МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИРОДНИЧО-ГУМАНІТАРНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Реєстраційний номер ______

«29»_квітня_2022 р.

Студентки групи ПР-32

денної форми навчання
напряму «Право»
______________________

ЗВІТ
Про проходження навчальної практики

Керівник практики
Черниченко І.В.

Звіт захищений «29»_квітня_2022 р. з оцінкою ___________________________

Підпис членів комісії_________________________________________________

_______

Ужгород 2022
 ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………….3
Розділ І. Поняття та загальна характеристика бази практики…………………….5
Розділ ІІ. Завдання, які виконувались під час проходження практики………....11
Розділ ІІІ. Індивідуальне завдання. Форма та зміст, припинення, розірвання
договору про надання правової допомоги………….……....…………………….13
Висновки………………………………………………………………………..…...15
Список використаної літератури…………………………………………….…….16

2
Вступ
Звіт про проходження практики складається з титульної сторінки, змісту,
вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
Навчальна практика є невіддільною складовою підготовки фахівців і має на
меті набуття студентами професійних навичок і вмінь.
Навчальна практика приділяє велику увагу:
поглибленню і закріпленню теоретичних знань;
систематизації набутих професійних знань;
закріпленню знань і навичок щодо юридичного оформлення документів, які
регламентують юридичну діяльність;
оволодінню сучасними методами, формами організації праці в галузі
майбутньої професії;
навчанню самостійності у вирішенні певних питань юридичного значення;
набуттю навичок розв'язання реальних завдань, використовуючи знання
відповідних галузей права.
Строки проходження практики регламентовані з 18 квітня 2022 р. по 29 квітня
2022 р.
Місце проходження навчальної практики - контора приватного адвоката Країла
Миколи Вікторовича за адресою: Україна, Закарпатська область, м. Ужгород,
вул. Українська 21.

3
РОЗДІЛ І. Поняття та загальна характеристика бази практики
Проходження навчальної практики є важливим елементом навчального
процесу.
Під час її проходження я застосовувала, отримані в процесі навчання знання,
вміння і навички на практиці. Основними завданнями навчальної практики є
поліпшення якості професійної підготовки.
Адвокатські об'єднання
Згідно із Законом України «Про адвокатуру» адвокатура є добровільним
професійним громадським об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав,
свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без
громадянства, юридичних осіб, надавати їм різноманітну юридичну допомогу.
Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства
закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.
Закон про адвокатуру окремо закріплює норму щодо гарантій адвокатської
діяльності. Нею встановлено, що професійні права, честь і гідність адвоката
охороняються законом; забороняється будь-яке втручання в адвокатську
діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних
працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську
таємницю. З цих питань вони також не можуть допитуватись як свідки.
Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають
оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди.
Забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв'язку з
оперативно-розшуковими заходами без рішення суду.
Не допускається офіційне негативне реагування з боку органів дізнання,
слідства, суду на правову позицію адвоката у справі.
Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу.
6. Згідно із Законом України «Про адвокатуру» адвокатом може бути
громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за
спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, який склав
кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською
діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Він не може працювати в
суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки,
державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.
Основними цілями діяльності Колегії адвокатів є сприяння захисту прав і
свобод юридичних і фізичних осіб, а також розбудові правової держави.
Основним предметом діяльності Колегії є надання юридичної допомоги
українським та іноземним юридичним і фізичним особам.
В умовах розбудови в Україні правової держави і розвитку ринкової
Економіки зростає значення адвокатури як одного з найважливіших
4
Інститутів правозахисної системи суспільства, без якого неможливий
Ефективний захист прав, свобод, законних інтересів громадян, підприємців,
Усіх фізичних та юридичних осіб.
Правозахисна діяльність адвокатури містить в собі юридичні
Передумови для забезпечення якісного функціонування правоохоронної
Системи. Фактично, адвокатура є зовнішнім гарантом належної роботи
Органів досудового розслідування, прокуратури, судів та ін.
Адвокатура є юридичним механізмом, який сприяє демократизації і
Гуманізації правосуддя, зміцненню законності. Вона є невід’ємним
Елементом суспільного устрою, хоча і є недержавною інституцією, проте
Виконує функцію особливої державної ваги, захищаючи права та законні
Інтереси громадян і юридичних осіб.
Час прийому громадян приватним адвокатом повинен становити не менше п'яти
годин на день і п'яти робочих днів на тиждень за виключенням обставин, за
яких адвокат з незалежних від нього причин не може здійснювати такий
прийом.
У конторі приватного адвоката, було створено всі належні умови для
проходження практики. Під час навчальної практики я мала змогу
безпосередньо отримувати консультації від керівника практики.
Прибувши на практику, в перші чотири дні, ознайомлювалась з базою
практики, функціями, завданнями та структурою. Пройшла інструктаж по
правилах безпеки та правилах евакуації на час пожежі.
Також ознайомилась зі своїм робочим місцем, безпосередніми обов`язками
(зокрема, прийом відвідувачів, проведення та аналіз записів телефонних
розмов, робота з вхідною, вихідною та внутрішньою кориспонденцією та ін.),
технічним обладнанням адвокатської контори (комп'ютер, принтер, сканер,
ксерокс, наявність електронної пошти).

