Володимир ІВАНЕНКО. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ЕЛІТА ЯК ПРОБЛЕМВА. Вашинґтон, 2022. 729 с.

Володимир ІВАНЕНКО
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА
ЕЛІТА УКРАЇНИ
ЯК ПРОБЛЕМА
Статті, нотатки
Видавництво Україна Інк

Вашинґтон 2022
✍ 1 ✍
ІВАНЕНКО, Володимир. Інтелектуальна еліта України як про-
блема: Статті, нотатки. — Вашинґтон: Видавництво
Україна Інк. — 2022. — 729 с.
До збірки увійшли статті й нотатки останніх років, при-

свячені українській інтелектуальній еліті — ученим, освітянам,
діячам літератури й мистецтва, тобто людям розумової праці, за-
звичай об’єднуваних поняттям інтеліґенція, а відтак і проблемам
науки, освіти, літератури та мистецтва. Автор зосереджує увагу
на ролі інтелектуальної еліти у піднесенні рівня національної сві-
домості й громадянської відповідальності українського суспільст-
ва, у процесах українського націєтворення й державотворення, у
випрацюванні стратеґії розвитку України як успішної держави й
суб’єкта світової політики.
IVANENKO, Volodymyr.Intellectual Elite of Ukraine as a Problem:

Articles, Notes. — Washington: Ukraina Inc Publishing, 2022. —
2022. — 729 p.
The collection includes articles and notes of recent years

on the Ukrainian intellectual elite — scientists, educators, literary and
artistic figures, ie intellectuals, usually united by the notion of
intelligentsia, and thus the problems of sciences, education, literature
and arts. The author focuses on the role of the intellectual elite in
raising the level of national consciousness and civic responsibility of
Ukrainian society, in the process of Ukrainian nation and state
building, in developing a strategy for Ukraine as a successful and
and a subject of world politics.
© Володимир Іваненко, 2022. Усі права застережені.

© Ukraina, Inc, 2022. Усі права застережені.
© Volodymyr Ivanenko, 2022. All rights reserved.

© Ukraina, Inc, 2022. All rights reserved.
✍ 2 ✍
✍
ЗМІСТ
Від автора 13
Нова українська національна ідея та виховання нової

української еліти 17
Чи не час перегрупувати наш науковий потенціал?

Відкритий лист до науковців українського  
походження 28
Цікаві факти із життя інтелектуальної еліти в  
діаспорі 31
Чи потребує захисту українска мова? 32
Між іншим… 43
Феномен Мельниченка 44
Державні премії — рудимент радянської системи 46
Стан теорії і практики українського націоналізму 47
Колись ми багато про що довідаємося... 49
Марґіналізація інтелектуальних зусиль української

діаспори 51
Випадок із Омельченком 53
Про колаборантство Олеся Гончара 54
“Просвіта” на манівцях 56
Щеплення від маніпуляцій 58
Пам’яті Володимира Полохала 59
Українознавча освіта за кордоном 61
Ми всі винні в цьому! 67
Кузьо, Купчинський, КДБ/ФСБ 69
Підказує пошук автора “Історії русів” 70
Рухівці Головатий, Лавринович 71
✍ 3 ✍
Віктор Суворов знімає капелюх перед Шухевичем 72
Голос волання в пустелі З приводу блоґів Вадима

Колесніченка. І не тільки... 73
Про потребу заснування Українського
Православного Університету 77
Про «мовні питання» та «кашу» в голові Нотатки з

приводу різних дискусій на Фейсбуці 80
Пам’яті Миколи Шудрі 91
Лист Михайлові Скорикові 97
Будьте секундною стрілкою історії Звернення до

журналістів 113
Про парламентаризм, базар і все ту ж стратеґію 115
Про стратеґію і тактику Майдану 119
Чому ми програємо? 121
Що день грядущий нам готує? 129
Яка Україна відбудеться як держава? 132
Заслуги політиків і їхнє ставлення до освіти 135
Рік після Майдану Нотатки із зустрічі у Вашингтоні 10

грудня 2014 р. 137
Обережно: підміна! Яку ідеологію треба  
заборонити 139
Про освіту й самоосвіту 142
Феномен Ніколая Азарова 144
Спогади про Д. М. Прилюка 146

Журналістська освіта в Україні: досвід, актуальні
проблеми, перспективи 161
Освіта і спецслужби 167
Українські вчені, єднаймося! 171
Що в Путіна на умі, тепер у Дуґіна на язиці 173
Український Університет: запрошення до  

співпраці 177
З приводу демонтажу пам’ятника Шевченкові в  

Москві 181
Історія й істерія Про культуру дискусій узагалі й

наукових дискусій зокрема 183
✍ 4 ✍
З приводу призначення Лілії Гриневич 186

Пам’яті Дмитра Гнатюка 190
Ложкін у дзверкалі 193
“План Маршалла” для України 196
Прислухайтеся до справжніх інтелектуалів і

мудреців 197
Про важливість інтелектуального рівня 199
З приводу телевізійної дискусії 200
Що посієш, те й пожнеш 202
Сиґнал тривоги Як убезпечитися від несподіванок і

почати перемагати 203
Два 75-річчя: яке важливіше для України? 206
Феномен Олеся Гончара: З приводу “пророцтва” про

Донбас 207
Ефект Тарапуньки і Штепселя 211
Післяслово до ювілею 213
Роздвоєння свідомості 214
Про іміґрантів із Росії в Україну 216
Метаморфози Петра Толочка 217
Слово на захист Кокотюхи 218
Мавний скандал в Охмадиті 220
Українізація як фактор утвердження незалежності

України Роздуми напередодні ювілею 221
Чи допоможе Фукуяма України? Стаття перша 224
Феноменально! Розтроєння свідомості 228
Освіта і наука Сфера, що має бути попереду всієї

планети, виявляється найвідсталішою 230
Українське суспільство як проблема 233
Рада з питань застосування мови 235
Українець: сам соі ідеолоґ і лідер 237
Десять років вперед, двадцять п’ять років назад 239
Програш на інформаційному фронті 241
“Якісний підручник” з історії України і навколо нього

242
Коли бажане приймають за дійсне 246
Ще раз про піррову перемогу 248
✍ 5 ✍
Синдром Рентґена З нотаток про стан
журналістикознавства в Україні 249
Мене звинувачують у русифікації інфопростору
України! 259
Медійний ринок і кадри 261
Ще раз про “пророцтво” Олеся Гончара щодо

Донбасу 265
“Головний портал” українського студента і…

викладача? Тепер у двох частина, а буде,
мабуть, і третя 268
Пасивність української науки і освіти як факт и
фактор русифікації України 274
Цінність літератури як одного із стратеґічних

чинників розвитку суспільства 276
Народ можна змінити пробудженням і піднесенням

його національної свідомості 279
Бажане vs дійсне На річницю Євромайдану й

Революції Гідності 282
Куди прямує УКУ? 287
Відповідь Миколі Гордієві 288
Мовне питання в суді й відповідальність науки 290
До питання про політичний (і всякий інший) ідіотизм

292
Феномен українськості 294
З приводу історії з музеєм Тараса Шевченка. І не

тільки 296
Дай йому палець, він і руку відкусить 298
Закликаю до цілісного бачення долі України 300
Історія з економікою та мовою впереміш 301
Заблукати міх трьох сосен: унітаризм vs федералізм

vs конфедералізм 303
Українська дипакадемія як феномен 305
До питання про безелітність СРСР 307
Греки античну культуру не створювали 308
Ставлення політиків до освіти 309
Важкі шляхи українізації 312
✍ 6 ✍
Де нам черпати позитив і як сподіватися на  
лідерів 314
Естрада як аванґард українізації 318
Реформація українського суспільства і перспективи

українізації 321
Ініціатива Павла Гай-Нижника 326
Інтелектуальна еліта як факт і фактор змін 327
LinkedIn vs Facebook 329
Історична відповідальність народу 331
Поняття і катеґорії в осмисленні суспільних процесів

сьогодення 336
Багато запрошених, та мало вибраних Що гальмує

становлення Українського Університету 338
Про національну еліту та аристократію 341
Сергій Лещенко як явище української журналістики і

полтики 343
Ще раз про національну еліту 346
Метаморфози “Просвіти” 347
Про ідею заснування українського літературного

журналу 348
Діалоґ про інтелектуалів 351
Постсовковий дрейф України і його наслідки 353
Державотворення і відповідальність науки 356
Московити і в Америці залишаються  

московитами 360
В очікуанні моральних авторитетів? 362
Ще раз про історичну відповідальність народу 364
Такі прості вимоги до дисертації 367
Дві біоґрафії Руслани Лижичко Чому зірка

української поп-естради виступає проти
українізації 368
Як подолати аґресивне невігластво 380
Наскільки реально підготувати Ліну Костенко до

Нобеля? 382
Політична криза в Україні: причини та наслідки 384
Пам’яти Анатолія Погрібного 388
Шевченківська премія і здоров’я українського

літературного процесу 392
✍ 7 ✍
Відродимо традиції ВУАН — Всеукраїнської Академії
Наук 393
Як нам визнати радянську владу в Україні

окупаційною 395
Ще раз про відповідальність укаїнських учених 397
Інтеліґенція vs інтелектуали 400
Печальні нотатки з приводу сторіччя Української

революції 401
Ситуативне бачення стихії Майдану 403
Зухвале з’явлення і ніжний відхід Ірини Фаріон 405
Феномен Софії Ротару 407
Системні зміни як гарантія посилення національної

безпеки України: Роздуми після інтерв‘ю
міністра оборони України «Голосові  
Америки» 410
Де починається і де закінчується українськість 414
Хочемо як краще, виходить як завжди 417
Україноцентризм у початковій школі 419
До питання про декомунізацію літератури 420
Сила літературної інерції 422
Чи допоможе Фукуяма Україні? Стаття друга 424
Чи будуть “відмовники”? 427
Ідея-фікс М. Саакашвілі в контексті можлимостей і

реалій 429
Вирвати Україну з обіймів Російської імперії 432
Чому пасе задніх українська наука? Як я з фізиками

й фізіологами дискутував…436
Про «непорочність зачаття» світської науки: Релігія,
філософія й наука в історичнній  
перспективі 441
Про нагальність розвінчання російського
історичного міфу 445
Як стати корисним для нашої справи 446
Падіння інтелектуального рівня політиків як загроза

для України 447
Українізація як шлях до системних змін в Україні 449
✍ 8 ✍
Боротьба з плаґіатом у контексті українських
викликів 455
Як нам перемогти в цивілізаційній війні 457
Українська інтеліґенція тоне в дрібницях і не думає

про суттєве 458
Про тлумачення процесів українізації 1917–1932

років 460
Істерична правда: скандалізм як манера поведінки

дослідника 462
Фантом радянщини як проблема української  

науки 464
Автобіоґрафічне 468
До української національної еліти в Україні та

зарубіжжі Відозва українських інтелектуалів
України й діаспори 473
Заавторство, літературне рабство та плаґіат як
традиція 475
Павло Скоропадський та ідея відродження
гетьманату 482
Миколі Гриценкові 488
До сторіччя Всеукраїнської Академії Наук 492
До питання про українську інтеліґенцію 497
До питання про історичну традицію

державотворення в Україні 498
Традиції більшовизму в науці й навколо науки 502
Чи можна «змінити систему», не вдаючись до

системних змін? 504
Відповідь Михайлові Наєнкові 509
Болюче слово про Євгена Сверстюка 511

Мішель Терещенко як явище української політики
513
Культурнра дипломатія: куди йдемо? 520
Від комунізму до... монархізму 522
Про Валентина Маланчука 524
Симптоматичні незнання... 525
Совок незнищенний 526
Про важливість системного підходу до оцінки

історичних постатей. 528
✍ 9 ✍
Обговорюємо досягнення і втрати «Просвіти» 530
Університет, факультет міжнародних відносин та

КДБ 533
Ґенерал і президентство Чи може Ігор Смешко стати

фанатиком системних змін? 534
Ономастика у виявленні особливостей інтеліґенціх

547
Плаґіат і піратство як проблема українського

суспільства 548
Соціальні мережі як факт і фактор українського

поступу 557
«Моральні авторитети» та авторитет моралі в

суспільстві 562
Як Юрій Трохимович Юрія Юрійовича з посади

усунув З життя компартійно-радянської
номенклатури й богеми 565
Тези й антитези до Дня Конституції України 568
Де ми були і куди прийшли Над чим нам треба

задуматися 570
Інтелектуальна еліта як факт і фактор змін 572
Чи треба схрезувати бульдога з носорогом Про
взаємини громадянського суспільства і  
влади 574
З приводу мудрувань Віктора Ющенка 576
Нотатки з приводу... 578
Богдан, син Василя... 581
Про що говоримо?.. 583
Ждання vs дії 584
Непричесані думки з приводу ювілею Шевченкового

університету 586
Вибір впаде на «шестірку»? 589
До питання про яловість української науки 590
Що буде протиставлено виборковій національній

пам’яті? 592
Юоій Косач і навколо нього 594
✍ 10 ✍
Реінтеґрація окупованих територій: проблеми і
перспективи 597
Лібертаріанство для України: перспектива чи

«троянський кінь»? 601
«Рєбята, давайтє жіть дружно»?! З приводу дискусій

з А. Кочєтковим та його проекту «Нєзавісімая
Украіна» 605
Соціолінґвіст дивиться на мову у відриві від…  
соціуму 610
Брагар — віддзеркалення наших прорахунків 612
Дилетантизм як традиція Що у помічника на умі, те у

начальника на язиці 613
Між «русскім міром» і лібералізмом Як українству
перемогти у боротьбі на два фронти 615
Олександр Чавлий про “12 кроків” 618
Вимоги зростають, а якість знижується 620
Дві доли: Квітка й Рильський 621
Сила інерції 622
Досвід нацменшин США 628
Інститут майбутнього й майбутнє України 629
Доктор філософії (PhD) в українській перспктиві 631
Квартелі та процентілі формалізму Індекс цитування

в науці та навколо нього 633
Апелювання до влади vs громадська ініціатива 637
Олег Ляшко про В‘ячеслава Чорновола 638
Чули дзвін, та не знали, де він 639
Прихід націоналістів до влади — не ґарантія розквіту

України 642
Чи потрібен божественній сутності ступінь доктора

наук? 643
Про заслуги Разумовських перед Україною 644
Бої місцевого значення 646
Профорієнтація в контексті журналістськох освіти

649
Хронолоґія українізації України До питання про

початки ідеї українізації України 652
Родознавство в системі українознавства 654
✍ 11 ✍
Тероризм у законі як чинник радянського
суспільного устрою 656
Слабошпицький, Стейнбек та цінність мемуаристики

661
Діти — жертва, але чия? 663
Безсмертний у Дроздова 664
“День” про аристократію 665
Петро Кралюк про “Зелений клин” 666
Заява Українського Університетського Клубу 667
Відповідь Володимирові Мартинюкові 668
Трохи холодної води на голови українців

напередодні дня незалекжності 672
Українґізація освіти і мовне питання 681
Про ідею вестернізації України Коментар до запису

Роксани Харчук 682
Вінграновський крізь швельця «Скелету.інфо» На
захист Миколи Вінграновського 683
Сергій Набока і навколо нього 686
Максим Рильський як учений та орґанізатор науки

688
Долі російської та української еліт 693
Всеукраїнська Академія Наук: бути чи не бути? 695
Post Scriptum до вірша Лесі Українки «Товаришці на

спомин» 698
Коментар до сімнадцятого світанку Михайла Наєнка

702
Культура і політика. Культура vs політика 704
“Когорта гідних” 708

Хай прокинеться наша ґенетична пам’ять! Відкритий
лист до шляхетних родів з українським
корінням 710
Між іншим… Коментар до «Маятника» Анатолія
Матвійчука 714
Українська інтелектуальна еліта як проблема 715
✍ 12 ✍
✍
ВІД АВТОРА
У моїх планах ця збірка появилася зовсім недавно, хоча,
як тепер виявилося, винесена в назву збірки тема присутня в
дуже великій кількості моїх статей і нотаток, ба навіть у най-
більшій кількості. Це є свідченням того, що які теми я не обго-
ворював (українізації України, світового українства, українського
козацтва, системних змін та ін.), так чи інакше я зачіпав і тему
соціальної відповідальності української інтелектуальної еліти в
цілому або учених, освітян, просвітян, медійників, літераторів,
митців та інших людей розумової праці зокрема. Власне, всі
проблеми України й українського суспільства замикаються на
українській інтелектуальній еліті.
Візьміть рівень президента України та свити, яка його
грає. Візьміть уряд, окремі міністерства, урядування на рівні об-
ластей, районів і навіть невеликих сільських громад. Візьміть за-
конодавчу гілку влади, передусім Верховну Раду з її депутат-
ським корпусом, армією осіб, які забезпечують функціонування
парламенту в цілому й діяльність народних депутатів зокрема, а
ще ради областей і районів. Візміть суди, починаючи від Вер-
ховного й Конституційного судів і закінчуючи судами окружними
(районними). Візьміть недержавну сферу — приватний сектор
економіки (бізнеси), громадсько-політичну діяльність, засоби ма-
сової інформації та інші… Уявіть їх без людей розумової праці,
без інтеліґенції, без інтелектуалів…
Інтелектуали — це мозок нації, суспільства, держави. У
кожній країні інтелектуалів цінують дуже високо, їхню працю ще-
дро оплачують, а у важку годину захищають від залучення в опе-
рації, пов’язані з підвищеними ризиками для життя (наприклад,
від мобілізації до війська) та ін.
З розпадом КПРС та СРСР і постанням суверенної, неза-
лежної України в інтелектуальній сфері відбулися лише фор-
мальні зміни. Трудова українська радянська інтеліґенція у якійсь
✍ 13 ✍
своїй частині цілком щиро тут же обернулася на націонал-демо-
кратів, у якійсь іншій частині — стиха пристосувалася до нових
обставин, а ще в якійсь частині залишилася вірною комуністи-
чним ідеалам і радянським традиціям. У суті ж своїй усі вони за-
лишилися дітьми свого часу.
Виключно формальні зміни відбулися, в свою чергу, й на
інституційному рівні. Як відомо, в усіх вишах (університетах та
галузевих інститутах) України були кафедри історії КПРС, марк-
сизму-ленінізму, марксистсько-ленінської філософії, діалектич-
ного чи історичного матеріалізму, політичної економії, наукового
атеїзму та ін. Ці кафедри не були ліквідовані, як, очевидно, го-
дилося б, а їхні співробітники (професори, доценти, асистенти,
наукові співробітники) не були звільнені як такі, в чиїх послугах у
незалежній Україні не було жодної потреби, що, до речі вивільни-
ло б і величезні бюджетні кошти.
Що сталося насправді? Усі названі вище інституції щвид-
ко реформувалися, змінивши вивіски на кафедри політичних сту-
дій, політолоґії, економіки, реліґієзнавства, а їхні професори, до-
центи, асистенти й наукові співробітники стали фахівцями в ца-
ринах, що їх ще не так давно вони ж вважали буржуазними нау-
ковими дисциплінами. Так само “трансформувалися” й ідеоло-
ґічні інститути та вищі (ком)партійні школи. Чи можна було спо-
діватися, що такого ґатунку вчені й експерти запропонують ефек-
тивну підтримку процесів націєтворення й державотворення в не-
залежній Україні? Звісно, що ні!
Ясна річ, що розпад КПРС та СРСР спричинився до появи
в незалежній Україні якісно нових і перспективних інституцій. Це
— українознавчі інститути, відділи й відділення, кафедри та ін.
Творення цих інституцій було нелегким і проблемним. Передусім
тому, що більшість цих інституцій очолили вчорашні компартійні
функціонери української історичної чи філолоґічної науки; поц-
ікавтеся історією провідного в Україні Інституту українознавства
при Національному університеті імені Т Шевченка. А деякі з них
виникали на базі названих вище інститутів та кафедр. Назву тут
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України,
знаний в минулому як Інститут історії партії при ЦК КПУ — філіал
Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС.
Кажуть: наша культура, література, освіта, наука потерпа-
ють і занепадають від неуваги держави. Насправді вони потерпа-
ють від низького фахового рівня, рівня національної свідомості й
громадянської зрілості діячів культури, літератури, освіти, науки,
наслідком чого є брак самоорґанізації. Нездатність до самоорґа-
✍ 14 ✍
нізації – єдина перешкода, через яку українська культура, літера-
тура, освіта, наука не можуть стати самодостатніми. Брак само-
орґанізації й самодостатності спонукає культуру проситися під
опіку держави. Самодостатня культура виступає будівничим дер-
жави. Самоорґанізована культура є основою основ культури полі-
тичної. Якщо політикам бракує загальної культури, де візьметься
культура політична?
Висока самоорґанізація освіти й науки унеможливили б
таке явище, як Дмитр Табачник, якого деякі цілком україноцент-
ричні експерти вважають видатним діячем науки. Держава раху-
ється із самодостаньою освітою і наукою. Висока самоорґанізація
літератури й мистецтва унеможливили б занепад української
культури і сприяли б її зростанню, популярності серед народу.
Проблема, однак, у тому, що ні в період занепаду й роз-
паду КПРС та СРСР, ні після, уже у формально пострадянській
України українська інтелектуальна еліта так і не стала україно-
центричною, а відтак і не трансформувалася в аванґард україн-
ського суспільства.
Ми будемо мати ці проблеми до тих пір, поки українська
інтелектуальна еліта не відріже пуповину, яка зв‘язує її з радян-
ською інтеліґенцією, і не виборсається з російського інформацій-
ного простору, російського погляду на світові явища (на ті ж анти-
чність чи середньовіччя) і т. ін.
Проблема тут не в посиленні культурного нігілізму. Про-
блема в елементарній неспроможності чи в небажанні усвідо-
мити себе як суб‘єкт українського суспільства і свою відповіда-
льність як громадян України. Зробіть же цей крок, і тоді куль-
турний нігілізм вивітриться швидко і безболісно.
Ці та інші теми так чи інакше знаходять відображення у
статтях та нотатках, які увійшли до цієї збірки. Ці статті й нотатки
— спроба публіцистичного осмислення української інтелектуаль-
ної еліти як явища, і то переважно на рівні власне постановки пи-
тання. Очевидно, що ця тематика потребує як глибшого публі-
цистичного обговорення в ЗМІ, так і, звичайно, серйозного нау-
кового дослідження.
Сподіваюся, що ця збірка спонукає багатьох моїх читачів
зацікавитися принаймні до активнішого обговорення української
інтелектуальної еліти як проблеми, за яким послідують і інші дії
— наукові студії, а також проґрами, курси, семінари, школи, які
прислужаться справі виховання нової української інтелектуальної
еліти з високим рівнем національної свідомості й громадянської
зрілості, а відтак і перетворенням цієї еліти на ядро, навколо яко-
✍ 15 ✍
го згуртовуватиметься пасіонарна частина українського суспіль-
ства, яка, у свою чергу, стане силою, здатною ефектично зміню-
вати українське суспільство в цілому.
17 жовтня 2021 р. — 30 січня 2022 р.
✍ 16 ✍
✍
НОВА УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА
ІДЕЯ ТА ВИХОВАННЯ НОВОЇ
УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛІТИ
Для кардинальної зміни ситуації, для досягнення реаль-
ного результату у створенні нової української еліти нам треба,
щоб якомога більша частина української діаспори стала повно-
кровною частиною цієї еліти, тобто – прийняла громадянство
України і своєю участю в голосуванні та на виборних посадах
втілювала в життя нову українську національну ідею.
1. Утрачені можливості
Я не належу до тих людей, які проливають котячі сльози
за „Україною, яку ми втратили” або посипають голову попелом. Я
скорше говорив би про втрачені можливості й причини того, що
відбулося.
Як відомо, ми були колись незалежною державою, що
відігравала важливу (якщо не провідну) роль у цілій Європі. По-
тім ми опинилися між двома молодшими державами, що постали
на підвладних нам територіях, які з часом набирали усе більшої
й більшої сили й поставили нас перед вибором – з ким бути. Я
маю на увазі Річ Посполиту (пізніше – Польща) й Московське
царство (пізніше – Росія).
Вибір залежав виключно від владної еліти, якою рухали
меншою мірою національні й більшою мірою – шкурні інтереси,
обумовлені грошовими доходами, королівським чи царським об-
ласкуванням або просто особистими симпатіями й антипатіями.
Відтак, Богдан Хмельницький вибрав „союз” із Москвою. Його
наступники не зуміли відстояти рівноправність цього „союзу”.
Отож Іван Мазепа укупі з Пилипом Орликом опинилися на виг-
✍ 17 ✍
нанні, а Павлові Полуботкові треба було потрапити в Петропав-
лівські каземати, щоб нарешті прозріти: „Бог розсудить Петра й
Павла”.
І Павло, і Петро відійшли у вічність, а повстала натомість
Російська імперія почала активно вирощувати для себе кишень-
кову малоросійську еліту типу останнього гетьмана Кирила Разу-
мовського, жалуючи українським вельможам дворянські звання,
що врешті-решт неминуче призвели до виродження справді наці-
ональної еліти. (Прикладом тому – і мій рід Іваненків, що тяг-
неться в глибину ХУІ століття до Івана Багатого Іоненка, геть-
мана Дубосарського, нащадки якого задовольнилися статусом
„малоросійських дворян”, а згодом настільки збідніли, що тільки
іржава бляха на старій дідівській хаті нагадувала про минуле.)
Григорій Сковорода, на щастя, не поповнив лави малоро-
сійської еліти, але, на жаль, не осмілився проявити себе і як
носій національної української ідеї, задовольнившись ролею ман-
дрівного філософа. Але йому давали фору сліпі кобзарі та лір-
ники, які фактично пронесли естафету української національної
ідеї через ХУІІІ й ХІХ століття аж у середину століття ХХ-го. ХІХ
століття було особливо багате прикладами того, як падав прес-
тиж української національної гідності й набирав силу малоросій-
ський синдром.
Ось практично вичерпний перелік національно свідомих
представників української еліти: Іван Котляревський, Тарас Шев-
ченко, Пантелеймон Куліш, Михайло Драгоманов, Олена Пчілка,
Михайло Старицький, Леся Українка... Додайте Юрія Федько-
вича, Маркіяна Шашкевича, Івана Франка та ще пару осіб з Гали-
чини й Буковини.
А ось – лише найвидатніші малороси: Григорій Квітка-
Основ’яненко, Михайло Остроградський, Микола Гоголь.. Несть
числа „малоросам”, що народилися і в Західних Землях і стали
видатними діячами на теренах Австрії, Польщі й навіть США.
Назву лише одного з них – Тадея Костюшка, одного з провідних
діячів повстання у Польщі й одного з найвидатніших амери-
канських полководців, який ніколи не ідентифікував себе ук-
раїнцем.
ХХ століття було ще багатшим на події такого ж роду.
Українська еліта не так боролася за незалежність України, як між
собою. (Нагадаю, що міжусобиці між помісними князями, власне,
й спричинилися до розпаду Київської Русі, що була найсиль-
нішою імперією в Європі першого тисячоліття.) На початку ХХ
століття українська еліта розділилася за класовими критеріями.
✍ 18 ✍
Ви знаєте, що з того вийшло. За якихось пару років незалежна
Україна спробувала усі можливі на той час варіанти державного
будівництва – Центральну Раду (не встояла), Директорію (не
встояла), Гетьманат (не встояв), незалежна Українська радян-
ська республіка (не встояла)...
Можливості було втрачено не тільки через те, що укра-
їнська еліта гризлася поміж собою, а й через те, що малоро-
сійський синдром меншовартості гноїв і Михайла Грушевсь-кого, і
Володимира Винниченка, і гетьмана Скоропадського... Не обій-
шов він і Симона Петлюру, уся попередня діяльність і літера-
турна творчість якого були всуціль малоросійськими (погортайте
редаговані ним видання, перечитайте його вірші та статті)...
Нічого дивного немає в тому, що значно більша частина
української еліти потяглася за більшовиками. Знайдемо там
таких, як Микола Скрипник, з одного боку, і Микола Хвильовий чи
Сергій Єфремов – з другого. Як відомо, усі закінчили приблизно
однаково. По тому українська еліта пішла трьома шляхами: одні
– в табори Гулагу, інші – на еміґрацію (часто також через табори
Гулагу), треті – пристосовувалися, щоб вижити за будь-яку ціну
(часто також „завдяки” Гулагу).
Ті, що опинилися в таборах, практично не відіграли ніякої
ролі в подальшому поступові України до незалежності. Вони, як
ми кажемо, віддали свої життя за ідею. Царство їм небесне і
вічна їм пам”ять.
Ті, що подалися на еміґрацію, робили все можливе (на-
голошу – в їхніх силах) для того, щоб зберегти й розвинути націо-
нальну ідею, зберегти мову, церкву тощо. Хтось загинув від воро-
жої кулі (Петлюра, Бандера та ін.), а хтось благополучно дожив
до старості й тихенько помер власною смертю.
Чим відзначилася українська еліта на еміґрації? Гризнею.
Поміж собою. За міжосібною гризнею вона часто забувала не
тільки про предмет тієї гризні (українська національна ідея, доля
України), а й про власних дітей. Результат – діти американі-
зувалися, онімечилися, оканадилися, офранцузилися... У більшо-
сті своїй вони вже не вміють ні читати, ні писати по-українському.
Для другого й – тим більше! – третього покоління українців у діас-
порі Україна являє собою Terra Incognita (землю незнану) або
хіба що предмет такого собі романтичного інтересу, рідше – за-
хоплення.
Українська національна ідея у будь-якому її прояві (дон-
цовському, бандерівському, мельниківському) благополучно
вмерла (царство їй небесне!). Мови країн перебування поти-
✍ 19 ✍
хеньку витісняють або вже й витіснили українську мову з бого-
служінь по українських церквах...
Пригадую, як восени 1990 року (тобто ще за Радянського
Союзу) після моїх лекцій в Мічіґанському, Вейнському, Централь-
но-Мічіґанському, Гарвардському університетах мене обступали
представники українських громад. Вони засипали мене запитан-
нями. Вони щиро вболівали за всім, що відбувалося тоді в
Україні. Вони запевняли мене, що якби Україна була незалежною
(хай навіть і комуністичною!), вони негайно стали б громадянами
України, вони стільки зробили б для неї...
Менше, як через рік Україну формально було проголоше-
но незалежною і формально – навіть некомуністичною. Відтоді
минуло ще дванадцять років. І що ж? На пальцях однієї руки
можна перелічити представників західної діаспори, які стали
громадянами України, — Ярослава Стецько, Роман Зварич... Ось
ім’я лише однієї пересічної особи з діаспори, яка пристрасно
воліла бути просто похованою в Україні, — Юра Вербин (на
жаль, його попелом після кремації тіла розпорядилася навіть не
українська – методистська чи якась там інша суто американська!
– церква).
А що ж та частина української еліти, що зуміла пристосу-
ватися й вижити в умовах радянської України?
Більшість із них досягли помітних висот у різних царинах
науки, освіти, культури. Вони стали частиною виплеканої більшо-
виками нової, компартійної еліти – номенклатури. Вірою і прав-
дою служили вони тоталітарній системі, користуючись усіма її
можливими благами, й синдром меншоватості (малоросійський
синдром) не підточував їхнього сумління. Ось лише низка імен з
літературного поля – Павло Тичина, Максим Рильський, Олесь
Гончар... Підігрівшись під час хрущовської відлиги, національно
свідоміша частина еліти спробувала показати свій гонор (Левко
Лук”яненко, брати Горині, В”ячеслав Чорновіл, Іван Дзюба...). Ви
знаєте, що з того вийшло: одні були просто відкинуті від корита,
інші навіть потрапили до таборів, — але як одні, так і другі по суті
своїй так і залишилися частиною тієї ж номенклатури.
Відтак, ні Лук’’яненко, ні Горині, ні Чорновіл фактично не
були готовими до кардинальної зміни еліти, коли замість черво-
но-лазурового прапора УРСР над Україною замайоріло синьо-
жовте знамено незалежності. Тут якраз і треба шукати пояснення
того, чому Чорновіл був запеклим ідеолоґічним опонентом і супе-
рником націонал-комуніста Леоніда Кравчука, але зробив усе мо-
жливе для перемоги червоного директора й ґенерал-полковника
✍ 20 ✍
Радянської Армії Леоніда Кучми на президентських виборах і
1994, і 1999 року. Чорновіл же перетворив Народний Рух України
з масового фронту на політичну партію, оскільки Рух „переви-
конав” завдання, поставлене перед ним наприкінці 80-х років для
випускання пару, захопивши у свій вир непідвладні номенклатурі
сили, що могли стати базою створення нової національної еліти.
По тому, як Чорновіл виконав поставлене перед ним завдання,
питання його ліквідації залишалося лише справою часу.
Смерть Чорновола фактично поставила крапку в переліку
осіб, які свого часу допомогли Кучмі піднятися на президентський
олімп і які, відтак, виявилися по тому уже непотрібними – їхні міс-
ця посіли більшою мірою корумповані державники й просто кри-
мінальні авторитети. Мені цей вчинок Кучми нагадує вчинок Ста-
ліна 1934 року. Як і Сталін, Кучма зробив небезуспішну спробу
підтренувати правлячу в Україні еліту.
2. Нинішня ситуація
Після проголошення незалежності влада в Україні зали-
шається в руках тієї ж номенклатури – компартійної еліти, яка
швидко зорієнтувалася в ситуації, порозсипалася по різних кише-
нькових партіях, пристосувалася до нових демократичних (без
лапок) умов, піднявши над собою синьо-жовті знамена й незале-
жницькі гасла.
Як тут не нагадати слова Леоніда Кучми більш як десяти-
літньої давності, ще коли його призначали на прем”єра: „Ви
скажіть мені, яку Україну будувати, я таку й будуватиму”. Він так і
робить, як підказують йому кримінальні й напівкримінальні до-
радники, які стоять за ним і в руках яких він лише „королева” на
шаховій дошці українського політикуму.
Ясна річ, цю владну еліту українська національна ідея
ніколи не цікавила, не цікавить і не зацікавить. Їм своє робить – і
далі розтринькувати національні багатства України.
Націоналістичні рухи, що існували по еміґраціях, повер-
нувшись в незалежну України, так і залишилися роздертими
через традиційні малоросійські непорозуміння й практично не
мають ніякої підтримки в Україні. Та, власне, національна ідея в
тому хуторянському вигляді, в якому вона переходила як естафе-
та від Міхновського до Донцова, від Донцова до Бандери, вияви-
лася просто нежиттєспроможною.
Новий час, на жаль, не породив бодай нового тлумачення
„старої” української національної ідеї. Навіть Конґрес Українських
✍ 21 ✍
Націоналістів (КУН) на чолі із Ярославою Стецько не відзначився
на цьому терені. Не стало у кунівців снаги запропонувати хоч би
щось суттєве. Чим і користуються недружні та ворожі нам сили
на чолі з численними партіями й партійками (понад 100!), що
множаться як амеби (за примітивним принципом поділу) на ук-
раїнській землі. Наприклад, виникла 1990 року Республіканська
партія Левка Лук’яненка. За рік чи два від неї відкололася Кон-
сервативна Республіканська партія Степана Хмари. Ці дві партії
у свою чергу почали колотися... Те саме сталося із соціал-де-
мократами, із християнськими демократами, із просто демокра-
тами… Відтак уже було рукою подати до створення Партії ша-
нувальників пива...
Про яке там випрацювання нової національної ідеї може
йти мова, коли партії утворюються не заради реалізації ідеї, а
задля задоволення амбіцій (у гіршому розумінні цього слова)
того чи іншого політичного діяча.
Найбільш український модерний рух – об”єднання „Наша
Україна” – з того ж городу. Воно утворювалося „під” шанованого
серед націонал-патріотів та в діаспорі Віктора Ющенка, який за
весь час свого лідерства в цьому об”єднанні навіть не заїкнувся
про випрацювання нової української національної ідеї. І ось вам
наслідок – „Наша Україна” як потенційно найпрогресивніший рух
виявився просто безплідним і на політичне, і на економічне, і на
культурне бачення майбутнього України. (Їй же Богу, Народний
Рух України початку 90-х років був набагато спроможнішим в усіх
цих питаннях.)
Отже, якщо навіть Ющенко стане президентом України,
не тішмо себе надіями на кардинальні зміни. Ющенко продов-
жуватиме будувати таку Україну, яку йому скажуть будувати ті
сили, що стоять за ним зараз чи стоятимуть за ним потім. (На
жаль, ми нині достеменно не знаємо, з ким скооперується це об”
єднання напередодні виборів. Ющенко, як і Кучма, виявиться та-
кою ж „королевою” на шаховій дошці українського політикуму:
ходитиме уперед, назад, праворуч, ліворуч – куди скажуть.)
Усе тут пояснюється дуже просто – більшість місць у „На-
шій Україні” посідає та ж номенклатура, і ми не можемо покла-
дати надії на Ющенка як на діяча українського відродження. Така
собі перехідна чи прохідна фігура. Ще гірше – Юлія Тимошенко.
Людина з сумнівним (якщо не сказати – з кримінальним) мину-
лим. Особа з близького оточення Павла Лазаренка. Дама, яка
стала в позу по відношенню до свого колишнього благодійника
Кучми і яка твердить, що вона – в опозиції. Можна називати й
✍ 22 ✍
інші імена великих „демократів” (у лапках) в Україні.
А чого варті повсякчас повторювані ними слова про те,
що в усіх нещастях України винна влада. Вони мають на увазі
виконавчу владу. Їм, бачте, навіть невтямки, що як депутати
Верховної Ради чи місцевих рад укупі з сонмом суддів усіх рівнів,
вони також є частиною тієї ж влади (законодавчої чи судової), й –
відповідно до Конституції України – нарівні з виконавчою владою
покликаної (і спроможної) своїми засобами впливати на ситуацію
в країні. Такий же рівень мислення мають і Сергій Головатий, і
Григорій Омельченко, й інші „народні обранці”, що вважаються
інтелектуалами на тлі депутатських посередностей. Що ж тоді
говорити про „депутатів” від верстака та плуга?!
Ну, як тут не згадати Г. Сковороду: „Не смішно лі: всі в
пеклі, а бояться, щоб не попасть”?!
3. Перспектива
Отже, невже у нас немає перспектив? Невже не маємо ми
майбутнього як держава і як нація?
Майбутнє України як незалежної держави й укра-
їнського народу як самобутньої нації цілковито залежить від
випрацювання й реалізації нової української національної
ідеї. Українською національною ідеєю на нинішньому етапі й
на перспективу може бути тільки зміна еліти.
Існує кілька традиційних історично випробуваних шляхів
заміни еліти.
Перший (і основний) – це запрошення еліти із-за кор-
дону. Згадаймо варягів, що, якщо вірити історії, спричинилися до
розвою Київської Русі. Цим шляхом пішли, зокрема, деякі країни,
що утворилися на теренах колишнього СРСР. Найкращий при-
клад – Литва, де президентом обрано людину, що більше поло-
вини свого життя прожила в США. Другий приклад – Польща.
Успіхи посткомуністичної Польщі незаперечні. Нам би повчитися
у поляків чи литовців.
Другий спосіб – черпання еліти із внутрішніх резер-
вів. Цим шляхом свого часу пішли більшовики, замінивши дво-
рянство й духовенство на „трудову робітничо-селянську інтелі-
ґенцію”, з якої за допомогою жорсткого відбору й було виплекано
радянську владну еліту – компартійну номенклатуру. Цим шля-
хом пішли чехи, відсунувши колишніх комуністів від влади. Лео-
нід Кравчук міг скористатися такою ж можливістю, коли компартія
була під забороною, але для цього треба було б пиляти сучок, на
✍ 23 ✍
якому сидів і сам. Щоб вчинити таке, треба бути людиною вели-
кої мужності й справжньою особистістю.
Третій спосіб – оновлення еліти репресивними засо-
бами в надрах існуючого ладу. Це – шлях, яким Сталін пішов у
30-ті роки. Це – спосіб, яким у нових умовах хотів скористатися
Хрущов. Пізніше цим способом скористалися китайці („культурна
революція” 60-х років). Нинішній президент України має достат-
ньо повноважень для того, щоб обновити еліту, силою відсунув-
ши номенклатуру від влади, але він, як і Кравчук, не може пиляти
сучок, на якому сидить. Він є плоть від плоті старої радянської
номенклатури, він є ставлеником цієї номенклатури, і сподіва-
тися від нього будь-якого поруху в сторону національної ідеї –
просто наївно.
Звідки ж нам черпати нову еліту?
Я категорично проти вирощування нової української еліти
з нинішньої. Нічого з цього не вийде. З номенклатурників виро-
стали, виростають і будуть виростати номенклатурники, із селю-
ків – селюки. Не вірите? Ось вам приклади: нинішній голова Вер-
ховної Ради України Володимир Литвин – зять колишнього пер-
шого секретаря Ленінському райкому партії міста Києва, народні
депутати Віктор Пінчук – зять Леоніда Кучми, Петро Порошенко –
син колишнього червоного директора Олексія Порошенка, Тарас
Чорновіл – син колишнього комсорга ЦК ЛКСМУ на будівництві
Київської комсомольської ГЕС В”ячеслава Чорновола...
Нинішня еліта просуває й буде просувати свою парость.
Своїх дітей, зятів, невісток, кумів, друзів. Призначають і будуть
призначати не за діловими якостями, а за „родовими зв”язками”.
Хто чия рідня, хто чий кум чи кума, хто з чиєї „команди”, хто чия
людина...
Очевидно, що треба йти інших шляхом. Треба повністю
замінити правлячу верству українського суспільства, з якої
черпається еліта. До речі, ця ідея не нова. Нею дуже серйозно
займається в Києві група науковців і патріотів України, об’єд-
наних навколо журналу „Перехід-ІУ”.
Якщо це не зробити згори, то рано чи пізно це відбуде-
ться знизу, й кривопролиття нам не минути. На жаль, згори це
статися не може в силу того, що при владі міцно тримається, і ще
довго триматиметься, номенклатура. Та й знизу таку революцію
здійснити неможливо – ну, немає всередині країни такого про-
шарку народу, що пішов би на революційний бунт. Досвід УНА –
УНСО тому підтвердженням.
Залишається тільки одиа верства українства, здатна
✍ 24 ✍
на таку потужну операцію цілком мирним шляхом. Я маю на
увазі українців, що живуть за межами України, зокрема й нині-
шню еміґрацію. Нову еліту України треба шукати саме за межами
України, – серед висококваліфікованих фахівців, учених, менед-
жерів, ділових людей.
Перша категорія. Як відомо, за межами України зараз
постійно або тимчасово живуть і працюють понад два мільйони
громадян України. У цих людей – маса переваг. Вони – чудові
фахівці. Вони ніяк або дуже мало пов”язані з нинішньою елітою
(номенклатурою) – інакше вони не поїхали б з України. Вони
добре ознайомлені з сучасними технолоґіями управління. Вони
не корумповані (у них немає такої звички). Вони знають мови і
вони мають тривкі особисті контакти з західними елітами.
Друга категорія – також громадяни України, що навча-
ються зараз по зарубіжних університетах. Це – молоді люди, з
яких можна виховати еліту, якої ми потребуємо. Треба зробити
усе для того, щоб якомога більша кількість юнаків і дівчат дістали
змогу навчатися в зарубіжних університетах і коледжах.
Третя категорія потенційних кандадатів на нову
українську еліту – це представники старої української еміґра-
ції, які народилися, виросли, дістали освіту, набули трудового
досвіду в країнах розселення українців, а водночас не втратили
української мови, не відійшли від традиційних українських церков
(православної та греко-католицької), в ментальності яких живе
образ України.
У цьому плані українська національна ідея багатьом знач-
ною мірою буде нагадувати сіоністський рух, якому держава
Ізраїль, власне, й завдячує своїм існуванням. Не біймося цього
порівняння. Сіонізм – це чи не єдиний приклад реалізації націо-
нальної ідеї в історично короткий строк із фантастичним реаль-
ним результатом.
Я думаю, що ми повинні взяти цей історичний приклад за
взірець для наслідування й започаткувати аналогічний рух по-
вернення українців в Україну – у нашу з вами Землю Обіто-
вану.
Ви скажете, що й так уже мільйони українців із західної
діаспори потяглися в Україну, інвестують в її економіку свої
кошти, прикупили там нерухомість, їздять туди радниками й
представниками міжнародних і зарубіжних установ та орґані-
зацій, не кажучи вже про туристичні поїздки.
Усе це так, і це добре, але навіть якщо всі до одного укра-
їнці з-поза меж України (одні нараховують їх 20, інші 35, а інші й
✍ 25 ✍
усі 50 мільйонів) їхали б отак в Україну, все одно ситуація не
змінилася б. Нам треба, щоб якомога більша частина української
діаспори потяглася в Україну так, як євреї США, Канади,
Великобританії, інших країн тягнуться із своїми багатодітними
родинами в Ізраїль попри те, що там точиться безперервна
війна, що Ізраїль фактично є не прифронтовою, а фронтовою
зоною в ізраїльсько-палестинському конфлікті.
В Україні стріляють тільки кримінальні злочинці, грома-
дянською війною, на щастя, навіть не пахне, недоброзичливі сусі-
ди, схоже, не насміляться піти війною чи то задля захисту інтере-
сів своїх „мовно ущемлених” одноплемінців (Росія), чи то задля
зміни лінії кордону (Румунія, Польща й та ж Росія). У Києві зараз
спокійніше навіть, ніж у Вашинґтоні, а в Одесі на Дерибасівській
спокійніше, ніж на Брайтон Біч у Нью-Йорку. Навіть ситуація з
електропостачанням, попри всі труднощі з енергоносіями, не
гірша; те, що сталося торік на північному сході США, в Україні – в
силу специфіки функціонування електромережі – просто не-
можливе.
Для кардинальної зміни ситуації, для досягнення реаль-
ного результату у створенні нової української еліти нам треба,
щоб якомога більша частина української діаспори стала пов-
нокровною частиною цієї еліти, тобто – прийняла грома-
дянство України і своєю участю в голосуванні та на вибор-
них посадах втілювала в життя нову українську національну
ідею.
Улітку 2003 року відбувся черговий Світовий Конґрес Ук-
раїнців. Про що там тільки не говорили – дискутували, а про
створення нової української еліти ніхто й не заїкнувся. Не болить
голова про це в орґанізаторів і керівників цієї надструктури, кори-
сті від якої – хіба що в дискусіях та кулуарному спілкуванні. Ні
Аскольд Лозинський, ні Ігор Гавдяк, ні будь-хто інший із керів-
ництва СКУ, схоже, й не помишляє про наслідування прикладу
Ярослави Стецько чи Романа Зварича.
Оголошено на тому конгресі й про створення нової емі-
ґрантської орґанізації „Четверта Хвиля”, що ставить на меті об”
єднати (й переважно розважати) так званих „новоприбулих”,
яким, бачте, не знайшлося місця в існуючих діаспорних орґаніза-
ціях (виною – усе той же малоросійський синдром), та допо-
магати їм облаштовуватися на нових батьківщинах – у країнах
нового розселення.
Привітаймо ж „Четверту Хвилю” й побажаймо їй успіхів у
збереженні мови й віри об”єднуваних нею „новоприбульців”. А
✍ 26 ✍
заодно побажаймо „Четвертій Хвилі” підтримати Міжнародну
Асоціацію Громадян України (МАГУ), що ось уже сьомий рік
поспіль захищає права громадян України, що перебувають за
кордоном (маємо вже добрий досвід), переконує їх у важливості
затримання статусу громадян України (маємо добрі наслідки),
сприяє негромадянам України набувати українське громадянство
(маємо результати і в цій царині) й у таких спосіб дієво впливати
на формування нової української еліти.
В активі МАГУ: прилучення усе більшої й більшої кількості
громадян України за кордоном до участі у виборах президента
(1999 р.) й депутатів Верховної Ради України, сприяння у набутті
українського громадянства особами без громадянства й ко-
лишніми громадянами інших країн, гуманітарна допомога співвіт-
чизникам в Україні (розмір її вже перевищив 25 тисяч американ-
ських доларів на рік)...
Ми, члени Міжнародної Асоціації Громадян України, гли-
боко переконні, що громадяни України за кордоном є єдиною
силою, на яку Українська держава може беззастережно опи-
ратися у реалізації своєї мети на світових обширах.
5 березня 2004 р.
✍ 27 ✍
✍
ЧИ НЕ ЧАС ПЕРЕГРУПУВАТИ НАШ
НАУКОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ?
Відкритий лист до науковців українського
походження
Українські вчені спокон віків відігравали величезну роль

як у себе на Батьківщині, так і поза її межами. Ще в середні віки
вони очолювали наукові школи в країнах західної Європи. У XVII
– XVIII століттях саме українські науковці експортували розвій
науки на терени Росії. У ХІХ – ХХ століттях українські вчені зро-
били значний внесок у розвиток науки в країнах Західної Європи,
Північної та Південної Америки, Австралії.
Виїзд на еміґрацію великої кількості вчених спричинився
до заснування суто українських наукових центрів і вишів у краї-
нах компактного проживання українців. Одним із таких центрів
став знаний дотепер Український Вільний Університет (Чехо-
словаччина – Німеччина). На американському континенті розгор-
нули свою діяльність Українська Вільна Академія Наук та Науко-
ве Товариство імені Шевченка.
Склалося, проте, так, що і названі вище, й інші українські
наукові й навчальні інституції за межами України не подбали про
виховання наукової зміни, і вже друге післявоєнне покоління нау-
ковців українського походження хоч ще й не асимілювалося, але
розчинилося у загальному науковому середовищі країн прожи-
вання, а українські наукові установи й виші або самоліквідува-
лися, або ж звузили свою активність до символічної участі в
„імпрезах”.
Епохальні соціально-політичні зрушення (падіння „заліз-
ної завіси”, розпад СРСР, занепад науки в незалежній Україні)
сформували нову потужну хвилю еміґрації українських науковців і
✍ 28 ✍
професорів. Відтак чи не половина наукового й науково-педаґо-
ґічного потенціалу України опинилася за межами Батьківщини.
Здавалося б, це мало стати поштовхом для нового ривка
у розвитку українських наукових інституцій та вишів за межами
України, і бодай названі вище УВУ, УВАН, НТШ могли б примно-
жити свій науковий потенціал і скористатися можливостями пода-
льшого розвою.
Законсервовані на рівні часів „холодної війни”, очолювані
перестарілими псевдонауковцями, українські наукові інституції за
межами України палець об палець не вдарили, щоб залучити до
співпраці своїх молодих колег з історичної Батьківщини й мак-
симально активізувати спільну наукову й науково-педагогічну
діяльність.
Усе, на що спромігся Український Вільний Університет,
так це літні сесії для „студентів” з України, під час яких тамішні
наукові євнухи із зухвалою зверхністю повчають своїх таланови-
тіших і справді плідних колег з України, як і що треба студіювати
для блага України.
Українська Вільна Академія Наук та Наукове Товариство
імені Шевченка не спромоглися навіть на щось подібне. За оста-
нні два десятиліття ні перша, ні друга установа не зініціювали
жодної наукової, науково-практичної чи будь-якої іншої конфе-
ренції, яка привернула б увагу бодай місцевої наукової інтеліґен-
ції. Жодної! Я вже й не кажу про нові наукові публікації –
періодичні збірники, монографії тощо.
Хто стежить за життям українських діаспор у різних кра-
їнах світу, хто читає інтернетні форуми, хто переглядає нечис-
ленну українську періодику, той погодиться на тому, що якраз ук-
раїнські інтелектуали, науковці й професори з України є найак-
тивнішою, найпотужнішою, найбільш мислячою й по суті рушій-
ною силою сучасної української діаспори. Ті з них, хто продов-
жують підтримувати зв”язки з науковими інституціями та вишами
в Україні, здатні впливати не тільки на наукову чи науково-педа-
ґоґічну ситуацію в Україні, а й на загальні процеси розвитку укра-
їнського суспільства.
Отже, український науковий потенціал за межами України
може й повинен стати потужним ядром інтелектуального впливу
на українську спільноту як у країнах компактного проживання ук-
раїнців, так і в самій Україні. Але для того, щоб цей потенціал
ефективно запрацював на користь Україні, він має об”єднатися в
потужну наукову організацію нового типу.
✍ 29 ✍
Оскільки традиційні українські наукові інституції та виші за
межами України у плані організації потенціалу українських уче-
них і професорів вичерпали себе чи просто самоусунулися,
очевидно, постає питання про самоорганізацію українських нау-
ковців і професорів за межами України та про створення якісно
нової інституції, яка об”єднає їхні зусилля і уможливить їхнє
служіння подальшому розвоєві України.
Ідею заснування такого об’єднання я виношував упро-
довж останніх п’ятнадцяти років, але не наважувався оприлюд-
нювати її ні десять, ні п’ять років тому. Цьогорічні події в Україні є
переконливим орґументом на користь того, що об’єднання украї-
нських науковців і професорів на часі і що надалі це відкладати
уже не можна.
Яким бачиться мені таке об’єднання?
1. Ми можемо об”єднатися в Міжнародну асоціацію укра-
їнських учених (International Association of Ukrainian Scientists).
2. Ми можемо об’єднатися в Mіжнародне yкраїнське нау-
кове товариство (International Ukrainian Scientific Society).
3. Ми можемо об’єднатися в Міжнародну українську нау-
кову фундацію (International Ukrainian Science Foundation).
Рівень підготовки читачів цього відкритого листа, споді-
ваюся, не потребує деталізації та роз’яснень щодо відмінностей
між переліченими вище формами можливого об’єднання. Зреш-
тою, на етапі обговорення самої ідеї деталі не такі й важливі.
Деталізація й конкретизація будуть можливі в процесі ди-
скусії, яку пропонується розгорнути на форумі сайту Український
Університет, а також на інших українських сайтах та в українсь-
ких друкованих засобах масової інформації. На цьому ж сайті бу-
де відкрито блоґ для публікації докладніших матеріалів, пов’я-
заних із реалізацією обговорюваної ідеї.
У ході дискусії стане можливим створити Оргкомітету
об’єднання українських науковців і професорів, до якого можуть
зголошуватися зацікавлені в реалізації цього проекту особи, —
бажано бодай по одній-дві особи від кожної з країн компактного
проживання українців.
До формального утворення Орґкомітету усі організаційні
заходи я беру на себе, сподіваючись також, що мені підставлять
свої плечі ті з українських науковців і професорів, які живуть і
працюють в США. Отож з усіх питань об’єднання українських нау-
ковців прохання писати мені на адресу ukrainianuniversity@-
yahoo.com. Отже, чекаю ваших відгуків, шановні колеги!
24 грудня 2010 р.
✍ 30 ✍
✍
ЦІКАВІ ФАКТИ ІЗ ЖИТТЯ
ІНТЕЛЕНКТУАЛЬНОЇ ЕЛІТИ В ДІАСПОРІ
За 65 років існування УВАН провела 382 наукові конфе-
ренції, на яких прочитано 1130 доповідей, тобто в середньому по
3 доповіді на конференцію (серйозна, добре організована конфе-
ренція зазвичай включає сотню доповідей). Більшість конферен-
цій було проведено 50–60 років тому. Незалежна Україна не була
темою жодної наукової конференції УВАН.
Найактивнішим періодом у видавничій діяльності УВАН
були 1946–1961 рр., тобто за бідніших часів, ніж тепер. Тепер ви-
давнича діяльність УВАН завмирає. Не стільки через брак коштів
чи брак досліджень, скільки через дезорієнтованість керівництва.
УВАН приписує собі видання, які не є академічними по суті, не
мають грифу УВАН і взагалі не мають до неї жодного відношення
(здійснені різними видавництвами).
УВАН сьогодні заклопотана залученням «представників
новітньої іміґраційної хвилі» до «громадського життя» та «грома-
дсько-наукових імпрез» (?!), але, схоже, не переймається суто
академічною роботою: створенням наукових шкіл (не плутати із
навчальними закладами), організацією наукових досліджень, на-
укових (і науково-практичних) конференцій та симпозіумів, видан-
ням монографій та наукових збірників.
Що в календарі УВАН? Порожня сторінка: Не планується
нічого ні на місяць, ні на квартал, ні на рік...
Сайт НТШ в США не оновлювався від 2006 року. Чим за-
ймається НТШ сьогодні, невідомо...
НТШ в США 2010 р. не організувало жодної наукової кон-
ференції, але приписало собі (для "галочки"?) дві конференції,
влаштовані іншими науковими інституціями.
9 лютого 2011 р.
✍ 31 ✍
✍
ЧИ ПОТРЕБУЄ ЗАХИСТУ УКРАЇНСЬКА
МОВА?
На Facebook формується група „Підтримуйте українську
мову за кордоном!”. Мета акції – „привернути увагу МЗС до
даного питання”. Ось як ініціатор обгрунтовує свою ініціативу: „Я
написав лист в МЗС, щоб дипломати відстояли паритетні взає-
мини в галузі освіти. Якщо такі держави як Німеччина, Франція,
Англія, Росія, Іспанія не впровадять в своїх школах і зовнішніх
тестуваннях українську, то ми вправі будемо спрямувати при-
значені на вивчення іноземних мов бюджетні кошти України на
розвиток української, а в ЗНО замість російської та французької,
наприклад, включити основи економіки та основи правознав-
ства”.
Впадає в око, що має місце те, що зазвичай називається
підміною понять: обгрунтування акції фактично не має прямого
стосунку до власне захисту української мови як такої, — автор
переймається проблемами запровадження тестування з ук-
раїнської в різних країнах світу. Разом з тим, ініціаторові нев-
тямки, що в перелічених ним країнах услід за нашим „старшим
братом” здебільшого ідентифікують українську мову як варіант
(„наречие”) російської.
Але сама „постановка питання” підштовхує до розмови
про те, чи потребує українська мова захисту і, якщо потребує, то
якого саме. Словом, виникає привід поговорити на тему, яка хви-
лює багатьох як в Україні, так і за межами України.
Не знаю, хто є ініціатором ідеї й наскільки ініціатор обіз-
наний з історією питання, як і взагалі із проблемами державного
захисту української мови.
Що очевидно, так це те, що ініціатор проекту напевно не
має уявлення про справжню ситуацію з українською мовою за
межами України та про роль української діаспори у підтриманні
✍ 32 ✍
розвитку української мови, а отже – і про статус української мови
в різних країнах світу. Єдина країна в світі, де, власне, офіційно
визнано статус української мови, — Канада. Завдяки великій ук-
раїнській діаспорі.
Упровдож десятиліть ще за часів „холодної війни”, коли
радянська влада поволі русифікувала український народ (ті тем-
пи русифікації, правда, не йдуть у жодне порівняння з темпами,
що їх задала уже нерадянська влада незалежної України), укра-
їнська діаспора в усіх своїх засобах масової інформації активно
обговорювала питання захисту й розвитку української мови, і ці
питання були одними із першорядних.
Діаспорна преса й діаспорні активісти намагалися, а ча-
сом ще й досі намагаються довести, що якраз українська діаспо-
ра сприяла розвиткові української мови більшою мірою, ніж ук-
раїнська мова розвивалася своїм природним шляхом у сере-
довищі мільйонів її носіїв, хай і під пресом комуністичної та радя-
нської мовної політики.
В цих доводах є правда, хоча ця правда має певні хро-
нологічні рамки і певні географічні межі.
Справді, друга (20 – 30-ті рр. ХХ ст.) й третя (40 – 50-ті рр.
ХХ ст.) хвилі української еміграції, що були особливо масові й
складалися із національно свідомої або хоча б наполовину свідо-
мої спільноти, мали у своєму розпорядження українську як ос-
новну і – до певного часу — єдину мову спілкування. Знані з дому
російська, польська чи інші місцеві мови виявлялися практично
непридатними у країнах розсіяння, а місцеві мови (німецька,
французька, англійська, іспанська чи португальська) ще треба
було опановувати, і не кожному таке опанування було під силу.
Географічні межі досить чітко визначалися в місцях ком-
пактного проживання українців. У Німеччині – переважно в око-
лицях Мюнхена. У Великобританії – переважно в околицях Лон-
дона. У Канаді – переважно в околицях Торонта. В Австралії –
переважно в околицях Аделаїди. В США – переважно в околицях
Нью-Йорка, Філадельфії, Пітсбурга, Клівленда Детройта, Чікаго
та інших мегаполісів, де був попит на дешеву робочу силу. Нині
„ґеоґрафія” зазнає помітних, але не дуже значних, змін.
В еміґрацію, як правило, вирушали молоді сім”ї, в яких
уже було одно, двоє чи й троє дітей, або ж юнаки та юнки, які
створювали сім’ї в короткому часі після приїзду до місця постій-
ного проживання і які також швидко обзаводилися дітьми. Тут же
вони об’єднувалися в громади, засновували церкви або вдихали
нове життя в існуючі церкви, створювали кредитівки, відкривали
✍ 33 ✍
дитячі садки і навіть школи: переважно суботні та недільні (при
церквах), а в місцях особливого скупчення – й звичайні школи
(Мюнхен, Німеччина; Детройт та Чикаго, США).
Оскільки серед еміґрантів було дуже багато творчої й на-
укової інтеліґенції, виникали україномовні часописи, україномовні
письменники писали україномовні твори (серед них були справ-
жні майстри пера), україномовні науковці писали україномовні
монографії та статті (серед них були знані вчені й професори),
видавництва продукували україномовні книжки. І періодика, і кни-
жкові видання знаходили собі вдячного читача, бо українська діа-
спора налічувала не десятки й не сотні тисяч, а мільйони пере-
міщених україномовних (одномовних!) осіб.
Отже, родинне й парафіяльне середовища були виключ-
но україномовними, і україномовне спілкування в ньому піджив-
лювалося талановитими творами, гострою на перо пресою, га-
рячими для обговорення темами визволення України, розвою її
культури й науки, розбудови української церкви (поділ на право-
славних та греко-католиків сприймався і сприймається як питан-
ня другого, а то й третього порядку).
Обізнаній із історією діаспори людині неважко спостерег-
ти, що на час появи так званої „четвертої хвилі” (від 70-х рр. ХХ
ст. й дотепер) процеси, спричинені чи підтримувані українською
мовою як суспільним чинником чи суб’єктом, уповільнюються.
Ознаками цього уповільнення є помітне й неухильне скорочення:
(1) видань книжок не тільки класиків української літера-
тури (Тараса Шевченка, Степана Руданського, Івана Франка, Лесі
Українки та ін.), а й власне діаспорних письменників (Уласа Сам-
чука, Івана Багряного, Василя Барки та ін.);
(2) наукових публікацій – моноґрафій, збірників праць, на-
укових журналів; щорічників, альманахів, журналів і газет;
(3) вживання української мови у поточній діяльності тра-
диційних діаспорних організацій (кредитівок, професійних об”
єднань та ін.);
(4) вживання української мови в церквах.
Україномовна творча й науково-дослідна, за нею й видав-
нича діяльність в буквальному смислі поступово просто завми-
рає. Періодика діходить до межі виживання, за якою її чигає така
ж доля завмирання.
Що ж стосується діяльності традиційних діаспорних орґа-
нізацій, то українську мову в них стрімко витісняють мови країн
проживання. З одного боку, ці організації поступово адаптуються
до середовища відповідних країн, підлаштовуються під місцеві
✍ 34 ✍
вимоги до ведення бізнесу, а з другого – функціонерами в них
стають представники другого покоління засновників, які воло-
діють „загальновживаною” („державною”) мовою вже краще, ніж
мовою батьків (класичними прикладами є Вашингтонська група,
Товариство українських лікарів Америки, Товариство українських
інженерів Америки та ін.).
Найдовше чисто україномовними протрималися в діас-
порі українські церкви, але й до них дійшла черга. Мови країн
проживання спочатку крадькома, а потім усе сміливіше виходять
на церковний амвон. І не тому, що їх спонукали до цього якісь
сили ззовні. Зовсім ні. Просто для засновників цих церков пара-
фіяльна громада була їхнім життям, де вони почувалися як
вдома й молилися за світле майбутнє своєї батьківщини України.
Для їхніх дітей українськомовна церква була ще звичним сере-
довищем, символом пошани до батьків і місцем набуття додат-
кових (але вже не основних) друзів. Для онуків засновників, для
яких мова країни народження й проживання була вже ріднішою,
якщо не єдиною, україномовна церква вже не являла жодного
інтересу, і якщо вони появлялися чи появляються в ній, то лише
з поваги або на прохання чи навіть вимогу діда та баби.
Словом, прийшов той час, коли українські церкви почали
втрачати віруючих, а отже – й джерела фінансування на утри-
мання будівель (багато які навіть занесені в реєстри пам”яток
архітектури ЮНЕСКО) та священиків (які, до речі, хочуть жити
набагато краще, ніж жили їхні попередники). Отож, щоб утримати
на потрібному рівні членство й навертати до церкви молодь, ук-
раїнські церкви також мусили вводити в україномовні богослу-
жіння фрагменти мовою країни проживання. Діходить до того,
що, наприклад, в США, багато українських церков повністю пере-
йшли на англійську, багато утримують хиткий баланс між україн-
ською та анлійською ще на користь української, і можливо лише
одиниці продовжують бути україномовними.
Багато хто в діаспорі розраховує на те, що „четверта хви-
ля” порятує ситуацію і дасть українській діаспорі надію. Справді,
культурно-розважальне життя української діаспори начебто
пожвавлюється. Хай і не так рясно, але продукуються й поширю-
ються україномовні часописи („Міст”, „Закордонна газета”, „Віче”,
„Nova газета” та ін.). Усе більшу роль у житті діаспори відіграє
інтернет і його так звані „глобальні етномережі”. Але вже очевид-
но, що українізація навряд чи відвоює собі місце на церковному
амвоні – двомовність тільки поглиблюватиметься. Однозначно –
✍ 35 ✍
діспора не зможе відродити колишню україномовну літературну,
науково-дослідну та видавничу продуктивність.
„Четверта хвиля” є якісно відмінною від усіх попередніх
„хвиль” української еміґрації. І найсуттєвішою її відмінністю є те,
що представники цієї „хвилі” в переважній більшості своїй є лю-
дьми двомовними, а то й багатомовними. І літератори, і науковці
прагнуть публікуватися тією мовою, яка принесе їм більші диві-
денди, тобто донесе їхні образи або ідеї до якомога більшої кіль-
кості споживачів (читачів, користувачів).
Якщо я особисто починав свою творчість виключно укра-
їнською мовою, з часом я більше й більше використовував як ін-
струмент висловлення свої думок російську, а в останні десяти-
ліття усе активніше послуговуюся й англійською. І це зовсім не
означає, що я став російським чи американським журналістом,
письменником чи науковцем, — я був, є й залишуся українським
журналістом, письменником чи науковцем.
Втім, повернімося до теми про „затримання” діаспорою
української мови. Із сказаного вище випливає, що роль украї-
нської діаспори в розвиткові української мови, м’яко кажучи, пе-
ребільшена. Я навіть сказав би, що це – легенда, казка. Бо не-
природне середовище (а діаспора за визначенням не може бути
середовищем природним) може сприяти консервації мови пев-
ного періоду і жодною мірою не може сприяти розвиткові мови.
Будь-якої. Зокрема, й української.
Середовищем і ареалом розвитку української мови може
бути (було і є!) лише територія постійного розселення носія цієї
мови, і не просто територія, а земля, засіяна не тільки пшени-
цею, а й численними питомими географічними й геологічними
назвами, топонімами й етнонімами і т.ін. Що вже й казати про
власні імена й прізвиська, прислів’я та приказки, пісні й звичаї
тощо.
В діаспорі затримуються лише уламки явищ традиційної
україномовної практики. Завдяки церкві ще тримаються якісь зви-
чаї та обряди, але не живе фольклор (пісні, прислів’я, приказки
тощо). Власні імена й прізвища набувають нового, незнаного в
рідному середовищі звучання. Наприклад, Воскобійник записався
як Воскоб, а Косогор став Косогоф. В Америці Савчуки вже за-
писують свого сина не Дмитром, а Дереком.
Сказане вище зовсім не означає, що українська мова за
межами України приречена або безнадійна.
Тільки я не думаю, що Українська Держава (навіть у своє-
му ідеальному варіанті) в особі Міністерства закордонних справ
✍ 36 ✍
спроможна бодай щось зробити для будь-якого визнання та
розвою української мови не тільки в зарубіжжі, а і в самій Україні.
Єдине, що вона може зробити, так це строго наказати держав-
ним службовцям (зокрема, міністрам, чиновникам, дипломатам)
послугуватися у своїй роботі виключно державною мовою. Нака-
зати-то можна, але проконтролювати виконання все одно буде
нелегко...
Що ж стосується „затримання” української мови та її роз-
витку, то це все – виключно у наших руках як носіїв цієї мови.
Якщо всі ми разом і кожен із нас цього не зробимо, то за нас
ніхто цього не зробить, і єдине, що нам залишатиметься, так це
клясти й проклинати „воріженьків” (росіян, американців, німців,
євреїв, перуанців, гондурасців чи папуасів), що вони, такі лихі,
відібрали у нас мову (русифікували, американізували, онімечили,
оєвреїли, оперуанили, огондурасили чи опапуасили нас).
Це однаковою мірою стосується як зарубіжжя, так і
теренів України, звідки йде чи не найпотужніший стогін про руси-
фікацію, про загибель української мови та необхідність її захисту
на державному рівні.
Замість волання про захист на державному рівні, давайте
все-таки затримаємо й захистимо її на рівні найбільш неза-
лежному – приватному, родинному. Саме на цьому рівні, власне,
й передається мова як естафета. Недарма як синоніми до прик-
метника „українська” ми часто вживаємо „рідна”, „материнська”,
„батьківська” мова.
Першим і найважливішим чинником збереження й підтри-
мки української мови як за межами України, так і в самій Україні є
родина, сім”я. Якщо мої діти не володіють українською мовою, я
повинен взяти вину на себе. Щоб не доводилося кусати собі лікті,
треба вчити дітей української мови. Тим більше, що змалечку
вивчення будь-якої мови надається їм дуже легко.
Я міг би тут навести конкретні приклади, як на чужині ук-
раїнці й українки навчили української не тільки своїх дітей, а й
своїх дружин чи чоловіків. Деякі з цих прикладів просто вражаючі.
В Німеччині мені довелося запізнатися із професором Українсь-
кого вільного університету Зиновієм Соколюком та його дружи-
ною, яка говорила вишуканою українською мовою. Яким же було
моє здивування, коли довідався, що пані Соколюк – чистокровна
німкеня й ніколи не була в Україні.
В Америці у мене є 99-річний знайомець на ім’я Михайло
Єдинак, який народився, виріс і все життя прожив у цій країні і
який не мав нагоди жити в Україні. А ви послухали б, якою гар-
✍ 37 ✍
ною й чистою є його українська. Так само українською досконало
володіє і його дочка Ґлорія. Тепер ви не здивуєтеся, якщо я ска-
жу про те, що Ґлорія була першою дружиною, а Михайло Єдинак
– першим тестем „американського українця”, одного з най-
відоміших і найавторитетніших дослідників Голодомору і, можли-
во, одного з найбільших патріотів України... Джеймса Мейса.
Ще приклади: дружина одного з досить відомих діячів ук-
раїнської діаспори Ігоря Ґавдяка ірландка Наталія так опанувала
українську, що говорить нею краще за свого чоловіка-українця.
Анна Чопівська, також американка, побравшись із Петром — на-
щадком славного українського роду Чопівських – вивчила україн-
ську й після смерті чоловіка продовжує виховувати дітей в укра-
їнському дусі.
Контрастом до цих прикладів будуть випадки, коли родин-
ний фактор не спрацьовує. Жінка-українка, розійшовшись із чо-
ловіком, негайно переключила дитину на англійську мову, бо їй
„так легше”. Ще цікавіший приклад: молоде подружжя українців
між собою спілкується українською, але відтоді, як діти пішли до
школи, з дітьми спілкуються переважно англійською, не навчають
дітей читати українською, і це при тому, що мама – вчителька.
Особливо цікавим у моїй колекції є такий приклад. Багато
років тому юний полтавець закохався в російськомовну красуню,
одружився з нею, виїхав до США, народив і виховав дітей, які
загалом опанували російську й стовідсотково американізувалися.
Уже в зрілому віці в моєму знайомцеві прокинувся український
дух, він став ревним захисником усього українського (з того, що
йому подобається) і жорстоким критиком усього ж українського (з
того, що йому не подобається). Природно, він тримається осто-
ронь української громади, і його по-людському просто шкода. Бо
дружина, яку він щиро любить, і його самостійні вже діти, схоже,
поблажливо сприймають його українофільство як забавки: без
розуміння й тим паче – підтримки. На ньому, зрештою, закінчу-
ється український рід як такий. Така-от кумедна й сумна історія, а
водночас і яскравий приклад глухого кутка для української мови.
Наведені мною приклади є переконливим аргументом на
користь того, що саме на родинному рівні вирішується й вирішу-
ватиметься подальша доля української мови. Отже, якщо кожен
із нас не потурбується про те, щоб наші діти й онуки – де б вони
не жили! – знали, любили й примножували багатства української
мови, українська мова не матиме перспектив. Перефразую: май-
бутнє української мови залежить від нас і тільки від нас.
✍ 38 ✍
Оскільки ми створюємо церкви й громадські об’єднання,
наукові інституції й органи державної влади, їхнє послуговування
українською мовою, їхня політика щодо української мови зале-
жить і залежатиме виключно від кожного з нас, носіїв цієї мови.
Так хто ж і як захистить українську мову в самій Україні?
Так повелося, що українська інтелігенція (передусім пись-
менники, професура та вчителі) любить уповати, сподіватися,
покладати надії на державу й усіма можливими способами сти-
мулюють „державний захист української мови”.
Безумовно, багато що залежить від державних органів:
(1) від того, які закони стосовно мовної політики ухвалює
Верховна Рада України;
(2) від того, як президент та уряд (передусім в особі Мі-
ністерства освіти та науки) втілює мовну політику в життя;
(3) від того, як суди захищають права української мови у
випадках їх порушення і т.д.
Але ж... Верховну Раду України обираємо ми, громадяни
України. Президента України обираємо ми, громадяни України.
Відповідно до Конституції України, ці два крила влади формують
уряд, зокрема – призначають і затверджують міністрів освіти та
культури. Отже, від того, кого ми обираємо, формально залежить
„підтримка” нашої мови з боку держави та її органів. Якби ми
обирали у владу людей справді достойних та високої культури,
питання про такого президента, такого прем”єра, такого міністра
освіти та науки просто не стояло б.
В принципі не стояло б!
Отже, цитуючи одного з достойніших (у порівнянні з тепе-
рішнім) президентів, „маємо те, що маємо”. І розв”язання пробле-
ми – в наших руках. У руках кожного з нас.
Наскільки це під силу кожному, покажу на прикладі мого
батька. Ще на початку своєї вчительської кар”єри він, зокрема,
викладав... російську мову. Здавалося б, йому дуже просто
зробити закид в... русифікації.
Звичайно, він був сином своєї доби, плоть від плоті того
покоління радянських людей, до якого належав, але він не був
русифікатором. Мій батько був українським вчителем, який при-
лучав своїх учнів до російської мови як другої мови, яку кожна
культурна людина повинна знати. Так само, як моя мати (звичай-
на селянка, яка побувала в Німеччині як остарбайтер й непогано
опанувала німецьку) навчала мене німецької...
Пам’ятаю, як у середині 50-х років у наше глухе й суціль-
но україномовне село через чиюсь глупоту, а не злий умисел (це
✍ 39 ✍
– однозначно), завезли підручники для початкових класів, надру-
ковані російською, а не українською мовою. Мій батько особисто
(хоч у школі був директор, з яким він не дуже „контачив”) поїхав у
„район” чи, можливо, навіть в „область” і натомість привіз книжки,
надруковані українською мовою.
Він був простим сільським учителем, який 42 роки свого
життя віддав освітянській ниві, через серце якого пройшли тисячі
сільських хлопців і дівчат трьох поколінь.
Я більш ніж певен, що ми маємо в Україні потужну когорту
вчителів, здатних затримати, підтримати й розвивати українську
мову.
...А тепер давайте поговоримо про те, що можуть робити

не тільки вчителі, а й інші представники інтеліґенції та і взагалі
широкі верстви українського населення.
Відкрийте шкільні підручники з історії України, навіть та-
бачниківського пошибу. Я певен, що ви там знайдете бодай
згадки про „Просвіту”. Поцікавтеся докладнішими матеріалами з
історії „Просвіти” – їх неважко знайти в інтернеті. Зверніть увагу
на те, що від часу заснування перших своїх осередків ця орґа-
нізація влаштовувала курси української мови, поширювала украї-
номовні книжки, добуваючись ледве не до кожної родини у містах
і селах як Західної, так і Східної України.
У багатьох на пам”яті, як наприкінці 80-х років ХХ сто-
ліття, тобто якихось двадцять років тому, було відроджено уже
згадану „Просвіту” й засновано Товариство української мови іме-
ні Т.Г. Шевченка. Очолили ці організації досить відомі українські
письменники, поети, літературознавці, серед яких багато справді
знаних серед широкого, масового читача.
Спробуйте тепер з’ясувати, скільки конкретних курсів ук-
раїнської мови, інших культурних заходів для пропаганди укра-
їнської мови влаштували ці організації за двадцять років свого
існування – на Галичині, в Закарпатті, у Подніпров’ї, в Донбасі, в
Криму?
Чи багато україномовних книжок хоча б своїх лідерів до-
несли вони до осель родин шахтарів і мореплавців, лісорубів і
сталеварів, хліборобів і виноградарів?
Боюся, що відповіді на обидва запитання будуть вельми
невтішні. Усе, на що ці організації спромоглися, так це допомогти
своїм лідерам випхатися в народні депутати та на верхи ви-
конавчої влади. Усі заходи, спрямовані на реальний захист і ре-
альну пропаганду української мови, звелися до одного – лементу
✍ 40 ✍
про необхідність захисту української мови з боку держави. Інакше
кажучи, усі двадцятирічні зусилля пішли на свисток.
У зв’язку з цим виникає запитання: а чи не перетвориться
на такий же свисток і будь-яка акція типу „Підтримуйте українську
мову...!”?
Може досить уже, телефонуючи до явного українця, пред-
ставника явно українського бізнесу чи організації запитувати: „Do
you speak Russian?” („Вы говорите по-русски?”)
Я особисто навчився ставити на місце своїх співвітчизни-
ків, які з України пишуть мені російською. Я їм відповідаю анґлій-
ською. Коли з першого заходу не виникає порозуміння, пояснюю
так: ви пишете мені на общепонятном „там”, от і я вам відповідаю
на общепонятном „тут”. Ви знаєте, спрацьовує!
Практично всі люди в Україні володіють українською мо-
вою (звичайно, залежно від рівня освіти). Тих, які не володіють
бодай на примітивному побутовому рівні, — настільки мало, що
про них не варто й говорити.
Є ще один аспект мовлення, на якому я хотів би загостри-
ти увагу, і цей аспект є типово українським винаходом. Уявіть со-
бі конференцію чи збори, в яких бере участь добра сотня людей,
і всі ці люди – україномовні. І от раптом у цій аудиторії появляє-
ться одна-єдина людина, яка не говорить українською, і вся ауди-
торія раптом переключається на мову гостя. Йдеться не тільки
про перехід на російську в Україні.
Йдеться про такий самий перехід з української на анґлій-
ську в українсько-американській аудиторії, коли з’являється гість,
який не володіє українською. Заради одного неукраїномовного
прихожанина священик може виголосити цілу проповідь
анґлійською, підкреслюючи увагу й повагу до одинака й роблячи
лохами усіх інших.
До таких фортелів по відношенню до гостей не вдаються
ні росіяни, ні поляки, ні німці, ні будь-який інший народ. А ми –
„пожалуйста”! Хоча кращим проявом поваги й толерантності до
гостя було б підсадити до нього тлумача, який би приватно
вводив би гостя у курс того, що відбувається і не ставив би гостя
в незручне становище через привернення до його персони
надмірної уваги. Так і роблять нормальні люди – американці,
німці, поляки, росіяни...
Мені разом із друзями доводилося бувати на масових
заходах у греків, румун та інших діаспор в США, і хочу засвід-
чити, що заради нас ведучі їхніх заходів не переходили на „об-
щепонятный” (на анґлійську) через те, що ми, гості, були присутні
✍ 41 ✍
серед них. Нам підсаджували молодика або молодичку, які
вправно витлумачувати те, що говорилося. І для мене це було
цілком нормальним явищем.
Очевидно, що нам треба викорінювати цю звичку проги-
натися перед достойними й недостойними гістьми. Це привчить
їх поважати нашу мову і нас як носіїв цієї мови. Це допоможе нам
стимулювати вільний плин української мови... А заодно й підно-
сити нашу національну гідність.
До речі, про нас гарно заговорили в світі в дні „Помаран-
чевої революції” не стільки тому, що вона була революцією й
незвично масовою, а тому, що ми продемонстрували, що ми та-
кож маємо свою гідність. Біда тільки, що в результаті ми привели
до влади негідників, які нічого, крім лементу, не запропонували
нам. Зокрема, і в царині мовної політики.
Насамкінець скажу так:
Українська мова ніколи не потребувала, не потребує і не
потребуватиме ні захисту, ні підтримки!
Єдине, чого вона потребує, так це, щоб її вживали, щоб
нею користувалися. У повсякденному житті.
Кожен із нас. Незалежно від того, де він/вона живе й пра-
цює – в Україні чи поза Україною.
За такого підходу у нас не буде проблем із визнанням ук-
раїнської мови як однієї із світових мов, і проблема тестування з
української вирішиться сама собою. Навіть в Росії.
23 січня – 20 лютого 2011 р.
✍ 42 ✍
✍
МІЖ ІНШИМ…
Ідея незалежної премії заслуговує підтримки. Спирайтеся
на підтримку шанувальників літератури в Україні передусім. Не
сподівайтеся на масову підтримку діаспори. Діаспора уже не та,
що була раніше: в США та Канаді всі пожертви на літературу по-
ки що вдається збирати лише Йосипу Зінкевичу, інші акції про-
вальні (суджу з досвіду зібрати зовсім небагато коштів на пода-
рунок відомій українській поетесі та на підтримку видання “Вітчи-
зни"). В будь-якому разі можете розраховувати на мою підтримку
в США й Канаді. Не радив би запрошувати на головування І.
Дзюбу, М. Жулинського чи когось іншого. Це - люди вчорашнього
дня, і свої авторитети вони вже розбазарили за роки незалеж-
ності. Орієнтуйтеся на ще незнаних, але ініціативних лідерів за-
втрашнього дня.
✍ 43 ✍
✍
ФЕНОМЕН МЕЛЬНИЧЕНКА
На сайті УНІАН "висить" розлоге інтерв’ю Яни Солнцевої
з Миколою Мельниченком, в якому останній позиціонує як визна-
чний громадський і політичний діяч сьогодення, ба навіть пророк
(його откровення: "Януковича намагатимуться прибрати", — на-
віть винесено в заголовок).
Я вже висловив своє ставлення до М. Мельниченка як
особистості й нові публікації навряд чи змінять моє бачення цієї
особи та її ролі в названому її іменем скандалі.
Ось яка фраза в цьому інтерв’ю привертає увагу:
"Я співпрацював з Євгеном Марчуком з єдиною умовою,
яку він прийняв, – злодій має сидіти. По руках? По руках! І в під-
сумку “дядя Женя” в кущі сховався..."
Чи не намагається М.М. "здати" Є. Марчука як ініціатора й
натхненника записів у кабінеті президента України? Марчук — як-
раз та особа, якій було під силу орґанізувати те, що тепер нази-
вається "плівки Мельниченка", і в розпорядженні якої були усі
засоби для виконання цієї операції.
Було б добре "розговорити" відставного ґенерала КДБ,
першого керівника СБУ, одного із прем’єрів в уряді Кучми, секре-
таря Ради з нацбезпеки та оборони і прочая.
Євген Марчук — один із небагатьох на політичному олімпі
України, хто тихо відійшов у тінь і не проявляє себе ні в політич-
ному, ні в громадському житті, і це, безумовно, щось та означає...
...Феномен Миколи Мельниченка й "плівок Мельниченка",
як на мене, є чудовим приводом для обговорення цілого компле-
ксу проблем національної безпеки України.
А що ви думаєте з цього приводу, панове?
7 квітня 2011 р.
✍ 44 ✍
✍
Національне виховання справді починається з пелюшок, і
дитята література, навчальні посібники для дітей — це якраз те,
що й повинно формувати патріотичне мислення.
Років десять тому мені вдалося позичити на кілька днів із
хати одного із моїх клієнтів — учительки єшиви — посібничок для
єврейських дітей молодщого шкільного віку, який має гриф "для
внутрішнього вжитку" (тобто його не можна навіть виносити із
школи).
Коли я прочитав цю книжку, мені стала зрозумілим, в чо-
му захований секрет національну самосвідомість євреїв, розпо-
рошених по світу.
Я думаю над тим, щоб запропонувати подібний посібник
для українських дітей.
Якщо мені пощастить зреалізувати цю ідею, я вважатиму
цей проект найвищим досягненням свого життя.
✍ 45 ✍
✍
ДЕРЖАВНІ ПРЕМІЇ — РУДИМЕНТ
РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ
Можна тільки привітати й зробити висновок, що саме та-
кий спосіб відзначення видатних досягнень у галузі літератури й
мистецтва, науки та техніки.
В жодній нормальній демократичній країні ні уряд, ні дер-
жава взагалі у будь-який інший спосіб не заохочує інтелектуалів
та митців за їхні досягнення. Їх там і орденами та медалями не
балують. Усе це — прерогатива громадськості й різноманітних
фундацій.
Присудження державної премії в незалежній Україні є ру-
диментом радянської системи заохочення "інженерів людських
душ" та "трудової інтелігенції".
Отже, нормальний письменник чи митець, учений чи ви-
нахідник, якщо він поважає себе й хоче бути незалежним у своїй
творчості, у своїх пошуках, мусив би взагалі не приймати з рук
уряду чи інших державних органів подачки у вигляді всіляких
премій.
За двадцять років незалежності такий імунітет можна бу-
ло б виробити, і не виключено, що внаслідок цього ми напевно
були б на зовсім іншому рівні соціального розвитку, тобто на-
багато ближче до усього цивілізованого світу.
✍ 46 ✍
✍
СТАН ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ
Останнім часом появляється усе більше матеріалів із
більш-менш грунтовним аналізом та аргументованою критикою
націоналістичних течій в українському суспільстві. Висловлюють-
ся занепокоєння тим, що теорія і практика українського націона-
лізму не просунулася ні на крок від часів зародження та розвою в
епоху тоталітаризму і сьогодні бачиться як "печерний націона-
лізм”.
Яскравим прикладом цього є бачення національного
питання всеукраїнським об"єднанням "Свобода", яке позиціонує
себе як крайньо праву й почати екстремістську політичну силу,
що більшою мірою дискредитує національний рух як такий і грає
на руку антиукраїнським силам. "Свобода" своїми діями дуже на-
гадує поведінку в перші роки після проголошення незалежності
України руху, відомого під назвою УНА-УНСО. Цей рух дуже шви-
дко вичерпав себе й зійшов з суспільно-політичної сцени. Не ви-
ключено, що така доля спіткає й "Свободу".
Більш поміркованою була програма Конгресу українських
націоналістів (КУН), але так довго, як активну і впливову роль у
ньому відігравала Ярослава Стецько. З відходом Я. Стецько КУН
дискредитував себе і зник з суспільно-політичного обрію.
Народний рух України за перебудову (НРУ), будучи ство-
реним для "випускання пари", швидко вийшов з-під контролю ор-
ґанізаторів і перетворювався на потужну національну політичну
силу. З метою нейтралізації й контролю над ним Рух було пере-
творено на політичну партію, в чому провідну роль відіграв В’я-
чеслав Чорновіл, а потім роздроблено на кілька політичних па-
ртій і партійок, з яких на політичній арені поки що залишаються
два "народні рухи" (Костенка та Тарасюка), об’єднання "Наша Ук-
раїна (Ющенка), "Народна самооборона" (Луценка) та ін., які по
суті дискредитують саму ідею українського національного руху...
✍ 47 ✍
Народження україноцентричних політичних партій у нас,
як правило, було персоніфікованим (Українська республіканська
партія = Левко Лук’яненко, Демократична партія = Юрій Бадзьо,
Народний рух = В’ячеслав Чорновіл і т.д.). Занепад або смерть
цих партій, як правило, були наслідками деперсоніфікації або за-
стосування методу "поділяй і владарюй" (Хмара vs Лук"яненко,
Костенко vs Тарасюк і т.д.).
Очевидно, що прийшов час братися за розум і
створювати помірковану україноцентричну суспільно-політичну
силу, яка була б неперсоніфікованою, стала внутрішньо досить
монолітною, змогла б протистояти зовнішнім негативнимвпливам
і водночас ідеологічно була б привабливою для згуртування на-
вколо себе як україномовної, так російськомовної патріотично на-
лаштованої частин українського суспільства, в тому числі і з на-
ціональних меншин.
Думаємо, що тут є над чим замислитися і є над чим поди-
скутувати.
Отож запрошуємо до розмови.
✍ 48 ✍
✍
КОЛИСЬ МИ БАГАТО ПРО ЩО
ДОВІДАЄМОСЯ…
Я не просто так згадав Ландсбергіса. Мені доводилося зу-
стрічатися з ним у Вільнюсі у вузькому колі (десяток — півтора
осіб) у травні 1990 р., коли він був головою "Саюдіса" й Верхов-
ної Ради Литви. "Великий литовський патріот" хизувався перед
нам... ООНівським паспортом і чого тільки не молов.
Наступного дня відбулася аналогічна зустріч із Бразауска-
сом, який був тоді першим секретарем ЦК КП Литви й головою
уряду. Коли Бразаускаса попросили висловитися про Ландсбер-
гіса. Бразаускас тоді сказав таке (дослівно): "Я вам не буду ниче-
го ни хорошего, ни плохого говорить об этом человеке. Придет
время, и вы все узнаете".
Коли президентом Литви став Адамкус і було розсекре-
чено всі литовські архіви, на матеріалах тих архівів було зроб-
лено розлогу публікацію (з посиланнями на документи) про Лан-
дсбергіса, з якої випливало, що за 20 років до створення “Саюді-
са" цей чоловік був співробітником КДБ.
Наприкінці літа того ж 1990 р. у мене була нагода “побол-
тать" із В. Чорноволом (у нас була ціла година часу й ніхто не
заважав), і я хотів розповісти йому, як КДБ тягало мене як свідка
у його справі 1973 р. Розмова не вийшла, і реакція Чорновола
була типовою для тих, хто був заангажований КДБ.
Зараз нікому і в голову не приходить згадувати, що Чор-
новіл починав свою політичну (не професійну журналістську!)
кар’єру як партійний функціонер і був комсоргом ЦК ЛКСМУ на
будівництві Київської Комсомольської ГЕС. Отже, він мав статус
секретаря ЦК ЛКСМУ й належав до номенклатури ЦК КПУ, що —
за визначенням — вимагало й "тісного контакту" з КДБ.
Ми з Вами пам’ятаємо, що "незламний" Чорновіл “відмо-
вився” підписати відкритого листа, якого начебто домагався від
нього КДБ.
✍ 49 ✍
Іван Дзюба, як відомо, такого відкритого листа підписав і
той лист було опубліковано. Нічого такого страшного в тому під-
писі я не бачив і не бачу — бувають ситуації, коли нас ставлять у
безвихідне становище, а бути твердими ми не можемо, і це при-
родно для людської істоти.
Я не був знайомий із Дзюбою до його арешту, хоча знав
його ім’я, його публікації та ПРО його працю "Інтернаціоналізм чи
русифікація" (яку він, до речі, написав черед декілька років після
уже добре знаного на той час вірша Станіслава Тельнюка “За-
бувайте українську мову").
Познайомитися із ним мені довелося уже тоді, як Дзюбі
дозволено було працювати в багатотиражці Київського авіазаво-
ду Антонова (режимний об’єкт). Пригадую його там скромного й
принишклого, як мишка...
Нам жодного разу не довелося просто "потріпатися", хоч
якось досить довго ми з ним пріли над текстом статуту Респу-
бліканської Асоціації Україністів (його ориґінал з моїми поправка-
ми зберігся в моєму архіві), першим президентом якої його було
обрано.
Іван Дзюба уже в такому статусі (академік!) і віці, коли мо-
жна було б і розщиритися, висповідатися, опублікувавши власну
докладну версію всього того, що сталося з ним. Чи набереться
він мужності бодай тепер, а чи забере все з собою в могилу?
З приводу якоїсь чергової акції політичної партії “На-
родний Рух України", очолюваної тепер Борисом Тарасюком, я
зауважив у коментарі, що вже було б на часі почати говорити про
заангажованість Руху з КДБ та почати відкривати архіви...
Б. Тарасюк, якого я в першу чергу пам’ятаю як інструк-
тора ЦК КПУ, не почув заклику, а хтось із ФБуківців прокоменту-
вав мою ініціативу приблизно так: "Ну, хто ж наважиться обгово-
рювати такі речі"...
Час би вже почати обговорювати. Я певен, що такого ро-
ду очищення було б набагато продуктивніше й корисніше для
розбудови незалежної України, ніж офіційна люстрація, про яку я
особисто почав говорити ще 1991 року (а не 1999-го, як це
випливає із розміщеного тут інтерв"ю з Миколою Француженком)
і про яку тепер активно заговорили "свободівці".
27 травня 2011 р.
✍ 50 ✍
✍
МАРҐІНАЛІЗАЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ
ЗУСИЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ
Проблема розпорошеності уваги й марґіналізації інтелек-
туальних зусиль української діаспори це — перш за все пробле-
ма отих учених, лікарів, інженерів, про яких Ви пишете. Мені ця
проблема також болить, і я ініціював заснування Міжнародної
Асоціації Українських Вчених. Уявіть собі, що ця ініціатива зна-
йшла більше підтримки з України, ніж із діаспори. Сумно від
цього...
Ну, ніяк ми не можемо навчитися у євреїв, які зайняті в
Америці не менше за нашого брата, але про Ізраїль думають
повсякчас.
Що стосується "депресивного Шевченка", хоч я і не шев-
ченкознавець, але мушу Вас запевнити, що творчість Шевченка
не є такою, як вона Вам уявляється. Очевидно, проблема тут в
учителях та інтерпретаторах, а також в тому, що Ви й самі
недостатньо глибоко вчитувалися в нього...
Так само я розумію Вашу розчарованість розтягнутими
літурґіями та етнографізмом, але ж чи не в наших із Вами
можливостях домагатися змін на краще?
Дивно також, що Ви нарікаєте на те, що Вас змушували
дякувати в церкві чи бути директором школи. Це ж від Вас
залежало — погодитися або відмовитися.
Мене, наприклад, тричі умовляли висвятитися на свя-
щеника, але коли я пояснив, що священицтво обмежить мене в
реалізації моїх творчих планів, розмови було припинено.
А от на посаду директора школи я, їй-Богу, погодився б —
маю 20-річний досвід викладацької та адміністративної роботи в
університеті й справді міг би там навести порядок і чогось на-
вчити дітей, але...
Чомусь у суботній школі господарюють люди, які або не
мають жодного відношення до освітньої роботи або не є фахів-
✍ 51 ✍
цями з дисциплін, які викладають. І все тому, що освітньою робо-
тою в українській діаспорі продовжують керувати люди, які не
вміють навіть висловитися правильною літературною мовою, і
номер один з-поміж них — непотопний професор Євген
Федоренко.
✍ 52 ✍
✍
ВИПАДОК ІЗ ОМЕЛЬЧЕНКОМ
Хто паном Рибачуком опікується, коли він приїздить до
США? З ким він тут спілкується? Запитання — не просто з цікаво-
сті. І сам "сюжет", і дискусія навколо нього нагадали мені про
приїзди до США мого давнього знайомця й народного депутата
України Григорія Омельченка. Це було якраз тоді, коли він най-
активніше боровся з корупцією й організованою злочинністю.
Одного пізнього вечора (годині об 11-й) мені зателефо-
нував також один мій давній знайомець ще по києву, а тепер
"новий українець" (із ділових і крутих) і повідмив мене, що він
зустрічає в аеропорту Гришу Омельченка й завтра привезе його
до церкви. Привіз. Правда, не до церкви (як правило, ці люди на
службу Божу не ходять), а на зустріч з громадою після церкви...
Я підійшов до Омельченка: "Як закінчиться захід, давай сядемо й
трохи поговоримо". — "У мене обмаль часу. Давай тепер..." Ну,
що ж, давай і тепер — хоча багато не кілька хвилин не обгово-
риш.
Я відвів нардепа у віддалений куток, де нашої розмови ні-
хто не чув би й запитую: "Чи знаєш ти, хто тут тобою опікується?”
— "О, так, — відповідає мені щиро: — Він колись у Кабміні та у
Верховній Раді в апараті працював... Хороший чоловік…" Я не
став заперечувати. Погодився. "А що?" — присікався Омельчен-
ко. "Сподіваюся, ти маєш доступи до досьє на тих людей, з якими
ти борешся... Настійно раджу, коли повернешся до Києва,
заглянь туди й уважно вивчи все, що стосується нашого спі-
льного знайомця…" На тому розмову було вичерпано. Якщо
Омельченко прислухався до моєї поради й покопався у досьє, то
він напевно міг допетрати, що саме ті, проти кого він боровся в
Україні, тепло опікувалися ним тут, в США…
9 липня 2011 р.
✍ 53 ✍
✍
ПРО КОЛАБОРАНТСТВО ОЛЕСЯ ГОНЧАРА
У мене складається таке враження, що ніхто не перейма-
ється проблемою створення такого Всеукраїнського національ-
ного руху, який спроможний був би вивести Україну на широку
дорогу. Що тут тільки не розміщують!
Дійшло до того, що Олег Пилипенко закликає нас до учас-
ті у "мітингу на підтримку дій Олега Пилипенка", і йому ж, Олегові
Пилипенкові, це подобається.
Що цей молодик від скромності не помре, то це — одно-
значно.
Можемо з цього посміятися...
Що навіює сум, так це те, хто і як зацікавлений у створен-
ні потужних національних рухів, у розбудові незалежної України і
т. ін.
Ну, що ми за нація така?!
Можливо, те, що скажу нижче, не має прямого відношен-
ня до теми, але опосередковане відношення має, оскільки йдеть-
ся про неадекватність багатьох із нас, зокрема — тих, що пре-
тендують на місце серед еліти, на роль лідерів.
Так-от, ось уже кілька тижнів стукає мені в мозок запи-
тання:
"Чого можна сподіватися від народу, який зробив своєю
честю і совістю одного із найбільших колаборантів усіх часів і
народів — Олеся Гончара?"
Може, спробуємо пошукати відповідь на це запитання?
Щоб не було моє звинувачення Олеся Гончара в колабо-

рантстві голослівним, нагадаю основні етапи його біографії:
1. Як автор першої книжки роману "Прапороносці", Олесь
Гончар одержав свою першу Сталінську премію за особистим
розпорядженням Й. Сталіна фактично за те, що облив брудом
свого навчителя й редактора названого роману Юрія Яновського
✍ 54 ✍
на письменницькій нараді 1947 року, на якій виступив із допо-
віддю Л. Каганович, а молодий Гончар почав обговорення, бо
ніхто з присутніх не хотів виходити до трибуни.
Потім були й інші Сталінські премії...
2. За часів М. Хрущова Олесь Гончар так само віддано й
успішно служив новому Вождеві, за що дістав Ленінську премію.
3. За часів Л. Брежнєва Олесь Гончар став Героєм Соціа-
лістичної праці й був одним із трьох українських письменників-
мільйонерів.
Незвиклий до критики, він болісно переживав проблеми,
що виникли у нього після публікації роману "Собор", і особливо
— втрату місця біля корита. Як казала мені тоді ж його дочка
Людмила, він навіть подумував "продавати ордени й медалі"...
Зрештою, він продовжував бути депутатом ВР СРСР. Ех,
якби тоді народним обранцям платили такі гроші, як тепер!..
4. За М. Горбачова Олесь Гончар активно почав підтри-
мувати "перестройку". Хоча до Народного Руху України за пере-
будову він не пристав, але ходив на Майдан підтримувати онуку,
яка була серед голодуючих студентів.
Подейкують, що саме факт участі Лесі Гончар ув акції го-
лодування спонукав нашого класика до виходу з КПРС і підт-
римки ідеї незалежності України...
5. Олесь Гончар дуже хотів стати й депутатом парламен-
ту незалежної України, але не склалося.
Інсульт... Вік...
Словом, "колебался вместе с линией партии"...
Я трохи знав Олеся Гончара особисто, і одного разу мав
нагоду, мабуть, з півгодини поспілкуватися з ним на різні теми під
час його традиційної прогулянки на бульварі Шевченка.
Подробиці того спілкування розвіялися в часі...
Скільки нас, "національно свідомих", рівняються на Олеся
Гончара?
23 липня 2011 р.
✍ 55 ✍
✍
“ПРОСВІТА” НА МАНІВЦЯХ
Я свідомий того, про що я пишу. Я знаю, як закроювалися
ці орґанізації і як управлялися від самого початку. Товариство
Української мови очолював мій близький друг і колега, уже покій-
ний Анатолій Погрібний, з яким у нас було чимало розмов про
завдання цього товариства. "Просвіту" від самого початку очо-
лює один із моїх давніх (ще з часів навчання в Москві) приятелів
Павло Мовчан, який повів це Товариство на манівці. На початку
90-х активісти "Просвіти" приходили до мене з ідеєю заміни мною
Мовчана, але я відмовився, бо не хотів іти на прямий конфлікт із
Мовчаном… Попри все сказане, про пасивність (якщо хочете,
“мертвість") названих товариств я писав не раз, і ці мої закиди
можна легко знайти в інтернеті.
Оскільки я переконаний, що саме названі Товариства мог-
ли б кардинально впливати на процеси "реабілітації" української
мови, я переконаний, що цього можна добитися вливши в ці То-
вариства нову кров та активізувавши їх. Замість того, щоб займа-
тися усілякими дрібницями, а часто й просто дурницями (погля-
ньте-то, що найбільше мусолиться хоча б тут, на ФБ!), молоді й
енерґійні люди, яких турбує доля української мови, української ку-
льтури, а отже — й української суспільної свідомості в Україні,
зробили б добре діло, влившись у Товариство української мови
та "Просвіту", щоб активізувати їхню діяльність.
Зрештою, можливий і другий варіант, якщо вам здається,
що оживити ці Товариства не можна: створіть аналогічні нові
орґанізації, які взяли б на себе завдання, які на зорі свого існу-
вання успішно виконувала "Просвіта", доходячи до кожної окре-
мої людини, доносячи українську книжку до кожної окремої роди-
ни, розбуджуючи національну свідомість в душі кожного українця,
кожної громади й цілих районів та областей.
Якщо ж у вас немає бажання робити ні перше, ні друге,
✍ 56 ✍
тоді задовольняйтеся тим, що маєте. Продовжуйте плакатися й
пускати крокодилячі сльози. Гляди, Ряба сама вивезе...
25 липня 2011 р.
✍ 57 ✍
✍
ЩЕПЛЕННЯ ВІД МАНІПУЛЯЦІЙ
Стосовно маніпуляцій… Якщо я не хочу, щоб мною мані-
пулювали, нічого у маніпуляторів не вийде. Я ніколи не піддавав-
ся на маніпуляції. Навіть тоді, коли до цього вдавалися люди
набагато досвідченіші й — особливо — власть імущі.
До Вашого відома (якщо Ви не читали матеріали моєї
сторінки), я здобував вищу освіту в Москві, й голова державної
комісії (відповідальний працівник ЦК КПРС!) дуже хотів, щоб я
"поработал в России", хоч я мав запрошення на роботу до Києва.
Дякувати моєму деканові, який зумів перехитрити партійного бо-
са й задовольнити моє бажання жити й працювати в Україні. І я
таки поїхав на роботу до Києва, але не в Саранськ і не в Астра-
хань.
Пізніше, коли втратив роботу (в ті роки я втрачав роботу
дуже часто, бо на п’яти мені увесь час наступав КДБ) й шукав
собі іншу, добрі люди (Петро Осадчук) вивели мене на секретаря
ЦК ЛКСМУ Григорія Максименка, і той запропонував мені посаду
в російськомовній "Козу" ("Комсомольское знамя"), але я відкинув
його пропозицію. Я хотів працювати лише в україномовній газеті,
і інші добрі люди (Вадим Пепа) вивели мене на редакцію “Ве-
чірнього Києва", який на той час (1970 р.) був україномовним, і я
прийняв запрошення Івана Семенця.
Ну, а що стосується конкретної шкоди, заподіяної моїм ко-
лишнім (sic!) приятелем П. Мовчаном... Якби я тут почав перелі-
чувати шкоди, заподіяні моїми колишніми друзями й приятелями,
тут би не стало місця для коментарів. Саме тому я не з ними, а
сам по собі...
Перечитайте матеріали моєї сторінки, ув’яжіться в диску-
сії в групі, присвяченій В. Чорноволові, а потім можемо продов-
жити розмову…
29 липня 2011 р.
✍ 58 ✍
✍
ПАМ’ЯТІ ВОЛОДИМИРА ПОЛОХАЛА
Щойно прочитав в "Українській правді" сумне повідомлен-
ня про смерть Володимира Полохала. Останнє, чим він запа-
м’ятається мені, — його недавня стаття про тривожний стан ук-
раїнської науки в цілому й університетської зокрема. Він, здаєть-
ся, був одним із небагатьох, хто намагався привернути увагу
суспільства до цієї серйозної проблеми. Мені приємно, що наші
погляди на це питання були суголосними......
Нас багато що поєднувало, і передусім — тривала робота
в Київському державному університеті іиені Т. Г. Шевченка. Я по-
знайомився з ним десь у середині — другій половині 70-х років,
коли я працював у ректораті, а він, здається, навчався в аспіран-
турі й був активним не то в комітеті комсомолу, не то в парткомі
університету. Уже тоді між нами склалися майже приятельські
взаємини, які ми підтримували як колеги-викладачі.
Коли було відроджено Києво-Могилянську академію, Во-
лодимир Полохало перейшов працювати туди, став там завіду-
вачем кафедри і саме він (єдиний із багатьох моїх колег, які на
той час працювали в Могилянці) кілька разів намагався заґіту-
вати й мене перейти до нього на кафедру. Я свідомо не прийняв
його запрошення: мене цілком влаштовувало моє становище в
КДУ. Він із розумінням прийняв мої аргументи й запевнив, що
двері для мене залишаються прочиненими...
Я так і не скористався його запрошенням. Навіть після то-
го, як мені довелося піти з КДУ "за власним бажанням" Станіс-
лава Гуренка та Віктора Скопенка.
Відтоді, як я поїхав з України, мої особисті контакти із В.
Полохалом обірвалися, але я пильно стежив за його кар’єрою і,
як правило, погоджувався з тим, як він позиціонував себе як на-
родний депутат і голова комісії у Верховній Раді України.
✍ 59 ✍
Шкода, що його не стало. Він ще так багато міг би зробити
для України й української науки та вищої школи. Сподіваюся,
розпочате ним продовжать його учні й послідовники.
Вічна йому пам’ять!
23 вересня 2011 р.
✍ 60 ✍
✍
УКРАЇНОЗНАВЧА ОСВІТА ЗА КОРДОНОМ
Останнім часом шириться обговорення проблем „укра-

їномовної освіти” за кордоном. Йдеться передусім про питання
вивчення та викладання української мови, яке, у свою чергу, є
лише частиною значно ширшої теми – українознавчої освіти й
поширення українознавчих знань за межами України.
Були часи, коли це питання не стояло так гостро, як воно
постає тепер. Йдеться про ту велику роль, яку колись відіграли
друга (після перемоги більшовиків і включення України до складу
СРСР) та третя хвиля (після Другої світової війни) української
еміграції. Серед емігрантів цих хвиль було дуже багато науков-
ців, викладачів вищої та середньої школи, які з політичних пере-
конань мусили покинути терени України. Завдяки їхнім зусиллям
за межами України було створено досить розгалуджену мережу
не тільки недільних та суботніх, але й повноцінних середніх
загальноосвітніх і професійних шкіл, а також вишів. Очевидно,
що є сенс докладніше зупинитися на кожній категорії із названих
освітніх структур.
Недільні школи були навчальними структурами, орґані-
зованими виключно на громадських засадах парафіями укра-
їнських православних та католицьких церков. Заняття в цих шко-
лах влаштовувалися після закінчення богослужінь у церквах і
проводилися ентузіастами української справи, які давали своїм
учням базові знання з історії та географії України, а головне – з
української мови. Мені доводилося зустрічатися з людьми в
США, які свою українознавчу освіту здобули саме в таких школах
і які на пристойному рівні спілкуються, читають і пишуть українсь-
кою мовою.
На превеликий жаль, упродовж останніх десятиліть на
цьому рівні українознавчої освіти відбулися кардинальні зміни,
причому – на гірше. Недільні українознавчі студії було де посту-
пово, а подекуди й круто переведено в зовсім іншу площину:
✍ 61 ✍
недільні школи зосередилися на прищепленні дітям християн-
ських цінностей. Українська мова витіснена мовою країни прожи-
вання (в нашому випадку – англійською). Оскільки рівень і якість
навчання навіть християнським цінностям по суті зводиться до
звичайних дитячих ігор (часом із елементами малювання або
читання), можна вважати, що традиції недільних шкіл зведено
нанівець.
Суботні школи існують в місцях компактного проживання
українських громад, які спільними зусиллями релігійних громад
та батьків, а також за рахунок пожертв фондують оренду шкіль-
них приміщень (як правило, місцевих початкових або середніх
шкіл) та скромну оплату праці учителів. Заняття у цих школах
проводяться упродовж цілого навчального дня (шість – вісім
годин). Поки в цих школах працювали добре підготовлені вчи-
телі, ці школи давали дость пристойну українознавчу освіту.
Останнім часом і на цьому рівні українознавчої освіти за
межами України помітно негативні тенденції, які, з одного боку, є
продовженням старих проблем, а з другого – набутком уже ново-
го часу. Українознавчою освітою в США віддавна займається так
звана Шкільна рада, створена українськими емігрантськими орґа-
нізаціями. Найбільшою бідою цієї ради від часу її заснування бу-
ло засилля в ній людей, які самі не були переобтяжені знаннями
ні української літературної мови, ні українознавства в цілому. Ця
рада оновлюється у дивний спосіб самооновлення, відтак просто
не спроможна піднятися на рівень сучасних вимог і тому потроху
вмирає.
Негативні набутки нового часу обумовлені тим, що субот-
ню українознавчу освіту монополізували люди вже переважно із
нової, четвертої хвилі, які, як правило, є агреасивно активними,
але, на жаль, не мають ні фахової, ні педагогічної освіти. Ну, чого
може навчини підлітків людина, яка хоч і є носієм сучасної укра-
їнської мови, але має базову освіту в царині бухгалтерської спра-
ви. Навіть учителька математики, для якої українська також є
рідною, не може дати учням систематизованих знань ні з україн-
ської мови, ні з української історії, ні з української літератури.
Мої спроби обговорити проблеми суботніх шкіл із людь-
ми, які так чи інакше причетні до функціонування цієї мережі
українознавчого навчання, наштовхувалися або нерозуміння
проблем, або на небажання їх обговорювати.
Повноцінні середні школи (high schools) й школи-
інтернати було створено в місцях масового поселення українців.
Мені довелося ознайомитися із роботою таких шкіл у Детройті та
✍ 62 ✍
Чікаго (США) і в Мюнхені (Німечиина). Коли вони створювалися,
це були серйозні навчальні заклади, в яких діти вивчали (і вивча-
ють) загальноосвітні курси за програмами аналоґічних місцевих
шкіл і паралельно – набір українознавчих дисциплін: українська
мова і література, історія та географія України.
Зараз ці школи переживають дві проблеми. Перша – брак
учнів для орґанізації та забезпечення нормального навчального
процесу. Асимільовані представники третьої хвилі української
еміґрації уже не віддають своїх дітей на навчання в цих школах, а
надають перевагу звичайним державним або приватним школам,
які, безумовно, дають тривкіші знання. Друга проблема – брак
учителів або небажання адміністрацій цих шкіл займатися сер-
йозних пошуком і добором учительських кадрів. І це при тому, що
серед представників четвертої хвилі української еміграції можна
знайти сотні талановитих учителів для забезпечення якісного
навчання з усіх дисциплін, що складають освітній цикл цього
рівня.
Цікаво, що на відміну від української системи базової ос-
віти за межами України, яка явно переживає занепад, цілком
успішно оновлюються й розвиваються традиційні, а також народ-
жуються нові форми етнічної освіти нашими колегами і конку-
рентами з російськомовної освітньої мережі. При цьому, запев-
няю вас, про „руку Москви” тут не йдеться. Ініціатива іде від са-
мих учителів, які пропонують конкурентоспроможні форми на-
вчання, так і від батьків, які охоче відгукуються на пропозицію по-
слуг і підтримують російськомовні навчально-виховні заклади за-
клади фінансово або волонтерською допомогою.
Тільки в околицях столиці США Вашинґтона можна нара-
хувати з десяток (якщо не більше) дошкільних закладів, кілька
шкіл „позаурочного” навчання, які проводять заняття не тільки у
вихідні, а також після уроків у звичайних школах (що добре для
батьків, які через зайнятість на роботі не можуть займатися
своїми дітьми після того, як вони відбудуть уроки в школі). У цих
школах навчають не тільки російської мови та літератури, а й
російського мистецтва, музики, танцю і т. ін. Регіональні конкурси
й олімпіади стають звичайним явищем, яке об’єднує згадані до-
шкільні та шкільні заклади в своєрідну систему.
Ця система приваблює значну частину представників
української еміґрації, для яких не існує проблеми мовного харак-
теру або які віддають туди своїх дітей тільки тому, що українська
громада нічого подібного не пропонує.
✍ 63 ✍
Вищі й спеціальні україномовні та українознавчі нав-
чальні заклади, які були колись у країнах компактного розсе-
лення українців, на жаль, уже давно стали фактом історії. Із укра-
їнських вишів, заснованих українцями за межами Батьківщини,
до нашого часу дожив лише Український вільний університет
(Мюнхені, Німеччина). Отож доводиться констатувати практичну
відсутність української вищої освіти за кордоном.
Звичайно, у багатьох університетах і коледжах різних кра-
їн (і в Канаді та США зокрема) існують відділи та відділення, де
бажаючі можуть здобути вищу або спеціальну освіту в царині ук-
раїнознавства. Такі відділення є, наприклад, у складі універси-
тетів Альберти й Онтаріо в Канаді, Гарвардського, Колумбійсь-
кого, Мічіганського та інших в США і т.д.
Відхід у вічність всесвітньовідомих українських професо-
рів Ю. Шевельова, О. Пріцака та інших, відхід на емеритуру зна-
них професорів-україністів А. Гумецької, Л. Винаря, Б. Кравченка
та багатьох інших по суті девальвують рівень і якість україно-
знавчих студій та україномовної освіти у згаданих центрах. На
жаль, ці професори і вчені не підготували собі достойну зміну, а
адміністрації університетів не переймалися пошуком нових кад-
рів, здатних якщо не розвивати наукових шкіл, які вже було скла-
лися, то бодай продовжувати традицію глибокої зацікавленості
цих вишів Україною й українознавчими студіями. Отже, ці школи
приречені на вимирання або принаймні на животіння.
Є в цій проблемі аспект, на який досі ніхто не звертав ува-
ги. Тим часом після відновлення незалежності Укрїни цей аспект
дуже актуалізується, і тому я хочу загострити вашу увагу на ньо-
му. Йдеться про те, що хоч українознавчі центри при згаданих
мною канадських й американських вишах світової слави й ство-
рені з ініціативи та за активної (передусім фінансової) участі
українських громад і хоч функціонують завдяки зусиллям профе-
сорів та науковців переважно українського походження, за вели-
ким рахунком вони є канадськими й американськими, але не є
українськими. Я маю на увазі традиції української національної
науки та освіти, методик та рівні викладання.
У цьому зв’язку постає питання про розбудову й поширен-
ня за межами України української вищої, спеціальної й загаль-
ної освіти. Прикладом для наслідування може бути Американ-
ський університет, відділення якого є у Москві, Каїрі, Найробі та
інших великих культурних центрах світу. Існує в США і так звана
Рада з міжнародної освіти, представництва якої працюють в
багатьох країнах світу, зокрема і в Україні.
✍ 64 ✍
Звичайно, зараз українській діаспорі не потрібні виші та-
кого типу, як були колись засновані у Чехословаччині, Німеччині,
Канаді чи США. Але це зовсім не означає, що українська та укра-
їнознавча вища освіта за межами України зовсім не потрібна.
Очевидно, що потреби в українських вишах у тому вигля-
ді, в якому вони свого часу існували, нині немає.
Отже, на часі створення українських науково-навчально-
культурні центри в різних країнах світу, і в першу чергу – у краї-
нах масового розселення українців. Це уможливило б зосе-
редити фахові й фінансові зусилля на забезпеченні й реалізації
ряду важливих завдань: представництво української вищої й
спеціальної школи за кордоном, орґанізацію навчальних центрів
для забезпечення освітнього процесу від дитсадка до універси-
тетського рівня викладання цілих циклів українознавчих дисцип-
лін, проведення наукових досліджень та ін.
Я давно думаю над цією ідеєю, обговорював її із своїми
колеґами професорами та вченими в діаспорі, із керівниками
ряду університетів України (Києво-Могилянської академії, Остро-
зької академії, Миколаївського університету та ін.) та з багатьма
пересічними представниками української громади. Унаслідок цих
обговорень і роздумів і виникла ідея проекту Українського Уні-
верситету, яку вже не перший рік я й намагаюся популяри-
зувати.
Бачиться мені цей Український Університет як конґломе-
рат компактних навчальних закладів різних рівнів (починаючи від
дошкільного навчання й закінчуючи пост-докторальними сту-
діями), як науково-методичний центр вищої школи України за
кордоном, як осередок для управління стажування й навчання
українських студентів, фахівців, учених і професорів за межами
України і т.ін.
Кадрову проблему можна вирішити порівняно легко. За
межами України зараз живуть і працюють сотні й тисячі викла-
дачів вузів, вчителів шкіл та фахівців із дошкільного виховання,
які досконало володіють мовами країн проживання і які, я певен,
охоче підключаться до участі в реалізації проекту.
Не був би проблемним і пошук відповідного приміщення:
у Вашинґтоні й околицях можна за відносно невеликі кошти купи-
ти приміщення, з якої щойно виїхала якась школа.
Складніше вирішити проблему фінансування. Сподіва-
тися на те, що українська громада пожертвує достатню суму кош-
тів не доводиться. Збір коштів у такий спосіб ніколи не принесе
достатньої для фінансування проекту суми. Отже, на цей проект
✍ 65 ✍
мали б розкошелитися, з одного боку, українська держава в особі
міністерства освіти і науки, а з другого – бізнеси й ділові люди
України. Участь останніх була б їм на користь, а центрові забез-
печувала б незалежність від непомірного контролю з боку уряду.
Словом, ідея уже витає у повітрі. Запрошую до її активно-
го обговорення та деталізації.
✍ 66 ✍
✍
МИ ВСІ ВИННІ В ЦЬОМУ!
Голосував — не голосував... Обирав — не обирав... Сум-
но читати такі коментарі!
Раз відбулися вибори, які офіційно визнані чинними, отже,
"владу" обрано, і вже не має значення, хто голосував "за" і хто
голосував "проти". Всі виборці відтепер відповідальні за владу,
яку обрали. Це — аксіома.
Запис мій, однак, був не про це. Запис мій зводиться до
питання: так до яких же пір ми, українці, стоятимемо на колі-
нах, і нехай нас хоч уб’ють?!
Ну, не Янукович винен в тому, що він опинився на верши-
ні влади!
Ми всі винні в цьому! Знали ж, що він — двічі офіційно
визнаний кримінальним злочинцем (третій факт заслуговує окре-
мої розмови), але ж — допустили в політику взагалі, підштовху-
вали знизу, щоб він не впав з владної драбини. Зрештою, так са-
мо підтримували і Л. Кучму, і В. Ющенка, хоч знали, що і їхні ри-
льця в пушку (номенклатура ж!)...
Ну, не Табачник винен в тому, що йому до вподоби біль-
ше московська версія історії й географії!
Ми всі винні в цьому! Не на посаді міністра освіти й на-
уки проявив своє єство Табачник. До того він уже устиг проявити-
ся на вищих керівних посадах, в тому числі на посаді голови ад-
міністрації, в якій Кучма працював президентом (пригадуєте
жарт?). А до того були численні книжки й публікації в пресі, з яких
було видно, хто є who. Хоч починав Діма Табачник цілком нор-
мально, видавши у співавторстві із Олександром Сидоренком
книжку про сталінські репресії в Україні...
Здавалося б, за останні двадцять років було достатньо
можливостей набратися розуму, але ж не набираємося: без
перестанку наступаємо на одні й ті ж граблі.
...Два роки тому в Україні було ініційовано якісно новий
✍ 67 ✍
рух — Всеукраїнський рух за громадянську зрілість "Червона
калина". Сумно стверджувати, але за час, що минув, ініціатива,
яка зрештою може змінити ситуацію в Україні на краще, так і не
набрала розголосу, не знайшла підтримки й поширення.
Схоже, що стояння на колінах та посипання голови попе-
лом є звичнішим і приємнішим, ніж вивчення уроків минулого,
дорослішання й прийняття відповідальності на себе.
25 листопада 2011 р.
✍ 68 ✍
✍
КУЗЬО, КУПЧИНСЬКИЙ, КДБ/ФСБ
Не так давно я відгукнувся на одну із публікацій Т. Кузьо
так:
"Зазвичай я скептично ставився до більшості Ваших пуб-
лікацій. Даруйте, але маю підстави для цього.
А тут привернула мою увагу Ваша справді цікава публі-
кація. Маю на оці Вашу розвідку "Як Лебідь з Піховшеком Союз
розвалили. На гроші американської розвідки".
Звичайно, дещо Ви перебільшуєте. Але деякі речі для
Вас, очевидно, залишилися просто невідомими. Я тільки нещо-
давно довідався, що Роман Купчинський ледве не десять років
грів біля себе агента КДБ/ФСБ."
Відтак запропонував йому зустрітися, щоб поділитися з
ним інформацією про особу, яка опікувалася Р. Купчинським, —
не хотілося б виносити ім’я тієї особи на люди.
Пан Кузьо відповів мені анґлійською: мовляв, вам не тре-
ба лізти в речі, про які ви не знаєте.
✍ 69 ✍
✍
ПІДКАЗУЄ ПОШУК АВТОРА “ІСТОРІЇ РУСІВ”
Думаю, що вірогіднішим автором "Історії Русів" був усе-
таки Григорій Полетика. Це зовсім не виключає причетності до
цієї праці й О. Безбородька, який міг бути, скажемо так, “науко-
вим керівником проекту". Просто Г. Полетика мав більше можли-
востей для цього — в силу своїх обов’язків в царині міжнародних
зв’язків він буквально не вилазив із бібліотек і, безумовно, мав
більше можливостей для роботи над "Історією", ніж Безбородько.
Зрештою, прийде час, і ми довідаємося більше. На жаль,
архіви російських учених і письменників кінця ХVIII — першої по-
ловини ХІХ століття залишаються недостатньо дослідженими.
Працювавши свого часу над архівами Миколи Гоголя й Михайла
Максимовича, маю підстави засвідчити, що значна частина з то-
го, що мені доводилося тримати в руках ще наприкінці 60-х років,
залишається неопублікованою. З архіву Гоголя опубліковано все
(або практично все), що стосується його художньої творчості,
більшість із листування, а от фольклористичні й історичні студії
все ще залишаються поза увагою дослідників. Наприклад, досі
не опублікована збірка сороміцьких пісень, записаних Гоголем, а
це грубезний зошит велико-го формату сторінок на 200. Ще мен-
ше опубліковано із спадщини Максимовича, Куліша, Костомаро-
ва, того ж Кониського і багатьох інших письменни-ків і вчених.
Маю на увазі документи, які не треба й розшукувати, — треба
тільки піти в рукописний відділ Рум’янцевської бібліотеки в Моск-
ві або архівні сховища С.-Петербурга.
А скільки є ще всього такого, що просто не знайдено?! У
архівних сховищах колишнього СРСР (а мені доводилося працю-
вати більш, ніж у 20 архівах), за моїми даними, десятиліттями ле-
жать неопрацьованими, а отже й недоступними дослідникам
мільйони (sic!) одиниць зберігання.
✍ 70 ✍
✍
РУХІВЦІ ГОЛОВАТИЙ, ЛАВРИНОВИЧ
Сергій Головатий завжди дуже компетентно говорив про
верховенство права, але фактично мало що робив або й узагалі
нічого не робив для того, щоб перейти від балачок до діла (хоча
можливості для цього і в ВРУ, і в міністерстві юстиції, і — зреш-
тою — в УПФ були). Він тільки переходив з однієї партії до іншої,
доміґрувавшись разом із О. Лавриновичем та іншими від НРУ до
ПР. Отже, не сподіваймося нічого іншого, крім "трьопу". Повірте
мені: я пана Головатого знаю досить добре.
✍ 71 ✍
✍
ВІКТОР СУВОРОВ ЗНІМАЄ КАПЕЛЮХ
ПЕРЕД ШУХЕВИЧЕМ
Подякуймо дружно "русскоязычному историку" Віктору
Суворову (він же Володимир Різун) за такий сміливий жест.
Було б, однак, набагато важливішим для нас, якби украї-
нець Володимир Різун (він же Віктор Суворов) якомога скоріше
позбувся свого малоросійства, нарешті усвідомив себе україн-
цем. Це допомогло б йому зробити його концепцію Другої Світо-
вої війни набагато переконливішою і стрункішою.
На жаль, Віктор Суворов (В. Різун) за рівнем своєї мен-
тальності залишається "совком" і продовжує триматися осторонь
української громади у Великобританії. "Совковість" лізе з усіх
дірок у його працях. Маючи спільних з ним знайомих (для прямо-
го контакту наш герой залишається закритим, що, до речі, спорід-
нює його з М. Мельниченком), знаю, що і в повсякденному житті
він залишається "совком".
Відтак висловлювання "русскоязычного историка" Віктора
Суворова (сиріч малороса Володимира Різуна) спонукає до
запитання: "Ну, і що з того, що він знімає капелюха (чи шапку-
ушанку?) перед Шухевичем?!"
Справді-бо! Нам від такого знімання капелюха чи шапки ні
холодно, ні жарко. Відтак не тіштеся, панове!
✍ 72 ✍
✍
ГОЛОС ВОЛАННЯ В ПУСТЕЛІ
З приводу блоґів Вадима Колесніченка. І не тільки...
Читаю нові блоги Вадима Колесніченка, який здумав*)

себе найвидатнішим мовознавцем, правником та політиком суча-
сності, серед попередників якого у світовій історії можна назвати
хіба що Й. В. Сталіна. Так той, не довчившись у православній се-
мінарії, хоч не робив помилок при написанні ні свого справжнього
прізвища, ні свого прибраного імені. Цей же, маючи «верхню»
освіту за плечима, ба навіть «учений ступінь», не здатен напи-
сати без помилок своє власне прізвище, але без докорів сум-
ління**) укупі з таким же грамотієм (який також не може написати
своє прізвище без помилок – Ківалов) заповзявся нав’язати своє-
му народові закон про мовну політику, який, відповідно до вис-
новків тверезо мислячих фахівців як у царині мовознавства, так і
в царині права, має за мету „захистити” одну-єдину мову – росій-
ську. Правда, наш „геній”, вважаючи цю мову за рідну, і нею не
володіє, бо ж усе життя послуговується „наріччям”, яке має одно-
значне наукове визначення – суржик.
Прикметно, що обстоюване мовознавчим суперником са-
мого Сталіна знаходить „широку підтримку” (так принаймні ствер-
джує сам пан Колєсніченко) серед „суржикознавців” із різних нау-
кових і навчальних закладів України. Мені не відомі імена справ-
жніх авторитетів у царині української мови та мов національних
меншин, які стали б стіною за законопроект новоявленого авто-
ритета з „мовного права”. Зате серед них багато „суржикознав-
ців” – так би я назвав тих, хто вважають себе фахівцями з росій-
ської мови в Україні.
__________________________
*) Здумав = рос.: возомнил.
**) Без докорів сумління = рос.: без зазрения совести.
Перекладаю для Ківалова й Колєсніченка та їм подібних.
✍ 73 ✍
Як учень проф. Д.Е. Розенталя – одного з найвідоміших і
найавторитетніших знавців російської мови ХХ століття, – оче-
видно, я маю право взяти на себе нахабство заявити, що в Укра-
їні не було й немає людей, яких можна було б назвати незапе-
речними науковими й моральними авторитетами в царині росій-
ської мови. Як науковці, вони скорше належать до категорії „сур-
жикознавців”, а як моральні авторитети – до категорії, знаної в
народі під назвою „пристосуванці”. Зараз їм вигідно прилашто-
вуватись до лав прибічників таких пройдисвітів від науки і права,
як Ківалов та Колєсніченко. Втім, хай це буде на їхній совісті (хоч
ми й знаємо, що у таких людях совість і не ночувала). У цій ситу-
ації навколо законопроекту, що його так наполегливо проштов-
хують та пропихають через Верховну Раду Ківалов та Колєсніче-
нко, мене непокоїть інше, і про це я й хочу висловитися.
На диво таємниче занишкла у мовчанні Національна Ака-
демія наук України з усіма її авторитетними інститутами мово-
знавства, української мови, літератури, суспільних наук, держави
і права, в яких працювали не тільки академіки Білодід (союзний
академік з мовознавства, який, як і Колєсніченко, писав своє прі-
звище російською мовою з двома помилками: Бєлодєд) та Кор-
нійчук (який, як і Ківалов, російською мовою писав своє прізвище
з помилкою: Корнєйчук), а й справжні вчені; справжніми вченими
в усьому світі вважають людей із прекрасним знанням предмета
своїх наукових інтересів і з високими моральними принципами,
тобто непідвладних кон’юнктурі, чесних перед собою та наукою.
Уся ця „махина” не спромоглася бодай на одну наукову чи науко-
во-практичну конференцію для обговорення болючого для суспі-
льства питання та випрацювання рекомендацій, до яких не змо-
гла б не прислухатися Верховна Рада. Я не знаходжу їхніх ста-
тей, їхніх доповідей на конференціях, їхніх коментарів (хоча б під
блогами самого Колєсніченка), їхніх власних блогів...
Не чути голосу й українських університетів – Київського,
Харківського, Львівського, Одеського, Дніпропетровського та ін-
ших (маю на увазі виші, які колись і були засновані як універси-
тети, а не переназвані університетами з педагогічних, інженерних
та інших інститутів), – які знані були своїми науковими школами
як у різних галузях мовознавства, так і в різних галузях права. Не
чути навіть голосу Києво-Могилянки, яка претендує на статус за-
кладу, що відповідає „світовим стандартам”, і в якій уже сформу-
валися школи і мовознавців, і правників. Перепрошую за повтор:
Уся й ця „махина” не спромоглася бодай на одну наукову чи на-
✍ 74 ✍
уково-практичну конференцію для обговорення болючого для
суспільства питання та випрацювання рекомендацій, до яких не
змогла б не прислухатися Верховна Рада. Я не знаходжу їхніх
статей, їхніх доповідей на конференціях, їхніх коментарів (хоча б
під блогами самого Колєсніченка), їхніх власних блогів...
Мовчать колись дружні голоси „майстрів пера”, „інженерів
людських душ”, „майстрів сцени”, „майстрів екрану”, „майстрів
пензля та різця” – письменників, поетів, критиків, публіцистів,
журналістів, громадських кореспондентів (по-теперішньому, пев-
но, краще буде сказати: блогерів), режисерів, акторів, співаків,
малярів, скульпторів і всіх-всіх об’єднаних у спілки письменників,
журналістів, театральних діячів, кіномистецтва, художників та ін.
Ще раз перепрошую за повтор: Уся й ця „махина” не спромоглася
бодай на одну спільну творчо-практичну конференцію для обго-
ворення болючого для суспільства питання та випрацювання
рекомендацій, до яких не змогла б не прислухатися Верховна
Рада. Я не знаходжу їхніх статей, їхніх доповідей на конферен-
ціях, їхніх коментарів (хоча б під блогами самого Колєсніченка),
їхніх власних блогів...
Понабирали в рот води навіть ті окремі особистості, які
самотньо височіють, вивищуються над суспільним українським
плоскогір’ям як символи нації – та ж Ліна Костенко, той же ака-
демік Іван Дзюба, той же поет і ще не так давно дуже активний
політик Дмитро Павличко, той же „засновник” Києво-Могилянки
В’ячеслав Брюховецький... Я називаю імена найзнаніших (при-
наймні мені) українців. Завмерли в мовчанні ще живі мої давні
колеги й друзі, лауреати Шевченківської премії й знані письмен-
ники, науковці, критики, публіцисти й редактори, які колись ви-
плекали в мені свідомого українця, з одного боку, й «авторитет-
ного словознавця» (за визначенням одного із них) – з другого. А
такі ж національні авторитети є і серед кримських татар, і серед
українських угорців, поляків, греків, євреїв, не кажучи вже про
росіян...
Отож ще й ще раз перепрошую за повтор: Уся ця „братія”
не спромоглася бодай просто зібратися докупи й висловити своє
бачення болючого для суспільства питання та випрацювання
рекомендацій, до яких не змогла б не прислухатися Верховна
Рада. Не чути навіть їхнього волання в пустелі — я не знаходжу
їхніх статей, їхніх деінде виголошених доповідей, їхніх коментарів
(хоча б під блогами самого Колєсніченка), їхніх власних блогів...
Виглядає так, що на Ківалова й Колєсніченка, на їхній
мовознавчо-правознавчий витвір немає тепер в Україні ні Остапа
✍ 75 ✍
Вишні, ні Степана Олійника, ні Олександра Ковіньки, ні Павла
Глазового – модерних сатириків та гумористів, здатних нищівною
критикою привести до пам’яті суспільство, а заодно допомогти
малограмотним псевдонародним депутатам і ділкам від політики
отямитися. Мовчать навіть мої давні приятелі – сатирики й гумо-
ристи Василь Шукайло (Владислав Бойко), Василь Довжик та
Володимир Голобородько... А мій колишній студент і справді
талановий сатирик-гуморист Валерій Ясиновський, замість того
щоб висміювати Ківалова й Колєсніченка, заповзявся публічно
глузувати з мене тільки через те, що йому забракло аргументів у
приватній суперечці зі мною з приводу спадщини Олени Пчілки.
Не чути і їхнього волання в пустелі — я не знаходжу їхніх фейле-
тонів, гуморесок, їхніх дошкульних коментарів (хоча б під блоґа-
ми самого Колєсніченка), їхніх сатиричних блогів...
Дивує мене тут і позиція „об’єктивної” „Української прав-
ди”, яка надала можливість Вадимові Колєсніченкові із завидною
регулярністю розміщувати на своєму сайті блоги із його маяч-
нею, але так і не спромоглася виділити таке ж блоґо-місце для
людини такого ж рангу, яка обстоює альтернативну точку зору. Я
вже не кажу про те, що „Українська правда” могла б організувати
грунтовну дискусію про законопроект Ківалова й Колєсніченка за
участю названих і неназваних тут авторитетів і з мовознавства, і
з права. Розважлива, вдумлива, мудра розмова пішла б тільки на
користь справі, а заодно й допомогла б суспільству зорієнтува-
тися в ситуації навколо проблеми, на якій явно спекулюють недо-
уки в царині права, невігласи в царині мовокористування й прой-
дисвіти від політики. Отже, з доброго чи з недоброго наміру, але
небажанням відповідним чином висвітлювати альтернативні по-
гляди й не висловлюючи редакційну позицію стосовно обговорю-
ваної проблеми, „Українська правда” мимоволі прийняла сторону
Колєсніченка.
...Якщо зробити відповідний пошук на Ґуґлі, либонь чи не
найуживанішою блоґерами „Української правди” цитатою із „Коб-
заря” Тараса Шевченка є його рядки „На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!” Можливо, саме ці два геніяльних рядки із
поеми „Кавказ” найповнішою мірою віддзеркалюють і ситуацію,
яка спонукала мене сьогодні висловитися. Я свідомий того, що
цей мій виступ, як і всі попередні з інших приводів, залишиться
голосом волання в пустелі. Зате можу потішитися бодай з того,
що я зробив собі непоганий пода-рунок до дня народження.
16 січня 2012 р.
✍ 76 ✍
✍
ПРО ПОТРЕБУ ЗАСНУВАННЯ
УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ
Як людина, яка віддала 20 років свого життя не тільки

викладацькій, але й управлінській роботі в системі вищої освіти,
я переймаюся проблемами розвитку української вищої школи й
виходу її на світові обшири. Упродовж останніх років я активно
пропагую ідею заснування міжнародного Українського
університету з потужною онлайновою базою. В силу специфіки
державного управління наукою та вишами в Україні, мій проект,
ясна річ, не знаходить підтримки. Втім, я мене більшою мірою
турбує пасивність моїх колег-професорів, оскільки за їхньої
активної підтримки та участі ми могли б реалізувати цей проект
за межами України (наприклад, у США).
Від часу заснування Українського католицького універси-
тету не дає мені спокою й думка про те, що було б добре мати
також і Український православний університет.
Що стосується римо-католицької церкви, то створення
цивільних, мирських університетів є давньою традицією. У Ста-
рому Світі успішно працює ціла низка університетів, заснованих
колись із благословіння Ватикану різними угрупуваннями като-
ликів. Спеціальні католицькі університети існують ледве чи не в
більшості країн світу, де домінує римська церква.
Мають свої університети й протестанти. Вони знані як
християнські. Цікаво, що засновують свої університети не тільки
головні, наймасовіші течії в протестантстві, а й менш потужні чи
й просто малі. Наприклад, меноніти мають у Північній Америці аж
два університети.
Зовсім інша картина у православ’ї. Має православний
університет Антіохійська церква. Заснували православний уні-
верситет і греки; правда, не в Греції чи США, де мають потужну
✍ 77 ✍
церкву, а в… Африці. Ось уже двадцять років поспіль діє під
егідою РПЦ Православний Свято-Тихонівський гуманітарний уні-
верситет у Москві. До цього ще можна додати православні інсти-
тути нижчого, ніж університет рівня, один із яких працює під
егідою Вселенського патріарха в США. На цьому по суті перелік і
вичерпується. Я вже не кажу про те, що жоден із цих право-
славних вишів навіть не наблизився до того рівня й авторитету,
якого зажили католицькі й протестантські університети.
Цікаво, що жодна з українських православних церков поки
що навіть не починає розмов про створення правосланих вишів,
задовольняючись парою духовних академій та невеликою
мережею семінарій, які готують кадри для внутрішніх потреб
церков. Ми добре знаємо, що загальний освітній рівень підготов-
лених там священиків залишає бажати кращого, оскільки викла-
дацький склад академій та семінарій, як правило, не мають від-
повідної університетської освіти, а що вже казати про наявність у
них учених ступенів та професорських звань.
Мені, звичайно, скажуть, що проблема створення Україн-
ського православного університету спричинюєтьсся розколом
українського православ’я на різні юрисдикції і що цю проблему
проблему буде вирішено після створення єдиної Помісної
православної церкви. Аргумент, звичайно, дуже вагомий. Тільки
ж один Бог знає, як довго ще триватиме процес об’єднання
українського православ’я в єдину церкву. Так можна й до другого
пришестя дотягнути…
Між тим, я глибоко переконаний, що заснування Українсь-
кого православного університету можливе й необхідне саме
тепер. Спробую обгрунтувати свою позицію.
По-перше, Український православний університет може
бути заснований як незалежний громадський виш, який не підпо-
рядковується якійсь конкретній православній юрисдикції, але
уможливлює співпрацю різних православних церков – УПЦ КП,
УПЦ МП, УАПЦ, УПЦ в США, УПЦ в Канаді та ін. В міру своїх
можливостей українські православні церкви та їхні вірні, безумо-
вно, підтримають цей проект матеріально.
По-друге, Український православний університет як осе-
редок вищої освіти на засадах православ’я зайнявся б
підготовкою кадрів з вищою та післядипломною освітою, які
поступово замінили б існуючий викладацький склад православ-
них академій та семінарій, які понесли б свої знання в зага-
льноосвітні школи й інші, неправославні навчальні заклади і які
зрушили б з мертвої точки наукові гуманітарні студії, передусім –
✍ 78 ✍
в царинах православної історії, етнології й етнографії, психології
й соціології та ін.
По-третє, як навчально-науковий заклад, Український
православний університет у короткому часі перетворився б на
об’єднуючу рушійну силу українського православ’я. Це здійсню-
валося б через підготовку кадрів з вищою освітою сучасного
рівня. Це здійснювалося б через проведення наукових дослід-
жень, публікацію наукових праць і організацію наукових і науково-
практичних конференцій, семінарів, симпозіумів.
Словом, закріпившись як факт українського правослів’я,
Український православний університет стане фактором, умовою,
рушійною силою на шляху об’єднання українських православних
церков у єдину Помісну церкву.
Якщо цю ідею буде підтримано, я радий буду докласти
своїх знань, досвіду й сил для того, щоб проект став реальністю.
✍ 79 ✍
✍
ПРО «МОВНІ ПИТАННЯ» ТА «КАШУ» В
ГОЛОВІ
Нотатки з приводу різних дискусій на Фейсбуці
Досить часто я встряю тут у суперечки з „мовного

питання” й висловлююся досить докладно, з обгрунтуванням
обстоюваних положень. Висловлене в коментарях губиться в
загальній масі того, що всі ми тут викладаємо та обгово-
рюємо, відтак я й подумав, щоб було б розумно об”єднувати мої
коментарі в блоки нотаток. Оскільки розумна думка зазвичай
приходить із запізненням (росіяни з цього приводу гарно ка-
жуть: „умная мысля приходит опосля”), на жаль, я не зберіг у
своїх течках посилання на ті викладки, які спричинили мої
коментарі. Але по відношенню до останніх я почав виправляти
свою помилку, і це ви побачити нижче. Отже, сподіваюся, що
мої думки вас зацікавлять.
Настирливе стукання в одну точку — ось завдання публі-

циста”, — зауважив колись один із класиків публіцистики.
Публіцист, як правило, не пропонує рішень, бо це не вхо-
дить у його завдання.
Ну, а що стосується "мовного терору", то історія світового
терору (яка, до речі, бере початки з індивідуального терору в
Росії) свідчить, що "силою не будеш милою". Тим більше в такій
делікатній сфері, як мовлення, мовокористування.
Якщо Ви бодай пробували навчати дітей іншої мови, то
знаєте, які результати досягаються з примусу.
Тільки порух пасіонарного характеру може спонукати
мільйони переключитися на активне послугування мовою.
Класичним прикладом сучасності є перехід єврейства на
іврит — мову, яка вважалася практично мертвою, було не тільки
✍ 80 ✍
реанімовано, а запроваджено як державну в Ізраїлі, і більшість
євреїв навіть у розсіянні заповзялися студіювати її.
Українська мова не є мертвою, як був іврит, а є однією із
найрозвинутіших сучасних мов. І це значно полегшує розв’язання
проблеми. До того ж, на відміну від Ізраїлю, Україна мала досвід
українізації 20–30-х років.
Як свого часу Ізраіль, Україна мала чудовий шанс для мо-
дерної ненав’язливої українізації, коли 1991 року наказав довго
жити СРСР, коли 90% населення України підтримали Акт неза-
лежності і коли українська мова зненацька стала модною. Укра-
їна цим шансом не скористалася.
На жаль, наші псевдодемократи не тільки не зуміли реалі-
зувати ідею, а настільки дискредитували її, що тепер тільки зали-
шається думати-гадати, коли ще нам випаде такий шанс.
Серед уроків, які мені давала моя баба Настя, був один:
не випробовуй свою долю тричі. Це дуже важкий урок. На жаль, я
його так і не засвоїв, продовжуючи наступати на ті самі граблі.
Отже, україізацію 20 - 30-х років ми програли. Можливості
для українізації 90-х років ми не використали... Що далі?
[Написано 20 січня 2012 р.]
Це — тема для окремої моноґрафії. Спробую відповісти

дуже коротко:
Латинізація української мови, безумовно, наблизила б нас
до Європи й європейської культури. Прикладом переваг латинки
над кирилицею є сербська та хорватська мови. Завдяки латинці і
етнічна ментальність, і культура сербів у контексті південносло-
в’янському та й загальноєвропейському історично потужніші, ніж
ментальність і культура хорватів, які послугуються більше кири-
лицею, хоча не цураються й латинки. Ну, а тепер, в епоху інтер-
нету, можна тільки уявити собі, наскільки були б розв’язані руки в
України. Ні поляки, ні чехи, ні словаки, ні ті ж серби не мають тих
труднощів, з якими стикаємося ми, українці, білоруси, болгари,
ба навіть росіяни, хоч кириличний світ на сьогодні найбільшою
мірою й замкнений на російську мову.
Втрати від переходу на латиницю, ясна річ, не зводяться
до втрати окремих букв (як та ж "Ж"; дехто навіть переживає, що
ми втратили б також "Ї", не відаючи, що буква "Ї" існує і в
латинському алфавіті — відкрийте Webster або Oxford і знайдіть
там, наприклад, слово "naїve", в якому вживається наша рідна
буква "Ї", і таких прикладів чимало).
✍ 81 ✍
Найбільшою втратою, очевидно, була б втрата цивіл-
ізаційного характеру, якщо пристати на сторону тієї історичної
школи, яка доводить, що наша земля є матір"ю письма, знаного
як кириличне, і що Кирило фактично удосконалив письмо, яке
уже існувало на наших землях і дав йому друге дихання.
Безумовною втратою (не тільки духовно-культурною, але
й матеріальною) була б потреба при перевиданні переводити на
латинку тексти, створені нашим народом упродовж більш як
тисячоліття. Уявімо, як би сприймалися "Повчання" Володимира
Мономаха, байки Г. Сковороди, "Кобзар" Т. Шевченка, твори того
ж І. Франка і т. д. Звичайно, нові покоління з часом звикли б до
цього, але розрив у культурному переданні, процесі залишався б
незагойною раною.
Це – без сумніву, одна із Ваших кращих публікацій. Ви –

один із небагатьох, хто привертає увагу ролі П. Куліша в станов-
ленні сучасної української мови. На жаль, довгий час роль Кулі-
ша замовчувалася, а його заслуги на цьому терені було вписано
в заслуги Т. Шевченка.
Навіть фахівці-мовознавці (а про загал годі й говорити)
або не знають, або не замислюються над тим, що ми зараз по-
слуговуємося тим варіантом літературної української мови (ал-
фавітом та правописом), знаним ув історії мови як „кулишівка”
(так у джерелах – через „и”), що переміг у конкурентній боротьбі
другої половини ХІХ століття.
Фахівцям відомо, що другим варіантом літературної украї-
нської мови, який мав шанс на поширення, була так звана „драго-
манівка”, запропонована, як випливає із самої назви, Михайлом
Драгомановим. Хто читав першодруки праць цього вченого, пуб-
ліциста й громадського діяча, той напевно звертав увагу на те,
що його письмо відрізнялося від письма Шевченка й Куліша.
Зокрема, він пробував включити до української абетки літери з
латини (напр., ‘j’).
Новаторство М. Драгоманова так і не знайшло широкої
підтримки. Навіть його сестра – поетеса, публіцистка, журналіст-
ка й громадська діячка Олена Пчілка та його племінниця – гені-
альна Леся Українка віддали перевагу... „кулишівці”.
У свою чергу, в Галичині навколо Івана Франка гурту-
валися прихильники запровадження в практику українського
писемного мовлення латинського алфавіту. І хоча ця робота бу-
✍ 82 ✍
ла досить продуктивною, „франківка” не витримала конкуренції з
„кулишівкою”. Відтак, на Галичині й Закарпатті найуживанішою
стала та ж „кулишівка”.
Звичайно, півтора століття тому ще не знали про те, що
розвій української мови на основі латинської абетки був би над-
банням для доби інтернету. Відтак, не мали б ми того клопоту з
транскрипцією та транслітерацією, який маємо тепер через необ-
хідність вживання латинської абетки при спілкуванні через
інтернет, коли бракує (сподіваюся, поки що) можливості вдава-
тися до звичної нам кирилиці, а точніше-таки – „кулишівки”.
Не думаю що навіть "найнормальніша" мовна політика

може стати тим "щастям", на яке Ви сподіваєтеся. Як не ста-
ралися американські власті обмежити поширення в США іспан-
ської мови, готувався навіть законопроект про статус англійської
мови як державної (уявіть собі, навіть в США використання мови
не регулюється законом), але з того нічого не вийшло. І забло-
кували це не багатомільйонна іспаномовна іміграція, а... законо-
давчі органи штатів, в яких (органах) переважають англомовні
громадяни. Зрештою, мовне питання ніколи не стане першочер-
говим для будь-якої держави.
А от ініціатива знизу, так би мовити, громадські програми
можуть відіграти свою роль краще, ніж найдосконаліше законо-
давство, і навіть за найнесприятливіших умов. Я вже писав про
це у своїй статті "Чи потребує захисту українська мова?" Тому
тут я хотів би наголосити ось на чому.
В іншій гілці цієї групи, присвяченій спадщині П. Куліша,
ми зійшлися на тому, що розвій і поширення української літера-
турної мови прийшлися на другу половину ХІХ ст. Прицьому
літературна українська мова впроваджувалася в практику й
розвивалася двома паралельними течіями і приблизно однако-
вими темпами і на Великій Україні, і на Галичині. І це при тому,
що на Галичині для цього були більш-менш сприятливі умови, а
на Великій Україні були не тільки менш сприятливі умови, а й
навіть жорсткі заборони з боку російського царату.
Популяризацією української мови, української літератури
займалися не урядові/державні структури, а самоорганізовані
громади, товариства, школи тощо. Провідну роль у цій украї-
нізації відіграло створене тоді Товариство "Просвіта", яке актив-
но працювало і на Великій Україні, і в Галичині.
✍ 83 ✍
Формально Товариство "Просвіта" відновило свою діяль-
ність наприкінці 80-х років, включившись в громадсько-політичну
боротьбу, але так і не відновивши первинні форми діяльності -
організацію класів української мови для бажаючих, поширення
україномовної літератури і под. Читачі згаданої вище статті зау-
важували, що сподіватися на "Просвіту" як застарілу форму годі.
Не заперечую. Хай це буде не "Просвіта". Але хто зава-
жає створенню інших об"єднань і орґанізацій, які взяли б на себе
поширення україномовної літератури, влаштування курсів укра-
їнської мови, пропаганду всього українського?!
Я не думаю, що нинішня влада в Україні стала б на пере-
шкоді реалізації таких громадських ініціатив. Вони настільки зай-
няті розграбуванням держави та виведенням за кордон капіталів,
що їм просто ніколи відстежувати якісь там класи української
мови у місцях переважання російськомовного населення.
Це — правда. Можливо, тоді довелося б писати так, як у

трирічному віці говорив мій син - "зУки" ("жукИ", значить).
Але проблема транскрипції й транслітерації української
лексики латиною на сьогодні настільки велика, що, як на мене,
на якісь жертви можна було б і піти.
На сьогодні існує кілька способів транскрипіціх й транс-
літерації, і одним із найуживаніших є той, який запропонувала
Бібліотека Конгресу США (а створили його українські фахівці -
співробітники бібліотеки).
Проігнорувавши рекомендації Бібліотеки Конгресу, Кабі-
нет Міністрів України на чолі з Ю. Тимошенко, ухвалив свої реко-
мендації (звісно, працювали над ними також українські фахівці;
припускаю навіть, хто саме). Щось їм вдалося краще, а щось
було відступом назад.
Промовчу про рекомендації груп учених, не пов’язаних із
"державними замовленнями", зокрема, і про мої власні, — тут не
місце для їх обговорення.
Біда наша в тому, що навіть офіційні рекомендації не зна-
ходять широко ужитку (за винятком, звичайно, використання в
офіційних документах) і зачасто нехтуються навіть людьми з
вищою освітою в галузі іноземних мов та теорії і практики
перекладу.
Ну, а що стосується широкого загалу... Зразки "творчості"
в цій царині можна знайти тут же, на ФБ, серед записів або
✍ 84 ✍
коментарів тих, хто не має можливості, не вміє або й не хоче
використовувати кирилицю на своїх комп"ютерах. Жах бере
морозом!
Тих 25–30% відсотків українців, що усвідомлюють себе

українцями (я утримався б від формули "свідомі українці" —
відсоток таких буде ще менший — таких, можливо, 5–10%)
більші, ніж досить для виконання тих завдань, про які я говорив
вище.
Коли у ХІХ ст. починала свою роботу “Просвіта”, доля
свідомих українців була ще меншою (можливо, 1–3%), як і частка
тих, що усвідомлювали себе українцями (можливо, 10–15%).
Надодачу до цього населення України практично було не тільки
неосвіченим, а й неграмотним, неписьменним.
Незважаючи, на ці обставини, маючи у своєму розпоряд-
женні лише малотиражні друковані видання (книжки, брошури,
газетки, листівки), активісти "Просвіти" йшли в люди і несли із
собою знання, грамотність і можливість самоусвідомлення не
тільки як українців, але і взагалі як людей. Не забувайте, що у
пам’яті багатьох із них були свіжі спогади про кріпацтво.
У розпорядженні ж сучасників можуть бути не тільки
книжки й брошури (тепер, здається, брошур уже й не видають),
не тільки газети й журнали, не тільки телебачення і радіо, а й
необмежені можливості інтернету, який здатен відкрити очі на
все.
Припускаю: мені зараз почнуть торочити про засилля
російськомовної друкованої й телерадіопродукції і т. ін. Тому
застерігаю: я не говорю про ці засоби інформації, хоч і їх можна
розумно використовувати на користь справі — приклади є й тут,
рна ФБ, і вони спрацьовують. Я веду мову про ті хай нечисленні
засоби масової інформації і про ті можливості, які ми маємо, але
які так і не навчилися використовувати.
Соціологи стверджують, що лише 3% активної частини
суспільства здатні змінити його докорінно. Це, власне, підтверд-
жує й досвід "Просвіти" ХІХ ст. Зрештою, й досвід нинішньої
української влади виразно говорить нам про те саме.
✍ 85 ✍
Панове, клопочіться не про російську діаспору в Україні
(навіть за завищеними даними, їх не більше 10%). Клопочіться
про малоросів, які складають більшість населення України. Як
тільки малороси виростуть в українців, проблема російської
діаспори відпаде сама по собі: росіяни наглі й нездарні на
вивчення мови там, де вони почуваються господарями. Там же,
де вони господарями не почуваються, вони — серед тих, що
асимілюються в першу чергу (як, до речі, й німці). Приклад тому
— досвід діаспор в Америці.
[Інформаційний привід – виклад на сторінці Вахтага
Кіпіані 18 лютого 2012 р.]
Спеціально для Олексія Корнілова:

Дуже шкода, що Ви відчуваєте біль, але то зовсім не той
біль, який Ви намагаєтеся вгамувати нагадуванням про силу
"слога" та "могучесть языка" Толстого, Достоєвського, Буніна, й
маркуючи отим Вашим "ущербен тот, кто его попрекает", укра-
їнців.
Скільки я стежу за дискусіями на тему панування росій-
ської мови в Україні (а я досить пильно відстежую це), я не при-
гадую жодного (sic!) випадку, щоб хтось із дискутантів зневаж-
ливо чи презирливо висловився про літературні таланти класиків
російської літератури. Жодного! Українці не без задоволення
читають російську класику. Отож нехай Вам це не болить, бо тут
ніхто не наступає Вам на мозолі.
Підмінюючи предмет дискусії, пересмикуючи, Ви намага-
єтеся захистити те, що не підлягає захистові: російська мова має
право на панування на своїй мовній території, а українська — на
своїй. І люди, які поважають інші народи (у першу чергу сусід-
ські), поважають і право цих народів на використання, а отже й
на захист їхніх мов.
Я не знаю, де Ви здобували освіту і хто були Ваші вчи-
телі, але я певен, що я маю право це сказати: на відміну від Вас,
я є фахівець з російської мови і одним із моїх учителів був проф.
Д. Е. Розенталь (якщо Вам не відоме це ім’я, загляньте в
енциклопедію), який — знову ж таки, на відміну від Вас, — з по-
вагою ставився до моєї рідної мови. Як Ви зрозуміли, моєю рід-
ною мовою є українська, хоча в Росії й там, де це доречно, я
вільно послуговуюся російською.
Наскільки мені відомо, Ви — уродженець України, але Ви
чомусь не можете вільно послуговуватися українською, хоч за
всіма правилами етики Ви мали б це робити. Як же треба
✍ 86 ✍
зневажати себе, щоб опуститися до отакого демонстративного
виказування своєї неінтелігентності (інакше кажучи — хамства),
свого неуцтва, свого невігластва!
Ще — як докір корніловцям і корніловщині:

Наприкінці 60-х я працював у редакції газети "Літературна
Україна", де серед моїх колег був і Геннадій Коновалов — відо-
мий на той час український літературний критик. Він був стовід-
сотковий росіянин, народився і виріс у Сибіру, в Україну його
занесли вітри Другої Світової війни. Він міг, як А. Кузнєцов та Л.
Вишеславський, писати російською й друкуватися в журналі
"Радуга" та російськомовних виданнях. Але він писав українсь-
кою. Він розмовляв українсько. Я певен, він і думав українською.
Пригадую, як одного разу в коридорі Будинку літераторів
ми стояли групкою (майже всі учасники тієї групки в майбутньому
стали Шевченківськими лауреатами) і обговорювали якесь суто
українське питання. Г. Коновалов вкидав у горнило дискусії скупі
фрази, аж поки хід дискусії пішов "не в той бік". Відтак він приму-
сив нас заціпитися своїм вигуком: "Хлопці, виходить, що з-поміж
усіх вас я — єдиний справжній українець!"
Мене й досі зворушує цей спогад про мого друга-росія-
нина.
Так само я пригадую, як ходив брати інтерв’ю до відомого
на той час актора Ігоря Шведова, який створив Театр Одного
Актора, читаючи зі сцени твори... Леніна. Уродженець Вологод-
щини, а якою гарною українською він розмовляв!
Що значить — культура, інтелігентність, а відтак і повага
та любов до народу, серед якого живеш.
Як видно навіть з коментарів, у більшості українців щодо

