заповіту він виливав окремо, а далі поєднував їх у єдину композицію. Також він
відлив чотирьох євангелістів та отців церков, яких розташував у восьми фільонках нижнього
регістру. На полях він розмістив обрамлення у вигляді фризу із листя плюща та візерунків, а
у кожному куті дверей зобразив голову пророка або сивіли.
В історії Іісуса Христа він обрав епізоди Благовіщення Богоматері, Різдва, Поклоніння
волхвів, Суперечки між Христом і фарисеями, Хрещення Іісуса Іоанном Хрестителем,
Спокуси Христа дияволом, Вигнання торговців із храму, Краху судна апостолів, де Христос
підіймає Петра, що залишає судно, Преображення Господнього на горі Фавор, Воскресіння
Лазаря, В’їзду до Єрусалиму, Таємної вечері, Молитви в Гетсиманському саду, Поцілунку
Іуди,Побиття Христа, Суду Понтія Пілата, Хресного шляху Іісуса Христа, Розп’яття,
Воскресіння та Зішестя Святого Духа.
468
На двері, виконані Гіберті у період з 1403 по 1424 рр., було витрачено 22 000
флоринів, що було дуже дорогою вартістю, адже флорентійська монета з чистого золота мала
вагу в 3,53 г. Вага дверей становила 34 000 фунтів, тобто 15,5 тон.
У 1425 р. купецька гільдія Флоренції знову запросила Л. Гіберті до роботи у
баптистерії. Цього разу ‒ для створення східних дверей, які стали головною працею його
життя. Після їх завершення у 1452 р., скульптор ще продовжував декоративні роботи. Під
час цієї діяльності на 64 році перервався його власний життєвий шлях: Гіберті захворів та
помер від гарячки.
Натомість, звернувшись до сюжетів Старого повіту, Лоренцо розділив східні двері на
10 фрагментів, які заповнив численними фігурами. Їх розрізняли сюжети та сцени, пози та
одяг, розмаїття зачісок і прикрас. Композиції доповнювали голови пророків, сивіл, портрети
сучасників ‒ відомих городян, друзів, знайомих, власне та батькове зображення. Це історія
Створення Адама і Єви, Гріхопадіння та Вигнання з раю; народження Каїна та Авеля, їх
жертвоприношення Богу, робота в полі та вбивство Авеля. Третій фрагмент зображує, як Ной
виходить на землю разом зі своєю родиною після потопу, його жертвоприношення Богу та
неповагу його сина Хама, коли Ной випив забагато вина. Окрім основних персонажів,
Лоренцо детально відтворював середовище: виноград, бочки та виноградарське приладдя. На
четвертій фільонці ‒ явлення трьох ангелів Аврааму та жертвоприношення Авраамом Ісаака.
На 5-ій ‒ історія братів Ісава та Іакова, де блискуче відтворено архітектуру; 6-та фільонка
присвячена історії Іосифа та Фараона, де перший пояснює правителю значення його сну та
отримує за це заохочення. Майстер зобразив круглий храм в перспективі та фігури. 7-ма
композиція зображує поклоніння Мойсея Богу на горі Синай, очікування наляканим народом
Іісуса Навіна; 8-ма – похід Іісуса Навіна на Єрихон, де майстерно передано гру рельєфу у
скороченні пейзажу: він віддаляється та стає пласким; 9-а ‒ вбивство Голіафа Давидом та
поразку війська філістимлян. У 10-й композиції майстерність Гііберті сягає верху ‒ в сюжеті
про візит цариці Савської до Соломона він зобразив складну будівлю та фігури у скороченій
перспективі.
Новаторське поєднання майже круглих, напіврельєфних, барельєфів та плоских
зображень, використання різноманітних вишуканих та динамічних поз, увага до деталей, їх
виразність, майстерне компонування в одному невеликому просторі значної кількості
сюжетів, створило велике полотно Божественної розповіді. Воно вражало глядачів,
примушувало їх емоційно переживати Біблійну історію. Бездоганна техніка роботи
обумовлювалася тим, що лиття та поліровку скульптури Гіберті допомагали робити Філіппо
Брунеллескі, Паоло Учелло, Антоніо Філарете та інші знамениті італійські майстри.
Найзнаменитіший скульптор Високого Відродження Мікеланджело Буонаротті назвав східні
двері Сан Джованні «Ворітьми раю».
Висновок: талант Л.Гіберті проявився у низці оригінальних ідей, реалізованих у
дверях флорентійського баптистерія. Особливий сенс для самого майстра набули східні
двері, у яких він втілив свій талант скульптора у всій повноті. У них скульптор передав своє
бачення стилю та синтезу мистецтв, зокрема декору, що робить його твори школою
художнього смаку та майстерності донині, в тому числі, у дизайні.
Ключові слова: доба Відродження, реалізм, декор, художня культура, творчість
Лоренцо Гіберті.
1. Дж. Вазари. Жизнеописания наиболее знаменитых живописцев, ваятелей и зодчих.
Азбука, 1999.
2. Михайлова Р.Д. Брама у просторі і часі. К., Видавн.центр КНУТД, 2019 (в друці).
469
УДК 7.032(32):72
ДАВНЬОЄГИПЕТСЬКІ ВПЛИВИ
В АРХІТЕКТУРІ ТА ПРИКЛАДНОМУ МИСТЕЦТВІ АР-ДЕКО
Студ. Д. Є. Охріменко, гр. БДі 1-17
Значне місце у світовій матеріальній і духовній спадщині належить художній культурі
Давнього Єгипту. Завдяки науці єгиптології, яка виникла у першій чверті ХІХ ст. світ з
постійною періодичністю вражають все нові і нові відкриття, повʼязані з історією та
мистецтвом Єгипту. У 1922 р. сенсацією стало відкриття англійського археолога Говарда
Картера у Долині Царів в районі Луксору гробниці фараона Тутанхамона. Розкопки гробниці
не тільки підняли хвилю нових наукових досліджень Єгипту, а й надихнули архітекторів та
митців на нові оригінальні творіння. Адже художня культура Єгипту, яка виникла і
сформувалася понад чотири тисячоліття тому у Північній Африці в долині Нілу, створила
унікальну камʼяну архітектуру, монументальну скульптуру та живопис, витончене
декоративно-прикладне мистецтво, представлене виробами з каменю, глини, скла, дерева,
кістки, металу. Впливи матеріальної та художньої культури Єгипту вбачають в стилі
класицизму доби імператора Наполеона, в стилі модерн, у низці сучасних стилістичних
напрямів.
Метою даної роботи є виявлення впливів художньої культури Давнього Єгипту в
стилістиці ар-деко, що є однією із провідних у мистецтві ХХ ст.
Обʼєктом вивчення є матеріальна і художня спадщина Давнього Єгипту та її вплив на
формування стилів дизайну, зокрема, ар-деко, предметом ‒ давньоєгипетські запозичення у
стилістиці ар-деко.
Результати дослідження. Традиції єгипетського мистецтва, основані на суворому
каноні, якого єгипетські митці дотримувалися впродовж чотирьох тисячоліть, були
сприйняті наступними цивілізаціями через колекції та накопичені наукові дані. Відмінними
рисами єгипетської художньої культури вважають дотримання строгої закономірності
математичних розрахунків у побудуванні архітектурних планів та образотворчих
композицій, тяжіння матеріальних та мистецьких витворів до геометричних форм, поєднання
реалізму, міфології та культової символіки у образному змісті творів, етнічне забарвлення
орнаментальної системи, багатої на різноманітні зображення фантастичних й реальних істот,
природні форми, а також астральні, фауністичні, зооморфні та антропоморфні елементи.
Витончені взірці скульптури та живопису, ієрогліфічних зображень, як артефакти Єгипту,
стали основою для стилізацій у течії ар-деко (французькою art déco ‒ «декоративне
мистецтво») стилю модерн, що поширилася в архітектурі, образотворчому та декоративному
мистецтві у першій чверті XX ст. Течія ар-деко виявила себе спочатку у Франції (1920-
ті рр.), а згодом в інших країнах Європи (1930–1940 рр.). У США, Нідерландах, Франції,
стилістика ар-деко розвинулася в бік функціоналізму, а у державах з тоталітарним режимом
‒ у Німеччині Третього Рейху та СРСР ‒ набула якостей «нового ампіру».
Еклектична у своїй основі, стилістика ар-деко, є похідною від модерну та
неоклассицизму. Як стилістична течія, ар-деко увібрала риси кубізму, конструктивізму,
футуризму, освоївши екзотику Китаю, Японії, Індії, Персії, майя, древнього Єгипту. Зокрема,
з Єгиптом її поєднувала сувора закономірність побудувань, етнічна орієнтація,
орнаментальність, витончена розкіш. Відтак на початку XX ст. «єгипетський стиль»,
відображений крізь призму стилю модерн, знайшов утілення в будівництві різноманітних за
призначенням обʼєктів: кинотеатрів, коледжей, бібліотек, музеїв, заводів, фабрик, тюрем,
синагог, масонських лож, які поєднували суворі масивні, монументальні форми, позначені
оригінальністю чіткої підгеометричної структури. В таких підходах дослідники вбачають,
зокрема, впливи архітектури єгипетських пірамід, які відомий немецький вчений Е.Кон-
Вінер охарактеризував як «наймонументальнішу споруду архітектури взагалі». Саме «повне
470
оволодіння конструктивними і декоративними можливостями каменю», а також «гармонійне

поєднання архітектури, скульптури і рельєфу, розробка ряду чудових прийомів і мотивів
декорування споруд», які відзначала дослідниця-єгиптолог М.Е.Матьє, вплинули на втілення
багатьох творчих задумів, що отримали форми ар-деко. Зокрема, у такому стилі з
використанням впізнаваних образів давнього Єгипту створено знамениту споруду
«Крайслер-білдінг» в Нью-Йорку, автором якої є архітектор Вільям ван Аллен. Збудована у
1930 р., «Крайслер‒білдінг» має 38-метровий сталевий шпиль, сім склепінь даху, фасадні
скульптури у вигляді емблеми автогіганту, декор у вигляді соколів-горгуйлів, розташованих
по периметру, трикутні вікна, що розходяться наче сонячні промені доверху.
Суттєві впливи здійснила культура Єгипту і на інтерʼєр ХХ ст. Зважаючи на те, що
саме у давньому Єгипті був винайдений стілець зі спинкою, який став прототипом усіх
наступних форм стільців, та ліжко, яке єгиптяни створили вперше в історії, будь-який
сучасний інтерʼєр наслідує єгипетській традиції.
Інтерʼєр в стилі ар‒деко має певні особливості. Його характеризували досить яскраві
кольори, які утворювало поєднання білого з чорним, золотим, золотисто-брунатним та
украплення червоного, зеленого, синього (на відміну від полутонів жовтуватого, сірого,
блакитного, лілового в інтерʼєрі ар-нуво). Такому інтерʼєру були притаманні ефектні
орнаменти, основу яких складали прямі геометричні, часто ламані лінії, багатогранники,
ступінчасті завершення, своєрідні обʼємні криві. В інтерʼєрі ар‒деко використовували
коштовні матеріали ‒ слонову кістку, крокодилову шкіру, емалі, кришталь; сріблясті або
золотисті метали ‒ алюміній, латунь, срібло, неіржавіючу сталь; дерево коштовних порід ‒
червоне та чорне, бразильський палісандр, кавказький дуб, перський горіх, норвезьку березу.
Інтерʼєр ар-деко ‒ вишуканий і розкішний.
Найвідомішим дизайнером інтерʼєрів та меблів ар‒деко вважають Жака-Еміля
Рульманна (1879‒1933), який працював у Парижі ‒ провідному на той час центрі стилю ар-
деко. Його меблі та інтерʼєри, позначені чіткими лаконічними формами, несуть у собі
елементи єгипетського стилю. Так само єгипетський вплив вбачають у роботах Жана-Жака
Рато, у продукції компанії «Süe et Mare», на ширмах англійки Айлін Ґрей, у кованих виробах
з металу Едґара Брандта, у виробах з металу та емалі швейцарця Жана Дюнана (1877‒1942),
у виробах зі скла француза Рене Лаліка (1860‒1945) та Моріса Маріно.
Внаслідок відкриття гробниці Тутанхамона у 1922 р. єгипетські памʼятки вплинули на
моду: в ідеалі жіночої краси зʼявилися тонкі стрункі силуети, що нагадували єгипетських
красунь, увічнених в стародавньому стінописі. Жінки, зокрема представниці клубного життя ‒
флапперши ‒ почали робити короткі стижки з гострими кутами «під египтянок» та вбиратися у
лаконічні облягаючі сукні.
Золота посмертна маска Тутанхамона стала відомою художньою деталлю багатьох
виробів ювелірного мистецтва. Єгипетський стиль вплинув на дизайн ювелірних виробів та
годинників фірми «Cartier». У єгипетському стилі цією фірмою була запущена окрема лінія
прикрас ‒ підвіски з пластин нефриту в рубінах та алмазах, скарабей з димчастого кварцю з
крилами із блакитного фаянсу та інші.
Висновок: мистецтво Стародавнього Єгипту, що є важливою віхою розвитку художньої
культури людства, стало невичерпним джерелом творчих ідей стилістики ар‒деко. Воно було і
залишається взірцем високого мистецтва для сучасного дизайну.
Ключові слова: дизайн, інтерʼєр, художня культура Давнього Єгипту, стиль модерн,
стилістична течія ар-деко, матеріальна та художня культура.
1. Матье М.Э. Искусство Древнего Египта. ‒ М., 1970.
2. Design,Politics and Commerce. International Exhibitions 1851‒1951[ Електронний
ресурс] http://special.lib.gla.ac.uk/teach/century/artdeco.html
471
УДК 727.055:796 : 725.54

ОСОБЛИВОСТІ ДИЗАЙНУ ІНТЕР’ЄРУ СПОРТИВНИХ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ
ЦЕНТРІВ ДЛЯ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Студ. Ю. С. Радченко, гр. Мгді2-18
Мета і завдання. Мета дослідження полягає у визначенні принципів дизайну
інтер’єрного простору спортивних реабілітаційних центрів для людей з інвалідністю,
розроблення рекомендацій з планувальних та художньо-естетичних рішень на проектування;
визначення класифікації спортивних реабілітаційних центрів для людей з інвалідністю.
Завдання дослідження – розроблення рекомендацій щодо дизайну інтер’єру
реабілітаційних центрів для людей з інвалідністю; виявлення основних прийомів створення
інклюзивного простору; розроблення пропозицій щодо використання основних засобів
художньо-естетичної організації простору.
Об’єкт та предмет дослідження. Спортивний реабілітаційний центр для людей з
інвалідністю як типологічний об’єкт та групи приміщень, які входять до його складу.
Предмет дослідження − художньо-естетичні та об’ємно-планувальні рішення
спортивних реабілітаційних центрів для людей з інвалідністю.
Методи та засоби дослідження. У дослідженні використані методи співставлення
науково-методичної документації та систематизації матеріалу.
Наукова новизна та отриманих результатів. У роботі вперше виявлено основні
засади формування інтер’єрного простору спортивного центру для людей з інвалідністю;
визначено класифікацію спортивних реабілітаційних центрів для людей з інвалідністю;
визначені принципи формування художньо-естетичної організації спортивних центрів для
людей з інвалідністю.
Результати дослідження. До людей з інвалідністю належать люди, частково або
повністю позбавлені працездатності внаслідок вроджених дефектів розвитку, хвороби або
каліцтва. Як наслідок втрачаються суспільні зв’язки, виникає необхідність у спеціальних
пристосуваннях середовища перебування, що компенсують фізичні вади та сприяють
трудовій і соціальній реабілітації. Специфіка просторової організації середовища
складається, головним чином, у формах освоєння цього середовища людей з інвалідністю на
рівні їхньої мобільності. Фізкультурно-спортивні центри за типами підрозділяються на:
учбові; загального користування; заклади відпочинку. Фізкультурно-спортивні центри
загального користування за містобудівною ситуацією підрозділяються на міські та
позаміські. В архітектурі подібних будинків потрібно гранично обережно вирішувати
питання шумозахисту, перепадів в освітленості, наявності конфігурацій приміщень і малих
форм, що лякають несподіванкою, не використовувати колючі рослини. Для глухих та з
вадами слуху людей особливого значення набувають інформаційні якості середовища, що
компенсують їхній фізичний недолік, а також організаційна форма інтер’єрів і методика
проведення фізичних занять. Найскладніші й комплексні фізкультурні заходи необхідно
здійснювати для організації середовища перебування людей з вадами зору та з порушеннями
опорно-рухового апарату. Планувальна чіткість і функціональна логічність мобільного
освоєння простору перебування у людей з інвалідністю закріплюються у вигляді
мнемонічної схеми, «зображеної» у їхньому мозку, що сприяє вдосконаленню їхньої
орієнтації у знайомому середовищі. Однак під час переміщень необхідно уникати перешкод і
травм. Для переміщення в зовнішньому середовищі шлях руху повинен бути безбар’єрним та
безпечним за рахунок усунення наступних предметів: виступаючих бордюрних каменів,
доріжок, кутів, урн, малих архітектурних форм, квітників – усього того, що люди з
нормальним зором фіксують автоматично. Якщо без сходів обійтись не можна, вони повинні
мати пологий профіль (співвідношення розмірів сходів приблизно 12х30 см), з кількістю
сходинок не менше 3 і не більше 10, з поручнями і рифленою поверхнею майданчиків перед
472
початком сходів (що є попереджувальною інформацією). Світильники не повинні бути

сліпучими. Краще підбирати світильники партерного типу заввишки не більше 50 см з
напрямком світла вниз. Для орієнтації на вході й усередині спортивних реабілітаційних
центрів створюється система направленої інформації у вигляді диференційованих поверхонь
руху, сигнальних знаків у вигляді таблиць із чітко читабельними текстами і цифрами –
білими на синьому, жовтими на чорному тлі – у рельєфному виконанні. Транзитні шляхи
сполучення усередині простору повинні забезпечувати найкоротшу до приміщень. З
коридорів усуваються колони, згладжуються, округлюються виступи. Люди з ураженням
опорно-рухового апарату пересуваються по горизонталі вдвічі повільніше за здорових
людей, а по сходах нагору – в чотири рази повільніше.
У цілому через те, що їм доводиться користуватися додатковими опорами, вони
займають більший простір, який повинен бути якомога зручнішим. Оскільки люди з
інвалідністю постійно перебувають у колективі, це може психологічно обтяжувати їхнє
почуття індивідуальності, тому при організації інтер’єрів повинні передбачатися куточки для
психологічного відпочинку. При виборі кольорового вирішення інтер’єрів рекомендується
враховувати ефект кращого розпізнавання об’єктів червоного та жовтого кольорів на
ахроматичному тлі, а ахроматичних об’єктів – на синьому і жовтому тлі. Приміщення
медичного нагляду мають бути організовані так, щоб вселити мешканцям почуття
домашнього комфорту, колективізму і взаємної підтримки для їх повного вилікування.
Інтер’єри таких центрів мають створювати теплу атмосферу участі й усамітнення, мати
чіткий функціональний зв’язок, що створює можливість усамітнення і водночас спілкування
в колективі.
Висновки. З аналізу науково-методичного матеріалу щодо нинішньої ситуації
реабілітаційних центрів в Україні, можна зробити висновок, що недостатність реабілітаційних
комплексів призводить до занедбання та неналежного ставлення до маломобільного населення.
Адже головною метою цих комплексів є відтворення людини, її фізичних та психологічних сил,
необхідних для її основної життєдіяльності. На основі аналізу факторів впливу на розміщення
реабілітаційного центру можна зробити висновок, що такий центр має бути розміщений на
околиці міста, але прив’язаний до його структури, поблизу комунікаційних вузлів транспорту.
Сформульовано прийоми створення інклюзивного простору, що визначають особливості
функціонально-планувальних рішень. Визначено, що раціональне планування інтер’єрного
простору має забезпечувати доцільне розміщення спортивного інвентарю і предметів праці та не
допускати загального дискомфорту. Узагальнено використання основних засобів художньо-
естетичної організації простору, які допомагають краще розпізнавати об’єкти та створюють
комфортну атмосферу для психологічного відпочинку та спонукають до покращення фізичного
стану людей з інвалідністю.
Ключові слова: дизайн, людина з інвалідністю, доступність, спортивний
реабілітаційний центр, комфорт.
1. ДБН В. 2.2-17:2006. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп
населення
2. ДБН В. 2.2-18:2007. Заклади соціального захисту населень
3. Бармашина Л. М. Формування середовища життєдіяльності для маломобільних груп
населенення. / Л. М. Бармашина. Київ: НДІТІАМ, 2002 – 285с.
4. Данчак І. О. Принципи ергономічного формування архітектурного середовища
помешкань для інвалідів: дис. канд. : 1101.1 / Данчак І. О. – Львів, 2003. – 288с.
5. Аристова Л. В. Физкультурно-спортивные центры / Л. В. Аристова. – Москва:
СпортАкадемПресс, 1999 – 536с.
473
УДК 747+378
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ФОРМАЛЬНОГО ТА НЕФОРМАЛЬНОГО
НАВЧАЛЬНОГО ПРОСТОРУ НА БАЗІ ЗВО ТВОРЧОГО СПРЯМУВАННЯ
Аспірант О.Є. Шмельова
Науковий керівник к.т.н. доц. О.О. Сафронова
Мета і завдання. Визначити особливості формування формального та неформального
навчального простору на базі ЗВО творчого спрямування.
Об’єкт дослідження – інтер’єр навчального простору ЗВО творчого спрямування.
Предмет дослідження – формальний та неформальний навчальний простір. Методи та
засоби дослідження: аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел за тематикою
дослідження, систематизація та узагальнення понять формального та неформального
освітнього середовища.
зміст понять формальної та неформальної освіти; запропоновано введення терміну
неформальний освітній простір на базі ЗВО.
Результати дослідження. Протягом останніх років світовий освітній процес зазнає
фундаментальних змін. Це зумовлено насамперед такими чинниками, як стрімкий розвиток
технічного прогресу і впровадження новітніх технологій в простір життєдіяльності, що
призвів до змін у способі життя людини і її потреб загалом, а також уподобань і смаків
студентів; дослідження у галузі психології сприйняття простору. Всі ці чинники призвели до
зміни уявлень про традиційну методику навчального процесу [3]. Наразі гостро постає
питання адаптації інтер’єру навчального простору до сучасних потреб осітнього процесу.
В ході дослідження розглянуто найпоширеніші визначення формальної та
неформальної освіти та відповідного освітнього простору.
Для визначення поняття формального та неформального навчального простору,
спочатку необхідно визначити існуючі види освіти. Згідно закону Україні «Про освіту» від
05.09.2017 р. [2] освіта поділяється на наступні види:
• формальну освіту - це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до
визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і
передбачає досягнення здобувачами ос обуття кваліфікацій, що визнаються
державою;
• неформальну освіту - це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми
програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій
за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або
присудженням часткових освітніх кваліфікацій;
• інформальну освіту (самоосвіту) - це освіта, яка передбачає самоорганізоване
здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності,
пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.
В той же час згідно з Державними будівельними нормами [1] до формального
навчального простору відносяться – навчальні кабінети, лабораторії, кабінети інформатики
та обчислювальної техніки, кабінети та зали креслення та курсового/дипломного
проектування, зали малювання і живопису, аудиторії різної місткості.
Автор звіту ‘‘Research on Learning Space Design: Present State, Future Directions’’, який
присвячений дослідженню дизайну навчального простору, розділяє освітній простір на
формальний і неформальний. Згідно даного звіту існує три типи неформальних навчальних
просторів [4]:
• неформальні навчальні простори інтегровані в бібліотеку;
• неформальні навчальні простори інтегровані в простори згромадження;
• неформальні навчальні простори інтегровані в коридори.
474
Наголошено, що поточний попит на неформальні навчальні простори перевищують їх

пропозицію.
Наразі проведена значна кількість досліджень, спрямованих на пошук засобів
підвищення креативності студентів, збільшення мотивації до навчання, покращення
показників продуктивності тощо. В результаті таких досліджень окреслено принципово нову
модель освіти, менш формалізовану, та більш гнучку і адаптивну.
Саме тому останнім часом активно використовується практика організації коворкінгів
на базі ЗВО, яка тільки починає носити масовий характер, та здебільшого реалізується
власним коштом та зусиллями викладачів і студентів. Згідно останньої редакції закону
Україні «Про освіту», коворкінги на базі ЗВО використовуються здебільшого для проведення
неформальних позааудиторних занять, таким чином їх можна віднести до неформального
навчального простору. Виходячи з проведених досліджень такі коворкінги мають наступне
функціональне призначення: групова робота або навчання; індивідуальна робота або
навчання; проведення лекцій, майстер-класів; конференції або групові обговорення;
проведення показів; проведення виставок; спілкування; харчування; очікування занять;
перегляд кінофільмів тощо.
Якщо брати до уваги специфіку освітнього процесу саме в ЗВО творчого спрямування
(симбіоз навчання та творчості, психологічні та поведінкові особливості учасників
освітнього процесу тощо) можна стверджувати про необхідність обов’язкової організації
осередків неформальної освіти на базі таких ЗВО. Оскільки такі спроби наразі мають місце у
державних та приватних навчальних закладах різної направленості та можуть бути
охарактеризовані як позитивні, пропонується ввести термін «неформального навчального
простору на базі ЗВО».
Під неформальним навчальним простором на базі ЗВО мається на увазі навчальний
простір, який має усі ознаки та функції неформального, але діятиме в площині формальної
освіти згідно чинного законодавства. Тобто функціонування такого простору у ЗВО повинно
використовуватись не тільки традиційно, наприклад для ведення неформального освітнього
процесу. Основна мета організації такого простору – зробити його в подальшому базовим
компонентом саме формальної освіти.
Висновки. Поняття формального і неформального навчального простору тісно
пов’язані з видами освіти, та мають деякі розбіжності у визначеннях в різних джерелах.
Оскільки на сьогоднішній день доведено ефективність неформальної освіти та використання
неформальних навчальних просторів, пропонується ввести поняття неформального
навчального простору на базі ЗВО, діяльність в якому прирівнювалась би до діяльності у
традиційному навчальному просторі, який відноситься до формальної освіти.
Ключові слова. Формальний і неформальний навчальний простір, дизайн освітнього
1. ДБН В.2.2-3:2018 Будинки і споруди. Заклади освіти.
2. Закон “Про освіту” від 05.09.2017 № 2145-VIII: [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19.
3. Kramer S. Colleges&Universities. EducationalSpaces. - BraunPublishing, 2010.– 272 p.
Painter S. Research on Learning Space Design: Present State, Future Directions [Електронний
ресурс] / S. Painter // Report from the Recipients of the 2012 Perry Chapman Prize. – 2012. –
Режим доступу : https://www.acmartin.com/sites/default/files/LearningSpaceDesign-L_0.pdf
475
Сучасні матеріали і технології виробництва виробів широкого вжитку та спеціального
Графічні зображення при створенні матеріалів та інших дизайн-об’єктів
Пiдсекцiя «Графічні зображення при створенні матеріалів та

інших дизайн-об’єктів»
УДК 7.012
КОНЦЕПЦІЇ ПРОЕКТУВАННЯ ГРАФІЧНИХ ДИНАМІЧНИХ СИСТЕМ
Студ. М.С. Калитюк, гр. Дс-21
Науковий керівник доц. Н.В. Скляренко
Мета і завдання. Метою роботи є виділення концепцій проектування динамічних

графічних систем. Дослідження зміни підходу до формування візуальних графічних об’єктів є
важливим з позиції дизайн-проектування.
Завдання дослідження: 1) здійснити аналіз структурного формоутворення динамічних
графічних систем; 2) виділити концепції проектування динамічних графічних систем; 3) виявити
особливості їх проектування.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є динамічні графічні дизайн-
об’єкти і системи з різних сфер дизайну. Предметом дослідження є концепції проектування
візуальних графічних систем у контексті динамічного дизайну.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. У роботі вперше
виділено концепції проектування динамічних графічних систем (змістова, візуальна, системна).
Здійснено комплексний аналіз теоретичних та практичних аспектів динамічного дизайну як
інноваційного явища у художньо-проектній культурі. Вперше розглянуто динамічний дизайн для
візуальних графічних систем, а не для технічних об’єктів. Виявлені прояви концепцій у різних
сферах життєдіяльності людей. Це дозволило розглядати динамічний дизайн як поле для
комунікацій. Результати роботи є важливими для проектування динамічних графічних систем в
цілому.
Результати дослідження. Сучасні динамічні системи характеризуються значною
кількістю модифікацій форми, стилеутворюючих елементів та компонентів, які забезпечують
динаміку. Більшість публікацій присвячено питанню використання динаміки як прийому
композиції (С.О.Захарова [3], В.Л. Глазычев [2]), проте, значна їх кількість та різноманітність у
різних сферах дизайну не дає змогу охопити їх усі варіанти та потребує узагальнення. Тому для
аналізу структурного формотворення динамічних візуальних систем різного спрямування
вважаємо за потрібне ввести поняття ідентифікатори, інтегратори та модифікатори. Поняття
«ідентифікатори» та «інтегратори» використовував А.А.Рулєв [42], у контексті веб-дизайну.
Ідентифікатори представляють собою сталу статичну форму або об’єкт, яка/який виступає
базовою для системи (наприклад, основа білборда, стандартна упаковка тощо). Ідентифікатори є
центральними елементами, які носять переважно шаблонний характер та забезпечують
впізнаваність (ідентифікацію всієї системи).
Образ, колір, шрифт та тощо виступають одними з основних стилеутворюючих елементів
динамічних візуальних систем. Їх будемо називати інтеграторами. Інтегратори є змінними
елементами, які об’єднують окремі частини базової форми в одне ціле. Трансформація
інтеграторів (одного чи усіх зразу) забезпечує появу динаміки. Взаємодія інтеграторів та
індефікаторів формує дизайн-патерн [1], який виступає в ролі матриці різноманітних варіантів.
Модифікатори – це компоненти, котрі забезпечують трансформацію ідентифікаторів та
інтеграторів. Вони представляють із себе середовище та людину, які стають невід’ємною
складовою частиною динамічної системи. Модифікатором вважаємо зовнішнє середовище
(природне або штучне середовище, створене людиною) або внутрішнє (хіміко-біологічне
середовище, що формує сам об’єкт).
Тісна взаємодія ідентифікаторів, інтеграторів та модифікаторів забезпечує утворення
цілісної динамічної візуальної системи та дозволяє виділити концепції проектування динамічних
графічних систем:
Змістова концепція не розкриває зміст повністю, а формується за рахунок метафор та
передбачає можливість споживачу домислити зміст самому (динамічна айдентика EAT-FAT,
логотип швейцарської компанії Swisscom). Пластичні комбінації і гра в сучасних динамічних
476
системах примушують розшифровувати і буквально домислювати усю конструкцію на

змістовому рівні. В основі змістової концепції лежить формування низки асоціацій та метафор,
що забезпечує динамічну зміну сприйняття образу системи.
Візуальна концепція базується на видозмінах ідентифікаторів та інтеграторів. При
використанні базової форми ідентифікатора інтегратор набуває значну кількість альтернативних
варіантів рішень. Візуальна мова сучасних динамічних систем більше не є статичною.
Відбуваються зміни, що вимагають переосмислення традиційних смислових і візуально-
пластичних конструкцій. Вони стосуються відкритості і зрозумілості дизайн-об’єкту. Бренд стає
сам контентом, а не розглядається як окрема складова динамічного дизайну. Він проявляється в
утворенні альтернативних елементів для одного і того ж об’єкту. Ці елементи формують
матрицю проектування (Фірмовий стиль компанії THHK, Clear Village).
В основі формування системної концепції лежать модифікатори, які стають невід’ємною
складовою дизайн-системи. Модифікатори забезпечують появу динаміки, завдяки
трансформаціям середовища та взаємодії із людиною. Середовище як модифікатор може бути
природним, цифровим та штучним. Модифікатори, які базуються на основі використання
чинників природного середовища забезпечують видозміни, що пов’язані із періодичними
змінами природи (динамічна айдентика Nordkyn, реклама Макдональдс). Модифікатори, котрі
пов’язані із цифровим середовищем, визначаються взаємодією з людським фактором та
програмним забезпеченням. Штучне використання середовища передбачає вплив факторів
життєдіяльності людини на зміну образу дизайн-системи (реклама порошку Tide, представляє
собою біле статичне полотно, яке під дією пилу розкриває динамічну суть реклами). Важливу
роль у появі динаміки відіграє присутність людини як частини системи. Наприклад, реклама
кремезного чоловіка з гойдалкою, що стає частиною середовища завдяки присутності людини.
Змістова, візуальна та системна концепції забезпечують формування динаміки візуальних
систем, що базуються на трансформації сутності, форми та контекстуальних властивостей
Висновки. Структурне формотворення динамічних систем забезпечується наявністю
ідентифікаторів, інтеграторів та модифікаторів. Ідентифікатори представляють собою сталу
статичну форму або об’єкт, що є базовим. Інтегратори виступають основними
стилеутворюючими елементами (образ, колір, шрифт та ін.) динамічних візуальних систем. Вони
служать для утворення матриці варіантів видозміни системи.. Модифікатори – це компоненти,
котрі забезпечують трансформацію ідентифікаторів та інтеграторів. Їх взаємодія передбачає
появу динаміки та утворення цілісної динамічної візуальної системи, за рахунок чого було
виділено три концепції проектування візуальних графічних систем: змістова (формується за
рахунок метафор та асоціацій), візуальна (проявляється в утворенні альтернативних елементів
для одного і того ж об’єкту) та системна (в основі лежить природне, цифрове та штучне
середовище як модифікатор).
Ключові слова. Динамічні графічні системи, концепції проектування динамічних систем,
графічні концепції, ідентифікатори, інтегратори, модифікатори.
1. Будай А. Дизайн-патерни – просто, як двері. 2012. 90 с.
2. Глазычев В.Л. Дизайн как он есть. 2-е изд., доп. Москва, 2006. 320 с.
3. Захарова С.О. Дизайн як культурний феномен: теоретико-методологічний аналіз.
Гумунітарний вісник ЗДІА. 2010. № 42. С. 80–88.
4. Рулёв А.А. Исследование методик создания динамической визуальной айдентики:
автореф. маг. дис. Спец. «Дизайн». Санкт-Петербург, 2015.
477
УДК 7.05:621.798
ПРОЕКТНІ СТРАТЕГІЇ СТВОРЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ УПАКОВОК
Студ. В.В. Райниш, гр. Д-41
Науковий керівник доц. Н.В. Скляренко1
1
Мета і завдання. Метою дослідження є виділення проектних стратегії створення

альтернативних упаковок. Альтернативна упаковка – це упаковка, яка з позицій дизайну
розглядається як вторинна продукція. Така упаковка після споживання продукту
використовується як новий об’єкт, що не пов'язаний із упакованим товаром, забезпечуючи
підвищення комунікабельності упаковки та її екологічність. Засобами дизайну можна
продовжити термін існування упаковки на ринку, формуючи повний цикл життя упаковки як
вторинної продукції.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є багатофункціональні
упаковки, які виступають вторинною продукцією. Предметом дослідження є проектні
стратегії створення альтернативних упаковок.
Методи та засоби дослідження. Дослідження аспектів проектування упаковки як
вторинної продукції здійснено в контексті екологічного підходу. Альтернативна упаковка як
вторинна продукція досліджена з позицій дизайну, застосовані методи композиційного,
структурно-функціонального та естетичного дизайн-аналізів. В цьому контексті набуває
важливого значення переосмислення способів взаємодії упаковки та споживача. Методика
проектування упаковки як вторинної продукції сприятиме підвищенню соціальної
комунікабельності.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів . У роботі вперше
розглянуто упаковку як вторинну продукцію. Проаналізовано проектні стратегії створення
альтернативних упаковок в контексті екологічного підходу. Розглянуто екологічне мислення як
частина процесу проектування такої упаковки;
Результати дослідження. З кожним роком вимоги до якісних характеристик упаковок
стають жорсткішими. Це пов’язано з винайденням нових технологій, необхідністю
збереження навколишнього середовища та збільшення асортименту харчових продуктів, які
потребують якісного упаковування.
Останнім часом набули розвитку дослідження, пов’язані з екологічними розробками
упаковки. Загальну інформацію про екологічне проектування подають В.О.Свірко, О.В.
Бойчук, В.М. Голобородько, А.Л. Рубцов, О.В. Кардаш, О.В. Чемакіна [1]. Частина
досліджень торкаються матеріалів для створення упаковки, їх безпеки для споживачів [1] та
способів утилізації упаковки [2]. Т.Б. Шилович окреслив шляхи розв’язання проблем збору
та утилізації використаних упакувань [3]. О.С. Тєлєтов [4] з позицій маркетингу обґрунтовує
необхідність інноваційних складових: екологічної, комунікативної та ресурсозбереження у
розробках упаковок, що становить комплексний підхід порівняно із фрагментарним, що існує
сьогодні.
Розроблена класифікація стратегій створення альтернативної упаковки передбачає: 1)
програмування поведінки споживача; 2) підвищення еко-свідомості; 3) підвищення
соціальної комунікабельності.
В основу розробки проектних стратегій закладено необхідність оптимізувати зусилля і
ресурси, необхідні для підтримки балансу між довкіллям і діяльністю людини. Саме в цьому
полягає науково-практична цінність упаковки як вторинної продукції.
Використання принципу модульності для проектування упаковки як вторинної
продукції засвідчило формування модульних систем, що стали відмінним маркетинговим
засобом програмування поведінки споживача. Такий рекламний крок передбачає купівлю
окремих частин або можливість їх заміни з метою отримання цілісного продукту. Проблема
використання частини і цілого, тобто структурних особливостей модульних систем, у
проектуванні образу середовища життєдіяльності людини, відсутність гармонійної взаємодії
478
структури і функції на фоні інтенсивного розвитку технологічного та інформаційного

оточення обґрунтовує необхідність системного підходу до кожної дизайн-розробки упаковки
як вторинної продукції.
Модульна продукція сьогодні залучається фахівцями і до сфери дизайну упаковки.
Запровадження цих методів у дизайн альтернативної упаковки забезпечує розробку
рекламної кампанії як цілісної покрокової стратегії. Аналогії знаходимо у просуванні бренду
«Ростішка» російської компанії «Данон», що базується на використанні пазлів-магнітиків з
динозавриком Діно, які дуже люблять колекціонувати малюки. Рекламні комунікації
торкаються дитячого сегменту, запроваджуючи модульні «додатки» інформаційно-ігрового
характеру (одиничні фрагменти на кожному продукті спонукають до постійної їх купівлі з
метою складання цілого зображення). Аналогічна стратегія запроваджена і для упаковки.
Споживач зацікавлений у купівлі значної кількості продуктів з метою отримання упаковок
від них. Формування такої комунікативної системи або способу позначення ідеї має
соціально-культурне підґрунтя, торкаючись духовних основ життя людини.
Стратегії підвищення еко-свідомості та соціальної комунікації пов’язані із
посиленням взаємодії між упаковкою і людиною, що базується на екологічному підході.
Як приклад синтезу трьох окреслених напрямків стратегії проектування було
здійснено власну розробку шахів з коробки цукерок Open/play «Sweet game». В основі
проектування упаковки як вторинної продукції лежать актуальність, функціональність,
оригінальність, екологічність і ергономічність. Об'єднавши шоколад і ідею коробки (шахової
дошки), створено унікальну коробку-гру. Тривалий термін використання упаковки
забезпечується можливістю постійної комунікації між людьми, що даруватиме радість і
позитивні емоції. Поява таких дизайн-розробок, що характеризуються швидкою зміною
форми та призначення, несуть риси інтерактивності та ґрунтуються на принципах
екологічності, дозволяє уникнути нагромадження непотрібних зайвих речей.
Висновки. У публікації розкрито проектні стратегії створення альтернативних
упаковок та розроблена їх класифікація: 1) програмування поведінки споживача; 2)
підвищення еко-свідомості; 3) підвищення соціальної комунікабельності. Синтез окреслених
проектних стратегій дозволяє використати альтернативну упаковку як засіб впливу на
поведінку споживача, а також з метою керування поведінкою людини на рівні підсвідомості.
Проектування упаковки як вторинної продукції у XXI ст. задає методичні підвалини
альтернативного дизайну альтернативної упаковки, що базується на екологічному мисленні
та сприяє підвищенню комунікативності людини.
Ключові слова. Альтернативна упаковка, класифікація, проектування, стратегії.
1. Свірко В.О., Бойчук О.В., Голобородько В.М., Рубцов А.Л., Кардаш О.В., Чемакіна О.В.
Дизайнерська діяльність: екологічне проектування. Науково-методичне видання. Київ:
УкрНДІ ДЕ, 2016. 196 с.
2. Способи утилізації упаковки. URL: http://www.eco-live.com.ua/content/blogs/sposobi-
utilizatsii-upakovki (дата звернення: 13.01.19)
3. Шилович Т. Б. Основи конструювання упаковок. Конспект лекцій з «Навчальної
дисципліни з основ конструювання упаковок». Київ, 2017. С. 46-52.
4. Тєлєтов О. С., Шатова В. М. Упаковка як об’єкт інноваційного маркетингу. Маркетинг
інновацій.. 2014, №2. С.11-20
479
УДК 792.78 (75.05)

МУРАЛИ ЯК СУЧАСНИЙ ВИД МИСТЕЦТВА
Студ. Н. С. Пономарьова, гр. МгДр1-18
Науковий керівник професор Є. П. Гула
Мета і завдання. Мета: пояснити роль муралу в сучасному мистецтві та суспільстві.

Завдання: дати визначення поняттю муралу, дослідити його історичне походження та розвиток із
часів античності та періоду мексиканської революції. Провести паралель між сучасним
розвитком суспільства та мистецтва, обґрунтувати взаємозв’язок муралу із мистецтвом минулого
та сьогодення, його роль в ньому та соціумі.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є мурал як вид сучасного
мистецтва. Предметом дослідження є його історичний розвиток, мистецьке та соціальне значення
в різних культурах минулого та сучасного світу.
Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна даного дослідження полягає
в порівняльній характеристиці історичного зв’язку муралу та мистецтва із культурою різних
часів; висвітленні головних рис та завдань сучасного мистецтва; обґрунтуванні муралу як виду
сучасного мистецтва, що є яскравим прикладом його принципів та цілей. Із плинністю історії
змінюються і задачі мистецтва. Однією з головних характеристик муралу є його масова взаємодія
із соціумом та глибина візуального повідомлення. Тому в сучасну епоху масової культури
муралізм є надзвичайно актуальним та показовим щодо головних задач мистецтва сьогодення.
Результати дослідження. Під час наукового дослідження визначено, що мурал (Mural) –
це різновид мистецтва вулиці, який представляє собою велике зображення, що заповнює
поверхню стіни, зазвичай, житлової архітектури. Основні ролі муралу – еститечна та соціальна,
адже він не тільки декорує архітектурний ансамбль міста, а й несе в собі соціокультурний
підтекст. Мистецтво муралу притаманне великим містам із великою кількістю населення,
широкими вулицями та високими спорудами. Як правило мурали малюють на глухих стінах
висотних будинків, парканах тощо.
Якщо розглянути періоди активного розвитку муралізму, то можна зазначити, що умовно
існувало два етапи активного розвитку муралу, що вплинули на його формування сьогодні.
Перший з них – виникнення грецьких та римських фресок, що у той історичний період мали
політично-релігійний підтекст. Другим етапом бурхливого розвитку мистецтва муралу був
період мексиканської революції у 1910 – 1917 роках, коли через нестачу матеріалів для
політично-агітаційних плакатів, і такі художники, як Дієго Рівера, Давид Альфаро Сікейрос,
Хосе Ороско за основний матеріал для своєї соціальної творчості брали стіни будинків та на них
створювали справжні монументальні витвори мистецтва. Саме за часів виникнення
мексиканського муралу у фресок минулих часів відкрилось друге дихання, і вони стали новим
видом соціальних комунікацій. Їх нова роль стало поширення в суспільстві народної думки та
заклик до єднання [1].
Під час дослідження інформації про зв’язок культури суспільства і мистецтва муралу
було проаналізовано ряд наукових статей. На думку І. С. Гаврилаш, мурали тісно пов’язані із
масовою культурою сьогодення. У час постмодерну мистецтво давно відійшло від академічних
стандартів, тому і для сучасних муралів в деяких країнах впроваджується офіційний термін нео-
муралізму, що дозволяє художникам ще більше розкувати свою фантазію та стилістичну свободу
[2]. За словами Шило О.В. та Івашко О.Д., сучасний мурал виник як явище через неготовність
людей сприйняти домінуючий індустріальний стиль архітектури, яка вже не несла у собі такої
естетичної цінності, як раніше. Тобто нестачу гармонії та краси в архітектурі люди почали
заміняти графічним засобом виразності, і це стало актом протесту масової культури проти
елітарної [3]. Отже, можемо дійти висновку, що сучасний мурал як вид масового мистецтва
яскраво відображає дух мас та їх реакцію на ті чи інші зміни в суспільстві. Проте все ще мало
вивчено взаємозв’язок культури та суспільства різних часів із розвитком муралізму, тому під час
наукового дослідження було складено стислий історичний ланцюг соціокультурного розвитку
мистецтва муралу.
480
Вивчаючи мурал як сучасний вид мистецтва, можна зазначити, що на сьогоднішній день

він зазнав кардинальних змін, у порівнянні із його історичними витоками. За часів античності,
коли люди жили у величних державах, вірили у міфологію та звеличували богів і своїх
правителів, їх мистецтво настінного живопису відображало тогочасну культуру. Відповідно,
зображення мали суто конкретний міфологічний або політичний характер, адже суспільство було
ієрархічним, сповненим містичним уявленням про світ, глибокою вірою у величне, захопленням
могутністю держави, воєнними перемогами та красою людини. Усе це і сповнює старовинні
фрески та загалом мистецтво давньої Греції та Римської імперії [4, с. 48–57].
В епоху середньовіччя зображення на стінах, такі як фрески, мозаїки, набули іншого
релігійного та філософського значення. Теоцентризм надав їм стилізованості та складного добре
продуманого символізму, що створювали неземний ефект та заставляли людину відчути себе
маленькою та незначною у порівнянні зі Святим Духом, божеством. Багато композиційних та
графічних прийомів тих часів запозичені сучасними художниками для створення своїх творів [4,
с. 62–68].
У період Відродження через політичну роздробленість та розвиток торгівлі, застарілі
релігійні засоби «залякування» людей втратили свою актуальність, людина знову відчула свою
перевагу, тому її почала цікавити естетична сторона мистецтва. Живопис знову набував
реалістичних рис, запозичених в античності, зображення все більше ставали деталізованими та
навіть образи святих набували емоційності та реальності. Авторитетом вже була не церква або
влада, а замовник [4, с. 140–143].
Мурал, у сучасному розумінні цього слова, розквіт у період мексиканської революції,
коли феодальна влада застарівала, а прості люди втомилися від постійного її контролю. Тоді
мурал набув нового дихання, а саме вперше став голосом народу, а не влади чи еліти. Це
ознаменувало перехід мистецтва на новий демократичний лад, де суспільні настрої задає не
центр правління, а маси. Мурал вперше передавав дух протесту проти існуючого режиму, тобто
позицію громадян, та їх бачення ситуації.
Таким чином, можна визначити, що суспільний устрій, світогляд та настрої у той чи
інший період та у тій чи іншій державі напряму впливають на конкретні зображення настінного
живопису (на сьогодні муралу) та загалом на мистецтво.
Висновки. На сьогоднішній день мистецтво муралу, пройшовши весь свій довгий шлях
метаморфоз, завдяки розвитку суспільства набуло надзвичайної стилістичної та
мультикультурної різноманітності, й разом з тим, увібрав у себе весь свій історичний здобуток.
Сучасне суспільство налаштоване на вільне самовираження, креативність, в ньому набувають
популярності теми екології та гуманізму, що знаходять відображення у мистецтві. Мурал як
сучасний вид мистецтва має масовий характер, що також притаманне сучасній культурі. Він, як
ніщо інше, яскраво виражає її актуальну проблематику через масштабне зображення на
архітектурі, яке бачать тисячі людей щодня.
Ключові слова: мурал, муралізм, мистецтво, мистецтво муралу, сучасне мистецтво,
суспільство, соціум, історія, розвиток.
1. The outlook, Мурали – новий підхід до старого мистецтва. URL:
http://uk.theoutlook.com.ua/article/5056/murali-novij-pіdxіd-do-starogo-mistetstva.html (дата
звернення: 01.02.2019)
2. Гавриш І. С. Масова культура. URL: http://issues-culture-
knukim.pp.ua/article/view/154059/156034 (дата звернення: 01.03.2019)
3. Шило О.В., Івашко О.Д. Монументальне мистецтво і стріт-арт в сучасному міському
просторі. Науковий вісник будівництв ХНУБА. Харків : 2016. Вип. 2. С. 74–78.
4. Искусство. Всемирная история / под ред. С. Фарсинга ; пер. с англ. – Москва : ООО
«Магма», 2015. 576 с.
481
УДК [76.012:655.066.3]:004.92
ПОЄДНАННЯ МОНОТИПІЇ
І КОМП'ЮТЕРНОЇ ГРАФІКИ В ДИЗАЙНІ ВІЗИТІВКИ
Студ. А.В. Деюн, гр. БДр5-16

Науковий керівник асист. Пшінка Н.М.
Науковий керівник ст. викл. Пашукова С.Г.
Мета і завдання. Дослідити особливості використання техніки монотипія у дизайні

візитівки. Експериментально підтвердити синергетичні ефекти від поєднання монотипії з
комп'ютерною графікою в дизайні візитівки.
Об'єкт та предмет дослідження. Монотипія як різновид самостійної друкованої
графіки. Комп’ютерна графіка. Візитівка – картка, традиційний носій контактної інформації
про людину чи компанію.
Методи та засоби дослідження. Методи: аналітичний (аналіз теоретичної
інформації), емпіричний (опис результатів практичних експериментів). Засоби дослідження:
папір різної фактури, фарби для друку (на олійній і водяній основі); комп’ютерне обладнання
(сканер, принтер), комп’ютерно-цифрові програми (Photoshop).
Хід дослідження. Дослідження здійснювалося в чотири етапи. Перший етап –
отримання відбитка на папері в техніці монотипія [1]. Зображення наносять фарбою на
тверду гладку поверхню матриці (скло), для отримання чіткого, виразного малюнка.
Виявлялися можливості різних способів створення монотипії, зокрема таких, як акватипія,
акваграфіка та флоротипія, та використання різного приладдя – пензлів, губок, тампонів та
ін. для урізноманітнення ефектів. Ефект також залежить від паперу (гладкого чи фактурного)
та фарби. Так, фарбу на олійній основі відтискують на сухий папір для отримання
контрастного чіткого малюнка. Для фарб на водяній основі використовують вологий папір з
метою отримання тонального, розмитого зображення. Монотипія буває монохромною
(одноколірною) або поліхромною (багатоколірною), передбачає роботу з кольором, лінією,
різними фактурами, прийомами друкованої графіки. Другий етап – у зв’язку із
специфічними рисам, притаманними цій техніці (спонтанність, деяка довільність,
непередбачуваність результату) виникає потреба в опрацюванні одержаного на папері
відбитка: для передачі об’єму, світлотіні тощо фарбу вбирають у потрібному місці
ганчіркою, пензлем домальовують окремі елементи для створення сюжетної чи абстрактної
композиції відповідно до задуму дизайнера і побажань замовника [2]. Третій етап – після
висихання фарби на папері отриманий малюнок відскановано і за допомогою програми
Photoshop допрацьовано на комп’ютері [3]. Четвертий етап – створення на комп’ютері
шрифтової композиції з необхідною інформацією про власника візитівки і гармонійне
поєднання шрифту із малюнком.
Результат дослідження. Проаналізовано особливості монотипії як самостійного
виду художньої творчості, що створює зображення із графічними і живописними ефектами,
має велику кількість технологічних прийомів, що надають композиції асоціативного,
емоційного характеру. Апробовано і продемонстровано широкі можливості монотипії та її
різновидів для художньо-образного втілення оригінальних творчих ідей дизайнера в
декоруванні візитівки. Наголошено на важливості поєднання традиційної ручної техніки
отримання відбитка монотипії і комп’ютерної графіки, знаряддями якої є сучасні цифрові
технології, комп’ютерні програми та пристрої, що дозволяє створити ефектну, яскраву,
482
ексклюзивну візитівку, яка не просто надаватиме суху інформацію про її власника, а й

відповідатиме естетичним вимогам, привертатиме увагу, буде запам’ятовуватися і
створювати позитивні емоції у користувача [4]. Розроблено шрифтові композиції для
розміщення на візитівці, де головна інформація (прізвище, ім’я особи або назва фірми) та
допоміжна (контакти, рід діяльності тощо) акцентовані кольором чи особливостями
написання шрифту. Малюнок і шрифт поєднано в одну гармонійну композицію.
Елементи новизни та практичне значення отриманих результатів. Поєднання
монотипії і комп’ютерної графіки створює синергетичний ефект, відкриває перед
дизайнером широкі можливості у розкритті свого внутрішнього потенціалу, розвитку
фантазії, втіленні творчих ідей, допомагає створити на обмеженій розміром площині
візитівки яскраві, оригінальні образи. Монотипія сьогодні зазнає значних змін, її технологія
ускладнюється, урізноманітнюється фактура відбитка і колірне рішення композиції. Триває
пошук нових засобів збагачення образної мови монотипії [5], що спонукає дизайнера
експериментувати, апробовувати нові матеріали, досліджувати і відкривати можливості
поєднання різних графічних технік, здійснювати творчі відкриття. Специфіка візитівок
вимагає від дизайнера також уміння організовувати обмежений розмірами простір,
застосовувати в дизайні карток виразні шрифтові композиції, які необхідно гармонійно
поєднувати із графічним зображенням. Візитівка як специфічний вид візуальної комунікації
виконує функції презентації власника й представлення інформації про нього. І саме художня
образність та новизна, яка створюється засобами монотипії і комп’ютерної графіки
забезпечують увиразнене, емоційно збагачене сприйняття такої інформації.
Висновки. Монотипія та її поєднання з найсучаснішими цифровими технологіями дає
можливість експериментувати, розвивати творчий потенціал дизайнера, використовувати
різноманітні матеріали для друку, створювати візитівку не просто як джерело інформації, а
як художню мініатюру, витвір прикладного мистецтва. Змішана техніка монотипії з
використанням комп’ютерної графіки має безмежний потенціал у графічному дизайні.
Ключові слова: візитівка, монотипія, акватипія, флоротипія, графічний дизайн,
комп’ютерно-цифрові технології.
1. Свид С.П., Проців В.І. Художні техніки : Київ : Рад. школа, 1977. 78 с.
2. Храмова-Баранова О., Куколь С. Становлення і розвиток монотипії як засобу графічної
виразності у мистецтві. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв : зб.
наук. праць. – Харків : ХДАДМ, 2016.
3. Лещинский А.А. Основы графики – техника плоской печати. URL:
http://ebooks.grsu.by/leshchinski/technika-ploskoipechati (дата звернення: 20.03.2019).
4. Самойлова Н.М. Становлення монотипії як техніки друкованої графіки. URL:
http://librar.org.ua/sections_load.php?s=art&id=947&start (дата звернення: 22.03.2019).
5. Монотипия – мир чудес! URL: http://www.monotypy.ru/monotypia/ (дата звернення:
16.03.2019).
483
УДК 7.041.53(430)
ПОСТАТЬ АЛЬБРЕХТА ДЮРЕРА В ЕВОЛЮЦІЇ АВТОПОРТРЕТА
Студ. К.Р. Коваленко, гр. БДр 3-18
Науковий керівник: ст. викладач М.Ф.Руденко
Справжній новатор свого часу, німецький художник Альбрехт Дюрер творив в воістину
унікальну історичну пору переходу Середніх століть в епоху Ренесансу. Перший в історії
німецького (а за великим рахунком – і всього європейського) живопису почав писати
автопортрети; одним з перших застосував складну техніку гравіювання на мідних дошках;
спробував систематизувати процес створення живописних творів, написавши кілька наукових
трактатів на тему вимірювання пропорцій.
Мета і завдання: Прагнення до визнання, істини, зростання духовності, творче мислення
і сміливість пошуку нових ідей, інтелектуальна чесність, критичність і самокритичність розуму,
уміння використовувати попередній досвід, вислухати і прийняти іншу думку, якщо вона
правильна – такі риси потрібно постійно формувати у собі.
Основним завданням сьогодення постає вивчення спадщини видатних умів людства,
ознайомлення з основами їх філософії, діалектикою і логікою творчого мислення, формування
уявлень про етапи розвитку філософської думки, їх соціально-історичний та духовно-релігійний
контексти.
Мета дослідження – охарактеризувати особистість Альбрехта Дюрера та обґрунтувати
його творчий здобуток у світовому мистецтві.
Об’єкт дослідження – постать Альбрехта Дюрера.
Методи та засоби дослідження:
Теоретичні: аналіз і синтез філософських, педагогічних, психологічних, соціологічних
наукових знань, навчальних видань з проблем мистецтвознавства, живопису; класифікація,
порівняння, узагальнення даних щодо постаті Альбрехта Дюрера.
Емпіричні: вивчення, аналіз та узагальнення практики живопису, бесіди, опитування
художників з проблем мистецтвознавства.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів:
- акцентовано увагу на видатну постать Альберта Дюрера – німецького живописця і графіка,
одного із найбільших майстрів західноєвропейського Ренесансу;
- доведено, що Альбрехт Дюрер був першим теоретиком мистецтва серед
північноєвропейських художників, автор практичного керівництва з образотворчого та
декоративно-прикладного мистецтва на німецькій мові, що пропагував необхідність різнобічного
розвитку художників.
21 травня 1471 р. народився видатний німецький живописець і графік Альбрехт Дюрер. У
творчості Дюрера переплелися традиції пізньої готики з її інтересом до гострої характерності і з
увагою до деталей, перебільшеним виразом емоцій і напруженим ритмом ліній та прагнення
використовувати досягнення італійського ренесансного мистецтва, осягнути закони досконалості
і гармонії. Художник уважно вивчав натуру, роздумував над проблемами мистецтва, розробляв
вчення про ідеальні пропорції.
У пошуках ідеальних пропорцій людського тіла Дюрер першим з німецьких художників
звернувся до зображення оголеної натури (гравюра «Адам і Єва»)
Дюрер також був одним з найбільших європейських портретистів. Становлення
північноєвропейського автопортрета як самостійного жанру нерозривно пов'язане з ім'ям Дюрера
[5]. Героїв його живописних і графічних робіт відрізняє горда самосвідомість, духовна енергія,
напружене внутрішнє життя. Він бачив цінність портрета в можливості збереження образу
людини для наступних поколінь. Багато з біографів говорять про те, що Дюрер в молодості був
привабливою людиною, тому важливим місцем в його спадщині займають автопортрети,
найраніший з яких був створений художником у віці 13 років.
У них, безсумнівно, була присутня частка марнославства і бажання сподобатися
глядачеві. Автопортрет Дюрера – це спосіб, за допомогою якого можна було підкреслити свій
484
статус і зобразити певний етап життя. Він зображує себе людиною, яка стоїть за
інтелектуальному і духовному розвитку вище рівня, що визначається його станом.
Він говорив про значимість образотворчого мистецтва, коли в Німеччині воно ще
прираховувалося до ремесла [1]. Дюрер бачив себе творцем і мислителем, а не просто
ремісником. Роль майстра в історії розвитку мистецтва кінця XV – початку XVI ст. настільки
велика, що мистецтвознавці називають цей період епохою Дюрера.
Допитливий дослідник, Дюрер протягом усього життя створював роботи з натури, в яких
уважно вивчав особливості зовнішності людини, будови землі, рослин, тварин. Вони виконані з
такою ретельністю, що могли б служити ілюстраціями наукових атласів. У гравюрах художника,
пронизаних відчуттям бентежного духу, сильніше, ніж в живописних роботах, відчувається
зв'язок з німецькими традиціями пізньої готики. Їх відрізняє напруженість ритму стрімких,
неспокійних, різко зламаних ліній.
Особистість Дюрера явила новий для Німеччини ренесансний тип художника-мислителя.
Його творчість мала значний вплив на розвиток німецького мистецтва першої пол. XVI ст.
Гравюри Дюрера, що розійшлися по всій Європі, зримо проповідували гуманістичні ідеали епохи
Відродження.
Пейзажі, виконані під час першої подорожі до Італії в техніці акварелі і гуаші («Вид
Трієнт», «Вид гори Арко»), – перші твори цього жанру в історії європейського мистецтва. Їх
відрізняє свіжість і безпосередність враження [4].
Для зрілих робіт Дюрера («Вівтар Паумгартнеров»; «Поклоніння волхвів»; «Свято вінків з
троянд»; «Поклоніння Св. Трійці») характерні ренесансне прагнення до ясності і врівноваженості
композиції, пропорційності і пластичної об'ємності фігур. У вівтарному образі «Свято вінків з
троянд», написаному для німецької церкви в Венеції, Мадонні з Дитиною поклоняються
імператор і Папа Римський. У натовпі людей позаду Дюрер помістив портретні зображення
багатьох своїх сучасників. Ця робота найбільш близька італійському ренесансному мистецтву
радісним різнобарв’ям фарб і гармонійністю.
Висновки. Отже, творчість Дюрера визначила провідний напрямок мистецтва німецького
Відродження. Вплив його на сучасних художників був великим; він проник навіть в Італію, у
Францію. Одночасно з Дюрером і слідом за ним виступила плеяда великих художників. Серед
них були: Лукас Кранах Старший (1472–1553), з тонким відчуттям гармонії природи й людини;
наділений величезною силою уяви Маттіас Готхардт Нейтхардт, відомий під ім'ям Маттіас
Грюневальд (1475–1528), пов'язаний з містичними народними й готичними
традиціями. Самовизначення Дюрера розвивалося протягом усього його життя. Зображуючи себе
в різний час, художник прагнув знайти себе. Його свідомість хотіла залишитися навічно в
зображенні.
Ключові слова: мистецтво, живопис, Відродження, екслібриси, ренесанс.
1. Franz Winzinger: Albrecht Dürer. Reinbek, 1971, ISBN 3-499-50177-5. (нім.)
2. Erwin Panofsky: Das Leben und die Kunst Albrecht Dürers. ins Deutsche übersetzt von Lise Lotte
Möller, München, 1977 (erste engl. Ausgabe: 1943). (нім.)
3. Львов С. Альбрехт Дюрер. М. : Искусство, 1977. 300, [4] с. (Жизнь в искусстве). (рос.)
4. Matthias Mende (Hrsg.): Albrecht Dürer — ein Künstler in seiner Stadt. Tümmels, Nürnberg,
2000, ISBN 3-921590-84-1. (нім.)
5. Mark Lehmstedt (Hrsg.): Albrecht Dürer: Das Gesamtwerk. CD-ROM, Digitale Bibliothek, Nr. 28.
Directmedia Publishing, Berlin, 2004, ISBN 3-89853-428-6. (нім.)
485
6. УДК 7.071.1(477)
ЖИТТЯ І ТВОРЧІ МЕТОДИ КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА
Науковий керівник: ст. викладач М.Ф. Руденко
Російський художник Казимир Малевич вважається одним з найбільших представників

російського авангарду початку XX ст., засновником і головним представником супрематизму. З
1904–1905 рр. почав серйозно і самостійно займатися живописом, пропустивши через себе і
переживши до 1913 р. практично всі основні етапи розвитку авангардного мистецтва:
імпресіонізм, постімпресіонізму, модерн, символізм, примітивізм, фовізм, сезаннізм, кубізм,
футуризм і кубофутуризм. У 1913 р. прийшов до абсолютизації принципу алогічності та
абсурдності в живописі, і від нього перейшов до створення супрематичних робіт.
Творчість Малевича зробила потужний вплив на мистецтво ХХ ст. Його ідеї стали
джерелом нових живописних, архітектурних і дизайнерських рішень, знайшли застосування в
різних областях прикладного мистецтва.
Мета і завдання роботи: прагнення до визнання, істини, зростання духовності, творче
мислення і сміливість пошуку нових ідей, інтелектуальна чесність, критичність і
самокритичність розуму, уміння використовувати попередній досвід, вислухати і прийняти іншу
думку, якщо вона правильна – такі риси потрібно постійно формувати і удосконалювати у собі.
Основним завданням сьогодення постає вивчення спадщини видатних постатей людства,
ознайомитися із творчістю видатного митця і філософа Казимира Севериновича Малевича,
засновником нових напрямів у абстрактному мистецтві – супрематизму та кубізму.
Мета дослідження – охарактеризувати особистість Казимира Севериновича Малевича та
обґрунтувати його вклад у світове мистецтво.
Завдання наукового дослідження полягає в розкритті видатної постаті К. Малевича і
пізнання нових напрямів мистецтва–видатного українського, радянського художника.
Об’єкт дослідження – постать Казимира Севериновича Малевича.
Теоретичні: аналіз напрямів мистецтв, такі як: кубізм; емпіризм; експресіонізм.
Емпіричні: вивчення, аналіз та узагальнення досвіду, бесіди із мистецтвознавцями щодо
постаті Казимира Малевича.
- зосереджено увагу на постаті Казимира Малевича – видатного українсько-польського
художника авангардиста;
- обґрунтовано внесок Казимира Малевича у світове мистецтво.
Результати дослідження. 11 лютого 1878 року народився український, радянський
художник-Казимир Северинович Малевич-педагог, теоретик мистецтв. Він став одним із
засновників абстрактного мистецтва.
Творчий шлях розпочав з етюдів, які писав на пленері. Знайомство з М. Ф. Ларіоновим
долучила його до авангардних течій в мистецтві. У 1900-х – початку 1910-х рр., у період
становлення творчої індивідуальності, пройшов шлях від імпресіонізму і символізму через
елементи фовізму і експресіонізму до примітивізму [1].
1915 року започаткував новий модерністський напрям у мистецтві – супрематизм.
Естетична стратегія супрематизму К. Малевича репрезентує модерністську інтенцію
пошуку нових засобів художньої виразності.
На думку Малевича, мистецтво вже давно відійшло від потреби простого відображення
природи та копіювання її природних форм.
Оскільки як би ми не прагнули втримати красу природи, зупинити нам її не вдасться, з
тієї причини, що сама природа не є відображенням застиглої краси, вона змінює форми і створює
з існуючого все нове і нове. Тим паче завдяки досягненням науки і техніки з цим завданням може
впоратись, наприклад, фотографія або кінематограф. Сучасне мистецтво, за К. Малевичем,
повинно рухатися новими шляхами, створювати все нові і нові форми, адже в нових речах —
нова краса. У зв'язку з цим, завдання митця — творити разом із світовими винаходами, не
486
ігноруючи досягнення науки і техніки, а співіснуючи разом з ними на єдиній площині, беручи
активну участь у створенні світу сьогодення [3].
Саме тому К. Малевич розглядав красу з точки зору не класичного, а сучасного
мистецтва. Краса безпредметного у його концепції виступає вимогою, яка ставиться до сучасного
мистецтва. Під безпредметним К. Малевич розумів такий художній твір, в якому відображається
не сам предмет, а те відчуття, яке стало причиною того чи іншого ставлення до предмета.
Виходячи з цього, у своїй естетичній концепції митець аналізує нову мову сучасного
абстрактного живопису, що складається з геометричних форм. У цьому контексті він наголошує,
що ці першооснови не можна вважати примітивом, адже у сучасному мистецтві за їх допомогою
об'єктивно спостерігається певний рух — розкладення предмета на окремі елементи, і створення
в єдності цих елементів нової форми відображення, тобто перехід до безпредметної творчості.
Висновки. Отже, нова складність сучасного мистецького шляху -це свідоме ствердження
абстрактних геометричних засобів, що є необхідністю в системі розвитку сучасних естетичних
форм прекрасного.
К. Малевич вважав, що нові вимоги живописно-пластичних безсюжетних і безпредметних
виявів стали метою сучасного мистецтва, тому він стверджував: «Хто відчуває живопис, той
менше відчуває предмет, хто ж бачить предмет, той менше відчуває живописне» [3].
Краса безпредметного, за К. Малевичем досягається через створення нових форм, в яких
зосереджена конструктивна єдність різних елементів, різних ліній, кольорів, об'ємів, фактур, що
створюють нове «тіло», як цілісність художнього сенсу. Художник повинен створити свою
живописну систему як «живе тіло», і використовуючи художні засоби, через форму і колір
виразити таємну силу відчуттів [4].
Тому сутність живописного мистецтва, сутність прекрасного у сучасному мистецтві
виявляється через зв'язок художника зі світом через його відчуття і через інтуїцію.
Ключові слова: кубізм, емпіризм, експресіонізм, авангардизм, супрематизм.
1. Маркаде Жан-Клод. Малевич / пер. з фр. В. Старко ; ред.: Т. Огаркова, Н. Самрук. Київ :
Родовід, 2013. 303 с.
2. Шишанов В. А. Витебский Музей современного искусства: история создания и
коллекции. 1918–1941. Минск : Медисонт, 2007. 144 с.
3. Малевич К. Собрание сочинений в 5 томах. Т. 3. Супрематизм. Мир как
беспредметность, или Вечный покой. С прилож. писем К. Малевича к М. О. Гершензону.
1918–1924 / сост., публ., вступ. ст., подг. текста, комм. и примеч. А. С. Шатских. Москва
: Гилея, 2000.
4. Kasimir Malevich. The Non-Objective World / English translation by Howard Dearstyne from
the German translation of 1927 by A. von Riesen from Malevich's original Russian manuscript,
Paul Theobald and Company, Chicago, 1959.
5. Азизян И. А. К.Малевич и И. Клюн: от футуризма к супрематизму и беспредметному
творчеству. «0.10». Научно-аналитический информационный бюллетень Фонда
К. С. Малевича. 2001. № 2.
6. Казимир Малевич. Київський період 1928–1930 / упорядник Т. Філевська. – Київ :
Родовід, 2016.
487
УДК 159.937.Б11+ 004

СПРИЙНЯТТЯ КОЛЬОРУ В КОМП’ЮТЕРНІЙ ГРІ
Студ. А.В. Білусяк, гр. БДр4-18
Науковий керівник ст. викладач У.Г. Балан
Мета і завдання. Метою дослідження є вплив кольору на сприйняття в комп’ютерній

грі. Для досягнення поставленої мети проаналізовано ряд відеоігор.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є колір. Предметом
дослідження є відеоряд комп’ютерних ігор.
Методи та засоби дослідження. Застосовано методи спостереження та методи
літературно-аналітичного аналізу.
новизна полягає в детальному аналізі впливу кольору в комп’ютерній грі.
Результати дослідження. Колір є важливим елементом не лише в житті, але і в
віртуальній грі, за його допомогою сприйняття ігрових об’єктів полегшує їх розуміння. Він
може застосовуватися в якості акценту, який зосереджує увагу на важливих елементах та
сюжетних лініях.
Спираючись на дослідженні властивостей кольору Кандинським, визначають два
основних чинники впливу:
• Чистий фізичний вплив. Тільки звичні предмети діють на пересічного глядача
абсолютно поверхнево. Незвичні кольори, які зустрічаються вперше, впливають на
нервову систему як збуджуючий фактор. Наприклад, яскраво-лимонний жовтий, на
якому зосереджена увага певний час, може провокувати фізичне відчуття болю. Око не
може довго витримати споглядання насиченого стронціанового і шукає спокою в
синьому або зеленому [3].
• Психологічний вплив. Враження від незвичайного кольору викликає в свідомості
глядача ряд асоціацій. Наприклад, червоний колір може викликати душевну вібрацію,
подібну до полум’я, тому що асоціюється з вогнем. Ясно-жовтий викликає смакові
відчуття кислого за асоціацією з лимоном [3].
У кожного кольору є своє позначення і його прийняття залежить від контексту.
Червоний дуже яскравий і емоційно-інтенсивний колір. Він привертає на себе увагу і має
дуже високу ступінь помітності, саме тому використовується в стоп-сигналах. В іграх
виступає в якості маркера можливої агресії, небезпеки, війни, пристрасті та любові. Також
важливі об’єкти роблять червоними, щоб гравець зміг швидко зорієнтуватися на важливих
деталях. Наприклад, візуальне наповнення гри «Mirror`sEdge» виконане в світлій гамі
голубих, синіх відтінків та червоних контрастів щоб зосередити увагу користувача.
Жовтий – найбільш світлий та сяючий з усіх кольорів, легкий. Перші асоціації, які
виникають – променисте сонце, яке пробуджує життєрадісність, зігріває та стимулює
розумову діяльність. Використання в комп’ютерних іграх градацій жовтого викликають
приємні, бадьорі, теплі почуття, а також привертають увагу гравця. Наприклад, у грі
«TheFirstTree» для того, щоб відтворити затишний комфортний стан змінюється візуальне
оточення, яке акцентовано у жовтій гамі.
Помаранчевий колір – суміш жовтого з червоним – максимально активний, тому
зв’язано зі спілкуванням. В своїх приглушених та пастельних градаціях так само як і жовтий
може передавати відчуття затишку, тому вони тісно взаємодіють один з одним. Охристі
відтінки – є природними кольорами – прикладом їх застосування є гра «LifeisStrange», вони
повністю передають стан комфорту, асоціюються зі спекотною погодою, викликають
відчуття домашнього затишку, і не спричиняють негативних емоцій.
Гаму синіх кольорів зв’язують з глибиною і стабільністю, така група кольорів завжди
холодна, стисла і зосереджена в собі, заспокійливо впливає на нервову систему. Як зазначає
Іттен, синій виражає самоту, тихе упокорювання і глибоку віру. Це холодні відтінки, вони
488
частіше використовується в іграх науково-фантастичної тематики, щоб зобразити

