Астолыр

де Кюстгн равда
НАДЗВИЧАЙНО ВЛУЧНО ПОМІТИВ КЮСТІН НЕВПИННУ,
ВІЧНУ ПІДОЗРІЛІСТЬ МОСКАЛІВ, ЯКІ Й ДО ЦЬОГО ЧАСУ
ВБАЧАЮТЬ У КОЖНОМУ ЧУЖИНЦІ ШПИГУНА: «ДИПЛО­
МАТИЧНИЙ КОРПУС ТА ЄВРОПЕЙЦІВ ВЗАГАЛІ ЦЕЙ УРЯД 13
ВІЗАНТІЙСЬКИМ ДУХОМ Й ЦІЛА РОСІЯ ЗАВЖДИ ВВАЖАЛИ
ЗА ВОРОЖИХ ЗАЗДРИХ ШПИГУНІВ».
ОПРАЦЮВАВ
О.МЕРЧАНСЬтЙ
ПЕРЕДМОВА
Д-РАД. ДОНЦОВА
 НІКОЛИ ЗАХІД ТАК НЕ ПОНИЖУВАВСЯ ПЕРЕД
МОСКОВЩИНОЮ, ЯК В НАШІ ДНІ, І НІКОЛИ ТАК
МАЛО її НЕ РОЗУМІВ. НИНІ ТАК ЗВАНІ -«ЕКСПЕРТИ»,
«ЗНАВЦІ РОСІЇ», ВИВЧИВШИ «КОНСТИТУЦІЮ СРСР»
АБО ІСТОРІЮ КОМПАРТІЇ ТА ЩЕ ПИСАННЯ МАРКСА
Й ЛЕНІНА, ДУМАЮТЬ Щ О ЗНАЮТЬ РОСІЮ І
БІЛЬШОВИЗМ, АЛЕ НА ДІЛІ НЕ МАЮТЬ ПРО НИХ
НІЯКОГО ПОНЯТТЯ.

Тим «експертам» ані в голові, щ о п і з н а т и сучасну

М о с к о в щ и н у м о ж н а н е так з т в о р і в Леніна та п р о м о в
Хрущова, як з історії К а р а м з и н а , з історії Івана.Ш-го
і IV-ro, а б о з історії Пугачова. Це тому, щ о матеріаліс­
ти, я к и м и є ті «специ» від Росії, м а ю т ь вуха і н е чують,
м а ю т ь очі - і не бачать, м а ю т ь розум - і н е розумі­
ють. Ц е тому, щ о н е д о о ц і н ю ю т ь ч и н н и к а духової н а ­
т у р и ; н е знають, щ о н е в и д и м о ю п р у ж и н о ю , м о т о ­
р о м , я к и й «накручує» всю в н у т р і ш н ю і з о в н і ш н ю
політику Кремля - н и н і ш н ь о г о і п о з а в ч о р а ш н ь о г о , -
є ч и н н и к духової н а т у р и , а доглянути й о г о м о ж н а
тільки «оком душі», інтуїцією, я с н о в и д с т в о м , - здіб­
н о с т я м и , а т р о ф о в а н и м и у матеріалістів, які поза ф а -
с а д о ю і б р е х л и в и м и з а я в а м и й с т а т и с т и к а м и - н е ба­
ч а т ь нічого.
 Ц ю інтуїцію мали люди правлячої касти минулих
століть, які гідні були н о с и т и ім'я національної еліти.
Тому чудово розуміли Росію Герберштайн, Флечер,
герцог Альба, і - маркіз де Кюстін, автор епохального
твору п р о Росію Миколи І, ту саму, якій кинув виклик
Шевченко.
Коли один ф р а н ц у з , знавець людської душі, поба­
ч и в де Кюстіна, сина зґільотинованого революцією
маркіза, ще малим хлопцем, - він сказав д о його мате­
рі: - «О, ваш с и н є з раси пророків!» І н е помилився, він
н и м дійсно був. Дар ясновидства, гостра інтуїція, - це
все було в ньому, це все відбивається в й о г о блискучім
творі. Крім того, заглянувши глибоко в душу москаля,
він л и ш и в грізну пересторогу Заходові перед новим
напливом варварської о р д и зі Сходу, вказуючи теж на
ту силу, яку п о в и н е н Захід з н а й т и в своїй душі, щ о б ту
навалу підбити.
Кюстін писав п р о Росію Миколи 1-го, першої поло­
вини X I X віку, але х т о знає бодай основні ф а к т и з істо­
рії Московщини, той, читаючи книгу французького
аристократа, тратить почуття часу. Не раз йому здаєть­
ся, щ о перед н и м встає Московщина Малюти, «рприч-
чини» Грозного, або - Московщина Леніна, Сталіна ч и
Хрущова. До того тут все однакове, все те саме, т о й са­
м и й дух, та сама система, вічна, незмінна, н е зважаючи
на інші назви, титули і однострої. Як писав поет Воло­
шин: «что менялось» в усіх змінах режимів в Росії? Тіль­
ки «знаки і возґлавья», а поза т и м було те все саме -
«биль царєй і явь бальшевіков», т о й самий розбій, роз­
гул і «та же т р и н ь трава •>. Так було за Суздальців, за васа­
лів татарських ханів - Василів та Іванів, за РоманоВих, у
XVIII віці з пануванням п'ятьох повій на т р о н і - двох
Анн, двох Катерин й одної Єлизавети, за Олександрів і
Микол останньої сотки літ монархії, і за більшовиків.
Цей вічний дух московського народу, як він відбив­
ся в його добі, блискучо схарактеризував у своїй книзі
Кюстін. Політики, замотеличені наукою «прогресу»,
виходять з себе, коли хтось кидає тінь на «вєлікій рус-
скій народ», я к и й нібито н е може ж відповідати за діла
царату ч и більшовизму. Тим не менше, коли Кюстін го­
ворить п р о дух самодержав'я, а м и т е п е р г о в о р и м о
п р о дух більшовизму (що є т е саме), т о о ч е в и д н о це не
дух л и ш е «царських бюрократів» або «сталінських
вельмож». Ні, ц е дух московського народу. Бо, коли р о ­
сійські патріоти пишаються «нашим» Пушкіним, Чай-
ковським ч и П е т р о м з Катериною, як витвором генія
московського народу, т о мусять п р и з н а т и , щ о й Ленін,
Молотов, Серов і Маленков т е ж є т а к и м и ж витворами
генія т о г о самого народу. Не дурно ж ліберальні еміг­
ранти, як один, стають в о б о р о н і пам'яти царської Ро­
сії, а монархісти захоплюються імперською політи­
кою більшовизму.
Цей н а р о д має - зауважує Кюстін - «геній карика­
туриста». З а с в о ю ю ч и - ч и краще крадучи - якусь чужу
ідею, він завжди її скарикатурить до непізнання. До не­
пізнання скарикатурили москалі грецьку віру, о т р и м а ­
ну з Києва (не з Візантії), с п о т в о р и в ш и її своїм шаман­
с ь к и м духом, • с к а р и к а т у р и л и н і б и т о п р и с в о є н у
москалям П е т р о м І західну культуру. Єдино, щ о вони
о р г а н і ч н о засвоїли - в усім своїм житті, - це традиції
Орди, яка колись тримала їх триста літ під ярмом. Пе­
ремішані з фінами, чужі нашому Києву, радимичі й
в'ятичі, предки москалів, відчули в т и х традиціях Орди
щось собі рідне... Ось чому, в своїй книзі, т о й дух мос­
ковського народу спостерігає Кюстін і в царях, і в дво­
рянстві московськім, і в мужиках. У вдачі - п и ш е він -
різних верств того народу нема різниці, а коли іноді
здається, щ о вона є, так це п р о с т о тому, щ о вища верс­
тва - посідає силу примусу, а нижча - ні. Коли ж пред­
ставники останньої дориваються до влади, т о їх пану­
вання є копією панування тих, кого в о н и як'провідну
верству, скинули. Як каже він - в Росії «деспотизм є на
троні, а тиранія - всюди», як т о о б р а з о в о - с и м в о л і ч н о
геніально показав у своїй поемі «Сон» Шевченко.
Щ о ж це за дух тієї нації, в уяві н а ш о г о автора? Яка є
московська вдача? Кюстін стверджує, щ о ц е дикунська
вдача, байдужа до святости д а н о г о слова, до всякого
правдивого почування, д о почуття справедливости.
Все в ній - тріумфуюча брехня, облуда й о б м а н , брак
всякого м о р а л ь н о г о сенсу, відсутність поняття права і
обов'язку. Фізичний т и п москаля - це п е р е в а ж н о т и п
калмика. Суспільний устрій? - москаль не має нічого
власного, ні власної хати, ні дітей, ні серця, ні думки,
все підлягає чужому наказові. Московщина - це «сус­
пільство, упорядковане страхом». Це суспільство або
ця імперія - це орда номадів, кочовиків на біваку. Кож­
н и й з н и х - «замаскована маріонетка». Відзначає їх
страшна ксенофобія, н е н а в и с т ь д о чужинців, виплива­
юча із заздрости до них, о с н о в а н а на почутті власної
інферіорности (нижчости).
Все в Росії - «анрежіманте», скошароване, це взагалі -
«штучна нація». Все - фасада, фальш, чванкуватість і
злоба. Це раби фізичні, душевні, з рабською душею і з
рабською совістю. Лад ч и система за д о б и Кюстїна па­
нують в Росії такі самі як за Івана Грозного, я к за Сталі­
на ч и Хрущова. Провідна верства рекрутувалася за
Грозного не на підставі в и щ и х якостей коленої належ­
ної до неї одиниці, а на зовсім іншім доборі: не заслуги,
н е гідність були титулом до приняття до вищої верстви,
а одчайдушність, розгульність, готовість щ о х в и л и н и до
р о з б о ю і насильства - я к писав ц и т о в а н и й Кюстіном
історик російський Карамзин. О п р и ч н и к царя Івана,
так само як партієць Сталіна, - мусив бути скінчений
хам і бандит в душі, готовий до послуг білого ч и черво­
ного царя, без ж о д н и х моральних правил. Мусив ви­
ректися всіх п р и р о д н и х , органічних зв'язків - р о д и н и ,
Бога, нації. Кремль - для Кюстіна - ц е «сатанинська бу­
дівля», в якій місце л и ш е «постатям з Апокаліпси».
 \ І щ е щось констатує Кюстін, - річ надзвичайно важ­
ливу для всіх, хто цікавиться російською політикою. Він
стверджує, щ о весь т о й с т р а ш н и й режим, який панує в
царській Росії того часу, і який панував і раніше, а як ми
знаємо - і в наші дні, - щ о це єдиний режим, який може
т р и м а т и ту імперію вкупі. Іншими словами - щ о п р и
всякім іншім, - імперія розлізеться, розпадеться на свої
складові частини, щ о м и і бачили, коли охляла провідна
верства дворянства Олександра ІІ-го і Миколи ІІ-го п о ­
чала бавитися в лібералізм і в конституційну монархію.
Це ствердження француза важливе особливо для т и х
наївних чужинців і рідних земляків, які вірять в «еволю­
цію» імперського режиму і в можливість якогось ком­
промісу з ним. Кюстінові належать слова, що, коли імпе­
рія московська в майбутньому зазнає великої кризи, щ о
загрожуватиме її існуванню, т о москалі волітимуть зно­
ву мати на троні такого тигра як Іван IV, аніж бачити
розпад своєї орди. Ось де - в цій вдачі москаля - джере­
л о повстання Сталіних і Хрущових. На жаль цього не
здібні збагнути наївні чужинці й українці, які мають ву­
ха і н е чують, мають очі і н е бачать.
Як т о й р е ж и м випливає з вдачі москаля, так з неї
випливає і й о г о завойовницька політика. На Заході ду­
мають, щ о о с н о в о ю російської заграничної політики є
або забезпечення г р а н и ц ь , ч и огляди економічної п о ­
літики. Все ц е нісенітниця! її зовнішньою політикою
керують «імпондерабілі», внутрішній потяг о р д и заво­
йовувати, підбивати інші народи, красти, мордувати,
грабувати і панувати. Москалі називають це своєю «ме-
сіянською ідеєю». Це ті самі внутрішні імпульси, які
гнали колись на Європу монгольські орди. Правильно
казав щ е Наполеон: «подряпайте москаля, і ви знайде­
те татарина». Кюстін багато місця присвячує м о с к о в ­
ським «ямщикам», московській біснуватій їзді, москов­
ській «тройці». Такий я м щ и к летить не зважаючи на те,
ч и роздушить кого п о дорозі, ч и зломлять коні ноги,
ч и витрусить у чвалі половин)' пасажирів. Все це для
нього річ другорядна, основна - досягти я к н а й с к о р ш е
цілі їзди. Це є т о й чортівський московський «ерзац»
почуття, яке ставить вище над людину с в о ю мету. І н е
дасть з т о ю бісівською с и л о ю собі р а д и Захід, ні Украї­
на, коли тій темній силі не п р о т и с т а в и т ь щ е могутні­
шу, ще страшнішу силу ідеалізму, гарячої віри в свою
Правду, поставлену над все земське і дочасне, силу мі-
літантного духа.
Такі думки в и к л и к а є е п о х а л ь н а к н и г а маркіза де
Кюстіна. Н а п и с а н а в і д в а ж н и м , б л и с к у ч и м с т и л е м ,
п о в н а г л и б о к и х думок, е л е ґ а н ц і ї вислову, і н е в г н у -
т о ї віри в свої слова, - ця к н и ж к а в и м а г а є н е тільки,
щ о б її ч и т а л и л ю д и , які б о л і ю т ь за д о л ю с в о є ї нації
і н а ш о ї х р и с т и я н с ь к о ї цивілізації, а л е й щ о б над
н е ю медитували. Для л ю д е й , д л я я к и х ш л я х е т н і с т ь ,
мудрість і відвага не є п о р о ж н і м и словами, -
є книга Кюстіна д о р о г о в к а з о м в нашу
темну добу, на яку впала тінь
московського
диявола.

Квітень 1958.

* *
*
 МИНУЛО ВЖЕ 115 РОКІВ З ЧАСУ ПОЯВИ ТВОРУ
МАРКІЗА ДЕ КЮСТША ПРО РОСІЮ.

Не зважаючи на свій уже досить п о в а ж н и й вік, ця,

протягом довгого часу ніби вже призабута книга, зов­
сім недавно на о ч а х усіх нас р а п т о м воскресла та вик­
ликає так само, як і колись, шалену злість і озлоблені
л а й к и серед москалів, а о д н о ч а с н о зацікавлення й п о ­
див серед р е ш т и населення нашої планети.
Ф р а н ц у з ь к и й рояліст, п р и х и л ь н и к т р а д и ц і й н о ї
ф р а н ц у з ь к о ї монархії Бурбонів, маркіз Астольф де
Кюстін, був дуже незадоволений п а р л а м е н т а р н о ю мо­
нархією Людовика Філіппа Орлеанського, щ о в липні
1830 року несподівано опинився на троні, коли й о г о
кузин Карло X внаслідок р е в о л ю ц і й н и х заворушень
зрікся к о р о н и й залишив невдячну Францію, щ о б д о ­
живати віку в Чехії.
Маркізові н е імпонував н о в и й к о р о л ь Луї Філіпп.
К о р о л ь , щ о пішки п о х о д ж а в п о бульварах П а р и ж у з
п а р а с о л ь к о ю під б о к о м - ц е ж т а к н е р о м а н т и ч н о !
Маркіз р о м а н т и ч н о (доба була тоді т а к а ) тужив за
к р а щ и м д е р ж а в н и ц ь к и м устроєм. Б а ч и в й о г о чомусь
к о н ч е в а б с о л ю т и з м і , а тому, щ о в т о д і ш н і й Європі
н а й т и п о в і ш и м т о г о р о д у м о н а р х о м був, п о р у ч
т у р е ц ь к о г о султана, р о с і й с ь к и й ц а р , т о з а м р і я н о м у у
п р и в и д и м и н у л о г о маркізові н е л и ш а л о с я н і ч о г о ,
крім п о д о р о ж і до с а м о д е р ж а в н о ї Мекки та М е д и н и -
Москви й Петербургу.
В Любеку, звідки маркіз мав рушити м о р е м на П е ­
тербург, господар готелю умовляв де Кюстіна відмови­
т и с ь від подорожі д о Росії.
- Чи ви знаєте Росію? - спитав маркіз.
- Ні-, пане, але я з н а ю росіян: багато їх переїжджає
ч е р е з Любек, а я суджу п р о Росію на підставі о б л и ч її
мешканців, - відповів властитель готелю.
- Щ о ж ви знаходите у виразі їхніх облич, щ о м а л о
б перешкодити мені їхати, щ о б їх п о б а ч и т и вдома?
- Пане, в о н и м а ю т ь два обличчя. Я н е кажу п р о
слуг - ті н е мають ж о д н о г о , я кажу п р о панів: коли в о ­
н и рушають до Європи, т о м а ю т ь вигляд в е с е л и й ,
вільний і задоволений; ц е коні на волі, Це птахи - в и ­
пущені з клітки. Чоловіки, жінки, молоді, старі - всі
щасливі, наче школярі на вакаціях. А ті самі о с о б и ,
в е р т а ю ч и с ь додому, м а ю т ь витягнені обличчя, п о х ­
мурі, заклопотані; ї х н я мова уривчаста, чола в н и х
нахмурені. З цієї різниці я з р о б и в висновок, щ о краї­
на, яку з т а к о ю радістю п о к и д а ю т ь й до якої з т а к и м
ж а л е м вертаються - це погана країна.
- Може це й так, - відповів маркіз, - але ваші заува­
ж е н н я є для мене доказом, щ о росіяни не такі облудні,
як їх нам малюють, я гадав, щ о в о н и більш незбагненні.
Ця, ніби н е з н а ч н а р о з м о в а , для вдумливого м а р к і ­
за н а п е в н о означала дуже багато, одразу о д к р и в ш и
й о г о д о т е п е р замріяні очі на с п р а в ж н ю шайтанську
істоту «саикт-пітербургської», давніше московської,
імперії. Більше того, слід гадати, щ о маркіз, о д е р ж а в ­
ш и таке п о п е р е д ж е н н я , міг змінити не план п о д о р о ­
жі, але загальний т о н своєї майбутньої к н и г и п р о Р о ­
сію, яку він с п о ч а т к у б е з п е р е ч н о планував, я к
апологію тиранії, але яка стала влучним л я п а с о м п о
тиранії, ідо влучає й досі н е в м и р у щ и х п о к л о н н и к і в
кнута. П р о ц е п р о р е ч и с т о свідчить н а с т и р л и в е виття
п а с м и с т и х гієн м о с к о в с ь к о ї еміграційної п р е с и , для
якої де Кюстін є в о р о г о м ч. І.
П о д о р о ж Кюстіна в обидва кінці тривала несповна
т р и місяці. На самім початку л и п н я 1839 року він діс­
тався м о р е м до Петербургу. П о ' т р ь о х тижнях, під час
яких йому дуже багато уваги присвячував володар кра­
їни, прізвище якого ніхто не може встановити (Ан-
гальт н е Ангальт, Ґ о т т о р п н е Ґотторп), але якому Лев
Толстой все ж таки нарешті здолав наліпити цілком
придатне: Ніколай Палкін, - маркіз рушає на Москву,
Ярославль, Кострому, Н и ж н і й Новгород, Владімір і
знову д о Москви, п о в о р о т д о Пітера, п о д о р о ж суходо­
л о м на п о ш т о в и х до Тільжі, д е 26 вересня були залише­
ні н и м к о р д о н и «палкінської» імперії. Швейцарський
дослідник м о с к о в с ь к о є в р о п е й с ь к и х взаємовідносин
X I X ст., Олександер ф о н Шелтінґ, справедливо зазна­
чає: «Як на таку к о р о т к о т р и в а л у подорож, повнота ін­
ф о р м а ц і я у книжці Кюстіна - вражаюча».
Побут маркіза в столиці імперії, властиво кажучи,
н е дав йому м о ж л и в о с т е щ о с ь справді п о б а ч и т и ч и
почути, крім парадів, балів, після яких Толстовський
х р е щ е н и к вперто намагався вплинути на маркіза, щ о б
т о й к о н ч е написав книгу в бажаному для урядової Ро­
сії тоні. Але настирливість н е к о н ч е мусить доводити
д о б а ж а н и х наслідків, ч а с т о вона доводить до цілком
протилежних. Так сталося і з намаганням царя. Коли
довгоочікувана книга маркіза нарешті вийшла - т о са­
м е ч е р е з свої заведені надії ш е ф петербурзької імперії
мав усі підстави до с к а ж е н о г о шалу, хоч ц е мало пасу­
вало цій особі р о з м і р е н о г о н і м е ц ь к о - б ю р о к р а т и ч н о ­
го стилю.
Д е щ о більше п о щ а с т и л о маркізові в Москві, де він
ніби вже був поза засягом дворецько-урядових приму­
сів та обмежень і мав більше свободи рухів.
 О с о б л и в е з н а ч е н н я для майбутньої книги Кюстіна
мали й о г о зустрічі та р о з м о в и з московським філосо­
ф о м Чаадаєвим, які властиво в и з н а ч и л и н а п р я м та
зміст твору назверх ніби т о маркіза, а в дійсності -
з н а ч н о більше Чаадаева, х о ч п р о ц е мало х т о знає, а ще
м е н ш е говорить.
П е р ш и й , хто цілком виразно зауважив співавторс­
т в о ч и вплив Чаадаева на книгу маркіза, був Кене,
ф р а н ц у з ь к и й дослідник «філософічних листів», який
видав у Парижі 1937 року велику к р и т и ч н у п р а ц ю п р о
ці л и с т и (Quenet: «Lettres Philosophiques de Tchaadai-
eff», Paris, 1931). Кене докладно доказав, щ о в дійсності
книга Кюстіна п о в т о р ю є та продовжує думки, які п о ­
ш и р ю в а в Чаадаев у своїх відомих «філософічних л и с ­
тах», в я к и х з т а к о ю винятковою с и л о ю аналізу роз­
к р и в історичні недуги московської д е р ж а в и та церкви.
За кілька років перед приїздом Кюстіна, москов­
ський журнал «Телескоп» Надєждіна надрукував ці лис­
т и Чаадаева в перекладі Кетчера з французької на мос­
ковську мову. Перед т и м , протягом д о в ш о г о часу, ці
л и с т и у французькім оригіналі кружляли в невеликій
кількості р у к о п и с н и х копій серед н е в е л и к и х гуртків
осіб, зацікавлених і с т о р і о с о ф і ч н и м и питаннями. Тоді
на ці л и с т и н е звертали особливої уваги.
Але, коли ці листи нарешті в 1836 р о ц і дісталися до
друку, т о н е г а й н о розпочався, як слушно зауважив сво­
го часу Герцен, - всеросійський скандал. Листи ці вик­
ликали велике обурення серед тодішніх московських
націоналістів, щ о самі себе називали «слов'янофіла­
ми». Але н е л и ш е серед них. В урядових колах більше
дивувалися тому, щ о цензура допустила д о друку. Сам
Палкін мав великі підстави д о обурення; в й о г о «ідеаль­
ній», мовчазній, самодержавній монархії, раптом та­
кий відважний виступ, щ о знищує всі о с н о в и історич­
н о г о існування московської держави!, Чаадаев був
урядово п р о г о л о ш е н и й божевільним та відданий під
лікарську опіку, ц е н з о р п о з б а в л е н и й посади, «Телес­
коп» - п р и п и н е н и й , а Надєждін - висланий з Москви...
П р о т е Чаадаев не піддався, бо досить швидко н а п и с а в
«Апологію божевільного» - дуже гостре продовження
своїх «філософічних листів». Приїзд до Москви де
Кюстіна дав нагоду Чаадаеву перетворити всеросій­
с ь к и й скандал з «Телескопом» у в с е є в р о п е й с ь к и й
скандал з к н и г о ю де Кюстіна, я к и й кількакратно ба­
чився та розмовляв з Чаадаевим під час щ о д е н н и х обі­
дів в англійськім клубі.
Недавно видана в Парижі «Історія русской ф і л о с о -
фии» В. В. Зеньковського, так окреслює за Герценом
настрої довкола листа Чаадаева:
«Лист з р о б и в враження вибуху б о м б и - суворі, н е ­
щадні осуди Чаадаева п р о Росію, ч о р н и й песимізм в
оцінці її історичної долі вразили всіх. Це, здавалося,
наче «вистріл, щ о пролунав за темної ночі» (Герцен).
«Суспільність була, м о ж н а сказати, захоплена смі­
ливістю оскаржень Чаадаева, була схвильована с и л о ю
оскарження та в е л и ч н о ю г р о з о ю , але урядова маса
московської суспільносте сприйняла листа п о - і н ш о ­
му. Навіть ліберальні кола були ні в тих, ні в цих, в к о н ­
с е р в а т и в н и х к о л а х п а н у в а л о обурення» ( З е н ь к о в -
ський: «Ист. русской ф и л о с о ф и и » , т. I., ст. 159).
Кюстін приїхав до Москви тоді, коли там починала
зростати націоналістична опозиція п р о т и Чаадаева та
йшли гарячі суперечки з приводу кинутих н и м думок.
О д и н з н а й н о в і ш и х дослідників ідейних прямувань
на Московщині, ш в е й ц а р е ц ь Шелтінґ, у своїй великій
праці так висвітлює обстановку під час появи Кюстіна
в Москві:
«Коли ми досліджуємо окремі ф а з и р о з х о д ж е н н я
(між «западниками» і слов'янофілами, чи мЬк Чаадае­
вим - з о д н о г о боку та урядом і суспільством - з друго­
го боку), т о м и п е р е к о н а є м о с я , щ о одразу спочатку ці­
єї б о р о т ь б и до неї вмішався чужинець і т о вельми
своєрідним і діючим способом. Б о маркіз Астольф де
Кюстін зі своєю ославленою к н и г о ю «Росія в 1839 р »
мав з н а ч н о ширші наміри аніж л и ш е подати цікаве п о ­
відомлення про малознану в Західній Європі велеген-
ську державу, викликати ц и м с е н с а ц і ю та здобути
п и с ь м е н н и ц ь к и й і видавничий успіх».
Поруч із вдалим о п и с о м країни, л ю д е й та відносин
у щоденнім житті, ця т а л а н о в и т о й д о т е п н о написана
книга змальовує й осуджує пануючу в Росії владу, дес­
п о т и ч н у сваволю, п о н е в о л ю в а н н я народу та п о н и ж е н ­
ня уярмленої церкви.
Автор, здається, в р а ж е н и й співіснуванням к р а й н о с ­
т е й варварства та к р а й н о с т е й цивілізації, яку уряд зап­
ровадив у цій країні. Він поїхав д о Росії, як сам каже,
для того, щ о б знайти там аргументи п р о т и йому п е р ­
вісно нелюбої парламентарної с и с т е м и у Франції, але
покинув Росію, як о с т а т о ч н о н а в е р н е н и й н е н а в и с н и к
«самодержавія». Таким ч и н о м де Кюстін став Колум­
б о м та прокурором-оскаржувачем політичного, сус­
пільного та морального зла в Росії.
Він пішов ще далі: він подає і с т о р и ч н о - ф і л о с о ф і ч ­
н е в и я с н е н н я розвитку Росії та намагався в и з н а ч и т и її
майбутні можливості.
Але його висновки щодо цього, як і решта його кни­
ги, просякнені також впливом його власних спостере­
ж е н ь та розмов з освіченими тубільцями, між ними й
слов'янофілами, проте вони представляють в істоті ніщо
інше, як... філософію історії Чаадаева в її частині, щ о т о р ­
кається Росії та її ставлення до Європи. Так втретє ця фі­
лософія історії була піднесена читаючому суспільству.
Як п р и й ш о в Кюстін до думки Чаадаева? По всій
правдоподібності він читав його т в о р и «Перший філо­
с о ф і ч н и й лист», якого копії кружляли в Росії по сканда­
лі з «Телескопом» в ще більшій кількості, як перед тим.
З о д н о г о листа Чаадаева д о своєї кузинки, княгині
Щербатової нам відомо, щ о Чаадаев цікавився приїз-
дом де Кюстіна до Росії та щ о він доручив Щербатовій -
розповісти де Кюстінові все, «що він хотів би знати». Чи
не було після цього завданням Щербатової передати
Кюстінові відпис ославленого «листа» Чаадаева, а б о
зробити це саме через когось іншого?
Де Кюстін з свого боку говорить у своїй книжці п р о
«філософ рюс», з яким він щодня розмовляв в англій­
ському клубі, де Чаадаев р і в н о ж був щ о д е н н и м гостем.
Де Кюстін передає зміст ц и х р о з м о в (теми наскрізь ті
самі, які цікавили Чаадаева) та розповідає не л и ш е п р о
ідеї, але й п р о особисте нещастя цього ф і л о с о ф а - все
це таким способом, щ о ледве ч и може бути сумнів, щ о
ц е й «філософ рюс» хтось інший, як н е сам Чаадаев.
Всі ті і с т о р і о с о ф і ч н і в и с л о в л ю в а н н я де Кюстійа є
н а й с п р а в ж н і ш и м и д у м к а м и Чаадаева: у б о ж е с т в о р о ­
с і й с ь к о г о минулого, б е з і с т о р и ч н і с т ь Росії, її цілко­
вита н е з н а ч н і с т ь для поступу л ю д с ь к о г о духа, її в и к ­
л ю ч н о з ч у ж и н и д о в е з е н е культурне м а й н о ,
н е о з н а ч е н і с т ь та х а о т и ч н і с т ь р о с і й с ь к о г о ж и т т є в о ­
го с т и л ю , б е з к о р і н н і с т ь існування, к о н е ч н і с т ь д о в г о ­
го п і д г о т о в ч о г о до с п р а в ж н ь о ї цивілізації о с в і т н ь о г о
та в и х о в н о г о періоду.
Також у виясненні оригінальної постави Росії існує
вражаюча узгідненість п о м і ж Кюстіном і Чаадаєвим:
Росія є суміш з Європи, Азії та Візантії; московське
х р и с т и я н с т в о є м е н ш е в а р т і с н о ю ф о р м о ю релігії. Ро­
сія н е перебула тих п л о д о в и т и х епох, того «молодечо­
го віку» західних народів, як середньовіччя, лицарство,
х р е с т о н о с н і походи.
Так Кюстін не л и ш е виніс на ф о р у м Європи «випа­
док з Чаадаєвим», як приклад пануючої в Росії неволі
сумління та думок, але й представив ш и р о к о м у є в р о ­
пейському суспільству історіософічні та релігійно-фі­
лософічні ідеї Чаадаева п р о духово-культурну істотну
відмінність Росії від Західної Європи й поставив ці ідеї
в Європі на обговорення. Ц и м він виконав саме те,
ч о г о завжди бажав собі Чаадаев», (Alexander von Schel-
ting: «Russland und Europa i m Russischen Geschichtsden-
ken», A. Francke Verlag, Bern, 1948).
Таким ч и н о м де Кюстіна можна вважати спільни­
ком, учнем ч и послідовником Чаадаева, п р о якого за­
бувають усі теперішні шалені в о р о г и «бідолашного»
маркіза.
Через ч о т и р и р о к и після подорожі п о Росії, в 1843,
у видавництві Аміо в Парижі вийшла в ч о т и р ь о х т о м а х
книга де Кюстіна. Слід зазначити, щ о перед т и м де
Кюстін був знаний, як автор кількох романів, описів
п о д о р о ж н і х вражень з Швеції, Англії, Шотландії та Іс­
панії, драми «Беатріче Ченчі» та ін.
О д и н із р о м а н і в де Кюстіна навіть дуже с п о д о б а в ­
ся Бальзакові, я к и й дав на н ь о г о н а д з в и ч а й н о з а х о п ­
лену р е ц е н з і ю . Б а л ь з а к р і в н о ж п р и с в я т и в Кюстінові
свій в л а с н и й твір п. з. «Червона коршма». Також в и з ­
н а ч н и й т о г о ч а с н и й к р и т и к Сент-Бев був п о к л о н н и ­
ком т а л а н т у Кюстіна щ е задовго п е р е д м а н д р і в к о ю
маркіза д о Росії.
П е р ш е видання н о в о г о твору де Кюстіна «Росія в
1839 році» розійшлося п р о т я г о м кількох місяців і т о ­
го самого року в и й ш л о щ е друге видання. В 1846 р.
появилося т р е т є видання, а під час Кримської війни
1855 р. - четверте й на разі ніби о с т а н н є п о в н е видан­
ня. Крім ц ь о г о в Брюсселі в 1843-44 pp. в и й ш л о аж
п'ять н е а в т о р и з о в а н и х видань.
Крім ц и х видань, були тоді видані німецький та анг­
лійський переклади цього твору де Кюстіна, натхне-
н о г о думками Чаадаева. Сам де Кюстін кількакратно
згадує у своїй книзі п р о зустрічі з.Чаадаєвим, хоч, о ч е ­
видно, з п е в н и х зрозумілих п р и ч и н ніде н е називає
його по імені. Так у т. III, ст. 439, він пише, щ о ф і л о с о ф ,
з яким він розмовляв у Москві, по довгих р о к а х п е р е ­
бування в європейських країнах повернувся д о Росії,
як ліберал, а навіть дуже послідовний ліберал.
 Нарешті, зазначає Шелтінґ, і цілий свій твір Кюстін
закінчує о п и с о м о с о б и Чаадаева та оповіданням п р о
ц е н з у р н и й скандал з «Телескопом», щ о п р о п а в ч е р е з
надрукування «філософічного листа».
По виході цієї к н и г и н а й в и з н а ч н і ш и й тодішній
ф р а н ц у з ь к и й к р и т и к Сент-Бев писав:
«Де Кюстін п р о н и к л и в о й глибоко розкриває близ-
н и та п р о к а з и цієї російської суспільносте, він вислов­
лює жахливу правду п р о монарха, п р о вельмож, п р о
всіх».
Московський п р о ф е с о р - і с т о р и к М. Н. Поґодін за­
нотував у своїм «Щоденнику»: «Прочитав цілу книгу
Кюстіна. В ній багато жахливої правди п р о Росію. За
змалювання дій деспотизму, для нас непомітних, я го­
товий до землі в к л о н и т и с я перед автором».
Герцен с п р и й н я в ц ю книгу рівнож позитивно: «Без
сумніву -г ц е найцікавіша і найрозумніша книга, н а п и ­
сана ч у ж и н ц е м п р о Росію. Він судить занадто гостро,
але здебільшого справедливо... Я н е д и в л ю с ь на
її п о м и л к и ; о с н о в а погляду правильна і ц е
страшне суспільство і ця країна - Росія.
Й о г о о к о ображаюче багато
бачить».

* *
 П О РЕВОЛЮЦІЇ У 1905 РОЦІ В РОСІЇ ЗНОВУ ЗБУ­
ДИЛОСЯ ЗАЦІКАВЛЕННЯ ДО КНИГИ ДЕ КЮСТІНА, ДО
ТОГО ЧАСУ, ЗВИЧАЙНО, ЗАБОРОНЕНОЇ.