мови — "каша" в головах. Чого домагатися від пересічного укра-
їнця, для якого мовне питання було й залишається десятиряд-
ним, якщо інтелігенція, ба навіть найосвіченіша частина інте-
лігенції не дбає про це. Покажу це на прикладах з мого власного
досвіду.
У середині 70-х років пару років мені довелося працювати
на посаді помічника ректора Київського університету, а заодно й
тодішнього голови Верховної Ради УРСР члена-кореспондента
✍ 87 ✍
АН УРСР, доктора фізико-математичних наук і завідувача кафед-
ри оптичної фізики М.У. Білого. Так-от, цей достойник (царство
йому небесне!) належним чином не володів ні українською, ні
російською мовою. Він був взірцем використання двох варіантів
суржика: одного — базованого на українському мовному грунті, а
другого — на російському. Проте, в силу своєї посади, ясна річ,
він дозволяв собі відстоювати ті мовні покручі, які йому подо-
балися.
Одного разу між М. Білим і мною виникло досить серйоз-
не непорозуміння на цьому грунті. Відбулося це на публіці — на
засідання ректорату, тобто в присутності з півсотні осіб, серед
яких було кілька провідних (не тільки в університеті, а й в Україні)
філологів, в тому числі й декан філологічного факультету. Жоден
із філологів навіть не пікнув на мою підтримку, і тоді я звернувся
по допомогу до першого проректора, академіка АН УРСР,
доктора біологічних наук, професора й директора Інституту
фізіології й просто мудрої людини Петра Григоровича Богача,
який був чудовим знавцем української мови. "Він правий!" —
твердо підтримав акад. Богач мене як доповідача. — "О, спе-
лись!” — вигукнув у відповідь знервований член-кор Білий, але
вимушений був ретируватися. Настільки великим був авторитет
П. Богача.
Після наради я зустрів П.Г. Богача в коридорі з цигаркою
в зубах (він страшно смалив). "Ну, що? Нагоріло? — усміхнувся
він. — Зайдете увечері — поговоримо..." Я любив під кінець ро-
бочого дня заходити до Петра Григоровича в кабінет. Він сидів за
своїм величезним письмовим столом і попихкував цигаркою,
вголос роздумуючи над різними питаннями, і я — молодий — був
благодатним грунтом для висівання його думок. Богач говорив
стиха, наче бурчав собі під ніс, і щоб почути його, треба було
буквально лягати грудьми на зелено сукно його столу.
Отже, того вечора заходжу я до акад. Богача на наші
чергові посиденьки, і він мені каже: "Те, що сталося сьогодні,
досить симптоматичне... Як фізіолог, я дуже багато думав про
людей, які не можуть досконало оволодіти ні однією, ні другою
мовою. Я ні з ким не ділився своїми спостереженнями й думками,
але вам скажу як журналістові, чия професія на мові базується.
Ото як людина говорить, у неї така ж каша в голові і з фізіоло-
гічного погляду. Отже, про грамотність, культуру, а тим паче про
високу свідомість годі й говорити".
Думаю, що кращого пояснення для явища, яке ми обгово-
рюємо, немає і навряд чи може бути. В принципі. Очевидно, що
✍ 88 ✍
це багато що пояснює і прояснює в усьому тому, що відбувається
в нашому суспільстві.
Мене завжди коробило й коробить, коли люди не дбають
не тільки про культуру вираження своїх думок, а навіть про
елементарну безграмотність. Раніше, щоб відіслати кудись лис-
та, малописьменні люди зверталися по допомогу до фахівців або
до людей освіченіших (між батько-вчитель стільки тих листів пи-
сав для односельців). Тепер же скрізь і всюди спостерігаємо, як
абсолютно неграмотні люди без докорів сумління беруться не
тільки за писання листів, але й за редагування текстів, які розхо-
дяться у великій кількості.
Упродовж років і років я спостерігаю за життям амери-
канців, і серед них мені часто трапляється зустрічати дуже мало-
грамотних або й геть неписьменних людей. Я був приємно вра-
жений тим, як ці люди бодай намагаються висловитися якомога
краще, грамотніше, пристойніше...
Наостанок наведу ще один приклад із тих же років моєї
роботи в ректораті "київського КДУ", як говорив колись один із
попередників М. Білого на посаді ректора.
Через мій стіл як помічника ректора проходили безліч
різноманітних документів — звітів, доповідних, пояснень, заяв і т.
ін. Отак одного разу на мій стіл лягла й доповідна записка тоді-
шнього декана філологічного факультету, доктора філологічних
наук, професора Михайла Семеновича Грицая: півтори сторінки
тексту, написаного від руки. Після того, як я показав ту доповідну
ректору і було вжито відповідних заходів, я мав право розпоря-
дитися нею на власний розсуд. В силу дивовижної унікальності
того документу я вирішив зберегти його у моєму архіві, і при ба-
жанні, сподіваюся, ви можете знайти його у моєму фонді №1111 в
ЦДАМЛМ України (Володимирська вул., 22). Унікальність цього
документу в тому, що у короткому тексті керівника факультету
для підготовки філологів (sic!) я нарахував півтора десятка еле-
ментарних мовних помилок, за які моя вчителька української мов
Валентина Кирилівна Буденна однознач-но поставила б "двійку".
А тут... декан провідного українського філфаку!
Я показав ту доповідну проф. А.П. Коваль, завідувачці ка-
федри стилістики, на якій я тоді працював, викладаючи стиліс-
тику, теорію і практику перекладу та основи редакторської май-
стерності. Ми реготали до сліз. А потім, "протверезівши", дійшли
сумного висновку про те, що нас чекає в майбутньому. Адже рі-
вень мовної культури професорсько-викладацького складу по-
значається на рівні філологів, журналістів, інших фахів-ців, які
✍ 89 ✍
випускаються із вишів. Ті, у свою чергу, несуть свій уже ущерб-
ний рівень мовної культури у шкільні класи, на сторінки друко-
ваних видань, у теле- й радіоефір, і їхня, уже з дозволу сказати,
мовна культура "рикошетить" по "отих малих рабах німих", на
сторожі біля яких прагнув поставити слово геніальний Тарас
Шевченко.
Чи багато змінилося за 35 років, які минули відтоді?
Я більш, ніж певен, що 99% людей в Україні не дбають
про культуру мовлення (незалежно, якою мовою вони користу-
ються — українською чи російською). Та що говорити про маси,
коли фахівці — філологи, журналісти, письменники, чиї професії
прив"язані до мови, для кого слово є "єдиною зброєю" (Леся
Українка), — і ті не дбають про грамотність і культуру мовлення,
письма.
[Інформаційний привід – виклад на сторінці Олега Медве-
дєва 20 лютого 2012 р.]
✍ 90 ✍
✍
ПАМ’ЯТІ МИКОЛИ ШУДРІ
Повідомили мені з України, що у вівторок, 27 березня, ві-
дійшов у вічність Микола Архипович Шудря. Упродовж десятиліть
покійний належав до числа моїх друзів, і були роки, коли ми були
особливо близькі.
Познайомилися ми улітку 1967 року, коли я, студент
факультету журналістики Московського університету, приїхав до
Києва на практику в редакції газети „Літературна Україна”. На той
час уже з рік я був уже зв”язаний із редакцією газети як корес-
пондент газети в Москві, підтримуючи контакти через тодішнього
заступника головного редактора Івана Зуба. Тепер же мене було
прикріплено до відділу публіцистики, яким завідував недавній
випускник Київського університету Олексій Дмитренко і в якому
також працювали Іван Білик та Микола Шудря. Останнього й бу-
ло призначено керівником моєї практики, хоча не меншою мірою
мною опікувалися і О. Дмитренко та І. Білик.
Хоч М. Шудря не завідував відділом публіцистики, він, бе-
зумовно, домінував у відділі завдяки своїй ерудиції, своєму та-
лантові й своєму авторитетові. Либонь усі співробітники редакції
називали його Миколою Архівовичем. Він і справді дуже кохався
на архівах, знав їх напрочуд добре, відтак дуже швидко заразив
архівами й мене. На той час я вже займався студіюванням життя
й діяльності Климента Квітки – чоловіка Лесі Українки, викону-
вача обов”язків міністра юстиції в Центральній Раді та видатного
українського етномузиколога, який ще за життя зажив світової
слави. Ті мої студії були ще суто аматорськими, краєзнавчими, і
мій пошук ще важко було назвати навіть журналістським. Отож я
безпомічно борсався у фактах, які навалювалися на мене звід-
усіль: від людей, які особисто знали К. Квітку по Московській
консерваторії, скупі згадки в коментарях до творів Лесі Українки
та ін.
✍ 91 ✍
Обговорюючи зі мною мій інтерес до постаті К. Квітки,
Микола Шудря перш за все допоміг мені навести порядок у моїй
голові. Потім він надавав мені силу-силенну слушних порад
щодо роботи в архівах. Власне, з його допомогою було підго-
товлено листи для допуску мене до роботи в київських архівах,
зокрема – і в спеціальних фондах, тобто фондах обмеженого
користування. Той старт був для мене потужним поштовхом у
моїй дослідницькій діяльності. Дуже скоро я освоївся не тільки в
київських архівах, але і в архівах Москви, Ленінграда, Львова та
інших великих наукових центрів тодішнього СРСР, а відтак і сам
став докою в архівній справі, і вже від мене навчалися потім мої
студенти, багато хто з яких пізніше стали знаними науковцями.
Спасибі за те Миколі Архівовичу!
Звичайно, основним моїм клопотом під час моєї практики
в „Літературній Україні” був вишкіл журналістський, публіцисти-
чний та редакційний. І Микола Шудря був моїм учителем і на-
ставником упродовж усіх моїх практик, які я зазвичай проводив у
редакції газети „Літературна Україна”, де мене зараховували на
посаду або літературного працівника, або кореспондента, або за-
ступника відповідального секретаря.
Колись я напишу докладніше про це все. Зараз же я хочу
зосередитися лише на кількох уроках, які я взяв у Миколи Шудрі і
які я проніс через усе своє професійне життя.
Перший урок: літературна творчість. Як і більшість радян-
ських журналістів, я починав із сількорівських дописів до район-
ної та обласної, а потім і до республіканських газет. Ну, ще нале-
жав до літературного об”єднання при Лебединській районній га-
зеті. То була своєрідна початкова школа журналістики, і вчителя-
ми там зазвичай були журналісти місцевого масштабу, які, ясна
річ, особливими талантами не вирізнялися й сумлінно виконува-
ли свою повсякденну роботу. З таким вантажем я й поїхав на на-
вчання до університету, де я потрапив ув оточення радянських
журналістів вищого класу, але переважно таких, що на цілі де-
сятиліття відстали від активного журналістського життя, та й
академічна програма факультету до певної міри обмежувала
творчі пошуки. Отож опинитися в самісінькій гущі редакційного
життя „Літературної України” було для мене великим щастям, і
ще більшим щастям було зустріти на початку свого шляху такого
навчителя, яким був Микола Шудря.
Він придумував для мене творчі відрядження по Києву –
то на виставку творів якогось маляра, то до реставраторів, які
якраз працювали у Володимирському соборі, то ще кудись. Саме
✍ 92 ✍
М. Шудря був ініціатором мого першого серйозного відрядження
від „Літературної України”, яке стало для мене й однією із най-
цікавіших мандрівок по Україні. Відтак улітку 1967 року я здійснив
поїздку по Дніпру від Києва до Херсона і назад на пароплаві „Та-
рас Шевченко”, на якому мені було виділено окрему каюту.
Упродовж тижня я жив на пароплаві, спілкувався з його коман-
дою і пасажирами, сходив на берег у портах і крутився на при-
портових базарчиках, а поки пароплав стояв у Херсоні, я відмі-
тився у Херсонському відділенні Спілки письменників України й
поспілкувався із тодішнім керівником філії поетом Леонідом Ку-
лішем. Проходячи по Дніпру біля Канева, довгими гудками паро-
плав „Тарас Шевченко” віддавав шану Великому Кобзареві. Цей
епізод став ключовим у моєму дорожньому нарисі, який було опу-
бліковано в „Літературній Україні” під назвою „Сурмить пароплав
у вічність”.
Підготувавши до друку той чи інший матеріал, я сідав за
стіл з М. Шудрею, і він сідав зі мною поряд і з олівцем у руці (то-
ді в редакції „Літературної України” надавали перевагу олівцям, а
не чорнильним ручкам) проходився по моїх текстах. Як правило,
він фактично переписував мої тексти, показуючи, як звучатиме
краще, милозвучніше, як краще писати. І так упродовж усієї моєї
практики.
На другу практику я їхав у „Літературну Україну”, „спо-
діваючись”, що, як і торік, Микола Шудря буде переписувати мої
матеріали. На цей раз, однак, мій навчитель круто змінив свою
методику роботи зі мною. Це була практика, яку я назвав би пра-
ктикою переписування. Який матеріал не підготую, передаю Шу-
дрі на перегляд, а він – навіть не кинувши оком на сторінку – ка-
же: „Переписуй”. Я цікавлюся: „Чому? Щось не так?” А він у від-
повідь: „Я сказав – переписуй!”, і мені не залишалося нічого іншо-
го, як іти й переписувати.
Якраз того року в редакцію зателефонували із видавниц-
тва „Молодь” із проханням, чи не міг хтось написати нарис про
молодого й дуже перспективного вченого-астроному Ярослава
Яцьківа для ювілейної збірки нарисів. Усі у відділі публіцистики
зійшлися на тому, що цей нарис доведеться писати мені. Відтак я
на якийсь час по суті переселився в Центральну обсерваторію
АН України в Голосієвому, де працював тоді 28-річний Я. Яцьків.
А за якихось пару тижнів я поклав перед моїм керівником прак-
тики рукопис нарису. Микола кинув погляд на рукопис і, навіть не
торкаючись до нього, сказав: „Переписуй”. Я слухняно перепису-
вав і приносив Шудрі черговий варіант, а він, навіть не перегля-
✍ 93 ✍
даючи його, відсилав мене переписувати. Коли поклав перед ним
на стіл двадцять другий варіант свого нарису, мій навчитель, за-
чепився поглядом за початок нарису, прочитав його до кінця і ви-
мовив: „Оце – те, що треба!” Відтоді я залюбки переписую свої
речі по два-три-п’ять і більше разів, поки мені самому не сподо-
бається написане. Урок Миколи Шудрі пішов на користь.
Так я пройшов літературний вишкіл.
Тоді ж, під час роботи в редакції „Літературної України”
мені пощастило спостерігати цікаві підходи до редагування ру-
кописів, запропонованих до публікації різними авторами. Через
відділ публіцистики проходило все, що не підпадало під категорії
літературної критики, поезії та прози, а також інформації, - тим
займалися відповідні відділи. Отже, публіцистичні статті, нариси,
репортажі і все, що вписувалося в поняття справжньої журна-
лістики, і співробітники відділу працювали над рукописами, за-
пропонованими авторами різної обдарованості й фахової під-
готовки.
Не знаю, чию школу редакторської майстерності прохо-
див завідувач відділу Олексій Дмитренко, але що я знаю досте-
менно, так це те, що він мав за правило по суті переписувати ав-
торські матеріали. Він робив це так: перечитував абзац за абза-
цем, закреслював своїм олівцем усе написане автором і зверху
над рядками вписував свій текст – з властивим для нього добо-
ром слів, стилем і т.д.
Цілковитою протилежністю Дмитренкові був літературний
працівник відділу Іван Білик, майбутній автор романів „Меч Ар-
ея”, „Яр”, „День народження золотої рибки” та ін. (саме в ті роки,
засиджуючись у редакції після роботи, І. Білик працював над сво-
їми романами). Так-от, на відміну від О. Дмитренка, Білик ніколи
не переписував авторські тексти. Фактично він обмежувався ви-
правленням граматичних помилок та явних стилістичних неоко-
вирностей. І свою позицію він відстоював, нагадуючи слова Пет-
ра Першого: „щоб дурість кожного було видно”.
Микола Шудря сповідував, можна було б сказати, компро-
місний підхід до вирішення редакторських завдань. Коли треба
було, він, як і О. Дмитренко, міг переписати цілі абзаци, але в ін-
ших випадках обходився легкими виправленнями, як І. Білик.
Правда, перед цим, він прочитував рукопис від початку до кінця,
роблячи помітки на його берегах, а вже потім брався до редак-
торської роботи. Інакше кажучи, його виправленням передував
серйозний редакторський аналіз тексту. І це був ще один урок,
який я взяв від свого навчителя.
✍ 94 ✍
Через роки, коли мені було доручено викладати в Київсь-
кому університеті основи редакторської майстерності, якраз цей
досвід я й поклав в основу концепції курсу теорії і практики реда-
гування, засадничими принципами якої стали редакторський ана-
ліз і оцінка авторського твору. Ця концепція успішно виштовхнула
із навчальних планів факультету журналістики застарілу про-
граму курсу „Літературне редагування”, який грунтувався на суто
емпіричних підходах і який по суті не передбачав редакторського
аналізу й оцінки тексту. Вислідом цих змін стали новітні розробки
різних аспектів теорії редакторської майстерності, запропоновані
уже моїми послідовниками на чолі з відомим тепер проф. В. Різ-
уном, який починав працювати зі мною як асистент.
Прикметно, що ніхто, хто тепер працює у цій царині, на-
віть не здогадується, що поштовхом до таких кардинальних змін
у навчанні редакторської майстерності були уроки, які свого часу
я взяв у Миколи Шудрі.
Траплялися цікаві ситуації, коли хтось у присутності М.
Шудрі, О. Дмитренка чи І. Білика цікавився у мене, де я одержу-
вав свою освіту, і я називав Московський універаситет, з легкої
руки Шудрі мої колеги тут же поспішали додати: і „Літературну
Україну”! То справді була школа, рівнозначна солідному вищому
навчальному закладові.
Від часу спілної роботи в „Літературній Україні” ми запри-
ятелювали, а потім із здружилися. Я часто бував у помешканні
Шудрі, коли він із дружиною та дочкою жили у невеликій квартир-
ці готельного типу в академмістечку, а потім ще частіше – у новій
трикімнатній квартирі, яку вони отримали на проспекті Науки. Ми-
кола не був вправний у господарських справах. Отож усі меблі в
тій квартирі були зібрані моїми руками. Так само часто бував я і в
їхньому будинку в Ірпені, який залишився Шудрям у спадок після
смерті батьків Катерини; до речі, Катерина Шудря була хреще-
ною матір’ю мого сина-первістка Романа.
Цікаво, що були ситуації, коли моя кар’єра повторювала
зиґзаги кар’єри Миколи Шудрі. Наприклад, мені довелося завіду-
вати відділом мистецтвознавства в журналі „Народна творчість
та етноґрафія”, редактором якого невдовзі перед тим був Шудря.
Особливо М. Шудря радів за мене, коли мене було запро-
шено на викладацьку роботу в Київський університет. У нас було
немало розмов про те, яким чином краще вибудувати програми
навчальних дисциплін, які мені було доручено викладати. Я з
вдячністю приймав його поради і пропозиції. Микола пильно сте-
жив за моїми науково-викладацькими успіхами, висловлював
✍ 95 ✍
схвальні думки з приводу моїх публікацій у республіканській та
всесоюзній пресі. Робив він це не тільки у приватних розмовах, а
часом і з трибуни, виступаючи на заходах у Спілці письменників
України. Саме з його легкої руки до мене прилипло означення
„відомий словознавець”.
Роки і відстані розвели нас. Останні два десятиріччя я не
мав безпосереднього зв”язку із Миколою Шудрею, але старався
підтримувати зв”язок опосередкований – через наших спільних
знайомих, які наїзджали до США. Отож я був у курсі справ, коли
померла Катерина, коли хорував він... І от у вівторок Михайло
Скорик, який також вважає М. Шудрю своїм вчителем, повідомив
мені сумну звістку...
У неділю поставлю свічку перед Розп’яттям за його упокій
там, де праведні спочивають.
Вічна йому пам’ять!
✍ 96 ✍
✍
ЛИСТ МИХАЙЛОВІ СКОРИКУ
Дорогий Михайле!
Щойно закінчив читати твою книжку „Весна”, яку мені при-
везла моя старша дочка Ольга (погостювала в мене тиждень і
поїхала назад тиждень тому). Як виявилося, Оля давно знайома
з твоєю Михайлиною і навіть бувала у неї вдома в Ірпені з якоїсь
веселої нагоди. Радий, що діти наші приятелюють, і дай Боже,
щоб приятелювали навіть краще, ніж ми.
Я зумисне не писав тобі, поки не прочитав книжку. І хоч
обсяг її ого-го (понад 600 с.), я справився з читанням дуже скоро.
Враховуючи те, що через зайнятість не можу багато читати, як
хотілося б. Крім того, маю звичку паралельно читати дві, три, а
то й чотири книжки, що розтягує читання не на тижні, а на місяці.
Отак, для прикладу, я „мучу” надіслану мені моїм колишнім сту-
дентом Валерієм Ясиновським ще торік книжку Івана Дзюби „Від
чортосотенців початку ХХ століття до українофобів початку сто-
ліття ХХІ”. Щиро кажучи, І. Дзюба мене розчаровує своєю без-
хребетністю, на яку він захворів після своєї сумнозвісної заяви,
після якої я часто спостерігав його загнаного, заляканого, затур-
каного в глухому куті кімнати редакції багатотиражки Київського
авіазаводу. Таким він стоїть мені перед очима, коли наприкінці
80-х засновувалася Республіканська асоціація україністів, статут
якої мені як учасникові установчої конференції довелося реда-
гувати. Але найбільшим розчаруванням для мене було його хо-
діння у владу, коли йому було надано такі можливості для від-
родження культури, а він, бідолага, занапастив навіть те, що бру-
нькувалося навіть за радянської влади...
Так-от, щойно перегорнув останню сторінку книжки й од-
разу ж сів написати тобі про свої враження. Так-так, саме вра-
ження! На повноцінну рецензію у мене немає часу, та й пишуть
рецензії зазвичай для публікації в якомусь виданні, а в мене
✍ 97 ✍
наміру такого немає. Отже, висловлю тут лише кілька чи декілька
думок та застережень, які, сподіваюся, стануть тобі у пригоді.
Перш за все, хочу сказати, що я був до сліз зворушений
спогадами і твоїми згадками в різних місцях книжки про неза-
бутню Тетяну, з якою я запізнався до того, як познайомився з то-
бою і, власне, завдяки якій ми й заприязнилися. Ми ж бо обоє
були на практиці в редакції „Літературної України”. Я мало що
пригадую з того нашого спільного практикування у відділі трьох
(!) майбутніх Шевченківських лауреатів, але один епізод не
забуду ніколи. Йдеться про те, як одного разу Таня запросила
мене піти з нею, і я погодився, і ми кудись пішли, і тільки десь
напівдорозі я поцікавився в неї, куди ж ми, власне, йдемо. І вона
мені сказала, що до Івана Макаровича Гончара. Так мене й було
прийнято у тому будинку на Печерську.
Мої ж спостереження власне по твоїй книжці стосуватиму-
ться переважно тих персонажів твоєї книжки, яких я дуже добре
знав як колег по факультету журналістики Київського універси-
тету, якому я віддав майже два десятиліття свого професійного
життя. Це — Рубан, Полковенко, Федченко, Прилюк, Москален-
ко…
Одразу зауважу, що моє бачення суттєво відрізняється
від твого. Ракурс твого бачення обумовлений суто студентським
поглядом на викладачів. Я ж спостерігав тих же людей як їхній
колега, який ніколи не був в числі їхніх студентів (я ж закінчив
Московський університет). Ти оцінюєш їхні постаті і вчинки в кон-
тексті 60-х як учасник подій (в соціології це називається включе-
ним спостереженням) і в контексті 70-х – 90-х – як відсторонена
від самого процесу людина (в соціології це називається невклю-
ченим спостереженням). Я оцінюю їхні постаті й учинки у кон-
тексті 70-х – 80-х років (включене спостереження) і як людина,
яка фахово „по роду службы” займалася осмисленням і узага-
льненням їхнього внеску в науку про журналістику – журналісти-
кознавство.
Незважаючи на зазначені пластові „зміщення” у часі й ме-
тодолоґії, радий визнати, що назагал наші спостереження, вис-
новки й оцінки збігаються. За окремими винятками. Мені прикро,
але мушу тебе розчарувати: Роман Григорович Іванченко був чу-
довою людиною, великим патріотом, прекрасним фахівцем-прак-
тиком і т. д. (у мене з ним були дуже ширі взаємини, так само я
був у дружбі з його дружиною Галиною, а їхнього сина – чемпіона
з автогоном на „Формулі” – я запросив на водія, коли став голо-
вою Київської Спілки журналістів), але ніде правди діти – учений
✍ 98 ✍
із Романа Григоровича був слабенький. У його працях більше
публіцистики, ніж справді наукових спостережень, висновків, фо-
рмулювань. До речі, це він визнавав і сам: ми ж бо з ним на-
лежали до дуже вузького кола (нас було всього четверо чи п”
ятеро на всю Україну) викладачів теорії і практики редакторської
майстерності. Власне, у нього, як і у Феллера, той предмет ще
називався „Літературне редагування”, а вже на зміну цьому при-
йшла „Теорія і практика редагування” – курс, у якому теорія по-
чала набирати справді наукових обрисів. Зрештою, це заува-
ження не таке й суттєве для такої книжки, як твоя, бо ти ж не
ставиш перед собою за мету з’ясування його внеску в українську
науку, а пристрасно пишеш про нього як про порядну людину,
яка користувалася пошаною серед студентів.
Найоб’єктивніше, як на мене, ти висловився про В. А. Ру-
бана, грунтовно виклавши його біографію й „творчі” досягнення.
Був, правда, у тебе „напряг” відносно Рубанової СПЕЦдіяльності
під час війни – тебе насторожило оте „спец”, і ти за інерцією піді-
гнав оте „спец” до категорії спецслужб. Насправді, там усе про-
стіше, і жодного зв’язку із будь-якими спецслужбами, тим більше
що за радянської влади те, що ми називаємо спецслужбами, іме-
нувалося „орґанами” або „компетентними органами”, спецслуж-
бами ж називалися „компетентні органи” зарубіжних і, ясна річ,
ворожих країн. Під час війни ж Рубан займався так званою „спе-
ціальною пропагандою”, яка відрізнялася від звичайної більшо-
вицької чи комуністичної пропаганди тим, що (1) була орієнтова-
на на роботу серед військ і населення противника і (2) велася
відповідною мовою (Рубан, як і його дружина, чудово володів ні-
мецькою). Пишу про це тому, що за військовим фахом я також є
спецпропагандистом: радянська влада готувала мене для роботи
серед військ і населення противника, і ця робота – суто журналі-
стська, не має нічого спільного ні з розвідкою, ні з диверсіями та
іншими видами діяльності будь-яких спецслужб. До спецпропа-
ґанди відноситься все, що продукувало знане тобі за радянських
часів Агентство печати „Новости”, а також газети „Вісті з України”
та „News from Ukraine”. В останній я три роки завідував відділом
культури до переходу на викладацьку роботу на факультет. На-
ша редакція була нашпигована стукачами й кадровими каде-
бістами більше, ніж інші редакції газет і журналів. За нами сте-
жили пильніше, ніж за іншими журналістами. І все ж щось вдава-
лося робити й за тих умов: я друкував Олеся Гончара у пік його
переслідування, я друкував Володимира Данилейка й Степана
Колесника (під псевдонімами і без), коли їм заборонено було
✍ 99 ✍
друкуватися. Чи був ризик? О, так! Перехід в університет вряту-
вав мене від зняття з роботи. Мені не давали характеристику (на-
віть негативну). Помогло особисте втручання чоловіка А. П. Ко-
валь, який свого часу був науковим керівником дисертації у каґе-
біста, який уперто не хотів видавати будь-яку характеристику:
Микола Олександрович зателефонував йому й попросив не ма-
ринувати мене.
Тільки скоромовкою ти сказав про відрядження В. А. Ру-
бана до Німеччини на викладацьку роботу. Насправді то було мі-
сія набагато солідніша: Рубан по суті був першим деканом факу-
льтету журналістики Лейпцігського університету й пропрацював
там років зо три, залишивши «демократичним» німцям, здається,
три навчальних посібники німецькою мовою. У моїй колекції ці
посібники були. Десь я на них натрапив, працюючи заступником
декана з наукової роботи, коли деканом факультету став А.З.
Москаленко.
Саме для Рубана я став ворогом номер один, коли мене
було призначено на заступника декана з наукової роботи, коли у
мене ще й кандидатської не було, але разом із А. Г. Погрібним я
був лідером з науково-дослідної роботи не тільки на факультеті,
але і в університеті. Пригадую, як Рубан не приховував свого
обурення тим, як це так, що науковим керівником факультету
призначено якогось «смаркача». Саме Рубан організував мені
обструкцію під час захисту моєї дисертації, коли проти присуд-
ження мені вченого ступеня кандидата (хоч пропонувалося мені
одразу присуджувати доктора) проголосувало п'ять членів ради, і
мені не вистачило чверті голоса, щоб стати кандидатом наук. Ці-
каво, що через півтора року ці ж мастодонти одноголосно прого-
лосували «за». Рубан розмовляв зі мною крізь зуби усі роки
нашої спільної праці на факультеті. Так що в оцінці постаті Ру-
бана наші враження не розходяться навіть у деталях.
Інша справа – постать П. М. Федченка. Я не знав Фед-
ченка у 60-ті роки, але завжди чув про нього позитивні думки від
Миколи Шудрі, який був одним із моїх найближчих друзів, у якого
я бував удома і в Ірпені частіше, ніж у будь-кого іншого, з яким
було випито гекалітри кави й літри до кави (вина й коньяку) і з
якими обговорювалися найпотаємніші речі. Не пригадую жодного
випадку, щоб Микола різко відгукнувся про Федченка. Упродовж
десятка років у мене з Федченком було «шапошне» знайомство:
я вітався з ним, обмінювався якимись фразами, коли доводилося
зустрічати його на факультеті, коли він, будучи провідним нау-
ковим співробітником Інституту літератури АН, працював на
✍ 100 ✍
чверть ставки на кафедрі історії літератури й журналістики. На
початку 80-х, однак, мені довелося зблизитися з ним упритул і
пізнати його досить близько.
Справа в тому, що за радянською традицією дисертант
повинен був мати наукового керівника, навіть якщо його робота
виконана цілком самостійно, поза навчанням в аспірантурі. Так
склалося, що дві моїх спроби „окандититися” ще в першій по-
ловині 70-х було „зарізано” в зародку: мені заборонено було на-
віть писати дисертацію про К. В. Квітку під формальним приво-
дом, що я не мав музикознавчої консерваторської освіти (а на-
справді тому, що Квітка був членом уряду Центральної Ради –
в.о. міністра юстиції), а вступові до аспірантури з мистецтво-
знавства став на перешкоді став О. І. Дей (який помстився мною
проф. Турченкові, до якого я йшов в аспірантуру, який, як потім
виявилося, не був благонадійним у радянської влади:
попрацювавши представником України в ЮНЕСКО, він попросив
політичного притулку у Франції). Формальним керівником моєї
першої завершеної дисертації з критики перекладу був проф.
В.В. Коптілов, але роботу мою не було прийнято до захисту ні в
Києві (Київський університет та Інститут літератури), ні в Москві
(Московський університет та Інститут світової літератури) через
те, що в Радянському Союзі не виявилося фахівців, які могли б
оцінити мою роботу: вона справді була першою в СРСР і другою
в світі. Отож мій колишній професор А. Г. Бочаров, через кафед-
ру якого я зробив останню, четверту спробу вийти на захист в
МДУ, сказав мені: „Вам же же легче написать новую работу под
конкретный совет и под конкретных оппонентов, чем искать
возможности защиты работы, которая нашим спецам не по
зубам”.
Я ніч не спав у поїзді Москва – Київ і повернувся додому з
продуманою концепцією такої дисертації для конкретної ради і
конкретних опонентів. Через тиждень – другий тему – „Майсте-
рність і новаторство Лесі Українки як літературного критика і пу-
бліциста” – було затверджено на кафедрі й радою факультету, а
через десять місяців мою роботу було рекомендовано до захисту
двома кафедрами (історії журналістики й літератури та стилі-
стики). Найбільше наїзджав тоді найвидатніший експерт із твор-
чості Лесі Українки О. К. Бабишкін, але робота таки здобула схва-
льну оцінку. І не останню роль в цьому відіграв П. М. Федченко.
Справа в тому, коли я почав шукати собі формального на-
укового керівника, я перебрав ряд кандидатур (обговорювалася й
кандидатура Бабишкіна, але він, здається, відмовився). М. Шуд-
✍ 101 ✍
ря настійно рекомендував мені бити чолом до Павла Максимо-
вича як до найбільш чесного науковця і найбільш порядної люди-
ни. Я зателефонував Федченку, і він запросив мене до себе до-
дому на розмову. П. М. спочатку досить скептично поставився до
обраної мною теми: про публіцистику Лесі Українки, мовляв, на-
писано десятки книжок і сотні статей. Коли я йому пояснив
мотивацію мого вибору й виклав свою концепцію, він погодився з
тим, що завжди можна сказати нове слово у, здавалося б, навіть
найбільш заяложеному. І погодився бути моїм науковим керів-
ником. Причому не формальним, а фактичним, активним: я при-
носив йому написані розділи, він їх уважно читав, потім ми ак-
тивно обговорювали і т. д. Звичайнно, в чомусь я з ним погоджу-
вався, а в чомусь і ні. Каменем спотикання для нас стали погля-
ди Лесі Українки на роман Чернишевського „Що робити?”. Фед-
ченко настійно радив (не скажу, що нав”язував) прийняти його
бачення проблеми. Я трохи згладив „кути”, але залишився при
власній думці, і він погодився, що я маю право на власну думку.
Моя стаття за матеріалами відповідного розділу на цю тему була
потім опублікована в журналі „Вітчизна” і зробила фурор, як і
стаття про світогляд Лесі Українки в журналі „Українська мова та
література в школі”, яка набула особливого розголосу в діаспорі.
Словом, П. М. Федченко виявився справді толерантним і
порядним „науковим керівником” (беру в лапки, оскільки моя
робота є цілком самостійною). Кількамісячне регулярне спіл-
кування з Павлом Максимовичем дало мені змогу краще пізнати
його і як людину. Ми провели немало годин у таких собі загаль-
них розмовах, і він мені розказував чимало цікавих речей із свого
досвіду перебування на посаді завідувача відділу культури ЦК
КПУ. Звичайно, треба зробити поблажку на свого роду само-
прикрашування своєї ролі й дійсності. Але мені видалися цілком
щирими його розповіді про те, як він перед самим Шелестом „ря-
тував Миколу Сядристого”, та якісь інші епізоди (зокрема, пов”
язані і з захистом талановитих студентів за часів його роботи на
посаді декана філологічного факультету). Не беруся судити його
катеґорично. Зрештою, на час нашого спілкування він уже був у
поважному патріаршому віці, над ним ніхто не тяжів, як і від нього
уже не залежали нічиї долі. З ним, звичайно, не порівняти Ю. Ю.
Кондуфора, який навіть після падіння з високої цековської поса-
ди по суті не змінився (якщо тобі не відомі пікантні деталі з кар”
єри Кондуфора, охоче розповім тобі).
Немає сумніву: постать Федченка неоднозначна, але його
науковий доробок і діяльність не йдуть ні в яке порівняння з нау-
✍ 102 ✍
ковим доробком і діяльністю Рубана, Прожогіна та інших. Про та-
ких „класиків”, як Бондар та Оноре-Артинов, я тобі можу розпо-
вісти не менше, ніж ти пишеш у своїй книжці. Але вони не варті
того, щоб я приділяв тут їм увагу. Перелік таких, з дозволу сказа-
ти, професорів та доцентів факультету журналістики я міг би зна-
чно розширити, бо я ж добре знав їхню яловість, намарно нама-
гаючись стимулювати бодай якусь їхню науково-дослідницьку ак-
тивність. Дещо вдавалося. До мого приходу на посаду заступ-
ника декана з наукової роботи за результатами наукових дослід-
жень факультет журналістики постійно пас задніх, займаючи дру-
ге з кінця місце серед факультетів університету. За два роки мені
вдалося підняти факультет на другий рядок згори. Рубани й Бон-
дарі стогнали, обурювалися, бігали скаржитися „нагору”, але все-
таки щось і робили.
Окремо стану на захист Д. М. Прилюка. Але ще раз ска-
жу, що з баталій 60-х років до мене доносилося тільки відлуння.
Спочатку – до приходу на викладацьку роботу на факультет — з
розповідей М. Шудрі, О. Дмитренка, І. Білика, В. Коваля та ін.
Потім – після приходу на викладацьку роботу – з розповідей В.
Миронченка, М. Прокопенка, А. Москаленка, того ж Д. Прилюка
та ін. Звичайно, якісь розповіді суперечили одна одній, якісь на-
кладалися одна на одну, а якісь взаємодоповнювали одна од-ну.
Що для мене було дивним, так це те, що багато говорилося про
„баталії” 60-х, але обидві сторони „сором'язливо” замовчували
імена учасників, — таке було враження, що на деякі імена (зо-
крема, й ім’я М. Шестопала) були свого роду табу. Оскільки я
взявся упорядковувати наукові архіви й укладати бібліоґрафію
факультету, мені доконче треба було познімати „табу”. Знімання
„табу” розв”язувало і язики учасників подій. Та й початок „пере-
будови” почав спонукати до цього. Словом, почала вимальовува-
тися більш-менш об’єктивна картина того, що відбувалося.
Не буду хвалити Рубана, Бондаря чи Оноре-Алтинова,
але віддам належне Прилюкові – він був досить критичний і са-
мокритичний до всього. У мене було чимало приватних розмов із
Прилюком, в яких не раз і не два зринало ім’я М. Шестопала, і я
не пригадую жодного випадку, щоб Дмитро Михайлович зневаж-
ливо чи з ненавистю відгукувався про Шестопала. Скорше навпа-
ки, він говорив, що то був талановитий чоловік і що йому дуже
шкода, що з ним так обійшлися. На противагу Шестопалові, При-
люк досить критично відгукувався про М. Бурмаку, а Л. Суярка
він взагалі зневажав як людину „паскудну”. Шестопала я ніколи в
✍ 103 ✍
вічі не бачив, а от Бурмаку довелося знати, і він справляв на ме-
не враження гнітючіше, ніж образ його, вималюваний Прилюком.
На відміну від Рубана й Прожогіна, Прилюк не був сталіні-
стом. Це – поза сумнівом. Але що він був волюнтаристом – це та-
кож поза сумнівом. Він міг нав’язувати свою думку, але він міг і
обгрунтовано обстоювати її. Його бачення журналістської науки і
освіти було величезним кроком уперед у порівнянні з „епохою”
Рубана і тих, що й шли перед ним. Зваж на те, що я – вихова-
нець „московської школи”, і мені довелося бути членом науково-
методичної комісії з журналістики при Держкомосвіти СРСР, і
отже – бути знайомим із рівнем підготовки журналістів та рівнем
наукових досліджень (ба навіть і координувати ці дослідження) в
інших регіонах СРСР. Отож я мушу з усією відповідальністю ска-
зати, що концепція Прилюка була на досить високому рівні, її під-
тримували й поділяли в Московському університеті. Його „Теорія
і практика журналістської творчості (майстерності)” – безумовно,
прорив уперед. Стверджую це і як викладач, якому було доруче-
но читати цей курс після смерті Дмитра Михайловича, і його на-
працювання були справді серйозним підмурком, на якому я міг
розбудовувати такі розділи курсу, як методологія творчості, пси-
холоґія творчості та ін. Якби я не поліз у громадсько-політичну
діяльність, очевидно, мені вдалося б підрихтувати кращі надбан-
ня Прилюка, відсіяти „слабинки” й сказати нове слово, уже з ура-
хуванням світового досвіду в цій галузі (а я багато чого привіз із
поїздки до США 1990 року).
Як декан, як професор, як людина, Д. М. Прилюк загалом
був прихильним до студентів. Ти зауважив, що на відміну від тво-
їх ровесників, студенти 70-х – 80-х справді називали його „бать-
ком”, і він справді старався таким бути. І прикладом тут може бу-
ти історія із Сергієм Набокою, який був і моїм студентом. Я до-
стеменно не знаю деталей студентської „справи Набоки”, але я
пригадую, як Прилюк із жалем і співчуттям висловлювався стосо-
вно ситуації, в якій опинився син відомої журналістки Катерини
Зеленської. Скільки міг, він упирався відрахуванню Набоки і зво-
лікав з оформленням документів на відрахування. Деяких сту-
дентів стаціонару, які потрапляли в аналогічні ситуації, Д. М. Тих-
цем переводив на заочне відділення, рятуючи від більших непри-
ємностей. То тільки студентам здається, що декан – господь і бог
на факультеті. Мені довелося працювати і в ректораті, і я досить
добре знав згаданих у твоїй книжці Хірсіна та Білого, а також
„бригаду” опікунів університету від КДБ на чолі з В. Ф. Петрунею.
Якщо вже КДБ присікувалося до когось із студентів чи аспірантів,
✍ 104 ✍
то вже й сам ректор не міг нічого вдіяти. Після певної низки зво-
лікань, рано чи пізно мусив давати „добро” на відрахування. А що
стосується начальника навчальної частини, то той взагалі був
людиною суто „технічною”. Про ухвалення ним самостійних рі-
шень годі й говорити. Тому-то на цю посаду розумні люди ніколи
й не йшли. До речі, я сам відмовився обійняти ту посаду, і саме
тоді й тому її обійняв відомий тобі Хірсін.
Це зовсім не означає, що в ректораті не працювали ро-
зумні й порядні люди. Одним із них був перший проректор ака-
демік П. Г. Богач (засновник університетського інституту фізі-
ології). Це була високоінтеліґентна й національно свідома люди-
на – одна із наймудріших з-поміж тих, кого мені довелося зустрі-
ти в своєму житті. Петро Григорович захистив і підтримав мене у
протистоянні з ректором М. У. Білим. У мене було багато розмов
із ним по вечорах після роботи, коли ми сідали в його кабінеті й
балагурили. До речі, акад. Богач дуже тепло й прихильно відгуку-
вався про М. Шестопала, якого він, очевидно, добре знав і шану-
вав. „Українськість” Богача не дала йому змоги стати академіком
АН СРСР.
Звичайно, я свідомий того, що Д. М. Прилюк не був насті-
льки високоінтелігентним і національно свідомим, як Богач. Він
сам визнавав, що він – селюк, і часто кепкував із свого неуцтва
(що є свідченням досить високої самокритичності), хоча гонитва
за ступенями та званнями перемагала. Пригадую, як він щойно
захистивши докторську дисертацію, просив мого друга і якраз
тоді секретаря партбюро факультету А. Погрібного: мовляв, як
тільки із ВАКу повідомлять, що докторську затвердили, негайно
подавайте на професора, не чекаючи офіційного підтвердження,
— так йому кортіло поскоріше стати професором.
Тут буде якраз доцільно перейти до постаті А. З. Моска-
ленка. Ти його рішуче записав у демократи, хоча на демократа
Анатолій Захарович не тягне навіть у порівнянні з Д. М. Прилю-
ком. Я сказав би, що Прилюк був навіть більшим демократом, ніж
Москаленко. Москаленко був чистої води волюнтарист, причому,
із закваскою на кшталт Рубанівської та Прожогинської. Судячи із
написаного тобою про Москаленка, ти, очевидно, не знаєш його
біографії.
Анатолій Москаленко – син Захара Москаленка, секрета-
ря парткому шахтоуправління, яким колись керував Засядько
(один із стахановців 30-х років, пізніше — герой майже анекдоти-
чної історії „Засядько меру знает” та міністр вугільної промисло-
вості СРСР при Сталіні й Хрущові). Москаленко – однокурсник Б.
✍ 105 ✍
Олійника, М. Шудрі, І. Сподаренка, В. Симоненка та ін. Його спо-
гади про В. Симоненка зводилися до безкінечного нагадування
про те, що Василь був дальтоником, тобто не розрізняв кольорів.
Сподаренко як студент запам”ятався йому як „Іван Темний” (таке
прізвисько він мав у студентські роки, і мій досвід спілкування із
цим діячем підтверджує, що й літа мудрості не просвітлили його).
Б. Олійник був одним із найближчих друзів Москаленка поряд із
Кравчуком, Єльченком, Каптом і незнаним мені по імені сантех-
ніком (який іх обслуговував і водночас давав підстави стверджу-
вати, що вони мають друзів і серед звичайних робітників).
Уперше я зіткнувся із Москаленком 1970 року, коли кілька
місяців за рекомендацією Ю.В. Заруби стажувався (працював за
гонорари) в редакції газети „Радянська Україна”, де Москаленко
завідував відділом партійно-політичного життя і був секретарем
партбюро редакції.
У першій половині 70-х, коли першим секретарем ЦК КПУ
став В. Щербицький, Москаленко увійшов до групи помічників
Щербицького, якою керував Продан. З тих років мені й досі зву-
чить як жарт, яким ми смакували, жонглюючи прізвищами поміч-
ників Щербицького: Москаленко, Продан, Потурнак. Цікаваий на-
бір, чи не так?
З переведенням із Харкова Соколова на посаду другого
секретаря ЦК КПУ з кадрів Москаленка було призначено керівни-
ком групи помічників Соколова. Поіменного складу його групи, на
жаль, не знаю. Але саме там і тоді Москаленко розгулявся і в пе-
реносному, і в прямому смислі. Фактично він тримав руку на кад-
ровому розподілі партійних і державних діячів. Це він перетягнув
Леоніда Кравчука із Чернівців (де той працював на посаді
заввідділу пропаганди) до Києва на посаду завсектора у відділі
пропаганди, а потім підпихав усе вище й вище – аж до посади
секретаря ЦК КПУ з ідеології. Так що твоє твердження в книжці
про те, що Кравчук – творець долі Москаленка не відповідає
дійсності: усе якраз навпаки.
На цей період роботи припадає й активна перекладацька
діяльність Москаленка: з української на російську і навпаки. За-
чинившись на ключ у службовому кабінеті, він перекладав усе й
уся. Під псевдонімами й анонімно. Але, ясна річ, за гонорари. І
все було б дуже добре, якби він сумлінно сплачував партійні
внески з усіх своїх заробітків, як того й вимагав статут КПРС.
Однак наш драгоман не вважав за доцільне ділитися з партією
„лівими” заробітками. Отож рано чи пізно мусив попастися на
гарячому. Подейкують, що то було не все, на чому „погорів” наш
✍ 106 ✍
тлумач. Була ще й „моральна складова”. Він так глибоко увійшов
у роль помічника другого секретаря ЦК КПУ Соколова, що почав
„допомагати” своєму босові обслуговувати і його дружину. І якби
він був простим смертним, не минувати б йому виключення з
партії й кримінальної справи (надовго можна було загриміти у
„места не столь отдаленные”!). Але ж він був одним із «небо-
жителів», і йому, як і Кондуфорові, усе відгикнулося, можна ска-
зати, переляком: у кабінет Шелеста Кондуфор увійшов як завіду-
вач відділу ЦК, а вийшов професором КДУ (то була надзвичайно
цікава історія, ініційована... Ю. П. Тимошенком, тобто Тарапунь-
кою), а Москаленка було списано в Секцію суспільних наук АН
УРСР на посаду старшого наукового спіробітника відділу науко-
вої інформації, де він втратив доступ до тіла мадам Соколової,
але дістав ще більше часу й можливостей «халтурити» перекла-
дами. У цей час на факультеті навчалися діти Москаленка: спо-
чатку син Віталій – такий собі спокійний хлопець, жодних проб-
лем для викладачів, а потім – дочка Олена, яка не забувала на-
гадувати, чия вона дочка...
Рік чи й більше факультет журналістики був без декана.
Це тоді, як пригадуєш, ми п'ятирічку виконали за три генсеки. Хо-
дили всілякі плітки й припущення, хто прийде правити. Тимчасом
учорашній аспірант О. Мукомела насолоджувався владою в.о.
декана. І раптом на факультеті з'являється... Москаленко, на той
час уже сват завідувача відділу пропаганди Кравчука і друг се-
кретаря з ідеології Єльченка. Ну, хто б сумнівався?!
Мені й досі важко зрозуміти, які в Москаленка були моти-
ви, коли восени 1983-го він запросив мене до себе як декан і
запропонував обійняти посаду заступника з наукової роботи.
Єдиний логічний аргумент – три місяці спільної роботи в редакції
«Радянки». Крім мене, на факультеті була ще одна людина, яка
працювала з ним в тій же редакції: Л. Андрієнко. Але ця жінка ні-
чого, крім іронії, ув Анатолія Захаровича не викликала і, що див-
но, терпеливо зносила його кпини. А 1984-го у Москаленка виник-
ла раптом ідея зміцнити зв'язок факультету журналістики із Спіл-
кою журналістів України, і він намагається ініціювати висунення
мене на посаду відповідального секретаря правління СЖУ. Та
посада була номенклатурою політбюро ЦК. Отож заповнену
мною анкету для обліку кадрів Москаленко відносить до завіду-
вача віддіду пропаганди Кравчука, а той – нагору до секретаря з
ідеології Єльченка (чи Капто?), а останній – ще вище, до другого
секретаря ЦК, який відповідає за кадри і доповідає на засіданні
політбюро. І от у тому високому кабінеті раптом лунає запитання:
✍ 107 ✍
«А що він покладе на стіл при затвердженні на політбюро?» Пар-
тійним ідеологам невтямки було, що вони просувають на номен-
клатурну посаду... безпартійного. Кравчук, а за ним Єльченко чи
Капто запевняють, що «його приймуть у партію». Але головного
кадровика України цікавить не кандидат, а повноправний член
партії… Отак я й побував у номенклатурі.
Пройдуть роки, але зуд «злуки» факультету журналістики
із СЖУ не даватиме життя Москаленкові, й наприкінці 1989-го він
з голосу запропонує мою кандидатуру на посаду голови Київської
організації СЖУ. Убезпечена уже від прямого контролю ЦК спілка
на цей раз спрацює відповідно до його задуму: я набрав 85% го-
лосів делегатів конференції, незважаючи на активність «піані-
стів», які намагалися набрати побільше голосів моєму конкурен-
тів – гендиректору РАТАУ. Ну, а потім... Я захопився громадсько-
політичною діяльністю: робота над розвалом СЖ СРСР (з М.
Полтораніним та А. Єжелєвим), робота над проектом закону Ук-
раїни про пресу та інші засоби масової інформації (я був керів-
ником робочої групи), виключення із Спілки журналістів власкорів
«Правди» та «Известий» (рішенням конференції), боротьба за
приміщення одного з райкомів партії у Києві під будинок журна-
ліста (при спротиві керівництва СЖУ), робота над новим стату-
том СЖУ (був головою статутної комісії), спроба висуватися кан-
дидатом в народні депутати (по округу, звільненому В. Івашком),
програш на з'їзді журналістів Іванові Сподаренкові, поїздка в
США читати лекції (через цю поїздку я втратив контроль над
ситуацією в КО СЖУ)...
Спілчанська активність наробила мені шкоди в універ-
ситеті, і «демократичний» Анатолій Захарович палець об палець
не ударить, щоб захистити мене від наїздів комуняк: він лише
відтворює вимогу ректора (і мого колишнього майже приятеля) В.
Скопенка звільнитися за власним бажанням, а на того, у свою
чергу, тисне С. Гуренко... Мудрий Степан Колесник, якого саме я
затягнув на викладацьку роботу в університеті і який став поруч
мене в КО СЖУ як член виконкому правління, радить мені посту-
питися, не лізти на рожен, «а то вони такі, що й фізично розправ-
ляться» (слова Колесника). Подаю заяву, що йду через місяць, с
1 липня. Потім же з'ясується, що наказ про моє звільнення було
підписато в той же день, коли я написав свою заяву.
Якби ж то знаття було тоді, що через якихось два місяці
усе почне розвалюватися, і ціла система рухне разом із своєю
ідеологічною надбудовою. Я витримав би!
✍ 108 ✍
Слава Богу, у мене уже був зареєстрований і початий ви-
давничо-друкарський бізнес.
Оце тобі – до портрета «демократичного» Москаленка. До
цього ще додам, що як учений у царині журналістики А. З. і в під-
метки не годиться тому ж Прилюкові, а що вже говорити про таку
постать, як Федченко. Якби ти взяв і прочитав докторську дисер-
тацію Москаленка, ти зрозумів би, яка то халтура, яка то політич-
на тріскотня. 1984 року мені довелося бути упорядником і редак-
тором колективної монографії з питань ефективності ЗМІ. Мені
довелося по суті переписувати халтурні рукописи своїх співав-
торів, зокрема, й А. З. Москаленка.
На «десерт» поговоримо про твого улюбленого В. В. Пол-
ковенка, якого ти так по-братньому обіймаєш на фотографії. Ну,
як же ти так опростоволосився, дорогий Михайле?! Розвінчуючи
такого монстра, як Рубан, не розгледів справжнього єства руба-
нівського виучня.
Як я вже зауважував, я пропрацював у Київському універ-
ситеті двадцять років, з них – 17 років на факультеті журналі-
стики. Усі ці роки я впритул спілкувався з усіма, хто там працю-
вав, в тому числі і з Полковенком. Він у мене ніколи не викликав
жодної симпатії – якийсь слизький чоловік, нещирий, приторний і
т. ін. Не пригадую жодного випадку, щоб В. В. будай обережно
обстоював бодай щось українське, як це робила половина кафе-
дри стилістики (А. П. Коваль, М. У. Каранська, М. М. Пазяк та ін.),
половина кафедри історії літератури та журналістики (особливо –
А. Г. Погрібний), ба навіть той же Д. М. Прилюк! Жодного разу!
Натомість В. Полковенка можна було бачити у компанії з
проф. В.А. Рубаном — кожного разу, коли той з'являвся на факу-
льтеті. Найцікавішим же було те, що Рубан і Полковенко завжди
брали відпустку в один і той же час і завжди їздили у відпустку
удвох. Ну, такі собі друзі нерозлий-вода! Не прислухався до плі-
ток з цього приводу, але пригадую репліку Д. М. Прилюка, який,
власне, й зауважив синхронність відпусток старого професора й
молодого доцента. Що б це значило?
Відповідь на, здавалося б, риторичне запитання не заба-
рилася. В. В. Полковенко поїхав із групою студентів, здається, у
Чехословаччину. Десь там вони зупинилися в готелі. Буквально
наступного ранку із Праги стривожений дзвінок від сина-студента
сановному татові в Києві: була якась п'янка вночі і щось там ста-
лося, що хлопець в істериці... Піднятий сановним татом на вуха
деканат обговорює ситуацію, не розуміючи суті того, що відбуло-
✍ 109 ✍
ся по той бік кордону. І тут мені пригадується ситуація, в якій опи-
нився і я сам...
Була у нас серед людей творчого цеху традиція «видити
козу». Це коли після роботи ми йшли кудись на каву. Кава зазви-
чай була з коньяком або хоча б із вином. Головне не так кава та
коньяк, як можливість поспілкуватися, поговорити. Наші дикусії
затягувалися… Нас виштовхували із кав'ярні, що закривалася, і
тоді ми йшли до іншої, яка ще була відкрита, і т.д.
Одного разу, після того, як усе закрилося, така компанія у
складі чотирьох чи п'яти осіб заїхала аж в академмістечко, де в
„готельці” родини Шудрів ще смажили картоплю, пили, що там
знайшлося у господаря, і балагурили до півночі. Ну, а потім – по
домівках. Полковенко і я живемо на Лівому березі. Отож їдемо
разом додому. В. В. й каже, що його родина десь поїхала на від-
починок. Отже, якщо я не проти, можемо поїхати до нього й ще
трохи посидіти, знайдеться там якась і випивка, і закуска, а там,
мовляв, можна й заночувати. Жив я тоді сам, поспішати мені ні-
куди – приймаю запрошення колеги.
Звичайно, була ще якась там випивка і якась закуска. Ви-
пите за вечір мене розморило. В. В. каже, що я можу заночувати
у нього он на тому дивані. Чому б і ні? Не буду ж я плуганитися
напідпитку й посеред ночі у своє орендоване помешкання... Пол-
ковенко гостинно готує для мене постіль, вимикає світло й іде в
іншу кімнату... Крізь сон чується мені, чи не проти я буду, якщо
він ляже біля мене, бо він, бачте, не може спати на тещиному
ліжку. Сон бере своє, і мені вже байдуже, де і як він буде спати…
Мій сон як рукою зняло і протверезився я в один мент, коли усві-
домив, чому, власне, В. В. не може спати у „тещиному ліжку” і
взагалі, чому я взагалі опинився у цьому помешканні... Я двинув
ліктем так, что мій факультетський колега відлетів на інший кі-
нець дивана. Відтак уже було не до спання.
Наступного дня я розповів про все, що сталося М. Шудрі.
Для нього моя розповідь була новиною, але й не здивувала: це
було підтвердженням того, про що до нього діходили чутки з ото-
чення Полковенка. „От, подонок!” – сказав тоді Микола. Відтоді,
нічого, крім огиди, В. В. Полковенко у мене не викликав.
Отже, що мало місце в празькому готелі? Небайдужий до
осіб своєї статі, Полковенко підпоює свою жертву, а потім кори-
стується можливістю задоволити свою хіть, тобто по суті гвалтує.
Я – толерантний до так званих сексуальних меншин. Зре-
штою, це їхня особиста справа, якщо вона не виходить за межі
їхніх спалень і якщо вона не пов’язана з насиллям, ґвалтуван-
✍ 110 ✍
ням. У демократичній країні, де владарює його величість закон,
ґвалтівник на кшталт Полковенка міг би надовго сісти за ґрати як
кримінальний злочинець. У радянському законодавстві була
стаття за ґвалтування, і її часом застосовували по відношенню
злочинців, які ґвалтували жінок, й ніколи – в ситуаціях, як опису-
вана. Усе, чим поплатився тоді Полковенко за свій злочин, —
увільнення з роботи на факультеті журналістики.
Ця історія підказала логічне пояснення надзвичайної
здруженості Полковенка з Рубаном, особливо – в тих випадках,
коли вони брали відпустки й їхали разом у якийсь санаторій і
цілий місяць жили в одній кімнаті...
Тепер ми вже знаємо, що такого роду зв'язки – також ма-
ли ленінську традицію, документальні підтвердження якої зна-
йшла в архівах Маріетта Шагінян. Як відомо, політичні розход-
ження у цих випадках не мали принципового значення.
...Якщо, Михайле, ти не знав про „уподобання” свого улю-
бленого викладача з далеких 60-х, хай це відкриє тобі очі. Якщо
ж знав чи здогадувався, тоді я не знаю, що й казати... Фу!..
Нарешті, ще одна річ залишається для мене незрозумі-
лою, незважаючи на те, що кількість прикладів помножується. Я,
правда, ніколи не перебував в „лавах КПРС”, і можливо тому ба-
гато що до мене не доходить.
Один із моїх найближчих друзів Степан Колесник був ви-
ключений із партії в далекі 60-ті роки. Здавалося б, з настанням
„перебудови”, коли пацюки почали втікати з палуби тонучого ко-
рабля під назвою КПРС і коли навіть віддані комуністи із досві-
дом роботи на посаді, скажімо, головного атеїста Радянського
Союзу думали про можливість виходу з рядів „натхненника й ор-
ґанізатора усіх наших перемог”, деякі з виключених за погляди,
явно несумісні з поглядами вірних ленінців, мали б пишатися
тим, що доля вивільнила їх від тієї облуди за десятиліття перед
тим. Але ж ні! Степан Павлович поклав пару років на мишачу
вовтузню навколо відновлення в лавах КПРС, і відомий нам А. З.
Москаленко із задоволенням доклав своїх рук до цього, хоча ще
за рік перед тим навряд чи й обговорював би саму можливість
такого.
Двоє моїх колег – В. Миронченко й О. Пономарів, — яким
вступ в КПРС був заблокований тим, що замолоду вони мали не-
обережність читати заборонений самвидав або висловлювали
погляди, які комусь ввижалися антирадянськими, раптом на піко-
ві „перебудови”, коли з КПРС масово почали виходили прозрілі
люди, раптом приєднуються до лав „розуму й честі нашої епохи”.
✍ 111 ✍
Один із них (О. Пономарів) навіть стає одним із останніх секре-
тарів партбюро факультету журналістики Київського університету
і починає проголошувати такі правильні ще кілька років тому речі,
які на момент їх проголошення втратили і свою „правильність”, і
здоровий глузд.
Коли мені потрібне була членство в КПРС для карьєрного
зросту, мене туди не пускали, бо я мав „неправильне” походжен-
ня (дворяни й куркулі), я був „очорнителем” (бо висловлював не-
залежні погляди і обстоював свої думки), але коли 1987 року ме-
не буквально вмовляли приєднатися до „керівної і спрямо-
вуючої”, я говорив: дякую, поїзд уже пішов, тепер я можу обій-
тися і без вашої червоної книжечки і я дякую Богові, що він уберіг
мене від такої радості, як членство у вашій партії.
У контексті всього цього мені хотілося б знати, ну, чому,
ти, Михайле, — людина непохитної волі й твердих переконань,
— потратив стільки зусиль, енергії і часу на те, щоб під самий
розвал того Колосса на глиняних ногах знову стати „комуністом”,
відновити своє членство в тій партії, яка принесла тобі стільки
лиха, а потім, знову втративши те членство уже з причини само-
розпаду явища як такого, затратити ще масу зусиль, енергії, часу
й коштів на поетизування процесу цього поновлення й видання
книжки, в якій цей сюжет є по суті стрижневим. Невже коло
замкнулося?
Очевидно, я цього ніколи не зрозумію.
✍ 112 ✍
✍
БУДЬТЕ СЕКУНДНОЮ СТРІЛКОЮ ІСТОРІЇ
Звернення до журналістів
Переглядаючи відеосюжети з ЄвроМайдану, я звернув
увагу на численні випадки, за яких журналісти (особи з ідентифі-
каційними картками преси), разом із протестантами вигукують
лозунги, співають пісень, тримають прапори і т.п.
У зв'язку з цим хочу висловити пораду як експерта:
Якщо ви позиціонуєте себе на масових заходах як репор-
тери, оператори, фотографи і под., ваш професійний обов'язок
полягає в тому, щоб: робити нотатки в своїх блокнотах чи надик-
товувати свої думки і враження, брати інтерв'ю (тобто задавати
запитання, не втягуючись у дискусію) у протестантів, правоохо-
ронців чи інших представників влади, знімати відеосюжети й
фотографувати. Все! У цьому випадку ви можете розраховувати
на захист своєї професійної діяльності.
Якщо ж ви, навіть маючи посвідчення журналіста, демон-
струєте свою заангажованість щодо будь-якої сторони (хоч учас-
ників протесту, хоч правоохоронців), вигукуєте лозунги, всту-
паєте в суперечки, займаєтеся агітаційно-пропагандистською дія-
льністю, ба навіть застосовуєте фізичну силу (штовхаєтеся, бе-
рете під чи за руку чи навіть просто торкаєтеся до свого спів-
розмовника), ви автоматично стаєте учасником конфлікту з того
чи іншого боку, і ваша професійна приналежність до журналіст-
ського корпусу уже не може вас захистити: ви — учасник протес-
ту або його утихомирення.
Третього не дано! Відтак я настійно раджу вам вибирати
як лінію поведінки перший варіант. Якщо на Майдані тисячі й ти-
сячі людей, ваше долучення до вираження протесту нічого не
змінює: навіть якби всі журналісти висловлювали свої емоції ра-
зом з вами, їхні голоси навряд чи змінили б ситуацію. Отже, ви-
раження власних емоцій втрачає сенс. Разом з тим, воно нара-
жає вас і на ризик перешкоджання вашій професійній діяльності.
✍ 113 ✍
Коли ви знаходитеся в гущі протесту, ваше завдання, ваш
професійний обов'язок полягає в тому, щоб зібрати достовірну
інформацію про те, що відбувається, й донести її до своїх
читачів, слухачів чи глядачів і допомогти їм визначитися у своїй
позицї. Фахово зроблений репортаж з місця події може мати
неймовірний ефект: вивести на вулиці й майдани ще тисячі й ти-
сячі людей, стримати гарячі голови від провокацій, спонукати
владу замислитися й т. ін. Погодьтеся, це — набагато важливіше
для загальної справи, ніж утягнутися в суперечку з неадекватним
учасником протесту або рядовим правоохоронцем.
Перебуваючи на передньому краї подій, ви пишете, озву-
чуєте, фільмуєте історію. Отже, будьте секундною стрілкою цієї
історії, а не згустком емоцій.
Тим часом — гострого вам пера, чистої радіохвилі, пано-
рамного екрану, колеги!
✍ 114 ✍
✍
ПРО ПАРЛАМЕНТАРИЗМ, БАЗАР І
ВСЕ ТУ Ж СТРАТЕҐІЮ
Заговорили про кінець парламентаризму в Україні… Але
чи був той парламентаризм?! Скільки я пам'ятаю Верховну Ра-
ду, вона ще з часів В. Івашка (хто пам'ятає такого? Я пам'ятаю,
бо були наміри у моїх колег, щоб я балотувався у звільненому
ним округу, до якого я тепер, здається більше прив'язаний, ніж
тоді.)
Для молодшого покоління поясню ситуацію. Тоді ВР
УРСР/України ділилася на дві, як тепер кажуть, фракції (а тоді
вони називались групами). І домінувала в тій ВР так звана "група
239" — фракція комуністів, яка витворяла приблизно те, що те-
пер витворяють регіонали укупі із залишками комуністів.
Тодішню, по теперішньому ж кажучи, опозицію становила
так звана "Народна рада", яка складалася переважно з представ-
ників Народного руху України за перебудову (така була повна на-
зва НРУ або РУХу), у якій було понад сотню активних багнетів і
формальним (sic!) лідером якої був дуже інтелігентний чоловік по
імені академік Юхновський.
Я спеціально зробив наголос на слові "формальний", ос-
кільки в Народній раді була маса неформальних лідерів, князів і
князьків. Були поміж ними серйозні й шановані постаті (напр., В.
Чорновіл, Ю. Щербак), а були й люди з великим "вмістом" хло-
п’ятства (напр., І. Заєць, С. Головатий). Словом, та Народна ра-
да було щось таке, образ чого раз у раз являється мені, коли я
спостерігаю (на жаль, здалеку) за теперішньою Об'єднаною опо-
зицією (ОО — декому з моїх друзів ця абревіатура читається як
00 — два нулі, і в тому щось є). Народну ж раду я спостерігав
зблизька (у її складі було чимало моїх давніх друзів, приятелів,
колег і просто хороших знайомих) і навіть зсередини (часто відві-
дував їхні засідання).
✍ 115 ✍
Чим запам'яталася мені Народна рада найбільше? Вона
мені нагадувала БАЗАР. Не Бесарабку і не Житній ринок з їхнім
розміреним життям, а якийсь провінційний, непередбачуваний і
по-циганському підступний чи зрадливий.
Пригадується: збирається Народна рада, щоб випрацю-
вати спільне рішення для винесення на пленарне засідання ВР.
Довго базарують, сперечаються, ледве не б'ються... Зрештою,
витанцьовується якийсь емоційно-романтичний проект, озвучити
який з трибуни ВР доручають, скажімо, І. Драчеві чи Д. Павличку.
Наступного дня на пленарному засіданні уповноважена особа
озвучує офіційну позицію перед усією ВР. Тільки цей депутат
залишає трибуну, тут же до неї вискакує інший активіст Народної
ради й заявляє, що висловлену попереднім промовцем позицію
він не поділяє... Таких пилипів з конопель часом було по кілька.
Я пробував поговорити про це з лідерами Народної ради.
Юхновський просто махнув рукою й не став навіть озвучувати
свої думки. Драч, Павличко, Яворівський та інші бурчали щось
невиразне. І тільки Павло Мовчан утягнувся в розмова й почав
торочити мені щось про те, що їх (опозиціонерів) лише 25% у ВР,
а цього так мало для ефективної роботи. Базарність, брак розва-
жливості й здорового глузду, недосциплінованість тощо навіть не
обговорювалися.
У ті роки американське посольство в Москві (у Києві посо-
льство США тоді ще не працювало) надсилало мені американські
журнали російською мовою. Прикметно, що в одержаному якраз
тоді одному із журналів було опубліковано статтю науковця (не
пригадую його ім'я), який упродовж двох десятиліть досліджував
роботу парламентіа різних країн світу якраз із погляду ефектив-
ності опозиції. Так от, цей дослідник дійшов висновку, що опози-
ція може бути досить ефективною і суттєво впливати на роботу
парламенту, маючи лише... 3% голосів. У який спосіб? Сподіваю-
ся, зацікавлені особи зможуть довідатися, вигугливши матеріали
досліджень на цю тему. Напевно їх існує немало. І кожен, хто в
опозиції, мав би тими матеріалами цікавитися.
На жаль, ніхто ними не цікавиться. Більше того, я помітив
(і написав якось тут про це), що навіть лідери опозиції мало що
читають. Якщо читають взагалі.
Цей мій екскурс в минуле можна розглядати як спробу
провести аналогію між теперішньою і тодішньою опозиціями. До
певної міри так воно і є. Але тільки до певної міри.
Більшою мірою тут треба говорити про інше — тяглість.
Як тоді запрягли, так дотепер і їдемо. Міняються окремі люди,
✍ 116 ✍
приходить нове покоління, але суть не змінюється, "суть в ній на-
ша зостається" (П. Тичина). І граблі ті самі, й синяки від граблів...
Ніхто не вчиться ні на чужих, ні на власних помилках. Революцій-
на романтика й образно-асоціативне мислення застують праґма-
тизм і здоровий глузд. А про науково осмислені й виважені під-
ходи ніхто навіть і не мріє.
Ні досвідчені номенклатурники від КПУ з Л. Кравчуком на
чолі, ні символ української незалежності В. Чорновіл, ні хоч би
хто з лідерів після них, ні спеціально створений інститут — ніхто!
— за чверть століття так і не спромігся запропонувати стратеґіч-
ний план розвитку України. Жодної спроби будь-якого за якістю,
але стратегічного (!) плану. Притчею во язицех стала заява Л. Ку-
чми перед ВРУ: "Ви скажіть мені, яку Україну будувати, і я її
будуватиму" (за точність цитати не ручаюсь). І це прозвучало з
уст учорашнього директора найбільшого у цілому світі стра-
теґічного (!) заводу. А міг же сісти й випрацювати свій варіант
стратегії.
Ще й сьогодні не пізно! Он зять його проявляє активність і
в Давосі, і в Ялті, однак усе зводиться до балачок, переливання з
пустого в порожнє. І це при тому, що термін "стратеґія" присоба-
чено (інакше і не скажеш!) до назви щорічного збіговиська з та-
кою категоричною і обнадійливою абревіатурою — YES!
Чи не тому всі потуги в орієнтації на Європу на перевірку
виявляються реальними діями в іншому напрямку — "геть від Єв-
ропи”. Але ж і альтернативної стратегії — з орієнтацією в інший
бік — також немає, хоч вона й мала б бути, бо має право на іс-
нування. Оскільки святе місце порожнім не буває, цілком логічно
цей вакуум (чи Торрічелеву порожнечу?) заповнила хай і банди-
тська (ніхто цього й не приховує), але ж як добре закроєна стра-
теґія, зміст якої так ємно виражено лише трьома словами "Усе
буде Донбас!" і ефективність якої не викликає сумнівів. Думаю,
що в силу свого інтелектуального рівня навіть автори цієї стра-
теґії не усвідомлюють її, скажемо так, шедевральності. То, може,
це і є правильний напрямок розвитку України?
Багато говорили й говорять про програми. Особливо —
про програми тих, хто спить і бачить себе на президентському
троні, з гетьманською булавою чи державним скипетром у руці.
Я ніколи не ставив перед собою за мету студіювання й
аналіз цих програм. Досить і поверхового ознайомлення, щоб по-
бачити, наскільки вони нікчемні, навіть коли вміщують розумні,
красиві й привабливі для електорату гасла на кшталт "Бандитам
— тюрми!" (Ющенко) чи "Почую кожного!" (Янукович). Бандити
✍ 117 ✍
все одно продовжують не тільки гуляти на волі, а й множитися.
Ну, а хто й коли дослухався до кожного, коли вони часто навіть
самі до себе не дослухаються? І це стосується не тільки Януко-
вича і Ко ("Сім'ї"), не тільки народних депутатів (будь-якої полі-
тичної чи сексуальної орієнтації). Це стосується кожного з нас.
Адже, будьмо щирими, ми не завжди прислухаємося до голосу
нашого сумління, а про голос наших ангелів годі й говорити.
Тому-то й виходить, що кожен із нас зокрема і ми як
народ не поспішаємо змінювати самих себе, систему свого
суспільства й безперестанку наступаємо на ті ж граблі, в потім
після кожного шишака на лобі ллємо крокодилячі сльози за
втратою того, чого, власне, ми й не мали. У даному разі — пар-
ламентаризму. Живемо ж то ми на базарі! А базар в Україні, в
якому значенні це слово не візьми, — дохідне місце.
16 січня 2014 р.
✍ 118 ✍
✍
ПРО СТРАТЕҐІЮ І ТАКТИКУ МАЙДАНУ
Протистояння на Майдані перейшло у нову фазу — фазу,
скажемо так, фізичного конфлікту. Температура дискусій на ФБ
також піднялася до рекордної відмітки.
Об'єднана опозиція не справилася із ситуацією, так і не
визначившись із єдиним кандидатом, який зміг би згуртувати на-
вколо себе учасників спротиву і взяти на себе відповідальність і
повести за собою мільйони незадоволених нинішнім режимом.
Лідери опозиції вибрали зраду, зіпхнувши усю відповіда-
льність на "єдиного лідера — народ", тобто покинули народ на-
призволяще.
Прикметно, що за два місяці стояння на Майдані громад-
ськість так само не спромоглася народити лідера, здатного очо-
лити спротив, взяти на себе відповідальність і повести повстан-
ців до перемоги.
Численні активісти Майдану на ФБ запально обговорюють
усе, що відбувається, й наперебій пропонують свої шляхи виходу
з тієї чи іншої конкретної ситуації: від як повалити режим Януко-
вича до щоб непремінно підвезли сухий одяг тим, що потрапили
під водомети. Поняття "тактика" чи "тактичний" стало чи не най-
більш уживаним (після стриманих нецензурних виразів) словом у
записах.
Читаю собі усе це й думаю: припустімо, усі пропоновані
тактики спрацювали, і Майдан переміг... Що далі? Хто увійде в
кабінет президента на Банковій і стане біля стерна країни й куди
поведе? Чи не буде й наступник Януковича наступати на ті ж гра-
блі, на які досі наступали Кравчук, Кучма, Ющенко і той же Яну-
кович?
Тактики не переймаються цим питанням. Воно їм не ціка-
ве. Їм важливо забезпечити перемогу на ось цьому конкретному
п’ятачку, а що далі — то вже проблема інших.
✍ 119 ✍
На початку спротиву мої записи на ФБ зводилися до на-
гадування про необхідність настроюватися на зміну системи і не
палити з гармат по горобцях, вимагаючи відставки то Азарова, то
Захарченка, то ще меншого чина. На жаль, до мене так ніхто й не
прислухався: про зміну системи не йдеться. Правда, підняли
планку до вимоги відставки Януковича.
Ну, а тепер уявімо: відставили Януковича, але хто ж при-
йде на посаду президента? Це запитання вже геть не риторичне
після того, як лідери опозиції усі як один капітулювали — жоден
із них не готовий до такого рівня відповідальності. Зелені ще, не
дозріли.
Останнім часом я волаю не тільки про зміну системи, а
про необхідність приходу лідера, здатного мислити стратеґічно,
про потребу мати стратеґічний план розвитку України після
Майдану.
На жаль, мої виступи залишаються голосом волання в
пустелі. Ніхто не чує мого заклику. Правда, тактики мені закида-
ють, що можна обійтися і без стратеґії. І я вже почуваюся білою
вороною, співаком, що дисонує у добре злагодженому хорі про-
вокаторів мимоволі.
Це вже навіює сумні думки: Майдан не встоїть. Будуть
безглузді жертви. Вони спричинять уже інший, новий Майдан, і
той Майдан може виявитися так само безуспішним. Поки таки не
появиться Той, Хто Має Третє Око, тобто бачить далі і більше у
порівнянні з усіма іншими політиками разом узятими. Тобто Лідер
від Бога. Справжній стратеґ!
19 січня 2014 р.
✍ 120 ✍
✍
ЧОМУ МИ ПРОГРАЄМО?
Мене завжди дратує, коли наші журналісти й політологи
хапаються обговорювати тактичні дії урядів інших країн, і особ-
ливо — тих, які хотіли б бачити Україну у сфері свого впливу. Я
не бачу тут негативу. Тим більше, коли ці наміри не приховую-
ться.
По-перше, це означає, що ми того варті, бо ми і як країна
(територія), і як народ (людські ресурси) є ласим шматком, з яко-
го зацікавлені суб'єкти хочуть поживитися. Адже вільних земель
уже давно немає — усе захоплено, і тепер мова може йти лише
про перерозподіл.
Якщо так, то нам треба пишатися з того, що Бог віддав
нам те, що приберігав для себе (пригадуєте анекдот?). Справді,
Україна багата на все! Біда тільки в тому, що ми не можемо
розпорядитися ні своїми матеріальнимм, ні своїми інтелектуаль-
ними цінностями.
І це, між іншим, — одна із причин споконвічного інтересу
до нас з боку чужинців.
Є над чим замислитися?
По-друге, у мене особисто кожна "нова тактика Кремля"
викликає захоплення. Мені не подобається, що і як робить той же
Путін, його образ викликає в мене огиду, але я дуже поважаю
його як супротивника. У нього є стратегія розбудови Росії як ім-
перії, він володіє стратеґічним мисленням, і кожна "нова тактика
Кремля" ефективно працює на реалізацію цієї стратеґії.
Інакше кажучи, Путін дбає про інтереси своєї країни і до-
кладає до цього усі свої сили. Хіба за це він не заслуговує по-
ваги? Звичайно, ви хотіли б, щоб він поставив інтереси України
над чи перед інтересами очолюваної ним країни? З якої статі?!
Так само чинять стратеґічно мислячі лідери будь-якої по-
тужної держави — США, Німеччини, Великобританії... Це — їхній
обов’язок. За це вони давали клятву, вступаючи на посаду. Отже,
✍ 121 ✍
з якої речі у стосунках з тією ж Україною вони повинні перейма-
тися нашими інтересами в ущерб своїм?
Їхнє завдання, їхній обов'язок полягає в тому, щоб у
стосунках з Україною набути максимум для своєї країни. У цьому
є щось погане і за це їх треба зневажати й ненавидіти? Не ду-
маю. Вони ж не нападають на нас зненацька з усіх кінців (ще чого
б?), а сідають за стіл переговорів і намагаються переконати нас у
вигодах співпраці. Зрештою, формально таке ж відбувається на-
віть тоді, коли український президент чи прм'єр їде до Москви,
Берліна чи Вашингтона.
Звичайно, на переговорах буває, як і на війні. Тільки кулі
не свистять. Але більше виграє на переговорах не той, у кого фі-
зичні переваги, а той є, у кого наміри і аргументи сильніші.
І от тепер варто замислитися, чому Україна, як правило
(язик не повертається сказати — завжди), програє — більше
втрачає, ніж набуває, у взаєминах з іншими державами, особ-
ливо — такими потужними, як Росія, США та ін. Потім це дає під-
стави не тільки обивателям, а й серйозним фахівцям та політи-
кам високого рангу посипати голови попелом і лаяти та звинува-
чувати інші країни за їхню агресивність по відношенню до Укра-
їни, за їхню грабіжницьку природу тощо.
Ви не замислювалися над тим, що у такий спосіб ми не
просто визнаємо свою поразку — ми по суті розписуємося у вла-
сній неспроможності, у нашій слабості, у нашій безпомічності?
Авжеж, так воно насправді і є.
У чому ж тоді проблема?
А проблема в тому, що ми шукаємо причини нашої бідно-
сті й наших поразок не у себе, ба навіть не в собі, а зовні: так
просто зручніше списати на когось свої невдачі.
У цьому ми такі не одні. Ця "хвороба" точить і потужніші
країни. Та ж Росія, як ви напевно, зауважили ніяк не може спо-
кійно жити й розвиватися без образу ворога на покуті: вічно їм
хтось заважає, вічно на них хтось зазіхає, і ворог номер один для
них — "американський імперіалізм", хоч імперіалізм "гніє" собі,
мало уваги звертаючи на Росію (в усякому разі, в американських
ЗМІ немає такої істерії щодо Росії, як це спостерігаємо в росій-
ських проти США).
До речі, й Америка також час від часу пускає сльозу: ну,
чому їх то там, то там не люблять? Хоча, зрештою, чому хтось
когось повинен любити? Якщо хлопець любить дівчину, а вона
його — ні,чи це її вина? Це проблема хлопця — змінися так, щоб
вона тебе полюбила.
✍ 122 ✍
Втім, повернімося до наших баранів — до причин наших
програшів у співпраці з партнерами, з сусідами. Тут, звичайно, є
зачароване коло. Чому ми такі бідні? Бо дурні. Чому ми такі дур-
ні? Бо бідні. Так то воно так, але і не так. Якби ми були справді
бідні й дурні, ми не були б ласим шматком і ніхто б не зазіхав ні
на наші землі, ні на наші людські ресурси. Отже, причина в чо-
мусь іншому.
Зараз я розкрию вам цей секрет. Він очевидний, він у нас
перед носом — аж волає до нас. Тому ми його й не бачимо. Не
здогадалися? Тоді я мушу вдарити вас фейсом об стіл, потовкти
писком у ту шкоду, яку ми завдаємо самі собі і своїй країні.
За приклад буду використовувати ту ж Росію, той же
Кремль, бо заідти нам найбільше шкоди, звідти нам найбільше
заважають, вони роблять усе, щоб не випустити Україну з лабет
своїх інтересів.
Усі ми знаємо, навіщо Україна потрібна Росії. Звісно ж,
Росія хоче зберегти себе як імперію, і без України ця імперія
просто неможлива. І не в просторах тут діло — Росія й без Укра-
їни є за територією найбільшою країною світу. Без України до
1721 року навіть назви такої — Росія — не було. Петрові І спо-
чатку треба було згноїти в казематі Петро-Павлівської фортеці
останнього легітимного гетьмана України Павла Полуботка (зве-
рніть увагу на збіг імен), а потім уже видати указ з проголошен-
ням відомої тепер усьому світові назви — Росія, Російська імпе-
рія.
Мало кому відомо, що у такий спосіб відбулося рейдер-
ське захоплення нашої назви. О, ні, я не маю на увазі назву
"Русь". Русь — то було і є набагато ширше поняття. То — ціла
древня цивілізація, традиції якої йдуть у глибину навіть не сто-
літь, а тисячоліть, аж у Гіперборею. І Русь була не одна. Була
Русь Новгородська (тепер — Біла Русь, Бєларусь). Була Русь
Червона (тепер це на території Польщі). І була Русь Київська,
знана за давніми документами як Рутенія або... Русія. Київські
князі розширили свій вплив далеко на північний схід, де виникали
то Володимиро-Суздальське, то Московське, то інші князівства,
які могли прибирати й іншу назву. Наприклад, Московська Русь, і
нічого в тому поганого й не було. Історії лише бракувало.
Отож, щоб закласти в підмурки нової імперії історичну
тяглість і вдихнути в неї сакральне єство, потрібне було щось на
зразок такого, як апостольська традиція рукоположення при ви-
свяченні єпископа. Хоч як не вмовляв Петро І Павла Полуботка
на таке рукоположення, а той уперся: "Бог розсудить Петра і
✍ 123 ✍
Павла". З відходом Полуботка руки в Петра були розв'язані:
"Русія" дісталася йому. Русія трансформувалася в Росію, хоча в
іноземних мовах так і залишилося по-нашому: Russia.
19 серпня 1991 року почала розпадатися створена Пет-
ром І імперія. Україна стала незалежною державою. Білорусія —
Біла Русія — Бєларусь закріпила за собою прадавню назву. Без
претензій на традиції Великого Новгорода. Це, зрештою, пробле-
ми білоусів.
А от що стосується нас, України, мусимо замислитися.
Навіть правильне написання іноземними мовами нашої сучасної
назви залишилося законодавчо не закріплене, і по світу гуляє,
спотворене колись німцями: Ukraine, хоч мало б бути Ukraina, ба
навіть Ukraïna. Чому ми не скористалися моментом і не віднови-
ли історичну справедливість і повернули собі свою ж історичну
назву — Русь чи Русія? Чому не домоглися, щоб Росія передала
нам вивезені свого часу в Москву та Петербург козацькі клей-
ноди та інші не просто національні, а й сакральні символи (чи не
найважливіший із них — "шапка Мономаха")?
Знаю, скажете: та хіба ж Росія віддала б?!
Це вже питання другого порядку. В першу чергу, ніхто цю
тему навіть не порушував: ні Верховна Рада, ні президент Крав-
чук, ні еліта (наукова громадськість)..
От і маємо першу складову відповіді на наше ключове за-
питання: чому ми програємо? І відповідь ця проста — безініціа-
тивність влади, еліти, суспільства. Інакше кажучи, Україна прос-
то проморгала розгляд такого надзвичайно важливого питання.
Звичайно, його ніколи не пізно порушити, але і гострота моменту,
і обставини уже не ті. Про це треба було починати розмову ще
1991 року у Бєловежскій пущі. Тоді шанси для успіху були дуже
високі.
Зрештою, як сказав тодішній президент, маємо те, що ма-
ємо. Задоволені?
Другий важливий нюанс, який заважає Україні відстоюва-
ти свої інтереси, — брак стратегічної мети й національної ідеї. У
нас кожен президент веде країну в інший бік: Кучма запам'ятався
як багатовекторний лідер. Ющенко — орієнтований на захід, Яну-
кович — на схід, а Кравчук — умінням пройти між краплями дощу
і не намокнути (очевидно, це якийсь особливий різновид вектор-
ності або щось на зразок того, як на шаховій дошці паресуває-
ться королева). Тобто ми не знаємо, куди ми йдемо, чого ми пра-
гнемо і яку країну будуємо. Чому так?
✍ 124 ✍
Загалом відповідь можна прочитати вище. Справді, яку
ідентичність може мати суб'єкт, який не переймається справж-
ньою історичною традицією, а всю енергію витрачає на суто де-
коративні атрибути у вигляді вишиванок і шароварів чи борщу з
варениками й галушками, вивітривши з них сакральний смисл?
Легковажачи в цьому, ми даємо привід для того, щоб над нами
іронізували й насміхалися. А хто розбишак-козарлюг, які окрім
"Гопака" нічого не можуть, буде сприймати як серйозних парт-
нерів у політиці чи бізнесі, а їхню країну як серйозного гравця на
міжнародній арені? Та нас же затюкати — раз плюнути!
От, наприклад, дістався нам у спадок від СРСР ядерний
потенціал третьої чи четвертої потуги в світі. Пообіцявши нам зо-
лоті гори з гарантіями, нам запропонували роззброїтися. Недовго
думаючи (власне, взагалі не думаючи), ми взяли і роззброїлися.
А можна ж було хоча б поторгуватися — щось би виторгували. А
так — ні золотих гір, ні гарантій.
Безумовно, Україні треба було націоналізувати Чорно-
морський флот (бази на території України), але це не було зроб-
лено, і марно. Росія це тоді проковтнула б, і тепер ми не мали б
тієї мороки, яку ми маємо в Криму.
Словом, ми розтриньками колосальний мілітарний потен-
ціал, який сам плив нам у руки при розпаді Радянського Союзу.
Чим пояснити таку легковажність і президента, і уряду, і
Верховної Ради?
Одна частина відповіді дуже проста, як валянок: браком
стратеґії розвитку України, браком стратеґічного мислення у
президента. Всі наші президенти керували і керують країною без
будь-якого заглядання у майбутнє — вони жили й живуть сьогод-
нішнім днем, розтринькували й розтринькують націопальні багат-
ства. Замість того, щоб примножувати їх. Це, безумовно, нелегка
справа навіть для таких економік, як США. Там було в десять
разів більше президентів, ніж в Україні, але тільки один (Клінтон)
передав країну наступникові з позитивним балансом. Але ж
можна бодай старатися. Але й старання будуть марні, коли не
знаєш, куди ідеш і чого шукаєш.
А президент Росії чи США знає, куди і задля чого веде
свою країну. Так, вам може не подобатися імперська політика
цих президентів, вони дбають про "русский мир" чи "американські
цінности", від цього немає користі й навіть зле стає Україні. Але ж
лідери цих держав і не працюють для України, а для своїх країн, і
це задовольняє інтереси їхніх народів. Це нас не влаштовує? А
чому вони взагалі повинні працювати для нас?
✍ 125 ✍
Ми обираємо свого президента й свій парламент, форму-
ємо свій уряд, і їхнє пряме завдання якраз і в полягає в тому,
щоб захищати і задовольняти інтереси своєї країни, свого наро-
ду, хай навіть і в ущерб інтересам інших народів (нам на їхні інте-
реси начхати). Яке взагалі нам діло до інтересів далеких і близь-
ких країн, коли наше завдання — щастя свого народу?
Але ж ні! Ми такі добрі, що заради інтересів іншого народу
ми ладні поступатися інтересами власного народу.
Назвіть мені, будь ласка, приклад із світової історії усіх
часів і всіх континетів, щоб голова уряду якоїсь країни коли-не-
будь заявляв щось таке: "Ми хочемо, щоб наші російські друзі
були у виграші..." і т. д. Навіть не старайтесь — не назвете. А
прем’єр-міністр України таке може зморозити і раз, і двічі, і тричі.
Так може йому й треба бути прем'єром саме російського уряду,
звільнивши крісло голови уряду для людини, яка буде думати
про інтереси своїх співвітчизників, а про інтереси сусідів хай
клопочеться очільник їхнього уряду?
А подивіться, скільки депутатів з трибуни Верховної Ради
відкрито й зухвало захищають інтереси сусідньої держави, хоча
формально представляють у парламенті інтереси відповідних те-
риторіальних частин України й українського народу. Наголошую:
я звертаю увагу на суто формальні, зовнішні ознаки, які вже тяг-
нуть на кримінальні статті. А якщо до цього долати ще лобію-
вання (тобто проплачену діяльність) на користь іноземної держа-
ви і можливу наявніть прихованого громадянства іноземної дер-
жави… Втім, це вже тема іншої розмови.
Ми досі говорили про наші поступки на рівні верхнього
ешелону влади. Але ми проявляємо непотрібну лояльність до
іншої держави й на рівні пересічних громадян.
Наведу нетиповий, але дуже промовистий приклад. Ко-
лись мені довелося провести кілька годин у офісі газети "New
York Times" із скандально відомим Миколою Мельниченком.
Йшлося про предмет його основного і єдиного зацікавлення —
записи розмов у кабінеті президента Кучми. Мельниченко селек-
тивно демонстрував фрагменти своїх записів. І на якомусь етапі,
коли для розуміння контексту мені треба було почути більше, він
відмовився розширити фрагмент запису, мотивуючи тим, що там
іде мова про секрети... Росії. Така лояльність до іноземної дер-
жави навіть у ситуації з бажанням вивести на чисту воду прези-
дента своєї країни, звичайно, вражає. Ну, хіба справжній патріот
України буде перейматися захистом секретів явно недружньої
країни? Складалося таке враження, що Мельниченко має конт-
✍ 126 ✍
ракт з Росією і давав підписку про нерозголошення російських та-
ємниць. Інакше з якого бодуна так перейматися захистом дер-
жавних інтересів чужої країни?
Знову ж таки, беру тільки формальну сторону справи. От-
же, наше уміння й бажання зробити добре суб'єктові іншої країни
або самій цій країні обертається програшем для своєї рідної
країни і свого ж роду. Очевидно, що основою основ переможної
ходи вперед може і повинне стати послідовне відстоювання
інтересів України й українського народу. Усе інше — другорядне.
І останнє. Практично всі, хто вибиваються в лідери дуже
погано володіють мовою. Можливо, точніше навіть буде сказати
— вони не володіють мовою. В кращому разі спостерігаємо пото-
ки свідомості, коли людина говорить багато і майже "як по писа-
ному”, але в цьому говорінні - одно словоблуддя, один словесний
понос. Така людина може заговорити співбесідника, але переко-
нати ніколи. В гіршому разі спостерігаємо нечленороздільне ми-
чання, коли людина не може стулити докупи пару фраз або хоча
б одну більш-менш осмислену фразу.
Під володінням мовою я розумію не тільки знання лекси-
ки, граматики і синтаксису, не тільки уміння правильно говорити
й писати. За знанням мови криється така надзвичайно важлива
функція головного мозку, як здатність мислити, а отже і здатність
вмикати інші засоби — логіку, інтуїцію та ін.
Замолоду мені довелося кілька років працювати помічни-
ком у ректора Київського університету, фізика за фахом, який
зробив свою і наукову, і політичну кар'єру (був головою Верхов-
ної Ради УРСР) підлабузництвом, завдяки якому затесався на-
віть в особисті друзі до В. Щербицького. Цей діяч вирізнявся ди-
вовижною недорікуватістю (по-російськи — косноязычием), що
жах брав морозом. Хоч його рідною мовою була українська (був
він вихідцем із села), але він надавав перевагу у спілкуванні ро-
сійській (принаймні, він був певний, що спілкується російською).
Зрештою, у нього були серйозні проблеми з обома мовами, і на
цьому ґрунті у мене з ним були безкінечні недопозуміння (йому б
просто покластися на мій професійний досвід і знання).
Одно із таких непорозумінь сталося в присутності півсотні
людей, переважно дуже освічених і культурних. Моє тоді було
зверху, бо мене підтримав короткою фразою "Він правий!" Пер-
ший проректор академік П. Богач. Потім, обговорюючи ту ситуа-
цію зі мною, Петро Григорович сказав мені, що як фізіолог багато
роздумував над зв'язком фізіології та мовлення у людини й дій-
✍ 127 ✍
шов висновку, що у людини, яка має проблеми з мовою, "така ж
каша в голові" з погляду суто фізіологічних процесів.
У світлі щойно прочитаного прислухайтеся, що і як гово-
рять президент, прем'єр-міністр, народні депутати й міністри, лі-
дери партій і громадських організацій, які напрошуються вам у
лідери або вже є такими, й робіть висновки. Чи здатні вони з та-
ким рівнем мислення захищати ваші інтереси, інтереси народу,
інтереси України? Чи ви хочете, щоб ці люди захищали ваші інте-
реси, інтереси народу і України?
Якщо ваша відповідь категорична і однозначна — "Ні!", —
тоді чи треба винуватити у наших програшах Путіна, Обаму,
Маркель та інших знаних у світі лідерів, які роблять усе можливе
для захисту інтересів своїх народів? Чи будуть вони поступ-
ливими на переговорах з тими лідерами, яких ви до них посила-
єте від свого імені й від імені України?
...Можна собі тільки уявити, якою мовою говорить Путін
до Януковича, коли вони зустрічаються наодинці.
Підсумовуємо:
1. Стратегґї немає і не передбачається.
2. Стратеґічно мислячого лідера немає і не передбачає-
ться.
3. Оскільки святе місце порожнім не буває, там і розквар-
тирувалися зовсім випадкові люди.
23–24 січня 2014 р.
✍ 128 ✍
✍
ЩО ДЕНЬ ГРЯДУЩИЙ НАМ ГОТУЄ?
Опубликовано Ком’юніке адміністрації президента про пе-
реговори з опозицією (повний текст домовленостей з президен-
том за версією Януковича, посилання на яке було в цих дужках,
нарази недоступне).
Пропозиція від Януковича для Яценюка (посада прем’єр-
міністра) та Кличка (посада віце-прем’єра з гуманітарних питань),
як на мене, може бути обумовлена одним із кількох намірів пре-
зидента. Назву два найважливіших:
1. Якщо Янукович справді дуже наляканий (що цілком мо-
жливо — є чимало опосередкованих фактів), у такий спосіб він
прагне врятуватися від гіршого варіанту, тобто намагається збе-
регти за собою посаду президента, досидіти каденцію, а потім
спокійно піти на відпочинок у Міжгір'ї. І вовки ситі, і вівці цілі.
2. Янукович заманює двох лідерів опозиції на привабливі
посади в уряді, дає їм кілька місяців на самовираження (само-
дескридитацію), а потім з тріском виганяє. У такий спосіб опози-
ція буде розсварена й паралізована якраз в акурат до президент-
ських виборів. Інакше кажучи, Янукович розводить опозиціонерів,
як кошенят.
В обох випадках руки і Яценюка, і Кличка будуть забруд-
нені ліквідацією Майдану: проблему ж треба буде вирішувати?
От вам, хлопці, й мітли в руки!
Дехто тут переймається долею Тягнибока, якому не за-
пропонували посаду в уряді. Ха! Невже ви забули, яку роль від-
водять лідерові "Свободи"? Я маю на увазі президентські вибо-
ри. Отож Тягнибокові приготовлено роль головного опозиціоне-
ра, а значить — і єдиного кандидата від опозиції (ви ж цього хоті-
ли?), який ловко підіграє лідерові гонок на виборах, а по тому
стане Тигипком-2 (з об'єднанням чи й без об'єднання з біль-
шістю).
У цих розкладках, як ви помітили, не враховується гро-
✍ 129 ✍
мадський статус Майдану. Тут і я собі ламаю голову.
З одного боку, рівень свідомості Януковича і Ко. такий ни-
зький, що громадський Майдан і опозиція у їхніх мізках справді
можуть ототожнюватися. З другого боку, ставка може робитися
на те, що Яценюк з Кличком поведуться розганяти Майдан із по-
мсти за те, що Майдан не прийняв і не сприйняв опозицію як ке-
рівну і спрямовуючу силу.
В історії і з Майданом, і з виборами, правда, карти може
сплутати Гриценко. Усе залежатиме від того, як ширитиметься
уже фактично очолений ним спротив.
Якщо Гриценко налаштований стратегічно — на зміну си-
стеми, — то будь-яка розкладка (перша чи друга) дає йому до-
брі козирі, бо суть і влади, і опозиції оголюється до межі. У тако-
му разі Гриценкові треба вийти переможцем. Інакше...
Якщо ж Гриценко обмежиться тільки уже задекларовани-
ми тактичними намірами, він вичерпає себе до президентських
виборів і шансів для перемоги у нього буде не більше, ніж у Тяг-
нибока. У разі переходу Тягнибока у владу Гриценко може стати
головним опозиціонером, і то оперетковим. Тоді ласкаво просимо
у щось середнє між Бєларуссю та Росією. Якщо ж на нього буде
заведено кримінальну справу за підбурювання до збройного
спротиву, йому світить... років на 15 напевно. Не дай Бог!
25 січня 2014 р.
✍ 130 ✍
✍
Я розумію, що це — крик душі і прояв безсилля при за-
хисті лідерів опозиції.
Чи справді вони заслуговують захисту й підтримки? Нехай
це вирішують члени очолюваних ними партій. То — внутріпар-
тійна справа.
Суспільство, громадськість же мають право і повинні бути
вимогливішими, ніж самі ті партії.
Як частина цього суспільства, мушу констатувати плачев-
ний рівень опозиційних і партій, і лідерів. Я про це весь час пишу,
і дещо з того хочу повторити тут:
1. Жоден із лідерів опозиції не продемонстрував стра-
теґічного бачення перспектив розвитку країни, яку кожен із них
мріє очолити. У них навіть із тактикою безкінечні проблеми. Та й
загальний рівень мислення й висловлювання своїх думок кульгає
на обидві ноги. У кожного.
2. Жодна із очолюваних ними партій від часу свого засну-
вання не тільки не запропонувала, але навіть не пробувала ви-
працювати і винести на обговорення проект стратеґічного роз-
витку України та програми "будівництва комунізму" на її тери-
торії.
То на що можна сподіватися від таких партій і таких лі-
дерів? Чому суспільство в цілому й окремо взяті громадяни не
можуть їх критикувати, але мусять підтримувати їх та допомагати
їм? Запитання — не риторичні. І я, і будь-хто інший волів би ді-
стати переконливу, добре обгрунтовану відповідь.
Біда тільки в тому, що ніякої відповіді не буде. А от ле-
менту…
30 січня 2014 р.
✍ 131 ✍
✍
ЯКА УКРАЇНА ВІДБУДЕТЬСЯ ЯК ДЕРЖАВА?
Засадничий принцип непорушності й недоторканності кор-

донів, як і договір про безпеку й співробітництво в Європі, дав
тріщину. Відтепер переділ кордонів може продовжитися, причому
навіть без попереднього обговорення територіальних претензій.
Це становить серйозну загрозу незалежності та цілісності Укра-
їни.
Європа не поспішає з санкціями ні проти Росії, ні проти її
чиновників (pravda.com.ua/news/2014/03/20/7019737/). Якщо вони
це не роблять по гарячих слідах, то з перебігом часу не зроблять
і поготів. Більше того, там уже мова йде про відкрите запровад-
ження подвійних стандартів (pravda.com.ua/news/2014-/
03/20/7019761/).
Це означає, що ЄС не дуже-то й переймається долею Ук-
раїни й у принципі не проти здати Україну Росії. Очевидно, Євро-
па заворушилася б тільки після того, якби російський спецназ
анексував ту частину Альп, де Суворов із своїм військом долав
перевал.
Усі країни, і особливо — наддержави, мають свої страте-
ґічні інтереси за межами власних територій. Але це не означає,
що вони при цьому переймаються інтересами інших країн, з
якими так чи інакше пов'язана реалізація їхніх власних завдань.
У першу чергу, вони дбають про себе та про досягнення своєї
мети в регіоні.
За великим рахунком, Україні не потрібні ЄС та НАТО.
Так що не варто туди і пхатися. І не тому, що немає чого робити
в Європі нашій Дуньці. Краще хай вони за нами бігають.
Я все більше переконуюся в тому, що Україна має розви-
ватися як нейтральна позаблокова країна. Як та ж Швейцарія. До
цього надається і наш менталітет. До цього підштовхує і наш
історичний досвід. Це не дражнитиме наших сусідів ні з заходу, ні
✍ 132 ✍
зі сходу, ні з півночі, ні з півдня. Відтак ніхто навіть не намагати-
меться втягувати Україну в якісь міжнародні афери.
Це — стосовно політичного аспекту.
Економічно Україна може виграти у багатьох відношен-
нях. Однаковою мірою ми зможемо торгувати й кооперуватися у
виробництві товарів і послуг з усіма. З будь-ким ми зможемо
створювати зони вільної торгівлі з урахуванням особливостей
наших регіонів: східні можуть бути орієнтовані на Росію, західні
— на ЄС.
Основою основ економіки у цьому разі має стати пере-
творення України на своєрідну офшорну зону на кшталт тієї ж
Швейцарії. Хай українські банки стануть тихою гаванню для ро-
сійських, європейських та інших капіталів, і нам не треба буде
мати справи з МВФ. ЄБР та іншими міжнародними фінансовими
структурами. Усі гроші, які було перекачано з України в офшори,
повернемо додому.
Давши повну свободу приватній ініціативі й мінімізувавши
податки, Україна забезпечить успішний розвиток підприємств і
приватних підприємців. З державного майна треба приватизу-
вати все, що вигідно для держави віддати у приватні руки.
За такого підходу економіка запрацює настільки ефектив-
но, що Україна буде сама вибирати, якому із потенційних зару-
біжних партнерів надати перевагу, а якому дати гарбуза.
Найважливішим завданням, ясна річ, залишається безпе-
ка. Захист і оборону України можна забезпечити у такий спосіб.
Перш за все в Україні мають бути створені наймодерніші
професійні збройні сили. Для цього варто вивчити досвід ізраїль-
ської армії, чомусь повчитися у американців, а щось підняти з на-
шого козацького досвіду.
Збройні сили України мають бути нечисленними, але про-
фесійними й максимально мобільними, оснащеними найновіши-
ми технічними засобами та озброєнням, а всі вояки вишколені
так, щоб могли подолати спецпризначенців будь-якої армії, повіт-
ряного десанту чи морської піхоти світу з переважаючою силою.
Можна подумати й про відновлення арсеналу тактичної
ядерної зброї. Так, про всяк випадок. Можливості для цього Укра-
їна має. Нейтральний статус дозволяє робити все, що вважаємо
за потрібне.
Частиною збройних сил має бути спеціальний офіцерсь-
кий корпус, роззосереджений по всіх областях і великих містах
України з базами й полігонами для проведення перепідготовки
запасників та резервістів, а також для навчання військовій справі
✍ 133 ✍
усіх, хто в разі небезпеки може поповнити лави резервних вій-
ськових частин регулярного війська або ж ополчення. У разі
необхідності ці навчальні центри мають у мінімальний строк
розгортатися у повноцінні бойові частини регулярних збройних
сил і являтимуть собою еквівалент звичайних військових фор-
мувать потенційного противника. Взірцем у цьому може бути ті ж
швейцарці. Хоча досвід організації козацького війська буде в
пригоді передусім.
Маючи найсучасніші й найвишколеніші професійні збройні
сили й фактично увесь народ, озброєний до зубів, Україна зможе
самостійно впоратися з будь-яким агресором-одинаком. Та й на-
віть такий потужний нападник, як путінська Росія, сто разів
подумає, чи є сенс устрявати в конфлікт із країною, яка справді
може дати таку відсіч, що може приснитися хіба що у кошмар-
ному сні.
Я не допускаю можливості, що на Україну посягатиме коа-
ліція з кількох відмобілізованих армій. Ми — все-таки історично
мирна країна. І це засвідчило навіть останнє протистояння з Ро-
сією у Криму.
Звичайно, для того, щоб побудувати таку Україну, потріб-
но докласти немало зусиль, і перш за все — набути лідера із
стратегічним мисленням, змінити систему й подолати корупцію.
✍ 134 ✍
✍
ЗАСЛУГИ ПОЛІТИКІВ І ЇХНЄ
СТАВЛЕННЯ ДО ОСВІТИ
Заслуги сильних світу цього й — особливо — політиків по-
справжньому оцінюються через їхнє ставлення до освіти. У цьо-
му відношенні взірцем для мене був і залишається Томас Джеф-
ферсон — автор Декларації про незалежність США, губернатор
Вірджінії, перший державний секретар (міністр закордонних
справ), другий віце-президент і третій президент США. Я спеціа-
льно перелічив заслуги, з якими він увійшов ув американську й
світову історію. Сам же Т. Джефферсон найбільшою своєю за-
слугою вважав заснування університету, знаного тепер як універ-
ситет Вірджінії. Так написано в епітафії.
Я досить критично ставився і ставлюся до пост-радян-
ських лідерів, серед яких одним із найодіозніших є президент Ка-
захстану Нурсултан Назарбаєв. Сьогодні я заповажав його після
того, як довідався від юної казашки — цьогорічної випускниці
Джорджтаунського університету, що Назарбаєв подбав про те,
щоб створити в Астані якісно новий університет із залученням
фахівців з усього світу.
Браво, Назарбаєв! Дав фору своїм колегам: політичні
сторінки історії рано чи пізно буде перегорнуто, а Назарбаєвсь-
кий університет куватиме нові кадри для Казахстану.
Задумаймося тепер над тим, з чим увійдуть в історію пре-
зиденти України? У Л. Кравчука був шанс асоціюватися з відрод-
женням Києво-Могилянської академії, але, схоже, цей універ-
ситет волів би не асоціюватися з іменем Кравчука. Ну, а про ін-
ших президентів України в плані їхнього ставлення до освіти кра-
ще взагалі промовчати, а то як страшний сон спливе “про-
ФФесор".
Отакі от думки спровокувала у мене зустріч із юною каза-
шкою.
✍ 135 ✍
З бібліотеки Т. Джеферсона, до речі, почалася й найбіль-
ша в світі Бібліотека Конґресу США.
Від певного часу кожен колишній президент США зали-
шає по собі бібліотеку-архів, яка зазвичай стає солідним науково-
дослідним і просвітницьким центром.
Спробував собі лише уявити персональні бібліотеки-архі-
ви Кравчука, Кучми, Ющенка, Януковича, Порошенка... Яку про-
блематику можна було б серйозно студіювати в цих центрах?
15 травня 2014 р., 15 травня 2017 р.
✍ 136 ✍
✍
РІК ПІСЛЯ МАЙДАНУ
Нотатки із зустрічі у Вашинґтоні 10 грудня 2014 р.
Інститут Кеннона, Національний фонд для демократії та
Національний демократичний інститут США влаштували зустріч
із Ганною Гопко, Сергієм Лещенком та Олександром Солонтаєм,
які цього року були відзначені нагородами Національного демо-
кратичного інституту. Зустріч відбулася у Національному фонді
для демократії, і вела її віце-президент фонду Надія Дюк.
Що було справді приємним, так це бачити освічених, із
знанням анґлійської (лише О. Солонтай послуговувався допомо-
гою тлумача) і рішуче налаштованих представників нового поко-
ління українських політиків, двоє із яких увійшли до нового скла-
ду Верховної Ради України. Кожен із них вирізняється концепту-
альним баченням викликів, які стоять перед Україною.
Сергій Лещенко вважає головними завданнями боротьбу
з корупцією та зміну еліт і розраховує на сприяння в цьому з боку
США як головного союзника України. С. Лещенко говорить про
дуже сильний спротив системи, але навіть натяку не робить про
необхідність її заміщення.
Ганна Гопко бачить нагальні завдання у підтримці україн-
ської армії, у зниженні залежності від російського газу, у побудові
здорової політичної змагальності, у підтримці громадських ЗМІ та
зростання середнього класу в Україні. Оскільки Україна перебу-
ває на межі дефолту і залежить від фінансової допомоги із США,
Г. Гопко вважає, що потрібен контроль за тим, як витрачаються
ці кошти. На її думку, "потрібне щось на зразок плану Маршал-
ла”. "Ми маємо перестати протестувати й почати будувати нову
країну", — каже пані Гопко. Г. Гопко ставить за мету змінити тра-
диції Верховної Ради й домогтися інституційних змін, і, схоже, —
також не руйнуючи, не змінюючи саму Систему.
Олександр Солонтай розглядає Євромайдан як повстан-
ня. Він — єдиний із трійки, хто наголошує на бракові стратеґії:
✍ 137 ✍
"Немає плану, що буде далі. Війна з Росію не була передбачена.
Вона мала початися через рік, після президентських виборів. Усе
пришвидчилося. Сталося це завдяки не політикам, а людям, які
вийшли на протест". Молодий політик наголошує, що в Україні
починає самоорганізовуватися громадянське суспільство, і воно
є на вищому рівні, ніж було після Помаранчевої революції. У
цьому він вбачає невідвортність змін, які грядуть. На його ж пере-
конання, одна санкція проти Росії робить більше, ніж десять доб-
ровольчих батальйонів. "Армію ми збудуємо й самі, але нам
потрібна зовнішня підтримка", — каже О. Солонтай. Він же пере-
конаний, що Україну неможливо змінити без справжньої політич-
ної партії і справжнього місцевого самоврядування.
Що насторожує у позиціях молодих політиків?
Вони багато говорять про реформи. Переконані, що нові
закони допоможуть змінити Україну. Ні слова ж про необхідність
зміни Системи. Також не відчувається і бачення майбутнього Ук-
раїни і шляхів до нього. Вони аж надто зосереджені на розв’язан-
ні проблем сьогодення. А це означає, що не виключено, що й
вони будуть наступати на ті ж граблі, на які вже не раз наступали
їхні попередники.
✍ 138 ✍
✍
ОБЕРЕЖНО: ПІДМІНА!
Яку ідеолоґію треба заборонити
Міністерство юстиції звернеться до Верховної Ради з про-
позицією заборонити комуністичну й фашистську ідеолоґію.
Я розумію, коли політичною термінологією жонглює невіг-
лас із бандитського клану, який виставляє себе "антифашистом",
але при цьому демонструє свою належність до нацистської ідео-
лоґії. Це невігластво тягнеться своїм корінням у комуно-радян-
ську традицію, коли з легкої руки практично неписьменних біль-
шовицьких лідерів було підмінено ключові політичні поняття.
Як наслідок, німецьких націонал-соціалістів, або нацистів
(Nazi), чомусь почали називати фашистами, хоча фашизму як
політичної течії в Німеччині ніколи (sic!) не було. Гітлер очолював
Німецьку націонал-соціалістичну робітничу партію. За своєю іде-
олоґією вона не була правою й консервативною. Вона була, як і
комуністи, крайньо лівою і ультра-революційною. Нацисти ска-
тали у більшовиків усе, що можна було скатати: символіку (колір
прапора і свастику; останню ленінці використрвували задовго до
гітлерівців), мелодику маршів, методи виховання молоді, про-
ґрамні засади, досвід концентраційних трудових таборів тощо.
Єдине, в чому гітлерівці були консервативними, так це в
пошані до приватної власності. Але, як і більшовики-ленінці та
комуністи-сталіністи, вони будували в Німеччині державний капі-
талізм. Прикметно, що нацистів привели до влади в Німеччині
саме комуністи, які не хотіли, щоб до влади прийшли соціал-де-
мократи. Клара Цеткін головувала тоді у Рейхстазі. Звичайно,
два павуки в одній банці довго ужитися не могли. Тому-то ліде-
рові комуністів Тельманові як слабшому павукові й не пофор-
тунило. І ВКП(б) укупі з Комінтерном не тільки змирилася з цим,
але й "дружила сім'ями" з націонал-соціалістами аж до літа 1941
року.
Отже, комуністи і нацисти — два чоботи пара, і тому ці дві
✍ 139 ✍
людиноненависні ідеології й повинні бути заборонені.
З фашизмом усе обійшлося б інакше, якби комуно-радян-
ська пропаганда не навісила "фашизм" як ярлик на німецьких
нацистів.
Засновником фашизму як ідеолоґії був італійський пись-
менник Г. Д'Аннунціо (про нього можна прочитати в статтях на-
шої Лесі Українки), а втілив її в життя значно більше відомий нам
як ідеолоґ фашизму Беніто Муссоліні. Останній упродовж років
був головним редактором газети італійських соціал-демократів
"Аванте" — тих самих європейських соціал-демократів, яких Ле-
нін чехвостив за "берштейніанство" і які потім побудували реаль-
ний соціалізм (соціально орієнтовані суспільства) у багатьох кра-
їнах Європи.
Від тієї соціал-демократії епатажний Муссоліні й відбрунь-
кував ідеолоґію диктаторського типу, яка стала відома як фа-
шизм. Не зв'яжися Муссоліні з Гітлером, фашизм, можливо, запа-
м’ятався б нам кращими сторонами або просто канув би в небут-
тя з відходом свого творця.
З історії Італії під правлінням Муссоліні ми знаємо, що на
Піренейскому півострові не було лиха, співвимірного з тими ли-
хами, які Сталін натворив в СРСР, а Гітлер у Німеччині. У фаши-
стській Італії не було ґеноциду, не було й голокосту. Незважаючи
на тиск з боку Гітлера, Муссоліні зберіг італійських євреїв, і про
це тепер усе більше й більше пишуть, зокрема і в Ізраїлі.
Як відомо, Гітлер підтримав ідею створення єврейської
держави в Палестині, щоб здихатися німецьких євреїв. Муссоліні
не виганяв євреїв з Італії. Навпаки, він приймав їх навіть з інших
країн. На ряді полігонів Італії було створено табори, в яких про-
ходили військовий вишкіл єврейські юнаки. Згодом саме вони
склали основу армії Ізраїлю.
Фашистська Італія за правління Муссоліні розвивалася
досить стабільно. Італійську економіку й італійське суспільство
після Другої світової війни упродовж кількох десятиліть кошма-
рило переважно тому, що там підняли голову комуністи, підтри-
мувані СРСР і очолювані Пальміро Тольятті (це його іменем ра-
дянські комуністи назвали місто на Волзі).
...Звичайно, йдучи на повідку у совків, можна законодавчо
заборонити й фашистську ідеологію Муссоліні. Цій ідеолоґії уже
байдуже — після падіння диктаторського режиму Франко в Іспанії
вона стала перегорнутою сторінкою історії. Ніхто її тепер не спо-
відує, ніхто її не наслідує. І навряд чи вона реанімується у май-
бутньому.
✍ 140 ✍
А от нацистська ідеолоґія, "уславлена" Гітлером, продо-
вжує жити й час від часу піднімає голову то в одній країні, то в
іншій. Дуже аґресивно проявляється вона останніми десяти-
літтями в Росії. Спостерігаємо її прояви і в Україні. Досить часто
націонал-соціалісти вступають у зговір з комуністами, утворюючи
такий собі політичний "коктейль Молотова" (і Рібентропа).
Тому я вважаю, що саме ці дві ідеології мають бути зако-
нодавчо заборонені. Але для цього треба, щоб ініціатори закону
були дуже обережні й точні в термінології: перед тим, як присту-
пати до написання законопроекту, треба добре розібратися в суті
відповідних явищ і відповідально поставитися до категоріально-
понятійного апарату, який буде використано у законі.
✍ 141 ✍
✍
ПРО ОСВІТУ Й САМООСВІТУ
Осмислюючи свою публіцистичну активність у мережах, я
звернув увгу на те, що досить таки часто я піддаю критиці фахо-
вий рівень, професійну підготовку людей, результати чи наслідки
діяльності яких обговорюю.
Виглядає, що окремої розмови потребує стан вищої осві-
ти, якість якої явно пошіршилася, а ще більше — стан післяди-
пломної освіти, себто підвищення кваліфікації й перепідготовки
кадрів.
Післядипломна освіта і раніше була у нас слабенькою, а
зараз, схоже, занедбана взагалі. Фахівці ж не привчені займатися
самоосвітою, щоб використовувати безмежні можливості інтер-
нету.
Такі от виникли думки з приводу…
✍ 142 ✍
✍
Є дуже обдаровані люди, які не можуть реалізувати себе
в першу чергу тому, що вони намагаються поєднати в собі висо-
коментальне й духовне з міщанством. Вони розставляють книжки
на книжковій полиці не за змістом, а за розміром та кольоровою
гамою обкладинок (міщани, як відомо, взагалі обходяться муля-
жами книжок). Вони зачитуються книжками праведників і засуд-
жують ренту, але водночас заздрять багачам, які неправедно на-
були свої статки й примножують свої багатства тією ж рентою.
✍ 143 ✍
✍
ФЕНОМЕН НІКОЛАЯ АЗАРОВА
Ось вам класичний приклад продукту совкової освіти й
виховання и кремливської пропаґанди — зомбі, у якого заблоко-
вано свідомість, здатність ворушити мозковими звивинами, не
кажучи вже бодай про натяк на докори совісті й бажання покаяти-
ся. Ця людина закінчила Московський державний університет
(виш, який у у мої студентські роки, що збігаються з роками на-
вчання там Азарова, вважали університетом вільнодумства), до-
сягла доволі високих вершин у науці (доктор наук, професор) й
викарабкалася на вершину політичної влади.
Правда, ця ж людина почала падати і втрачати честь змо-
лоду. Спочатку він зрадив свого батька, відмовившись від бать-
ківського прізвища. Потім якимось дивним чином змінив мантію
доктора наук на кітель держчиновника — причому не в царині на-
уки й освіти або ґеолоґії й використання природних ресурсів, а в
царині найкорумпірованішої з незапам’ятних часів — податковій
інспекції. Нарешті, зліт на вершину політичної кар’єри здійснив в
одній упряжці навіть не з якимось там компартійним функціо-
нером, не з червоним директором, не з колгоспним бухгалтером і
банкіром, а з двічі судимим завгаром і кримінальним злочинцем.
Вам не здається дивним, що доктор наук и професор (хай
и невисокого польоту) зважив для себе за честь стати підмайст-
ром у злодюжки і бандюгана, головним девізом якого було “Вьо
будєт Донбас!”?
І ось тепер цей “проффесіонал” почав активно позиціону-
вати себе як політолоґ і філософ — розпатякує про теоретичні
засади галузей знань, не пов’язаних ні з ґеолоґією, ні із збиран-
ням податкив, ні з випіканням “золотих батонів” — про долю кра-
їни, яка так і не стала йому батьківщиною, і про долю народу, мо-
ву якого він так і не засвоїв бодай на найпримітивнішому побуто-
вому рівні. І робить це в ролі блудного собаки, який гавкає з-під
чужої підворітні.
✍ 144 ✍
Читаєш його записи в мережах і думаєш: чи прокинеться
коли-небудь цей діяч від похмілля після найважчого політичного
перепою?
✍ 145 ✍
✍
СПОГАДИ ПРО Д. М. ПРИЛЮКА
Кремезний, дебелий дядько з часто червоним загривком,
з якого проростала масивна й часто упріла голова, він уявляє-
ться більше головою колгоспу, аніж деканом другого за величи-
ною факультету журналістики на теренах СРСР, а отже – і зна-
ним на всій його території авторитетом у царині підготовки жур-
налістів. Таким запав і мені в пам’ять професор Дмитро Михай-
лович Прилюк.
Вихідець із віддаленого подільського села, він називав се-
бе селюком. Я не певний, чи говорилося те з гумором, чи всер-
йоз: професор журналістики Прилюк не завжди був чутливий до
слова, і професор стилістики Алла Петрівна Коваль, очевидно,
мала підстави саме таким, селюком, його і вважати. Я й сам за-
уважував, що Дмитро Михайлович не завжди відчував тонкощі
мови, не вникав у відмінності між значеннями слів. Наприклад,
він повсякчас плутав слова уява та уявлення, і це при тому, що
вони були ключовими поняттями у його лекційному курсі з теорії і
практики журналістської творчості.
Коли я почав викладати для майбутніх журналістів курс
теорії і практики перекладу, мій друг Микола Шудря підказав мені
приклад буквального, скорше – буквалістського чи буквалістич-
ного, перекладу винесеного в заголовок газетного матеріалу
фразеологізму про людське око на російську – о человеческом
глазе (замість для отвода глаз), що мав місце у двомовній газеті
„Колгоспне село” (пізніше – одномовна газета „Сільські вісті”),
коли там головним редактором був... Дмитро Прилюк.
Очевидно, навчаючись журналістики у передвоєнні роки в
Харкові, молодий Прилюк недостатньо засвоїв уроки свого вчи-
теля Юрія Шевельова – одного з найкращих українських мово-
знавців. До речі, на відміну від Олеся Гончара, Д. Прилюк прихи-
льно згадував Шевельова. Парадокс: Гончар, який сам став пре-
красним стилістом, осквернив свого вчителя, а Прилюк, бач, – ні.
✍ 146 ✍
...Дехто з моїх колег-журналістів, які були студентами Д.
Прилюка, закидають мені, що я вибілюю людину, яка на початках
своєї викладацької діяльності, а потім – і свого декантства пере-
слідувала інакомислячих колег (ідеться, зокрема, про історію із
М. Шестопалом) і була сяка-така по відношенню до студентів (тут
вам розкажуть уже десятки жахливих історій). Як ви вже побачи-
ли, я далекий від ідеалізації Дмитра Михайловича: він був непро-
стою людиною й суперечливою особистістю, — але все пов’яза-
не з ним згадую з теплотою. Навіть коли прискіпуюся до його не-
доліків.
До мого приходу на факультет журналістики (восени 1974
року) я взагалі не був знайомий із Д. Прилюком. Я не був його
студентом. Я взагалі не навчався на очолюваному ним факу-
льтеті, і з цієї причини у мене немає власних спостережень, а
отже – власних симпатій чи антипатій та думок, з приводу того,
що відбувалося на факультеті журналістики Київського універ-
ситету за десятиріччя до того, як я туди потрапив. Переказувати
ж чужі враження – не є завданням будь-чиїх спогадів. Учасники й
очевидці тих подій самі розкажуть, що відбувалося, чому і як.
Скажу тільки, що серед моїх найближчих друзів і знайомих від
початку моєї фахової кар’єри було чимало тих, хто потерпіли за
свої погляди чи симпатії під час навчання на цьому факультеті.
Лише один чи два з них виміщували свій гнів на Прилюкові. Усі ж
решта згадували Дмитра Михайловича без злості або не згаду-
вали взагалі, а причину всього, що сталося, покладали на карб
Системи.
Як і Д. Прилюк, я викладав і виконував певні адміністра-
тивно-управлінські функції на факультеті журналістики. Отже, я
сприймав Дмитра Михайловича як старшого колегу і як керівника;
а був період, коли (працюючи помічником ректора) і я був для
доцента Прилюка „начальством” (хоча, за великим рахунком, яке
там начальство – помічник ректора). За півтора десятка років
спільної роботи на ниві журналістської науки та освіти між нами
не виникало напруження, яке спричинювало б конфлікти, хоча
непорозуміння траплялися, і не раз. І в тому немає нічого дивно-
го: ми належали до різних поколінь, у нас були ідеолоґічні роз-
ходження і ми могли мати відмінні погляди на проблему, яка
потребувала розв’язання.
Як декан, Дмитро Михайлович, здається, порадувався
тому, що з моїм приходом кафедра стилістики нарешті дістала
викладача з базовою журналістською освітою (до того на кафедрі
працювали лише філологи). Слава Богу, і А. П. Коваль, як завіду-
✍ 147 ✍
вачка кафедри, і інші викладачі рахувалися з моєю думкою. Алла
Петрівна погодила з деканом моє призначення на свого нефор-
мального заступника (формально такої посади не існувало). За
десять років моєї роботи на кафедрі стилістики було багато зро-
блено для наближення викладання не тільки основ редактор-
ської майстерності, а й усіх мовних дисциплін до потреб журналі-
стської професії.
Відпрацювавши кілька років у ректораті, я повністю зосе-
редився на викладацькій роботі, і декан Прилюк призначив мене
своїм заступником з міжнародних зв'язків (мій попередник на
цьому терені М. І. Скуленко став заступником декана з навчаль-
ної роботи).
Які були міжнародні зв'язки у період так званого застою,
можна тільки уявити. Усе, з чого ми могли радіти на факультеті,
так це те, що Д. Прилюк був членом редколегії польських «Зоши-
тів пресознавчих». Ну, а я опублікував якусь замітку в анало-
ґічному болґарському виданні (і то там прізвище моє було пере-
кручено). 1983 року мені було запрошення на симпозіум у Захід-
ну Німеччину: Дмитро Михайлович підписав відповідне подання
до ректорату, міжнародний відділ ректорату включив мою поїздку
до плану закордонних відряджень, але в міністерстві вищої осві-
ти вирішили, що, цитую мовою оригіналу, «командирование не-
целесообразно». Навіть пізніше, уже в роки перебудови, міжна-
родні зв'язки з близьким зарубіжжям було непросто налагоджу-
вати, а що вже говорити про далеке...
Як на мене, окремої розмови заслуговує тема «Д. Прилюк
як організатор журналістської науки і освіти». Організація й упра-
вління навчальним і науковим процесом на факультеті – найпер-
ший і найголовніший функціональний обов'язок декана. Можли-
во, знайдеться молода людина, яка обере цю тему предметом
окремого дослідження: досвід Дмитра Михайловича заслуговує
такої уваги, тим більше що саме в часи його декантства серйозні
зміни відбувалися в усій радянській системі підготовки й перепід-
готовки журналістських кадрів. Отож там є до чого придивитися.
«Київська школа» досить успішно конкурувала з «москов-
ською школою». Можу це стверджувати з певністю, оскільки сам
я був, з одного боку, – виучень «московської школи», а з другого
– учасник колективу «київської школи». До того ж, буваючи в
МДУ на конференціях, я не раз обговорював цю тему із своїми
московськими вчителями-колегами.
Не буду тут вдаватися до описування того, як на факуль-
теті працювали над навчальним планом, як кроїли його й пере-
✍ 148 ✍
кроювали після «погоджування» в ЦК Компартії України, у міні-
стерстві вищої освіти й т. д. Про це краще напишуть безпосеред-
ні учасники цього процесу.
Думаю, мені з руки більше сказати про Д. Прилюка як ор-
ґанізатора й керівника української науки про журналістику, оскіль-
ки з часом, уже при новому деканові факультету журналістики,
мені довелося сім років працювати на посаді заступника декана з
наукової роботи. Не можу стверджувати, що Дмитро Михайлович
особливо яскраво проявив себе у цій царині. Якось воно склало-
ся так, що як науковець він вивищувався над усіма іншими про-
фесорами, доцентами й викладачами, але не стільки плідністю і
якістю своїх досліджень, скільки підкресленою важливістю того,
що він робив на дослідницькій ниві особисто. Особисті ж наукові
пристасті його були зосереджені на студіюванні й узагальненні
складових журналістської майстерності. На основі цих студій він
підготував два томи навчального посібника (який так і не набув
статусу підручника) й дисертацію на здобуття вченого ступеня
доктора філологічних наук, про що я скажу трохи нижче.
Поточним керівництвом науково-дослідної роботи на
факультеті за деканства Д. Прилюка на моїй пам'яті займався
заступник декана з наукової роботи, доцент кафедри телеба-
чення й радіомовлення В. Я. Миронченко – людина педантична й
залюблена у сферу своїх власних досліджень. Звуженість науко-
вих інтересів (а отже – й недостатнє розуміння усього розмаїття
наукових інтересів колег з інших кафедр) доцента Миронченка й
значною мірою пасивне ставлення декана до організації науко-
вих студій на факультеті були причиною того, що за результа-
тивністю наукових досліджень факультет журналістики з року в
рік займав передостанні місця по університету.
Ніхто цим і не переймався. І я напевно також обійшов би
увагою цю проблему, якби мені, працюючи в ректораті, не дове-
лося разом із проректорами з наукової роботи аналізувати, зво-
дити докупи й редагувати (по суті переписувати) щорічні звіти
про наукову роботу усіх факультетів та науково-дослідних інсти-
тутів і лабораторій університету, які подавалися до мінвузу. Це
спонукало мене до роздумів і послужило серйозним стимулом
для виступів на різних факультетських конференціях про необ-
хідність активізації та піднесесення ефективності наукових дослі-
джень.
Ну, я й довиступався до того, що новий декан факультету
журналістики А. З. Москаленко, ледве заступивши на посаду, за-
пропонував мені стати його заступником з наукової роботи й по-
✍ 149 ✍
чав підтримувати усі мої ініціативи. Призначення мене, на той
час викладача без ученого ступеня й звання, було сприйнято на
факультеті неоднозначно. Потужну хвилю обурення викликало
воно з боку таких ретроградів, як професор В. А. Рубан. Дмитро
Михайлович прихильно сприйняв моє призначення; думаю, що А.
Москаленко радився з ним перед тим, як запросити мене на
розмову й запропонувати посаду заступника декана з наукової
роботи. Ще за життя Д. Прилюка за підтримки з боку декана А.
Москаленка мені вдалося добитися такого пожвавлення науково-
дослідної діяльності кафедр факультету, що буквально через
пару років факультет піднявся вгору у першу п'ятірку, а один чи
два рази займав навіть друге місце серед структурних підрозділів
університету.
Повертаючись до особи Д. Прилюка, хочу наголосити, що
однією із його заслуг у царині організації наукових досліджень
було започаткування міжвідомчого наукового збірника «Журна-
лістика: Преса. Телебачення. Радіо», який виходив двічі на рік і
який відкривав можливості для публікації статей і розвідок за
матеріалами досліджень викладачів, аспірантів і студентів
факультету журналістики. До того у розпорядженні професорсь-
ко-викладацького складу була відповідна тематична серія нау-
кових записок університету, яка, з одного боку, об'єднувала жур-
налістику з філологією, а з другого – виходила від випадку до ви-
падку тоненьким зошитом, і надрукуватися в тій серії було прак-
тично неможливо. Від початку видання збірника «Журналістика»
її редактором-упорядником і відповідальним секретарем ред-
колеґії був доцент В. Миронченко. Ставши заступником декана з
наукової роботи, потім ці функції я перебрав на себе.
І ще в одному відношенні хочу віддати належне Д. При-
люку. Я вже писав про це колись у статті пам'яті професора При-
люка, але хочу повторити і тут: саме Дмитро Михайлович у своїх
виступах на наукових конференціях і засіданнях ученої ради фа-
культету науку про журналістику почав називати «журналістико-
знавством». Якось так склалося, що Д. Прилюк ніколи не вжив
цей термін у своїх друкованих працях і, ясна річ, навіть не про-
бував його обгрунтувати. Мене ж праця на посаді заступника
декана з наукової роботи спонукала до занурення у фундамен-
тальне дослідження «Журналістикознавство: теорія, методологія
та організація науки про журналістику», яке я мав намір захисти-
ти як докторську дисертацію. Робота практично була завершена,
за її матеріалами було опубліковано цілу низку статей, але до
захисту діло не дійшло. У цій праці запропонований Д. Прилюком
✍ 150 ✍
термін став ключовим поняттям і знайшов свою обгрунтування.
Тут же додам, що на основі цього дослідення було випрацювано
всесоюзну програму з координації наукових досліджень у галузі
журналістики.
У цьому контексті тепер є сенс сказати докладніше про Д.
Прилюка як науковця й повернутися до його студій з теорії і прак-
тики журналістської майстерності. На моїй пам'яті відбувалися
перипетії із захистом докторської дисертації Д. Прилюка, осно-
вою якої, як я вже сказав, став його двотомний навчальний посіб-
ник з теорії і практики журналістської творчості. Оскільки після
смерті Дмитра Михайловича мені було доручено читати лекції за
програмою створеного ним курсу для студентів факультету жур-
налістики, я простудіював той посібник уздовж і впоперек. Забіга-
ючи наперед скажу, що у своєму лекційному курсі я відійшов від
концепції свого попередника, підсиливши курс елементами пси-
холоґії, лоґіки й методолоґії.
Докторську дисертацію Д. Прилюка я лише переглянув,
зауваживши, що структурно вона по суті не відрізняється від на-
вчального посібника. Мені не довелося бути свідком обговорення
дисертації Дмитра Михайловича на очолюваній ним кафедрі.
Знаю, що обговорення було досить бурхливим, але кафедра ди-
сертацію схвалила до захисту. Читали ту дисертацію й завідувачі
більшості кафедр факультету, а також провідні викладачі. Знаю,
що досить критично поставилася до дисертації Прилюка про-
фесор А. Коваль, і вона відверто висловила дисертантові свої
думки. А от Анатолій Погрібний свої погляди висловив стрима-
ніше. Відгуки останніх по суті збігалися із моїми враженнями від
наукового доробку Д. Прилюка: його дослідженню бракувало сер-
йозної теоретико-методологічної основи, що зрештою робило йо-
го працю емпіричною й такою, яка явно не тягла на «відкриття
нового напрямку в науці» чи заснування нової «наукової шко-
ли» (основна вимога до докторських дисертацій).
Єдиним місцем для захисту докторської дисертації з жур-
налістики на той час була рада при факультеті журналістики Мо-
сковського унівесритету. Що там і як там усе відбувалося, в Києві
не знали. Мені ж про це трохи розповідав професор Я. М. Засур-
ський – декан факультету журналістики МДУ, голова тієї ради й
один із моїх професорів. Ясен Миколайович сказав мені, що, зви-
чайно, дисертація Прилюка на докторську не тягне – там і науки
як такої практично немає, і вони в раді зробили йому поблажку,
прийнявши роботу до захисту і зрештою ухвалили рішення при-
своїти Д. Прилюкові вчений ступінь доктора філологічних наук.
✍ 151 ✍
І справді, праця Д. Прилюка являла собою узагальнення
журналістського досвіду у виборі тематики, накопиченні й осмис-
ленні фактів, виборі форми (жанру) та ін. саме в тому ключі, як
уявлялося Дмитрові Михайловичу «суспільне призначення жур-
налістського твору» (так, власне, називалася його докторська ди-
сертація). Понятійно-катеґоріальний апарат був слабкий і супе-
речливий (а яким він ще міг бути, якщо дисертант не відчував
відмінностей між уявою й уявленням?), у роботі переважали ем-
піричні методи дослідження (тобто методолоґія дослідження ку-
льгала) і в роботі не було нічого такого, що давало б підстави
вважати дисертанта зачинателем нового напряму в науці про
журналістику. Єдине, чим вигравала робота, так це те, що ця
праця була чи не першою з цього предмету, але не настільки со-
лідною, щоб її можна було через переклад на російську запро-
вадити в навчальний процес на факультетатх і відділеннях інших
університетів Радянського Союзу, на яких готували журналістів.
А професор Прилюк мріяв про таке.
Перипетії з дисертацією розтяглися на довгі місяці. Вища
атестаційна комісія надіслала працю Д. Прилюка на зовнішнє ре-
цензування, і дисертація наче в воду впала: її не могли знайти
упродовж цілого року. Цілком випадково дисертацію було потім
таки знайдено. На тій кафедрі, куди ВАК відправила її на рецен-
зування, лаборантка використовувала як підвищення на своєму
стільці, щоб їй було зручніше працювати на друкарській машинці.
Відтак процес затвердження було зрушено з місця, і Дмитро Ми-
хайлович буквально світився від радості.
Коли вже все було «на мазі», Д. Прилюк ініціював розмо-
ву з професором А. Погрібним, який на той час був секретарем
партійного бюро факультету журналістики. Як розповідав мені
Погрібний, Дмитро Михайлович сказав йому буквально таке: «То-
ля, як тільки з ВАКу повідомлять, що мою дисертацію затверд-
жено, не чекаючи поки прийде диплом доктора наук, ви мене по-
давайте на професора». При тій же розмові Д. Прилюк зауважив,
що як тільки він стане професором, він одразу ж складе з себе
повноваження і декана, і завідувача кафедрою – піде на пенсію.
Звичайно, і посаду, і звання професора Д. Прилюк дістав
за прискореною процедурою. Але з посади декана йому довело-
ся піти не за власним бажанням, а під тиском згори.
...Так склалося, що за сімнадцять років роботи на факуль-
теті я практично не стикався із Д. Прилюком як викладачем. Так
що навіть не можу сказати, наскільки цікавим він був як викла-
дач, як навчитель. Сподіваюся, про це розкажуть його колишні
✍ 152 ✍
студенти й колеги, які бували на його відкритих лекціях. Нато-
мість розкажу про цікаві моменти, коли ми пересіклися як викла-
дачі, і то скоріше формально.
Десь наприкінці 70-х років на факультеті міжнародних від-
носин і міжнародного права виникла проблема з працевлашту-
ванням радянських випускників. Справа в тому, що фактично цей
факультет готував фахівців для країн, які розвиваються. З пев-
ною метою цей континґент розбавляли радянськими студентами:
вони складали приблизно 15 відсотків студентів факультету. Ос-
кільки їхнім завданням було наглядати за прибульцями з інших
країн та доповідати куди треба, ці студенти проходили спеціаль-
ний відбір. По закінченню факультету деяким з них щастило
влаштуватися на дипломатичну роботу, вже після розвалу СРСР
попит на них виріс в рази: Україна потребувала дипломатичних
кадрів.
На той час більшість цих студентів розподілялися в рай-
коми та обкоми партії й комсомолу, де вони працювали переваж-
но лекторами-міжнародниками. І от настав час, коли виникла
проблема перевиробництва цих лекторів. Відтак було зроблено
спробу допомогти їм набути додаткову фахову підготовку й у та-
кий спосіб розширити можливості для працевлаштування. Вибір
упав на журналістику: розрахунок був на те, що вони знайдуть
собі застосування у міжнародних відділах редакцій газет, журна-
лів, телебачення та радіо. Після досить докладного обговорення
на ключових кафедрах та на раді факультету було вирішено, що
факультет журналістики запропонує міжнародникам два курси. Д.
Прилюк прочитав студентам-міжнародникам свій курс з основ
журналістської майстерності, а я – основи редакторської майсте-
рності. З-поміж наших студентів-міжнародників жоден не запали-
вся бажанням присвятити себе журналістиці, і я більше ніж пе-
вен, що іновація була безрезультатною. Експеримент тривав ли-
ше рік, і продовження йому не було.
Другий момент був набагато цікавішим. Був якраз той пе-
ріод, про який жартували тоді, що ми виконали п’ятирічку за три
генсеки. Через збіг обставин (череда конфліктів із керівництвом
університету, тертя між кафедрами та й пенсійний вік) Д. Прилюк
втратив посаду декана (обов'язки декана виконував його заступ-
ник з навчальної роботи О. Мукомела). Факультет жив у чеканні
нового декана, і ніхто не знав, буде це своя людина чи пришлють
когось зі сторони. Пригадую, з-поміж своїх умовляли на посаду
декана А. Погрібного, але він катеґорично відмовився. Відтак піш-
ли чутки про стороннього кандидата. Дмитро Михайлович щось
✍ 153 ✍
знав про це, і загадково так говорив, що «здогадується», хто при-
йде, і що це – «хороша людина».
Восени 1983 року на посаду декана факультет журналіс-
тики прийшов А. Москаленко. Він не був чужим для факультету:
свого часу він тут навчався, тут навчалися і його діти. Але не був
він і частим гостем факультету: я не пригадую, щоб він брав
участь у накових конференціях, які проводилися на факультеті,
або бодай приходив поцікавитися, як навчаються його син та
дочка. Із сином Віталієм проблем не було, а от дочка Олена...
Кафедра-куратор намагалася подіяти на зухвалу дівчину через
батька, але з того нічого не виходило.
Обійнявши посаду декана, А. Москаленко запропонував
мені не тільки посаду заступника декана з наукової роботи, про
що я писав вище, а й запросив на свою кафедру теорії і практики
радянської преси, яку формально все ще очолював Д. Прилюк.
Передавши курси, які я викладав на кафедрі стилістики, своїм
асистентам – В. Різуну та В. Моренцю, я почав викладати курс
аналітичних жанрів, зокрема – статті, а з відходом Д. Прилюка
саме мені було доручено читати його курс теорії і практики жур-
налістської майстерності.
Хтось тут напевно згадає Дмитра Прилюка як письменни-
ка й публіциста. Тому зауважу тільки одну річ, про яку мені роз-
повідав сам Дмитро Михайлович. Ідеться про його повість, напи-
сану ще на самісінькому початку 60-х років, яка двадцять років
пролежала у шухляді, оскільки радянська цензура не пускала її
до друку, і лише в часи перебудови Д. Прилюкові нарешті поща-
стило її опублікувати. А цікава ця повість тим, що вона суголосна
з оповіданням О. Солженіцина „Один день Івана Денисовича”,
яке було написане черед кілька років після повісті Прилюка, але
якому судилася багато щасливіша доля, ніж повісті українського
письменника. Сподіваюся, історики літератури належним чином
поцінують цей твір Дмитра Михайловича.
...Звичайно, хотілося б кілька слів сказати про професора

Д. Прилюка як людину. Людські якості Дмитра Михайловича про-
являлися по-різному, і головною рисою його характеру більшість
напевно назвуть його селянську впертість. Часом він проявляв, я
сказав би, волячу впертість. І вона однаковою мірою могла про-
являтися як по відношенню до підлеглих, так і по відношенню до
начальства.
Упертість Д. Прилюка по відношенню до колег і підлеглих
не була абсолютною. Звичайно, він мав право і міг одноосібно
✍ 154 ✍
ухвалювати якісь рішення як декан (досить часто так і чинив),
але його можна було переконати (не до протилежного, звичай-
но), і я не раз був свідком того, як хтось із завідувачів кафедр
доводив Дмитрові Михайловичу свою правоту, і той мусив з цим
миритися. Але я пригадую немало випадків, коли та ж А. П.
Коваль скаржилася, що декан уперся рогом і переконати його з
того чи іншого питання не вдалося. Це не означає, що він зовсім
не радився із своїми колегами, розв'язуючи ті чи інші проблеми
факультетського життя.
Такою ж мірою упертість і наполегливість Д. Прилюка
спрямовувалася і вгору. Мені доводилося спостерігати його у
стосунках із ректором університету М. У. Білим та проректорами,
причому у порівнянні з тим, як у таких же ситуаціях поводилися
декани інших факультетів, і мушу сказати, що Дмитро Михай-
лович вигідно вирізнявся. Після бойових походів у ректорат він
повертався на факультет, як правило, упрілий і розчервонілий, з
чолом і шиєю густо всипаними краплями поту.
Одним із доволі частих приводів для баталій у ректораті
були, скажемо так, «проблемні студенти» факультету журналіс-
тики. Маю на увазі тих студентів, які привертали до себе увагу
Комітету державної безпеки. Мало хто знає, що університетом
опікувався спеціальний відділ у складі щонайменше трьох офі-
церів. Керівник цього відділу ледве не щоранку зустрічався з
ректором університету. Більш-менш регулярно ці офіцери зустрі-
чалися з деканом, а в нагальних випадках у разі відсутності дека-
на – із його заступником (переважно з навчальної роботи), а вже
потім працювали із самими студентами. У моїй пам'яті як поміч-
ника ректора і як заступника декана затрималося багато таких
ситуацій. Згадаю тут випадок із студентом, чиє ім'я як десидента,
либонь, найбільш знане – Сергій Набока.
Сергій був скромним, мовчазним і мав хворобливий ви-
гляд, коли він був моїм студентом. Зірок з неба він не знімав,
навчався посередньо і, як кажуть, не висовувався. Як його викла-
дач, я навіть і не підозрював, що він перебуває під наглядом
КДБ, і до мене дійшли чутки про це, коли вже постало питання
про його відрахування, а суть його справи так і залишилася для
мене невідомою. Так-от, мушу сказати, що перед тим, як відра-
хувати його з факультету, Д. Прилюк зробив усе можливе, щоб
захистити хлопця і залишити на факультеті, хоч на нього давили
і ректор та проректор, і офіцери КДБ. Очевидно, Дмитро Михай-
лович мав не одну розмову і з самим Набокою. Пригадую, як па-
✍ 155 ✍
ру разів декан шкодував, що Сергій до нього не прислухався і що
йому по-батьківському шкода юнака.
Пізніше С. Набока, як відомо, був одним із орґанізаторів
Українського культурологічного клубу. Пригадую, як офіцери КДБ
збилися з ніг, шукаючи на факультеті журналістики студентів, з
допомогою яких вони могли б одержувати інформацію з засідань
клубу, коли його учасники збиралися ще невеликим колом. „Дав-
ся вам той культурологічний клуб”, — сказав якось я одному з
них, намагаючись переключити нашу розмову на Народний рух
та інші громадські ініціативи, які вже накочувалися широкою
хвилею. Оскільки моя репліка не викликала жодної реакції з боку
кадебіста, я зробив для себе висновок, що то були їхні ж проекти,
і з часом це підтвердилося. УКК ж залишався незалежним і за-
критим: КДБ, здається, так і не змогло туди проникнути, аж поки
клуб не став масовим. Мені не давало спокою запитання: чому
так?
Відповідь я дістав у зовсім несподіваній ситуації. Навідав-
ся я якось до друзів, які працювали в редакції журналу „Україна”.
Сидимо, балагуримо... Аж тут зайшла Катерина Зеленська й
почала розказувати, що її син Сергій Набока видобувся на волю,
показувала фотографії й хвалилася активністю Сергія в україн-
ському національному русі... Прямий і гострий на слово Олек-
сандр Гижа не стримався: „Катерино, так ти ж єврейка! До чого
тут український національний рух?” Зеленська спокійно кинула у
відповідь: „Так тепер же це модно!”
...Ректор КДУ Михайло Улянович Білий недолюблював

Прилюка і ставився до нього не без огиди й презирства – сам був
людиною непростого характеру, а становище ректора, статус ве-
терана 18-ї армії (тієї, де начальником політвідділу був Л. Бреж-
нєв), стосунки з найвищими посадовцями (він був дружній із В.
Щербицьким) наче освячували його право на це. У цьому відно-
шенні промовистим є один дуже цікавий епізод.
Частину відпустки я завжди проводив у батьків на Сум-
щині. Того літа мій дід відібрав на своїй пасіці рамку всуціль за-
литу стільниковим медом і дав мені як гостинець для мого нача-
льника. Я привіз ту рамку до Києва і в перший же день приніс на
роботу, щоб передати Михайлові Уляновичу. Вибравши момент,
коли у приймальні нікого ще не було, з тією рамкою заходжу до
ректора, вітаюся й кажу, що ось привіз йому гостинця від мого
діда. Михайло Улянович почав відмовлятися, і я сказав йому, що
якщо йому незручно возитися з моїм гостинцем, я передам його
✍ 156 ✍
водієві, і той відвезе додому. Але ректор категорично відмов-
лявся, вигукуючи: «Це що – хабар?», — утікаючи від мене поза
столом для засідань. «Ну, не викидати ж мені це», — сказав я,
засмучений тим, що мені цю рамку й зберігати ніде. «А ви від-
дайте гостинець своєму деканові, – сказав Білий. – Він бере ха-
барі, візьме й це».
Отож в обідню перерву я поволік дідів гостинець на факу-
льтет. Дмитро Михайлович вислухав мою розповідь про реакцію
Білого, розсміявся й охоче прийняв мій подарунок. Чи брав він
хабарі, як стверджував ректор, судити не беруся. Чутки такі ходи-
ли, як і про інших деканів, але підтвердити хабарництво Прилюка
можуть хіба що тільки ті, хто з допомогою хабаря став студентом
очолюваного ним факультету. Траплялося, що студенти прино-
сили викладачеві пляшку вина, але це було звичайною практи-
кою радянського способу життя і хабарем не вважалося. У будь-
якому разі мої стосунки із Д. Прилюком після вручення йому дідо-
вого гостинця не змінилися.
Був один епізод у моїх стосунках із Д. Прилюком, про який
я ніколи не забуду. В середині 70-х я прийняв запрошення на ро-
боту в ректораті тому, що мені було обіцяно квартиру готельного
типу в університетському будинку, який якраз будувався. Але обі-
цянки залишилися обіцянками, і мені довелося житло купувати за
власні кошти (точніше – за кошти моїх батьків). Так склалося, що
мені бракувало 500 карбованців до тієї суми, яку треба було за-
платити за половину хати. Я оббігав усіх своїх відомих, мало-ві-
домих і невідомих друзів і знайомих: у перспективі мені гроші обі-
цяли, але на даний момент розводили руками. Моя безпосере-
дня начальниця А. П. Коваль сказала мені: вільних грошей у неї
немає, а заради 500 карбованців вона не піде ворушити строко-
вий рахунок на десять тисяч карбованців...
Я не тішив себе надією, коли йшов із своїм клопотом у
кабінет до декана Д. Прилюка. Дмитро Михайлович якраз пере-
бирав якісь папери на столі для засідань. Не дослухавши мою
розповідь, він запитав: «Скільки треба?» Я сказав. «Почекайте
трохи, я звільнюся, і ми сходимо в ощадкасу», — сказав він. Не-
вдовзі я мав на руках суму, якої мені бракувало.
Окремої розмови, безумовно, заслуговує історія із захи-
стом моєї кандидатської дисертації. Взагалі мушу сказати, що із
тими дисертаціями мені не щастило. У мене був шанс ще на по-
чатку 70-х років захистити дисертацію з історії фольклористики
за матеріалами дослідження життя й діяльності Климента Квітки,
але це було мені заказано: формальною забороною був брак у
✍ 157 ✍
мене музикознавчої освіти, а фактичною – те, що К. Квітка був мі-
ністром юстиції в уряді Центральної Ради. Потім мені було пере-
йдено дорогу в аспірантуру з мистецької критики, і то через те,
що мій безпосередній начальник, з одного боку, і вчений, до яко-
го я йшов в аспірантуру, — з другого, виявилися одвічними воро-
гами й пакостили один одному, використовуючи інших людей як
«розмінну монету».
Уже викладаючи в університеті, я написав дисертацію з
критики перекладу. Це була друга робота такого характеру в ці-
лому світі, і чотири ради з захисту дисертацій (дві в Києві і дві в
Москві) відмовилися приймати роботу до захисту через брак фа-
хівців, здатних оцінити моє дослідження. Одну із цих рад за
місцем моєї роботи очолював Д. Прилюк. Мій колишній професор
і завідувавач кафедри літературної критики й публіцистики МДУ
А. Бочаров після безуспішної спроби вивести мене на захист че-
рез свою кафедру сказав мені: «Вам же простіше написати нову
дисертацію для конкретної ради й під конкретних опонентів і за
темою, про яку не скажеш, що бракує фахівців».
Я прислухався до тієї поради і, поки їхав у поїзді з Москви
до Києва, сформулював собі тему і продумав концепцію нової ди-
сертації – «Майстерність і новаторство Лесі Українки як літера-
турного критика і публіциста». Коли затверджувалася тема на
факультеті, говорилося навіть, що я беруся до «заяложеної те-
ми». Мене підтримав, спасибі йому, професор П. М. Федченко,
якого я попросив стати моїм формальним науковим керівником:
«У будь-якій темі можна сказати нове слово». Рівно через рік ди-
сертація була готова, пройшла обговорення на двох кафедрах і
рекомендована до захисту. Рада із захисту дисертацій, очолю-
вана Д. Прилюком, прийняла дисертацію до захисту, визначила
провідну орґанізацію та призначила опонентів. І тут один із моїх
«доброзичливців», якого я зачепив критичним словом в одній із
своїх рецензій, накатав на ім'я ректора університету скаргу про
те, що результати моїх дисертаційних досліджень, мовляв, недо-
статньою мірою опубліковані, і це при тому, що я вже був визна-
ним авторитетом із життя й творчості Лесі Українки. Дмитро Ми-
хайлович умовляв мене зняти дисертацію з захисту. Декан А.
Москаленко сказав, що знімати не треба. Ясна річ, очолювана Д.
Прилюком рада відклала захист до публікації результатів дослід-
ження.
Коли дисертацію було задепоновано як моноґрафію, а кі-
лька розділів опубліковано у вигляді журнальних статей («Укра-
їнська мова та література в школі», «Вітчизна» та ін.), дисерта-
✍ 158 ✍
цію було винесено на захист. Захист проходив блискуче, вислов-
лювалися навіть пропозиції щодо присвоєння мені одразу вче-
ного ступеня доктора філологічних наук. Ну, а потім було таємне
голосування й затяжна перерва: Д. Прилюк довго сидів на теле-
фоні з ВАКом. Мені нічого не говорили. Нарешті зібрали після пе-
рерви раду й оголосили, що забракло лише чверті голоса, щоб
винести позитивне рішення щодо моєї дисертації. Дуже швидко й
шило вилізло із мішка: п'ять членів ради на чолі з професором В.
Рубаном змовилися проголосувати проти (пару з них потім навіть
хвалилися тим, що їх попросили проголосувати проти, і вони ра-
до погодилися). За наслідками цієї ситуації у мене відбулася роз-
мова з Д. Прилюком та А. Москаленком. Зійшлися на тому, що
краще всього, коли я сам, бувши в Москві, зайду до ВАКу.
Через якийсь час, я так і зробив. Оскільки як заступник
декана з наукової роботи я був вхожий до ВАКу, щойно я пере-
ступив поріг кабінету, начальник відділу філологічних наук вигук-
нув мені назустріч: «Ну, що там у вас у Києві робиться?!» Ми сіли
й докладно обговорили мою ситуацію. Було два варіанти розв’я-
зання проблеми. Перший варіант: ВАК може зайнятися розсліду-
ванням того, що відбулося на захисті, виявить порушення про-
цедури (змову щодо голосування проти) і призначить повторний
захист. «Це забере багато часу й нервів», — пояснив мені спів-
розмовник і порадив вибрати другий варіант: почекати якийсь час
і вийти на захист дисертації повторно.
Я так і зробив: перечекавши рік чи півтора, я замінив у ди-
сертації лише титульну сторінку (поставивши новий рік захисту),
не змінивши ані титли в самому тексті (і це незважаючи на те, що
якраз за цей час відбулася навіть зміна генеральних секретарів
ЦК КПРС), і повторно вийшов на захист. На цей раз мій захист
проходив, скажемо так, прискореним темпом, і що цікаво – рада
винесла одностайне рішення про присвоєння мені вченого сту-
пеня кандидата філологічних наук. «За» проголосував навіть той
член ради, який повинен був би голосувати «проти». Після засі-
дання ради професор Д. Прилюк, який рідко коли вдавався до го-
строго чи нецензурного слова, вітаючи мене, щось там дуже не-
цензурне сказав на адресу того псевдонаукового кодла, яке вирі-
шило позбиткуватися наді мною.
Смерть професора Д. Прилюка була наглою й несподіва-

ною. Його дружина, досвідчений лікар-кардіолог за фахом, дуже
потім жалкувала, що щось таки вона прогавила... Віра Григорівна
не була частим гостем на факультеті за життя Дмитра Михайло-
✍ 159 ✍
вича. А з його відходом зачастила, і чомусь чи не найбільше часу
проводила у розмовах зі мною. Під час цих розмов я й спонукав її
передати архів покійного чоловіка до Центрального державного
архіву-музею літератури та мистецтва України (ЦДАМЛМУ), куди
вже на той час я передав значну частину свого власного архіву.
Із свого боку, я мав відповідну розмову і з завідувачкою фондів
архіву-музею. Наскільки мені відомо, Віра Григорівна так і вчини-
ла, і я дуже радий, що спадок мого старшого колеги професора
Дмитра Михайловича Прилюка закладено для довічного збе-
рігання і є доступним для дослідників його життя й творчості.
14 червня 2015 р.
✍ 160 ✍
✍
ЖУРНАЛІСТСЬКА ОСВІТА В УКРАЇНІ:
ДОСВІД, АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ,
ПЕРСПЕКТИВИ
Від початків і впродовж тривалого часу журналістська ос-
віта, підготовка кадрів для преси, а потім і для радіо й телеба-
чення мала винятково цеховий характер. Молоді люди при-
ходили за покликанням до редацій і студій і вчилися ремеслу у
тих, хто набув достатнього досвіду, досяг певного рівня майстер-
ності та був обдарований умінням передавати свої знання і до-
свід іншим.
Такий спосіб практичного набуття чи удосконалення фаху
не канув у Лету з появою перших спеціальних шкіл, а потім і ці-
лої системи підготовки й перепідгтовки журналістських кадрів.
Часом системна спеціальна освіта й практичний вишкіл у редак-
ційному колективі чудово доповнюють одне одного.
Я сам пройшов через таке подвійне горнило. П'ять років
навчання на факультеті журналістики із студіюванням фундамен-
тальних дисциплін за програмами відповідних профільних (філо-
лоґічного, філософського, соціолоґічного, психолоґічного) факу-
льтетів Московського університету, з одного боку, і по суті пара-
лельне проходження практики в редакції газети "Літературна Ук-
раїна” в Києві під опікою талановитих майстрів українського сло-
ва зробили своє діло. Я ніколи не став би тим, ким став, якби моє
навчання обмежилося тільки університетськими аудиторіями чи
тільки варінням у соку якоїсь редакції.
Значення і роль системної (систематичної) фахової жур-
налістської освіти стають усе важливішими залежно від того, як
зростає й розширюється індустрія преси, радіомовлення, телеба-
чення й новітних медій. Виникає потреба нових, дуже специ-
фічних знань і навичок так само, як і виникають можливості по-
шуку нових способів і методів опанування знаннями, навичками
✍ 161 ✍
застосування їх на практиці й доведення цих умінь та навичок до
високого рівня майстерності й новаторства.
Був час в історії журналістської освіти, коли ми задоволь-
нятися, з одного боку, використанням у якості викладачів досвід-
чених практиків, а з другого — викладачів з базовою нежурна-
лістською освітою, які з якихось причин звернули свою дослідни-
цьку увагу на журналістику і ЗМІ.
Залучення досвідчених і талановитих практиків до викла-
дацької роботи має свої плюси і свої мінуси. Безумовно, позити-
вним є те, що активний і талановитий журналіст-практик знає, що
повинен знати і що повинен уміти сучасний репортер або редак-
тор газети, радіо чи телебачення. Але не кожен навіть геній уміє
поділитися своїми знаннями й своїм досвідом з іншими. У кра-
щому разі він буде розказувати студентам історії із свого життя,
часто навіть повчальні, та рідко коли буде спроможний побачити
себе у контексті інших своїх колег, проаналізувати й оцінити їхній
досвід, і вже на тому вибудувати урок для свого учня. Кращі з
практиків відтак годяться для організації індивідуальних семі-
нарів і майстерень, як це практикується в системі мистецько-ху-
дожньої освіти.
Залучення до викладацької роботи в системі журналіст-
ської освіти науково-педагогічних кадрів із базовою освітою в га-
лузях, які не мають прямого відношення до журналістики й засо-
бів масової інформації також має свої позитиви й негативи.
Позитив я бачу в тому, що, наприклад, філологи прино-
сять в аудиторії грунтовніші знання з мов і літератур, соціологи й
психологи — знання із своїх фахів і т.д. Але навіть у тих випад-
ках, коли ці фахівці мали предметом своїх наукових інтересів
щось із журналістики чи засобів масової інформації, проблемним
залишалося уміння виокремити із їхніх знань і досвіду те, що ста-
не корисним журналістові, примножить багаж його фахових знань
та навичок.
На жаль, історик КПРС залишався істориком компартії,
викладаючи майбутнім журналістам історію хай і партійно-радян-
ської, але преси. Історика літератури, який викладає історію
журналістики, завжди заносить в історію журналістської та публі-
цистичної діяльності письменників у контексті їхньої літературної
творчості й майстерності, але аж ніяк не в контексті системи ЗМІ
й формування громадської думки.
Десять років мені довелося пропрацювати на кафедрі
стилістики, на якій я був єдиним викладачем з базовою журналі-
стською освітою. Мені було неважко перевести свій лекційно-
✍ 162 ✍
практичний курс із суто філолоґічного, ба навіть суто лінґвістич-
ного, як його читали мої попередники, на журналістські рейки.
Але мені не стало десяти років на те, щоб допомогти моїм коле-
ґам-мовникам переорієнтувати свої вузькофілологічні уявлення
про викладання мови на потреби журналістської практики, на на-
вчання студентів володінню мовою як інструментом професійних
занять, а не просто мовлення. Хтось зумів переорієнтуватися, а
хтось не зумів. Але в цілому кафедру таки вдалося помітно на-
близити до потреб журналістського фаху.
Не так просто перебудовувати й перебудовувати журналі-
стську освіту під потреби журналістики та ЗМІ, які змінюються,
можливо, скоріше, швидше, ніж ув інших професіях.
Завданням справжньої вищої освіти завжди було навчити
фахівця вчитися й безперервно примножувати свої знання і
підвищувати свою майстерність. Це означає, що викладач у виші
повинен іти щонайменше на крок попереду, в кращому разі, пе-
ресічного фахівця галузі, мати не гіршу за нього базову під-
готовку й володіти відповідними практичними навиками. Не кож-
ному дано бути трьома в одному: (1) професійно володіти пером
(мікрофоном, телекамерою), (2) бути авторитетним ученим у сво-
їй галузі й уміти узагальнити історичний та практичний досвід,
перетворити його на систему знань і (3) нарешті мати талант учи-
теля, здатного переплавити це у систему умінь і навичок, які
треба разом із знаннями передати студентам.
Чи не забагато? Як сказати... Кожен із нас пригадає із сту-
дентських часів якогось знаменитого журналіста чи публіциста,
який не міг нахвалитися перед вами своїми талантами, і все, що
запало в пам'ять вам, так це — лише факт, що у вашу аудиторію
приходила така-то знаменитість. Або ще: цілий семестр ви слу-
хаєте лекції з логіки, і ця логіка вам не йде в голову, і ви не маєте
найменшого уявлення, яким же чином будете застосовувати її в
своїй журналістській практиці, — а перед вашими очима навіки
закарбувалася картинка з одягнутим у чорне гномом, який ходить
перед дошкою по подіуму, спалюючи сигарету за сигаретою; і —
все.
З часом, коли мені довелося працювати над новими лек-
ційними курсами з основ наукових досліджень, з редакторського
аналізу й оцінки текстів, мені довелося з нуля й самостійно за-
грузати в логіку, я зрозумів, наскільки це важлива дисципліна як
одна з підвалин підготовки журналістів. Знання й уміле застосу-
вання в журналістській творчості індукції та дедукції підносить
майстерність журналіста. А лоґіка ж дає нам безліч і інших мето-
✍ 163 ✍
дів, які перетворюють журналіста із сліпого кошеняти на зубра. Я
закохався в цю дисципліну, і відтак я по-новому сприйняв по-
стать найвидатнішого радянського логіка Валентина Асмуса, до
якого я колись ходив у Москві брати інтерв'ю про К. Квітку, з яким
він приятелював ще у 20-ті роки в Києві. Тепер би я з цікавістю
поговорив би з ним і про логіку, але поїзд пішов...
Те саме можу сказати й про соціологію й психологію, со-
ціальну психологію й етнопсихологію. Уже в зрілому віці і з вели-
ким викладацьким досвідом, успадкувавши створений профе-
сором Дмитром Прилюком курс теорії і практики журналістської
творчості, я зумів підвести під цей емпіричний від початку курс
наукову основу, і не в останню чергу завдяки своєму умінню опе-
рувати знаннями логіки, з одного боку, та освоєнню глибин пси-
холоґії творчості — з другого. Коли я був студентом, ніхто навіть
не заїкався про важливість психології таорчості, хоч багато гово-
рилося про соціальну психологію й навіть психологію особистості
та... міжособових взаємин. Правда, без екстраполяції на журна-
лістику.
Пригадую, скільки часу забирала і скільки клопотів прино-
сила робота над навчальними планами факультету журналіс-
тики. В силу особливостей системи, головну роль, звичайно, віді-
гравав декан: усі досягнення й недоліки навчального плану були
повним віддзеркаленням його особистих уявлень про журналіс-
тику і журналіста, про набір і обсяг дисциплін, які треба було за-
пропонувати майбутнім журналістам. Отож у Д. Прилюка чи А.
Москаленка в Києві були свої схеми, а у Й. Цьоха чи В. Здоро-
веги у Львові — свої. Якісь доповнення чи зміни могли внести
завідувачі профільних кафедр, які зазвичай намагалися відкуси-
ти від пирога більше для себе, оскільки, як правило, переоціню-
вали значення своєї кафедри в навчальному процесі.
Уся біда, однак, була в тому, що на моій пам'яті ніхто на-
віть не спробував випрацювати науково обгрунтовані критерії
журналістського фаху як стандарту (ідеалу), набір, обсяг і вимоги
до предметів, які склалися б в освітню систему як інструмент для
досегнення цього ідеалу. Виходячи саме з цього стандарту (іде-
алу), мав би готуватися і формуватися професорсько-виклада-
цький склад, і це завдання мусило б бути набагато важливішим,
ніж власне підготовка журналістів.
Наскільки я розумію, і тоді, і тепер в системі журналістсь-
кої освіти побутувала й побутує практика, за якою підготовка
професорсько-викладацьких кадрів поставлена на самоплив, а
навчальні плани підлаштовувалися й продовжують підлаштову-
✍ 164 ✍
ватися під ті кадри викладачів, які є в розпорядженні універ-
ситету.
За радянської влади підготовкою журналістів на теренах
України займалися два факультети журналістики, поліґрафічний
інститут, відділення журналістики ВПШ та відділення журналіс-
тики військово-політичного училища. Ще пару університетів роби-
ли безуспішні спроби відкрити відділення журналістики. Профе-
сорсько-викладацький склад в цілому залишав бажати кращого,
але на тлі журналістської освіти в масшабах СРСР Україна мала
цілком пристойну ситуацію, і кадри жкрналістів в цілому відпові-
дали вимогам тогодення. Кажу вам це як один із колишніх членів
науково-методичної ради з журналістики при Державному комі-
теті з науки й освіти СРСР.
Зараз у підготовці журналістів склалося таке становище,
коли якість цієї підготовки викликає більше занепокоєння, ніж 25–
30 років тому. Я розумію: якість втрачається там, де нарощується
кількість. Тепер тільки в Києві існує, мабуть, більше шкіл журна-
лістики, ніж раніше їх було по всій Україні. У кожній області тепер
є як мінімум по одному центру журналістської освіти. Журналістів
готують тепер усі, кому заманеться або кому тільки не лінь. Ма-
буть же, і попит на журналіств підвищився в незалежній Україні.
Цікавий факт: кількість моїх колишніх студентів, які вибра-
ли собі науково-педагогічну кар'єру в рази перевищує кількість
тих, що вибирали цей шлях до них. Якість їхньої підготовки також
неспівмірно вища. Багато з них займають позиції, які дозволяють
їм не тільки справляти вплив на процеси, а й ухвалювати рішен-
ня. Інститутом журналістики Київського національного універси-
тету взагалі управляють мій колишній асистент і мої колишні сту-
денти — кращі мої студенти... Меншою мірою я спостерігаю за
тим, що робиться у Львові, де також навчальний процес забез-
печують також переважно знайомі мені особистості. Менше знаю
про випускників нових вишів, де підготовку журналістів забезпе-
чують і мої колишні студенти...
Загалом картина вимальовується така, що і в професор-
сько-викладацькому корпусі кількість придушує якість. Тому-то,
на моє переконання, українська журналістика не демонструє
справді яскравих, талановитих і національно свідомих підходів
до висвітлення фактів, подій і явищ життя України до формуван-
ня українського інформаційного простору, до захисту інформацій-
ного суверенітету України.
Стане українська журналістика укупі із засобами масової
інформації четвертою владою — запанує в суспільстві відповідна
✍ 165 ✍
громадська думка, зросте національна й громадянська свідомість
українського народу. Під потужний голос четвертої влади з часом
підрихтується і перша (виконавча), і друга (законодавча), і третя
(судова) влади. Отоді й подивимося, чия візьме!
"Кадри вирішують все!" Усім відоме це гасло, хай не всі
уже й знають, кому наледить його авторство; зрештою, у нашому
випадку це значення й не має. Для нас важливо, щоб хороші
учителі й навчителі залишали по собі хороших учнів і продовжу-
вачів своєї справи. Тоді й цехова традиція набуває нового змісту.
Отже, запрошую до розмови про здобутки і втрати украї-
нської журналістської освіти.
✍ 166 ✍
✍
ОСВІТА І СПЕЦСЛУЖБИ
Після довгих вагань і роздумів я таки вирішив перепос-
тити оцей свій запис, зроблений у групі Валерія Ясиновського
"Журфак 76–81”. Хоч мій запис і є коментарем до запису В.
Ясиновського, присвяченого завідувачеві факультетської фо-
толабораторії Миколі Ляшенку, він не виник спонтанно — у
тему, порушену Валерієм.
Упродовж років я роздумую про наші (громадян колиш-
нього СРСР) "взаємини" з радянськими спецслужбами і думаю
про те, що давно пора нам заговорити на цю тему щиро й від-
верто, називаючи імена "героїв і виконавців". Це буде досить
розлога праця, і кількість імен, які я назву, буде чималенька.
Не знаю, наскільки "першим" я ініціюю це обговорення. У
мене накопичилося багато матеріалу, спливають із пам'яті
численні імена. Мені є що сказати. І я хочу це сказати.
Разом з тим, мені не хотілося, щоб це розглядалося як
"розголошення таємниць" (а хтось саме так сприйме мої но-
татки), "публічний донос" (комусь здасться так) чи “вивалю-
вання бруду" (прибічників такої думки буде, мабуть, найбільше).
У будь-якому разі, перепрошую цих читачів за "нещручності".
Так само я не хотів би, щоб моїх "героїв" було покарано
за їхній колабораціонізм у будь-який спосіб — хай Бог їм буде су-
дія, а не ми сущі.
У першу чергу це потрібне нам самим. Для очищення.
Для вивільнення від совківства.
ПРО ЩО НАГАДАВ АВТОІНСПЕКТОРСЬКИЙ ЖЕЗЛ
Здавалося, ми з Б. Черняковим усе знали про М. Ляшенка

— хто він і кому служить, чому крутить деканом, як циган сон-
цем… І тут спливає така знакова деталь! Я знав про її знаковість.
✍ 167 ✍
Але не знав, що нею володів і Микола Антонович. У Києві! Ця де-
таль — автоінспекторський жезл. Такий жезл траплявся мені в
житті перед тим двічі.
Перший раз — коли я навчався у восьмому чи дев'ятому
класі. Об'явився тоді у нас новий учитель фізкультури на ім'я
Іван Васильович Решетняк. Замість фізичних вправ, півурока він
любив розказувати про те, як він служив у прикордонних військах
і що він є "громадський автоінспектор". І була у нього ота заповіт-
на палочка, якою можна було зупинити будь-яку автомашину і
шофер повезе тебе куди скажеш. Іван Васильович не випускав
той жезл із рук навіть на уроках фізкультури, використовуючи йо-
го як указку. Цим і запам'ятався. А яка була його місія в селі,
один Бог знає.
Удруге автоінспекторський жезл я побачив зблизька у ру-
ках іншого вчителя, цим разом — історії, Олександра Михайлови-
ча Горобця. Він з'явився у нашій школі в останній рік мого на-
вчання. І став він на квартиру у тієї ж баби Діденчихи, в якої я
жив з осені по весну, коли не можна було їздити до школи з дому
на мотоциклі чи велосипеді. Мені довелося поступитися йому
цілою окремою кімнатою.
Який із Олександра Михайловича був історик — не скажу,
бо мені він історію не викладав і, живучи зі мною під одним да-
хом, розмов на історичні теми не вів. Був мовчазний. Але не раз
згадував про те, як він служив у... прикордонних військах. Щасти-
ло мені на прикордонників! Так-от, цей Горобець також був “гро-
мадським автоінспектором", і я не раз бачив, як він зупиняв своїм
жезлом вантажівку, що йшла на район, гордовито сідав у кабіну
до водія і відбував куди йому було треба.
Учителювання О. Горобця у Василівці збіглося у часі з по-
чатком мого спілкування з дисидентами. Зіновій Антонюк реґу-
лярно надсилав мені україномовний місячник "Дружно вперед!" із
Пряшева, а Микола Щирба — україномовну газету "Наше слово"
та "Український календар" із Варшави. Пізніше я почну друкува-
тися в цих виданнях. Тоді ж я ковтав їхні публікації, як свіже по-
вітря.
Прикметно, що О. Горобець завершив свою учительську
кар’єру водночас із моїм закінченням школи. Через тиждень піс-
ля того, як я поїхав вступати до університету, колишній прикор-
донник, "учитель історії" й "громадський автоінспектор" Горобець
у званні капітана обійняв посаду заступника начальника Лебе-
динського райвідділу внутрішніх справ.
✍ 168 ✍
З часом я довідався, що оскільки КДБ не мав офіційних
підрозділів на рівні районів, з часів НКВС кадрові особісти ряди-
лися у міліцейську форму. В Лебедині ж моєму "учителеві історії"
роботи було хоч відбавляй: активізувався один талановитий істо-
рик-краєзнавець, редактором райгазети щойно став молодий і
тямущий, національно свідомий жуналіст...
Зрештою, життя й кар'єра О. Горобця трагічно обірвалися
разом із життями тих, до кого він був приставлений. Фактично —
на пікніку. Формально — не виключаю, при виконанні службових
обов’язків.
...Яке відношення усе це має до М. Ляшенка? Не знаю,
звідки і в якому званні уродженець Носовки прийшов на факуль-
тет журналістики завідувати фотолабораторією, але що він був
знаковою фігурою, — однозначно. За роки й роки роботи на фа-
культеті я не пригадую випадку, щоб його викликали "на килим"
до декана, але декан (особливо — А. Москаленко) бігав у фото-
лабораторію на перший поклик.
Студіюючи фотосправу, першокурсники проходили через
фотолабораторію, як через рентґен. Залишаючи там, зокрема, й
відбитки пальців. Це припущення належить не мені, а мудрому й
спостережливому Б. Чернякову.
Ще як я працював на факультеті, ходили чутки, що декан
А. Москаленко був партнером видавничого бізнесу М. Ляшенка.
Очевидно, не тільки видавничого. Фотолабораторія, як і навчаль-
на друкарня, завжди були овіяні таємницями. Реальної влади
над ними не мали ні декан факультету, ні навіть ректор універ-
ситету.
Не знаю, як і хто затівав видання "Бібліотеки Українця" під
проводом М. Ляшенка, але однозначно — не він сам: "Бібліотека"
робилася пристойними фахівцями, а кебети Миколи Антоновича
на це явно не вистачило б. Узяти хоча б книжечку В. Кука, який,
як відомо, очоливши УПА, віддав наказ припинити спротив радя-
нській владі. Без допомоги спецслужб там не обійшлося.
Микола Антонович не знімав зірок з неба і як фахівець із
фотосправи. Той же Б. Черняков, з базовою фотоосвітою, чудо-
вий фотомайстер (добре було б видати альбом його знімків, як-
що збереглися) і либонь найавторитетніший дослідник зобра-
жальної журналістики, дуже скептично ставився до фаховості Ля-
шенка.
Зрештою, М. Ляшенко зовсім не проявився і як дослідник
у царині фотожурналістики.
✍ 169 ✍
А от спецоперації за його участю завжди вдавалися. Коли
мене видавлювали з факультету (С. Гуренко тис на В. Скопенка,
В. Скопенко тис на А. Москаленка), ключову роль було відведено
"громадському автоінспекторові" й видавцеві "Бібліотеки Укра-
їнця” М. Ляшенкові з його фотолабораторією.
4 жовтня 2015 р.
✍ 170 ✍
✍
УКРАЇНСЬКІ ВЧЕНІ, ЄДНАЙМОСЯ!
Заснована мною група "Асоціація Українських Учених” ба-
читься мені як частина і свого роду група підтримки проекту “Ук-
раїнський Університет".
Вибудовуючи Український Університет як світову україн-
ську освітнньо-наукову мережу, ми розраховуємо на підтримку й
активну участь у цьому проекті професорсько-викладацького й
наукового потенціалу України й українського зарубіжжя.
Разом з тим, ми сподіваємося, що згуртовані навколо про-
екту "Український Університет" українські професори й науковці
стануть основою для об'єднання українських учених і наукових
установ у світову організацію українських учених незалежно від
місця їхнього проживання, а також вчених-українознавців з інших
країн світу.
На мій погляд, ця група має стати платформою для обго-
ворення історичного досвіду, сучасних проблем і перспектив роз-
витку української науки і освіти, їх місця й ролі у розбудові неза-
лежної України та у світовому науковому співтоваристві, а також
теорії, методолоґії й орґанізації наукових досліджень у нинішніх
умовах.
Фактично це бачиться мені як продовження розмови, сво-
го часу започаткованої мною у статті "Чи не час нам перегрупу-
вати наш науковий потенціал?" (2010). Стаття порушувала лише
питання становища української науки в діаспорі, але обговорення
її показало, що ще пильнішої уваги потребує стан науки й освіти,
становища вчених та організації наукових досліджень в самій
Україні.
Об'єднання зусиль українських вчених у світовому мас-
штабі, безперечно, сприятиме модернізації української науки,
осучасненню її теоретико-методолоґічних засад, удосконаленню
системи орґанізації та фінансування наукових досліджень, а та-
кож управління науковими інституціями й колективами.
✍ 171 ✍
Досвід українських учених зарубіжжя, їхня участь у роботі
зарубіжних університетів, науково-дослідних центрів, тимчасових
науково-дослідних колективів (груп), безумовно, стимулюватиме
зміни на краще в ситемах академічної й університетської науки в
Україні.
Спільними зусиллями українських учених в Україні й діас-
порі ми сподіваємося створити й розбудувати Український Уні-
верситет як освітньо-науковий центр нового типу — без кордонів
та ідеолоґічної заангажованості, який передусім стане цілою ме-
режею осередків українознавчих студій, об'єднає й координува-
тиме просвітні та освітні проекти й програми, забезпечить
платформу для спілкування українських професорів і вчених між
собою та споживачами результатів наукових досліджень, а також
для публікації наукових досліджень.
Ми будемо вдячні тим, хто зголоситься увійти в коло
спонсорів проекту й підтримати проект у будь-який спосіб. Мате-
ріальна харитативна підтримка проекту через Міжнародну фун-
дацію лідерства відтягується з податків відповідно до законодав-
ства США.
З усіх питань, що стосуються Українського Університету
та Міжнародної фундації лідерства можна писати на адреси: uk-
rainianuniversity@gmail.com, leadership.foundation@yahoo.com.
Сподіваюся на широку підтримку проекту й плідну спів-
працю з усіма зацікавленими в його успішній реалізації.
✍ 172 ✍
✍
ЩО В ПУТІНА НА УМІ, ТЕ У ДУҐІНА
НА ЯЗИЦІ
Александр Дуґін залишається одним із провідних ідео-
лоґів "русского мира" та глобалістських домагань путінської Росії.
Раніше він надихав амбітність Путіна. Тепер, схоже, функції по-
мінялися. У статті "Принципы и стратегия грядущей войны” (rus-
vesna.su/recent_opinions/1450090682) він виказує себе як чудо-
вий інтерпретатор стратеґічних порухів Путіна: що в Путіна на
умі, те у Дуґіна на язиці.
І в Путіна, і в Дуґіна є одне й те ж слабке місце: вони мені
нагадують того, хто першим кричить "ловіть злодія!". Злочинці
мимоволі? Як сказати...
У цій статті Дуґін вивертає назовні усю суть не тільки “рус-
ского мира" як світобачення, але й імперських амбіцій Росії. Ця
стаття взайве засвідчує, що без України (принаймні значної її
частини) і особливо — Києва ні Російська імперія, ні "русский
мир" неможливі:
"Киев для русского самосознания является полюсом ис-
торического бытия. Несмотря на то, что в нем временно укрепи-
лись представители прозападной олигархической верхушки, опи-
рающейся на русофобскую идеологию западенцев, Киев неотъ-
емлемая часть русского мира. Мы не можем стоять за истину, и
оставить его врагу. Он должен быть освобожден и возвращен
народу".
Отак, і не менше.
Затіваючи по суті цивілізаційну війну проти Заходу й нази-
ваючи "чорне" ("темне") "білим" ("світлим"), а "світле" — “тем-
ним", Дуґін, схоже, навіть не усвідомлює, що по суті оголює спра-
вжню суть і "русского мира", і російського імперіалізму.
Зверніть увагу, як йому бачиться "справжня" російська
пропаґанда. Йому мало нинішньої кремлівської пропаґанди геб-
бельсівського штибу. Йому потрібна така пропаґанда “русского
✍ 173 ✍
мира" й "визвольних" домагань Кремля, щоб світ бачив Ро-сію як
єдине уособлення сил "світла" і єдиного спасителя людст-ва від
сил "тьми".
При цьому Росія з усім своїм "русским миром", що є про-
явом виразно лівацької традиції й агресивності, з одного боку,
робить ставку на... консервативні сили в країнах Євросоюзу і, як
засвідчує досвід Франції, підгодовує їх солідними фінансовими
вливаннями, а з другого — продовжує більшовицько-радянську
традицію підтримки лівих і екстремістських сил та режимів. Підо-
зрюють, що навіть "ісламська держава" є ледве не годованцем
Кремля, з якою вона воює в Сирії про людське око.
Мені не за чутками відомо, як було налагоджено анти-
американську пропаґанду в СРСР і на що та на кого радянська
пропаґандистська машина робила ставку в США. Це були ком-
партія, творча інтеліґенція з виразно лівацькими настроями, бор-
ці з расизмом тощо. В інтернеті ви знайдете імена Ґеса Гола,
Анжели Девіс, Пола Робсона й інших активістів "проґресивного
табору", з яких радянська пропаґанда робила героїв.
Із статті Дуґіна випливає, що тепер кремлівська пропаґан-
да перемикала увагу в США з ліваків на консерваторів і бачить
уже увесь американський народ у ролі союзника "русского мира”
(пардон — "сил світла" й "духовності") у своїй боротьбі з "силами
тьми" й матеріальної корисливості. При цьому Москва, як наго-
лошує Дуґін, хоче зіграти на незадоволенні американців сило-
вими діями американського уряду в "гарячих" місцях планети, де,
власне, російські інтереси входять у конфлікт з американськими.
Дуґін пише про конечну потребу відкрити окремий фронт все-
редині США, налаштовуючи американський народ проти федера-
льного уряду. Не обходиться й без хоча б натяку на "витівки аме-
риканського імперіалізму". Ну, як же можна обійтися без звичного
московського жупела?!
Та от біда: Дугіну як ідеолоґові глобалістичних амбіцій Пу-
тіна укупі з його "русским миром" забракло знань із реальних на-
строїв в американському суспільстві. Безсильна злоба від невдач
у поверненні України в сферу інтересів Москви застує очі, не да-
ючи йому усвідомити очевидне: саме американські консерватори
в масі своїй є ініціаторами курсу офіційного Вашингтона на під-
тримку незалежності й територіальної цілісності України. Іронію й
сарказм викликають в американців нахвалювання Д. Трампом
лідерських чеснот і популярності та його наміри у разі перемоги в
президентських перегонах "знайти спільну мову" з Путіним.
✍ 174 ✍
Американське суспільство має значно вищий рівень свідо-
мості, ніж це уявляється Дуґіну. Воно справді часто-густо не схва-
лює застосовання сили у вирішенні тих чи інших проблем у гаря-
чих куточках світу, але воно підтримує своїх вояків і стоїть за них
горою, якщо вже їх волею уряду кинуто кудись для “встанов-
лення" демократії у варіанті, сповідуваному тим чи іншим прези-
дентом.
Але зараз у цьому суспільстві уже вибростуються інші на-
строї, та й світ починає дивитися на США не як на світового жан-
дарма, не як експортера демократії, а як на взірець успішної дер-
жави, намагаючись дослідити й зрозуміти, як ця країна спро-мог-
лася за історично короткий строк стати такою могутньою світо-
вою потугою.
В Росії цього й знати не хочуть. Для Росії, як і сто років
тому, важливо зруйнувати світ до цурки, як вона це робила в Че-
чні і робить тепер в Україні та Сирії, щоб побудувати свій, новий
світ з ідеолоґією "русского мира" та матеріального й духовного
зубожіння усіх і кожного, за винятком невеликої групки “царст-
венних персон" із виразно кримінальною ментальністю. І Путін із
його "кооперативом" — тому найкращий приклад.
✍ 175 ✍
✍
Лесь Подеревлянський зморозив нісенітницю, і тепер
вона гуляє інтернетом.
Те, що він називає "українською елітою", такою не є. Це
— псевдоеліта.
Справжню українську еліту, зокрема, й аристократію бі-
льшовики винищили у 20–30-ті роки минулого століття або — в
кращому разі — витиснули за межі України.
Вивільнене місце зайняла так звана “робітничо-
селянська інтеліґенція”, яка ніколи не набула чеснот справжньої
української аристократії й еліти.
Скільки у нас піде часу на відновлення цього важливого
прошарку українського суспільства, важко передбачити. У першу
чергу й тому, що псевдоеліта як панівна верхівка суспільства
чинитиме шалений опір, і цей опір дуже нагадуватиме дії, до яких
вдавалися олігархічно-мафіозні угрупування, що узурпувати
владу в Україні.
✍ 176 ✍
✍
УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ:
ЗАПРОШЕННЯ ДО СПІВПРАЦІ
Український Університет як проект може бути реалізова-
ний за участю світової української спільноти — тисяч викладачів і
науковців, сотень тисяч потенційних студентів і слухачів просвіт-
ницьких програм, мільйонів прихильників, які залюблені в бага-
тющу й унікальну українську історію, які беруть активну участь у
розв'язанні актуальних проблем українського державотворення і
які переймаються перспективами розвитку України, українського
суспільства, української держави.
Відтак ми починаємо формувати і згуртовувати українсь-
кий науково-педагогічний потенціал, з якого будемо відбирати
професорів для освітніх програм та дослідників для науково-до-
слідних проектів.
Нагадую вам, що Український Університет, як і усі інші на-
уково-освітні заклади в США, є неприбутковий, некомерційний
заклад, який фінансується виключно доброчинними внесками
прихильників та зацікавлених фундацій та агентств (зокрема, й
державних). Відтак ми розраховуємо на матеріальну підтримку
світового українства.
Як і кожна некомерційна організація, Український Універ-
ситет започатковує інтернатуру, а також потребуватиме різних
видів волонтерської допомоги.
НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНІ КАДРИ
Ми запрошуємо українських професорів і вчених долу-

