Professional Documents
Culture Documents
Алгебра 11
Алгебра 11
Оксана Долгова
АЛГЕБРА
I початки АНАЛIЗУ 11 11 11 АЛГЕБРА
I початки
Інтернет-підтримка дозволить:
здійснити онлайн-тестування за кожною темою
детальніше ознайомитися з навчальним матеріалом
скористатися презентаціями за темами курсу
Оксана Долгова
Євген Нелін
Інтернет-
підтримка
Алгебра
i початки
аналiзу
профільний рівень
рекомендовано
міністерством освіти і науки україни
харків
видавництво «ранок»
2019
Нелін Є. П.
Н49 Алгебра і початки аналізу (профільний рівень) : підруч. для 11 кл.
закл. загал. серед. освіти / Є. П. Нелін, О. Є. Долгова. — Харків : Вид-во
«Ранок», 2019. — 240 с.
ISBN 978-617-09-5232-5
УДК 37.016:512(075.3)
Інтернет-підтримка
Електронні матеріали
до підручника розміщено на сайті
interactive.ranok.com.ua
Як користуватися підручником
Підручник має чотири розділи, кожний із яких складається з параграфів, деякі па-
раграфи — з пунктів. Параграфи і пункти, як правило, містять такі структурні блоки.
Довідкові таблиці наведені на початку більшості параграфів (пунктів) і вміщують основ
ні означення, ознаки та властивості розглядуваних понять теми, систематизацію теоретич-
ного матеріалу та способів діяльності з цим матеріалом у формі спеціальних орієнтирів
із розв’язування завдань. Радимо опрацювати цей матеріал у першу чергу, а вже після цьо-
го переходити до наступного блоку.
Пояснення й обґрунтування містять докладне викладення теоретичного матеріалу, на-
веденого в таблицях. Таке подання навчального матеріалу (спочатку структурованого у ви-
гляді таблиць, а потім описаного детально) дозволить кожному з вас вибирати свій власний
рівень ознайомлення з обґрунтуваннями, будуючи власну освітню траєкторію.
Приклади розв’язування завдань ознайомлять вас із основними ідеями щодо
розв’язування завдань, допоможуть усвідомити й засвоїти способи дій з основними алге-
браїчними поняттями, набути необхідних предметних компетентностей. Для того щоб виді-
лити орієнтовні основи діяльності з розв’язування завдань (загальні орієнтири), у прикла-
дах власне розв’язання супроводжуються коментарями, які допоможуть вам скласти план
розв’язування аналогічних завдань.
Розв’язання Коментар
Як можна записати розв’язання завдання Як можна міркувати під час розв’язування
такого завдання
Для того щоб підручник допоміг вам у повній мірі, радимо ознайомитися із системою
умовних позначень:
ПОКАЗНИКОВА ТА ЛОГАРИФМІЧНА
ФУНКЦІЇ
У ЦЬОМУ РОЗДІЛІ ВИ:
ознайомитеся з поняттям логарифма та властивостями логарифмів;
дізнаєтеся про показникову і логарифмічну функції,
їхні властивості та графіки;
ознайомитеся з формулами похідних цих функцій;
навчитеся будувати графіки показникових і логарифмічних
функцій, досліджувати їхні властивості та розв’язувати показникові
і логарифмічні рівняння й нерівності, зокрема з параметрами
a1 = a a n = a ⋅ a ⋅…⋅ a
a ∈R, n ∈N (n 2 )
n разів
1
a0 = 1 a ≠ 0 a −n = a ≠ 0 , n ∈N
an
1 m
3. Властивості степенів
a m ⋅ a n = a m+n a
n
an 1
= a −x =
a m : a n = a m −n b bn ax
(a m ) n
= a mn a
−n
b
n s
1 =1
= 0r = 0, r > 0
(ab)n = a nb n b a
Пояснення й обґрунтування
Вам уже відомі поняття степенів із на- Будемо вважати, що коли r < 3 < s
туральним, цілим і дробовим показниками (де r і s — раціональні числа), то значен-
та властивості цих степенів (див. табл. 1).
Покажемо, як можна ввести поняття степе- ня 2 3 розташоване на числовій прямій
ня з ірраціональним показником. між відповідними значеннями 2r і 2s ,
Опишемо в загальних рисах, як можна а саме: 2r < 2 3 < 2s . Знайдемо за допомо-
означити число a α для ірраціональних α ,
коли a > 1. Наприклад, пояснимо, як мож- гою калькулятора наближені значення 2r
і 2s , вибираючи як r і s наближені значен-
на розуміти значення степеня 2 3 .
ня 3 з недостачею і надлишком відповід-
Ірраціональне число 3 можна подати
но. Одержуємо співвідношення:
у вигляді нескінченного неперіодичного де-
сяткового дробу 3 = 1,732 050 8075... . Роз- 21 < 2 3
< 22 ;
глянемо десяткові наближення числа 3 21,7 ≈ 3,249 0096 < 2 3
< 21,8 ≈ 3,482 2022 ;
з недостачею і надлишком:
21,73 ≈ 3,317 2782 < 2 3
< 21,74 ≈ 3,340 3517 ;
1 < 3 < 2;
21,732 ≈ 3,321 8801 < 2 3
< 21,733 ≈ 3,3241834 ;
1,7 < 3 < 1,8 ;
1,73 < 3 < 1,74 ; 21,7320 ≈ 3,321 8801 < 2 3
< 21,7321 ≈ 3,3221104 ;
1,732 < 3 < 1,733 ; 21,732 05 ≈ 3,321 9952 < 2 3
< 21,732 06 ≈ 3,322 0182 ;
1,7320 < 3 < 1,7321; 21,732 050 ≈ 3,321 9952 < 2 3 < 21,732 051 ≈ 3,321 9975 ;
1,732 05 < 3 < 1,732 06; Як бачимо, значення... 2r і 2s набли-
1,732 050 < 3 < 1,732 051; жаються до одного й того самого числа
...
( lim x = x ), то й послідовність
вибираємо раціональні числа r, які з недо-
стачею наближаються до ірраціонального границю n
{a }
n→∞
числа α , і раціональні числа s, які з над- xn
теж має границю, причому ця грани-
лишком наближаються до цього самого ір-
раціонального числа α , для будь-якого ця не залежить від вибору послідовно-
a > 1 існує, і притому тільки одне, число y, сті {xn } , границею якої є число x.
Спираючись на властивості границь по-
більше за всі a r і менше від усіх a s . Це чис-
слідовностей, можна довести, що, як і для
ло y за означенням є a α . степенів із раціональними показниками,
Аналогічно означають і степінь з ірра- для степенів з ірраціональними показника-
ціональним показником α для 0 < a < 1. ми x і y виконуються властивості, наведені
Тільки у випадку, коли r < α < s при 0 < a < 1, в п. 3 табл. 1, тобто:
вважають, що a s < a α < a r . Крім того, як −x x
a b
і для раціональних показників, за означен- 1. a x ⋅ a y = a x+ y . 6. = .
b a
ням вважають, що 1α = 1 для будь-якого α
і 0 α = 0 для всіх α > 0. ax 1
2. = a x − y . 7. a − x = .
Наведене вище розуміння степеня з ір- a y
ax
раціональним показником можна сформу-
( )
y
лювати точніше, використовуючи поняття 3. a x = a xy . 8. 1 x = 1.
границі послідовності.
4. ( a ⋅ b ) = a x ⋅ b x .
Нехай задані додатне число a та ірра- x
9. 0 x = 0 при x > 0.
ціональне число x. Розглянемо послідов-
ність {xn } раціональних чисел, границею a ax
x
Розв’язання Коментар
Розв’язання Коментар
1) x + 2 0 , тобто x − 2 , отже, Ураховуємо, що степінь a α з ірраціональним по
D ( y ) = [ −2; + ∞ ). казником α означена тільки при a 0 для додат-
2) x − 5 > 0, тобто x > 5, отже, них значень α і тільки при a > 0 для від’ємних зна-
чень α .
D ( y ) = (5; + ∞ ) .
Розв’язання Коментар
1) Підносячи обидві ча 1) Як було обґрунтовано в підручнику для 10 класу*, функ-
стини заданого рівняння ція y = x α при α > 0 є зростаючою, а при α < 0 — спадною.
1
до степеня , одержує- Отже, функція y = x 2 (її область визначення x 0) — зро
2 стаюча і тому значення 3 вона набуває тільки при одному
1
мо x = 3 2 . значенні аргумента. Його можна визначити, якщо піднести
1
обидві частини заданого рівняння до степеня (і враху-
2
( )
1 1
2⋅
2
вати, що x 2
=x 2 = x1 = x).
1
Зауважимо, що, записуючи результат x = 3 2 , ми автома-
тично враховуємо ОДЗ заданого рівняння ( x 0), оскільки
1
3 2 > 0 , і тому ОДЗ можна не записувати до розв’язання.
2) Оскільки ОДЗ заданого 2) Оскільки степінь з від’ємним ірраціональним показником
рівняння x + 5 > 0, то ліва означений тільки для випадку, коли основа степеня є до-
частина цього рівняння
датним числом, то ліва частина рівняння ( x + 5)
− 7
завжди додатна і тому рів-
=− 7
няння коренів не має. завжди додатна і не може дорівнювати від’ємному числу.
* Мається на увазі підручник: Алгебра і початки аналізу (профільний рівень) : підруч. для 10 кл.
закл. загал. серед. освіти / Є. П. Нелін. — Харків : Вид-во «Ранок», 2018. — 272 c. : іл.
2) 0 7
; 4) 0 − 5
;
1.2°. Знайдіть область допустимих значень виразу:
3) (2 − x )
−2 2
1) x − 3
; ; 5) x 13
− 5.
( )
5
7
2) x ; 4) x 2 − 1 ;
1.3. Знайдіть значення виразу:
( )
3 1
3
3
12 1
1) 5 ; 3) 7 ⋅ + 216 3 .
49
2) 160,25+ 20
: 162 5
;
1.4. Спростіть вираз:
( ) − (2 − a ) ; a2 3
2
2
2
2 − b2 3
a3 7
+a 7
1) 2 + a 2) ; 3) .
3 3
a −b a2 7
+1
1.5. Розв’яжіть рівняння:
3) ( x − 2) 5) ( x + 4)
7 − 2 5
1) x = 2 ; = −2; = a;
2) ( x + 4) 4) ( x − 6) 6) ( x − 1)
11 − 3 − 7
= 1; = 3; = a.
1.6. Побудуйте ескіз графіка функції:
5 10
1) y = x ; 3) y = x + 2;
4) y = (x + 2)
7
2) y = x − 7
; .
1 1
0 x 0 x
2. Властивості показникової функції
1. Область визначення: x ∈R . D (a x ) = R
2. Область значень: y > 0 . E ( a x ) = (0; + ∞ )
{
3. Функція ні парна, ні непарна.
x = 0,
4. Точки перетину з осями координат: Oy Ox немає .
y = 1;
5. Проміжки зростання і спадання:
● при a > 1 функція y = a x зростає на всій області визначення;
● при 0 < a < 1 функція y = a x спадає на всій області визначення.
6. Проміжки знакосталості: y > 0 при всіх значеннях x ∈R .
7. Найбільшого і найменшого значень функція не має.
8. Для будь-яких дійсних значень u і v ( a > 0, b > 0 ) виконуються рівності:
u
au a au
u
a ⋅a = av u+v
(ab ) = a ubu
u
=a u −v
= u (au )v = auv
a v b b
Пояснення й обґрунтування
1 1
x –3 –2 –1 − 0 1 2 3
2 2
1 1 1 1
y = 2x ≈ 0,7 1 2 ≈ 1,4 2 4 8
8 4 2 2
x
1 1
≈ 0,7
1 1 1
y= 8 4 2 2 ≈ 1,4 1
2 2 2 4 8
y
Побудуємо на координатній площині відповідні точ- 8
ки і з’єднаємо їх плавними лініями. Отримаємо графіки
x
x 1
функцій y = 2 (рис. 2.2) і y = (рис. 2.3).
2
Як бачимо з графіків, функція y = 2x є зростаючою 4
x x
1 1
функцією, а функція y = є спадною функцією, які на- y=
2 2 2
бувають всіх значень із проміжку (0; + ∞ ) .
x
1 –3 –2 –1 01 2 3 x
Зауважимо, що графік функції y = можна одер-
2
жати з графіка функції y = 2x за допомогою геометричних пе- Puc. 2.3
x
1 1 y
ретворень. Приймемо f (x ) = 2x , тоді = x = 2 − x = f ( −x ). а
x
2 2
1 у = ax
Отже, графік функції y = симетричний графіку функ-
2 a > 1
x
ції y = 2 відносно осі Oy (див. підручник для 10 класу, п. 2.2) 1
x
1
і тому, якщо функція y = 2x є зростаючою, функція y =
2 0 x
обов’язково буде спадною.
Виявляється, завжди при a > 1 графік функції y = a x б y
схожий на графік функції y = 2x , а при 0 < a < 1 — на графік
x у = ax
1 0 < a < 1
функції y = (рис. 2.4).
2 1
Графік показникової функції називають експо
нентою. 0 x
Puc. 2.4
2 Властивості Точки перетину з осями координат:
показникової функції ● графік функції y = a x перетинає вісь Oy
Як було показано вище, областю визна у точці y = 1 (справді, на осі Oy значен
чення показникової функції y = a x ( a > 0, ня x = 0, тоді y = a 0 = 1);
● графік показникової функції y = a x
a ≠ 1) є всі дійсні числа: D ( a x ) = R.
( a > 0, a ≠ 1) не перетинає вісь Ox,
Областю значень функції y = a x є мно оскільки на осі Ox y = 0, а значен
жина всіх додатних чисел, тобто функ ня y = 0 не входить до області значень
ція y = a x набуває тільки додатних значень, показникової функції y = a x ( y = a x = 0
причому будьяке додатне число є значен тільки при a = 0, але за означенням
ням функції, або E ( a x ) = (0; + ∞ ) . a > 0).
Це означає, що графік показникової Проміжки знакосталості: y>0
функції y = a x завжди розміщений вище при всіх дійсних значеннях x, оскільки
від осі Ox і будьяка пряма, паралельна y = a x > 0 при a > 0.
осі Ox і розташована вище від неї, перети Зазначимо ще одну властивість показ
нає цей графік. никової функції. Оскільки графік функ
При a > 1 функція y = a x зростає на всій ції y = a x перетинає вісь Oy у точці y = 1, то,
області визначення, а при 0 < a < 1 функ враховуючи зростання функції при a > 1 та
ція y = a x спадає на всій області визна спадання при 0 < a < 1, одержуємо такі спів-
чення. відношення між значеннями функції й від-
Обґрунтування області значень та про повідними значеннями аргумента.
міжків зростання й спадання показнико
Значення аргумента
вої функції проводять так. Ці властивості Значення
перевіряють послідовно для натуральних, функції при
цілих, раціональних показників, а потім при a > 1 0 < a <1
уже узагальнюють для довільних дійсних
показників. Але треба ураховувати, що, y >1 x ∈(0; + ∞ ) x ∈( − ∞; 0)
коли ми вводили поняття степеня з ірра 0 < y <1 x ∈( − ∞; 0) x ∈(0; + ∞ )
ціональним показником, ми вже користу
валися зростанням функції, коли проводи
Функція y = a x не має ні найбільшого,
ли такі міркування: оскільки 1,7 < 3 < 1,8 , ні найменшого значень, оскільки її область
то 21,7 < 2 3 < 21,8 . Отже, у нашій системі ви значень — проміжок (0; + ∞ ) , який не мі
кладу матеріалу ми зможемо обґрунтува стить ні найменшого, ні найбільшого чисел.
ти ці властивості тільки для раціональних Властивості показникової функції, за
показників, але, враховуючи громіздкість
значені в п. 8 табл. 2: a u a v = a u+v ; ( a u ) = a uv ;
v
таких обґрунтувань, приймемо їх без дове
дення. u
au u −v a au
; (ab) = a ubu — анало
u
Усі інші властивості показникової = a ; =
a v b b u
функції легко обґрунтовуються за допомо гічні до властивостей степеневої функції,
гою цих властивостей. які було обґрунтовано в курсі 10 класу.
Функція y = a x ні парна, ні непар Зазначимо ще одну властивість показ
1 никової функції, яка виокремлює її серед
на, оскільки f ( −x ) = a − x = ≠ f (x ) = a x (за
ax інших функцій: якщо f (x ) = a x ( a > 0, a ≠ 1),
означенням a ≠ 1). Також f ( − x ) ≠ − f (x ) , то при будьяких дійсних значеннях аргу
оскільки f ( −x ) = a − x > 0 (тому що ментів x1 і x2 виконується рівність
E ( a x ) = (0; + ∞ ) ), а −f (x ) = −a x < 0. f (x1 ) f (x2 ) = f (x1 + x2 ).
Розв’язання Коментар
Коментар
Якщо a > 0, то a x > 0 , отже, графік функ- При 0 < a < 1 показникова функція спадає,
ції y = a x завжди розташований вище від отже, графіком функції y = 0,3x буде кри-
осі Ox. Цей графік перетинає вісь Oy ва, точки якої при збільшенні аргумента
в точці y = 1 ( a 0 = 1).
«опускаються» вниз. (Нагадаємо, що,
«опускаючись» вниз, графік наближається
При a > 1 показникова функція зростає, до осі Ox, але ніколи її не перетинає.)
отже, графіком функції y = 1,7 x буде кри- Щоб уточнити поведінку графіків заданих
ва (експонента), точки якої при збільшен- функцій, знайдемо координати кількох до-
ні аргумента «піднімаються» вгору. даткових точок.
Розв’язання
1
y 10 1 1,7 2,89
0 x 17
1
у = 0,3x
y 10 1 0,3 0,09
0 x 3
x
1
Приклад 4 Зобразіть схематично графік функції y =
3
−3 .
Розв’язання Коментар
Складемо план побудови графіка заданої функ-
Послідовно будуємо графіки: ції за допомогою послідовних геометричних пе-
ретворень (див. підручник для 10 класу, п. 2.2).
x y 1. Ми можемо побудувати графік функ-
1
1. y = x
3 1
ції y = f (x ) =
1
(основа a = < 1, отже, по-
3 3
казникова функція спадає).
1
m n
1
2)
9
1
> ;
9
5) ( 2 )m > ( 2 )n ; 8) ( 2 − 1) < ( 2 − 1) .
m n
m n m n
7 7 3 3
3) > ; 6) < ;
6 6 2 2
2.8. Порівняйте з одиницею додатну основу степеня a, якщо відомо,
що є правильною нерівність:
1 1
− −
1) a100 > a 99 ; 3) a 3
<a 7
; 5) a 17 <a 8;
1
2) a 0,2
<a3 ; 4) a 17
< a 4 ; 6) a −0,25 > a − 3
.
Пояснення й обґрунтування
y y
Розв’яжіть рівняння:
Приклад 2 2x −3
(0,2)x−0,5 1
= 5 ⋅ (0,04)
x −2
1) ; 2) 2x ⋅ 3x = .
5 6
Розв’язання Коментар
1) Задане рівняння рівносильне Ліва і права частини заданих рівнянь містять
рівнянням тільки добутки, частки, корені або степені. У цьо-
(5 −1 )x−0,5 му випадку для зведення рівняння до виду
= 5 ⋅ (5 −2 )
x −2
; ( ) ( )
1 a f x = a g x спробуємо використати основні форму-
52 ли дій над степенями, щоб записати обидві части-
ни рівняння як степені з однією основою.
5 − x+0,5
1
= 51 ⋅ 5 −2x+4 ; У першому рівнянні треба звернути увагу на те, що
1
52 2 1 4 1
1
0,2 = = = 5 −1, а 0,04 = = = 5 −2 і 5 =52.
− x + 0,5 − ( ) 10 5 100 25
5 = 51+ −2x+4 ; 5 − x = 55−2x ;
2
Отже, ліву і праву частини цього рівняння можна
−x = 5 − 2x , x = 5 . записати як степені числа 5.
Відповідь: 5. Для перетворення рівняння 2 пригадаємо, що всі
формули можна використовувати як зліва направо,
2) Задане рівняння рівносильне
так і справа наліво, наприклад для лівої частини
рівнянням (2 ⋅ 3) = (6 −1 )
x 2x −3
; цього рівняння скористаємося формулою
a ubu = (ab ) , тобто 2x ⋅ 3x = (2 ⋅ 3) = 6 x .
u x
6 x = 6 −2x+3 ; x = −2x + 3 ; x = 1.
Відповідь: 1.
Розв’язання Коментар
Задане рівняння рівносильне рівнянням У лівій частині рівняння всі члени містять ви-
32x−2 (34 + 5) = 86; рази виду 32x (показники степенів відрізня-
32x−2 ⋅ 86 = 86; ються тільки вільними членами). У цьому ви-
32x−2 = 1 ; падку зручно винести за дужки в лівій части-
32x−2 = 30 ; ні рівняння найменший степінь числа 3, тобто
2x − 2 = 0 ; 32x−2 .
x = 1.
Відповідь: 1.
Розв’яжіть рівняння (1 + b2 ) = (1 + b2 )
x 4− x
Приклад 4* .
Розв’язання Коментар
2) при b ≠ 0 x = 4 .
b = 0 і b ≠ 0.
3.2. Р
озв’язування більш складних показникових рівнянь
та їх систем
Таблиця 4
Схема пошуку плану розв’язування показникових рівнянь
Орієнтир Приклад
1. П
озбуваємося числових
4 x+1 − 3 ⋅ 2x − 10 = 0 .
доданків у показниках
степенів (використовує- 4 x ⋅ 41 − 3 ⋅ 2x − 10 = 0 .
мо справа наліво основні
формули дій над степеня- Ураховуючи, що 4 x = 22x , зводимо степені до однієї основи 2:
ми, наведені в табл. 3). 4 ⋅ 22x − 3 ⋅ 2x − 10 = 0 .
2. Я
кщо можливо, зводимо Виконавши заміну 2x = t , отримаємо рівняння
всі степені (зі змінною 5
4t 2 − 3t − 10 = 0 ; t1 = 2 , t2 = − .
в показнику) до однієї 4
основи і виконуємо замі- У результаті оберненої заміни маємо:
ну змінної. 5
2x = 2 , тобто x = 1, або 2x = − — коренів немає.
4
Відповідь: 1.
3. Я
кщо не можна звести
4 x + 3 ⋅ 6 x − 4 ⋅ 9x = 0.
всі степені до однієї осно-
Зведемо всі степені до двох основ 2 і 3:
ви, то пробуємо звести їх
до двох основ так, щоб 2 2 x + 3 ⋅ 2 x ⋅ 3 x − 4 ⋅ 32 x = 0 .
одержати однорідне рів- Маємо однорідне рівняння (сумарний степінь усіх членів од-
няння (усі члени якого наковий — 2x ). Для його розв’язування поділимо обидві ча
2x x
мають однаковий сумар- 2x 2 2
стини на 3 ≠ 0: + 3 − 4 = 0.
ний степінь і яке розв’я 3 3
зується почленним ділен x
2
ням обох частин рівнян- Виконаємо заміну = t , одержимо: t 2 + 3t − 4 = 0 ; t1 = 1 ,
3
ня на найбільший сте- t2 = −4 . x
пінь однієї з двох одержа- 2
У результаті оберненої заміни маємо: = −4 — коренів
них основ). x
3
2
немає або = 1, тоді x = 0 .
3
Відповідь: 0.
4. В
інших випадках пере-
6 x − 9 ⋅ 2x − 2 ⋅ 3x + 18 = 0 .
носимо всі члени рівнян-
Якщо попарно згрупувати члени в лівій частині рівняння
ня в один бік і пробуємо
і в кожній парі винести за дужки спільний множник, то одер-
розкласти одержаний ви-
раз на множники або за- жимо 2x (3x − 9) − 2 (3x − 9) = 0 .
стосовуємо спеціальні Тепер можна винести за дужки спільний множник 3x − 9:
прийоми розв’язування, (3x − 9) ⋅ (2x − 2) = 0.
у яких використовують-
ся властивості відповід- Тоді 3x − 9 = 0 або 2x − 2 = 0 .
них функцій. Одержуємо два рівняння:
1) 3x = 9 , тоді x = 2 ;
2) 2x = 2 , тоді x = 1.
Відповідь: 2; 1.
Пояснення й обґрунтування
Для розв’язування більш складних по- Зазначимо, що використання як основ
казникових рівнянь (порівняно з тими, які них формул дій над степенями, так і за
було розглянуто в п. 3.1) найчастіше вико- міни змінної та оберненої заміни завжди
ристовують заміну змінних. Щоб зорієн- приводить до рівняння, рівносильного зада-
туватися, чи можна ввести заміну змінних ному на його ОДЗ (у рівнянні (1) — на мно-
у даному показниковому рівнянні, часто жині всіх дійсних чисел), через те що всі
буває корисно на початку розв’язування по- вказані перетворення ми можемо викона-
збутися числових доданків у показниках ти і в прямому, і в зворотному напрямках.
степенів, використовуючи формули (Отже, ми завжди зможемо довести, що
кожний корінь одного рівняння є коренем
au
a u + v = a u a v і a u −v = . другого й навпаки, — аналогічно обґрунту-
av ванню рівносильного переходу для найпро-
Наприклад, у рівнянні стіших показникових рівнянь в п. 3.1.)
У тих випадках, коли всі степені (зі
4 x+1 − 3 ⋅ 2x − 10 = 0 (1) змінною в показнику) у показниковому рів-
замість 4 x+1 записуємо добуток 4 x ⋅ 41 нянні, яке не зводиться безпосередньо до
і одержуємо рівняння найпростішого, не вдається звести до одні-
єї основи, потрібно спробувати звести всі
4 x ⋅ 4 − 3 ⋅ 2x − 10 = 0 , (2) степені до двох основ так, щоб одержати
однорідне рівняння.
рівносильне заданому.
Наприклад, розглянемо рівняння
Потім намагаємося всі степені (зі змін-
ною в показнику) звести до однієї основи 4 x + 3 ⋅ 6 x − 4 ⋅ 9x = 0. (5)
і виконати заміну змінної. Усі степені в цьому рівнянні можна по-
Наприклад, у рівнянні (2) степінь з ос- дати як степені з основами 2 і 3, оскільки
новою 4 можна записати як степінь з осно-
4 x = (22 ) = 22x ; 9x = (32 ) = 32x ; 6 x = (2 ⋅ 3) = 2x ⋅ 3x
x x x
вою 2: 4 = (2
x 2 ) x
=2 2x
і одержати рівняння
6 x = (2 ⋅ 3) = 2x ⋅ 3x .
x
6 4
Приклад 1 Розв’яжіть рівняння x
− x
= 1.