Були зроблені л и ш е с п р о б и переповісти к о р о т к и й

зміст подорожі маркіза і ц е й блідий зміст вийшов ок­
р е м о ю книжкою. В журналах частіше містилися ком­
пілятивні статті п р о ц е й твір.
Тоді саме Гершензон видав ряд п р а ц ь п р о Чаадаева,
перевидав й о г о т в о р и і листування, щ о дозволило
д а л ь ш и м дослідникам, як згадані н а м и ф р а н ц у з Кене
та ш в е й ц а р е ц ь Шелтінґ, звернути увагу й р о з к р и т и
своєрідну та діючу участь Чаадаева у творі де Кюстіна.
Щ е пізніше, року 1930, б і л ь ш о в и к и видали, п е в н о
з н а ч н о с к о р о ч е н и й , текст к н и г и Кюстіна в м о с к о в ­
ськім перекладі Людвіґа Д о м г е р р а з відповідною п е ­
р е д м о в о ю С. Гессена п р о те, як в о н о к о л и с ь було зле,
з ч о г о с о в є т с ь к и й ч и т а ч мусив р о б и т и висновок, як
т о в о н о т е п е р у п о р і в н я н н і з п о п е р е д н і м добре. Але
в и й ш л о н е так, як гадалося. Книгу р о з к у п и л и й за­
х о п л е н о ч и т а л и , п і з н а ю ч и в с т а р і й книзі н і б и нову
совєтську, але в дійсності в і ч н о н е з м і н н у московську
дійсність. Коли б і л ь ш о в и к и дізналися, щ о ч и т а ч а м
2
д у ж е с п о д о б а л а с я к н и ж к а так д о т е п н о «написана
п р о них», в о н и с к о н ф і с к у в а л и р е ш т у н е в и п р о д а н и х
п р и м і р н и к і в і стягли книгу з ч и т а л е н ь .
Нарешті 1946 p., коли о х о л о л и ч и почали охолод­
жуватись франко-російські союзні відносини, в и й ш л о
в Парижі, с к о р о ч е н е д о двох томів, видання ц ю г о т в о ­
ру з п е р е д м о в о ю Франсуа Моріяка. Це н е н а ч е послу­
ж и л о сигналом до відновлення популярності цієї п р и ­
забутої книги. Американський амбасадор - генерал
Бедел Сміс, віднайшов ц ю книгу в Москві, а в своїх с п о ­
гадах розкриває, як багато д о п о м о г л а вона йому з р о ­
зуміти Росію. Інколи признається ц е й генерал, щ о він
замість того, щ о б самому вигадувати власні повідом­
л е н н я до державного департаменту у Вашінґтоні, пе­
реписував цілі сторінки твору де Кюстіна і відсилав до
свого уряду, як власне повідомлення.
По п о в о р о т і до Америки генералові п о щ а с т и л о
з н а й т и видавництво, яке видало д е щ о с к о р о ч е н о кни­
гу де Кюстіна з п е р е д м о в о ю с а м о г о Бедел Сміса. Треба
дивуватися, щ о пануюче в Америці москвофільство,
о с о б л и в о вкорінене у видавничому світі, не стало на
перешкоді до появи цього перекладу на книжкових
полицях. Хіба щ о на видавця вплинув титул генерала
та ще амбасадора, інакше американці й досі би сиділи
без твору де Кюстіна.
Нарешті, 5 березня 1951 р. ш и р о к о розповсюдже­
н и й ілюстрований т и ж н е в и к «Лайф» дав уривки п о -
чатків цієї ославленої книги.
І от, п о ч и н а ю ч и від 1946 року, з н о в у м о ж е м о к о н ­
статувати, я к ц е й твір з н а х о д и т ь с е р е д ч у ж и н ц і в за­
х о п л е н н я , але п р и цьому в и к л и к а є все більше з р о с ­
т а ю ч е о б у р е н н я с е р е д м о с к а л і в за дуже м а л и м и
в и н я т к а м и , які стверджують д о б р у с п о с т е р е ж л и в і с т ь
де Кюстіна.
Незадоволені ц и м твором московські емігранти у
Франції, (як довідуємось із статті С. Мельгунова в збір­
нику «За своб. Россию», 1949, ч. 2, ст. 61) створили т. зв.
«Лігу о б о р о н и гноблених народів», в якій діяльну участь
брав Ол. Столипін. Ця Ліга поставила собі за завдання
спростовувати «фальшиві уявлення п р о імператорську
Росію, щ о є наслідком столітньої праці оклевечувачів
Росії усяких напрямків». Згідно з цією програмою, ця
організація дуже галасливо виступає проти «подлєйшіх»
листів п р о Росію маркіза де Кюстіна. Коментуючи це, С.
Мельгунов зазначає, щ о в «подлєйшіх» творах де Кюсті­
на «було багато життєвої правди».
Це особливо комічно, коли.мати на увазі, щ о за де
Кюстіном стоїть Чаадаев, я к и й дуже добре знав с в о ю
батьківщину і н е мав наміру о ч о р н ю в а т и її в очах чу­
жинців, а п р о с т о сказати слово правди п р о 'неї. Він
дбав постійно п р о Те, щ о б й о г о «філософічні листи»
дісталися до Шеллінґа в Німеччині, до Шатобріана у
Франції, листувався с и с т е м а т и ч н о з французьким ка­
т о л и к о м - г р а ф о м д е Сіркур — для ш и р е н н я правди
п р о Росію, а не наклепів на неї. Де Кюстін був л и ш е й о ­
го спільником та п р о п а ґ а т о р о м й о г о ідей, які, з п е в н и х
політичних ч и поліційних мотивів, мусив подавати, за
свої, а н е Чаадаева, бо в п р о т и в н і м випадку Чаадаев заз­
нав би дальших утисків з боку уряду, І все ж для уважли­
вого читача де Кюстін досить із н а л е ж н о ю лояльністю
о б е р е ж н о натякував на роль, яку відіграв «філософ
рюс» в композиції й о г о книги.
Тим часом можна скласти грубий том із статей, які
вмістили такі видання, як «Посев», «Наша страна», «Рус­
ская мисль» і багато інших п р о т и свого ворога ч. 1 -де
Кюстіна. Коли в московській пресі появляються н е п ­
р и є м н і для н и х статті, т о автора такої статті мусять ви­
лаяти, назвавши й о г о н е інакше, як Кюстіном.
Так, наприклад Георгій Александров. («Соціалісти -
ческій Вєстнік») висловив р а з цілком реальні і п р а ­
вильні погляди:
«Всі т р и державні ф о р м и , щ о складались на т е р и т о ­
рії Росії до цього часу - передпетровська, московсько-
азійська Русь, Петербурзька самодержавна Росія, й су­
часна большевицька - всі т р и є різновидами деспотії...
Як би це не було важко слухати російським націона-
1
лістам-патріотам, доводиться, одначе, визнати, щ о п е -
ребування в многовіковому рабстві різного типу мало
сприяло розвиткові в російському народі вміння до­
битись свободи і з неї користуватись».
Ц и х думок Александрова цілком в и с т а ч а л о для
«Посева» (25. II. 1952 p.), щ о б назвати с в о ю статтю для
їх спростування: «Маркіз де Кюстін в «Соц. Вєстн.» -
органе русской демократії».
Можна було б скласти довгий р е є с т р осіб, які досі
заслужили, щ о б їх власні «компатріоти» вилаяли «де
Кюстіном». Щодо чужинців, які висловлюють небажані
для москалів ідеї, т о для н и х останніми часами винай­
д е н о н о в и й термін: «Кюстінствующіє іностранци»,
яких, як виявляється, є д о с и т ь багато.
О б г о в о р ю ю ч и о с т а н н і й , дуже в и д а т н и й т в і р
ш в е й ц а р с ь к о г о п р о ф е с о р а Ґ о н з а ґ де Р е й н о л ь д а п р о
Росію в «Новому журналі», Ґ л є б Струве п е р е р а х о в у є
ДеКОГО З НИХ:
«Загалом кажучи, Рейнольд належить д о ч и с л е н н и х
тепер «кюстінствующих» чужинців, для я к и х з н а м е н и ­
та книга маркіза де Кюстіна п р о Росію в 1839 році ста­
ла не тільки свідченням талановитого та досить спос­
тережливого ч у ж и н ц я п р о ніколаєвську Росію, але й
відкриттям Росії, вічної та незмінної, а т и м самим і пу­
тівником по Росії Сталіна, доказом т о т о ж н о с т и цієї о с ­
танньої з Росією Ніколая 1-го, Петра 1-го та Івана Ш-го
(для Рейнольда саме Іван ПІ-тій стоїть на початку шля­
ху, який завершив с о б о ю Сталін, шлях цей він о к р е с ­
лює, як «азійський абсолютизм»).
Вже де Кюстін звернув увагу на Івана Ш-го, просту­
діювавши д о н е с е н н я ГерберштайНа з Москви до ні­
мецького цісаря Максиміліана. От щ о п и ш е з обурен­
ням Герберштайн п р о деспотизм московського царя.
«Він скаже - і все виконане: життя, доля м и р я н та духів­
ництва, панів та громадян - залежать від й о г о волі. Він
н е знає суперечностей та все в н ь о м у непогрішне, як у
Божестві, бо м о с к в и н и переконані, щ о великий князь є
виконавцем божеських наказів».
Для т а к и х «кюстінствующих» чужинців, як генерал
Бедел Сміс, щ о написав передмову д о с к о р о ч е н о г о пе­
рекладу Кюстіна, виданого в 1951 р. в Америці, чи на­
віть Франсуа Моріяк, щ о привітав ще 1946 р. ф р а н ­
цузьке перевидання Кюстіна, як п о в ч а л ь н и й коментар
до сучасної Росії, Рейнольд відзначається досить доб­
р и м знанням нашої історії, т о н к и м розумінням бага­
тьох її історичних процесів та с п р а в ж н ь о ю історич­
н о ю інтуїцією.
Загальну концепцію Рейнольда можна окреслити,
я к сполуку «кюстіновщини з д е я к и м и е л е м е н т а м и
слов'янофільства та євразійства» («Новий Журнал»,
XXVIII, ст. 291).
Для Рейнольда Росія - г е о г р а ф і ч н а та історична
антитеза Європи. В іншому місці він п р о с т о вживає
виразу «анти-Європа». Але щ о д о Русі - Київської — він
каже, щ о вона була на дорозі д о т о г о , щ о б стати інтег­
р а л ь н о ю ч а с т и н о ю тодішньої Європи. У відміну до Ча­
адаева він вважає, щ о Київ був відірваний від Європи
ч е р е з появу «другої Русі», суздальсько-московської, та
ч е р е з пізніший напад монголів, а н е ч е р е з вплив схід­
ної ц е р к в и і Візантії, як гадав Чаадаев. Рушійною с и ­
л о ю і с т о р и ч н о г о п р о ц е с у Росії Р е й н о л ь д вважає р о ­
сійський імперіалізм. Н е з м і н н о с т а л о ю є в Росії, за
Рейнольдом, відсутність с п р а в ж н ь о ї суспільности. Ре­
ф о р м и Петра 1-го для Рейнольда - перші проблиски
більшовизму... Росія для Рейнольда - нелюдська. Без
абсолютизму в тій ч и іншій ф о р м і - н е можливе збе­
р е ж е н н я імперії і Росії. Коли четвертій Росії судилося
зникнути, т о на її місці н е п о с т а н е п'ята і її з н и к н е н н я
буде кінцем російської імперії...
 Книга Рейнольда дуже цікава і змістовна. В о с н о в ­
ному він виходить з Чаадаева з Кюстіном, але п р и цьо­
му зберігає незалежність для своїх н о в и х та д а л ь ш и х
висновків. Одначе, дуже сумнівним є, ч и міг би
Рейнольд так обґрунтувати й розвинути
свої погляди, коли б перед тим
н е були ті самі проблеми,
аналізовані Чаадаєвим
та Кюстіном.
 ПЕРЕД НАМИ П'ЯТЕ ПЕРЕГЛЯНУТЕ, СПРАВЛЕНЕ Й
ДОПОВНЕНЕ ВИДАННЯ КНИГИ ДЕ КЮСТІНА, ЩО
ВИЙШЛО РОКУ 1844 У БРЮССЕЛІ.

З огляду на те, щ о т е п е р в обігу є л и ш е с к о р о ч е н е

паризьке видання, яке в и й ш л о кільканадцять років т о ­
му, скористаємось к р а щ е з цього давнього п о в н о г о
тексту й виберемо з н ь о г о кілька цікавіших спостере­
ж е н ь та думок де Кюстіна.
Спинимось спочатку на передрукованих тут вступ­
н и х словах видавця до другого паризького видання ці­
єї книги, датованих щ е д н е м 15 листопада 1843 року,
бо вони віддають, н а ч е повідомлення з поля бою, ат­
м о с ф е р у гострого схвилювання, щ о й н о викликаного
тоді в цілій Європі п о я в о ю п е р ш о г о видання сміливої
книги де Кюстіна.
Паризький видавець Аміо писав свої вступні слова
півроку по появі п е р ш о г о видання книги де Кюстіна.
«Це видання вельми дбайливо переглянув автор,
зробив для нього безліч поправок, декілька змін і багато
додатків, багато нових, дуже цікавих нотаток було дода­
н о до цієї праці». Отже, ми можемо сподіватися, що та­
ким способом поліпшена й доповнена книга де Кюстіна
викликала зацікавлення суспільности в ще більшій мірі,
як п е р ш е видання, доказом чого є швидкість з якою во­
н о було вичерпане. Завдяки цьому несподіваному успі­
хові, я к и й буде відзначений в історії книгарень, книга
ця витримала ч о т и р и видання опубліковані брюссель­
ськими видавцями, німецький та англійський перекла­
ди, та навіть мовчанку головних французьких часопи­
сів. Англійський переклад вийшов у Лондоні майже
одночасно з появою книги в Парижі. Треба зазначити,
щ о всі закордонні видання - вичерпні. Жорстокі напа­
ди, предметом яких стала ця книга з боку росіян та кіль­
кох часописів, відданих їхній політиці, л и ш е с п р и ч и н и ­
лися до виявлення на світло д е н н е сміливости та
щирости автора: «Лише одна одинока правда може вик­
ликати стільки гніву усі мандрівники на світі можуть
з'єднатися, щ о б написати, щ о Франція - це країна засе­
лена дурнями, але їхні книжки викликали б у Паргасі л и ­
ше вибух веселощів; треба справедливо влучити, щоб
поранити. Незалежний дух, який висловлює глибину
своєї думки у столітті дитячих пересторог та міркувань,
мусить здивувати читачів; зацікавлення оповіданням
доповнило успіх, який м и обмежуємося визнати, бо тут
не місце приписувати його талантам автора».
Опускаємо кілька дальших сторінок і обмежимося на­
веденням кількох кінцевих рядків вступу паризького ви­
давця: «Ми закінчуємо наведенням того, чим автор відпо­
вів завзятим ворогам, щ о він їх напитав собі своєю
нерозважною пристрастю до правди: «Якщо факти, п р о
які я розповідаю, неправдиві, хай їх заперечать; якщо вис­
новки, яї-сі я з н и х виводжу є помилкові, хай їх спростують.
Нема нічого простішого, але якщо правдивість панує в
моїм творі,то хай мені буде залишене задоволення гада­
ти, щ о я осягнув м о ю мету, яка полягає в тому, щоб вказу­
ючи на зло, закликати добрі душі шукати протиліків».
Далі у передмові самого де Кюстіна яскраво наголо­
ш е н и й х р и с т и я н с ь к и й х а р а к т е р й о г о поглядів та під­
ходу д о політичних справ:
 «Під час мого побуту в Росії, як під час усіх моїх ін­
ш и х мандрівок, дві думки, ч и скорше два почуття, без­
настанно володіли моїм серцем: л ю б о в до Франції, яка
р о б и т ь м е н е суворим у моїх осудах п р о чужинців і са­
м и х французів та любов до людства. З н а й т и точку рів­
новаги між ц и м и двома почуттями - батьківщиною та
людським родом - це покликання кожної піднесеної
душі. Одинока релігія може справитися з цим завдан­
ням; я н е хвалюся осягненням цієї мети, але я можу, і му­
шу сказати, щ о я ніколи не залишив прагнення до цього
з усіх моїх сил, без огляду на зміни моди. З моїми релі­
гійними ідеями я перейшов через байдуже покоління й
т е п е р бачу, не без приємної несподіванки, щ о 'ті самі
думки займають молоді душі молодого покоління...
Поза християнством, люди л и ш а ю т ь с я усамітнені,
або в о н и з'єднуються у політичні суспільності, т о б т о
для ведення війни супроти і н ш и х людей. О д и н о к е
х р и с т и я н с т в о знайшло т а є м н и ц ю м и р н о г о та вільно­
го спілкування. Християнство впливає та впливатиме
завжди все щільніше на землю ч е р е з все докладніше
з а с т о с у в а н н я своєї божеської м о р а л і до л ю д с ь к и х
справ. Д о цього часу х р и с т и я н с ь к и й світ був більше
з а й н я т и й містичною с т о р о н о ю релігії, ніж її політич­
н о ю с т о р о н о ю . Нова доба п о ч и н а є т ь с я для х р и с т и ­
янства, м о ж е наші внуки побачать, як Євангеліє слу­
ж и т ь о с н о в о ю для суспільного ладу» (т. І. ст.. 12-13)-
П е р е д б а ч е н н я чи побажання де Кюстіна досі н е
справдилися, але ч и варто й о г о за ц е осуджувати?
Далі де Кюстін п и ш е п р о себе та свій твір: «Мені зда­
валося, щ о кажучи правд)' п р о Росію, я з р о б л ю нову та
відважну річ: досі боязнь та к о р и с т ь диктували пере­
більшені похвали, ненависть примушувала оголошува­
ти клевету; я не боюся ані тої, ані другої пастки.
Я подався в Росію, щ о б там шукати аргументів п р о ­
ти конституційного правління, а повернувся п р и х и л ь ­
н и к о м конституцій. Мішане правління н е є найбільш
сприятливим для чину, але, старіючись, н а р о д и мають
м е н ш е п о т р е б и діяти, а це правління найбільше д о п о ­
магає в и р о б н и ц т в у та п р и н о с и т ь людям найбільше
добробуту й багатств; в о н о надає найбільше активнос­
ти думці в області п р а к т и ч н и х ідей. Нарешті, воно р о ­
бить г р о м а д я н и н а незалежним н е ч е р е з піднесення
почувань, але ч е р е з пристосування законів; це напев­
н о великі н а г о р о д и за великі невигоди.
В міру цього, як я навчився розпізнавати страшне
та дивне правління, впорядковане, щоб н е сказати зас­
н о в а н е П е т р о м І-шим, я краще зрозумів важливість мі­
сії, яку випадок мені доручив.
Надзвичайна цікавість, яку моя п р а ц я викликала се­
ред росіян, о ч е в и д н о занепокоєних стриманістю моїх
розмов, спочатку змусила мене подумати п р о те, щ о я
маю більше могутности, аніж я собі приписував. Я став
уважним та розважним, б о я швидко відкрив небезпеку,
на яку м е н е могла наразити моя щирість. Не наважую­
чись пересилати мої листи поштою, я їх усіх зберігав та
т р и м а в с х о в а н и м и з великою дбайливістю, як підозрілі
папери. Таким чином, повернувшися до Франції, всі за­
писки з подорожі я мав у своїх руках. Проте, я вагався
т р и р о к и їх оголошувати; цей час був мені потрібний,
щоб у н а й г л и б ш и х т а й н и к а х мого сумління п е р е б о р о ­
ти конфлікт поміж почуттям вдячности і обов'язком
сказати правду. Нарешті правда перемогла...»
На кінець своєї передмови маркіз де Кюстін зазна­
ч а є с в о ю б е з с т о р о н н і с т ь , яка н е п о д о б а є т ь с я л ю д я м
Сходу, звиклим д и х а т и ладаном. Згадуючи давніших
а в т о р і в п о д о р о ж е й д о Росії, Кюстін вважає,
щ о «досі більшість подорожніх трактувала
росіян, як зіпсутих
дітей».

*
 САМА КНИГА ДЕ КЮСТІНА ПОЧИНАЄТЬСЯ НОТАТ­
КАМИ, НАПИСАНИМИ В НІМЕЧЧИНІ В ЕМСГ5 ЧЕРВНЯ
1839 РОКУ:

«Вчора я р о з п о ч а в м о ю п о д о р о ж до Росії. Великий

князь, наступник, прибув до Емсу з десятьма ч и дванад­
цятьма повозками в супроводі ч и с л е н н о г о двору.
Що мене вразило з першого погляду в ц и х п р и д в о р ­
н и х москалях це те, щ о в о н и виконують своє ремесло
великих вельмож з н а д з в и ч а й н о ю підлеглістю; це свого
роду вищі раби. Але, як тільки князь зникає, в о н и знову
говорять невимушеним т о н о м , з рішучими намірами
та полегшеним виглядом, щ о є мало п р и є м н и м кон­
трастом до цілковитого заперечення самих себе, щ о
проявили хвилину перед тим. Словом, у цілім супрово­
ді наступника трону імперії панувала холопська звичка,
якій підлягали пани в рівній мірі, як і слуги. Це не було
л и ш е етикетом, як це водиться п р и інших дворах, де
приписова пошана, визначність становища більше, як
особи, нарешті, вимушена роль, викликають нудоту й
іноді смішність, це було щось понад згадане, Це було да­
р е м н е й недобровільне холопство, яке не виключає
бундючности. Мені здавалося, щ о в о н и кажуть, жалію­
чись на своє становище: «Тощ, щ о це н е може бути
інакше, я з ц и м легко годжуся». Ця суміш гордощів та
п р и н и ж е н н я мені н е сподобалася і ніяким ч и н о м н е
промовляла на к о р и с т ь країни, яку я мав відвідати».
Де Кюстін мав нагоду зблизька спостерігати в Емсі
майбутнього Олександра И-го, п р о правління якого
висловився таю «Коли він колись буде володіти, т о н е
через т е р о р , якщо конечності, зв'язані з завданням ім­
п е р а т о р а Росії, не змінять й о г о характеру, змінюючи
й о г о становище».
Так в о н о і сталося, я к пророкував де Кюстін. Після
с п р о б и звільнити віжки й р о б и т и р е ф о р м и , знову від
1863 року настали т е р о р и с т и ч н і часи Муравйових, Ва-
луєвих та Бергїв...
Під час подорожі ч е р е з Німеччину маркіз переваж­
н о записує дуже д р а м а т и ч н у історію свого діда та бать­
ка, щ о займали високі становища у французькім вій­
ську і дипломатії та загинули в часи революційного
т е р о р у в 1793-94 років. В Любеку, як ми вже згадували,
власник готелю п о п е р е д и в де Кюстіна, щ о до Росії їха­
ти н е варто. Тиждень, перебутий на пароплаві на Бал-
тицькому морі, був т и ж н е м розмов Кюстіна зі старим
ліберальним, в м и р а ю ч и м князем Козловським (като­
л и к о м ) , та іншими титулованими подорожніми, щ о
верталися з Європи. Розмови ці він дбайливо записує. У
Кронштадті з р о б и л и на нього жалюгідне враження во­
єнні кораблі московсько-петербурзького «райху». Кра­
євиди берегів фінської затоки, північне низькосхиле
сонце, а в Петербурзі безкінечні митні формальності -
також н е сприяли п о л і п ш е н н ю його настрою.
Друга половина п е р ш о г о тому і майже цілий другий
т о м праці де Кюстіна присвячені описові його вражень
та передачі розмов, щ о відбулися у Петербурзі, здебіль­
ш о г о з ш е ф о м держави та й о г о дружиною, які намага­
лися своєю уважністю задобрити автора майбутньої
книги п р о Росію. Але ця велика уважність царського
двору аж ніяк не вплинула в бажаному напрямі.
 Щ е перед с в о є ю зустріччю з урядовим москов­
ським світом, Кюстін занотовує свої враження п р о - в
т о й час ще н е цілком відбудований п о торішній поже­
жі - З и м о в и й Палац:
«Нарешті я побачив фасад нового З и м о в о г о Пала­
цу, другого чудесного твору волі однієї людини, щ о
примусила виживати людей у боротьбі п р о т и законів
п р и р о д и . Мета була досягнена, бо за о д и н рік цей па­
л а ц постав із свого попелу.
Для того, щ о б п р а ц я була скінчена в п р и з н а ч е н и й
і м п е р а т о р о м час, потрібні були нечувані зусилля. Пра­
ця продовжувалася під час великих морозів; увесь час
п р и праці було шість т и с я ч робітників, щодня багато з
н и х умирало, але ж е р т в и одразу заступалися іншими,
які заповнювали порожнечу, щ о б у с в о ю чергу загину­
ти в цьому безславному проривові... І є д и н о ю метою
п р и н е с е н н я ц и х жертв було в и к о н а н н я забаганки од­
нієї людини... Скільки поколінь царів наслідують прик­
лад Петра 1-го!
Під час морозів до ЗО градусів, шість тисяч непоміт­
н и х мучеників були замішені в залах, о п а л е н и х до ЗО
градусів тепла, щ о б скоріше висушити вогкість мурів.
Таким ч и н о м ті нещасні люди, входячи та виходячи з
цього місця смерти, яке завдяки їхнім жертвам стало
п р и с т а н и щ е м суєти, п и ш н о т и та п р и є м н о с т и , мусили
п е р е н о с и т и р і з н и ц ю температур від 50 до 60 градусів.
Я кепсько почуваюсь у Петербурзі від часу, коли я
побачив ц е й палац, та коли імені сказали, скільком л ю ­
дям довелося п р и ньому загинути. Це не шпигуни, й н е
злосливі росіяни мені ц е розповіли, я ручаюся за прав­
дивість сказаного».
Кюстін о б у р е н и й , але р а з о м з т и м здивований. Обу­
р е н и й ж о р с т о к і с т ю уряду, а з д и в о в а н и й п о к і р н о ю
слухняністю народу.
«Це н е від н и н і - п и ш е Кюстін - чужинці дивують­
ся любові цього народу до своєї неволі: ви зараз п р о -
читаєте у р и в о к з книги барона Герберштайна, посла
цісаря Максиміліана, батька Карла V-fo, до царя Васи-
лія Івановича. Я знайшов ц е місце в Карамзіна, якого
читав учора на пароплаві. Цей т о м уникнув ока поліції
у кишені мого д о р о ж н ь о г о плаща. Коли б росіяни зна­
ли, ч о г о т р о х и уважний ч и т а ч м о ж е навчитися від
улесливого історика, яким в о н и чваняться та яким чу­
ж и н ц і п р о т е користуються, л и ш е з к р а й н і м н е д о ­
вір'ям, с п р и ч и н е н и м с т о р о н н і с т ю цього п р и д в о р н о ­
го, то в о н и б й о г о зненавиділи та благали б царя
з а б о р о н и т и ч и т а н н я всіх істориків Росії з Карамзіним
на чолі, щ о б л и ш и т и минуле в темряві, однаково с п р и ­
ятливій для с п о к о ю деспота та щастя підданих, які не
здогадуються скаржитися, бо н е знають самі, щ о їхній
стан є жалюгідний. Бідні люди могли б вважати себе
щасливими, коли б ми, чужинці, н е р о з в а ж н о не озна­
чили їх жертвами. Примус та послух — два божества
московської поліції та нації - вимагають, як мені зда­
ється, цієї останньої пожертви.
От щ о щ и с а в Герберштайн п р о д е с п о т и з м москов­
ського монарха. «Він (цар) сказав і все зроблено: жит­
тя, маєток світських та духовних, панів та громадян,
все залежить' від вищої волі. Він н е знає заперечень і
все в ньому здається справедливим, як у Божества, бо
москалі перекопані, щ о великий князь є виконавцем
небесних наказів Так хотів Бог і князь, Бог та князь ц е
знають, -йде звичайні речення у них. Ніщо н е зрівню­
ється з їхньою відданістю для служби князеві. О д и н з
н а й г о л о в н і ш и х військовиків, с и в о в о л о с и й старець,
колишнійтіосол в Еспанії, появився п р и нашім вступі
до Москви;'Він їхав верхи, г а р ц ю ю ч и н е м о в юнак, піт
струмкамиікапав з й о г о обличчя й коня. Коли я висло­
вив йому свбєіздивування, він згорда відповів: «Ах, па­
не бароне, ми служимо нашому монархові цілком ін­
шим способом, аніж ви> Я не знаю, ч и це характер
московської» нації створив т а к и х самовладців, ч и ц е
самі самовладці надали ц е й характер нації» - так за­
кінчує Карамзін цитату з Герберштайна».
Від себе де Кюстін додає, щ о він ставить це саме пи­
тання, щ о його ставив ще перед 300 роками Гербер-
штайн і рівнож не в силі знайти відповіді. Москалі, які бу­
л и тоді, такими лишилися досі. «Сьогодні ви почуєте, як
багато з н и х захоплюються чудотворними наслідками
слів імператора, і всі пишаються цими наслідками й ані
один не шкодує засобів осягнення їх. Слово імператора є
творче, кажуть вони. Так, воно оживляє каміння, але п р и
цьому вбиває людей. Не зважаючи на це дрібненьке зас­
тереження, всі вони горді з того, що можуть мені сказати:
«Ви бачите, у вас сперечаються три роки щодо засобів
перебудови театральної зали, а в нас імператор за о д и н
рік відбудовує найбільший у світі палац». І ця дитяча їхня
перемога не здається їм занадто дорого о п л а ч е н о ю
смерттю кількох тисяч бідних робітників, жертв імпера­
торської фантазії, щ о стає однією з національних гордо­
щів. А все ж т а к и я, француз, вбачаю в цьому л и ш е нелюд­
ський педантизм. Але ані одного голосу протесту н е
було проти оргій абсолютної володарности від одного
до другого кінця цієї величезної імперії.»
На погляд Кюстіна, збентеженого ц и м тріумфом
абсолютизму, всі москалі, великі та малі, упоєні рабс­
твом. У Петербурзі, поза З и м о в и м Палацем, Кюстін
звернув увагу на с т а р и й Михайлівський палац:
«Якщо в Росії мовчать люди, то промовляє каміння і
т о жалібним голосом. Я не дивуюся тому, щ о москаліі
бояться та нехтують своїми с т а р и м и будовами: це свід­
ки їхньої історії, яку здебільшого в о н и хотіли б забути.
Коли я відкрив його ч о р н і переходи, глибокі канали,
важезні мости, пустельні подвір'я цього понурого па­
лацу, я запитався п р о й о г о назву і ця назва мимоволі
нагадала катастрофу, яка привела Олександра на т р о н ;
одразу всі подробиці м р я ч н о ї сцени, якою закінчило­
ся царювання Павла 1-го, представились моїй уяві».
 Кілька д а л ь ш и х с т о р і н о к де Кюстін п р и с в я ч у є
вбивству Павла 1-го. Це т а к о ж мусило бути однією із
з а й в и х п р и ч и н т о д і ш н ь о г о в е л и к о г о о б у р е н н я в уря­
довім Петербурзі після п о я в и цієї книги. Бо нагаду­
вання п р о ц е вбивство м о г л о тільки дратувати моска­
лів, які замовчували ц ю п о д і ю дуже д б а й л и в о понад
о д н е століття. Коли після революції в 1905 році в и й ­
ш о в с е р е д н є ш к і л ь н и й підручник історії Росії п р о ф е ­
с о р а С. Ф. Платонова із з г а д к о ю п р о ц е вбивство, т о
міністерство освіти н е з а б а р о м схаменулось та нака­
зало в и к л ю ч и т и з ужитку ц е й підручник, зрештою,
традиційно патріотичний.
Нерівний брук на вулицях столиці, безліч блощиць у
готелі, сірі й виснажені обличчя солдатів, яких обкрада­
ли інтенданти, обідране простолюддя, убога природа
болотняної Інгрії, пригноблюючі історичні спогади, -
все це докладно зазначує н е в т о м н и й мандрівник-маркіз.
Все ц е вічна, незмінна Росія «Малют, Іванов, Рома-
н о в и х та Джуґашвілі». Тому зовсім н е дивно, щ о видана
тому 115 років книга де Кюстіна викликає й сьогодні,
як і тоді стільки обурення, гніву та протестів з боку
москалів.
Хіба ось тут нижченаведені рядки з книги Кюстіна
не вражають актуальною свіжістю й сьогодні?
«У Росії засада деспотизму з а в а д и функціонує з мате­
матичною суворістю, а вислідом цієї крайньої послідов­
н о с т е є крайнє пригноблення. Коли ви бачите цей суво­
р и й наслідок незламної політики, ви обурюєтесь і з
жахом запитуєте, звідки походить те, в чому є так мало
людяности в ділах людини. Але тремтіти - це не значить
погоджуватися: не можна нехтувати тим, чого боїтеся.
Споглядаючи на П е т е р б у р г та роздумуючи над
жахливістю існування ц ь о г о гранітного табору, можна
сумніватися щодо Б о ж о г о милосердя, можна стогнати,
блюзнірствувати, але не м о ж н а нудитися. В цьому є
незрозуміла т а є м н и ц я , але р а з о м з т и м дивна велич.
Деспотизм так організований, як тут, стає невичерпним
предметом спостережень та міркувань. Ця велетенська ім­
перія, що раптом постає переді м н о ю на схід від Європи,
тієї Європи, де суспільства терплять на зубожіння кожної
визнаної влади, - ця імперія робить на мене враження
повстання з мертвих. Мені здається, щ о я перебуваю серед
нації Старого Заповіту, і я спиняюсь з жахом, змішаним з
цікавістю, перед лабами допотопної потвори».
Так само сторінки книжки де Кюстіна, присвячені
кріпацтву селян, нагадують сучасність з її колхозами,
агромістами і т. п. Досить часто згадує Кюстін п р о кри­
ваві селянські розрухи, навіть повстання, наприклад:
«Недавно в однім далекім селі, де почалася пожежа,
селяни, незадоволені зі свого пана за його сваволю,
скористалися безладдям, яке в о н и м о ж е й самі спри­
ч и н и л и , щ о б у х о п и т и свого ворога, т о б т о свого пана,
посадили його на кіл та засмажили на вогні пожежі».
Здається такі випадки трапляються частіше й тепер,
х о ч Еренбурги із Заславськими п р о це у «Правді» не
пишуть.
А ще кілька міркувань де Кюстіна на цілком сучасну
тему: «Чим більше я придивляюсь д о Росії, т и м більше
розумію я імператора, коли він з а б о р о н я є росіянам
подорожувати й р о б и т ь труднощі для приїзду чужин­
ців. Політичний режим у Росії н е в и т р и м а в би двадця­
ти років вільного сполучення із З а х о д о м Європи. Не
слухайте белькотань росіян: в о н и п р и й м а ю т ь поліцію
та страх за о с н о в и суспільності. На їхній погляд бути
д и с ц и п л і н о в а н и м - ц е бути цивілізованим».
Як це нагадує сучасність, наприклад, з п р о м о в а м и
Вишенського.
П е р ш и й т о м книги де Кюстін закінчує такими зау­
важеннями:
«Перед цією п о д о р о ж ж ю мої ідеї п р о деспотизм бу­
л и породжені студіями, які я з р о б и в над суспільністю
австрійською та прусською. Я н е знав, щ о ті держави є
деспотичні л и ш е п о імені та щ о звичаї т а м служать для
поліпшення установ; я казав собі: «Там, д е с п о т и ч н о ве­
дені н а р о д и мені здавалися н а й щ а с л и в і ш и м и людьми
на світі, деспотизм злагіднений м'якістю звичаїв не е
таким о б р и д л и в и м явищем, як п р о це н а м кажуть наші
ф і л о с о ф и ; я не знав, щ о таке зустріч з а б с о л ю т н и м
правлінням та н а ц і є ю рабів».
Саме в Росії слід студіювати жахливе сполучення
європейського духу та з н а н н я з азіатським генієм. Я це
сполучення вважаю т и м більше н е б е з п е ч н и м , щ о воно
може довго тривати, бо амбіції та с т р а х породжують
тут мовчання. Це примусове мовчання витворює тишу
цвинтаря, зовнішній лад, щ о міцніший та жахливіший,
ніж анархія. Через те я кажу вам це вдруге, щ о хвороба,
яку воно с п р и ч и н я є , здається вічною».
Кюстін з н а х о д и т ь тут ряд в р а ж а ю ч и х подібностей
між Ф р а н ц і є ю та Росією (брак соціальної ієрархії; в од­
ній та другій країні маса л ю д е й невдоволена... Отже, під
н е о б м е ж е н и м д е с п о т и з м о м люди подратовані, збен­
тежені, як за республіки...) та різниці міме н и м и Є:
«Мусимо з р о б и т и о д н е засадниче застереження
для виявлення р і з н и ц і між с о ц і а л ь н и м с т а н о м ц и х
д в о х країн. У Франції р е в о л ю ц і й н а т и р а н і я є
п р о м и н а ю ч и м злом. В Росії т и р а н і я
деспотизм)' є п е р м а н е н т н о ю
революцією».

