Лекція 3. Тема. Духові та ударні інструменти симфонічного оркестру.

Інструменти духового та естрадно-симфонічного оркестрів.

План

1.Група дерев’яних духових інструментів. Стрій,діапазон.

2. Група мідних духових інструментів.
3.Ключі.Транспонуючі інструменти.
4.Група ударних інструментів.

1. Група дерев’яних духових інструментів. Група дерев’яних духових

інструментів має загальну назву – Fiati (іт.)

Флейта. (Flauto – італ.) .

Тембральна характеристика регістрів:

Низький регістр ( сі малої октави-соль І) гудуче, безбарвне шипуче звучання,

неможливе і на f, і на p.

Середній регістр (сольІ –ре ІІІ) якість звуку змінюється,стає яскравим,

виразним, можливі нюанси від pp до f.

Високий регістр – яскравість звучання підвищується, останні свистячі звуки

видуваються важко.

Техніка гри на флейті має свої особливості. Витрата повітря у низькому і у

високому регістрах значно витратніша. Виконання на legato має бути не
тривалим.Гамоподібні пасажі виконуються з обмеженою швидкістю. Має
перевагу у стакатній техніці. Подвійним язиком парні нотні фігурації

«та-ка,та-ка».
Потрійний язик ділить кожний удар простого staccato на три удари :
«та-ка-та» і т.д. Використовується для виконання швидких тріольних фігур із

нот.

Різновиди флейти. В сучасній оркестровій практиці збереглися і

використовуються такі різновиди флейт: флейта піколо та альтова флейта.
Флейта піколо за розмірами менша за звичайну.Вона транспонується на
октаву вище запису.Діапазон починається від ре другої октави. Тембр бідний
обертонами, звучання різке, свистяче.Флейта піколо часто подвоює в октаву
партію великої.

Альтова флейта (inG) звучить на кварту нижче ніж велика, зустрічається

рідко.

Гобой.(Oboe –італ.) Спосіб видобування звуку – за допомогою подвійної

тростини.За своїми розмірами, строєм,механізмом клапанів,аплікатурою
гобой дуже подібний до флейти. Він не підстроюється, бо не має головки для
підстроювання, тому весь оркестр настроюють за гобоєм. Тембр гобою
виразний , м’який, ніжний. Діапазон – від сі малої октави до фа третьої
октави. Нижній регістр – грубий, з носовим призвуком.Середній – тембр
змінюється, світлішає. Верхній регістр –різкий, крикливий.

Техніка гри на гобої відрізняється від флейтової меншою швидкістю

виконання legato I staccato.

Особливо добре звучить гобой у ліричних кантиленах.

Різновиди гобою. Із різновидів гобою виділяється альтовий гобой –

англійський ріжок, який звучить квінтою нижче.Тобто він – транспонуючий
інструмент у строї in F. Відрізняється від гобоя більшим розміром та двома
особливостями: а) тростина вставляється не в корпус інструмента, а у
спеціальну, вигнуту літерою S, металеву трубку; б) розтруб англійського
ріжка має грушоподібну форму, що впливає на тембр звучання.

Кларнет. (Clarinetto – італ.)Спосіб добування звуку відбувається з

використанням одинарної тростини. Має більш складніший клапанний
механізм ніж у гобоя. Складається з п’яти частин. Верхня частина –
мундштук, у якому кріпиться тростина. До мундштука приєднується
бочонок, рухаючи який можна настроювати інструмент. Інші частини
пов’язані з клапанним механізмом.П’ята частина – розтруб.

Регістри. Нижній від мі малої октави до до першої – холодно-

прозорий,грудний, гучний в pp,металевий,дзвінкий у ff. Далі тембр стає
менш густим. Від до другої октави і до до третьої стає кришталево чистим і
гнучким. Наступний, верхній регістр стає ріким, свистячим, виконується
лише гучно, на f.

Кларнет багатий тембрально, йому доступні віртуозні гамоподібні пасажі,

арпеджіо, широкі наспівні мелодії, нюанси на ppp до ff. Поступається перед
флейтою у виконанні staccato. На кларнеті зручні тональності близькі до
G-dur (по запису).

Різновиди кларнета. Кларнет in B – найбільш поширений, транспонує на

велику секунду вниз. Зручні тональності – бемольні.

