5

РОЗДІЛ 1. Доходи підприємства в системі економічних показників

його діяльності

1.1 Теоретичні основи економічного змісту категорії «дохід

підприємства»

В умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою діяльність з

метою отримання відповідного доходу. Отримання доходів свідчить про те, що
продукція підприємства знайшла свого споживача і вона відповідає вимогам та
попиту ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціональними
характеристиками та властивостями. Отримання доходів створює основу для
самофінансування підприємства за умови, що їх розмір достатній для покриття
витрат, виконання зобов’язань та утворення чистого прибутку[11].
Дослідження природи та економічної сутності доходів має багатовікову
історію. З позицій сучасної науки перші спроби аналізу змісту категорії доходів
характеризувались примітивністю, безсистемністю підходу і недостатньою
аргументованістю, тим не менш, послужили цінною теоретичною основою для
подальших досліджень у цьому напрямку.
До середини XIX століття в політичній економії одержала поширення
теорія доходів, яка випливала з функціональної ролі факторів виробництва в
створенні і розподілі доходів. Такий підхід до характеристики змісту доходів
значною мірою зумовлений науковими дослідженнями класиків англійської
політичної економії У. Петті, А. Сміта, Д. Рікардо.
Теорія доходів А. Сміта сформувалася через трактування вартості як суми
доходів, а також з того, що вартість розпадається на доходи. Відповідно до
факторів виробництва доходи складають: праця  заробітна плата; капітал 
прибуток; земля  рента. Дана теорія доходів була оцінена як "догма Сміта",
оскільки тут "ціна річного продукту праці" зводиться цілком до доходів,
виключаючи накопичення, обумовлене необхідністю відновлення
відтворювального процесу і розширенням його масштабів. Прибуток як
 6

прибуток на капітал визначається "вартістю спожитого у справу капіталу і

буває більше або менше в залежності від розмірів цього капіталу". Її не слід
плутати з заробітною платою, яка встановлюється у відповідності з кількістю,
вагою і складністю передбачуваної праці з нагляду та управління". На його
думку, сума прибутку "підприємця, який ризикує своїм капіталом",  це
частина створеної робочими вартості, що спрямовується на оплату прибутку
підприємця на весь капітал, який він авансує у вигляді матеріалів і заробітної
плати" [6].
Подальший розвиток теорія доходів отримала в роботах Д. Рікардо, який
основною її проблемою розглядав розподіл національного доходу. Прибуток
він характеризував як надлишок вартості над заробітною платою. Вартість,
створена робочим, більше його заробітної плати. Отже, прибутком є продукт
неоплаченої праці робітника. Вчений брав величину робочого дня постійною, а
тому визнавав лише один спосіб збільшення прибутку  підвищення
продуктивності праці. Остання зменшує ту частину вартості, яку отримує
робочий у вигляді заробітної плати [10].
Мала місце точка зору, коли капіталістичний прибуток прагнули
пояснити "стриманістю". Пояснення прибутку тим, що його породжують
працюючі машини, будинки і матеріали багатьом економістам здавалося
незадовільним. Тому була висунута теорія про те, що прибуток породжується
"стриманістю" капіталіста, який міг би витратити свій капітал на споживання,
але "утримується" від цього. На думку О.В. Анікіна, прибуток як економічна
категорія тут взагалі зникає.
А. Маршалл замінив тріаду (працю, капітал, земля) комбінацією чотирьох
факторів: праця  заробітна плата, земля  рента, капітал  відсоток, організація
 підприємницький дохід. "Помірність" він замінив пристойнішим
"очікуванням" [14].
Новий підхід до дослідження змісту доходів застосував К. Маркс,
всебічно обґрунтувавши прибуток через теорію доданої вартості. Він
досліджував проблеми розрізнення доданої вартості і прибутку, утворення
 7

загальної норми прибутку і т. д. [7].

У своїх працях В. І. Шмиголь вказує, що дохід підприємства  це
збільшення економічних вигід внаслідок надходження активів і/або погашення
зобов'язань, що приводить до зростання капіталу організації, за винятком
внесків учасників (власників майна), та отримане внаслідок використання в
господарському процесі залучених для цього економічних ресурсів та
конкурентних переваг в умовах прийнятного рівня підприємницького
ризику[11].
Щодо В. І. Грузинова, то він розглядає дохід підприємства як категорію,
що складається з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), основних
засобів (зайвих) й іншого майна підприємства, а також з доходів від
позареалізаційних операцій [9].
Економічна наука розрізняє два види доходів:
1) дохід від економічної діяльності суб'єктів, що господарюють в
суспільстві;
2) доходи населення і їх перерозподіл між різними соціальними групами.
Розподіл доходів від економічної діяльності господарюючих суб'єктів
отримав в західній економічній науці назву функціонального, що відображає
реально існуючі відмінності у функціях найнятих робітників і підприємців у
відтворювальному процесі підприємства [12].
Розподіл грошових доходів в рамках підприємства, пов'язаний з
економічними функціями доходостворюючих суб'єктів, дозволяє виділити три
господарчі суб'єкти і відповідні виконанню ними економічні функції:
1) заробітну плату як дохід найнятого робітника;
2) прибуток  як дохід підприємця, власника засобів виробництва
(основного капіталу);
3) відсоток як дохід на грошовий капітал (позиковий або такий, що
надається кредит) [13].
Кожна з форм грошового доходу підприємства винагороджує
продуктивні зусилля відповідного господарюючого суб'єкта, забезпечує
 8

відтворення системи економічних потреб і інтересів [8].

Дохід підприємства  це грошові кошти, отримані ним в результаті
економічної діяльності за певний період (день, тиждень, місяць, рік).
При аналізі доходів підприємства розрізняють:
1) валовий прибуток як виручку від реалізації всієї виробленої продукції;
2) середній дохід як дохід із розрахунку на одиницю реалізованої
продукції;
3) граничний дохід (одна з основних категорій неокласичної економічної
теорії) як приріст валового доходу від продажу додаткової одиниці продукції
[12].
Розрізнення валових і граничних доходів пояснює зміст широко
поширеного в західній учбовій літературі поняття «Закону зменшеної
прибутковості». Його суть полягає в тому, що додатково збільшувані витрати
на один з чинників виробництва при незмінних кількостях інших чинників
виробництва ведуть до зменшення об'ємів додатково вироблюваної продукції і,
отже, валового доходу. Це цілком зрозуміло: якщо підприємство вводить у
виробництво дорожчу і потенційно продуктивнішу техніку, а кількість
робітників залишає колишньою, то дохід зменшується. Тому практично такі
економічно невиправдані рішення розумний підприємець не може прийняти. Це
пояснює неоднозначність підходу багатьох економістів до наявності закону
зменшеної прибутковості. Як правило, підприємства збільшують прибутковість
за рахунок розширення масштабів виробництва на основі або одноразового
зростання чинників виробництва, або збільшення кількості скорочень
працюючих.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації
про доходи підприємства та порядок її розкриття у фінансовій звітності
визначає положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід” [2]. Згідно з
міжнародними та національними стандартами бухгалтерського обліку, термін
“дохід” означає збільшення економічної вигоди протягом звітного періоду або
зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу, за
 9

умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Тобто доходи

покривають зобов’язання, які виникають одночасно з витратами, понесеними у
зв’язку з отриманням цих доходів, і збільшують капітал. У разі, коли доходів
вистачає тільки на покриття таких зобов’язань, а на збільшення капіталу ні,
прибуток відсутній. Отже, не будь-яке надходження активів визначається
доходом, і не будь-які доходи передбачають прибутки.
Однак, в економічній літературі й досі немає єдиної думки щодо
трактування сутності доходу. Визначення поняття “дохід” в нормативних
джерелах та в працях відомих вчених подано нами в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1
Визначення поняття доходу деякими зарубіжними та вітчизняними
вченими
Автор Сутність поняття «дохід підприємства»
(джерело)
1 2
П(С)БО 15 Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт,
«Дохід» послуг)  загальний дохід (виручка) від реалізації продукції,
товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок,
повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і
зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо)
Податковий Доходи  це загальна сума доходу платника податку від усіх
кодекс України видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом
звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній
формах як на території України, її континентальному шельфі
у виключно (морській) економічній зоні, так і за їх межами
Г. Вознюк, Дохід  це: 1) різниця між виручкою від реалізації продукції,
А. Загородній робіт чи послуг і вартістю матеріальних витрат на
виробництво та збут цієї продукції; 2) гроші або матеріальні
цінності, отримані від будь-якої діяльності (виручка)
 10

Продовження таблиці 1.1

1 2
Л. Г. Ловінська, Л. Доходи  це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або
В. Жилкіна, О. М. зменшення зобов’язань, внаслідок чого збільшується власний капітал
Голенко підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків засновників)
Ю. І. Продіус Дохід  це виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням
матеріальних витрат. Він є грошовою формою чистої продукції підприємства,
тобто охоплює оплату праці та прибуток
Ф. Ф. Бутинець Як економічна категорія дохід ( виручка ) є потоком грошових
коштів та інших надходжень за певний період , отриманий від
продажу продукції, товарів, робіт, послуг

Отже, економічна суть доходів полягає у відшкодуванні витрат на

ведення діяльності й отримання відповідної суми прибутку, яка забезпечує
досягнення стратегічної мети підприємства  приріст власного капіталу.
Логічна та структурована класифікація доходів дає можливість ефективно ними
управляти та бути складовою сучасної системи управління.
В наступному розділі роботи, буде розглянемо класифікацію доходів
підприємства, яка відображає економічну результативність діяльності
підприємства, його господарської політики, вибору стратегічних і тактичних
рішень.

