Бик, який бачив тільки коня, відчув перешкоду між своїми ногами і, не звертаючи уваги на труп

(тушу) тварини, повернувся, щоб знову напасти на сяючу ляльку, що нерухомо лежала на арені.
Він підняв його рогом, відкинувши на кілька кроків коротким струшуванням, і хотів
повернутися до нього втретє.

Натовп, приголомшений швидкістю, з якою все це сталося, стояв мовчки, затамувавши подих.
Я збирався його вбити! Мабуть, він його вже вбив!.. Раптом крик натовпу порушив цю мертву
тишу. Між звіром і жертвою був розтягнутий плащ, ганчір'я, майже приклеєне до голови
руками, які намагалися осліпити звіра. Це був Насьональ, який від розпачу кинувся на бика,
бажаючи бути спійманим, щоб звільнити маестро. Звір, приголомшений новою перешкодою,
кинувся проти нього, повернувшись спиною до впавшого. Бандерільєро, застрягши між
рогами, побіг задом, махаючи плащем, не знаючи, як вибратися з цього небезпечного
становища, але задоволений тим, що відводить бика від пораненого.

Публіка майже забула про меч, вражена цією подією. Насьналь також ледь не впав; він не
міг вибратись (вилізти) з-поміж рогів: звір його мало не зачепив... Чоловіки кричали, ніби їхні
крики могли допомогти переслідуваним; жінки журливо (сумно) зітхали, повертаючи свої
обличчя й судорожно зжимаючи свої руки; поки бандерільєро, скориставшись моментом,
коли звір опустив голову, щоб зачепити його, не виліз з-поміж рогів, залишаючись осторонь, а
звір біг наосліп, тримаючи розірвану накидку між рогами.

Хвилювання вибухнуло глухими оплесками. Натовп, вражений напруженістю моменту,

вигукнув «Насьональ». Це був один із найкращих моментів у його житті. Публіка, вибухнула
оплескамил, майже не помітила неживе тіло Галлардо, яке виносили з рингу з опущеною
головою між тореадорами та працівниками Пласа (площі).