* *
 ПЕРЕХОДИМО ТЕПЕР ДО ДРУГОГО ТОМУ ЦЬОГО
ТВОРУ, ЩО ВСЕ ЩЕ ПРИСВЯЧЕНИЙ ВРАЖЕННЯМ,
ВИНЕСЕНИМ ІЗ СТОЛИЦІ МОСКОВСЬКОЇ ІМПЕРІЇ.
Надзвичайно влучно помітив Кюстін невпинну, віч­
ну підзорливість москалів, які й д о цього часу вбача­
ю т ь у кожному чужинці шпигуна:
«Дипломатичний корпус та європейців взагалі цей
уряд із візантійським духом й ціла Росія завжди вважа­
л и за в о р о ж и х заздрих шпигунів. Під ц и м оглядом
москалі нагадують китайців, бо й одні й другі завжди
думають, щ о чужинці їм заздрять; в о н и по собі судять
п р о нас».
До цього, очевидно, долучаєтьоя почуття вічного .
страху, с п р и ч и н е н о г о в і ч н и м / п е р м а н е н т н и м т е р о р о м
московської влади:
«В Росії страх заступає, т о б т о паралізує думку; це
відчуття, коли воно єдине, не може с т в о р и т и нічого,
крім зовнішньої цивілізації. Хай це не сподобається
короткозорцям, але страх ніколи н е стане душею доб­
ре влаштованого суспільства-, це не є лад, це вітрило
хаосу, от і все: де нема свободи, нема душі і нема прав­
ди. Росія є тілом без життя; велетнем, який животіє з
однією головою, але всі ч л е н и , в рівній мірі позбавлені
сили, н е діють. Звідси глибока тривога, невисловлений
біль, я к и й вказує на органічну хворобу.
Я п е р е к о н а н и й , щ о з усіх країн землі, Росія є тією, де
л ю д и мають н а й м е н ш е справжнього щастя. Ми не є
шасливі в себе, але ми відчуваємо, щ о щастя залежить
від нас; у росіян воно не є можливе. Уявіть собі респуб­
ліканські пристрасті (бо під і м п е р а т о р о м Росії ц а р ю є
фіктивна рівність), щ о киплять у мовчанці деспотизму;
це застрашуюча комбінація, о с о б л и в о т и м майбутнім,
яким вона загрожує світові. Росія є м і ц н о замішеним
казаном кип'ячої води, наставленим, над вогнем, щ о
стає все більш палючим; я боюся вибуху...»
Як бачимо, де Кюстін дуже влучно помічав і дуже
д о б р е передбачав. Його блискучі спостереження н е
потребують ж о д н и х коментарів.
А о т й о г о зауваження п р о «голову без тіла», яке дає
к р а щ е зрозуміти попередні слова на ц ю тем)':
«Отже, це голова без тіла, ц е й суверен без народу,
х т о влаштовує народні популярні свята. Мені здається,
щ о раніш, як т в о р и т и популярність, слід було с т в о р и ­
ти народ».
Ц и х п о п у л я р н и х свят,, влаштованих ц а р е м для му­
жиків у Петергофі, знаходимо багато на сторінках
п е р ш и х двох томів листів де Кюстіна.
А от ще декілька зауважень маркіза, неначе зробле­
н и х п р о н и н і ш н ю Росію:
«Росія - ц е імперія каталогів: якщо ч и т а т и їх, як
збірку наліпок - ц е чудесно; але стережіться йти далі
поза назвами. Якщо ви р о з г о р н е т е книгу, ви там н е
знайдете Нічого з того, щ о вона обіцяє: усі розділи
зазначені, але всіх їх треба ще заповнити. Скільки лі­
сів є л и ш е багнами, де ви ані т р і с о ч к и не зрубаєте!...
Віддалені п о л к и є кадрами, де нема ані солдата; міста,
ш л я х и - все це проекти; сама нація, нарешті, є л и ш е
р е к л а м о ю , н а л і п л е н о ю на Європу, о м а н о ю нерозваж­
ної д и п л о м а т и ч н о ї фікції».
 Кюстін помічає і брак сміху-. «Серед т и х т и с я ч пред­
ставників цієї фальшивої російської нації, скупчених
учора ввечорі у петергофському палаці, було б дарем­
но шукати веселого обличчя-, коли хто й бреше, т о н е
можна сміятись.
Ця імперія, яка б величезна вона не була, є л и ш е
в'язницею, ключ від якої т р и м а є імператор, і ц е в д е р ­
жаві, яка може існувати л и ш е здобуванням...
Зауважте, щ о в Росії слово т ю р м а вказує на д е щ о
більше, як в о н о о з н а ч а є деінде. Коли тільки подумати
п р о всі підземні жорстокості, сховані від н а ш и х жало­
щів д и с ц и п л і н о ю мовчанки Росії, де кожен від народ­
ж е н н я навчається бути німим, т о можна здригнутися.
Треба прибути сюди, щоб вміти стримувати гнів; стіль­
ки обережності розкриває таємну тиранію, ч и й образ,
здається мені, всюди п р и я з н и й . Кожен рух облич, кож­
не с т р и м а н н я , к о ж н е заломання голосу мені нагадує
п р о небезпеку довір'я та п р и р о д н о ї поведінки.
Навіть сам вигляд будинків п е р е н о с и т ь м о ю думку
на жалісні у м о в и н и людського існування в цій країні.
Коли я переступлю поріг палацу якогось вельможі, то
бач^' там скрізь о б р и д л и в и й бруд, кепсько п р и х о в а н и й
за н е с п р о м о ж н о ю для обману п и ш н о т о ю ; якщо, так би
мовити, я в д и х а ю сморід під п о к р о в о м достатків, т о я
не кажу собі: о т хиби, ні, я не с п и н я ю с ь зовсім над тим,
щ о вражає мої почуття, я йду з н а ч н о далі та уявляю с о ­
бі нечистоту, яка мусить затроювати с х о в а н к и бідаків,
коли багачі не бояться н е о х а й н о с т и для с а м и х себе;
коли я т е р п л ю від вогкости моєї кімнати, я думаю п р о
н е щ а с н и х засуджених на вогкість підводних схованок
Кронштадту, петербурзької ф о р т е ц і та багатьох інших
політичних трун, чиї навіть назви мені н е знані; п р и ­
тухлий колір солдатських облич, які я бачу на вулиці,
мені говорять п р о крадіжки урядовців, п р и з н а ч е н и х
до відживлення війська. З л о ч и н и ц и х зрадників, п р и с ­
тавлених і м п е р а т о р о м для харчування своєї гвардії,
яку в о н и виголоджують, є написані на олив'яних р и с а х
облич нещасних, позбавлених здорової та навіть задо­
вільної страви, - доконуються людьми, які думають л и ­
ше п р о те, щ о б швидше нажитися та які н е бояться
збезчестити уряд, я к и й в о н и окрадають, які не бояться
прокляття з а м к н е н и х до касарень рабів, я к и х в о н и
вбивають. Нарешті, за к о ж н и м кроком, я к и й я тут р о б ­
лю, я бачу переді м н о ю постає привид Сибіру, і я мір­
кую п р о все, щ о о з н а ч а є ім'я цієї політичної пустелі, ці­
єї безодні т е р п і н ь , ц ь о г о ц в и н т а р я живучих-, світу
казкових страждань, землі заселеної гидкими з л о ч и н ­
цями та взнеслими г е р о я м и колонії, без якої ця імперія
була б недовершена, н а ч е палац без підземелля.
Такі понурі малюнки постають у моїй уяві, коли нам
вихвалюють зворушливі відносини царя до своїх підда­
них. Ні, напевно я зовсім не маю нахилу дати себе зас­
ліпити популярністю імператора; навпаки - я готовий
втратити дружбу росіян скоріше як свободу духа, я к о ю
я користуюсь, щоб осуджувати їхні хитрощі та засоби,
яких в о н и вживають н а те, щ о б нас і самих себе підду­
рити. Але я мало боюся їхнього гніву, бо я віддаю їм на­
лежне, вірячи, щ о в глибині серця в о н и судять п р о
свою країну ще суворіше, як це роблю я, бо вони зна­
ють її краще, ніж я. Голосно лаючи мене, в о н и поти­
хеньку мене просять-, цього досить з мене. Мандрівник,
щ о тут дасть себе н а м о в и т и людьми цієї країни, може
об'їхати всю імперію з кінця в кінець та повернугися до
себе, не з р о б и в ш и нічого іншого, як перегляд фасадів-,
це саме те, щ о слід з р о б и т и , аби сподобатись моїм гос-
тителям, я це бачу. Але ця ціна їхньої г о с т и н н о с т и
обійшлася б мені надто дорого; отже, я волію краще від­
мовитися від їхніх похвал, аніж згубити справжній оди­
н о к и й ОВОЧ МОЄЇ ПОДОРОЖІ: ДОСВІД.
Аби тільки чужинець проявив себе метушливо рух­
ливим, р а н о вставав, пізно заснувши, аби він не оминув
жодного балу після своєї приявности на всіх маневрах,
о д н и м словом - хай він рухається до такої міри, щоб не
могти думати - він буде всюди бажаним гостем, п р о
нього говоритимуть з прихильністю; юрба незнаних
стискатиме йому руку щоразу, коли з н и м заговорить
або йому всміхнеться імператор і через ц е його ослав­
лять визначним мандрівниіком. Мені здається, щ о я ба­
чу міщанина мосціпана, прославленого Молієровим
муфтієм. Москалі створили французьке чудесне слово
для означення своєї політичної гостинности: говорячи
п р о чужинців, яких вони засліплюють своїми святкуван­
нями, їх слід «анґірлянде»(епдиіііапс1ег - вкривати гбуло-
ірляндами, тепер слід би це замінити на encaviarer - го­
дувати ікрою) кажуть вони. Але хай він стережеться дати
п р о я в занепаду своєї ретельности; з п е р ш о ю о з н а к о ю
втоми ч и прозріння, п р и найпершій неблагості, яка
прозрадила б не нудоту, але здатність нудьгувати, він п о ­
бачить, як постає проти нього, неначе роздратована га­
дюка, «русский дух», найзлосливіший з усіх духів.
Кпини, ті безвладні втіхи п р и г н о б л е н и х , є тут п р и ­
ємністю для селян, як сарказм та елеганція вельмож:
іронія та наподоблювання є одинокі п р и р о д н і талан­
ти, які я стрінув серед москалів...
Я більше не вірю в чесність мужика. Мене напущено
запевняють, щ о він не вкраде ані квітки з садів свого
царя: щодо цього я зовсім не сперечаюсь; я знаю, я к и х
чудес можна осягнути ч е р е з страх...
Вчора на імператорськім та народнім балу в Петер-
гофі в амбасадора Сардинії, не зважаючи на забезпечу­
ю ч и й ланцюжок, дуже с п р и т н о вкрали золотий годин­
ник. Багато осіб у суматосі загубили свої хустки та інші
речі. В мене забрали калитку, набиту кількома дуката­
ми, та я потішав себе за ц ю втрату, сміючись з-під капе­
люха над цими славословіями, щ о їх розтринькують
п р о чесність цього народу його пани. Ті останні зна­
ю т ь добре, чого варті їхні прекрасні ф р а з и ; але я н е
гніваюсь, щ о знаю це так с а м о добре, як і вони.
 Бачучи стільки н е п о т р і б н и х з а п е в н е н ь , я шукаю,
к о г о о б м а н у л и ці х л о п ' я ч і п о б р е х е н ь к и , та кричу
п р о себе, я к у комедії: «Кого тут піддурюють? Усіх
ч и с т о піддурили.»
Москалі можуть казати, щ о хочуть, та кожний щ и ­
р и й спостерігач вбачатиме в н и х візантійських греків,
п е р е р о б л е н и х на сучасну стратегію пруссаками XVIII
ст. та ф р а н ц у з а м и X I X ст.
Я м а ю одну сталу ідею: м о ж н а й слід панувати над
л ю д ь м и , не о б м а н ю ю ч и їх. Якщо у приватнім житті
б р е х н я е огидна, т о в ж и т т і суспільнім це з л о ч и н і
ц е й з л о ч и н помститься.. К о ж н и й уряд, щ о бреше, є
ще більш н е б е з п е ч н и м з м о в н и к о м , як убивник, я к о ­
му він п о закону відрубує голову; а з л о ч и н , т о б т о
б р е х н я , є н а й п о т в о р н і ш а з п р о в и н . Відмовляючись
від п р а в д и , геній уступає; п а н п р и н и ж у є себе п е р е д
р а б о м , бо л ю д и н а , щ о о б м а н ю є , є н и ж ч а від л ю д и н и ,
яку о б м а н е н о . Це стосується д о урядів та до літерату­
ри, т а к само, як і д о релігії...
Ще раз: усе в Росії - це обман, а привітна гостинність
царя, щ о приймає у своїм палаці кріпаків та кріпаків
своїх придворних, є л и ш е щ е о д н и м осмішуванням».
Сучасна московська солоневиче-сонрівсько-солі-
даристська преса виє на де Кюстіна, я к пси вночі на яс­
н и й місяць. Але разом з т и м уся ця преса з дня-на-день
твердить, щ о сталінська Росія збудована на великій
брехні, на систематичній брехні, щ о просякає ціле та­
м о ш н є життя. Але здається, щ о саме де Кюстін перший
помітив та виявив, щ о б р е х н я покладена в основу ке­
рування Московщиною-Росією. Відомий письменник
XIX ст. Н. С. Лєсков-Стебницький також, хоч з н а ч н о
пізніше від Кюстіна, казав, щ о Москва збудована на
«сгесіо guia absurdum* (на вірі в абсурд) Це дуже близь­
ке до думок де Кюстіна. Так с а м о Лєсков-Стебницький
звертав увагу на те, щ о «Москва слезам не веріт». Де
Кюстін також підкреслює нелюдяність московської
брехливої державної системи, отже, ч и не краще було
б, коли б солоневиче-сонрівські солідаристи зі своїм
виттям переключилися з де Кюстіна на Н. С. Лескова.
Це було б видовище гідне московських богів...
«Дня 22 л и п н я 1839 року, - п и ш е де Кюстін, - коли
Ніколас Палкін улаштував у Петергофі «народне свя­
то», о третій годині пополудні почалася велика буря.
Велика кількість барж, п е р е п о в н е н и х людьми, щ о пос­
пішали м о р е м з Петербурга на свято, потонули. Друго­
го дня признавалися до двох сот утоплених, інші гово­
рили, щ о загинуло півтори тисячі, а навіть дві тисячі,
але ніхто не дізнається правди-, ч а с о п и с и не писати­
муть п р о нещастя, щ о означало би оскаржувати імпе­
ратора. Не зважаючи на ц е велике нещастя, п о м п е з н е
святкування з н і ч н о ю ілюмінацією відбулося цілком
«нормально», н е н а ч е нічого н е сталося.
Таємниця денноії к а т а с т р о ф и була д о т р и м а н а п р о ­
тягом цілого вечора; а цього ранку двір не видається
від цього засмученим: п р и п и с и вимагають тут перш за
все, щ о б ніхто не г о в о р и в п р о те, щ о турбує думки всіх.
Подібні нещастя, х о ч і менші розмірами, трапляються
щ о р о к у під час п е г е р г о ф с ь к и х свят, які стали б и імпо­
з а н т н и м и д н я м и жалоби, п о х о р о н н и х урочистостей,
коли б ще хто поза м н о ю подумав ч о г о варті ці пишні
церемонії, але тут я самітний з ц и м и думками».
Маркіз дуже в р а ж е н и й катастрофою, щ о коштувала
скількох жертв життя, тому раз-у-раз повертається д о
неї, часто п е р е р и в а ю ч и опис двірських ц е р е м о н і й на
«народному СВЯТІ»:
«Уявіть собі тисячі оповідань, різного рода' дискусії
і заяви, крики, які с п р и ч и н и л и б подібні події в якій х о ­
чете країні, крім цієї, а зокрема в нашій? Скільки часо­
писів сказали б, а скільки голосів це підхопили б, щ о
поліція ніколи не виконує свого завдання, щ о баржі
погані, щ о п о р о м щ и к и хапчиві, щ о влада замість того,
щ о б запобігти небезпеці, збільшує її чи т о через с в о ю
легковажність, ч и т о ч е р е з с в о ю хапчивість... А тут ні­
чого!!! Мовчанка ще жахливіша від самого нещастя.
Два рядки в газеті без подробиць, а п р и дворі, в місті, в
салонах великого світу ані слова, а я к щ о тут нє гово­
рять, т о й ніде інде н е говорять п р о це. У Петербурзі
нема кав'ярень, щ о б обговорювати там часописи, які
нині існують; дрібні урядовці ще більше залякані, аніж
вельможі, а п р о щ о н е сміють говорити у шефа, те саме
буде ще більше з а м о в ч а н е у підлегих...
Було, б н е з р у ч н о г о в о р и т и п р о потоп, коли б ця ка­
тастрофа сталася за правління когось з російських ім­
ператорів...»
Маркіз уважно зазначує часті на вулицях випадки
ж о р с т о к о г о биття поліцією п р о с т и х людей, свідком
чого йому н е раз доводилося бути:
«Я згоджуся, щ о подібні в ч и н к и належать до тутеш­
7
ніх звичаїв, бо я не бачив виразу протестів чи жах) на
обличчях ж о д н о г о з глядачів ц и х жахливих сцен, а
п р и цьом)' були люди з усіх верств. За білого дня, на пе­
реповненій вулиці, б и т и людину д о смерти раніше ніж
її судити, от щ о здається цілком п р и р о д н і м суспіль­
н о с т е та поліції в Петербурзі. Міщани, шляхта, солдати
й городські багачі та бідні, великі й малі - всі погоджу­
ються спокійно, щ о подібні речі відбуваються в н и х на
очах, не турбуються законами ц ь о г о вчинку. Деінде
громадянина б о р о н я т ь усі перед агентом влади, щ о
переступає межі; тут усе навпаки...
Мораль народу є повільним виелідом взаємовпли­
вів законів на звичаї та звичаїв на закони-, вона н е міня­
ється за о д н и м п о м а х о м палиці чарівника. Звичаї мос­
калів, всупереч усім претензіям ц и х напівдикунів, є і
залишаються ще довго жорстокими».
Від француза, щ о в ролі д о м а ш н ь о г о навчителя пе­
ребував довгий час у Петербурзі, Кюстін довідується
п р о долю, яка стрінула Пушкіна та п р о роль, яку в
смерті поета відіграв Ніколай Палкін, рівнож як і п р о
заслання Лєрмонтова на «осолоджений Сибір» - Кав­
каз за вірші п р о смерть Пушкіна. Від цього ж француза
Кюстін довідується п р о великі селянські заворушення
на Волзі, які мали бути стлумлені дуже криваво. П р о ха­
рактер майбутньої революції де Кюстін висловив де­
кілька спостережень, які пізніше справдилися вражаю­
че: «Тому, щ о все однакове, н е з м і р н е р о з т я г н е н н я
території н е стане п е р е ш к о д о ю для того, щоб все від­
булося в Росії з одного кінця д о другого з пунктуаль­
ністю, у чарівній згоді, якщо коли-небудь здолають ви­
к о н а т и с п р а в ж н ю р е в о л ю ц і ю ч е р е з ц е й народ, т о
різанина буде регулярна, як полкові вправи., Побачите
села, перетворені на касарні та вбивство, що з халуп
організовано і з б р о й н о посувається шиком, в повнім
порядку, н а р е ш т і москалі улаштують грабунок від
Смоленська до Іркутська, так, як вони марширують під
час параду на площі перед З и м о в и м Палацем у Петер­
бурзі. Наслідком такої одноманітності п р и р о д н и х на­
хилів народу та його суспільних звичаїв постає о д н о з -
гідність, прояви якої можуть стати дивовижними, як у
добрім, так і в злім.
Все є т е м н е в майбутньому світі, але щ о є певне - це
те, щ о світ побачить дивні с ц е н и , які відіграє перед ін­
ш и м и націями ця заздалегідь опреділена нація».
Усі ті п р о р о ч і думки де Кюстіна були навіяні грізни­
ми селянськими р о з р у х а м и на Волзі, щ о саме відбува­
лися в час відвідин маркіза та п р о які було з а б о р о н е н о
навіть говорити, н е те, щ о писати. Словом, точнісінько
так, як за н а ш и х часів це роблять у Москві сучасні на­
щадки Ніколая П а л к і ш .
А о т ще дальші слова Кюстіна, які знову-таки зда­
ються н а п и с а н и м и , н е н а ч е сьогодні:
«Я додам, щ о криваві с ц е н и щ е відбуваються щодня
в багатьох місцевостях цієї самої країни, де суспільний
лад щ о й н о був п о р у ш е н и й та відновлений таким жах­
л и в и м способом. Ви бачите, я к москалі з гордістю за-
кидають Франції її політичні н е п о р я д к и та з того р о б ­
лять висновки на к о р и с т ь самодержавія. Але хай буде
дана воля друк)' в Росії на 24 г о д и н и і ви довідаєтеся
п р о таке, щ о вас примусить з ж а х о м відступити. Мов­
ч а н н я к о н ч е потрібне для утиску. П р и самодержавній
владі порушення м о в ч а н к и є недискретністю, щ о до­
рівнює державній зраді.
Якщо знаходяться поміж москалями кращі д и п л о ­
мати, як серед більш поступових у цивілізації народів,
то ц е тому, щ о наші ч а с о п и с и дають їм відомості п р о
все, щ о в нас діється, п р о п е р е д б а ч е н н я і замість того,
щ о б мудро ховати від н и х наші недоліки, ми за н и х
п р и с т р а с н о щоранку їм нагадуємо в т о й час, як їхня,
п р а ц ю ю ч и в темряві, візантійська політика ховає ста­
р а н н о перед н а м и все, щ о в о н и бояться н а м показати.
Ми й д е м о за д е н н о г о с в і т л а - в о н и п о с у в а ю т ь ­
ся п р и х о в а н о : г р а н е є р і в н а . Н е з н а н н я , на я к е в о ­
н и н а с з а л и ш а ю т ь , н а с о с л і п л ю є ; н а ш а щ и р і с т ь їх
освітлює, ми м а є м о х и б у балакучосте, в о н и
посідають силу таємниці: от щ о
робить їх такими
звинними».
 ОПИНИВШИСЬ У РОСІЇ, ДЕ КЮСТІН ПОЧАВ ДУЖЕ
ЧОРНО ДИВИТИСЯ НА МАЙБУТНЄ ЄВРОПИ:
«Все, щ о я вам можу сказати, це те, щ о від часу, коли
в Росії я бачу дуже ч о р н е майбутнє Європи. П р о т е моє
сумління примушує вам сказати, щ о цей погляд побо­
рюють дуже розумні та досвідчені люди. Ці люди ка­
жуть, щ о я перебільшую могутність Росії, щ о призна­
чення цієї країни є п о н е с т и свої здобутки на Схід, а
потім розпастися... Вони визнають, щ о ц е й н а р о д має
відчуття мальовничості; в о н и присуджують йому му­
зичні здібності, в о н и заключають, щ о ті н а х и л и мо­
жуть д о п о м о г ™ розвинути до певної міри мистецтво,
але їх не вистачає для переведення панівних намірів,
які я йому п р и п и с у ю та які я вбачаю в його урядові. На­
укового генія бракує москалям, - додають в о н и - мос­
калі ніколи не виявили творчої сили, в о н и від п р и р о д и
одержали л і н и в и й та п о в е р х о в и й дух; я к щ о в о н и
вчаться, то більш від страху, а не через схильність;
страх р о б и т ь їх здатними за все братись... Але страх та­
кож перешкоджає їм зайти задалеко на кожнім шляху;
геній через сміливість своєї п р и р о д и є як героїзм, він
живе свободою, в т о й час, як страх і рабство мають об­
межене існування, як і пересічність, ч и є ю з б р о є в о н и
являються... Москалі скоріше покірні, як розумні, с к о ­
ріше релігійні, як ф і л о с о ф и , в о н и мають більше слух­
няності, ніж волі, їхній думці бракує руху, як їхній душі
свободи... На хвилину в о н и можуть стати здобичника­
м и з б р о є ю , але ніколи н е стануть н и м и ідеєю, а народ,
щ о н е має чого навчити н а р о д и , які він х о ч е підбити,
не є на д о в ш и й час міцнішим».
Як б а ч и м о з наведеного, тодішні Кеннани вміли
к р а щ е аргументувати свої тези, т и м більше, щ о тоді
москалі ще не в х о п и л и с я були універсальних отруй­
н и х ідей, я к и м и мали б підбити світ, бо Маркс ще н е
встиг був с т в о р и т и для н и х с в о г о марксизму...
Вже ж таки де Кюстін далі о б с т о ю є свої ч о р н і пе­
редчуття. Навівши думки своїх противників, які ми
з н а ч н о скоротили, ВІН ПИШЄ:
«Такі, здається мені, найміцніші докази висловлені
п р о т и моїх побоювань п о л і т и ч н и м и оптимістами... Я
ніяк н е послабив аргументів моїх противників; в о н и
закидають мені, щ о я перебільшую небезпеку. Але в
дійсності мої думки поділяють інші особи, маючи важ­
ливі для цього підстави. В о н и закидають оптимістам
їхнє засліплення, закликаючи їх п о б а ч и т и л и х о ще за-
ки в о н о н е стало неминучим. Я представив вам питан­
ня у двох обличчях - висловлюйтесь: ваш присуд ма­
т и м е для мене велику вагу, п р о т е я попереджаю вас,
я к щ о ваше рішення буде п р о т и мене, т о наслідком
ц ь о г о я далі буду старатися б о р о н и т и мої погляди як­
найдовше та якнайміцніше, п р о б у ю ч и підперти їх ліп­
ш и м и доказами. Я бачу велетня зблизька та я не можу
себе переконати, щ о ц е й витвір Провидіння має зав­
д а н н я м л и ш е з м е н ш е н н я варварства Азії: мені здаєть­
ся, щ о й о г о головне п р и з н а ч е н н я покарати н о в о ю ін­
вазією здрібнілу цивілізацію Є в р о п и ; вічна східня
т и р а н і я безнастанно загрожує н а м і ми підляжемо їй,
я к щ о наші р о з д о р и та наші несправедливості з р о б ­
лять нас гідними такої кари».
 Поза т и м де Кюстін звертає увагу на надзвичайну
уважність, з я к о ю москалі стежать за чужинцями, всю­
ди їх супроводжаючи й не даючи їм м о ж л и в о с т и неза­
л е ж н о від н и х з н а й о м и т и с я з країною. Тодішні звичаї
москалів нагадують сучасні методи Москви з її відвіч­
н и м шпигунством.
Де Кюстін меланхолійно скаржиться на ц ю заздріс­
ну пильність, з я к о ю уряд відрядив д о й о г о о с о б и фель-
дєгера, з яким маркіз мусив н е р о з л у ч н о подорожувати
по країні. З р е ш т о ю , поза фельдєгером усюди на шляху
Кюстіна у відповідній хвилині несподівано виростали
інші агенти тодішнього «інтуриста»:
«Вам ні в чім не відмовляють, але вас усюди супрово­
дять. Ввічливість стає тут засобом догляду...» (Л. 19-й).
«В Росії т а є м н и ц я панує всюди; т а є м н и ц і адмініс­
тративні, політичні, соціальні і дискретність корисні
та н е потрібні,.. Режим, жорстокість якого вимагає,
щ о б його підтримувати подібними з а с о б а м и - є режи­
м о м г л и б и н н о порочним». (Л. 20-й).
Майже одразу п о прибутті до Петербургу де Кюстін
с х о п и в механіку існування цієї столиці, де він бачив
«лише в и щ и х урядовців, які командують над н и ж ч и м и
урядовцями. (Л. 9-й).
Ці с п о с т е р е ж е н н я цілком подібні до Шевченкових.
На загал, ч и м більше вчитуватися у зауваження Кюсті­
на п р о Росію, т и м частіше пригадуються м а й ж е подіб­
н и м и словами висловлені думки Шевченка в «Кобзарі»
та в «Щоденнику». Варто навести без с к о р о ч е н н я дов­
ше в и з н а ч е н н я Росії, складене ще в п е р ш и х днях побу­
ту маркіза на березі Неви:
«Цей народ-автоматів нагадує половину, партії ша­
хів, одна людина веде всю гру, а н е з р и м и м супротив­
н и к о м є людство. Тут рухаються т а д и х а ю т ь л и ш е за
дозволом імператора; також усе є п о н у р е й присилува­
не. Мовчання панує над життям та паралізує його. Офі­
цери, візники, кріпаки, придворні - усі слуги того са-
мого пана сліпо підлягають одній думці, їм незнаній.
Це архитвір д и с ц и п л і н и , але видовище цього «доско­
налого» порядку м е н е зовсім н е задовольняє, б о така
впорядкованість здобувається ч е р е з цілковите з н и ­
щення незалежності. Мені здається, щ о тінь с м е р т и
ширяє над цією ч а с т и н о ю земної кулі. (Значно пізніше
А Блок у поемі «Возмєздіє» писав п р о Росію кінця X I X
ст. майже т е саме.- «В т е годи давніє, глухі є.:. П о б е д о н о с ­
цев над Россіей п р о с т ь о р совіниє крила»...)
«Серед ц ь о г о народу, позбавленого вільної години
на волі, ви бачите л и ш е тіла без душі й ви здригаєтеся
при думці, щ о на таку кількість рук і ніг припадає л и ш е
одна голова». (Л. 9-й).
Як бачимо, маркізові с п о с т е р е ж е н н я з 1839 року
зовсім н е в т р а т и л и своєї вартости й для Москви року
1958. Тому аж ніяк н е доводиться дивуватися, щ о аме­
риканський п о с о л у Москві Бедел Сміс, як сам він не­
давно в цьому признався, ч а с т о замість того, щ о б скла­
дати в л а с н и й д и п л о м а т и ч н и й звіт з Москви д о
Вашингтону, переписував цілі сторінки з твору де Кюс­
тіна, л и ш е підписуючи їх с у ч а с н о ю датою. Ця глибина
й влучність с п о с т е р е ж е н ь та думок Кюстіна, який р о з ­
крив істоту Росії, є р і в н о ж п р и ч и н о ю - б е з н а с т а н н о г о
крику н е н а в и с т и та р о з п а ч у сучасної московської гур-
ра-патріотичної п р е с и (Лазаревський, Солоневич, Ші-
ряєв-Алімов, Кремньов, Тімашев та інші). Для москалів
в о р о г о м ч и с л о п е р ш е є, власне, ніхто інший, як давно
п о м е р л и й маркіз Астольф д е Кюстін...
Дуже багато н а д з в и ч а й н и х по влучности спостере­
жень висловив у своїй книзі де Кюстін т а к о ж на адресу
московської церкви. О б м е ж и м о с ь л и ш е кількома:
«Коли церква відмовляється від свободи, вона втра­
чає моральну д о б р о ч и н н і с т ь , як рабиня, вона п о р о д ­
жує рабство». (Л. 23-й).
«Політична віра тут міцніша, як віра, релігійна єд­
ність московської ц е р к в и є л и ш е зовнішня; секти,
примушені до мовчанки, з р у ч н о вирахованої п а н у ю ­
ч о ю церквою, р и ю т ь собі дорогу під землю». (Л. 22-й).
Дуже вірне о к р е с л е н н я х а р а к т е р у м о с к о в с ь к о ї
влади подає Кюстін: «Російська влада - ц е т а б о ­
рова дисципліна, підкорена державному ладові,
це стан облоги, я к и й став н о р м а л ь н и м станом
суспільносте». (Л. 9-й). А о т н и ж ч е короткі рядки,
які м о г л и б с т а т и н а п и с о м на цьому творі:
«В Росії д е с п о т и з м є на троні,
але тиранія є всюди».
(Лист 23-й).
 ОПИНИВШИСЬ У РОСІЇ, ДЕ КЮСТІН ПОЧАВ ДУЖЕ
ЧОРНО ДИВИТИСЯ НА МАЙБУТНЄ ЄВРОПИ:

«Після Петровсько-Розумовського розчарування все

більше зростало, так щ о п р и в'їзді д о Москви ви, нареш­
ті, не вірите тому, щ о помічали здалека: приснилося, а
по пробудженні ви о п и н и л и с я в найпрозаїчнішім та
найнуднішім місті у світі, у великім місті без жодної бу­
дови, щ о була б гідна розумного захоплення. Перед ці­
єю тяжкою та незграбною копією Європи ви питаєте
себе, куди поділася Азія, щ о на мить постала перед вами.
Без здібности до будування, без хисту до різьбарства
можна накопичувати каміння, т в о р и т и величезні розмі­
р а м и будівлі, але н е можна створити чогось гармоній­
ного, тобто великого через свої співвідношення. Щас­
л и в и й привілей мистецтва!.. Архитвори переживають
самих себе, в о н и існують у пам'яті людській довгі віки
по тім, як час їх зруйнував; в о н и приязні через натхнен­
ня, яке проявляється в їх найостанніших дрібницях. Во­
н и вічні, як думка, щ о їх створила, в т о й час, як н е ф о р м ­
альні маси з певною тривкістю, яка їм надана, будуть
забуті навіть ще заки їх подолає час. Мистецтво, коли
воно досягає досконалости, вдихує в камінь душу, - це
таїнство. От чого вчить нас Греція, де кожний кусник
різьби спричиняється до більшого враження від загаль­
ного плану кожної будови. В будівництві, як і в інших
мистецтвах, - ц е Досконалість н а й м е н ш и х дрібниць та
їхні відношення, мудро комбіновані з загальним пла­
ном, з яким народжується відчуття краси. В цілій Росії
ніщо не витворює подібного враження».
П р о ославлену московською п р о п а г а н д о ю строка­
ту, наче папуга, церкву Василя Блаженного де Кюстін
висловлюється так:
«Звичайно, країна, де подібна будова зветься місцем
Молитви, не є Є в р о п о ю - це Індія, Персія, Китай, а л ю ­
ди, щ о йдуть вклонятися Богові в цій коробці конфі-
тур, не є християнами».
П р о московський Кремль, х о ч він і був збудований
ломбардськими будівничими, які з р о б и л и з нього кеп­
ську копію міланського замку, де Кюстін із ж а х о м п и ­
ше: «Ці незчисленні будови висловлюють л и ш е одну й
ту саму ідею, яка панує тут над.усім: війна підтримана
жахом. Кремль - це б е з п е р е ч н о витвір понадлюдської
істоти, але істоти злотворної. Слава в рабстві - така є
алегорія, з о б р а ж е н а ц и м ш а й т а н с ь к и м споруджен­
ням... Це місце побуту для постатей з Апркаліпси.
Д а р е м н о кожна вежа має свій о к р е м и й вигляд та
п р и з н а ч е н н я , б о всі в о н и мають т е саме значеная: о з б ­
роєний терор!
Мешкати в Кремлі - це н е значить ж и т и , а б о р о н и ­
тися: п р и г н о б л е н н я викликає повстання, повстанця
зумовляє обережність, обережність збільшує небезпе­
ку, а з цієїдовгої п о с л і д о в н о с т е дій та протидій народ­
жується потвора, деспотизм, щ о збудував собі дім у
Москві, Кремль! От і все. Коли б повернулися на землю
велетні п е р е д п о т о п о в о г о світу, щ о б відвідати своїх
слабих нащадків, в о н и могли б ще оселитися тут.
В архітектурі Кремля все має символічний сенс,
вільний ч и ні, але т е щ о залишається реального, коли
ви перемогли ваш п е р ш и й переляк, щоб дістатися до
глибини ц и х дикунських п и ш н о т - це купа схованок,
бундючно п р о з в а н и х палатами та соборами. Москалі
ч и н я т ь мудро, в о н и н е виходять із в'язниць.
Саме їхнє підсоння є спільником тиранії. Холод ці­
єї країни не дозволяє будувати тут великих церков, де
вірні замерзали б під час молитви; тут дух н е зносить­
ся в небо о з д о б а м и релігійної архітектури, під цією
ш и р о т о ю людина м о ж е ставити Богові л и ш е темні бу­
диночки. Темні кремлівські с о б о р и з їх вузеньким
склепінням та грубими мурами, нагадують л ь о х и - це
мальовані в'язниці, в т о й час, як палати - ц е позолоче­
ні темниці».
Далі де Кюстін зазначає, щ о душею Кремля є Іван
ГУ-ий: «Це н е він збудував ц ю ф о р т е ц ю , але він в ній на­
родився, там умер і туди повертається, й о г о дух зали­
шається тут».
«План Кремля був започаткований і в и к о н а н и й за
його предка Івана Ш-го і людьми цього п о к р о ю ; та я
хочу послуговуватись ц и м и в е л и ч е з н и м и постатями,
наче дзеркалом, щ о б представити вам Кремль, якого я
не можу змалювати з в и ч а й н и м и засобами, бо тут мої
слова не дорівнюють речам...
Якщо з улаштування будинку м и в и в о д и м о харак­
т е р особи, яка в ньому живе, т о ч и не м о ж е м о м и шля­
хом подібного розумування уявити собі вигляд буді­
вель після людей, для яких вони були збудовані? Наші
пристрасті, наші звички, наш геній - настільки сильні,
щ о залишають свій н е з а п е р е ч н и й слід на всьому, аж до
самих о с н о в н а ш и х осель.
Отже, коли існує спорудження, до якого можна
п р и к л а с т и ц е й с п о с і б уявлення, т о ц е с а м е буде
Кремль... Тут м и б а ч и м о приявність Є в р о п и і Азії, а ге­
ній Візантії сполучує їх.
Як не крутити ч и розглядати ц ю ф о р т е ц ю під ог­
лядом ч и с т о і с т о р и ч н и м , ч и розглядати її під оглядом
п о е т и ч н и м та м а л ь о в н и ч и м - вона все о д н о буде
 і