1.2 Класифікація та особливості формування доходів підприємства

 11

Одним з найважливіших завдань діяльності фінансової служби кожного

підприємства є забезпечення грошових надходжень для виконання ним
поточних фінансових зобов’язань і формування його грошових фондів.
Грошові надходження – сукупність надходжень грошових коштів на
банківські рахунки чи в касу підприємства за продану продукцію, виконану
роботу чи надані послуги, а також виконання інших господарських операцій
операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства.
Основними ознаками, за якими класифікують грошові надходження
(вхідні грошові потоки), є[11]:
1. види господарської діяльності та масштаби обслуговування
господарського процесу;
2. методи обчислення обсягу грошових надходжень;
3. процес формування.
За видами господарської діяльності підприємства, які зумовлюють
грошові надходження:
 грошові надходження від операційної діяльності, до яких належать
надходження грошових коштів від покупців за реалізовану продукцію
(товари, роботи, послуги) грошові надходження від основної
діяльності; грошові надходження від операційної оренди, від
операційних курсових різниць, грошові надходження від продажу
оборотних активів  запасів сировини, матеріалів, палива тощо
(грошові надходження від іншої операційної діяльності);
 грошові надходження від фінансової діяльності, які об’єднують
надходження грошових коштів від розміщення акцій власної емісії та
інших операцій, що забезпечують збільшення власного капіталу
підприємства; надходження грошових коштів у результаті утворення
боргових зобов’язань (позик, векселів, облігацій, інших
короткострокових і довгострокових зобов’язань, не пов’язаних з
операційною діяльністю);
 грошові надходження від інвестиційної діяльності, які включають:
 12

грошові надходження від реалізації фінансових інвестицій (від

продажу акцій або боргових зобов’язань інших підприємств, а також
часток у капіталі інших підприємств; грошові надходження від
реалізації необоротних активів та майнових комплексів (дочірніх
підприємств, інших господарських одиниць); отримані відсотки за
фінансовими інвестиціями в боргові цінні папери та за передані у
фінансову оренду необоротні активи; отримані дивіденди на придбані
акції або частки капіталу інших підприємств тощо.
За масштабами обслуговування господарського процесу виділяють
грошові надходження:
 підприємства загалом;
 окремих структурних підрозділів (центрів відповідальності)
підприємства;
 від окремих господарських операцій.
За методом обчислення обсягу грошових надходжень виділяють:
 валові грошові надходження  сума всіх надходжень грошових коштів
на підприємство за певний період часу;
 чисті грошові надходження  перевищення суми грошових
надходжень над грошовими видатками за певний період часу.
За процесом формування виділяють:
 регулярні грошові надходження  це постійні (з фіксованими
інтервалами) надходження грошових коштів протягом звітного
періоду (грошові надходження від продажу продукції, кредитна лінія,
цільове фінансування тощо);
 дискретні грошові надходження  надходження грошових коштів від
виконання разових господарських операцій у звітному періоді
(грошові надходження від продажу зайвого майна, отримання
благодійної допомоги тощо).
 13

Потрібно зазначити, що сума грошових надходжень підприємства за

певний період здебільшого не дорівнює сумі доходу від реалізації продукції
(робіт, послуг) та майна цього підприємства [24].
Доходи включаються до складу об’єктів облікового процесу на підставі
принципу нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для
визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи
звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів.
При цьому, доходи визнаються тоді, коли вони виникли (а не тоді, коли
отримуються або сплачуються грошові кошти) і відображаються в
бухгалтерському обліку в тому періоді, до якого вони належать. На рис. 1.1
нами показано види доходів та їх відображення у фінансовій звітності.

Рис. 1.1 Визнання та відображення доходів у фінансовій звітності

Для визнання доходу повинно відбутися не лише надходження активу або
зменшення зобов’язань, але і фінансовий наслідок цих подій, в якості якого
виступає збільшення власного капіталу, крім внесків учасників. Дохід
відображається у бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів,
що отримані або підлягають отриманню. Оцінка величини доходів у момент їх
визнання вважається обліковою оцінкою, тобто попередньою оцінкою, яка
може переглядатися, якщо змінюються обставини, на яких базувалася ця оцін-
 14

ка, або отримана додаткова інформація. Виходячи з принципу обачності в

бухгалтерському обліку, доходи, достовірну оцінку яких визначити неможливо,
у звітності не відображаються.
З метою визнання доходу та визначення його суми в обліку розрізняють
дохід від: реалізації продукції, товарів, інших активів, придбаних з метою
продажу (крім інвестицій у цінні папери); надання послуг; використання
активів підприємства іншими фізичними та юридичними особами, результатом
яких є отримання відсотків, дивідендів, роялті тощо.
Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб[2]:
 сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і
обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й
позабюджетних фондів;
 сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим
аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;
 сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);
 сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);
 сума завдатку під заставу або на погашення позики, якщо це
передбачено відповідним договором;
 надходження, що належать іншим особам;
 надходження від первинного розміщення цінних паперів;
 сума балансової вартості валюти.
Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими
групами:
 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
 чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
 інші операційні доходи;
 фінансові доходи;
 інші доходи.
Підприємство отримує доходи як від звичайної діяльності, так і в
результаті надзвичайних подій.
 15

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а

також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої
діяльності. Прикладами звичайної діяльності є виробництво та реалізація
продукції, розрахунки з постачальниками, покупцями та замовниками, пра-
цівниками, податковими органами, банківськими установами тощо. До
звичайної діяльності також відносять такі операції, як переоцінка вартості
майна підприємства, списання знецінених запасів матеріальних цінностей,
економічні санкції за порушення договірних зобов’язань або податкового
законодавства та інші.
До надзвичайної діяльності підприємства відносять операції, які не
відбуваються часто або регулярно і відрізняються від звичайних операцій,
наприклад пожежі, стихійні лиха, техногенні аварії тощо[29].
Звичайну діяльність підприємства поділяють на операційну та іншу (у
тому числі фінансову та інвестиційну).
Формування доходу від кожного з видів діяльності має свої особливості.
Розглянемо порядок формування доходу від операційної діяльності
підприємства ( рис. 1.2).

Доходи підприємства від діяльності

Доходи від Доходи від іншої

операційної діяльності діяльності

Дохід Доходи Інші

(виручка) Інші від Інші
операційні фінансові
від участі в доходи доходи
реалізації доходи капіталі

Рис. 1.2 Склад доходів підприємства внаслідок здійснення діяльності

Дохід підприємства від операційної діяльності складається з доходу від
його основної діяльності та інших операційних доходів.
 16

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 

загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без
вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих
податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Основна діяльність підприємства пов’язана з виробництвом та збутом
продукції (наданням послуг, виконанням робіт) і має забезпечувати отримання
доходів, достатніх для відшкодування витрат виробництва й обігу та отримання
певного прибутку.
У світовій практиці для визначення доходу підприємства від реалізації
продукції застосовують касовий метод та метод нарахувань[12]:
1. При касовому методі доходом або виручкою підприємства за певний
період вважається сума грошових коштів, що надійшла від покупців
протягом цього періоду в його касу або на розрахунковий рахунок за
продукцію, що була фактично відвантажена покупцям (або за
фактично здійснені та надані для них роботи і послуги).
2. За методом нарахувань доходом або виручкою підприємства за
певний період визначається вартість продукції (наданих послуг, виконаних
робіт), відвантаженої продукції протягом цього періоду, незалежно від того
оплачена вона ними у цьому періоді чи ні [34].
Розмір самого доходу або виручки підприємства від реалізації продукції
за однакових умов залежить від кількості, асортименту та якості реалізованої
продукції, розрахункової дисципліни та рівня реалізаційних цін [18].
Реалізаційні ціни можуть бути фіксованими, регульованими та вільними.
Фіксовані ціни встановлюються в адміністративному порядку на
державному рівні. Такі ціни застосовуються до товарів та послуг першої
необхідності, а також енергетичних ресурсів (газу, електроенергії тощо).
Регульовані ціни встановлюються державою шляхом регулювання рівня
рентабельності (прибутковості) товарів першої необхідності (хлібобулочних
виробів, продуктів дитячого харчування тощо). Основними формами
регулювання цін є такі:
 17

