Контрольний твір за романом ‘’451* за Фаренгейтом’’

Розпочати свій твір я хочу згідно умови, отже відштовхуватись від

слів дядька Клариси ‘’Урешті-решт, ми живемо у вік, коли люди вже не є
цінністю. Людина в наш час – наче паперова серветка: її виривають,
викидають, беруть нову, виривають, кидають… Люди не мають свого
обличчя’’. Це висловлення ми можемо розглядати з декількох сторін.
Перша - це життєва ситуація. Звичайно, зараз ми живемо у містах
або великих селах, де людей дуже багато і ми не знаємо всіх, маючи тільки
мале коло спілкування. Кожен день розмовляючи з безліччю незнайомих
людей, ми швидко змінюємо співрозмовників, а отже в цій ситуації тезис
‘паперова серветка’ є доречною. Розглянемо другу ситуацію, в ній я хочу
опиратися на свій не великий життєвий досвід. Особисто я можу розділити
людей на дві групи, які радикально розрізняються за кількістю людей.
Перша це велика група, які не цінять навіть своє маленьке коло друзів і
при екстремальній ситуації можуть покинути або навіть зрадити, це і
описував дядько Клариси. Друга, дуже мала група, завжди тримається до
кінця разом і не покине навіть у найскладнішу мить. Загалом можна
‘отримати’ обличчя для всіх, ставши медійною людиною, але в цій ситуації
треба опікуватись всіма аспектами свого життя, щоб не отримувати навіть
не заслуживши погану репутацію.
У кінці свого твору я хочу підсумувати загалом написане мною. З
висловлюванням дядька Клариси я погоджуюсь, але ми можемо
розглядати його з різних сторін. ‘Отримати’ обличчя зазвичай можна через
два шляхи: зацікавлення людей спільними інтересами та справжньою
дружбою та відвертістю. В житті у кожного є люди для яких ти маєш лице,
а яке воно позитивне, чи негативне, залежить тільки від тебе.