3 3 +1
Розв’язання Коментар
Розв’язання Коментар
1 x
5 1. П озбуваємося числових доданків у показ-
25x ⋅ 25 2 − 10 1
− 3 = 0 ; 52x ⋅ 5 − 2 ⋅ 5x − 3 = 0 . никах степенів.
5
Виконаємо заміну 5x = t і отримаємо рівнян- 2. Зводимо всі степені (зі змінною в показ-
3 нику) до однієї основи 5.
ня 5t 2 − 2t − 3 = 0 , його корені t1 = 1 , t2 = − . 3. Виконуємо заміну 5x = t , розв’язуємо
У результаті оберненої заміни маємо: 5
одержане рівняння, здійснюємо обернену
5x = 1, тоді x = 0 , заміну і розв’язуємо одержані найпрості-
3 ші показникові рівняння (ураховуємо, що
або 5x = − — коренів немає.
5 всі перетворення були рівносильними).
Відповідь: 0.
Розв’язання Коментар
Розв’язання Коментар
5x − 3 y = 16,
Приклад 5* Розв’яжіть систему рівнянь x y
5 2 − 3 2 = 2.
Розв’язання Коментар
x y x y
Виконавши заміну змінних =u і = v , одер-
52 3 2 Якщо позначити =u і
52 = v , то 3 2
u2 − v 2 = 16, 5x = u 2 і 3 y = v 2 .
жуємо систему рівнянь
u − v = 2. Тоді задана система рівнянь буде
Із другого рівняння цієї системи маємо u = 2 + v . рівносильною алгебраїчній системі,
Тоді з першого рівняння одержуємо (2 + v ) − v 2 = 16.
2 яку легко розв’язати.
Звідси v = 3 , тоді u = 5 . Після виконання оберненої заміни
Виконуємо обернену заміну: одержуємо систему найпростіших
y
y показникових рівнянь.
3 2 = 3, тоді = 1, отже, y = 2;
2
x
x
52 = 5, тоді = 1, отже, x = 2 .
2
Відповідь: (2; 2).
Таблиця 5
y y
у = ax 1 1 у = ax
0 x 0 x
Приклади
I. За допомогою рівносиль-
4 x+1 + 7 ⋅ 2x − 2 > 0 .
них перетворень (за схе
мою розв’язування показ 4 ⋅ 4 + 7 ⋅ 2 − 2 > 0 , 22x ⋅ 4 + 7 ⋅ 2x − 2 > 0 .
x x
II. З
астосовуємо загальний 3x + 4 x > 7 .
метод інтервалів — Розв’яжемо нерівність методом інтервалів. Задана нерів-
зводимо задану нерів- ність рівносильна нерівності 3x + 4 x − 7 > 0 .
ність до виду f (x ) 0 Позначимо f (x ) = 3x + 4 x − 7 .
і використовуємо таку 1. ОДЗ: x ∈R .
схему.
2. Нулі функції: f (x ) = 0 ; 3x + 4 x − 7 = 0 . Оскільки функція
1. Знайти ОДЗ.
f (x ) = 3x + 4 x − 7 є зростаючою (як сума двох зростаючих
2. Знайти нулі функції f (x ). функцій), то значення 0 вона набуває тільки в одній точці
3. Позначити нулі функції
на ОДЗ і знайти знак
(
області визначення: x = 1 f (1) = 31 + 41 − 7 = 0 . )
f (x ) у кожному з проміж 3. Позначаємо нулі функції на ОДЗ, знаходимо знак f (x )
ків, на які ОДЗ розбива- у кожному з проміжків, на які розбивається ОДЗ (див. ри-
ється нулями. сунок), і записуємо множину розв’язків нерівності f (x ) > 0 .
4. Записати відповідь, ура- – +
ховуючи знак нерівності.
1 x
Відповідь: (1; + ∞ ) .
Пояснення й обґрунтування
Розв’язування найпростіших показни- Зауважимо, що множину розв’язків за-
кових нерівностей виду a x > b (або a x < b ), даної нерівності можна записувати у вигля-
де a > 0 і a ≠ 1, ґрунтується на властивостях ді нерівності x > 2 або у вигляді проміжку
функції y = a x , яка зростає при a > 1 і спа- (2; + ∞ ) .
Аналогічно, щоб розв’язати нерівність
дає при 0 < a < 1 . Наприклад, щоб знайти x
множину розв’язків нерівності a x > b при 1 1
> , достатньо подати цю нерівність
4 16
b > 0 , достатньо подати b у вигляді b = a c . x 2
Одержуємо нерівність 1 1 1
у вигляді > , урахувати, що < 1
4 4 4
a x > a c . (1) x
1
x
При a > 1 функція y = a зростає, отже, (функція y = спадна, отже, при пере-
4
більшому значенню функції відповідає ході від порівняння функцій до порівняння
більше значення аргумента, тому з нерівно- аргументів знак нерівності змінюється на
сті (1) одержуємо x > c (знак цієї нерівності протилежний), і записати множину роз
збігається зі знаком нерівності (1)). в’язків: x < 2.
При 0 < a < 1 функція y = a x спадає, от Ураховуючи, що при будь-яких до-
же, більшому значенню функції відповідає датних значеннях a значення a x завжди
менше значення аргумента, тому з нерівно- більше нуля, одержуємо, що при b 0
сті (1) одержуємо x < c (знак цієї нерівності
y у = ax y
протилежний до знака нерівності (1)).
Графічно це проілюстровано на рис. 3.3. a > 1
b = ac b = ac
Наприклад, щоб розв’язати нерівність
5x > 25, достатньо подати її у вигляді 5x > 52 , у = ax
1 1
урахувати, що 5 > 1 (функція y = 5x зро 0 < a < 1
стаюча, отже, при переході від порівняння
функцій до порівняння аргументів знак не- 0 с x с 0 x
рівності не змінюється), і записати множи- а б
ну розв’язків: x > 2.
Puc. 3.3
Приклад 1
2
−7 x +6
Розв’яжіть нерівність 0,6 x 1.
Розв’язання Коментар
2
0,6 x −7 x+6 0,60 . Запишемо праву частину нерівності як сте-
Оскільки функція y = 0,6t є спадною, пінь числа 0,6, тобто 1 = 0,60 .
Оскільки 0,6 < 1, то при переході від порів-
то x 2 − 7x + 6 0.
няння степенів до порівняння показників
Звідси 1 x 6 (див. рисунок). степеня знак нерівності змінюється на про-
+ + тилежний (одержуємо нерівність, рівносиль-
1 – 6 x ну заданій).
Для розв’язування одержаної квадратної не-
Відповідь: [1; 6]. рівності використаємо графічну ілюстрацію.
Приклад 2 − 32 −
x x
Розв’яжіть нерівність 3 8.
Розв’язання Коментар
Розв’язання Коментар
Розв’яжемо нерівність методом інтервалів. По Задану нерівність можна розв’язувати
значимо f (x ) = 22x+1 − 5 ⋅ 6 x + 32x+1 . або зведенням до алгебраїчної нерів
1. ОДЗ: x ∈R . ності, або методом інтервалів. Для
2. Нулі функції: f (x ) = 0 ; розв’язування її методом інтервалів
використаємо схему, наведену в таб
22x+1 − 5 ⋅ 6 x + 32x+1 = 0 ;
лиці 5.
2 2 x ⋅ 2 − 5 ⋅ 6 x + 32 x ⋅ 3 = 0 ; Для знаходження нулів функції зве
2 ⋅ 2 2 x − 5 ⋅ 2 x ⋅ 3 x + 3 ⋅ 3 2 x = 0 : 32 x ≠ 0 ; демо всі степені до двох основ (2 і 3),
щоб одержати однорідне рівняння.
2x x
2 2 Це рівняння розв’язується діленням
2 − 5 + 3 = 0.
3 3 x обох частин на степінь з основою 2
2 або 3 і найбільшим показником, на
Застосуємо заміну змінної = t . Одержуємо:
3 приклад на 32x . Ураховуючи, що
3
2t 2 − 5t + 3 = 0 ; t1 = 1 , t2 = . 32x ≠ 0 при всіх значеннях x, у ре
2 зультаті ділення на 32x одержуємо
У результаті оберненої заміни маємо: рівняння, рівносильне попередньому.
x x
2 2 3 Звичайно, для розв’язування заданої
= 1 або = .
3 3 2 нерівності можна було врахувати,
Звідси x = 0 або x = −1 . що 32x > 0 завжди, і після ділення
3. Позначаємо нулі функції на ОДЗ, знаходимо знак заданої нерівності на 32x та викори
f (x ) у кожному з одержаних проміжків (див. ри- 2
x
+ – +
–1 0 x
Відповідь: ( − ∞; − 1) ∪ (0; + ∞ ).
Розв’язання Коментар
– +
–2 4 x
Відповідь: x ∈( − ∞; − 2] ∪ {4} .
3) 32x+1 + 8 ⋅ 3x − 3 0 ; 6) 9x − 12 ⋅ 3x + 27 0 .
log b x
log a x = , де a > 0, a ≠ 1 , b > 0 , b ≠ 1 , x > 0
log b a
Наслідки
1
log a b = log a b = log a k b k
log b a
Пояснення й обґрунтування
1 Логарифм числа
Якщо розглянути рівність 23 = 8 , то, знаючи будь-які два числа з цієї рівності, можна
знайти третє.
корінь третього
23 = 8 числа 8 і 3 число 2 2= 38 степеня
ня x. Результат виконання цієї операції по- Зазначимо, що існують логарифми, які
значається log a b. мають власні назви.
Логарифм за основою 10 називають де-
Означення. Логарифмом додатного чис сятковим логарифмом і позначають lg.
ла b за основою a ( a > 0, a ≠ 1) називаєть- Наприклад,
ся показник степеня, до якого треба під-
log10 7 = lg 7 , lg 100 = log10 100 = 2 .
нести a, щоб одержати b.
У недалекому минулому десятковим
Наприклад, log 2 8 = 3 , оскільки логарифмам віддавали перевагу й складали
2 дуже детальні таблиці десяткових логариф-
1 1 1
23 = 8 ; log 1 = 2 , оскільки = ; мів, які використовувалися в різних обчис-
4 2 4
2 леннях. В епоху загальної комп’ютеризації
1 1
log 4 = −2, оскільки 4 −2 = .
16 16 y у = ax y
Зазначимо, що для додатних чисел b і a a > 1 у = b
у = b
(a ≠ 1) рівняння a x = b завжди має єдиний
у = ax
розв’язок, оскільки функція y = a x набу-
0 < a < 1
ває всіх значень із проміжку (0; + ∞ ) і при
a > 1 є зростаючою, а при 0 < a < 1 — спад- 0 x 0 x
ною (рис. 4.1).
Отже, кожного свого значення b > 0
а б
функція y = a x набуває тільки при одному
значенні x. Тому для будь-яких додатних Puc. 4.1
Зауваження. Інколи доводиться знаходити логарифм добутку xy і в тому випадку, коли
числа x і y від’ємні ( x < 0, y < 0). Тоді xy > 0 і log a (xy ) існує, але формулою (2) скори
статися не можна — вона обґрунтована тільки для додатних значень x і y. У випадку
xy > 0 маємо xy = x ⋅ y , і тепер x > 0 та y > 0, отже, для логарифма добутку x ⋅ y
можна скористатися формулою (2). Тому при x < 0 і y < 0 можемо записати
(
log a (xy ) = log a x ⋅ y = log a x + log a y . )
Одержана формула справедлива і при x > 0 та y > 0, оскільки в цьому випадку x = x
і y = y . Отже,
при xy > 0 log a (xy ) = log a x + log a y . (2′)
Приклад 1 Обчисліть:
1) log 5 125; 2) log 1 3.
27
Розв’язання Коментар
Ураховуючи означення ло-
1) log 5 125 = 3 , оскільки 53 = 125 ;
1 гарифма, потрібно підібра-
−
1 1 3 1 1 1 ти такий показник степеня,
2) log 1 3 = − , оскільки = = = = 3.
3 27 1
1 1 щоб при піднесенні основи
27 1 3 3 логарифма до цього степеня
27 3
27 одержати число, яке стоїть
під знаком логарифма.
27a 2
Приклад 3 Виразіть логарифм за основою 3 виразу 5
(де a > 0 і b > 0 )
b
через логарифми за основою 3 чисел a і b. (Коротко кажуть:
«прологарифмуйте заданий вираз за основою 3».)
Розв’язання Коментар
27a 2 33 a 2 Спочатку запишемо вирази в чисельнику
log 3 = log 3 =
5
b
1 і знаменнику заданого виразу як степені чи-
b5 сел і букв.
Розв’язання Коментар
ab 3
Приклад 5* Прологарифмуйте за основою 10 вираз .
c2
Розв’язання Коментар
Інколи доводиться шукати вираз, знаючи його логарифм. Таку операцію називають по-
тенціюванням.
1
2) log a x = log a b + 5 log a c − log a p ; З одержаної рівності log a x = log a M отриму-
2 ємо x = M .
1
log a x = log a b 2 + log a c5 − log a p ; (Як буде показано в § 5, значення x, що за-
1 1
довольняє рівність log a x = log a M , — єдине).
b 2 c5 b 2 c5
log a x = log a ; x= .
p p
4 1
+ log5 4
Приклад 7*
log 3 5 2
Обчисліть значення виразу 5 .
Розв’язання Коментар
4.2. Обчисліть:
1°) log 5 25; 5) log 9
1
; 9*) log7+4 3
(7 − 4 3 ) ;
27
2°) log 4 64; 6°) log 1 1; 10*) log 9−4 5
(9 + 4 5 ) .
7
1
3°) log 3 ; 7*) log 2 4 23 2 ;
9
4°) log 6 6 ; 8*) log7 5 7 4 7 ;
2) log 9 a ; 4) log 3
a;
5) (81 )
2 1
+ log 3 16 1 1
log 5 3 4 − log 9 4
2) 3 ; 4 2 + 25log125 8 49log7 2 ;
1 log 4 49
3) log 4 5 log 5 6 log 6 7 log7 32; 6) 15 log 1 5 7 ⋅ ⋅5 5
.
49
7
4.15. 1) 10 log 2
log 2
2 ; 3) 810,5log 9 7 ;
1
2+ lg16
2) 9log16 2+log3 5
; 4) 10 2 .
log 2 66 2
4.17. 1) − log 2 3 ; 2) log 2 27 − 2 log 2 3 + log 2 .
log 6 66 3
4.18*. 1) 20
1
2 log 81 5
⋅ 0,25
1
2 log 81 5
; (
2) 81 4
1
−
1
2
log 9 4
)
+ 25log125 8 49log7 2 .
x
у =
у =
1 1
у = ax
0 1 x 0 1 x
у = logax у = logax
a > 1 0 < a < 1
2. Властивості логарифмічної функції
1. Область визначення: x > 0 . D (log a x ) = (0; + ∞ )
Пояснення й обґрунтування
1 Поняття логарифмічної функції Справді,
показникова функція
та її графік f (x ) = a x при a > 1 зростає на множині R,
Означення. Логарифмічною функцією на- а при 0 < a < 1 спадає на множині R. Обла
зивається функція виду y = log a x , де a > 0, стю значень функції f (x ) = a x є проміжок
a ≠ 1. (0; + ∞ ) . Отже, як було показано в підручни
Покажемо, що ця функція є оберненою ку для 10 класу, функція f (x ) оборотна і має
до функції y = a x . обернену функцію, областю визначення
x
Нагадаємо, що для запису формули оберненої функції до-
у =
статньо з рівності y = f (x ) виразити x через y і в одержа-
1
у = ax ній формулі x = g ( y ) аргумент позначити через x, а функ-
цію — через y.
0 1 x Тоді з рівняння y = a x ( a > 0, a ≠ 1) за означенням ло-
гарифма одержуємо формулу оберненої функції x = log a y ,
у = logax у якій аргумент позначено через y, а функцію — через x.
a > 1 Змінюючи позначення на традиційні, отримуємо форму-
лу y = log a x — формулу функції, оберненої до функції
б y
y = ax .
у = ax
x
у =
Розв’язання Коментар
1) y = log 5 (3 − x ) . Оскільки вираз, що стоїть
Область визначення задається нерівністю 3 − x > 0 . Звідси під знаком логарифма, має
x < 3, тобто D ( y ) = ( − ∞; 3). бути додатним, то для зна
2) y = log 1 ( x 2 + 3) .
ходження області визначен
ня заданої функції треба
3 знайти ті значення аргумен
Область визначення задається нерівністю x 2 + 3 > 0 . Ця не
та x, при яких вираз, що
рівність виконується при всіх дійсних значеннях x. Отже,
стоїть під знаком логариф
D (y) = R . ма, буде додатним.
3) y = log7 ( x 2 − x ) .
Область визначення задається нерівністю x 2 − x > 0 . Розв’я
+ +
зуючи цю квадратну нерівність, одержуємо x < 0 або x > 1 –
0 1 x
(див. рисунок).
Отже, D ( y ) = ( − ∞; 0) ∪ (1; + ∞ ).
Коментар
Область визначення D ( y ) :функції
x > 0 y = log a x При 0 < a < 1 логарифмічна функція спадає,
D ( y) : x > 0 , отже, графік цієї функції за
така: отже, графіком функції y = log 1 x буде ло
вжди розташований праворуч від осі Oy. Він 2
перетинає вісь Ox у точці x = 1 (оскільки гарифмічна крива, точки якої при збільшен
log a 1 = 0 ). При a > 1 логарифмічна функція ні аргумента «опускаються вниз».
зростає, отже, графіком функції y = log a x Щоб уточнити поведінку графіків заданих
буде логарифмічна крива, точки якої при функцій, знайдемо координати кількох до
збільшенні аргумента «піднімаються вгору». даткових точок.
Розв’язання
y = log 2 x y
x 1 1 2 4
2
1 2
0 1 2 4 x
–1 y –1 0 1 2
y = log 1 x y
2 x 1 1 2 4
2
1
01 2 4 x
–1 y 1 0 –1 –2
–2
Розв’язання Коментар
Послідовно будуємо графіки: Складемо план послідовної побудови гра-
1) y = log 3 x фіка заданої функції за допомогою геоме-
y тричних перетворень.
1. Ми можемо побудувати графік функції
y = f (x ) = log 3 x (основа логарифма
0 1 x a = 3 > 1, отже, логарифмічна функція
зростає).
2. Потім можна побудувати графік функ-
2) y = log 3 x ції y = g (x ) = log 3 x = f x ( )
(праворуч
y ( )
від осі Oy графік функції f x залиша-
ється без зміни, і ця сама частина гра-
фіка симетрично відображується від-
–1 0 1 x носно осі Oy).
3. Після цього можна побудувати графік
заданої функції y = log 3 x − 2 = g (x − 2)
паралельним перенесенням графіка
3) y = log 3 x − 2 функції y = g (x ) уздовж осі Ox на 2 оди
y ниці вправо.
Короткий план побудови шуканого графі-
ка зручно зобразити схематично у такий
спосіб:
01 2 3 x
y = log 3 x → y = log 3 x → y = log 3 x − 2 .
Розв’язання Коментар
1) Оскільки функція y = log 3 x У кожному завданні задані вирази — це значення ло
зростаюча, то для додатних чи гарифмічної функції y = log a x у точках b і c. Викори
сел b і c з нерівності log 3 b > log 3 c стовуємо зростання або спадання відповідної функції:
одержуємо b > c . 1) при a = 3 > 1 функція y = log 3 x є зростаючою, тому
2) Оскільки функція y = log 0,3 x більшому значенню функції відповідає більше значен
спадна, то для додатних чисел b ня аргумента;
і c з нерівності log 0,3 b > log 0,3 c 2) при a = 0,3 < 1 функція y = log 0,3 x є спадною, тому
одержуємо b < c . більшому значенню функції відповідає менше значен
ня аргумента.
Розв’язання Коментар
Оскільки 6 > 1 , а з умови маємо, Числа log a 6 і 0 — це два значення функції y = log a x .
що log a 6 < 0 =(оскільки
log a 1 0 = log a 1 , то Ураховуючи задану нерівність, з’ясовуємо, якою є ця
log a 6 < log a 1), то функція y = log a x функція — зростаючою або спадною, і згадуємо, що
є спадною, отже, 0 < a < 1. вона зростає при a > 1 і спадає при 0 < a < 1.
1.
Запитання
Сформулюйте означення логарифмічної функції.
2. Як розташовані графіки функцій y = a x і y = log a x ( a > 0, a ≠ 1)
відносно прямої y = x ? Відповідь поясніть. Побудуйте зазначені
графіки для a > 1 і 0 < a < 1.
3. Користуючись графіком функції y = log a x ( a > 0, a ≠ 1), охарак
теризуйте її властивості.
4*. Обґрунтуйте властивості функції y = log a x ( a > 0, a ≠ 1).
5. Поясніть, як, ураховуючи зростання або спадання відповідної
логарифмічної функції, порівняти значення:
а) log 5 7 і log 5 3; б) log 1 7 і log 1 3.
5 5
3) y = log 2
(x2 − 1) ; 9*) y = log 3,1
x +5
;
x −3
4) y = log 5,2 (3x − x 2 ); 10*) y = log x (2x − x 2 );
5) y = log 3 (2x 2 + 1) ; 11*) y = log 2x −3 (5x − x 2 ) .
8
6) y = log π ( x 2 + x + 1);
x2
2) y = log 1 (x − 1) ; 5) y = −log 6 x ; 8*) y = log 4 ;
x
4
(
1) y = lg x 2 + 10 ; ) 2) y = log 1 2
x +9
1
; 3) y = log 0,7 sin x .
3
5.12. Знайдіть найбільше значення функції:
(
1) y = lg 1000 − x 2 ; ) 2) y = log 5 2
1
x + 25
; 3) y = log 3 cos x .
(
2) f (x ) = lg 1,251−x − 0,40961+x ;
2
) 4) f (x ) = (4 − x )(3x − 9) .
log a b = c ⇔ b = a c 0 1 x
0 1 x
зростає спадає
2. Розв’язування найпростіших логарифмічних рівнянь
Орієнтир Приклад
log 3 (x − 1) = 2.
Якщо a — число ( a > 0 і a ≠ 1), то 2
x − 1 = 3 ; x = 10 .
log a f (x ) = c ⇔ f (x ) = a c Відповідь: 10.
(використовуємо означення логарифма)
3. Використання рівнянь-наслідків
Орієнтир Приклад
g a f (x ) = llog
Рівняння виду log og a g (x ) ( a > 0 і a ≠ 1)
Орієнтир Приклад
Орієнтир Приклад
{
1. Ураховуємо ОДЗ заданого рівняння
(й уникаємо перетворень, які призво- x + 1 > 0,
ОДЗ:
дять до звуження ОДЗ). x + 3 > 0.
2. Стежимо за тим, щоб на ОДЗ кожне На цій ОДЗ задане рівняння рівносильне рівнянням
перетворення можна було викона- log 2 (x + 1) + log 2 (x + 3) = 3 ; log 2 ((x + 1) (x + 3)) = 3 ;
ти як у прямому, так і у зворотно- (x + 1) (x + 3) = 23 ; x 2 + 4x − 5 = 0 ; x1 = 1, x2 = −5 .
му напрямках зі збереженням пра- x = 1 — корінь (задовольняє умови ОДЗ);
вильності рівності. x = −5 — сторонній корінь
(не задовольняє умови ОДЗ).
Відповідь: 1.
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
Розв’язання Коментар
{
( Розв’яжемо задане рівняння за допомогою рівно
)2
ОДЗ: x − 5 > 0, Тоді
x ≠ 5,
сильних перетворень. Нагадаємо, що для цього до
2 x > 0 . x > 0.
статньо урахувати ОДЗ заданого рівняння і сте
На цій ОДЗ задане рівняння рівносиль жити за тим, щоб на ОДЗ кожне перетворення
не рівнянням можна було виконати як у прямому, так і у зво
log 2 (x − 5) − log 2 22 = 2 log 2 (2x ) ;
2 ротному напрямках зі збереженням правильності
рівності.
(x − 5)2 Зауважимо, що на ОДЗ вираз x − 5 може бути як
= log 2 (2x ) ;
2
log 2 2
(2)
2 додатним, так і від’ємним, і тому ми не маємо
права застосовувати до виразу log 2 (x − 5) форму
2
(x − 5)2
= (2x ) ;
2
(3)
лу log 2 (x − 5) = 2 log 2 (x − 5) (це приведе до втрати
2
22
Розв’язання Коментар
{
x > 0, Виконаємо рівносильні перетворення заданого рів-
ОДЗ: На ОДЗ задане рівнян- няння. Для цього знайдемо його ОДЗ ( x > 0 ,
x ≠ 1.
x ≠ 1). Оскільки до рівняння входять логарифми
ня рівносильне рівнянню з різними основами, зведемо їх до однієї основи
1 (бажано числової, інакше можна загубити корені
log 4 x + 6 = 5.
log 4 x рівняння), у даному випадку до основи 4, за фор-
1
Виконаємо заміну log 4 x = t . мулою log a b = .
log b a
6 Після зведення логарифмів до однієї основи помі-
Одержимо: t+ = 5 ; (1)
t чаємо, що в отриманому рівнянні виразом зі змін-
t 2 − 5t + 6 = 0 ; (2) ною є тільки вираз log 4 x , присутній кілька разів.
t1 = 2 , t2 = 3 . Виконаємо заміну log 4 x = t . Оскільки за обмежен-
нями ОДЗ x ≠ 1, то t ≠ 0 . Тоді одержане дробове
Виконавши обернену заміну, отри-
рівняння (1) рівносильне квадратному рівнян-
маємо:
ню (2).
log 4 x = 2 або log 4 x = 3 ;
Оскільки заміна й обернена заміна змінних є рів-
x = 42 = 16 або x = 43 = 64 носильними перетвореннями на ОДЗ, то для одер-
(обидва корені входять до ОДЗ). жаних розв’язків достатньо перевірити, чи вхо-
дять вони до ОДЗ.
Відповідь: 16; 64.
Виконаємо заміну lg x = t . обидві частини за основою 10 (на ОДЗ обидві частини за-
Одержимо: даного рівняння додатні).
