1

Система рівнянь називається системою двох лінійних рівнянь з двома невідомими.

a11, a12,…, a33 – коефіцієнти системи,

b1, b2, b3 – вільні члени системи.

Сукупність чисел називають розв’язком системи або відповідно системи , якщо кожне рівняння
системи перетворюється в числову рівність після підстановки в неї цих чисел (l1, l2, l3) замість
невідомих х1, х2, х3.

Теорема Крамера. Якщо визначник матриці квадратної системи не дорівнює нулю, система є
спільною і має єдине рішення, яке базується на формулах Крамера

Алгебричний вираз називається визначником другого порядку.

Визначником n –го порядку матриці A називається алгебраїчна сума всіх можливих

добутків її елементів, побудованих за правилом: з кожного рядка і кожного стовпчика

матриці береться по одному і лише по одному елементу. Якщо після упорядковання

співмножників у добутку за першим індексом другі індекси утворюють парну

перестановку, перед добутком ставиться знак +, якщо непарну перестановку, то перед

добутком ставиться знак -.

Властивості визначника

1. Величина визначника не зміниться при його транспонуванні – заміні рядків стовпчиками.

2. При перестановці двох сусідніх рядків або стовпчиків визначник змінює знак на протилежний.

3. Загальний множник всіх елементів деякого рядка або стовпчика можна винести за знак визначника

5. Визначник дорівнює нулю, якщо всі елементи деякого рядка або стовпчика дорівнюють нулю.

6. Визначник дорівнює нулю, якщо у визначнику є два однакові рядки або два однакові стовпчики.

7. Якщо елементи двох рядків або двох стовпчиків пропорційні, то визначник дорівняє нулю.

8. Визначник не змінює своєї величини, якщо до елементів рядка або стовпчика додати відповідні
елементи іншого рядка або стовпчика, помножені на деяке число.

9 (Розклад визначника за елементами рядка або стовпчика). Визначник Δдорівнює сумі добутків
елементів будь-якого рядка (стовпчика) на відповідне цим елементам алгебраїчне доповнення.

10 Сума добутків елементів будь-якого рядка (стовпчика) на алгебраїчне доповнення відповідних

елементів іншого рядка (стовпчика) визначника Δ дорівнює нулю.

Мінором визначника Δ відповідного елемента аij цього визначника, називається

визначник, який отриманий з даного визначника викреслюванням і-того рядка та j-того

стовпчика на перетині яких знаходиться елемент аij.

Алгебраїчним доповненням Aij елемента aij (i,j=1,2,3) визначника Δ називається мінор

Mij цього елемента, помножений на (-1)^i+j

Матрицею розміру n × m називається прямокутна таблиця спеціального
виду, що складається з n рядків і m стовпців, заповнена числами.

Кількість рядків і стовпців задають розміри матриці.

. Оберненою матрицею до квадратної матриці A називають таку квадратну

−1
матрицю A , яка є комутативною з матрицею A , і в добутку з нею дає
−1 −1
одиничну матрицю, тобто AA = A A=E .

Невироджена матриці Квадратна матриця A , якщо detA≠0, і виродженою,

якщо detA=0.

−1
Теорема 1. Для існування оберненої матриці A необхідно і достатньо, щоб
матриця A була невиродженою.

−1
Теорема 2. Якщо для матриці A існує обернена A , то вона єдина

A=‖aij‖ i=1,2 ,.. .,m j=1,2,...,n

. Мінором порядку s матриці , ,

називається визначник, складений з елементів, що стоять на перетині будь-яких

s рядків і будь-яких s стовпчиків матриці.
. Базисний мінор Мінор матриці A ,що він не дорівнює нулю, а всі мінори
більш високого порядку дорівнюють нулю.
Ранг
матриці Порядок базисного мінора

Система рівнянь називається системою лінійних рівнянь з невідомими. Числа

a11 , a12 , . .. , a1 n , a21 ,. .. a 2n ,. .. a m1 ,. .. , a mn називаються коефіцієнтами системи, числа

b1 , b 2 ,. . ., b m називаються вільними членами системи.

