МАСОВА ТА ЕЛІТАРНА

ЛІТЕРАТУРА

Ницько Юрій
Маслак Настя
ФУБ-1-21-04
 Чому саме ця тема?
«Книгам бракує смислового наповнення. Нині всі жують
клоччя, пишуть колись вже написане іншими словами. І лише
одиниці спромагаються на шедеври...»

Вивчення сучасної масової літератури як соціокультурного

феномену супроводжується розв’язанням низки проблем
методологічного характеру, адже традиційне
літературознавство не володіє достатнім інструментарієм для
аналізу творів такого типу.

Те, що продавалося в м’яких обкладинках і було

годинним чтивом, лишається в історії літератури як
зразок фундаментального наріжного каменю жанрів.
 Мистецтво чи ринок:
як відрізнити масову літературу від елітарної?

І чи взагалі потрібно відрізняти?

«В Україні почався нормальний ринок, хай який він
кволий, місцями недолугий і смішний, але тим не менше
він вже почав задавати здорові тенденції, а також почав
трошки збавляти градус цього пафосного переживання».

Все, що було незрозумілим, ринково неуспішним чи актом

індивідуальної графоманії, раніше дуже легко називалося
«тонким мистецтвом», яке ніхто не розумів. І ми насправді
переїли цього. Тому я намагаюся стримувати порив
пошуку великих мистецьких віх в поточному світовому та
українському процесі».
«Сам ринок розширює межі мистецтва. Тобто він став настільки
гнучким, що дозволяє тепер, правильно запакувавши та
подавши, змінити наше ставлення до мистецтва. Багато хто,
мабуть, лише за допомогою ринку зміг зрозуміти, що графічні
романи – це мистецтво».
«Ми даремно намагаємося розвести ринок і мистецтво, тому що
це сполучні посудини. Це два паралельні світи, які розвиваються
орієнтуючись один на одного”.
 Питання доведеться переформулювати:
чи є в Україні українська масова література?..

У середовищі людей, причетних до виробництва,

розповсюдження й оцінки книг, найчастіше почуєш заперечну,
навіть різко негативну відповідь,обрамлену ремствуваннями:
«Мізерні наклади! Немає цікавих авторів! Знищено систему
книготоргівлі! Відсутній масовий україномовний читач!»

Насправді, не все так погано у нашому домі. Хоч і

неквапно, із традиційним «довгозапряганням», але з
кожним роком українська масова література
примножується й розвивається.
 Актуальність
Сучасна література – це окрема
соціальна сфера з власною
інфраструктурою, що має
забезпечити книжку (будь-то
зразок елітарної чи масової
літератури) усім необхідним для
її успішного «життя» в
суспільстві. Це й фахова
критика на сторінках
популярних газет, журналів,
цікаві рецензії, реклама на радіо
та телебаченні, а також
розгалужена мережа
спеціалізованих книгарень.
Ситуація, що склалася сьогодні у
вітчизняній літературі та
книговидавничій галузі, вимагає
розробки стратегічної програми
комплексної, системної та
послідовної державної підтримки,
інакше національне книговидання
й українська книга можуть
втратити важливу роль потужного
джерела збагачення
інтелектуального потенціалу нації,
інформатизації суспільства та
носія ідей національного
відродження.
Масову літературу читають 90% усіх
людей, а 10% просто соромляться про це
казати. З елітарною літературою ситуація
кардинально інша: 10% її читають і
несамовито цим хизуються, а 90% навіть
не соромляться того, що про неї й не чули.
 «Зміст – ніщо, форма – все.

Якщо книжка написана стилістично

добре, якщо вона класно зроблена як
мистецький продукт, то вона має дуже
непогані шанси залишитися в історії, навіть,
якщо вона не відповідає на тенденції
сьогодення чи на події, які відбуваються саме
зараз».
 «Читач хотів би, щоб його автор
був генієм, але при цьому ж він
хотів би, щоб твори цього автора
були зрозумілими. Такий
«доступний геній» може потішити
читача зрозумілістю своєї
творчості».
 Висока література орієнтована насамперед на
ерудованого читача з літературною пам’яттю і
тонким естетичним смаком, що добре знайомий із
текстами, до яких відсилає автор.
Читач популярної літератури не апелює до естетичних
цінностей твору, як правило, він не впізнає відомий
сюжет у новій обробці, не звертає уваги на мовні гріхи,
одноманітність виражальних засобів та деякі сюжетні
невідповідності. У творах масової літератури він шукає
насамперед розваги та задоволення своїх смаків.
 «Масова література — це резервуар тем, сюжетів, героїв
для літератури елітарної».

(C. Філоненко)

“Елітарною можна назвати літературу, яка

характеризується насамперед оригінальністю, дивністю,
незвичністю та новизною”.
(За Г. Блумом)
“Масова література не розрахована на різночитання, вона
пропонує
величезний масив часто однотипних текстів,
орієнтованих на поверхневе
ознайомлення, тож, як правило, вдруге до таких творів
не повертаються”.
(А. Кривопишина)
Наступні важливі етапи для розуміння:

Які основні критерії

розмежування масової
та елітарної літератури?