Оскільки функція y = lg t зростаюча, то кожного свого
(t − 2) t = 3; t 2 − 2t − 3 = 0 ; значення вона набуває тільки при одному значенні аргу-
t1 = −1 , t2 = 3 . мента. Тоді якщо виконується рівність (1), то виконуєть-
ся й рівність (2), і навпаки: якщо виконується рів-
Виконавши обернену заміну,
ність (2), то виконується й рівність (1). Отже, рівнян-
отримаємо:
ня (1) і (2) рівносильні на ОДЗ. При x > 0 застосування
lg x = −1 або lg x = 3.
формули lg x α = α lg x є рівносильним перетворенням,
Звідси
отже, рівняння (2) і (3) теж рівносильні.
x = 10 −1 = 0,1 або x = 103 = 1000. Обґрунтування рівносильності подальших перетворень
Відповідь: 0,1; 1000. повністю збігається з аналогічним обґрунтуванням у по-
передньому прикладі.
Розв’язання Коментар
x 2− x Якщо розглянути задане рівняння як най-
3 −8=3 ; (1)
простіше логарифмічне, то можна ствер-
32 джувати, що за означенням логарифма
3x − 8 = .
3x воно рівносильне рівнянню 3x − 8 = 32−x .
Виконаємо заміну 3x = t . Як уже було зазначено раніше, ОДЗ за-
Одержимо: t−8=
9
; (2) даного рівняння 3x − 8 > 0 для всіх коре-
t нів рівняння (1) ураховується автоматич-
t 2 − 8t − 9 = 0 ; (3) но, оскільки 32−x > 0 завжди. Далі роз
t1 = 9 , t2 = −1. в’язуємо рівняння (1) за схемою, наведе-
ною в табл. 4 для показникових рівнянь.
Виконавши обернену заміну, отримаємо:
Оскільки t = 3x > 0 , то t ≠ 0 , і тому рів-
3x = 9 , тоді x = 2 , або 3x = −1 — коренів немає. няння (2) рівносильне рівнянню (3).
Відповідь: 2.
log x + log 2 y = 2,
Приклад 6 Розв’яжіть систему рівнянь 2
log 3 ( y − x ) = 1.
Розв’язання Коментар
log 2 (xy ) = 2, Як і логарифмічні рівняння, системи лога-
рифмічних рівнянь можна розв’язувати і за
log 3 (y − x ) = 1. допомогою систем-наслідків (кожний розв’я
За означенням логарифма маємо: зок першої системи є розв’язком другої), і за
xy = 22, допомогою рівносильних перетворень си
стем (усі розв’язки кожної з них є розв’язка
y − x = 3.
Із другого рівняння останньої системи одер- ми іншої).
жуємо y = x + 3 і підставляємо його в перше Крім того, для розв’язування систем лога-
рівняння: рифмічних рівнянь можна використовувати
x (x + 3) = 4; x 2 + 3x − 4 = 0 ; ті самі методи, що й для розв’язування ін-
ших видів систем (метод алгебраїчного дода-
x1 = 1, x2 = −4 . вання, підстановка деякого виразу з одного
Тоді y1 = 4 , y2 = −1. рівняння в інші, заміна змінних).
{
дана система складається з правильних рів-
x = 1,
— розв’язок заданої системи рівнянь; ностей, кожна наступна система також буде
y=4
містити правильні рівності. Для систем рів-
{x = −4,
y = −1
— сторонній розв’язок (оскільки
під знаком логарифма одержуємо
нянь, як і для рівнянь, при використанні
систем-наслідків обов’язково необхідно вико-
від’ємні числа). нати перевірку одержаних розв’язків під-
Відповідь: (1; 4) . становкою в початкову систему.
log y x + log x y = 2,
Приклад 7 Розв’яжіть систему рівнянь 2
x − y = 20.
Розв’язання Коментар
x > 0, Розв’яжемо задану систему за допомогою рівно-
x ≠ 1, сильних перетворень. Для цього достатньо ураху-
ОДЗ:
y > 0, вати її ОДЗ і гарантувати, що на кожному кроці
y ≠ 1. було виконано саме рівносильні перетворення
Тоді з першого рівняння маємо: рівняння або всієї системи. У першому рівнянні
1 системи всі логарифми зведемо до однієї осно-
+ log x y = 2 . 1
log x y ви x (на ОДЗ x > 0 , x ≠ 1): log y x = . На
log x y
Виконаємо заміну t = log x y .
1 ОДЗ y ≠ 1, отже, log x y ≠ 0 . Тоді після заміни
Одержимо: + t = 2 ; t 2 − 2t + 1 = 0; t = 1 . t = log x y маємо t ≠ 0 , і тому перехід у розв’язанні
t
Виконавши обернену заміну, отримаємо: від дробового рівняння до квадратного є рівно-
log x y = 1 , тобто y = x . сильним.
Тоді з другого рівняння системи маємо: Оскільки заміна (разом з оберненою заміною)
x 2 − x − 20 = 0; x1 = −4 (не входить до є рівносильним перетворенням, то, замінюючи
перше рівняння системи рівносильним йому (на
{
ОДЗ), x2 = 5 (входить до ОДЗ).
x = 5, ОДЗ) рівнянням y = x , одержуємо систему, рівно-
Отже, розв’язок заданої системи:
y = 5.
Відповідь: (5; 5) .
сильну заданій (на її ОДЗ).
2) log7 (6 + 7 ) = 1 − x;
−x
4) log (3 − 3 − 63) = x . 3
2x x
2) log 2 (4 ⋅ 3 − 6) − log (9 − 6) = 1;
x
2
x
( )
3) log 3 −x 2 − 8x − 14 ⋅ log x2 +4x+4 9 = 1;
4) 2 log 3x 3 = log 2x 3 .
x
6.1.16. 1) log 4 log 2 = − log 4 (log 4 x ) ;
2
2
2) log 3 x log 9 x log 27 x log 81 x = ;
3
( )(
3) 2x 2 − 5x + 2 log 2x (18x ) + 1 = 0 ; )
4) ( x )
2 4
− 7x + 6 log x x 2 + 2 = 0 .
9
6
0 1 x
01 x
зростає спадає
2. Рівносильні перетворення найпростіших логарифмічних нерівностей
a >1 0 < a <1
{
2x + 3 > 0,
Схема методу інтервалів x > 0,
1. ОДЗ: x > 0, тобто
1. Знайти ОДЗ нерівності.
x ≠ 1, x ≠ 1.
2. Знайти нулі функції f (x ).
3. Позначити нулі функції на 2. Нулі функції: f (x ) = 0; log x (2x + 3) − 2 = 0 ; log x (2x + 3) = 2.
ОДЗ і знайти знак f (x ) у кож- На ОДЗ це рівняння рівносильне рівнянню 2x + 3 = x 2
ному з проміжків, на які ОДЗ (яке одержуємо за означенням логарифма). Тоді
розбивається нулями. x 2 − 2x − 3 = 0 ; x1 = −1, x2 = 3 .
4. Записати відповідь, урахову- До ОДЗ входить тільки x = 3 , отже, f (x ) має єдиний
ючи знак нерівності. нуль x = 3 .
3. Позначаємо нулі функції на ОДЗ, знаходимо знак f (x )
у кожному з проміжків, на які розбивається ОДЗ (див.
рисунок), і записуємо множину розв’язків нерівності
f (x ) < 0 .
– + –
0 1 3 x
Пояснення й обґрунтування
1 Розв’язування найпростіших Для розв’язування такої нерівності
логарифмічних нерівностей можна використати рівносильні перетво-
рення.
Найпростішими логарифмічними не
Розв’язуючи нерівність у такий спосіб,
рівностями зазвичай вважають нерівності
f (x ) > 0,
виду необхідно врахувати її ОДЗ: і роз-
g (x ) > 0
log a f (x ) > log a g (x ) (де a > 0 і a ≠ 1). (1) глянути два випадки — основа логарифма
більша за 1 або основа менша від 1 (але біль- сильних перетворень необхідно врахувати
ша за 0). її ОДЗ, а при переході від значень функції
І. Якщо a > 1, логарифмічна функція до значень аргумента (тобто до виразів,
y = log a t зростає на всій області визначен- які стоять під знаком логарифма) ураху
ня (тобто при t > 0 ), і тому більшому зна- вати значення a:
ченню функції відповідає більше значення ● якщо a > 1, знак нерівності не зміню
аргумента. Отже, переходячи в нерівно- ється;
сті (1) від значень функції до значень аргу- ● якщо 0 < a < 1, знак нерівності зміню
мента (у даному випадку переходячи до ви- ється на протилежний.
разів, які стоять під знаком логарифма), ми
повинні залишити знак нерівності, тобто Приклади використання цих орієнти-
рів наведено в табл. 9.
f (x ) > g (x ). (2)
Ураховуючи, що на ОДЗ указаний пе-
рехід можна виконати й у зворотному на Зауваження. Системи нерівностей, які
прямку (більшому додатному значенню ар- одержано для випадків (І) і (ІІ), мож-
гумента відповідає більше значення функ- на дещо спростити. Наприклад, якщо
ції), одержуємо, що на ОДЗ нерівність (1) в системі, отриманій для випадку (І),
рівносильна нерівності (2). Коротко це мож- виконуються нерівність (2) f (x ) > g (x )
на записати так: і нерівність (4) g (x ) > 0, то з цих нерівно-
якщо a > 1, то стей випливає, що f (x ) > 0. Отже, нерів-
f ( x ) > g ( x ), (2) ність (3) цієї системи автоматично вико-
log a f (x ) > log a g (x ) ⇔ f (x ) > 0, (3) нується, коли виконуються нерівності (2)
g (x ) > 0. (4 ) і (4), тому її можна не записувати до цієї
ІІ. Якщо 0 < a < 1, логарифмічна функ- системи (див. п. 2 табл. 9).
ція y = log a t спадає на всій області визна- Аналогічно обґрунтовують, що в си
чення (тобто при t > 0 ), і тому більшому стемі, отриманій для випадку ІІ, нерів-
значенню функції відповідає менше зна- ність (4) є наслідком нерівностей (3) і (5),
чення аргумента. Отже, переходячи в не- її теж можна не записувати до системи.
рівності (1) від значень функції до значень
аргумента, ми повинні змінити знак нерів-
ності на протилежний, тобто Розв’яжемо нерівність
log 5 ( x 2 − 2x ) > log 5 3 .
f (x ) < g (x ). (5)
Ураховуючи, що на ОДЗ указаний пере- log 5 ( x 2 − 2x ) > log 5 3 ⇔ x 2 − 2x > 3.
хід можна виконати й у зворотному напрям- (ОДЗ заданої нерівності x 2 − 2x > 0 вра-
ку (меншому додатному значенню аргумен- ховано автоматично, оскільки якщо вико-
та відповідає більше значення функції), нується нерівність x 2 − 2x > 3, то викону-
одержуємо, що при 0 < a < 1 нерівність (1) ється і нерівність x 2 − 2x > 0 .)
на її ОДЗ рівносильна нерівності (5). Корот-
Розв’язуємо нерівність x 2 − 2x > 3. Тоді
ко це записуємо так:
якщо 0 < a < 1, то x 2 − 2x − 3 > 0, отже (рис. 6.2.1), x < −1 або
x > 3 — множина розв’язків заданої нерів-
f ( x ) < g ( x ), (5) ності. Звичайно, її можна записати і так:
log a f (x ) > log a g (x ) ⇔ f (x ) > 0, (3)
g (x ) > 0. (4 )
( − ∞; − 1) ∪ (3; + ∞ ).
Підсумовуючи одержані результати, + +
зазначимо, що для розв’язування нерівно –1 – 3 x
сті log a f (x ) > log a g (x ) за допомогою рівно Puc. 6.2.1
Коментар
Розв’яжемо задану нерівність за допо- і у зворотному напрямках. Отже, виконую-
могою рівносильних перетворень. Як і під чи перетворення нерівності за цією форму-
час розв’язування рівнянь, для цього до- лою, одержимо нерівність, рівносильну за-
статньо урахувати ОДЗ заданої нерівно- даній (на її ОДЗ).
сті й стежити за тим, щоб на ОДЗ кож- Щоб скористатися властивостями ло-
не перетворення можна було виконати як гарифмічної функції, запишемо чис-
у прямому, так і у зворотному напрямках ло –1 як значення логарифмічної функції:
−1 = log 0,2 (0,2) (зрозуміло, що і цю фор-
зі збереженням правильності нерівності. −1
Оскільки на ОДЗ вирази, що стоять під зна- мулу можна використовувати як у прямо-
ком логарифмів, є додатними, то формулу му, так і у зворотному напрямках) і врахує-
log a b + log a c = log a (bc) для додатних b і c −1 −1
2 1
можна використовувати як у прямому, так мо, що 0,2 −1 = = = 5.
10 5
Розв’язання
ОДЗ: { x − 1 > 0,
x + 3 > 0.
Тоді x > 1.
Множина розв’язків останньої нерівно-
сті така (рис. 6.2.2): −4 x 2 .
На цій ОДЗ задана нерівність рівно- + +
сильна нерівності –4 – 2 x
log 0,2 ((x − 1) (x + 3)) log 0,2 (0,2) .
−1
Puc. 6.2.2
Функція y = log 0,2 t є спадною, отже,
(x − 1) (x + 3) (0,2) −1 . Ураховуючи ОДЗ, одержуємо: 1 < x 2 .
Одержуємо: x 2 + 2x − 3 5 ; x 2 + 2x − 8 0 . Відповідь: (1; 2].
x −1
Приклад 2* Розв’яжіть нерівність log 1 log 2
2−x
> −1 .
3
Розв’язання Коментар
−1 ОДЗ заданої нерівності запишемо у вигляді
1
x −1
> log 1 .
log 1 log 2 (1) системи нерівностей
2−x 3
3 3 x −1
Ураховуючи ОДЗ заданої нерівності й те, що log 2 2 − x > 0, (6)
функція y = log 1 t є спадною, одержуємо
x −1
> 0. (7)
3
−1 2−x
x −1 1
0 < log 2 < , (2) Виконуючи рівносильні перетворення,
2−x 3 пам’ятаємо, що головне — не записати ОДЗ,
x −1 а врахувати її в процесі розв’язування. При
тобто 0 < log 2 < 3,
2−x переході від нерівності (1) до нерівності (2)
x −1 у записі залишається лише один логаріфмич
або log 2 1 < log 2 < log 2 23 . x −1
2−x ний вираз log 2 , для якого ОДЗ:
Ураховуючи, що функція y = log 2 t є зростаю x −1 2−x
чою, одержуємо > 0 . Отже, при такому переході обме
2−x
x −1 ження (7) буде неявно враховане, і тому до
1< < 23 . (3)
2−x статньо врахувати тільки обмеження (6) (що
Ця нерівність рівносильна системі нерівностей й зроблено в лівій частині нерівності (2)).
Щоб використати властивості відповідних
x −1
2 − x > 1, логарифмічних функцій, записуємо необхід
x −1 яка, у свою чергу, рівносильна си ні числа як значення логарифмічної функції:
< 8, стемі нерівностей −1
2−x 1
2x − 3 спочатку − 1 = log (і враховуємо, що
1 3
2−x > 0, (4) −1 3
= 3 ), а потім 0 = log 2 1 і 3 = log 2 23 .
1
9x − 17
< 0. (5) 3
2−x При переході від нерівності (2) до нерівно
Розв’язуємо нерівності (4) і (5) методом інтер x −1
сті (3) одержуємо, що > 1, отже,
валів і знаходимо їх спільні розв’язки 2−x
(рис. 6.2.3): і в цьому випадку нерівність (7) урахована
● для нерівності (4) ОДЗ: x ≠ 2 ; автоматично. Для знаходження спільних
3 2x − 3 розв’язків нерівностей (4) і (5) зручно їх
x= — нуль функції f (x ) = ; розв’язання методом інтервалів розмістити
2 2−x
● для нерівності (5) ОДЗ: x ≠ 2 ; одне над одним так, щоб однаково позна
чені точки були розташовані одна над од
17 9x − 17
x= — нуль функції g (x ) = . ною. Тоді за рис. 6.2.3 відразу визначимо
9 2−x спільні розв’язки системи нерівностей.
– + –
3 2 x
2
– + –
17 2 x
3 17 9
Відповідь: ; .
2 9 Puc. 6.2.3
f ( x ) < g ( x ),
2) якщо 0 < a < 1, то log a f (x ) > log a g (x ) ⇔ f (x ) > 0,
g (x ) > 0.
3. Поясніть на прикладі використання методу інтервалів для
розв’язування логарифмічних нерівностей.
6.2.3°. 1) lg (2x − 1) > lg (x + 2) ; 3) log 0,2 x < log 0,2 (3x − 6);
2) log 1 (3x + 1) > log 1 (x + 3); 4) log 4 (2x − 1) log 4 (x + 3).
3 3
(
2) log 2y 3x 2 + y 2 = 2; ) 4) log 0,3 ( x + x 2 ) log 0,3 (x + y ).
(
6.2.9. 1) log x−3 x 2 − 4x + 3 < 0; ) (
3) log x −2 1 − 5x 3 + x5 < 0; )
3x − 11
2) log x < 0 ; 4) log x x + 12 > 1.
2x − 1
6.2.10. 1) log 2x−1 3 < 0 ; 3) log 4x2 +1 65 > 1;
x −3
2) log 9x2 +1 37 > 1; 4) log log 4 x 3 1.
1 1
6.2.11*. 1) log 0,5 (x + 1) > log 2 (2 − x ); 3) ;
log 3 (5 − 2x )
2
3 + log 1 (5 − 2x )
3
lg 2 x + 2 lg x − 6
2) log 49 ( x + 3) − log7 ( x + 2) < 0 ; 4) < 1.
lg x
(
6.2.12*. 1) log 3 3x − 8 2 − x ; ) (
3) log 3 22x −1 − 3 ⋅ 2x −1 + 1 < 1; )
2) log 1 (6 x +1
)
− 36 x − 2 ; 4) lg 6 + x lg 5 x + lg 2x + 1 . ( )
5
1
4 x −4 x −1
6.2.13. 1) > 0 ; 3) 0;
x −2 log 3 x 2 − 1
2
log 2 x
(
log 1 x 2 + 2 )
2) 0 ; 4) 4
0.
x2 − 2 2
x + 6x + 5
log 2 ( x + 1)
(
2) y = log 1 x 2 − 5x + 7 ; ) 4) y =
x −1
.
3
x2 − x − 1
6.2.16*. 1) log 1
−2x
(1 − 16x ) > 0 ;
2
3) log x+1
x+2
> 0;
3
2) log 1
−3x
(1 − 25x ) > 0; 2
4) log x
4x − 14
2x − 15
> −2.
4
Пояснення й обґрунтування
Щоб обґрунтувати формули похідних рифмічною тотожністю маємо e ln x = x . Ця
показникової та логарифмічної функцій, рівність означає, що за умови x > 0 функ-
використаємо без доведення властивість
ції y = e ln x і y = x збігаються (це одна і та
функції y = e x (вона доводиться в курсі ви-
сама функція, задана на множині R+ ),
щої математики*): похідна функції y = e x а отже, збігаються їхні похідні. Використо-
дорівнює цій самій функції y = e x , тобто вуючи для лівої частини рівності правило
знаходження похідної складеної функції,
( e x )′ = e x . одержуємо:
( )
Якщо n — довільне неціле число, то
1 ′ 1 1−n n −1
функція( x ) = xозначена
n y = ′x n
n
1
= x тільки
n
−1 1
= при
1 n 1−n
x n x= > 0. x
1 1
= n =
1
. (2)
n
Тоді за основною логарифмічною тотожні n n n x n x n−1
n
n
стю x n = e ln x = e n ln x . За правилом обчислен- Якщо n — непарне число, то ОДЗ пра-
ня похідної складеної функції одержуємо вої частини формули (1): x ≠ 0. При x > 0
(x n )′ = (e n ln x )′ = e n ln x (n ln x )′ = x nn (ln x )′ = xзалишається
n 1
n = nx n −1 справедливою рівність (2),
приxx < 0 врахуємо, що n x = − n −x і −x > 0,
n ln x )′ 1
e =e n ln x (
n ln x )′ = x n (ln x )′ = x n = nx .
n n n −1 а також те, що при непарному n число 1 − n
x 1−n
(x n )′ = nx n−1 буде парним (тому ( −1) = 1).
Отже, надалі формулою
можна користуватися при будь-яких дій- Тоді
сних значеннях n (нагадаємо, що в цьому
випадку її можна використовувати тіль-
ки при тих значеннях x, при яких визначе-
1 ′
(
1
)
( n x )′ = ( − n − x )′ = − ( − x ) n = − 1 ( − x ) n − 1 ( − x )′ =
n
1 ′
( 1
) 1−n
( x ) = (−n −x )′ = − (−x) n = − 1 (−x) n −1 (−x)′ = 1 (−x) n = 1 n (−x)1−n =
на її права частина). n ′
Спираючись на одержаний результат, n n n
обґрунтуємо також формулу
1 1
= n x1−n =
(n x )′ = 1 (n ∈N ), (1) n n n −1
n x
.
n x n −1
n
яку можна використовувати при тих зна- Отже, для непарного n при всіх x ≠ 0
ченнях x, при яких визначена її права ча формула (1) теж виконується.
стина. В останньому випадку такі громіздкі пе-
Якщо n — парне число, то ОДЗ пра- ретворення довелося виконувати через те,
вої частини формули (1): x > 0. Але за цієї 1
умови що при x < 0 вираз x n не означений, а ви-
( )
1 ′ 1 1−n n −1 1
(n x )′ = x n = 1 x n − 1 = 1 x n = 1 n x1−n = 1 n 1 раз= (−nx1)nn−1існує, оскільки −x > 0 при x < 0.
n n n n x n x
Розв’язання Коментар
(
1) f ′ (x ) = sin 2 x + e 2
x
)′ = (sin x)′ + (e )′ =
2
x
2
Послідовно визначаємо, від якого ви-
разу береться похідна (орієнтуючись
на результат останньої дії).
x′
x
= 2 sin x (sin x )′ + e 2 = У завданні 1 спочатку знаходимо по-
2
x x хідну суми: (u + v )′ = u′ + v ′ . Потім для
1 1 кожного з доданків використовуємо
= 2 sin x cos x + e2 = sin 2x + e2.
2 2 формулу похідної складеної функції:
знаходимо похідні u 2 та e u і множи-
мо на u′ .
Розв’язання Коментар
Коментар
Розв’язання
ln x
Дослідимо функцію y =
1)
.
x x (0; e) e (e; + ∞ )
1. Область визначення: x > 0 , тобто
D ( y ) = (0; + ∞ ). y ′ (x ) + 0 –
2. Функція ні парна, ні непарна, оскільки її
1
область визначення не симетрична віднос-
y (x )
e
но точки 0.
3. Точки перетину графіка з осями координат: max
● графік не перетинає вісь Oy ( x ≠ 0) ;
6. З
находимо ще декілька точок графіка
ln x
● на осі Ox y = 0 , тобто = 0, тоді при функції.
x
x > 0 одержуємо: ln x = 0 ; x = 1 — абс 1
x ≈ 0,4 e 2 ≈ 7,4 e 3 ≈ 20,1
циса точки перетину графіка з віссю Ox. e
1
x − 1 ⋅ ln x
ln x ′ (ln x )′ x − x ′ ln x x 1 − ln x
4. Похідна і критичні точки: y′ = = = = 2 2≈ 0,3 3
x x 2 y ( x ) − e
x ≈
2 −2,7
2x
≈ 0,1
1 e e3
x − 1 ⋅ ln x
ln x ′ (ln x )′ x − x ′ ln x x 1 − ln x
y′ = = = = . 7. За результатами дослідження будуємо
x x 2
x 2
x2 ln x
Похідна існує на всій області визначення графік функції y = (рис. 7.2).
x
функції f (x ) (тобто при x > 0 ), отже,
функція неперервна на всій області ви- 2) І спосіб
значення. Область допустимих значень рівняння
Знаходимо критичні точки: y′ = 0 , тобто ln x = ax задається нерівністю x > 0 . Але
1 − ln x тоді x ≠ 0 і задане рівняння на його ОДЗ рів-
= 0. Звідси при x > 0 одержуємо
x2 носильне рівнянню
ln x
= a.
ln x = 1 , отже, x = e — критична точка. x
5. Позначаємо критичні точки на області ви- Розв’яжемо останнє рівняння графічно. Для
значення функції і знаходимо знак y′ (x ) ln x
у кожному з одержаних проміжків цього побудуємо графіки функцій y =
x
(рис. 7.1). (див. завдання 1) та y = a (рис. 7.3).
+ – ln x
Як бачимо, рівняння = a має єдиний
0 e x x
1
Puc. 7.1 корінь тільки при a 0 та при a = (при
1 e
Складаємо таблицю, у якій позначаємо 0<a< рівняння має два корені, а при
проміжки зростання і спадання та екстре- e
1
муми функції. a> рівняння не має коренів).
e
Отже, найбільше значення параметра a, при ти в першій чверті вище дотичної (пряма 4
якому рівняння ln x = ax має єдиний ко на рис. 7.4), тоді рівняння (1) не буде мати
1 коренів.
рінь, — це a = .
e З’ясуємо, коли пряма y = ax буде дотичною
до графіка функції y = f (x ) = ln x . Нехай точ
ІІ спосіб
ка дотику M має абсцису x0 . Ураховуючи
Розглянемо графічну ілюстрацію (рис. 7.4)
геометричний зміст похідної, одержуємо, що
розв’язування заданого рівняння
f ′ ( x0 ) = a (значення похідної в точці x0 до
ln x = ax . (1) рівнює кутовому коефіцієнту дотичної, про
Функція y = ln x зростаюча і набуває всіх 1
значень від − ∞ до +∞ . веденої через точку M). Оскільки f ′ (x ) = ,
x
Графіком функції y = ax є пряма, яка про 1
ходить через початок координат. то f ′ ( x0 ) = . Тоді з рівності f ′ ( x0 ) = a
x0
При a < 0 пряма y = ax перетинає графік
1 1 1
функції y = ln x тільки в одній точці (пря маємо = a . Звідси x0 = . Тоді y0 = ln .
ма 1 на рис. 7.4). Отже, рівняння (1) має єди x0 a a
ний корінь (дійсно, функція y = ln x зроста До того ж, оскільки точка дотику M лежить
юча, а функція y = ax — спадна, і тому рів і на дотичній y = ax , то її координати задо
няння (1) може мати тільки один корінь). вольняють рівняння дотичної. Одержуємо
При a = 0 рівняння (1) має вигляд ln x = 0 1 1 1 1 1
ln = a⋅ , звідси ln = 1. Тоді = e, a = .