Якщо всі вільні члени дорівнюють нулю, то система лінійних рівнянь

називається однорідною, якщо хоча б один із вільних членів відмінний від
нуля, то система називається неоднорідною.
Сукупність значень невідомих x 1=c1 , x 2 =c 2 , x3 =c3 ,. .. , x n =c n , що
перетворюють кожне з рівнянь системи на тотожність, називається розв’язком
системи.

Сумісна Система, яка має розв’язок,

Несумісна система, яка не має розв’язку
Визначена Система лінійних рівнянь, яка має єдиний розв’язок, система, яка
Невизначена має безліч розв’язків.
Якщо до матриці коефіцієнтів приєднати вільні коефіцієнти

( )
a11 a12 . .. a1 n b 1
¿ a a 22 . .. a 2n b 2
A = 21 |
. . . . .. . .. . .. . . .
am 1 am 2 . .. amn bm
, то отримаємо розширену матрицю коефіцієнтів
Теорема Кронекера-Капеллі (про сумісність системи лінійних рівнянь). Для
того, щоб система лінійних алгебраїчних рівнянь була сумісною необхідно та
достатньо, щоб ранг матриці коефіцієнтів системи дорівнював рангу
¿
розширеної матриці коефіцієнтів системи, тобто rangA=rangA .
Формули Крамера застосовуються до системи лінійних рівнянь тільки випадку,
коли матриця коефіцієнтів системи є невиродженою
a11 a12 a13
Δ=|a21 a22 a23|
Обчислюємо визначник матриці коефіцієнтів
a31 a32 a33 , якщо Δ≠0 ,
то система має єдиний розв’язок, який знаходиться за формулами Крамера :
Δ1 Δ2 Δ3
x 1= x 2= x 3=
Δ , Δ , Δ , де Δ j , j=1,2,3 визначники, що утворюють з
визначника Δ шляхом заміни j-го стовпчика стовпчиком правих частин системи
Матричний метод розв’язування системи лінійних рівнянь базується на
використанні оберненої матриці, а тому застосовується у випадку системи
лінійних рівнянь тільки у випадку, коли матриця коефіцієнтів системи є
невиродженою.
Метод Гауса є універсальним методом, тому що на його застосування не
накладається жодний обмежень. Ідея методу базується на елементарних
перетвореннях розширеної матриці коефіцієнтів

5.

Векторною величиною або вектор -величина, яка визначається додатним

числом і напрямом в просторі

Модуль вектора _додатнє число, що визначає вектор, дорівнює довжині

відрізка AB

Нульовий вектор Вектор, початок і кінець якого збігаються, називається.

Колініарні -Вектори що вони лежать на одній прямій або на паралельних прямих. Колінеарні
вектори можуть бути співнапрямленими , можуть бути протилежно напрямленими .

Рівні вектори ,якщо вони однаково напрямлені та мають рівну довжину, тобто
Протилежні ветори , якщо вони протилежно напрямлені та мають рівну
довжину,
Компланарні вектори , три вектори ,що лежать на одній площині, або на
паралельних площинах.
Орт вектора -одиничний вектор, напрям якого збігається з напрямом
вектора і позначається
Властивості операцій додавання та множення вектора на число:
1. (комутативний закон додавання векторів);
2. (асоціативний закон додавання векторів);
3. (закон поглинання нуля або існування нульового вектора);
4. (існування протилежного вектора);
5. (комутативність множення вектора на число);
6. (розподільний закон відносно додавання чисел);
7. (розподільний закон відносно додавання векторів);
8. ;
9. (множення на одиницю);
. Проекцією вектора ⃗a =⃗
AB на вектор ⃗b називається число, модуль якого
⃗
AB 1 , де B 1 –
дорівнює величині відрізка
⃗
проекція точки B на напрям вектора b . З
прямокутного трикутника ABB 1 за означенням
косинуса кута маємо:
Базисом на прямій називають довільний
ненульовий вектор на цій прямій.
Базисом на площині називають довільну упорядковану пару неколінеарних
векторів.
Базисом у просторі називають довільну упорядковану трійку некомпланарних
векторів

Упорядкована трійка ⃗a , ⃗b ,⃗c некомпланарних векторів називається правою,

якщо з кінця третього вектора ⃗c найкоротший поворот від першого вектора a⃗ до
другого вектора ⃗b спостерігаємо проти годинникової стрілки.

