ЖИТТЄВИЙ І

ТВОРЧИЙ ШЛЯХ
ВІЛЬЯМА
ШЕКСПІРА

В И К ОН АЛА С Т УДЕНТКА 1 - ГО К У РСУ

Ф І Л О Л ОГІ Ї- 1 0 4Б Г Р УП А
Т Р ЕГУБ О ЛЕ КСАНДРА Є В ГЕНІЇВНА
 ДИТЯЧІ РОКИ
• Не збереглася точна дата появи на світ
майбутнього талановитого письменника.
Вважають, що він народився в Стратфорд-на-
Ейвоні в квітні 1564 року. Достеменно відомо, що
26 квітня він був охрещений в місцевій церкві.

• Його дитинство пройшло в багатодітній заможній

Будинок,де народився письменник
родині, він був третьою дитиною серед семи
братів і сестер.
 БАТЬКИ

Мері Арден - мати поета, була

Батько Джон Шекспір був
дочкою багатого землевласника
заможним
У 1596 р. Дж.Шекспір отримав
ремісником,рукавичником і
дворянство. Він домагався цього
торговцем. Він займав видне
майже тридцять років і досяг
положення в місті, у свій час був
завдяки впливовим друзям сина
міським головою.
Вільяма.

В.Шекспір з батьками,
реконструкція
 НАВЧАННЯ
• Навчався Шекспір у «граматичній
школі», де, крім англійської, вчили
латині і грецькій мові. Він був
здібним учнем, тому його
призначили помічником учителя.

Школа, де навчався
письменник. На сьогодні ,
вона ще працює.
 ОДРУЖЕННЯ

• У 18 років В.Шекспір одружився на доньці

фермера Анна Хетевей, якій було 26 років.
Анна Хетевей Енн Шекспір пережила чоловіка на сім років
і померла 6 серпня 1623 р. Через два роки
20-річний Вільям став батьком великої сім’ї:
за донькою Сьюзен народилися близнюки —
донька Юдіф і син Гамлет.

Шекспір зі своєю родиною

 НЕВІДОМІ РОКИ
• У 1587 році Шекспір покинув рідне містечко. Одні дослідники
творчості Шекспіра стверджують, що це був бунт проти
провінційної нудьги, намагання реалізувати себе й ствердити свій
талант. За легендою, Шекспір змушений був покинути рідні місця,
тікаючи від переслідування місцевого аристократа, бо полюбляв
полювати на оленів у його парку. Інші вважають, що справа
набагато простіша: батько Шекспіра майже збанкрутував, треба
було шукати заробітку, а в Лондоні його знайти було значно легше.
У будь-якому разі згодом Шекспір розрахувався не тільки з
боргами, а й купив у Стретфорді найбільший будинок. 1587—1590
рр. — це роки, які залишилися білими плямами в його біографії.
Як він провів їх — невідомо.
 ШЕКСПІР У ЛОНДОНІ

• У 1590 р. Шекспір з’явився як актор і драматург у

лондонському театрі, що був побудований його земляком
Бербеджем.
• Почав з того, що доглядав за кіньми багатих людей — В.Шекспір
глядачів театру, потім став актором, пізніше переробляв
старі п’єси для театру, тобто став «штопальником п’єс».
Залишився всього один крок до самостійної творчості.

Р. Бербедж
 ТЕАТР «ГЛОБУС»
• Шекспірівський театр «Глобус» знаходиться в столиці Великобританії,
в Лондоні, на південному березі Темзи,
• Незважаючи на те, що цей театр досить молодий (будівництво будівлі
було закінчено в 1997 році), історія його існування нараховує більше
трьохсот років і складається з трьох етапів зі значним перервою:
• Перший театр актори трупи «Чоловіки лорда Чемберлена», до якої
належав Вільям Шекспір, побудували в 1599 році. Проіснував цей
храм Мельпомени недовго і влітку 1613 року повністю згорів під час
пожежі;
• Незважаючи на значні руйнування, будівля була відбудована вже
через рік, і театр в ньому функціонував до 1642 року, після чого був
розібраний прийшли до влади пуританами;
• Сучасний театр, створений за описами і виявленим під час
археологічних розкопок залишків підстави будівлі, звели в кінці
дев`яностих років минулого століття в двохстах метрах від
місцезнаходження самого першого будівлі.
 ТЕАТР "ГЛОБУС"