аналітичне, футуристичне, технологічне майбутнє.
Зелений асоціюється з природою, може мінятись характер його виразності, в
залежності від кількості інших барв – жовтого або синього. Якщо за допомогою червоного
передають атмосферу небезпеки, то зелений має розслаблюючу і заспокійливу дію.
Фіолетовий є кольором підсвідомого і таємного, може символізувати розкіш, амбіцію,
чаклунство. Він рідко зустрічається в природі. Темний є більш містичним, світлий –
фантастичним, казковим. За Люшером – не тільки прикрашає себе, але й бажає зачаровувати
і захоплювати інших, викликати у людей захоплення. У комп’ютерній грі «Oriand the Blind
Forest» застосовується синій та фіолетовий кольори, вони передають спокій та незвичайність.
Чорний – колір таємниці, він асоціюється з невідомим, хворобою, занепадом і смертю,
завжди виражає конфлікт та на підсвідомому рівні викликає страх. Також може означати
елегантність і престиж, дає почуття глибини, але зменшує читабельність. Зазвичай
використовується разом з червоним в шутерах. Палітра чорного/сірого кольорів відображена
в грі «Limbo», темні відтінки цілком відповідають даній тематиці, вони асоціюються з
самотністю, втратою і катастрофою.
Одноколірна гама в іграх виступає в якості складової мінімалістичного стилю,
проявляється в обмеженому використанні кольору для досягнення більшого драматичного
ефекту.
Колір – це дієвий метод впливу на емоції гравця. Зміна колірної гамми визначає
ситуацію і напруженість середовища. Тому взаємодія усіх кольорів у відеогрі може
відображати атмосферу оточення. Він допомагає передати в комп’ютерних іграх настрій та
викликає у гравця потрібну гаму відчуттів.
У сюжетних лініях важливі елементи виділяють яскравим кольором на тлі спрощеної
колірної палітри. Це рішення дозволяє гравцеві швидше орієнтуватися у відкритому світі,
спираючись на контрасти. Стримане ж візуальне виконання може заплутати користувача,
таким прикладом можуть бути додаткові завдання (пасхалки). Розробники не акцентують їх,
тому що вони не впливають на зміст гри.
Висновки. Проаналізовано значення кольорів в комп’ютерній грі та їх сприйняття
людською свідомістю. За результатами дослідження встановлено, що колір є невід’ємним
фактором для правильної передачі сюжетної лінії відеогри.
Ключові слова: сприйняття кольору, комп’ютерна гра, колір.
1. Браэм Г. Психология цвета. Москва : АСТ : Астрель, 2009.
2. Иттен Иоханнес. Искусство цвета. Москва : Издатель Д. Аронов, 2015.
3. Кандинский В. В. О духовном в искусстве. Ленинград, 1989.
4. Люшер М. Цвет вашего характера. Москва : Вече, 1997.
489
УДК 74.01/.09
МІНІМАЛІЗМ ЯК ФУНКЦІОНАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНА ОСНОВА

ГРАФІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ ВЕБ-ДИЗАЙНУ
Студ. П. І. Дубрівний, МгДр1-18

Науковий керівник доц. А. П. Дубрівна
Мета і завдання. Аналіз функціональних особливостей та естетичних характеристик

графічної образотворчості в контексті розвитку сучасного веб-дизайну. Визначити тенденції
використання засад мінімалізму в системі побудови графічного інтерфейсу веб-ресурсу.
Об’єкт та предмет дослідження. Мінімалізм як стильовий напрям сучасного веб-
дизайну. Мистецтвознавчі аспекти феномену мінімалізму як методу дизайнерської
практики в контексті проектної культури.
Наукова новизна полягає у визначенні наявності певного зв'язку між принципами
мінімалістичної естетики і функціональним підходом до дизайн-проектування.
Результати дослідження. Тенденція функціоналізму в підходах до проектування
інтернет-сайтів диктує методи та рішення, що актуалізує стилістичні напрямки, співзвучні
потребам сучасного соціуму. Необхідність звернути увагу користувача до основного ядра
інформації обумовлює використання стратегій в стилістиці, що дозволяє досягти
максимального ефекту. Таким чином, мінімалізм як стиль інтернет-ресурсу являється
найбільш адекватним.
Мінімалізм як напрям в мистецтві сформувався в середині ХХ століття і базується на
принципах супрематизму (К. Малевич), неопластицизму (П. Мондріан) й абстракціонізму
(В. Кандинський), головним девізом якого є: «less is more» (чим менше, тим краще). Слід
зазначити, що мінімалізм був у тренді останні кілька років і в 2019 р. зберігає лідируючі
позиції. Мінімалізм характеризується лаконічністю засобів виразності, простотою, точністю
та ясністю композиції, що дозволяє якісно задовольнити запити користувачів.
У веб-дизайні мінімалізм характеризується відмовою від зайвих деталей.
Використовується мінімум тексту, зображень, а також виключно необхідні елементи, що
важливі для розуміння і взаємодії із сайтом. Кожен елемент спрямований щодо конкретних
цільових завдань, а всі декоративні елементи мінімізуються або зовсім видаляються. Думка,
що мінімалізм – це лаконічний строгий стиль, який використовує виключно ахроматичні
тони, не є об'єктивною. Дійсно, в мінімалізмі використовується вся палітра кольорів, проте,
застосовують не більше 2–3 кольорів, поєднання яких базуються на принципах кольорової
гармонії.
Одним з найважливіших елементів в стилістиці мінімалізму являється «пустота», який
часто називають «негативний простір». Завдяки порожньому простору створюється відчуття
легкості та елегантності, що так властиво мінімалізму. Також, виділяються ключові деталі й
розставляються акценти. В монохромній кольоровій гамі «пустота» грає велику роль, тому
що створює контраст і збільшує читабельність.
Слід зазначити, що стилістика мінімалізму не завжди являється оптимальним
рішенням для будь-якого проекту, так як все залежить від цілей сайту. Цей стиль не варто
використовувати для інтернет-магазину з великою кількістю категорій товару. Також, далеко
не кожен інформаційний сайт (новини) буде добре виглядати в мінімалістичному стилі.
Однак, вибір цієї естетичної спрямованості для корпоративного сайту або сайту продукту
оптимальний.
490
Головне завдання дизайнера при виборі для проектування стилю «мінімалізм» –

зробити інтерфейс простим, а не порожнім, стильним, однак не перевантаженим. У цій
стилістиці використовуються сміливі кольори, шрифти і різні деталі для створення простої
вишуканої елегантності. Проте, відмінність між простим і примітивним дуже делікатна, тому
мало хто з дизайнерів бере на себе ризик у використанні цього стилю. Сучасний «плаский
дизайн» («Flat design») досить тісно пов'язаний з мінімалізмом [1]. Його елементи, як
правило, мають просту форму, без зайвих вигинів і уникають тіней та засвічувань. Однак,
терміни «плаский» та «мінімалізм» не слід ототожнювати, хоча це часто відбувається. Їх
принципи та інструменти абсолютно різні.
«Плаский дизайн» – напрям у проектуванні, що відповідає за загальну виразність
іконок, кнопок, ілюстрацій тощо. Тоді як, мінімалізм є художнім стилем, що включає більш
широкий спектр можливих завдань та прийомів, створює композицію, кольорову палітру,
контраст і дозволяє охопити макет в цілому. Дійсно, «плаский дизайн» варто позначити як
один з методів мінімалізму. Дизайнери, які працюють в стилі мінімалізм, часто обирають
монохромну кольорову палітру або обмежену кількість кольорів. Цей прийом підсилює
обрані кольори, не відволікаючи користувача. У свою чергу, це дозволяє сконцентрувати
увагу відвідувачів сайту на цільовій дії: покупка, підписка тощо.
В цьому контексті слід підкреслити, типографіка у мінімалізмі є одним з ключових
елементів, що не тільки транслює інформацію, однак являється стилістичним прийомом.
Колір, а також шрифт і його гарнітура є дуже виразним графічним елементом, який впливає
на загальне сприйняття сайту [2].
Висновки. На основі вищезазначеного, констатуємо наявність очевидного
взаємозв’язку мінімалістичної стилістики та функціоналізму у підході до графічного
проектування веб-ресурсу, що являється вагомим інструментом у системі оптимізації
результатів загального концепту дизайну. Підкреслимо, одна з вартісних сторін зазначеного
стилістичного напряму та методу у веб-дизайні в тому, що мінімалістське рішення
інтерфейсу підсилює увагу користувачів. Сторінки не перевантажені, а зосереджують увагу
на основній інформації, що підвищує функціональність сайту. Як правило, дизайнери не
застосовують велику кількість візуальних образів, однак ті, що використовуються, дуже
інформативні й помітні. Пошукова праця щодо таких образів займає багато часу. Візуальні
форми повинні відповідати принципам мінімалізму, в іншому випадку, вони можуть
зруйнувати загальний ефект. Також, використання веб-дизайнерами контрасту при виборі
кольорів, форм та у розташуванні елементів, являється одним з найсильніших інструментів
мінімалістського стилю.
Ключові слова: веб-дизайн, мінімалізм, проектування, стиль.
1. Опалєв М., Вакуленко О. Закономірності формування сучасного тренду веб-дизайну –

«плаский» дизайн. Вісник Львівської національної академії мистецтв. Львів : Вид-во
ЛНАМ, 2016. Вип. 30. С. 215–225.
2. Nielsen, J., and Loranger, H. Prioritizing Web Usability. Berkeley CA: New Riders Press,
2006. 406 p.
491
УДК 004.924+614.21(477)
РОЛЬ ЗНАКА В СИСТЕМІ ГРАФІЧНОГО ПРОЕКТУВАННЯ

ФІРМОВОГО СТИЛЮ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ
Студ. Н. О. Рябова, гр. МГДр1-18

Науковий керівник доцент А. П. Дубрівна
Мета і завдання: Провести теоретичний аналіз ролі «знака» в контексті проектування

фірмового стилю медичних закладів, розкрити ступінь зазначеного поняття як актуальної
складової сучасного графічного дизайну, визначити аспекти вияву певних найуживаніших
форм.
Об'єкт та предмет дослідження: Знак як універсальна форма графічного
проектування. Художньо-стильові особливості розробки фірмового стилю в контексті
відповідності до професійного спрямування установ.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів: Розкрито
специфіку
вияву знаків в системі фірмового стилю, що обумовлена характером професійного
спрямування установи. Значимість одержаних результатів полягає в тому, що з'ясовано
причину використання певних знаків у проектуванні конкретних медичних підрозділів, що
демонструє залежність від типового асоціативного сприйняття споживача медичних послуг
напряму сфери лікування.
Результати дослідження: Історія формування і розвитку знака пов'язана із
становленням цивілізації, появою на первісному етапі знакової образотворчої мови, що
знайшла свої вияви у оздобленні предметів побуту та наскальних розписах абстрактного
характеру. Дійсно, достатньо важко надати адекватне дешифрування знаків та їх
комбінацій [1]. Знакова системи різного призначення, як важлива функціональна складова
візуальної комунікації мають загальнокультурну цінність та впливають на візуально-знакову
культуру користувачів інформаційного простору [2].
У процесі дослідження на базі медичних закладів України (на прикладі м. Києва),
(Охматдит, HELSI, Dila, Інститут серця МОЗ України, Український інститут стратегічних
досліджень МОЗ України, ДУ) виявлено найуживаніші типи знаків, що фігурують як
емблеми сфери лікувальної діяльності: змія; змія, що обвиває посох (посох Асклепія-
Ескулапа); змія, що обвиває чашу; Змія, що обвиває триніжок Аполлона; змія (або дві змії),
що обвиває свічку (або світильник); змія, що обвиває дзеркало; палаючий факел або свічка,
що горить; світильник; півень; серце на долоні; зображення конвалії; флорентійського
немовляти; серце; хрест; рука, що вимірює пульс – емблема терапевтичного лікувального
напряму; пентаграми деяких хірургічних інструментів (скальпеля, ножиць тощо); крапля
крові – емблема хірургічного профілю; ступки, ступки з товкачем – емблеми фармації;
емблеми медичних товариств; військово-медичні емблеми тощо [1].
Що стосується попередніх уявлень людини про медицину, стає зрозуміло, що знак
призначався до конкретного виду лікування шляхом асоціації, пов'язаної із конкретним
видом діяльності.
Торкаючись теми сучасної ролі знака у системі графічного проектування фірмового
стилю медичних закладів, відслідковується осучаснення мислення людини про медицину.
Однак, типове асоціативне сприйняття та відповідно візуалізація у дизайн-проектах
присутня: кардіологія пов'язана із зображенням серця, стоматологія позначається
492
варіативним стилізованим зубом, педіатрія користується логотипом дитячого змісту тощо.

Проте, із набуттям людиною соціально-історичного досвіду, знак припиняє своє примітивне
існування і набуває сучасного забарвлення, не змінюючи при цьому свого змістового сенсу.
Вагомим прикладом для демонстрації нашої гіпотези є HELSI – сучасна медична
система, створена для пацієнтів, лікарів, державних медичних закладів України. У логотипі
зазначеної віртуальної медичної системи зображено два серця, що символізують двоїстість
символіки знакового змісту – елемент лікування і піклування про клієнта. Тому, на
підсвідомому рівні, ця медична система візуально викликає довіру, й транслює сигнал
спокою і надійності до свого майбутнього користувача.
Висновки: У ході дослідження проведено теоретичний аналіз ролі знака в контексті
проектування фірмового стилю медичних закладів, проаналізовано найуживаніші типи
знаків на фундаменті асоціативного сприйняття. Визначено, що найбільш характерною й
найуживанішою формою знака медичних закладів є хрест та серце. Твердження базується на
дослідженні використання найуживаніших типів знаків, на базі медичних закладів м. Києва.
Ключові слова: знак, асоціація, медичні заклади, емблема, форма.
1. Сухін В. Історія появи медичної емблеми. Трактування найвідоміших символів

медичних емблем : реферат. URL: https://studfiles.net/preview/3882918/page:19/ (дата
звернення: 12.03.2019).
2. Поліщук А. Проблема формування візуально-знакової культури в сучасному
навчальному середовищі. Журнал КУ ім. Б. Грінченка: Комп’ютер у школі та сім’ї.
2014. Вип. № 8(120). С. 54–56.
493
УДК 7.012.766.
ЛОГОТИП У ГРАФІЧНОМУ ДИЗАЙНІ
Студ. М.О. Коваленко, гр. БДР 5-16

Науковий керівник доц. Т.А. Кугай
Науковий керівник доц. О.В. Мазніченко
Мета і завдання. Мета: дослідити логотип, та яку роль він відіграє в розвитку
компанії і повсякденному житті.
Завдання: аналіз логотипів існуючих компаній та брендів.
Об’єкт та предмет дослідження – логотипи та фірмовий стиль відомих компаній та
світових брендів.
Наукова новизна. За допомогою оцінки багатьох світових марок і сучасних тенденцій,
ми визначимо, який дизайн буде актуальним в наш час.
Результати дослідження. Встановлено, що логотип як графічне зображення або
символ назви компанії, торговельної марки, бренду, завдяки якому компанію буде легко
впізнати, є вагомим елементом успішного маркетингу.
Роль логотипів у соціумі. Внаслідок проведеного аналізу встановлено, що логотип –
важливий винахід для того, щоб відрізняти продукцію різних фірм в рамках однієї галузі,
задоволення потреби індивідуальності кожного бренду. Його мета – захист від підробок та
конкурентів, гарантування якості продукції, заохочення клієнтів естетичністю.
Дизайн в наш час набуває стрімкого розвитку, щодня ми зустрічаємося з візуальними
зразками різних продуктів. Значення логотипу відіграє в цьому важливу роль.
Наприклад, логотипи футбольних клубів об’єднують вболівальників з усього світу.
Футболка фірми Nike, коштує набагато більше, ніж футболка менш відомого бренду, тому
що споживачі очікують від бренду Nike більшої якості, задоволення потреби у престижності,
соціальній значущості й т. ін. Телефони компанії Apple наразі найпопулярніші на ринку,
незважаючи на те, що більшу частину деталей для цих телефонів розробляє компанія
Samsung, більшість користувачів надає перевагу саме Apple. Тому що це більше, ніж просто
телефон, це мода. Речі з логотипами дорогих, відомих брендів розглядаються як аксесуар,
який гарантує демонстрацію статусу [2].
На кожний вид підприємства чи компанії є свій власний підхід до створення логотипу.
А оскільки логотип - це перше, що побачать клієнти, треба бути впевненим, що він буде
працювати. Цілі у компаній чи приватних осіб різні, то й логотипи, що слугують різним
цілям, – різні.
• Компанії зі складними і довгими назвами використовують монограмні логотипи, щоб
користувачам було легше запам’ятати та вимовити назву (Nasa, IBM, H&M, HP).
• Якщо компанія має назву, яка складається з одного слова і легко запам’ятовується, –
кращий варіант логотипу на основі шрифту, який фокусує увагу виключно на назві
компанії. Логотип Google або Coca-Cola є вдалими прикладами.
• Компанії зі світовим ім’ям-брендом можуть собі дозволити ілюстрований логотип-
знак, логотип-символ. Наприклад: Apple, Twitter та ін. Логотипи кожної з цих компаній
настільки символічні, а кожен з цих брендів настільки популярний, що знак є легко
впізнаваним [4].
• Щоб символічно передати те, чим займається компанія, зіграти на асоціаціях та
емоціях, або просто звернути увагу користувачів, використовують абстрактні
геометричні чи символічні зображення. Наприклад: розділене коло Pepsi, смугаста
квітка Adidas й т. ін. [1].
494
• Компаніям, які хочуть створити атмосферу, яка стимулює взаємодію з клієнтами

допоможе логотип талісман – персонаж, представник бренду. Такі логотипи у KFC,
Nesquik [2].
• Якщо логотип складається з назви або монограми і графічного зображення, він є
комбінованим. Оскільки ім'я пов'язане із зображенням, комбінований знак є
універсальним вибором, коли текст і значок або талісман працюють разом, щоб
зміцнити бренд. Наприклад логотип Burger King і Lacoste [4].
Як має виглядати сучасний логотип. Яскраві кольори, геометричні форми,
площинний дизайн набувають все більшої популярності. Логотип має бути простим та
функціональним і максимально точно передавати інформацію споживачам. Сучасний
напрямок дизайну логотипів є настільки демократичним і різноманітним, що дизайнери
можуть собі дозволити сміливі експерименти. У сучасних дизайнерів є можливість
ускладнювати логотипи – грати зі шрифтами, поєднувати різні стилі, або навпаки, значно
спрощувати, використовуючи мінімум деталей та кольорів. Але недостатньо бути
актуальним дизайнером, дуже важливо враховувати сферу для якої створюється дизайн
логотипу.
Ознаки якісного логотипу: унікальність, логотип взагалі не повинен нагадувати про
діяльність бренду, а лише відрізняти його і запам'ятовуватися (Starbuks, Nike, Yamaha);
зрозумілість, врахувати психологію кольору та символів; впізнаваність, унікальний
логотип буде впізнаваним завжди; доречність, логотип повинен враховувати цільову
аудиторію компанії і типову стилістику її сфери бізнесу. Тут важливо правильно підібрати
шрифт. Геометричні шрифти виглядають сучасно, шрифти з засічками виглядають дорого і
класично, рукописні шрифти нагадують нам про тепло та затишок. Те, що логотип не
змінювали протягом великого відрізку часу говорить лише про вдалу роботу дизайнера.
Основні помилки дизайнерів: кліше, надмірна деталізація, невдало підібраний колір
чи шрифт.
Висновки. Зазначене вище характеризує основні вимоги до якісного дизайну
логотипів, що дозволяє уникати помилок при їх творенні. Гарний бренд не має права на
помилку, він має докласти багато зусиль для того, щоб його помітили і запам’ятали, а для
цього, треба уважно підійти до концепції розробки дизайну логотипу.
Ключові слова: логотип, дизайн, компанія.
1. Color Harmony: Logos // USA Beverly: Rockport Publishers, 2006, 157 p.

2. Green Сh. Design-it-yourself: Graphic Workshop / Chuck Green // USA Beverly: Rockport
Publishers, 2007. 312 p.
3. Harvey W. 1000 Графических элементов для создания неповторимого дизайна / Wilson
Harvey. Лондон : РИПхолдинг/Rockport, 2005. 320 с.
4. Miller A. Логотипы: знаки и символы. Руководство по проектированию для
международного рынка / Anistatia R. Miller, Jared M. Brown, Cheryl Dangel Cullen // USA
Beverly: Rockport Publishers, 2000. 192 p.
495
УДК 7.012.23
ОСНОВНІ КОМПОЗИЦІЙНІ ЗАСОБИ В ДИЗАЙНІ

НАПРЯМУ ПОСТМОДЕРНІЗМ
Магістр П. В. Базарова, гр. МГДР 1-18

Наук. керівник доц. Т.М. Никоненко
Мета і завдання. Постмодернізм виник як інтелектуальна течія, покликана осмислити не

економічні, а швидше політичні та культурологічні проблеми. Авангардистській спрямованості
на новизну протистоїть тут прагнення залучити до сучасного мистецтва весь досвід світової
художньої культури. Мета: дослідити риси постмодернізму в дизайні, виявити та
охарактеризувати основні композиційні засоби дизайну в зазначеному стилі.
Завдання: визначити відмінність постмодернізму від інших стилів та напрямів світової
культури, розглянути сутність поняття «композиція», виявити та дослідити основні
композиційні засоби та їх властивості в дизайні стилю постмодернізм.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт – постмодернізм як явище світової культури.
Предмет – композиційні засоби в дизайні постмодернізму.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. У другій половині
ХХ ст. на хвилях постмодернізму виникають нові синтезовані течії: мистецтво перформансу,
хепенінг, ленд-арт, боді-арт, стріт-арт, 3D графіка Вирішуючи визначену проектну задачу,
дизайнер завжди зіштовхується з проблемою вибору засобів, здатних найбільше повно виразити
відповідний зміст, донести до глядача відповідну ідею. Нові художні ідеї, новий зміст
визначають розвиток і удосконалювання композиційних засобів. В дизайні до сих пір не
розроблено в достатній мірі таке поняття, як «засоби». Сьогодні набуває подальшого розвитку
виявлення та дослідження нових сучасних композиційних засобів та прийомів в дизайні , адже
основні закони композиції є незмінними, але змінюються композиційні прийоми та засоби їх
Результати дослідження. Постмодерні́зм – світоглядно-мистецький напрям, що в
останні десятиліття ХХ століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям – продукт
постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем –
світоглядно-філософських, економічних, політичних. Філософсько-естетичною основою
постмодернізму є ідеї деконструкції французьких постструктуралістів та пост-фрейдистів
(Дерріда), мови безсвідомого (Лакан), а також концепція іронізму італійського семіотика У. Еко.
Постмодернізм як теорія набув суттєвого обґрунтування в працях Т. Бодріяра «Система речей» ,
Т. Ф. Ліотара «Постмодерне значення» та «Спір», П. Слотейдийка «Чарівне дерево»[2].
Мистецтвознавці розглядають постмодернізм як новий художній стиль, який відрізняється від
неоавангарду поверненням до реальності, сюжету, гармонії.
В основі художньо-конструкторської діяльності лежить композиція. Під композицією
розуміємо творчий процес (компонування) – побудову художнього твору, об’єднання його
частин в єдине ціле. Композиція – це також наука, теорія творчості, що має відповідні закони,
прийоми компонування та структурного аналізу виробу. Основними композиційними засобами в
дизайні постмодерну є ритм та метр, динаміка та статика, контраст та нюанс. Ритм як засіб
композиції часто застосовуються в поєднанні з пропорцією: тоді елементи не тільки чергуються,
але і самі змінюються за розмірами відповідно до якої-небудь закономірністю або вільно.
Частіше в постмодернізмі це проявляється в техніці з кольором. Також помітно, в інтер’єрах в
меблях стилю постмодернізм . Ритм – це рівномірне чергування елементів. У композиції
рівномірне чергування елементів визначається словом «метр». Найпростіший метр – коли
розміри елементів і розміри пробілів однакові. Виразність і складність ритму підвищуються,
якщо інтервали між елементами постійно змінюються. Ці засоби дуже вміло застосовують у
постмодернізмі, приклад з використанням кольору. Ритм у відмінності від метра надає твору
динамізм. Ритм буває активно-динамічним (музика, танці) і пасивно-динамічний (архітектура,
дизайн, живопис, скульптура). За схемами побудови і характеру трактування орнаменту
496
композиційні рішення бувають двох видів: статичні і динамічні. Статичні (нерухомі)

композиційні схеми найчастіше симетричні і вимагають строгого трактування орнаменту. Сюди,
як правило, відносяться лінійні малюнки (смуги і клітки) як в меблях постмодерну та композиції
з геометричним орнаментом і деякі добутки з рослинним візерунком в графічному дизайні.
Статичні композиції передають стан спокою і врівноваженості. Орнамент розташовується в
основному але прямокутній сітці, всі елементи лежать на вертикальних або горизонтальних осях,
перпендикулярних або паралельних краям виробу, образотворчі елементи дані фронтально, вони
стійкі, і місце їх у композиційній схемі чітко визначено. У динамічних по рішеннях композиціях
елементи візерунка розташовуються по діагональних осях або вільно розподіляються на
площині. У них яскравіше виражений рух, схеми більш різноманітні так само в інтер’єрах, тут
можливо сміливе порушення симетрії. Контур малюнка найчастіше буває зміщений щодо
колірної плями, квіти і листи зображуються на енергійно і пружно зігнутих гілках. Кольорове
рішення в динамічних композиціях може бути більш напруженим. Контраст – це протиставлення
предметів або явищ, які різко відрізняються за тими або іншими властивостями. Однак, глибинна
суть його в тому, що протилежні предмети, явища, їхні властивості разом викликають у нас нові
відчуття та емоції, які не можуть бути викликані при їх сприйнятті окремо. Поняття « контрастні
співвідношення» означає різко виражені відзнаки між однорідними властивостями об`єктів або
предметів в інтер'єрах постмодерну простежується у таких чинниках як (розмірі, формі, тоні,
кольорі, фактурі, напрямку т); поняття «нюансові співвідношення», навпаки, означає малу
відзнаку між однорідними властивостями. Нюанс в постмодернізмі застосовується як відхилення,
ледве помітний перехід, відтінок у кольорі, звуці, формі. Завдання нюансової погодженості
колірного середовища вимагає одноколірності композиції, використання принципів нюансової
розтяжки кольору і колірної подібності. Розповсюдженим прикладом побудови нюансово
погодженого колірного середовища є використання зближених кольорів, кольорів однієї групи
(дизайн інтер'єру та графічний дизайн).
Висновки. Найсуттєвішою філософською відмінністю постмодернізму є перехід від
класичного антропоцентристського гуманізму до сучасного універсального гуманізму,
екологічний вимір який охоплює все живе – людину, природу, Всесвіт. Постмодернізм
орієнтується на красу асонансів та асиметрії, дисгармонічну цілісність другого порядку як
естетичну норму, неогедоністична домінанта якої , пов’язана з ідеями текстового задоволення,
тілесності, нової фігуративності в мистецтві. Композиція є одним з основних організуючих
компонентів кожного художнього твору. Саме композиція надає йому цілісність, підпорядковує
його елементи один одному і цілому. Композиція «тримає» простір, організує його і
підпорядковує, так званим, законам композиції. Композиція має декілька основних
композиційних засобів, які застосовуються завжди і всюди в мистецтві – від живопису до
музики, від інтер'єру до ландшафтного дизайну, а саме ритм та метр, статика та динаміка,
контраст та нюанс. Прикладом основних композиційних засобів постмодернізму в дизайні є –
наявність ритму та метру у декорі, наявність статики та динаміки в меблях цього стилю,
контрасту та нюансу в оформленні дизайну інтер’єру та графічному дизайні.
Ключові слова: постмодернізм, дизайн, композиція, засоби композиції.
1. Затонський Д. Художні орієнтири ХХ ст. Київ : Мистецтво, 2014. 245с.

2. Ивбулис В. Модернизм и постмодернизм. Москва : Образование, 2010. 371с.
3. Устин В. Композиция в дизайне. Методические основы композиционно-художественного
формообразования в дизайнерском творчестве. Москва : Образование, 2012. 151с.
497
УДК 7.012.23
АКТУАЛЬНІСТЬ ЖИВОПИСУ АНГЛІЙСЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВА

ТА ТВОРЧІСТЬ ВІЛЬЯМА ХОГАРТА
Студентка С.О. Дороніна, гр. БДР 3-16
Науковий керівник проф. О.В. Колісник
Мета і завдання: розкрити особливість живопису англійського Просвітництва на

прикладі творчості Вільяма Хогарта, показати актуальність творчості художника в
сучасному суспільстві.
Об’єкт та предмет дослідження: живопис англійського Просвітництва, етапи та
головні проблеми творчості Хогарта; актуальність творчості для сучасників.
Методи та засоби дослідження: в процесі написання роботи був використаний
метод аналізу, компаративістики, моделювання творчих робіт художника до сучасних
повсякденних умов співжиття у суспільстві.
Результати дослідження: проведене дослідження дає підстава стверджувати, що
творчість Вільяма Хогарта, яка складається з декількох етапів, є визначним здобутком
світової культури й актуальна наразі й у XXI ст., оскільки, проблеми, які майстерно
представляв художник, у різних техніках, й своїй одній із перших робіт з мистецтвознавства
в Європі, а саме «Аналізові краси», існують і нині [2;3].
Наукова новизна: полягає у визначенні ролі В. Хогарта – художника, гравера,
суспільного діяча, який був серед прихильників ініціативи створення прихистку для
позашлюбних дітей, стояв на позиціях зміцнення буржуазної добропорядності й покращення
морального стану в суспільстві, сам підтримував благодійність і ретельно шукав у реальності
втілення моралі, автора значного мистецтвознавчого доробку, керівника художньої академії
і загалом вагомої постаті для Англії XVIII ст.
Ключові слова: живопис Англії, Просвітництво, Вільям Хогарт.
Мистецтво XVIII ст. пройшло два етапи. Перший продовжувався до 1740–1760 рр. Він
характеризується зміною пізніх форм бароко в декоративний стиль рококо. Своєрідність
живопису першої половини XVIII ст. полягає в поєднанні дотепного і глузливого
скептицизму і вишуканості рокайлю. Це мистецтво, з одного боку, витончене, аналізує
нюанси почуттів і настроїв, спрямоване до граціозної інтимності, стриманого ліризму, з
іншого боку, тяжіє до «філософії насолод». Англійське Просвітництво було зрілим вже у
1740-их роках, і на всій культурі Англії позначалися повідні гуманістичні ідеї цього часу.
Розквіт національної школи живопису в Англії починається з Вільяма Хогарта (1697–
1764), в особі якого англійське мистецтво наблизилось до англійської літератури й театру
першої половини XVIII ст. [4].
Вільям Хогарт був першим художником Англії, твори якого набули європейської
популярності. Він презентував навколишній світ у всій повноті, бачив у ньому і прекрасне, і
те, що робило життя англійців нестерпним. Художня критика неодноразово відзначала
влучність спостережень, гостроту оцінок художника. Його живопис, граверні роботи та
праця з мистецтвознавства «Аналіз краси», визначили нові тенденції у сприйнятті мистецтва
й живопису, й отримали гідну оцінку видатних сучасників – Свіфта і Філдінга, а згодом
всесвітньовідомих англійських письменників XIX століття Діккенса і Теккерея [5].
Лондон у XVIII ст. мав соціальні негаразди та проблеми всієї Англії з протиріччями,
контрастами розкошів й убогості. Так, на той період Англія досягла великих успіхів у галузі
науки, філософії та літератури, але зберегла брутальні звичаї свого населення [1].
Перший відомий сатиричний цикл з шести робіт, що називався «Кар’єра продажної
жінки» був написаний у 1731 році, а роком пізніше художник перевів їх у гравюри. Серія
розповідає про трагічну історію молодої провінціалки, яка приїхала до Лондона й відразу ж
потрапила до рук досвідченої звідниці. Розкіш утриманки багатія з часом змінилася на
498
проживання у бідній комірчині, а далі – в’язниця і смерть у злиднях. У квітні 1732 гравюри
було виставлено у вітринах торговців гравюрами для продажу якомога більшій кількості
людей через доступність цього виду мистецтва широкій публіці з метою просвітництва та
виховання суспільства [1].
Вибір теми для створення серії був не випадковим. Питання, порушене Хогартом,
глибоко хвилювало його прогресивних сучасників. Новим було те, що Хогарт переніс ці
проблеми в мистецтво живопису, створив серію полотен, об’єднаних однією сюжетною
лінією і розкрив власну позицію художника на події. Поява серії «Кар’єра продажної жінки»
була закономірним результатом наукового пошуку попереднього шляху Хогарта. Художник
розпочав боротьбу за викорінення пороків суспільства, бо вважав свої роботи надійним
засобом виправлення моралі. 1740-й рік розпочинає період його творчої зрілості, Хогарт
створює низку своїх кращих творів і як портретист, і як сатирик. Між 1742 і 1744 роками він
працює над шістьма картинами відомої серії «Модний шлюб» [4].
«Модний шлюб» за глибиною задуму і досконалістю художнього втілення – одна з
найзначніших серій Хогарта. У порівнянні з попередніми серіями, образи «Модного шлюбу»
такі вагомі, що за ними стоять вже не окремі особи, а цілі соціальні групи та їхні взаємини.
Картини логічно розвивають і завершують події: багате придане пущено на вітер; світські
прийоми, гулянки і зради – ось зміст життя героїв «Модного шлюбу». Створені Хогартом
образи висміюють і викривають різні вади, але при цьому вони не карикатурні. Художник
стверджував, що, на відміну від карикатуристів, він пише характери.
Серії «Кар’єра марнотратника», «Вибори до парламенту» та ін., презентують Хогарта
знову як мораліста, викривача пороків, й політичних зокрема.
Митець також приділяв велику увагу керівництву художньою школою, яка дісталася
йому у спадок у 1734 р. В руках Хогарта ця школа стала важливим художнім центром
Лондона.
Отже, Хогарт був однією з найпомітніших фігур свого часу й лишається нею дотепер
[5].
Висновки. На основі зазначеного встановлено, що Вільям Хогарт був першим
художником Англії, твори якого набули європейської популярності й своєрідність живопису
якого полягає в поєднанні дотепного реалізму, скептицизму і вишуканості техніки
зображуваного. Він представляв світ свого повсякдення у всій повноті, бачив у ньому і
прекрасне, і те, що робило життя англійців нестерпним та потворним. Художник один із
перших розпочинає політичну критику у своїх творах, вміло викриваючи вади суспільства,
які продовжують бути актуальними і в XXI ст. Його критика надихала й продовжує
надихати на покращення умов життєтворення.
1. Культурологія: Англійське мистецтво XVIII століття. URL:
https://studme.com.ua/179102114369/kulturologiya/angliyskoe_iskusstvo_xviii_veka.htm
(дата звернення: 11.03.2019).
2. Hogarth W. The Analysis of Beauty. With the Rejected Passages from thе Manuscript Drafts
and Autobiographical Notes. Edited with an Introduction byJoseph Burke. Oxford : Clarendon
Press, 1955. 244 с.
3. Хогарт В. Аналіз краси. М.-Л., 1958.
4. Кроль А. Е. Вільям Хогарт. Л.-М. : Радянський художник, 1965. С. 127–138.
5. Герман М. Г. Вильям Хогарт и его время. Ленинград : Искусство, 1977. 226 с.
499
УДК 7.012.03.316
ДИЗАЙН ІНТЕРФЕЙСІВ: ТЕНДЕНЦІЇ ПРОЕКТУВАНЬ
Студентка К.О. Яменко, гр. Мгдр 1-18
Мета. Дослідити характерні ознаки конкурентноздатного дизайну при створенні

інтерфейсів.
Завдання. Аналіз основних показників вдалих інтерфейсів.
Методика. У ході проведеного дослідження використані методи аналізу,
компаративістики та моделювань практики проектування інтерфейсів.
Результати. Теоретично опрацьовано та узагальнено основні аспекти розробки
інтерфейсів, також досліджено особливості та основні засади їх створення.
Наукова новизна. Досліджено тенденції проектування сучасних інтерфейсів.
Практична значимість. Результати даного дослідження можуть бути використані при
проектуванні інтерфейсів.
Інтерфейси існують, щоб люди мали змогу взаємодіяти у своєму соціальному повсякденні
зі світом. Через інтерфейс ми можемо прояснити, проілюструвати, показати взаємозв'язок,
об'єднати людей або розділити, управляти очікуваннями та давати доступ до послуг. Розробка
якісних інтерфейсів наразі є дуже актуальною темою серед дизайнерів, так як попит та
конкуренція величезні.
Відомий американський дизайнер інтерфейсів, Пол Ренд, зазначив, що проектування
інтерфейсів – це набагато більше, ніж просто компонування, організація і навіть редагування,
проектувати – значить надавати цінність і сенс, вносити ясність, спрощувати і пояснювати,
реформувати, привертати увагу, переконувати і навіть, можливо, розважати [2].
Варто зазначити, що вдалий інтерфейс важливий для будь-яких програмних продуктів, оскільки
всі вони орієнтовані на користувача. Дуже важливо не дати йому заплутатися у великій кількості
налаштувань. Необхідно показувати тільки ту інформацію, яка необхідна в даний конкретний
момент. Якщо певний вибір виключає інші варіанти, необхідно показати їх непотрібність, зробивши
їх якомога менш помітними, або взагалі прибравши з екрана.
Отже, найголовнішим завданням при творенні дизайну будь-якого інтерфейсу є його ясність.
Оскільки необхідно щоб інтерфейс був впізнаваним та цілком зрозумілим й передбачуваним у
контексті усіх можливих його функцій та взаємодій користувачів із ним [3].
Дизайнери вносять у програми інтерфейсів загадковість, елементи гри, але плутанини слід
уникати, тому що саме прозорість всіх елементів мотивує впевненість та наміри співпрацювати з
інтерфейсом цільову аудиторію.
Не слід забувати про важливість розміру, кольору та анімації об'єктів. Ці речі важливі не
тільки для швидкого пошуку і сприйняття інформації, але також допомагають розставити
пріоритети всередині робочого вікна. Очевидно, що велика яскрава або мерехтлива кнопка – це
щось важливе, що змушує фокусуватися і закликає до дії. Вести користувача до кнопки, яка в
даний момент неактуальна або взагалі недоступна, є помилковим варіантом дизайну інтерфейсу.
Елементи вікна повинні виділятися послідовно, супроводжуючи, наприклад, гравця протягом
усього часу гри [2]. Це дійсно допомагає полегшити рутинні дії. Одна з поширених помилок
мобільних розробників – максимальне використання екрана пристрою. З одного боку, це добре.
Але з іншого, коли мова йде про безліч дрібних об'єктів, які накидаються рівними рядами і
заповнюють весь екран, то картинка перетворюється в рябу сітку, і очі починають розбігатися по
екрана в пошуках потрібного об'єкту.
Надзвичайно важливо, щоб інтерфейс давав зворотній зв`язок користувачеві. Якщо
користувач звернувся до нього, значить, він чекає відповіді. Натискаючи на кнопку, користувач
дуже чітко повинен розуміти, що в результаті сталося. Якщо подія не відбулося, то він повинен
знати, з якої причини, і як йому слід поводитися далі. Якщо кнопка неактивна, значить
користувач змушений здогадуватися про її функції сам й при потребі шукати підказки як їх
виконати самостійно. Доволі негативний результат цільова аудиторія може отримати, коли в
цьому випадку відсутні конкретні підказки. Виходить, що цю дію зробити просто не можливо.
500
Це викликає роздратування у людей, а дехто взагалі може відмовитись від

продовження використання такої програми [1].
Під час розробки інтерфейсу необхідно брати до уваги також саме цільову аудиторію, її
уподобання й здатність керувати об'єктом безпосередньо. Щоб досягти цього відчуття, інтерфейс
робиться максимально непомітним. Увага користувача безцінна, тому робота дизайнера
спрямована на те, щоб він мав змогу зосередитися й не відволікатися на зайві елементи
інтерфейсу, які розробляються під конкретний пристрій. Тобто те, що буде зручним для
планшета, не підійде під мобільний телефон. Принцип побудови інтерфейсу повинен виходити з
маніпулятора, за допомогою якого відбувається управління: у випадку з планшетом це руки, на
ПК це миша і клавіатура, на консолі – геймпад. Кожне з цих різновидів управління вимагає
індивідуального дизайну інтерфейсу [4].
Людина відчуває себе максимально комфортно, коли відчуває контроль над собою,
ситуацією, своїм оточенням. Непродуманий дизайн позбавляє користувачів цього відчуття:
цільовій аудиторії нав'язуються несподівані взаємодії, заплутані процеси і непередбачувані
результати, в той час, як цільова аудиторія потребує регулярного інформування про стан
системи, причинно-наслідкові зв'язки (якщо зробити це, буде те й т.ін.), підказок, чого очікувати
на кожному етапі. Потрібно не боятись повторювати очевидні речі.
Багато дизайнерів притримуються думки, що кращий інтерфейс – це відсутність
інтерфейсу. Саме так ми управляємо фізичними об'єктами в реальному світі – безпосередньо.
Але оскільки це не завжди можливо, а об'єкти містять в собі все більше інформації, то дизайнери
і програмісти створюють для взаємодії з ними інтерфейси, який легко перевантажити більше, ніж
потрібно: кнопками, графікою, опціями, вікнами вкладення й т. ін. В ідеалі, інтерфейс повинен
бути настільки непомітним, щоб у користувача зберігалося відчуття прямого управління об'єктом
його уваги, наприклад у процесі гри. В основі кожного екрана інтерфейсу має лежати одна
значуща для користувача дія. Такий інтерфейс простіше вивчати і використовувати, а також його
простіше доповнити і розширити (при необхідності). Не слід забувати, що людям комфортно,
коли все відбувається відповідно до очікувань. Коли оточуючі (люди, тварини, об'єкти,
програми) поводяться передбачувано, тоді між ними формуються хороші взаємини. У цьому
контексті елементи дизайну повинні виглядати відповідно їх призначення. На практиці це
означає, що зовнішній вигляд елемента повинен говорити про те, як він себе поведе при
взаємодії. Якщо елемент виглядає як кнопка, то і працювати повинен як кнопка.
Висновки. Аналіз аспектів дизайну інтерфейсів дозволяє встановити обов’язкові й
необхідні їх елементи. Теоретично узагальнивши складові, які мають враховуватись
дизайнерами при розробці конкурентноздатних інтерфейсів, підкреслимо найвагоміші, а саме:
функціональність, зрозумілість та лаконічність. Отже, можна дійти висновку, що одною з
головних функцій інтерфейсу є комунікативна, забезпечення взаємодії між користувачем та
пристроєм. Невдало зроблений інтерфейс ускладнює таку можливість чи повністю скасовує.
1. Марченко М.Н. Графічна діяльність і комп'ютерні технології в професійній
підготовці майбутніх дизайнерів // Історична і соціально освітня думка. 2013. №5 (21).
2. Joshua Porter. Principles of User Interface Design. URL: http://bokardo.com/principles-
of-user-interface-design (дата звернення: 12.02.2019).
3. Ажгихин С.Г. Информационные технологии в дизайнерском творчестве.
Информатика и образование. 2007. № 12.
4. Бурлаков И. В. Homo gamer: Психология компьютерных игр. Москва : Класс, 2001.
144 с.
Нікітін І. Скільки відеоігри заробили в 2017 році. URL: https://techno.nv.ua/games/skolko-
videoihry-zarabotali-v-2017-hodu-2449469.html (дата звернення: 20.03.2019).
501
УДК 792.78 (75.05)

МУРАЛИ ЯК СУЧАСНИЙ ВИД МИСТЕЦТВА
Студ. Н. С. Пономарьова, гр. МгДр1-18
Науковий керівник професор Є. П. Гула
Мета і завдання. Мета: пояснити роль муралу в сучасному мистецтві та суспільстві.

Завдання: дати визначення поняттю муралу, дослідити його історичне походження та
розвиток із часів античності та періоду мексиканської революції. Провести паралель між
сучасним розвитком суспільства та мистецтва, обґрунтувати взаємозв’язок муралу із
мистецтвом минулого та сьогодення, його роль в ньому та соціумі.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є мурал як вид сучасного
мистецтва. Предметом дослідження є його історичний розвиток, мистецьке та соціальне
значення в різних культурах минулого та сучасного світу.
Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна даного дослідження
полягає в порівняльній характеристиці історичного зв’язку муралу та мистецтва із культурою
різних часів; висвітленні головних рис та завдань сучасного мистецтва; обґрунтуванні
муралу як виду сучасного мистецтва, що є яскравим прикладом його принципів та цілей. Із
плинністю історії змінюються і задачі мистецтва. Однією з головних характеристик муралу є
його масова взаємодія із соціумом та глибина візуального повідомлення. Тому в сучасну
епоху масової культури муралізм є надзвичайно актуальним та показовим щодо головних
задач мистецтва сьогодення.
Результати дослідження. Під час наукового дослідження визначено, що мурал
(Mural) – це різновид мистецтва вулиці, який представляє собою велике зображення, що
заповнює поверхню стіни, зазвичай, житлової архітектури. Основні ролі муралу – еститечна
та соціальна, адже він не тільки декорує архітектурний ансамбль міста, а й несе в собі
соціокультурний підтекст. Мистецтво муралу притаманне великим містам із великою
кількістю населення, широкими вулицями та високими спорудами. Як правило мурали
малюють на глухих стінах висотних будинків, парканах тощо.
Якщо розглянути періоди активного розвитку муралізму, то можна зазначити, що
умовно існувало два етапи активного розвитку муралу, що вплинули на його формування
сьогодні. Перший з них – виникнення грецьких та римських фресок, що у той історичний
період мали політично-релігійний підтекст. Другим етапом бурхливого розвитку мистецтва
муралу був період мексиканської революції у 1910 – 1917 роках, коли через нестачу
матеріалів для політично-агітаційних плакатів, і такі художники, як Дієго Рівера, Давид
Альфаро Сікейрос, Хосе Ороско за основний матеріал для своєї соціальної творчості брали
стіни будинків та на них створювали справжні монументальні витвори мистецтва. Саме за
часів виникнення мексиканського муралу у фресок минулих часів відкрилось друге дихання,
і вони стали новим видом соціальних комунікацій. Їх нова роль стало поширення в
суспільстві народної думки та заклик до єднання [1].
Під час дослідження інформації про зв’язок культури суспільства і мистецтва муралу
було проаналізовано ряд наукових статей. На думку І. С. Гаврилаш, мурали тісно пов’язані із
масовою культурою сьогодення. У час постмодерну мистецтво давно відійшло від
академічних стандартів, тому і для сучасних муралів в деяких країнах впроваджується
офіційний термін нео-муралізму, що дозволяє художникам ще більше розкувати свою
фантазію та стилістичну свободу [2]. За словами Шило О.В. та Івашко О.Д., сучасний мурал
виник як явище через неготовність людей сприйняти домінуючий індустріальний стиль
архітектури, яка вже не несла у собі такої естетичної цінності, як раніше. Тобто нестачу гармонії
та краси в архітектурі люди почали заміняти графічним засобом виразності, і це стало актом
протесту масової культури проти елітарної [3]. Отже, можемо дійти висновку, що сучасний
мурал як вид масового мистецтва яскраво відображає дух мас та їх реакцію на ті чи інші
зміни в суспільстві. Проте все ще мало вивчено взаємозв’язок культури та суспільства різних
502
часів із розвитком муралізму, тому під час наукового дослідження було складено стислий
історичний ланцюг соціокультурного розвитку мистецтва муралу.
Вивчаючи мурал як сучасний вид мистецтва, можна зазначити, що на сьогоднішній
день він зазнав кардинальних змін, у порівнянні із його історичними витоками. За часів
античності, коли люди жили у величних державах, вірили у міфологію та звеличували богів і
своїх правителів, їх мистецтво настінного живопису відображало тогочасну культуру.
Відповідно, зображення мали суто конкретний міфологічний або політичний характер, адже
суспільство було ієрархічним, сповненим містичним уявленням про світ, глибокою вірою у
величне, захопленням могутністю держави, воєнними перемогами та красою людини. Усе це
і сповнює старовинні фрески та загалом мистецтво давньої Греції та Римської імперії [4,
с. 48–57].
В епоху середньовіччя зображення на стінах, такі як фрески, мозаїки, набули іншого
релігійного та філософського значення. Теоцентризм надав їм стилізованості та складного
добре продуманого символізму, що створювали неземний ефект та заставляли людину
відчути себе маленькою та незначною у порівнянні зі Святим Духом, божеством. Багато
композиційних та графічних прийомів тих часів запозичені сучасними художниками для
створення своїх творів [4, с. 62–68].
У період Відродження через політичну роздробленість та розвиток торгівлі, застарілі
релігійні засоби «залякування» людей втратили свою актуальність, людина знову відчула
свою перевагу, тому її почала цікавити естетична сторона мистецтва. Живопис знову набував
реалістичних рис, запозичених в античності, зображення все більше ставали деталізованими
та навіть образи святих набували емоційності та реальності. Авторитетом вже була не церква
або влада, а замовник [4, с. 140–143].
Мурал, у сучасному розумінні цього слова, розквіт у період мексиканської революції,
коли феодальна влада застарівала, а прості люди втомилися від постійного її контролю. Тоді
мурал набув нового дихання, а саме вперше став голосом народу, а не влади чи еліти. Це
ознаменувало перехід мистецтва на новий демократичний лад, де суспільні настрої задає не
центр правління, а маси. Мурал вперше передавав дух протесту проти існуючого режиму,
тобто позицію громадян, та їх бачення ситуації.
Таким чином, можна визначити, що суспільний устрій, світогляд та настрої у той чи
інший період та у тій чи іншій державі напряму впливають на конкретні зображення
настінного живопису (на сьогодні муралу) та загалом на мистецтво.
Висновки. На сьогоднішній день мистецтво муралу, пройшовши весь свій довгий
шлях метаморфоз, завдяки розвитку суспільства набуло надзвичайної стилістичної та
мультикультурної різноманітності, й разом з тим, увібрав у себе весь свій історичний
здобуток. Сучасне суспільство налаштоване на вільне самовираження, креативність, в ньому
набувають популярності теми екології та гуманізму, що знаходять відображення у мистецтві.
Мурал як сучасний вид мистецтва має масовий характер, що також притаманне сучасній
культурі. Він, як ніщо інше, яскраво виражає її актуальну проблематику через масштабне
зображення на архітектурі, яке бачать тисячі людей щодня.
Ключові слова: мурал, муралізм, мистецтво, мистецтво муралу, сучасне мистецтво,
суспільство, соціум, історія, розвиток.
1. The outlook, Мурали – новий підхід до старого мистецтва. URL:
http://uk.theoutlook.com.ua/article/5056/murali-novij-pіdxіd-do-starogo-mistetstva.html (дата
звернення: 01.02.2019)
2. Гавриш І. С. Масова культура. URL: http://issues-culture-
knukim.pp.ua/article/view/154059/156034 (дата звернення: 01.03.2019)
3. Шило О.В., Івашко О.Д. Монументальне мистецтво і стріт-арт в сучасному міському
просторі. Науковий вісник будівництв ХНУБА. Харків : 2016. Вип. 2. С. 74–78.
4. Искусство. Всемирная история / под ред. С. Фарсинга ; пер. с англ. – Москва : ООО
«Магма», 2015. 576 с.
503
УДК [76.012:655.066.3]:004.92
ПОЄДНАННЯ МОНОТИПІЇ
І КОМП'ЮТЕРНОЇ ГРАФІКИ В ДИЗАЙНІ ВІЗИТІВКИ
Студ. А.В. Деюн, гр. БДр5-16

Науковий керівник асист. Пшінка Н.М.
Науковий керівник ст. викл. Пашукова С.Г.
Мета і завдання. Дослідити особливості використання техніки монотипія у дизайні

візитівки. Експериментально підтвердити синергетичні ефекти від поєднання монотипії з
комп'ютерною графікою в дизайні візитівки.
Об'єкт та предмет дослідження. Монотипія як різновид самостійної друкованої
графіки. Комп’ютерна графіка. Візитівка – картка, традиційний носій контактної інформації
про людину чи компанію.
Методи та засоби дослідження. Методи: аналітичний (аналіз теоретичної
інформації), емпіричний (опис результатів практичних експериментів). Засоби дослідження:
папір різної фактури, фарби для друку (на олійній і водяній основі); комп’ютерне обладнання
(сканер, принтер), комп’ютерно-цифрові програми (Photoshop).
Хід дослідження. Дослідження здійснювалося в чотири етапи. Перший етап –
отримання відбитка на папері в техніці монотипія [1]. Зображення наносять фарбою на
тверду гладку поверхню матриці (скло), для отримання чіткого, виразного малюнка.
Виявлялися можливості різних способів створення монотипії, зокрема таких, як акватипія,
акваграфіка та флоротипія, та використання різного приладдя – пензлів, губок, тампонів та
ін. для урізноманітнення ефектів. Ефект також залежить від паперу (гладкого чи фактурного)
та фарби. Так, фарбу на олійній основі відтискують на сухий папір для отримання
контрастного чіткого малюнка. Для фарб на водяній основі використовують вологий папір з
метою отримання тонального, розмитого зображення. Монотипія буває монохромною
(одноколірною) або поліхромною (багатоколірною), передбачає роботу з кольором, лінією,
різними фактурами, прийомами друкованої графіки. Другий етап – у зв’язку із
специфічними рисам, притаманними цій техніці (спонтанність, деяка довільність,
непередбачуваність результату) виникає потреба в опрацюванні одержаного на папері
відбитка: для передачі об’єму, світлотіні тощо фарбу вбирають у потрібному місці
ганчіркою, пензлем домальовують окремі елементи для створення сюжетної чи абстрактної
композиції відповідно до задуму дизайнера і побажань замовника [2]. Третій етап – після
висихання фарби на папері отриманий малюнок відскановано і за допомогою програми
Photoshop допрацьовано на комп’ютері [3]. Четвертий етап – створення на комп’ютері
шрифтової композиції з необхідною інформацією про власника візитівки і гармонійне
поєднання шрифту із малюнком.
Результат дослідження. Проаналізовано особливості монотипії як самостійного
виду художньої творчості, що створює зображення із графічними і живописними ефектами,
має велику кількість технологічних прийомів, що надають композиції асоціативного,
емоційного характеру. Апробовано і продемонстровано широкі можливості монотипії та її
різновидів для художньо-образного втілення оригінальних творчих ідей дизайнера в
декоруванні візитівки. Наголошено на важливості поєднання традиційної ручної техніки
отримання відбитка монотипії і комп’ютерної графіки, знаряддями якої є сучасні цифрові
технології, комп’ютерні програми та пристрої, що дозволяє створити ефектну, яскраву,
504
ексклюзивну візитівку, яка не просто надаватиме суху інформацію про її власника, а й

відповідатиме естетичним вимогам, привертатиме увагу, буде запам’ятовуватися і
створювати позитивні емоції у користувача [4]. Розроблено шрифтові композиції для
розміщення на візитівці, де головна інформація (прізвище, ім’я особи або назва фірми) та
допоміжна (контакти, рід діяльності тощо) акцентовані кольором чи особливостями
написання шрифту. Малюнок і шрифт поєднано в одну гармонійну композицію.
Елементи новизни та практичне значення отриманих результатів. Поєднання
монотипії і комп’ютерної графіки створює синергетичний ефект, відкриває перед
дизайнером широкі можливості у розкритті свого внутрішнього потенціалу, розвитку
фантазії, втіленні творчих ідей, допомагає створити на обмеженій розміром площині
візитівки яскраві, оригінальні образи. Монотипія сьогодні зазнає значних змін, її технологія
ускладнюється, урізноманітнюється фактура відбитка і колірне рішення композиції. Триває
пошук нових засобів збагачення образної мови монотипії [5], що спонукає дизайнера
експериментувати, апробовувати нові матеріали, досліджувати і відкривати можливості
поєднання різних графічних технік, здійснювати творчі відкриття. Специфіка візитівок
вимагає від дизайнера також уміння організовувати обмежений розмірами простір,
застосовувати в дизайні карток виразні шрифтові композиції, які необхідно гармонійно
поєднувати із графічним зображенням. Візитівка як специфічний вид візуальної комунікації
виконує функції презентації власника й представлення інформації про нього. І саме художня
образність та новизна, яка створюється засобами монотипії і комп’ютерної графіки
забезпечують увиразнене, емоційно збагачене сприйняття такої інформації.
Висновки. Монотипія та її поєднання з найсучаснішими цифровими технологіями дає
можливість експериментувати, розвивати творчий потенціал дизайнера, використовувати
різноманітні матеріали для друку, створювати візитівку не просто як джерело інформації, а
як художню мініатюру, витвір прикладного мистецтва. Змішана техніка монотипії з
використанням комп’ютерної графіки має безмежний потенціал у графічному дизайні.
Ключові слова: візитівка, монотипія, акватипія, флоротипія, графічний дизайн,
комп’ютерно-цифрові технології.
1. Свид С.П., Проців В.І. Художні техніки : Київ : Рад. школа, 1977. 78 с.
2. Храмова-Баранова О., Куколь С. Становлення і розвиток монотипії як засобу
графічної виразності у мистецтві. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв
: зб. наук. праць. – Харків : ХДАДМ, 2016.
3. Лещинский А.А. Основы графики – техника плоской печати. URL:
http://ebooks.grsu.by/leshchinski/technika-ploskoipechati (дата звернення: 20.03.2019).
4. Самойлова Н.М. Становлення монотипії як техніки друкованої графіки. URL:
http://librar.org.ua/sections_load.php?s=art&id=947&start (дата звернення: 22.03.2019).
5. Монотипия – мир чудес! URL: http://www.monotypy.ru/monotypia/ (дата звернення:
16.03.2019).
505
УДК 7.041.53(430)
ПОСТАТЬ АЛЬБРЕХТА ДЮРЕРА В ЕВОЛЮЦІЇ АВТОПОРТРЕТА
Науковий керівник: ст. викладач М.Ф.Руденко
Справжній новатор свого часу, німецький художник Альбрехт Дюрер творив в

воістину унікальну історичну пору переходу Середніх століть в епоху Ренесансу. Перший в
історії німецького (а за великим рахунком – і всього європейського) живопису почав писати
автопортрети; одним з перших застосував складну техніку гравіювання на мідних дошках;
спробував систематизувати процес створення живописних творів, написавши кілька
наукових трактатів на тему вимірювання пропорцій.
Мета і завдання: Прагнення до визнання, істини, зростання духовності, творче
мислення і сміливість пошуку нових ідей, інтелектуальна чесність, критичність і
самокритичність розуму, уміння використовувати попередній досвід, вислухати і прийняти
іншу думку, якщо вона правильна – такі риси потрібно постійно формувати у собі.
Основним завданням сьогодення постає вивчення спадщини видатних умів людства,
ознайомлення з основами їх філософії, діалектикою і логікою творчого мислення,
формування уявлень про етапи розвитку філософської думки, їх соціально-історичний та
духовно-релігійний контексти.
Мета дослідження – охарактеризувати особистість Альбрехта Дюрера та
обґрунтувати його творчий здобуток у світовому мистецтві.
Об’єкт дослідження – постать Альбрехта Дюрера.
Теоретичні: аналіз і синтез філософських, педагогічних, психологічних,
соціологічних наукових знань, навчальних видань з проблем мистецтвознавства, живопису;
класифікація, порівняння, узагальнення даних щодо постаті Альбрехта Дюрера.
Емпіричні: вивчення, аналіз та узагальнення практики живопису, бесіди, опитування
художників з проблем мистецтвознавства.
- акцентовано увагу на видатну постать Альберта Дюрера – німецького живописця і
графіка, одного із найбільших майстрів західноєвропейського Ренесансу;
- доведено, що Альбрехт Дюрер був першим теоретиком мистецтва серед
північноєвропейських художників, автор практичного керівництва з образотворчого та
декоративно-прикладного мистецтва на німецькій мові, що пропагував необхідність
різнобічного розвитку художників.
21 травня 1471 р. народився видатний німецький живописець і графік Альбрехт
Дюрер. У творчості Дюрера переплелися традиції пізньої готики з її інтересом до гострої
характерності і з увагою до деталей, перебільшеним виразом емоцій і напруженим ритмом
ліній та прагнення використовувати досягнення італійського ренесансного мистецтва,
осягнути закони досконалості і гармонії. Художник уважно вивчав натуру, роздумував над
проблемами мистецтва, розробляв вчення про ідеальні пропорції.
У пошуках ідеальних пропорцій людського тіла Дюрер першим з німецьких
художників звернувся до зображення оголеної натури (гравюра «Адам і Єва»)
Дюрер також був одним з найбільших європейських портретистів. Становлення
північноєвропейського автопортрета як самостійного жанру нерозривно пов'язане з ім'ям
Дюрера [5]. Героїв його живописних і графічних робіт відрізняє горда самосвідомість,
духовна енергія, напружене внутрішнє життя. Він бачив цінність портрета в можливості
збереження образу людини для наступних поколінь. Багато з біографів говорять про те, що
Дюрер в молодості був привабливою людиною, тому важливим місцем в його спадщині
займають автопортрети, найраніший з яких був створений художником у віці 13 років.
506
У них, безсумнівно, була присутня частка марнославства і бажання сподобатися

глядачеві. Автопортрет Дюрера – це спосіб, за допомогою якого можна було підкреслити
свій статус і зобразити певний етап життя. Він зображує себе людиною, яка стоїть за
інтелектуальному і духовному розвитку вище рівня, що визначається його станом.
Він говорив про значимість образотворчого мистецтва, коли в Німеччині воно ще
прираховувалося до ремесла [1]. Дюрер бачив себе творцем і мислителем, а не просто
ремісником. Роль майстра в історії розвитку мистецтва кінця XV – початку XVI ст. настільки
велика, що мистецтвознавці називають цей період епохою Дюрера.
Допитливий дослідник, Дюрер протягом усього життя створював роботи з натури, в
яких уважно вивчав особливості зовнішності людини, будови землі, рослин, тварин. Вони
виконані з такою ретельністю, що могли б служити ілюстраціями наукових атласів. У
гравюрах художника, пронизаних відчуттям бентежного духу, сильніше, ніж в живописних
роботах, відчувається зв'язок з німецькими традиціями пізньої готики. Їх відрізняє
напруженість ритму стрімких, неспокійних, різко зламаних ліній.
Особистість Дюрера явила новий для Німеччини ренесансний тип художника-
мислителя. Його творчість мала значний вплив на розвиток німецького мистецтва першої
пол. XVI ст. Гравюри Дюрера, що розійшлися по всій Європі, зримо проповідували
гуманістичні ідеали епохи Відродження.
Пейзажі, виконані під час першої подорожі до Італії в техніці акварелі і гуаші («Вид
Трієнт», «Вид гори Арко»), – перші твори цього жанру в історії європейського мистецтва. Їх
відрізняє свіжість і безпосередність враження [4].
Для зрілих робіт Дюрера («Вівтар Паумгартнеров»; «Поклоніння волхвів»; «Свято
вінків з троянд»; «Поклоніння Св. Трійці») характерні ренесансне прагнення до ясності і
врівноваженості композиції, пропорційності і пластичної об'ємності фігур. У вівтарному
образі «Свято вінків з троянд», написаному для німецької церкви в Венеції, Мадонні з
Дитиною поклоняються імператор і Папа Римський. У натовпі людей позаду Дюрер помістив
портретні зображення багатьох своїх сучасників. Ця робота найбільш близька італійському
ренесансному мистецтву радісним різнобарв’ям фарб і гармонійністю.
Висновки. Отже, творчість Дюрера визначила провідний напрямок мистецтва
німецького Відродження. Вплив його на сучасних художників був великим; він проник
навіть в Італію, у Францію. Одночасно з Дюрером і слідом за ним виступила плеяда великих
художників. Серед них були: Лукас Кранах Старший (1472–1553), з тонким відчуттям
гармонії природи й людини; наділений величезною силою уяви Маттіас Готхардт Нейтхардт,
відомий під ім'ям Маттіас Грюневальд (1475–1528), пов'язаний з містичними народними й
готичними традиціями. Самовизначення Дюрера розвивалося протягом усього його життя.
Зображуючи себе в різний час, художник прагнув знайти себе. Його свідомість хотіла
залишитися навічно в зображенні.
Ключові слова: мистецтво, живопис, Відродження, екслібриси, ренесанс.
1. Franz Winzinger: Albrecht Dürer. Reinbek, 1971, ISBN 3-499-50177-5. (нім.)
2. Erwin Panofsky: Das Leben und die Kunst Albrecht Dürers. ins Deutsche übersetzt von
Lise Lotte Möller, München, 1977 (erste engl. Ausgabe: 1943). (нім.)
3. Львов С. Альбрехт Дюрер. М. : Искусство, 1977. 300, [4] с. (Жизнь в
искусстве). (рос.)
4. Matthias Mende (Hrsg.): Albrecht Dürer — ein Künstler in seiner Stadt. Tümmels,
Nürnberg, 2000, ISBN 3-921590-84-1. (нім.)
5. Mark Lehmstedt (Hrsg.): Albrecht Dürer: Das Gesamtwerk. CD-ROM, Digitale
Bibliothek, Nr. 28. Directmedia Publishing, Berlin, 2004, ISBN 3-89853-428-6. (нім.)
507
УДК 7.071.1(477)
ЖИТТЯ І ТВОРЧІ МЕТОДИ КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА

Науковий керівник: ст. викладач М.Ф. Руденко
Російський художник Казимир Малевич вважається одним з найбільших

представників російського авангарду початку XX ст., засновником і головним
представником супрематизму. З 1904–1905 рр. почав серйозно і самостійно займатися
живописом, пропустивши через себе і переживши до 1913 р. практично всі основні етапи
розвитку авангардного мистецтва: імпресіонізм, постімпресіонізму, модерн, символізм,
примітивізм, фовізм, сезаннізм, кубізм, футуризм і кубофутуризм. У 1913 р. прийшов до
абсолютизації принципу алогічності та абсурдності в живописі, і від нього перейшов до
створення супрематичних робіт.
Творчість Малевича зробила потужний вплив на мистецтво ХХ ст. Його ідеї стали
джерелом нових живописних, архітектурних і дизайнерських рішень, знайшли застосування
в різних областях прикладного мистецтва.
Мета і завдання роботи: прагнення до визнання, істини, зростання духовності,
творче мислення і сміливість пошуку нових ідей, інтелектуальна чесність, критичність і
самокритичність розуму, уміння використовувати попередній досвід, вислухати і прийняти
іншу думку, якщо вона правильна – такі риси потрібно постійно формувати і
удосконалювати у собі.
Основним завданням сьогодення постає вивчення спадщини видатних постатей
людства, ознайомитися із творчістю видатного митця і філософа Казимира Севериновича
Малевича, засновником нових напрямів у абстрактному мистецтві – супрематизму та
кубізму.
Мета дослідження – охарактеризувати особистість Казимира Севериновича
Малевича та обґрунтувати його вклад у світове мистецтво.
Завдання наукового дослідження полягає в розкритті видатної постаті К. Малевича і
пізнання нових напрямів мистецтва–видатного українського, радянського художника.
Об’єкт дослідження – постать Казимира Севериновича Малевича.
Теоретичні: аналіз напрямів мистецтв, такі як: кубізм; емпіризм; експресіонізм.
Емпіричні: вивчення, аналіз та узагальнення досвіду, бесіди із мистецтвознавцями
щодо постаті Казимира Малевича.
- зосереджено увагу на постаті Казимира Малевича – видатного українсько-
польського художника авангардиста;
- обґрунтовано внесок Казимира Малевича у світове мистецтво.
Результати дослідження. 11 лютого 1878 року народився український, радянський
художник-Казимир Северинович Малевич-педагог, теоретик мистецтв. Він став одним із
засновників абстрактного мистецтва.
Творчий шлях розпочав з етюдів, які писав на пленері. Знайомство з М. Ф.
Ларіоновим долучила його до авангардних течій в мистецтві. У 1900-х – початку 1910-х рр.,
у період становлення творчої індивідуальності, пройшов шлях від імпресіонізму і символізму
через елементи фовізму і експресіонізму до примітивізму [1].
1915 року започаткував новий модерністський напрям у мистецтві – супрематизм.
Естетична стратегія супрематизму К. Малевича репрезентує модерністську інтенцію
пошуку нових засобів художньої виразності.
На думку Малевича, мистецтво вже давно відійшло від потреби простого
відображення природи та копіювання її природних форм.
508
Оскільки як би ми не прагнули втримати красу природи, зупинити нам її не вдасться, з

тієї причини, що сама природа не є відображенням застиглої краси, вона змінює форми і
створює з існуючого все нове і нове. Тим паче завдяки досягненням науки і техніки з цим
завданням може впоратись, наприклад, фотографія або кінематограф. Сучасне мистецтво, за
К. Малевичем, повинно рухатися новими шляхами, створювати все нові і нові форми, адже в
нових речах — нова краса. У зв'язку з цим, завдання митця — творити разом із світовими
винаходами, не ігноруючи досягнення науки і техніки, а співіснуючи разом з ними на єдиній
площині, беручи активну участь у створенні світу сьогодення [3].
Саме тому К. Малевич розглядав красу з точки зору не класичного, а сучасного
мистецтва. Краса безпредметного у його концепції виступає вимогою, яка ставиться до
сучасного мистецтва. Під безпредметним К. Малевич розумів такий художній твір, в якому
відображається не сам предмет, а те відчуття, яке стало причиною того чи іншого ставлення
до предмета.
Виходячи з цього, у своїй естетичній концепції митець аналізує нову мову сучасного
абстрактного живопису, що складається з геометричних форм. У цьому контексті він
наголошує, що ці першооснови не можна вважати примітивом, адже у сучасному мистецтві
за їх допомогою об'єктивно спостерігається певний рух — розкладення предмета на окремі
елементи, і створення в єдності цих елементів нової форми відображення, тобто перехід до
безпредметної творчості.
Висновки. Отже, нова складність сучасного мистецького шляху -це свідоме
ствердження абстрактних геометричних засобів, що є необхідністю в системі розвитку
сучасних естетичних форм прекрасного.
К. Малевич вважав, що нові вимоги живописно-пластичних безсюжетних і
безпредметних виявів стали метою сучасного мистецтва, тому він стверджував: «Хто
відчуває живопис, той менше відчуває предмет, хто ж бачить предмет, той менше відчуває
живописне» [3].
Краса безпредметного, за К. Малевичем досягається через створення нових форм, в
яких зосереджена конструктивна єдність різних елементів, різних ліній, кольорів, об'ємів,
фактур, що створюють нове «тіло», як цілісність художнього сенсу. Художник повинен
створити свою живописну систему як «живе тіло», і використовуючи художні засоби, через
форму і колір виразити таємну силу відчуттів [4].
Тому сутність живописного мистецтва, сутність прекрасного у сучасному мистецтві
виявляється через зв'язок художника зі світом через його відчуття і через інтуїцію.
Ключові слова: кубізм, емпіризм, експресіонізм, авангардизм, супрематизм.
1. Маркаде Жан-Клод. Малевич / пер. з фр. В. Старко ; ред.: Т. Огаркова, Н.
Самрук. Київ : Родовід, 2013. 303 с.
2. Шишанов В. А. Витебский Музей современного искусства: история создания и
коллекции. 1918–1941. Минск : Медисонт, 2007. 144 с.
3. Малевич К. Собрание сочинений в 5 томах. Т. 3. Супрематизм. Мир как
беспредметность, или Вечный покой. С прилож. писем К. Малевича к М. О. Гершензону.
1918–1924 / сост., публ., вступ. ст., подг. текста, комм. и примеч. А. С. Шатских. Москва :
Гилея, 2000.
4. Kasimir Malevich. The Non-Objective World / English translation by Howard Dearstyne
from the German translation of 1927 by A. von Riesen from Malevich's original Russian
manuscript, Paul Theobald and Company, Chicago, 1959.
5. Азизян И. А. К.Малевич и И. Клюн: от футуризма к супрематизму и
беспредметному творчеству. «0.10». Научно-аналитический информационный бюллетень
Фонда К. С. Малевича. 2001. № 2.
6. Казимир Малевич. Київський період 1928–1930 / упорядник Т. Філевська. – Київ :
Родовід, 2016.
509
УДК 159.937.Б11+ 004
СПРИЙНЯТТЯ КОЛЬОРУ В КОМП’ЮТЕРНІЙ ГРІ
Студ. А.В. Білусяк, гр. БДр4-18

Науковий керівник ст. викладач У.Г. Балан
Мета і завдання. Метою дослідження є вплив кольору на сприйняття в комп’ютерній

грі. Для досягнення поставленої мети проаналізовано ряд відеоігор.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є колір. Предметом
дослідження є відеоряд комп’ютерних ігор.
Методи та засоби дослідження. Застосовано методи спостереження та методи
літературно-аналітичного аналізу.
новизна полягає в детальному аналізі впливу кольору в комп’ютерній грі.
Результати дослідження. Колір є важливим елементом не лише в житті, але і в
віртуальній грі, за його допомогою сприйняття ігрових об’єктів полегшує їх розуміння. Він
може застосовуватися в якості акценту, який зосереджує увагу на важливих елементах та
сюжетних лініях.
Спираючись на дослідженні властивостей кольору Кандинським, визначають два
основних чинники впливу:
• Чистий фізичний вплив. Тільки звичні предмети діють на пересічного глядача
абсолютно поверхнево. Незвичні кольори, які зустрічаються вперше, впливають на
нервову систему як збуджуючий фактор. Наприклад, яскраво-лимонний жовтий, на
якому зосереджена увага певний час, може провокувати фізичне відчуття болю. Око
не може довго витримати споглядання насиченого стронціанового і шукає спокою в
синьому або зеленому [3].
• Психологічний вплив. Враження від незвичайного кольору викликає в свідомості
глядача ряд асоціацій. Наприклад, червоний колір може викликати душевну
вібрацію, подібну до полум’я, тому що асоціюється з вогнем. Ясно-жовтий викликає
смакові відчуття кислого за асоціацією з лимоном [3].
У кожного кольору є своє позначення і його прийняття залежить від контексту.
Червоний дуже яскравий і емоційно-інтенсивний колір. Він привертає на себе увагу і має
дуже високу ступінь помітності, саме тому використовується в стоп-сигналах. В іграх
виступає в якості маркера можливої агресії, небезпеки, війни, пристрасті та любові. Також
важливі об’єкти роблять червоними, щоб гравець зміг швидко зорієнтуватися на важливих
деталях. Наприклад, візуальне наповнення гри «Mirror`sEdge» виконане в світлій гамі
голубих, синіх відтінків та червоних контрастів щоб зосередити увагу користувача.
Жовтий – найбільш світлий та сяючий з усіх кольорів, легкий. Перші асоціації, які
виникають – променисте сонце, яке пробуджує життєрадісність, зігріває та стимулює
розумову діяльність. Використання в комп’ютерних іграх градацій жовтого викликають
приємні, бадьорі, теплі почуття, а також привертають увагу гравця. Наприклад, у грі
«TheFirstTree» для того, щоб відтворити затишний комфортний стан змінюється візуальне
оточення, яке акцентовано у жовтій гамі.
Помаранчевий колір – суміш жовтого з червоним – максимально активний, тому
зв’язано зі спілкуванням. В своїх приглушених та пастельних градаціях так само як і жовтий
510
може передавати відчуття затишку, тому вони тісно взаємодіють один з одним. Охристі
відтінки – є природними кольорами – прикладом їх застосування є гра «LifeisStrange», вони
повністю передають стан комфорту, асоціюються зі спекотною погодою, викликають
відчуття домашнього затишку, і не спричиняють негативних емоцій.
Гаму синіх кольорів зв’язують з глибиною і стабільністю, така група кольорів завжди
холодна, стисла і зосереджена в собі, заспокійливо впливає на нервову систему. Як зазначає
Іттен, синій виражає самоту, тихе упокорювання і глибоку віру. Це холодні відтінки, вони
частіше використовується в іграх науково-фантастичної тематики, щоб зобразити
аналітичне, футуристичне, технологічне майбутнє.
Зелений асоціюється з природою, може мінятись характер його виразності, в
залежності від кількості інших барв – жовтого або синього. Якщо за допомогою червоного
передають атмосферу небезпеки, то зелений має розслаблюючу і заспокійливу дію.
Фіолетовий є кольором підсвідомого і таємного, може символізувати розкіш, амбіцію,
чаклунство. Він рідко зустрічається в природі. Темний є більш містичним, світлий –
фантастичним, казковим. За Люшером – не тільки прикрашає себе, але й бажає зачаровувати
і захоплювати інших, викликати у людей захоплення. У комп’ютерній грі «Oriand the Blind
Forest» застосовується синій та фіолетовий кольори, вони передають спокій та незвичайність.
Чорний – колір таємниці, він асоціюється з невідомим, хворобою, занепадом і смертю,
завжди виражає конфлікт та на підсвідомому рівні викликає страх. Також може означати
елегантність і престиж, дає почуття глибини, але зменшує читабельність. Зазвичай
використовується разом з червоним в шутерах. Палітра чорного/сірого кольорів відображена
в грі «Limbo», темні відтінки цілком відповідають даній тематиці, вони асоціюються з
самотністю, втратою і катастрофою.
Одноколірна гама в іграх виступає в якості складової мінімалістичного стилю,
проявляється в обмеженому використанні кольору для досягнення більшого драматичного
ефекту.
Колір – це дієвий метод впливу на емоції гравця. Зміна колірної гамми визначає
ситуацію і напруженість середовища. Тому взаємодія усіх кольорів у відеогрі може
відображати атмосферу оточення. Він допомагає передати в комп’ютерних іграх настрій та
викликає у гравця потрібну гаму відчуттів.
У сюжетних лініях важливі елементи виділяють яскравим кольором на тлі спрощеної
колірної палітри. Це рішення дозволяє гравцеві швидше орієнтуватися у відкритому світі,
спираючись на контрасти. Стримане ж візуальне виконання може заплутати користувача,
таким прикладом можуть бути додаткові завдання (пасхалки). Розробники не акцентують їх,
тому що вони не впливають на зміст гри.
Висновки. Проаналізовано значення кольорів в комп’ютерній грі та їх сприйняття
людською свідомістю. За результатами дослідження встановлено, що колір є невід’ємним
фактором для правильної передачі сюжетної лінії відеогри.
Ключові слова: сприйняття кольору, комп’ютерна гра, колір.
1. Браэм Г. Психология цвета. Москва : АСТ : Астрель, 2009.