ортонормованим базисом (ОНБ Права упорядкована трійка ⃗i , ⃗j , ⃗k - одиничних і

попарно перпендикулярних векторів ).
прямокутною декартовою системою координат (ПДСК).. Сукупність точки О і
ортонормованого базису ⃗i , ⃗j , ⃗k називають
напрямні кути Кути , що утворює вектор відповідно з координатними вісями
OX, OY, OZ , а - напрямними косинусами вектора .
⃗
Скалярним добутком двох векторів ⃗a і b називається число, яке дорівнює
добутку довжин цих векторів на косинус кута між ними:
Скалярний добуток векторів має таки властивості:

1. Скалярний добуток додатній

( a⃗ , b⃗ ) >0 , якщо кут ϕ – гострий ( ),

скалярний добуток від’ємний

( a⃗ , b⃗ ) <0 , коли кут ϕ – тупий

2. , властивість виконується, оскільки в цьому випадку кут між першим вектором та другим вектором

дорівнює нулю, а . називається скалярним квадратом вектора.

3. (властивість комутативності, що ґрунтується на переставному законі множення);

4. Числовий множник можна виносити за знак скалярного добутку, тобто .

5. Скалярний добуток вектора на суму двох векторів дорівнює сумі скалярних добутків вектора на

вектори і , тобто .

Якщо вектори задані своїми координатами в :

, , тоді отримаємо координатну форму скалярного добутку

.
Скалярний добуток двох векторів дорівнює сумі добутків відповідних координат векторів – множників.

6.Векторним добутком двох векторів a⃗ і ⃗b називається вектор c⃗ ,

що позначається ⃗a ×⃗b=[ ⃗a , ⃗b ]=⃗c , і який задовольняє умовам:
1) довжина вектора ⃗c дорівнює добутку довжин векторів a⃗ та ⃗b на
⃗
синус кута між векторами ⃗a і ⃗b : |⃗c|=|⃗a|⋅|b|⋅sin ϕ ;
2) вектор ⃗c перпендикулярний вектору ⃗a і ⃗b ( ⃗c ⊥⃗a , ⃗c ⊥ ⃗b );
3) вектори ⃗a , ⃗b , ⃗c утворюють праву трійку.

Основні властивості векторного добутку двох векторів:

1. Якщо у векторному добутку поміняти місцями множники, то векторний добуток

змінить свій знак на протилежний, тобто ⃗a ×⃗b=−⃗b×⃗a .
2. Якщо вектори a⃗ і ⃗b
колінеарні, то їх векторний добуток є нульовий вектор ⃗a ×b=0
⃗ ⃗
.
3. Числовий множник можна виносити за знак векторного добутку, тобто
[ m⃗a , b ] =m⋅[ ⃗a , ⃗b ] .
4. Векторний добуток вектора ⃗a на суму двох векторів
⃗b+⃗c дорівнює сумі векторних
добутків вектора ⃗a на вектори
⃗b і ⃗c , тобто [ ⃗a , ⃗b +⃗c ]=[ ⃗a , ⃗b ] +[ ā , ⃗c ]
.
⃗
Мішаний добуток векторів ⃗a , b і ⃗c число, що дорівнює скалярному добутку, в якому
⃗
векторний добуток векторів ⃗a і b скалярно множиться на вектор ⃗c ,
мішаний добуток векторів в координатній формі виражається за допомогою визначника

Застосування мішаного добутку трьох векторів

1. Якщо вектори векторів ⃗a , ⃗b і ⃗c компланарні, то мішаний добуток дорівнює нулю:

( a⃗ ×⃗b )⋅⃗c =0 .
2. Три вектори ⃗a , ⃗b і ⃗c утворюють базис (некомпланарні), якщо
( a⃗ ×⃗b )⋅⃗c ≠0 .
3. Об’єм паралелепіпеда, побудованого на векторах ⃗a , ⃗b , ⃗c
 V паралелепіпеда =|( a⃗ ×⃗b )⋅⃗c| .
4. Об’єм тетраедра побудованого на векторах ⃗a , ⃗b , ⃗c , що виходять із однієї точки
1
V тетраєдра = |( ⃗a×b⃗ )⋅c⃗|
6 .
7.

