Порядок встановлення основних противопіхотних та

сигнальних мін.
Мі́нне по́ле — ділянка місцевості , на якій встановлені міни. Мінні поля є основою мінно-
вибухових загороджень. Загороджувальна якість мінного поля обумовлена високою
ефективністю мін: їх постійною здатністю уражати рухому наземну і плаваючу військову
техніку і живу силу противника, високою стійкістю до дії ядерного вибуху, вогню
артилерії і ударів авіації. Мінні поля важкодолані і, як правило, не вимагають залучення
особового складу для їх обслуговування.

Протипіхо́тна мі́на (ППМ) — інженерний боєприпас (міна), призначений для ураження живої

сили противника дією продуктів вибуху (фугасні) або осколками (осколкові). Різновидом
осколкових мін є ті, що виплигують, та вибухають у повітрі на висоті 0,5—1,5 м, та міни
направленої дії при вибуху яких осколки розлітаються в визначеному напрямку. Маса
фугасних мін 85—450 г (заряду 30 — 200 г); що виплигують осколкових 1,6— 4,5 кг (заряду 75
—500 г). В ролі протипіхотних осколкових мін інколи використовуються артилерійські снаряди з
різними детонаторами. У фугасних протипіхотних мінах застосовуються детонатори натискної
дії, в осколкових — натискної або комбінованої — натяжного-натискної дії.

Характеристики та устрій
Протипіхотні міни складаються із заряду вибухової речовини, детонатора (замикача), датчика
цілі, підривника і корпусу (з металу, дерева, пластмас) відомі безкорпусні конструкції — з
вибухової речовини підвищеної міцності. Деякі типи протипіхотних мін мають пристрої
(запобіжники), що забезпечують безпеку при установці, елементи невитягуваності та
незнешкоджуваності, які ускладнюють зняття і знешкодження, а також самоліквідатори, що
викликають вибух міни або що приводять її в безпечний стан через заданий проміжок часу.

Класифікація протипіхотних мін

За способом приведення в дію протипіхотні міни поділяються на некеровані і керовані.
Некеровані міни вибухають від дії людини (тварини) на детонатор , а також після закінчення
заданого часу. Керовані міни переводяться в бойове положення або спрацьовують по команді,
переданій по радіо або дротам.
За термінами спрацьовування протипіхотні міни бувають миттєвої дії — що вибухають при дії
уражаємого об'єкту і сповільненої дії (МСД) — що автоматично спрацьовують або приходять в
бойове положення після закінчення заданого часу.
Залежно від конструкції детонатору протипіхотні міни поділяються на контактні та неконтактні.
Контактні спрацьовують при безпосередньому натиску вагою кілька десятків кілограм на їх
детонатор (датчик цілі детонатора), а неконтактні — від дії фізичного поля цілі
(магнітного, акустичного, вібраційного).
За способами установки розрізняють такі протипіхотні міни: витягуванні, які можна витягати з
місця установки, та невитягуванні — що вибухають при такій спробі.
За способом спричинення шкоди протипіхотні міни діляться:

 Фугасні (ураження об'єкта продуктами вибуху)

 Осколкові (ураження об'єкта осколками які розташовані в корпусі міни або шматками
корпусу)
 Осколково-фугасні
За типом датчика цілі протипіхотні міни бувають:

 натискної дії;
 магнітної дії;
 теплової дії;
 інфрачервоної дії.

ПОМ-2
ПОМ-2 — протипіхотна міна осколкова натяжної дії. Назва боєприпасу — абревіатура
«протипіхотна осколкова міна».