2. Иттен Иоханнес. Искусство цвета. Москва : Издатель Д. Аронов, 2015.
3. Кандинский В. В. О духовном в искусстве. Ленинград, 1989.
4. Люшер М. Цвет вашего характера. Москва : Вече, 1997.
511
УДК 74.01/.09
МІНІМАЛІЗМ ЯК ФУНКЦІОНАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНА ОСНОВА

ГРАФІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ ВЕБ-ДИЗАЙНУ
Студ. П. І. Дубрівний, МгДр1-18

Науковий керівник доц. А. П. Дубрівна
Мета і завдання. Аналіз функціональних особливостей та естетичних характеристик

графічної образотворчості в контексті розвитку сучасного веб-дизайну. Визначити тенденції
використання засад мінімалізму в системі побудови графічного інтерфейсу веб-ресурсу.
Об’єкт та предмет дослідження. Мінімалізм як стильовий напрям сучасного веб-
дизайну. Мистецтвознавчі аспекти феномену мінімалізму як методу дизайнерської
практики в контексті проектної культури.
Наукова новизна полягає у визначенні наявності певного зв'язку між принципами
мінімалістичної естетики і функціональним підходом до дизайн-проектування.
Результати дослідження. Тенденція функціоналізму в підходах до проектування
інтернет-сайтів диктує методи та рішення, що актуалізує стилістичні напрямки, співзвучні
потребам сучасного соціуму. Необхідність звернути увагу користувача до основного ядра
інформації обумовлює використання стратегій в стилістиці, що дозволяє досягти
максимального ефекту. Таким чином, мінімалізм як стиль інтернет-ресурсу являється
найбільш адекватним.
Мінімалізм як напрям в мистецтві сформувався в середині ХХ століття і базується на
принципах супрематизму (К. Малевич), неопластицизму (П. Мондріан) й абстракціонізму
(В. Кандинський), головним девізом якого є: «less is more» (чим менше, тим краще). Слід
зазначити, що мінімалізм був у тренді останні кілька років і в 2019 р. зберігає лідируючі
позиції. Мінімалізм характеризується лаконічністю засобів виразності, простотою, точністю
та ясністю композиції, що дозволяє якісно задовольнити запити користувачів.
У веб-дизайні мінімалізм характеризується відмовою від зайвих деталей.
Використовується мінімум тексту, зображень, а також виключно необхідні елементи, що
важливі для розуміння і взаємодії із сайтом. Кожен елемент спрямований щодо конкретних
цільових завдань, а всі декоративні елементи мінімізуються або зовсім видаляються. Думка,
що мінімалізм – це лаконічний строгий стиль, який використовує виключно ахроматичні
тони, не є об'єктивною. Дійсно, в мінімалізмі використовується вся палітра кольорів, проте,
застосовують не більше 2–3 кольорів, поєднання яких базуються на принципах кольорової
гармонії.
Одним з найважливіших елементів в стилістиці мінімалізму являється «пустота», який
часто називають «негативний простір». Завдяки порожньому простору створюється відчуття
легкості та елегантності, що так властиво мінімалізму. Також, виділяються ключові деталі й
розставляються акценти. В монохромній кольоровій гамі «пустота» грає велику роль, тому
що створює контраст і збільшує читабельність.
Слід зазначити, що стилістика мінімалізму не завжди являється оптимальним
рішенням для будь-якого проекту, так як все залежить від цілей сайту. Цей стиль не варто
використовувати для інтернет-магазину з великою кількістю категорій товару. Також, далеко
не кожен інформаційний сайт (новини) буде добре виглядати в мінімалістичному стилі.
Однак, вибір цієї естетичної спрямованості для корпоративного сайту або сайту продукту
оптимальний.
512
Головне завдання дизайнера при виборі для проектування стилю «мінімалізм» –

зробити інтерфейс простим, а не порожнім, стильним, однак не перевантаженим. У цій
стилістиці використовуються сміливі кольори, шрифти і різні деталі для створення простої
вишуканої елегантності. Проте, відмінність між простим і примітивним дуже делікатна, тому
мало хто з дизайнерів бере на себе ризик у використанні цього стилю. Сучасний «плаский
дизайн» («Flat design») досить тісно пов'язаний з мінімалізмом [1]. Його елементи, як
правило, мають просту форму, без зайвих вигинів і уникають тіней та засвічувань. Однак,
терміни «плаский» та «мінімалізм» не слід ототожнювати, хоча це часто відбувається. Їх
принципи та інструменти абсолютно різні.
«Плаский дизайн» – напрям у проектуванні, що відповідає за загальну виразність
іконок, кнопок, ілюстрацій тощо. Тоді як, мінімалізм є художнім стилем, що включає більш
широкий спектр можливих завдань та прийомів, створює композицію, кольорову палітру,
контраст і дозволяє охопити макет в цілому. Дійсно, «плаский дизайн» варто позначити як
один з методів мінімалізму. Дизайнери, які працюють в стилі мінімалізм, часто обирають
монохромну кольорову палітру або обмежену кількість кольорів. Цей прийом підсилює
обрані кольори, не відволікаючи користувача. У свою чергу, це дозволяє сконцентрувати
увагу відвідувачів сайту на цільовій дії: покупка, підписка тощо.
В цьому контексті слід підкреслити, типографіка у мінімалізмі є одним з ключових
елементів, що не тільки транслює інформацію, однак являється стилістичним прийомом.
Колір, а також шрифт і його гарнітура є дуже виразним графічним елементом, який впливає
на загальне сприйняття сайту [2].
Висновки. На основі вищезазначеного, констатуємо наявність очевидного
взаємозв’язку мінімалістичної стилістики та функціоналізму у підході до графічного
проектування веб-ресурсу, що являється вагомим інструментом у системі оптимізації
результатів загального концепту дизайну. Підкреслимо, одна з вартісних сторін зазначеного
стилістичного напряму та методу у веб-дизайні в тому, що мінімалістське рішення
інтерфейсу підсилює увагу користувачів. Сторінки не перевантажені, а зосереджують увагу
на основній інформації, що підвищує функціональність сайту. Як правило, дизайнери не
застосовують велику кількість візуальних образів, однак ті, що використовуються, дуже
інформативні й помітні. Пошукова праця щодо таких образів займає багато часу. Візуальні
форми повинні відповідати принципам мінімалізму, в іншому випадку, вони можуть
зруйнувати загальний ефект. Також, використання веб-дизайнерами контрасту при виборі
кольорів, форм та у розташуванні елементів, являється одним з найсильніших інструментів
мінімалістського стилю.
Ключові слова: веб-дизайн, мінімалізм, проектування, стиль.
1. Опалєв М., Вакуленко О. Закономірності формування сучасного тренду веб-

дизайну – «плаский» дизайн. Вісник Львівської національної академії мистецтв. Львів : Вид-
во ЛНАМ, 2016. Вип. 30. С. 215–225.
2. Nielsen, J., and Loranger, H. Prioritizing Web Usability. Berkeley CA: New Riders Press,
2006. 406 p.
513
УДК 004.924+614.21(477)
РОЛЬ ЗНАКА В СИСТЕМІ ГРАФІЧНОГО ПРОЕКТУВАННЯ

ФІРМОВОГО СТИЛЮ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ
Студ. Н. О. Рябова, гр. МГДр1-18

Науковий керівник доцент А. П. Дубрівна
Мета і завдання: Провести теоретичний аналіз ролі «знака» в контексті проектування

фірмового стилю медичних закладів, розкрити ступінь зазначеного поняття як актуальної
складової сучасного графічного дизайну, визначити аспекти вияву певних найуживаніших
форм.
Об'єкт та предмет дослідження: Знак як універсальна форма графічного
проектування. Художньо-стильові особливості розробки фірмового стилю в контексті
відповідності до професійного спрямування установ.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів: Розкрито
специфіку
вияву знаків в системі фірмового стилю, що обумовлена характером професійного
спрямування установи. Значимість одержаних результатів полягає в тому, що з'ясовано
причину використання певних знаків у проектуванні конкретних медичних підрозділів, що
демонструє залежність від типового асоціативного сприйняття споживача медичних послуг
напряму сфери лікування.
Результати дослідження: Історія формування і розвитку знака пов'язана із
становленням цивілізації, появою на первісному етапі знакової образотворчої мови, що
знайшла свої вияви у оздобленні предметів побуту та наскальних розписах абстрактного
характеру. Дійсно, достатньо важко надати адекватне дешифрування знаків та їх
комбінацій [1]. Знакова системи різного призначення, як важлива функціональна складова
візуальної комунікації мають загальнокультурну цінність та впливають на візуально-знакову
культуру користувачів інформаційного простору [2].
У процесі дослідження на базі медичних закладів України (на прикладі м. Києва),
(Охматдит, HELSI, Dila, Інститут серця МОЗ України, Український інститут стратегічних
досліджень МОЗ України, ДУ) виявлено найуживаніші типи знаків, що фігурують як
емблеми сфери лікувальної діяльності: змія; змія, що обвиває посох (посох Асклепія-
Ескулапа); змія, що обвиває чашу; Змія, що обвиває триніжок Аполлона; змія (або дві змії),
що обвиває свічку (або світильник); змія, що обвиває дзеркало; палаючий факел або свічка,
що горить; світильник; півень; серце на долоні; зображення конвалії; флорентійського
немовляти; серце; хрест; рука, що вимірює пульс – емблема терапевтичного лікувального
напряму; пентаграми деяких хірургічних інструментів (скальпеля, ножиць тощо); крапля
крові – емблема хірургічного профілю; ступки, ступки з товкачем – емблеми фармації;
емблеми медичних товариств; військово-медичні емблеми тощо [1].
Що стосується попередніх уявлень людини про медицину, стає зрозуміло, що знак
призначався до конкретного виду лікування шляхом асоціації, пов'язаної із конкретним
видом діяльності.
Торкаючись теми сучасної ролі знака у системі графічного проектування фірмового
стилю медичних закладів, відслідковується осучаснення мислення людини про медицину.
Однак, типове асоціативне сприйняття та відповідно візуалізація у дизайн-проектах
присутня: кардіологія пов'язана із зображенням серця, стоматологія позначається
514
варіативним стилізованим зубом, педіатрія користується логотипом дитячого змісту тощо.

Проте, із набуттям людиною соціально-історичного досвіду, знак припиняє своє примітивне
існування і набуває сучасного забарвлення, не змінюючи при цьому свого змістового сенсу.
Вагомим прикладом для демонстрації нашої гіпотези є HELSI – сучасна медична
система, створена для пацієнтів, лікарів, державних медичних закладів України. У логотипі
зазначеної віртуальної медичної системи зображено два серця, що символізують двоїстість
символіки знакового змісту – елемент лікування і піклування про клієнта. Тому, на
підсвідомому рівні, ця медична система візуально викликає довіру, й транслює сигнал
спокою і надійності до свого майбутнього користувача.
Висновки: У ході дослідження проведено теоретичний аналіз ролі знака в контексті
проектування фірмового стилю медичних закладів, проаналізовано найуживаніші типи
знаків на фундаменті асоціативного сприйняття. Визначено, що найбільш характерною й
найуживанішою формою знака медичних закладів є хрест та серце. Твердження базується на
дослідженні використання найуживаніших типів знаків, на базі медичних закладів м. Києва.
Ключові слова: знак, асоціація, медичні заклади, емблема, форма.
1. Сухін В. Історія появи медичної емблеми. Трактування найвідоміших символів

медичних емблем : реферат. URL: https://studfiles.net/preview/3882918/page:19/ (дата
звернення: 12.03.2019).
2. Поліщук А. Проблема формування візуально-знакової культури в сучасному
навчальному середовищі. Журнал КУ ім. Б. Грінченка: Комп’ютер у школі та сім’ї. 2014.
Вип. № 8(120). С. 54–56.
515
УДК 7.012.766.
ЛОГОТИП У ГРАФІЧНОМУ ДИЗАЙНІ
Студ. М.О. Коваленко, гр. БДР 5-16

Науковий керівник доц. Т.А. Кугай
Науковий керівник доц. О.В. Мазніченко
Мета і завдання. Мета: дослідити логотип, та яку роль він відіграє в розвитку
компанії і повсякденному житті.
Завдання: аналіз логотипів існуючих компаній та брендів.
Об’єкт та предмет дослідження – логотипи та фірмовий стиль відомих компаній та
світових брендів.
Наукова новизна. За допомогою оцінки багатьох світових марок і сучасних тенденцій,
ми визначимо, який дизайн буде актуальним в наш час.
Результати дослідження. Встановлено, що логотип як графічне зображення або
символ назви компанії, торговельної марки, бренду, завдяки якому компанію буде легко
впізнати, є вагомим елементом успішного маркетингу.
Роль логотипів у соціумі. Внаслідок проведеного аналізу встановлено, що логотип –
важливий винахід для того, щоб відрізняти продукцію різних фірм в рамках однієї галузі,
задоволення потреби індивідуальності кожного бренду. Його мета – захист від підробок та
конкурентів, гарантування якості продукції, заохочення клієнтів естетичністю.
Дизайн в наш час набуває стрімкого розвитку, щодня ми зустрічаємося з візуальними
зразками різних продуктів. Значення логотипу відіграє в цьому важливу роль.
Наприклад, логотипи футбольних клубів об’єднують вболівальників з усього світу.
Футболка фірми Nike, коштує набагато більше, ніж футболка менш відомого бренду, тому
що споживачі очікують від бренду Nike більшої якості, задоволення потреби у престижності,
соціальній значущості й т. ін. Телефони компанії Apple наразі найпопулярніші на ринку,
незважаючи на те, що більшу частину деталей для цих телефонів розробляє компанія
Samsung, більшість користувачів надає перевагу саме Apple. Тому що це більше, ніж просто
телефон, це мода. Речі з логотипами дорогих, відомих брендів розглядаються як аксесуар,
який гарантує демонстрацію статусу [2].
На кожний вид підприємства чи компанії є свій власний підхід до створення логотипу.
А оскільки логотип - це перше, що побачать клієнти, треба бути впевненим, що він буде
працювати. Цілі у компаній чи приватних осіб різні, то й логотипи, що слугують різним
цілям, – різні.
• Компанії зі складними і довгими назвами використовують монограмні логотипи, щоб
користувачам було легше запам’ятати та вимовити назву (Nasa, IBM, H&M, HP).
• Якщо компанія має назву, яка складається з одного слова і легко запам’ятовується, –
кращий варіант логотипу на основі шрифту, який фокусує увагу виключно на назві
компанії. Логотип Google або Coca-Cola є вдалими прикладами.
• Компанії зі світовим ім’ям-брендом можуть собі дозволити ілюстрований логотип-
знак, логотип-символ. Наприклад: Apple, Twitter та ін. Логотипи кожної з цих компаній
настільки символічні, а кожен з цих брендів настільки популярний, що знак є легко
впізнаваним [4].
• Щоб символічно передати те, чим займається компанія, зіграти на асоціаціях та
емоціях, або просто звернути увагу користувачів, використовують абстрактні
516
геометричні чи символічні зображення. Наприклад: розділене коло Pepsi, смугаста

квітка Adidas й т. ін. [1].
• Компаніям, які хочуть створити атмосферу, яка стимулює взаємодію з клієнтами
допоможе логотип талісман – персонаж, представник бренду. Такі логотипи у KFC,
Nesquik [2].
• Якщо логотип складається з назви або монограми і графічного зображення, він є
комбінованим. Оскільки ім'я пов'язане із зображенням, комбінований знак є
універсальним вибором, коли текст і значок або талісман працюють разом, щоб
зміцнити бренд. Наприклад логотип Burger King і Lacoste [4].
Як має виглядати сучасний логотип. Яскраві кольори, геометричні форми,
площинний дизайн набувають все більшої популярності. Логотип має бути простим та
функціональним і максимально точно передавати інформацію споживачам. Сучасний
напрямок дизайну логотипів є настільки демократичним і різноманітним, що дизайнери
можуть собі дозволити сміливі експерименти. У сучасних дизайнерів є можливість
ускладнювати логотипи – грати зі шрифтами, поєднувати різні стилі, або навпаки, значно
спрощувати, використовуючи мінімум деталей та кольорів. Але недостатньо бути
актуальним дизайнером, дуже важливо враховувати сферу для якої створюється дизайн
логотипу.
Ознаки якісного логотипу: унікальність, логотип взагалі не повинен нагадувати про
діяльність бренду, а лише відрізняти його і запам'ятовуватися (Starbuks, Nike, Yamaha);
зрозумілість, врахувати психологію кольору та символів; впізнаваність, унікальний
логотип буде впізнаваним завжди; доречність, логотип повинен враховувати цільову
аудиторію компанії і типову стилістику її сфери бізнесу. Тут важливо правильно підібрати
шрифт. Геометричні шрифти виглядають сучасно, шрифти з засічками виглядають дорого і
класично, рукописні шрифти нагадують нам про тепло та затишок. Те, що логотип не
змінювали протягом великого відрізку часу говорить лише про вдалу роботу дизайнера.
Основні помилки дизайнерів: кліше, надмірна деталізація, невдало підібраний колір
чи шрифт.
Висновки. Зазначене вище характеризує основні вимоги до якісного дизайну
логотипів, що дозволяє уникати помилок при їх творенні. Гарний бренд не має права на
помилку, він має докласти багато зусиль для того, щоб його помітили і запам’ятали, а для
цього, треба уважно підійти до концепції розробки дизайну логотипу.
Ключові слова: логотип, дизайн, компанія.
1. Color Harmony: Logos // USA Beverly: Rockport Publishers, 2006, 157 p.

2. Green Сh. Design-it-yourself: Graphic Workshop / Chuck Green // USA Beverly:
Rockport Publishers, 2007. 312 p.
3. Harvey W. 1000 Графических элементов для создания неповторимого дизайна /
Wilson Harvey. Лондон : РИПхолдинг/Rockport, 2005. 320 с.
4. Miller A. Логотипы: знаки и символы. Руководство по проектированию для
международного рынка / Anistatia R. Miller, Jared M. Brown, Cheryl Dangel Cullen // USA
Beverly: Rockport Publishers, 2000. 192 p.
517
УДК 7.012.23
ОСНОВНІ КОМПОЗИЦІЙНІ ЗАСОБИ В ДИЗАЙНІ
НАПРЯМУ ПОСТМОДЕРНІЗМ
Магістр П. В. Базарова, гр. МГДР 1-18

Наук. керівник доц. Т.М. Никоненко
Мета і завдання. Постмодернізм виник як інтелектуальна течія, покликана осмислити

не економічні, а швидше політичні та культурологічні проблеми. Авангардистській
спрямованості на новизну протистоїть тут прагнення залучити до сучасного мистецтва весь
досвід світової художньої культури. Мета: дослідити риси постмодернізму в дизайні,
виявити та охарактеризувати основні композиційні засоби дизайну в зазначеному стилі.
Завдання: визначити відмінність постмодернізму від інших стилів та напрямів
світової культури, розглянути сутність поняття «композиція», виявити та дослідити основні
композиційні засоби та їх властивості в дизайні стилю постмодернізм.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт – постмодернізм як явище світової
культури. Предмет – композиційні засоби в дизайні постмодернізму.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. У другій
половині ХХ ст. на хвилях постмодернізму виникають нові синтезовані течії: мистецтво
перформансу, хепенінг, ленд-арт, боді-арт, стріт-арт, 3D графіка Вирішуючи визначену
проектну задачу, дизайнер завжди зіштовхується з проблемою вибору засобів, здатних
найбільше повно виразити відповідний зміст, донести до глядача відповідну ідею. Нові
художні ідеї, новий зміст визначають розвиток і удосконалювання композиційних засобів. В
дизайні до сих пір не розроблено в достатній мірі таке поняття, як «засоби». Сьогодні
набуває подальшого розвитку виявлення та дослідження нових сучасних композиційних
засобів та прийомів в дизайні , адже основні закони композиції є незмінними, але
змінюються композиційні прийоми та засоби їх застосування.
Результати дослідження. Постмодерні́зм – світоглядно-мистецький напрям, що в
останні десятиліття ХХ століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям – продукт
постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем –
світоглядно-філософських, економічних, політичних. Філософсько-естетичною основою
постмодернізму є ідеї деконструкції французьких постструктуралістів та пост-фрейдистів
(Дерріда), мови безсвідомого (Лакан), а також концепція іронізму італійського семіотика У.
Еко. Постмодернізм як теорія набув суттєвого обґрунтування в працях Т. Бодріяра «Система
речей» , Т. Ф. Ліотара «Постмодерне значення» та «Спір», П. Слотейдийка «Чарівне
дерево»[2]. Мистецтвознавці розглядають постмодернізм як новий художній стиль, який
відрізняється від неоавангарду поверненням до реальності, сюжету, гармонії.
В основі художньо-конструкторської діяльності лежить композиція. Під композицією
розуміємо творчий процес (компонування) – побудову художнього твору, об’єднання його
частин в єдине ціле. Композиція – це також наука, теорія творчості, що має відповідні закони,
прийоми компонування та структурного аналізу виробу. Основними композиційними
засобами в дизайні постмодерну є ритм та метр, динаміка та статика, контраст та нюанс.
Ритм як засіб композиції часто застосовуються в поєднанні з пропорцією: тоді елементи не
тільки чергуються, але і самі змінюються за розмірами відповідно до якої-небудь
закономірністю або вільно. Частіше в постмодернізмі це проявляється в техніці з кольором.
Також помітно, в інтер’єрах в меблях стилю постмодернізм . Ритм – це рівномірне
чергування елементів. У композиції рівномірне чергування елементів визначається словом
«метр». Найпростіший метр – коли розміри елементів і розміри пробілів однакові. Виразність
і складність ритму підвищуються, якщо інтервали між елементами постійно змінюються. Ці
засоби дуже вміло застосовують у постмодернізмі, приклад з використанням кольору. Ритм у
відмінності від метра надає твору динамізм. Ритм буває активно-динамічним (музика, танці) і
пасивно-динамічний (архітектура, дизайн, живопис, скульптура). За схемами побудови і
518
характеру трактування орнаменту композиційні рішення бувають двох видів: статичні і

динамічні. Статичні (нерухомі) композиційні схеми найчастіше симетричні і вимагають
строгого трактування орнаменту. Сюди, як правило, відносяться лінійні малюнки (смуги і
клітки) як в меблях постмодерну та композиції з геометричним орнаментом і деякі добутки з
рослинним візерунком в графічному дизайні. Статичні композиції передають стан спокою і
врівноваженості. Орнамент розташовується в основному але прямокутній сітці, всі елементи
лежать на вертикальних або горизонтальних осях, перпендикулярних або паралельних краям
виробу, образотворчі елементи дані фронтально, вони стійкі, і місце їх у композиційній схемі
чітко визначено. У динамічних по рішеннях композиціях елементи візерунка розташовуються
по діагональних осях або вільно розподіляються на площині. У них яскравіше виражений
рух, схеми більш різноманітні так само в інтер’єрах, тут можливо сміливе порушення
симетрії. Контур малюнка найчастіше буває зміщений щодо колірної плями, квіти і листи
зображуються на енергійно і пружно зігнутих гілках. Кольорове рішення в динамічних
композиціях може бути більш напруженим. Контраст – це протиставлення предметів або
явищ, які різко відрізняються за тими або іншими властивостями. Однак, глибинна суть його
в тому, що протилежні предмети, явища, їхні властивості разом викликають у нас нові
відчуття та емоції, які не можуть бути викликані при їх сприйнятті окремо. Поняття «
контрастні співвідношення» означає різко виражені відзнаки між однорідними властивостями
об`єктів або предметів в інтер'єрах постмодерну простежується у таких чинниках як
(розмірі, формі, тоні, кольорі, фактурі, напрямку т); поняття «нюансові співвідношення»,
навпаки, означає малу відзнаку між однорідними властивостями. Нюанс в постмодернізмі
застосовується як відхилення, ледве помітний перехід, відтінок у кольорі, звуці, формі.
Завдання нюансової погодженості колірного середовища вимагає одноколірності композиції,
використання принципів нюансової розтяжки кольору і колірної подібності. Розповсюдженим
прикладом побудови нюансово погодженого колірного середовища є використання
зближених кольорів, кольорів однієї групи (дизайн інтер'єру та графічний дизайн).
Висновки. Найсуттєвішою філософською відмінністю постмодернізму є перехід від
класичного антропоцентристського гуманізму до сучасного універсального гуманізму,
екологічний вимір який охоплює все живе – людину, природу, Всесвіт. Постмодернізм
орієнтується на красу асонансів та асиметрії, дисгармонічну цілісність другого порядку як
естетичну норму, неогедоністична домінанта якої , пов’язана з ідеями текстового
задоволення, тілесності, нової фігуративності в мистецтві. Композиція є одним з основних
організуючих компонентів кожного художнього твору. Саме композиція надає йому
цілісність, підпорядковує його елементи один одному і цілому. Композиція «тримає» простір,
організує його і підпорядковує, так званим, законам композиції. Композиція має декілька
основних композиційних засобів, які застосовуються завжди і всюди в мистецтві – від
живопису до музики, від інтер'єру до ландшафтного дизайну, а саме ритм та метр, статика та
динаміка, контраст та нюанс. Прикладом основних композиційних засобів постмодернізму
в дизайні є – наявність ритму та метру у декорі, наявність статики та динаміки в меблях
цього стилю, контрасту та нюансу в оформленні дизайну інтер’єру та графічному дизайні.
Ключові слова: постмодернізм, дизайн, композиція, засоби композиції.
1. Затонський Д. Художні орієнтири ХХ ст. Київ : Мистецтво, 2014. 245с.

2. Ивбулис В. Модернизм и постмодернизм. Москва : Образование, 2010. 371с.
3. Устин В. Композиция в дизайне. Методические основы композиционно-
художественного формообразования в дизайнерском творчестве. Москва : Образование,
2012. 151с.
519
УДК 7.012.23
АКТУАЛЬНІСТЬ ЖИВОПИСУ АНГЛІЙСЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВА

ТА ТВОРЧІСТЬ ВІЛЬЯМА ХОГАРТА
Студентка С.О. Дороніна, гр. БДР 3-16
Мета і завдання: розкрити особливість живопису англійського Просвітництва на

прикладі творчості Вільяма Хогарта, показати актуальність творчості художника в
сучасному суспільстві.
Об’єкт та предмет дослідження: живопис англійського Просвітництва, етапи та
головні проблеми творчості Хогарта; актуальність творчості для сучасників.
Методи та засоби дослідження: в процесі написання роботи був використаний
метод аналізу, компаративістики, моделювання творчих робіт художника до сучасних
повсякденних умов співжиття у суспільстві.
Результати дослідження: проведене дослідження дає підстава стверджувати, що
творчість Вільяма Хогарта, яка складається з декількох етапів, є визначним здобутком
світової культури й актуальна наразі й у XXI ст., оскільки, проблеми, які майстерно
представляв художник, у різних техніках, й своїй одній із перших робіт з мистецтвознавства
в Європі, а саме «Аналізові краси», існують і нині [2;3].
Наукова новизна: полягає у визначенні ролі В. Хогарта – художника, гравера,
суспільного діяча, який був серед прихильників ініціативи створення прихистку для
позашлюбних дітей, стояв на позиціях зміцнення буржуазної добропорядності й покращення
морального стану в суспільстві, сам підтримував благодійність і ретельно шукав у реальності
втілення моралі, автора значного мистецтвознавчого доробку, керівника художньої академії
і загалом вагомої постаті для Англії XVIII ст.
Ключові слова: живопис Англії, Просвітництво, Вільям Хогарт.
Мистецтво XVIII ст. пройшло два етапи. Перший продовжувався до 1740–1760 рр. Він
характеризується зміною пізніх форм бароко в декоративний стиль рококо. Своєрідність
живопису першої половини XVIII ст. полягає в поєднанні дотепного і глузливого
скептицизму і вишуканості рокайлю. Це мистецтво, з одного боку, витончене, аналізує
нюанси почуттів і настроїв, спрямоване до граціозної інтимності, стриманого ліризму, з
іншого боку, тяжіє до «філософії насолод». Англійське Просвітництво було зрілим вже у
1740-их роках, і на всій культурі Англії позначалися повідні гуманістичні ідеї цього часу.
Розквіт національної школи живопису в Англії починається з Вільяма Хогарта (1697–
1764), в особі якого англійське мистецтво наблизилось до англійської літератури й театру
першої половини XVIII ст. [4].
Вільям Хогарт був першим художником Англії, твори якого набули європейської
популярності. Він презентував навколишній світ у всій повноті, бачив у ньому і прекрасне, і
те, що робило життя англійців нестерпним. Художня критика неодноразово відзначала
влучність спостережень, гостроту оцінок художника. Його живопис, граверні роботи та
праця з мистецтвознавства «Аналіз краси», визначили нові тенденції у сприйнятті мистецтва
й живопису, й отримали гідну оцінку видатних сучасників – Свіфта і Філдінга, а згодом
всесвітньовідомих англійських письменників XIX століття Діккенса і Теккерея [5].
Лондон у XVIII ст. мав соціальні негаразди та проблеми всієї Англії з протиріччями,
контрастами розкошів й убогості. Так, на той період Англія досягла великих успіхів у галузі
науки, філософії та літератури, але зберегла брутальні звичаї свого населення [1].
Перший відомий сатиричний цикл з шести робіт, що називався «Кар’єра продажної
жінки» був написаний у 1731 році, а роком пізніше художник перевів їх у гравюри. Серія
розповідає про трагічну історію молодої провінціалки, яка приїхала до Лондона й відразу ж
потрапила до рук досвідченої звідниці. Розкіш утриманки багатія з часом змінилася на
520
проживання у бідній комірчині, а далі – в’язниця і смерть у злиднях. У квітні 1732 гравюри
було виставлено у вітринах торговців гравюрами для продажу якомога більшій кількості
людей через доступність цього виду мистецтва широкій публіці з метою просвітництва та
виховання суспільства [1].
Вибір теми для створення серії був не випадковим. Питання, порушене Хогартом,
глибоко хвилювало його прогресивних сучасників. Новим було те, що Хогарт переніс ці
проблеми в мистецтво живопису, створив серію полотен, об’єднаних однією сюжетною
лінією і розкрив власну позицію художника на події. Поява серії «Кар’єра продажної жінки»
була закономірним результатом наукового пошуку попереднього шляху Хогарта. Художник
розпочав боротьбу за викорінення пороків суспільства, бо вважав свої роботи надійним
засобом виправлення моралі. 1740-й рік розпочинає період його творчої зрілості, Хогарт
створює низку своїх кращих творів і як портретист, і як сатирик. Між 1742 і 1744 роками він
працює над шістьма картинами відомої серії «Модний шлюб» [4].
«Модний шлюб» за глибиною задуму і досконалістю художнього втілення – одна з
найзначніших серій Хогарта. У порівнянні з попередніми серіями, образи «Модного шлюбу»
такі вагомі, що за ними стоять вже не окремі особи, а цілі соціальні групи та їхні взаємини.
Картини логічно розвивають і завершують події: багате придане пущено на вітер; світські
прийоми, гулянки і зради – ось зміст життя героїв «Модного шлюбу». Створені Хогартом
образи висміюють і викривають різні вади, але при цьому вони не карикатурні. Художник
стверджував, що, на відміну від карикатуристів, він пише характери.
Серії «Кар’єра марнотратника», «Вибори до парламенту» та ін., презентують Хогарта
знову як мораліста, викривача пороків, й політичних зокрема.
Митець також приділяв велику увагу керівництву художньою школою, яка дісталася
йому у спадок у 1734 р. В руках Хогарта ця школа стала важливим художнім центром
Лондона.
Отже, Хогарт був однією з найпомітніших фігур свого часу й лишається нею дотепер
[5].
Висновки. На основі зазначеного встановлено, що Вільям Хогарт був першим
художником Англії, твори якого набули європейської популярності й своєрідність живопису
якого полягає в поєднанні дотепного реалізму, скептицизму і вишуканості техніки
зображуваного. Він представляв світ свого повсякдення у всій повноті, бачив у ньому і
прекрасне, і те, що робило життя англійців нестерпним та потворним. Художник один із
перших розпочинає політичну критику у своїх творах, вміло викриваючи вади суспільства,
які продовжують бути актуальними і в XXI ст. Його критика надихала й продовжує
надихати на покращення умов життєтворення.
1. Культурологія: Англійське мистецтво XVIII століття. URL:
https://studme.com.ua/179102114369/kulturologiya/angliyskoe_iskusstvo_xviii_veka.htm (дата
звернення: 11.03.2019).
2. Hogarth W. The Analysis of Beauty. With the Rejected Passages from thе Manuscript
Drafts and Autobiographical Notes. Edited with an Introduction byJoseph Burke. Oxford :
Clarendon Press, 1955. 244 с.
3. Хогарт В. Аналіз краси. М.-Л., 1958.
4. Кроль А. Е. Вільям Хогарт. Л.-М. : Радянський художник, 1965. С. 127–138.
5. Герман М. Г. Вильям Хогарт и его время. Ленинград : Искусство, 1977. 226 с.
521
УДК 7.012.03.316
ДИЗАЙН ІНТЕРФЕЙСІВ: ТЕНДЕНЦІЇ ПРОЕКТУВАНЬ
Студентка К.О. Яменко, гр. Мгдр 1-18
Мета. Дослідити характерні ознаки конкурентноздатного дизайну при створенні

інтерфейсів.
Завдання. Аналіз основних показників вдалих інтерфейсів.
Методика. У ході проведеного дослідження використані методи аналізу,
компаративістики та моделювань практики проектування інтерфейсів.
Результати. Теоретично опрацьовано та узагальнено основні аспекти розробки
інтерфейсів, також досліджено особливості та основні засади їх створення.
Наукова новизна. Досліджено тенденції проектування сучасних інтерфейсів.
Практична значимість. Результати даного дослідження можуть бути використані при
проектуванні інтерфейсів.
Інтерфейси існують, щоб люди мали змогу взаємодіяти у своєму соціальному повсякденні
зі світом. Через інтерфейс ми можемо прояснити, проілюструвати, показати взаємозв'язок,
об'єднати людей або розділити, управляти очікуваннями та давати доступ до послуг. Розробка
якісних інтерфейсів наразі є дуже актуальною темою серед дизайнерів, так як попит та
конкуренція величезні.
Відомий американський дизайнер інтерфейсів, Пол Ренд, зазначив, що проектування
інтерфейсів – це набагато більше, ніж просто компонування, організація і навіть редагування,
проектувати – значить надавати цінність і сенс, вносити ясність, спрощувати і пояснювати,
реформувати, привертати увагу, переконувати і навіть, можливо, розважати [2].
Варто зазначити, що вдалий інтерфейс важливий для будь-яких програмних продуктів,
оскільки всі вони орієнтовані на користувача. Дуже важливо не дати йому заплутатися у великій
кількості налаштувань. Необхідно показувати тільки ту інформацію, яка необхідна в даний
конкретний момент. Якщо певний вибір виключає інші варіанти, необхідно показати їх
непотрібність, зробивши їх якомога менш помітними, або взагалі прибравши з екрана.
Отже, найголовнішим завданням при творенні дизайну будь-якого інтерфейсу є його
ясність. Оскільки необхідно щоб інтерфейс був впізнаваним та цілком зрозумілим й
передбачуваним у контексті усіх можливих його функцій та взаємодій користувачів із ним [3].
Дизайнери вносять у програми інтерфейсів загадковість, елементи гри, але плутанини слід
уникати, тому що саме прозорість всіх елементів мотивує впевненість та наміри співпрацювати з
інтерфейсом цільову аудиторію.
Не слід забувати про важливість розміру, кольору та анімації об'єктів. Ці речі важливі не
тільки для швидкого пошуку і сприйняття інформації, але також допомагають розставити
пріоритети всередині робочого вікна. Очевидно, що велика яскрава або мерехтлива кнопка – це
щось важливе, що змушує фокусуватися і закликає до дії. Вести користувача до кнопки, яка в
даний момент неактуальна або взагалі недоступна, є помилковим варіантом дизайну інтерфейсу.
Елементи вікна повинні виділятися послідовно, супроводжуючи, наприклад, гравця протягом
усього часу гри [2]. Це дійсно допомагає полегшити рутинні дії. Одна з поширених помилок
мобільних розробників – максимальне використання екрана пристрою. З одного боку, це добре.
Але з іншого, коли мова йде про безліч дрібних об'єктів, які накидаються рівними рядами і
заповнюють весь екран, то картинка перетворюється в рябу сітку, і очі починають розбігатися по
екрана в пошуках потрібного об'єкту.
Надзвичайно важливо, щоб інтерфейс давав зворотній зв`язок користувачеві. Якщо
користувач звернувся до нього, значить, він чекає відповіді. Натискаючи на кнопку, користувач
дуже чітко повинен розуміти, що в результаті сталося. Якщо подія не відбулося, то він повинен
знати, з якої причини, і як йому слід поводитися далі. Якщо кнопка неактивна, значить
користувач змушений здогадуватися про її функції сам й при потребі шукати підказки як їх
виконати самостійно. Доволі негативний результат цільова аудиторія може отримати, коли в
цьому випадку відсутні конкретні підказки. Виходить, що цю дію зробити просто не можливо.
522
Це викликає роздратування у людей, а дехто взагалі може відмовитись від

продовження використання такої програми [1].
Під час розробки інтерфейсу необхідно брати до уваги також саме цільову аудиторію, її
уподобання й здатність керувати об'єктом безпосередньо. Щоб досягти цього відчуття, інтерфейс
робиться максимально непомітним. Увага користувача безцінна, тому робота дизайнера
спрямована на те, щоб він мав змогу зосередитися й не відволікатися на зайві елементи
інтерфейсу, які розробляються під конкретний пристрій. Тобто те, що буде зручним для
планшета, не підійде під мобільний телефон. Принцип побудови інтерфейсу повинен виходити з
маніпулятора, за допомогою якого відбувається управління: у випадку з планшетом це руки, на
ПК це миша і клавіатура, на консолі – геймпад. Кожне з цих різновидів управління вимагає
індивідуального дизайну інтерфейсу [4].
Людина відчуває себе максимально комфортно, коли відчуває контроль над собою,
ситуацією, своїм оточенням. Непродуманий дизайн позбавляє користувачів цього відчуття:
цільовій аудиторії нав'язуються несподівані взаємодії, заплутані процеси і непередбачувані
результати, в той час, як цільова аудиторія потребує регулярного інформування про стан
системи, причинно-наслідкові зв'язки (якщо зробити це, буде те й т.ін.), підказок, чого очікувати
на кожному етапі. Потрібно не боятись повторювати очевидні речі.
Багато дизайнерів притримуються думки, що кращий інтерфейс – це відсутність
інтерфейсу. Саме так ми управляємо фізичними об'єктами в реальному світі – безпосередньо.
Але оскільки це не завжди можливо, а об'єкти містять в собі все більше інформації, то дизайнери
і програмісти створюють для взаємодії з ними інтерфейси, який легко перевантажити більше, ніж
потрібно: кнопками, графікою, опціями, вікнами вкладення й т. ін. В ідеалі, інтерфейс повинен
бути настільки непомітним, щоб у користувача зберігалося відчуття прямого управління об'єктом
його уваги, наприклад у процесі гри. В основі кожного екрана інтерфейсу має лежати одна
значуща для користувача дія. Такий інтерфейс простіше вивчати і використовувати, а також його
простіше доповнити і розширити (при необхідності). Не слід забувати, що людям комфортно,
коли все відбувається відповідно до очікувань. Коли оточуючі (люди, тварини, об'єкти,
програми) поводяться передбачувано, тоді між ними формуються хороші взаємини. У цьому
контексті елементи дизайну повинні виглядати відповідно їх призначення. На практиці це
означає, що зовнішній вигляд елемента повинен говорити про те, як він себе поведе при
взаємодії. Якщо елемент виглядає як кнопка, то і працювати повинен як кнопка.
Висновки. Аналіз аспектів дизайну інтерфейсів дозволяє встановити обов’язкові й
необхідні їх елементи. Теоретично узагальнивши складові, які мають враховуватись
дизайнерами при розробці конкурентноздатних інтерфейсів, підкреслимо найвагоміші, а саме:
функціональність, зрозумілість та лаконічність. Отже, можна дійти висновку, що одною з
головних функцій інтерфейсу є комунікативна, забезпечення взаємодії між користувачем та
пристроєм. Невдало зроблений інтерфейс ускладнює таку можливість чи повністю скасовує.
1. Марченко М.Н. Графічна діяльність і комп'ютерні технології в професійній
підготовці майбутніх дизайнерів // Історична і соціально освітня думка. 2013. №5 (21).
2. Joshua Porter. Principles of User Interface Design. URL: http://bokardo.com/principles-
of-user-interface-design (дата звернення: 12.02.2019).
3. Ажгихин С.Г. Информационные технологии в дизайнерском творчестве.
Информатика и образование. 2007. № 12.
2. Бурлаков И. В. Homo gamer: Психология компьютерных игр. Москва : Класс, 2001.
144 с.
4. Нікітін І. Скільки відеоігри заробили в 2017 році. URL:
https://techno.nv.ua/games/skolko-videoihry-zarabotali-v-2017-hodu-2449469.html (дата
звернення: 20.03.2019).
523
Промислова фармація
Підсекція «Промислова фармація»

УДК 615.225:339.138
ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ГРУПИ ІНГІБІТОРІВ
АНГІОТЕНЗИНПЕРЕТВОРЮВАЛЬНОГО ФЕРМЕНТУ (АПФ)
Студ. А.О.Бабенко, гр. МгЗХФ-18
Науковий керівник доц. О.О. Салій
Мета і завдання. Аналіз світового й українського ринків інгібіторів АПФ. Визначення

споживчих переваг на цьому ринку.
Завдання – провести дослідження асортименту антигіпертензивних лікарських препаратів,
представлених на фармацевтичному ринку України.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження - дані щодо асортименту
лікарських засобів групи ангіотензинперетворювального ферменту.
Предмет дослідження – вітчизняний та світовий ринок лікарських засобів
антигіпертензивної дії, лікарські засоби згідно АТС – класифікації.
Результати дослідження. Протягом останніх десятиліть гіпотензивні засоби групи
інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) залишаються самими вживаними
препаратами, що застосовуються в кардіології. Захворювання серцево-судинної системи (ССС)
займають лідируючу позицію в структурі захворюваності та смертності серед дорослого
населення економічно розвинутих країн світу. Серед патології ССС найбільш поширена
артеріальна гіпертензія (АГ), що виявляється у 15–20 % дорослого населення промислово
розвинутих країн світу й визнана хронічним неінфекційним захворюванням [2].
Дослідження асортименту лікарських засобів (ЛЗ) проводилось згідно з Державним
реєстром лікарських препаратіві класифікацією системи АТС.Було проаналізовано групу C09A-
інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), яка налічує близько 65 лікарських
засобів вітчизняних та іноземних виробників.
Світовий ринок інгібіторів АПФ представлений лікарськими засобами на основі 20
субстанцій. Серед інгібіторів АПФ виділяють три покоління, що розрізняються за активністю
разової дози та тривалістю антигіпертензивної дії. До першого покоління належать препарати
короткої дії, що необхідно призначати 2-3 рази на добу (каптоприл, метіоприл). До другого -
препарати із середньою тривалістю дії, що необхідно приймати не менше 2 разів на добу
(зофеноприл, еналоприл). До третього - препарати тривалої дії, що здебільшого забезпечують
цілодобовий контроль за рівнем артеріального тиску при прийомі один раз на добу (лізиноприл,
периндоприл, раміприл, спіраприл, трандолаприл, фозіноприл, квінаприл, цилазаприл,
квадроприл) [3].
У цілому, ринок інгібіторів АПФ характеризується значним товарним асортиментом.
Однак, згідно літературних даних встановлено, що фармацевтичні ринки провідних країн світу
(США, Великобританії, Швейцарії, Німеччини), найбільше поширення одержали ЛЗ на основі
10-ти субстанцій: каптоприлу, беназеприлу, фозіноприлу, лізиноприлу, моексиприлу, хінаприлу,
трандолаприлу, раміприлу, периндоприлу, еналоприлу, спіраприлу та цилазаприлу [5].
На світовому ринку широко представлено препарати групи інгібіторів
ангіотензинперетворюючого ферменту, створені на основі лізиноприлу. Згідно АТС–
класифікації, налічується 13 лікарських засобів з лізиноприломдигідратом, з яких 3 вітчизняних
виробників і 10 іноземних [3].
Найбільше продукції іноземного виробництва надходить від Німеччини (29,5%), Індії (20,5%)
та Словенії (15,9%) у меншій кількості з Угорщини (6,8%), Польщі, Франції, Венгрії (по 4,5%),
Болгарії, Італії, Ісландії та Нідерландів. Серед іноземних фармацевтичних компаній лідером є ООО
«КРКА ФАРМА» (Словенія), «STADA» (Німеччина), «Тева» (Німеччина), «SANDOZ» (Німеччина),
«GedeonRichter» (Угорщина) [3].
Аналіз українського ринку інгібіторів АПФ свідчить про те, що на ньому діє 65 власних
ліцензій, які реалізують препарати на основі найбільш розповсюджених субстанцій [1]. Місткість
цього ринку формують 134 препаратів (без урахування кількості дозованих одиниць в упаковці),
з них – 65 простих препаратів (48,5%) і 69 – комбінованих (51,5%). Проте більшість препаратів,
524
зареєстрованих в Україні, виробляються іноземними підприємствами з 30 країн світу. Вітчизняна

галузь представлена 16 виробниками, які випускають інгібітори АПФ на основі каптоприлу,
еналоприлу, лізиноприлу. За кількістю репрезентованих препаратів Україна посідає перше місце
серед усіх країн-постачальників антигіпертензивних препаратів на вітчизняний фармацевтичний
ринок -50,5% загального асортименту гіпотензивних лікарських препаратів [4].
Дослідження лікарських форм антигіпертензивних препаратів,представлених на
фармацевтичному ринку України, показав, що основну їх частку складають таблетки– 92,98%,
капсули – 2,97%, засоби для парентерального застосування –3,51%. Зареєстровано також краплі
для перорального застосування, драже і гель, що разом складають 0,53% усіх лікарських форм
антигіпертензивних препаратів, репрезентованих на фармацевтичному ринку України [6].
Отже, інгібітори АПФ за останні 20 років стали незамінними в лікуванні серцево-
судинних захворювань. Головною якістю, що робить інгібітори АПФ унікальними препаратами,
є їх здатність знижувати смертність і продовжувати життя пацієнтів із серцево-судинними
захворюваннями [5].
Висновки. Таким чином проведено дослідження асортименту лікарських засобів групи
ангіотензинперетворювального ферменту, представлених на світовому та вітчизняному
фармацевтичному ринку. Бачимо, що лікарські засоби групи інгібіторів АПФ в даний час є
лідируючою за обсягом споживання як в усьому світі, так і в Україні.
Згідно з отриманими даними, встановлено, що вітчизняні виробники постачають на
внутрішній фармацевтичний ринок 50,5% препаратів досліджуваної групи. Аналізуючи 32
іноземних країн-постачальників лікарських препаратів антигіпертензивної дії на
фармацевтичний ринок України показало, що лідером за обсягом репрезентованих лікарських
засобів є Німеччина.
Отримані дослідження дозволяють визначити основні напрямки вдосконалення
асортименту лікарських препаратів антигіпертензивної дії для вітчизняних фірм-виробників.
Ключові слова: артеріальна гіпертензія, фармацевтичний ринок, лізиноприл, інгібітори
ангіотензинперетворювального ферменту.
1. Вивчення споживання лікарських засобів за анатомо-терапевтично-хімічною класифікацією
та встановленими добовими дозами (АТС/DDD – методологія) : метод.рек. / А. М. Морозов,
Л. В. Яковлєва, А. В. Степаненко та ін. – Харків: СтильИздат. – 2013. – 34 с
2. Дячук Д. Д. Щодо захворюваності дорослого населення України на неінфекційні хвороби /
Д. Д. Дячук // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я. – 2011. – № 1. – С.
19–23.
3. «Компендіум» - довідник лікарських препаратів [Електронний ресурс] - Режим доступу:
https://compendium.com.ua/.
4. Полуйчак М. Б. Дослідження асортименту антигіпертензивних препаратів, що представлені
на фармацевтичних ринках України та Польщі / Ю. Полуйчак, М. Б. Демчук, О. О. Юр’єва,
Т. А. Грошовий // . Фармацевтичний часопис. 2015. No 3. – С.34-39.
5. Сіренко Ю. М. Роль інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту в сучасному лікуванні
серцево-судинних захворювань / Ю. М. Сіренко // Рациональная фармакотерапия. – 2006. –
№ 1. – Режим доступу: http://rpht.com.ua/article/4.html.
5. Сятиня М.Л. Дослідження асортименту антигіпертензивних лікарських препаратів на
фармацевтичному ринку України /М.Л. Сятиня, В.П. Попович, Т.С. Негода // Актуальні
питання фармацевтичної і медичної науки та практики (2011) вип. XXIV, №1. - С.108-111.
525
УДК 615.31:547'543.01/617.7
ВЛАСТИВОСТІ ТЕТРАГІДРОЗОЛІНГІДРОХЛОРИДУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
ЗАСТОСУВАННЯ В ОФТАЛЬМОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ
Студ. О.О. Корнєва, гр. МгЗХФ-18
Науковий керівник доц. О.О. Салій
Мета і завдання. Мета – проаналізувати властивості тетрагідрозолінгідрохлориду

щодо застосування його в офтальмологічній практиці.
Завдання – провести аналіз фізико-хімічних та фармакологічних властивостей
субстанції тетрагідрозолінгідрохлориду та на його основі сучасний стан виробництва очних
крапель в Україні.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є дані щодо асортименту
лікарських засобів з діючоюї речовиною тетрагідрозолінгідрохлоридом. Предмет
дослідження - технологія одержання та властивості субстанції тетрагідрозолінгідрохлориду,
лікарські засоби з тетрагідразолінгідрохлоридом.
Результати дослідження. Однією з глобальних проблем сучасної медицини є
проблема лікування захворювань ока та його придатків, що виникають внаслідок сезонних
алергічних проявів, перенапруження м'язів ока, що розвивається при тривалій роботі за
комп'ютером, при довгому читанні, роботі з документами, тощо.
Тетрагідрозолінгідрохлорид (син. - тетризолін) відноситься до групи
симпатоміметиків з альфа-адренергічної активністю, який призначається для
симптоматичного тимчасового полегшення вторинної гіперемії очей унаслідок помірного
подразнювального впливу та алергічного кон’юктивіту. Субстанція
тетрагідрозолінгідрохлориду (тетризоліну) описана в фармакопеях USP, ЕР, ВР, JP діючих
видань.
За фізико-хімічними показниками являє собою білий кристалічний порошок без
запаху, від білого до світло-жовтого кольору. Легко розчинний у воді і 96% спирті, дуже
мало розчинний в хлороформі.
Хімічна назва: 4,5-дигідро-2-(1,2,3,4-тетрагідро-1-нафтил)-1Н-імідазол
моногідрохлорид; 2-(1,2,3,4-тетрагідро-1-нафтил)-2-імідазолина моногідрохлорид.
Молекулярна формула: C13H16N2,HCl
Молекулярная маса: 236.74[1].
Наступним етапом досліджень було проведено аналіз світових виробників активної
речовини тетрізоліну. Встановлено, що основними виробниками, що проводять синтез
речовини, є «Zentiva, a.s», Чеська Республіка, «SocietaItaliana Medicinali Scandicci S.I.M.S.
Srl», Італія, фірма AMRI, США, та фірма PCAS, Франція. Визначено, що вперше субстанцію
отримано в одну стадію шляхом гетероциклізації 1-ціанотетраліна етилендіаміном [4]. За
сучасними схемами синтезу молекулу отримують у 3 виробничі стадії, починаючи з 1-
цианотетра:
1 крок - додавання метанолу до 1-цианотетраліну в охолоджуючий ефір та
дихлорметан дає метил-1,2,3,4-тетрагидронафталин-1-карбоксиамидат°(1-карбоксиамидат),
який перетво-рюється в 1-карбоксиметилгидрохлорид з хлористим воднем.
2 крок - конденсація гідрохлориду 1-карбоксамідина з 1,2-етандіамином в етанолі дає
тетрагідрозолінову основу.
3 крок - тетрагідрозолінова основа перетворюється в сіль з етанольним хлористим
воднем.
Структуру отриманої молекули підтверджено наступними фізіко-хімічними методами
ІЧ-спектрометрія, УФ-спектрофотометрія, аналіз ЯМР, Мас-спектральний аналіз. Хімічна
чистота субстанції характеризується залишковим кількістю органічних розчинників, вмістом
органічних і неорганічних домішок.
526
Вміст органічних домішок визначають методом рідинної хроматографії (ДФУ, 2.2.29),

неорганічні домішки визначають за показниками «Втрата в масі при висушуванні», «Важкі
метали» і «Сульфатна зола» методами, описаними в відповідних загальних монографіях ЕРта
відповідно монографії ЕР «Теtrahydrozolinehydrochloride» [1]. В субстанції присутні
залишкові кількості органічних розчинників. Визначення проводять методом парофазної
газової хроматографії (ЕР, 2.2.28). В залежності від застосованого розчинника на останній
стадії синтезу, в субстанції можуть бути присутні ефір, метанол, метиленхлорид, ацетонітріл,
толуол, етанол.
Фармакологічна дія тетризоліну полягає у активації постсинаптичних α1-блокаторів
клітин гладкої мускулатури периферичних судин. При місцевому застосуванні на слизову
оболонку кон'юнктиви тетризолін чинить тимчасовий судинозвужувальний ефект на дрібні
кровоносні судини, тим самим зменшуючи вазодилатацію і набряк кон'юнктиви. Препарати
цієї групи викликають звуження просвіту судин шкіри і слизових оболонок [3]. В результаті
усувається вазодилатація, зменшується гіперемія, очі набувають здорового вигляду. Цей
судинозвужувальний препарат також полегшує симптоми легкого роздратування очей
(почуття стороннього тіла, печіння, сухість і легка стомлюваність очей), супутні
кон'юнктивальної ін'єкції. У дослідженнях, присвячених вивченню фармакодинамиці
тетризолінгідрохлориду серед здорових осіб, була продемонстрована його ефективність в
боротьбі з гістамін-асоційованої гіперемією [2]. Визначено, що тетризолін при застосуванні
проявляє не тільки місцеву дію, а і резорбтивну. Так, системна абсорбція у пацієнтів
варіювала, максимальна концентрація в сироватці крові була в межах від 0,068 до 0,380
нг/мл. Через 24 години тетризолін виявлявся у сечі [5]. В цілому, розчин тетризолін-
гідрохлорид у концентрації 0,05% добре переноситься. Таким чином, субстанція
тетрагідразолінгідрохлориду досліджена в обсязі, достатньому для використання як
активного фармацевтичного інгредієнта (АФІ) для застосуванні у фармації.
Асортимент лікарських засобів, що містять тетризолін у формі очних крапель на
українському ринку представлено дуже обмежено, а саме препаратами Візін® виробництва
ПАТ Янссен Фармацевтика Н.В. для "Макніл Продактс Лтд", Бельгія / Сполучене
Королівство, Віаль® виробництва ПАТ «Фармак, Візоптик "Польфарма С.А.", Польща, та
дослідний завод ГНЦЛЗ, м. Харків. Встановлено, що кількісний вміст тетризоліну та кінцева
концентрація для споживача у всіх виробників ідентична, але якісний склад допоміжних
речовин суттєво відрізняється, в більшості це відноситься до вибору буферних систем. Отже,
розробка нових офтальмологічних форм з тетразоліном залишається актуальним напрямком
фармації.
Висновки. Досліджено фізико-хімічні та фармакологічні властивості субстанції
тетрагідрозолінугідрохлориду. Визначено схему синтезу та основних виробників АФI.
Проаналізовано асортимент готових лікарських засобів з тетрагідразолінгірохлориду, який є
дуже обмеженим. Встановлено, що розробка нових офтальмологічних форм з тетразоліном
залишається актуальним напрямком фармації.
Ключові слова: тетрагідрозолінгідрохлорид, очні краплі, протинабрякові та
антиалергічні засоби.
1. European Pharmacopoeia 8.0 Tetryzolinehydrochloride 01/2008:2101 corrected 6.0 - p. 3394.
2. Gelmi C., Ceccuzzi R. Mydriatic effect of ocular decongestants studied by pupillography.
Ophthalmologica 1994; 208(5): 243-246.
3. Guarino R.D., Perez D.M., Piascik M.T. Recent advancesin the molecular pharmacology of the
α1-adrenergic receptors. CellSignal 1996; 8(5): 323-333.
4. Synerholm M.E., JulesL. H, M. Sahyun, Lubricious ophthalmic solutions U.S. Patent 2 731 471
(1956).
5. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Візин класичний.
527
УДК 615.456:615.072
АНАЛІЗ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ СТЕРИЛІЗАЦІЇ ІНФУЗІЙНИХ РОЗЧИНІВ
ЗАЛЕЖНО ВІД МАТЕРІАЛУ ПЕРВИННОЇ УПАКОВКИ
Студ. А.С. Момотенко, гр. МгЗХФ-18
Наукові керівники доц. О.О. Салій та доц. Г.І. Кузьміна
Мета і завдання. Провести аналіз існуючих методів термічної стерилізації

інфузійних розчинів залежно від матеріалу первинної упаковки та об’єму фасування, що
використовуються на фармацевтичних підприємствах, та дослідити інформацію, щодо нових
технологій стерилізації.
Завдання – описати методи, що використовуються для стерилізації інфузійних
розчинів на сучасних фармацевтичних підприємствах.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження - дані щодо сучасних
технологій стерилізації розчинів для інфузій та новітніх методів, які впроваджено
використовуються для стерилізації інфузійних розчинів в полімерних контейнерах.
Предмет дослідження – первинна упаковка інфузійних розчинів вітчизняного
виробництва, методи стерилізації готового продукту, технологічне обладнання.
Результати дослідження. Інфузійні розчини за технологічними аспектамиє
найскладнішою групою лікарських засобів для парантерального застосування. Розчини для
внутрішньовенних інфузій призначені переважно для застосування у великих об’ємах. В
сучасному виробництві інфузійних розчинів препарати, найбільш поширено, фасують у
флакони об’ємом від 100 мл до 500 мл [4]. Організація виробництва інфузійних розчинів
також вимагає особливих підходів для забезпечення якості та особливої стерильності
лікарських засобів для інфузій, що призначені для підтримки життєдіяльності клітин, органів
та фізіологічних властивостей крові людини. Стерилізацію інфузійних розчинів визначено
однією з критичних стадій виробничого процесу, отже неправильно підібраний режим
стерилізації може мати суттєвий вплив на якість та безпеку готового лікарського засобу, де
як наслідок, можуть виникати непередбачувані побічні реакції.
На даний час на фармацевтичному ринку України присутні інфузійні розчини 31
виробників, з них вітчизняних заводів – 16, що становить 52 % ринку інфузійних розчинів та
іноземних 15, що становить 48 % [2].
Визначено, що більшість вітчизняних виробників виробляють розчини для інфузій
класично в скляних флаконах (марок УСП-1, НС-1, І гідролітичного складу), укупорених
гумовими пробками та закатані алюмінієвими ковпачками. Згідно вимог ДФУ переважним
способом стерилізації є стерилізація насиченою парою під тиском[1]. Тому стандартними
параметрами проведення стерилізації є автоклавування при температурі 121 оС, тиску 1,1
атм. та тривалістю 15 хв для об’ємів розчинів 50 мл, 100 мл, 200 мл, 250 мл та тривалістю до
30 хвилин для розчинів великих об’ємів, як 400 мл та 500 мл. Виробничі дільниці забезпечені
паровими стерилізаторами різних конструкцій, як вертикальні парові стерилізатори,
горизонтальні непрохідні або горизонтальні прохідні (двобічні) стерилізатори з двома
дверцятами, розміщеними одні навпроти других з обох боків стерилізатора, дають змогу
розділяти стерилізаційне відділення на дві половини: нестерильну, на якій завантажують
матеріал, та асептичну (чисту), на якій матеріал розвантажують [4]..
Встановлено що застосування інфузійних розчинів у скляних флаконах мають ряд
недоліків, а саме високу крихкість скла, його відносно більшу тоннажність для споживача, а
також необхідність проведення цілого циклу додаткових операцій перед підготовкою
скляних флаконів (мийка, сушіння, стерилізація і т.п.) для виробника.
Але постійні зміни у задоволенні потреб ринку (нові захворювання, спалахи) та
потреби клієнтів (якість, новизна, економічна складова) спонукають до інноваційного
пошуку. Щоб задовольнити всі вимоги у стані жорсткої конкуренції, а також для вирішення
виробничих проблем, фармацевтичні компанії намагаються знайти шляхи зменшення
528
внутрішніх витрат і часу циклу для доставки високоякісних послуг на фармацевтичний

ринок завдяки інноваційним рішенням та ефективному реагуванню на несподіване
збільшення попиту на певні препарати або стандарти лікування[3].
Досліджено, що фармацевтичними компаніями ТОВ «Юрія-Фарм» та ФФ «Дарниця»
впроваджено промислове виробництво інфузійних розчинів у полімерних контейнерах. Але не
зважаючи на низку переваг полімерної упаковки над скляною, одним із основних недоліків є
труднощі з підбором методів стерилізації. Відсутність знань про полімери, з яких формуються
мішки для інфузійних розчинів або флакони за інноваційною технологією BFS, призводять до
критичних відхилень та браку продукції, якщо застосовувати підходи до стерилізації класично,
як для скляних флаконів. Визначені основні критичні прояви невідповідного методу стерилізації:
повний розрив або деформування полімерної упаковки з розчином препарату, пошкодження швів
з'єднання, помутніння до молочного вигляду первинного прозорого контейнеру, та інші.
Отже, виробниками обладнання для фармації розроблено автоклав з опцією вентиляції
та/або зрошення, яка охолоджує контейнери під час проведення термічного циклу. Також, коли
розчин піддається впливу тепла, він розширюється і створюється певний тиск на стінки
полімерної упаковки. Цей тиск призводить до деформації, що іноді може призвести до вибуху
контейнера. Отже, опція регулювання тиску всередині автоклава вирішує таку проблему. Тому,
як вирішення проблеми стерилізації розчинів у пластикових контейнерах було запропоновано
новий вид обладнання автоклаву, в якому температурний режим підтримується в межах не вище
121°С, тиск в камері автоклаву під час стерилізації підтримується на рівні, який є вищим за тиск
насиченої пари на 0-1 бар для попередження руйнування флаконів. Час стерилізації не менше 15
хвилин.
Висновки. Таким чином, на підставі проведених досліджень встановлено, що термічна
стерилізація інфузійних розчинів є однією з критичних стадій виробничого процесу, а отже
неправильно підібраний режим стерилізації може мати суттєвий вплив на якість та безпеку
готового лікарського засобу. Виробництво інфузійних розчинів у скляних флаконах мають
ряд недоліків, а саме високу крихкість скла, його відносно більшу тоннажність для
споживача, а також для виробника є необхідність проведення цілого циклу додаткових
операцій перед підготовкою скляних флаконів. Впровадження промислового виробництва
інфузійних розчинів у полімерні й первинній упаковці спонукало до інноваційного пошуку
обладнання для стерилізації з додатковими опціями вентиляції та/або зрошення контейнерів.
Ключові слова: розчини для інфузій, термічна стерилізація, первинна упаковка.
1. Державна Фармакопея України: в 3 т. / Державне підприємство «Український науковий
фармакопейний центр якості лікарських засобів». — 2-е вид. — Харків: Державне
підприємство «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів»,
2015. — Т. 1. — 1128 с. ISBN 978-966-97390-0-1.
2. Калушка О. Б. Дослідження інфузійних розчинів на українському фармацевтичному
ринку / О. Б. Калушка, А. В. Соколовська, Т. А. Грошовий // Фармацевтичний часопис.
2015. № 4. - С.46-51. ISSN 2312-0967.
3. Салій О.О. Зв'язок філософій ощадливого виробництва і GMP для забезпечення якості
лікарських засобів / О.О. Салій, Г.І. Кузьміна, К.Р. Павлюк // Збірник наукових праць
"Фізико-органічна хімія, фармакологія та фармацевтична технологія біологічноактичних
речовин" під заг. ред. д.х.н. проф., акад .НАН України Попова А.Ф. 2018, ISBN: 978-617-
7506-20-0.
4. Технологія лікарських препаратів промислового виробництва: навч. посіб. – 2-е вид. / За
ред. Д.І. Дмитрівського. – Вінниця, Нова книга, 2008 – 208 с.
529
УДК615.322
БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ РЕЧОВИНИ ТРАВИ ЗВІРОБОЮ
У ФАРМАЦЕВТИЧНІЙ ПРАКТИЦІ
Студ. С.О. Шишова, гр. МгХФ – 18
Науковий керівник проф. Т.М. Деркач
Мета роботи. Визначити зв'язок між вмістом біологічно-активних речовин, що

входять у склад трави звіробою, та терапевтичними властивостями лікарських засобів, що
виготовляють з цієї лікарської рослинної сировини (ЛРС). Визначити речовини, які можуть
бути маркерами під час ідентифікації трави в системі контролю якості ЛРС.
Об’єкт вивчення – лікарська рослинна сировина, предмет дослідження – біологічно-
активні речовини, що входять у склад трави звіробою.
Матеріали і методи. Вивчення наукової літератури, класифікація, систематизація
та порівняльний аналіз даних.
Наукова новизна. Охарактеризовано фармакологічні властивості біологічно-активних
речовин трави звіробою та визначено сполуки, які доцільно використовувати як речовини-
маркери в системі контролю якості лікарської рослинної сировини.
Результати й обговорення. «Молекулярний маркер» для ідентифікації ЛРС
передбачає використання будь-яких компонентів біохімічного складу рослин. Існуючі
методи дають змогу визначати різноманітні генетичні маркери для виявлення фальсифікатів.
Пошук речовин-маркерів ЛРС – хімічних речовин, які мають видову специфічність для
кожного конкретного виду сировини є вельми перспективним напрямом фармацевтичних
Фармакологічні властивості трави звіробою зумовлені вмістом великої кількості
біологічно активних речовин (БАР). До складу трави входять: гіперфорин, адгіперфорин,
гіперицин, псевдогіперицин, дубильні речовини, тритерпенові сапоніни, флавоноїди (рутин,
кверцетин, гіперозид, мірицетин, лейкоантоціани), смолисті речовини, алкалоїди, ефірні олії,
аскорбінова кислота, каротин, вітаміни Р, Е, холін, гіперин, антраценові похідні, мінеральні
речовини та ін. Треба зазначити, що складові ЛРС змінюються залежно від сезону збору,
зрілості квітки та геномних варіацій. Комплексний вплив наявних у звіробої БАР повністю
не вивчений дотепер, та є предметом наукових досліджень і дискусій.В табл. 1 наведено
характеристику фармакологічних властивостей окремих БАР трави звіробою.
Таблиця 1 – Характеристика біологічно активних речовин трави звіробою
Назва Характеристика та дія
речовини
Флаваноїди: флавоноїд, що зменшує проникність і ламкість судин. Призначають для профілактики і
рутин лікування гіповітамінозу та авітамінозу Р, входить до групи вітаміну P. Профілактика та
лікування уражень капілярів при застосуванні антикоагулянтів, саліцилатів, арсен вмісних
препаратів. Захворювання, що супроводжуються підвищенням проникності капілярів:
геморагічні діатези, капіляротоксикози (алергічне запалення стінок судин, що виявляється
симетричними шкірними крововиливами, болями в суглобах і животі), променева хвороба,
септичний ендокардит (запальне захворювання внутрішніх порожнин серця внаслідок
наявності в крові мікроорганізмів), ревматизм, гломерулонефрози, гіпертонічна хвороба,
алергічні захворювання.
кверцетин входить до групи вітаміну P. Флавоноїд, що має сечогінну, спазмолітичну, антигістамінну,
протизапальні властивості, антиоксидант. Препарат застосовують при нейроциркуляторній
дистонії, ішемічній хворобі серця, стенокардії напруги ІІ-ІІІ ФК. Серед показань: профілактика
і лікування місцевих променевих уражень після рентген- та гамма-променевої терапії,
лікування парадонтозу, ерозивно-виразкових захворювань слизової оболонки ротової
порожнини, гнійно-запальних захворювань м’яких тканин, у комплексному лікуванні
клімактеричного, вертебрально-больового синдрому, нейролефлекторних проявів
530
остеохондрозу хребта; хронічного гломерулонефриту, для попередження ерозивно-виразкових

уражень верхніх відділів травного каналу, спричинених прийманням не стероїдних
протизапальних засобів.
гіперозид флавоноїд, що має кардіотонічний, гіпотонічний заспокійливий та седативний ефекти.

