1.

What is the scope of Regulation (EC) No 593/2008 of the European Parliament and of the
Council of 17 June 2008 on the law applicable to contractual obligations (Rome I
Regulation).

Article 12 covers every type of contract that is qualified to be a contract under the Regulation.
That means an agreement intended to create obligations in a binding legal relationship or to
have some other legal effect. The contract can be a bilateral or a multilateral one and may be
valid or not. Unilateral acts as well as the conduct of a party to the contract will also be
included to the extent that they have a relevant relation to the contract.
The liability for faults in the pre-contractual time phase (culpa in contrahendo) is qualified as
a matter of non-contractual liability. Recital 10 clarifies that these questions are covered by
the Rome II Regulation and therefore fall out of the scope of the Rome I Regulation. Thus,
Recital 10 reads as follows:
Obligations arising out of dealings prior of the conclusion of the contract are covered by
Article 12 of Regulation (EC) No 864/2007. Such obligations should therefore be excluded
from the scope of this Regulation.
The scope of Article 12 also covers choice-of-law clauses. As the Giuliano-Lagarde report for
the Rome Convention notes, the word ‘term’ shall cover cases in which there is a dispute
about the validity of a term of the contract, such as a choice-of-law clause.
Hence, the applicable law also dictates the interpretation and effects of such a clause.

The scope of the applicable law is related to matters that are also treated in the principles,
definitions and model Rules of European Private Law set out in the DCFR. Recital 14, which opens
the choice of law to other future legal instruments adopted by the Union, can be relevant for such
future cases and their matters. Contractual matters and claims under a future Common European
Sales Law (CESL) would also been covered by Art. 12.
As an exception clause (lex loci solutionis), Article 12(2) provides that in relation to the manner of
performance, regard shall be had to the law of the country in which performance takes place (lex
loci solutionis). Since that law does not necessarily apply ,the judge may consider whether such law
has any relevance to the manner in which the contract should be performed. The special rule of
exception in Article 12(2) applies solely to ‘the manner of performance’. The distinction between
‘performance’ and ‘manner of performance’ must be developed in the future in a uniform way.
Therefore, clarification must be awaited from the courts.

Стаття 12 охоплює всі види контрактів, які відповідно до Регламенту кваліфікуються як

контракти. Це означає угоду, покликану створити зобов’язання у зобов’язуючих
правовідносинах або мати якісь інші юридичні наслідки. Контракт може бути двостороннім
або багатостороннім, може бути дійсним чи ні. Односторонні акти, а також поведінка
сторони договору також будуть враховані в тій мірі, в якій вони мають відповідне
відношення до договору.
Відповідальність за несправності на переддоговірній фазі часу (culpa in contrahendo)
кваліфікується як предмет позадоговірної відповідальності. У статті 10 пояснюється, що ці
питання охоплюються Регламентом Риму II і, отже, випадають із сфери дії Регламенту Рим I.
Отже, в Декларації 10 йдеться наступне:
Зобов'язання, що випливають з угод до укладення контракту, регулюються статтею 12
Регламенту (ЄС) № 864/2007. Тому такі зобов'язання слід виключити із сфери дії цього
Регламенту.
Сфера дії статті 12 охоплює також положення про вибір закону. Як зазначається у звіті
Джуліано-Лагард для Римської конвенції, слово "термін" охоплює випадки, коли існує
суперечка щодо дійсності строку контракту, наприклад, положення про вибір закону.
Отже, чинне законодавство також диктує тлумачення та наслідки такого пункту.
Як зазначалося вище, сфера застосування чинного законодавства пов'язана з питаннями, які
також розглядаються в принципах, визначеннях та типових правилах європейського
приватного права, викладених у DCFR. Висновок 14, який відкриває вибір закону для інших
майбутніх правових документів, прийнятих Союзом, може бути актуальним для таких
майбутніх справ та їхніх має значення. Договірні питання та вимоги згідно з майбутнім
загальноєвропейським законом про продаж (CESL) також охоплюються ст. 12.
Як застереження про виняток (lex loci solutionis), стаття 12 (2) передбачає, що стосовно
способу виконання повинно враховуватися законодавство країни, в якій відбувається
виконання (lex loci solutionis). Оскільки цей закон не обов'язково застосовується, суддя може
розглянути, чи має такий закон якесь відношення до способу виконання договору.
Спеціальне правило про виняток у статті 12 (2) застосовується виключно до "способу
виконання". Різниця між "продуктивністю" та «Манера виконання» повинна розвиватися в
майбутньому однаково.

Territorial scope
• “1.   Where a State comprises several territorial units, each of which has its own rules
of law in respect of contractual obligations, each territorial unit shall be considered as
a country for the purposes of identifying the law applicable under this Regulation.
• 2.   A Member State where different territorial units have their own rules of law in
respect of contractual obligations shall not be required to apply this Regulation to
conflicts solely between the laws of such units”. (art. 22).
• Therefore for States with several territorial units having separate rules regulating
contractual obligations, each territorial unit is considered as a country when
determining the law applicable under this Regulation.
Temporal scope
• This Regulation shall apply to contracts concluded after 17 December 2009 (article 28
of Rome I Regulation).
• Thus in spite of the fact, that Rome I Regulation entered into force on 24 July 2008, its
application was postponed so as to cover only the contracts concluded as from 17
December 2009.