і теж має єдиний корінь (x = 1) . a a a a e
При a > 0 пряма y = ax може дотикатися до Отже, задане рівняння матиме єдиний ко
графіка функції y = ln x (пряма 2 на 1
рис. 7.4). Тоді рівняння (1) буде мати єди рінь тільки при a0 і при a = . Тоді най
e
ний корінь. Пряма y = ax може проходити більше значення параметра a, при якому
в першій чверті нижче дотичної (пряма 3 на рівняння ln x = ax має єдиний корінь, — це
рис. 7.4). Тоді рівняння (1) буде мати два 1
корені. Також пряма y = ax може проходи a= .
e
У процесі доведення числових нерівностей або порівняння двох чисел часто буває зруч-
ним перейти до більш загальної функціональної нерівності.
Коментар
Щоб визначити план розв’язування, можна Функція y = ln t зростаюча, тому після лога-
міркувати так. Ми не знаємо, яке із заданих рифмування обох частин за основою e знак
чисел більше: π e або e π , тому для аналізу нерівності не зміниться і ми одержимо не-
поставимо між ними « ∨ » — знак нерівності, рівність ln ( π e ) ∨ ln ( e π ) , тобто нерівність
напрямлений гострим кінцем униз. Це свід- e ln π ∨ π ln e . Оскільки eπ > 0 , то після ділен-
чить про те, що ми не знаємо, у який бік ня обох частин останньої нерівності на eπ
його треба направити. Будемо виконувати знак нерівності не зміниться і ми одержимо
перетворення нерівності доти, поки не ln π ln e
з’ясуємо, яке число більше. Потім знак « ∨ » нерівність ∨ . Помічаємо, що в лівій
π e
замінимо відповідним знаком нерівності
(«>» або «<»), який і запишемо в розв’язанні. і правій частинах останньої нерівності сто-
(У процесі аналізу, якщо на якомусь кроці ять значення однієї й тієї самої функції
перетворень потрібно поміняти знак нерівно- ln x
f (x ) = . Дослідимо цю функцію за допо-
сті, знак « ∨ » змінюють на знак « ∧ », а в за- x
писі розв’язання у відповідному місці змі-
могою похідної на зростання і спадання.
нюють знак нерівності.) Під час аналізу за-
Далі, ураховуючи, що π > e , порівняємо
пис типу π e ∨ e π теж будемо називати нерів- одержані вирази, а потім і задані вирази
ністю (але, звичайно, не в розв’язанні). (виконуючи всі ті самі перетворення, що
Розглянемо нерівність π e ∨ e π . Це нерівність й у процесі аналізу, тільки у зворотному по-
із додатними членами ( π > 0 і e > 0), отже, рядку).
обидві її частини можна прологарифмувати.
Розв’язання
ln x
Розглянемо функцію f (x ) = . Її об- Знак f ′(x) + –
x
ласть визначення x > 0. Похідна Поведінка f(x) 0 e p x
max
1 − ln x
f ′ (x ) = існує на всій області визна-
x2 1 − ln x
чення. З’ясуємо, коли f ′ (x ) = 0 : = 0, Puc. 7.6
x2
на області визначення одержуємо рівносиль- Оскільки π > e, то f ( π ) < f (e ) , тобто
не рівняння ln x = 1 , отже, x = e — критич- ln π ln e
на точка. Позначаємо критичну точку на об- < . Домноживши обидві частини цієї
π e
ласті визначення функції f (x ), знаходимо
нерівності на додатне число πe (знак нерів-
знаки похідної і визначаємо поведінку функ-
ції в кожному з одержаних проміжків ності не змінюється), одержуємо нерівність
(рис. 7.6). e ln π < π ln e . Тоді ln ( π e ) < ln ( e π ) . Оскільки
Отже, в інтервалі ( e; + ∞ ) функція f (x ) спа- функція y = ln t зростаюча (e > 1), то π e < e π .
дає, а її неперервність на всій області визна-
чення свідчить про те, що вона спадає на Відповідь: π e < e π .
проміжку [ e; + ∞ ) .
Коментар
Якщо спробувати застосувати до заданого Послідовно підставляючи значення x = 0 ,
рівняння схему розв’язування показникових x = 1, x = 2 , x = 3 , з’ясовуємо, що f (0) = 0 ,
рівнянь (див. табл. 4), то зможемо реалізу- f (1) = 0, f (3) = 0 , тобто рівняння f (x ) = 0
вати тільки перший її пункт — позбутися має три корені. Щоб довести, що інших ко-
числових доданків у показниках степенів.
ренів немає, достатньо довести, що функ-
А от звести всі степені до однієї основи (зі
ція f (x ) має не більше трьох проміжків
зручними показниками) або до двох основ так,
щоб одержати однорідне рівняння, або пере зростання або спадання. Ураховуючи ж не-
нести всі члени в один бік і розкласти одер перервність f (x ) на всій числовій прямій,
жаний вираз на множники — не зможемо. достатньо довести, що в неї не більше двох
Спробуємо застосувати властивості відповід- критичних точок, тобто рівняння f ′ (x ) = 0
них функцій. Але і при такому підході (див., має не більше двох коренів. Розглядаючи те-
наприклад, § 4 підручника для 10 класу або пер рівняння f ′ (x ) = 0 , після його перетво-
§ 8 цього підручника) ми не зможемо вико- рення можемо провести аналогічні мірку-
ристати скінченність ОДЗ (вона нескінченна) вання, але вже для двох коренів (як це було
та оцінку лівої і правої частин рівняння зроблено в прикладі 2 до п. 36.1 в інтернет-
(вони обидві лежать у межах від 0 до + ∞ ).
підтримці до підручника 10 класу.)
Якщо сподіватися на можливість викори
Виконуючи перетворення рівняння f ′ (x ) = 0 ,
стання монотонності функції, то й тут ми не
можемо застосувати теореми про корені урахуємо, що всі його члени мають однако-
(в обох частинах заданого рівняння стоять вий степінь — x (тобто воно є однорідним
зростаючі функції). відносно трьох функцій від змінної x),
Тоді спробуємо підібрати корені цього рів- а саме: 2x , 3x , 4 x . Поділивши обидві ча
няння й довести, що інших коренів рівняння стини рівняння f ′ (x ) = 0 на степінь з осно-
не має (зручно попередньо звести рівняння вою 2, 3 або 4, зменшимо кількість виразів
до виду f (x ) = 0 ). зі змінною на один.
Розв’язання
1.
Запитання
Запишіть формули знаходження похідних:
а) показникової і логарифмічної функцій;
б) функції n x .
* 2 ln 4 = ln 42 = ln 24 = 4 ln 2 .
x
;
e
Перевірте правильність побудови графіка за допомогою ком
п’ютерної програми.
2) ( 2) 3
і ( 3) 2
;
7.28*. Знайдіть усі значення a, при яких функція f (x ) = a8 x − (3a − 2) 4 x + 3 (3a − 2)2x
f (x ) = a8 x − (3a − 2) 4 x + 3 (3a − 2)2x не має екстремумів.
Таблиця 11
Орієнтир Приклад
1. Скінченна ОДЗ
x −1
Якщо область допустимих 2 + 3x = 41− 2−2x
.
значень (ОДЗ) рівняння (не-
рівності або системи) скла-
дається зі скінченного числа
ОДЗ: {x − 1 0,
2 − 2x 0.
Тоді {x 1,
x 1.
Отже, ОДЗ: x = 1.
f (x ) = a, 2
2x = cos
x
f (x ) = g (x ) ⇔ ( ) .
g x = a. 2
Оцінимо значення лівої і правої частин заданого рівняння:
f (x ) a
● якщо f (x ) = 2 , то f (x ) 1 (оскільки x 0 );
2
x 2
g (x ) a
x
● якщо g (x ) = cos , то −1 g (x ) 1.
2
Якщо потрібно розв’язати
Отже, f (x ) 1, g (x ) 1. Тоді задане рівняння рівносильне
рівняння виду f (x ) = g (x ) ,
системі рівнянь
і f (x ) a , g (x ) a , то рів-
2x2 = 1,
ність між лівою і правою час-
тинами можлива тоді й тільки x
cos 2 = 1.
тоді, коли f (x ) і g (x ) одно-
часно дорівнюють a. Із першого рівняння одержуємо x 2 = 0 , тобто x = 0 , що за-
довольняє друге рівняння.
Відповідь: 0.
у = a a Приклад
7 − x ± (x + 1)
Тоді t1, 2 = , тобто
2
t1 = 4 , t2 = 3 − x .
Виконавши обернену заміну, отримаємо: 2x = 4 (звідси
x = 2 ) або 2x = 3 − x . Останнє рівняння має єдиний корінь
x = 1, оскільки функція f (x ) = 2x зростає, а функція
g (x ) = 3 − x спадає (при всіх x ∈R ).
Відповідь: 1; 2.
( ) ( )
5. Основні способи розв’язування рівняння ( f ( x )) g x = ( f ( x )) ϕ x
Орієнтир* Приклад
І. f (x ) > 0
(x+1)
Якщо можливо, використо- 1. x log x = x 2 − 1.
вуємо основну логарифмічну x log x
(x+1)
= x2 − 1 ⇔
тотожність у вигляді
x > 0, x > 0, x > 0,
a log a N = N
⇔ x ≠ 1, ⇔ x ≠ 1, ⇔
⇔ x ≠ 1, ⇔
( a > 0, a ≠ 1 , N > 0 ) x + 1 = x 2 − 1 x 2 − x − 2 = 0 x1 = −1 або x2 = 2
⇔ x = 2.
Відповідь: 2.
2. x 2 lg x+1 = 100x .
Якщо можливо, логарифму-
ємо обидві частини рівнян- На ОДЗ (x > 0) обидві частини рівняння додатні, тому
ня за числовою основою або після логарифмування за основою 10 одержуємо рівняння,
подаємо всі степені як степе- рівносильне заданому:
ні з однією й тією самою чис-
ловою основою за формулою lg ( x 2lg x+1 ) = lg (100x ) .
( )
U (x ) = a log a U x Звідси (2 lg x + 1) lg x = lg 100 + lg x .
( a > 0, a ≠ 1 , U (x ) > 0 ) Виконаємо заміну: lg x = t .
Одержимо: (2t + 1) t = 2 + t ; t 2 = 1; t1 = 1 , t2 = −1. Виконавши
обернену заміну, отримаємо: lg x = 1 або lg x = −1, тобто
x1 = 10 , x2 = 0,1 (обидва корені входять до ОДЗ).
Відповідь: 10; 0,1.
3. x 2x+4 = x 20 .
Два степені з однаковими ос
g (x ) ϕ( x )
новами (f (x )) iі (f (x ))
Якщо вважати основу x числом, то спочатку розглянемо
три особливі випадки (основа степеня дорівнює –1; 0; 1),
можуть дорівнювати один
а потім прирівняємо показники степенів:
одному в одному з чотирьох
1) якщо x = −1 , то ( −1) = ( −1) — правильна рівність;
2 20
випадків:
1) f (x ) = −1 , і для коре- 2) якщо x = 0 , то 04 = 020 — правильна рівність;
нів цього рівняння g (x ) 3) якщо x = 1, то 16 = 120 — правильна рівність;
і ϕ (x ) — цілі числа одна- 4) якщо 2x + 4 = 20 , тобто x = 8 , то 820 = 820 — правильна
кової парності; рівність.
Відповідь: –1; 0; 1; 8.
g (x ) ϕ( x )
* Рівняння виду (f (x )) = ( f ( x )) називають показниково-степеневими рівняннями.
( ) +( )
x x
Приклад 1 Розв’яжіть рівняння 2− 3 2+ 3 = 4.
Розв’язання Коментар
( 2 − 3 ) = t , то
x
Якщо Помічаємо, що
( 2+ 3 ) = . Одержуємо t + = 4.
x
1
t
1
t
( 2− 3 )( )
2 + 3 = 22 − ( 3 ) = 1 .
2
1
Отже, t 2 − 4t + 1 = 0 . Тоді Отже, якщо 2 − 3 = a , то 2+ 3 = .
a
t1 = 2 − 3 , t2 = 2 + 3 . 1
Тобто задане рівняння має вигляд a x + = 4 і його
Виконавши обернену заміну, ax
отримаємо: можна розв’язати за допомогою заміни a x = t . Але
1 1
Приклад 2 Розв’яжіть рівняння 4 x + x
+ 2x − = 4.
4 2x
Коментар
Якщо звести всі степені до однієї основи 2 (x ∈ R) виконання усіх замін і обернених за-
і позначити 2x = t , то одержимо рівняння (1) мін є рівносильними перетвореннями цього
(див. розв’язання), у якому можна виконати рівняння. Отже, розв’язавши рівняння,
1 1 одержані в результаті замін, і виконавши
заміну t − = u (тоді u2 = t 2 − 2 + 2 , отже, обернені заміни, ми отримаємо корені зада-
t t
1 ного рівняння.
t2 + = u2 + 2). На ОДЗ заданого рівняння
t2
Розв’язання
1 1 1+ 5 1− 5
22 x + 2x
+ 2x − = 4. Одержуємо: t1 = , t2 = або
2 2x 2 2
x
Виконаємо заміну 2 = t , одержимо: t3 = −1 + 2 , t4 = −1 − 2 .
2 1 1
t + +t− = 4 . (1) 1+ 5 1+ 5
t2 t Тоді 2x = (звідси x = log 2 ), або
2 2
1 2 1 2
Позначимо t − = u , тоді t + = u + 2, 1− 5 1− 5
t t2 2x = (коренів немає, оскільки < 0),
отже, з рівняння (1) одержуємо рівняння 2 2
1
Приклад 3 Розв’яжіть рівняння 4 x + = 2 cos 2x .
4x
І спосіб
Коментар
x 1
Ураховуючи, що 4 > 0 , одержуємо, що в лі- при всіх a > 0 маємо: a + 2 .)
вій частині рівняння стоїть сума двох вза- a
ємно обернених додатних чисел, яка завжди Для оцінки значень правої частини достат-
більша або дорівнює 2. (Дійсно, якщо a > 0, ньо згадати, що областю значень функції
1 a 2 − 2a + 1 (a − 1)2 y = cos2x є проміжок [ −1; 1], отже,
то a+ −2= = 0, отже,
2 a a −2 2 cos 2x 2 .
Розв’язання
Оцінимо значення лівої і правої частин З першого рівняння, використовуючи
1 1
рівняння. Якщо f (x ) = 4 + x
x
, то f (x ) 2 заміну 4 x = t , одержуємо t + = 2 , тобто
4 2
t
як сума двох взаємно обернених додатних t − 2t + 1 = 0. Звідси t = 1 .
чисел. Якщо g (x ) = 2 cos 2x , то −2 g (x ) 2. Тоді 4 x = 1, отже, x = 0 , що задовольняє
й друге рівняння.
Отже, f (x ) 2, g (x ) 2 , тоді задане рівнян-
x 1 Відповідь: 0.
4 + x = 2,
ня рівносильне системі 4
2 cos 2x = 2.
ІІ спосіб
Коментар
x
Якщо позначити 4 = t , то задане рівняння Зауважимо, що t = 4 x ≠ 0 , отже, при таких
зводиться до рівняння (2) (див. розв’язання), значеннях t рівняння (1) і (2) є рівносильни-
яке можна розглядати як квадратне віднос- ми. Далі використовуємо умову існування
но змінної t. коренів квадратного рівняння.
Розв’язання
Виконавши заміну 4 x = t (t > 0) , із зада- У цій нерівності знак «більше» не може ви-
ного рівняння одержуємо рівносильне рів- конуватися ( cos2 2x 1 завжди), отже, не-
няння рівність (3) рівносильна рівнянню cos2 2x = 1.
1 Тоді cos2x = 1 або cos2x = −1. Підставляючи
t+ = 2 cos 2x , (1) ці значення в рівняння (2), одержуємо дві
t
системи рівнянь:
яке, у свою чергу, рівносильне рівнянню
cos 2x = 1, cos 2x = −1,
2 або 2
t − (2 cos 2x ) t + 1 = 0.
2
(2) t − 2t + 1 = 0 t + 2t + 1 = 0.
Розглянемо рівняння (2) як квадратне від- З другої системи маємо t = −1 , що не задо-
носно змінної t. Тоді його дискримінант вольняє умову t > 0 . Отже, задане рівняння
D = 4 cos2 2x − 4 . рівносильне тільки першій системі рівнянь.
Рівняння (2) може мати корені тільки тоді, З другого рівняння першої системи маємо
коли D 0 , тобто коли 4 cos2 2x − 4 0, тоді t = 1 , тоді 4 x = 1, тобто x = 0 , що задоволь-
няє й перше рівняння цієї системи.
cos2 2x 1. (3) Відповідь: 0.
Коментар
Розв’язання
Розв’язання Коментар
ОДЗ: { x + 1 > 0,
x − 1 > 0.
Тобто x > 1 . Якщо виконати заміну lg (x + 1) = u ,
lg (x − 1) = v , то одержимо рівняння
Оскільки x = 2 не є коренем заданого рівняння,
то, якщо розділити обидві частини рівняння на u2 = uv + 2v 2 , усі члени якого мають
однаковий сумарний степінь — 2.
lg 2 (x − 1) ≠ 0 , одержимо рівносильне рівняння
Нагадаємо, що таке рівняння називають
(на ОДЗ):
однорідним і розв’язують діленням обох
lg 2 (x + 1) lg (x + 1)
= + 2. частин на найвищий степінь однієї зі
lg (x − 1)
2
lg (x − 1) змінних.
lg (x + 1) Розділимо, наприклад, обидві частини
Виконавши заміну t = , отримаємо рів-
lg (x − 1) на v 2 (тобто на lg 2 (x − 1)).
няння t 2 − t − 2 = 0 , корені якого: Щоб не загубити корені рівняння під час
t1 = −1 , t2 = 2 . ділення на вираз зі змінною, потрібно ті
Виконавши обернену заміну, одержуємо:
значення змінної, для яких цей вираз до-
lg (x + 1) lg (x + 1) рівнює нулю, розглянути окремо. Зна-
= −1 або = 2.
lg (x − 1) lg (x − 1) чення x, при якому lg (x − 1) = 0 (тоді
Тоді на ОДЗ маємо рівносильні рівняння: x − 1 = 1), тобто x = 2 , підставляємо в за-
lg (x + 1) = − lg (x − 1) або lg (x + 1) = 2 lg (x − 1); дане рівняння.
−1
lg (x + 1) = lg (x − 1) або lg (x + 1) = lg (x − 1) ;
2
Для реалізації одержаного плану розв’я
1 зування не обов’язково вводити змінні u
або x + 1 = (x − 1) ;
2
x +1 = і v , достатньо помітити, що задане рів-
x −1
няння однорідне, розділити обидві части-
x 2 − 1 = 1 або x + 1 = x 2 − 2x + 1 ;
ни на lg 2 (x − 1), а вже потім увести нову
x 2 = 2 або x 2 − 3x = 0 ; змінну t.
x = ± 2 , або x = 0 , або x = 3 . У кінці враховуємо, що всі перетворення
Ураховуючи ОДЗ, одержуємо: були рівносильними на ОДЗ, отже, необ-
x = 2 або x = 3 . хідно вибрати тільки ті зі знайдених
Відповідь: 2 ; 3. розв’язків, які входять до ОДЗ.
Коментар
Логарифмічні функції, які містяться у лівій функцій може дорівнювати нулю тоді
частині заданого рівняння, набувають тіль- й тільки тоді, коли кожна з цих функцій
ки невід’ємних значень. дорівнює нулю.
Справді, на всій області визначення Зауважимо, що в процесі виконання перехо-
1 + x − 2 1, отже, log 2 (1 + x − 2 ) 0 . Ана-
ду від заданого рівняння до системи рівнянь
ОДЗ не змінюється, отже, її можна не запи-
2 сувати в явному вигляді. Під час розв’язу
логічно, оскільки 1 − x − 4 1 , то на своїй
вання одержаних найпростіших логарифміч-
(
області визначення log 1 1 − x 2 − 4 0 . )
них рівнянь ОДЗ теж ураховується автома-
3 тично, тому її можна взагалі не записувати
У цьому випадку сума двох невід’ємних до розв’язання.
Розв’язання
Оскільки на всій області визначення З першого рівняння системи одержуємо
2
(
log 2 (1 + x − 2 ) 0 і log 1 1 − x − 4 0 , то )
1 + x − 2 = 20 . Тоді x − 2 = 0 , тобто x = 2 ,
що задовольняє й друге рівняння системи.
3
задане рівняння рівносильне системі рівнянь Відповідь: 2
log (1 + x − 2 ) = 0,
2
(
log 1 − x 2 − 4 = 0.
1 )
3
{
5 7,5 < a < 10,
a > 10,
або π Тобто або a > 7,
2 sin x + + a −5 a > 12 a < 8.
3
0 < < 1.
5 Тоді a > 12 або 7,5 < a < 8 .
Відповідь: a ∈(7,5; 8) ∪ (12; ∞ ).
Коментар
Виконуючи рівносильні перетворення зада- них чисел, застосовуємо умови, наведені
ного рівняння, як завжди, ураховуємо, що в інтернет-підтримці до п. 9.3 підручника
в процесі використання означення логариф- для 10 класу (для запису відповідних умов
ма для розв’язування цього найпростішого використаємо позначення: D — дискримі-
логарифмічного рівняння його ОДЗ урахову- нант, t0 — абсциса вершини параболи). Як
ється автоматично. відомо, для того щоб корені квадратного
Виконуючи заміну змінної в завданні з па- тричлена f (t ) (з додатним коефіцієнтом
раметром, ураховуємо, що при цьому вимога
при t 2) були розміщені по різні боки від чис-
задачі може змінитися.
ла A, необхідно й достатньо виконання умо-
Досліджуючи розміщення коренів квадрат-
ви f ( A ) < 0 .
ного тричлена f (t ) = t 2 − t − a відносно зада-
Розв’язання
Задане рівняння рівносильне рівнянню Для другого випадку значення t = 0 досліди-
мо окремо.
4 x − a = 2x . (1)
Якщо t = 0 , з рівняння (2) одержуємо a = 0 .
2x x x
Тобто 2 − a = 2 . Виконаємо заміну 2 = t Якщо a = 0 , рівняння (2) має корені t1 = 0 ,
(t > 0) , одержимо: t2 = 1. Отже, умова задачі при a = 0 викону-
ється.
t 2 − t − a = 0 . (2)
Залишається ще один випадок — корені рів-
Вимога задачі буде виконуватися тоді й тіль-
няння (2) мають різні знаки (розміщені по
ки тоді, коли рівняння (2) матиме єдиний
різні боки від нуля). Це буде тоді й тільки
додатний корінь. Це можливо в одному
з двох випадків: тоді, коли виконуватиметься умова f (0) < 0
1) рівняння (2) має єдиний корінь, і він до- (де f (t ) = t 2 − t − a ), тобто −a < 0 , отже, a > 0.
датний; Об’єднуючи всі одержані результати, запи-
2) рівняння (2) має два корені, з яких тільки суємо відповідь.
один додатний, а другий — від’ємний або 1
Відповідь: якщо a = − або a 0 , задане
нуль. 4
D = 0, рівняння має єдиний корінь.
Для першого випадку одержуємо
1 + 4a = 0, t0 > 0,
1
тобто 1 Отже, a = − .
t =
0 2 > 0 . 4
Приклад 9
3x 2 −10x +3
Розв’яжіть рівняння x − 3 = 1.
Розв’язання Коментар
Зазначимо, що x = 3 не є коренем заданого Оскільки x − 3 0 , то з особливих ви-
рівняння ( 00 не існує). падків можна розглянути тільки один —
При x ≠ 3 обидві частини рівняння додатні. Піс- основа дорівнює 0 ( x − 3 = 0 , тобто
ля логарифмування (за основою 10) обох частин x = 3 ). Щоб не розглядати випадок, ко
заданого рівняння одержуємо рівносильні йому ли основа дорівнює 1, достатньо при
рівняння: x ≠ 3 прологарифмувати обидві частини
3x 2 −10x +3
рівняння за числовою основою (напри-
lg x − 3 = lg 1; клад, за основою 10).
(3x2 − 10x + 3) lg x − 3 = 0;
Якщо x ≠ 3 , обидві частини заданого рів-
няння додатні, тому після логарифму-
2
3x − 10x + 3 = 0 або lg x − 3 = 0 . вання одержуємо рівняння, рівносильне
1 заданому. Оскільки всі подальші пере-
З першого одержаного рівняння маємо x1 = ,
3 творення є рівносильними (за умови
x2 = 3 (не є коренем), а з другого x − 3 = 1, тоді x ≠ 3 ), то всі одержані розв’язки (які не
дорівнюють 3) є коренями заданого рів-
x − 3 = 1 або x − 3 = −1 . Тобто x = 4 або x = 2 . няння.
1
Відповідь: ; 2; 4.
3
Коментар
Розв’язання
Коментар
Використаємо рівносильні перетворення си коментар до прикладу 10). Після рівносиль-
стеми рівнянь. Для цього врахуємо ОДЗ них (на ОДЗ) перетворень першого рівняння
і простежимо за тим, щоб на цій ОДЗ всі одержуємо систему (1) (див. розв’язання), до
перетворення рівнянь як у прямому, так якої змінні входять тільки у вигляді log 3 x
і у зворотному напрямках зберігали пра- і log 3 y , тому зручно використати заміну
вильність рівностей. змінних. Виконавши обернену заміну, засто-
У першому рівнянні заданої системи запи- совуємо означення логарифма.
шемо всі степені як степені з основою 3 (див.
Розв’язання
ОДЗ: {
x > 0,
y > 0.
На цій ОДЗ перше рівняння
заданої системи рівносильне рівнянням
Одержимо систему рівнянь
uv = 2,
u + v = 3. {
З другого рівняння останньої системи
3log3 x
( log3 y )
+ 3log3 y
( log3 x
= 18 ;
) v = 3 − u , тоді з першого рівняння u (3 − u) = 2 ,
3 log 3 y log 3 x
+3 log 3 x log 3 y
= 18 ; тобто u 2 − 3u + 2 = 0 . Звідси u1 = 1 , u2 = 2 .