Гіперозид має седативний ефект і використовується для лікування безсоння, загальної
тривожності і підвищеній збудливості.Компонент здатен заспокоювати центральну нервову
систему і покращувати загальний стан здоров'я. Може використовуватися для профілактики
серцевих захворювань і служить рослинним засобом для відновлення серцевої діяльності.
Поліпшує кровообіг.Знижує кров'яний тиск, знімає неприємні відчуття в грудях і покращує
кровообіг.
Гіперецин антраценова похідна, що використовують в терапії депресій. Серед показань: пригнічений

настрій, відчуття хронічної втоми, емоційної виснаженості, знесилення, зниження
працездатності, емоційні та психовегетативні розлади, психоемоційні порушення у період
менопаузи (дратівливість, нервовість, втома), сезонні психоемоційні розлади, пов’язані зі
змінами світового дня та атмосферного тиску (поганий настрій і самопочуття, зниження
працездатності).Призначають при безсонні, відчутті страху, тривоги.
Гіперфорин застосовують при депресивних розладах, що супроводжуються такими симптомами, як

пригнічений настрій, апатія, відчуття втоми, знесилення, емоційної виснаженості, зниження
концентрації та уваги, неспокій, невпевненість в собі, почуття провини. Призначають при
депресії, психоневротичних розладах – апатія, пригнічення, відчуття тривоги, занепокоєння,
дратівливість, порушення емоційного стану, нервове перенапруження, астеноневротичний
синдром.
Дубильні природні органічні сполуки, до складу яких входять фенольні групи –ОН. За хімічними
речовини характеристиками вони подібні до глікозидів. Дубильні речовини мають в'яжучу, кровоспинну,
протизапальну властивості. Допомагають впоратися з розладами кишечника, дисбактеріозом,
діареєю. Позитивно впливають на роботу шлунково-кишкового тракту.При тривалому
кип'ятінні дубильні речовини розпадаються, у зв’язку з чим сировину, що їх містить кип'ятити
довго не можна.
Висновок: Ряд наукових публікацій свідчить, що мажоритарним представником
сполук трави звіробою подірявленого є гіперозид. Згідно Державної Фармакопеї України,
контроль якості трави звіробою проводять за показником вмісту суми гіперицинів
у перерахунку на гіперицин та суху сировину. Величина цього показника винна бути не
менше 0,08%. Дослідження останніх років також показують важливе значення наявності
гіперфорину в траві. Названі компоненти доцільно використовувати у якості речовин-
маркерів для стандартизації ЛРС звіробою.
1. Гудзенко А.В. Дослідження речовин-маркерів для розробки методик контролю якості
лікарських рослин, їх сумішей та полікомпонентних фітопрепаратів [дисертація]. Київ:
ДУ «Інститут фармакології та токсикології НАМН України»; 2014. – 421 с.
2. Derkach T. Elemental Composition of the Medicinal Plants Hypericumperforatum,
Urticadioica and Matricariachamomilla Grownin Ukraine: A Comparative Study / T. Derkach,
V. Khomenko // Pharmacognosy J. – 2018. – V.10, No3. – P.486-491. DOI:
10.5530/pj.2018.3.80.
3. Butterweck V. St. John’s wort: Role of active compounds for its mechanism of action and
efficacy / V. Butterweck, M. Schmidt // Wien Med. Wochenschr. – 2007. – V.157, No13–14. –
P.356–61. DOI 10.1007/s10354-007-0440-8.
4. Nahrstedt A. Lessons learned from herbal medicinal products: the example of St. John's Wort /
A. Nahrstedt, V. Butterweck // J. Nat. Prod. – 2010. – V.73, No 5. – P.1015-21. DOI:
10.1021/np1000329.
531
УДК 616-071+616.13-004.6
ПРОЯВИ ДИСФУНКЦІЇ ЕНДОТЕЛІЮ В УМОВАХ ГІПЕРХОЛЕСТЕРИНЕМІЇ

ТА ВПЛИВУ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ
Студ. О.С. Вакуленко1, Р. С. Торгонський1, гр.МгХФ-18

Науковий керівник доц. В.Б.Кулик1,2
1
2
Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України
Мета наукового дослідження: встановити загальні закономірності розвитку

ендотеліальної дисфункції та атерогенезу у стегнових артеріях щурів при аліментарній
гіперхолестеринемії, фізичному навантаженні різної інтенсивності та їх поєднанні.
Завдання дослідження: дослідити зміни ліпідного спектру сироватки крові у щурів,
які перебували на атерогенній дієті, піддавалися впливу фізичних навантажень різної
інтенсивності та при поєднанні цих факторів; визначити вміст ендотелійзалежних факторів
(метаболітів оксиду азоту і ендотеліну-1) у крові піддослідних тварин; дослідити
морфологічні зміни стінки стегнових артерій щурів.
Об’єкт дослідження: стегнові артерії, плазма крові щурів.
Предмет дослідження: ліпідний спектр сироватки крові, метаболіти оксиду азоту та
ендотеліну-1 у плазмі крові при ендотеліальній дисфункції на фоні аліментарної
гіперхолестеринемії, фізичного навантаження різної інтенсивності та їх поєднання,
гістологічні прояви ендотеліальної дисфункції та атерогенезу у стегнових артеріях.
Методи дослідження: біохомічні, імуноферментні, розрахункові, морфологічні,
морфометричні, статистичні.
Результати дослідження: Проведені дослідження показали, що атерогенна дієта
протягом 60 діб супроводжується зміною ліпідного спектра крові експериментальних тварин
та розвитком вираженої ендотеліальної дисфункції, що проявляється атеросклеротичними
ушкодженнями стегнових артерій. Нами відмічено, що достовірне збільшення концентрації
загальних ліпідів у сироватці крові цієї групи тварин пов’язане з підвищенням вмісту в ній
тригліцеридів і загального холестерину та збагачення холестерином ліпопротеїнів низької
щільності (ЛПНЩ). Так, рівень тригліцеридів у порівнянні з інтактними тваринами зростає з
1,21±0,03 до 3,15±0,02 ммоль/л (р<0,001), а концентрація холестерину в складі ЛПНЩ
підвищується з 0,45±0,01 до 0,82±0,01 ммоль/л (р<0,001). При цьому вміст холестерину в
складі ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) зростав незначно, що є свідченням
порушення транспорту холестерину від клітин різних органів до печінки. Вирахувавши
коефіцієнт атерогенності (співвідношення між холестерином ЛПНЩ і ЛПВЩ) та
визначивши показники ендотеліальних факторів крові тварин, ми засвідчили прогресивний
розвиток атеросклерозу з ознаками ушкодження ендотелію судин.
Відомо, що ушкодження ендотеліоцитів проявляється порушенням ендотелійзалежної
вазодилятації, що є наслідком зменшення синтезу цими клітинами оксиду азоту, при
збереженні продукції ендотеліальних факторів вазоконстрикції. У наших експериментах,
перебування тварин на атерогенній дієті супроводжується зниженням рівня нітрит-аніону
(NO2) в плазмі крові з 17.21±0,47 до 12,26±0,51 мкмоль/л (р<0,001) та підвищенням вмісту
ендотеліну-1 з 0,64±0,12 до 1,83±009 фмоль/мл (р<0,001) у порівнянні з інтактними
тваринами. В результаті виникає дизбаланс між вазодилятаторними та вазоконстрикторними
ендотеліальними факторами регуляції судинного тонусу, що призводить до спазму артерій, в
532
тому числі і стегнових, та підтверджується проведеними нами гістологічними

дослідженнями цих судин.
При гістологічному дослідженні різних відділів стегнових артерій виявляється їх
спазм, що проявляється збільшенням кількості складок внутрішньої еластичної мембрани (з
10±2 у контролі, до 15±2,51 на 100 мкм окружності цих судин) та поглибленням складок.
Також спостерігається локальний набряк та розшарування цієї мембрани, а в деяких ділянках
– повне руйнування. В таких місцях відбувається відшарування ендотеліального шару судин
та набряк їх м’язової оболонки.
Експерименти, що проводились із застосуванням фізичного навантаження різної
інтенсивності на фоні аліментарної гіперхолестеринемії у тварин дали підстави
стверджувати, що: стрес та гіпоксія перенапруження, які виникають при фізичних
навантаженнях високої інтенсивності сприяють надмірній активації пероксидного окислення
ліпідів, погіршують показники ліпідного спектру крові даних тварин та прискорюють
розвиток ендотеліальної дисфункції, викликають спазм стегнових артерій, а також чітко
виражене атеросклеротичне ушкодження. На противагу цьому, фізичні навантаження
помірної інтенсивності у тварин з гіперхолестеринемією призводять до зменшення вмісту
загальних ліпідів, холестерину ЛПНЩ в сироватці крові тварин; викликають збільшення
рівня метаболітів оксиду азоту та зменшення рівня ендотеліну-1. Ці показники сприяють
частковому відновленню структурної організації стінки стегнових артерій та пригнічують
атерогенез.
Висновки: Фізичні навантаження помірної інтенсивності забезпечують збереження
структурної цілісності ендотеліоцитів, їх тонусрегулюючої функції судин; володіють
антиатерогенним впливом, оскільки зменшують вміст в сироватці крові загального
холестерину та холестерину низької щільності.
Ключові слова: атеросклероз, оксид азоту, ендотелін, ліпопротеїни низької та високої
щільності, ендотеліальна дисфункція.
533
УДК 616-53.2/614.876
ШЛЯХИ ФАРМАКОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ РОЗЛАДІВ
СИСТЕМИ ДИХАННЯ У ДІТЕЙ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ КОРОТКОЧАСНОГО ТА
ХРОНІЧНОГО РАДІАЦІЙНОГО ВПЛИВУ
Студ. П.С. Ходьков1, гр. МгХФ-18
1
2
Мета наукового дослідження: Оцінити особливості функціонування системи дихання

дітей, які зазнали радіаційного впливу внаслідок аварії на ЧАЕС та розробити методи
фармакологічної корекції виявлених порушень.
Завдання дослідження: Дати порівняльну оцінку вентиляційної здатності та
нереспіраторних функцій легенів у дітей, які зазнали короткочасного і хронічного впливу
іонізуючого випромінювання та дітей групи порівняння, розробити шляхи фармакологічної
корекції виявлених порушень.
Об’єкт дослідження: Показники зовнішнього дихання, газообміну, дихальної функції
крові, центральної гемодинаміки у дітей та хронічного впливу іонізуючого випромінювання.
Предмет дослідження: Функціональний стан системи дихання у дітей, які зазнали
короткочасного і хронічного впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на
Чорнобильській АЕС.
Методи дослідження: загальне клініко-лабораторне обстеження, інструментальні,
біохімічні, біофізичні, фізико-хімічні, динамічні спостереження, статистичні.
Результати дослідження: Вплив несприятливих чинників Чорнобильської аварії у роки
середньої її фази, обумовив у дітей евакуйованих із 30-км зони ЧАЕС і мешканців зон
радіонуклідного забруднення наявність, порівняно з контролем, односпрямованих змін
вентиляційної здатності та нереспіраторних функцій легенів. Зміна цих функцій полягала у
підвищеній частоті порушень бронхіальної прохідності за рахунок бронхоспазму, зниженні
легеневого вологовиділення, вмісту поверхнево-активних речовин легеневого сурфактанту у
конденсаті видихуваного повітря (КВП), пригніченні чинника місцевого захисту органів дихання
– α1-антитрипсину, підвищенні інтенсивності вільнорадикальних процесів у легенях.
На основі комплексного аналізу отриманих даних розроблено декілька схем корекції
розладів системи дихання у дітей, застосування яких було спрямоване на нормалізцію
інтенсивності вільнорадикальних процесів у легенях, стимуляцію утворення легеневого
сурфактанту, зменшення або усунення бронхіальної гіперреактивності, поліпшення
гемодинамічного забезпечення функціональних навантажень, усунення станів дезадаптації. Дані
фармакотерапевтичні підходи передбачають тритижневе застосування комплексів вітамінів-
антиоксидантів прямої та непрямої дії (вітамінів А,Е,С,Р, глутамінової кислоти), комплексу
антиоксидантів біофлавоноїдів (“6-й елемент - Пікногенол”), адаптогенів рослинного
походження (настоянка женьшеню), засобів, які внаслідок оптимізації метаболізму міокарду
сприяють збільшенню серцевого викиду (рибоксин), засобів, що стимулюють утворення
легеневого сурфактанту (етимізол).
Висновки: Застосування вказаних терапевтичних підходів (чітко окреслені лікувальні
схеми, тут не описані) у дітей, які зазнали радіаційного впливу, сприяли зниженню рівня
інтенсивності вільнорадикальних процесів у сироватці крові, еритроцитах, КВП, підвищенню
бронхіальної прохідністі, поліпшенню показників сурфактантної системи легенів, збільшенню
швидкості кровотоку при фізичному навантаженні. За рахунок нормалізації параметрів загальної
гемодинаміки досягнуто зниження частоти станів дезадаптації.
Ключові слова: порушення функцій дихальної системи дітей, бронхоспазм, легеневий
сурфактант, вільнорадикальні процеси, фармакотерапевтичні підходи.
534
УДК 615.849.11+615.212
ДОСЛІДЖЕННЯ КОМБІНОВАНОГО ВПЛИВУ АНАЛГЕТИКІВ ТА

МІКРОХВИЛЬОВОГО ОПРОМІНЕННЯ НА ВІСЦЕРАЛЬНИЙ БІЛЬ
Студ. І.Л. Дзендзя 1 , гр. МгХФ – 18

1
2
Мета наукового дослідження: Визначення характеристик аналгетичних ефектів

ізольованого застосування фармакологічних аналгетиків (аналгіну, трамадолу), впливу
низькоінтенсивних мікрохвиль на протибольову точку акупунктури (ТА), а також
комбінованого застосування обох факторів в умовах експериментальної індукції
соматичного та вісцерального болю у мишей.
Завдання дослідження: Визначити ефекти комбінованого застосування зазначених
аналгетиків та низькоінтенсивних мікрохвиль в умовах індукції соматичного та
вісцерального болю.
Об’єкт дослідження: протибольова точка акупунктури, вісцеральний та соматичний
біль, фармакологічні аналгетики.
Методи дослідження: поведінкові тести, біохімічні, біофізичні, метод формалінового
тесту, ацетатний тест.
Результати дослідження: Виходячи з експериментальних даних запропоновано
новий підхід для лікування больових синдромів. Шляхом дослідження зміни поведінкових
проявів у мишей вивчені ефекти ізольованого та комбінованого застосування
фармакологічних аналгетиків та мікрохвильового опромінення протибольової ТА в умовах
індукції соматичного та вісцерального болю.
Опромінення протибольової ТА Е-36 мікрохвилями низької інтенсивності призводило
до істотного пригнічення експериментально викликаного соматичного та вісцерального
болю у мишей. Вперше проведено порівняння антиноцицептивного ефекту після
ізольованого застосування фармакологічних аналгетиків (аналгін, трамадол) та
комбінованого їх застосування з мікрохвильовим опроміненням ТА Е-36 в умовах індукції
болю у мишей.
Комбіноване застосування половинних доз аналгетиків та мікрохвильового
опромінення протибольової ТА викликало знеболювальні ефекти, що наближувалися до
таких ефектів викликаних після ізольованого застосування повних разових доз даних
препаратів, або навіть перевищували їх.
Виявлено, що в умовах індукції соматичного та вісцерального болю у мишей,
пригнічення функції опіоїдної та серотонінергічної мозкових систем призводило до
послаблення знеболювальних ефектів, викликаних мікрохвильовим опроміненням ТА Е-36,
застосованим окремо та сумісно з половинною дозою кожного з вказаних аналгетиків. Це
може свідчити про активну участь антиноцицептивних систем у реалізації зазначених
ефектів.
Висновки: Застосування низькоінтенсивних мікрохвиль дає можливість істотно
знизити дози фармакологічних аналгетиків без втрати протибольового ефекту та обмежити
при цьому побічні впливи фармакологічної аналгезії. Результати дослідження можуть бути
рекомендовані для використання у клініці з метою зменшення больових синдромів, шляхом
часткової заміни фармакологічних аналгетиків впливом низькоінтенсивних мікрохвиль на
протибольові ТА.
Ключові слова: аналгін, трамадол, мікрохвильове опромінення, протибольові точки
акупунктури, вісцеральний та соматичний біль.
535
УДК 687.5.04
ПРОГРЕС У ЗАСТОСУВАННІ СИЛІКАТНИХ НАНОТРУБОК
ДЛЯ КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ
Студ. Я.І. Сергієнко, А.М. Качурівська, гр. МгХФ – 18
Науковий керівник доц. С.Я. Бричка
Мета і завдання. Нанотрубки – як перспективний наноматеріал при виготовленні

косметичних засобів. Довести ефективність та актуальність використання галоізитних
нанотрубок у виготовленні косметичних лікарських засобів, в засобах по догляду за шкірою,
волоссям та зубами – найбільш популярних косметичних продуктах, при виготовленні яких
використовувалися нанотрубки [1].
Об’єкт та предмет дослідження. Досліджувалися зразки косметичних засобів
компаній-виробників «Fiabila» та «Omorovicza»,в яких галоізитні нанотрубки виступають в
якості носіїв активних інгредієнтів.
Методи та засоби дослідження. Для виготовлення даних косметичних засобів
нанотрубки виступають в якості носіїв активних інгредієнтів та ізолюючої оболонки, яка
захищає активний інгредієнт від хімічної взаємодії з навколишніми об’єктами.
В ході проведеного аналізу було з’ясовано, що виготовлення косметичних засобів
шляхом нанесення діючої речовини на поверхню нанотрубок мають ряд переваг.
- Високі показники питомої поверхні та поверхневої енергії.
Це забезпечує утворення нових зв'язків з елементами матеріалу, що модифікується.
Вважається, що наночастки забезпечують одержання матеріалу з більш щільною
структурою, а отже, і більш міцного матеріалу до стиску та удару [2].
- Високий ступінь біосумісності силікатних нанотрубок.
Нанотрубки імітують волокнисту морфологію колагену,основного компоненту кісткової
тканини. З поверхнею,що містить нанотрубки у клітин був більш високий ступінь
зчеплення,ніж з чистими полімерними плівками.
- Збільшення механічної міцності матеріалу.
Доведено, що додавання 5% трубок галлоізиту до складу косметичних засобів
призводило до зменшення водопоглинання та збільшувало механічну міцність матеріалів, а
також зменшувало їх в’язкість та підвищувало термостабільність[3].
- Адсорбційно-десорбційні властивості
Гідрофільно-гідрофобні властивості носіїв грають важливу роль при створенні
композиційних лікарських препаратів. Активні інгредієнти наносять на гетерогенні носії з
метою контролю швидкості їх виділення в організм і захисту від ферментативної деградації.
Висновок: отже,на основі досліджень,виявлено,що косметичні засоби,в яких
галоізитні нанотрубки використовуються в якості носіїв активних інгредієнтів не підлягають
біодеградації в організмі,дозволяють вивільнювати активні агенти з уповільненою
швидкістю,мають високі поглинаючі властивості та є термостійкими,порівняно з іншими
косметичними засобами.
Ключові слова: наноматеріали, нанотрубки, галоізитні нанотрубки.
1. Ferraz M.N., Strømme M. Current status and future prospects of nanotechnology in cosmetics //
Progress in materials science. - 2012. - Vol. 57, ʋ 5. - P. 875-910.
2. http://www.appliedminerals.com.
3. Химия галлоизитных и имоголитных нанотрубок: Монография/ С.Я.Бричка. – К.:
Видавничий дім ,,Кий”, 2006. – 258 с.
536
УДК615.849.2
ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В ФАРМАЦЕВТИЧНІЙ ПРАКТИЦІ
РЕНТГЕНОКОНТРАСТНОГО ПРЕПАРАТУ ТРІОМБРАСТ ТА ЙОГО АНАЛОГІВ
Студ. І.О.Котенко, О.В.Кривоносова, гр. МгХФ-18
Наук. керівник доц. Т.А.Пальчевська
В сучасному відділенні променевої діагностики зображення отримують з

використанням чи електромагнітного випромінювання (видиме світло, рентгенівські
промені, радіохвилі при магнітно-резонансній томографії), чи ультразвуку (акустичні хвилі).
Роздільну здатність багатьох методів променевої діагностики збільшують за допомогою
контрастних речовин.
Рентгеноконтрастні засоби оцінюють не тільки за їх здатністю підвищувати
контрастність зображення, але й з побічним небажаним впливом на організм людини.
Спроби знайти "ідеальний" контрастний засіб з мінімумом несприятливих впливів почалися
в 20-ті роки XX століття і продовжуються до сих пір.
Мета і завдання Дослідити перспективи застосування рентгеноконтрасного
препарату Тріомбраст та його аналогів.
Об’єкт та предмет дослідження Ренгеноконтрастний препарат Тріомбраст та його
аналоги. Порівняння ефективності, вивчення впливу даних засобів на організм людини,
фармакологічна дія.
Методи та засоби дослідження Опрацювання наукової та методичної літератури.
Практичне значення отриманих результатів Узагальнення відомостей про
властивості та способи застосування сучасних рентгеноконтрастних препаратів є актуальним
і має практичне значення для вибору ефективних методів аналізу.
Сьогодні контрастування досить широко застосовується при діагностиці,
післяопераційному моніторингу найрізноманітніших захворювань, дозволяючи поставити
правильний і своєчасний діагноз, успішно провести операцію, вчасно помітити хворобу і
запобігти її розвиток.
Для контрастування кровоносних судин і жовчовивідних шляхів використовують
йодовмісні розчини органічних сполук, які входять до складу таких лікарських засобів, як
Тріомбрін, Тріомбраст, Урографін, Верографін, Уростраст, Трийодтраст, Тразограф, тощо
Одним з найбільш широко застосовуючих рентгеноконтрастних препаратів в
медичній практиці вважається Тріомбраст, випуск якого здійснює ПАТ «Фармак» з 1980р.
Цей препарат відноситься до фармакотерапевтичної групи - водорозчинні високоосмолярні
нефротропні рентгеноконтрастні засоби. Тріомбраст – це розчин суміші натрієвої та N–
метилглюкамінової солі амідотризоєвої (діатризойної)кислоти. Активний фармацевтичний
інгредієнт (АФІ) – натрію амідотриазат
537
В склад препарату Тріомбраст, на відміну від його попередника Тріомбріну, який

містить тільки натрію амідотриазат, входитьN-метилглюкамін (меглюмін), що підвищує
розчинність діючої речовини та покращує загальну переносимість препарату. При
застосуванні тріомбрасту в організмі людини рідше проявляються побічні ефекти з боку
серцево-судинної системи.
Згідно з міжнародною системою класифікації лікарських засобів Тріомбраст за
діючою активною речовиною натрію амідотриазату (код АТСV08AA01) має такі препарати-
аналоги: «Урографін» (Bayer Schering Pharma AGGermany) та «Тразограф» (Unique
Pharmaceutical Laboratories). В складі цих препаратів є сіль амідотризоєвої кислоти, яка
містить зв’язаний йод, що поглинає рентгенівські промені, підвищуючи контрастність
зображення.
В лабораторії ПАТ Фармак були проведені експериментальні порівняльні
дослідження гострої токсичності, алергенності та порівняльні клінічні випробування
препарату Тріомбраст - 60% і 76% розчини, виготовленого з субстанції фірми «Justesa
JmagenSA» (Іспанія) та препарату порівняння (Урографін - 60% і 76% розчини, виробництва
фірми «SCHERING», Німеччина).
Дослідження гострої токсичності препаратів проводили згідно з методичними
рекомендаціями «Експериментальне вивчення токсичної дії потенційних лікарських
засобів». Розчини порівнюваних препаратів вводили внутрішньовенно. Максимальна доза,
що не викликала загибель тварин, для 60% і 76% розчинів Тріомбраст становила 9 г/кг.
Величини DL 16, DL 50, DL 84 склали 9,58; 11,75; 13,1 г/кг, відповідно, максимальна доза
препарату порівняння, що не викликала загибелітварин, - 9,5 г/кг. Величини DL 16, DL 50,
DL 84 склалидля препарату порівняння при його внутрішньовенному введенні мишам 10,8;
11,66; 13,49 г/кг, відповідно. За значеннями DL 50 препарати, що порівнювалися, відносяться
до групи «практично нетоксичних» речовин.
До завдань порівняльної клінічної оцінки досліджуваних препаратів входила оцінка
клінічно значущих побічних ефектів при їх внутрішньовенному введенні при проведенні
рентгеноконтрастних досліджень в урології (екскреторна урографія); оцінка препаратів щодо
якості знімків при рентгенологічних дослідженнях верхніх відділів сечових шляхів.
При порівняльній оцінці якості рентгенівських знімків візуальним шляхом виявлено,
що при використанні розчинів Тріомбраст і препарату порівняння принципових відмінностей
в якості контрастування верхніх відділів сечових шляхів не відзначено. Якість екскреторних
урограм оцінено як «добрий».
Висновки
При проведені експериментальних порівняльних досліджень гострої токсичності
рентгеноконтрасного препарату Тріомбраст та його аналогу Урографін, з’ясували, що
досліджувані препарати малотоксичні та добре переносяться хворими. Отже, Тріомбраст
виробництва ПАТ «Фармак» і препарат порівняння Урографін ідентичні не тільки за фізико-
хімічними, а й за фармакологічними властивостями.
Таким чином, при дослідженні верхніх відділів сечових шляхів виявлено, що Тріомбраст та
Урографін за контрастуючою здатністю дають повноцінну діагностичну інформацію.
Ключові слова: Тріомбраст, Урографін, рентгеноконтрастні препарати-аналоги,
порівняльні дослідження.
1. Шимановский Н. Л. Контраснізасоби: керівництво по раціональному застосуванню. - М.:
ГЕОТАР-Медиа, 2009. - 464 с.
2. І.В. Нековаль, Т.В. Казанюк. Фармакологія: підручник «МЕДИЦИНА» — 4-е вид., — К.:
ВСВ «Медицина», 2011.— 520 с.
538
УДК 615.91:615.279
ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ОТРУЄНЬ

ФОСФОРОРГАНІЧНИМИ СПОЛУКАМИ
Студ. В.В. Чумак, гр. МгХФ-18

Студ. Лісовий В.М., гр. БХФ-2-16.
Науковий керівник доц. Бессарабов В.І., проф. Страшний В.В.
Мета і завдання. Метою роботи є дослідження впливу фосфорорганічних сполук на

сироватку крові людини, а також знаходження та дослідження можливих антидотів для
ефективної стратегії лікування отруєнь фосфорорганічними сполуками (ФОС).
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є хімічні речовин, які
реактивують холінестерази людини після отруєння фосфорорганічними речовинами.
Предметом дослідження є характер впливу ФОС на живий організм та процеси, які
відбуваються з холінестеразою після отруєння та під дією реактиваторів.
Методи та засоби дослідження. Аналіз літературних даних за період з 2009 по 2018
роки, інтерпретація та узагальнення наукової інформації щодо можливих антидотів серед
хімічних сполук, а також тих, що існують на фармацевтичному ринку.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Проблема
отруєнь фосфорорганічними сполуками є актуальною, оскільки протягом останніх двох
тисячоліть ФОС залишаються однією з основних причин гострих отруєнь пестицидами як
серед працівників сільського господарства, так і серед населення, яке використовує ці
препарати в побуті в якості інсектицидів, а також при випадковому чи навмисному
потраплянні всередину організму.
Результати дослідження. При дослідженні дії оксимів, які реактивують
холінестеразу, встановлено, що різні оксими не є однаково ефективними проти отруєнь,
викликаних структурно різними фосфорорганічними сполуками [1]. Пралідоксим та
тримедоксим ефективні при лікуванні отруєнь тільки зарином, тоді як при отруєнні
параоксоном, оксими не проявляють ефективного лікування. Необхідно зазначити, що
оксимна терапія є симптоматичною і не здатна знизити рівень інтоксикації та запобігти
тривалому ураженню мозку внаслідок загибелі нейронів. Головною проблемою в лікуванні
отруєнь є властивість фосфорорганічних речовин відтерміновувати токсичну дію [2]. Як
наслідок, практично неможливо досконало визначити кількість поглинутої отрути, і в один
момент настає раптова смерть.
Висновок. Проблема отруєнь фосфорорганічними сполуками потребує невідкладного
вирішення, адже без антидоту людський організм не зможе повністю дезактивувати отруйні
сполуки. Тому наступна робота буде пов’язана з пошуком універсальної речовини, яка
матиме максимальну ефективність при лікуванні отруєнь структурно різними
фосфорорганічними сполуками.
Ключові слова: фосфорорганічні сполуки, отруєння, атропін, параоксон.
1. Goldsmith M. A new post-intoxication treatment of paraoxon and parathion poisonings using
an evolved PON1 variant and recombinant GOT1/ M. Goldsmith, Y. Ashani, R. Margalit et
al. Chemico-Biological Interactions. 2016. Vol. 259 (Pt B). P.242–251.
2. Eyer F. Human parathion poisoning. A toxicokinetic analysis/ F. Eyer, V.Meischner, D.
Kiderlen et al. Toxicol. Rev. 2003. Vol. 22, №3. P.143–163.
539
УДК: 616-006
ХІМІОТЕРАПЕВТИЧНІ ЕФЕКТИ АСПІРИНУ
Студ. Ю.С. Савіна та Д.В. Ахтямова, гр. БХФ 2-15

Наук. керівник доц. Г.Г. Куришко
Мета і завдання. Розглянути останні досягнення в доклінічнічних та клінічних

дослідженнях аспірину і його комбінацій для подальшого розвитку в якості нових
хіміотерапевтичних засобів проти раку товстої кишки, а також розглянути основні механізми
дії аспірину, як потенційного хіміотерапевтичного засобу.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження: аспірин і його комбінації з
іншими АФЇ. Предмет: механізм дії аспірину при лікуванні раку, а також ефективність та
доцільність застосування аспірину у хіміотерапевтичній медицині.
Методи та засоби дослідження. Аналіз інтернет джерел, шляхом систематичного
пошуку на платформах Medline та Pubmed, до березня 2019 року. Пошук був обмеженим
дослідженнями, що опубліковані раніше 2008 року. Були проаналізовані довгострокові
дослідження у котрих повідомлялося про ефективність аспірину при лікуванні раку та
механізми його дії.
Експериментальні, епідеміологічні та клінічні дані за останні два десятиліття підтверджують
гіпотезу про те, що аспірин має протиракові властивості і що його використання може також
знизити ймовірність розвитку або смерті від низки видів раку протягом життя. З'являється
все більше свідчень того, що аспірин може не тільки знизити ризик розвитку раку, але і
запобігти метастазуванню і ангіогенезу, одночасно знижуючи швидкість пошкодження ДНК,
що викликає мутації.
Результати дослідження. Декілька епідеміологічних досліджень підтвердили, що
аспірин (ацетилсаліцилова кислота) - нестероїдний протизапальний засіб, має не тільки
протизапальний ефект, а і хіміопрофілактичний потенціал проти кількох видів раку,
включаючи колоректальний рак (CRC) [1].
CRC є четвертою за значимістю причиною смерті через рак в усьому світі. Смертність
через CRC величезна. Тому профілактика CRC являється важливою суспільною задачею [3].
З часу відкриття аспірину в 1897 році було виявлено багато його терапевтичних
властивостей і вивчено механізм дії. Він використовується для лікування різних
захворювань, в тому числі запалення, лихоманки, болю, а також для боротьби з тромбозами.
Ці терапевтичні ефекти аспірину були пояснені головним чином інгібуванням
циклооксигенази (COX). Є два ферменти COX: COX-1 і COX-2. Антитромбозний ефект
аспірину спричинений інгібуванням COX-1; у той час як його знеболююча та протизапальна
дія відбувається перш за все за рахунок інгібування COX-2 [1].
D останні роки з'явилися дані, що підтверджують здатність аспірину знижувати
захворюваність на рак, що викликає відновлення інтересу до його подальшого дослідження і
застосування. Незважаючи на численні дослідження, механізм дії аспірину в профілактиці
раку, а також те, як він в першу чергу запобігає CRC в порівнянні з іншими видами раку,
чітко не встановлені. Хоча було запропоновано декілька мішеней і сигнальних шляхів, до
теперішнього часу не було ідентифіковано механізм, що дозволяє припустити, що різні
механізми можуть бути відповідальні за різні види раку або що фактичний механізм ще не
відкритий.
540
Було виявлено, що низькі дози аспірину, які використовуються для його

кардіопротекторного ефекту, також ефективні в профілактиці CRC. Це призвело до гіпотези,
що загальний шлях, що включає інгібування COX-1 у тромбоцитах, може бути центральним
для обох ефектів. Оскільки низькі дози аспірину недостатні для досягнення повного
пригнічення COX-2, стверджується, що аспірин, як інгібітор тромбоцитів COX-1 відіграє
роль в профілактиці CRC.
Здатність аспірину впливати на множинні ключові метаболічні і сигнальні шляхи за
допомогою інгібування ферменту COX а також через COX-незалежні механізми робить його
особливо актуальним засобом в боротьбі з раком [1].
Проте, COX-1 і його продукти - простагландини (PG) беруть участь у підтримці
цілісності епітелію слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і їх інгібування
звичайними не стероїдними протизапальними препаратами такими, як аспірин, викликає
ушкодження шлунку і дванадцятипалої кишки, крововилив, ентеропатію і виразку, а також
серцево-судинні побічні ефекти.
Для пацієнтів з високим ризиком кровотечі, низькі дози аспірину (≤100-325 мг/день)
можуть бути більш доцільними, через кращий профіль безпеки, особливо у випадках
кровотечі у шлунково-кишковому тракті. У одному з досліджень було відзначено, що
аспірин у дозах від 75 до 325 мг на добу при регулярному прийомі протягом 5-10 років
знижує частоту і смертність, пов'язані з CRC. Низька доза аспірину 75 мг була так само
ефективна, як і висока доза, для запобігання CRC, а користь переважує ризик кровотечі
Дослідження також показали, що аспірин більш ефективний проти CRC в порівнянні з раком
інших тканин, таких як молочна залоза, простата, печінка, легені і шкіра [3].
У іншому подвійному сліпому рандомізованому клінічному дослідженні аспірин в
дозі 81 мг і 325 мг в день за участю 1121 пацієнтів з CRC, Baron et al. ясно
продемонстрували, що низькі дози аспірину показали помірний хіміопрофілактичний ефект
проти пухлин товстої кишки [3].
Незважаючи на те, що багатьма дослідженнями підтверджено, що низькі дози
аспірину покращують загальну виживаність пацієнтів з CRC, у недавньому дослідженні Grey
et al., повідомлялося, що застосування аспірину в низьких дозах дійсно не продовжує
виживаність у пацієнтів з CRC. Аспірин в низьких дозах (80-60 мг/добу) знижує ризик
виникнення колоректальних аденом, але їх вплив на прогресуючі аденоми не було виявлено
[3].
Також, важливо відзначити, що нещодавні дослідження Wang et al. продемонстрували,
що куріння негативно впливає на профілактичні ефекти аспірину [3].
Вважається, що кальцій може надавати помірну захисну дію. Однак у одному з
досліджень не було виявлено ніяких ефектів кальцію (окремо або з вітаміном D). Аспірин,
антиоксиданти, кальцій (з або без вітаміну D), вітаміну B6/12 і фолієвої кислоти, або окремо
або в комбінації не мали помітних захисних ефектів проти CRC протягом приблизно 10 років
після початку дослідження. У результаті у майбутніх дослідженнях комбінацій аспірину з
вітаміном D може знадобитися вивчення як різних форм так і різних доз вітаміну D.
Попередні дослідження фолієвої кислоти на CRC показали суперечливі результати. Не було
виявлено ні зменшення, ні збільшення ризику CRC при будь-якому фолієвому втручанні.
Нещодавнє дослідження показало, що вплив фолієвої кислоти може залежати від існуючого
рівня фолату крові. Таким чином, вплив фолієвої кислоти на CRC вимагає подальшого
дослідження на підставі цього факту [2].
Висновки. Деякі лікарські засоби, незважаючи на свою ефективність, можуть
проявляти небажані побічні ефекти. COX інгібітори є наглядним прикладом цього. Вони
проявили високі ефекти проти раку товстої кишки в доклінічних і клінічних випробуваннях.
541
Проте, основними перешкодами, пов'язаними з цими препаратами для просування у клінічні

випробовування, є невирішені питання щодо ефективності, оптимального режиму лікування
та механізму дії і відсутність у них значної безпеки, а також їх не можна використовувати
людям, які мають високий ризик серцево-судинних захворювань. Можливо в майбутньому
завдяки правильно підібраному дозуванні агентів і їх комбінацій для пом'якшення токсичних
ефектів, аспірин будуть використовувати, як надійний засіб у боротьбі з раком.
Ключові слова. хіміотерапія, колоректальний рак, аспірин.
1. Salicylic acid metabolites and derivatives inhibit CDK activity: Novel insights into aspirin's
chemopreventive effects against colorectal cancer [Електронний ресурс] // International
Journal of Oncology. – 2017. – Режим доступу до ресурсу:
https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5673027/.
2. Efficacy and safety of chemopreventive agents on colorectal cancer incidence and mortality:
systematic review and network meta-analysis [Електронний ресурс] // Clinical
Epidemiology..
3. Clinically Relevant Anti-Inflammatory Agents for Chemoprevention of Colo– 2018. – Режим
доступу до ресурсу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6186891/pdf/clep-10-
1433.pdfrectal Cancer: New Perspectives [Електронний ресурс] // International Journal of
Molecular Sciences. – 2018. – Режим доступу до ресурсу:
https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6121559/
.
542
УДК: 606:61
ФАГОТЕРАПІЯ: АЛЬТЕРНАТИВА АНТИБІОТИКАМ У СТОЛІТТІ

МУЛЬТИРЕЗИСТЕНТНОСТІ
Студ. Д.В. Ахтямова, Ю.С. Савіна, гр.БХФ 2-15
Наук.керівник доц. Т.А.Пальчевська
Мета і завдання. Розглянути і порівняти результати найактуальніших досліджень,

щоб структурувати інформацію та зробити висновки щодо стратегій по боротьбі з
мультирезистентними бактеріями. Особлива увага приділяється обраним бактеріальним
модельним організмам, фаговим сім'ям і родинам.
Обєкт та предмет дослідження. Об'єкт дослідження: фаги, фаго-кодовані літичні
ферменти. Предмет: механізм дії біоінженерних фагів та їх можливе застосування у боротьбі
з бактеріальними інфекціями.
Методи та засоби дослідження. Аналіз інтернет джерел, шляхом систематичного
пошуку на платформах Medline та Pubmed, до березня 2019 року. Пошук був обмеженим
дослідженнями, що опубліковані раніше 2010 року. Були проаналізовані довгострокові
дослідження у котрих повідомлялося про альтернативу використання антибіотиків
бактеріофагами.
Практичне значення отриманих результатів. Проблема антибіотикорезистентності
стала глобальним викликом сьогодення. Головною його причиною вважають нераціональне
застосування антибактеріальної терапії, адже це призводить до селекції хіміорезистентних
штамів збудника. Антибіотики ефективно нейтралізують велику кількість видів бактерій.
Деякі види бактерій здатні виробляти гени, які захищають їх від дії ліків. Вони виживають
під час лікування, розмножуються і передають свої гени потомству. Через це ефективність
препаратів в майбутньому суттєво знижується. У роботі набуло подальшого розвитку
вивчення альтернативи антибіотикам.
Результати дослідження. Фаги - бактеріоспецифічні вируси, що складаються з ДНК
або РНК, укладеної в капсид білка. Вони використовувалися для лікування таких патогенів,
як Shigella dysenteriae, ще в 1919 році. Як природні бактеріальні паразити, фаги не здатні
відтворюватися незалежно і в кінцевому рахунку їх виживання залежать від бактеріального
господаря. Фаги, як правило, зв'язуються зі специфічними рецепторами на поверхні
бактеріальних клітин, вводять свій генетичний матеріал у клітину-господаря, а потім або
інтегрують цей матеріал в бактеріальний геном і відтворюються вертикально або
захоплюють механізм реплікації бактерій для отримання наступного покоління фагового
потомства («літичні» фаги) [2].
Більшість фагів є інфекційними тільки для бактерій, які несуть їх комплементарний
рецептор, який ефективно визначає літичний фаговий діапазон господаря. Специфічність до
господаря різниться між фагами, деякі з яких є специфічними тільки для певного виду
штаму, тоді як інші продемонстрували здатність до інфекціювання цілого ряду бактеріальних
штамів і навіть родів. З часом у бактерій зявилися численні механізми, щоб протистояти
інфекціюванню літичними фагами, і фаги проявили настільки ж вражаючу різноманітність
механізмів порушення цієї резистентності. Для бактерій це може включати в себе зміну або
втрату рецепторів і інтеграцію ДНК-фага в систему кластерних регулярно вбудованих
палиндромних повторів/системи CRISPR (CRISPR / Cas), Тоді як для фага це може включати
в себе розпізнавання нових або змінених рецепторів і анти-CRISPR генів [2].
543
Серед найбільш перспективних досягнень фаготерапії є виділення фаго-кодованих

літичних ферментів, які функціонально схожі з антимікробним еукаріотичним ферментом
лізоцимом. Гени для літичних ферментів фагів експресуються бактеріальним господарем під
час літичного циклу і допомагають фагу шляхом гідролізу клітинної стінки вивільненняти
вірусне потомство. Відкриття та аналіз цих білків відкриває можливості для розробки нових
фармацевтичних препаратів на основі фагів. Два основних класи білків використовуються
більшістю видів фагів під час лізису бактеріального господаря. Одним з яких є
трансмембранний білок холін, а інший - гідролаза клітинної стінки пептидоглікану, що
називається ендолізин (лізин). Ці два білки разом запускають лізис бактеріальної
клітини. Холіновий білок діє як молекулярний «годинник» в літичному циклі. Під час
процесу вірусної збірки всередині цитоплазми молекули холіну накопичуються в мембрані
клітини. Наприкінці літичного циклу білки холіну утворюють отвір на цитоплазматичній
стороні клітинної мембрани, дозволяючи білкам лізину отримувати доступ і гідролізувати
клітинну стінку. Кожен фаг може кодувати декілька унікальних ферментів лізину і холіну,
деякі з яких є дуже специфічними, але інші можуть проявляти активність широкого спектру
між штамами і навіть між видами, як у випадку нещодавно відкритого лізину
ABgp46. ABgp46 має здатність лізувати кілька грамнегативних і мультирезистентних
патогенів, включаючи A.baumannii , P.aeruginosa і Salmonella typhimurium [2].
Об'єднання лізинів фагів і антибіотиків може бути більш ефективним для усунення
інфекцій, ніж при застосуванні антибіотиків окремо, як продемонстровано in vitro і ex vivo в
моделі товстої кишки з використанням C.difficile [3].
Недавнє дослідження показало, що лізини здатні навіть перетинати мембрани
епітеліальних клітин для усунення важких внутрішньоклітинних інфекцій S.pyogenes . Фагові
лізини також можуть порушувати вегетативні клітини, здатні атакувати ендоспори бактерій,
що є виразною перевагою перед антибіотиками.
Зусилля по оптимізації лізинів шляхом біоінженерії дали певні перспективні
результати. Оскільки лізини діють шляхом ферментативного розщеплення бактеріальної
клітинної стінки, вони є менш ефективними проти грамнегативних бактерій, які мають
непроникну зовнішню мембрану ліпополісахариду. У спробі розширити активність лізину до
цільових грамнегативних патогенів, дослідники синтезували штучні молекули лізину, що
називаються Artilysins, вони здатні проникати у зовнішню мембрану. Деякі з цих лізинів
утворюються шляхом об'єднання активного сайту ферменту лізину з ліпополісахаридними
дестабілізуючими пептидами, що дозволяє молекулі проникати у зовнішню мембрану. До
теперішнього часу було показано, що артилізини деколонізують P.aeruginosa в моделі
нематодних кишок і захищають людські кератиноцити. Важливим показником є те, що
бактерії не будуть розвивати стійкість до лізинів у зв'язку з тим, що лізини націлені на
ділянки клітинної стінки пептидоглікану, що є критичним для бактеріальної життєздатності.
Майбутній потенціал для застосування фази-лізину включає комбіноване лікування у
поєднанні з антибіотиками, оскільки є більш ефективним [2].
На відміну від антибіотиків, фаги мають тенденцію бути специфічними як до виду,
так і до штаму. У певних ситуаціях це може бути головною перевагою, враховуючи добре
задокументовані, побічні ефекти антибіотиків широкого спектру дії на мікрони
комменсального кишечника, які є відомими за побічними наслідками, такими як пов'язані з
антибіотиками діарея та розлад травлення. Дані про побічні дії внаслідок терапії фагами
обмежені, але, порівняно з антибіотиками, фагова терапія, як повідомляється, призводить до
меншого знищення мікрофлори кишечника [3].
Висновки. Таким чином, використання фагів для боротьби з бактеріальними
інфекціями, зокрема, з мультирезистентними бактеріями, все частіше свідчить про
544
перспективу терапії фагом як альтернативу або доповнення до антибіотиків. Проте,

розбіжності в останніх дослідженнях щодо імуномодулюючих ефектів і потенціалу
горизонтального переносу генів дають зрозуміти, що потрібно глибше дослідити взаємодію
між фагом, мікробіомом і людиною-господарем перед проведенням фаготерапії у великих
масштабах. Підвищена ефективність антибактеріальних агентів в поєднанні означає, що
терапія з використанням певної комбінації фагів, фагових літичних білків, біоінженерних
фагів та/або антибіотиків буде необхідна для вирішення зростаючої проблеми
антибіотикорезистентних інфекцій.
Ключові слова. антибіотики, бактеріофаг, бактеріофагова терапія.
1. Singh PK, Donovan DM, Kumar A. Intravitreal injection of the chimeric phage endolysin
Ply187 protects mice from Staphylococcus aureus endophthalmitis [Електронний ресурс] //
Antimicrob Agents Chemother.. – 2014. – Режим доступу до ресурсу:
https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/24890598
2. Phage therapy: An alternative to antibiotics in the age of multi-drug resistance [Електронний
ресурс] // World J Gastrointest Pharmacol Ther. – 2017. – Режим доступу до ресурсу:
https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5547374/#B74
3. Wittebole X, De Roock S, Opal SM. A historical overview of bacteriophage therapy as an
alternative to antibiotics for the treatment of bacterial pathogens. Virulence. [Електронний
ресурс] // [PMC free article] [PubMed] [Google Scholar]. – 2014. – Режим доступу до
ресурсу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/23973944.
545
УДК 616-006:615.26+615.322
ЗАСТОСУВАННЯ ПРИРОДНИХ НАНОТРУБОК У ФІТОПРЕПАРАТАХ
Студ. О.В. Котяш, гр. МгХФ-18
Науковий керівник С.Я. Бричка
Мета і завдання. Розробити фітопрепарат з використанням наноносіїв, довести його

ефективність та безпечність. Розглянути структуру та властивості нанотрубок. Виявити
ефективність використання природних нанотрубок як носіїв активних фармацевтичних
інгредієнтів у фітопрепаратах.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процеси формування
фітопрепаратів лікувальної дії. Предметом дослідження обрано природні галлоізитні
нанотрубки як носії активного фармацевтичного інгредієнта.
Методи та засоби дослідження. У процесі дослідження був здійснений пошук
літературних джерел щодо можливих наноносіїв активого фармацевтичного інгредієнту,
перспективи та безпечності їх використання для організму людини.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Однiєю з
оcнових можливоcтей нанотрубок у фармації є те, що вони мають властивість легко
надходити до клiтин i тому можуть використовуватися як ефективні носії рiзних молекул,
необхiдних для лiкування та дiагноcтики.
Результати дослідження. Нанотрубки - це структури циліндричної форми , якi
найбiльш широко добуваються при хiмiчному осадженнi з парової фази.
У нанотрубки можна буквально вливати речовину. Відкрита нанотрубка має капілярні
властивості, тобто вона втягує в себе речовину. Таким чином, нанотрубки можна
використовувати як мікроскопічні контейнери, а їх кінці можуть бути надійно запаяні, і в
такому вигляді активні атоми чи молекули безпечно транспортуватимуться. У місці
призначення нанотрубки розкривають з одного кінця й випускають їх вміст у строго
визначених дозах.
Результати експериментів, проведених за останні роки різними вченими, показують,
що при потраплянні з повітрям в легені довгі багатостінні нанотрубки можуть затримуватися
в плеврі і з часом викликати патологічні зміни. Проте порівняльні експерименти з додавання
одностінних нанотрубок розміром з мікрон у їжу мишей показали відсутність помітної
негативної реакції останніх [1, 2].
Висновки. Оскiльки нанотрубки володіють рядом унiкальних властивоcтей, їх
викориcтання як наноносiїв має великий потенцiал. Розмiщенi в капсулi з нанотрубки
препарати можуть доcтавлятися безпоcередньо до хворого органу, запобiгаючи контакту
препарату з iншими тканинами i не завдаючи шкоди вcьому органiзмові. Такий спосiб
доcтавки активного фармацевтичного iнгредiєнта дозволить iстотно зменшити дози
препаратiв, оскільки вони дiятимуть локально на хворий орган, а не на веcь органiзм.
Ключові слова: нанортубка, носій, активний фармацевтичний інгредієнт, препарат.
1. Дьячков П.Н. Электронные свойства и применение нанотрубок: монография. Москва :
БИНОМ. Лаборатория знаний, 2011. 4-6 с.
2. Лозовик Ю.Е., Попов А.М. Свойства и нанотехнологические применения нанотрубок:
научный журнал. Москва: УФН, 2007. 786–799 с.
546
УДК 612.815.1:612.822
СТВОРЕННЯ ПРЕПАРАТУ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ГРИБКОВИХ

ІНФЕКЦІЙ
Студ. В. Л. Білецька та А.А. Кисель, гр. МгЗХФ-18

Науковий керівник доц. Р. В. Качан
Киъвський національний університет технологій та дизайну
Мета і завдання. Мета - розроблення фармацевтичної композиції для лікування та

профілактики грибкових захворювань. Завдання: провести аналіз ринку фармацевтичних
препаратів для лікування та профілактики мікозів та їх ефективності; теоретично розробити
нові фармацевтичні композиції; запропонувати використання нової композиції на основі
проведеного дослідження.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт – грибкові інфекції. Предмет – механізм дії
нового препарату на збудників мікозів.
Методи та засоби дослідження. Проведено теоретичне дослідження стану проблеми
(збір інформації, порівняння, опис, аналіз).
Результати дослідження. Літературні джерела свідчать, що в Україні, як і у світі в
цілому, спостерігається неухильне зростання мікозів. Мікози – одна із розповсюджених груп
інфекцій, що спричиняються різними видами патогенних та умовно-патогенних грибів
(Candida albicans, Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Aspergillius niger,
Epidermophyton floccosum, Microsporum canis). Розповсюдженість грибкових інфекцій
пов'язана з негативною дією різних факторів на організм людини і, особливо, на систему
імунітету: нераціональне використання антимікробних препаратів, складні схеми
цитостатичної, гормональної, променевої терапії, ВІЛ, онкопатологія, ендокринопатії,
несприятлива демографічна ситуація, використання антибіотиків і гормонів у ветеринарії.
Здебільшого інфікування грибковими патогенами виникає через забруднене
мікроорганізмами взуття, килимки, рушники, контактні поверхні лазень, душових,
спортзалів, басейнів, під час медичних маніпуляцій та при недотриманні особистої гігієни.
Довгий час грибкові захворювання протікають безсимптомно, тому протигрибкову
дезінфекцію необхідно проводити регулярно.
При лікуванні та профілактиці грибкових інфекцій, значну перевагу мають саме
місцеві протигрибкові препарати, які містять дуже високі концентрації діючих речовин і
мають максимальний ефект, і мінімально шкідливий вплив на організм. Місцеві препарати
можна використовувати для протирецидивної профілактики після лікування системним
засобом та періодично, після відвідування басейнів, саун, місць громадського користування,
та для дезінфекції одягу і взуття.
Серед хімічних речовин, синтезованих за останні роки, увагу фахівців привертають
катіоноактивні ПАР, які добре зарекомендували себе як перспективні антисептики. Було
досліджено протигрибкову активність катіоноактивних ПАР проти різних патогенних грибів.
Ці сполуки мали більш сильнішу протигрибкову активність, ніж амфотерицин B, який
зазвичай використовується протигрибковим засобом.
Висновки. На ринку представлено багато лікарських препаратів, які використовують
досить часто, і на сьогодні у більшості хворих можливе виникнення резистентності
збудників мікозів до найбільш використовуваних діючих речовин. Тому видається
актуальним розробка нового лікарського препарату на основі катіоноактивних ПАР, які є
високоефективними, не токсичними на організм людини та дешевими.
Ключові слова: грибкові інфекції, лікування, профілактика, резистентність,
катіоноактивні ПАР.
547
УДК 612.815.1:612.822
СТВОРЕННЯ БАКТЕРИЦИДНОГО ПРЕПАРАТУ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ТА
ПРОФІЛАКТИКИ БАКТЕРІАЛЬНИХ ІНФЕКЦІЙ
Студ. А.В. Резніченко А.В. Суднач,гр.МгЗХФ -18,
Науковий керівник доц. Р.В.Качан
Мета наукового дослідження - з’ясувати можливість розробки бактерицидного

препарату для лікування та профілактики бактеріальних інфекцій.
Завдання – вивчити ринок бактерицидних препаратів для лікування та профілактики
бактеріальних інфекцій.
Об’єкт дослідження: лікарські засоби та АФІ для профілактики та лікування
бактеріальних інфекцій (акне).
Методи та засоби дослідження: бактерицидні препарати, аналітичні дослідження дії
антисептичних препаратів на бактерії.
Результати дослідження Літературні джерела свідчать, що антибактеріальні
препарати для профілактики здебільшого, є препаратами другого ряду і призначаються
зовнішньо. Можлива також комбінована терапія, яка включає один з трьох препаратів вибору
(бензоїлпероксид, третиноїн, кислота азелаїнова) й антибіотик. Зовнішнє застосування
антибіотиків для профілактики вугрів, яке створює високі концентрації препаратів на місці
аплікації, може призводити до розвитку резистентності нормальної мікрофлори шкіри,
зокрема Propiombacterium acnes. Це призводить не лише до невдач профілактики, але й до
переносу факторів резистентності іншим мікроорганізмам, що викликає появу
мультирезистентних штамів шкірної флори.
Рекомендують для місцевого лікування вугрів застосовувати лише похідні трьох
антибіотиків: еритроміцину, тетрацикліну і кліндаміцину, оскільки решта не проникає в
сальні залози. Антибіотики групи тетрациклінів – препарати вибору для лікування вугрів.
Найкращим є прийом доксицикліну або миноцикліну, оскільки вони краще всмоктуються і
переносяться, інтенсивно накопичуючись в сальних залозах. Їх антимікробна активність
вища, ніж в інших препаратів цієї групи.
Рідше для системної терапії акне із середнім ступенем тяжкості використовуються
еритроміцин, кліндаміцин і сульфіламідні препарати. Ефективність антибактеріальних
засобів обумовлена не лише їх безпосередньою бактеріостатичною дією на Propionibacterium
acnes. Тетрациклін та еритроміцин виявляють пряму протизапальну дію. Тетрацикліни
зменшують рівень колагенази і впливають на механізм хронічного запалення. З метою
мінімізації резистентності до антибіотиків, рекомендується використовувати для місцевого
лікування та профілактики бактерицидні препарати, що у своєму складі не містять
антибіотики (спирти, катіон активні ПАР тощо).
Висновки. Для профілактики краще застосовувати антибактеріальні препарати, які є
препаратами другого ряду, а також застосовувати спиртові розчини, щоб не виникало
резистентності до антибіотиків. Для лікування інверсного акне застосовується сумісна
терапія всіма групами ліків (антибіотикотерапія, ізотретиноїн, антиандрогени).
Ключові слова: лікування бактеріальних захворювань, профілактика бактеріальних
захворювань, лікарський препарат, антисептик, акне, Propionibacterium acnes, вугрі,
антибіотики.
548
УДК 615.371:339.13
ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ КОМБІНУВАННЯ АНТИБАКТЕРІАЛЬНИХ

ПРЕПАРАТІВ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ АНТИБАКТЕРІАЛЬНУ ТА
ІМУНОКОРИГУЮЧУ ДІЮ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ СТАФІЛОКОКОВОЇ
ЕТІОЛОГІЇ
Студ. Ю. А. Чайло, А.О. Гузь, гр. МгЗХФ-18

Науковий керівник доц. Г.А. Любченко
Мета і завдання. Створення моделі комбінованих біофармацевтичних препаратів для

формування протективного імунітету проти захворювань стафілококової етіології.
Завдання – дослідити антигенний склад та структуру біополімерів різних штамів
стафілококів та методи отримання окремих антигенних субстанцій.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження – умовно-патогенні
мікроорганізми роду Staphylococcus. Предмет дослідження – білок-адгезин стафілокока ЕАР
(мМ 70 кДа); антибіотик групи глікопептидів – Ванкоміцин, антибіотик групи
аміноглікозидів – Гентаміцин.
Методи та засоби дослідження. Теоретичний аналіз наукових джерел, огляд
літератури по досліджуваній темі та експериментальні методи дослідження, а саме:
дослідження на мишах лінії CBA (вагою 18-23 г), що утримувались у
стандартних умовах віварію. В роботі оцінювали бактерицидну активність по
антибіотикограмі дифузійним методом з використанням стандартних
дисків. Мікроорганізми вирощували на м’ясо-пептонному агарі (МПА) і через 20-24 години
визначали діаметр зон пригнічення росту стафілококу. Також проводили дослідження
фагоцитарної активності (ФА), індексу цитотоксичності (ІЦ) фагоцитуючих клітин
використовуючи в якості об’єкту фагоцитозу метицилін-
резистентний Staphylococcus aureus (MRSA) Wood-46 (Чеська колекція мікроорганізмів), що
продукує основний фактор патогенності стафілокока- білок А та
Staphylococcus aureus штам 209 (Колекція мікроорганізмів кафедри мікробіології та
імунології КНУ ім. Тараса Шевченка).
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів
Широка розповсюдженість, наявність низки патогенних факторів, мінливість та
антибіотикорезистентність Staphylococcus aureus визначає надзвичайну актуальність
досліджень молекулярних механізмів взаємодії факторів патогенності збудника та імунної
системи організму. Тому з’ясування впливу досліджуваних біополімерів білкової природи
дозволить визначити механізми взаємодії з імунокомпетентними клітинами для розробки і
створення протективних імунобіологічних препаратів [1,2].
Золотистий стафілокок - один із найпоширеніших у світі збудників інфекційних
захворювань. Оскільки серед штамів золотистого стафілокока швидко поширюється
резистентність до антибіотиків та практично відсутня довготривала імунна відповідь, то
дослідження механізмів його комбінування з білком-адгезином стафілокока ЕАР для
створення нових методів профілактики та терапії має велику актуальність [3,5,6].
Staphylococcus aureus має різноманітний арсенал компонентів та продуктів, які
сприяють патогенезу інфекції. Ці компоненти та продукти виконують перехресні функції і
можуть діяти один за одним або взаємодіяти. Як відомо, розвитку інфекції сприяють різні
чинники та бактеріальні фактори стафілококів [1]. Значно менш відомо про їх взаємодію
один з одним та захисними факторами господаря і значимість відносно розповсюдження
інфекції [2,5,7].
549
Оцінюючи бактерицидну активність по антибіотикограмі дифузійним

методом спостерігали дозозалежне пригнічення росту обох досліджуваних штамів
стафілокока, що коливалась в межах від 10-25 мм [7]. Збільшення зони пригнічення росту
прогностично значимі та потребує подальшого детального вивчення. В роботі також
вивчали динаміку зміни фагоцитарної активністі (ФА) та індексу цитотоксичності
(ІЦ) макрофагів і нейтрофілів в групах тварин після введення
комбінованих препаратів. При комбінованому введенні антибіотика та біополімеру
стафілокока ЕАР внутрішньом’язево результати також оцінювали по ФА та ІЦ. Встановлено
дозозележні зміни досліджуваних параметрів, що свідчать про потенціюючі впливи даного
біополімеру, запуск механізмів імунокорегуючого впливу, стимуляції ФА та її регуляції
імунокомпетентними клітинами, що призводить до імунокорегуючого впливу [4,5,6].
Інфекція ініціюється через пошкоджену поверхню шкіри або слизові оболонки, а
також при недостатньому функціонуванні природних факторів резистентності організму.
Вміст та розповсюдження інфекції залежить від комплексної взаємодії між антигенами
Staphylococcus aureus та захисними механізмами господаря. Багато факторів сприяють
збільшенню сприйнятливості до інфекції. Спостерігаються зміни фагоцитарної активності в
присутності чужорідного матеріалу. Медичні прилади швидко вкриваються компонентами
сироваток такими як фібриноген, фібронектин, які дають можливість стафілококу адгезувати
через MSCRAMM – microbial surface component recognizing adhesive matrix molecules
(мікробний поверхневий компонент, що розпізнає матричні молекули) – опосередковані
механізми та виробляти глікокалікс, що надалі полегшує колонізацію [5,6].
Висновки. Отримані результати участі біополімерів клітинної стінки стафілокока
білкової природи в індукції імунної відповіді дозволять розробити сучасні імунологічні
препарати з специфічними механізмами впливу на імунокомпетентні клітини. Розробка і
виготовлення імунобіологічних препаратів, в тому числі вакцин власного виробництва, на
сьогоднішній день є пріоритетним напрямком для вітчизняної фармацевтичної галузі.
Ключові слова: біополімери мікроорганізмів, стафілококи, функціональна активність
імунокомпетентних клітин, розробка імунобіологічних препаратів, протективний імунітет.
1. Инфекционные болезни и эпидемиология: учебник / В.И.Покровский, С.Г. Пак, Н.И.
Брико, Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2013. – 1008 с.
2. Oleshko HM, Liubchenko H*A. Biochemical components and immunobiological activity of
factors of Staphylococci pathogenicity. Ukr Biokhim Zh. 2006; 78(1):20-8.
3. Холодна Л.С., Любченко Г.А., Говорун Д.М. «Імунологія». Підручник. Київ. ВПЦ
«Київський університет», 2017.- 350 с.
4. Liubchenko G.A, Moriev R.M, Kholodna L.S. Modern fluorescent techniques to investigate the
mechanisms of lymphocyte activation. Ukr Biochem J. 2015,87(1):33-45.
5. McGuinness WA1, Malachowa N1, DeLeo FR1. Vancomycin Resistance in Staphylococcus
aureus Yale J Biol Med. 2017 Jun 23;90(2):269-281.
6. Gardete S, Tomasz A. Mechanisms of vancomycin resistance in Staphylococcus aureus. J Clin
Invest. 2014 Jul;124(7):2836-40.
7. Bhattacharya G1, Dey D1, Das S1, Banerjee A1. Exposure to sub-inhibitory concentrations
of gentamicin, ciprofloxacin and cefotaxime induces multidrug resistance and reactive oxygen
species generation in meticillin-sensitive Staphylococcus aureus. J Med Microbiol. 2017
Jun;66(6):762-769.
550
УДК: 615.453.6:4.014.6
МЕТОДИ ТА ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ ДЛЯ НАНЕСЕННЯ ОБОЛОНКИ НА
ТАБЛЕТКИ
Студ. Т. О. Іщик, гр.МгХФ-18
Науковий керівник: доц., д-р фарм. н. С.М. Гуреєва
Мета і завдання: дослідження методів та процесу покриття таблеток новими

плівкоутворювачами.
Об'єкт та предмет дослідження : плівкоутворювачі на основі метилцелюлози,
гідроксипропілметилцелюлози, плаздону С 630 (коповідону).
Методи та засоби дослідження: при проведенні дослідження були використані методи
інформаційного пошуку, системного аналізу, а також методи аналізу асортименту допоміжних
речовин для покриття. Технологічні методи покриття та фармако-технологічні методи оцінки для
покритих оболонкою таблеток. Для реалізації мети та поставлених завдань у процесі дослідження
були ураховані нормативні вимоги та підходи щодо управління ризиками якості фармацевтичного
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів: За результатами
системного аналізу наукових джерел та прикладних наукових досліджень, визначено, що нанесенні
оболонки в установці псевдозрідженого шару таблетки-ядра повинні мати підвищену механічну
міцність та стійкість до стираності. Для вдосконалення процесу покриття полімерною плівкою
таблеток, що містять забарвлені речовини використовують в основному цукрову оболонку, процес
нанесення якої відрізняється тривалістю. Використання полімерної оболонки і методу
псевдозрідження вимагає введення ексципієнтів – пігментів, барвників, пластифікаторів, які можуть
істотно змінювати властивості оболонки і покритих таблеток.
Встановлено, що виробники сучасних таблетованих препаратів найчастіше використовують
плівкоутворювачі – гідроксипропілметилцелюлозу, опадрайд, полівініловий спирт, етилцелюлозу.
Японська фірма «Shin Etsu» синтезувала та пропонує на ринку допоміжних речовин
низькомолекулярну метилцелюлозу - МЦ 15. Американська фірма «ІSР» пропонує компонентом
плівкоутворюючої системи використовувати новий співполімер – плаздон С630. Але, в літературі
відсутні відомості про проведення технологічних досліджень щодо використання вказаних
полімерних продуктів для покриття таблеток в установці псевдозрідженого шару.
Результати дослідження: за результатами проведеного дослідження наукових публікацій
встановлено, що при нанесенні покриття на основі МЦ в установці псевдозрідженого шару,
відмічено підвищену частоту одержання покритих таблеток, час розпадання яких перевишував 30
хвилин. Таке явище пов’язано з тим, що метилцелюлозна плівка під впливом високих температур
(більше 80оС) втрачає здатність розчинятися. Також встановлено, що час розпадання покритих
таблеток у випадку використання гідрофобного пігменту – титану двооксиду ІУ суттєво
збільшувався. Тому для зменшення терміну часу розпадання покритих таблеток до складу
плівкоутворюючої системи дослідники вводили значну частку гідрофільного пластифікатора – твіну
80. Введення пластифікатора сприяло тому, що через утворені в плівці пори в ядро таблеток
приникав досліджуваний розчин, таблетка набухала і плівка розпадалась на дрібні частинки. Як
альтернативний варіант для вирішення проблеми розпадання метилцелюлозної плівки
запропоновано введення до її складу гідрофільного полімеру - низькомолекулярного
полівінілпіролідону. В залежності від кількості введеного полівінілпіролідону вдалось суттєво
зменшити термін часу розпадання покритих таблеток.
Висновок: На основі здійсненого системного аналізу наукових джерел та прикладних
досліджень з'ясовано, що для досягнення належних фармакотехнологічних показників для покриття
таблеток ефективно використовувати поєднання якісного складу МЦ-15 та коповідону – плаздону
С630.
Ключові слова: Таблетка вкрита оболонкою, теоретичний аналіз, системний аналіз, прикладні
дослідження, метилцелюлоза, гідроксипропілметилцелюлоза, коповідон – поліплаздон С630.
551
УДК: 615.453.6
ВИКОРИСТАННЯ ДОПОМІЖНИХ РЕЧОВИН ЗА ФУНКЦІОНАЛЬНИМ

ПРИЗНАЧЕННЯМ У ВИРОБНИЦТВІ ТАБЛЕТОВАНИХ ПРЕПАРАТІВ
Студ. М. Кирда, Є. Богуславський, гр.МгХФ-18

Науковий керівник: доц., д-р фарм. н. С.М. Гуреєва
Мета і завдання: дослідження використання допоміжних речовин за функціональним

призначенням у виробництві таблетованих препаратів.
Об'єкт та предмет дослідження : допоміжні речовини та їх використання за
функціональним призначенням у виробництві таблетованих препаратів.
Методи та засоби дослідження: методи інформаційного пошуку, теоретичного і системного
аналізу асортименту допоміжних речовин та їх функціонального призначення у виробництві
таблетованих препаратів. Для реалізації мети завдань дослідження визначено нормативні вимоги та
підходи щодо управління ризиками якості фармацевтичного виробництва.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів: проаналізовано наукові
джерела і сучасні прикладні наукові дослідження з розробки складу і технології таблетованих
препаратів та функціональне призначення допоміжних речовин.
Встановлено, що допоміжні речовини у виробництві таблеток призначені для надання
таблетковій масі необхідних технологічних властивостей, що забезпечують точність дозування,
механічну міцність, біологічну доступність, що детермінується швидкістю вивільнення діючих
речовин, розпадання таблеток у середовищах організму, а також стабільність у процесі зберігання.
За функціональним призначенням допоміжні речовини, які використовуються для створення
оптимальної фармацевтичної дисперсної системи – таблет маси, поділяються на розріджувачі
(наповнювачі), стабілізатори, плівкоутворювачі, зв’язувачі (склеювачі), розпушувачі, антифрикційні
(ковзні, змащувальні), барвники та коригенти смаку і запаху.
Результати дослідження. За результатами теоретичного аналізу встановлено, що більшість
активних фармацевтичних інгредієнтів АФІ не мають властивостей, що забезпечують безпосереднє
їх пресування: ізодіаметрична форма кристалів, хороша сипучість (плинність) і пресованість, низька
адгезійна здатність до прес-інструменту. Тому пряме пресування здійснюється: з додаванням
допоміжних речовин, що покращують технологічні властивості АФІ.
Наповнювачі (розріджувачі) додаються для одержання певної маси таблеток. При невеликому
дозуванні лікарської речовини (від 1 до 10 мг) або при таблетуванні сильнодіючих, отруйних та
інших речовин їх можна використовувати з метою регулювання деяких технологічних показників
(міцності, розпадання і т. ін.).
Особливого значення набувають зв'язувальні речовини при пресуванні складних порошків
застосування певного виду зв'язувальних речовин, їх кількість залежить від фізико-хімічних
властивостей речовин, що пресуються.
Розпушуючі речовини використовують для поліпшення розпадання або розчинення,
забезпечуючи механічне пошкодження таблеток в рідкому середовищі, що необхідно для
якнайшвидшого вивільнення діючої речовини.
Для таблетмас, які мають погану текучість і недостатню здатність до компактування,
необхідним є вологе гранулювання. Однією з проблем таблеткового виробництва є погана плинність
грануляту в пристроях таблеткового пресу (воронках, бункерах). Для зняття або зменшення
негативних явищ застосовують антифрикційні речовини, які представлені групою ковзних (крохмаль,
тальк, аеросил) і змащувальних (стеаринова кислота, кальцію і магнію стеарат).
Висновки На основі здійсненого системного аналізу наукових джерел та прикладних
досліджень встановлено, що за функціональним призначенням допоміжні речовини використовують
для надання таблет масі оптимальних фармако-технологічних властивостей.
Ключові слова: таблетовані препарати, теоретичний аналіз, системний аналіз, прикладні
дослідження, допоміжні речовини, функціональне призначення, фармако-технологічні властивості,
таблет маса.
552
УДК: 615.453
ДОСЛІДЖЕННЯ АСОРТИМЕНТУ ДОПОМІЖНИХ РЕЧОВИН У ПРОЦЕСІ

ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ РОЗРОБКИ ТВЕРДИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ
Студ. М. Кубенко, А. Магалашвілі, М. Федорчук, гр.МгХФ-18

Науковий керівник: доц. А. М. Гой
Мета і завдання: дослідження асортименту допоміжних речовин у виробництві твердих

лікарських форм.
Об'єкт та предмет дослідження: допоміжні речовини та їх використання у виробництві
твердих лікарських форм.
Методи та засоби дослідження: методи інформаційного пошуку, теоретичного і
системного аналізу узагальнення даних теоретико-експериментальних досліджень та нормативно-
регуляторного підгрунтя використання асортименту допоміжних речовин у виробництві твердих
лікарських форм.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів: На основі здійсненого
теоретичного і системного аналізу наукових джерел і сучасних прикладних наукових досліджень
визначено, що асортимент допоміжних речовин (ексципієнтів) включає наповнювачі, зв’язувальні
речовини, супердезінтегранти, ковзкі, лубриканти, плівкові покриття і багато інших компонентів для
виробництва таблеток, капсул, пеллет, саше та інших твердих лікарських форм (ТЛФ), що
одержуються різними способами, а саме прямим пресуванням, вологою і сухою грануляцією,
капсулюванням.
Результати дослідження. За результатами здійсненого теоретичного і системного аналізу
наукових джерел і сучасних прикладних наукових досліджень встановлено, що якісний склад
асортименту становлять ексципієнти дозволені до використання лікарських препаратів для людини і
тварин відповідно до нормативно-регуляторних вимог фармацевтичної галузі. Крім наповнювачів у
виробництві твердих лікарських форм використовують супердезінтегранти, зв’язувальні, ковзкі та ін.
допоміжні речовини.
Зв'язувальні речовини додають до таблетмаси для досягнення необхідної сили зчеплення при
порівняно невисокому тискові до таблетованих речовин додають зв'язувальні речовини.
Заповнюючи міжчастинковий простір, вони збільшують контактну поверхню частинок і їх здатність
до когезії.
Ковзкі речовини, адсорбуючись на паверхні частинок (гранул), усувають або зменшують їх
шорсткість, підвищуючи плинність (сипучість).
Змащувальні (антиадгезивні) речовини полегшують виштовхування таблеток з матриці. Вони
не тільки значно знижують тертя на контактних ділянках, але й значно полегшують деформацію
частинок. Більшість змащувальних і ковзких речовин гідрофобні. Вони уповільнюють швидкість
розпадання таблетки і розчинення АФІ, тому не рекомендується перевищувати вміст полісорбату 80,
кислоти стеаринової, кальцію або магнію стеарат більше 1 %, тальку - 3 %, аеросилу-10 % від маси
таблетки. Макрогол і натрію лаурилсульфат використовують як водорозчинні ковзкі речовини.
Незважаючи на те, що змащувальні та ковзкі речовини входять до складу таблет мас і капсульних мас
у невеликій кількості в комбінації з іншими допоміжними речовинами і залежно від технології
виробництва, вони суттєво впливають на ряд фармакопейних характеристик лікарської форми, а
саме: механічна міцність таблеток, час розпадання таблеток, кінетика вивільнення АФІ з лікарської
форми.
Висновок: На основі здійсненого системного аналізу наукових джерел та прикладних
досліджень встановлено, що якісний склад асортименту становлять ексципієнти дозволені до
використання лікарських препаратів для людини і тварин відповідно до нормативно-регуляторних
вимог фармацевтичної галузі, включає наповнювачі, зв’язувальні речовини, супердезінтегранти,
ковзкі, лубриканти, плівкові покриття і багато інших компонентів для виробництва таблеток, капсул,
пеллет, саше та інших ТЛФ.
Ключові слова: тверді лікарські форми, ексципієнти, теоретичний аналіз, системний аналіз,
прикладні дослідження, асотримент, допоміжні речовини, фармако-технологічні властивості, таблет
маса, капсульна маса.
553
УДК: 615.014.2:615.32:615.244
ВИБІР УМОВ ЕКСТРАКЦІЇ ДЛЯ ОТРИМАННЯ СУБСТАНЦІЇ З ЛІКАРСЬКОЇ
РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ
Студ. І.В. Беруашвілі, гр. МгЗХФ-18
Науковий керівник доц. Н.В. Руда
Мета і завдання. Сучасні методи екстракції біологічної активної речовини з рослинної

