1. Урбаністичний роман.

2.
- з Талмуда (канонічної книги євреїв, великого кодексу релігійно-етичних та
правових норм), Трактату Авот: «Шість прикмет має людина:
трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола: як тварина — людина їсть і п’є;
як тварина — вона множиться і як тварина — викидає;
як янгол — вона має розум, як янгол — ходить просто і як янгол — священною мовою
розмовляє».
Добираючи такий епіграф Підмогильний порушує проблему перспективи української
нації.
- із роману «Таїс» французького письменника Анатоля Франса: «Як можна бути вільним,
Евкріте, коли маєш тіло?».
3. Сільську ментальність утілено в образі Надійки.
4. "Бритва".
5.
- «На зріст він був високий, тілом міцно збудований і смуглий на обличчі.
Молоді м’які волосинки, неголені вже тиждень, надавали йому неохайного вигляду.
Але брови мав густі, очі великі, сірі, чоло широке, губи чутливі.
Темне волосся він одкидав назад, як багато хто з селюків і дехто тепер з поетів».
- «…Найбільш турбували його проріхи в тій галузі, що інститутської науки не
торкалась зовсім, а була його особистою, трохи болючою справою.
Вона стала йому близькою і найдорожчою з причин, яких він не мав охоти докладно
аналізувати, виправдуючи своє захоплення тією поважною підставою,
що знати літературу є перша ознака культурної людини».
6.
- «Надійка здавалася йому кращою від усіх жінок на пароплаві.
Довгі рукава її сірої блузки були миліші йому за голі руки інших; комірець лишав їй
тільки вузеньку стьожку тіла на видноті,
а інші безсоромно давали на очі всі плечі й перші лінії грудей. Черевики її були
округлі й на помірних каблуках,
і коліна не випинались раз у раз із-під спідниці. В ній вабила його нештучність,
рідна його душі».
- “…Вона завжди присутня була в його душі, і в інших він любив тільки її, а в ній
любив щось безмежно далеке…
Він почував тепер, що не забував її ніколи, що шукав її весь час у нетрях міста, і
вона була тим вогнем,
що горів у нім, пориваючи вдалеч… Прекрасна дівчино! Білява русалко вечірніх
полів.”