СМЕРТЬ В ФІЛОСОФІЇ

Що так смерть? Чому ми так боїмось помирати? Що буде після смерті? “Ні
на сонце, ні на смерть не можна дивитись в упор” - це цитата французького
філософа Фрасуа де Ларошфуко дуже добре описує відошення людини до
смерті. Смерть, як і багато років тому залишається головною загакою
людського життя, зі всіх філософських проблем вона є близькою і зрозумілою.
Кожна людина протягом життя стикається з нею. Ми переживаємо смерті
інших але про свою смерть стараємось не задумуватись, більшість життя ми
про неї і не згадуємо. Нас більше турбує на який фільм піти, або який телефон
вибрати. Разом з цим думка про свою смерть лякає і навіть паралізує, навіщо
щось робити якщо рано чи пізно життя закічиться. Здається свою смерть не
можливо уявити до кінця, така думка просто не вкладається в людській голові.
Тим часом усвідомлення власної смертності, те рідкісне явище, яке поєднує
абсолютно всіх людей. Якщо думати про смерть так страшно, може краще
взагалі про неї не думати, краще залишити це філософам для яких роздуми про
смерть – робота.
В книзі “Федон” Платон пише: “Ті хто насправді віддались філософії, заняті
лиш одним – помиранням і смертю.” За Платоном світ поділяється на ідеї і речі.
Ідеї вічні і незмінні, їх ми подаємо за допомогою розуму. Речі, лише тіні ідей,
вони доступні за допомогою відчуттів. В момент смерті, безсмертна душа
приближується до світу ідей, отже смерть не трагедія, а звільнення душі з
в’язниці тіла. В атичній думці смерть це просто перехід з одного стану в інший,
це подібно з християнським пізнанням, де смерть - це перехід в інший кращий
світ.
Культура середньовічча зовсім інакше підходить до смерті. Тут нам кажуть,
що смерть невідворотна і рівна для всіх. Християнам характерна думка про
двоїстість природи людини, є безсмертні душі і тлінні тіла. Ми можемо
побачити, що в середньовіччі людей хоронили в центрі міста і часто в
братських могилах, ніхто не замислювався над тілом, головне зберегти душу.
Після реформації розуміння смерті міняється, починається новий час
розвитку наук. Смерть теж проходить через процес переосмислення, тепер вона
процес розпаду, як і всі живі організми. Смерть тепер наукова проблема, а вчені
шукають спосіб її вирішення. Але смерть розглядається не тільки як
біологічний, а й як соціальний феномен. Тут появляється уявлення про
достойну смерть, без болі в старості в оточенні рідних та друзів, або смерть за
ідали та честь в бою. Філософи доходять до думки, що смерть не остаточна,
продовжити жити можна в своїх нащадках, учнях, працях.
На початках двадцятого століття з’являється феномен як прагнення вмерти.
На думку філософів це явище коли людина прагне до знищення власного Я і
прагне переродитись в якомусь загальному МИ. Появляється прагнення до
своєї геройської смерті в ім’я загальної цілі. Як писав радянський поет
Констянтин Федін: “Смерть зі славою і честю – не жертва, а подвиг.”
В сучасності смерть постає більше медичною загадкою. Але нам потрібно
спершу зрозуміти, що таке смерть, за якими критеріями ми можемо сказати, що
людина мертва. Це просте на перший погляд питання викликає великі дискусії
в рамках етики. Ми можемо підтримувати життя людини апаратами, серце,
легені можуть підтримуватись і існувати далі. Тут ми доходимо до того, що
людина помирає, коли помирає мозок. Зараз – це є основним заключенням про
смерть людини. Отже, чи не означає це те, що смерть можна перемогти
зберігши свідомість. Але нам також треба зберегти своє спілкування, бо в
сучасності, якщо людина не комунікує з людьми вона вважається мертвою.
Отже треба зберегти не тільки розум але й комунікації з навколишніми людьми.
Цю проблему вже навчились вирішувати за допомогою штучного ітелекту, де
можна навчити машину відповідати так, як би відповідав, наприклад, ваш друг.
Але чи жива ця людина насправді? Це етичне питання ще треба вирішити.
До кого ж приходить стара з косою, і що хоче забрати? Як показує історія
сприйняття смерті міняється з часом, коли по новому вирішується питання
природи людини. Чого ж ми думаємо про смерть? Страх смерті – це наша
інтимна думка, яка є лише нашою, особливою і неповторною. Саме смерть
допомагає нам відчути власну унікальність. Смерть близького – це горе, але
лише з власною смертю все закічується. Саме розуміння того, що ти смертний,
дозволяє відчути себе живим і наповнити життя сенсом.

Використана література:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE
%D0%BD_(%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BD)
https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD
%D1%81%D1%83%D0%B0_%D0%B4%D0%B5_%D0%9B
%D0%B0%D1%80%D0%BE%D1%88%D1%84%D1%83%D0%BA%D0%BE
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD
%D1%81%D1%83%D0%B0_%D0%B4%D0%B5_%D0%9B
%D0%B0%D1%80%D0%BE%D1%88%D1%84%D1%83%D0%BA%D0%BE
http://hram.in.ua/biblioteka/osnovy-viry/262-book262/3161-title3712
http://kimo.univ.kiev.ua/Phil/12.htm#:~:text=%D0%92%D1%81%D1%8C%D0%BE
%D0%BC%D1%83%20%D1%82%D0%BE%D0%BC%D1%83%2C
%20%D1%89%D0%BE%20%D1%94%20%D0%B2,%D1%8F%D0%BA
%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B1%D1%83%D0%BB
%D0%B8%20%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD
%D1%96%20%D1%86%D1%96%20%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%96.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%BD_
%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD
%D1%82%D0%B8%D0%BD_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA
%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE
%D0%B2%D0%B8%D1%87

Виконав
Ст.гр.КІ-25
Мисюта Н.В.