Лекція 9:

Тема 2.3. Відповідальність за правопорушення в інформаційній сфері.

Перелік основних питань:

1. Поняття кіберзлочинності. Про кіберзлочинність: Конвенція Ради Європи від 23.11.01
р. № 994-575.
2. Адміністративна відповідальність за правопорушення в системі забезпечення
інформаційної безпеки.
3. Кримінальна відповідальність за правопорушення в системі забезпечення
інформаційної безпеки.
4. Цивільна відповідальність за правопорушення в системі забезпечення інформаційної
безпеки.

Конспект лекції.
Злочином є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно
небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину
(ст. 11 Кримінального кодексу України).
Терміни «кримінальне правопорушення», «злочин», "кримінальний
злочин» є синонімами.
Злочи́нність — відносно масове, історично мінливе, соціальне і
кримінально-правове явище, що являє собою цілісну сукупність всіх злочинів,
вчинених на певній території за відповідний період часу.
Ознаки злочинності:
- відносна масовість (з часом кількість вчинених злочинів може
зростати або зменшуватись);
- соціальна обумовленість (дане явище існує в суспільстві, наявні
певні соціальні передумови для виникнення злочинності);
- історична мінливість (в кожній історичній епосі існувала
злочинність із специфічним набором сукупності злочинів, які могли вчинятися
саме на даному історичному етапі розвиткусуспільства);
- кримінально правове явище (сукупність кримінально караних
діянь).
Термін «кіберзлочинність» часто вживається поряд з терміном
«комп`ютерна злочинність», причому нерідко ці поняття використовуються як
синоніми. Дійсно, ці терміни дуже близькі один одному, але все-таки, на наш
погляд, не синонімічні. Поняття «кіберзлочинність» (в англомовному варіанті -
cybercrime) ширше, ніж «комп`ютерна злочинність» (computer crime), і більш
точно відображає природу такого явища, як злочинність в інформаційному
просторі. Так, Оксфордський тлумачний словник визначає приставку «cyber - »
як компонент складного слова. Її значення - що відноситься до інформаційних
технологій, мережі Інтернет, віртуальної реальності. Практично таке ж
визначення дає Кембриджський словник. Таким чином, «cybercrime» - це
злочинність, пов`язана як з використанням комп`ютерів, так і з використанням
інформаційних технологій і глобальних мереж. У той же час термін «computer
crime» в основному відноситься до злочинів, скоюваних проти комп`ютерів або
комп`ютерних даних.
Рада Європи в листопаді 2001 року прийняв Конвенцію про
кіберзлочинність, вживши саме термін «cybercrime», а не «computer crime», яка
була ратифікована Верховною Радою України 07.09.2005 р..
Під кіберзлочинністю Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність від
23.11.2001 р. № 994-575 розуміє дії, спрямовані проти конфіденційності,
цілісності і доступності комп'ютерних систем, мереж і комп'ютерних
даних, а також зловживання такими системами, мережами і даними за які
необхідно встановити кримінальну відповідальність.
Класифікація кіберзлочинів в даний час ґрунтується саме на структурі
Конвенції Ради Європи про кіберзлочинність та Додатковому протоколі до
нього, прийнятому 28.01.2003 р., в даний час є «еталоном», оскільки наявні
міжнародні та регіональні документи, а також наукова практика, слід саме
цьому підрозділу комп`ютерних злочинів на п`ять груп.
У першу групу виділено злочини проти конфіденційності, цілісності та
доступності комп`ютерних даних і систем, такі як незаконний доступ,
незаконне перехоплення, втручання в дані, втручання в систему.
У другу групу входять злочини, пов`язані з використанням комп`ютера,
як засобу скоєння злочинів - а саме, як засіб маніпуляцій з інформацією. У цю
групу входять комп`ютерне шахрайство та комп`ютерне підроблення.
 Третю групу складають злочини, пов`язані з контентом (змістом даних).
У цю групу входять злочини, пов`язані з контентом - тобто з вмістом даних,
розміщених в комп`ютерних мережах. Найпоширеніший і караних практично у
всіх державах вигляд цих кіберзлочинів - злочини, пов`язані з дитячою
порнографією.
У четверту групу увійшли злочини, пов`язані з порушенням авторського
права і суміжних прав, при цьому встановлення таких правопорушень
віднесено документом до компетенції національних законодавств держав.
П`ята група злочинів зафіксована в окремому протоколі - це акти расизму
та ксенофобії, вчинені за допомогою комп`ютерних мереж.
У Конвенції Ради Європи не виділяються в окремі групи деякі діяння, які
широко обговорюються, але до цих пір є спірними з точки зору техніки їх
криміналізації і необхідності гармонізації законодавства на міжнародному
рівні. Одне з них - це так званий «кібертероризм» і використання кіберпростору
в терористичних цілях (наприклад, втягнення у вчинення злочинів
терористичного характеру або інше сприяння їх вчиненню). Відсутність
узгодженого визначення тероризму на міжнародному рівні в даний час
ускладнює дебати про кібертероризм як про явище, криміналізація якого
необхідна як універсальна для всього міжнародного співтовариства, що, втім,
не заважає державам і міжнародним організаціям вживати зусилля з боротьби з
використанням мережі Інтернет терористичними організаціями - наприклад, на
рівні Європейського Союзу існує проект Clean IT, метою якого є боротьба з
цим явищем.
Ще одна категорія злочинів, не включена окремо в Конвенцію Ради
Європи (і отримала поширення після прийняття Конвенції) - крадіжка, передача
і використання персональних даних з метою вчинення злочинів. Одні країни
виділяють ці злочини в окрему категорію, інші вважають, що дані діяння
підпадають під кілька статей кримінального законодавства. Оскільки дані
злочини набули широкого поширення відносно недавно, в даний час ведуться
дебати про виділення цього злочину в окрему групу і необхідності гармонізації
законодавства у цій сфері на міжнародному рівні.
 Законодавство України в інформаційної сфері також встановлює досить
чіткі переліки діянь за здійснення яких наступає юридична відповідальність.
Зокрема частина перша ст. 24 Закону України «Про доступ до публічної
інформації» встновлює, що «Відповідальність за порушення законодавства про
доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:
1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3)
безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення
інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення
недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання
інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з
обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне
приховування або знищення інформації чи документів.
В першу чергу, у даному випадку, нас цікавить кримінальна
відповідальність, яка встановлюється Кримінальним кодексом України (далі -
КК України). Зокрема, Розділом XVI “Злочини у сфері використання
електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних
мереж і мереж електрозв'язку” встановлюються перелік діянь, які напряму