2⋅3 log 3 x log 3 y
= 18 ; Тоді v1 = 2 , v2 = 1.
3log3 x log3 y = 9 ; Виконавши обернену заміну, отримаємо
3log3 x log3 y = 32 ; log 3 x = 1, log 3 x = 2,
log y = 2 або log y = 1.
log 3 x log 3 y = 2 . 3 3
{ {
Тоді задана система рівнянь рівносильна x = 3, x = 9,
системі Тоді або (знайдені розв’язки
y=9 y=3
log 3 x log 3 y = 2, входять до ОДЗ).
log x + log y = 3. (1)
3 3
Відповідь: (3; 9), (9; 3).
Виконаємо заміну log 3 x = u , log 3 y = v .
( ) + ( 4 + 15 ) = 8 ; ( ) +( )
x x x x
8.2. 1) 4 − 15 3) 2− 3 2+ 3 = 2x .
2) ( 8 ) + ( 3 − 8 ) = 6;
x x
3+
8.5. 1) 25x − (a − 1) ⋅ 5x + 2a + 3 = 0 ; 2) 4 x − 6 ⋅ 2x + 1 = 2x − a .
8.6*. 1) x lg x = x 3 ; 6) x x+2 = x 6 :
2) x 2lg x − 10x = 0 ; а) якщо x > 0; б) якщо x ∈R;
log 3 ( x 2 −1)
1
log 3 x +1 −
16 1 2
3) x 2 log16 x
= ; 7) = 2 (x − 1) ;
x 9
(x2 −3) 2
4) x log x = 2x ; 8) 4log 4 x + x log 4 x = 8 ;
x 2 −1 ( )
9) 2x 2lg x −1 = 1 + (x − 1)
lg x
5) x − 1 = 1; .
2) 33 +
8
( )
= 3 log 4 4 3 x 2 ;
log x 4
= 2 log 4 (0,5 x ) .
1
3) 7−
log x 4
( )
( )
log5 1− x − a −1
8.18. При яких значеннях a вираз 1 − x більший за ви
раз 0,2
(
4−a 2 −log 25 1+ x 2 −2 x ) при всіх допустимих значеннях x?
8.19. При яких значеннях a сума log a (sin x + 2) і log a (sin x + 3) дорів
нюватиме одиниці хоча б при одному значенні x?
8.20. При яких значеннях a сума log a ( cos2 x + 1) і log a ( cos2 x + 5) до
рівнюватиме одиниці хоча б при одному значенні x?
( ) − a2
При яких значеннях a вираз (sin x )
lg sin x
8.21. більший за вираз
(
10log100 1 − cos
2
)
x +log7 a
при всіх допустимих значеннях x?
3 ln x 2( ) x x
Відомості з історії
Поняття показникової функції було введено на основі степеневої функ
ції з раціональним показником, яка має давню історію. Зокрема дробовими
показниками степеня й найпростішими правилами дій над степенями з дро
бовими показниками оперував у ХІV ст. французький математик Н. Орем
(бл. 1323–1382). Відомо, що Н. Шюке (бл. 1445 — бл. 1500) розглядав степе
ні з від’ємними і нульовим показниками. С. Стевін запропонував розуміти під
1
a n корінь n a . Але систематично дробові й від’ємні показники став застосо
вувати І. Ньютон.
Н. Орем
Німецький математик М. Штіфель (1487–1567) запропонував позначення
(бл. 1323–1382)
a 0 = 1, якщо a ≠ 0 , і ввів назву показник (це переклад із німецької еxponent).
Німецьке potenzieren означає піднести до степеня. (Звідси походить і сло
во «потенціювати», яке було застосоване для позначення переходів від лога
(x ) = logfa(gx )(xі) g (x ) до відповідних степенів, тобто від рівності
рифмів (log)a fвиразів
( ) ( )
log a f (x ) = log a g (x ) до рівності a log a f x = a log a g x .) У свою чергу, термін expo
nenten виник унаслідок не зовсім точного перекладу з грецької слова, яким
Діофант Александрійський (бл. ІІІ ст.) позначав квадрат невідомої величини.
Термін логарифм походить від сполучення грецьких слів «логос» (у зна
ченні «відношення») і «аритмос» (число) і перекладається як відношення чи
сел. Вибір винахідником логарифмів Дж. Непером (1550–1617) такої назви
у 1594 р. пояснюється тим, що логарифми виникли внаслідок зіставлення
М. Штіфель
(1487–1567) двох чисел, одне з яких є членом арифметичної прогресії, а друге — геометрич
ної. Логарифми з основою e увів Дж. Спейдел (1600–1634), який склав перші
таблиці для функції y = ln x . Назву натуральний (природний) для цього ло
гарифма запропонував Н. Меркатор (1620–1687), який виявив, що ln x — це
1
площа фігури під гіперболою .
x
Близьке до сучасного розуміння логарифмування як операції, оберне
ної до піднесення до степеня, уперше з’явилося в роботах Дж. Волліса (1616–
1703) і Й. Бернуллі (1667–1748), а остаточно було уточнено у ХVІІІ ст. Л. Ей-
лером (1707–1783). У книзі «Вступ до аналізу нескінченних» у 1748 р. Ейлер
сформулював сучасне означення як показникової, так і логарифмічної функ
Дж. Непер цій і навів їх розкладання у степеневі ряди, зазначив особливу роль натураль
(1550–1617) ного логарифма.
Титульний аркуш
І. Ньютон Дж. Волліс Й. Бернуллі видання 1667 р.
(1642–1727) (1616–1703) (1667–1748) Н. Меркатора
інтеграл
та його застосування
У цьомУ Розділі ви:
ознайомитеся з поняттями первісної, невизначеного
і визначеного інтегралів, криволінійної трапеції;
навчитеся знаходити первісні та інтеграли і застосовува-
ти інтеграли до визначення площ криволінійних трапецій
та об’ємів тіл обертання
0 C ∫ 0⋅ dx = C
1 x+C ∫ dx = x + C
x α +1 x α +1
x α ( α ≠ −1) +C ∫x
α
dx = + C ( α ≠ −1)
α +1 α +1
1 dx
x
ln x + C ∫ x
= ln x + C
ax ax
∫ a dx =
x
a x ( a > 0, a ≠ 1 ) +C +C
ln a ln a
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
( F1 (x ) − F (x ))′ = F1′ (x ) − F ′ (x ) = f (x ) − f (x ) = 0.
Інтеграл — від. латин. integratio — За умовою сталості функції (п. 34.1 під-
відновлення. ручника для 10 класу), якщо похідна функ-
ції F1 (x ) − F (x ) дорівнює нулю на проміж-
Наведемо означення понять, пов’яза ку I, то ця функція набуває деякого сталого
них з операцією інтегрування. значення C на цьому проміжку. Отже, для
Означення. Функція F (x ) називаєть- всіх x ∈ I функція F1 (x ) − F (x ) = C . Звідси
ся первісною для функції f (x ) на даному F1 (x ) = F (x ) + C . Маємо: будь-яка первісна
проміжку, якщо для будь-якого x із цього для функції f (x ) на даному проміжку може
проміжку F ′ (x ) = f (x ) . бути записана у вигляді F (x ) + C , де C — до-
Наприклад, для функції f (x ) = 3x 2 на вільна стала.
інтервалі ( − ∞; + ∞ ) первісною є функція Наприклад, оскільки для функції
f x = 2x на інтервалі ( − ∞; + ∞ ) однією
( )
F (x ) = x 3 , оскільки F ′ (x ) = ( x 3 ) = 3x 2 .
′
з первісних є функція F (x ) = x 2 (справді,
Зазначимо, що функція x 3 + 5 має таку
F ′ (x ) = ( x 2 ) = 2x ), то загальний вигляд усіх
′
саму похідну ( x 3 + 5) = 3x 2 . Отже, функція
′
первісних функції для функції f (x ) = 2x
x 3 + 5 також є первісною для функції 3x 2
на множині R. Зрозуміло, що замість чис- можна записати так: x 2 + C , де C — довіль-
ла 5 можна підставити будь-яке інше чис- на стала.
ло. Тому задача знаходження первісної має
безліч розв’язків. Знайти всі ці розв’язки Зауваження. Зазвичай при знаходженні
дозволяє основна властивість первісної. первісної для функції f (x ) проміжок, на
Властивість. Якщо функція F (x ) є первіс- якому задано функцію f (x ), не вказують.
ною для функції f (x ) на даному проміж- При цьому мають на увазі проміжки най-
ку, а C — довільна стала, то функція більшої довжини.
F (x ) + C також є первісною для функції
f (x ). При цьому будь-яка первісна для Геометричний зміст основної власти-
функції f (x ) на даному проміжку може вості первісної: графіки будь-яких первіс-
бути записана у вигляді F (x ) + C , де C — них для даної функції f (x ) одержують один
довільна стала. з одного паралельним перенесенням уздовж
Розв’язання Коментар
(
F ′ (x ) = 2 x )′ = 2 ⋅ 1
=
1
, це й означає, що функ- За означенням функція F (x )
2 x x
1 є первісною для функції f (x ),
ція F (x ) є первісною для функції f (x ) = . якщо F ′ (x ) = f (x ) .
x
Приклад 2 Знайдіть:
1) одну з первісних для функції f (x ) = x 4 на R;
2) усі первісні для функції f (x ) = x 4 ;
∫x
4
3) dx .
Розв’язання Коментар
1) Однією з первісних для 1) Первісну для функції f (x ) = x 4 спробуємо знайти підбо-
функції f (x ) = x 4 на множи- ром. В процесі можна міркувати так: щоб після знаходжен-
x5 ня похідної одержати x 4 , потрібно брати похідну від x5 ,
ні R є функція F (x ) = ,
але ( x5 ) = 5x 4 . Щоб похідна дорівнювала x 4 , достатньо по-
5 ′
оскільки
1
x5 ′ 1 ставити перед функцією x5 коефіцієнт .
( )
F′ x = = ⋅ 5x 4 = x 4 . 5
5 5 Простіше використати формулу з п. 5 табл. 12: однією з пер-
2) За основною властивіс- x α +1
вісних для функції x α є функція .
тю первісних усі первісні для α +1
функції f (x ) = x 4 можна за- 2) Якщо ми знаємо одну первісну F (x ) для функції f (x ),
5
x то за основною властивістю первісних будь-яку первісну для
писати у вигляді + C , де
5 функції f (x ) можна записати у вигляді F (x ) + C , де C —
C — довільна стала. довільна стала.
x5 3) За означенням ∫ f (x ) dx = F (x ) + C ,
∫ x dx =
4
3) + C , де C —
5 тобто невизначений інтеграл ∫ f (x ) dx — це спеціальне по-
довільна стала. значення загального виду всіх первісних для даної функції
f (x ) (який ми вже знайшли в п. 2 розв’язання).
Розв’язання Коментар
1
D ( f ) = [0; + ∞ ). Тоді f (x ) = x 2 . Спочатку запишемо загальний вигляд первіс-
Загальний вигляд усіх первісних для функ- них для заданої функції: F (x ) + C . Потім ви-
ції f (x ) такий: користаємо те, що графік одержаної функції
1
+1 3
x2 2 2 2
+C= x2 +C= x3 + C = x x + C. проходить через точку M (9; 10) , отже, при
1 3 3 3
+1 x = 9 значення функції F (x ) + C дорівнює 10.
2
За умовою графік первісної проходить через Щоб знайти первісну для функції f (x ) = x ,
точку M (9; 10) , отже, при x = 9 одержуємо урахуємо, що її область визначення x 0.
2 Тоді цю функцію можна записати так:
⋅ 9 9 + C = 10 . 1
3 f (x ) = x 2 і використати формулу знаходжен-
Звідси C = −8 . Тоді шукана первісна: ня первісної для функції x α , а саме:
2
x x − 8. x α +1
3 + C.
α +1
Розв’язання Коментар
( )
Запитання 1. Поясніть, у якому випадку функцію F x називають первісною
для функції f (x ) на заданому проміжку. Наведіть приклади.
2. Сформулюйте основну властивість первісних і проілюструйте її
на прикладах.
3. Сформулюйте означення невизначеного інтеграла. Наведіть при-
клади його обчислення.
4. Сформулюйте правила знаходження первісних. Поясніть їх на
прикладах.
5*. Доведіть правила знаходження первісних.
6. Запишіть і сформулюйте правила знаходження первісних за до-
помогою невизначених інтегралів.
7*. Запишіть і доведіть загальний вигляд первісних для функцій:
1 1 1
x α ( α ≠ −1), , sin x, cosx, 2
, , e x , a x ( a > 0, a ≠ 1).
x cos x sin 2 x
Запишіть відповідні формули за допомогою невизначеного
інтеграла.
9.1°. 1) F (x ) = x5 , f (x ) = 5x 4 , x ∈( − ∞; + ∞ );
2) F (x ) = x −3, f (x ) = −3x −4 , x ∈(0; + ∞ );
1
3) F (x ) = x7 , f (x ) = x 6, x ∈( − ∞; + ∞ );
7
1
4) F (x ) = − x −6 , f (x ) = x −7 , x ∈(0; + ∞ ).
6
1 π
2) f (x ) = , F = 0; 4) f (x ) = sin x , F ( − π ) = −1.
2
cos x 4
π π 2π
9.11°. 1) f (x ) = 2cos x , M − ; 1 ; 3) f (x ) = sin x + , M ; − 1 ;
2 3 3
1 1
2) f (x ) = 1 − x 2, M ( −3; 9); 4) f (x ) = , M ; 3 .
x 4 2
1
9.12. 1) f (x ) = 4x + , M ( −1; 4); 3) f (x ) = 1 − 2x , M (3; 2) ;
x2
1
2) f (x ) = x 3 + 2, M (2; 15); 4) f (x ) = − 10x 4 + 3, M (1; 5) .
x2
9.13. Для функції f (x ) = e 2x − cos x знайдіть первісну, графік якої про-
ходить через початок координат.
2. Криволінійна трапеція
Означення Ілюстрація
y
Нехай на відрізку [ a; b ] осі Ox задано неперервну функцію f (x ), яка у = f(x)
набуває на ньому тільки невід’ємних значень.
Пояснення й обґрунтування
трапеції (рис. 10.1.4) можна обчислити за ∫ f (x) dx , функцію f (x) називають інтегро-
a
формулою
ваною на відрізку [ a; b ].
S = F (b ) − F (a ) , (3)
Із формул (3) і (4) випливає, що пло-
де F (x ) — довільна первісна для функ- щу криволінійної трапеції, обмеженої гра-
ції f (x ). фіком неперервної і невід’ємної на відрізку
Отже, обчислення площі криволіній- [a; b] функції y = f (x), відрізком [a; b] осі Ox
ної трапеції зводиться до знаходження пер-
і прямими x = a і x = b (рис. 10.1.4), можна
вісної F (x ) для функції f (x ), тобто до інте- обчислювати за формулою
грування функції f (x ). b
∫ kf (
одиниць площі не записують,x ) dx = kF ( x ) =
оскільки від- kF ( b ) − kF ( a ) = k ( F ( b ) − F ( a ) ) = k ∫ f (x) dx .
різок a був виміряний у якихось лінійних
a a a
2
одиницях, і тоді вираз a містить інформа- Отже,
цію про квадратні одиниці, у яких вимірю- b b
ють площу в цьому випадку. ∫ k ⋅ f ( x ) dx = k ∫ f (x) dx . (7)
a a
∫ f (x) dx = ∫a∫(ff((xx))dx
+ g. (x )) dx = ( F(5)
( x ) + G ( x ) ) = ( F (b ) + G ( b ) ) − ( F ( a ) + G ( a )) =
a b b
a b
Для випадку a = b також за означенням = ( F ( b ) − F ( a ) ) + ( G ( b ) − G ( a ) ) = ∫ f ( x ) dx + ∫ g (x) dx
a a
вважатимемо, що b b
a = ( F (b ) − F (a )) + (G (b ) − G (a )) = ∫ f (x ) dx + ∫ g (x ) dx .
∫ f (x) dx = 0. (6) a a
a
Отже,
Формальне застосування формули Нью- b b b
тона — Лейбніца до обчислення інтегралів
у формулах (5) і (6) дає такий самий резуль-
∫ ( f (x) + g (x)) dx = ∫ f (x) dx + ∫ g (x) dx. (8)
a a a
Означення через інтегральні суми до- програм). Якщо ж первісна для функції f (x )
зволяє наближено обчислювати визначені відома, то інтеграл можна обчислити точ-
інтеграли за формулою (9). Але такий спо- но, використовуючи формулу Ньютона —
сіб потребує громіздких обчислень, і його Лейбніца (див. приклад у п. 1 табл. 13 та
використовують у тих випадках, коли для приклади, наведені нижче).
функції f (x ) не вдається знайти первісну Зазначимо, що визначений інтеграл
(тоді наближене обчислення визначеного широко використовується для опису різно-
інтеграла зазвичай проводять за допомогою манітних процесів у різних науках, напри-
комп’ютера з використанням спеціальних клад у фізиці та економіці.
t2 t2
q = ∫ I (t ) dt Q = ∫ c (t ) dt
t1 t1
q — електричний заряд, Q — кількість теплоти,
I — сила току c — теплоємність
t2
x2
v = ∫ a (t ) dt
A= ∫ F (x) dx Фізика t1
x1
t2
t2
A = ∫ N (t ) dt s = ∫ v (t ) dt
t1
t1 x2
A — робота, m= ∫ ρ (x) dx s — переміщення,
v — швидкість,
F — сила, x1
N — потужність m — маса тонкого стрижня, a — прискорення
ρ — лінійна густина
q0 T
CS = ∫ p (q ) dq − p0q0 П = ∫ I (t ) e − ptdt
0 0
q0 П — дисконтована вартість грошового потоку,
PS = p0q0 − ∫ p (q ) dq I — швидкість грошового потоку,
0 p — річна відсоткова ставка,
q — кількість товару, t — час
p — ц іна товару
(вартість одиниці),
( p0; q0 ) — точка рівноваги t2
попиту і пропозиції, V = ∫ f (t ) dt
CS — надлишок для t1
споживача,
Економіка
f — продуктивність,
PS — надлишок t — час,
виробника V — об’єм продукції
Розв’язання Коментар
1
π π Оскільки для функції f (x ) = ми знаємо
4
dx 4 π cos2 x
∫ cos2 x = tg x = tg
4
− tg 0 = 1 − 0 = 1. первісну: F (x ) = tg x (див. табл. 12), то заданий
0 0
інтеграл можна обчислити безпосереднім засто-
суванням формули Ньютона — Лейбніца
Відповідь: 1.
b b
∫ f (x) dx = F (x) = F (b) − F (a).
a a
3
4
Приклад 2 Обчисліть ∫ x − x dx.
1
Розв’язання Коментар
I спосіб Можливі два шляхи обчислення заданого
4
Для функції f (x ) = − x однією з первіс- інтеграла.
x 1) Спочатку знайти первісну для функції
x2
них є функція F (x ) = 4 ln x − . Тоді 4
2 f (x ) = − x , використовуючи правила об-
x
3
4 x2
3
числення первісних і таблицю первісних,
∫ x − x dx = 4 ln x − 2 =
а потім знайти інтеграл за формулою Нью-
1 1
тона — Лейбніца.
3 2
1 2
= 4 ln 3 − − 4 ln 1 − = 4 ln 3 − 4 . 2) Використати формулу (8)
2 2
b b b
II спосіб
3 3 3
∫ (f (x) + g (x)) dx = ∫ f (x) dx + ∫ g (x) dx
4 4dx a a a
∫ x − x dx = ∫ x − ∫ xdx = і записати заданий інтеграл як алгебраїчну
1 1 1
суму двох інтегралів, кожний із яких мож-
3 3 3 3
dx x2 на безпосередньо обчислити, як у прикла-
= 4∫ − ∫ xdx = 4 ln x − = ді 1 (для першого доданка можна також ви-
1
x 1 1
2 1
користати формулу (7) і винести сталий
32 12 множник 4 за знак інтеграла).
(
= 4 ln 3 − ln 1 −
2 )
− == 4 ln 3 − 4 .
2
Зауваження. Заданий інтеграл розглядають на відрізку [1; 3], де x > 0. Але при x > 0
1
однією з первісних для функції f (x ) = є функція F (x ) = ln x . Тому, враховуючи,
x
3 3
dx
що x > 0, можна, наприклад, записати, що ∫ x
= ln x . Хоча, звичайно, наведений
1 1
вище запис первісної теж є правильним (оскільки при x > 0 ln x = ln x ).
Розв’язання Коментар
Зображуючи зазначені лі- y Задана фігура є криволі-
нії, бачимо, що задана фігу- нійною трапецією, і тому
ра — криволінійна трапеція
y= x
3
її площу можна обчисли-
(рис. 10.1.8). ти за формулою
Тоді її площа 0 b
8 8 1
1
+1 8 1 8 x S = ∫ f (x ) dx ,
x3
S = ∫ 3 x dx = ∫ x 3 dx = = a
1 1
1
+1
Puc. 10.1.8 де a = 1 , b = 8 , f (x ) = 3 x .
3 1
Також потрібно врахува-
=
3
4
( 4
83
4
−13 )= 3
4
( 3
)
84 − 1 =
45
4
= 11 .
1
4
ти, що на заданому відріз
ку [1; 8] значення x > 0 ,
1 і за цієї умови можна за-
Відповідь: 11 . 1
4
писати 3
x= x3.
2 2
dx
∫ (1 + 2x)
3
2) ∫ 2x + 5
; 6) dx ;
−2 0
π
3π 12
dx
3) ∫ 2 x
; 7) ∫ (1 + cos 2x) dx ;
0 cos 0
9
6
dx
4
x
4) ∫ x+3
; 8) ∫ x +
x
dx .
−2 1
0 cos2 x 0 0 0
π 1
3 4 1 2
4) ∫ (2x + 1) dx = ∫ ( x 3 − 1) dx .
dx
2) ∫ sin xdx = ∫ ;
0 1 x 0 0
16
10.1.5. 1) y = 1 − x 3 , y = 0, x = 0;
2*) y = 2 − x 3 , y = 1, x = −1, x = 1;
3) y = −x 2 − 4x , y = 0, x = −3, x = −1;
4*) y = −x 2 − 4x , y = 1, x = −3, x = −1.
10.1.6*. 1) y = x 3 , y = 8, x = 1;
π π
2) y = 2cos x , y = 1, x = − , x= ;
3 3
3) y = x 2 − 2x + 4, y = 3, x = −1;
1 π 5π
4) y = sin x , y = , x= , x=− .
2 6 6
3. Об’єми тіл
S(x) y
y = f(x)
0
a b x
0 a x b x
z
Якщо тіло вміщене між двома перпендику- Якщо тіло одержали обертанням навколо
лярними до осі Ox площинами, що проходять осі Ox криволінійної трапеції, яка обмежена
b графіком неперервної та невід’ємної на від-
через точки x = a і x = b , то V = ∫ S (x ) dx , різку [ a; b ] функції y = f (x ) і прямими x = a
a
де S (x ) — площа перерізу тіла площиною, й x = b, то
b
яка проходить через точку x ∈[ a; b ] і пер- V = π ∫ f 2 (x ) dx .
пендикулярна до осі Ox. a
Пояснення й обґрунтування
0 x S1 = ∫ f1 (x ) dx , S2 = ∫ f2 (x ) dx .
a a
y = f1(x) b b b
Отже, S = S2 − S1 = ∫ f2 (x ) dx − ∫ f1 (x ) dx = ∫ (f2 (x ) − f1 (x )) dx .
а a a a
Таким чином, площу заданої фігури можна обчислити за
формулою
y
y = f2(x) + m b
S = ∫ (f2 (x ) − f1 (x )) dx . (1)
a
ak–1 ak
а б
Puc. 10.2.4 Puc. 10.2.5
Розв’язання Коментар
Зобразимо задані лінії (рис. 10.2.7) і зна- Зобразимо задані лінії (рис. 10.2.7). Бачимо,
йдемо абсциси точок їх перетину: що шукана фігура розташована між графіка-
ми двох функцій. Зверху вона обмежена гра-
x 2 = −x , (1)
фіком функції f2 (x ) = − x , а знизу — графі-
тоді x 4 = −x ; x 4 + x = 0 ; x ( x 3 + 1) = 0 ; x = 0 ком функції f1 (x ) = x 2 . Отже, площу фігури
або x = −1 (обидва корені задовольняють рів- можна обчислити за формулою
няння (1)).
b
y S = ∫ (f2 (x ) − f1 (x )) dx .
у = x2 a
Розв’язання Коментар
Знайдемо абсциси точок перетину заданих ліній. Зобразимо задану фігуру (рис. 10.2.8)
4 − x 2 = 0 ; x = ±2 . і впевнимося, що вона є криволіній-
Оскільки задана фігура — криволінійна трапеція, ною трапецією.
то об’єм тіла обертання У цьому випадку об’єм тіла обертання
2 2 можна обчислювати за формулою
π (4 − x 2 ) dx = π ∫ (16 − 8x 2 + x 4 ) dx =
2
V= ∫ b b
−2 −2 V = ∫ πf 2 (x ) dx = π ∫ f 2 (x ) dx .
a a
x 3 x5
2
2
= π 16x − 8 ⋅ + = 34 π. Щоб знайти межі інтегрування, до-
3 5 15
−2 статньо знайти абсциси точок перети-
ну заданих ліній.
y
Як і для задач на обчислення площ, до
4
у = 4 - x2 відповіді записують числове значення
об’єму, але можна підкреслити, що ми
одержали саме величину об’єму, і за-
2
писати відповідь: 34 π куб. од. (тоб-
15
–2 0 2 x то кубічних одиниць).
Puc. 10.2.8
Зауваження. Можна було б звернути увагу на те, що задана фігура симетрична віднос-
но осі Oy, і тому об’єм тіла, утвореного обертанням всієї фігури навколо осі абсцис,
буде вдвічі більшим за об’єм тіла, утвореного обертанням криволінійної трапеції, що
спирається на відрізок [0; 2].
10.2.2. 1) y = x 2 − 6x + 9, y = 5 − x ; 3) y = 4 − x 2 , y = x + 2;
2) y = x 2 + 2x + 1, y = x + 3; 4) y = 4 − x 2 , y = 2 − x .
10.2.3. 1) y = x 2 , y = x + 2; 2) y = x 2 , y = 2 − x .
10.2.4. 1) y = −x 2 + 2x + 1, y = x 2 − 4x + 5;
2) y = x 2 + 2x + 2, y = 6 − x 2 .