читися до розробки навчальних планів і програм, курсів і спец-
курсів для Українського Університету.
Головні критерії, на які треба орієнтуватися і які є обов’яз-
ковими умовами до участі в просвітницьких, освітніх і наукових
✍ 177 ✍
проектах УУ, орієнтовний перелік яких було подано у поперед-
ньому записі.
Ваші програми, курси й спецкурси мають бути у текстовій,
відео або аудіо формі (або в усіх можливих формах) і розрахо-
вані на онлайнове поширення, засвоєння й тестування. Деталі
ми будемо обговорювати в індивідуальному порядку по мірі над-
ходження пропозицій.
Нам потрібні:
— просвітницькі проекти, які поширюватимуться через
платформу Українського Університету безкоштовно. УУ стандар-
тизуватиме їх за формою подачі. Ці проекти по суті мають стати
рекламою відповідних навчальних курсів;
— освітні проекти, які пропонуватимуться через плат-
форму УУ і будуть платними для тих студентів УУ, які ними заці-
кавляться. Половину одержаної плати за програми, курси й спец-
курси УУ виплачуватиме авторам, а другу половину залишатиме
на покриття власних витрат. Щоб мати допуск до участі в освітніх
проектах, учасники мають брати відповідну участь у просвітниць-
ких проектах;
— наукові проекти мають бути ексклюзивними і придат-
ними для публікацій на окремому сайті УУ (вимоги до рукописів
будуть оприлюднені пізніше). Цей сайт буде призначений ви-
ключно для наукових публікацій і матиме статус офіційних науко-
вих публікацій. Публікації здійснюватимуться за рахунок видав-
ничих фондів УУ і авторська винагорода не виплачуватиметься.
Усі пропозиції на початковому етапі будуть розглядатися
ініціативною групою УУ і в разі необхідності надсилатимуться на
зовнішнє рецензування.
З часом усі просвітні проекти будуть обговорюватися і
схвалюватися Просвітно-методичною радою, освітні — Навчаль-
но-методичною радою, а наукові — Науково-орґанізаційною ра-
дою УУ.
Для участі в конкурсі науково-педагогічних кадрів УУ учас-
ники повинні подати такі документи (українською та/або анґлій-
ською мовами):
1. Супровідний лист
2. Резюме
3. Автобіографію
4. Фотокопії (скан) дипломів та атестатів
5. Список наукових праць
6. Фотографії (дві - три)
7. Коротку анотацію пропонованого курсу
✍ 178 ✍
8. Дві рекомендації незалежних експертів з об'єктивною
оцінкою науково-педагогічних, ділових і особистісних
якостей (зокрема, й недоліків) пошукача.
Документи 1–7 надсилаються особисто пошукачем на ад-
ресу електронної пошти УУ з ім'ям пошукача та назвою курсу у
темі повідомлення. Пошукач несе відповідальність за правди-
вість наданої інформації. У разі виявлення підлогу або підозри на
неправдивість інформації заява пошукача буде знята з розгляду.
Рекомендації експертів надсилаються самими авторами
відповідних документів з їхньої електронної пошти на адресу
електронної пошти УУ з ім'ям пошукача у темі повідомлення. Оз-
найомлення пошукача з текстом рекомендації категорично забо-
ронене. У разі виявлення порушення цієї вимоги заява пошукача
може бути знята з розгляду.
Строки розгляду заяв і пропозицій не обмежуються часо-
вими рамками.
СПОНСОРИ Й ДОНОРИ
Для формування матеріально-фінансової бази УУ ми за-

прошуємо до співпраці:
— спонсорів, донорів і жертводавців. Спонсорські й доно-
рські внески можуть мати як загальний характер (витрата коштів
на розсуд УУ), так і цільове призначення — фондування конкрет-
них програм, заявлених УУ або ініційованих спонсором/донором.
Окремі проекти (в тому числі й будівлі навчальних або науково-
дослідних структур УУ), повністю або у обсязі понад 50% фінан-
совані одним донором, носитимуть ім'я відповідного спонсора. В
останньому випадку ініційований спонсором/донором проект має
відповідати критеріям та умовам УУ. У разі висунення спонсо-
ром/донором нейприйнятних для УУ умов ми застерігаємо за со-
бою право відмовитися від пропонованих коштів;
— фахівців з фондрейзінгу і волонтерів для збору коштів
на фондування діяльності УУ. Робота фахівців з фондрейзінгу
оплачуватиметься комісійними від залучених коштів;
— власників офісних і навчальних приміщень, які можуть
надати їх для використання УУ на безоплатній основі до тих пір,
поки УУ не зміцніє до можливості винаймати або придбати власні
приміщення. Поки що це стосується лише Вашингтона та око-
лиць;
— власників технічних засобів, які могли б передати для
потреб УУ достатньо потужні комп'ютери, розмножувальну техні-
✍ 179 ✍
ку та іншу орґтехніку — як нові, так і вживані (в доброму робочо-
му стані);
— веб-дизайнерів, які могли б розробити для УУ сайти
для: адміністрування діяльності УУ, просвітницьких проектів (для
масового поширення знань), освітних проектів (для онлайнового
викладу курсів, проведення лекцій і семінарів, тестування тощо),
наукових проектів (для публікації результатів наукових дослід-
жень, наукового журналу, онлайнових конференцій та ін.), міжна-
родної асоціації українських учених (для оформлення членства,
форумів і под.).
Усі види пожертв, а також вартість переданого УУ облад-
нання чи оренди приміщень можна відтягувати з податків.
ВОЛОНТЕРИ
Ми потребуємо волонтерської підтримки й допомоги у ро-

боті над різними питаннями організаційного характеру.
З усіх порушених вище питань просимо писати на адресу
електронної пошти: UkrainianUniversity@gmail.com.
Адміністрація Українського Університету стежить за обго-
воренням опублікованих матеріалів і враховує пропозиції й зау-
важення учасників дискусій, але залишає за собою право не реа-
гувати на коментарі і не розглядатиме їх як офіційні звернення.
27 січня 2016 р.
✍ 180 ✍
✍
З ПРИВОДУ ДЕМОНТАЖУ ПАМ’ЯТНИКА
ШЕВЧЕНКОВІ В МОСКВІ
"Українська правда" повідомляє, що у Москві демонтува-
ли пам"ятник Шевченку. Начебто для проведення реставрації.
Цитують офіційні заяви і т. ін.
Здавалося б, інформація як інформація, ала насторожує...
На моїй пам’яті було немало реставрацій пам’ятників у багатьох
місцях і багатьом діячам. Зокрема, й Шевченкові. Але все було
зовсім не так: тут на перше місце виходить не "реставрація", а
саме "демонтаж".
Щось точить мені глибоко в мозку, а чи не надумав пан
Путін перед своїм третім президентським заходом у газово-по-
літичних війнах з Україною використати ще й... Шевченка. Йому ж
напевно відомо, ЩО являє Шевченко для України й для україн-
ського народу.
Хотілося б помилитися.
А ви що думаєте?
Пам"ятник Т. Шевченкові в Москві є символом присутності

українців у Росії.
Пригадую, як у 60-ті роки на Шевченківські дні (і не тільки)
ми, українці, які проживали в Москві, збиралися біля пам’ятника,
зав’язували знайомства, творили земляцтво...
Там зустрів я багатьох із тих, хто на роки стали добрими
друзями й приятелями. З того гурту справжніх українців хотілося
б виділити тут Івана Шишова, бо саме він був душею української
громади в Москві.
Статистика свідчила, що на той час у Москві проживало
1,2 млн українців. Були серед них Великі Українці (напр., Іван
Козловський). Були й маленькі, але такі, що усвідомлювали себе
українцями (заступник декана філфаку МДУ Михайло Зозуля,
співробітник апарату СП СРСР Іван Солдатенко та ін.). Ясна річ,
✍ 181 ✍
більшість були малоросами (і серед них — мій однокурсник Ми-
кола Боднарук із Івано-Франківська, який залишитися в Москві і
зробив стрімку кар’єру).
Пригадую, як тоді ще молодий поет Олег Орач (однокурс-
ник Василя Стуса по педінституту) користувався в Москві ви-
ключно українською. "Олег, тебе з не все розуміють", — якось ка-
жу йому, а він мені у відповідь щось на кшталт: "А то їхні про-
блеми”.
Нас було там дуже багато, і ми були такі різні. Наприклад,
Павло Мовчан пристав у прийми до дочки відомого московського
літературознавця Михайла Ліфшиця Єлєни. Вона так і пам’ятає-
ться мені по редакції журналу "Дружба народов" — Єлєна Мов-
чан. З плином часу Павло, звичайно, забув туди дорогу. Очевид-
но, забув, що має там ще й сина...
"Переховувався" тоді ж у Москві від "переслідувань в Ук-
раїні” ще один майбутній рухівець — Лесь Танюк. Очевидно, з оз-
наченої причини він не "світився" на українських заходах навіть
офіційного характеру. Київський критик Володимир П’янов, зна-
ний як відставний офіцер НКВС-КДБ, настійно радив мені
зав’яза-ти знайомство з "дуже талановитим режисером", але я
так і не купився на дружбу з Танюком.
Я тут пишу про українців з України, але в Москві було не-
мало й інших українців — українців з Кубані. Серед моїх однокур-
сників, наприклад, був типовий малорос Юрій Ровенський із да-
лекої кубанської станиці Отрадокубанская. Пригадую його зем-
лячку, яка вчилася, здається, в економічному Плехановському
інституті й часто навідувалася до Юрія (згодом вони одружи-
лися).
Не пригадую її імені. Але ось що застрягло в моїй голові:
як і Олег Орач, вона розмовляла в Москві виключно українською
мовою. Якщо в Олега Орача використання української було сві-
домим, я сказав би навіть — підкресленим, тобто було викликом,
то мабутня пані Ровенська послугувалася українською природно,
невимущено — так, як вона звикла користуватися нею на Кубані.
✍ 182 ✍
✍
ІСТОРІЯ Й ІСТЕРІЯ
Про культуру дискусій узагалі й наукових
дискусій зокрема
Фейсбук — платформа, на якій схрещуються логічне й

емоційне, арґументоване й голослівне, толерантне й хамське,
гідність і пиха... Кожен із нас має право висловити тут свою по-
зицію, своє бачення явищ, подій чи фактів. Оскільки ФБ є соціа-
льною мережею для всіх, кожен поводиться тут як може і судить
про інших, як кажуть, в міру власної зіпсованості.
Зазвичай я не втручаюся у непорозуміння, які часом вини-
кають між учасниками моїх груп або між учасниками й адмініст-
раторами. Ситуації не заслуговують навіть згадки тут, тим паче
— обговорення.
Та ось виникла ситуація, можна сказати, неординарна.
“Героєм" дня став... академік. Після того, як він по-хамському
обійшовся із жінкою — адміністратором групи, академік вдався
до демаршу. На електронну пошту мені прийшло таке повідом-
лення:
"У зв'язку з тим, що у груп модератори пропагують ватну
дурь та елементарне невігластво, виходжу з неї, аби не читати
тут більше усілякої галіматьї напівосвічених навіжених".
Мушу сказати, що згаданий академік — один із моїх дав-
ніх друзів на ФБ (в реальному житті не доводилося з ним стика-
тися) і вельми активний дописувач на сторінках, з якими я так чи
інакше пов'язаний. Експрес-пошук нагадав мені мій запис від 12
травня 2011 року, який стосувався цієї ж особи. Цитую цей запис
повністю, вилучивши лише ім'я нашого "героя":
"Нагадування: цю групу створено для обговорення ідеї
заснування Міжнародної асоціації українських учених.
✍ 183 ✍
Отже, усе, що не стосується запропонованої на обгово-
рення теми, є спамом, і винуватці мусять познімати недоречні тут
викладки виключно рекламного характеру.
Дуже дивно, що цього не розуміє академік (ім'ярек)...
Щоправда, в цьому також щось та є: очевидно, ця неадек-
ватність шановного академіка і є свідченням того, чому так опу-
стилася НАНУ, самоусунувшись від розбудови незалежної Украї-
ни та й узагалі не проявляючи ніякої наукової активності".
Отже, наш академік любив і любить спамити, піаритися,
розштовхуючи ліктями колег та інших учасників дискусій на ФБ,
не добираючи слів і виразів, не вдаючись до серйозної наукової
аргументації своєї позиції. Словом, такий собі глашатай істини в
останній інстанції.
Очевидно, він належить до людей, які вважають, що існує
дві думки на явище, подію чи факт: їхня і... неправильна. Саме
тому усіх інших, хто висловлює чи підтримує інакші думки й по-
гляди, ці люди вважають "напівосвіченими", "невігласами", а на
їхні записи навішують ярлики типу "галіматья", "ватна дурь"
тощо. Словом, маємо чудовий приклад ситуації, коли історія
дивовижним чином поєднується з істерією.
Звичайно, у таких випадках годі й говорити хоча б про те,
що називають науковою етикою, ба навіть культурою не тільки
наукових дискусій, а й культурою взагалі.
Ще відносно молодий, наш академік, схоже, так загруз у
своїй совковості, що вибратися з того багна навряд чи й може.
Отож залишається тільки пожаліти його.
Я свідомо не називаю тут ім'я нашого "героя". Не був би
він академіком НАНУ, сприймався б він як пересічний обиватель-
скандаліст. Таких тут, на ФБ, тьми і тьми.
Хтось скаже, що "завдяки" таким дискредитується власне
академічне звання і академія, до якої він належить.
Як вам сказати... Академічне хамство і чванство, точніше
— хамство і чванство академіків, є невід'ємною частиною акаде-
мії наук як підсистеми в Системі, аґонію якої ми з вами спостері-
гаємо і кінець якої невідворотно гряде.
...Колись мені — молодому редакторові відділу академіч-
ного журналу "Народна творчість та етноґрафія" — довелося
зіткнутися з хамством і чванством академіка АН СРСР, дійсного
члена й віце-президента АН УРСР й директора Інституту мово-
знавства Івана Білодіда — чи не найодіознішого русифікатора
України.
✍ 184 ✍
Йому треба було завізувати підготовлену мною до друку
його ж статтю з нагоди чергового радянського ювілею. Через се-
кретарку я передав академіку Білодіду готовий до здачі в друка-
рню машинопис статті, підготовлений відповідно до порядку, уз-
вичаєного в редакції за десятиліття існування журналу. Це була
така собі формальність, яка не спричинювала жодних проблем з
іншими авторами.
Високосановний же союзний академік і віце-президент АН
УРСР викликав мене до себе на килим, швіргонув машинопис
статті через стіл і визвірився у мій бік: "Я не знаю і мене не ціка-
вить, як пишуть у вашому журналі, а я пишу так, і нікому не дано
втручатися в мій текст!"
Стаття вийшла друком в авторській редкції. А мені був
урок на все життя, що залишилося. Відтак я навчився тримати
удар у таких ситуаціях. Невдовзі, після чергової халепи за учас-
тю на той раз сановного членкора АН, мій старший колега і друг,
академік Петро Богач сказав: "Колись я замислювався над цим
явищем як фізіолог і дійшов висновку, що у цих людей така ж
каша і в голові. Не зважайте на них".
Отож, як писав Павло Тичина задовго до того, як став
академіком, "нам своє робить!", менше звертаючи уваги на неа-
декватні дії і вчинки деяких людей з ученими ступенями та зван-
нями, а молодих і перспективних науковців призвичаювати до ци-
вілізованого ведення дискусій і культури взагалі.
✍ 185 ✍
✍
З ПРИВОДУ ПРИЗНАЧЕННЯ
ЛІЛІЇ ГРИНЕВИЧ
За останні пару років доля вознесла Лілію Гриневична ви-
соти, про які напевно ще п'ять років тому і не мріялося. Із того,
що довелося слухати у відеозаписах і читати з написаного Лілією
Гриневич, — слабенька вона. Та й досвіду в неї набагато менше,
ніж у її попередника. Так що не тіште себе надіями...
Разом з тим, і освіту, і науку мають піднімати не міністри й
депутати, а самі вчителі, професори й учені. Це совковська тра-
диція, відрижка командно-адміністративної системи — сподівати-
ся на те, що прийде новий міністр і… Он скільки міністрів і прем’-
єрів помінялося, а на чолі науки як сидів, так і сидить динозавр
ще хрущовської доби. Мало того, що він і в ті роки вирізнявся не
талантами, а пристосовництвом, а що може сказати застарілий
електрозварник в епоху ноосфери й інформації?
Те ж у вишах... Змінити назви технікуму чи училища на ко-
ледж, а інституту на університет не означає підвищитися у ста-
тусі. Цей процес заміни назв — якраз те, що зробили міністри та
уряд. А професорсько-викладацький склад як був у своїй більшо-
сті совком, так і залишається, народжуючи собі ж подібних. Про
вчителів годі й говорити. Спостерігав це упродовж власного жит-
тя, заставши учителів — справжніх інтеліґентів. На зміну їм хто
тільки не прийшов. І не міністри тут погоду робили й роблять…
Коли ми зрозуміємо, що учителі, професори та вчені і є
тим середовищем, яке формує нові ідеї й виховує та навчає лю-
дей нового часу, хто б не прийшов на посаду міністра, але він
ефективно виконуватиме покладені на нього суто управлінсько-
менеджерські функції. Бо завдання міністра полягає не в поліп-
шенні системи освіти й науки, а лише в координації цього поліп-
шення як процесу.
✍ 186 ✍
✍
Україна кишить терористами, диверсантами й агентами
аґресора, чужа церква займається невластивими релігґйній
орґанізації справами, корупція дійшла стовідсоткової межі, інфор-
маційний простір окупований ворожою пропагандою — і перелік
можна продовжувати. Непочатий край для спецслужб, правоохо-
ронних органів і судів.
І чим займаються СБУ та суди? Дівчиною — віртуальною
стриптизеркою, звинувачуючи її в тому, чим вона однозначно не
займалася...
Сумна картина професійного шахрайства й дебілізму.
Дехто тут пропонує змінювати законодавство, перепису-
вати статтю про порнографію тощо.
А міняти-то треба явно непрофесійну СБУ, псевдосуди,
систему освіти і прочая — Систему, яка дає роботу професійним
невігласам.
Як на мене, ця історія — хороша підстава для серйозного
"розбору польотів", позбавлення звань, увільнення з роботи тих,
хто перестарався в дурницях і недостарався у виконанні свого
обов'язку перед Україною.
✍ 187 ✍
✍
Журналіст і політик Іван Бокий бідкається на своїй ФБ сто-
рінці:
“На мій пост про свободу від злиднів дехто зреагував у
спосіб для мене аж надто дивний, мовляв, а за радянщини хіба
було краще? А я що, про це щось писав? Ми починали свою не-
залежність у сім'ї з десяти найсильніших економік світу. Зараз
— серед найупосліджених, занапащених,фактично самороз-
громлених держав. Росія-агресор тільки добиває те, що недо-
била українська олігархія. За роки, коли після революції гідності
владу захопили реально ті самі риги, тільки з другого-третьо-
го ешелону, під новими псевдонімами і кличками, народ було
зубожено втричі. Ясно, що фашист Путін цей процес війною пі-
дігнав, але на нього не спишеш ні девальвацію гривні, ні боже-
вільну інфляцію, ні руйнацію банківської систему, ні евакуацію
фінансів в офшори, ні безумні податки і тарифи, ні абсолютну
нехіть влади до вибудови внутрішнього ринку, ні... Власне, а що
нового я відкриваю? І до чого тут радянщина? Україну розікра-
ли і розкрадають навіть незважаючи на війну ті самі, хто роз-
крадав її досі, хто не випускає державне кермо чверть століт-
тя, передаючи його з рук у руки не за династичним, а модерні-
зованим під фінансовий інтерес клановим принципом. А в ньому
свободу від злиднів не закладено, бо злидні дають і доход, і ма-
ніпульований електорат, і владу. А ви собі згадуйте, як жили
дідусі-бабусі, і забувайте, яке століття надворі, і що вже й па-
пуаси живуть краще за нас”.
Що мені хотілося б сказати з цього приводу? Скільки па-

м’ятаю, мій дід повторював як мантру: "Якби Україна була неза-
лежною, ми були б дуже багаті".
А ще він казав: "Дайте мені десять гектарів землі, і я з них
зберу те, чого ви (колгоспи) і з сотні не можете зібрати".
✍ 188 ✍
Дід мій любив і землю, ставлячись до неї як до живого ор-
ґанізму, і худобу, спілкуючись із конем чи коровою так, наче вони
наділені людською свідомістю...
Шанував він і працю інших людей. У цьому відношенні
промовистим є такий приклад: піднімаючи з землі загублену ки-
мось монету, він виказував цим повагу не до її номіналу, а до за-
траченої праці на її виробництво. "Хтось же вклав у це свою
працю", — казав він.
Це говорив селянин, хлібороб з трикласною церковно-па-
рафіяльною освітою. І мова у нього була без русизмів та сур-
жика…
Отаких громадян і таку продуктивну силу втратила Укра-
їна. "Завдяки" радянській владі з її російською общинністю (кол-
госпи) — владі, яка виплодила пролетарів та сільську голоту,
себто бидло.
...На моїй пам'яті відбулися такі разючі зміни в менталь-
ності нашого народу, що їх годі й усвідомити.
А тепер от бідкаємося, стенаємо...
✍ 189 ✍
✍
ПАМ'ЯТІ ДМИТРА ГНАТЮКА
Сьогодні з сумом довідався про те, що відлетіла у вічність
пісня Дмитра Гнатюка.
Ще молодий Гнатюк став моїм улюбленим співаком, коли
я навчався в школі й під супровід власної гри на баяні співав пісні
з його репертуару. Потім так склалося, що Гнатюк увійшов у моє
життя цілою родиною. З його дружиною Галиною Михайлівною
довелося пересікатися під час роботи в АН УРСР на Кірова, 4
(тепер — Грушевського, 4). Його син Андрій упродовж років ви-
кладав французьку на факультеті журналістики...
З Дмитром Михайловичем приязні стосунки склалися з
першої зустрічі, коли я прийшов до нього брати інтерв'ю як заві-
дувач відділу культури газети "News from Ukraine". Відбулася тоді
надзвичайно цікава розмова і про його гастролі в Америці, і про
ситуацію в театрі опери та балату, і про багато що інше, що вихо-
дило далеко за межі редакційного завдання.
Д. Гнатюк, який годився мені в батьки, напевно відчув у
мені сподіваного співрозмовника, бо розщирився переді мною
(очевидно, наболіло йому) про такі речі, які вихлюпнеш не на ко-
жного співрозмовника. Йшлося, зокрема, про атмосферу в Київ-
ській опері й зокрема — про поведінку Євгенії Мірошниченко та
Анатолія Солов'яненка, які були в повні своїх талантів.
Припускаю, що на схилі віку, спостерігаючи за подіями на
Донбасі й навколо Донбасу, Дмитро Михайлович не міг не зга-
дувати цих двох своїх колег — вихідців із тієї частини України,
яким забракло якраз українськості у своїй діяльності, і цей брак,
цей рівень національної свідомості у першу чергу таких людей
значною мірою спричинився до того, що сталося і з Кримом, і з
Донбасом.
За десятиліття нашого знайомства, ясна річ, у мене було
багато зустрічей і розмов з Дмитром Гнатюком. Були ситуації,
коли я не міг потрапити в театр на якийсь аншлаг, і добре знайо-
✍ 190 ✍
мий мені головний адміністратор безпомічно розводив руками.
Тоді я дзвонив Гнатюкові й полагоджував справу з квитками...
Останній раз я бачився з Гнатюком незадовго до від'їзду
до США навесні 1995 року. Дуже хотілося мені повести свого за-
рубіжного гостя на знакову виставу в оперному театрі. Ажіотаж
був ще той — квитків немає. Пощастило перехопити квитки в
Інтуристі, де їх випадково притримували для якогось високого
гостя.
Приходимо до театру, і тут біля бічного входу вітає нас
своїми розкриленими руками Дмитро Гнатюк власною персоною.
Вітаємося. Розказую йому про перипетії з квитками. "Так чого ж
ви не зателефонували мені?!" — наче дорікає мені Гнатюк, і оте
"чого" звучить мені, як у тій знаковій пісні з його репертуару.
...Тут, в Америці, зібрав я собі невеличку колекцію касет і
компакт-дисків із записами пісень у виконанні Дмитра Гнатюка.
Їдеш у далеку дорогу, увімкнеш запис, і знайомий баритон співає
тобі про Україну, і в тобі оживає те, що являє в тебі українця, на
якому кінці планети ти не був би.
Насамкінець ще три епізоди, які стосуються постаті Дми-
тра Гнатюка і його місця в українській культурі.
Робота журналіста-культуролога здружила мене з багать-
ма майстрами оперної сцени й естради. Свого часу я був у прия-
зних стосунках із Сергієм Козаком, також знаменитим співаком і,
за іронією долі, сливе головним конкурентом Гнатюка в київській
опері. Сергій Давидович володів могутнім голосом (помітно поту-
жнішим, ніж у Гнатюка). Різнилися вони й манерами співу. Козак
мав, як сказали б фахівці, мажорний настрій (наголос на остан-
ньому складі) у своєму співі. Гнатюків спів — більше мінорний.
На це Козак і звернув мою увагу, коли ми гуляли з ним по вулиці
в Лохвиці, а з вуличних динаміків лився на нас спів Гнатюка... З
такою ревністю сказав...
Другий епізод, цікавий перш за все своєю кумедністю, —
свідчення популярності Дмитра Гнатюка в народі. Епіґони тому й
кумедні, що вони — епігони, наслідувачі свого кумира. Як відомо,
багато епіґонів було у Тараса Шевченка, але ніхто з них не став
Шевченком. В Америці ось уже десятиліття поспіль спостерігаю
за епігонами Елвіса Преслі...
Так-от, одного разу мені довелося повезти якусь амери-
канську чи канадську делегацію до Шевченка в Канів. У якомусь
ресторані чи клубі нам влаштовано було ґрандіозний обід, який
супроводжувався досить пристойним концертом. Сидячи в сам-
кінці залу, на гальорці, зайнятий обідом і спілкуванням із своїми
✍ 191 ✍
сусідами за столом, я не дуже звертав увагу на те, що там роби-
лося на "сцені".
І раптом я чую Гнатюка! Його голос відірвав мене від тарі-
лки. Мій погляд ліг на знайому постать, очі пізнавали знайомі
жести, одяг... І поведінка співака на "сцені", і репертуар, і тебр го-
лосу, і манера виконання... Все до найменших деталей було
справді майстерним повторенням Дмитра Гнатюка. Це — справді
було щось!
Мені не трапилося тоді нагоди розповісти про цей випа-
док Дмитрові Михайловичу. Сподіваюся, це зробив хтось інший...
Наявність епіґонів — свідчення величі таланту того, кого наслі-
дують.
І останнє. Під час того першого інтерв'ю для газети "News
from Ukraine" Гнатюк з гіркотою в голосі розповідав мені, як на
концертах в США та Канаді на сцену, на якій він виступав з
Євгенією Мірошниченко, летіли помідори й яйця. Так українська
діаспора "вітала" тоді митців із Радянської України. Я відчував
тоді, що мій співрозмовник чогось не договорює... Але чого?!.
І тут, в Америці, якось мені трапилося обговорювати гаст-
ролі Д. Гнатюка з низкою людей, які були на його концертах. Я й
нагадав їм про помідори та яйця. Один із моїх співрозмовників
усміхнувся: "Ну, так ми ж у такий спосіб викоказували свій про-
тест проти політики совєтів! А після концерту ми забирали гостей
з України до себе й вітали у своїх помешканнях. Був Гнатюк і в
моїй хаті! Не побоявся... А Мірошниченко відмовилася..."
Дмитро Гнатюк — один із найпопулярніших українських
співаків серед світового українства. "Пісня про рушник", “Черем-
шина", "Два кольори" та інші пісні у його записах повсякчас чую
на українських фестивалях та інших масових заходах. Так що
слава його світова!
Вічная пам'ять Великому Співакові! Вічне життя пісням, з
якими він залишив з нами свою Душу!
✍ 192 ✍
✍
ЛОЖКІН У ДЗЕРКАЛІ
"...он выпускал газеты, чтобы зарабатывать деньги; мы
зарабатывали деньги, чтобы выпускать газету", — оце, либонь,
найцікавіше з цієї публікації (http://m.zn.ua/internal/glava-administ-
racii-prezidenta-boris-lozhkin-k-gossluzhbe-otnoshus-kak-k-sluzhbe-
v-armii-_.html). І гарно сказано.
Решта — інтерв'ю як інтерв'ю. З чиновником. Журналіст
уникає гострих, незручних і провокаційних запитань. Чиновник же
займається словесною еквіліблистикою.
Йому справді немає чого сказати. Такий у нього рівень
мислення, що застиг на рівні видавця інформаційно-рекламного
видання, один із випусків якого запам'ятався мені з великою фо-
тоґрафією кіоска на знаменитому харківському майдані, а на ньо-
му напис: "Супермаркет". Ложкін зробив на цьому великі гроші, а
українським Мердоком так і не став.
Мердок, як відомо, — приходько для американської жур-
налістики, але він — один із тих, хто підняв її на нові висоти.
“Журналіст" і видавець Ложкін став одним із тих, хто опустив на-
шу журналістику до тієї межі, за якою вона втратила більшість
своїх чеснот, і передусім — українськість, але зберегла й при-
множила славу "другої найдревнішої".
Ложкін справедоиво зауважує в інтерв'ю, що раніше у нас
було дві добротних школи журналістики, які випускали декілька
сотень журналістів на рік, а тепер десятки шкіл журналістики да-
ють дипломи десяти тисячам. І його запитання цілком резонне.
Про те, де беруть стільки кваліфікованих викладачів для одипло-
млювання такої орави "майстрів пера і мікроХвона". Більше йому
сказати нічого...
Ну, а на що ви сподівалися від "учітєля русского язика как
іностранного"? Хай буде відомо вам, що у підготовці учителів-
філологів це була найслабша ланка, оскільки радянська влада
дбала більше не про філолоґічні, а про зовсім інші якості фа-
✍ 193 ✍
хівців цього профілю. Підніміть, будь ласка, руки, хто не знав чи
не знає, що це — одна з категорій радянських "спеців", які тісно
співпрацювали з КДБ.
Чого можна сподіватися від голови президентської адміні-
страції з таким "бекґраундом"? А того самого, що ми вже спосте-
рігали від його попередників з фахом історика КПРС чи основ
радянського права... Очевидно, що українських президентів вла-
штовують такі помічники, хай вони і здумують себе головами
структури, в якій ім'ярек виконує функції президента.
Уже слава Богу, що Ложкін не здійснює державних візитів
до провідних країн світу, як це робив Діма Табачник в роки ран-
нього Кучми-президента...
У чому біда Ложкіна не тільки як керівника апарату, що за-
безпечує діяльність президента України, але і як бізнесмена, і як
громадянина України, і просто як людини?
Вчитайтеся в текст його інтерв'ю і задумайтеся про що
найменше думає Ложкін. Про Україну! Україна, її самобутність
(українськість), її історичність, її природа і люди з їхніми долями й
перспективами і таке інше. Немає у Ложкіна України ні в душі, ні
за душею бодай у тій мірі, в якій вона є у президента його адмі-
ністрації. А нам хотілося б, щоб на цю посаду приходили люди із
прагненням бодай щось зробити для України.
Коли ти приходиш на якусь посаду із прагненням щось
зробити, ти переповнений баченням перспективи, ідеями, проек-
тами, планами... З тебе так і пре ентузіазм і бажання викластися
за максимумом...
Збоку глянути, що демонструє у цьому відношенні герой
інтерв'ю Юлії Мостової? Ні-чо-го! Крім словоблуддя, абстрактних
сентенцій, деякі з яких констатують очевидні речі (як ото з підго-
товкою журналістів та юристів). Все!
Стратегічність мислення, така важлива для чиновника,
який обслуговує діяльність лідера великої країни, тут і не ночу-
вала. Про інтелект, ерудицію, енциклопедичність знань мова та-
кож не йде. Ну, якщо "учітєль русского язика как іностранного"
так і не спромігся вивчити українську мову бодай як іноземну..,
Хоча фахівцеві у цій галузі, за визначенням, треба б на фахово-
му рівні володіти і якоюсь іноземною — анґлійською, німецькою
чи китайською... Знавши десятки фахівців з російської як інозем-
ної (колись вели зі мною переговори про випрацювання для цієї
катеґорії спеціалістів лекційного курсу з країнознавства), не можу
пригадати жодного, хто, крім російської (та часом і української),
володів би якоюсь іноземною. Хоча б "із словником".
✍ 194 ✍
...На багатьох фотографіях Ложкін має вигляд переляка-
ного хлопчика. Можливо, десь у глибинах його підсвідомості є
черв’чок, який точить думку, що той хлопчик Боря просто заблу-
дився у своєму житті і не знає, як випростатися на відкриту
дорогу.
PS. Один із коментаторів до цих нотаток, поширених у

групах, зауважив, що я наводжу цитати російською, хоч газета
“Дзеркало тижня" має й україномовну версію.
Моя відповідь є важливою для розуміння моєї позиції, і
тому я повторюю її тут:
Російськомовна версія спливає на стрічці ФБ. Це — пер-
ше. Друге: наскільки я розумію, інтерв'ю велося російською, і я не
став шукати україномовного варіанту. Ложкін цікавіший в ориґі-
налі. Та й сама газета є російськомовною в своїй основі: зверніть
увагу на домен її сайту — ZN, а не DT.
✍ 195 ✍
✍
“ПЛАН МАРШАЛЛА” ДЛЯ УКРАЇНИ
Спробував собі уявити Білла Ґейтса чи Уоррена Баф-
фета, які вийшли б на люди з ініціативою "плану Маршалла" для
модернізації США. Не вийшло! Такі плани зазвичай випрацьо-
вують для окупованих територій і зон.
"План Маршалла" для України за версією... Д. Фірташа.
Це — щось!
Створено робочу групу, до якої увійшли колишні політики
з різних країн Європи. Ця група, як я зрозумів, випрацює “Фірта-
шівський план модернізації України" і розпоряджатиметься фон-
дом у $300 млрд, кошти з якого кудись-там інвестуватимуть.
Поміж іншим зринає тут згадка про реформи і навіть про
боротьбу з корупцією. Немає навіть згадки про модернізацію вла-
ди. Та й сама Україна у цьому "плані" бовваніє десь удалині як
об'єкт чи предмет якогось нашестя.
Очевидно, що Україна розглядається лише як територія
без огляду на історію, традиції, культуру, мову, деколонізацію і т.
ін. Відтак мова навіть не йде про залучення бодай українських
експертів з України та діаспори.
Вуха Москви також стирчать у цьому "плані". Придивіться
до фото: написи на презентації "плану" англійською і... російсь-
кою мовами.
Що залишиться від України внаслідок реалізації такого
“плану"?
Очевидно, постає нагальна потреба у створенні моніто-
ринґової аналітичної групи українських науковців, журналістів і
політиків, яка відстежуватиме кожен крок модернізаторів по-фір-
ташівському.
✍ 196 ✍
✍
ПРИСЛУХАЙТЕСЯ ДО СПРАВЖНІХ
ІНТЕЛЕКТУАЛІВ І МУДРЕЦІВ
Це — правда, що "жоден з президентів не скористався..."

Перечитайте інтерв'ю проф. Б. Гаврилишина, і ви дові-
даєтеся про його взаємини з президентами.
У Л. Кравчука пан Гаврилишин був офіційним радником
— пан Кравчук не прислухався до жодного слова, сказаного най-
славетнішим українським економістом.
Пан Богдан не так давно розповідав, що В. Янукович ду-
же уважно його слухав і все робив... з точністю до навпаки.
Л. Кучма та В. Ющенко "стоять" десь посередині. Один
ближче до Яника, а другий — до Кравчука.
Стосунки Б. Гаврилишина з П. Порошенком історія замов-
чує. Поки що?
Немає пророка у своїй Вітчизні! Тому поіменовані вище
прислухалися й прислухаються до тих, хто менше вболіває або й
зовсім не вболіває за Україну.
Отаке життя!
Від імені народу має право говорити лише особа, яку на-
род визнав своїм незаперечним лідером.
Як ніщо інше, соціальні мережі проявляють суть українців:
кожен сам собі гетьман чи президент! Кожен прагне й нама-
гається бути зверху, продукуючи усякі заклики й відозви та, оче-
видно, сподіваючись, що народ потягнеться саме за ним (рідше
— нею).
Не варто і не треба переоцінювати власні чесноти і мож-
ливості. Це не приносить користі ні вам, ні суспільству, а от шко-
ду завдає. І вам, і суспільству. І поки ви не усвідомите цю еле-
ментарну річ, доти в Україні не буде порядку, доти при владі
✍ 197 ✍
будуть вороги всього українського й доти над вами сміятимуться
ваші ж сусіди.
Прислухайтеся до справжніх інтелектуалів і мудреців.
Згуртовуйтеся навколо патріотів з гарячим серцем і холодним
розумом. Ідіть за лідерами, які мають візію майбутнього і Укра-
їни, і кожного з вас особисто.
Так, заради спільного добра часом треба наступити на
горло власній пісні. Зате ви перестанете наступати на ті самі
граблі. Ви перестанете шарахатися з однієї крайності в іншу,
кожен раз довіряючи свою долю пройдисвітам.
Відтак у вас ніколи не буде розчарувать. Зате ви відчу-
ватимете персональну відповідальність як за долю України, так і
за свою власну.
✍ 198 ✍
✍
ПРО ВАЖЛИВІСТЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО
РІВНЯ
Коментуючи цей запис С. Руденка, Лариса Івшина напи-
сала, що у неї претензій до Президента немає і що претензії тре-
ба висувати до електорату.
Частково Л. Івшина має рацію. Лише частково. І ось чому:
виборці і їхні обранці варті один одного.
"Справа в тому, що виборці зазвичай обирають собі по-
дібних”, — так відповів американський учений-історик — біоґраф
Лінкольна — на запитання журналіста про низький інтелектуаль-
ний рівень політиків. При цьому він нагадав, що Б. Франклін не
міг навіть претендувати на високі посади в уряді США, оскільки
був на дві голови інтелектуально вищим за будь-кого із своїх ко-
лег-політиків.
Отже, маємо зачароване коло: політики — брехуни й ко-
рупціонери тому, що переважна більшість їхніх виборців є нічим
не кращі за своїх обранців. Справді-бо: хіба не є корупціонером
виборець, який продає свій голос (бере хабар) за кілограм
гречки? Хіба не обманює кожен із нас якщо не в великому, то в
малому?
Зміни себе, і світ зміниться навколо себе, — кажуть мудрі
люди, і це так. Цей процес потребує часу. Відтак національно сві-
дома й громадянськи активна частина суспільства має активізу-
ватися й зайнятися освітою й просвітою електорату.
Отут і виходять на передній край журналісти та ЗМІ. Але
щоб виконати ці завдання, вони мають самі стати реальною че-
твертою владою.
Тим часом вітаю вас із другою річницею президентства
Петра Порошенка. Маємо те, що маємо!
✍ 199 ✍
✍
З ПРИВОДУ ТЕЛЕВІЗІЙНОЇ ДИСКУСІЇ
Я не сказав би, що в цій передачі критику було доведено
до абсурду. Нічого абсурдного з погляду змісту я не почув: кожен
учасник розмови висловив своє бачення подій і явищ. І право на
категоричність суджень є невід'ємним від права на думку.
Біда в іншому. Перш за все, треба поставити на карб ве-
дучому непродуманість у виборі учасників дискусії. Вони були не-
сумісними не тільки за поділом на вчених і журналістів, але й у
межах фахових пар. А сам модератор виявився неспроможним
професійно виконувати свою роль. Кажуть, що він — один із кра-
щих українських журналістів. Печально, якщо це справді так.
Проф. Соскін тримався свого курсу. Мені імпонують його
думки і бачення проблем та перспектив України. Що мене насто-
рожує в його виступах, так це надто емоційна, явно не профе-
сорська риторика. Він набагато цікавіший і переконливіший, коли
говорить виважено й аргументовано.
Відкриттям був для мене професор-політолог. Спочатку
він мене насторожив спробами рубати з плеча, але потім, розго-
ворившись, перемкнувся на інший регістр, і все загалом склалося
у нього добре.
Я не запам'ятав ім'я молодої журналістки (не маю часу
повертатися до запису, щоб назвати її). В усякому разі, на почат-
ку я сприймав її як новоспечену випускницю, а вже потім почув,
що вона працює в журналістиці 15 років. Отже, немолода вже.
Якби я не довідався про це, то, можливо, й вибачив би їй
студентсько-кухонні теревені, особливо підкреслені явно непро-
фесійною манерою говорити. Це був просто жах! Хай людина ма-
ло чому навчилася у виші, але ж за півтора десятка років у прак-
тичній журналістиці можна ж було якось обтесатися...
У цьому контексті моїй студентці Ларисі Івшиній справді
було незатишно. Співчуваю... Разом з тим, мушу сказати, що у
висловленому словом, жестом чи мімікою почувся мені досвід
✍ 200 ✍
роботи в редакції "Прапора комунізму" — либонь, найодіознішої
київської газети кінця 80-х — початку 90-х років. А мені так не хо-
тілося б, щоб це лягало масною плямою на те, що робить нині
для України газета “День".
✍ 201 ✍
✍
ЩО ПОСІЄШ, ТЕ Й ПОЖНЕШ
Почитайте коментарі до записів у мережах. Там також є
речі, які вражають. Це — безліч обурень, а ще більше запитань:
що вони там, в АПУ, п'ють, нюхають, курять, вживають?!
Але найбільш вражаючим є те, що ви там не знайдете бо-
дай одного, бодай риторичного запитання: людоньки, ну, як так
виходить, що ми допускаємо до влади некомпетентних, безтол-
кових, бездарних, несумлінних, безсовісних телепнів?!
Жодного!
Чому?
Тому, що кожен здумує себе пупом землі, гетьманом і ве-
летом думки, але ніколи не визнає, що є люди розумніші, тямко-
витіші, освіченіші, достойніші за них, але не вибере таких, не
проголосує за таких, бо виборець, як давно зауважено, обирає у
владу собі подібних.
Отже, що посієш, те й пожнеш! Тому, мабуть, мудра при-
казка й радить не забувати дивитися в дзеркало.
✍ 202 ✍
✍
СИГНАЛ ТРИВОГИ
Як убезпечитися від несподіванок і почати
перемагати
Українська влада озброюється. Поки що пістолетами. Ці-
каво, коли їм почнуть роздавати гранатомети і на коли заплано-
вано роздачу "Градів"?
Українська спільнота має бути готова до несподіванок.
Зброю нардепам роздають не для того, щоб вони пускали кулю в
лоб собі. Грядуть масові провокації, метою яких, очевидно, буде
розпалювання громадянської війни.
Путін неспроможний здобути перемогу на фронтах кон-
венційної війни. Та й "гібридна" війна дає збій. А от сіяння ворож-
нечі й розбрату у нього виходить поки що непогано. Якщо він пі-
шов на таку зухвалу провокацію в захищеній НАТОм і цивілі-
зованій Європі, Марселі, то Україна — звичне для Раші поле
будь-якої діяльності, яка перетворила б Україну на руїну.
Не з'їм, так хоч понадкусую! — це стало тактикою Кремля.
Виходи із ситуації, як вони мені бачаться:
1. Негайна, масована й рішуча українізація інформа-
ційного простору.
Уже очевидно, що влада не буде навіть у віддаленому
майбутньому робити будь-які кроки до захисту інформаційного
суверенітету України. Не буде!
Щойно ухвалений закон про дві з половиною пісні, як я
вже написав, є Пірровою перемогою. Діяльність МінСтеця й Нац-
Ради з мовлення ще раніше зарекомендувала себе не на користь
розв'язання завдання українізації інформаційного простору
України.
Отже, суспільство має взяти ініціативу на себе, а провідну
роль мусять відіграти національно свідомі й громадянськи відпо-
✍ 203 ✍
відальні журналісти, публіцисти, письменники, працівники куль-
турної сфери, науки, освіти і просвіти.
Це має бути широкий громадсько-патріотичний фронт, іні-
ціатива знизу (grass root), але не Майдан. І метою цієї акції має
бути одно — перехід усіх і кожного на спілкування українською
мовою.
Кожен український журналіст, кожен український медійник
має визначитися і активізуватися як національно свідомий і гро-
мадянськи активний патріот.
Припинімо будь-які балачки про захист української мови.
Хай вона переходить від оборони в генеральний наступ!
2. Негайна, масована й рішуча українізація реліґійного
життя України.
Зараз не час для дискусій про місце і роль християнства в
українській традиції й бездумних самодіяльних і надто аґресив-
них намагань відновлення національної віри.
У дні, коли зібрався Вселенський православний собор, бу-
ло б мудрим максимально актуалізувати рух за створення Поміс-
ної української церкви.
Не держава, а само суспільство може і повинне витиснути
Московський патріархат з усім його "русскім міром" з території
України. І для цього зовсім не треба громити церкви УПЦ МП і
бити фейси гундяївським священикам.
Що варто і треба робити, так це повести активну, масо-
вану, але делікатну агітаційно-пропагандистську й роз’яснюваль-
ну роботу з тими віруючими, які продовжують ходити до москов-
ських церков.
Хай православні УПЦ КП, УГКЦ й УАПЦ ініціюють таку ро-
боту також на рівні grass root. Метою такої роботи має бути, щоб
з кожною неділею на службі в церквах УПЦ МП було усе менше
прихожан і щоб зрештою якоїсь неділі там позалишалися одні
ґундяївські священики.
Московські церкви відтак самі позакриваються. Не тільки
через безгрошів'я. Канонічно! Бо священик не може правити
службу у порожньому храмі.
Коли постане Помісна українська церква, очевидно, мож-
на буде зайнятися й обговоренням додержання нею українських
звичаїв і традицій.
Це не означає, що рідновірівці, рунвірівці та їм подібні ма-
ють відмовитися від своїх переконань. Розбрат і хаос у цьому
русі — наслідок не тільки українського анархізму, а й зусиль
Кремля.
✍ 204 ✍
Очевидно, що у цій сфері мають відбутися зміни, і зміни
на краще — через консолідацію і згуртування. Просто, мабуть,
ще не проявилася та Особистість, навколо якої об'єднається та
частина української спільноти, яка ратує за відродження питомої
національної духовності й звичаїв.
3. Негайна, масована й рішуча українізація інтелекту-
ального, наукового, освітнього й просвітнього життя Ук-
раїни.
Українська наука, освіта і просвіта звикли жити за інер-
цією, заданою радянським способом життя й урядування — Си-
стемою, яка ніяк не хоче зійти зі сцени.
Скільки законів не ухвалювалося б, які національно нала-
штовані романтики не приходили б на керівні посади в науці,
освіті, просвіті й культурі взагалі, Система перемелюватиме їх, як
уже робилося не раз і не два.
Ми бачимо, що влада нічого не робила, нічого серйозного
не робить і, повірте мені, нічого й не робитиме задля бажаного
для нас розвою в науці, освіті й просвіті.
Очевидно, що процеси українізації у цій сфері мають іні-
ціюватися також ізнизу — конкретним ученим, конкретним про-
фесором, конкретним учителем, конкретним лектором. Інакше
кажучи, тут також має проявитися grass root ініціатива.
З чого годилося б почати. За радянської влади існували
дві начебто взаємонезалежних мережі поширення знань — това-
риство "Знання" та університети марксизму-ленінізму.
Зараз, як ніколи, актуальним є створення розгалуженої
мережі "університетів українознавства".
Ми будемо розбудовувати Український Університет таким
чином, щоб у максимально короткий строк можна було б підготу-
вати цілу армію лекторів для мережі українознавчої освіти й
просвіти, яка покрила б усю територію України, а також діаспору.
Сподіваємося також стати тим поштовхом, який пробу-
дить українську науку й українську освіту до нових пошуків і звер-
шень, як би наші воріженьки не намагалися гальмувати наш
поступ.
Я дуже розраховую на підтримку зазначених вище ініці-
атив з боку моїх учнів, моїх колег і моїх друзів.
✍ 205 ✍
✍
ДВА 75-РІЧЧЯ: ЯКЕ ВАЖЛИВІШЕ ДЛЯ
УКРАЇНИ?
У Києві за участю очільників держави з помпою “відзна-
чили" 75-річчя нападу Гітлера на СРСР, а за кремлівською рито-
рикою — початку "Великої Вітчизняної війни радянського народу
проти німецько-фашистських загарбників", хоча насправді це бу-
ла війна на упередження "визвольного походу Радянської армії"
в Європу.
Звичайно, Друга Світова коштувала Україні численних
жертв. Але чи варто було піддаватися на акцію "дєдивоєвалі"?
Тепер мені цікаво, як буде відзначено інше 75-річчя — зу-
хвале проголошення незалежної Української держави націоналі-
стами 30 червня 1941 року у Львові. А це, як на мене, — набага-
то знаковіша подія в історії української державності, ніж похід гіт-
лерівського Берліна на сталінську Москву.
Чи поїдуть президент, прем'єр та голова ВРУ до Львова і
чи будуть бодай якісь урочистості на державному рівні взагалі?
До речі, ще живий Богдан Казанівський — перший україн-
ський комендант Львова. Йому б державну відзнаку бодай якусь.
Якщо не з нагоди століття від дня народження (виповнилося у
лютому), то хоча б з нагоди 75-річчя проголошення незалежності
Української держави 30 червня 1941 року.
✍ 206 ✍
✍
ФЕНОМЕН ОЛЕСЯ ГОНЧАРА
З приводу “пророцтва” про Донбас
Володимир Сосюра до такого "пророцтва" не додумався;
зрештою, це й не пророцтво, а побажання позбутися "блудного
сина". Василь Стус та Іван Дзюба про це — жодного слова. Не
кажу вже про всю родину Алчевських, Бориса Грінченка з Ганною
Барвінок та багатьох інших славних вихідців з українського До-
нбасу.
На жаль, Олесь Терентійович зазвичай обирав легші шя-
хи… До речі, я навіть не пригадаю, чи їздив (їздив, звичайно, з
високими делеґаціями) у ті краї лауреат двох Сталінських, однієї
Ленінської, ясна річ, однієї Шевченківської премій, Герой Соціа-
лістичної праці, повний кавалер орденів Слави (прирівнюється
до звання героя Радянського Союзу), голова Комітету захисту
миру (наступник Комінтерну), депутат Верховної Ради СРСР за
Сталіна, за Хрущова, за Брежнєва... Багато міг би зробити і для
українізації Донбасу — мав достатньо і авторитету, і можливо-
стей. Не зробив...
Не сотворіть собі кумира, люди!
Я вже писав з приводу того, що не варто навіть поши-

рювати цю нісенітницю українського класика, який мав змогу
чимало зробити для того, щоб Донбас не став "раковою пухли-
ною”, але не зробив (і навіть не пробував), а на старості років
раптом таким мудрим вирішив себе показати. Та й то не пуб-
лічно, а в щоденнику, сиріч самому собі (див.: press-centr.com/ua/
news/Ukranskiy-klasik-peredbachiv-viynu-na-Donbasi-za-20-rokiv-
do--pochatku).
Дискусія навколо сказаного вище набирає обертів, на ме-

не дехто навішує таке, чого я на думці не мав, і я мушу додати
дещо тут:
✍ 207 ✍
Мені прикро, що люди беруться встрявати в суперечку й
критикувати, не розібравшися в історії сучасної України взагалі й
української літератури зокрема.
Я не став би ототожнювати Донбас лише з тими, хто за-
полонив зараз Київ чи інші регіони України, замість того, щоб
злиняти в Рашку. Останнє свідчить, що вони — таки українці, хай
і з мізками набакир. Вони такими стали тому, що українська ра-
дянська еліта з такими, як Олесь Гончар, на чолі в чомусь не до-
працювали.
Поводять себе нечемно? Так вас же більшість! Не давай-
те їм розслаблюватися й нагліти. Ставтеся до них вимогливо, з
гідністю, яка вартує заздрощів.
Бог їх послав вам на перевиховання, і ви маєте шанс зро-
бити їх (хто піддасться, звичайно) притомними українцями. Отож
при кожній нагоді нагадуйте їм, що Україна — це не Донбас, але
Донбас — це Україна.
Для мене Донбас — це передусім Алчевські, Борис Грін-
ченко й Ганна Барвінок, В. Сосюра, І. Дзюба, В. Стус... А ще —
казах-шахтар, який заговорив до мене українською мовою у Ниж-
ній Кринці, на околиці Макіївки. Серед моїх кращих друзів завжди
були якщо не вихідці з Донбасу, то такі, що пройшли через Дон-
бас.
Олесь Гончар багато міг зробити для українського Дон-
басу, але не зробив. Придивіться до його біографії, перечитайте
його публічні виступи.
Він був депутатом ВР СРСР багатьох скликань — за Ста-
ліна, Хрущова, Брежнєва та ін. Він був знаний і авторитетний на-
самгорі й начебто опікувався українським словом, але ніколи не
переймався тим, що робилося на Донбасі.
Очолюючи Спілку письменників України у роки національ-
ного пробудження, він не дбав про вирощування українського
красного письменства на Донбасі. Його там цілком влаштовували
графомани пролетарського походження типу Павла Безпоща-д-
ного (автора перлів "Донбас не встанєт на колєні", "Донбас поро-
жняк нє гоніт" та ін.).
Ще творчо активний згаданий мною Іван Дзюба (і в нього
ще можна запитати) та й мої старші колеги-літератори укупі з мо-
їми ровесниками підтвердять: Олесь Гончар ніколи (sic!) публічно
не ставав на захист І. Дзюби, В. Стуса, ба навіть В. Марченка.
Кажу "ба навіть", бо Олесь Терентійович приятелював із
Валерієвим дідом-істориком і особисто працевлаштовував Вале-
✍ 208 ✍
рія в редакцію "Літературної України". Якраз тоді я працював у
редакції й потоваришував з Марченком.
Олесь Гончар, на жаль, був типовим націонал-номенкла-
турником. А починав він своє сходження на верховини літера-
турної слави з ганебного вчинку. Тим вчинком був його перший
публічний виступ на письменницькій нараді 1947 року за участю
Кагановича — виступ, у якому він облив брудом Яновського, Ри-
льського, Тичину... І, звичайно ж, славного донбасівця Сосюру,
якого тоді переслідували за вірш "Любіть Україну".
Якраз за цей мерзенний виступ буквально наступного дня
за особистою вказівкою Сталіна Гончареві було видано Сталін-
ську премію. Формально — начебто за першу книгу роману “Пра-
пороносці”, рукопис якого буквально переписав згаданий вище
Яновський як редактор.
Мені відомі ці факти від письменників старшого покоління,
які були присутні на згаданій нараді за участю Кагановича та які
працювали в журналі "Вітчизна" за редакторства там Яновського.
Як дослідник, я дорого дав би за фотокопії (1) повної сте-
ноґрами тієї сумнозвісної наради з Кагановичем (скорочену не
пропонувати) та (2) рукопису "Прапороносців" з редактурою Яно-
вського. Перша, можливо, ще знайдеться, а от друге... Подей-
кували, що Олесь Терентійович завбачливо той рукопис знищив.
Звичайно, тепер ми маємо доступ до Гончаревих щоден-
ників, яким він довіряв те, що боявся, не хотів чи не міг з якоїсь
іншої причини висловити публічно. У такий спосіб ми начебто ви-
правдовуємося перед історією.
І все одно це було не так, як у Довженка: той говорив не-
приємні речі вождеві у вічі, ризикуючи не повернутися з прогу-
лянки, а вже потім занотовував свої думки у щоденник.
...Моє критичне наставлення до Олеся Гончара спонукає
деяких моїх колег і друзів сприймати мене як ненависника кла-
сика.
Зовсім ні. Я дуже високо ціную Олеся Гончара як непере-
вершеного стиліста (він таки узяв належні уроки від Шевельова
та Яновського), хоч і вважаю його письменником середньої руки
(у романах він слабкіший за того ж Яновського та Стельмаха, а в
новелістиці — від Головка та Григора Тютюнника).
Дочка письменника Людмила разом з її чоловіком Ю. По-
кальчуком, з якими я був у приязних стосунках, поділяли мої по-
гляди і намагалися бодай якось "демократизувати" Олеся Терен-
тійовича. Безнадійно. Навіть опала не опритомила його і не пере-
творила на опозиціонера.
✍ 209 ✍
Полуда спала Гончареві з очей лише 1990 року, коли його
онука Леся голодувала на граніті (на той час навіть ортодок-
сальніші комуністи уже давно покинули КПРС). Спочатку він,
здається, подався до голодуючих студентів, щоб умовити дівчину
піти з Майдану. Але тендітна дівчина виявилася твердішою за
кавалера бойових орденів Слави. Відтак він припинив своє член-
ство в компартії і став... "совістю нації".
Пишу я це не для того, щоб очорнити нашого класика. Ні-
хто не очорнює нас більше, ніж ми самі себе, — словом, ділом чи
думкою. І Олесь Гончар — не виняток.
Мені хотілося б, щоб його просто не ідеалізували, не ро-
били з нього ідола, не творили кумира. Він був плоть від плоті
Системи, за якої він жив і до розбудови якої доклав і своїх зу-
силь.
Чи не найбільшою його цеглиною в цій споруді є роман
про "визвольну місію радянської армії", з якого він годувався усе
своє життя і який так і не був заступлений "Собором" періоду
шістдесятництва — позірно сміливий публіцистично, але набага-
то слабший від усього написаного письменником художньо.
І якби Гончар у "Соборі" не наступив на особистий мозоль
високому партійному босові (той упізнав себе в одному з неґа-
тивних персонажів), хто зна, чи був би той роман помічений і роз-
несений у пух і прах компартійною критикою і чи опинився б ав-
тор в опалі.
Отже, декомунізація має відбутися і в цій, можна сказати,
духовній сфері. І це не означає, що все треба піддавати нищівній
критиці, на все треба накладати заборону й створювати новітні
"спецхрани". Просто до всього треба ставитися об'єктивно і ви-
світлювати явище усебічно. Не зачаровуватися тим, що згодом
може дуже розчарувати.
17 квітня — 27 червня 2016 р.
✍ 210 ✍
✍
ЕФЕКТ ТАРАПУНЬКИ І ШТЕПСЕЛЯ
В Україні захоплюються "95-м кварталом". Я не є фаном
цього шоу. Те, що доводилося бачити, викликало у мене роз-
двоєне враження: щось там було "до діла" і щось там було "не
те". Оскільки сам "квартал" знаходиться поза межами моїх куль-
турних цінностей, я навіть не давав собі клопоту замислитися
над суттю цього феномена.
Українська культура взагалі багата на такі феноменальні
речі, які нещодавно Юрій Шевчук назвав "мовною шизофренією",
себто роздвоєнням.
Біполярний синдром найбільшою мірою проявився, ма-
буть, у такому явищі української естради, як Тарапунька і Штеп-
сель — улюбленці українського (і не тільки українського) народу.
Воно жило на українській естраді упродовж кількох десятиліть.
Це був такий собі дуже гумористичний дует, один учасник якого
говорив українською (Тарапунька), а другий — російською (Штеп-
сель), один був високий козарлюга (Тарапунька), а другий — ни-
зенький, ністошно як теперішній "кремлівський карлик” (Ште-
псель). Реготу на їхніх виступах було хоч відбавляй...
Як молодий журналіст, який спеціалізувався на культурі
(літературі та мистецтві), я знав і Тарапуньку (Юрія Тимошенка), і
Штепселя (Юхима Березіна) особисто. З Тимошенком у мене
склалися дуже приязні стосунки, і я наслухався від нього анекдо-
тів більше, ніж від усіх інших знайомців разом узятих. З Березі-
ним знайомство було виключно "шапочним": зустрівшись на ву-
лиці, він пройде повз вас і навіть головою не кивне...
Це я до чого? На сцені вони обидва були такими, як були
в житті. Один репрезентував українську вдачу й українську куль-
туру, тобто український світ. Другий репрезентував російську
вдачу й російську культуру, тобто, як сказали б тепер, "русскій
мір". Коли вони грали свої інтермедії на сцені, народ сміявся пе-
реважно з того, що говорив Тарапунька (він же Тимошенко). Реп-
✍ 211 ✍
ліки Штепселя (Березіна) були стриманішими, ба навіть стрима-
ними, і сміху, як правило, не викликали. До певного часу реготав
разом з усіма і я, не замислюючись над суттю ні того, що розігру-
валося в інтермедіях, ні рольових функцій виконавців. Аж поки не
трапилася мені людина, яка відкрила мені очі на те, чого я впри-
тул не бачив.
...Ішов концерт просто неба на одному з чергових "Днів
української культури в Москві". Я стояв осторонь, спостерігаючи
за тим, що відбувається на подіумі і в аудиторії, регіт якої пере-
кривав те, що лунало зі сцени (підсилювачі були ще ті). Моїм
компаньйоном був відомий грузинський письменник (грузини і в ті
часи були з-поміж тих, хто найприхильніше ставилися до україн-
ців). Десь на середині виступу Тарапунки і Штепселя після того,
як ущух вибух чергового реготу слухачів, мій грузинський колега
раптом каже:
— Я не розумію, чому ви, українці, смієтеся з того, що
грають ці артисти на сцені. Зверни увагу: Штепсель говорить
чистою і правильною, літературною російською мовою і по суті
безперервно повчає свого партнера. А Тарапунька? Тарапунька
говорить увесь час суржиком, просторіччями, меле якісь нісеніт-
ниці… Вони ж знущаються над вами й вашою мовою! Вони при-
нижують вас! Невже ви, українці, цього не розумієте?
Мені не було чого сказати у відповідь. Справді-бо, дует
Тарапунки і Штепселя був чи найдієвішим інструментом нага-
дування про статус українця як "меншого брата", про друго-
сортність української культури, про переваги "русского міра"...
Відтоді я перестав сміятися на концертах за участю Тарапуньки і
Штепселя.
Чи усвідомлював Юрій Тимошенко ці речі? Я так і не на-
смілився затіяти з ним розмову на цю тему. Підозрюю, що не міг
не усвідомлювати і що це було для нього серйозною вну-
трішньою драмою, біль від якої він тамував анекдотами. Але не
повставав. Хоч мав можливості впливати на сильних світу цього і
одного разу спонукав П. Шелеста замінити практично все керів-
ництво українською культурою в ЦК КП України, але то вже інша
історія, про яку я, можливо, розкажу, але іншим разом.
Між іншим, обговорюване нами явище проявилося два
століття тому і знайшло своє відображення у творчості Григорія
Квітки-Основ'яненка.
✍ 212 ✍
✍
ПІСЛЯСЛОВО ДО ЮВІЛЕЮ
30 червня 1941 року у Львові відбулася знаменна подія —
проголошення незалежної Української держави. Ця акція не була
настільки успішною, як сподівалися. Ініціатори поплатилися за
своє зухвальство і зрозуміли, що німецькі націонал-соціалісти ні-
чим не кращі за російських комуно-більшовицьких інтерна-
ціоналістів. І перші, і другі розглядали Україну лише як територію.
Отож затіяна ними світова війна й була почасти битвою
за цю територію, яка упродовж століть вабила до себе найбагат-
шими у світі чорноземами, надрами з либонь усією таблицею
Мендєлєєва і, ясна річ, працьовитим людським ресурсом.
Учора я не став нагадувати вам про цей ювілей, оскільки
написав про нього раніше, але я сподівався, що про нього напи-
шуть більше і краще за мене інші. А поговорити справді є про що:
подія 75-річної давності є тим історичним тлом, на якому рельєф-
но вимальовуються проблеми українського сьогодення.
Звісно, як я й передбачав, ні слова не було сказано на
офіційному рівні. Промовчали ті, що люблять відстежувати па-
м’ятні дати. Єдиний, хто згадав про цей ювілей учора, —Во-
лодимир В’ятрович. Але що мене найбільше вразило, так це те,
що справді славний ювілей знаменного явища в українській істо-
рії проігнорували націоналісти, які вважають себе продовжувача-
ми справи Степана Бандери.
Сьогодні я перепощую свій попередній запис без споді-
вання на бодай якесь обговорення знаменної дати, а скорше як
докір усім тим, хто ще не позбувся своєї дрімучої совковості й
підсвідомо продовжують жити в парадигмі "дєдивоєвалі", хоч на
словах і відгороджуються від цього.
✍ 213 ✍
✍
РОЗДВОЄННЯ СВІДОМОСТІ
Трапилося мені сьогодні підряд переглянути два відео-
записи телевізійних передач із Києва, які за стилістикою були то-
тожними, хоч і відрізнялися змістом. Обидва телеканали форма-
льно — україномовні, що потверджують текстові елементи карти-
нок. На обох каналах модератори розмовляють російською мо-
вою (тим далеко не перфектним варіантом російської мови, що
побутує в Україні).
Гостями студії в одному випадку був відомий нардеп із
журналістським минулим, який у побуті явно послуговується оз-
наченим вище варіантом російської й професійно володіє україн-
ською.У другому випадку гостем студії був університетський про-
фесор і доктор філологічних (sic!) наук, який також у побуті явно
послуговується означеним вище варіантом російської й про-
фесійно володіє українською. Я добре знав його батька, який чу-
дово володів українською і від якого за роки нашого знайомства
не чув жодного російського слова.
В обох телепередачах гостям студій задавали запитання,
а гості на ті запитання мали відповідати. Усе дуже просто. Я на-
певно сприйняв би це як приклади до теми "мовної шизофренії",
за означенням Юрія Шевчука, і не більше, якби модератори гово-
рили однією мовою, а гості другою. Тут же мали місце просто
шедеври мовної еквілібристики, коли обидва гості обох теле-
каналів, наче зумисне, одно речення говорили російською, друге
речення — українською, третє — знову російською і т. д. Часом
на таке скочувалися й модератори, особливо — у передачі за
участю нардепа.
Ясна річ, я не міг не згадати про "мовну шизофренію”.
Але я згадав іще й про мою давню (десятки років тому) розмову з
тодішнім першим проректором Шевченківського університету, ди-
ректором Інституту фізіології, академіком АН України, профе-
сором і доктором біологічних наук П. Г. Богачем*). Обговорювали
✍ 214 ✍
ми з ним тему суржика у мові деяких високих посадовців, і Петро
Григорович тоді сказав: "Колись я багато думав над фізіолоґі-
чними процесами у мозку, пов'язаними з мовленням, і дійшов
висновку, що змішування мов напевно призводить і до збою у
фізіологічних процесах у мозку. Інакше кажучи, я певен, що у них
така ж каша в голові, як і в мові".
Отже, йдеться, очевидно, не просто про "мовну шизофре-
нію” як роздвоєння на рівні мовлення, тобто обміну інформацією.
Йдеться і, я сказав би, про сум'яття свідомості, тобто про роздво-
єння свідомості. Відтак стає просто моторошно від того, як про-
буєш уявити собі мільйони, ба навіть десятки мільйонів людей,
вражених цією справді страшною психічною хворобою.
Цей "зсув по фазі" у цілої нації, мабуть, чи не найбільшою
мірою пояснює і стовідсотковий рівень корупції, і низьку націона-
льну свідомість, і комплекс меншовартості, і брак гідності, і гро-
мадянську безвідповідальність, і ще багато що. То, можливо, має
сенс українцям визнати себе психічно хворою нацією, а Україну
— лікарнею для душевнохворих людей, і тоді принаймні можна
нікого не наказувати за корупцію й інші жахливі злочини?
Один із моїх героїв (той, хто професор і доктор філолоґіч-
них наук) поширив відео із своїми балачками з таким супровід-
ним текстом: "Рекомендую як одне із моїх кращих за останні
тижні…" Підкреслюю: "як одне із моїх кращих". Не більше і не
менше!
Нардеп також поширив свої балачки в телеефірі й збирає
компліменти від прихильників та тумаки від критиків.
Ув обох випадках критичного переосмислення фахівцями
(!!!) свого перформенсу в телевізорі перед мільйонними аудито-
ріями не відбулося. Наче так і треба!ґ
———————-
*) У середині 70-х П. Г. Богача не було обрано дійсним
членом АН СРСР з однієї причини: його вважали переконаним...
українським буржуазним націоналістом. А він просто був високо-
інтелігентною й висококультурною людиною. І помер він дуже
рано.
3 серпня 2016 р.
✍ 215 ✍
✍
ПРО ІМІҐРАНТІВ З РОСІЇ В УКРАЇНУ
Олександр Ройтбурд написав у коментарі до одного із мо-
їх записів: "тогда запишите меня в эту спецоперацию. я счи-
таю что в украину должна возвращаться и эмигрировать рос-
сийская интеллектуальная элита как когда-то украинская эли-
та массово уезжала в россию. а киев вполне может стать ее
прибежищем как прага 20-х годов. я агент фсб?"
Звичайно, можна було б не заперечувати проти повер-
нення й іміграції в Україну російської еліти. При цьому має бути
виконана одна умова: перед одержанням права на проживання
вони достатньою мірою вивчають українську мову.
Чому? Тому, що, по-перше, вони повинні інтегруватися в
українське суспільство, а по-друге — убезпечити Україну від
привнесення, хай і мимовільного, "русского міра".
Для людей високої культури це не повинно бути пробле-
мою, як не було свого часу проблемою для моїх знайомців сибі-
ряка Геннадія Коновалова, який став відомим українським літе-
ратурним критиком, та вологодця Ігоря Шведова, який створив у
Києві театр одного актора.
Думаю наплив кисельових, шустерів і под. треба зупиня-
ти, і зупиняти негайно.
Українська еліта, яка масово від'їжджала в Росію, до речі,
вільно володіла російською й інтегрувалася в російську куль-
туру.
✍ 216 ✍
✍
МЕТАМОРФОЗИ ПЕТРА ТОЛОЧКА
“Спротив.інфо” назвав академіка Петра Толочка “лідером
антипутінського підпілля” і похвалив його книжку “Звідки пишла
Руська земля” як “хроніки гібридної вийни”, наголосивши, що кни-
жна “написана легко, але за канонами академічної науки”. Мож-
ливо, воно й так. Без уважного прочитання книжки неможливо
бодай щось говорити про відмінність концепції цієї праці від тих
світоглядних позицій, якими "уславив" себе академік за деся-
тиліття своєї наукової кар'єри. І почав він заживати цієї "слави" з
того, що голобельною критикою намагався знищити історичний
роман (себто художнє полотно) мого старшого колеги і друга Іва-
на Білика "Меч Арея", який згодом таки дійшов до читача й зажив
заслуженої популярності. Відтоді ні своєю науковою, ні своєю по-
пуляризаційною, ні своєю суто людською активністю пан Толочко
не проявляв себе як україноцентрична постать. Він увесь час з
роззявленим ротом дивився туди, куди вказує булава Б. Хмель-
ницького з Софіївської площі в Києві.
Якщо те, про що пише автор цієї публікації правда, тоді
чому цей науковець продовжував рядитися в тогу псевдовченого
й навіть не намагався бодай якоюсь мірою продемонструвати
процес свого прозріння й підготувати сучасне українське суспіль-
ство до належного сприйняття його останньої праці? Можливо,
відтак і "Свобода" поставилася б до оновлення П. Толочка толе-
рантніше. А так поки що закрадається підозра, що академік Толо-
чко ще раз вирішив показати себе в ролі флюгера: уже лише
сліпий не бачить, що незважаючи на розв'язану світову інформа-
ційну війну, Росія програє свою стратеґічну битву за Україну і що
настав час прибирати зайву літеру з її назви. Що й робить Петро
Толочко, повторюючи тепер очевидні істини, яких допіру він про-
сто не хотів бачити.
✍ 217 ✍
✍
СЛОВО НА ЗАХИСТ КОКОТЮХИ
“Не все російськомовне в Україні є російським, «кацапсь-
ким» та «москальським». Що зробити, аби патріотично налашто-
ваний сеґмент Facebook сприйняв новинки українського серіаль-
ного виробництва позитивно?” — читаємо на сайті “Детектор
медія”.
Що не все російськомовне в Україні є російським, це —
правда. Але ж правда й те, що все російське, "москальське", “ка-
цапське” — російськомовне, і про це не треба забувати.
Також я поділяю думку Андрія Кокотюхи, що російська мо-
ва в Україні — начебто й не російська, а своєрідна якась мова,
яку росіяни все одно вважають російською, що, у свою чергу, дає
їм підстави вважати Україну частиною "русского міра".
А. Кокотюха говорить про мову, забуваючи, що за нею
стоїть явище набагато більше, ніж власне мова, частиною якого
є також ментальність, національна ідентичність і все таке інше.
Нарешті, я солідарний з Кокотюхою в тому, що професор
Колумбійського університету Юрій Шевчук перегнув палицю, ви-
словлюючись з приводу телевізійних серіалів, до яких причетний
Андрій.
Правда, мушу зауважити, що перегин цей, як на мене,
зводиться до одного — емоційності. Як людина, Ю. Шевчук мав
право виразити свої емоції у будь-якій доступній йому формі.
Тим більше, що таким же способом висловлює свої думки й Ко-
котюха.
Як професор же, пан Шевчук не мав права вдаватися до
емоційних оцінок. Він повинен був беземоційно повторити, що
має місце синдром хвороби, діагноз якої він встановив раніше:
"мовна шизофренія".
Мене особисто симптоми встановленої моїм колегою хво-
роби підвели до думки про наявність в українському суспільстві
перевернутої свідомості. Інакше кажучи, який рівень мислення,
✍ 218 ✍
такий рівень і вираження думок. Каша в головах — причина вико-
ристання чужої мови, суржика і т. ін.
Усвідомлять себе народом, відчують свою національну
гордість, заговорять українською, — тоді й поговоримо. А поки
що хай живе й перемагає малоросійський синдром. Усіма засо-
бами специфічної російської мови. Ключове тут слово — “росі-
йська", хоч якими специфічними особливостями вона не виріз-
нялася: діалект є діалект.
Чи не так, Андрію?
✍ 219 ✍
✍
МОВНИЙ СКАНДАЛ В ОХМАТДИТІ
Художницю просять змінити на малюнках російськомовні
написи на українські
Що ми маємо? Одно із двох:
Перше. Рівень свідомості й фахової культури художниці
— на рівні плінтуса. Інакше вона від самого початку не робила б
тієї дурниці, яку зробила.
Друге. Художниця — свідома й підступна представниця
"русского міра", яка у вигляді благочинної акції вирішила попіари-
тися, а заодно й підкинути дрівець у полум'я розбрату. Відтак це
вже — не дурниця, а злочин.
Перше + Друге = Цілком можливе. "Русскій мір" не замо-
рочується розв'язуванням надскладних для нього культуролоґіч-
них завдань і лізе через усі щілини, де тільки може.
Оскільки Охмадит є державним закладом, за логікою ре-
чей, усі й будь-які написи в ньому мають бути державною мовою.
Художниця затялася не робити змін. Це її право.
Оскільки авторське право художниці у цьому випадку не
захищене (і не може в принципі бути захищеним), держава в осо-
бі МОЗу має право і повинна закрити цю тему, запросивши іншо-
го художника, який вніс би бажані виправлення. Хай навіть і за
певну плату.
Є тут, правда, ще один нюанс. У доданому тексті сказано,
що художниця зробила такий подарунок у знак вдячності.
Охмадит здавна "славився" проявами корупції у тих чи
інших формах.
Отже, це добрий привід провести розслідування з погляду
наявності в цьому явищі корупційної складової.
✍ 220 ✍
✍
УКРАЇНІЗАЦІЯ ЯК ФАКТОР УТВЕРДЖЕННЯ
НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Роздуми напередодні ювілею
Поділяючи розчарування пана Володимира Кулеби (запис
22 серпня), хочу поспівчувати йому і всім, як він, а водночас і по-
ділитися деякими роздумами з нагоди 25-річчя проголошення не-
залежності України.
Хто уважно читає мої публікації, напевно звернув увагу на
те, що у за'язку з обговорюваною нині датою я більше вдаюся до
формули "проголошення незалежності України", аніж “незалеж-
ності України". Колись я навіть це обумовив ув одній із своїх
статей.
Для мене це важливо, і я сподіваюся, що й ви розумієте,
що незалежність здобувають і утверджують не в один день, мі-
сяць, ба навіть рік. Був час, коли я був переконаний, і переко-
нував у цьому інших, що мине 20 - 25 років, і все буде в повному
порядку. І навіть російськомовний український патріотизм буде
нам на руку.
Не скажу, що я не мав рації. Сталося те, що більшість із
нас сприймали як другорядне й навіть несуттєве. Відтак не від-
чули потенціну загрозу ще ненародженого "русского міра" й не
підтримали щойно народжену тоді МОДУ на все українське.
Словом, романтичний кравчукізм номенклатурного розли-
ву проморгав хвилю національного піднесення, а цинічно-праг-
матичний кучмізм скористався моментом. А за кучмізмом не мо-
гли не прийти бандитизм, олігархія, нігілізм із пофігізмом і все,
що має місце бути тепер.
Націонал-демократія,яка подавала надію у глибинній сти-
хії Руху, виявилася деморалізованою й задушеною нестихійною,
від початку добре організованою частиною того ж Руху. З часом
на ці ж граблі наступить Майдан 2004, а потім і 2013–2014 року.
✍ 221 ✍
Товариство української мови імені Т. Шевченка як паро-
сток українізації майбутнього України виявилося мертвонародже-
ним. Де воно тепер?
Відроджена й славна в минулому, за набагато складніших
часів і обставин, "Просвіта" пішла не тільки не тим шляхом, а й
не туди. Замість того, щоб відроджувати власні історичні традиції
й займатися українізацією, вона обмежується лементом про не-
обхідність захисту української мови.
Буквально вчора мене запитали, чи не знаю я, куди веде
"Просвіту" Павло Мовчан з В. Семистягою. Запитайте у того ж
Мовчана.
Засновників і лідерів названих вище рухів і організацій —
зазвичай вихідців із номенклатурного, компартійного середовища
— я особисто знав десятки років тому. З кимось навіть дружив,
товаришував, приятелював...
Коли все почалося, наївний, я підходив до них, формаль-
но уже начебто безпартійних, фактично ж іще з партквитками ко-
муністів, й підбивав ініціювати добровільну відмову учорашніх
членів КПРС (хай і досить національно свідомих, але з глибоко
загнаною в них ментальністю номенклатурника) на користь тих,
хто ніколи не перебував у цій партії.
Нас, безпартійних українців, достатньо освічених і досвід-
чених для того, щоб стати біля керма нової, нерадянської, неза-
лежної України, було в рази більше, ніж учорашніх комуністів.
Ні, вони воліли змінити колір прапора й лозунги, але за-
лишитися при владі чи залишити владу у своїх руках. Ніхто не
захотів пиляти сучок, на якому сидів. Доля й майбутнє України їх
фактично не цікавили. А приклад добре знаного багатьом із них
(а декому й особисто знайомого) Вацлава Гавела їх не надихав.
Спливли роки, хтось із них просто зійшов зі сцени, а хтось
мімікрував, мандруючи від однієї політичної сили до іншої, усе
далі й далі віддаляючись від... України. Не хочу називати імена в
минулому часом уславлених, та й тепер відомих діячів.
Серед них було багато вчених, письменників, професорів
і вчителів, тією чи іншою мірою обізнаних із досвідом українізації
20-х років минулого століття й теоретично спроможних усвідоми-
ти значення українізації для утвердження проголошеної незалеж-
ності й успішного поступу України.
Тривко прищеплений їм пролетарський інтернаціоналізм,
однак, застував їм очі й затуманював свідомість. Відтак вони
спромоглися проголосити, що збудують таку Україну, в якій росія-
✍ 222 ✍
нам житиметься краще, ніж в Росії, євреям — краще, ніж в Ізраї-
лі, полякам — краще, ніж у Польщі і т.д.
При цьому було знехтувано одним, але найсуттєвішим:
усе це було можливе за умови українізації, відродження традицій
і додержання звичаїв українського народу.
Що маємо у висліді? Хто і як тепер, через чверть століття,
господарює в Україні? Хто тепер згадує добрим словом "батьків
незалежності"? Де вони тепер, ці патріоти-обіцяльники?
Одурений своїми ж синами й дочками, народ продовжує
спати непробудним сном. Лише кожен другий громадянин підтри-
мує обов'язковість уживання української мови як державної. Про
потребу додержання традицій і звичаїв навіть соціологи не ду-
мають.
Етнічні меншини правлять бал, демонструючи брак будь-
якої громадянської свідомості, дисципліни, законослухняності, а
також брутально зневажаючи цінності й права корінного народу,
його мову, традиції й звичаї.
Увесь світ з подивом, часом із співчуттям, а часом і з ба-
жанням допомогти дивиться, як низведений до бидла багато-
мільйонний народ терпить наругу над собою кількох орґанізова-
них злочинних угрупувань, вовтузиться у боротьбі з корупцією й
по суті ходить під себе, сподіваючись, що хтось прийде, визво-
лить його, влаштує йому заможне й щасливе життя, яке потім
можна буде продовжувати оспівувати усе тими ж тужливими
піснями.
...В усіх гілках української влади позаймали місця ті, кого
навіть диктатура пролетаріату стидалася висувати на відпові-
дальні посади. Знищену Росією аристократію й національно сві-
дому еліту замінила псевдоеліта, основу якої складають сторожі
й куховарки, водії й коханки. Модерна інтелігенція має собі за
кумирів знаменитих пристосуванців.
Можна гасити світло й закривати театр цього абсурду.
Чи не будемо? Може таки згуртуємося навколо націона-
льно свідомих лідерів із стратегічним мисленням і баченням
перспектив успішного розвитку України й таки не тільки відсто-
їмо, а й утвердимо її незалежність?
Не можна втрачати нагоду, яку дає нам зараз Історія!
✍ 223 ✍
✍
ЧИ ДОПОМОЖЕ ФУКУЯМА УКРАЇНІ?
Стаття перша
Це дуже добре, що Український католицький університет
вирішив запросити в Україну проф. Френсіса Фукуяму й послуха-
ти його міркування щодо того, що і як можна зробити, щоб ви-
вести Україну з кризи й дати їй поштовх для успішного поступа-
льного розвитку.
З викладеного бачимо, що проф. Фукуяма, хоч і належить
до вельми суперечливих науковців, має багато й мудрих думок,
які стосуються вишколу лідерів, подолання корупції, налагод-
ження успішного урядування в суспільстві й ефективного менед-
жменту в економіці, приватному бізнесі та інших сферах.
Усе це прекрасно. Ініціатива УКУ, безумовно, заслуговує
заохочення й підтримки. Але...
Огляньмося на три десятиліття назад. Наприкінці 80-х ро-
ків минулого століття у Києві заякорився інший професор — Бог-
дан Гаврилишин із своїм Міжнародним Інститутом Менеджменту,
почавши досить активну й ефективну діяльність приблизно в
такій же царині.
Проф. Гаврилишин мав значні переваги. По-перше, він
почав працювати в Україні за значно сприятливіших обставин,
коли назрівав і таки відбувся розпад СРСР і Україна потребувала
свіжих ідей для вибору свого шляху в майбутнє. І українці по-
тяглися до нього й до його МІМу.
По-друге, проф. Гаврилишин був фігурою у світовій науці,
мабуть, потужнішою, ніж є проф. Фукуяма, і, що дуже цікаво, він
свого часу прилучився до відродження тепер дуже успішних еко-
номік світу, зокрема — й історичної батьківщини Ф. Фукуями.
По-третє, проф. Гаврилишин приїхав в Україну з тим, чого
ніколи не привезе жоден інший його зарубіжний колега такого
рангу, як проф. Фукуяма. Пан Богдан — українець, який залюбле-
✍ 224 ✍
ний у свою батьківшину, знає й розуміє те, чого ніколи не дано
буде зрозуміти іншим.
За три десятиліття Б. Гаврилишин і його МІМ, звичайно,
зробили чимало. Виучні славетного вченого постаралися досить
добре у державному й приватному секторах української еконо-
міки пострадянського періоду.
Та мені хотілося б спонукати вас подумати над тим, що й
чому пішло не так, як було задумано у цьому справді грандіоз-
ному проекті. Бо саме це є повчальним для нас. А нижче я скажу,
якого висновку зрештою дійшов і сам керівник цього проекту
проф. Гаврилишин.
На початку 90-х років за участю Б. Гаврилишина було
засновано Українську Асоціацію Економіки й Менеджменту. Очо-
лив її проф. Веніамін Сікора. Як один із засновників, автор цих
рядків відповідав у цій асоціації за інформаційне забезпечення.
На жаль, асоціація не відбулася. Її просто затоптали ті
сили, яким вона ставала поперек дороги, і серед цих сил була зо-
крема УАПП, яку тоді очолював Л. Кучма.
Як відомо, проф. Гаврилишин був одним із радників пре-
зидента Л. Кравчука, не такою регулярною була його співпраця з
президентами Л. Кучмою, В. Ющенком і були навіть спроби нала-
годити контакти з В. Януковичем. Про стосунки проф. Гаврили-
шина з П. Порошенком у мене інформації немає.
Ще в Києві, а потім у Мюнхені в УВУ мені довелося нема-
ло спілкуватися з паном Богданом, і він скаржився на те, що його
слухають, але не чують, що його не слухають і роблять по-своє-
му або й навпаки.
Якщо моє свідчення видається вам суб'єктивним, виґуґ-
літь і почитайте інтерв'ю, дані проф. Гарилишиним різним україн-
ським ЗМІ. Можливо, є й відеозаписи розмов із ученим.
З цього всього ви напевно складете собі уявлення про
зневаженого на рідній землі всесвітньовідомого вченого, без
якого напевно не було б і Фукуями, хай він і не був прямим учнем
Гаврилишина.
Очевидно, що таки немає пророка в своїй вітчизні. Тим
більше, що Б. Гаврилишин приїхав в Україну своїм коштом, і
ніхто, крім нього самого, не фінансував його проект. Він хотів і
хоче добра Україні більше, ніж він хотів цього для тих країн, які
платили йому гроші.
Упродовж десятиліть роботи в Україні проф. Гаврилишин
робив і робить свою роботу в царині економіки й менеджменту, і
ця робота приносила й приносить йому більше розчарування, ніж
✍ 225 ✍
втіхи. Тільки нещодавно він зрозумів, чому діло не йде так, як
йому і всім нам хотілося б.
Був тривалий час, коли, як і Б. Гаврилишин, я був переко-
наний, що ефективний менеджмент і успішна економіка є пана-
цеєю від усіх бід України. Заживуть українці добре — усе інше
прийде само собою. Не прийшло! В котрий раз Україна перетво-
рюється на руїну.
Зверніть увагу на останні інтерв'ю Богдана Гаврилишина.
Про що там, зокрема, говорить цей мудрий учений, чого раніше
він не зауважував?
Фахівець з економіки й менеджменту, проф. Гаврилишин
заговорив про потребу й необхідність українізації.
Я дуже давно не спілкувався з паном Богданом. Відтак не
знаю, якою мірою наші розмови спонукали його до тих думок, які
він почав висловлювати останнім часом. Тим більше, я не певен,
що він читає написане мною тепер.
У чому я певен, так це те, що потребу українізації почали
розуміти, усвідомлювати й популяризувати учені, чиє коло інте-
ресів, здавалося б, є вельми космополітичним і далеким від суто
національного фактора, та ще і в нематеріальному його аспекті.
Зараз важливість українізації поза власне мовною сфе-
рою мало хто розуміє. Подивіться, чого тільки не пишуть комен-
татори під моїми публікаціями з питань українізації. Їм невтямки,
що українізація означає не тільки й не стільки запровадження ук-
раїнської мови в усі сфери життя, а ще й відродження націона-
льних традицій і звичаїв.
Завдяки нашим унікальним чорноземам і родючості нашої
землі, комусь було вигідно упродовж століть культивувати імідж
України як країни, ба навіть просто території, суто аграрної, сіль-
ськогосподарської з хутірним устроєм, який спричинився й до
майже нищівного загальника — хуторянство.
Якщо якусь тезу довго повторювати, як мантру, то вона
стає матеріальною силою й трансформується в реальність. Від-
так хуторянство спричинило синдром меншовартості, на основі
якого підступний і наглий сусід виплекав таке ганебне явище, як
малоросійство, нині часто означуване теґом "какаяразніца".
А поміж тим... Ливарне виробництво на території України
було розвинуте ще за часів Трипілля. Демократичне урядування
(віче) практикуємо також з давніх давен. Сучасне промислове ви-
користання нафти й газу почалося в Україні. Потужний конкурент
банківської системи — кредитівки — виник в Україні. Наймодер-
✍ 226 ✍
ніше — світове комп'ютерне програмування закорінене також в
Україні.
Україна — пуп сучасної європейської цивілізації.
А тепер повернімося до Френсіса Фукуями. Чи до снаги
американському японцеві зрозуміти й усвідомити те, що доступ-
не навіть не кожному сучасному українцеві, щоб ефективно при-
стосувати свої напрацювання до українських реалій?
Відповідь на це запитання — однозначна. Звичайно, це
зовсім не означає, що ми повинні іґнорувати напрацювання
проф. Фукуями та інших світових світил.
Спосіб, у який це здійснює УКУ, навряд чи можна назвати
продуктивним для України. Проф. Фукуяма приїхав до Львова не
з великої любові до України і не власним коштом, як проф. Гав-
рилишин. Ми знаємо або здогадуємося, хто запросив Ф. Фукуяму
і хто фінансує цей проект.
Відтак запитаймо себе: який інтерес переслідує той, хто
замовляє цю "музику"? Чи спонсор цього проекту зацікавлений в
українізації? Адже українізація не залишить місця для панування
олігархату в Україні.
Зрештою, через вказані вище причини, що не привозили б
в Україну найвидатніші уми світу, воно все одно не приживеться,
воно зійде на пси, як це досі траплялося не раз.
Отож чи є сенс і в цій сфері наступати на граблі так само,
як уже не раз українці наступали в інших сферах?
Коли ж ми українізуємо Україну, ми доростемо і до вміння
вивчати й засвоювати світовий досвід, уміло припасовуючи до
наших власних національних потреб і можливостей.
✍ 227 ✍
✍
ФЕНОМЕНАЛЬНО! РОЗТРОЄННЯ
СВІДОМОСТІ
— Когда вы вернулись, некоторые говорили, что вы мо-
жете стать инструментом в руках Петра Порошенко или
Юлии Тимошенко. Мол, они обязательно используют вашу нео-
пытность в политике и высокий рейтинг для реализации сво-
их политических амбиций и целей…
— Прилетев на Родину, я объяснила президенту, что
стану его щитом во внешней политике. Потому что в моих
интересах защищать Украину на международной арене. В то
же время я буду щитом для Юлии Владимировны в ее деятель-
ности против президента. Поскольку у нас в стране не та
власть, за которой, на мой взгляд, стоит идти. Я также ска-
зала: если меня достанут все — я пойду против всех. Стану
щитом для народа против власти.
Я не мав наміру коментувати це інтерв'ю, але коментато-

ри, як завжди, захопилися то захвалюванням, то критиканством, і
в емоційному запалі не помітили явище, на яке я й хотів звернути
увагу.
Тут — не стільки про Надію Савченко, скільки про цікавий
феномен української політики.
Час від часу ми любимо повторювати приказку про двох
українців і три партії. Нещодавно я оприлюднив нотатки, в яких
обговорюється таке притаманне українському суспільству явище,
як роздвоєння свідомості.
Тут же має місце феномен, який можна назвати розтроєн-
ням свідомості. Маємо ситуацію, про яку не скажеш "і вашим, і
нашим", бо має місце і явище, уже відоме українцям як "проти
всіх". І в цьому вся печаль.
✍ 228 ✍
За логікою речей, має місце брак світогляду, принципів і
переконань, хоч є позірна позиція, за якою проглядається бажан-
ня показати характер. І більш нічого.
Савченко — не одна така. Таким був і Л. Кучма. Пригаду-
єте його: "Скажіть мені, яку Україну будувати, я таку й буду-
ватиму”? І от тепер такий "державник" у Мінську пожинає плоди
свого "будування".
✍ 229 ✍
✍
ОСВІТА І НАУКА
Сфера, що має бути попереду всієї планети,
виявляється найвідсталішою
Обговорюється закон України “Про вищу освіту”. Олек-
сандр Співаковський як очільник профільного комітету Верховної
Ради виступає з статтею “Закон «Про вищу освіту»: стратегія на-
гальних змін” (golos.com.ua/article/295672). Статтю активно обго-
ворюють у мережах…
У коментарі пані Лариса Ніцой пише:
«Основний сумнів закону — це навчання меншин, почина-
ючи з 5 класу. ми казали, що це слабке місце. Що тут дірка.
Покладіть схему, як будуть меншини вивчати свою мову з 5 кла-
су. То влада послухала? Ні. Спеціально залишила дірку. Ми вва-
жаємо, щоб дискримінувати через неї українців. Європа виріши-
ла, щоб дискримінувати меншини. Цей мутний пункт можна було
зробити не мутним, а прозорим. І, до речі, саме через цей пункт і
виник скандал. Читайте пункт 9. А цього можна було уникнути».
Проблема не в статтях цього закону, які стосуються мови
й питання про дискримінацію кого б там не будо — українців чи
меншин.
Проблема цього закону в тому, що закон утверджує за-
старілу радянського типу систему освіти. Ця система освіти поз-
бавлена україноцентричності, національної ідеології й методо-
лоґії освіти, стратегії її розвитку та ін.
За наявності такого підходу мова навчання не набувала б
такої гостроти. Навіть школи з меншинними мовами викладання
виховували б україноцентричних людей. А отже й важливість
знання державної мови сприймалася по-іншому, а розширення
запровадження української мови сприймалося б з розумінням”.
Чим тільки не переймаються стратеги освіти в Україні —
хоч загальної, хоч вищої!
✍ 230 ✍
Звичайно, обговорювані питання важливі, і вони мають бути так
чи інакше обумовлені законодавством.
На жаль, як у законі про вищу, так і про загальну освіту
взагалі не йдеться про концептуальні засади освіти, зокрема
питання її українізації.
Йдеться не про мову чи мови викладання, а про націона-
льну ідеологію й методологію освіти, яка закладала б основи на-
ціонального світогляду, україноцентричності й громадянської від-
повідальності особи, тобто творила б особистості з високим рів-
нем свідомості й служіння своїй Баттківщині.
Схоже, що політики й експерти в Україні про це навіть не
починають думати.
Коментатори звертають мою увагу на симптоматичний
факт:
"Подивіться у список друзів лідерів сепарів: викладачів
значна частина. Чому б то? Ось то і цікаво. Так само серед вчи-
телів. Ідеологія минулого зцементована в мозку."
Очільниця МОНу наголошує, що у неї є лише один кри-
терій контролю за придатністю кадрів — моральність. Фахова
придатність та відповідність національним, державним інтересам
(патріотичність) учителя школи чи викладача вишу уже не бере-
ться навіть до уваги.
Виходить, що інтелектуальна частина українського суспі-
льства, яка мала б вести вперед решту суспільства, вирощувати
нову зміну, надихати суспільство новими ідеями, зрештою нести
в люди передові знання, отже — бути авангардом українізації Ук-
раїни, — є хвора на совковість, пасе задніх, тягне суспільство в
минуле.
Пригадується фраза Леніна: "Ми поставимо народного
учителя на таку висоту, на якій він ніколи не стояв". Виходить,
комуно-радянська влада за 75 років таки зуміла перетворити учи-
теля (педагога, викладача, професора) на такого зомбі, що й
через десятиліття після розвалу СРСР відтворює самого себе.
Це — справді страшно.
Очевидно, що МОН має вжити радикальних заходів для
очищення всієї системи освіти й науки від антиукраїнських, анти-
державницьких, консервативних елементів. Трансформація
МОНу — запорука усіх інших перемог України й українського су-
спільства.
Система підготовки й підвищення кваліфікації вчителів
має зазнати рішучого реформування у першу чергу. Совкові пед-
інститути, як їх не перелицьовуй на університети, університетами
✍ 231 ✍
все одно не стають — вони продовжують штампувати кадри, на
які їх запрограмувала ще радянська влада. Схоже, що ставши
університетами, вони потягли вниз і власне університетську ос-
віту.
Напевно, академії педагоґічних наук та вищої школи тре-
ба ліквідовувати, а на їхній матеріальній базі формувати освіт-
ньо-наукові орґанізації абсолютно нового типу. Про НАНУ у цьо-
му випадку мова не йде, але я вже не раз висловлював своє
ставлення до цієї структури і до того, що в ній відбувається.
Як я й передбачав, з пані Л. Гриневич вийшов нікудишній
міністр. Вона, до всього, не спроможна нормально сприймати
критику на свою адресу. (Пішла з моїх друзів на ФБ після моїх за-
стережень — замість того, щоб утягнутися в дискусію й бодай
спробувати розібратися в собі.)
Сумно й від того, що ні в уряді, ні у Верховній Раді, ні в
жодній поліитичніц партії, ні в громадських організаціях і рухах
України немає критичної маси людей, здатних усвідомити зна-
чення освіти й науки та їх українізації для розбудови незалежної
України. Поодинокі ентузіасти погоду не роблять.
У світлі сказаного вище набуває більшої ваги проект Ук-
раїнського Університету, який має стати лідером українознавчих
студій і українізації, поставши спочатку в діаспорі, а потім при-
йшовши і в Україну.
✍ 232 ✍
✍
УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ЯК ПРОБЛЕМА
Є в мене один дуже давній знайомий, який за радянсь-
кої влади відбував "покарання" за своє дисидентство, прожив до-
сить тривалий час у діаспорі, з часом повернувся в Україну і за-
раз досить активно продовжує дисидентствувати. Переважно в
мережах, викладаючи на своїй сторінці, а на додаток ще й розси-
лаючи на приватні скриньки своїм ФБ друзям гнівні інвективи на
адресу нинішньої української влади.
Його думки й ідеї за своєю суттю цілком правильні й
праведні. Біда лише в тому, що рвуться із них лише крики душі,
властиві хіба що для мітингування сплески емоцій і надія на те,
що все стане на свої місця, коли "повісять Кравчука" (з усіх ко-
лишніх президентів у нього найбільша відраза саме до цього) чи
коли він поїде до Києва й особисто покладе на стіл генпрокурора
свою недоладно написану заяву з переліком вимог (ці вимоги
навіть не належать до компетенції ГПУ).
Навіть розмова про пробудження, згуртування й консо-
лідацію українського суспільства, про необхідність системних
змін у цьому суспільстві, про повне перезавантаження держави з
назвою "Україна" тощо роздратовує його, і він уперто стоїть на
своєму.
Цей мій знайомець належить до активно-агресивної ча-
стини українського суспільства; у нього легко піднімається рука і
в морду дати, якщо його хтось роздратує.
Інший українець, незнайомий мені ні особисто, на вір-
туально, написав мені в приват з приводу однієї із сторінок, на
яких ми намагаємося пробуджувати українське суспільство й за-
кликаємо до системних змін і перетворень, таке:
"Дякую за сторінку: не прийнятно.-У нас при владі бан-
дити-паперсники, окунатися у гівно ще і ще для мене не прийня-
тно. Я все життя прожив у пустопорожніх обіцянках "у світле
майбутнє". Прозрів. Підійматися, ой як важко! В нас зароджу-
✍ 233 ✍
ється громада, але все спорадично, самоплином. Я ще малюю:
підготовка їсть увесь мій час, приділяю час родині".
Усе прозріння цього громадянина, схоже, звелося до
того, що він просто ліг у дрейф, віддався на самоплин і сподіває-
ться лише на те, що ряба сама кудись вивезе.
Цей чоловік явно репрезентує пасивно-безініціативну
частину українського суспільства; йому зручніше допори залягти
на дно, зайняти позицію "моя хата скраю" і т. ін.
Розшарування українського суспільства на таки дві гру-
пи і є причиною того, що воно не може консолідуватися.
Класична еліта знищена. Натомість прийшла до влади
псевдоеліта, породжена радянською традицією й корупцією. Усе
— не без допомоги Москви.
Виховання нової еліти забере час, якого у нас немає:
Україна — на межі катастрофи, більшої, ніж Руїна минулих сто-
літь.
Інтелектуальна частина суспільства ("трудова інтеліґен-
ція” радянського штибу) тотально дезорієнтована, зайнята копир-
санням у дрібницях, неспроможна об'єднатися сама і згуртувати
навколо себе критичну масу суспільства.
Оскільки на еліту чи інтелігенцію покладатися не мож-
на, я думаю ось над чим.
Як би зібрати докупи залишки української аристократії
розкиданої по світах і в Україні сущій й увімкнути її можливості? А
раптом ми щось придумаємо і до нас прислухається спільнота...
Сподіваюся, нам пощастить подолати спротив нашим
зусиллям з боку зросійщених представників "малоросійського
дворянства” та модерних козацьких "генералів" сумнівного
походження.
✍ 234 ✍
✍
РАДА З ПИТАНЬ ЗАСТОСУВАННЯ МОВИ
Я щойно зробив для себе відкриття, яке буде відкриттям і
для багатьох із вас.
Виявляється, в Україні, у Києві, при Міністерстві культури
є Координаційна рада з питань застосування української мови в
усіх сферах суспільного життя України!
Ви чули, щоб ця рада бодай щось робила?
А статус цієї ради чого вартий! Особливо — зважаючи на
те, яку роль в Україні відведено Міністерству культури.
Он Національна рада з питань телебачення та радіомов-
лення має спеціальний статус і напевно більші повноваження,
але шкоди від неї більше, ніж користі. Український інформаційний
простір залишається не тільки не захищеним, а монополізований
"русскім міром".
Така рада чогось вартувала б під егідою Президента,
Уряду або Верховної Ради, а ще краще — під егідою усіх трьох
структур, а можливо — ще й Конституційного та Верховного судів
України.
Думаю, тут доречно повторити те, що я написав у відпо-

відь на один із коментарів:
Можна наплодити силу усяких рад з нікчемним статусом,
але це нічого не дасть.
Потрібна єдина рада на державному рівні, яка об’єдну-
вала б найвпливовіших людей (які ухвалюють рішення) з усіх гі-
лок влади (див. окремий абзац у моєму записі), і це має бути
Національна рада з україїнізації України.
Під патронатом цієї ради має бути створена потужна ро-
боча група інтелектуалів для випрацювання Національної про-
ґрами українізації України.
У свою чергу, має бути заснована громадська організація
— Національне товариство з підтримки українізації України,
✍ 235 ✍
завданнями якого були б:
1) громадський контроль за випрацюванням і реалізацією
Програми українізації України;
2) широка просвітницька, агітаційно-пропагандистська дія-
льність у царині українізації тощо.
Українізація України не може і не повинна зводитися до
"питань застосування української мови в усіх сферах суспільного
життя України".
Українізація саме "усіх сфер суспільного життя України"
стане фактом і фактором вільного поширення й української мови.
✍ 236 ✍
✍
УКРАЇНЕЦЬ: САМ СОБІ ІДЕОЛОҐ І ЛІДЕР
Дивний і дивовижний ми народ, українці!
Ми, українці, — кожен зокрема — вирізняємося надзви-
чайними талантами з ґенерації найрізноманітніших ідей і загалом
цілком розумних думок. У переважній більшості — це продукти
образно-асоціативного мислення, неодмінно з емоційним забарв-
ленням і, звичайно ж, без реальних перспектив щодо втілення в
життя. І байдуже, що ці ідеї сформульовані незграбно, а тексти
рясніють силою елементарних помилок.
Відтак у кожного з нас є своя національна ідея, своє стра-
тегічне бачення її реалізації (себто розбудови України), своя
Конституція України, свої особисті вимоги до співжиття з сусіда-
ми (як тими, що живуть поряд з нашою хатою, так і з тими, хто
живуть у сусідніх країнах), свої умови усвідомлення нас як світо-
вої спільноти і т.ін.
Дарма, що вони є вислідом суто аматорських зусиль і по-
збавлені будь-якого логічного опертя на історичний досвід, ана-
ліз актуальний проблем і осмисленого бачення перспектив, не
кажучи вже про системність підходів і виваженість аргументів.
Мабуть, тому ми віками боремося за незалежність і ніяк
не можемо її вибороти, а коли вона сама уперше (1917) і вдруге
(1991) падає нам на голови — утвердити й захистити свою дер-
жавність, високий рівень самопожертви у нас легко вживається з
синдромом меншовартості, а патріотизм — із "какаяразніца".
Наша толерантність поширюється навіть на наших най-
лютіших ворогів, які відбирають у нас усе, що тільки можна віді-
брати: наше ім'я, нашу історію, нашу гідність, нашу землю, наше
життя...
Усе це лізе з усіх шпарин у політиці й урядуванні, у науці
й освіті, у журналістиці й літературі, у культурі та мистецтві, у
промисловості й землеробстві, у народженні та смерті... Воно
підстерігає нас удома й по світах, куди доля не закидала б нас.
✍ 237 ✍
У жодного іншого народу напевно немає такого, щоб одні
жертовно клали свої життя на фронтах, боронячи свою Батьків-
щину від ворога, а інші без докорів сумління через ту ж лінію
фронту оптом і в роздріб продавали свою країну тому ж ворогові,
набиваючи свої кишені кривавими грішми.
Роз'єднання й протиріччя пожирають нас, і ті, хто підтри-
мує нас і хотів би нам допомогти, з подивом дивиться на це без-
умство, вичікуючи: коли ж вони, ці українці, схаменуться й візьму-
ться за розум?!
Нам же — наче пороблено. Емоції застують нам розум, і
ми неспроможні керуватися цим розумом, здоровим глуздом, по-
міркованістю й мудрістю. Тому наша політика, наше урядування,
наша освіта, зрештою наше все — ситуативне й спричинене емо-
ційним станом душі кожного з нас.
У наших емоціях і почуттях годі знайти межу між любов'ю
і ненавистю: любов і повага легко переростає у зневагу і нена-
висть. І не тому, що від любові до ненависті — один крок, а тому,
що повага й пошана до інших, до освіченіших, до мудріших, до м-
оральних авторитетів витиснута нашим перебільшеним еґом.
Час, мовляв, покаже, чиє бачення хибне, а чиє справжнє.
При цьому засаду уже визначено наперед: є дві думки — моя і...
неправильна.
...Тим часом Україна й український народ втрачають свою
ідентичність, національна свідомість і громадянська відповідаль-
ність загалу не проявляються бодай якоюсь мірою, корупція роз’-
їдає усі щаблі влади й усі верстви суспільства, культура й ду-
ховність занедбані до краю, а звичаї поволі припадають пилом
історії.
✍ 238 ✍
✍
ДЕСЯТЬ РОКІВ ВПЕРЕД,
ДВАДЦЯТЬ П'ЯТЬ РОКІВ НАЗАД
Лілія Гриневич дала інтерв’ю інтернет-ресурсові “Спадщи-
на”. Є в цьому інтерв'ю цікаві моменти.
Зокрема, важливим і корисним є пояснення щодо “опор-
них шкіл". Я розумію тепер ідею, хоч і не сприймаю слово “опор-
ні” (у якому опорі й щодо чого?), — йдеться про базові школи
(очевидно, можна знайти й точніше означення).
Друге — ліквідація неефективних вишів. Я висловлював-
ся на цю тему пару років тому при обговоренні якогось виступу
Сергія Квіта. Повторю свою ідею ще раз.
Думаю, було б ефективним в Україні на базі провідних,
знаних і за межами України університетів створити регіональні
університетські системи (за прикладом, скажімо, University of Ma-
ryland).
Нарешті, з метою підвищення якості підготовки учителів
напевно треба вичистити з системи вищої школи будь-які залиш-
ки радянської системи педагогічних і учительських інститутів.
Пережитки цієї заідеологізованої системи підготовки та й
перепідготовки вчителів стали найбільшим гальмом у становлен-
ні освіти в незалежній Україні.
Тепер скажу те, про що, схоже, навіть не думає пані мі-
ністр, а журналістці невтямки було її запитати. Це — питання про
рівень національної свідомості та громадянської відповідальності
вчителів (це стосується й викладачів вишів).
З численних публікацій у ЗМІ та дискусій у мережах ми
знаємо, що вся система освіти в Україні кишить педаґоґами, яким
байдуже майбутнє України, які не тільки несуть у шкільні класи й
студентські аудиторії безпринципність "какаяразніца", але й анти-
українські, сепаратистські настрої та ідеї "русского міра".
МОНУ практично нічого не робить для боротьби з цими
явищами. Натомість пані міністр киває на брак необхідних для
✍ 239 ✍
цього важелів. Було б бажання боротися зі злом, тоді й причини
та привід знайти можна. І універсальним тут є — професійна не-
придатність. У висококваліфікованого вчителя чи викладача ста-
не глузду, за браком національної свідомості, усвідомити бодай
свою громадянську відповідальність.
І останнє. Пані Л. Гриневич, повсякчас говорячи про ви-
вчення досвіду та всякі імплементації, ніколи не згадує традицій
української національної системи виховання та освіти. А якраз із
цього треба було б починати усякі освітні реформи.
Не забуваймо, що здавніх давен Русь—Україна була чи
не єдиною країною в Європі, в якій була обов'язкова загальна
освіта. Згадаймо Анну Ярославну — королеву Франції.
А чого вартий досвід українізації 20-х років ХХ століття!
Щоб зупинити інерцію, задану Центральною радою, Гетьманатом
та Директорією, більшовикам знадобилося понад десять років
часу, а потім ще удатися до репресій та Голодомору.
А що встигла зробити держава Україна за чверть століт-
тя? За роки незалежності Україна не тільки не просунулася впе-
ред у царині українізації, а здала назад навіть у порівнянні з Ук-
раїною радянською.
Скидається на те, що нинішня очільниця МОНУ не вельми
й переймається цими справами.
✍ 240 ✍
✍
ПРОГРАШ НА ІНФОРМАЦІЙНОМУ ФРОНТІ
Повідомляють: «В інформаційному “телеменю” жителів
Донеччини — десять російських і п'ять “деенерівських” каналів.
Українські відсутні».
Який жах!
Інститут стратеґічних досліджень відзвітував про резуль-
тати академічного теоретизування навколо особливостей сучас-
них гібридних інфрормаційних війн.
МінСтець укупі з НацРадою палець об палець не вдарили
для налагодження інформаційної, пропаґандистської, контрпро-
паґандистської, спецпропагандистської та іншої роботи.
Два з половиною роки — коту під хвіст! Московія продов-
жує монополізувати інформаційний простір України.
У цьому контексті виникає запитання: який взагалі сенс
ведення бойових дій під назвою "АТО", якщо ці операції не супро-
воджуються належним інформаційно-пропаґандистським забез-
печенням?
Очевидно, сенс може бути лише в тому, щоб наповнити
кишені тих, хто заробляє на війні, а заодно й викосити ту частину
суспільства, зусиллями якої тримається Україна як держава.
✍ 241 ✍
✍
“ЯКІСНИЙ ПІДРУЧНИК” З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ І
НАВКОЛО НЬОГО
Вам це не нагадує сумної пам'яті совкові традиції, коли
партія жорстко контролювала, що і як вкладати в голови моло-
дого покоління? (Має бути підготовлений якісний підручник для
вивчення історії України, — Президент — Офіційне інтернет-
представництво Президента України).
А почалося все з "Краткого курса історії ВКП(б)", написа-
ного, як подейкують, самим Сталіном.
Так працювала компартійно-радянська система. Але тоді
це було виправдано адміністративно-командним упровадженням
у життя марксистсько-ленінської ідеології в інтерпретації політ-
бюра на відповідний період історичного (й часто істеричного, як
показують видно з поведінки Кремля) розвитку.
Відтак "лінія партії" в історичній перспективі схожа на хи-
мерні зиґзаґи.
Я розумію, що з розвалом СРСР мало що змінилося, ба
навіть нічого не змінилося. За єдиним хіба що винятком "лінію"
тепер визначає не генсек, а президент. При цьому він бере на
себе право говорити не від імені "колєктівного руководства", а
уже від імені цілого народу — всенародно ж обраний.
Уявімо, який вигляд матиме (чи й уже має) "лінія партії",
якщо ті чи інші ідеолоґічні чи адміністративно-командні настанови
співвіднести із рівнем національної свідомості й громадянської
відповідальності, наявністю стратегічного мислення і т. ін. у того
чи іншого президента України.
Здавен відомо також, як свита грає короля. Тому не мож-
на не зважати й на сонм помічників, консультантів, експертів,
якими оточує себе той чи інший президент і які нашіптують йому
ідеї, що легко піддаються сумнівам з огляду на рівень національ-
ної свідомості й громадянської відповідальності, наявність стра-
теґічного мислення і т. ін. у цих виконавців.
✍ 242 ✍
До чого я веду?
Безумовно, якісний підручник з історії України потрібний.
Але — не єдиний, інакше він стане подобою згаданого вище
“Краткого курса" й відображатиме "кочку зрєнія" чинного очіль-
ника держави, як це вже робиться в Московії. Відтак вам доведе-
ться переписувати "якісний підручник" кожних п'ять чи десять
років. І не через те, що історична наука не стоїть на місці, відкри-
ваючи нові сторінки нашого минулого, а тому, що припливна хви-
ля виборчого процесу викидатиме вам на берег нового напутника
істориків.
Я особисто проти єдиного підручника з історії ще й тому,
що в ньому практично неможливо поєднати країнознавчий, наро-
дознавчий, соціознавчий, культурознавчий та решту методів істо-
ричних досліджень. У кожного підручника з історії є свої ідея, ме-
та, завдання, методологія, методика, форма донесення інфор-
мації до учня чи студента. Хіба не так, панове історики?
А є ще нюанс, про який я хочу сказати окремо. Будь-який
підручник пише одна особа, дві-три особи чи більша група осіб. І
скількох авторів не мав би колективний витвір, підручник не може
бути і не повинен бути об'єктивістським, тобто позбавленим
суб'єктивності. Маю на увазі не холодний суб'єктивізм, а саме
суб'єктивність, яка додає підручникові цікавості й тепла.
Отже, нам потрібно багато підручників з історії - хороших і
різних, які хотілося б читати паралельно, зіставляти викладені в
них аналізи й оцінки.
Останнє важливо й тим, що спонукатиме читача — учня,
студента, цікавого до історії дорослого громадянина — думати, а
відтак формувати власне бачення фактів, подій і явищ минулого
та вміння екстраполювати його на сьогодення.
Розмаїття підручників з історії не означає прийнятності
для нас підручників з антиукраїнськими, україноненависницькими
чи українофобськими концепціями. Їх досить продукують у Мос-
ковії, і з совковими чи проросійськими підходами, безумовно,
треба боротися.
Отож загальна настанова, на моє переконання, мала б
бути така: підручники з історії України повинні сприяти націє-
творчим і державотворчим процесам, формувати національну
свідомість і громадянську відповідальність тих, хто за ними буде
навчатися й набиратися розуму, ставати відданим патріотами і
зрілими громадянинами України.
Що ж тоді має стати спільним знаменником хороших і різ-
✍ 243 ✍
них підручників з історії України? Ясна річ, не суб'єктивна думка
президента України чи його найближчого оточення.
На першому місці кожен із нас напевно поставить націо-
нальну ідею, яка об'єднує народ будь-якої країни у розбудові
своєї держави, своєї спільноти, своїх громад.
Друге, що має стати тривким підгрунтям для створення й
підручників з історії, це — стратеґія розвитку України, яка ба-
читься мені довготривалою (не до 2020 року, а на десятиліття й
десятиліття вперед) програмою власне втілення в життя Націо-
нальної ідеї, тобто розбудови незалежної України.
Як на мене, однією із найважливіших підвалин для випра-
цювання концепції, ідеолоґії та методолоґії підручників з історії
України, має стати курс на українізацію України, і хто, як не пре-
зидент, мав би ініціювати випрацювання поетапної Національної
проґрами українізації.
Очевидно, є й інші складники того, з чого мають виходити
автори підручників з історії України. Але тут досить названих ви-
ще і взаємозалежних факторів, і це — фактори, які чи не най-
більшою мірою пов'язані з національною свідомістю, громадянсь-
кою відповідальністю, персональною ініціативністю й політичною
волею конкретної особистості, яка представляє інститут прези-
дентства.
Хто з колишніх президентів України бодай на крок підій-
шов до формування названих вище факторів, тобто створення
умов і визначення критеріїв для створення так необхідних підруч-
ників з історії України? Чи переймається цим чинний президент,
який бере на себе невластиву й не передбачену його повнова-
женнями функцію — визначати, яким має бути підручник з історіі
України?
Не президентові треба думати про це! Хай краще виконує
ті функції, які покладає на нього Конституція та Закон про прези-
дента України.
Якщо не президент, то хто?
Якщо йдеться про "державне замовлення" на створення
підручника (підручників!) з історії України для державних загаль-
ноосвітніх шкіл і вишів, то це — функція МОНУ. Хай оголошують
конкурс, визначають критерії... Правда, усе упреться в нерозв’я-
заність завдань, які мали б виконати президент, уряд, пар-
ламент.
Якщо йдеться про випрацювання концепцій, ідеолоґії,
методолоґії, методики та інших підходів до створення підручників
з історії України, то цим мали б перейнятися відповідні інститути
✍ 244 ✍
НАНУ, структурні підрозділи вишів, зрештою самі українські істо-
рики, і Національний інститут стратегічних досліджень — не в ос-
танню чергу. Але й тут усе упреться в нерозв'язаність завдань,
які мали б виконати президент, уряд, парламент.
Як не крути, а передусім годилося б визначитися з засад-
ничими речами, без яких мову про створення навіть короткого
курсу з історії України вести рано.
Це не означає, що не треба заводити будь-які балачки на
цю тему. Я — за те, щоб розгорнути широку дискусію серед
науковців і викладачів вишів, серед учителів і широкої громадсь-
кості. Саме дискусія, масове обговорення ідеї підручників з історіі
й самої історії України буде тільки на користь і Україні, і україн-
ській спільноті.
✍ 245 ✍
✍
КОЛИ БАЖАНЕ ПРИЙМАЮТЬ ЗА ДІЙСНЕ
Повідомляють, що Міністерство освіти і науки України зо-
бов’язало викладачів шкіл та вишів розмовляти виключно україн-
ською, розіславши керівникам обласних управлінь освіти та всіх
навчальних закладів лист-обіжник…
Зверніть увагу на те, якими словами підтримки і навіть за-
хоплення супроводують поширення цього документу в мережах.
Зауважили?
Далі. Зверніть увагу на заголовок публікації: "МОН зобо-
в’язало..."
Тепер не полінуйтеся уважно прочитати фотокопію листа
за підписом міністри Л. Гриневич і знайти слово одного кореня із
словом "зобов'язало".
Невже не знайшли?!
Дуже погано шукали, панове!
Є там таке слово! І звучить воно тіпа "рекомендуємо".
Отже, можете порадіти. Потім, не тепер...
А тепер я хочу звернути вашу увагу на тип чи жанр доку-
менту?
Чи є цей документ наказом, обов'язковим до виконання, а
також із номером/датою, переліком осіб, на яких покладено конт-
роль за виконанням і т. ін.?
Я не знайшов жодної ознаки наказу як документу, обов’яз-
кового до виконання.
Що ж це тоді за дикумент?!
Звичайнісінький лист-обіжник, у якому один раз ужито
слово "рекомендуємо", за яким криється один-єдиний і дуже чіт-
кий смисл: хочете — робіть, а не хочете — не робіть.
Отже, має місце бути документ, не вартий паперу, на яко-
му його написано. Не кажу вже про витрати на комп'ютер і прин-
тер.
✍ 246 ✍
Ну, а тепер можете й порадіти, як гарно вас обвели нав-
коло пальця.
От вам витівка міністра Лілії Гриневич, якій начхати на те,
що після прочитання цього мого нехитрого запису ви почнете на-
зивати її міністервою.
✍ 247 ✍
✍
ЩЕ РАЗ ПРО ПІРРОВУ ПЕРЕМОГУ
Радіють, що кожна третя пісня буде українська... Фахівці.
Люди освіченіші й кмітливіші від загалу... Але — як діти: дали їм
іграшку, і вже...
Є Конституція. Є державна мова. Є національні, державні
ЗМІ. Увесь контент і мовлення на цих ЗМІ мають бути стовідсот-
ково українськими. Без шизофренічного роздвоєння. І байдуже,
якою мовою користується модератор прогґами у себе вдома на
кухні.
Так в Америці. Контент національних каналів — тільки
американський, а мова — анґлійська. І це при тому, що тут мови
державної немає, а Конституція взагалі забороняє законодавцеві
й урядові у будь-який спосіб втручатися в діяльність ЗМІ.
Разом з тим, кожна етнічна громада може одержати півго-
дини чи годину для свого мовлення на громадському поліетніч-
ному каналі. Якщо ж вона хоче мати постійне мовлення своєю
мовою, то реалізує свою потребу власним коштом. Як приватний
бізнес.
Найбільша етнічна меншина — латінос — має багато іс-
паномовних ЗМІ (найбільший із них — Telemundo), але вони не
домінують на американському медіаринку навіть у регіонах, де
іспаномовне населення переважає.
Я певен, що МінСтець і НацРада з мовлення, керуючись
лише Конституцією, могли б навести лад в українському інфор-
маційному просторі. Але схоже на те, що вони просто не хочуть
цього робити.
Мені було б цікаво знати позицію моїх студентів, які, знаю,
роблять погоду в НацРаді.
✍ 248 ✍
✍
СИНДРОМ РЕНТҐЕНА
З нотаток про стан журналістикознавства в
Україні
Давним-давно у Віденському університеті працював та-
лановитий професор на ім’я Іван Пулюй. І відкрив він радіови-
промінювання, яке за допомогою спеціально сконструйованого
самим професором пристрою дозволяло бачити всередині люд-
ського орґанізму те, що було недоступне неозброєному окові.
Увесь світ тепер користується цим винаходом, не знаючи
імені професора, зате знають ім’я його лаборанта-асистента…
Нещодавно я натрапив в інтернеті на підручник «Літе-
ратурне редагування» авторства мого колишнього асистента й
наступника Володимира Різуна, виданий ним 1996 року і досі
вживаний у навчальному процесі. Так склалося, що я досі не був
знайомий з цією книжкою. Відтак із цікавістю її переглянув.
Краще б я її не бачив…
Курс літературного редагування, коли я ще навчався на
факультеті журналістики МДУ, мені викладали філологи. Навча-
льний посібник, який нам рекомендували, уже тоді був заста-
рілий. Свіжим був «Практикум з літературного редагування». Але
що таке практикум? Це — збірник сирих, погано написаних текс-
тів для практичних занять з відповідно сформульованими зав-
даннями, в інших дисциплінах такі посібники називають збірни-
ками вправ. Словом, як редактор, в університеті я мало чому на-
вчився. Дякувати хоча б за те, що ті лекції та практичні заняття
хоч відрази до редагування не посіяли.
Справжню редакторську школу я пройшов у відділі публі-
цистики редакції газети «Літературна Україна», де мав нагоду
щоденно спостерігати за роботою трьох моїх старших колег і
наставників, які, на моє щастя, були представниками трьох дуже
відмінних за методолоґією й методикою підходів до розв’язу-
вання редакторських завдань.
✍ 249 ✍
Завідувач відділу Олексій Дмитренок мав звичку по суті
переписувати авторські тексти, закреслюючи олівцем ориґіналь-
ний абзац і зверху пишучи так, як написав би тільки сам Дмит-
ренко.
До іншої крайності зводилася редакторська підготовка ру-
копису до друку в Івана Біоика. Сам чудовий майстер слова, він
обмежувався виправленням помилок та очевидних смислових
нісенітниць, щоб, як він сам казав, «дурість кожного автора було
видно».
Мені заімпонував підхід, сповідуваний Миколою Шудрею,
який навчив мене думати, співвідносити зміст і форму написа-
ного перед тим, як глибоко переорати цілі абзаци чи делікатно
просапувати авторський текст.
Усі три мої практичні навчителі мали базову журналіст-
ську освіту, хороших учителів і чималий практичний досвід. Неба-
вом мені ще довелося багато чому навчитися й від Юрія Костюка
— редактора ще з довоєнним вишколом і володінням ще незру-
сифікованою українською мовою.
Так само мені пощастило і зі знавцями анґлійської. І от ко-
ли мене самого поставили за кафедру навчати редагуванню ін-
ших, мої знання й мій досвід повстали проти узвичаєного на той
час розуміння «літературного редагування» як неодмінного пере-
лопачування тексту на редакторський копил. Незалежно від того,
чи є взагалі потреба втручатися в авторський твір.
Жоден із моїх попередників, які викладали курси з літера-
турного редагування для майбутніх журналістів, не наблизився
до реальних потреб редагування як для журналістів, так і для ви-
давців. Відтак я почав експериментувати, шукати свої підходи й
формувати теоретико-методолоґічні підмурки, які надавалися б
для повсякденних редакторських потреб.
Перебрано було гори фахової й дотичної літератури. Ба-
гато підказок прийшло із текстолоґії, типолоґії, психолоґії та інших
галузей. Особливо допомогла мені лоґіка, яку довелося переучу-
вати (в університеті мені її викладали без урахування фахової
специфіки), а словник-довідник Кондакова перечитувати безліч
разів. Канву ж підказала книжка Аркадія Мільчина, який віддав
десятиліття редакторській праці у видавництві й написав досі не
перевершену працю з методики редакторського аналізу й оцінки
рукопису.
Отак народився мій новий лекційно-практичний курс «Те-
орія і практика редагування» (К., 1984). За підсумками курсу мої
студенти уже не тягли зі столу заформалізовані квитки, а захи-
✍ 250 ✍
щали свій письмовий редакторський аналіз та оцінку вибраного
ними самими тексту.
Невдовзі на факультеті виникла потреба переформату-
вання викладання найважчого в друкованій журналістиці жанру
— статті, і мені запропонували узяти на себе цю ношу. А потім
відійшов у вічність професор Д. Прилюк, і я виявився крайнім із
тих, чия теоретична підготовка й практичний досвід були достат-
німи, щоб замінити такого Метра у викладанні базового фахового
курсу «Теорія і практика журналістської творчості».
Це спричинилося до низки вторинних перестановок, і від-
так курс теорії і практики редагування кафедра стилістики пере-
дала на поталу Володимирові Різуну — моєму щойно тоді при-
значеному асистентові, філологові за освітою й людині без будь-
якого практичного досвіду роботи в редакції ЗМІ або у видав-
ництві. Він не мав часу відпрацювати навіть повний цикл перед-
бачених проґрамою курсу практичних занять: кинули молодого
чоловіка у воду — пливи.
Можливо, мудрим рішенням було б залишити за мною на
якийсь час лекції, але декан на це чомусь не пішов. Навчального
посібника підготувати я не встиг, та й видати його окремою книж-
кою в ті роки було дуже проблематично. Правда, серію статей
«Основи редакторської майстерності» за матеріалами моїх лек-
цій було опубліковано в журналі «Журналіст України».
Мій асистент і наступник В. Різун, не маючи достатньої
потуги втілювати в життя випрацювану й добре обкатану мною
проґраму курсу, вирішив піти своїм шляхом. І найлегшим для
нього виявилося просто повернутися до старого, заяложеного й
дуже філологічного «Літературного редагування».
У ті роки мені не було коли навіть поцікавитися, як ідуть
справи у пана В. Різуна, а він до мене із запитаннями та за пора-
дами не приходив. І ось аж тепер дійшли у мене руки прочитати
виданий двадцять років тому з грифом Мінвузу і анотований як
перший в Україні підручник з редагування для студентів-жур-
налістів. Прикметно, що підручник залишається активною части-
ною сучасного навчального процесу в очолюваному професором
Різуном Інституті журналістики.
Тут не місце піддавати детальному редакторському й за-
гальному аналізові та оцінювати «Літературне редагування» В.
В. Різуна. Тому обмежуся лише висловленням загального вра-
ження від підручника.
Перше, що впадає в очі, так це реферативність книжки.
Нічтоже сумняшеся, автор понасмикував що вважав за потрібне
✍ 251 ✍
із застарілих книжок моїх московських учителів (дивним чином,
правда, обійшовши навіть ім’я либонь найбільшого авторитета з
цієї дисципліни — професора Е. А. Лазаревич). Ще більше уваги
приділено цитатам та переказам розлогих місць із моноґрафій та
посібників Р. Іванченка, Д. Григораша, Ю. Феллера та інших
українських авторів, чиї праці, на жаль, не відповідали тоді і тим
більше не відповідають тепер потребам редакторської підготовки
журналістських кадрів. Сливе третину книжки займають розділи,
присвячені історії не так редагування, як видавничої справи, які
не мають жодного практичного значення.
Мені байдуже, що в підручнику навіть не згадано цикл
статей за курсом моїх лекцій «Основи редакторської майстернос-
ті», опублікований у популярному виданні. Але якщо вже автор
дозволив собі включити в перелік літератури недотичні до пред-
мета підручника статті із наукового збірника «Журналістика», то
міг би узяти звідти й велику (у двох частинах) статтю, присвячену
редакторському аналізові й оцінці твору на прикладі книжки нари-
сів Леоніда Хінкулова, які свого часу публікувалися на шпальтах
газети «Вечірній Київ».
Проблема тут не тільки і не стільки у совковій традиції ви-
креслювати своїх попередників і вчителів (це можна пережити),
скільки в такому неприродному для кінця ХХ століття відкаті на-
зад — в епоху радянського застою.
Окремої розмови заслуговує інший науково-педагогічний

інтерес професора В. Різуна — теорія масової комунікації — дис-
ципліна (ба навіть комплекс дисциплін), якій не було місця в ком-
партійно-радянській системі підготовки журналістських кадрів.
Похвально, що В. Різун зацікавився масовою комунікацією й зро-
бив її предметом свого наукового й викладацького інтересу.
Масова комунікація як явище виникла у вільному світі і
найбільшого розвою набула в американському суспільстві. Тут
же вона стала предметом наукових зацікавлень і, звичайно ж,
навчальною дисципліною або й перетвореною на цілий цикл чи
комплекс окремих дисциплін. В США налічують близько трьох з
половиною тисяч університетів, і в більшості з них є якщо не ок-
рема школа (коледж), то відділення (департамент) масової кому-
нікації або журналістики. Ці центри активно займаються науко-
вими дослідженнями, публікують наукові журнали, моноґрафії і,
звичайно ж, підручники для студентів.
Отже, існує сила-силенна тільки американської літера-
тури з масової комунікації. А про неї ще пишуть і в Канаді, і в кра-
✍ 252 ✍
їнах Європи… І якщо начитатися цієї літератури, то можна ство-
рити серію цілком пристойних і цілком самостійних (без спису-
вання) праць з урахуванням українських реалій і потреб. Очеви-
дно, знайдеться й ніша, де ще можна сказати й своє цілком ори-
ґінальне слово, започаткувати новий напрям досліджень, ство-
рити свою школу і т. ін., що дало б змогу навіть претендувати на
місце серед академічних небо- і довгожителів в НАНУ.
Те з написаого і пропонованого студентам у царині масо-
вої комунікації професором В. Різуном, що мені вдалося прочи-
тати, на жаль, відгонить таким хуторянством, що жах бере моро-
зом. Не хочу навіть застановлятися на змісті й формі написаного.
Тексти — нудні й нецікаві, нічого в них нового й оригінального…
Зверніть увагу, якщо візьметесь читати, на списки дже-
рел. Вони – куці, є там по кілька зарубіжних джерел (зазвичай
другорядних за значенням і цілком можливо, що вторинних за
типом), але неодмінно — якісь попередні публікації нашого «кла-
сика». Можливо, найсоліднішим джерелом у тих списках є книжка
професора Г. Почепцова, який пише про комунікації незрівнянно
грунтовніше, солідніше й привабливіше, ніж професор Різун.
В. Різун уже давно позиціонує себе як очільника цілої
наукової школи, про яку також можна прочитати на сайті Інсти-
туту журналістики. Щоб належним чином оцінити цю «школу»,
варто буде проаналізувати й оцінити напрацювання й тих чис-
ленних уже фахівців з соціальних комунікацій, які вийшли з патрі-
аршого рукава академіка АН вищої школи. Прийде час — зро-
бимо й це.
В електронній бібліотеці Інституту журналістики мою ува-

гу привернула публікація під назвою «В. А. Рубан біля витоків ук-
раїнського журналістикознавства». «Актуальність теми зумовле-
на посиленням інтересу щодо професійної та педагогічної діяль-
ності В. А. Рубана», — читаємо в тексті дослідження.
У зв’язку з цим виникає запитання: з якого бодуна у про-
відному українському центрі наукових досліджень у царині жур-
налістики й підготовки кадрів для ЗМІ незалежної, по-
страдянської України раптом вирішили актуалізувати діяльність і
спадщину не просто найбільшого ортодокса партійно-радянської
преси УРСР та однієї з найодіозніших фігур української радян-
ської системи підготовки журналістів, а ще й найближчого підруч-
ного Лазаря Кагановича — сталінського сатрапа в Україні.
Дослідження є вихвалянням внеску професора В. Рубана
у розвиток факультету журналістики Київського університету без
✍ 253 ✍
будь-якої спроби критичного аналізу і оцінки його напрацювань
хоча б у контексті відповідної епохи. Про сучасне бачення явища
мова не йде взагалі.
Автори дослідження, схоже, не мають навіть цілісного уя-
влення про об’єкт своєї уваги, і йдеться тут не тільки про згада-
ний вище зв’язок Рубана з Кагановичем. Мова йде ще й про те,
що автори знехтували знаковішими досягненнями В. Рубана. По-
перше, їхньої уваги не привернув його досвід як фахівця із спец-
пропаґанди, який можна було б актуалізувати у зв’язку з аґресією
Росії проти України. Ще цікавішим для дослідника діяльності та
спадщини професора Рубана мала б стати його участь і роль у
становленні системи підготовки журналістських кадрів на оку-
пованій радянською армією східній частині Німеччини, знаній як
НДР.
Як спецпропаґандист і знавець німецької мови, В. Рубан
був засновником і першим деканом відділення, а потім і факу-
льтету журналістики Лейпцигського університету. Там він напи-
сав і видав серію навчальних і методичних посібників, які і змі-
стом, і формою перевершують усе написане професором у Київ-
ському університеті пізніше. Я свідомо не беру до уваги праці,
опубліковані у співавторстві: участь у них професора Рубана бу-
ла нікчемною.
Пропрацювавши з В. Рубаном півтора десятка років на
факультеті журналістики, можу засвідчити, що він чинив опір
будь-яким новаціям декана факультету і був одним із орґа-
нізаторів «науково-терористичних» груп у вчених радах факуль-
тету та із захисту дисертацій: ці групи займалися диверсіями, за-
валюючи кращі проекти.
Ну, і нарешті що стосується «витоків українського журна-
лістикознавста». Десь біля витоків чогось В. Рубан, безумовно,
стояв. Але тільки не «українського журналістикознавства». По-
перше, професор Рубан зажив собі тривкої «слави» як відвертий
українофоб. Деталізувати цю тезу я просто не хочу. По-друге, В.
Рубан не мав і волів не мати будь-якого відношення до журналі-
стикознавства. З одного боку, він був активний тоді, коли наука
про журналістику щойно зачиналася і коли катеґорії «журналі-
стикознавство» просто не існувало. З другого боку, коли поняття
«журналістикознавство» входило в обіг, професор Рубан його
просто не сприйняв. Ні, він не виступив у пресі з обґрунтуванням
недоречності чи недоцільності терміну. У звичній для нього мане-
рі він обмежувався висловлюванням своїх обурень у кабінеті
декана, на засіданнях кафедри чи ради факультету.
✍ 254 ✍
Тут буде доречно нагадати, що поняття «журналістико-
знавство» першим у робочому порядку почав уживати професор
Д. Прилюк, але він не вживав цей термін у своїх публікаціях. На-
укове обгрунтування й офіційне введення поняття «журналісти-
кознавство» в науковий обіг здійснив автор цих рядків (див.
статті у збірнику «Журналістика» 1985-1990 років). Мені ж нале-
жить і фундаментальна праця «Журналістикознавство: Теорія,
методолоґія, орґанізація наукових досліджень з журналістики»,
над якою я працював у 1984-1989 роках, і яка залишилася не-
опублікованою. Рукопис монографії зберігається у моєму архіві
(ЦДАМЛМ України, фонд 1111. До речі, в цьому ж архіві-музеї
зберігається й спадщина Д. Прилюка).
У цій праці вперше грунтовно описано природу, понятій-
но-катеґоріальний апарат, методи і методики, функціональні фо-
рми журналістикознавства, а також орґанізаційно-управлінські
аспекти функціонування журналістикознавства як галузі тоді ще
радянської науки, координатором якої я був, обіймаючи на той
час посаду заступника декана з наукової роботи факуль-тету
журналістики Київського універсиитету.
Завершуючи розмову про некритичну актуалізацію постаті
й спадщини В. Рубана, хотів би наголосити, що персональну від-
повідаотність за якість наукових досліджень в Інституті журна-
лістики несе передусім його директор, у другу чергу — заступник
директора з наукової роботи, а вже потім — завідувачі кафедр та
самі автори.
Схоже, що професор В. Різун як директор не переймає-
ться цими справами й допускає публікацію досліджень, які й нау-
ковими назвати не можна. А тут же ще має місце й актуалізація
того, що тридцять років тому вважалося позавчорашнім днем і не
має ні історичної, ні теоретичної цінності.
На сайті Енциклопедії Національного університету імені Т.

Г. Шевченка є розділ, присвячений науковим школам славного
вишу, а в тому розділі — стаття про Школу журналістикознавства
та теорії масової комунікації. Автором статті є професор В. Різун.
Виступає він тут не тільки в іпостасі автора, але й нинішнього
очільника цієї школи. Дата заснування школи – 1990 рік.
Якщо до цього підходити формально, як це й зробив В.
Різун, записавши в засновники усіх колишніх деканів факультету
журналістики, то в цьому нічого поганого й нема. Був чи є пер-
шою особою — уже має право на наукові лаври. При цьому не-
має значення, чи ім’ярек справді заснував свою наукову школу,
✍ 255 ✍
чи відкрив новий напрямок у науці й чи взагалі достатньо сер-
йозно і кваліфіковано займався науковими дослідженнями в га-
лузі, а не просто від імені відділу пропаґанди ЦК КПУ здійснював
загальне керівництво факультетом.
Наукову школу в галузі журналістики в Київському універ-
ситеті започаткували значно менше осіб, і я тут назву передусім
професорів П. Федченка та Д. Прилюка. Але вони були лише
предтечами журналістикознавства, яке фактично вже було пов’я-
зане з наступним поколінням, і в першу чергу з іменами В. Іва-
ненка (формально учень проф. Федченка — за одним напрямом і
проф. В. Коптілова — за другим) та Б. Чернякова (учень проф.
Прилюка). Усе інше прийшло потім.
Ясна річ, професор Різун про це навіть не згадує, хоч ці
факти є в тій же енциклопедії, але уже в персоналіях, — описані
вони іншими людьми, і цих описів В. Різун, мабуть, навіть не чи-
тав.
Що стосується теорії масової комунікації, то про внесок
пана Різуна в цю науку я частково висловився вище. Як директор
Інституту журналістики й керівник, певно, чималої групи аспі-
рантів і докторантів «із соціальних комунікацій», якусь школу, по-
за сумнівом, наш професор і академік вищої школи таки створив.
Сподіваюся, знайдеться експерт, який докладніше проаналізує
набутки цієї школи.
Я тут скажу лише ось що: якщо наукові напрацювання ві-
домого вченого в царині теорії масової комунікації вирізняються
реферативністю й браком будь-яких ориґінальних знахідок, якщо
сам автор за десятиліття так і не сподобився заштопати дірку у
своїй базовій освіті, а практичний досвід зводиться до участі в
кількох телерадіопередачах та низці газетно-журнальних публі-
кацій, то про започаткування якого нового напряму в журналісти-
кознавстві чи в науці про теорію масової комунікації може йтися в
принципі?
Може тому наш професор так активно актуалізує спад-
щину таких учених, як професор В. Рубан, що на цьому тлі і рак
може бути рибою? Зрештою, робіть висновки самі.
Дехто з моїх колег може подумати, що я пишу ці нотатки,

аби помститися своєму невдячному колишньому асистентові.
Скажу навіть більше: В. Різун прийшов колись на посаду асистен-
та кафедри стилістики з моєї подачі, був при мені як заступникові
декана з наукової роботи відповідальним за студентську науку, а
✍ 256 ✍
вже потім став ще й моїм асистентом і відтак перебрав від мене
курс з редагування.
Немало, правда?
На цьому тлі бути викресленим як попередник В. Різуна у
викладанні одного з засадничих фахових курсів, не потрапити в
обойму батьків школи журналістикознавства (ну, правда ж: де-
каном не був, дарма що очолював координаційну раду з науко-
вих досліджень у галузі журналістики при Держкомосвіти СРСР),
про те, хто, власне, увів у науковий ужиток поняття «журналісти-
кознавство», ніде ні слова і т. д. — справді скидається на особис-
ту образу.
Хіба не так?
Марнославство мені байдуже.
Я знаю ціну своїм науковим успіхам і невдачам. Як науко-
вець, я завжди віддавав належне своїм вчителям і попередни-
кам, нічого ні в кого не зплагіатив, написав чотири дисертації, дві
з яких стали початком нових напрямів у науці, хоч і не були за-
хищені (одна була не по зубах чотирьом провідним ученим ра-
дам Радянського Союзу), значно більше задумів та ідей розда-
рував і дуже пишаюся тими своїми учнями, які пішли далі за ме-
не і які підтримують зі мною контакти.
Професор Різун вважає нижче своєї гідності відповідати
на мої листи, в яких немає жодного слова претензій до нього, а
тільки намагання налагодити контакти й, можливо, допомогти
Інститутові журналістики розширити міжнародні зв’язки. Розумію:
соромно переді мною моєму колишньому асистентові, який підіб-
гав хвіст і занишк десь там у Києві.
Дехто мені радить звернутися до суду з позовом до В. Рі-
зуна й захистити свої авторські права. Мої дорадники не знають,
що я трохи студіював авторське право і досить поінформований,
як можна нагріти зухвальця й зловмисника в суді. Не в україн-
ському, а в американському. Але ж звідки пан Різун візьме пару
мільйонів баксів, щоб відповісти на позов. Виграш пішов би не
мені, а на фінансування профільного підрозділу в Українському
Університеті.
Втім, хай би він краще пішов до ЦДАМЛМ України, зробив
копію мого «Журналістикознавства», підготував його до друку й
видав окремою книжкою. Наша школа журналістикознавства на-
була б собі теоретико-методолоґічне опертя, а студенти-аспі-
ранти-докторанти нарешті замали б пристойний навчальний
посібник або й підручник з основ наукових досліджень, на який
журналістська наука і освіта за тридцять років після моєї спроби
✍ 257 ✍
так і не спромоглися на щось сучасніше і, ясна річ, краще. Марні
мої сподівання, чи не так?
Я не печалюся. Прийде час, і ця книжка вийде під грифом
Українського Університету.
P.S.
Мушу додати застереження.
Дехто вже встиг неуважно «прочитати» написане мною. Я
ж чітко написав: немає в мені образи на В. Різуна. Тому прошу не
«переводити стрілки» на особисте.
Мені болить, що Різун відкинув журналістську науку і осві-
ту в доприлюківський період, точніше — в епоху Рубана.
Можливо, цей процес почав ще А. Москаленко (треба ро-
зібратися), але що на Різунові плечі ліг такий провал — поза сум-
нівом.
Навіть більше: Інститут журналістики як провідний центр
науки і освіти в галузі повинен взяти на себе відповідальність за
тотальну русифікацію ЗМІ й інформаційного простору України.
Скільки піде часу на зализування ран, на відновлення бо-
дай того рівня, якого ми змогли досягти за Прилюка й Здоровеги,
а потім — на ривок уперед?
Думаю над цим, працюючи над проектом Українського
Університету, а не тому, що мені раптом захотілося «наїхати» на
В. Різуна.
17–18 жовтня 2016 р.
✍ 258 ✍
✍
МЕНЕ ЗВИНУВАЧУЮТЬ В РУСИФІКАЦІЇ
ІНФОПРОСТОРУ УКРАЇНИ!
Сьогодні один із моїх ФБ френдів виніс мені вирок: "Те,
що інфопростір України зрусифікована винуваті Ви особисто. Ви
залишили Україну в критичний момент і гайнули до світлого жит-
тя в Америку” (мовні помилки автора збережено).
Хочеш стій, а хочеш падай!
Історична закономірність така:
— батько автора цитати був стовідсотково україномовним
(знавши його особисто, я не чув від нього жодного російського
слова, якщо це не був анекдот);
— сам автор цитати належить до тих, хто сповідує прин-
цип "какаяразніца" і у своєму мовленні демонструє класичні зраз-
ки того, що Юрій Щевчук називає "мовною шизофренією";
— дочка автора цитати є стовідсотково російськомовною і
до української вдається, щоб похизуватися: "можу, як захочу";
— яке майбутнє у наступного покоління?..
Печальна тенденція... Особливо печально від того, що це
— люди, які можуть і повинні впливати на інших, причому на ду-
же широкі маси.
Ну, а стосовно того, що я гайнув в Америку, то вибір був
не мій, а України. Але і тут я не перестаю займатися українськи-
ми справами. Більшою мірою, ніж мої критики в Україні. Разом
узяті.
Куди йдемо?..
Наступний текст — відповідь одному з коментаторів пере-

посту цього запису, і я думаю, що доречним буде додати його
тут:
Українськість не зводиться до володіння українською мо-

вою. Україномовність — це форма, в якій виражений менталітет,
✍ 259 ✍
свідомість, культура, додержання традицій і звичаїв свого народу
і т. ін.
Тут я пишу про три покоління однієї родини: старшого —
середнього — молодшого. Якби я розкрив, про кого саме йдеть-
ся, кожен би побачив, якою величною постаттю був і як багато
зробив для України старший.
Середній у чомусь там порпається, має якісь напрацю-
вання, але головною метою його життя стало бабло, і саме ним
він вимірює свої досягнення, не замислюючись над важливістю і
значенням їх для України і народу. Виступаючи по телебаченню,
ця людина — недорікувата (косноязична), — перемішує українсь-
ку мову з російською, тобто є повним "мовним шизофреніком" (за
визначенням Юрія Шевчука).
Молодший (молодша) — зразок особистості, яка виконує
свої суспільні (фахові) функції, не замислюючись над тим, що, як
і ради чого вона це робить. Зовні гламурна, дівиця фактично є
гнилою й ницою всередині. Зажила слави повії не тільки у своїй
публічній фаховій діяльності, а і в особистому житті. Те, що і як
вона робить, мабуть, і не надається до вираження в українських
(в т. ч. й україномовних) формах. По суті це і є апофеозом пере-
моги в ній "русскго міра".
✍ 260 ✍
✍
МЕДІЙНИЙ РИНОК І КАДРИ
Вибір фаху в цивілізованому світі є персональним, особи-
стим вибором індивіда і громадянина.
Держава й окремі галузі приватного сектора можуть замо-
вляти вишам підготовку фахівців потрібного їм профілю. Часом
вони мають свої виші або й цілі мережі (напр., військові заклади
освіти).
Але скорше вони візьмуть готових спеціалістів, довчать
чи перевчать їх відповідно до своїх потреб і не матимуть клопоту
з професійно непридатними молодими спеціалістами, навченими
за застарілими шаблонами.
Радянська система підготовки фахівців була плановою та
уніфікованою і виконувала потреби одного й того ж замовника,
хоч і мала взаємонезалежні мережі вишів (військових, медичних,
педагогічних та ін.), і таким замовником була держава.
З розпадом СРСР Україна, як і інші країни на пострадян-
ському просторі, мимоволі переходить на звичні для всього світу
методи і способи забезпечення себе фахівцями.
Щось, ясна річ, залишається, як і було. Наприклад, визна-
чення потреб і підготовка кадрів військовиків, безумовно, зали-
шиться монополією держави (якщо, звичайно, олігархи не наду-
мають відкривати училища й академії для своїх приватних ба-
тальйонів і корпусів).
З розпадом Радянського Союзу і зникненням КПРС фор-
мально припинила існування система партійно-радянської про-
паґанди та аґітації, але не зникла система ЗМІ. При цьому вона
не тільки трансформувалася, а й помітно розширилася: збільши-
лася системна кількість, а окремі ЗМІ збільшили кількість зайня-
тих творчих працівників і допоміжного персоналу.
Крім ЗМІ, виникли суб'єкти інформаційної, медійної, масо-
вокомунікаційної діяльності, яких у минулі часи в принципі навіть
не могло бути. Я маю на увазі прес-центри та прес-служби,
✍ 261 ✍
структури для зв'язків з громадськістю (PR) та урядом (GR), інфо-
рмації та реклами та ін. Інтернет народив фактично окрему
галузь в інформаційному просторі: веб-сайти, блоги, форуми,
спільноти і несть їм числа.
Забезпеченням кадрів для ЗМІ і пропаґанди в радянській
Україні цілком справлялися відповідні підрозділи в шести вишах
(крім КДУ, це — Львівський університет, дві партшколи, Укр-
поліґрафінститут та військове училище), і провідним для них був
факультет журналістики Київського університету. Спроби деяких
університетів (Дніпропетровськ, Харків, Донецьк, Запоріжжя) про-
товпитися на "ринок" не увінчалися успіхом.
У незалежній Україні київський факультет журналістики
розширився й переріс в інститут, факультети й відділення ви-
никли й досить успішно розвиваються не тільки в усіх провідних
університетах, але й у другорядних, периферійних вишах, де
колись був благенький учительський інститут і така ж благенька
райгазета.
За умов ринкової економіки такого кількісного (про якість
поки що промовчимо) злету відповідного сеґмента у вищій освіті
просто не було б, якби не було реального інтересу молодих лю-
дей до професії, з одного боку, й попиту на фахівців на медіа-
ринку — з другого. Чи не так?
На цьому тлі чи в цьому контексті більш ніж дивно звучить
фраза директора Інституту журналістики Київського університету
імені Т. Г. Шевченка професора В. Різуна, що "у медійної галузі
немає запиту на підготовку кадрів". Таке враження, що директор
провідного закладу галузі живе поза часом і простором або не в
змозі виборсатися із тенетів совкового уявлення про призна-
чення очолюваної ним структури, усе ще сподіваючись, що дер-
жава й медійна галузь доводитимуть йому план набору й випуску
фахівців.
Очевидно, що собаку закопано не там, де шукає його В.
Різун. Проблема напевно полягає в тому, що якість кадрів, які
готують в Інституті журналістики та у відповідних підрозділах ін-
ших вишів України дуже відстає від потреб і вимог медійної га-
лузі. Справді, ну, кому тепер, у 21-му столітті, в епоху інтернету,
потрібні журналісти, яких готують за лекалами навіть не кінця, а
середини 20-го століття?
Нещодавно у соцмережах фахівець з України, яка мала
нагоду повчитися трохи в Гарварді, зауважила, що під час на-
вчання вдома її вчили наздоганяти галузь, у Гарварді ж її вивели
✍ 262 ✍
так далеко попереду галузі, що їм, студентам, аж дух перехоп-
лювало.
Отож ті з медійної галузі в Україні, хто має кошти, напевно
пошлють свого абітурієнта на навчання якщо не в Гарвард, то в
інший закордонний виш, брутально ігноруючи школу імені Різуна.
Був би Інститут журналістики справжньою потугою в своїй
галузі, медіаринок мав би його за свій мозковий центр, а заклади
журналістської освіти й науки кували б тут для себе кадри вищої
кваліфікації.
Знаю, знаю! Мені зараз заперечать: Інститут журналістики
має і аспірантуру, і докторантуру, і спеціалізовану ради для за-
хисту дисертацій, а ще він є науково-методичним центром та ін.
Справді, так воно і є. Але..
Де ж ті світового, європейського, міжнародного класу фа-
хівці — бакалаври, магістри, кандидати-доктори наук?!
Назвіть мені бодай один напрям, за яким Інститут жур-
налістики був би знаний як перший і єдиний. Хай це буде не в
цілому світі. Хай це буде навіть не в цілій Європі. Хай це буде
бодай на теренах того уже пострадянського простору, на якому
за радянської влади вивищувався київський факультет журна-
лістики — попередник інституту.
Попри спроби Москви русифікувати Україну, факультет
журналістики, на відміну навіть від інших факультетіа, які під-
далися зросійщенню, залишався одним із форпостів української
України, і навіть його випускники-неукраїнці виходили з його
аудиторій з фаховим володінням українською мовою.
Чи не парадокс? Очолюваний філологом-україністом за
базовою освітою, Інститут журналістики зажив слави розсадника
українофобства, україноненависництва чи безпринципних пред-
ставників "другої найдавнішої" із лейблом "какаяразніца", а відтак
взірцевих суб'єктів "мовної шизофренії".
З того, що можна прочитати на сайті Інституту журналі-
стики, із спілкування з викладачами, випускниками й студентами
Інституту напрошується недвозначний і дуже чіткий висновок:
цьому закладові журналістської освіти й науки потрібні десяти-
ліття, щоб догнати світ, або ж потрясіння, яке спричинило б не
еволюційні зміни, а прискорене оновлення.
До такого оновлення треба стреміти і бодай щось робити
уже тепер, а не порпатися в порохові давно віджитого.
✍ 263 ✍
PS. До написання цих нотаток спонукав мене один із
підлеглих і активних адвокатів мого колишнього асистента, про-
фесора В. Різуна.
PPS. Тут мені підкинули цікаві факти з медійної галузі:

"Учора ми прочитали інтерв’ю директора Інституту
журналістики і активно розділяємо масові обурення в соцме-
режах. Не дивно, що пафосні заяви пана Різуна на фоні низької
якості освіти викликали шок у журналістів — як у новачків, так
і тих, хто за багато років зробив собі ім’я у професії. Не зро-
зуміло, як можна скаржитись на відсутність запиту від медіа-
індустрії, і при цьому жодного разу навіть не запропонувати
поспілкуватись, не звернутись за думкою до людей, які щодня
працюють в цій сфері, а не займаються теорією на папірці?
Пан Різун скаржиться на те, що в часи СРСР були чіткі стан-
дарти і розуміння того, що очікують отримати на виході. Про-
те він, напевно, забув, що зараз компартії немає і вона не дає
рознарядку, кого і куди ми відправимо. І журфак тоді був один, а
зараз їх багато. Чи, можливо, він хоче повернути монополію як
його ВНЗ, так і компартії? І зараз замість того, щоб будувати
сучасну й якісну систему освіти, він хоче за звичкою штам-
пувати студентів, не здатних якісно написати не те що
статтю чи репортаж, а навіть особистий звіт про практику.
Але однозначно можемо сказати: він не диктуватиме медій-
никам, що і як потрібно робити. І, зрештою, як показує наша
статистика, саме з цього інституту медіа найменше хочуть
бачити випускників у себе в штаті. У нас 224 людини обій-
мають посаду журналіста і лише 31 з них закінчили універ-
ситет Шевченка. У 2016 році ми взяли на роботу 32 журналі-
сти, і лише 4 з них – з університету Шевченка. Й, здається,
журналістами вони стали не завдяки своєму вишу, а всупереч”.
✍ 264 ✍
✍
ЩЕ РАЗ ПРО "ПРОРОЦТВО" ОЛЕСЯ
ГОНЧАРА ЩОДО ДОНБАСУ
Чи був хлопчик, як на мене, питання не стоїть. Був! Дякую
пані Валентині Гончар, що підтвердила.
А от чи був цензор або хто виконав роль цензора, — це
питання актуальне.
Запис зроблено 1993 року, тобто через пару років після
розвалу СРСР. Уже на той час цензури не було: кінець 80-х і
початок 90-х — період найбільшого розвою свободи слова.
Повірте мені як дослідникові, як практикові і, зрештою, авторові
першого закону України про пресу та інші ЗМІ (так він тоді на-
зивався).
Обговорюваний запис могли вилучити: (1) сам Олесь Гон-
чар (що малоймовірно або просто неможливо); (2) видавництво
(якщо не редактор книжки, то завідувач редакції або головний
редактор чи директор видавництва).
Я шукав би винуватця події у видавництві. По-перше, за-
цікавлена особа (комусь це було вигідно). По-друге, “перестра-
ховщик" (у наших видавництвах практично працюють лише “пе-
рестраховщики”).
З мого редакторського погляду, вилучення будь-якої час-
тини тексту без згоди автора (або комісії зі спадщини) є фаховим
злочином.
Це — що стосується одного аспекту справи.
Другий аспект: мене непокоїть сам факт стенання за са-
мим "втраченим" фраґментом щоденника відомого письменника.
Є така гарна приказка: втративши голову, за волоссям не
плачуть. Цей "загублений" фраґгмент із Гончаревого щоденника
для мене — пучечок отого волосся.
Ну, скільки можна, товариство, мусолити цей факт?!
Третій, і останній, аспект стосується найголовнішого —
змісту написаного Олесем Гончарем.
✍ 265 ✍
На цю тему я вже висловлювався (див. вище), але мушу
повторитися і висловитися, можливо, трохи інакше, ніж я писав
раніше. Суть моєї позиції залишається незмінною:
Олесь Гончар написав явну дурницю, і виправданням йо-
му є те, що писав він це в похилому віці й після інсульту. Написа-
лося, як написалося. Отже, прочитали, поговорили й закрили те-
му. Ні, ми продовжуємо обговорювати й робити з нього пророка.
Пан Володимир Яворівський, як і більшість із вас, добре
знає біоґрафію Олеся Гончаря, який сподобився звання славет-
ного українського радянського письменника (він справді був пре-
красним майстром слова) з усіма можливими реґаліями.
Упродовж декількох десятиліть Олесь Гончар входив до
тієї частини партійно-номенклатурної еліти радянської України,
ба навіть усього СРСР, яка мала усі можливості справляти вплив
на перебіг багатьох процесів, передусім на теренах України.
Я певен, що Дніпропетровщина й Херсонщина (Таврія)
два роки тому не повторили долю Донбасу не тільки завдяки зу-
силлям олігарха Коломойського, а й передусім тому, що свого
часу той же Олесь Гончар багато уваги приділяв цьому краєві і
український дух, хай і Гончарівського штибу, витає там і досі.
Олесеві Гончареві, на жаль, не було діла до Донбасу. Ту-
ди він практично не їздив. Подивіться, як він ставився до В. Со-
сюри, І. Дзюби й В. Стуса (беру тільки три імені). Він не став на
бік Сосюри 1947 року, а став проти нього, і це стало початком йо-
го злету. Він не скористався своїми можливостями для захисту
Дзюби та Стуса. Правда, він не критикував їх, як Сосюру чи Ше-
вельова. Він номенклатурно промовчав.
Кажуть, буцімто він ходив у ЦК і вів там якісь розмови... З
ким конкретно? Якого змісту?.. Усе ж відбувалося за зачиненими
дверима, і висліди тих походів-розмов були нікчемні. Десятиліття
минули, багато перешкод кануло в Лету, а на поверхню так ні-
чого й не спливло... І в щоденниках своїх на цю тему він був аж
надто скромним...
Як довголітній голова Спілки письменників України, Гон-
чар не переймався справами письменницьких орґанізацій на
Донбасі, не підтримував україномовних письменників і не нама-
гався сприяти перетворенню відділень СПУ на Донбасі на впли-
вову силу українізації Донбасу. А письменники, як відомо, скрізь
були впливовою силою у місцях свого проживання.
Прочитайте доповіді Гончара як голови СПУ, і ви поба-
чите там нахвалювання якраз тих прозаїків та поетів краю, які
факти-чно сприяли якщо не русифікації Донбасу, то його банди-
✍ 266 ✍
тизації, криміналізації. Ви думаєте, що пролетарський поет Пав-
ло Безпощадний став улюбленим поетом таких, як Янукович і Ко,
знічев'я? Це культивувалося. І до культивування доклав рук не
тільки Ілля Стебун, а й керівництво СПУ.
Зрештою, як член ЦК КПРС та ЦК КПУ, як депутат Вер-
ховних рад СРСР та УРСР, як голова СПУ, як напевно найвідо-
міший український радянський письменник і публіцист, Олесь
Гончар ніколи, за жодних обставин і за жодної нагоди не замис-
лився над долею Донбасу як частини України, ніколи й словом не
обмовився про його проблеми.
Ви думаєте, що Олесь Гончар не знав, що Донбас — пра-
давня українська земля, частина знаменитого Лугу й того Вели-
кого Степу, що його він опоетизовував у своїх романах і повіс-
тях? Ви думаєте, він не читав повісті Григора Тютюнника про
Донбас, коли писав про нього своє "Наш український Шукшин"?
(До речі, уловлюєте синдром меншовартості у назві?)
Знав! Не міг не знати! Бо читав і Бориса Грінченка (без
Грінченкового Словника не було б Гончара-стиліста; я сам бачив
той Словник у реках Гончара!), і Володимира Сосюру (розгром-
лене молодим Гончарем "Любіть Україну" не могло не справити
на нього враження), і інших славних вихідців із Донбасу.
Було йому з тим Донбасом, як пороблено. Немає жодного
сумніву. Ну, а потім на старості років дозволено було ляпнути
дурницю, над якою ми тепер ламаємо списи.
✍ 267 ✍
✍
“ГОЛОВНИЙ ПОРТАЛ” УКРАЇНСЬКОГО
СТУДЕНТА І… ВИКЛАДАЧА?
Тепер у двох частина, а буде, мабуть, і третя
1.
Притчею во язицех стали історії про фальшиві дипломи
багатьох українських політиків та урядовців. Не так давно ущухла
чергова буря довкола дисертаційного бізнесу в Україні. Правда,
поки що ми достеменно не знаємо: цех з продукування дисерта-
цій на продаж при національному університеті в Києві закрили
назажди чи просто загнали його в глибоке підпілля, що не могло
не сприяти індексації тарифів?
Що б там не говорили, дисертаційний бізнес, яким успіш-
ним він не був би, — все-таки явище немасове, елітне, а отже —
незважаючи навіть на карколомні ціни — менш прибуткове, ніж
будь-яке дуже чи відносно дешеве, але масове "виробництво".
Студентів же в Україні напевно більше, набагато більше,
на порядки (sic!) більше, ніж нездар, які здумали себе вченими,
хочуть стати кандидатами-докторами, а відтак і проФФесорами,
як той один сумнозвісний, що відчасу опинився в екзилі.
...Вивчаючи сучасний стан системи освіти і науки в Україні
у процесі роботи над проектом Українського Університету, ми на-
штовхнулися на веб-сайт з простою, але — з погляду контенту —
не так дивною, як несподіваною адресою: institute.com.ua.
Спочатку ми подумали, що сайт належить якомусь вишу
або НДІ. Аж ні, сайт є свого роду біржею, ба навіть ринком чи
базаром, на якому можна не тільки купити, а й продати реферат,
курсову чи навіть дипломну роботу. Якщо ви не можете знайти
вже готового дослідження за темою, яка вас цікавить, можете
розмістити замовлення, і за певний час, за певну суму вам таку
роботу дістануть "з-під прилавка" або й спеціально напишуть.
✍ 268 ✍
Цікаво було б довідатися від тих, хто купував або про-
давав щось на цьому сайті, про тарифи на послуги, а також про
особливості і враження від обслуговування. Якщо не хочете сві-
титися в коментарях, будь ласка, пишіть нам у приват — анонім-
ність гарантуємо.
Судячи з того, що пошукова система сайту не відгуку-
ється на ключові теми з точних наук і не впізнає імен математи-
ків, фізиків, авіаконструкторів, світил ракетобудування та інших,
можемо зробити висновок, що тематика цього ринку обмежена
ареалом суспільних та гуманітарних дисциплін.
В усякому разі пошук видає нагора "праці" з економіки,
історії, літературознавства, мовознавства, журналістики, мистец-
твознавства та інших напрямків науки, освіти і будь-якої іншої
діяльності взагалі. Власники сайту стверджують, що мають на
випродаж 60 тисяч одиниць товару, і ця інформація напевно вже
давно застаріла. Це означає, що ті, хто стоять за сайтом, можуть
задоволити будь-який попит.
За сайтом institute.com.ua маячіють ще й інші сайти, на які
з цього сайту виводять непрямі посилання.
Якщо прикинути, що один реферат коштує, скажімо, $1 і
що готові продукти замовлять по одному студенту, збивається
кругленька сума в $60,000. А якщо кількість замовлень складає в
десять разів більше? А якщо в сто?..
Втім, не будемо рахувати чужі гроші. Спробуймо подиви-
тися, хто за цим стоїть або може стояти. Ви думаєте, що самі
студенти орґанізувалися й збили такий банк даних? Навряд... Тут
явно не обійшлося і не обходиться без кандидатів, а то і докторів
наук, без доцентів і навіть проФФесорів з підприємницькою жил-
кою…
За результатами, які видає пошукова система, часом “фо-
нить" інформація, яка дає підказки для пошуку і яка є не на-
слідком чиїхось попередніх пошуків, а явною необачністю чи по-
милкою власників і адміністраторів сайту. Ці "вуха" дають під-
стави підозрювати певних "ділових людей", але все-таки не да-
ють підстав для категоричного висновку.
Є ще один спосіб довідатися, кому належить такий вель-
ми простий спосіб заробляти дуже грубі гроші, — подивитися, а
хто ж володіє правом власності на домен. Легітимні бізнеси в ци-
вілізованих країнах не приховують цю інформацію; публічно не-
доступною може бути хіба що контактна інформація...
Пошукові системи провідних компаній світу, які реєст-
рують, відстежують або обслуговують домени, вказують лише на
✍ 269 ✍
те, що institute.con.ua зареєстровано в українській компанії, яка
надає відповідні послуги. Уся інша інформація, за винятком дат,
є not published (не публікується).
Гаразд, пригляньмося хоча б до дат.
Схоже на те, що наш institute.com.ua появився 2005 року
(created: 2005-09-23 12:50:48+03). Якісь зміни в адмініструванні
сайту й у технічних контактах було здійснено 2013 року (created:
2013-04-08 22:19:45+03) з модифікацією 2015 року (modified:
2015-11-18 10:57:28+02). Найновіші зміни чи уточнення в реєст-
раційну інформацію було внесено зовсім недавно (modified:
2016-09-02 18:59:03+03). Реєстрація домена чинна до вересня
2017 року (expires: 2017-09-23 12:50:48+03).
Подані вище дати підказують, що реєстрацію домена бу-
ло оплачено на 12 років наперед (2005-09-23 12:50:48+03 —
2017-09-23 12:50:48+03). Зміни адміністративних та технічних
контактів, можливо, обумовлені зміною власника: 2013 року сайт
перейшов із одних рук у інші руки.
Дата реєстрації домена співвідноситься з появою на рин-
ку вищої освіти одного загадкового інституту, а дата модифікації
адміністративних та технічних контактів — з періодом фактич-
ного припинення діяльності цього ж інституту. Оскільки жодних
слідів того, що домен institute.com.ua купували для згадного ін-
ституту і що сам інститут бодай щось публікував на цьому сайті,
немає, залишимо припущення припущенням і не будемо озвучу-
вати назву таємничого інституту. Але й ці "вуха" зафіксуємо...
До речі, ці "вуха" вигулькують аж надто близько біля зга-
даних вище "вух".
Подальше розслідування залишимо для МОНУ та ГПУ.
Звісно, я не знаю, наскільки "Головний портал студентів"
зацікавить ГПУ, якщо виходити з того, що рівень освіченості, рі-
вень національної свідомості й громадянської зрілості ґенераль-
ного прокурора явно не надається для того, щоб побачити у цьо-
му сайті склад злочину і визначити небезпечність його для Укра-
їни й українського суспільства. Адже він і сам, мабуть, був таким,
що не стидався списувати.
Але я сподіваюся, що в МОНУ знайдеться хоча б одна
людина (не міністр — вона недалеко відкотилася від ґенпроку-
рора), яка здатна таки побачити, якої шкоди завдає вищій школі,
як марґіоналізує усю систему освіти й науки України цей “Голов-
ний портал студентів" і як ганьбить він її перед цілим світом.
✍ 270 ✍
...В Україні, як і в інших країнах, напевно поширений такий
вид приватного освітнього підприємництва, як репетиторство. Ко-
го цікавить досвід США в цій царині і хто володіє англійською,
задайте в Google пошук на tutoring (репетиторство), і ви побачи-
те, наскільки він успішний.
Хтось мені може закинути, що "Головний портал студен-
тів” також є... репетиторством. Але ж репетиторство не фальшує
реальну освіту, воно й шахрайством не є. Репетиторство є до-
повненням до звичайної освіти. Слабкого студента чи учня ре-
петитор підтягує до рівня успішного, а з успішного — вигранює
вундеркінда. Тут якість навчання перетворюється на тривкі знан-
ня.
А що пропонує institute.com.us? Уже готові тексти, які до-
помагають ледачим або заніколеним нестудентськими справами
відбути повинність, одержати оцінку й зробити ще один крок до
диплома, який хай і не буде фальшивим сам по собі, але фак-
тично не буде підтриманий знаннями.
А це — злочин, який спричинює деградацію, виродження,
здичавіння цілого суспільства. І злочин цей — кримінальний. От-
же, і той, хто продає, і той, хто купує, апріорі є злочинцем.
Зверніть увагу ще й на те, що портал в основі своїй росій-
ськомовний.
2.
Минуло три дні від часу публікації першої частини цих но-
таток. Трьох днів зазвичай достатньо, щоб читачі, яких зацікави-
ла тема, втяглися в предметну дискусію або більш-менш масово
виразили свої емоції з прихильністю або відразою до сказаного
автором.
Ефект виявився несподіваним для мене. Мої нотатки не
викликали ні осмисленого занепокоєння, ні вибуху емоцій. Най-
цікавішим є те, що ніякої реакції не проявили в моїй групі, яка об’-
єднує українських учених, професорів-доцентів-викладачів, від
якої у першу чергу сподіваєшся інтересу до такої, як на мене,
надзвичайно тривожної теми. Нуль уваги!
Гаразд, хай їх не тривожить майбутнє України, яку буду-
ватимуть і розвиватимуть люди з фальшивими дипломами й
фальшованою фаховою підготовкою. Бо яке майбутнє у країни з
такими проФФесіоналами, які з шкільної чи студентської лави
ступають на злочинну стезю, щоб піти у світ без знань, але з
"корочками" і вмінням обшахраювати самих себе?
✍ 271 ✍
Гаразд, хай їм чуже відчуття гордості за успіхи своєї галу-
зі освіти й науки, свого університету, свого інституту чи факуль-
тету, своєї кафедри, які самі не переймаються своїм престижем,
своїми досягненнями, своєю конкурентністю не тільки на світових
обширах, не тільки у себе в країні, а навіть у місті розквартиру-
вання. Бо чого можна сподіватися від міністра, що приходить на
посаду без будь-якої візії розвитку освіти й науки, а президент
академії чи ректор університету прилип до крісла чи не пожит-
тєво й бере собі від посади, усе що можна, даючи при цьому
можливість керівникам інститутів та факультетів узяти своє.
Хіба не наслідком цього є таке характерне саме для Укра-
їни явище, як клони в освіті й науці, коли під дахом державного
вишу раптом вигулькує приватний комерційний (платний, зна-
чить) заклад з дуже близькою назвою, який, використовуючи по-
тенціал державного, кладе кругленькі суми в кишені засновників?
І Поплавський — лише вершина айсберга, яка стирчить над
водами. Нам відомі й інші клони.
Гаразд, думаю я, має ж бути якась персональна, особиста
гордість, що ти віддаєш свої знання і свій досвід, кладеш свою
кар'єру на те, щоб підготувати собі ж достойну зміну, щоб твої
учні пішли від тебе не просто з реальним, а тривким багажем
знань, а головне — із здатністю са-мо-стій-но мислити й твори-
ти. Інакше вони залишаться в тенетах епіґонства і не підуть далі
свого вчителя, а відтак не створять своїх шкіл. Але скидається на
те, що й на цьому, особистісному, рівні порушена тема не зачіпає
жодної струни.
Я розумію: комусь це все — просто байдуже, хтось утоми-
вся висловлювати своє ставлення до порушеної проблеми чи
тим більше — обговорювати якусь, як на їхній погляд, практично
незнищенне явище. Очевидно, що є чимало й тих, хто побоюють-
ся виказувати свою реакцію навіть "лайканням". Подаруймо їм
право на втому, боязнь чи байдужість.
Поза цим спадає раптом на думку зухвале запитання: а
який відсоток професорсько-викладацького складу українських
вишів є, власне, частиною цього шахрайського бізнесу? Чи не є
часом institute.com.ua тим ринком, базаром, на якому торгують
самі кандидати-доктори та доценти-професори нашої неньки-Ук-
раїни? Припускаю, що тут можна не тільки пристойно підробляти,
а й "робити гроші" набагато грубіші, ніж платять за осноовним
місцем роботи. Та ще й без дозволу на сумісництво.
Ну, не міг штатний колектив сайту (скільки не мав би він
співроббітників) співпрацею лише зі студентами наклюкати де-
✍ 272 ✍
сятки, а мо' вже й сотні тисяч добротних текстів рефератів, кур-
сових і дипломних робіт, які апріорі тягнуть щонайменше на
“тверду четвірку з плюсом", якщо не на відмінну оцінку.
Як знак підтримки такого припущення вигулькує третя па-
ра "вух": пошукова система сайту часом викидає дослідження ав-
тора, який має конкретне невигадане ім'я, науковий ступінь і
звання, ба навіть посадову прив'язку до конкретного універси-
тету. Що це — помилка у програмуванні чи зухвалість, помно-
жена на упевненості в безнаказаності?
Звичайно, мені хотілося б знати. На сьогодні ж я знаю по-
ки що одно: деяких моїх колег тривожить мій, як їм здається,
надто критичний інтерес до стану освіти й науки в Україні. Тому
мені нагадують про гріхи молодості (так, "баби" — а що ж іще?) і
тут-таки категорично і прямим текстом від імені усієї системи ви-
щої освіти: "Вам доступ до університетів України заборонений
повністю". Наче я намірився обійняти посаду ректора-декана-
професора-доцента. Чи бодай асистента.
...Сьогодні ці нотатки поширено ще в декількох групах, які
об’єднують науковців та викладачів вузів. Подивимося, якою
буде реакція. Хотілося б відгуків і від студентства. Хай навіть
анонімних. Ми ж говоримо про явище, а не про персоналії.
20, 24 жовтня 2016 р.
✍ 273 ✍
✍
ПАСИВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ І
ОСВІТИ ЯК ФАКТ І ФАКТОР РУСИФІКАЦІЇ
УКРАЇНИ
Анатолій Шиян пише в одному з коментарів:
"На жаль, у мене трошки інший досвід по роках...
1992-1993 рік. Севастополь. "Почему я не могу найти
Самоучитель Украинского Языка?! Ведь я живу в Украине, и де-
ти должны ходить в Украинскую школу!!!"
2000-ні роки. Чому я не можу рекомендувати для сту-
дентів ДОСТОЙНИХ підручників українською?! Мене і підруч-
ники російською не задовольніють — але вони КРАШІ за ті, які
видаються українською!
2005-ті роки. Чому достоіні книги із СУЧАСНОЇ еконо-
міки, соціології тощо є лише російською?!
2009 рік. Ну чому саме я повинен писати разом із 2-ма
політологами першу та єдину монографію в Україні по фор-
мальним моделям політики?! Чому політологи в Україні НЕ
ЗНАЮТЬ сучасної політології?
2010. Чому саме я повинен писати перший в Україні нав-
чальний посібник по сучасній теорії ігор?! У всіх університетах
світу цей матерал вивчають на 2-3- курсах вже 30 рокків, а в
Україні це не знають навіть доктори наук?
2016. Ура! Нарешті ВИДАЛИ УКРАЇНСЬКОЮ чудову кни-
гу Аселоглу та Робінсона "Чому нації занепадають.Походження
влади, багатства та бідності". АЛЕ чому не ВИДАНІ УКРАЇН-
СЬКОЮ сучасні книги із економпіки?! ЯК МОЖНА БУДУВАТИ
РИНКОВУ ЕКОНОМІКУ — НАВІТЬ НЕ ЗНАЮЧИ ЇЇ????”
Як бачимо з цього конкретного факту, українська наука і

вища школа проявили свою пасивність, свою яловість. Відтак за
чверть століття незалежності України ні наука, ні освіта не віді-
✍ 274 ✍
грали належну їм роль у розбудові української державності, в ук-
раїнізації навіть своєї галузі.
Про це особливо сумно навіть думати на тлі тих числен-
них розмов про неувагу держави до науки й освіти, про недофі-
нансування цієї галузі, про руйнування тощо.
Українська наука й освіта дозволили себе зруйнувати, а
якщо повелися на цю руйнацію, то це вже — са-мо-руй-на-ція.
Ми не бачили навіть спроби опору, намагання проявити свою
самодостатність, національну свідомість і громадянську відпові-
дальність.
Цьому є, звичайно, хороше пояснення: українська наука й
освіта привчені до роботи в умовах командно-адміністративної
системи. Ну, як може проявлятися активність і ініціативність у
суб'єкта з такою природою?!
…Дякую панові Анатолієві Шияну за підказку такої важ-
ливої, як на мене, теми для обговорення.
✍ 275 ✍
✍
ЦІННІСТЬ ЛІТЕРАТУРИ ЯК ОДНОГО ІЗ
СТРАТЕҐІЧНИХ ЧИННИКІВ РОЗВИТКУ
СУСПІЛЬСТВА
Своїм записом Андрій Кокотюха, можливо, навіть несподі-
вано для себе порушив надзвичайно важливу проблему — про
шкоду (чи шкідливість) літератури. Не всієї — певних її видів чи
жанрів. Ну, і, ясна річ, певної ідейно-тематичної спрямованості.
Очевидно, розмова на цю тему потрібна, і я сподіваюся,
що для якогось літературного критика чи літературознавця цей
запис виявиться продуктивною підказкою.
Мене ж цей запис спонукав до інших роздумів. Скидає-
ться, що в Україні забули про літературу, про її важливість і зна-
чення для поступу суспільства. Бодай на тому рівні й у тих об-
сягах, як це допускалося за радянської влади, коли література
розглядалася більше пропагандистським, ніж культурним, філо-
софським і цивілізаційним чинником.
Історично література виконувала провідну роль у пробуд-
женні й формуванні націй. Придивіться до світового літератур-
ного процесу лише епохи романтизму. Без об'єднавчих старань
літератури навряд чи й сформувалися б сучасні нації та їхні
мови.
І Україна пройшла той же шлях. Не було б І. Котлярев-
ського, Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки й десятків і сотень
інших славних письменників, навряд чи ми сьогодні усвідом-
лювали б себе українцями й говорили б українською мовою.
Тим більше, що під російским царатом робилося все мож-
ливе й неможливе, щоб задушити в українцях усе українське. То-
му-то й підпадали безперестанку під заборону мова й література.
А хіба не таке саме було й у тих частинах української
етнічної території, які перебували під владою інших держав —
Австро-Угорщини, Польщі, Румунії?
✍ 276 ✍
За всієї ідеолоґічної пригніченості літератури в умовах
більшовицько-комуністичного режиму, "українська радянська
література" самим своїм існуванням все-таки стримувала про-
цеси русифікації й плекала в українцях українське начало.
Українські письменники були чи не найсвідомішими націо-
нально й чи не найактивнішими громадянськи у захисті українсь-
ких традицій, звичаїв та культури.
З літературного середовища вийшли шістдесятники. У лі-
тературному середовищі посіялося й проросло насіння наці-
онального відродження й зрештою проголошення незалежності
України.
...А потім в літературному світі почалися дивні процеси.
Більшість, якщо не всі, провідних літераторів вдарилися в по-
літику, в урядування, в дипломатію. Літературні критики й публі-
цисти зненацька проснулися політологами й політтехнологами.
Редактори й коректори пішли з головою в підприємництво...
Літературні обшири України оголилися. Цим скористалася
кремлівська пропаґанда, і Україну не просто наводнив російський
ширпотреб — він почав продукуватися там, де досі панувала ук-
раїнська література.
Українська книжка зникла з прилавків крамниць, та й ме-
режа книгарень скоротилася до такого мінімуму, що й мережею її
уже не назвеш.
А. Кокотюха нагадує нам, що наклади українських книжок
дрейфують десь між трьома й десятьма тисячами. А деякі автори
хваляться (!!!), що їм пощастило (!!!) надрукувати книжку тиражем
300 чи 500 примірників. Про п'ятдесяти- й стотисячні наклади не
мріють уже навіть автори бестселерів.
Немає української літератури (бо хіба можна за таких
умов говорити про літературу як явище?) — не стало й літера-
турної критики, зійшли зі сцени популярні колись товсті журнали.
Літературознавство задовольняється хоча б осмисленням
класики.
На Шевченківську премію вже немає чого висувати. Святе
місце порожнім залишитися не може. Відтак висувають роман ав-
тора, який до української літератури немає жодного відношення,
твір якого до художньої літератури як такої не належить, якість
якого перехідна й вельми сумнівна. Тільки й того, що в центрі
уваги у творі — унікальний епізод з історії опору українського на-
роду російській агресії, "русскому міру", зросійщенню.
Українська література уже, здається, навіть не просить
підтримки у влади, як це вона зазвичай робила в минулому. Вона
✍ 277 ✍
ще десь там борсається, намагаючись пробитися у світ через не-
численні видавництва національно свідомих і громадянськи акти-
вних письменників-видавців Івана Малковича, братів Капранових
та інших.
Наскільки їм пощастить утриматися на ринку, заболочено-
му російськими й проросійськими фабриками дешевого (в усіх
відношеннях) чтива? Он навіть підтримуваний діаспорою “Смо-
лоскип” збавив темпи. А що ж ви хочете? Сам видавець дійшов
глибокого патріаршого віку. Хто спроможний заступити його біля
керма й гідно продовжити його справу?
...До чого я веду? Очевидно, що цінність літератури треба
вимірювати не шкодою чи шкідливістю окремих видів і жанрів, а
важливістю і значенням літератури в поступі суспільства.
Треба якось повертати українську літературу в центр за-
гального суспільного процесу й нагадувати письменникам про те,
що їх ніхто не може замінити на літературній ниві. Література є
одним із стратеґічних комунікативних явищ у суспільстві.
В політики можна масово прийти персональним водіям і
охоронцям, куховаркам і коханкам олігархів. Для приходу в літе-
ратуру потрібен бодай якийсь літературний хист. А творити спра-
вжню літературу — потрібний справжній, непересічний, а краще
видатний талант.
Слава Богу, на українській літературній ниві ще працюють
славні женці. Їх мало, звичайно. Отож було б добре, якби навко-
ло них гуртувалися молоді й перспективні таланти. Потрібен час,
щоб талант визрів і виписався. Отож потрібні школи і студії для
роботи над словом.
Одним із проектів Українського Університету буде й під-
тримка українського літературного процесу. Ми почтемо із студії
й семінарів, які з часом зможуть вирости в Літературний інститут.
Усе залежатиме від вашої зацікавленості й підтримки.
Мені не хотілося б, щоб продовжували справджуватися
слова Лесі Українки (цитую з пам'яті): "Що ж, коли я належу до
того народу, в якого літератор мусить бути безсрібником, шукати
іншої роботи або іншого народу".
✍ 278 ✍
✍
НАРОД МОЖНА ЗМІНИТИ ПРОБУДЖЕННЯМ
ПІДНЕСЕННЯМ ЙОГО НАЦІОНАЛЬНОЇ
СВІДОМОСТІ
У коментарі до свого запису Володимир В’ятрович напи-
сав фразу, либонь, важливішу, ніж сам пост: "Владу можна змі-
нити, народ — ні." Відтак цією тезою наш історик опосередковано
підтверджує відому істину: народ має таку владу, яку заслуговує.
Воно-то так, якби наш народ не зазнавав зовнішніх впли-
вів, яких не зазнавав, мабуть, жоден інший народ, і того свідомо-
го й цілеспрямованого винищення (передусім — його інтелекту-
альної еліти й носіїв традицій та звичаїв — селянства), то не бу-
ло б проблеми і з владою. Як це відбувається в цивілізованих
країнах.
Проблема, однак, ще й у тому, що один із завойовників і
наших етнічних земель, і — особливо — умів нашого народу пох-
ставив за мету перетягнути на себе назву, історію, традиції, і вже
добирається до звичаїв. Цей завойовник земель та умів окупував
і монополізував інформаційний простір нашого народу й фактич-
но завершує тотальну його русифікацію.
Зараз іде чергова (кажуть, двадцять друга) гаряча війна
між Україною й Московією. Патріотична частина нашого народу
кладе свої життя на фронтах. Але в тилу у цієї частини тривають
і навіть активізуються процеси поневолення України й українсь-
кого народу. І найбільшою мірою це робиться якраз в інформа-
ційному просторі.
Очевидно, що при владі в Україні стоять якщо не явні ро-
сійські, то проросійські сили або ті, кого ми тепер називаємо “ка-
каяразніца".
Гірше — в тому, що людей тотально засмічено москов-
ською й промосковською пропагандою і чужою культурою. Відтак
з цією кашею в голові наш народ апріорі не може замінити і не
✍ 279 ✍
замінить владу на таку, що перейматиметься його добробутом і
благополуччям, а державу виведе в число успішних країн світу.
Отож зараз надзвичайно гостро постає завдання якраз
того, щоб змінити народ. І можливо це зробити в один-єдиний
спосіб — через пробудження, піднесення національної свідомості
й громадянської відповідальності українського народу, через по-
вернення його до своєї мови, власних традицій і звичаїв.
А це можливо лише в один спосіб — через українізацію
України. І Інститут національної пам'яті, який очолює пан В’ятро-
вич, мав би стати одним із ініціаторів і лідерів випрацювання На-
ціональної програми українізації України.
PS. Тут до речі буде нагадати те, про що почав говорити

ще на Великий Кобзар:
Тарас ШЕВЧЕНКО
ПОДРАЖАНІЄ 11 ПСАЛМУ
Мій боже милий, як то мало

Святих людей на світі стало.
Один на другого кують
Кайдани в серці. А словами,
Медоточивими устами
Цілуються і часу ждуть,
Чи швидко брата в домовині
З гостей на цвинтар понесуть?
А ти, о господи єдиний,
Скуєш лукавії уста,
Язик отой велеречивий,
Мовлявший: «Ми не суєта!
І возвеличимо на диво
І розум наш, і наш язик...
Та й де той пан, що нам закаже
І думать так, і говорить?»
«Воскресну я! — той пан вам скаже.
Воскресну нині! Ради їх,
Людей закованих моїх,
Убогих, нищих... Возвеличу
Малих отих рабів німих!
✍ 280 ✍
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово. І пониче,
Неначе стоптана трава,
І думка ваша, і слова».
Неначе срібло куте, бите
І семикрати перелите
Огнем в горнилі,— словеса
Твої, о господи, такії.
Розкинь же їх, твої святиє,
По всій землі. І чудесам
Твоїм увірують на світі
Твої малі убогі діти!
1859, 15 февраля,
[С.-Петербург]
✍ 281 ✍
✍
БАЖАНЕ VS ДІЙСНЕ
На річницю Євромайдану й Революції Гідності
Здавалося б, треба вітати розлогий монолог президента

України з нагоди третьої річниці Майдану, в результаті якого П.
Порошенко став наступним президентом. Заодно годилося при-
єднатися до привітань президента із Святом Гідності і Свободи...
Прикметно, що у своєму привітальному тексті президент
України навіть не згадує про те, що три роки тому приводом для
Майдану стала несподіваний, але добре спланований, розворот
в українській політиці й переорієнтація на "Тайожний союз" тоді-
шнього президента Януковича.
Відтак Майдан був прив'язаний до євроінтеграції і одразу
ж став відомий у світі як ЄвроМайдан. Уже потім, на початку
2014-го, Майдан перетворився на Революцію Гідності. Але для
цього у Верховній Раді мали відбутися події 16 січня, які підси-
пали пороху в стояння на Майдані й зрештою призвели до тра-
гічних подій, наслідком яких стало повалення режиму Януковича.
Повернімося, однак, до ЄвроМайдану і задаймося запи-
танням, чому ж президент Порошенко так делікатно обійшов у
своєму слові тему євроінтеграції. На осінь 2013 року Україна
підійшла впритул до підписан-ня угоди з Євросоюзом і, як ніколи,
була дуже близько до власне вступу до ЄС, тобто повернення до
самої себе.
Незважаючи на масовість, ЄвроМайдан так і не зміг при-
мусити Януковича повернутися на курс євроінтеграції. Навпаки,
він лише роздратував і Януковича, і його покровителів у Кремлі,
наслідком чого стало те, що не було метою Майдану.
На зміну Януковичу до влади в Україні прийшли нові старі
політики. Новий президент (і міністр з уряду свого попередника)
разом із новим урядом повернулися до теми євроінтеграції і з
великими труднощами, але таки підписали угоду з Євросоюзом.
✍ 282 ✍
Але чи стала Україна ближчою Європі, а Європа Україні, ніж це
було станом на осінь 2013 року?
Думаю, що ні. Балачок про зближення з Євросоюзом, без-
умовно, побільшало, але агресія Московії проти України, неба-
жання української держави реформуватися, а суспільства й уря-
ду боротися з корупцією, роблять процеси євроінтеграції усе при-
марнішими.
Очевидно, що Україна не стане членом Євросоюзу у най-
ближчому майбутньому, тим більше що Москва успішно продов-
жує дестабілізувати життя України й має монополію на укра-
їнський інформаційний простір.
Президент і уряд України нічого не роблять ні для пере-
моги на фронті гарячої війни на сході України (усі успіхи там —
виняткова заслуга добровольців і волонтерів), ні тим більше для
перемоги на фронтах інформаційної війни (у цій царині не видно
ні добровольців, ні волонтерів).
Майже за три роки війни так і не було налагоджено укра-
їнську пропаганду серед свого населення на окупованих терито-
ріях, контрпропаганду — боротьбу з російською пропагандою і
спецпропаґанду — пропаганду серед військ і населення РФ.
Отже, нічого хорошого про ЄвроМайдан президент Поро-
шенко сказати не міг, а зробити критичний аналіз незробленого
йому забракло сміливості. Тому він просто обминув цю тему, зо-
середивши свою увагу на темі Революції Гідності.
Сподіваюся, знайдуться дослідники, які докопаються до
причин і механізму трансформації ЄвроМайдану в Революцію
Гідності. Тема, скажу вам, — надзвичайно цікава: мало яке яви-
ще в світовій історії може пережити саме таку метаморфозу.
Справді, чому, у який спосіб і навіщо явище соціально-
економічного характеру раптом переродилося на явище мора-
льно-етичного характеру і з суто музично-розважального стояння
на зимному Майдані перетворитися на криваве побоїще?
ЄвроМайдан однозначно не досяг своє мети — інтеграції
в Європу. Про ньому можна забути. Але чи досягла своєї мети
Революція Гідності, про яку так багато говорить президент Ук-
раїни?
Проголошення свята Гідності й Свободи зовсім не озна-
чає перемоги гідності й свободи в реальному житті. Як проголо-
шення незалежності України 1991 року не зробило її справді не-
залежною й суверенною за 25 наступних років.
Майдан, на жаль, пробудив лише незначну частину укра-
їнського народу, і гідність прокинулася лише в частині тих, хто
✍ 283 ✍
стояв на засніженому й морозному Майдані і хто поклав свої
життя там же або пізніше на фронтах проти російської агресії на
Донбасі.
Майдан не пробудив гідності у тій критичній масі народу,
яка спроможна була б висунути нових лідерів і здійснити в Ук-
раїні реальні системні перетворення, які забезпечили б реальну
інтеграцію в Європу, кардинальні зміни у внутрішньому житті сус-
пільства, реальне й успішне подолання корупції й найголовніше
— повернення України й українців до своїх традицій і звичаїв.
Усе, на що спромігся Майдан Гідності, так це поховати
ідеї ЄвроМайдану перед тим, як почати ховати розстріляних сво-
їх учасників. Усе, на що спромігся Майдан Гідності, так це підста-
вити свій хребет, щоб на ньому в'їхала до влади нова стара по-
літична "еліта", яка цілком природно й закономірно виявилася не
кращою за попередню владу.
Хіба можна говорити про перемогу Революції Гідності, як-
що уже через кілька місяців після цієї піррової перемоги “пере-
можці" почали знову продаватися за пачку гречки, ковалок ков-
баси чи бляшанку консервів якщо не на президентських виборах,
то на виборах до Верховної, обласних чи місцевих рад?
Про яку перемогу Революції Гідності можна говорити, ко-
ли рівень національної свідомості й громадянської відповідаль-
носі — головних чеснок гідної людини й гідного громадянина —
залишився на тій же нульовій розначці, на якій він був чверть
століття до цього? Про яку гідність взагалі можна говорити, коли
брехня й шахрайство стали засадничими принципами усіх сфер
життя держави і суспільства — хоч який зріз його не візьми?
Напевно саме тому все дійшло до того рівня свідомості,
коли розум навіть інтелектуальної еліти перестає відображати
реальність і приймає бажане за дійсне.
Давно минули ті часи, коли очільники держави самі собі
складали тексти для публічних виступів. Оприлюднений під іме-
нем президента Порошенка також писала група явно тямущих й
небезталанних людей. Навіть латинський крилатий вираз долад-
но вплели в канву президентського слова.
Скажу вам як фахівець: хороший текст народили спічрай-
тери з Банківської. Настільки хороший, що сам пан президент по-
вірив йому й озвучив його пафосно і з відчуттям власної гідності.
Так, наче воно справді так і є. Промовець так увірував у Свободу
слова, що сказане колись майже по секрету й від щирого Шусте-
рові у цій промові проваріював у різних формах. Ось, мовляв, які
ми горді своєю Гідністю й Свободою!
✍ 284 ✍
Люди з гідністю тимчасом гинуть або стають інвалідами
на фронтах двадцять другої українсько-російської війни, якій не
видно кінця, яка може у будь-який час перерости у чергову свідо-
ву війну і на якій негідники нагрівають собі руки.
Ще більше негідників збагачуються по тилах і на всіх щаб-
лях влади, піднявши Україну на найвищу сходинку корумпова-
ності у цілому світі. Африканські аборигени відпочивають, а циві-
лізований світ із жахом споглядає те, що твориться на теренах
колись либонь найбагатшої, а тепер найзлиденнішої країни світу.
Гідність, ясна річ, тут і не ночувала.
Ну, а що стосується Свободи... Чи можна говорити про
свободу як доконаний факт у час, коли йде справжня й страшна
війна за територіальну цілісність України, і для перемоги не ви-
працювано ні стратегічного, ні тактичного плану — все кероване
ситуативно, в ручному режимі і з таким розрахунком, щоб війна
була прибутковою для тих, хто означену Свободу приватизував?
Чи можна говорити про свободу як доконаний факт, якщо
український інформаційний простір повністю монополізований
Московією, коли ніхто й наміру не має його звільнювати від росій-
ської окупації, коли навіть часткове просування українського кон-
тенту викликає шалений опір "русского міра", коли українська
мова зневажена на своїй питомій території й не має свободи для
свого конституційного поширення як державна мова, як мова
освіти і науки, літератури і мистецтва?
Справжню свободу в Україні здобули лише пару явищ -
невситима нажива одних і катастрофічне зубожіння інших, а ще
корупція, яка своїми метастазами пронизала усі щаблі держави й
суспільства. Суспільство в Україні дійшло такого стану свободи у
цих взаємопов'язаних сферах, що йому вже годі й усвідомити
увесь драматизм чи трагізм становища, в якому воно опинилося.
Хтось укупі з президентом ставлять на карб зовнішнім
чинникам — в усьому винна путінська Московія (при цьому
продовжуючи з нею співпрацювати), а хтось, за совковою зви-
чкою, киває на "підступи американського імперіалізму". Хтось
звалює всі негаразди на ненависну владу та олігархів, а хтось
виокремлює в цій владі й серед цих олігархів етнічну колорис-
тику, клянучи жидів, тих же москалів, америкосів, грзинів, вір-
менів та ін.
Лише одиниці свідомі того, що найбільшою мірою Україні
шкодять самі ж українці, особливо — малороси. Ледве не кожен
здумує себе якщо не гетьманом чи кошовим, то полковником або
сотником непремінно. Кожен здумує себе ідеологом або стра-
✍ 285 ✍
теґом, завиграшки жонглюючи модними, але незбагненними для
нього поняттями й категоріями. Водії, охоронці, куховарки, дом-
робітниці, коханці й коханки, кримінальні злочинці й моральні ви-
родки, які не пнулися в політику навіть в епоху диктатури про-
летаріату, раптом здумали себе національною... елітою.
Українське суспільство зайшло в глухий кут. Воно ніяк не
може прокинутися від свого кошмарного сну, усвідомити свою
національну самобутність і свою громадянську відповідальність
за все, що відбувається в окремо взятій громаді, місті чи селі, в
районі чи області, в цілій країні Україні, на всьому ареалі розсе-
лення українців, на всьому світовому просторі й у внутрішньому
космосі кожного окремо взятого індивіда.
Поодинокі просвітлені ентузіасти витворюють або вихи-
мерюють свої теорії й теорійки, свої проекти і програми, мислячи
своє як панацею від усіх бід і споглядаючи створюване іншими як
щось вороже і неприйнятне. Замість того, щоб шукати можли-
востей для співпраці, пошуку шляхів поєднання, здавалося б, не-
поєднуваного в систему, бачення себе і свого як частини цілого,
як підсистеми в системі, яка зрештою стане тим, навколо чого
спроможеться об'єднатися суспільство, висунути нових лідерів,
перемогти і видобутися на ту площину, де й можна буде розбу-
довувати справді незалежну й успішну Україну.
Отоді й можна буде заговорити про Гідність і Свободу як
доконаний факт.
Біда ще й у тому, що замість виконання суто регулятив-
них функцій держава не просто продовжує узвичаєну радянсь-
кою системою репресивну роль щодо суспільствв, а й стала інст-
рументом наживи для тих, хто при владі. За таких умов суспіль-
ство не має ні Гідності, ні Свободи й відтак не спроможне відсто-
яти себе.
...Шкода, що президентові України з сонмом його помічни-
ків і консультантів не дано усвідомити, проаналізувати і розібра-
тися в тому, наскільки хворе українське суспільство і почати гово-
рити про це відверто, зважено і аргументовано, водночас осві-
чуючи і просвічуючи його. Але для виконання цих завдань. Треба
підвищувати науіональну свідомість і громадянську відповідаль-
ність і стати справжнім, а не оперетковим патріотом України.
✍ 286 ✍
✍
КУДИ ПРЯМУЄ УКУ?
Вам не здається, що Український (!!!) Католицький (!!) Уні-
верситет (!) пустився берега і дрейфує у дивному напрямку?
Спочатку там проявився проросійський олігарх західноук-
раїнського походження і зовсім не католик — бодай римо-, якщо
не греко-, вклавши в УКУ кругленьку суму із заробленого під еґі-
дою Московії.
Тепер тут же проявився Ложкін, колишній власник цілої
системи ЗМІ, які виконали чи не провідну роль у зросійщенні ін-
формаційного простору України і які тепер усе ще продовжують
безкарно пропагуваги "русскій мір" уже під рукою Курченка —
приспішника чи підставної особи Януковича.
Ще — один факт такого спонсорства, і на УКУ як проекті
для розбудови незалежної України можна ставити хрест з теґом
"Продано".
Втім, можливо, що в цьому нічого дивного й немає, якщо
має якесь підгрунтя інтернетний поголос про те, що Путін тримає
свої основні статки в банку Ватикану.
✍ 287 ✍
✍
ВІДПОВІДЬ МИКОЛІ ГОРДІЄВІ
Шановний пане Гордій!
Дякую Вам за привітання.
У відповідь на Ваші застереження скажу наступне:
1. Український Університет — на сампочатку свого шляху.
Як казав Григорій Сковорода, "жатви много — ділателів мало".
Прийде час, і Ви ще почуєте і про викладачів, і про студентів.
2. Стосовно голосу "волання в пустелі". Буквально вчора
у своїх нотатках “Українізація України — справа кожного з
нас" я написав:
"Далі обурень, тужіння й волання про несправедливість
діло не йде. Часом апелюють до своєї "неукраїнської влади”. Жо-
ден (sic!!!) дописувач не висловлює ні конструктивної критики (хі-
ба що своєрідна статистика), ні — тим більше — конструктивних
висновків і пропозицій, як він чи вона уявляє собі розв'язання цієї
справді серйозної проблеми українського суспільства".
В інших нотатках “Інтелектуали мають очолити україні-
зацію України" я висловив "сподіваюся, що наукова, освітня,
просвітницька, творча еліта України (не хочу вживати тут суто ро-
сійське поняття "інтеліґенція") прокинеться, і ми таки дружно зай-
мемося українізацією України.
Інтелектуали України, передусім академічна спільнота,
мали б ініціювати й очолити українізацію України".
Мені здається, що досить нам тужити, волати й нити. Час
уже прокидатися й робити діло.
За чверть століття незалежності України жодна політична
партія, жодна громадська організація, жодна наукова установа,
жоден виш, жоден окремо взятий науковець не спромоглися зіні-
ціювати випрацювання Національної програми українізації
України.
Натомість ті, кого так чи інакше торкається це питання,
вдаються до переведення стрілок, сиріч ховання голови в пісок.
✍ 288 ✍
Саме тому ми й запропонували досить конкретну ідею ви-
працювання національної програми Українізації України.
Жнива справді дуже багато, а жниварів, на жаль, дуже
мало. Тому ми розраховуємо на то, що інтелектуали в Україні на-
решті перестануть волати й лементувати, а таки закасають ру-
кави й приєднаються до цього проекту.
Отож запрошуємо до співпраці!
7 січня 2017 р.
✍ 289 ✍
✍
МОВНЕ ПИТАННЯ В СУДІ Й
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НАУКИ
Висновки, яких я особисто дійшов, прослухавши уважно
цей відеозапис із засідання Конституційного Суду України:
1. Цей відеозапис треба поширити максимально на всіх
можливих ресурсах. Професор Гриценко має рацію в тому, про
що я говорю й пишу упродовж десятиріч: в Україні немає російсь-
кої мови як такої, а люди, які здумують себе як російськомовні,
послуговуються або пародією на російську, або суржиком.
2. Такі події, як це засідання Конституційного Суду, мали
б демонструватися на державному телеканалі так, як іде пряма
трансляція із зали Верховної Рвди.
Зверніть увагу: засідання КС відбулося місяць тому, а за-
пис оприлюднюється тільки тепер.
3. Те, про що говорить на засіданні КС директор Інституту
української мови НАНУ, мало б бути предметом не тільки за-
сідань відділів та вченої ради інституту, поодиноких інтерв'ю ди-
ректора, а повсякденної популяризаторської роботи усіх науков-
ців інституту.
Це — до теми про пасивність академічних установ і вишів
України в державотворчому процесі, в українізації України.
4. Постає відтак питання про національну свідомість, гро-
мадянську активність і громадянську відповідадальність учених,
ширше — усіх інтелектуалів і ще ширше — усього суспільства.
Професор Гриценко і своєю промовою, і своїми відповідя-
ми на запитання учасників слухань, зауважуючи про краще ста-
новище з мовою за радянської влади та про поїздку з Л. Кравчу-
ком у Крим на зустріч із Януковичем, підтвердив, що наша наука,
освіта й просвіта так і не вилізли з болота командно-адміністра-
тивної системи: накажуть — виконаємо, не накажуть — промов-
чимо, але ініціативи проявляти не будемо.
✍ 290 ✍
5. Інститут української мови НАНУ, який вважає себе на-
пником Правописної та Термінологічної комісій ВУАН, досі не
сподобився опрацювати й тим більше видати матеріали згаданих
комісій, вивчати й популяризувати досвід українізації 20-х років
минулого століття.
Я не певен, що в цьому відношенні можна кивати на Крав-
чука чи Януковича або на закон Ківалова-Колєснічєнка. Але я
певен, що останнього просто не було б за більшої активності й
відповідальності учених.
6. Правда, що народ має такий уряд, якого заслуговує.
Відтак уряд в Україні ще той. Ясна річ, такий, кому наплювати на
науку з високої президентської, урядової чи парламентської три-
буни. Але!
За більшої дослідницької й популяризатрпської активності
учені мужі й професори могли б донести др широкої громадсь-
кості, а отже — і політичної та урядової "еліти", чимало повчаль-
них і корисних фактів.
Узяти хоча б такий: у роботі і Правописної, і Терміноло-
гічної комісій ВУАН дієву й практичну (не формальну!) участь
брали й члени уряду УНР. Зокрема в. о. міністра юстиції К. Квітка
(він був в.о. тому, що відмовився бути міністром, але погодився
на посаду товариша, тобто заступника, міністра).
Сучасна ж урядова практика звелася до того, що очіль-
ники міністерств і відомств навіть на побутовому рівні не воло-
діють державною мовою та й у мові своїй окупантськіц вони, го-
ворячи тією ж мовою, "косноязичні". Людською мовою це озна-
чає: недорікуваті. Де вже їм дбати про серйозні справи?
9 січня 2017 р.
✍ 291 ✍
✍
ДО ПИТАННЯ ПРО ПОЛІТИЧНИЙ (І ВСЯКИЙ
ІНШИЙ) ІДІОТИЗМ
Серед моїх друзів і віртуальних, і реальних, є такі, хто ба-
чить у мені "політичного ідіота". Комусь приводом є те, що я не
симпатизую новообраному президенту США Д. Трампу. Комусь
не подобається моє ставлення до багатіїв, які набули свої статки
неправедними способами. Закидають мені, що я не зробив кар’-
єру такого штибу, як моїм доброзичливцям уявляється саме по-
няття "зробити кар'єру" чи "добитися успіху".
Дістали вони мене вже. Отож у відповідь на черговий ко-
ментар одного з таких критиків-доброзичливців я написав таке,
що варто оприлюднити окремими нотатками.
...Можливо, я і є "політичним ідіотом" (і не тільки політич-
ним) від того часу, як на сампочатку свого свідомого (дорослого,
значить) життя відмовився стати політичною повією і відтак у 18-
річному віці не став секретарем райкому комсомолу, що відкри-
вало мені, ой, які політичні перспективи.
У 23-річному віці я ще раз відмовився від пропозиції се-
кретаря ЦК комсомолу України Григорія Максименка піти на росі-
йськомовну "Козу" ("Комсомольское знамя"). Що таке "Коза", вам
краще Владимир Кулеба розкаже: він зробив з "Кози" “Нєзаві-
сімость" (на "Незалежність" не сподвиглося).
Які шанси я "втратив", можете уявити, придивившись до
кар'єрних злетів Володимира Литвина й Леоніда Черновецького
(він же "Льоня Космос"), які в одно літо заступили мене: один —
на посаді, а другий — у кабінеті. Робота в мене тоді була така,
що давала чудові можливості для старту, будь ти пристосуван-
цем.
Були й інші заманливі можливості. У того ж Сороса, між
іншим...
✍ 292 ✍
А я, з ласки деяких моїх друзів віртуальних і реальних
“політичний ідіот", віддав перевагу іншим чеснотам, які їм, схоже,
просто годі осягнути.
Таким мене сформував мій рід. Між іншим, це — наша
давня родова традиція.
Спасибі знаному нашому історикові Олександру Оґлоб-
лину, який опублікував низку розвідок про гетьмана Петра Іване-
нка (Петрика) — політичного опонента Івана Мазепи і предтечу
Пилипа Орлика як автора знаної тепер Конституції 1710 року,
значною мірою списаної із "статей" П. Іваненка 90-х років 17-го
століття.
Ближчим часом викладу в мережу скани деяких публі-
кацій О. Оґлоблина, які чудово висвітлюють політичну ситуацію в
Україні кінця 17-го століття. Усе так схоже на все те, що відбуває-
ться з Україною тепер.
Мій предок, мабуть, також був "політичним ідіотом", по-
ставши проти Москви і Мазепи. Професор Оґлоблин не пише
прямо, але опосередковано дає нам знати, що І. Мазепа напри-
кінці свого життєвого шляху, а П. Орлик на початку нового етапу
свого життя переконалися в правоті Петра Іваненка.
17 січня 2017 р.
✍ 293 ✍
✍
ФЕНОМЕН УКРАЇНСЬКОСТІ
Мене вразила не так сама молода особа, яка зробила
епохальне відкриття й відмовилася від заманливих зарубіжних
пропозицій на користь України...
Мене вразили коментарі до цього посту, в яких маси лю-
дей виражають захоплення феноменом молодої співвітчизниці,
нещадно критикують українську владу й водночас навіть не
намагаються продемонструвати належний рівень власної наці-
ональної свідомості, громадянської відповідальності й потуги як
суспільства.
Переважна більшість коментаторів, зауважте, — україно-
мовні.
Дехто закликає "поїхати, щоб повернутися потім".
...Під час моїх лекцій по університетах в Америці ще 1990
року до мене підходили люди з діаспори й висловлювали свої ба-
жання приблизно так: "Якби Україна була незалежною, хай і ра-
дянською, ми повернулися б до неї..." Це був уже час, коли Вер-
ховна Рада вже проголосила державний суверенітет України.
Були тоді мені й пропозиції не повертатися в Україну, за-
лишитися. Я відповідав: "А хто там буде працювати для Укра-
їни?” Зі мною погоджувалися...
І я тоді був переконаний, що з мене буде більше користі в
Україні, а не в діаспорі. Суспільство в Україні виявилося негото-
вим до змін. Відтак гору над ним узяв кримінал, породжений пе-
ревіреною комуно-радянською номенклатурою. Не гребували й
не гребують нічим...
Я поїхав з надією повернутися. І продовжую плекати цю
надію. Як і тисячі, десятки й сотні тисяч, а мо' й мільйони інших,
хто мріяв повернутися задовго до мене...
✍ 294 ✍
Гуманітарії, як я, ще тримаються України й української
спільноти, бо Україна й усе українське залишаються справою на-
шого життя.
Учені в царинах природничих наук дуже швидко, аж надто
швидко, асимілюються у чужому середовищі й відтак зазвичай
поступово забувають, хто вони й чиїх батьків діти.
Україна — на жаль, не Литва, а українська спільнота — на
жаль, не литовська спільнота, яка може дозволити собі обрати
на президента людину прямо з діаспори, щоб ця незаангажована
в совкову традицію особистість струснула країну й суспільство.
Більше того, у час епохальних змін і нелегких випробу-
вань помічаємо тенденцію до відчудження у стосунках між Украї-
ною, українським суспільством і українцями в розсіянні.
Аґресія Московії щодо України, звичайно, українізувала
деяку частину українців у діаспорі, які довгий час перед тим іден-
тифікували себе як "русскіє". Чи добрий це знак? Не знаю...
Помічаю серед "нових українців" чимало таких, для кого
українськість стала не так переконанням, як бізнесом, а виши-
ванка — таким собі одностроєм, уніформою. Дай Боже, щоб при-
щепилося хай і в такий спосіб.
Водночас багато тих, хто ідентифікують себе українцями і
в діаспорі, по суті своїй залишаються совками, не гидують фото-
графуватися з колорадською стрічкою й ходити на імпрези в
дипломатичні місії РФ.
Словом, наші проявляються скрізь і по-всякому.
"Розрита могила" тепер — не тільки поетичний образ із
Кобзаря, а й гнітюча сучасна реальність.
17 січня 2017 р.
✍ 295 ✍
✍
З ПРИВОДУ ІСТОРІЇ З МУЗЕЄМ
ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. І НЕ ТІЛЬКИ
Сумна новітня історія у музею Тараса Шевченка в Києві!
Ще більший сум викликає у мене те, з якою безпорад-
ністю громадськість у Києві і взагалі в Україні намагається вря-
тувати пам'ятку архітектури загальнонаціонального значення й
головний музей Кобзаря.
Невелика групка лауреатів Шевченківської премії за ста-
рою компартійно-радянською традицією апелює до найвищих по-
садовців України — президента, голови ВРУ та прем'єр-міністра
— з надією, що їхнє особисте втручання зупинить руйнівників
святині.
При цьому апріорі відомо, що за алміністративно-команд-
ної радянської системи таке звернення до Щербицького і Ко ще
могло б спрацювати, то за порядку, який склався в незалежній
Україні, такі звернення традиційно залишаються голосом волан-
ня в пустелі.
Більше того, в деяких випадках подібні ситуації з іншими
архітектурними й історичними пам'ятками ставали навіть при-
водом до рейдерського захоплення й зухвалого повного руйну-
вання їх під покровом ночі.
Прикметно, що ніхто не обурювався свого часу призна-
ченням Д. Стуса на посаду директора музею Шевченка, хоч усі
знали, що син Василя Стуса не успадкував талантів і чеснот
свого батька. Це — той випадок, коли природа на дітях відпо-
чиває.
Ніхто не обурювався й тоді, коли до реконструкції архітек-
турної пам'ятки підключили як архітектора людину, яка усе своє
життя тільки й займалася руйнуванням. Не тільки в архітектурі.
Досить пригадати роль пані Скорик в історії НРУ.
Припускаю, що й роль "Просвіти" як захисника музею
Шевченка може виявитися урочою. Бо чим "уславилася" ця гро-
✍ 296 ✍
мадська орґанізація за останню чверть століття? Воланням про
захист української мови. Замість того, щоб поширювати викори-
стання української мови реальними діями, як це робила “Просві-
та" у 19-му та на початку 20-го століття.
Не знаю, скільки формальних членів нараховує нині “Про-
світа", але за бажання вона могла б лише з приводу цієї пере-
петії з музеєм Шевченка влаштувати не один багатомільйонний
Просвітницький Майдан.
Крім музею Шевченка, зараз маємо ще один надзвичай-
ної ваги привід для Просвітницького Майдану — колотнеча на-
вколо нового законопроекту про українську мову й дивну пове-
дінку російськомовних патріотів України.
На жаль, "Просвіта" обмежується воланнями. Замість то-
го, щоб улаштовувати якщо не Майдани, то активні інформа-
ційно-роз’яснювальні, пропагандистсько-агітаційні заходи. Як і
належить орґанізаціям, члени яких мають високий рівень наці-
ональної свідомості й громадянської відповідальності.
По тому, як усе в нас повертається і з мовою, і з збере-
женням архітектурних пам'яток, і з музеями, можна зробити пе-
чальний висновок про те, що рівень національної свідомості й
громадянської відповідальності в українському суспільстві над-
звичайно низький.
Невже цього не розуміють українські інтелектуали, наці-

онально-культурна еліта, апелюючи до свідомості тих, хто зайня-
тий не будуванням, а руйнуванням?
28 січня 2017 р.
✍ 297 ✍
✍
ДАЙ ЙОМУ ПАЛЕЦЬ, ВІН І РУКУ ВІДКУСИТЬ
Зректися Донбасу й Криму, як пропонує колеґа Олександр
Мотиль, звичайно, можна було б, якби Москва на Кримові та Дон-
басові зупинилася… Але ж вона хоче поки що "Новоросію", а по-
тім захоче (та вже хоче!) і всю Україну. І ентузіазм її ніяк не впав
— просто перейшов з одного стану в інший. "Нє митьйом, так ка-
таньєм!” Шкода, що шановний колега застановлюється на на-
слідках і не усвідомлює істинних причин зазіхання Московії на
Україну.
Спочатку Московія пригріла біля себе Гетьманщину як со-
юзника проти Польщі та Туреччини й Кримського ханства. Хме-
льницький, Мазепа, Полуботко та інші гетьмани повелися на со-
юзництво з "одновірцями".
Без Хмельницького Гетьманщина навряд чи стала б сою-
зником Московії. Без Мазепи Московія ніколи не заволоділа б
Приазов’ям, Причорномор'ям і, зрештою, Кримом, а також не
прорубала б "вікно в Європу". Без зради Полуботком України (ко-
ли остаточно прозрів Мазепа) Московія не святкувала б перемогу
в "Полтавській битві"...
Мазепа та Полуботко усвідомили свої помилки... Хай і пе-
ред відходом у вічність. Полуботкові треба було померти, щоб
Петро І насмілився поцупити в України назву для своєї імперії.
Мазепа й мертвий, анафемований залишався страшним для
Московії на століття вперед...
Далі пішло повне знищення козацтва, потім знищення мо-
ви, знищення генофонду і несть числа московським посяганням.
На часі у Кремля зараз — знищення українського народу як яви-
ща. Не випадково ж вони безупинно товчуть: "Ми же єдіний на-
род!” Це — те, що лежить на поверхні. Але є ще й підводна час-
тина айсберга, на яку не звертають уваги навіть такі інтелектуа-
ли, як професор Олександр Мотиль. Поки що не звертають чи
взагалі їм не дано це зауважити?
✍ 298 ✍
Останніми десятиліттями в Росії множаться, як гриби піс-
ля дощу, усілякі "дослідження", в яких московити приписують со-
бі й перелицьовують на свій лад наші українські традиції, обря-
ди та звичаї, а ще — міфологію. Росія зараз перетягує на себе
все, що будь-коли належало Україні. Погугліть хоча б таке ключо-
ве слово, як "рідновірство" в московській "інтертрепації", і ви
вжахнетеся від тьми і тьми книжок і сайтів.
Значна частина їх, російськомовних, закорінилися в... Ук-
раїні. Не тільки на сході — на Поділлі, в Галичині, Прикарпатті,
на Волині... "Русскій мір" проглядає з них не так уже й сором’яз-
ливо… Може статися так, що "Щедрик" убитого москалями укра-
їнського ґенія М. Леонтовича, визнаний світом як український ше-
девр, буде кваліфікуватися як класика "русской музикальной ку-
льтури”. Ігорів Стравинського та Сікорського вони вже давно при-
хватизувати, незважаючи на те, що обидва публічно ідентифі-
кували себе українцями.
Найпарадоксальніше в тому, що Росія здумала себе ду-
ховним лідером людства, привласнюючи собі духовну місію Ук-
раїни, і цей парадокс у тому, що духовність ніяк не вписується в
прокрустове ложе диявольських релігійних утворень на кшталт
Російської православної церкви.
...Без України Росія неможлива як імперія. Без України й
української історіі Росія — нікчемний залишок зниклої в небуття
Хазарії. Україна як незалежна й успішна держава — смерть для
Росії як суб'єкта не тільки геополітики, а навіть політики регіо-
нальної. Тому Росія нищила й нищитиме Україну, а проковтнув-
ши Україну як територію — й самих українців, поки не зведе їх зі
світу як націю.
Отже, замість поступок, мабуть, годилося б переходити в
тотальний наступ на агресора на всіх фронтах, і передусім — на
фронті ідеолоґічному, інформаційному. Світ повинен знати, ЩО є
Росія і чому вона не може прийняти незалежність України, чому
росіяни так люто ненавидять українців та, зрештою, й усі інші
народи.
Нам, українцям, є що сказати світові про нашого “старшо-
го брата", і ми повинні це зробити, як би не бісилися ті, хто посяг-
нув на нашу ідентичність, на нашу історію, на нашу культуру, на
наші традиції й звичаї, а також їхні симпатики, яким, бачите, зруч-
но називати і нас росіянами. Задля успіху в цій світовій акції нам і
потрібна українізація України. Так переможемо!
✍ 299 ✍
✍
ЗАКЛИКАЮ ДО ЦІЛІСНОГО БАЧЕННЯ ДОЛІ
УКРАЇНИ
Наші інтелектуали, наша справжня еліта, схоже, увійшла
у стан сум'яття. І в цьому — наша чи не найбільша біда. Однобіч-
не бачення спонукає до питання про вибір. А вибору у нас, брат-
тя українці, немає! Тому не варто навіть порушувати питання про
вибір — це шлях до ще більшої біди. Це — шлях до катастрофи.
Про це я пишу в нотатках "Дай йому палець, він і руку
відкусить" у відповідь на статтю в американському часописі “Fo-
reign Policy" професора українського, до речі, походження Олек-
сандра Мотиля (див. вище).
Очевидно, безкровна анексія Криму й кривава бійня на
Донбасі послані нам Богом, щоб ми усвідомили суть російського
імперіалізму й шовінізму і щоб ми нарешті прокинулися, прозріли
й усвідомили себе як потужний етнос. Сильний передусім нашою
Духовною Місією, на яку саме тепер найбільшою мірою й зазіхає
Московія.
Ви думаєте, що це просто так з російського боку масово
гинуть покидьки суспільства, а з українського — кращі з кращих
представники нашого народу? Їх ще більше гинутиме, якщо ви й
далі поступатиметеся географічною територією, інформаційним
простором, віддаватимете свої душі не тільки диявольському
московському патріархатові, а й усіляким "славянскім родно-
вєрам”, під яких зараз особливо активно маскується "русскій мір".
Про це я й пишу у відповідь професорові Мотилеві.
Прочитайте, задумайтесь... Можливо, мої роздуми підка-
жуть вам шлях до цілісного бачення минулого, сучасного стану й
майбутнього України й українського етносу.
✍ 300 ✍
✍
ІСТОРІЯ З ЕКОНОМІКОЮ ТА МОВОЮ
ВПЕРЕМІШ
Хм… Дивно читати таке від тямковитого історика Ярос-
лава Грицака, якому Бог дав талант і розум бачити явище в істо-
ричному розвитку, в історичному контексті і в історичній перспек-
тиві. Таке враження, буцімто історик живе поза історією і не ба-
чить навіть зв'язку між своєю першою й останньою любов'ю (іс-
торією) та становленням і розвитком своєї Батьківщини. Ну, не-
має зв'язку між тим, що траплялося з Україною під владою Ро-
сійсько-Радянської імперії, і тим, що відбувається з нею тепер.
А я от читаю старшого історика Олександра Оґлоблина
про Івана Мазепу та його добу і знаходжу коріння того, що роз-
кронилося сьогодні, й відповіді на питання, на які не знаходить
відповіді мій історик-сучасник Грицак.
Якщо в історика не складається з історією на предмет ба-
чення необхідності актуалізації історії як інструменту піднесення
національної свідомості й громадянської відповідальності україн-
сьеого суспільства і як рушійної сили поступу України, то що вже
говорити про розуміння ним фактора мови — матерії значно тон-
шої, але й, можливо, значно важливішої для самоідентифікації й
самоутвердження української спільноти, ніж сама його історія.
Історія в уявленні обивателя пов'язана з минулим і мало
коли відлунюється для нього в сьогоденні. Мова ж або звучить
зусібіч у повсякденному житті й надихає, або ж... чужомовне ото-
чення на своїй рідній землі.
Оскільки мова є більшою складовою мого фаху, ніж істо-
рія, дозволю собі відповісти панові Грицакові по суті.
На початку незалежності я висловлював погляди при-
близно такого характеру, як оце тепер висловлює професор Я.
Грицак. Я був переконаний, що треба передусім утвердити полі-
тичну незалежність України, побудувати економічно успішну дер-
✍ 301 ✍
жаву, і українська мова сама запанує на українських просторах. І
я не раз писав про це.
Не так сталося, як гадалося. Л. Кравчук не спромігся ви-
вести Україну на битий шлях. Л. Кучма завів її на манівці із своїм
"скажіть мені, що треба будувати, і я буду будувати". Побудували
кримінально-оліґархічну державу, яка мало чим відрізняється від
часів Руїни.
Хто цей кримінально-оліґархічний стан? Люди з орґанізо-
ваних кримінальних груп, але без роду-племені, без історичної
пам'яті, без совісті (Бога в душі), без мови... І те, що до влади в
Україні прийшли чужомовні елементи не тільки власне українсь-
кого суспільства, а й іноземні аґенти.
Якраз цей фактор спричинився до русифікації, якої Украї-
на не знала за всю попередню історію, і привів нас до тієї межі,
до тієї "точки неповернення", за якою "базис" (економіка) потрап-
ляє уже в пряму залежність від "надбудови" (ідеолоґічного, куль-
турного й духовного).
Очевидно, що зруйнована до цурки економіка російсько-
мовної України почне відроджуватися, проростати й ставати успі-
шною лише в українськомовній Україні, тобто коли держава й су-
спільство заговорять державною мовою, коли україномовні ЗМІ
стануть на чатах інформаційного простору, коли освіта навчати-
ме й виховуватиме патріотів на основі українських традицій і зви-
чаїв, коли зникнуть роздвоєння свідомості й громадянська безвід-
повідальність і коли про "мовну шизофренію" нагадуватимуть ли-
ше в інтермедіях a la Тарапунька і Штепсель чи “95-й Квартал” —
з тією лише відмінністю, що сміятимуться не з української літера-
турної мови, а з незугарної російської...
Оце й буде кінцем — переможним кінцем! — революції. А
до того часу...
Як шкода лише, що українські інтелектуали (так і просить-
ся на язик: українська інтелігенція) усе ще пасуть задніх. Замість
того, щоб бути в аванґарді невідворотного процесу українізації
України.
✍ 302 ✍
✍
ЗАБЛУКАТИ МІЖ ТРЬОХ СОСЕН:
УНІТАРИЗМ vs ФЕДЕРАЛІЗМ vs
КОНФЕДЕРАЛІЗМ
У Вашинґтоні проходить безпекова конференція, присвя-
чена Україні, про яку українська громада, як завжди, довідується
пост-фактум. У ній бере участь міністр закордонних справ П.
Клімкін і ще низка офіційних осіб з України.
Завдяки Мирославі Ґонґадзе маємо змогу дещо послуха-
ти… Мені поталанило почути частину виступу Ігоря Смешка.
Пристойною анґлійською, до речі…
Смешко, виявляється, категорично проти федералізації
України, але не проти... конфедералізації. Схоже, він ототожнює
конфедералізацію з децентралізацією.
Ляпнути таке в Америці?!
Тут до речі нагадати про досвід США, які 1774 р. Проголо-

сили незалежність від Великої Британії у формі конфедерації,
тобто співдружності. Див. першу американську Конституцію —
"Articles of Confederation" (Статті Конфедерації).
Як конфедерація, Америка прожила півтора десятиліття.
Відтак була ухвалена чинна Конституція США, яка закріпила фе-
деративний устрій (union = союз).
Становлення федерації проходило болісно і спричинило-
ся до Громадянської війни між Півднем (прихильником конфеде-
рації) та Північчю (прихильником унії, федерації). Хоч переміг
федералізм, ми й досі спостерігаємо прояви конфедералізму в
ряді штатів).
Думаю, зовсім не випадково прапор "Новоросії" хтось до-
думався "скатати" саме з прапора американських конфедера-
лістів.
✍ 303 ✍
А. Лінкольн, мабуть, остерігався навіть ризиків федера-
лізму, утвердженого Вашингтоном, Адамсом, Джеферсоном та
їхніми послідовниками; багато хто думав, що конфедералізм за-
кінчиться із смертю Гамільтона.
Є припущення, що Лінкольн мав задум перетворити США
на класичну унітарну державу і буцімто таємно працював над
проектом нової Конституції США, за що, власне, й поплатився
життям.
Тепер ви уявляєте, скільки користі і скільки шкоди прино-

сять Україні такі фахівці з національної безпеки, у яких немає
уявлення про те, що стоїть за ключовими поняттями їхньої фахо-
вої підготовки?
15 лютого 2017 р
✍ 304 ✍
✍
УКРАЇНСЬКА ДИПАКАДКМІЯ ЯК ФЕНОМЕН
Завелася дискусія, і не на жарт, про долю дипакадемії. Я
з подивом довідався багато цікавого.
Дипакадемія, виявляється, має більше викладачів, ніж
студентів, і десятки аспірантів з дисциплін, які не мають жодного
відношення до міжнародних відносин і міжнародного права.
Як на мене, таку шарашку треба прикривати, і добре, що
її прикривають.
Мені доводилося знати викладачів і випускників москов-
ського МГИМО. В основному блатники — і одні, й інші. А є ще й
дипакадемія — можна лише здогадуватися, чим там займаються.
Краще знаю досвід американський. Тут є Foreign Service
Institute. Достеменно знаю, що це — не виш. Бакалаврів, магіст-
рів, докторів там не готують. Це й не курси підвищення кваліфі-
кації. Там здійснюють країнознавчу та мовну підготовку кадрів,
яких готують для направлення у відповідні країни. Все.
Якщо київську дипакадемію мають намір перетворити са-
ме на такий заклад, честь і хвала МЗС.
Фахівців з міжнародних відносин та міжнародного права
нині готують 88 вишів України. Уявляєте — понад три на кожну
область! Який у цьому сенс? Як на мене, єдиний — випендри-
тися. Перед ким?
Де ж вони набрали стільки професорів і доцентів, якщо на
всю Україну навряд чи можна набрати десяток — півтора при-
стойних учених і професорів із знанням мов, зарубіжних країн та
відносин між цими країнами?
На що здатні фахівці, які закінчують ці виші і куди їх при-
лаштовують на роботу? Адже якщо немає пристойного науково-
педагоґічного персоналу й немає бази, з таких, з дозволу ска-
зати, фахівців виходить лише запис у дипломі і нуль цілих нуль
десятих знань і навичок.
✍ 305 ✍
Я не шукав цифру, але в такій величезній країні, як США,
лише незначна частка університетів мають школи або департа-
менти (відділення) міжнародних відносин. В Америці — понад
три тисячі університетів і можливо, що лише кожен тридцяний із
них готує фахівців з міжнародних відносин і міжнародного права.
Усе це свідчить про те, в якому занедбаному стані знахо-
диться в Україні уся система науки, вищої спеціальної освіти й
освіти взагалі. І з кожним роком ми спостерігаємо, як вона скочу-
ється усе нижче й нижче.
✍ 306 ✍
✍
ДО ПИТАННЯ ПРО БЕЗЕЛІТНІСТЬ СРСР
При обговоренні питання про еліту в мережах почали му-
сувати питання про "безелітність" СРСР.
Так, більшовики фізично знищили або виштовхнули за
межі країни класичну еліту — аристократію й інтеліґенцію старого
зразка (переважно аристократичного ж походження).
Натомість більшовики-комуністи активно формували так
звану робітничо-селянську інтеліґенцію.
Компартійно-радянська "аристократія" також сформува-
лася і стала відома під брендом "партійно-радянська номенкла-
тура”.
Оця номенклатура укупі з інтеліґенцією нового зразка й
складає еліту "безелітного" СРСР.
Проблема, однак, не в тому, мав чи не мав еліту СРСР.
Проблема в тому, що ця еліта посіяла одні бур'яни на пострадя-
нському просторі.
Відродження національної еліти — аристократії й інтелек-
туалів (інтеліґенція тут уже ні до чого) — ось завдання нової
доби.
✍ 307 ✍
✍
ГРЕКИ АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ НЕ
СТВОРЮВАЛИ
Дають нам привід поговорити про античну спадщину...
Деякі усталені погляди на античність потребують пере-
гляду або уточнення.
Як на мене, треба подумати над такими фактами:
1. Греки античну культуру не створювали. В усякому разі
антична традиція не знайшла свого розвитку в культурі греків.
2. Антична культура виникла й розквітла до того, як на
Балкани прийшли греки. Творцями античної культури напевно
були анти (звідси й прикметник “антична” та іменник
“античність”) та пелазги, які є нашими предками, але не греків.
3. Ретроспективно антична культура (особливо гончар-
ство й орнаментика) більшою мірою пов'язана з старішою від неї
трипільською культурою і практично не знайшла подальшого
розвитку в культурі греків.
4. Антична міфологія якимось дивовижним чином пов’яза-
на з космологією русів-українців. Іван Котляревський, “перели-
цьовуючи” античну міфологію на український лад у своїй "Енеїді",
очевидно, щось знав таке, чого не знаємо ми.
5. Прикметно, що російською мовою "Іліаду" та "Одісею"
найкраще переклав українець Гнідич (Гнєдіч). "Великоросам" ху-
дожні переклади античності були й залишилися непосильними. І
це також є свідченням того, що Гнідич, як і Котляревський, знав
щось таке, чого не знаємо ми.
6. Історія Троянської війни, доля Середземноморської ци-
вілізації та інші явища античності й доантичності, безумовно, за-
слуговують нового осмислення.
10 травня 2017
✍ 308 ✍
✍
СТАВЛЕННЯ ПОЛІТИКІВ ДО ОСВІТИ
Заслуги сильних світу цього й — особливо — політиків по-
справжньому оцінюються через їхнє ставлення до освіти. У
цьому відношенні взірцем для мене був і залишається Томас
Джефферсон — автор Декларації про незалежність США, губер-
натор Вірджінії, перший державний секретар (міністр закордон-
них справ), другий віце-президент і третій президент США. Я
спеціально перелічив заслуги, з якими він увійшов ув американ-
ську й світову історію. Сам же Т. Джефферсон найбільшою своєю
заслугою вважав заснування університету, знаного тепер як
університет Вірджінії. Так написано в епітафії.
Я досить критично ставився і ставлюся до пострадянсь-
ких лідерів, серед яких одним із найодіозніших є президент Ка-
захстану Нурсултан Назарбаєв. Сьогодні я заповажав його після
того, як довідався від юної казашки — цьогорічної випускниці
Джорджтаунського університету, що Назарбаєв подбав про те,
щоб створити в Астані якісно новий університет із залученням
фахівців з усього світу.
Браво, Назарбаєв! Дав фору своїм колегам: політичні сто-
рінки історії рано чи пізно буде перегорнуто, а Назарбаєвський
університет куватиме нові кадри для Казахстану.
Задумаймося тепер над тим, з чим увійдуть в історію пре-
зиденти України? У Л. Кравчука був шанс асоціюватися з відрод-
женням Києво-Могилянської академії, але, схоже, цей універ-
ситет волів би не асоціюватися з іменем Кравчука. Ну, а про
інших президентів України в плані їхнього ставлення до освіти
краще взагалі промовчати, а то як страшний сон спливе “проФ-
Фесор".
Отакі от думки спровокувала у мене зустріч із юною ка-
зашкою.
***
✍ 309 ✍
З бібліотеки Т. Джеферсона, до речі, почалася й найбіль-
ша в світі Бібліотека Конгресу США.
Від певного часу кожен колишній президент США зали-
шає по собі бібліотеку-архів, яка зазвичай стає солідним науково-
дослідним і просвітницьким центром.
Спробував собі лише уявити персональні бібліотеки-архі-
ви Кравчука, Кучми, Ющенка, Януковича, Порошенка... Яку про-
блематику можна було б серйозно студіювати в цих центрах?
15 травня 2014 р., 15 травня 2017 р.
✍ 310 ✍
✍
Це — правда, що "усі 5 президентів незалежної України
були в КПСС", як правда й те, що їх усі п'ять разів приводило до
влади національно несвідоме й громадянськи безвідповідальне
суспільство.
Ще 1990–1991 року я закликав націонал-комуністів свідо-
мо відмовитися від влади, щоб Україна могла наслідувати прик-
лад Чехословаччини. Вони вирішили поперефарбовуватися, але
від влади не відмовилися навіть під час тимчасової заборони
КПРС-КПУ.
Значна частина оліґархату почала свій злет на грошиках
КПРС та комсомолу. Деякі з них при Л. Кучмі криміналізувалися
або були витіснені (почасти й фізично ліквідовані) орґанізовани-
ми злочинними групами.
Зрощення компартійно-радянської номенклатури з кримі-
налом забезпечило стовідсоткову корумпованість українського
суспільства. Я писав про це ще в другій половині 90-х в тижне-
вику "The Ukrainian Weekly”.
✍ 311 ✍
✍
ВАЖКІ ШЛЯХИ УКРАЇНІЗАЦІЇ
Мені дуже шкода цих людей... Скільки часу, емоцій і нер-
вів вони витрачають на боротьбу з касирами й офіціантами, спо-
діваючись у такий спосіб українізувати Україну!
До тих пір, поки українська, але усе ще робітничо-селян-
ська інтеліненція не переросте на цивілізованих українських інте-
лектуалів, спроможних усвідомити необхідність системних, а не
ситуативних, дій, на вимріяні ними зміни годі й сподіватися.
Витрачена на жбурляння в чиєсь обличчя здачі чи диску-
сія із завмагом на телекамеру енергія потребує кращого застосу-
вання.
Таким кращим застосуванням може бути участь у заходах
і проектах, які прагнуть не впливу на одного окремо взятого інди-
віда на базовому рівні (себто з низьким рівнем і освіти, і свідо-
мості), а системного впливу на ціле суспільство, на трансфор-
мацію масової свідомості, а відтак і системних змін у масштабах
усього суспільства й усієї країни.
До числа таких проектів належить наша ініціатива випра-
цювання проекту поетапної програми українізації України, вна-
слідок запровадження й реалізації якої буде вирішено незрів-
нянно більший обсяг проблем, ніж ті, якими так переймається
письменниця Лариса Ніцой.
Прикметно, що будучи серед моїх ФБ друзів, письменни-
ця не бере участі в наших обговореннях, з холодною байдужістю
витримує мої наїзди (як тільки я не намагаюся роздражнити її).
На жаль, вона не єдина. В мережах багато емоційних убо-
лівальників за українську мову, але вони чомусь псують собі нер-
ви на боротьбі з поодинокими носіями поганої російської (влас-
тиво, суржика). Таке-от спрощене до примітивізму намагання “за-
хистити” й "поширити" українську мову.
Маємо й іншу групу українських інтелектуалів, які на відмі-
ну від емоційних мовців-практиків, аналізують становище україн-
✍ 312 ✍
ської мови, наслідки зросійщення чи русифікації, часом вислов-
люють якісь зауваження чи побажання до чинного законодавства
або обговорюваних проектів законів, але ніколи не висувають
пропозицій щодо шляхів і способів розв'язання проблеми, і тим
більше — системних змін.
Від першого оприлюднення нашої ініціативи щодо випра-
цювання проекту програми українізації України я сподівався, що
активні в цій царині мовознавці (наприклад, Лариса Масенко,
Юрій Шевчук та інші) бодай якимось чином прилучаться до обго-
ворення. Аж ні! Нуль уваги. Пошуки системного вирішення питан-
ня їх не цікавить.
Так само скромно обходять мовчанням ідею українізації й
журналісти та літератори.
Нічого особистого — лише констатація фактів.
Результати голосування мовних та навколомовних (квоту-
вання в телерадіомовленні) законів багато говорять нам про ста-
влення до цих питань з боку нардепів: "за", "проти", "не голосу-
вав”, "відсутній". Але не все!
Обговорювана тут тема, виявляється, незручна навіть
для тих "слуг народу", яких ми вважаємо україноцентричними.
Міг би тут виставити скріншот з приватного повідомлення, яке я
одержав від одного депутата ВРУ (не хочу називати його ім'я), з
проханням не включати його в такі наші групи, як "Рух за україні-
зацію України" та "Українська національна ідея".
Україноцентрим, очевидно, має різні виміри сили тяжіння,
навіть якщо людина одягає вишиванку й розмовляє українською
в родинному колі.
✍ 313 ✍
✍
ДЕ НАМ ЧЕРПАТИ ПОЗИТИВ І ЯК
СПОДІВАТИСЯ НА ЛІДЕРІВ
Група "Позитивний сценарій Спільного Проекту", схоже,
дійшла межі свого існування і може наказати довго жити.
Останній документ, представлений на обговорення ініціа-
тором проекту Олександром Тертичним, має назву "Коли лідери
не хочуть, може, без них?" і, як на мене, ставить усе на свої
місця.
Тут є принаймні два аспекти, які виявляють суть проекту і
засвідчують його безперспективність.
Перше: пан Тертичний ініціював студіювання та випрацю-
вання цікавих і важливих речей, однак увагу було зосереджено
на пошукові шляху, на створенні механізму чи інструменту досяг-
нення мети.
Сама ж мета залишилася не означеною й не визначеною,
не дослідженою й не осмисленою.
Я про це писав як при обговоренні перших напрацювань
О. Тертичного, так і приватно у спілкуванні з ним ще до того, як
виникла ця група.
Оскільки до моїх думок мій колега і його однодумці не
прислухалися, я не зважив за потрібне витрачати час на участь у
обговореннях, які не мали стратегічної мети і які зрештою добігли
кінця без сподіваного результату.
Друге: нині поставлене руба запитання "Коли лідери не
хочуть, може, без них?" фактично є визнанням з боку автора до-
кументу розрахунку на те, що він робить ставку на нинішніх лі-
дерів України й намагається переформатувати чи реформувати
нинішню Систему.
Якщо це так, тоді можна зрозуміти брак стратеґічної мети
зауважений мною вище: навіщо її шукати, коли ставити перед
собою за мету зробити ремонт у старій хаті, навіть не думаючи
про необхідність будівництва нової.
✍ 314 ✍
Значить, хай залишається існуюча Система, спробуймо
перевиховати й переаґітувати її очільників.
Це мені дуже нагадує так звану Демократичну платформу
в КПРС, яка виникла в період Горбачовської "перебудови" і ак-
тивним учасником якої був і О. Тертичний.
"Демократична платформа" формально почила в Бозі із
зникненням СРСР та КПРС, але фактично у такий чи інший спо-
сіб проявляється своїми ідеями на всьому пострадянському про-
сторі, і особливо — в Україні.
Виконавча й законодавча гілки влади в Україні — яку їхню
хвилю не візьми — від часу проголошення незалежності нама-
гаються косметичними ремонтами набути собі політичний капі-
тал. Суспільство ж купується на обіцяні реформи, голосує за кож-
ну нову хвилю, знаючи, що як тільки штиль упокоїть хвилю, усе
все одно перетвориться на болото...
Мало хто в українському суспільстві свідомий того, що
найкрутіші реальні реформи не оживлять і не примусять ефек-
тивно працювати Систему, яка давно вже віджила своє. Тим
більше, що система ця була закроєна під російсько-совкову мен-
тальність, під яку упродовж десятиліть, ба навіть століть Москва
намагалася й продовжує намагатися згвалтувати ментальність
українську.
Нагальні виклики сьогодення вимагають не перезаванта-
ження старої Системи, а творення нової Системи урядування,
яка ґрунтувалася б на українських цінностях.
Прикметно, що жодна політична партія не запропонувала
своє бачення розвитку України на десять-двадцять чи тим паче
на п'ятдесят років вперед. "Стратегія 2020" — це все, про що
спроможні говорити очільники держави, практично зациклюючись
на ситуативних проектах та рішення і не напружуючись навіть у
реалізації тактичних завдань.
Проблема у тому, що ні держава в особі органів влади, ні
суспільство в особі інтелектуальної еліти за чверть століття не
спромоглися визначитися із стратегічною метою, програмою й
шляхами розбудови незалежної України.
Є така величезна інституція, як Національна академія на-
ук України. Є навіть спеціальний мозковий центр — Національ-
ний інститут стратегічних досліджень. Вони годуються з держав-
ного бюджету. Суспільство утримує їх коштом своїх податків...
Тим часом засадничі, стратегічно важливі для України речі зали-
шаються навіть неосмисленими.
✍ 315 ✍
Окремі ентузіасти набивають собі лоби аматорськими
спробами "лупати сю скалу", і Олександр Тертичний — один із
них.
Можна, звичайно, багато чого зробити силами тих інте-
лектуалів-ентузіастів, які володіють системним або цілісним ме-
тодом і спроможні об'єднати свої зусилля з іншими або вписати
свій сегмент (підсистему) в комплекс напрацювань інших (систе-
му).
Біда ж наша в тому, що ми часто свій фрагмент ми бачи-
мо як ціле, хоч немає такого цілого, що не було б частиною іншо-
го, більшого явища. Усвідомити це й побачити за деревами ліс —
ось завдання дослідника.
Поглянувши на обговорювану проблему системно й комп-
лексно, ми легко знайдемо відповідь на запитання, чому все так
погано, чому партії не мають стратегічних планів, чому політики
вдаютьчя до популізму, а виборці задовольняються обіцянками
реформ і т.ін.
Усе просто: мета партій і окремих політиків — будь-якою
ціною прийти до влади й розв'язати свої ситуативні завдання.
Мета й місія України, українського суспільства, української дер-
жави, можливо, тому і в Конституції не прописані. Бо політичну
"еліту" ця тема взагалі не цікавить.
Очевидно, що нам годилося б перш за все застановитися
на визначенні мети, місії України в сучасному світі й на основі
цього випрацювати нарешті національну ідею. Поза цим втрачає
сенс навіть розмова про будь-що інше.
Ідея спонукатиме нас застановитися на випрацюванні іде-
ології, а отже й на усвідомленні того, хто ми — українці — є, які у
нас традиції й звичаї, яку місію ми виконуємо у цьому світі і які
випробування нам доводилося, доводиться і ще доведеться пе-
рейти.
Ідеолоґія підкаже нам стратегію досягнення мети — реа-
лізації ідеї, виконання місії. На державному рівні це буде задово-
лення інтересів і пртреб суспільства, освідомлення яких визна-
чить, яку державу і як треба будувати. На міжнародному рівні, в
глобальному контексті це підкаже нам, з якими країнами і як нам
треба вибудовувати взаємини і яку роль у світовому співтова-
ристві виконувати.
Немає сумніву, що ідеолоґія ця має бути україноцентри-
чною, тобто в основі її має лежати націоналізм з такими можли-
вими варіаціями, як прив'язаний до національних традицій і зви-
чаїв консервативний націоналізм (праве крило), соціально орієн-
✍ 316 ✍
тований націоналізм (ліве крило) і, звичайно ж, поміркований на-
ціоналізм (центр).
Ці течії в націоналізмі не матимуть нічого спільного з ліва-
цьким радикалізмом, породженим, випестуваним і підживлюва-
ним Московією з метою дискредитації україноцентричних рухів та
ідеї української самостійності. Саме з цієї причини політичні сили
в Україні, які декларують націоналістичне спрямування, але не
демонструють як стратегічного бачення розвитку України взагалі,
так і поетапної українізації зокрема.
Очевидно, що обминання питань українізації України
спричинюють і те, що на українському чорноземі не приживають-
ся традиційні для інших країн ідеології (соціал-демократія, соці-
алізм, християнська демократія та ін.). Замість того, щоб при-
стосовуватися до українських традицій і умов, вони роблять усе
для того, щоб нав'язати нам чужі віяння.
"Соціал-демократія — занадто широкий рух, щоб Україна
могла обійтися без нього", — з надією писала колись Леся Укра-
їнка (цитую з пам'яті). Історичний і сучасний досвід свідчать, що
нічого хорошого ця ідеологія не змогла нам принести, а от шкода
— очевидна. Українські соціал-демократи, соціалісти й комуністи
легко піддавалися російським впливам.
Чужі й чужді напрацювання (якими демократичними вони
не були б) тих, хто не зацікавлений у нашому успіхові, нам на-
вряд чи допоможуть.
Ми не можемо, не маємо права і не повинні рівнятися,
розраховувати і спиратися на тих лідерів, які нехтують нашими
традиціями й звичаями, з якими нам явно не по дорозі і які при-
йшли у наше суспільство й проявилися в ньому не як творці, а як
руйнівники. Така моя відповідь на запитання, поставлене в заго-
ловок паном Тертичним.
Разом з тим, чи можливо обійтися без лідерів? Звичайно
ж, ні! Маємо виховувати національно свідомих і громадянськи
відповідальних лідерів. Україноцентричність (реальна, а не пока-
зна) повинна стати першорядним критерієм у доборі канди-датів
на лідерів. На це нам належить і орієнтувати нашу освіту й про-
світу. Та це вже предмет іншої розмови.
Тим часом запрошую шановне товариство до участі в ди-
скусіях у наших тематичних групах, присвячених українській наці-
ональній ідеї та українізації України.
✍ 317 ✍
✍
ЕСТРАДА ЯК АВАНҐАРД УКРАЇНІЗАЦІЇ
Концертно-виконавська діяльність завжди була одним із
найважливіших засобів популяризації високого мистецтва й
впливу його на широкі маси населення. Класичне мистецтво
відтак мало змогу діходити до тих верств суспільства, які перед
тим задовольнялися лише мистецтвом народним — фольк-
лором.
Симбіоз професійного класичного концертування й само-
діяльної творчості не так давно породив естраду як окріндустрію,
внаслідок якої постала масова культура.
Як і будь-який інший ширпотреб, естрада зосередила
свою увагу на задоволення не найвитонченіших смаків заради
максимально можливого розширення аудиторії з метою одер-
жання якомога більших... прибутків.
Якщо з цього погляду сприймати усі оті ситуації, про які
тут пише Кокотюха Андрій, то нічого дивного немає у цьому яви-
щі. Очевидно, що митці, які розмінюють свої таланти виключно
на бабло й не думають про високу місію свого мистецтва, цілком
заслуговують того, ставлення, яке демонструє по відношенню до
них їхня потенційна аудиторія.
Склалася така ситуація в суспільстві, що споживачі ест-
радного мистецтва переросли своїх кумирів рівнем своєї націо-
нальної свідомості й громадянської відповідальності.
А це означає, що час споживацького ставлення до мис-
тецтва пройшов і що новий етап розвитку суспільства вимагає
повернення мистецтва до виконання тих завдань і тієї місії, яку
мистецтво історично виконувало в житті людини, народу і всього
людства.
Українська пісня і українська музика напевно ж повинні
відповідати потребам сучасного етапу розвитку суспільства, а
самі митці — виказувати якомога вищий рівень національної сві-
✍ 318 ✍
домості й громадянської відповідальності та вести за собою су-
спільство.
І ось тут я вбачаю виняткову, ключову роль естрадного
мистецтва в українізації України, у відродженні наших традицій і
звичаїв.
Заичайно, мова не йде про механічне повернення на сце-
ну народних пісень чи інструментальної музики, хоч нові, модерні
аранжування й виконавські інтерпретації годилося б тільки
вітати.
Климент Квітка колись писав, що композиторові не обо-
в’язково класти в основу своїх творів народну мелодику чи вико-
ристовувати фрагменти народної пісні чи музики. Йому досить
лише активно вивчати національні музичні традиції, і вони опосе-
редковано проявляться у його творчості.
Отже, у нинішніх майстрів естради немає іншого шляху,
як повертатися до свого народу, відроджувати його традиції й
творити нове мистецтво, на яке спрагле сьогодні українське
супільство.
Відтак естрада стане аванґардом українізації України.
…Тут мені підказують:

"Доки не буде у влади програми відновлення і популяри-
зації, фінансування і підтримки української культури — можна
про це все забути”.
Іншими словами, українська естрада не тільки не стане
авангардом українізації України й українського суспільства, а
отже і держави, і влади, та й сама українізується лише за умови,
що влада буде їй ще й платити за це.
З цього логічно випливає, що до задоволення бажань на-
шої рідної естради вона провжуватиме працювати на популяри-
зацію в Україні "русского міра", який, треба думати, й надаватиме
нашій естраді так жадані їй підримку й допомогу (фінансову, ясна
річ).
Отож мені й радять "про це все забути". Але як я можу за-
бути свою мрію про естраду як аванґард українізації, коли мені
перед очима стоїть такий фантастично заманливий досвід аме-
риканської естради в консолідації американського суспільства?!
За всю історію США уряд (влада) ніколи не мав проґрам
державного утримання культури взагалі й естради зокрема. Під-
тримка ж зводиться до податкових пільг для некомерційних про-
ектів та часткової ґрантової підтримки. Жодних почесних звань та
премій.
✍ 319 ✍
Іншими словами, американський уряд не творить націо-
нальну культуру, зокрема — й естраду. Тут навіть міністерства
культури чи якогось іншого державного агентства для управління
культурою або обслуговування культури немає. Часом можна
навіть подумати, що влада взагалі не дбає (don't care) про ку-
льтуру.
А от культура про владу дбає. Вона справляє потужний
вплив на суспільство, а відтак на політичні партії та уряд.
Естрада, зокрема, є уособленням американської мрії.
Майстри естради стають американськими "іконами", образом
Америки й американського способу життя. Елвіса Преслі й
Майкла Джексона увесь світ сприймає як символів США. У них не
було ні зарплат, ні звань, ні премій від уряду. Більше того — вони
навіть мали проблеми з законом.
Але вони були обласкані всенародною славою й справ-
ляли великий вплив на суспільство і на владу. Підтримка з боку
когось із знаменитостей забезпечувала перемогу не одному по-
літикові.
Звичайно, серед митців траплялися зрадники американ-
ських ідеалів. Згадаю тут двох, зачарованих комуністичною ідеєю
("русскім міром"). Я бував на їхніх концертах десятки років тому і
вчаровувався їхніми талантами. Це — Пол Робсон та Дін Рід.
Один час поцікавився, наскільки вони були знані в США. Опитав
силу-силенну людей, зокрема й митців. Хтось один пригадав Д.
Ріда як учасника якоїсь акції протесту.
Більше знають про П. Робсона. Люди старшого покоління
кажуть: дуже активний був комуніст-екстреміст із задатками теро-
риста. А як співака? Не знаємо... Начебто по ресторанах співав...
Кілька років тому розговорилися зі мною пару афроамериканців.
Один із них виявився приятелем сина П. Робсона (мешкає в
Нью-Йорку). Як почули, що я бував на концертах Робсона, так за-
поважали… Тільки й радості.
Про що говорять ці приклади? Про те, зневага митця до
своїх національних цінностей і традицій обертається зневагою і
забуттям. Отож і доводиться їм купатися в славі на чужих обши-
рах, а вдома потерпати.
Що тут поробиш, коли рівень національної свідомості й
громадяської відповідальності, м'яко кажучи, залишають бажати
кращого?
✍ 320 ✍
✍
РЕФОРМАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО
СУСПІЛЬСТВА І ПЕРСПЕКТИВИ
УКРАЇНІЗАЦІЇ
Яку проблему нинішньої України ми не обговорювали б,
так чи інакше вона впирається в незрілість, ба навіть інфантиль-
ність, українського суспільства та його хронічні хвороби, спричи-
нені тривалим життям в умовах імперії, голодоморами, переслі-
дуваннями за мовно-культурними й іншими етнічними ознаками,
а відтак комплексом меншовартості.
Звідси — причини безперервних поразок і невдач у тво-
ренні сучасної української політичної культури, у державному бу-
дівництві, у стосунках етнічними меншинами та ін.
Отже, щоб перестати наступати на одні й ті ж граблі, ук-
раїнське суспільство має вирости, подорослішати, змужніти, за-
матеріти і відтак трансормуватися в нову якість.
Ця трансформація стане можливою за умови, що домі-
нуючою й інтегруючою силою станують україномовні українці, а
російськомовні українці рішуче повернутися до своїх коренів. Так
сформується та потуга, яка визначатиме стратегію розвитку й
динаміку руху усього суспільства вперед.
Ми свідомі того, що призвідцем переважної більшості про-
блем України й українського суспільства є агресивно налашто-
вана проти України частина російськомовних українців та етніч-
ної російської меншини, у різні способи заангажоована Моско-
вією (завербовані російськими спецслужбами як агентура або
просто задурені кремлівською пропагандою).
Оскільки держава, на жаль, повільніше виходить з-під
впливу Москви, ніж суспільство (хоч мало б бути навпаки), інте-
лектуальна еліта українського суспільства має подбати про те,
щоб критична маса російськомовних українців повернулася до
✍ 321 ✍
своїх національних коренів. Для цього мають бути випрацювані
привабливі освітньо-просвітницькі програми.
Це стане поштовхом до трансформації російської етнічної
меншини. Росіяни в Україні мають стати українськими росіяна-
ми й інтегруватися в українське суспільство, не забуваючи про
свої корені, але поважаючи традиції і звичаї країни, в якій вони
живуть. Їхній приклад наслідуватимуть інші етнічні меншини, ста-
ючи українськими татарами, угорцями, поляками, греками і т. д.
Українське суспільство й українська держава повинні були
це зробити ще на початках незалежності, але раз вони не зроби-
ли цього раніше, хай вони активно почнуть робити тепер:
(1) безоплатні курси українознавства й української мови.
"Просвіта" може й повинна очолити цей рух за інтеграцію етніч-
них меншин в українське суспільство;
(2) відділення етнічного життя меншин від держави: ство-
рення шкіл з мовою навчання меншин має стати справою самих
меншин, держава може надавати лише податкові та інші пільги,
надавати часткове фінансування у тих випадках, коли існування
меншини як такої загрожене. У світовій практиці є критерії, за
якимм визначають ступінь такої загрози;
(3) держава також повинна встановити межі втручання в
життя меншин із закордону — з країн, де народи, з якими етнічно
пов'язані меншини, мають свої етнічні держави. Фінансова під-
тримка етнічних меншин в Україні з боку цих держав має бути
унормована двосторонніми міжнародними угодами, які гаран-
тують аналогічні умови для життя українських менших у цих
країнах;
(4) тим представникам етнічних меншин, які не мають ба-
жання інтегруватися в українське суспільство й додержувати за-
конів України, держава повинна дати можливість і допомогти
переселитися на свою історичну батьківщину. Очевидно, це по-
винно бути також унормовано двосторонніми міжнародними уго-
дами;
(5) українська держава повинна перестати бути надто то-
лерантною до тих, хто приймає українське громадянство, й вима-
гати від них знання української мови на робочому рівні, знання
української історії та брати від них зобов'язання щодо захисту
цілісності й суверенітету України. Якщо кандидат у громадяни не
хоче брати на себе такі зобов'язання, йому немає чого робити в
Україні;
(6) українське суспільство й українська держава повинні
відмовитися від толерування тих іноземних громадян, які ведуть
✍ 322 ✍
антиукраїнську діяльність і видворяти їх з території України.
"Чемодан — вокзал — відповідна країна" мають стати засадни-
чим принципом для відвертих ворогів України. Ці засади в прин-
ципі також мають бути обумовлені в двосторонніх міжнародних
угодах з відповідними країнами;
(7) очевидно, має бути випрацюване законодавство про
засади національної політики української держави щодо етнічних
меншин, в якому мають бути прописані справедливі для всіх пра-
вила співжиття етнічних меншин в Україні, виходячи з традицій і
звичаїв українського народу;
(8) за прикладом США, в Україні має бути ухвалений за-
кон, який передбачає кримінальне переслідування за прояви
ненависті між людьми (hate crime). Такий закон остудить голови
тим, хто звик жити в ненависті до інших.
З метою вивчення становища українців на українських

етнічних територіях, які перебувають у складі інших країн (Росія,
Бєларусь, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія), а також у
країнах компактного проживання української діаспори (Канада,
США, ЄС, Австралія та ін.) Україна мала б спорядити спеціальні
наукові експедиції у складі країнознавців, етнографів, соціологів,
правознавців, соціолінгвістів та інших фахівців.
Завданням таких експедицій мають стати польові дослід-
ження реального становища українців, їхнього етнічного життя в
умовах відповідних країн — з одного боку, а також політики,
ставлення держави, корінних народів, умов забезпечення прав,
свобод і культурних потреб етнічних меншин взагалі й українців
зокрема - з другого боку.
Такі дослідження Україна ніколи не проводила. А резуль-
тати їх були б тривким підгрунтям для випрацювання вітчизня-
ного законодавства щодо життя своїх меншин та адекватного на-
лагодження їхнього інтегрування в українське суспільство.
Такі дослідження напевно проводять у різних країнах, але
ми про них не знаємо, оскільки вони можуть мати закритий ха-
рактер з огляду на їх стратегічну важливість для тієї чи іншої
країни.
У відкритому доступі можна знайти дослідження такого
характеру, здійснені в середовищі світового єврейства, завдяки
якому, власне, виникла така галузь науки, як діаспорознавство,
або діаспорологія.
В силу історико-політичних обставин дослідження життя
української діаспори було заполітизоване до крайньої межі й
✍ 323 ✍
переслідувало єдину мету боротьби з "українським буржуазним
націоналізмом" в інтересах окупаційного російського комуністич-
но-радянського режиму.
За роки незалежності України українська наука поки що
так і не спромоглася на серйозні наукові студії над життям укра-
їнської діаспори, над українською діаспорою як частиною україн-
ської спільноти і над світовим українством як явищем чи феноме-
ном.
В Україні досі не думали і не поспішають задуматися над
діаспорою як інтегративною частиною українського суспільства.
Так, як про це думають, наприклад, поляки або литовці. Хоча в
цьому відношенні краще було б наслідувати приклад євреїв,
досвід яких у цьому відношенні просто неймовірно корисний і
повчальний.
Не маючи ні традиції, ні досвіду діаспорознавчих студій в
Україні, ми не можемо відзначити серйозних діаспорознавчих
студій, здійснених інтелектуалами йі самої діаспори. Концентру-
ючи свою увагу на різних ділянках українознавства (історія, полі-
тологія, літературознавство, мовознавство, етнонафія тощо), ук-
раїнські вчені в діаспорі мало звертали уваги на середовище, в
якому вони жили й творили.
Найбільше наукове досягнення діаспори — Енциклопедія
Української Діаспори, поява якого, безумовно, знакова, хоч ви-
дання і не є науково довершеним і вичерпним. Бо здійснювалося
воно практично завдяки ентузіазму невеличкої групи людей.
Я свідомий того, що Україна за нинішніх умов не спро-
можна спорядити комплексні наукові експедиції в країни компакт-
ного проживання українців для вивчення становища української
діаспори та її взаємин з місцевими суспільствами та державами.
На те немає ні коштів, ні науковців, спроможних це зробити.
Звичайно, базову інформацію можуть зібрати посольства,
особливо — якщо серед їхнього персоналу є фахівці з досвідом
роботи у відповідних царинах.
Основну ж ношу може взяти на себе діаспора, серед якої
знайдеться достатньо кваліфікованих людей, які могли б здій-
снити базові дослідження за методиками, які ми можемо запро-
понувати, заодно взявши не себе й координацію проекту та під-
готовку кінцевого навкового продукту, необхідного для випра-
цювання новітнього національного є законодавства для унор-
мування життя етнічних меншин в Україні та націоннальної про-
грами сприяння їхньому розвиткові, яка враховуваала б світовий
досвід (зокрема й відношення до українців) та була позбавлена
✍ 324 ✍
вибірковості (на користь певних меншин) і будь-якого волюнта-
ризму.
Такий підхід буде корисним і для зміцнення взаємин між
Україною та діаспорою, що важливо для інтеграції діаспори в
українське суспільство і без чого українізація та успішний поступ
Української держави залишатимуться проблематмчними.
Якщо ви підтримуєте нашу ідею й хотіли б прилучитися до
участі в такому проекті, просимо згуртовуватися навколо сторінки
Diaspora Studies — Діаспорознавство та зголошуватися до спів-
праці приватними повідомленнями на цій же сторінці.
27–28 червня 2017 р.
✍ 325 ✍
✍
ІНІЦІАТИВА ПАВЛА ГАЙ-НИЖНИКА
Щойно поширив у нашій групі інформацію, оприлюднену
Павлом Гай-Нижником, як спочатку зник додаток (посилання на
джерело), а потім і сам запис.
Питання було лише в тому, щоб з’ясувати, що там за нове
об'єднання право-консервативного спрямування нам готує та ко-
ли високі договірні сторони запропонують нам своє бачення:
— національної ідеї;
— ідеолоґії націєтворення й українізації України;
— ідеолоґії державотворення й розбудови успішної дер-
жави;
— стратеґії розвитку України на далеку перспективу (на
25–50 років);
— тактичних перспектив реалізації стратеґічного плану;
— засад урядування та взаємодії усіх гілок влади;
— концепції інформаційного суверенітету України й засад
функціонування ЗМІ як "четвертої влади" і фактора формування
громадської думки й об'єднання суспільства.
Йдеться й про те, що маємо справу не з політиком, який
вийшов із середовища сантехніків, охоронців чи водіїв, а з відо-
мим ученим, у якого не повинно бути проблем із висвітленням
концепції нового об'єднання чи нової політсили.
✍ 326 ✍
✍
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ЕЛІТА ЯК
ФАКТ І ФАКТОР ЗМІН
Спостерігаємо остаточний крах освіти, яка склалася в
СРСР, яку успадкувала Україна і яку я називаю методичною. І
це — добрий знак.
Проблема, однак у тому, що на зміну методичній системі
освіти в незалежній Україні, та ще й в інформаційну епоху, не
прийшла методолоґічна система освіти.
Звідси й ризик того, що в Україні справді можуть залиши-
тися три — чотири університетських центри, які спромоглися ско-
чити на підніжку саме методологічного "поїзда".
Пан Олександр Співаковський, звичайно, має рацію, звер-
таючи нашу увагу на прорахунки виконавчої влади, на недоско-
налість законодавчої бази тощо.
Проблема, як на мене, більшою мірою пов'язана із станом
суспільства, і особливо — його інтелектуальної еліти, свідомість
якої ніяк не може виборсатися з обіймів совка, а відтак ніяк не
може пробудитися сама й пробудити суспільство.
Цю бомбу уповільненої дії заклали ще більшовики-ко-
муністи, винищивши нашу класичну національну інтелектуальну
еліту й замістивши її робітничо-селянською інтелігенцією.
Радянська інтеліґенція більш-менш успішно формувалася
й розвивалася і в Україні була національно досить свідомою. До
пори — до часу. А потім почався невідворотний процес дегра-
дації.
Знаєте, коли почався занепад нашої інтелектуальної елі-
ти, який триває й досі і наслідки якого ми пожинаємо в незалеж-
ній Україні?
Він почався, коли зі "сцени" почало сходити покоління,
шкільні роки якого припали на українізацію 20-х років та її інерції,
що мала місце у 30-х роках минулого століття.
✍ 327 ✍
Це було покоління мого батька та трохи старших людей,
завдяки яким мене і таких, як я, радянська влада так і не спромо-
глася зросійщити.
А ось вам приклад деґрадування інтелектуальної еліти.
Серед тих, хто свого часу справив на мене великий вплив, був
один відомий діяч культури і професор. Він не був переконаним
націоналістом, але був україноцентричним і стовідсотково укра-
їномовним. Його син — також професор і відома особистість —
ідеальне втілення во плоті явища, яке Юрій Шевчук назвав мов-
ною шизофренією. У третьому поколінні маємо також відому осо-
бистість і напевно й майбутнього професора, і ця особистість
демонструє виразні прояви "русского міра".
Отож наше завдання полягає в тому, щоб піднести націо-
нальну свідомість інтелектуальної еліти, українізувати її, навер-
нувши до національних звичаїв і традицій (зокрема, і в царині
освіти), і тоді з Божою поміччю ми зможемо усю нашу систему
освіти й науки перемкнути на нову парадигму, про яку говорить
пан Співаковський (і не тільки він).
✍ 328 ✍
✍
LINKEDIN VS FACEBOOK
Останнім часом я вирішив зосередитися на своїй сторінці
на LinkedIn (www.LinkedIn.com/drvolodymyrivanenko/).
Як відомо, на відміну від ФБ, LinkedIn є соцмережею для
фахівців і має три ступені зв'язків. На першому ступені я маю
близько 3,000 колег практично з усього світу, другий ступінь мого
оточення в цій мережі налічує близько 350,000 осіб. Усі три
ступені охоплюють понад 1,100,000 осіб.
Звичайно, у мене немає певності, що мої записи на
LinkedIn читають понад мільйон осіб, але навіть тих трьох тисяч
на першому рівні цілком досить, щоб бути в контакті практично з
усім науково-педагогічним світом.
Оглядаючи своє оточення на LinkedIn, я зауважив, що ук-
раїнські науковці й професори (включно з доцентами й асистен-
тами), складають надзвичайно малий відсоток у цій соцмережі.
Підкреслюю: надзвичайно малий!
У цьому нечисленному загоні українських учасників
LinkedIn, либонь, найбільше проявляють себе ті доктори й про-
фесори, які навчалися або проходили стажування й одержували
учені ступені за кордоном (переважно в США.).
Кількісно помітними серед них є групи викладачів, аспі-
рантів/прилегентів та студентів Києво-Могилянської академії та
Українського католицького університету. Впадають в око саме
студенти, і це радує.
Особливо прикро, що на LinkedIn не проявляються жод-
ною мірою навіть ті відомі українські вчені, які, як мені відомо,
вільно володіють англійською, але тирлуються переважно в ро-
сійськомовному секторі ФБ, а отже — і в російському інформа-
ційному просторі.
Очевидно, що неприсутність основної маси українського
науково-педагогічного корпусу пояснюється недостатнім поши-
ренням серед них володіння іноземними мовами, передусім —
✍ 329 ✍
англійською, а LinkedIn, на відміну, від ФБ, здається, не має укра-
їномовного, ба навіть російськомовного інтерфейсу.
У свою чергу, ця неприсутність українських учених, про-
фесорів та студентів на LinkedIn свідчить і про те, наскільки укра-
їнська наука і вища освіта, не кажучи вже про загальну середню,
відірвані від світового простору, і отже — апріорі відсталі від за-
гального поступу світової науки й освіти.
З цим справді треба щось робити. Звичайно, можна було
б почекати зміни поколінь і дочекатися того часу, коли нові поко-
ління українських науково-педагогічних кадрів вивчать іноземні
мови й будуть нарівні спілкуватися із своїми колегами з будь-якої
країни світу.
Але я волів би бодай якоюсь мірою прискорити цей про-
цес і спонукати нинішніх науковців, професорів, аспірантів та сту-
дентів з України виходити на світові обшири хай і з тим запасом
знань іноземних мов, якими вони уже володіють. І так будемо
творити й розширювати український сегмент на LinkedIn.
Тому, запрошуючи заходити на мою сторінку на LinkedIn,
сподіваюся, що багато хто з вас і собі затримається у цій профе-
сійній соцмережі. LinkedIn убезпечує кожного з нас від емоційних
і лайливих записів та коментарів, які є традиційними для ФБ. Тут
якщо вже заходить дискусія, то вона набуває предметного й фа-
хового характеру.
✍ 330 ✍
✍
ІСТОРИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НАРОДУ
В одному з коментарів генерал Олександр Скіпальський
написав про Україну та українців: "Нещасний народ і держава".
Я не погодився. Ось моя відповідь: "Щодо держави — по-
годжуся. Щодо народу — ні. Народ (суспільство) — творець своєї
держави і відповідальний за неї. Тому доречніше буде піді-брати
якесь інше, точніше слово. Наприклад, безвідповідальний народ.
У безвідповідального народу держава може бути “нещасною”.
Мені доводиться багато писати про низький рівень націо-

нальної свідомості й громадянської відповідальності (йдеться по
суті про громадянську безвідповідальність) українського суспіль-
ства.
Усі погоджуються з відомою сентенцією, що народ чи су-
спільство має таку владу, якої він/воно заслуговує. Але не всі
погоджуються з тим, що змінювати треба не владу (владні інсти-
тути), а саме суспільство, народ.
Аргумент у моїх опонентів простий, як голобля: народ є
такий, який він є, і таким його й треба сприймати. Інакше кажучи,
народ є щось таке незмінне, що на нього не впливають ні зовні-
шні, ні внутрішні чинники, а отже - як не старайся...
Як на мене, це зовсім не так. І наш, і світовий досвід свід-
чить про те, що народ можна і треба змінювати.
Невже український народ залишається незмінним упро-
довж цілих століть і тисячоліть?
А придивіться до історії й зіставте, яких змін зазнавали ті
частини нашого народу, які упродовж тривалого часу перебували
чи й продовжують перебувати під владою інших народів і дер-
жав. Ми маємо багатющий історичний матеріал про взаємодію
українського народу з поляками, кримськими татарами й турка-
ми, московитами, хазарами та ін. Але ця тема залишається поза
увагою народознавців.
✍ 331 ✍
Цікавий матеріал для аналізу подає нам формування но-
вих народів на теренах теперішньої Російської Федерації та Пів-
нічної Америки.
Як відомо, до 1721 року не було ніякої Росії (у теперіш-
ньому розумінні назви) і відповідно — росіян. Утвердившись як
імперія, Московія досить швидко заявила про існування нового
"етносу" — "великоросів" (росіян), і змогла за відносно короткий
строк домогтися помітного результату, змішуюючи докупи етнічні
групи й народності різного походження за рахунок повного зни-
щення менших і відкушуючи шматки від більших народів і народ-
ностей.
Продовжуючи цю традицію на відмінних принципах, Радя-
нський Союз проголосив створення "єдіной общності — совєт-
ского народа". І створив би, якби не зазнав краху. Наслідки цього
експерименту ми спостерігаємо в совковій ментальності чис-
ленних представників різних народів на всьому пострадянському
просторі. Особливо проявилася вона на теренах України в Криму
та на Донбасі.
Заглянемо тепер на американський континент, де упро-
довж якихось двосот років сформувалися два успішних народи
— американський та канадський, при чому навіть не на етнічній
основі. Незважаючи на останнє, етнічні групи мають усі можли-
вості для задоволення власних потреб.
Українські ґеоґрафи, етноґрафи, народознавці, наскільки
мені відомо, не поспішають замислитися над цим феноменом.
Московити ж давно тримають своє пильне око на цьому явищі.
Над цим працює цілий академічний інститут США і Канади, в уні-
верситетах викладають відповідні країнознавчі дисципліни. Ре-
зультат: Russia Today, Sputnik та інші спецпропаґандистські
структури успішно роблять своє чорне діло, успішно впливаючи
на суспільні процеси в названих країнах.
Тут до речі буде нагадати, що Московія успішно продов-
жує справляти вирішальний вплив на український народ, україн-
ське суспільство, ефективно гальмуючи процеси піднесення його
національної свідомості й гідності, громадянської відповідально-
сті. Найдієвішим є принцип "поділяй і володарюй", благо україн-
ська ментальність легко надається саме до цього методу.
Індивідуалістичні за своєю природою, завдяки ефектив-
ному московському впливові українці більшою мірою проявляють
споживацький бік свого індивідуалізму (особиста вигода, моя ха-
та скраю тощо), ніж підприємницький (персональна відповіда-
✍ 332 ✍
льність за власну долю і долю свого народу, своєї країни й дер-
жави).
Понад півстоліття тому президент США Джон Кеннеді ска-
зав американцям: "Не питайте, що країна може зробити для вас.
Запитайте, що ви можете зробити для країни". Кращого нагаду-
вання про відповідальність народу в цілому і кожного грома-
дянина зокрема придумати неможливо. Американці добре пам’я-
тають цей заклик.
Прикметно, що саме такий принцип діяв в Україні століття
тому. Читаємо у Івана Котляревського: "Де общеє добро в упад-
ку, // Забудь отця, забудь і матку, // Лети повинеість ісправ-
лять!” Прикметно, що ці рядки за радянської влади юні українці
вивчали напам'ять у школах. Цікаво, чи роблять це у школах
незалежної України?
Отже, напрошується висновок про те, що народ несе істо-

ричну відповідальність за свою долю і за долю кожного окремо
взятого члена спільноти зокрема, за свою країну і за свою дер-
жаву.
Тому перш за все нам належить нести освіту і просвіту в
народ, підносити його національну свідомість і громадянську від-
повідальність, і якраз це стане запорукою створення потужної на-
ції й будівництва успішної держави.
Освітою й просвітою може і повинна зайнятися пасіонар-
на частина народу/суспільства, а очолити цей рух має інтеле-
ктуальна еліта — учені, діячі літератури й мистецтва, викладачі
вишів і вчителі шкіл.
Я свідомо використовую категорію "інтелектуальна еліта",
категорично відмовившись від звичного вам поняття “інтел-
ігенція". І ось чому.
Поняття "інтеліґенція" виникло у 19-му столітті (хоч і на
теренах Польщі, яка тоди перебувала у складі Російської імпе-
рії) і є продуктом російської імперської ментальності. Більшовики
зауважили "гнилість" інтеліґенції й спочатку знищили її, а на
рештках створили новий класовий елемент як прошарок між про-
летаріатом та селянством — "робітничо-селянську інтеліґенцію",
яка пізніше здобула назву "радянська інтеліґенція".
"Українська радянська інтеліґенція" замістила майже пов-
ністю винищену або перековану на радянський лад українську
інтелектуальну еліту. І це є поясненням слабкості кадрового по-
тенціалу нинішньої науки, освіти, просвіти і культури України.
✍ 333 ✍
Тому нам треба кувати якісно нові україноцентричні кадри
науковців, освітян і просвітян, літераторів та митців, які складуть
ядро нової української інтелектуальної, яка, будемо сподіватися,
швидко нарощуватиме свої сили і спроможна буде ефективно
стимулювати зміни в українському суспільстві й відтак сприятиме
якісним змінам у народі в цілому.
Для кожного суб'єкта Бог визначив різні рівні відповіда-

льності. Окремі особи чи група осіб несуть за свої дії і вчинки
персональну цивільну (громадянську), кримінальну, адміністра-
тивну чи моральну відповідальність. Голови держав чи урядів,
самі уряди й політичні партії (групи) несуть політичну відповіда-
льність, якщо на них не поширюється персональна відповідаль-
ність, означена вище.
Народи несуть історичну відповідальність і часто
розплачуються за помилки своїх урядів як матеріально, так і
кров'ю.
Американський народ ще наприкінці 19-го століття мав
сміливість визнати свою провину перед північноамериканськими
тубільцями (індіанцями), потім і перед афроамериканцями за
рабство.
Внаслідок розв'язаної нацистським режимом Другої Світо-
вої війни Німеччина й німецький народ взяли на себе історичну
відповідвльність, платять за рахунками і докорінно змінили себе.
Радянський Союз як співініціатор цієї війни ухитрився опи-
нитися серед переможців і не відповів за свої злочини перед
людством, і ми тепер маємо нагоду спостерігати історичну без-
відповідальність країни, яка проголосила себе спадкоємцем
СРСР, і її народу, який не хоче змінюватися, але здумав себе і
свою країну Росію як "останню надію Бога на землі".
Росія і росіяни продовжують розглядати загарбання чу-
жих земель як "добровільне приєднання", не визнають вчиненого
ними Голодомору, своєї участі в розпалюванні численних воєн в
різних місцях планети і т. ін.
Але повернімося до свого дому й погляньмо на відповіда-

льність українського народу з історичної перспективи. Чим було
підірвано міць свого часу найпотужнішої держави Європи —
Русі? Розбратом, громадянською безвідповідальністю не тільки
тих, хто був при владі, але й посполитих, тобто усього народу.
З якої причини кількісно більший український народ ста-
вав здобиччю менших, але агресивніших і згуртованіших поляків,
✍ 334 ✍
московитів, кримських татар? Передусім, через нездатність згур-
туватися і взяти відповідальність за свою ж історичну долю на
себе.
З-поміж усіх виборних і наказних гетьманів Польської, Мо-
сковської й Ханської Україн трапився тільки один, який усвідом-
лював можливість і необхідність повної незалежності України. Не
поспішайте називати ім'я І. Мазепи чи П. Орлика...
Сто років тому ми знову мали шанс побудувати могутню й
успішну державу з чисельно найбільшим народом. Знову можна
причини поразки шукати у внутрішніх розбратах та агресивності
чисельно менших сусідів. Але причина невдачі була в іншому:
народ відмовився брати на себе відповідальність за свою ж
долю.
Плата навіть за поразку була надзвичайно високою. Нам
винищили інтелектуальну еліту. Наше селянство зморили Голо-
дом. Ми стали об'єктом колосальної війни двох союзників, які
невдовзі зійшлися на прю один з одним, наслідки якої відбилися
на долях багатьох народів світу.
Агресор, який не був наказаний за наслідками Другої Сві-
тової війни і не відмовився від глобальних амбіцій, спираючись
на нашу історію, робить уже двадцять якусь спробу стерти нас з
лиця Землі, а ми в більшості своїй продовжуємо вважати його
"братнім народом", свідомо чи несвідомо підтримувати його “рус-
скій мір" або — в кращому разі — з холодною байдужістю спосте-
рігати за його бешкетуванням у нашій хаті.
"Какаяразніца"?! Оце і є історична безвідповідальність на-
роду, який сам же накликає на себе чужинців, віддає їм владу
над собою й наївно сподівається, що вони вибудують вимріяну
ним вільну, незалежну і успішну державу.
...Одна коментаторка написала мені з докором: "ми були,

є і будемо ВЕЛИКОЮ нацією". Так, наче я намагаюся довести
щось протилежне. Підсилю тут свою думку словами В. Симо-
ненка: "Мало великим себе уявляти — треба великим буть!"
Щоб довести своє історичне право на великість, ми по-
винні відчути і усвідомити свою відповідальність як перед своїми
славними предками, так і перед тими поколіннями, які прийдуть
після нас.
✍ 335 ✍
✍
ПОНЯТТЯ І КАТЕҐОРІЇ В ОСМИСЛЕННІ
СУСПІЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ СЬОГОДНННЯ
Ось позиція тямковитого історика Володимира В’ятровіча,
причому одного з неба-гатьох українських інтелектуалів, які
відчувають пульс історії в нашій сучасності. Розкладаємо його
погляд за окремими тезами:
1. Майдани він розглядає як революції.
2. Майдан 2013–2014 року він вважає революцією, яка ще
триває («ми не закінчили ще попередньої»).
3. Реформи в уявленні історика є складовою частиною
революційних перетворень (так і сказано: «Ухвалення нині меди-
чної реформи означає, що продовження Майдану [як революції]
через реформи триває»).
У пізнішому записі історик поправляє себе, розмежовуючи
поняття «революція» та «реформи»:
«Два шляхи. Учасникам акцій протесту варто визначитися
— вони вимагають системних реформ чи готують революцію. Іс-
торія свідчить: революція під час війни — шлях до поразки. Нато-
мість війна може бути ефективним каталізатором реформ».
Загляньмо у визначення поняття «революція»?
«Революція (від лат. revolutio — переворот, змінення, кар-
динальна зміна) — швидка радикальна зміна всієї самостійної
органічної або неорганічної системи» (Революція — Вікіпедія
https://uk.wikipedia.org/wiki/Революція).
«Революція, на відміну від реформи, змінює всю систему,
а не окрему її ... [і є] подією, що отримала визначення революції,
стала Славна революція 1688 року» (Там же).
«РЕВОЛЮЦІЯ (від лат. revolutio — розгортання, перево-
рот) — Докорінна якісна зміна, різкий стрибкоподібний перехід
від одного якісного стану до іншого» (Революція
http://histua.com/slovnik/r/revolyuciya).
Загляньмо у визначення поняття «реформи»:
✍ 336 ✍
«Реформа (франц. réforme, від латів.(латинський) reformo
— перетворюю), перетворення, зміна, перевлаштування якої-не-
будь сторони суспільного життя (порядків, інститутів, установ),
що не знищує основ існуючої соціальної структури. З формальної
точки зору, під Р. мається на увазі нововведення будь-якого вмі-
сту» (Реформа — значення слова, визначення слова, слово оз-
начає http://vseslova.com.ua/word/Реформа-90308u).
Отже, напрошується невтішний висновок: навіть нашим
передовим історикам, та й усім ученим, а за ними й усій інтелек-
туальній еліті, яка замислюється над перебігом подій в Україні та
над окресленням перспектив, варто пам‘ятати про смисл понять і
категорій, якими вони оперують.
Розберемося в смислах, вибудуємо понятійно-катеґоріа-
льний апарат у струнку систему — розставимо все по своїх міс-
цях, відтак допоможемо й активній частині суспільства, а через
неї й широким верствам підносити рівень своїх знань і сві-
домості.
✍ 337 ✍
✍
БАГАТО ЗАПРОШЕНИХ, ТА МАЛО
ВИБРАНИХ
Що гальмує становлення Українського
Університету
У коментарях до наших інформаційних матеріалів у соц-
мережах нам часто закидають, що ми не демонструємо резуль-
татів і надто повільно рухаємося до визначеної мети або й зовсім
не розвиваємося.
Зауваження цілком слушні й справедливі, і я думаю, що
прийшов час пояснити, чим це обумовлено, в чому причини.
Ми досить активно запрошували й запрошуємо до участі
в наших проектах науковців і викладачів вишів з України та укра-
їнської діаспори. Тих, що цікавляться співпрацею з нами, досить
багато, але, на жаль, рівень їхньої підготовки і сфери їхніх інте-
ресів, їхні чесноти, м'яко кажучи, не відповідають нашим вимо-
гам.
Невдовзі після реєстрації Українського Університету як

неприбуткової наукової й освітньої інституції ми започаткували кі-
лька науково-дослідних проектів, які ми вважаємо першочерго-
вими і робота над якими, на нашу думку, має сприяти нашій ро-
боті над структурою, напрямами наукових досліджень, навчаль-
ними планами, програмним забезпеченням онлайнових форм
роботи та ін. Було оголошено кілька збірок наукових і науково-
популяних статей.
Докладнішу інформацію про це можна знайти на наших
сайтах, а також на тематичних сторінках у соцмережах.
На прикладі оголошених до підготовки збірок статей і роз-
відок, мабуть, найпереконливіше можна показати наші невдачі і
наші проблеми.
✍ 338 ✍
Перше: ми не змогли укомплектувати потрібними чи ба-
жаними матеріалами жодну із запланованованих збірок. Руко-
писи, які ми одержали для публікації в тій чи іншій збірці, не задо-
вольняють жодному з критеріїв стандартної наукової статті чи
розвідки, починаючи від вибору теми й закінчуючи рівнем грамот-
ності написаного.
Це не означає, що ми відмовимося від втілення в життя
цих проектів. Ми продовжимо роботу над формуванням збірок,
відмовившись лише від конкретних строків виконання, тобто
будемо орієнтуватися на виключно на ступінь готовності збірки
до публікації.
Друге: до нашого коша не приєднався жоден науковець
чи викладач. Одержані резюме або лише листи-запити (їх було
чимало як з України, так і діаспори) дістали негативну відповідь
або залишилися без розгляду.
З одного боку, ми справді високо тримаємо планку наших
вимог, і не маємо намір її опускати — незалежно від того, як дов-
го забере пошук потрібних людей — справжніх україноцентрич-
них фахівців і ентузіастів своєї справи з системним, комплексним
і нестандартним мисленням завтрашнього дня, які прагнуть корі-
нних змін на краще в Україні і в українському суспільстві.
З-поміж аплікантів і авторів листів-запитів найприкріше
враження справляють особи, головним інтересом яких є матері-
альна вигода. Ми навіть не відповідаємо на листи, в яких нас за-
питують, що автори матимуть, співпрацюючи з Українським Уні-
верситетом.
Звичайно, ми й самі активно шукаємо і придивляємося до

людей, чиї знання, досвід і науковий, освітній та просвітницький
доробок відповідають нашим потребам. Перед тим, як виходити
на прямий контакт з такими людьми, ми здійснюємо пошук інфор-
мації про них в інтернеті з наступним її аналізом та оцінкою.
На превеликий жаль, потенційні кандидати на запрошен-
ня до співпраці часом виявляються настільки дискредитовані
причетністю до певних фактів, подій та явищ, що співпраця з ни-
ми була б не на користь Українському Університетові незважа-
ючи навіть на їхні таланти.
На сьогодні ми маємо на приміті менше десятка осіб, з
якими охоче будемо співпрацювати, якщо вони приймуть наші
запрошення до участі в проектах Українського Університету.
✍ 339 ✍
Тим часом ми продовжуємо шукати потрібних нам науков-
ців, викладачів і просвітян, розширюючи сферу пошуку, і думає-
мо про нові можливості залучення фахівців до співпраці.
Головні критерії, за якими ми шукаємо таланти:
— україноцентризм незалежно від сповідуваних політич-
них поглядів;
— високий рівень фахової підготовки, яка відповідає ого-
лошеним напрямам наукової, освітньої й просвітницької діяль-
ності Українського Університету;
— чесність, чистота і прозорість життєвих устремлінь, не-
причетність до антиукраїнських та інших правних, політичних, мо-
ральних дій і вчинків на шкоду Україні, українському суспільству
чи українській справі;
— самовідданість, жертовність і готовність починати з во-
лонтерської участі у проектах і заходах Українського Універси-
тету;
— підтримка місії Українського Університету;
— обов'язкове вільне володіння українською мовою і що-
найменше робоче — англійською. З часом нам будуть потрібні
знавці й інших мов світу.
Якщо ви вважаєте, що вписуєтеся у ці критерії й бажаєте
підключитися до наших проектів, будь ласка, надсилайте свої ре-
зюме з докладним супровідним листом та фотографією на роз-
гляд віце-президента Українського Університету з розвитку та
персоналу.
Електронна пошта офісу президента Українського Уні-
верситету: ukrainianuniversity@gmail.com.
Якщо ви бажаєте підтримати Український Університет ма-

теріально, будь ласка, відкрийте наступне посилання: http://ukrai-
nianuniversity.com/підтримати/.
1–23 жовтня 2017 р.
✍ 340 ✍
✍
ПРО НАЦІОНАЛЬНУ ЕЛІТУ ТА
АРИСТОКРАТІЮ
Національна еліта є, пане Євгеній Журавський!
Проблема в тому, що:
1) вона не прагне до взаємопорозуміння та об‘єднання
своїх зусиль, і соціальні мережі чудово це віддзеркалюють, хоча,
зрештою, це є одна із наших традиційних вад;
2) українське суспільство її не помічає і не визнає, оскіль-
ки: (а) немає пророка у своїй вітчизні, (б) ми маємо традицію по-
кладатися на «варягів» і (в) синдром гетьманства в кожному з
нас не дозволяє визнати пріоритет освіченішого, обдарованішо-
го, мудрішого;
3) тим, хто при владі або інших можливостях (грошових,
інформаційних та інших потоках) вигідно все робити для того,
щоб розсварювати національну еліту й тримати її на узбіччі як
суспільного розвитку, так і націєтворення та державотворення.
Пан Журавський нагадав мені «визначення» еліти, дане

паном Олександром Крамаренком:
«Корінням дерева національної еліти є жертовна любов
до своєї землі та народу;
Стовбуром її дерева — найкраща сучасна освіта;
Кроною — бачення найкращого майбутнього власного
народу та шляхів його реалізації.
Олександр Крамаренко, 2015р.».
Ось що я написав йому у відповідь:
Якщо Ви маєте на увазі образний опис від Олександра
Крамаренка... Гарно сказано, хоч це і не є науковим визна-
ченням. Я читав його, і воно нічого не змінює в моєму записі. І я
можу лише повторити сказане.
Проблема в тому, що і Крамаренко, і Ви, і багато хто з
тих, хто бідкається тут, критикує владну псевдоеліту, просто оч-
✍ 341 ✍
маніло дивляться не в той бік. І це при тому, що нашу еліту доб-
ряче пошарпали репресіями.
Просто нам треба повчитися у поляків, литовців, естонців
ставленню до національної еліти, довірі до неї...
Ще за президентства Кучми написав статтю про вихо-
вання нової еліти, але вона, на жаль, не викликала ентузіазму в
моїх читачів. Суспільство чомусь із застрістю позирає на олігар-
хів, але аж ніяк не на освічених і мудрих україноцентричних інте-
лектуалів.
Я давно думаю про відродження української аристократії.
Відкрив колись навіть сторінку, але не розвиваю і не популя-
ризую її — рано напевно. Та й деякі представники наших аристо-
кратичних родів, щиро кажучи, не викликають у мене особливих
симпатій.
Для прикладу, один, було, загорівся ідеєю гетьманату як
спадкової влади — монархії. Це ж що, раз твій предок був
гетьманом, це не означає, що ти вже маєш право на монарший
престол. Якщо три моїх предки були гетьманами (єдиний ви-
падок в історії козацтва), хіба це дає мені право рватися до геть-
манської булави?
Є серед мого творчого доробку стаття, в якій я нагадую
про те, що гетьманат, як і руські князівства, не були спадковими
монархіями, а були по суті своїй формами, близькими до тепе-
рішнього поняття республіканізму.
✍ 342 ✍
✍
СЕРГІЙ ЛЕЩЕНКО ЯК ЯВИЩЕ УКРАЇНСЬКОЇ
ЖУРНАЛІСТИКИ І ПОЛІТИКИ
Багато разів я вже звертав увагу на те, що наш найактив-
ніший борець з корупцією не туди б‘є і марнує свої зусилля.
Якщо це робиться заради того, щоб «стригти купони», то-
ді все на місці — можна підмінювати політичну (чи депутатську)
діяльність журналістикою (здійснюючи суто журналістські розслі-
дування) і викривати наслідки корупції замість того, щоб викорі-
нювати її причини.
Якби наш Сергій Лещенко справді серйозно переймався
розбудовою незалежної України, він має достатньо таланту,
знань і досвіду, щоб самостійно (без підказок) зрозуміти, де «за-
ритий собака».
Проблеми нинішньої України в тому, що вона ніяк не мо-
же виборсатися із свого совкового минулого, і все тому, що її
псевдоеліта — кров і плоть компартійно-радянської номенкла-
тури, зрощеної з криміналом, причому в кращих «чекістських»
традиціях.
Двадцять років тому я почав писати про це.
З розпадом СРСР Україна не спромоглася побудувати си-
лові структури, які стояли б на сторожі законності і які виконували
б функції, властиві силовим структурам цивілізованих демокра-
тичних країн.
Нещодавно я написав кілька матеріалів про необхідність
декадебізації, до якої треба було вдатися, коли КДБ УРСР пере-
йменовували на СБУ.
Так само годилося б учинити і з МВС. Усі бачать, що пе-
рейменування міліції на поліцію й зміна одностроїв не змінили
суті. НКВС продовжує жити в нутрі цього відомства. Отож воно
також потребує декадебізації.
✍ 343 ✍
Декадебізації потребує все життя українського суспіль-
ства і української держави. Це — ключ до ефективної боротьби з
корупцією.
Це — шлях, яким пішли чехи і словаки на чолі з Гавелом
та литовці на чолі з Адамкусом (див.мою статтю “Чи матиме
Україна свого Адамкуса?”).
Припускаю, що пан Лещенко усвідомлює й розуміє ці фак-
тори, але якісь об‘єктивні, тобто непідконтрольні йому причини
спонукають його діяти саме так, як він і чинить.
Але ж є й суб‘єктивні фактори, і вони очевидні, які спону-
кають до висновків про те, чому С. Лещенко увесь час збиває-
ться на манівці.
Головним є те, що він, позиціонуючи себе як українського
журналіста й українського політика, Не є особистістю україно-
центричною. Давно стежачи за ним, я не бачу Україну ні в його
душі, ні в його творчості, ні в його політичній діяльності.
Так, я свідомий того, що Лещенко — ліберал, і відтак не
сподіваюся в його поглядах ні консервативного, ні поміркованого,
ні навіть соціально орієнтованого націоналізму. Але я хотів би
бачити в ньому та інших лібералах українського лібералізму.
Як часом бачимо прояви україноцентричності в комуніс-
тах (наприклад, покійний Борис Олійник) чи соціалістах (напри-
клад, Іван Бокий). Так, у них своє бачення розвитку України, але
Україна живе чи жила в їхніх душах.
Прикметно, що Рух Нових Сил, учасником яких є і наш ге-
рой, зібрав під свої знамена саме таких лібералів і спирається на
денаціоналізовані прошарки українського суспільства, які дивним
чином проявляють себе, я сказав би, в опозиції до самих себе.
Про феномен цього явища я пишу в нотатках, присвяче-
них М. Саакашвілі.
За великим рахунком, молоді мислячі сили усіх можливих
політичних орієнтацій в Україні мали б замислитися над тим, як
піднести національну свідомість та громадянську відповіда-
льність українського суспільства, як згуртувати його й підготувати
тривке підгрунтя для зміни соціального устрою та системи уряд-
ування.
Це — те, про що завжди мріяли й намагалися щось зро-
бити для цього в українській діаспорі. Виходить так, що й тепер в
діаспорі цим переймаються більше, ніж в Україні.
Пан Лещенко і його колеги — часті візитери у Сполучених
Штатах. Вони тут піаряться на різних рівнях і в різних колах. Але
✍ 344 ✍
вперто, як і Геннадій Балашов, уникають контактів з українською
громадою. Чому?
Відповідь, думаю, очевидна.
Нічого особистого — тільки констатація очевидних фактів.
Коли три роки тому Сергій Лещенко переходив із журнал-

істики в політику, я писав про те, що він прагне посісти місце се-
ред тих, світ котрих руйнує своїм нещадним пером (парафраз за
виступом Віктора Гюго на похороні Оноре де Бальзака).
На відміну від Бальзака, Лещенко досяг більших успіхів:
він таки посів місце в омріяному світі й цілком комфортно в ньо-
му почувається. А от затишку він там не знаходить. Тому й про-
довжує жити ілюзіями.
✍ 345 ✍
✍
ЩЕ РАЗ ПРО НАЦІОНАЛЬНУ ЕЛІТУ
Пан Олександр Крамаренко на цей раз просто «палить».
А коментатори ведуться... Побачив лише пару притомних комен-
тарів. Національна еліта, як я вже писав, у нас є, хай і не насті-
льки сильна, як хотілося б, але все ж… Як я вже також писав, ви
в більшості своїй дивитеся не в той бік.
Якби ви — українське суспільство — ще на переломі 80-х
— 90-х років не піддалися перефарбованій компартійно-радянсь-
кій номенклатурі і не витратили енергію на пар у свисток на мі-
тингах Народного руху, а довірилися справжній національній елі-
ті, ви напевно жили б ув іншій Україні, і сьогодні оце питання на-
віть не обговорювалося б.
А такі можливості були. Кажу вам про це як учасник тоді-
шнього процесу, який не був заангажований комуністами, але ре-
алістично оцінював позитиви й негативи націонал-демократів.
За чверть століття практично нічого не змінилося. Хіба що
номенклатура олігархувалася й ще більше криміналізувалася, а
гарячі голови її опонентів стали емоційнішими.
Як і тоді, здорового глузду не дослухаються ні одні, ні
другі. Одні здумали себе елітою, другі — тими, хто цю «еліту»
кляне, на чім світ стоїть, але не хочуть охолонути і взяти відпові-
дальність за стан справ у суспільстві й державі на себе.
Обговорення запису пана Крамаренка і є одним із прикла-
дів саме такого характеру.
А тепер кажіть, що я не маю рації.
Що стосується перевороту. Він можливий і необхідний.
Але не в тому варіанті, про який говорить О. Крамаренко. Пере-
ворот необхідний у свідомості українського суспільства в ці-
лому та кожного його члена зокрема.
✍ 346 ✍
✍
МЕТАМОРФОЗИ “ПРОСВІТИ”
Павло Мовчан просто розчаровує... Жодного слова про
відповідальність очолюваної ним «Просвіти» за русифікацію Ук-
раїни за всі роки її незалежності.
Дивує, що «Просвіта» переймалася українізацією діаспо-
ри замість того, щоб приділити більше уваги проблемним регіо-
нам України.
«Просвіта» історично була мотором українізації. Якби не
діяльність «Просвіти» другої половини 19-го — початку 20-го сто-
ліття, навряд чи відбулася б УНР навіть у тому вигляді, як ми її
знаємо, і напевно не було б злуки...
«Просвіта» та її голова навіть не говорять про нагальність
українізації України і про те, як могла б прислужитися цій справі
«Просвіта». Зате багато нарікань на державу, на політиків…
✍ 347 ✍
✍
ПРО ІДЕЮ ЗАСНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО
ЛІТЕРАТУРНОГО ЖУРНАЛУ
Як ми знаємо, з українського інформаційно-культурного
простору практично зник цілий сегмент періодики, знаний як тов-
сті літературно-художні й громадсько-публіцистичні журнали. Ві-
кіпедія подає сумний перелік зниклих видань і констатує триво-
жне становище видань, які продовжують своє існування.
Декілька років тому з листування із своїм давнім другом
Владиславом Бойком (Василем Шукайлом) я довідався про те, як
помирав журнал «Вітчизна». Я запропонував тоді взяти журнал
«на буксир», але редакція журналу відмовилася від пропозиції.
Відтак журнал відійшов у небуття водночас із смертю мого друга
та свого відповідального секретаря й заступника головного реда-
ктора.
Нещодавно до мене звернувся один із моїх фейсбучних
друзів із запитанням щодо літературних періодичних видань діа-
спори. Відповідаючи йому, я піймав себе на думці, що літера-
турно-художні видання українського зарубіжжя позникали ще ра-
ніше. Лише журнал «Сучасність» протримався довше, пере-
бравшись на терени України, і доля його також вельми сумна.
На початках свого життя в США я пробував започаткувати
видання тонкого часопису загальнокультурного характеру «Укра-
їнська місія», перше число якого було видруковано невеликим
накладом. Захоплення інтернетом перекрило реалізаіцію про-
екту.
Тимчасом у діаспорі народилися пару пристойних тонких
часописів, і я не бачу відтак сенсу плодити ще один журнал та-
кого ж типу, як він закладений у планах моєї корпорації Ukraïna,
Inc.
Згаданий вище лист від ФБ френда спонукав мене поко-
патися в Ґуґлі, Вікіпедії та інших джерелах, проаналізувати наші
потреби й можливості. Зрештою, я дійшов думки про те, що нам
✍ 348 ✍
напевно треба створити товстий літературно-художній та публі-
цистичний журнал для світового українства.
Цей журнал має виходити як у традиційному паперовому
форматі, так і бути доступним у світовій павутині у форматі .pdf
на відповідному підрозділі нашого сайту, а з часом і на окремому
сайті.
Публікувати будемо: поезію, прозу, драматургію, публіци-
стику, літературну й мистецьку критику, сатиру і гумор, твори для
дітей, бібліографію, новини та огляди тощо.
Я перебрав багато варіантів назви журналу і дійшов ви-
сновку, що хай він буде називатися просто — «Україна».
Думаю, що ми можемо почати з україномовного видання.
З часом можна буде додати англомовну версію у форматі Uk-
rainian Literature Digest, а потім — і іншими мовами, на які буде
виникати попит.
Оскільки останнє збігається із задумом «Бібліотеки Укра-
їнського Університету», очевидно, журнал може стати спільним
проектом корпорації Ukraïna, Inc та Українського Університету.
На даний момент ми не маємо вільних коштів, які можна
було б інвестувати в цей проект. Тому пропонується такий ва-
ріант: видавничі клопоти й витрати, а також витрати на інтернет
візьме на себе корпорація Ukraïna, Inc.
А от збір і підготовку до друку рукописів добре було б узя-
ти на себе волонтерам-ентузіастам — по одному на кожен вид чи
жанр (поезія, проза, драматургія, публіцистика, літературна й ми-
стецька критика, сатира і гумор, твори для дітей, бібліографія,
новини та огляди тощо).
Я пишу ці нотатки, щоб прощупати грунт щодо зацікавле-
ності громадськості в цьому проекті, а також з огляду на те, що
відгукнуться ентузіасти, які візьмуть на себе формування порт-
фелю журналу за тематичними розділами, означеними вище.
Якщо все складатиметься благополучно, ми випустимо
перше число в міру готовності, потім двічі на рік, раз на квартал і
зрештою вийдемо на щомісячну періодичність.
Пропоную на розгляд та обговорення також формат па-
перового варіанту (останній визначить і формат .pdf). Перший —
стандартний для сучасних журнальних видань на розмір (215.9 х
279.4 мм), а другий — книжковий формат (139.7 х 215.9).
Я більше схиляюся до першого варіанту, який нагадує ме-
ні одне з найпопулярніших видань журнального типу радянського
часу — «Роман-газету», а також є зручним форматом для маке-
тування. Я не бачу великої потреби в красивому оформленні (на
✍ 349 ✍
мою думку, воно має бути строгим і вишуканим за рахунок гри
шрифтів).
З метою вивчення перспектив та розкручування проекту я
відкриваю сторінку Літературний журнал «Україна» — Ukraina Li-
terary Journal. Листи з пропозиціями та побажаннями прохання
надсилати на електронну пошту ukrainainc@icloud.com та в при-
ват через названу вище групу.
✍ 350 ✍
✍
ДІАЛОҐ ПРО ІНТЕЛЕКТУАЛІВ
В одному із коментарів до запису Ірини Магрицької я
вчергове закинув, що «українські інтелектуали віддають перевагу
ситуативності» замість того, щоб думати про системне розв’я-
зання проблем.
Пані Магрицька спочатку наче погодилася, зреагувавши
на мій коментар уподобанням. Було це пару тижнів тому... І ось
раптом сьогодні вона вирішила продовжити розмову, і у нас
вийшов несподівано цікавий діалог про інтелектуалів.
ІМ: Українські інтелектуали змушені заробляти на хліб на-
сущний, їм ніколи займатися державотворенням.
ВІ: Одно іншому не заважає. «Змушеність» — або відмо-
вка, або ознака неналежності до інтелектуалів.
ІМ: Ви плутаєте інтелектуалів з національними елітарі-
ями.
ВІ: Інтелектуал = елітарій. За визначенням.
ІМ: Інтелектуал — це просто людина, яка все знає і все
розуміє. А національний елітарій — той, хто веде за собою і гото-
вий жертвувати особистим заради народу, нації.
ВІ: «Все знає і все розуміє», — кажете? Чим же Ваш інте-
лектуал відрізняється від вишколеного собаки? Цитуйте слов-
ники іншомовних слів комусь іншому.
ІМ: Можу розширити визначення інтелектуала (не соба-
ки): він може продавати свій інтелект злочинній владі.
ВІ: Ірина Магрицька Який же він тоді інтелектуал? Думаю,
Ви плутаєте поняття «інтелектуали» з поняттям «інтелігенція».
Остання, як сказав класик, може бути «гнилою», а відтак може
продавати все, що продається, в т.ч. й інтелект.
Справжні інтелектуали свідомі свого обов‘язку і своєї від-
повідальності.
✍ 351 ✍
Терер я розумію, чому українські «інтелектуали» зацик-
лені на українізації маргіналів і не спроможні бачити за деревами
лісу.
ІМ: Тоді напишіть свій список справжніх українських інте-
лектуалів, від кого Ви очікуєте цих змін.
ВІ: Я не збираюся тут складати такий список, але саме
таких людей я кличу під знамена Українського Університетського
Клубу (http://UkrainianUniversity.club).
ІМ: Охочих небагато. А це — зайве підтвердження мого
визначення.
ВІ: Well... Як сказати… Багато запрошених, та мало виб-
раних. На жаль, ми не можемо дозволити собі орієнтуватися на
охочих.
ІМ: Обираючи, не помиліться.
ВІ: А ми не обираємо. Ми вибираємо.
…Такий-от вийшов діалог.
Чому я вирішив його запостити окремим записом?
Я хочу вам показати, наскільки ще українські інтелектуали
(в розумінні І. Магрицької, наділені інтелектом люди) залиша-
ються інтелігенцією радянського зразка і наскільки вони далекі
від того, як сприймають інтелектуалів.
✍ 352 ✍
✍
ПОСТСОВКОВИЙ ДРЕЙФ УКРАЇНИ І ЙОГО
НАСЛІДКИ
Крим і Донбас виявилися найбільше вражені більшовиць-
ко-компартійно-комсомольсько-піонерською заразою, де совко-
вість змогла затриматися навіть через десятки років після роз-
валу СРСР.
Крим таким став тому, що визначальним фактором демо-
графічної ситуації там стали військові пенсіонери та пенсіонери-
силовики (НКВС-МВС-КДБ), які сунули туди «доживати віку» з не-
озорих просторів холодної Росії, а за ними тяглися туди їхні діти,
онуки і правнуки.
Це ніколи не було секретом, і Україна — за свідомого під-
ходу до осмислення ситуації — мала б зробити все для того, щоб
негайно змінити там демографічну ситуацію за рахунок військо-
виків з інших областей, за рахунок направлення в Крим на робо-
ту молодих фахівців — уродженців україномовних регіонів, а та-
кож стимулювання масового переселення в Крим усіх бажаючих.
На жаль, цього не було зроблено.
Такі ж заходи могли б урятувати й Донбас, хоч причини
тамішньої ситуації лежать трохи в іншій площині. Там не осідали
нащадки «славних радянських чекістів». Донбас став «плави-
льним казаном» для «нової радянської спільності — радянського
народу» за рахунок того, що туди гнали на роботи в шахтах зли-
доту з усіх куточків СРСР, і передусім з Росії, туди тяглися й кри-
мінальні елементи суспільства, бо там їм було менше переслі-
дувань і більше поживи завдяки поліпшеному фінансуванню, яке
виробило в ментальності населення стійку думку про те, що Дон-
бас годує чи не цілий світ.
Таким чином, на момент розпаду СРСР саме ці два регі-
они України й стали відстійником совковості або «днищем», як
пише автор дрданого запису.
✍ 353 ✍
Зміна суспільного устрою (ладу) і зміна системи уряду-
вання в Україні після проголошення незалежності могли б спри-
чинитися до позитивних змін. Бездіяльність же номенклатурних
«державотвоців» на чолі з Кравчуком, потім Кучмою, а потім і на-
ступних президентів призвела до того, що старий лад і стара си-
стема продовжувала і продовжує ламати долі людей.
Фантом совкового щастя став наслідком ідеологічних про-
валів, недооцінки важливості ідейних чинників. Випрацювання ук-
раїнської національної ідеї, використання національної ідеології
в націєтворенні й державотворенні кардинально змінили б ситуа-
цію в Україні.
Але ж ні! Ні політичні партії, ні інтелектуальна еліта навіть
не подумали про це. Інерція, яку задала компартійно-радянська
ідеологія, продовжувала й продовжує пожирати Україну й укра-
їнське суспільство. Енергію цієї інерції й використовують на свою
користь як зовнішні, так і внутрішні вороги України й українського
народу.
Зроблено й робиться все для того, щоб у цілому по Укра-
їні, у всьому українському суспільстві дискредитувати все україн-
ське. І робиться це не тільки за допомогою потужних і добре фі-
нансовани ліберальних рухів, в яких немає місця дібералізмові
україноцентричному.
Розкладання, підрив національних основ і національних
цінностей здійснюють також із середини псевдонаціоналістичні
політичні партії та рухи, які не мають націоналістичної чи будь-
якої іншої ідеології, але активно послуговуються націоналісти-
чною риторикою й символікою та крайніми ліво-радикальними
методами.
Аналогічну ситуацію спостерігаємо і в духовній сфері. Ук-
раїна й українське суспільство навіть не наближаються до утво-
рення єдиної помісної церкви, яка могла б справляти вплив на
процеси об‘єднання суспільства.
Звичайно, великої шкоди тут завдає відверто ворожа що-
до всього українського діяльність Московського патріархату. Але
значно більшою мірою створенню єдиної помісної церкви пере-
шкоджають внутрішні чинники.
Так само не об‘єднуючу, а руйнівну потугу демострують
інші сили на цьому ж духовному полі. Під личиною начебто рідно-
вірівських рухів та гаслами відродження дохристиянських віру-
вань в українському суспільстві поширюються ідеї, які мають ма-
ло чого спільного, а то й узагалі не мають відношення до наших
національних традицій і звичаїв.
✍ 354 ✍
Предмет окремої розмови — денаціоналізовані, демо-
ралізовані й прикуплені українобіжними силами ЗМІ й монопо-
лізований «русскім міром» інформаційний простір, а також укра-
їнська журналістика й публіцистика з її освітою та наукою.
Це все — наслідок того, що Україна навіть не намагалася
шукати себе після проголошення незалежності. Вона просто ляг-
ла у дрейф. І це спричинилося до того, що політичну владу захо-
пили кримінально-олігархічні клани, а дезорієнтоване суспіль-
ство судомить від паніки безвиході.
Виходу не буде, поки українське суспільство не прозріє,
не озброїться національною ідеологією, не відродиться духовно,
не змінить суспільний устрій (лад) та систему урядування.
Але спочатку має пробудитися і прозріти інтелектуальна
еліта.
Усвідомлення й критичне осмислення того, сталося з
Кримом і Донбасом має стати початком цього процесу, але поки
що не стає.
✍ 355 ✍
✍
ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ І
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НАУКИ
Тривожний сигнал. Згоден з висновком пана Володимира
В’ятровича про суголосність Польщі з Росією. На жаль, у ситуа-
ціях з Угорщиною та Румунією спостерігаємо подібну тенденцію.
Можна, звичайно, звалювати все на сяких—таких сусідів і
переконувати увесь світ, що ми робимо все для того, щоб їм по-
добатися, а вони...
Повія також прагне сподобатися, хоч її використовують,
щоб потім кпинати. Тому, мабуть, В. Сосюрі й прийшла ця мета-
фора: «у готові твоїй макуха, російсько-польська потаскухо, ма-
лоросійськая тюрма».
До чого це я? А ось до чого.
Те, що зараз ми обговорюємо в історичному (з Польщею)
та мовному (з Угорщиною) аспектах, є наслідками.
Не будемо зараз тут розводитися про історичну колоніа-
льну залежність України від Польщі, Московії чи Кримського хан-
ства. Цей аргумент давно вже став загальним місцем.
Чверть століття незалежності — достатній строк для того,
щоб перш за все розібратися в собі й своїх устремліннях і відтак
вилаштувати і принципові стосунки з сусідами.
Леонід Кравчук безуспішно намагався зхрестити «коня і
трєпєтную лань» — націонал-комунізм з націонал-демократією.
Про національну ідею бодай говорили, а от про національну іде-
ологію націєтворення, державотворення, стратегії розвитку Укра-
їни навіть розмов не було.
Леонід Кучма ці напрацювання (ну, які вже були) перетво-
рив на флюгер багатовекторності, а відтак — безпринципності,
завдяки якій і почалося масове розграбування, розбазарювання,
розкрадання національних багатств — матеріальних, природних,
культурних, духовних та ін.
✍ 356 ✍
Зовнішня флюгерна політика наклалася на взагалі занед-
бану та віддану на відкуп «русскому міру» внутрішню етнічну по-
літику й призвела до того, що тепер лізе назовні з усіх шпарин.
Деморалізована, дезінтегрована і значною мірою денаціо-
налізована українська інтелектуальна еліта зациклилася на окре-
мішностях і не бачить за деревами лісу.
Хтось думає, що примусом марґіналів до української мови
українізує всі сфери суспільного й державного життя України.
Хтось переконаний, що квотами на український продукт
українізує український культурний та інформаційний простір; хоч,
якщо вже говорити про квоти, квотувати треба було б імпорт —
неукраїнські продукти.
Хтось здумав, що розширенням вживання мови в освіті
можна українізувати усю систему освіти й просвіти, не українізу-
ючи її суті, тобто змісту, ідеології, методології.
Хтось декомунізує Україну, змінюючи антураж (демонту-
ючи пам‘ятники, замінюючи назви), але не декомунізуючи глибин-
не, суть...
У цьому ж річищі йдуть «битви» за Україну і на інших
«фронтах». Зокрема, на історичному та міжнародному...
В усіх названих і неназваних напрямах промахи й прова-
ли (про успіхи говорити, на жаль, не доводиться) лягають на карб
національних і галузевих лідерів, які продемонстрували брак
стратегічного мислення та системних підходів до розбудови не-
залежної України чи окремих галузей.
Я й досі не розумію, для чого було створено Національ-
ний інститут стратегічних досліджень, який за десятиліття (уже!)
свого існування так і не запропонував бодай одну концепцію пер-
спектив розвитку незалежної, самостійної, суверенної України.
НІСД виконує роль не авангарду й ідеолога, а ар‘єргарду.
Замість того, щоб визначати напрями поступу й спрямовувати
процеси націє- й державотворення, інститут відстежує й аналізує
процеси.
Судячи з публікацій, робить він це добротно. Але ж це —
завдання не стратеґічного мозкового центру, а академічної науки.
І я не думаю, що підводна частина («закриті дослідження») цього
айсберга суттєво різниться від надводної.
До слова, про академічну та вузівську науку України. На-
магаюся тримати руку на її пульсі, і мушу сказати: за роки неза-
лежності вона помітно розслабилася, але ідеологічно, методо-
логічно й організаційно вона залишилася в річищі радянських
традицій.
✍ 357 ✍
Цим обумовлені колосальні втрати фундаментальних на-
ук. Суспільні ж науки взагалі й досі не зрозуміли, кому вони ма-
ють служити і на чому зосереджувати свої зусилля.
Росієзнавство й проблеми, спричинені Московією за сто-
ліття, не знаходили осмислення в українській науці. Треба було
початися війні, щоб учені почали чухати потилиці. Але низка ас-
пектів цієї проблеми так і продовжують залишатися незайма-
ними…
Так само за межами уваги надто довго залишалися чи й
продовжують залишатися взаємини з Польщею, Угорщиною на
іншими сусідами. А скільки ще такого, що не почало боліти, а мо-
же заболіти в будь-який момент?
Честь і похвала невтомному, енергійному В. В‘ятровичу.
Мені не все до снаги з того, що і як він робить, але він — один із
небагатьох учених, хто шу-ка-є. Помилок, як відомо, уникає лише
той, хто нічого не робить.
Міжнародні відносини — це парафія відповідного міні-
стерства, відповідних академічних установ і вишів. Проблеми з
Росією, Польщею, Угорщиною та будь-яким іншим напрямом ін-
тересів України — це відповідальність тих, хто працює в цій «па-
рафії».
Нещодавно були наїзди на очільника МЗС Клімкіна, який,
як і більшість його попередників та підлеглих, виявився не на ви-
соті, бо сів не в свої сани. Можна все списати на Клімкіна.
Але, запитаю я, де профільна наука, яка за двадцять
п‘ять років функціонування галузі показала б результати осмис-
лення історичного досвіду, актуальних проблем і перспектив
розвитку відносин з усіма країнами, з якими Україна встановлює
дипломатичні, економічні, культурні та інші відносини?
Я не знаходжу серйозних досліджень бодай у найважли-
віших напрямах. Глухо. Ніхто над ними навіть не думає.
Український Університет цього року мав намір видати збі-
рку статей до ювілею українсько-американських відносин. Ми не
одержали жодної пристойної статті. А те, що нам прислали, не
лізе в будь-які ворота. Навіть халтурою не назвеш.
Можливо, ви пригадуєте публікації про стан справ у На-
ціональній дипломатичній академії. Там, де і кадри дипломатів
підковують, і відповідні напрями наукових досліджень розви-
вають.
Знаєте, що мене приголомшило в тих публікаціях? А те,
що цей, мабуть, найменший за маштабами навчально-науковий
виш уславився рекордною кількістю підготовки аспірантів з... ар-
✍ 358 ✍
хеології. Здається, більшою кількістю, ніж інститут археології
НАНУ та профільні кафедри університетів разом узяті.
Є в Україні, крім НАНУ, дві академії — педагогічних наук
та вищої школи. І ось ці дві академії, не кажучи вже незліченну
кількість педагогічних вишів, за чверть століття випрацювати бо-
дай концепцію системи національної освіти, яка відповідала б ви-
кликам часу і завданням українського націєтворення і держав-
отворення.
Знову ж, можна, як і в ситуації з МЗС, списати прорахунки
на ту ж Л. Гриневич, яка іронією долі очолила МОН (чи хтось ін-
ший на цьому місці), але, як на мене, не меншу відповідальність
перед суспільством несуть мозкові центри галузі.
Ішли б вони в ногу з часом, виконували б свій обов‘язок
перед Україною, дивись, система освіти уже й випродукувала б
національно свідомих і громадянськи відповідальних фахівців у
царинах, які є ключовими для розв‘язання, а ще краще — для за-
побігання проблем, про які ми зараз так багато говоримо.
✍ 359 ✍
✍
МОСКОВИТИ І В АМЕРИЦІ
ЗАЛИШАЮТЬСЯ МОСКОВИТАМИ
З однією тезою поважного пана професора погодитися
важко. Ось ця теза: «Чому Московія все глибше заглиблюється в
суцільний маразм і дебілізм. Причина лежить на поверхні. В цій
країні, як і в СРСР в цілому відбувся вдалий експеримент з фізи-
чного знищення і виселення за кордони найрозумнішої, найкуль-
турнішої, найінтелігентнішої, найвихованішої частини населення.
Реалізувалася в життя теза божевільного сифілітика Лєніна, що
інтелігенція не мозок. а лайно нації. Спочатку виселяли ешело-
нами, потім пароплавами, потім почали розстрілювати сотнями
тисяч. Фактично до 1940 року були повністю фізично знищені за-
лишки ще царської еліти нації. Після розпаду СРСР саме з Мос-
ковії виїхала найбільша кількість уже нової, післявоєнної інтелі-
генції.»
Чому не можна з цим погодитися?
Свіжий вам приклад того, що виїхали такі самі, як і зали-
шилися, — гокеїст Овечкін.
Мені трапилося зустріти в Америці пересічну росіянку, яка
щиро (!!!) була здивована: «Што?! Ані здєсь развє не гаварят па-
рускі?»
Ті, що виїхали, несли, несуть і, на превеликий жаль,
будуть нести по світу «русскій мір».
Вони й тут качають свої права. Вони й тут демонструють
своє імперське чванство й пиху.
RT не проросло б у США, якби не було для нього грунту.
За три з половиною роки російської агресії проти України
із сотень і сотень росіян, з якими мені тут трапляється стикатися,
лише пару осіб вибачилися переді мною за цю агресію і так само
пару почувалися переді мною ніяково.
✍ 360 ✍
Чесно, я був дуже зворушений у двох випадках, коли мені
сказали: «Єслі ви нє хатітє гаваріть на русском (я вас панімаю),
ми можєм разгаварівать на англійском».
Це — унікальні винятки!
Вільні люди у вільній країні, шануючи американські цін-
ності, навіть уже практично не пов‘язані з Росією, російськомовні
американці (Russian Americans) ні після аннексії Криму, ні після
початку війни, запаленої Московією на Донбасі, не вийшли до ро-
сійського посольства чи консульства бодай на невеличкий про-
тест із гаслом «Рукі прочь от Украіни!». А їхні організації не зро-
били жодної заяви.
Лише кілька осіб приєдналися до кількох українських про-
тестних заходів, прихопивши з собою російський триколор, який у
мене особисто викликав сум‘яття почуттів (див. на фото біля Бі-
лого Дому). Як на мене, не варто його було там виставляти на
показ...
Зате на дорогах можете наткнутися на автомашину з хам-
ським написом на номерній табличці або з колорадською стріч-
кою, демонстративно прив‘язану до дзеркала на вітровому вікні
або до радіоантени.
PS. Кому цікаво дізнатися більше, можете погуглити. Ґуґл
вам підкине навіть інфу про «бєссмєртний полк», який дійшов і
до Вашинґтону. Ось один із характерних сайтів: russiandc.com.
✍ 361 ✍
✍
В ОЧІКУВАННІ МОРАЛЬНИХ
АВТОРИТЕТІВ?
Я не захоплений тим, що і як пише Віктор Небоженко. Це
його інтерв‘ю пояснює і прояснює природу цього «вєдущего полі-
толога».
Зверніть увагу, що і як він говорить про політичний бо-
монд, про корупцію, про окремих політиків... Він хоч і зарікається
не переходити на персоналії, аж надто багато уваги приділяє
якраз персоналіям (особливо — Порошенкові).
Небоженко багато говорить про суспільство й держав-
ність. Хоч він і вживає слова «Украіна», «украінскій», в його кон-
цепції немає України й нічого українського. Але він хоче, щоб йо-
го три сини й онуки жили в «етой странє».
Зате з нього так і пре «русскій мір», хоч він і критикує Пу-
тіна і все таке інше, пов‘язане з Росією.
Хоч Небоженко, як випливає з контексту розмови, трохи
обізнаний з Америкою, навіть подорожував з приятелем по Теха-
су, совкова ментальність проявляє в ньому упередженість до
всього, пов‘язаного з США. «Проіскі амєріканского імперіалізма»,
хай він і не вживає цього виразу, бачаться йому скрізь і всюди.
І все тому, що він не бачить Україну, не бачить українське
суспільство, низький рівець національної свідомості й громадян-
ської відповідальності цього суспільства, а відтак і електорату, і
політикуму, й себе самого.
Така-от драма людини, яка намагається як у часі, так і в
просторі бути і вдома, і замужем.
Таких політологів в Україні, на жаль, чимало. На рівні під-
свідомості, як пересічні громадяни України, вони відчувають про-
блеми й больові точки політичного повсякдення й державо-
творення.
Українобіжна політична псевдоеліта так само відірвана
від України й підсвідомо розчаровується в таких політологах і
✍ 362 ✍
звертає свої погляди на чужинців то з Росії, то з Америки, ще
більше віддаляється від України, украінських реалій і всього
українського.
Національно незріле, сонне, інертне, дезорієнтоване ук-
раїнське суспільство тим часом викидає лаву за лавою емоції
невдоволення і все ще сподівається на прихід месії — байдуже
якого походження, аби лиш не свого (ну, немає ж пророка в своїй
вітчизні!).
Інакше чому б панові Небоженку бути таким скептичним
до інституту моральних авторитетів, яких він вважає прикупле-
ними?
Неприкуплені, справжні моральні авторитети неодмінно
появляться і проявляться серед тих, хто освітою й просвітою
пробудить українське суспільство, піднесе його національну сві-
домість та громадянську відповідальність, поверне до націона-
льних традицій і звичаїв.
Мушу сказати пару слів і з приводу позиції журналістки —

Галини Плачинди. Не впізнав я в ній продовжувачки справи свого
батька, а мого старшого колеги й навчителя Сергі Плачинди.
✍ 363 ✍
✍
ЩЕ РАЗ ПРО ІСТОРИЧНУ
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НАРОДУ
«В Україні не реалізовано право народу бути владою», —
пише Володимир Черняк. Пан Черняк — не єдиний, хто нагадує
про це. Я відштовхуюся від нього як від фігури знакової в україн-
ському суспільстві. Сподіваюся, що він зрозуміє й підтримає ме-
не в тому, що я зараз скажу.
Право народу на владу в Україні означено в Конституції.