сировини передбачають використання високоселективних екстрагентів, які будуть отримувати
комплекс речовин, які володіють фармакологічною активністю, і при цьому в екстракт не будуть
вивільнятися інші непотрібні баластні речовини. До таких методів повною мірою відноситься
критична СО2 екстракція, яка дозволяє отримати широкий спектр витягів, які містять біологічно
активні речовини з високою біологічною активністю, які можуть бути використані для створення
високо ефективних препаратів, харчових добавок, косметичних продуктів.
СО2 екстракти є готовими оригінальними продуктами, які не потребують додаткової
обробки.
Метою нашої роботи є фармацевтична розробка комплексних препаратів на основі СО 2 -
екстрактів з рослинної сировини.
Об’єкт та предмет дослідження. В якості вихідної рослинної сировини нами були
обрані кореневища лепехи болотного, коріння лопуха і листя подорожника великого. В даний час
промисловістю випускається широкий асортимент лікарських засобів і БАДів на основі цих
рослин.
Методи та засоби дослідження. Препарати на основі лопуха застосовують при подагрі,
застуді, запальних захворюваннях нирок, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки,
жовчно-кам'яну та сечокам'яну хвороби, гастритах, геморої, ревматизмі, захворюваннях шкіри
(вугрі, себорея, екзема) і ін. Крім цього, листя лопуха використовують при опіках і ранах,
особливо глибоких і гнійних.
Кореневища лопуха великого корисні при цукровому діабеті, тому що вони містять
величезну кількість інуліну. В основному його вживають у вигляді відварі. Для заспокоєння
зубного болю добре допомагає винний настій коренів лопуха.
Дослідження японських лікарів показують, що сік з коренів лопуха має виражену
протипухлинну дію [3].
Наукова новизна. Вперше проведено теоретичне узагальнення та обґрунтування
апріорної інформації, що стосується процесу отримання субстанції з лікарської рослинної
сировини.
Результати дослідження. Метод і режим екстрагування (температура, час, pH
екстрагента і ін.) вибирають з урахуванням:
- виду сировини (свіжа або висушена сировина);
- анатомо-морфологічних особливостей сировини;
- фізико-хімічних властивостей діючих речовин;
- впливу супутніх речовин.
Листя подорожника містять глікозид аукубін, гіркі і дубильні речовини, аскорбінова
кислоту 289 мг%, каротин 23 мг%, Вітамін К, вітамін U, в свіжому соку 2,4-2,75 мг % S –
метилметіоніну. У свіжих листках містяться флаваноїди, маніт, сорбіт, лимонні і олеанолові
кислоти [1,2] .
Кореневища аїру містять ефірну олію (до 4,8%), d23 0,9491—0,9547, аD28 від +8 до
+18,7°, aD28 1,4990—1,5065, кислотне число 1,42, ефірне число після ацетилювання 51,2. До
складу олії входять: d-a-пінен (1%); d-камфен (7%); d-камфора (8,7%), борнеол (3%), евгенол,
метилевгенол, каломол, азарон, каріофілен, еле, куркума, гвайен, селінен, калам (10%),
калакорен, акорон, ізоакорон, неоакорон, каламендіол, каларен, проазулен і вуглеводень
невивченого складу [4].
Екстрагування речовин із рослинної клітини — складний процес, так як вивільнювач
перш, ніж потрапити всередину клітин і розчинити в них речовини, спочатку повинен пройти
через клітинну оболонку, а що утворився, концентрований розчин з клітки повинен вийти назад.
554
В аптечних умовах для виготовлення настоїв і відварів застосовують очищену воду,

отриману дистиляцією та іншими, дозволеними до застосування методами. У фітовідділах і
фітобарах при лікувально-профілактичних закладах, санаторіях можливе застосування очищеної
води, отриманої методами іонного обміну або зворотного осмосу. Вода очищена, отримана будь-
яким з цих способів, повинна повністю відповідати вимогам. У деяких випадках для вилучення
діючих речовин з рослин застосовують підкислену воду або до води додають натрію
гідрокарбонат.
Для вилучення біологічної активної речовини з обраної сировини використовуються
традиційні методи екстракції, при цьому в сировині виснажується не повністю, а отримані витяги
вимагають проведення додаткового очищення. Застосування надкритичного СО2 екстракції для
кореневища аїру болотного, коренів лопуха і листів подорожника великого дозволить повністю
витягти цінні біологічні активні речовини із сировини, при цьому готовий продукт після
відгонки екстрагента, буде представляти із себе густий екстракт з вмістом вологи не більше 25%.
Як екстрагент вода очищена має ряд позитивних властивостей:
1) досить добре витягує більшість діючих речовин, так як добре проникає через клітинні
стінки, має більшу дифузійну здатність, є хорошим десорбентом і розчинником;
2) біологічно нешкідлива;
3) застосування води очищеної економічно вигідно.
До негативних властивостей води очищеної слід віднести:
1) можливість гідролізу солей, складних ефірів та інших речовин, особливо в присутності
ферментів;
2) не всі речовини вода десорбує і розчиняє досить ефективно (підстави алкалоїдів,
аглікони та ін.);
3) водне середовище є хорошим середовищем для розвитку мікроорганізмів [3].
Для виготовлення водних витягів використовують спеціальну апаратуру — інфундирні
апарати АІ-3, АІ-3000, АІ-8000 та ін. зовнішня камера інфундирного апарату представляє водяну
баню з водомірним склом, в якій до кипіння нагрівають очищену воду. У гнізда інфундирного
апарату вставляють інфундирні судини (1 - 3 і більше) — інфундирки — сталеві, емальовані,
порцелянові, алюмінієві склянки, заповнені розрахованим об'ємом води для виготовлення витягу.
Усередині інфундирної судини знаходиться перфорований стакан з віджимним пристроєм, в
який поміщають лікарську рослинну сировину. Інфундирні апарати мають панель управління з
перемикачем потужності і сигнальними лампами.
Після закінчення часу апарат вимикають, інфундирну посудину виймають з водяної бані і
продовжують процес екстрагування шляхом поступового зниження температури в умовах
кімнатної температури.
Висновки. Екстракція - один з найдавніших методів отримання біологічно активних
речовин із природних рослинних джерел і в даний час залишається основним методом при
отриманні біологічно активних речовин.
Біологічно активні речовини в невеликих кількостях містяться в різних рослинах, але їх
роль у підтримці та стабілізації важливих біохімічних і фізіологічних процесів людини велика. У
сучасному арсеналі лікарських засобів, препарати рослинного походження складають до 40%.
1. Лекарственные препараты Украины. Под. ред. В. П. Черных, И. А. Зупанца. - Харьков: Изд-
во НФаУ «Золотые страницы», 2005. - 27 с.
2. Палов М. Энциклопедия лекарственных растений / М. Палов; пер. с нем. Е. Б. Поспеловой и
др.; под редакторша И. А. Губанова. - М.: Мир, 2008. - 467 с.
3. Попов А. П. Лекарственные растения в народной медицине / А. П. Попов. - Киев: 2004. - 208
с.
4. Химический анализ лекарственных растений / под ред. Н. И. Гринкевич, Л. Н. Сафронича. -
М.: Высшая школа, 2003. - 176с.
555
УДК 543.42:543.544.5.068.7:615.322
ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ ГІПЕРФОРИНУ У ТРАВІ ЗВІРОБОЮ
Студ. Л.А. Піддяча, гр. МгЗХФ – 18

Науковий керівник проф. Т.М. Деркач
Мета роботи. Визначення аналітичних методик, які можна використати для

встановлення вмісту гіперфорину як речовини-маркеру у траві звіробою.
Матеріали і методи. Вивчення наукової літератури, класифікація, систематизація
та порівняльний аналіз даних.
Наукова новизна. Обґрунтовано доцільність запровадження фармакопейного методу
визначення вмісту гіперфорину у траві звіробою як речовини-маркеру. Визначено переваги
та недоліки існуючих методів, запропоновано найбільш оптимальний варіант методики.
Результати й обговорення. В останні роки фітотерапія стає дедалі популярнішою.
На ринку все частіше з’являються антидепресивні засоби, виготовлені з лікарської рослинної
сировини (ЛРС).
Звіробій звичайний (hypericumperforatum) має антидепресантний ефект завдяки
значному вмісту гіперфорину. Трава містить цілий ряд АФІ (гіперфорин та адгіперфорин;
гіперицин та псевдогіперицин; дубильні речовини; тритерпенові сапоніни; флавоноїди –
рутин, кверцетин, гіперозид, мірицетин, лейкоантоціани; смолисті речовини; алкалоїди;
ефірні олії; аскорбінову кислоту; каротин; вітаміни Р, Е, холін; гіперон; антраценові похідні;
мінеральні речовини та ін.), вміст яких залежить від умов вирощування та
культивування.Однак, в останній редакції ДФУ для ідентифікації та кількісного визначення
АФІ у траві звіробою пропонують досліджувати лише вміст гіперицинів та флавоноїдів, що
не зовсім відповідає сучасним знанням щодо терапевтичної дії трави. Тому, важливим
завданням є розробка фармакопейного методу визначення вмісту гіперфорину у траві
звіробою як речовини-маркеру.
Для визначення гіперфорину в ЛРС автори [1] пропонують отримання екстракту
шляхом обробки трави послідовно ацетоном та 30-70%-ним етанолом,з наступним
об’єднанням вилученого продукту та його упарюванням. Ефективним є спосіб одержання
екстракту трави із застосуванням етилового спирту в діапазоні концентрацій 60-90% при
співвідношенні сировина-екстрагент в інтервалі значень 1: 11 – 1: 13 [2]. До недоліків обох
способів відносять багатостадійність, велику кількість використовуваних органічних
розчинників, а також великі витрати часу для досягнення результату.
З аналізу даних наукової літератури виявлено, що можна досягнути зменшення
кількості кроків та скорочення часу отримання екстракту трави звіробою до 30-50 хв завдяки
зміні умов, а саме підвищення температури до 60-120° С та тиску до 80-100 атм [3].
Для якісного виявлення гіперфорину використовують тонкошарову хроматографію на
силікагелі («Сорбфіл») в системі гексан - етилацетат 9:1. Гіперфорин виявляють за
інтенсивною синьо-фіолетовою флюоресценцією в ультрафіолетовому (УФ) світлі при 360
нм[3].
Відомо також, що гіперфорин має чітко виражену смугу поглинання при довжині
хвилі 278 нм. Тому УФ-спектр вилучення з hypericumperforatumмає чітко виражений
максимум при 278 ± 3 нм (рис. 1) [3].
556
Усі отримані дані використані для формулювання порядку системи операційних

процедур визначення вмісту гіперфорину у траві звіробою для подальшої апробації та
валідації методики.
Запропонована методика кількісного визначення суми похідних гіперфорину в траві
звіробою звичайного.Аналітичну пробу сировини подрібнюють до розміру 1 мм. Близько 1 г
сировини (точна наважка) поміщають в колбу зі шліфом місткістю 250 мл, додають 100 мл
гексану.Колбу приєднують до зворотного холодильника і нагріваютьна водяній бані при
помірному кипінні гексану протягом 30 хв.
Оптична
густина
Довжина хвилі, нм
Рисунок 1 - УФ-спектригексанових витягів з трави hypericumperforatum(звіробою звичайного)
і hypericum maculatum (звіробою плямистого)
Потім колбу охолоджують і фільтрують через паперовий фільтр в мірну колбу

місткістю 100 мл, доводячи об'єм розчину до мітки гексаном.
5 мл отриманого витягу переносять в мірну колбу місткістю 25 мл, доводять об'єм розчину
до міткигексаном. Вимірювання оптичної густини розчину проводять при довжині хвилі 278
нм, використовуючи гексаняк розчин порівняння. Вміст суми похідних гіперфорину в
перерахунку на гіперфоринта абсолютно суху сировину в процентах (X) обчислюють за
формулою:
де D - оптична густина досліджуваного розчину;

536 - молекулярна масагіперфорину;
8200 - показник поглинання 6*10-4 М розчину гіперфорину при 278 нм;
m - маса сировини у грамах;
W - втрата маси при висушуванні, %.
557
Висновок: Запропоновано методику для ідентифікації та кількісного визначення

вмісту гіперфорину як речовини-маркеру в траві звіробою. Отриманий результат має
значення для вдосконалення системи забезпечення якості виготовлення антидепресантних
засобів із ЛРС.
Ключові слова: гіперфорин, спектрофотометрія, екстракт трави звіробою
1. Деркач Т.М. Вміст біологічно активних речовин та елементний склад трави звіробою
різних виробників / Т.М. Деркач, В.В. Страшний, О.О. Старікова, С.М. Лисенко //
Фармацевтичний часопис. – 2018. – Т. 48. – №4. – С.5-13
2. Мухамедзянов P.M. Спосіб отримання екстракту звіробою / Р.М. Мухамедзянов,
В.А. Кулавскій, В.А. Пушкарьов, Р.А. Хасанов. Патент RU 2067452, A61K35/78 від
15.12.1993.
3. Количественное определение производных Гиперфорина в траве звіробоя
продырявленного. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://cyberleninka.ru/article/n/kolichestvennoe-opredelenie-proizvodnyh-giperforina-v-trave-
zveroboya-prodyryavlennogo.
4. Спосіб отримання засобу, що володіє антидепресантною активністю. Патент 2327481,
РФ № 2006132426/15 від 27.06.2008, Бюл. № 18.
558
УДК 615.356
МОДЕЛЮВАННЯ ПОЛІВІТАМІННОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ ДЛЯ ДІТЕЙ У
ФОРМІ ЖУВАЛЬНИХ ТАБЛЕТОК
Студ. Л.О. Антагулова, гр. МгХФ-18
Науковий керівник доц. Г.В. Тарасенко
Мета і завдання. Провести вивчення асортименту та аналіз лікарських форм

полівітамінних лікарських засобів для дітей з метою моделювання лікарського препарату для
дітей у формі жувальних таблеток для профілактики та лікування гіповітамінозів вітчизняного
Об’єкт і предмет дослідження. Маркетингові дослідження асортименту полівітамінних
препаратів для профілактики та лікування гіповітамінозів у дітей та підлітків для моделювання
полівітамінного засобу для дітей вітчизняного виробництва.
Результати дослідження. Полівітамінні препарати – це комплекси окремих вітамінів в
збалансованих фізіологічних співвідношеннях. Основою для комбінованого застосування
вітамінних препаратів є взаємне посилення їх ефекту, а також зменшення токсичності. Деякі
полівітамінні комплекси для підвищення ефекту поєднують з амінокислотами, іонами металів і
мікроелементів.
Однією з основних причин нестачі вітамінів в організмі дітей дошкільного та шкільного
віку є нераціонально побудований раціон їх харчування та обмежене споживанням продуктів-
вітаміноносіїв. До розвитку вітамінної недостатності може призводити пригнічення росту
нормальної кишкової мікрофлори, яка продукує низку вітамінів, що може бути обумовлено
хворобами шлунково-кишкового тракту, порушення асиміляції і метаболізму вітамінів в разі
наявності у пацієнта хронічної патології шлунково-кишкового тракту, спадкових захворювань.
Також важливими факторами є наявність у дитини інтенсивного фізичного і нервово-психічного
навантаження, часті інфекційні захворювання, вплив несприятливих екологічних факторів, вік,
що співпадає з періодами інтенсивного росту дитини, що вимагає більш високої потреби в
вітамінах та мікроелементах.
Відсоток застосування полівітамінних препаратів у 2018 році наведено на рис.
В результаті проведених маркетингових досліджень ринку полівітамінних препаратів

визначено, що полівітамінні комплекси для дітей на ринку України представлені як
вітчизняними, так і закордонними виробниками, переважно у твердій лікарській формі: таблетки,
драже, жувальні таблетки або пастилки. Проведеними дослідженнями встановлено, що найбільш
привабливою споживчою формою для дітей є жувальні таблетки у їх складі міститься від 50 до
120 % добової норми вітамінів і мінералів для дітей. Також було визначено залежність вмісту
вітамінів і мікроелементів виходячи з форми лікарського засобу, що може бути зумовлено
хімічною нестабільністю певних компонентів в рідкому стані.
559
Полівітамінні препарати у формі жувальних таблеток на фармацевтичному ринку України

представлені переважно закордонними виробниками і зареєстровані як дієтичні добавки до
раціону здорового харчування з метою загальнозміцнюючої дії та можуть бути рекомендовані
лікарем для:
− для підвищення активності роботи мозку, поліпшення пам’яті та концентрації уваги,
зменшення синдрому гіперактивності у дітей, підвищення стійкості дитини до стресу;
− для покращення формування і розвитку органу зору, збереження нормальної гостроти зору
під час надмірних навчань;
− для нормалізації роботи імунної системи, підвищення опору організму простудним
захворюванням, зменшення схильності до алергічних реакцій.
Полівітамінні комплекси у формі жувальних таблеток або пастилок, їх склад, виробники
та вартість наведені в таблиці 1.
Таблиця 1. Полівітамінні комплекси для дітей у формі жувальних таблеток
Назва, форма Склад діючих речовин Виробник Ціна,
грн
Вітатон Кідс, Вітамін С - 40 мг, Вітамін Е - 7 мг, Вітамін B6 - 1 Newtone Pharma, 150 грн
капсули №40 мг, Вітамін А - 400 мкг, Фолієва кислота - 200 мкг, Великобританія
Біотин - 30 мкг, Вітамін B12 - 1,5 мкг, Цинк - 6 мг
Gummi King, Вітамін А- 1250 МО, Вітамін С - 24 мг, Gummi King, США 200 грн
пастилки №60 Вітамін D - 100 МО, Вітамін Е - 7,5 МО,
Фолієва кислота - 100 мкг, Вітамін B12 - 2 мкг,
Пантотенова кислота - 2,5 мг, Йод - 38 мкг,
Магній -1 мг, Цинк - 2 мг, Натрій - 8 мг
ENJEE Вітамін А - 393 мкг, Вітамін С - 10 мг, Енджи, Україна 180 грн
Медвежата, Вітамін D - 3 мкг, Вітамін Е - 7 мг,
пастилки № 60 Вітамін В6 - 0,52 мг, Вітамін В12 - 1 мкг, Вітамін В5
- 2,6 мг, Біотин - 30 мкг, Фолієва кислота - 30 мкг,
Йод - 21 мкг, Холін - 20 мкг, Інозитол - 20 мкг,
Цинк - 1,35 мг.
Віта-Супрадин Вітаміну А - 400 мкг, Вітаміну В6 - 1 мг, Bayer, Німеччина 260 грн
Ведмежуйки, Нікотинаміду - 9 мг, Біотин - 75 мкг ,
пастилки № 60 Вітаміну D3 - 2,50 мкг, Вітаміну Е - 5,03 мг,
Вітаміну С - 30 мг, Фолієвої кислоти - 100 мкг
В результаті досліджень встановлено перелік полівітамінних препаратів для дітей та
підлітків у формі жувальних таблеток, проаналізовано їх склад, фармакологічну дію та побічні
ефекти при прийомі лікарських препаратів. Досліджено актуальність розробки лікарської форми
для дітей – жувальні таблетки.
На основі проведених досліджень запропоновано розробити склад полівітамінного
лікарського засобу у формі жувальних таблеток для дітей вітчизняного виробництва наступного
складу: Вітамін А (у вигляді ретинолу пальмітату), Вітамін С (у вигляді аскорбінової кислоти),
Вітамін D3 (у вигляді холекальциферолу), Вітамін Е (у вигляді токоферолу ацетату), Вітамін В 1
(тіаміну гідро хлорид), Вітамін В2 (рибофлавін), Вітамін В6 (у вигляді піридоксину
гідрохлориду). Як допоміжні речовини запропоновано використати наступні речовини: агар-агар,
кислота лимонна, лактоза, барвник хіноліновий жовтий Е103, ароматизатор банан.
Висновки. На основі проведених маркетингових досліджень встановлено, що
полівітамінні препарати для дітей у формі жувальних таблеток є найбільш привабливою для
споживання формою, а вартість цих препаратів коливається від 150 до 260 грн./упак. Тому,
розробка складу полівітамінного препарату для дітей та підлітків у формі жувальних таблеток
вітчизняного виробництва для профілактики та лікування при станах, що супроводжуються
підвищеною потребою організму у вітамінах, є доцільною та актуальною.
Ключові слова: полівітамінні препарати, лікарський засіб, жувальні таблетки.
560
УДК 614.272
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СИСТЕМ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІІЇ ПРЕПАРАТІВ-

ГЕНЕРИКІВ В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ
Студ. Д.С. Збанацький, гр. МгХФ-18
Мета і завдання. Метою проведення досліджень є проведення порівняльного аналізу

нормативних документів щодо проведення процедури державної реєстрації генеричних
лікарських засобів чинних в Україні та за кордоном, а також підходів які використовуються для
допуску лікарських засобів на фармацевтичний ринок України.
Об’єкт і предмет дослідження. Аналітичні дослідження щодо проведення процедури
державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів в Україні та за кордоном з метою
визначення проблем при проведенні процедури державної реєстрації генеричних лікарських
засобів шляхом аналізу чинної законодавчої та нормативної бази України та встановлення
шляхів щодо усунення невідповідностей проведення цієї процедури в Україні.
Результати дослідження. Відповідно до Закону України «Про лікарські засоби»,
Лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації. Це
потрібно для того щоб забезпечити населення препаратами належної якості та в необхідному
обсязі. Метою моєї роботи стало провести порівняння системи реєстрації препаратів в Україні та
системи реєстрації препаратів в Європейському Союзі (ЄС).
Під час аналізу було виявлена проблема у дотримані строків проведення експертизи
визначені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 26.08.2005 р. № 426. Так, для
проведення всіх етапів експертизи реєстраційних матеріалів встановлено не більше 90 робочих
днів для генеричних препаратів з дати офіційного надходження до Державного експертного
центру МОЗ України (ДЕЦ) матеріалів реєстраційного досьє. Це обумовлено відсутністю
законодавчого обмеження максимального строку щодо проведення всієї процедури реєстрації,
водночас маємо строки для окремих частин процедури реєстрації.
Також слід зосередити увагу відносно самої організації роботи. В Українському
законодавстві передбачено подачу документів в декілька етапів. Спочатку заява подається до
Міністерства охорони здоров`я України, потім вона направляється до ДЕЦ. В подальшому
заявник подає до ДЕЦ реєстраційну форму та матеріали досьє у паперовому форматі. Якщо
розглянути процедуру проведення реєстрації лікарських засобів в країнах ЄС, то там документи
подаються в електронному вигляді до одного органу. Така багатоступенева система подачі
документів в Україні також впливає на загальний термін проведення реєстрації лікарського
засобу в Україні.
Прийняття рішення щодо реєстрації лікарського засобу в Україні відбувається на підставі
підписання Наказу МОЗ. В ньому зазначається перелік лікарських засобів які пройшли
експертизу, після прийняття наказу ці лікарські засоби включаються до Єдиного реєстру
лікарських засобів України. Відповідно до Європейських директив рішення, щодо реєстрації
препарату встановлюються індивідуально.
На виконання зобов'язань, взятих на себе Україною відповідно до Угоди про асоціацію з
ЄС, Українське законодавство у сфері державної реєстрації лікарських засобів в цілому було
приведено у відповідність до законодавства ЄС. Але досі наявні певні не доопрацювання в
нормативно-правових базах, що регулюють процедуру реєстрації (перереєстрації). Однією з
основних проблем залишається терміни проведення реєстрації в Україні, що негативно впливає
на розвиток фармацевтичного ринку України, на доступність лікарських засобів для населення.
Збільшення строків проведення процедури державної реєстрації призводить до втрати
зацікавленості компаній у реєстрації препаратів в Україні, а також є великою загрозою для
пацієнтів з важкими хворобами, які можуть не вчасно одержати життєво необхідні для них ліки.
Ключові слова: державна реєстрація, генеричні лікарські засоби.
561
УДК 615.275.4:322
ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ ДЛЯ
РОЗРОБКИ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ З АДАПТОГЕННИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ
Студ. М.Б Удовенко, гр. МгХФ-18
Мета і завдання. Проаналізувати види лікарської рослинної сировини, що містить у своєму

складі біологічно активні речовини адаптогенної дії. Провести аналіз існуючих лікарських форм на
основі екстрактів з лікарської рослинної сировини, які містять сполуки з адаптогенними
властивостями з метою розробки складу та технології виробництва твердої лікарської форми для
підвищення резистентності організму до впливу негативних факторів.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є лікарська рослинна сировина, що
містить сполуки адаптогенної дії: кореневища з коренями родіоли рожевої, елеутерококу колючого
та ехінацеї пурпурової, корені женьшеню і аралiї маньчжурської, плоди лимонника, предметом
дослідження є обгрунтування розробки складу та технології виробництва лікарських засобів на їх
основі.
Результати дослідження. До препаратів з адаптогеними властивостями відносяться
природні енергетики, засоби одержані з лікарської рослинної сировини або препарати тваринного
походження, що мають стимулюючу та тонізуючу дії. Механізм дії адаптогенних препаратів
пов'язаний з їх активним впливом на обмінні процеси, що відбуваються в організмі людини.
Проведеними дослідженнями встановлено, що за даними Державного реєстру лікарських засобів на
даний час зареєстровано наступні препарати рослинного походження адаптогенної дії: настоянка
аралії, рідкий екстракт елутерококу, екстракт рідкий родіоли рожевої, таблетки на основі сухого
екстракту родіоли рожевої, настоянка та рідкий екстракт женьшеню, настоянка та рідкий екстракт
ехінацеї та встановлено, що це препарати переважно вітчизняного виробництва тау рідкій лікарській
формі.
Серед рослин-адаптогенів хімічний склад родіоли рожевої (золотого корню) на даний час не
достатньо вивченим. Родіола рожева (Rhodiola rosea L.) – єдиний класичний адаптоген з родини
товстянкових, який у природному стані зустрічається в Україні, переважно в Карпатському регіоні.
Як лікарську рослину з адаптогенними властивостями можна також розглядати ехінацею пурпурову
(Echinacea purpurea L. Moench) родини айстрових, в основному завдяки її імуномодулюючим
властивостями та можливістю її вирощувати на території України. Родіола рожева здавна відома
населенню Карпат як рослина, що знімає втому, збільшує працездатність, зменшує сонливість,
проявляє загально-тонізуючу дію. За результатами клініко-експериментальних досліджень вона
виявляє сильніший стимулюючий і адаптогенний вплив, ніж елеутерокок, при тривалих
навантаженнях дещо переважає ефект женьшеню. Існує думка, що адаптогенні властивості родіоли
рожевої реалізуються через великі півкулі головного мозку за участі ряду ендокринних залоз, зокрема
гіпофізарно-адреналової системи, статевих залоз, оскільки виключення однієї з ланок цього ланцюга
гальмує ефект дії препарату.
Інтерес до застосування препаратів у формі капсул пояснюється їх високою біодоступністю і
цілою низкою переваг: вони мають гарний зовнішний вигляд; легко проковтуються; проникні для
травних соків; оболонка капсул непроникна для летких рідин, газів, кисню повітря (що дуже важливо
для зберігання засобів, які легко окиснюються); виробництво твердих лікарських форм з рослинними
екстрактами у формі капсул є більш доцільним, оскільки для забезпечення стабільності лікарського
засобу у формі таблеток їх необхідно вкривати оболонкою.
Висновки. На основі проведеного аналізу літературних даних та вивчення попиту населення
щодо застосування препаратів адаптогенної дії запропоновано розробити склад та технологію
препарату з адаптогенними властивостями на основі екстракту з кореневищ з коренями родіоли
рожевої у твердій лікарській формі.
Ключові слова: адаптогени, родіола рожева, лікарський засіб.
562
УДК 615.453
ДОСЛІДЖЕННЯ СКЛАДУ ТВЕРДИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ З

МУКОАДГЕЗИВНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ
Студ. Я.В. Янковський, гр. МгХФ-18
Мета і завдання. Вдосконалення технології виробництва існуючого лікарського засобу

шляхом використання допоміжних речовин з мукоадгезивними властивостями для підвищення його
біодоступності. Забезпечення контролю процесу надходження діючої речовини в організм з
можливістю управління цим процесом для підтримки ефективної концентрації лікарської речовини в
плазмі крові або тканинах протягом тривалого часу.
Проаналізувати ринок зареєстрованих на даний час мукоадгезивних препаратів та лікарських
засобів до яких можна було б застосувати подібну технологію. Дослідження властивостей, механізму
дії та безпеки відомих мукоадгезивних полімерів.
Об’єкт та предмет дослідження. Мукоагезивні системи з пролонгованим вивільненням,
визначення їх переваг та недоліків з метою їх використання в якості допоміжних речовин в технології
виробництва твердих лікарських форм пролонгованої дії.
Результати дослідження. Серед різних шляхів модифікації лікарських форм (ЛФ) для
підвищення їх біодоступності явище мукоадгезії (здатність об'єкта утримуватися на слизових
оболонках) займає особливе місце. Анатомічна будова слизової, її порівняно висока проникність в
порівнянні з шкірою і надходження речовин безпосередньо в системний кровообіг з виключенням
ефекту першого проходження через печінку, а також доступність, можливість локалізації ділянки
аплікації і швидкого видалення в разі прояву побічних ефектів відносяться до явних переваг
застосування лікарських препаратів в полості рота в порівнянні з іншими шляхами застосування.
Здатність до адгезії мукоадгезивних лікарських засобів на слизових оболонках призводить до
зростання концентрації активних фармацевтичних інгредієнтів в місці аплікації та дозволяє
знижувати загальну дозу лікарських речовин як при системному введенні, так і при місцевому
застосуванні.
Мукоадгезивні полімери мають наступні фізико-хімічні властивостями як гідрофільність,
значна кількість функціональних груп, що здатні утворювати водневі зв’язки, рухливість зв’язків,
достатня здатність до дифузії як через слиз, так і через епітеліальну тканину. За рахунок здатності
цих полімернів при зволоженні перетворюватися на в’язкі рідини призводить до збільшення час їх
перебування на поверхні слизової оболонки і сприяє утворенню адгезивних взаємодій. До природних
полімерних сполук, що мають певну здатність до зчеплення відносяться наступні полімери: натрію
альгінат, натрію альгінат, гуарову та ксантанова камеді, трагакант, крохмаль, желатин, пектин та
хітозан. До синтетичних полімерів з мукоадгезивними властивостями відносяться: натрію
карбоксиметилцелюлоза, метилцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, поліетиленгліколь, полімери
поліакрилової кислоти, полівінілпіролідон, полівініловий спирт.
В ході проведених досліджень встановлено, що мукоадгезивні полімери повинні мати
наступні властивостями: полімер та його продукти розкладання повинні бути нетоксичними та не
подразнюючими; володіти високою в'язкістю, належним ступенем поперечного зшивання; здатність
до швидкого прилипання до більшості тканин; не повинен втрачати свої властивості протягом
терміну придатності лікарської форми; повинні мати у складі Н-зв'язуючі групи (–OH, –COOH) які
дозволяють забезпечити склеювання полімеру зі слизовою оболонкою.
Висновки. Мукоадгезивні системи останнім часом все більше привертають увагу дослідників.
Серед різних шляхів модифікації лікарських форм для підвищення їх біодоступності явище
мукоадгезії займає особливе місце, тому розробка складу та технології виробництва лікарських
препаратів з мукоадгезивними властивостями вітчизняного виробництва є важливим та актуальним.
Ключові слова: мукоадгезивні полімери, тіверді лікарські форми, слизова оболонка, таблетки
пролонгованої дії.
563
УДК 615.384
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗРОБКИ КРОВОЗАМІННИКІВ З
ГАЗОТРАНСПОРТНОЮ ФУНКЦІЄЮ
Студ. М.Е. Попова, гр. БХФск-16

Науковий керівник доц. Г.Г. Куришко
Мета і завдання. Провести аналіз існуючих форм кровозамінників, що володіють

газотранспортною функцією, з метою розробки трансфузійного препарату для допомоги пацієнтам з
рідкісними групами крові або у випадках проблем з підбором донорської крові в хірургії, інтенсивнії
терапії, а також в умовах військової медицини і медицини катастроф.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є аналіз існуючих форм
модифікованого гемоглобіну для визначення доцільності та перспективи розробки штучних
кровозамінників при застосування їх у трансфузіології.
Результати дослідження. У сучасній трансфузіології тенденція використання донорської
крові та її компонентів щороку зменшується. Це пов’язано, насамеперед, зі зменшенням кількості
донорів крові. В Україні лише 1,4% жителів є донорами крові, коли у Германії цей показник складає
6,21 %, у Італії – 5,5%, у Польші – 3,1%, а у світі близько 1,5%. За оцінкою Всесвітньої організації
охорони здоров’я щорічна світова потреба в донорській крові складає 100 мільйонів одиниць. За
даними Міністерства охорони здоров’я України за останні десять років число донорів у нашій країні
знизилась на 53,8% і складає лише 1,4% від численості населення.
Окрім проблем, що пов’язані з недостатньою кількістю донорів значне місце займає також
проблема біологічної безпеки гемотрансфузій. Основним аспектом є ризик передачі інфекцій, що
передаються кров’ю (ВІЛ-інфекція, гепатити С і В, сифіліс тощо) при переливанні крові та її
компонентів. Для підтвердження безпечності крові необхідне проведення значної кількості тестів, що
викликає значне зростання вартості дози донорської крові та проведення яких не дає змону остаточно
гарантувати повну безпеку реципієнта. Більшість посттрансфузійних ускладнень пов’язані з
іммунологічною реакцію, оскільки переливання крові це, по суті, переливання біологічного
антигенного матеріалу від донора до реципієнта. Суттєвою проблемою переливання цільної крові є
присутність в ній лейкоцитів – носіїв антигенів системи HLA (повторні гемонтрансфузії можуть
викликати пірогенні імунні реакції негемолітичного типу). Іншою суттєвою проблемою є зберігання
донорської крові та її компонентів. Незважаючи на те, що свіжозаморожену плазму крові можливо
зберігати достатньо тривалий термін – до двох років, еритроцитарна маса, навіть за використання
найсучасніших гемоконсервантів, починає втрачати здатність переносити кисень вже на 10 добу
зберігання, а на 21 добу еритроцити повністю втрачають 2,3-дифосфогліцерату.
Тому, проблема створення штучних кровозамінників з газотранспортною функцією є
важливою та актуальною, оскільки вони мають певні переваги в порівнянні з донорською кров’ю, а
саме: незалежність від кількості донорів та їх групи крові, відсутність ризику імунологічного
конфлікту, відсутність вірогідності перенесення інфекційних захворювань, тривалий термін
зберігання, здатність циркулювати в кровоносному руслі реципієнту зі зберіганням газотранспортної
функції, можливість промислового виробництва.
Перші спроби використання вільного гемоглобіну (гемолізованих еритроцитів) були зроблені
ще в 1768 р, проте були виявлені суттєві побічні ефекти: внутрішньо судинне згортання і серцево-
судинна недостатність. Пізніше, в 1949 р, W.R. Amberson і співавтори опублікували статтю про
успішне використання розчину гемоглобіну. Але знову був зареєстрований ряд побічних ефектів:
вазоконстрикція, ниркова недостатність, абдомінальний біль. Вже понад п’ятдесят років вчені
намагаються розробити штучну кров на основі гемоглобіну (вперше дослідження були опубліковані у
1957 г.). Здавалось, що незабаром буде створений газотранспортний гемоглобіновий кровозамінник,
але виникали нові проблеми, причин яких було декілька: молекули гемоглобіну не можливо вводити
до кров'яного русла у вільному вигляді, оскільки гемоглобін миттєво зв’язується з білками плазми,
564
наприклад альбуміном, і перетворюється в гаптоглобін який утилізується в нирках, кістковому мозку

та селезінці. Цей процес може привести до гемоглобінурії і тромбозу судин.
Оскільки в крові гемоглобін знаходиться всередині еритроцитів, виникла ідея помістити його
в мікрокапсулу. Чверть століття вчені зробити оболонку капсули. Досліди на тваринах показали, що
такі штучні клітини виживають в кровотоці лише кілька годин, імунна система організму розпізнає їх
як «порушників», знешкоджує і видаляє залишки з системи кровообігу. При цьому виникає сильна
алергічна реакція. Складним також є створення еритроцитів відповідної форми, адже еритроцит має
унікальну властивість змінювати форму в залежності від того, у якій частині кров’яного русла він
знаходиться. Його форма – тороподібний диск, – надає йому еластичність і велику поверхню для
обміну газами. Штучний еритроцит можна зробити лише сферичним, а значить, і менш еластичним.
Необхідно зазначити, що препарати модифікованого гемоглобіну не повинні володіти
антигенними властивостями. Препарати на основі модифікованого гемоглобіну повинні досить довго
залишатися в системній циркуляції і не елімінувати шляхами, властивими елімінації вільного
гемоглобіну. Цілий ряд фізико-хімічних властивостей даних препаратів (онкотичного, осмотичність,
в'язкість, реологія) не повинні істотно відрізнятися від таких у нативній крові.
В цілому на даний час розроблено наступні види кровозамінників з газотранспортною
функцією основі модифікованого гемоглобіну (НВОС – Hemoglobin-Based Oxygen Carriers):
1. Гемоглобін, поперечно зв'язаний діаспіріном – HemAssist (Baxter, Deerfield, США), де α-
ланцюги за допомогою поперечних зв’язків зв’язуються за допомогою діаспіріну. У зв'язку зі
збільшенням летальності при використанні даної групи препаратів припинені.
2. Полімеризований людський гемоглобін – PolyHeme (Northfield Laboratories, Evanston,
США), пірідоксал гемоглобін – отримують з донорських еритроцитів з простроченим терміном
зберігання. Третя стадія клінічних випробувань продемонструвала збільшення рівня летальності при
його використанні.
3. Полімеризований коров'ячий гемоглобін – Hemopure, HBOC-201 (ОРК Biotech, Cambridge,
США, Росія), препарат на основі коров'ячого гемоглобіну, полімерізованого глутаральдегідом. У
2002 р після розгляду результатів клінічних випробувань препарату Hemopure FDA запропонувало
компанії Biopure провести додаткові дослідження його ефективності і безпеки, однак у серпні 2009 р
була отримана остаточна відмова на проведення подальших випробувань препарату.
Аналогічний препарат, який отримав назву Oxyglobin або HBOC-301, являє собою єдиний
кровозамінник з газотранспортною функцією на основі модифікованого гемоглобіну, який
дозволений FDA в США і Європейською комісією в країнах Євросоюзу для використання у
ветеринарній практиці.
4. Гемоглобін рафімер – Hemolink (Hemosol Research Corporation, Mississauga, Канада), в
даному препараті β-ланцюги гемоглобіну поперечно зв’язують О-раффінозу, обумовлюючи
полімеризацію гемоглобіну. Препарат виявився кардіотоксичним.
5. Гемоглобін, модифікований малеімідактивованим поліетиленгліколем – Hemospan, MP4OX
(Sangart Inc., San Diego, США), подібна модифікація гемоглобіну дозволяє укрупнити молекулу
гемоглобіну. Дана група препаратів викликає мінімальну вазоконстрикцію, але супроводжується
артеріальною гіпертензією. Проводиться ряд клінічних випробувань.
Висновки. В результаті проведених аналітичних досліджень встановлено, що на даний час
єдиним дозволеним для використання у ветеринарній практиці в країнах Євросоюзу та в США
кровозамінником з газотранспортною функцією на основі модифікованого гемоглобіну є препарат
Oxyglobin або HBOC-301, тому розробка препаратів для застосування у трансфузіології на основі
модифікованого гемоглобіну є важливим та актуальним.
Ключові слова: модифікований гемоглобін, трансфузіологія, кровозамінник з
газотранспортною функцією.
565
УДК 615.322
ВИКОРИСТАННЯ РОСЛИННОЇ ЛІКАРСЬКОЇ СИРОВИНИ
В ЛІКАРСЬКІЙ ФОРМІ СУПОЗИТОРІЇ
Студ. Ю.М. Яковець, гр. МгЗХФ-18
Науковий керівник доц. Н.В. Руда
Мета і завдання. Мета полягає в аналізі рослинної лікарської сировини в лікарській

формі супозиторії та переваг використання рослин, як діючої речовини для лікарських
препаратів.
Завдання: використання рослинної сировини для виготовлення лікарських препаратів
в лікарській формі супозиторії.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктами роботи були Державні реєстри
лікарських засобів України, джерела з фармакогнозії, інструкції для медичного застосування
препаратів. Предметом роботи є дослідження спектру лікарських рослин, які
використовуються для лікарських препаратів в лікарській формі супозиторії.
Результати дослідження. Сучасна медицина здебільшого пропонує
використовувати медикаментозні препарати при більшості захворювань. Але незважаючи на
новітні фармакологічні розробки, використовувати такі речовини може бути досить
небезпечно. Пов'язано це з безліччю побічних дій на організм людини. Саме тому звертати
увагу на використання натуральних лікарських засобів, стало збільшуватись. Природа
створила величезну кількість речовин, які впливають на різні процеси в організмі людини,
нормалізує і покращує їх. Велика частина таких речовин міститься саме в рослинах. Також,
все більшого поширення в медичній практиці всіх країн світу отримують супозиторні ліки.
Це пояснюється їх позитивними властивостями і відсутністю негативних ефектів, властивих
пероральним і ін'єкційним препаратів.
Представлений аналіз деяких лікарських рослин, які використовуються в лікарській
формі супозиторії, а також лікарські препарати з рослинної лікарської сировини: Гірчак
перцевий - справляє кровоспинну дію при маткових та гемороїдальних кровотечах
(протигемороїдальні свічки «Анестезол»), Вільха сіра - в’яжучий, протизапальний,
кровоспинний засоби справляють спазмолітичну й знеболювальну дію (Камілаль), Беладонна
звичайна - протистатична, протистоцидна дія (Анузол, Бетіол), Глечики жовті - знижує
рівень холестерину в крові, регулює артеріальний тиск, справляє протимікробну дію
(ректальні супозиторії), Маточкове молочко - справляє пом’якшувальну та протизапальну
дію (Апілак), суцвіття ромашки – знеболюючі засоби (Гемороль), полин однорічний –
гальмує ріст ракових пухлин (фітосвічки), чистотіл - має протизапальні, знеболюючі,
бактерицидні і ранозагоювальні властивості (фітосвічки), Ехінацея – антибактеріальна,
протизапальна, противірусна дія (Імунол), Щучка дерниста, Війник наземний – противірусна
дія (Протефлазід супозиторії)
Висновки Наведено теоретичне узагальнення даних про використання рослинної
лікарської сировини для лікарської форми супозиторії.
Ключові слова: рослинна сировина, супозиторії, ринок.
1. Бобкова І.А Фармакогнозія: підручник /І.А. Бобкова, Л.В. Варлахова, М.М. Маньковська.
– 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Медицина, 2010. – 512 с.
2. Лікування захворювань травами, плюси та мінуси [Електронний ресурс] / - 29.01.2008 –
Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/reports/adv/adv2/51292/
3. Перцев І.М., Постольник В.В., Халєєва О.Л. Супозиторні лікарські препарати на ринку
України // Вісник фармації. - 2001, № 1. - С.43- 49.
566
УДК 632.21:581.45:582.632.2
РОЗРОБКА ПОКАЗНИКІВ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ЛИСТЯ REYNOUTRIA
SACHALINENSIS (F. SHMOT) NAKAI.
Студ. А.А.Вальковець, гр. МгЗХФ-18
Науковий керівник доц. О.О. Нікітіна
Мета і завдання. Метою нашої роботи було розробити морфологічні і мікроскопічні

показники до ідентифікації Reynoutria sachalinensis (F.Shmot) Nakai - нового перспективного
джерела активних фармацевтичних інгредієнтів.
Завдання – провести макроскопічний і мікроскопічний аналіз листя Reynoutria
sachalinensis (F.Shmot) Nakai і встановити ознаки, які можна використовувати у якості
діагностичних.
Об’єкт та предмет дослідження. Нами проведено вивчення листя Reynoutria
sachalinensis (F.Shmot) Nakai (гірчак сахалінський), що було зібрано у Київський області у липні
2018 року. Сировину висушували при кімнатній температурі протягом 2-х тижнів. Вид
Reynoutria sachalinensis (F.Shmot) Nakai відноситься до родини Polygonaceae роду Polygonum. Він
також відомий як: Reynoutria sachalinensis (Ф. Шмидт) Накаи, Fallopia sachalinenses (F. Schmidt)
Ronse Decr., Pleuropterus sachalinensis (F. Schmidt) H. Gross, Tiniaria Sachalinensis (F.Schmidt)
Janch.
Предметом дослідження було вивчення морфологічних і мікродіагностичних ознак нової
лікарської рослинної сировини Reynoutriae sachalinensis folia
Результати дослідження. Сировина рослин роду Polygonum широко використовується
в фармацевтичній практиці України та країн світу. Найвідоміші з них Polygonum aviculare, P.
bistorta, P. hydropiper. В Державну фармакопею України внесено п’ять видів гірчаків. Гірчак
сахалінський широко розповсюджений в Китаї, Кореї та Японії, на сході Росії. Вид широко
використовується в народній медицині цих країн при онкології, патології шлунково-кишечного
тракту та деяких серцево-судинних захворюваннях. В листі міститься кофейна, хлорогенова і
галова кислоти, дубильні речовини, гиперозид, кверцитин, кемпферол, ресвератрол. R.
sachalinensis є одним з найбільш важливих джерел ресвератрола, який є природним
фітоалексином, та його глікозидів. Ресвератрол – це потужний антиоксидант, він інгибує
утворення та зростання ракових клітин. На сьогодні Reynoutria sachalinensis (F.Shmot) Nakai в
Україні є інвазійним видом, який спочатку був завезено як декоративний.
Морфологічний аналіз проводили за класичними біометричними показниками.
Мікроскопічну будову листя вивчали з використанням тринокулярного світлового мікроскопу
фірми ULAB при збільшенні в 100 і 1000 разів. Мікроскопічний аналіз проводили для свіжої
сировини. Зрізи сировини робили лезом. Для просвітлення препарату його підігрівали у
просвітлювальній рідині: розчин хлоралгідрату та 3% розчин натрію гідроксиду. Рослина має
просте, черешкове листя, з широко яйцеподібною листовою пластинкою та серцеподібною
основою, верхівка загострена, жилкування перисто-дугове. Головна жилка дуже виступає з
нижнього боку.
До діагностичних ознак, що встановлено мікроскопічним аналізом можна віднести:
аномоцитний продиховий апарат, прості багатоклітинні (до 7 клітин) трихоми, розташовані на
нижній епідермі та на верхній - по жилках. На нижньому епідермісі також ідентифіковані
залозки (6-8 клітинні) з коричневим вмістом. В мезофілі присутні ергастичні включення у
вигляді друз оксалату кальцію.
Висновки. Для стандартизації Reynoutriae sachalinensis folia нами вивчені і наведені
макродіагностичні ознаки лікарської рослинної сировини. При мікроскопічній ідентифікації
сировини як діагностичні ознаки можна використовувати: аномоцитний тип продихового
апарату, прості багатоклітинні волоски, які розташовані по всій поверхні нижньої епідерми і по
жилках не верхній епідермі, а також 6-8 клітинні залозки з нижнього боку листової пластинки.
Ключові слова: Reynoutria sachalinensis, діагностичні ознаки, ідентифікація.
567
УДК 632.21:581.45:582.632.2
ІДЕНТИФІКАЦІЯ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН В ПЛОДОВИХ ТІЛАХ

CLAVICORONA PYXIDATA (PERS.) DOTY.
Студ. А.В. Власкова, гр. МгХФ-18
Мета і завдання. Метою нашого дослідження було встановлення наявності різних груп
біологічно активних речовин (БАР) в плодових тілах дереворуйнівного гриба Сlavicorona
pyxidata (Pers.) Doty.
Завдання – провести якісні реакції на різні групи природних сполук, визначити
присутність певних груп, для подальшого їх кількісного аналізу і формування стандарту на
лікарську рослинну сировину.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є лікарська рослинна сировина
- плодове тіло клавікорони криночковидної. Гриб Сlavicorona pyxidata (Pers.) Doty. відноситься
до базидіальних грибів родини Clavariaceae роду Artomyces. За типом живлення відноситься до
сапротрофних дереворуйнівних грибів. Плодове тіло зібрано з сушняку Pópulus trémula в лісу
біля Київського водосховища в районі селища Старі Петрівці в осені 2018р. Сировину
висушували при кімнатній температурі протягом 2х тижнів.
Предметом дослідження було вивчення хімічного складу сировини плодових тіл
клавікорони криночковидної за допомогою якісних реакцій.
Результати дослідження. Дикорослі гриби мають високий вміст білків, вітамінів, заліза,
цинку, селену, натрію, хітину, волокон та мінералів. Окрім високої поживної цінності дикі гриби
мають добре відомі лікувальні властивості та високий терапевтичний потенціал. Плодові тіла та
міцелій деяких видів грибів містять важливі біоактивні речовини з високим потенціалом
антиоксидантів. Екстракти з диких грибів вважаються важливими засобами для профілактики та
лікування багатьох хвороб у кількох частинах світу. Імуномодулюючі молекули, що отримані з
грибів, використовуються в даний час для покращення імунної функції у ракових хворих під час
радіо- та хіміотерапії та допомагають подовжити термін виживання при багатьох видах раку. Рід
Artomyces є основним з коралових грибів у родині Clavariaceae. Окрім важливої ролі в лісовій
екології, деякі з них, як повідомляють, мають високий нутрицевтичний та біоактивний потенціал.
Сучасні дослідження описують біохімічний профіль та антиоксидантну, а також
антибактеріальну дію коралових грибів. Незважаючи на те, що спостерігаються відмінності у
хімічному складі, виявлено, що всі види коралових грибів багаті на білки, макро- і
мікроелементи, вуглеводи, ненасичені жирні кислоти, незамінні амінокислоти, феноли,
токофероли, антоціани та каротиноїди. Встановлено, що вивчені види не накопичують важких
токсичних металів. При дослідженні хімічного складу об’єкта вивчення використовували якісні
реакції, що традиційно використовуються в фармакогностичній практиці. Наявність сапонінів
встановлена за допомогою реакцій з ацетатом свинцю, з холестерином. Реакції Сальковського,
Лафона та Санье також дали позитивний результат. За допомогою реакцій з комплексними
кислотами: фосфорномолібденовою і кремнієвовольфрамовою, з кислотою пікриновою, з
розчином п-диметиламінобензальдегіду та розчином Люголя встановлено наявність алкалоїдів.
Реакції, які використовували для ідентифікації дубильних речовин, дали негативний результат.
Висновки. Аналіз літературних даних та власний досвід якісного аналізу сировини
плодових тіл Сlavicorona pyxidata (Pers.) Doty доводить наявність сапонінів та алкалоїдів, що
свідчить про необхідність подальшого вивчення цього виду, як потенційного джерела лікарських
препаратів. Це відкриває шлях для масштабного комерційного використання коралових грибів в
фармацевтичній промисловості як антиоксидантних, антибактеріальних та нутрицевтичних
компонентів.
Ключові слова: клавікорона криночковидна, якісні реакції, хімічний склад.
568
УДК 636.09:616.993.1:635.5
ПАРАМЕЦІЙНІ ТЕСТИ В ОЦІНЦІ ТОКСИЧНОСТІ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ
СИРОВИНИ.
Студ. В.М. Федосенко, гр. МгЗХФ-18
Мета і завдання. Метою нашої роботи було встановити можливість використання у
якості тест-системи для біотестування фітопрепаратів на клітинно-організмовому рівні культури
Paramecium caudatum.
Завдання – проаналізувати вплив витягів з лікарської рослинної сировини різних
морфологічних і хімічних груп на поведінку і тривалість життя інфузорій.
Об’єкт та предмет дослідження. Культура інфузорії Paramecium caudatum нами була
отримана з природного середовища, ідентифікована і клонована на середовищі Лозина-
Лозинського. У якості тест-системи використали 5-ти денну культуру парамецій, яку тестували
на життєздатність 1% розчином NaCl. Досліджували лікарську рослину сировину, що придбали в
аптеках міста, або збирали і доводили до стандартного стану самостійно. Досліджені зразки
містили: сапоніни, серцеві глікозиди, кумарини, антрацен похідні, ефірні олії.
Предметом дослідження було вивчення можливості використання культури інфузорій у
якості тест-системи.
Результати дослідження. Методи оцінки лікарських рослинних засобів не мають на
сьогодні чітких критеріїв, це призводить до того, що з одного виду сировини виробляють як
лікарські препарати, так і біологічно активні добавки. У результаті має місце необґрунтоване
призначення і дозування фітопрепаратів. Використання новітніх методів газорідинної і
високоефективної рідинної хроматографії з одного боку дозволяє з високою точністю визначати
окремі компоненти в сумарних рослинних препаратах і певних видах лікарської рослинної
сировини, з другого не дають уяви про механізм спільної дії комплексних природних сполук. Для
рослинних сполук може спостерігатися і синергічна, і антогоністична дія. Виявляється, що
якісних і кількісних характеристик недостатньо. Нами було протестовано 10 видів лікарської
рослиної сировини, серед них: Convalaria folia, Erysimi folia, Meliloti herba, Glycyrrhizae radices,
Chamomillae flores, Coriandri fructus, Frangulae cortex та ін. Як тест-системи використали 5-ти
денну культуру парамецій, протестовану на життєздатність 1% розчином NaCl. Вивчення
токсичності проводили в гострому досліді. Для цього готували водні витяги в 2-х концентраціях.
На предметне скло наносили 3 краплі середовища з парамеціями: перша крапля – контрольний
дослід (додавали воду), в другу краплю вносили настій або відвар у залежності від
морфологічної групи сировини в концентрації 0,015 г/мл; в третю краплю – в концентрації 0,15
г/мл. За змінною руху парамецій спостерігали в мікроскоп. Виявлено відмінності в поведінці
парамецій при використанні всіх варіантів витягів і їх концентрацій. Найменш токсичними для
парамецій виявилися види сировини, що містили серцеві глікозиди, в обох випадках
концентрацій (тест-культура протягом 40 хв не виявила змін). В зразках, що містили сапоніни,
спостерігали сповільнення руху парамецій, але в досліджений період зупинки руху не
спостерігалося. Таку саму картину спостерігали в зразках сировини, що містила ефірні олії в
максимальній концентрації витягу у Coriandri fructus і в обох випадках концентрацій у
Chamomillae flores. В об'єктах дослідження, що містили антраценопохідні, спостерігали 100%
зниження активності рухупарамецій аж до їх зупинки без явища лізису в обох випадках
концентрацій.
Висновки. Процес взаємодії тест-системи парамецій з досліджуваними фітопрепаратами
носить специфічний характер, що відбивається як у морфологічних змінах клітини парамецій,
так і в зміні ступеня їх рухливості. Найбільш токсичною у відношенні вивченої культури
Paramecium caudatum виявилася лікарська рослинна сировина, що містить антраценопохідні.
Ключові слова: Paramecium caudatum, тест-система, фітопрепарати.
569
УДК 615.275.4:322
БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ СПОЛУКИ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН З
ЕСТРОГЕНОПОДІБНОЮ ДІЄЮ
Студ. К.О. Шупило, гр. МгЗХФ-18
Науковий керівник доц.О.О.Нікітіна
Мета і завдання. Вивчити наявність біологічно активних сполук з естрогеноподібною дією в

різних групах біологічно активних речовин з встановленням їх приналежності до певної лікарської
рослинної сировини, як перспективного джерела фітоєстрогенів.
Завдання - проаналізувати будову сполук з естрогеноподібною дією та їх наявність в певних
видах лікарської рослинної сировини.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є сполуки, що за літературними
даними мають естрогеноподібну дію та лікарська рослинна сировина, що містить подібні сполуки.
Предметом дослідження є обґрунтування медичного використання лікарських рослин, що
мають естрогеноподібну дію.
Результати дослідження. Перші докази про вплив гормоноподібних речовин на
репродуктивну функцію отримано в середині ХХ сторіччя, коли під час випасу овець на пасовищах,
що багаті на Trifolium subterranium, спостерігали так звану «конюшинову хворобу», яка
характеризується порушенням функції яєчників і появою безпліддя. Порушення спостерігалися також
у самців у вигляді зниження концентрації сперматозоїдів в еякуляті. В основі описаних явищ полягає
порушення рецепції ендогенних естрогенів гормон чутливими клітинами гіпоталамуса у наслідок
інтенсивного зв’язування з фітоестрогенами. Вже відомо, що естрогенну дію пов’язано з наявністю у
складі конюшини куместрола, фомононетина і дейдзеїна, що відносяться до ізофлавоноїдів. На основі
аналізу літературних даних ми виділили 6 груп природних сполук до яких можна віднести
найвідоміші сполуки з фітоестрогенною дією. Серед фенольних сполук це флавоноїди – фенольні
сполуки типу С6-С3-С6: еуфлавоноїди (1) (апігенін, кемпферол, нарігенін, хризин, ізоксантхумол);
ізофлавоноїди (2) (геністеїн, еквол, дейдзеїн, фомононетин, біоханін); куместани (3) (куместрол). До
стильбенів (4) – фенольних сполук типу С6-С2-С6, - відноситься ресвератрол, що знайдено у насінні
винограду. Всі лігнани(5) здатні проявляти слабку естрогенну дію, тому що під дією мікрофлори
кишечника перетворюються на гормоноподібні речовини ентеролактон і ентеродіол. Серед сапонінів
(6) доведена фітоестрогенна дія циклоартану і диосцину.
У якості джерел фітоестрогенів активно вивчаються Glycine max (L.) Merr. Найбільш вагому
дію серед ізофлавоноїдних сполук сої має еквол – продукт перетворення дейдзеїна. За будовою він
найбільш нагадує естрадіол. Найбільшу фітоестрогенну дію відмічають у рослин роду Trifolium. В
цих рослинах присутні біоханін, фомононетин, геністеїн, куместрол, ізоксантхумол.
Експериментальних даних для використання конюшини в медичній практиці недостатньо. В
хімічному складі Humulus lupulus L. присутні еу- і ізофлавоноїди. Доведено протипухлинний ефект
хмелю при раку передміхурової залози. В цьому приймають участь два механізми: індукція апоптозу
пухлинних клітин і дія на естрогенові рецептори.
Найбільш широко на фармацевтичному ринку представлені фітопрепарати на основі
Сimicifuga racemosa. Доведено, що терпенові глікозиди (циклоартани), знижують втрату кісткової
тканини при остеопорозі шляхом блокування остеобластів. Деякі автори зтверджують, що сапоніни
клопогону відповідають критеріям ідеального селективного модулятора естрогенних рецепторів.
Нарешті слід відмітити, що деякі сполуки синтетичного походження також мають естргеноподібну,
сюди відносяться парабени, бісфеноли, креозоли та ін..
Висновки. На основі проведеного аналізу літературних даних виділено шість груп сполук, які
мають естрогеноподібну дію. Найбільша кількість сполук, які мають виражену естрогенну дію
відноситься до флавоноїдів. Всі види сировини, що містять лігнани проявляють слабку
гормоноподібну дію, це треба враховувати під час їх призначення.
Ключові слова: фітоестрогени, флавоноїди, лікарська рослинна сировина.
570
УДК 615.275.4:322
ПОРІВНЯЛЬНИЙ ФІТОХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ ВМІСТУ АСКОРБІНОВОЇ КИСЛОТИ В
ЛІКАРСЬКІЙ РОСЛИННІЙ СИРОВИНІ
Студ. М. П. Костенко
Науковий керівник доц. О.О.Нікітіна
Мета і завдання. Метою нашого дослідження було порівняння вмісту аскорбінової і

органічних кислот в різних видах лікарської рослинної сировини, що може бути використана у
якості основи для полівітамінних зборів.
Завдання – провести визначення вмісту аскорбінової кислоти і органічних кислот для
пошуку перспективної основи для збору з полівітамінною дією.
Об’єкт та предмет дослідження. Досліджували наступні види лікарської рослинної
сировини (ЛРС):
- шипшини плоди (Rosae fructus), горобини плоди (Sorbi aucupariae fructus) і калини
плоди (Viburni fructus) були взяті з колекції кафедри.
- гали дуба звичайного (Quercus roburis Gallae), патологічні нарости, що утворені в
наслідок життєдіяльності комахи горіхотворки яблукоподібної (Cynips quercustolii). ЛРС зібрана
в Київській області з чотирьох лісних масивів, розташованих в Клавдієвському лісництві біля
села Діброва. Гали висушували протягом 2х тижнів при кімнатній температурі й досушували у
сушильній шафі при температурі 500С.
Методи та засоби дослідження. Визначення вмісту органічних кислот проводили за
методикою, наведеною в ДФУ 2 вид. Кількість аскорбінової кислоти в ЛРС визначали за допомогою
титрування 2,6-дихлорфенолиндофенолятом натрию (2,6-дхфифNa). Екстрагування сировини
проводили 300 мл води при поступовому додаванні до розтертої зі склом наважки сировини масою 20
г. Суміш настоювали протягом 10 хв і фільтрували. В конічну колбу на 100 мл додавали 1 мл
фільтрату, 1 мл 2% розчину хлористоводневої кислоти, 13 мл води і титрували до появи рожевого
забарвлення, що не зникає протягом 30-60 с.
Наукова новизна та практичне значення результатів. Препарати, що містять вітаміни
завжди користуються попитом серед населення. Велика кількість вітамінів міститься в рослинній
сировини, переважно накопичуючись у плодах. Особливу увагу привертають полівітамінні
збори, тому що містять комплекс біологічно активних речовин. До того вітаміни в ЛРС присутні
в формі, яка засвоюється легше ніж в синтетичних препаратах. При використанні рослинних
препаратів вітамінів відоме явище синергізму, коли підсилюється дія аскорбінової кислоти і
вітаміну Р при сумісній присутності. Використання галенових препаратів, дає додаткове джерело
вітамінів оскільки їх водорозчинна частина переходить в настої і відвари. Другою групою
гідрофільних сполук рослинного походження є органічні кислоти. Вони приймають участь в
обмінних процесах організму і мають широкий спектр фармакологічної дії. Проте водні витяги з
ЛРС, що мають кислу реакцію, заборонені пацієнтам з гастритом та виразкою ШКТ, що слід
враховувати при призначенні лікарських засобів. Тому нами проведено кількісний аналіз
аскорбінової і органічних кислот в різних видах плодів та галах дикорослих видів дуба
звичайного. Отримані результати можуть бути взяті за основу для складання полівітамінних
зборів та стандартизації ЛРС.
Результати дослідження. Було встановлено, що найбільший вміст органічних кислот
виявлено у Quercus roburis gallae, що були зібрані в Клавдієвському лісництві біля села Діброва з
масив 4. Їх кількість достовірно відрізнялася від інших видів сировини, абсолютне значення
вмісту аскорбінової кислоти також було вище, проте достовірних відзнак у вмісті аскорбінової
кислоти в галах різних масивів не виявлено (Таблиця 1). Кількість аскорбінової кислоти в
досліджених галах близька до їх кількості у Rosae fructus, і вища за Sorbi aucupariae fructus и
571
Viburni fructus. Слід вказати, що в плодах горобини, що взяті до аналізу, містилося менше
органічних кислот і аскорбінової кислоти, ніж вказано в літературі (Таблиця 1 і 2).
Підвищений вміст органічних кислот в галах може бути реакцією рослинних тканин на
стрес. Ці механізми дозволяють нейтралізувати дію продуктів метаболізму комах на рослину.
Унікальне співвідношення кількості біологічно активних речовин фенольної природи і
аскорбінової кислоти робить перспективним використання дикорослих Quercus roburis gallae у
якості основи для фітопрепаратів з полівітамінною дією.
Таблиця 1. Кількість аскорбінової кислоти
Quercus roburis gallae, Rosae fructus, Sorbi aucupariae fructus та Viburni fructus.
Сировина Вміст аскорбінової Вміст аскорбінової кислоти
кислоти в перерахунку в перерахунку на абсолютно
на абсолютно суху суху сировину у % (за літ.
сировину у % джерелами)
Quercus roburis gallae (Масив 4) 0,2600 + 0,0531 -
Quercus roburis gallae (Масив 1) 0,1766+ 0,0347
Rosae fructus 0,2100+ 0,0285 0,20±0,01% 1); 0,32 2)
Sorbi aucupariae fructus 0,0508+ 0,0154 0,23±0,01%1) ; 0,12 2)
Viburni fructus 0,0476+ 0,0253 0,06 2)
Таблиця 2. Кількість органічних кислот
Quercus roburis gallae, Rosae fructus, Sorbi aucupariae fructus и Viburni fructus.
Сировина Вміст органічних кислот Вміст органічних кислот у
у %, у перерахунку на %, у перерахунку на яблучну
яблучну кислоту у кислоту у абсолютно сухій
абсолютно сухій сировині (за літ. джерелами)
сировині
Quercus roburis gallae (Масив 4) 3,5530+ 0,2518 -
Quercus roburis gallae (Масив 2) 1,9998 + 0,3531
Rosae fructus 2,6300+ 0,3443 2,87 1)
Sorbi aucupariae fructus 2,1189+ 0,5162 3,78 1)
Viburni fructus 2,7193+ 0,2433 1,22-3,68 2)
Висновки. Кількість аскорбінової кислоти в Quercus roburis gallae найвища і близька до її

вмісту у плодах шипшини, що складає 0,2 %. Дослідження свідчить про перспективи
використання дикорослих гал, як основи препаратів з полівітамінною дією.
Ключові слова. Аскорбінова кислота, органічні кислоти, полівітамінна дія, гали дуба
звичайного, плоди шипшини.
1. Жилкина В.Ю. Изучение качественного и количественного содержания органических кислот в
сборе / В.Ю. Жилкина, А.И. Марахова, Я.М. Станишевский. // Разработка и регистрация
лекарственных средств. - 2016. - №1 (14) – С.156-159.
2. Перова И.Б. Биологически активные вещества плодов калины обыкновенной / И.Б. Перова,
А.А. Жогова, А.В. Черкашин и др. //Химико фармацевтический журнал. – 2014. - Т.48, №5, -
С. 32-39.
572
УДК 541.128:66.094.1:547.546
КАТАЛІТИЧНИЙ СПОСІБ ОТРИМАННЯ ІЗОМЕРІВ АМІНОБЕНЗОЙНИХ
КИСЛОТ-НАПІВПРОДУКТІВ ДЛЯ СИНТЕЗУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ
Студ. А.П. В’юк, гр. МгХФ-18

Наук.керівник доц. Т.A.Пальчевська
Важливим аспектом оптимізації пошуку нових лікарських субстанцій є розробка

нових економічно вигідних методів синтезу активних фармацевтичних інгредієнтів.
Мета і завдання. Провести аналіз наукової та патентної літератури з питань
отримання та застосування амінобензойних кислот та їх похідних у фармації. Розглянути
каталітичні методи синтезу ізомерів амінобензойних кислот. Провести порівняльну
характеристику швидкості каталітичного гідрування ізомерів НБК.
Об’єкт і предмет дослідження Об’єктами наших досліджень обрано орто-, мета-,
пара-амінобензойні кислоти. Предмет дослідження – каталітичне рідкофазне гідрування
ізомерів нітробензойних кислот в присутності гетерогенізованого паладієвого каталізатора
на фенол-формальдегідному вуглеці (Pd/C)
Практичне значення отриманих результатів. Вивчення методів синтезу ізомерів
ароматичних амінобензойних кислот - напівпродуктів багатьох лікарських засобів, що мають
важливе практичне значення в фармацевтичній промисловості надзвичайно актуальне.
Результати дослідження. Аналіз наукової та патентної літератури свідчить про
перспективність пошуку біологічно активних сполук (БАР) серед ізомерів амінобензойних
кислот та їх похідних [1]
Відомо, що пара-амінобензойна кислота (ПАБК) - структурний фрагмент кислоти
фолієвої, яка входить до ферментного комплексу, необхідного для нормальної
життєдіяльності організмів, це фармакофор, який бере участь в комплексі біосинтезу
вітамінів групи Н1, слугує бактеріальним фактором росту і входить до складу 1,5% всіх
лікарських субстанцій.
На відміну від ПАБК, орто- та мета-амінобензойні кислоти не виявляють
фізіологічної активності, але також широко використовуються для виробництва багатьох
лікарських препаратів.
Орто-амінобензойна (антранілова) кислота має суттєво біологічне значення, слугує
інтермедіатором в різних шляхах біосинтезу. Ця кислота необхідна для виробництва
анестезуючих препаратів. Похідні антранілової кислоти використовують як нестероїдні
протізапальні препарати.
Мета-амінобензойна – напівпродукт для синтезу рентгеноконтрастних препаратів.
При йодування хлоридом йоду водного розчину моно мета- або ді мета -
амінобензойних кислот при 80-85 ° С отримують відповідні 3-аміно-2,4,6-трийодбензойную
к-ту або 4-аміно-3,5-дійодбензойную к-ту, які являються АФІ для таких йодовмісних
рентгеноконтрастних препаратів як білігност (динатрієва сіль біс-(3-карбокси-2,4,6-
трийоданіліда)-адипінової кислоти) та тріомбрін (натрієва сіль 3,5-біс-(ацетиламідо)-2,4,6-
трийодобензойної кислоти).
Ізомери амінобензойних кислот отримують шляхом відновлення відповідних
нітробензойних кислот некаталітичним, каталітичним методами та електросинтезом.
Некаталітичний спосіб передбачає в якості відновника використання залізних
ошурок або цинкового порошку в солянокислому середовищі при температурі 300 К.
Максимальний вихід АБК близько 90 %. Зміна швидкості подачі відновника, його чистоти,
кислотності реакційного середовища суттєво впливають на селективність процеса та вихід
цельового продукту. Відходи виробництва, що не утилізуються, приводять до забруднення
навколишнього середовища.
573
Електросинтез більш енерговитратний метод. Вважаємо, що найбільш ефективний та

раціональний метод відновлення ізомерів нітробензойних кислот є каталітичний
рідиннофазний метод гідрування.
Нами було досліджено [2] процес гідрування ізомерів нітробензойних кислот в
розчинах диметилформаміду (ДМФА). В якості каталізатора застосовували паладій (5%),
нанесений на фенолформальдегідний вуглець з питомою поверхнею 570-600 м2/г.
Дослідження проводили при слідуючих умовах. В реактор ємністю 25 мл поміщали 0,1г
(6,0∙10-3 моль) НБК, 0,25 г каталізатора (1,2∙10-5 моль Pd) та 10 мл ДМФА. Гідрування
ізомерів нітробензойних кислот відбувалося при тискові водню 0,5 МПа і температурі 348 К.
Співвідношення субстрат : каталізатор складало 50:1. Після закінчення реакції каталізатор
відокремлювали. Кількісний вміст ізомерів АБК визначали методом нітрозування.
Результати експеримента наведені на рисунку.
Вихід м-АБК в залежності від часу гідрування м-НБК. З отриманих данних видно, що
швидкість гідрування о-ізомера перевищує швидкість відновлення м- та п-НБК. Аналогічний
результат був відмічений в статті [3]
Висновки Амінобензойні кислоти є напівпродуктами багатьох лікарських препаратів.
Ізомери НБК проявляють різну хімічну активність в реакції гідрування
м-НБК< п-НБК< о-НБК.
Для отримання ізомерів АБК запропоновано каталітичний метод рідкофазного
гідрування в присутності гетерогенізованого паладієвого каталізатора Pd/C.
Розробка та удосконалення каталітичних методів синтезу ізомерів АБК дозволить
впроваджувати ці методи у фармацевтичне виробництво лікарських засобів.
Ключові слова ізомери нітро- та амінобензойних кислот, каталітичне гідрування,
білігност, тріомбрін
1. Рубцов М.В., Байчиков А.Г. Синтетические химико-фармацевтические препараты:
Справочник. Под редакцией Преображенской М.Н.- М.: Медицина, 1997.- 328 с.
2. Пальчевская Т.А. Получение аминобензойных кислот /Т.А.Пальчевская, Л.В.Богуцкая,
В.М.Белоусов //Нефтепереработка и нефтехимия.- 1986.- вып. 35.- С.55-60
3. Шмонина В.П., Детиенко А.И., Сокольский Д.В. Каталитическое восстановление
ароматических нитросоединений. ХI. Влияние карбоксильной группы на кинетику
восстановления производных нитробензола // Журн. общ. химии.- 1961.- № 31.- С.749-
755.
574
УДК 616.5:615.216.2
ВЛАСТИВОСТІ ЛОРАТАДИНУ ТА ДЕЗЛОРАТАДИНУ В ХІМІЧНІЙ СИСТЕМІ
АУТООКИСНЕННЯ АДРЕНАЛІНУ
Студ. П.О. Мовчун, Р.М. Барановський, гр. МгХФ-18
Наукові керівники: к.х.н, доц. В.І. Бессарабов
д. фарм.н, проф. Г.В. Загорій
Мета дослідження: дослідити плейотропні анти\про- оксидантні властивості лоратадину

та дезлоратадину в умовах in vitro. Приводом для цього дослідження стало явище поліпрагмазії,
особливо у людей літнього віку. Основною вадою поліпрагмазії є побічні ефекти внаслідок
вікових особливостей фармакокінетики у хворих літнього віку [1].
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкти дослідження - антигістамінні лікарські засоби
лоратадин та дезлоратадин; предмет дослідження - плейотропні анти\про-оксидантні властивості
в хімічній системі аутоокиснення адреналіну.
За даними, що ми отримали з кінетичного спектрофотометричного дослідження
інгібування/активації аутоокиснення адреналіну в умовах in vitro константи швидкості першого
порядку склали: Adrenaline K = 7,54±0,62⋅10-4 1/сек; Ascorbic Acid 50 mkM K = 1,21±0,02⋅10-4
1/сек; Loratadine 25 mkM K = 11,57±0,67⋅10-4 1/сек; Loratadine 50 mkM K = 12,01±0,57⋅10-4 1/сек;
Loratadine 100 mkM K = 13,81±1,13⋅10-4 1/сек, Desloratadine 100 mkM K = 6,11±0,80⋅10-4 1/сек;
Desloratadine 200 mkM K = 5,12±0,70⋅10-4 1/сек; Desloratadine 400 mkM K = 4,20±0,60⋅10-4 1/сек.
Таким чином, лоратадин призводить до утворення супероксидних радикалів при аутоокисненні
адреналіну. Ця залежність чутлива до зміни концентрації лоратадину в системі. На противагу
дезлоратадин проявляє себе як інгібітор – зменшує швидкість аутоокиснення адреналіну зі
збільшенням концентрації в системі. При цьому відомо, що дезлоратадин є активним
метаболітом лоратадину (метаболізується у печінці) та має чисельні протизапальні властивості
[2, 3]. Дезлоратадин може використовуватися як синтетичний антиоксидант завдяки його
відновним властивостям, подібним до інших ароматичних вторинних амінів, наприклад,
фенілендиамінів [4].
Висновки. В хімічній системі аутоокиснення адреналіну лоратадин виявляє
прооксидантну дію, а дезлоратадин - антиоксидантні властивості.
Рекомендація виробникам – дослідити доцільність виробництва лікарських засобів на
основі лоратадину.
Напрямом майбутніх розвідок повинно стати дослідження інших плейотропних
фармакологічних ефектів дезлоратадину.
Ключові слова: аутоокиснення адреналіну, лоратадин, дезлоратадин.
1. Montamat S., Cusack B. Overcoming problems with polyfarmacy and drug misuse in the
elderly. Clin. Geriat. Med. 1992. Vol. 8, Issue 1. P. 143-158.
2. Cassano, N., Raho, G., Filieri, M. Influence of desloratadine on oxidative stress markers in
patients with chronic idiopathic urticaria. Int. J. Dermatol. 2006. Vol. 45, Issue 1. Р. 394–396.
3. Agrawal D., Berro A., Kreutner W. Anti-inflammatory properties of desloratadine (DCL):
effect on eosinophil chemotaxis, adhesion and release of superoxide anions. J. Allergy Clin.
Immunol. 2000. Vol. 104, Issue 1. Р. S16-S17.
4. Esteves M., Zaharescu T., Marcelo-Curto M. Secondary Amines from Dehydroabietic Acid as
Antioxidant Additives. Key Engineering Materials. 2002. Vol. 230–232. Р. 404–407.
575
УДК 615.355
ДОСЛІДЖЕННЯ АКТИВНИХ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ІНГРЕДІЄНТІВ, ЯК