 встановлення граничних рівнів (максимальних або мінімальних) цін

і тарифів;
 затвердження граничних рівнів рентабельності (тобто частки
прибутку в ціні, тарифі);
 встановлення граничних рівнів торговельних надбавок та
постачальницько-збутових націнок при реалізації товарів, робіт, послуг.
У решті випадків застосовуються вільні ціни, тобто ціни, які складаються
на ринку під впливом попиту та пропозиції або за домовленістю постачальників
та споживачів (у цьому разі їх називають договірними). Вільні ціни сприяють
економічній зацікавленості виробників у розширенні асортименту товарів та
підвищенні їх якості [34].
Базою для встановлення вільної ціни на продукцію слугує її собівартість
та прибуток, який підприємство може отримати з урахуванням рівня існуючих
ринкових цін на аналогічну продукцію. Собівартість виготовлення продукції та
прибуток, що припадає на одиницю продукції, формують її ціну виробництва:
Ц в =С п+ П , (1.1)
де Цв  ціна виробництва продукції, грн.;
СП  повна собівартість одиниці продукції, грн.;
П  прибуток, що припадає на одиницю продукції, грн.
Під час реалізації продукції, згідно з чинним в Україні законодавством,
до складу реалізаційної ціни необхідно включити непрямі податки: акцизний
збір (для підакцизних товарів) та податок на додану вартість:
Цр =СП + П + А + ПДВ = Цв+А + ПДВ, (1.2)
де Цр  ціна реалізації продукції, грн.;
А  акцизний збір, грн.;
ПДВ  податок на додану вартість, грн.
Реалізаційні ціни поділяють на оптові та роздрібні.
Оптові ціни встановлюються між підприємствомвиробником продукції
та підприємствамиспоживачами або збутовими організаціями, оптовими та
роздрібними торговельними підприємствами. Оптова ціна, за якою
 18

підприємства-виробники реалізують продукцію, включає в себе собівартість

одиниці виробу та прибуток, тобто дорівнює ціні виробництва. Якщо
реалізацію продукції здійснюють збутові, посередницькі та інші торговельні
підприємства, то до оптової ціни додаються постачальницькозбутові націнки
та надбавки, які є джерелом покриття їхніх витрат, пов’язаних з організацією
постачання та збуту продукції.
Оптові ціни можуть включати також транспортні та страхові витрати, що
пов’язані з доставкою продукції споживачам. У цьому разі вони називаються
цінами “франко”. Термін “франко” визначає, до якого пункту транспортні та
страхові витрати покриваються за рахунок постачальника при вказаній оптовій
ціні. У практиці застосовують такі ціни: франкосклад постачальника,
франкостанція призначення [16].
Роздрібні ціни застосовуються при реалізації товарів та послуг населенню
через підприємства торгівлі, громадського харчування та фірми послуг. Нарівні
з оптовою ціною вони включають торговельні націнки (надбавки), які слугують
джерелом покриття витрат роздрібної торговельної організації.
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається
шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг
наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за
договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів
від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди
активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше
списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на
поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім
фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та
групи вибуття тощо.
Доходи підприємства від іншої діяльності включають: дохід від участі в
капіталі, інші фінансові та інші доходи.
 19

До доходів від участі в капіталі відносять дохід, отриманий

підприємством від здійснених ним інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні
підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі. Цей дохід має
місце, коли прибуток, отриманий підприємствомоб’єктом інвестування, не
спрямовується на виплату дивідендів інвесторам, а залишається на його ж
подальший розвиток. У такому разі відбувається зростання вартості інвестицій,
здійснених підприємствамиінвесторами, пропорційно до їхніх часток у
капіталі цього підприємства. Відповідна величина зростання вартості
інвестицій, здійснених підприємством-інвестором, і є його доходом від участі у
капіталі.
Дохід від участі в капіталі визначається як добуток чистого прибутку,
отриманого асоційованим, дочірнім або спільним підприємством, на частку
підприємстваінвестора у його статутному капіталі [20]:
Д у .к =α × П , (1.3)
Де Ду.к  дохід підприємства від участі в капіталі, грн.;
α  частка інвестицій підприємстваінвестора у статутному капіталі
асоційованого (дочірнього, спільного) підприємства (у вигляді десяткового
дробу);
П  прибуток, отриманий асоційованим підприємством, грн.
Якщо ж асоційоване (дочірнє, спільне) підприємство зазнало збитків,
вартість інвестицій, здійснених підприємствами  інвесторами, зменшиться
пропорційно їхнім внескам до його статутного капіталу.
При цьому підприємство-інвестор матиме втрати від участі в капіталі.
Якщо ж частка інвестицій підприємства до статутного капіталу іншого
підприємства становить менш як 20% його обсягу, то доходи, отримані від
таких інвестицій, відносять до інших фінансових доходів.
До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші
доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за
методом участі в капіталі).
 20

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації

фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші
доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов’язані з
операційною діяльністю підприємства.
Отже, економічна суть доходів полягає у відшкодуванні витрат на
ведення діяльності й отримання відповідної суми прибутку, яка забезпечує
досягнення стратегічної мети підприємства  приріст власного капіталу, а
логічна та структурована класифікація доходів дає можливість ефективно ними
управляти, та бути складовою сучасної системи управління.
В умовах ринкових відносин важливе значення має спроможність
підприємства працювати прибутково. Саме прибуток стає основним чинником,
який впливає на можливість підприємства забезпечувати фінансування багатьох
своїх програм, пов’язаних з розширенням потужностей, підвищенням якості
продукції, зміцненням власної конкурентної позиції та виходом на нові ринки
тощо. В наступному розділі курсової роботи розглянуто сутність економічного
терміну  «прибуток підприємства», його формування та використання на
підприємстві.
 21

1.3 Прибуток підприємства, його формування та використання на

підприємстві
Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його
прибуток.
Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування
всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства [29].
Залежно від формування та розподілу розраховують декілька видів
прибутку:
 валовий;
 від операційної діяльності;
 до оподаткування;
 від припиненої діяльності після оподаткування;
 чистий.
Згідно П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» прибуток – це сума, на
яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати, а збиток – це перевищення
суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.
Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим
доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю
реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).
П валовий = Д РП −С продукції , (1.4)
Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна
сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу,
адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат (рис. 1.3).

 адміністративні
Фінансовий витрати
Валовий Інші
результат від
= прибуто + операцій   витрати на збут
операційної
к ні доходи  інші операційні
діяльності
витрати

Рис 1.3. Формування операційного прибутку

 22

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування

визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності,
фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків)
(рис. 1.4).

Фінансовий результат до оподаткування =

+ дохід від участі в капіталі

Фінансовий результат від
операційної діяльності
+ інші фінансові доходи
+ інші доходи
 фінансові витрати
 витрати від участі в капіталі
 інші витрати

Рис. 1.4 Формування прибутку до оподаткування

Прибуток від припиненої діяльності визначається як різниця між
прибутком від діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку.
Збиток від діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до
оподаткування та сумі податків на прибуток (рис. 1.5).

Фінансовий результат від припиненої діяльності

Прибуток = Збиток =
Прибуток до оподаткування Прибуток до оподаткування

 +
Витрати з податку на прибуток Дохід з податку на прибуток

Рис 1.5 Формування прибутку після оподаткування

Після виконаних алгебраїчних дій отримуємо чистий фінансовий
результат  прибуток або збиток.
Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного
середовища формування прибутку (доходу) підприємства. З цієї причини вони є
важливими обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки
 23

фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники

рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і
ціноутворення [27].
Усі показники рентабельності можна поділити на такі групи [7] :
1. Показники рентабельності щодо реалізації:
 Рентабельність за валовим прибутком (маржинальним доходом) 
являє собою відношення валового прибутку (маржинального доходу) до
чистої виручки від реалізації (чистого доходу):
ВП
Рвп = × 100 (1.5)
ЧД (ВР)

де ВП  валовий прибуток (маржинальний дохід);

ЧД (ВР)  чиста виручка від реалізації (чистий дохід).
Рентабельність за валовим прибутком показує, скільки гривень валового
прибутку припадає на 1 грн. чистої виручки. Може визначатись у відсотках.
Чим вищий цей показник, тим краще.
 Рентабельність за операційним прибутком  являє собою відношення
операційного прибутку до чистого доходу від реалізації продукції:
ОП
Роп= ×100 (1.6)
ЧД

де ОП  операційний прибуток.
Рентабельність за операційним прибутком показує, скільки гривень
операційного прибутку припадає на 1 грн. чистого доходу. Може визначатись у
відсотках. Чим вищий цей показник, тим краще.
 Рентабельність за чистим прибутком  являє собою відношення суми
чистого прибутку до чистого доходу від реалізації:
ЧП
Рчп = ×100 (1.7)
ЧД

де ЧП  чистий прибуток.
За світовим досвідом норма рентабельності за чистим прибутком має
бути в межах 6-12%.
2. Показники рентабельності щодо активів.
 24

3. Показники рентабельності щодо власного капіталу і зобов'язань.