• Текст слайда
 ТЕАТР ЕПОХИ ШЕКСПІРА
• Кругла форма без даху.
• Без декорацій: таблички з написами.
• 2000 чоловік
• Без антрактів.
• Вистави йшли при денному світлі.
• Жіночі ролі виконували юнаки.
• Зал для глядачів був овальним майданчиком, обнесеним високою
стіною, по внутрішній стороні якої йшли ложі для
аристократії.
• Сцена не мала завіси .
• На задній частині сцени - троє дверей, куди входили і виходили
актори.
• Над задньою сценою знаходився балкон.
• Вище за верхню сцену поміщалася будова - "хатина“ з вікнами,
які служили для тих сцен, де по ходу дії персонажі розмовляли з
вікна.
• Коли в театрі починався спектакль, на даху хатини вивішувався
прапор Глядачі стояли навколо трьох сторін майданчика. Над
ними розміщувалася галерея для заможних громадян. Деякі
привілейовані глядачі сиділи на самій сцені. «Весь світ - театр»
 АКТОР І ДРАМАТУРГ

• З 1595 р. Шекспір згадується як

співвласник «Трупи лорда Чемберлена», а
через чотири роки як співвласник театру
«Глобус».

• У Лондоні Шекспір багато працював,

складаючи в середньому від однієї до двох
п'єс в рік, а також поповнюючи свою освіту.
Драми його свідчать про ґрунтовні знання у
області історії, природознавства,
юридичних і інших наук.
• Шекспір турбувався про добробут сім’ї:
купив найкращий будинок у місті й землю
у передмісті, оточив свого батька
комфортом, виклопотав для нього
дворянське звання.
• У нього з’явився власний герб, який
розшифровував його прізвище: це був
сокіл, що держав спис і сидів на щиті, на
якому по діагоналі було зображено
другий спис. Гордо звучало гасло: «Не без
права».
 ПОВЕРНЕННЯ У СТРЕДФОРТ
• Як пайовик театру “Глобус”, Шекспір придбав
солідний стан, який дав йому можливість
приблизно в 1612 році повернутися в Стретфорд
вже багатою людиною. З 1612 по 1616 роки він
живе в своїй сім'ї, з багатим приданим видає
заміж своїх дочок. Купував і продавав будинки і
земельні ділянки, давав гроші в зростання і
переслідував по суду боржників. Про цю його
діяльність збереглася порядна кількість
документів. А ось від його творчої роботи як
письменника і поета не залишилося абсолютно
нічого – ні рукописів, ні чорнових нарисів. Навіть
листів до друзів – і тих немає. Вдалося відшукати
лише шість його підписів під офіційними
документами.
Діти В.Шекспіра
СМЕРТЬ

• Шекспір помер 23 квітня 1616 року в день свого

народження. Йому виповнилося лише 52 роки. У
своєму заповіті він не згадав про рукописи п'єс і
не залишив жодного прижиттєвого портрета. Тіло
поета було поховано у стретфордській церкві, під
вівтарем. Перед смертю він написав епітафію:
"Добрый друг, ради Иисуса берегись тревожить
прах, погребенный здесь: Благословен будь тот,
кто пощадит эти камни, И проклят будь тот, кто
потревожит мои кости."
ТВОРЧІСТЬ

• Драматургічна і поетична спадщина, згідно

«шекспірівського канону» (першого повного
видання творів Шекспіра, здійсненого у 1623
р.) складається з 37 п’єс, 154 сонетів та двох
поем — «Венера і Адоніс» і «Знеславлена
Лукреція». Всі драматичні твори Шекспіра
написані білим віршем з використанням прози.
Поєднання віршів і прози є характерною рисою
шекспірівської драматургії, зумовленою як
художнім матеріалом, так і естетичними
завданнями. Шекспір. Портрет роботи
невідомого художника,17 ст.
ЕТАПИ ТВОРЧОСТІ
• Творчий шлях Шекспіра традиційно поділяють на три
періоди. До першого періоду («оптимістичного») –
1590-1600 рр. – відносять драми-хроніки (9), комедії
(10), трагедії (3), обидві поеми — «Венера і Адоніс»
(1592), «Знеславлена Лукреція» (1593), сонети (154) та
інші вірші. Другий період («трагічний») — 1600-1608
pp. Цей час називають «періодом великих трагедій».
Третій період («романтичний») – 1609-1612 pp. – був
не дуже плідним, зате своєрідним. У цей час були
написані « Цимбелін», «Зимова казка», «Буря»,
«Перікл». Твори цього часу визначають як трагікомедії
або романтичні драми.
ПЕРШИЙ ПЕРІОД
• Хроніки, з яких Шекспір розпочав свою
творчість, були популярним жанром у
його попередників і сучасників, бо вони
відповідали зацікавленості публіки до
своєї історії і політичних проблем
сучасності у період напруженої боротьби
Англії з Іспанією. Одна за однією
з'являються драми-хроніки, особливістю
яких є вміння драматурга масштабно
змалювати епоху живими і яскравими
барвами, поєднуючи соціальне тло з
долею конкретних персонажів: «Генріх VI,
частина 2» (1590), «Генріх VI, частина 3»
(1591), «Генріх VI, частина 1» (1593),
«Ричард III» (1594), «Ричард II» (1595),
«Король Джон» (1596), «Генріх IV, частина
2» (1597), «Генріх IV, частина 2» (1598) і
«Генріх V» (1598).
• Паралельно з хроніками Шекспір створює низку
комедій: «Комедія помилок» (1592), «Приборкання
норовливої» (1593), «Два веронці» (1594), «Марні
зусилля кохання» (1594), «Сон літньої ночі» (1595),
«Венеціанський купець» (1596), «Багато галасу
даремно» (1599), «Віндзорські витівниці» (1598), «Як
вам це подобається» (1599) і «Дванадцята ніч»
(1600), а також три трагедії: «Тіт Андронік» (1593),
«Ромео і Джульєтта» (1594) і «Юлій Цезар» (1598).
Загальний характер творів цього періоду можна
визначити як оптимістичний, забарвлений радісним
сприйняттям життя у всій його розмаїтості, вірою у
торжество розумного і доброго. Гуманістичним
пафосом позначені також поеми і сонети, які
відкривають реалістичністю своєї поетики новий
етап у розвитку поезії Ренесансу.
ДРУГИЙ ПЕРІОД