Кларнет in A – трохи більший за кларнет in B,відмінність між ними

незначна. Транспонує на малу терцію вниз. Зручні дієзні тональності.

Часто використовують кларнет піколо в строях in D, in Es, відповідно

транспонуючи на велику секунду і малу терцію вгору.

Бас-кларнет зустрічається в строї in B і транспонує на велику нону

вниз.Якщо запис у басовому ключі – то транспонування на велику секунду
вниз. Конструктивно він відрізняється від звичайного кларнета розміром,
формою і відігнутим назад мундштуком.

Фагот. (Fagotto- італ.) Конструктивно нагадує гобой, має трубчато-конічну

форму. Складається з чотирьох частин, з яких перша називається нижнім
коліном ( має U-подібну форму), друга- малим коліном,третя – великим
коліном і четверта – розтрубом. Тростина насаджується на довгу трубку у
формі літери S. Під час гри фагот підвішується ременем на шию виконавця.

Фагот - нетранспонуючий інструмент. При усіх закритих клапанах він

звучить на ноті фа. Стрій основних отворів відповідає гамі C-dur .

Партія фагота нотується в басовому, теноровому і ,зрідка, у скрипковому (на

найвищих нотах) ключах.
Staccato фагота дуже гостре і чітке, але низькі і середні ноти повільніші.

Різновиди фагота. Контрфагот – вдвічі більший, ніж фагот. При такому ж

запису нот звучить на октаву нижче

2.Група мідних духових інструментів.Загальна назва мідних духових

інструментів симфонічного оркестру – Ottoni (італ.)

Конструктивно всі мідні духові інструменти являють собою трубки

ціліндрично-конічної форми, яка розширюється на виході повітря. У місці
вдування губами повітря в трубку вставляється мундштук. Зміна строю і нині
буває досягається за допомогою «крон», трубки у вигляді U,яку вставляють у
розрізану основну трубу для пониження чи підвищення строю.

З початку 19 століття винайдено вентильний механізм, який поліпшив

виконавську техніку інструментів.Три вентилі виконують нині роль «крон»,
які понижують стрій існртументу ( до 3-х тонів).

1. Валторна.(Corno- італ.) Із усіх мідних інструментів валторна має

найбільший діапазон. Її тембр м’яко зв’язує дерев’яну групу з мідною.
Сучасна валторна має стрій in F, ноти записуються у скрипковому ключі.
Реально звучить на квінту нижче від написаного. Повний діапазон валторни у
реальному звучанні : від сі великої октави до фа другої октави.

Регістри.Тембр валторни дещо смутний і глухуватий у низькому регістрі , по

мірі підвищення звуків світлішає, стає м’яким, співучим, але у високому
регістрі відбувається звукове «деренчання». За силою звучання валторна
слабша за інші мідні духові інструменти. Проте, у двічі гучніша за будь-який
дерев яний інструмент.

Найкраще звучить у кантилені, за допомогою руки, вставленої у розтруб,

звук істотно стає приглушеним. Мало рухлива у пасажах. Добре звучить у
стакатній техніці .

У партитурах малих симфонічних оркестрів кількість валторн обмежується

2-3, у великих складах вона складає 4 і більше.
Труба.( Tromba –італ.)Труба є найвищим за теситурою мідним духовим
інструментом.Удосконалена сучасна труба (стрій – in B) устаткована
пістонами вентилями і кронами, які можуть впливати на стрій інструмента.
Робочий нормальний діапазон труби розташований між до першої октави і
соль другої.Вище соль і до до третьої октави звук стає пронизливим.Повний
діапазон труби такий:

Регістри. У труби настільки потужний звук , що вона може «прорізати» весь

оркестр.У низькому регістрі звучить насичено і урочисто. З труднощами
може виконувати партії на p.

Завдяки чималій рухливості на трубі яскраво звучатьб хроматичні пасажі,

прості і ламані арпеджіо. Най ній можливе широке legato, стрімка стакатна
техніка.

