Листи щастя

Ілля Мечников народився в невеликому селі Іванівці на Харківщині,про досягнення вченого добре
відомо. У 23 роки він став доктором зоології, а пізніше став професором Петербурзького
університету та завідувачем лабораторії паризької в лабораторії. У 1908 році він був удостоєний
Нобелівської премії з медицини та фізіології “За вивчення імунної системи”. Але мало хто знає, що
тринадцять років поспіль Ілля Ілліч мешкав у тихому мальовничому селі Попівці Смілянського
району Черкаської області.

Звідти родом була його друга дружина – Ольга Миколаївна. Вони були одружені понад сорок
років. Чотириста листів Іллі Ілліча до Ольги Миколаївни залишаються в історії. Життєвий вибір
Мечникова був вірним. Ольга Миколаївна стала його другом, помічником та блискучою науковою
співробітницею. Їй цікаво все, що цікаве чоловікові. Вона була його спорідненою душею протягом
усього життя та надихала його на наукові здобутки. Їхнє весілля відбулося у важливий день – 14
лютого. Стояла сувора зима, зі снігом, що покривав землю і товстим блискучим килимом. Ілля Ілліч
та Ольга Миколаївна рідко розлучалися надовго. Коли його немає поруч, він пише листа кожен
день та через два дні відправляє новий лист: “Ти не можеш собі уявити, моя кохана, як сильно
мені хочеться повернутися додому. Без тебе не можу жити, не можу дихати”.

У 1902 році подружжя продало маєток у селі Попівка , але пам'ятають довгі роки про життя в
ньому. Через чотирнадцять років після від'їзду з маєтку Ілля Ілліч помер від інфаркту. Дітей у них із
Ольгою Миколаївною не було. Мечников писав у своєму заповіті: “Моя дорога, люба супутнице,
знай, що в мене не було іншого почуття, крім найглибшої і щирої любові й великої поваги.Таких
людей, як ти, мало на світі. Та обставина, що я все життя міг багато працювати, значною мірою
залежала від тебе. Це сприяло тому, що сорок один рік мого життя, проведеного з тобою, я був
щасливий.Кажу це від чистого серця й дуже дякую тобі”.