ІНГІБІТОРІВ 15-ЛІПОКСИГЕНАЗИ
Студ. Е.В.Бардошевська, гр. МгХФ-18

Наукові керівники доц. В.І. Бессарабов та доц.Г.І.Кузьміна
Мета і завдання: пошук перспективних активних фармацевтичних інгредієнтів, що є

інгібіторами 15-ліпоксигенази. Провести аналіз інформаційних джерел щодо перспективних
АФІ, як інгібіторів 15-ліпоксигенази.
Об’єкти та предмет дослідження: активні фармацевтичні інгредієнти (АФІ), які є
інгібіторами 15-ліпоксигенази. Інгібуюча активність АФІ.
Методи та засоби дослідження: Аналіз літературних даних за період з 2009 по 2018
роки, інтерпретація та узагальнення наукової інформації.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Тема дослідження
має практичне значення для фармацевтичної розробки і впровадження у серійне виробництво
нових лікарських засобів, що містять у своєму складі інгібітори 15-LOX, і відповідно для
ефективного лікування багатьох захворювань, причиною яких є хронічне запалення.
Результати дослідження.15-ліпоксигенази (15-LOX) представляють собою сімейство
залізовмісних білків, які здатні до перекисного окислення ненасичених жирних кислот. Два типи
ферменту 15-LOX-1 і 15-LOX-2, що відрізняються за здатністю до перекисного окислення
арахідонової і лінолевої кислот, та їх метаболіти (гідроксиоктадекадієнова кислота, ліпоксини і
еоксини) відіграють критичну роль в формуванні запалення, сенситивності, атеросклерозу і
деяких видів раку. Встановлено також роль 15-LOX-1 в розвитку ожиріння з проліферацією і
гіпертрофією жирових клітин, безпосередньо пов'язаному з експресією 15-LOX-1,та розвитку
раку внаслідок підсилення транскрипційної активності PPARγ[1].
За хімічної структурою і фармакофорннми фрагментами молекул інгібітори 15-LOX
поділяють на гетероциклічні, фенольні, алільні та алілоксильні похідні. Так, до АФІ – інгібіторів
ліпоксигенази відноситься евгенол (4-аліл-2-метоксифенол) та його складні ефіри [2]. Евгенол -
основний компонент масла конюшини, міститься також в базиліку, кориці та мускатному горіху.
Зазвичай використовується як ароматизатор в косметиці і харчових продуктах, зокрема,
використовується як стоматологічний антисептик. Евгенол володіє антиоксидантною та
протизапальною дією внаслідок інгібування синтезу простагландину, хемотаксису нейтрофілів.
Однак при високих концентраціях евгенол викликає запальні та алергічні реакції, можливо, через
утворення феноксильних радикалів. Якщо гідроксильну група евгенолу захистити ліпофільною
бензоатною групою, отриманий складний ефір може діяти як інгібітор ліпоксигенази. Це
пояснюється тим, що ароматична і аліфатична частина карбоксилатного фрагмента в ефірі
евгенолу оточена гідрофобною частиною активного центру ліпоксигенази.
Фосфорильовані поліпреноли (ФП), виділені з різних рослинних джерел, мають доведену
імуномодулюючу і противірусну активність. В роботі[3] досліджено наявність та ступень
вираженості протизапальної активності ФП на моделях інгибіції активності 15-LOX, виділених з
хвої сибірської сосни. Було встановлено, що при концентрації ФП 80 мкг / мл активність
ферменту падала в 2 рази. Збільшення концентрації до250 мкг / мл призводило до 5-кратного
пригнічення активності 15-LOX, що свідчить про перспективність подальшого дослідження ФП
рослинного походження як інгібіторів ліпоксигеназ.
Перспективними інгібіторами 15-LOX з точки зору можливості використання у фармації є
поліфеноли - антиоксиданти рослинного походження, які входять до складу фруктів, овочів,
злаків, оливкових, сухих бобових. Відомо, що полі феноли захищають клітинні компоненти від
окисного пошкодження, обмежуючи ризик розвитку дегенеративних захворювань, пов'язаних з
окислювальним стресом. Споживання поліфенолів обмежує розвиток атероматозних уражень,
пригнічуючи окислення ліпопротеїдів низької щільності, який вважається ключовим механізмом
ендотеліальних уражень, що виникають при атеросклерозі. Крім того, механізми
576
антиоксидантних ефектів можуть включати:пригнічення процесу утворення активних форм

кисню або шляхом інгібування ферментів, або шляхом комплексоутворення з мікроелементами,
що беруть участь в утворенні вільних радикалів; видалення активних форм кисню і посилення
антиоксидантного захисту [4].
Найбільший інтерес для дослідження ї подальшого застосування у фармації в якості
інгібіторів 15-LOX представляють флавоноїди - фенольні сполуки рослинного походження, які
вже використовуються у складі лікарських препаратів або досліджуються в якості перспективних
АФІ. Їх біологічна активність доведена численними дослідженнями in vitro та in vivo, а
застосування в якості АФІ з кожним роком поширюється завдяки їх низькій токсичності та
широкому спектру терапевтичної дії.
На цей час встановлено інгібування 15-LOX поліметоксильними флавоноїдами,
кверцитином та геністеіном. Найкраще інгібування соєвої 15-LOX було показано 3,5,6,7,3',4'-
гексаметоксифлавоном (константа напівмаксимального інгібування IC50 = 49 мкМ). Синесетин,
ніблейтин, тангеретін, тетраметилстелуларін та 3,5,6,7,8,3',4'-гептаметоксифлавон були дещо
менш активними при значеннях IC50 в межах 70-86 мкМ, порівняно з контролем кверцетину (IC50
= 51 мкМ)[1].
Кверцетин має протизапальний ефект в результаті блокади ліпоксигеназного шляху
метаболізму арахідонової кислоти, знижує синтез лейкотрієнів, серотоніну та інших медіаторів
запалення. Геністеїн – ізофлавон - зменшує ризик серцево-судинних захворювань завдяки
зниженню окисного стресу і збільшенню концентрації NO в судинах, знижує кров'яний тиск,
перешкоджає розвитку атеросклерозу. Було показано, що кверцетин і геністеїн пригнічують
окислення ліпопротеїдів низької щільності через інгібування 15-LOX. [1,5].
Висновки. Незважаючи на те, що багато сполук, здатних впливати на активність 15-
ліпоксигенази, були знайдені та біологічно вивчені, використання поліфенольних, в першу
чергу, флавоноїдних антиоксидантів у профілактиці та лікування багатьох захворювань має
численні переваги. Тому пошук ефективних інгібіторів ферменту 15-ліпоксигенази серед
поліфенольних сполук рослинного походження є перспективним напрямком наукових та
прикладних досліджень.
Ключовіслова.15-ліпоксигеназа, хронічне запалення, інгібітори 15-ліпоксигенази,
поліфеноли, флавоноїди.
1. SadeghianH., JabbariА. 15-Lipoxygenase inhibitors: A patent review. Expert Opinion on
Therapeutic Patents. 2016. № 26. P. 65–88.
2. Enzymatic synthesis of eugenol benzoate by immobilized Staphylococcus aureus lipase:
Optimization using response surface methodology and determination of antioxidant activity /
Horchani H., Ben Salem N., Sayari Z. et al. Bioresource Tech. 2010. №101. P. 2809–2817.
3. Фосфорилированные полипренолы – новый класс соединений с противовоспалительной
и бронхолитической активностью / Санин А.В., Ганшина И.В., Судьина Г.Ф. и др.
Инфекция и иммунитет. 2011. Т. 1, № 4. С. 355–360
4. Grassi D., Desideri G., Ferri C. Flavonoids: antioxidants against atherosclerosis. Nutrients.
2010. № 2. P. 889–902.
5. Скрининг продуцентов ингибиторов 15-липоксигеназы среди микромицетов /Бибикова
М. В., Спиридонова И. А., Даниленко А. Н. и др. Антибиотики и химиотерапия. 2016.
№61. С. 7–8.
577
УДК 615.012
СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ВИРОБНИЦТВ
Студ.О.В. Данченко, гр. МгЗХФ-18
Магістр В.Ю. Василенко
Наукові керівники: доц.Бессарабов В.І. та доц. Кузьміна Г.І.
Мета і завдання.Мета – узагальнення особливостей проектування фармацевтичних

виробництв в умовах зростаючих вимог до якості і безпеки лікарських засобів. Завдання -
дослідження методологічних підходів до розробки проектів організації/реконструкції
виробництва лікарських засобів (ЛЗ) на основі новітніх технологій.
Об’єкти та предмет дослідження. Проектування фармацевтичного виробництва.
Методологічні підходи до виконання проектної документації.
Методи та засоби дослідження. Аналіз вітчизняних та закордонних науково-
технічних публікацій з питань розробки проектів виробництва ЛЗ, інтерпретація та
узагальнення наукової інформації.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів.Дослідження має
практичне значення для реалізації інноваційної політики держави у фармацевтичному
секторі, яка передбачає впровадження новітніх технологій та підходів до управління якістю
на вітчизняних діючих виробництвах і втілюються у життя вже на етапі концептуального,
базового і детального проектування.
Результати дослідження. Ключовою особливістю проектування фармацевтичних
виробництв є узгодження повного пакета проектної, конструкторської та іншої технічної
документації відповідно до вимог GMP[1]. Вимоги GMP повинні реалізовуватися на всіх
етапах проектування: при розробці концептуального проекту, базового проекту та робочої
документації. Аналіз науково-технічних публікацій за останні 10 років показав, що
концептуальний проект, як найважливіша стадія розробки проектної документації, дозволяє
уникнути помилок при розробці проектно-планувальних рішень і фінансових втрат на їх
усунення на етапах розробки проекту та робочої документації. Рішення, які приймаються на
стадії розробки концептуального проекту в значній мірі впливають на якість ЛЗ на протязі
всього його життєвого циклу.
Фактично концептуальний проект включає розробку декількох концепцій:
архітектурно-будівельну концепцію об'єкту, включаючи планування та класи приміщень,
опис конструкцій виробничих приміщень; концепцію виробничого процесу, включаючи
плани розміщення устаткування, технологічну схему, перелік і характеристики основного
технологічного устаткування; концепцію складських зон; концепцію контролю якості;
концепцію переміщення персоналу, матеріалів, продукції і відходів; концепцію вентиляції і
кондиціювання повітря (HVAC); концепцію технологічних середовищ, включаючи
пропозиції по організації основних технічних систем; концепцію енергопостачання, зв'язку і
сигналізації,КІП; концепцію безпеки (охорону праці та навколишнього середовища,
промислову санітарію).
В основі зазначених вище концепцій лежить концепція GMP, яка є складовою
фармацевтичної системи якості (ФСЯ). ФСЯ охоплює всі етапи життєвого циклу ЛЗ (від
фармацевтичної розробки до реалізації) і ґрунтується на застосуванні ризик-орієнтованого
підходудо управління ризиками для якості продукції[2].
Методологія сучасного проектування фармацевтичних виробництв також ґрунтується на
ризик-орієнтованому підході в межах «життєвого циклу» проекту, який закінчується
вводом дільниці в експлуатацію. Запропоновано два підходи до аналізу та оцінки
проектних рішень: ризик-орієнтована експертиза/кваліфікація концептуального проекту
на відповідність вимогам GMP і методологія аналізу ризиків для якості продукту вже на
стадії розробки концепції проекту[3,4]. Відповідно до першого підходу експертні
кваліфікаційні випробування проводяться на етапі концептуального проектування і на
578
етапі введення в експлуатацію виробничих ділянок [3]. На етапі проектування

рекомендується проводити два види кваліфікації - кваліфікація специфікації (SQ) і
кваліфікація проекту (DQ). В SQ входить визначення повноти і достатності інформації
для можливості подальшого правильного і повного проектування. DQ спрямоване на
аналіз проекту і його концепції; виявлення недоліків проекту і оцінку їх впливу на якість
ЛЗ; оцінку можливості дотримання вимог GMP після реалізації проекту і введення
об'єкта в експлуатацію.Результати експертної оцінки / кваліфікації повинні поряд з
іншими аспектами продемонструвати виявлення і врахування усіх потенційних ризиків,
що дозволить виключити або мінімізувати їх можливий негативний вплив на якість і
безпеку ЛЗ після реалізації проекту, а також визначити, чи враховані та прийнятні усі
аспекти, які є критично важливими для дотримання вимог GMP в умовах серійного
виробництва для забезпечення якості і безпеки продукції [3].
Сутність іншого методу оцінювання проектних рішень полягає в оцінці і аналізі
ризиків для якості продукту вже на етапі концептуального проекту виробництва ЛЗ, оскільки
неможливо передбачити всі проблеми, що виникають на стадії проектування і в процесі
виробництва. Проектування фармацевтичних виробництв з урахуванням аналізу і оцінки
ризиків для якості дозволяє втілити якість продукту в проектні рішення на рівні, що
узгоджується з основним положенням системи управляння якістю ЛЗ, що якість має бути
"вбудована" в продукт і технологічний процес ще на стадії розробки[2].
В роботі [4] показано доцільність аналізу ризиків для якості запланованих до випуску
продуктів на стадії розробки проектної документації. Було також показано, що аналіз
ризиків в процесі виконання і реалізації проектних робіт бажано проводити неодноразово.
Найбільш повний і відповідальний аналіз ризиків для якості необхідно проводити на стадії
концептуального проектування, базовий аналіз ризиків - на стадії готового проекту. На стадії
базового проекту рекомендується також детальний аналіз ризиків для окремих одиниць
устаткування і інженерних систем.
Висновки. Сучасне проектування фармацевтичних виробництв базується на
методології ризик - орієнтованої експертизи / кваліфікації на відповідність вимогам GMP та
методології аналізу ризиків для якості продукту на стадії розробки проектної
документації.Доведено необхідність їх застосування на всіх етапах розробки
концептуального проекту, базового проекту та робочої документації.
Ключовіслова: концептуальний проект, лікарський засіб, фармацевтична система
якості, вимоги GMP, аналіз ризику для якості.
1. Настанова. Лікарські засоби. Належна виробнича практика: СТ-Н МОЗУ 42-4.0:2016.
Видання офіційне. К. : М-во охорони здоров’я України, 2016. 289 с.
2. Настанова. Лікарські засоби. Фармацевтична система якості (ICH Q10): СТ-Н МОЗУ 42-
4.3:2011. Видання офіційне. К. : М-во охорони здоров’я України, 2011. 30с.
3. Никитюк В.Г, Шакина Т.Н. Основные аспекты экспертизы и квалификации проектов
производственных участков фармацевтических компаний. Часть 3. Понятие
квалификации проекта и риск-ориентированный подход к его экспертной оценке.
Фармацевтическая отрасль. 2015, № 3 (50). С.96-98.
4. Спицкий О.Р. Проведение анализа рисков при проектировании и валидации
фармацевтического производства: веб-сайт. URL: http://www.medbusiness.ru/440.php
(дата звернення 12.04.2019)
579
УДК 615.322:582.998.16
ФІЗИКО-ХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКСТРАКТУ «БОРОДАТИХ» КОРЕНІВ

ARTEMISIATILESIІ L. ТА BIDENSPILOSA L.
Студ. О.С.Ладан, В.М.Лісовий, груп. БХФ-2-16

Наукові керівники: доц. В.І. Бессарабов та доц. Г.І. Кузьміна
Мета і завдання: нарощування біомаси модифікованих «бородатих» коренів

Artemisiatilesіi L. та Bidenspilosa L. біотехнологічним методом та подальше екстрагування з
них біологічно активних речовин. Дослідження фізико-хімічнихвластивостей екстракту.
Об’єкт та предмет дослідження.Об’єкт дослідження – біологічно активні сполуки,
що містяться у водно-етанольному екстракті з модифікованих «бородатих» коренів
Artemisiatilesіi L. та Bidenspilosa L.. Предмет дослідження – фізико-хімічні властивості
екстрактів.
Методи та засоби дослідження. «Бородаті» корені екстрагували 70% розчином
етанолу, для його подальшого висушування застосовували роторний випарювач.У ході
роботи для дослідження екстракту використано FTIR-спектрометр PerkinElmer 1000 (США)
та УФ-спектрофотометрOPTIZEN POP (Mecasys, Південна Корея).
Наукова новизна та практичнезначенняотриманихрезультатів.Фізико-
хімічнівластивостімодифікованих «бородатих» коренівArtemisiatilesіi L. та Bidenspilosa L. є
малодослідженими. У процесі роботи було визначено вмістфлавоноїдів (у перерахунку на
рутин) у екстракті. Зазначені екстракти можуть слугувати потенційною сировиною для
виготовлення нових активних фармацевтичних інгредієнтів.
Результати досліджень.У ході дослідження екстракту з Artemisiatilesіi L. та
Bidenspilosa L. за допомогою FTIR-спектроскопії було порівняно вміст функціональних груп
обох екстрактів. За результатами досліду виявлено, що в екстракті з «бородатих» коренів
Bidenspilosa L. є більше міжмолекулярних та внутрішньо-молекулярних водневих зв’язків –
майже в 1,2 рази. А екстракт з «бородатих» коренів Artemisiatilesіi L. має у своєму складі
більше ароматичних сполук. Обидва екстракти містять певну кількість розгалужених
аліфатичних ланцюгів. Також за результатами УФ-спектроскопічного дослідження
буловизначено вміст флавоноїдів у модифікованих «бородатих» коренях Artemisiatilesіi L. –
34% у перерахунку на рутин.
Висновки.Досліджено фізико-хімічні властивості екстракту з «бородатих» коренів
Artemisiatilesіi L. та Bidenspilosa L. та визначено кількість флавоноїдів у перерахунку на
рутин у екстракті Artemisiatilesіi L.
Ключові слова: Artemisiatilesіi L., Bidenspilosa L., FTIR-спектроскопія,флавоноїди,
фізико-хімічні властивості екстракту.
1. ІщенкоВ.Д., КостенкоС.М., КостенкоВ.М., ТимошикЮ.В. Перспективи застосування
чубушника як лікарської рослини. Науковий вісник ЛНУВМБТ імені С.З. Ґжицького. 2016. Т
18, № 3(70). С 123–127.
580
УДК 615.32
АНАЛІЗ МЕТОДИК «КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ. ПРОТИВІРУСНА
АКТИВНІСТЬ»ДЛЯПРЕПАРАТІВ НА ОСНОВІ ІНТЕРФЕРОНУАЛЬФА-2b
Студ. Н.В. Ліпець гр.. МгЗФХ-18
Наукові керівники: проф.С.І.Дегтярьов та доц. Г.І. Кузьміна
Мета та завдання. Інтерферони є одними із сучасних засобів терапії та профілактики

вірусних захворювань. За походженням виділяють наступні групи препаратів на основі
інтерферонів: лейкоцитарні (І покоління) та рекомбінантні (IIпокоління) [1,2].
На сьогодні, існуючі методики в цілому забезпечують контроль якості групи препаратів
на основі інтерферону альфа-2b. Визначення противірусної активності препарату здійснюється
біологічним методом із використанням культури клітин. Однак не дивлячись на багаторічний
досвід використання даної методики, не менш важливим завданням є розробка нових та
удосконалення існуючих методів визначення противірусної активності інтерферонів у готових
лікарських засобах [3].
Об`єкт та предмет дослідження.Діюча методика кількісного визначення противірусної
активності препаратів на основі інтерферону альфа-2b. Предметом дослідження є удосконалення
біологічного методу визначення противірусної активності invitro.
Методи та засоби дослідження Для вирішення поставлених завдань використано
загальну методологію системного підходу, статистичний аналіз результатів досліджень,
експериментальні дослідження, аналітичний метод збору та обробки інформації.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів.Запропоновано
удосконалену методику кількісного визначення противірусної активності препаратів на основі
інтерферону альфа-2bбіологічним методом із урахуванням вимог монографій ЄФ 1110 «Interferon
alfa-2 concentratedsolution» та ДФУ «Інтерферону альфа-2 розчин концентрований»[4,5],
адаптовано методику для аналізу готових лікарських засобів із підбором оптимальних умов для
отримання коректних результатів.
Результати.Методика базується на системі «вірус-клітина», оскільки відомо, що
інтерферон альфа-2b при взаємодії з відповідними рецепторами на поверхні клітини ініціює
комплекс послідовних внутрішньоклітинних реакцій, пов'язаних з індукцією ряду ферментів і
реалізацією клітинних функцій. Ці процеси перешкоджають реплікації вірусів всередині клітини,
уповільнюють проліферацію клітин пухлини і сприяють імуномодулюючій дії інтерферону.
Діючи на систему регуляції синтезу нуклеїнових кислот, інтерферони активують ферменти та
інгібітори, за допомогою яких пригнічують практично всі стадії реплікації вірусів, включаючи
проникнення, транскрипцію, трансляцію, тобто синтез вірусоспецифічних білків; а також вихід
вірусів з інфікованих клітин. Імуномодулююча активність пов'язана зі стимуляцією фагоцитарної
активності макрофагів, а також підвищенням специфічної цитотоксичності лімфоцитів до клітин-
мішеней. Противірусну дію інтерферону пов'язано також з розвитком імунної реакції Th1-
клітинного типу, яка необхідна для реалізації ефективного противірусного імунітету.
Виконання методики «Кількісне визначення. Противірусна активність» здійснюють
методом культури клітин шляхом порівняння противірусної активності препарату з
противірусною активністю міжнародного стандартного зразка активності рекомбінантного
інтерферону альфа-2b, атестованого ВООЗ.Вудосконаленій методиці детально описаніетапи
приготування розчинів, поживних середовищ, ведення культури клітин та її підготовка до
використання. Також підібрано умови, що впливають на ефективність екстракції інтерферону із
супозиторіїв (підвищено температуру екстракції, змінено екстрагент, збільшено інтенсивність
центрифугування), що дозволяє суттєво зменшити витрати на високовартісні реактиви (поживне
середовище), скоротити час екстракції та забезпечити відтворюваність отриманих результатів
порівняно до діючої методики.Візуалізація результатів методики виконується одним з наступних
способів: методом забарвлення фіксованих клітин розчином кристалічного фіолетового
(аналогічно до діючої редакції) або використовуючи розчин резазурину. Реакція базується на
ферментативному перетворенні життєздатними клітинами резазурину у резоруфін, який здатний
581
до флуоресценції. Нежиттєздатні клітини швидко втрачають метаболічну здатність і таким

чином не генерують флуоресцентний сигнал.Результати реєструють за допомогою планшетного
флуоресцентного спектрофотометра в режимі Ex 560 нм, Em 590 нм (за умови використання
розчину резазурину, як фарбника) або при довжині хвилі 590 нм (за умови використання розчину
кристалічного фіолетового, як фарбника).Статистичну обробку отриманих даних проводять
методом визначення еквівалентних доз за допомогою програм Combistats, Excel або аналогічних.
Розрахунок концентрації інтерферону методом паралельних ліній проводять по лінійній частині
кривої.Статистичні критерії лінійності, паралельності і нахилу прямої для випробуваного
розчину щодо розчину порівняння повинні перебувати в довірчому інтервалі не нижче 95%
(Р≥0,95). Довірчий інтервал (Р = 0,95) повинен бути не менше 64% і не більше 156% заявленої
активності. Значення встановленої активності має бути в межах 80-125% заявленої активності.
Згідно з розділом ДФУ 5.3.N.2 «Валідація аналітичних методик і випробувань»
обов’язковими валідаційними характеристиками для методик кількісного визначення є
правильність, прецизійність, специфічність, лінійність, діапазон застосування. В ході досліду
було проаналізовано приведені критерії прийнятності та порівняння валідаційних характеристик
діючої та запропонованої методик. Методику кількісного визначення противірусної активності
для препарату у запропонованій редакції було провалідовано і показано, що вона придатна для
виконання поставлених задач і відповідає критеріям прийнятності.Для підтвердження
аналогічності двох методик було проведено аналіз трьох серій препарату.
Висновки: Значення противірусної активності для різних серій препарату відрізняється
менше, ніж на значення максимальної невизначеності методики для кількісного визначення
(двобічне нормування для готових лікарських засобів – «значення встановленої активності має
бути в межах 80-125 % заявленої активності»), яке становить ΔAsmax = 7.2 %.Порівняльний аналіз
результатів кількісного визначення противірусної активності за обома методиками в одних і тих
самих зразках свідчить, що методики є аналогічними.Серед різних методів оцінки
життєздатності клітин альтернативний метод є одноступеневим, чутливим, безпечним та
нетоксичним для клітин, а також економічним.
Ключові слова. Інтерферон альфа-2b, противірусна активність, біологічний метод.
1. Лазаренко Л.М., Співак М.Я., Михайленко О.М., Сухих Г.Т. Папіломовірусна інфекція та
система інтерферону: монографія. Київ: Фітосоціоцентр, 2005.288с.
2. Прожерина Ю. М. Противовирусные и иммуномодулирующие препараты. Ремедиум.
2016. №6. С. 21-26.
3. Обзор методических подходов к оценке качества лекарственных средств на основе
рекомбинантных интерферонов / О.Б.Устинникова, Л.А.Гайдерова, М.Л. Байкова и др.
Биопрепараты. Профилактика, диагностика, лечение. 2017. №3. С 152-157.
4. Державна Фармакопея України: у 3 т. / Державне підприємство «Український науковий
фармакопейний центр якості лікарських засобів» : 2-е вид. Харків, 2015. Т. І. 1128 с.
5. Interferonalfa-2 concentrated solution: EuropenPharmacopea 9.0.: веб-сайт. URL:
http://online6.edqm.ua/ep900 (дата звернення: 12.10.2018).
582
УДК 615.217.34
ІНГІБУВАННЯ БУТИРИЛХОЛІНЕСТЕРАЗИ СИРОВАТКИ КРОВІ ЛЮДИНИ АФІ
ПРИРОДНОГО ПОХОДЖЕННЯ
Студ. С.О.Мазура,гр. БХФ-1-15
Студ. І.О.Пащенко, гр.МгЗХФ-18
Науковий керівник доц. В.І.Бессарабов
Мета і завдання. Експериментальне дослідження впливу екстракту з коренів

Artemisiatilesii на активність бутирилхолінестерази (БХЕ) сироватки крові людини.
Об'єкт дослідження. Відновлення калій гексаціаноферату (IIІ) до калій
гексаціаноферату (II) продуктом холінестеразної реації - тіохоліном.
Методи та засоби дослідження. Спектрофотометричне дослідження зміни оптичної
густини за модифікованим методом Еллмана. Для проведення кінетичного дослідження
використовували наступне обладнання: pH-метр «pH-МИ» (РФ); напівавтоматичний
біохімічний аналізатор «BioChem SA» (High Technologies, США).
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів.Зважаючи на
малу кількість активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ) з клінічно доведеною
ефективністю та їх низьку біодоступність чи високу токсичність, був запропонований
екстракт з рослинної сировини – «бородатих» коренів Artemisiatilesii – як м’який інгібітор
холінестераз людини.
Результати дослідження. Нейродегенеративні захворювання стають дедалі
розповсюдженішою проблемою України та усього світу у наш час. Одна з найбільш
небезпечних при цьому – хвороба Альцгеймера (ХА), що викликає ураження «сірої
речовини» головного мозку та призводить до втратипам'ятіі прогресуючого слабоумства. На
даний момент близько 50 млн людей по всьому світу страждають XA. Але існує всього п’ять
АФІ, рекомендованих Американським управлінням з продовольства та медикаментів (Food
and Drug Administration, FDA) – галантамін, такрин, донепезил, рівастигмін та мемантин.
Проте галантамін має низьку активність, такрин – високу гепатотоксичність, донепезил і
ривастигмін мають низьку біодоступність, тому залишається актуальним пошук нових
інгібіторів холінестеразних ензимів – ацетилхолінестерази (AXE) та БXE – що володіють
низькою токсичністю та високою біодоступністю.
Проведено кінетичне спектрофотометричне дослідження інгібування БХЕ екстрактом
з «бородатих» коренів Artemisiatilesii, який був попередньо розчинений у
диметилсульфоксиді.
Швидкість зниження оптичної густини реакційного розчину вимірювалася при
довжині хвилі 405 нм. Отримані дані оброблялися за допомогою програми Sigma Plot.Була
проведена серія розрахунків в різних умовах з ранжируванням результатів за критерієм
значення коефіцієнту кореляції.
В ході експерименту визначено за коефіцієнтом кореляції механізм інгібування БХЕ
сироватки крові людини екстрактом Artemisiatilesii– змішаний (частковий), а також
визначено концентрацію напівмаксимального інгібування– IC50 = 1,831 ± 0,074 мМ.
Висновки. Екстракт з коренів Artemisiatilesii м’яко інгібує бутирилхолінестеразу
сироватки крові людини. IC50 = 1,831 ± 0,074 мМ. Вперше встановлено механізм інгібування:
змішаний (частковий).
Ключові слова: бутирилхолінестераза, Artemisiatilesii, нейродегенеративні
захворювання, хвороба Альцгеймера.
583
УДК: 615.454.1: 658.562.012.7

КІНЕТИКА ВИВІЛЬНЕННЯ АНТИМІКРОБНОГО ПРЕПАРАТУ З ПЛІВКИ НА
ОСНОВІ ПОЛІСАХАРИДІВ
Ас. І.В. Ресницький
Студ. О.С. Ладан, гр. БХФ 2-16
Науковий керівник доц. О.В. Іщенко
Мета і завдання. Дослідження кінетики вивільнення лікарського препарату
декаметоксину з плівки на основі полісахаридів, та за результати визначити можливості
застосування плівки у складі трансдермальних терапевтичних систем.
Об’єкт дослідження. Плівки на основі композиції на основі альгінату натру та
модифікованого крохмалю, які можна використовувати в якості носія активного
фармацевтичного інгредієнту.
Методи та засоби дослідження. Контроль вивільнення декаметоксину(ДКМ) з плівок
здійснювали спектрофотометрично на приладі OPTIZEN POP UV VIS («Mecasys», Південна
Корея) при довжині хвилі 198 нм.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів.На підставі
досліджень вирішено задачу одержання плівки на основі композицій альгінату натру з
додаванням модифікованого крохмалю та встановлено, що склад композиції впливає на
кінетику вивільнення АФІ.
Результати дослідження.В останнє десятиліття інтенсивно розвиваються наукові
дослідження в галузі полімерних композицій, які забезпечують одержання матеріалів з
унікальними властивостями. При вивченні літературних джерел вітчизняних та закордонних
науково-технічних публікацій, патентів та даних, були виявлені відомості про багато раневих
покриттів, що перебувають на різних стадіях розробки [1].
Застосування альгінату натру та модифікованого крохмалю пояснюється їх цінними –
плівкоутворюючими, біорозкладними, сорбційними, кровоспинними властивостями. Завдяки
цьому вони досить широко використовуються в медицині та фармації.
У даній роботі досліджено кінетики вивільнення, наприкладі, антисептичного
лікарського препарату декаметоксину з композиційного полімерного матеріалу у водну фазу.
На рис. 1, 2 та 3 наведено кінетичні криві вивільнення (вихід) антимікробного АФІ
декаметоксину в залежності від її складу композиційної плівки (3:1, 1:1, 1:3в. ч.)
Рис.1 -Кінетичні прямі вивільнення декаметоксину з плівок на основі альгінатунатру та модифікованого

крохмалю (1:3в.ч.)
584

крохмалю(1:1в.ч.)

крохмалю(1:3 в.ч.)
За результатами дослідження визначено середнє значення констант швидкості реакції

першого ряду k1 для плівок з альгінату натру та модифікованого крохмалю у різних
співвідношеннях.

В результаті математичної обробки одержаних експериментальних даних представлено

рівняння для прогнозування кінетики вивільнення ДКМ від концентрації препарату у плівці та часу
використання.
Альгінат натру/КМК (1/1 в.ч.)К= -4,4236+0,0749*t+9,6116*С
Альгінат натру/КМК (3/1 в.ч.) К= -1,6817+0,0621*t+9,1894*С
Альгінат натру/КМК (1/3 в.ч.) К= -5,4491+0,087*t+9,3755*С
Висновки. Доведено доцільність використання композицій на основі альгінату натрута
модифікованого крохмалю для отримання плівок медичного призначення. Встановлено, що
найбільш швидке вивільнення декаметоксина в водну фазу відбувається з полімерної плівки складу
альгінат натру/модифікований крохмаль (3:1) та декаметоксину (3%). При цьому константа
швидкості першого порядку складає 0,017 1/хв та перевищує значення відповідних констант
швидкості для інших досліджених полімерних композицій в 2-3 рази.
Ключові слова. Кінетика, антисептики, декаметоксин, полімерні плівки, модифікований
крохмаль, пролонгована дія.
1. Юданова Т. Н, Решетов И. В. Современные раневые покрытия: получение и свойства. Хим-фарм
журн. 2006. Т 40, № 2. С. 24—31.
585
УДК: 615.454.1: 658.562.012.7

ДОСЛІДЖЕННЯ КІНЕТИКИ ВИВІЛЬНЕННЯ АФІ З ПЛІВОК НА ОСНОВІ
ЖЕЛАТИНУ ТА МОДИФІКОВАНОГО КРОХМАЛЮ
Ас.І.В. Ресницький
Студ. В.М. Лісовий, О.С. Ладан, гр. БХФ 2-16
Науковий керівник доц. В.І. Бессарабов
Мета і завдання.Дослідження кінетики вивільнення лікарського препарату

декаметоксинуз плівки на основі полісахаридів, та за результами визначити можливості
застосування плівки у складі трансдермальних терапевтичних систем.
Об’єкт дослідження. Плівки на основі композиції на основі желатину та
модифікованого крохмалю, які можна використовувати в якості носія активного
фармацевтичного інгредієнту.
Методи та засоби дослідження. Контроль розчиненнязразківта побудова
калібрувального графіку за декаметоксиномздійснювалиспектрофотометрично на приладі
OPTIZEN POP UV VIS («Mecasys», Південна Корея) при довжині хвилі 198 нм.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів.На підставі
досліджень вирішено задачу одержання плівки на основі композиційжелатинуз додаванням
модифікованого крохмалюта встановлено, що склад композиції впливає на кінетику
вивільнення АФІ.
Результати дослідження. В даній роботі було досліджено плівкові композиції на
основі желатину та модифікованого крохмалю, які можна використовувати в якості носія
лікарської речовини. Застосування цих полімерів пояснюється їх цінними властивостями:
плівкоутворюючими; використовуються як загусники; біорозкладні; володіють
сорбційними, кровоспинними властивостями. Завдяки цьому вони досить широко
використовуються в медицині та фармації[1].
У даній роботі наведені результати дослідження антимікробних полімерних
матеріалів медичного призначення, який містить антисептичний лікарський препарат
декаметоксин. На рис. 1, 2 та 3 наведено кінетичні криві вивільнення (вихід)
антимікробного АФІ декаметоксину з полімерної плівки у водну фазу в залежності від її
складу(3:1, 1:1, 1:3)
Рисунок 1 -Кінетичні прямі вивільнення ДКМ з плівок Желатин/Крохмаль (3:1)
586
Рисунок 2 -Кінетичні прямі вивільнення ДКМ з плівок Желатин/Крохмаль (1:1)
Рисунок 3 - Кінетичні прямі вивільнення ДКМ з плівок Желатин/Крохмаль (1:3)
За результатами дослідження визначено середнє значення констант швидкості

реакції першого ряду k1 для плівок з желатину та модифікованогокрохмалю у
різнихспіввідношеннях (рис. 4).
Рис.4 - Кінетичні прямі вивільнення декаметоксину з плівок на основі альгінатунатру та модифікованого

В результаті математичної обробки одержаних експериментальних даних
представлено рівняння для прогнозування кінетики вивільнення ДКМ від концентрації
препарату у плівці та часу використання.
Желатин / КМК (1/1 в.ч.) К= -3,5536+0,0367*t+9,1679*С
Желатин / КМК (3/1 в.ч.) К= -2,3574+0,0398*t+8,9943*С
Желатин / КМК (1/3 в.ч.) К=-2,3989+0,0364*t+8,9171*С
Висновки.Доведено доцільність використання композицій на основі альгінату
натрута модифікованого крохмалю для отримання плівок медичного призначення.
Встановлено, що найбільш швидке вивільнення декаметоксина в водну фазу відбувається з
полімерної плівки складу желатин/модифікований крохмаль (1:1) та декаметоксину (3%).
Ключові слова: кінетика, антисептики, декаметоксин, полімерні плівки,
модифікований крохмаль, пролонгована дія, желатин.
1. Алексєєва І.В. Розробка лікарських форм для лікування ран. Фармація. 2003 . № 2.
С.43-45.
587
УДК 577.115.4
ПЕРЕКИСНЕ ОКИСЛЕННЯ ЛІПІДІВ: МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Студ. Ж.А. Берлінська,гр. МгХФ-18
Наукові керівники: доц. Г.І.Харитоненко та ас. А.В.Оболоник
Мета і завдання– узагальнити методи дослідження перекисного окислення ліпідів у

сироватці крові людинидля пошуку активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ)
антиоксидантної дії - потенційних інгібіторів перекисного окислення ліпідів.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження - перекисне окислення
ліпідів. Предмет дослідження – методи аналізупродуктівперекисного окислення ліпідів.
Методи та засоби дослідження. Аналіз даних наукової літератури за період з 2009
по 2018 роки, інтерпретація та узагальнення інформації щодо методів дослідження.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів.Тема
дослідження має практичне значення для фармацевтичної розробки нових лікарських
засобів антиоксидантної дії, які містять АФІ, що сприятимуть нормалізації процесів
перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та окислювальної активності організму людини.
Результати дослідження.ПОЛ є наслідком окисного стресу і виражається в
утворенні численних продуктів, що розрізняються за хімічною структурою, часом життя,
токсичністю. Аналіз радикальних продуктів вільно-радикального окислення ліпідів дуже
важкий через нестабільність цих сполук [1]. Тому найбільш широкого поширення набули
методи аналізу молекулярних продуктів ПОЛ[2, 3]. Метод спектрометричного визначення
дієновихітрієновихкон'югатів, основШиффав крові заснований на поглинанні екстрактом
ліпідів (гептан-ізопропанольні фракції) в УФ-області [2]. Малоновий діальдегід (МДА)
становить приблизно 70% від загальної кількості альдегідів, що утворюються при
ПОЛ.Існують прямі і непрямі методи його визначення.Прямі методи базуються на
застосуванні високоефективної рідинної хроматографії і УФ-спектрофотометрії;методи
непрямого визначення МДА - на реакції МДА з первинними амінами з утворенням
кон'югованихоснов Шиффа(спектрофлуоріметричний метод) та з тіобарбітуровою
кислотою (спектрофотометричний метод, ТБК-тест). Методика ТБК-теступолягає в
визначення invitroінтенсивності забарвлення триметинового комплексу, який утворюється
при взаємодії МДА та тіобарбітурової кислоти. Встановлено, щоу порівнянні з іншими
методами аналізу продуктів ПОЛ результати ТБК-тесту кількісно корелюють вміст МДА в
сироватці крові людини та інтенсивність ПОЛ. ТБК-тест є простим в апаратурному
оснащенніі широко вживаним сьогодні в дослідній практиці.
Висновки. Пошук потенційних інгібіторів перекисного окислення ліпідів доцільно
проводити із застосуванням ТБК-тесту як найбільш достовірного і придатного для
досліджень in vitro.
Ключові слова: перекисне окислення ліпідів, сироватка крові людини, ТБК-тест.
1. Узбеков М.Г. Перекисное окисление липидов и антиоксидантныесистемы при
психических заболеваниях. Сообщение II. Социальная и клиническая психиатрия. 2015. Т.
25, № 4. С. 92-101.
2. Методы изучения стрессовых и адаптационных реакций организма по показателям
системы крови /Дерюгина А.В. и др. Нижний Новгород: Издательство Нижегородского
госуниверситета, 2010. 25 с.
3. Маханова Р.С. К вопросу изучения перекисного окисления липидов. Известия
Оренбургского государственного аграрного университета. 2011. Т. 1, № 29-1. С. 231-234.
588
УДК 614.27
МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ
ЛІКУВАННЯ ДІАБЕТУ ІІ ТИПУ
Студ. І.С.Чернишенко, гр. МгЗХФ-18
Науковий керівник доц. Г.І.Харитоненко
----------------------------------------Київський національний університет технологій та дизайну
Мета і завдання. Метою роботи є дослідження ринку лікарських засобів (ЛЗ), що містять
активний фармацевтичний інгредієнт метформіндля лікування діабету ІІ типу. Завдання:провести
аналіз ринку препаратівна основі метформінуза формами випуску, ціновими показниками та
країнами походження; визначити доступність цих ЛЗ для різних класів населення.
Об’єкт та предмет дослідження.Об’єкти дослідження –ЛЗ на основі метформіну.
Предмет дослідження –асортимент зареєстрованих в Україні препаратів з метформіном.
Методи та засоби дослідження.Методами даного дослідження є аналіз інформаційних
джерел(фахова література та інтернет-ресурси) за останні 10 років, інтерпретація та узагальнення
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів.Проведене
дослідження ринку має практичне значення для подальшого розвитку вітчизняного ринку ЛЗ для
лікування діабету ІІ типу.
Результати дослідження.На сьогодні, більше мільйона українців страждають на
цукровий діабет 2-го типу [1]. Це інсулінозалежний діабет, що характеризується гіперглікемією, яка
розвивається в результаті порушення взаємодії інсуліну з клітинами тканин, порушення секреції
інсуліну або низькою чуттєвості тканин до дії інсуліну [2]. Ефективним ЛЗ для лікування цього
захворювання є препарати на основі метформіну. Він відноситься до класу бігуанідів, та здатен
знижувати рівень цукру у крові [3].
Аналіз зареєстрованих в Україні ЛЗ з метформіном станом на березень 2019 р. показав
наступне[4]. ЛЗ з метформіном- це таблетки, покриті оболонкою, та таблетки пролонгованої дії з
дозуванням 500 мг, 850 мг і 1000 мг вітчизняного та закордонного виробництва (78 найменувань), з
них 1 % - таблетки пролонгованої дії. Частка вітчизняних виробників на ринку складає 29 % (ПАТ
«Фармак», ТОВ «Астрафарм», ПАТ «Київмедпрепарат», ТОВ «КусумФарм», ПрАТ «Індар»). Частка
ЛЗ вітчизняного виробництва - 44%.Порівняльний аналіз цін за аналогічну упаковку показав, що
вартість ЛЗ від іноземних виробників у 1,2 – 3,6 разів перевищує вартість вітчизняних препаратів.
Найбільш доступні споживачам ЛЗ виробництва ТОВ «Астрафарм» і ПАТ «Київмедпрепарат».
Висновки. Враховуючи ріст захворюваності на ЦД ІІ типу та збільшення попиту на
препарати на основі метформіну є доцільним збільшення та оптимізація виробництва даного
лікарського засобу на вітчизняних фармацевтичних підприємствах.
Ключові слова: метформін, цукровий діабет ІІ типу, маркетинговий аналіз,
фармацевтичний ринок України.
.
1. Цукровий діабет в Україні: епідемія без ліків і діагнозівURL:
https: // www. unn. com. ua/uk/news/1762300-tsukroviy-diabet-v-ukrayini-epidemiya-bez-likiv-i-
diagnoziv (дата звернення: 20.03.2019).
2. Сахарныйдиабет: диагностика, лечение, профилактика / Подред.И.И. Дедова, М.В.
Шестаковой. М.: ООО «Медицинское информационное агентство», 2011. 808 с.
3. Type 2 Diabetes: National Clinical Guideline for Managementin Primary and Secondary Care
(Update).URL:https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/21678628. (дата звернення: 18.03.2019).
4. Державний реєстр лікарських засобів України. URL:http://www.drlz.kiev.ua (дата звернення:
10.02.2019)
589
УДК 615.077
ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ
ЗІ ЗМІНОЮ ПЕРВИННОГО ПАКУВАННЯ
ПРИ ВИГОТОВЛЕННІ РОЗЧИННИКА «РОЗЧИН МЕТАКРЕЗОЛУ 0,3 %»
Студ. І.Т. Андрійченко, гр.МгЗХФ-18
Наукові керівники: доц. Г.І. Харитоненко та доц. Г.І. Кузьміна
Мета і завдання.Метою дослідження є оптимізація технологічного процесу

приготування розчинника «Розчин метакрезолу 0,3 %» на стадіїпервинного пакування.
Завдання - вивчити стабільність розчину у затвердженому пакуванні (флакон-
закупорювальний засіб) у перевернутому положенні та у запропонованому пакуванні
(ампула).
Об’єкт та предмет дослідження.Об’єктом дослідження єрозчинник «Розчин
метакрезолу 0,3 %» у первинному пакуванні. Предметом дослідження є вивчення
стабільності препарату при взаємодії з первинним пакуванням (флакон – закупорювальний
засіб; ампула).
Методи та засоби дослідження. Методами дослідження стабільності є газова
хроматографія та високоефективна рідинна хроматографія [1, 2].
Наукова новизна та/або практичне значення отриманих результатів. Заміна
первинногопакування розчинника «Розчин метакрезолу 0,3 %» дозволяє зменшити ризик
погіршення якості препарату при зберіганні та транспортуванні.
Результати дослідження. Відповідно до отриманих даних стабільностіза
прискорених умов зберігання у перевернутому положенні флакону при контакті з матеріалом
закупорювального засобу (пробки) від трьох виробників протягом 3-х місяців
спостерігається зміна за показниками: «Супровідні домішки» та «Кількісне визначення.
Метакрезол». При контакті з пробкою першого виробника, вміст супровідних домішок
збільшується: о-крезол – на 0,2 %, р-крезол – на 0,26 %, сума домішок – на 0,51 %; з пробкою
другого виробника, вміст супровідних домішок збільшується: о-крезол – на 0,18 %, р-крезол
– на 0,24 %, сума домішок – на 0,42 %; з пробкою третього виробника, вміст супровідних
домішок збільшується: о-крезол – на 0,27 %, р-крезол – на 0,22 %, сума домішок – на 0,58 %.
Вміст метакрезолуз пробкою першого виробника зменшується на 11,7 %, з пробкою другого
виробника –на 7,7 %, з пробкою третього виробника –на 19,0 %, що може викликати ризик
погіршення якості розчинника при транспортуванні. Для мінімізації ризику взаємодії діючої
речовини з матеріалом пробки було запропоновано використання ампулив якості первинного
пакування. Результати дослідження стабільності препарату у ампулахтрьох дослідно-
промислових серійза прискорених (6 місяців)та довгострокових умов зберігання (24 місяця)
свідчать про відсутність значних змінза зазначеними вище показниками.
Висновки. Запропонований вид первинного пакування є придатним для зберігання та
випуску розчинника «Розчин метакрезолу 0,3 %» по 1,0 мл у ампулах протягом терміну
зберігання 2 роки, що підтверджується результатами дослідження стабільності.
Ключові слова: стабільність, первинне пакування, одноразовий стерильний
контейнер.
1. Державна Фармакопея України: у 3 т. /Державне підприємство «Український науковий
фармакопейний центр якості лікарських засобів» : 2-е вид. Харків, 2015. Т. І. 1128 с.
2. Настанова. Лікарські засоби. Випробування стабільності: СТ-Н МОЗУ 42-3.3:2004.
Видання офіційне. К.: МОЗ України, 2013. 59 с.
590
УДК: 615.012
МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ БІОДОСТУПНОСТІ СЛАБОРОЗЧИННИХ АКТИВНИХ
ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ІНГРЕДІЄНТІВ
Студ. Д.В. Ахтямова, Ю.С. Савіна, гр.БХФ 2-15
Наукові керівники: доц. В.І.Бессарабов та доц. Г.І. Кузьміна
Київськийнаціональнийуніверситеттехнологій і дизайну
Мета і завдання. Мета – підвищення біодоступностіслаборозчинних активних

фармацевтичних інгредієнтів (АФІ). Завдання - систематизувати підходи до підвищення
розчинності слаборозчинних АФІ.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження: слаборозчинні АФІ.
Предмет: фізико-хімічні методи та інноваційні технології, які дозволяють підвищити
розчинність та відповідно біодоступність слаборозчинних АФІ.
Методи та засоби дослідження. Аналіз та систематизація даних інтернет-джерел
шляхом систематичного пошуку на платформах Medline та Pubmed за 2010-2019 р.р.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Підвищення
розчинності відомих слаборозчинних АФІ має практичне значення для розробки нових
ефективних лікарських засобів з покращеними біофармацевтичними властивостями.
Результати дослідження. На цей час всі методи, що використовуються для підвищення
розчинності слаборозчинних АФІ можна умовно поділити на фізичні, хімічні, фізико-хімічні
методи та технологічні прийоми [1]. Одним із поширених фізико-хімічних методів підвищення
розчинності слаборозчинних АФІ є метод солюбілізації молекул АФІ поверхнево-активними
речовинами (ПАР) [2]. При введенні в досить концентровані розчини ПАР (вище критичної
концентрації міцелоутворення) практично нерозчинних у воді АФІ останні здатні колоїдно
розчинятися або солюбілізоватися. Солюбілізація протікає мимовільно, супроводжується
зменшенням вільної енергії системи, що призводить до утворення термодинамічно і агрегативно
стійких, прозорих розчинів. Серед всіх методів підвищення розчинності найбільш часто
використовується метод формування комплексів включення шляхом включення неполярної
молекули або їх гідрофобних груп («гість») в порожнину іншої молекули абогруп молекул
(«господар»). Найбільш відомими молекулами-«господарями» є циклодекстрини (ЦД)[3].
Комплекси включення з циклодекстринами отримують різними методами: змішуванням
порошків, висаджуванням з розчинів, видаленням розчинника методом ліофілізації. Утворення
твердих дисперсій. Тверді дисперсії (ТД) - це дво- або багатокомпонентні системи, які
складаються з діючої речовини і полімеру-носія. ТД представляє собою високодисперговану
тверду фазу лікарської речовини або молекулярно-дисперсний твердий розчин з частковим
утворенням комплексів змінного складу з матеріалом носія. Даний метод широко застосовується
для підвищення розчинності лікарських речовин, які мають низький рівень змочування і міцну
кристалічну структуру. В якості полімерів-носіїв для виготовлення ТД використовують ПЕГ,
ПВП, β-ЦД.Тверді дисперсії одержують випаровуванням розчинника, спільним диспергуванням
або плавленням. При використанні методу випаровування АФІ і полімер або суміш полімерів
розчиняють у розчиннику, а потім видаляють розчинник випаровуванням при зниженому тиску
(або при підвищеній температурі) або розпиленням в сушарках. ДиспергуванняАФІ з носієм
проводять в змішувачах в атмосфері рідкого азоту, під дією якого полімери набувають крихкості
та здатності до стирання. Одержання ТД методом спільного плавлення передбачає нагрівання
суміші АФІ з полімером-носієм вище температури плавлення та подальше затвердіння розплаву
при швидкому охолодженні. При цьому швидкість охолодження має перевищувати швидкість
кристалізації, щоб АФІ залишився в ТД в аморфній формі. Перемішування з утворенням
однорідного розчину або розплаву (в залежності від методу одержання ТД) також має
вирішальне значення для фізичної стабільності ТД, так як їх неоднорідністьсприяє зменшенню
швидкості розчинення. АФІ.Модифікація структури АФІ. Для підвищення швидкості розчинення
діючої речовини можливо застосування явища поліморфізму, інших методів модифікації
структури, наприклад, утворення сольової форми за рахунок розчинення в речовинах кислого або
основного характеру, ліпосомах, нанопорошках тощо[3].
591
Перспективним технологічним прийомом підвищення розчинності відомих практично

нерозчинних АФІ є застосування інноваційних технологій змішаної кристалізації (co-
crystallization) та надкритичних флюїдів [4, 5]. Технологія змішаної кристалізації являє собою
модифікацію кристалічної структури відомих лікарських сполук функціональними коформерами
(coformers) для отримання препаратів з поліпшеними фармацевтичними властивостями. Змішані
кристали поділяють на молекулярні та іоннів залежності від типу коформерів. У молекулярному
змішаному кристалі нейтральні або неіонізовані коформериприсутні в стехіометричному
співвідношенні. Іонні змішані кристали містять іонізовані соформери (також в стехіометричному
співвідношенні), які пов’язані з АФІ зарядженими водневими зв'язками та / або
координаційними зв'язками. Змішані кристали отримують кристалізацією з розплаву,
механохімічною обробкою, кристалізацією з різних розчинників.
За технологією надкритичних флюїдів (НКФ)зменшення розміру частинок здійснюється
за допомогою надкритичних флюїдів. Терміном НКФ називають стан речовини при якому її
температура і тиск перевищують критичні параметри. В критичній точці дві фази стають
невиразні. Розчинність АФІ в НКФ має тенденцію до збільшення з густиною рідини (при
постійній температурі). Оскільки густина зростає з тиском, то і розчинність збільшується з
тиском. Після того, як частинки діючої речовини розчиняють в НКФ, вони можуть бути
перекристалізовані зі значним зменшенням розмірів часток. Сучасні технології НКФ
продемонстрували можливість створення фармацевтичних наносуспензій з часток від 5 до 200
нм. В якості НКФ використовують органічні та неорганічні сполуки (N₂O, NH₃, CH₃F,SF₆).
Однак найпопулярнішим є діоксид водню, що обумовлено його зручними критичними
параметрами.[4].
Висновки. Для отримання лікарських форм з покращеноюбіодоступністюАФІ
застосовують ряд методів, серед яких виділяють: фізичні, хімічні і фізико-хімічні, а також
технологічні прийоми. У роботі розглянуто інноваційні технології змішаної кристалізації та
надкритичних флюїдів, які активно розвиваються для застосування у фармацевтичній
промисловості.
Ключові слова: слаборозчинні активні фармацевтичні інгредієнти, тверді дисперсії,
змішані кристали, надкритичні флюїди.
1. Ketan T. Savjani, Anuradha K. Gajjar. Drug Solubility: Importance and Enhancement
Techniques. ISRN Parmaceutics. 2012. P. 1-10.
2. David P. Elder. Effective Formulation Development Strategies for Poorly Soluble Active
Pharmaceutical Ingredients (APIs). URL: https://www. american pharmaceutical
review.com/Featured-Articles/114950-Effective-Formulation-Development-Strategies-for-
Poorly-Soluble-Active-Pharmaceutical-Ingredients-APIs (дата звернення 12.03.19)
3. Основные методы повышения растворимости гидрофобных и труднорастворимых
веществ / Гулякин, Л.Л. Николаева, Н.А. Оборотова и др. Разработка и регистрация
лекарственных средств. 2016. №2 (15). С. 52-59.
4. И.Д. Гулякин, Л.Л. Николаева. Применение фармацевтической технологии для
повышения биодоступности лекарственных веществ. Российский биотерапевтический
журнал. 2014. №3. С.101-106.
5. S. Kumar, A.Нanda. Pharmaceutical Cocrystals: An Overview. Indian Journal of
Pharmaceutical Sciences. 2017. No. 79(6) P. 858-871
592
УДК 615.322:582.998.16
ПРООКСИДАНТНІ ТА ПРОТИЗАПАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ЕКСТРАКТУ З
ARTEMISIA TILESII
Студ. В.М. Лісовий, гр. БХФ-2-16
Студ. Д.О.Даниленко, гр. БХФ-2-15
Науковий керівник доц. В.І. Бессарабов, доц. Г.І. Кузьміна
Актуальність роботи. Важкі бактеріальні запалення шкіри складають суттєву

медико-біологічну проблему у людей різних вікових груп. Ефективних лікарських засобів
проти таких хвороб дуже мало. Рослини, які ростуть в екстремальних кліматичних умовах, є
потенційним джерелом високоефективних прооксидантних та протизапальних речовин.
Мета і завдання. Експериментально дослідити вплив екстракту з Artemisiatilesii на
супероксидні радикали адреналіну та 15-ліпоксигеназу.
Методи та засоби дослідження.Для проведення досліджень використовували
наступне обладнання: скануючий УФ-спектрофотометр «OPTIZEN POP» (Mecasys, Південна
Корея), облаштований термостатом; двопроменевий УФ-спектрофотометр «Specord 200»
(AnalytikJena, Німеччина).
Результати дослідження. Оцінка прооксидантних властивостей екстракту з
Artemisiatilesii проводилась за накопиченням проміжного продукту аутоокиснення
адреналіну, який реєстрували спектрофотометрично при довжині хвилі λ=347 нм.
Накопичення цього продукту проходить протягом 5 хв в лужному середовищі (рН=10,65)
при температурі 25,0±0,1 °С. Кількісне вираження швидкостей реакцій здійснювалось через
розрахунок констант швидкості першого порядку. Аналіз результатів дослідження дає змогу
стверджувати, що додавання екстракту з Artemisiatilesii в хімічну систему з аутоокисненням
адреналіну в концентрації 50 мкМ (за рутином) збільшує швидкість хімічної реакції в 2,3
рази: Kн1(0) = (2,63 ± 0,08)*10-4 с-1 та Kн1(50) = (6,06 ± 0,13)*10-4 с-1 відповідно. При цьому
збільшення концентрації екстракту до 100 і 200 мкМ (за рутином) призводить до збільшення
швидкостіпротікання реакції: Kн1(100) = (6,74±0,01)*10-4 с-1; Kн1(200) = (9,38±0,13)*10-4 с-1.
Дослідження протизапальних властивостей екстракту з Artemisiatilesiiґрунтується на
визначенні активності 15-ліпоксигенази в реакціїферментативного окислення лінолевої
кислоти як субстрату. Вимірювання проводили з використанням спектрофотометричного
методу, фіксуючи збільшення ступеня поглинання спряженого дієнового хромофора в
молекулі гідропероксидулінолевої кислоти з часом при довжині хвилі λ=235 нм. При
ранжируванні кінетичних моделей за критерієм значення коефіцієнту кореляції R 2,
встановлено, що найбільш придатною є кінетична модель Mixed (Partial), тобто змішаного
(часткового) інгібування 15-ліпоксигенази (R2=0,98811).Концентраціянапівмаксимального
інгібування при цьомуIC50 = 17,94±1,20мкМ.
Висновки. Екстракт з Artemisiatilesii є потенційним активним фармацевтичним
інгредієнтом м’яких лікарських форм для зовнішнього застосування при важких
бактеріальних запаленнях шкіри.
Ключові слова: Artemisiitilesii, аутоокиснення адреналіну, 15-ліпоксигеназа.
1. Способ определения антиоксидантной активности супероксиддисмутазы и
химических соединений: Пат. 2144674 РоссийскаяФедерация : МПК G 0 1N 33/52, G 01 N
33/68. № 99103192/14; заявл. 24.02.1999; опубл. 20.01.2000.
593
УДК 544.77.051.7+615.454.014
ПІДВИЩЕННЯ БІОДОСТУПНОСТІ ФЛАВОНОЇДІВ
Студ. К.С.Ященко, А.І.Шевчук,гр. МгХФ-18;
Студ. В.М. Лісовий гр. БХФ-2-16
Наукові керівники: доц. В.І.Бессарабов, ас.Н.П.Здерко
Мета і завдання: Пошук методу підвищення розчинності геспередину, який являється

активним фармацевтичним інгредієнтом (АФІ) рослинного походження. Вивчити вплив утворених
твердих дисперсних систем (ТДС) на розчинність геспередину.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження – ТДС гесперидину, предмет
дослідження – фізико-хімічні властивості ТДС гесперидину, зокрема вплив складу ТДС на
розчинність гесперидину у водному середовищі.
Методи та засоби дослідження: Для проведення досліджень використовували наступне
обладнення:скануючий УФ-спектрофотометр «OptizenPOP» (Mecasys, Південна Корея);
термошейкерTS-100C(BioSan, Латвія), центрифуга CM-8 (Micromed, КНР).
Наукова новизна та практичнезначенняотриманихрезультатів: Досліджено залежність
розчинення геспередину у воді в залежності від концентрації поліетиленгліколю (ПЕГ),
пропіленгліколю та манітолу. Отримані результати можуть бути використані для розробки
лікарського засобу, в основі якого буде комплекс геспередину з полімером.
Результати дослідження: Геспередин, як представник групи флавоноїдів, володіє широким
спектром фармакологічної активності, але, нажаль, є погано розчинним[1].Серед багатьох способів
підвищення розчинності (мікронізація, нанонізація, додавання співрозчинників, комплексоутворення)
в даній роботі застосовували метод утворення твердих дисперсних систем. Утворення ТДС дозволяє
значно збільшити розчинення флавоноїдів і забезпечує рівномірне вивільнення діючої речовини з
системи, без зміни хімічної будови молекули АФІ. В якості полімерів-носіїв для виготовлення ТДС
використовували ПЕГ,пропіленгліколь, поліетиленоксид, манітол. Отримані результати представлені
у вигляді діаграми (Рис.1).
Рисунок 1. – Діаграма залежності підвищення геспередину від складу.

Висновки: Утворення ТДС дозволяє значно підвищити ступінь розчинненняфлавоноїдів.
Найкращі результати підвищення біодоступності отримано з використанням ТДС на основі ПЕГ
1500.
Ключові слова: тверда дисперсна система, геспередин, біодоступність.
1. Технология повышения биологической и фармацевтической доступности лекарственных веществ /
К.В. Алексеев, Н.В. Тихонова, Е.В. Блынская та ін.. Вестник новых медицинских технологий. 2012.
№ 19. С. 43-47.
594
УДК 615.074
ОЧНІ КРАПЛІ СУЛЬФАЦИЛУ НАТРІЮ
У ПЛАСТИКОВОМУ ПЕРВИННОМУ ПАКУВАННІ
Студ. Ю.М. Зінькова, гр.МгЗХФ-18
Науковий керівник проф. С.І.Дігтярьов
Науковий керівник доц. Г.І. Кузьміна
Мета і завдання. Мета – підбір складу допоміжних речовин для стабілізації

лікарського засобу «Сульфацил натрію. Краплі очні 30 % по 10 мл у флаконах № 1» у
пластиковому первинному пакуванні. Завдання – провести аналіз літературних джерел і на цій
основі підібрати допоміжну речовину та її концентрацію, дослідити стабільність лікарського
засобу у пластиковому первинному пакуванні.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є лікарський засіб
«Сульфацил натрію. Краплі очні 30 % по 10 мл» у пластикових флаконах. Предмет
дослідження – вивчення сумісності лікарського засобу з пластиковим первинним пакуванням.
Методи та засоби дослідження. Аналіз літературних джерел за період з 2010 по 2018
роки, інтерпретація та узагальнення наукової інформації. Сумісність запропонованого
первинного пакування та складу лікарського засобу досліджено за наступними напрямками:
фізико-хімічні (опис, прозорість, кольоровість, рН), хімічні (деградація діючої речовини з
утворенням домішок), біологічні (забезпечення стерильності) характеристики; потенційна
сорбція діючої речовини матеріалом контейнеру та екстракція сторонніх сполук (метод
високоефективної рідинної хроматографії); потенційна екстракціяречовин з матеріалу
контейнера (методи атомно-емісійної та атомно-абсорбційної спектрометрії)[1,2].
Наукова новизна полягає в досягненні стабілізації очних крапель сульфацилу натрію в
пластиковому первинному пакуванні шляхом удосконалення складу препарату.
Результати дослідження. При заміні скляного первинного пакування на пластикове
було встановлено, що препарат із допоміжною речовиною натрію мета бісульфіт змінює колір
та втрачає діючу речовинув довгострокових та прискорених умовах дослідження
стабільності.За результатами аналізу літературних джерел [3] та даних щодо складу
аналогічних препаратів, які представлені на вітчизняному ринку,запропоновано замінити
допоміжну речовину натрію метабісульфіт на інший антиоксидант, а саме на натрію
тіосульфат. Вміст натрію тіосульфату у препараті було обрано за результатами дослідження
стабільності різних складів в стресових умовах. При дослідженні стабільності препарату з
новим складом було встановлено, що при температурі 25ºС препарат є нестабільним.
Критичними показниками є «Опис», «Кольоровість», «Супровідні домішки». При температурі
(5±3) ºС протягом 24 місяців препарат витримує вимоги методів контролю якості.
Висновки. Очні краплі сульфацилу натрію з допоміжною речовиною натрію
тіосульфатом в первинному пластиковому упакуванні є придатними для зберігання протягом
терміну зберігання в температурному режимі від 20С до 80С.
Ключові слова: стабільність, первинне пакування, сульфацил натрію, очні краплі.
1. Державна Фармакопея України: у 3 т. / Державне підприємство «Український
науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів»: 2-е вид. Харків, 2015. Т. І.
1128 с.
2. Настанова. Лікарські засоби. Випробування стабільності : СТ-Н МОЗУ 42-3.3:2004.
Видання офіційне. К. : МОЗ України, 2013. 59 с.
3. Визначення критичних показників якості лікарської форми очні краплі / Л. М.
Андрюкова, О. Г. Фетісова, О. М. Якубчук та ін. Управління, економіка та
забезпечення якості в фармації. 2013. № 6. С. 4-9.
595
УДК615.012:615.322
ПІДВИЩЕННЯ РОЗЧИННОСТІ АКТИВНИХ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ІНГРЕДІЄНТІВ,

ЯКІ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО КЛАСУ ФЛАВОНОЇДІВ
Студ. А.С.Дендебера, І.О.Повшедна,гр. БХФ-2-15

Наукові керівники: доц. Г.І.Кузьміна та доц. В.І Бессарабов
Мета і завдання. Метою роботи є дослідження сучасних підходів до підвищення

розчинності важкорозчинних активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ), які відносяться до
класу флавоноїдів. Завдання роботи: визначити перспективні методи підвищення розчинності
флавоноїдів.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є АФІ, що відносяться до класу
флавоноїдів. Предметом дослідженняє методи підвищення розчинення флавоноїдів.
Методи та заходи дослідження. Аналіз літературних джерел та систематизація
результатів пошуку, інтерпретація та узагальнення наукової інформації.
Наукова новизна та/або практичне значення отриманих результатів. Флавоноїди -
найбільш численний клас природних фенольних сполук, для яких характерні антиоксидантні,
ангіопротекторні, гепатопротекторні, жовчогінні, нейротропні властивості і мала токсичність.
Проте, низька розчинність флавоноїдів у водних середовищах і біологічних рідинах обмежує їх
використання у фармації. Підвищення розчинності відомих АФІ-флавоноїдів є актуальним і має
практичне значення для розробки нових препаратів на їх основі для лікування
нейродегеративних захворювань, вірусних та бактеріальних інфекцій тощо.
Результати дослідження. Встановлено, що для підвищення розчинності та відповідно
біодоступностіпогано розчинних АФІ існує велика кількість методів, а саме: зменшення розміру
частинок (мікронізація, розпилювальна сушка), додавання до фармацевтичних композицій
солюбілізаторів, отримання комплексів включення та ліпосомальних форм, зміна кристалічного
стану, приготування твердих дисперсних систем [1]. Багатьма дослідженнями на цей час
доведено підвищення розчинності флавоноїдів завдяки утворенню комплексів з
циклодекстрином (ЦД) та його похідними [2, 3]. Циклодекстрини (циклічні олігосахариди) за
рахунок внутрішньої порожнини мають здатність утворювати численні комплекси включення з
різноманітними гідрофобними лікарськими речовинами, що призводить до зміни фізико-
хімічних властивостей молекули-«гостя» - підвищенню розчинності, швидкості розчиненняі
біодоступності. Утворення комплексів включення відбувається за рахунок особливостей будови
молекул ЦД, форма якої в грубому наближенніявляє собою порожнистий усічений конус. Дана
форма стабілізована водневими зв'язкамиміж OH-групами, а також α-D-1,4-глікозідними
зв'язками.Всі ОН-групи знаходяться на зовнішній поверхні молекули. Тому внутрішня
порожнина ЦД є гідрофобною і здатна утворювати у водних розчинах комплекси включення з
іншими молекулами органічної і неорганічної природи.В роботі [3] використовувався β-
циклодекстрин (β-ЦД) для поліпшення розчинності та біодоступності флавоноїдів гесперитина і
нарінгеніна. Солюбілізуючий ефект β-ЦД автори пов'язують як з його власною розчинністю у
воді, так і з його здатністю утворювати комплекси включення. Профілі розчинення показали, що
на розчинність обох флавоноїдів впливає зміна рН середовища. В лужному середовищі
гесперитин і нарінгенінзнаходяться в дисоціативній формі і є більш розчинними. Збільшення
розчинності флавоноїдів може відбуватися також за рахунок утворення супрамолекулярних
комплексів. Відомо, щоповерхнево-активні речовини при їх концентрації в розчинах вище
критичної концентрації міцелоутворення утворюють міцели – супрамолекулярні ансамблі, які
можуть бути заповнені іншими молекулами без порушення термодинамічної стійкості системи.
Тому важливою властивістю міцелярних розчинів колоїдних ПАР у воді є їхня здатність до
солюбілізаціі (колоїдного розчинення) практично нерозчинних у воді речовин з утворенням
термодинамічно стійких рівноважних ізотропних розчинів. Солюбілізація полярних гідрофобних
органічних речовин відбувається шляхом введення їх молекул у поверхневий шар міцел, де
полярні групи орієнтуються у водну фазу [4]. Авторами показано, що супрамолекулярні
596
взаємодії кверцетину та рутину з катіонною димерною поверхнево-активною речовиною етонієм

приводять до зміни їх фізико-хімічних властивостей – батохромного зсувуелектронних спектрів
поглинання, зменшенню величин констант дисоціації, суттєвому збільшенню розчинності. В
роботі [5] досліджено властивості твердих дисперсій флавоноїдів і допоміжних речовин, які
сприяють підвищенню водорозчинності флавоноїдів. Для отримання фармацевтичних твердих
дисперсій на основі геністеїну, дигідрокверцетину та рутину авторами було застосовано
механохімічнийметод. В якості допоміжних речовин в дисперсіях були використані субстанції
основного карбонату магнію, осадженого карбонату кальцію та полісахарид арабіногалактан
(Фібролар С).Тверді дисперсії флавоноїдів одержували шляхом механічної обробки сумішей
порошків на ротаційному кульовому млині. Проведені дослідження зразків продемонстрували
значне (до ~ 10-100 разів) збільшення розчинності флавоноїдів в механохімічно отриманих
зразках порівняно з розчинністю вихідних субстанцій флавоноїдів. Вивчення твердих дисперсій
флавоноїдів з карбонатами магнію та кальцію методами рентгенофазового та термічного аналізу
показало, що внаслідок механічної обробки відбувається часткова втрата кристалічності
флавоноїдів, що сприяє прискоренню переходу флавоноїдів в розчинений стан. При розчиненні в
воді цих твердих дисперсій спостерігалося значне підвищення розчинності флавоноїдів в
порівнянні з насиченими розчинами субстанцій. На думку авторівце пов'язано з тим, що
досліджувані флавоноїди є поліфенольними сполуками, що володіють кислотними
властивостями і в лужному середовищі здатні до іонізації. В результаті механічної обробки
флавоноїдів з арабіногалактаном, поряд з порушенням кристалічної структури флавоноїдів,
ймовірно, відбувалося розпорошення їх молекул в матриці водорозчинного полісахариду, що
також сприяло їх прискореному вивільненню в розчин з утворенням міжмолекулярних
комплексів при гідратації.
Висновки.Розглянуті у роботі методипідвищення розчинності важкорозчинних активних
фармацевтичних інгредієнтів є перспективними і можуть бути застосовані дослідниками для
розробки нових фармацевтичних композицій на основі флавоноїдів з покращеними
біофармацевтичними характеристиками.
Ключові слова:флавоноїди, розчинення, комплекси включення,супрамолекулярний
комплекс, циклодекстрини, тверді дисперсії.
1. Технология повышения биологической и фармацевтической доступности лекарственных
веществ /К.В. Алексеев, Н.В. Тихонова, Е.В. Блынская та ін.. Вестник новых
медицинских технологий. 2012. Т. ХIХ, № 4.С. 43–47.
2. Основные методы повышения растворимости гидрофобных и труднорастворимых
веществ /И.Д. Гулякин, Л.Л. Николаева, Н.А. Оборотова и др. Разработка и регистрация
лекарственных средств. 2016. №2 (15). С. 52-59.
3. Improvement insolubility and dissolution rate of flavonoids by complexation with beta-
cyclodextrin. /S.Tommasini, D.Raneri, P.Ficarraet al. Journal of Pharmaceutical and
Biomedical Analysis. 2004. No. 35(2). С. 379–387.
4. ЛіпковськаН.О., БарвінченкоВ.М. Супрамолекулярні взаємодії природних флавоноїдів з
катіонною ПАР етонієм в розчинах і на поверхні нанокремнезему. Хімія, фізика та
технологія поверхні. 2018. №2018. С. 92–103.
5. Л.П. Сунцова, Е.С. Метелева, А.В. Душкин. Механохимическоеполучение и
исследование водорастворимых композиций на основе флавоноидов – генистеина,
дигидрокверцетина, рутина. Фундаментальные исследования. 2014. № 11,часть 10. С.
2174-2179
597
УДК 615.453
ЗАБЕСПЕЧЕННЯ БІОДОСТУПНОСТІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ НА ОСНОВІ

НІМЕСУЛІДУ МЕТОДОМ ГАРЯЧОЇ ЕКСТРУЗІЇ
Студ. Кисорець А.В, гр. МгХФ-18
Науковий керівник: доц. О.П. Баула
Мета і завдання: Розробка технології виробництва лікарського засобуна основі