найбільш н а ц і о н а л ь н о ю будівлею Росії, отже, і найці­

кавішою як для москалів, т а к і чужинців.
Я вам уже сказав, щ о Іван IV зовсім н е будував Крем­
ля і ц е святилище деспотизму було збудоване з камін­
ня за Івана III 1485 року двома архітекторами італійця­
ми, щ о звалися Марко та Піетро Антоніо, викликаними
д о Москви великим князем, я к и й хотів відновити! де­
рев'яні укріплення ф о р т е ц і , давніше заснованої Диміт-
ріем Донським.
Але, я к щ о Кремль н е є т в о р о м Івана IV, т о він є й о ­
го ідеєю. Це н а т х н е н и й п р о р о ч и м духом Іван III збу­
дував п а л а ц для т и р а н а , с в о г о внука. Італійці-архітек-
т о р и були всюди, але ніде ці л ю д и н е с т в о р и л и нічого
п о д і б н о г о д о твору, в и к о н а н о г о н и м и в Москві. Я д о ­
дам, щ о й деінде були а б с о л ю т н і самовладці, н е с п р а ­
ведливі, довільні, п р и м х л и в і , та все ж панування ж о д ­
ної з т и х п о т в о р н е д о р і в н ю є ц а р ю в а н н ю Івана IV; т е
с а м е з е р н о п р о р о с т а л о під р і з н и м и ш и р о т а м и і на
р і з н и х ґрунтах в и т в о р и л о р о с л и н и т о г о самого роду,
але відмінні р о з м і р о м та виглядом. Земля не поба­
ч и т ь двох архитворів деспотизму, п о д і б н и х Кремлеві,
ані д в о х націй так з а б о б о н н о т е р п е л и в и х , як н е ю бу­
л а московитська нація за о с л а в л е н о г о ц а р ю в а н н я
с в о г о тирана.
Наслідки й о г о даються в з н а к и щ е за н а ш и х днів.
Якби ви м е н е с у п р о в о д и л и в цій п о д о р о ж і , т о ви від­
к р и л и б р а з о м зі м н о ю на дні душі московського на­
р о д у неминучі с п у с т о ш е н н я с а м о д е р ж а в н о ї влади,
доведеної д о о с т а н н і х висновків, спочатку - це д и ­
кунська байдужість д о с в я т о с т и слова, д о щ и р о с т и
почувань, до с п р а в е д л и в о с т и п о с т у п о в а н ь і, потім -
ц е перемога брехні в усіх ж и т т є в и х вчинках та спра­
вах. Це б р а к ч е с н о т и , недовір'я, о б м а н у всіх ф о р м а х ,
с л о в о м - м о р а л ь н и й с е н с є в и н и щ е н и й » . (Слід зазна­
ч и т и , щ о Тургенев не р а з в и с л о в л ю в а в погляди, вра-
ж а ю ч о подібні до Кюстїнових. 1865 року він писав д о
г р а ф и н і Лаваль, щ о ч е с н о т и , п р я м о т и , щ и р о с т и , од-
в е р т о с т и - немає в й о г о народі...). (І. Тургенев. Пісьма
к ґрафіне Лаваль. м. 1915-)
Але вернімося до Кюстіна в Кремлі, який п р о г о л о ­
шує далі: «Мені здається, щ о я бачу процесію пороків,
щ о виходить усіма кремлівськими воротами, щ о б за­
т о п и т и Росію.
Інші нації з н о с и л и т и р а н і ю , московська нація її
одушевила, вона ще л ю б и т ь її. Чи не є характерним
цей ф а н а т и з м покірности? Тут, одначе, н е можна запе­
речити, щ о ця народна манія винятково може стати
о с н о в о ю взнеслих поступувань. Тут людина часто до­
водить п р и н и ж е н н я до героїзму-, вона не є добра, але
н е є дрібничкова. Це те, щ о м о ж н а сказати п р о Кремль.
Немає п р и є м н о с т е дивитися на те, але це кидає вас у
жах. Це не гарне, ц е жахливе, як ц а р ю в а н н я Івана IV
Таке царювання осліплює назавжди людську душу в
нації, щ о терпеливо зносила й о г о до кінця; останні не­
божата ц и х людей, р о з п ' я т и х катами, будуть відчувати
муки своїх батьків. З л о ч и н п р о т и людськосте деградує
н а р о д и аж до їхніх н а й д а л ь ш и х нащадків. Цей злочин
н е полягає лише в тому, щ о х т о с ь ч и н и т ь несправедли­
вість, але, щ о ніхто цьому н е протиставиться; народ,
я к и й під приключкою, щ о покірність є найперша з
чеснот, зберігає т и р а н і ю для своїх нащадків, нехтує
своїм власним добром, він р о б и т ь гірше, ЯК ЦЄ: він ухи­
ляється від своїх обов'язків.
Сліпа покірність підданих, їхня мовчанка, їхня вір­
ність своїм безмозким п а н а м - є ф а л ь ш и в и м и ч е с н о ­
тами: підкорення похвальне, а зверхність шанована,
коли в о н и стають з а с о б о м забезпечення людських
прав. Але коли к о р о л ь нехтує тим, коли він забуває за
я к и х умов дозволено панувати над собі подібними
людьми, то громадянам залишається тільки звернути­
ся до Бога, свого вічного пана, я к и й звільнить їх від
п р и с я г и вірности т и м ч а с о в о м у господареві.
 Ось ц и х обмежень москалі ніколи н е припускали і
не розуміли, одначе, в о н и є к о н ч е потрібні для розвит­
ку справжньої цивілізації. Без н и х надійде хвилина, ко­
л и суспільний лад стане більш шісідливим, а ніж корис­
н и м для людей, а софістам залишиться проповідувати
п о в о р о т л ю д и н и до лісових нетрів.
Одначе подібне вчення, з якою поміркованістю його
не викладали б і не хотіли б застосувати на практиці, зда­
ється бунтарським у Петербурзі. Отже, москалі наших
днів є гідні підданців Івана IV. Це одна з причин, які зас­
тавили мене дати вам коротку історію цього царювання.
У Франції я забув п р о ці факти, але в Росії ви змуше­
ні знову нагадати собі жахливі подробиці. Це буде
предметом мого дальшого листа. Не бійтеся нудьги: ні­
коли оповідання н е буде цікавіше, як це.
...Брутальна жорстокість Івана IV примусила зблід­
нути Тиберіїв, Неронів, Каракал, Людовіка, Річарда Ш,
Генріха VIII і всіх с т а р о в и н н и х та сучасних тиранів...
Якщо ви н е студіюєте спеціально літописів Росії, т о
розповідь, яку зараз будете читати, в р а з и т ь вас своєю
потворністю. Проте, це л и ш підсумок справжніх подій.
Але ціла ця з б и р а н и н а страхіть, засвідчена історі­
єю, х о ч це звучить як вигадка,.не є тим, щ о викликає
найбільше думок п р и описі довгого ц а р ю в а н н я Івана
IV. Ні, п р о б л е м о ю цілком не до р і ш е н н я для філософів,
вічним предметом для здивування та п о н у р и х розду­
мувань є вплив, я к и й зробила ця тиранія, без подібної
собі, коли йдеться п р о націю, яку вона здесяткувала:
вона не л и ш е н е викликає відрази в цілих поколін­
н я х , - вона їх зачаровує.
Іван IV, щ е д и т и н о ю вступає на престіл у 1533 P- Ко­
р о н о в а н и й , м а ю ч и 17 років, вмер у Кремлі по 51 роках
царювання 18 січня 1584 року. Був оплакуваний цілою
нацією, н е виключаючи дітей своїх жертв.
Якби не було, слід сказати, щ о ц е потворне царюван­
ня так одушевило москалів, щ о вони знаходять у безмеж-
ній владі князів, щ о над н и м и панують, предмет захоп­
лення; політична слухняність стала для москалів релїгіє-
ю-культом. Лише в цьому народі, принаймні я так гадаю,
були мученики, щ о обожнювали своїх катів! Чи ж Рим
клякав на коліна перед Тиберієм чи Нероном, щоб блага­
ти їх н е зрікатися самодержавної влади та далі його па­
лити, грабувати, спокійно купатися в його крові, безчес­
тити його дітей? А це саме те, щ о вчинили москвини
перед найбільшою тиранією царювання Івана IV
Він захоче забратися геть, але москалі благатимуть
п р а в и т и далі над н и м и по своїй уподобі. Так виправда­
ний, так г а р а н т о в а н и й т и р а н знову р о з п о ч н е тяг своїх
катувань. Для нього ц а р ю в а т и - це вбивати, він вбиває
від страху та з обов'язку і ця надто проста конституція
є скріплена згодою москалів та жалем і слізьми цілої
нації по смерти тирана!... Іван, коли він рішив, як Не­
рон, скинути я р м о слави та чесноти, щ о б панувати
в и к л ю ч н о т е р о р о м , н е обмежується винаходом незна­
н и х до того часу ж о р с т о к о с т е й , він ще обтяжує н е щ а с ­
л и в и х жертв своєї люті образами: він винахідливий,
він к о м і ч н и й у своїй жорстокості. Жахливе та смішне
о д н о р а з о в о оживлюють й о г о сатиричну та н е м и л о ­
сердну душу. Він п р о б и в а є с е р ц я вщіпливими словами
в т о й с а м и й час, як він сам шматує тіла, і в ц и х з л о ч и ­
нах, п о п о в н ю в а н и х на своїх земляках, я к и х від надмі­
ру перестрашеної гордости вважає за ворогів, добір­
ність й о г о слів перевищує варварство вчинків.
Це не означає, щ о він не кохався у тортурах на всі­
лякі с п о с о б и , в и н а й д е н и х перед ним, щ о б мучити тіла
л ю д е й та продовжувати муки: й о г о урядування - це ца­
р ю в а н н я тортур.
Уява відмовляється с п р и й м а т и таке м о р а л ь н е та по­
літичне явище. Я щ о й н о це сказав і це слід сказати
вдруге: Іван IV розпочав, як с и н Аґріппіни, з ч е с н о т и та
з того, щ о впливає, мабуть, на найбільше чванливу і ме­
тушливу н а ц і ю - із завоювань. У цій добі свого життя,
п р и м у ш у ю ч и замовкнути грубі н а х и л и та брутальну
жорстокість, які в нього проявлялися від дитинства, він
підпорядковує керівництву мудрих та суворих друзів.
Благочестиві дорадники, мудрі керівники, роблять
спочатку цього ц а р ю в а н н я одну з найблискучіших та
щ а с л и в и х е п о х у московських літописах, але п о ч а т о к
був короткий, п о р і в н ю ю ч и з р е ш т о ю , а зміна яскрава,
жахлива та цілковита.
Казань, ця грізна о п о р а ісламізму в Азії, паде у 1552
р о ц і під ударами царської армії, й о г о енергія здивува­
ла навіть напівдикі племена, але н е з а б а р о м ви п о б а ч и ­
т е й о г о таким боягузом, т а к и м плазуном-, він стає бояз­
к и м і в т о й же час жорстоким. Ц е через те, щ о в! нього,
як м а й ж е в кожної потвори, жорстокість мала своїм го­
л о в н и м корінням страх. Він ч е р е з ціле своє життя п р и ­
гадував те, щ о він зазнав у дитинстві: деспотизм бояр,
їх р о з д о р и загрожували й о г о ж и т т ю , коли йому ще
бракувало сили, щ о б боротись, м о ж н а сказати, щ о
змужніння п р и н е с л о й о м у б а ж а н н я помститися за
безсилість дитячого віку. Але, якщо є щось глибоко
повчального у страшнім житті цієї л ю д и н и , т о це те,
щ о він згубив хоробрість - згубивши чесноту.
Чи ц е н е свідчить п р о те, щ о Бог, вкладаючи в л ю д и ­
ну серце, сказав їй: Ти будеш х о р о б р а л и ш е доти, доки
будеш людяна.
Ця наука мені видається к о ш т о в н о ю та в т і ш н о ю і я
дуже р а д и й , щ о міг її віднайти в г л и б и н і цієї жахливої
історії.
Астрахань підпала тій самій долі, щ о й Казань. Мос­
ковщина, звільнена від сусідства своїх давніх господа­
рів т а т а р - ликує на радощах, але ц е й народ слуг, щ о
м о ж е звільнитися від о д н о г о ярма, щ о б о п и н и т и с я в
другім, о б о ж н ю є молодого ц а р я з г о р д о щ а м и та бояз­
н ю недавно звільненого.
Але раптово втомлений ц а р спиняється серед своєї
слави, йому надокучили свої благословенні чесноти,
він падає під тягарем своїх лаврів, він назавжди зріка­
ється продовжувати свій д о б р и й шлях. Він воліє к р а щ е
нікому н е довіряти та карати своїх друзів за т о й страх,
я к и й в о н и йому спричиняють. Він більше не х о ч е слу­
х а т и мудрих порад. Але й о г о божевілля гніздиться в
серці, в о н о не досягає й о г о голови. Б о серед найбільш
н е р о з у м н и х вчинків, його п р о м о в и повні сенсу, а л и с ­
т и повні логіки; їх у щ и п л и в и й стиль змальовує злоб­
ність його душі, але він р о б и т ь честь й о г о п р о н и к л и ­
вості, ясності й о г о духу.
Й о г о давні д о р а д н и к и є п е р ш и м и жертвами й о г о
злоби; він вбачає в н и х зрадників, або, щ о є однознач­
н и м в й о г о очах, панів він засуджує на вигнання і на
смерть в и н н и х за н е п о ш а н у до самодержавства. Ці не­
поштиві міністри довгий час дозволяли собі вважати
себе мудрішими від свого господаря: присуд здається
справедливим в о ч а х народу. Це завдяки порадам ц и х
непідкуплених л ю д е й він здобув собі славу. Він н е м о ­
же з н о с и т и тягару вдячности, яка належиться їм від
нього, а боячись здаватися н е в д я ч н и м супроти них,
він їх убиває... Дика злоба вибухає тоді в ньому, дитячі
с т р а х и збуджують жорстокість дорослого: завжди жев­
ріючі спогади п р о загрози та р о з д о р и вельмож, які
сперечалися за о х о р о н у й о г о колиски, вказують йому
всюди зрадників та змовників.
Ідолопоклонство перед с а м и м с о б о ю , д о т р и м а н е в
усіх наслідках державного у п р а в л і н н я , - такий є кодекс
справедливости царя, скріплений згодою цілої Мос­
к о в щ и н и . Не зважаючи на свої злочини, Іван IV є в
Москві в и б р а н ц е м цілої нації. Деінде його вважали б за
потвору, щ о її виригнуло пекло.
Втомлений брехати, він д о в о д и т ь цинізм тиранії
до того, щ о перестає прикидатися д о б р и м , легкова­
ж и т ь собі ц ю о с т а н н ю о б е р е ж н і с т ь з в и ч а й н и х д е с п о ­
тів. Він показує себе відверто ж о р с т о к и м , а щ о б н е
ч е р в о н і т и за ч е с н о т и інших, він віддає останніх зі
своїх б е з к о р и с н и х друзів на помсту своїх більш неви­
багливих улюбленців. Тоді між ц а р е м і й о г о сателіта­
ми утворюється суперництво у. злочинах, яке приму­
шує здригатись, та (тут Бог об'являється щ е р а з у тій,
майже, п о н а д п р и р о д н і й історії) так само, я к й о г о м о ­
ральне ж и т т я поділяється на дві д о б и , й о г о тілесний
вигляд зміняється передчасно: в р о д л и в и й за р а н н і х
молодощів, він стає гидким, коли стає з л о ч и н н и м .
Він втрачає досконалу дружину і одружується з та­
к о ю ж к р о в о ж е р н о ю , як він сам. Ця т а к о ж умирає. Він
одружується ще раз на превелике згіршення грецької
церкви, щ о не дозволяє третього шлюбу: т а к він одру­
жується п'ять, шість, сім разів!!! Не знати докладної
кількости й о г о шлюбів. Він знеохочується, вбиває, за­
буває своїх жінок та всупереч байдужості, яку на показ
проявляє д о своїх колишніх жінок, він п о ч и н а є мсти-
тися за ї х н ю смерть з дрібничковим завзяттям, щ о з
к о ж н и м повдовінням царя п о ш и р ю є п о с т р а х на ціле
царство. Одначе, здебільшого, ця смерть, щ о служила
п р и ч и н о ю до стількох страчень, була с п р и ч и н е н а ч и
наказана самим царем, його жалоби є для н ь о г о нічим
іншим, як п р и ч и н о ю для пролиття крови та примушу­
вання других до плачу.
Він наказує всюди твердити, щ о побожна, прекрас­
на, нещасна ц а р и ц я була отруєна його міністрами, до­
р а д н и к а м и царя, або боярами, щ о хотіли її позбутися.
Чи ви н е бачите, щ о він даремно намагається скину­
ти маску, він бреше через звичку, якщо це н е є конечніс­
тю, до такої міри брехня нерозлучна з тиранією. Це по­
жива душ, щ о підупадають, та урядів, о с н о в и яких
зневажаються. Так само як правда є к о р м о м душ, щ о від­
роджуються, та розумно впорядкованих суспільностей.
Наклепи Івана IV завжди наперед обгрунтовані, кож­
ний, кого влучила отрута його слова - вмре; трупи нако­
пичуються довкола нього. Але смерть це щ е найменше
зло, яким він наділює засуджених. Його поглиблена ж о р -
стокість відкрила способи змушувати їх прагнути остан­
нього удару. Визнаючись на тортурах, він грає витонче­
н и м и терпіннями своїх жертв, він продовжує ці терпін­
ня з п е к е л ь н о ю з в и н н і с т ю та в своїй жорстокій
дбайливості насолоджується їхніми муками і боїться їх­
нього скону в такій самій мірі, як вони його прагнуть.
Смерть - це єдине благо, яке він дарує своїм підданим.
Проте слід вам о п и с а т и раз назавжди деякі з н о в и х
способів жорстокостей, щ о він їх винайшов супроти,
так званих, злочинців, я к и х він хоче скарати (Карамзін,
звідки я це беру, наводить джерела). Він їх наказує вари­
ти по частинах, у т о й час, як обливають к р и ж а н о ю во­
д о ю решту тіла, він примушує здирати з н и х шкіру в йо­
го приявности. Потім, він велить колоти зубцями їхнє
оголене та трепетливе м'ясо, а в т о й час його очі пасуть­
ся в їхній крові, в їхніх здриганнях. Його вуха насолод­
жуються їхніми криками, інколи він їх добиває власно­
ручно ударами кинджалу, але здебільшого, закидаючи
собі цей акт ласки, як с в о ю слабість, він заощаджує дов­
го с е р ц е та голову, щ о б зволікати з тортурами. Він нака­
зує відрубувати члени тіла, але обережно, щоб н е заче­
пити тулуба; потім він наказує кидати один п о другім ці
живі тулуби виголодженим та пожадливим звірам, які
видирають кусні з ц и х жахливих недобитків.
Тремтливі тулуби с т а р а н н о зберігають, щ о б приму­
сити їх якнайдовше бути п р и ц и х вправах царя, щ о су­
п е р н и ч а є в ж о р с т о к о с т і з тиграми. Він п е р е в т о м и т ь
катів, забракне місця для поховань. Новгород Великий
буде о б р а н и й , щ о б служити прикладом для н а с и ч е н н я
гніву цієї потвори. Ціле населення міста о с к а р ж е н о за
зраду на к о р и с т ь Польщі, але в о н о в и н н е найбільше
через те, щ о довгий час було незалежне та славне. Й о ­
го зачумлено н а в м и с н о безліччю довільних страчень,
щ о відбуваються в й о г о закривавлених мурах, води
Волхова псуються під трупами, щ о залишилися н е п о -
х о в а н и м и довкола валів проклятого міста. А тому, що
смерть ч е р е з т о р т у р и не була-досить знищуюча, т о
штучна пошесть суперничає з ш и б е н и ц я м и , щ о б ма­
сово десяткувати н а с е л е н н я та н а с и т и т и лютість ба­
тюшки. Батюшка - ласкаве слово ч и скоріше титул, яке
улесливі м о с к о в и т и з сердечністю надають машиналь­
н о своїм всемогутнім та улюбленим володарям, я к и м и
б вони в дійсності не були.
Під ц и м безмозким ц а р ю в а н н я м жодна людина не
йде п р и р о д н и м шляхом свого життя, жодна не досягає
можливого кінця свого існування, людська зухвалість
посягає на божеську прерогативу. Сама смерть зведена
до ролі служки, ката, втрачає свою поважність відповід­
н о до того, як життя втрачає с в о ю ціну. Тиран здетроні-
зував янгола, а земля, о к р о п л е н а кров'ю та слізьми, з
п о к о р о ю бачить, як служниця божеської справедли­
вости слухняно к р о ч и т ь позаду відгодованих катів ве­
ликого князя. Під ц а р е м смерть стає р а б и н е ю людини.
Цей безмозкий т и р а н завербував чуму, щ о з підлеглістю
капрала спустошує цілі країни, призначені до вилюд-
нення п р и м х о ю цього володаря. Радість цієї людини є
нещастям для других., й о г о влада - н и щ е н н я м життя,
війною без слави, війною під час глибокого миру, вій­
н о ю супроти істот, позбавлених о б о р о н и , голих, без­
вільних, я к и х Бог поставив під й о г о священну охорону.
Його закон - ненависть до людського роду; його п р и с ­
трасть - страх, подвійний страх, т о й , щ о він його відчу­
ває та той, щ о й о г о спричиняє.
Коли він метиться, т о він продовжує послідовність
своєї юстиції аж до о с т а н н ь о г о ступеня споріднення,
вигублюючи цілі р о д и н и , м о л о д и х дівчат, старців, ва­
гітних ж і н о к та н е м о в л я т Він не обмежується, як зви­
чайні т и р а н и , п о к а р а н н я м п р о с т о кількох родин, кіль­
к о х п і д о з р і л и х осіб: м и б а ч и м о , я к він мавпує
жидівського Бога, вбиває цілими провінціями, не ми­
н а ю ч и нікого - все там винищується, все, щ о було жи­
ве, зникає, в к л ю ч н о до звірят, до риб, я к и х він затроює
в озерах та ріках. Чи ви ймете віру цьому, він примушує
синів помагати катам супроти власних батьків!.. Та ще
знаходяться такі, щ о це роблять!!!
Послуговуючись людськими тілами наче г о д и н н и ­
ками, Іван винаходить отруї з в и з н а ч е н о ю годиною та
відзначає із задоволеною постійністю найменші від­
х и л е н н я свого часу с м е р т ю своїх підданих, по-мис-
тецьки видовженою з х в и л и н и на хвилину на шляху до
труни, яку він увесь час т р и м а є відкритою під їхніми
ногами. Яка найдокладніша точність головує на ц и х
пекельних розвагах. Пекельних! - ч и це відповідне
слово? Чи людина для себе самої могла б винайти такі
насолоди? Чи людина насмілилась б и спотворювати
святе ім'я справедливості, вживаючи й о г о п р и такій
нечистивій грі? Хто міг би насмілитись сумніватися в
існуванні пекла, читаючи подібну історію?
Потвора сама приявна о с о б и с т о п р и всіх нарядже­
н и х н е ю тортурах: в и п а р и к р о в и п'янять її, не насичу­
ючи. Він завжди дуже веселий, коли він бачить смерть
та с п р и ч и н я є муки багатьох нещасних.
Він витворює для себе забаву, щ о я кажу, обов'язок
ображати їхні муки, р о з т и н а ю ч и їх своїм глузливим
словом, гострішим як лезо його ножів.
Отже, перед цим в и д о в и щ е м Московщина мов­
чить!.. Та ні, н е з а б а р о м ви побачите, як вона звору­
шиться, вона зараз запротестує. Але н е думайте, щ о во­
на це з р о б и т ь в о б о р о н і потоптаної людяности, вона
протестуватиме п р о т и небезпеки позбутися князя, щ о
керує н е ю так, як ви щ о й н о бачили.
Потвора, давши стільки доказів ж о р с т о к о с т е , мала
б бути знана для свого народу і вона була знана!.. Але
раптом, ч и то щ о б розважити себе вимірюванням тер­
пеливости московитів, чи з х р и с т и я н с ь к о г о каяття
(він удавав пошану перед святощами, лицемірство са­
м о могло перемінитися на с п р а в ж н ю побожність в
п е в н и х х в и л и н а х ц ь о г о цілком п р о т и п р и р о д н о г о
життя), о т ж е н е х а й ц е буде х р и с т и я н с ь к е каяття, ч и
від страху, ч и від забаганок, ч и від утоми, чи від х и т р о ­
щів - о д н о г о дня він покинув своє берло, тобто свою
сокиру, та кинув к о р о н у о б землю. Тоді, але лише тоді,
за час цього цілого довгого царювання, імперія розво­
рушилася. Націям загрожена визволенням, збудилася
зненацька: москалі, досі німі свідки, безвільні знаряддя
таких страхів, віднайшли голос і цей голос народу, щ о
гадає бути голосом Бога, підноситься раптово, щоб о п ­
лакати втрату такого тирана!.. Може в о н и мали сумнів
щ о д о його щирости, боялися н е безпідставно його
помсти, на коли було б п р и й н я т е удаване його зречен­
ня: хто знає, чи ця л ю б о в до князя не мала за своє дже­
р е л о жах, навіяний т и р а н о м , - москалі вдосконалили
жах, чіпляючи йому маску любови.
Москві загрожує ворожа інвазія (Іван влучно виб­
рав час на каяття), москалі боялися безладдя, інакше
кажучи, - в о н и передбачають хвилину, коли, не можу­
ч и забезпечити для себе свободу, в о н и будуть приму­
шені думати і бажати п о своїй волі показати себе людь­
м и та, щ о найгірше, громадянами; щ о стало б щастям
для другого народу - з н е о х о ч у є цей. Коротко, Москов­
щ и н а втомлена с в о є ю д о в г о ю немічністю, віддано
вклякає перед чобітьми Івана, я к и х вона боїться м е н ­
ше, як самої себе. Вона благає цього незаступимого во­
лодаря, вона збирає й о г о скривавлену корону і берло
та повертає йому. П р о с и т ь у н ь о г о єдиної ласки: згоди­
тися знову одягти на неї залізне ярмо, в якому вона ні­
коли н е втомилася ходити.
Якщо це покора, т о вона йде задалеко, Навіть для
християн; якщо це підлість, - т о вона непростима; а
коли це патріотизм, - т о він нечестивий. Коли людина
зломить свої гордощі, т о вона т в о р и т ь добро; коли л ю ­
дина любить невільництво, - т о ч и н и т ь зло. Релігія по­
коряє, невільництво упідлює і між н и м и двома існує
така різниця, як між святістю та брутальністю.
 Як би там н е було, московити, заглушуючи крик
свого сумління, вірять у царя більше як у Бога. Чи та­
ким ч и н о м в о н и с т в о р ю ю т ь для себе чесноту, п р и н о -
сячи все в жертву для рятунку імперії, ганебної імперії,
існування якої м о ж е бути продовжене л и ш е потоптан­
ням людської гідности!!! Засліплені м о н а р х і ч н и м ідо­
лопоклонством, яке с т в о р и л и самі для себе, москалі
н а ш о г о століття, так само як і москалі століття Івана,
забувають, щ о п о ш а н а перед справедливістю, щ о культ
правди має більшу вартість для всіх людей із слов'яна­
ми включно, аніж для Росії.
Тут мені щ е раз об'являється інтервенція п о н а д п р и -
родної влади із с т а р о в и н н и м и ф о р м а м и . З тремтінням
запитуєш себе, яка є майбутність, щ о її Провидіння об­
рало для цієї суспільности, яке т а к о ю ц і н о ю купує собі
продовження життя.
Я досить часто звертав вашу увагу на те, щ о нова
римська імперія тліє в Росії під попелом Візантії. Самий
жах не викликає такої терпеливости. Ні, повірте моєму
передчуттю, є одна пристрасть, яку москалі розуміють,
як ж о д н и й н а р о д її н е розумів від часу римлян: це амбі­
ція. Амбіція примушує їх жертвувати всім, абсолютно
всім, як Бонапарт, д о конечности існування включно.
Це т о й н а й в и щ и й закон, що підпорядковує ц ю на­
цію Іванові IV: хай буде т и г р замість Бога, щ о б л и ш е не
заникла імперія - така була російська політика за цьо­
го царювання, щ о с т в о р и л о Росію. Та м е н е жахає знач­
но більше терпеливість жертв, аніж жорстокість т и р а ­
на. Це політика інстинкту ч и політика розрахунку, щ о
для м е н е мало важить! Що для мене є важливим та щ о
я бачу з жахом, - ц е те, щ о вона триває вічно, зміняю­
чись відповідно до обставин та щ о ще сьогодні вона
викликала б ті самі наслідки під подібним царем, коли
б земля породила двічі Івана IV.
Дивуйтесь цьому єдиному в історії видовищу, моска­
лі із завзятістю та підлістю людей, щ о хочуть посідати
цілий світ, плачуть біля ніг Івана, щ о б він далі правив
над ними..., ви знаєте як, та щ о б він зберіг для н и х те,
щ о зненавидів би к о ж н и й народ, н е з а х о п л е н и й ф а н а ­
1
тичним передчуттям своєї слави.
Всі клянуться - великі, малі, б о я р и , стани та особи,
словом — ціла нація клянеться із слізьми, з любов'ю
підкоритися в усьому, щ о б тільки він не залишив їх на
с а м и х себе. Цей верх нещастя є є д и н о ю загрозою, яку
москалі у своєму нешляхетному патріотизмі не мо-
жуть х о л о д н о к р о в н о зносити; беручи до уваги, щ о не­
минуче безладдя, яке постане, зруйнувало б їхню імпе­
рію невільники-.. Підлість, доведена до цього ступеня,
наближається до взнеслоґо; ц е щ о с ь від римських чес­
н о т і вона увічнює державу, але яку державу, милий Б о ­
же!... Засіб знеславлює мету.
Тим часом розчулена жорстока бестія змилосерди­
лася над звірятами, з яких довгий час робила для себе
пасовисько; вона знову повертається до влади без об­
межень, навпаки, з абсурдними застереженнями на ко­
ристь своїх гордощів і люті. Він згоджується їх п р и й н я ­
ти н е н а ч е з ласки до цього народу, залюбленого у
п р и н и ж е н н і так, як інші народи є ф а н а т и к а м и свободи;
до цього народу насичуваного с в о є ю власною кров'ю,
народу, щ о прагне, щ о б його вбивали на втіху свого во­
лодаря-, він тремтить, як тільки віддихне в спокою.
П о ч и н а ю ч и від цього моменту витворюється мето­
д и ч н а тиранія, але п р о т е ґвалтовна, якої подібної не
знають літописи людського роду, беручи на Увагу, щ о
було ж стільки божевілля в її виконуванні- і в покірнос­
ті супроти неї. Володар і нація в ті часи, ціла імперія -
здуріли, а наслідки цього шалу щ е тривають.
Грізний Кремль, з усіма своїми залізними брамами,
своїми ославленими підземеллями, своїми неприступ­
н и м и мурами, своїми вежами - здається занадто слабо
укріпленим для нерозважного монарха, що хоче вигу­
бити половину свого народу, аби могти керувати в с п о -
кою другою п о л о в и н о ю . В цьому серці, щ о само по с о ­
бі збочується від т е р о р у і люті, де зло та страх витворю­
ють щодня нові спустошення, поєднується незрозуміла
зневіра (бо для цього немає жодної помітної причини,
принаймні позитивної) з безцільною жорстокістю; так
найбільш ганебна трусливість спричинюється до най­
більш сліпої жорстокости. Новий Навуходоносор, ко­
роль, перетворений на тигра.»
Далі де Кюстін згадує з а л и ш е н н я Кремля Іваном IV,
щ о с т в о р и в для с е б е нову цитадель в Слободі Олек-
сандрівській та п р о заснування о п р и ч н и н и . Нарешті
р о з п о ч и н а є довіу серію ц и т а т з історії Карамзіна у
французькім перекладі Ж о ф р е (Париж, 1826). Ось,
наприклад, один у р и в о к з Карамзіна:
«4 лютого 1565 року Москва побачила сповнення
умов, оголошених ц а р е м для духівництва та.для бояр в
Слободі Олександрівській. Розпочали страчувати, так
званих, зрадників, щ о нібито змовлялися разом з Курб-
еьким на життя царя, цариці Анастасії та її дітей. Пер­
ш о ю жертвою був з н а н и й воєвода князь Горбатий Шуй-
ський. Цей в и д а т н и й полководець, щ о багато
спричинився до здобуття Казанського ханства, був за­
суджений на смерть так само, як і його сімнадцятиріч­
ний син. Вони обоє вступили на місце тортур спокійно
та гідно, тримаючись за руки... Зять Горбатого, князь
Ховрін, греіс родом, великий старшина Головін, князь
Сухой Кашін, існязь Ґоренський - були повішені того
самого дня. Князя Шеверьова посадили на паль. Князів
Куракіна та Немого постригли в ченці; велика кількість
бояр та боярських дітей була позбавлена майна, інші -
засуджені на вигнання» (Карамзін, т. IX, ст. 99).
Не будемо тут н а в о д и т и за Карамзіном о п и с и зло­
чинів о п р и ч ч и н и , щ о з наказу царя руйнує, грабує,
ґвалтує, палить та пустошить решту населення Мос­
кви і околиць, так звану, земщину, поставлену царем
поза законом. Ц а р сам бере якнайдіяльнішу участь в
геройствах своєї о п р й ч ч и н и і своїх в л а с н и х синів
примушує до цього.
«У керуванні справами, - пише далі де Кюстін - жит­
тя цієї потвори є суміш енергії та підлосте. Він загро­
жує своїм ворогам, д о к и вважає себе сильнішим, а пере­
м о ж е н и й - він плаче, скиглить. Він знеславлює себе,
знеславлює свою країну, свій народ і ніколи н е знахо­
дить спротиву, ж о д н и й голос не піднесеться проти ц и х
потворностей!!! Ганьба, ця остання кара націй, щ о зрад­
жують самих себе, не отвирає очей москалям!..
Кримський хан спалює Москву, ц а р утікає. Він п о ­
вертається до своєї столиці, яка є купою попелища, й о ­
го приявність викликає серед решток населення біль­
ше страху, аніж й о г о с п р и ч и н и в ворог. Але все одно,
ніхто ані «мур-мур» п р о т и царя, щ о ганебно втік...
Поляки, шведи по черзі пізнають надмір його на­
хабства та його трусливости. У пересправах з к р и м ­
ським ханом він принижує себе, даруючи татарам Ка­
з а н ь та Астрахань, щ о він від н и х видер з т а к о ю
славою. Він грається славою, як усім. Не зважаючи на
кількакратні зради с в о г о ш е ф а , М о с к о в щ и н а завжди
н е в т о м н а в рабстві, ані на х в и л и н у н е з а л и ш а є
слухняносте, такої ж тяжкої і принижуючої;
героїзм обійшовся б дешевше
цій нації, жорстокій
супроти себе
самої».

* *
*
 НЕ ВВАЖАЮЧИ ПОТРІБНИМ ДОКЛАДНІШЕ ЗУПИ­
НИТИСЯ НА ДАЛЬШИХ СТОРІНКАХ ЛИСТІВ ДЕ КЮСТІ­
НА, ПРИСВЯЧЕНИХ ІВАНОВІ IV, УВАЖНІШЕ РОЗГЛЯ­
НЕМО ДОДАТОК ДО ЛИСТА 26-ГО, ЯКИЙ СПОЧАТКУ
БУВ ПРИСВЯЧЕНИЙ ХАРАКТЕРИСТИЦІ КРЕМЛІВ­
СЬКОЇ АРХІТЕКТУРИ, ПРО ЯКУ КЮСТІН ПИШЕ ТАК;