7 5
10.2.5. 1) y = , x + y = 8; 3) y = , y = 4x + 1, x = 2;
x x
5 3
2) y = , x + y = 6; 4) y = , y = 2x + 1, x = 3.
x x
10.2.6. 1) y = 8 − x 2 , y = 4; 3) y = x 2 , y = 4x − x 2;
2) y = 6 − x 2 , y = 5; 4) y = x 2 , y = 2x − x 2 .
10.2.12. 1) y = x 2 − 4x + 4, y = 2 − x ; 3) y = 5 − x 2, y = x + 3;
2) y = x 2 + 2x + 1, y = x + 1; 4) y = 4 − x 2 , y = x + 4.
10.2.13. 1) y = x 3 , y = x ; 3) y = −x 2 + 2x + 1, y = x 2 − 2x + 1;
2) y = x 3 , y = 4x ; 4) y = x 2 + 2x + 2, y = 2 − x 2 .
2 3
10.2.14. 1) y = , x + y = 3; 3) y = , y = 4x − 1, x = 2;
x x
4 5
2) y = , x + y = 5; 4) y = , y = 2x + 3, x = 3.
x x
10.2.15. 1) y = 9 − x 2 , y = 1; 3) y = x 2 , y = 8x − x 2;
2) y = 5 − x 2, y = 4; 4) y = x 2 , y = 3x − 2x 2 .
Розв’язання
Позначимо висоту бака H (рис. 10.3.1), Об’єм води, що витекла з бака за час ∆t , до-
радіус його основи R, радіус отвору r (до- рівнює об’єму циліндра висотою ∆x з радіу
сом основи R (див. рис. 10.3.1), тобто дорів-
вжини вимірюємо в метрах, час — у секун-
нює πR 2 ∆x . З іншого боку, цей об’єм дорів-
дах). Швидкість витікання рідини v зале-
нює об’єму циліндра, основою якого служить
жить від висоти стовпа рідини x, її обчислю- отвір у дні бака, а висота — добутку швид-
ють за формулою Бернуллі: кості витікання v на час ∆t , тобто об’єм до-
v = σ 2gx , (1) рівнює πr 2v∆t .
2
де g = 9, 8 м/с , σ — коефіцієнт, що зале-
R
жить від властивостей рідини (для води
σ = 0,6). Зі зменшенням рівня води в баці
швидкість витікання зменшується (тобто не
Dx
є постійною).
Нехай t (x ) — час, за який із бака висотою x
H
∆t
Знайдемо наближено відношення , ува-
∆x
r
жаючи, що в період часу ∆t = t (x + ∆x ) − t (x )
швидкість витікання води є постійною і ви- v = σ 2gx
ражається формулою (1). Puc. 10.3.1
* Рівняння, які містять похідну невідомої функції, називаються диференціальними рівняннями.
Їх розв’язування розглядається в курсі вищої математики.
πR 2 ∆x = πr 2v∆t . R2
t (x ) = 2 x + C.
Ураховуючи формулу (1), одержуємо: r 2σ 2g
Розв’язання
на точка), що рухається під дією змінної ∫ F (x) dx = A (x) = A (b) − A (a) = A (b) = A .
сили F (x ) , напрямленої вздовж осі Ox. Не-
a a
хай тіло перемістилося з точки x = a в точ- Отже, робота змінної сили F (x ) під
ку x = b. час переміщення тіла з точки a в точку b
Позначимо через A (x ) роботу, яку ви- дорівнює
b
конано під час переміщення тіла з точ-
A = ∫ F (x ) dx .
ки a в точку x. Надамо x приросту ∆x. Тоді
a
∆A = A (x + ∆x ) − A (x ) — робота, яка вико-
Використовуючи дані задачі, одержуємо:
нується силою F (x ) при переміщенні тіла
0,06 0,06
з точки x у точку x + ∆x . Якщо ∆x → 0, x2
то силу F (x ) на відрізку [ x; x + ∆x ] буде-
A= ∫ 500xdx = 500
2
= 0,9 (Дж).
0 0
ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ
Інтегральне числення й поняття інте- кутників, знаходять границю, до якої пря-
грала виникло через необхідність обчис- мують площі ступінчастих фігур (саме так
лення площ плоских фігур та об’ємів тіл. у курсі геометрії було доведено формулу
Ідеї інтегрального числення беруть свій площі круга). Архімед передбачив багато
початок у роботах стародавніх математи- ідей інтегрального числення. Але пройшло
ків. Зокрема важливе значення для роз- більш як півтори тисячі років, перш ніж ці
витку інтегрального числення мав метод ідеї було доведено до рівня числення. Зазна-
вичерпування, запропонований Євдоксом чимо, що математики XVII ст., які здобули
Кнідським (бл. 408 — бл. 355 рр. до н. е.) багато нових результатів, брали за основу
і вдосконалений Архімедом. За цим мето- праці Архімеда. У XVII ст. було зроблено ба-
дом для обчислення площі плоскої фігури гато відкриттів стосовно інтегрального чис-
навколо неї описують ступінчасту фігуру лення, уведено основні поняття і терміни.
і в неї вписують ступінчасту фігуру. Збіль- Символ ∫ увів Г. Лейбніц (1675 р.). Цей
шуючи кількість сторін одержаних много- знак є зміненою латинською буквою S (пер-
ша буква слова summa). Саме слово інте- ніц, які відкрили незалежно один від од-
грал увів Я. Бернуллі (1690 р.). Інші відомі ного факт, відомий під назвою формули
вам терміни, що стосуються інтегрального Ньютона — Лейбніца. Тим самим остаточно
числення, з’явилися значно пізніше. Тер- оформився загальний метод. Треба було ще
мін первісна функція, що застосовується те- навчитися знаходити первісні для багатьох
пер, замінив попередню назву примітивна функцій, дати логічні основи нового чис-
функція, яку ввів Ж.-Л. Лагранж (1797 р.). лення тощо. Але головне вже було зробле-
Латинське слово primitivus перекладається но: диференціальне й інтегральне числення
як початковий: функція F (x ) = ∫ f (x ) dx — створено. Методи інтегрального числення
початкова (або первісна) для функції f (x ), активно розвивались у наступному столітті
яка утворюється з F (x ) диференціюван- (насамперед слід назвати імена Л. Ейлера,
ням. Поняття невизначеного інтеграла та який завершив систематичне досліджен-
його позначення ввів Лейбніц, а позначен- ня інтегрування елементарних функцій,
b та Й. Бернуллі). У розвиток інтегрального
ня визначеного інтеграла ∫ f (x ) dx увів числення значний внесок зробили матема-
Ж.-Б. Фур’є (1768–1830). a тики з України В. Я. Буняковський (1804–
Слід зауважити, що при всій значу- 1889) і М. В. Остроградський (1801–1862).
щості результатів, здобутих математика- Багато теорем і формул Остроградського
ми XVII ст., інтегрального числення ще не ввійшли до різних математичних курсів.
було. Необхідно було окреслити загальні Математикам усього світу добре відомі ме-
ідеї, на яких ґрунтується розв’язування ба- тод інтегрування Остроградського, правило
гатьох окремих задач, а також установити Остроградського, формула Остроградського
зв’язок операцій диференціювання й інте- тощо.
грування. Це виконали І. Ньютон і Г. Лейб-
А ∫ ( sin x + C ) dx = sin 2x
2
Г ∫ ( − sin 2x) dx = cos x + C
2
Б ∫ ( cos x + C ) dx = − sin 2x
2
Д ∫ sin 2xdx = cos2 x + C
1 − x2 + 1 − x
7. Знайдіть інтеграл ∫ 1− x
dx.
π
2
8. Обчисліть інтеграл ∫ sin x cos 3x dx .
0
1
9. Знайдіть площу фігури, обмеженої графіком функції y = ,
прямими x = 1, x = 4 та віссю Ox. x2
елементи комбінаторики,
теорії ймовірностей
У цьомУ Розділі ви:
систематизуєте й узагальните знання і вміння, пов’язані
з комбінаторикою, теорією ймовірностей та математичною статистикою;
ознайомитеся з аксіомами теорії ймовірностей та наслідками з них,
дізнаєтесь, які формули застосовують для обчислення
числа перестановок, розміщень і комбінацій;
навчитеся застосовувати ймовірнісні характеристики до аналізу
навколишніх явищ для прийняття правильних рішень
§ 11 ЕЛЕМЕНТИ КОМБІНАТОРИКИ
Таблиця 15
Комбінаторика
Комбінаторика — розділ математики, у якому вивчають способи вибору та розміщення
елементів деякої скінченної множини на основі певних умов.
Вибрані (або вибрані й розміщені) групи елементів називають сполуками.
Якщо всі елементи різні, то одержуємо сполуку без повторень, а якщо елементи можуть
повторюватися, то сполуку з повтореннями. Далі будемо розглядати сполуки без повторень.
Зі§схемою§вибору§та§формулами§для§розв’язування§комбінаторних§задач§за§умови§повторення§еле-
ментів§можна§ознайомитися,§звернувшись§до§інтернет-підтримки§підручника.
Перестановки
Означення. Перестановкою з n елементів називається будь-яка впорядкована множи-
на з n заданих елементів (тобто така множина, для якої вказано, який елемент розта-
шований на першому місці, який — на другому, ..., який — на n-му).
Формула числа
Приклад
перестановок ( Pn )
Pn = n ! , Кількість різних шестицифрових чисел, які можна скласти з цифр
1, 2, 3, 4, 5, 6, не повторюючи ці цифри в одному числі, дорівнює:
де n ! = 1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅…⋅ n
(читають: «ен факто P6 = 6 ! = 1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ 4 ⋅ 5 ⋅ 6 = 720.
ріал»)
Розміщення
Означення. Розміщенням з n елементів по k називається будь-яка впорядкована мно-
жина з k елементів, складена з елементів заданої n-елементної множини.
Формула числа
розміщень ( Ank ) Приклад
Комбінації
Означення. Комбінацією без повторень з n елементів по k називається будь-яка
k-елементна підмножина заданої n-елементної множини.
Формула числа
комбінацій Cnk ( ) Приклад
Так Ні
Так Ні
Пояснення й обґрунтування
* Множину всіх упорядкованих пар (a; b ) , де перший елемент належить множині A (тобто a ∈ A ),
а другий — множині B (тобто b ∈ B ), називають декартовим добутком множин A і B і позначають
A × B . (Зазначимо, що декартовий добуток B × A теж складається з m ⋅ n елементів.)
з двох елементів:
Наприклад, A32 = 3 ⋅ 2 = 6 (що збігаєть-
(1; 5), (1; 7), (5; 7), (5; 1), (7; 1), (7; 5). ся з відповідним значенням, одержаним
вище).
Кількість розміщень з n елементів по k Під час розв’язування найпростіших ком
позначають Ank (читають: «A з n по k»). Як бінаторних задач важливо правильно ви-
бачимо, A32 = 6 . брати формулу, за якою будуть проводитись
обчислення кількості сполук. Для цього до Якщо, наприклад, порядок розміщення
статньо з’ясувати: елементів ураховують і з n заданих елемен
● чи враховують порядок розміщення еле- тів у сполуці використовують тільки k еле
ментів у сполуці; ментів, то за означенням це розміщення
● чи всі задані елементи входять до одер- з n елементів по k.
жаної сполуки.
Розв’язання Коментар
Кількість трицифрових чисел, Для вибору формули з’ясовуємо, що для чисел, які ми
які можна скласти з семи цифр 1, будемо складати, порядок розміщення враховується
2, 3, 4, 5, 6, 7, дорівнює числу роз й не всі елементи вибираються (тільки 3 із заданих
міщень із 7 елементів по 3, тобто семи). Отже, відповідна сполука — розміщення з 7 еле
A73 = 7 ⋅ 6 ⋅ 5 = 210 . ментів по 3.
Коментар
Вибір формули проводять так само, як кість дорівнює числу розміщень із 6 елемен
і в прикладі 2. Але треба врахувати, що тів по 2 (див. розв’язання завдання).
коли число, складене з трьох цифр, почина Також можна виконати безпосереднє обчис
ється цифрою 0, то його не вважають три лення, послідовно заповнюючи три місця
цифровим. Отже, для відповіді на запитання в трицифровому числі й використовуючи
задачі можна спочатку із заданих 7 цифр правило добутку. У цьому випадку зручно
утворити всі числа, що складаються з 3 цифр унаочнити міркування, зображаючи відпо
(див. приклад 2), а потім від кількості одер відні розряди в трицифровому числі у вигля
жаних чисел відняти кількість тих чисел, ді клітинок, наприклад так:
які складені з трьох цифр, але починаються
цифрою 0. В останньому випадку ми фак
6 6 5
тично будемо з усіх цифр, крім нуля (їх 6),
можливостей можливостей можливостей
складати двоцифрові числа. Тоді їх кіль
Розв’язання
Кількість трицифрових чисел, які можна вилучити ті розміщення, у яких першим
скласти з 7 цифр (серед яких немає циф- елементом є цифра 0. Їх кількість дорівнює
ри 0), дорівнює числу розміщень із 7 елемен- числу розміщень із 6 елементів по 2, тобто
тів по 3, тобто A73 . A62 . Отже, шукана кількість трицифрових
Але серед заданих цифр є цифра 0, з якої не чисел дорівнює:
може починатися трицифрове число. Тому
з розміщень із 7 елементів по 3 необхідно A73 − A62 = 7 ⋅ 6 ⋅ 5 − 6 ⋅ 5 = 180 .
Ax4
Приклад 4 Розв’яжіть рівняння = 6.
Ax2
Розв’язання Коментар
Вправи 11.1.1°. Маємо 4 різні конверти без марок і 3 різні марки. Скілько-
ма способами можна вибрати конверт і марку для відправки
листа?
11.1.2°. У коробці міститься 10 білих і 6 чорних куль. Скількома спо-
собами з коробки можна витягти:
1) одну кулю будь-якого кольору;
2) дві кулі різного кольору?
Розв’язання Коментар
Кількість способів дорівнює чис- Для вибору відповідної формули з’ясовуємо відповіді
лу перестановок з 8 елементів. на запитання, наведені вище. Оскільки порядок роз-
Тобто міщення елементів ураховується й усі 8 заданих еле-
ментів вибираються, то відповідні сполуки — це пере-
P8 = 8 ! = 1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ 4 ⋅ 5 ⋅ 6 ⋅ 7 ⋅ 8 = 40 320 . становки з 8 елементів. Їх кількість можна обчислити
за формулою: Pn = n ! = 1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅…⋅ n .
Розв’язання Коментар
Розв’язання Коментар
Спочатку будемо розглядати підручни- Задачу можна розв’язувати у два етапи. На пер-
ки, що стоять поряд, як одну книжку. шому етапі умовно будемо вважати всі підручни-
Тоді на полиці потрібно розставити не ки за 1 книжку. Тоді одержимо 7 книжок (6 не
10, а 7 книжок. Це можна зробити P7 підручників + 1 умовна книжка-підручник).
способами. Порядок розміщення елементів ураховується,
У кожному з одержаних наборів книжок і використовуються всі елементи (поставити на
ще можна виконати P4 перестановок полицю потрібно всі книжки). Отже, відповідна
підручників. За правилом добутку шука- сполука — це перестановки з 7 елементів. Їх
на кількість способів дорівнює: кількість — P7 . На другому етапі розв’язування
будемо переставляти між собою тільки підручни-
P7 ⋅ P4 = 7 ! ⋅ 4 ! = 5040 ⋅ 24 = 120 960 . ки. Це можна зробити P4 способами. Оскільки
нам потрібно переставити і підручники, й інші
книжки, то використовуємо правило добутку.
11.3. Комбінації
Пояснення й обґрунтування
Розв’язання Коментар
Кількість способів вибрати Для вибору відповідної формули з’ясовуємо відповіді
з 12 туристів 3 чергових дорівнює на запитання, наведені вище. Оскільки порядок роз-
кількості комбінацій із 12 елемен- міщення елементів не враховується (для чергових не
тів по 3, тобто важливо, у якому порядку їх виберуть), то відповідна
12 ! 12 ! сполука є комбінацією з 12 елементів по 3. Для об-
3
C12 = = = числення можна використати формули (3) або (5),
3 ! (12 − 3) ! 3! ⋅ 9!
у даному випадку застосували формулу (3):
12 ⋅ 11 ⋅ 10 n!
= = 220 . Cnk = .
1⋅ 2 ⋅ 3 k ! (n − k ) !
11.3.22. 1) Cx−
2
3 = 21; 3) Cx3 + Cx2 = 15 (x − 1) ;
5x (x − 3) 15 Ax2
2) Cx3 = ; 4) Cx4 = .
4 4
Ax5 + Ax3
11.3.23*. 1) = 43; 3) 12Cx1 + Cx2+4 = 162 ;
Ax3
Ax7 − Ax5 3 Ax3
2) = 89; 4) Cx5+1 = .
Ax5 8
Ax4 Px −4 Px +2
11.3.24*. 1) = 42 ; 3) = 132;
Px −2 Axn Px −n
Axn++11 Px −n Axn++22 Px −n
2) = 90; 4) = 110.
Px −1 Px
C = 2,5x, A : A
y +1 y y −1
= 8,
2) xy 4) yx yx−1
Cx −1 = 10; Cx : Cx = 1,6.
1. Випадкові події
Поняття Приклади
Під експериментами з випадковими резуль- Експерименти з рулеткою, підкиданням
татами (або, коротше, випадковими експе- грального кубика, підкиданням монети, се-
риментами) розуміють різні експерименти, рія пострілів одного стрільця по одній і тій
досліди, випробовування, спостереження, ви- самій мішені, участь у лотереї тощо.
міри, результати яких залежать від випадку
і які можна повторити багато разів в одна-
кових умовах.
Подію U називають вірогідною, якщо в ре- Випадання менше 7 очок при підкиданні
зультаті даного експерименту вона обов’яз звичайного грального кубика (на гранях яко-
ково відбудеться. го позначено від 1 до 6 очок).
Подію ∅ називають неможливою, якщо вона Випадання 7 очок при підкиданні грального
не може відбутися в даному експерименті. кубика.
Пояснення й обґрунтування
Розв’язання
Як зазначалося вище, в експерименті несумісних рівноможливих подій). Сприят-
з підкидання кубика існує шість попарно не- ливими для події A є тільки дві елементарні
сумісних рівноможливих елементарних по- події: випало 3 очки і випало 6 очок. Отже,
дій — випало 1, 2, 3, 4, 5, 6 очок (також ймовірність події A дорівнює:
можна сказати, що простір елементарних 2 1
подій складається з шести вказаних попарно P( A) = = .
6 3
Розв’язання
При киданні кубиків на кожному з них (У кожній парі чисел на першому місці за-
може випасти 1, 2, 3, 4, 5 або 6 очок. Кож- писано число очок, яке випало на сірому ку-
ному числу очок, які випали на сірому ку- бику, а на другому місці — число очок, що
бику (1, 2, 3, 4, 5 або 6 очок), відповідає випало на блакитному кубику.)
шість варіантів числа очок, які випали на Нехай подія A означає, що при киданні ку-
блакитному кубику. Отже, усього одержує- биків у сумі випало 8 очок, а подія B — що
мо 36 попарно несумісних рівноможливих при киданні кубиків у сумі випало 7 очок.
елементарних подій — результатів цього Для події A сприятливими є такі 5 резуль-
експерименту, які наведено в таблиці: татів (елементарних подій):
(2; 6), (3; 5), (4; 4) , (5; 3), (6; 2).
(1; 1) (2; 1) (3; 1) (4; 1) (5; 1) (6; 1) Для події B сприятливими є такі 6 резуль-
татів (елементарних подій):
(1; 2) (2; 2) (3; 2) (4; 2) (5; 2) (6; 2)
(1; 6) , (2; 5) , (3; 4) , (4; 3) , (5; 2) , (6; 1) .
(1; 3) (2; 3) (3; 3) (4; 3) (5; 3) (6; 3) Тоді
(1; 4) (2; 4) (3; 4) (4; 4) (5; 4) (6; 4) P( A) =
5
, P ( B) =
6
.
36 36
(1; 5) (2; 5) (3; 5) (4; 5) (5; 5) (6; 5) Отже, в Павла більше шансів виграти, ніж
(1; 6) (2; 6) (3; 6) (4; 6) (5; 6) (6; 6) у Петра. Тобто така гра не буде справед
ливою.
Сума очок 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
1 1 1 1 5 1 5 1 1 1 1
Ймовірність
36 18 12 9 36 6 36 9 12 18 36
Розв’язання
Нехай подія A полягає в тому, що 2 ви- Сприятливим результатом для події A є ви-
брані навмання велосипеди будуть без де- бір 2 бездефектних велосипедів із 12 безде-
фектів. З 15 велосипедів вибрати 2 мож- фектних (15 − 3 = 12) . Отже, число сприятли-
2
на C15 способами (число комбінацій із 15 вих результатів (подій) для події A дорівнює
по 2). Усі ці вибори є рівноможливими й по- 2
C12 . Звідси одержуємо
парно несумісними. Отже, загальна кіль-
кість рівноможливих результатів (тобто за- 12 !
2
C12 ( ) 12 ⋅ 11 22
гальна кількість елементарних подій) дорів- P( A) = = 2 ! 12 − 2 ! = = .
нює C15 2
.
2
C15 15 ! 15 ⋅ 14 35
2 ! (15 − 2) !
Розв’язання
Число результатів (елементарних подій) двох юнаків з 6 можна C62 способами, а ви-
при виборі чотирьох чергових із 10 туристів
4
брати двох дівчат з 4 можна C42 способами.
дорівнює C10 . Усі ці події рівноможливі За правилом добутку вибір і двох юнаків,
й попарно несумісні.
і двох дівчат можна виконати C62 ⋅ C42 спосо-
Нехай подія A полягає в тому, що серед бами — це і є кількість сприятливих подій
4 чергових є 2 юнаки і 2 дівчини. Вибрати для події A. Тоді
6! 4! 6 ⋅5 4 ⋅3
⋅ ⋅
C62 ⋅ C42 (6 − 2) ! 2 ! (4 − 2) ! 3
P( A) = = 2 ! = 1⋅ 2 1⋅ 2 = .
4
C10 10 ! 10 ⋅ 9 ⋅ 8 ⋅ 7 7
4 ! (10 − 4) ! 1⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ 4
№ Експеримент Подія
1 Виконання пострілу Влучання в ціль
2 Нагрівання води Вода перетворилася на лід
(при звичайних умовах)
3 Участь у лотереї Ви виграєте, беручи участь
у лотереї
4 Участь у безпрограшній Ви не виграєте, беручи участь
лотереї у безпрограшній лотереї
5 Підкидання звичайного Випало 5 очок
грального кубика
6 Підкидання звичайного Випало менше 8 очок
грального кубика
7 Перевірка роботи дзвінка Ви натиснули на кнопку
дзвінка, а він не задзвонив
8 Витягання кулі з коробки Витягли чорну кулю
з білими кулями
9 Витягання кулі з коробки Витягли білу кулю
з білими кулями
10 Витягання двох куль із ко- Витягли білу й чорну кулі
робки з 10 білими й 5 чор-
ними кулями
11 Витягання карти з колоди Витягли туза
25 5 50
1 2 10
Puc. 12.1.4
2. Сума подій
Сумою (або об’єднанням) З колоди карт навмання витягають
подій A і B називається одну карту. Розглянемо події: A — ви-
подія A + B (інше позна- тягли бубнову карту, B — витягли чир- В А
чення A ∪ B), яка полягає вову карту.
в тому, що відбувається Тоді подія A + B — витягли або бубно-
подія A або подія B (або A, ву, або чирвову карту (тобто карту чер- А + B
або B, або обидві події). воної масті).
3. Добуток подій
Добутком (або перерізом) При підкиданні грального кубика роз-
подій A і B називається глядають події: A — випало парне чис-
подія A ⋅ B (інше позна- ло очок, B — випало число очок, крат-
А В
чення A ∩ B), яка полягає не 3.
в тому, що відбуваються Тоді подія A ⋅ B — випало число очок,
обидві події A і B. яке одночасно і парне, і кратне 3 (тобто А ⋅ B
випало 6 очок).
4. Несумісні події
Дві випадкові події A і B При підкиданні грального кубика роз-
несумісні тоді і тільки глядають події: A — випало парне чис-
тоді, коли їх добуток є не- ло очок, B — випало 1 очко, C — ви-
можливою подією, тобто пало число очок, кратне 3. Події A і B
A⋅B = ∅ та події B і C — несумісні (не можуть
відбутися одночасно).
(інше позначення
Події A і C — сумісні (можуть відбу-
A ∩ B = ∅ ). А ⋅ B = ∅
тися одночасно, якщо випаде 6 очок,
тобто A ⋅ C ≠ ∅ ).
5. Імовірність суми двох несумісних подій
Якщо події A і B несумісні, то P ( A + B) = P ( A ) + P ( B) ,
тобто ймовірність суми двох несумісних подій дорівнює сумі ймовірностей цих подій.
Пояснення й обґрунтування
Іноді доводиться, знаючи ймовірно казано в п. 12.1, імовірність події A дорів-
сті одних випадкових подій, обчислювати 1 1
нює , тобто P ( A ) = , тоді ймовірність по-
ймовірності інших, які є результатом пев- 6 6
них операцій над першими. Розглянемо 1 5
дії A дорівнює P ( A ) = 1 − P ( A ) = 1 − = .
найпростіші операції над випадковими по- 6 6
діями, які далі будемо називати просто
подіями.
При означенні операцій суми і добутку
1 Знаходження протилежної події подій розглядатимемо події, що відно-
сяться до одного випадкового експери-
Нехай задана випадкова подія A. менту.
U А В А В
А А
А + B А ⋅ B
Puc. 12.2.1 Puc. 12.2.2 Puc. 12.2.3
Наприклад, ураховуючи, що завжди виконується або подія A, або
подія A , одержуємо, що A + A = U (вірогідна подія). Ураховуючи, що
одночасно події A і A не можуть виконуватися, маємо A ⋅ A = ∅ (не-
можлива подія). Тоді подію A можна проілюструвати доповненням
множини A (до множини U) (рис. 12.2.1).
Аналогічно суму двох подій A і B (нагадаємо, що подія A + B
полягає в тому, що відбувається подія A, або подія B, або обидві ра-
зом) можна проілюструвати у вигляді об’єднання множин A і B
(рис. 12.2.2), а добуток подій A і B (подія A ⋅ B полягає в тому, що
відбуваються обидві події A і B) — у вигляді перерізу множин A і B
(рис. 12.2.3).