A ( x−x 0 ) +B ( y− y 0 )=0
це рівняння прямої, що проходить через задану точку
M 0 ( x0 ; y0 )
перпендикулярно до заданого ненульового вектора ⃗n ={ A ;B } .
Ax +By+C=0 − загальне рівняння прямої на площині. У загальному

рівнянні прямої A , B – координати нормального вектора, C – вільний член

рівняння прямої.
x−x 0 y− y 0
=
l m – канонічне рівняння прямої на площині з напрямним вектором
⃗s = {l ;m } .
x−x 0 y− y 0
= =t
Запишемо канонічне рівняння у вигляді l m , отримаємо

параметричне рівняння прямої, що проходить через точку M 0 ( x 0 ; y 0 )

− рівняння прямої, що проходить через дві задані точки

− рівняння прямої у відрізках на осях

- рівняння прямої, що проходить через задану точку

із заданим кутовим коефіцієнтом k:. де – кут нахилу прямої до
додатного напрямку вісі .

рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом

Оскільки вектори нормалі двох паралельних прямих колінеарні, умова

паралельності двох прямих має вигляд .

Слід зауважити, якщо − прямі співпадають.
Із перпендикулярності векторів нормалі двох перпендикулярних прямих
випливає умова перпендикулярності двох прямих через координати векторів

нормалі .

умова паралельності двох прямих .

Із перпендикулярності напрямних векторів двох перпендикулярних прямих
випливає умова перпендикулярності двох прямих через координати напрямних

векторів .
8лекція
Лінія другого порядку -називається множина точок площини,
координати яких задовольняють рівняння другого степеня
Коло- називається геометричне місце точок площини, рівновіддалених від
деякої фіксованої точки, яку називають центром кола. Відстань від центра кола
до будь-якої його точки називають радіусом кола (позначається R , r ,ρ ).
Якщо центр кола розташовано в початку координат, тобто , тоді
рівняння кола набуває вигляду канонічним рівняння кола.

Еліпс називається геометричне місце точок площини, сума відстаней від яких
до двох фіксованих точок площини, що називаються фокусами, є величина
стала і більша за відстань між фокусами.

Канонічне рівняння еліпса: ,

Ексцентриситет еліпса – це величина, яка характеризує міру відхилення еліпса

від кола і дорівнює відношенню половини фокальної відстані до довжини

більшої півосі, тобто : .

Директриси еліпса називають прямі, перпендикулярні великій осі еліпса,

рівняння яких мають вигляд: . Директриси еліпса мають властивість:

 відношення відстаней від довільної точки еліпса до фокуса і до
відповідної йому директриси є величиною постійною, що дорівнює

ексцентриситету: .

Гіпербола називається геометричне місце точок площини, модуль різниці

відстаней від яких до двох фіксованих точок площини, що називаються
фокусами, є величина стала і менша за відстань між фокусами.

Канонічне рівняння гіперболи .

.Дійсна або фокальна вісь - Вісь симетрії, яку перетинає гіпербола називають.
Уявна вісь -Вісь симетрії, що проходить перпендикулярно до дійсної осі

Ексцентриситет гіперболи - це величина, що характеризує міру стискання

гіперболи і дорівнює відношенню половини фокальної відстані до довжини

дійсної півосі, тобто .

Директрисами гіперболи називають прямі, перпендикулярні до дійсної вісі

гіперболи, рівняння яких . Директриси гіперболи мають властивість:

Відношення відстаней від довільної точки гіперболи до фокуса і до

відповідної йому директриси є величиною постійною, що дорівнює

ексцентриситету: .

Гіпербола має дві асимптоти – прямі . Прямокутник із сторонами 2a і

2b називається основним прямокутником гіперболи.

-Парабола називається геометричне місце точок площини, кожна з яких

знаходиться на однаковій відстані від даної точки, яку називають фокусом і від
даної прямої, яку називають директрисою.
Директрисою називається пряма, перпендикулярна до вісі симетрії параболи.

