Крок п’ятий. Розбудова ідеології художнього світу.

Проаналізуйте базові бінарні опозиції твору, виділені на попередньому етапі:

- «фемінне-маскулінне»: Чи використовує продукт усталені гендерні
стереотипи? Чи проходить продукт тест Бекдел?
Наш продукт абсолютно точно підіймає нагальне питання усталених гендерних
стереотипів і врешті руйнує їх. Фільм висвітлює типове стереотипне ставлення
до постаті жінки у суспільстві – вона «повинна» бути хазяйновитою і мати
небагато сексуальних партнерів.
Фантом її колишнього чоловіка, що був старший за неї на 20 років, дорікає їй:
«У тебя было много мужчин… Мужчин у тебя много было»
На подальше питання про чоловіків від свого теперішнього хлопця Анна
відповідає неправдою, кажучи що їх було троє. І це досить логічно і зрозуміло
– вона боїться осуду, боїться негативної оцінки себе як жінки. Суспільство нам
каже, що, чим більше в тебе було сексуальних партнерів, тим менше в тобі так
званої «жіночої честі». Анна не хоче цього чути, тому обман – найпростіший
вихід із ситуації:
«Слушай, ну было там трое»
«Вот в этом ты вся – лживая неблагодарная сука» - каже фантом колишнього
чоловіка.
Ще одним психологічним кліше щодо жінки є концепт «жінка – господиня», що
знову ж таки заважає сприймати жінку окремо як особистість зі своїм
унікальним набором якостей. Це абсолютно нормально, якщо жінці не
подобається, наприклад, готувати і вона не вміє це робити, як наша Анна. Але
вона мала у голові образ жінки, якою потрібно бути, і це мов кайдани тягнуло її
назад, подалі від власного щасливого життя без шаблонного мислення.
«Кулинарную книгу купи, овца. В твои 35 нужно уже думать о здоровом
питании». «Что это воняет? Это всё есть нельзя».
У якийсь момент Анна, годуючи усіх своїх колишніх сніданком, проговорює:
«Вы абсолютно правы. Это я бростю мужчин, это я разбиваю носы, это я
пью одеколон, это я некрасивая. И это я стану никому не нужна после 35. И
мне абсолютно всё равно. Я хочу бать одна. Мне абсолютно всё равно.
Убирайтесь». Лише усвідомивши, що їй неважливо хто і що там про неї думає,
її полишили власні нав’язливі думки і підсвідомі страхи, що не давали жити
далі і дихати на повні груди. Насправді колишні – це лише її власна свідомість,
яка транслювала нав’язаний суспільством концепт жінки і жіночого життя.
Жінки порядної, жінки красивої, жінки хазяйновитої, жінки жіночної.

- «сучасне – традиційне»: Чи присутні у продукті авторитетні фігури – носії

традиційного знання? Чи присутній розподіл «сучасне – традиційне» на
рівні локацій художнього світу? Яку роль у функціонуванні художнього
світу відіграють технології?
- «колективне-індивідуальне»: Які групи або колективи представлені у
продукті? Чи відчутна напруга між ними та персонажами-одинаками? Яка
стратегія соціальної поведінки маркована як більш результативна? У який
спосіб досягається промоція такої стратегії?
 У нашому продукті яскраво простежується опозиція «сучасне – традиційне» та
«колективне індивідуальне». І цікаво, що тут концепт «сучасне» тотожне
«індивідуальному», а «колективне» - «традиційному».
Колективна свідомість притаманна традиційному суспільству, де все
регулюється традицією. Тут є чітка схема, як треба жити і люди живуть за цією
схемою. Саме тому часто старше покоління дивується нашим поглядам на
стосунки та інші аспекти життя. Можливо таке, що діти таких батьків,
прихильників традиційних ціннісних орієнтирів, стикаються з певними
психологічними проблемами, як у стосунках, так і у ставленні до самого себе.
Їхні батьки, можливо, не звертали достатньо уваги на психологію дитини,
більше на задоволення їхніх фізичних потреб. І коли справа доходила до
стосунків, вони вважали за правильне один шлюб на все життя і діти. І так жили
мільйони.
Зараз у суспільстві переважає індивідуалізм, де кожне окреме життя – це дійсно
окреме життя, де ти проживаєш своє власне життя згідно свого бачення світу та
себе у цьому світі. Ми вбачаємо у цьому кризу метанаративу. Анна проживає
власне життя, проходить свій неповторний шлях, пише власну історію.
Колишній чоловік Анни уособлює в собі представника традиційних цінностей –
він нав’язує ті життєві орієнтири, що не є актуальними у наш час.

- «емоційне-раціональне»: Який принцип розвитку сюжету –

детерміністський чи волюнтаристський – застосовано у продукті? За
якими принципами організований та функціонує художній світ? Якими
принципами пізнання – раціональним чи інтуїтивним - керуються
персонажі? Чи наявні у продукті емоційні, інтуїтивно зрозумілі символи?
Наскільки сильним є їх вплив?
У продукті застосовано волюнтаристський принцип розвитку сюжету – Анна
сама вирішила, як буде жити та робить свій вибір на користь щасливого,
наповненого існування. Для нас її слова «Мне все равно» здалися дуже
несподіваними, вони були досить різкими. Насправді здавалося, що героїня і
далі буде страждати від присутності колишніх у своєму життя і нічого не
робити. Але вона взяла контроль над власним життям.
Ми вбачаємо у деяких предметах символізм: це великий, пустий, майже
необжитий будинок. Там немає затишку, все здається якимось несправжнім, –
нам здається, що це символізує саму героїню, у неї в душі пустота, немає
гармонії, наповненості. У їдальні ми бачимо великий стіл на 12 персон і стільки
ж стільців. Це символ того, що насправді героїня змирилася з присутністю
колишніх у своєму житті, вона як гостинна людина знайшла для них місце у
своєму домі, житті.