• Другий період творчості Шекспіра (1601 — 1608 pp.)

позначений заглибленням поета в аналіз трагічних
суперечностей людини, які з усією силою виявились під
кінець Ренесансу. Навіть три комедії, написані в цей
час, («Троїл і Крессіда» (1602); «Кінець діло вінчає»
(1603); «Міра заміру» (1603) мають характер трагічного
світосприйняття. Драматургічний геній Шекспіра
найповніше проявився саме в трагедіях цього періоду:
«Гамлет» (1601), «Отелло» (1604), «Король Лір» (1605),
«Макбет» П606), «Антоній і Клеопатра» (1607),
«Коріолан» (1607), «Тімон Афінський» (1608). В них
Шекспір відобразив кризу ренесансної доби, показав
занепад високих ідеалів у суспільсті.
ТРЕТІЙ ПЕРІОД
• Третій, романтичний період, який охоплює
1609— 1612 роки. В цей час він створює чотири
трагікомедії, або романтичні драми: «Перікл»
(1609), «Цимбелін» (1610), «Зимова казка»
(1611), «Буря» (1612) і історичну драму «Генріх
VIII». В трагікомедіях панує атмосфера
казково-фантастичного, в них добро і
справедливість завжди перемагають сили зла.
Так «цар драматичних поетів» до останнього
свого твору залишається вірним світлим
ідеалам гуманістичного мистецтва Ренесансу.
 «ШЕКСПІРІВСЬКЕ ПИТАННЯ»
• «Шекспірівське питання» — питання, яке виникло внаслідок
недостатності фактів з біографії В. Шекспіра. Це наштовхнуло
деяких дослідників на думку, що Шекспіра як реальної особи
взагалі не існувало, а всі його п’єси були створені різними
авторами. Серед них називали імена філософа Ф. Бекона,
лорда Ретленда, лорда Дарбі, лорда Оксфорда і навіть
мореплавця В. Ролея. Свої міркування вчені-дослідники
намагалися відстоювати за допомогою аргументації, не
позбавленої деякої переконливості. Вони посилалися на те, що
син простого торговця і чинбаря не міг так добре знати деталі
придворного життя і світського етикету, які він відтворював у
своїх п’єсах. Виходячи з відомого факту про те, що Шекспір
здобув лише початкову освіту, вчені дивувалися, яким чином і
коли він зміг так ґрунтовно вивчити стародавню історію та
античну літературу, звідки йому були відомі твори зарубіжних
авторів, не перекладені в той час англійською мовою.
• У дослідників викликав подив і той факт,
що Шекспір, який ніколи не залишав
Англії, добре розумівся на морській
справі, оснащенні кораблів, навігаційних
приладах, про що свідчать його п’єси.
Водночас дослідники звернули увагу й на
той факт, що поряд з вражаючими
знаннями в його п’єсах є численні
фактичні помилки та нісенітниці. Це
свідчить про те, що В. Шекспір — один із
найзагадковіших письменників світу.
Незважаючи на наведені аргументи
проти авторства Шекспіра, глибокий
аналіз його творчості показує, що твори,
які друкуються під іменем Вільяма
Шекспіра, належать одному авторові.