«Я хоч)' вам ще раз сказати, щ о мистецтво н е має

назви для окреслення архітектури цієї пекельної т в е р ­
дині; стиль ц и х палаців, ц и х в'язниць, ц и х каплиць, щ о
звуться с о б о р а м и , н е нагадує нічого знаного. Кремль
не є ані в мавританськім стилі, ані в готичнім, ані в ста­
ровиннім, ані навіть у чистім візантійськім. Це, даруй­
те мені ц е й вираз, архітектура'царична (czatigue).
Іван є ідеалом тирана, Кремль є ідеалом палацу т и ­
рана. Ц а р є м е ш к а н ц е м Кремля; Кремль ц е дім царя. Я
не м а ю нахилу д о н о в о в и т в о р е н и х слів, але «царична
архітектура» - таке окреслення п о т р і б н е /для коленого
мандрівника, бо жодне інше не в стані вам змалювати
того, щ о в о н о викликає в думках к о ж н о г о , х т о знає, щ о
таке цар.
В Москві є два міста; місто катів та місто жертв. Істо­
рія н а м оповідає, як ці два міста могли народитися п о ­
руч с е б е та існувати - о д н о серед другого.
 Кремль був відгаданий Лямартіном, що, не бачивши
його, змалював й о г о в своїм описі міста д о п о т о п н и х
велетнів. Не зважаючи на поспіх праці, або може, дяку­
ю ч и цьому поспіхові, щ о заступає імпровізацію,,«Упа­
док Янгола» має місця п е р ш о р я д н о ї краси, ц е поезія
фресок... (Lamartine: «La Chute d'un Ange»).
Признаюся, щ о для того, щ о б д о б р е о ц і н и т и якості
цього епічного твору, мені довелося п р и й т и аж д о під­
ніжжя Кремля, ч и т а т и криваві сторінки історії Росії.
Карамзін, х о ч він і боязкий історик, але повчальний,
бо він має чесну основу, яка пробивається крізь його
розважливі звички та яка змагається з й о г о москов­
ським п о х о д ж е н н я м та із з а б о б о н а м и його виховання.
Бог покликав й о г о помститися за людство, можливо
всупереч йому та всупереч авторові. Без потурань -
що я йому закидаю - йому н е дозволили б писати-, без­
сторонність викликає туг враження революції, а моя
щирість буде визнана за зраду.
Я п о ч н у з в и б а ч е н ь , щ о н и м и Карамзін вважає
п о т р і б н и м звернутися д о д е с п о т и з м у після того, як
він н а с м і л и в с я з м а л ю в а т и т и р а н і ю : суміш відваги та
боязні, яку ви зустрічаєте в цьому уступі, н а д и х н е
вас, як і мене, п о д и в о м всуміш із співчуттям д о істо­
рика, т а к п р и д а в л е н о г о подіями щ о д о вислову своїх
думок.
Том 9, ст. 556: « Щ о й н о звільнена від я р м а м о н г о ­
лів, М о с к о в щ и н а мусила п о б а ч и т и себе щ е здобич­
ч ю т и р а н а . Вона й о г о п е р е н е с л а та зберегла л ю б о в
д о самовлади, п е р е к о н а н а , щ о с а м Б о г н а д с и л а є на
л ю д е й чуму, землетруси та тиранів. Замість того, щ о б
р о з б и т и в руках Івана залізне б е р л о , я к и м він її г н о ­
бив, вона підкорилася деспотові, без і н ш о г о рятунку
поза м о л и т в о ю та т е р п е л и в і с т ю , щ о б о д е р ж а т и за
щ а с л и в і ш и х часів Петра І та К а т е р и н у II (історія в о ­
ліє н е згадувати за ж и в и х ) . Н е н а ч е греки в Термопі-
лях ( п о р і в н я н н я я с к р а в о м о с к о в с ь к е й доказує зай-
вість і с т о р и ч н и х студій, коли з н и х витягаються ви­
мушені в и с н о в к и . П р о т е , слід з а з н а ч и т и , Карамзін
має в и з н а ч н и й р о з у м , але він р о д и в с я та мешкав у
Росії - К ю с т і н ) , п о б о ж н і та світлі м у ч е н и к и гинули
на п о м о с т і за батьківщину, віру та присягу, н е допус­
к а ю ч и навіть думки п р о с п р о т и в (і ви насмілюєтесь
в и з н а ч и т и м у ч е н и ц т в о м подібну підлеглість! - К ) .
Н е м а є підстав, щ о б в и б а ч и т и ж о р с т о к і с т ь Івана.
Кілька ч у ж е з е м н ы х істориків т в е р д и л и п р о змови,
які він з н и щ и в ; за о д н о з г і д н и м свідченням н а ш и х лі­
т о п и с і в та всіх у р я д о в и х документів, ці з м о в и існува­
ли л и ш е в з а т ь м а р е н і й голові царя. Коли б б о я р и , ду­
хівництво, м і щ а н и снували зраду, яку їм закидали,
вони б ніколи не покликали тигра з його печери в
Олександрівській слободі. Ні, він впивався к р о в ' ю яг­
нят, а о с т а н н і й погляд, я к и й й о г о ж е р т в и кидали на
світ, благав від сучасників та нащадків с п р а в е д л и в о с ­
ти та с п і в ч у т л и в о г о спогаду.
П о м и м о всіх м о ж л и в и х моральних та метафізич­
н и х пояснень, вдача Івана, кривавого т и р а н а у зрілому
віці та на схилі ж и г г я , є загадкою для людського серця
та ми ставили б під сумнів найбільш правдиві звіти п р о
його жиггя, коли б літописи інших народів н е давали
рівно д и в о в и ж н и х взірців».
Карамзін веде далі с в о ю о б о р о н у дуже п о х л і б н и м
для Івана IV п о р і в н я н н я м з Каліґулею, Н е р о н о м та.
Л ю д о в и к о м XI. Далі і с т о р и к пише: «Ці звироднілі іс­
тоти, суперечні всім з а к о н а м розуму, появляються в
п р о с т о р а х , н а ч е с т р а ш н і м е т е о р и , щ о б п о к а з а т и нам
б е з о д н ю зіпсуття, д о якої може впасти л ю д и н а , та
змусити нас тремтіти!.. Ж и г г я т и р а н а є н е щ а с т я м для
л ю д с ь к о г о роду, але й о г о історія завжди з а л и ш а є ко­
рисні вказівки м о н а р х а м та н а р о д а м . Навіяти огиду
до злого, ч и ц е н е є п о ш и р ю в а н н я м л ю б о в і до д о б р а
у с е р ц я х усіх? Слава добі, коли історик, о з б р о є н и й
с м о л о с к и п о м п р а в д и , м о ж е під с а м о д е р ж а в н и м
урядом, в к р и т и деспотів в і ч н о ю г а н ь б о ю ; щ о б у м а й ­
бутньому н е щ а с т я не стрінуло інших! Якщо для м е р ­
т в и х ц е вже не має з н а ч е н н я , т о п р и н а й м н і живі б о ­
я т ь с я з а г а л ь н о г о п р о к л я т т я та осуду історії. Ця
о с т а н н я , н е с п р о м о ж н а н а п р а в и т и злих, але вона
іноді з а п о б і г а є з а в ж д и м о ж л и в и м з л о ч и н а м , б о
п р и с т р а с т і т а к о ж виявляють свій шал у цивілізова­
н и х століттях. З а н а д т о ч а с т о їх ґвалтовність п р и м у ­
шує розум д о м о в ч а н к и а б о д о усправедливлення
р а б с ь к и м г о л о с о м вибриків, щ о є їх наслідком», (ст.
558, 559, т. 9- Карамзін, «Історія Росії»).
Далі слідує похвала на славу потвори. Усі ці мораль­
ні вихиляси, усі ці словесні обережності, невидно пе­
ретворюються на криваву сатиру; подібна боязнь рів­
н о з н а ч н а відвазі, це об'явлення; об'явлення тим більше
вражаюче, бо мимовільне.
Одначе москалі, заохочені п о х в а л о ю суверена, п и ­
шаються Карамзіним, якого в о н и подивляють з наказу
в т о й час, як в о н и повинні б викинути ц ю книгу з усіх
своїх книгозбірень, п е р е р о б и т и її текст, проголосити
п е р ш и й підробкою, ч и с к о р ш е заперечувати його іс­
нування, підтвердити; щ о він ніколи не вийшов, та щ о
публікація розпочалася з другого видання, яке тим са­
м и м стане першим.
Чи не така ж їхня звичка виступати п р о т и кожної їм
нелюбої правди?
В Санкт-Петербурзі дусять н е б е з п е ч н и х осіб та за­
мовчують небажані явища; з ц и м роблять, як заманеть­
ся. Якщо москалі ие вхопляться за ц е й спосіб о б о р о н и
п р о т и ударів, щ о їх завдає деспотизмові книга Карам­
зіна, то помста історії буде м а й ж е запевнена, бо правда
є ч а с т и н н о виявлена.
Європа н а в п а к и п о в и н н а ш а н у в а т и Карамзіна,
який би чужинець одержав дозвіл ритися в джерелах,
звідки він черпав для здобуття к р и х т и світла, яку він
кинув на найтемнішу із сучасних історій? Адже таким
ч и н о м д е с п о т и ч н и й лад може бути суджений та засуд­
ж е н и й . Подібний лад може існувати лише п р и д о п о м о ­
зі м о в ч а н н я та темряви!!!
Слід зазначити, щ о «моральні вихиляси та словесні
викрутаси» тодішнього Карамзіна в о б о р о н і Івана IV-
го надзвичайно нагадують сучасні п р о м о в и теперіш­
ніх Вишинсыдах в О О Н в о б о р о н і невільничих таборів
праці в СРСР і т. п.
Так само сучасна Росія дійшла до того вершка розу­
міння шкідливости історії для абсолютичного ладу,
п р о яку згадує Кюстін. Тепер оголошуються неісную­
ч и м и н е л и ш е окремі небажані історичні праці, але й
цілі історичні школи. Але н е в наслідок ч и т а н н я твору
Кюстіна, а в наслідок самої механіки московського
д е р ж а в н о г о абсолютизму, так глибоко розгаданого
французьким подорожнім.
Кюстін наводить щ е ряд уступів з Карамзіна, де ок­
реслена, вдача та панування Івана IV та й о г о діда Івана
III; щодо цього - Кюстін висловлюється вже від себе
так: «Це Іван III був справжнім ф у н д а т о р о м с л а с н о ї
російської імперії; це т а к о ж він перебудував з каменю
мури Кремля. Ще о д и н ж а х л и в и й гість, ще о д и н при­
вид п р и д а т н и й до появи в цьому палаці та спочивання
на вістрях ц и х веж!!!
Змальований Карамзіним о б р а з Івана III не закрес­
л ю є слів цього великого князя: «Я дам вам у царі, кого
захочу».
П й о т р І затвердив засаду Івана III, підпорядковую­
чи, як і цей князь, спадковість к о р о н и п р и м х а м царя.
Цей самий р е ф о р м а т о р ще більше наблизився до ти­
рана тортурами, яким він віддав свого сина та, так зва­
них, спільників цього сина. Ви п р о ч и т а й т е витяг з іс­
торії де Сеґюра, що доводить подібність сучасного
великого р е ф о р м а т о р а до п о т в о р и , п р о щ о ми не зна­
л и давніше - перед п о я в о ю твору Сеґюра. Справа т о р ­
кається законів, п р о г о л о ш е н и х Петром, зради його
супроти свого н е щ а с н о г о сина та т о р т у р духовних та
інших осіб, щ о заохочували й о г о сина д о спротиву пе­
ред цивілізацією, п р и в е з е н о ю із Заходу.
«Воєнний регламент», у двох частинах та в 91 розді­
лах, оголошений року 1716: «Початок є вражаючий: або
з щирої побожности, або через політику голови церкви,
що хоче зберегги у цілій своїй сичі такі могутні побуд­
жений, Пйотр тут проголошує, що з усіх справжніх хрис­
тиян» - «військовий є той, чиє життя має бути найбільш
чисте, пристойне та християнське; християнський вояк
мусить буги завжди готовим стати перед Богом, без чого
цілковито не було би безпеки потрібної для сталих
жертв, яких його батьківщина вимагає від нього» - та він
закінчує цим наведенням з Ксенофанта: «У боях ті, що
найбільше бояться Бога, найменше бояться людей». Далі,
він застерігається щодо найменших провин супроти Бо­
га, дисципліни, законів, чести та навіть супроти грома­
дянства, неначе він хотів створити зі своєї армії окрему
націю серед нації, та взірець для неї.
Але саме найбільше тут розгортається жахлива за­
побігливість генія й о г о диспотизму! - «Ціла держава, -
каже він, - є в ньому, все п о в и н н о т в о р и т и с я для нього,
самодержавного та д е с п о т и ч н о г о володаря, щ о має
відповідати за с в о ю поведінку л и ш е перед Богом!» - от
чому кожне зневажливе слово п р о т и й о г о особи, кож­
на н е п р и с т о й н а оцінка й о г о діяльности ч и особи, ма­
ють бути покарані смертю.
«Це року 1716, коли ц а р таким с п о с о б о м поставив
себе поза та п о н а д законами, неначе він лаштувався до
жахливого д е р ж а в н о г о перевороту, п р и якім 1718 ро­
ку він мав себе заплямити кров'ю». (Histoire de Russie et
de Pierre le Grand, par M. Le General comte de Segnr, 2 ed.
XI chap. VI, pp. 484,490).
Далі: «У вересні 1716, Алєксєй (наступник трону)
7
втікає, ставить себе під охорону Австрії та ж и в е п р и х о ­
вано в Неаполі.
 П й о т р знаходить його схованку. П и ш е до нього.
Його л и с т кінчається жахливими погрозами, якщо той
не виконає надісланих до нього наказів.
Там переважають такі слова: <• Ви мене боїтеся? Я вас
запевняю та вам обіцяю в ім'я Бога та с т р а ш н о г о суду,
щ о я к щ о ви підкоритеся моїй волі та повернетеся сю­
ди, то я вас не каратиму і навіть любитиму ще. більше,
як досі»..
«На ц ю у р о ч и с т у о б і ц я н к у батька та володаря,
Алєксєй п о в е р т а є т ь с я 3 л ю т о г о 1718 до Москви, а
другого дня й о г о о б е з з б р о ї л и , арештували, питали,
г а н е б н о в и к л ю ч и л и й о г о та й о г о нащадків, від права
на престол...
«Це щ е не все: його кидають до фортеці. Там, щодня,
щоночі с а м о д е р ж а в н и й батько, порушуючи заприся-
жену обіцянку, всі почугаї, всі закони п р и р о д и і навіть
ті, щ о він дав своїй імперії (див. його «Свод законів»,
розд. IV. арт. 1, 2,6, та 8), виступає проти занадто довір­
ливого сина з політичною інквізицією, рівною в під­
ступній жорстокості, релігійній інквізиції. Він мучить
слабодухого сина всіма н е б е с н и м и і з е м н и м и страхіт­
тями; він змушує його д о н о с и т и на друзів, на рідню, до
.матері включно; нарешті, відсуджувати себе самого на
смертну кару.
«Цей довгий злочин т р и в а є шість місяців, але в дій­
сності - двічі стільки. Удвох перших, заслання та висе­
л е н н я багатьох вельмож, п о з б а в л е н н я сина трону,
ув'язнення сестри Софії, батоження своєї першої дру­
ж и н и , катування зятя, але й цього щ е мало.
Одного дня генерал Ґлєбоф, виявлений полюбов­
ник покинутої цариці, був посаджений на кіл серед по­
мосту, по кутах якого сторчали голови єпископа, боя­
рина та двох четвертованих достойників, як подає
Брюс. Цей жахливий поміст був ще о т о ч е н и й частоко­
лом, на якому було понад п'ятдесят стятих голів духов­
н и х та інших осіб.
 «Кара у стократ більш з л о ч и н н а , ніж сама провина,
бо яка п р и ч и н а може бути в и б а ч е н н я м для стількох
жорстокостей? Але, здається, щ о п о ш т о в х н е н и й н а х и ­
л о м п р о т и п р и р о д н и х урядів д о манії переслідувань,
П е т р о намагався знайти змову в т о й час, коли існувала
л и ш е глуха звичаєва опозиція, щ о надіялася та чекала
на й о г о смерть, щ о б вибухнути».
«Пйотр з и м н о к р о в н о п р о х о д ж а в посеред ц и х мук.
Кажуть навіть, під впливом ж о р с т о к о ї цікавосте він
дійшов до помосту подивитися на в м и р а н н я Ґлєбова,
на щ о той, з р о б и в ш и йому знак підійти блище, плюнув
йому в пику».
«Мешканці Москви дістали наказ під загрозою смер­
тної кари, взаємно шпигувати себе та доносити на себе.
Але головна жертва лишилася тремтяча, осамітнена
стількома ударами довкола неї. П е т р о перевозить тоді
свого сина з московської в'язниці до петербурзької».
«Там він піклується мученням душі свого сина, щ о б
витягти найменші спогади незадоволення, непокір­
н о с т е ч и бунту; він їх нотує щодня з ж а х л и в о ю доклад­
ністю; радіючи кожному п р и з н а н н ю , д о д а ю ч и всі ці
зітхання одне до другого, всі ці сльози, виставляючи з
ц ь о г о ш к а р а д н и й рахунок; н а м а г а ю ч и с ь , нарешті,
с т в о р и т и великий з л о ч и н з усіх ц и х жалів та пережи­
вань, яким він хоче надати вагу на т е р е з а х свого судів-
ництва. (Чи не є П й о т р тут гидкіший, якщо це є можли­
ве, від Івана IV?)».
Потім, коли шляхом інтерпретації він гадав, щ о вже
з р о б и в з нічого щось, він поспішає скликати сметанку
своїх рабів. Він їм оповідає п р о с в о ю окаянну працю;
він перед н и м и оповідає п р о свої тиранічні та ж о р с т о ­
кі витівки з варварською наївністю, з щирістю деспо­
тизму, засліпленого своїм п р а в о м самодержавного во­
лодаря... Він хоче виправдати себе за рахунок своєї
жертви та здушити подвійний к р и к свого сумління та
своєї зіпсутої природи.
 П о ц і м довгім о с к а р ж е н н і т и р а н гадає, щ о с и н
н е в і д к л и ч н о засуджений. «Всі щ о й н о чули, к р и ч а в
він, д о в г и й п е р е л і к н е ч у в а н и х на світі з л о ч и н і в ,
яких й о г о син допустився супроти нього, свого
батька та в о л о д а р я ! Відомо, щ о він с а м має п р а в о й о ­
го судити-, п р о т е він п р о с и т ь їхньої допомоги-, бо він
боїться вічної с м е р т и т и м більше, щ о він о б і ц я в
п р о с т и т и с в о г о с и н а , та п о к л я в с я в цьому іменем
Бога... О т ж е , ц е їм п р и п а д а є бути й о г о суддями, н е
з в е р т а ю ч и уваги на й о г о п о х о д ж е н н я , не беручи ог­
ляду н а й о г о особу, щ о б батьківщина на цьому з о в ­
сім н е потерпіла».
Раби зрозуміли свого пана; в о н и побачили якої
страшної д о п о м о г и він вимагає від них. О т о ж запитані
попи відповіли наведенням з їх святих книг, вибираю­
чи з числа тих, щ о засуджують, та тих, щ о прощають,
не насмілившись кинути тягар на терези.
У т о й с а м и й час вельможі держави, ч и с л о м вісім­
десят, були слухняні. О д н о г о л о с н о н е вагаючись, во­
н и в и н е с л и с м е р т н и й в и р о к ; але їхній в и р о к засуд­
жує їх в з н а ч н о більшій мірі, я к ї х н ю жертву. У цьому
в и д н о о г и д н і н а м а г а н н я цієї рабської ю р б и заслужи­
ти собі ласку свого пана-, та, як ї х н я б р е х н я , прилуча­
ючись до його, вони лише вияскравлюють кривоп­
рисягу с в о г о пана,
Щ о д о нього, то він твердо викінчує діло, ніщо й о г о
не спиняє, ані час, щ о п р о м и н у в від й о г о гніву, ані ви­
киди сумління, ані каяття нещасного, ані тремтяча, під­
дана, благаюча безборонність! З р е ш т о ю , все, щ о зви­
ч а й н о , навіть поміж ч у ж и н н и м и ворогами, заспокоює
та о б е з з б р о ю є , є без впливу на це батьківське с е р ц е
супроти й о г о сина.
Навіть ще більше, як він щ о й н о був й о г о оскаржу­
вав, т а к він т е п е р с т а н е й о г о катом. Отже 7 л и п н я
1718, другого дня п о засуді, він піде, в супроводі сво­
їх вельмож, в и т и с н у т и о с т а н н і с л ь о з и свого сина,
д о м і ш у ю ч и до н и х свої і, коли, нарешті, й о м у здаєть­
ся, щ о син з в о р у ш е н и й , він шле п о отруту, яку він сам
наказав п р и п р а в и т и ! Н е т е р п л я ч и й , він ш л е друтого
гінця; він п р е д с т а в л я є отруту як спасенні ліки, та від­
х о д и т ь , г л и б о к о сумуючи, (оплакувати с в о ю жертву
ц е одна з р и с м о с к о в с ь к о ї вдачі, п р и м , п о д о р о ж н ь о ­
го), отруївши сина, щ о все щ е благав в и б а ч е н н я . П о ­
тім він с м е р т ь с и н а , щ о с к о н а в п о кількох г о д и н а х
ж а х л и в и х т е р п і н ь , скидає на с т р а х від й о г о вироку!
Він п о к р и в а є все це с т р а х і т т я в о ч а х своєї челяді л и ш
ц и м грубим о б м а н о м ; він вважає, щ о це ц і л к о в и т о
підходить д о їхніх звичаїв, наказуючи їм мовчати.
Й о г о так д о б р е послухалися, щ о без «Спогадів» о д н о ­
го чужинця ( Б р ю с а ) свідка та навіть учасника цієї
жахливої драми, історія н і к о л и н е знала б ц и х л ю т и х
та о с т а н н і х подробиць».
Далі Кюстін д о к л а д н о розповідає п р о свої вражен­
ня від московських ц е р к о в та кремлівських к л е й н о -
дів. Кінчаючи о п и с кремлівської збірки, він пише:
«Кінчаючи перегляд г о р д о в и т и х р е ш т о к часів, я п р и ­
гадав собі, н е н а ч е від н а т х н е н н я , о д н е місце в Монте-
ня, яке я вам відписую, щ о б д о п о в н и т и цікавою п р о ­
тилежністю ц е й о п и с п и ш н о т московського скарбу,-
«Князь Московії д а в н і ш е мусив виявляти ц ю п о ш а н у
татарам: коли в о н и н а д с и л а л и до нього послів, т о він
виходив до н и х назустріч пішо та підносив їм посуд з
кобилячим м о л о к о м , «кумисом» (це пиття є н а с о л о ­
д о ю для татар), та я к щ о кілька крапель падало на с п и ­
ну їхніх коней, т о він п о в и н е н був злизати їх своїм
язиком». (Див. Хроніку Московії П. Петріуса, шведа,
друковану н і м е ц ь к о ю м о в о ю в Липську, 1630 р., т. IV,
ст. 159. Цей рід неволі п о ч и н а є т ь с я в середині XIII ст.
та тривав коло 260 років).
І м п е р а т о р в с е р о с і й с ь к и й з усіма своїми т р о н а ­
ми, всіма своїми г о р д о щ а м и , є в дійсноті л и ш е н а с ­
т у п н и к о м ц и х с а м и х в е л и к и х князів, щ о їх б а ч и м о
т а к и м и п р и н и ж е н и м и у X I V столітті. Д о т о г о він п е ­
ребрав спадщину п о н и х лише сумнівним спосо­
б о м ; б о н е згадуючи в и б о р у Т р у б е ц ь к о г о , у н е в а ж н е -
н о г о ч е р е з і н т р и г и Р о м а н о в и х та ї х н і х д р у з і в ,
з л о ч и н и б а г а т ь о х п о к о л і н ь в о л о д а р і в висунули н а
т р о н н а щ а д к і в К а т е р и н у II. О т ж е , ц е н е б е з п р и ч и н
і с т о р і ю Росії х о в а ю т ь від р о с і я н та х о ч у т ь її с х о в а т и
п е р е д ц і л и м світом. Н а п е в н о н е з м і н н і с т ь п о л і т и ч ­
н и х засад в о л о д а р я , о с і л о г о на т а к и м р о б о м з а с н о ­
в а н о м у т р о н і , н е є н а й м е н ш о ю д и в н и ц е ю історії
н а ш о г о часу.
Тоді, к о л и м о с к о в с ь к і великі князі н а в к о л і ш к а х
н о с и л и г а н е б н е я р м о , н а к и н е н е їм м о н г о л а м и , в
Європі цвів л и ц а р с ь к и й дух, н а й б і л ь ш е в Еспанії, д е
в ч е с т ь та для незалежності-! х р и с т и я н с т в а п о т о к а ­
м и текла к р о в . Я н е д у м а ю , щ о б , н е з в а ж а ю ч и на с е ­
редньовічне варварство, знайшовся в Європі х о ч
би один король, здатний збезчестити суверенність,
згоджуючись володіти на умовах, н а к и н е н и х вели­
к и м к н я з я м м о с к о в с ь к и м від X I I - X V с т о л і т ь ї х н і м и
п а н а м и т а т а р а м и . С к о р ш е с т р а т и т и корону, як
п р и н и з и т и к о р о л і в с ь к у в е л и ч н і с т ь ; о т я к відповів
би французький, еспанський чи кожний інший ко­
р о л ь с т а р о ї Є в р о п и ! Але в Росії слава, я к і все інше,
є свіжим н а б у т к о м . Д о б а у я р м л е н н я п о д і л и л а і с т о ­
р і ю цієї к р а ї н и на дві відмінні е п о х и : і с т о р і ю н е з а ­
л е ж н и х с л о в ' я н та і с т о р і ю р о с і я н , п р и с т о с о в а н и х
д о т и р а н і ї т р ь о х с т о л і т ь р а б с т в а . І ці два н а р о д и н е
мають, правду кажучи, нічого спільного, крім наз­
ви, під я к о ю д а в н і п л е м е н а були с п о л у ч е н і в н а ц і ю
варягами».
Далі сторінки своїх листів маркіз присвячує м. ін.
розмовам п р о московську побожність з Чаадаєвим у
англійському клубі та дальшим оглядинам Москви. По
оглядинах шкіл, університету та середніх шкіл, включ­
н о з військовими, - Кюстін висловлює такі загальні
думки: «У н а с м и втомлені від сваволі та розбіжностей,
тут все з н е о х о ч е н е одноманітністю, з а м о р о ж е н е пе­
д а н т и з м о м , якого н е в с т а н і в і д о к р е м и т и від ідеї поряд­
ку. Від ц ь о г о походить ненависть д о того, щ о належало
б л ю б и т и , Росія, ця нація-дитина, є н і щ о інше, як веле­
тенська школа; все відбувається тут, як у військовій
школі, за в и н я т к о м того, щ о школярі виходять з неї
тільки на смерть.
Щ о є н і м е ц ь к о г о в дусі р о с і й с ь к о г о уряду — ц е а н ­
т и п а т и ч н е для слов'ян; ц е й с х і д н и й н а р о д , занедба­
н и й , п р и м х л и в и й , п о е т и ч н и й , к о л и б він міг в и с л о ­
в и т и , щ о він д у м а є , г і р к о п о с к а р ж и в с я б н а
г е р м а н с ь к у д и с ц и п л і н у , н а к и н е н у й о м у від часів
Алексея, П е т р а та К а т е р и н и II - р а с о ю ч у ж е з е м н и х
володарів. Царська фамілія м о ж е р о б и т и щ о х о ч е ,
але в о н а завжди з а л и ш и т ь с я з а н а д т о н і м е ц ь к о ю , щ о б
с п о к і й н о керувати р о с і я н а м и т а щ о б почувати с е б е
п е в н о п о м і ж н и м и ( Р о м а н о в и були п р у с а к а м и за п о ­
ходженням, вони найчастіше заключали шлюби з
н і м к е н я м и , всупереч з в и ч а я м д а в н і х м о с к о в и т с ь к и х
суверенів); в о н а н е панує н а д н и м и , вона їх уяр­
млює», ( Л и с т 29-й).
На ц ь о м у місці слід з а з н а ч и т и , щ о цілковито п о ­
д і б н и х п е р е к о н а н ь на п р а в л я ч у п е т е р б у р з ь к у д и н а с ­
т і ю т р и м а в с я з н а н и й , м о ж н а с к а з а т и , «народний» ге­
н е р а л Скобелев, г е р о й турецької кампанії 1877 року,
і за ц е кількома р о к а м и пізніше був о т р у є н и й вели­
к о к н я з і в с ь к о ю клікою задовго п е р е д т е п е р і ш н і м и
«кремлівськими лікарями». Таких с а м и х поглядів на
Романових тримався й визначний воєнний корес­
пондент та письменник В.І.Немірович-Данченко
(1844-1938). Уривки з й о г о спогадів, видані в Празі
1922 року, д о з в о л я ю т ь в и з н а ч и т и й о г о , як н е з л а м н о ­
го п р и х и л ь н и к а «скобєлівської» партії. А к о л и гене­
рал Д р а г о м і р о в - с т а р ш и й з н е в а ж л и в о висловлю­
вався н а а д р е с у у р я д о в о г о р о с і й с ь к о г о ідеалу
«єдінообразія», т о ч и ц е н е звучить п о д і б н о д о слів
Кюстіна п р о одноманітність та педантизм, яким
п р о с я к л о все в Росії? Ми у м и с н о о б м е ж у є м о с я на
особах, які не мають в московському світі слави «ворогів
режиму» ч и «ненависників Росії». Інакше м о ж н а було
б послатись на з н а н о г о анархіста М. Бакуніна,
який свою п р а ц ю п р о урядову Росію
назвав у французькій мові L'Empire
Knoutogermanique
(1871)...
 З ДАЛЬШИХ МОСКОВСЬКИХ СТОРІНОК В НОТАТ­
КАХ КЮСТІНА ВИБИРАЄМО КІЛЬКА КОРОТКИХ ВЛУЧ­
НИХ ЗАУВАЖЕНЬ, РОЗКИДАНИХ НА ЦИХ СТОРІНКАХ,
ЯКІ ДОТЕПНО ОКРЕСЛЮЮТЬ ВДАЧУ МОСКАЛІВ:

«Дітям і дикунам подобається все блискуче-, Москалі є

діти, що мають призвичаєння, а не досвід нещасть. Звід­
си, мимоходом кажучи, б а ч и м о суміш легковажности та
уїдливосте в їх вдачі... В Росії кожна народна розвага є
меланхолійна, радість стає там привілеєм; тому вона ме­
ні тут здавалася майже завжди переборщеною, удава­
н о ю та гіршою від смутку... Вцілому люди цієї країни не
видаються мені схильними до великодушности; вони в
неї зовсім не вірять, в о н и б її заперечили, КОЛИ б СМІЛИ,
та якщо вони її не заперечують, то в о н и її зневажають,
бо вони не мають її міри в самих собі...
Праця йде н е на те, щ о б прислужитися іншим, а
щ о б дістати нагороду-, т в о р ч и й вогонь для н и х чужий,
їм бракує ентузіазму, щ о створює взнесле; відберіть в
н и х почуття користи, боязні та суєти - ви позбавите їх
діяльносте.
Так само, як в їхніх в ч и н к а х в п р а к т и ч н о м у житті, як
і в їхніх творах в області духовній, де п е р е м о ж ц е м є
підступ, там великодушність видається обманом.
 Величність душі, я це знаю, шукає винагороди для
себе в собі самій, але якщо вона нічого не вимагає, т о
вона багато заповідає, бо х о ч е поліпшити людей; тут
вона з р о б и т ь л ю д е й гіршими, бо її вважатимугь за лас­
ку, Ласкавість зветься слабістю в народі загартованім
т е р о р о м ; ніщо, крім страху, не о б е з б р о ю є його; н е в м о ­
лима суворість примушує й о г о згинати свої коліна.
П р о б а ч е н н я , навпаки, дає йому піднести голову; й о г о
не можна переконати, й о г о можна л и ш е підбити. Нез­
дібний до гордощів, він м о ж е бути відважним; він п о в ­
стає п р о т и доброти, але підкоряється жорстокості, яку
п р и й м а є за силу.
Це п о я с н ю є мені систему правління, щ о її п р и й н я в
імператор, але не примушує мене її схвалити, Цей во­
л о д а р знає і р о б и т ь щ о слід, щ о б його слухали. Тут дис­
ципліна є метою, деінде вона є л и ш е засобом...
Москалі н а й п е р ш і комедіанти на світі. Щоб з р о б и ­
т и враження, в о н и н е потребують сценічного обману...
Ніде інде вплив однозгідности уряду та виховання
не відчувається так яскраво, як тут. Всі душі тут носять
однострої. Ах! Навіть як ви не молоді та не легко розчу­
люєтеся, т о доведеться вам страждати, коли бачите, щ о
до ц ь о г о народу зі студеним серцем та 'з розумом, за­
г о с т р е н и м п р и р о д о ю та суспільним вихованням, п р и ­
н о с я т ь наївність і н ш и х народів! Я уявляю собі німець­
ку чулість, д о в і р л и в у р о з т р і п а н і с т ь ф р а н ц у з і в ,
еспанську витривалість, англійські дивацтва, безтур­
ботність, добродушність справжніх давніх італійців у
змаганні з в р о д ж е н о ю кокетерією москалів; і мені
шкода бідолашних чужинців, які на хвилину повірять,
щ о в о н и здатні стати г р а ч а м и у спектаклі, який тут че­
кає на них». (Уявіть собі наприклад, Рузвельта з Пас-
вольськими та всіма і н ш и м и Гіссами в Ялті!).
Фізично - підсоння, а м о р а л ь н о - уряд цієї країни
н и щ и т ь у зародку те, щ о є слабе. Все, щ о не є міцне,
або є дурне, г и н е п р и народженні; лишається п р и
житті тільки худоба ч и натури міцні в д о б р о м у як і
злому Росія є батьківщиною р о з г н у з д а н и х п р и с т р а с ­
т е й ч и с л а б и х вдачею, бунтівників а б о автоматів,
змовників або машин; тут зовсім нема с е р е д и н и між
т и р а н о м та р а б о м , між божевільним та звірем; золота
пересічність тут зовсім не знана, п р и р о д а її не хоче;
надмір холоду так само, як і спека, ш т о в х а є л ю д е й до
к р а й н о с т е й . Ц е н е означає, щ о міцні духом трапля­
ються частіше в Росії, як деінде. Навпаки, їх тут менше,
ч е р е з нечулість більшосте. Москалям н е вистачає ба­
гато здібностей, які відповідали б їхнім амбіціям; пе­
ресада є о з н а к о ю слабости.
Не зважаючи на протилежності,які я щойно' згадав,
ВСІ Є ПОДІбНІ ДО С е б е ПІД ОДНИМ ОГЛЯДОМ: усі ПОВерХОВНІ;
ці люди дуже легко забувають вранці багато зі своїх
планів, з р о б л е н и х ввечорі. Можна сказати, щ о їхнє
с е р ц е є царством випадку; ніщо н е встоїться супроти
їхньої з д а т н о с т е все переймати та все залишати. Це
відблиски; в о н и н е народжуються, ВОНИ ПОЯВЛЯЮТЬСЯ;
в о н и живуть і вмирають, не помітивши поважного бо­
ку існування. Ані д о б р о , ані зло - н і щ о для н и х не Є ДІЙ­
СНІСТЮ; в о н и можуть плакати, в о н и н е можуть бути не­
щасливими... Своїм ш в и д к и м та зневажливим
поглядом в о н и обкидують, не п о д и в л я ю ч и нічого, ВСІ
досягнення людського генія за тисячоліття; в о н и гада­
ють п е р е в и щ и т и все, бо вони погорджують усім; вони
вихваляються, як люди заздрісні, в о н и стеляться на
землю, завжди нарікаючи, перед усім, щ о в о н и вважа­
ю т ь м о д н и м ідолом... П о р о х та дим, х а о с та небуття,
ось усе, щ о м о ж е виникнути в ц и х н е п о с т і й н и х голо­
вах». (Уривки з 29-го листа).
З Москви маркіз вирушає ч е р е з Ярославль на Ниж­
ній Новгород. На Троїцькій пошті й о г о переганяє о д и н
з й о г о паризько-московських з н а й о м и х . Цей знайо­
м и й підтверджує новину, яка вже давніше була маркі­
зові відома: «Знаючи, щ о я заночую тут, він п о п р о с и в
мене з н и м п о р о з м о в л я т и , доки він перепрягає коней;
він підтвердив те, щ о я вже давніше знав: щ о вісімдесят
сіл було недавно цілком с п а л е н о в Симбірській губер­
нії під час здушення селянського повстання»... Б е з п о ­
середньо перед о д е р ж а н н я м цієї звістки, маркіз з а н о ­
тував у своїм листі такі рядки п р о повітовий СПОКІЙ:
«Проте, на тлі ц ь о г о спокою, я к и м я теж користую­
ся та я к и й я подивляю, скільки безладдя? Скільки на­
сильства! Яка зрадлива безпека!»
А д о ц и х рядків, с а м е в ц ь о м у 5-му б р ю с с е л ь с ь к о ­
му виданні, м а р к і з д а є у р и в о к з «Петербурсских Ве­
д о м о с т е й » з д н я 4 - г о (15-го) б е р е з н я 1837, в яком)'
довго р о з п о в і д а є т ь с я , як р я з а н с ь к а селянка Нікіфо-
рова д о н е с л а владі п р о втечу до неї її с и н а з війська,
та як відповідні м і н і с т р и д о в е л и ц е д о відома й о г о ве­
л и ч н о с т і , а о с л а в л е н а величність дала селянці в на­
городу за д о н о с на с и н а срібну відзнаку з н а п и с о м
«за пильність» на л е н т і о р д е н у св. Анни. З ц ь о г о м о ж ­
на б а ч и т и , щ о москалі й за с т а р и х часів мали т а к и х
« н а ц і о н а л ь н и х героїв», я к с у ч а с н и й д о н о щ и к на рід­
н и х — Павлік Морозов...
В дальших н о т а т к а х п р о перебування в Тройце-Сєр-
гієвському посаді Кюстін п и ш е п р о незліченну армію
паразитів, які й о г о гризли вночі, в монастирськім «го­
телі»... А р а н к о м «мій слуга п р и й ш о в до мене перед
умовленою годиною. Коли я побачив, щ о входить бід­
н и й Антоніо із з а м к н е н и м и очима, з набряклим облич­
чям, я н е потребував його розпитувати... Коли я спиня­
юсь на ц и х н е п р и є м н о с т я х , т о тому, щ о вони подають
вам розміри московських п с р е х в а л о к т а говорять п р о
рівень матеріальної цивілізації, якого досягли мешкан­
ці найкращої ч а с т и н и цієї імперії... Хробацтво, цей не­
минучий виплід н е з а м о ж н о с т е , є з усіх ф і з и ч н и х не­
щасть тим, щ о викликає моє найглибше співчуття; це
лихо, х о ч в о н о до певної міри добровільне, залишаєть­
ся п р о т е ще бруднішим; це явище має подвійну натуру:
в о н о має моральні та фізичні причини; воно є наслід­
ком комбінованих н е м о ч е й душі і тіла.
Під час моїх мандрівок я досить часто пригадував
собі проникливі с п о с т е р е ж е н н я Песталоцці, великого
п р а к т и ч н о г о філософа; з ц и х спостережень над с п о ­
с о б о м життя людей виходить, щ о з двох осіб, які мають
однакові звичаї, одна м о ж е бути брудна, а друга чиста.
Чистота тіла залежить від здоров'я, так само, як від
д б а й л и в о с т е супроти себе... Як б и там не було, але се­
ред москалів панує брудне нехлюйство».
У Троїцькому монастирі, крім безлічі різного шкід­
л и в о г о хробацтва, була т а к о ж книгозбірня. «Не зважа­
ю ч и на мої жваві та довгі п р о х а н н я , мені не хотіли п о ­
к а з а т и к н и г о з б і р н і ; мій п е р е к л а д а ч увесь ч а с ;
повторював мені ту саму відповідь «Це заборонено»... І
Ця сором'язливість монахів, щ о ховають с к а р б и знан- *
ня в т о й час, коли виставляють скарби суєти, здавалася
мені дивною. Я бачив, щ о їхні клейноди м е н ш е п р и п о ­
рошені, ніж їхні книги». (Лист 30-й).
Варто відмітити, щ о сором'язливі заповіти Тройце-
Сєргєєвской Лаври Москва свято береже й донині. Ві­
домо, щ о ані звичайні чужинці, ані навіть акредитова­
ні в Москві чужинецькі д и п л о м а т и н е мають права
3
вступу до совєтських книгозбірень... (Що, зрештою, н е
п е р е ш к о д и л о генералові Бедел Смісові в самій таки
Москві роздобути викляту книгу де Кюстіна, ту саму,
яку ми тут переповідаємо...).
Під час своєї подорожі, зокрема в околицях Ярос­
лавля та Володимира на Клязмі, маркіз зробив такі ак- "
туальні спеціально в наші ч а с и спостереження п р о
московську лісову господарку:
«Коли я кажу москалям, щ о їхні ліси кепсько збері­
гаються та щ о їхній країні бракуватиме палива, т о во­
н и сміються мені у вічі. У н и х вираховано, скільки
мільйонів років треба, щ о б вирубати ліси, щ о вкрива­
ю т ь несходиму частину величезної імперії. І ц е й обра-
хунок є відповіддю на все. Бо туг відплачуються слова­
м и і в цьому й у всім іншім. У приписах, надісланих до
кожного губернатора, н а п и с а н о скільки й о г о губернія
має метрів дров. Статистика виконує с в о ю а р и ф м е ­
т и ч н у працю, але калькулятор, заки з р о б и т ь підсумки
цілосте, н е вирушає на місця, щ о б подивитися з ч о г о
складаються ліси, занотовані на папері. Він здебільшо­
го знайшов б и там з б и р а н и н у кущів п р и д а т н и х на обе­
ремки трісок, або загубився б в полях папоротей та
ситників. П р о т е збідніння рік вже дає себе знати. Цей
прояв загрожуючий навігації, є в и к л и к а н и й тим, щ о
багато лісів повирубувано навколо джерел рік, а також
вздовж потоків, які улегшують плавання.
Але москалі, зі своїми к а р т о н а м и , н а п о в н е н и м и за­
довільними звітами, мало турбуються розтринькуван­
ням о д и н о к и х багатств своєї землі. їхні ліси є безмеж­
ні... в канцеляріях міністерств; а ц ь о г о їм досить".
Слід до цього додати, щ о й пізніший німецький за­
лізний к а н ц л е р Бісмарк, ідучи 1859 року з Пітера до
Москви, мав також не найліпше враження від москов­
ських лісів. У своїх л и с т а х до б л и з ь к и х осіб ВІН ВИСЛО­
ВИВСЯ: подібні до кущів дерева п е р е в а ж н о берези,
вкривають багна та горбки.
Нудна й нездарна ампірна архітектура, яку зустрів
де Кюстін також у Ярославлі, примусила маркіза навес­
т и довгу суперечку, яку він мав із о д н и м з н а й о м и м М о с ­
к в и н о й з приводу справді величної та гарної італій­
ської архітектури, Ось кінець цієї розмови:
«Ви хочете, щ о б ми, мешканці Петербургу й Мос­
кви, захоплювалися так, я к ви, італійською архітекту­
рою? Та хіба ж ви н е бачите її взірців на кожнім кроці,
щ о й о г о р о б и т е в н а й м е н ш і м з н а ш и х міст?»
Після цього вибуху н а ц і о н а л ь н и х гордощів я за­
мовчав; я був у Москві, я мав охоту сміятися, а це було,
мабуть, небезпечним. Краще було бути обережним,
інакше можна було б зазнати лиха: Це ще один доказ
впливу цього уряду навіть на чужеземця> щ о претендує
на незалежність...
Ах, вплив монголів триває у вас і т о по визволенні
від них! Чи н е для т о г о ви їх п р о г н а л и , щ о б наслідува­
ти їх? В мистецтвах та взагалі в цивілізації з таким р о з ­
вінчуванням н е зайдете далеко, так думав я, н е кажучи
цього голосно. Ви дивитесь з нехіттю на чуже, бо у вас
нема чуття досконалосте. Д о к и ви будете нехтувати
великими взірцями, доти ви ніколи їм не дорівняєте.
Ваша імперія величезна, - згоджуюсь, але щ о є в ній та­
кого, щ о я мав б и подивляти? Я ніяк не подивляю мав-
пувань к о л о с а л ь н и х розмірів... П р и з и р с т в о до того, щ о
їм не знане, здається мені п а н у ю ч о ю р и с о ю вдачі мос­
калів. Замість с т а р а н н я зрозуміти чуже, в о н и воліють
насміхатися над ним. Якщо їм колись доведеться п р о я ­
вити свій справжній геній, т о світ не без певного зди­
вування побачить, щ о ц е геній д о карикатури. Я бачу,
що.смішні особливості висуванців п о ш и р е н і тут масо­
во й стаються здобутком цілої нації».
Зустрівши в Ярославі на березі Волги кількох селян,
щ о м о в ч а з н о п р о й ш л и , не глянувши навіть на чужин­
ця, де Кюстін цілком влучно узагальнює: «Москалі мов--
чазні й позбавлені цікавосте; я розумію їх: те, щ о в о н и
знають, знеохочує їх д о того, щ о їм незнане».
З а х о п л ю ю ч и с ь співучістю мови, зокрема п р о с т о ­
люддя, м е л а н х о л і й н о ю музичністю пісень, Кюстін н е
закриває о ч е й на темні с т о р о н и національної вдачі
цього народу; «У з в и ч а й н и х обставинах, у д р і б н и х
справах, москалі позбавлені д о б р о д у ш н о с т е , а у вели­
ких - недовірливі.
Егоїзм, байдужість - о т щ о знаходите в них, коли
докладніше приглянетесь. Ця безсердечність є прик­
м е т о ю всіх станів. Тонка і наївна жартобливість ф р а н ­
цузів тут заступлена в о р о ж о ю настороженістю, спос­
т е р е ж л и в о ю шкідливістю, з а з д р і с н о ю в'їдливістю,
нарешті - с а т и р и ч н и м смутком... Тут суворість підсон-
ня змушує людину до постійної боротьби, а суворість
уряду та п р и з в и ч а є н н я до шпигунства роблять харак­
т е р и меланхолійними, а себелюбство - підозрілим.
Завжди тут бояться когось ч и чогось; але найгірше те,
щ о ця боязливість має підстави, до неї не признаються,
але т и м більше не ховаються з н е ю , перед очима т р о х и
уважного та п р и з в и ч а є н о г о спостерігача.»
Вертаючись з К о с т р о м и до Ярославля, маркіз зма­
льовує переправу ч е р е з Волгу: «В Кунічі п о р о м , на я к о ­
му м и п е р е п р а в и л и с ь ч е р е з Волгу, н е був надійний:
баржа мала такі низькі борти, щ о найменша дрібниця
могла нас затопити. Вигляд ц ь о г о малого міста під сі­
р и м н е б о м був такий сумний: вогкість, холод, а злива
загнала населення до хат. Дув студений вітер. Як би
хвилі на Волзі збільшилися, т о була б для нас велика
небезпека. Я пригадав собі, щ о в Петербурзі ніхто н е
турбується тим, щ о б витягати п о т а п а ю ч и х у Неві та ка­
зав до себе: «Якщо я впаду до Волги в Кунічі, т о ніхто н е
кинеться мені на поміч... Ж о д е н к р и к не прозвучав б и
для м е н е на ц и х л ю д н и х берегах, що, проте, здаються
пустельними. До такої міри міста, земля, н е б о і л ю д и є
тут сумні та Мовчазні. Москалі мають т а к и й сумний
вигляд, що, на мій погляд, в о н и байдужі до свого влас­
н о г о життя, як і до чужого.
Свобода - ц е почуття гідности, щ о прив'язує л ю д и ­
ну д о себе самої, до батьківщини, до всього. А тут існу­
вання д о такої міри злучене з обмеженнями, щ о кожен,
здається, т а є м н о плекає бажання змінити місце побуту,
але не має змоги цього з р о б и т и . Пани не мають п а ш -
портів, а селяни грошей, і людина лишається там, де є
- терпелива з одчаю, інакше кажучи, однаково байду­
жа д о свого життя, як і до своєї смерти. Самовідречен­
ня, яке всюди інде є ч е с н о т о ю , стає х и б о ю в Росії, бо
вона увічнює ґвалтовну непорушність речей.
Тут ставиться п и т а н н я н е п р о політичну свободу, а
л и ш е п р о особисту незалежність, можливість рухів, а
навіть вільного вислову п р и р о д н о г о почуття; проте,
все ц е недосяжне в Росії ні для кого, за винятком воло­
даря. Невільники сваряться п р и т и ш е н и м ГОЛОСОМ; гнів
є тут привілеєм влади. Чим довше я бачу. ЯК л ю д и захо­
вують с п о к і й н и й вигляд під цією владою, т и м більше
мені їх жаль. Тиша або кнут - така тут є умова існуван­
ня. Кнут для вельмож - це Сибір... А Сибір сам є пере­
б о р щ е н н я м Росії».
Строкаті та барвисті о п и с и я р м а р к о в и х дивоглядів
у Н и ж н ь о м у Новгороді, яким маркіз п р и с в я т и в н е
о д и н десяток сторінок, т е п е р нас мало цікавлять. Знач­
н о цікавіші для нас спостереження автора щодо мос­
ковської народної душі, які здаються н а м дуже влучни­
ми, п р а в и л ь н и м и та, щ о зокрема дуже важливе, цілком
п р и д а т н и м и для вияснення сучасних «кремлівських
загадок». Ці зауваження Кюстін р о б и т ь на основі влас­
н и х спостережень на цьому ярмарку, де, крім пред­
ставників цілого ряду східніх народів, було багато м о с ­
калів, л и ш е м е н ш е з а р и с т о к р а т и ч н и х салонів, а
більше з простолюддя!
«Московський мужик має засаду не визнавати жод­
н и х п е р е п о н для своїх бажань,,. Бідний, засліпленче!...
Але він вважає себе душею та тілом п р и н а л е ж н и м сво­
єму панові. Відповідно цій суспільній відданості, він
ж и в е без радости, але не без гордости. Цій людині до­
с и т ь п и х и для животіння... Вона п р и б и р а є всі ф о р м и ,
навіть ф о р м у покори, цієї релігійної с к р о м н о с т и , ви­
н а й д е н о ї християнами.
Москаль не вміє сказати «ні" своєму панові, який
для н ь о г о заступає двох інших з н а ч н о більших панів -
Бога та імператора».
Де Кюстін присвячує рівнож багато місця народ­
н и м співам, які йому дуже подобаються, аде він враже­
н и й п о н у р о ю сумовитістю ц и х пісень, під впливом
я к и х він звертається в іронічній ф о р м і до володаря ці­
єї країни.
 «На місці імператора я б не обмежився Забороною
скарги, я з а б о р о н и в би підданим співи, бо це перероб­
лені скарги; ці скорботні звуки є свідченням, але можуть
стати обвинуваченням, тож справедливим є те, щ о за
деспотизму навіть мистецтва, якщо вони національні,
не можуть вважатися невинними. Це є замасковані про­
тести... В Росії, з найдальших закутків, пустель, голос лю­
дини підносить до неба свої мстиві скарги, просячи в
Бога частини щастя, в якому їй тут відмовлено на землі!..
Якщо ви д о с и т ь могутні для г н о б л е н н я людей, то слід
бути д о с и т ь п о с л і д о в н и м , щ о б с к а з а т и ЇМ:
Не співайте! Ніщо Не нагадує т а к
п р о щоденні терпіння,
як сумні й о г о
розваги».
 НА ОСТАННІЙ ПОШТІ ПЕРЕД НИЖНІМ НОВГОРО­
ДОМ МАРКІЗ ЗАНОТОВУЄ ТАКІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ:
«Значна частина шляху від Ярославля до Нижнього
є ш и р о к о ю садовою алеєю, ц е й шлях ш и р ш и й , за нашу
велику алею Шан з'Елізе у Парижі. А п о боках ще дві
другі алеї, встелені т р а в о ю та обсаджені березами.
Вчора я захоплювався к р а с о ю цього шляху перед моїм
феЛЬДЄҐероМ:
- О х о ч е вірю цьому, о х о ч е вірю... Ц е великий сибір­
ський шлях! - відповів мені фельдєґер.
Я похолонув від ц ь о г о слова. Я подумав, щ о я п о д о ­
рожую цим шляхом для своєї приємності, але які є від­
чування та думки нещасливців, щ о перебули п о д о р о ж
раніше мене? І ті почуття та думки, викликані м о є ю уя­
вою, мене постійно турбували: Я буду шукати розваги,
р о з р и в к и на слідах о д ч а ю других... Сибір!... Це росій­
ське пекло безнастанно переді мною...
Я дивився, р о з ч а р о в а н и й , на велику сибірську д о ­
рогу, коли здалеку п о б а ч и в о з б р о є н и х людей, щ о с п и ­
нилися під березами.
- Що роблять тут ці солдати? - спитав я мого водія.
- Це, - відповів він, - козаки, щ о ведуть вигнанців
на Сибір!
 Таким ч и н о м ц е н е сон, це н е газетна міфологія; я
ось тут бачу справжніх нещасливців, правдивих зас­
ланців, щ о йдуть пішки шукати в муках країни, де в о н и
мають умерти, забуті світом, далеко від усього, щ о було
для н и х д о р о г е , на самоті з Богом, щ о н е створив їх на
ці муки. Я м о ж е стрічав їхніх м а т е р і в / ї х н і х жінок, ч и
може стріну їх самих. Сльози наплили мені на очі п р и
наближенні до ц и х нещасних, біля яких я навіть не міг
спинитися, щ о б н е стати підозрілим для м о г о дозорця.
Ах!.. Супроти таких марень, почуття безсилости мого
співчуття принижувало, а гнів заступив розчулення в
моєму серці! Я хотів би бути дуже далеко від країни, де
нікчема, щ о служить мені за гінця, міг стати настільки
с т р а ш н и м , щ о б с в о є ю приявністю змусити мене хова­
ти н а й п р и р о д н і ш і співчуття!
З л о ч и н ц і в у нас судять розважно, але по кількох мі­
сяцях перебування в Росії я вже більше н е вірю у закон­
ність. Тут було шість засланців, а ці засуджені, хоч і в
кайданах, були невинні в моїх очах, бо за деспотизму
немає злочинців, крім людини, щ о карає. Ц и х шістьох
піших засланців провадило дванадцять козаків на ко­
нях. Вікно м о г о повозу було замкнене, та ч и м більше
ми наближувалися д о них, т и м уважніше дивився мій
д о з о р е ц ь на р у х и мого обличчя. Він вдивлявся в мене.
Я був д и в н о в р а ж е н и й т и м и зусиллями, які він робив,
щ о б п е р е к о н а т и мене, щ о люди, п о п р и я к и х м и прої­
хали, були з в и ч а й н и м и злочинцями, і щ о між н и м и не
було ж о д н о г о політичного в'язня. Я п о н у р о мовчав. Ця
дбайливість, з якою він намагався відповісти на м о ю
думку, здавалась мені вельми вимовною. Він читав її з
мого обличчя, казав я собі; й о г о думка дала йому мож­
ливість відгадати мою. Жахлива проникливість піддан­
ців деспотизму! Усі є шпигунами, навіть, як а м а т о р и та
без нагороди».
Цей, н а в е д е н и й нами, у р и в о к з цього незабутнього
твору, так само, як ряд попередніх уривків, дають нам
можливість зрозуміти, чому всякі газетні москалики
р о з м а ї т и х відтінків ч е р в о н о ї та ч о р н о ї барв л ю т о ска­
ж е н і ю т ь і ш а л е н о гавкають п р и н а й м е н ш і й згадці п р о
маркіза де Кюстіна: й о г о твір н а д з в и ч а й н о гостро влу­
чав та й ще влучає в саме о б л и ч ч я Росії - тоді Нікола-
ївської, Ангальт-Ґотторської, т е п е р Джуґашвілі-Хру-
щовської. Тоді л и ш е м о ж н а зрозуміти, чому «Ліга
б о р о т ь б и п р о т и і с т о р и ч н и х наклепів» містить на с т о ­
рінках малоросійської ковалевсько-лазаревської
«Пансе Рюс» в Лютеці довжелезні елябораТи п р о т и
«подлєйшіх пісем маркіза де Кюстіна». Чому х в и л ю ­
ється навіть така б ю р о к р а т и ч н а мумія, як п р о ф е с о р
Тімашев та намагається з н и щ и т и книгу Кюстіна на
сторінках «Нового Русского Слова» містера Вайнбау-
ма, так с а м о я к н е в с и п у щ и й «вєрзіла, ґроміла і вишіба-
ла», я к й о г о влучно о х р е с т и л а ворожа до нього гене­
ральська «ґлазенал-чухновська преса» - Солонєвич,
щ о н а ш п а л ь т а х с в о є ї у р у г в а й с ь к о ї « Н у е с т р о Паіс»
містить заклопотано довгі розправи своїх
поплечників п р о т и невмирущого
твору де Кюстіна. (Кремньов:
«Клеветнікі Россії»,
Ширяєв-Алімов
та інші).