5
6
7
РОЗДІЛ ІІІ. Види адвокатської діяльності. Загальна характеристика.
Види правової допомоги, що надаються професійними адвокатами, визначені у
ст. 5 Закону України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 р. № 2887-XІІ в ред. Від
01.12.2008 р.
Діяльність адвоката (адвокатська діяльність), що бере участь в якості
представника довірителя в конституційному, цивільному та адміністративному
судочинстві, а також в якості представника або захисника довірителя у
кримінальному судочинстві та провадженні у справах про адміністративні
правопорушення, носить публічно-правовий характер.
Адвокатська діяльність - центральне поняття Закону про адвокатуру, основа
діяльності юриста, володіє певними критеріями, спеціальним статусом на
виконання поставлених законом цілей і завдань. Адвокатська діяльність - це
соціальний інструмент, покликаний забезпечити благополуччя громадян і
організацій (юридичних осіб) у сфері отримання кваліфікованої правової
допомоги. Поняття адвокатської діяльності, являє собою особливу правову
конструкцію. Адвокатська діяльність може існувати як відокремлено від інших
галузей права, так і в сукупності з самостійними правовими інститутами.
Адвокатська діяльність включає в себе наступні складові:
1) наявність кваліфікованої юридичної допомоги;
2) кваліфікована юридична допомога повинна надаватися на професійній
основі;
3) кваліфікована юридична допомога надається виключно особами, які
отримали статус адвоката в порядку, встановленому Законом про адвокатуру;
4) кваліфікована юридична допомога надається фізичним та юридичним
особам;
5) кваліфікована юридична допомога надається з метою захисту їх прав, свобод
та інтересів, і, нарешті,
6) адвокатська діяльність спрямована на забезпечення доступу до правосуддя.

Видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, дають консультації та роз'яснення з юридичних
питань, усні й письмові довідки щодо законодавства;
2) складають заяви, скарги та інші документи правового характеру;
8
3) посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть;
4) здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед
громадянами та юридичними особами;
5) подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям;
6) здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної
діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до
кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та досудового
слідства;
7) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних
покарань;
9) Захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого,
підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається
застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або
вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи,
стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі
(екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені
законодавством.
Консультаційна робота є найбільш значним за розміром і в такому ж ступені
важливим сектором діяльності адвокатури. Це основний вид роботи юридичних
консультацій із надання юридичної допомоги населенню. З консультативної
роботи починаються всі інші види юридичної практики: надання порад,
довідок, складання юридичних паперів та документів, досягнення згоди про
подальшу співпрацю, укладення угод про провадження тих чи інших справ у
суді тощо.
Уявлення відвідувача про рівень професіоналізму адвоката, про його вміння та
бажання працювати зацікавлено та ефективно складається саме на стадії
знайомства з останнім при першій зустрічі в процесі отримання юридичної
консультації. Враження, яке залишилося у клієнта під час першої бесіди,
вирішує долю подальших відносин з адвокатом.
Візит до адвоката – це завжди вимушена дія. Людина, що прийняла рішення
про відвідування юридичної консультації, зважила всі свої можливості і, як
правило, приготувалася до певних витрат часу і коштів, а головне, – до
вигідного для себе викладення питання, що стало причиною звернення до
послуг адвоката.
Найбезнадійніша для відвідувача та найбезперспективніша, з точки зору
адвоката, справа може бути роз'яснена таким чином, що людина, не зважаючи
на негативний для себе результат, вийде вдячною і задоволеною від
спілкування з адвокатом. Головне – бути з клієнтом чесним, уважним до його
проблеми.
Основна специфіка адвокатської діяльності полягає в тому, що адвокат під час
роботи завжди опікується інтересами своїх клієнтів. Він мусить виконувати
свою роботу грамотно, сумлінно й ефективно, оскільки, як правило, дана
9
робота оплачується. Перспектива подальших відносин цілком залежить від
першої зустрічі. Зовнішній вигляд адвоката, сконцентрованість уваги до
розповіді візитера, його щира професійна зацікавленість, постановка доречних
та цілеспрямованих питань – невід'ємні атрибути адвокатської професії.
Необхідно підкреслити, що саме поточна рутинна консультаційна робота надає
адвокатові широку можливість кожен день стикатися з новими життєвими
ситуаціями в різних сферах діяльності. А необхідність надання компетентної
консультації спонукає до систематичного ознайомлення з десятками
законодавчих та урядових актів і робить адвоката максимально досвідченим і
поінформованим у багатьох галузях права.
Консультаційна робота вимагає від адвоката уміння відповісти на будь-яке
запитання й у будь-якій галузі права. Проте, це зовсім не означає, що адвокат
утримує в пам’яті зміст усіх кодексів та законів. Головне достоїнство адвоката-
консультанта – знати, де шукати відповідь на те чи інше запитання. Наразі, за
наявності комп'ютерної техніки та безлічі пошукових правових систем, знайти
будь-який законодавчий акт – це справа секунд. Втім, для цього потрібні певні
навички.
Саме в процесі юридичної консультації виникають цивільні, трудові,
кримінальні чи адміністративні справи. Своєю чергою, виникнення
обгрунтованої необхідності у започаткуванні судової справи, тягне за собою
потребу в тих чи інших паперах, витребування яких приймає на себе адвокат.
Часто процес надання адвокатом юридичної консультації завершується
проханням клієнта дати згоду на участь у тій чи іншій справі. Перш, ніж дати
згоду на ведення певної справи, адвокат мусить врахувати всі обставини:
власну компетентність у специфіці справи, перспективу, зайнятість та ін.
Суть конкретної справи, яку бере на себе адвокат, з огляду на етичні вимоги,
що притаманні суспільству, може носити різноманітний характер.
Д. П. Фіолевський пропонує розглянути це припущення на прикладі категорію
справ, що виникають через дорожньо-транспортні пригоди.
Тут, крім знання норм цивільного та кримінального права, необхідно добре
орієнтуватися у механізмах ДТП, тонкощах розслідування справ, уміти
перевіряти розрахунки експертів. Якщо дані вимоги – в компетенції адвоката, а
претензії клієнта справедливі й обгрунтовані, тоді робота над справою буде,
скоріше за все, ефективною.
Втім, навіть у такій справі можуть бути нюанси, які суперечать моральним
установкам адвоката і його власним життєвим принципам. Не виключаються
обставини, коли клієнт виявився головним винуватцем дорожньо-транспортної
пригоди, що спричинила за собою тяжкі наслідки – людські жертви й значні
матеріальні втрати для потерпілих. Проте, скориставшись тяжким становищем
потерпілих, він зумів знайти «спільну мову» з інспекторами ДАІ та слідчим і
прагне через суд, із допомогою адвоката, домогтися стягнення з потерпілих
власних збитків. Про всі позаправові нюанси клієнт поділився з адвокатом. Для
адвоката виникає ситуація морального вибору, яка вирішується ним залежно
від його життєвих принципів та конкретних обставин. У даній ситуації адвокат