Навіть Конституція СРСР декларувала це право. Власне, ради
народних депутатів, ще за задумом Леніна, мали реалізувати це
право.
За радянської влади, за однопартійної системи й за «не-
порушного блоку комуністів і безпартійних» це право просто не-
можливо було реалізувати. Тому всі тоді голосували формально.
З появою альтернативних до КПРС партій (на кінець 1990
року їх було вісім) виникла й можливість вибору; перша така
можливість, власне, появилася ще 1989 року, коли у Верховну
Раду зайшли представники НРУ за перебудову і створили там
свою фракцію «Народна рада», яка мала біля 25% голосів.
На жаль, українське суспільство не скористалося і не ко-
ристується тими можливостями, що їх надає багатопартійна си-
стема.
Можна, звичайно, усе списувати на олігархію й олігархічні
партії, які узурпували владу в Україні.
Вони навряд чи змогли б це зробити, якби українське су-
спільство було достатньо зрілим і згуртованим, щоб не допустити
цього.
Тому, як не крути, треба говорити про історичну відпові-
дальність суспільства, про історичну відповідальність народу.
Я вже писав про це у своїй статті «Історична відповіда-
льність народу» (див. вище).
✍ 364 ✍
Очевидно, український народ за чверть століття не спро-
мігся реалізувати своє право на владу ще й тому, що хоче це
зробити у більшовицькому, компартійно-радянському форматі,
який за три чверті століття перед тим продемонстрував свою ціл-
ковиту неспроможність.
Встановлений більшовиками суспільний устрій і система
урядування трималися виключно на авторитарно-тоталітарних
традиціях, що були продовженням традиції абсолютистського
монархізму Московської імперії.
В умовах багатопартійності, вільного ринку й навіть най-
недосконалішої демократії ці нав‘язані українцям устрій та систе-
ма урядування тим більше не можуть бути ефективними.
Тому жодні спроби реформувати, підмарафетити систему
не дають і ніколи не дадуть будь-яких позитивних результатів.
Зате цей устрій і ця система легко надаються до використання
українобіжним та злочинним силам, вирощеним компартійно-ра-
дянською номенклатурою.
Виходом із становища може бути лише зміна суспіль-
ного устрою (ладу) та зміна способу урядування (дет. див.:
Володимир Іваненко. Системні зміни — перспектива для Ук-
раїни: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.).
Для цього не потрібні революції й стояння на майданах.
Для цього потрібна інтенсивна освіта й просвіта, інформаційна
діяльність, спрямовані на піднесення національної свідомості й
громадянської відповідальності як усього українського суспіль-
ства, так і кожного його члена зокрема.
Важливим кроком у цьому напрямі має стати широкомас-
шабна поетапна програма системної українізації України (дет.
див. тут: Володимир Іваненко. Українізація України як факт і
фактор системних змін: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон,
2019. — 230 с.).
Першочерговими етапами цієї програми має стати
українізація освіти (йдеться не про мову викладання, а про
українізацію її суті, її змісту), українізація ЗМІ (знову ж ідеться не
так про мову та квотування, а про сутнісні аспекти діяльності
ЗМІ), а також українізацію духовного життя (виявлення й вида-
лення із суспільства ворожих Україні центрів, які ховаюттся за
шатами релігійних організацій, створення єдиної Помісної церкви
та ін.).
Українське суспільство сподівається на те, що це зробить
для нього держава. На жаль, систему урядування живлять полі-
✍ 365 ✍
тичні партії та рухи, які, судячи з їхніх програм і реальних дій, не
мають навіть намірів розбудовувати незалежну й успішну
Україну.
Отже, одним із наступних реальних кроків має стати
випрацювання національної ідеолоґії та створення на її основі
якісно нових і справді ідеологічних партій консервативного, по-
міркованого й соціально орієнтованого типів.
Цим мала б зайнятися українська національна інтелекту-
альна еліта, яку нам належить виокремити з української інтелі-
генції, яка продовжує жити й творити в рамках, окреслених для
неї компартійно-радянською номенклатурою.
Саме прив‘язаність до цієї традиції пояснює непродуктив-
ність мереж інститутів НАНУ, галузевих академій, вишів, творчих
і професійних спілок та асоціацій, а також усіляких товариств.
Я свідомий того, що в умовах України надзвичайно важко
проростати будь-якому справді незалежному новому інтелекту-
альному рухові чи ініціативі.
Тому є сенс і необхідність повернути свій зір на свідове
українство, на діаспору, передусім — на ті ініціативи, які є укра-
їноцентричними й незалежними від офіційних впливів.
✍ 366 ✍
✍
ТАКІ ПРОСТІ ВИМОГИ ДО ДИСЕРТАЦІЇ…
Заварилася цікава дискусія навколо питання про відпо-
відність дисертації спеціальності, а паспорта спеціальності не-
має… Подивіться на цю зливу коментарів! Чого там тільки не-
має…
А немає там того, що визначало б спроможність автора
до дослідницької, тобто наукової діяльності:
1) вибрати й чітко сформулювати тему;
2) зібрати, проаналізувати й осмислити матеріал;
3) володіння відповідними методами дослідження;
4) вибудувати в чітку структуру виклад результатів дос-
лідження;
5) дохідливо вкласти це в пристойний текст і т. ін.
Нарешті, зробити це самостійно, без сторонньої допомоги
і якісно.
Виконана у такий спосіб робота неодмінно матиме і тео-
ретичне, і практичне значення, тобто відповідатиме фахові, яким
володіє дослідник.
Мене завжди коробило від дисертацій, написаних виключ-
но для того, щоб здобути учений ступінь, а потім учене звання.
Такі дисертації були фактично розширеними заявами про
підвищення зарплати, але не приносили ніякої користі ні науці, ні
практиці.
✍ 367 ✍
✍
ДВІ БІОГРАФІЇ РУСЛАНИ ЛИЖИЧКО
Чому зірка української поп-естради виступає проти
українізації
У мене не було наміру заглиблюватися в цю тему, але ди-
скусія, яка розгорілася після вираження зневажливого ставлення
Руслани до ідеї українізації, примушує мене таки висловитися
якнайдокладніше.
Діячі мистецтва, як би вони не намагалися дистанціюва-
тися від політики, мимоволі стають лідерами національної гро-
мадської думки або ж агентами ворожого впливу.
Зірка української поп-естради Руслана Лижичко не цурає-
ться ні політики (обиралася народним депутатом), ні громадської
діяльності (виконувала й виконує чимало усіляких обов‘язків).
Як вельми популярна в усіх куточках України й далеко за
її межами особистість, Руслана має усі можливості для того, щоб
бути лідером громадської думки і справляти вирішальний вплив
на піднесення рівня національної свідомості й громадянської від-
повідальності українського суспільства.
Для цього Руслані годилося б проявляти україноцентри-
чність. Такою мірою, як це робить її колега по естраді Марія Бур-
мака (див.: http://ukr-biz.com.ua/editor/79100/).
На жаль, Руслана такої україноцентричності не проявляє.
Нещодавно вона засвідчила це несприйняттям ідеї українізацції,
формально висловивши негативне ставлення до самого терміну
«українізація», а в цьому контексті знічев‘я піддавши критиці й
квотування телерадіоефіру.
«Я проти українізації», — такою заявою Руслана приголо-
мшила українське суспільство (див.: https://m.znaj.ua/showbusi-
ness/ya-proty-ukrayinizaciyi-ruslana-prygolomshyla-zayavoyu).
Сказано це було перед камерами телеканалу ICTV.
Ця заява викликала хай і непрямий, але таки осуд з боку
стриманої на критику Марії Бурмаки, хоч вона й не визнає цього.
✍ 368 ✍
Якби сказане Русланою прозвучало, наприклад, на науко-
во-практичній конференції, нічого страшного не сталося б. Був би
просто привід подискутувати над тим, як годилося б розуміти ук-
раїнізацію, як пояснювати нагальність її суспільству, як випра-
цьовувати стратегію і тактику, щоб суспільство сприйняло і при-
йняло її з розумінням.
Пані Лижичко ж заговорила про українізацію в негатив-
ному плані в аудиторії не просто з низьким рівнем національної
свідомості, а ще й зросійщеній та задуреній кремлівською пропа-
ґандою. Ясна річ, така аудиторія відреагувала дружними оплес-
ками на її підтримку.
Це був явно провокативний виступ, який викликав бурх-
ливу реакцію в мережах. Як і варто було сподіватися, пішли
балачки про те, що Руслану просто «неправильно зрозуміли».
Одним із найактивніших адвокатів Р. Лижичко став зазви-
чай розважливий відомий журналіст Євген Якунов.
Перед тим, як оприлюдними спеціальний запис на захист
Руслани, Є. Якунов намагався переконати мене в тому, що «сло-
во "українізація" у багатьох асоціюється з іншим "русифікація",
тобто насильницьке стирання в людській пам`яті всього, що по-
в`язане з його етносом. Під українізацією багато хто і русько-
мірци і на жаль наші радикали розуміють насильницьке впровад-
ження етнографічних елементів української культури. Руслана й
каже про ті самі шаровари, оселедці тощо» (стилістику й пунктуа-
цію оригіналу збережено).
У цьому зв’язку мій колишній студент розщирився філосо-
фською сентенцією ось якого змісту:
«Українська нація складеться тоді, коли умовний єврей
Зісельс ходитиме в кіпі й з пейсами, але спілкуватиметься україн-
ською (що він і робить), коли в школах вивчають Лева Толстого,
але в українському перекладі. Не можна всіх зробити етноку-
льтурними українцями, об`єднувати має сучасні культура і мис-
тецтво. Це має бути освоєнням світового культурного простору
через українську мову. Очевидно, для цього потрібен інший тер-
мін…»
Звичайно, можна використати інший чи й вигадати новий
термін, але в реальному житті має відбутися саме українізація.
Як таке можна реалізувати без широкомасштабної поета-
пної програми українізації, щоб це сталося без насильницьких
методів, пан Якунов не говорить, хоч відповідь лежить на по-
верхні: україноцентричні лідери національної громадської думки
(Лижичко та Якунов — серед них) якраз і мають ненав‘язливо
✍ 369 ✍
(sic!) просувати в суспільство ідею повернення до національних
традицій і звичаїв. При цьому не обов‘язково навіть вдаватися до
використання терміну «українізація».
А ще вони можуть постійно нагадувати суспільству про
потребу наповнення національним змістом освіти і просвіти, ін-
формаційного простору... У такий спосіб, до речі, уникаючи ми-
мовільного виконання ролі агентів впливу «русского міра» (якщо
вони самі такими себе не вважають).
На жаль, не схоже, що такі, як Руслана Лижичко, за пере-
конаннями є справді україноцентричними особистостями і не де-
монструють навіть намагання усвідомити себе і свою роль в ук-
раїнському суспільстві, а отже — допомогти суспільствові підня-
ти рівень національної свідомості й громадянської відповідаль-
ності, а відтак — брати активнішу участь у розбудові незалежної
й успішної України.
Натомість вони хочуть, щоб суспільство залишалося та-
ким, яким воно є, і любило їх такими, як вони є. Попри те, що час
і події вимагають робити вибір. Тим більше, що сусіда-агресор
свій вибір давно зробив: «Хто не з нами, той проти нас!», — і пі-
шов проти України війною.
І тут доречно буде нагадати для багатьох уже призабутий
епізод. Після поїздки на Донбас, де вже йшла війна, 1 вересня
2014 року Руслана влаштовує прес-конференцію (Руслана: Стоп
вогонь! | Прес-конференція. УНІАН. 01.09.2014 — YouTube
https://www.youtube.com/watch?v=CuSwLxluyXg), «основний ме-
седж якої — «стоп вогонь по своїх», припинення війни в Україні
між своїми.
Війна штучно спровокована тими, хто стріляє, як це було
на Майдані, у обидві сторони. Існує нечистоплотна гра, яку треба
розкрити. Ми можемо домовитися й повинні перестати стріляти у
своїх, щоб об'єднатися проти справжнього ворога, проти зовніш-
нього агресора. Закінчила фразою: «Порошенко, коли ми при-
йшли до нього, нас не почув, Захарченко почув і зрозумів».
У блозі пояснила: «Я йду своїм шляхом, хочу наблизити
мир і врятувати життя моїх співвітчизників» (див.: https://uk.wiki-
pedia.org/wiki/Лижичко_Руслана_Степанівна).
Судячи із процитованого вище, Р. Лижичко позиціонує тут
не як лідер національної громадської думки, а як агент впливу,
який знайшов спільну мову з проросійським сепаратистом Захар-
ченком. Вам це не нагадує поведінку іншої особи такого світо-
гляду — Н. Савченко? (До речі, Є. Якунов сприйняв Савченко як
«Жанну д‘Арк, яка не догоріла».)
✍ 370 ✍
Симптоматично, що «партнером» Руслани на прес-кон-
ференції був Володимир Рубан, який позиціонує себе переговор-
ником з сепаратистами щодо обміну полонених і який є громад-
сько-політичним партнером В. Медведчука (про нього дет. див.:
Рубан Володимир Володимирович // Вікіпедія — uk.wikipedia.org/
wiki/Рубан_Володимир_Володимирович; зокрема — тут: Бывший
одноклассник “генерала” Рубана, сообщил кто он на самом деле
(Портал АНТИКОР — antikor.com.ua/articles/28385-byvshij_odno-
klassnik_generala_rubana_soobshchil_kto_on_na_samom_dele).
Свідомо чи не свідомо Р. Лижичко в цій ситуації стала ін-
струментом просування в національну суспільну свідомість, а
отже — й засобом легітимізації ідей тих сил, які влаштовують
спектаклі за добре продуманими й добре виписаними антиукра-
їнськими сценаріями.
Особистість з достатньо високим рівнем національної сві-
домості й громадянської відповідальності напевно зорієнтува-
лася б у ситуації, в яку аферу її затягують, відмовилася б від уча-
сті в явно брудних справах або й знайшла б у собі сили з гідністю
виплутатися з халепи, в яку її втягли. Якщо, звичайно, ця осо-
бистість не вибирає такий шлях свідомо.
Щоб відстежити тенденцію поведінки Р. Лижичко як пуб-
лічної особи, згадаймо її роль на ЄвроМайдані.
Ось що написано про це в Вікіпедії:
«Наприкінці листопада 2013 року Руслана стала однією з
ключових фігур в проєвропейських масових протестах. Почи-
наючи із грудня 2013-го — одна з активісток Євромайдану, на
підтримку опозиційних сил вела нічні вечори майже до втрати
голосу. Більше, ніж на 4 місяці Руслана повністю зупинила кон-
цертну діяльність і проводила майже кожну ніч з півночі до сві-
танку на Майдані Незалежності у Києві, який став центром про-
тестів. Загалом Руслана провела на Майдані Незалежності по-
над 100 ночей, протягом яких понад 500 разів виконала дер-
жавний Гімн України і зробила символом мирного протесту
Світло.
Часта виконавиця гімну України на Євромайдані, та орґа-
нізатор концертної програми. 22 грудня 2013 ввійшла в «НО
Майдан» нарівні з іншими представниками опозиційних сил. З її
слів, про це вона дізналась коли виходила на сцену. За свід-
ченням Руслани, з грудня 2013-го її переслідували спецслуж-би,
викликали до Генпрокуратури для надання свідчень» (див.:
uk.wikipedia.org/wiki/Лижичко_Руслана_Степанівна).
А ось свідчення пересічних учасників Майдану:
✍ 371 ✍
«Лижечко — патріот? Це та, яка не дала курва попереди-
ти студентів про побиття?» (Ігор Бузницький)
«Лижечко на майдані всіх тільки збивала з толку своєю
ліберальною толєрастією. Ті її запальнички, і сміттєві пакети,
якими вона хотіла закидати мусорів. А всіх, хто хотів по справ-
жньому боротися проти беркутів автоматично оголошувала про-
вокаторами» (Олександр Василик)
«Як очевидець зауважу що майдан, який махав ліхта-
риками і майдан, який стріляв та кидав молотова то два різних
майдани. Псів януковича прогнав другий майдан, перший був на
підхваті або просто був неподалік» (Сашко Бабенко).
А це з інших відгуків:
«Це було зрозуміло ще під час Майдану. Українцям, оче-
видно, потрібні ліхтарики і ЛГБТ. З такою "елітою" українці ніколи
не матимуть національної держави» (Роман Андрусяк).
На основі цих свідчень, звичайно, не можна стверджувати
категорично, що Руслана виконувала на Майдані роль агента
впливу чи принаймні мимовільну провокативну роль.
Можливо, з часом знайдеться зацікавлений дослідник,
який передивиться усі відеозаписи з Майдану, перечитає текс-
тові документи й відстежить та осмислить поведінку нашої геро-
їні у контексті того, ради чого збирався Майдан.
Зрештою, думаю, з часом спливуть на поверхню ще бага-
то яких фактів, які проявлять у Руслані агента впливу й людини
українобіжної.
Існує ряд свідчень, що Р. Лижичко, приїхавши до Києва,
раптом заговорила російською мовою. Тобто виходить, буцімто у
Львові її знали й сприймали як людину стовідсотково україномов-
ну й щиру українку.
Насправді нічого дивного в російськомовності Руслани
немає: вона народилася й виростала в родині, в якій російська
мова, якщо й не переважала, то була й напевно залишається
особливо пошанованою, пріоритетною.
Свою питому російськомовність пані Лижичко чомусь при-
ховує. І це діходить до курйозів.
В інтернеті можна знайти дві її біографії, і вони відмінні не
тільки мовами написання. Вони ідеологічно й фактологічно від-
мінні одна від одної. Таке враження, що героїня цих біографій
живе в двох вимірах чи світах (астрологи скажуть: нічого дивного
— Близнюки ж).
Особливість україномовного життєпису полягає в тому,
що Руслана не розкриває своє походження — хто її батьки, де і
✍ 372 ✍
як минало її дитинство, хоч це напевно було б цікавим для шану-
вальників її таланту серед співвітчизників в Україні.
Ну, цьому ще можна придумати якесь пояснення. Курйоз-
ний факт цієї версії біографії в тому, що народжена й вихована в
СРСР особа, виявляється, не володіє... російською мовою. Укра-
їнською й англійською володіє, а от російською — ні. Немає ро-
сійської в переліку мов. Немає і все.
Детальніше з біографією Руслани для україномовних
співвітчизників — можна ознайомитися тут: «Лижичко Руслана
Степанівна — Вікіпедія» (uk.wikipedia.org/wiki/Лижич-
ко_Руслана_Степанівна).
Хто володіє англійською, може ознайомитися з англомов-
ною версією біографії Руслани, адресованою світовій спільноті,
яка, на відміну від української, є щедріша на подробиці про по-
ходження («Ruslana — Wikipedia» — en.wikipedia.org/wiki/Rusla-
na) і яка, до речі, є своєрідною прокладкою між україномовною та
російськомовною версіями.
Біографія в російськомовній Вікіпедії розрахована, ясна
річ, на те, що україномовний читач сюди напевно заглядати не
буде, а от російський буде в захваті, та й російськомовному з
теренів України (хай, зрештою, останньому й «какаяразніца»)
буде приємно...
Що ж там такого цікавого в цьому варіанті?
Відкриваємо сторінку Вікіпедії й читаємо мовою оригіналу:
«Руслана Сапегина родилась 24 мая 1973 года во Львове
в семье Нины Аркадьевны Лыжичко (дев. Сапегина) (род. 7 янва-
ря 1950 в Екатеринбурге, с 1975 работала в Институте нефтехи-
мии во Львове, с 1996 года работает в продюсерском агентстве
Русланы "Студии «Люксен» главным медиа-менеджером) и Сте-
пана Ивановича Лыжичко, родом из села Пуповецки Рогатин-
ского района в Ивано-Франковской области, работал теплотех-
ником в Институте нефтехимии, потом основал свою фирму.
Родители развелись в 1981 году («Лыжичко, Руслана Степа-
новна» — ru.wikipedia.org/wiki/Лыжичко_Руслана_Степановна).
Ви не шоковані? Руслана, виявляється, народилася хоч і
в подружжя Лижичків, але як... Сапєґіна. Це — дівоче прізвище її
матері-росіянки, народженої в далекому Заураллі (за іншими ві-
домостями, аж на Сахаліні) й іронією совкової долі занесеної до
Львова.
З цієї ж біографії довідуємося, що батьки нашої героїні
розлучилися, коли їй було вісім років. Отож вона виростала й
виховувалася мамою-одиначкою і напевно ж не в галицькій чи
✍ 373 ✍
гуцульській традиції, а в традиції, яка була звичніша матері, — в
уральсько-сахалінській з накипом радянського кочового життя
військовиків.
Прикметно, що пошукові системи підбирають кількісно бі-
льше російськомовних публікацій. Ось одна з них: «Руслана Лы-
жичко биография, фото, личная жизнь и ее дети» (uznayvse.ru/
znamenitosti/biografiya-ruslana-lyzhichko.html). Щоправда, про ді-
тей тут ні слова...
Чимало цікавого довідуємося з інтерв‘ю з матір‘ю Руслани
— Ніною Сапєґіною, загублене в надрах інтернету — воно не
випадає в пошуку, але на нього є майже непомітне посилання в
Вікіпедії (www.webcitation.org/6CY2TuWiN).
Саме з цих російськомовних джерел довідуємося, що ма-
ти Руслани — музикант за освітою, але чомусь працювала в неві-
домому (очевидно, режимному) нафтохімічному інституті.
Що ж вона там робила з дипломом музично-педагогічного
училища? Працювала у відділі кадрів! Люди середнього віку, які
бодай коротко мали справи з радянськими відлілами кадрів,
знають, що кадровики мусили співпрацювати з спецслужбами. У
будь-якому разі. А якщо підприємство, установа чи організація
були режимними, тоді це було щось навіть більше, ніж спів-
праця…
Спекуляції? Можливо. Я виходжу з логіки проживання й
працевлаштування справжньої росіянки у справжньому банде-
рівському Львові. Тим більше, що ми знаємо: мати відіграла про-
сто виняткову роль у становленні Руслани Сапєґіної-Лижичко як
особистості.
І тут питання упирається в те, а хто ж народив і виховав
матір і яким же військовиком був Русланин дід — Аркадій Сапє-
ґін.
Аркадій Васильович Сапєґін, виявляється, залишив цікаві
сліди в інтернеті, причому виключно в російському інформа-
ційному просторі. Ось його спогади про «Велику Вітчизняну
війну» в серії «Я Помню. Герои Великой Отечественной войны.
Участники ВОВ. Книга памяти» (iremember.ru/memoirs/svyazisti/
sapegin-arkadiy-vasilevich/).
А тут полковник А. Сапєґін понад п‘ятдесят хвилин під ві-
деозапис розповідає про свою участь у війні і своє бачення миру,
суспільства, способу життя та ін. (https://youtu.be/fOayLOIMLjc).
Навесні 2010 року «Комсомольская правда в Украине»
опублікувала підбірку інформаційних матеріалів про родичів ук-
✍ 374 ✍
раїнських естрадних зірок під назвою «Мой дєд — гєрой!» Є тут і
матеріал про Русланиного діда як визволителя Львова...
З цього ж матеріалу випливає, що на той час 84-річний
дід Руслани по матері полковник Сапєґін жив у далекому від ук-
раїнського Львова російському Оренбурзі (див.: kp.ua/culture/
221109-moi-ded-heroi).
Але лише московська «Учительская газета» у матеріалі
«Настоящій полковник» пояснює і прояснює суть того, до чого ми
намагаємося докопатися, щоб зрозуміти феномен Руслани Ли-
жичко.
Цитую мовою оригіналу:
«После войны он получил рекомендацию в Горьковское
военное училище. Настоящий полковник начинался с бравого
лейтенанта. Служба предполагает частые переезды. Жил с
семьей на Сахалине, семь лет в Потсдаме (Германия), работал
замполитом полка. Вернувшись на родину, поступил в Высшую
партийную школу в Москве, которую окончил с отличием.
После в биографии был Львов (именно здесь стартовал
его педагогический путь), затем Свердловск. Сапегин работал в
райисполкоме Ленинского района, в то время как Свердловским
обкомом партии руководил Борис Ельцин. Появилась совмест-
ная идея создать специализированный военный лагерь для
старшеклассников и рабочей молодежи, где ребята будут осва-
ивать азы армейской жизни. Место выбрали под Кировградом,
вокруг красивый лес, горы. Несколько лет Сапегин был началь-
ником лагеря, где прошли обучение многие группы допризыв-
ников. Борис Николаевич, оценивая уровень подготовки, как-то
раз пошутил: «Ребята у тебя такими специалистами становятся,
словно уже отслужили в армии!»
Аркадия Васильевича всегда привлекало общение с мо-
лодежью. Еще во Львове он начал вести в школах уроки началь-
ной военной подготовки, продолжил это и в Свердловске: школа
№64, затем 159‑й лицей. Его воспитанники, и мальчики, и девоч-
ки, носили военную форму, которая учила аккуратности, подтя-
нутости, собранности» (Настоящий полковник // Учительская га-
зета. 2016. 5 мая. N 18 — http://www.ug.ru/archive/64916).
Особливо вчаровує в цьому тексті те, що «єго воспітан-
нікі, і мальчікі, і дєвочкі, носілі воєнную форму, которая учіла ак-
куратності, подтянутості, собранності».
Скидається на те, що полковник Сапєґін був одним із тих,
хто спричинився до народження популярної тепер у російській
культурі традиції наряджати дітей у військові строї та влашто-
✍ 375 ✍
вувати масові воєнізовані істерії з нагоди «Дня Побєди» та інших
патріотичних свят за участю вбраних у військове навіть немовлят
і кричати «Дєди ваєвалі!»
Якщо звідси бере початки Русланина ідея-фікс «культур-
ної революції», замішана на «диких танцях» та «колорадському»
патріотизмі, вона не має нічого спільного з українською культур-
ною традицією, і можна собі тільки уявити висліди такої «рево-
люції».
Один із тих, хто справляє вплив на Руслану не менше, ніж
її мати, є її чоловік Олександр Ксенофонтов. Хоч про нього є чи-
мало інформації в інтернеті, все зводиться до стандартних
відомостей, які можна знайти в Вікіпедії (українська версія: «Ксе-
нофонтов Олександр Костянтинович» | Wikipedia: uk.wikipe-
dia.org/wiki/Олександр_Ксенофонтов; російська версія: «Ксено-
фонтов, Александр Константинович» | Wikipedia: ru.wikipedia.org/
wiki/Александр_Ксенофонтов; найскромніша — англомовна вер-
сія: «Oleksandr Ksenofontov | Wikipedia» — en.wikipedia.org/wiki/
Oleksandr_Ksenofontov).
Походження Ксенофонтова з‘ясувати непросто. Як колись
проговорилася мати Руслани Ніна Сапєґіна, у Львові у Ксенофон-
това є мати Фріда Улянівна, а по той бік «порєбріка» — брат, ро-
сійський військовий, прикордонник чи спецслужбіст (див. тут:
segodnya.ua/oldarchive/c2256713004f33f5c2256f1800533905.html).
Як бачимо, як і Руслана, її чоловік має родинні зв‘язки по
обидва боки фронту. Що ж, заручниками такої ситуації стали де-
сятки, сотні тисяч і, можливо, навіть мільйони людей в Україні,
маючи родичів у Росії, яка пішла проти України війною. Щоб, за
правом «старшого брата», схилити «молодшого» до «добровіль-
ного приєднання» до «русского міра».
Особистість творчо активна, Ксенофонтов, як і Руслана,
по-своєму може виконувати в українському суспільстві функцію
лідера громадської думки й відтак сприяти піднесенню націона-
льної свідомості й громадянської відповідальності цього суспі-
льства.
Залежно від власних переконань, з другого боку, він може
бути й свідомим або несвідомим агентом ворожого впливу на це
ж суспільство. Підсвідомий вплив — помилка, а от свідомий —
злочин.
По який бік барикад знаходиться Олександр Ксенофон-
тов, сказати важко. Але з‘ясувати треба б, бо тоді ми краще зро-
зуміємо, хто є who одна з ікон української естради Руслана Ли-
жичко.
✍ 376 ✍
Вікіпедія стверджує, що пан Ксенофонтов є директором і
власником львівського рекламно-продюсерського агентства «Лю-
ксен» та директором телерадіокомпанії «Інтерзахід» (ru.wikipe-
dia.org/wiki/Александр_Ксенофонтов).
Львівські журналісти з проекту «Наші гроші» думають
інакше:
«ПрАТ ТРК Люкс [нинішнього мера Львова А. Садового]
також має 15% у ТОВ “Студія звукозапису “Люксен”. Двома інши-
ми співвласниками “Люксену” є співачка Руслана Лижичко (70%) і
її чоловік продюсер Олександр Ксенофонтов (15%). “Люксен” є
засновником компанії “Інтер-Захід”, що займається розміщенням
регіональної реклами практично на всіх загальноукраїнських те-
леканалах та низці радіостанцій» (Кому належать львівські ЗМІ
— antikor.com.ua/articles/425-komu_nalehatj_ljvivsjki_zmi).
Впадає в око цікава розбіжність у презентації одного фак-
ту. Вікіпедія каже, що чоловік Руслани є «директором телерадіо-
компанії «Інтерзахід», а портал «Антикор» пише, що «“Люксен” є
засновником компанії “Інтер-Захід”».
Звернімо увагу спочатку на розбіжність у написанні самої
назви суб‘єкта підприємницької діяльності: «Інтерзахід» та «Ін-
тер-Захід». Відтак згадаймо одну з найбільших в Україні проро-
сійських медія-компаній з назвою «Інтер», яка є частиною бізне-
сової імперії Д. Фірташа (див.: "Інтер (телеканал)” — uk.wiki-
pedia.org).
Напрошується запитання, а чи не є пан Ксенофонтов ди-
ректором «Інтер-Захід» як львівського відділення рекламного
крила телекомпанії «Інтер», а «Люксен», якщо й має щось там до
діла, то хіба що як співзасновник. Навряд чи Д. Фірташ толерував
би використання його бренду кимось іншим, хай і такою знамени-
тістю, як Руслана.
Ми закинули вудочку на сайті Інтер—Реклами — inter-
reklama.com.ua/. Отож подивимося, яка інформація зачепиться
на гачок.
Зверніть також увагу на те, що в добу розвою інтернету ні
фірма Р. Лижичко «Люксен», ні заснована нею (спільно з «Інте-
ром» чи незалежно від «Інтеру») рекламна компанія «Інтер-За-
хід» не мають своїх веб-сайтів. Таке враження, що ці дві юриди-
чні особи живуть у минулому столітті й не мають наміру пере-
суватися в нинішнє.
Хіба не дивний прояв «культурної революції»? І напевно
ж це чимось обумовлено, і питання про брак коштів бодай на
найдешевший сайт тут навіть не виникає.
✍ 377 ✍
Найцікавіше в тому, що пошукові системи інтернету не
видають жодної (ніц, як сказали б у Львові!) інформації про будь-
яку продукцію, яка авторським правом була б пов‘язана з «Люк-
сен» або «Інтер-Захід». Таке враження, що ці дві юридичні особи
ніде не проявляються взагалі.
Якщо так, тоді виникає цілком резонне запитання, яким
же бізнесом займаються чоловік та мати Руслани Лижичко поза
своєю безпосередньою участю в її концертній та громадсько-по-
літичній діяльності?
Знайдете відповіді на це запитання, можливо, багато ще
чого нового й несподіваного довідаєтеся про саму Руслану.
«Яка хата — такий тин, який батько — такий син», — ця
приказка начебто не тичеться до Русланиного батька — Степана
Лижичка. Бачите, навіть тут «яблуко від яблуні недалеко коти-
ться» більше пасує др Руслани...
Тепломеханік, а тепер «газовщік», батько Руслани в її
житті відіграв мінімальну роль, про яку подруга Русланиної ма-
тері сказала, що, «очевидно, його призначенням у цій родині бу-
ло зачати Руслану. І більше — нічого» (див. тут: segodnya.ua/
oldarchive/c2256713004f33f5c2256f1800533905.html).
Напевно і в духовному відношенні його участь була такою
ж. Тому-то Руслана й згадала про гуцульське коріння свого бать-
ка доволі пізно.
Очевидно, тому й сама Ніна Сапєґіна якось наголосила,
що її дочка взяла більше від баби — батькової матері, аніж від
самого батька.
До певної міри гуцульське проросло в її творчості, але не
вельми проявилося в її національній свідомості. Українка з Рус-
лани вийшла формальна, ба навіть формалістична.
Тому й кортить їй якомога скоріше «зняти шаровари» і
влаштувати «культурну ЄВРОреволюцію». От тільки ідеології під
ту революцію Руслана не має. І навряд чи й матиме.
Високий рівень національної свідомості й громадянської
відповідальності ще міг би порятувати Руслану Лижичко як осо-
бистість, допомогти їй стати лідером української національної
громадської думки в українському суспільстві й відтак поставити
її в авангард серед тих, хто творить українську націю й українську
державу.
Але десь на глибинному рівні, захованому від ока пере-
січного члена українського суспільства і світу, душу й серце її
точить черв’як «русского міра», підселений туди рідними їй, але
✍ 378 ✍
чужими й вороже налаштованими до України і всього українсь-
кого людьми.
Відтак талановита особистість, яка загубила себе між
двома непримиренними світами й культурами, мимоволі стала
символом того прошарку українського суспільства, яке ми тепер
означаємо теґом «какаяразніца».
Сила її таланту й широкої популярності серед народу
роблять її мимовільним агентом впливу ворожих для України і
всього українського сил, і час від часу це вихлюпує з підсвідо-
мості необдумані слова, дії і вчинки.
Якщо ж Руслана таємно ще й цілком усвідомлено пов’я-
зана співпрацею з ворогом незалежної України, тоді її громад-
сько-політичні поведінка та вчинки роблять з неї ще й високо-
професійного провокатора.
21–25 листопада 2017 р.
✍ 379 ✍
✍
ЯК ПОДОЛАТИ АГРЕСИВНЕ
НЕВІГЛАСТВО
За великим рахунком, Віталій Портніков, безумовно, має
рацію. Біда тільки в тому, що він киває на невігластво окремих
особистостей, зокрема й автора «Сватів». Проблема ж у низь-
кому рівні освіченості й поінформованості суспільства в цілому.
За чверть століття незалежності українське суспільство
так і не вирвалося з тенет совкового мислення й прищепленої
йому ненависті до «класових ворогів».
Освіта й просвіта так і залишаються в радянській сис-
темі координат. І хоч історія КПРС та марксизм-ленінізм залиши-
ли шкільні класи й вишівські аудиторії, ідеолоґія й методолоґія
освіти й просвіти залишаються незмінними.
Усе було б інакше, якби освіта й просвіта перейшли сут-
нісну українізацію, а українознавчі дисципліни замінили названі
вище компартійно-радянські предмети.
Натомість реформу освіти зведено виключно до мови ви-
кладання. Та й учителі та професори залишилися такими ж, як і
були за СРСР, відтворюючись у середовищі «кримінального ха-
осу».
Друга складова — журналістика і система ЗМІ — справ-
ляє ще гнітючіше враження. Тут править бал совок у тозі «рус-
ского міра». Інформаційний простір монополізований Московією,
і ЗМІ роблять усе можливе й неможливе для дезорієнтації спо-
живачів свого продукту, і «Свати» — не єдиний приклад.
Навіть україномовні ЗМІ, за окремими винятками, ідеоло-
ґічно й методолоґічно не є україноцентричними.
На який наслідок у суспільному поступі можна сподіва-
тися від такої інформаційної сфери.
Третє середовище, яке сприяє принаймні вихованню лю-
бові до ближнього, — церква. В Україні продовжує діяти РПЦ під
«ніком» УПЦ МП, яка виховує лише ненависть до тих, хто не є
✍ 380 ✍
«своїм», «русскоміровскім» (якраз у дусі сьогоднішньої Єван-
гелії). Але чи тільки УПЦ МП каламутить воду в духовному житті
українського суспільства і сіє ненависть до всього українського?
Отже, відповідальність за все, про що пише сьогодні ко-
леґа Портников, несе не так влада й політична псевдоеліта, як
інтелектуальна, творча й духовна еліта України.
Нам би об‘єднувати зусилля, позбуватися прихованих
аґентів ворожого впливу й робити все можливе для українізації
суспільства, піднесення його національної свідомості й грома-
дянської відповідальності.
Здійснивши ці завдання, ми підготуємо суспільство до ви-
конання наступних завдань — заміни старих совкових суспіль-
ного устрою й способу урядування новими україноцентричними
суспільним ладом та системою урядування, які є питомими для
українських традицій і звичаїв.
✍ 381 ✍
✍
НАСКІЛЬКИ РЕАЛЬНО ПІДГОТУВАТИ
ЛІНУ КОСТЕНКО ДО НОБЕЛЯ?
Висунення Ліни Костенко на Нобелівську премію — давня
і, безумовно, чудова ідея. От тільки таке висунення не здій-
снюють через збирання підписів — по суті це безнадійна справа.
Очевидно, що варто було б піти шляхом, що його перед-
бачає Статут премії. Найоптимальнішим варіантом може бути
вихід на чинних лауреатів (напр., Світлана Алексієвич), через
яких і ініціювати висунення.
Думаю, цим могли б зайнятися Пен-Клуб, Національна
Спілка письменників, Міністерство культури, а також відомі пись-
менники.
Георгій Бурсов зауважує в коментарях:
«Жодної збірки, перекладеної на англійську, чи німецьку,
чи французську мови. Нобелівський комітет довіряє власним
очам, і не довіряє захопленим вигукам будь-яких фанатів».
Я не відстежую цю тему, але... Можливо, було б варто
видати по збірці вибраних поезій у кожній мові, згаданій паном
Бурсовим.
Спробуймо, товариство?
Хто має під рукою переклади творів Ліни Костенко або
може виконати чи організувати виконання майстерних
перекладів англійською, будь ласка, зголосіться до нас на адресу
— ukrainainc@yahoo.com.
Запрошую до співпраці волонтерів.
До коментаторів:
Кожен із нас так чи інакше виказує суб‘єктивні підходи. Це
— не біда.
Біда в тому, що часто естетствуючи щодо деталі, окремо-
го, ми нехтуємо важливістю цілого явища й забуваємо про мету.
Премія навіть від Нобеля у даному разі для нас — не ме-
✍ 382 ✍
та. І збити збірку перекладів англійською творів Ліни Костенко —
також не мета.
Це — засоби. Засоби показати світові, що ми — українці й
Україна — є і що ми також здатні на щось «красиве і корисне»
для всього людства.
Тому я просив би товариство думати над тим, як нам реа-
лізувати цю ідею в якнайкоротший строк.
Фінансова підтримка цього проекту прискорить втілення

його в життя. Бажаючі можуть зробити пожертву тут: paypal.me/
UkrainianUniversity. Відповідно до законодавства США, пожертви
на Український Університет можна відтягувати з податків. Проси-
мо неодмінно вказувати призначення пожертви.
✍ 383 ✍
✍
ПОЛІТИЧНА КРИЗА В УКРАЇНІ:
ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ
Економіст Володимир Черняк вбачає причину політичної
кризи в Україні в катастрофічно низькій довірі суспільства до
влади — 5%, фактично в повній недовірі народу до влади (див.:
facebook.com/vkchernyak/posts/507210619636106).
Як на мене, причини політичної кризи в Україні треба шу-
кати не в недовірі народу до влади, а в зовсім інших чинниках.
Головним чинником політичної кризи в Україні є інфан-
тилізм, незрілість, низький рівень національної свідомості й гро-
мадянської відповідальності українського суспільства.
Незрілість суспільства є першопричиною того, що з на-
буттям незалежності Україна зберегла успадкований від СРСР
авторитарно-тоталітарний суспільний устрій, за якого суспільно-
економічна формація державного капіталізму під претензійною
назвою «соціалізм» не могла не обернутися на оліґархію.
У свою чергу, збереження традицій авторитарно-тоталіта-
рного суспільного устрою уможливило й збереження властивої
йому системи урядування, основу якої за часів СРСР складала
компартійно-радянська номенклатура, яка в незалежній Україні
переродилася на олігархічні клани, організовані кримінальні гру-
пи тощо.
Збоку глянути, Україна начебто позбулася диктату однієї
партії, як це було в СРСР, де засадничим принципом урядування
було оголошено «демократичний централізм». На Росії цей прин-
цип централізації влади відомий тепер як «керована демокра-
тія».
В Україні начебто працює система багатопартійності, на-
чебто не спостерігаємо диктат однієї партії і формально можна
навіть говорити про прояви реальної демократії. Можливо, воно
так би й було, якби українське суспільство було достатньо
зрілим.
✍ 384 ✍
На жаль, так не є і за збереження традицій авторитарно-
тоталітарного устрою та компартійно-радянської системи уряду-
вання так і не може бути.
Ви не замислювалися над таким цікавим феноменом
пострадянського простору, як інститути президентства?
Інститут президентства не лише формально, але й фак-
тично замістив диктатуру однієї партії (КПРС), зберігши абсолют-
но всі атрибути влади цієї політичної сили й навіть її матеріа-
льно-технічну базу. Ясна річ, він успадкував і командно-адміні-
стративні методи управління усім можливими процесами.
Осідком інституту президентства в Україні залишається
будинок ЦК КПУ. Структура адміністрації президента відтворює
структуру ЦК КПУ. Якщо ви проаналізуєте склад персоналу адмі-
ністрацій будь-якого президента України, ви напевно помітите су-
то номенклатурний підхід до його формування. Думаю, що в АП
за президентства Л. Кравчука та ще й Л. Кучми в тому ж будинку
на Банковій і в тих же кабінетах продовжували працювати люди,
які протирали там штани ще як інструктори, завідувачі секторами
та відділами ЦК КПУ. А президент України є безкінечною інкар-
нацією першого секретаря ЦК КПУ.
Спустимося на сходинку нижче — обласний рівень. Пред-
ставники президента в областях, голови обласних державних
адміністрацій чи «губернатори» вам не нагадують перших секре-
тарів обкомів компартії України? Вони також прив‘язані до тих же
капітальних обкомівських споруд, до тих же кабінетів і до тих же
можливостей найвищого посадовця в державі впливати на життя
регіонів.
Коли ми спустимося ще на сходинку нижче, знову ж поба-
чимо аналогічну картину райкомів та міськомів, райкомів у містах
компартії в дії. Президент України призначає на посади голів ра-
йонних адміністрацій, а значить повністю контролює ситуацію на
рівні районів.
Отже, виходить, що президентська вертикаль влади успі-
шно продовжує й розвиває славні традиції «демократичного цен-
тралізму».
Тому цілком логічно, що президент хоче мати повний кон-
троль над Верховною Радою України, яка по суті своїй дивовиж-
но поєднала традиції опереткової ВР УРСР та пленуму ЦК КПУ.
Візьміть виборчу систему. Компартія жорстко контролю-
вала систему виборів в СРСР, галасуючи про «непорушний блок
комуністів і безпартійних». Щоб продовжувати традиції такої «не-
порушності», інститут президентства мусить тримати під конт-
✍ 385 ✍
ролем ЦВК, окружні й територіальні виборчі комісії. Цього вима-
гає той же «демократичний централізм».
Те саме стосується судової системи, прокуратури, роботи
спецслужб, ба навіть діяльності громадських об‘єднань і реліґій-
них організацій.
Природно, ще жива номенклатура й клоновані нею різно-
го роду «націоналістичні», «радикальні» та усякі інші «нові сили»
з усіх сил вимогами реформ та усілякими псевдореформами ста-
раються утримувати стару систему в робочому стані.
Це цілком влаштовує тих, хто спромігся дорватися до
влади і прихватизувати все, що можна приватизувати в умовах
інертності інфантильного, незрілого, національно несвідомого й
громадянськи безвідповідального суспільства.
За цих умов, як не формалізуй форму правління, деклару-
ючи її парламентсько-президентською чи навіть просто парла-
ментською, вона все одно залишатиметься «президентсь-
кою» (сиріч номенклатурною) за своєю суттю.
Навіть якщо буде ліквідована сама посада президента,
вона проявиться через іншу функціональну форму — через ін-
ститут виконавчої (уряд) або законодавчої (парламент) влади.
Вона мусить десь проявитися, і буде проявлятися до тих пір, по-
ки не зміняться суспільний устрій, який народить інший спосіб
урядування.
Колись винищена ще більшовиками українська націона-
льна еліта усе ніяк не може відродитися й замістити дезорієнто-
вану й незрілу українську інтеліґенцію — один із найдивовиж-
ніших витворів авторитарно-тоталітарного устрою й компартійно-
радянської системи урядування, — яка звикла думати й займа-
тися розумовою працею виключно за командами згори.
А раз немає команди згори, то навіщо думати над тим,
— який суспільний устрій найбільшою мірою відповідав би
традиціям і звичаям українського етносу;
— яка система урядування була б ефективною для розбу-
дови незалежної й успішної України як суб‘єкта світової політики;
— яким чином піднести національну свідомість і грома-
дянську відповідальність українського суспільства і зробити його
спроможним змінити спосіб свого життя (лад, устрій) та систему
урядування;
— як на цю справу мобілізувати зусилля освіти й просвіти,
інформаційну діяльність ЗМІ та ін.
Як не крути, але те, про що пише В. Черняк, є не причи-
ною, а наслідком. І я про це нагадую у своїх публікаціях, сподіва-
✍ 386 ✍
ючись на те, що нам таки вдасться пробудити національну інте-
лектуальну еліту і спонукати її до згуртування навколо випра-
цювання і втілення в життя проектів, які, в свою чергу, стануть
пробудниками й стимуляторами дорослішання українського
✍ 387 ✍
✍
ПАМ‘ЯТІ АНАТОЛІЯ ПОГРІБНОГО
Валерій Ясиновський нагадав мені, що я ще не виконав
свого обов‘язку перед пам’яттю Анатолія Погрібного — один час
одного з моїх найближчих друзів і багаторічного колеги у науко-
во-педагогічній роботі на факультеті журналістики «Київського
КДУ». Треба таки написати, бо є про що.
Перш за все засвідчу панові Валерієві, що Анатолій По-
грібний замолоду писав і вірші. В роки нашої найближчної друж-
би він читав мені десятка півтора своїх поезій — переважно це
була лірика, і його поезія була цілком зрілою.
Щось, здається, появлялося друком у райгазеті (Носів-
ській?), щось трималося в рукописах. Не знаю, що там могло
зберегтися в його архіві — час від часу він нещадно чистив
шухляди свого столу і, звичайно, міг викинути в макулатуру й свій
поетичний доробок. Галина Григорівна, його дружина, думаю,
також щось може сказати з цього приводу.
Наше знайомство почалося заочно, коли А. Погрібний ще
працював у редакції газети «Друг читача» і куди я надіслав пош-
тою своє оповідання про перебування Т. Шевченка в моїх рідних
краях «Ой по горі роман цвіте», яке й було там опубліковане під
рубрикою «Історія одного твору».
Пізніше уже на замовлення редакції (з подачі, до речі, ти-
чинознавця Станіслава Тельнюка) я написав для тієї ж рубрики
уже літературно-критичний твір про поему П. Тичини «Похорон
друга» (написаний за матеріалами архіву поета та розповідями
його вдови Лідії Петрівни)...
Не пригадую, коли і за яких обставин відбулася наша пер-
ша особиста зустріч. Пам‘ять зберегла запрошення на захист
кандидатської дисертації Анатолія, яку він захищав в один день
із Ярославом Боровським.
Коли я був редактором відділу мистецтвознавства в жур-
налі «Народна творчість та етнографія», і відтак був у штаті
✍ 388 ✍
ІМФЕ імені М. Рильського, довелося мені запізнатися з Ларисою
Мороз-Погрібною, але я навіть не підозрював, що то була Анато-
лієва дружина.
По-справжньому ми заприятелювали з А. Погрібним, коли
я прийшов на викладацьку роботу в університет, і він сам знай-
шов мене на кафедру стилістики й запропонував дружбу. Думаю,
він тоді дуже самотньо почувався на факультеті журналістики, і
моя поява дала йому надію на зустріч із спорідненою душею.
І справді, наші приятельські стосунки дуже швидко пере-
росли в дружбу. Я орендував помешкання неподалік від нього на
вулиці Бойченка біля станції метро «Комсомольська».
Одного вечора він зайшов до мене і каже: «Нічого тобі тут
квартирувати. Лариса від мене пішла, коли я працював у Загребі.
Збирай свої пожитки й гайда до мене». Отак якийсь час він і
ділив зі мною свою однокімнатну квартирку на Лісовому масиві.
Сюди приїздила вгості моя мати, і Анатолій знайшов у ній
цікаву співрозмовницю, про що я згадую у своїх нотатках «Право
на поради».
Не раз ми їздили з Погрібним у його рідне Мочалище, і я
запізнався з його матір‘ю.
З Анатолієвих країв був начальник тресту цукрових заво-
дів Київщини (не пригадую його прізвище), який став героєм Ра-
дянського Союзу як командир партизанського загону на Чернігів-
щині — єдиного мобільного партизанського угрупування часів
Другої Світової. Пригадую, як ми з Погрібним та його земляком-
героєм їздили на якісь партизанські урочистості.
Через рік чи два по тому колишнього партизанського ко-
мандира було позбавлено звання героя. Він справді очолював
наймобільніший партизанський загін, який тримав у напрузі німе-
цьку окупаційну владу. Але радянцям знадобилося понад трид-
цять років, щоб розібратися, що вони дали героя ватажкові не
радянських партизанів, а українського національного спротиву.
Коли А. Погрібний одружився удруге, ми навіть покумува-
лися.
Очевидно, у мої спогади увійдуть чимало цікавих сюжетів
із життя факультету журналістики, деканату, окремих кафедр і
окремих персонажів.
Зараз я тут зупинюся на одному епізоді, пов‘язаному з на-
уково-дослідною роботою факультету. Працюючи на різних ка-
федрах і приятелюючи, ми з Анатолієм змагалися за перше та
друге місця у цій царині за кількістю публікацій упродовж звітного
року.
✍ 389 ✍
Обидва активні й продуктивні літературні критики й нау-
ковці, ми були далеко попереду усіх інших наших колег не тільки
за кількістю, але і за якістю публікацій: Анатолієві та мої статті,
розвідки, огляди, рецензії регулярно виходили друком у товстих
республіканських і всесоюзних часописах, а також у неперіодич-
них виданнях.
Звичайно, конкуренції між нами не було, оскільки у кожно-
го з нас була своя сфера творчих і наукових інтересів, які прак-
тично не пересікалися. Тому навіть не виникала ідея бодай щось
написати у співавторстві...
Тривале перебування на компартійній роботі зазвичай
псувало людей. Секретарювання в партбюро факультету упро-
довж років не могло не позначитися й на Погрібному. Це заува-
жує у своєму спогаді й В. Ясиновський.
Десь на тому етапі почала спадати й температура нашої з
Анатолієм дружби.
У другій половині 80-х, коли горбачовська перебудова бу-
ла в розповні, Погрібний примкнув до так званої «Демократичної
платформи» в КПРС перед тим, як вийти з партії. Потім він був
зайнятий у відродженні «Просвіти», у створенні товариства укра-
їнської мови імені Т. Шевченка...
На переломі 80-х — 90-х років, коли добігав кінця час моєї
роботи в університеті, і особливо — коли Україна проголосила
свій державний суверенітет, була у мене низка розмов з А. Пог-
рібним та іншими колегами, які дружно покинули лави КПРС і так
само дружно перелицьовувалися в націонал-демократів.
Мій посил як людини, яка не була в комуністах, був такий:
було б добре створити сильну ініціативну групу для просування в
суспільство ідеї переконати комуністів добровільно відмовитися
від влади, відійти убік і дати дорогу тим, хто своєю кар‘єрою не
був пов‘язаний із компартією. Приклад нам показував наш чесь-
кий колега Вацлав Ґавел.
В університеті серед учорашніх партійців виявилося лише
двоє прихильників моєї ідеї — Б. Черняков та А. Коваль. Біль-
шість поставилася до цього з байдужістю (вислухали, не прояви-
ли жодних емоцій і забули).
Анатолій Погрібний був серед тих кількох осіб, у кого моя
ідея викликала не просто заперечення, а справжнє обурення.
Уперше за роки нашого знайомства він тоді на мене розсер-
дився, якийсь час навіть не розмовляв зі мною...
Ну, а потім було зроблено так, щоб я пішов з універси-
тету, і мені таки довелося піти, але ця історія власне до А. Пог-
✍ 390 ✍
рібного жодного стосунку не має (у ній уже були задіяні з відомих
мені С. Гуренко, В. Скопенко, О. Ситник та ін.; «черні» для пліток
підкинули відповідний компромат з фотолабораторії факультету).
Як і в подібних ситуаціях із студентами, про що пише В.
Ясиновський, мій приятель і колега Погрібний, ні підтримки, ні
співчуття мені не виказав.
Уже після розпаду СРСР, коли траплялося нам пересі-
катися то в Спілці письменників, то на масових літературно-мис-
тецьких заходах, ми обмежувалися суто формальними вітан-
нями.
За великим рахунком, безумовно, я щасливий з того, що
упродовж доброго десятиріччя Анатолій Погрібний був мені од-
ним із найближчих друзів.
✍ 391 ✍
✍
ШЕВЧЕНКІВСЬКА ПРЕМІЯ І ЗДОРОВ’Я
УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ
Щороку навколо Шевченківської премії виникає якийсь
скандал… Печально? Та ні! Це — свідчення наслідків збере-
ження традиції радянського державного поцінування літератур-
но-мистецьких талантів та їхньої творчості. Скільки й пам‘ятаю,
завжди були в цьому процесі як непоціновано ображені таланти,
так і пошановані нездари. Тільки тоді це обмежувалося кухон-
ними пересудами, а тепер завдяки модерним інформаційним
технологіям стало предметом пересудів публічних.
Шкода, що творчі люди, як оце пані Галина Тарасюк, не
розуміють нікчемності такого поцінування і приймають метамор-
фози участі в конкурсах на Шевченківську премію надто близько
до серця. Найвищою винагородою для письменника є популяр-
ність, ба вірніше — пошана читача. За життя або ще частіше —
по смерті. Кажуть же: життя коротке, а мистецтво вічне.
«Ніхто не гавкне й не лайне — неначе й не було мене», —
з гіркотою писав Тарас Шевченко. Незважаючи на це, його «Коб-
зар» зайняв місце поряд з Євангелією у господах мільйонів і мі-
льйонів ось уже скількох поколінь українців, а пам‘ятники йому
стоять по світах скрізь, де пускають коріння українці.
Думаю, недалеко той час, коли ми позбудемося держав-
них премій, почесних звань, орденів та медалей і заснуємо
справжні престижні винагороди для письменників, митців, уче-
них, просвітян, як це прийнято в цивілізованих країнах світу.
Користуючись нагодою, закликаю українських літераторів,
публіцистів, журналістів, мистецтвознавців, редакторів до ство-
рення літературно-художнього, культурологічного та громадсько-
політичного журналу «Україна».
✍ 392 ✍
✍
ВІДРОДИМО ТРАДИЦІЇ ВУАН —
ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК
Мене не обходить, що там у РАНів, але мене дуже непо-
коїть, що там у НАНів, і тому мене радує, що у мене знайшовся
однодумець у поглядах на чвертьстолітню пасивність учених
НАНУ, про яку я пишу упродовж років і років.
Чергове уподобання написаного вище спонукало мене
повернутися до цієї теми.
Тим більше, що вчора мені трапилася нагода поговорити
із довголітнім членом НТШ Степаном Максим‘юком про стан
справ в американському НТШ, а відтак і в УВАН (Українська Віль-
на Академія Наук і Мистецтв). І одна, і друга орґанізації помітно
занепадають.
Думаю, що НТШ, будуючись за принципом громадського
неприбуткового об‘єднання, якось дасть собі раду. Для членства
в цьому Товаристві професійний статус науковця, зрештою, не
має значення.
УВАН засновувалася у вільному світі як наукова установа,
альтернативна радянській АН УРСР. Членами-засновниками її
були вчені, так чи інакше пов‘язані з традицією ВУАН (Всеук-
раїнської Академії Наук), яка формально є попередницею АН
УРСР, а фактично припинила своє існування на початку 30-х
років минулого століття.
Через декілька місяців виповниться сто років від часу

заснування ВУАН гетьманом П. Скоропадським. Незважаючи на
те, що вона працювала в надзвичайно тяжких умовах, за півтора
десятка років свого існування ВУАН зробила величезний внесок
у становлення української національної науки, освіти і культури.
ВУАН заклала міцні підвалини, без яких не відбулася б ні
АН УРСР, ні УВАН. Найважливішими заслугами ВУАН я назвав
би визначення вектору україноцентричності української науки та
✍ 393 ✍
освіти, випрацювання українського правопису, історичних, етно-
ґрафічних та інших студій.
Оскільки НАНУ за чверть століття незалежності України
так і не спромоглася вирватися з обіймів радянської наукової
традиції, а УВАН по суті втратила свій академічний статус, пере-
творившись на звичайне наукове товариство, упродовж досить
тривалого часу я все частіше задумуюся над таким питанням:
Очевидно, є сенс у тому, щоб відновити Всеукраїнсь-
ку Академію Наук (ВУАН) та зайнятися перебудовою системи
орґанізації української науки.
Таким чином можна було б відшити від науки псевдо-
вчених та радянського типу ортодоксів від науки, витиснути з ук-
раїнського наукового простору совкові НАНУ та галузеві ака-
демійки і в такий спосіб розгорнути розбудову справді вільної ук-
раїнської науки.
Якщо серед українських учених є такі, хто підтримує мою
ідею, давайте утворимо ініціативну групу чи орґанізаційний комі-
тет і займемося підготовкою організаційного з‘їзду українських
учених.
22, 25 грудня 2017 р.
✍ 394 ✍
✍
ЯК НАМ ВИЗНАТИ РАДЯНСЬКУ
ВЛАДУ В УКРАЇНІ ОКУПАЦІЙНОЮ
Погоджуючись із паном Володимиром В’ятровичем по су-
ті, мушу сказати, що все не так просто, як нам того хотілося б.
Думаю, не було б формальних перешкод, якби Декла-
рація незалежності й Конституція проголошували (визначали) Ук-
раїну як спадкоємицю УНР, Гетьманату чи Української Держави.
На превеликий жаль, нинішня незалежна Україна форма-
льно є спадкоємицею УСРР—УРСР, яка, у свою чергу, була
«співзасновником» СРСР і навіть суб‘єктом міжнародного права
(хай і неповноцінним).
Більше того, до ухвалення Конституції 1996 року в неза-
лежній Україні Основним законом була Конституція УРСР, а ук-
раїнське радянське законодавство, здається, ще й досі не виве-
дено з ужитку.
Отже, щоб мати підстави говорити про радянську владу в
Україні 1921–1991 років як про окупаційну, очевидно, треба
бодай тепер провести через ВРУ низку конституційних і законо-
давчих змін.
Задля цього очолюваний паном В‘ятровичем інститут у
співпраці з НАНУ та університетами мав би попрацювати над
комплексом наукових досліджень, на основі яких президент чи
уряд могли б ініціювати відповідні зміни в Конституції та законах
України.
У цих дослідженнях, а потім і в Конституції та законах ма-
ють знайти відображення також україноцентричні погляди на
давні періоди історії Русі-України, засудження привласнення
Московією назви та історичної спадщини Русі-України та ін.
Така робота, до речі, могла б стати також початком науко-
вих напрацювань щодо системних змін в Україні — зміни суспіль-
ного ладу та системи урядування.
✍ 395 ✍
Реакція російських і проросійських сил — цілком очікува-
на. Проблема не в тому, що думає екс-нардеп В. Олійник... Проб-
лема в тому, як реалізувати ідею В. В‘ятровича.
Думаю, що це стане можливим після розв‘язання тих про-
блем, про які я написав вище, через процеси широкомасштабної
українізації, зміну суспільного устрою та зміну способу уряду-
вання.
Зараз же належить передусім розібратися, на якій спад-
щині ми будуємо майбутнє України.
8, 10 січня 2018 р.
✍ 396 ✍
✍
ЩЕ РАЗ ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
УКРАЇНСЬКИХ УЧЕНИХ
Пан О. Крамаренко провокує мене темою, яка для мене є
однією з ключових і пріоритетних. Цілком поділяючи його обурен-
ня неадекватними діями влади і його занепокоєння долею укра-
їнської науки (і вищої освіти), дозволю собі сказати тут таке, що
може бути надто дражливим для декого з моїх колег науковців-
професорів-доцентів в Україні.
Можливо, що такий неадекватний (чи несиметричний?)
крок влади є свого роду «платою» українській науці та вищій ос-
віті за її низький рівень національної свідомості й громадянської
відповідальності, за її науково-освітню відданість традиціям ра-
дянської науки і освіти, за її інертність і пасивність упродовж цілої
чверті століття незалежності України.
Українська наука й вища освіта, здавалося б, мала стати
ініціатором і авангардом системних перетворень в Україні ще на
початку 90-х років минулого століття, обгрунтувавши необхід-
ність і нагальність зміни суспільного устрою, зміни системи уря-
дування та широкомасштабної українізації України.
Українське суспільство було готове до таких перетворень.
Економічне становище України як однієї із світових потуг (здаєть-
ся, дев‘яте місце у світі) було тривкою базою для таких перетво-
рень…
На превеликий жаль, вирощена й випестувана в умовах
авторитарно-тоталітарного устрою й керована командно-адміні-
стративною системою урядування, українська наука й вища шко-
ла виявилася денаціоналізованою, деморалізованою й дез-
організованою в умовах, коли сама історія давала їй свободу для
злету думки.
✍ 397 ✍
Завмерши в очікуванні директив згори, українська наука й
вища школа упала в летаргічний сон, і все ніяк не може проки-
нутися й усвідомити свою місію.
Розумію, з яким гнівом насипляться на мене ті, кого заче-

пило сказане мною.
Постривайте. Я сприйму ваш гнів як праведний, коли за-
мість емоційних заперечень мені у коментарях ви будете подава-
ти повні вихідні дані монографічних видань і збірок наукових ста-
тей та розвідок (письменницьку публіцистику не пропонувати) за
такими темами:
— українська національна ідея;
— українська національна ідеологія (зокрема, націона-
лізм);
— україноцентризм як основа націєтворення;
— суспільний устрій (лад) для розбудови успішної Украї-
ни;
— спосіб урядування як фактор українського державотво-
рення;
— стратеґія розвитку України;
— українізація як повернення до національних традицій і
звичаїв;
— шляхи й можливості українізації освіти;
— захист інформаційного суверенітету, українізація інфо-
рмаційного простору, розбудова україноцентричної системи ЗМІ;
— шляхи й можливості створення української помісної
церкви, викриття підривної, антиукраїнської ролі чужинських
впливів;
— природа корупції в Україні та шляхи й можливості подо-
лання цього явища тощо.
Я вже не кажу про те, що за чверть століття НАНУ та га-
лузеві академійки, об‘єднавши зусилля, могли б (і повинні були)
розвінчати історичні міфи й захистити українську історичну спад-
щину від ворожих зазіхань.
Цей перелік можна продовжувати. Але марно сподіватися
на те, що ми укладемо тут пристойний бібліографічний довідник
україноцентричних наукових студій.
Навіть найвідоміші українські вчені, які могли б прояви-
тися у перелічених царинах, продовжують тирлуватися в російсь-
кому інформаційному полі, залишаються апологетами радянської
ідеології й методології або ж займаються якимись дріб‘язковими
темами.
✍ 398 ✍
Тема Голодоморів залишається предметом уваги за-
цікавлення ентузіастів. Декомунізація звелася до знесення пам’я-
тників та перейменування населених пунктів і вулиць.
Українознавча освіта і просвіта не виходить із приміщень
декількох інституцій не тільки у широкі народні маси, а навіть у
середовище учителів, викладачів вишів, журналістів та бодай лі-
дерів політичних партій і рухів.
Російськомовний сегмент українського суспільства, здає-
ться, взагалі відданий на відкуп «русскому міру».
Одна із останніх дискусій, у яку мені довелося втягнутися,
засвідчує, що українським інтелектуалам усе ще дуже подоба-
ється усвідомлювати «трудовою радянською інтелігенцією.
Філософ Сергій Секундант сказав газеті «День», що інте-
ліґгенція є найреакційнішою частиною українського суспільства
(day.kyiv.ua/uk/article/den-planety/shlyah-filosofiyi-zdorovogo-gluzdu)
Очевидно, саме ця «робітничо-селянська інтеліґенція» й
не задоволена тим, що влада зухвало обійшла науковців та про-
фесуру, піднявши заробітну плату вчителям.
Я не здивуюся, якщо невдоволені зберуться на науково-
професорський Майдан.
11 січня 2018 р.
✍ 399 ✍
✍
ІНТЕЛІҐЕНЦІЯ VS ІНТЕЛЕКТУАЛИ
Не плутайте інтеліґенцію (явище суто російське, народже-
не у 19-му столітті, хай и в польській частині Російської імперії), а
потім за СРСР переформатоване в «рабочє-крєстьянскую інтелі-
ґєнцію») з інтелектуальною елітою нації. Це — не тільки відмінні
поняття. Це — різні вагові категорії. Зважте на те, що В. Стус пи-
сав про інтеліґенцію в умовах радянської дійсності, коли іншого
розуміння не могло й бути.
Якщо перейдете за посиланням до запису Дмитра Снє-
гирьова, звернете увагу на нашу з ним суперечку. Мій опонент
затявся доводити мені, хто першим застосував поняття інтелі-
ґенція (хоч слово появилося ще в давній латині), а потім звину-
ватив мене в прихильності до російських міфів. Прикметно, що в
цій суперечці мене ще й дуже інтеліґентно дураком обізвали: в
інтеліґентів так заведено, коли вичерпуються аргументи. Пробле-
ма, зрештою, не в походженні поняття і не в самому понятті (хай
воно собі живе).
Проблема в тому, що поняття «інтеліґенція» надто міцно
прив‘язане до суто російсько-радянського явища, яке визначало
й продовжує визначати стан інтелектуальної еліти українського
суспільства, і, судячи з затятості мого опонента, нема на те ради.
Зрештою, кожен український інтеліґент вільний думати що хоче, і
якщо йому приносить задоволення належність до «трудової (чи
робітничо-селянської) радянської інтеліґенції».
Залишається відкритим лише питання про те, чи можна
усю українську пострадянську інтелігенцію вважати інтелектуа-
лами. Філософ Сергій Секундант сказав газеті «День», що інтелі-
ґенція є найреакційнішою частиною українського суспільства
(див.: day.kyiv.ua/uk/article/den-planety/shlyah-filosofiyi-zdorovogo-
gluzdu).
6, 12 січня 2018 р.
✍ 400 ✍
✍
ПЕЧАЛЬНІ НОТАТКИ З ПРИВОДУ
СТОРІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
Це — єдине, чим сучасне українське суспільство згадує
століття революції?!
Знайдуться, звичайно, такі, що стверджуватимуть: добре,
що хоча б це.
Ясна річ: добре! Але ж мало б бути інакше.
Мали б бути масові заходи на офіційному державному
рівні.
Мали б бути масові заходи на громадському рівні.
Мали б бути масові заходи на рівні науково-освітніх інсти-
туцій:
— наукові конференції за всіма науковими напрямками
діяльності НАНУ;
— наукові конференції в університетах;
— освітні заходи в школах;
— просвітницькі заходи громадських організацій...
Мали б бути масові культурні заходи в системі міністер-
ства культури:
— музеї;
— бібліотеки;
— естрада...
Це ж скільки втрачають можливостей нагадати українцям
про своє минуле, про досягнення і втрати, про уроки історії, про
візію сучасного й майбутнього у контексті історії...
Прикметно, що аналоґічну ситуацію спостерігаємо і в діас-
порі, хоч ще лише одно покоління назад усе було б інакше...
Мовчить УВАН, мовчить НТШ... Не чути про те, щоб пла-
нували бодай якісь заходи громадські орґанізації діаспори...
✍ 401 ✍
Завдяки ініціативі діаспори вшанування жертв Голодо-
мору 1932–1933 років стало традицією і в Україні, хай й надто
формалізованою.
Нинішній ювілей міг би стати доброю нагодою усвідомити,
що Голодомори 1921, 1932–1933 та 1946–1947 років були наслід-
ком поразки української революції, століття якої відзначаємо.
Перебіг революційних подій, перемоги й поразки, причини
і наслідки того, що відбувалося сто років тому, що з того вийшло і
на що треба сподіватися у майбутньому і т. ін., — ось над чим
мають замислитися сучасні покоління.
Тим більше, що йде війна, яка значною мірою повторює
події столітньої давності.
Наглість, зухвалість агресора стає усе витонченішою. Іс-
торія волає нам, що не можна програти у цій війні, інакше наслід-
ки поразки будуть значно тяжчими й невідворотними.
Втім, що ви хочете, коли 80-річчя В. Чорновола не стало
приводом для пошанування людини, яка стала символом сучас-
ної боротьби за незалежність України, а відтак і для серйозного
осмислення та обговорення сучасних досягнень і втрат...
Сумно...
Подивимося, як НАНУ відзначатиме сторіччя від засну-
вання ВУАН, без якої просто не було б НАНУ.
Подивимося, як відзначатимуть сторіччя українізації і ба-
гато чого іншого та визначального для нас теперішніх.
Сумно констатувати, але це і є наслідок того, що україн-
ська інтелектуальна еліта, пардон — робітничо-селянська інтелі-
ґенція, виявилася найреакційнішим прошарком українського су-
спільства.
PS. Застереження для тих коментаторів, які будуть нага-
дувати мені про важке життя населення в Україні, про низькі зар-
плати, про високі комунальні платежі, про погані дороги, про олі-
ґархів та бариг, про... Що там ще?
Краще помовчіть! Це все — наслідкі поразок минуло-
го й небажання брати уроки в исторії.
19 січня 2018 р.
✍ 402 ✍
✍
СИТУАТИВНЕ БАЧЕННЯ СТИХІЇ МАЙДАНУ
Автор запису, який спонукав мене до цих нотаток, виказує
цікаве бачення стихійності повстань (бунтів), яке не підпоряд-
ковується волі суб‘єктивного начала. До певної міри він має ра-
цію, але тільки до певної міри...
Звичайно, владу винуватити за неуспіх вислідів Майдану
не випадає.
Проблема, однак, у тому, що, за великим рахунком, обид-
ва Майдани не виконали до кінця свою роль, про що я неодно-
разово писав.
Майдан 2004 року не виконав свою роль через слабкість
своїх лідерів, які не пішли до кінця у виконанні навіть постав-
лених перед собою завдань і які відтак не використали можли-
востей, що їх давала історія.
Сподівання готового до системних змін суспільства було
зраджено через неготовність лідерів узяти на себе ініціативу,
поставити перед собою системні завдання й виконати їх.
Помаранчева революція давала шанс для зміни суспі-
льного устрою й способу урядування. Брак стратеґічного бачення
у лідерів спричинився до змарнування можливостей суспільства і
зрештою дозволив реакційним силам узяти реванш.
Майдан 2013–2014 року значною мірою повторив помилки
Майдану 2004 року, причому в гіршому варіанті. Тому він з Євро-
Майдану перетворився на Революцію Гідності, але мимоволі
привів до влади негідників.
Чому? Тому, що від самого початку цей Майдан був «за-
кроєний» як ситуативний спротив з метою досягнення тактичної
мети без будь-яких натяків на виконання стратеґічних завдань —
системних змін.
У Майдану були масовики-розважальники, але не було лі-
дерів, як це було у попереднього Майдану, і тому його стихію ви-
користали ті, хто прагнув дорватися до влади.
✍ 403 ✍
Чи варто винуватити тих, хто скористався такою можли-
вістю? Звичайно, ні! І у цьому смислі Андрій Глухенький цілком
слушно «захищає» владу.
Біда тільки в тому, що повторення невдач Майдану обер-
нулося не тільки фарсом, а й трагедіями.
Тут не можна скидати з рахунку те, що усі перипетії остан-
нього Майдану — як його розважальний початок, так і трагічне
продовження — таять за собою чийсь досить добре продуманий
план (сценарій). У цьому ще треба розбиратися.
Доконаним же фактом для мене є те, що стихійно-емо-
ційну потугу українського суспільства, його інфантильність, низь-
кий рівень національної свідомості й громадянської відповідаль-
ності використовують і будуть використовувати слабаки від полі-
тики або нечисті на руку люди, які переслідують єдину мету —
пограбування народу.
Про це я пишу у статтях про історичну відповідальність
народу, про нагальність системних змін, про необхідність страте-
ґічного бачення у лідерів та ін.
На жаль, мої публікації залишаються голосом волання в
пустелі. Не тільки українське суспільство в цілому, але і його
інтелектуальна еліта зокрема, на жаль, не готові до того, щоб
брати серйозні уроки в історії й боротися за системні зміни, які
уможливлять перетворення України на справді успішну
самостійну державу.
24 січня 2018 р.
✍ 404 ✍
✍
ЗУХВАЛЕ З‘ЯВЛЕННЯ І НІЖНИЙ
ВІДХІД ІРИНИ ФАРІОН
Коло моїх ФБ друзів поповнила Ірина Фаріон. Вітаю! Ра-
дий як прихильникам моїх ідей, так і опонентам. Конструктивні,
аргументовані дискусії — те, на що я завжди розраховую. Адже
це допомагає скоригувати власні концепції, бодай якоюсь мірою
вплинути на колег з відмінними поглядами на явища, дійти спіль-
ної або компромісної думки з людьми, які переслідують спільну
мету іншими способами, а в ідеалі навіть об‘єднати зусилля для
розв‘язання важливих для суспільства завдань.
Спостерігаючи за пані Фаріон упродовж тривалого часу, я
зауважив її емоційність та запальність, які часом зашкалюють,
але все ж сподівався і сподіваюся, що як науково-педагогічний
працівник вона спроможна на притомну участь у полеміці.
І ось вам — перший коментар до одного із моїх останніх
записів, присвячених темі українізації.
Несподіваний поворот теми. Обговорення мого запису не
сподобалося пані Фаріон настільки, що вона вирішила забарика-
дуватися, а відтак піти із друзів. Отак гниличка-яблуня оголює
суть провокаторів з ученими ступенями і науковими званнями.
Дивують мене деякі мої ФБ друзі, які бачать у таких особах, як
Фаріон, провидців, які відірвалися від нас і йдуть далеко попере-
ду. Якби ж то це було таким можливим...
Це — ще один доказ, що ми таки на вірному шляху.
Наша дискусія тим часом усе ще набирає обертів, і
апологети І. Фаріон, яка тут наробила лементу і зникла, продов-
жують базарувати, не пропонуючи жодного притомного арґумен-
ту на захист професорки та й усієї політичної сили, що її вони так
достойно представляють.
Коментатори справді роблять візуальною картинку з од-
ного із коментарів пані Фаріон, але ні слова не кажуть про те, як
✍ 405 ✍
таким лементом можна українізувати Україну. «Жатви много —
ділателів мало» (Г. Сковорода).
Дуже я вагався, чи розміщувати тут мій лист, написаний
до І. Фаріон у приват щойно після її першого хамського комен-
таря. Зрештою, перебіг дискусії, агресивність захисників «тендіт-
ної жінки» підштовхнули мене оприлюднити цей лист:
«Пані Фаріон! Вітаю Вас у колі моїх друзів.
Ви скандально почали (маю на оці Ваші коментарі до мо-
го запису). Мене це не лякає: зазвичай такі знайомства продук-
тивніші, ніж ті, що починаються з замилування.
Прошу мати на увазі, що я — прибічник серйозного обго-
ворення проблем. Відтак не сприймаю аргументів у вигляді
емо-ційних вибухів, а також не люблю хамства.
Сподіваюся, матимемо конструктивні розмови. Тим
біль-ше, сфера наших спільних інтересів до цього зобов‘язує.
Я не закликаю Вас перечитувати написане мною за роки
моєї наукової, і тим більше журналістської діяльності. На жаль,
це лінувалися робити навіть мої колишні студенти (їх у мене
було понад 3,500, і щонайменше один із них — проф. Микола
Тимо-шик — є Вашим палким прихильником).
Що я попросив би Вас зробити, так це бодай
переглянути мої статті, нотатки й записи на тематичних
сторінках проектів, над якими ми зараз працюємо, і вже після
того включатися в роз-важливу дискусію. Я скину сюди
відповідні посилання.
Наперед дякую. Щиро — В. І.»
Звісно, відповіді не було. Підозрюю, саме після прочи-
тання цього листа аґресивна пані заблокувалася й покинула коло
моїх друзів. Вона, очевидно, сподівалася, що я уподібнюся їй і
насиплюся на неї з особистими образами й матюками. Провока-
ція не вийшла. Навіть при тому, що її заступили тут не менш
аґресивно налаштовані її прибічники, так само не здатні до спо-
кійного обговорення порушених проблем.
На превеликий жаль, свободівці не йдуть на дискусії із за-
садничих питань української справи взагалі й українського націо-
налізму зокрема. Схоже, що їм немає чого сказати по суті.
Отже, Ірина Фаріон проявила себе не в тій ваговій кате-
ґорії, в якій вона себе здумала. Надувала щоки, як слониха, а не
дотягла й до моськи.
25 січня 2018 р
✍ 406 ✍
✍
ФЕНОМЕН СОФІЇ РОТАРУ
Поза сумнівами: Софія Ротару не є «щупальцями русско-
го міра», а от що вона значною мірою стала символом совковості
— про це говорити можна. Я сказав би так: Володимир Івасюк та
Анатолій Євдокименко за участю Софії РотАру зробили багато
для Українського Світу. Без них вона вона навряд чи принесла
б щось в українське естрадне мистецтво і навряд чи й відбулася
б як навіть другосортна українська співачка.
Мені трапилося познайомитися з Сонею РОтар за декіль-
ка років до того, як вона почала працювати з «Червоною рутою».
Брали участь у заключному концерті Всесоюзного фестивалю
художньої самодіяльності на сцені Кремлівського палацу з‘їздів.
Не скажу, що вона справила враження на публіку...
Через пару років по тому я вперше почув ансамбль «Чер-
вона рута» у ресторані при готелі в Кутах. А ще через пару років
сталося те, що мій колега — журналіст Олександр Климчук
оповістив світові як «Червону руту Софії Ротару». Готуючи цей
матеріал до друку в газеті «News from Ukraine», якісь нюанси я
погоджував з В. Івасюком (у моєму архіві зберігся його лист).
С. Ротару пустилася українського берега остаточно після
відходу А. Євдокименка, який сильно здав після смерті В. Іва-
сюка. Чого тільки варта її дружба з Япончиком.
Симптоматично: вона приходить до мене в друзі тут на
ФБ, потім залишає, потім знову приходить і знову залишає... Така
от «нєпостоянная у нас любовь».
На жаль, вона — особа справді непостійна. І стверджу-
вати, що «таланти такого рівня, як Софія Михайлівна, завжди
стоять над ігрищами політиків» (Віктор Самарський), просто не-
коректно.
Безпринципність не є ознакою вивищення над політикою.
Інакше її не поперло б співати на дні народження Кадирова, який
✍ 407 ✍
одного поля ягода з Япончиком чи Тайванчиком, якому наша Ро-
тару співала «любі мєня».
А. Євдокименко та В. Івасюк включили ще незрілу дівчину
з молдавським родовим корінням в українську пісенну культуру,
велич якої дала їй змогу відбутися як великому талантові.
На порозі зрілості Соня РОтар раптом усвідомила, що
вона — молдаванка, і відтак стала Софією РотАру. Але молдав-
ська культура — незрівнянно менший простір, ніж українська ест-
рада, та й вплив Євдокименка-Івасюка зробив своє діло...
Перебування на стику двох культур, безумовно, не могло
не підживлюватися непомірно великим впливом російської куль-
тури, яка зрештою поглинула С. Ротару. Це не зробило її росій-
ською співачкою, як та ж Алла Пугачова, але радянськість заце-
ментувало в ній навіки. Без А. Євдокименка та В. Івасюка їй не
дано було трансформуватися після розвалу СРСР і стати яви-
щем і символом культури незалежної України.
У контексті нашої розмови про роль етнокультурного фак-
тору показовою є сценічна доля двох українських скрипалів-вір-
туозів: Василя Попадюка та Адама Онуфрійчука, — які склалися
по-різному.
Василь Попадюк реалізує себе повною мірою як
український скрипаль, навіть живучи й працюючи в канадському
культурному середовищі. Буковинець Адам Онуфрійчук шукав
себе то в молдавському, то в румунському культурному середо-
вищі, а тепер мешкає в США. Його внесок і в молдавсько-румун-
ську, і в українську культуру неспівмірний із тим, що робить В.
Попадюк.
Попадюк збирає величезні аудиторії, Онуфрійчук задо-
вольняється вузькою, і то не камерною аудиторією.
І політичний фактор тут абсолютно ні до чтого. Попадюка
ви знаєте, а Онуфрійчука навряд...
Іван Козловський три чверті свого довгого сценічного жит-
тя прожив і пропрацював у Москві, але залишив більший слід в
українській культурі, ніж у російській.
Найприкметніше у І. Козловському те, що він зміг уберег-
ти себе від радянськості. Він справді був чи принаймні робив усе
для того, щоб бути над кон‘юнктурою, над політикою.
29 січня 2018 р.
✍ 408 ✍
✍
Ми будемо мати ці проблеми до тих пір, поки українська
інтелектуальна еліта не відріже пуповину, яка зв‘язує її з радян-
ською інтеліґенцією, і не виборсається з російського інформацій-
ного простору, російського погляду на світові явища (на ті ж анти-
чність чи середньовіччя) і т.ін.
Проблема тут не в посиленні культурного ніґілізму. Проб-
лема в елементарній неспроможності чи в небажанні усвідомити
себе як суб‘єкт українського суспільства і свою відповідальність
як громадян України. Зробіть же цей крок, і тоді культурний нігі-
лізм вивітриться швидко і безболісно.
29 січня 2018 р.
✍ 409 ✍
✍
СИСТЕМНІ ЗМІНИ ЯК ҐАРАНТІЯ
ПОСИЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ
БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Роздуми після інтерв‘ю міністра оборони України
«Голосові Америки»
Критики реформ у галузі охорони здоров‘я дійшли межі,
побачивши в діяльності в.о. міністра... загрозу національній без-
пеці України. Хоча насправді спроба реформ в окремій галузі
просто вперлася в нагальність системних змін вищого порядку.
Безумовно, охорона здоров‘я має безпекове значення,
але є сфери, які мають пряме відношення до національної без-
пеки, і це передусім галузь оборони, зокрема — збройні сили.
Україна історично недооцінювала важливість розбудови й
утримування в належному стані своїх збройних сил. Одним із
класичних прикладів є досвід Івана Мазепи. Фінансово спромож-
ний утримувати найбільшу і найпотужнішу збройну потугу в Єв-
ропі і, можливо, в світі, він не робив цього задля розбудови силь-
ної самостійної України. Натомість він будував церкви і в мілі-
тарному відношенні покладався на союзництво з сусідами, які
мали щодо нього далеко не благі наміри...
В умовах Світової війни (sic!) Центральна рада розпусти-
ла по домівках уже вишколену й перевірену в боях мільйонну
армію, щоб у дуже швидкому часі Україна стала жертвою росій-
ської аґресії, а відтак і частиною найжорстокішого тоталітарного
ладу, в умовах якого загинули десятки мільйонів українців.
Розпад СРСР дарував Україні восьму чи дев‘яту економі-
ку в світі, третій за потужністю ядерний арсенал, чи не найбіль-
ший у Європі військово-морський флот і потенційно найвишколе-
нішу професійну армію: понад 300 (триста) тисяч генералів і ад-
міралів, старших і молодших офіцерів з вищою військовою осві-
тою, прапорщиків і старшин з колосальним військовим і воєнним
✍ 410 ✍
досвідом воліли після розпалу СРСР повернутися додому, в Ук-
раїну, але Україна зволила відмовити їм.
Україна не спромоглася розумно розпорядитися навіть
тим оборонним ресурсом, який реально опинився в її руках: уже
згаданий ядерний потенціал, стратегічна авіація, колосальна
кількість зброї й військової техніки, військові містечка і півтора
мільйона солдатів, офіцерів і генералів. Усе було віддано й роз-
продано за безцінь, військо розпущене, як і три чверті століття
перед тим, а з потенційним агресором укладено стратегічний
братерський Великий договір, як і триста з гаком років перед тим.
Тим часом «старший брат» і «стратегічний партнер» про-
довжував донищувати те, що залишалося, щоб, виждавши зруч-
ну нагоду, піти на Україну гібридною війною.
Якби не добровольці та волонтери, Україні міг би бути ка-
пець, і український народ уже годував би «доблесну» російську
армію. Тепер відроджуються й загартовуються в боях ЗСУ, обо-
ронна промисловість нарощує виробничі потужності...
Одна біда залишається нездоланною: здорові сили в ук-
раїнському суспільстві змушені воювати на два фронти: відби-
вати зовнішню агресію Московії й боротися з внутрішнім ворогом
в особі того ж «русского міра» та породженої, випестуваної й під-
живлюваної тим же «русскім міром» корупції.
На такому історичному тлі, у такому історичному контексті
й варто дивитися й слухати інтерв‘ю міністра оборони України
«Голосові Америки», а відтак думати над ефективністю реформ у
системі національної безпеки і оборони України.
Війна, якою жахливою не була б і якої шкоди не завда-
вала, в тривалій історичній перспективі (перепрошую, декому це
може здатися цинічним) є рушієм прогресу, стимулом для роз-
витку.
У цьому відношенні війна України проти агресії Росії роз-
будила войовничий дух українського народу, активізувала суспі-
льні процеси й спонукала до реформ у галузі національної безпе-
ки та оборони.
Стан війни, економічна розруха, корупція, низький рівень
національної свідомості й громадянської відповідальності суспі-
льства тощо — не найкращі умови для реформ у цій царині. Вони
навряд чи й були б можливі, якби не було підштовхування з боку
західних партнерів, тобто Євросоюзу та США. Косо-криво рефор-
ми таки йдуть, хоч і не так, як того хотілося б.
І тут варто замислитися, чому ці реформи ідуть мляво,
✍ 411 ✍
чому наслідки їх плачевні і чому вони можуть мати тимчасовий
характер і, зрештою, не дати сподіваного результату.
Як і в ситуації з реформами в охороні здоров‘я, націона-
льна безпека і оборона реформуються самоцільно, несистемно
— без урахування суспільного, націєтворчого й державотворчого
ефекту. Ці реформи просто не вписуються в систему координат
авторитарно-тоталітарного устрою й адміністративно-командної
системи, що їх Україна успадкувала від УРСР як складової час-
тини СРСР та так і не позбулася.
Названі вище устрій і система урядування, здавалося б,
дають більші й кращі можливості якраз для розбудови збройних
сил, для удосконалення й нарощування виробництва озброєнь
та ін. Прикладом тому і сталінський СРСР, і гітлерівська Німеч-
чина напередодні Другої Світової війни.
Проблема тут у тому, що авторитарно-тоталітарний уст-
рій і адміністративно-командна система урядування створюють
можливості й сприяють такому процесу зміцнення збройних сил і
нарощування мілітарного потенціалу за умови, що держава стає
суб‘єктом анресії по відношенню до сусідів, та й не тільки сусідів.
Зверніть увагу на країни, які мають авторитарні чи тоталі-
тарні режими. Та ж КНДР, посилюючи свою «обороноздатність»,
погрожує своїм ядерним кулаком навіть США. Звичайно, тут до
речі буде нагадати й про агресивну, загарбницьку воєнну доктри-
ну авторитарної Росії (Грузія, Сирія, Україна).
Реформування збройних сил і оборонної промисловості в
умовах хай навіть залишків авторитарно-тоталітарного устрою й
адміністративно-командної системи урядування заводить ініціа-
торів реформ у глухий кут, але разом з тим підживлює корупцію,
яка послаблює, гальмує, зводить нанівець найблагіші наміри й
напрацювання.
Отже, щоб трансформація національної безпеки та обо-
рони відбувалася ефективно, із сподіваною користю для реалі-
зації саме оборонної доктрини, для суспільства, націєтворення й
державотворення, очевидно, що реформи в галузі національної
безпеки і оборони мають бути частиною системних змін.
Тому Україна має нарешті позбутися успадкованого нею
від СРСР тягаря авторитарно-тоталітарного устрою й адміністра-
тивно-командної системи урядування й перейти до такого сус-
пільного ладу і такої системи урядування, які повною мірою від-
повідатимуть українським національним традиціям і звичаям, ви-
кликам сьогодення, вимогам сучасних демократичних стандартів
✍ 412 ✍
і забезпечать вихід України на світові обшири як успішної дер-
жави.
Це можливо у національно свідомому, громадянськи від-
повідальному, тобто у зрілому суспільстві.
У разі запровадження суспільного устрою й системи уря-
дування, заснованих на національних традиціях і звичаях, Укра-
їна могла б побудувати ефективну систему національної безпеки
і оборони на основі козацьких мілітарних традицій, сучасний варі-
ант яких можемо перейняти у Швейцарії.
За мудрого підходу до цих справ з боку національно сві-
домої, громадянськи відповідальної політичної еліти Україна мог-
ла реалізувати такий варіант, навіть склавши ядерну зброю, і ни-
ні була б вільна від загарбницьких зазіхань Росії.
На превеликий жаль, навіть в умовах війни українська ін-
телектуальна еліта в цілому й військова еліта зокрема не замис-
люються над цією темою. І в цьому наша найбільша печаль.
✍ 413 ✍
✍
ДЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ І ДЕ
ЗАКІНЧУЄТЬСЯ УКРАЇНСЬКІСТЬ
Не певен, що політологічний підхід ефективний у застосу-
ванні до суто культурної традиції...
В одному із попередніх записів я навів приклад із Джозе-
фом Конрадом — поляком, який виїхав із Польщі на захід і став
класиком (із світовим іменем) в англійській літературі. Не ціка-
вився, як поляки ставляться до цього явища світової літератури,
але певен, що Конрад не став фактом, подією чи явищем власне
польської літератури. Хоч його активно перекладають на по-
льську.
Так само, як і Микола Гоголь не став явищем літератури
української, хоч і ідентифікував себе малоросом і значну частину
свого творчого доробку присвятив українській проблематиці. На-
скільки пригадую, він не називав себе навіть малорусскім пісатє-
лєм. Кажу вам, як людина, яка не тільки читала друковані твори
М. Гоголя, але й працювала над його архівом, вивчаючи фольк-
лористичні записи й листування. Гоголя також активно
перекладають українською.
А от його батько Василь Гоголь був і фактом, і фактором
української літератури, хоч і стоїть він десь за спинами Котлярев-
ського та Квітки-Основ‘яненка.
Якби факт народження в Україні був визначальним для
ук-раїнськості письменника, то українськими письменниками бу-
ли б Капніст, Гнєдіч (Гнідич), Нєкрасов, Булгаков, Ільф і Петров,
Катаєв, Паустовський, Чуковський, Бєляєв (фантаст) і несть їм
числа. Але вони жодною мірою не були частиною українського
літературного процесу, зате без них тепер просто немислима ро-
сійська літературна традиція.
Так само нам можна було б націоналізувати А. Міцкєвича,
який народився в Україні... Але ж ми цього не робимо: польський
він.
✍ 414 ✍
Були, є і, очевидно, й будуть російськомовні письменники,
які ідентифікують себе українцями. Це — явища дуже супереч-
ливі.
Одно діло, якщо ідейно-тематичне спрямування й функ-
ціональна форма (архітектоніка, стиль тощо) несуть у собі укра-
їнське начало, ментальне навантаження й працюють на Україну
за межами українського літературного процесу, і то з суто пропа-
гандистською метою.
Зовсім інше діло, коли письменник народився за межами
України, живе й працює в Україні, пише російською мовою, але
позиціонує себе в українському суспільстві і за межами України...
українським письменником чи журналістом.
Класичний приклад — Андрій Курков. Поза сумнівом, Кур-
ков — непересічний талант, чудовий майстер російського слова і
т. ін. Але залишається без відповіді запитання: що він додає до
українського літературного процесу, прозову традицію якого ви-
значили імена Марка Вовчка (до речі, росіянки), Куліша, Нечуя-
Левицького, Франка, Коцюбинського, Стефаника, Яновського,
Гончара, Тютюнника та інших стилістів?
Або візьмість Євгєнія Кісєльова чи Савіка Шусєра? Ну, які
з них українські тележурналісти?!
З літератури не можу притьмом підхопити приклад, коли
митець народився за межами України в одній країні, більшу час-
тину свого життя прожив ув іншій, але ідентифікував себе укра-
їнцем, душею-серцем був українцем і всією творчістю своєю
засвідчував свою українськість. А от із іншої царини… Це — Ігор
Стравинський, якого Московія силкується привласнити за фактом
його народження. Але музика має інші, позамовні засоби вира-
ження.
Якби М. Глинка (Глінка) не написав «Боже, царя храні!»,
його цілком можна було б вважати українським композитором, як
ми вважаємо Бортнянського. Так само ми, українці, можемо на-
ціоналізувати Чайковського, хоч він і не хотів пам‘ятати своє ко-
зацьке коріння.
Та Бог з ними — малоросами! Нам досить Гулака-Арте-
мовського, Лисенка, Стеценка, Кошиця та ін. Один Леонтович он
скільки слави Україні приніс і продовжує приносити своїм
«Щедриком»!
А візьміть малярське мистецтво. Напевно ж і до Шевченка
були українські майстри пензля (бо звідки тоді узявся б Мамай?),
але сучасна українська живописна традиція починається з «Кате-
рини».
✍ 415 ✍
Маємо «Гоголя» і в цій царині — Іллю Репина (Рєпіна). Як
Гоголь розіп‘яв свою душу між «Тарасом Бульбою» й «Ревізо-
ром», так і Репин маявся між «Запорожцями» й «Бурлаками».
Безумовно, Репин потужніший у «Запорожцях», але сам Яворни-
цький так і не зміг вилікувати його від малоросійського синдрому.
Тридцять років тому я замислювався над цим, відвідуючи його
останній прихисток на березі холодного Балтійського моря.
Не певний я, чи варто боротися за українськість Репина
та Малевича, якщо вони самі не хотіли того і якщо ми маємо Му-
рашка, Їжакевича, Нарбута, Кричевського, Онацького, Гніздовсь-
кого, Глущенка, Марчука та інших, багатьох із яких так само три-
вале життя на чужині не відібрало українськості.
Закінчу особистим. Я — виучень московської школи жур-
налістики та літератури і впродовж тривалого часу як літерату-
рно-мистецький критик друкувався у всесоюзних (російських) ви-
даннях, але я сам ніколи не ідентифікував себе з російською ку-
льтурною традицією, і мої російські колеги (Аннінський, Баруздін,
Бочаров та ін.) сприймали мене як українця.
У студентські роки був у мене друг Микола Боднарук,
уродженець Прикарпаття, який, як і львів‘янин Надєін, віддав се-
бе російській журналістиці й публіцистиці, не залишивши по собі
жодного зв‘язку з українською культурою... Ще один із такого ря-
ду — Анатолій Стрєляний.
Робота в редакції «Літературної України» звела мене з
сибіряком, етнічним росіянином Геннадієм Коноваловим, якого
після Другої Світової війни доля залишила в Україні і який став
відомим українським літературним критиком. Я не пригадую, щоб
він взагалі щось писав і публікував російською.
Пригадую, невеликою групкою (осіб чотири—п’ять, і серед
них, здається, були й Є. Гуцало та С. Тельнюк) ми щось обгово-
рювали у вестибюлі другого поверху Будинку літераторів. Не
пригадую теми розмови, але була вона дуже українською. Добре
пам‘ятаю одно: Коновалов вислухав аргументи пари учасників
розмови і сказав: «У мене таке враження, хлопці, що я — біль-
ший українець, ніж ви разом узяті».
Таким, до речі, був і Дмитро Донцов — один із теоретиків
українського націоналізму.
✍ 416 ✍
✍
ХОЧЕМО ЯК КРАЩЕ, ВИХОДИТЬ ЯК
ЗАВЖДИ
Ні сіло, ні впало троє президентів, жоден із яких не огля-
дався на історичну тяглість української державності, перебува-
ючи на посаді, раптом надумали ініціювати законодавче закріп-
лення 1180-річчя української державності.
Дивна ініціатива. Чи не так?
Перше, що спадає на думку, — явне бажання переплю-
нути «тисячолітній московський райх». Бодай на кілька десятків
років.
Друге, що мене насторожує: наскільки мені відомо, коли-
шні президенти не мають законодавчої ініціативи.
Третє: причетність до цієї ініціативи Всеукраїнського то-
вариства «Меморіал» імені В. Стуса, яке не має статусу автори-
тетної науково-дослідної інституції взагалі, а що вже казати про
поглиблені історичні студії.
Думаю, усі ви зрозуміли, про що йдеться і чому виник цей
задум.
Справді, давно на часі повернення нашої історичної, й
зокрема — державотворчої, спадщини і традиції. І це, поза будь-
яким сумнівом, має відбуватися через утвердження доконаних
фактів, подій і явищ (в тому числі й законодавчо — аж до змін у
Конституції) й доведення нових фактів, подій і явищ вітчизняної
історії та викриття фактів привласнення української національної
спадщини чужинцями та розвінчування ворожих міфів.
При цьому важливо проявляти максимально виважені під-
ходи, вивірену методологію, утримуватися від кавалерійських на-
скоків, а також уникати повторення або утвердження чужих і тво-
рення власних міфів і легенд.
Пошлюся тут на один приклад. У поширеному від імені
трьох президентів документі на самому початку вжито словоспо-
✍ 417 ✍
лучення «Київська Русь» як однієї з історичних назв України. Тим
часом уже давно доведено, що така назва не фігурує в автентич-
них документах відповідного періоду і що це — міфологема, ви-
гадана Москвою.
Цей факт свідчить, наскільки відповідально треба стави-
тися до кожного факту, події чи явища у справі, за яку ми бере-
мося.
Ідеальним було б, якби цю справу ініціювала і взяла на
себе НАНУ. На жаль, ми вже не раз пересвідчилися, наскільки
відсталою й по-совковому консервативною позиціонує себе
флаґман української науки. Там же застрягли й галузеві академії
й практично вся наука вищої школи.
Гаразд, якщо не вони, то хто? Є ще два інститути, кому
сам Бог велить узяти цю справу в свої руки. Це — Національний
інститут стратеґічних досліджень (НІСД) та Український інститут
національної пам‘яті (УІНП).
УІНП є тим закладом, профільному статусові якого
відповідає обговорювана нами тема. Але цей інститут, на жаль, є
малопотужним, має досвід переважно нефундаментальних до-
сліджень у царині новітньої історії. Тому така фундаментальна
тема йому явно не під силу. Очевидно, що треба думати про роз-
ширення можливостей УІНП, але на це потрібен час.
Отже, залишається НІСД. У структурі НІСД, щоправда, не
передбачено стратегічних досліджень історичного характеру. На
щастя, цей заклад має повноваження утворювати тимчасові нау-
ково-дослідні колективи. Тому НІСД може ініціювати формування
такого колективу із залученням найкращих україноцентричних
учених-істориків (зокрема, й зарубіжних). Що важливо, такий ко-
лектив може бути утворений указом президента й дістати спеці-
альне фінансування.
Не певен, що до моєї думки прислухаються в Україні, але
сподіааюся, що мої колеги в Україні й діаспорі підтримають мене
хоча б поширенням цих нотаток.
✍ 418 ✍
✍
УКРАЇНОЦЕНТРИЗМ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Говорячи про філософію освіти в Україні, ні журналістка,
ні радниця міністра освіти й науки навіть не згадали про україно-
центричність та українознавчу складову початкової освіти.
Україноцентризм має стати засадничим принципом освіти
в Україні й основою патріотичного виховання: національно сві-
домий і громадянськи відповідальний громадянин починається з
дошкільного й початкового навчання.
З розмови випливає, що МОН у процесі випрацювання
філософії початкової освіти активно вивчав досвід різних країн.
Так-от, щоб ви знали, американоцентричність є основою
основ дошкільної й початкової шкільної освіти в США. Дитячі
садки й початкова школа закладають дуже тривкий фундамент
патріотизму, особливо — в тих випадках, коли цього не роблять
батьки (наприклад, зосереджуючись на етнічному вихованні чи
через свою байдужість).
Думаю, якби МОН в Україні дбало про це, рівень націона-
льної свідомості й громадянської відповідальності українського
суспільства був би незрівнянно вищим, а прошарок «какая-
разніца» був би маргіналізований.
Для реалізації цього принципу, очевидно, годилося б по-
дбати про українознавчу підготовку вчителів початкових класів,
заохочуючи усіма засобами україноцентричних учителів і позбу-
ваючись українобіжних (українофобам та україноненависникам
не повинно бути місця у початковій школі).
✍ 419 ✍
✍
ДО ПИТАННЯ ПРО ДЕКОМУНІЗАЦІЮ
ЛІТЕРАТУРИ
Вадим Василенко пропонує здійснити декомунізацію укра-
їнської літератури:
«Багато галасу даремно — ідея декомунізації однієї
культової постаті збурила екстравагантну літпубліку, схи-
льну до естетизації Комуністичного Вчора. Думаю, прощання
із цим Вчора, все ж, повинно настати і, звісно, не з авторами і
творами, а з перевизначенням їхнього місця в національному
каноні. Треба визнати: допоки не буде проведено розмежува-
льну лінію між літертурою та ідеологією (зокрема, комуністи-
чною), ревізія національного канону не відбудеться. Так, мене
зачаровує стиль, але шокує класове презирство Йогансена,
вабить метафоризм, але водночас відштовхує ненависть Го-
ловка, захоплює утопічність, але чинить опір класова есте-
тизація Хвильового — чи мушу я говорити про одноплощин-
ність цього корпусу письма й обурюватись зміною іконостасу?
Можливо, якби я був ультра-естетом і йшлося про Барбюса,
або ж якби не було альтернативи, яку досі не сприймає (через
свою заангажованість або дилетанство) літпубліка (однаково
— аматорська й академічна). Декомунізацію літератури му-
сять провести насамперед літературознавці, перейняті до-
слідженням ідеології, але, на жаль, як апологети, вони схема-
тизують або розвивають ідеологію — однаково, застарілу чи
новомодну (може тому літературознавство — це продовження
політики?). Чекати не варто: ритуалу прощання таки не від-
будеться».
Не певен, що нам треба здійснювати це через якусь ок-
рему акцію чи програму й викреслювати з історії української літе-
ратури окремі імена.
✍ 420 ✍
Очевидно, має відбутися відповідний перегляд підходів
до студіювання історії літератури, перебігу літературного про-
цесу і т.ін.
Найважливіше ж, до чого і я постійно закликаю, нам треба
навчитися максимально об‘єктивно (але й не об‘єктивістськи),
критично оцінювати факти, події, явища в історії української лі-
тератури, чого ми, на жаль, не вміємо робити.
Ми звикли або возносити, або розносити. І це ще раз під-
твердив недавній столітній ювілей Олеся Гончаря — одного з
найбільше заідеологізованих письменників.
Безумовно, Гончар був чудовим майстром слова і одним
із найкращих стилістів в усій українській літературі. Але так само
він був ідеолоґічно заангажованим письменником, з якого україн-
ська радянська література творила ідола.
Його продовжують ідеалізувати, уже як національного ге-
роя, і в незалежній Україні, що є великою натяжкою.
Таких прикладів, на жаль, чимало. Такі письменники, як
Гончар, були продуктом своєї епохи, і якщо ми критично оцінюва-
тимемо й поціновуватимемо їх у контексті відповідної епохи, це
буде тільки на краще.
Очевидно, переоцінку літературних цінностей годилося б
починати з декомунізації українського літературознавства й укра-
їнської літературної критики. Сподіваюся, серед молодих і пер-
спективних науковців знайдуться такі, кому по силі буде окресли-
ти нові теоретичні засади, методологію літературознавчих до-
сліджень та ін.
✍ 421 ✍
✍
СИЛА ЛІТЕРАТУРНОЇ ІНЕРЦІЇ
Авторитарно-тоталітарні традиції підживлюють надію на
адміністративно-командні способи розв‘язання проблем.
Не знаю, чи той лист до президента зупинить процес, у
який втягнуто НСПУ. І більшість підписантів напевно про це зна-
ють. Очевидно, що усе тут крутиться навколо маєтності. Лише
особняк на Банковій чого вартий...
Не знаю, наскільки від усього цього потерпає літератур-
ний процес, хоч і знаю, що його учасники усе ще дуже сподіва-
ються на підтримку «згори». Але кого «нагорі» тепер цікавить лі-
тература? Навіть як «гвинтик», не кажучи вже про «інженерів
людських душ».
Але те, що відбувається навколо Спілки, є симптоматич-
ним і є ще одним доказом того, що Україна потребує системних
змін. Зміниться суспільний устрій, система урядування, змінять-
ся й умови для розвитку літературного процесу, а відтак — і для
життя-буття письменників та їхньої Спілки.
Тому було б добре, якби україноцентричні, національно
свідомі й громадянськи відповідальні майстри слова згуртуватися
й активізувалися навколо ідеї системних змін.
Були часи, коли увінчані компартійно-радянськими лав-
рами майстри слова зверненням до найвищої сановної особи ма-
ли змогу якщо не кардинально, то частково впливати на перебіг
подій. У відповідь на звернення «вірних підручних партії» згори
могли зійти «громи і блискавки» з наказом припинити «безза-
коння», яке могло там же допіру дістати «благословіння». Це на-
зивалося «перегинати палицю».
За ініціативою «згори» три десятиліття тому письменники
«ініціювали» й очолили «Народний рух України за перебудову»,
який, збуривши стихію мас, став славним з урізаною назвою
«Народних рух України». Якою була подальша доля НРУ або
просто Руху ми вже знаємо. Прикметно, що орґанізатори й перші
✍ 422 ✍
очільники його першими й відійшли убік. І напевно не без підказ-
ки «згори».
Тепер «старі заслуги» намагаються використати як арґу-
мент, апелюючи до «гідних спадкоємців» і продовжувачів «слав-
них традицій» усе того ж таки автормтарно-тоталітарного устрою
й усе тієї ж адміністративно-командної системи урядування.
Звертатися по допомогу до потенційно справжньої потуги
— українського суспільства — слабо: «соціалістичний реалізм»
привчив письменників задирати голови «вгору». Відтак їм було
не до того, щоб виконувати одну з найважливіших місій літерату-
ри — підносити рівень національної свідомості й громадянської
відповідальності суспільства, тобто рівень української духов-
ності.
Гріхопадіння українського суспільства у бездуховність об-
ернулося нікчемним попитом на українське друковане слово, а
відтак і байдужістю суспільства до проблем письменників та
їхньої Спілки.
Українська література й українські майстри слова пожи-
нають плоди своєї інертності й уперто продовжують задирати го-
лови «догори».
Не шукайте в цих нотатках злостивості й упередженості.
Немає тут нічого й особистого. Тільки печальні роздуми людини,
яка значну частину свого життя віддала літературі й писала пере-
важно в шухляду.
25–26 квітня 2018 р.
✍ 423 ✍
✍
ЧИ ДОПОМОЖЕ ФУКУЯМА УКРАЇНІ?
Стаття друга
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
(Тарас Шевченко)
Україна аж надто захопилася Френсісом Фукуямою. На-

віть не розібравшись у суті його «вчення». Втрачаючи розуміння
й підтримку в США, професор Фукуяма користується нагодою ак-
тивного пошуку ринку збуту для своїх ідей.
Наївні! Невже ви не розумієте, що яким геніальним не був
би Фукуяма (а він, на жаль, таким не є: звичайний американський
професор, який знічев‘я кинув фразу про «кінець історії», і вона
багатьом чомусь сподобалася), він апріорі не може допомогти
Україні.
Пояснення просте: як і більшість американців без ґенетич-
них зв‘язків з українцями, які мають рожеве уявлення про Украї-
ну, українську політику, українську економіку, українську культу-
ру, українську науку й освіту. Вони абсолютно нічого не знають
про українські традиції й звичаї — комплекс знань, мало доступ-
ний тепер навіть більшості українців.
Ви не замислювалися над тим, а чому Фукуяма не нама-
гається просувати своє вчення поміж арабів або китайців, не
кажучи вже про рідних йому японців? Він знає, що його там не
сприймуть. Але він чомусь певний, що росіяни й українці (я не пе-
вен, що він відрізняє нас від росіян) слухатимуть його із захватом
і навіть наївно силкуватимуться припасовувати одержані знання
в практику свого суспільства, навіть не усвідомлюючи, що роб-
лять це на шкоду своїй країні.
Чому, наприклад, китайці не запрошують Фукуяму до се-
✍ 424 ✍
бе, хоч корінням він тяжіє до сусіднього народу? Тому що їм неці-
кава локшина у нарізці Фукуями в Китаї. Що китайці роблять на-
томість? Вони їдуть в Америку самі, прискіпливо придивляються
до всього, на що впаде їхній погляд, і намагаються самі розібра-
тися, у який спосіб, як і чому ця країна стала такою успішною.
Через власні китайські окуляри це набагато видніше й корисніше,
ніж слухати теревені Фукуями в аудиторії якогось китайського уні-
верситету.
Для українців, на відміну від китайців, немає пророка у
своїй Вітчизні. Тому вони упродовж чверті століття нехтували
своїм генієм — Богданом Гаврилишиним, як, очевидно, й іншими
йому подібними співвітчизниками, щоб після його смерті запро-
сити чужинця Фукуяму.
Не маю нічого особистого проти Ф. Фукуями. Мені навіть
його шкода, бо він, ніколи не живши в умовах авторитарно-тота-
літарного устрою, ніколи не скаже українцям про нагальність змі-
ни суспільного устрою й системи урядування. Він говорить про
те, що ніяк не може й ніколи не зможе прижитися на українському
грунті.
Вчитайтеся в кінець його інтерв‘ю:
«Якими будуть три поради Френсіса Фукуями молодому
поколінню українців?» — запитує «Лєвий бєрєг».
Ф. Фукуяма відповідає:
«1. Політика – це важливо. Звертайте на неї увагу, бо не-
залежно від того подобається вона вам чи ні, вона матиме сер-
йозний вплив на ваше життя.
2. Продовжуйте активно розвивати громадянське суспіль-
ство.
3. Важливо мати концепт чи ідею того суспільства, в яко-
му ви б хотіли жити. Тому мрійте і реалізовуйте свої мрії!»
Три прописні істини, виголошені як істина в останній ін-
станції. Хіба ви про це досі не знали й не говорили про це?!
Гаразд, прислухайтеся: американець японського поход-
ження каже вам, що «важливо мати концепт чи ідею того суспі-
льства, в якому ви б хотіли жити». Але ж ви не хочете думати
над «концептом» чи «ідеєю». Для вас напевно важливо, щоб Фу-
куяма запропонував вам українську національну ідею і розказав,
як її втілити в життя.
Розчарую вас: жоден чужинський ґеній не допоможе вам
сформулювати українську національну ідею.
Жоден Фукуяма не скаже вам: друзі, та ви ж хочете під-
рихтувати систему, яка три чверті століття доводила свою не-
✍ 425 ✍
спроможність. Вам конче необхідно перш за все змінити систему
координат, у якій ви стільки часу жили й продовжуєте жити.
Фукуяма розказуватиме вам про лібералізм у підходах до
націєтворення й державотворення, але він не додумається ска-
зати вам: західний досвід довів, що авторитарно-тоталітарний
устрій — гальмо для вільного розвитку суспільства й успішних
держав. Тому випрацюйте «концепт» нового суспільного устрою
на основі своїх власних національних традицій і звичаїв.
Фукуяма розкаже вам про важливість демократії в полі-
тиці, але він не додумається сказати вам: західний досвід довів,
що адміністративно-командне урядування не має нічого спіль-
ного з демократією і що в сучасних умовах суспільного устрою
України воно є живильним грунтом для оліґархії. Тому випра-
цюйте «концепт» нової системи урядування для України на осно-
ві своїх власних національних традицій і звичаїв.
Фукуяма багато говоритиме вам про важливість толерант-
ного ставлення до різних народів і рас, про свободу релігій і
вірувань тощо, бо йому невтямки, що українці є такими за своєю
природою, і про це свідчить наш історичний досвід за тисячі років
до того, як виникли США, в умовах яких Фукуяма зробив для се-
бе це «відкриття». Тому він ніколи не додумається сказати вам
про важливість українізації України через повернення до наших
Кожен чужинець ненав‘язливо (а часто й нав‘язливо) під-
совував, підсовує й буде підсовувати українцям свої, чужинецькі
ідеї й концепти. Але він ніколи не казав, не каже і не скаже: не
дуріть себе, живіть своїм розумом!
Зате це давним давно сказав нам Тарас Шевченко:
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
✍ 426 ✍
✍
ЧИ БУДУТЬ «ВІДМОВНИКИ»?
Не раз і не два писав я про совкову суть системи орденів і
медалей, почесних звань, літературно-мистецьких та наукових
премій та інших відзнак, що їх незалежна Україна успадкувала
від УРСР/СРСР.
За авторитарно-тоталітарного устрою й адміністративно-
командного урядування така система заохочення письменників,
митців, учених мала сенс і була ефективною як спосіб тримати
інтелектуальну еліту ситою й відтак прихильною до політичного
режиму з монопольною ідеолоґією.
Коли ж суспільно-політична система координат пережи-
ває період напіврозпаду, але на зміну їй не прийшли новий лад і
новий спосіб урядування, але ідеолоґічний монополізм уже нака-
зав довго жити, така звична й зручна в минулому система відзнак
раптом обернулася цілковитим абсурдом.
Анастасія Приходько наводить яскраві й переконливі при-
клади цього абсурду. Я поділяю її обурення. Але ж емоційного
зриву занадто мало для того, щоб добитися бодай незначної змі-
ни в порядку речей.
Мають відбутися системні зміни в суспільному устроєві
та способі урядування, внаслідок яких запанують нові цінності й
критерії пошанування справді видатних особистостей та їхнього
внеску у розвиток України, української культури, науки, освіти,
економіки та ін.
Ці зміни може і повина ініціювати українська інтелектуаль-
на еліта — самодостатні особистості з високим рівнем національ-
ної свідомості, громадянської відповідальності й тонким відчут-
тям нагальності системних змін для України.
Безумовно, хороша ідея, ба навіть стрьомно — індивіду-
ально чи гуртом вимагати від влади, щоб вона не нагороджувала
від імені України злочинців і пройдисвітів, зрадників і торгашів.
✍ 427 ✍
Бо я — герой України, народний і заслужений, лауреат і прочая
— не хочу бути з ними в одному клубі.
Прикметно, що псевдогерої й зрадники, пройдисвіти й
торгаші думають так само. І так само не хочуть бути в одному
клубі з вами — справді героями, справді народними й заслу-
женими… Але вони будуть триматися того «клубу», як воша
кожуха, бо знають, що дискредитують і вас, і вашу відзнаку.
Тому вони з вашого клубу не підуть, бо їх ця система
цілком влаштовує. Отже, перший крок належить зробити вам —
справжнім особистостям і патріотам.
Таким початком бачиться мені масова відмова
письменників, діячів мистецтв, учених від орденів-медалей,
звань та премій, закорінених у радянську традицію.
Якщо ви підтримуєте цю ініціативу, пишіть про це у
відгуках на ці нотатки. Перші публічні заяви «відмовників» дадуть
нам підставу відкрити спеціальну сторінку в інтернеті.
Розумію: це не так просто зробити рішучий крок із звично-
го у невідомість. А ви відважтеся й таки зробіть. Якщо вам справ-
ді болить доля України, українського народу, ваших власних
дітей і онуків.
Можливо, це простіше буде почати тим, хто свого часу по-
клав компартійний квиток. Не за «нєнадобностью» — за покли-
ком серця і совісті.
PS. Від часу публікації цих нотаток у соцмережах “відмовників”

не знайшлося… Це — все, що вам треба знати про рівень сві-
домості наших народних і заслужених героїв.
✍ 428 ✍
✍
ІДЕЯ-ФІКС М. СААКАШВІЛІ В
КОНТЕКСТІ МОЖЛИВОСТЕЙ І РЕАЛІЙ
Мене не перестають дивувати досвідчені (!!!) професійні
(!!) політики (!) з дипломами юриста (!!!) кількох (!!) вітчизняних і
зарубіжних (!) університетів своїм безумством і невіглаством.
[Перепрошую за вибух емоцій.]
Очевидно, що за багатьма критеріями оцінки діяльності як
президента Петро Порошенко підпадає під статтю про імпічмент,
згадану в Конституції України. Як не крути, можливість прямої дії
Основного Закону, у цій ситуації стаття про імпічмент залиша-
ється лише свистом, оскільки в Конституції не прописана проце-
дура імпічменту, яка має регламентуватися окремим законом.
Отже, уявіть собі, що у ВРУ назбирали необхідну кількість
голосів (див.: pravda.com.ua/rus/news/2018/05/16/7180422/), щоб у
порядок денний було внесено питання про імпічмент президента,
і це питання вносять у порядок денний.
Що має стати наступним кроком? Правильно! — приско-
рене ухвалення закону про імпічмент президента. Чинного прези-
дента. Який напевно знайде тисячі причин (проволочки не раху-
ємо), щоб накласти вето на ухвалений закон. ВРУ доведеться
долати це вето, якщо буде з ким: половина з тих нардепів, що
проголосували за закон, з різних причин можуть «змінити свою
думку» (який нардеп не має на це права?)...
Справа про імпічмент або зайде в глухий кут, або розтяг-
неться до безкінечності.
Уявіть навіть собі, що ВРУ подолала вето, ухвалила закон
про імпічмент і навіть почала процедуру імпічмену, спеціальний
прокурор підготував своє подання і сесійна зала ВРУ перетво-
рилася на зал суду...
Я добре пам‘ятаю імпічмент Біла Клінтона — скільки те
забрало часу й наскільки паралізувало роботу Конґресу, щоб
потім закінчитися нічим. Можна було й не починати. І це при
✍ 429 ✍
тому, що в США все було продумано до дрібниць, і президент-
демократ (і неоліґарх) не заважав процесові...
Навіть за ідеальних умов в Україні втілювати в життя ідею
імпічменту на останньому році каденції президента означало б
автоматичне продовження його повноважень. Адже поки йде
судовий розгляд справи, ви не можете заміщувати посаду, яку
обіймає звинувачений, постійним працівником. Хтось може лише
тимчасово виконувати обов‘язки. Хто? Голова ВРУ, яка якраз у
ролі судової колегії слухає справу про імпічмент президента.
Очевидно, що президентські вибори можуть бути пере-
несені на невизначений строк. Уявляєте, що скаже на це Путін,
який, можливо, й зацікавлений, щоб втягнути Україну у вир цього
безумства.
...П. Порошенко — не перший і, боюся, не останній прези-
дент України, якого ті ж, хто за нього голосував, тепер ладні за-
імпічити. І розв’язання проблеми впиралося, впирається і буде
впиратися в примітивне невігластво тих політиків (і президенти
серед них), які із зрозумілих причин не хотіли, не хочуть і не
хотітимуть потрапити під дамоклів меч імпічменту.
Це — головна причина, чому за всі роки незалежності
ВРУ так і не спромоглася випрацювати відповідне законодав-
ство.
Не думайте, що такі закони легко проходять через парла-
менти демократичних країн, зокрема — через Конґрес США.
Щоб полегшити подолання цього бар‘єру, американські
законодавці використовують дуже простий і ефективний прийом
— вони не поширюють дію особливо важливого закону на чин-
ного президента та членів чинного складу Конґресу.
Оскільки такий закон спрямований у майбутнє і стосувати-
меться нового складу Конґресу, у нинішнього і Палати представ-
ників, і Сенату знайдеться більше голосів, щоб ухвалити закон.
Оскільки такий закон спрямований у майбутнє і стосувати-
меться нового президента, є гарантія того, що чинний президент
напевно підпише закон, ба навіть буде активним промоутером
закону на стадії його підготовки.
...Якби президент Л. Кравчук був людиною із стратеґічним
баченням, ще на початках незалежності України він міг би і по-
винен був би закласти тривкі підвалини справжнього націєтво-
рення й державотворення. На жаль, усі його наступники чим
тільки не займалися, але не націєтворенням і державотворен-
ням.
✍ 430 ✍
На превеликий жаль, і українська інтелектуальна еліта бу-
ла й залишається інертною, продовжуючи «славні традиції» тру-
дової робітничо-селянської радянської інтелігенції і навіть не на-
магаючись чинити бодай якийсь вплив на політичні й законо-
творчі процеси, а також на суспільство, яке в масі своїй є інфан-
тильним, з низьким рівнем національної свідомості й громадян-
ської відповідальності.
На цю інертну масу, очевидно, й розраховані оці недолугі
в усіх відношеннях акції штибу ідеї імпічмента президента на ос-
танньому році його каденції, коли і простіше, і мудріше зосереди-
тися на підготовці до виборів.
Хто читав мої нотатки про феномен М. Саакашвілі, мож-

ливо, пригадує мої версії щодо його ролі в політичній кар‘єрі П.
Порошенка. Одно із моїх припущень: конфлікт між цими двома
діячами може виявитися добре розіграним спектаклем.
Ця ідея-фікс Михайла Саакашвілі як людини з добротною
освітою й досвідченого політика не дає мені змоги відмовитися
від цієї, збоку глянути, безглуздої версії.
✍ 431 ✍
✍
ВИРВАТИ УКРАЇНУ З ОБІЙМІВ
РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
Соціальні мережі активно поширюють сьогоднішній твіт
президента України Петра Порошенка:
«Моя місія, в якій я відчуваю підтримку більшості україн-
ського суспільства, – зробити так, щоби Україна безповорот-
но вийшла із смертельно небезпечної зони тяжіння до Російсь-
кої імперії. Ми зробили свій європейський вибір. Ми впевнено ви-
ходимо із сфери російського впливу».
Благородна місія — вирвати Україну з обіймів Російської
імперії, і я усім єством своїм — серед тих, хто підтримує прези-
дента в цих намірах.
Я також свідомий (і не менше за Петра Порошенка) того,
наскільки важлива, ґрандіозна і важко здійсненна ця місія.
Вихід з орбіти Російської імперії є надзвичайно важливим
етапом у досягненні стратеґічної мети України й українського су-
спільства — побудови успішної держави задля забезпечення
добробуту й щастя народу й перетворення на потужного суб’єк-
та світової політики.
Які тактики ми вибираємо, які засоби використовуємо для
того, щоб вигравати битви, які зрештою допоможуть нам пере-
могти у війні? Чи співвідносні вони з тими викликами, які перед
нами постають, щоб узяти окрему висоту, перемогти ворога на
окремо взятих плацдармах і фронтах, щоб зрештою примусити
ворога підписати безумовну (sic!) капітуляцію?
Спостерігаючи за намаганнями президента щось змінити
в Україні на краще, поразок і провалів бачимо набагато більше,
ніж успіхів і удач. Це бачить притомна частина українського
суспільства, значна частина світового українства і спільнот тих
країн світу, яким небайдужа доля України.
✍ 432 ✍
Тим часом вельми часто усупереч здоровому глуздові
пан Порошенко вдається до неспіввідносних із поставленими за-
вданнями дій і засобів, а відтак видає бажане за дійсне.
Як і кожен політик, президет Порошенко має палких, ба
навіть сліпо відданих йому прихильників і жорстких, ба навіть
жорстоких критиків-ненависників. Між цими двома крайнощами
вміщується повний спектр друзів і ворогів усіх кольорів веселки.
Зрозуміло, значну частину проміжного спектру займають
ті, кого ми зараз відносимо до категорії «какаяразніца». Це — те
болото, якому президентові й урядові годилося б приділяти найб-
ільше уваги і найбільше з ним працювати.
З цього болота мали б викристалітизуватися друзі (бажа-
но) або вороги (небажано). Тут важливо, щоб одні й другі визна-
чилися, і я впевнений, що друзів ми матимемо більше, ніж воро-
гів. Звісно, якась частина суспільства залишиться невизначеною,
але зате матимемо критичну масу для стратеґічних і системних
зрушень.
Для цього треба працювати із суспільством — підносити
його національну свідомість і громадянську відповідальність, що
є запорукою активності будь-якого суспільства.
На жаль, політичні партії й рухи в Україні (і президент як
лідер певної політичної сили в їхньому числі) не переймаються
цими проблемами і абсолютно нічого (хоча б політосвітньо!) не
роблять навіть у середовищі своїх членів і симпатиків.
Президент і уряд можуть і повинні б здійснювати вплив на
піднесення або хоча б сприяти піднесенню національної свідо-
мості й громадянської відповідальності посполитих у силу своїх
службових обов‘язків за допомогою державних важелів, одним із
яких є система освіти. Але, на жаль, вони нічого не роблять на
цьому рівні, і ми не спостерігаємо навіть бажання бодай щось
робити.
Це — тільки один із важливих чинників, який може пояс-
нити, чому не йдуть чи не мають успіху реформи, чому боротьба
з корупцією перетворюється на сізіфову працю або чому є пов-
ним безглуздям будувати «відкрите суспільство» в умовах щіль-
но «закритого суспільства» й т. ін.
Проблема тут у тому, що люди, які вибиваються на рівень
президента, голови уряду, міністра, народного депутата, мера та
ін., не можуть (чи й не хочуть вчитися) мислити стратеґічно й
системно. Звідси — ефект охрімової свитки в реформах, нама-
гання перешити кафтан на ту ж охрімову свитку за допомогою ім-
портних латок тощо.
✍ 433 ✍
П. Порошенко — не виключення. Він — плоть від плоті ук-
раїнського політикуму, основними методами мислення якого є
ситуативні чи фрагментарні підходи.
У свою чергу, цей політикум співвідносний із посереднім
рівнем українського суспільства, якщо навіть кращі його пред-
ставники (серед них є доктори наук і професори, письменники,
журналісти) щиро вважають: досить примусити будь-якого суржи-
комовного марґінала заговорити українською, і успіх українському
націєтворенню й державотворенню забезпечено.
Чомусь президент із його пристойною освітою і навіть з
ученим ступенем не може додуматися до того, що корупцію мож-
на побороти лише системно, знищивши або підрізавши її коріння
(причини) або що від Російської імперії можна відірватися лише
виходом із системи координат, яку ця імперія нав‘язала Україні
сотні років тому й довела до вершин досконалості упродовж ос-
таннього століття.
Отже, щоб вийти з орбіти російсько-імперської залежно-
сті, Україна має розпрощатися із залишками традиційних саме
для Московії авторитарно-тоталітарного устрою й адміністратив-
но-командної системи урядування та перейти до суспільного ла-
ду й способу урядування, заснованих на українських націона-
льних традиціях і звичаях.
Я напевно ніколи не зрозумію сліпу віру українських полі-
тиків (включно із президентами) в ситуативно-фрагментарні ме-
тоди й засоби, безкінечні балачки про халву й уперте небажання
учитися системно мислити.
Все одно повторю сказане вище: поки Україна не розпро-
щається із залишками авторитарно-тоталітарного устрою й адмі-
ністративно-командної системи урядування та не перейде до су-
спільного ладу й способу урядування, заснованих на українських
національних традиціях і звичаях, про відхід від Російської імперії
та про успіхи в державотворенні можна лише мріяти. (Більше тут:
Володимир Іваненко. Системні зміни — перспектива для Укра-
їни: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.)
Українське суспільство може стати рушійною силою таких
системних змін за умови піднесення до якомога вищого рівня
його національної свідомості й громадянської відповідальності.
Лише зріле суспільство спроможне буде народити й ви-
ховати україноцентричну політичну еліту, і президент мав би цим
перейматися (до речі, я писав про це ще за президентства Л.
Кучми у статті “Нова українська національна ідея та виховання
✍ 434 ✍
нової української еліти”, яку можна знайти на початку цієї збірки).
Але політичні партії й рухи цим не переймаються.
Піднесення ж національної свідомості й громадянської
зрілості українського суспільства можливо тільки в один-єдиний
спосіб — через широкомасштабну системну українізацію Укра-
їни. На жаль, ця тема залишається табуйованою як у політич-
ному, так і в інтелектуальному середовищі України. (Більше тут:
Володимир Іваненко. Українізація України як факт і фактор си-
стемних змін: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2019. —
230 с.)
Нерозуміння значення і ролі українізації політиками (і пре-
зидентом передусім) та інтелігенцією України є головною при-
чиною того, що наука, освіта і просвіта не зазнають сутнісних
змін і не стають україноцентричними. Так само не стає україно-
центричною й система ЗМІ, залишаючись підданою російським
впливам. В такому ж стані перебуває й духовне життя укра-
їнського суспільства, розірване на сфери впливу різних реліґій-
них конфесій.
З-поміж названих трьох факторів і потенційних рушіїв ук-
раїнізації лише перший пов‘язаний із державою, і то не повністю:
просвіта може і повинна бути компетенцією суспільства. На си-
стему ЗМІ й реліґійну сферу сутнісний вплив держави фактично
не поширюється — ці дві сфери можуть і повинні належати до
повної компетенції суспільства.
Отут би і проявити свою активність і провідну роль україн-
ським інтелектуалам, а також політикам (і знову — тому ж прези-
дентові!), які мають вплив на відповідні політичні партії та рухи.
Коли сказане вище дійде до свідомості президента П. По-

рошенка, до української політичної й інтелектуальної еліти, усе
зрушиться з місця, і тоді Україна зможе наростити ту космічну
силу, яка виведе її з орбіти Російської імперії, переведе на орбіту
Європи, а відтак і в сузір‘я найуспішніших країн світу.
✍ 435 ✍
✍
ЧОМУ ПАСЕ ЗАДНІХ УКРАЇНСЬКА НАУКА?
Як я з фізиками й фізіологами дискутував...
Трапилося цими днями подискутувати (якщо це, звичай-
но, можна назвати дискусією) з групкою соціально активних укра-
їнських науковців (ученими язик не повертається їх назвати) про-
дуктивного віку (40-/+) і перспективних галузей знань: фізика, фі-
зіологія тощо. Приводом для нашої, з дозволу сказати, наукової
дискусії був запис одного з них — активного борця з плагіатом,
псевдонаукою і з усім, що тільки можна боротися людині з висо-
ким ученим ступенем. Запис його зводився до того, що хтось там
ініціював петицію «За впровадження в шкільну програму України
вивчення наукової теорії Креаціонізму — "Створення Землі та
людини Богом"», і для наших учьоних це стало приводом покура-
житися.
Я підкинув їм «кістку»: «Наука перестає бути наукою, коли
вона категорично заперечує навіть можливість альтернативного
погляду на світ. Катеґоричність заперечення — сумнів у власній
правоті?»
Що тут зчинилося?!
«Маніпуляція», — заволав один. Я йому підкинув інфор-
мацію про українсько-американського доктора фізики Віталія Ґар-
бера, який написав три книжки про феномен Бога з погляду фі-
зика. Автора запису запитали, чи відомий йому названий фізик.
Той відповів, що ні. І виклав посилання на інфу про Брайєна Джо-
зефсона. Згадали математичку, відому більше не як математич-
ку, а як борця з Теслею — не американським, звичайно, а з
київським...
Я оцінив красу «гри» українських інтелектуалів: «Як ціка-
во! Марксистсько-ленінська філософія науки і «русскій мір» не-
роздільні? Тут можна й ошизіти».
Призвідець дискусії зауважив: «Джозефсон марксіст ілі із
русского міра?».
✍ 436 ✍
Я йому: «Не переводьте стрілки. Джозефсон не бере уча-
сті в цьому базарі. Фізіолог академік П. Богач, обговорюючи ко-
лись зі мною мовну мішанину фізика член-кора М. Білого, заува-
жував: мовна мішанина є свідченням і фізіологічної «каші» в
голові вченого».
Фізик не зрозумів пасажу: «Volodymyr Ivanenko, я вже від-
повідав вам, що не сприймаю ці позанаукові речі. Не сперечаюсь
з вами тільки тому, що розумію, що не переконаю вас і не маю
часу. Дві рецензії, приготувати доповідь на конференцію, диску-
сія по книзі Каку на Книжковому Арсеналі, а цю книгу я ще не
прочитав. Тому я повністю підтримую моїх колег-науковців з та-
ким же раціональним мисленням, як і моє. Такі речі, як еволюція,
підтвердженні безліччю фактів, тому писати проти них петиції та
підписувати їх можуть тільки повні ідіоти».
Обминаю інших дискутантів і відповідаю автору запису:
«Sergei Sharapov. Раціональність мислення якраз і полягає в то-
му, що ніхто (ніхто!) з нас не має права на істину в останній ін-
станції. Гріш ціна вам у базарний день як ученому, якщо ви
забороняєте іншому обстоювати альтернативні погляди.
От ви намагаєтеся «зрізати» (див. оповідання В. Шукшина
«Зрізав») мене, наче я тут репрезентую те, що ви називаєте
«псевдонаукою» і проти чого ви боретеся. Не представляю я тут
ні псевдонауку, ні альтернативну науку. Немає цього в моєму ак-
тиві з понад 500 наукових публікацій!
Як представник традиційної науки, я просто краще за вас
вивчав діалектику, логіку й методологію. Я вже зробив для себе
висновок, що ви — типовий фізик-прикладник, і в цьому треба
шукати пояснення вашої зашореності.
Якби ви були сильним теоретиком, то ви пам‘ятали б ос-
новні закони діалектики (матеріалістичної, до речі). Один із них:
закон єдності й боротьби протилежностей, який дуже просто поя-
снює і обумовлює право на існування альтернативних поглядів
на світ, на матерію й будь-що інше. А є ще закон заперечення
заперечення і інші закони.
Історія науки (як конвенційної, так і альтернативної) свід-
чить, що якби не було боротьби між різними поглядами на світ,
жили б ви, друже, в кам‘яному віці, не було б у вас таких попе-
редників, як Ньютон чи Айнштайн, і, звісно, і з вас не було б тако-
го фізика, як ви є. Невже це так важко зрозуміти?!
Усе, що я обстоюю в суперечках з вами та подібними вам,
— це право кожного з нас (представника псевдонауки чи просто
✍ 437 ✍
науки) своє бачення світу — як матеріального, так і нематеріаль-
ного.
І якщо ви не маєте змоги довести неспроможність альтер-
нативного бачення наявними у вас науковими методами і вдає-
теся до суто «базарних аргументів», це є свідченням вашої без-
порадності, ба навіть, можливо, й невігластва.
Я не беруся критикувати будь-що в конвенційній ядерній
фізиці, бо не володію необхідними для цього знаннями і мето-
дами. З тих же причин я не можу критикувати й альтернативну
науку. Ви ж собі такі речі дозволяєте, але вже не як науковець, а
як базарна баба.
Ось у чому відмінність між нами: я ніколи не був совком, а
ви — людина молодшого покоління! — об‘їздивши півсвіту, зали-
шаєтеся совком. У цьому вся печаль».
Тим часом десь із Ізраїлю вискочив, як Пилип з конопель,
якийсь Мітя Рєзніков (мене завжди вчаровують дорослі чоловіки
з дитячими іменами — недоростки: never grew up).
Цей вирішив узяти мене на абордаж: от, мовляв, цікавий
я чоловік: стверджую, що маю понад 500 публікацій, а він не зна-
йшов жодної. З‘ясувалося, що в нього проблеми з пошуком... Бу-
ває… Але ж хамлюга ще той!
Пояснюю їм, що в США знайомлять школярів і з теорією
Дарвіна, і з креаціонізмом, але наука від цього не потерпає —
продовжує штампувати Нобелівських лавреатів.
Деякі проявляють свою обізнаність із Америкою: от, мов-
ляв, є у Вашингтоні музей природної історії, але там нічого немає
про Бога. Американознавець, виявляється, не має уявлення, що
буквально за кілька кварталів від названого музею не менш
багатолюдним є музей, присвячений... Богові.
Пояснюю впертюхам, що хто б ту петицію не ініціював,
має право на ту петицію. І проблема тут у людях, які приватизу-
ють Істину. Пан Сергій Шарапов якраз і належить до тих, хто пе-
реконаний, що їхня точка зору є істиною в останній інстанції.
Наш фізик погоджується, що так, «вони мають право під-
писати що завгодно», але все одно гне своєї: «особа, яка під-
писала, є ідіотом».
Тут вклинився в дискусію чоловік із тверезим розумом:
«Право кожної людини обмежується там, де воно обмежує право
іншої людини.
Законодавчі збори декількох штатів тричі порушували
питання про законодавче спрощення значення числа пі до трьох
рівно.
✍ 438 ✍
Тільки втручання конгресу позбавляло вчителів матема-
тики від кримінальної відповідальності за використання старого
значення.
Відмова французької академії від розгляду проектів вічно-
го двигуна не забороняє розробку такого двигуна в домашніх
умовах. Вона лише зводить нанівець намагання отримати дер-
жавний кошт на процес розробки.
Відокремленість церкви від держави є відмовою держави
фінансувати розповсюдження релігійних знань, але не заборо-
ною на їх розповсюдження за рахунок вірних.
Креаціонізьм не існує за межами конкретної релігійної
доктрини, тому його впровадження в освітні програми можливе
тільки в межах якоїсь конкретної релігії. Чим ортодоксальна віра
краще рідновіри?».
Вчені мужі не дослухаються, продовжують базарувати.
Уже збилися з теми, а тут така нагода задати мені каверзне запи-
тання, і зовсім юна істота з Інституту фізіології імені О. Богомоль-
ця НАНУ намагається мене зрізати: «Volodymyr Ivanenko, а чи
можливий вічний двигун у Вашій концепції альтернативного по-
гляду на світ?».
Я не стримую обурення: «Oleksandr Maximyuk. У моїй?!
Де ти, хлопче, мій альтернативний погляд на світ побачив? Ви-
скочив, як Пилип з конопель, навіть тексти не прочитавши. От
уже учьониє пішли!»
Хлопчиська це ще більше завело: «Volodymyr Ivanenko, я
з Вами свині не пас, тому звертай-теся ввічливо. Отже на моє
просте питання у Вас відповіді не має? Облиште болтологію,
просто дайте чітку відповідь на питання: "Яке місце у Вашому
альтернативному погляді на світ займає вічний двигун?"».
Він, бачите, зі мною «свині не пас»! Але тримаю удар:
«Oleksandr Maximyuk. Як ви могли пасти зі мною свині, точніше
— гусей, якщо годитеся мені в сини чи онуки?!
Я належу до представників традиційної, а не альтерна-
тивної науки. Треба уважно читати мої тексти, юначе, в яких я пи-
шу про право представників альтернативного погляду на світ ви-
словити свої думки. Тому не треба так присікатися.
Відповідь на своє безглузде запитання про вічний двигун
можете задати патентознавцеві М. Пономаренкові, книжка якого
на цю тему продається на Амазоні.
Останнє: хамство в науковій дискусії — прояв невігласт-
ва. Учіть матчастину перед тим, як висловлюватися».
✍ 439 ✍
Зухвалець м‘якшає і дає мені поблажку, але продовжує
товкти своєї: «Volodymyr Ivanenko, добре, Ви потроху починаєте
втрачати свою зверхність. Отже, Ви є представником традиційної
науки, чудово. Тоді питання таке: "Чи вважаєте Ви прийнятним
для представників альтернативного погляду на світ висловлю-
вати можливість існування вічного двигуна?"».
Мушу продовжити урок: «Oleksandr Maximyuk. Вольтерові
належать слова: я можу не погоджуватися з вашими поглядами,
але я готовий накласти головою, щоб ви мали право висло-
вити їх.
Перестаньте блазнювати! Із совка треба виходити. Хло-
п’ятство перетворює вас на клоуна, хоч ви норовите принизити
мене.
Але за одно я вдячний цій дискусії. Я нарешті знайшов
відповідь на запитання про те, чому попри совковість української
науки в цілому деякі представники природничих і точних наук
часом досить успішні (як цей же Сергій Шарапов) в ужиткових
(прикладних) науках світу.
Виявляється, все просто: ви добре набили руку в засто-
суванні лабораторних (ужиткових, прикладних) методів, але за
межі лабораторії вийти не можете. Марксистсько-ленінська мето-
дологія не дозволяє. Звідси й оцей кураж, який дає змогу хоро-
хоритися там, де бракує арґументів або елементарної толерант-
ності до права інших на відмінні погляди, а відтак і на помилку».
Фізіолог занишк, а тут і фізик-теоретик повернувся. Він так
нічого й не зрозумів: «Як добре, що я не гаяв часу на цю дискусію
ні про що, а працював з колегами над текстом статті, де ми нама-
гаємося пояснити конкретний експеримент».
Дискусія, отже, була «ні про що».
От і сподівайтеся від української науки світових успіхів у
фундаментальних науках, коли вона відточує лабораторні (ужит-
кові, прикладні) методи досліджень, залишаючись у системі коор-
динат марксистсько-ленінської методології, тобто будучи само-
впевнено переконаною в можливості альтернативи: є наша дум-
ка і неправильна.
Про етику ведення дискусій помовчимо. Для совка культу-
ри спілкування, як відомо, не існує.
✍ 440 ✍
✍
ПРО «НЕПОРОЧНІСТЬ ЗАЧАТТЯ»
СВІТСЬКОЇ НАУКИ
Релігія, філософія й наука в історичнній перспективі
Одна з гілок обговорення запису Роксани Харчук несподі-
вано вийшла на вельми дражливу, але й надзвичайно цікаву те-
му взаємин реліґії та [світської] науки й освіти. Виношу мій роз-
логий коментар в окремий запис.
Марксисти-ленінці так і пруть тут із кожного, хто починає
сперечатися про взаємини науки та реліґії, хоч історично вони
пов‘язані, та ще й нерозривно.
Хай буде вам відомо, що університети появилися в ран-
ньому середньовіччі якраз з ініціативи реліґійних орґанізацій. За-
гляньте хоча б у Вікіпедію.
І сучасна світська наука так само виникла в тому ж сере-
довищі як заперечення реліґійних догм (догматів).
Церкви боролися із ученими так само, як боролися із відь-
мами й відьмаками або відунами, тобто з людьми, які відали —
мали знання.
Ця боротьба натворила багато лиха, але з часом таки
втомила церкву і змусила її прийняти і сприйняти право науки на
існування, а відтак і підтримувати її розвиток усіма можливими
засобами.
Католики й протестанти, як не дивно, підтримали й розви-
нули університетську освіту й науку. Вони мають цілі мережі уні-
верситетів, які є цілком світськими, де реліґія не справляє ніякого
впливу на ідеолоґію й методолоґію науки й освіти.
Єдине, що їх відрізняє від звичних для нас суто світських,
ба навіть атеїстичних вишів, це те, що вони мають у своєму скла-
ді теолоґічні коледжі, школи, факультети.
Таким, напр., є Католицький університет Америки — один
із знаних і авторитетних вишів США. Мають свої універсиситети
✍ 441 ✍
баптисти різних течій. Наприклад, методисти й адвентисти. Ма-
ють навіть меноніти. Мають і мусульмани та буддисти...
З-поміж реліґійних конфесій не мають університетів,
можливо, лише дві реліґійних течії — православні та... аміші.
Аміші не мають тому, що вони історично є прибічниками натура-
льного способу життя та виробництва і задовольняються лише
початковою освітою.
Православні церкви мають свої церковні академії й семі-
нарії для підготовки священослужителів. У цьому середовищі, до
речі, виникла й Києво-Могилянська академія, нещодавно відрод-
жена як суто світський університет без підтримки православної
церкви.
Декілька років тому я підкидав ідею заснування право-
славного університету за прикладом католицьких та протестант-
ських вишів, але ортодоксія залишилася ортодоксією.
Експеримент не вдався, але я принаймні зрозумів, чому
католики й протестанти мають надзвичайно розгалужені мережі
сучасних медичних установ — шпиталів (лікарень), а православ-
на церква сподобилася лише на богодільні, але тепер і цих не
має.
Симптоматично, що мережа світської вищої освіти на те-
ренах колишньої Російської імперії, була зачата якраз у лоні
церкви (Києво-Могилянська академія, Переяславський колегіум,
Слов‘яно-греко-латинська академія в Москві та ін.), тепер свого
колишнього зв‘язку з православною церквою не визнає.
Отож маємо констатацію факту такого собі «непорочного
зачаття» науки й освіти на теренах і України. Тепер атеїстичні ор-
тодокси від науки, усе ще озброєні марксизмом-ленінізмом, гото-
ві рвати кожного, хто дозволяє собі говорити про можливість аль-
тернативних уявлень про світ, тобто про існування альтерна-
тивної науки.
Цими днями я мав вельми цікаву дискусію з порівняно мо-
лодими фізиками, фізіологами, технарями про можливість спів-
існування альтернативних уявлень про світ. Як вихованці тради-
цій радянської науки, вони щиро переконані, що цього не може
бути, бо цього не може бути ніколи.
Із фізиком — учасником дискусії — я мав суперечку тако-
го характеру й раніше. З‘ясувалося, що у нього навіть знання з іс-
торії фізики куценькі: він знає, що Ньютон відкрив закон земного
тяжіння завдяки тому, що його хряснуло по голові яблуко, яке
зірвалося з яблуні.
✍ 442 ✍
Той факт, що Ньюток був ще й містиком і що більшу час-
тину свого життя він займався не класичною фізикою, а алхімією,
нашому фізикові-теоретикові, який друкується в десятках знаних
у світі фахових журналів і який об‘їздив півсвіту, залишається не-
знаним.
Більшість великих учених минулих століть паралельно з
науковими дослідженнями у визнаних сучасною наукою царинах
чим тільки не займалися: езотерикою, магією, містикою, масонсь-
кими ритуалами...
Тому немає нічого дивного і в тому, що американський фі-
зик українського походження, який тривалий час брав участь у
дуже конкретно фізичних наукових розробках Пентагону, написав
три книжки про феномен Бога з погляду фізика.
Українські науковці з ментальністю, зануреною в однопо-
лярність радянського світопізнання, апріорі (лише глянувши на
зображення обкладинок названих книжок) навісили на амери-
канського вченого українського походження ярлик ідіота.
Історія науки, як і історія взагалі, розвивається циклами,
які повторюють своєрідне коло, тільки на новому витку спіралі.
Реліґія, філософія, наука трансформуються, відповідаючи
на запити й виклики нового часу, і їхня взаємодія так само зазнає
змін.
Деякі футурологи стверджують, що ми наближаємося до
того періоду, коли навіть матиме місце «синтез науки, філософії і
релігії». Це означає, що проявляться нові й, можливо, цілком не-
сподівані пояснення світобудови.
Ми можемо сприймати чи не сприймати різні погляди на
світ, ми можемо погоджуватися чи не погоджуватися з тим, що є
альтернативою нашим поглядам і що суперечить нашому світо-
глядові. Але це зовсім не означає, що наші пропоненти чи опо-
нентки не мають права висловити своє бачення речей.
✍ 443 ✍
✍
ПРО НАГАЛЬНІСТЬ РОЗВІНЧАННЯ
РОСІЙСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО МІФУ
Я написав залучений пост анґлійською на своїй анґломов-
ній сторінці як реакцію на запис одного із моїх ФБ друзів і, до
речі, реальних знайомих — ґенерала Пітера Звека.
Мій текст є не так спростуванням написаного ґенералом
Звеком (до речі, чудовим знавцем Росії, який — знаю з особис-
тих розмов з ним — здатен зрозуміти природу речей), як одну із
моїх численних спроб пояснити людям за межами України, що
«тисячолітня історія» Росії є не що інше, як міф.
Моя боротьба на історичному полі почалася понад двад-
цять років тому як реакція на одну вельми цікаву публікацію жур-
налу «National Geographic» про татаро-монгольське нашестя, у
якій історичні, ґеоґрафічні, культурні й інші факти, події та явища
розглядалися з використанням одного-єдиного означення — Rus-
sian (російський, російська, російське, російські).
Я написав тоді досить злий лист-спростування до редакції
журналу, нагадавши, що теперішня назва Росії появилася в істо-
рії «завдяки» Петрові І 1721 року, коли він здумав себе імпера-
тором всього, чого зумів на той час пригребти до свого Моско-
вського царства і своїм указом проголосив Російську імперію.
Йшлося в листі про історію, вкрадену Московією в Русі-України.
Прикметно, що редакція журналу «National Geographic» у
листі-відповіді погодилася зі мною щодо «stolen histo-
ry» (вкраденої історії), але виправдала свою «правоту» тим, що
їм так «convenient» (зручно, значить).
На превеликий жаль, історики не поспішають розвінчува-
ти російські історичні міфи. Скорше, навпаки підтримують і поши-
рюють їх, зокрема, з легкої руки відомого історика з середовища
«російської еміграції» Ґеорґія Вернадського — сина славетного
✍ 444 ✍
нашого вченого і першого президента Всеукраїнської Академії
Наук (ВУАН) Володимира Вернадського.
Не спромігся на це навіть Орест Субтельний, видатний іс-
торик в зарубіжжі і автор чи не найкращої історії України «Uk-
raine: A History».
Розвінчування російських історичних міфів стало пред-
метом зацікавлень істориків-аматорів, які завдяки своїм напра-
цюванням стають авторитетними істориками-фахівцями. Найбі-
льше зробив у цій царині Володимир Білінський, склавши три-
томну працю «Країна Моксель, або Московія».
Ми зараз думаємо над тим, як би здійснити переклад цієї
праці анґлійською мовою і зробити її доступною для світу. Це —
праця, яка є особливо актуальною у зв‘язку з аґресивними амбі-
ціями Росії щодо цілого світу.
Тим часом ми сподівалися, що історики в Україні й істори-
ки України та Росії на заході нарешті запропонують популярну
працю, в якій було б розвінчано російський історичний міф, який
пояснює і прояснює історичну природу сучасної російської агресії
щодо цілого світу, а передусім — щодо України, без історичної
спадщини (legacy) якої імперські амбіції, й «вєлєчіє» Московії, її
претензії на використання історичної назви Русі-України розсипа-
ються на порох.
На жаль, цього не сталося і не стається, хоч я постійно
капаю на мізки професійних істориків — особливо в останні роки.
Цим текстом я ще раз звертаюся до істориків підставити
свої плечі нашому задумові підготувати й видати компактне попу-
лярне видання (на 150–200 сторінок) з метою розвінчування й
пояснення московського історичного міфу, до творення якого до-
клали рук і низка корумпованих Москвою українських учених-ма-
лоросів. Таке видання може й повинне стати бестселлером.
Тут один «русскоміровскій» історик з Харкова намагався в
коментарях до цього тексту придратися неточностей в датах
(зрештою, я писав цей текст, посилаючись на дати з пам‘яті) і
відтак перевести стрілки з дискусії по суті порушеної мною теми
на деталі. (Він уже забарикадувався від мене, але може бути
доступним іншим.)
Звертаю на це увагу, щоб наша дискусія не збивалася на
деталі й відтак на манівці, а фокусувалася на суті порушеної
мною теми — нагальності розвінчування історичного міфу, екс-
плуатованого Росією для свого возвеличення.
✍ 445 ✍
✍
ЯК СТАТИ КОРИСНИМ ДЛЯ НАШОЇ СПРАВИ
З-поміж тих, хто зацікавився моїм зверненням і хто висло-
влює своє ставлення до моїх думок у коментарях або пише мені
в приват, виокремилися дві катеґорії людей, про яких я хочу де-
що сказати. Перша катеґорія — ті, хто поділяє мої думки і під-
ставляє своє плече. Щиро дякую за їхню підтримку й готовність
до пошуку шляхів і можливостей для досягнення мети. Друга ка-
теґорія — ті, що зацікавилися ідеєю і ладні були б долучитися до
діла, якби їм продемонстрували готові механізми та ресурси, ко-
штом яких буде реалізовано ідею. Їм байдуже, що я лише кинув
клич — висунув ідею, яка, безумовно, потребує осмислення й де-
талізації. Їм подавай усе в завершеному вигляді й — негайно.
Сьогодні з таким присікався до мене відомий учений (як
він написав про себе, член кількох галузевих академій), якого я
не міг узяти й відшити. Тому намагався пояснити йому суть спра-
ви й загітувати до роботи. Не вийшло. Він вирішив почекати
«практичних справ» і вже тоді прилучитися до діла, тобто прийти
на готове. Я дійшов висновку, що з такими людьми нам явно не
по дорозі. Відтак ми не будемо вступати з ними в дискусії.
Тому повторю тут те, що я написав достойному «членові
кількох галузевих академій» у приваті. У вас є два варіанти для
вибору: (1) приєднатися до нашого коша й, засукавши рукави, у
поті чола працювати над деталізацією (зокрема, і над механіз-
мами) до втілення ідей у життя; (2) занишкнути й чекати біля
моря погоди, коли воно впаде вам з неба манною небесною за-
вдяки зусиллям інших. Хто хоче, той шукає шляхи й можливості
(мехінізми, ресурси), а хто не хоче — той шукає причини, щоб
нічого не робити, та плутається під ногами в інших, задаючи
невчасні й недоречні запитання.
✍ 446 ✍
✍
ПАДІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РІВНЯ
ПОЛІТИКІВ ЯК ЗАГРОЗА ДЛЯ УКРАЇНИ
Мене не перестають вражати русскоязичниє політики в
Україні, які не можуть або не хочуть послуговуватися державною
мовою — украінскім язиком.
Деякі щиро переконані, що русскій язик для них, якщо і нє
радной, то болєє блізкій — ані знают єґо лутше.
Гаразд, давайте заглянемо у цей ось запис нардепа
Дєніса Сілантьєва, у якому радикальний нардеп виражовується
на болєє удобном для нєго русском о «полной пєрєзагрузкє
судовой сістєми».
Запитайте в Ґуґла і зверніть увагу на те, що означає
«судовая сістєма» чи «судовиє сістєми» в вєліком і могучєм
язикє.
Отже, цитую одно з пояснень:
«Судовая система – это комплекс судового оборудова-
ния, состоящий из трубопроводов, механизмов, устройств, при-
боров и аппаратов...»
В іншому тлумаченні сказано, що «судовая сістєма»
«обєспєчіваєт нєпотопляємость судна».
Тепер повернімося до нашого радикального барана,
пардон — нардепа. Про що він говорить далі? Там у нього сказа-
но про суддів, прокурорів та ін.
Якщо ідея «перезагрузкі судовой сістєми» має на меті
забезпечити «нєпотопляємость» того, за що ратує Д. Сілан-
тьєв, то ще куди не йшло...
Система, яку успадкувала Україна від УРСР/СРСР на-
справді заслуговує того, щоб її таки втопити, а натомість завести
новий суспільний устрій і новий спосіб урядування, які грунтува-
лися б на національних традиціях і звичаях.
Звичайно, таким політикам це не дано зробити. І в першу
чергу не тому, що на русском язикє йому радикально удобнєє ви-
✍ 447 ✍
ражовиваться, а тому, що загальний рівень його знань і культури,
не кажучи вже про рівень національної свідомості й громадя-
нської відповідальності, явно і радикально не дотягує навіть до
рівня його радикального вождя з вилами.
У моїй пам‘яті зринають постаті людей, яких мені трапи-
лося знати на своєму віку. Пригадую, зокрема, кількох вельми
талановитих і тямущих російськомовних колег, яких буквально
умовляли обійняти ключову посаду ще за радянської влади, а він
упирався й повторював: «Ето — должность, которую должєн
занімать, чєловєк, свободно владєющій украінскім язиком».
Ще більше згадую людей, які були свідомі того, що зага-
льний рівень їхнього виховання, їхньої культури, їхнього досвіду і
всього іншого просто не надавався до висунення на якість керів-
ну посаду — навіть маленьку, і вони скромно, але вперто від-
мовлялися.
І це в переважно умовах радянської дійсності, яка апріорі
допускала, що, кажучи словами Леніна, кожна кухарка може пра-
вити державою.
Треба було почити в Бозі Радянському Союзові, щоб у по-
літику, урядування й науку поперли кухарки, коханки, водії, тіло-
охоронці, боксери і хто там ще. Притчею во язицєх став «проф-
фесор Янукович», який і став породженням якраз цього процсу.
Найстрашніше, ба навіть найтрагічніше полягає в тому,
що це — та категорія людей, які не мають ні сорому, ні совісті. Їм
це просто не властиве.
Один американський учений тенденцію зниження інтелек-
туального рівня політичної еліти пояснив тим, що середній рівень
освіти й культури падає, і біда в тому, що виборці обирають собі
подібних.
Падіння інтелектуального рівня політиків є катастрофіч-
ною загрозою для України. І це — ще один аргумент на користь
нагальності системних змін.
✍ 448 ✍
✍
УКРАЇНІЗАЦІЯ ЯК ШЛЯХ ДО СИСТЕМНИХ
ЗМІН В УКРАЇНІ
Публічне звернення Лариси Ніцой до президента П. Поро-
шенка після відвідин СБУ збурило соцмережі не на жарт.
Трапилося мені встряти в дискусію і під іншими записа-
ми… Тут хочу підбити підсумки баталій. Яка ж картина вимальо-
вується?
1. Переважна більшість коментаторів підтримують стара-
ння Л. Ніцой, отже, і думають так само.
2. Усі сприймають і обговорюють проблему так само емо-
ційно, як і Л. Ніцой, а часом навіть емоційніше.
3. З-поміж обурень та визначень, «як має бути», лише не-
значна кількість дискутантів пропонують шляхи розв‘язання про-
блеми, і ці пропозиції є блідими копіями того, що пропонують Л.
Ніцой, І. Фаріон, І. Ющук та інші, кого можна віднести до категорії
фахівців.
4. Усі пропозиції грунтуються на емоційно сформульова-
них спостереженнях та висновках і мають фраґментарний, ситуа-
тивний характер.
5. Ніхто не хоче і, очевидно, не може глянути на проблему
не як на окремо взяте явище, а як частину більшого, і застосу-
вати щодо нього системний підхід.
6. Зацикленість на абсолютизації мовного питання як
предмету обговорення і методолоґічна зашореність і обмеже-
ність перетворюють будь-які спроби обговорення на танець глу-
харів.
7. Тотальний примус до української мови, прихильниками
якого є І. Фаріон, Л. Ніцой та інші, залишається ситуативним роз-
в’язанням проблеми, а найбільша його небезпека в тому, що він
породжує озлоблення й спротив (як і примус до будь-чого іншо-
го), а відтак не йде на користь справі. Він не тільки не розв‘язує
проблему, а навпаки — ускладнює.
✍ 449 ✍
8. Створення різних дрібних ініціатив та читання лекцій,
наприклад, для вихователів дитячих дошкільних закладів, чим
займаються І. Ющук, А. Марущак та інші, можливо, є продуктив-
нішим заняттям, але такі ініціативи мають бути масовими і охоп-
лювати всю територію України, заходячи в усі куточки.
Така робота мала б бути добре орґанізована й зкоорди-
нована на загальнонаціональному рівні. Це — те, що мала упро-
довж майже тридцяти років робити «Просвіта», Товариство укра-
їнської мови та інші орґанізації такого типу. Але вони це не роби-
ли, не роблять і робити не збираються. Про це я пишу віддавна.
Свідченням цього є те, що їхні провідні активісти й навіть
очільники, які є тут серед моїх друзів і яких я знаю особисто
десятки років, не беруть участі в цих обговореннях і з холодною
байдужістю ставляться до моїх публікацій (а серед них є й мої
колишні студенти).
Нинішні умови, природно, відмінні від тих, що ми мали
чверть століття тому. «Нове життя нового прагне слова», — ска-
зав поет. І я дивлюся на обговорювану проблему зараз інакше,
ніж колись.
Був час, коли я вважав першорядними соціально-еконо-
мічні завдання, розв‘язання яких вирішило б мовне питання авто-
матично: на початку 90-х була навіть мода на українську мову,
що давало надію. Це при тому, що якраз слово є моїм єдиним
засобом фахової діяльності (дет.див.: Володимир Іваненко. Ук-
раїнізація України як факт і фактор системних змін: Збірка
статей і нотаток. — Вашинґтон, 2019. — 230 с.).
У такий спосіб бачився мені й процес системних змін, про
які ми почали говорити з кінця 80-х років. З такими ідеями й про-
бував я балотуватися у Верховну Раду 1990 та 1994 року.
За час, що минув, ситуація не поліпшилася, а навпаки
погіршилася, і Україна стрімко скочується до краю прірви, коли
будь-які зусилля взяти під контроль ситуацію втратять сенс.
Жоден із президентів України не продемонстрував і не за-
пропонував стратеґічної візії розвитку України. Ситуативно-фраґ-
ментарне бачення становища України й своєї лідерської місії
породжувало й породжує відповідний рівень відповідальності за
долю України й українського народу, а відтак зводить виконання
президентських функцій до ручного управління, і то переважно
дрібними та дріб‘язковими справами.
Зараз ще є шанси зупинити негативні процеси, виправити