Які критерії найбільш повно

відповідають особливостям
сучасної літературної ситуації в
Україні?
 елітарна
Необхідними ознаками високої літератури Т. Гундорова називає
унікальність та невідтворюваність, адже художній текст, який не
відповідає цим критеріям, може перетворитися на зразок кітчу.
Загалом, визначаючи критерії елітарної літератури, більшість
дослідників беруть до уваги змістово-формальні, філософські,
естетичні, стильові параметри.
масова
Масова література не розрахована на різночитання, вона
пропонує величезний масив часто однотипних текстів,
орієнтованих на поверхове ознайомлення, тож, як правило,
вдруге до таких творів не повертаються. В основу кожного
жанру масової літератури покладено чіткий канон, що
«передбачає як проблемно-тематичну визначеність, так і
жорстку структуру, коли за кожним елементом форми
закріплений певний зміст.
Якщо для літератури високої карколомний
сюжет та непередбачувана інтрига не так
важливі, то наявність сильного
пригодницького струменя в текстах масової
літератури виступає ледь не найголовнішою
вимогою, визначальним чинником їхньої
популярності . Крім того, важлива ознака
більшості текстів масової літератури – єдність
місця, дії та часу,що дозволяє сконцентрувати
дію в одній площині, уникнути розлогих
відступів та міркувань,зосередивши основну
увагу на розвитку сюжету. В естетичному
аспекті популярній літературі властива
нормативність, типовість образотворчих
засобів, простота мови та використання
стильових кліше.
Важливим критерієм диференціації масової та
елітарної літератур може виступати критерій
художності. Гармонійна відповідність змісту й
зумовленої ним форми передбачає максимальну
взаємозалежність, життєву й естетичну
вмотивованість усіх частин твору. За
переконанням В.Тюпи , сутність художності не
можна описати раціонально-логічними методами,
радше вона притаманна певній історичній епосі як
сукупність ціннісних орієнтацій та смаків читачів,
як культурно змінне явище або навіть стратегія
естетичного.
Ще одним додатковим критерієм розмежування може виступати
критерій популярності й тиражу. Проте слід підкреслити, що тираж
книги – суто формальний, кількісний показник її популярності, що
свідчить про успіх чи неуспіх серед широкого кола читачів. Твори
масової літератури дуже швидко можуть стати відомими, здобути
маркер «бестселер» завдяки рекламі, маркетинговим технологіям, а
то й просто потрапивши під віяння моди. Як зауважує С. Філоненко,
поняття «бестселер» означає «незрівнянно більшу популярність
книжки порівняно з іншими». Бестселером книга може стати тоді,
коли загальніобсяги продажу зростають миттєво й перевищують
десятки тисяч примірників. На думку М. Александрова, бестселер –
це вибір дня, що повністю належить сучасності, він зумисно
розрахований на популярність тут і зараз, написаний “не для
вічності, адже в принципі байдужий до випробування часом”.
Організуючою домінантою масової
літератури XXI століття стають смаки й
уподобання певного кола читачів. Часто
детектив, любовний чи пригодницький
роман розраховані на читача, що не
особливо знається на художній культурі, не
має розвинутого витонченого естетичного
смаку та значного читацького досвіду.
Такий реципієнт не висуває до тексту
особливих вимог, не орієнтується на
критерії мистецької досконалості,
насолоджуючись власне процесом
читання.
Ю. Ковбасенко вважає, що «загальнодоступність»
літератури постмодернізму — це один із її міфів.
Шукати однозначної відповіді на питання про час і
причини початку протистояння між елітарною та
масовою літературами некоректно, оскільки досі
немає єдиної думки про зародження кожної з них, в
тому числі і в межах окремих національних
словесностей . Для масової необхідні грамотні «маси»,
які хочуть читати, у той час як елітарні теорії
з'являлися і в найдавніші культурно-історичні епохи.

Визнання певного твору як елітарного

залежить і від часу його написання, і
від настанови автора, і від
можливостей читача, від часу і умов, у
яких текст оцінюють, і від характеру
його побутування.
Богдана Романцова: «Якщо я бачу, як твір зшитий і
зроблений, як автор вводить і маніпулює героями, тоді
для мене це річ більш масового типу. Наприклад, Террі
Пратчетт є для мене хорошою ілюстрацією з поетики.
Якщо я не бачу, як це зроблено, тоді це або нова форма,
або нова ідея на ринку. Крім того, хороший текст – це
початок діалогу, якщо він відгукується в інших текстах
та інших мистецьких творах, це означає, що це вже не
факт ринку, це дещо більше».
 З точки зору кваліфікованого читача можна виділити такі
ознаки елітарності та масовості в сучасній літературі:

1. Для сучасної елітарної літератури характерна «жанрова гра» — жанрове

винахідництво, гібридизація жанрів, активне використання форматів та
мовних ознак нехудожніх текстів, в той час як твори масової літератури
визначаються як художні, їхні автори прагнуть, щоб вони максимально
відповідали своїй жанровій характеристиці.

2. Автори елітарної літератури більше орієнтуються на співтворчість читача.

3. В елітарній літературі читачі віддають перевагу структурам художнього світу (зокрема,

мові), а в літературі масовій визнають пріоритет реалій навколишнього світу.

4. Твори елітарної літератури орієнтовані на читача з «літературною

пам'яттю», а масової — розраховані на те, що читач не зможе впізнати
відомий сюжет в новій обробці, не зверне уваги на сюжетні невідповідності,
не помітить одноманітності художніх прийомів.
Дякуємо за увагу!