Корнет.(Cornetto –італ.; Piston,Cornet a pistons – франц. ) Це - нащадок

поштового ріжка і тому ближче до валторни за формою і за звучанням. Стрій
і діапазон такий же, як у труби in B, але звучання з відтінками і труби і
валторни. Об'єм дійсного звучання корнета від е до с³ (мі малої октави — до
третьої октави).Може виконувати м’які , ліричні мелодії, а також рухливі ,
віртуозні побудови та більш м'який, порівняно з трубою, тембр.
Також корнет-а-пісто́н (фр. cornet à pistons — «ріжок з клапанами») —
вдосконалений поштовий ріжок. Виник у Франції в 1830 році.

Мідний духовий інструмент, який нагадує трубу, але має більш широку та
коротку трубку, а замість вентилів пістони. Пістон (фр. piston — «поршень»,
«кнопка з пружиною») — особливий пристрій — стоячий вентиль.
Корнет — це звичайний учасник духового оркестру, де виконує мелодійний
голос.

Тромбон.(Trombone, trombonі – італ.).Існує два види тромбонів – кулісний і

вентильний.

Кулісний тромбон – хроматичний інструмент. Суть його механізму полягає у

збільшенні, за допомогою куліси, довжини трубки, що дозволяє збільшувати
стовп повітря в інструменті.У вентильних тромбонах подібне збільшення
стовпа повітря здійснюється шляхом натискання на механічні вентилі для
включення додаткових трубок, які понижують звучання інструменту на
півтона,тон,півтора. Пов’язані з таким висуванням різні положення куліси
називають позицією. Чистота інтонування кулісного тромбона у порівнянні з
вентильним краща, зате за рухливістю він йому поступається.

Різновиди. До 20 століття існували альтовий, теноровий і басовий

тромбони.Відповідно цьому вони нотувались у альтовому, теноровому і
басовому ключах.У наш час застосовуться здебільшого теноровий тромбон, а
нотується він у басовому та теноровому ключах. Його звукоряд – від соль
контроктави до соль першої октави.

Регістри. У нижньому регістрі звук похмурий, зловісний, по мірі підвищення

стає мужнім, різким, закличним. Йому характерний героїчний ,піднесений
образ. На кулісному тромбоні яскраво звучить glissando,йому притаманні
довгі педальні звуки і короткі закличні, фанфарні фрази.

Туба.(Tuba - італ.) Обмежена у технічному відношенні, туба подвоює басові

ноти в октаву або унісон з тромбоном. Його ще називають мідним
контрабасом. Туба записується і звучить у строї in С.

Закінчуючи розділ мідних духових інструментів, вважаємо необхідним

зупинитися на винайдених Адольфом саксом саксгорнів, які складають
основу духових і естрадно-симфонічних оркестрів.

Са́ксгорн (англ., фр. Saxhorn) — мідний духовий музичний інструмент, який

застосовується в духових оркестрах. Саксгорн був створений і
запатентований винахідником музичних інструментів, зокрема
й саксофона, Адольфом Саксом 1845 року.
Саксгорн

Саксгорн заснований на системі з трьома клапанами, як і більшість мідних

інструментів. 
Крім нього до родини мідних мундштучних музичних інструментів духового
оркестру також входять корнет, труба,альт, валторна, тенор, тощо.
В духових оркестрах використовуються і дерев'яні духові інструменти:
флейти, кларнети, саксофони, у великих складах — гобої і фаготи.

Альт у строї in Es ( транспонує на велику сексту вниз). Має три звичайні

вентилі. Використовується в духовому оркестрідля заповнення гармонічного
супроводу мелодії.Доступний для освоєння початківцями.

Тенор стрій in B транспонує на велику нону вниз. Інструмент мелодійний,

особливо у середньому і верхньому регістрах.На тенорі легше видобуваються
високі ноти.Тенор разом з альтом є спорідненими інструментами з корнетом
(див.вище Корнет у симфонічному оркестрі).

Баритон - теноровий мідний духовий музичний інструмент родини

саксгорнів. Є найпопулярнішим інструментом з цієї родини. Грає роль
ведучого тенорового голосу військових і духових оркестрах. Має однакову
довжину каналу, що й тенор йоднаковий стрій і діапазон. Але його звучання
густіше та соковитіше, нагадує чоловічий глос – баритон та звучання
віолончелі в симфонічному оркестрі.

На баритоні краще звучать ноти середнього і низького регістрів.