становище і скорегувати курс корабля в потрібному напрямку.
✍ 450 ✍
З огляду на незацікавленість політичної «еліти» в нала-
годженні нормального процесу націєтворення й державотво-
рення, ініціативу має перебрати на себе українське суспільство.
Це починають усвідомлювати окремо взяті групи ентузіастів як в
Україні (напр., «Народний суверенітет», «Суспільна система» та
ін.), так і в діаспорі (напр., Р. Ташбаєв).
Хтось прийшов до цього інтуїтивно, хтось цілком усві-
домлено. Але поки що в усіх випадках спостерігаємо прояви тих
же ситуативно-фраґментарних підходів, декларуючи при цьому
системність. Щоправда саме розуміння системності виводять із
завдання «зміни Системи», але аж ніяк не стстемності як методу.
Перебіг дискусій в усіх напрямах щодо розв‘язання про-
блеми і викликів, перед якими стоїть Україна, усе більше утверд-
жують мене в переконанні, що ми на вірному шляху.
Тому в узагальненому варіанті повторю тут те, про що ак-
тивно пишу в останні роки.
Мовне питання, яке так болить усім захисникам українсь-
кої мови й борцям та борчиням за поширення її на всі сфери
життя України можливе лише в один-єдиний спосіб — через
широкомасштабну поетапну українізацію.
Ми вже ініціювали випрацювання проекту праграми украї-
нізації і запрошуємо до участі в цьому пректі усіх, хто бажає.
Детальніше про це тут: Володимир Іваненко. Українізація Укра-
їни як факт і фактор системних змін: Збірка статей і нотаток.
— Вашинґтон, 2019. — 230 с.).
Інструментом і рушійною силою просування в українське
суспільство самої ідеї українізації, а потім і реалізації програми
українізації може стати всеукраїнський Рух за Українізацію Ук-
раїни, який об‘єднав би зусилля уже наявних орґанізацій та но-
вих, що виникатимуть в міру його зростання й поширення по
Україні й діаспорі.
Цей Рух може і повинен стати парасольковою орґаніза-
цією, координаційним центром діяльності цілих мереж про-
світницьких українознавчих університетів, шкіл, курсів, семінарів,
гуртків та інших форм освіти й просвіти, завданнями яких є під-
несення національної свідомості й громадянської зрілості укра-
їнського суспільства, а отже й ставлення до української мови як
форми прояву й вираження національної свідомості й грома-
дянської зрілості. На розв‘язання цих та й інших завдань націлені
названі і неназвані в цих нотатках науково-дослідні й освітньо-
просвітницькі проекти Українського Університету.
✍ 451 ✍
Поза налагодженням освітньо-просвітницької роботи, ще
одним нагальним завданням є інформаційно-роз‘яснювальная
робота, яка може бути по силі лише україноцентричній системі
ЗМІ. З цією метою ми ініціюємо створення Української Світової
Інформаційної Мережі, яка об‘єднала б зусилля уже чинних ук-
раїноцентричних ЗМІ та блогерів в Україні та діаспорі, а також
стала б базою для створення якісно нової системи ЗМІ в Україні.
Оскільки надважливою складовою процесів українізації є
популяризація й повернення до національних традицій і звичаїв,
потужною підмогою Рухові за Українізацію може і повинен стати
інший рух, прямим завданням якого було б якраз повернення Ук-
раїни до самої себе без потреби адаптувати чужий досвід, який
вона ж колись і подарувала світові.
Цей інший рух — Всеукрааїнський Козацький Рух у се-
редовищі якого можуть можуть народитися і нові україноцентрич-
ні лідери, і ідеї та проекти зміни суспільного устрою й способу
урядування на основі національних традицій і звичаїв, до речі,
близькі до «швейцарської моделі» — одного з найуспішніших і
найстабільніших державотворчих проектів не тільки в Європі, а й
у цілому світі.
У зв‘язку з цим маємо по-новому глянути на Українське
Козацтво як явище в історичній перспективі його розвитку, суча-
сних можливостей та потенціалу як станового хребта розвитку
українського суспільства та рушійної сили успішного націєтворен-
ня й державотворення в Україні.
Лідерські студії й процеси лідеротворення у нас виокрем-
лені в окремий напрямок.
Ми стоїмо на тому, що процеси українізації, відродження,
оновлення й активізація українського козацтва, вишколення но-
вих україноцентричних лідерів уможливлять повний розрив укра-
їнського суспільства від імперського впливу «русского міра» при-
ведуть до так важливих для України системних змін.
Йдеться про перехід від авторитарно-тоталітарного суспі-
льного устрою й адміністративно-командного способу уряду-
вання, що їх Україна успадкувала від УРСР/СРСР, в умовах яких
продовжує житти і які загрожують трагічними наслідками, — до
природних для України й українського народу суспільного ладу
та способу урядування, які спиралися б на національні традиції й
звичаї.
Усе сказане вище могло й повинно було б визріти, розви-
нутися й вилитися у різних варіантах програми стратеґічного роз-
✍ 452 ✍
витку України, якби політична та інтелектуальна еліти України
ініціювали їх у попередні роки й десятиліття.
На жаль, цього не сталося і не стається з двох банальних
причин.
Перша з них — і політичній, і інтелектуальній еліті прита-
манні українобіжність та українобайдужість. Саме це обумовило
переродження компартійно-радянської номенклатури на оліґар-
хічні клани й тотальне розграбування України політичною елітою
й повний параліч інтелектуальної еліти,
Друга причина полягає в тому, що україноцентрична час-
тина як політичною, так і інтелектуальної еліти виявилася мето-
долоґічно неспроможною випрацювати й запропонувати укра-
їнському суспільстві продуктивні ідеї становлення й розвитку не-
залежної України після розпаду СРСР.
Як політична, так і інтелектуальна еліти ментально про-
довжують жити в старій системі координат. Якщо політична еліта
з цього має матеріальні вигоди, то інтелектуальна еліта мента-
льно позиціонує себе усе ще тією ж трудовою інтелігенцією —
частково повністю розбитою паралічем, а частково — настільки
емоційно заведеною, що про тверезе осмислення історичного
досвіду, актуальних проблем і перспектив розвитку України стає
просто неможливим.
Переконливим свідченням цього, зокрема, якраз і є обго-
ворення мовного питання: базарний лемент, волання в пустелі,
танці глухарів, неспроможність до системного або й узагалі до
тверезого мислення, до продукування конструктивних ідей і кон-
цепцій, вороже наставлення до всього незвичного, уперте неба-
жання прислухатися до інших і вчитися і т.ін., і т.п.
Усе це супроводжується вереском, що хтось нічого не
робить або робить не так. Ну, так візьміть і зробіть!
Я свідомий того, що ворожі щодо України, українського
суспільства й усього українського не тільки задурують мізки про-
паґандою, давлять на психіку усіма можливими технічними й ін-
шими засобами, які тільки уможливлюють модерні технології.
Тобто є підстави вважати, що українцям в Україні (і не тільки в
Україні) справді по-роб-ле-но.
Але ж мають бути і в самому українському суспільстві, і в
світовому українстві бодай окремі екземпляри, на мізки яких не
діє пропаганда, стійкі до психічної й усякої іншої обробки і здатні
притомно мислити. Хай в Україні нас залишилося менше трид-
цяти мільйонів, зате нас більше розкидано по світах (і переважно
✍ 453 ✍
— у вільному світі), де кремлівська пропаганда, психічна паніка і
все таке інше справляють принаймні менший вплив.
Думаю, таких «окремих екземплярів», навіть за найскром-
нішими підрахунками, у світі назбирається достатня маса для
того, щоб утворити ядро, навколо якого зможе накопичитися та
критична маса, яка таки зможе змінити українське суспільство і
Україну.
Отже, запрошую вас єднатися навколо наших проектів і
перти цього плуга далі. Так переможемо!
✍ 454 ✍
✍
БОРОТЬБА З ПЛАҐІАТОМ У КОНТЕКСТІ
УКРАЇНСЬКИХ ВИКЛИКІВ
Українські борці з плаґіатом намагаються запровадити
правила, які фактично зводяться до застосування формальних
або формалістичних методів виявлення текстових (буквальних)
запозичень.
Слабким місцем такого підходу є те, що вправні мастаки
винайдуть способи їх обходити, тим більше що безмежні багат-
ства мови уможливлюють такі трансформації текстів, що функ-
ціональна форма буде іншою, а от суть буде вкрадена, але дове-
сти крадіжку за цими критеріями навряд чи вдасться.
Захоплені формальними ознаками плаґіаризму, автори
критеріїв залишають поза увагою плаґіат концептуального, струк-
турного чи системного характеру, коли текстові ознаки запози-
чень можуть бути розмиті чи знівельовані.
Це є результатом і проявом фраґментарно-ситуативного
осмислення явища, яке і обумовлює формальний чи формаліс-
тичний підхід.
Доданий одним із коментаторів текст аналоґічного євро-
пейського кодексу розглядає плаґіат лише як частину більшого,
ширшого явища і фокусує увагу на критеріях, пов‘язаних із доб-
рочесністю та іншими чеснотами вченого, науковця.
Очевидно, що проблема плаґіату змаліє, якщо зазнають
системних змін наука та освіта в Україні, і в контексті таких змін
буде налагоджено вишкіл науковців відповідно до світових стан-
дартів.
Системні зміни в науці та освіті, в свою чергу, є частиною
більших і ширших системних змін — на рівні суспільного устрою
й способу урядування.
Авторитарно-тоталітарний устрій і адміністративно-коман-
дний спосіб урядування були, є й будуть живильним грунтом для
✍ 455 ✍
тих неґативних явищ, з якими ми силкуємося безуспішно боро-
тися. У даному випадку — в науці.
На перших місцях серед них — корупція і плаґіат. Власне,
плаґіат це і є один із проявів корупції. Інтелектуальної корупції,
якщо допустити тут використання понять, пов‘язаних із розумом,
інтелектом.
Симптоматично, що ці матеріали винесено на обговорен-
ня в мережах якраз у той час, коли я оприлюднив свої нотатки
«Фраґментація свідомості та її наслідки».
Обговорювана тут боротьба з плаґіатом може бути окре-
мим епізодом цих нотаток.
Разом з тим, це й добра нагода звернути увагу вчених на
порушену мною проблеми фрагментарності свідомості й ситуати-
вності мислення, а відтак розширити пошук можливостей і шляхів
здійснити зміни на краще.
✍ 456 ✍
✍
ЯК НАМ ПЕРЕМОГТИ В ЦИВІЛІЗАЦІЙНІЙ
ВІЙНІ
Як таки далеко зайшла московитська імперська історична
міфотворчість і наскільки потужно працює кремлівська пропа-
ґанда, яка так щільно запудрила мізки росіян, що не видно й
щонайменшого просвітку.
Зверніть увагу, як хвацько наші противники обстоюють
свою позицію, вдаючись до різноманітних маніпуляцій, до підміни
тем та предметів дискусій.
Як же багато нам треба зробити на полях інформаційних,
психологічних, культурних, наукових, духовних та інших стратеґі-
чних і далеких від мілітарних баталій, щоб перемогти у цій справ-
ді цивілізаційній війні цього спрута, який своїми щупальцями ді-
стає навіть навіть національно свідомі й громадянськи зрілі спіль-
ноти у найпотужніших країнах світу!
Це можливо за допомогою повної мобілізації української
національної еліти, за створення україноцентричної системи ЗМІ,
за належної перебудови й активізації українських культурних, на-
укових, духовних інститутів...
На жаль, українська інтелектуальна еліта продовжує спа-
ти безпробудним сном, і лише дещиця проявляє якусь активність
без намагань на об‘єднання ресурсів і зусиль. У цьому — наша
печаль.
✍ 457 ✍
✍
УКРАЇНСЬКА ІНТЕЛІҐЕНЦІЯ ТОНЕ В
ДРІБНИЦЯХ І НЕ ДУМАЄ ПРО СУТТЄВЕ
Цвіт чи квіт української інтеліґенції (боюся вживати своє
звичне словосполучення «інтелектуальна еліта», а то ще й за-
клюють) у кращих радянських традиціях пишуть відкритий лист, у
якому порушують цілу низку ситуативних питань, пов‘язаних із
президентськими виборами, що грядуть 2019 року.
Є в цьому зверненні усе, що стосується суто технічних та
дріб‘язкових виборчих нюансів, на які інтелектуалам можна було
б і не зважати: хай би юристи й політики ними заморочувалися.
От чого тут немає, але мало б бути, бо якраз інтелектуа-
лам годилося б про це криком кричати, щоб і еліти, і українське
суспільство в цілому почули й прислухалися.
А сказати є про що:
1) про нагальність піднесення національної свідомості й
громадянської зрілості/відповідальності українського суспільства
через широкомасштабну програму українізації;
2) про нагальність створення україноцентричної системи
ЗМІ й очищення та убезпечення українського інформаційного
простору;
3) про нагальність відродження національних традицій і
звичаїв та витіснення ними залишків авторитарно-тоталітарного
устрою й адміністративно-командного способів урядування, ус-
падкованих від СРСР;
4) про нагальність здійснення епохальних системних змін
через запровадження нового суспільного ладу й нового способу
урядування, заснованих на національних традиціях і звичаях;
5) про нагальність ініціювання скликання самміту країн —
підписантів Будапештського меморандуму й задіяння усіх можли-
вих механізмів для припинення агресії РФ проти України та звіль-
нення окупованих Росією територій.
✍ 458 ✍
Президентську кампанію 2019 року важливо було б спря-
мувати у річище конструктивних дискусій щодо системних змін в
Україні. Уже самі ці дискусії одвіяли б полову й приструнили б
більш-менш придатних для участі в перегонах кандидатів, спону-
каючи останніх переосмислити та виправити свої програми.
Водночас ці вибори можна й треба було б використати
для освіти й просвіти, масової інформаційно-роз‘яснювальної ро-
боти серед широких верств суспільства.
Ці два процеси автоматично розв‘язали б половину ситуа-
тивних дрібниць, на яких зациклилися підписанти відкритого лис-
та. Ну, а решта дрібниць просто відпали б.
✍ 459 ✍
✍
ПРО ТЛУМАЧЕННЯ ПРОЦЕСІВ УКРАЇНІЗАЦІЇ
1917—1932 РОКІВ
Володимир В’ятрович щиро порадував поширенням статті
Наталки Хоменко про історичний досвід українізації минулого
століття (Українізація 1920-х років: «винахід» більшовиків чи
джин із пляшки? // Український тиждень, Тиждень.ua — tyzh-
den.ua/publication/217711).
Зміст статті засвідчує, що піднято досить великий пласт
друкованих і архівних матеріалів.
Можу стверджувати це як дослідник, який опрацював усю
українську періодику й архівні фонди двох десятків архівів обго-
ворюваного періоду, а також листувався й спілкувався особисто
з десятками ще живих учасників подій того часу.
Усім змістом своєї статті автор показує, що українізація як
процес бере початок від перших кроків Центральної Ради (коли
ухвалювалися перші офіційні документи), продовжувався за геть-
манату П. Скоропадського (правда, автор не нагадує про засну-
вання ВУАН, яка стала рушійною силою українізації на роки впе-
ред), за Директорії й навіть уже за більшовицького режиму.
З огляду на загальний зміст відтак для мене є дивним, що
автор ставить на обговорення українізацію як «”винахід” більшо-
виків чи джин із пляшки», що дало підставу В. В’ятровичу сказати
«про українізацію як вимушений крок більшовиків».
Не розумію, на основі яких документів автор робить такі
висновки. З тих матеріалів, над якими довелося працювати мені,
випливає, що головним для більшовиків було розв‘язання класо-
вого питання. В їхніх лавах було дуже багато національно свідо-
мих українців, які поділяли більшовицькі ідеали: Коцюбинський,
Любченко, Микитенко, Скрипник, Шумський та ін.
Щойно захопивши владу в Україні, більшовики робили
спроби припинити українізацію, але початий УНР процес набрав
такої сили інерції (українізації прагнули широкі верстви населен-
✍ 460 ✍
ня), що більшовикам було вигідно його толерувати й навіть вико-
ристовувати на свою користь.
Цим і тільки цим пояснюється явище, відоме як «корене-
зація», з яким часто плутають або яким підмінюють українізацію.
Одним із ключових аргументів на користь більшовицької
українізації/коренезації використовують правопис 1929 року, на-
зиваючи його то «харківським» (за місцем перебування Раднар-
кому УСРР, який його затвердив) або «скрипниківським» (за ім‘ям
наркома освіти УСРР Скрипника, який той правопис підписав).
Насправді правопис 1929 року не був заслугою більшови-
ків, а скорше справді «вимушеним кроком» націонал-комуністів.
Цей правопис був результатом десятирічної роботи Правописної
комісії при ВУАН, створеної практично водночас із заснуванням
академії, і цю комісію упродовж усіх років її існування очолював
неодмінний секретар ВУАН академік А. Кримський.
Наприкінці 20-х — на початку 30-х років більшовики збаг-
нули, що процес українізації зайшов надто далеко: «ліквідація не-
письменності» в умовах українізації підносила національну свідо-
мість українського народу. Прозрівали навіть самі більшовики
(Любченко, Микитенко, Скрипник, Шумський).
Першим ударом саме по українізації був сфабрикований
процес «СВУ», «учасниками» якого стали близько двохсот про-
відних діячів науки, освіти, літератири й мистецтва. Ще більше
людей пройшло через Лук‘янівку, яка розділила інтеліґенцію три
катеґорії: колаборанти, витиснуті з України та заслані у табори.
Кульмінацією нищення саме наслідків українізації став
Голодомор 1932–1933 років, хоч дехто й досі переконаний, що
Великий Голод було влаштовано виключно тому, що українські
селяни не хотіли записуватися в колгоспи.
Репресії другої половини 30-х років були свого роду за-
вершенням нищення результатів українізації, а заодно й почат-
ком того, що ми знаємо уже як боротьбу з українським буржу-
азним націоналізмом. Але це вже тема іншої розмови.
✍ 461 ✍
✍
ІСТЕРИЧНА ПРАВДА: СКАНДАЛІЗМ ЯК
МАНЕРА ПОВЕДІНКИ ДОСЛІДНИКА
Фейсбук проявляє в людях те, що навряд чи проявилося
б поза соцмережами. Найбільшою мірою виказує себе невміння
чи небажання людей вести предметну дискусію по суті й толе-
рувати те, що пишуть інші і що не збігається з їхнім баченням...
Прикметно, що цілком нормально почате обговорення не-
вдовзі перетворюється на базар, а цілком серйозний дослідник
проявляє свою суть неврівноваженої, ба навіть жовчної людини.
Відтак дискусія переходить на особистості, і тоді на іншо-
му кінці мережі один із невдоволених зачинає нову балачку — з
уже відвертим пліткуванням, і цілком серйозний допіру чоловік
перетворюється на банальну базарну бабу.
У новій «дискусії» активізується весь набір найбруднішої
«арґументації»: пересмикування, чутки, неперевірені факти або
вирвані з контексту думки, лайлива й образлива лексика, матюки
й усе таке інше.
Аякже! У попередній дискусії (без лапок) коментаторові
відмовили в деталізації (він хотів на халяву конкретику із джере-
ла, а йому порадили — піди у вказаному напрямку і знайдеш), і
тепер він шукає сатисфакції в середовищі тих, хто не в курсі, але
може сформувати надійну «групу підтримки». Ефект, чи пак
«кейс», народжений — можна пити шампанське!
Печаль у тому, що багато хто з нас — учасників різних об-
говорень — сприймає балачки в мережі як дискусію на науковій
конференції, а отже — і як джерело легкого й халявного здобу-
вання інформації, яку їм просто ліньки пошукати у вказаних їм
джерелах або навіть запитавши... Ґуґл.
Історична істерія триває. Кіпіані ніяк не може вгомонити-
ся, нав‘язуючи мені обговорення не концептуальних, а технічних
речей, а то й узагалі таких, що не мають навіть технічного зв‘язку
з темою чи предметом дискусії.
✍ 462 ✍
І от уже моєму опонентові марудить тема моїх ступенів,
звань і посад. Запевняю: нічого фейкового за мною не водиться.
Я не буду тут постити копії своїх дипломів та атестату, а також
реєстраційних документів Українського Університету, але не бу-
де проблемою пред‘явити їх де треба в установленому законо-
давством США порядку.
Шкода, що емоційно наснаженому Вахтангу Кіпіані важко
зупинитися, охолонути й замислитися, чи варто було зчиняти
оцей лемент.
✍ 463 ✍
✍
ФАНТОМ РАДЯНЩИНИ ЯК ПРОБЛЕМА
УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ
Мене запросили уподобати сторінку, на якій її власник —
вихідець із справжньої української (sic!) глибинки — позиціонує
себе як «видающійся общєствєнний дєятєль», «учьоний», «ака-
дємік», кандидат одних наук і доктор інших наук, віце-президент
однієї з академій, яких тепер тьми в Україні...
Чим наповнена сторінка такої видатної особистості?Пе-
редусім впадають в очі численні зображальні пости з неодмінним
фото та цитатою з якогось пафосного твору нашого героя. Другу
категорію записів складають перепощені подібні шедеври інших
авторів. Жодного тексту із концептуальним баченням явищ ні з
однієї, ні з другої царини фахових зацікавлень. На мене війнуло
затхлим повітрям періоду «розвинутого соціалізму», епохи за-
стою — якраз того часу, коли формувалася «єдіная общность —
совєтскій народ» і «русскій мір» ще безіменно крокував безмеж-
ними просторами шостої частини планети.
Якої ж потужної сили інерцію задав «совєтскій образ жіз-
ні» людям із покоління цього хлопця з поліського села, який здо-
бував освіту в час горбачовської перебудови і на час розпаду
СРСР щойно переступив чвертьвікову межу. Приблизно стільки
ж чоловік прожив у незалежній Україні, але так і не прокинувся,
не протер очі, не вийшов на вулицю, не побачив синьожовтих
прапорів, не згадав про материнську мову (хоч цілком можливо,
що й мати його ще жива)...
Я свідомо не називаю ім‘я героя цих нотаток і не подаю
посилання на його сторінку та сайт, хоч дуже кортить залучити як
ілюстрації пару зразків, які нагадали мені не тільки про масово
цитованого Брєжнєва, але й про цитатники великого Мао.
Ця оказія дає мені чудовий привід повернутися до роз-
мови про стан української науки, про рівень національної свідо-
мості й громадянської зрілості/відповідальності українських нау-
✍ 464 ✍
кових і науково-педагогічних кадрів, про фахову здатність нау-
ковців і професорів іти хоча б у ногу з часом, якщо їм не до снаги
іти бодай на крок попереду, щоб бути провидцями, натхненни-
ками і лідерами системних перетворень в Україні. Справді, ну,
що це за вчений чи професор, який свідомо зациклений не на
проґресі, а на реґресі, і усією свою активністю кличе нас на деся-
тиліття назад — в СРСР часів Брєжнєва?
За моїми спостереженнями, таких учених і професорів в
Україні в їхньому активному й продуктивному віці напевно є над-
звичайно багато. Якщо вони і не є більшістю, але вони склада-
ють достатньо високий відсоток, щоб робити погоду в науці й
вищій освіті або щоб просто саботувати будь-який поступ науки й
освіти, а відтак і процеси успішного націєтворення й державо-
творення.
Наш «герой» — член і один із керівників однієї з академій
за вузькофаховими інтересами, яких чимало виникло після роз-
паду СРСР. Зазвичай такі академії об‘єднують або представників
нетрадиційної/альтернативної науки, яка не дістала традиційного
визнання, або ж представників традиційних наук, яким не пощас-
тило прибитися до берега підгодовуваних з державного бюджету
галузевих академій і, звісно ж, НАНУ. Такі академійки не дають
пожиттєві академічні стипендії й не забезпечують фінансування
наукових студій та публікацій. Але моральну сатисфакцію від
звання «академік» чи бодай «член-кореспондент» ґарантують.
Тут до речі буде зауважити, що на Заході академіками на-
зивають будь-кого, хто працює на дослідницьких і викладацьких
посадах у вишах — незалежно від наявності у них учених сту-
пенів і звань.
Отже, якщо людина ставить за мету свого життя не про-
дукування нових ідей і конструктивних концепцій, підготовку якіс-
но нових кадрів фахівців і відтак примноження досягнень свого
народу і своєї Батьківщини, а банальну гонитву за реґаліями й
матеріальною вигодою, то гріш ціна в базарний день такому
«ученому».
Такі «вчені» і такі «академії», які тримають українську нау-
ку й освіту у болоті компартійно-радянських догм, на жаль, збе-
регли й можливості для самовідтворення, а часто — і до розмно-
ження. Бо чому тоді «українська радянська інтеліґенція» не пере-
ростає на «українську інтелектуальну еліту», а українська наука і
освіта залишаються у глибокій кризі десятиліття поспіль?
Було б добре, якби знайшлися енерґійні й незалежні нау-
кознавці, щоб зануритися у статистику, соціолоґію, ідеолоґію, ме-
✍ 465 ✍
тодолоґію, організаційно-управлінські проблеми української науки
й вищої школи. Для нас важливими були б грунтовний аналіз і
оцінка стану української науки і освіти, виявлення тенденцій і за-
кономірностей їх розвитку, відтак пошуку шляхів і можливостей
не такидля виправлення становища, а для здійснення карди-
нальних системних змін.
Не кажіть мені тут про неувагу до науки й вищої освіти з
боку влади, про проблеми фінансування і про багато чого ще.
Речі, про які я тут пишу, найменшою мірою пов‘язані з названими
чинниками, якщо пов‘язані взагалі.
Я переконаний, що українська наука і українські вчені ма-
ють від української влади рівно стільки, скільки вони заслуго-
вують. Як уваги й поваги, так і матеріальної підтримки.
Ми проаналізували програми найактивніших політичних
партій України, які формують і виконавчу, і законодавчу, і судову
владу, а також мають вплив на «четверту владу» (владу громад-
ської думки) в Україні. Інтелектуальний вплив справді таланови-
тих учених і професорів там практично не проглядається, і це
при тому, що серед членів і навіть лідерів партій є люди із науко-
вими ступенями і званнями.
Справжньому вченому не потрібне державне чи партійне
замовлення й бюджетне чи ґрантове фінансування, щоб сісти й
на кількох сторінках бодай тезисно обгрунтувати, як партія, до
якої він належить, уявляє собі національну ідею, які засадничі
принципи її ідеолоґії, яка в неї методолоґія, яке у неї бачення
стратегії розвитку України та ін.
Погодьтеся, не треба бути Ейштейном, щоб зрозуміти,
якою мірою потуга партії залежить від її інтелектуальної частини
в цілому і теоретиків, ідеолоґів та методолоґів зокрема. Науково-
теоретична база окремих партій значною, а то й вирішальною
мірою визначає науково-теоретичну базу й інтелектуальний рі-
вень політичних інститутів, які — своєю чергою — визначають ін-
телектуальний рівень окремих гілок влади і — вже своєю чергою
— ставлення влади/держави до науки й освіти.
Осмислюючи нинішній стан української науки і вищої
освіти, я шляхів і можливостей для здійснення системних змін у
НАНУ, в галузевих академіях та системі вищої освіти України,
завдяки яким наука й освіта стали б ініціатором, натхненником і
лідером системних змін в українському суспільстві, в українсь-
кому націєтворенні й державотворенні.
Мабуть, таки доцільніше давати нове життя класичним
дорадянським національним формам організації науки і освіти, а
✍ 466 ✍
тако творити якісно нові платформи, які відповідали б викликам
часу, не були б психологічно й фізично залежними від тих явищ і
інститутів, що їх вони хочуть системно змінити.
Україноцентричні вчені, які усвідомлюють свою культурну
місію щодо майбутнього України й відповідальність перед своїм
народом, мають об‘єднатися під егідою ВУАН — Всеукраїнської
Академії Наук, заснованої рівно сто років тому, яку більшовики
знищили на початку 30-х років минулого століття.
Якщо ви підтримуєте цю ініціативу, будь ласка, напишіть
нам: будемо спільно думати про те, що і як робити далі.
Новою формою згуртування українських учених з України
та діаспори є ініціатива, уже започаткована нами раніше. Це —
Український Університетський Клуб, який мислиться не тільки
як мозковий центр, але і як об‘єднання українських моральних
авторитетів у масштабах світу. Якщо вас цікавить ця форма
співпраці, докладнішу інформацію можна знайти на сайті Клубу
(ukrainianuniversity.club).
Звичайно ж, ми продовжуємо шукати й налагоджувати
контакти в рамках проектів Українського Університету. Ми не
проявляємо зараз великої публічної активності. Триває робота
над кількома оголошеними раніше науково-дослідними про-
ектами. Головна ж наша увага звернена на випрацювання кон-
цепції усього комплексу науково-освітньо-просвітницької діяль-
ності, що поєднає українські національні традиції, світовий досвід
і виклики ґлобалізації. Ми думаємо над тим, як відірватися від
методів і форм університетської освіти, яка століттями не за-
знавала змін.
Хочете співпрацювати з нами — зголошуйтеся: ми шука-
ємо україноцентричних ентузіастів в Україні та діаспорі (осо-
бливо — в країнах компактного проживання великих українських
громад). Зробити це можна через сайт Українського Університету
(ukrainianuniversity.org).
Ніхто, крім нас із вами, не згуртує україноцентричних інте-
лектуалів й не наростить їхню критичну масу, що спроможна бу-
де ініціювати й стимулювати системні в українській науці та ос-
віті, а потім і в українському суспільстві в цілому.
Одним із першочергових наших завдань є очищення на-
уково-освітнього простору України від чортополоху, насіяного ще
більщовицько-радянським режимом.
✍ 467 ✍
✍
АВТОБІОҐРАФІЧНЕ
Обговорення моїх нотаток «Хто винен? Що робити?», а
також запощений Анатолієм Кондратьєвим текст «Вічового уні-
версалу Майдану» підштовхують мене виокремити й деталізу-
вати деякі аспекти з проблеми номенклатури, які я залишив за
межами нотаток і які пізніше стануть частиною моєї докладнішої
публікації про власне механізм реалізації системних змін, коли
українське суспільство буде готове до сприйняття цієї ідеї внас-
лідок заходів, про які я пишу у своїх нотатках.
Не сприйміть як мої нескромність і самохвальство те, про
що я тут буду говорити. Це важливо для розуміння поведінки тієї
частини компартійно-радянської номенклатури, про яку я кажу,
що увечері лягли спати комуністами, а прокинулися вранці націо-
нал-демократами й націоналістами. Я не буду називати імена, бо
імена не мають значення. Адже йдеться про явище, і саме це
явище не дало нам змогу використати шанс.
Так-от, ще 1989–1990 року я належав до тієї невеличкої
групки осіб, яка пильно стежила за подіями в «країнах соціаліс-
тичної співдружності», які дружно відходили у вільне плавання.
Як інтелектуалів, нас не надихав Лех Валенса, але нас вчарову-
вав Вацлав Гавел (хтось із нас навіть мав честь десь-колись ба-
чити його на якомусь літературному заході). І ми говорили про те,
що було б добре, якби Україна наслідувала приклад Чехословач-
чини.
Мирне розлучення Чехії й Словаччини я тут обговорюва-
ти не буду. Це — тема окремої розмови, особливо у контексті ук-
раїнсько-російського розлучення.
У нас розмова про номенклатуру, і відтак я буду говорити
тут про те, які у нас були ідеї щодо усунення від влади КПРС, ла-
ви якої вже стрімко танули. Це був час, коли лише починали фор-
муватися альтернативні партії, які постали 1990 року. Мене кли-
✍ 468 ✍
кали до себе республіканці, але особливо активно намагався ре-
крутувати мене Юрій Бадзьо (я про це писав).
Група наша була збірна: хтось, як і я, був безпартійний,
хтось покинув лави КПРС і був активним рухівцем, а хтось ще
покладав надії на «Демократичну платформу в КПРС»...
Моя ініціатива полягала в тому, щоб поширити в середо-
вищі націонал-комуністів (як ще членів КПРС, так і вже колишніх)
думку про добровільну відмову від участі в керівних органах дер-
жавного управління. Нам неважко було б це робити, оскільки ми
всі мали необмежений доступ до ЗМІ, а за мене (безпартійного!)
при обранні на голову КО СЖУ проголосували 85% членів Спіл-
ки, які були у такій же пропорції членами КПРС.
Отже, я мав якусь кількість розмов з колегами, які захоп-
лювалися ідеями В. Гавела і які, як мені думалося, мали б чи мо-
гли б підтримати мою ініціативу.
Зараз уже не скажу, із скількома особами я переговорив.
У пам‘яті затрималися дві крайніх позиції, оскільки йдеться про
моїх довголітніх і вже покійних друзів — назву їх А. і Б.
Б. з повним розумінням поставився до моєї ідеї й підтри-
мав її обома руками. І це при тому, що він був випускником Ви-
щої партійної школи і довгий час навіть викладав у ВПШ. Власне,
й сама ідея виникла в мене внаслідок наших розмов з Б.
Зовсім інакше поставився до моєї ідеї А. Один із тих, хто
добре знав творчість В. Гавела, А. не став навіть слухати пояс-
нення та арґументи і поспішив висунути свої: Україна — не Чехо-
словаччина. Здається, він навіть образився на мене, і це фактич-
но поклало кінець нашій дружбі.
Ну, а що стосується тих, хто займав некатеґоричну пози-
цію, то вони яких арґументів тільки не придумували, щоб виправ-
дати недоцільність самоусунення колишніх чи й ще чинних чле-
нів КПРС від участі в державотворчому процесі. Ну, не справ-
ляться три десятки мільйонів громадян України з урядуванням
без трьох мільйонів комуністів — і все тут.
У липні 1990 року Володимир Івашко склав свої повнова-
ження Голови Верховної Ради УРСР у зв‘язку з обранням на по-
саду заступника генсека ЦК КПРС. Відтак було оголошено дови-
бори на вакансію народного депутата України по Дарницькому
виборчому округу міста Києва. Не знаю, чому, але з цими дови-
борами дуже поспішали: на реєстрацію кандидатів давали буква-
льно тиждень.
Група київських журналістів, які поділяли мої погляди що-
до системних змін, ініціювала висунення мене кандидатом у де-
✍ 469 ✍
путати. Мені про це повідомили у понеділок чи вівторок, а на чет-
вер на 14:00 у конференц-залі комбінату преси «Радянська Ук-
раїна» було призначено збори київських журналістів, на яких
колеги мали благословити мене в кандидати... Отже, я мав пів-
тора дні на підготовку свого виступу з програмними тезами. У
понеділок протокол зборів з іншими документами мав бути пере-
даний у ЦВК.
Середа. До мене заходить мій заступник і лідер групи мо-
їх опонентів-номенклатурників Ігор Засєда і каже:
«Я чув, що ви хочете висуватися в кандидати...»
«Не скажу, що хочу, але група моїх прихильників переко-
нала мене, що треба», — сказав я.
«Я не радив би вам це робити — у вас стільки справ у
Спілці», — сказав Засєда.
«Якщо ви так вважаєте, завтра маєте змогу виступити й
висловити свою думку», — відповів я.
«Ну, дивіться, я вас попередив», — сказав Засєда і пішов.
Четвер. Я приїхав у Спілку на Хрещатик, 10 на десяту го-
дину й морально готувався до зборів, а через годину чи півтори
до мене в кабінет зайшла секретарка Алла Малієнко і повідоми-
ла, що телефонували з комбінату преси й повідомили, що там
«згорів трансформатор» і що збори проводити ніяк.
Я засміявся.
«Чого ви смієтеся?» — здивувалася секретарка. Я послав
її по відповідь до Ігоря Івановича.
Шанс винести на парламентську трибуну ідею системних
змін було втрачено.
...Я вже якось писав про свої враження від «Народної ра-
ди» — фракції Народного руху, яка мала одну четверту голосів у
ВРУ, але марнувала їх на внутрішні розбірки й суперечливі ви-
ступи з трибуни.
Мені доводилося не раз бувати на засіданнях фракції, які
нічим не відрізнялися від вуличних мітингів. Найприкрішим було
те, що в тому гармидері випрацьовувався якийсь проект і від іме-
ні фракції уповноважений представник презентував його з трибу-
ни ВРУ, а потім ледве не услід за ним до трибуни виходив якийсь
інший член «Народної ради», який казав, що він і ще частина
його колег не згодні з таким рішенням фракції...
Я спробував поговорити про це з І. Юхновським як голо-
вою фракції, але він тільки махнув рукою у відчаї. Інші депутати-
рухівці, з якими у мене були приятельські стосунки, поділяли моє
✍ 470 ✍
занепокоєння, але не бачили виходу із ситуації. П. Мовчан знай-
шов пояснення, підмінивши тему: «А що ти хочеш? Нас же тільки
двадцять п‘ять процентів!»
Якраз у ті дні американське посольство з Москви надісла-
ло мені журнал типу журналу «Америка», але з іншою назвою, в
якому було вміщено статтю якогось автора про роль опозиції в
парламентах різних країн світу. Цей науковець на фактах і циф-
рах переконливо довів, що опозиція може бути досить ефектив-
ною, маючи лише 3% (три відсотки!) місць у парламенті.
Думаю, що з числа рухівців та й навіть «групи 239» мені
вдалося б зібрати у ВРУ групу з півтора десятка людей, яка під-
тримала б і почала б пропагувати (якщо не лобіювати) ідею сис-
темних змін. Ми тоді, звичайно, навіть не підозрювали, що рівно
через рік колос на глиняних ногах накаже довго жити. За той рік
ідея, можливо, не оволоділа б масами, але набула б публічного
обговорення однозначно.
Журналістське середовище було добре наснажене ідеями
змін поза рухівськими мітинговими методами. У нас в активі був
проект першого закону України про пресу та інші ЗМІ, у нас ішла
кардинальна системна перебудова СЖУ, і ми були налаштовані
ставати справжньою «четвертою владою», що було заявлено на-
віть у назві газети київських журналістів.
Активні учасники тих подій напевно забули, як саме рі-
шенням конференції КО СЖУ ми виключили із Спілки кореспон-
дентів «Правди» та «Ізвєстій». Як голова, я добивався пересе-
лення з Хрещатика на Орджонікідзе (Банкову) корпунктів цих га-
зет. Ми також домагалися, щоб приміщення одного із райкомів
КПУ в центрі Києва було передано СЖУ під Будинок журналіста.
Правління СЖУ, як і треба було сподіватися, нас не під-
тримало. Голова М. Шибик, правда, сказав мені, що й заважати
не буде. Можливо, він і не заважав, але заважали інші.
Досі я тільки у вузькому колі розповідав, як мене намага-
лися «купити» автомашиною та квартирою — найдефіцитніше,
чим розпоряджалася Спілка. Одним із конкретних завдань, які я
ставив перед собою, йдучи на голову КО СЖУ, оскільки київські
журналісти десятиліттями стояли у чергах, і їх ніколи не дістава-
лося те, на що вони сподівалися від Спілки. Зате мої попередни-
ки ішли з посади, обов‘язково прихоплюючи машину.
Не буду називати ім‘я уже покійної людини, яку було де-
леґовано до мене з делікатними пропозиціями.
«Вам що — ні машина, ні квартира не потрібні?!» — зди-
вувалася вона, коли я сказав своє категоричне «Ні!».
✍ 471 ✍
«Потрібна, але мене немає ні в одній, ні в другій черзі».
«Ну, так ви ж голова...» — і при цьому я почув інформацію
про те, що щонайменше троє моїх попередників, ніколи не запи-
суючись у чергу, поїхали із посади голови на машинах.
Довелося тій номенклатурній, до речі, особі вказати на
двері.
Реванш номенклатурників почався несподівано на з‘їзді
СЖУ, який відбувся восени 1990 року.
✍ 472 ✍
✍
ДО УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕЛІТИ В
УКРАЇНІ ТА ЗАРУБІЖЖІ
Відозва українських інтелектуалів України й
діаспори
Україна й українське суспільство підійшли до тієї критич-
ної межі, коли постає питання, чи відбудеться Україна як самості-
йна успішна держава. Головною причиною цього є те, що Україна
продовжує жити в умовах авторитарно-тоталітарного устрою та
адміністративно-командного способу урядування, успадкованого
від СРСР. Кремль робить усе для того, щоб не тільки утримати
Україну в орбіті свого впливу, а й щоб зробити Україну й україн-
ський народ частиною «русского міра», і відтак стерти Україну й
українців з карти світу.
В Україні віддавна працювала й активно працює «п‘ята
колона», яка відкрито й активно підтримує агресію Росії проти
України. Так звані «російськомовні патріоти» мимоволі стають
частиною цієї потуги, скільки вони не декларували б свою вір-
ність і відданість Україні й українській справі. В Україні також є
значна частина україномовного населення, яке свідомо або не-
свідомо орієнтується на Москву або якій просто байдужа доля
України.
За цих умов ми закликаємо україноцентричних інтелекту-
алів українського суспільства й світового українства згуртову-
ватися й робити усе можливе для пробудження й піднесення
національної свідомості та громадянської зрілості/відповідаль-
ності українського суспільства, а відтак творити громадські й гро-
мадсько-політичні рухи, які спроможні ініціювати й очолити систе-
мні зміни в Україні й українському суспільстві.
1. Для зупинення агресії Російської Федерації проти Укра-
їни ми пропонуємо ініціювати Міжнародний рух «Будапештський
формат для України»
✍ 473 ✍
2. Ми пропонуємо створення Руху за українізацію України,
завданням якого було б пробудження й піднесення національної
свідомості та громадянської зрілості/відповідальності українсь-
кого суспільства через широкомасштабну програму сутнісної ук-
раїнізації.
3. Ми пропонуємо створення Всеукраїнського козацького
руху, завданням якого було б відродження національних тради-
цій і звичаїв,
4. Ми пропонуємо створення україноцентричної мережі
засобів масової інформації (ЗМІ), завданням якої було б очищен-
ня українського інформаційного простору від кремлівської про-
паґанди, закріплення інформаційного суверенітету України й
надання правдивих інформаційних послуг, проведення інфор-
маційно-роз’яснювальної роботи й перетворення системи ЗМІ на
дієвий інструмент «четвертої влади» - влади громадської думки.
Базою для цієї роботи може стати уже ініційована Українська
Світова Інформаційна Мережа.
5. Ми пропонуємо створення якісного нового Руху світово-
го українства, ефективно згуртувати зусилля української діа-
спори, налагодити й зміцнити її взаємодію з українським суспіль-
ством і справляти дієвий вплив на перетворення Укрпїна на
успішну державу та підвищення її іміджу в світі.
6. Ми пропонуємо об‘єднати здорові сили учених України
й українського зарубіжжя навколо ідеї відродження традицій
Всеукраїнської академії наук (ВУАН) і зосередити їхній потенціал
на пошукові, вивченні й випрацюванні наукових засад системних
змін в Україні й українському суспільстві, метою яких буде
формування нових суспільних відносин, а відтак запровадження
нового суспільного ладу й нового способу урядування на основі
Якщо ми зможемо згуртуватися навколо виконання озна-
чених вище завдань негайно й почнемо активно працювати в
означених напрямках, ми зможемо зупинити негативні тенденції
подальшої деградації українського суспільства й занепаду Укра-
їни, стабілізувати ситуацію, а відтак стартувати позитивні зру-
шення. Належно налагоджена й організована робота в усіх пере-
лічених напрямах дозволить упродовж наступного десятиріччя
домогтися реальних системних змін та задати Україні інерцію
розвитку як успішної держави.
✍ 474 ✍
✍
ЗААВТОРСТВО, ЛІТЕРАТУРНЕ РАБСТВО
ТА ПЛАҐІАТ ЯК ТРАДИЦІЯ
Ця тема упродовж тривалого часу активно обговорюється
в середовищі науковців. У журналістиці й ЗМІ її обходять мовчан-
ням — так, наче її не існує. Попри те, що сучасні технолоґії від-
крили безмежні можливості для епідемічного поширення цього
явища настільки, що його практично неможливо контролювати.
Останнім часом я опублікував кілька матеріалів з цієї про-
блеми, і мені дуже прикро констатувати, що вони не зацікавили ні
широкого загалу, ні навіть фахівців і не спричинилися до сподіва-
ної дискусії.
Як випливає з означення посади, авторка статті «Що таке
плаґіат і чи законна праця “найманих авторів”?» в «Детектор ме-
дія» Аліна Правдиченко є правником і спеціалізується на автор-
ському праві, але, очевидно, недостатньо ознайомлена з журна-
лістською й літературною практикою, про що свідчать ключові по-
няття (терміни, професіоналізми тощо), якими вона послуговує-
ться.
Як довголітній практик і науковець в обговорюваній цари-
ні, дозволю собі в цій статті розставити крапки над «і», уточнити
й розкрити деякі поняття й катеґорії, а також висловити свої спо-
стереження та висновки.
Думаю, що поняття «плаґіат» не потребує пояснення —
його тлумачення можна знайти практично в усіх словниках та
енциклопедіях. Проблема з цим явищем полягає лише в тому,
що українське суспільство дуже неоднозначно ставиться до ньо-
го як до злочину.
Тому більше уваги я присвячу тому явищу, яке авторка
статті означує як «наймані автори». Оскільки це поняття вона
бере в лапки, треба думати, його використано у статті до певної
міри як умовну катеґорію для означення осіб, які передають про-
✍ 475 ✍
дукт своєї творчої праці іншим фізичним особам, котрі виступа-
ють у ролі офіційних авторів.
Можливо, з юридичного погляду поняття «наймані авто-
ри» є цілком прийнятним, але воно має досить широке змістове
наповнення, яке охоплює щонайменше два сутнісно відмінних
явища, про що є застереження і в статті (коли мова йде про до-
бровільність).
Хоча це явище виникло і було дуже поширене в компар-
тійно-радянській журналістиці, теорія журналістики із зрозумілих
причин не осмислювала його, але практики говорили про нього
багато. Завдяки цьому те, що тепер намагаються увіпхнути в по-
няття «наймані автори» (хоча воно, кажучи мовою Івана Плюща,
і невпихуєме), означувалося щонайменше двома поняттями: «за-
авторство» та «літературне рабство».
Заавторство — це той різновид літературної праці, ко-
ли її суб‘єкт свідомо й добровільно відмовляється від створеного
ним продукту на користь іншого суб‘єкта і, як правило, дістає за
це спеціальну винагороду: в одних випадках — як заробітну пла-
ту, а в інших — як гонорар.
Під цю категорію потрапляють тексти, створені штатними
помічниками та спічрайтерами. В одних випадках імена справж-
ніх авторів приховують, а в інших оприлюднюють (часом навіть
вказуючи у вихідних даних продукту літературної творчості).
Класичним прикладом такого заавторства радянського
періоду була трилогія Леоніда Брєжнєва, за яку колектив найкра-
щих російських радянських журналістів одержав належну вина-
городу, а формальний автор був відзначений Ленінською пре-
мією.
Відомий український журналіст і письменник-публіцист
Степан Колесник розповідав мені, що він не раз писав статті для
преси за Петра Шелеста, який, до честі його, віддавав одержа-
ний гонорар справжньому авторові.
Мені також доводилося працювати в такому амплуа.
Один із таких епізодів я нещодавно описував у контексті дискусій
про плаґіат у науці. У середині 70-х років як помічник ректора
Київського держуніверситету імені Т. Шевченка я написав брошу-
ру «Роль університетів у системі вищої освіти», яку було опублі-
ковано чотирма мовами як доповідь ректора КДУ М. Білого на
конґресі Міжнародної асоціації університетів. На жаль, радянська
практика не передбачала зазначення справжнього автора навіть
у службовій інформації.
✍ 476 ✍
Зовсім інакше підходять до питання заавторства в циві-
лізованих країнах. Наприклад, ніхто не приховує справжнього
авторства промов і доповідей провідних політиків Заходу. А в тих
випадках, коли офіційний автор не має літературного хисту і від-
так мусить вдаватися по допомогу до професійного літератора
чи журналіста, вказують причетність до авторства обох осіб:
«такий-то з таким-то».
Літературне рабство — явище зовсім іншого порядку.
Це поняття виникло так. Російською мовою в класифікації трудо-
вих ресурсів та в номенклатурі спеціальностей працівники редак-
цій газет, журналів та телерадіомовлення означувалися як «літє-
ратурний работнік» (у моєму дипломі про вищу освіту вказано:
«Журналіст. Літєратурний работнік ґазєти») або скорочено «літ-
работнік», «літраб».
Коли ми говоримо про літературне рабство, то маємо на
увазі використання праці літрабів, яка залишається неоплаченою
і взагалі непоцінованою. Це — та сфера, яку дослідникові й опи-
сати неможливо, якщо він сам не мав такого досвіду. На жаль чи
на щастя, я особисто мав і цей досвід.
Найраніші епізоди мені як літрабові трапилося пережити
на початках своєї журналістської кар‘єри, коли я працював корес-
пондентом відділу літератури та мистецтва в редакції «Вечір-
нього Києва» — газети, підпорядкованої Київському міськкому
КПУ. Робилося це так: номенклатурне начальство телефонує ре-
дактору і наказує прислати в його розпорядження літпрацівника,
який спеціалізується на такій-то тематиці, — найчастіше виклика-
ли конкретну особу. При цьому не мало навіть значення, чи ця
особа була членом партії.
Отак я зачастив у відділи пропаганди та культури. Як пра-
вило, сам завідувач відділу або його заступник вводив у курс
справи, називав тему, давав купку документів, вирізок із газет то-
що і формулював завдання — що має бути на виході (зміст, фор-
ма, стиль тощо) і скільки часу на це дається.
Добре було, коли на виконання роботи давали пару днів, і
ти течку з матеріалами несеш у редакцію або додому, щоб у зви-
чній для тебе обстановці сотворити замовлений твір, який буде
оприлюднений невідомо під чиїм ім‘ям. Коли тобі називають ім‘я
офіційного автора, то це дає тобі змогу додати якогось «інтиму».
Бували ж випадки, коли тобі виділяли місце за столом у
кабінеті високої установи й просто наказували писати, даючи тобі
кілька годин, і добре якщо в кабінеті тебе залишали одного, лише
час від часу цікавлячись, як іде робота. З часом я старався при-
✍ 477 ✍
хопити з собою плитку шоколаду або пачку печива, бо про чай та
бутерброд там не переймалися, тримаючи тебе до сутінок і до-
зволяючи збігати до виходку в кінці коридору.
Коли я працював у редакції «News from Ukraine» і коли
мене, безпартійного, кликали в міжнародний відділ ЦК КПУ — то
щось перекласти з англійської, то щось написати, усю роботу
треба було робити, як сказали б американці, on site (на місці).
Оце все була робота, яку матеріально ніхто не заохочу-
вав і за яку часто навіть «дякую» не казали. Тільки й того, що це
зазвичай відбувалося в робочий час, який покривала редакційна
зарплата; але ж за той час можна було б написати щось таке, що
оплачувалося гонораром.
Цілком вірогідно, що особа, під іменем якої публікувалися
написані мною тексти, отримувала хороші гонорари — розмір го-
норарів залежав не так від якості тексту, як від посади автора.
Звичайно, траплялося й знати, з чиїм ім‘ям побачить світ
твій текст. Були якісь герої соцпраці (імена вже вивітрилися з па-
м’яті), але були й особистості, чиї імена молодому літрабові при-
носили втіху. Наприклад, кілька разів мені довелося косити під
Дмитра Гнатюка. Коли у нас зав‘язалося особисте знайомство, я
чомусь так і не сказав йому, що оте й оте оприлюднене під його
іменем вийшло з-під мого пера.
Якщо заавторство дуже поширене в західному світі (тут
же, в США), то літературне рабство існує хіба що в глибокому
підпіллі. Бо літрабство — це феномен авторитарно-тоталітарного
устрою та адміністративно-командного способу урядування.
Отож існування його в Україні є ознакою того, в якому світі про-
довжують жити і творити українські журналісти.
Зрештою, хоч заавторство та літературне рабство фор-
мально можуть підпадати і таки підпадають під статті про плаґіат,
захист прав чи заохочення реальних авторів нині є справою, яка
може вирішуватися за угодою між сторонами, зокрема й за усни-
мими домовленостями.
Нині мене більшою мірою непокоїть інша проблема, яка
виходить далеко за межі правовідносин двох чи кількох фізичних
суб‘єктів авторського права і перетворюється на редакційну полі-
тику цілих журналістських колективів і ЗМІ як юридичних осіб.
Один із аспектів цієї проблеми обговорює в залученій
статті й А. Правдиченко. Це — використання контенту з явними
порушеннями авторського права. У таких випадках має місце й
маніпулювання змістом.
Нещодавно я сам став жертвою такої маніпуляції. Моїм
✍ 478 ✍
текстом, викладеним на Фейсбуці та на моєму особистому сайті,
зацікавився ресурс «Реліґія в Україні». Це було не перепощуван-
ня мого тексту, як він є, без коментаря чи з коментарем редакції
чи окремої особи. Це була спроба переказу змісту мого тексту
упереміш із редакційними коментарями, уточненнями та допов-
ненням інформацією, яка не має жодного відношення ні до теми,
ні до предмета моєї публікації.
Найбільше мене обурило, що начебто я закликаю (sic!)
обрати предстоятелем об’єднаної Української Церкви екзарха
Вселенського Патріархату. У відповідь на мою вимогу змінити
формулювання сайт замінив «закликає» на «пропонує», зали-
шивши «закликає» в гіперпосиланні (див.: https://www.religi-
on.in.ua/news/vazhlivo/41399-profesor-ukrayinskogo-universitetu-v-
diaspori-zaklikaye-obrati-predstoyatelem-obyednanoyi-ukrayinskoyi-
cerkvi-ekzarxa-vselenskogo-patriarxatu.html).
Журналістам, які спеціалізуються на реліґійній проблема-
тиці, чомусь важко зрозуміти, що ми не на Соборі, ще багато чого
не зроблено для підготовки того об‘єднавчого чи установчого Со-
бору і що кандидати на патріарха ще не номіновані, а тому за-
кликати чи пропонувати когось обирати передчасно та й неетич-
но. Передусім з огляду на те, що ми не знаємо, чи кандидатура
ім‘ярек обговорюється уповноваженими структурами і чи сам
ім’ярек про це знає.
Поза цим, як науковець і публіцист, я маю право й можли-
вість аналізувати й оцінювати тенденції, які проявляються у церк-
ві й у суспільстві, настрої серед ієрархів, віруючих і широкої гро-
мадськості щодо цього актуального питання, а відтак робити свої
висновки, припущення, передбачення чи прогнози.
Мої нотатки й годилося б сприймати лише як результат
роздумів над тим, кого люди (sic!) бачать на патріаршому престо-
лі, які шанси у того чи іншого кандидата, які мої припущення що-
до позиції Вселенського Патріарха(ту) і – не більше.
Описаний приклад можна було б вважати непорозумін-
ням, але мені трапилося опинитися ще в одній ситуації, яка спо-
нукала до осмислення тенденції, яка, виявляється, вже стала за-
кономірністю й вельми характерним явищем сучасної української
журналістики.
Ось яка ситуація. Прийшло мені в приват наступне пові-
домлення: «Я — редактор сайту https://назва-ресурсу.ua. Чи
можна у Вас брати невеликі коментарі для нашого ЗМІ?»
Поки я обговорював з редакторкою ресурсу принципи та
умови моєї співпраці із цим ЗМІ, у моїй стрічці на Фейсбуці випав
✍ 479 ✍
запис одного із моїх друзів. Хвалиться: «дав коментар», — і по-
дає посилання на... https://назва-ресурсу.ua. Іду за посиланням.
Де ж той коментар мого френда? Немає... Натомість редакційний
текст ресурсу, в якому повідомляють, що такий-то (мій френд)
«дав коментар» ресурсові з такого-то питання. Подальший текст
являє собою суміш із коротеньких цитат, переказу якогось тексту
й оціночних редакційних застережень.
Я уважніше переглянув публікації на ресурсі, редакторка
якого запросила мене до співпраці. Жодного коментаря в класич-
ному розумінні жанру (а мені упродовж років доводилося викла-
дати студентам нормативний курс «Аналітичні жанри» та спец-
курс «Стаття»). Те, що вони називають коментарем, дуже нага-
дує інформаційний звіт із якогось заходу з довільним переказом
висловлених там думок. Усе це є безкінечним використанням чу-
жого контенту з маніпуляціями зі змістом і думками людей.
Прикметно, що всі сайти, які довелося переглянути, вико-
ристовують цей примітивний шаблон, який є яскравим прикла-
дом щонайгіршої журналістики й брутального порушення автор-
ського права.
Другий аспект, на який я нещодавно звернув увагу, — це
зухвале піратство, частиною якого є й використання контенту,
але в цілості своїй є стовідсотковим плаґіатом, та ще й помноже-
ним на дезінформацію.
В інформаційному просторі появилося багато ресурсів, які
перепощують цілі тексти, не посилаючись на джерело, а якщо
формально і вказують джерело, то воно насправді не є первин-
ним джерелом інформації, ба навіть і не вторинним: дуже часто
перехід за посиланнями до «джерела» приводить у... глухий кут,
але не до першоджерела.
Що також впадає в око, так це перепощування явно заста-
рілої (на місяці, а то й на роки) інформації, яку ресурс предствляє
як актуальну і злободенну, що фактично є свідомою дезінформа-
цією для читачів.
І нарешті ще одна дуже прикра річ — це нефахово сфор-
мульовані заголовки, підзаголовки, «шапки», ліди, врізки, які аб-
солютно не відповідають змістові матеріалів, дезінформують чи-
тача, маніпулюють його свідомістю, видаючи бажане за дійсне,
припущення за реальну дію і т.ін.
Я назвав це піратством у журналістиці й спробував на
прикладі сайту «Бомба News» привернути увагу до цього явища
бодай з боку фахівців у статті «Піратство як явище сучасної
української журналістики» (цю статтю можна знайти у збірці моїх
✍ 480 ✍
статей і нотаток “Україноцентризм, журналістика і система
ЗМІ” (Вашинґтон, 2020. — 449 с.). Розміщення цієї статті в мере-
жах, як я вже зауважив, не викликало інтересу навіть у фахівців.
Схоже на те, що медійна спільнота в Україні вважає таке піратст-
во нормальним і, отже, прийнятним явищем модерної української
журналістики і ЗМІ в Україні.
Здавалося б, міністерство інформаційної політики та рада
з телерадіомовлення мали б відстежувати такі разюче неґативні
явища і процеси та ініціювати переслідування порушників закону,
а професійні журналістські орґанізації — зайнятися бодай етич-
ними аспектами цих явищ і процесів. На жаль, ніхто ні кує, ні
меле.
Симптоматично, що й українське журналістикознавство з
холодною байдужістю спостерігає за тим, що відбувається в ук-
раїнському ініормаційному просторі.
З огляду на те, що в порушеннях елементарних вимог ав-
торського права і журналістської етики, у маніпулюванні контен-
том простежуються загальні тенденції і закономірності, напрошу-
ється висновок, що в Україні явно щось не так із підготовкою жур-
налістських кадрів, які не мають базових знань і навичок як із ав-
торського права, так із журналістської творчості (майстерності).
✍ 481 ✍
✍
ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ ТА ІДЕЯ
ВІДРОДЖЕННЯ ГЕТЬМАНАТУ
Останнім часом, і особливо — у зв‘язку із сторіччям «Дру-
гого Гетьманату», в Україні надзвичайно багато уваги приділяють
постаті Павла Скоропадського та його родині. Я довго вагався
перед тим, як узятися за цю статтю, оскільки мої думки з того чи
іншого приводу зазвичай наражаються на несприйняття: загал
більше прихильний до штампів і стереотипів.
Чому я починаю з такого застереження? Справа в тому,
що Павло Скоропадський був дуже суперечливою фігурою, в якій
поєдналися позитиви й негативи — і суто особистісні, і соціальні,
і станові.
Історики національно-визвольних змагань України розка-
жуть вам до найменших подробиць, коли, як і чому П. Скоропад-
ський став гетьманом, у який спосіб він розбудовував українську
державність упродовж лише декількох місяців (семи з половиною
місяців — якщо бути точним) свого гетьмануванння і коли, чим та
чому те гетьманування закінчилося. Тому я не буду тут на цьому
застановлюватися, а відішлю вас до Вікіпедії, яка дає більш-
менш притомне уявлення про цю постать.
Нагадаю лише про одну аналоґгію, про яку також чимало
написано. Це — ґенерал Скоропадський і ґенерал Маннергейм
(дет. див.: Маннергейм і Скоропадський: фінський та український
шляхи до незалежності — radiosvoboda.org/a/28538580.html; Як
Скоропадський з Маннергеймом країнами приятелював — joaner-
ges.livejournal.com/1431021.html; Скоропадський, Маннергейм,
Врангель: кавалеристи-державники — lib.kherson.ua/
publ.skoropadskiy-mannergeym-vrangel-kavaleristi-
derzhavniki-978-966-1585-99-6).
Ґенерал Маннергейм спромігся закласти підвалини неза-
лежної держави у Фінляндії, консолідувати націю й задати таку
інерцію розвитку Фінляндії, що та здобула перемогу у російсько-
✍ 482 ✍
фінляндській війні, а після Другої Світової війни стала однією з
найуспішніших країн Європи (див.: Карл Густав Маннергейм —
Вікіпедія; Як Фінляндія здобула й захистила державність | Газета
«День» мобільна версія — day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya/yak-
finlyandiya-zdobula-y-zahystyla-derzhavnist).
Ґенерал Скоропадський досить енергійно починав як ге-
тьман. Йому на підмогу прийшла добре згуртована українська ін-
телектуальна еліта, яка дружно взялася за орґанізацію науки
(було засновано ВУАН — Всеукраїнську Академію Наук) й освіти
(засновано перший український університет, розгорнуто роботу
над українським правописом та ін.). Саме за Скоропадського роз-
горнулася широкомасштабна українізація.
Але Скопопадському не вдалося консолідувати українську
політичну еліту, вибудувати тривку систему державного управ-
ління і, як не дивно це звучить по відношенню до генерала, —
створити потужне військо. Більше того, Скоропадський умудрив-
ся настроїти проти себе тих українських політичних діячів, які
могли б стати його союзниками.
Будучи монархістом за переконаннями, пов‘язаний чис-
ленними родовими зв‘язками з російським царизмом, схильний
до диктатури, П. Скоропадський мислив свій гетьманат як монар-
хічну (спадкову) форму правління.
До історичних осіб годилося б підходити історично, тобто

поцікавитися, кажучи словами класика «історичного матеріаліз-
му», як явище виникло, які етапи у своєму розвитку проходило і
чим воно стало тепер.
Родословники «малоросійського дворянства» покажуть
вам, звідки пішов і як розвивався рід Скоропадських. Ви побачи-
те, що цей рід бере свої початки від козацьких старшин, в умовах
Російської імперії трансформованих у дворянство.
Трансформація Скоропадських була, скажемо так, ви-
нятково своєрідною. У цьому зв‘язку нагадаю вам про період
«Полтавської битви», яка стала поворотним історичним момен-
том в упокоренні України Московією. І відбулося те традиційними
для ординців способами.
Нагадаю вам, у який спосіб відбувся стрімкий вихід Ско-
ропадських насамверх українського, а відтак і «великоросійсь-
кого» суспільства.
Усе почалося улітку-восени 1708 року після того, як геть-
ман Іван Мазепа розірвав свою співпрацю з московським царем
Петром І і уклав союз із шведським королем Карлом ХІІ. Вікіпедія
✍ 483 ✍
підказує нам, що 6 чи 11 листопада 1708 року відбулося «обран-
ня» на гетьмана замість «зрадника Мазепи» Івана Скоропад-
ського.
Автори статті про Скоропадського розповідають нам, на-
скільки вірним був він українській справі, як обстоював збере-
ження козацтва, як недовірливо ставився до нього Петро І... з
ласки якого, разом з тим, Скоропадського було «обрано» на геть-
мана. Я свідомо беру «обрано» в лапки, оскільки І. Скоропад-
ський формально був обраний козаками, а фактично був вибра-
ний царем, тобто по суті був гетьманом наказним.
Початок гетьманування І. Скоропадського збігається з іс-
торичною подією, яка із шкільних підручників відома як «Полтав-
ська битва», у якій «русскіє» здобули перемогу над «шведами».
«Полтавську битву» я тут також беру в лапки, оскільки, за деяки-
ми даними, битви як такої не було.
Невдовзі після «обрання» на гетьмана у Глухові Скоропа-
дський напевно ж слідує за Петром І, ставка якого від 20 листо-
пада до 26 грудня 1708 року знаходилася в Лебедині, точніше —
в десяти кілометрах від Лебедина у Михайлівці.
Саме в той час і саме у цій ставці було ухвалено рішення
про розправу над майже тисячею козацьких старшин, які з яки-
хось причин не відійшли з Мазепою і не визнали гетьманство
Скоропадського. За наказом московського царя їх було страчено.
Це масове вбивство відбулося найвірогідніше у степу на
північ від Михайлівки та Василівки, у відомому мені змалечку
урочищі під промовистою назвою — Побиванка. Ви можете знай-
ти це урочище на топонімічній карті Сумщини: воно знаходиться
за три кілометри на захід від славнозвісного заповідника «Михай-
лівська цілина» і за три ж кілометри на схід від хати, в якій я ви-
ростав.
Леґенда, яка колись побутувала у моєму селі Василівка і
яку колись записав мій батько, пов‘язувала з тими ж подіями ча-
сів «Полтавської битви» і Павла Полуботка (ровесники мого діда
казали: Полуботок), про що я докладніше писав у нотатках, при-
свячених пам‘яті Петра Тронька.
Отже, гетьманство і Скоропадського, і Полуботка було до-
бряче полите кров‘ю отих замордованих козацьких старшин.
Павло Полуботок, сподіваюся, якоюсь мірою покаявся й відмо-
лив свої гріхи у камері, в яку його кинув Петро І і в яку цар при-
ходив, як на роботу, «поговоріть по душам» із своїм в‘язнем.
Прикметно, що й та фортеця має промовисту назву — Петро-
Павлівська.
✍ 484 ✍
Ми не знаємо, чи покаявся і молився за свої гріхи Іван
Скоропадський. Але ми знаємо, що ще за його життя і за життя
Полуботка Петро І проголосив Московію Російською імперією, а
себе імператором.
Полуботки відносно скромно проявилися в історії цієї ім-
перії, значною мірою розчинившись у родах Капністів, Миклашев-
ських та інших знатних родів, які не забували про своє коріння, і
тільки леґенда про «скарби Полуботка» нагадувала про те, що
Україна мала гетьмана з таким іменем.
Скоропадські ж старалися бути якомога ближче до імпе-
раторського двору, одружувалися з найсановнішими особами,
серед яких було чимало неприхованих українофобів і україноне-
нависників. Автори публікацій про родину Скоропадських з не-
прихованою гордістю жонглюють тепер їхніми іменами.
Тому й Павло Скоропадський тримався цієї традиції, пі-
шовши на угоду з Росією і тим самим занапастивши своє геть-
манство (див.: Грамота П. Скоропадського про федерацію з Росі-
єю — zbruc.eu/).
Зовсім невипадково, що у колективній свідомості роду

Скоропадських вигрілася монархічна ідея, а відтак і мрія про
власну монархічну місію. І історія дала ґенералові Павлові Ско-
ропадському можливість спробувати втілити цю мрію в життя.
Монархічні амбіції були ахіллесою п‘ятою П. Скоропадсь-
кого і спричинилися до того, що він протримався при владі мен-
ше, ніж М. Грушевський з В. Винниченком (Центральна Рада про-
трималася рік) чи пізніше С. Петлюра (Директорія була при владі
два роки). А в зіставленні з Нестором Махном він програє ще бі-
льше: Махно утримував свою владу три роки (1918–1922).
Думаю, у П. Скоропадського вийшло б, і він би став «укра-
їнським Маннергеймом», якби він був справді україноцентричним
і думав про відродження козацьких традицій і звичаїв, а не про
корону малоросійського монарха.
Навіть програвши, Скоропадський не перестав думати
про реалізацію в Україні монархічної ідеї і фактично спричинився
до народження цілого українського монархічного руху, який запо-
лонив мізки значної частини української еміграції. Скоропадсь-
кому і його прихильникам було невтямки, що влада гетьмана в
українському козацтві історично ніколи не була монархічною,
спадковою, — навіть у тих випадках, коли місце гетьмана-батька
займав гетьман-син.
✍ 485 ✍
Ідеолоґом монархічного руху став В‘ячеслав Липинський,
який бачив можливості для втілення в життя своїх консерватив-
них ідей саме в монархізмі. Припускаю, що інтерес Липинського
до монархізму був спричинений не Скоропадським, а постатями
галицьких князів, найуспішніший із яких — Данило — дістав коро-
лівську корону від Папи Римського.
Мені імпонує консерватизм і традиціоналізм В. Липинсь-
кого. Його теорія має сенс і може бути втілена в життя в орґаніч-
ному зв‘язку з українськими національними традиціями і звича-
ями. Щоправда, ці традиції і звичаї ніколи не передбачали мо-
нархічної форми урядування, і спроба короля Данила узвичаїти
спадковість влади була винятком.
Навіть у княжу добу в Русі князювання, за великим рахун-
ком, не було спадковою, монархічною формою правління, і віче
могло замінити одного князя іншим (дет. див.: Чубатий Микола.
Огляд історії українського права. К., 1994).
Українські прихильники монархізму активізувалися водно-

час із відновленням незалежності України. Уже в ті роки мені тра-
пилося спілкуватися з прихильниками ідеї заведення на київсь-
кий престол спадкоємця «української корони» Олелька — нащад-
ка Олельковичів, якого вони виявили десь на теренах Західної
Європи і який почав навіть вивчати українську мову. Та ініціатива
не набула навіть розголосу.
Значно більше попрацювали прихильники монархізму ге-
тьманського штибу, і вони на повному серйозі взялися «відно-
влювати» гетьманат Скоропадського, спокусивши ідеєю онука П.
Скоропадського Бориса і влаштувавши йому подорожі в Україну.
Незважаючи на тертя, що виникли навколо особи Б. Ско-
ропадського в родині Скоропадських, пан Борис щиро загорівся
ідеєю зійти на престол, проявляв активність у пошуках підтримки.
Звертався він і до мене, але швидко зрозумів, що я не є прихиль-
ником самодержавного гетьманату, хоч ґенетично маю більше
підстав претендувати на монарший престіл. Останні пару років
він не дає про себе знати і не відповідає на листи.
Років десять тому цією темою активно переймався й Ігор
Каганець, який ідею Третього Гетьманату активно популяризував
як монархічну. Тоді я висловив своє бачення цієї проблеми у сво-
їй статті «Що нас єднає і що нас роз‘єднує», значна частина якої
присвячена темі, яку ми обговорюємо зараз.
Ідея «Третього Гетьманату» на даний час обговорюється
в різних форматах (див.: Каганець І. Третій Гетьманат — держа-
✍ 486 ✍
ва української мрії | Народний Оглядач — ar25.org/article/tretiy-
getmanat-derzhava-ukrayinskoyi-mriyi.html; Третій Гетьманат Укра-
їнського козацтва — 3getmanat.wordpress.com/ та ін.). Є навіть
прикольні спроби ув‘язати цю ідею з діяльністю... Олега Тягни-
бока (див.: Третій Гетьманат — Інциклопедія).
Україна, безумовно, потребує системних змін, і гетьман-

ська традиція урядування напевно є найприроднішою для суспі-
льного ладу, який був би природним для українського суспіль-
ства, його традицій і звичаїв. Але однозначно, що це буде геть-
манат не такого типу, що його хотів запровадити Павло Скоро-
падський, і не таких традицій та звичаїв, що їх додержував увесь
рід Скоропадских.
Отже, вшановуючи Павла Скоропадського за його заслуги
перед Україною, не варто надміру возвеличувати його особис-
тість, і тим більше — заслуги його роду.
4–5 вересня, 17 листопада 2018 р.
✍ 487 ✍
✍
З ЛИСТА МИКОЛІ ГРИЦЕНКОВІ
Сьогодні Ви намагалися вдарити мене під дих своїм заки-
дом щодо реалізації системних змін в Україні «із-за океану».
Оскільки я припускаю, що не просто так Ви раптом вирішили на-
ступити мені на мозоль і що могли зробити це під впливом тре-
тьої особи, я й надумався написати Вам цей лист у приват.
Ідея системних змін, якою я так переймаюся і яка роздра-
тувала Вас, не народилася за океаном. Якщо Ви читали мої пуб-
лікації, могли звернути увагу на те, що я фактично продовжую за-
йматися ідеєю, над якою ми — невелика група науковців і журна-
лістів — почали працювати ще на переломі 80-х — 90-х років,
тобто незадовго до розвалу СРСР та в перші роки незалежності.
Ми збиралися на обговорення цієї ідеї то в Будинку літе-
раторів, то в Будинку вчених, то в Київській організації СЖУ. Нас
було мало, і нас не сприймали ні рухівці, ні, звісно, комуністи.
Отже, ідея народилася й почала визрівати в Україні.
Улітку 1990 року у нас був шанс винести ідею системних
змін на трибуну Верховної Ради, коли було оголошено довибори
по округу, звільненому В. Івашком, якого Горбачов забрав у Мос-
кву. Мене як голову КО СЖУ мали висунути кандидатом у депу-
тати, і Ви розумієте, що мій статус у журналістиці й ЗМІ того часу
давав мені дуже високі шанси на перемогу.
Оскільки я добре насолив комуністам (зайняв посаду, на
яку планували посадити О. Ситника, виключив із СЖУ власкорів
«Правди» та «Ізвєстій», домагався приміщення одного з райкомів
КПУ під будинок журналістів і т. ін.), було зроблено все, щоб зір-
вати моє висунення, і вони зуміли зробити це. Більше того, мені
було прямим текстом сказано, що мені не буде місця ні в Спілці,
ні в університеті.
Поки я був у півторамісячній поїздці з лекціями у США, в
Києві було зроблено все для того, щоб витиснути мене із КО
СЖУ, а ще через півроку і з університету. Лідером інформаційної
✍ 488 ✍
кампанії для дискредитації мене була газета «Прапор комунізму»
з О. Ситником на чолі. Там, до речі, працювала Ваша теперішня
начальниця, а за сумісництвом і моя колишня студентка, яка чо-
мусь вважає мене і своїм ворогом.
З університету мені довелося піти під тиском з боку С. Гу-
ренка, В. Скопенка, А. Москаленка та інших номенклатурних
діячів. Звісно, я не сидів без діла, а працював для України: зокре-
ма, ще за президентства Л. Кравчука брав участь у роботі над
третім варіантом Конституції (ухвалено було, здається, аж п‘ятий
варіант).
1995 року я знову поїхав до США, де не мав наміру зали-
шатися, але... За час мого перебування в США я втратив свій біз-
нес (видавничо-друкарстке підприємство «Ноосфера») в Києві, і
поки за тодішніх комунікацій я розібрався, що там сталося, було
вже пізно повертатися, щоб повернути все на свої місця: ін-
фляція була настільки великою, що відновлювати чи починати з
нуля було вже просто неможливо.
Залишившись в Америці, я зайнявся справами, пов’язани-
ми з Україною. 1997 року з моєї ініціативи було засновано Міжна-
родну асоціацію громадян України (МАГУ), яка взяла на себе
захист прав громадян України, які перебувають за межами Укра-
їни. Ми домоглися того, щоб посольства й консульства зайня-
лися обміном паспортів, щоб громадяни України мали змогу
реалізувати своє право на участь у виборах та ін.
1999 року на виборах президента України МАГУ підтри-
мала кандидатуру Є. Марчука. Ми були офіційно зареєстрованим
у штабі кандидата єдиним зарубіжним офіційним предстаницт-
вом штабу. Ми зібрали кошти на довезення виборців на виборчі
дільниці при посольствах і консульствах. За результатами голо-
сування Марчук був єдиним, хто дістав найбільшу кількість голо-
сів у закордонних виборчих округах.
Ваша начальниця і напевно добре особисто знайомий
Вам пан Марчук, очевидно, знають і пам‘ятають про це, але ніко-
ли не сказали «дякуємо». Не мені — МАГУ.
Прикметно, що Ваша начальниця була тут серед моїх
друзів і навіть якось «докоряла» мені, що я не пишу для «Дня»,
але коли я дозрів до співпраці, раптом покинула коло моїх друзів
і жодного разу не зважила за необхідне бодай одним словом від-
повісти на мої повідомлення для неї в приват.
З генералом Марчуком я сподівався налагодити співпра-
цю, об‘єднавши зусилля його групи з моєю в ініціативі Будапешт-
ського формату. Євген Кирилович снісходітєльно по-хамському
✍ 489 ✍
відгукнувся на пропозицію й порадив нам зайнятися орґаніза-
цією… пікетів біля Білого Дому. Уявляєте собі колишнього посла
США в Києві, генерала ЗС США, професора університету та
інших осіб із плакатиками перед вікнами Білого Дому?
Думаю, таку лінію поведінки колишньому прем‘єрові Укра-
їни щодо мене вигнула його дружина й моя колишня студентка.
Бог їй судія!
Щось мені підказує, що у Вашому сьогоднішньому випаді
проти мене стирчать і її вуха. Спробуйте переконати мене, що це
не так...
Я розумію, що тема системних змін дратує будь-кого в Ук-
раїні, хто так чи інакше забруднений корупційними зв‘язками, на
кого при першій же нагоді в процесі реалізації ідеї системних змін
спливе компромат. Не мені Вам казати, який шлейф тягнеться й
за нашими спільними знайомими.
Років п‘ять чи шість тому я одержав листа від одного з

найефективніших українських політологів та політтехнологів, в
якому була і така фраза: «Повертайтеся, пане Володимире, в Ук-
раїну — будемо робити з вас президента». Я відповів тоді, що
можу зробити це, якщо буде зроблено дві поправки до Консти-
туції. Приклад литовців (згадайте Адамкуса) надихав...
Не знаю, який відсоток інтелектуалів та й усього суспіль-
ства в Україні більшою мірою, ніж я і мої однодумці тут, перейма-
ються українськими справами і володіють більшими знаннями
щодо історичного досвіду, актуальних проблем і перспектив роз-
витку України.
Розумію також і Ваше упередження щодо українців з діас-
пори, сформоване ще радянською пропаґандою і підтримуване й
досі зацікавленими силами. У перші роки мого життя в США я був
налаштований так само критично (про це йдеться в одному з
моїх найбільших інтерв‘ю як голови МАГУ 1999 року). Але час
змінює нас і наші погляди...
Так-от, з погляду часу і відстані, можу запевнити Вас, що
я маю таке ж право, як і Ви чи будь-хто інший проронувати своє
бачення проблем і перспектив розвитку України. Живучи в Аме-
риці, на відміну від Вас, я маю можливість бути незаангажованим
і відтак вільно висловлювати свої ідеї, думки, рекомендації, про-
позиції тощо.
Я свідомий того, що достукатися до ваших мізків і сер-
дець не так просто. Коли навіть до Богдана Гаврилишина не при-
✍ 490 ✍
слухалися (Ви напевно знаєте про це з його інтерв‘ю, а мені він
розказував ще більше)...
Звичайно, я не намагаюся тут переконати Вас у чомусь чи
змінити Ваші думки й погляди. Якщо вас (і Вас також) влаштовує
«радянський спосіб життя», то продовжуйте насолоджуватися
ним, не вдаючись до системних змін. Дасть Бог, нові покоління
українців звернуть увагу на мої ідеї й концепції (щось я не бачу
публікацій моїх однодумців кінця 80-х — початку 90-х років, які
ще живі-здорові; більшості з нашої нечисленної групи вже, на
жаль, немає).
✍ 491 ✍
✍
ДО СТОРІЧЧЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ
НАУК
Столітній президент НАНУ академік Борис Патон привітав
очолювану ним Академію із сторіччям. Прихильниця гетьмана
Павла Скоропадського Лариса Івшина з цієї нагоди зробила таке
застереження: «Прекрасне співпадіння --- 100 ліття академіі і її
Президента. І вітання гарне. Але... Одне але. Не було б Академії
без волі і розуму Гетьмана Скоропадського. Час це чесно визна-
ти всім».
Багаторічний член ЦК КПРС і ЦК КПУ Б. Патон гетьмана
Скоропадського у своєму привітанні не назвав. І для Патона, і
для автора чи авторів підписаного ним тексту Скоропадський
напевно залишається й залишиться одним із ворогів українського
народу.
А академіка Володимира Вернадського як першого пре-
зидента Академії назвав, бо В. Вернадського компартійно-радян-
ська влада не могла не шанувати. Дарма, що його син Ґеоргій
набував собі наукового авторитету як історик на еміґрації.
Втім, повернімося до історії Академії і подивімося, що ми
нині святкуємо.
Так, П. Скоропадський узаконив заснування Всеукраїнсь-
кої Академії Наук (ВУАН). Так склалося. Але це зовсім не озна-
чає, що гетьман справді став засновником Академії.
Робота над створенням ВУАН велася ще за Центральної
Ради. В архіві Академії збереглися документи, які свідчать про
це.
Історично можна стверджувати, що ВУАН почалася ще
1914 року, коли в Києві було створене Українське Наукове Това-
риство (УНТ). Члени його й ініціювали створення ВУАН.
Біда тільки в тому, що у Центральної Ради, очолюваної
головою УНТ Михайлом Грушевським, до створення Академії ру-
ки так і не дійшли.
✍ 492 ✍
Спасибі П. Скоропадському, який офіційно запустив цей
процес і який не просто так пропонував М. Грушевському очо-
лити Академію. Але ж як Грушевський міг прийняти таке запро-
шення від свого ідеологічного противника, який, до того ж, усунув
його від влади?
Михайло Грушевський все одно став одним із перших дій-
сних членів ВУАН, яка формально припинила своє існування як-
раз у рік смерті Грушевського, тобто 1934 року.
Тут можна було б також вигукнути: «Прекрасне співпа-
діння», але двічі сумним є цей, можливо, й невипадковий збіг у
часі.
Так, М. Грушевський помер 1934 року в Кисловодську,
але є підозри, що більшовики вкоротили йому віку.
ВУАН же більшовики почали знищувати, починаючи з так
званого «процесу СВУ», у список якого потрапили близько 200
українських інтелектуалів, і більшість у цьому списку складали
академіки, члени-кореспонденти, старші й молодші (не в тепері-
шньому розумінні понять) наукові співробітники ВУАН.
За трагічною закономірністю (оце вже не збіг!) ВУАН була
практично знищена якраз у той час, коли українське село більшо-
вики виморювали Голодом.
На руїнах розваленої ВУАН, яка за півтора десятиліття
свого існування набула авторитету у світі, 1934 року постановою
радянського уряду й було засновано АН УРСР, останнім прези-
дентом якої став потім і академік Борис Патон.
АН УРСР ніколи не вважала себе спадкоємицею ВУАН,
хоча, за радянською традицією, приписувала часом собі заслуги
знищеної ВУАН.
В інформаційних бюлетенях та в архіві президії АН УРСР
мені трапилося читати страшні доноси псевдовчених, які робили
свої наукові кар‘єри на знищуванні не просто своїх славних попе-
редників — своїх учителів!
АН УРСР була тим середовищем, у якому народилися й
набули свого розквіту номенклатурна наука, наукова недоброче-
сність, заавторство і цинічний плагіат, а відтак і моральна дегра-
дація інтелектуалів, для яких «довгий рубль» і місце біля влад-
ного корита стали важливішими за наукову істину.
Щоб показати вам, які люди працювали в ВУАН, розповім
вам епізод з історії останніх виборів до ВУАН 1929 року. Того
року на академіка було висунуто уже добре відомого в міжнарод-
них наукових колах нашого етномузиколога Климента Квітку, чо-
✍ 493 ✍
ловіка Лесі Українки. Одним із тих, хто запропонував його канди-
датуру на дійсного члена ВУАН був академік М. Кравчук.
Учений надзвичайної сумлінності й інтелектуал такої ж
скромності, К. Квітка не прагнув посад і звань. В уряді Центра-
льної Ради він відмовився обійняти посаду міністра юстиції, але,
погодившись на посаду товариша (заступника) міністра, мусив
бути якийсь час в.о. міністра.
Не хотів К. Квітка іти і в академіки. До його відмовлянь ніх-
то не прислухався, і йому «загрожувало» обрання на дійсного
члена ВУАН проти його волі. І тоді засновник української і один із
піонерів світової етномузиколоґії публікує в газетах відкритого
листа, в якому публічно відмовляється від звання академіка і на-
томість пропонує обрати на академіка Філарета Колесу, моти-
вуючи це тим, що членство в ВУАН допоможе львівському вче-
ному, який жив і працював, на переконання Квітки, в гірших
умовах.
Так Ф. Колеса став академіком ВУАН. А Квітка як один із
тих, хто проходив у справі СВУ, невдовзі вимушений був поки-
нути Україну. Але йому все одно не вдалося уникнути репресій.
Саме в рік смерті ВУАН і появи на світ АН УРСР («співпадін-
ня»?!) сталінська репресивна машина запроторила Квітку в конц-
табір у Казахстані, де професор Московської консерваторії ви-
кладав латину на курсах медсестер.
У казахських степах біля Караганди закінчили своє життя
чимало вчених, чия наукова діяльність була пов‘язана з ВУАН. К.
Квітці пощастило. Його колега по Московській консерваторії На-
дія Брюсова (сестра відомого російського поета) була вхожа в
дім тодішнього генерального прокурора СРСР А. Вишинського.
Мені пощастило наткнутися в архівах на чернетку листа
Н. Брюсової до А. Вишинського з клопотанням за К. Квітку. Ду-
маю, спрацювало й те, що Вишинський особисто знав Квітку від
часу навчання на юридичному факультеті Київського універ-
ситету. Отже, його було випущено з ГУЛАГу, але дозволено жити
на сто першому кілометрі від Москви.
Я був у тому будинкові (типова російська ізба) в Алєк-
сандрові, Владімірская область. Звідти Квітка їздив на роботу до
консерваторії: чотири години в поїзді в один бік, а потім чотири в
другий. Коли почалася війна і поїздки стали майже неможливи-
ми, учений нелегально жив якийсь час у племінниці, а потім йому
було виділено половину кімнати, перегородженої шторою, безпо-
середньо в приміщенні консерваторії.
✍ 494 ✍
На цю адресу 1943 року директор ІМФЕ АН УРСР Максим
Рильський надіслав К. Квітці листа з проханням заповнити дода-
ну анкету і балотуватися на члена-кореспондента АН УРСР. Про-
фесор Квітка не зреагував на те запрошення. В його архіві збе-
реглося декілька телеграм від Рильського з проханнями при-
скорити оформлення документів, але вчений проігнорував ті на-
полягання.
І тут починається інший цікавий епізод з історії уже не
ВУАН, а АН УРСР, який засвідчує, що між ВУАН і АН УРСР прак-
тично немає нічого спільного.
Як відомо, святе місце порожнім не буває. Відмова К.
Квітки заповнити вакансію член-кора примусила М. Рильського
шукати іншого кандидата на академічну посаду. І він його знай-
шов у себе в інституті.
Якраз на той час після поранення на фронті на роботу в
ІМФЕ повернувся ще молодий науковець Всеволод Дашкевич,
якому через брак авторитетніших кадрів було довірено очолити
відділ. Саме статус завідувача відділу й уможливив обрання Да-
шкевича на члена-кореспондента АН УРСР.
Далі події розгорнулися так, що В. Дашкевич втратив по-
саду завідувача відділу, роботу в інституті й саму можливість
займатися наукою. А от звання члена-кореспондента АН УРСР
не втратив. Як так?
Якимось чином В. Дашкевич умудрився в обхід Головліту
видати якийсь словник: без дозволу цензури книжку було надру-
ковано в якій друкарні на Житомирщині. Коли цю справу розслі-
дували і Дашкевича вигнали з ІМФЕ, постало питання і про по-
збавлення його членства в АН УРСР.
Тут виявилося, що членство в Академії є пожиттєвим: мо-
жна зайти, але вийти з неї не можна. Але ЦК КПУ хотіло наказати
В. Дашкевича й позбавленням його членства в АН УРСР. І тоді Л.
Каганович звернувся за порадою до Й. Сталіна. Вислухавши Ка-
гановича, Сталін начебто сказав так: «Ми нє можєм попірать ака-
дємічєскіє свободи із-за какого-то одного дурака».
Так В. Дашкевич залишився членом-кореспондентом АН
УРСР. Це додавало йому авторитету як завідувачу мовно-стиліс-
тичного відділу редакції газети «Радянська Україна», де мені тра-
пилося з ним пересіктися. Крім того, він був автором різних юві-
лейних текстів, які поширювало РАТАУ для публікації в обласних
і районних газетах. Люди старшого покоління напевно пам’ята-
ють ті тексти з підписом: «В. Дашкевич, член-кореспондент АН
УРСР».
✍ 495 ✍
Належну йому академічну стипендію В. Дашкевич, ма-
буть, не одержував. В колись рідному йому інституті про нього
просто забули. Згадали в ІМФЕ ученого як непересічну особи-
стість уже через роки після його смерті. У якомусь виданні одна
моя колишня колега по інституту бідкалася, що їм не відомо
навіть, коли Дашкевич помер і де похований.
Підозрюю, що ніхто їм в ІМФЕ не підказав, що буквально
через дорогу від інституту в Київській організації СЖУ напевно є
інформація, якої забракло науковцям тепер уже НАНУ — Націо-
нальної Академії Наук України, яка цьогоріч святкує несвій сто-
річний ювілей і яка через свою вірність традиціям компартійно-
радянської науки не сподобилася стати інтелектуальним флаг-
маном незалежної України.
Таких історій, як я вам розповів при цій нагоді, в історії
ВУАН і АН УРСР—НАНУ напевно дуже багато. Серед них чима-
ло й набагато печальніших. І тому, як науковець, я волів би, щоб
НАНУ як продовжувачка традицій АН УРСР, заснованої 1934 ро-
ку, зазнала кардинальних системних змін або і взагалі зійшла з
наукової сцени.
Натомість годилося б відродити традиції ВУАН з ураху-
ванням досвіду академій наук розвинутих країн світу. Можливо,
що саме це стане поштовхом для успішного розвою української
науки.
✍ 496 ✍
✍
ДО ПИТАННЯ ПРО УКРАЇНСЬКУ
ІНТЕЛІҐЕНЦІЮ
Ось і Роксана Харчук туди ж: українська інтеліґенція… Ну,
ніяк не можемо ми вилізти з російсько-радянської парадигми уяв-
лень про інтелектуальну частину су-спільства.
Якось мене вчарувало, коли я написав щось про українсь-
ких інтелектуалів, і одна особа (кандидат наук!) з України образи-
лася на мене, категорично заявивши, що вона — не інтелектуал,
а інтеліґент. З погляду тієї особи, інтелектуали — це ґенії від на-
уки, а вона — лише представник інтеліґенції і хоче в цій катеґорії
й залишатися. Байдуже, що інтелектуалами в розвинутих країнах
світу називають усіх людей розумової праці, тобто тієї сфери лю-
дської діяльності, де головним інструментом є інтелект.
Так ситуація спонукала мене писати на цю тему окремо,
доводячи, що інтеліґенція — явище російського імперського
крою. Пригадую, як на мене тоді насипалися різні коментатори.
Хтось активно доводив, що поняття інтеліґенція ввів ув обіг поль-
ський автор і що це не зовсім чи зовсім не російське явище. Дар-
ма, що на той час Польща входила до складу Російської імперії і
що російська думка панувала в польському науковому й культур-
ному середовищі.
Особисто я активно послуговуюся поняттями «українські
інтелектуали», «українська інтелектуальна еліта» і под. Але мої
колеги в Україні ніяк не можуть відірватися від російсько-радян-
ської традиції й навіть намагаються утримати поняття «інтеліґен-
ція» в ужитку. Як на мене, це є одним із тих тягарів, які зава-
жають піднесеннюю української наукової, освітньої, літературної,
мистецької думки на новий рівень розвитку, залишаючи українсь-
ких інтелектуалів як людей творчої, розумової праці на рівні, виз-
наченому для них компартійно-радянською системою координат.
✍ 497 ✍
✍
ДО ПИТАННЯ ПРО ІСТОРИЧНУ ТРАДИЦІЮ
ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ
Запис історика Володимира В’ятровича являє собою
квінтесенцію сучасного розуміння проблем українського держа-
вотворення. Мимоволі воно перегукується із московитськими уя-
вленнями про нездатність українців до державотворення взагалі
чи про бездержавність української нації.
Можна погодитися з тезою В. В‘ятровича, що «віки чужої
влади виховали в українців стійке несприйняття будь-якої вла-
ди», якщо виходити з факту, що після «возз‘єднання» України з
Росією, а особливо — від часу проголошення Петром І Російської
імперії, Україна справді втратила свою державність і відтак не
мала можливості будувати державу в сучасному розумінні дер-
жави і державного права.
Справа в тому, держава у теперішньому розумінні понят-
тя «держава» виникла якраз у той період, коли Україна втратила
свою суб’єктність, і сформувалася якраз у той період, коли Укра-
їна своєї державності не мала. Отже, Україна пропустила цей пе-
ріод сучасного державотворення, і ми не знаємо, яким був би цей
досвід, якби вона свій шанс мала.
Україна такого шансу не мала, і це добре такою ж мірою,
як і погано. Погано — тому, що брак державотворчого досвіду ос-
танніх пари сотень літ робить Україну «білою вороною» у світо-
вому співтоваристві, з одного боку, а громадян України ґенетич-
ними ненависниками будь-якої влади — з другого. І це — те, що
впадає у вічі кожному історикові, соціологові, політологові чи
будь-кому іншому.
Українська «бездержавність» чи «нездатність до держа-
вотворення» з погляду сучасної теорії держави і державного пра-
ва (особливо в російсько-радянській її інтерпретації) справді ски-
дається на нонсенс, нісенітницю. Можливо, тому її й намагають-
ся пояснити тривалим колоніальним, підневільним статусом.
✍ 498 ✍
З такою думкою можна було б погодитися, якби не два
моменти. По-перше, є країни, які так само довго, як і Україна, бу-
ли підневільними, але це не перешкодило їхньому державотвор-
чому процесові. По-друге, задовго до того, як стати частиною Ро-
сійської імперії, Русь-Україна була однією з найпотужніших країн
Європи, тобто мала свою суб’єктність, «державність».
Я свідомо беру слово «державність» у лапки і кажу: немає
лиха без добра. Очевидно, на те був Божий промисел, щоб Ук-
раїна обминула чи перескочила через історичний період, коли
держава пройшла усі етапи розвитку як інструмент контролю над
громадянами, обмеження їхніх прав і свобод, щоб дійти свого до-
вершення в авторитаризмі й тоталітаризмі.
Ображений на мене Володимир Ткачук справедливо вва-
жає, що все краще в українській державності було до Богдана
Хмельницького, з якого, власне, й починаються спроби державо-
творення в сучасному розумінні державності.
Іван Мазепа мав більше часу й можливостей, але і йому
державотворення не пішло. І не стільки тому, що, як і Хмельни-
цький, Мазепа був пов‘язаний з Москвою, скільки тому, що і істо-
рична, і ґенетична пам‘ять українців була заземлена в інший лад
і в інший спосіб урядування.
Суспільний устрій та спосіб урядування, які супроводжу-
вали нове державотворення, суперечили традиціям і звичаям
русів-українців і були орґанічно для нас неприйнятні. Розколена
на три частини, Русь-Україна не могла відстояти себе, і, мабуть,
тому підсвідомо вибрала собі підневільний спосіб виживання.
Щоб скласти уявлення про устрій, особливості урядуван-
ня та закони, за якими жила Русь-Україна до утворення держав у
су-часному розумінні, раджу вам книжку професора Миколи Чу-
батого «Огляд історії українського права», яку я видав ще 1994
року у співпраці з Українським Вільним Університетом.
Той факт, що «сто років тому під час революції, позбув-

шись царського гніту, вони (українці. — В. І.) взялися будувати
утопічне безкласове суспільство», свідчить про популярність со-
ціалістичних ідей наприкінці 19-го — на початку 20-го століття.
«Соціал-демократія — занадто широкий рух для того, щоб укра-
їнська нація могла обійтися без нього», — вважала Леся Укра-
їнка.
Проблема була лише в тому, що українські соціалісти не
сприйняли західний варіант соціал-демократії, а піддалися впли-
вові російського, який на час Жовтневого перевороту виродився
✍ 499 ✍
в тоталітарний більшовизм, що уже не мав нічого спільного із со-
ціал-демократією. Тому Швеція змогла побудувати соціалізм, а
СРСР — ні.
Зверніть увагу на те, що соціалістично орієнтована УНР і
за Центральної Ради, і за Директорії протрималася недовго. Ще
менше протримався гетьманат Скоропадського, який був втечею
від соціалістичної ідеї, але не став поверненням до козацьких
традицій і звичаїв, оскільки також звіряв свій час з кремлівськими
курантами.
Пан В‘ятрович зауважує, що сто років тому були популяр-
ними «навіть анархістські ідеї». Чому «навіть»? Я не був би та-
ким скептичним до анархізму, оскільки практичний прояв його са-
ме в Україні є не випадковим, а закономірним і досить успішним:
Нестор Махно утримував свою владу набагато довше, ніж Гру-
шевський, Скоропадський, Винниченко та Петлюра.
Нас привчили сприймати і тлумачити анархізм як негатив-
не явище, як ідеолоґію хаосу, безладу і безвладдя. Досвід Махна
засвідчує, що це не зовсім так, ба навіть — це не так.
Анархізм був загрозою державності, як вона склалася між
17-м і 20-м століттями. Тому ще царат переслідував теоретиків
анархізму, а більшовизм мусив знищити махновщину як практич-
не підтвердження продуктивності анархічної ідеї і як типове укра-
їнське явище. Тільки через десятки років радянські комуністи у
своїй програмі побудови комунізму запишуть «відмирання держа-
ви», за яке боролися й борються анархісти, але вона так і не від-
мерла.
Зверніть увагу на те, що серед найвидатніших теоретиків
анархізму були нащадки старовинних українських шляхетних
(аристократичних) родів, і це не випадково. Їхня родова, ґенетич-
на пам‘ять напевно зберегла те, що було засадничим для суспі-
льного ладу та урядування наших далеких предків, для яких
щось подібне до анархії було матір‘ю порядку.
Звичайно, анархізм як сучасна ідеолоґія — не зовсім те,
на чому грунтувалися і до чого зводилися наші традиції й звичаї.
Але філософія анархізму підказує нам, що дає підстави називати
нас «бездержавною нацією», чому нам так важко дається «дер-
жавотворення» за чужими лекалами і чому ми так не любимо
будь-яку владу.
Ось тому нам і «не вдалося вибудувати стійкої суспільної
ієрархії, а відтак і ефективного державного механізму», за яким
так побивається В. В‘ятрович.
✍ 500 ✍
Щоб нам не довелося платити дорогу ціну «поверенням в
ярмо чужої влади», очевидно, маємо здійснити системні зміни і
вирватися із радянської системи координат, в яку нас загнав ав-
торитарно-тоталітарний російський більшовизм.
Системна українізація, відродження національних тради-
цій і звичаїв, формування україноцентричної національної ідео-
лоґії, створення націоналістичних партій консервативного, тради-
ціоналістського й анархічного напрямків тощо — це все, що до-
корінно змінить життя українського суспільства і перетворить Ук-
раїну на піонера постдержавного чи постдержавницького соціа-
льного розвитку.
Проблема лише в тому, що українська інтелектуальна елі-
та не поспішає прокинутися і впритул зайнятися підготовкою ук-
раїнського суспільства до системних змін. Затягування цього,
відволікання на різного роду ситуативні реформи несуть у собі
загрозу на цей раз остаточного «повернення в ярмо чужої вла-
ди», а відтак і зникнення з карти світу України та українців. Наша
культура зависає над цивілізаційною прірвою.
✍ 501 ✍
✍
ТРАДИЦІЇ БІЛЬШОВИЗМУ В НАУЦІ Й
НАВКОЛО НАУКИ
Професора Валерія Бебика уже вдруге поспіль висунуто
на здобуття Шевченківської премії в царині телевізійної публі-
цистики за цикл його нетрадиційних телепередач, присвячених
ґенезові української культури.
Йдеться про ту ділянку і той зріз культури, на які Московія
витрачає шалені кошти і задіюючи численні людські ресурси. Ук-
раїна тут явно плентається позаду, і В. Бебик є чи не єдиним, хто
системно і систематично обробляє цю ниву.
З ним можна погоджуватися чи не погоджуватися, але
вже за те, що він зайнявся цією тематикою, він заслуговує заохо-
чення.
Я не беруся тут захищати пана професора по суті його
студій, бо для того, щоб погодитися з ним чи заперечити йому,
треба було б перелопатити той масив інформації, яким скори-
стався він. Саме такого підходу має додержувати критик, який
береться оцінювати зроблене з наукового погляду.
На жаль, про цей засадничий принцип хоч науки, хоч
телевізійної критики чомусь не думають люди, які нічтоже сумня-
шеся записали доктора наук у псевдовчені, а сферу його інтере-
сів нарекли псевдонаукою.
Одним із найзапекліших опонентів, ба навіть обвинувачу-
вачів професора Бебика виступає фізик-теоретик Сергій Шара-
пов, і це при тому, що фізика взагалі не має жодного стосунку до
того, чим займається В. Бебик.
Мене не перестає вчаровувати Шараповська боротьба із
псевдонаукою і псевдовченими взагалі. Найпечальніше тут у то-
му, що методи боротьби цього фізика-теоретика надзвичайно
далекі від науки, зате дуже нагадують щось вельми знайоме.
Що?
Один мудрий чоловік на ім‘я Броніслав Фастівець влучно
✍ 502 ✍
відповідає на моє «що?»: «А чому це "наукове співтовариство"
бореться з "профанацією і псевдонаукою" не засобами наукових
досліджень, а за рецептами більшовицько-капеесесівської полі-
тичної демагогії на зразок серпневої сесії ВАСГНІЛ 1948 року, іґ-
норуючи при цьому здобутки світової науки у галузі дослідження
генезису етнокультур??».
Може це і є поясненням того, що С. Шарапов і дехто з
його симпатиків поводяться тут як звичайнісінькі базарні баби?
Що тут скажеш, коли он фізик Анатолій Іванов прямо за-
прошує фізика Шарапова та його колег-фізиків до дискусії з пи-
тань, що цілком відносяться до їхнього фаху, але і в цьому разі
їм бракує сміливості вступити в дискусію (нам цікаво було б
поспостерігати за процесом пошуку істини), і вони знову ж роз-
махують тим же більшовицьким ломом.
Оцей совковий бандитизм від імені начебто офіційної нау-
ки заважає нам набагато більше, ніж наукові помилки усіх псев-
донауковців разом узятих.
У цій какофонії, яку влаштовують семиділухи від фізики-
математики навколо історичних, етнокультурних і навіть мово-
знавчих проблем, часом чуємо й голос журналістів, які сприйма-
ють на віру цей лемент і не вникають у суть цього базарування.
Прикметно, що ці всі борці із псевдонаукою піддають ни-
щівній голобельній критиці саме україноцентричні спроби загля-
нути в глибини тисячоліть у пошуках нашого коріння. Чомусь їх
не обурює те, що український інформаційний простір буквально
накрило цунамі російських телевізійних, онлайнових і друкованих
матеріалів, з яких складається враження, буцімто до Потопу
увесь світ був суцільний «русскій мір».
Безумовно, те, що робить Валерій Бебик, потребує серйо-
зного осмислення, тобто аналізу й оцінки. При цьому не забувай-
мо, що йдеться про телевізійну публіцистику, яку некоректно
сприймати як науку: публіцистика має право виходити за межі
суто наукових поглядів.
Разом з тим, і тематика, і предмет публіцистичних інтере-
сів професора Бебика повинні привернути увагу й науковців. Але
не фізиків-математиків із совковою упередженістю, а україно-
центричних і озброєних сучасною методолоґією фахівців з пра-
давньої історії, культури, етнології та інших галузей науки.
✍ 503 ✍
✍
ЧИ МОЖНА «ЗМІНИТИ СИСТЕМУ»,
НЕ ВДАЮЧИСЬ ДО СИСТЕМНИХ ЗМІН?
«Суспільна Система» — далеко не перший і напевно не
останній проект «зміни системи», який активно експлуатує ідею
«народовладдя», не обгрунтовуючи при цьому його системотвор-
чий потенціал, але штучно ув‘язуючи його з Майданом і Револю-
цією Гідності, під час яких навіть не декларувалася ідея «зміни
системи» і тим більше — ідея системних змін.
Неосмислене запозичення чужих ідей і концепцій без на-
лежної теоретико-методологічної підготовки неминуче зводить
нанівець будь-які благі наміри й дискредитують саму ідею сис-
темних змін.
Максистсько-ленінська філософія наказала довго жити,
але філософію взагалі й логіку зокрема ніхто не відміняв. Спів-
відношення загального і окремого, цілого і частини, системи і
підстстеми тощо продовжують допомагати нам розуміти й осмис-
лювати природу речей, а відтак вибудовувати тривкі теорії, кон-
цепції, моделі.
Нехтування цими знаннями якраз і є причиною спроб си-
туативними методами розв‘язувати системні завдання, а обгово-
рення фактично перетворювати на демагоґію.
Кожен із нас напевно володіє якимось пакетом таланту,
освіти й досвіду для ефективного виконання відповідних завдань.
Там, де закінчується компетенція одного з нас, починається ком-
петенція іншого. Об‘єднуючи свої потенціали, ми стаємо потуж-
ною силою, здатною вершити великі справи.
Однією з ґрандіозних справ, яку нам належить здійснити,
є системні зміни в Україні, тобто перехід від авторитарно-тоталі-
тарного устрою та адміністративно-командного урядування до
суспільного ладу й способу урядування, заснованих на націона-
льних традиціях і звичаях.
Активно мусоване «народовладдя» є лише одним із спо-
✍ 504 ✍
собів урядування, тобто лише частиною другого (не першого!)
порядку в системі урядування, яке, своєю чергою, є підсистемою
суспільного устрою/ладу/порядку як системи.
Хай буде відомо промоуторам ідеї «народовладдя», що
власне й поняття «народовладдя» є витвором компартійно-радя-
нської ідеології. Його ідея була втілена більшовиками через лені-
нське гасло «Вся влада — радам!». Що з цього вийшло в умовах
авторитарно-тоталітарного устрою, опертого на «диктатуру про-
летаріату» й «демократичний централізм», підтверджує сімде-
сятип’ятирічний досвід СРСР.
Що з цього виходить у пострадянськиму просторі, прекра-
сно демонструє чвертьстолітній досвід усе ще радянської Украї-
ни.
У цьому історичному контексті будь-які розмови про на-
родовладдя без навіть натяку на устроєві зміни, не кажучи вже
про піднесення рівня національної свідомості й громадянської
зрілості/відповідальності суспільства, приречені бути лише дема-
ґоґією.
Справді-бо, навіть відклавши вбік тему суспільного ладу,
про яке народовладдя може йти мова взагалі, якщо більшість у
суспільстві складають ті, кого ми тепер називаємо «какаяраз-
ніца» і хто демонструє цілковиту громадянську безвідповідаль-
ність. Народовладдя можливе лише у національно свідомому й
громадянськи відповідальному суспільстві.
І як цю проблему можна залагодити, якщо цих засадничих
речей не розуміє чи не хоче розуміти як політична, так і — що пе-
чальніше — інтелектуальна еліта України, я не знаю.
Є ще одна проблема, тісно пов‘язана з обговорюваною

темою і симптоматична щодо всього суспільства, а отже і щодо
кращої частини українського суспільства, тобто тих, хто покли-
каний бути прикладом і вести за собою. Йдеться про подвійні
стандарти та подвійну мораль що зазвичай нівелюють, зводять
на пси найблагородніші ідеї.
Відстежуючи народження й розвиток ідеї «зміни системи»
чи «зміни політичної системи», ви звернете увагу не на еволюцію
самої ідеї у її взаємозв‘язку з явищами вищого і нижчого порядку.
Як уже було сказано вище, ця ідея в контексті системних змін так
і не проявилася.
Впадає в око інше: метаморфози з намаганнями авторів і
носіїв ідеї «зміни системи» чи «зміни політичної системи» при-
лаштувати дитя своїх теоретичних і методичних напрацювань.
✍ 505 ✍
Кому тільки вони не пропонували ці напрацювання! Автори й но-
сії ідеї пробували сторгуватися, мабуть, з представниками усіх
політичних спектрів в Україні сущих.
Нічого з того так і не вийшло. Ідея і пропоновані способи її
втілення не зацікавили ні великі, ні малі, ні стартові політичні си-
ли. Але окремі елементи напрацювань наших теоретиків так чи
інакше проявилися в програмах і «нових курсах» навіть таких
потужних партій, які могли б оплатити цілком ориґінальну роз-
робку. Звісно, без посилання на авторів ідеї. Так само, як і самі
автори, запозичуючи щось ув інших, не вважають неетичним чи
аморальним цупити щось ув інших.
Справді-бо, навіщо визнавати чийсь пріоритет чи автор-
ство, коли можна пристосувати під свої уявлення або перекру-
тити-переінакшити. І дарма, що риторика й суперечності в поня-
тійно-катеґоріальному апараті видають несамостійність мислите-
льного результату.
Такий-от прояв подвійних стандартів, подвійної моралі не
тільки вихолощує зміст, а й спричинює дискредитацію самої ідеї
системних змін.
Ідейна й ідеолоґічна неохайність ідеолоґів «зміни [політич-
ної] системи» обростає й іншими поступками перед совістю, але
це вже тема й іншої розмови.
Ви всі бачите, наскільки совковою залишається «українсь-
ка інтеліґенція», наскільки безнадійно відстають від викликів часу
українські суспільні науки і наскільки наукова недоброчесність за-
лежить від тотальної корумпованості усього суспільства.
Між ідеєю системних змін і Майданами з Революцією Гід-

ності на десерт зв‘язок таки є, і це — причинно-наслідковий зв’я-
зок. На час набуття незалежності України першим, над чим мала
замислитися українська інтелектуальна й політична еліти, мала
стати ідея системних змін. Звісно, що компартійно-радянській но-
менклатурі жодні системні зміни не були потрібні. Тому вона й
зробила все, щоб зберегти статус-кво і трансформуватися в олі-
ґархат.
На превеликий жаль, ідеєю системних змін не перейня-
лися й національно-демократичні сили. Ні НРУ, ні новостворені
партії, ні бодай один із їхніх лідерів (зокрема, й дисидентів) —
ніхто не виступив з ініціативою системних змін в Україні.
Була невелика група ентузіастів, до якої входили декілька
рухівців, декілька представників «демократичної платформи» в
КПРС, а також чимало політично незаангажованих, безпартійних
✍ 506 ✍
фахівців (серед останніх був і я), яка обговорювала тему систем-
них змін і просувала в суспільство ідею скликання Установчих
зборів.
Ішов 1990-й рік. Україна проголосила Декларацію про
державний суверенітет, і був сприятлливий час для того, щоб по-
думати над тим, яким шляхом мала б піти суверенна Україна.
«Група 239» (фракція комуністів у ВРУ) не могла бути на-
шим союзником апріорі. Ми покладали надію на підтримку «На-
родної ради» (фракції НРУ). «Не на часі», — сказали мені під час
розмов Юхновський, Лук’яненко, Павличко, Драч...
Деякі рухівці вважали, що раз ми, безпартійні, не з ними,
то проти них. Тому влітку 1990 року мені завадили обратися у
ВРУ комуністи. Рухівці могли б допомогти, але не допомогли, ви-
ступивши ситуативними союзниками комуністів. Відтоді ми не раз
пересвідчилися, що радянський устрій їх цілком влаштовує: жод-
на з партій, які вийшли з НРУ, у своїй програмі не задекларувала
ідею системних змін.
Отже, шанс дати старт системним змінам на початку не-
залежності не було використано.
«Україна без Кучми», а потім і Майдан 2004 року з Пома-
ранчевою революцією були наслідком того, що Україна не здій-
снила системних змін. Ті події водночас давали другий шанс для
системних змін, і суспільство сподівалося, що Ющенко зініціює
їх. Але Ющенко не виконав навіть того, що наобіцяв. Як свідчить
Рибачук, він і не думав змінювати систему.
Майдан 2013–2014 року, відомий як ЄвроМайдан/Рево-
люція Гідності, був передусім наслідком нереалізованості попе-
редніх можливостей для системних змін. Водночас цей Майдан
був ще одним, уже третім шансом, яким Україна не скористалася
— ні для початку системних змін, ні для «перезавантаження вла-
ди».
Тому в «Суспільній Системі» лукавлять, коли виводять
свою ідею «зміни системи» з традиції ЄвроМайдану та Революції
Гідності. Уже самі означення стояння на Майдані 2013–2014 року
показують, що цей Майдан не мав нічого спільного ні із «зміною
системи», ні тим більше — із системними змінами.
Я досить уважно відстежував перебіг подій на Майдані, і
відтак не пригадую жодного виступу зі сцени і жодної публікації
чи інтерв‘ю бодай когось із лідерів Майдану, хто озвучив би саму
ідею системних змін. Навіть «зміна системи» у риториці майда-
нівців не відстежується.
✍ 507 ✍
Правда, у ЗМІ чи в інтернеті проявився один із майданів-
ців, який стверджував, що він був членом Ради Майдану і що ця
Рада буцімто випрацьовувала якийсь програмний документ. На-
разі мені не відомо, чи фігурує там «зміна системи» хоча б но-
мінально, хай навіть у ситуативному розумінні.
Тим часом поняття «зміна [політичної] системи» та «наро-
довладдя» стають частиною політичної тріскотні президентської
кампанії, яка вже нараховує рекордну кількість тих, хто має намір
висувати (або вже й висунули) свої кандидатури на посаду пре-
зидента України. Жонглюючи словами, вони, правда, не пропо-
нують своїх концепцій системних змін. Яку конструктивну кон-
цепцію може запропонувати той, хто не бачить відмінностей між
змістами понять «система», «системний» і «систематичний»?
Найбільшою активністю в цьому відношенні проявилася
Ю. Тимошенко, орґанізувавши цілу низку форумів із брендом
«Новий курс». І що ж там нового? Еклектичний набір запозичених
ідей (зокрема, й у нас), перекрученої й перебріханої риторики та
штампів (зокрема, і з використанням поняття «система»). На си-
стемні зміни немає й натяку.
Зараз аж надто часто й багато виступають перед різними
досить людними аудиторіями П. Порошенко, О. Ляшко та інші
учасники майбутніх президентських перегонів, що фактично вже
почалися. Ну, звісно ж, поняття «система» і часом «зміна си-
стеми» не сходять з їхніх язиків. Але системні зміни вони навіть
ініціювати не обіцяють.
Третій Майдан навряд чи можливий, і не тільки тому, що

суспільство втомилося від «революцій, бунтів і повстань» (В. Си-
моненко). Він навряд чи можливий передусім тому, що ця форма
соціальних трансформацій уже давно себе вичерпала. Отож
навіть якщо цей Майдан і станеться, системні зміни також не бу-
дуть у центрі його увагу, навіть за умови, що знайдеться хтось
такий, хто озвучить концепцію системних змін з його сцени.
Ідея, а тим паче концепція системних змін — це не пред-
мет для майданно-мітингових подій. Це — предмет для серйоз-
них передусім інтелектуальних розмислів та обговорень, а потім
для просування в політикум і аж потім — через ЗМІ — у широкі
маси українського суспільства. І саме над цим нам і треба пра-
цювати.
✍ 508 ✍
✍
ВІДПОВІДЬ МИХАЙЛОВІ НАЄНКОВІ
Михайле, дві «дрібнички» бентежать мене у контексті тво-
го запису стосовно Олеся Гонччара.
Перша: якби названий у твоєму тексті Ватченко не впіз-
нав себе в одному з персонажів «Собору» і не вилив публічно
свою особисту образу на Гончара, можливо, що «прогресивний
канадійський українець» (сиріч не такий уже й «буржуазний на-
ціоналіст») Патро Волиняк не спричинився б до потужної під-
тримки з боку української діаспори, а Євген Сверстюк не сподо-
бився б на «”Собор” у риштованні», і Олесь Терентійович став би
лауреатом чергової премії.
Стверджую це, маючи низку резонів. Скажу тут про один
із них. У пік своєї опали (здається, це був 1973 рік) Гончар пару
годин вигулював мене на бульварі Шевченка (одно із його місць
для прогулянок). Я просто трапився йому під руку, і відтак він ме-
не розпитував, а я щось йому відповідав, а більше був слухачем
його роздумів уголос. Так-от, з тієї розмови зовсім не випливало,
що опала похитнула ідейні переконання Гончара.
Ортодоксальність Гончара була однією з причин того, що
у нього не склалися стосунки із зятем Юрієм Покальчуком, але
про це хай розкаже Гончарева дочка Людмила.
Друге: ідейні переконання Гончара похитнулися майже
через два десятиліття, і то не через те, що КПРС тріщала по
швах і тисячі «переконаних комуністів» залишали її лави практи-
чно від середини 80-х, а тому, що до цього спонукав учинок його
онуки Лесі, яка була учасницею «Революції на граніті» у другій
половині 1990 року і до повного колапсу СРСР залишалося мен-
ше року.
Я не знаю, коли Гончар зробив запис у своєму щоден-
нику, процитований у твоєму тексті. Лукавив Олесь Терентійович
— не так перед читачами, як перед самим собою. Приклад Анто-
ненка-Давидовича, а особливо — Руденка (який за головування
✍ 509 ✍
Гончара в СПУ був навіть секретарем письменницького партко-
му), на жаль, був не для Гончара.
Прошу не сприймати мій коментар як прояв ненависті до
класика української радянської літератури. Пишу лише для того,
щоб ми не продовжували творити з нього кумира, а об‘єктивно
ставилися до нього як до явища радянської дійсності. Це стане
очищенням і нашим, і всього українського суспільства, а отже —
відкриє перспективу для руху вперед.
Михайле, політику я не зачіпаю. Йдеться про ідеолоґію,

про світогляд... Гончара я шаную як чудового стиліста. Що сто-
сується «романної фактури» й стилістики, то мені давно кортить
побачити оригінал «Прапороносців» з редакторськими правками
Юрія Яновського. Люди, які краєм ока бачили той рукопис, ствер-
джували, що Яновський по суті переписав роман. Цей рукопис із
правками Яновського був би безцінним скарбом для дослідників
— літературознавців і теоретиків редакторської майстерності.
Від учасника письменницької наради 1947 року і одного з
колишніх партійних вождів СПУ я чув інакшу історію із згадкою
про Сталіна, який, щойно почувши про «Прапороносці» від Кага-
новича, тут же розпорядився видати Гончареві Сталінську пре-
мію.
…Про Колиму чи Нар‘янмар не йшлося, але Забайкалля
мені обіцяли…
✍ 510 ✍
✍
БОЛЮЧЕ СЛОВО ПРО ЄВГЕНА
СВЕРСТЮКА
Вадим Смогитель боляче ударив по пам‘яті Євгена Свер-
стюка… І тут же йому нагадали коментатори, що про покійників
так не годиться...
В мою пам‘ять Є. Сверстюк увійшов із «”Собором” у риш-
тованні». Відтак я стежив за його публікаціями... А близько запіз-
натися з Сверстюком довелося на початку 90-х, коли доля звела
нас у Вищій Церковній Раді УАПЦ. Нас було троє цивільних у тій
Раді: Сверстюк, Головатий і я.
На той час Є. Сверстюк уже видавав газету «Наша віра»,
яку пан Смогитель вважає «подарунком» Сверстюкові від спец-
служб. Не знаю.
Газета була й залишається після смерті Сверстюка про-
стеньким виданням на рівні слабенької райгазети періоду зас-
тою. Ця газета завжди була збитковим виданням і ніколи не при-
носила Сверстюкові ні слави, ні «баришів». Отже, я не розглядав
би її як щось таке подароване Сверстюкові для зарібку й само-
утвердження — він і поза цим був самодостатньою особистістю.
А от у контексті нинішніх подій в українському суспільному
житті, пов‘язаному із виборюванням нашого права за свою пра-
вославну церкву варто було б оглянутися на позицію Євгена
Сверстюка й заснованої ним газети «Наша віра».
Владика Ігор Ісіченко — чи не єдиний із присутніх тут ак-
тивних діячів згаданої мною ВЦР УАПЦ — може підтвердити, що
пан Сверстюк не проявляв особливої активності в обороні стано-
вища УАПЦ, яка після смерті патріарха Мстислава переживала
дуже важкий період виживання.
То був час, коли розгорнулася боротьба за створення
єдиної помісної української православної церкви, і редагована
Сверстюком «Наша віра» могла стати платформою для дискусій і
пошуків. Але не стала...
✍ 511 ✍
Є. Сверстюк формував ідейно-тематичне спрямування
«Нашої віри» як суто реліґійне видання просвітницького харак-
теру, уникаючи будь-яких дискусій міжконфесійного характеру.
Коли УАПЦ, членом ВЦР якої Сверстюк був, добивалася
в суді відновлення своєї втраченої реєстрації, коли патріарх Ди-
митрій закликав предстоятелів УПЦ КП й УПЦ МП зійтися разом,
погамувати свої амбіції, скликати об‘єднавчий собор і обрати
предстоятеля єдиної помісної православної церкви, як оце ста-
лося тепер з ініціативи Вселенського Патріархату, Сверстюк ста-
рався не проявляти свою позицію.
Скромного, стриманого на слово, набожного Сверстюка я
надто рідко бачив у позацерковному середовищі, і тому поясню-
вав для себе його суспільну позицію переважно його філософ-
ським бекґраундом, в усьому іншому щодо оцінки Сверстюка як
явища довіряючись думкам наших спільних знайомих і колег, які
знали його краще.
Отож мені не випадає категорично висловлюватися про
Сверстюка як особистість. Тому мене й заскочив цей болючий
текст гострого на слово Вадима Смогителя, який ув емоційному
запалі часом може дозволити собі сказати й зайвого.
✍ 512 ✍
✍
МІШЕЛЬ ТЕРЕЩЕНКО ЯК ЯВИЩЕ
УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ
1. Мішель Терещенко — онук Михайла Терещенка

Постать Михайла Івановича Терещенка, безумовно, за-
слуговує уважного вивчення й популяризації. Дуже приємно, що
його онук Мішель Терещенко написав цю книжку. Мені прикро,
що ні сам автор, ні редактор книжки не подумали про те, щоб
дати їй назву з позитивним зарядом.
«Перший оліґарх» — найневдаліше означення, яке можна
припасувати до М. Терещенка. Так, він був оліґархом, але це не є
тією чеснотою, на якій варто було б фокусувати увагу. Адже олі-
ґархія — це зрощення капіталу і влади, а отже і живильний ґрунт
для корупції. Оліґархія, відтак, ніколи не була позитивним фактом
і фактором. Очевидно, що годилося б привернути увагу читачів
заголовком до меценатства чи інших його заслуг перед Ук-
раїною.
Перед тим, як кадидатувати на посаду президента Украї-
ни, Мішель Терещенко й презентував цю книжку, сподіваючись,
що саме ця книжка допоможе йому подолати перегони. Хоч за-
пис і дуже поганий, дещо можна почути з того, що говорить М.
Терещенко про свого діда. Два дражливі епізоди, якими хизуєть-
ся пан Терещенко, ріжуть мені вуха.
Перший: історично, безумовно, цікавим є факт, що Миха-
йло Терещенко був батьком європейських офшорів. З огляду на
те, як це явище розвивалося і чим воно стало тепер, хвалитися
тут нічим. У сучасному контексті цей епізод грає як проти М. Те-
рещенка старшого, так і проти М. Терещенка молодшого.
Другий: історія з російським громадянством. Так, як її по-
дає у своєму виступі пан Мішель, підтверджується думка, що йо-
✍ 513 ✍
го дід Михайло був таки налаштований проросійськи і україно-
фільства не проявляв. У сучасному контексті цей епізод також
грає не на користь М. Терещенка старшого, і тим більше — М.
Терещенка молодшого.
Обидва названі вище епізоди, як і заголовок книжки, про
який сказано вище і який автор продовжує цілком усвідомлено
захищати, підводять мене до невтішних висновків:
1. Мішелю Терещенкові явно бракує аналітичного мис-
лення, достатнього для усвідомлення і осмислення фактів, подій
і явищ в історичному та/чи політичному контексті.
2. Цілком можливо, що серед літературних помічників та
редакторів Мішеля Терещенка є люди, які свідомо чи несвідомо
підставляють і дискредитують його.
Як би там не було, але книжка «Перший оліґарх» може ві-
діграти зовсім не ту роль, на яку розраховує пан Терещенко у
своїх президентських амбіціях.
Прикметно, що ні М. Терещенко, ні його дружина Olena
Terestchenko, яка є серед моїх друзів, не йдуть на спілкування в
приваті, хоч мені є що сказати йому в непублічному просторі.
2. Кінець президентських амбіцій Мішеля

Терещенка
Судячи із звернення до друзів і співвітчизників, Мішель
Терещенко усвідомив, що “шанси перемогти на президентських
виборах з ресурсом та орґанізаційною структурою”, яку він із сво-
їми прихильниками “за ці два місяці спромоглися побудувати”, у
нього нікчемні.
Це було очевидним від самого початку. Отже, можна було
і не рипатися, хоч багато українців і бачили в панові Терещенкові
людину європейського виховання, європейської культури і неко-
румповану.
Щойно після прес-конференції 1 жовтня 2018 року, на якій
М. Терещенко оголосив, що він резиґнує с посади глухівського мі-
ського голови і має намір балотуватися на президента (див.:
youtu.be/hbnh3Mu7UAk), я привітав пана Терещенка листом у
приват. У цьому листі, зокрема, було написано:
“Щойно прослухав Вашу прес-конференцію (мене трохи
занепокоїло, що її орґанізувало для Вас російське інформаційне
аґентство, але, на жаль, Ви — не єдині, хто користується його по-
слугами). Вона справила на мене приємне враження.
✍ 514 ✍
Шкода мені, що не склалося у Вас у Глухові так, як того
хотілося б. Як уродженець Сумщини, я уявляю собі, що і як там
робиться. 1994 року комуністи зробили все, щоб завадити мені
балотуватися до Верховної Ради. (До речі, мій батько навчався у
Глухівському учительському інституті.)
Як довголітній прибічних системних змін в Україні, щиро
вітаю Ваш намір кандидувати на посаду президента України за-
ради зміни системи. Ще влітку 1990 року я мав намір бало-
туватися до Верховної Ради саме з ідеєю таких змін, і це було
причиною того, що мені перешкодили навіть зареєструватися
кандидатом.
Ідея системних змін залишається в центрі моєї уваги як
ученого. Я і мої однодумці працюємо над концепцією, яка на сьо-
годні викристалізувалася в кілька проектів.
Кожному з наших проектів присвячено окрему сторінку на
Фейсбуці. Посилання на ці сторінки я надіслав Вам раніше.
Сподіваюся, що ці проекти зацікавлять Вас при випрацю-
ванні своєї програми. Відтак ми раді будемо співпраці.
Сьогодні додаю посилання на один із засадничо важли-
вих для мене текстів, який окреслює ідеологію мого бачення си-
стемних змін.
Як і Ви, я — нащадок старовинного козацького старшин-
ського (і дворянського також) роду. Думаю, цей фактор може ста-
ти важливим чинником для взаємопорозуміння”.
Це був лист, із якого потенційний претендент на прези-
дентську булаву уперше довідувався про нашу ідею системних
змін. У постскриптумі було застереження:
“Ми не підтримуємо будь-які спроби ситуативного роз-
в’язання проблем України”.
У відповідь пані Олена Терещенко надіслала нам поси-
лання на документ, озаглавлений “Реформування правоохорон-
них орґанів”.
Отже, першочерговим завданням, яке поставив перед со-
бою глухівський міський голова з президентськими амбіціями, бу-
ла реформа правоохоронних орґанів, яки, очевидно, найбільшою
міроою заважали панові Терещенкови боротися з корупцією у
рідному місті своїх знаменитих предків.
Через пару днів, 4 жовтня, пані Олена сподобилася від-
гукнутися на сам лист:
“Щиро дякуємо Вам ща підтримку, лист та Вашу пропози-
цію. Ознайомимося. Щодо вибору Інтерфаксу, лише у був віль-
ний час на необхідний нам день і вони на відміну від УНІАНу чи
✍ 515 ✍
Укрінформу не саботували нам конференцію, як вже неоднора-
зово робили взаказні аїенції на замовлення влади”.
Ще через чотири дні прийшла розсилка від самого пана
Мішеля:
“Я організував штаб для моєї участі в Президентських ви-
борах. Якщо Ви, чи ваші знайомі бажаєте приєднатися до моєї
команди, то надаємо Вам контактні телефони нашого штабу…”
Про наслідки ознайомлення Терещенців з нашою концеп-
цією системних змін ми так і не довідалися. Терещенки не відгук-
нулися жодним словом. Так само не надіслали й своєї перед-
виборчої проґрами бодай у тезах.
Здається, за два місяци підготовки до передвиборної бо-
ротьби М. Терещенко так і не оприлюднив своє президентське
бачення перспектив розвитку України. Як особистості, так і тема-
тичні (їх, здається, чотири) його сторінки рясніють переважно пе-
репощуваннями і зрідка короткими ориґінальними записами при-
нагідного характеру.
Згадане вище звернення — схоже, є найдокладнішим по-
в’язаним із президентськими перегонами текстом, що його опри-
люднив М. Терещенко. З огляду на це, напрошується висновок,
що пан Терещенко вирішив не виходити на старт не тому, що за-
лишається далеко позаду інших претендентів за рейтинґом, а то-
му, що він просто не має чого запропонувати українському суспі-
льству в принципі.
Як випливає із його звернення, М. Терещенко ухопився за
ідею системних змін. Але, як уже зауважено, не зацікавився
нашою концепцією ні в тому вигляді, в якому вона уже оприлюд-
нена, ні тим більше — докладніше через непублічне спілкування.
Не запропонував він і свого бачення. Але що може в
принципі запропонувати людина, яка пару місяців тому уперше
наткнулася на саме поняття “системні зміни” і за цей час не за-
вдала собі клопоту бодай струснути повітря на цю тему?
У цьому контексті дуже дивною є теза, з якої починається
звернення пана Терещенка про те, що він мав “намір балотува-
тися у президенти України заради впровадження системних змін
у державі”, і цей намір був обґрунтований тим, що він “не бач[ить]
жодного кандидата, здатного це здійснити”.
Як можна “впроваджувати системні зміни”, якщо ти не за-
пропонував навіть у тезах своє бачення, свою концепцію систем-
них змін, та й чужою — значною мірою уже випрацюваною — не
зацікавився?
Можна сплаґіатити готову проґраму й спробувати її втіли-
✍ 516 ✍
ти в життя. Добре це чи погано, але теоретично це можливо. Од-
нак запозичення чужої ідеї чи навіть тезисно викладеної концеп-
ції ще ніколи й нікому не доводилося довести до стадії “впровад-
ження… у дердаві”.
Можливо, якби М. Терещенко серйозно зацікавився наши-
ми напрацюваннями, ми прискорили б роботу над концепцією
системних змін для України й надали б йому політолоґічну та
політтехнолоґічну допомогу — такі можливості у нас є.
Але ж “чесний і порядний Мишко Терещенко” (вислів Ва-
дима Смоґителя) зважив за краще банально умикнути, поцупити
ідею, навіть не подумавши про неможливість її використання за
браком необхідної для її реалізації теоретико-методолоґічної під-
готовки. Ні у нього самого, ні в його найближчого оточення.
Цей учинок напевно не стане уроком для М. Терещенка, а
отже — може стати кінцем і його політичних амбіцій. Не тільки на
національному, але й на місцевому рівні.
3. До чийого берега пристати?

З перебігом часу ми бачимо, що вихід книжки, на яку М.
Терещенко напевно покладав великі надії у своїх президентських
амбіціях, справді не допоміг нашому героєві ні стати відомішим в
українському суспільстві, ні — тим більше — підняти рейтинґ як
політика. Не виключено, що книжка навіть нашкодила йому.
Мій висновок про те, що Мішелю Терещенкові явно бра-
кує аналітичного мислення, достатнього для усвідомлення і ос-
мислення фактів, подій і явищ в історичному та/чи політичному
контексті, знаходить два підтвердження й на нинішньому етапі,
коли претендент зрозумів, що йому не варто навіть готуватися до
виходу на старт президентських перегонів.
Перше: як я уже сказав вище, це — те, що М. Терещенко-
ві справді немаж чого запропонувати своїм виборцям.
Ніколи, і передусім за ці останні пару місяців, пан Тере-
щенко не оприлюднив:
— своє бачення української національної ідеї;
— засади своєї ідеолоґії та якою мірою ця ідеолоґія відоб-
ражає українські національні традиції й звичаї, а відтак і споді-
вання українського народу;
— стратеґію розвитку українського суспільства та україн-
ської держави — куди він хоче привести Україну через десять,
двадцять, п’ятдесят років;
✍ 517 ✍
— задекларувавши ідею системних змін, він не пояснив
навіть, чи ці зміни передбачають зміну соціального устрою в Ук-
раїні, тобто переходу від устрою, нав’язаного російсько-імперсь-
ким та радянським пануванням, до устрою, заснованого на украї-
нських національних традиціях і звичаях;
— бачення зміни способу урядування в Україні, тобто пе-
реходу від старої радянської адміністративно-командної традиції
урядування до нової, заснованої на українських національних
традиціях і звичаях;
— думки щодо українізації України, причому не в плані ба-
нального поширення української мови, а в плані українізації сут-
нісної через повернення до українських національних традиціях і
звичаях, які включають і певні морально-етичні норми, одна із
яких — жити по совісті;
— ставлення до аґресії Росії проти України і свій план пе-
ремоги у цій культурно-цивілізаційній війні;
— свої уявлення про шляхи піднесення рівня національ-
ної свідомості й громадянської зрілості/відповідальності українсь-
кого суспільства і т. ін.
На цьому тлі заявка на “впровадження системних змін у
державі” є не більше, ніж школярство.
Друге: не дійшовши старту, але, мабуть, бажаючи зали-
шитися в політиці, М. Терещенко зупинився перед вибором — до
чийого берега пристати?
“Ознайомився з думкою пана Семена Ґлузмана та грома-
дської ініціативи “Спільно”, яки визначили прийнятних демокра-
тичних кандидатів: Анатолій Гриценко, Андрій Садовий, Свято-
слав Вакарчук, Віктор Чумак, Мішель Терещенко, Дмитро Гнап,
що заради України мають об’єднатися навколо найрейтинґовішо-
го з перелічених”, — пише пан Мішель у своєму зверненні.
Його вибір падає на Анатолія Гриценка, Святослава Вака-
рчука або Андрія Садового як таких, хто має шанс вийти у другий
тур, а отже — можливо, й перемогти. І байдуже, що там вони
пропонують, який вектор розвитку України вибирають і чи взагалі
думають про системні зміни.
Не маючи під своєю орудою, ні прихильної до себе сто-
ронньої громадсько-політичної сили, М. Терещенко не втрачає
політичних надій і продовжує “працювати над формуванням ко-
манди небайдужих людей, з якими підемо на парламентські та
місцеві вибори”.
✍ 518 ✍
Дасть Бог, хтось і підтримає… Іншша справа — чи можна
за таких підходів навіть заїкатися про “впровадження системних
змін у державі”? Відповідь на це запитання є очевидною.
Якими великими не були б заслуги предків, з їхнім істори-

чним капіталом ризиковано братися до того, до чого не маєш
свого власного таланту, знань, досвіду й стратеґічного бачення.
Таку помилку свого часу зробив Борис Скоропадський, онук геть-
мана Павла Скоропадського, якого деякі ширі патріоти-монар-
хісти хотіли бачити на українському… престолі. Слава Богу, далі
балачок діло не пішло. Тепер-от, на славі своїх предків намагає-
ться збити собі політичний капітал Мішель Терещенко.
Думаю, що не цим шляхом маємо йти. Звичайно, добре,
коли український громадський чи політичний діяч має тривке ро-
дове коріння. Але набагато важливіше, щоб він володів ще й на-
бором знань про українські національні традиції й звичаї, мав дар
системного мислення та стратеґічної візії перспектив розвитку
України.
15–17 листопада 2018 р., 3 січня 2019 р.
✍ 519 ✍
✍
КУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ: КУДИ ЙДЕМО?
“Культурна дипломатія України від МЗС” захоплено поши-
рює відеосюжет американського ютюб-каналу PassportHeavy. Ві-
деосюжет справді дуже добре змайстрований, і його активно про-
паґують на сайті bzh.life: «Американский YouTube-канал про путе-
шествия снял ролик о Киеве», — посилання на який і пода-ють
наші «культурні дипломати».
Цікаво було б довідатися, чи популяризатори цього 20-
хвилинного ролика зауважили, що автори цього майстерного ві-
део переслідують подвійну комерційну мету.
Насамкінці сюжету ви можете почути, що відеогрупа лю-
бителів мандрівок по світу аґресивно рекламує свої послуги з
фільмування таких-от відеофільмів (і бере за це $30К — $40К). Із
текстового ряду й титрів фільму не видно, щоб замовником відео
була КМДА або будь-яка українська бізнесова асоціація, турис-
тична структура тощо.
Мені впало в око, що на екрані засвітилася інформація
сумнозвісної пропаґандистсько-комерційної чи комерційно-пропа-
ґандистської структури Кремля, відома на весь світ під назвою
Sputnik. Мабуть, серед замовників відео є й інші такого роду
«бізнеси».
Напевно саме цим передусім і можна пояснити той оче-
видний факт, що видовищне панорамне 20-хвилинне відео не
має навіть натяку на український національний колорит і обминає
об‘єкти з українською державною символікою — прапором чи
гербом.
Лише мимохідь згадавши величну архітектуру древнього
Києва (навіть не натякнувши про його музеї), але чимало розпо-
відаючи про готелі й ресторани, «головний герой» найбільше
уваги приділяє індустрії розваг, зокрема — нічних клубів, увесь
час позиціонуючи себе в оточенні київських дівчат.
✍ 520 ✍
Звісно, я не маю жодних претензій до авторів фільму (во-
ни — лише виконавці замовлення) та до замовників (вони свідо-
мо ставили перед знімальною групою завдання, яке пересліду-
вало їхню мету).
Мої претензії стосуються виключно «Культурної дипло-
матії України від МЗС» (Міністерство закордонних справ
України / MFA of Ukraine) — української державної структури, під-
розділу МЗС, що бездумно поширює явно провокаційний фільм,
купившись на яскраву форму, але не завдавши собі клопоту при-
дивитися до змісту.
Мова не йде про те, щоб МЗС наказало своїх нерозбірли-
вих «культурних дипломатів». Мова йде про те, щоб вони були
уважнішими до того, що вони поширюють коштом українських
платників податків.
Цей фільм спонукає також замислитися над необхідністю
перебрання ініціативи в руки україноцентричних виробників імід-
жевої й комерційної рекламної продукції.
Якщо американським виробникам ця реклама приносить
$30К — $40К доходу, то чому б українським фахівцям з ТБ чи PR
не проявити активність у цій царині.
Українська Світова Інформаційна Мережа (ukrainainc.net)
охоче підтримувала б такі відеофільми поширенням, а також уча-
стю чи співучастю у їх виробництві.
17 січня 2019 р.
✍ 521 ✍
✍
ВІД КОМУНІЗМУ ДО... МОНАРХІЗМУ
Учора чи позавчора добрі люди звернули мою увагу на
те, що в мережах обговорюють київську міську газету... «Прапор
комунізму». А сьогодні Фейсбук нагадує мені, що рівно рік тому
це також було... Знову?!
Прикро, що одну з найреакційніших і найодіозніших газет
останнього компартійно-радянського десятиліття комусь хочеть-
ся вписати в історію української журналістики як флаґман пере-
будови та рушійну силу становлення незалежної України.
Романтика початку чиєїсь журналістської кар‘єри й зати-
шок редакційних чаювань (по-теперішньому — корпоративів) не є
і апріорі не може бути критерієм оціники засобу масової інфор-
мації.
Ідейно-тематичне спрямування — ось що є визначальним
для місця і ролі ЗМІ у житті суспільства. На відміну від газет «Лі-
тературна Україна», «Вечірній Київ», «Комсомольскоє зна-
мя» (потім — «Нєзавісімость») та інші, «Прапор комуніз-
му» (згодом «Київський вісник») навіть у риториці своїй відставав
від потреб і вимог часу.
Тут доречно буде сказати, що «Вечірка» й «Нєзавісі-
мость» поспішили за бистриною подій передусім тому, що їхні
редактори (В. Карпенко та В. Кулеба) належали до тієї частини
компартійної номенклатури, яка була гнучкішою і здатною до ско-
рішого пристосовництва до обставин.
Вони були з-поміж тих, хто звечора лягли спати комуніс-
тами, а вранці прокинулися націонал-демократами. Це дозволи-
ло їм виконати певні функції перехідного характеру, але сутніс-
них, системних трансформацій вони так і не пройшли — радян-
щина не відпускає їх.
Редактор «Прапора комунізму» («Київського вісника»)
Олег Ситник за своїм світоглядом як був, так і залишився до кін-
ця життя ортодоксальним комуністом. Він, наскільки я розумію,
✍ 522 ✍
не пройшов навіть таких сутнісних змін, яких зазнав, наприклад,
Б. Олійник чи І. Сподаренко.
На відміну від двох останніх, які вирізнялися досить висо-
ким ступенем україноцентричності, у Ситникові комуніст застував
українця настільки, що його ідеолоґічні, світоглядні розходження
з іншими людьми ставали причиною і приводом для особистих
образ, а відтак і мстивих намірів, які він часто проявляв. Це не
могло не позначатися на його професійній діяльності, наприклад,
у «Радянській Україні» і в тому ж «Прапорі комунізму».
Молодші колеги й виучні О. Ситника, звісно, свідомо чи
несвідомо переймали щось від нього. Прикметно, ці наші колеги-
журналісти за добу не перетворювалися на націонал-демократів.
Вони еволюціонували й уживалися в інформаційний простір не-
залежної України повільніше. Хтось, можливо, так і залишився лі-
ваком.
Метаморфози ж деяких не можуть не вражати, коли бачи-
мо радикальне поправіння ідеолоґії й світогляду, що діходить до
того місця, де проявила себе українська... монархічна ідея.
Парадокс? Та ні, авторитарно-тоталітарна компартійно-
радянська традиція не може не шукати «твердої руки» чи «силь-
ної руки». Це цілком закономірно й спричинює стремління до
монархізму, хоч гетьманат ніколи не був і в принципі не може
навіть розглядатися як монархічна форма правління.
Олег Іванович Ситник напевно був би, м‘яко кажучи, за-
скоченим.
Романтизація одного дивним чином обумовлює ідеалі-
зацію й некритичне ставлення до іншого.
21 січня 2019 р.
✍ 523 ✍
✍
ПРО ВАЛЕНТИНА МАЛАНЧУКА
Цими днями згадався мені В. Маланчук. Свого часу дове-
лося працювати з його дружиною Вікторією (дочкою письменника
Антона Хихняка) в ІМФЕ. Вона крутила директором Інституту М.
Сиваченком, як циган сонцем. Втім, Сиваченко за своїм світог-
лядом мало чим різнився від Маланчука...
Пригадую, як Маланчука зняли з посади секретаря ЦК. У
таких випадках зазвичай номенклатурних відставників спровад-
жували в Академію наук (А. Москаленко, напр.) або в Київський
університет імені Т. Шевченка (Ю. Кондуфор, напр.). Маланчук
дуже хотів дістати кафедру в КДУ, але ректор М. Білий (близький
до Щербицького — дружили сім‘ями) відмовив йому, і відтак
Маланчук опинився в КПІ.
Останні з півроку його життя його щодня бачили в кафе
біля ресторану «Столичний», де він випивав фужер коньяку і
запивав кока-колою чи пепсі. Цією комбінацією напоїв (ще й без
закуски) він нажив собі цироз печінки і тому наказав довго жити.
27 січня 2019 р.
✍ 524 ✍
✍
СИМПТОМАТИЧНІ НЕЗНАННЯ...
На порозі української незалежності ще не президент, а
вже голова Верховної Ради і перед тим двічі секретар ЦК КПУ з
тривалим ідеолоґічним стажем Леонід Кравчук стверджував, що
він нічого не знав про Голодомор 1932–1933 років… Тепер-от
великі патріоти України сповідуються в тому, що взагалі багато
чого не знали з історії своєї Батьківщини...
Я усе більше переконуюся в тому, що ці люди не дуже й
хотіли знати.
Більшу частину свого життя я прожив за радянської влади
— за обмежень, заборон і заперечень усього, що можна обме-
жити, заборонити чи заперечити. І все ж. Про великий голод я
знав з раннього дитинства, бо в сім’ї і в селі, де я виростав, на-
певно не було дня, щоб хтось не згаду-вав про ту трагедію.
Про Крути я уперше довідався із вірша раннього Павла
Тичини, коли доторкнувся до його творчості у радянській загаль-
ноосвітній школі. Вірш не був заборонений цензурою. Його аналі-
зували в підручнику як ідеологічну помилку поета.
Отже, не знав той, хто не був цікавий або не хотів знати.
Хто хотів знати, той знаходив джерела. Так, не всі книжки
були доступні — мільйони видань були заборонені й заховані у
«спецфондах».
Кому дуже хотілося, той брав з місця роботи або навчан-
ня лист-відношення, йшов у спецфонд бібліотеки й замовляв
джерела, які знав з приміток до загальнодоступних видань...
Письменники, журналісти, ідеологи мали б діходити дже-
рел — фах зобов’язує. Біда лише в тому, що більшість із нас ле-
дащі і нецікаві. Серед таких був і перший президент незалежної
України, який публічно колись заявив про своє невігластво. Чи
таки лукавив?
29 січня 2019 р.
✍ 525 ✍
✍
СОВОК НЕЗНИЩЕННИЙ
У сучасному світі звернення (на общєпонятном — обра-
щєніє) як функціональна форма (жанр) цивілізовані люди зазви-
чай використовують для того, щоб привернути увагу широкої гро-
мадськості до певної ідеї або проблеми, щоб набути собі більше
союзників і прихильників.
Звісно, переслідуючи означену вище мету, ви не будете
охаювати й поливати брудом тих, до кого ви звертаєтеся по до-
помогу або хоча б по співчуття.
Людина із радянською ментальністю, тобто совок, зверне-
ння часто плутає із публічною заявою, інвективою, доносом та
іншими формами, які допускають вульгаризацію.
Держимордівське чванство і хамство лізе з кожного слова
і кожного розділового знака «обращєнія», «запісан-ного со слов»
коростишіаського за походженням академіка й віце-президента
«Академії економічних наук України» (є така).
Можна було б просто пореготати з обвішаного регаліями
позірного інтелектуала, який віщає не від себе самозакоханого,
не від імені своєї академії, не від імені навіть украінского народу
(в Україні тьми таких, що беруть на себе сміливість говорити від
імені усього народу), а від імені цілих народів. Таких вирізняє
агресивність, нахальство і наглість.
Наш «герой» апелює до американської еліти з вимогою
вплинути на Ґуґл, Вікіпедію та інші інтернетні ресурси, які, мов-
ляв, клєвєщут та оббріхують поважного академіка та йому подіб-
них. Видающійся общєственний дєятєль тут же і обпльовує аме-
риканську еліту, до якої він інтелектуально звертається по захист
і допомогу.
Найцікавішим в обращєнії є те, що академік на знак про-
тесту вимагає видалити з Вікіпедії статтю про нього самого, на-
писану, очевидно, «іделогічним опонентом». Віце-президент
✍ 526 ✍
академії, схоже, навіть не підозрює, що Вікіпедія надає йому мо-
жливість: (1) власноручно видалити статтю; (2) відредагувати
статтю так, щоб вона лилася бальзамом на його душу; (3) напи-
сати власноручно самопанегирик у кращих радянських тради-
ціях.
Можливо, знайдеться хтось, хто пояснить недонавченому
мудрецю: те, що осіло деінде в інтеректі й потрапило в пошукову
систему Ґуґла, уже не вирубаєш сокирою — там йому й жити. І
американська еліта йому вже не допоможе.
Але які арґументи треба при цьому використати, щоб во-
ни дійшли до свідомості особи, яка безнадійно застряла в давно
спочилому СРСР?
Таких, як наш «герой», в українській науці, незліченна
кількість. І вони ще, на жаль, роблять погоду в науці та освіті.
✍ 527 ✍
✍
ПРО ВАЖЛИВІСТЬ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ
ДО ОЦІНКИ ІСТОРИЧНИХ ПОСТАТЕЙ
Юрій Дорошенко спровокував дискусію про Степана Бан-
деру й бандерівців у їхніх стосунках з мельниківцями. Володимир
В'ятрович став на захист свого кумира. Думаю, оцього протисто-
яння в поглядах на С. Бандеру не було б, якби не один надзви-
чайної ваги чинник, про який я вже не раз писав, але мушу сказа-
ти ще раз.
Широкий загал може мати діаметрально протилежні по-
гляди на будь-яку історичну постать, позаяк люди сприймають
факти, події та явища не так розумом, як серцем — емоційно.
Інша справа — фахівці. Мене завжди дратує, коли історики (у на-
шій ситуації) ідеалізують якогось історичного персонажа, в кра-
щому разі зауважуючи, що в того могли бути й вади (мовляв,
«немає людини без гріха»).
Звертаючи на це увагу, я веду не до того, щоб досліджен-
ня неодмінно збалансовувати позитивами й негативами (50:50),
хоч це й варто було б робити. Я про те, що історикам годилося б
не виривати предмет своїх симпатій з історичного контексту.
Чим, зокрема, спричинена сучасна ідеалізація Бандери?
Та тим, що він вирваний із історичного контексту: дослідники чо-
мусь «забувають», що Бандера як явище був об’єктом (пород-
женням) і суб‘єктом авторитарно-тоталітарної епохи. Отже, все
— як він жив і що він робив — об‘єктивно неможливо розглядати
поза цим контекстом. Зверніть увагу на те, що Бандера післяво-
єнного часу — дуже відмінний від того, яким він був до війни й під
час війни. Мені трапилося спілкуватися з багатьма живими учас-
никами подій за участю Бандери, Мельника, Шухевича, Боровця,
Петренка та інших. Усі вони неодмінно наголошували на необ-
хідності зважати на те, в які часи і в яких умовах їм доводилося
творити історію.
✍ 528 ✍
Для нас важливі передусім уроки цієї історії, а в цих уро-
ках вивчення помилок має не менше (якщо навіть не більше) зна-
чення, ніж романтизація одних історичних персонажів, соромливе
замовчування других і нищівна критика третіх.
Чим обернулося фокусування, навіть зациклення на пос-
таті С. Бандери? Не тільки тим, що інші (не менше знакові!) По-
статі в історії націоналістичних рухів і націоналізму залишаються
належним чином не поцінованими. Проблема в тому, що цей ви-
бірковий підхід спричинився до того, що розкол і непорозуміння в
націоналістичному русі не були подолані на час розпаду СРСР і
навіть постання незалежної України не об‘єднало націоналістів.
Воєнний історик генерал-лейтенант Володимир Федько
свідчить, що наприкінці 80-х років Григорій Приходько ініціював
створення потужної націоналістичної партії, але на заваді цьому
стало саме агресивне небажання бандерівців до примирення та
об‘єднання заради розбудови нації і держави (див.: ar25.org/
node/41415). Бандерівці домінували й продовжують домінувати в
діаспорі. Бандерівці домінували в Народному Русі України. Бан-
дерівці оточили щільним кільцем Леоніда Кравчука ще як голову
Верховної Ради, а потім і як президента України. Саме з їхньої
подачі державним прапором України став не жовтоблакитний, а
синьо-жовтий прапор.
Ототожнення націоналізму лише з іменем С. Бандери під-
силюють і численні ліворадикальні громадсько-політичні об’єдна-
ння, які позиціонують себе бандерівцями й послуговуються на-
ціоналістичною риторикою, але за суттю своєю не є націоналіс-
тичними. Фактично ми спостерігаємо профанацію націоналістич-
ного руху й націоналістичної ідеології. Можливо, що саме в цьо-
му криються причини того, що націоналістична думка у своєму
теоретичному й методолоґічному вираженні зупинилася на рівні
50-х років минулого століття й не набула сподіваного розвитку та
розквіту на час проголошення незалежності України.
Ось напевно чому ми не маємо належним чином осмис-
леної й структурованої націоналістичної ідеології, а відтак, зокре-
ма, і національної ідеї. Ось чому ми не маємо жодної справді іде-
олоґічної націоналістичної партії консервативного або традиціо-
налістського типу, яка спиралася б на українські національні тра-
диції й звичаї.
✍ 529 ✍
✍
ОБГОВОРЮЄМО ДОСЯГНЕННЯ І
ВТРАТИ «ПРОСВІТИ»
Урочиста Академія з нагоди 30-річчя відновлення в Укра-
їні діяльності ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, 150-ліття від
дня заснування якої відзначили наприкінці минулого року, відбу-
лася 11 лютого в приміщенні Київської міської державної адміні-
страції. Ювілей — добра нагода оглянутися назад, проаналізува-
ти набутий досвід і зробити висновки.
Чи відроджена три десятиліття тому «Просвіта» стала
продовжувачкою тієї класичної «Просвіти», півторастолітній юві-
лей якої відзначали пару місяців тому?
Чи виконує нинішня «Просвіта» ту місію, яку визначила
для себе стара «Просвіта»?
Чим нинішня «Просвіта» відрізняється від старої «Про-
світи»?
Яку роль «Просвіта» могла б відіграти в українізації неза-
лежної України?
Яка доля відповідальності «Просвіти» за анексію Росією
Криму та війну на Донбасі?
У чому стратегічна помилка «Просвіти»?
Чиїм інструментом має бути «Просвіта» — суспільства чи
держави?
Рух за українізацію України: яку роль у ньому має відігра-
ти «Просвіта»?
Ці та інші питання напевно хвилюють багатьох із нас, хто
переймається проблемами українізації України.
✍ 530 ✍
✍
Оксана Харчук пише:
“Невдачі українського державного будівництва -- це пе-
редусім невдачі української інтеліґенції чи інтелектуалів. Мій
учитель Григорій Матвійович Сивокінь, пишучи в часи пізнього
совка книжку про діалог між книжкою і читачем (інтелектуа-
лом), уважав, що укр. інтеліґенція на підросійській Україні виник-
ла приблизно у 1870-ті роки. І. Гирич нині уважає, що укр. Інте-
ліґенції на Наддніпрянщині не було ще й на поч. ХХ ст., тобто
не було достатньої її маси -- про якість промовчимо. До цього
висновку його спонукали тези Чикаленка про те, що 2 тис.
передплатників "Ради" — це реальне число інтеліґенції україн-
ської, що не втримала українську державу в часі визвольних
змагань. І. Мазепа лишив спогади про свою зустріч з амери-
канцями в Бродах у той час. Американці запитали про кількість
укр. населення, тоді про частку інтеліґенції й махнули рукою.
Якщо Захід не махнув на Україну рукою тепер, то передусім
тому, що в Україні є достатня кількість інтеліґенції. На-
томість в Галичині вже на поч. ХХ ст. інтеліґенція українська
таки була. І ви дивіться -- львівська інтеліґенція нині робить ві-
дозви напередодні виборів, а наддніпрянська просто мовчить.
Якою б та наша інтеліґенція не була: нестійкою, продажною,
погано освіченою і т. д. -- все ж добре, що вона є. Якби не сов-
кова інтелігенція, що рекрутувалася із села у 1960-х, України
не було б на карті світу. І як би світ не змінювався, йому не
обійтися без розумних людей. В Україні розумні люди є, просто
їх ще малувато. Однак це справа часу”.
Цей запис нагадав мені про мою торішню чи вже позато-
рішню дискусію з Іриною Магрицькою про українську інтеліґенцію,
яка воліє залишатися совковою і яка просто не хоче трансфор-
муватися в україноцентричних інтелектуалів.
✍ 531 ✍
У цьому заховане суб‘єктивне підгрунтя стану сучасної
науки, освіти, просвіти, літератури й мистецтва та інших царин
життя українського суспільства, рушійною силою яких є розумова
праця, тобто праця інтелектуалів.
У свою чергу, саме це є головною причиною низького
рівня національної свідомості й громадянської зрілості/відповіда-
льності українського суспільства.
✍ 532 ✍
✍
УНІВЕРСИТЕТ, ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ
ВІДНОСИН ТА КДБ
Як колишній помічник ректора Київського держуніверсите-
ту ім. Т. Шевченка, я вже не раз пояснював:
Факультет міжнародних відносин і міжнародного права
створювався в університеті для підготовки фахівців відповідного
профілю для прорадянських країн світу (у такий спосіб, очевид-
но, хотіли «розвантажити» Москву).
На цей факультет набирали 15 осіб місцевих студентів,
які були свого роду агентами впливу на іноземців та джерелом
інформації про іноземних студентів для радянських спецслужб.
Не знаю, чи всі вони були завербовані КДБ, але що так чи
інакше вони повинні були колаборувати — поза сумнівами.
Перевірити це напевно неможливо. Ті з випускників, які тут нама-
гаються заперечувати, знають про це, і тому вони такі катеґо-
ричні, лукавлячи.
Очевидно, так само вперто відстоював би свою «невин-
ність» і нинішній ректор КНУ Губерський, який починав свою кар’-
єру у відділі міжнародних зв‘язків університету, начальником яко-
го був кадровий офіцер КДБ (не пригадую його прізвище).
Професорсько-викладацький склад факультету міжнарод-
них відносин і міжнародного права в масі своїй міг і не знати ба-
гато чого в цьому відношенні, але здогадки чи підозри, мабуть,
мали всі.
✍ 533 ✍
✍
ГЕНЕРАЛ І ПРЕЗИДЕНТСТВО
Чи може Ігор Смешко стати фанатиком
системних змін?
Передмова
«...як бачите СМЕШКА?» — запитують нас у комента-
рях та пишуть у приват. Коротко тут скажу так: я симпати-
зую Ігореві Смешкові й поділяю його погляди у багатьох відно-
шеннях. Були спроби навіть налагодити прямий контакт і об-
говорити можливості співпраці (був у нас такий намір).
Хоч сам Смешко на прямий контакт зі мною так і не
пішов, я маю досить прямих контактів з його найближчим ото-
ченням, яке, безумовно, справляє на нього вплив і долучилося
до формування його програми.
Пропонована стаття грунтується не тільки на аналізі
текстів і публічних виступів І. Смешка, але й на матеріалах не-
публічного походження. Звичайно ж, ми не могли проігнорувати
й історії, в які трапилося влипати нашому героєві.
Отже, ця стаття, як і мої попередні публікації, має до-
сить жорсткий критичний характер. У своїх публікаціях я не
ставлю за мету підтримати чи завалити якогось українського
політика як кандидата на президента. Головна мета наших
публікацій — розібратися в проблемах, які заважають Україні й
українському суспільству, і визначитися з перспективами.
Обговорення слова і чину провідних українських політиків і
громадських діячів допомагає звернути увагу на взаємодію
об‘єктивних процесів і суб‘єктивних факторів.
Як відомо, першим президентом Сполучених Штатів був

військовик з міліції*), який за роки війни за незалежність став три-
✍ 534 ✍
зірковим генералом. Хоч у його воєнній кар‘єрі було більше пора-
зок, ніж перемог, цілком логічним було те, що він став прези-
дентом і визначив стандарти на століття вперед. У роки його
генеральства ще не було багатоступеневих генеральських звань
— генерал та й усе.
Пройде понад півтора століття, і Конґрес США ухвалить
неординарне рішення — надасть Джорджу Вашингтону звання
шестизіркового ґенерала, що прирівнюється до звання ґенера-
лісімуса. Збоку глянути, це скидається на культ особи. Насправді
ж це — визнання заслуг політика, який встановив стандарти по
суті ідеального президента, хоч і мав персональні слабинки й
амбіції (лише історія з гарбузом від дочки лорда Феафекса чого
варта).
Хоч мені ближчий за духом Томас Джеферсон (який най-
більшою своєю заслугою вважав заснування університету), я
люблю бувати і в садибі Д. Вашингтона, скромність якої вражає у
зіставленні з маєтками російської знаті другої половини 18-го
століття (наприклад, палац графа Шереметьєва).
У цьому контексті я й хотів би поговорити про кандидата
на президента, генерала Ігоря Смешка. Думаю, цю розмову
варто почати з передвиборчої програми кандидата в Прези-
денти України І. Смешка, яку він назвав: «Сім перемог для Ук-
раїни» (див.: smeshkopresident.com.ua/program).
В оцінці ситуації в Україні Смешко виходить з того, що «на
сьогодні влада має усі ознаки кланово-олігархічної автократії, яка
нищить економіку, виштовхує людей за кордон, а тих, хто зали-
шається, перетворює на жебраків», що «робить Україну вразли-
вою перед внутрішніми та зовнішніми загрозами».
Смешко хвалиться, що «досвідом, професіоналізмом та
політичною волею», які він готовий задіяти і «з опорою на Кон-
ституцію та верховенство права», щоб жорсткішим ставленням
до «можновладців та олігархів, «провести незворотні демокра-
тичні зміни, забезпечити безпеку держави та гідний рівень життя
людей».
Першим своїм завданням І. Смешко вважає «від-
новлення стабільності і керованості держави».
Розв’язання цього завдання зводиться до «об’єднання ук-
раїнців та збереження Україною своєї державності» через зосе-
редження уваги на перелікові підзавдань, які абсолютно нічим не
відрізняються від обіцянок інших політиків.
Другим своїм завданням І. Смешко поставив
повернення Донбасу та Криму.
✍ 535 ✍
Він має намір зробити це «шляхом зміцнення економіки,
підвищення рівня життя українців та нарощування бойових спро-
можностей Збройних Сил разом з упевненим просуванням до
євроатлантичної спільноти».
Мене радує, що «формат країн-підписантів Будапештсь-
кого меморандуму 1994 року стане основним форматом для по-
літико-дипломатичних заходів і дій з метою примушення аґре-
сора до виконання гарантій територіальної цілісності і недотор-
канності кордонів України».
При цьому І. Смешко хоче актуалізувати Будапештський
меморандум, спираючись на Віденську Конвенцію 1969 року сто-
совно права міжнародних договорів.
Він обіцяє також «гарантовану воєнну безпеку держави
забезпечу з опорою на високоефективний Сектор безпеки і обо-
рони України», передбачивши низку кроків, які, щоправда, мало
чим відрізняються від обіцянок інших претендентів на посаду
президента.
Третім своїм завданням І. Смешко визначив подо-
лання корупції.
Він заявляє, що має «волю, знання і план знищення сис-
темної корупції в Україні». Уся воля і усі знання в програмі Смеш-
ка зводяться до обіцянки піднести авторитет закону і посилити
ефективність правоохоронних та судових органів. Багато чого з
обіцяного ґенерал мав змогу втілити в життя, коли був головою
СБУ. Однак про той період ми чуємо лише спроби виправдатися
й пояснити причини, які заважали розслідувати, наприклад, ту ж
справу Ґонґадзе. А що заважало голові СБУ нарешті перетворити
український радянський КДБ на цивілізовану безпекову службу,
як у тих же США чи Швейцарії?
Разом з тим, усі перелічені в програмі наміри подолати
корупцію зводяться до боротьби з намірами, але жодною мірою
не зачіпають справжніх причин і природу корупції в Україні.
Обіцяючи «знищення системної корупції», учений-системник чо-
мусь не замислюється над тим, що ця корупція прямо залежна
від авторитарно-тоталітарного устрою та адміністративно-ко-
мандного урядування, що їх Україна успадкувала від УРСР/
СРСР.
Четвертим своїм завданням І. Смешко вбачає «від-
новлення середнього класу українського суспільства як
основи державності України».
Це — справді «надважливе завдання», що його пан Сме-
шко покладає на Українську державу через реалізацію її патерна-
✍ 536 ✍
лістської функції. Тому цей розділ дуже нагадує мені програму
побудови комунізму в СРСР, яка ніколи не була реалізована.
Докторові наук чомусь невтямки, що держава в умовах
авторитарно-тоталітарного устрою не зацікавлена у творенні се-
реднього класу, тобто в утвердженні священності приватної вла-
сності та у вивільненні ініціативи людей. «Середнім класом» та-
кої держави може бути лише номенклатура.
Лише системні зміни можуть принести бажані результати.
На п’яте місце І. Смешко поставив «економічну відбу-
дову України».
Цей розділ програми кандидата на посаду президента
нагадує мені симбіоз того, що уже декларує у своїх 144-х «ре-
формах» нинішня влада, і того, що обіцяє глядачам «95-го квар-
талу» та «Слуґі народа» В. Зєлєнскій. Звісно ж, інтереси людини
«[по]над усе в президентській діяльності».
Довгий перелік усяких «-цій» (деоліґархація, демонополі-
зація, деофшоризація, детінізація) переходить у «державне ре-
гулювання і стимулювання, а також збереження і розвиток», «зе-
мельну реформу», «забезпечення», «запровадження», «спри-
яння», «заміщення»...
Що прозирає крізь ці загальники? Так, явно перебільшена
роль держави у розвитку економіки. Що закономірно за умови
збереження «радянського ладу», але неприродньо і навіть зло-
чинно з погляду американських демократичних цінностей, на по-
літичний аспект яких орієнтується пан Смешко, при цьому ігно-
руючи американські стандарти вільного підприємництва.
Не дивно відтак, що у згаданому вище переліку не згадані
такі «речі», як дерадянізація, українізація тощо. Ну, не хоче І.
Смешко системних змін, які повністю вивільнили б економіку з-
під гніту держави.
Шостим завданням у І. Смешка значиться «реформа
державно-політичного устрою України».
Вибачимо новоявленому політикові, хоч і досвідченому
науковцеві, контамінацію понять і категорій — устрою та способу
урядування, а також «реформування» як рихтування форми.
Добре уже те, що інтуїтивно пан Смешко відчуває нагаль-
ність системних змін. І один із симптомів він зауважив. Це —
«конфлікт політичних інтересів у керівництві виконавчою гілкою
влади», тобто між інститутом президентства, з одного боку, та
уряду — з другого.
У який спосіб майбутній президент має намір лікувати цю
«хворобу»? Ну, звісно ж, за допомогою конституційних і зако-
✍ 537 ✍
нодавчих ініціатив, тобто реформами. Запише він у законі наказ
президентові та прем‘рові: отут граєте, а отут не граєте, — і вони
готові будуть старатися. Ага, розігналися!..
Нічого не вийде, ґенерале Смешко! Не вийде передусім
тому, що інститут президентства зберігає за собою статус, струк-
туру і силу впливу ЦК КПУ, і чого ви там не понаписували б в
Конституції та законах, «радянський лад» жив, живе і продов-
жуватиме жити не за законами, якими красивими вони не були б,
а за «понятіями», встановленими і утвердженими компартійно-
радянською номенклатурою, яка з розпадом СРСР переродилася
в олігархат.
Отже, передусім годилося б змінити устрій/лад, а вже від-
так встановлювати такий спосіб урядування (політичну систему),
який був би природним (питомим) для сутнісно і якісно нового
устрою/ладу і який би виключав будь-яку можливість перевищен-
ня повноважень будь-ким і на будь-якому рівні, а також передба-
чав би невідворотну персональну відповідальність кожного поса-
довця. Зокрема, і президента.
До речі, Україна має саме таку традицію, якщо звернути
увагу на досвід гетьманства. Рівень корупції в гетьманщині, як
зауважують історики, пішов стрімко вгору після того, як українські
гетьмани почали співпрацювати з Московією.
Нарешті, свою «сьому перемогу» І. Смешко вбачає у
«будівництві справжньої демократії в Україні».
«Справжню демократію» в Україні генерал Смешко думає
будувати, спираючись на «три сучасних закони» демократії:
«Перший закон: необхідними умовами для її існування є
наявність у країні критичної маси заможного середнього класу із
високим рівнем його політичної культури.
Другий закон: максимум функцій держави має бути
делеговано в органи місцевого самоврядування. <...>
Третій закон: необхідною засадою для політичної
стабільності за умов демократії є наявність хоча б двох <...>
заснованих на ідеології демократії політичних партій <...>».
Ще раз вибачимо авторові програми контамінацію понять
«закон» та «засада». Тим більше, що він у цей момент заслуго-
вує заохочення, як чи не єдиний кандидат на президента, який
сподобився згадати про «національну ідею України» (саме так).
Ось її формулювання:
«БОГ, СВОБОДА, СІМ’Я і УКРАЇНА є найвищими духовни-
ми цінностями українського народу;
✍ 538 ✍
КУЛЬТУРА, НАУКА, ЗЕМЛЯ та ВЛАСНІСТЬ одвічно году-
ватимуть Україну;
ВИБОРНІСТЬ, СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ, ЗАКОН-
НІСТЬ і АРМІЯ завжди захищатимуть права українців на життя,
свободу і щастя та боронитимуть соборність і незалежність Дер-
жави».
Сподіваюся, запропоноване Смешком визначення націо-
нальної ідеї ще буде докладно обговорено, проаналізовано і оці-
нено. Я ж висловлюся тут однією дуже короткою фразою: воно
мене не гріє і не надихає — як змістом, так і формою.
Ґенерал І. Смешко останнім часом став частим гостем

різних форумів та телевізійних ефірів, на яких здобуває високі
оцінки. Він і справді вирізняється з-поміж інших кандитатів поміт-
но вищим інтелектом, значно ширшою ерудицією, «мовою упев-
неної у своїх поглядах людини» (Леся Українка).
У його команді є багато розумних і високоосвічених фахів-
ців, які активно вибудовують позитивний і вельми привабливий
імідж кандидата на президента.
Коментарі під публікаціями чи інтерв‘ю самого І. Смешка,
а також під публікаціями його пропонентів свідчать про те, що по-
пит на таку фігуру, як він, в українському суспільстві є і що кіль-
кість його прихильників зростає.
Втім, у цій частині статті я хочу поговорити про компе-
тентність І. Смешка як кандидата на президента. Гарним приво-
дом для такої розмови, як на мене, є лаконічний і чіткий виступ І.
Смешка на заході ГО "Відкрита Україна" (див.: youtu.be/
xKu1ujeCLiU). Тут йдеться про економіку, збройні сили, диплома-
тію та інформацію.
Давайте прислухаємося до його думок і визначимо рівень
компетентності І. Смешка.
1. Економіка
Негаразди економіки України пан Смешко пояснює голов-
но способом урядування, обумовленим дисфункційним розподі-
лом повноважень між президентом і прем‘єр-міністром, про що
йому нашептав зарубіжний експерт професор Майерсон, бо наш
ґенерал-професор сам цього не бачив.
Проблема в тому, що зарубіжний консультант Майерсон
побачив лише маківку айсберга і навряд чи розумів природу
двоголової виконавчої влади в Україні.
✍ 539 ✍
Як учений-системник (так принаймні кваліфікують ґенера-
ла Смешка його колеги), наш герой мав зрозуміти, що інститут
президентства в Україні — це рудимент (сиріч недорозвинутий,
залишковий орган, що був повноцінним на попередніх стадіях
існування) компартійно-радянського способу управління, який за-
мінив собою ЦК КПУ на чолі з її першим секретарем, що здійсню-
вав тотальний контроль, але ніякої відповідальності не ніс. Адмі-
ністрація президента, не будучи конституційною гілкою влади, за
своєю суттю є рудиментом ЦК КПУ.
Дисфункціональність взаємин між президентом і урядом
за роки незалежності України пробували ліквідувати, посилюючи
повноваження президента (аж до диктаторських) або посилюючи
повноваження уряду. Але навіть із урізаними повноваженнями в
умовах парламентсько-президентської республіки «слабкий»
президент залишається зверху.
Чому? Справжній системник (не обов‘язково навіть із сту-
пенем доктора наук) легко відповість на це запитання. Справа в
тому, що ми маємо справу з проявом адміністративно-команд-
ного способу урядування, успадкованого Україною від УРСР/
СРСР, є верхівкою піраміди, основу якої складає авторитарно-
тоталітарний суспільний устрій.
Цей устрій продовжує панувати в незалежній, але все ще
радянській Україні. Він довів свою неефективність в усіх сферах
життя Радянського Союзу, він спричинився до розпаду радян-
ської імперії і будь-які спроби побудувати на цих підвалинах
демократичну й успішну державу приречені на провал.
Якщо ґенерал Смешко не бачить цього, не усвідомлює
нагальності системних змін, тоді які наслідки матимуть його
ситуативні наміри/спроби «змінити систему»?
2. Збройні сили
Стосовно національної безпеки та оборони ґенерал Сме-
шко висловлює ряд слушних думок, з якими треба погодитися.
Цікаво, що при цьому генерал-полковник часто посилається на
авторитет британського полковника Ґранта.
Зворушує те, як І. Смешко говорить про неефективність
ЗСУ, обумовлену, зокрема, таким фактором, як хамство команд-
ного складу по відношенню до підлеглих. Очевидно, це справді
надзвичайно серйозна проблема, якщо сам ґенерал Смешко де-
монструє прояви хамства не по відношенню навіть до підлеглих,
✍ 540 ✍
а до людей за межами субординації, коли в ефірі телепередачі
дозволяє собі збуджено наїжджати на діаспору, на підтримку якої
тут же висловлює сподівання.
У цьому контексті не можу не звернути увагу на симпто-
матичний коментар, залишений кадровим військовим Петром Не-
дзельським під записом журналіста Дмитра Панамарчука. Навод-
жу його повністю:
«Пане Дмитро, давайте не будемо займатися домисла-
ми і переходити на особисте. Тим більше, що зараз я є полков-
ником запасу, свого часу звільнений зі служби "за грубе пору-
шення військової дисципліни — за образу Президента Л.Кучми".
Навіть відповідної військової пенсії позбавлений. А Ви про ґене-
рала!!! У нас ґенералами стають такі, як кандидат в Прези-
денти ґенерал Смешко, що будучи односельцем Міністра Обо-
рони Радецького швидко виріс з підполковника-викладача Зеніт-
но-Ракетного Військового Училища до ґенерал-полковника СБУ!
Свого заступника Сацюка Смєшко виростив зі звання "капітан"
до звання "генерал-майор" за рік! Тобто, кожні три місяці Смє-
шко присвоював Сацюку чергове звання! Потім Сацюк втік в
Росію і виявився російським аґентом… А сьогодні ця потвора
Смєшко ще й досі на свободі та ще преться в Президенти Ук-
раїни!»
Жорстко, ба навіть жорстоко відгукується український
полковник про українського ж генерал-полковника, який приміря-
ється до посади верховного головнокомандувача. Не хочеться
навіть коментувати. І сила, і честь відпочивають... «Генерал —
катастрофа», — називають нашого героя в одній із публікацій
(див.: skelet-info.org/igor-smeshko-general-katastrofa/).
3. Дипломатія
Маючи статус Надзвичайного й Повноважного Посла, І.
Смешко, втім, не бере на себе відповідальність говорити за всю
українську дипломатію, і це добре. Він зосереджує увагу на пра-
вочинності Будапештського меморандуму як міжнародної угоди і
говорить цілком слушні речі як свідок політичних і дипломатичних
процесів 90-х років.
Дивує інше: від початку аґресії РФ щодо України ґенерал
Смешко, усвідомлюючи усю важливість Меморандуму, публічно
не звертався із закликом до президента і ВРУ ініціювати скли-
кання самміту у форматі Будапештського меморандуму й не на-
магався заручитися підтримкою громадськості, коли стало зрозу-
✍ 541 ✍
міло, що керівництво України не має наміру апелювати до країн
— підписантів Меморандуму.
Два роки тому його було офіційно запрошено приєднати-
ся до міжнародної громадської ініціативи Будапештського фор-
мату. Ґенерал Смешко не зійшов зі свого олімпу відреагувати бо-
дай короткою фразою, не кажучи вже про участь в обговореннях
публікацій ініціативи.
Лише надумавши балотуватися на посаду президента, на
п‘ятому році війни, Смешко нарешті вийняв з рукава Будапешт-
ський меморандум як свою козирну карту і, розмахуючи нею, за-
говорив про Будапешт на всіх перехрестях. Здавалося б, це —
добре. Але це може бути добре лише у разі перемоги пана Сме-
шка на виборах.
Позиціонуючи себе як ученого-системника, доктор техніч-
них наук сприймає Будапештський меморандум як окремо взятий
документ, а ініціативу Будапештського формату — як ситуатив-
ний захід, що стосується лише безпеки України. Йому невтямки,
що Будапештський меморандум важливо розглядати у контексті
Гельсінкських угод (зокрема, Договору про безпеку і співробіт-
ництво в Європі), а ініціативу Будапештського формату — як крок
до Гельсінки-2.
Отак у колоді дипломата Смешка козирний туз перетво-
рюється на ще козирну, але лише шістку.
4. Інформація
Інформаційну складову ґенерал Смешко розглядає у ши-
рокому плані, і це добре, що він включає сюди освіту і просвіту,
хизуючись своєю обізнаністю з прихильністю Проспера Меріме
до козацьких традицій та з доповіддю Ланселота Лоутона в бри-
танському парламенті, але назагал відбуваючись скоромовкою.
На жаль, ґенерал Смешко не говорить про нагальність
українізації інформаційного простору й захист інформаційного су-
веренітету України, про створення й підтримку україноцентричної
системи ЗМІ та ін.
Не хочу повторювати тут те, що я вже писав про погляди
І. Смешка на цю проблему.
Отже, який аспект не візьміть, доктор технічних наук, про-
фесор І. Смешко демонструє ситуативні підходи і не зажди на-
лежну компетентність.
✍ 542 ✍
Ігор Смешко системні зміни зводить до «зміни політичної
системи». Метою цих змін є побудова «справжньої демократії», а
інструментом — двопартійна система на зразок американської
(див.: текст — clc.am/YbWiHQ; відео — youtu.be/1CffsJ1A56o).
Сам він зайнявся створенням ідеологічної «консерватив-
ної демократичної партії», яка, за логікою озвученої ним ідеї,
опонуватиме так само ідеологічним «ліберальним демократам».
Нагадаю, що спробу скопіювати американську двопар-
тійну політичну систему було зроблено ще 1990 року, коли Л.
Лук’яненко з однодумцями заснував Українську Республіканську
партію (УРП), а Ю. Бадзьо — Демократичну партію України
(ДПУ).
Незважаючи на розколи, внаслідок яких С. Хмара очолив
УКРП — консервативну республіканську партію, УРП продовжує
своє існування, хоч і не відіграє помітної ролі в політичному житті
України. Потужною ідеологічною силою УРП так і не стала.
ДПУ пережила значно серйозніші розколи і взагалі зникла
з політичного видноколу України, а її лідери стали гвинтиками та-
ких приватних політичних проектів, як, наприклад, «Батьківщи-
на». Ідеї й ідеали «справжньої демократії» так і залишилися мрі-
єю невиправних романтиків. Розчаровані (серед них і засновник
ДПУ) просто відійшли вбік.
Осмисливши досвід цієї спроби побудови демократичної
держави у пострадянській Україні за американським зразком, ми
зрозуміємо непродуктивність і безперспективність задуму Сме-
шка.
Так-от, біда і УРП, і ДПУ була в тому, що обидві партії по-
ставили за мету будувати демократію в країні, яка ще продов-
жувала будівництво соціалізму, хай і з «чєловєчєскім ліцом». Нія-
ких системних змін, як зміна радянського авторитарно-тоталі-
тарного устрою, навіть на думці в наших республіканців і демо-
кратів не було.
У цьому можна переконатися, заглянувши у оприлюднені
документи УРП та ДПУ, прочитавши та послухавши публічні ви-
ступи їхніх лідерів. Я ж дозволю собі послатися й на свої особисті
розмови з Лук‘яненком, Бадзьом та іншими провідними українсь-
кими республіканцями та демократами.
У концепції І. Смешка кілька слабких місць, які роблять
його ідею «зміни політичної системи» нездійсненними.
Перше і найслабше: поборник «істинної демократії»
Смешко не думає про ліквідацію залишків авторитарно-тоталі-
✍ 543 ✍
тарного устрою. Отже, він намірився будувати омріяну демо-
кратію американського штибу у тій же радянській Україні.
Друге: у копіюванні політичного досвіду США у порівнянні
із своїми попередниками пан Смешко звузив спектр запозичення,
проігнорував республіканську ідею і зосередився лише на ідеї
демократичній, розділивши її на дві частини — «консервативну»
та «ліберальну». Таким чином, можливо, сам того не бажаючи,
Смешко віддав усі свої симпатії американським демократам, які
приблизно так і розділилися в структурі своєї партії: одні —
правіші, інші — лівіші. Прикметно, що саме американські демо-
крати більшою мірою, ніж республіканці, спричинилися до того,
що відбулося з Україною і в Україні.
Третє: І. Смешко багато говорить про важливість тради-
цій, але відбувається загальниками і не пропонує ніяких способів
піднесення національної свідомості й громадянської зрілості
українського суспільства. За такого підходу його ідея «істинної
демократії» нічим не відрізняється від примарної ідеї тих наївних
українських романтиків, які мріють про «справжнє народо-
владдя».
Четверте: абстрагувавшись від національної свідомості й
громадянської зрілості, майбутній президент України захоплений
швейцарським мовно-культурним досвідом. Симптоматично, що
обіцяючи кардинальне зміцнення національної безпеки і обо-
рони України, ґенерал Смешко навіть не подумав про важливість
для України безпеково-оборонного досвіду Швейцарії, який по
суті є успішним втіленням історичного досвіду українського
козацтва.
«Маю честь!» — такими словами закінчується текст про-

грами ґенерала Смешка.
Хоч ґенерал Смешко й позиціонує себе як кадрового вій-
ськовика, а не кадебіста, у суспільній свідомості він закарбувався
як екс-голова СБУ і... кадебешник. Оскільки ні до Смешка, ні за
Смешка, ні після Смешка СБУ так і не зазнала системних змін,
так і не позбулася чекістських традицій, так і не стала Службою
безпеки України, це залишиться чорною міткою на образі Сме-
шка як політика.
Повторюся: він міг багато чого змінити навколо себе на
посаді голови СБУ, але не змінив її. А от СБУ його змінила. І не
на краще. Це — факт і фактор, які заважатимуть Смешкові у по-
літичній кар‘єрі. Поясню, чому.
В царській Росії, колонією якої була й Україна, офіцери-
✍ 544 ✍
військовики вважали нижче своєї гідності подавати руку жандар-
мському офіцерові. Було таке неписане правило, і про це є чи-
мало свідчень у літературі.
Більшовики не тільки своїми репресіями проти військових
кардинально змінили взаємини. Показовою була й система
звань: наприклад, молодший лейтенант спецслужб прирівнював-
ся своїм званням до майора-військовика, завдяки чому побуту-
вало поняття «мікромайор».
Лише після Другої Світової війни систему звань у різних
відомствах вирівняли. Рудиментом радянської дійсності залиша-
ються офіцерські й генеральські звання навіть у невоєнізованих
відомствах (напр., офіцери й генерали... юстиції).
Усе це свідчення того, наскільки Україна застряла в бо-
лоті радянського ладу і навіть не думає рівнятися на цивілізовані
країни світу.
Хтось із моїх друзів напевно скаже, буцімто я наїжджаю
на І. Смешка — одного з найпідготовленіших кандидатів на пре-
зидента.
Це — не наїзди. Якщо людина заявляє «Маю честь!», то
вона має й діяти відповідно. КДБ/СБУ дуже підточує честь справ-
жнього офіцера. А коли про цього офіцера говорять ще і як про...
рантьє та латифундиста, то декларувати свою честь якось не
випадає...
Був у США військовик, який збудував свою офіцерську

кар‘єру, переїжджаючи з одного військового містечка в інше, не
маючи власного житла. Навіть ставши п’ятизірковим ґенералом,
він продовжував жити у службовому помешканні. Ну, а потім став
президентом і на роки своєї каденції поселився прямо на роботі.
І тільки пішовши з президентського поста, сподобився купити со-
бі перше і останнє власне житло — невелику ферму в Пенсільва-
нії, де до кінця свого життя й жив у скромному будинку та виро-
щував бичків.
Крім заслуг у Другій Світовій війні, він залишив по собі
мережу знаменитих американських швидкісних автодоріг — гай-
веїв. Ця мережа носить його ім‘я й нагадує своїм символом про
його найвище в американських збройних силах звання, що
відповідає маршальському.
З численних подарунків, одержаних під час перебування в
Білому Домі, він узяв собі на пам‘ять лише три речі, серед яких
— набір із трьох пляшок кримських мускатних вин, подарованих
йому М. Хрущовим, що так і залишилися невідкоркованими.
✍ 545 ✍
До речі, він же підписав документ про спорудження у Ва-
шинґтоні пам‘ятника Тарасові Шевченку, на відкритті якого був
найпочеснішим гостем уже як колишній президент.
Його ім‘я — Дуайт Ейзенгауер. За ґенерала такої проби
українські виборці проголосували б так само дружно, як амери-
канці двічі голосували за ґенерала Ейзенгауера.
Безумовно, Ігор Смешко має чимало чеснот, але саме
ґенеральство може відштовхнути від нього українського виборця.
Не користуються шаною ґенерали в українців. Мабуть, не заслу-
жили. 31 березня маємо змогу пересвідчитися.
Замість післямови
Один із найближчих соратників І. Смешка у нашому при-
ватному обміні думками написав мені:
«Вважаю, що зараз у України є шанс. Пов’язую його зі
Смешко. Хотів би Вас запитати: хто з заявлених, на Ваш
погляд, дає Україні цей шанс?»
Я відповів йому так:
«У нинішній ситуації — ніхто. Тому зараз може йти мо-
ва лише про те, хто не «дає», а «має» шанс. На цьому тлі тут
напрошується висновок, що українське суспільство має набити
ще одну ґулю своїми граблями, і воно цей шлях має пройти.
Ми вважаємо, що наразі принципово важливішим є пи-
танння системних змін, з якими Україна запізнилася на чверть
століття. Агресія Росії створила умови для другої спроби.
Тому ми зробимо ставку лише на того, хто пере-
йметься ідеєю системних змін, хто готовий наступні п‘ять
років працювати над створенням Фронту Системних Змін, хто
переможе на виборах 2024 року і хто очолить реальний перехід
українського суспільства до нового суспільного ладу/устрою.
Це має бути Фанатик Системних Змін — совісна, без-
компромісна, без подвійних стандартів україноцентрична осо-
бистість. Божий дар, культура, освіта і все таке інше — не-
від’ємна частина пакету».
Чи готовий до такої місії Ігор Смешко?
13 лютого — 10 березня 2019 р.
✍ 546 ✍
✍
ОНОМАСТИКА У ВИЯВЛЕННІ
ОСОБЛИВОСТЕЙ ИНТЕЛІҐЕНЦІЇ
Так, творення «трудової радянської інтеліґенції» відбува-
лося значною мірою за рахунок того, що більшовицько-радянська
верхівка різних рівнів (пізніше вона стане т. з. номенклатурою)
просувала своїх чад у науку, освіту, літературу, мистецтво та інші
царини розумової діяльності.
Ономастика часом допомагає нам звернути увагу саме на
продукти означеного процесу. Очевидно, поза цим ми, можливо,
й не звернули б увагу на бекґраунд МарЛена Хуцієва, який був
типовим представником компартійно-радянського соцреалізму в
кіномистецтві.
Справедливості ради треба не забувати при цьому й про
тих, хто кинув виклик Системі й спробував вирватися з визначе-
ної нею системи координат.
Такий подвиг здійснила, зокрема, [Ста]Ліна Костенко. Не
її, звичайно, провина, що батько — компартійний функціонер ви-
сокого рангу — вибрав для дочки ім‘я, яке вона не виправдала.
Сподіваюся, що пані Ліна пише спогади і що в цих ме-
муарах вона розповість нам і про своїх батьків, і про свій прорив.
Буде прикро, якщо вона не зробить цього, і тоді це уможливить
потрактування її і вчинку, і творчості так само, як зараз сприйма-
ють феномен Хуцієва.
✍ 547 ✍
✍
ПЛАҐІАТ І ПІРАТСТВО ЯК ПРОБЛЕМА
УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
«Брехнею світ обійдеш, а назад не вернешся»
(Українське прислів’я)
1. «Головний портал» українського студента