Міна ПОМ-2 призначена для виведення з ладу особового складу противника та

встановлюється засобами дистанційного мінування.
Ураження завдається осколками, на які дробиться корпус після підриву заряду вибухової
речовини в той момент, коли людина зачепиться за один із датчиків цілі (тонка капронова
нитка оливкового кольору).
Час бойової роботи може становити від 4 до 100 год., після чого спрацьовує пристрій
самоліквідації, який забезпечує самознищення міни шляхом підриву.
Вона вражає людину чи групу осіб осколками, на які дробиться корпус після підриву заряду
вибухової речовини. Вибух заряду міни стається у момент, коли людина зачепить один з
чотирьох датчиків цілі (це тонкі, малопомітні капронові нитки завдовжки 9,5 метрів кожна, що
простираються від центру корпусу міни). Міни можуть встановлюватися тільки на ґрунт (або ж
на горизонтальну поверхню) і тільки засобами дистанційного мінування[джерело?].
Можливість встановлення такої міни вручну — взагалі не передбачено (існує лінійка мін ПОМ-
2Р з ручною ініціацією). Міна має гідромеханічний пристрій самоліквідації. Він і забезпечує її
самоліквідацію підривом після закінчення від 4 до 100 годин (в середньому це 23 години) з
моменту встановлення. Час самоліквідації залежить від температури навколишнього повітря[1].
ПОМ-2 поміщаються по 4 штуки в касету КПОМ-2. Кожна міна розміщується в металевому
циліндрі (підкасетнику). Після падіння міни на поверхню землі — починається процес
приведення їх у бойове положення, який триває 50-60 сек[джерело?].
Спочатку розкриваються замки шести пружних лопатей, які відкинувшись у сторони від
корпусу, підіймають його у вертикальне положення і забезпечують постійне вертикальне
положення міни. Потім з верхньої частини корпусу відстрілюється хрестовина, після підняття
якої, в різні боки відлітають чотири підпружинені якорі, що витягають за собою тонку капронову
нитку. Вибух міни відбувається у випадку натягу будь-якого із чотирьох ниток або після
закінчення часу бойової роботи[джерело?].
Важливо знати, що навіть тоді коли міна не прийняла після падіння свого правильного
положення, наприклад, внаслідок влучання у глибокий сніг, болото, або датчики цілі не
змогли прийняти правильне положення (розгорнулися неповністю або не всі, або не на
повну дальність), то все одно — така міна працює у звичайному бойовому режимі

Модифікації

 ПОМ-2 — бойова осколкова міна з механізмом самоліквідації.

 УІ — ПОМ-2-1 — практична міна інертного спорядження, що має всі елементи бойової
міни, крім капсуля-детонатора і детонатора.
 УІ — ПОМ-2-2 — практична міна інертного спорядження, що має елементи піротехніки, що
забезпечують орієнтовану установку макета бойового елемента на місцевосці.
 УІ — ПЗЗ-2-3 — практична міна, споряджена димовим складом (замість заряду ВР) і має
всі елементи бойової міни, крім капсуля-детонатора, заміненого капсулем-запалювачем, і
детонатора. У корпусі підривника виконані два отвори для виходу диму, закриті фольгою.
 ПОМ-2Р — відрізняється часом приведення в бойове положення 120 с, з часом
самоліквідації 4-100 годин.
 ПОМ-2Р1 — відрізняється часом приведення в бойове положення 50 с, з часом
самоліквідації 4-100 годин.
 ПОМ-2РБС — відрізняється часом приведення в бойове положення 120 с, без
самоліквідації.
 ПОМ-2Р1БС — відрізняється часом приведення в бойове положення 50 с, без
самоліквідації.
 УІ-ПОМ-2Р — практична, інертна міна.
 УІ-ПОМ-2РД — практична, димова, час приведення в бойове положення 120 с, без
самоліквідації.
 УІ-ПОМ-2РБП — практична, бойовий заряд замінено інертним, час приведення в бойове
положення 120 с, без самоліквідації.