відносяться до категорії кіберзлочинів та здійснення яких наступає,
кримінальна відповідальність, а саме:
умисне пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі (ст.
360);
умисне пошкодження кабельної, радіорелейної, повітряної лінії зв'язку,
проводового мовлення або споруд чи обладнання, які входять до їх складу,
якщо воно спричинило тимчасове припинення зв'язку (ст. 361);
створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також
розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів,
призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-
обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних
мереж чи мереж електрозв'язку (ст. 3611);
несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим
доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах
(комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях
такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства
(ст. 3612);
несанкціоновані зміна, знищення або блокування інформації, яка
оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах),
автоматизованих системах чи комп'ютерних мережах або зберігається на носіях
такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї та
несанкціоновані перехоплення або копіювання інформації, яка оброблюється в
електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих
системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації,
якщо це призвело до її витоку, вчинені особою, яка має право доступу до такої
інформації (ст. 362);
порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин
(комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж
електрозв'язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них
оброблюється, якщо це заподіяло значну шкоду, вчинені особою, яка відповідає
за їх експлуатацію (ст. 363);
перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин
(комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж
електрозв'язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв'язку
(ст. 3631).
До кіберзлочинів необхідно також віднести наступні діяння відмічені у
КК України:
незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних
засобів отримання інформації (ст. 359);
умисне пошкодження кабельної, радіорелейної, повітряної лінії зв'язку,
проводового мовлення або споруд чи обладнання, які входять до їх складу,
якщо воно спричинило тимчасове припинення зв'язку (ст. 360);
умисне внесення неправдивих відомостей чи несвоєчасне внесення
відомостей до автоматизованої системи документообігу суду, несанкціоновані
дії з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу
суду, чи інше втручання в роботу автоматизованої системи документообігу
суду, вчинене службовою особою, яка має право доступу до цієї системи, або
іншою особою шляхом несанкціонованого доступу до автоматизованої системи
документообігу суду (ст. 3761);
державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на
шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності,
обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України:
перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного
конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх
представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України (ст.
111);
порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи
іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер
(ст. 163);
незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і
мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне
відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм
мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та
відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення
авторського права і суміжних прав (ст. 176);
незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення
конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації,
крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу (ст. 182);
ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів
порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх
виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою
метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх
створенні (частина перша ст. 301) та ті самі дії, вчинені щодо кіно- та
відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру, а також
збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших
предметів порнографічного характеру (частина друга ст. 301).
 Крім зазначеного, необхідно звернути увагу на положення інших статей
КК України, які встановлюють юридичну відповідальність правопорушення у
сфері поводження з інформацією, зокрема ст. ст. 132 «Розголошення
відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом
імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби»; 145
«Незаконне розголошення лікарської таємниці»; 177 «Порушення прав на
винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної
мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію»; 2201 «Порушення
порядку ведення бази даних про вкладників або порядку формування
звітності»; 231 «Незаконне збирання з метою використання або використання
відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю»; 232
«Розголошення комерційної або банківської таємниці»; 2321 «Незаконне
використання інсайдерської інформації»; 2322 «Приховування інформації про
діяльність емітента»; 238 «Приховування або перекручення відомостей про
екологічний стан або захворюваність населення»; 2582 «Публічні заклики до
вчинення терористичного акту»; 295 «Заклики до вчинення дій, що загрожують
громадському порядку»; 2981 « Знищення, пошкодження або приховування
документів чи унікальних документів Національного архівного фонду»; 300
«Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ
насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та
дискримінацію»; 328 «Розголошення державної таємниці»; 329 «Втрата
документів, що містять державну таємницю»; 330 «Передача або збирання
відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі
оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони
країни»; 383 «Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину»; 384
«Завідомо неправдиве показання»; 436 «Пропаганда війни»; 4361
«Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та
пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського)
тоталітарних режимів».
У той же час необхідно пам’ятати, що відповідно до частини першої ст. 12
Закону України «Про доступ до публічної інформації», «Посадові та службові
особи не підлягають юридичній відповідальності, незважаючи на порушення
своїх обов'язків, за розголошення інформації про правопорушення або
відомостей, що стосуються серйозної загрози здоров'ю чи безпеці громадян,
довкіллю, якщо особа при цьому керувалася добрими намірами та мала
обґрунтоване переконання, що інформація є достовірною, а також містить
докази правопорушення або стосується істотної загрози здоров'ю чи безпеці
громадян, довкіллю».