Баси. У духовому оркестрі функцію баса виконує туба ( див. духові
інструменти симфонічного оркестру). Вона тут використовується у двох
різновидах: І-й бас in Es і ІІ-й бас in B. Ці інструменти не транспонуючі і
записуються у басовому ключі.

Інструменти духового оркестру

Середній
Малий Великий Малий Середній мішаний Великий
мідний мідний мішаний мішаний мішаний
(вдосконалений)
2 валторни 2 флейти 2 флейти 2 флейти

труба (B) флейта (флейта (флейта піколо) флейта

2 піколо) піколо
тромбон кларнети(В) гобой
соліст 2 валторни гобой 3 кларнети(В) 2 гобої
2 трикутник 3 англійський
корнети(B) та 1 або 2 кларнети(В) фагот ріжок
2 альти(Es) труби (B)
2 малий фагот 2 саксофони кларнет-
тенори(B) барабан 1 або 2 альти (Es) піколо (Еs)
баритон тромбони 2 саксофони
тарілки та альти (Es) саксофон тенор 3
бас (Es) трикутник (В) кларнети(В)
великий та саксофон
бас (В) барабан тенор (В) 4 валторни бас-
малий кларнет(В)
трикутник соліст барабан 2 валторни 2 труби (B)
та 2 2 фаготи
корнети(B) тарілки та 2 труби (B) 3 тромбони
малий 2 альти(Es) саксофон
барабан 2 великий 3 тромбони литаври сопрано(В)
тенори(B) барабан
тарілки та баритон литаври трикутник та 2 саксофони
соліст
 альти (Es)

2 саксофони
тенори (В)
баритон-
саксофон
(Es)

4 валторни

трикутник 2 або 3
та труби (B)

малий 3 або 4
малий барабан
барабан тромбони
тарілки та
2 дзвіночки
тарілки та
корнети(B)
великий барабан
2 альти(Es) великий ксилофон
бас (Es) 2 тенори(B) барабан соліст
великий
баритон литаври
барабан 2 корнети(B)
бас (В)
соліст тенор(B)
бас (Es) трикутник та
2 корнети(B) баритон
2 альти(Es) малий
бас (В)
2 тенори(B) бас (Es) барабан
баритон
бас (В)
тарілки та
бас (Es)
великий
бас (В) барабан

соліст
2 корнети(B)
2 альти(Es)
2 тенори(B)
баритон

бас (Es)

бас (В)

Саксофо́н (англ. saxophone, італ. Saxofono)  Сконструйований 1841

року бельгійським майстром Адольфом Саксом (патент 1846 року).
Виготовляється з латуні. Має конічний стовбур, мундштук з одинарною
тростю (як у кларнета) та систему клапанів (як у гобоя та флейти), завдяки
чому належить до сімейства дерев'яних духових.
Саксофон був вперше продемонстрований Адольфом Саксом у 1841 році на
виставці в Брюселі. Початково автор називав свій винахід «мундштучним
офіклеїдом»  і намагався усунути інтонаційні розбіжності між 
дерев'яними і мідними інструментами духових оркестрів, заповнити
тембровий простір між ними.

Саксофон складається з трьох частин: розтруба, власне корпусу, і «ески»

(тонкої трубки, що продовжує собою корпус). На еску
насаджується мундштук, будова якого дуже схоже на будову
мундштука кларнета: він також має дзьобоподібну форму, виготовляється з
чорного ебоніту чи пластику, а іноді з металу. Звукоутворюючим елементом
саксофона є трость (язичок), яка теж схожа за будовою з тростю кларнета. 

 Існує декілька різновидів саксофонів: Сопраніно — у вигляді прямої

труби, найвищий за теситурою різновид. Як правило в строї Es
 Сопрано — звучання делікатне й солодке, як правило у вигляді прямої
труби, в строї B (рідше C)
 Альт — багате й тепле звучання, найпоширеніший різновид — у вигляді
S, в строї Es (рідше F)
 Тенор — чисте й виразне звучання, у вигляді S, в строї B (рідше C)
 Баритон — глибоке, дещо хрипкувате звучання, у вигляді S із
підвищенням в верхній частині, в строї Es (рідше F)
 Бас — порівняно рідко вживаний різновид, в строї B (рідше C)
Сімейство саксофонів

3.К л ю ч ові знаки оркестрових партій.