ПОМ-3
ПОМ-3 «Медальйон» (рос. противопехотная осколочна мина «Медальон») —
російська протипіхотна міна. Створена спеціалістами концерну «Техмаш» вперше була
представлена на форумі «Армия-2019» у Росії.[1]
Відповідно до Оттавської конвенції використання подібних боєприпасів заборонене.
Зовні міна «Медальйон» має вигляд металевого циліндру діаметром 6-7 см і висотою близько
20 см. Система мінування касета КПОМ-3 дистанційного встановлення.[1] Наприклад,
установками «Земледелие»[2].
ПОМ-3 має сейсмічний датчик цілі, який спрацьовує лише на вагу середньостатистичної
людини й амплітуду її кроків. Блок електроніки приймає сигнали вібрації ґрунту під міною і
порівнює їх з наявними в пам'яті. Якщо вібрації схожі на ті, які викликані кроками людини, а
також мають достатню амплітуду, що свідчить про наближення цілі, дається команда на
спрацьовування бойової частини та відбувається підрив вибиваючого заряду, після цього
бойова частина міни «вистрибує» на висоту близько 1-1,5 м та відбувається підрив основного
заряду. У бойовій частині ПОМ-3 використовуються напівготові уламки. Основний заряд
вибухової речовини і детонатор встановлюються всередині конструкції, зібраної з великої
кількості спеціальних кілець, які за формою нагадують зубчасті колеса.[3]
Міна має 5 фіксованих часових періодів самоліквідації. Також є можливість саперу
дистанційно керувати роботою підривачів. Тобто, не контактуючи з мінами, можна не лише
встановити основні параметри дії боєприпасу, але і деактивувати міни. Це дає можливість їх
зібрати та встановити на новому місці.[4]

ПФМ-1
ПФМ-1 (протипіхотна фугасна міна) «Лепесток» — протипіхотна міна натискної дії радянського
виробництва. Є майже точною копією американської міни BLU-43 / B «Dragontooth». Прийнята
на озброєння Радянської армії та залишається на озброєнні ЗС РФ. Заборонена Оттавською
конвенцією.

Міна існує в двох варіантах: ПФМ-1 та ПФМ-1С. Перший варіант міни не має пристрою
самоліквідації, другий забезпечений пристроєм, що забезпечує самоліквідацію міни підривом
після закінчення 1-40 годин із моменту установки (час самоліквідації залежить від температури
навколишнього повітря). Зовні ці два різновиди міни відрізняються лише тим, що на крилі міни
ПФМ-1С нанесена літера «С»
Міна може встановлюватися у ґрунт тільки засобами дистанційного мінування.
Ураження людини при вибуху міни завдається за рахунок руйнування нижньої частини ноги.
Вибух проводиться в момент наступання ногою на датчик цілі (датчиком цілі є частина міни,
протилежна крилу-стабілізатору [1]).
У даний час випуск припинено.

Міна широко застосовувалася в Афганській війні. Через незвичну форму пластикового корпусу
діти нерідко сприймали міну як іграшку й отримували серйозні поранення або гинули. Завдяки
антирадянській пропаганді серед афганського населення набула поширення теорія, що ПФМ-1
була спеціально спроєктована, щоб приваблювати дітей, насправді форма міни просто
обумовлена аеродинамікою.
Під час Війни на сході України російські війська використовують ці міни для створення мінних
полів[3

МОН-50
МОН-50 — радянська протипіхотна міна.
Була розроблена в СРСР в 1966 як аналог американської міни M18А1 «Клеймор». Призначена
для виведення з ладу особового складу супротивника. Ураження людині (або декількох
одночасно) при вибуху міни завдаються готовими забійними елементами (540 кульок або 485
роликів), що вилітають у напрямку супротивника в секторі за горизонтом 54 градуси на
відстань до 50 метрів. Висота сектора ураження від 15 см до 4 метрів на граничній дальності.
Заборонена Оттавською конвенціею.

Корпус міни має форму вигнутого за горизонтальною площиною паралелепіпеда, споряджений