4. Показники рентабельності витрат і продукції.
Загальна рентабельність об'єднань, підприємств визначається
відношенням балансового прибутку до середньорічної вартості основних
виробничих фондів і нормованих оборотних коштів і розраховується по
формулі
П×100
Р=
Оф +О с
(1.8)

де Р − рівень рентабельності %;
П − прибуток;
Оф − середньорічна вартість основних виробничих фондів;
Ос − середньорічна вартість нормованих оборотних коштів.
Фактична загальна рентабельність визначається відношенням
балансового прибутку до фактичної середньорічної вартості виробничих
основних фондів і нормованих оборотних коштів, не прокредитованих банком.
Для успішного розвитку економіки будь-якого підприємства необхідно
вивчати співвідношення об'єму виробництва (реалізації) продукції з витратами і
прибутком. Це співвідношення аналізується для дослідження комплексу
причинно-наслідкових взаємозв'язків найважливіших показників кінцевих
результатів діяльності підприємства, наукового обґрунтування управлінських
рішень
Резерви збільшення суми доходів, прибутку і рентабельності пов'язані з
напрямками господарювання підприємства, для керівників і відповідних
спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне значення масштабів дії, форм
контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників
ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства[31].
В наступному розділі курсової роботи на базі ТОВ «Омакс Інтернешнл»
проведено детальний аналіз формування та використання доходів
підприємства, а також здійснено аналіз основних показників, що
характеризують фінансовий стан підприємства.
 25

РОЗДІЛ 2. Фінансово-господарська діяльність підприємства ТОВ «Омакс

Інтернешнл»

2.1 Загальна характеристика підприємства ТОВ «Омакс Інтернешнл»

"ОМАКС Інтернешнл" – одна з найбільших українських компаній-

виробників жіночих колготок і панчіх з поліамідної й єластанової нитки, більше
відома як власниця колготних брендів "Інтуїція" й "Magіc Lady". Сьогодні це
компанія з 15-літнім досвідом успіху на внутрішньому й зовнішньому ринках,
що побудувала ефективну систему роботи зі своїми партнерами: національними
мережами, дистриб'юторами з України й партнерами з Естонії, Іспанії й
Вірменії.
Компанія ТОВ "ОМАКС Інтернешнл" була заснована в 1997 році. На
початку виробничої діяльності полотно для колготок завозилося з Італії, потім,
уже в Україні напівфабрикати зшивалися, красилися, проходили через процес
формування, упаковувалися. Наступним етапом у розвитку компанії стало
відкриття власного цеху. Після довгих пошуків й ознайомлення з усіма
великими фабриками, що спеціалізувалися на цій групі товарів, було вирішено
створити цех на базі одного з гігантів радянської легкої промисловості -
фабриці "Веста" (м. Червоноград Львівської області).
Запуск нового виробництва зажадав ретельної підготовки: було закуплено
необхідне додаткове устаткування, робочий персонал пройшов навчання. У
березні 1998 року була зареєстрована нова торгівельна марка, позиціонована в
економічному сегменті, і на українському ринку з'явилися перші колготки
"Magіc Lady".
Спочатку імпортні напівфабрикати робітники "ОМАКС Інтернешнл"
зшивали, фарбували й упаковували на устаткуванні, орендованому в невеликої
швейної фабрики в Ірпені під Києвом. У серпні 2004 року стала до ладу нова,
 26

оснащена відповідно до європейських стандартів фабрика, виробничі

потужності якої розраховані в середньому на 800 000 пару колгот на місяць.
Компанію "ОМАКС Інтернешнл", великого українського виробника
жіночих колгот, сміло можна назвати лідируючою компанією галузі.
Працюючи в цій сфері майже 15 років, компанія придбала великий досвід,
напрацювала фундаментальні знання й базу для постановки й ведення бізнесу в
широкому професійному форматі.
Усе на фабриці, включаючи розташування цехів у нових спеціально
вибудуваних корпусах, адаптовано до технології виробництва, а цехи оснащені
найбільш сучасним устаткуванням і передовими технологіями. Організаційна
та виробнича структури підприємства зображені на рис.2.1.

Секретар - референт Директор Юрист

Головний Заступник Заступник Заступник Заступник

бухгалтер директора з директора з директора з директора з
виконання загальних питань економічних МТП
питань питань

Бухгалтерія Відділ Відділ Відділ Відділ МТП

кадрів продажу маркетингу

Цехи

Швейний В’язальний Фарбуваль- Формуваль- Пакувальний

цех цех ний цех ний цех цех

Склад готової продукції

 27

Рис. 2.1. Організаційна та виробнича структури ТОВ «ОМАКС Інтернешнл»

Всі виробничі процеси виконуються на самому підприємстві. Запуск
найсучаснішого в Україні виробництва вивів "ОМАКС Інтернешнл" на новий,
якісно інший рівень і дозволив компанії освоїти випуск колготок найвищої
якості.
У швейному цеху використовується переважно японське устаткування:
комплекси TAKATORІ й оверлки YAMATO, а ділянка пошиття дорогих
виробів оснащений плоско-шовними чотирикутними швейними машинами
UNІON SPAECІAL й MAUZER LOCK.
Процес фарбування на фабриці "ОМАКС Інтернешнл" здійснюється на
новітнім устаткуванні CUBOTEX й TІDUE. Особлива гордість-фарбувальний
кабінет для фарбування в касетах CUBOTEX, подібні є не на всіх фабриках
навіть в Італії. Процес повністю автоматизований, у ньому використаються
барвники лідера в цій області, австрійській компанії СИБА. Під час фарбування
в машину додають пом’якшувач для додання фактурі найбільш однорідного
виду, а також антистатик.
Формувальна ділянка оснащена сучасними машинами для прасування й
формування PRІNCІPE, PRІNCІPE DOUBLE й CORTESE. У виробництві
використовується сировина всесвітньо відомих компаній Fulgar й Contіfіbre. Із
цієї ж сировини випускають свої вироби торгівельні марки OMSA, Franzony,
Golden Lady, Levante й інші.
Сьогодні, як і більшість італійських фабрик, ОМАКС випускає вироби з
використанням Lусrа® у кожному другому петельному ряді. Це забезпечує
виробам однорідну текстуру полотна й високий ступінь облягання. Всі моделі
колготок, що випускають, розроблені з урахуванням вимог підвищеної
комфортності й еластичності.
Важливою перевагою компанії є гнучкість і швидкість обслуговування
клієнтів у сфері логістики. Строк підготовки й доставки замовлення по Україні
становить 1-3 дня.
 28

Протягом останніх трьох років обсяги виробництва "ОМАКС

Інтернешнл" збільшились на 30% у рік. На рисунку 2.2 та 2.3 зображено
динаміку випуску та реалізації продукції по рокам з 2011 по 2014 рр.

Обсяг випуску продукції ТОВ "Омакс Інтернешнл" за 2011-

2014 рр.
1400
1200
1000
800
600
випуск, тис. од

400
200
0
ь й нь ь нь ь нь д ь
ен ти зе іт
ен ве с ен те па ен
сі
ч
лю р е
кв р а ре в ст
о уд
бе т ве жо ли гр
нь-
е
рв
че

Рис. 2.2. Обсяг випуску продукції ТОВ «ОМАКС Інтернешнл» в натуральних

одиницях в період з 2011 по 2014 рр.
При цьому компанія планує продавати мінімум на 30% більше, ніж
робить. Вирішити торгово-виробничу дилему власник збирається за рахунок
збільшення обсягу виробництва та впровадженням нового товару.

Обсяг реалізації продукції ТОВ "Омакс Інтернешнл" за 2011-2014 рр.

1200

1000

800

600
РП, тис. од

400

200

0
ен
ь
ти
й нь ен
ь нь ен
ь
е нь па
д
ен
ь
ч зе іт ве с вт о уд
сі лю р е
кв р а ре о ст гр
бе т ве ж ли
нь-
е
рв
че

Рис. 2.3. Обсяг реалізації продукції ТОВ «ОМАКС Інтернешнл» в натуральних

одиницях в період з 2011 по 2014 рр.
 29

Якщо провести аналіз порівнянь випуску та реалізації продукції, то

можна побачити, що кількість реалізованої продукції з кожним роком зростає.
Але й залишки готової продукції з кожнім місяцем накопичуються, що свідчить
про не достатню ротацію на ринку.
Водночас, в порівнянні з 2011 роком кількість реалізованої продукції в
натуральних одиницях зросла на 0,34%, а в порівнянні з 2013 обсяг реалізованої
продукції знизився на 11,99% (таблиця 2.1).
Таблиця 2.1
Співвідношення випуску та реалізації продукції в натуральних одиницях
за період з 2011 по 2014 рр.
Випуск продукції за рік Реалізація продукції за рік
Роки тис. од % тис. од %
2011 4410 100 3718 84,31
2012 4515 100 3864 85,58
2013 5310 100 5132 96,65
2014 6920 100 5858 84,65

На таку ситуацію у сфері збуту значно вплинула політична та економічна

ситуація в країні. У найближчі роки компанія буде намагатись інтенсивно
укрупнюватися на ринку закордонного збуту. В 2015 року компанія планує
вдвічі збільшити обсяги виробництва, а також розширити асортимент.
Посилення виробництва дозволить компанії досягти необхідного
співвідношення в системі збуту та задовольнити потреби споживачів.
На сьогоднішній день "ОМАКС Інтернешнл" контролює близько 5%
колготного ринку України. А вже під кінець року, якщо буде впроваджено нове
обладнання та зросте виробництво, вона зможе розраховувати на 7%.
Як і будь-яке підприємство, «ОМАКС Інтернешнл» є фінансово
дисциплінованим підприємством, тому вчасно і в повному обсязі виконує всі
фінансові зобов’язання як перед державою, так і перед партнерами, покупцями
 30

і працівниками. В наступному розділі здійснено розрахунки та проведено аналіз

доходів підприємства та його фінансового стану.