Ключ - це знак, що показує висоту та назву звуку. Він ставиться на

початку нотного стану.В партитурі оркестру, крім загальновідомих ключів –
скрипкового і басового, використовуються альтовий і теноровий, які
записуються відповідно на третій і четвертій лінійках нотоносця.

Скрипковий (або ключ Соль) означає, що нота Соль першої октави

записується на 2-ій лінійці нотного стану:
COMP

 
У скрипковому ключі нотуються партії переважної більшості
інструментів:флейти,гобої.кларнети,валторни,труби, скрипки.
Басовий (або ключ Фа) означає, що нота Фа малої октави записується на 4-ій
лінійці нотного стану. У басовому ключі нотуються: фаготи, контрфаготи,
туба, літаври, віолончель, контрабас.

Альтовий (або ключ До) означає, що нота До першої октави записується на 3-

ій лінійці нотного стану:

В альтовому ключі нотуються партії струнного альта і тромбона.

Теноровий (або ключ До) означає, що нота До першої октави записується на

4-ій лінійці нотного стану:

В теноровому ключі нотуються партії:віолончелі (у високому регістрі),

фагота (у високому регістрі),тромбона (у високому і середньому регістрі).

Список транспонуючих інструментів

Партії багатьох духових інструментів записуються вище або нижче

реального звучання. Ті інструменти, партії яких відрізняються записом від
реального звучання називаються транспонуючи ми. Транспонуючі
інструменти з’явились в наслідок створення однотипних (одного сімейства)
музичних інструментів, що відрізнялись один від одного лише розмірами і
деякими змінами в тембрі. Будова, механізм, прийоми звуковидобування та
аплікатура залишались однаковими. Неоднаковою була висота їх
звучання.За однієї й тієї ж аплікатури і однакових нотних текстів вони
видавали звуки різної висоти.

До прикладу: якщо погано настроєне фортепіано, яке за камертоном

звучить півтоном нижче, буде виконувати будь-яку п’єсу написану в до-
мажорі, то вона прозвучить уже в сі-мажорі, півтона нижче написаного. В
даному випадку фортепіано виявилось транспонуючим інструментом, строю
Н(сі).
В партитурах перед партіями транспонуючих інструментів виставляються
літерні показники їх строю. Вони вказують на той звук, який виходить при
видобуванні ноти до. Наприклад, вказівка Cl.(A)-кларнет строю Ля- означає,
що при видобуванні на цьому інструменті ноти до звучить ля; вказівка Cor.
(F) –валторна в строї Фа- нота до на цьому інструменті буде звучати
фа.Отже, на фортепіано партія валторни буде виконуватись на квінту нижче.

В сучасній практиці широко використовуються такі транспонуючі

інструменти:
Транспонуючі інструменти симфонічного оркестру

Транспонує

Назва групи та інструменту вниз вверх

Дерев’яна духова група

Флейта піколо На ч.8

Альтова флейта in F На ч.5

Альтова флейта in G На ч.4

Англійський ріжок На ч.5

Кларнет in В На в.2

Кларнет in А На м.3

Бас-кларнет in B На в.2

Контрфагот На ч.8

Саксофон сопрановий in В На в.2

Саксофон альтовий in Es На в.6

Мідна духова група

Валторна in F на ч.5

Валторна in Es на в.6

Валторна in Аs на в.3

Мала труба  in Es На м.3

Труба in В На в.2

корнет in B На в.2

4.Група ударних інструментів.

Головна роль ударних інструментів – ритмічне і динамічне підсилення,
акцентування. Усі ударні за конструкцією діляться на інструменти з
визначеною висотою звуку – литаври,дзвони, дзвіночки,ксилофон,маримба і
т.д. , та на інструменти з невизначеною (ті, що не мають певної висоти)
висотою звучання.
Ударні інструменти з визначеною висотою звуку.
Литаври.(Timpani –італ.) – це котли з натянутою шкірою, на яких грають
м’якими паличками. Сучасні литаври обладнані педальним механізмом, який
миттєво дозволяє перестроїти інструмент.Частіше зустрічається набір з 2-х,3-
х,4-х литавр : великі, середні, малі.
Велика литавра може перестроюватись в таких межах:

Діапазон середньої литаври:

Діапазон малої литаври:

Литаври є транспонуючим інструментом, їх реальне звучання сприймається

на октаву нижче написаного.Перестроювання литавр записується так: C muta
in D або ж C in D. Техніка гри складається з двох прийомів:одиночних ударів
у різних ритмічних побудовах та tremolo.
Дзвіночки(Campanelli – італ.) являє собою набір металевих пластинок
різної величини, звук яких добувається ударом молоточків.
Існує два типи дзвіночків: прості і клавішні. За записом їх діапазон – до
першої октави до до третьої. Реальне ж звучання дзвіночків – на дві октави
вище записаного. Сила звучання невелика, але «пробиває» оркестр.

Ксилофон (Xilofono –італ.) являє собою набір дерев’яних брусків,

розташованих горизонтально на спеціальних джгутах. Кількість дерев’яних
пластинок може бути різною. Грають на ксилофоні дерев’яними паличками.
Техніка гри дуже рухлива, віртуозна. Мелодичні побудови виконує на
tremolo.
Ударні інструменти з невизначеною висотою звуку.
Трикутник (Triangolo- італ.) являє собою зігнутий у формі трикутника
металевий прут, який вільно підвішений на підставці. Грають на ньому
металевою паличкою. Партія трикутника записується на нотному стані з
однією лінією (ниткою).
Бу́бон ( Tamburino – італ.) — дуже поширений ударний музичний
інструмент з невизначеною висотою звуку у вигляді обруча, на який з одного
боку натягнуто шкіру. У прорізах обруча встановлено малі металеві
тарілочки — брязкальця. Основне завдання в оркестрі - утримувати темп та
надавати певного колориту та характеру в музиці. Використовують
переважно в танцювальній музиці та похідних маршах.
Прийоми гри: удари долонею по обручу або шкірі, а також тремоло. Способи
виконання тремоло:

 Швидкі перемінні удари двох пальців по обідку

 Трясіння всього інструмента
 Проведення великим (зволоженим або натертим живицею)пальцем.
Використовується в різних ансамблях і оркестрах і як окремий
акомпонуючий інструмент. Записується на нитці нотними знаками
відповідної тривалості: ударами по шкірі — штилями вниз, по обідку —
вгору.
Ма́лий бараба́н (Tamburino – італ.) — ударний музичний інструмент з
двома шкіряними мембранами, натягнутими на низький циліндр. Уздовж
нижньої мембрани натягнуті струни , які надають звуку сухий рокітливий,
розкотисто-деренчливий відтінок. При відключенні струн спеціальним
важільцем цей характерний тріск зникає.
Грають на ньому двома дерев'яними зі стовщеннями на кінцях паличками.
Характерним прийомом гри є барабанний дріб, що являє собою швидке
чергування ударів паличками по інструменту. 
Тарі́лки (piatti-італ.) — ударний музичний інструмент з невизначеною
висотою звуку. Найхарактерніші в симфонічному оркестрі. Розрізняють
відкритий удар, при якому тарілки продовжують вільно звучати та закритий,
при якому краї тарілок виконавець притискає до плечей.
Створює гучний, гострий, але порівняно короткий «тріск», 
використовується для підкреслення акцентів. В симфонічній партитурі партія
тарілок пишеться на нитці над партією великого барабана, під
партією малого барабана.
А́рфа (Arpa –італ.) — щипковий струнний музичний інструмент з
вертикально натягнутими струнами на дерев'яній рамі, зазвичай трикутної
форми. Має до 47 струн і 7 педалей, встановлених знизу для зміни висоти
звуку. Кожна з семи педалей підвищує стрій струни на півтону або на цілий
тон.
Загальний діапазон — від До контроктави до Соль четвертої октави. Арфа
— невід’ємна частина оперних та симфонічних партитур. Використовується
як сольний, оркестровий та ансамблевий інструмент.

Рекомендована для самостійного опрацювання література

1. Гайденко А.Інструментознавство/ А.Гайденко.-Харків:Майдан,2010.-

156 с.
2. Н.Зряковский.Общий курс иструментоведения.
/Н.Зряковский.Москва:Музыка,1976.-479 с.

3 В. Романовський. Інструментознавство для духового оркестру: навч.

посібник. - К.: НАКККіМ, 2015. - 136с.