Канонічне рівняння параболи має вигляд: .

Ексцентриситет довільної параболи дорівнює 1

10лекція

1. Якщо існує закон, згідно з яким кожному натуральному числу поставлено у

відповідність певне число , то, кажуть, що задано числову послідовність:

або , при цьому будемо називати -м членом послідовності

Існують різні способи, щоб задати послідовність: аналітичний (як в прикладі -
формулою), графічний, табличний, словесний, рекурентний (формулою, яка
виражає будь-який член послідовності, через один чи кілька попередніх).

2. Послідовність {a n } , n≥1 називається:

зростаючою, якщо an <a n+1 ;
an >a n+1
спадною, якщо ;
an ≤an+1
неспадною, якщо ;

незростаючою, якщо an ≥an+1 .

Кожна така послідовність називається монотонною
3. Спадні і зростаючі послідовності називаються строго монотонними.
{a n } , n≥1
4.жена Послідовність тільки , якщо існує таке число , що для

довільного натурального числа виконується:

5. Число називається границею числової послідовності , якщо для будь-

якого, як завгодно малого додатного числа , можна вказати таке число N, яке

залежить від , що для всіх буде виконуватись умова

Збіжна послідовність, яка має скінченну границю
в іншому випадку - розбіжною.
Теорема . Збіжна послідовність дійсних чисел має єдину границю.
7. Послідовність має нескінченну границю (прямує до ), якщо для
кожного довільно великого числа А існує такий член послідовності, починаючи
з якого кожний наступний більше за А.

Це записують .
8. Послідовності, які прямують до або до називаються нескінченно
великими.

9. Якщо , то послідовність називається нескінченно малою.

10Границя числової послідовності позначається , тобто

Властивості збіжних послідовностей

1. Збіжна послідовність обмежена.

2. Монотонна і обмежена послідовність – збіжна.

3. Про граничний перехід в нерівностях.

4. Про три послідовності.

5. Якщо всі елементи послідовності рівні одному і тому ж числу, то

послідовність збігається до цього числа.

Число - ірраціональне, тобто виражається цілим числом і нескінченним,

неперіодичним десятковим дробом і трансцендентне, тобто не може бути
коренем алгебраїчного рівняння з цілими коефіцієнтами
11лекція
границі
1Якщо існує закон, згідно з яким кожному значенню змінної x з деякої області
D поставлено у відповідність рівно одне значення другої змінної y з області E,
то, кажуть, що на області D визначена однозначна функція із значеннями в E.
Це записують:
При цьому x – аргумент функції, D – область визначення, E – область значень
функції.
2Графік функції -називається множина всіх точок площини з координатами
.
3.Якщо функція задовольняє умову , то вона називається
періодичною, а найменше із значень , для якого виконується ця умова,
називається періодом функції, який позначають, як правило,
4Непарна функція- яка змінює знак при зміні знаку аргумента,

графік парної функції симетричний відносно вісі , а непарної – відносно

початку координат.
Складена функція- зазвичай називають функцію від функції.
Якщо змінна y  є функцією від u:  y = f(u), а u  в свою чергу – функцією
від x; u = ϕ(x), то y є складеною функцією від x, тобто y = f(ϕ (x)).
Основними елементарними функціями є:
стала ; степенева ; показникові ;
логарифмічна ; тригонометричні: y=sin x , y =cos x , y =tg x , y=ctg x ;
обернені тригонометричні
Елементарна функція- Всяка функція, яка може бути явним чином задана за
допомогою формули, що містить лише скінчене число арифметичних операцій
і суперпозицій основних елементарних функцій. Прикладом елементарних
функцій є гіперболічні функції.
Алгебраїчна функція -Елементарні функції, утворені тільки із степеневих
функцій
Трансцендентна фунція - Всі неалгебраїчні функції називаються.
функції в точці — число, до якого прямує значення функції, якщо її аргумент
прямує до заданої точки.
Одностороння границя — це границя функції однієї змінної в деякій точці, коли
аргумент прямує до значення аргументу у цій точці окремо зі сторони більших
аргументів (правостороння границя), або зі сторони менших аргументів
(лівостороння границя). Тобто, є сенс говорити про односторонні границі
функції у деякій точці тільки тоді, коли у цій точці лівостороння границя
функції не дорівнює правосторонній.
 Обмежена функція -є функції для яких існує нижня межа та верхня межа,
іншими словами, константа, що є більшою ніж абсолютна величина будь-
якого значення цієї функції. Для довільної послідовності обмежених
функцій, ця константа може дуже різнитися. Якщо існує константа, що
обмежує всі функції цієї послідовності, то така послідовність функцій
називається рівномірно обмеженою
Нескінченно мала функція  — числова функція або послідовність, яка прямує
до нуля.
Нескінченно велика - числова функція або послідовність, яка прагне до
нескінченності певного знака.
Властивості нескінченно малих функцій.