зарядом вибухової речовини марки ППР-4 та набором готових забійних елементів,
розташованих з боку випуклої площини корпусу міни. Передня, випукла сторона міни ввігнута
по вертикалі, що забезпечує оптимальну висоту розльоту осколків — близько 4 метрів. Міна
оснащується двома гніздами з різьбою для встановлення різноманітних запалів. При
транспортуванні гнізда закриваються спеціальними пробками[1].
Міну встановлюють вручну на землю, при цьому використовують складані ніжки. Якщо ґрунт
занадто м'який або ж встановлення проводиться на сніг, то як підкладку під міну
використовують сумку для перенесення комплекту міни, яку набивають ґрунтом або снігом.
Міна також за допомогою струбцини (типу складного портативного фотоштатива) може бути
закріплена до різних предметів або поверхонь. Для вгвинчування струбцини в дерев'яні
поверхні (дерева, двері, паркани тощо) вона має стрижень з коловоротнім різьбленням. У
нижній частині корпусу міни для приєднання струбцини є втулка з різьбовим гніздом.
Вибух здійснюється оператором з пульта керування або ж при зачіпанні датчика МВЕ-72, або
ж натяжного датчика серії МУВ.
Час бойової роботи міни не обмежений. Елементів самоліквідації не має. Безпечне віддалення
від міни в тильну та в бічні сторони визначено в 35 метрів, проте бойова практика показує, що
вже на відстані 12-15 метрів осколків корпусу, що летять в тил та в різнобіч можна не
побоюватися[2].
В залежності від спорядження міна має або 485 циліндричних, або 540 кулькових осколків.
Циліндричні осколки мають діаметр 6 мм, довжину 7 мм, масу 1,5 г. Осколки у формі куль
мають діаметр 6,35 мм. Вони знаходяться з опуклого боку корпусу в один шар та
залиті епоксидною речовиною[3].
Міни МОН-50 застосовували в Афганістані, а також у всіх збройних конфліктах на території
колишнього СРСР з різними детонаторами, у варіантах керованого боєприпасу, міни натяжної
дії, об'єктної міни, міни-пастки. Показали високу ефективність при ураженні одиночних та
групових цілей. За зразком цих мін бойовики виготовляли саморобні вибухові пристрої на
основі пластичної вибухової речовини та готових забійних елементів[4].
29 листопада 2020 року українськими військовими була помічена розвідувально-диверсійна
група супротивника неподалік Луганського[5]. Коригування під час заходу розвідувально-
диверсійної групи до українських позицій відбувалось із використанням БПЛА «Гранат-1».
Злагодженими діями українських військових було зірвано намагання ворожих диверсантів
провести мінування позицій українських військ та відмовитися в подальшому від виконання
диверсійних заходів. Після вогневого контакту противник відійшов[6].
 МОН-200
МОН-200 — протипіхотна міна спрямованого типу, що була розроблена та вироблялася
в Радянському Союзі. Це збільшений варіант міни МОН-100.
Завдяки своїм великим розмірам ця спрямована підривна міна також може бути використана
проти легкоброньованих транспортних засобів і гелікоптерів.

Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні у жовтні 2021 року повідомляла про
використання російськими військовими протипіхотних мін МОН-200 в окупованих районах
Донецької та Луганської областей у ході російсько-української війни.[1]

МОН-100
МОН-100 — радянська протипіхотна осколкова керована наземна міна спрямованої дії.
Розроблена на початку 60-х років XX століття в СРСР. Перебувала на озброєнні Сухопутних
військ ЗС СРСР.

Ураження людини (або декількох людей одночасно) при вибуху міни завдається готовими
елементами ураження (400 шт. роликів діаметром 10 мм.), що вилітають в напрямку
противника, вузьким пучком шириною до 5 м і дальністю до 115 м (при ймовірності ураження
90%). Вибух вчиняє оператор з пульта управління при появі противника в секторі ураження
або при зачіпанні противником обривного датчика підривача.

ОЗМ-72
ОЗМ-72 — протипіхотна вистрибуюча осколкова міна кругового ураження (у просторіччі —
«міна-жаба»), розроблена в СРСР. Абревіатуру розшифровують як «осколкова
загороджувальна міна». Своє походження веде від німецької виплигуючої міни SMI-
44 часів Другої світової війни.