Притчею во язицех стали історії про фальшиві дипломи
багатьох українських політиків та урядовців.
Не так давно ущухла чергова буря довкола дисертацій-
ного бізнесу в Україні. Правда, поки що ми достеменно не знає-
мо: цех з продукування дисертацій на продаж при національному
університеті в Києві закрили назажди чи просто загнали його в
глибоке підпілля, що не могло не сприяти індексації тарифів?
Що б там не говорили, дисертаційний бізнес, яким успіш-
ним він не був би, — все-таки явище немасове, елітне, а отже —
незважаючи навіть на карколомні ціни — менш прибуткове, ніж
будь-яке дуже чи відносно дешеве, але масове "виробництво".
Студентів же в Україні напевно більше, набагато більше,
на порядки (sic!) більше, ніж нездар, які здумали себе вченими,
хочуть стати кандидатами-докторами, а відтак і проФФесорами,
як той один сумнозвісний, що відчасу опинився в екзилі.
...Вивчаючи сучасний стан системи освіти і науки в Україні
у процесі роботи над проектом Українського Університету, ми
наштовхнулися на веб-сайт з простою, але — з погляду контенту
— не так дивною, як несподіваною адресою: institute.com.ua.
Спочатку ми подумали, що сайт належить якомусь вишу
або НДІ. Аж ні, сайт є свого роду біржею, ба навіть ринком чи
базаром, на якому можна не тільки купити, а й продати реферат,
курсову чи навіть дипломну роботу. Якщо ви не можете знайти
вже готового дослідження за темою, яка вас цікавить, можете
✍ 548 ✍
розмістити замовлення, і за певний час, за певну суму вам таку
роботу дістануть "з-під прилавка" або й спеціально напишуть.
Цікаво було б довідатися від тих, хто купував або прода-
вав щось на цьому сайті, про тарифи на послуги, а також про
особливості і враження від обслуговування. Якщо не хочете сві-
титися в коментарях, будь ласка, пишіть нам у приват — анонім-
ність гарантуємо.
Судячи з того, що пошукова система сайту не відгукуєть-
ся на ключові теми з точних наук і не впізнає імен математиків,
фізиків, авіаконструкторів, світил ракетобудування та інших, мо-
жемо зробити висновок, що тематика цього ринку обмежена
ареалом суспільних та гуманітарних дисциплін.
В усякому разі пошук видає нагора "праці" з економіки, іс-
торії, літературознавства, мовознавства, журналістики, мистецт-
вознавства та інших напрямків науки, освіти і будь-якої іншої
діяльності взагалі. Власники сайту стверджують, що мають на
випродаж 60 тисяч одиниць товару, і ця інформація напевно вже
давно застаріла. Це означає, що ті, хто стоять за сайтом, можуть
задоволити будь-який попит.
За сайтом institute.com.ua маячіють ще й інші сайти, на які
з цього сайту виводять непрямі посилання.
Якщо прикинути, що один реферат коштує, скажімо, $1 і
що готові продукти замовлять по одному студенту, збивається
кругленька сума в $60,000. А якщо кількість замовлень складає в
десять разів більше? А якщо в сто?..
Втім, не будемо рахувати чужі гроші. Спробуймо подиви-
тися, хто за цим стоїть або може стояти. Ви думаєте, що самі
студенти орґанізувалися й збили такий банк даних? Навряд... Тут
явно не обійшлося і не обходиться без кандидатів, а то і докторів
наук, без доцентів і навіть проФФесорів з підприємницькою
жилкою...
За результатами, які видає пошукова система, часом “фо-
нить" інформація, яка дає підказки для пошуку і яка є не наслід-
ком чиїхось попередніх пошуків, а явною необачністю чи помил-
кою власників і адміністраторів сайту. Ці "вуха" дають підстави
підозрювати певних "ділових людей", але все-таки не дають
підстав для катеґоричного висновку.
Є ще один спосіб довідатися, кому належить такий вель-
ми простий спосіб заробляти дуже грубі гроші, — подивитися, а
хто ж володіє правом власності на домен. Леґітимні бізнеси в ци-
вілізованих країнах не приховують цю інформацію; публічно не-
доступною може бути хіба що контактна інформація...
✍ 549 ✍
Пошукові системи провідних компаній світу, які реєст-
рують, відстежують або обслуговують домени, вказують лише на
те, що institute.con.ua зареєстровано в українській компанії, яка
надає відповідні послуги. Уся інша інформація, за винятком дат,
є not published (не публікується).
Гаразд, пригляньмося хоча б до дат.
Схоже на те, що наш institute.com.ua появився 2005 року
(created: 2005-09-23 12:50:48+03). Якісь зміни в адмініструванні
сайту й у технічних контактах було здійснено 2013 року (created:
2013-04-08 22:19:45+03) з модифікацією 2015 року (modified:
2015-11-18 10:57:28+02). Найновіші зміни чи уточнення в
реєстраційну інформацію було внесено зовсім недавно (modified:
2016-09-02 18:59:03+03). Реєстрація домена чинна до вересня
2017 року (expires: 2017-09-23 12:50:48+03).
Подані вище дати підказують, що реєстрацію домена бу-
ло оплачено на 12 років наперед (2005-09-23 12:50:48+03 —
2017-09-23 12:50:48+03). Зміни адміністративних та технічних
контактів, можливо, обумовлені зміною власника: 2013 року сайт
перейшов із одних рук у інші руки.
Дата реєстрації домена співвідноситься з появою на рин-
ку вищої освіти одного загадкового інституту, а дата модифікації
адміністративних та технічних контактів — з періодом фактич-
ного припинення діяльності цього ж інституту. Оскільки жодних
слідів того, що домен institute.com.ua купували для згадного
інституту і що сам інститут бодай щось публікував на цьому
сайті, немає, залишимо припущення припущенням і не будемо
озвучувати назву таємничого інституту. Але й ці "вуха" зафікс-
уємо…
До речі, ці "вуха" вигулькують аж надто близько біля зга-
даних вище "вух".
Подальше розслідування залишимо для МОНУ та ГПУ.
Щоправда, я не знаю, наскільки "Головний портал студен-
тів” зацікавить ГПУ, якщо виходити з того, що рівень освіченості,
рівень національної свідомості й громадянської зрілості ґене-
рального прокурора явно не надається для того, щоб побачити у
цьому сайті склад злочину і визначити небезпечність його для
України й українського суспільства. Адже він і сам, мабуть, був
таким, що не стидався списувати.
Але я сподіваюся, що в МОНУ знайдеться хоча б одна
людина (не міністр — вона недалеко відкотилася від ґенпроку-
рора), яка здатна таки побачити, якої шкоди завдає вищій школі,
✍ 550 ✍
як марґіоналізує усю систему освіти й науки України цей “Голов-
ний портал студентів" і як ганьбить він її перед цілим світом.
...В Україні, як і в інших країнах, напевно поширений такий
вид приватного освітнього підприємництва, як репетиторство.
Кого цікавить досвід США в цій царині і хто володіє анґлійською,
задайте в Google пошук на tutoring (репетиторство), і ви побачи-
те, наскільки він успішний.
Хтось мені може закинути, що "Головний портал студен-
тів” також є... репетиторством. Але ж репетиторство не фальшує
реальну освіту, воно й шахрайством не є. Репетиторство є до-
повненням до звичайної освіти. Слабкого студента чи учня репе-
титор підтягує до рівня успішного, а з успішного — вигранює вун-
деркінда. Тут якість навчання перетворюється на тривкі знання.
А що пропонує institute.com.us? Уже готові тексти, які до-
помагають ледачим або заніколеним нестудентськими справами
відбути повинність, одержати оцінку й зробити ще один крок до
диплома, який хай і не буде фальшивим сам по собі, але факти-
чно не буде підтриманий знаннями.
А це — злочин, який спричинює деґрадацію, виродження,
здичавіння цілого суспільства. І злочин цей — кримінальний. От-
же, і той, хто продає, і той, хто купує, апріорі є злочинцем.
Заерніть увагу ще й на те, що портал в основі своїй росій-
ськомовний.
2. Чому мовчить професорсько-викладацький корпус

Минуло три дні від часу публікації першої частини цих но-
таток. Трьох днів зазвичай достатньо, щоб читачі, яких зацікави-
ла тема, втяглися в предметну дискусію або більш-менш масово
виразили свої емоції з прихильністю або відразою до сказаного
автором.
Ефект виявився несподіваним для мене. Мої нотатки не
викликали ні осмисленого занепокоєння, ні вибуху емоцій. Най-
цікавішим є те, що ніякої реакції не проявили в моїй групі, яка об’-
єднує українських учених, професорів-доцентів-викладачів, від
якої у першу чергу сподіваєшся інтересу до такої, як на мене,
надзвичайно тривожної теми. Нуль уваги!
Гаразд, хай їх не тривожить майбутнє України, яку буду-
ватимуть і розвиватимуть люди з фальшивими дипломами й фа-
льшованою фаховою підготовкою. Бо яке майбутнє у країни з та-
кими проФФесіоналами, які з шкільної чи студентської лави сту-
✍ 551 ✍
пають на злочинну стезю, щоб піти у світ без знань, але з “ко-
рочками" і вмінням обшахраювати самих себе?
Гаразд, хай їм чуже відчуття гордості за успіхи своєї га-
лузі освіти й науки, свого університету, свого інституту чи фа-
культету, своєї кафедри, які самі не переймаються своїм прести-
жем, своїми досягненнями, своєю конкурентністю не тільки на
світових обширах, не тільки у себе в країні, а навіть у місті роз-
квартирування. Бо чого можна сподіватися від міністра, що при-
ходить на посаду без будь-якої візії розвитку освіти й науки, а
президент академії чи ректор університету прилип до крісла чи
не пожиттєво й бере собі від посади, усе що можна, даючи при
цьому можливість керівникам інститутів та факультетів узяти
своє.
Хіба не наслідком цього є таке характерне саме для Укра-
їни явище, як клони в освіті й науці, коли під дахом державного
вишу раптом вигулькує приватний комерційний (платний, зна-
чить) заклад з дуже близькою назвою, який, використовуючи по-
тенціал державного, кладе кругленькі суми в кишені засновників?
І Поплавський — лише вершина айсберга, яка стирчить над во-
дами. Нам відомі й інші клони.
Гаразд, думаю я, має ж бути якась персональна, особиста
гордість, що ти віддаєш свої знання і свій досвід, кладеш свою
кар’єру на те, щоб підготувати собі ж достойну зміну, щоб твої
учні пішли від тебе не просто з реальним, а тривким багажем
знань, а головне — із здатністю са-мо-стій-но мислити й творити.
Інакше вони залишаться в тенетах епігонства і не підуть далі
свого вчителя, а відтак не створять своїх шкіл. Але скидається на
те, що й на цьому, особистісному, рівні порушена тема не зачіпає
жодної струни.
Я розумію: комусь це все — просто байдуже, хтось утоми-
вся висловлювати своє ставлення до порушеної проблеми чи
тим більше — обговорювати якусь, як на їхній погляд, практично
незнищенне явище. Очевидно, що є чимало й тих, хто побо-
юються виказувати свою реакцію навіть "лайканням". Подаруймо
їм право на втому, боязнь чи байдужість.
Поза цим спадає раптом на думку зухвале запитання: а
який відсоток професорсько-викладацького складу українських
вишів є, власне, частиною цього шахрайського бізнесу? Чи не є
часом institute.com.ua тим ринком, базаром, на якому торгують
самі кандидати-доктори та доценти-професори нашої неньки-
України? Припускаю, що тут можна не тільки пристойно підроб-
✍ 552 ✍
ляти, а й "робити гроші" набагато грубіші, ніж платять за основ-
ним місцем роботи. Та ще й без дозволу на сумісництво.
Ну, не міг штатний колектив сайту (скільки не мав би він
співроббітників) співпрацею лише зі студентами наклюкати де-
сятки, а мо' вже й сотні тисяч добротних текстів рефератів, кур-
сових і дипломних робіт, які апріорі тягнуть щонайменше на
“тверду четвірку з плюсом", якщо не на відмінну оцінку.
Як знак підтримки такого припущення вигулькує третя па-
ра "вух": пошукова система сайту часом викидає дослідження
автора, який має конкретне невигадане ім'я, науковий ступінь і
звання, ба навіть посадову прив'язку до конкретного універси-
тету. Що це — помилка у програмуванні чи зухвалість, помноже-
на на упевненості в безнаказаності?
Звичайно, мені хотілося б знати. На сьогодні ж я знаю по-
ки що одно: деяких моїх колег тривожить мій, як їм здається,
надто критичний інтерес до стану освіти й науки в Україні. Тому
мені нагадують про гріхи молодості (так, "баби" — а що ж іще?) і
тут-таки категорично і прямим текстом від імені усієї системи ви-
щої освіти: "Вам доступ до університетів України заборонений
повністю". Наче я намірився обійняти посаду ректора-декана-
професора-доцента. Чи бодай асистента.
...Сьогодні ці нотатки поширено ще в декількох групах, які
об'єднують науковців та викладачів вузів. Подивимося, якою
буде реакція. Хотілося б відгуків і від студентства. Хай навіть
анонімних. Ми ж говоримо про явище, а не про персоналії.
Сайт Институт.com.ua тим часом продовжує працювати...
3. Плаґіат як ознака корумпованості українського

суспільства
У коментарі до перших двох частин цієї статті Микола
Бойко написав: «Десь в 1999 році чи 2001 мені запропонували
докторську дисертацію за 400 у.о.».
Історія «Доктора Пі» (Андрія Слюсарчука) закінчилася
2012 року восьмирічним ув‘язненням. Він вийшов на волю відбув-
ши лише половину визначеного строку. Прикметно, що шахрай-
ська діяльність Слюсарчука стала частиною біографій двох пре-
зидентів України: «Слюсарчук відомий також як безпрецедентний
приклад введення в оману шахраєм-псевдонауковцем владних
структур. Зокрема, за каденції В. А. Ющенка він особисто зу-
стрічався з Президентом, який пообіцяв Слюсарчуку створити та
віддати під керівництво останнього Інститут мозку, а за прези-
✍ 553 ✍
дентства В. Ф. Януковича Слюсарчук був нагороджений Держав-
ною премією України в галузі освіти 2011 року» (див.: Вікіпедія
українською).
Шахрайство в науці зазвичай іде в парі з плагіатом. На-
прикінці 90-х і початку 2000-х років набули широкого розголосу іс-
торії, пов‘язані з плагіатом як шахрайством у науці, «героєм»
яких був майбутній Герой України, академік НАНУ й політик най-
вищого рангу Володимир Литвин (дет.: Вікіпедія). Ці історії вза-
галі не мали жодних наслідків ні юридичного, ні адміністратив-
ного, ні моральношо характеру. Поговорили й забули.
Однією з найгучніших плаґіаторських історій стала історія
з плаґіатом у докторській дисертації Катерини Кириленко. Екс-
перти встановили, що 26% дисертації дружини Кириленка є
плаґіатом, а текст не відповідає рівню докторських робіт.
Упродовж останнього часу в центрі уваги наукової гро-
мадськості опинився літературознавець Дмитро Дроздовський.
Комісія знайшла в дисертації Дроздовського 64% плагіат.
«Гучні історії з плагіатом в Україні» стали повсякденністю,
и цьому явищу BBC News Україна присвятила окрему оглядову
статтю (див.: bbc.com/ukrainian/features-46063436).
Тут доречно буде нагадати, що СРСР упродовж деся-
тиліть свідомо не приєднувався до міжнародної конвенції з ав-
торського права і, навіть приєднавшись, продовжував нехтувати
цим правом.
Ні для кого не секрет, що пострадянський простір, і Украї-
на передусім, знаний у світі використанням піратських, неліцен-
зованих музичних записів та комп‘ютерних програм. Йшлося на-
віть про те, що адміністрація президента та уряд України мають
на своїх комп‘ютерах піратське програмне забезпечення.
4. А тепер про плагіат і піратство у ЗМІ України

Очевидно, зовсім невипадково плаґіат і піратство найбіль-
шою мірою проявляються у публічному просторі через ЗМІ, ура-
жені цією «хворобою».
Звісно, коріння тягнеться у ще радянське підгрунтя, але
живильним грунтом для цього є система журналістської науки і
освіти, яка склалася уже в незалежній Україні.
Я писав про це не раз (див. мої статті: «Журналістська на-
ука і освіта в Україні», «Синдром Рентгена» та ін.).
Якщо плагіат і піратство є характерними ознаками «учите-
лів», то чого тоді сподіватися від «учнів»? Саме тому ЗМІ України
✍ 554 ✍
стали фабриками не тільки брехні і фейків, але й зухвалого піра-
тства та плагіату.
Завдяки можливостям модерних технологій багато інтер-
нетних інформаційних ресурсів живуть виключно за рахунок піра-
тства й плагіату, перебріхуючи новини і погляди.
Я звертав увагу на це явище у статті «Піратство як явище
сучасної української журналістики» (див.: olodymyrivanenko.com/
2018/10/03/піратство-як-явище-сучасної-українсь/) на прикладі
ресурсу «Бомба News».
Прикметно, що стаття не знайшла сподіваного резонансу
в журналістському середовищі, що, зрештою, у контексті обгово-
рюваної в цій статті теми є цілком закономірним і зрозумілим.
Плаґіат і піратство, зрештою, стали однією з найвираз-
ніших ознак корумпованості усього українського суспільства. То-
му він не міг не проявитися і в президентських перегонах.
Хитромудріші кандидати роблять це більш-менш прихо-
вано, маніпулюючи тією ж ідеєю «зміни [політичної] системи чи
актуалізацією ініціативи Будапештського формату (Тимошенко,
Ляшко, Смешко та ін.). Роками навіть не заїкалися, а тут раптом
прорвало...
До найпримітивнішого, найвідвертішого і найцинічнішого
плаґіату вдався Владімір Зєлєнскій, який безцеремонного скори-
стався популярністю україноцентричної газети день і випустив
свою газету-агітку «The! День».
Якщо ви дочитали статтю до цього місця, подумайте над

тим, наскільки відповідає істині мотто президентської кампанії
Анатолія Гриценка «Чесних більше». Скільки не повторюй слово
«халва», у роті солодше не стане! Хіба не так?
«Я кличу смерть — дивитися набридло

На жебри і приниження чеснот,
На безтурботне і вельможне бидло,
На правоту, що їй затисли рот,
На честь фальшиву, на дівочу вроду

Поганьблену, на зраду в пишноті,
На правду, що підлоті навдогоду
В бруд обертає почуття святі,
І на мистецтво під п'ятою влади,

І на талант під наглядом шпика,
✍ 555 ✍
І на порядність, що безбожно краде,
І на добро, що в зла за служника!
Я від всього цього помер би нині,

Та як тебе лишити в самотині?»
Це 66-й сонет Вільяма Шекспіра в перекладі Дмитра Пав-

личка.
Уявіть собі цей шедевр зверненим до України: «...та як те-
бе лишити в самотині?»
20, 24 жовтня 2016 р., 23, 25 березня 2019 р.
✍ 556 ✍
✍
СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ЯК ФАКТ І ФАКТОР
УКРАЇНСЬКОГО ПОСТУПУ
Про особливості соціальних мереж як комунікаційного й
комунікативного засобу за роки свого перебування у Фейсбуці я
писав не раз (див., напр., мою статтю «Що ми робимо на Фейсбу-
ці», 2013). Отож мені зрозуміла стурбованість пана Володимира
В’ятровича, який побачив у соцмережах як явищі «кібер-більшо-
визм».
У коментарях хтось уже зауважив, що не варто перебіль-
шувати й надавати інструментові (а цей же Фейсбук справді є
лише платформою, інструментом) невластивого йому значення.
Чим стали соціальні мережі, передусім — Фейсбук, для
мене? Перш за все, я знайшов тут місце й можливості для пере-
вірки, «обкатки» своїх ідей. Не можу категорично стверджувати,
що це — ідеальне місце для поширення й популяризації ідей. На
жаль, у цьому відношенні Фейсбук не завжди спрацьовує в силу
інерції, заданої йому творцем цього проекту. Але навіть у цьому
відношенні Фейсбук виграє у зіставленні з іншими платформами.
Узяти хоча б Лінктін (LinkedIn) — соцмережа, сфокусова-
на на об‘єднанні людей за фаховими, діловими інтересами. У ме-
не там набагато більше друзів, ніж у Фейсбуці. Отже, й коло
зацікавлених читачів і учасників обговорення мало б бути шир-
шим, а дискусії жвавішими й пліднішими. Нічого подібного! Усе
там набагато стриманіше й непродуктивне.
Цікаво, що раніше Лінктін працював за іншим алгоритмом,
і мережеве спілкування було багаторівневим, що принаймні тео-
ретично уможливлювало вихід на мільйони потенційних читачів
запису (глибину проникнення в мережу засвідчувала й статисти-
ка). Не так давно Лінктін змінив алгоритм, уподібнивши своє фу-
нкціонування до того, як працює Фейсбук, і все, що було приваб-
ливим раніше, просто зникло. Фахова мережа стала нудною й
нецікавою.
✍ 557 ✍
Крім «обкатки» ідей і напрацювань, дискусії в соцмережах
підказують мені чимало тем або можливостей поглянути на те чи
інше явище під іншим ракурсом або звернути увагу на проблему
у несподіваному навіть світлі.
Так завдяки соцмережам дістав можливості для уточнен-
ня, деталізації, аргументації концепцій, а отже — й написання
статей чи нотаток на теми, які за інших умов напевно просто за-
лишилися б поза увагою, а статті й нотатки навряд чи й були б
написані. Готуючи свої тексти до видання, я звернув увагу на те,
що інформаційним приводом, спонукою для написання їх знач-
ною мірою були дискусії в соцмережах.
Демократичність, відкритість соцмереж для кожного, хто
має вихід в інтернет, дає нам змогу бачити хай і не стовідсотково
достовірні, але досить широкі й більш-менш повні уявлення про
суспільство, про настрої в суспільстві, про рівень його націона-
льної свідомості й громадянської зрілості/відповідальності.
Мене особисто не лякає, хоч часом і дратує чи іритує, ко-
ли в серйозну дискусію раптом втручається особа, яка не має
жодного уявлення про те, що обговорюється, якийсь невіглас, що
намагається продемонструвати свої інтелектуальні здібності.
Зрештою, такого характеру вискакування з конопель чи гавкання
з підворітні мені трапилося наспостерігатися й на цілком акаде-
мічних, тобто суто наукових (навіть не науково-практичних) кон-
ференціях.
Слава Богу, соцмережі мають опції для обмеження актив-
ності таких людей, тоді як з аудиторії, де проходить конференція,
виставити того, хто просто заважає, не завжди є можливим.
Звичайно, культура поведінки багатьох у мережах зали-
шає бажати кращого. Часом безпідставно виходять з берегів ро-
зумні й талановиті люди. Не так давно мені довелося вивести з
кола моїх друзів і заблокувати одного із моїх найближчих при-
ятелів, палкого прихильника Трампа, у якого моє критичне став-
лення до Трампа постійно спричинювало виверження жовчі.
От я його обмежив у можливостях виходити з берегів, і
все добре. Він тепер проситься, щоб я його розблокував. Оскі-
льки він не просить вибачення за своє хамство і не дає гарантій,
що буде чемним (не буде — я ж його знаю!), тому я зможу по-
вернути його з бану, коли він сам переконається, що відносно
любого йому Трампа я мав рацію, і коли сам змінить своє захоп-
лення на виважений погляд відповідального громадянина.
Отже, усе тут не так страшно, як уявляється панові В’я-
тровичу.
✍ 558 ✍
Повертаючись до означення «кібер-більшовизм», хочу
сказати, що саме соцмережі допомогли мені дійти критичної оцін-
ки стану українського націоналізму, побачити таке явище, як
«більшовизм у вишиванках», звернути увагу на численні прояви
«націоналізму» там, де воно й не стояло. Он дійшло навіть до то-
го, що українським націоналістом проголошують уже й Порошен-
ка і навіть... Зєлєнского...
Саме завдяки соцмережам і можливостям вільного обго-
ворення фактів, подій і явищ або персоналій, думок та ідей стало
можливим для нас проаналізувати й оцінити нинішній стан укра-
їнського націоналізму, переконатися в позірності «націоналізму»
тих, хто позиціонує себе націоналістом і активно послугується
націоналістичною риторикою, хоч насправді націоналістом не є.
Це — лише один приклад тієї користі, яку дають нам рівні
можливості для кожного в мережах, будь ти академіком, докто-
ром наук і професором чи «маленьким українцем» (В. Ющенко) з
освітою в дев‘ять класів і десятим коридором.
У цьому зв‘язку часто мене щиро вчаровує мудрість саме
пересічних українців і дуже розчаровує, вибачте на слові, ду-
рість людей із ученими ступенями і званнями. Ну, а те, що роби-
ться в політикумі, саме завдяки мережам стало доступне усім.
Саме соцмережі зняли з політиків корони небожителів і пере-
творили їх на звичайних людей, на що цими днями звернув увагу
М. Саакашвілі, виступаючи перед своїми однопартійцями у
Кракові.
Соцмережам треба дякувати й за те явище, про яке я на-
писав цими днями у нотатках «Селфі з президентом». Соцмережі
роблять політику відкритою. Це — прямий шлях до того, що вже
назвали е-демократією, ідею якої активно просувають у суспіль-
ство усе більше й більше фахівців. Проблема лише в тому, щоб
можливістю мереж мудро користалися.
Треба сказати, що й наука та освіта активно освоюють
можливості соціальних мереж. Маю на увазі не тільки і не стільки
як інструмент виявлення, наприклад, наукової недоброчесності й
боротьби з плагіатом у науці, але і як поле для досліджень,
перевірки тривкості й надійності концепцій, обгрунтування та до-
казів, а також, як я вже сказав вище, популяризації результатів.
До речі, бізнеси від самого початку активно використо-
вують соцмережі з метою маркетингу. Випрацювано цілі теорії й
методики використання соцмереж у маркетингу (див., напр.,
книжки Ентоні Моррісона).
Соцмережі вже здійснюють переворот у політиці, у чому
✍ 559 ✍
ми переконалися під час передвиборчих кампаній Б. Обами, а
потім і Д. Трампа в США. Саме соцмережі відіграють ключову
роль і в кампанії В. Зєлєнского, активність прихильників якого
приблизно втричі перевищує активність прихильників П. Поро-
шенка.
Щоправда, соцмережі уможливлюють і примітивізацію аґ-
ресивного просування свого кандидата, який не запропонував ні
концептуальності своєї концепції системних змін, ні стратегічної
візії перспектив розвитку України, ні навіть комплексу складових
свого світогляду...
Але ця проблема виходить уже за межі соцмереж — у
площину традиційних ЗМІ (телебачення) та живої сцени, де, вла-
сне, й проявився феномен пізнаваності кандидата на прези-
дента, завдяки чому образ телевізійного чи сценічного персо-
нажа заступає уявлення про реальну особу. На цьому, зрештою,
грають і політтехнологи Зєлєнского.
Разом з тим, ми усвідомлюємо цей фактор у «феномені
Зєлєнского» (саме так саме ЗєКоманда його ж і позиціонує) за-
вдяки соцмережам. Саме завдяки мережам бачимо ми й ті загро-
зи, які несе в українську політику «феномен Зєлєнского» та, зре-
штою, й другий термін Порошенка.
Саме завдяки соцмережам ми відчуваємо й усвідомлю-
ємо нагальність системних змін в Україні, зокрема — важливість
повної ліквідації радянського устрою через українізацію, відрод-
ження національних традицій і звичаїв тощо, які до цього були
предметом обговорень у дуже вузькому колі і які є єдино можли-
вим виходом України й українського суспільства на шлях успіш-
ного розвитку.
Найбільшою проблемою соцмереж, зокрема — їхнього ук-
раїнського сегменту, є культура спілкування, культура обгово-
рень, культура дискусій.
Прояви хамства й невігластва, проте, не є породженням
соцмереж взагалі і «кібер-більшовизму» зокрема. Соцмережі —
віддзеркалення стану української спільноти: як суспільства в Ук-
раїні, так і діаспори.
Я пояснюю ці проблеми надзвичайно низьким рівнем на-
ціональної свідомості й громадянської зрілості/відповідальності
українського суспільства в цілому і кожного його члена зокрема, і
це — та сфера, в якій нам належить найбільше зробити.
Поясню вам, чому саме в цьому я вбачаю найбільші про-
блеми і ризики.
✍ 560 ✍
Я присутній в інтернеті від середини 90-х років уже ми-
нулого століття, і всю другу половину означеного десятиліття був
активним учасником тогочасних спроб робити в інтернеті бізнес.
Тоді виникали й активно розвивалися різноманітні інтернетні фо-
руми, які по суті й стали предтечею сучасних соціальних мереж.
Українського сегменту як такого на той час практично ще
не було — спроби створення української етномережі появилися
якраз на переломі тисячоліть. Я «варився» переважно в анґло-
мовному середовищі, та й зараз однією ногою стою в анґло-
мовному сегменті соцмереж, хоч і не проявляю там такої актив-
ності, як тут. Цей досвід дає мені достатньо підстав стверджу-
вати, наскільки помилковою і безпідставною є позиція В. В’ятро-
вича, чий запис став приводом для цих нотаток.
Анґломовні дискусії за рівнем культури незрівнянно кращі
й притомніші порівняно з тим, що відбувається в україномовному
та російськомовному сеґментах. Хто володіє анґлійською мовою,
може переконатися, заглянувши на профілі моїх американських,
канадських чи австралійських френдів.
Отже, шанси у нас є. Було б бажання просто підносити
свою культуру і з повагою ставитися до інших. До цього я й за-
кликаю усіх і кожного, з ким доводиться вступати в суперечку або
обговорювати якусь тему.
Не раз і не два пропонував я методолоґічні семінари, ме-
тою яких було б підвищення культури та ефективності дискусій,
але україномовний сеґмент соцмереж настільки перетворений на
базар, що поки що не вдається знайти в ньому затишний куточок,
де зібралися б бодай зацікавлені особи.
Сподіваюся, що з часом ми якось подолаємо цю пробле-
му. Contra spem spero!
✍ 561 ✍
✍
«МОРАЛЬНІ АВТОРИТЕТИ» ТА АВТОРИТЕТ
МОРАЛІ В СУСПІЛЬСТВІ
Микола Княжицький порушив надзвичайної ваги тему
(див.: zik.ua/news/2019/04/19/zhoden_iz_moralnyh_avtoryte-
tiv_ne_pidtrymav_zelenskogo_i_tse_maie_1556249?sfns=mo). Це
справді так: усі «моральні авторитети» взяли сторону П. Поро-
шенка.
Знаючи особисто переважну більшість «моральних авто-
ритетів» упродовж десятків років, можу запевнити вас, що якби
на посаді був і балотувався б на другий строк В. Зєлєнскій, не
всі, але більшість цих «моральних авторитетів» узяли б сторону
Зєлєнского.
«Моральні авторитети» — люди публічні. Щоправда, біль-
шість їхніх публічних виступів і публікацій не оцифровані, щоб
можна було скористатися допомогою Ґуґла, але й того, що є в
інтернеті, достатньо для того, щоб переконатися, що «моральні
авторитети»:
1) практично не виступали й не виступають як конструк-
тивні критики чинної влади;
2) не пропонували й не пропонують чинній владі ідей тра-
нсформаційного характеру;
3) не брали, не беруть і, схоже, не мають наміру брати
участь бодай ув обговоренні нагальності системних змін в україн-
ському суспільстві та в Україні.
«Моральних авторитетів» цілком влаштовують «радянсь-
ка Україна», «радянський спосіб життя» і т. ін.
Мій висновок: якби «моральні авторитети» брали активну
участь у процесах українського націєтворення й державотворе-
ння, активно й послідовно виступали проти подвійних стандартів
та подвійної моралі, обстоювали відродження національних тра-
дицій і звичаїв тощо, незалежна Україна пішла б іншим шляхом, і
ми сьогодні напевно не мали б «виборів без вибору».
✍ 562 ✍
Якби у нас було потужне коло справжніх моральних авто-
ритетів нації, якби моральні авторитети обстоювали засадничий
принцип національних звичаїв жити по совісті, якби цей прин-
цип належним чином пропагувався і втілювався в життя суспіль-
ства і держави, ні Порошенко, ні Зєлєнскій навіть не пробували б
пхатися в політику й тим більше — змагатися за посаду прези-
дента.
На жаль, «моральні авторитети» є такими ж типовими
представниками українського суспільства, як і нинішні кандидати
на президента.
Нагадаю: я однаково відсторонено ставлюся до обох ни-
нішніх кандидатів (див. мою статтю «Програні вибори як останній
урок для України»).
Сьогодні, у «день тиші» напевно буде цілком доречним
започаткувати обговорення проблем, пов‘язаних із моральним
станом українського суспільства та з моральними імперативами
українського націєтворення й державотворення.
✍ 563 ✍
✍
Андрій Кокотюха справді був непростим студентом. Біда
його в тому, що часом злу пам‘ять має. Щось-таки залишилося
невивченим із колишніх уроків...
Хто регулярно читає мої нотатки, той зауважить, що Анд-
ріїв погляд на постать Олеся Гончара стовідсотково збігається з
тими думками, які я неодноразово (разів три чи чотири) висло-
влював про «класика української радянської літератури».
І щодо класиків марксизму-ленінізму він має рацію. Зараз,
думаючи про видання двох своїх моноґрафій, написаних на по-
чатку 80-х років, я стою перед дилемою: видавати їх як є (росій-
ською мовою, з посилання на Маркса й Леніна та документи
КПРС) чи оновлювати (переписувати українською й вилучати ци-
тати, які все одно в цих працях не мають ніякого значення).
Зараз А. Кокотюха опосередковано підштовхує мене до
думки, що, мабуть, треба видавати як є — розумні читачі зрозумі-
ють, а на переписування треба витратити не менше часу, ніж бу-
ло витрачено на написання (це ж не художні твори, що переклав
та й годі: треба піднімати джерелат й звіряти цитати, а це дуже
марудне діло).
✍ 564 ✍
✍
ЯК ЮРІЙ ТРОХИМОВИЧ ЮРІЯ ЮРІЙОВИЧА
З ПОСАДИ УСУНУВ
З життя компартійно-радянської номенклатури й
богеми
До сторіччя від дня народження Юрія Тимошенка
(Тарапуньки) (1919 —1986)
У своїх нотатках «Ефект Тарапуньки і Штепселя» (2016) я

обіцяв розповісти цю історію. Хоч вона не буде святочною, сто-
літній ювілей Тарапуньки (Юрія Тимошенка) — добра нагода і
для такого матеріалу. Цю історію розповів мені колись мій стар-
ший друг Володимир Данилейко. Він же знав її з перших вуст,
здається, від самого Тимошенка.
Року 1968 Юрій Тимошенко натрапив серед речей своєї
32-річної дружини Юлії Пашковської фотографії, на яких об‘єктив
фотоапарата зупинив миті її танцю на столі із щедрими випив-
ками й наїдками та ще й у чому мати народила. А за столом тим
сиділи кандидат у члени ЦК КПУ Ю. Кондуфор, завідувачі секто-
рами очолюваного ним відділу науки і культури ЦК, а також, звіс-
но ж, і кращі представники творчої інтелігенції.
Юлія Максимівна згадувала, що Юрій Трохимович її не
ревнував і що він взагалі не був ревнивим. Можливо, що й так.
Оповідач не був поінформований, чи взагалі було якесь «розслі-
дування» інциденту в родинному колі. Мабуть же, якісь «роз-
бірки» були. Відомо лише те, що з дому Юлію на ці «заходи» на
дачі Кондуфора, кваліфіковані оповідачем як «орґії», возив своєю
машиною один із найпопулярніших тоді оперний співак і майже
сусід Тимошенків народний артист СРСР Юрій Гуляєв.
Ю. Тимошенко не пішов бити морду Ю. Кондуфорові і вза-
галі з‘ясовувати з ним стосунки. Він вирішив піти вище — на че-
твертий поверх ЦК КПУ до самого першого секретаря Петра
✍ 565 ✍
Юхимовича Шелеста. Для цього треба було записатися на при-
йом, і тут виникла проблема: співробітник чи співробітниця прий-
мальні хотіли знати — «з якого питання?».
Тарапунчині «особисте питання» й «дуже важлива спра-
ва» не спрацьовували, оскільки з‘ясовувалося, що він обминав
завідувача «свого» профільного сектору й «свого» профільного
відділу, тобто поважаного товариша Кондуфора. Працівникам
приймальні Юрій Трохимович не хотів говорити, що проблемою
його «важливої справи» і був Кондуфор, до якого його намага-
лися направити.
Після пари спроб пробитися на особистий прийом до П.
Шелеста, Ю. Тимошенко зрозумів, що треба діяти в інший спосіб,
і метикуватий полтавець його придумав. Він почав щоранку вихо-
дити на прогулянку до будинку ЦК КПУ з надією, що він зможе
потрапити на очі Шелесту, коли його «Чайка» під‘їжджатиме до
будинку ЦК.
На якийсь ранок так і сталося: Юрій Трохимович вигулю-
вав себе уздовж будинку, коли туди підкотив «членовоз» і з ньо-
го поважно вийшов Петро Юхимович і, звісно ж, помітив улюб-
ленця не тільки українського, а всього радянського народу.
«Юрію Трохимовичу, а що це ви тут робите ранньої по-
ри?» — поцікавився Шелест, підкликавши до себе Тарапуньку.
«Маю до вас, Петре Юхимовичу, одну делікатну справу.
Мені лише на хвилинку б...» — заговорив Тимошенко.
«Ну, що ж ходімо зі мною», — Шелест узяв Тарапуньку
під руку і повів його до свого персонального ліфту.
Коли вони зайшли до кабінету першого секретаря ЦК
КПУ, Шелест запитав:
«Ну, що там у вас?»
«Та ось подивіться», — сказав Тимошенко і виклав на
столі для засідань серію фотографій, вилучених у дружини.
П. Шелест кинув погляд на фотографії і, побачивши там
знайомі обличчя, сказав:
«Ви можете мені це залишити?»
«Звичайно», — відповів Ю. Тимошенко.
Відпустивши Тарапуньку, Шелест, кажуть, негайно викли-
кав до себе завідувача відділу науки і культури Юрія Кондуфора.
Про що і як вони говорили, історія замовчує. Подейкують, що ро-
змова тривала двадцять хвилин і з кабінету першого секретаря
ЦК КПУ вийшов професор історичного факультету Київського
держуніверситету імені Т. Шевченка Юрій Кондуфор.
✍ 566 ✍
(КДУ, треба сказати, був місцем, куди відправляли списа-
них номенклатурних високопосадовців. Вигнанці й самі туди пра-
гнули. Одним із таких став секретар ЦК КПУ В. Маланчук. Але
вийшла «нестиковка». Часи почали змінюватися, і наближений
до В. Щербицького ректор університету М. Білий відмовився при-
ймати вигнанця. Відтак розчарований борець з «українським бур-
жуазним націоналізмом» мусив погодитися на професорську по-
саду в КПІ, де, як відомо, через кілька років по тому зібрався на
свій з‘їзд Народний рух України за перебудову.)
Посаду завідувача відділу науки і культури невдовзі за-
ступив професор Павло Максимович Федченко.
Не поздоровилося від Шелеста й завідувачам секторів.
На жаль, я не знаю їхні прізвища і назви місць, куди їх було від-
правлено на «виправлення». Пригадую, що одного було спущено
на посаду директора оперного театру, другого — директора
кіностудії і т. д.
Номенклатура далеко не засилала своїх, якими злочин-
ними навіть з погляду кримінального кодексу їхні вчинки не були.
Колишній помічник Щербицького (член групи Москаленко-Про-
дан-Потурнак) і потім керівник групи помічників другого секрета-
ря ЦК КПУ Соколова А. Москаленко, який формально «погорів»
на несплаті партвнесків з «халтурних робіт», які він виконував у
робочий час, був спущений спочатку у відділ наукової інформації
з суспільних наук АН УРСР, а потім піднявся на кілька щаблів
вище в «київському КДУ» як декан факультету журналістики.
Мені трапилося особисто пізнати Юрія Юрійовича Конду-
фора, коли я став помічником ректора Київського держунівер-
ситету імені Т. Шевченка, в якому професор Кондуфор на той час
завідував кафедрою і був деканом історичного факультету, а від-
так одним із учителів мого наступника на посаді помічника рек-
тора Володимира Литвина.
А ще з Ю. Ю. доводилося мені стикатися у перукарському
салоні для чоловіків, куди ходили підстригатися викладачі КДУ і
де можна було постригтися “у самого”... Леоніда Брєжнєва (був
там перукар із таким ім‘ям, і Василь Яременко любив наголошу-
вати, що його стриг сам Брєжнєв). Професор Кондуфор ходив
туди не так стригтися, як робити манікюр. Отже, це був такий собі
самозакоханий і пихатий компартійний діяч, який зробив наукову
кар‘єру на вихвалянні більшовизму та історичних звершень ди-
ктатури пролетаріату.
✍ 567 ✍
✍
ТЕЗИ І АНТИТЕЗИ ДО ДНЯ КОНСТИТУЦІЇ
УКРАЇНИ
«Спільний Проект» Олександра Тертичного запропонував
одинадцять тез до Дня Конституції України.
Конституція України, як і Конституція СРСР (навіть у сво-
єму першому, сталінському варіанті), являє собою досить доско-
налий документ, якщо оцінювати його лише як текст — безвід-
носно до того, для чого і для кого він написаний.
Конституція пишеться для певної країни — з огляду на су-
спільний устрій та спосіб урядування. Як відомо, сталінська Кон-
ституція була написана для встановленого більшовиками тота-
літарного радянського ладу й диктатури пролетаріату як форми
урядування. Ці фактори й були причиною того, що «найдемокра-
тичніша в світі» Конституція була лише «фасадом» «радянської
демократії» і була приречена не працювати. З тих же причин не
спрацював і новий варіант цього документу, відомий як брєжнєв-
ська Конституція.
Як один із учасників процесу творення чинної Конституції
України (мав відношення до роботи над третім варіантом), можу
стверджувати, що для випрацювання проекту Основного Закону
України було залучено найкращих фахівців України й зарубіжжя,
було проведено кілька міжнародних симпозіумів (я брав участь у
третьому й проводив заключну прес-конференцію президента Л.
Кравчука) та низку інших заходів, зрештою було випрацювано й
ухвалено той текст Конституції, який ви всі знаєте. Ухвалення
цього тексту, що ви також знаєте, було здійснено через ґвалту-
вання Верховної Ради президентом Л. Кучмою.
Зрештою, Основний Закон України виявився неефектив-
ним. Особливо — якщо його зіставити з надзвичайно лаконічним
текстом Конституції США, який ефективно працює упродовж двох
з половиною століть.
✍ 568 ✍
У чому ж проблема? А проблема в тому, що кучмівська
Конституція писалася й ухвалювалася для формально неза-
лежної пострадянської України, але по суті ще й досі радянської
України. Тому чинна Конституція, як і Конституція СРСР та УРСР,
приречена на неефективність, як би ви не намагалися удоско-
налити її текст.
О. Тертичний, як один із тих, хто в демократичній плат-
формі КПРС намагався натягнути людське обличчя на «роз-
винутий соціалізм» у роки Горбачовської перебудови, у такий же
спосіб шукає способів удосконалення чинної Конституції України.
Цьому, власне, й присвячені «Одинадцять тез ‘Спільного Про-
екту’» до Дня Конституції». (Ці тези нагадали мені традиційний
для компартійно-радянських часів жанр тез до тієї чи іншої дати.)
Тим часом змінювати треба не Конституцію, а сам суспі-
льний устрій, у якому продовжує жити Україна. Зникне авторита-
рно-тоталітарна «влада рад», зникне й адміністративно-команд-
ний спосіб урядування, на теренах України запанує лад, згрунто-
ваний на національних традиціях і звичаях, відродяться тради-
ційні для українців способи урядування, — тоді й напишеться
якісно нова й ефективна Конституція.
Про те, що нам є на що опертися, нагадує нам документ,
знаний як Конституція Пилипа Орлика, до якого включено чи-
мало ідей і іншого нашого гетьмана — Петра Іваненка (Петрика),
в осідку якого Орлик, власне, й працював над своїм документом.
Отже, маємо думати про системні зміни для України.
✍ 569 ✍
✍
ДЕ МИ БУЛИ І КУДИ ПРИЙШЛИ
Над чим нам треба задуматися
Стаття має промовисту назву: «Смена поколений: На ук-
раинском политическом Олимпе смена поколений».
Цитата перша:
«Мало кто поверит, но в 1990-м ВВП Китая в тех же
долларовых ценах составлял 829,6 млрд долл., превышая ук-
раинский всего в четыре раза. При том, что численность его
рабочей силы была больше отечественной в 26 раз. Наша про-
изводительность, таким образом, превышала китайскую в 6,5
раза. Сегодня она меньше китайской вдвое.
Что касается текущих долларовых цен, то ВВП Укра-
ины на душу населения в 1990 г. был больше китайского поч-
ти впятеро (!), а в 2018-м проигрывал ему уже втрое. Вообще
по этому показателю, считающемуся своеобразным инди-
катором национального благосостояния, мы умудрились ска-
титься не только до статуса беднейших в Европе. В клас-
сификации Всемирного банка Украина опустилась из топ-под-
группы стран со средними доходами в нижнюю подгруппу. Еще
одно такое движение, и мы окажемся в экономической компа-
нии самых нищих стран мира. На таком фоне в закулисье
Европы наше государство так, увы, и называют — failed, хотя
никто не отказывает ему в рыночном статусе».
Цитата друга:
«Неолиберализм? Либертарианство? Да боже упаси!
Куда ни глянь, кругом сухой национальный прагматизм и голый
государственный расчет, встроенные в жесткую иерархию
глобальных интересов. Где каждой стране отведено соот-
ветствующее место, сообразно ее экономическим способнос-
тям и военным возможностям. И где об этом месте могут в
любой момент напомнить с верхних этажей этой мировой сис-
темной пирамиды.
✍ 570 ✍
Не удивительно, что в подобном окружении приходится
уповать не на либертарианские опусы о всеобщей свободе, а
исключительно на собственную смекалку, силу и выносли-
вость. А как иначе? Ведь это и есть реальный мир междуна-
родной конкуренции. Где нет вечных врагов и друзей, а есть
лишь вечные интересы. И где любой победитель всегда толь-
ко сам за себя.
После Крыма и Донбасса снова слышать о либеральных
моделях, мягко говоря, дискомфортно. Особенно в стране, ко-
торая прекрасно освоила офшорный бизнес, но не может ни
слезть с долговой иглы, ни вернуть себе собственных гра-
ниц».
Автор цих рядків — Сергій Кораблін, доктор економічних
наук, заступник директора Інституту економіки і прогнозування
НАН України. Статтю опубліковано на сторінках «Дзеркала
тижня».
Хоч і поверхово, стаття висвітлює економічні «досягнен-
ня» України за тридцять останніх років. Ключовим виявився
майданний підхід до проблеми (автор танцює від студентської
революції на граніті 1990 року), а не наукові методи системного
осмислення явища. Є над чим замислитися, і не тільки з погляду
економічної науки.
1. Україна була однією з найбагатших країн світу і що з
нею сталося від часу проголошення державного суверенітету та
незалежності й дотепер.
2. Чим займався усі ці роки академічний Інститут еконо-
міки і прогнозування, який за тридцять років не запропонував жо-
дної концепції стратегічного розвитку України, з холодною байду-
жістю спостерігав за перебігом подій, щоб тепер констатувати, де
ми були і що з нами сталося. Таких «мозкових центрів» у НАНУ
— десятки.
3. За три десятиліття навіть нові покоління науковців Ук-
раїни так і не дійшли думки про нагальність системних змін.
Прізвище автора статті підказує нам, що він належить до тієї вер-
стви українського суспільства, чиї предки прийшли в Україну для
насаджування чужого й чуждого українському суспільствові ладу
та способу урядування, і яка (верства) тепер активізувалася за-
для утримання того, що ще залишилося і від авторитарно-тоталі-
тарного радянського устрою, і від адміністративно-командного
способу урядування.
14 липня 2019 р.
✍ 571 ✍
✍
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ЕЛІТА ЯК ФАКТ І
ФАКТОР ЗМІН
Спостерігаємо остаточний крах освіти, яка склалася в
СРСР, яку успадкувала Україна і яку я називаю методичною. І це
— добрий знак.
Проблема, однак у тому, що на зміну методичній системі
освіти в незалежній Україні, та ще й в інформаційну епоху, не
прийшла методологічна система освіти.
Звідси й ризик того, що в Україні справді можуть залиши-
тися три-чотири університетських центри, які спромоглися скочи-
ти на підніжку саме методологічного "поїзда".
Пан Олександр Співаковськй, звичайно, має рацію, звер-
таючи нашу увагу на прорахунки виконавчої влади, на недоско-
налість законодавчої бази тощо.
Проблема, як на мене, більшою мірою пов'язана із станом
суспільства, і особливо — його інтелектуальної еліти, свідомість
якої ніяк не може виборсатися з обіймів совка, а відтак ніяк не
може пробудитися сама й пробудити суспільство.
Цю бомбу уповільненої дії заклали ще більшовики-ко-
муністи, винищивши нашу класичну національну інтелектуальну
еліту й замістивши її робітничо-селянською інтелігенцією.
Радянська інтелігенція більш-менш успішно формувалася
й розвивалася і в Україні була національно досить свідомою. До
пори — до часу. А потім почався невідворотний процес деґра-
дації.
Знаєте, коли почався занепад нашої інтелектуальної елі-
ти, який триває й досі і наслідки якого ми пожинаємо в неза-
лежній Україні?
Він почався, коли зі "сцени" почало сходити покоління,
шкільні роки якого припали на українізацію 20-х років та її інерції,
що мала місце у 30-х роках минулого століття.
✍ 572 ✍
Це було покоління мого батька та трохи старших людей,
завдяки яким мене і таких, як я, радянська влада так і не спромо-
глася зросійщити.
А ось вам приклад деградування інтелектуальної еліти.
Серед тих, хто свого часу справив на мене великий вплив, був
один відомий діяч культури і професор. Він не був переконаним
націоналістом, але був україноцентричним і стовідсотково
україномовним. Його син — також професор і відома особистість
— ідеальне втілення во плоті явища, яке Юрій Шевчук назвав
мовною шизофренією. У третьому поколінні маємо також відому
особистість і напевно й майбутнього професора, і ця особистість
демонструє виразні прояви "русского міра".
Отож наше завдання полягає в тому, щоб піднести націо-
нальну свідомість інтелектуальної еліти, українізувати її, навер-
нувши до національних звичаїв і традицій (зокрема, і в царині ос-
віти), і тоді з Божою поміччю ми зможемо усю нашу систему ос-
віти й науки перемкнути на нову парадигму, про яку говорить пан
Співаковський (і не тільки він).
✍ 573 ✍
✍
ЧИ ТРЕБА СХРЕЩУВАТИ БУЛЬДОГА З
НОСОРОГОМ
Про взаємини громадянського суспільства і влади
Цікаво часом мислять філософи! Ось Євген Бистрицький
хоче підпрягти до влади... громадянське суспільство. Тобто схре-
стити бульдога з носорогом.
Історично влада складається з трьох гілок (влад): (1) ви-
конавча (перша влада); (2) законодавча (друга влада); (3) судова
(третя влада).
Громадянське суспільство формує ці влади передбачени-
ми Конституцією способами, а також має змогу постійно вплива-
ти/контролювати ці влади своєю незалежною від цих влад вла-
дою — владою громадської думки, яку часто називають “четвер-
тою владою”, головним суб‘єктом і інструментом якої є система
ЗМІ.
На превеликий жаль, в Україні заведено так, що законо-
давча й судова влади не вважають себе владами. Тому і парла-
ментарі, і судді називають владою лише одну — виконавчу вла-
ду, таким чином визнаючи її суверенність і зверхність, з одного
боку, та свою васальність — з другого.
Це — ознака низького рівня освіти, національної свідомо-
сті й громадянської зрілості як представників усіх (без винятку)
влад, так і всього суспільства. Деякі українські правники, правда,
цей недолік зводять лише до низького рівня «правової культу-
ри» (Олександр Костенко).
Це — також ознака й того, що в Україні усе ще панує ав-
торитарно-тоталітарний радянський устрій з його адміністратив-
но-командним способом урядування, що і обумовлює абсо-
лютизацію виконавчої влади й невизнання владами законодавчої
та судової гілок.
✍ 574 ✍
Громадянське суспільство відчує свою потугу, якщо інте-
лектуальна еліта через освіту та просвіту нарешті займеться під-
несенням національної свідомості й громадянської зрілості суспі-
льства та коли в Україні сіормується україноцентрична система
ЗМІ, спроможна формувати і очолювати четверту владу, тобто
владу громадської думки.
✍ 575 ✍
✍
З ПРИВОДУ МУДРУВАНЬ ВІКТОРА
ЮЩЕНКА
Поясню доступною для колгоспного бухгалтера мовою:
цифри, якими крутими вони не були б, — це ще не гроші. Голов-
не, щоб дебит сходився з кредитом і щоб щось там ще залиша-
лося з плюсом. Бо мінус — ознака банкрутства. Отже, щоб не
вибували в кишені гроші, треба дбати не про цифри, а про те, що
ці цифри підпирає, що за тими цифрами стоїть...
Тепер — про мову. Я розумію уродженця міста, який ви-
ростав російськомовним і який у дорослому віці раптом збагнув,
що він — українець і що українець, за логікою речей, має розмов-
ляти українською мовою, а відтак берегти й захищати її.
Але я не розумію вихідця із україномовного села, який, до
того ж, захоплюється колекціонуванням українських старовинних
ужиткових речей, живе, можна сказати, серед музейної експо-
зиції, вважає себе нащадком старовинного козацького роду, але
для якого традиції і звичаї українського народу — лише загаль-
ники, що їх він навіть не пов‘язує із формуванням національного
менталітету, національного світогляду, зовнішнім проявом, функ-
ціональною формою якого і є українська мова.
Наївність колишнього президента, який мріє про те, щоб
Україна раптом заговорила українською, — це наслідок спроще-
ного підходу до захисту, плекання й поширення української мови.
Адже так само мислять не тільки українці з фінансовою, еконо-
мічною, інженерною, юридичною чи будь-якою іншою фаховою
підготовкою, а й чистої води філологи — фахівці з української
мови.
Отже, усім мариться, що як тільки громадяни України по-
головно заговорять українською, тоді Україна одного дня стане
українською. Але, на жаль, ці громадяни не поспішають пере-
ходити на українську, і навіть мовне законодавство, що його бу-
✍ 576 ✍
квально продавлювали через Верховну Раду, не сприяє цьому
процесові. Скільки б не торжествували ті, хто за ним стоїтт.
Чому? Та тому, що Україна, українське суспільство в ціло-
му і кожен його член зокрема передусім мають усвідомити себе
частиною носіями українських національних традицій і звичаїв,
набути відповідний світогляд і менталітет. Аж тоді Україна стане
українською і аж тоді українське суспільство стане україномов-
ним.
Цього можна досягти лише через системну широкомас-
штабну українізацію, рушійною силою якої мають бути (1) укра-
їноцентрична освіта, (2) україноцентрична просвіта і (3) україноц-
ентрична система ЗМІ, — як частину ширших, епохальних си-
стемних змін.
На превеликий жаль, в Україні про це не думають ні полі-
тики (зокрема, й президенти), ні інтелектуальна еліта (зокрема, й
філологи, освітяни та журналісти). Зате помудрувати... усі такі
мастаки.
✍ 577 ✍
✍
НОТАТКИ З ПРИВОДУ...
Більшість із вас напевно знають, що я і мої однодумці до-
сліджуємо теорію і практику українського націоналізму як ідео-
лоґії й, зокрема, — української національної ідеї. У зв‘язку з цим
нас цікавить усе, що публікують з цієї тематики наші колеги в Ук-
раїні та діаспорі.
Нам приємно співпрацювати з тими колегами, які з влас-
ної ініціативи надсилають нам посилання на електронні версії
своїх публікацій або запитують, куди можна надіслати книжку.
На жаль, є автори й упорядники книжок, які явно не заці-
кавлені в тому, щоб продукт їхньої праці потрапляв до нас. Таким
виявився упорядник Олександр Доній. Щойно після презентації
книжки я запитав його приватним повідомленням, як можна було
б одержати це видання. Із затримкою у відповідь було надіслано
номер чийогось мобільного телефону в Україні. Я відповів, що я
в США. Тоді пан Доній скинув мені на скриньку посилання на
чийсь профіль у ФБ, і я зрозумів, що цей добродій явно не нала-
штований на те, щоб допомогти.
Ми підозрюємо, чому О. Доній та співавтори збірки так по-
ставилися до прохання полегшити нам ознайомлення з цим ви-
данням. Тому тема придбання цієї книжки стає особливо актуа-
льною.
У зв‘язку з цим я прошу зголоситися тих із друзів, хто до-
поміг би мені набути це видання. Зробіть, будь ласка, таку поже-
ртву для Українського Університету. Вам не треба витрачатися
на пересилання її до США. Я дам вам адресу в Києві, на яку інші
автори надсилають для нас свої книжки, а потім нашим коштом
їх пересилають нам в Америку.
Тепер кілька слів про явище, яке шкодить нашій справі.
Нинішній випадок, як я вже наголосив, — один із чималого ряду
подібних. Цей ряд уже достатньо репрезентативний, як сказали б
соціологи, щоб зробити кілька спостережень і висновків.
✍ 578 ✍
1. Має місце явне небажання багатьох українських нау-
ковців не тільки налагоджувати співпрацю з колегами, а й спілку-
ватися, популяризуючи власні ж напрацювання.
2. Виникають підстави запідозрювати авторів-упорядників
у недоброчесності, тим більше що недоброчесність (зокрема —
плаґіат) стала фактом і фактором сучасної науки в Україні: при-
власнення чужих ідей і концепцій стало звичним явищем.
3. Очевидно, що йдеться і про зниження чи навіть падіння
загального рівня культури. Написати притомну відповідь з пояс-
неннями або, коли треба, й вибаченнями стає усе більшою про-
блемою.
Цей перелік, звісно, можна продовжувати.
Зрештою, особисто я такого характеру проблеми якось
переживу. Виживуть і ті, хто поділяє мої погляди, — немає сум-
ніву.
Від цього потерпає українська наука, українська справа,
українське суспільство, і отже — Україна. І оце мене непокоїть
найбільше. Бо тільки співпрацею, об‘єднаними зусиллями й
гарячими дискусіями ми можемо випрацювати продуктивні
концепції системних змін, завдяки яким українське суспільство
народить націю, яка зробить успішною світовою потугою Україну.
✍ 579 ✍
✍
Директор (!) Інституту (!!) розвитку економіки (!!!) України
закидає Андрієві Парубієві, що упродовж майже тридцяти років
не вдалося Кравчукові, Кучмі, Ющенку, Януковичу, Порошенку
разом з усіма головами ВРУ та прем‘єр-міністрами, які разом з
оліґархами й оліґарфиками, інтелектуалами й інтеліґентами
НАНУ й сонму галузевих та приватних академійок, корупціоне-
рами й корупціонеринятами, обваливши ВВП України на понад
200% (цифра явно занижена). Але!
Проблема — не Парубій і не Порошенко. Проблема — па-
рубії, порошенки, гончаренки, гончарови і несть їм числа. За 30
років так і не допетрали, що радянський устрій — глухий кут, що
було доведено 75-річним існуванням і миттєвим розвалом СРСР.
Це ж до якого рівня повинна була впасти економічна, по-
літекономічна, політологічна наука України, щоб не розуміти та-
ких простих, елементарних речей?!
Вони «постоянно падалі»!
✍ 580 ✍
✍
БОГДАН, СИН ВАСИЛЯ...
Богдан Яременко — син Василя Яременка, засновник
«Майдану закордонних справ», а тепер «слуга народа» у статусі
голови парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та
міжпарламентського співробітництва — просуває в інформацій-
ний простір ідею відмови від допомоги американських військових
інструкторів і, можливо, відмови від намірів України щодо вступу
в НАТО заради полегшення переговорів з РФ про деокупацію
Донбасу.
Позиція нардепа Б. Яременка шокувала моїх френдів у
соцмережах. У декого вона навіть викликала обурення.
Пам‘ятаю його чубатим хлопчиком п‘ятирічного віку... Не
забуваю й те, що він не пристав до кола моїх друзів, коли я за-
просив його п‘ять років тому...
Зараз українську політику активно роблять діти моїх ком-
партійно-номенклатурних колеґ, а також неноменклатурних прия-
телів і друзів.
Богдан — один із таких. Він доводиться сином одному із
найбільше шанованих мною старших колег та одному з найулюб-
леніших викладачів і моїх також студентів Василеві Васильовичу
Яременкові.
Можна допустити, що між сином Богданом та батьком Ва-
силем виникли ідеологічні розходження, які можна тлумачити за
Гоголем («Тарас Бульба») або принаймні як конфлікт поколінь.
Не забувайте, що Б. Яременко служив у Туреччині не зви-
чайним дипломатом, а консулом. Статус консула є особливим
завдяки тому, що він представляє за кордоном силове відомство.
На консула не поширюється влада надзвичайного й повноваж-
ного посла. Як казав мені Ю. Щербак, єдине, що може зробити
посол, щоб вплинути на консула, це — виматюкати його.
В. Яременко, як відомо, під час подій 1968 року був при-
званий до лав збройних сил СРСР як людина, яка володіє слова-
✍ 581 ✍
цькою мовою. Василь Васильович упродовж 70-х — 80-х років
регулярно возив у Чехословаччину групи студентів, незважаючи
на те, що був відомий своєю виразно проукраїнською позицією і
що його можна було запідозриті ледве не в “українському буржу-
азному націоналізмі”. Взагалі Василеві Васильовичу вибачалося
багато чого такого, за що інших могли звільнити з роботи й пере-
слідувати за антирадянську діяльність. Це все давало підстави
запідозрювати співпрацю доцента Яременка з КДБ. Не виклю-
чено, що так воно й було.
✍ 582 ✍
✍
ПРО ЩО ГОВОРИМО?..
Вихоплюю з плину новин окремі повідомлення: Гонтарєву
переслідує ціла вервечка, ну, прямо нещасних випадків... Апеля-
ційний суд відновлює на посадах люстрованих прокурорів часів
Януковича з рішенням про компенсацію за «вимушені прогули»...
В одних викликають захоплення, в інших обурення чергові ініціа-
тиви «зелених більшовиків»... Хтось по інерції після YES хоче
щастя тут і тепер...
Впадають в око знані імена авторів записів — людей з ви-
сокою освітою, солідним статусом у суспільстві, лідерів громад-
ської думки, політиків, науковців, журналістів… Ніхто навіть не
намагається піднятися з рівня пліток про окремих людей і окремі
події на рівень обговорення явищ і тим більше — на рівень обго-
ворення конструктивниї ідей.
Зараз так зійшлися зорі над Україною, що прориваються
усі старі й нові гнійники, на поверхню спливають нечистоти, яких
допіру не бачили або не хотіли бачити... На цьому тлі добре вид-
но, чого варті констатації банальних фактів і подій, недолугість
приколів і чорного гумору… Збільшилася кількість повідомлень і
в приват від людей дезорієнтованих, спантеличених, затурканих,
панікливих, а відтак емоційно нестійких і нездатних тверезо
мислити… Серед них є кандидати наук і навіть академіки НАНУ...
Жодна жива душа з-поміж тих, хто збурює хвилі публічно
чи пише в приват, не усвідомлює, не розуміє і часто упорото не
хоче розуміти, що Україна і українське суспільство потребують
системних змін — усвідомлення самих себе через українізацію
освіти і просвіти, творення україноцентричної системи ЗМІ, повну
ліквідацію радянського суспільного устрою і встановлення якісно
нового ладу й способу урядування... Жодна жива душа…
Сумно...
✍ 583 ✍
✍
ЖДАННЯ VS ДІЇ
Гарний текст від Євгена Якунова, а був би навіть ще кра-
щим, якби... Ну, ви розумієте… Він нагадав мені рядки ще сім-
надцятирічної тоді поетеси Світлани Йовенко:
Ти надто ждеш. Не треба ждати надто.
Як не вбива - знесилює ждання.
Ти надто ждеш. Так блазень по канату,
Як ти по днях.
Україна й українське суспільство ось уже три десятиліт-
тям живуть у режимі ждання, очікування, що хтось прийде і при-
несе їм вимріяну Україну на блюдечку з жовтоблакитною обля-
мівкою.
Перед тим також жили в такому ж режимі — століттями...
Печаль залученого тексту в тому, що, як завжди, тямко-
виті українці мудрі констатаціями фактів, подій і явищ, але скупі
або й неспроможні на конструктив.
Інтелектуальна еліта, пардон — інтеліґенція, вихована ко-
лоніальною владою, продовжує відтворювати себе як консерва-
тивну й пасивну частину суспільства, для якої режим ждання під-
силюється ще й страхом ‘як би чого не вийшло‘.
Наслідок цього — мітингово-базарові дискусії, підсолені
стогоном і стенаннями про чергові (безкінечні) кризи, важкі часи,
про ворогів і воріженьок...
Мимоволі згадуєш сказане ще Григорієм Сковородою:
«Не смішно лі? Всі в пеклі, а бояться, шоб не попасть».
Звісно, за таких умов можна потратити на ждання нице
життя окремо взятого індивіда, а то й злиденне життя цілої країни
і цілого народу. Але тоді немає чого навіть мріяти й про неза-
лежність, волю-свободу й заможне життя. Живіть собі у рабстві-
неволі, наспівуйте тужливих пісень про горе тій чайці-небозі...
Але є інший шлях — шлях дій, але для цього інтелекту-
альній частині суспільства треба струсити з себе порох інтелі-
✍ 584 ✍
ґенції, перестати займатися жалісливим описуванням окремих
фактиків, подійок і ситуативних явищ та нарешті перейти до
конструктиву.
Ми такий крок уже зробили, запропонувавши концепцію
системних змін. Не можете чи не готові запропонувати свої
ідеї? Почніть з розважливого обговорення наших ідей. Дивись, і
свої концепції появляться...
Можливо, зрозумієте, чому найбільша частина суспільст-
ва живе в режимі ждання, вичікування чи очікування, а також чо-
му кожний п‘ятий громадянин України фактично є неприхованим
ворогом своєї батьківщини, та й багато чого іншого.
За нашими спостереженнями й висновками, усе це — на-
слідок того, що від часу розпаду СРСР в Україні НІХТО не пере-
ймався і не переймається піднесенням рівня національної свідо-
мості й громадянської зрілості/відповідальності українського су-
спільства.
З дивовижною впертістю учені українські мужі відверта-
ють свої очі, навіть коли кладеш їм перед їхнім носом текст, до
якого намагаєшся привернути їхню увагу. І це є одним із найбіль-
ших див, народжених тим же режимом ждання.
✍ 585 ✍
✍
НЕПРИЧЕСАНІ ДУМКИ З ПРИВОДУ ЮВІЛЕЮ
ШЕВЧЕНКОВОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Київський національний університет імені Т. Г. Шевченка
відзначає свій 185-річний ювілей. Викладачі й випускники універ-
ситету активно вихлюпують на стрічку соцмереж свої принагідні
ювілейні емоції. В університеті відбулося урочисте зібрання за
участю президента України, який до такої знаменної дати групі
університетських співробітників вручив державні нагороди.
Симптоматично, що урочисті заходи відбулися не в чер-
воному корпусі на Володимирській вулиці, де від початку розта-
шувався університет, а в колишньому приміщенні ВПШ при ЦК
КПУ, в якому тепер розквартировані два підрозділи університету
— інститути міжнародних відносин та журналістики.
Закрадається думка, що нинішній КНУ у такий спосіб від-
межовується від російсько-імперської традиції університету Св.
Володимира (як від часу заснування називався цей виш) і від
традиції радянського періоду, хай і з іменем Шевченка (ім‘я «по-
ета-бунтаря» було присвоєно університетові радянською вла-
дою).
У виступі президента наголошено на прогресивній ролі
КНУ в розвитку не тільки освіти й науки, але й у цілому України й
українського суспільства. Це, власне, й спонукало мене до напи-
сання цих нотаток. Я не є випускником цього вишу, але двадцять
років свого життя присвятив науково-викладацькій, науково-орґа-
нізаційній та адміністративній роботі в університеті.
Як дослідникові історії культури, науки і освіти, мені тра-
пилося працювати з архівами університету, а також великої кіль-
кості його видатних професорів і випускників. Не тільки тих, чиї
імена були озвучені у виступі президента. Був я і основним авто-
ром знакової книжечки, опублікованої під ім‘ям тодішнього ректо-
ра КДУ М. Білого «Роль університетів у системі вищої освіти» (К.,
1976).
✍ 586 ✍
Усе це дає мені право висловити достить арґументований
альтернативний погляд на 185-річну історію провідного київсько-
го вишу.
Так, історія університету знає імена численних проґресив-
них діячів, починаючи від М. Максимовича та Т. Шевченка, вклю-
чаючи В. Антоновича чи М. Лисенка й закінчуючи М. Шестопа-
лом, П. Богачем та ін.
На жаль, після відходу від ректорства Максимовича, уні-
верситет Св. Володимира перетворився на осередок політичної
реакції й русифікації України, навколо якого на переломі 19-го і
20-го століть гуртувалося так зване чорносотенство. До речі, із
стін університету вийшов такий радянський діяч, як А. Вишин-
ський.
Революційні події 1917 року, коли постала Українська На-
родна Республіка, не змінили Київського університету. Він зали-
шився на проросійських позиціях, і україноцентричні професори
його на чолі з Іваном Огієнком вимушені були ініціювати створен-
ня окремого першого Українського національного університету.
Так само Київський університет косо дивився і на створення
УВАН.
Упродовж усіх років радянської влади університет імені
Великого Кобзаря залишався одним із найортодоксальніших ос-
вітніх центрів, в якому переслідувалося вільнодумство, особливо
— будь-які прояви україноцентризму, ба навіть просто україно-
фільства.
На час розпаду СРСР, незважаючи на горбачовську пере-
будову, Київський університет залишався вірним компартійним
принципам. Мало того, що упродовж майже півтора десятка років
незалежності України його ректором залишався колишній член
ЦК КПУ. Упродовж наступних років і десятиліть університет за-
знав незначних формальних змін, але залишився незмінним за
своєю ортодоксальною суттю.
Маючи змогу визначати стратегію вищої освіти й багатьох
галузей науки, та й розвиток України й українського суспільства
взагалі, Київський національний університет імені Т. Г. Шевченка
навіть не намагався ініціювати випрацювання концепції систем-
них змін чи будь-якого іншого програмного проекту.
Більше того, саме з надр цього університету спливають
на поверхню негативні явища, пов‘язані то з комерційним вироб-
ництвом дисертацій, дипломних і курсових робіт на продаж, то з
плагіатом, то з дерибаном університетської нерухомості. Тим
✍ 587 ✍
часом якість підготовки фахівців і якість наукових досліджень за-
лишає бажати кращого.
Я розумію, що ці нотатки багатьом здадуться ложкою
дьогтю у бочку їхнього ювілейного меду. Із пісні, однак, слова не
викинеш: так було за царської Росії, так було за радянської вла-
ди і так, на превеликий жаль, залишається за незалежної Укра-
їни.
✍ 588 ✍
✍
ВИБІР ВПАДЕ НА «ШЕСТІРКУ»?
Оприлюднено перелік кандидатів на посаду нового голо-
ви Українського інституту національної пам‘яті.
З-поміж кандидатів різних наук, які претендують на поса-
ду впадає в око одна:
«6. Савченко Евгений Александрович. До увольнения в
2019 году — старший мастер леса государственного предпри-
ятия "Киевский лесхоз”».
Ймовірно, що на Євгєнія Алєксандровіча Савчєнка і вкаже
перст того, хто нині ухвалює такого роду кадрові рішення.
Ну, не просто ж так цей безробітний пан опинився серед
кандидатів як «шестірка». Ну, і «старшій мастєр» як-не-як!
Тим більше, що «нове життя нового прагне слова», пере-
прошую — «нового обличчя».
✍ 589 ✍
✍
ДО ПИТАННЯ ПРО ЯЛОВІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ
НАУКИ
Ситуативний підхід до будь-якого явища таїть у собі ризи-
ки звести до абсурду спостереження і висновки.
Системне бачення допомагає аналізувати й оцінювати
явище цілісно. До цього, до речі, закликає й наукознавство, яке,
між іншим, чи не найбільшою мірою проявилося в Україні.
Так-от, говорячи про проблеми української науки чи —
точніше — науки в Україні, давайте, колеги, серйозно говорити
про стан речей, не вдаючись до словоблуддя.
Спочатку про високі оцінки наших учених за кордоном. У
даному випадку мають на увазі зазвичай природничі науки — фі-
зику, хімію, біологію та інші. Що попит на наших науковців є за
межами України — це справді так. Мені трапилося чимало разів
пересікатися з фахівцями з медико-біологічних досліджень. Що-
правда, впадає в око, що вихідців з України через їхню російсь-
комовність і українобайдужість сприймають тут як Russians (рус-
скіх), а є й такі, що самі ідентифікують себе такими. Деякі з них,
працюючи водночас і в Україні, якщо і не є відвертими прихиль-
никами «русского міра», то мимовільними його агентами (сиріч —
корисними ідіотами) себе проявляють. При цьому вони захища-
ються жупелом «інтернаціональності науки», хоч ідеться насп-
равді не про науку, а про ментальність, світогляд, рівень націона-
льної свідомості й, зрештою, громадянської зрілості конкретного
її (науки) представника.
На жаль, за дуже рідкісними винятками, на світові обшири
практично не виходять суспільні науки. Рідкісні випадки склада-
ють прориви в історичних дослідженнях, але й ці досягнення не
руйнують стереотипи, породжені ще вихідцями із Російської імпе-
рії та СРСР. Залишається живучим концепт, пов‘язаний з іменем
Ґеорґія Вернадського — сина першого президента ВУАН В. Вер-
надського. На превеликий жаль, наші історики навіть за межами
✍ 590 ✍
України не сподобилися на створення історичної школи, здатної
бодай почати руйнацію російського історичного міфу.
Проблема тут у тому, що саме суспільні науки в Україні
світоглядно, ментально, методологічно й організаційно залиша-
ються не так яловими, як неспроможними вирватися із теорети-
ко-методологічних і організаційно-управлінських лещат радянсь-
кої (себто російської) науки.
Справді-бо, від часу горбачовської перебудови, тобто за
тридцять років, в Україні не проявилися світоглядно, ментально й
методологічно україноцентричні наукові школи в історичних, еко-
номічних, психологічних, соціологічних, філософських, юридич-
них та інших науках. Навіть організаційно ні академічна, ні вишів-
ська наука не зазнали системних змін.
Саме цим можна пояснити той факт, що жодна наукова
інституція в Україні, жоден учений в Україні навіть не замислили-
ся над тим, що головною перешкодою в поступі України є радян-
ський суспільний устрій, а відтак — що лише системні зміни
допоможуть Україні вийти на шлях успішного розвитку й стати
однією з найбільших потуг світу.
Упродовж останнього десятиліття ми намагаємося розбу-
дити і об‘єднати навколо нашої ідеї системних змін бодай неве-
лику кількість українських інтелектуалів, спроможних усвідомити
нагальність таких змін і готових підставити своє плече. Прикро,
але доводиться констатувати: українські вчені залишаються апо-
логетами звичних для них підходів, а в більшості суспільних наук
продовжують домінувати якщо не відверті й агиесивно налашто-
вані прислужники Москви, то безликі, світоглядно дезорієнтовані
маргінали й носії ситуативних крайнощів, тобто люди, просто по-
збавлені системного, комплексного, цілісного бачення історично-
го досвіду, сучасних проблем і стратегічних перспектив розвитку
України.
✍ 591 ✍
✍
ЩО БУДЕ ПРОТИСТАВЛЕНО ВИБІРКОВІЙ
НАЦІОНАЛЬНІЙ ПАМ‘ЯТІ?
ЗМІ й соцмережі обговорюють призначення Антона Дро-
бовича на посаду очільника Українського інституту національної
пам‘яті.
За залученими посиланнями можна докладніше довіда-
тися, хто такий А. Дробович, яке коло його фахових інтересів, які
його уявлення про національну пам‘ять українців і т. ін.
Володимир В‘ятрович уже застеріг від можливості розво-
роту руху УІНП в протилежному напрямку:
«Антон Дробович — голова Український інститут націона-
льної пам'яті. Чергове неправильне кадрове рішення уряду в
гуманітарній політиці. Це вже не помилка, а розворот в інший бік.
В національній пам‘яті може не лишитися місця для України та
українців».
Лібералізм і космополітизм Дробовича дає підстави при-
пустити, що таке цілком можливе. Що ж, це цілком у дусі «зеле-
ного більшовизму», і те призначення нагадає про діяльність В.
Солдатенка на цій посаді за поезидентства В. Януковича. Не бу-
ло б Солдатенка — не було б і В‘ятровича.
На жаль, ситуативний характер УІНП задав ще ініціатор
його створення В. Ющенко, поставивши перед УІНП завдання ви-
вчення Голодомору (хоч для цього доцільніше було б створити
Інститут Голодомору) і призначивши на посаду голови академіка-
фізика І. Юхновського.
На жаль, концептуально УІНП не визначився і за дирек-
торства В. Панченка.
Світогояд і наукові уподобання А. Дробовича не віщують
світлого майбутнього УІНП. Уже добре, що УІНП не ліквідували.
А така загроза була.
Тому будемо сподіватися, що УІНП переживе Дробовича
так само, як свого часу він пережив Солдатенка, і цей період ви-
✍ 592 ✍
пробувань нарешті підкаже українській спільноті, в якому напрям-
ку має розвиватися УІНП.
Я не раз вступав у полеміку з В. В’ятровичем, наголошу-
ючи на тому, що УІНП має зайнятися не вибірковими і часом дра-
жливими студіями ситуативного характеру, а концептуальними
системними дослідженнями, які сприяли б відродження націо-
нальних традицій і звичаїв, які є становим хребтом національної
пам‘яті українського народу.
Звичайно, Дробовичеві така переорієнтація УІНП не по
зубах. Судячи з його наукового доробку, хоч він і філософ, але
ситуативник ще той. Зрештою, справжній філософ закінчується
там, де починається зневага до традиції.
✍ 593 ✍
✍
ЮРІЙ КОСАЧ І НАВКОЛО НЬОГО
Андрій Дзьобан запостив інформацію довідкового харак-
теру про небожа Лесі Українки й онука Олени Пчілки Юрія Коса-
ча, а також про місце його поховання в США.
Буквально тиждень тому літературознавиця Роксана Хар-
чук актуалізувала постатю Ю. Косача, ув‘язавши його творчість із
сучасними українськими реаліями.
Пару разів мені трапилося бачити Ю. Косача під час його
приїздів в Україну, але бодай привітатися з ним не довелося. З
одного боку, «доступ до тіла» Ю. Косача був досить обмежений, і
як молодий журналіст я такого привілею не мав, хоч мені й хоті-
лося, оскільки в ті роки я активно займався спадщиною К. Квітки
— чоловіка Лесі Українки. З другого боку, його тітка Ізидора Ко-
сач-Борисова, з якою я інтинсивно листувався, настійно радила
мені триматися від нього подалі.
Під записом Р. Харчук я взяв участь в обговоренні постаті
Ю. Косача. Якщо хочете, перейдіть за посиланням і прочитайте
всі коментарі. Тут же я перепощую висловлене мною.
Що там говорити про «роз‘єднаність діаспори», якщо Ю.
Косач був цілковито роз‘єднаний з рідною тіткою Ізидорою Косач-
Борисовою — вони навіть не спілкувалися. Восени 1990 р. Ольга
Сергеєва (вживають і таке написання — Сергіїв) возила мене на
могилу своєї матері Ізидори, яку було поховано в одній із чільних
дільниць Українського православного цвинтарю в Баунд-Бруку.
Показувала вона мені й місце останнього притулку Ю. Косача,
чия могила сиротливо бовваніла на пустирі — у гонах від усіх ін-
ших тодішніх поховань. Це тепер уже і колись відторгнутий Юрій
Косач опинився в гущі діаспори.
Кому цікаво: У моєму архіві в ЦДАМЛМ України (ф. 1111)
зберігається моє понад десятирічне листування з І. Косач-Бори-
совою.
✍ 594 ✍
Що стосується екстраполяції белетристики Ю. Косача на
сучасну ситуацію в Україні. Хтось бачить тут аналогію. А хтось
побачить натяжку. Скорше за все, маємо ні перше, ні друге.
Для мене історія з цими двома — прояв повного ідіотизму
обох сторін, які зійшлися у герці.
Симптоматичним є те, що вони варті один одного. Незва-
жаючи на ідеологічне протистояння, у них є одно, що єднає їх.
Це — жахливо низький рівень національної свідомості (при всій
риториці двох пань) і громадянської зрілості, а також загальної й
політичної культури.
Формально Ю. Косач членом компартії, як, наприклад,
Джон Вір, не був, але він тісно співпрацював з комуністами. Він
їздив до Радянської України досить часто і саме його радянська
влала активно пропагувала як родича Лесі Українки, при тому не
згадуючи навіть про його тітку Ізидору або, як згадуючи, то неод-
мінно гудячи.
Дочка Ізидори, О. Сергєєва, була, скажемо так, ніяка, і
інтелектуальна частина діаспори була скептичною до неї. Джон
Фізер, довідавшись, що я гостюю в Ольги, приїхав і забрав мене
до себе, мотивуючи своє рішення на кшталт «тобі немає тут чого
робити».
Онука Ізидори, тобто дочка Ольги (забув її ім‘я, бо бачив
її лише на фотографіях), — це вже була відрізана від роду скиб-
ка, тобто повністю деукраїнізована особа.
На цьому тлі найбільшим «родичем» Косачів в Америці
вивищувався Петро Одерченко, який ув отроцтві мав нагоду по-
знайомитися з Оленою Пчілкою в Гадячі, щоб потім тема Лесі Ук-
раїнки стала однією з чільних у його літературознавчих студіях.
Очевидно, без його участі навряд чи побачила б світ знаменита
«Хронологія».
Архів і бібліотека П. Одарченка тепер у Києві та частково
— в Гадячі.
Такий варіант [співпраця з КДБ] можливий. Такі чутки бу-
ли, але не обов‘язкого було бути заангажованим формально. Ко-
муністи українського походження в США й Канаді були, і були
вони скорше агентами впливу, а не резидентами. Цього було до-
сить, щоб інформувати про настрої в діаспорі. Про ці речі міг би
багато розповісти Євген Марчук, який працював під прикриттям в
одній із цих країн і саме в ті роки, коли ще активним був Ю. Ко-
сач. Але чи розшириться він коли-небудь?
До речі, одним із помітних діячів діаспори, кого підозрю-
вали у співпраці з радянськими спецслужбами, був проф. Ігор Гу-
✍ 595 ✍
баржевський — активний і як мовознавець, і як церковний діяч
УАПЦ.
Його ім‘я не раз згадувала проф. А. Коваль, коли я працю-
вав з нею на факультеті журналістики. Тоді я згадав, що в школі
вивчав російську за підручниками цього ж Губаржевського.
Саме останній факт (що в радянській школі повоєнного
часу російську викладали за підручниками авторства мовознав-
ця, який виїхав в еміґрацію) дозволяє припустити, що чутки про
співпрацю Губаржевського з радянськими спецслужбами були
небезпідставними.
Мені було незручно порушити цю тему у розмовах з його
зятем і колишнім директором Української служби «Голосу Амери-
ки», з яким мені трапилося дуже багато спілкуватися. З дочкою
на цю тему взагалі немає чого на цю тему говорити. Адже рівень
її освіченості не давав змоги аналізувати деталі, а батько навряд
чи розщирювався б перед членами родини.
Перебираючи архів Губаржевського, коли я допомагав до-
чці пересилати його в Україну (у Вінницю; бібліотека пішла в
КМА), я не знайшов нічого такого, за що можна було б заче-
питися.
Обговорення постаті Ю. Косача виводить нас на вельми
цікаву тему.
✍ 596 ✍
✍
РЕІНТЕҐРАЦІЯ ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ:
ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ
Соцмережі активно обговорюють питання майбутньої ре-
інтеґрації окупованих територій, щоправда, зосереджуючи увагу
на виступі полковника ЗСУ Олексія Ноздрачова, який очолює
Управління військово-цивільного співробітництва.
При цьому дискутанти сприймають його виступ як позицію
цілого відомства, хоча насправді має місце просто пояснення
проблем та тих викликів, які доведеться долати.
Вирване із контексту дискусії й емоційно сприйняте, пояс-
нення справді можна витлуматичити в залежності від вектора
упередженості інтерпретатора.
На відміну від коментаторів, не висловлюючи оціночних
суджень і не пропонуючи свого бачення реінтеграції, полковник
вказує на орган, до компетенції якого належить ініціювання й
випрацювання рекомендацій для президента та уряду щодо
розв‘язання проблем реінтеграції. Це — РНБО.
О. Ноздрачов пояснює, чому саме РНБО: тому, що реінте-
ґрація — це передусім питання безпеки.
На жаль, як і всі, хто береться обговорювати питання ре-
інтеґрації, полковник Ноздрачов звертає увагу лише на одне, хай
і безпекове, питання. Хоч військовий експерт не виказує уперед-
женості й суб‘єктивних підходів, але бере до уваги лише один
безпековий аспект, він відриває частину від цілого, окреме від
загального, і тому свідомо чи несвідомо вказує на шлях ситуа-
тивного осмислення проблем реінтеграції окупованих територій.
Безумовно, питання реінтеграції Криму та Донбасу треба
обговорювати, але це обговорення має носити системний харак-
тер. Лише на основі системного осмислення можна буде випра-
цювати ефективну стратегію і тактику реінтенрації окупованих
територій.
Принципово важливим при цьому є вибір вектору реінте-
✍ 597 ✍
ґрації. Вибір тут невеликий. Перший варіант — це реінтеґрація
Криму та Донбасу в Україну. Другий варіант — це інтеґрація Ук-
раїни в Донбас та Крим.
Другий варіант — це, власне, те, чого хоче від України
Москва, проросійські сили в Україні та, звісно ж, ОРДЛО. Але це
— це й те, чого явно не хоче незалежна Україна, яка взяла курс
на євроінтеграцію. Удруге «Все буде Донбас» уже однозначно
неможливе.
Таким чином, мова може йти виключно про реінтеґрацію
Криму і Донбасу В УКРАЇНУ, і проблеми та виклики безпекового
характеру, на які звертає нашу вагу полковник Ноздрачов, приму-
шують серйозно замислитися над стратеґією й тактикою підго-
товки до реінтеґрації та власне реінтеґраційних процесів.
З огляду на те, що Росія й проросійські сили в Україні
зацікавлені в ревлізації другого варіанту й тому робитимуть усе
для того, щоб унеможливити або затруднити втілення в життя
першого варіанту, Україна має вибрати такі методи й способи
досягнення мети, які будуть ефективними за будь-якого перебігу
подій.
Найбільшою перешкодою уже на старті поки що лише об-
говорення теми реінтеграції окупованих територій є, як це не ди-
вно, держава в особі усіх гілок влади — виконавчої, законодавчої
та судової. Державні інститути України та причетні до них полі-
тичні сили й чиновництво несуть повну відповідальність за все,
що відбулося і що продовжує відбуватися в незалежній Україні.
Не менше проблемною є українська інтелектуальна еліта,
яка ментально залишається в статусі «трудової інтеліґенції» і яка
за три десятиліття не спромоглася осмислити уроки українського
націєтворення й державотворення та запропонувати одну-дві-три
концепції перспектив розвитку України як успішної держави й
суб‘єкта світової чи бодай європейської політики. Очевидно, що
українським ученим мужам немає чого сказати на предмет
реінтеґрації окупованих територій.
Третім фактором, що ще на старті утруднює навіть обго-
ворення ідей і можливостей реінтеґрації Криму й Донбасу в Ук-
раїну, є інформаційна складова. За п‘ять з половиною років ро-
сійської агресії проти України, незважаючи на створення навіть
окремого міністерства інформаційної політики, в Україні нічого не
зроблено для зачищення інформаційного простору від крем-
лівської пропаганди та зміцнення інформаційного суверенітету
України.
Зокрема, належним чином не налагоджено телерадіо-
✍ 598 ✍
мовлення на окуповані території та бодай на суміжні з Україною
регіони РФ на сході, а також на райони Румунії, Угорщини, Чехії,
Словаччини та Польщі на заході та Бєларусі на півночі. Більше
того, уповноважені державні органи не побачили нічого антиукра-
їнського в тому, що кілька телеканалів за дуже короткий строк
перейшли під контроль відверто ворожих Україні сил.
Ясна річ, про створення потужної системи україноцент-
ричних ЗМІ не говорять навіть у середовищі проукраїнської жур-
налістської спільноти. Журналісти й медіа менеджери сподіва-
ються, що це зробить за них хтось інший.
З огляду на сказане вище, можна зробити висновок, що
розраховувати на ефктивну роль держави в реінтеґрації окупо-
ваних територій не можна. Некомпетентність, ситуативність мис-
лення, сумнівна ідеологічна заангажованість політиків і урядовців
нічого конструктивного й продуктивного не тільки не гарантують,
але й не обіцяють.
Отже, незважаючи на усю свою слабкість, українське су-
спільство має перебрати ініціативу на себе, і реінтеґрацію окупо-
ваних територій розглядати як невід’ємну частина системних
змін. Принаймні наша концепція системних змін для України
цілком надається для того, щоб охопити реінтеграцію в Україну і
Криму, і Донбасу, та й інших територій.
Виступ О. Ноздрачова викликав неґативну реакцію як у

суспільному середовищі, так і в системі міністерства оборони Ук-
раїни і трансформувався у цілу «справу Ноздрачова» (див.:
«Кейс полковника Ноздрачова»: неточно висловився чи тесту-
вання реакції суспільства — radiosvoboda.org/a/nozdrachov-gen-
shtab-veterany-volontery/30324572.html).
Це зовсім не означає, що зачеплені полковником Нозд-
рачовим питання не підлягають обговоренню або що такої проб-
леми не існує. Рівень національної свідомості й громадянської
зрілості/відповідальності українського суспільства, як відомо, ду-
же низький. Разом з тим, також як відомо, в основі управління
ЗСУ закладено принцип єдиноначальності, і в разі появи дирек-
тиви верховного головнокомандувача, президента України осо-
бовий склад у більшості своїй буде готовий до виконання задань,
які в тій директиві будуть поставлені.
У ЗСУ, та й серед ґенералів і старших офіцерів запасу чи
у відставці, на жаль, немає не те, щоб потужного, а будь-якого
ядра україноцентричних сил, здатних забезпечити паритет, рів-
новагу й стримати вище військове керівництво від виконання
✍ 599 ✍
ймовірно злочинного указу чи наказу українобіжного чи україно-
байдужого верховного головнокомандувача, коли він як прези-
дент надумає здійснювати кроки щодо реінтеґрації окупованих
територій за сценарієм Москви.
За таких умов лише україноцентричні сили, в яких пере-
важатимуть добровольці й волонтери і які включатимуть лише
пасіонарну (отже незначну) частину кадрового складу ЗМУ, мо-
жуть стати на перешкоді втіленню в життя по суті капітулянтських
планів реінтеґрації на догоду Москві.
Події останніх днів, зокрема, пов‘язані із розслідуванням
справи про убивство журналіста П. Шеремета, засвідчують наяв-
ність тенденції спланованої дискредитації добровольчого й воло-
нтерського рухів, яка може досить швидко трансформуватися в
закономірність. А це означає, що україноцентричні сили у безпе-
ковому секторі будуть розколені на частини, внаслідок чого ство-
рити так важливе для противаги чи паритету ядро взагалі немож-
ливо буде створити.
Таку небезпеку можна попередити лише в один спосіб —
об‘єднання здорових сил українського суспільства в цілому та
представників безпекового сектору зокрема навколо ідеї систем-
них змін. На превеликий жаль, притомна частина українського
суспільства продовжує ставити воза попереду коня і все ще по-
кладає надії на те, що можна підрихтувати радянський устрій, як-
що влада почне працювати на користь України, а не олігархічних
кланів (колишньої партійно-радянської номенклатури). І в цьому
— найбільша проблема.
12, 15 грудня 2019 р.
✍ 600 ✍
✍
ЛІБЕРТАРІАНСТВО ДЛЯ УКРАЇНИ:
ПЕРСПЕКТИВА ЧИ «ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ»?
У Києві презентовано книжку «Лібертаріанська перспекти-
ва: Від посткомунізму до вільного суспільства», видану російсь-
кою та українською мовами.
Пишуть, що «книжка поєднує роботи трьох авторів — Ва-
лентина Хохлова, Володимира Золоторьова та Сергія Башла-
кова. Це самостійні роботи, пов’язані лише спільним предметом
— лібертаріанством. Валентин Хохлов представляє лібертарі-
анський погляд на основні проблеми політичного порядку ден-
ного. Окремий текст присвячений бажаним із лібертаріанської то-
чки зору конституційним змінам. Третій текст — огляд програм
найбільш впливових лібертаріанських партій».
Авторів відрекомендовують так: підприємець, співвласник
Групи компаній MTI (Сергій Башлаков), лідер громадської думки
(Володимир Золотарьов) та доктор економічних наук (Валентин
Хохлов). Докладнішу інформацію про видання подає у своїх но-
татках Сергій Рачинський.
Очевидно, що книжка потребує уважного ознайомлення й
виваженого осмислення. Тим часом можна говорити про актуаль-
ність і доцільність популяризації в Україні лібертаріанської ідео-
лоґії в принципі.
Лібертаріанство, як і будь-яка інша ідеолоґія, безумовно,
заслуговує на уважне й уважливе дослідження. Наскільки сер-
йозним обговоренням лібертаріанства є обговорювана книжка,
можна судити з того, що всі три автори є аматорами в царині іде-
олоґічних студій, і їхнє бачення лібертаріанства як перспективи
для України є суб‘єктивним і переслідує явно популяризаторську
мету.
Ідейно-тематичне спрямування «Лібертаріанської перс-
пективи» чітко проглядається уже в самій назві: якраз у ліберта-
ріанстві бачать вони майбутнє України.
✍ 601 ✍
Як ідеолоґія людиноцентрична й індивідуалістична, лібер-
таріанство, здавалося б, добре вписується в український кон-
текст і є суголосним менталітетові українського народу. Справді,
чому б нації, яка має давню традицію бездержавності, не запро-
понувати лібертаріанську ідею вільного суспільства?
Так, ідея вільного суспільства — заманлива, і вона цілком
відповідає ментальності українського народу, але лібертаріан-
ська перспектива таїть у собі набагато більше ризиків, ніж обіця-
них/сподіваних позитивних результатів.
По-перше, лібертаріанство як модерна ідеолоґія може бу-
ти продуктивною лише у високо розвинутому суспільстві. Наразі
ми не можемо назвати жодну успішну країну з великої сімки чи
навіть двадцятки, в якій лібертаріанство було б панівною ідео-
лоґією і спричинилося б до успішного поступу цієї країни.
Рівень національної свідомості й громадянської зрілості/
відповідальності українського суспільства, на жаль, занадто ни-
зький для того, щоб сприйняти лібертаріанство як ідеологію й
використати її як націєтворчий і державотворчий фактор.
Більше того, лібертаріанство відіграє в українському су-
спільстві деструктивну роль, оскільки ворожі Україні й українській
справі, українському націєтворенню й державотворенню сили
неодмінно використають і вже використовують лібертаріанство
як «троянського коня».
Невипадково ж для завоювання підтримки більшості елек-
торату «зелений більшовизм» активно послуговувався лібертарі-
анською риторикою під час президентських, а потім і парламент-
ських виборів в Україні. Прийшовши до влади, партія «Слуга на-
рода» застерегла, що її ідеолоґія насправді лібертаріанською не
є.
По-друге, історичний досвід засвідчує, що будь-які імпор-
товані в Україну ідеолоґії не мали перспективи або проявилися
як руйнівні, якщо вони не спиралися на національні традиції та
звичаї.
Хоч лібертаріанство як ідеолоґія й має західне коріння і
пов‘язане з ідеєю прав і свобод людини, в Україну воно прийшло
через російське культурне середовище, якщо не сказати ще кате-
горичніше: в Україну цю ідеолоґію занесли адепти або симпатики
«русского міра».
Прикметно, що й автори книжки не демонструють україно-
центризму у своїй діяльності в цілому і, звичайно ж, навіть не
намагаються прив‘язати лібертаріанство до українських націо-
нальних традицій та звичаїв. Це означає, що метою поширення
✍ 602 ✍
лібертаріанства в українському суспільстві для них є не пере-
творення України на успішну державу, а забезпечення можли-
вості домінування російської культури над українською, російсь-
комовної меншини над україномовною більшістю.
Тому зовсім невипадково на обкладинку книжки винесено
символ і слоган американських лібертаріанців: «Don‘t tread on
me» («Не утискай мене»). При цьому популяризатори лібертарі-
анства не враховують (іґнорують або навіть не мають про це уяв-
лення), що символіка й мотто історично мають інше значення,
ніж вони вкладають у нього.
Хай буде відомо лібертаріанцям в Україні, що символіка й
слоґан, які вони беруть собі на озброєння, є одним із перших пра-
порів США, використовуваним повстанцями як символ амери-
канського патріотизму (sic!), незгоди з урядом або підтримки гро-
мадянських свобод.
Отже, панове адепти лібертаріанства в Україні, якщо ви
не демонструєте свого україноцентризму, не прив‘язуєте ідеї лі-
бертаріанства до національних традицій і звичаїв українського
народу, ви свідомо чи несвідомо перетворюєте лібертаріанство
на «троянського коня» «русского міра».
Небезпека саме такого використання лібертаріанства як
ідеолоґії підтверджується ще й тим, що змайстрований у Кремлі
проект «Новоросії», який передбачав відшматування від України
восьми південносхідних областей, але був зупинений на окупації
Росією Криму та частини Донбасу, так само послугується симво-
лікою, поцупленою ув... американців.
Не віриться? Погляньте на прапори т. з. Новоросії та аме-
риканських конфедератів. В російському інформаційному просто-
рі активно мусується тема, чому проросійські сепаратисти взяли
собі на озброєння символіку американських конфедералістів
(див., напр.: Флаги конфедерации. Почему флаг Новороссии и
флаг Конфедеративных штатов Америки так похожи?).
Дивує у цьому випадку одне: як послідовний і жорсткий
російський антиамериканізм, набагато радикальніший за радян-
ський, уживається з банальним і бездумним запозиченням («зли-
зуванням») американських ідей і символів?
Мудрі люди в західному світі, які не мають українського
коріння, але прискіпливо відстежують перебіг націєтворчих і дер-
жавотворчих процесів в Україні, зауважують, що за нинішніх об-
ставин найпродуктивнішою для українського суспільства й Ук-
раїни може бути лише ідеологія націоналізму.
З «легкої руки» Москви, ідеолоґія українського націоналіз-
✍ 603 ✍
му дискредитована не тільки зовнішніми, але й внутрішніми фак-
торами. Громадсько-політичні сили в Україні, які позиціонують
себе як націоналістів і активно послуговуються націоналістичною
риторикою, але нічого не роблять для розвитку й популяризації в
суспільстві націоналістичної ідеолоґії на засадах консерватизму
чи традиціоналізму, а отже згрунтованої на національних тради-
ціях і звичаях, по суті створюють сприятливі умови для просуван-
ня в українське суспільство чужих і чуждих йому теорій без будь-
якої спроби бодай у якийсь спосіб пристосувати їх до місцевих
умов.
Упродовж тривалого часу ми закликаємо до випрацюван-
ня україноцентричних ідеологічних теорій, на основі яких форму-
валися б україноцентричні ж громадсько-політичні рухи й партії,
здатні об‘єднувати (а не роз‘єднувати) українське суспільство.
Судячи з того, як активізуються українобіжні й українобай-
дужі сили, намагаючись утвердити свої позиції й посилюючи по-
пуляризацію/пропаганду своїх ідей, маємо не тільки доводити
непродуктивність їхніх теорій для українського націєтворення й
державотворення, але й виправьовувати та пропонувати суспіль-
ству якісні україноцентричні ідеолоґії, здатні згуртувати й надих-
нути його (суспільство) на так важливі для України системні
зміни.
✍ 604 ✍
✍
«РЄБЯТА, ДАВАЙТЄ ЖІТЬ ДРУЖНО»?!
З приводу дискусій з А. Кочєтковим та його проекту
«Нєзавісімая Украіна»
Алєксандр Кочєтков, виучень Кучмівської адміністрації,
афілійований з інститутом майбутнього, укотре проявився на Ukr-
LifeTV у розмові з Людмилою Немирею. Говорить там сам Кочєт-
ков, його співрозмовниця уважно слухає і час від часу задає за-
питання або зрідка втручається в монологи експерта короткими
репліками. Гість студії супроводжує свій монолог хаотичним роз-
махуванням руками, і мова його жестів забиває потік свідомості.
А. Кочєтков не нахвалиться своїм успіхом: «Насыщенный
эфир получился. Российские имперцы аж заходятся. Украинс-
кие зрители — нормально, хотя и по нашей власти пришлось
проехаться. Вот и конкретная разница между европейским пу-
тем и «суверенной демократией».
Під записом Кочєткова розгорнулося активне обговорен-
ня, в якому домінують його ж прихильники.
Звісно, що дисонансом (і за змістом, і за формою-мовою)
прозвучав мій коментар:
«Сумне, а від окремих пасажів — гнітюче, враження. Ди-
вує: людина попрацювала у верхніх ешелонах влади — здавало-
ся б, вивчила якісь уроки націєтворення й державотворення. Так
ні ж! «Рєбята, давайтє жіть дружно!» кілком застряло в голові на
рівні раннього підліткового віку. І невтямки дорослому чоловікові,
який позиціонує себе експертом, що інфантильне українське су-
спільство можна буде об‘єднати лише після того, як воно стане
національно свідомим і громадянськи зрілим/відповідаль-
ним. Але про це він навіть не заїкається в телеефірах, уникає об-
говорювати в мережах. Так, наче у такий спосіб можна позбутися
проблеми, яка об’єктивно, сиріч поза його обмеженою малоро-
сійським «мірком», існувала, існує і буде існувати, поки останній
малорос не стане українцем».
✍ 605 ✍
Я давно стежу за спорадичними публікаціями А. Кочєт-
кова, який для мене є типовим представником російськомовної
тусовки з Українського інституту майбутнього і є помітно відкриті-
шим, ніж Амєлін, Почепцов, Романєнко та ін.
Пару місяців тому в одній із своїх публікацій Кочєтков по-
хвалився, що має у своєму активі проект «Нєзавісімая Украіна».
Мене це не могло не зацікавити, оскільки, як ви знаєте, ми пра-
цюємо над низкою проектів щодо перспектив розвитку України.
Отож я запитав у Кочєткова, як можна ознайомитися бодай із
концепцією його проекту.
Якщо ви звернетеся до мене з проханням, я скину вам ці-
лий пакет посилань на тематичні сторінки відповідних проектів, а
також на власні публікації. Відповідь Кочєткова була ухильною:
«Протягом останніх 6 років написав достатньо статей щодо ци-
вілізаційного вибору України. Було на Хвилі та інших ресурсах.
Шукати та систематизувати свої статті щодо розвитку України
зараз не маю настрою та часу, вибачте».
Отже, скидається на те, що концепції як такої напевно не
існує. Такий висновок напрошується і після перегляду телеефіру
на UkrLifeTV. Так, концепції справді немає, але проявляється
тривожна тенденція через ідею об‘єднання українського суспі-
льства зняттям з обговорення проблем, які якраз і потребують
обговорення та розв‘язання. При чому на користь України, але ні-
як не на користь її ворогів.
Про це я й нагадую Кочєткову у відповідь на його погрози
витирати мої коментарі:
«Прапор вам в руки! Це лише засвідчує ваше невміння
тримати удар, свідоме іґнорування (небажання обговорювати)
очевидних проблем, а також ваші реальні наміри як явно неукра-
їноцентричної особи. Залишається лише з‘ясувати, ви свідомо чи
несвідомо працюєте на розвал України, позиціонуючи себе як
«російськомовного патрійота».
Може, одразу розколитеся, господін Кочєтков? Запрошую
до розмови (без забрала!).
У Зверненні, яке вам западло навіть уважно прочитати,
коротко викладено нашу концепцію бачення перспектив успіш-
ного розвитку України.
Продемонструйте нарешті свою концепцію, якою ви так
хизуєтеся, а елементарного посилання на бодай одну публікацію
запропонувати не можете!»
І далі я прошу Кочєткова:
✍ 606 ✍
«Покажіть ваші україноцентричні напрацювання, а не
трьоп, з яким ви мудрствуєте лукаво у мережах та на сумнівної
вартості «телеканалах». Ну-мо?! :)».
Чим відповідає мені Кочєтков? Подає посилання на сто-
рінку з претензійною назвою «Foundation For Future», яка є май-
же повністю російськомовною і яка є місцем для поширення по-
силань на публікації фундаторів майбутнього України на різних
ресурсах і на якій жодна (sic!) публікація не має навіть натяку на
україноцентричність. Навіть на-тя-ку!
Звісно, там пишуть і говорять про Україну. Українобіжні й
українобайдужі мудреці, серед яких найчастіше мелькає фейс
філософа С. Дацюка, переважно в інтер‘єрі студії UkrLifeTV, гли-
бокодумно розмірковують про майбутнє території під назвою «Ук-
раіна». Багатюща історія й культура, засадничі традиції й звичаї,
без яких Україна просто не має майбутнього, із контексту диску-
сій випадають як незнані, чужі й чужді дискутантам або свідомо
оминаються як дражливі й такі, що не об‘єднують вихимерений
уявою горе-футурологів народ.
У вічі вам впадуть поняття «рабство», «гражданскоє об-
щєство» тощо, але не шукайте там думок і пропозицій щодо під-
вищення рівня національної свідомості й громадянської зрілості/
відповідальності українського суспільства. Ця тема лежить поза
інтересами мудреців навіть у площині констатації інфантильного
стану українського суспільства. Воно й зрозуміло: стан бидла
народу не просто влаштовує фундаторів його майбутнього, а є
засадничим.
Я так і не зрозумів, яке відношення до цього проекту має
Кочєтков: на сторінці немає навіть посилань на його участь у те-
леефірах чи якісь публікації. Але ідейно-тематичним спрямуван-
ням погляди Кочєткова цілком вписуються в контекст того, що ба-
чимо на сторінці «Foundation for Future».
Доволі освічений Кочєтков ув останньому коментарі опу-
стився до рівня малограмотних моїх критиків, які із своїх кухонь
чи підворіть висувають проти мене свій наймереконливіший арґу-
мент: «...живить собі в Штатах, там і розповідайте оточуючим, як
їм жити».
Менш освіченим коментаторам зазвичай я пояснюю, що,
на відміну від них, українській справі я присвятив практично все
своє життя, більшу частину якого я прожив в Україні. Від часу
ухвалення Декларації про державний суверенітет України (ли-
пень 1990 р.) я став одним із промоутерів ідеї системних змін в
Україні, яка, на жаль, тоді не зацікавила ні т.з. «Демократичну
✍ 607 ✍
платформу», ні Народний рух України, та й пізніше не стала пре-
дметом уваги українського політикуму.
Ще раніше я був серед тих, хто реально зайнявся творен-
ням україноцентричної системи ЗМІ як «четвертої влади» в Ук-
раїні. 1990 року Верховна Рада ухвалила написаний мною пер-
ший закон України про пресу та інші ЗМІ. Мої ідеолоґічні супро-
тивники (комуністи) зробили все для того, щоб я не став народ-
ним депутатом, витиснули з громадського простору і навіть з на-
уково-педагоґічної роботи в університеті.
Відтак мені довелося піти в приватний видавничо-друкар-
ський бізнес, який фактично був знищений рейдерським захоп-
ленням за участю моїх же партнерів, поки я гостював і налагод-
жував ділові контакти в США. Відтак не було сенсу повертатися в
Україну...
Що ж, господін Кочєтков та іже з ним можуть позловті-
шатися чи «порадіти» такому повороту в моїй долі. При цьому
доречно буде нагадати, що сталося це у перший рік президент-
ства Л. Кучми й підозрілої смерті в Італії Володимира Суміна —
мого давнього на той час знайомця і керівника першої президент-
ської кампанії Кучми (не плутати з керівником штабу Д. Табачни-
ком).
Кучма розсердився на Суміна через те, що Сумін відмо-
вився очолити уряд і хотів обійняти посаду міністра юстиції, яку
злопам‘ятний Кучма віддав С. Головатому, а Сумін через пару мі-
сяців, як було офіційно повідомлено, «раптово помер від серце-
вого нападу» в італійському місті, назва якого через кілька років
спливе на просторах світового інформаційного простору у зв‘язку
зі справою щодо незаконної торгівлі українською зброєю.
Подальшу історію адміністрації Табачника, в якій Кучма
працював президентом, ви знаєте. Це було середовище, в якому
молодий інженер з Дніпропетровська Кочєтков трансформувався
спочатку в медіаексперта, а потім перекваліфікувався на полі-
толоґа.
Це був також час, коли українська влада, вибравши без-
ідейну багатовекторність, перетворилася на флюгер і почала лі-
пити з України образ країни, готової продавати і продаватися.
Дешево, дуже дешево, а то й безоплатно.
Цей процес триває й дотепер, коли до влади прийшли
уже діти й онуки компартійно-радянської номенклатури і коли не-
випадково актуалізується проект «Нєзавісімая Україна» з девізом
«Рєбята, давайтє жіть дружно!», який мало чим відмінний від
запорєбрикового проекту «Новороссія». Просто збіг? Не думаю!
✍ 608 ✍
Ідея «жіть дружно», забувши про дражливі і об‘єктивно
важливі для обговорення проблеми, щоправда, упирається в
«нестиковочку»: усе, що відбувається в Україні, більше нагадує
не так російське Простоквашіно, як не менш відому російську ж
побрехеньку «Бобік в гостях у Барбоса». Цікаво, га?!
Ясна річ, ці «чувакі» й «рєбята» із ЗєКоманди, із інституту
майбутнього, із Foundation for Future та інших політичних, гро-
мадських і білянаукових тусовок в Україні дуже бояться, щоб не
прокинувся, не випростав свої плечі, не усвідомив себе як потугу
справжній господар України й не витурив із свого дому зайшлого
Бобика разом із продажним Барбосом. Зухвалі «чувакі» й «рєбя-
та», однак, уже загралися й підводять ситуацію в Україні до край-
ньої межі.
Так склалося, що ці нотатки я пишу у День Соборності Ук-
раїни. Акт Злуки сторічної давності нагадує нам про зміст і форму
об‘єднання українського суспільства й світового українства в
потужну силу, яка нарешті постане, здійснить системні зміни й
виведе Україну на широкий шлях успішного розвитку.
21 січня 2020 р.
✍ 609 ✍
✍
СОЦІОЛІНҐВІСТ ДИВИТЬСЯ НА МОВУ У
ВІДРИВІ ВІД… СОЦІУМУ
Можна зрозуміти пересічних пасіонарних українських ак-
тивістів, які виходять на заходи для захисту української мови й
мовних законів, які борються з російськомовними касирами, офі-
ціантами чи іншими малоосвіченими працівниками сфери послуг.
Можна зрозуміти молодих і не тільки молодих мовознав-
ців (лінгвістів), засліплених безмежною любов‘ю до предмета
своїх занять чи сфери своєї діяльності, — кожен із нас (особливо
замолоду) вважає ідеалізований об’єкт своєї любові, свою цари-
ну найважливішими, найменше захищеними, обділеними увагою.
Але як зрозуміти соціолінгвіста, та ще й із ученим ступе-
нем доктора наук, який/яка розглядає мову як самостійний об‘єкт
— у відриві від соціуму, від соціальної психології, від культури та
інших систем і підстем, звертаючи увагу лише на зневажене ста-
новище мови в суспільстві?
Кому, як не соціолінґвістові зрозуміти самому/самій і пояс-
нити співвітчизникам (суспільствові) причини і наслідки усього
комплексу проблем, які обумовлюють низький рівень вживання
української в суспільстві й державному урядуванні, низький рі-
вень поваги до рідної мови у її носіїв, зневага і ненависть до
української мови в іномовців, а також випрацювати рекомендації
щодо кардинального розв‘язання цих проблем.
За умови системного, а не вузько мовознавчого/лінґвісти-
чного, підходу, саме соціолінгвіст має вийти у сферу соціології, а
потім і в сферу соціальної психології й показати, що корінь зла
криється в менталітеті мовців, сформованому упродовж багато-
столітнього перебування України у складі Російської імперії.
Отже, якщо головна проблема криється в менталітеті і
пов‘язана із змінами в свідомості, тоді марна справа силою за-
кону захищати й поширювати українську мову. Очевидно, що
треба вдаватися до системних заходів, які допоможуть повер-
✍ 610 ✍
нути манкуртам пам‘ять, утвердити самоідендичність і самосві-
домість українців, замістити нав‘язані ззовні знання україноцент-
ричними знаннями на рівні загальноосвітньої школи, налагодити
українознавчу просвіту, розгорнути україноцентричну мережу
ЗМІ, внаслідок яких українська мова актуалізується як природне
завершення процесу.
Це все можна втілити в життя через державну широко-
масштабну комплексту програму системної українізації. Якщо
держава не може чи не хоче цим перейматися, тоді таку місію
має взяти на себе українське суспільство, створивши для цього
свій інструмент — назвімо його Рух за українізацію України.
Оскільки за десятки років незалежності України, держава
не проявляла ентузіазму щодо ініціювання програми українізації,
суспільство просто зобов‘язане перебрати ініціювання системної
українізації на себе і, наслідуючи приклад старої (не сучасної!)
«Просвіти», реалізувати ідею українізації.
Започаткувати й очолити Рух за українізацію Україні, ясна
річ, можуть люди, які усвідомлюють нагальність незворотних си-
стемних змін, одним із найважливіших напрямів яких і є украї-
нізація як найважливіший чинник піднесення рівня національної
свідомості й громадянської зрілості українського суспільства.
28 січня 2020 р
✍ 611 ✍
✍
БРАГАР — ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ НАШИХ
ПРОРАХУНКІВ
Історія з «слугою народа» Брагаром, який народився, ви-
ріс, одержав освіту і вийшов у політику в незалежній Україні, є
віддзеркаленням усіх прорахунків українського націєтворення й
державотворення.
Перший із цих прорахунків — радянський суспільний уст-
рій, з якого за десятиліття незалежності не змогла вирватися Ук-
раїна.
Другий — провальні нікчемні реформи системи освіти та
виховання, яка продовжує продукувати ментальних совків, ман-
куртів і яничарів і яка не виховує національно високосвідомих і
громадянськи зрілих/відповідальних україноцентричних громадян
України.
Третя — антиукраїнська або українобайдужа оліґархічна
система ЗМІ, яка фактично є подовженою рукою російської ін-
формаційної машини. Ні держава, ні суспільство не спромоглися
створити й утвердити україноцентричну систему ЗМІ як «четвер-
ту владу».
Це — лише три найважливіші чинники по суті фіаско Ук-
раїни як держави і українського суспільства як суб‘єкту державо-
творення.
Є й інші причини. Ми про них волаємо упродовж років,
але нас не чують і не хочуть чути.
Тим часом нездоланний український інфантилізм чи ма-
лоросійський синдром меншовартості продовжують давати свої
плоди, і їх, на превеликий жаль, немало. Що ще має статися,
щоб притомні українці почали усвідомлювати нагальність незво-
ротних системних змін?! :)
✍ 612 ✍
✍
ДИЛЕТАНТИЗМ ЯК ТРАДИЦІЯ
Що у помічника на умі, те у начальника на язиці
Трапилося послухати майже годинне інтерв‘ю Андрія Єр-
мака — випускника Київського інституту міжнародних відносин і
першого помічника президента України.
Що вам сказати? Я не почув тут виважену україноцентри-
чну позицію висококваліфікованого юриста-міжнародника. Усе,
що говорить Єрмак, — це рівень мислення й осмислення фактів,
подій і явищ на рівні студента-першокурсника, який прийшов на
іспит абсолютно непідготовленим і тому викручується, як тільки
може, використовуючи звичну риторику школяра-старшоклас-
ника.
Аж надто багато уваги приділяючи своїй явно улюбленій
темі — кіновиробництву, але й тут він проявляє себе як аматор,
який із захопленням говорить про абсолютно незнану йому сфе-
ру та її роль у суспільстві.
Отже, маємо перед собою особу, яка не стала висококва-
ліфікованим юристом-міжнародником, захопилася кіновиробни-
цтвом, а тепер стала аматором у політиці й, як сам Єрмак безпе-
рестанку наголошує, хоче зробити успішним президентство іншої
особи, яка, також маючи диплом юриста, ніколи не проявила се-
бе як правника, яка натомість стала успішнішим за свого поміч-
ника кіношником-аматором, так само сприймаючи кіно як «найва-
жливіше з мистецтв» для продукування бабла, але аж ніяк не
для збагачення української культури й уславлення України, і яка
стала таким же політиком-аматором, не демонструючи намірів
навчитися бодай належних для спілкування на зустрічах у верхах
манер (культури).
А. Єрмак наголошує, що його бос обрався на президента
лише на п’ять років, щоб «зробити добре діло для країни». Якщо
✍ 613 ✍
у вас такі благі наміри, чому ви не скористалися можливістю для
того, щоб підібрати в АПУ чи ОПУ, у ВРУ, КМ України та на голів
обласних адміністрацій україноцентричних фахівців найвищого
класу з винятковими морально-етичними чеснотами, здатних
стратеґічно й системно мислити, щоб ініціювати системні зміни,
за рік-півтора випрацювати науково виважені проекти цих змін, а
потім за три-чотири роки запустити процес цих системних змін,
задавши їм таку інерцію, яка ці зміни зробила б незворотними?
Я знаю: це питання риторичне, і ви на нього не одержите
притомної відповіді ні від самого Зє, ні від його єрмаків, ні від
богданів-богданів, ні від разумкових з арахаміями, ні від гонча-
руків. Бо не для цього на політичну арену України вийшли «зеле-
ні більшшовики». З усього видно, що вони прийшли для того,
щоб продовжити справу своїх батьків, дідів і прадідів: «То, што
отци нє допєлі, ми допойом».
Дилетантизм від самого початку був і залишається донині
однією з визначальних ознак радянського суспільного устрою з
його авторитарно-тоталітарною традицією і адміністративно-ко-
мандним способом урядування. «Зелені» демонструють це ден-
но і нощно («двадцять чотири на сім», як каже Єрмак), прикри-
ваючись пустопорожньою і псевдопатріотичною риторикою, хара-
ктерним прикладом якої є потік свідомості нашого сьогодніш-
нього героя. Хоч він і кривиться, проголошуючи окремі явно не-
відповідні його справжньому світогляду сентенції, але добре, що
хоч не «бекає» і «мекає», як це робить той, у кого він є першим
помічником (а що у помічника на умі, те у начальника на язиці).
Отож і на цьому спасибі.
Очевидно, що, за великим рахунком, українське суспіль-
ство це все мусить пройти, бо воно цього свідомо чи несвідомо
хотіло, воно це заслужило. Інакше хоча б притомна частина су-
спільства уже сприйняла б ідею системних змін, і вже укра-
їнське суспільство активно підносило б рівень своєї національної
свідомості й громадянської зрілості...
✍ 614 ✍
✍
МІЖ «РУССКІМ МІРОМ» І ЛІБЕРАЛІЗМОМ
Як українству перемогти у боротьбі на два фронти
Повідомляють: «Мільярд доларів виділять на університе-
ти, що просуватимуть ліберальні цінності» (https://sobor.com.ua/
news/milyard-dolariv-vidilyat-na-universiteti-sho-prosuvatimut-
liberalni-cinnosti). І це — з кишені лише одного Дж. Сороса. З Со-
росом також пов‘язують запуск в Україні ринку землі (див.: Джо-
рджу Соросу объявили войну - https://112.ua/mnenie/unichtozhaet-
obrazovanie-i-zdravoohranenie-sorosu-obyavili-voynu-525180.html).
Звичайно, надзвичайно важко, а часом і практично немо-
жливо конкурувати з проектами, які мають мільярдні фінансува-
ння, щоб просувати ліберальні чи їм подібні цінності, що справ-
ляють руйнівний вплив на молоді, незміцнілі, деідеологізовані
демократії, особливо — на теренах колишнього СРСР.
Україна — з тих країн, у яких після розпаду СРСР націє-
творення й державотворення зійшло на манівці якраз через те,
що Україна обрала безідеологічну стратегію, і цим скористалися
різного штибу ідеологічні сили, які позиціонують себе як лібера-
льні.
Руїна, яку спостерігаємо в Україні упродовж трьох десяти-
літь державного суверенітету й незалежності, спричинена ще й
тим, що лібералізм фактично витиснув більшовицько-комуністич-
ну ідеологію, але нічого не зробив для повної ліквідації авторита-
рно-тоталітарного радянського суспільного устрою і не запропо-
нував жодної концепції формування якісно нового суспільного
ладу.
Лібералізмові абсолютно чужий і чуждий будь-який інте-
рес до Традиції, традицій і звичаїв, традиційних (одвічних, спо-
конвічних) цінностей, а отже й культури.
Україна може вистояти у спротивові лібералізмові лише в
один спосіб — через піднесення рівня національної свідомості й
✍ 615 ✍
громадянської зрілості свого суспільства, через відродження на-
ціональних традицій і звичаїв, через заміну авторитарно-тоталі-
тарного радянського суспільного устрою якісно новим суспільним
устроєм.
Це значить, що засадничим принципом ідеолоґічного за-
безпечення цього спротиву має стати україноцентризм та базо-
вані на ньому ідеолоґії (передусім, націоналізм).
Для досягнення такої мети й реалізації відповідних зав-
дань годилося налагодити належні україноцентричні освіту, про-
світу й систему ЗМІ. Саме для цього ми якраз і пропонуємо пе-
редусім створення мережі українських університетів та укра-
їнської світової інформаційної мережі.
На жаль, світове українство і Україна не мають україно-
центричних мільярдерів, мультимільйонерів і просто дуже бага-
тих людей, які виділили й консолідували б капітал, здатний забе-
зпечити ефективне не тільки й нестільки протистояння ворожим
впливам, але й націєтворення та державотворення в Україні.
Але ж нас, українців, у світі є декілька десятки мільйонів,
а можливо й сотня мільйонів. Зібравши в середньому лише по
$10 з особи, таки можна накопичити капітал, достатній для фі-
нансування проектів, втілення яких у життя кардинально змінить
українське суспільство й Україну як державу.
За нашими підрахунками, якщо системні україноцентричні
проекти матимуть у своєму розпорядженні оди-два мільярди
доларів, успіх буде забезпечено. Зокрема, і на східному фронті
захисту від натиску «русского міра».
Що нам заважає це зробити? Передусім наша схильність
до подвійних стандартів і до подвійної моралі, яка, в свою чергу,
спричинює невміння розрізняти і розмежовувати добро і зло, по-
рядність і непорядність, що, в свою чергу, спричинює упередже-
ність до всього і всіх. І це не тільки тому, що хтось обпікся на мо-
лоці, і тепер дме на воду, а тому, що формується настанова: ну,
хіба ж можна в принципі знайти серед нас порядних?
Отак ми віками й не можемо об‘єднатися для спільної
справи, для досягнення спільної мети, для реальних системних
змін, завдяки яким українське суспільство високосвіломим і гро-
мадянськи зрілим, отже — згуртованим і потужним, і отже —
спроможним побудувати заможну і сильну українську державу.
Нині Україна затиснута між двох потужних фронтів.
Зі сходу століттями тисне на неї сила, метою якої є повне
знищення України і українців. Сучасне ім‘я цій силі «русскій мір».
Мало хто згадує про те, що упродовж двадцятого століття Моско-
✍ 616 ✍
вія відкусила й зросійщила понад двадцять мільйонів українців з
територіями, які вони заселяли. Голодомори виморили ще міль-
йони й мільйони українців на теренах нинішньої території Укра-
їни. Зуби «русского міра» зараз вчепилися в Крим та Донбас.
Із заходу вповзає модерний лібералізм, який, спекулюючи
природними правами людини й ідеєю відкритості, фактично роз-
кладає інфантильне українське суспільство, просуває у владну й
науково-освітню еліту деморалізовані й денаціоналізовані еле-
менти, які знищують ще живі національні традиції й звичаї, одвіч-
ну совістливість українського народу та інші наші цінності.
Прикметно, що ці дві сили часто свідомо чи несвідомо
стають союзниками у нищенні України й українства. З одного
боку, «русскій мір» використовує ліберальні цінності для повзучо-
го просування своєї ідеї, а з другого — саме лібералізм заважає
світовому світовому співтовариству ефективно протистояти під-
ступним і агресивним діям Москви на міжнародній арені.
✍ 617 ✍
✍
ОЛЕКСАНДР ЧАЛИЙ ПРО “12 КРОКІВ”
Один із авторів «Мюнхенської змови», Олександр Чалий
коментує і роз‘яснює документ, запропонований під час безпе-
кової конференції в Мюнхені як варіант урегулювання «збройного
конфлікту» на Донбасі (Чалый: ''12 шагов'' — это об устойчивом
перемирии, а не о войне и мире — youtu.be/qeimIZGEQ7E).
Ситуативно, а в деяких аспектах і тактично досвідчений
дипломат переконливо обгрунтовує свою позицію і позицію гру-
пи, яка готувала «12 кроків».
Стратеґічно, тобто на дострокову перспективу і особливо
— з погляду перспектив майбутнього України як суверенної дер-
жави і українського етносу, О. Чалий не виходить за рамки сторі-
чного історичного досвіду і оперує виключно категоріями міжна-
родної політики СРСР.
Він добре знається на нюансах міжнародних відносин пе-
ріоду, за якого сформувалася територія України в нинішніх ме-
жах. Тому має рацію щодо можливостей досягнення перемир‘я,
заради якого готовий на компроміси з Росією. Його мрія — досяг-
нення сталого миру, доведеного до рівня «європейської толе-
рантності» за допомогою «національного діалогу».
Яким чином це може бути досягнуто, О. Чалий не гово-
рить, як не говорить він і про перемогу України у цивілізаційній
війні, нав‘язаній Росією. Очевидно, що йому немає чого сказати з
цього приводу і він навряд чи й усвідомлює стратеґічні наміри РФ
щодо України й українського народу. Тому, мабуть, він і довіряє
своїм російським партнерам по групі, до якої належить, вірить у
їхню щирість і що в майбутньому зуміє досягти з ними наступних
вигідних для України домовленостей.
Симптоматично, як чи не найбільше поінформований фа-
хівець з питань, що стосуються Будапештського меморандуму,
О. Чалий навіть не заїкається про можливість скликання самміту
країн, які цей меморандум підписали. Згадуючи неодноразово
✍ 618 ✍
Фінляндію і Гельсінки як місце конференції з питань безпеки і
співробітництва в Європі, наш експерт не думає про перспективу
Гельсінки-2 як можливість приборкання агресивних амбіцій Росії.
✍ 619 ✍
✍
ВИМОГИ ЗРОСТАЮТЬ, А ЯКІСТЬ
ЗНИЖУЄТЬСЯ
Національне агентство із забезпечення якості вищої осві-
ти оприлюднило проект документу, який названо «Порядок при-
судження наукових ступенів доктора наук і доктора філософії
спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (науко-
вих установ)» (https://naqa.gov.ua/wp-content/uploads/2020/02/про-
єкт_Порядок-присудження-наукових-ступенів.pdf).
Замість спрощення системи і процедури присвоєння уче-
них ступенів із водночасним посиленням вимог до якості дисер-
таційних досліджень, у новому документі бачимо ускладнення
процедури (ВАК СРСР відпочиває).
Критерії якості дисертаційних досліджень так само в ос-
новному повторюють радянські підходи, і єдина новизна — за-
стереження щодо плагіату.
Насторожує й те, що збережено двоступеневу радянську
ж систему присвоєння вчених ступенів, яка ще за радянської
влади довела свою неефективність. У цю систему штучно впи-
сано, скажемо так, євроінтеграцію: ступінь доктора філософії пе-
редбачено присвоювати паралельно із ступенем кандидата наук,
з прикметною обмовкою — тим, хто цього бажає.
Отже, маємо добру нагоду для дискусії на цю тему.
✍ 620 ✍
✍
ДВІ ДОЛІ: КВІТКА Й РИЛЬСЬКИЙ
Климент Квітка в одному з листів писав, що в камері Лук’-
янівської в‘язниці зустрів і М. Рильського.
Історія замовчує подробиці, але...
Після виходу із в‘язниці, К. Квітка вимушений був виїхати
до Москви (як варіант розглядався Баку). Це не врятувало його
від заслання в Казахстанські степи, де він чотири роки у таборі
викладав латину на курсах медсестер. Із заслання його визво-
лила сестра В. Брюсова Надія, яка знала Квітку як аполітичну
особу. Вона була вхожа в дім Вишинського й написала тому лис-
та на захист Квітки. А той пам‘ятав Квітку по навчанню на юриди-
чному факультеті Київського університету. Так Квітка повернувся
із заслання, але мусив жити на 101-му кілометрі — в Александ-
рові Владимирської області і звідти їздити на роботу в консер-
ваторію (чотири години в один бік і чотири назад)...
У Рильського склалося інакше. «Із-за гір, з-за гір високих
сизокрил орел летить...» Він з часом очолить ІМФЕ АН УРСР, од-
ним із засновників якого був Квітка. 1943 року Рильський завалю-
ватиме Квітку телеграмами, щоб той заповнив анкету і балоту-
вався на члена-кореспондента АН УРСР, але Квітка відмовився.
Член-кором натомість став Я. Дашкевич, якого виперли з інсти-
туту за Канановича і який потім десятиліттями протирав штани в
редакції «Радянської України» як завідувач мовностилістичного
відділу і строчив ювілейні панегирики про відомих діячів для
РАТАУ…
13–14 червня 2020 р.
✍ 621 ✍
✍
СИЛА ІНЕРЦІЇ
1.
ВИРОК ДЛЯ ЛЕОНІДА КРАВЧУКА
“Війни не було — це все Порошенко”, — заявив Леонід
Кравчук, вказавши патріаршим перстом на головного винуватця
розрухи в Україні, даючи інтерв’ю російському інформаційному
ресурсові “Комсомольская правда” (див.: “Війни не було – це все
Порошенко”: Кравчук назвав головного винуватця розрухи в
Україні – columnist.com.ua/vijni-ne-bulo-ce-vse-poroshenko-k…/).
Цю сентенцію не варто було б навіть згадувати, зважи-
вши на старечий вік і, очевидно, притуплений віком розум Л. Кра-
вчука, якби не кілька моментів, які не можна проіґнорувати.
Чинний президент, схоже, узяв собі за мету з доброї волі
чи з примусу зробити все, щоб ув’язнити свого попередника. Він
говорить про це прямим текстом, забуваючи про презумпцію не-
винуватості будь-кого підозрюваного у злочині, поки не буде ух-
валено вирок суду.
Очевидно, невикористана юридична освіта не допомагає,
якщо людина з дипломом юриста жодного дня не працювала за
фахом. Спишемо це на інфантилізм чинного преЗЄдента, який
наразі не думає про те, що не політична, а саме кримінальна
відповідальність може “світити” і йому самому після завершення
президентської каденції. Отже, не плюй у колодязь, з якого дове-
деться пити.
Л. Кравчук за фахом не юрист, але людина з величезним
досвідом. Тому дивує, як він ревно став на бік свого наймолод-
шого колеги, нічтоже сумняшеся підтримавши звинувачення у
кращих традиціях ще тих років, коли народилася формула “слуга
народу”. Здавалося б, патріарша мудрість мала б спонукати Кра-
вчука порадити Зє не рвати вудила, а дати можливість слідству
стримано, розважливо і без упередження розслідувати справу, за
✍ 622 ✍
якою висувають звинувачення колишньому президентові, діжда-
тися вироку суду, а потім уже висловлювати свої суб’єктивні оцін-
ки з емоціями упереміш.
Леонідові Макаровичу такої мудрості забракло. Можливо,
вік таки бере своє. Можливо також, що у палкого прихильника
“зеленого більшовизму” прокинувся більшовик класичного, тобто
“червоного” штибу, досвідчений діяч КПУ-КПРС, який пам’ятає
“славну компартійно-радянську традицію” вознесення вірних ле-
нінців-сталінців-брежнєвців і рознесення тих, хто відступив від
лінії чи курсу партії.
Словом, тут є над чим поміркувати…
Залишимо на совісті Л. Кравчука, була чи не була війна.
Можливо, він і не знає про окуповані Крим та частину Донбасу,
про аґресію Росії проти України (і тому називає цю війну грома-
дянською) і про десятки тисяч убитих і поранених.
Мене більшою мірою зачепило інше: бачите, Лeoнід Крa-
вчук переконаний, щo саме П. Пoрoшeнкo винeн у більшoсті бід
Укрaїни, що саме він нeсe відпoвідaльність зa рoзв’язaння “грo-
мaдянськoї війни" в Дoнбaсі, що саме за час пeрeбувaння Пoрo-
шeнка на посаді прeзидeнтa в Укрaїні виниклa вeликa систeмa
кoрупції, a нaсeлeння oстaтoчнo зубoжілo, а також що Укрaїнa
oпинилaся під зoвнішнім упрaвлінням сaмe зaвдяки діям екс-
прeзидeнтa Порошенка. А тeпeр, мовляв, Порошенко безпідстав-
но тaврує Зeлeнськoгo, який ось пoвинeн вирішувaти накопичені
ним проблеми. Круто, чи не так?
Нагадаю, що я ніколи не був порохоботом і написав низку
дуже критичних по відношенню до президентської діяльності П.
Порошенка статей. Найсуттєвіші з них об’єднані в цикл “Слово і
чин президента П. Порошенка”, та й стаття за результатами ви-
борів, на яких він програв Зеленському, так само своїм крити-
чним вістрям спрямована на Порошенка (див.: Програні вибори
як останній урок для України). Ви не знайдете в моїх публікаціях
звичнувачень на адресу П. Порошенка аналогічних тим, які ви-
словлює Л. Кравчук. Порошенка справді можна і треба багато в
чому звинувачувати, але не в тому, що йому закидає один із його
попередників на посаді президента.
Більшість бід України, розв’язання війни на Донбасі, ви-
никнення великої системи корупції, зубожіння населення, зов-
нішнє управління Україною почалися не за президентства П. По-
рошенка. Вони почалися й не за його попередників В. Януковича,
В. Ющенка чи Л. Кучми… Кожен з них щось додавав і щось відні-
мав від цього далеко не повного переліку. І от я зараз тягну цю
✍ 623 ✍
ниточку, і вона мене веде до самого початку, до першого прези-
дента України, ім’я якому — Леонід Кравчук.
Хіба не тоді почалися більшість бід незалежної України,
яка вийшла із складу СРСР як одна з найбільших економік Єв-
ропи і восьма чи дев’ята економіка цілого світу? Хіба не тоді без-
думна політика першого президента заклала під національну
безпеку України бомбу, яка прогнозовано мала вибухнути раніше
чи пізніше? Націоналізація Чорноморського флоту й повернення
в Україну 300 тисяч генералів, офіцерів і прапорщиків радянської
армії на довгі роки гарантували б національну безпеку України.
Про це я досить давно писав у своїх двох статтях про стратегічні
помилки президента Кравчука. Ну, а що стосується зубожіння
населення, то символом початку саме цього процесу стала сум-
нозвісна “кравчучка”…
Із тих давніх статей про стратеґічні помилки президента
Кравчука нагадаю одну тезу, яка за роки президентства Поро-
шенка у мене розгоргнулася в цілу концепцію системних змін для
України. Йдеться про те, що голова Верховної Ради України Л.
Кравчук, балотуючись на посаду президента України, не запро-
понував своєї візії стратеґічного розвитку України на трималу
перспективу, не ініціював заміни авторитарно-тоталітарного ра-
дянського суспільного устрою на якісно новий суспільний лад,
базований на українських національних традиціях і звичаях та ін.
Пояснення цьому просте: Леонід Макарович не хотів і,
якби й хотів, то не міг рубати сучок, на якому сам же й сидів.
Кадровий компартійний функціонер, усе життя якого було просу-
ванням по щаблях компартійної драбини аж до посади другого
секретаря ЦК КПУ, не здатен був ініціювати повну ліквідацію ра-
дянського суспільного устрою. Зате він здатен був зберегти те,
розбудові чого він присвятив тридцять років своєї компартійної
кар’єри.
Отож, створюючи замість ЦК КПУ інститут президентства
незалежної України, Л. Кравчук узяв за основу для адміністрації
президента структуру і функції ЦК КПУ. Позавчорашній другий
секретар ЦК, який відповідав за оргроботу, президент Кравчук не
зважив навіть за доцільне вибрати для АП інше приміщення. Він
просто переїхав із “другого” кабінету в “перший”. Коли я бував у
тому приміщенні за часів ЦК і потім за часів АП, у мене було таке
враження, що на багатьох посадах в адміністрації президента Ук-
раїни продовжували працювати люди, які незадовго перед тим
протирали штани в ЦК КПУ як інструктори й завідувачі секторів…
✍ 624 ✍
Звісно, що президент Кравчук переніс на АП методи й
стиль роботи ЦК, відділи якого керували усім і вся, при тому, як
допіру компартія, не несучи ніякої відповідальності за результати
і наслідки адміністративно-командного урядування. Тільки й того,
що раніше посада називалася “перший секретар ЦК КПУ”, а те-
пер — “президент України”. До речі, саме Л. Кравчукові належала
ідея назви “держава Україна” та відмови від будь-якої ідеолоґії
державного будівництва.
Нагадаю, що голови уряду України за президентства Кра-
вчука змінювалися кожних півроку. Один мій приятель, якому
Кучма запропонував посаду свого прем’єра, на мій подив, відмо-
вився від пропозиції, сказавши: “Ну, ти ж знаєш, прем’єри довго
не живуть”. За того турбулентного президентства Кравчука і тих
карколомних змін урядів компартійно-радянська номенклатура
почала активно корумпуватися і трансформуватися в оліґархію,
почалося розбазарювання успадкованого Україною від СРСР до-
бра й — відповідно — зубожіння населення…
Президентство Леоніда Макаровича пішло наперекосяк,
“червоні директори” примусили нашого героя висунути на прем’-
єра Л. Кучму, який зажадав повноважень значно більших, ніж мав
президент, і відтак Кравчук мусив оголосити дострокові вибори
президента. Звісно, виграв їх Кучма.
Що було за президентства Кучми, потім Ющенка, потім
Януковича і потім Порошенка, ви знаєте. Кожен із них “усла-
вився” своїм чином і своїм словом. І кожного з них влаштовував
“радянський спосіб життя”, і тому вони трималися за нього, як
воша кожуха, вдаючись до нікчемних ситуативних реформ. Буде
час — поділюся з вами своїми думками. Зараз же висловлю за-
гальне враження у формулі, яку я вже використовував. Хай про-
стять мені євангелісти за те, що вдаюся до плагіату, але ж тут
так доречно буде нагадати Л. Кравчукові про джерела:
Кравчук породив Кучму,
Кучма породив Ющенка,
Ющенко породив Януковича,
Янукович породив Порошенка,
Порошенко породив Зє…
Останній, як пригадуєте, сам означив себе як вирок Поро-
шенкові: “Я — ваш вирок”.
Розвиваючи цю думку, ми вправі сказати, що Зеленський,
Порошенко, Янукович, Ющенко й Кучма кожен зокрема і гуртом є
вироком Кравчукові, бо він був першим. Звісно, не тільки Крав-
чукові, а й тим політичним силам часів президентства Кравчука,
✍ 625 ✍
які не спромоглися здійснити системні зміни, наслідуючи приклад
Чехословаччини, Польщі або Литви. Така вона — сила інерції,
яка тенденцію перетворює на закономірність, з якої своєю чер-
гою народжується результат.
2.
CONTRA SPEM SPERO
Суто більшовицький підхід «зелених» плутає дві речі: по-
літичну і кримінальну відповідальність політика рівня глави дер-
жави або уряду.
За будь-які дії, вчинки, рішення як президента П. Поро-
шенко несе політичну відповідальність, і виборець уже виніс йо-
му вирок, не обравши на другий строк.
Кримінальна відповідальність наступає тоді, коли політик
чи високопосадовець вдається до дій і вчинків, які можна класи-
фікувати не як політичні, а як кримінальні. Це можуть бути
корупція, несплата податків тощо.
Західні політики та експерти розрізняють ці речі. У цьому
світлі кримінальне переслідування «зеленими більшовиками»
Порошенка є однозначно політично умотивованим бажанням (чи
виконанням чиєїсь волі?) «посадити» політичного конкурента.
Чим усе це кінчиться, сказати важко. Напевно, Зє затявся,
і зупинити його навряд чи можливо, тим більше — якщо він
виконує волю чи побажання Москви.
Зрештою, українське суспільство може пожертвувати По-
рошенком: він заслужив покарання за те, що захопився позірни-
ми реформами і не ініціював системні зміни, незворотність яких
унеможливила б прихід до влади «зелених» з їхньою совково-
російською політично-кримінальною орієнтацією.
Якщо Зє вдасться посадити По, і Україна опиниться на
краю прірви, цей випадок буде вироком не По і не Зє. Цей випа-
док буде вироком українському суспільствові, українському на-
родові.
Мені не хотілося б тут нагадувати про мої статті «Історич-
на відповідальність народу» та «Ще раз про історичну відпові-
дальність народу». На жаль, ці статті виявилися занадто високою
матерією навіть для інтелектуалів.
Я ж зробив для себе однозначний висновок: помітин-
гувати та побазарувати, влаштувати багатолюдний протест або
черговий майдан — ми мастаки, а от увімкнути здоровий глузд,
проаналізувати уже тридцятирічний досвід націєтворення й дер-
✍ 626 ✍
жавотворення в незалежній Україні, вивчити уроки й нарешті
зайнятися системними змінами — тут у нас тонка кишка.
І все ж, я не втрачаю надії і сподіваюся, що Звернення
проводу україноцентричних сил України та діаспори буде почуте.
Час спливає. Наступних тридцяти років незалежності в
України може й не бути. На підготовку та втілення в життя си-
стемних змін, за нашими прогнозами, потрібно 7–10 років. Це —
за сприятливих умов. Несприятливі умови можуть уповільнити
процес до 15–20 років.
Питання не в тому, сприятливий чи несприятливий варі-
ант ви виберете. Питання в тому, коли ви почнете цим займа-
тися. Затягування в часі — це затягування петлі на шиї України.
Цю петлю ссукав не зовнішній ворог і не «п’ята колона» всереди-
ні України, а той ворог, який сидить всередині кожного з нас.
13, 19 червня 2020 р.
✍ 627 ✍
✍
ДОСВІД НАЦМЕШИН США
Національним меншинам у США і в голову не приходить
вимагати від держави (штатів) створення державних шкіл або
шкіл з «подвійним підпорядкуванням» на догоду тієй чи інший
меншині.
Етнічні групи й реліґійні орґанізації для забезпечення сво-
їх потреб мовчки створюють школи або й цілі мережі шкіл з від-
повідною мовою викладання і специфічними предметами. Євре-
йська громада має, либонь, найрозвинутішу мережу таких шкіл.
Щоб одержати акредитацію (мати ліцензію на право вида-
вати атестати про загальну освіту), ці школи повинні відповідати
стандартам штату і федеральним вимогам.
Звісно, випускники приватних шкіл нарівні з випускниками
державних шкіл мають вільно володіти анґлійською мовою. Інак-
ше вони не зможуть вступити до вишів або влаштуватися на ро-
боту за межами своїх громад.
У цьому контексті важко навіть уявити, чому українське
суспільство влаштовує базар навколо вимог представників тих
чи тих меншин або потакає їм замість того, щоб випрацювати
чіткі стандарти орґанізації україноцентричної освіти в Україні й
вимагати суворого їх додержування без будь-якого обговорення.
✍ 628 ✍
✍
ІНСТИТУТ МАЙБУТНЬОГО Й МАЙБУТНЄ
УКРАЇНИ
Нечасто доводиться погоджуватися з тим, що пишуть на
сайті «Хвиля», і стаття О. Бондаренка є одним із таких винятків.
З думками автора не можна не погодитися, як і з думкою його
опонента-коментатора, який зауважив, що подібні думки вислов-
лював ще Д. Донцов.
Очевидно, що йдеться про ідеї, які «носяться в повітрі».
Біда лише в тому, що у авторові бракує конструктивних пропо-
зицій стосовно того, як можна «перезапустити українську ідентич-
ність».
Нічого дивного в цьому немає. Це — загальна проблема
людей, які тусуються в інституті й навколо інституту майбутнього.
Україноцениричністю інститут не проявляється. Мріє він про
якусь абстрактну Україну крайньо ліберального, штибу.
«Перезапустити українську ідентичність» напевно можна
лише в один спосіб — через повернення українців кожного зокре-
ма і українського суспільства (народу) в цілому до себе, тобто до
своїх національних традицій і звичаїв.
Єдино можливий шлях до цього — системні зміни:
1. Системна українізація, яка нагадає українцям про їхню
ідентичність, яка трансформує їхню свідомість, яка підніме рівень
їхньої національної свідомосиі й громадянської зрілості.
2. Відродження національної аристократії й українського
козацтва, за яким в українському суспільстві проявиться шляхет-
ність (нобільність), і суспільство відчує свій становий хребет.
Відродження козацьких традицій змінить і зміцнить національну
безпеку і оборону. За зразком тієї ж Швейцарії.
3. Створення україноцентричної системи ЗМІ, яка стане
інструментом формування і вираження громадської думки як
«четвертої влади», очищення інформаційного простору й захист
інформаційного суверенітету України.
✍ 629 ✍
4. Залучення до процесів націєтворення й державотво-
рення в Україні української діаспори, світового українства. Прик-
лад плідної співпраці з діаспорою дають нам Ізраїль, Литва та ін.
5. Наступним кроком має стати повна ліквідація радян-
ського суспільного устрою й вибір через Установчі Збори якісно
нового суспільного ладу, який уможливлює вільний розвиток і
повну реалізацію як окремого індивіда, так і цілого народу.
✍ 630 ✍
✍
ДОКТОР ФІЛОСОФІЇ (PhD) В УКРАЇНСЬКІЙ
ПЕРСПЕКТИВІ
Анатолій Ткаченко спонукав мене прочитати документ
МОНУ, який встановлює тимчасовий порядок захисту дисертацій
на доктора філософії (PhD) — явища нового для системи атеста-
ції наукових і науково-педагогічних кадрів.
Цей шедевр бюрократичної творчості зацікавив мене на-
стільки, що мені захотілося подивитися на нього в контексті ана-
лоґічних документів Гарвардського та кількох інших (перших, що
трапилися на очі) університетів.
Враження незвичайні. На матеріалах зіставлення можна
написати цілу дисертацію. Було б «соціальне замовлення», мож-
ливо, я сподвигнув би себе на статтю. Справді, тут є про що по-
говорити.
І перш за все — про те, як бездарно можна запозичувати
чужоземний досвід, беручи з нього форму і іґноруючи зміст, а
потім змішати запозичене з «славними набутками» радянської
атестаційної системи, доведеної до найвишуканішого форма-
лізму.
Вдаватися в деталі не буду. Не буду давати й посилання
на сайти американських університетів, де кожен, хто пристойно
володіє анґлійською, може прочитати хай і багатослівні (особ-
ливість американського бюрократизму), але добре деталізовані й
прості для розуміння настанови.
Нагадаю, що в США є міністерство освіти, але немає ви-
щої атестаційної комісії. Університети незалежні у формуванні
стандартів дисертаційних праць і, як не дивно, мають добре син-
хронізовані вимоги.
Один нюанс, який мене особливо вчарував, дозволю собі
деталізувати. Йдеться про публікації за темою дисертації. У за-
лученому тексті МОНУ ви бачите, якого характеру публікації і в
✍ 631 ✍
яких вітчизняних і зарубіжних виданнях дисертат має опубліку-
вати результати своїх досліджень.
Що впало мені в око у настановах щодо публікацій для
дисертантів американських університетів. Там сказано, що до ви-
ходу на захист дисертації бажано мати дві-три публікації у ви-
гляді статті в науковому журналі, тез доповіді у збірнику мате-
ріалів наукової конференції і под. Прикметно, що статус наукових
журналів не уточнюється і про наявність їх у реєстрах, на яких
фокусує увагу МОНУ, взагалі не йдеться. Звісно ж, немає й на-
тяку на обов’язковість публікації у зарубіжних виданнях.
За такого демократизму щодо публікацій вершиною аме-
риканського бюрократизму є вимоги до оформлення тексту ди-
сертації — аж до того, що вказано, які сторінки не треба нуме-
рувати, при цьому враховвючи номер цієї сторінки.
Кілька років тому в мережах якось обговорювалися деякі
теми американської системи вищої освіти, і я тоді висловив гото-
вність стати консультантом для молодих дослідників з України,
які зацікавилися б вивченням досвіду вищої школи в США з
погляду перспектив розвитку українських вишів. На жаль, ця
пропозиція нікого не зацікавила — ні МОНУ (здається, тоді з моїм
колишнім студентом на чолі), ні окремо взятих університетів чи
їхніх молодих дослідників.
І от сьогодні завдяки А. Ткаченкові насолоджуємося логіч-
ним результатом української бюрократичної пихи, замішаної на
дріжжах елементарної неграмотності.
✍ 632 ✍
✍
КВАРТЕЛІ ТА ПРОЦЕНТИЛІ ФОРМАЛІЗМУ
Індекс цитування в науці та навколо нього
Чого тільки не вигадують бюрократи від науки! "Формули
розрахунку CiteScore" — одно із таких безглуздь.
Я давно вже збирався написати своє бачення індексу ци-
тування як ключового критерію оцінки того чи іншого наукового
дослідження, а також наукового доробку окремо взятого вченого.
Що виявляє і проявляє індекс цитування, як на мій погляд
людини з багаторічним досвідом науково-дослідної й науково-уп-
равлінської (чи науково-організаторської) роботи, так це попу-
лярність окремо взятого дослідження або вченого на даний час.
Не більше!
Індекс цитування не є оцінкою якості, оригінальності й
значення дослідження чи його автора. Помітність дослідження чи
дослідника — ще не ознака якості, а тим більше — епохальності,
яким би масовим і масованим його цитування не було б.
Серед моїх колишніх колег є науковець, який, за повідом-
леннями наукометричних джерел, є найбільше цитованим (sic!)
на пострадянському просторі. Я ж упродовж десятків років знаю
його як в дослідника, який надає перевагу реферативному мето-
дові і який практично не продукує власних конструктивних кон-
цепцій, які можна було б втілювати в життя або ж брати за осно-
ву для якихось проектів у відповідних галузях.
Що таке пострадянський інформаційний простір? Це — в
неймовірній перевазі своїй російськомовний інформаційний про-
стір, який знаний віддавна як місце розмноження (breading gro-
und) наукових міфів та фейків. Нашвидкуруч проаналізувавши
низку публікацій лідерів рейтингу за цитуванням, я звернув увагу
на те, що в масі своїй вони цитують один одного — коли треба й
коли не треба, у такий спосіб штучно збільшуючи кількість згадок
і посилань.
✍ 633 ✍
Нікчемність індексу посилань полягає ще і ось у чому. Іс-
торія науки знає незліченну кількість справді епохальних науко-
вих досліджень і відкриттів, які не набували популярності або на-
віть залишалися неопублікованими за життя вченого.
Назву пару прикладів з історії української науки: теорія
перетворення сонячної енергії С. Подолинського; відкриття ра-
діовипромінювання І. Пулюя, на якому зробив собі світову славу
Рентген; теорія міжпланетних космічних польотів Ю. Кондратюка
та ін.
Чи можна було за життя цих учених і чи можна навіть те-
пер оцінювати досягнення цих учених за формальними чи фор-
малістичними індексами цитування? Звичайно, ні!
Зважте ще й на такий чинник, як культура вченого. Вчені
класичного взірця мали за звичку посилатися на іншого вченого
чи фахівця, який опосередковано спричинився до виникнення
ідеї, а потім і випрацювання концепції. Нині ж більшість науковців
не завдають собі клопоту послатися на свого попередника чи
автора публікації, з якої вони поцупили ідею чи цілий концепт для
свого "дослідження". Плаґіат став не просто загальним місцем, а
болючою проблемою сучасної науки.
Пошлюся тут на свій досвід. Перше десятиліття моєї нау-
кової діяльності було так чи інакше пов'язане з дослідженням
життя й діяльності Климента Квітки, чоловіка Лесі Українки, това-
риша міністра юстиції в уряді УНР і всесвітньовідомого україн-
ського етномузиколоґа. Фактично я повернув його ім'я до життя у
важких умовах радянської дійсності, встановивши величезну кі-
лькість фактів за архівними документами та свідченнями осіб, які
дуже добре знали Квітку особисто. Написано десятки статей і
розвідок, опублікованих у наукових, науково-популярних і масо-
вих виданнях. Рукопис книжки видавництво "зарізало" на тій під-
ставі, що мій герой, за висновком зовнішнього рецензента, був
показаний у книжці аполітичною особою, що за радянської влади
було неприйнятним.
Минули роки й десятиліття. Лише один учений, який бага-
то писав про Квітку як авторитетний фахівець, — Анатолій Івани-
цький, як і належить, посилається на мої публікації. Решта нау-
ковців і популяризаторів нічтоже сумняшеся переписують з моїх
публікацій ориґінальну інформацію (встановлені мною факти або
свідчення осіб, з якими я зустрічався і яких уже давно немає) без
будь-якого цитування чи загального посилання на конкретну
публікацію чи її автора (тобто мене).
✍ 634 ✍
Що навіть цікавіше, окремі факти й епізоди із життя Квітки
обростають домислами й вигадками псевдодослідників, мої при-
пущення видають за доконаний факт і тиражують допущені мною
як молодим дослідником помилки.
Як у цьому бедламі може спрацьовувати індекс цитування
як інструмент об'єктивної оцінки моїх наукових публікацій давно
минулих літ?
І ще один дуже цікавий момент із мого ж досвіду, який,
очевидно, характерний для багатьох учених та їхніх досліджень.
Сорок років тому, бувши ще молодим науковцем, я на-
писав працю "Критика перекладу: Теорія, методологія, майстер-
ність”, яка стала другою в цілому світі працею на цю тему і
першою в СРСР. Я писав її як кандидатську дисертацію. Чотири
вчених ради (дві академічних і дві університетських у Києві та
Москві) не прийняли роботу до захисту. Причина: брак фахівців,
здатних проаналізувати й оцінити мою роботу. Видати цю працю
окремою книжкою також не було можливим. Працю було
депоновано, і вона надовго залягла в інституті наукової інформа-
ції АН СРСР на депозиті.
Минуло тридцять років. Завдяки статтям на тему моноґра-
фії в українських та російських журналах, мене почали розшу-
кувати дослідники, в яких появився інтерес до критики пере-
кладу. З Росії, з України... Працю почали цитувати в дисерта-
ційних дослідженнях та публікаціях. Отже, моя робота знайшла
оцінку через роки й десятиліття.
І останнє. Також із власного досвіду. Це стосується вже
не тільки цитування, але й доброчесності науковців взагалі.
В останні роки моєї роботи в Київському університеті імені
Т. Шевченка я написав працю "Журналістикознавство: Теорія,
методолоґія, орґанізація наукових досліджень", на основі якої я
мав намір захистити докторську дисертацію. Рукопис можна
знайти в моєму архіві (ЦДАМЛМУ, ф. 1111). Статті за цією темою
публікувалися в науковому збірнику "Журналістика", який вихо-
див на базі університету. Це була також перша праця у відповід-
ній царині, і її справді можна оцінювати як відкриття нового нау-
кового напрямку і започаткування нової наукової школи.
Відповідно до радянської традиції, мій відхід з універси-
тету обрізав і мою причетність до започаткованого ж мною науко-
вого напрямку та до пов'язаної з ним наукової школи. Зайдіть на
сайт Інституту журналістики КНУ імені Т. Шевченка, поцікавтеся
школою журналістикознавства, і ви переконаєтеся в тому, що
мала місце ситуація, подібна до історії Пулюя з Рентгеном. Мене
✍ 635 ✍
там навіть не згадують. Звісно мене не цитують, хоча мої статті й
стаття про мене в університетській енциклопедії залишаються
вічним нагадуванням про мою причетність до цього напряму й до
цієї школи.
Отже, що виходить? Брак посилань — свідчення нікчем-
ності моєї двадцятирічної науково-дослідної й науково-орґаніза-
ційної роботи в "київському КДУ"? Звісно, що ні. Історія науки сві-
дчить, що час розставляє все на свої місця, а індекс цитування,
яким вишуканим він не був би і як він не оновлювався б, все-таки
— останнє, за чим можна оцінювати роботу вченого.
Зворотний бік цієї "медалі" не так давно проявився в тому
ж таки Київському університеті імені Т. Шевченка у зв'язку із дис-
кусіями та судовими справами цілого декана одного із факуль-
тетів, якого звинуватили у науковій недоброчесності та причет-
ності до псевдонауки. Другий випадок проявився в Інституті літе-
ратури НАНУ.
Згадками імені й цитуванням праць цих "учених мужів"
упродовж місяців, поки обговорювалися справи, був засмічений
увесь науковий і інформаціцйний простір України. Індекс циту-
вання непоіменованих науковців напевно на якийсь момент за-
шкалював. І який тоді висновок щодо значення їхніх досліджень
напрошується? Отож-бо й воно!
✍ 636 ✍
✍
АПЕЛЮВАННЯ ДО ВЛАДИ VS
ГРОМАДСЬКА ІНІЦІАТИВА
Професор Іван Ющук поширив як власний запис «Від-
крите звернення» (а скільки їх, закритик звернень?) на захист за-
кону про мову, підписане доволі великою групою осіб.
Люди сподіваються, що влада скаменеться і дасть спокій
ситуативному законові.
Уявіть собі, скільки можна було б зробити в царині си-
стемної українізації, якби кожен із підписантів створив осередок
Руху за українізацію, а ці осередки розгорнули роботу по всій
Україні й серйозно зайнялися піднесенням рівня національної
свідомості й громадянської зрілості/відповідальності українського
Але ж ні, за доброю радянською традицією, носій влади
— народ! — апелює до обраної ним самим же влади, наче до аб-
солютного монарха і вершителя його, народу, долі.
✍ 637 ✍
✍
ОЛЕГ ЛЯШКО ПРО В‘ЯЧЕСЛАВА
ЧОРНОВОЛА
Олег Ляшко пише:
«У 1991 році ми здобули Незалежність малою ціною. Вій-
на за Незалежність триває нині...
А тоді ми не зламали хребет комуністичній системі. Нація
не обрала президентом В’ячеслава Чорновола. А В’ячеслав Мак-
симович міг бути нашим Вацлавом Гавелом.
Обрали б його тоді, країна сьогодні йшла б зовсім іншою
дорогою. А натомість, це комуністичне проросійське болото за-
консервувалось на десятки років» (https://t.me/liashko_official/
3244).
Ляшко має рацію, що назалежність дісталася українцям
«малою ціною» і що «ми не зламали хребет комуністичній си-
стемі».
Але Ляшко глибоко помиляється, наївно вважаючи, що
«міг бути нашим Вацлавом Гавелом».
В‘ячеслав Чорновіл не став і не міг стати українським
Вацлавом Ґавелом за жодних обставин. Чому?
Чорновіл, як і більшість у «Народній раді» — фракції
Народного руху України, вважав, що зміна Системи «не на часі».
Тому не підтримав ідею системних змін, не мав своєї концепції
системних змін і стратеґії розвитку України.
Більше на цю тему у моїй книжці «В’ячеслав Чорновіл
як явище української історії й політики».
✍ 638 ✍
✍
ЧУЛИ ДЗВІН, ТА НЕ ЗНАЛИ, ДЕ ВІН
Не перестаю дивуватися українським науковцям в Україні
та діаспорі, які вихоплють з історичного процесу 1920-ті роки і на
тій підставі розглядають українізацію як винахід більшовиків. Ні
мовознавець Юрій Шевчук, який пару разів наїхав на мене, ні
тепер історик Петро Кралюк, який досі уперто обминав тему
українізації, не завдали собі клопоту перегорнути періодику
1917–1923 років, публікації ВУАН 1918–1929 років, та також за-
глянути в архівні фонди УНР, Гетьманату, Директорії, ВУАН, пер-
шого Українського університету та інших організацій і приватних
осіб (зокрема, Олени Пчілки, К. Квітки, І. Огієнка та ін.), де можна
знайти накази й постанови, протоколи правописної й терміноло-
ґічної комісій, листування українських учених і політиків та ін. Ще
цікавіше було б знати відповіді на запитання: навіщо ви це ро-
бите, колеги? Адже ви не вважаєте за необхідне чи можливе
вступати у полеміку, ця тема не має прямого відношення до кола
ваших наукових інтересів, і тому ви часто вискакуєте з такими яв-
но упередженими, односторонніми публікаціями чи коментарями,
як той Пилип з конопель.
При цій нагоді ще раз поширюю мою реакцію на комента-
рі Ю. Шевчука:
УКРАЇІНІЗАЦІЯ VS ДЕРУСИФІКАЦІЯ ТА
ДЕКОЛОНІЗАЦІЯ
Юрій Шевчук нагадав про свій давній запис, у якому він
розглядає ідею українізації як проект Кремля і російський імпер-
ський концепт, очевидно, виходячи з того, що у 20-ті роки мину-
лого століття більшовики намагалися використати процес украї-
нізації з метою коренизації своєї ідеології.
Ю. Шевчукові, очевидно, невтямки, що ідею українізації
почала втілювати в життя ще Центральна Рада, в документах
✍ 639 ✍
якої вперше було вжито поняття “українізація”. Українізацію було
продовжено за Гетьманату й Директорії.
Саме в рамках цієї українізації було створено й налагод-
жено роботу Термінолоґічної та Правописної комісій (останню
очолював академік Аґатангел Кримський). Завдяки цьому україні-
зація й набрала такої сили інерції, що цим процесом не могли не
скористатися більшовики.
Упродовж перших десяти років моєї науково-дослідниць-
кої діяльності мені довелося опрацьовувати абсолютно всю пері-
одику від початку 20-го століття й до початку Другої Світової вій-
ни, друковані й архівні матеріали в архіві ВУАН/АН УРСР та дер-
жавних історичних архівах та ін., зокрема опрацьовувати фонди
Центральної Ради, Термінолоґічної та Правописної комісій, роз-
мовляти із ще живими на той час учасниками подій і листуватися
з фахівцями (напр., Всеволодом Ганцовим та ін.).
Отож маю достатньо підстав стверджувати, що ідея укра-
їнізації й перебіг процесу українізації не мав і не має жодного від-
ношення до будь-яких рішень, які ухвалювалися в Москві, окрім
одного — жорстокого припинення українізації, починаючи з про-
цесу СВУ (1929), продовжуючи Голодомором (1932—1933) і за-
кінчуючи репресіями другої половини 30-х років.
Тому мене дивують оці висмоктані з пальця чи навіяні
справді російськими пропаґандистськими впливами теорійки від
людей, які чули дзвін, та не знають, де він, і які не завдають собі
клопоту вивчити матеріальну частину перед тим, як висловлю-
вати своє виразно упереджене ставлення до ідеї українізації.
Дивує також понятійно-категоріальна неохайність, коли
намагаються поняття “українізація” влаштувати в синонімічний
ряд разом із поняттями “дерусифікація” та “деколонізація”, які на-
лежать до зовсім інших рівнів. “Дерусифікація” і “деколонізація” -
відмінні за своїм змістом поняття, які можуть ситуативно і пересі-
катися з поняттям “україінізація”. Ототожнювати ж їх і вибирати з-
поміж них «правильне» є грубою методолоґічною помилкою.
Пропонована нами ідея широкомасштабної системної ук-
раїнізації не є запереченням нагальності дерусифікації та деко-
лонізації, ефективна реалізація яких неможлива без українізації
як дієвого інструмента піднесення рівня національної свідомості
й громадянської зрілості українського суспільства. При цьому де-
русифікація може і повинна бути одним із інструментів украї-
нізації.
Що стосується деколонізації, то ми розглядаємо деколо-
нізацію як етап системних змін іншого порядку, пов’язаний із
✍ 640 ✍
ліквідацією авторитарно-тоталітарного радянського суспільного
устрою й адміністративно-командного способу урядування та
встановленням якісно нового суспільного ладу й способу уряду-
вання, заснованих на укаїнських національних традиціях і зви-
чаях.
На жаль, більшість українських інтелектуалів, і пан Шев-
чук у їхньому числі, не демонструють системних підходів до ос-
мислення проблем і перспектив розвитку України й українського
суспільства, і саме тому не хочуть навіть обговорювати нагаль-
ність системних змін для України, демонструючи ситуативні під-
ходи до проблем, які потребують системних підходів.
29 червня, 5 липня 2020 р.
✍ 641 ✍
✍
ПРИЇХІД НАЦІОНАЛІСТІВ ДО ВЛАДИ — ЩЕ
НЕ ҐАРАНТІЯ РОЗКВІТУ УКРАЇНИ
Професор Петро Масляк переконаний, що досить націо-
налістам просто прийти до влади, як одразу почнеться еконо-
мічний розквіт України.
При цьому не береться до уваги, що:
1) в Україні фактично немає справжніх ідеолоґічних націо-
налістів та й ідеології націоналізму немає. Так, є багато таких, що
послуговуються націоналістичною риторикою, є організації, які
позиціонують себе націоналістичними. Але жоден із цих націо-
налістів і жодна з цих організацій не запропонували концепцію
стратегії успішного розвитку України на тривалу перспективу;
2) рівень національної свідомості й громадянської зрілості
українського суспільства такий, що воно не готове сприйняти на-
ціоналістичну ідею і довірити владу тим націоналістам, які є в Ук-
раїні. Результати виборів президента й Верховної Ради України
свідчать, що націоналісти набирають підтримку виборців на рівні
соціологічної помилки. І тільки на місцевому рівні в окремих реґі-
онах націоналістам вдається перемагати;
3) націоналістів, як і усіх інших, влаштовує радянський су-
спільний устрій і адміністративно-командний спосіб урядування.
Це тому, що нинішні українські націоналісти є продектом автори-
тарно-тоталітарного устрою. Їх навіть не цікавить ідея зміни су-
спільного устрою і встановлення ладу та способу урядування на
основі національних традицій та звичаїв;
4) як і всі інші представники інтелігенції, політики й уря-
дрвці України, професор географії П. Масляк чомусь не усвідом-
лює, що в умовах радянського устрою економічний розквіт немо-
жливий. За визначенням.
✍ 642 ✍
✍
ЧИ ПОТРІБЕН БОЖЕСТВЕННІЙ СУТНОСТІ
СТУПІНЬ ДОКТОРА НАУК?
Несповідимі шляхи сучасної науки...
Марина Цвигун, вона ж Марія Деві Христос і вона ж Вікто-
рія Преображенська здобула учений ступінь доктора філософії в
царині теософії й теолоґії.
Міжнародна міжурядова рада з захисту дисертацій, в якій
беруть участь доктори і кандидати наук різних галузей науки,
крім докторів з теософії й теолоґії, одноголосно проголосував за
присудження пошукачці того, чого вона прагнула у свою колек-
цію.
✍ 643 ✍
✍
ПРО ЗАСЛУГИ РАЗУМОВСЬКИХ ПЕРЕД
УКРАЇНОЮ
Товариство, і передусім Тарасе Чухліб!
Учора я мав нагоду подивитися довгу історію «Плюсів»
про пошук булави Б. Хмельницького та іншого. Цікава загалом
історія.
В центр цієї історії журналісти поставили Г. Розумовсь-
кого — нащадка роду Розумовських, який мешкає в Австрії і є
істориком. Цей Розумовський час від часу роздає інтерв‘ю.
Так-от, Г. Розумовського позиціонують як великого патріо-
та України, хоч він таким явно не є. Цей Розумовський як історик
обстоює концепцію, буцімто Кирило Розумовський дуже багато
зробив як останній гетьман України, захищаючи й розширюючи її
автономію й захищаючи права і вольності українського козацтва,
і що буцімто через це він потерпів переслідування від Катерини
ІІ. Словом, мила історія з уславленням великого сина України,
який ледве не наклав головою за нашу з вами свободу.
Родом Розумовських я цікавлюся від 1969 року, коли впе-
рше побував у Лемешах і Батурині, де нам чотири години прово-
див фантастичну неформальну екскурсію місцевий краєзнавець.
Про Розумовських, і про Кирила зокрема, багато напи-
сано. Якщо серйозно підходити до теми, Кирило не був таким
гетьманом, щоб ідеалізувати його як героя. Два факти найбільше
бентежать мене: Катерина ІІ замість гетьманства присвоїла йому
найвище військове звання фельд-маршала і наш герой палець
об палець не вдарив, щоб захистити останнього січового отама-
на П. Калнишевського.
Окремої розмови заслуговує роль К. Розумовського як
президента академії наук. Він обійняв цю посаду вісімнадцяти-
річним (sic!) і очолював її до кінця свого життя. Придивіться, чим
займалася академія, скільки туди потрапило вчених українського
походження та ін.
✍ 644 ✍
Академія наук відіграла головну роль у створенні російсь-
кого історичного міфу, у переписуванні української історії, у зни-
щенні українських літописів та ін.
Часом я зіставляю заслуги Розумовських із заслугами ро-
дини Полетик, і останні бачаться мені більшими патріотами Укра-
їни, ніж Розумовські. Ще у 50-ті роки мій батько збирав матеріали
з історії мого села і записував розповіді старожилів. Серед зібра-
ного ним були легенди про Полуботка, який дістав моє село в на-
городу від Петра І, про Миклашевських-Ґлазенапів, які мали
маєток у селі до 1918 року і в яких старший брат мого діда пра-
цював кучером. Старі люди в моєму селі знали й ім‘я Полетики;
не пригадую, яке відношення він мав до нашого села. (Цікавий
нюанс: у нашому селі казали Полуботок і Полетика.)
Який висновок напрошується? Ми звикли ідеалізувати іс-
торичних осіб замість того, щоб критично осмислювати їх і вчити
уроки історії. Не творімо собі кумирів!
10 липня 2020 р.
✍ 645 ✍
✍
БОЇ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ
Микола Воротиленко не перший і напевно не останній,
хто пише про справу Медведчук vs Кіпіані, в центрі якої постає
питання про заборону виданої Кіпіані збірки документів у справі
В. Стуса, в якій Медведчук відіграв рокову роль.
М. Воротиленко звертає увагу на три аспекти ситуації, що
склалася. Останньою і найважливішою тезою запису є заява про
те, що справа Медведчук vs Кіпіані є вирішальною битвою сього-
дення, тобто битвою стратегічного значення, так начебто в цій
битві вирішується доля незалежної України.
Насправді це не зовсім так. У герці зійшлися двоє чужих
для України й української справи людей.
Медвечук як явище української історії і політики відоме
всім від часу судового процесу над Стусом, коли призначений
владою молодий адвокат підіграв стороні обвинувачення й допо-
міг заслати Стуса в табори Ґулаґу. Цей процес став стартовим
майданчиком для успішної адвокатської кар‘єри Медведчука.
Уже в роки змагань за незалежність України кар‘єра Медведчука
змінила напрямок руху і трансформувалася в бізнесовий та полі-
тичний потоки, які стрімко набирали сили уже за незалежної Ук-
раїни. Усі бачили, якої шкоди завдавав і завдає Медведчук Ук-
раїні, але ніхто його не зупинив, ніхто навіть не намагався при-
сікти його шкідливу діяльність, яка давно уже має характер від-
критої роботи на користь Московії, звідки Медведчук одержує по-
літичну, матеріальну й особисту підтримку.
Після того, як прах В. Стуса було перезахоронено в Києві,
як Україна стала незалежною і як відкрилися архіви КДБ СРСР, ні
соратники Стуса, ні націонал-демократичні сили в цілому (Народ-
ний рух передусім), ні Інститут літератури НАНУ з академіком
Дзюбою у своєму активі не додумалися підняти й випублікувати
матеріали справи Стуса, хоч названі вище сили мали для цього
дослідницькі й видавничі можливості. Треба було появитися на
✍ 646 ✍
кону приходькові Кіпіані, який усвідомив перспективність публі-
кації матеріалів справи Стуса і проявив дослідницьку й видав-
ничу ініціативу. Я не є прихильником Кіпіані, але в даному випад-
ку кажу: честь йому і хвала.
Це — передісторія виникнення справи Медведчук vs Кіпі-
ані. Ця справа тепер у руках суду, і тепер ціла судова система
України, яку упродовж трьох десятиліть творила, реформувала,
оновлювала незалежна Україна, має розглянути позов Мед-
ведчука проти Кіпіані й винести вирок. Цей вирок стане лакму-
совим папірцем, який покаже нам, яку ж систему правосуддя ви-
будувала собі незалежна Україна.
Якщо в судовому розгляді шалька терезів української Фе-
міди з Кіпіані та його книжкою переважить шальку терезів з Мед-
ведчуком та його славним радянським минулим, це ще не можна
буде святкувати як перемогу над радянською судовою системою.
Це буде перемога в бою місцевого значення, який навряд чи ви-
конає свою хоча б тактичну роль і стане частиною ширших опе-
рацій.
Тридцять років ви жили вичікуванням. Наберіться терпін-
ня діждатися вироку суду першої інстанції, потім другої і аж до
Верховного Суду, а в мене немає жодного сумніву, що справа
Медведчук vs Кіпіані вийде насамгору. І питання не в тому, чи
стане в Кіпіані коштів і снаги пройти цей шлях.
Як на мене, і я сподіваюся, знайдуться люди, які зі мною
погодяться, справа Медведчук vs Кіпіані, якого висліду вона не
набула б, своєю абсурдністю є черговим нагадуванням про те,
що щось не так у нашому «королівстві» з назвою Україна.
Що саме не так, нагадую вам не один і не два роки: ра-
дянський суспільний устрій з його авторитарно-тоталітарним
порядком та адміністративно-командним способом урядування,
який уможливлює такі ефемерні явища, як Медведчук і Кіпіані,
неправосудну судову систему, не кажучи вже про дуже своєрідне
дисидентство, подвійну мораль і все таке інше.
Цю судову справу Медведчук vs Кіпіані годилося б роз-
глядати як прояв хвороби, яку треба лікувати кардинальними ме-
тодами зцілення українського суспільства, починаючи з під-
несення його національної свідомості й громадянської зрілості й
закінчуючи системними змінами з метою встановлення якісно
нового суспільного ладу й способу урядування, за яких такі яви-
ща стануть неможливими в принципі. Оце — ті битви справді
стратеґічного значення, в яких Україна й українське суспільство
мають перемогти.
✍ 647 ✍
Очевидно, на часі випублікування не тільки справа В.
Стуса, але й справи І. Дзюби, В. Чорновола та всіх інших укра-
їнських дисидентів. У повному обсязі, без купюр і соромливого
приховування того, що болить нам, можливо, не менше, ніж усе
інше. Там — наші уроки, що їх ми не поспішаємо вивчати. Мож-
ливо, після цих уроків і президенти почнуть осмислювати й пере-
осмислювати свої помилки. Та й суспільство в цілому нарешті
почне вмикати здоровий глузд і думати про засадничі речі, про
системні перетворення.
11 липня 2020 р.
✍ 648 ✍
✍
ПРОФОРІЄНТАЦІЯ В КОНТЕКСТІ
ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ОСВІТИ
Мережева сторінка «Enigraph. Профорієнтація» центру
оцінки і розвитку «Профорієнтація», який надає послуги з «діа-
гностики талантів» у Харкові, затегав нашу сторінку «Journalism
Studies — Журналістикознавство», і цим привернув мою увагу до
проблеми підготовки журналістських кадрів в Україні, зокрема до
такого питання, як профорієнтація молоді.
Ось повний текст «Enigraph’а», присвячений журналістиці:
«Если твоя мечта — журналистика, то пора её вопло-
щать! Разве ты хуже, чем Yurydud? Журналист — это человек,
который создает новости. Он стоит на страже всех медиа. И вот,
что тебе понадобиться в этой профессии.
— Личные качества: аналитическое мышление, эмпатия,
стрессоустойчивость, организаторские способности, коммуника-
бельность, внимательность.
— Базовые навыки: умение грамотно излагать свои мыс-
ли, начитанность, умение работать на камеру, базовые знания
психологии.
— Где учиться: ВУЗы: ХНУ им. Каразина (Журфак), ХДАК
(Факультет кино- и телеискусства). Дополнительно: литератур-
ная онлайн-школа Litosvita. Центр літературної освіти, высшая
школа Media & Production (при телеканале 1plus1_ua), Универ-
сальная журналистики, школа Journalism Studies — Журна-
лістикознавство» (виділення моє. — В.І.).
Звичайно, дуже добре, що профорієнтатори й діагностики
талантів не забувають про такий надзвичайно важливий фах, як
журналістика.
Що у мене викликає занепокоєння?
Почну з кінця. Зверніть увагу на те, що живі посилання на
додаткові джерела включають, крім нашої журналістикознавчої
✍ 649 ✍
сторінки, посилання на сторінку «Літосвіта» і «висшую школу (?!)
Media & Production» при телеканалі 1+1.
І це при тому, що на сьогодні в Україні підготовкою журна-
лістських кадрів займаються десятки вишів, з-поміж яких мали б
виділятися як флаґмани класичні київський та львівський центри
журналістської науки і освіти. А вони не мають навіть сторінок у
мережах, на які профорієнтатори неодмінно звернули б увагу.
Тепер повернімося до початку тексту. Що профорієнтато-
ри беруть за взірець «журналістської мрії» і з кого пропонують
«робити життя» майбутнім журналістам?
Щиро кажучи, я був шокований, побачивши посилання на
відеоблоґ... Юрія Дудя. Я розумію, що цей російський журналіст і
блоґер дуже популярний серед молоді, передусім — не так те-
матикою своїх відеофільмів і журналістською майстерністю, як
манерою своєї поведінки в кадрі. Справді, він бере споживача
свого продукту саме стилем, який вчаровує молодих людей.
Такого привабливого для молоді орієнтира в українській
журналістиці профорієнтатори, очевидно, не могли знайти. Мож-
на було б запідозрити профорієнтаторів, що вони й не шукали
взірця в українській журналістиці, але затеґані українські освітні
ресурси знімають цю підозру. Напевно немає в українському жур-
налістсько-блоґерському просторі явища, яке бентежило б душі
молоді так, як це робить російський Дудь.
І тут ми переходимо до критеріїв «особистих якостей» і
«базових навичок», за якими профорієнтатори діагностують та-
ланти майбутніх журналістів. І тут мене деякі речі насторожують,
а деякі непокоять.
Базові навички профорієнтатори описують так: «умение
грамотно излагать свои мысли, начитанность, умение работать
на камеру, базовые знания психологии».
Знову ж таки, «умєніє грамотно ізлагать своі мислі» є за-
гальною вимогою для кожного випускника загальноосвітньої шко-
ли. Ми знаємо, що, на превеликий жаль, випускники середніх
шкіл у масі своїй не відповідають цій вимозі. Але це не означає,
що така вимога має бути базовою для майбутнього журналіста.
Очевидно, що планка має бути піднята вище — на рівень талан-
ту майстерно писати і безперервно самовдосконалюватися у
своїй майстерності.
Набір особистих якостей включає: «аналитическое мыш-
ление, эмпатия, стрессоустойчивость, организаторские способ-
ности, коммуникабельность, внимательность».
✍ 650 ✍
Чого тут бракує? Належного рівня національної свідомості
й громадянської зрілості, а також україноцентризму. Це — те, з
чим мав би виходити із загальноосвітньої школи в Україні кожен
випускник, а для кандидата на журналіста, місія якого — форму-
вання і вираження громадської думки, цей критерій є засадни-
чим.
Звертаю на це увагу тому, що, на превеликий жаль, брак
україноцентризму, низький рівень національної свідомості й гро-
мадянської зрілості журналістів і медіа менеджерів є найбільшою
бідою сучасної журналістики і ЗМІ в Україні.
Окремо, до речі, треба сказати і про важливість для жур-
наліста таких якостей, як чесність і порядність. Адже не секрет,
що в журналістику дуже часто ідуть люди марнославні, мрією
життя яких може бути, наприклад, невситиме бажання не вила-
зити з екрана телевізора, але аж ніяк не бажання служити своєму
народові і своїй країні.
Тут доречно буде нагадати про популярні в Україні поси-
лання на три «П», коли говорять про чесноти того чи іншого
діяча: професіоналізм, порядність, патріотизм. Хотілося б, щоб ці
три критерії були наріжними каменями й журналістського фаху в
Україні. Можливо, тоді журналістика і ЗМІ в Україні стануть укра-
їноцентричними, а відтак і важливим чинником формування й ви-
раження громадської думки як «четвертої влади».
17 липня 2020 р.
✍ 651 ✍
✍
ХРОНОЛОГІЯ УКРАЇНІЗАЦІЇ УКРАЇНИ
До питання про початки ідеї українізації України
Ідеї українізації й українознавчої освіти й просвіти для Ук-
раїни активно порушувалися на сторінках журналу «Українське
життя» (Украинская Жизнь), який виходив у 1912–1917 роках у
Москві за редакцією С. Петлюри.
Українська Центральна Рада, заснована 17 березня 1917
року, з першого дня своєї діяльності взяла курс на українізацію. У
багатьох документах Центральної Ради як законодавчої влади
УНР та Ґенерального Секретаріту як уряду УНР.
Політику українізації освіти було випрацювано на I і II Все-
українських вчительських з'їздах і було втілювано в життя Гене-
ральним секретаріатом освіти.
Іван Огієнко, як член ради ново-створеного Центральною
радою Міністерства освіти, виступив з ініціативою про заснуван-
ня Українського народного університету (УНУ), засновний 1918
року як Ки́ївський держа́вний український університет — вищий
навчальний заклад, що діяв в Києві за влади Української Цент-
ральної Ради та Української Держави. І. Огієнко розробив новий
курс «Українська культура» й за ним у 1917 році виходить перше
видання книги «Українська культура».
Міністерство юстиції розпочинає випрацювання українсь-
кої юридичної термінології. Цими питаннями безпосередньо
опікувавася товариш (заступник) міністра юстиції.
Інші галузеві міністерства оприлюднюють накази про ук-
раїнізацію відповідних галузей та перехід діловодства на украї-
нську мову.
4 квітня 1917 року відновило свою діяльність Українське
національне просвітницьке товариство “Просвіта”, завданням
якого від початку його заснування була українізація.
18 травня — 1 червня 1917 року в Києві відбувся перший
Український Військовий Конґрес, який сформував Український
✍ 652 ✍
Ґенеральний Військовий Комітет із Симоном Петлюрою на чолі і
який висунув ідею українізації війська.
18–24 червня 1917 року відбувся другий Український Вій-
ськовий Конґрес, який оголосив детальний план українізації ро-
сійської армії на теренах України, затвердивши Симона Петлюру
як очільника Українського Ґенерального Військового Комітету.
У першій половині січня 1918 року Український Церковний
Собор оголошує про створення Української автокефальної пра-
вославної церкви й українізацію релігійного життя України.
Всеукраїнська Академія Наук (ВУАН) утворює Українську
правописну та Термінорлоґічну комісії і забезпечує процеси укра-
їнізації науковими напрацюваннями. Згаданий вище К. Квітка
входив до складу обох комісій.
18 липня 2020 р.
✍ 653 ✍
✍
РОДОЗНАВСТВО В СИСТЕМІ
УКРАЇНОЗНАВСТВА
Андрій Рибалко зробив сьогодні дуже цікавий запис на
своїй сторінці:
«У пошуках родоводу дійшов до сповідальних відомостей
кінця ХVIII століття. Це зовсім інший світ, ніж метрики кінця
1800-х. Тут ще живий дух Гетьманщини. Немає "крестьян", але
є посполиті. Багато імен пишуться українською, наприклад,
Михайло, а не Михаїл. Тут ще присутній фемінітив –чиха, який
майже втрачений у сучасній мові. Наступне століття імперія
намагатиметься уніфікувати навіть метричні книги. Пізніше
Гетьманщина спробує відродитися, але її під патріотичними
гаслами затопчуть свої ж соціалісти. А згодом прийдуть
комуністи і в моїй рідні Томашівці козаки стануть колгоспни-
ками. Вкотре переконуюся, що історію України варто вивчати
через історію свого роду. Тоді це не просто сторінки під-
ручника, а конкретні долі. Тоді розумієш відповідальність перед
предками і нащадками. Бо твоє життя – це теж частина цієї
історії».
Дуже добре, що молода людина усвідомлює причетність
до історії України через історію свого роду: «...історію України
варто вивчати через історію свого роду. Тоді це не просто
сторінки підручника, а конкретні долі. Тоді розумієш відпо-
відальність перед предками і нащадками. Бо твоє життя – це теж
частина цієї історії».
Саме з цього ми виходили, коли в концепт Українського
Університету закладали й родознавство, родознавчі студії
(ancestry studies). Для просування ідеї цього напрямку студій бу-
ло відкрито окрему тематичну сторінку «Ancestry Studies |
Родознавство». На цій сторінці ні я, ні мої однодумці особливої
активності не проявляли. На сторінці просто накопичувалася
✍ 654 ✍
інформація про джерела і час від часу я залишав там свої короткі
нотатки.
Ця сторінка була пов‘язана з моїм особистим профілем,
який на початку цього року був завалений гакерами, які, очевид-
но, представляють певні сили в спецслужбах. Прикметно, що ро-
дознавча сторінка була повністю знищена так само, як і моя осо-
биста родознавча сторінка «Володимир Іваненко» з родовим
гербом на місці аватарки. Прикметно, що так само було знищено
тематичну сторінку «Всеукраїнський Фронт Системних Змін» та
однойменну групу. Це засвідчує й пошук.
Знищення сторінок з родознавчих студій та Всеукраїнсь-
кого Фронту Системних Змін недружніми силами свідчить про те,
що і родове, і загальносуспільне є два крила української справи.
Адже через пізнання своїх родоводів українці скоріше усві-
домлять себе і свою унікальність, що неминуче піднесе рівень
національної свідомості, а отже й громадянської зрілості усього
українського суспільства.
Значить, ми вибрали вірні орієнтири і виходимо на вірний
шлях. І так переможемо. Тому знищені сторінки мають бути від-
новлені або створені заново, і ми це неодмінно зробимо, залуча-
ючи й інші можливості для родознавчих студій.
19 липня 2020 р.
✍ 655 ✍
✍
ТЕРОРИЗМ У ЗАКОНІ ЯК ЧИННИК
РАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬНОГО УСТРОЮ
Анатолій Матвійчук написав просто чудові нотатки на те-
му, яка болить багатьом, і обговорення його запису є свідченням
цього. Проблема лише в тому, що і автор цього запису, і його
коментатори бідкаються над цим явищем, але не бачать, не
спроможні його бачити чи й не хочуть (sic!) його бачити у шир-
шому історичному контексті.
Тероризм у законі, сиріч державний тероризм є пород-
жений більшовиками і ліг в основу суспільного устрою, встанов-
леного після жовтневого перевороту 1917 року.
Предтечею тотального більшовицького тероризму був на-
роджений на теренах Російської імперії терирозм індивідуальний,
до якого вдавалися озлоблені на царську владу або й на окремо
взятого царя індивіди. Як відомо, після страти старшого брата
(по матері) Олександра, який був сином царя і який вдався до
терористичного акту, щоб помститися своєму батькові за відмову
від нього, сімнадцятирічний Владімір Ульянов начебто видав та-
ку сентенцію: «Нє такім путьом надо ідті. Ми пойдьом другім
путьом».
Відтак він поставив собі за мету і став творцем явища,
яке почалося з бандитизму, грабіжництва і рейдерства (є чу-
довий відеофільм про те, як Сталін і компанія добували гроші
для фінансування більшовицької партії, примусивши навіть Но-
беля платити їм данину).
Тотальний терор більшовики почали на початку 1918
року, коли за вказівкою Леніна із царських в‘язниць було випу-
щено сто тисяч (sic!) кримінальних злочинців (при цьому політи-
чні в‘язні залишилися в ув‘язненні), більшість яких стали співро-
бітниками створеної того ж року ЧК, яку очолив Дзержинський і
яка з часом трансформувалася в ОГПУ, а потім в НКВС-МДБ і
вершиною досконалості якої став КДБ СРСР.
✍ 656 ✍
Тотальне й цілеспрямоване винищення аристократії, ін-
телектуалів і духовенства у 1918—1932 роках, переросло у вини-
щення селянства, апогеєю якого став Голодомор 1932–1933 року
в Україні, а також репресії другої половини 1930-х років.
Апофеозом тотального терору проти цілого людства ста-
ла Друга Світова війна, запалена тими ж більшовиками-комуні-
стами разом із нацистами.
«Ми на горє всєм буржуям міровой пожар раздуєм!» —
було їхнім мотто.
А під час Першої Світової війни, до речі, вони закликали
«просто пєрєстать стрєлять». Іншими словами, правда. Тому на
теренах Російської імперії Перша Світова війна переросла в
значно жорстокішу й кривавішу Громадянську війну.
Ідея світової революції, сиріч світового панування, була
ідеєю-фікс Кремля упродовж усієї історії існування СРСР. Ра-
дянський Союз щедро фінансував не тільки тоталітарні режими,
а й терористичні організації навколо всього світу.
Так само і всередині країни Кремль поводився з гро-
мадянами як терорист. Поза тим, що сама влада була корум-
пована, ця влада була тісно пов‘язана і з злочинним світом.
Мій приятель поет Леонід Горлач якось познайомив мене
з Ігорем Книшем (літературний псевдонім — Ігор Рощук) — пи-
сьменником, який писав детективні повісті й романи. Перед тим,
як прибитися до літературного берега, цей чоловік був злодієм у
законі і контролював кримінальний світ цілої європейської час-
тини СРСР.
Шкідлива злочинна діяльність коштувала йому видалення
однієї легені, і він після операції залишив злочинний світ і став
письменником. Ігор Леонтійович не без гордості розповідав, що
перебував у дружніх стосунках із міністром внутрішніх справ
СРСР генералом Щолоковим і ногою відкривав двері до його ка-
бінету. Щолоков, до речі, був приятелем Л. Брежнєва, і тому са-
ме до нього Леонід Ілліч прилаштував у заступники свого зятя,
який невдовзі став «героєм» кримінальної справи.
Цнотлива Вікіпедія соромливо замовчує «героїчне мину-
ле» І. Л. Рощука (Книша), зауважуючи лише, що він «працював кі-
номеханіком, електромонтером, радіотехніком».
Очевидно, що радянське минуле приховує багато сторі-
нок такого штибу. Так був влаштований «радянський спосіб жит-
тя». З розпадом СРСР практично нічого не змінилося в Україні...
Лише системні зміни могли убезпечити Україну після роз-
паду СРСР від тероризму в законі, але радянський суспільний
✍ 657 ✍
устрій в Україні було збережено. Завдяки і старанням націонал-
демократів...
Старші покоління пам‘ятають розбої, грабіжництво, рекет
та ін. на початку 1990-х рокі в під час президентства Кравчука.
Рекет, рейдерство і індивідуальний терор з убивствами політиків
і бізнесменів ознаменував президентство Кучми, внаслідок чого і
постала ненависна вам оліґархія.
Ющенкове «Бандитам тюрми!» залишилося лише сло-
вами. Реальним наслідком президентства Ющенка стало Януко-
вичеве «Всьо будєт Донбас!». Саме на Донбасі сталися знакові
терористичні акти. Саме на Донбасі найбільшою мірою народ-
ження оліґархії проявилося через терор. Тому невипадково, що
Донбас став слабким місцем, куди спрямувала свою аґресію Ро-
сія, назвавши цю загарбницьку війну... громадянською.
Більшовицьке рейдерство на державному рівні проявило-
ся і в окупації Криму. Таких ситуацій могло бути більше: терор у
законі появив себе в Одесі, в Харкові, у Києві... Терористичні ак-
ти були і індивідуальними, і груповими. І ще будуть… Звісно, в
цьому зацікавлена РФ, але щоб тероризувати Україну й укра-
їнське суспільство, вона задіює не тільки свої засоби.
Україна кишить нащадками більшовиків-чекістів і комуні-
стів-кадебістів, які зацікавлені не так у тому, щоб допомогти Мос-
ковії загарбати Україну, як у тому, щоб зберегти себе, захистити
свою історичну спадщину і убезпечити своє майбутнє. Свідомо
чи несвідомо, але саме ради цього прийшли до влади «зелені
більшовики», найактивніші і найагресивніші з яких проявляються
у своєму україноненависництві та українофобстві.
Україноненависництво їхнє цілком природнє, і дивуватися
йому не треба. Ненависть до всього українського, власне, й при-
вела їхніх предків в Україну. Інакше вони й не прийшли б сюди
або, прийшовши, адаптувалися б і стали б частиною українського
етносу, як це робили упродовж століть і тисячоліть їхні поперед-
ники-завойовники.
Українофобство ж їхнє частково пов‘язане з їхнім україно-
ненависництвом, але не меншою мірою воно обумовлене їхнім
страхом за те, що коріння їхньої ненависті буде відстежено й ви-
явлено. Зокрема, буде виявлено, якого лиха їхні діди-прадіди
наробили в Україні й українцям, як вони заселяли звільнені від
розстріляних, виморених голодом і засланих у сибіри українців
чи тих же кримських татар...
Зрештою, їм є що втрачати, і вони робитимуть все, щоб
не зазнати матеріальнх і нематеріальних втрат. Вони це робили,
✍ 658 ✍
роблять і робитимуть не тільки своїми руками. Більшою мірою
вони це робитимуть чужими руками, і таких рук вони знаходили,
знаходять і знаходитимуть на порядок більше, ніж їхніх власних.
Свого часу це були руки пролетаріату й сільської злидоти, об-
манутої й використаної їхніми дідами-прадідами. Тепер вони
ставлять на марґіналів — наркоманів, алкоголіків та інші знедо-
лені прошарки українського суспільства, але найбільшою мірою
на те суспільне болото, що його ми називаємо “какаяразніца”.
Ця болотяна “більшість”, яка забезпечила “зеленим біль-
шовикам” перемогу на президентських і парламентських виборах
і, можливо, сприятиме їхньому успіхові на виборах місцевих і
регіональних, на жаль, влючає в себе не тільки маргіналів, але й
формально людей з пристойною вищою освітою і навіть з
ученими ступенями і академічними званнями. Останні — “тру-
дова інтелігенція”, вихована й зрощена російсько-більшовицькою
й компартійно-радянською за своєю суттю колоніальною владою.
З терору вони починали, терором вони перемагали, і тому
вони ніколи не відмовляться від терористичних методів завою-
вання і утримання своєї влади і себе при владі.
Єдиним способом порятунку і убезпечення України від
цих бід є системні зміни через системну українізацію України,
через відновлення українських національних традицій і звичаїв,
через залучення до націєтворення й державотворення світового
українства, через створення україноцентричної системи ЗМІ й,
зрештою, заміни радянського суспільного ладу якісно новим су-
спільним ладом, заснованим на національних традиціях і
звичаях.
Біда наша в тому, що в українському суспільстві не зна-
ходиться бодай невелика група фанатиків системних змін, нав-
коло яких почали б гуртуватися притомні сили суспільства, з яких
почали б проростати Рух за українізацію, Всеукраїнський козаць-
кий рух, Рух світового українства, україноцентрична система ЗМІ
та Всеукраїнський Фронт Системних Змін, з якого, у свою чергу,
народилися б якісно нові україноцентричні ідеологічні політичні
партії, що змогли б перемогти на президентських та парламен-
тських виборах і ініціювати підготовку та забезпечити скликання
Всеукраїнськиї Установчих Зборів.
На превеликий жаль, від багатьох вельми освічених, та-
лановитих і знаних в українському суспільстві людей доводиться
чути крититичні закиди про “захмарні мрії”. Замість того, щоб
просувати ідею системних змін у суспільство бодай поширенням
матеріалів на цю теми, вони не тупо не сприймають її, а відтак не
✍ 659 ✍
підтримують, сподіваючись, що хтось (із діаспори чи якийсь
олігарх розкошелиться) прийде і зробить це для них.
Мережеві філософи й експерти звинувачують нас у бра-
кові конкретики (хоча конкретики в наших концепціях та проектах
більше ніж досить), нагадують про свої напрацювання, але жо-
ден із них не зміг представити для ознайомлення посилання на
виклад своєї концепції (то йому немає часу копатися в інтернеті,
то концепція була викладена на якихось давніх форумах та в
коментарях при обговоренні якихось там публікацій) — текстів ні
на комп’ютерах, ні на папері, виявляється, не збереглося…
Тим часом у реальному житті й мережах не припиняються
протести, мітинги й просто базари з приводу найрізноманітніших
проблем, а передусім — навколо “мовного питання”. Зачаровані
у цих танцях глухарів, вони не чують або не хочуть чути будь-
яких аргументів на користь безперспективності тих заходів, які
вони захищають. Системна українізація як можливість незворот-
ного розв’язання “мовного питання” їх взагалі не цікавить.
Пара інтелектуалів договорилася навіть до того, що ідея
українізації — це взагалі винахід більшовиків, а отже наш проект
— робота на користь Москви. Тоді дивно, що “зелені більшовики”
не вчепилися за цю ідею, бо, на відміну, від україноцентричних
представників інтелігенції, вони відчувають справжню загрозу
для більшовизму піднесення саме через українізацію рівня націо-
нальної свідомості й громадянської зрілості українського суспі-
льства. А це — і загроза їхньому існуванню.
Зачаровані окремими подіями, акціями, обговореннями
безглуздих агіток із проханням “ставити плюси, якщо ви підтри-
муєте…”, наші мудрагелі в масі своїй не звернули увагу на
ювілей Декларації про державний суверенітет України, з приводу
якого з’явилося дуже мало публікацій. Сталося по суті те саме,
що сталося з недавнім ювілеєм В’ячеслава Чорновола.
Ніхто не хоче осмилювати й вивчати уроки. Але ж якщо їх
не вивчати, то негативні процеси активізуватимуться і поглиблю-
ватимуться. А це значить, що індивідуальний терор ставатиме
масовим і масованим, як це вже упродовж років спостерігається
щодо такого явища, як рейдерство. Рано чи пізно це все може
перерости у справжню громадянську війну. Якщо притомні сили в
Україні не увімкнуть здоровий глузд і не озброяться конструк-
тивними ідеями, українська справа може й програти.
Ви цього хочете? На підсвідомому рівні — очевидно, так.
22 липня 2020 р.
✍ 660 ✍
✍
СЛАБОШПИЦЬКИЙ, СТЕЙНБЕК ТА
ЦІННІСТЬ МЕМУАРИСТИКИ
Як сучасник мемуаристики М. Слабошпицького, я можу
підтвердити достовірність одного факту — схильність до випивки
Олександра Корнійчука, оскільки одного разу був у складі очолю-
ваної Корнійчуком делегації як кореспондент «Літературної Укра-
їни». Мені трапилося бути поруч Корнійчука, коли він, поспішаю-
чи з заходу, наповнив коньяком великий келих для натура-льного
вина (250–300 грамів) і випив його одним ковтком, як воду.
Усе інше, що стосується Дж. Стейнбека я знаю лише з чу-
жих розповідей та публікацій, з яких, очевидно, взяв інформацію
й М. Слабошпицький, який сам напевно не був свідком жодного із
згаданих у тексті епізодів. Єдине, на чому Михайло чомусь не на-
голосив, це — розчарування радянців Стейнбеком. Через роки
після поїздки до СРСР він став на захист радянських дисидентів.
Одна з центральних газет вихлюпнула обурення невдячним Сте-
йнбеком у великій і брутальній статті «Ви банкрот, Джон Стейн-
бек», яку передрукували багато нижчих рангом видань.
Я пишу цей коментар не для того, щоб нагадати про ці
факти. Прочитавши написане Слабошпицьким, я піймав себе на
думці, що цей текст не є його власними спогадами, оскільки він
не був ні учасником, ні очевидцем описаних подій.
Як дослідник, який перелопатив багато джерел — не ті-
льки архівних документів, але й мемуарної літератури, я дійшов
невтішного висновку, що спогади як джерела інформації втра-
чають свою історичну цінність, коли підмінюють свідчення поба-
ченого й пережитого переказом чужих розповідей, чуток і пліток,
які перетворюють мемуаристики на чтиво для обивателя, але не
мають документальної цінності.
З цього погляду, попередня розповідь М. Слабошпицького
про Ігоря Диченка безумовно виграє у зіставленні з оцим стейн-
бекознавством.
✍ 661 ✍
Цей «спогад» пана Слабошпицького підштовхує мене до
написання статті про історіоґрафічну цінність мемуаристики й
відповідальність мемуаристів, про яку я думаю віддавна. Нині ж
маю чудовий інформаційний привід для написання роздумів на
таку надзвичайно важливу тему.
25 липня 2020 р.
✍ 662 ✍
✍
ДІТИ — ЖЕРТВА, АЛЕ ЧИЯ?
Сергій Іванов підозрює випускників загальноосвітніх шкіл
України в розумовій відсталості. Що ж, таке можливе… Зверніть
увагу: йдеться про три дисципліни — українська мова, українська
література і українська історія. Не математика й фізика, не бі-
ологія й хімія, не... що там іще? Можна, звичайно, обізвати дітей
так, як обізвав їх С. Іванов. Але ж ці діти — продукт і... жертва
(sic!) чиєїсь діяльності. Чиєї? Хто несе відповідальність за це?
1. Учителі, рівень фахової кваліфікації, національної сві-
домості й громадянської зрілості/відповідальності яких, м’яко ка-
жучи, залишає бажати кращого. Педінститути, набувши статусу
університетів, продемонстрували повний провал у підготовці
україноцентриних педагогічних кадрів.
2. Українська держава в особі Міністерства освіти і науки,
яке за тридцять років від часу проголошення державного сувере-
нітету України так і не спромоглося створити україноцентричну
систему загальної й вищої спеціальної освіти.
3. Українське суспільство, яке несе відповідальність і за
державу, і за вчителів, яке в особі своїх «мовних активістів» за-
циклилося на лементові про «захист української мови», на боро-
тьбі з офіціантами й касирами, але абсолютно не переймається
ідеєю незворотної системної українізації.
Результати цьогорічного тестування випускників загаль-
ноосвітніх шкіл продемонстрували нікчемність закону про україн-
ську мову як державну і як мову викладання у школах і вишах.
Що ж іще має статися, що освітяни, а з ними й журналісти
усвідомили нагальність системної українізації й почали активно
просувати цю ідею в суспільство. Уже очевидно, що нинішня
влада нічого не робитиме в цьому напрямі. Тому ініціативу мусть
взяти на себе суспільство. Рух за українізацію України може
стати одним із оптимальних варіантів розв‘язання цієї проблеми.
25 липня 2020 р.
✍ 663 ✍
✍
БЕЗСМЕРТНИЙ У ДРОЗДОВА
З великим інтересом послухав запис розмови Романа
Безсмертного з Остапом Дроздовим. Як людині, яка займається
випрацюванням концепції системних змін для України, мені імпо-
нує, що він дуже близько підійшов до розв‘язання устроєвих про-
блем, але, на жаль, не продемонстрував системного підходу, на-
томість вдаючись до підходів ситуативних.
Прикметно, що Р. Безсмертний навіть не думає про повну
ліквідацію радянського суспільного устрою і обходиться загаль-
ником, коли годилося б говорити про національні традиції й зви-
чаї, про рушійні сили процесів і, звісно ж, про нагальність украї-
нізації як найважливішого чинника піднесення національної сві-
домості й громадянської зрілості українського суспільства.
Сподіваюся, пан Безсмертний стежить за моїми публіка-
ціями. Дещо віниможе знайти на моєму особистому сайті, а дещо
— на тематичних сторінках у мережах. Зараз я завершую серію
збірників моїх статей і нотаток, які дають уявлення про мою (і мо-
їх однодумців) концепцію у публіцистичному вираженні.
Мені було б цікаво поспілкуватися з Р. Безсмертним як з
приводу моїх напрацювань, так і його, якщо він надасть можли-
вість ознайомитися з ними.
27 липня 2020 р.
✍ 664 ✍
✍
“ДЕНЬ” ПРО АРИСТОКРАТІЮ
Газета “День” опублікувала статтю “Тарас Шевченко і ук-
раїнська аристократія”. Заговорили про роль української аристо-
кратії в історичному аспекті...
Погляд, на жаль, не зовсім критичний, а отже — необ’єк-
тивний. Не йдеться й про відродження української аристократії,
українського аристократизму й українського аристократичного
духу.
Цей процес непростий і нелегкий. Знаємо це з досвіду,
зокрема, і розбудови цієї групи «Українська Аристократія — Uk-
rainian Aristocrathy», метою якої є створення реєстру нащадків ук-
раїнських аристократів.
27 липня 2020 р.
✍ 665 ✍
✍
ПЕТРО КРАЛЮК ПРО “ЗЕЛЕНИЙ КЛИН”
Як відгук на протести в Хабаровську Петро Кралюк опу-
блікував цікаву статтю з історичним екскурсом про заселення Зе-
леного Клину українцями (https://www.radiosvoboda.org/a/
30749035.html). Стаття, безумовно, має пізнавальне, освітньо-
просвітницьке значення.
Разом з тим, хотілося б застерегти читачів від некритич-
ного сприйняття тексту, спричиненого помилками автора.
П. Кралюк, як і багато інших авторів, розглядає Зелений
Клин як ареал природного розселення українців, тобто як україн-
ську етнічну територію.
Насправді це не так. Історично це була міґрація трудових
ресурсів, передбачена реформами Столипіна (чому його і вбили
саме в Києві), а ширше — політичними намірами російського ца-
рату відгородитися від Японії (згадайте російсько-японську війну
1904 року).
Отож насправді це була трудова еміґрація такого ж харак-
теру, як масове переселення українців у Канаду.
Детальніше я писав про це у статті «Зелений Клин і зав-
давння досліджень українців в Росії».
27 липня 2020 р.
✍ 666 ✍
✍
ЗАЯВА УКРАЇІНСЬКОГО
УНІВЕРСИТЕТСЬКОГО КЛУБУ
Велика група української культурної та наукової спільноти
звернулася до президента України Володимира Зеленського що-
до меморіалізації Бабиного Яру в Києві (див.: Звернення україн-
ської культурної та наукової спільноти щодо меморіялізації Баби-
ного Яру, Оля Гнатюк, Ярослав Грицак, Володимир Єрмоленко
— krytyka.com/ua/articles/zvernennya-ukrayinskoyi-kulturnoyi-ta-
naukovoyi-spilnoty-shchodo-memoriyalizatsiyi-babynoho).
Українська інтеліґенція, як і велося ще за радянської вла-
ди, сподівається на те, що її звернення до першої особи в дер-
жаві буде почуто і відповідним чином втілене в життя. При цьому
українська культурна й наукова спілнота не враховує того, що в
незалежній Україні ефективність таких звернень має тенденцію
до зниження, тобто стремить до нуля. Це звернення, як і попе-
редні з інших приводів, напевно залишиться непочутим або почу-
тим у спосіб, вигідний для інституції, до якої апелюють культурні
й наукові діячі.
Очевидно, що потугу української культурної й наукової
спільноти доцільніше було б спрямувати на сприйняття ідеї си-
стемних змін в Україні, випрацювання і просування в суспільство
концепцій таких змін, піднесення рівня національної свідомості й
громадянської зрілості українського суспільства, внаслідок чого
Україна зможе змінити радянський суспільний устрій і адмініст-
ративно-командний спосіб урядування на питомий суспільний
лад і спосіб урядування, оперті на національні традиції й звичаї.
На превеликий жаль, ідея системних змін залишається чужою
для української інтелігенції, народженої й вихованої радянським
суспільним устроєм, яка продовжує самовідтворюватися в умо-
вах пострадянської і все ще радянської, незалежної України.
✍ 667 ✍
✍
ВІДПОВІДЬ ВОЛОДИМИРОВІ
МАРТИНЮКОВІ
Вельми ориґінальний текст з нагодs відходу у вічність
столітнього Бориса Патона запропонував нам Володимир Марти-
нюк, згрібши докупи усе, що можна було згребти з історії акаде-
мічної науки в Україні.
Не знаю, якою мірою Б. Патон прислужився «колективно-
му інстинктові самозбереження наукової спільноти України» і
гарантом «цілісності і безпеки» української науки «на початках
перестройки і "нового мишлєнія"» та в «період трансформації
радянського комунізму в пострадянський офшорний неофеода-
лізм». В. Мартинюк категоричний: «саме він — вірніше його пере-
бування на цій посаді, не дозволяв нікому і нічому грабувати і ма-
родерити те, що дісталося Академії Наук України від попередньої
влади».
Не буду сперечатися, хоч на моє переконання, можливо,
саме завдяки академіку Патону НАНУ в незалежній Україні зали-
шилася вірною продовжувачкою традицій радянської науки як
найконсервативніший і неповороткий монстр, який відстав ув іс-
торичному поступі щонайменше на тридцять років.
Пан Мартинюк переконаний, що НАНУ насправді є спад-
ком «від Скоропадського, Вернадського — тобто від ненародже-
ного проекту українського монархізму». Але тут я з автором кате-
ґорично не погоджуся.
Вивчаючи архів Всеукраїнської Академії наук, яка справді
постала 1918 року під час нетривалого гетьманату П. Скоропад-
ського, можна довідатися, що ідея створення ВУАН не була виня-
тково ідеєю Скоропадського. Ця ідея взагалі не має прямого
відношення до Скоропадського.
ВУАН не почалася з нічого й на порожньому місці. Пря-
мою предтечею її було Українське наукове товариство, створене
✍ 668 ✍
в Києві якраз напередодні Першої Світової війни. Очолював те
товариство М. Грушевський.
З постанням Української Народньої Республіки в Україні
почалося й обговорення ідеї створення Академії наук. У Цент-
ральної ради, яку очолював той же М. Грушевський, просто не
дійшли руки до реалізації цієї ідеї.
В. Мартинюк заснування ВУАН ув‘язує з монархічною іде-
єю Скоропадського. Безумовно, «монархічна форма правління
(особливо конституційна) не є ознакою відсталості, занепаду і
бідності, навпаки — Британія, скандінавські країни, країни Перси-
дської затоки із Саудівською Аравією включно, є зразками най-
комфортнішого рівня життя своїх громадян». З цим я погод-
жуюсь.
Можна, звичайно, стверджувати, що «Українська Акаде-
мія наук була частиною монархічного проекту Скоропадского»,
але ж сам «монархізм» як проект Скоропадського проіснував рі-
вно стільки, скільки дозволяло перебування німецьких окупацій-
них військ в Україні.
Цей монархізм був нежиттєвим в принципі, оскільки Ско-
ропадський, формально обраний на гетьмана, надумав свій геть-
манат зробити спадковим. І це при тому, що історично посада ге-
тьмана була виборною і що монархізм в принципі не відповідав
духові українського народу.
Власне, схильність до монархізму, а отже — і до автори-
тарного урядування, була слабким місцем Скопопадського, вна-
слідок чого він не став для України такою постаттю, якою став
для Фінлянції його приятель генерал Маннергейм (див. мою
статтю “Павло Скоропадський та идея відродження гетьманату”).
Друге, на чому я хочу загострити увагу, це — власне
ВУАН як явище. ВУАН проіснувала від 1918 до 1932 року. Це
була наукотворча і державотворча інституція, яка вирізнялася
високим рівнем україноцентричності. В її підрозділах зарод-
жувалися якісно нові україноцентричні наукові напрями і школи.
ВУАН фактично припинила існування не тільки внаслідок роз-
грому її підрозділів, а й фізичного знищення українських вчених.
На руїнах ВУАН радянська влада створила зовсім нову
академічну структуру — Академію наук УРСР (1934), яка не була
спадкоємцем и правонаступником ВУАН, але яка була структур-
ним підрозділом АН СРСР. Саме АН УРСР і очолив на рочатку
60-х років академік Патон, який на цій посаді побив рекорд К. Ра-
зумовського яко президента Імператорської Академії наук у Пе-
тербурзі.
✍ 669 ✍
Борис Патон справді правив Академією наук як монарх,
оскільки мав особисту підтримку В. Щербицького та інших можно-
владців. Тримаючи у штаті свого Інституту електрозварювання
сина Щербицького, Патон використовував свою посаду для роз-
витку електрозварювання — прикладних досліджень, які до
власне академічної (фундаментальної) науки мали опосередко-
ване відношення. Більш-менш розвивалися в АН УРСР природ-
ничі науки. Суспільні і гуманітарні науки не мали важливої для
них підтримки з боку президента АН. Працювавши в одному з гу-
манітарних інститутів АН УРСР, я пригадую, скільки було нарі-
кань на те, що Патон по суті не приділяв уваги розвиткові суспі-
льних і гуманітарних наук, віддавши їх на поталу такому україно-
фобові, яким був віце-президент АН УРСР академік І. Білодід.
Завдяки такому антиукраїнському підходові до орґанізації
й управління українською академічною наукою, АН УРСР жила,
сказати б, в умовах перманентного застою. Цю тенденцію було
продовжено в умовах незалежної України. За тридцять років
НАНУ не запропонувала жодної концепції української національ-
ної ідеї, стратегії розвитку України на тривалу перспекиву, не
кажучи вже про ініціювання систамних змін, спрямованих за за-
міну авторитарно-тоталітарного радянського суспільного устрою
якісно новим суспільним ладом, заснованим на українських наці-
ональних традиціях і звичаях. І Б. Патон був одним із тих, хто був
гальмом успішного розвитку української науки.
Звичайно, мені не хотілося б, щоб, як пише Мартинюк,
«при померлому монархові і не призначеному "спадкоємцю" в
оточенні диких феодальних (тобто неокомуністих) кланів» пода-
льше життя пост-Патонівської НАНУ перетворилося на «різню,
грабунок і руїну...». Та ще більше мені болить те, що академічна
наукова спільнота дозволила Патонові вікувати на посаді пре-
зидента, унеможлививши природну зміну організаторів і управ-
лінців НАНУ, надовго зупинивши поступ української науки, чия
участь ув ініціюванні, випрацюванні концепцій, програм і планів
системних змін для України була б животворчою.
19–20 серпня 2020 р.
Пане Мартинюк, ви можете три й більше разів повторю-