1. Якщо нескінченно мала при , то є нескінченно великою при .

2. Алгебраїчна сума двох нескінченно малих функцій є нескінченно малою функцією.
3. Добуток нескінченно малої і обмеженої функцій є нескінченно малою функцією.
4. Добуток двох нескінченно малих функцій є нескінченно малою функцією.
5. Частка від ділення обмеженої функції на нескінченно малу буде нескінченно великою.
6. Частка від ділення нескінченно малої на функцію, що має границю , є нескінченно малою функцією.

1. Основні теореми про границі

1. Про обмеженість функції, що має границю. Якщо функція при має скінчену границю ,

тобто , то обмежена в деякому околі точки .

2. 2Про зображення функції, що має границю.Границя функції при існує і дорівнює , тоді і

тільки тоді, коли функцію можна подати у вигляді , де - нескінченно

мала при , або

3Про границю невід’ємної функції.Якщо при і , тоді .

4Про границю проміжної функції.Якщо при функції задовольняють умову

і існують границі , тоді буде існувати границя

5Про границю в нерівностях.Якщо при функції і задовольняють умову і

існують , , тоді .

6.Про границю постійної.Границя постійної є ця ж постійна, тобто .

7.Про дії над границями
12лекція
Функція y  f (x) називається неперервною в точці 0 x , якщо :
1) функція визначена в деякому околі точки Хо і в самій точці Хо
2) lim 0 0     y x

Точка Хо-називається точкою розриву функції f (x) , якщо:

1) f (x) - не визначена в точці Хо
2) f (x) визначена в точці 0 x , але не є неперервною в цій точці
Якщо Хо - точка розриву функції і існують скінчені односторонні границі в точці Хо , тоді
точка Хо називається точкою розриву першого роду
Якщо Хо- точка розриву функції і хоча б одна з односторонніх границь не існує (зокрема  ),
тоді Хо називається точкою розриву другого роду (точкою нескінченного розриву)
Функція f (x) називається неперервною на множині A , якщо вона неперервна в кожній точці
множини
13,14 лекція

Означення першої важливої границі: границя відношення синуса до аргумента, коли він
прямує до нуля рівна одиниці

->наслідки
Друга важлива границя рівна експоненті,
15 лекція
Диференціальне числення функції однієї змінної
Означення: Якщо існує границя відношення приросту функції Δy до приросту аргументу Δx ,
за умови, що Δx→0 , то ця границя називається похідною функції y=f ( x )
Геометричний зміст похідної: значення похідної функції в точці дорівнює
тангенсу кута нахилу дотичної з додатним напрямом вісі , яка проведена
до графіка функції в точці . Взагалі, похідна функції характеризує швидкість
зміни відповідного процесу, який описує ця функція.

Диференціювання функції –процес знаходження похідної

Функція, яка має похідну в точці , називається диференційованою в цій
точці.

Теорема (про неперервність диференційованої функції).