При спрацьовуванні підривача (штатний підривник — МУВ 4) вогонь полум'я

запалює пороховий сповільнювач, який по центральній запальній трубці підпалює пороховий
вибивний набій. Останній викидає бойову частину міни зі «склянки» на висоту близько 0,6-
0,8 м. Спрацювання міни після підстрибування відбувається під впливом натяжного троса,
один кінець якого закріплений на дні міни, а другий за внутрішній клиноподібний замок, який
приводить у дію детонатор, що підриває бойовий заряд. Це — одна з конструктивних
відмінностей від американського аналога — міни M-16, у якій використовують піротехнічний
сповільнювач. Якщо міна не злетіла на потрібну висоту, то вибуху не відбувається зовсім,
однак використання натяжного тросу підвищує надійність боєприпасу. Ураження здійснюється
готовими вражаючими елементами (2400 роликів або кульок).
Перебуває на озброєнні в Росії. Широко застосовується колаборантами та окупантами та їх
диверсійними групами на Донбасі проти ЗСУ та мирних громадян в ході російської агресії на
сході України[1].
Так, у квітні 2020 року під час розмінування територій поблизу позицій ЗСУ, розташованих біля
села Кримське (Луганська область), виявили міну виробництва Російської Федерації ОЗМ-72.
На міні вказано 93 рік виготовлення, за часів СРСР міни виготовляли на території сучасної
Росії й до України після 91-го року ОЗМ-72 на склади не потрапляли[2].

ОЗМ-4
ОЗМ-4 — протипіхотна вистрибуюча осколкова міна кругового ураження.
Була розроблена в СРСР. Своє походження веде від німецької вистрибуючої міни SMI-44 часів
Другої Світової війни. При спрацьовуванні підривача вогонь полум'я запалює пороховий
сповільнювач, який по центральній запальній трубці підпалює вишибний заряд, що
складається з шашки пороха. Останній, викидає на висоту близько 0.4-1.4 метра бойовий
снаряд міни. Спрацювання міни після підстрибування відбувається під впливом натяжної
троса, один кінець якого закріплений на днище міни, а другий за внутрішній детонатор. Якщо
міна не злетіла на потрібну висоту, то вибуху не відбувається зовсім. Ураження наноситься
осколками корпуса міни. Міна, вибухала на висоті 0,4-1,4 метра і вражала осколками навіть
бійців, що лежать на землі.

В даний час міна ОЗМ-4 не виробляється.

 Сигнальна міна
Сигнальна міна - нетравматична міна сигнальної дії, яка широко використовується
переважно прикордонними військами

Сигнальна міна призначена для подачі звукового та світлового сигналу, коли диверсант або
техніка диверсантів, зачепившись ногою (колесом, корпусом) за дротову розтяжку, самохіть
висмикує бойову чеку вибухівки. Гази вибухівки, що горить, дають протяжний свист (до 10
секунд), після цього з корпусу міни вилітають зелені та червоні вогники сигнального характеру.
Міна складається з металевого тонкостінного корпуса з розміщеним у ньому свистком,
пороховим зарядом звукового сигналу, 12-15 сигнальних запалів та вибивними пороховими
зарядами. Комплектується міна підривниками серії МУВ (МУВ, МУВ-2, МУВ-3, МУВ-4) з Р-
подібною чекою.

Встановлення мін
В літніх умовах міни встановлюються в ґрунт с підвищенням кришки на 1-2 см
над поверхнею ґрунту та маскуються місцевим матеріалом (трава, листя, ґрунт
тощо). Зимою встановлюються в сніг з маскувальним шаром снігу 3-5 см.
В твердий втрамбований сніг міни встановлюються так само як в ґрунт.
Для установки міни необхідно : 
відрити лунку за розміром міни глибиною 3,5-4 см
встановити міну в лунку та тримаючи за ковпачок висмикнути чеку,
замаскувати міну.
 При установці хв в лісі і високій траві слід мати на увазі, що міни можуть
спрацювати від падіння гілок і грудок снігу з дерев на дротяну розтяжку. Тому
місце для установки міни слід вибирати так, щоб по можливості виключити
спрацьовування міни від падаючих гілок, снігу і вилягання трави.
При установці хв в лісі і чагарнику не рекомендується прив’язувати дротові
розтяжки до дрібних дерев і чагарників, так як вони при вітрі розгойдуються,
що може привести до спрацьовування хв.

Чтоо? Я не хочу быть волком!!