2.2 Аналіз доходів та фінансового стану підприємства ТОВ

«Омакс Інтернешнл»
Аналіз фінансових результатів по видах діяльності підприємства
ґрунтується на співставленні доходів від відповідних видів діяльності з
витратами цієї діяльності. Тобто він включає в себе два основних напрямки, а
саме [25]:
 аналіз надходження коштів;
 оцінка їх використання;
Використовуючи інформацію фінансової звітності можна проаналізувати:
 які актори вплинули на динаміку валового прибутку;
 що обумовило зміну результатів від операційної, фінансової та
інвестиційної діяльності;
 внаслідок чого покращилися чи погіршилися результати від звичайної
діяльності в цілому;
Можна також простежити чи є кінцевий фінансовий результат
результатом звичайної діяльності, враховуючи наявність чи відсутність
надзвичайних ситуацій. Методику аналізу розглянемо на даних ТОВ «Омакс
Інтернешнл» (табл. 2.2).
Таблиця 2.2 
Доходи, витрати і фінансові результати ТОВ «Омакс Інтернешнл»
Показники Роки Зміна
2013 2014 (+, -)
1 2 3 4
1. Чистий дохід від реалізації 8 418,3 6 715,9 1 702,4
2. Собівартість реалізованої продукції 5 333,7 6 065,3 +731,6
3. Валовий прибуток 3 084,6 650,6 2 434
4. Інші операційні доходи 4 885,4 6 332,3 +1 446,9
 31

5. Адміністративні витрати 1 279,3 1 026,7 252,6

6. Витрати на збут 308,1 250,8 57,3
7. Інші операційні витрати 4 090,6 4 296,0 +205,4
Продовження таблиці 2.2
8. Прибуток від операційної діяльності 2 292 1 409,4 882,6
9. Інші фінансові доходи   
10. Інші доходи 6 346,6 14,3 6 332,3
11. Фінансові витрати 6 243,9 6 243,9
12 Фінансові результати до оподаткування 2702,9 1423,7 1 279,2
(прибуток)
14. Витрати з податку на прибуток 513,551 270,503 243,048
15. Прибуток від припиненої діяльності 2 189,349 1 153,197 1 036,152
16. Чистий прибуток 2 189,349 1 153,197 1 036,152

Чистий прибуток підприємства в звітному році склав 1 153, 197 тис. грн.,
що на 1 036, 152 тис. грн. менше, ніж в минулому році.  Зменшення чистого
прибутку обумовлено тим, що перевищення доходів над витратами в
поточному році менш вагоміше, ніж в минулому році. Н а такий результат
вплинуло багато факторів:
 зменшення виручки від реалізації на 1 702,4 тис. грн.;
 витрати на виготовлення продукції збільшили на 731,6 тис. грн.
(така ситуація обумовлена збільшенням ціни на сировину та
матеріали, що закуповуються за кордоном у іноземних
постачальників);
 збільшення операційних витрат на 205,4 тис. грн.;
 зменшення інших доходів на 6 332, 3 тис. грн.;
Ситуацію не змінило й те що підприємство за 2014 рік отримало інших
операційних доходів (доходи від реалізації іноземної валюти, інших оборотних
активів, від операційної оренди активів, суми штрафів, пені, неустойок та
 32

інших санкцій за порушення господарських договорів, які одержано від

боржників) на суму 1 446, 9 тис. грн..
Розглянемо структуру доходів досліджуваного підприємства за даними
таблиці 2.3, складеної на основі інформації Звіту про фінансові результати.
Таблиця 2.3
Структура і динаміка доходів діяльності підприємства
Показник За 2013 рік За 2014 рік Зміна, Темп
сума, питома сума, питом тис. грн. зростання
тис. вага, % тис. а вага, ,%
грн. грн. %
Дохід 8 418,3 42,84 6 715,9 51,41 1 702,4 79,78
(виручка) від
реалізації
продукції
Інші 4 885,4 24,86 6 332,3 48, 48 +205,4 129,62
операційні
доходи
Дохід від      
участі в
капіталі
Інші фінансові      
доходи
Інші доходи 6 346,6 32,30 14,3 0,11 6 332,3 0,23
Разом 19 650, 100 13 062, 100 6 587,8 66, 47
3 5

Загальна величина доходів порівняно з минулим роком зменшилась на

6 587, 8 тис. грн. або на 33,53 %. Вирішальний вплив на зниження справило
зменшення виручки від реалізації на 1 702,4 тис. грн.. (20,22%) та зменшення
інших доходів на 6 332,3 тис. грн.. Водночас підприємство в 2014 році
збільшило грошові надходження в порівнянні з минулим роком на 29,62% від
інших операційних доходів.
Охарактеризуємо дані Балансу (Форма 1) ТОВ «Омакс Інтернешнл» за
2014 рік.
За рік капітал підприємства збільшився на 2 744,8 тис. грн. і становить
12 415,5 тис. грн. Ця зміна на 16% (474,1/2744,8*100) зумовлена збільшенням
 33

оборотних (мобільних) коштів і на 84% (2 318,9/2 744*100) – необоротних

активів. Наприкінці року питома вага основних засобів та інших необоротних
активів у майні підприємства збільшилась на 9% і становить 55%, питома вага
оборотних активів теж зменшилась на 9% (44%-53%=9%) і становить 44%.
Збільшення майна підприємства на 2 744,8 тис. грн. було забезпечене
зростанням власних коштів, які на кінець періоду збільшились на 394,1 тис.
грн., а також збільшенням залучених коштів на 2 350,7 тис. грн. Поточні
зобов’язання зменшились на 40,1 тис. грн.
У балансі відсутні непокриті збитки, прострочена заборгованість банкам
та бюджету. На підприємстві запаси та затрати не перевищують розмір
мінімальних джерел їх утворення (власний оборотний капітал, довгострокові та
короткострокові кредити і позики).
З даних звітності було розраховано основні показники фінансового стану
підприємства та проведено їх аналіз.
Нижче представлені отримані дані із детальною їх характеристикою та
аналізом показників фінансового стану ТОВ «ОМАКС Інтернешнл» за 2014 рр.
Таблиця 2.4
Розрахунок коефіцієнтів фінансового стану ТОВ «ОМАКС Інтернешнл»
за 2014 рік
Показники На На кінець
початок звітного
звітного періоду
періоду
Коефіцієнт покриття 4,95 5,58
Коефіцієнт загальної ліквідності 2,80 2,57
Коефіцієнт абсолютної ліквідності 1.49 0,71
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів 1,64 1,51
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними 0,78 0,37
коштами
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості 6,20 4,53
 34

Коефіцієнт оборотності кредиторської 8,11 8,44

заборгованості
Коефіцієнт відновлення платоспроможності 2,94
Коефіцієнт втрати платоспроможності 2,87

В цілому підприємство займає стійке фінансове положення, воно є

платоспроможнім, хоча на кінець періоду платоспроможність знизилась і
становить 0,71, коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами на
кінець періоду знизився і становить 0,37.
Метою аналізу доходів є оцінка кінцевих результатів діяльності
підприємства, вивчення основних причин, їх зміни у динаміці і порівняння з
аналогічними підприємствами в регіоні, з показниками підприємств-
конкурентів. Важливо також при аналізі виявити резерви збільшення прибутків
(покриття збитковості), підвищення рентабельності й визначити конкретні
заходи на перспективу.
Отже, проведений вище аналіз доходів та фінансового стану
підприємства свідчать про фінансову стійкість підприємства та водночас, через
зниження реалізованої продукції в звітному періоді та збільшення собівартості
реалізованої продукції, про тенденції до зниження рентабельності
підприємства.
В наступному розділі роботи запропоновано шляхи підвищення
зростання доходів та максимізації прибутку підприємства за рахунок
збільшення реалізації виручки від продажу продукції та розширення
асортименту.
 35

РОЗДІЛ 3. Планування доходу підприємства ТОВ «Омакс

Інтернешнл»

3.1 Принципи та підходи до управління доходами підприємства

У сучасній економічній літературі управлінню доходами підприємств, на

жаль, приділяється досить мало місця. Хоча варто помітити, що всі основні
функції управління та управлінського обліку в цілому повністю застосовні й до
обліку доходів, контролю за їх формуванням та до управління ними. Так, пла-
нування доходів відіграє найважливішу роль у складанні плану реалізації й
продажу на підприємстві на наступні періоди. Зіставлення запланованих
величин доходів з фактичними показниками допомагає в прийнятті об-
ґрунтованих управлінських рішень. Структуризація підприємства виділяє
територіальні сегменти отримання доходів підприємств, а також центри
відповідальності за певними видами доходів. Стимулювання й мотивація
співробітників також відіграє велику роль у керуванні доходами на
підприємстві [25].
І разом з тим, керівництво підприємства цікавлять доходи саме з позиції
управління, прийняття стратегічних рішень. Тому, у цьому випадку, простого
бухгалтерського відбиття виторгу від реалізації продукції і понесених витрат
недостатньо. Тому актуальним стає завдання визначення принципів і підходів
до управління доходами підприємства із позицій стратегічного управління [23].
Сучасний стан розвитку ринкових відносин висуває нові вимоги до
господарської діяльності підприємств. З'являється ціла низка чинників, що
обумовлюють необхідність впровадження більш ефективних систем управління
їхніми доходами на стратегічній основі, зокрема, такі як інфляція, розвиток
 36

