Практичне заняття до теми 3.4.

"Пам'ять"
1. Поняття про пам’ять, суспільно-історична природа пам’яті. 
Пам’ять - це психічний процес відображення досвіду людини шляхом
засвоєння, збереження та подальшого відтворення обставин її життя та
діяльності. Матеріальною основою процесів пам’яті є здатність кори
головного мозку утворювати тимчасові нервові зв’язки, зберігати,
закріплювати і відновлювати сліди минулих вражень. Для розуміння
причинного обумовлення процесів пам’яті важливе значення має поняття
підкріплення, під яким найчастіше розуміють досягнення безпосередньої
мети дії індивіда.
2. Види пам’яті.
Залежно від того, що саме людина запам’ятовує і відтворює, розрізняються
чотири види пам’яті: образна, рухова, емоційна і словесно-логічна пам’ять.
Образна пам’ять полягає в запам’ятовуванні образів і уявлень про предмети
і явища та властивостей і зв’язків між ними. Вона буває зоровою, слуховою,
нюховою, смаковою і дотиковою, залежно від аналізаторів, які
використовуються при запам’ятовуванні. На відміну від образів сприймання
образи уявлень пам’яті не такі яскраві, менш деталізовані, але більше
узагальнені. Ці мнемічні образи не залишаються постійними, а змінюються
під впливом інших уявлень, процесів забування тощо. Виняток становлять
ейдетичні образи – яскраві та чіткі уявлення, які зберігаються в пам’яті
тривалий час без будь-яких змін. Ейдетична пам’ять зустрічається у
художників, музикантів, а також у дітей дошкільного і молодшого шкільного
віку.
Рухова пам’ять полягає в запам’ятовуванні і відтворенні людиною своїх
рухів. Така необхідність виникає при різних видах людської діяльності. Вона
є основою для формування навичок ходьби, письма, різних трудових навичок
і вмінь. Показником хорошої рухової пам’яті є фізична вправність людини.
Цей вид пам’яті ґрунтується на першо-сигнальних і друго-сигнальних
нервових зв’язках.
Емоційна пам’ять полягає у запам’ятовуванні і відтворенні людиною своїх
емоцій і почуттів. Безпредметних переживань немає, а тому вони завжди
запам’ятовуються разом з об’єктами, які їх викликають. Емоції сигналізують
про те, як задовольняються потреби і інтереси людини, як складаються її
стосунки з іншими людьми, Тому емоційна пам’ять має дуже важливе
значення в житті людини.
Словесно-логічна пам’ять – це специфічно людський вид пам’яті, що
проявляється в запам’ятовуванні і відтворенні наших думок, понять,
суджень, які відображають предмети і явища з їх загальними властивостями,
істотними зв’язками і відношеннями. Думки не існують без мови, а тому
пам’ять називають не просто логічною, а словесно-логічною. В ній провідна
роль належить другій сигнальній системі. На відміну від раніше названих
видів пам’яті, які в простіших формах є у тварин, ця пам’ять властива тільки
людині. Від неї залежить розвиток всіх інших видів пам’яті.
3. Процеси та механізми пам’яті.
Розрізняють такі головні процеси пам'яті: запам'ятовування, зберігання,
відтворення та забування.
Запам'ятовування - це утворення й закріплення тимчасових нервових
зв'язків. Що складніший матеріал, то складніші й ті тимчасові зв'язки, які
утворюють підґрунтя запам'ятовування.
Процес запам'ятовування - активний процес, під час якого з початковим
матеріалом відбуваються певні дії. Процес запам'ятовування починається в
короткотривалій пам'яті і завершується в довготривалій пам'яті.
Запам'ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і
довільним. Мимовільне запам'ятовування здійснюється без спеціально
поставленої мети запам'ятати. На мимовільне запам'ятовування впливають
яскравість, емоційна забарвленість предметів. Усе, що емоційно сильно
впливає на нас, ми запам'ятовуємо незалежно від свого наміру запам'ятати.
Довільне запам'ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового
зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспрямований характер,
у ньому використовують спеціальні засоби та прийоми запам'ятовування.
Відтворення – мнемічний процес, який забезпечує відновлення матеріалу, що
зберігається в пам’яті. В його основі лежить актуалізація раніше закріпленого
матеріалу шляхом переведення його з довгочасної пам’яті в короткочасну.
При цьому відбувається деяка його реконструкція, яка залежить від обсягу
матеріалу, часу його збереження і міцності запам’ятання. Відтворення може
відбуватися з різним ступенем трудності, а тому виділяють його окремі види:
впізнавання, власне відтворення і пригадування.
Забування виявляється в тому, що втрачається чіткість запам'ятованого,
зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, воно стає
неможливим і, нарешті, унеможливлюється впізнання. Забування - це
згасання тимчасових нервових зв'язків, що впродовж тривалого часу не
підкріплювалися. Якщо набуті знання протягом тривалого часу не
використовують і не повторюють, вони поступово забуваються. Іншою
причиною забування є недостатня міцність запам'ятовування. 