10
змушений діяти відповідно до своїх моральних принципів, не порушуючи при
цьому етично-правових вимог.
Дізнавшись про істинні обставини справи, адвокат:
А) погоджується взятися за справу, що свідомо є несправедливою, з огляду на
відверте зізнання клієнта про свої «закулісні» справи з інспекторами ДАІ і
слідчим;
Б) відмовляється від участі у справі (до укладення угоди) на стороні даного
клієнта, посилаючись на якісь вигадані обставини (наприклад, зайнятість).
Щоб діяти за п. «б», адвокат має бути впевненим, що його клієнт є єдиним і
незаперечним винуватцем ДТП. Відмова можлива за умови, коли адвокат, через
свої принципи, не може допомагати у досягненні несправедливої, хоча, з
формальної точки зору, й обгрунтованої мети. Природно, останній варіант є
прийнятним далеко не для кожного адвоката, а лише для такого, що може
дозволити собі відмовитися від заробітку, посилаючись на свої моральні
принципи.
Згода адвоката на ведення справи – це відповідальний крок, продумане та
зважене рішення, прийняте з урахуванням усіх обставин стосовно своїх
фактичних та професійних можливостей щодо її якісного та безперешкодного
провадження справи. Таке рішення передує укладенню угоди про надання
правової допомоги. Проте, згода ще не породжує якихось обов'язків у адвоката.
На даному етапі він вільний в остаточному вирішенні питання щодо укладення
угоди, але після юридичного оформлення останньої адвокат позбавляється
права на відмову від домовленостей за деякими винятками, передбаченими
Законом.
Для успішного виконання окресленого законом завдання – надання доступної
та якісної правової допомоги, Закон України «Про адвокатуру» формулює
обов'язки адвоката (ст. 7) та забезпечує його достатньо вичерпним комплексом
прав (ст. 6).
Права та обов'язки адвоката визначаються основною функцією його професії –
надання швидкої та якісної правової допомоги людині, яка її потребує. Наразі,
практиці відомі такі форми правової допомоги:
1) Разова юридична консультація;
2) Юридична допомога на постійній основі;
3) Персональний адвокат;
4) Правове обслуговування юридичних осіб;
5) Представництво в органах державної виконавчої влади та в громадських
організаціях;
6) Представництво в судах;
7) Правова допомога на досудовому слідстві у кримінальних справах;
8) Правова допомога в судах у кримінальних справах.
Кожен з наведених тут видів адвокатської діяльності може, за певних обставин,
трансформуватись в будь-який інший.
При здійсненні професійної діяльності адвокат згідно з вже згадуваною ст. 6
Закону України «Про адвокатуру» має право:

11
– представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх
дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до
компетенції яких входить вирішення відповідних питань;
– збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в
цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні
правопорушення, зокрема: запитувати й отримувати документи або їх копії від
підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян – за їх згодою;
– ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними
для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих,
таємниця яких охороняється законом;
– отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних
знань;
– застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;
– доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до
закону одержувати від них письмові вмотивовані відповіді на ці клопотання і
скарги;
– бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях
колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;
– виконувати інші дії, передбачені законодавством.
Адвокат не має права приймати доручення про надання юридичної допомоги у
випадках, коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допомогу
особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням
про ведення справи, або брав участь як слідчий, як особа, що провадила
дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового
засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач,
цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також, коли в
розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат
перебуває в родинних стосунках.
Обов'язки адвоката під час надання правової допомоги передбачені ст. 7
Закону.
При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний неухильно
додержуватись вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені
законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і
не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах
якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту
підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
Форми здійснення тих чи інших видів діяльності визначаються самим
адвокатом. Єдиною вимогою до будь-яких форм чи методів є відповідність
останніх закону та правилам професійної етики.
Прийняття та виконання доручень адвокатом здійснюється на підставф
договору, форма якого передбачена статтею 27 Закону.
Статтею 28 Закону, адвокату, адвокатському бюро або адвокатському
об’єднанню забороняється укладати договір про надання правової допомоги у
разі конфлікту інтересів.

12
Адвокату забороняється укладати договір про надання правової допомоги і він
зобов’язаний відмовитися від виконання договору, укладеного адвокатом,
адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням, у разі, якщо:
1) Доручення на виконання дій виходять за межі професійних прав і
обов’язків адвоката;
2) Результат, досягнення якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на
яких він наполягає, є протиправними, суперечать моральним засадам
суспільства, присязі адвоката України, правилам адвокатської етики;
3) Адвокат брав участь у відповідному провадженні, і це є підставою для
його відводу згідно з процесуальним законом;
4) Виконання договору про надання правової допомоги може призвести до
розголошення адвокатської таємниці;
5) Адвокат є членом сім’ї або близьким родичем посадової особи, яка брала
або бере участь у господарському, цивільному, адміністративному судочинстві,
кримінальному провадженні, розгляді справи про адміністративне
правопорушення, щодо яких до адвоката звертаються з пропозицією укладення
договору про надання правової допомоги;
6) Виконання договору може суперечити інтересам адвоката, членів його
сім’ї або близьких родичів, адвокатського бюро або адвокатського об’єднання,
засновником (учасником) якого він є, професійним обов’язкам адвоката, а
також у разі наявності інших обставин, що можуть призвести до конфлікту
інтересів;
7) Адвокат надає правову допомогу іншій особі, інтереси якої можуть
суперечити інтересам особи, яка звернулася щодо укладення договору про
надання правової допомоги.
У разі відмови від укладення договору про надання правової допомоги адвокат
зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю про відомості, що стали йому
відомі від особи, яка звернулася з пропозицією укладення такого договору.
Стаття 29 Закону, дія договору про надання правової допомоги припиняється
його належним виконанням.
Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за
взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах,
передбачених договором. При цьому клієнт зобов’язаний оплатити адвокату
(адвокатському бюро, адвокатському об’єднанню) гонорар (винагороду) за всю
роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське
бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язаний (зобов’язане) повідомити клієнта
про можливі наслідки та ризики, пов’язані з достроковим припиненням
(розірванням) договору.
Відповідно до ст. 30 Закону, формою винагороди адвоката за надання правової
допомоги є гонорар, який може буди фіксованим, або у формі погодинної
оплати. Його розмір має бути розумним, та має враховувати складність справи,
кваліфікацію адвоката, фінансовий стан клієнта та інші чинники. Умови щодо
гонорару адвоката передбачаються в договорі про правову допомогу.
При обранні правової позиції адвокату забороняється її займати всупереч волі
клієнта, крім випадків, коли адвокат упевнений в самообмові клієнта (п. 3 ч. 2
13
ст. 21 Закону). Тому адвокат повинен погоджувати свою правову позицію із
клієнтом, або обирати її не всупереч інтересам клієнта.
Ринкова реформа, нові чинники соціального динамізму послідовно призвели до
зміни законодавства і ставлять на порядок денний проблеми повсюдного і
кваліфікованого надання юридичної допомоги. Суспільна практика висуває
підвищені вимоги до якості надання кваліфікованої юридичної допомоги,
професійній підготовці адвоката.
Перед адвокатурою України стоять складні виклики, подолання яких має бути
засновано на таких вихідних положеннях, як незалежність, законність, повага
до клієнта, конфіденційність, компетентність, захист гарантій адвокатської
діяльності та соціальна відповідальність перед людьми. Уявлення про
особливості системи принципів організації адвокатської діяльності забезпечує
науковий підхід до формування кваліфікаційних вимог до претендента дає
змогу виробити обґрунтовані програми корпоративного контролю якості
юридичної допомоги та визначити шляхи формування загальних підходів до
оцінки дисциплінарної відповідальності адвокатів, отримання системного
уявлення про адвокатуру та порядок організації її діяльності.