конкуренції, зростання масштабів інновацій тощо. У таких умовах задачею

управління доходами є підготовка підприємства до можливих змін ринкової
ситуації, протистояння несприятливому впливу випадкових чинників. Тому
актуальним є розробка нових методологічних підходів до обґрунтування
стратегії управління доходами підприємств, пошук шляхів застосування нових
нетрадиційних методів управління ними.
В умовах ринку основу для якісних змін всієї системи управління
підприємством, у тому числі формування і використання доходів, може
створити лише його спрямованість на стратегічну перспективу [32].
Також при обґрунтуванні принципів управління доходами підприємств
слід враховувати досить актуальний поділ управління доходами на управління
із прямим й зворотнім зв'язком. У цьому випадку управління доходами зі
зворотним зв'язком містить у собі контроль реалізації продукції й рівня доходу,
досягнутого в порівнянні з необхідним, а також здійснення будь-яких кори-
гувальних дій у випадку відхилення, якщо це необхідно. При управлінні
доходами з прямим зв'язком даються оцінки очікуваної реалізації продукції й
отриманого доходу до того або іншого моменту в майбутньому, замість того,
щоб порівнювати фактичну реалізацію з необхідною. Якщо ці оцінки
відрізняються від запланованих показників, то вживають відповідні дії, щоб
звести до мінімуму ці розходження. Ціль такого управління - встановити
контроль до того, як виникнуть які-небудь відхилення від необхідної величини
доходів. Інакше кажучи, при керуванні з прямим зв'язком можливі помилки
можуть бути усунуті, тобто почато кроки, щоб уникнути їх, а при управлінні зі
зворотним зв'язком фактичні помилки розпізнаються згодом, і коригування
проводять для того, щоб досягти необхідної величини доходу в майбутньому
[7].
Найбільш поширеними підходами до управління доходами підприємства
є підходи з позиції максимізації їх обсягу або рівня. Але сам по собі показник
обсягу (або рівня) доходів не характеризує кінцеву ефективність господарської
діяльності підприємства, а визначає лише певні умови, за яких ця ефективність
 37

може бути досягнута. Так, за будь-якого високого фактичного обсягу або рівня
доходу підприємства його поточні витрати можуть бути ще більшими, що
призведе до формування від'ємного показника прибутку. Тож максимізація
доходів як головна мета стратегічного управління ними не може визначатись як
критерій високої ефективності цього управління.
Управління доходами з позиції забезпечення покриття всіх поточних
витрат, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, і максимізація
суми його прибутку теж підлягає критиці, тому що максимізація прибутку, як
мета управління доходами підприємства, може не співпадати із загальними
стратегічними цілями його розвитку. Так, якщо підприємство планує вихід на
нові ринки, то в цьому випадку слід забути про максимальні розміри прибутку,
оскільки ці різноорієнтовані цілі не можуть стикуватися на реальному ринку.
Управління доходами з позиції забезпечення зростання його ринкової вартості є
занадто широким, через те, що зростання ринкової вартості торговельного
підприємства забезпечується не тільки обсягом або рівнем його доходів, а й
іншими результатами його господарської діяльності [8].
Аналізуючи основні принципи управління доходами підприємств,
встановлено, що основу для якісних змін всієї системи управління доходами
може створити лише його спрямованість на стратегічну перспективу. Основною
метою управління доходом має бути орієнтація на збільшення прибутку, але не
на його максимізацію, а на досягнення певного цільового розміру, узгодженого
із загальними стратегічними цілями розвитку підприємства.
В наступному розділі курсової роботи запропоновано заходи збільшення
виручки від реалізації.

3.2 Планування доходу від реалізації продукції підприємства

В умовах ринкових відносин більшість підприємств не має гарантованого

попиту на весь обсяг виробленої продукції, підприємства змушені проводити
щоденну роботу з розширення ринку для своєї продукції. У цих умовах для
 38

планування виручки застосовується розрахунковий метод за вказаною нище

формулою. За цим методом необхідно враховувати [27]:
 на планований рік: обсяг виробництва продукції, робіт і послуг;
 на початок нового періоду: очікувані залишки готової продукції на
складі, товарів відвантажених, термін оплати яких не настав, товарів
відвантажених, не оплачених у строк, товари, що знаходяться на
відповідальному зберіганні у покупців;
 на кінець періоду: розраховане за нормативами залишки готової
продукції на складі, товарів відвантажених, термін оплати яких не
настав.
Планову виручку від реалізації продукції визначають, як ми вже
зазначили вище, за допомогою декількох методів. При використанні методу
прямого рахунку множать кількість реалізованих виробів на їх реалізаційну
ціну і додають отримані суми по всій номенклатурі виробів.
Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визначають за
формулою:
РП ф=Р × Ц , (3.1)
де РПф - виручка,
Р - кількість реалізованих виробів,
Ц - ціна реалізації кожного виробу.
Обсяг реалізації можна розрахувати, виходячи з товарного випуску
виробів у плановому періоді, додаючи залишки виробів на початок планового
періоду і віднімаючи такі на кінець планового періоду. Плановий обсяг
реалізації розраховують за формулою:
РП пл=З ПП +В−З КП , (3.2)
де РПпл - обсяг реалізації в плановому періоді;
ЗПП - залишки кожного виду готових виробів на складі та відвантажених
на початок планового періоду;
В - випуск товарної продукції в плановому періоді;
 39

ЗКП - залишки кожного виду виробів на складі на кінець планового

періоду.
Реалізаційні ціни в плановому періоді визначають на основі цін базового
періоду, які коригують на передбачувані зміни в плановому періоді, у тому
числі з урахуванням попиту та пропонування.
Як зазначалось вище, в розділі 2.1, підприємство «Омакс Інтернешнл»
кожного року збільшує випуск продукції в прогресії, чого не можна сказати
стосовно реалізації продукції, оскільки на кінець 2014 року залишки готової
продукції по відношенню до попереднього року значно зросли (596, 6%).
Випуск продукції, її реалізацію та кількість нереалізованої продукції на
підприємстві зображено на рисунку 3.1.
8000
6920
7000
5858
6000 5310 5132
5000 4410 4515
3718 3864
4000
3000
2000
1062
1000 692 651
178
0
2011 2012 2013 2014

Випуск, тис. од. Реалізована продукція, тис. од

Залишки готової продукції на складі. тис. од

Рисунок 3.1. Залишки готової продукції на кінець періодів 2011-2014 рр.

Як видно з рисунку резервом збільшення виручки від реалізації є дохід
отриманий від продажу готової продукції на складі в кількості 1 062 тис. од.
Розрахуємо плановий обсяг реалізованої продукції та дохід від продажу
продукції за даними підприємства та формулою 3.2.
РП пл 2015 =178+6920−1062=6 036 тис . од .

Обчислимо умовний дохід отриманий від планової виручки в кількості

6 063 тис. од., якщо в 2014 році, в результаті продажу 5 858 тис. од продукції
підприємство отримало чистий дохід в розмірі 6 715, 9 тис. грн..
6 063 ×6 715 , 9
ЧД 2015= =6 919,97 тис . грн . ,
5858
 40

Отже, в результаті реалізованої продукції в плановому році в кількості

6 063 тис. од. підприємство отримає більше на 204, 07 тис. грн.. чистого доходу.
Але для отримання максимізації прибутку цього не достатньо. Необхідно
зважати, й на те що підприємство, в 2015 році збільшити свої позиції на ринку
за рахунок розширення асортименту дитячої продукції, яка користується
попитом. Як наслідок завдяки випуску колготок для дітей підприємство
випустить продукції на 350 тис. одиниць більше ніж у фактичному. Питома
вага окремих видів продукції в загальному обсязі знизиться. Але в кінцевому
результаті від впровадження нової одиниці продукції, зокрема, «Magic kids» та
«Magic fantasy girl» підприємство зможе збільшити потужність виробництва до
100%. Наступним етапом визначення ефективності впровадження нової позиції
є формування ціни на неї та обчислення доходу та прибутку підприємства.
 41

В таблиці 3.1 наведено основні показники для обчислення ціни за

витратами.
Таблиця 3.3
Дані для обчислення ціни за витратами
№ Показники Дані
п/
п
1 Перемінні витрати на одиницю продукції, грн.. 15
2 Постійні витрати на річний випуск, тис. грн. 1042
3 Плановий випуск на рік, Q0, тис. од. 350
4 Інвестований капітал, тис. грн. 1500
5 Ставка ПДВ, % 20
6 Сумарна торгова націнка, % 25
7 Ставка податку на прибуток, % 25
8 Цільова норма прибутку ROI, % 25
Призначимо ціну з орієнтацією на витрати виробництва та реалізацію.
Визначаємо роздрібну ціну колготок торгової марки «Magic kids»яка
забезпечить фірмі річну норму прибутку 25% на інвестований капітал при
плановому обсязі продажів 350 тис. одиниць.
Цільова сума чистого прибутку:
ROI 25
ЦПЧ =I∗ =1500∗ =375
100 100 тис. грн.
Цільова сума прибутку від реалізації:
100 100
ЦПР=ЦПЧ∗ =375∗ =499 , 99
100−ПП ,% 100−25 тис. грн.,

де ПП ,%  ставка податку на прибуток (в нашому прикладі 30%).