вати свою мантру, але це не змінює суті.
За гетьмана Скоропадського було створено ВУАН — Все-
українську Академію Наук, яка фактично проіснувала до 1932 ро-
ку і яка була знищена більшовиками. На цих руїнах 1934 року
✍ 670 ✍
було створено АН УРСР, яка зайняла приміщення ВУАН, привла-
снила архіви ВУАН, але у своєму Статуті навіть для годиться не
назвала себе спадкоємицею ВУАН.
Лише в час перебудови АН УРСР насмілилася заявити
про свою причетність до ВУАН.
Загляньте в фонд ВУАН в архіві НАНУ (колись я перебрав
його аркуш за аокушем), почитайте спогади і листування перших
академіків і член-корів ВУАН, і ви довідаєтеся про Українське на-
укове товариство в Київі (така його офіційна назва), засноване
1914 р. і очолюване М. Грушевським. Знайдіть в бібліотеці ім.
Вернадського збірки публікацій УНТ, які продовжувала як серійні
видання ВУАН.
Між іншим, Скоропадський хотів, щоб саме Грушевський
очолив ВУАН. Грушевський відмовився з ідеолоґічних міркувань
(чи могло бути інакше, коли тебе усувають від влади і пропону-
ють щось очолити?), і тому запасним варіантом став Вернадсь-
кий, який був номінальним президентом і жодного дня не керував
ВУАН. Фaктично ВУАН очолювали вице-президент Сергії
Єфремов та неоднінний (учений) секретар Аґатангел Кримський.
Із трійці Вернадський, Грушевський і Скопопадський
монархістом був лише останній. У Скоропадських це була «ма-
нечка» від часу гетьманства Івана Скоропадського, після якого
усі наступні покоління Скоропадських намагалися поріднитися як
не з Романовими, то родинами, еабоиженими до імператорсь-
кого двору. Через цю монархічну манію Скоропадський і не став
для України тим, ким став для Фінляндії його «сослуживец» і при-
ятель Маннергейм.
Маннергейм став державником, а Скоропадський по суті
проявив себе як авантюрист, намагаючись зробити із гетьмана-
ту… монархію (спадкову владу).
Не варто приписувати Скоропадському те, що не було
його заслугою.
ВУАН — не його заслуга, і це однозначно.
АН УРСР/НАНУ можна приписувати кому завгодно, бо во-
на — радянська. І за суттю, і за формою.
✍ 671 ✍
✍
ТРОХИ ХОЛОДНОЇ ВОДИ НА ГОЛОВИ
УКРАЇНЦІВ НАПЕРЕДОДНІ ДНЯ
НЕЗАЛЕЖНОСТІ
1.
Розганяють у мережах звернення відомих українцям лю-
дей, які свого часу були активними в Народному Русі України за
Перебудову, а відтак і в українській політиці (а деякі й досі ще
активні в політиці), до преЗЄдента України, сподіваючись привес-
ти його до тями (див.: Арсен Зінченко — Зєльоному вже вказали
на його ганебну роль).
Прикметно, що жоден із підписантів навіть не намагався
розібратися в причинно-наслідкових зв‘язках між тим, що відбу-
валося в Україні тридцять років тому, упродовж трьох десятиліть
поспіль і відбувається тепер, а отже —вивчити власні уроки.
Волаючи до Зє, націонал-демократичні мудреці, схоже, не
усвідомлюють, що Зеленський — вирок не тільки Порошенкові,
Януковичу, Ющенкові, Кучмі, Кравчукові, але й кожному з них
самих. Кожному з тих, хто з проголошенням Декларації про дер-
жавний суверенітет України, не замислився над тим, яку Україну
годилося б будувати, який суспільний лад встановлювати на її
теренах, як готувати для цього суспільство і т. ін.
«Не на часі!» — відмахувалися вони від тих, хто закликав
і спонукав їх до системних змін, тобто до повної ліквідації радян-
ського суспільного устрою і встановлення якісно нового ладу, за-
снованого на українських національних традиціях і звичаях. Їм не
стало розуму усвідомити це й за тридцять років, що минули від-
тоді.
Вони зробили все можливе, щоб зберегти радянську вла-
ду в Україні. Більше того, їхнім добре озвученим тоді гаслом було
побудувати «таку Україну, в якій євреям буде жити краще, ніж в
Ізраїлі, росіянам — краще, ніж в Росії», і т. д. (цитую з пам’яті ба-
✍ 672 ✍
гаторазово заявленн Іваном Драчем як головою НРУ). Про себе
самих вони навіть не думали, вважаючи, очевидно, це самозро-
зумілим («за замовчуванням»).
Спрацювали озвучені наміри. Ці наміри активно втілюва-
ли в життя Кравчук—Кучма—Ющенко—Янукович—Порошенко...
Так чого ж ви хочете від Зє, який справно виконує запрограмова-
не на початках незалежності?!
Ніколи не пізно вчити уроки історії. Ніколи не пізно вчити-

ся на власних помилках, осмислювати й переосмислювати зроб-
лене. Ніколи не пізно увімкнути здоровий глузд і братися за ви-
правлення власних помилок.
Тоді Кравчук не був би наслідком чийогось безголів‘я,
Кучма не був би наслідком безголів‘я Кравчука, Ющенко — Куч-
ми, Янукович — Ющенка, Порошенко —Януковича, Зеленський
— Порошенка... Інакше кажучи жоден наступник не був би виро-
ком попереднику.
Радянський спосіб життя народив традицію, успадковану
від Російської імперії, — бити чолом до вищих, іще вищих і най-
вищих сановних осіб з надією, що звідтам зійдуть (краще — сні-
зойдут) до інтересів посполитих і дадуть їм те, чого просять, або
ж — ще безглуздіше сподівання — прислухаються до волань і
виконають волю чи бодай бажання прохачів. Наївні!
А от щоб звернутися до суспільства, покаятися у власних
гріхах (помилках), прийти з освітою і просвітою, з україноцентри-
чним словом Правди і Науки, підносити рівень національної сві-
домості й громадянської зрілості своїх же співвітчизників, згурту-
вати їх навколо ідеї системних змін, очолити підготовку і втілення
в життя цих змін, — цього у мудреців немає навіть на думці.
Людям Честі й Гідності ніколи не пізно це зробити. Але на-
шим підписантам виходить на краще принизитися, опуститися на
коліна і благати про пощаду, про милість та про що завгодно ще.
Який сором!
2.
Мої нотатки (див. першу частину) сподівано-несподівано
викликали різку реакцію з боку одного із підписантів звернення
відомих українських діячів до президента України В. Зеленського.
Тим, хто розкип‘ятився з приводу мого тексту, став Арсен
Зінченко, завдяки якому я, власне, й довідався про обговорюване
звернення.
✍ 673 ✍
Симптоматично, що А. Зінченко не зважив за можливе чи
доцільне подати посилання на мої нотатки, що важливо для тих,
хто читатиме текст А. Зінченка, не знаючи, про що, власне, йде
мова.
Відповідати на інвективи пана Зінченка означало б ви-
правдовуватися перед ним та його однодумцями, серед яких є й
шановані мною люди. Зрештою, що можна і чи варто відповідати
на зливу емоцій, образ і жовчі, коли людина з ученим ступенем
доктора наук не задумується навіть над вибором слів. Йдеться ж
бо про події тридцятирічної давності, учасником яких були майже
всі підписанти нинішнього звернення до президента України, і
Арсен Зінченко — один із них.
Тридцять років — термін, встановлений законодавством
США для оприлюднення документів, які створювалися як таємні
або для службового користування. Тридцять років — це мініма-
льний історичний строк, коли суспільство (і передусім науковці й
публіцисти) починає критично осмислювати й переосмислювати
зроблене в недалекому минулому, щоб розібратися в помилках,
вивчити уроки і скорегувати подальший поступ. Історія не може і
не повинна бути лише хлонологією звитяг, позбавленою вияв-
лення причин того, що завадило вийти на шлях успішного розви-
тку і що вивело країну на манівці прогресу.
Я дуже розумію моїх сучасників і учасників тих подій, які
не хотіли б ворушити старе, а тим більше — визнавати свої по-
милки. Це — їхнє право. Разом з тим, це не означає, що цього
права — аналізувати й оцінювати, а отже і обговорювати минуле
— автоматично позбавлені інші.
Вам це не подобається? Вступайте в дискусію, але з пе-
реконливими арґументами і без емоційних надривів. Це допо-
може вам і самим замислитися. Зрештою, можете залишитися
при своїй думці, з упевненістю у своїй правоті. Чи буде від того
користь Україні, нашій спільній справі — то вже інше питання.
Цих людей можна зрозуміти. Адже обговорення болючих
питань виносить на поверхню і актуалізує факти, події і явища,
які можуть бути дражливими для учасників подій, з висоти часу
виявляти і проявляти те, що вони воліли б не ворушити, ви-
креслити із свого життя й забути. Адже не кожному дано усві-
домити свої помилки, визнати їх і, хай із запізненням, спробувати
виправити.
Уже не раз я звертав увагу моїх читачів на те, що за деся-
тиліття, які минули від часів ухвалення Декларації про держав-
ний суверенітет та проголошення незалежності України, жоден
✍ 674 ✍
президент України, жоден лідер політичної сили, жоден активний
свого часу громадсько-політичний діяч не зайнявся осмисленням
і переосмисленням, аналізом і оцінкою того, що було зроблено
за його президентства, за його керівництва партією або ним
особисто.
Цікаво, що бракує свідчень про етапні події в становленні
української незалежності навіть у вигляді самовихваляння. Аме-
риканські президенти, для прикладу, закінчивши свою каденцію,
першим діло пишуть книжки, в яких осмислюють і підбивають під-
сумки свого президентства. Жоден із президентів України цього
не зробив. Нічим похвалитися? Нічого сказати? Скорше — бо-
язнь визнати свою непродуктивність.
Зверніть увагу й на те, що українські науковці й публіци-
сти не запропонували суспільству свій аналіз і оцінку діяльності
президентів України. Ну, є по одній книжці про Л. Кучму (автор
Юрій Луканов) чи В. Януковича (автор Сергій Лещенко), написа-
них поспіхом або із заглибленням в конкретну тему. А от осмис-
лення президентства ім‘ярек як явища немає. Так само і з полі-
тичними силами чи окремими знаковими політичними діячами.
Науковці й публіцисти не зацікавлюються ними як явищами. А
скільки тут матеріалів для дисертаційних досліджень!..
Так сталося, що я спричинився до створення в мережах
групи, присвяченої В‘ячеславу Чорноволу як явищу української
історії та політики. Дискусії на сторінці групи актуалізували чи-
мало надзвичайно цікавих фактів, подій і явищ, що допомогло
відстороненим оком глянути не тільки на постать В. Чорновола,
але й на громадсько-політичні сили, учасником яких він був, а
також на те, що відбувалося й відбувається в Україні і з Украї-
ною.
Так появилася збірка моїх статей і нотаток «В’ячеслав
Чорновіл як явище української історії й політики» (Вашинґтон,
2019. 196 с.), які за інших обставин я навряд чи й написав би.
Прикметно, що в обговоренні моїх статей і нотаток брали участь
переважно люди, які з Чорноволом не пересікалися, але які були
зацікавлені в аналітичному (критичному) осмисленні всього, що
пов‘язане з ім‘ям Чорновола.
Ніхто із тих, хто був у вирі подій, в яких був і Чорновіл, не
взяв участь в обговоренні. Єдиним, кого мені вдалося втягнути в
дискусію, був мій колишній студент і прес-секретар В. Чорновола
Д. Понамарчук. Його участь звелася до емоційних випадів. При-
близно такого характеру, як оце тепер продемонстрував А.
Зінченко.
✍ 675 ✍
Я добре розумію, чому Арсена Леонідовича так зачепили
мої нотатки і чому вони не протверезили його, а навпаки — дода-
ли йому злості й злостивості. Загляньте у Вікіпедію, яка докладно
описує життя і діяння пана Зінченка:
«Член КПРС (1975–1999), член партбюро історичного фа-
культету Вінницького педагогічного ігституту, член парткому ін-
ституту», а потім зненацька — «член НРУ, делегат установчого
з'їзду НРУ». Крутий віраж, чи не так? Це — те явище, про яке я
кажу: лягли спати переконаними комуністами, а прокинулися на-
ціонал-демократами.
Звичайно, ми розуміємо: НРУ закроювався ініціаторами
його стаорення як Народний Рух України за перебудову. Мій най-
ближчий друг також був секретарем партбюро факультету і чле-
ном парткому університету, активним у «Демплатформі КПРС», у
НРУ та його сателітних орґанізаціях. Він був значно впливові-
шим, ніж пан-товариш Зінченко, і я через нього намагався просу-
нути в публічний простір ідею наслідування чеського прикладу
(тим більше, що мій друг зустрічався колись із В. Ґавелом).
Йшлося про те, щоб зробити все для того, щоб українські
націонал-комуністи, як їх почали називати, відмовилися від участі
в українському державотворенні і дали змогу проявити свої та-
ланти тим, хто не був забруднений членством в КПРС. Моя про-
позиція обурила мого друга. Він сказав мені, що без їхнього, на-
ціонал-комуністів, досвіду побудова незалежної України немож-
лива. Цією розмовою закінчилася й наша двадцятирічна дружба.
Пишу про це, не називаючи імені (хоч його дуже легко ви-
рахувати; тут важлива суть, а не персоналії), щоб підкреслити,
наскільки складним і болючим є усе, що пов‘язане з НРУ.
А. Зінченко в цьому контексті цікавий ще й тим, що, як пи-
ше Вікіпедія, «з серпня 1992 по жовтень 1994 р.» він був головою
Ради у справах релiгiй при Кабiнетi Мiнiстрiв Украïни. Якраз у ті ж
роки мені трапилося бути прес-секретарем УАПЦ і очолювати
громадське об‘єднання «Всеукраїнський комітет захисту свободи
совісті і прав віруючих» (про останній пан Зінченко, можливо, на-
віть і не знає). В моєму архіві, який зберігається в ЦДАМЛМ Укра-
їни, можна ознайомитися з масою матеріалів про реґіональні
реліґійні битви. Наші активісти надсилали їх до мене з різних об-
ластей України. Яке було ставлення до тих боїв у пана Зінченка,
я не знаю, та й сенсу в обговоренні цього питання не бачу.
А от на ключових подіях у столиці України, до яких одно-
значно був причетний голова Ради у справах релiґiй при Кабiнетi
Мiнiстрiв Украïни, застановлюся. Йдеться про те, як ще за життя
✍ 676 ✍
патріарха УАПЦ Мстислава почалася боротьба за впливи між
різними течіями в українському православ‘ї і як перемога в тій
боротьбі дісталася реліґійним «націонал-демократам» на чолі з
митрополитом Філаретом.
Як відомо, владика Філарет не знайшов порозуміння з па-
тріархом Мстиславом (той не хотів навіть спілкуватися з коли-
шнім функціонером РПЦ МП) і відтак вирішив піти іншим шляхом,
ініціювавши скликання наради за участю представників УПЦ МП,
яка на той час уже розкололася на «київських» (Філарет) і «хар-
ківських» (Володимир Сабодан), та УАПЦ з метою начебто обго-
ворення перспектив налагодження мирного духовного життя
України.
Нарада була досить конструктивною, її учасники ухва-
лили навіть меморандум і спокійно роз‘їхалися у свої єпархії та
парафії. А буквально наступного дня митрополит Філарет ого-
лосив, що то була не нарада, а... об’єднавчий собор, на якому
начебто було ухвалено рішення про створення Української пра-
вославної церкви Київського патріархату (УПЦ КП).
Керуючий справами УАПЦ митрополит Антоній, який очо-
лював на тій нараді делегацію УАПЦ (не маючи благословення
патріарха Мстислава), перекинувся на бік митрополита Філарета,
передавши йому Статут і печатку патріархії УАПЦ (пізніше Анто-
ній повернувся в лоно РПЦ, дістав призначення на Алтай і там
закінчив свій недовгий життєвий шлях). Провідні учасники наради
від УАПЦ, які підписали меморандум наради, похопилися й від-
кликали свої підписи.
Відтак протистояння різних православних юрисдикцій в
Україні лише загострилося. До реєстрації УПЦ КП із Статутом...
УАПЦ підключилися президент Л. Кравчук і Уряд в особі віце-
прем’єра М. Жулинського, який написав лист-розпорядження Ра-
ді у справах релігій зареєструвати УПЦ КП. Так появилася юри-
дична особа «УПЦ КП», а УАПЦ втратила свій юридичний статус,
патріархом УПЦ КП став митрополит Володимир (Романюк), для
опіки над яким було вигадано унікальний для церковного устрою
статус «заступника патріарха» (в особі владики Філарета).
Тим часом у Канаді зустрівся з Богом патріарх Мстислав.
За два тижні до його упокоєння я встиг переслати йому факсом
документи про те, що боротьба за права УАПЦ перейшла в юри-
дичну площину. Помісний собор УАПЦ обрав на патріарха єпис-
копа Димитрія (Ярему). Судова справа за відновлення юридич-
ного статусу УАПЦ пройшла усі щаблі правосуддя і дійшла до
Верховного Суду України. Там і сплив на поверхню циркуляр,
✍ 677 ✍
підписаний Жулинським, про реєстрацію УПЦ КП. Я його бачив
на власні очі, гортаючи справу під час перерви в судовому засі-
данні.
Події 1992–1994 років справили вирішальний вплив на по-
дальший перебіг релігійного життя і реліґійних правовідносин в
Україні. Цікаво було б тоді обговорити цю тему з найвизначнішим
на той час реліґієзнавцем України професором Іваном Бражни-
ком — найпершим головою Ради у справах релігій при РМ УРСР,
потім завідувачем сектору наукового атеїзму ЦК КПРС, а потім
доцентом наукового атеїзму Московського та професором Київ-
ського університетів, ґенералом КДБ і особистим приятелем вла-
дики Філарета. На жаль, тоді це не прийшло мені на думку...
Згадка про І. Бражника тут невипадкова. Іван Іванович
справляв величезний вплив на Філарета, і, можливо, його втру-
чання пом‘якшило б напругу в українському православ‘ї, яка три-
ває й досі. Очевидно, до цієї напруги додав свою лепту і А. Зін-
ченко, який тепер, звісно, не зацікавлений у тому, щоб його рухів-
ські діяння були критично осмислені й переосмислені. Отож і ма-
ємо в українському православ‘ї те, що маємо: хотіли як краще —
виходить як завжди.
Перепрошую, що я занадто багато уваги приділив діяль-
ності пана Зінченка. Він сам на це напросився і це заслужив, тим
більше, що я шаную його таланти як історика і письменника. А от
читачем моїх писань він виявився кепським.
Дякую А. Зінченкові за те, що похвалив мене за «багато
корисних позицій і узагальнень», які, на його думку, «мають бути
обов’язково взяті до уваги при виробленні національної стратегії
українського уряду», хоч мої напрацювання адресовані не уря-
дові, а українському суспільству, зокрема — його інтелектуальній
верстві.
Неуважне й неуважливе читання моїх текстів, правда,
спричинилося до того, що мої концептуальні пропозиції мій кри-
тик перевів у категорію банальностей. Узяти хоч би й ідею «яко-
гось там» Всеукраїнського козацького руху. Читачі моїх текстів на
теми козацтва (статті й нотатки про козацтво складають окрему
збірку, яку я ближчим часом запропоную вашій увазі) знають, як я
ставлюся до «всіляких ряджених козацьких полковників і ґенера-
лів», що я пишу про «блиск і ницість» і як оцінюю роль козацьких
орґанізацій, зокрема — і «в опорі москалям», та ін.
Ключовими у моїх поглядах на козацтво є стаття «Чи не
час по-новому поглянути на козацтво?» (2015, спричинена якраз
тим, що я не побачив козацьких полків чи хоча б сотень серед
✍ 678 ✍
добровольчих сил у боях на Донбасі) та моє Звернення до на-
щадків і спадкоємців ґенеральної козацької старшини, козацької
старшини та українських козаків в Україні й поза межами України
сущих (2018).
З огляду на козацьку домінанту в українському менталі-
теті і осмислюючи козацтво як становий хребет українського су-
спільства, я ініціюю не якусь там банальність, а створення якісно
нового громадського об‘єднання — Всеукраїнського козацького
руху, завданням якого буде очищення українського козацтва від
усього наносного, зокрема — від «шароварщини» й «ґенераль-
щини», відродження козацького Духу, національних традицій і
звичаїв, які стануть основою якісно нового суспільного ладу, що
прийде на зміну радянськиму суспільному устроєві, і якісно ново-
му способові урядування. Саме козацька традиція уможливить
зміцнення національної безпеки і оборони, приклад якої демон-
струє нам Швейцарія.
Біда в тому, що професор історії Зінченко дивиться на ко-
зацтво як на феномен далекої уже історії України, з одного боку, і
сучасного видовищно-розважального мистецтва — з другого.
Ув‘язати ж Дух козацтва з перспективами українського націєтво-
рення й державотворення за такого підходу йому просто не дано.
Так само спрощено й примітивізовано деякі колишні ком-
партійно-радянські номенклатурники та їхні виучні сприймають і
мою ідею системної українізації України.
І останнє. Доктор історичних наук Зінченко ставить під су-
мнів системність і взагалі науковість моїх підходів до явищ, про
які я пишу, і концепцій, які пропоную. Це — чи не перший такого
роду закид на мою адресу як людині, яка віддала науці десятки
років життя, яка написала ряд системних праць з теорії, методо-
логії й орґанізації наукових досліджень, яка викладала основи
наукових досліджень в університеті і яка упродовж років була за-
ступником декана факультету з наукової роботи і координатором
наукових досліджень в цілій галузі при Держосвіти СРСР. На від-
міну від А. Зінченка, у моїх колег та вчителів, які висували мене
на роль координатора, не було сумнівів у моїй науковості й си-
стемності (професор Зінченко вигадав навіть таку нісенітницю, як
«позасистемність»).
Але то таке... Я не хотів би уподібнюватися професорові
Зінченку та ще деяким професорам в Україні, які в суперечках зі
мною вдаються до емоційно-оціночних висловлювань, що межу-
ють із звичайнісіньким хамством. Зазвичай так роблять лише
✍ 679 ✍
особи, яким бракує будь-яких переконливих аргументів — фактів
або логіки.
Звичайно, мені не хотілося б витрачати час на оці з’ясу-
вання стосунків з моїми опонентами й критиками. Краще б я за-
кінчив ще одну статтю про трансформаційну місію українського
козацтва або написав ще один параграф у книжку для анґло-
мовного читача... Але в цій суперечці також «щось є» позитивне:
тішу себе надією, що, можливо, хоч через скандал (ну, не можуть
наші люди без скандалу!) вдасться спонукати наших інтелек-
туалів хоч потроху тверезіти й замислюватися над тим, що ж не
так у нашій славній Україні, у нашому українському суспільстві,
яке багато хто давно уже здумав громадянським.
20–21 серпня 2020 р.
✍ 680 ✍
✍
УКРАЇНІЗАЦІЯ ОСВІТИ І МОВНЕ ПИТАННЯ
Українці переймаються, щоб українська мова стала мо-
вою освіти в Україні. Здавалося б, благородні сподівання, але...
Ніхто з цих уболівальників не усвідомлює, що мова — лише фун-
кціональна форма освіти.
Зміст, сутність як загальної, так і середньої освіти в Укра-
їні не українізується, не стає україноцентричним, залишаючись
за своєю природою радянським.
Поки освіта в Україні не змінить своєї суті, марна справа
фокусувати на мовному питанні, бо й це питання залишатиме-
ться невирішуваним. В принципі.
Коли ж зміст, суть освіти в Україні буде українізовано, ко-
ли освіта стане україноцентричною, питання мови навчання роз-
в’яжеться само собою. Адже запорукою цьому стане вищий рі-
вень національної свідомості й громадянської зрілості усього су-
спільства, а отже — і освітніх працівників.
✍ 681 ✍
✍
ПРО ІДЕЮ ВЕСТЕРНІЗАЦІЇ УКРАЇНИ
Коментар до запису Роксани Харчук
На відміну від Японії, Україна — мати європейської цивілі-
зації. Тому питання вестернізації — крок ризикований, оскільки
ми практично повертатимемо собі своє як secondhand.
Набагато важливіше відроджувати наші традиції і звичаї, і
тоді той же швейцарський досвід національної безпеки і оборони
сприймався б не як вестернізація, а як нагадування про те, звідки
ноги ростуть у швейцарського досвіду.
Коли ми покажемо світові наш досвід суспільного ладу,
який існував до рабовласницького (та навіть і первісно-общин-
ного у західному розумінні), ми станемо новаторами системних
змін, і світ піде за нами.
Примітивна ж вестернізація рано чи пізно призведе до
зникнення України і українського етносу як явища. І перш за все
тому, що ми — не японці.
✍ 682 ✍
✍
ВІНГРАНОВСЬКИЙ КРІЗЬ ШКЕЛЬЦЯ
«СКЕЛЕТУ.ІНФО»
На захист Миколи Вінграновського
Розслідування «Скелет.інфо» приваблювали мене сміли-
вими пошуками, цікавими й переконливими сюжетами, і мене на-
віть дивувало, що колеги-журналісти висловлювали до Дениса
Бігуса та його «Скелет.інфо» досить серйозні й катеґоричні пре-
тензії, які стосувалися журналістської доброчесності.
Безпосередньо зіткнутися із «Скелет.інфо» мені трапи-
лося після того, як цей ресурс попросився до нашої ФБ-групи
«Українська Світова Інформаційна Мережа» й почав щодня бук-
вально завалювати нас своїми постами.
Оскільки ці пости були російськомовні, я написав до «Ске-
лет.інфо» приватне повідомлення з проханням пропонувати нам
україномовні тексти, оскільки робочою мовою УСІМ є українська.
Мені відповіли, що україномовних текстів у них немає, ос-
кільки російськомовні тексти приваблюють на порядок ширшу
аудиторію. Відповідь була, м‘яко кажучи, неввічливою і свідчила,
що україноцентричністю «Скелет.інфо» не вирізняється.
Публікація про А. Вінграновського «Андрей Винграновс-
кий: культурный аферист на газовом кране Киева» (skelet.info/
andrej-vingranovskij-kulturnyj-aferist-na-gazovom-krane-kieva-
chast-1/) підтвердила, що українобайдужість ресурсу іде в одній
упряжці з невіглаством, а останнє якраз і спричинює журналіст-
ську недоброчесність.
Я немало читав про неправедні діла Андрія Вінграновсь-
кого. Очевидно, його причетність до різного роду афер, до коруп-
ційних оборудок і до орґанізованих кримінальних груп заслуговує
і журналістського, і кримінального розслідування. Тому мене не
здивувало, що нарешті він потрапив у фокус журналістів «Ске-
лет.інфо».
✍ 683 ✍
Здивувало мене інше: як «Скелет.інфо» пов‘язує А. Він-
грановського із його батьком — видатним українським поетом
Миколою Вінграновським, не вникаючи у суть явища і розгляда-
ючи поета і кінодіяча як радянського пропаґандиста, логічним
продовженням якого буцімто і є його син Андрій.
Можна бути україноненависником чи українофобом і не
йняти міри таланту Миколи Вінграновського, але не так важко
зрозуміти його стосунки із компартійно-радянською владою.
Зрештою, неважко вникнути в суть чотиривіршшя, яке не
є єдиним проявом та поясненням світогляду і громадянської по-
зиції поета:
«Я – формаліст? Я наплював на зміст?
Відповідаю вам не фігурально –
Якщо народ мій числиться формально,
Тоді я дійсно дійсний формаліст!»
Я знав М. Вінграновського упродовж десятиліть, і не можу
пригадати жодного випадку, який засвідчував би його пристосов-
ництво і прорадянську налаштованість.
На відміну від батька, його син Андрій відкрито демонст-
рує зигзаги своєї кар‘єри. У поворотах долі А. Вінграновського
відстежується його колаборація із політичними силами, які
однозначно не підтримував і не підтримував би, якби жив довше,
його батько.
Я не знаю, чи жив Андрій у тій квартирі М. Вінграновсько-
го, в якій мешкав поет в останні роки свого життя і про яку пише
«Скелет.інфо». Напевно він навідувався туди до батька багато
разів і напевно ж ім‘я батька сприяло кар‘єрному зростанню А.
Вінграновського в царині культури за незалежної Україні.
Ресурсові «Скелет.інфо» годилося б глибше зазирнути в
біоґрафію А. Вінграновського та в його стосунки з батьком. Тоді
журналісти-розслідувачі довідалися б, що Андрій виростав у зов-
сім іншій квартирі, яку М. Вінграновський одержав від Спілки
письменників ще у 60-ті роки, і це була квартира в письменниць-
кому будинку на вулиці Суворова, що на Печерську.
Мені трапилося бувати у М. Вінграновського саме в тому
помешканні, де він жив із своєю дружиною Олександрою та си-
ном Андрієм. Андрієві було років вісім чи дев‘ять, коли його ба-
тьки розлучилися, і Микола Степанович пішов із сім‘ї, залишивши
квартиру дружині й синові.
Пригадую, як десь на початку 70-х я зустрів М. Вінгранов-
ського на Майдані, ми пішли випити по склянці вина, і мій стар-
ший приятель із сльозами на очах розповідав мені про перешко-
✍ 684 ✍
ди у спілкуванні з сином, що їх чинила синова мати. Припускаю,
що розлучення з Олександрою згодом спричинилося до алкого-
лізму М. Вінграновського, яким він страждав останні півтора
десятків років свого життя.
Через розлучення М. Вінграновський втратив свій вплив
на виховання сина і на формування його світогляду. Андрій не
пішов ні в кіномистецтво, ні в філологію.
Зверніть увагу на те, який фах обрав Андрій Вінграно-
вський і де він здобув вищу освіту. Вибір інституту інженерів циві-
льної авіації не був випадковим. Він був закономірним «вибо-
ром», визначеним впливом матері, яка, здається, працювала
стюардесою і напевно мала такі зв‘язки в цивільній авіації, які
дали їй змогу прилаштувати сина на навчання саме в цей виш.
Прикметно, що «Скелет.інфо» «не знайшов» інформації
про освіту А. Вінграновського (хоча навіть Ґуґл про це знає), наго-
лошуючи:
«Окoнчил ли oн вcё-тaки пoтoм кaкoй-тo вуз или нeт, из-
вecтнo тoлькo eгo ближaйшeму oкружeнию. Удивитeльнo, нo в
биoгрaфии Андрeя Вингрaнoвcкoгo нeт ни cлoвa o eгo oбрaзoвa-
нии! Тaм вooбщe cплoшнoй прoбeл oт мoмeнтa рoждeния и
вплoть дo ceрeдины «нулeвыx», никaкиx упoминaний o тoм, гдe
oн училcя (ecли училcя), кeм рaбoтaл и чeм вooбщe зaнимaлcя».
Київський інститут інженерів цивільної авіації, ставши уні-
верситетом за незалежної України, до речі, «уславився» шере-
гою сумнівних діянь, які, можливо, криють у собі й таємниці, що їх
не спромоглися розгадати журналісти-розслідувачі.
Не виключено, що й не хотіли... Звісно ж, набагато легше
пояснити перипетії життєвої долі Андрія Вінграновського «при-
стосовництвом» та пиятикою його знаменитого батька. Заодно,
нічтоже сумняшеся обливши його брудом. Наче він виховував і
навчав свого сина як батько-одинак.
Сподіваюся, цей текст прочитають мої колеги — літерато-
ри й кіномитці, які ближче і краще за мене знали Миколу Степа-
новича і краще були обізнані з перипетіями його взаємин із си-
ном та колишньою дружиною. Було б добре орґанізувати колек-
тивний захист доброго імені Миколи Вінграновського від недо-
брочесного «розслідування» журналістів «Скелет.інфо».
✍ 685 ✍
✍
СЕРГІЙ НАБОКА І НАВКОЛО НЬОГО
Цікавий текст запропонував Юрій Луканов. Історія з С. На-
бокою спричинилася до того, що Д. М. Прилюк втратив посаду
декана факультету журналістики.
Володимир Іваненко. Із спогадів про Дмитра Прилюка:
"Одним із доволі частих приводів для баталій у ректораті
були, скажемо так, «проблемні студенти» факультету журналіс-
тики. Маю на увазі тих студентів, які привертали до себе увагу
Комітету державної безпеки. Мало хто знає, що університетом
опікувався спеціальний відділ у складі щонайменше трьох офі-
церів. Керівник цього відділу ледве не щоранку зустрічався з рек-
тором університету. Більш-менш регулярно ці офіцери зустріча-
лися з деканом, а в нагальних випадках у разі відсутності декана
– із його заступником (переважно з навчальної роботи), а вже
потім працювали із самими студентами. У моїй пам'яті як поміч-
ника ректора і як заступника декана затрималося багато таких
ситуацій. Згадаю тут випадок із студентом, чиє ім'я як десидента,
либонь, найбільш знане – Сергій Набока.
Сергій був скромним, мовчазним і мав хворобливий ви-
гляд, коли він був моїм студентом. Зірок з неба він не знімав,
навчався посередньо і, як кажуть, не висовувався. Як його викла-
дач, я навіть і не підозрював, що він перебуває під наглядом
КДБ, і до мене дійшли чутки про це, коли вже постало питання
про його відрахування, а суть його справи так і залишилася для
мене невідомою. Так-от, мушу сказати, що перед тим, як відра-
хувати його з факультету, Д. Прилюк зробив усе можливе, щоб
захистити хлопця і залишити на факультеті, хоч на нього давили
і ректор та проректор, і офіцери КДБ. Очевидно, Дмитро Михай-
лович мав не одну розмову і з самим Набокою. Пригадую, як па-
ру разів декан шкодував, що Сергій до нього не прислухався і що
йому по-батьківському шкода юнака.
✍ 686 ✍
Пізніше С. Набока, як відомо, був одним із орґанізаторів
Українського культурологічного клубу. Пригадую, як офіцери КДБ
збилися з ніг, шукаючи на факультеті журналістики студентів, з
допомогою яких вони могли б одержувати інформацію з засідань
клубу, коли його учасники збиралися ще невеликим колом. „Да-
вся вам той культурологічний клуб”, — сказав якось я одному з
них, намагаючись переключити нашу розмову на Народний рух
та інші громадські ініціативи, які вже накочувалися широкою
хвилею. Оскільки моя репліка не викликала жодної реакції з боку
кадебіста, я зробив для себе висновок, що то були їхні ж проекти,
і з часом це підтвердилося. УКК ж залишався незалежним і за-
критим: КДБ, здається, так і не змогло туди проникнути, аж поки
клуб не став масовим. Мені не давало спокою запитання: чому
так?
Відповідь я дістав у зовсім несподіваній ситуації. Навідав-
ся я якось до друзів, які працювали в редакції журналу „Україна”.
Сидимо, балагуримо... Аж тут зайшла Катерина Зеленська й по-
чала розказувати, що її син Сергій Набока видобувся на волю,
показувала фотографії й хвалилася активністю Сергія в україн-
ському національному русі... Прямий і гострий на слово Олек-
сандр Гижа не стримався: „Катерино, так ти ж єврейка! До чого
тут український національний рух?” Зеленська спокійно кинула у
відповідь: „Так тепер же це МОДНО!”
(Див.: Уроки Дмитра Прилюка: [Спогади] / Автор-упорядник М. М.
Сорока / Національна Спілка Журналістів України. — К., 2015. С.
90–92.)
✍ 687 ✍
✍
МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ ЯК УЧЕНИЙ ТА
ОРҐАНІЗАТОР НАУКИ
Максим Рильський у молоді свої роки не проявлявся як
учений, хоч і успадкував ґени вченого від батька, відомого україн-
ського етноґрафа другої половини 19-го ст. Пізніше на нього
справили вплив фольклористи Д. Ревуцький та О. Русов. Але
класичним ученим М. Рильський так і не став, продукуючи пере-
важно публіцистичні й рідше науково-публіцистині тексти. Хоча
біоґрафи пишуть про наукові праці з мовознавства та літерату-
рознавства. Він зробив помітний внесок у розвиток науки, коли
став багаторічним директором академічного інституту, який
тепер носить його ім‘я.
В одному із своїх листів Климент Квітка (який з акад. А.
Лободою та ще кількома вченими ВУАН заклав підвалини май-
бутнього ІМФЕ) в одному з листів на початку 30-х писав, що 1931
року бачив у камері на Лук‘янівці М. Рильського, і той був дуже
переляканий. Квітка був ув‘язнений як підозрюваний у сфабрико-
ваній ГПУ справі «СВУ». Чи Рильський також проходив по цій
справі, важко сказати. Принаймні у списках «СВУ», який включає
близько 200 осіб його немаґ. Біоґрафи Рильського називають
причини ув’язнення, які до «СВУ» відношення не мають.
Як пишуть про цей період біогґрафи поета, уже 1932 року
творчість Рильського зазнає змін, і в збірці «Знак терезів» (1932)
він проголошує активне сприйняття радянської дійсності, завдяки
чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору
й був зарахований до числа офіційних радянських поетів.
Той лук‘янівський переляк по суті визначив долю М. Ри-
льського. Невдовзі після Лук‘янівки появився й вірш «Із-за гір, з-
за гір високих сизокрил орел летить», який відкривав подарун-
кове видання поетичної антології на честь Сталіна, виданої у се-
редині 30-х років. У Ґеоргія Бурсова є оповідання «Телефончик»,
з якого довідуємося, що Рильський мав прямий телефон Сталіна
✍ 688 ✍
і можливістю зателефонувати Вождеві врятував життя А.
Малишкові.
Біографи М. Рильського пишуть, що 1943 року його обра-
но академіком Академії наук УРСР і що у 1944—1964 роках Ри-
льський був директором академічного Інституту мистецтвознав-
ства, фольклору та етноґрафії.
Мені відомо, що М. Рильський став директором ІМФЕ ще
до того, як став академіком. Перед виборами 1943 року як дирек-
тор інституту умовляв К. Квітку балотуватися на члена-кореспон-
дента АН УРСР, завалюючи його телеграмами (вони зберігаю-
ться в моєму архіві), але Квітка просто проіґнорував те запро-
шення. В усякому разі жодного свідчення про офіційну відмову
Квітки від балотування мені не трапилося.
Коли 1929 року уже знаний у світі як видатний етномузи-
колог (його ім’я увійшло в енциклопедії європейських країн), Квіт-
ка офіційно відмовився від звання академіка на користь Ф. Коле-
сси, і ВУАН прислухалася до його рекомендації. Так само він міг
вчинити й 1943 року, але він цього не зробив. Там не було якоїсь
особистої неприязні: у повоєнні роки Квітка співпрацював з очо-
люваним Рильським інститутом.
На член-кора замість К. Квітки пізніше було обрано В.
Дашкевича (див.: Дашкевич Всеволод Якович | Енциклопедія
Сучасної України — http://esu.com.ua/search_articles.php?
id=23732), який після поранення на фронті прийшов працювати в
інститут на посаду завідувача відділу і завдякий цій посаді міг ба-
лотуватися на член-кора.
З тим В. Дашкевичем пов’язана цікава, майже анекдотич-
на сторінка з історії цілої Академії і, звісно, директорства Рильсь-
кого. Досвідчений літературний редактор газети «Комуніст» і Ук-
раїнського радіокомітету та новоспечений член-кор з етноґрафії,
Дашкевич уклав словник і, здається, 1947 року умудрився вида-
ти/надрукувати його в районній друкарні на своїй малій батьків-
щині (Житомирщина); не знаю, чи зберігся бодай один примірник
цього словника.
Виник великий академічний скандал, про який, звісно, у
тодішній пресі не повідомлялося і про який навіть в АН УРСР
знало дуже обмежене коло людей. Мені про це розповідав Ю.
Костюк, мій старший колега періоду моєї роботи в ІМФЕ, близь-
кий до О. Корнійчука та М. Рильського. Розповідав уже після
розпаду СРСР, в останні роки свого життя, коли я бував у нього
на дачі в Плютах. На той час і В. Дашкевича уже не було в живих
(ми обидва про це й не знали)...
✍ 689 ✍
Справою В. Дашкевича займався особисто перший се-
кретар ЦК КПУ Л. Каганович. Дашкевича увільнили з роботи в
інституті. Йшлося також про позбавлення його звання члена-
кореспондента АН УРСР. Очевидно, ініціатором цього був мало-
освічений Каганович. Мабуть, академік Рильський і хтось із керів-
ництва АН тицьнув Кагановичеві перед очі Статут Академії, в
якому написано, що членство в АН є пожиттєвим, а позбавлення
членства не передбачено.
Тоді Каганович вирішив звернутися до найвищої акаде-
мічної інстанції і зателефонував у Кремль особисто Сталіну.
Вождь вислухав доповідь Кагановича і буцімто сказав: «Ми не
можемо порушувати академічні свободи через одного дурака».
Так В. Дашкевич до скону свого віку залишився членом-коре-
спондентом АН УРСР. Напевно він одержував і належну йому за
статусом академічну стипендію.
Прикметно, що після звільнення з ІМФЕ він, здається, не
зазнав інших переслідувань. Більше того, він повернувся на ро-
боту в редакцію головної компартійної газети «Комуніст», яка
тепер уже називалася «Радянською Украіною», і впродовж деся-
тиліть і десятиліть завідував там мовностилістичним відділом.
Там, в редакції «Радянки», де після роботи в «Літера-
турній Україні» я тимчасово працював у відділах міжнародної
інформації та культури, довелося й мені пересіктися з В. Дашке-
вичем особисто. Вийшло так, що мене відправили в тривале
відрядження на Прикарпаття і Тернопільщину, і за ті дні вийшов
друком мій матеріал про Індію. У тій публікації мало що залиши-
лося з мого стилю.
Повернувшись з відрядження, я присікався до мого стар-
шого колеги, який виконував обов‘язки завідувача відділу й готу-
вав мій текст до друку. «Ти дуже гарно написав. Я не виправляв
жодного слова», — сказав колега і порадив піти в мовности-
лістичний відділ і поговорити з завідувачем.
В кабінеті завідувача мовностилістичного відділу я поба-
чив літнього чоловіка в засмальцьованому піджаку, якого я не
раз бачив на вулицях Києва в так само заношеному плащі й ка-
пелюсі з старим і потертим шкіряним портфеликом. Це й був В.
Дашкевич.
Не піднімаючи голови від машинопису, над яким він
працював, головний стиліст «Радянки» поцікавився, хто я і з яким
ділом я до нього прийшов. Я виклав суть справи. «А... Пам’я-
таю...» — сказав Дашкевич, підвівши на мене погляд поверх
окулярів і продовжив: «Ти гарно написав, але я не бачив, щоб так
✍ 690 ✍
було надруковано, і тому мусив відредагувати...» Це було сказа-
но так щиро і так катеґорично, що я зрозумів: дискутувати немає
про що.
Пізніше, викладаючи в університеті редакторську й журна-
лістську майстерність, на цьому прикладі я показував, яку силу
має авторитет друкованого слова і наскільки ризиковано піддава-
тися цій силі.
Окрім того, що він визначав мовностилістичні шати «Ра-
дянської України», В. Дашкевич відзначився в українській радян-
ській журналістиці тим, що з нагоди різних ювілеїв і пам‘ятних дат
писав досить пристойні, хоч і шаблонні, матеріали про видатних
українських діячів, про знакові історичні події тощо для РАТАУ
(нині Укрінформ). За тодішньою традицією РАТАУ розсилало ці
тексти для обов‘язкової публікації в обласних, районних і навіть
багатотиражних газетах промислових підприємств. Відтак його
тексти читали мільйони, а то й десятки мільйонів читачів періо-
дики.
Оскільки всі тексти були підписані так: «Всеволод Дашке-
вич, член-кореспондент АН УРСР», — це, з одного боку, підноси-
ло статус його публікацій, а з другого — робило його, мабуть,
найвідомішим представником академічної спільноти в Україні, з
якої його напевно викинули б, але Сталін не дав. Можливо, й зав-
дяки Рильському.
Пару десятків років тому, уже в Америці, я прочитав пуб-
лікацію однієї моєї колеги по ІМФЕ, яка відкрила для себе В.
Дашкевича як видатного, але несправедливо забутого етно-
ґрафа. Зокрема, бідкалася вона й тим, що в інституті навіть не
знають, коли він помер і де похований. Не знаю, які такі заслуги
Дашкевича в українській етноґрафії мала на увазі колеґа, але
знаю достеменно: дату й місце упокоєння члена-кореспондента
АН УРСР з етноґрафії інститутові могли підказати в Київській
організації СЖУ, яка знаходиться буквально через дорогу від
ІМФЕ.
Коротко згадаю ще деякі цікаві і знакові моменти, пов’я-
зані з директоруванням М. Рильського в ІМФЕ і взагалі з його
перебуванням в академіках.
За Рильського у відділі етноґрафії ІМФЕ працювала жінка-
лікар, здається, гематолог за спеціалізацією, яка займалася сту-
діями над кров‘ю з етноґрафічного погляду. Я ще застав її в ін-
ституті. Їй було за сімдесят, і її при першій же нагоді напевно
спровадили на пенсію, а дослідження в царині її наукових інтере-
сів просто припинили.
✍ 691 ✍
Я згадав про цю дослідницю, щойно довідавшись, що такі
дослідження тривають у США й інших країнах. Відтак пробував
встановити її ім‘я, але безуспішно.
Ще один епізод пов‘язаний із Правописом. М. Рильський
чимало зробив у справі захисту української мови від наближення
її до російської. На моє переконання, саме Рильський був стри-
муючим фактором щодо аґресивного наступу І. Білодіда та його
прибічників. Думаю, мовознавці скажуть про це більше і доклад-
ніше.
Маючи великий авторитет і сміливість з високої трибуни
чи сцени сказати з притаманним йому гумором чи сарказмом усе,
що він думає, Рильський часто ставив на місце людей, які демон-
стрували низький рівень мовної культури або свої антиукраїнські
погляди
Наприклад, ректором Київського університету імені Т.
Шевченка був академік з типовим українським прізвищем —
Швець. Цей академік завжди підписувався: Швец. На одному
велелюдному зібранні Рильський в‘їдливо пожартував: «Я знаю в
українській мові два слова, які пишуться без м‘якого знака: поц і
Швец. На іншому зібранні Рильський так само саркастично обіг-
рав прізвище малороса «Кал-южний».
З-поміж декількох українських письменників, які завдяки
колаборації з сталінізмом, стали академіками (Бажан, Корнійчук,
Рильський і Тичина), як організатор науки Рильський, можливо,
був найуспішнішим. Директорство Тичини в інституті літератури
АН УРСР менш помітне. УРЕ під керівництвом Бажана серйоз-
ною академічною інституцією так і не стала. А Корнійчук, здаєть-
ся, взагалі ні до чого не доклав своїх рук в АН УРСР, і, можливо,
це й добре.
Як відомо, не проявилися в академічній науці й академіки
пізнішого часу О. Гончар та Б. Олійник. Ну, раз не дано, то й не
дано. З цього треба робити продуктивні висновки: немає чого
робити в Академії наук далеким від науки людям. Хай вони собі
гуртуються в літературні, музичні, мистецькі та інші академії і
справно виконують свої функції у суспільстві. Саме такий висн-
овок напрошується внаслідок осмислення наукового й науково-
організаційного досвіду М. Рильського.
✍ 692 ✍
✍
ДОЛІ РОСІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛІТ
Ну, із повним знищенням «російської еліти» більшовика-

ми ви перегнули палицю. Частина тієї еліти влилася в лави біль-
шовиків, очолювала будівництво соціалізму і фактично стала жи-
вильним грунтом для вирощування компартійно-радянської но-
менклатури. Вона просто не випинала своє «благородноє проіс-
хождєніє».
Друга частина «російської еліти» посунула в еміграцію,
утворивши потужне російське зарубіжжя, яке ідеолоґічно опону-
вало більшовикам, але водночас співало й осанну Леніну: «Спа-
сібо Лєніну за то, что он сохраніл нам імпєрію». Ця російська емі-
ґрація стала базою на створення могутньої розвідувальної мере-
жі, яку створив СРСР за своїми межами. Йдеться не тільки про
резентуру, а й про бізнеси з міліардними оборотами, які утриму-
вали і цю резентуру, і локальні комуністичні партії. Ця частина
«російської еліти» також багато зробила для того, щоб створити
за межами СРСР позитивний образ «тисячолітньої російської
традиції», «богатєйщєй русской культури» і пр. Світ прийняв це, і
коли я кажу американцям, що це — міф, вони невинно арґу-
ментують своє небажання відмовлятися від російської вигадки:
«It’s convenient» (тіпа: «Нам так удобно»).
Звичайно, не обійшлося і без жертв. Тому третю, справді
знищену частину «російської еліти» я назвав би зручним анґло-
мовним виразом «collateral damage» («побічні втрати» або, якщо
хочете «поточні збитки»). Це — «нормально» для країни, яка
ніколи не цінувала людських життів і завжди йшла на колосальні
втрати заради якоїсь нікчемної, але зате глоьалістичної мети.
Аякже! «Русскіє баби єщьо нарожают!»
Ну, а що стосується еліти української, то тут московити
гарно попрацювали, здійснивши колосальний селекційний відбір,
залишивши нам переважно породистих малоросів. І Скоропад-
✍ 693 ✍
ські, до речі, тому найкращий приклад. З нашої ж малоросійської
еліти вийшов і Джордж Вернадський (з дому — Георґій, син на-
шого славетного Володимира Вернадського, засновника ВУАН,
на базі якої більшовики створили АН УРСР, знану тепер як НА-
НУ), з концепції російської історії якого виросли якщо не всі, то бі-
льшість зарубіжних наукових шкіл російсько-радянської історії.
Зусилля українських істориків, які формували історичну
наукову школу у Гарварді, зламати цю монополію концепції Дж.
Вернадського поки що не увінчалися успіхами. Це — не тільки
мій суб‘єктивний висновок. До такого висновку ми дійшли разом з
Любомиром Винарем у нашим розмовах, коли я гостював у нього
в Кенті (Огайо) далекого вже 1990 року.
11 січня 2021 р.
✍ 694 ✍
✍
ВСЕУКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК:
БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?
Запис професора Олександра Костенка спонукає нас по-
вернутися до обговорення теми з тих тем, які болять нам від часу
проголошення державного суверенітету, а потім і незалежності
України. Йдеться про місце і роль українських учених, а отже — й
української науки у процесах націєтворення й державотворення.
Відповідь на запитання, що його задає О. Костенко проста:
Коли українські вчені з високим рівнем національної сві-
домості й громадянської відповідальності на засадах україноцен-
тризму й доброчесності об‘єднаються навколо ідеї системних
змін і сформують критичну масу інтелектуалів для піднесення на-
ціонального рівня й громадянської зрілості українського суспі-
льства з метою трансформації й перетворення на справді буді-
вничу силу націєтворення й державотворення, відродять традиції
Всеукраїнської Академії Наук (ВУАН), будьте певні: знайдуться й
джерела фінансування української науки.
Очевидно, що Національна академія наук України як

спадкоємиця АН УРСР навряд чи згадає про традиції ВУАН, на
руїнах якої більшовики на початку 30-х років створили АН УРСР
як філію АН СРСР, сиріч РАН. Тому так само очевидно, що на-
гальним стає створення альтернативи НАНУ.
Наприкінці 80-х — на початку 90-х років минулого століття
були сподівання, що активізується й візьме активну участь в ук-
раїнському науковому процесі Українська Вільна Академія Наук
(УВАН), створена українськими вченими, які опинилися на емі-
ґрації. Прикметно, що Наукове Товариство імені Шевченка (НТШ)
з розпадом СРСР активно включилося в наукове життя України, і
це, мабуть, ще можна пояснити тим, що за радянської влади
НТШ в Україні не існувало.
✍ 695 ✍
На превеликий жаль, такою активністю УВАН не прояви-
лася. Скорше навпаки — її діяльність стає усе менше й менше
помітною. Зрозуміло, що учені, які її створювали й розвивали,
поступово зіходили зі сцени. Натомість у члени ВУАН почало по-
трапляти усе менше учених, а все більше — випадкових людей,
які готові платити членські внески, щоб пишатися своїм членст-
вом у свого часу солідній орґанізації.
Ця криза почалася ще тоді, як дійсні члени й члени-ко-
респонденти УВАН повернули свої взори на АН УРСР (кінець 80-
х років), яка невдовзі стана НАНУ, плекаючи надію, що фінансо-
вана урядом України Академія втілить у життя те, про що вони
десятиліттями мріяли на чужині. Та й членство в АН УРСР чи НА-
НУ, звичайно, зваблювало.
Зрештою, вийшло так, як вийшло: НАНУ за тридцять років
діяльності в незалежній Україні змінила назву, але по суті так і не
трансформувалася в новітню академічну інституцію. А УВАН тим
часом втратила те, що мала, а на нові наукові звитяги їй забрак-
ло снаги, бо не все в науці вирішують гроші.
Таким чином, українські вчені й українська наука пустили-
ся берега й лягли у тривалий дрейф, який повторює дрейф самої
незалежної України.
На переломі 80-х і 90-х років недовго проіснувала Україн-
ська Наукова Асоціація (УНА), очолювана академіком Павлом
Кислим, яку ми — учасники установчих зборів — розглядали як
альтернативу АН УРСР. Пам’ятаючи про УНА, через двадцять
років я повернувся до ідеї створення міжнародної асоціації укра-
їнських вчених. Для обговорення цієї ідеї й було створено відпо-
відні платформи у соціальних мережах.
Була спроба опертися й на досвід УНА. З цією метою я
вийшов на контакт з академіком П. Кислим, який написав мені у
своєму листі, що УНА створювалася з єдиною метою — заради
відродження Києво-Могилянської Академії (КМА). Мені ж здаєть-
ся, що сам пан академік відмовився від створення альтернативи
АН УРСР, як тільки задоволив свої тогочасні потреби.
Сторіччя ВУАН (1918–2018), яке фактично не відзначало-
ся належними заходами (проведенням наукової конференції, пу-
блікації збірників статей та монографічних досліджень), залиши-
лося практично непомітним навіть самим науковцям. Нам же во-
но підказало нагальність актуалізації традицій ВУАН, яка заклала
організаційні підвалини української науки.
І ось тепер ця ідея проситься до матеріалізації, і ми вино-
симо на обговорення пропозицію створення чи відновлення дія-
✍ 696 ✍
льності Всеукраїнської Академії Наук як наукової інституції усього
світового українства, яка може стати фундаментом для об’єд-
нання перспективного й ефективного потенціалу НАНУ та УВАН і
яка стане якісно новою організацією наукового процесу в Україні
й українському зарубіжжі.
Звісно, ми не маємо тієї матеріальної бази, яку мають НА-
НУ чи хоча б УВАН. Втім, матеріальна база, як і фінансування, —
справа набувна.
Головним для нас має бути згуртування україноцентрич-
них учених в усіх царинах науки (як суспільних, так і природни-
чих), які зацікавлені в тому, щоб просувати в суспільство ідею
системних змін в Україні, втілити цю ідею в життя й перетворити
українську науку на живильний грунт для вирощування українсь-
кої інтелектуальної еліти, і відтак ставати авангардом українсько-
го націєтворення й державотворення.
У зв’язку з цим ми запрошуємо усіх зацікавлених до акти-
вного обговорення порушеної теми, випрацювання засад об’єд-
нання наших зусиль. Український Університет та Український Уні-
верситетський Клуб беруть на себе координаційні функції. Те-
матична сторінка й відповідна тематична група в соцмережах —
наш підручний майдачик для обговорення, накопичення пропо-
зицій і т.ін.
21 січня 2021 р.
✍ 697 ✍
✍
POST SCRIPRTUM ДО ВІРША
ЛЕСІ УКРАЇНКИ «ТОВАРИШЦІ НА СПОМИН»
У день 150-річного ювілею Лесі Українки мені, очевидно,
годилося б написати щось парадне, але муза моя збайдужіла до
ювілейних фестів, і тому самокритичний погляд на зроблене у
царині лесезнавства буде, мабуть, набагато доречнішим.
Леся Українка стала предметом моїх дослідницький заці-
кавлень на самісінькому початку мого дорослого життя, коли я
стояв на порозі середньої школи перед виходом у великий світ.
На республіканській нараді молодих літераторів літера-
турний критик Володимир П’янов, тодішній секретар комісії СПУ
для роботи з молодими авторами, познайомив мене з літньою
жінкою на ім‘я Євдокія Листопад, яка представилася племінни-
цею Лесі Українки.
Потім уже з‘ясувалося, що насправді Євдокія Прокопівна
була племінницею чоловіка Лесі Українки Климента Квітки. Зна-
йомство зі мною її зацікавило тому, що серед учасників наради я
був, здається, єдиним представником Сумщини, а їй хотілося,
щоб хтось поїхав до Хмелева біля Ромнів і поцікавився, що там
люди пам‘ятають про Квіток.
Поїздка на Роменщину стала початком моїх студій над
життям і діяльністю Климента Квітки, які вилилися в десятки ста-
тей і розвідок, а також у документальну повість чи популярний
нарис про збирача народних пісень. Останній був захищений на
відмінно як творча дипломна робота під кінець мого навчання на
факультеті журналістики Московського університету.
Рукопис документальної повісті я подав у видавництво
«Музична Україна». Внутрішній рецензент, доцент Київського уні-
верситету Михайло Грицай у своїй рецензії написав, що у своїй
праці я показав К. Квітку «аполітичною людиною», і тим самим
виніс убивчий вирок моїй книжці.
✍ 698 ✍
З видавництвом «Музична Україна» тоді ж ішли й перемо-
вини, що я упорядкую книжку «Народні пісні у записах та з голосу
Лесі Українки». План-проспект збірки потрапив у руки професора
Олексія Дея, завідувача відділу фольклору ІМФЕ, і той, кажучи
по-теперішньому, рейдернув або віджав проект: книжка вийшла
без моєї участі.
До речі, саме О. Дей спричинився до того, що мені не доз-
волено було захищати дисертацію про життя і діяльність К. Кві-
тки. Формальною відмазкою було те, що я не мав музикознавчої
освіти; так, ніби спадщина Квітки могла розглядатися виключно з
музикознавчого погляду.
Професор Дей же став на перешкоді й тому, щоб через
аспірантуру я міг захистити кандидатську про Олену Пчілку як
мистецтвознавця й мистецького критика. Мою статтю на цю тему
радянська цензура не пускала до публікації упродовж тринадця-
ти років.
Львівський музикознавець Володимир Гошовський, який
залучив мене до участі у виданні двотомника праць К. Квітки у
московському видавництві «Музика», підказав мені ідею про
вплив Квітки на творчість Лесі Українки.
У розмовах і листуванні ми зійшлись на тому, що вер-
шиною творчості Лесі Українки стали її драматичні поеми, які
вона написала у роки її життя з Квіткою. Хоч Леся була дуже на-
читаною й ерудованою особистістю, авторкою «Старрдавньої іс-
торії східних народів», вона все-таки не мала такої системати-
чної класичної освіти, яку мав її чоловік. Отож вирішальною
мірою драматичні поеми були продуктом їхніх розмов і дискусій.
Мої студії над спадщиною К. Квітки відтак почали охоплю-
вати й спадщину Лесі Українки. Розпочалося листування з її сес-
трою Ізидорою, спілкування з племінниками та людьми, які знали
її особисто. Так вималювалися контури праць і про Лесю Укра-
їнку.
Першою такою працею стало «Карпатське літо Лесі Укра-
їнки», яке, до речі, стало поворотним у стосунках Лесі з Квіткою.
У праці застосовано метод, відомий як «конкретне літературо-
знавство», який дав мені змогу відстежити події день за днем,
встановити і знайти людей, які пам‘ятали поетесу, а також тек-
стологічно заглянути в її творчий процес.
Кілька разів об‘їздив і обходив я місця в Карпатах, де сту-
пала нога Лесі Українки, зустрічався з людьми і навіть переночу-
вав у будинку лісорубів та напився «залізної води» там, де ко-
лись був високогірний курорт Буркут.
✍ 699 ✍
На відміну від С. Пушика, який написав короткий нарис на
цю ж тему, я так і не знайшов видавця на свою працю обсягом
понад двадцять друкованих аркушів.
Така ж доля спіткала й другу мою завершену працю про
зв‘язки Лесі Українки з Кримом — «Кримське відлуння», — робо-
та над якою розтяглася на двадцять років і так і залишилася не-
опублікованою. Я запропонував рукопис видавництву «Таврія»,
керівництво якого, однак, було зацікавлене у збірці творів Лесі
Українки, написаних у Криму, і запропонувало натомість укласти
таку збірку й написати коротку передмову. «Книжка вийде або
так, або ніяк», — написали мені з видавництва. Книжка так і ви-
йшла, а моя праця ще чекає свого видавця.
У моїх планах було написати аналогічні дослідження «Зе-
лений Гай», «Колодяжне» та «Київ». Так само у жанрі «конкрет-
ного літературознавства» мріялися мені й студії над подорожами
Лесі Українки за межі України. Найреальнішою на ті часи була б
праця над «грузинською книжкою». Проблематичною була навіть
Болгарія. Ну, а про «польові дослідження» в Єгипті, Італії, Німеч-
чині годі й говорити...
Склалося так, що і К. Квітка, і Леся Українка відійшли на
другий план і залишилися моїм захопленням. Рятівним захоплен-
ням. Я вже писав, як «компетентні органи» змарнували мою пра-
цю над дипломною роботою про пресу української діаспори і як
нарис про Квітку виручив мене. Через роки Леся Українка так са-
мо стала моїм дисертаційним ангелом, спричинившись до дослі-
дження «Майстерність і новаторство Лесі Українки як літератур-
ного критика і публіциста».
Остання моя праця, присвячена Лесі Українці, — «Історія
хвороби Лесі Українки» — здійснена за участю лікаря на стику
історії літератури й історії медицини. У ній відстежено перебіг
хвороби поетеси, її спілкування з лікарями. Мені пощастило вста-
новити або уточнити багато цікавих фактів, розшукати матеріали
про лікарів і навіть поспілкуватися з нащадками деяких із них.
Звичайно, ця праця не є вичерпною, але новаторською —
однозначно. За матеріалами дослідження було опубліковано роз-
логу статтю в медичному часописі. Як і інші мої праці з лесезнав-
ства, рукопис цієї книжки також чекає на свого видавця.
Упродовж останніх трьох десятиліть я не повертався до
студіювання спадщини як К. Квітки, так і Лесі Українки. На те є
низка причин, але головна з них — втрата інтересу українського
суспільства до своєї ж культурної спадщини.
✍ 700 ✍
Прикро й від того, як низько упав рівень і доброчесність
наукових досліджень. Більшість моїх публікацій, ясна річ, припа-
ли порохом часу. Недоброчесні новітні дослідники їх, однак, зна-
ходять, багато чого запозичують, якщо не сказати — списують,
разом із моїми помилками, і це — якраз те, що й видає їх.
Ви бачите, про що я волаю тепер: про нагальність си-
стемної українізації, відродження національних традицій і звича-
їв, заміни радянського суспільного устрою питомим суспільним
ладом та ін. І це так суголосне з тим, про що писала Леся Укра-
їнка у вірші «Товаришці на спомин».
✍ 701 ✍
✍
КОМЕНТАР ДО СІМНАДЦЯТОГО СВІТАНКУ
МИХАЙЛА НАЄНКА
Як по-різному сприяйються люди в історичній перспективі,
з одного боку, і в контексті особистого враження кожного з нас —
зокрема.
Мені трапилося працювати в ІМФЕ за директорства М.
Сиваченка, і я не виніс звідтам нічого приємного про нього і як
директора, і як особистість.
Складалося таке враження, що Сиваченка як директора
ненавиділи й зневажали всі співробітники, починаючи від член-
кора К. Гуслистого й закінчуючи лабарантами.
Це був час, коли секретарем ЦК з ідеолоґії став В. Малан-
чук, з яким, подейкували в інституті, у Сиваченка були приятель-
ські взаємини.
Дружина Маланчука, Вікторія (дочка номенклатурного пи-
сьменника Антона Хижняка), прийшла в інститут на посаду стар-
шого наукового співробітника. З нею носилися, як з писаною тор-
бою. Вона практично не вилазила з кабінету Сиваченка. Без неї
його рідко можна було побачити в коридорі...
В ІМФЕ було чимало інтриг, але однією з найбільших, ма-
буть, було протистояння між О. Деєм та Ю. Турченком (пізніше
він став представником України в ЮНЕСКО і став «нєвозвращєн-
цем»). Мені потрафило опинитися між цими «двома вогнями»,
коли з-під начала Дея (він був моїм босом) я подався в аспіранти
до Турченка. Дей мені в очі сказав: «Я зроблю все, щоб ти в аспі-
рантуру не потрапив». І він зробив: як член приймальної комісії
викрав із справи мою характеристику (підписану ним же, партій-
ним секретарем та Сиваченком як директором).
Кумедність цієї історії в тому, що я вступав до аспірантури
з одного кінця коридору (південного) в інший (північний), а якраз
посередині між цими точками знаходилася приймальна комісіа та
✍ 702 ✍
дирекція ІМФЕ, де в іншій шухляді лежала копія зниклої характе-
ристики.
Лементу з тією пропажею було на цілий Київ...
В аспірантуру я, звичайно, не потрапив саме через відсут-
ність у справі характеристики.
Де тепер Дей, Сиваченко, Турченко?..
Ну, а що стосується Грушевського й Костомарова, то на
той час посилатися на них не було заборонено. Чорновіл працю-
вав над дисертацією про більше контрольованого Грінченка, а
Погрібний захистив про Грінченка дисертацію. Р. Іванова-Іванче-
нко писала про Драгоманова.
Сам я писав тоді про більше заборонених — Квітку (дру-
кували), Кошиця й Д. Ревуцького (надрукували, але не в Україні,
а в Польщі), Олену Пчілку (статтю цензура знімала з академічних
видань і дозволила надрукувати аж через 13 років)...
Так що Микола Єфремович не таким уже й сміливцем був
на цьому тлі.
Ще один цікавий епізод. Під час моєї роботи в ІМФЕ було
добре вичищено інститутську бібліотеку. Видання ВУАН 1920 ро-
ків у задньому дворі академії спалювали так, як у Німеччині фа-
шисти палили книжки. Дей із Сиваченком стояли біля багаття,
розмовляючи. Дей час від часу ціпком ворушив книжки, щоб кра-
ще горіло.
Перед тим, як потрапити в багаття, книжки кілька днів ле-
жали в коридорі, накриті рядном. Я встиг звідти дещо поцупити
(тритомник В. Кравченка, книжку Д. Ревуцького та ін.).
Михайле, коли мені «інший світ» закидають пересічні лю-
ди, я їх розумію. Але коли такі закиди робить інтелектуал, то це
вже засмучує.
Можливо, ти не знав, що Дей був офіцером НКВС і зали-
шався аґентом КДБ до кінця свого життя. В усякому разі, він чо-
мусь не вписався в категорію, за твоїм виразом, «кадеб‘ятників».
Є ще й поміж живих наших спільних знайомців такі ж «ка-
деб’ятники». Не хочу називати їхні імена — ти їх знаєш. Один на-
віть батька свого відцурався, йому пощастило, що батько не від-
мовився від нього, і обидва діждалися кращих часів.
Так, я живу в іншому світі, але я і в тому світі жив так са-
мо. «Кадеб‘ятники» зробили все, щоб поламати мені життя, але
їм не вдалося зробити з мене пристосуванця, і в цьому — моя
велика перевага. Тому і правда на моєму боці.
11–12 квітня 2021 р.
✍ 703 ✍
✍
КУЛЬТУРА І ПОЛІТИКА.
КУЛЬТУРА VS ПОЛІТИКА
Останнім часом на сайті журналу «Україна» ми опубліку-
вали три тексти відомого українського журналіста і співака Анато-
лія Матвічука: «Під кригою», «Не так швидко» та «Культура важ-
ливіша за політику».
«А що ж у нас в Україні? А тут ми перетворюємось на яки-
хось еміґрантів, людей другого сорту, яких поступово дискримі-
нують за культурними ознаками. Тобто, на перший погляд ідуть
якісь процеси, але українцям від того стає тільки гірше. Незро-
зуміла позиція держави, котра, відчувається, не має ніякої осми-
сленої і послідовної культурної політики, як гуманітарної основи
розвитку країни. Цю її пасивність радо компенсують оліґархічні
канали, які під брендом ніби то “європейських стандартів” актив-
но наповнюють інформаційний простір сучасним шоу-бізнесовим
квазіпродуктом, позбавленим ознак будь-якої духовності і пов’я-
заності з традиційною культурою народу», — пише А. Матвійчук у
першому тексті.
Звернімо увагу на два ключові поняття: «традиційна куль-
тура народу» і «культурна політика». Ми повернемося до них піз-
ніше.
А ось цитата з другого тексту:
«У нас ніхто нікого не слухає, зате всі ставлять миттєві
діагнози, не вчитавшись, не напружуючись, не співставивши фак-
ти, не поміркувавши, як слід. А можливо, коли ви згадаєте, як во-
но – мислити самостійно, то зрозумієте, що назвавши правильну
причину хвороби, ви вже частково стали на шлях її лікування. А
заодно збагнете, що ті проблеми, які закладалися десятиліттями,
не можна вилікувати одним Законом, прийнятим на Верховній
Раді або одним бажанням Президента. Тому що існують вищі за-
кономірності, які й отримали назву законів у широкому сенсі
слова».
✍ 704 ✍
Нарешті, з третього тексту:
«...що мене особисто тривожить і непокоїть – це те, що в
обговоренні питання деолігархізації медійногоо простору повні-
стю ігнорується культурний аспект проблеми. Поясню докладні-
ше. Планується, зокрема, обмежити вплив олігархів на форму-
вання новинного контенту, а також на формування політичного
порядку денного української держави. Але при тому дозволяє-
ться олігархам і далі утримувати канали культурного спряму-
вання».
«Культура важливіша за політику!» — волає наприкінці
автор.
До кого волає? До держави!
«Турбота держави про культуру» — типово радянська
традиція, коли більшовики поставили собі за мету підкорити ку-
льтуру й поставити її на службу спочатку «диктатурі пролета-
ріату», а потім — втіленню в життя примарної ідеї будівництва
комунізму.
Одним із складників більшовицького наступу була «куль-
турна революція», і поняття «культурний фронт», яке використо-
вує в одному із текстів Матвійчук, — з її інструментарію. Завдан-
ням тієї «культурної революції» було руйнування Культури як си-
стеми традицій і звичаїв з метою заміщення останніх сурогатом
заідеолоґізованих обрядів і ритуалів та перетворення культури
на «привідний пас» політики.
...Як ковток свіжого повітря згадує А. Матвійчук гастролі
по країнах Заходу. Але він не замислюється над тим, чому це
так. А там все просто! В жодній цивілізованій країні світу культу-
ра навіть не розглядається як об’єкт/суб’єкт державної політики і
тим більше — як елемент/інструмент політики.
У країнах Заходу усе навпаки: тут культура визначає ха-
рактер і параметри політики. Тому в США, наприклад, письмен-
ники, кіношники чи музиканти не б‘ють чолом до президентів і
Конґресу. Зате політики (зокрема, кандидати на президента)
сплять і мріють про підтримку (endorsement) відомого кіноактора
чи режисера, письменника чи співака. Те саме стосується і ЗМІ.
Занепад культури спричинює й визначає неґативні тен-
денції, а відтак і закономірності в політиці.
Яскравим прикладом є ті ж США, де культура, як і реліґія,
відділена від держави. Тут немає й ніколи не було міністерства
культури, а втручання держави у діяльність ЗМІ заборонене Кон-
ституцією
✍ 705 ✍
На прикладі США ми можемо пересвідчитися, як спроби
тиску на ЗМІ з боку політиків (найсвіжіший приклад — досвід Д.
Трампа) обертається політичною поразкою.
Досвід США ж показує нам, як занепад культури створює
кризові ситуації в політиці й, зрештою, спричинює незворотність
неґативних процесів у політиці, причому на тривалу перспективу.
Саме у появі так званої «масової культури» у 50-х — 60-х
роках треба шукати причини того, що відбувається з Демократич-
ною та Республіканською партіями США.
Поширення «масової культури» на інші країни не могло
не спровокувати руйнівні процеси в цих країнах. Прихід «масової
культури» на терени СРСР наштовхнувся на «культуру», пород-
жену згаданою вище «культурною революцією».
Прикметно, що тоталітарний монстр виявився неспромож-
ним витримати натиск «масової культури», яка вирішальною мі-
рою спричинилася до колапсу СРСР.
Це можна було б розглядати як позитивний результат,
але біда була в тому, що ця «масова культура» замістила «ра-
дянську культуру» й, не зазнавши опору з боку українських тра-
дицій і звичаїв, осіла іржею на українському націєтворенні й дер-
жавотворенні в незалежній Україні.
Радянська творча інтеліґенція, самовідтворюючись уже в
незалежній Україні, за доброю радянською традицією звертає
свої взори догори з надією й сподіваннями, що влада й політики
подбають про культуру й займуться «реновацією» національних
традицій і звичаїв, як уявляє собі й Матвійчук.
Особливо вчаровує апелювання українських діячів куль-
тури до першої особи в державі, тобто до президента.
При цьому не беруть до уваги, що ще перший президент
України (Л. Кравчук), компартійний ідеолоґ (отже, і головний куль-
турник) за досвідом попередньої діяльності, і не думав у своєму
президентстві спиратися на українську національну культуру та
ініціювати й підтримувати створення україноцентричної системи
ЗМІ, а останній президент (В. Зеленський) до приходу в політику
як медійник займався руйнуванням української культури й був
чужим і чуждим самій ідеї україноцентричності культури в цілому
й медійної системи зокрема.
Між першим і останнім був один президент (В. Ющенко),
який є пристрасним колекціонером старожитностей, але до розу-
міння устроєвого, системотворчого значення культури так і не
піднявся.
✍ 706 ✍
Отже, культурі в особі культурних діячів навряд чи й вар-
то апелювати до політики в особі президента, парламенту чи
уряду. Якщо культура важливіша за політику, то вона має бути
самодостатньою і бути здатною справляти свій вплив на політи-
ку. Тому завдання діячів культури (і науки в тому числі) полягає в
тому, щоб згуртовувати інтелектуальну еліту суспільства, нала-
годжувати роботу із суспільством, піднімати рівень його націо-
нальної свідомості й громадянської зрілості, відновлювати націо-
нальні традиції і звичаї, формувати і зміцнювати становий хребет
суспільства як середовище, в якому народяться якісно нові і —
що важливіше — україноцентричні політичні сили, спроможні
ініціювати і втілити в життя системні зміни в Україні.
Для цього в Україні немає жодної об‘єктивної перешкоди.
Зате є одна суб‘єктивна — інертність. На початку 1990-х років са-
ме інертність («Не на часі!») завадила навіть обговоренню ідеї
системних змін та перспектив розвитку незалежної України після
розпаду СРСР.
«Не так швидко», — вторить націонал-демократам через
тридцять років А. Матвійчук, наполягаючи, що культура важливі-
ша від політики, і тут же апелюючи до політики. Народний артист
України Матвійчук — один із небагатьох, хто озвучує цю думку.
Але за ним криються сонми тих, хто занишк в очікуванні й вичіку-
ванні, що хтось в особі українобіжних або українобайдужих полі-
тиків зробить за них те, що вони мають робити самі.
✍ 707 ✍
✍
«КОГОРТА ГІДНИХ»
Хтось написав у коментах: «когорта гідних».

На знімку ми бачимо президентів п‘яти українських
національних академій наук...
Упродовж тридцяти років ці академії не зроби-
ли нічого у випрацюванні Української Національної
Ідеї, концепції системних змін для пострадянської не-
✍ 708 ✍
залежної України, стратегії розбудови нації і держави
України на тривалу перспективу тощо.
Передусім через цих людей, зображених на
фото, Україна продовжує жити в умовах радянської
системи координат.
Їх сфотографували в сесійній залі Верховної
Ради України 2019 року, коли вони прийшли привітати
новообраний парламент з монобільшістю партії
«Слуга народу» — з назвою авторства Йосипа Ста-
ліна.
«Когорта гідних»...
✍ 709 ✍
✍
ХАЙ ПРОКИНЕТЬСЯ НАША ҐЕНЕТИЧНА
ПАМ‘ЯТЬ!
Відкритий лист до шляхетних родів з
українським корінням
Ясновельможні й високодостойні нащадки славних знат-

них родів із теренів України-Русі!
Запропонована мною з колеґами-однодумцями концепція
системних змін, оприлюднена у циклі збірок статей та нотаток та
у планах-проспектах подальших фундаментальних досліджень,
не зацікавила українське суспільство навіть на рівні обговорення
самої ідеї.
Незважаючи на те, що ці багаторічні напрацювання пов-
ністю відповідають запитам українського суспільства, згадані
праці навіть не тільки не обговорюються бодай у вузьких колах
осіб, які багато пишуть і говорять на означені теми, але й створю-
ють враження свідомого іґнорування та замовчування. Склалася
ситуація, про яку Т. Шевченко писав: «...їм неначе рот заши-
то, // Ніхто й не гавкне, не лайне, // Неначе й не було мене. //
Не похвали собі, громадо! // Без неї, може, обійдусь, // А ради
жду собі, поради!» І це однаковою мірою стосується як України,
так і діаспори.
В Україні, де пишним цвітом процвітають плаґіат і наукова
недоброчесність, наші епіґони безсоромно використовують ідеї й
окремі концепти з наших напрацювань без будь-якого послання
на джерела і у відповідь на наші нагадування про вимогу додер-
жання авторського права, відверто й зухвало пишуть нам у
приват, що вони не хочуть робити нам рекламу.
Прикметно, що в Україні спокійно працюють під контро-
лем антиукраїнських сил кілька позірно україноцентричних проек-
тів, очолюваних людьми без пристойної фахової освіти й еле-
ментарної загальної культури, завданням яких є дискредитація
✍ 710 ✍
декларованих нами ідеї й концепції і які явно шкодять Україні й
українській справі.
Ще більшою мірою проявляє себе цинічне вичищення на-
шої присутності у соціальних мережах. Упродовж останніх років
було підступно знищено три мої особисті профілі на Фейсбуці й
десятки тематичних сторінок наших «мозкових центрів» і груп за
найголовнішими напрямами наших студій. Здійснюються й гакер-
ські атаки на наші вебсайти...
Роблять це не антиукраїнські сили десь із-поза меж Укра-
їни й української діаспори. Сліди гакерів ведуть до «своїх» — ук-
раїнських спецслужб та їхніх таємних аґентів, чиї ай-пі адреси
проявляються в радіусі ста миль від українських дипломатичних
місій за кордоном, зокрема в США. Словом, «не так тії вороги, як
добрії люди»!
Деструктивні сили в Україні, в українському суспільстві і в
українській діаспорі, гальмуючи процеси українського націєтво-
рення й державотворення, працюючи на ворогів України й укра-
їнської справи або допомагаючи їм, роблять ставку на інфанти-
лізм українського суспільства та на спричинену тривалим пану-
ванням радянського суспільного устрою його наркотичну залеж-
ність від державного патерналізму.
Головний запит українського суспільства зводиться до то-
го, щоб хтось прийшов і зробив для нього те, що мало б зробити
само суспільство. Потребою українців у патерналізмі ось уже
тридцять років поспіль користуються сили, які будують свою «на-
цію» і свою «державу» в Україні за рахунок ресурсів українського
народу і які, звісно, дбають про свої власні інтереси, але аж ніяк
не дбають про Україну та український народ.
Довірливі українці купуються на обіцянки, демократичним
способом (через вибори) допускають до влади осіб, їхні клани
або й цілі приватні політичні орґанізації з кримінальним підґрун-
тям та намірами, які опираються на оліґархію та розкрадають на-
ціональні багатства та ін. Внаслідок цього величезні кошти виво-
дяться в офшори, витрачаються на будівництво розкішних па-
лаців, складуються готівкою у приватних сховищах, а природні
ресурси розграбовуються, індустріальні потужності виснажують-
ся і не оновлюються, населення України біднішає і не відновлю-
ється. Це загрожує повним зникнення українського етносу і, від-
так, не обіцяє перспектив для України як держави українського
народу.
Оскільки системні зміни в Україні практично неможливі з
огляду на прихильність українського люду до патерналізму, ми
✍ 711 ✍
дійшли думки, що для успішного поступу України, очевидно, тре-
ба продуктивно використати саме цю суспільну проблему. Потім
через розв‘язання цієї проблеми випрацювати способи подо-
рослішання українського суспільства, підвищення рівня його
національної свідомості й громадянської зрілості й, зре-
штою, вийти на втілення в життя ідеї устроєвих змін для Ук-
раїни.
Це мало б стати місією української інтелектуальної еліти,
але рівень національної свідомості й громадянської зрілості на-
віть цієї еліти, вирощеної за радянськими традиціями, залишає
бажати кращого. Маємо тут згадати слова М. Ґанді: «Еліта, ви-
хована колонізатором, є головним ворогом свого народу».
На жаль, «українська радянська трудова інтеліґенція» продовжує
самовідтворюватися саме як продукт колонізації і як «ворог свого
народу».
У цьому зв‘язку особливо мене засмучує український жур-
налістський корпус, а отже — і стан української журналістики та
засобів масової інформації. Ніхто ні в Україні, ні в діаспорі не
проявляє навіть бажання обговорювати ідеї створення україно-
центричної системи ЗМІ, й займатися реальним захистом ін-
формаційного суверенітету та зміцненням інформаційної безпеки
України й українського суспільства.
Щось подібне відбувається і з українським козацтвом. Ми
спробували винести на обговорення ідею згуртування укра-
їнського козацтва у Всеукраїнському козацькому русі та пе-
ретворення козацтва на становий хребет українського су-
спільства й спонукати його виконати свою трансформаційну
місію. Але й українське козацтво воліє залишатися вірним тра-
диції «шароварщини» й «генеральщини», дозволеній йому росій-
сько-імперськими та радянськими силами. Вирости у серйозну
рушійну силу воно навіть не намагається.
Так само викликає занепокоєння й українська діаспора,
яка, за незначними винятками, перетворилася пасивного спосте-
рігача за процесами націєтворення й державотворення в Україні.
Кількісно розширюючись (аж надто багато українців покидають
ареали свого природного розселення), вона помітно деґрадує в
якісному вимірі. В діаспорі відбуваються процеси розшарування,
аналоґчні тим, що ми бачимо в українському суспільстві. Цим ко-
ристуються ті, кого я називаю «номенклатурною діаспорою», хто
видає себе за «лідера української громади» у зарубіжжі, але те
«лідерство» зводиться до участі в імпрезах та колекціонуванні
орденів і медалей України (одні й ті ж люди не гребують брати
✍ 712 ✍
нагороди з рук президентів з сумнівно проукраїнськими і навіть
антиукраїнськими поглядами), але навіть не намагаються очо-
лити продуктивний вплив діаспори — частини світового укра-
їнства як рушійної сили системних змін в Україні й укра-
їнському суспільстві за прикладом діаспор інших народів.
З огляду на ситуацію, що склалася, ми вирішили зверну-
тися до представників україноцентричних аристократичних, знат-
них, шляхетних родів з теренів України, які ґенетично запро-
ґрамовані на здатність до стратеґічного мислення, продукування
конструктивних ідей та випрацювання ефективних способів
втілення їх у життя.
Для початку ми хочемо згуртувати бодай вузьке коло на-
ших однодумців навколо Українського Університетського Клу-
бу, щоб потім поступово розширювати це коло до утворення ор-
ґанізації й інститутів української аристократії/знаті/шляхти. Поч-
немо з дискусій, продовжимо випрацюванням ідей, платформ,
проектів, а відтак вийдемо на проґрами, які знайдуть відгомін і
застосування в українському суспільстві та діаспорі й нарешті
спричиняться до системних устроєвих змін.
Ми розраховуємо на те, щоб об‘єднати зусилля україно-
центричних нащадків аристократичних/знатних/шляхетних родів
України-Русі в кожній області, в кожному районі, в кожному місті.
Отже, якщо ви вважаєте себе україноцентричним пред-
ставником української аристократії/знаті/шляхти, просимо зго-
лошуватися на адресу електронної пошти УУК (ukrainianuniversi-
ty@gmail.com) або на мою особисту (dr.volodymyr.ivanenko@gma-
il.com). Наразі немає значення, живете ви в Україні чи в діаспорі,
маєте ви чи не маєте українське громадянство. Головне для нас
— ваша україноцентричність і щире зацікавлення в тому, щоб
зробити добре діло для України й української справи. Нехай про-
кинеться наша ґенетична пам‘ять, дарована нам Всевишнім!
Слава Україні!
6–12 вересня 2021 р.
✍ 713 ✍
✍
МІЖ ІНШІМ…
Коментар до «Маятника» Анатолія Матвійчука
Талановито висловлений погляд типового українця, паси-
вного спостерігача, який міг би зробити більше для піднесення
рівня національної свідомості й громадянської зрілості свого
народу, свого суспільства, але воліє не прислухатися до своїх
учителів, балансуючи між праведними і неправедними, правими і
лівими, порядними й непорядними, силкуючись подобатися і дру-
зям, і ворогам, аби лише купатися у комфорті позірної популяр-
ності й марнославства.
7 жовтня 2021 і.
✍ 714 ✍
✍
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ЕЛІТА УКРАЇНИ ЯК
ПРОБЛЕМА
Махатмі Ґанді приписують (мені не вдалося знайти пер-
шоджерело) слова про національну еліту, виховану колоніаль-
ною адміністрацією.
Саме така еліта фактично залишилася при владі в Україні
з розпадом СРСР. В силу обставин ця еліта допустила до влади
опозиційну до неї частину, тобто дисидентів, які виховувалися й
здобували освіту в умовах тієї ж радянської дійсності, але були
переслідувані за свою опозиційність і відбували тривалі пока-
рання у тюрмах, виправно-трудових колоніях, на засланнях або у
психіатричних лікарнях.
Відірваність від реальних суспільних процесів і немож-
ливість займатися інтелектуальною діяльністю за фахом спричи-
нилися до того, що дисиденти, вийшовши на волю і повернув-
шись до громадсько-політичного життя, виявилися неефективни-
ми націєтворцями і державотворцями, а відтак не змогли конку-
рувати з тією частиною еліти, яка вірно служила компартійно-ра-
дянському режимові, а потім фактично очолила будівництво но-
вої, незалежної України.
Свого часу значна частина української інтелектуальної
елі-ти двома хвилями покинула Україну (1920-ті й 1940-ві роки
двадцятого століття), була досить активною в країнах свого про-
живання. Створивши освітні й дослідницькі інститути в діаспорі
вона активно продовжувала свою діяльність і навіть зберігала
державницьку традицію, докладала максимум зусиль до самовід-
творення.
Самовідтворення українською інтелектуальної еліти за
межами України не було таким успішним, як хотілося б. Друге по-
коління української еміґрації ще давало надію на те, що україн-
ська національна еліта (передусім — інтелектуальна) відтворю-
ватиметься так само успішно, як, наприклад, відтворюється у
✍ 715 ✍
розсіянні єврейська еліта, і буде готовою включитися в націє-
творчі й державотворчі процеси в Україні в разі набуття Україною
незалежності.
На жаль, так не сталося. Уже в другому поколінні україн-
ська національна еліта в діаспорі успішно пристосовувалася до
життя в країнах свого проживання, включалася в місцеві суспіль-
ні інститути, звикала до комфорту, забезпечуючи таким чином
якщо не повну, то часткову асиміляцію наступного покоління.
Тому сталося ток, що з розпадом СРСР в Україну повер-
нулося не так багато діаспорян, як сподівалося, а в реальному
політичному, науково-освітньому й культурному процесах про-
явилися лише одиниці (напр., Слава Стецько в політиці, Богдан
Гаврилишин — у науці й вищій освіті). Масово українська діаспо-
ра посунула в Україну з повноваженнями представників держав-
них та науково-освітніх структур країн свого проживання.
Звісно, останнє — зовсім не те, чого потребували Україна
й українське суспільство від українців зарубіжжя. Та й повнова-
ження, якими були наділені представники діаспори, в свою чергу,
обмежували їхні можливості.
Навіть ті, що набували громадянства, йшли в уряд (напр.,
Роман Зварич, Наталія Яресько, Уляна Супрун та ін.) були свідо-
мими чи несвідомими аґентами зарубіжного впливу (що не могло
не спричинити насторогу в українському суспільстві), аніж носія-
ми збереженої в діаспорі традиції українського державництва.
Тому їхня діяльність була неефективною.
Не набагато успішнішою стала й діяльність інтелектуалів
українського зарубіжжя, які приїхали в Україну як професори й
науковці. Одним із найефективніших, либонь, був Джеймс Мейс,
американський індіанець, дотично пов‘язаний з українською діас-
порою, який своїми дослідженнями Голодомору навіть затінив
напрацювання своїх українських колег.
Помітну роль відіграв Міжнародний інститут менеджмен-
ту, створений Богданом Гаврилишиним. Самого професора пре-
зиденти України запрошували навіть у радники, але вони, як
свідчив сам Б. Гаврилишин, ніколи не прислухалися до його по-
рад, а часто діяли навіть усупереч.
Якісь плоди, звичайно, дали професори й науковці, які
приїхали викладати в університетах та брати участь у досліджен-
нях у наукових центрах України. На жаль, вони не змогли спричи-
нитися до системних змін у науці й освіті України.
✍ 716 ✍
1.
Система освіти й науки, культури і мистецтва в Україні в
цілому з розпадом СРСР, на жаль, не зазнали системних змін, і
це, у свою чергу, спричинило практично всі проблеми українсь-
кого націєтворення й державотворення.
Збоку глянути, якісь суто формальні зміни відбулися. Візь-
мімо систему вищої і середньої спеціальної освіти УРСР: галу-
зеві інститути й навіть значна частина технікумів/училищ (останні
допіру не надавали навіть неповну вищу освіту) здобули статус
університетів, але сутнісно університетами так і не стали.
«Вільний ринок», зі свого боку, народив велику кількість
приватних університетів, які одержали ліцензії, але, за рідкісними
випадками, до університетів не дотягують, продукуючи сла-
беньких фахівців і слабенькі наукові дослідження.
Найбільша ж біда цієї системи вищої освіти в тому, що
сутнісно вона залишається радянською, і відтак в масі своїй не є
україноцентричною.
Ще формальніших змін зазнала академічна сфера. Ака-
демія наук УРСР й галузеві академії набули статусу національ-
них. Зміна вивісок не зробила їх україноцентричними. За своєю
суттю вони залишилися такими ж, як і були в СРСР/УРСР, не
зазнавши кадрових змін навіть на рівні управління.
Цікавий факт структурного рівня. Після зникнення КПРС/
КПУ Національна академія наук України прийняла під свою опіку
у повному складі Інститут політичних досліджень при ЦК КПУ
(раніше: Інститут історії партії при ЦК КПУ — філіал Інституту
марксизму-ленінізму при ЦК КПРС), оформивши цю операцію як
заснування Інституту національних відносин і політології НАН Ук-
раїни (пізніше — Інститут політичних і етнонаціональних дослід-
жень НАН України), який носить ім‘я свого «засновника» Івана
Кураса.
Відкрийте Вікіпедію і прочитайте, ким був І. Курас:
«У 1970–1972 роках — старший науковий співробітник,
учений секретар Інституту історії партії при ЦК Компартії Укра-
їни — філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, у
1972–1983 роках — інструктор, консультант, завідувач сектору
відділення науки і навчальних закладів ЦК КПУ, у 1983–1991 ро-
ках — заступник директора Інституту політичних досліджень при
ЦК КПУ. З грудня 1991 року — директор Інституту національних
відносин і політології НАН України (з 1996 — Інститут політичних і
етнонаціональних досліджень НАН України)».
✍ 717 ✍
АН УРСР була заснована на початку 1934 року і не була
спадкоємицею ВУАН (1918–1932), хоча й привласнила майно
(нерухомість, бібліотеку, архів) і частину співробітників останньої,
відносно недавно привласнила й історію ВУАН, знехтувавши тра-
диціями й україноцентричністю останньої.
У цьому контексті дивним було відзначення сторіччя НА-
НУ, яке відзначалося 2018 року і яке збіглося із сторіччям акаде-
міка Бориса Патона, який обіймав посаду президента від 1962
року. Це подавалося як надзвичайної ваги заслуга Б. Патона, на
авторитеті якого, мовляв, трималася уся Академія і яка, якби не
він, могла б не вижити в незалежній Україні.
З огляду на 56 років академічного президентства Б. Пато-
на нікому навіть у голову не приходило, що він був гальмом укра-
їнської науки і в буквальному, і в переносному сенсах.
Першу третину чи навіть половину своєї наукової кар‘єри
Б. Патон нарощував собі авторитет на заслугах свого батька ака-
деміка Євгена Патона. Далі науковий і науково-адміністративний
авторитет був пов‘язаний із його належністю до компартійно-ра-
дянської номенклатури та тісними взаєминами з компартійно-ра-
дянськими високопосадовцями, чиїх дітей він пригрівав у своєму
Інституті електрозварювання.
Загляньте у Вікіпедію, серед академій наук різних країн,
членом яких був Б. Патон, між АН Мотдови і НАН України значи-
ться… ЦК КПРС. А ще: «Член ЦК КПУ (1960—1991). Кандидат у
члени ЦК КПРС (1961—1966). Член ЦК КПРС (1966—1991). Де-
путат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань, заступник голови
Ради Союзу Верховної Ради СРСР. Народний депутат СРСР
(1989—1991). Депутат Верховної Ради УРСР 5—11-го скликань.
Член Президії Верховної Ради УРСР 6—9-го скликань».
Борис Євгенович, хай йому буде пухом земля, був ще тим
номенклатурником. Отож у силу цієї природи він з розпадом
СРСР апріорі не міг трансформувати АН УРСР в українську НАН.
Своїм понад півстолітнім сидінням у кріслі президента він закон-
сервував нашу академічну науку у тому вигляді, в якому вона бу-
ла ще в часи брежнєвського застою.
Цього не усвідомлював і не хотів усвідомлювати він сам.
Але так само не усвідомлювало шкоди від довічного президент-
ства Патона і його середовище — передусім академіки й члени-
кореспонденти АН УРСР/НАНУ, які бездумно переобирали його
упродовж десятиліть, хоч і належали но молодших поколінь, а з
набуттям Україною незалежності — мали б усвідомлювати й важ-
✍ 718 ✍
ливість системних змін у НАНУ для націєтворення й державо-
творення.
Цьому є просте пояснення: загрузла в компартійно-радян-
ській традиції АН УРСР під модифікованим брендом продовжує
відтворювати саму себе. Ялові, українобайдужі, українобіжні, а
то й україноненависні академіки, членкори, еСеНеСи, еМеНеСи
та інші науковці годуються за рахунок платників податків, не вда-
ривши палець об палець для осмислення історичного досвіду,
актуальних проблем і перспектив розвитку України. Годі навіть
говорити при випрацювання концепцій системних змін і стратеґії
розвитку України.
Нещодавно крісло президента НАНУ окупував академік
Анатолій Загородній, біографія якого меншою мірою забруднена
причетністю до компартійно-радянської номенклатури, хоча дос-
від роботи за СРСР на номенклатурних посадах (з обов‘язковим
членством в КПРС) ученого секретаря та заступника директора
інституту і насторожує. З обранням на посаду президента акаде-
мік Загородній, на жаль, не запропонував стратеґічного бачення
трансформації НАНУ й українізації науки в Україні. Схоже не те,
що він продовжуватиме політику свого попередника.
Цікаво подивитися, що робиться в галузевих академіях
наук України, заснованих за компартійно-радянської влади і та-
кож наділених статусом національних.
Звісно, що першою згадаємо тут Національну Академію
педагогічних наук України, яка від часу заснування робила і про-
довжує робити погоду в системі загальної і вищої спеціальної
освіти України. Правда, Вікіпедія вам підкаже, що, виявляється,
за СРСР АПН УРСР не існувала (були в Україні структури АПН
СРСР), і НАПНУ було створено ледве не на порожньому місці
указом президента Л. Кравчука 1992 року, тобто за незалежної
України.
Вікіпедія ж подає нам повний список п‘ятнадцяти академі-
ків-засновників НАПНУ, біоґрафії яких ставлять педаґогічну ака-
демію в цілковиту залежність від компартійно-радянської номен-
клатури. Відкрийте, наприклад, статтю про академіка В. Скопен-
ка, сина героя Радянського Союзу, члена ЦК КПУ і скандального
ректора Київського університету імені Т. Шевченка.
Якщо НАПНУ була б створена на порожньому місці, вона
напевно замислилася б на проблемами й перспективами розвит-
ку української освіти. Але ж ні! НАПНУ тримається радянської ос-
вітньої традиції, як воша кожуха, хоч багатьох її номенклатурних
батьків-засновників уже й на світі немає, а в Україні вже змінили-
✍ 719 ✍
ся цілі покоління учнів і вчителів. Учені-педагоги тупцюють на
місці, Міністерство освіти і науки вигадує безкінечні косметичні
реформи, а освіта ніяк не українізується. Чому?
Відповідь на це однослівне запитання банально проста. Її
можна знайти в біоґрафії президента НАПНУ і, за сумісництвом,
члена президії НАНУ (див. вище), а отже і двічі академіка Василя
Кременя, який, до речі, був народним депутатом України від Ме-
дведчуківської СДПУ(о) й очолював підкомітет з фахової освіти
Комітету з питань науки і освіти, а потім п‘ятим міністром освіти і
науки України:
«У 1976 році захистив кандидатську, а в 1991-му — док-
торську дисертації. 3 1979 по 1986 рік працював у ЦК Компартії
України, а в 1986—1991 pp. — у ЦК КПРС, де займався питан-
нями розвитку освіти і науки. Протягом 1991—1992 років був за-
ступником директора Інституту соціально-політичних досліджень
РАН, упродовж 1992—1994 років обіймав посаду заступника ди-
ректора з наукової роботи та завідувача відділу методолоґії со-
ціально-політичного розвитку Національного інституту стратеґіч-
них досліджень України» (Вікіпедія).
Зверніть увагу: після роботи в ЦК КПРС чоловік працював
заступником директора інституту в Російській АН, а потім пере-
брався до Києва на одну з найвищих посад у Національному ін-
ституті стратеґічних досліджень, який є науково-дослідним за-
кладом з особливим режимом. І це вважалося й досі вважається
нормальним в українській науці.
Вікіпедія підказує нам, що В. Кремень став президентом
Національної академії педагогічних наук України ще 1997 року. А
з 1998 року він ще й президент Товариства «Знання» України. На
яку трансформацію української системи освіти і просвіти можна
сподіватися, якщо її долю визначає людина, яка у розповні своєї
кар‘єри керуввла науково-освітнім напрямком на рівні ЦК КПРС?
Аналіз складу Національної Академії аґрарних наук Украї-
ни (НААН), очевидно, так само пояснить нам, хто з учених і як за-
ймається вивченням українських традицій сільського господар-
ства та його сучасних проблем, а також випрацюванням стратеґії
його розвитку. Цей аналіз також підкаже, чому Україна із житниці
Європи, з найкращими у світі умовами для розвитку сільського
господарства перетворилася на країну, яка не може прогодувати
саме себе і завозить продукти харчування з інших країн.
І тут треба подивитися, хто стоїть біля керма найбільшої
галузевої академії України. Головним ученим-аґрарником України
✍ 720 ✍
наразі є Ярослав Ґадзало, обраний президентом НААН 2013
року.
Цікаво, що наш герой починав наукову діяльність в аспі-
рантурі, захистив кандидатську дисертацію й викладав у виші, де
став навіть заступником декана факультету. Горбачовська пере-
будова покликала його назад у село, де він став заступником го-
лови колгоспу (номенклатурна посада). Відтак ударився в полі-
тику й урядування...
Докторську дисертацію Я. Ґадзало захищав, обіймаючи
посаду першого заступника голови Львівської облдержадмініст-
рації. Тема докторської підказує мені як наукознавцеві, що ця ди-
сертація була розширеним і поглибленим варіантом кандидат-
ської. Отож можна припустити, що її захист був обумовлений ли-
ше формальною потребою одержати докторський диплом, але
аж ніяк не прагненням започаткувати новий напрямок аґрарної
науки і створити свою наукову школу.
Справді-бо, чи обов‘язково мати докторський ступінь, щоб
обійняти посаду голови обласної ради, першого заступника голо-
ви Державного комітету України з водного господарства чи навіть
заступника Міністра аграрної політики України? Зовсім, ні. Отже,
дисертацію було захищено заради престижу.
І от цей аґрарний політик 2013 року став президентом
НААН України. Чим же він уславився як головний учений-аґрар-
ник? Скандалом!
«Київський апеляційний суд 28 квітня за клопотанням слі-
дчого поліції відсторонив від посади очільника Національної ака-
демії аграрних наук (НААН) Ярослава Гадзала, якого підозрюють
у хабарництві. <...>
За даними поліції, Гадзало сприяв призначенню на поса-
ду керівника одного з державних підприємств, які входять у стру-
ктуру НААН. Зі свого боку новопризначений керівник мав не пе-
решкоджати укладанню договорів про спільну діяльність між дер-
жавним підприємством і конкретно визначеними суб’єктами гос-
подарської діяльності.
Також правоохоронці встановили, що підозрюваний спри-
яв зарахуванню цього посадовця до списку претендентів на замі-
щення вакансій академіків і подальшій передачі відповідних ма-
теріалів на розгляд Президії НААН. За свою допомогу президент
Академії отримав «подяку» — елітний позашляховик» (див.:
https://hromadske.ua/posts/prezidenta-akademiyi-agarnih-nauk-
vidstoronili-vid-posadi-jogo-pidozryuyut-u-habarnictvi).
✍ 721 ✍
Можна лише уявити, що робиться в українській аґрарній
науці, якщо академіки і члени-кореспонденти НААН обирають на
президента такого-от “ученого”, який не є навіть дійсним членом
академії.
Національна академія правових наук України — вища га-
лузева наукова установа України (з 1993 р.). До 1993 р. академія
діяла в статусі громадської організації.
Дійсними членами-засновниками академії затверджені 17
науковців-правознавців України: Борис Бабій, Федір Бурчак, Ана-
толій Васильєв, Лідія Воронова, Владлен Гончаренко, Юрій Гро-
шевий, А. Закалюк, М. Костицький, В. Мамутов, Анатолій Рого-
жин, В. Семчик, Володимир Сташис, В. Цвєтков, Марко Цвік,
Юрій Шемшученко, Л. Юзьков. Більшість їх є представниками
компартійно-радянської номенклатури вищого рангу.
Нинішній президент НАПрНУ — Олександр Петришин.
Ґуґл видає не так і багато інформації про цього правознавця.
Прикметно, що НАЗК стежить за його деклараціями. Впадають в
око копії документів, які свідчать, що О. Петришин балотується
на посаду судді Конституційного суду України.
Почесним президентом НАПрНУ є ректор Національного
юридичного університету імені Ярослава Мудрого професор Ва-
силь Тацій. Я особисто познайомився з ним 1993 року, коли він
став президентом НАПрНУ. А ректорує він від 1987 року — 34
роки поспіль, продовжуючи “славні традиції” Харківського
юридичного інституту імені Ф. Дзержинського МВС УРСР, змінив-
ши лише вивіску на університет з ім’ям Ярослава Мудрого. Така
суто радянська традиція: довічні президенти, ректори й дирек-
тори, завідувачі кафедр і відділів — ґаранти застою й консерву-
вання науки і освіти...
Вікіпедія пише, що Національну Академію медичних наук
України було засновано указом президента Л. Кравчука 1993 ро-
ку на базі відділення проблем медицини АН УРСР. Буцімто Б.
Патон привів до Кравчука академіків М. М. Амосова,
О. Ф. Возіанова, Ю. І. Кундієва, О. М. Лук'янової, В. В. Фролькіса,
О. О. Шалімова, і вони у вузькому колі вирішили цю академію за-
снувати. При цьому навіть не згадано, що в Україні мала свій фі-
ліал Академія медичних наук СРСР, які, власне, й стали основою
НАМНУ.
Першим президентом НАМНУ став професор Олександр
Возіанов, і це призначення не було випадковим. О. Возіанов до-
водився молодшим братом Віталію Возіанову, який 17 років про-
працював в ЦК Компартії України: завідував сектором видав-
✍ 722 ✍
ництв і поліграфії відділу пропаганди і аґітації, а потім і відділом
пропаганди і аґітації.
Від 2016 року НАМНУ очолює професор нейрохірургії Ві-
талій Цимбалюк — можливо, єдиний справжній учений, який не
належав до компартійно-радянської номенклатури.
Я досить пильно відстежував реформи, які більш-менш
системно намагалася провести в медичній галузі в.о. міністра
охорони здоров‘я Уляна Супрун, і я не пригадую, щоб у контексті
цих реформ проявилася НАМНУ я «мозковий центр», запропо-
нувавши стратеґічну візію української медицини. Очевидно, інер-
ція радянської наукової традиції повисла важкими веригами й на
ногах української медичної науки.
Очевидно, цілком закономірним для такого стану освіти й
науки є наявність такого ганебного явища, як плаґіат, який став
чи не найпомітнішим «досягненням» в історії науки і освіти неза-
лежної України.
Одним із перших у цій царині свого проявився цілий ака-
демік НАНУ, доктор історичних наук і професор, відомий чинов-
ник і політик Володимир Литвин (до речі, історик КПРС за базо-
вою освітою).
Після нього плагіатори вищого ранґу почали появлятися
один за одним, як гриби після дощу. Йдеться про цілу низку док-
торських дисертацій в академічних інститутах та університетах
(Дроздовський, Кириленко та ін.).
Ще більше випадків плаґіату виявлено на рівні кандидат-
ських дисертацій. Найпомітнішою в цьому сеґменті була історія з
захистом дисертації народним депутатом України І. Кивою.
Списування дипломних і курсових робіт набрало таких
обертів, яких воно напевно не набирало за всю попередню істо-
рію вищої школи в Україні. Плаґіат тут іде в одній супрязі з заав-
торством — комерційним виконанням дипломних і курсових робіт
на замовлення.
Таке заавторство поставлено на потік. Свого часу я писав
про один із таких «бізнесів», за яким, схоже, стоять не малоімущі
студенти, а професори й доценти вишів, які заробляють на такій
комерції набагато більше, ніж їм платять університети.
2.
Друга частина інтелектуальної еліти працює в літературі
та мистецтві. Зазвичай цю категорію називають «творчою інтелі-
ґенцією», повніше — «трудовою робітничо-селянською інтеліґен-
цією».
✍ 723 ✍
КПРС і радянська влада доклали чимало зусиль, щоб
приборкати творчу інтеліґенцію і спонукати її працювати на ком-
партійно-радянську ідею. Для заохочення творчої інтеліґенції бу-
ло засновано велику кількість премій та почесних звань.
Ці премії й почесні звання справно працювали, ділячи дія-
чів літератури й мистецтва за катеґорії за ступенем вірності кому-
ністичним ідеалам. Міра таланту відігравала другорядну роль.
Але коли великий талант вірою і правдою служив режимові, його
щедро обдаровували преміями, званнями й статусним положен-
ням.
У цьому сенсі в радянській Україні особливо обласканим
був Олесь Гончар. Такою ж прихильністю партії та уряду за радя-
нської влади користувалися й інші письменники: Іван Драч, Борис
Олійник, Дмитро Павличко, Володимир Яворівський та інші.
Прикметно, що з набуттям Україною незалежності О. Гон-
чар став фактично взірцем україноцентричності й українського
патріотизму, хоч до виходу із членства в КПРС його спонукала не
еволюційна чи революційна зміна його переконань, а приклад
онуки Лесі, яка стала учасницею акції голодування студентів під
час так званої Революції на граніті 1990 року. Олесеві Терен-
тійовичу на той час уже не було чого втрачати в ідеолоґічному чи
матеріальному.
Чи був Гончар заанґажований радянськими спецслужба-
ми (КДБ), ми не знаємо, але ми знаємо, що упродовж десятиліть
він очолював Український Комітет захисту миру — філію Радян-
ського Комітету захисту миру, одного із інструментів діяльності
КДБ на міжнародній арені.
Феномен О. Гончара я багато разів обговорював у статтях
і нотатках, які можна знайти у цій збірці (див. статті: Про кола-
борантство Олеся Гончара; Феномен Олеся Гончара: З приводу
“пророцтва” про Донбас; Ще раз про “пророцтво” Олеся Гончара
щодо Донбасу).
Тут нагадаю, як 1990 року Гончар намірився, було, бало-
туватися у Верховну Раду України. Зустріч із ним як кандидатом
у народні депутати мала відбутися у клубі Ради Міністрів УРСР, і
я мав намір піти на ту зустріч, щоб задати Гончареві одно просте,
але довге запитання: як воно так виходило, що він був практично
постійним членом ЦК КПУ й КПРС, а також депутатом Верховних
Рад СРСР та УРСР, а тепер-от захотів стати ще й народним
депутатом України, яка стояла на порозі своєї незалежності?
Зовсім невипадково ідею створення Народного Руху Ук-
раїни за перебудову було посіяно в літературно-мистецькому се-
✍ 724 ✍
редовищі. Саме Спілка (радянських) письменників України стала
тим місцем, де почав свою роботу Орґанізаційний комітет НРУ,
на чолі якого стали згадані вище І. Драч, Д. Павличко, В.
Яворівський, а також група літературознавців, які водночас пред-
ставляли й Інститут літератури АН УРСР, — В’ячеслав Брюхо-
вецький, Віталій Дончик, Микола Жулинський та ін. Більшість із
згаданих осіб, як відомо, мали зв’язки з КДБ, про це знали біль-
шість засновників Руху; справу Яворівського (“Тридоля”) було на-
віть злито і оприлюднено.
Отож цілком закономірним було те, що НРУ вибрав для
себе не україноцентричну (не обов’язково націоналістичну), а лі-
беральну ідеолоґію, одним із постулатів якої була теза, озвучена
І. Драчем: “Ми побудуємо таку Україну, в якій євреям житиметься
краще, ниж в Ізраїлі, росіянам — краще, ніж у Росії…”, — з
контексту якої дивним чином випали… українці.
Прикметно, що ні НРУ як громадсько-політична орґаніза-
ція, ні будь-який із названий із його лідерів зокрема не запропо-
нували свого бачення системних змін в Україні, не сформулюва-
ли навіть концепцію стратеґічного розвитку України як успішної
держави й активного гравця світової політики. Не зробили цього
й академічні інституції, очільниками яких були або стали деякі з
лідерів Руху (І. Юхновський, М. Жулинський, В. Брюховецький та
ін.). Д. Павличко із своєю актуалізацією теми української націо-
нальної ідеї є винятком.
Юрій Бадзьо (“Національна ідея и національне питання”,
Київ, 2000), Іван Дзюба (“Нагнітання мороку”, Київ, 2011), Євген
Сверстюк (“Блудні сини України”, Київ, 1993) та інші українські
інтелектуали, які проявилися за рамками діяльності НРУ, які ак-
тивно осмислювали историчний досвід й актуальні проблеми ук-
раїнського націєтворення й державотворення, практично навіть
не думали про тривалу перспективу.
Ю. Бадзьо мав достатньо підстав стверджувати у перед-
мові до збірочки своїх статей “Национальна ідея і національне
питання”: “На деасятому році нової епохи країна усе ще борса-
ється в тумані світоглядного і морального хаосу. Дійсність не оп-
ановано інтелектуально, окреми наші аналітичні набутки не зна-
ходять застосування в ідеолоґічній і практичній діяльності полі-
тиків, не доходять до свідомості чи стихійних уявлень загалу”.
Очевидно, брак саме стратеґічної візії пояснює й промовиста на-
зва цієї передмови: “Іди туди не знаю куди…”
І. Дзюба більше переймався ідеєю “пошуку нової ідентич-
ності” для України й творенням “нового образу України”, бороть-
✍ 725 ✍
бою з русифікаторством та іншими проблемами загалом культу-
ролоґічного плану. Приблизно в цьому ж напрямку працював і Є.
Сверстюк, який більшою мірою зосереджував свою увагу на ду-
ховних і реліґійних аспектах життя України й українського народу.
Звісно, це — лише окремі приклади того, як проявлялася
українська творча інтеліґенція на час набуття Україною незалеж-
ності, а потім і в процесах українського націєтворення та держа-
вотворення. І в цьому контексті особливу увагу варто звернути
на одну рухівську постать, яка уособлює в собі поєднання нау-
кової й творчої інтеліґенції і яка фактично зіграла визначальну
роль у виборі напрямку розвитку України — напрямку, який став
фактично матеріалізацією згаданої вище тези І. Драча і, отже, не
кращим вибором. Це — В. Брюховецький, відомий на той час лі-
тературний критик і літературознавець.
Мені можуть закинути, що я перебільшую роль В. Брюхо-
вецького. Збоку глянути, можливо, але я стежу за Брюховецьким
відтоді, як його ім’я почало появлятися на шпальтах української
радянської періодики, і мені траплялося пересікатися з ним по
життю безліч разів. Коли Володимир Полохало наполегливо за-
прошував мене перейти на роботу із Шевченкового університету
у відновлювану Києво-Могилянську академію, я відмовився від
запрошення саме тому, що президентом КМА став Брюховецкий,
і я вже був певен, що Могилянка не стане осередком національ-
ного відродження України, як того всі сподівалися.
Університет “Києво-Могилянська академія”, треба віддати
належне В. Брюховецькому як президентові, став одним із про-
відних вишів незалежної України, за багатьма позиціями відтис-
нувши на другий план Київський національний університет імені
Т. Шевченка, який відповідно до своїх історичних традицій і зав-
дяки ретроґрадним ректорам залишився реакційним закладом, за
нинішніх умов залконсервувавшись у радянщині за своєю суттю і
обрісши численними корупцийними скандалами.
За президентства В. Брюховецького Києво-Могилянська
академія, ясна річ, зорієнтувалася на Захід, взяла за основу за-
хідні стандарти вищої освіти (що, звичайно, добре) і… зав’язла в
болоті західного лібералізму (що, звичайно, погано). Орієнтовані
на Захід випускники Могилянки нині займають ключові позиції в
багатьох сферах публічного життя України, справляють помітний
вплив на політику й урядування, науку і освіту… Саме цим пояс-
нюється й те, що якісно новий науково-освітній заклад КМА, як і
всі інші наукові-дослідні (НАНУ, НАПНУ, НААНУ, НАПрНУ) та на-
уково-освітні (університети з формально переведеними у статус
✍ 726 ✍
університетів педагоґічними та іншими галузевими інститутами)
заклади, не спромоглася запропонувати своє бачення україн-
ської національної ідеї, концепції системних змін для України, не
кажучи вже про концепції українізації України, створення україно-
центричної системи ЗМІ та ін.
Повертаючись до НРУ, треба наголосити, що діячі літера-
тури й мистецтва складали значну частину активу Руху як у сто-
лиці, так і в областях. Вони масово пішли в народні депутати Ук-
раїни під час перших вільних виборів 1990 року, а з набуттям
Україною незалежності посіли високи державні посади в уряді: М.
Жулинський став заступником голови уряду, І. Дзюба, І. Драч, Б.
Ступка та інші стали міністрами, а ціла когорта стала послами
України в різних країнах. Цілком природно, така зміна фахових
занять далася взнаки.
“На безриб’ї і рак риба”, — каже українське прислів’я. По-
літика й урядування в Україні від цього літературно-мистецького
аматорства, безумовно, щось виграли. Виграли б набагато біль-
ше, якби діячі літератури й мистецтва не стихійно, а осмислено
змінили свій фах. Можливо, тоді Україна виграла б більше, і си-
стемні зміни відбулися б. Аналітичне мислення, однак, не пере-
могло образно-асоціативного сприйняття реальності й творення
майбутнього. Та й творити його заважала компатійно-радянська
традиція, до якої були звичні ці діячі і відірватися від якої їм вия-
вилося не під силу.
Наслідок такого переходу, в свою чергу, позначився і на
українському літературно-мистецькому процесі. Справа в тому,
що, зосередившись на політичній і державній роботі, діячі літе-
ратури й мистецтва оголили значні ділянки на літературній чи
мистецькій ниві, оскільки перестали або майже перестали займа-
тися літературною та мистецькою творчістю. Це загальмувало лі-
тературно-мистецький процес, утворивши в ньому ніші, які поча-
ли займати спритники з посередніми талантами, але з великими
амбіціями та жадобою до наживи, і це, звичайно, завдало непо-
правної шкоди і літературному, і мистецькому процесові.
Особливо сильного удару зазнали засоби масової інфор-
мації в цілому й телебачення та радіо зокрема, естрада, кіно та
театр, книговидання, які стали тими дірами, через які в Україну
увірвалося справжнє цунамі зросійщення, якого Україна не знала
навіть у пікові періоди радянської русифікації. Сказати, що маючи
на вершинах влади видатних українських діячів літератури й ми-
стецтва, держава і українське суспільство в цілому не змогли ут-
римати ситуацію під контролем, означає нічого не сказати. Спо-
✍ 727 ✍
відуючи лібералізм не кращого штибу, не маючи стратеґічної візії
перспектив розвитку України українська інтелектуальна еліта,
зокрема наукова й творча інтеліґенція, жила й живе одним (сьо-
годнішнім) днем.
Ще бувши прем’єром, Леонід Кучма звертався до депу-
татів Верховної Ради України із запитанням: «То скажіть мені, яку
державу ми маємо будувати? Таку й будуватиму». То був час, ко-
ли серед політиків — депутатів ВРУ був чи не найвищий відсоток
інтелектуалів, тобто людей розумової праці, інтеліґенції. На
жаль, їм не було чого сказати політикові, який сам сів у крісло
президента, не маючи жодного уявлення, для чого він обійняв
посаду президента. Оскільки ніхто з інтелектуалів з депутатськи-
ми мандатами так нічого й не запропонував, уже як президент
Кучма, кажуть, доручив створити кілька тимчасових науково-тво-
рчих колективів, перед якими було поставлено завдання випра-
цювати різні варіанти концепції перспектив розвитку України.
Я давно шукаю сліди цих напрацювань і не можу знайти
рукописи тих документів. Олександр Кочетков, один із помічників
Кучми, повідомив мені приватним повідомленням, що завдання
справді було виконано, але напрацювання не зацікавили Кучму і
начебто були повернуті авторам. Кочетков не зміг назвати жод-
ного з учасників того проекту. Не говорить про це й професор
Олег Соскін — один із інтелектуалів, який працював в адміні-
страції Кучми. Не розкриває таємницю своєї групи й професор
Ґеорґій Почепцов, якого, за його власним зізнанням, начебто
було запрошено на роботу в адміністрацію Кучми спеціально
продукувати інтелектуальні ідеї й концепції. Наразі не маємо ні
ідей, ні концепцій.
Що знаємо достеменно, так це дрейф, у який лягла Украї-
на ще від дня проголошення Декларації про державний суверені-
тет (16 липня 1990 року), і ось уже понад тридцять років країна
дрейфує в цьому безмежному морі невизначеності — без руля і
без вітрил. І відповідальність за це в першу чергу несе українська
інтелектуальна еліта.
Як не крути, але серед усіх проблем, якими обросла неза-
лежна Україна, найбільною проблемою була, залишається й, ма-
буть, ще довго буде залишатися українська інтелектуальна еліта.
Очевидно, що ми нвряд чи можемо перевиховати, змінити
цю еліту в її старшому та середньому поколіннях, з яких вериги
радянської традиції уже не зняти. Що можна й треба зробити, так
це зробити все для того, щоб негайно усунути з керівних посад в
академічних інституціях, у вишах, у творчих спілках, асоціаціях та
✍ 728 ✍
інших орґанізаціях усіх тих, хто не тільки вірою і правдою служив
компартійно-радянській системі, а й обіймав високі позиції позиції
в КПРС (таких, як той же В. Кремінь, у науці, освіті, літературі й
мистецтві ще чимало) та в ВЛКСМ (таких ще більше).
Ще важливішою є системна й систематична робота з мо-
лодшим поколінням інтелектуалів, серед яких є багато виучнів
тих, про кого сказано вище, і серед яких є багато перспективних,
але дезорієнтованих і зневірених в Україні талановитих людей,
яких ще можна зробити корисними українській справі.
Але найважливішим для нас є завдання підготовки якісно
нової україноцентричної інтелектуальної еліти, яка витисне зі
сцени “трудову українську радянську інтеліґенцію” й візьметься
за виконання тих завдань, розв’язати які ця інтеліґенція виявила-
ся неспроможною.
17 жовтня 2021 р. — 23 січня 2022 р.
✍ 729 ✍
До збірки увійшли
статті й нотатки останніх років,
присвячені українській інтелектуальній
еліті — ученим, освітянам, діячам
літератури й мистецтва, тобто людям
розумової праці, зазвичай
об’єднуваних поняттям інтеліґенція, а
відтак і проблемам науки, освіти,
літератури та мистецтва.
Автор зосереджує увагу на ролі
інтелектуальної еліти у піднесенні Проф. Др. Володимир
рівня національної сві-домості й Іваненко— учений,
журналіст і публіцист,
громадянської відповідальності співзасновник і
українського суспільства, у процесах президент
українського націєтворення й Українського
державотворення, у випрацюванні Університету,
Міжнародної Фундації
стратеґії розвитку України як успішної Лідерства та 
держави й суб’єкта світової політики. корпорації “Україна”  
(Вашинґтон, США).  
Коло інтересів:
The collection includes українознавство та
articles and notes of recent years on американознавство,
журналістикознавство,
the Ukrainian intellectual elite — літературознавство,
scientists, educators, literary and перекладознавство,
artistic figures, i.e. intellectuals, usually культурологія та ін.  
united by the notion of intelligentsia, Автор понад 500
наукових і тисяч
and thus the problems of sciences, журналістських,
education, literature and arts. літературнокритичних,
The author focuses on the role of the публіцистичних інших
intellectual elite in raising the level of публікацій
українською,
national consciousness and civic російською,
responsibility of Ukrainian society, in the англійською,
process of Ukrainian nation and state польською та
building, in developing a strategy for болгарською мовами.
Ukraine as a successful state and
a subject
✍ of world politics. 730 ✍

Володимир ІВАНЕНКО. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ЕЛІТА ЯК ПРОБЛЕМВА. Вашинґтон, 2022. 729 с.

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Володимир ІВАНЕНКО. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ЕЛІТА ЯК ПРОБЛЕМВА. Вашинґтон, 2022. 729 с.

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Володимир ІВАНЕНКО

Видавництво Україна Інк

До збірки увійшли статті й нотатки останніх років, при-

IVANENKO, Volodymyr.Intellectual Elite of Ukraine as a Problem:

The collection includes articles and notes of recent years

© Володимир Іваненко, 2022. Усі права застережені.

© Volodymyr Ivanenko, 2022. All rights reserved.

Нова українська національна ідея та виховання нової

Чи не час перегрупувати наш науковий потенціал?

Чи потребує захисту українска мова? 32

Державні премії — рудимент радянської системи 46

Стан теорії і практики українського націоналізму 47

Колись ми багато про що довідаємося... 49

Марґіналізація інтелектуальних зусиль української

Про колаборантство Олеся Гончара 54

Щеплення від маніпуляцій 58

Пам’яті Володимира Полохала 59

Українознавча освіта за кордоном 61

Ми всі винні в цьому! 67

Кузьо, Купчинський, КДБ/ФСБ 69

Підказує пошук автора “Історії русів” 70

Рухівці Головатий, Лавринович 71

Голос волання в пустелі З приводу блоґів Вадима

Про «мовні питання» та «кашу» в голові Нотатки з

Лист Михайлові Скорикові 97

Будьте секундною стрілкою історії Звернення до

Чому ми програємо? 121

Що день грядущий нам готує? 129

Між іншим… 131

Яка Україна відбудеться як держава? 132

Заслуги політиків і їхнє ставлення до освіти 135

Рік після Майдану Нотатки із зустрічі у Вашингтоні 10

Між іншим… 143

Феномен Ніколая Азарова 144

Спогади про Д. М. Прилюка 146

Освіта і спецслужби 167

Українські вчені, єднаймося! 171

Що в Путіна на умі, тепер у Дуґіна на язиці 173

Між іншим… 176

Український Університет: запрошення до

З приводу демонтажу пам’ятника Шевченкові в

Історія й істерія Про культуру дискусій узагалі й

Між іншим… 187

Між іншим… 188

Ложкін у дзверкалі 193

“План Маршалла” для України 196

Прислухайтеся до справжніх інтелектуалів і

Про важливість інтелектуального рівня 199

З приводу телевізійної дискусії 200

Що посієш, те й пожнеш 202

Сиґнал тривоги Як убезпечитися від несподіванок і

Два 75-річчя: яке важливіше для України? 206

Феномен Олеся Гончара: З приводу “пророцтва” про

Післяслово до ювілею 213

Роздвоєння свідомості 214

Про іміґрантів із Росії в Україну 216

Метаморфози Петра Толочка 217

Слово на захист Кокотюхи 218

Мавний скандал в Охмадиті 220

Українізація як фактор утвердження незалежності

Феноменально! Розтроєння свідомості 228

Освіта і наука Сфера, що має бути попереду всієї

Рада з питань застосування мови 235

Українець: сам соі ідеолоґ і лідер 237

Український Університет: запрошення до  

З приводу демонтажу пам’ятника Шевченкові в  

Московити і в Америці залишаються  