ВИСНОВКИ
Підсумовуючи вище наведене можемо зробити ряд висновків:
1. Навчальна практика дала змогу:
1) пересвідчитися у правильності вибору професії;
2) поглибити і закріпити знання з фахових дисциплін:
3) застосувати знання на практиці;
4) отримати певний невеликий досвід у роботі.

2. Отже, під час проходження практики в приватній адвокатській конторі я

змогла виконувати функції та обов’язки секретаря, отримати практичний досвід
роботи з документами, консультації від керівника, досвід роботи з клієнтами
наяву та по телефону, ознайомилась з різними видами документів та правильне
їх складання, співпраця з працівниками та керівником. Особливих труднощів
робота не викликала, практикою задоволена та буду поглиблювати свої знання
в даному напрямку з фахових дисциплін.
3. Адвокатура України – недержавний самоврядний інститут, що
Забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів
Правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує
Питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим
Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають
Право здійснювати адвокатську діяльність.
14
Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну
Освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше
Двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім
Випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та
Отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»
Передбачені три організаційно-правові форми заняття адвокатською
Практикою:
1) індивідуально;
2) адвокатське бюро;
3) адвокатське
Об’єднання. Ним же визначені види адвокатської діяльності, професійні
Права та обов’язки адвоката.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання
Правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на
Надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової
Допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи),
Уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
4. Закон України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначає
Види адвокатської діяльності, професійні права та обов’язки адвоката.
Професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та
Охороняються Конституцією України, Законом України „Про адвокатуру та
Адвокатську діяльність” та іншими законами.
5. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право
Здійснювати адвокатську діяльність.

15
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України: офіц. Текст. Київ: КМ, 2013. 96 с.

Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від

5.07.2012 р. (офіц. Текст). К.: ПАЛИВОДА А.В. 2014. 48 с.

Зейкан Я.П. Адвокат: навички професії: практ. Посіб. / Я.П. Зейкан. 2-ге
вид.К.: КНТ: Вид. Ліпкан О.С., 2011. 788 с.

Святоцький О.Д., Михеєнко М.М. Адвокатура України: Навч. Посіб.

Для студентів юрид. Вищих. Навч. Закладів і фак. К.: Ін Юре. 1997. 224 с.
Атамасов А.В. Порядок надання безоплатної правової допомоги
Адвокатами згідно Закону України „Про адвокатуру та адвокатську
Діяльність” / А.В. Атамасов // Часопис Київського університету права. 2013.
№ 1. С. 376–380.
16
Зразки процесуальних документів: посібник: матеріали до складання
Кваліф. Іспитів для отримання Свідоцтва про право на заняття адвокат.
Діяльн. / за ред. С.О. Куринської. 6-те вид., переробл. К.: Прецедент, 2012.
151 с.
Іванцова А.В. Організаційні форми діяльності адвокатури:
Монографія / А.В. Іванцова. Х.: ФІНН, 2011. 248 с.
Шипілова Ю. Адвокатський запит: проблеми теорії та практики /
Ю. Шипілова // Адвокатське бюро. 2013. № 1. С. 32–35.
Яновська О. Система гарантій адвокатської діяльності – крок до
Громадянського суспільства // Право України. 1996. № 5. С. 48-51.

17