Гуртова ціна виробника:
FC ЦПР 1042 500
ГЦВ= AVC + + =15+ + =21 , 43
Q0 Q 0 350 350 грн.,
де AVC – перемінні витрати на одиницю продукції (у нас 15 грн.);
FC – постійні витрати на плановий випуск (у нас 1042 тис. грн.);
 42

Q0 – плановий випуск (у нас 350 тис. одиниць).

Роздрібна ціна:
100+ ПДВ ,% 100+СТН ,% 100+20 100+25
РЦ =ГЦВ∗ ∗ = 21 , 43∗ ∗ =23 , 88
100 100 100 100 грн.,
де ПДВ,%  ставка ПДВ у відсотках (у нас 20%);
СТН,%  сумарна торгова націнка у відсотках (у нас 25%).
Призначення ціни з орієнтацією на попит. Визначаємо мінімальний та
максимальний рівні ціни, при яких буде забезпечений цільовий прибуток на
інвестований капітал, а також рівень ціни, при якій прибуток буде
максимальним.
Складаємо рівняння кривої попиту.
 роздрібна ціна Р1 = 30 грн. відповідає гуртовій ціні виробника
30/1,25/1,2 = 20 грн.; обсяг продажу Q1 = 200 тис. одиниць;
 роздрібна ціна Р2 = 40 грн. відповідає гуртовій ціні виробника
40/1,25/1,2 = 27 грн.; обсяг продажу Q2 = 150 тис. одиниць.
Рівняння попиту для гуртових цін:
Q2 −Q1 Q2 −Q
=
P2 −P1 P2 −P ;

150−200 150−Q
=
27−20 27−P ;

звідси Q=341 , 7−7,1∗P .

Прибуток від реалізації ПР визначається за співвідношенням:
ПР=( Р− AVC )∗Q−FC .

Цільове значення прибутку – 500 тис. грн., отже:

500=(P−15 )∗(341 , 7−7,1∗P)−1042

500=341 ,7∗P−5124 , 5−7,1∗P2 +106 ,5∗P−1042

2
7,1∗P −448 ,2∗P+6666 , 9=0
2
P −63 ,1∗P+939=0

2
Якщо x + px+q=0 , то
−p
x 1,2= ±
2 √( )
p2
2
−q
, тобто у нас
 43

P1,2=
63 ,1
2 √
± (
63 ,1 2
2
) −939=
39,05 та 24,05 грн.
Це гуртові ціни, роздрібні ціни дорівнюватимуть відповідно:
РЦ1 = 59 грн. та РЦ2 = 36 грн.
Призначаючи ціну в інтервалі від 36 до 59 грн., фірма отримає цільовий
прибуток на вкладений капітал. Проте потрібно перевірити, чи зможе фірма
забезпечити відповідні обсяги продажу товару. За функцією попиту
розраховуємо сподівані обсяги продажів:
Q1 = 341,7 – 7,1*39,05 = 64,8 тис. одиниць за місяць;
Q2 = 341,7 – 7,1*24,05 = 271 тис. одиниць за місяць.
Другий обсяги продажу для фірми є нереальними, оскільки виробнича
потужність лише 200 тис. одиниць на місяць.
Якщо ця потужність буде повністю завантажена, може бути призначена
гуртова ціна
200 = 341,7 – 7,1*Р,
звідки Р = 19,96 грн. (роздрібна ціна 19,96*1,2*1,25 = 29,94 грн.). Отже
реально для забезпечення цільового прибутку роздрібна ціна має знаходитись в
інтервалі від 30 до 36 грн.
Знаходимо ціну, що максимізує прибуток фірми. Рівняння для прибутку:
ПР=( Р− AVC )∗Q−FC =(P−15 )∗(341 , 7−7,1∗P)−1042=
2
=−7,1∗P +448 ,2∗P−6166 , 5 .
Беремо похідну від рівняння прибутку і прирівнюємо її до нуля:
ПР'=−7,1∗P+448 , 2=0 , звідси гуртова ціна Р = 63 грн.
Роздрібна ціна:
63*1,2*1,25 = 94,7 грн.
Обсяг реалізації:
Qmax =111,3 тис. од.

Максимально можливий прибуток:

ПР max=(63−15 )∗111 , 3−1042=4300 , 4 тис. грн.
 44

Прибуток звісно за таких розрахунків високий, проте реалізовувати

продукцію за такою ціною є достатньо не розумним для підприємства у зв’язку
з ситуацією зниженого попиту на ринку, та тотальною економією споживачами
власних ресурсів.
Враховуючи проведені розрахунки варто призначити ціну з орієнтацією
на попит в межах від 30 до 36 грн., а саме рівною 30 грн. За такої ціни обсяг
продажу становитиме 200 тис. од. В такому варіанті фірма і не отримає
максимальний прибуток, але призначена ціна дозволить отримати цільовий
прибуток, та буде більш прийнятною для споживачів найбільшого сегменту.
Обчислимо максимально можливий прибуток підприємства за умови, що
ціна на нову продукцію становитиме 30 грн.
ПР max=(30−15 )∗200−1042=1958 тис. грн..

Ці переваги створені правильним призначенням ціни допоможуть фірмі

залучити споживачів, закріпитися в цій ніші і отримати додатковий дохід від
реалізації продукції та бажаний прибуток.
З проведеного аналізу підприємства в розділі 2.2 ми звернули увагу, що
на підприємстві в 2014 році підприємство втратило інших доходів на суму 
6 332,3 тис. грн.. що негативно вплинуло на зменшення чистого прибутку. Отже
в плановому році, підприємству необхідно відшукати нові джерела отримання
інших доходів від фінансової діяльності – реалізація фінансових інвестицій,
реалізація необоротних активів та інші доходи.
План доходів та прибутків, не можливо розробляти не беручи до уваги
самоокупність підприємства, тобто ті витрати підприємства, які воно в процесі
своєї діяльності витрачає. Підсумовуючи вище викладені дані підприємства, та
розрахунки по них, можна зауважити, що підприємство, не лише не в повному
обсязі реалізувало випущену продукцію, а здійснило перевитрати з собівартості
продукції. Питому вагу яких займає вартість сировини та матеріалів. Ця
ситуація склалась на ринку, у зв’язку із втратою курсу гривні в 2014 році своїх
позицій. Стабілізація економіки та національної одиниці, звісно покращить
 45

ситуацію на сировинному ринку. Проте, допоки на такий результат сподіватись

годі.

ВИСНОВКИ

 Поняття доходу розглядається в літературі з економічної, бухгалтерської

та податкової точки зору. Питання планування доходів не досить розкрито в
економічній літературі. Методика планування доходів залишається досить
актуальним питанням [31].
Дохід обчислюється як різниця між обсягами виробленої за певний період
валової продукції та матеріально-грошовими витратами на її виробництво.
 46

Порядок планування доходів залежить від видів діяльності підприємства.

На даний час доходи підприємства формуються господарськими
операціями в процесі операційної, інвестиційної, фінансової діяльності. Від
виду діяльності залежить і класифікація доходів. Також дохід планується з
податкової точки зору – валовий дохід [5].
Система планування доходів регулюється великою кількістю
законодавчих актів, але лише нормативна база з бухгалтерського обліку містить
методику визначення доходів підприємства.
"ОМАКС Інтернешнл" – одна з найбільших українських компаній-
виробників жіночих колготок і панчіх брендів "Інтуїція" й "Magіc Lady".
Чистий прибуток підприємства в звітному році склав 1 153, 197 тис. грн.,
що на 1 036, 152 тис. грн. менше, ніж в минулому році.  Зменшення чистого
прибутку обумовлено тим, що перевищення доходів над витратами в
поточному році менш вагоміше, ніж в минулому році. Н а такий результат
вплинуло багато факторів:
 зменшення виручки від реалізації на 1 702,4 тис. грн.;
 витрати на виготовлення продукції збільшили на 731,6 тис. грн.
(така ситуація обумовлена збільшенням ціни на сировину та
матеріали, що закуповуються за кордоном у іноземних
постачальників);
 збільшення операційних витрат на 205,4 тис. грн.;
 зменшення інших доходів на 6 332, 3 тис. грн.;
Ситуацію не змінило й те що підприємство за 2014 рік отримало інших
операційних доходів (доходи від реалізації іноземної валюти, інших оборотних
активів, від операційної оренди активів, суми штрафів, пені, неустойок та
інших санкцій за порушення господарських договорів, які одержано від
боржників) на суму 1 446, 9 тис. грн..
Загальна величина доходів порівняно з минулим роком зменшилась на
6 587, 8 тис. грн. або на 33,53 %.
 47