німесуліду методом гарячої екструзії ( МГЕ) у формі капсул для підвищення його
біодоступності.
Об’єкт та предмет дослідження: Активний фармацевтичний інгредієнт (АФІ)
німесулід, допоміжні речовини на основі поліфункціональних полімерів, тверді дозовані
лікарські форми, технологічний процес МГЕ.
Результати дослідження: При проведенні інформаційного пошуку та аналізу
біофармацевтичних факторів, які впливають на біодоступність твердих лікарських засобів,
були визначені фізико-хімічні характеристики АФІ, параметри допоміжних речовин,
технологія виробництва.
Першим етапом досліджень біофармацевтичних факторів стало встановлення фізико-
хімічних характеристик АФІ, яківпливають на біодоступність препарату. На основі
літературних [3] даних було встановлено, що німесулід має наступні фізико-хімічні
характеристики, а саме:
- ліпофільність logP = 2,6;
- показник константи кислотності pKa = 8,49;
- температура плавлення Тпл. = 143-144,5ºC;
- температура розкладання Тр = 250ºC;
- фармакопейна розчинність 2,3 мг/мл;
- густина 761, 476 г/см3.
Німесулід відноситься до другого класу по БСК і має низьку розчинність і високий
ступінь проникнення.
В якості основного матеріалу-носія був обраний коповідон ( PVP_VA64).
Коповідон ( PVP_VA64) –це вініловий ефір оцтової кислоти, полімер 1-
етенілпіролідин-2-он і етеніл ацетат у масовому співвідношенні 3:2. Отримують його
шляхом вільної радикальної полімеризації вініл-піролідону та вінілацетату у
співвідношенні 6:4. Це відносно плинний аморфний порошок білого кольору з кремуватим
відтінком.Коповідон має наступні фізико-хімічні характеристики [4]:
- в’язкість ≥10 мПа·с (25 °C);
- густина (bulk) — 0,24–0,28 г/см3;
- густина (після утрушування) — 0,35–0,45 г/см3;
- температура плавлення Тпл. — 140 °C.
На основі проведених інформаційно – пошукових робіт, був запропонований склад
лікарського засобу на основі німесуліду у формі капсул:
- діюча речовина: німесулід 100 мг
- допоміжна речовина: коповідон( PVP_VA64) 900 мг
Для виготовлення готового лікарського засобу на основі німесуліду у формі капсул,
був обраний МГЕ. МГЕ - це новий технологічний підхід для виробництва лікарських
засобів у твердих дозованних формах орального застосування системної дії, який
застосовується для забезпечення біодоступності препаратів, що містять АФІ з низькою
розчинністю. Екструзія являє собою процес перетворення сировини в продукт рівномірної
форми і щільності шляхом примусового його пропускання через штамп в контрольованих
умовах [1]. Екструзія може працювати як безперервний процес, який здатний до
послідовного потоку продукту при відносно високих швидкостях пропускання. Екструдер
598
складається з двох окремих частин: транспортуючої системи, яка транспортує матеріал і

надає ступінь розподільного і дисперсійного змішування, і систему матриці, яка формує
матеріал у необхідну форму [2]. МГЕ являє собою технологію виробництва, яка здатна
змінювати фізико-хімічні характеристики АФІ, за рахунок поєднання в екструдері погано
розчинної кристалічної форми АФІ та аморфної форми полімеру, в результаті чого ми
отримуємо тверду дисперсію АФІ в полімері.
Як результат, німесулід виявляв швидке розчинення invitro з твердої дисперсії з
використанням PVP-VA64 в якості носія. Кумулятивна швидкість вивільнення становила
81% за 10 хв, набагато швидше, ніж його фізична суміш (лише 37% за 1 год)[5].
Проведений аналіз технології з застосуванням МГЕ дозволив сформувати підходи до
розробки технологічного процесу, який має включає стадії загрузки АФІ та допоміжної
речовини, розплавлювання, змішування та формування. У процесі екструзії суміш полімеру
та АФІ у формі порошку переноситься гвинтом екструдера через циліндр обладнання,
зовнішня оболонка якого розігрівається, створюючи умови для плавлення полімеру-основи.
МГЕ має забезпечити безперервне перекачування потоку розплавленої маси через
формувальну матрицю на кінці екструдера, яка швидко застигає на виході з обладнання.
Після проведеного аналізу було розроблено параметри МГЕ виробництва
лікарського засобу на основі німесуліду у формі капсул:
- температура екструзії - 145оС
- тиск – 13 МПа
- швидкість обертів гвинта – 600-700 об/хв
- пропускна здатність – 3 – 3,5 кг/год
Для виробництва готового лікарського засобу на основі німесуліду у формі капсул з
метою забезпечення його біодоступності:
- був обраний МГЕ;
- розроблено склад лікарського засобу;
- визначені параметри технологічного процесу МГЕ.
Висновок: Для забезпечення біодоступності препаратів на основі німесулідує
доцільним використання МГЕ. Оскільки використання МГЕ дозволяє значно покращити
розчинність німесуліду і відповідно його біодоступність при оральному застосуванні,
процес не вводить інші домішки та сприяє відсутності залишку розчинника.
Ключові слова: метод гарячої екструзії (МГЕ), німесулід, розчинність АФІ.
1. Rauwendaal Ch. Екструзія полімерів, видавці Hanser, M. Nchen (1986) 20-25
2. Tadmor Z та Klein I. Інженерні принципи пластирувального екструзії, Van Noostr and
Reinhold, NewYork (1970) 152-158
3. Компендиум 2015 — Лекарственные препараты /Под ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015;
От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; European Pharmacopoeia
5; The Merk index an Encyclopedia of chemicals, drugs biological. — 13 Ed., 2001. — № 1.
4. Moroni A.A. Novel copovidone binder for dry granulation and direct-compression tableting //
Pharm. Tech. — 2001. — № 25; Kolter K, Frick D. Structure and drybinding activity of
different polymers, including Kollidon VA 64 // Drug. Dev. Ind. Pharm. — 2000. — № 26.
5. Пат. CN102657617B Китай: ZhaoYoumanetal. Preparation of "2011 China Pharmaceutical
Conference and the 11th China Pharmacist Week Collection". 2011, pp. 1-12.
599
УДК 615.45:519.2
ОЦІНКА РИЗИКІВ В УМОВАХ ВИРОБНИЦТВА ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ У ФОРМІ
ЛІОФІЛІЗОВАНИХПОРОШКІВ
Студ. С. М. Зенкіна, гр.МгЗХФ - 18
Науковий керівник: доцент О. П. Баула
Мета і завдання. Метою дослідження є ідентифікація, аналізта розробка критеріїв

оцінки та контролю ризиків на різних етапах виробництва лікарських засобів у формі
ліофілізованих порошків для виготовлення продукту з бажаною якістю.
Завдання роботи полягають у визначенні потенційних причин ризиків та аналізу
наслідків їх впливу на етапах технологічного процесу; розрахунку пріоритету цих ризиків;
визначення заходів контролю якості на всіх операціях виготовлення ліофілізованих
порошків.
Об’єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження є умови технологічного
процесу на різних етапах виготовлення ліофілізованих порошків. Предметом дослідження є
причини невідповідності результатів на кожному з етапів технологічного процесу та
наслідки їх впливу на отримання якісних ліофілізованих лікарських засобів. Для оцінки
ризиків виробництва ліофілізованих порошків застосовували методи критичного аналізу
(проводили кількісну оцінку ризику та визначали пріоритет рівня ризику).
Результати дослідження. Ліофілізація представляє собою фізико-хімічний процес
сушки, розроблений для видалення розчинників як з водного, так і не водного середовища
шляхом сублімації і десорбції. Ліофілізація лікарських засобів більше трьох десятиліть
успішно застосовується для отримання стабільних стерильних лікарських форм. За даними
літератури це виробництво з кожним роком значно змінюється, розширюється і
збільшується.
Сьогодні на фармацевтичному ринку понад 40%усіх лікарських засобів, що
реалізуються, виготовлено в процесі ліофілізації. Як і будь-яка інноваційна технологія,
ліофілізація має ряд переваг і недоліків. Цей підхід має спрощений закритий технологічний
процес для забезпечення замкнутого захисту продукції і оператора при роботі з сильно
діючими засобами; дозволяє прискорювати процес сушки для забезпечення можливості
безперервної обробки та проводити онлайн-моніторинг за виробничим процесом і
регулювати його.
Нами вивчався технологічний процес виготовлення лікарських засобів у формі
ліофілізованих порошків, який проводиться в асептичних умовах і складається з кількох
етапів:
• підготовки основного розчину до сублімації (наповнення водними розчинами ампул,
флаконів тощо);
• заморожування підготовленого розчину;
• власне сублімаційне висушування;
• обробка ліофілізованного продукту (закупорювання флаконів, герметизація ампул
або наступний розподіл ліофілізата, маркування).
Встановлено, що кожен етап технологічного процесу включає цілий ряд операцій, які
можуть характеризуватися певними ризиками, пов’язаними з кваліфікацією персоналу і
можливістю кантамінації мікроорганізмами виготовленої продукції, будовою виробничих
приміщень і чистоти повітря в них, технологічного процесу та обладнання, спецодягу
персоналу тощо.
Для виявлення найбільш критичних ризиків технологічних операцій ми застосували
ефекти режимів несправності (відмови) такритичний аналіз (FMECA – Failure Mode
Effectsand Criticality Analysis), для чого використали кількісну шкалу оцінювання ризиків.
Для визначення ризику (R) прийняті значення:
– тяжкості наслідків S (Severity): рівень 1 (низький) – до 5 (високий);
600
– виникнення /ймовірностіO(Occurrence / Probability): рівень 1 (рідко) – до 5 (часто);

– частоти виявленняD (Detectability): рівень 1 (високий) – до 5 (низький).
Числовою мірою ризику (R) прийняли значення пріоритету рівня ризикуRPN
(riskprioritynumber), який використовували для оцінки ризику окремих операцій, що
формують весь процес.
RPN=S*O*D,
RPN оцінювали за такими критеріями:
0–19 – немає ризику;
20–39 –низький ризик;
40–59 – середній ризик;
60–100 – високий ризик.
RPN з найбільшим значенням має найвищий пріоритет длястворення запобіжних
заходів, які можуть бути доречними для мінімізації ризиків.
Проаналізувавши потенційні відмови, причини їх виникнення та результати впливу
15-ти технологічних операцій виробництва ліофілізованих порошків встановлено, що всі
операції мають певний ступінь ризику. Більшість операцій відносяться до низького ризику
(RPN=20). До операцій, що мають середній ризик, відносяться: розчинність активного
фармацевтичного інгредієнта(RPN=45); вимірювання рН середовища розчину і його
регулювання, неправильна вибірка зразків, процес наповнення та стерилізації
компонентів(RPN=40). Причиною цих ризиків, як правило, були: помилка персоналу,
несправне або невідкаліброване обладнання, що призводило до деградації продукту, втрати
стерильності, невідповідності результатів та як наслідок - відхилення партії.
Високий ризик (RPN=60)за аналізом всіх отриманих даних мала операція, пов’язана з
надмірним часом утримання від закінчення готування до кінця заповнення продукцією
ємностей. Причиною такого ризику найчастіше були: людська помилка чи несправність
обладнання. Це призводило до руйнування продукту, збільшення домішок, збільшення
мікробного забруднення, а це, в свою чергу, вимагало відхилення партії.
Висновки. Виходячи з вищевикладеного, проведені дослідження, що включали
ідентифікацію, оцінку, аналіз, контроль та узагальнення даних щодо ризиків виробництва
лікарських засобів у формі ліофілізованих порошків, представляли собою комплекс складних
та досить трудомістких дій. Результати досліджень дозволили сформулювати обґрунтовані
рекомендації щодо контролю та перевірки всіх операцій, що мають високий і середній ризик
впливу. Цей підхід дозволяє вдосконалити та оптимізувати технологічний процесз метою
отримання продукту високої якості.
Ключові слова: оцінка ризиків, ліофілізовані порошки, якість.
1. Настанова. Лікарські засоби. Належна виробнича практика СТ-Н МОЗУ 42-
4.0:2016.
2. Лікарські засоби. Управління ризиками для якості (ІСН Q9): настанова СТ–Н
МОЗУ 42–4.2:2011. – К. : МОЗ України, 2011. – 35 с.
3. Shyam B. Mehta, Shouvik Roy, Han-Chang (Cathy) Yang, “Producton Stopper” in a
Lyophilized Drug Product: Cosmetic Defector a Product Quality Concern/ Journal of
Pharmaceutical Sciences.- N 107.-2018.- P. 1736-1740.
4. Гой А.М. Обґрунтування науково-методичних підходів до ідентифікації та оцінки
ризиків сумісного виробництва парентеральних лікарських засобів /А. М. Гой, О.В.
Посилкіна, Я.М. Деренська, М. І. Борщевська // Управління, економіка та забезпечення
якості у фармації, №3 (51), 2017.- С. 25-32.
601
УДК 004.02:537.86:621.391.8
СТВОРЕННЯ ГЕЛЕВИХ МЕДИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ З ГАЛОІЗИТНИМИ
НАНОТРУБКАМИ
Студ. М.М. Чопик, гр. МгХФ1-18

Науковий керівник проф. С.Я. Бричка
Мета і завдання. Метою дослідження є розвиток знань щодо галоізитних нанотрубок

(ГНТ) для створення медичних виробів. До завдання віднесено демонстрацію впливу
неорганічного носія - нанотрубки на швидкість вивільнення та біологічну активність
антибіотику ванкоміцину в ранових пов'язках, в яких галоізит з активним фізіологічним
інгредієнтом інкапсулюють в альгінатну матрицю. Запропонований матеріал розглядається и
монографії [1] як сучасна ранева пов'язка з контрольованим вивільненням антибіотиків.
Об’єкт та предмет дослідження. До об’єкту віднесено процеси адсорбції-десорбції
активного фізіологічного інгредієнту (АФІ) та його фізіологічна дія. Предмет – це антибіотик
ванкоміцин, який нанесений на трубки та поміщений в альгінатний гель.
Методи та засоби дослідження. Синтез модифікованого галоізиту та завантаження
в лікарську форму на основі альгінату. Для іммобілізації ванкоміцину використовували
галоізит, модифікований 3-амінопропілтриметоксисиланом. Для досліджень вивільнення in
vitro використовували описану раніше процедуру. Зображення трансмісійного електронного
мікроскопа (ТЕМ) реєстрували на мікроскопі Hitachi HT7700. Інфрачервоні спектри
записували в діапазоні 4000-600 см-1 з використанням приладу Shimadzu. Мікробіологічні
тести проводили для зразків гелю з ванкоміцином відповідно до методології,
рекомендованої EUCAST.
Модифікування поверхні ГНТ може призвести до поліпшення властивостей матеріалу.
Ванкоміцин може бути ковалентно зв'язаний для утворення антибактеріального гідрогелю.
Гідрогелі з ванкоміцином можна застосовувати як пов'язки для загоєння ран. Сучасні
пов’язки повинні не тільки забезпечувати комфорт пацієнтів, а здебільшого створювати
відповідне лікувальне середовище навколо рани.
Результати дослідження. ГНТ - це недорогі природні мінеральні нанотрубки з
широким спектром потенційних застосувань у різних областях, зокрема в медицині.
Частинки порожнисті, циліндричні та відкриті. ГНТ довжиною 600–1000 нм мають
зовнішній діаметр 25–50 нм і внутрішній діаметр 5–15 нм. За допомогою ТЕМ-зображення
спостерігали морфологічну структуру модифікованих галоїзитів. Зовнішній діаметр АФТС-
модифіованих нанотрубок більший, ніж для нативних ГНТ, як наслідок органічної
функціоналізації. Середній зовнішній діаметр труб АФТС ГНТ збільшувався на 40–80 нм
порівняно з первинними ГНТ, тоді як довжина залишалася незмінною. Наявність органічних
груп підтверджено ІЧ спектроскопією.
Вміст антибіотика в нанотрубках - препарат становив приблизно 100 мг на 1 г
неорганічного носія. Після 30 хв. використання лише 15 % лікарського засобу з ГНТ
вивільняється, а через 24 години - кількість антибіотика, що вивільняється з носія,
збільшується до 70 %. Для приготування пов'язки препарат був завантажений у
перев’язувальний матеріал з подвійним бар’єром вивільнення. Було виявлено, що через 30
днів ванкоміцин з матеріалу зберігав повністю вихідну активність. Для альгінатних дисків
602
спостерігалося зменшення кількості вивільненого препарату, але все ще близько 90 %

препарату залишалося активним.
Для мікробіологічних досліджень оцінювали тільки грампозитивні бактерії.Альгінатні
гелі продемонстрували більші зони інгібування в бактеріях, що тестувалися, ніж желатинові /
альгінатні матеріали (різні швидкості вивільнення). Зразки інкубували протягом 16–18 год.
Отже, кількість ванкоміцину, що вивільняється з альгінатних гелів в перший день, є
задовільним. Після додавання желатину уповільненюється вивільнення лікарського засобу,
що може призвести до втрати бажаного терапевтичного ефекту.
Біопроби на токсичність проводили для ванкоміцину, іммобілізованого в ГНТ–
порошок і при інкапсулюванні в альгінаті.
Висновки. Представлена модель вивчення потенціалу сучасної раневої пов'язки на
основі подвійного бар'єру з антибіотиком ванкоміцин як антимікробного засобу.
Іммобілізований препарат вивільняється з різною швидкістю, в залежності від того, де він
знаходиться в носії. Запропонована пов'язка має високу стабільність і нейтральний характер
щодо живих організмів. Отримані результати вказують на те, що розроблена потенційна
пов'язка з оптимізованими параметрами може бути ефективною стратегією довготривалого
лікування ран.
Ключові слова: нанотрубки, ванкоміцин, ранева пов'язка.
1. Химия галлоизитных и имоголитных нанотрубок: Монография/ С.Я.Бричка. – К.:
Видавничий дім ,,Кий”, 2006. – 258 с.
603
Біотехнологія
Підсекція «Біотехнологія»
УДК 579.2
BIOFILM FORMATION IN ABIOTIC STRESS ENVIRONMENT
Stud. M. Malinoshevska, BBT-1
Scientific supervisor ass. prof. O. Iungin,
Kyiv National University of Technologies and Design
The aim and the task of the study. Biofilms – matrix-enclosed microbial accretions that
adhere to biological or non-biological surfaces – represent a significant and incompletely
understood mode of growth for bacteria [8]. The success of the biofilm mode of life has been
associated with the emergent properties, which arise from aggregated cells, kept together by the
biofilm matrix. Emergent properties are novel structures, activities, patterns and properties, which
arise during the process, and as a consequence, of self-organization in complex systems [6]. The
aim of this study was to describe and summarize survival and propagative mechanisms of biofilm
formation in the context of the natural environment. The task was to understand which strategies
bacteria use to resist stress environments.
The object and subject of study. The object of study was the phenomena of biofilm
formation. The subject of study was the mechanisms of bacterial adaptation under stress
environment.
The methods of study. We have used analytical and observative methods to summarize the
information from different resources in order to make this overview.
Results. Biofilm formation represents a protected mode of growth that allows cells to
survive in different environments and also disperse to colonize new niches. Bacterial cells living in
biofilms have increased resistance to various antimicrobial agents and are better adapted to survive
periods of environmental stress [4, 9]. These phenotypes of bacteria living in biofilms have led to
problems of biofouling in various industrial and medical situations [5, 10]. The fact that bacteria are
better able to survive environmental insults when growing in biofilms highlights the advantage of
cooperation and a multicellular lifestyle. Biofilms are group or micro-organisms in which microbes
produced an extracellular polymeric substances (EPS) such as proteins (< 1-2 %) including
enzymes), DNA (< 1 %), polysaccharides (1-2 %) and RNA (< 1%), and in addition to these
components, water (up to 97 %) is the major part of biofilm which is responsible for the flow of
nutrients inside biofilm matrix. The architecture of biofilm consists of two main components i.e.
water channel for nutrients transport and a region of densely packed cells having no prominent
pores in it [7]. Biofilm forming bacteria switch on some genes that activate the expression of stress
genes which in turn switch to resistant phenotypes due certain changes e.g. cell density, nutritional
or temperature, cell density, pH and osmolarity [12].
The first bacterial colonists to adhere to a surface initially do so by inducing weak van der
Waals forces. If the colonists are not immediately separated from the surface, they can anchor
themselves more permanently using cell adhesion molecules, proteins on their surfaces that bind
other cells in a process called cell adhesion [6]. After micro-colony formation stage of biofilm,
expression of certain biofilm related genes take place. These gene products are needed for the EPS
which is the main structure material of biofilm. It is reported that bacterial attachment by itself can
trigger formation of extracellular matrix. Matrix formation is followed by water-filled channels
formation for transport of nutrients within the biofilm.
The formation of the extracellular polymeric substance (EPS) matrix leads to the
establishment of stable gradients that provide different localized habitats at a small scale. In an
aerobic copiotrophic biofilm, organisms are stratified according to oxygen availability, which
becomes depleted in the lower layers of the biofilm, as the consumption of oxygen by aerobic
organisms in the higher layers of the biofilm is faster than the rate of diffusion. Similarly, in aerobic
oligotrophic biofilms, nutrient consumption by organisms in the upper layers results in the
604
starvation of organisms in the lower layers, which may lead to the adoption of slow growth states,
such as those found in dormant cells, or even in cell death. Other gradients that are present in
biofilms include pH gradients, which are produced by heterotrophic metabolism, and gradients of
signalling molecules, in which the concentration of these molecules varies according to the distance
from producing cells [2].
After biofilm formation, bacteria leave the biofilms itself on regular basis. By doing this the
bacteria can undergo rapid multiplication and dispersal. Detachment of planktonic bacterial cells
from the biofilm is a programmed detachment, having a natural pattern. Sometime occasionally due
to some mechanical stress bacteria are detached from the colony into the surrounding. But in most
cases some bacteria stop EPS production and are detached into environment. In biofilm cells are
removed due to an enzyme action that causes alginate digestion [6].
Phenotypic characters of organisms are apparently affected by the mode of biofilm
dispersion. Dispersed cells from the biofilm have the ability to retain certain properties of biofilm,
such as antibiotic in-sensitivity. The cells which are dispersed form biofilm as result of growth may
return quickly to their normal planktonic phenotype. Bacteria expand its boundaries to provide more
space and nutrients. For such expansion bacteria have their own strategies. Its include streaming,
rippling, rolling and, of course, detachment in single cells and clumps is the way to further
colonization of the surface [11]. In addition to releasing bacteria to colonize new sites, dispersal is
associated with the formation of genetic variants that may be altered in traits which are important
for colonization of and competition in new habitats [3].
Conclusions. The ability of bacterial cells to adopt different biofilm structures in response to
environmental conditions – owing to genetic regulation, selection, or both, or to localized growth
patterns – gives them the flexibility to rapidly adapt to an extent that is not possible in multicellular
eukaryotic organisms. The proclivity of bacteria to adhere to surfaces and form biofilms in so many
environments is undoubtedly related to the selective advantage that surface association offers.
Key words: biofilm formation, strategies, environment, stress
REFERENCES
1. Battin T. J., Besemer K., Bengtsson M. M., Romani A. M., & Packmann A. I. The
ecology and biogeochemistry of stream biofilms. Nature Reviews Microbiology, 2016, 14(4), 251.
2. Carniello V., Hou J., Van der Mei H. C., & Busscher H. J. The transition from bacterial
adhesion to the production of EPS and biofilm formation. The Perfect Slime – Microbial
Extracellular Substances (EPS). London: IWA publishing, 2016. P. 61-78.
3. Clarke E. Levels of selection in biofilms: multispecies biofilms are not evolutionary
individuals. Biology & Philosophy, 2016, 31(2), 191-212.
4. Costerton J. W., Stewart P. S., & Greenberg E. P. Bacterial biofilms: a common cause of
persistent infections. Science, 1999, 284(5418), 1318-1322.
5. Costerton J. W., & Stewart P. S. Battling biofilms. Scientific American, 2001, 285(1), 74-81.
6. Flemming H. C., Wingender J., Szewzyk U., Steinberg P., Rice S. A., & Kjelleberg S.
Biofilms: an emergent form of bacterial life. Nature Reviews Microbiology, 2016, 14(9), 563.
7. Flemming H. C., & Wingender J. The biofilm matrix. Nature reviews microbiology, 2010,
8(9), 623.
8. Hall-Stoodley L., Costerton J. W., & Stoodley P. Bacterial biofilms: from the natural
environment to infectious diseases. Nature reviews microbiology, 2004, 2(2), 95.
9. Hogan D., & Kolter R. Why are bacteria refractory to antimicrobials?. Current opinion in
microbiology, 2002, 5(5), 472-477.
10. O'Toole G., Kaplan H. B., & Kolter R. Biofilm formation as microbial
development. Annual Reviews in Microbiology, 2000, 54(1), 49-79.
11. Petrova O. E., & Sauer K. Escaping the biofilm in more than one way: desorption,
detachment or dispersion. Current opinion in microbiology, 2016, 30, 67-78.
12. Stewart P. S. Diffusion in biofilms. Journal of bacteriology, 2003, 185(5), 1485-1491.
605
УДК 628.316.12
ВИКОРИСТАННЯ СУЛЬФАТВІДНОВЛЮЮЧИХ БАКТЕРІЙ ДЛЯ ОЧИЩЕННЯ
СТІЧНИХ ВОД ШКІРЯНОГО ВИРОБНИЦТВА
Асп. П.А. Ребрикова
Науковий керівник проф. О.Р. Мокроусова
Мета і завдання. Метою роботи є аналіз можливостей застосування

сульфатвідновлювальних бактерій для очищення стічних вод шкіряної промисловості.
Для досягнення поставленої мети було визначено наступні завдання: встановлення
ступеня небезпечності забруднень водних ресурсів сульфатами і важкими металами; аналіз
біологічного методу вилучення токсичних речовин зі стічних вод.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є біологічні анаеробні
процеси очищення стічних вод шкіряного виробництва, предмет дослідження – стічні води
підприємств обробки шкіри.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Обґрунтовано
нові наукові положення щодо можливості використання сульфатвідновлювальних бактерій
для забезпечення екологічної безпеки стічних вод шкіряного виробництва .
Методи та засоби дослідження. Теоретичною та методологічною основою
дослідження були положення та висновки, які містяться у працях українських та іноземних
вчених з питань очищення стічних вод біологічним методом.
Результати дослідження. Токсичність стічних вод у шкіряно-хутровому
виробництві обумовлюється наявністю у них хрому (ІІІ), хрому (VI), цинку, феруму, нікелю,
цирконію, барвників, міді, кобальту та формаліну. Такі речовини можуть накопичується у
критичній кількості в ґрунтах, воді і харчовому ланцюжку, в результаті чого можливі
сублетальні ефекти або смерть для рослин та тварин. Крім того, контакт людини із
забрудненими водами, ґрунтами та участю у харчовому ланцюгу може призвести до
серйозних хронічних захворювань.
У навколишньому середовищі сульфат не є дуже шкідливим забруднювачем, але його
виділення у надмірних кількостях може впливати та порушувати природний цикл сірки у
водоймах. Токсичність сульфідів сильно залежить від рН середовища, так, наприклад, деякі
форми сірководню (H2S) можуть легко проходити через клітинну мембрану при відповідно
низьких значеннях водневого показника. Вплив важких металів на процес очищення стічних
вод характеризується зниженням хімічної потреби в кисні (ХПК) та метаболічної активності
ферментів мікроорганізмів в аеротенках, а також зменшенням загальної концентрації
бактерій і товщини біоплівки в очисних спорудах [1]. Отже, надзвичайно важливим є
видалення важких металів і сульфату з стічних вод перед скиданням їх у водойми. Наразі
існує декілька різновидів хімічних та фізико-хімічних методів очищення стічних вод, але
незважаючи на їх доступність, вони залишаються достатньо дорогими і не завжди
ефективними для видалення саме важких металів.
Як альтернатива хімічному методу багатьма дослідниками пропонується застосування або
мікробіологічних процесів або їх комбінацією з попередньо наведеними. Перспективними
мікроорганізмами для очищення стічних вод від сульфатів і важких металів є
сульфатвідновлювальні бактерії, які в анаеробних умовах використовують сульфат або нітрат як
акцептори електронів і можуть перетравлювати субстрати, генеруючи при цьому сульфід, який
реагуючи з важкими металами видаляє їх з розчину як нерозчинні сульфіди цих металів [2]. Такі
бактерії природньо містяться в стічних та дренажних водах, а також в ґрунтах і відходах
побутового та промислового характеру. Тому їх культивування є доступним і потребує менших
енергетичних і економічних затрат, порівнюючи з аеробними мікроорганізмами. До того ж, варто
зазначити, що аеробний процес можливо використовувати при очищенні промислових стічних вод
з ХСК не вище 2000 мг/дм3, тоді як стоки шкіряної промисловості можуть мати вищі показники, а
606
отже традиційні методи з використанням аеротенків не можуть задовольнити необхідні показники

очищення стічної води.
Сульфатвідновлювальні бактерії в процесі життєдіяльності здатні до дисиміляційної
сульфатредукції, в результаті чого в середовищі побічним продуктом утворюється
сірководень. Ця сполука є сильними відновником і діє як слабка кислота, яка при дисоціації
утворює стійкі сполуки з металами, переводячи їх у нерозчинний стан. Таким чином
можливе осадження багатьох важких металів: Cu (II), Cd (II), Ni (II), Pb (II), Zn (II) при
перетворенні їх на малорозчинні сульфіди. Крім цього, сірководень сприяє редукції металів
до відновлених форм. За відповідних умов температури та рН сульфатвідновлювальні
бактерії можуть використовувати метали зі змінною валентністю, такі як Cr (VI), U (VI), Tc
(VI), Pd (II) у якості акцепторів електронів, тим самим переводячи їх у менш токсичні
малорозчинні форми [3]. Але для використання таких бактерій існують лімітуючи фактори
середовища, і одним з них є сам сірководень. Наразі встановлено, що порогова концентрація
токсичності сульфідів однозначно не ідентифікована і залежить від їх впливу на конкретний
бактеріальний штам. Значення, знайдені в літературі, варіюються в широкому діапазоні. За
даними [4] показано, що 160 мг/л H2S було достатнім для того, щоб викликати 50% зниження
активності метанобактерій, а 270 мг/л H2S викликає таке ж зниження активності у
сульфатредукуючих бактерій. За іншими даними концентрації сірководню у 100 мг/л
достатньо для зниження активності осадження важких металів за участі бактерій. Але у
більшості випадків очевидно, що гальмування стосується тільки метаногенних бактерій і не
суттєво впливає на активність сульфатредукуючих бактерій при концентраціях, які будуть
пригнічувати метаногенну активність. Також встановлено, що у мікробному угрупуванні
гідрогенотрофні бактерії є більш чутливими до сульфідів, ніж ацетотрофні.
Наразі проводиться дослідження граничних концентрацій супутніх речовин в системі,
які дозволяють використовувати асоціацію мікроорганізмів з певними властивостями для
покращення показників очищення стічних вод від забруднювачів органічного походження.
Висновки. Враховуючи сучасні дослідження можна стверджувати, що
сульфатвідновлювальні бактерії є перспективними мікроорганізмами для використання їх в
технологічних схемах очищення стічних вод шкіряного виробництва від сульфатів і важких
металів. Привабливість такого методу біологічного очищення полягає в унікальній здатності
мікроорганізмів адаптуватися до вкрай несприятливих умов. Серед недоліків наведеного
методу очищення є потреба в додатковій попередній фізико-хімічній обробці стічних вод та
необхідність зменшення супутніх токсичних сполук, для забезпечення необхідних
показників росту і коректної роботи мікробної асоціації.
Для досягнення високих показників ефективності таких технологій актуальним є пошук
нових штамів бактерій та покращення їх властивостей. Важливим також є встановлення
можливості використання консорціуму різних видів і штамів мікроорганізмів, для покращення
стійкості окремих видів до несприятливих факторів навколишнього середовища і підвищенню
ефективності вилучення забруднюючих сполук різного хімічного походження.
Ключові слова. Стічні води, сульфатвідновлювальні бактерії, важкі метали.
1. Alberto Mannucci Anaerobic treatment of vegetable tannery wastewaters / A.Mannucci,
G. Munz, G. Mori, C. Lubello. // Desalination. – 2010. – №264. – С. 1–8.
2. Перетятко Т. Б., Гнатуш С. О., Гудзь С. П. Сульфатвідновлювальні бактерії водойм
Яворівського сіркового родовища // Мікробіол. журн. – 2006. – 68, № 5. – С. 87–93
3. Tebo B.M., Obraztsova A.Y. Sulfate-reducing bacterium growth with Cr (VI), U (VI), Mn
(IV) and Fe (III) as electron acceptors // FEMS Microbiology Letters. – 1998. – 162. – P.193–198.
4. T. Yamaguchi, H. Harada, T. Hisano, S. Yamazaki, I.C. Tseng, Process behavior of UASB
reactor treating a wastewaters containing high strength sulfate // Water Research 33 (4). – 1999. –
P. 3182–3190.
607
УДК 628.473
ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЇ ВЕРМИКОМПОСТУВАННЯ ОСАДІВ
ШКІРЯНОГО ВИРОБНИЦТВА
Студ. Д.О. Ладановська, гр. БЕ-51

Науковий керівник к.т.н. В.С.Жукова
Національний технічнний університет України
«Київський політехнічний інститут» ім. Ігоря Сікорського,
Нині oднією із вaжливиx прoблeм cучacнoї нaуки і прaктики є утилізaція і пeрeрoбкa

відxoдів різнoгo пoxoджeння, в тому числі і переробка промислових осадів. Відxoди, щo
накопичуються як пoбічні прoдукти тexнoгeнeзу, є чужими біocфeрі, щo cприяє пoрушeнню
eкoлoгічнoї рівнoвaги aгрoбіoцeнoзів тa призвoдить дo знижeння рoдючocті ґрунту,
зaбруднeння пoвітря, вoди, ґрунтів, cільcькoгocпoдaрcькoї прoдукції, і у кінцeвoму рeзультaті
нeгaтивнo впливaє нa здoрoв'я людини [1].
Шкіряні заводи споживають на технологічні потреби значну кількість води, порівняно
з іншими підприємствами легкої промисловості. У процесі шкіряного виробництва
застосовують велику кількість різноманітних хімічних речовин: сірчану кислоту,
гіпосульфіт, хромпік, таніди, синтани, сульфат амонію, синтетичні поверхнево-активні
речовини, метилові ефіри [2].
Мета роботи – дослідити фізико-хімічні та еколого-фізіологічні аспекти
вермикомпостування суміші опалого листя та осадів промислових стічних вод шкіряного
Актуальність роботи пов’язана зі зростаючими темпами розвитку шкіряних
підприємств, їх обсягом продукції, а отже і кількістю промислових осадів стічних вод (ОСВ).
Метод вермикомпостування є альтернативним способом утилізації ОСВ, оскільки не
потребує великих фінансових витрат і є екологічно безпечним. Для прoвeдeння дocліджeнь
та створення суміші булo oбрaнo oпaлe лиcтя дeрeв, ocкільки eкoлoгічнo бeзпeчнa утилізaція
дaнoгo типу відxoдів є нaймeнш вивчeнa.
Нoвим нaпрямкoм виcoкoeфeктивнoї, прирoдooxoрoннoї пeрeрoбки відxoдів у
кoмпocт є вeрмитexнoлoгія. Цe cиcтeмa oргaнізaційнo-тexнoлoгічниx зaxoдів із
зacтocувaнням вeрмикультури – пoпуляцій дощових чeрв'яків рaзoм із cупутніми
гeтeрoтрoфними oргaнізмaми в кoнкрeтнoму oргaнічнoму cубcтрaті, a тaкoж зacтocувaння
кoпрoліту (вeрмикoмпocту/біoгумуcу). Вeрмикoмпocти – прoдукти пeрeрoблeння oргaнічнoї
мacи дoщoвими чeрв'якaми і мікрooргaнізмaми. Використання вермикомпостування
особливо актуальне на сьогодні через те, що вміст гумусу в українських чорноземах за
останніх 100 років з 4-5 % знизився до 3,3 %, а ґрунт, в якому вмісту гумусу менше ніж 2,5
%, не може бути чорноземом. Внacлідoк пeрeрoблeння oргaнічниx відxoдів утвoрюєтьcя
ціннe oргaнічнe дoбривo – біoгумуc. Біoгумуc cприяє oздoрoвлeнню ґрунтів і підвищeнню їx
рoдючocті.
Вермикультура дощових черв’яків Eisenia fetida підтримується на кафедрі
екобіотехнології та біоенергетики Національного технічного університету
України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Для нормальних
життєдіяльності досліджуваного дощового черв'яка були створені наступні умови: вологість
70–80%; температурний режим 20-25 °С; нейтральна кислотність середовища (рН 7–8).
Також позитивним фактором для росту вермикультури є відсутність сонячного світла та
періодична аерація вермикомпосту [3]. В ході проведення досліду було спроектовано
вермикомпостери для різних серій експерименту. Використовувався субстрат, що містить
різне відсоткове співвідношення ОСВ та опалого листя. Методика дослідження передбачала
аналіз вмісту гумусу, гумінових кислот, зольності та вологості субстрату, а також контроль
кількості вермикультури.
В роботі [4] виявлено, що найбільший приріст вермикультури зафіксований на
субстратах, що містять 60 % ОСВ і 40 % опалого листя. Проте, менш придатними для
608
життєдіяльності черв'яків виявилися субстрати, що містять 60 % ОСВ і 40 % торфу; 40 %

ОСВ, 30 % торфу і 30 % соломи.
Приріст вермикультури також свідчить про те, що всі шкідливі хімічні речовини були
поглинуті та не вплинули негативно на динаміку розмноження особин Eisenia fetida.
Вeрмикультурa трaнcфoрмує ОСВ у виcoкoeфeктивнe біoдoбривo (біoгумуc) в фoрмі
aгрeгaтів рoзмірoм 1-5-10 мм, з xoрoшoю cтруктурoю і вoдocтійкіcтю cтруктурниx aгрeгaтів,
з підвищeним вміcтoм гумуcу (14–20%) oбміннoгo кaлію, руxoмoгo фocфoру, кaльцію, з
прoлoнгoвaнoю дією при внeceнні в ґрунт. В прoцecі вeрмикoмпocтувaння cпocтeрігaєтьcя
змінa грaнулoмeтричнoгo cклaду cубcтрaту. Змeншуєтьcя чacткa пилувaтoї фрaкції (мeншe
0,25 мм), збільшуєтьcя мaca aгрoнoмічнo-цінниx aгрeгaтів рoзмірoм 0,25-7 мм. При цьoму
мaкcимaльнoї мacи дocягaє фрaкція 2 мм, дo cклaду якoї вxoдять кoпрoліти дoщoвиx
чeрв'яків. Cтупінь збільшeння цієї фрaкції зaлeжить від вміcту і cклaду oргaнічнoї чacтини
виxіднoгo cубcтрaту. При цьoму збільшуєтьcя вoдocтійкіcть aгрeгaтів, cумa якиx тaкoж
підвищуєтьcя зі зрocтaнням чacтини, якa кoнвeртуєтьcя в cклaді cубcтрaту [4].
Результати досліджень. Зa oтримaними рeзультaтaми, в xoді прoвeдeниx
дocліджeнь, cпocтeрігaли, щo в прoбax із зaceлeнoю вeрмикультурoю відcoтoк зoльнocті
зрocтaє, щo cвідчить прo знижeння вміcту oргaнічнoї рeчoвини зa рaxунoк xaрчoвoї
aктивнocті вeрмикультури і мікрooргaнізмів. Відcoткoвий вміcт гумуcу піcля прoвeдeння
вeрмикoмпocтувaння зрocтaє, щo cвідчить прo eфeктивніcть гуміфікaції oргaнічниx рeштoк.
Ефeктивніcть прoцecів пoлімeризaції прoдуктів рoзпaду oргaнічниx рeчoвин мoжнa
cпocтeрігaти зa фoрмувaнням мoлeкул гумінoвиx киcлoт, які утвoрюють кoмплeкcні cпoлуки
з мінeрaльними кoмпoнeнтaми, щo дoвгo збeрігaютьcя у вигляді cтійкиx сполук а також від
співвідношення вмісту вуглецю гумінових кислот і фульвокислот в грунтах залежить
загальна активність гумусових кислот по відношенню до мінеральної частини грунту.
Висновки. Вермикомпостування має переваги перед традиційними системами
утилізації осадів: анаеробне зброджування, компостування, зневоднення осадів, аеробна
стабілізація, оскільки технологія вермикомпостування супроводжується низькою вартістю та
простотою обслуговування, низькою енерговитратністю, відсутністю застосування хімічних
препаратів, утворенням продуктів утилізації осадів стічних вод: високогумусного
органічного добрива (вермикомпосту) та біомаси компостних черв’яків. Проведені
дослідження процесу вермикоспостування свідчать про те, що цей метод може бути
альтернативним способом утилізації промислових осадів стічних вод шкіряних виробництв.
Ключові слова: вермикомпостування, осади стічних вод, шкіряне виробництво,
вермикультура, біогумус
1. Wang L. K. Waste treatment in the Process Industries [Text] / L. K. Wang, Y. Hung, H.
Lo. Taylor & Francis Group, 2006. – 622 p.
2. Саблій Л. А. Очищення стічних вод шкіряних заводів [Електронний ресурс] / Л.
А.Саблій // Технології та дизайн. – 2013. – №4 (9). – Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/td_2013_4_11.
3. Біотехнології в екології : навч. посібник / А. І. Горова, С. М. Лисицька,
А. В. Павличенко, Т. В. Скворцова. – Д. : Національний гірничий університет, 2012.– 184 с.
4. Сонько С. П., Пушкарева-Безділь Т. М., Суханова І. П., Василенко О. В., Гурський
І.М., Безділь Р.В. Проблема утилизації опавшого листя в містах і відходів тваринницьких
ферм і шляхи його рішення / С. П Сонько, Т. М. Пушкарева-Бездиль, І. П. Суханова, О.В.
Василенко, І. М. Гурський, Р. В. Безділь // Людина та довкілля. Проблеми неоекології. –
2017. - № 1-2 (27). – С. 143-154.
609
УДК 543+544.6+543.9
ВИКОРИСТАННЯ БІОСЕНСОРІВ В МЕДИЧНІЙ ТА ХАРЧОВІЙ
ПРОМИСЛОВОСТЯХ
Студ. О.І. Ніколаєва, гр. ББТск-161

Науковий керівник с.н.с. Л.В. Шкотова2
Науковий керівник доц. І.М. Волошина1
1
2
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
Мета і завдання. Визначити та проаналізувати переваги й недоліки біосенсорів

розроблених на основі нанометалів, дослідити їх практичне використання в медичній та
харчовій промисловості.
Об’єкт та предмет дослідження. В останні десятиліття зацікавленість у
застосуванні наноматеріалів при створенні сенсорів нового покоління пов’язана з їх
фізичними та хімічними властивостями, високою біосумісністю, що дають змогу створювати
сенсори з високою чутливістю та селективністю. Наноматеріали функціонують за принципом
«електричного дроту», вони зменшують дистанцію для переносу та покращують трансфер
електронів між редокс-центрами ензиму та поверхнею електрода з одночасним збереженням
біологічної активності фермента, вони дозволяють розробляти стабільні сенсори. Однак
розроблені сенсорні системи мають або невисоку чутливість, або матеріали що застосовані
при розробці мають високу собівартість та вимагають застосування складних методів
нанесення. Тому вкрай важливо розробити біосенсори, які не тільки мають високу
чутливість, селективність і надійність, але також є простими, економічними і екологічними.
Методи та засоби дослідження. Вольтамперометрія, трансмісійна (просвічувана)
електронна мікроскопія (ТЕМ), рентгенівська фотоелектронна спектроскопія (XPS),
спектрофлуорофотометрія, ультрафіолетова спектрометрія, спектроскопія, система
виявлення повного внутрішнього відображення (TIRS); електрохімічний аналізатор, робочий
електрод, платиновий допоміжного електрода та Ag/AgCl електрод порівняння.
Наукова новизна та/або практичне значення отриманих результатів. Контроль та
оптимізація біотехнологічних процесів вимагають швидкої та достовірної інформації щодо
концентрації субстратів та продуктів реакції. Крім того, завжди необхідні недорогі прилади
для контролю якості отриманих продуктів, тому створення біосенсорних пристроїв та
аналітичних приладів на їх основі є актуальним.
Найважливішими з характерних ознак біосенсорів є їхня висока чутливість та
селективність, простота у використанні та швидкість аналізу, а також широкий діапазон
речовин, що можуть бути детектовані. Це визначає можливість, а скоріше, необхідність,
їхнього застосування практично в усіх галузях людської діяльності, включаючи медицину,
фармацевтичне, харчове, біотехнологічне та хімічне виробництва, сільське господарство,
охорону довкілля, тощо. Порівняно з існуючими аналітичними методами вони можуть
забезпечити швидкий, надійний, чутливий та дешевий аналіз різноманітних сполук.
Іммобілізація в комплексі з гелем та наночастнками такими як цинк, платина паладій, золото
широко застосовуються. Золоті наночастинки (GNPs) використовують для модифікації
поверхні електрода, що покращує перенос електронів від активного центру ферменту до
електрода. GNPs мають високу біоспорідненість та високу поверхневу енергію, тому
фермент зберігає свою біологічну активність тривалий час. Часто активний сайт ферменту
може бути екранований тоді вільний обмін електронами між ферментом та реактивом буде
обмежений, що призведе до зменшення сигналу. Іммобілізація з застосуванням наночастинок
дає ферменту більш вільну орієнтацію та зменшує екрануючий вплив на проходження
реакції.
Існує тренд, що полягає в комбінації двох, або навіть більше різних наноматеріалів (AuPd,
PtAu, PdPt) що підсилюють властивості переносу електронів кожного з них.
610
Електрокаталітичні властивості платинової групи металів широко відома та добре вивчена.

Було виявлено, що їх бінарні сплави з іншими перехідним металами суттєво покращують
каталітичні та селективні властивості біосенсорів. Створюють та активно застосовують
суміш наночастинок таких як Pt/Pd. Метали наночастинок-ядер і наночастинок, що
утворюють оболонку структурованих агломератів, мають переважно найбільшу різницю
величин електродних потенціалів, що також збільшує активність металів в колоїдному
розчину у складі електрохімічних пар. Кожна електрохімічна пара – це наноджерело струму.
В роботі досліджено та проаналізовано прості та швидкі, екологічні та економічні методи
виготовлення біосенсорів. Показано, що нанокомпозити можуть виступати в якості
платформи для створення електрохімічних біосенсорів нового покоління.
В останні роки зацікавленість в біосенсорах значно зросла через велику значимість їх
застосування в клінічній діагностиці, фармацевтичному аналізі та харчовій промисловості.
Класичні методи аналізу хімічних сполук вимагають значних витрат часу, досвідчених
операторів, спеціальної підготовки проби, дорогого та громіздкого обладнання. Причому
жоден з таких приладів не є мобільним і здатним до автоматизації. В зв’язку з цим,
останніми роками більш пильну увагу приділяють розробці експресних та дешевих методів
моніторингу тих чи інших речовин, що характеризуються високою доступністю, чутливістю,
селективністю.
Саме тому, розробка біосенсорів є важливим напрямом біотехнології впродовж
останніх десятирічь. Часто при розробці біосенсорів виникає необхідність підвищення
чутливості та селективності ензимних мембран, зниження мінімальної концентрації, що
вимірюється біосенсором, можливості проводити аналізи в широкому діапазоні концентрацій
та за низького робочого потенціалу. Головну роль у вирішенні цих завдань відіграє
залучення наноматеріалів та нанотехнологій.
Модифіковані електроди на основі нанометалів інтенсивно застосовують при
визначенні клінічних маркерів. Композиційні наноматеріали, становлять значний інтерес
завдяки їх оптичним, електрохімічним та каталітичним властивостям.
Висновки. На сьогодні для перевірки якості сировини у процесі виробництва
використовують зовсім небагато біосенсорів. Головна їхня перевага – це швидкий відгук та
висока специфічність, а також низька ціна та легкість оброблення даних. Тому біосенсори
для контролю якості продуктів харчування та для медичної діагностики активно
розробляються вченими. Великий прогрес в останні роки в цьому напрямі став можливий
завдяки сучасним досягненням в галузі нанотехнологій та мікромеханіки.
Ключові слова: електрохімічні методи, біосенсори, нанометали, нанокомпозит.
1. Qitong Huang, Xiaofeng Lin, Jie-Ji Zhu, Qing-Xiao Tong. Pd-Au@carbon dots
nanocomposite: Facile synthesis and application as anultrasensitive electrochemical biosensor for
determination of colitoxin DNA in human serum. Biosensors and Bioelectronics 94. – 2017, doi:
10.1016/j.bios.2017.03.048.
2. Ziping Liu, Hua Liu, Lei Wanga and Xingguang Su. A label-free fluorescence biosensor
for highly sensitive detection of lectin based on carboxymethyl chitosan-quantum dots and gold
nanoparticles. Analytica Chimica Acta. 2016, doi: 10.1016/j.aca.2016.05.025.
3. Chi-Hao Chen, Ying-Cih Chen, Meng-Shan Lin. Amperometric determination of NADH
with Co3O4 nanosheet modified electrode. Biosensors and Bioelectronics 42. – 2013, 379–384.
4. Shkotova L.V., Voloshina I.M., Kovalchuk V.V., Zhybak M.T. Dzyadevych S.V.
Amperometric glucose biosensor with the IrNPs/Ludox-modified enzyme matrix // Biopolymers &
Cell 34. – 2018, 367 – 373. http://dx.doi.org/10.7124/bc.000984.
611
УДК 579+606:61+612.79
ВИКОРИСТАННЯ ПРОБІОТИЧНИХ ЛІЗАТІВ У КОСМЕТИЧНИХ КРЕМАХ
Студ. С.О.Скороход1, І.Є. Апполонова, гр. ББТ-151
1
2
Мета і завдання. Розглянути нормальну мікрофлору шкіряного покрову людини та

вплив на неї косметичних засобів на основі пробіотичних мікроорганізмів родів
Bifidobacterium, Lactobacillus, Lactococcus, Bacillus та їх метаболітів.
Завдання – довести, що лізати пробіотичних мікроорганізмів містять велику кількість
біологічно-активних речовин, які сприяють відновленню епідермісу шкіряного покрову та
пригнічують розвиток умовно-патогенної та патогенної мікрофлори шкіри.
Об’єкт та предмет дослідження. Використання лізатів пробіотичних
мікроорганізмів у косметичних кремах.
Методи та засоби дослідження. В ході дослідження було розглянуто наукові
літературні джерела відносно впливу пробіотичних лізатів на шкіряний покрив людини.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Встановлено,
що лізати пробіотичних мікроорганізмів містять велику кількість біологічно-активних
речовин, які сприяють відновленню епідермісу шкіряного покрову та пригнічують розвиток
умовно-патогенної та патогенної мікрофлори шкіри.
Результати дослідження. Розглянули структуру нормальної мікрофлори шкіряного
покриву людини та вплив на неї різних зовнішніх факторів, а також розвиток її постійних
мешканців залежно від значення рН шкіри [2]. Склад мікрофлори шкіри залежить від віку,
щільності волосяного покрову, вологості, температури, кислотності, гігієнічного стану
шкіри, шкірних і загальних захворювань [3,4]. Суттєво впливає на склад мікрофлори шкіри
перебування людини в лікарняних стаціонарах, тривале вживання антисептиків,
кортикостероїдів, цитостатиків. Шкіра нерівномірно заселена мікроорганізмами, їх багато на
поверхні та під першим і другим шарами ороговілого епітелію, а також в порах волосяних
фолікулів. У потових і сальних залозах бактерії погано розвиваються із-за антибактеріальної
активності жирних і молочної кислот [1, 2, 5].
Мікрофлора шкіри людини змінюється залежно від ділянки частини тіла [1, 4].
Постійними мешканцями пахових западин є представники Corynebacterium (C. xerosis, C.
minutissimum C. jeikeium).
Як правило на обличчі, верхній частині тіла та голові зустрічаються представники
Staphylococcus (S. epidermidis, S. hominis, S. capitis, S. saccharolyticus, S. saprophyticus). На
поверхні фолікулів сальних залоз знаходяться дріжджеподібні гриби роду Pityrosporum.
Переважно на сальних залозах, руках, пахових западинах та сухих ділянках шкіри
розвиваються Propionibacterium, Micrococcus, Brevibacterium, Dermabacter, Acinetobacter. До
факультативних видів мікрофлори шкіри відносять бактерії Streptococcus (S. pyogenes, S.
viridans, S. aureus), мікобактерії, кишкову паличку, ентеробактерії, протеї, псевдомонади. З
пилом на шкіру заносяться різноманітні бацили, клостридії, спори грибів [1, 4].
Склад мікрофлори шкіри залежить від віку, щільності волосяного покрову, вологості,
температури, кислотності, гігієнічного стану шкіри, шкірних і загальних захворювань [4, 6].
Суттєво впливає на склад мікрофлори шкіри перебування людини в лікарняних стаціонарах,
тривале вживання антисептиків, кортикостероїдів, цитостатиків. Шкіра нерівномірно
заселена мікроорганізмами, їх багато на поверхні та під першим і другим шарами
ороговілого епітелію, а також в порах волосяних фолікулів. У потових і сальних залозах
бактерії погано розвиваються із-за антибактеріальної активності жирних і молочної кислот
[1, 3, 5].
612
Пробіотичні мікроорганізми, які використовуються в косметичних засобах,

відновлюють природний баланс шкіри і підвищують її стійкість до зовнішніх факторів [1].
Регулярне використання косметичних засобів з пробіотиками, відновлює баланс мікробного
складу шкіри і підтримує його упродовж певного часу, створюючи нормальний для шкіри
рівень рН і інші умови, що забезпечують їй нормальне функціонування. Лізати
Bifidobacterium перш за все створюють і підтримують здоровий баланс шкіри, нормалізують
число «корисних» мікроорганізмів на її поверхні, тим самим підвищуючи її захисні функції і
імунну систему, а також прискорюють відновлення гідроліпідної плівки [6].
Лізати Lactobacillus вносять у захисні косметичні креми і маски по догляду за шкірою
з ослабленим імунним захистом, для регенерації і відновлення шкіри, для боротьби з віковим
старінням шкіри та старінням викликаним ультрафіолетовим опроміненням (фотостарінням),
для поліпшення тургору шкіри, її еластичності і пружності та відновлення рогового шару, а
також для комплексного догляду за шкірою, включаючи живлення, зволоження,
профілактику старіння. Так як вони здатні синтезувати органічні кислоти (молочну, оцтову),
багатоатомні спирти, ферменти глікозидази і ліпази, бактеріоцини, вітаміни групи А, В, С і
К, їх лізати використовують як компонент косметичних кремів для догляду за чутливою
проблемною шкірою при зовнішньому лікуванні гіперфункції сальних залоз [6].
Також у лікувальній косметичній продукції використовують бактерії родини
Lactococcus та їх метаболіти перш за все для пригнічення запальних процесів шкіри, та
утворення вугрового сипу (акне). Також вони здатні синтезувати антибіотикоподібні
речовини (бактеріоцини) лантибіотики [1].
При виготовленні лікувально-косметичної продукції використовують спорову біомасу
бактерій роду Bacillus разом з продуктами їх метаболізму для догляду за жирною шкірою з
розширеними порами і схильністю до утворення вугрів, для догляду за зрілою шкірою,
підтримання її пружності і зменшення зморшок, проти герпесу, при опіках і для відновлення
вагінальної мікрофлори. Також бацилярні пробіотики включають в лікувально-косметичні
засоби протигрибкової, противугревої і протигнійної дії [6].
Висновки. Встановлено, що використання лізатів пробіотичних мікроорганізмів в
косметичних кремах, при регулярному їх застосуванню, підвищує здатність шкіри до
процесів репарації і регенерації, нормалізує нормальну мікрофлору і рН, а також сприяє
відновленню імунітету шкіри.
При виготовленні косметичних кремів частіше за все використовують пробіотичні
мікроорганізми родів Bifidobacterium, Lactobacillus, Lactococcus, Bacillus та їх метаболіти.
Ключові слова: косметичні креми, пробіотики, Bifidobacterium, Lactobacillus,
Lactococcus, Bacillus.
1. Use of probiotic microorganisms to limit skin irritation. Pat. US 20100226892 A1. A.
Gueniche. Pub.Date 9.09.2010.
2. Янковский Д.С. Микробная экология человека: современные возможности ее
поддержания и восстановления. – К.: Эксперт ЛТД, 2005. 362 с.
3. Шендеров Б.А. Нормальная микрофлора и ее роль в поддержании здоровья
человека. Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 1998. №1.
С. 61-65.
4. Ердакова В.П., Позняковский В.М., Вековцев А.А. Перспективный подход к
созданию новой биологически активной добавки «Пробинорм» для профилактики кожных
заболеваний. Техника и технология пищевых производств. 2009. № 1. С. 35-39.
5. Косметическая комбинация микроорганизма и производного фитосфингозина. RU
2428967. Д. Амар, Б. Бернар, Д. Бернар, И. Кастиель. Опубл. 29.12.2009.
6. Gallo R. L., Nakatsuji T. Microbial symbiosis with the innate immune defense system of
the skin. J. Invest Dermatol. 2011. V. 131, № 10. Р. 1974 – 1980.
613
УДК 575.827:604.6:582.683.2
СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ БІОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ КОЛИВАНЬ
ГЕОМАГНІТНОГО ПОЛЯ
Студ. Т.В. Замирайло, гр. БМ-61мп1
Науковий керівник доц. І.О. Грецький2
Науковий керівник проф. Ю.П. Горго1
НТУ України «Київський політехнічний інститут»
1
2
Проблематика. Сучасною проблемою є визначення особливостей характеристик

різних мікроорганізмів для біоіндикації активності стану геофізичних параметрів
Мета і завдання. Виявлення кореляційних залежностей між значеннями
інтенсивності світіння бактерій Photobacterium phosphoreum та факторами, що визначають
геомагнітну активність.
Методика реалізації. Визначались оптимальні параметри суспензії для досліджень
інтенсивності біолюмінісценції як біоіндикатора стану геомагнітного поля. Протягом двох
місяців проводили моніторинг питомої інтенсивності світіння бактерій і порівнювали її зі
щоденними значеннями активності геомагнітного поля в умовах м. Києва в години
проведення досліджень біолюмінесценції. Визначення варіацій геомагнітного поля
проводилось за даними Центру прогнозу космічної погоди Національного управління
океанічних і атмосферних досліджень США. Опис сонячної активності проводили для
«чисел Вольфа» та потоку сонячного радіовипромінювання на довжині хвилі 10,7 см.
Результати дослідження. Було розраховано коефіцієнти кореляції змін щоденних
значень інтенсивності біолюмінесценції бактерій та порівняно їх зі значенням К-індексу та
Ар-індексу, «чисел Вольфа» і потоку сонячного радіовипромінювання. Визначено обернено
пропорційний достовірний середній кореляційний зв’язок R = −0,41 між значеннями питомої
бактеріальної люмінесценції та К-індексами геомагнітного поля, а зі значеннями потоку
сонячного радіовипромінювання встановлено достовірний прямо пропорційний зв’язок.
Показано, що при збільшенні інтенсивності варіацій геомагнітного поля відбувається
зменшення значень питомої інтенсивності біолюмінесценції бактерій.
Висновки. Показано наявність достовірної оберненої залежності між К-індексами
геомагнітного поля та питомою інтенсивністю люмінесценції P. рhosphoreum, коефіцієнт
кореляції у місяці з підвищеною геомагнітною активністю дорівнював R = −0,51.
Використання автоматизованої системи моніторингу інтенсивності світіння люмінесцентних
бактерій дає можливість краще прогнозувати в часі наявність збурень магнітного поля Землі.
Ключові слова: геомагнітна активність, біолюмінесценція, біоіндикація,
Photobacterium phosphoreum.
1. Gromozova EN, Voychuk SI, Zelena LB, Gretskey IA. Microorganisms as model system
for studying the biological effects of electromagnetic non-ionizing radiation. Safety Eng. 2012;
2(3): 89-92. DOI: 10.7562/SE2012.2.02.06
2. Ermolaev YuI, Ermolaev MYu. Sun and interplanetary sources of geomagnetical storms:
the aspects of space weather. Geophysical Processes and Biosphere. 2009; 8(1):5-35.
3. Klimenco MO, Prischepa AM, Voznjuk NM. Monitoring of environment. Kyiv:
Academy; 2006. 360 p.
4. Berganskaya LYu. Biological activity of bacteria how the indicator of geomagnetical
perturbation. Biophysics. 1995; 40(4):780-81.
5. Kuts VV, Ismailov AD. Physiological and emission descriptions Photobacterium
phosphoreum from the White sea. Microbiology. 2009; 78(5):612-17.
614
УДК 606:61+ 663.1:582.28

ПРИГНІЧЕННЯ РОЗВИТКУ СЕБОРЕЇ ЛІКУВАЛЬНИМИ ШАМПУНЯМИ
Студ. К.О. Васильєва, гр. ББТ-151,
Студ. М.І. Мельник, гр. ББТ-151
1
2
Мета і завдання: дослідити причини розвитку себореї та розглянути склад

лікувальних шампунів, визначити діючі речовини та вплив їх на стан волосяного покриву
шкіри голови.
Для досягнення мети потрібно: вивчити літературні джерела стосовно даної
проблеми, порівняти діючи речовини у існуючих лікувальних шампунях проти себореї.
Об’єкт та предмет дослідження: об’єктом дослідження є мікрофлора шкіри голови,
а саме грибок Malassezia furfur, який викликає себорею волосистого покриву шкіри голови.
Також склад шампунів, а саме діючі речовини які пригнічують розвиток хвороби.
Методи та засоби дослідження: порівняльний аналіз лікувальних шампунів
спрямованих на пригнічення розвитку себореї, аналіз лікувальних шампунів за діючими
речовинами, аналіз впливу діючих речовин на стан волосяного покриву шкіри голови.
Практичне значення отриманих результатів. В останні десятиліття збільшилось
число мікозів, що розвиваються на фоні зниження резистентності організму. На
сьогоднішній день це захворювання вражає приблизно 50 % дорослого населення у всьому
світі. Під час численних клініко-лабораторних досліджень було встановлено, що головну
роль у розвитку себореї волосистої частини голови і виникненні лупи відіграють дріжджові
грибки Malassezia furfu, які є постійними мешканцями здорових шкірних покривів людини.
Кількість мікроорганізмів, які населяють шкіру, досить велика (від 100 КУО/см2 до 2,5 млн
КУО/см2). Живлення мікроорганізмів здійснюється за рахунок виділень сальних і потових
залоз, відмерлих клітин епітелію і продуктів їх розпаду. У здорових людей мікрофлора шкіри
не викликає будь-яких хвороботворних процесів.
Результати. В дослідження літературних джерел було встановлено, що на поверхні
шкіряного покриву голови людини зосереджено близько 20 видів різних мікроорганізмів.
Найбільш поширеними з них, здатними викликати ряд захворювань, таких як псоріаз, екзема,
себорея, тріхофитія і лупа, є: антропофільні дріжджові грибки Malassezia furfur, що
паразитують на людині, Trichophyton, Candida та ін.
Під час численних клініко-лабораторних досліджень було встановлено, що головну
роль у розвитку себореї волосистої частини голови і виникненні лупи відіграють дріжджові
грибки Malassezia furfur, які протягом усього життя паразитують на шкірі, живлячись
продуктом секреції сальних залоз. Однак при несприятливих для організму умовах захисна
функція шкіри порушується і втрачається контроль над зростанням умовно-патогенної
мікрофлори. Як наслідок, вона починає активізуватися і посилено розмножуватися, стаючи
причиною себореї. Підвищена жирність шкіри сприяє розвитку жирної себореї шкіри голови.
Посилена продукція шкірного сала спричиняє ріст грибних колоній Malassezia, що є одними
з представників резидентної (фізіологічної) мікрофлори. ендокринні порушення; генетична
схильність; порушення у роботі травного тракту; імунодефіцитні стани; нестача вітамінів;
помилки у харчуванні; метаболічні порушення і хронічні патології внутрішніх органів та
інші причини.
Характеристика збудника хвороби. Рід дріжджових грибів Malassezia (раніше
відомий як Pityrosporum), представники якого природно мешкають на поверхнях шкіри
багатьох тварин, зокрема людини належить до царства Fungi, підцарства – Dikarya, відділу –
Basidiomycota, підвідділу – Agaricomycotina, класу – Heterobasidiomycetes, порядку –
615
Malasseziales, родини – Malasseziaceae. При рості на поживному середовищі Malassezia furfur

утворює кремові, гладкі, м'які, округлі, колонії, що складаються з клітин діаметром 2-5 × 3-6
мм. У культурі міцелій відсутній, однак тканинні форми утворюють витягнуті, злегка зігнуті
короткі нитки, на яких розвиваються «грона» спор до 8 мм в діаметрі.
Для позбавлення людини від себорейного дерматиту використовують лікувальні
шампуні, які надають лікувальний та профілактичний вплив на шкіру і волосся.
Дерматологічні захворювання волосистої частини голови нерідко супроводжуються
свербінням, утворенням лупи та різними запальними процесами.
Для того щоб косметичний засіб для миття голови допомагав в лікуванні себорейного
дерматиту, до складу шампуню повинні входити відповідні компоненти. Тому при виборі
препарату необхідно звертати увагу на список його активних діючих речовин. Кожне з них
має свої властивості. Для пригнічення розвитку себореї використовують шампуні проти
себорейного дерматиту, в основі яких такі діючі речовини, як: кетоконазол, входить до
складу таких шампунів, як «Перхотал», «Нізорал», «Мікозорал», «Себазон». Знищує
грибкову інфекцію, стимулює процес відлущування відмерлих клітин епідермісу; піритіон
цинку («Фридерм Цинк», «Хед-енд-Шолдерс», «Данекс», «Цинконе») активно бореться в
патогенною мікрофлорою, руйнує міцелій грибка, сприяє злущуванню епідермісу, знімає
запалення і подразнення шкіри; медичний дьоготь («Фридерм Дьоготь», «Нітрогену»,
«Себутон») усуває активні форми дріжджоподібних грибків, проявляє профілактичну
протисвербіжну, протизапальну, антибактеріальну дії; сульфід селену («Сульсена»,
«Сульсена-форте») ефективний в боротьбі проти сильного лущення, пов'язаного з
себорейним дерматитом; саліцилова і молочна кислота («Фридерм Дьоготь») забезпечують
швидке розчинення шкірного сала, що сприяє швидшому видаленню ороговілих лусочок та
надають протисвербіжний ефект.
Висновки. Збудником себорейних дерматитів є грибок Malassezia furfur який є
постійними мешканцем здорових шкірних покривів людини. Оскільки це захворювання є
багатофакторним, при виборі лікування слід враховувати причину, форму патологічного
процесу і ступінь його розвитку. Тому лікувати себорею голови, потрібно комплексно після
проведення необхідного діагностичного обстеження. Якісний шампунь проти себореї
повинен впливати на шкіру голови комплексно: знижувати інтенсивність роботи сальних
залоз, вбивати хвороботворні грибки і, звичайно ж, усувати лущення та свербіж шкіри
голови, запобігаючи їх відновлення. Також бажано, щоб засоби проти себорейного
дерматиту не містили агресивних ПАР та створювалися на основі натуральних компонентів.
Ключові слова: грибок, Malassezia furfur, себорея, лікувальні шампуні.
1. Ljubojevi S., Skerlev M., Lipozenc̆ić J., Basta-juzbašić A. The role of Malassezia furfur
in dermatology. Clinics in Dermatology. 2002. Vol 20, № 2. P. 179-182.
2. Dawson T.L. Malassezia: the forbidden kingdom opens. Cell Host & Microbe. 2019.
Vol 25, № 3, Р. 345 – 347.
3. Sparber F., De Gregorio C., Steckholzer S., Ferreira F. M., Dolowschiak T., Ruchti F.,
Kirchner F. R., Mertens S., Prinz I., Joller N., Buch T., Glatz M., Sallusto F., Leibund Gut-
Landmann S. The skin commensal yeast Malassezia triggers a type 17 response that coordinates
anti-fungal immunity and exacerbates skin inflammation. Cell Host & Microbe. 2019. Vol 25, № 3,
Р. 389 – 403.
4. Celis A.M., Vos A.M., Triana S., Medina C.A., Escobar N., Restrepo S., Wösten
H.A.B., de Cock H. Highly efficient transformation system for Malassezia furfur and Malassezia
pachydermatis using Agrobacterium tumefaciens-mediated transformation. J. of Microbiolog.
Methods. 2017. Vol 134. Р. 1 – 6.
616
УДК 628.35
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ДЛЯ БІОЛОГІЧНОГО ОЧИЩЕННЯ
СТІЧНИХ ВОД ШКІРЗАВОДІВ ВИЩИХ ВОДНИХ РОСЛИН
Студ. І.В. Мазур, гр. БЕ-51
Науковий керівник проф. Л.А. Саблій
Національний технічнний університет України
«Київський політехнічний інститут» ім. Ігоря Сікорського»
На сьогоднішній день потужний розвиток підприємств легкої промисловості, а саме

шкіряних заводів представляє собою достатньо велику кількість невирішених екологічних
проблем. Шкіряні заводи споживають на технологічні потреби найбільшу кількість води,
порівняно з іншими підприємствами легкої промисловості. Кількість стічних вод та їх
хімічний склад визначаються особливостями технології шкіряного виробництва.[1]
Стічні води шкіряних заводів є висококонцентрованими та містять різні забруднюючі
речовини, жири й масла, хром(ІІІ), алюміній, сульфіди, білки, фенол тощо. В процесі
обробки шкіри у складі стічних вод з’являються сполуки азоту, надходження яких у
поверхневі водойми спричиняє цвітіння води, зниження концентрації кисню. Такі сполуки
також ускладнюють біохімічне очищення стічних вод [3].
Використання анаеробного методу для очищення висококонцентрованих стічних вод
без поєднання з аеробною стадією недостатньо ефективне, не досягається необхідний ступінь
очищення від сполук азоту. У аеробних умовах доцільно і ефективно використовувати для
очищення від даних сполук вищі водні рослини, зокрема ряскові, які ефективно очищають
воду від амонійного азоту, нітратів, фосфатів та інших сполук, характеризуються простотою
культивування і можливістю використання як кормової добавки для годівлі тварин [2].
Мета роботи. Встановити можливість і ефективність використання для очищення
води від нітратів вищих водних рослин на прикладі ряски малої. Тому завданням було
визначити ступінь очищення води від нітратів в залежності від біомаси ряски.
Актуальність роботи пов’язана з використанням вищих водних рослин для
біологічного очищення стічних вод шкіряних заводів. Адже методи очищення, в яких
використовуються вищі водні рослини набувають все більшого застосування. Вищі водні
рослини мають фільтраційні властивості, тим самим регулюють якість води. Завдяки
поглинанню та утилізації багатьох біогенних елементів та їх сполук водні рослини є
незамінними в процесі самоочищення водойм.
Ряска мала має ряд значних переваг, перед іншими водними рослинами, має швидкий
темп росту та високу швидкість поглинання поживних речовин. Дослідження та розвиток
методів із застосуванням ряски малої доцільно проводити, адже очищення води за
допомогою неї зможе покращити ефективність технології.
Об’єкт та предмет дослідження. Експериментальні дослідження проводили з
використанням ряски малої, відібраної з культиватора на кафедрі екобіотехнології та
біоенергетики Національного технічного університету України «Київський політехнічний
інститут імені Ігоря Сікорського».
Ряска – рослина роду ряскових, яка має характерні ниткоподібні корінці, стебло являє
собою зелену, блискучу пластинку, що плаває на воді. В ході дослідження ряска може
змінювати колір та стан, що свідчитиме про наявність шкідливих речовин у воді.
Методи та засоби дослідження. На початку дослідження відбирали 3 проби ряски із
культиватора по 0,5 г, 1 г та 1,5 г наважки. Попередньо було приготовано розчин нітрату
калію з концентрацією 40 мг/дм3. В три проби води по 30 мл додавали приготований розчин.
Потім витримували протягом доби при штучному освітленні та температурі 18 °С.
Концентрацію нітратів визначали за стандартною методикою.
617
Для аналізу використовують відфільтровану пробу, концентрований розчин нітрату

калію, саліцилову кислоту, розчин NaOH та сегнетової солі. Дана методика передбачає
випарювання у порцелянових чашках на водяній бані.
Обладнання та матеріали: колби мірні місткістю 50 мл, скляний посуд та обладнання
лабораторне, фільтри паперові, піпетки мірні, кювети, порцелянові чашки, водяна баня.
Результати проведеного досліду наведені на діаграмі.
50
Концентрація нітратів, мг/дм3
40
40
30
20
18 17.8
10 14.9
0
контроль 0.5 г 1.0 г 1.5 г
Маса ряски, г
Рисунок – Зміна концентрацій нітратів, мг/дм , в процесі біологічного очищення
3
стічних вод протягом доби з використанням ряски
Результати дослідження. За наведеною діаграмою можна спостерігати зміну

концентрацій нітратів протягом доби відповідно взятої маси ряски. За отриманими
результатами, в ході проведених досліджень, було виявлено, що ступінь видалення нітратів
становить 52-63%. Ступінь видалення нітратів залежить від маси ряски, яка
використовується для біологічного очищення. Найвищий ступінь очищення води від нітратів
було досягнуто при біомасі ряски малої 1,5 г на 30 мл води.
Висновки. Отже, проведені дослідження показали можливість застосування ряски
малої для очищення води від нітратного азоту. При дослідженні необхідно чітко
дотримуватись параметрів процесу, правильної послідовності додавання реактивів. Для
збільшення ступеня видалення ряскою нітратів потрібно в подальшому глибоке вивчення
таких параметрів процесу біологічного очищення, як тривалість, площа контакту ряскових з
водою, початкова концентрація нітратів, температура, режим освітлення для можливості
впровадження результатів у практику очищення та доочищення стічних вод шкіряних
виробництв.
Ключові слова: біологічне очищення, шкіряне виробництво, вищі водні рослини, ряска.
1. Мацнєв А. І., Саблій Л. А. Водовідведення на промислових підприємствах. – Рівне:
УДАВГ, 1998. – 219 с.
2. Саблій Л. А. Фізико-хімічне та біологічне очищення висококонцентрованих
стічних вод : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. техн. наук / Л. А. Саблій – Київ,
2011. – 40 с.
3. Konontcev S. Treatment of recirculating water of industrial fish farms in phytoreactor
with Lemnoideae / S. Konontcev, L. Sabliy, M. Kozar, N. Korenchuk // Eastern-European Journal
of Enterprise Technologies. – 2017. – 5/10 (89). – P. 61-67.
618
УДК 675.015.6:60
БІОПОЛІМЕРИ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ:
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА, СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ
Студ. О.М. Головіна, гр. БШХ-16

Науковий керівник доц. О.А. Охмат
Мета і завдання. Біополімери – макромолекулярні сполуки біологічного походження,