Пояснення й обґрунтування
( ) ( )
P ( A ) = p ui1 + p ui2 + ... + p uim . ( ) при i ≠ j , то
( )
P ( A ) + P A = P (U ), тобто ( )
P ( A ) + P A = 1,
ки одна з попарно несумісних подій u1 ,
u2 , ..., un . Назвемо ці події елементар-
отже, P ( A ) = 1 − P ( A ). ними подіями, а множину всіх цих подій
Puc. 12.3.2
Число очок 1 2 3 4 5 6
Число випадань відповідної
71 145 169 91 21 503
кількості очок
Пояснення й обґрунтування
Розв’язання
Позначимо події: A — перша витягнута тягання однієї білої кулі (відбулася подія A)
куля біла, B — друга витягнута куля біла. в коробці залишиться 9 куль, і з них тільки
Тоді подія AB — обидві витягнуті кулі білі. 3 1
Витягання (навмання) з коробки будь-якої 3 білих, отже, PA ( B) = = . Тоді за форму-
9 3
з 10 куль — рівноможливі події. Сприятли-
лою множення ймовірностей (3) одержуємо:
вими для події A є 4 події (в коробці всього
2 1 2
P ( AB) = P ( A ) ⋅ PA ( B) =
4 2
4 білих кулі). Тоді P ( A ) = = . Після ви- ⋅ = .
10 5 5 3 15
Розв’язання
Розв’язання
Нехай подія A — перша куля червона, по- кулі (відбулася подія A) в коробці залишить-
дія B — друга куля біла, подія C — третя ся 12 куль і з них тільки 6 білих, отже,
куля чорна. Тоді подія ABC — вибрали три 6 1
кулі, з яких перша — червона, друга — біла PA ( B) = = . Після витягання однієї чер-
12 2
і третя — чорна. воної і однієї білої куль (відбулися події A
В коробці всього 13 куль. Витягання (на- і B, тобто подія AB) в коробці залишиться
вмання) будь-якої з 13 куль — рівноможли- 11 куль і з них тільки 4 чорних, отже,
ві події. Сприятливими для події A є 3 події 4
(в коробці всього 3 червоні кулі). Тоді PAB ( C ) = . Тоді за узагальненою форму-
11
3
P( A) = . Після витягання однієї червоної лою множення ймовірностей (4) одержуємо:
13
3 1 4 6
P ( ABC ) = P ( A ) ⋅ PA ( B) ⋅ PAB (C ) = ⋅ ⋅ = .
13 2 11 143
( )( ) (
P ( A1 + A2 + … + An ) = 1 − 1 − P ( A1 ) 1 − P ( A2 ) … 1 − P ( An ) . )
Пояснення й обґрунтування
Подія B називається незалежною від можлива, тобто B = ∅, то AB = ∅. Отже,
події A, якщо поява події A не змінює ймо- P ( AB) = 0 і P ( B) = 0, тобто рівність (1) ви-
вірність події B. конується. Якщо подія B — вірогідна, тобто
Загальне означення незалежності подій B = U , то AB = AU = A . Тоді P ( AB) = P ( A )
найчастіше формулюють так.
і P ( B) = 1, тобто рівність (1) виконується
Означення. Події A і B називаються не- і в цьому випадку. Отже, якщо хоча б одна
залежними, якщо виконується рівність з двох подій неможлива або вірогідна, то
такі дві події незалежні.
P ( AB ) = P ( A) P ( B ) , (1) Звернемо увагу на те, що у випадку,
тобто дві події називаються незалежни- коли події A і B незалежні, також незалеж-
ми, якщо ймовірність добутку (тобто су- ними будуть події A і B, A і B, A і B.
місної появи) цих подій дорівнює добутку Доведемо, наприклад, що будуть не-
ймовірностей цих подій.
залежними події A і B.
Рівність (1) обов’язково виконувати- Якщо події A і B незалежні, то за озна-
меться, якщо одна з подій неможлива або ченням P ( AB) = P ( A ) P ( B). Коли відбува-
вірогідна. Наприклад, якщо подія B — не- ється подія A, то в цей час подія B може від-
Розв’язання
Розв’язання
Розглянемо такі події: A — перший стрі- і B також незалежні. Якщо P ( A ) = 0, 9, то
лець влучив у мішень, B — другий стрілець P ( A ) = 1 − P ( A ) = 1 − 0,9 = 0,1. Якщо P ( B) = 0,8 ,
влучив у мішень, C — мішень улучена. По-
дії A і B незалежні, але безпосередньо то P ( B) = 1 − P ( B) = 1 − 0, 8 = 0,2 .
використовувати в даному випадку множен- Ураховуючи, що мішень не буде влучена
ня ймовірностей не можна, оскільки подія C тоді й тільки тоді, коли в неї не попаде ні
відбувається не тільки тоді, коли обидва перший стрілець, ні другий, одержуємо, що
стрільці влучили у мішень, але й тоді, коли C = AB . Тоді
в мішень влучив хоча б один із них.
P ( C ) = P ( A ) P ( B) = 0,1 ⋅ 0,2 = 0,02 .
Міркуватимемо інакше. Розглянемо події A ,
B , C , протилежні відповідно подіям A, B, C. Оскільки події C і C протилежні, то
Оскільки події A і B незалежні, то події A
P (C ) = 1 − P (C ) = 1 − 0,02 = 0,98 .
X 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
1 1 1 1 5 1 5 1 1 1 1
p
36 18 12 9 36 6 36 9 12 18 36
За допомогою цієї таблиці легко поба- дається з двох подій: u1 — випав «герб»,
чити, яких значень величина X набуває u2 — випало «число». Ці події несумісні,
з однаковими ймовірностями, яке значення і в результаті експерименту обов’язково
величини X з’являється з більшою ймовір- відбудеться одна з цих подій. Поставимо
ністю тощо. Таку таблицю називають та- у відповідність події u1 число 1, а події u2 —
блицею розподілу значень випадкової вели- число 0 (тобто фактично будемо вважати,
чини за їх імовірностями й кажуть, що ця що у випадку появи «герба» випадає чис-
таблиця задає закон розподілу розглянутої ло 1, а у випадку появи «числа» випадає 0).
випадкової величини. Тоді одержимо випадкову величину X, яка
Наведемо означення розглянутих по- набуває тільки двох значень: x1 = 1, x2 = 0
нять. Зазначимо, що випадкову величину (тобто X (u1 ) = x1 = 1, X (u2 ) = x2 = 0). Роз
можна задати в будь-якому випадковому глянуту функцію — випадкову величи-
експерименті. Для цього достатньо кожній ну X — можна задати також за допомогою
елементарній події з простору елементар- таблиці.
них подій експерименту поставити у відпо-
відність якесь число (тоді кажуть, що зада- Результат u1 — u2 —
но числову функцію, областю визначення експерименту випав «герб» випало «число»
якої є простір елементарних подій).
Значення X 1 0
Означення. Випадковою величиною на-
зивається числова функція, областю ви-
значення якої є простір елементарних Закон розподілу цієї
випадкової величини за- X 1 0
подій.
дається таблицею: 1 1
Наприклад, в експерименті з підкидан- P
2 2
ня монети простір елементарних подій скла-
* Таким чином, через pi позначено ймовірність події «випадкова величина X набула значення xi ».
Це можна записати так: P ( X = xi ) = pi (де i = 1, 2, ..., 11).
А В С
Puc. 12.6.1
X 2 5 6 7 X 4 5 8 10 12
1) 2)
P 0,3 0,1 0,2 0,4 P 0,4 0,1 0,05 0,95 0,4
X 0 1 5 10 X 0 1 5 10
1) 2)
P 0,9 0,06 0,03 0,01 P 0,85 0,12 0,02 0,01
12.6.12. Задача Луки Пачолі (1494 р.). Двоє гравців грають до трьох
виграшів. Після того як перший гравець виграв дві партії,
а другий — одну, гра урвалася. Як справедливо розділити
ставку 210 ліврів (лівр — срібна монета)?
12.6.13*. Задача П’єра Ферма (1654 р.). Нехай до виграшу всієї гри
гравцю A бракує двох партій, а гравцю B — трьох партій. Як
справедливо розділити ставку, якщо гра перервана?
Пояснення й обґрунтування
Mi si
власне- = Wi = ,
випадкова n S
де i — порядковий номер значення ознаки
механічна (1 i k) . Із цього співвідношення знахо
димо
типова Mi
si = SWi (або si = S ), 1 i k. (1)
n
серійна
Розмір (X) 36 37 38 39 40 41 42 43 44
Частота (M) 2 5 6 12 11 7 4 2 1 ∑ M = n = 50
Скільки кросівок різного розміру буде виготовлено?
Розв’язання
Будемо вважати розглянуту вибірку ру пропорційна кількості кросівок відповід-
об’ємом n = 50 підлітків репрезентативною. ного розміру у вибірці (і для кожного розміру
Тоді в генеральній сукупності (об’ємом обчислюється за формулою (1)). Результати
S = 1000 ) кількість кросівок кожного розмі- розрахунків будемо записувати в таблицю:
Розмір (X) 36 37 38 39 40 41 42 43 44
Частота (M) 2 5 6 12 11 7 4 2 1 ∑ M = n = 50
Відносна 1 1 3 6 11 7 2 1 1
частота (W) 25 10 25 25 50 50 25 25 50 ∑W =1
Кількість
кросівок (SW)
40 100 120 240 220 140 80 40 20 ∑ (SW ) = S = 1000
Відповідь:
Розмір 36 37 38 39 40 41 42 43 44
Кількість кросівок 40 100 120 240 220 140 80 40 20
Генеральна Мета
№ Вибірка
сукупність обстеження
13.1.3. Серед випадковим чином вибраних 100 молодих людей, які влітку
носять бейсболки, провели опитування про кольорові переваги для
цього виду головних уборів. Результати опитування відображено
в таблиці:
Пояснення й обґрунтування
W W
0,3 0,3
0,2 0,2
0,1 0,1
0 0
38 39 40 41 42 43 44 45 X 38 39 40 41 42 43 44 45 X
Puc. 13.2.2 Puc. 13.2.3
Від 400 Від 500 Від 600 Від 700 Від 800 Від 900 Від 1000
Класи
до 500 до 600 до 700 до 800 до 900 до 1000 до 1100
Номер класу X 1 2 3 4 5 6 7
Частота (кількість
4 6 18 36 22 10 4
робітників) M
M M
4 4
3 3
2 2
1 1
0 0
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 X 1 2 3 4 5 6 7 Y
Mo1 Mo2 Mo
R R
а б
Puc. 13.2.7
У даному випадку можна шукати цен- Якщо у вибірці середнє значення сут-
тральні тенденції, наприклад, для частини тєво відрізняється від моди, то його недо-
ряду (5): речно вибирати як типову характеристику
5, 5, 8, розглянутої сукупності даних (чим більше
умовно назвавши його вибіркою річного значення моди відрізняється від середньо-
прибутку низькооплачуваної частини насе- го значення, тим «більш несиметричним»
лення. є полігон частот сукупності).
X 1 2 3 4 X 1 2 3 4 5
1) 2)
W 0,1 0,3 0,4 0,2 W 0,3 0,3 0,2 0,1 0,1
X 1 3 5 7 9 X 11 12 13 14 15 16
1) 2)
M 3 0 5 7 5 M 6 5 2 3 1 3
149 150 150 151 151 152 152 153 154 154
155 155 155 156 156 157 157 157 158 158
159 159 159 159 161 161 161 162 162 162
162 162 165 166 166 166 167 167 169 170
171 171 173 173 173 175 176 178 180 182
X 2 3 4 5 X –1 3 4 5 7
1) 2)
M 3 4 1 3 M 2 3 4 4 1
ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ
Елементарні задачі, які пізніше були віднесені до стохастики, тобто до
комбінаторики, теорії ймовірностей та математичної статистики, ставили-
ся й розв’язувалися ще за часів Стародавніх Єгипту, Греції та Риму. Цей
період так званої передісторії теорії ймовірностей закінчився в XVI ст. пра-
цями італійських математиків Д. Кардано (1501–1576), Н. Тарталья (1499–
1557), Ґ. Ґалілея (1564–1642). У цих працях уже фігурує поняття ймовір-
ності, використовується теорема про ймовірність добутку незалежних подій,
висловлюються деякі міркування щодо так званого закону великих чисел.
У XVII–XVIII ст. питаннями теорії ймовірностей цікавилися французькі ма-
тематики П. Ферма (1601–1665) і Б. Паскаль (1623–1662), нідерландський
П. Ферма математик Х. Гюйґенс (1629–1695), швейцарські математики Я. Бернуллі
(1601–1665) (1654–1705), Н. Бернуллі (1687–1759), Д. Бернуллі (1700–1782) та росій-
ський математик Л. Ейлер (1707–1788). У своїх працях вони вже викори-
стовували теореми додавання і множення ймовірностей, поняття залежних
та незалежних подій, математичного сподівання.
Велику роль у розповсюдженні ідей теорії ймовірностей та математич-
ної статистики відіграли видатні українські математики В. Я. Буняковський
(1804–1889) та М. В. Остроградський (1801–1862).
Подальший розвиток теорії ймовірностей потребував уточнення її основ-
них положень. Велику роботу в цьому напрямку провів видатний російський
математик П. Л. Чебишов (1821–1894). Його учень А. А. Марков (1856–1922)
став видатним математиком саме завдяки своїм дослідженням у теорії ймо-
вірностей.
Б. Паскаль Книжка А. А. Маркова «Числення ймовірностей», перше видання якої
(1623–1662) відбулося в 1900 р., а четверте — у 1924 р., протягом багатьох років була
найкращою серед тих, за якими навчалися багато майбутніх математиків.
У ХХ ст. теорія ймовірностей поступово перетворилась на строгу ак-
сіоматичну теорію. Це відбулося завдяки працям багатьох математиків.
Але дійсно вирішальним етапом розвитку теорії ймовірностей стала праця
А. М. Колмогорова (1908–1987) «Основні поняття теорії ймовірностей» (ви-
дана в 1933 р.), у якій він виклав свою аксіоматику теорії ймовірностей. За-
вдяки цьому теорія ймовірностей стала нарівні з іншими математичними
дисциплінами.
Великі досягнення в теорії ймовірностей та математичній статистиці
мали також російські та українські математики О. Я. Хінчин (1894–1959),
Є. Є. Слуцький (1880–1948), Б. В. Гнєденко (1911–1995), Й. І. Гіхман (1918–
Х. Гюйґенс 1985), В. С. Михалевич (1930–1994), М. Й. Ядренко (1932–2004), Ю. М. Єр-
(1629–1695) мольєв (1936 р. н.), І. М. Коваленко (нар. 1935), В. С. Королюк (нар. 1925),
А. В. Скороход (1930–2011), А. Ф. Турбін (нар. 1940) та інші.
ємо рівняння-наслідки.
x + 2 = x2 ;
При цьому можлива поява сторонніх коре-
нів. Тому при використанні рівнянь-наслід- x2 − x − 2 = 0;
ків перевірка одержаних коренів підстанов- x1 = 2 , x2 = −1 .
кою в початкове рівняння є складовою Перевірка:
розв’язування. x = 2 — корінь;
x = −1 — сторонній корінь.
Відповідь: 2.
3. Рівносильні рівняння і нерівності
Означення Найпростіші теореми
Два рівняння (нерівності) називаються рів- 1. Якщо з однієї частини рівняння (нерівно-
носильними на деякій множині, якщо на цій сті) перенести в другу доданки з протилеж-
множині вони мають одні й ті самі розв’язки. ним знаком, одержимо рівняння (нерівність),
рівносильне заданому (на будь-якій мно
Тобто кожен розв’язок першого рівняння жині).
(нерівності) є розв’язком другого, і навпаки, 2. Якщо обидві частини рівняння помножи-
кожний розв’язок другого є розв’язком пер- ти або поділити на одне й те саме число, від-
шого (схеми такого розв’язування рівнянь мінне від нуля (або на одну й ту саму функ-
і нерівностей наведено в пп. 4 і 6 цієї таб цію, що визначена і відмінна від нуля на
лиці). ОДЗ заданого рівняння), одержимо рівнян-
ня, рівносильне заданому (на ОДЗ заданого).
за допомогою за допомогою
рівнянь-наслідків рівносильних перетворень
1 Перетворення, що гарантують
Урахування ОДЗ початкового
збереження правильності
рівняння
2 рівності
Розв’язування нерівностей
1. Якщо обидві частини нерівності помножити або поділити на одне й те саме додатне
число (або на одну й ту саму функцію, що визначена і додатна на ОДЗ заданої нерівно-
сті), не змінюючи знак нерівності, одержимо нерівність, рівносильну заданій (на ОДЗ
заданої).
2. Якщо обидві частини нерівності помножити або поділити на одне й те саме від’ємне
число (або на одну й ту саму функцію, що визначена і від’ємна на ОДЗ заданої нерівно-
сті) і змінити знак нерівності на протилежний, одержимо нерівність, рівносильну за-
даній (на ОДЗ заданої).
Розв’язування
1. u = u ⇔ u 0 .
2. u = −u ⇔ u 0 .
5. u + v = u + v ⇔ {u 0,
v 0.
3. u = v ⇔ u 2 = v 2 . 6. u + v = −u − v ⇔ {
u 0,
v 0.
4. u > v ⇔ u 2 > v 2 ,
7. u + v = u + v ⇔ uv 0 .
тоді u − v > 0 ⇔ u 2 − v 2 > 0 ;
знак різниці модулів двох виразів збіга- 8. u + v = u − v ⇔ uv 0 .
ється зі знаком різниці їх квадратів.
9. x − a + x − b = b − a ⇔ a x b , де a < b.
{
Якщо ставиться завдання знайти всі спільні x − y = 4,
розв’язки двох (або більше) рівнянь (або не — с истема двох рівнянь із двома
2x + y = 11
рівностей) з однією або кількома змінними, змінними.
то кажуть, що потрібно розв’язати систему
рівнянь (або нерівностей).
Записують систему рівнянь (нерівностей),
Пара чисел (5; 1), тобто
системи.
x = 5,
y =1 {
— розв’язок
2. Системи-наслідки
Означення Приклад
Якщо кожний розв’язок першої системи рів- y
нянь є розв’язком другої, то другу систему = 1,
Розв’яжіть систему x − 1
називають наслідком першої. x 2 = y + 1.
При використанні систем-наслідків можлива
поява сторонніх розв’язків, тому перевірка Із першого рівняння системи: y = x −1.
підстановкою розв’язку в початкову систему Підставляємо y в друге рівняння системи
є складовою розв’язування системи. й одержуємо: x 2 = x ; x1 = 0, x2 = 1 . Тоді
y1 = −1 , y2 = 0.
Перевірка:
Пара чисел (0; − 1) задовольняє обидва рів
няння системи і є її розв’язком. Пара чисел
(1; 0) не задовольняє перше рівняння і не
є розв’язком системи. Відповідь: (0; − 1) .
Дві системи рівнянь (чи нерівностей) нази- Областю допустимих значень (ОДЗ) систе-
ваються рівносильними на деякій множині, ми називають спільну область визначення
якщо на цій множині вони мають однакові всіх функцій, що входять до запису цієї си
розв’язки (тобто кожний розв’язок першої стеми.
системи на цій множині є розв’язком другої, Усі рівносильні перетворення систем викону
і навпаки, кожний розв’язок другої системи ють на ОДЗ початкової системи.
є розв’язком першої).
ло β ≠ 0 (а всі інші рівняння залишити без Помножимо обидві частини першого рів
зміни), одержимо систему, рівносильну за- няння системи на 2, а другого — на 3 (щоб
даній. одержати як коефіцієнти при змінній y про
тилежні числа) і почленно додамо отримані
рівняння. З останнього одержаного рівняння
знаходимо значення x, підставляємо резуль
тат у будь-яке рівняння системи і знаходимо
значення y.
10x − 6y = 18,
9x + 6y = 39. +
19x = 57,
x = 3.
Тоді 3 ⋅ 3 + 2y = 13; 2y = 4 ; y = 2.
Відповідь: (3; 2).
Графічне розв’язування систем рівнянь із двома змінними
Виконуємо рівносильні перетворення заданої системи так, щоб було зручно будувати гра-
фіки всіх рівнянь, що входять до системи. Потім будуємо відповідні графіки і знаходимо
координати точок перетину побудованих ліній: ці координати і є розв’язками системи.
Приклади
{ y = 2x − 3,
y = 3 − x.
x 2 + y 2 = 2,
3
y = x .
Графіком кожного з рівнянь системи є пряма.
Для побудови прямої достатньо побудувати Графік першого рівняння системи — коло ра
дві її точки. Наприклад, діуса 2 з центром у початку координат,
а графік другого — кубічна парабола y = x 3 .
x 0 1
для y = 2x − 3 такі:
y –3 –1 y у = x3
2
x 0 1 2 2
x + y = 2 1 (1; 1)
для y = 3 − x такі:
y 3 2 –1
0 1 x
y
4 (–1; –1) –1
3
у = 2x - 3
2 M
1
Ці два графіки перетинаються у двох точках
–1 0 1 2 3 4 5 x з координатами ( −1; − 1) і (1; 1) .
–1
–2 Відповідь: ( −1; − 1), (1; 1) — р
озв’язки
у = 3 - x
–3 системи.
Пояснення й обґрунтування
Для розв’язування деяких систем іноді Рівняння (4) має корінь x = −1, який
використовують властивості функцій (див., входить до ОДЗ заданого рівняння (тоді
наприклад, табл. 11). Слід також пам’я рівняння (5) визначене). А рівняння (5)
тати, що для розв’язування деяких рівнянь, має корені x1 = 1 — входить до ОДЗ зада
нерівностей та їх систем зручно використо ного рівняння (тоді рівняння (4) визначе
вувати заміну змінних (див., наприклад, не) і x2 = −4 — не входить до ОДЗ заданого
розв’язання рівняння в п. 5 табл. 23, нерів рівняння (тоді рівняння (4) не визначене).
ності — у п. 3 табл. 5, системи — у прикла Отже, розв’язками розглянутої сукупності
ді 5 до п. 3.2 підручника). (тобто і коренями заданого рівняння) є тіль
Іноді під час розв’язування рівнянь і не ки x = −1 і x = 1.
рівностей доводиться переходити не тільки Розглянуте розв’язання можна запи
до рівносильних систем рівнянь чи нерівно сувати, використовуючи знаки рівносиль
стей (див., наприклад, формулу (2)), а й до ності, сукупності та системи. Наведемо де
сукупностей рівнянь або нерівностей (або кілька можливих способів такого запису
їх систем). (проаналізуйте кожний із цих способів),
Розв’язати сукупність рівнянь, нерів але таке оформлення запису розв’язання не
ностей чи їх систем — означає знайти такі є обов’язковим.
I спосіб
2x + 2 = 0,
2x + 2 = 0, 2
2x + 2 ( x + 3x − 4) = 0 ⇔ 2
x = −1,
x + 3x − 4 = 0, ⇔
2
⇔ x = 1.
x + 3x − 4 = 0 2x + 2 0
II спосіб
x + 2 0, x − 2,
x = −1,
( )
2x + 2 x + 3x − 4 = 0 ⇔ 2x + 2 = 0, ⇔
2 x = −1,
x = 1, ⇔
x 2 + 3x − 4 = 0 x = 1.
x = −4
III спосіб
x + 2 0, x = −1
x + 2 0,
2x + 2 ( x + 3x − 4) = 0 ⇔ 2x + 2 = 0, ⇔
2 2x + 2 = 0, ⇔ x − 2, ⇔ x = −1,
x = 1.
x 2 + 3x − 4 = 0 x + 2 0, x = 1,
x 2 + 3x − 4 = 0 x = −4
4a + 2
Приклад Розв’яжіть рівняння ax + 1 =
x
, де x — змінна.
Розв’язання Коментар
ОДЗ: x ≠ 0 . Вирази в обох частинах рівняння існують
ax + x − (4a + 2) = 0 .
2 тоді й тільки тоді, коли знаменник дробу
1) Якщо a = 0 , одержуємо лінійне рівняння відмінний від нуля.
x − 2 = 0 . Звідси x = 2 . Помножимо обидві частини заданого рівнян
2) Якщо a ≠ 0 , розв’язуємо квадратне рів ня на вираз x — спільний знаменник дро
няння: бів — і одержимо ціле рівняння, яке за умо
D = 1 + 4a (4a + 2) = 16a 2 + 8a + 1 = (4a + 1) ;
2 ви x ≠ 0 (тобто на ОДЗ даного рівняння) рів
−1 ± (4a + 1)
носильне заданому.
x1, 2 = . При a = 0 задане рівняння не є квадратним.
2a
Таблиця 26
1. Дослідження кількості розв’язків рівнянь з параметрами
Орієнтир
Якщо в завданні з параметрами йдеться про кількість розв’язків рівняння (нерівності або систе-
ми), то для аналізу даної ситуації буває зручним використати графічну ілюстрацію розв’язування.
Дослідження є простим у тому разі, коли задане рівняння можна подати у вигляді f (x ) = a ,
оскільки графік функції y = a — це пряма, яка паралельна осі Ox і перетинає вісь Oy
у точці a.
Замінюючи задане рівняння рівнянням f (x ) = a , потрібно слідкувати за рівносильністю ви
конаних перетворень, щоб одержане рівняння мало ті самі корені, що й дане. Тоді й кіль
кість коренів у них буде однаковою.
Для того щоб визначити, скільки коренів має рівняння f (x ) = a , достатньо знайти, скільки
точок перетину має графік функції y = f (x ) з прямою y = a при різних значеннях параме
тра a. (Для цього на відповідному рисунку доцільно зобразити всі характерні положення
прямої.)
Приклад
План Розв’язання
1. Будуємо графік функції y
2 у = a a
y = x −2 x −3
4
2
(ураховуючи, що x 2 = x ),
наприклад, так: 2
2
y = x 2 − 2x − 3 → y = x −2 x −3→ 1
0
→ y = x2 − 2 x − 3 . –3 –2 –1 1 2 3 x
2. Будуємо графік функції y = a .
Якщо в рівнянні f(x) = 0 функція f(x) є парною або непарною, то разом із будь-яким коренем α
можна вказати ще один корінь цього рівняння –α.