За рік капітал підприємства збільшився на 2 744,8 тис. грн. і становить

12 415,5 тис. грн. Ця зміна на 16% (474,1/2744,8*100) зумовлена збільшенням
оборотних (мобільних) коштів і на 84% (2 318,9/2 744*100) – необоротних
активів. Наприкінці року питома вага основних засобів та інших необоротних
активів у майні підприємства збільшилась на 9% і становить 55%, питома вага
оборотних активів теж зменшилась на 9% (44%-53%=9%) і становить 44%.
Збільшення майна підприємства на 2 744,8 тис. грн. було забезпечене
зростанням власних коштів, які на кінець періоду збільшились на 394,1 тис.
грн., а також збільшенням залучених коштів на 2 350,7 тис. грн. Поточні
зобов’язання зменшились на 40,1 тис. грн.
В цілому підприємство займає стійке фінансове положення, воно є
платоспроможнім, хоча на кінець періоду платоспроможність знизилась і
становить 0,71, коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами на
кінець періоду знизився і становить 0,37.
Найбільш поширеними підходами до управління доходами підприємства
є підходи з позиції максимізації їх обсягу або рівня. Але сам по собі показник
обсягу (або рівня) доходів не характеризує кінцеву ефективність господарської
діяльності підприємства, а визначає лише певні умови, за яких ця ефективність
може бути досягнута. Так, за будь-якого високого фактичного обсягу або рівня
доходу підприємства його поточні витрати можуть бути ще більшими, що
призведе до формування від'ємного показника прибутку. Тож максимізація
доходів як головна мета стратегічного управління ними не може визначатись як
критерій високої ефективності цього управління.
Якщо провести аналіз порівнянь випуску та реалізації продукції, то
можна побачити, що кількість реалізованої продукції з кожним роком зростає.
Але й залишки готової продукції з кожнім місяцем накопичуються, що свідчить
про не достатню ротацію на ринку. Резервом збільшення виручки від реалізації
є дохід отриманий від продажу готової продукції на складі в кількості 1 062
тис. од. Отже, в результаті реалізованої продукції в плановому році в кількості
6 063 тис. од. підприємство отримає більше на 204, 07 тис. грн.. чистого доходу.
 48

Але для отримання максимізації прибутку цього не достатньо. Необхідно

зважати, й на те що підприємство, в 2015 році збільшити свої позиції на ринку
за рахунок розширення асортименту дитячої продукції, яка користується
попитом. При визначенні ефективності впровадження нової позиції та
формування ціни на неї отримано такі результати: при завантаженні виробничої
програми на 100% підприємство може випускати продукції на 200 тис. од. в
місяць більше, що збільшить прибуток за рік на 1 958 тис. грн..
В плановому році, підприємству необхідно відшукати нові джерела
отримання інших доходів від фінансової діяльності – реалізація фінансових
інвестицій, реалізація необоротних активів та інші доходи.
План доходів та прибутків, не можливо розробляти не беручи до уваги
самоокупність підприємства, тобто ті витрати підприємства, які воно в процесі
своєї діяльності витрачає. Підсумовуючи вище викладені дані підприємства, та
розрахунки по них, можна зауважити, що підприємство, не лише не в повному
обсязі реалізувало випущену продукцію, а здійснило перевитрати з собівартості
продукції. Питому вагу яких займає вартість сировини та матеріалів. Ця
ситуація склалась на ринку, у зв’язку із втратою курсу гривні в 2014 році своїх
позицій та сировинною кризою на ринку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Податковий кодекс України : від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI.Редакція №

215-VIII від 02.03.2015. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.zakon.rada.gov.ua.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 15 “Дохід” : затв.
наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290
 49

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.rada.gov.ua.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 “Звіт про фінансові
результати”: затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня
1999 р. № 87 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.rada.gov.ua.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 4 “Звіт про рух
грошових коштів” : затв. наказом Міністерства фінансів України від 31
березня 1999 р. № 87 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
5. Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств:
Навч.посіб. для самост.вивчення дисципліни. - 2-ге вид.,випр. і доп.-К.:
Знання-Прес, 2006-287 с.
6. Аранчій В.І. Фінанси підприємств. Навч.посіб.-К.: ВД «Професіонал»,
2004.-304 с.
7. Бандурака О.М., Коробов Н.Л., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова
діяльність підприємств: Підручник.-К.: Либідь, 2001.
8. Біла О.Г. Фінансове планування і прогнозування: Навч. посібник. - Львів:
Компакт-ЛВ, 2005. - 312 с.
9. Бланк І.О. Управління фінансами підприємств : [підруч.] / І.О. Бланк, Г.В.
Ситник.-К. : КНЕУ, 2006.-780 с.
10.Бойчик І.М. Економіка підприємства : навч. посібн. / І.М. Бойчик.-К. :
Вид-во "Либідь", 2004. - 478 с.
11.Бондаренко О.С. Методологічні основи управління оборотними активами
підприємств // Інвестиції: практика та досвід.-2008. -  №4.-С. 40–44.
12.Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник.-К.:
Видавництво А.С.К., 2004.-400 с.
13.Бухгалтерський облік та оподаткування : навчальний посібник / [за ред. Р.
Л. Хом’яка, В. І. Лемішовського]. – Львів : Бухгалтерський центр “Ажур”
2010. – 1220 с.
 50

14.Гузенко О. П. Фінансове планування на промислових підприємствах / О.

П. Гузенко // Фінанси України. 2003. - №11. – С. 73 – 76.
15.Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навчальний посібник/ Загородній
А.Г.// Львів, Львівський банківський інститут НБУ, 2003. – 258с.
16.Калина А.В. Економіка підприємства : навч. посібн. / А.В. Калина, А. А.
Котвицький.-К. : Вид-во "Знання України", 2007.-324 с.
17.Кононенко О. Аналіз фінансової звітності./ Кононенко О., Маханько
О.Х.: Фактор, 2008. -208 с.
18.Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання / Людмила
Анатоліївна Лахтіонова.-К.: КНЕУ, 2001.-388 с.
19.Лівошко Т.В., Книрик А.О. Аналіз методів планування прибутку на
промислових підприємствах.
20.Лисак Б.Р. Моделювання бізнес-процесів в управлінні фінансовими
ресурсами банку / Б.Р. Лисак [електронний ресурс]. – режим доступу :
http://www.rusnauka.com/6_PNI_2013/ Economics/1_129632.doc.htm
21.Матвієнко П.В. Планування діяльності банку – ключовий інструмент
управління / П. В. Матвієнко // Статистика України. – 2007. – № 2. – С. 78
– 86.
22.Надь Н.М. Застосування багатофакторного регресійного аналізу у
моделюванні економічних процесів / Н.М. Надь// Науковий вісник
Ужгородського університету. Економіка. 2010. – вип. 30. – С. 63 – 66.
23.Орлов О. О. Планування діяльності промислового підприємства :
підручник / О. О. Орлов. – К. : Скарби, 2002. – 336 с.
24.Партій Г. О. Фінанси підприємства : навч.посіб. / Г. О. Партій, А. Г.
Загородній. — Л. : ЛБІ НБУ, 2003. — 132 с.
25.Планування діяльності підприємства [Текст] : навч. посіб. / Г. М.
Тарасюк, Л. І. Шваб. - К. : Каравела, 2003. - 432 с. –
26.Поддєрьогін А.М., Буряк Л.Д. Фінанси підприємств.-К.: 2000.
27.Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання:
[підручник] / Попович П. Я.-[3-є вид., перероб. і доп.]-К. : Знання, 2008.-
 51

630 с.
28.Приймачок О.М. Облік виробничих запасів і аналіз ефективності їх
використання: Автореф. дис. канд. екон. наук.-К.: КНЕУ, 2005.-23 с.
29.Свіщов М. В, Гречан А. П, Попович Л. М., Гавриленко Т.В., Божкова Т.В.
Внутрішньовиробниче планування на промислових підприємствах :
Навчальний посібник / М. В. Свіщов, А. П. Гречан, Л. М. Попович, та ін..;
Мін-во освіти і науки України, Київський нац. ун-т технологій та
дизайну. - К. : Арістей, 2005. - 528,[1] с.
30.Соляник Л.Г. Організаційно-економічний механізм управління
оборотними активами та джерелами їх фінансування [Текст] //
Економічний вісник Національного гірничого університету.-№ 4.-
Дніпропетровськ: РВК НГУ.-2005.-С. 48 - 54.
31.Степура В. В. Світовий досвід фінансового планування / В. В. Степура //
Науково-виробничий журнал «Часопис економічних реформ». –
Луганськ: СНУ ім. В.Даля. – 2012. – № 1 (5). – С. 41-44.
32.Тарасюк Г. М.  Планування діяльності підприємства : Навч. посіб. для
студ. вищ. закл. освіти / Г. М. Тарасюк, Л. І. Шваб. - 2-е вид. - К. :
Каравела, 2005. - 311 c.
33.Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання : навч.
посіб. / О. О. Терещенко.-К. : КНЕУ, 2003.-554 с.
34.Шваб Л.І. Економіка підприємства / Л.І. Шваб. – К.: Вид–во Каравела",
2005. – 568 с.