*
 НАРЕШТІ, 29 СЕРПНЯ 1839 РОКУ КЮСТІН ПРИЇ­
ХАВ ДО НИЖНЬОГО НОВГОРОДА, ДЕ ТОДІ ЩОРОКУ
ВІДБУВАВСЯ ЯРМАРОК:

«Люди'усіх країн світу, але найбільше з далеких

східних околиць, п р и з н а ч а ю т ь собі п о б а ч е н н я па цьо­
му ярмарку. Цей я р м а р о к викликає т р о х и безладдя, а в
Росії безладдя є нечуване».
Кінець третього і п о ч а т о к четвертого тому листів
де Кюстіна присвячені барвистим та строкатим вра­
ж е н н я м від-цього східного ярмарку. Саме в тих днях
Ніколай Палкій проголосив валютову реформу. Про це
й розповідає де Кюстін:
«Цього року під ч а є в і д к р и т т я ярмарку, губерна­
т о р закликав' д о себе н а й в и д а т н і ш и х купців Росії,
щ о тоді скупчилися в Н и ж н ь о м у Н о в г о р о д і , та д о к ­
л а д н о виклав п е р е д н и м и віддавна в и з н а н і н е в и г о ­
ди о п л а к а н о ї м о н е т о в о ї с и с т е м и цієї д е р ж а в и . (Вам
відомо, щ о в Росії існують двоякі г р о ш і - п а п е р о в і
:
та монети. Але вам, п е в н о н е в і д о м о , щ о останні,
д и в н и м с п о с о б о м , гадаю - є д и н и м у ф і н а н с о в і й іс­
торії суспільств, увесь ч а с к о л и в а ю т ь с я в ціні, в т о й
час, як п а п е р о в і асигнації л и ш а ю т ь с я н е з м і н н і ) . П о ­
я с н и в ш и своїми слухачам, г у б е р н а т о р згадав за всі
н е в и г о д и , щ о з ц ь о г о в и н и к а ю т ь та д о д а в , щ о у с в о ­
їх с т а л и х т у р б о т а х п р о щастя своїх н а р о д і в та п е в ­
н и й лад у своїй імперії, і м п е р а т о р , н а р е ш т і , кладе
край цьому безладдю, зріст якого загрожує поваж­
н и м и п е р е ш к о д а м и для внутрішньої торгівлі.
Є д и н и м в и х о д о м є о с т а т о ч н е та н е в і д к л и ч н е устій­
н е н н я в а р т о с т и м о н е т н о г о рубля ( Ц а р с ь к и й «указ»
п е р е в і в ц ю р е в о л ю ц і ю в о д и н д е н ь , п р и н а й м н і на
с л о в а х ) . Але для т о г о , щ о б п е р е в е с т и ц ю р е ф о р м у ,
сказав г у б е р н а т о р , з а к і н ч у ю ч и свій заклик, воля ім­
п е р а т о р а є, щ о б н а к а з був н е г а й н о в и к о н а н и й . Вищі
а г е н т и уряду, з о к р е м а ж т у т е ш н і й г у б е р н а т о р , с п о ­
діваються, щ о ж о д н і огляди на п р и в а т н і і н т е р е с и н е
переважать обов'язку негайно к о р и т и с я перед во­
л е ю н а й в и щ о г о ш е ф а імперії.
Купці, о з н а й о м л е н і з ц і є ю в а ж л и в о ю с п р а в о ю ,
відповіли, щ о с а м о п о собі ц е р о з п о р я д ж е н н я є д о б ­
ре, але в о н о п е р е в е р н е найбільш з а м о ж н і т о р г о в е л ь ­
ні ф і р м и , я к щ о буде д і й с н е для р а н і ш е з а к л ю ч е ц и х
контрактів».
Коротко, купці, дуже «прославляючи та подивляю­
ч и мудрість імператора», покірно з'ясували губернато­
рові, щ о ц е й «указ» їх зруйнує, я к щ о в і н м а т и м е зворот­
ну силу до давніше заключених умов, але ще досі не
оплачених, бо була велика різниця між тодішнім та н о -
в о в и з н а ч е н и м курсом м о н е т н и х грошей.
Далі де Кюстін так переповідає ц ю т и п о в у москов­
ську комедію, повну фальші та облуди:
«Губернатор відповів зі с п о к о є м та солодкістю,
з в и ч а й н и м и в Росії для всіх адміністративних, фі­
н а н с о в и х та п о л і т и ч н и х р о з м о в , щ о він д о с к о н а л о
розуміє п о г л я д и панів, ч о л о в и х купців, з а ц і к а в л е н и х
я р м а р к о в и м и с п р а в а м и . Але о с т а т о ч н о п р и к р і нас­
лідки, - г о в о р и в г у б е р н а т о р , - я к и х бояться ті п а н о ­
ве, з а г р о ж у ю т ь л и ш е кільком о к р е м и м о с о б а м , які,
одначе, гарантовані суворістю існуючих законів
п р о т и банкротів, в т о й час, як ваша повільність п о д о ­
бала б на с п р о т и в . Приклад, п о д а н и й н а й в и з н а ч н і ­
ш и м и к у п ц я м и імперії, с п р и ч и н и в б и для к р а ї н и ін­
ші поважніші н е п р и є м н о с т і , аніж кілька банкрутств,
щ о в о с т а т о ч н і м рахунку завдадуть л и х а тільки малій
кількості осіб, в т о й час, як в и к а з а н и й непослух, слід
сказати - о п р а в д а н и й з боку осіб, щ о досі т і ш и л и с я
довір'ям уряду, був б и п о р у ш е н н я м п о ш а н и д о суве­
рена і п о р у ш е н н я м є д н о с т и адміністративної та ф і ­
н а н с о в о ї Росії, отже, ж и т т є в и х о с н о в цієї імперії. Він
додав, щ о після ц и х міркувань, він н е сумнівається,
щ о ті п а н о в е , завдяки своїй улегливості, поспішаться
у н и к н у т и п о т в о р н о г о закиду, щ о с в о ю вигоду бажа­
ю т ь п о с т а в и т и п о н а д і н т е р е с и держави; в о н и б о я т и ­
муться натяку н а з л о ч и н ц и в і л ь н о г о с п р о т и в у біль­
ше, а н і ж усіх г р о ш о в и х ж е р т в , на які в о н и с е б е
п р и р е к л и с в о є ю д о б р о в і л ь н о ю улегливістю та своїм
п а т р і о т и ч н и м запалом.
Після цієї с п о к і й н о ї к о н ф е р е н ц і ї , д р у г о г о ДНЯ
р о з п о ч а в с я я р м а р о к під знаком, з в о р о т н о г о діяння
н о в о г о «указу», у р о ч и с т е о г о л о ш е н н я якого відбуло­
ся на підставі з г о д и т а о б і ц я н о к н а й в и з н а ч н і ш и х
торгівців імперії.
Це мені розповів сам губернатор з н а м і р о м похва­
литися лагідністю, з я к о ю п р а ц ю є машина деспотич­
ного уряду, так знеславлена серед народів, к е р о в а н и х
ліберальними установами.
Я дозволив собі спитати мого запобігливого та ці­
кавого вчителя східної політики, які були наслідки
цього урядового наказу. •
- Наслідки п е р е в и щ и л и мої сподівання, - відповів
губернатор із задоволеним виглядом. - Ж о д н о г о бан­
крутства!... Всі нові умови були зроблені на основі н о ­
вих валютових розпорядків. Але, щ о вас здивує - це те,
щ о ж о д н и й б о р ж н и к н е скористався можливістю, доз­
в о л е н о ю законом, ошукати своїх вірителів.
 П р и з н а ю с я , щ о с п о ч а т к у ц е й результат мені ви­
давався п р и г о л о м ш у ю ч и м . З г о д о м , о б м і р к о в у ю ч и
й о г о , я р о з п і з н а в підступність москалів: з а к о н п р о ­
г о л о ш е н о , п е р е д н и м коряться... на папері, а ц ь о г о
для уряду досить. Л е г к о д о г о д и т и . Я п р и є д н у ю с ь д о
цього... П о л і т и ч н е с т а н о в и щ е в Росії м о ж н а о к р е с ­
л и т и о д н и м словом: ц е країна, де уряд г о в о р и т ь , як
він х о ч е , бо він є д и н и й має п р а в о п р о м о в л я т и . От­
же, с е р е д о б с т а в и н , які м и р о з г л я д а є м о , уряд каже:
сила на боці закону, в т о й час, як ф а к т и ч н о згода за­
ц і к а в л е н и х ф і р м у н е в а ж н ю є ч и н н і с т ь ц ь о г о закону
в тім, щ о він мав н е с п р а в е д л и в о г о з а с т о с у в а н н я д о
с т а р и х боргів...
Москалі у високій мірі м а ю т ь т о р г о в е л ь н и й дух; ц е
вам п о я с н и т ь , ч о м у я р м а р к о в і купці зрозуміли, щ о
справжні торгівці існують л и ш е завдяки довір'ю, бо
кожна уступка, з р о б л е н а для їхнього кредиту, п р и н о ­
с и т ь їм «сто на сто». Ц е н е все: є щ е друга п р и ч и н а н е ­
безпеки банкрутства. О х о т у до скрахування з н и щ и в
с т р а х перед с п р а в ж н і м с у в е р е н о м Росії. Ц и м р а з о м
т о р г о в е л ь н и к и м о г л и обміркувати, щ о , коли б в о н и
н а р а з и л и себе на п р о ц е с и ч и навіть на скарги, т о ц е
о б е р н у л и с ь б и п р о т и них. У такому разі те, щ о тут
зветься з а к о н о м , було б с у в о р о застосовано. Вони п о ­
боялися ув'язнення, биття, а може і ч о г о гіршого. У
згоді з ц и м и м о т и в а м и , п о д в і й н о п р и м у с о в и м и , се­
ред загального м о в ч а н н я , ц ь о г о н о р м а л ь н о г о стану в
Росії, в о н и подали щ е г а р н и й п р и к л а д купецької чес­
н о т и , я к о ю г у б е р н а т о р намагався м е н е п р и г о л о м ш и ­
ти. В дійсності я був з а с л і п л е н и й л и ш е на хвилину. Я
дуже с к о р о зрозумів, щ о московські купці не руйну­
ю т ь себе взаємно з т и х с а м е п р и ч и н , з я к и х м а т р о с и
на Ладозі, кучери в Петербурзі та стільки і н ш и х ч о р ­
1
н о р о б і в с т р и м у ю т ь свій гнів, т о б т о н е з п р и ч и н и Л Ю
д я н о с т и , але від страху, щ о вища влада втручатиметь­
ся д о їхніх справ.
 Губернатор не дав мені часу сказати йому того, щ о
з л о б н і я з и к и б е з н а с т а н н о мені г о в о р и л и , мовляв,
к о ж н и й ф і н а н с о в и й р о з п о р я д о к російського уряду
дає йому великі засоби зиску. Але хто ж посміє п р о т и
ц ь о г о скаржитися під с а м о д е р ж а в н и м урядом; мені н е
відомо, які були таємні махінації, до яких звернулися
ц и м разом. До того щ е казали, щ о зиск від цієї, так р а п ­
тово переведеної фінансової операції, п р и з н а ч е н и й
для покриття витрат приватної скарбниці суверена,
з р о б л е н и х для перебудови й о г о власними засобами
З и м о в о г о палацу. Тим більше, щ о він відмовився з ве­
ликодушністю, я к о ю захоплювалася ціла Європа та Ро­
сія, від г р о ш о в и х пожертв, які надходили від міст, вель­
м о ж та визначніших купців, о х о ч и х с п р и ч и н и т и с я до
відбудови палац)' ш е ф а імперії.
Ви м о ж е т е судити на підставі цієї докладної р о з ­
повіді, щ о її я вважав п о т р і б н и м з р о б и т и п р о це т и ­
р а н с ь к е ш а р л а т а н с т в о , яку вартість має тут правда,
яку малу ціну мають тут н а й ш л я х е т н і ш і почування та
найліпші слова, нарешті, п р о те, яке п о м і ш а н н я думок
має п о с т а т и в наслідок цієї вічної комедії. Щоби ж и т и
в Росії, н е вистачає х и т р о щ і в ; тут к о н е ч н о п о т р і б н е
ще удавання. З а т а ю в а н н я є к о р и с н е , п і д р о б л е н н я є
конечне... У з в и ч а й н и х суспільствах - нація наглить
до п р и с п і ш е н н я , Народ п о г а н я є , а уряд.стримує, а тут
ц і л к о м навпаки - п о г а н я є уряд, а н а р о д гальмує, б о
для т о г о , щ о б якось існувала п о л і т и ч н а машина, т р е ­
ба, щ о б десь був дух стримування. П е р е м і щ е н н я ду­
мок, яке я з а з н а ч а ю п р и цій нагоді, є п о л і т и ч н и м яви­
щем, п р и к л а д якого досі дала мені л и ш е Росія. Під
с а м о д е р ж а в н и м д е с п о т и з м о м р е в о л ю ц і й н и м є уряд,
бо р е в о л ю ц і я о з н а ч а є п а н у в а н н я сваволі та владу на­
сильства». (Лист 34-й).
З р е ш т и р і з н о м а н і т н и х с п о с т е р е ж е н ь маркіза у
цьому ярмарковому місті, слід ще спинитися над й о г о
увагами до «переміщення ц е р к о в та цвинтарів».
 «Ви зараз побачите, щ о навіть с м е р т ь н е є запору­
к о ю спочинку-у-цій країні, б е з н а с т а н н о перетворюва­
ній п р и м х а м и самовлади.
Мінін, визволитель Росії, цей селянин-герой, с п о ­
гад п р о якого став о с о б л и в о яскравим після наїзду:
французів, п о х о в а н и й у цьому місті. Його труна є в с о ­
борі поміж трунами н о в г о р о д с ь к и х князів.
Це з Нижнього пішов гомін визволення в добі оку­
пації царства поляками.
Мінін, звичайний кріпак, з н а й ш о в к н я з я . Пожар-
ського. П р о м о в и кріпака були повні ентузіазму та на­
дії. Пожарський, н а т х н е н н и й святобливо грубою крас­
номовністю Мініна, зібрав кількох людей; завзяття ц и х
о д и н и ц ь захопило інших, в о н и пішли на Москву й
Московщина була визволена.
П о відступі поляків, п р а п о р П о ж а р с ь к о г о й Мініна
завжди був п р е д м е т о м великої п о ш а н и . Мешканці од­
н о г о села^ між Ярославлем і Нижнім, зберігали його,
як національні святощі. Але в час в і й н и 1812 року від­
чули потребу в и к л и к а н н я запалу с е р е д вояків; пот­
р і б н о було відновляти і с т о р и ч н і . спогади, зокрема
п р о Мініна. Тоді п о з и ч е н о ц е й п р а п о р , щ о б н е с т и й о ­
го на чолі армії в поході на Париж. Давнім опікунам
ц ь о г о п р а п о р а д а н о слово, щ о їм й о г о повернуть піс­
ля п е р е м о г и . Таким ч и н о м п р а п о р Мініна пересліду­
вав нашу армію в її відступі, але пізніше п р и н е с е н и й
до Москви, він н е був п о в е р н е н и й своїм п р а в н и м
власникам. Його п о с т а в и л и в кремлівській с к а р б н и ­
ці, всупереч найбільш у р о ч и с т и м п р и р е ч е н н я м . А
щ о б задовольнити справедливі д о м а г а н н я п о г р а б о ­
в а н и х , подібну до оригіналу копію, як додавали з
глумливою усмішкою д о п о с е л я н , їм надіслали копію
ї х н ь о г о ч у д о т в о р н о г о стягу.
Такі є виклади моралі та доброї віри, щ о їх дає н а р о ­
дові управління. П о правді кажучи, ц е управління, деін­
де поводиться точнісінько так само. Щ о стосується
шахрайств, т о тут є цілковита подібність між о б м а н -
цем та о б м а н е н и м , - одна л и ш е сила встановлює між
н и м и нерівність.
Ц ь о г о ще н е д о с и т ь , ви з а р а з дізнаєтеся, щ о в цій
країні н е ш а н у ю т ь і с т о р и ч н о ї п р а в д и , так само, як н е
ш а н у ю т ь і ц е р к в и та її м о л и т о в . А в т е н т и ч н о с т и буді­
вель тут так с а м о н е м о ж н а в с т а н о в и т и , як п о в а г и
слів а б о писань. За к о ж н о г о н о в о г о ц а р ю в а н н я будо­
ви тут п е р е л и ц ь о в у в а л и с я на забаганку володаря. А
завдяки дурній манії, яку п р и к р а ш у ю т ь г а р н и м іме­
н е м п о с т у п о в о г о руху цивілізації, жодна будова н е
л и ш а є т ь с я на місці, де її п о с т а в и в фундатор. Навіть
самі м о г и л и н е з н а х о д я т ь з а х и с т у п е р е д бурею імпе­
р а т о р с ь к и х п р и м х . Навіть м е р ц і підлягають у Росії
ф а н т а з і я м л ю д и н и , щ о п р а в и т ь н а д живучими. Імпе­
р а т о р Микола, щ о т е п е р вдає а р х і т е к т о р а в Москві,
щ о б п е р е р о б л я т и Кремль, щ е в Москві не дав зразків
своїх с п р о б ц ь о г о роду, а в Н и ж н ь о м у вже б а ч и л и й о ­
го за п р а ц е ю .
Цього ранку, вступаючи д о собору, я був зворуше­
н и й с т а р о в и н н и м виглядом цієї будови. Я гадав, щ о з
уваги на те, щ о в ній є могила Мініна, т о п р и н а й м н і її
шанували більше двохсот років. Ця певність заставляла
мене вважати її вигляд більш величним. •
. Губернатор підвів мене до місця спочинку героя.
Його труна є . п о с е р е д монументів давніх володарів
Нижнього. А коли і м п е р а т о р Микола п р и й ш о в її відві­
дати, т о захотів зійти в н и з д о самого льоху,.де лежить
й о г о тіло.
- Ось, одна з н а й к р а щ и х та найцікавіших церков,
які я відвідав у Вашій країні, - сказав я губернаторові.
- Це я її збудував, - відповів мені п. Бутурлін. .
- Як, щ о ви х о ч е т е сказати? Ви, без сумніву її відбу­
дували? . . •
.- Зовсім ні. Стара церква лежала в руїнах. Імператор
захотів збудувати її цілком н а н о в о , а не направляти.
Немає ще двох років, як вона стояла на п'ятдесят кроків
далі та творила виступ, щ о перешкоджав регулярності
н а ш о г о Кремля.
- Але'жтіло і кістки Мініна!? - скрикнув я.
- їх вигребли р а з о м із великокнязівськими. Усі т е ­
п е р у новім гробівці з каменю, я к и й ви бачите.
Я не міг відповісти, н е викликавши революції в го­
лові провінційного губернатора, так ретельно відда­
н о г о своїм службовим обов'язкам. Я м о в ч к и й ш о в за
н и м до малого обеліску на площі та до в е л и ч е з н и х
шанців тутешнього Кремля.
Ви щ о й н о п е р е к о н а л и с ь , я к тут р о з у м і ю т ь п о ш а ­
ну д о мертвих, п о ш а н у д о і с т о р и ч н и х п а м ' я т о к та
культ творів мистецтва. П р о т е і м п е р а т о р , я к и й знає,
щ о стародавні т в о р и є гідні п о ш а н у в а н н я , х о ч е , щ о б
церква збудована в ч о р а , з а л и ш и л а с я в п о ш а н і , як і \
с т а р о в и н н а . Як він ц е осягає? Він каже, щ о вона ста­
р о д а в н я й вона стає т а к о ю . Така влада д о р і в н ю є б о ­
жеській. Нова мінінська ц е р к в а у Н и ж н ь о м у - дуже
с т а р о в и н н а , а я к щ о ви щ е сумніваєтесь ч и це правда,
т о ви є бунтівник!» !
На ярмарку в Нижнім маркіз зауважив щ е деякі речі,
які п р о й н я л и його душу жахом:
«У другім я р м а р к о в і м місті, щ о , гадаю, є н а й б і л ь ­
ше та найцікавіше з усіх міст, розкладені залізні в и ­
р о б и із Сибіру. М о ж е т е й т и чверть милі під галеріями
де п о - м и с т е ц ь к о м у п о с к л а д а н і всі знані залізні в и р о - ',
би: штаби, штахети, з г о д о м о б р о б л е н е залізо; ви ба­
1
ч и т е цілі піраміди', збудовані із с і л ь с ь к о г о с п о д а р -
с ь к о г о приладдя та к у х о н н о г о н а ч и н н я . Ви б а ч и т е
цілі будинки, повні заліза. Ось місто з металу; тут
можна обрахувати одне з головних джерел прибут­
ків імперії.
Це багатство в и к л и к а є жах. Скільки п о з б а в л е н и х
волі л ю д е й п о т р і б н о для в и г о т о в л е н н я ц и х скарбів!
Якщо з л о ч и н ц і в є з а м а л о , т о їх для ц ь о г о р о б л я т ь ;
п р и н а й м н і р о б л я т ь н е щ а с н и х ; у ц ь о м у підземному
світі, звідки п о х о д и т ь залізо. В м и р а є політика посту­
пу, тут святкує с в о ю п е р е м о г у д е с п о т и з м , держава
благоденствує...
Це було б цікавим завданням, коли чужинцям було
б д о з в о л е н о вивчити умови праці уральських гірників;
але ц е слід було б п о б а ч и т и с в о ї м и о ч и м а й н е
повідомляти п р о це н а письмі. Це завдання
було б так с а м о тяжке до переведення
для західного європейця, як і
п о д о р о ж д о Мекки для
християнина.»

* *
*
 ПРИ НАГОДІ СВОЇХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ НА ЯРМАРКУ
У НОВОМУ НОВГОРОДІ, КЮСТІН ВИСЛОВИВ ЗНОВУ
НИЗКУ ДУМОК ПРО СИСТЕМУ МОСКОВСЬКОГО ІМ­
ПЕРІАЛІЗМУ ТА ВСЯКОГО ІМПЕРІАЛІЗМУ ВЗАГАЛІ:

«Це завжди, ц е всюди та сама система, система Пет­

ра 1-го, увічнена й о г о наступниками, щ о є л и ш е його
учнями. Він гадав та довів, щ о волю царя Московії мож­
на накинути законам п р и р о д и , п р а в и л а м мистецтва,
правді історії, людству, к р о в н и м зв'язкам, релігії, усьо­
му. Якщо москалі ще н и н і о б о ж н ю ю т ь ц ь о г о радше не­
люда ніж людину, т о ц е тому, щ о в о н и мають більше
пихи, аніж людяности. «Подивіться, - кажуть вони, -
чим була Росія в Європі перед пануванням цього вели­
кого володаря, та ч и м вона стала по ньому, от щ о може
з р о б и т и геніальний суверен...»
Фальшивий спосіб оцінки слави нації. Це політич-
н и й матеріалізм. Я бачу серед найбільш цивілізованих
країн держави, щ о мають владу л и ш е над своїми влас­
н и м и підданими, кількість я к и х невелика; ці держави
нічого н е значать у світовій політиці, але вони здобу­
вають права на загальне визнання н е гордощами, н е
політичною т и р а н і є ю над чужими народами, а д о б р и ­
ми прикладами, м у д р и м и законами, освіченим д о б р о -
д і й н и м управлінням. З т а к и м и перевагами малий на­
р о д м о ж е стати не з а в о й о в н и к о м , не визискувачем, а
ліхтарем для цілого світу...»
Далі Кюстін зазначує, щ о такі прості та мудрі думки
ще дуже далекі для керівних та розумово найкращих л ю ­
дей н е тільки в Росії, а й в усіх країнах, зокрема у Франції.
Кюстін скаржиться на те, щ о ч а р и війни та здобування
все ще тривають у Франції «На нещастя нам бракує р о з ­
пізнавання та незалежности в нашім виборі; ми не від­
різняємо вчорашнього ідола, щ о сьогодні став гідним
!
погорди, відтого, щ о заслуговує н а ш и х жертв. Я сподіва­
юсь прожити ще досить довго, щ о б побачити знеслав­
л е н н я в нас кривавого ідола війни, брутальної сили.»
Не переповідаємо всіх міркувань Кюстіна на ц ю й
досі болючу тему. Наведемо з н и х л и ш е останній уступ:
«Цей перестарілий вислів: «першокласна держава»
в п р и л о ж е н н і до політики, буде ще довго нещастям для
світу. Самолюбство є найгірше в людині, а тому Бог, щ о
о п е р своє вчення на покорі, ч и н е є він єдиним с п р а в ­
жнім Богом, ш а н о в а н и м навіть з погляду здорової п о ­
літики, бо він один знав шлях д о безкінечного поступу,
поступу духовного, т о б т о внутрішнього.
Проте, ось уже вісімнадцять століть, як світ сумніва­
ється в його слові, але заперечене, оспорюване це слово
- є життєтворче. Отже, щ о в о н о п р и н е с л о б цьому нев­
дячному світові, коли б в о н о було з вірою всюди й усіма
прийняте? Мораль Євангелії приложена до політики на­
ції - таке є завдання для майбутнього! Європа зі своїми
старими ґрунтовно цивілізованими націями є осеред­
ком, звідки світло віри знову пошириться на цілий світ».
З Нижнього Новгорода Кюстін мав намір вирушити д о
Казані, але він вирішив, щ о не варто туди їхати, бо там
він побачить те саме, щ о й у Нижнім Новгороді. «Це зав­
жди одне й те ж саме місто з одного кінця Росії, аж до
другого: касарні, с о б о р и на взірець храмів, яких там
також н е бракує, Я відчував, щ о ціле це н а к о п и ч е н н я
споруд, зовсім не варте було продовження моєї п о д о р о ­
жі на дві сотні миль далі, х о ч спокутували мене сусідс­
тво Сибіру та спогади п р о облогу його Іваном IV».
• Але через хворобу, п р о яку лікар сказав йому, щ о це
наразі л и ш е шкідливий вплив місцевого підсоння, від
якого треба ч и м с к о р і ш е втікати, Кюстін вирушив у
зворотньому напрямкові - на Москву, ч е р е з Володи­
м и р на Клязьмі.
«Місто Володимир часто згадується в історії. Його
вигляд - це вигляд вічного московського міста, т и п
якого вам досить відомий. Країна від Нижнього подібна
до того, що вже знаєте п р о Росію: це ліс без дерев, поде­
куди перерваний містом без руху. Уявіть собі касарні на
болоті ч и поміж вересу, відповідно до п р и р о д и грунту
та полковий дух для пожвавлення цього всього!»
Кінцеві володимирські розважання маркіза в пов­
ній мірі зберегли с в о ю гостру актуальність і до н а ш и х
днів: «Москалі завжди настовбурчені п р о т и правди,
якої в о н и бояться; але мене, щ о належу до суспільнос­
те, де життя відбувається на яві, де все оголошується та
обговорюється, ніяк не стримують застереження ц и х
людей, серед яких нічого н е говориться. Розмовляти в
Росії •- ц е небезпечна справа. Шепотіти кілька звуків,
п о з б а в л е н и х змісту на вухо один одному та закінчува­
ти к о ж н е незначне р е ч е н н я п р о х а н н я м т р и м а т и В та­
ємниці те, щ о тепер н е було сказане, це означає дати
докази такт)' та доброго тону... Кожне ясне та виразне
слово становить подію в країні, де не л и ш е з а б о р о н е ­
н и й вислів думок, але д е навіть забороняють розмову
п р о найбільш відомі факти. Француз п о в и н е н відміти­
т и ц ю чудасію й не може її наслідувати.
Росія «поліцізована», але Бог знає, коли вона на­
решті буде цивілізована.
Імператор, вважаючи переконання за ніщо, бере все
на себе, під підтекстом, щ о сувора централізація неми­
нуча для керування імперією, чудотворно розтягненою,
 як Росія. Ця система є, мабуть, конче потрібним допов­
ненням засади сліпого послуху, але освічена слухня­
ність поборювала б фальшиву ідею спрощення, яка п о -
; над сто літ опановує розум наступників Петра та навіть
розум їхніх підданих. Надмірне спрощення, зведене до
цього стану - це вже не сила, це смерть. Самодержавна
влада перестає бути реальною та стає привидом, коли
вона виконується тільки над подобами до людей.
Росія стане справжньою нацією тільки з того дня,
коли її володар з доброї волі виправить зло, с п р и ч и н е ­
не П е т р о м 1-им. Але ч и знайдеться в такій країні воло­
дар д о с и т ь відважний для того, щ о б признатись, щ о
він є л и ш е людиною?
Треба приїхати до Росії, щ о б переконатися в нез­
м і р н и х труднощах того роду політичної р е ф о р м и та
якої сили характеру потрібно для її переведення.» (Л.
34 і 35-ий.)
Отже, не зважаючи на янгольські х о р и москов­
ських с и р е н (переважно з п р о ф е с о р с ь к и м и титула­
ми), які т е п е р н а с т и р л и в о н а м а г а ю т ь с я з н е ц і н и т и
книгу Кюстіна, в кращому випадку о б м е ж и т и влуч­
ність й о г о с п о с т е р е ж е н ь д о б о ю Иікодая 1-го, Палкіна,
ми повинні ствердити ще раз, щ о ці уступи й о г о
книги неначе написані про сьогоднішню
Москву та с у ч а с н и х
москалів.

