Ж ЕРА Р ДЕ НЕРВАЛЬ

G ÉRARD DE NERVAL

1 8 0 8 — 1855

Жерар де Нерваль пройшов складний літературний

шлях. Захопившись поезією ще на шкільній лаві, він
спершу випускав поетичні збірки, виразно пройняті
класицистськими традиціями («Національні елегії»,
«Політичні сатири»). Та скоро став палким прихиль­
ником Віктора Гюго і вже виступав як завзятий аполо­
гет романтизму. Романтичну богему того часу оспівав
у посмертно виданій збірці «Галантна богема» (1856).
Бувши в той час на прогресивних політичних пози­
ціях, Жерар де Нерваль привітав Липневу революцію
1830 р. одою «Народ», в якій закликав народи скинути
з себе рабські кайдани гнобителів. Пізніш багато по­
дорожував і видав кілька книжок яскравих нарисів-
вражень від своїх мандрів («Подорож на Схід», «Сце­
ни східного життя»).
Згодом в умовах буржуазної реакції Жерар де Нер­
валь відійшов від прогресивних поглядів і захопився
теософією й містицизмом. Унаслідок гострої духовної
кризи він в 1855 р. кінчив життя самогубством. Остан­
нім, знайденим серед його паперів рукописом була
книга «Мрія і життя», в якій відбились противенства
між юнацькими романтичними мріями поета і похму­
рою прозаїчною дійсністю Другої імперії.
Жерар де Нерваль у своїй творчості надзвичайно
різноманітний,— він писав вірші, новели, драми, нари­
си, статті. До того ж це талановитий перекладач, —
йому належить майстерний переклад «Фауста» В. Гете.

5*
68 Жерар де Нерваль

Ф АН ТАЗІЯ

Є спів старий,— за нього я віддам

І Вебера, і Моцарта, й Россіні!
Чарує він у мрійній самотині
Принадами своїми душі нам.

Його почую я,— і на століття

Молодшим і чуйнішим я стаю.
То вік Луї... І жовкне верховіття
Під променем надвечір у гаю.

Ось дивний замок з вікнами стрункими,

Що пурпуром на заході горять;
Столітній парк з струмками гомінкими,
Що по камінню ніжно дзюркотять.

І біла жінка з чорними очима,

У старовиннім строї край вікна...
Здається, я дорогами земними
Колись стрічав її! — і знов вона.

С Е Р Е Д Л ІС ІВ

Весною пташка родиться й співає,—

Який веселий гомін голосів!..
Простий і чистий, він серця вражає
Пташиним щебетом — серед лісів!

Гніздо шукає пташка серед літа,

Вся пройнята найкращим з почуттів.
Яке приємне, сповнене привіту,
Гніздечко пташенят — серед лісів!

Та тільки осінь настає журлива,—

Змовкає пташка... в млі холодних днів.
Гай-гай! Яка повинна буть щаслива
Пташина смерть проста — серед лісів.