Зберігання як процес пам'яті полягає у ступені збереження обсягу й змісту
інформації впродовж тривалого часу. Для збереження потрібне періодичне
повторення. Збереження означає наявність інформації в довготривалій
пам'яті, що не завжди пов'язане з її доступністю для свідомості. 
4. Індивідуальні відмінності в процесах пам’яті. Методи тренування та
покращення пам’яті. Мнемоніка.
У пам'яті людей є значні індивідуальні відмінності. Вони виявляються у
відмінностях продуктивності процесів пам'яті; у переважанні пам'яті тієї чи
іншої модальності; у відмінностях у рівні розвитку різних типів пам'яті.
Загальними характеристиками продуктивності процесів пам'яті є обсяг
матеріалу, який може запам'ятати людина за певний проміжок часу,
швидкість і точність запам'ятання матеріалу, тривалість збереження
матеріалу в пам'яті і готовність до його відтворення.
Крім індивідуальних відмінностей, пам'ять різних людей може розрізнятися
за рівнем розвитку різних типів пам'яті: рухової, емоційної, образної та
словесно-логічної. Переважання певного типу пам'яті в людини залежить від
особливостей діяльностей, з якими пов'язаний її життєвий шлях.
Найпоширенішими типами пам'яті є образний, словесно-логічний і
проміжний.
Мнемо́ніка — сукупність спеціальних прийомів і способів, що полегшують
запам'ятовування і збільшують обсяг пам'яті шляхом утворення штучних
асоціацій. Заміна абстрактних об'єктів і фактів за допомогою понять та
уявлень, які мають візуальне, аудіальне або кінестетичне представлення,
об'єднання об'єктів з уже наявною інформацією в пам'яті різних типів для
спрощення запам'ятовування.
Методи поліпшення пам’яті:
1. Харчуйтесь правильно. Морепродукти, риба, яйця, злаки, рослинна
олія та овочі покращують пам’ять. Також, додайте до раціону зелений
чай, чорницю, капусту (зокрема, цвітну й броколі), гіркий шоколад,
куркуму.
2. Висипайтесь. Коли ви не висипаєтесь, здатність до запам’ятовування й
продуктивність мозку в цілому падає. Якщо недосипання стає
постійним явищем, то погіршується не тільки запам’ятовування нової
інформації, а й пришвидшуються процеси забування старої. Це
відбувається тому, що мозку потрібен повноцінний відпочинок.
3. Займайтесь спортом, більше рухайтесь, танцюйте. Це значно покращує
кровообіг, у тому числі й в головному мозку, активізує психічні
процеси, що забезпечують сприйняття, відтворення й опрацювання
інформації.
4. Працюйте в тихому місці, адже це максимально сприяє концентрації й
запам’ятовуванню. Коли ви зосереджені на чомусь одному, а
відволікання відсутні – пам’ять працює краще. Тому, коли вам
необхідно щось запам’ятати – забезпечте відповідну обстановку:
закрийте вікно, вимкніть телевізор, радіо, музику, попросіть вас не
відволікати й не відволікайтесь самі. Провівши таку підготовку, ви
матимете можливість попрацювати з високою продуктивністю. 
5. Напружуйте пам’ять. Якщо ви щось забули, перш ніж відразу
користуватися Інтернетом, спробуйте хоча б протягом декількох
хвилин самостійно згадати забуте.
6. Напружуйте пам’ять. Якщо ви щось забули, перш ніж відразу
користуватися Інтернетом, спробуйте хоча б протягом декількох
хвилин самостійно згадати забуте.
5. Теорії пам’яті в психологічній науці
Асоціативна теорія (основний принцип базується на понятті асоціації, тобто
зв’язку між різними психічними явищами – для пам’яті між окремими
частинами інформації чи матеріалу, який запам’ятовується). Розрізняють такі
види асоціацій: асоціації за схожістю (матеріал запам’ятовується і
відтворюється завдяки подібності із іншим матеріалом), за суміжністю
(матеріал запам’ятовується шляхом поєднання його з іншим матеріалом в
просторі, в часі чи інших параметрах), за контрастом (матеріал
запам’ятовується завдяки своїм відмінним характеристикам).
Гештальт-теорія. Згідно з цією теорією, основним принципом пам’яті є не
асоціація як окремий елемент, а цілісна організація – гештальт.
Біхевіористична теорія. Представники цієї теорії підкреслюють роль вправ,
необхідних для закріплення матеріалу. На закріплення впливають: інтервал
між навчанням, міра подібності та обсяг матеріалу, ступінь научіння, вік та
індивідуальні відмінності людей.
Когнітивна теорія. Визначає пам’ять як сукупність різноманітних блоків та
процесів переробки інформації (увага, повторення, об’єднання, доповнення,
заміна та інші).
Діяльнісна теорія (радянська школа). Згідно з нею, природа пам’яті
пов’язується із оволодінням людиною різними видами діяльності. В рамках
цієї теорії досліджується здатність людини керувати своєю пам’яттю.