*
 ПО ЦИХ УСТУПАХ КЮСТІН ЗМАЛЬОВУЄ ЦІЛКОМ
НЕСПОДІВАНУ Й НЕБЕЗПЕЧНУ ЗУСТРІЧ, ЯКА ТРАПИ­
ЛАСЬ ЙОМУ НА ДОРОЗІ З ВОЛОДИМИРА ДО МОСКВИ:
«Я вам н е раджу відгадувати рід небезпеки, яка мене
стрінула ц ь о г о року. Шукайте серед усіх несподіванок,
щ о можуть н а в р о ч и т и мандрівникові загибель на ве­
ликому шляху в Росії, але ані ваших знань, ані вашої уя­
ви не вистачить для того, щоб відгадати, щ о зненацька
загрожувало моєму життю. Небезпека була така вели­
ка, щ о без зручности, сили, та п р и я в н о с т и духу мого
італійського слуги, я не писав б и вам ц ь о г о звіту, який
ви зараз прочитаєте.
Треба ж було, щоб перський шах був зацікавлений у
здобутті п р и я з н и Ніколая 1-го та щоб для цього, вибира­
ючи між найбільшими дарунками, він послав цареві од­
ного з найбільших ч о р н и х азійських слонів, треба ж бу­
ло, щоб ця рухома вежа була вкрита п и ш н и м и коврами,
які служили покрівцями для цього колоса та які здалека
строкато розвівалися від вітру, треба ж було, щоб ця пот­
вора була ескортована почотом верхівців, щ о були по­
дібні до хмари сарани, а до цього всього ще за цим по­
сувалися шнурком верблюди, що скидалися на віслюків
побіч цього слона, найбільшого з усіх, яких я до цього
часу бачив та одного з найбільших з-поміж існуючих;
треба ж було, щ о б до того на вершку цього живого м о ­
нументу пишався оливкової барви чоловік у східному
вбранні з р о з г о р н е н о ю парасолею та щоб цей чоловік
кумедно сидів із схрещеними ногами на сідлі з плит, п о ­
л о ж е н и х посеред с п и н и потвори; нарешті, треба було,
щоб цього володаря пустелі гнали пішки до Москви і
Петербургу, де підсоння незабаром включить його до
збірки мамутів та мастодонтів; треба було, щ о б я подо­
рожував ц и м самим шляхом на Москву п о ш т о в и м и
кіньми та щ о б я наздогнав ц и х перських посланців. У
певному місці пустельної дороги, якою вони посували­
ся величним кроком 'їхнього королівського звіра, я, наб­
лижаючись до н и х з-заду чвалем моїх коней, примуше­
ний був боком обминути цього велетня. Треба було
представити вам цілий цей образ, щоб ви зрозуміли па­
нічний страх моїх румаків перед цією рухомою пірамі­
дою, щ о посувалася, неначе під чарами, посеред зграї
дивовижних людських та тваринних постатей.
Далі було таке, коротко кажучи, щ о коні шалено по­
неслись і якимсь чудом італієць АнТоніо стримав їх на
к р а ю прірви.»
Останні коротенькі листи Кюстіна торкаються й о ­
го п о в о р о т у д о Москви, де чекали на прибуття Ніколая
Палкіна, я к и й сфальшував відтворення бородинського
бою. Слід гадати, щ о Сталін саме від Палкіна навчився
фальшувати історію. Спочатку історію РКП, а згодом й
історію взагалі. На ц и х палкінських фальшуваннях іс­
торії, які т а к в и р а з н о нагадують новітні московські
1
вправи над викривленням історії, закінчуються в л а с
тиві «листи» де Кюстіна:
«Тут кінчається листування подорожнього; опові­
дання, щ о ви п р о ч и т а є т е зараз, д о п о в н ю є його спога­
ди; в о н о було н а п и с а н е в різних місцях: спочатку в Пе­
тербурзі 1839 року, згодом у Німеччині,' а пізніше у
Парижі. (Лист 35-ий.)
 Далі йде оповідання п р о п о в о р о т автора з Москви
до Берліну, через Санкт-Петербург. Значна частина,
м а й ж е п о л о в и н а ц ь о г о розділу к н и г и п р и с в я ч е н а
спробам добитися ч е р е з ф р а н ц у з ь к о г о амбасадора де
Варанта звільнення із в'язниці одного молодого ф р а н ­
цуза, п. Перне, п р о т и якого, не відомо з я к и х п р и ч и н ,
напосілась московська влада.
Не будемо переповідати тут усіх п о д р о б и ц ь р о з ­
пачливих зусиль Кюстіна та цілої тієї трагічно-пону­
рої справи, у світлі якої тодішня московська адмініс­
трація Палкінів та Б е н к е н д о р ф і в достеменно нагадує
модерну московську владу Єжових та Хрущових.
Чекаючи на чергову зміну поштових коней, маркіз
на шість годин затримався в Новгороді Великому, яко­
му він присвятив кілька я с к р а в и х сторінок:
«Я зовсім н е збирався відвідувати те, що з а л и ш и л о ­
ся від колиски імперії слов'ян, щ о стала т р у н о ю їхньої
свободи. Відома церква Святої Софії включає г р о б и
В о л о д и м и р а Ярославича, щ о в м е р року 1051, й о г о
матері Анни, о д н о г о ц а р г о р о д с ь к о г о імператора та
кількох і н ш и х цікавих поховань. Вона подібна до
всіх р о с і й с ь к и х церков. М о ж е й вона так с а м о с п р а в ­
жня, як так званий, с т а р о в и н н и й с о б о р , де с п о ч и в а ­
ють Мінінові кості в Новгороді Новому. Я вже більше
н е вірю у с т а р о в и н н і с т ь ж о д н о ї давньої будови, яку
мені показують у Росії. Щ е м а ю довір'я до назв її рі­
чок. Волхов представив м е н і жахливі с ц е н и о б л о г и
ц ь о г о міста-республіки, здобутого та в и н и щ е н о г о
Іваном Лютим. Імперіальна гієна керувала м'ясоруб­
кою, чумою, помстою. Вона, так мені видалось, лежа­
ла на руїнах, а скривавлені тіла м е р т в и х н о в г о р о д ц і в
виступали з ріки, в щ е р т ь п е р е п о в н е н о ї м е р ц я м и для
того, щ о б засвідчити п е р е д моїми о ч и м а страхіття
в о є н н и х з н и щ е н ь та лють, яка вибухає в суспільнос-
тях, званих ц и в і л і з о в а н и м и ч е р е з те, щ о з л о ч и н и , о з ­
начені, як п р о я в и ч е с н о т и , виконуються в н и х з не-
з а п л я м л е н и м сумлінням. У дикунів розгнуздані п р и с ­
трасті н е м е н ш ж о р с т о к і т а брутальні, але в о н и не ма­
ю т ь т а к о г о розмаху, Там л ю д и н а є о б м е ж е н а тільки
своїми о с о б и с т и м и силами. Вона завдає зло м е н ш о г о
розміру, а в поліційній державі п р о т и л е ж н і с т ь між
д о к о н а н и м и страхіттями та о г о л о ш е н и м и п р е к р а с ­
н и м и словами р о б и т ь з л о ч и н більш о б у р л и в и м та
викликає зневіру в людство. Там н а д т о ч а с т о деякі
дивляться на ситуацію о п т и м і с т и ч н о , а інші ч е р е з ін­
т е р е с , політику ч и дурноту підхліблюють масам та
вважають такі з н и щ е н н я поступовими. Гідним уваги
вважаю т о й факт, щ о листування а р х и е п и с к о п а Піме-
на та багатьох видатніших н о в г о р о д с ь к и х г р о м а д я н з
п о л я к а м и н а к л и к а л о царську б л и с к а в и ц ю на місто,
п р и ч о м у тридцять тисяч загинуло в боях, а також від
т о р т у р і масакри, вигаданої та введеної о с о б и с т о ца­
р е м Іваном IV. Були дні, коли 600 жертв було страчено
на й о г о очах. Всі ці страхіття, - мовляв, - мали на меті
покарати злочин, щ о від тоді став н е п р о с т и м и м , - зло­
ч и н т а є м н и х зв'язків з поляками. ;

Це діялося триста років тому - 1570 року.

Новгород Великий уже більше ніколи не встав по
цім розгромі, він заступив би своїх мерців живими, але
він не міг рости по скасуванні своїх д е м о к р а т и ч н и х
установ. Його мури отинковані з дбайливістю, яку мос­
калі стосують всюди, щ о б під п о в е р х н е ю брехливого
відновлення закрити занадто правдомовні сліди істо­
рії, - вже не вкриті кров'ю, але й о г о широкі вулиці ви­
тягнені наче струна. Три ч е т в е р т и н и й о г о руїн, розки­
д а н и х поза й о г о вузькою о г о р о ж е ю , губляться в
довколишніх рівнинах, де в о н и о с т а т о ч н о розвалять­
ся далеко від сучасного міста, щ о є л и ш е тінню та зву­
ком минулого. О ц е і все, щ о залишилося зі славетної
середньовічної республіки. Кілька стертих спогадів:
слава, могутність - привиди, щ о назавжди відійшли в
небуття. Де ж наслідки революцій, щ о не переставали
зрошувати кров'ю ц ю землю, т е п е р м а й ж е пустку? Які
успіхи можуть дорівняти сльозам, щ о потекли із-за п о ­
літичних п р и с т р а с т е й в цій закутані світу? Тут усе мов­
ч а з н е нині, як перед історією.
Новгород Великий тепер є купою каміння, щ о збері­
гає певну славу посеред нерадісної для ока рівнини, на
краю сумної ріки, вузької та каламутної, неначе сліди-
р а н и на багні. А все ж тут були мужі, славні своєю відда­
ністю бурхливій свободі; тут відбувались трагічні СЦЄНИ;
непередбачені катастрофи були кінцем блискучих існу­
вань. З усього цього рокоту, з цієї крови, з усіх ц и х су-
перництв сьогодні лишається тільки оспалість народу й
нудьгуючих солдатів у місті, щ о більше не цікавляться
вже нічим, щ о діється на світі: ані миром, ані війною. В
Росії минуле є відокремлене від сучасности прірвою!
Від т р ь о х століть уже н е скликає вічевий дзвін цьо­
го народу, колись одного з найславніших і найбільш
підприємливих, на нараду в своїх справах: царська во­
ля придушує в серцях усе аж до жалощів, але до спога­
дів п р о з н и щ е н у славу. Кілька років т о м у жахливі с ц е ­
н и відбувалися між козаками та м е ш к а н ц я м и країни у
військових оселях, утворених в о к о л и ц я х ц и х р е ш т о к
міста. Але заворушення було п р и д у ш е н е і все поверну­
лося до встановленого порядку, т о б т о до мовчанки та
могильного спокою. Туреччина н е має ч о г о заздрити
Новгородові».
Кюстін дуже поспішав до столиці балтійсько-чу­
хонського райху, щоб скоріше врятувати пана Перне,
молодого француза, тяжко мученого в московській
в'язниці. Тому останні рядки, присвячені Новгородові
Великому, звучать у й о г о звіті т а к
«Я був подвійно щасливий з уваги на московського
в'язня та себе самого, залишаючи це місто, колись
славне своїм безладдям від свободи без порядку, а т е ­
п е р з н и щ е н е тим, щ о зветься д о б р и м ладом, щ о тут є
р і в н о з н а ч н и й смерті.»
 По повороті д о столиці палкінського райху - Кюс­
тін довідався п р о скасування Палкіним греко-като-
ЛИЦЬКОЇ Ц е р К В И :
«У х в и л и н и , к о л и готувався з а л и ш и т и Санкт-Пе­
тербург, декілька осіб зовсім н и ш к о м оплакували ска­
сування Унії та р о з п о в і д а л и п р о н а с и л ь н и ц ь к і м е т о ­
ди, щ о , нарешті, д о в е л и д о цього антирелігійного
акту, п р о с л а в л е н о г о як п е р е м о г а російської церкви.
Скриті переслідування, щ о їх доводиться т е р п і т и ба­
гатьом уніатським с в я щ е н и к а м , о б у р ю ю т ь найбільш
байдужі серця; але в країні, де віддаль і т а є м н и ц я
с п р и я ю т ь насильству та с п р и я ю т ь найбільш т и р а н ­
ським учинкам, тут усі насильства залишаються зата­
є н и м и . Ц е все мені нагадав г л и б о к и й змістом вислів,
щ о й о г о ч а с т о вживали росіяни, позбавлені п р о т е к ­
торів: «До Бога в и с о к о - д о царя далеко»! (Див. «Кни­
га переслідувань і т е р п і н ь Католицької Ц е р к в и в Ро­
сії» Livre des persecutions et Souffrances de l'Eglise
Cotolique en Russie т а п р е к р а с н і статті в Journal des
Debats у жовтні місяці 1842).
Коли с о н ц е с в о б о д и друку зійде над Росією, т о реш­
та світу здригнеться від того, щ о в о н о освітить н е л и ш е
з давніх кривд, але й із щоденних, Та ніхто не звору­
шиться, бо така є доля правди на землі: поки народи
мають найбільшу потребу її пізнати, - в о н и її н е зна­
ють, а коли довідаються п р о неї, тоді вона їм вже н е на­
лежить. Кривди поваленого уряду н е викликають нічо­
го, крім х о л о д н и х вигуків, а ті, щ о їх викривають,
уходять за завзятців, щ о б'ють лежачого ворога в т о й
час, коли в и б р и к и цієї самої влади залишаються дбай­
ливо захованими, поїси вона тримається в сідлі, бо
п е р ш за все вона вживає с в о ю силу на те, щ о б душити
скарги своїх жертв; уряд винищує, вбиває, але він сте­
режеться дратувати та ще й приплескує собі й вихва­
ляє себе за лагідність; він дозволяє собі, мовляв, л и ш е
на к о н ч е п о т р і б н і ж о р с т о к о с т і . Тим н е м е н ш е він
цілком даремно захвалює с в о ю доброту-, коли в'язниця
є мовчазна та замкнена, н е н а ч е труна, тоді можна лег­
ко обійтися без рештування ешафоту!..
Сама думка п р о те, щ о я дихав т и м самим повітрям,
щ о й стільки людей несправедливо гноблених та від­
тятих від світу, позбавляла мене спочинку вдень і в н о ­
чі. Я виїхав з Франції, наляканий зловживанням брех­
л и в о ю с в о б о д о ю , і п о в е р т а ю с я до моєї к р а ї н и
п е р е к о н а н и й , щ о коли конституційне правління не є,
логічно кажучи, найбільш моральне, то воно є в житті
помірковане та мудре. Ми бачимо, щ о з одного боку
конституційне правління о х о р о н я є н а р о д и від демок­
ратичної сваволі, а з другого боку перед найбрутальні-
ш и м и вибриками деспотизму, вибриками т и м гидкі­
шими, бо суспільства, які таке терплять, ведуть перед у
матеріальній цивілізації. Запитуємо себе, чи не к р а щ е
замовчати про свої антипатії та без скарг коритися п о ­
літичній конечності, щ о з р е ш т о ю п р и н о с и т ь більше
д о б р о г о як злого націям, які приготовані до неї?
Я ніколи не забуду того, щ о я відчув, переходячи че­
рез Німан, щоб о п и н и т и с я в Тільзіті; о ц е в ту мить я
повністю визнав р а ц і ю ш и н к а р я з. Любеку Птах, щ о
вирвався зі своєї клітки,, або той, хто вирвався з-під
дзвону пневматичної м а ш и н и - і т о й не буде так раді­
ти. Я можу говорити, я можу писати, щ о я думаю, я віль­
ний!.. - гукнув я до себе. П е р ш и й справжній лист, яко­
го я надіслав до Парижу, був відправлений з цього
кордону: він був подією в малому колі моїх друзів, щ о
досі без сумніву були обдурювані моїм урядовим л и с ­
туванням. Ось відпис цього листа:
Тільзіт, четвер, 26 вересня 1839.
Ця дата, сподіваюсь, п р и н е с е вам радість під час
ч и т а н н я , як мені під час п и с а н н я . О т о ж я тут поза ім­
п е р і є ю одноманітності!, д р і б н и ч к о в о с т е й та п е р е ­
пон. Тут р о з м о в л я ю т ь вільно, і вам здається, щ о й ви
крутитесь у вихорі н а с о л о д и та в світі, заселеному
н о в и м и ідеями н е в п о р я д к о в а н о ї свободи. П р о т е , ц е
л и ш е Пруссія, але з а л и ш и т и Росію - це о з н а ч а є від­
н а й т и дім, п л а н якого н е був п о д и к т о в а н и й невіль­
никові т в е р д о л о б и м в о л о д а р е м . Це о з н а ч а є з н а й т и
щ е бідні будинки, але збудовані н е з примусу-, б а ч и т и
веселі та вільно о б р о б л е н і л а н и (не забувайте, щ о я
п и ш у п р о м о н а р х і ч н у Пруссію). Від цієї зміни у вас
р о з ц в і т а є серце. У Росії б р а к с в о б о д и відчувається
навіть у камені, п о к л а д е н о м у під п р я м и м кутом у ч о -
т и р о к у т н о о б т е с а н и х балках. Ц е й брак відчувається і
в людях... Нарешті, я дихаю!.. Я можу до вас п и с а т и
без о р а т о р с ь к и х викрутасів, н а в і я н и х поліцією, в и к ­
рутасів м а й ж е завжди н е д о с т а т н і х , бо в російськім
шпигунстві є стільки ж п р о н и к л и в о с т и , скільки й
р о з в а ж л и в о с т и . Росія є н а й с м у т н і ш а країна в світі.
Країна, в якій ви ледве п о м і т и т е веселих жінок... На­
решті, я отут за к о р д о н о м , і без ж о д н и х н а й м е н ш и х
к а т а с т р о ф ! Я щ о й н о з р о б и в 250 миль за ч о т и р и дні
п о ч а с т о п р и к р и х , ч а с т о ч у д е с н и х дорогах, б о м о с ­
калі, х о ч і великі п р и х и л ь н и к и о д н о м а н і т н о с т и , н е
можуть осягнути д о с к о н а л о г о порядку; х а р а к т е р їх­
н ь о ї адміністрації - ц е х о д ж е н н я н а п о м а ц к и , н е д ­
байливість та зіпсуття. Там існує о б у р е н н я на саму
думку п р о п о т р е б у п р и з в и ч а є н н я до ц ь о г о всього. Та
все ж таки, там з в и к а ю т ь д о цього. Там людська щ и ­
рість була б в и з н а н а божевіллям.
Тепер я х о ч ) ' с п о ч и т и , п о д о р о ж у ю ч и за власним ба­
жанням. Мені залишається з р о б и т и двісті миль звідси
до Берліну, але постелі, на я к и х можна спати та затиш­
ні заїзди, п р и є м н и й ш и р о к и й та впорядкований шлях
- п е р е т в о р ю ю т ь ц ю п о д о р о ж у с п р а в ж н ю прогулянку.
Охайність ліжок, кімнат, п о р я д о к у хатньому гос­
подарстві, керованому ж і н к а м и - все це мені здається
ч а р і в н и м та новим... Щ о найбільше мене вражало - ц е
вільний вигляд селян та веселість селянок; їхній д о б ­
р и й настрій мене майже жахав; це була незалежність,
за яку я боявся п о г а н и х наслідків для них; я утратив
навіть спогад п р о те. Тут бачите міста, які п о с т а л и ціл­
к о м н е п р и м у ш е н о , з доброї волі; ви довідуєтеся, щ о
в о н и розбудовані б е з т о г о , щ о б я к и й с ь уряд в и р о б л я в
на ц е плаци. Певна річ, щ о Пруссія н е є к р а ї н о ю сва­
волі, н е х а й , але п е р е х о д я ч и вулицями Тільзіту, з зго­
д о м Крулевця, я мав в р з ж е н н я , щ о беру учзсть у вене­
ційському карнавалі. Тоді я згадав п р о о д н о г о м о г о
з н а й о м о г о німця, який, побувавши в Росії декілька
років, нарешті п о к и д а в ц ю крзїну назавжди; з н и м був
і о д и н й о г о приятель. Не встигли в о н и о п и н и т и с я на
англійському кораблі, як в з а є м н о впали собі в обійми:
«Хвала Богу, н а р е ш т і ми м о ж е м о вільно д и х а т и та го­
л о с н о думати!...»
Безперечно, багзто людей мзли тзкі самі враження.
Чому ж жоден з подорожніх цього не висловив? Отут
т о я, не розуміючи цього, подивляю чари, якими росій­
ський уряд сковує людську душу. Він п р и н е в о л ю є до
м о в ч а н к и не тільки своїх підданих. Цього ще мало, він
змушує шанувати себе, навіть здалека, - чужинців, щ о
вирвались з-під й о г о залізної дисципліни; ці вихваля­
ю т ь російський уряд, чи п р и н а й м н і зберігають мов­
чанку. От таємниця, якої я ніяк не можу собі пояснити.
Якщо одного дня о г о л о ш е н н я цієї подорожі д о п о м о ж е
мені це збагнути, т о я матиму ще одну нагоду більше
приплескувати собі за свою щирість.
Я мав повернутися з Петербургу через Вільно та
Варшаву. Я змінив ц е й намір.
Такі невдастя як ті, щ о стрінули Польщу, н е могли бу­
ти віднесені виключно на рахунок фатзльности долі; у
т р и в а л и х нещзстях слід відрізняти п р и ч и н и , що ви-
ниісли від помилок, т з к само як і від обставин. Нація, як
і особи, до певної міри, стають співвинними долі, щ о їх
переслідує; вони стають відповідальними за нещастя,
які на н и х спадають ударом по ударові, бо для уважних
о ч е й п р и з н а ч е н н я - це ніщо інше, як розвинення ха-
рактерів. Спостерігаючи наслідки помилок, доконаних
покараним з т а к о ю суворістю народом, я не міг би
стриматись від деяких зауважень, за які б каявся. Сказа­
ти правду гнобителям - це завдання, за яке берешся з
п о в н о ю радістю, побільшеною тим, щ о п р и цьому від­
чуваєш назовні сміливість та великодушність, яка суп­
роводить виконання небезпечного чи принаймні
п р и к р о г о з а в д а н н я , але засмутити жертву, завдавати
жаль пригнобленому, х о ч би й словом гіркої правди, -
ц е с п р а в а , д о якої н і к о л и н е п р и н и з и т ь с я
п и с ь м е н н и к , щ о н е х о ч е зневажати
свого пера. От чому
я відмовляюся
побачити
Польщу.»

* *
*
 ДНЯ 22-ГО ЖОВТНЯ 1839 РОКУ НА ВОДАХ У ЕМСІ
КЮСТІН ПИШЕ СВОГО ОСТАННЬОГО, ТРИДЦЯТЬ
ШОСТОГО ЛИСТА, ЯКИМ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ ЙОГО ЧО-
ТИРИТОМОВА КНИГА;