Приклад
Знайдіть усі значення параметра a, при яких має єдиний корінь рівняння
a 2 cos 2x − x 4 − a = 0 . (1)
Розв’язання Коментар
Функція f (x ) = a 2 cos 2x − x 4 − a є парною Помічаємо, що в лівій частині рівняння (1)
( D ( f ) = R , f ( − x ) = f (x )). Отже, єдиним коре стоїть парна функція, і використовуємо орі
нем даного рівняння може бути тільки x = 0 . єнтир. Дійсно, якщо x = α — корінь рівнян
Якщо x = 0 , то з рівняння (1) одержуємо ня f (x ) = a , то f (α ) = 0 — правильна число
a 2 − a = 0 , тобто a (a − 1) = 0 . Звідси ва рівність.
a = 0 або a = 1 . Ураховуючи парність функції f (x ), маємо:
f ( −α ) = f (α ) = 0 . Отже, x = −α також є ко
При a = 0 рівняння (1) перетворюється на
ренем рівняння f (x ) = 0 . Єдиний корінь
рівняння x 4 = 0 , яке має єдиний корінь у цього рівняння може бути тільки тоді,
x = 0 . Отже, a = 0 задовольняє умову задачі. коли корені α і −α збігаються. Звідси
При a = 1 маємо рівняння cos2x − x 4 − 1 = 0 , x = α = −α = 0 .
тобто З’ясуємо, чи існують такі значення параме
тра a, при яких x = 0 є коренем рівнян
cos2x = 1 + x 4 . (2) ня (1). Це a = 0 і a = 1 . Оскільки значення
1. Що називають розв’язком:
Запитання
1) рівняння;
2) нерівності;
3) системи рівнянь або нерівностей;
4) сукупності рівнянь або нерівностей?
Наведіть приклади.
14.2. 1) 10 − x = 4 − x ; 6) x + 2 x − 6 = 6;
2) x − 1 = x − 3; 7) x 4 − 3x − 1 = x 2 − 1;
3) 1 + x = 2x − 4 ; 8) x 4 + x − 9 = x2 − 1;
4) x + 7 = 4x − 5; 9) x ( x − 2 ) ( x + 3) = 3 − x ;
5) x + 3 x − 5 = 5; 10) x ( x + 4 ) ( x − 3) = 6 − x .
14.3. 1) 3x + 3 = 2x − 3 ; 3) x + 1 = 2 − x − 1 ;
2) 3x + 2 = 2x − 4 ; 4) 1 − x − 2 = x − 1 .
14.4. 1) x 2 − 13x + 30 = ( 3x − 18 ) ; 3) x 2 − 8x + 10 = ( 7x − 40 ) ;
2 2
2) x 2 − 9x + 13 = ( 5x − 35 ) ; 4) x 2 − 15x + 55 = ( x − 8 ) .
2 2
14.5. 1) 3x − 5 = 3 − 2x ;
2) 4x 2 + 4x + 1 = x 2 + x − 1;
3) x 2 + x + 4 + x 2 + x + 1 = 2x 2 + 2x + 9 ;
4*) 4
629 − x + 4 77 + x = 8 .
14.6. 1) y − 1 = 6 − y ; 3) 2x 2 − 8x + 5 = x − 2 ;
2) x + 1 = 4 − x ; 4) 2x 2 − 8x + 6 = x − 2.
14.7. 1) 5 x − 2 + 3 x + 1 + 2x = 17 ; 2) 3x − 2 + 2 x − 1 + 5x = 14 .
π 1
14.18. 1) cos 2x − − sin x = ; 3) cos x + cos 3x = 3 cos 2x .
3 2
2) sin x = 2 ctg x ;
3 2 5 3
14.19. 1) x − = ; 2) x − = .
7 7 8 5
14.20. 1) 14 − x = x 2 − 196 ; 3) 19 − x = x 2 − 361 ;
2) 16 − x = x 2 − 256; 4) 17 − x = x 2 − 289.
14.21. 1) x 2 + 1 + x − 1 = 2 x ; 2) x 2 + 1 + x + 1 = 2 x .
14.22. 1) x 2 − 6 x − 2 = 0; 4) x 2 − 2x − 1 + x − 4 = 0;
x
2) x 2 + 4 x − 1 = 0 ; 5) + x = x 2 + 1;
x
x
3) x 2 − 2x − 1 − x + 1 = 0; 6) + 2x = x 2 + 1 .
x
14.23. 1) x 2 − 8x + 15 = 15 − x 2 ; 2) 2x + 3 = x 2 .
1 1 9π
14.24*. 1) cos x − = sin x − ; 3) cos x − 3 sin
2
+ x = 1 .
2 2
1 1
2) sin x − = cos x − ;
2 2
14.25*. 1) 2x + 1 = 1 − 2 x ; 2) 1 − 3x = 1 − 3 x .
3) 4x − x 2 − 3 ( 2 cos x − 1 + cos 2x ) = 0 .
6x − 7
14.30*. 1) arcsin = 2π − πx ; 2) x 2 − cos 2x 2 + 1 = 0.
2x − 3
2+x 2 − 6x
14.31*. 1) log sinx (3 sin x − cos x ) = 0; 2) 3 −3 = 1.
x x
14.32*. Знайдіть найбільший корінь рівняння:
( ) +( )
x x
3 3
1) 4 − 15 4 + 15 = 8;
2) (2 3 − 2) + 2x+1 = 2 ( 3 + 1) .
x x
x 2 − 5x + 6 x 2 − 6x + 18
14.35. 1) < 0; 2) > 0.
x 2 + 5x + 6 − x 2 + 8x − 12
3 x2 − 1
14.36. 1) x ; 3) < 1;
x −2 x+5
2 2x − 1
2) x ; 4) < x + 3.
x −1 x −3
5 3 2 3
14.37. 1) >1+ ; 3) >1− ;
2−x x+2 3−x x+2
5 1 7 2
2) <1+ ; 4) <1+ .
x+4 4−x x+5 5−x
14.44*. 1) log 2
(5x+1 − 25x ) 4; 3) log 1
(6x+1 − 36x ) − 2 ;
5
2) log 6
(7 x+1 − 49x ) 2; 4) log 1
(2x+2 − 4x ) − 2.
3
4 2−x
14.49*. 1) − x − 2 0 ; 3) x 2 − 8x + 15 15 − x 2 .
4 x
4 1− x
2) 1 − x + 0;
x −3
14.52. 1) (x − 2) (x − 3) x − 1 0; 3) (x − 4) (x + 3) x 0;
2) (x + 2) (x + 3) x + 11 0; 4) (x − 8) (x + 7 ) x 0.
6 + 5x − x 2 1− x
14.53. 1) < 0; 4) < 0;
x −2 2 + x − x2
3 + 2x − x 2 3x + 2
2) < 0; 5) > 0;
x −2 2 − x − x2
4 − 3x − x 2 x −1
3) > 0 ; 6) < 0.
x+3 3 + 2x − x 2
x −4 − x −2 x −5 − x −3
14.54. 1) 0; 3) 0;
4 10 − x + x − 13 2 11 − x + x − 12
x − 11 + 5 7 − x x + 2 −7 6 − x
2) 0; 4) 0.
x −1 − x +1 x −3 − x+3
2− x 2− x
14.55*. 1) 2x + 2 x 2 2 ; 3) 3 ⋅ 4 + 3 < 10 ⋅ 2 ;
3− x 3− x
2) 3x + 3 x 3 ; 4) 2 ⋅ 9 + 2 < 5⋅3 .
x
lg +9
lg (8 − x ) 2
14.56*. 1) 1; 3) 1;
lg (x − 2)
2 2
x
lg +3
2
x
lg +5
lg (2x + 9) 3
2) 1; 4) 1.
lg (2x + 3)
2 2
x
lg −1
3
log 2 x − 3
14.57*. 1) 2; 2) log (x −2) x log (x −2) 4 .
6 log x 2 − 1
x 2
−2xy
= 1, y2 −3xy = 1,
14.60. 1) 3 2) 2
2 log 3 ( y + 2) = log 3 (5x − 2); 2 log 2 (x + 1) = log 2 (3y − 5).
y −3 x −2 2 y = 4 x −3,
14.61. 1) 2 = 8 , 2)
2 log 3 ( y − x ) − log 3 x = 1; 2 log 2 (x − y ) − log 2 y = 1.
xy 5
2 + 2x + y − xy = 5, 9 ⋅ 2x ⋅ 5 y − 5 ⋅ 3 y+x = 3x ⋅ 5 y ,
14.62*. 1) 2) x −2 y −x+1 1− y
10 2 ⋅ 3 ⋅ 5 = 1.
2x + y + = 4 + xy;
xy
2) x 2 − 4x + 4 = c − x 2 + 6x + 9 ;
π
3) sin c x − 1 + = 0,5 ;
6
4) (2 − x + 4 + 3c )(5 − c − 2 − x ) = 0 .
14.89*. Директору фірми зараз 40 років. Він учетверо старший, ніж бу
ла його помічниця тоді, коли директорові було стільки ж років,
скільки помічниці зараз. Який вік помічниці?
14.90*. У двох будинках більше ніж 31 квартира. Число квартир у пер
шому будинку, збільшене на 21, більш ніж у три рази перевищує
число квартир у другому. Подвоєне число квартир у першому
будинку менше потроєного числа квартир у другому будинку,
збільшеного на одиницю. Скільки квартир у кожному будинку?
14.91*. Є три сплави. Перший містить 30 % нікелю і 70 % марганцю,
другий — 10 % марганцю і 90 % міді, третій — 15 % нікелю,
25 % марганцю і 60 % міді. З них виготовили сплав, маса якого
15 кг і який містить 40 % міді та 42 % марганцю. Яку кількість
першого, другого і третього сплавів узяли для цього?
14.92*. Рідину налили в бутлі місткістю по 40 л, при цьому один із бут
лів виявився не зовсім повним. Якщо цю рідину перелити в бутлі
місткістю по 50 л, то такі бутлі будуть заповнені повністю, але
при цьому знадобиться на 5 бутлів менше. Якщо ж цю рідину
розлити в бутлі місткістю по 70 л, то знадобиться ще менше на
4 бутлі. При цьому знову один бутель буде не зовсім повним.
Скільки було літрів рідини?
14.93*. Технічну реконструкцію підприємства провели в чотири етапи.
Кожний етап продовжувався ціле число місяців і супроводжу
вався падінням обсягу виробництва. Щомісячне падіння обсягу
2
виробництва склало на першому етапі 4 %, на другому — 6 %,
3
1 2
на третьому — 6 % і на четвертому — 14 % на місяць. Піс
4 7
ля закінчення реконструкції початковий обсяг виробництва на
підприємстві скоротився на 37 %. Визначте тривалість періоду
реконструкції.
Тест
1. Скільки коренів має рівняння lg (2 − x ) x 2 − 9 = 0? ( )
А Жодного Б Один В Два Г Три Д Безліч
№ 4
2. Знайдіть суму всіх цілих значень з області визначення функції
8−x
y = log 5−x .
2+x
А 2 Б 3 В 4 Г 5 Д 6
3. Розв’яжіть нерівність 2x + 6 − 9 1 .
А ( − ∞; 2] Б [ −8; 2] В [ −5; 5] Г [ −5; 2] Д [ −8; + ∞ )
1
4. Розв’яжіть рівняння 71−4x = .
49
1 1 3 3
А Б − В − Г Д 1
4 4 4 4
ВІДоМоСтІ З ІСторІЇ
Аналізуючи історію розвитку математики, пригадаємо також імена українських жі
нок, які займалися математичною наукою, популяризацією математики, збереженням
пам’яті українських математиків, навчали математики молодь. Розкажемо про них до
кладніше.
1 + 17 ( )
1 11
6.2.9. 1) 2 + 2 ; 4 ; 2) 0; ∪ ; 10 ;
2 3
2) ; 17 ; 3) (4; 1) ; (1; 4) ;
2
4) (0,25; 64) ; (8; 2) . 6.1.9. 1) 3; 9; 2) 3; 3 3 ;
( ) 1
3) 5 ; 3 ; 4) (1; 4) . 6.2.10. 1) −2; ;
2
3) 109 ; 4) 0,0001; 10. 6.1.10. 1) 10; 10 −4,5 ; 2) ( −2; 0) ∪ (0; 2) ; 3) ( −4; 0) ∪ (0; 4); 4) (4; 64].
3
1 − 1 1 1− 5 1+ 5
2) 3; ; 3) 4; 2 2; 4) ; . 6.1.11. 1) 6; 6.2.11. 1) −1; ∪ ; 2 ;
81 9 27 2 2
3+ 5 π πk
2) − ; + ∞ ; 3) ( −11; 1] ∪ (2; 2,5) ; 3) y = 2; 4) y = −1. 7.6. 1) + , k ∈Z;
4 2
2
2) 1; 3) 0. 7.7. y = 5x + 2. 7.8. y = 3x − 1.
4) (0; 0,001) ∪ (1; 100). 6.2.12. 1) (3 log 3 2; 2 ;
7.9. 2) fmax = ln 2 + 5, fmin = ln 4 − 2.
2) ( − ∞; 0] ∪ log 6 5; 1) ; 3) ( − ∞; 0) ∪ (1; 2) ;
7.10. 1) зростає на [0; + ∞ ) , спадає
4) ( − ∞;1]. 6.2.13. 1) ( − ∞; 0) ∪ (1; 2) ;
на ( − ∞; 0] ; xmin = 0 ; 2) зростає на [1; + ∞ ) ,
2) {1} ∪ ( )
2 ; + ∞ ; 3) {1} ∪ ( 3; +∞ ; ) спадає на (0; 1]; xmax = 1; 3) зростає на
4) ( − ∞; − 5) ∪ ( −1; + ∞ ). 1 1 1
− 2 ; + ∞ , спадає на − ∞; − 2 ; xmin = − 2 ;
6.2.14. 1) [ −1; 0) ∪ (3; 4]; 2) [2; 3] ;
4) зростає на [2; + ∞ ), спадає на ( − ∞;1) і на
1
3) − ; 0 ∪ (4; + ∞ ) ; 4) ( −1; 0] ∪ (1; + ∞ ).
3 (1; 2]; xmin = 2; 5) зростає на [1; + ∞ ) , спадає
1
6.2.15. 1) ( −1; 0) ∪ 0; ∪ [2; + ∞ ); 1
на (0; 1]; xmin = 1; 6) зростає на ; + ∞ ,
2
2
2) ( −3; − 2,5) ∪ (1; 4,5]; 1 1
спадає на − ∞; ; xmax = .
2 2
3) (0; 0,5) ∪ (1; 2) ∪ (2,5; + ∞ );
7.11. 1) Рис. 1; 2) рис. 2; 3) рис. 3;
4) [4; 5) ∪ (5; 6) ∪ (6; + ∞ ) .
y
1 1
6.2.16. 1) − ; 0 ∪ 0; ;
4 6 2
1 1 1− 5 1
2) − ; 0 ∪ 0;
5 12 ; 3) −1; ∪ (3; + ∞ ); –е е
2
x
–2 –1 0 1 2
4) (0; 1) ∪ (1,5; 2,5) ∪ (7,5; + ∞ ) .
1 Puc. 1
§ 7. 7.1. 1) 3e x ; 2) e x − ; 3) −e − x + 5x 4 ;
x y
2
4) . 7.2. 1) e (5cos x − sin x );
5x
1
2x − 1
1 − ln x lg x 1 –2 –1 0 1 2 x
2) ; 3) − ;
x2 2 x x ln 10 –1
1 –2
4) x 2 3 log 2 x +
. 7.3. 1) (0,5 ln 0,5; + ∞ ) ;
ln 2 –3
1
2) ( − ∞; 0) ∪ (0,5; + ∞ ) ; 3) ; + ∞ ; –4
e
1 1
4) (1,5; + ∞ ). 7.4. 1) а) ; б) ; + ∞ ; Puc. 2
e e
y
1
в) 0;
; 2) а) 1; б) (1; + ∞ ); в) (0; 1) ;
e 2
3) а) e; б) (0; e ); в) (e; + ∞ ) ; 4) а) e −2 ; 1
–3 –2 –1
( )
б) e −2; + ∞ ; в) 0; e −2 . ( ) 1
0 1 x
1 π+4 π е
7.5. 1) y = − x+ ; 2) y = 4x + 1 − ; Puc. 3
2 4 2 2
–1 0 1 2 3 x
Puc. 8
2
Puc. 4 при − < a < 0 — два розв’язки; 2) а) рис. 8;
e
y б) E ( f ) = ( − ∞; 0) ∪ [e; + ∞ ) ; в) при a < 0,
4 a = e — один розв’язок; при 0 a < e
3 розв’язків немає; при a > e — два
6
2 a
розв’язки. 7.13. . 7.14. 1) 0;
6
1 2) 1. 7.15. 1) 0. 3) 1. Вказівка. При x < 0 ви-
конайте оцінку значень лівої і правої час-
–1 0 1 2 3 x
тин рівняння. 7.16. 1) 1; 2; 2) 1; 3;
Puc. 5 3) –2; 0. 7.17. 1) 0; 1; 3; 2) 0; 1; 2; 3) 0; ±1;
y 4) 1. 7.18. Вказівка. Використайте
2 похідну. Дослідіть функцію, яка
1 є різницею лівої і правої частин нерівності.
7.19. 1) 10001001 > 10011000 ;
( 2) ( 3)
3 2
–2 –1 0 x ; 3) (lg 5) < 3lg 5 .
3
1 2 2) <
Puc. 6 7.20. При a < 1 коренів немає, при a = 1
єдиний корінь, при a > 1 два корені.
y
1
y = х lnх 7.21. a ∈( − ∞; 0] ∪ . 7.22. a ∈[0; + ∞ ).
2e
7.23. a ∈( − ∞; 0]. 7.24. a ∈[0; + ∞ ).
§ 8. 8.1. 1) 1; 2) 1; 3) 2; 4) 0; 5) 4;
6) коренів немає; 7) ±2; 8) 1.
Puc. 7 Вказівка. Запишіть рівняння у вигляді
Тест 1. 1. В. 2. Д. 3. Б. 4. 1 – Г, 2 – Б,
3 – А. 5. 1 – Б, 2 – А, 3 – Г. 6. Д. 7. В. x2 1 x3 3x 2 1
3) + 2x + ; 4) − + −4 .
2 2 3 2 3
8. (0;1] ∪ [10; +∞ ) . 9. D(y) = (0; +∞) , функція 3
x
зростає на проміжку (0; 1] і спадає на про- 9.11. 1) 2 sin x + 3; 2) x −
3
+ 3;
π 1 2 2π 50π π
3) − cos x + − 2; 4) − 3 + 5 . 10.2.10. 1) ; 2) 11π ; 3) ; 4) .
3 3x 3 5 3 6
1 x4 10.2.21. 5 і –5. 10.2.22. 4 і –4.
9.12. 1) 2x 2 − + 1; 2) + 2x + 3 ; 1
10.2.23. 4 банки. 10.3.1. 1) 68 м; 2) 21 .
x 4 3
2 1 5
3) x − x + 8; 4) − − 2x + 3x + 5 .
x Тест 2. 1. Г. 2. Д. 3. Д. 4. В. 5. 1 – Г,
9.17. F ( x ) = 2x − x − 28 . Нуль: –2.
4 2
2 – В, 3 – Б. 6. 10. 7. x +
x2
− 2 1− x + C.
2
9.18. F ( x ) = x 3 − 2x 2 − 3x . Нулі: –1; 0. 8. 0,5. 9. 0,75.
1
9.19. F ( x ) = x 3 − x 2 + 11 або Розділ 3
3
1 1 § 11. 11.1.1. 12. 11.1.2. 1) 16; 2) 60.
F (x ) = x3 − x2 + .
3 3 11.1.3. 2052; яблуко. 11.1.4. 1680.
1 2 Вказівка. Доцільно за місця вибрати
9.20. F ( x ) = 2x − 2
x3 + 3 або екзамени і розміщувати по них задані дні.
3 3
1 1 11.1.5. 24. 11.1.6. 870. 11.1.7. 336.
F ( x ) = 2x 2 − x 3 − 32 . 9.21. x 3 − x 4 + 7 . 11.1.8. 210. 11.1.9. 2730.
3 3
t3 11.1.10. 26 ⋅ 25 ⋅ 24 ⋅ 23 ⋅ 22 . 11.1.11. 120.
2 5
9.22. 2x − x − 35. 9.23. + t2 − t . 11.1.12. 96. 11.1.13. 544 320. 11.1.14. 1) 24;
3
2) 12. 11.1.15. 1) 5; 2) 6.
t 5 5 5 5 5
9.24. 4 sin + 2. 9.25. t 4 + 2t 2 + 2t + 7 . 11.1.16. A30 ⋅ A25 ⋅ A20 ⋅ A15 ⋅ A10 ⋅ A55 .
2 1 11.2.1. 24. 11.2.2. 5040. 11.2.3. 120.
9.26. 1) x = − t 3 + t 2 + 3,5t − 9 ;
2 11.2.4. 6. 11.2.5. 1) 720; 2) 600. 11.2.6. 1) 6;
3π 2) 6. 11.2.7. 384. 11.2.8. 240. 11.2.9. 5 ! ⋅ 8 ! .
2) x = −2 sin t + 3 ; 3) x = −5 cos t − 3t + 4 + ;
11.2.10. 10!; (5 !) . 11.3.1. 21. 11.3.2. 56.
2 2
1 3 2 2
4) x = t + t + t −1 . 11.3.3. 210. 11.3.4. 1) 55; 2) 165.
3 3
11.3.5. 400 400. 11.3.16. 15 120. 11.3.20. 6.
11.3.23. 1) 10; 2) 15; 3) 8; 4) 8. 11.3.24. 1) 7;
§ 10. 10.1.1. 1) 6,6; 2) 1; 3) 20; 4) 1; 2) 9; 3) 10; 4) 9. 11.3.25. 1) (7; 3); 2) (6; 3);
5)
1
; 6) 6; 7) 0,9; 8) 0,5. 10.1.2. 1) 3; 2) 2; 3) (18; 8); 4) (12; 5) .
15
2π π+3 § 12. 12.1.1. 1 — Випадкова;
3) 9 3 ; 4) 4; 5) + 1; 6) 78; 7) ;
3 12 2 — неможлива; 3 — випадкова;
1 2 4 — неможлива; 5 — випадкова;
8) 9,5. 10.1.4. 1) 0,4; 2) 9 ; 3) 1,6; 4) 10 .
3 3 6 — неможлива; 7 — випадкова;
1 1 8 — неможлива; 9 — вірогідна;
10.1.5. 1) 0,75; 2) 2; 3) 7 ; 4) 5 .
3 3 10 — випадкова; 11 — випадкова.
2π 2 12.1.3. 0,03. 12.1.4. 0,002. 12.1.5. 0,998.
10.1.6. 1) 4,25; 2) 2 3 − ; 3) 2 ; 1
3 3 12.1.6. 0. 12.1.7. 1. 12.1.8. 1; 0. 12.1.9. .
π 24
4) 3− . 10.1.7. 1) 2π ; 2) 6,25π ; 3) 4,5π ; 1
3 12.1.10. . 12.1.11. 0,04. 12.1.12. 0,75.
1250
4) 2,5. 10.1.8. 1) 2π ; 2) 12,5π ; 3) 5; 4) 8,5.
1
1 12.1.13. . 12.1.14. 0,95. 12.1.15. 1) 0,5;
10.1.9. 0,1 Дж. 10.2.7. 5 . 10.2.8. 4,5. 12
3 2
2) 0,5; 3) . 12.1.16. Виграші
15π π 16π 3
10.2.9. 2) ; 3) ; 4) .
2 2 15 рівноможливі. 12.1.17. Ні.
черво
12.2.5. A і B; A і C; B і M; C і D; C і M; C і T;
Колір
білий
синій
сірий
зеле
ний
ний
D і K; D і M; D і T. 12.2.6. A і B; C і D; C і M;
7 4
D і M; K і M. 12.2.7. . 12.2.8. .
16 13
бейсболок
Кількість
4 π π
2) R = 8; Mo1 = 4; Mo2 = 5 ; Me = 4; X = 3 . n ∈Z; + 2πk, k ∈Z; 2) + 2πn, n ∈Z; 2πk,
7 2 4
13.2.7. Mo1 = 135 ; Mo2 = 140 ; Me = 135; −1
6 k ∈Z; 3) ± arccos + 2πn, n ∈Z.
X = 129 . 3 +1
11
7π 5π
14.28. 1) − ; –6; –5; 2) –4; ; –3.
Тест 3. 1. А. 2. Д. 3. В. 4. 1 – А, 2 – Г, 4 4
5 1 π
3 – Б. 5. . 6. 7. 7. . 8. 0,425. 14.29. 1) + 2πk, k ∈Z; πn, n ∈Z.
6 15 6
14.30. 1) 1,5; 2) 0. 14.32. 1) 3; 2) 1.
Розділ 4 11 9
14.38. 1) ; 1 ; 2) ; 1 .
12 11
§ 14. 14.1. 1) 8; 2) 12; 3) 9; 4) 7.
14.2. 1) 1; 2) 5; 3) 3; 4) 2; 5) 5; 6) 6; 7) 2; 4 37 + 69 2 17 + 73
14.41. 1) ; ; 2) ; ;
8) –2,5; 2; 9) 3 9 ; 10) 3 36 . 7 50 5 18
Добуток (переріз) подій 158 Рівносильні рівняння і нерівності 19, 30, 53,
202
Рівняння-наслідки 53, 202
Інтеграл визначений 112
Рівняння показникове 20
— невизначений 101
Розв’язування логарифмічних рівнянь 53, 82
— — нерівностей 64, 82
Ймовірність події 150 — нерівностей 203
— показникових рівнянь 19, 24, 82
Комбінаторика 132 — — нерівностей 30, 82, 203
Комбінація без повторень 142 — рівнянь 203
Криволінійна трапеція 111 — — і нерівностей з параметрами 212
— — — що містять знак модуля 205
Логарифм числа 37 — систем рівнянь і нерівностей 206, 210
— — десятковий 37 Розмах вибірки 194
— — натуральний 38 Розміщення 135
Зміст
Навчальне видання
АЛГЕБРА
I початки АНАЛIЗУ 11 11 11 АЛГЕБРА
I початки
Інтернет-підтримка дозволить:
здійснити онлайн-тестування за кожною темою
детальніше ознайомитися з навчальним матеріалом
скористатися презентаціями за темами курсу
Оксана Долгова
Євген Нелін
Інтернет-
підтримка