Штраус + Уайльд + 0/1 = SALOME-tech!

Чи уявляли ви собі такий світ, де у біблійні часи існували б дигітальні технології, соціальний
статус кожної персони залежав від кількості та рівня персональних гатжетів, а рівень впливу
демонстрував наскільки небо над Єрусалимом заповнене особистими сюжетами? Ця
дивовижна антиутопія й є всесвіт проєкту SALOME-tech.
Вистава за п'єсою Оскара Уайльда та музикою Ріхарда Штрауса у електронній обробці з   
живим оперним вокалом розпочала прем'єрну трансляцію 9 листопада цього року.
6 проекцій, 6 вокалістів та невпинна авторська команда запалили концертний зал Київської
Дитячої школи мистецтв №2 ім. М. Вериківського виставою-містерією.
Віртуальним стає майже все: пір Ірода -- це театр тіней на терасі його палацу, його почет з
іудейських патріархів -- цифрові силуети.    Навіть, закоханий у Саломєю начальник варти
"здійснює самогубство", видаляючи свої аккаунти в соціальних. мережах.
Все, про що говорять персонажі, ілюструється персональним контентом на небі, які
трансформуються в дигітальні лінії візерунків системної навігації.
Усі дійові особи опери з'являються зi своїми гаджетами й дивляться тільки у монітори (вони не
бачать, ані один одного, ані навколишнього простору). Їх всесвіт більш нагадує віртуальний
симулякр.
Єдиною природною постаттю лишається Йоканаан (Іоан Хреститель), який ув'язнений у
порожній цистерні.

Раз за разом голос пророка «руйнує» дигітальний світ, повертаючи природні барви та
звертаючи увагу на навколишню дійсність героїв опери. Взагалі, у цьому всесвіті --    все стає
реалістичним тільки двічі: коли звучить голос Йоканаана та під час танцю Саломєї.

Дуже цікаве творче завдання стояло перед виконавцями: наситити справжніми емоціями холод
дигітальних декорацій, щоб донести глядачеві провідну ідею проекту. Й, найскладніше,
провести класичну вокальну лінію в електронній версії музики Ріхарда Штрауса. Вдалий склад
акторів, незважаючи на те, що був набраний з різних труп Одеси та Києва, Саломея --Тетяна
Єсипова (сопрано), Ірод --    Руслан Зіневич (тенор), Йоканаан — Всеволод Сазонов (баритон),
Іродіада    -- Олена Вишневська (меццо-сопрано), Нарработ — Микита Олійник (тенор) Паж
Іродіади, — Анастасія Поліщук (контральто), склали блискучий вокальний ансамбль та не
змогли залишити нікого з глядачів байдужими.
Художній керівник та автор ідеї проекту Ольга Кашимбекова є одним з перших українських
медіа-митців, її роботи неодноразово представляли Україну на міжнародних фестивалях та
знаходяться в колекціях європейських музеїв. Цей проект --    її перший експеримент із
оперною естетикою на театральному майданчику. Але не лише привернення уваги молодіжної
аудиторії визначило вибір естетики вистави. На думку авторської команди, саме ця точка
перетину архетипів євангелічного сюжету та цифрових технологій і є найактуальнішим
образом    сьогодення. У сучасному -- саме молода генерація переносить своє життя до
простору соцмереж та віртуального існування на ігрових платформах.    Загравшись, дехто
навіть починає забувати, що реальне життя    не є комп’ютерною грою і відбувається за іншими
законах.
«Тут не буває "другої спроби": життя - одне, а не декілька, як у комп’ютерній грі....або декілька
сторінок у соцмережах, - розказує Ольга, - Звикнувши до інтернетного вседозвілля технологій,
Саломєя забуває, що реальне існування -- щось зовсім інше, коли просить голову Йоканнаана
винагородою за свій танець».
Це і є головна мета проекту: донести юнацькому поколінню що віртуальне життя не виключає
реальність, яка має відбуватись по власним законам і у якій треба жити, а не існувати.    Адже,
навіть, декілька соцмереж в усіх гатжетах ніколи не замінять єдиного твого неповторного
життя.