Господарський кодекс України

Стаття 162. 3. Особа, яка протиправно використовує комерційну інформацію,
що належить суб'єкту господарювання, зобов'язана відшкодувати завдані йому
такими діями збитки відповідно до закону. Особа, яка самостійно і добросовісно
одержала інформацію, що є комерційною таємницею, має право використовувати цю
інформацію на свій розсуд.
Стаття 251. Накладання штрафів за порушення антимонопольно-конкурентного
законодавства
1. Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів
господарювання - юридичних осіб за:
неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або
подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України,
його територіальним відділенням.
Стаття 252. Адміністративна відповідальність громадян-підприємців та
посадових осіб
1. Посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ, організацій, а також громадяни, зареєстровані як підприємці,
несуть адміністративну відповідальність згідно із законом за:
неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або
подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України,
його територіальним відділенням;

Цивільний кодекс України

Стаття 277. Спростування недостовірної інформації
1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення
про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а
також на спростування цієї інформації.
 2. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо
особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим
заінтересованим особам.
4. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила
інформацію.
Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні
своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона
працює.
Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа,
право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту
недостовірності цієї інформації та її спростування.
5. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала)
юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
6. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або
інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування
недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку,
встановленому законом.
Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є
неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають
бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка
поширила недостовірну інформацію.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи,
яка її поширила.
7. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у
який вона була поширена.
Стаття 278. Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті
немайнові права
1. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі,
кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може
заборонити розповсюдження відповідної інформації.
2. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску)
газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може
заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо
усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його
знищення.
Стаття 302. Право на інформацію
1. Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і
поширювати інформацію.
 Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя
фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і
лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її
достовірності.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел
(інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти,
стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе
відповідальності в разі її спростування.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел,
зобов'язана робити посилання на таке джерело.
Стаття 306. Право на таємницю кореспонденції
4. Кореспонденція, яка стосується фізичної особи, може бути долучена до
судової справи лише у разі, якщо в ній містяться докази, що мають значення для
вирішення справи. Інформація, яка міститься в такій кореспонденції, не підлягає
розголошенню.
5. Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено судом у випадках,
встановлених законом, з метою запобігання злочинові чи під час кримінального
провадження, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Стаття 307. Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле-
та відеозйомок
1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її
згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку
припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах,
конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
2. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи
відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка
стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису,
відшкодовуються цією фізичною особою.
3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі
таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених
законом.
Стаття 700. Надання покупцеві інформації про товар
1. Продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію
про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону
та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.
4. Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну
інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після
передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з
відсутністю у нього такої інформації.

