Контрольний твір ‘’Повість Гоголя ‘’Шинель’’: мої

міркування ’’
Свої міркування я хочу почати з загальної власної думки о творі. Ця
повість була для мене цікава, але мені не дуже подобається сумний сюжет.
Акакій Башмачкін має не барвисте життя, в якому його не враховують, на
мою думку, як повноцінну людину і саме цей момент весь твір мене
засмучував.
Тепер я хочу взяти до уваги цю цитату: ‘’Написавшись насолоду, він
лягав спати, посміхаючись заздалегідь при думці про завтрашній день:
щось бог пошле переписувати завтра?’’. Отже ми бачимо, що Акакій був
дуже працьовитою людиною, навіть вдома він виконував роботу
позапланово. Читаючи твір ми можемо зрозуміти, що Башмачкін нічого
поганого не робив задля того, щоб над ним насміхались або просто
зневажали. На мою думку в цьому творі ми можемо побачити життєву
ситуацію навіть у наші часи. Головний герой – звичайна людина, яка не
хоче контактувати. Інші люди у творі через те, що Башмачкін не відкриває
себе вирішили, що він дивак і насміхаються.
Про ситуацію з викраденням шинелі. Звісно це ключовий момент,
він є коренем, з якого далі і починає розкриватись думка автору твору.
Збиравши довго гроші і потім втративши свою дорогоцінність, Башмачкін
через зрозуміле хвилювання отримує довгу хворобу, в наслідок чого
помирає, але я вважаю, що вона отримана не тільки на підставі втрати. У
цьому автор хоче нам відкрити таємницю, що насправді щось не стається
зненацька. Довгі роки, а ще й можливо у школі, Акакія дражнили і все це
накопичувалося. Втрата шинелі стало ключем, який відкрив скриньку
довголітніх страждань. Всі ми люди и маємо не тільки законне право на
вільне життя, а й моральне. Кінець твору в усіх барвах нам розкриває, що
навіть самі терплячі колись або при деяких обставинах не витримують і
показують свою агресію. Через цитату «Залишіть мене, навіщо ви мене
ображаєте?» ми бачимо саме те, що Башмачкін був доброю і терпелячую
людиною.
У своєму підсумку, для початку, я хочу відкрити сенс написаної
мною метафори. Під скринькою страждань я мав на увазі внутрішню біль,
яка труїла із середини нашого головного героя на протязі всього життя.
Насправді ж Башмачкін не заслуговував ні на знущання зі сторони колег,
ні на викрадення шинелі, на яку він чесно і дуже ретельно заощаджував
декілька років. На мою думку кожен із нас може робити те, що вважає за
потрібне, але головною умовою є поважне та ввічливе ставлення до інших.