основа структури і життєдіяльності живих організмів. До біополімерів належать білки,
полісахариди та нуклеїнові кислоти. Також розрізняють біополімери рослинного (крохмаль,
натуральний каучук, целюлоза тощо) та тваринного (колаген, кератин, альбумін, глобулін
ін.) походження [1]. Мета наукового дослідження – проаналізувати особливості структури
біополімерів тваринного походження. Завдання роботи полягає у встановленні подібностей і
відмінностей в основних характеристиках біополімерів тваринного походження.
Об’єкт та предмет дослідження. В даній роботі об’єктом дослідження є
біополімери тваринного походження. Предмет дослідження – властивості та особливості
структури біополімерів тваринного походження.
Результати дослідження. За своєю структурою біополімери є кополімерами, що
складаються із мономерних ланок різного типу, з’єднаних хімічними зв’язками. Мономерами
білків є амінокислоти. Основним білком живого організму є колаген – фібрилярний білок,
який характеризується структурними рівнями різної складності. Первинна структура –
характеризує чітку послідовність розташування амінокислот в поліпептидних ланцюгах,
вторинна – конформацію у вигляді спіралі, третинна – утворення спіралей з трьох окремих
спіралей, четвертинна – утворення фібрил, п’ятий рівень – утворення пучків волокон [1, 2].
Кожна третя амінокислота поліпептидного ланцюга представлена гліцином, близько 1/4
амінокислотних залишків складають пролін або гідроксипролін, близько 11% – аланін.
Кератин також відносять до фібрилярних білків з великим вмістом сірки. Побудований
кератин 19 амінокислотами, включаючи цистин. Структури кератину можуть набувати
спіральної або складчастої форми. Вказані білки характеризуються високою міцністю і
навіть жорсткістю структури. У фібрилярних білків розрізняють кілька конформацій
поліпептидних ланцюгів: α-спіраль, структуру складчастого листа, суперспіраль. Еластин та
ретикулін, які також відносяться до фібрилярних білків, пучків волокон не утворюють і
відрізняються від колагену меншим вмістом азоту. У воді фібрилярні білки не розчиняються.
Альбумін та глобулін – глобулярні білки. Альбуміни розчиняється, а глобуліни не
розчиняється у воді. Характерною особливістю альбумінів є високий вміст сірки. Глобулярні
білки складаються з макромолекул кулястої, еліпсоподібної, рідше веретеноподібної форми.
Висновки. Основними структурними ланками біополімерів є амінокислоти.
Особливістю всіх біополімерів є наявність великої та структурно складної за хімічним
складом поверхні. Кожен з біополімерів характеризує унікальний амінокислотний склад, та
фізико-хімічні властивості. Зважаючи на ці властивості, біополімер в живому організмі може
виконувати будівельну, захисну, регуляторну, сигнальну, скорочувальну, транспортну,
енергетичну, поживну функції.
Ключові слова: біополімери тваринного походження, амінокислоти, структура.
1. Біополімери: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1926/biopolimeri
2. Андреєва О.А. Фізика та хімія протеїнів: навч. посіб. – К.: КНУТД, 2003. – 224 с.
3. Collagens: structure, function, and biosynthesis / Gelse, K., Pöschl, E., Aigner, T. :
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/14623400
619
УДК 675.043: 663

ФЕРМЕНТНІ ПРЕПАРАТИ У ШКІРЯНОМУ ВИРОБНИЦТВІ
Студ. А.В. Горбенко, гр. БШХ-1-15
Науковий керівник ст. викл. А.В. Ніконова
Мета і завдання. Ферментна обробка з давніх часів застосовується для надання

необхідних пружно-пластичних властивостей готової шкіри. Сьогодні – це ще й найбільш
перспективний напрямок удосконалення технологічних процесів у ракурсі забезпечення
екологічності та ресурсоощадності шкіряного виробництва [1]. Тому метою дослідження є
аналіз практичного досвіду застосування ферментних препаратів у шкіряному виробництві.
Поставленим завданням – огляд інформації щодо асортименту ферментних препаратів
призначених для проведення технологічних процесів у виготовленні натуральної шкіри.
За об’єкт дослідження обрано ферментні препарати; предмет дослідження –
взаємозв’язок між видом застосовних матеріалів і процесами для яких вони призначені.
Методи дослідження. У роботі застосовано методи аналізу й узагальнення
інформації щодо асортименту та характеристик досліджуваних об’єктів.
Науковою новизною роботи є опрацювання наявних джерел інформації щодо
асортименту ферментних препаратів для обробки шкіри.
Результати дослідження. Розвиток досліджень у сфері ферментних систем, дозволяє
виділити основні напрямки застосування ферментних препаратів для проведення технологічних
процесів, зокрема, знежирювання, зневолошування, м’якшення, фарбування тощо. Серед
відомих препаратів найбільш вивченими та поширеними для обробки є ферменти
протеолітичної дії, що відмінно видаляють глобулярні білки, жири та вуглеводи, стійкі до зміни
температури і рН середовища, не здійснюють негативний вплив для здоров’я людини [1].
Амілосубтилін Г3х – комплексний ферментний препарат, що отримується з мікробної
культури Basillus subtilus, ефективно діє на вуглеводи й олігосахариди; призначений для
відмочування. Панкреатин – ферментний препарат із підшлункової залози свійських тварин,
чинить амілолітичу, протеолітичну та ліполітичну дію, застосовується для м’якшення,
знежирювання. Протосубтилін Г3х – препарат, що отримується із мікробних протеїназ
Basillus subtilus, Acremonium chrysogenum може бути використаний для зневолошування,
отримання білкових гідролізатів та аналітичних досліджень.
Протепсин – ензимний препарат тваринного походження, який містить комплекс
кислих протеїназ. Призначений для посилення гідратації колагенових білків, розпушення їх
структури у кислому середовищі.
Останнім часом актуальним є застосування протеолітичних ферментів вибіркової дії,
наприклад, колагенази мікробного походження з культури Geobacillus collagenovorans, що
відзначається здатністю гідролізувати колагенові волокна різних типів. Її використання дозволяє
забезпечити високий рівень технологічності виробництва, як у складі препаратів для
пом’якшення голини, так і на стадії утилізації відходів виробництва. Колагеназу доцільно
засовувати для повного або часткового гідролізу потрібного типу колагену, зокрема, для
вивчення та ідентифікації амінокислотного складу тропоколагенової молекули [2].
Висновки. Отже, використання ферментних препаратів для обробки натуральної шкіри
залишається перспективним напрямком для подальшого удосконалення технологічних процесів.
Ключові слова: ферментні препарати, обробка, шкіряне виробництво.
1. Антипова Л.В., Дворянинова О.П., Чудинова Л.П. Перспективы использования
ферментных препаратов для обработки шкур прудовых рыб с целью получения кожевенного
полуфабриката. Современные наукоёмкие технологии. 2009. № 11. С. 37–38.
2. Мацелюх О.В., Варбанець Л.Д. Колагенолітичні ферменти мікроорганізмів. Науковий
журнал біотехнологія. 2008. Том 1, №3. С. 13–24
620
УДК 579.69
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ НАНОЧАСТИНОК ЦЕРІЮ НА ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ
SACCHAROMYCES CEREVISIAE Y-2519
Студ. Т.О. Бойко, гр. ББТ-161

Науковий керівник доц. Н.М. Жолобак2
1
2
Інститут мікробіології і вірусології імені Д.К. Заболотного НАН України
Мета і завдання. Головною метою дослідження було виявлення впливу наночастинок

різних солей Церію на ріст і розвиток модельного еукаріотичного організму Saccharomyces
cerevisiae.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження була життєдіяльність
дріжджів Saccharomyces cerevisiae У-2519 в умовах наявності солей Церію різних
валентностей. Штам наявний у депозитарії мікроорганізмів Інституту мікробіології і
вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України.
Методи та засоби дослідження. У роботі в якості реагентів використані
наночастинки діоксиду церію (CND, розмір часток 4-6 нм), солі Се(III) та солі Се(IV).
Культуру клітин вирощували на агаризованому поживному середовищі YEPD протягом 24
годин за термостатних умов (280С) у чашках Петрі для досягнення стаціонарної фази росту
популяції. Змиви проводили дистильованою водою Вимірювання оптичної густини суспензії
клітин проводили на фотоелектроколориметрі КФК- 2 УХЛ та доводили до D540=0.1. Готові
дослідні зразки зчитували на планшетному аналізаторі. Всі роботи проводили у стерильних
умовах для запобігання контамінації мікроорганізмів.
Практичне значення отриманих результатів. Вперше на базі Інституту
мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного було проведено дослідну роботу з вирішення
актуальних питань пов'язаних з проблемою створення нанобіокомпозицій на базі
наночастинок діоксиду церію. Вона вимагає системного підходу до вивчення та оцінки
біологічної дії цього комплексу.
Результати дослідження. Дослідження проводили на одноденній та п’ятиденній
культурі клітин дріжджів. В 96 лунковий планшет вносили зразок модельного організму та
розчин солей Церію різної валентності та концентрації. На кожен зразок певної концентрації
робили три повтори. Концентрація зразків становила від 1мМ до 0,1нМ. Поряд робили
контрольну пробу в якій Церій замінювали дистильованою водою. Далі проводили
зчитування дослідних зразків за допомогою планшетного аналізатора. На зразках проводили
МТТ-тест та центрифугували. Розрахунки, графіки, гістограми та статичну обробку
виконували за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Excel 2010. За результатами
досліджень встановлено, що 1мМ розчин Церію(III) сприятливо впливає на ріст
мікроорганізмів, у п’яти зразках зберігається тенденція до збільшення оптичної густини
порівняно з контролем. Наночастинки діоксиду церію в більшості випадків дали зменшення
оптичної густини в усіх концентраціях від 1мМ до 0,1нМ.
Висновок. Вивчення актуальних питань пов’язаних з дослідженням біологічної дії
наночастинок солей Церію різних валентностей вимагає комплексного підходу. Наночастки
діоксиду церію надають різний вплив на показники оптичної густини суспензії модельного
еукаріотичного мікроорганізму S. сerevisiae на протязі всього часу дослідження.
Експериментальні дані показників МТТ- тесту культури S. cerevisiae Y-2519 після внесення
різних концентрацій розчинів солей Церію (Се(III), Ce(IV), наночастинок діоксиду церію)
свідчать про нелінійний вплив дослідних нанобіокомпозицій і потребують подальшого
вивчення.
621
Рис.1 – Показники МТТ-тесту S. cerevisiae Y-2519 в середовищі після внесення різних концентрацій розчинів
солей Церію (Се(III), Ce(IV), наночастинок діоксиду церію) 1- денної культури.
Рис.2 – Показники МТТ-тесту S. cerevisiae Y-2519 в середовищі після внесення різних концентрацій розчинів
солей Церію (Се(III), Ce(IV), наночастинок діоксиду церію) 5-денної культури.
Ключові слова: Saccharomyces cerevisiae, наночастинки, солі Церію, оптична густина
1. Меледіна Т. В., Давиденко С. Г. дріжджі Saccharomyces cerevisiae. Морфологія,
хімічний склад, метаболізм. Навчальний посібник - СПб .: Університет ИТМО, 2014. – С.108.
2. Глущенко Л.Ф., Глущенко Н.А. К вопросу об управлении жизнедеятельностю
микроорганизмов (на примере дрожей). // Международный журнал экспериментального
образования. – 2010. – № 10. – С. 78-80.
3. Т.Е. Банницына, А.В. Канарский, А.В.Щербаков, В.К.Чеботарь, Е.И.Кипрушкина,
Вестник МАХ №1, 2016, УДК 663.12, Дрожжи в современной биотехнологии.
4. Гудзь С. П. Мікробіологія: підручник: [для студ.вищ.навч.закл.]/ С. П. Гудзь, С. О.
Гнатуш, І. С. Білінська.—Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка,2009.—360с.
5. Бирюзова В.И. Ультраструктурная организация дрожжевой клетки. – М.: Наука,
1993. – 224 с.
622
УДК 578.23+546.655
ВПЛИВ НАНОЧАСТИНОК ЦЕРІЮ НА ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ДРІЖДЖІВ
SACCHAROMYCES CEREVISIAE Y-517
Студ. О.С. Розум, гр. ББТ-162
Науковий керівник доц. Н.М. Жолобак1
Інститут вірусології та мікробіології ім. Д.К. Заболотнього НАН України
1
2
Мета і завдання. Вплив наночастинок церію на життєдіяльність Saccharomyces cerevisiae

Y-517. Метод культивування; дослідити зміни показників росту культури S. cerevisiae Y-517 через
1 та 5 діб після внесення різних концентрацій розчинів солей Церію (Се(III), Ce(IV), наночастинок
діоксиду церію) та проведення МТТ-тесту; обробка даних статистичним методом.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження були волютинові гранули, які
локалізовані у вакуолях дріжджів Saccharomyces cerevisiae. Використаний штам Saccharomyces
cerevisiae: УКМ Y-517 з Української колекції мікроорганізмів (УКМ) при Інституті мікробіології
та вірусології імені Д. К. Заболотного Національної академії наук України.
Методи та засоби дослідження. Метод культивування: дріжджі вирощували на
твердому поживному середовищі IEPD протягом 24 годин за термостатних умов (280С) для
досягнення стаціонарної фази росту популяції. Змив клітин проводили дистильованою
водою. Оптичну густину (D540) розводили до 0,1кл/мл, що визначали за допомогою
фотоелектроколориметра КФК-2 YXV (ФЕК). Проведення МТТ-тесту. Отримані дані
оброблені статично, враховуючи 95 %-ний рівень достовірності за критерієм Стьюдента.
Розрахунки, графіки, гістограми та статична обробка виконані за допомогою комп’ютерної
програми Microsoft Excel 2007 ,після чого вони були конвертовані комп’ютерною програмою
Paint.v.6.1 у зображення формату jpg.
Дослідження. Данні показників росту культури клітин S. cerevisiae Y-517 середовищі
після внесення різних концентрацій розчинів солей Церію та проведення МТТ-тесту 1-
добової та 5-добової культур. (Таблиця 1 і 2; Рисунок 1 і 2)
Таблиця 1 – 1-добова культура
Концентрація
Наночастинки Ce+3 Наночастинки Діоксиду Церію Наночастинки Ce +4
наночастинок,М
10-3 0,0711 0,0712 0,0538 0,0591 0,0723 0,0747 0,0782 0,0734 0,0907 0,0917 0,0898
10-4 0,0690 0,0628 0,0653 0,0643 0,0706 0,0645 0,0673 0,0689 0,0702 0,0878 0,0870
10-5 0,0670 0,0649 0,0627 0,0660 0,0600 0,0629 0,0618 0,0606 0,0558 0,0758 0,0783
10-6 0,0648 0,0628 0,0658 0,0640 0,0597 0,0624 0,0610 0,0683 0,0569 0,0857 0,1142
10-7 0,0574 0,0638 0,0583 0,0540 0,0588 0,0737 0,0596 0,0619 0,0642 0,0725 0,0786
10-8 0,0621 0,0629 0,0589 0,0660 0,0614 0,0651 0,0615 0,0626 0,0704 0,0668 0,0760
10-9 0,0755 0,0722 0,0708 0,0668 0,0616 0,0693 0,0661 0,0643 0,0741 0,0799 0,0812
10-10 0,0859 0,0739 0,0786 0,0752 0,0810 0,0795 0,0778 0,0660 0,0749 0,0845 0,0877
0.1000
0.0800
0.0600 Ce3
0.0400 НДЦ
0.0200 Ce4
0.0000
1 2 3 4 5 6 7 8
Рис. 1 – Діаграма 1-добова культура
623
Таблиця 2 – 5-добова культура

Концентрація
Наночастинки Ce+3 Наночастинки Діоксиду Церію Наночастинки Ce+4
наночастинок,М
10-3 0,2232 0,1522 0,1540 0,1422 0,1416 0,1731 0,1005 0,1035 0,1014
10-4 0,2053 0,1218 0,1071 0,1737 0,1621 0,2080 0,0876 0,0910 0,0961
-5
10 0,0965 0,0406 0,0394 0,0403 0,0459 0,0601 0,0958 0,1001 0,0989
10-6 0,0508 0,0478 0,0395 0,0501 0,0346 0,1165 0,0820 0,1013 0,2323
10-7 0,2240 0,0393 0,0357 0,0579 0,0342 0,0566 0,0498 0,0774 0,2729
-8
10 0,0410 0,0383 0,0329 0,0357 0,0406 0,0490 0,0529 0,0590 0,3017
10-9 0,2508 0,0496 0,0474 0,0474 0,0459 0,0562 0,0554 0,1645 0,2720
10-10 0,2596 0,2983 0,2952 0,2774 0,2631 0,2759 0,2573 0,2745 0,3921
0.3500
0.3000
0.2500
0.2000 Ce3
НДЦ
0.1500
Ce4
0.1000
0.0500
0.0000
1 2 3 4 5 6 7 8
Рисунок 2 – Діаграма 5-добова культура
Висновок. Вирішення актуальних питань біотехнології пов'язаних з проблемою

створення нанобіокомпозіций на базі наночастинок діоксиду церію вимагає системного
підходу до вивчення та оцінки біологічної дії цього комплексу.
Наночастинки діоксиду церію надають різний вплив на показники оптичної густини
суспензії модельного еукаріотичного мікроорганізму S. сerevisiae на протязі всього часу
дослідження. Експериментальні дані показників МТТ- тесту культури S. cerevisiae Y-517
після внесення різних концентрацій розчинів солей Церію (Се(III), Ce(IV), наночастинок
діоксиду церію) свідчать про нелінійний вплив дослідних нанобіокомпозіций і потребують
подальшого вивчення.
1.Полежаева О.С. Синтез нанокристаллического диоксида церия методами «мягкой
химии» и изучение его структурно-чувствительных свойств: автореф.дис. канд. хим. наук:
26.11.08 / Ольга Сергеевна Полежаева. –– М., 2008. –– 26 с.
2. Гудзь С. П. Мікробіологія: підручник: [для студ. вищ. навч. закл.]/ С. П. Гудзь,
С. О. Гнатуш, І. С. Білінська. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка,2009.—360с.
3. Нове з систематиці та номенклатурі грибів. Ред. Ю. Т. Дяків, Ю. В. Сергєєв.
Москва: Національна академія мікології. Медицина для всіх, 2003, 494 с.
4. Быков А.С. Атлас по медицинской микробиологии и иммунологии / А.С. Быков,
А.А. Воробьев, В.В. Зверев. - М.: МИА, 2007.
624
УДК 577.336
ЛЮМІНЕСЦЕНТНІ БАКТЕРІЇ PHOTOBACTERIUM PHOSPHOREUM – ОБ'ЄКТ ДЛЯ
ВИВЧЕННЯ БІОЛОГІЧНИХ ЕФЕКТІВ НАНОЧАСТИНОК ДІОКСИДУ ЦЕРІЮ
Cтуд. О.В. Новік, гр. ББТ-161
Науковий керівник доц. І.О. Грецький 2
Науковий керівник доц. Н.М. Жолобак 2
1
2
Інститут мікробіології і вірусології імені Д.К. Заболотного НАН України
Мета і завдання. Виявити вплив наночастинок Церію та солей Церію різних

валентностей на життєдіяльність Photobacterium phosphoreum
Об'єкт та предмет дослідження. Об'єкт дослідження – штам морських
люмінесцентних бактерій Photobacterium phosphoreum, зареєстрований в Депозитарії
мікроорганізмів Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України під
номером ІМВ В-7071. У роботі використано наночастки діоксиду церію (CND, розмір часток
4-6 нм, ξ ≈ +10 мВ) та III і IV валентні солі Церію.
Методи та засоби дослідження. Для проведення дослідження клітини P.
phosphoreum нарощували шляхом глибинного культивування протягом 8 год в аеробних
умовах при 21 ° С в рідкому середовищі, що складається з (г / л): пептон - 5,0; дріжджовий
екстракт - 1,0; NaCl - 30,0; Na2HPO4 - 5,3; КН2РО4*2H2O - 2,1; (NH4) 2HPO4 - 0,5; MgSO4*Н2О
- 0,1; гліцерин - 3,0 мл/л; рН = 7,2. Культивування проводили в 750 мл колбах з об'ємом
середовища 100 мл. На початкових етапах культивування вихідна оптична щільність
суспензії мікроорганізмів становила OD670 = 0,1. Щільне ПС отримували шляхом додавання
до рідкого середовища 20 г/л агар-агар. Інтенсивність люмінесценції визначали через 1 добу
та 5 діб після внесення різних концентрацій досліджуваних наночастинок в рідке середовище
до P. phosphoreum в логарифмічній фазі росту. Готові дослідні зразки зчитували на
планшетному аналізаторі. Всі роботи проводили у стерильних умовах для запобігання
контамінації мікроорганізмів.
Наукова новизна та / або практичне значення отриманих результатів. Вперше на
базі Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного було проведено дослідну
роботу з вирішення актуальних питань пов'язаних з проблемою створення
нанобіокомпозицій на базі наночастинок діоксиду церію. Вона вимагає системного підходу
до вивчення та оцінки біологічної дії цього комплексу.
Результати дослідження. Дослідження проводили на одноденній та п’ятиденній
культурі клітин P. phosphoreum. В 96 лунковий планшет вносили зразок модельного
організму та розчин солей Церію різної валентності та концентрації. На кожен зразок певної
концентрації робили три повтори. Концентрація зразків становила від 1мМ до 0,1нМ.
Рисунок 1 – Зміна оптичної густини біолюмінесценції Photobacterium phosphoreum

в середовищі після МТТ-тесту в одноденній культурі
625
В контрольній пробі Церій замінювали на фосфатний буфер. Далі проводили

зчитування дослідних зразків за допомогою планшетного аналізатора. На зразках проводили
МТТ-тест та центрифугували 1500 оборотів. Статичну обробку виконували за допомогою
комп’ютерної програми Microsoft Excel 2013.
Рисунок 2 – Зміна оптичної густини біолюмінесценції Photobacterium phosphoreum

в середовищі після МТТ- тесту в п'ятиденній культурі
Висновки. Вирішення актуальних питань пов'язаних з проблемою оцінки біологічної

дії наночастинок діоксиду церію вимагає системного підходу до вивчення комплексної дії
цього фактору.
Наночастки діоксиду церію, що відрізняються способом синтезу і володіють різними
фізико-хімічними властивостями, в тому числі і значенням ξ-потенціалу, надають різний
вплив на показники оптичної густини модельного грамнегативною мікроорганізму P.
phosphoreum: через 1 добу після внесення до клітин CND у всьому діапазоні досліджених
концентрацій оптична густина значно збільшується, максимальне значення ОГ- 0,8460
відповідає концентрації 1 мМ. Таким чином, використання модельного грамнегативного
мікроорганізму P. phosphoreum дозволяє створити систему тестування наночастинок CND і
дозволяє оцінити їх нетоксичний вплив в діапазоні концентрацій 0,1 нМ - 1 мМ.
Ключові слова: Photobacterium phosphoreum, біолюмінесценція, біотестування,
наночастки діоксиду церію
1. Дерябін Д.Г. Бактеріальна біолюмінесценція: фундаментальні та прикладні
аспекти. М .: Наука, 2009. - 246 с .;
2. Гітельзон І.І., Родичева Е.К., Медведєва С.Є. і ін., Біолюмінісцентні бактерії / Відп.
ред. Е.Н. Кондратьєва. Новосибірськ: Наука, 1984. - 278 с .;
3. Analytical bioluminescence and chemiluminescence / A. Roda, M. Guardigli, E.
Mishelini [etal.] // Anal. Chem. – 2003. – Vol. 75, № 25. – P. 462–470.
4. Кацев A.M., Макемсон Дж. Ідентифікація біолюмінісцентних бактерій, виділених з
Чорного і Азовського морів // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.
І. Вернадського Серія «Біологія, хімія». 2006. т.19. №4. С. 111-116.
5. Малигіна, І. Ю., Кацев, A. M. Біолюмінісцентні бактерії Чорного і Азовського
морів // Екологія моря. - 2003. - 64. - С.18-23.
626
УДК 606:61+576
ВПЛИВ РЕКОМБІНАНТНОГО ТИМОЗИНУ БЕТА 4 НА ЗАГАЛЬНУ КІЛЬКІСТЬ
ТА МЕТАБОЛІЧНУ АКТИВНІСТЬ КУЛЬТУРИ ЕПІТЕЛІАЛЬНИХ КЛІТИН VERO
Студ. Кабан УД.М, гр. ББТск-17

Науковий керівник доц. Н.М. Жолобак
Мета і завдання. Мета – дослідження дії препарату рекомбінантного пептиду

тимозину бета 4 (Tβ 4) на перещеплювану культуру клітин нирок зеленої мавпи Vero ,
визначення його ефективної концентрації, що може бути підґрунтям для подальшого
дослідження перспективності його застосування при пошкодженні ниркового епітелію. Для
досягнення мети вирішено такі завдання: проведено аналіз літературних джерел;
експериментально встановлено оптимальну – мінімальну ефективну концентрацію
препарату, що підвищує життєздатність культури клітин Vero.
Об’єкт та предмет дослідження. Об‘єкт дослідження – взаємодія рекомбінантного
пептиду Tβ 4 з культурою клітин Vero. Предмет дослідження – визначення діапазону
ефективних концентрацій Tβ 4, які впливають на життєздатність культур клітин Vero за
допомогою колориметричних методів та статистичного аналізу отриманих даних.
Методи та засоби дослідження. Дослідження виконано на культурі клітин Vero
(клітини епітелію нирки зеленої африканської мавпи), яку вирощували на середовищі
DMEM/Nutrient Mixture F-12 Ham з 7.5 % ембріональної сироватки телят (Sigma Aldrich,
USA). Використовували препарат тимозин бета 4 (TB-500, USA). Оптичну густину лунок
визначали на приладі Multiskan Ascent (Thermo labsystem, Finland).
Наукова новизна та / або практичне значення отриманих результатів. Вперше
проведено дослідження впливу рекомбінантного пептиду Tβ 4 на життєздатність культури клітин
Vero. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю розробки нових високоефективних
терапевтичних препаратів та розширення сфери їх застосування завдяки здатності стимулювати
регенеративні процеси та знімати внутрішньоклітинний оксидативний стрес.
Результати дослідження. Тимозин бета 4 – це пептид, що складається з 43
амінокислот та присутній у всіх клітинах ссавців. Вперше Tβ 4 був виділений з екстракту
тимусу. Рекомбінантний Tβ 4 в медицині застосовується для прискорення загоєння ран,
пов'язаних з різними захворюваннями (пошкодження рогівки, сполучної тканини), а також
для відновлення міокарда після інфаркту, лікування ішемічних станів; Tβ 4 також проявляє
протизапальну дію [1, 2].
Першим етапом дослідження був збір інформації та планування експерименту. В
рамках дослідження до сформованого моношару культури клітин Vero, вирощених в 96-
лунковому планшеті, вносили послідовні двократні розведення препарату Tβ 4. Діапазон
досліджених концентрацій препарату склав 0.02-2.0 мкг/мл. Контролем були інтактні, нічим
не оброблені клітини. Кожній експериментальній точці відповідало не менше 5 значень.
Планшет інкубували 24 год при температурі 37°С та 5 % СО2 . Оцінку життєздатності клітин
проводили, застосовуючи послідовно два тести: МТТ-тест (тест визначення метаболічної
активності мітохондріальних дегідрогеназ клітин, тривалість – 4 год) [3] та CV-тест (тест
визначення загальної кількості адгезованих, прикріплених клітин, шляхом їх окраски
фарбником кристалічним фіолетовим) [3]. Оптичну густину лунок у МТТ-тесті визначали
аналізатором відкритого типу Multiskan Ascent за довжини хвилі λ=492 нм, довжина хвилі
λ=540 нм була використана для визначення оптичної густини лунок у CV-тесті. Отриманий
набір значень аналізували із застосуванням методів непараметричної статистики,
розраховуючи медіану та 1 і 3 інтерквартильний інтервал. Для оцінки достовірності
відмінностей значень експериментальної групи та контролю клітин застосовували
непараметричний U-критерій Манна-Уітні.
627
125.00 тимозин 125.00

тимозин
контроль клітин контроль клітин
120.00 120.00
115.00 115.00
110.00 110.00
105.00 105.00
100.00 100.00
95.00 95.00
90.00 90.00
85.00 85.00
80.00 80.00
0.02 0.03 0.06 0.13 0.25 0.50 1.00 2.00 0.02 0.03 0.06 0.13 0.25 0.50 1.00 2.00
А Б
Рисунок 1 – Вплив 24 год контакту препарату рекомбінантного тимозину бета 4
на життєздатність культури клітин нирок зеленої мавпи Vero.
Примітка. По осі абсцис – концентрація препарату тимозин бета 4 (мкг/мл), по осі ординат –
відсоток метаболічної активності клітин (МТТ-тест, діаграма А) та загальної кількості клітин (CV-
тест, діаграма Б), розрахованих відносно показників контрольних клітин, прийнятих за 100 %.
Аналіз даних МТТ-тесту показав, що 24 год контакт препарату рекомбінантного Tβ 4 з

перещеплюваними клітинами Vero супроводжувався достовірним зниженням метаболізму (Р ˂
0.05), хоча показники зниження метаболічної активності мітохондрій не перевищували 15 %.
Такий рівень змін метаболічної активності клітин можна розглядати як відповідь на препарат в
межах фізіологічної норми. Оцінка загальної кількості клітин (CV-тест) після контакту з
препаратом Tβ 4 виявила її збільшення у діапазоні концентрацій 0.3-1.0 мкг/мл. Максимальна
досліджена концентрація Tβ 4 – 2 мкг/мл – не впливала на загальну кількість клітин, що може
бути побічним свідченням її незначної токсичної дії. Показано, що в концентраціях 0.25-
0.5 мкг/мл препарат Tβ 4 за умови його 24 год. контакту з клітинами Vero достовірно (Р ˂ 0.05)
збільшував їх загальну кількість на 10-15 %. Загалом, отримані результати впливу препарату Tβ 4
на життєздатність клітин Vero свідчать, що його застосування оптимізує процеси їх росту: на
фоні фізіологічного зниження на 10% метаболічної активності виявлено достовірне (Р ˂ 0.05)
зростання на 10-15 % загальної кількості клітин.
Ключові слова: Тимозин бета 4, рекомбінантний пептид, культура клітин нирок зеленої
мавпи Vero, МТТ-тест, CV-тест, життєздатність.
Висновки. Отримані результати свідчать, що 24 год контакт клітин Vero з препаратом Tβ 4 в
діапазоні концентрацій 0.25-0.5 мкг/мл супроводжується достовірним (Р ˂ 0.05) збільшенням загальної
кількості клітин на фоні незначного (в межах фізіологічної норми) зниження метаболічної активації
мітохондрій. Виявлений факт потребує більш детального вивчення, оскільки може допомогти
поглибити наші знання про механізм дії тимозину бета 4.
1. Thymosin beta 4: A novel corneal wound healing and anti-inflammatory agent / Sosne G., Qiu P.,
Kurpakus-Wheater M. // Clinical Ophthalmology. – 2007. – 1(3). – P. 201–207.
2. Thymosin β4-mediated protective effects in the heart / Hinkel R., Klett K., Bähr A., Kupatt C. //
Expert Opinion On Biological Therapy. – 2018. – 18(sup1). – P. 121–129.
3. The Comparison of MTT and CVS Assays for the Assessment of Anticancer Agent Interactions /
Sliwka L., Wiktorska K.., Suchocki P., et al. // PLoS One. – 2016. – 11(5). – P. 502–507.
628
УДК 615.272:616-006
ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ БІОПРЕПАРАТІВ У МЕДИЦИНІ
Студ. І.С. Лещенко, гр. ББТ-161

Студ. Д.О. Талащенко, гр. ББТ-161
Науковий керівник І.О. Скороход2
1
2
Інститут мікробіології на вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України
Мета і завдання. Представити основні принципи створення нових

багатофункціональних наноматеріалів; коротко описати шляхи синтезу цих матеріалів на
полімерній (органічній) або мінеральній основі; оцінити біо- та екобезпечність їх
використання; продемонструвати ефективність їх застосування у біології та медицині.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є багатофункціональні
наноматеріали. Предмет дослідження – закономірності, біологічні властивості, принципи
створення, перспективи використання багатофункціональних наноматеріалів.
Методи та засоби дослідження. В роботі були використані методи порівняння,
аналізу, синтезу, узагальнення, абстрагування. Використані методи дозволили в повній мірі
забезпечити виконання роботи на високому науковому рівні.
Встановлено, що комплексування протипухлинних ліків зі створеними поліфункціональними
полімерами, а також органічними і неорганічними наночастинками з утворенням
надмолекулярних наноструктур (полімерних міцел, везикул, міжмолекулярних, у тому числі,
інтерполіелектролітних комплексів) дозволяє: суттєво підвищити ефективність дії ліків, які
ними доставляються, і 10-кратно знизити їх діючу дозу зі збереженням терапевтичного
ефекту; значно прискорити адресну доставку ліків у клітини-мішені та ініціювати їх
апоптичну загибель; забезпечити долання біологічних бар’єрів, пов’язаних із множинною
медикаментозною резистентністю пухлинних клітин; знизити негативні побічні ефекти
протипухлинних ліків в організмі (кардіо-, гепато- і нефротоксичність); пролонгувати дію
протипухлинних чинників в організмі.
Про практичну значимість представлених досліджень свідчать патенти на винаходи і
корисні моделі, виконані міжнародні та українські гранти, а також результати випробування
створених матеріалів у науково-дослідних і медичних установах.
Результати дослідження. Створення багатофункціональних наноматеріалів, які ще
часто називають «розумними» (smart) матеріалами, без сумніву, є головним пріоритетом у
розвитку сучасного фармацевтичного ринку. Серед цих матеріалів найбільшу увагу
приділяють: засобам для адресної доставки ліків; створенню лікарських форм, здатних
долати біологічні бар’єри в організмі, зокрема множинну медикаментозну резистентність;
засобам для генної терапії (доставка ДНК і мiРНК в організмі); створенню водорозчинних
форм лікарських препаратів; засобам для візуалізації шляхів доставки ліків, а також
моніторингу їхньої дії і виведення з організму; засобам для ефективного виявлення
специфічних біомолекул-мішеней і клітин-мішеней в організмі (нові методи діагностики,
особливо ранньої); засобам для одержання специфічних клітин (особливо, стовбурових);
створенню нових трансплантаційних матеріалів.
Першим етапом роботи було проаналізувати можливість використання нових
багатофунціональних полімерних наноматеріалів для доставки протипухлинних ліків і
нуклеїнових кислот. Запропоновано нові підходи у хімії високомолекулярних сполук,
зокрема, синтезовано і поверхнево-активні телехелатні олігомери з кінцевими пероксидними
та іншими функціональними фрагментами (ТОП), а також олігопероксиди і олігопероксидні
металокомплекси (ОМК) з бічними пероксидними групами та групами аніонного, катіонного
і неіонного типів. Однією з її головних цілей є синтез нових функціональних поверхнево-
активних олігомерів і полімерів складної архітектури. На їх основі здійснено
629
реконструювання надмолекулярних структур, міцел, везикул, наночастинок, придатних для

адресної доставки ліків і нуклеїнових кислот, реагентів для імунізації, магнітних і
люмінесцентних маркерів для мічення клітин ссавців і мікроорганізмів.
Вперше розроблено шляхи керованого синтезу блок-кополімерів із заданою кількістю
функціональних полімерних блоків контрольованих довжин та архітектури, що містять
кінцеві реакційні фрагменти (пероксидні, епоксидні, карбоксильні, сіланольні та інші).
Другим етапом дослідження було встановлення підвищення ефективності дії
протипухлинних ліків на злоякісні клітини, у т.ч. на клітини із множинною медикаментозною
резистентністю. Встановлено, що протипухлинний препарат доксорубіцин у комплексі із
синтезованим гребенеподібним полімером полі(ВЕП-ко-ГМА)-графт-ПЕГ,
функціоналізованим поліетиленгліколем і фосфатидилхоліном, утворює міцели, які
забезпечують значно швидшу (10 хв) адресну доставку доксорубіцину в ядро пухлинних
клітин-мішеней порівняно з потраплянням туди препарата у вільному стані (1-2 год).
У випадку такої доставки доксорубіцину спостерігається значне зменшення
відносного приросту кількості злоякісних клітин ссавців за дози препарату, що у 10 разів
нижча за дозу, в якій такий ефект досягається за дії вільного доксорубіцину. Доксорубіцин у
складі нанорозмірного міцелярного комплексу швидше та у суттєво нижчій концентрації
викликає загибель пухлинних клітин шляхом апоптозу. Це підтверджено результатами
цитологічних, електрофоретичних і біохімічних досліджень.
Висновок щодо підвищення ефективності дії доксорубіцину за його доставки у
клітини у складі нанорозмірних міцелярних комплексів з розробленим новим
функціональним полімером повністю справдився й для доставки нового металовмісного
протипухлинного препарату – КР-1019. Крім того, встановлено, що такий міцелярний
комплекс запобігає втраті КР-1019 його біологічної активності внаслідок зміни валентності
Рутенію у молекулі цієї протипухлинної субстанції. Активна форма КР-1019 зберігається у
комплексі навіть після перебування упродовж 24-х годин у середовищі із сироваткою крові.
Про універсальність гребенеподібних полімерів і нанорозмірних міцелярних
комплексів свідчить їхня здатність адресно доставляти інші протипухлинні субстанції,
зокрема синтетичні похідні 4-тіазолідинонів, ефективно долаючи при цьому різні
молекулярні механізми множинної медикаментозної резистентності злоякісних клітин тварин
і людини. Показано, що введення мишам із прищепленою лімфомою NK/Ly доксорубіцину у
складі нанорозмірного міцелярного комплексу у дозі 0,1 мг/кг ваги має ефект, який
співмірний з ефектом дії вільного доксорубіцину у дозі 1 мг/кг ваги. При цьому ріст пухлини
повністю припиняється і миші залишаються живими. Слід відзначити, що таке лікування не
призводило до зниженням ваги тварин, характерного для дії вільного доксорубіцину.
Доксорубіцин у складі міцелярного комплексу з полі(ВЕП-ко-ГМА)-графт-ПЕГ ефективно
діяв і під час хіміотерапевтичного лікування мишей з іншою пухлиною - лейкозом L1210.
Висновки. В роботі представлено сучасні принципи створення нових
багатофункціональних наноматеріалів, розглянуто шляхи їх синтезу на полімерній
(органічній) або мінеральній основі. Нові багатофункціональні матеріали є біо- та
екобезпечними та можуть використовуватися для ефективної доставки протипухлинних ліків
та нуклеїнових кислот, а також здатні підвищувати ефективність таких препаратів.
Ключові слова. Багатофункціональні наноматеріали, доставка лікарських засобів,
злоякісні пухлини.
1. http://globalnauka.com/naukova_ukraina/280.html.
2. http://www.imbg.org.ua/uk/sci/biotech/.
3. Тодосійчук Т. С. Поліваріантна біотехнологія препаратів-антисептиків на основі
мікробних бактеріолізинів : автореф. дис. ... канд. біол. наук : 03.00.20. Київ, 2016. 47 с.
4. https://pidruchniki.com/68197/meditsina/biopreparati.
5. http://potatoday.com.ua/news/2016/ukr/article_29
630
УДК 606:675
ВИКОРИСТАННЯ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ СПОЛУК
У ВИРОБНИЦТВІ НАТУРАЛЬНОЇ ШКІРИ
Студ. Н.О. Чумакова, гр. БШХ-16
Науковий керівник проф. О.А. Андреєва
Мета і завдання. Мета роботи – визначити роль біологічно активних сполук (або
БАС) у виробництві натуральної шкіри. Для цього на підставі аналізу літератури встановити,
що собою уявляють ці сполуки та яке значення вони мають для шкіряної промисловості,
починаючи від вихідної сировини у вигляді шкур тварин і до готового продукту у вигляді
натуральної шкіри.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження – біологічно активні сполуки,
предмет – використання цих сполук у виробництві натуральної шкіри.
Результати дослідження. Поняття «біологічно активні сполуки» (іноді вживається
«біологічно активні речовини») традиційно пов’язують із хімічними речовинами,
необхідними для підтримки життєдіяльності живих організмів, їх фізіологічної активності.
БАС можна класифікувати за різними ознаками: за походженням, стійкістю до дії різних
чинників, можливістю накопичуватися в організмі, дією на організм і т.і. З урахуванням
біологічного значення виокремлюють такі основні групи біологічно активних сполук як
білки, ферменти, вітаміни, ліпіди, вуглеводи, алкалоїди, гормони, антибіотики та деякі інші.
Завдяки своїм унікальним властивостям вони мають величезне значення не лише для всього
живого, а й для різних сфер науки та економіки, а саме для харчової, фармацевтичної,
парфумерно-косметичної та легкої промисловості, медицини та сільського господарства.
З давніх давен і до наших днів для виробництва натуральної шкіри використовується
шкірний покрив тварин, у формуванні структури та властивостей якого беруть участь
різноманітні біологічно активні сполуки як за життя, так і після смерті тварини, наприклад,
білкові речовини (колаген, кератин, еластин, ретикулін, глобулярні білки), вуглеводи, ліпіди,
ферменти і т.і. Слід зазначити, що всі етапи розвитку та функціонування шкірного покриву
тварин пов’язані з волокнистим колагеном, який, як основна складова сполучної тканини в
організмі, виконує різні життєво важливі функції: захисну, опорну, рухому, збереження
водно-сольового балансу тощо. Притаманні зрілому колагену властивості (стабільність
структури, нерозчинність у воді, стійкість до дії температури тощо) пояснюють утворенням у
його структурі різноманітних зв’язків, внутрішньо- та міжмолекулярним зшиванням окремих
структурних елементів в єдине ціле. У свою чергу, вагому роль для будови та властивостей
колагену відіграють вуглеводи, що присутні в структурі цієї білкової речовини або у вигляді
вуглеводних залишків, приєднаних до функціональних груп, або у вигляді
глікозаміногліканів (ГАГ), які з цими групами ковалентно не зв’язані. Більша кількість
вуглеводів супутня колагену у вигляді протеїн-глікозаміногліканових комплексів (або
протеїн-вуглеводних комплексів ГАГ). Останні є лінійними полімерами, утвореними з
послідовно з’єднаних дисахаридних одиниць, кожна з яких містить гексозамін та уронову
кислоту або галактозу. У структурі колагену протеїн-вуглеводні комплекси виконують
функції стабілізації фібрил, регулювання фібрилоутворення, а також сприяють рухомості
сполучної тканини дерми.
Метою шкіряного виробництва є звільнення шкури від епідермісу, волосу та
підшкірної клітковини і перетворення залишкової частини (дерми) на продукт, з якого можна
виготовляти вироби різного цільового призначення: взуття, одяг, меблі, галантерейні вироби,
вишукані аксесуари і т.і. При цьому волокниста структура дерми повністю зберігається, але
її фізико-хімічні властивості дуже змінюються. Основні процеси та операції первинного
оброблення сировини, а ще більшою мірою шкіряного виробництва ґрунтуються,
насамперед, на взаємодії білків шкури з хімічними реагентами. Це позначається на товарній
цінності як самої сировини, так і готової шкіри. Так, природний жир у шкурі є її
631
обважнювачем і, залежно від місця розташування, може певною мірою впливати на якість і
вихід готової продукції. Високий вміст жиру є в шкурах свиней, деяких порід овець та кіз,
великої рогатої худоби інтенсивного вирощування, морських тварин. Через це
ускладнюється сортування, зберігання та перероблення сировини, оскільки жирові речовини
є чудовим поживним середовищем для розвитку мікроорганізмів й здатні до окиснювання та
взаємодії з хімічним реагентами, що потребує певних способів оброблення (консервування,
знежирювання) для запобігання зниження міцності шкірної тканини та деяких інших
небажаних, з урахуванням подальшого використання сировини, наслідків.
Під час оброблення та зберігання сировини важливе значення мають ферментні
процеси. Шкури полеглих тварин характеризуються здатністю до автолізу ‒ гідролітичного
процесу під впливом ферментів, які знаходяться у різній кількості у різних органах тіла.
Автоліз перебігає фронтально від поверхні до центру шкури, тому ще до завершення цього
процесу в міру поглиблення автолізу починається гниття ‒ глибокий розпад колагену на
дипептиди та амінокислоти, спричинений швидким розвитком мікроорганізмів. Візуально
гниття передбачає ослизнення, появу специфічного запаху і темних плям. Під дією автолізу
та гниття в процесі розпаду тканин виникають посмертні дефекти шкури: прілини,
підсочини, плісняви, почервоніння, синьо-фіолетові сольові плями, пухлинуватість тощо.
Велике значення для якості шкіри на всіх стадіях її «життєвого циклу» мають
застосовані під час оброблення хімічні матеріали. Наприклад, гігієнічні властивості,
гнучкість та еластичність хромових шкір значною мірою забезпечуються завдяки м’якшенню
голини ферментними препаратами – продуктами тваринного та штучного походження, до
складу яких входять протеолітичні ферменти, які діють переважно на білки. Сучасні
ферментні препарати можна також застосовувати для процесів зневолошування, рідинного
оздоблення, переробки відходів виробництва. Для надання шкірі гнучкості, м’якості та
підвищеної водостійкості виконують процес жирування, який полягає у введенні в дерму
жирувальних речовин, які підвищують взаємне ковзання та орієнтацію структурних
елементів дерми під впливом деформуючих зусиль. На практиці для цього використовують
природні жирувальні речовини – тваринні жири і рослинні олії, а також продукти їх
модифікації. Характерною особливістю багатьох модифікованих жирів є висока емульгуюча
здатність, стійкість емульсій до дії електролітів та дубильних сполук хрому, підвищення
якості шкіри. Жири морських тварин застосовуються для виготовлення замші. Танідовмісні
частини рослин або їх екстракти використовуються для дублення шкіри. До основних таких
матеріалів можна віднести деревину дуба та каштана (разом з корою), кору верби, модрини,
ялини тощо. Цінною якістю рослинних дубителів, як матеріалів для додублювання, є
здатність фіксувати малюнок на лицьовій поверхні шкіри після тиснення та розбивання в
барабані, що особливо важливо у разі виробництва спеціальних видів шкір.
Висновки. Оскільки біологічно активні сполуки є важливою складовою природної
сировини і сьогодні виготовляється велика кількість різноманітних БАС, формування
уявлення про їх застосування у промислових технологіях, у тому числі виробництва
натуральної шкіри, є актуальним. Одержані знання сприятимуть підготовці кваліфікованих
фахівців у напряму раціонального використання біоресурсів.
Ключові слова: біологічно активні речовини, натуральна шкіра, властивості, використання
1. Хімія природних органічних сполук / Ю. О. Ластухін : навчальний посібник –
Львів : Національний університет «Львівська політехніка», «Інтелект-Захід», 2005. − 560 с.
2. Фізика та хімія протеїнів / О. А. Андреєва : підручник – К. : КНУТД, 2003. – 224 с.
3. Особливості шкіряно-хутрової сировини / О. А. Андреєва, І. М. Грищенко, І. Т.
Зварич : монографія. – К. : Світ успіху, 2018. – 416 с.
4. Технологія шкіри та хутра / В. А. Журавський, Е. Є. Касьян, А. Г. Данилкович :
підручник – К. : ДАЛПУ, 1996. – 744 с.
5. Ферменты в кожевенном и меховом производстве / И. С. Шестакова, Л. В.
Моисеева, Т. Ф. Миронова. – М. : Легпромбытиздат,1990. – 124 с.
632
УДК546.655/54-148:578.28+615.281.8+578.24
НАНОЧАСТИНКИ ДІОКСИДУ ЦЕРІЮ ЯК ОБ’ЄКТ
БІОТЕХНОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Студ. М.О. Міщенко, гр. ББТ-161
Ст. викл. О.А. Шидловська1, 2
Науковий керівник доц. Н.М. Жолобак1, 2
1
2
Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України
Мета і завдання. Мета робити – проаналізувати перспективи та можливості застосування

наночастинок діоксиду церію (НДЦ) в якості об’єкту для біотехнологічних досліджень. Для
досягнення мети були поставлені такі задачі: дослідити біологічні властивості наночастинок
діоксиду церію, розглянути можливості застосування їх в якості ад’ювантів та проаналізувати
перспективи застосування в якості об’єкту біотехнологічних досліджень.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є наночастки діоксиду
церію. Предметом дослідження – антивірусна, антиоксиданта активність та ад’ювантні
властивості наночастинок діоксиду церію.
Методи та засоби дослідження. В роботі використані аналітичні, цитологічні,
вірусологічні, серологічні, біохімічні, статистичні.
Наукова новизна та / або практичне значення отриманих результатів. Вперше
проведено порівняльну характеристику антивірусної та антиоксидантної дії НДЦ.
Продемонстровано здатність цитрат-стабілізованих НДЦ знижувати нітрозативний стрес в
первинних і нормальних перещеплюваних культурах клітин та, навпаки, підвищувати
продукцію нітрит-іону в культурі клітин пухлин. Вперше продемонстровано підвищення
біологічної активності рекомбінантного інтерферону α-2b (рІФН α-2b) та рекомбінантного
фактору некрозу пухлин-ɑ (рФНП-ɑ) шляхом їх модифікації нестабілізованими НДЦ.
Модифікований НДЦ рІФН α-2b викликає значну та пролонговану активацію системи ІФН у
мишей. Вперше створено нанобіокомпозити рФНП та рФНП-T (з тимозином) з
нестабілізованими НДЦ та доведено здатність наночастинок підвищувати активність рФНП-
ɑ в системі in vitro. Вперше використано НДЦ як ад’ювант для вакцини Vaxigrip® та
встановлено, що застосування модифікованої нестабілізованими НДЦ вакцини є
ефективнішим, ніж оригінальної (немодифікованої) вакцини та супроводжується значною і
тривалою активацію гуморальної ланки імунної відповіді. Продемонстровано перспективи
застосування НДЦ у підвищенні активності біотехнологічних препаратів.
Результати дослідження. Нанотехнології є сучасним перспективним напрямком
досліджень у різноманітних галузях, таких як біотехнологія, медицина, фізика, біологія і т.д. За
визначенням National Nanotechnology Initiative (NNI) нанотехнологія розуміє під собою весь
спектр досліджень на атомарному, молекулярному та супрамолекулярному рівні у розмірному
діапазоні близько 1-100 нм, направлений на створення матеріалів, приладів і систем та вивчення
їх фундаментально нових, розмірно зумовлених властивостей і функцій. Нанотехнології є дуже
привабливим напрямком розвитку технології отримання нових матеріалів, оскільки їх
перевагами є низька вартість виробництва та зниження забруднення навколишнього середовища
[1]. Наночастки діоксиду церію володіють ефективною антивірусною дією, що
продемонстровано на різних моделях. Наночастинки CeO2 знижують титр бактеріофага UZ1 на
4,4 lg, що є високим показником віруліцидної дії. Дослідження проводились із застосуванням
бактеріальної матриці-носія, тобто нанорозмірний CeO2 осаджували на поверхні бактеріальних
клітин [2]. Антивірусна активність наночастинок CeO2 в системі in vitro продемонстрована також
на моделі культури клітин фібробластів мишей L929 проти вірусу везикулярного стоматиту
(ВВС) та на моделі нормальних фолікулярних клітин щурів (RF) проти вірусу простого герпесу
першого типу (HSV-1). Зниження інфекційного титру вірусу на досліджуваних моделях складало
від 2,6 до 4,8 lg [3]. Застосування цитрат-стабілізованих наночасток CeO2. в діапазоні
концентрацій від 1,0 нМ до 0,1 мМ на моделі культури клітин перещеплюваних тестикул поросят
633
(ST) викликає зниження титру ВВС на 2,3-4,5 lg [4]. При розвитку вірусної інфекції відбувається
індукція розвитку оксидативного стресу, тому важливим є проаналізувати антиоксидантну дію
НДЦ. На моделі in vitro цитрат-стабілізовані наночастки CeO2 здатні знижувати нітрозативний
стрес в первинних спленоцитах та гепатоцитах, нормальній перещеплюваній культурі клітин
Madin-Darby бичачої нирки (MDBK) у 5-8 разів та, навпаки, у 8-9 разів підвищувати продукцію
нітрит-іону в культурі клітин щурячої інсуліноми RIN-m5F. Така вибірковість дії може частково
пояснити механізм протипухлинної дії НДЦ. На моделі стресу в міокарді при терапевтичному
застосуванні наночастинок CeO2 відбувається інгібування моноцитів та макрофагів, а також
пригнічується продукція прозапальних цитокінів (ФНП-α, IL-1β, IL-6, і МСР-1) [4]. На моделі
пневмонії у щурів при терапії іммобілізованими на наночастки кремнезему наночастинок CeO2,
спостерігається зменшення кількості пошкоджень легеневої тканини, зниження генерації
активних форм кисню (АКМ) в крові та легеневій тканині, а також зменшення рівня експресії
прозапальних цитокінів (ФНП-α та ІL-6) [5]. Таким чином, втсановлена ефективна
антиоксидантна дія НДЦ та зв’язок біологічної дії з впливом на цитокінову ланку імунітету. Для
наночасток діоксиду церію продемостровані ефективні ад’ювантні властивості. Застосування
препарату рекомбінантного інтерферону (рІФН α-2b), модифікованого нестабілізованими
наночастками CeO2, в порівнянні з немодифікованим рІФН α-2b викликає значну та
пролонговану активацію системи інтерферону мишей: показано 8-кратне збільшення титру ІФН
в сироватці крові після однократного введення препарату. Також, для наночасток діоксиду церію
показана здатність підвищувати активність рекомбінантного фактору некрозу пухлин-альфа
(рФНП) в системі in vitro на 15-20%. На моделі протигрипозної вакцини Vaxigrip® показано, що
модифікації її нестабілізованими наночастками CeO2 підвищує ефективність у 5 разів, ніж
використання оригінальної (немодифікованої) вакцини та модифікованої цитрат-стабілізованими
наночастками CeO2, а також супроводжується тривалою (до 9 тижнів після вакцинації) активацію
гуморальної ланки імунної відповіді.
Висновки. В роботі показано ефективне застосування наночастинок CeO2 на різних
моделях в якості антивірусного препарату та антиоксиданту. Наночастки діоксиду церію
ефективно знижують титри вірусів герпесу та везикулярного стоматиту на 2,3-4,8 lg.
Продемонстровано ефективність застосування наночастинок діоксиду церію в якості а’дюванту
для рекомбінантних білкових препаратів. При однократному введенні препарату рІФН α-2b,
модифікованого нестабілізованими наночастинками CeO2 спостерігається значна (8-кратне
збільшення титру ІФН в сироватці крові) та пролонгована (до двох тижнів) активація системи
інтерферону мишей. Нанобіокомпозити на основі рФНП та рФНП-T з наночастинками CeO2
володіють на 15-20% вищою активністю. Нанобіокомпозит на основі вакцини Vaxigrip та
наночастинок CeO2 володіє в 5 разів більшою імуногенністю та тривалою (до 9 тижнів після
вакцинації) активацією гуморальної ланки імунної відповіді. НДЦ володіє яскравими
біологічними властивостями, що відкриває перспективу застосування його для підвищення
активності біотехнлогічних препаратів.
Ключові слова: наночастки діоксиду церію, біотехнологія, нанобіотехнологія, ад’ювант,
антивірусна дія
1. Roco, M. C. The long view of nanotechnology development: The National Nanotechnology
Initiative at 10 years. Journal of Nanoparticle Research. 2011. Vol. 13, № 2. P. 427–445.
2. Virus Removal by Biogenic Cerium / Gusseme, B. et al. Environmental Science & Technology.
2010.Vol. 44. № 16. P 6350–6356.
3. Antiviral effectivity of ceria colloid solutions / Zholobak, N., et al. Antiviral Research. 2011.
Vol 90. № 2. P. A67.
4. Шидловська О. А. Антивірусна дія наночасток діоксиду церію та нанобіокомпозитів на
його основі : дис. ... канд. біол. наук : 03.00.06 / Інститут мікробіологіїі вірусології ім.
Д. К. Заболотного НАН України, 2018. 165 с.
5. Anti-inflammatory and antioxidant effect of cerium dioxide nanoparticles immobilized on the
surface of silica nanoparticles in rat experimental pneumonia / Serebrovska, Z. et al. Biomedicine &
Pharmacotherapy. V. 92, P. 69–77.
634
УДК 663.15
ФЕРМЕНТАТИВНА АКТИВНІСТЬ МІКРООРГАНІЗМІВ
Студ. Г.Л. Салазкіна, гр. ББТ-161

Науковий керівник Т.В. Булигіна2
1
Інститут мікробіології і вірусології імені Д. К. Заболотного НАН України
2
Мета і завдання: Метою дослідження було вивчення ферментативної активності

бактерій, тобто їх здатності синтезувати протеолітичні ферменти, а також визначення
перспективності використання досліджуваних мікроорганізмів у промисловості для розробки
на їх основі ферментних препаратів.
Згідно поставленої мети були сформульовані наступні завдання: визначити загальну
протеолітичну активність досліджуваних штамів; провести скринінг серед досліджуваних
штамів; визначити специфічну (фібринолітичну, колагеназну та еластазну) активність
відібраних штамів мікроорганізмів.
Об’єкт та предмет дослідження: Об’єктом дослідження є отримання ферментів за
допомогою мікроорганізмів, в нашому випадку – бактерій. Задля цього було проведено
скринінг серед чотирьох різних бактеріальних культур на ферментативну активність.
Предмет дослідження – ензимна активність бактерій та перспективність використання
відібраних штамів у промисловості.
Методи та засоби дослідження: Існує безліч методів визначення ферментативної
активності: флуоресцентні, манометричні, поляриметричні, електродні, віскозиметричні,
спектрофотометричні (використовуються найбільш широко). Саме метод спектрофотометрії
було використано для визначення ензимної активності в даному дослідженні. Протеолітичну
активність досліджуваних мікроорганізмів визначали модифікованим методом Ансона,
фібринолітичну – методом Masada, використовуючи в якості субстрата фібрин, який був
отриманий з плазми крові людини на станції переливання крові.
Еластазну активність визначали колориметрично за інтенсивністю забарвлення
розчину при ензиматичному гідролізі еластину, забарвленого конго червоним.
Колагеназну активність оцінювали за вмістом вільних амінокислот у реакційній
суміші з нінгідрином.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів: Одним з
найпоширеніших методів отримання ензимів на даний час є використання ферментативної
активності мікроорганізмів. Такий підхід є найновішим та найефективнішим порівняно з
іншими.
Останнім часом вчені все більше звертають увагу на протеолітичні ензими, які
відносяться до класу пептидаз. Важливою їх особливістю є висока каталітична активність,
селективний характер дії по відношенню до субстратів, і здатність прискорювати певні
хімічні реакції без утворення побічних продуктів.
Оскільки мікроорганізми – бактерії, гриби та віруси – мають здатність синтезувати
ензими різної субстратної специфічності і всіх відомих класів, вони займають виключне
місце як джерело їх отримання. Ферментний склад мікроорганізмів є постійним, а різні види
мікробів чітко розрізняються по набору ферментів. Тому вивчення ферментативного складу
має важливе значення для ідентифікації різних мікроорганізмів.
Результати дослідження: Проведено скринінг на протеолітичну активність ряду
штамів бактерій (табл. 1). Показано, що серед 4 досліджених штамів найбільш активними
виявились 1 та 3 штам.
635
Таблиця 1 – Протеолітична активність досліджуваних штамів бактерій

Номер Оптична густина
штаму Повторюваність 1 Повторюваність 2
1 0,84 0,45
2 0,025 -
3 1,5 0,93
4 0,14 0,6
Скринінг на специфічну активність показав, що фібринолітична та еластолітична

активність досліджуваних штамів є невелика. У всіх досліджуваних штамів була визначена
низька фібринолітична активність, що не дозволяє використовувати їх для добування
фібринолітичних ензимів. Для підвищення даної активності необхідно оптимізувати умови
культивування або застосувати методи генетичної модифікації. При цьому досліджувані
штами проявили досить високу колагеназну активність, що свідчить про перспективність їх
промислового використання (таблиця 2).
Таблиця 2 – Специфічна активність досліджуваних штамів бактерій
Номер Оптична густина
Активність Повторюваність 1 Повторюваність 2
штаму
Фібринолітична 1 0,31 0,35

3 0,54 0,27
Колагеназна 1 1,2
3 2,0
1 0,01
Еластолітична
3 0,05
Висновок: на основі отриманих результатів можна зробити висновок, що

досліджувані штами бактерій під номером 1 та 3 колагеназною активністю 1,2–2,0, що є
досить високим показником, можуть бути запропоновані для використання їх у
промисловості.
У випадку з фібринолітичною та еластолітичною активністю вони майже не проявили
жодної ферментативної активності. В перспективі можна було б застосувати до них певні
генетичні модифікації та оптимізацію умов культивування для збільшення активності. Але
на даний момент існує безліч штамів, які є більш відповідними для виділення з них
фібринолітичних та еластолітичних ензимів. Таким чином, найбільш рентабельно було б
використати ці штами в біотехнології саме для добування колагеназ.
Ключові слова: біохімія мікроорганізмів, ферменти, протеолітична, колагеназна,
фібринолітична та еластолітична активності.
1. Molecular and biotechnological aspects of microbial proteases. Rao M. B., Tanskale A. M.,
Ghatge M. S., Deshpande V. V. 1998. С. 597–635.
2. Enzymatic characterization of Vib' rio alginolyticus strains. Venice Lagoon (Italy) and
Guanabara Bay (Brazil). 2008. С. 199–202.
3. Enhanced production of elastase by Bacillus. Chen O., Ruan H., Zhang H. 2007. С. 845–852.
4.Cellular function of elastase in Pseudomonas aeruginosa. Kamath S., Kapatral V.,
Chakrabarty A. M. 1998. С. 933
5. Пептидазы микроорганизмов и методы их исследования. Варбанец Л. Д., Мацелюх Е.
В., 2014. С. 133, 161 – 167, 216 – 229.
636
УДК 606
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ АЗОТФІКСУЮЧИХ БАКТЕРІЙ Р. AZOTOBACTER
ТА Р. RHIZOBIUM НА ВРОЖАЙНІСТЬ БОБОВИХ КУЛЬТУР
Студ. Ю.М. Глушаниця, гр. ББТск-17
Студ. А.В. Гусар, гр. ББТск-17
Науковий керівник асист. П.А. Ребрикова
Мета і завдання. Метою роботи є виділення та вивчення морфолого-культуральних і

фізіологічних властивостей виділених ґрунтових ізолятів, які приймають участь у фіксації
азоту та дослідження їх впливу на врожайність бобових культур. Для досягнення вказаної
мети були вирішені наступні завдання: виділення азотфіксуючих мікроорганізмів з
кореневих бульбочок сої, гороху та конюшини, шляхом висіву розведеної ґрунтової витяжки
на щільні поживні середовища - бобовий агар і середовище Ешбі; визначення морфолого-
культуральних та біохімічних властивостей ізолятів; встановлення чутливості виділених
чистих культур до антибіотичних речовин; визначення умов створення біологічно активних
препаратів для сільського господарства з отриманих чистих бактеріальних культур р.
Azotobacter та р. Rhizobium.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є виділені чисти культури
азотфіксуючих бактерій р. Azotobacter та р. Rhizobium., предмет дослідження – вплив
морфолого-культуральних та фізіологічних властивостей вільноживучих та симбіотичних
штамів азотфіксаторів на ріст бобових рослин.
Методи та засоби дослідження. Виділення азотфіксуючих бактерій проводили
шляхом висіву 10 зразків розведеної витяжки ґрунту, після вирощування на ньому бобових
рослин, на щільні поживні середовища. Виділення культур проводили методом ґрунтових
грудочок на середовищі Ешбі та методом ґрунтових пластинок. Визначення морфолого-
культуральних властивостей проводилось методом мікроскопіювання зафарбованих зразків,
а також оцінкою інтенсивності росту на диференціальних середовищах.
Використано зразки ґрунту із ризосфери рослин різного походження. Облік бактерій у
зразках ризосферного ґрунту здійснено методом Красильникова. Для виділення культури
бактерій роду Azotobacter використано селективне середовище Ешбі для виділення
азотфіксаторів. рН середовища становив 7–7.2; експозиція культивування сім днів за
температури 28 ± 2 °С, згідно з методикою, наведеною в [1].Чітко відокремлені колонії
перенесені на скошений агар Ешбі та знову культивовані за аналогічних умов сім днів до
чітких проявів наявності культури.
Для виділення чистої культури бульбочкових бактерій роду Rhizobium було
використано модифікований метод, описаний у літературі [2]. Для отримання робочих
суспензій готували розведення із концентрацією мікроорганізмів 1·109 КУО/мл. Для досліду
використано монобактеріальні суспензії Azotobacter та Rhizobium, а також комплекс,
одержаний при змішуванні у стерильних умовах рівних об’ємів наведених вище суспензій.
Як культуру-порівняння використано промисловий біопрепарат «Азотофіт-Р»,
наявний у продажу, приготування якого здійснювали відповідно до інструкції: 0.5 мл
препарату розчиняли в 50 мл води. Інкубація насіння із приготованими бактеріальними
суспензіями тривала 1 год, після чого насіння вносили у високі та широкі пробірки (висота
200 мм, ширина 20 мм) на перлітовий субстрат, просочений поживним середовищем такого
складу: калійна селітра – 0,5 г/л, суперфосфат – 0,35 г/л, магній сірчанокислий – 0,3 г/л,
амонійна селітра – 0,2 г/л. Експозиція вирощування рослин становила 20 днів при 16–18 °С
за природного освітлення у нестерильних та стерильних умовах.
Наукова новизна. Вдосконалено методики дослідження властивостей мікробних
культур, виділених з природного середовища, та їх вплив на ріст і розвиток модельних
рослин нуту та сочевиці.
637
Результати дослідження. Для дослідження властивостей азотфіксуючих

мікроорганізмів було виділено бактерії роду Azotobacter з бульбочкових утворень коріння
нуту та сочевиці. Розбавлені суспензії цих препаратів перевірено на ріст стимулюючу
здатність під час пророщення насіння нуту та сочевиці з метою подальшого використання
цієї бактеріальної композиції як біоінокулянта.
Суспензії виділених бактерій роду Azotobacter використано для оброблення насіння
рослини нут та сочевиці. Для інокуляції насіння використано монобактеріальні суспензії
Azotobacter та Rhizobium, виділених з ґрунту, а також композицію з розведенням цих
мікроорганізмів концентрацією 1·109 КУО/мл. Пророщення насіння відбувалося у
нестерильних та стерильних умовах. Морфологія паростків, оброблених бактеріальною
композицією Rhizobium та Azotobacter, відзначалася кращими ростовими показниками:
довше стебло, сформоване листя насиченого зеленого кольору, що сприятиме інтенсивному
фотосинтезу, та довше коріння, що сприятиме кращому всмоктуванню необхідних рослині
речовин з живильного середовища.
За результатами пророщування рослин у відповідних умовах протягом 20 діб
встановлено, що паростки, отримані із насіння, що було оброблене монобактеріальною
культурою Rhizobium, мали достатньо довге коріння (рис.1.) і високі показники приросту
біомаси листя. Паростки, отримані з насіння, що було оброблене препаратом-порівняння
«Азотофіт-Р» та бактеріями роду Azotobacter, не відзначалися інтенсивним вертикальним
ростом, мали меншу площу листя, здатного до фотосинтезу, та коротше коріння.
Рисунок 1 – Приріст біомаси коріння бобових рослин під дією Azotobacter.
Висновки. Дослідження властивостей азотфіксуючих мікроорганізмів виявило, що

використання полібактеріальної композиції на основі родів бактерій Rhizobium та Azotobacter
для стимуляції росту бобових перспективне та здатне підвищити масу паростків за порівняно
короткий час. Доведено, що суспензія мікроорганізмів здатна успішно колонізувати коріння
рослин та стимулювати ріст бобових навіть у вигляді монобактеріальної суспензії,
підвищуючи показники маси проростків у нестерильних умовах на 26,44 % порівняно з
необробленим насінням та на 38,3 % порівняно з насінням, обробленим біопрепаратом
«Азотофіт-Р».
Ключові слова. Азотфіксація, монобактеріальна суспензія, Azotobacter, Rhizobium.
1. Зінченко О. І., Каленська С. М., Каленська С. М. Рослинництво : Практикум / За
ред. О. І. Зінченко. – Вінниця : Нова книга 2008 – 536с.
2. Методичний посібник з організації проведення науково-дослідних робіт в галузі
сільськогосподарської продукції. – К. : УкрНРКСГР, 2010.– 136 с. 2. Vasylenko, M.H., Draga,
M.V., Zatsarina, Yu. A.&Buckay, I.D. (2014).
638
ЗМІСТ
Секція «Сучасні матеріали і технології виробництва виробів

широкого вжитку та спеціального призначення»
Технологія та конструювання швейних виробів ............................................. 3
Ергономіка і проектування одягу .................................................................... 86
Конструювання виробів із шкіри ................................................................... 172
Технологія виробів із шкіри ........................................................................... 190
Технологія та дизайн тканин і трикотажу .................................................... 209
Матеріалознавство та технологія текстильних виробництв ................. 250250
Художнє моделювання костюма.................................................................... 289
Текстильний дизайн, дизайн виробів з текстилю, фотовідеодизайн ......... 351
Комп’ютерний дизайн інтер’єру і меблів ..................................................... 413
Графічні зображення при створенні матеріалів та інших
дизайн-об’єктів ................................................................................................ 476
Промислова фармація ..................................................................................... 524
Біотехнологія ................................................................................................... 604
639

ТЕЗИ - 2019 - том 1

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

ТЕЗИ - 2019 - том 1

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет технологій та дизайну

«Наукові розробки молоді

Публікується в авторському варіанті

Підсекція «Технологія та конструювання

Мета і завдання. Дослідити особливості механізмів візуалізації колористичних

костюмному ансамблі утворюється комбінація поєднання колірних плям за законами

Індіго величний 81 40 03 00 Яскраві відтінки

УДК 687. 016. 6: 687.122

Мета і завдання. Розробка принципів проектування гармонійного зовнішнього образу

- проаналізовано стилі КА, виходячи з приписуваних по них характеристик особистості;

сміливо, комфортно, вишукано, невимушено,

УДК 687. 016. 6: 687.122

Мета і завдання. Розробка принципів візуалізації цифрових орнаметів для авторської

На наступному етапі розроблено зразки принтів з використанням обраних технологій

Цифровий друк забезпечує:

КРЕАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ВИГОТОВЛЕННІ СУЧАСНОГО ТРИКОТАЖНОГО

Метою і завданням роботи є дослідження креативних підходів до виготовлення

Рисунок 2 - Трикотажні піджаки

об’ємності, на вигляд збільшують масу,а гладкі – зменшують відчуття маси. Унікальною

Рисунок 3 - Трикотажні вироби, що імітують ручну в’язку та екстремальне поєднання текстур

На сучасному етапі набирають актуальності прикраси створені з кінцевих залишків

Рисунок 4 – Перші модні трикотажні аксесуари – трикотажні кольє

Рисунок 5 – В’язані чохли на кружки

Мета і завдання. Стрімкий розвиток технологій виробництва одягу та постійна зміна

додаткові показники, які сприяють забезпеченню адекватного оцінювання якості жіночих

РОЗРОБКА МЕТОДУ РОЗШИВАННЯ З УРАХУВАННЯМ КОЛЬОРОВОЇ ГРАДАЦІЇ

Студ. М.Є. Галушка , гр. МгЗШхв-18

Мета і завдання. Метою дослідження є створення технологічного методу, який

чотирьох кольорів (темно-пурпурний, бузковий, блакитний, білий), від темного к світлому

Рисунок 1 – Ескіз моделі Рисунок 2 – Схема розшивання

Висновки. Для конічних форм одягу пропонується поєднання складного та простого

Мета і завдання. Метою роботи є дослідження особливостей методів випробування

Рисунок 1 – Схема розташування проби і пальника при регулюванні полум’я.

Мета і завдання. Метою роботи є дослідження асортименту та області застосування

ДОСЛІДЖЕННЯ В’ЯЗКОПРУЖНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ОДЯГОВИХ

Мета і завдання. Метою роботи є аналіз, дослідження та визначення в’язкопружних

Таблиця 1 - Показники в’язкопружних властивостей одягових НШ

УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ВИГОТОВЛЕННЯ

Студ. Г. А. Жукова, гр. МгДШд-18

Мета і завдання. Метою дослідження є розробка раціональної технології

ПРОЕКТУВАННЯ СУКНІ ЖІНОЧОЇ СВЯТКОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ З ШКІРЯНИМ

Мета і завдання. Метою дослідження є проектування конструкції сукні жіночої

Рисунок 1 – Технічний рисунок моделі Рисунок 2 – Схема настрочування шкіряних деталей

Для виготовлення сукні жіночої з шкіряним оздобленням обрано матеріали,

Таблиця 1 – Структурні характеристики та властивості матеріалів для виготовлення сукні жіночої

Студ. Кузич О.М., гр. МгДШл-18

Мета і завдання. Метою дослідження є отримання інформації про конструктивні

Рисунок 1 – Різновиди теплозахисного одягу епохи середньовіччя.

Висновки. В результаті проведених досліджень було встановлено, що захисний одяг

АНАЛІЗ ДИЗАЙН - ПРОЕКТУВАННЯ ЖІНОЧИХ НАПІВПАЛЬТО З

Студ. О.О. Кузів, гр. МгШхв-18

Мета і завдання. Метою дослідження є розробка асортименту жіночих напівпальто з

Рисунок 1 - Варіанти жіночих дублянок

За результатами анкетного опитування визначено, що споживачі бажають мати у

ТЕРМІЧНИЙ ОПІР ЖИЛЕТІВ З НАТУРАЛЬНОГО ХУТРА

Студ. А.І.Кулішова, гр.. МгШхв-18

В сучасних умовах життя людини для виготовлення одягу різного призначення

50 та 00 С тричі при кожній температурі. Термічний опір жилетів розраховувався за

R= ( tманекену –t приміщення)-*S манекену*Т екмперементу

УДК 675.15 +745.531

АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ДЕКОРАТИВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ІЗ НАТУРАЛЬНОЇ

Студ. М.О. Мілевська, гр. МгШхв-18

R= ( tманекену –t приміщення)-S манекенуТ екмперементу

R= ( tманекену –t приміщення)-S манекенуТ екмперементу