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 24. Види адміністративних стягнень
За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі
адміністративні стягнення:
1) попередження;
2) штраф;
2.1) штрафні бали;
3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або
безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім
об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення
адміністративного правопорушення;
5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права
керування транспортними засобами, права полювання);
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
5.1) громадські роботи;
6) виправні роботи;
7) адміністративний арешт;
8) арешт з утриманням на гауптвахті.
Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті,
види адміністративних стягнень.
Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі
України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних
правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
Стаття 173 1. Поширювання неправдивих чуток
Поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення
або порушення громадського порядку, -
тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до
одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.
Стаття 188 39. Порушення законодавства у сфері захисту персональних даних
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Уповноваженого Верховної Ради
України з прав людини про обробку персональних даних або про зміну відомостей,
які підлягають повідомленню згідно із законом, повідомлення неповних чи
недостовірних відомостей -
 тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян -
суб’єктів підприємницької діяльності - від двохсот до чотирьохсот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Невиконання законних вимог (приписів) Уповноваженого Верховної Ради
України з прав людини або визначених ним посадових осіб секретаріату
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо запобігання або
усунення порушень законодавства про захист персональних даних -
тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян -
суб’єктів підприємницької діяльності - від трьохсот до однієї тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частинами
першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному
стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п’ятисот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян -
суб’єктів підприємницької діяльності - від п’ятисот до двох тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних
порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них
або порушення прав суб’єкта персональних даних, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до п’ятисот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян -
суб’єктів підприємницької діяльності - від трьохсот до однієї тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною
четвертою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному
стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Стаття 195 5. Незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного
отримання інформації
Незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання
інформації -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією спеціальних
технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного
отримання інформації та на посадових осіб - від двохсот до п'ятисот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією спеціальних
технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного
отримання інформації.
Стаття 212 3. Порушення права на інформацію та права на звернення
Неоприлюднення інформації, обов’язкове оприлюднення якої передбачено
законами України "Про доступ до публічної інформації", "Про особливості доступу
до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу,
теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого
питного водопостачання та водовідведення", "Про доступ до архівів репресивних
органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", "Про відкритість
використання публічних коштів" та "Про засади запобігання і протидії корупції", -
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до
п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення Закону Україн "Про доступ до публічної інформації", а саме:
необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом,
ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна
відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання
недостовірної інформації, -
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до
п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення вимог Закону України "Про доступ до архівів репресивних органів
комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", а саме необґрунтоване
віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на
запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні
інформації, неповне надання інформації, неповідомлення про подовження строку
розгляду запиту, відстрочення розгляду запиту, крім випадків, визначених цим
Законом, -
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до
п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обмеження доступу до інформації або віднесення інформації до інформації з
обмеженим доступом, якщо це прямо заборонено законом, -
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до
вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання
інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на
адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її
палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську
діяльність» -
 тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до
п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ненадання доступу до судового рішення або матеріалів справи за заявою особи,
а також інше порушення Закону України «Про доступ до судових рішень» -
тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до
п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Незаконна відмова у прийнятті та розгляді звернення, інше порушення Закону
України «Про звернення громадян» -
тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до
п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених
частинами першою - сьомою цієї статті, за яке особу вже було піддано
адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до
вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи
на строк від двадцяти до тридцяти годин.
Стаття 212 5. Порушення порядку обліку, зберігання і використання документів
та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію
Порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших
матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зібрану у процесі
оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, що
призвело до розголошення такої інформації, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шістдесяти
до ста шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою
цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від сорока до ста сорока
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста
шістдесяти до двохсот шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 212 6. Здійснення незаконного доступу до інформації в інформаційних
(автоматизованих) системах, незаконне виготовлення чи розповсюдження копій баз
даних інформаційних (автоматизованих) систем
Здійснення незаконного доступу до інформації, яка зберігається, обробляється
чи передається в інформаційних (автоматизованих) системах, -
тягне за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян з конфіскацією засобів, що використовувалися для
незаконного доступу, або без такої.
 Та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано
адміністративному стягненню за порушення, передбачене в частині першій цієї
статті, -
тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян з конфіскацією засобів, що використовувалися для
незаконного доступу.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена стосовно
інформаційних (автоматизованих) систем, призначених для зберігання та обробки
інформації з обмеженим доступом, -
тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян з конфіскацією програмних або технічних засобів, що
використовувалися для незаконного доступу.
Незаконне копіювання інформації, яка зберігається в інформаційних
(автоматизованих) системах, у паперовій чи електронній формі -
тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п'яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно
виготовлених копій баз даних.
Безоплатне незаконне розповсюдження інформації, яка зберігається в
інформаційних (автоматизованих) системах, у паперовій чи електронній формі -
тягне за собою накладення штрафу від п'яти до двадцяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно розповсюджених чи
призначених для розповсюдження копій баз даних.
Незаконний збут інформації, яка зберігається в інформаційних
(автоматизованих) системах, у паперовій чи електронній формі -
тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно збутих чи призначених для
збуту копій баз даних, а також грошей, отриманих від їх продажу.
Стаття 212 13. Виготовлення або розповсюдження друкованих матеріалів
передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх
тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск
Виготовлення або замовлення виготовлення під час виборчого процесу
друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу,
що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск, або у
яких така інформація означена неправильно чи неповно, -
тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'ятдесяти
до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розповсюдження (рознесення, вивішування, роздавання) під час виборчого
процесу друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про
установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за
випуск, або у яких така інформація означена неправильно чи неповно, а так само
організація такого розповсюдження -
тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до
тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.