Якщо функція y=f ( x ) диференційовна в деякій точці , то вона буде
неперервною в цій точці
 2Правила обчислення похідних

'
1. Похідна від постійної дорівнює нулю, тобто C =0 .
′
2. Постійна виноситься за знак похідної, тобто
( Cf ( x ) ) =C f ' ( x ) .
3. Нехай функції і мають похідні в деякій точці , тоді їх сума, різниця, добуток і , за умови, v ( x)≠0 , частка теж мають
похідні в цій точці, причому:

4. Похідна від складеної функції. Нехай і - дві диференційовані функції, тоді похідна від складеної функції

y =g ( f ( x ))⋅f ( x ) .
' ' '
знаходиться за формулою

5. Похідна оберненої функції. Нехай функція y=f ( x) - строго монотонна і неперервна. В цьому випадку рівняння можна розв’язати

відносно , тобто Якщо поміняти місцями і , то отримаємо функцію , яку називають оберненою

до функціїy=f ( x ) .
Якщо функція y=f ( x ) диференційовна в деякій точці і тоді функція , яка є оберненою до

функції y=f ( x ) , також буде диференційовна в цій точці, причому

α ' α −1
1. ( x ) =αx , α∈R. 10.
'
2. ( sin x ) =cos x . 11.

3. 12.

4. 13.

5. 14.

6. 15.
' 1
(arctg x ) = .
7. 16. 1+ x2

8. 17.
9.

Лекція 19,20
Застосування диференціального числення для дослідження функцій і побудови їх графіків
Зростаюча Функція  на деякому інтервалі, якщо для будь-яких двох значень аргументу з
цього інтервалу більшому значенню аргументу відповідає більше значення функції.
Спадна Функція на деякому інтервалі, якщо для будь-яких значень аргументу з цього
інтервалу більшому значенню аргументу відповідає менше значення функції
Неспадна Функція звуть неспадною (незростаючою) на множині якщо більшому значенню
аргументу з цієї множини відповідає не менше (не більше) значення функції
Означення. Спадні і зростаючі функції називаються строго монотонними.
Лекція 21,22

Екстремум — найбільше та найменше значення функції на заданій множині. Розрізняють:

локальний — екстремум в деякому довільно малому околі даної точки глобальний —
екстремум в усій розглядуваній області значень функцій
Точки, в яких похідна функції дорівнює нулю називаються стаціонарними точками функції y
f x.
Стаціонарні точки і точки, в яких похідна не існує називаються критичними точками або
точками можливого екстремуму

. Крива y  f x називається опуклою в області D , якщо вона розташована нижче дотичної ,
проведеної до неї в будь-якій точці області D .
. Крива y  f x називається увігнутою в області D , якщо вона розташована вище дотичної,
проведеної до неї в будь-якій точці області D .

Точка кривої, що відокремлює опуклу частину неперервної кривої від увігнутої називається
точкою перегину кривої.
(достатня умова існування точки перегину кривої
1) якщо f x змінює знак при переході через точку 0 x , то 0 x - точка перегину графіка
функції;
2) 2) якщо f x не змінює знак при переході через точку 0 x , то 0 x не є точкою перегину
графіка функці

Пряма l називається асимптотою кривої y  f x , якщо відстань від змінної точки Mx, y
кривої до цієї прямої прямує до 0, коли точка Mx, y , рухаючись по кривій, віддаляється на
нескінченність. Розрізняють асимптоти двох типів: вертикальні і похилі
+Пряма називається асимптотою кривої, якщо точка кривої необмежено наближається до неї при
зростанні абсциси чи ординати. Асимптоти поділяють на вертикальні, похилі (горизонтальні)
асимптоти.
ВЕРТИКАЛЬНІ АСИМПТОТИ Графік функції y=f(x) при змінній прямуючій до деяої точки  
має вертикальну асимптоту, якщо границя функції нескінченна

Крім цьому точка x=a є точкою розриву II роду, а рівняння вертикальної асимптоти має

вигляд
x=a.
++Прямая x=a  буде вертикальной асимптотой графика функції y=f(x),хоча б один з
односторонніх меж в точці x=a має дорівнювати нескінченності
Пряма y  kx  b називається похилою асимптотою неперервної кривої y  f x при x  x
, якщо справедливо представлення f (x)  kx  b (x) , де (x) - нескінченно мала при x
 x .
Теорема 7 (умова існування похилої асимптоти)
. Якщо існують скінченні і тоді пряма y  kx  b - похила асимптота графіка функції
y  fx

Якщо k  0 отримаємо асимптоту y  b , яка називається горизонтальною асимптотою кривої