«Виїхавши з Емсу до Росії тому п'ять місяців, я повер­

нувся до цього елегантного міста, зробивши дуже довгу
подорож. Перебування на водах було для мене непри­
є м н и м на весні з п р и ч и н и неминучої юрби купальників
та п'яниць. Тепер я вважаю його чарівним, коли дослів­
н о сам, милуючись чарівною осінню, сиджу серед гір та
спостерігаю 'їхню красу Увесь час мої думки зосередже­
ні на спогадах. У н и х шукаю спочинку, якого таїс потре­
бую по крутій щ о й н о перебутій подорожі.»
«Яка протилежність! У Росії я був п о з б а в л е н и й
спектаклю природи: там зовсім немає природи; п р о т е
ці рівнинні п р о с т о р и , щ о не мають мальовничих кра­
євидів, також мають своєрідну вроду, але. величінь без
чарів швидко втомлює. Яка приємність мандрувати че­
р е з безкінечні, неосяжні, голі п р о с т о р и , де відкрива­
ється тільки ш и р о к и й , цілковито пустий простір? Ця
о д н о м а н і т н і с т ь в т о м л ю є с в о є ю беззмістовністю.
Різноманітність є завжди ч и м с ь у всіх п р и є м н о с т я х
подорожі, що радує мандрівника.
 Це було щастям о п и н и т и с я в ц ю пору в іншій краї­
ні, краса якої відразу чарує зір. Я не в стані передати,
яку насолоду я щ о й н о пережив, блукаючи у великому
лісі, де безліч мертвого листя п о к р и л о землю та всте­
лило стежки. Я пригадав о п и с и «Рене» Шатобріана:
с е р ц е билося, як колись п р и п е р ш і м читанні цієї боліс­
ної та взнеслої зустрічі душі з п р и р о д о ю .
, Ця релігійна та лірична п р о з а нічого не втратила зі
своєї влади наді м н о ю , і я казав собі, здивований моїм
зворушенням: молодість, отже, н е кінчиться ніколи!
Іноді я помічав крізь зрідле від п е р ш о г о інею листя
імлисті обрії д о л и н и Лану, щ о сусідує з н а й к р а щ о ю рі­
кою в Європі. Я подивляв тишу та красу краєвиду.
Околиці д о л и н и протоків Рейну мають дуже різно­
манітний вигляд, а околиці Волги всі однакові, але виг­
ляд високорівні, яку тут звуть горами, де в о н и поділені
глибокими долинами, є в цілому х о л о д н и й та однома­
нітний. Проте, цей холод та одноманітність є вогнем,
життям, рухом у порівнянні з безмежними багнами та
б е з р о с л и н н и м и степами Московщини: цього ранку
миготливе с о н я ш н е світло о с т а н н і х красних днів було
р о з л и т е над цілою п р и р о д о ю та п о з и ч а л о південного
блиску цим північним краєвидам, щ о завдяки осіннім
випарам загубили сухість своїх обрисів та нерухомість
своїх ламаних ліній.
Лісовий спокій цієї п о р и вражаючий; він контрас­
тує праці на ланах, де людина, використовуючи тиху
о с і н н ю погоду, поспішає д о к і н ч и т и роботу.
Це повчальне та в р о ч и с т е видовище, яке має трива­
ти, доки існує світ, мене цікавить так, н е н а ч е б я тільки
щ о народжувався ч и мав умирати. Це тому, щ о розумо­
ве життя є нічим іншим, я к послідовністю відкриттів.
Душа, коли вона н е загубила цілковито своїх сил у
фальшуванні, до якого звикли світські люди, зберігає
н е в и ч е р п н у здатність д о здивування та цікавости. Зав­
жди нові сили закликають її д о н о в и х зусиль-, цього
світу більше для неї не вистачає: вона кличе, вона розу­
міє безкінечне, її думка зріє, вона н е старіється, і от це
н а м обіцяє дещо п о н а д те, чого ми н е бачимо.
Ця інтенсивність н а ш о г о життя витворює різнома­
нітність-, те, щ о відчувається глибоко, здається завжди
новим; в о н о відновлюється через ц ю вічну свіжість
вражень; кожне н о в е відчування додає с в о ю нову, ок­
рему краску словам, які призначені й о г о висловлюва­
ти, от чому забарвлення стилю є н а й п е в н і ш о ю озна­
к о ю обновлення, я хочу сказати - щ и р о с т и чуття. Ідеї
взаємно доповняються, їхнє походження затирається, м
але тональність вислову ніколи не обманює; завдяки
притаманності людської душі є це мимовільне об'яв­
лення; воно виникає п р о с т о в серці та йде п р о с т о до
серця, мистецтво заступає й о г о лише недосконало.
Воно постає від зворушення. Нарешті, ця музика слова
заносить далі, я к думка; ц е те найбільш мимовільне,
найсправжніше, найплідніше у висловленні думки; от
через щ о мадам Санд так швидко здобула в нас п р и з ­
нання, на яке вона заслуговує.
Свята л ю б о в е до с а м о т н о с т е , т и є л и ш е ж и т т є в о ю
п о т р е б о ю щоденносте!.. Світ т а к и й б р е х л и в и й , щ о
вдача, залюблена в справедливості, мусить мати на­
хил до втечі від суспільства. Мізантропія є о к л е п а н и м '
почуттям: це н е н а в и с т ь до брехні. По правді кажучи,
н е м а є мізантропів, є дурні, щ о воліють к р а щ е втечу,
аніж удавання.
На самоті з Б о г о м л ю д и н а стає п о к і р н о ю завдяки
1
щирості; вона відпокутує в своїй самотності ч е р е з
м о в ч а н н я та задуму всі о б м а н и світових балакунів, їх­
н ю тріумфальну дводушність, ї х н ю п о р о ж н ю нікчем­
ність, занадто ч а с т о нагороджувану. Не д а ю ч и с е б е
о б м а н у т и і зовсім н е б а ж а ю ч и стати о б м а н ц е м - л ю ­
дина р о б и т ь себе д о б р о в і л ь н о ж е р т в о ю та дбайливо
ховає своє існування... В цьому полягає, без сумніву,
т а є м н и ц я ж и т т я святих, т а є м н и ц я легка д о зрозумій- j
ня, ж и т т я тяжке д о наслідування. Коли б я був святим-,
я більше н е мав би о х о т и подорожувати, а ще м е н ш е
мав би охоту р о з п о в і д а т и п р о мої подорожі; святі
з н а й ш л и - я шукаю.
Шукаючи, я з р о б и в п о д о р о ж п о Росії. Я прагнув
п о б а ч и т и країну, де ц а р ю є с п о к і й влади, свідомої с в о ­
єї сили, але п р и б у в ш и туди, я пізнав, щ о т а м ц а р ю є
м о в ч а н н я страху. Я виніс з ц ь о г о видовища цілком
відмінну науку, аніж та, яку я сподівався там знайти.
Цей світ м а й ж е з і г н о р о в а н и й ч у ж и н ц я м и . Москалі
п о д о р о ж у ю т ь п о Європі, щ о б утекти від батьківщи­
ни, але здалека в о н и платять їй с в о ю д а н и н у підступ­
н и м и в и х в а л ю в а н н я м и , а більшість чужинців, щ о
о п и с а л и її, воліли відкрити л и ш е те, щ о думали т а м
знайти. Коли о б о р о н я ю т ь свої у п е р е д ж е н н я с у п р о т и
о ч е в и д н о с т и , тоді н а в і щ о подорожувати? Коли п о р і ­
ш е н о б а ч и т и нації т а к и м и , я к и м и їх х о ч е т ь с я мати,
т о н е м а є більш п о т р е б и в и р у ш а т и з власної країни.
Я п о с и л а ю вам р е з ю м е моєї подорожі, написане по
повороті до Емсу; я думав п р о вас, коли писав
ц ю працю. Отже, н е х а й буде мені
д о з в о л е н о й о г о на вас
адресувати.
 ВСЕ, ІДО ВРАЖАЄ ВАШ ЗІР У РОСІЇ, ВСЕ, ЩО ВІД­
БУВАЄТЬСЯ ДОВКОЛА ВАС - ВСЕ ЖАХЛИВО ВПО­
РЯДКОВАНЕ, А ПЕРШОЮ ДУМКОЮ, ЩО ПРИХО­
ДИТЬ У ГОЛОВУ П О Д О Р О Ж Н Ь О Г О , КОЛИ ВІН
БАЧИТЬ Ц Ю СИМЕТРІЮ, - ЦЕ ТЕ, Щ О ТАКА ПОВНА
ОДНОМАНІТНІСТЬ, ТАКА ПРОТИВНА ПРИРОДНИМ
ЛЮДСЬКИМ НАХИЛАМ ВПОРЯДКОВАНІСТЬ НЕ
МОГЛА БУТИ ОСЯГНЕНАТА НЕ МОЖЕ ІСНУВАТИ ДА­
ЛІ БЕЗ НАСИЛЬСТВА.
Уява благає т р о х и зрізничкування... д а р е м н о , як
птахові розгортати свої крила в клітці. Під таким п р и ­
мусом людина може знати та знає від першого дня сво­
го життя, щ о вона бачитиме й щ о р о б и т и м е до свого
о с т а н н ь о г о дня. Така жорстока тиранія в урядовій мові
зветься п о ш а н о ю до єдности, любов'ю до порядку. Цей
гіркий овоч деспотизму видається таким цінним для
м е т о д и ч н и х душ, щ о жодна ціна за нього не зависока,
як в о н и кажуть.
У Франції мені здавалося, щ о я згідний з цими суво­
р и м и моралістами. А від тоді, коли я пожив під страш­
н о ю дисципліною, щ о змушує населення цілої імперії
до в о є н н и х правил, я признаюся, щ о мені тепер більше
подобається трохи безладдя, щ о віщує силу, аніж дос­
коналий лад, щ о загрожує життю.
В Росії уряд панує над усім і нічого не животворить.
У цій безмежній імперії народ, якщо він неспокійний,
є німий. Смерть тут ш и р я є над усіма головами та сва­
вільно влучає в них. Це примушує мати сумнів у вищу
справедливість. Там людина має дві труни: колиску і
могилу. Матері там мають більше п р и ч и н до оплаку­
вання, аніж смерть своїх дітей.
Я н е вірю, щ о б там було п о ш и р е н е самогубство, там
занадто багато страждань, щ о б вбивати себе. Дивні
людські звичаї!!! Коли т е р о р панує над людським жит­
тям, тоді н е шукають смерти, бо вже знають, яка вона є.
(Дікенс сказав: «Самогубство рідке серед в'язнів, навіть
майже незнане; але раціонально не можна вивести
жодного аргументу на користь самотнього ув'язнення
з цієї обставини, х о ч на це часто покликаються».)
Зрештою, кількість самогубців може бути в Росії ве­
лика, але ніхто цього не знатиме. З н а н н я статистики є
привілеєм російської поліції. Не з н а ю , ч и до самого ім­
ператора доходять точні ц и ф р и . Я знаю, щ о ніяке не­
щастя не подається до відома суспільносте в його
царстві без того, щ о б він не дав своєї згоди на таке по­
нижуюче визнання в и щ о с т е передбачення. Гордощі
деспотизму такі великі, щ о с у п е р н и ч а ю т ь з Божою все­
могутністю. П о т в о р н а заздрість!!!... До якого збочення
впали царі та підданці ч е р е з тебе? Для того, щоб цар
став більш, ніж л ю д и н о ю , ч и м має бути народ?
Отже, любіть правду, бороніть її в країні, де поганс­
тво є о с н о в о ю устрою. Людина, щ о все може, - це ко­
ронована брехня.
Ви розумієте, щ о це я н е і м п е р а т о р о м Ніколаєм
цікавлюся в ц ю мить, а і м п е р а т о р о м Росії. Вам багато
р о з п о в і д а ю т ь п р о явища, які о б м е ж у ю т ь й о г о владу;
я був в р а ж е н и й н а д у ж и т т я м и та зовсім не бачив п р о -
тиліків.
В очах справжнього державного діяча та всіх прак­
т и ч н и х людей закони, я згоджуюся з цим, мають менше
вартосте, аніж п р о ц е гадають наші суворі логіки, наші
політичні ф і л о с о ф и , бо з р е ш т о ю п р о життя народів
рішає спосіб, як ці закони вживаються. Так, але життя
росіян сумніше, ніж ж и т і я всіх і н ш и х народів Європи.
Коли я кажу народ, т о хочу г о в о р и т и н е л и ш е п р о селян
прикутих до землі, а й п р о все, щ о складає імперію.
Уряд, щ о називає себе міцним, та я к и й н е м и л о с е р ­
д н о примушує шанувати себе п р и кожній нагоді, не­
минуче мусить р о б и т и людей нещасливими. У сус­
пільствах усе м о ж е с л у ж и т и д е с п о т и з м о в і , яка б,
зрештою, н е була пануюча в н и х фікція: монархічна чи
демократична. Всюди, де суспільна машина є суворо
докладна, там панує деспотизм. Найліпший уряд є т о й ,
який н а й м е н ш е дає себе відчувати, але до цього забуг-
тя ярма приходять ч е р е з геніальність, або вищу муд­
рість та шляхом п е в н о г о послаблення суспільної дис­
ципліни. Уряди завжди д о б р о ч и н н і в часі ю н о с т и
народів, коли напівдикі н а р о д и шанують усе, щ о рятує
їх від безладдя. Вони знову стають т а к и м и ж в часі ста­
р о с т и народів націй. У цій добі народжуються мішані
устрої. Але ці уряди, засновані на порозумінні між д о с ­
відом та пристрастю, можуть придатися вже втомле­
н и м суспільствам, п р у ж и н и я к и х послаблені револю­
ціями. З цього слід з р о б и т и заключения, щ о х о ч вони
не є найміцнішими, але вони лагідніші. Старість д е р ­
жав, так само як і людей, є спокійнішим віком, коли він
увінчує славне життя; але середній вік нації завжди
тяжкий для переходу: Росія це відчуває.
У цій країні, відмінній від інших, сама п р и р о д а ста­
лася спільницею п р и м х людини, щ о вбила свободу ра­
ди обожания єдности. П р и р о д а також всюди та сама:
два погано вирослі деревця та ріденько засіяні на баг­
нистій ч и піщаній рівнині - береза та ялина, о ц е вся
п р и р о д н а рослинність північної Росії, т о б т о о к о л и ц ь
Петербургу та довколишніх провінцій, які о х о п л ю ю т ь
величезні п р о с т о р и країни.
Куди втекти від нещастя цього суспільного ладу в
кліматі, в якому можна виходити з х а т и л и ш е протягом
т р ь о х місяців на рік? Додайте ще, щ о п р о т я г о м найсу-
в о р і ш и х шістьох з и м о в и х місяців ніхто н е наважуєть­
ся д и х а т и вільним повітрям довше як дві г о д и н и ден­
н о , я к щ о ц е н е м о с к о в с ь к і мужики. О т щ о Б о г
с о т в о р и в для л ю д и н и в ц и х країнах.
А т е п е р погляньмо, щ о людина створила сама для
себе. О д н и м із світових чудес є б е з п е р е ч н о Санкт-Пе­
тербург; Москва теж вельми мальовниче місто, але щ о
сказати п р о вигляд провінції?
Ви побачите в моїх листах надмір одностайносте,
посталої від надужиття єдиновладства. Один чоловік у
цілій імперії має право бажати; з цього виходить, щ о
лиш він один має власне життя. Відсутність душі зраджує
себе в кожній речі. З кожним кроком, щ о ви його роби­
те, відчуваєте, щ о ц е й народ позбавлений своєї незалеж­
носте. Через двадцять ч и тридцять миль на всіх шляхах
на вас чекає одиноке місто, воно завжди таке саме. Тира­
нія винаходить лише засоби для свого ствердження, во­
на мало турбується добрим смаком мистецтв.
Любов російських імператорів та будівничих цивіль­
ної архітектури в Росії до простоїлінії, до мало взнеелих
будівель та просторих вулиць суперечить законам при­
роди та життєвим потребам життя в країні холодній, ім­
листій та безнастанно нараженій на великі вітри, щ о за­
порошують вам обличчя. Під час цілої моєї подорожі я
даремно намагався зрозуміти, як така манія могла захо­
пити мешканців країни, до такої міри відмінної від бать­
ківщини архітектури, яку пересаджують до Росії; росіяни
ймовірно розуміють не більше мене, бо вони не є пана­
ми своїх смаків, так само, як і своїх вчинків. їм накинули
те, щ о зветься мистецтвом, так як їм наказують робити
військові походи. Полк та його дрібничковий розпоря­
док є взірцем для всього суспільства.
Піднесені вали, високі, дуже наближені до себе бу­
динки, кривулі вузьких середньовічних міст - надава­
лись би тут краще, ніж недолуге наслідування античних
міст до підсоння та звичок Росії; але впливові росіяни
н а й м е н ш е дбають п р о країну, якою в о н и керують та
н а й м е н ш е рахуються з її генієм і потребами.
Коли П е т р о Великий публікував свої цивілізаційні
накази від Татарії до Лапландії, середньовічний стиль
уже давно в и й ш о в в Європі з моди; росіяни, навіть, ко­
л и їх оздоблюють назвою великих, вміли лише наслі­
дувати моду.
Ця готовість до н а п о д о б н ю в а н н я зовсім не йде в
парі з амбіцією, яку м и їм п р и з н а є м о , бо не можна па­
нувати над тим, щ о копіюється; тут все є суперечне
вдачі цього п о в е р х о в н о г о народу. З р е ш т о ю , щ о його
зокрема визначає, - ц е брак винахідливосте. Для ви­
находів потрібна незалежність, а тут є маВпування на­
віть у пристрастях. Якщо ц е й н а р о д прагне своєї ч е р ­
ги на с в і т о в о м у коні, т о н е для в и я в л е н н я своїх
здібностей, які й о г о мучать в бездіяльності, а л и ш е для
того, щ о б знову п о ч а т и н а н о в о історію завершених
суспільств. Й о г о амбіцією є н е могутність, а зарозумі­
лість. Він не має жодної т в о р ч о ї сили; порівняння - от
й о г о хист, н а п о д о б н ю в а н н я - от й о г о геній. Коли ж
він усе ж здається о б д а р о в а н и м р и с а м и своєрідносте,
т о ц е тому, щ о ніколи ж о д е н н а р о д на землі не мав та­
кої п о т р е б и взірців; від п р и р о д и с х и л ь н и й до спосте­
режень, він стає с а м и м с о б о ю л и ш е тоді, коли мавпує
с т в о р е н е другими. Щ о він має своєрідного, - це те, щ о
в більшій мірі, ніж к о ж н и й і н ш и й н а р о д відзначається
х и с т о м підроблювання. Його є д и н о ю первісною здіб­
ністю є вміння репродукувати чужинецькі винаходи.
В історії він буде тим, ч и м у літературі є зручний пе­
рекладач. Москалі п р и р е ч е н і перекласти європейську
цивілізацію азіатам.
Хист до наподібнень може стати к о р и с н и м та на­
віть подиву гідним у народів, щ о б тільки він н е надто
розвивався; але він убиває всі інші таланти, коли їх ви­
переджає. Росія - це суспільство імітаторів. Кожна л ю -
дина, щ о нічого, крім копіювання н е вміє, неминуче
впаде в карикатуру.
Вагаючись від чотирьох століть між Європою та Азі­
єю, Росія ще не могла досягнути того, щ о б визначитись
своїми творами в історії людського духу, бо її національ­
н и й характер стерся між ц и м и запозиченнями.
Релігія, щ о вийшла з царської палати, щ о б т р и м а т и
п о р я д о к у військовім таборі, - н е відповідає н а й в и щ и м
п р а г н е н н я м людської душі. Вона допомагає поліції о б ­
м а н ю в а т и народ: о ц е і все.
Вона зарані зробила ц е й н а р о д негідним ступеня
культури, якого він добивається.
Коли на Заході нащадки варварів студіювали старо­
винні твори з пошаною майже погань, т о вони їх моди­
фікували, щоб засвоїти собі. Хто може пізнати Верґіля в
Данте? Гомера - в Тассо? Навіть самого Юстініана та
римські закони у феодальних статутах? Наслідування да­
леких від нинішніх днів майстрів може допомагати су­
часникам висловлювати їхні власні думки; воно не може
звести їх до невільничого повторення. Натхненна поша­
на, яку вони мали супроти минувшини, - була далека від
того, щ о б затирати їхнього генія; вона збуджувала його,
але москалі не так поступали супроти нас.
Вони підроблюють ф о р м у суспільства, н е перейма­
ючись її т в о р ч и м духом. І коли мають п е р е й м а т и циві­
лізацію н е від с т а р о в и н н и х законодавців людства, а від
чужинців, багатствам я к и х заздрять, н е шануючи їх­
н ь о г о характеру, то така імітація є в о р о ж о ю та в т о й
с а м и й час впадає в дитинство. Коли від чужинця, яким
бундючно погорджується, переймаєте все, включно до
способу мешкання в його домі, одяг та розмову, тоді ви
стаєте калькою, наслідуванням, луною, відблиском. То­
ді ви вже н е існуєте самі по собі.
Середньовічні суспільства, щ о ж и л и своїми віру­
ваннями, могли поклонятися античності без небезпе­
ки її травестування, бо сила т в о р е н н я , коли вона існує,
ніколи не губиться в праці людини... Скільки уявлення
було в ерудиції X V та XVI століть!
Пошана до зразків - це ознака т в о р ч о г о духу.
О т через щ о студії класиків на Заході в добі відрод­
ж е н н я вплинули тільки на літературу та мистецтво.
Розвиток промислу, торгівлі, п р и р о д н и ч и х наук є вик­
л ю ч н и м досягненням сучасної Європи, яка для ц и х га­
лузей майже все знайшла в собі самій. З а б о б о н н е за­
хоплення, з яким вона ставилася до поганської
літератури, не стало на перешкоді до того, щ о її полі­
тика, релігія, філософія, ф о р м а урядів, спосіб ведення
війни, розуміння чести, звичаї, дух, суспільні звичаї -
виросли з її власних джерел.
Одинока Росія, пізно цивілізована, ч е р е з н е т е р ­
плячку своїх вождів була позбавлена глибокого кіль­
чення та добродійств повільного і п р и р о д н о г о р о з ­
витку культури. Росії бракувало Ґрунтовної праці, щ о
створює великі н а р о д и та готує націю до т в о р ч о г о
життя, себто до о п р о м і н ю в а н н я інших. Я часто помі­
чав те, щ о в цій країні суспільність, так як її с т в о р и л и її
суверени, є л и ш е в е л и ч е з н о ю т е п л и ц е ю з г а р н и м и ек­
з о т и ч н и м и рослинами. Це не є поважний витвір віль­
ної нації.
Російська нація вічно відчуватиме цей б р а к власно­
го життя, якого вона н е мала в добі свого п о л і т и ч н о г о
пробудження. Юність - ця працелюбна пора, коли
людський дух п е р е б и р а є на себе всю відповідальність
за свою незалежність, проминула д а р е м н о для неї. її
володарі, а найбільш П е т р о І, зневажаючи час, приму­
сили її насильно п е р е с к о ч и т и з дитинства д о мужнос-
ти. Ледве видершися з-під чужеземного ярма, в о н и вва­
ж а л и с в о б о д о ю все, щ о н е було м о н г о л ь с ь к и м
пануванням. Отак на р а д о щ а х своєї недосвідчености
Росія прийняла рабство за визволення, бо ц е рабство
було їй накинуте її з а к о н н и м и володарями. Ц е й упуще­
н и й під поневоленням н а р о д почував себе д о с и т ь щас-
ливим, досить незалежним, аби л и ш й о г о т и р а н мав
московське ім'я, замість татарського імени.
Наслідки цієї о м а н и тривають щ е й тепер, духова
оригінальність втекла з цього грунту, діти якого привче­
ні до неволі, до цього дня ставляться поважно лише до
терору та до амбіцій. Для н и х мода є лише елегантним
ланцюгом, якого носять лише на людях... Московська
ввічливість, як би н а м не здавалося, щ о її добре відогра-
ють, є більш церемоніальна, ніж природна, бо ввічли­
вість є квіткою, щ о розвивається л и ш е на верху суспіль­
ного дерева. Цієї р о с л и н и не можна прищепити, вона
вкорінюється, а стовбур, щ о має її тримати, потребує ві­
ків для росту. Треба, щ о б багато напівварварських поко­
лінь відмерли в країні раніше, як торішні верстви сус­
пільного ґрунту почнуть р о д и т и справді ввічливих
людей. Багатьох віків спогадів потрібно для виховання
культурного народу. Лише дух дитини, народженої від
культурних батьків, зможе досить швидко дозріти, щ о б
схопити, щ о складається на поняття ввічливосте. Це та­
ємний обмін добровільних зречень. Немає нічого більш
делікатного, можна сказати - більш дійсно морального,
ніж засади, щ о створюють досконалу елегантність зви­
чаїв. Така ввічливість для того, щ о б витримати іспит
пристрастей, не може бути цілком відмінна від шляхет-
ности почувань, яких ніхто не набуває для себе самого,
бо перше виховання впливає перевалено на душу. Од­
ним словом, справжня світовіеть є спадщиною; наше
століття вважає час за ніщо, а природа у своїх створін­
нях дуже на нього впливає.
Давніш певна витонченість смаків визначала росіян
півдня, а завдяки з н о с и н а м / п і д т р и м у в а н и м упродовж
цілої старовини київськими князями, в найбільш вар­
варських століттях, з Царгородом, любов до мистецтва
панувала в цій частині слов'янської імперії так само, як
традиції Сходу там утримали відчуття великого та увіч­
нили певну вмілість серед митців і робітників. Але ці
переваги, плоди с т а р о в и н н и х зв'язків з народами пос­
тупово р о з в и н е н и м и в традиціях культури, одідиченої
від античности, були втрачені після наїзду монголів.
(Треба дивуватись, як Кюстін, користуючись
фальшивою московською історією Карамзіна, все ж
таки побачив справжнє обличчя давньої України -
Київської'Русі- та їїєвршеїзм.)
Кюстін істотно помиляється, коли бачить п р и ч и н у
своєрідности московського р е ж и м у в православній
Церкві, бо справжня п р и ч и н а захована в московській
духовості, яка перетворила Церкву на першу р а б и н ю
держави. Але він був під впливом своїх католицьких ін­
ф о р м а т о р і в , Козловського й Чаадаева.
Ця криза примусила, т а к би м о в и т и , первісну Ро­
сію (Мова про Київську Русь-Україну.) забути с в о ю іс­
торію. Невільництво в и т в о р ю є п о н и ж е н н я , щ о вик­
л ю ч а є с п р а в ж н ю ввічливість, ц я о с т а н н я н е є від
рабства, бо вона є в и с л о в о м н а й б і л ь ш в з н е с л и х та
найбільш делікатних почувань. Отже, л и ш е тоді, коли
ввічливість стає до певної міри р о з м і н н о ю м о н е т о ю
п о м і ж всім н а р о д о м , т о м о ж н а сказати, щ о цей н а р о д
культурний. Тоді первісна грубість, брутальний его­
їзм людської п р и р о д и злагіднюються в и х о в а н н я м ,
яке к о ж е н дістає в своїй родині. Де б не н а р о д и л а с я
дитина, вона не є співчутлива, і к о л и вона на початку
свого ж и т т я н е буде відвернена від своїх ж о р с т о к и х
нахилів, т о ніколи вона н е с т а н е п о - с п р а в ж н ь о м у
ввічлива. Ввічливість є к о д е к с о м співчуття, застосо­
в а н о г о д о щ о д е н н и х відносин суспільства. Ц е й ко­
декс навчає найбільш співчувати т е р п і н н я м с п р и ч и ­
н е н и м себелюбством; ц е т а к о ж найбільш загальний
лік, найбільш уживаний, н а й б і л ь ш п р а к т и ч н и й , я к и й
досі з н а й д е н о п р о т и егоїзму.
Хай кажуть, що хочуть, але всі ці т о н к о щ і - п р и р о д ­
н и й наслідок праці часу - незнані сучасним росіянам,
які більше пригадують Сарай, аніж Візантію, та які, по-
за м а л и м и винятками, є ще тільки д о б р е о д я г н е н и м и
варварами. Вони мені видаються погано намальовани­
ми, але дуже д о б р е л я к о в а н и м и портретами. Для того,
щ о б ваша ввічливість сталася справжньою, треба дов­
ш и й час бути л ю д я н и м раніше, ніж стати ввічливим.
Ц а р П е т р о І з усією нерозважністю неотесаного ге­
нія, з цілою сміливістю л ю д и н и т и м більш нетерпля­
чої, щ о вважав себе всемогутнім, з витривалістю стале­
вого характеру, взявся відібрати нашвидку від Європи
овочі цивілізації - перевезені, замість того, щ о б зважи­
тись поволі кидати насіння у свій власний ґрунт. Цей
занадто п р о с л а в л е н и й ц а р зробив л и ш е штучний вит­
вір, але д о б р о , яке створив цей варварський геній (рів­
н о з н а ч н и й з Гітлером і Сталіним - ред.) було п е р е х о ­
дове, а зло непоправне.
Чому ж Росія т а к залежить від того, щ о б відчувати
себе т я ж к о ю з а г р о з о ю для Європи? Впливати на єв­
р о п е й с ь к у п о л і т и к у ? Штучні і н т е р е с и ! Суєтливі
п р и м х и ! Щ о було б в а ж л и в и м для Росії, - це мати в
самій собі ж и т т є в у о с н о в у та її р о з в и в а т и . Нація, яка
н е має н і ч о г о свого, крім с л у х н я н о с т и , не є жива. її
п о с т а в и л и біля вікна: вона дивиться, вона слухає, во­
на діє н е н а ч е глядач, щ о с и д и т ь на виставі. Коли ця
гра буде п р и п и н е н а ? »
Далі, у висновках зі своєї мандрівки, Кюстін п и ш е
так: «Слід було б с п и н и т и с я і розпочати наново. Чи та­
ке зусилля є можливе? Чи можна перебудувати підва­
л и н и такої п р о с т о р о ї будівлі? Занадто недавня цивілі­
зація російської імперії, яка б вона не була штучна,
витворила вже досить реальні наслідки, яких не в ста­
ні усунути жодна людська влада. Мені здається, щ о не
м о ж н а керувати майбутнім народу, не рахуючись зов­
сім із сучасним й о г о станом. Сучасність, коли вона си­
ломіць відірвана від минулого, ворожить л и ш нещастя.
Уникати ц и х нещасть для Росії, примушуючи її брати
до уваги с в о ю д а в н ю історію, яка була наслідком її
первісного характеру, - таке буде невдячне, але більш
к о р и с н е , х о ч м е н ш блискуче завдання для людей, щ о
покликані керувати цією країною.
Не п р о т и тирана, а п р о т и тиранії мають тут б о р о ­
т и с я приятелі людства. Було б несправедливо обвину­
вачувати імператора за нещастя імперії та х и б и уряду.
Сила однієї л ю д и н и н е дорівнює н а к и н е н и м завдан­
н я м суверена, я к и й відразу хотів би стати л ю д я н и м над
н е л ю д я н и м народом.
Треба о п и н и т и с ь у Росії, треба бачити зблизька, щ о
тут твориться, щоб зрозуміти все, ч о г о не може вдіяти
всемогутня особа, зокрема, коли вона хоче т в о р и т и
добро.
Прикрі наслідки діяльносте Петра І були ще погір­
шені за довгого ц а р ю в а н н я жінки, щ о керувала своїм
н а р о д о м л и ш е для своєї забави та на здивування Євро­
пи... Європи, завжди Європи!.. Ніколи не Росії!..
П е т р о І та К а т е р и н а II д а л и світові велику та к о ­
р и с н у науку, за яку заплатила Росія. Вони н а в ч и л и
нас, щ о д е с п о т и з м є н а й г і р ш и й тоді, коли він вдає, щ о
р о б и т ь д о б р о , бо тоді він виправдовує свої найдикіші
в ч и н к и д о б р и м и н а м і р а м и , а зло, яке м а л о бути б лі­
ками, н е має меж. О д в е р т а й з л о ч и н тріумфує к о р о т к у
добу; але фальшиві ч е с н о т а заводять завжди на ма­
нівці дух народу, засліпленого блискучими п р и н а д а ­
м и злочину, в е л и ч н і с т ю п е в н и х з л о ч и н с т в , які вип­
равдовувалися о б с т а в и н а м и . Утверджується віра, щ о
є дві з л о ч и н н о с т и , дві моралі, та, щ о кінечність, «вища
справа», як колись казали, виправдовує злодіїв в и с о ­
кого рангу, щ о б тільки в о н и вміли Погодити свої
в ч и н к и з п р и с т р а с т я м и країни.
Тиранія, одверто так названа, мало мене, лякала б,
якби гноблення н е виступало в масці любови до по­
рядку. Сила деспотизму є л и ш е в масці деспота. Коли
суверен п р и м у ш е н и й більше, н е брехати, т о народ є
вільний; я не з н а ю в цьому світі більшого лиха поза
брехнею. Якщо ви боїтеся тільки ґвалтовної та одвер-
тої сваволі, то йдіть до Росії; там навчитеся боятися
найбільше лицемірної тиранії.
Не можу заперечити того, щ о зі своєї подорожі п р и ­
ношу думки, яких раніше я н е знав. Я нізащо не промі­
няв б и неприємностей, я к и х я зазнав у цій подорожі. Як­
що друкую повідомлення, т о докладне, бо ця подорож
змінила мої погляди в багатьох відношеннях. П р о це
знатимуть усі, хто їх читатиме; але моє розчарування
лишилось би незнаним. Тому я мушу і це оголосити.
Потім Кюстін запитує:
«Чи ц е моя п о м и л к а , щ о , їдучи з н а м і р о м о д е р ж а ­
т и від с а м о д е р ж н о г о уряду нові аргументи п р о т и
д е с п о т и з м у н а ш и х с т о р і н , п р о т и безладдя о х р и щ е -
н о г о іменем с в о б о д и , я був в р а ж е н и й з л о ч и н а м и са­
модержавства, т о б т о тиранії, п р о з в а н о ї д о б р и м п о ­
рядком? Р о с і й с ь к и й д е с п о т и з м є ф а л ь ш и в и м ладом,
а н а ш республіканізм є ф а л ь ш и в о ю свободою. Я во­
ю ю п р о т и б р е х н і всюди, д е її помічаю, але є більше,
ніж о д и н рід брехні. Я забув п р о брехні с а м о д е р ж а в ­
ної влади; сьогодні я д о к л а д н о розповідаю п р о н и х ,
бо, о п и с у ю ч и м о ю п о д о р о ж , я завжди щ и р о р о з п о в і ­
даю п р о те, щ о бачив.»
«Я ненавиджу підтексти. Я бачив, що в Росії порядок
є підтекстом для гноблення, як у Франції свобода для
зависти»...
«У Росії, яка б не була зовнішність речей, під сподом
усього криється насильство й сваволя. Тиранія діє тут
т и х о ю силою терору - це, на сьогодні, о д и н о к и й рід
щастя, яке цей уряд п р и н о с и т ь своїм народа м.»
Це є один із багатьох випадків, коли написані понад
сто років тому думки де Кюстіна зберігають свою гос­
тру актуальність до н а ш и х часів, скільки б солідарно
не верещали євразійські крикливці в численних това­
риствах боротьби п р о т и «наклепів» на «історичну» та
сучасну Росію.
 А о с ь щ е одне вражаюче, блискуче в и з н а ч е н н я
московської душі: «Це н е від н и н і п е р е й м а є москалів
с т р а х бути о с м і я н и м и з боку чужинців. Ц е й чудер­
н а ц ь к и й н а р о д сполучає к р а й н є с а м о з а д о в о л е н н я з
н а д м і р н о ю зневірою в себе; назовні - задоволення, а
в г л и б и н і - стурбоване п р и н и ж е н н я - о т щ о я бачив
у б і л ь ш о с т е москалів. їхня суєтливість, щ о ніколи н е
втомлюється, завжди мучить ї х так, як гордість му­
ч и т ь англійців. Наївність, ця щ и р і с т ь цілком м и м о ­
вільного вислову, це забуття о с о б и с т о с т и в інтересі
п р а в д и , п р о с т о т и - їм н е знані. Н а р о д наслідувачів ні­
к о л и н е стане наївним; р о з р а х у н о к у ньому завжди
в б и в а т и м е щирість.»
Сам Карамзін п и ш е п р о прикрі наслідки монголь­
ського ярма для характерів москалів. Якщо мене вва­
ж а ю т ь суворим за моїх сусідів, т о слід зважити, щ о во­
н и підтверджені поважним автором, щ о має с к о р ш е
н а х и л прощати.
«Національна гордість, - п и ш е він, - зникла серед
росіян; в о н и звернулись до ш т у ч н и х засобів, які засту­
п а ю т ь силу для людей, засуджених на рабську покору.
ХиТрі для обманювання татар, москалі: стали також
більше в ч е н и м и в мистецтві о б м а н ю в а н н я себе взаєм­
но; відкуплюючи у татар свою особисту безпеку, мос­
калі стали більше пожадливими на гроші та менше
в р а ж л и в и м и на образи, на зневагу, бо були безнастан­
н о виставлені на знущання ч у ж и н е ц ь к и х тиранів!»
(Карамзін, Т. V, р. 4, ст. 447).
Далі: «Може бути, щ о сучасна вдача росіян заховає
кілька плям, якими її забрудило варварство монголів.»
«Ми помічаємо, щ о разом із багатьма високими п о ­
чуваннями, у нас занепала хоробрість, живлена най­
більше національною гордістю»...
«Свідчення Карамзіна видаються мені п о д в і й н о
в а ж л и в и м и в устах такого п р и д в о р н о г о і такого бояз­
кого історика, яким він був. Я міг би збільшити ряд
прикладів, але я, здається, навів д о с и т ь їх для того, щ о б
встановити п р а в о щ и р о висловлювати мої думки.»
Далі знаходимо у висновках з подорожі Кюстіна ду­
же влучне окреслення московського імперіалізму, щ о
прагне до захоплення цілого світу: «У серці московсько­
го народу кільчиться розхристана амбіція; ця амбіція не
знає меж, вона може затроювати л и ш е пригноблені ду­
ші, а живиться вона нещастям цілої нації. Ця нація істот­
н о загарбницька й пожадлива в наслідок нужди; вона в
своєму п р и н и ж е н о м у підкоренні леліє надію поширити
тиранське панування на інших; слава, багатство, що їх
вона сподівається, відвертають її думки від ганьби, в якій
перебуває, а щ о б змити з себе нечестиву пожертву цілої
суспільної та особистої свободи, ця р а б и н я навколіш­
ках мріє п р о панування над світом.»
«Це н е людину обожнюють, н е імператора Ніколая, а
амбітного пана нації - ще більш амбітної, ніж він сам.
Пристрасті москалів викроєні на зразок пристрастей
старовинних народів; у москалів все нагадує Старий -За­
повіт, їхні надії і їхні муки великі, н е н а ч е їхня імперія.
Там ніщо н е має меж, ані терпіння, ані нагороди, ані
пожертви, ані надії. ї х н я могутність м о ж е стати вели­
ч е з н о ю , але в о н и куплять її за ту ціну, яку народи Ази
платять за сталість їхніх урядів, - ц і н о ю нещастя.
Росія б а ч и т ь в Європі з д о б и ч , яка ч е р е з наші р о з ­
д о р и , р а н і ш е ч и пізніше, буде їй віддана на поталу;
вона в и р о щ у є серед нас а н а р х і ю в надії с к о р и с т а т и ­
ся зіпсуттям, в и к л и к а н и м н е ю , бо в о н о с п р и я є її на­
мірам: ц е історія Польщі, р о з п о ч а т а на велику скалу.
Від д о в г и х років П а р и ж ч и т а є р е в о л ю ц і й н і ч а с о п и ­
си, р е в о л ю ц і й н і в кожнім сенсі, підкуплені Росією.
«Європа - кажуть - у Петербурзі вступає на шлях,
я к и м ішла Польща-, вона в и ч е р п у є т ь с я ч е р е з пустий
лібералізм, тоді як м и л и ш а є м о с ь могутніми, якраз
ч е р е з те, щ о м и не є вільними; п о т е р п і м у ярмі; ми
п р и м у с и м о і н ш и х з а п л а т и т и за н а ш у ганьбу.»
 План, який я вам розкриваю, може видатися для не­
уважних о ч е й х и м е р н и м , але й о г о визнає справжнім
кожен в т а є м н и ч е н и й у хід справ в Європі та в урядові
таємниці о с т а н н і х двадцяти років. Він подає ключ до
багатьох таємниць, п о я с н ю є о д н и м словом надзви­
чайну важливість того, чому загально шановані та п о ­
важні о с о б и бажають тут, щ о б чужинці бачили їх л и ш е
з гарного боку. Коли б росіяни були, як в о н и кажуть,
о п о р о ю ладу та законности, т о ч и використовували б
революціонерів та, щ о щ е гірше, послуговувалися б ре­
волюційними засобами?
Далі у своїх в и с н о в к а х з п о д о р о ж і де Кюстін з жа­
л е м згадує п р о т е п е р і ш н є п р и х и л ь н е (за П а п и Р и м ­
ського Григорія X V I ) с т а в л е н н я Ватикану д о п а л і й ­
с ь к о г о «райху». П о з а т и м він о б с т о ю є с у т о
р е в о л ю ц і й н у р о л ь Росії всупереч усім «легітимним»
маскуванням її о б е р п о л і ц м а й с т р а та ш и р ш е с п и н я ­
ється н а д м о р а л ь н и м у п а д к о м у я р м л е н о ї ц а р я м и
п р а в о с л а в н о ї Церкви.
«Потворне п р и з н а н н я для Росії з боку Риму є о д н и м
з наслідків обману, п е р е д яким я хочу вас перестерегти.
Рим та ціле католицтво н е має більшого й небезпечні­
шого ворога, ніж імператор Росії. Раніш ч и пізніш,
схизма ц а р ю в а т и м е в Царгороді; о т тоді х р и с т и я н ­
ський світ, поділений на два т а б о р и , переконається,
яку кривду вчинила римська церква через політичне
засліплення її керівника.
Цей володар, наляканий безладдям, у яке впали сус­
пільства по й о г о вступі на папський престіл, з а н е п о к о ­
єний м о р а л ь н и м злом, яке с п р и ч и н и л и Європі наші
революції, без підтримки, загублений серед байдужого
або насмішкуватого світу, найбільше боявся народніх
повстань, від яких він потерпав та бачив т е р п і н н я сво­
їх сучасників. Тоді, йдучи назустріч з л о в о р о ж и м впли­
вам певних о б м е ж е н и х душ, він тримався людської
мудрости, о б е р е ж н о с т и . Він показав себе мудрим на
світський взір, з р у ч н и м на людську міру, отже сліпим
та слабим перед Богом. От чому справу католицтва #
Польщі покинув її п р и р о д н и й о б о р о н е ц ь , в и д и м и й
вождь справжньої Церкви. Чи багато є т е п е р націй, щ о
пожертвували б своїх вояків задля Риму? А коли в своїм
зреченні папа ще з н а х о д и т ь народ, готовий дати себе
задушити для нього... він й о г о відлучає! Він є д и н и й во­
л о д а р на землі, який мусив би бути до смерти з т и м на­
родом,,відлучає його, щ о б п р и п о д о б а т и с ь з в е р х н и к о -
ві схизматицької нації! Вірні питають із жахом, щ о
сталося з невсипущої я с н о з о р о с т и святого престолу-,
мученики, вражені відлученням, бачать католицьку ві­
ру з р а д ж е н о ю Р и м о м грецькій політиці. І Польща,
збентежена в своїм святім спротиві, кориться своїй д о ­
лі, н е розуміючи її. Ці закиди, що, здається, не пересту­
пають межі пошани, були виправдані останніми п о с ­
тановами римського двору.
Чи н е визнав заступник Бога на землі ще від Вес-
тфальського трактату, щ о всі війни в Європі є релігій­
н и м и війнами?...»
Далі де Кюстін п и ш е , щ о Ватикан під впливом мос­
ковських послів п о н и з и в с я до звичайної уступливої та
компромісової світської ч и «королівської» політики.
Як віруючий католик - маркіз зазначає:
«Трон королів п е р е х о д о в и й у своєму триванні, а
т р о н папи - вічний, так, вічний, бо священик на цьому
троні буде величніший та передбачливіший у катаком­
бах, ніж у Ватикані. О б м а н у т и й х и т р о щ а м и дітей доби,
він зовсім н е помітив істоти речей та в збоченнях, ку­
ди й о г о кинула політика страху, він забув ч е р п а т и
с в о ю силу звідтіль, де вона є: в політиці віри.
Н е з н а н н я р е л і г і й н и х с п р а в т е п е р таке, щ о о д и н
католик, людина в е л и к о г о розуму, якому я ч и т а в ц е й
уступ, п е р е б и в мене словами: «Ви вже більше н е като­
лик, - сказав він мені, - ви ганите папу!!!» Н е н а ч е б
папа був б е з г р і ш н и м так, як він є н е п о м и л ь н и м у
справах віри. Бо й ця непомильність сама підлягає пев­
н и м обмеженням, як твердять ґаллікани, щ о проте вва­
ж а ю т ь себе за католиків. Чи Данте був коли заскарже-
н и й за єресь? А п р о т е якою м о в о ю він промовляє до
пап, яких він умістив у своєму пеклі? Найліпші люди
н а ш о г о часу впадають у плутанину ідей, щ о викликала
б сміх у школярів минулих віків. Я відповів моєму кри­
тикові, відсилаючи й о г о до Боссюета. Й о г о виклад ка­
т о л и ц ь к о г о вчення, ухвалений, стверджений, прослав­
л е н и й повсякчасно та п р и й н я т и й римським двором,
достатньо виправдовує мої засади.
Ще терпеливости, а часи достигають, незабаром ці­
л е п и т а н н я буде яскраво поставлене і правда, б о р о н е ­
на своїми з а к о н н и м и о б о р о н ц я м и , знову п о ш и р и т ь
с в о ю владу над духом націй...»
Московський грецький клер ніколи не був і не буде
нічим іншим, як поліцією, в б р а н о ю в уніформи, дещо
відмінні від шат світського війська імперії. П о п и та їхні
є п и с к о п и творять полк клериків під п р о в о д о м імпера­
тора; о т і все.
Зрозумієте аж т е п е р важливість погляду, насмішку­
ватого слова, листа, дотепу, усміху, а щ е більше книги в
о ч а х цього уряду, якому с п р и я є довірливість його на­
родів та запобігливість усіх чужинців?... Одне слово
правди, п р о г о л о ш е н е в Росії - це іскра, щ о впаде на
бочку з п о р о х о м .
Щ о значить для керівників Росії обдертість, бліда-
вість солдатів імператора? Ті ж и в і тіні мають найгарні-
ші у н і ф о р м и в Європі. Яке з н а ч е н н я мають грубі лахи,
під я к и м и ховаються в середині їхніх касарень ці п о з о ­
лочені примари?... Байдуже, щ о в о н и вбогі та брудні,
щ о б лиш блищали на показ... Закаптурена мізерія - та­
ке є багатство росіян: для н и х зовнішність є всім, а зов­
нішність у н и х бреше більше як деінде. А тому кожний,
хто піднесе руку заслону, назавжди втрачає репутацію
в Петербурзі.
 Суспільне життя .в цій країні є п е р м а н е н т н о ю змо­
вою п р о т и правди. Там вважають зрадником кожного,
хто н е є о б м а н ц е м ; там сміятись з побрехеньок, запе­
речувати б р е х н ю , суперечити політичному самозве­
л и ч а н н ю , виправдовувати покірність - усе ц е є зама­
х о м на безпеку д е р ж а в и та володаря. Це о з н а ч а є
о б р а т и для себе д о л ю революціонера, ворога ладу, зло­
ч и н ц я , зрадника держави... А вам відомо, яка ця доля
жорстока! Слід визнати, щ о вражливість, щ о в т о й с п о ­
сіб проявляється, є більш небезпечною, ніж виглядає
смішною; д о д р і б н и ц ь р о з р о б л е н и й нагляд такого
уряду, р а з о м з відкритою п и х о ю цього народу, стає
чимсь жахливим; ц е вже н е смішне.»
Можна щ е р а з сказати, щ о спостереження Кюстіна
п р о уряд та суспільство в Росії в 1839 році зовсім від­
повідають теперішнім московським обставинам. « І т
Osten nichts neues» - т а к и м и словами можна п е р е ф р а ­
зувати титул з н а н о г о давнього твору Еріха-Марії Ре­
марка, «На Сході нічого нового» - все, як було, так і є...
Далі Кюстін зазначає; «Російська цивілізація ще зна­
ходиться так близько до свого джерела, щ о скидається
на варварство. Росія є в о ю ю ч и м суспільством, її сила
не полягає в ідеях, вона є у війні, отже у х и т р о щ а х і
жорстокості...
Тепер москалі т о р о ч а т ь п р о поміркованість, п р о ­
тестують п р о т и здобуття Царгороду; бояться, я к в о н и
кажуть, усього, щ о м о ж е побільшити імперію, д е відда­
лення вже є лихом. Вони бояться навіть... уявити собі -
як далеко сягає їхня обережність!... в о н и бояться теп­
лого підсоння!.. Зачекайте т р о х и , і побачите, ч и м скін­
чаться всі ці п о б о ю в а н н я .
І я н е мав би вказати на стільки брехень, стільки н е ­
безпек, стільки загроз? Ні, ні, краще було мені п о м и л я ­
тися та говорити, ніж бачити правильно та мовчати.
Якщо потрібна відвага, щ о б розказати п р о те, щ о я ба­
чив, т о з л о ч и н о м було б ховати це.
 Москалі н е відповідатимуть мені; в о н и скажуть.-
«Чотири місяці подорожі, він Не д о б р е бачив».
Це правда, я бачив мало, але я зрозумів багато.
Або вони зроблять мені честь запереченнями, вони
відквдатимуть факти; факти - сирий матеріал кожного
звіту, які звикли вважати за ніщо в Петербурзі, де минуле,
які майбутнє та сучасне, є до диспозиції володаря. Бо, ще
раз, москалі не мають нічого свого крім слухняности та
наподібнювань; керування їхнім розумом, їхніми погля­
дами, їхньою свобідною волею - все це належить сувере­
нові. У Росії історія творить частину посілостей корони-,
вона моральна власність володаря так, як люди та землі
творять його матеріальну власність; її держать у коморі
разом із царськими скарбами та з неї показують лише те,
що хочуть зробити відомим, Спогади про те, що діялося
вчора, є власністю імператора; він змінює відповідно до
свого бажання літописи країни та щоденно роздає своє­
му народові історичні правди, які згоджуються з вигадка­
ми моменту. Ось я к Мінін та Пожарський, герої забуті від
двох сторіч, були зненацька відкопані та стали модні у
хвилини інвазії Наполеона. Це тому, щ о в цей саме мо­
мент уряд дозволяв на патріотичний ентузіазм».
Знову таки, як ці слова, написані 115 років тому,- чу­
дово надаються до сучасної московської дійсності, х о ч
би й з 1941-1958 років.
Далі Кюстін спиняється над с и н о д а л ь н о ю москов­
ською вірою та подає на кількох сторінках історію
виступу Чаадаева, й о г о «Філософічний лист», який з
гострим засудженням урядової релігії Росії появився в
жовтневій книзі московського часопису «Телескоп» та
викликав нечуваний у цій країні скандал..
Багато дечого із спостережень де Кюстіна над м о с ­
ковським православієм залишилося актуальним і досі.
От хоч би такі й о г о слова:
«Ця церква є мертва, однак, якщо судити на основі
того, щ о діється в Польщі (тут маркіз має на увазі всі кра-
їни на захід від кордонів Польщі, з-перед 1772 року, от­
же не стільки саму Польщу, як Правобережну Україну та
Білорусь. В іншому цісці своєї книги - лист тридцять
третій, від 23-го серпня 1839 року - маркіз називає такі
країни Східної Європи, як Волинь, Україна, Росія, Поль­
ща), то вона може стати переслідувачем у т о й час, як ще
не має ані досить великих чеснот, ані досить великих
талантів, щоб здобувати розумом. Одним словом, росій­
ській церкві бракує того самого, що цілій країні: свобо­
ди, без якої зникає дух життя та гасне світло.
Далі у своєму «резюме подорожі» він присвячує
кілька сторінок Чаадаеву та прикрій долі цього філо­
софа, щ о стрінула й о г о п о видрукуванні, в перекладі на
московську мову, на с т о р і н к а х «Телескопа», в жовтні
1836 року - «Філософічного листа».
Ніколай Палкін п р о г о л о с и в Чаадаева божевільним.
Кюстін подає ц ю подію, я к ілюстрацію небезпеки мос­
ковсько-православного фанатизму.
Самого опису переслідувань Чаадаева за його о р и ­
гінальні та сміливі думки тут н е перекладаємо. Вони
вже досить ш и р о к о відомі й без того.
А о ц е останні дві с т о р і н к и резюме де Кюстіна, Тут
Росія порівнюється з Еспанією, країною, яку давніше
Кюстін відвідав та змалював т а к
«Країна, яку я щ о й н о відвідав, є понура та однома­
нітна в такій мірі, як та, яку я колись змалював, є блис­
куча та різноманітна. З р о б и т и з т о г о сумлінний образ,
о з н а ч а є відмову від того, щ о б подобатись. У Росії жит­
тя таке сумне, як в Андалузії в о н о радісне. Російський
н а р о д нудний, е с т о н с ь к и й - п о в н и й дотепности. В Ес-
панії брак політичної с в о б о д и винагороджений о с о ­
б и с т о ю незалежністю, що, мабуть, не існує ніде інде в
такій мірі, а її наслідки є вражаючі. Еспанець живе з Л ю ­
бови, москаль - з розрахунку; еспанець розповідає все,
а якщо не має п р о щ о розповідати, то він вигадує; мос­
каль скривається з усім, а коли не має щ о скривати, т о
відмовчується, щоб мати т а є м н и й вигляд, і навіть, як­
щ о він м о в ч и т ь без розрахунку, то р о б и т ь це з п р и з в и ­
чаєння. В Еспанії бояться розбійників, але там крадуть
л и ш е на ш и р о к и х шляхах; у Росії д о р о г и є певні, але
вас к о н ч е обкрадатимуть у приміщеннях. Еспанія пов­
на спогадів та руїн, щ о походять з усіх віків; Росія п о с ­
тала вчора, її історія багата л и ш е обіцянками. Еспанія
настовбурчена горами, щ о змінюють краєвид з кож­
н и м к р о к о м п о р о д о ж н ь о г о ; Росія має о д и н і т о й самий
краєвид з о д н о г о кінця аж по другий кінець рівнини.
Сонце освітлює Севіллю, воно животворить усе на пів­
острові; туман покриває далечінь краєвидів Петербур­
гу, щ о завжди імлисті, навіть у н а й к р а щ и й вечір влітку.
Нарешті, обидві країни в усіх т о ч к а х протилежні одна
другій; це протилежність дня - ночі, вогню - льодові,
півдня - півночі.
Треба п о ж и т и на цій самоті без відпочинку, у цій
в'язниці без дозвілля, яку називають Росією, щ о б відчу­
ти свободу, я к о ю користуються в і н ш и х країнах Євро­
пи, яку б ф о р м у уряду в о н и не засвоїли. В Росії свобо­
ди немає ні в чому, хіба що, кажуть мені, в одеській
торгівлі. Ото ж імператор, завдяки своєму відчуттю,
зовсім не л ю б и т ь духу незалежности, щ о ; П а н у є в цьо­
му місті, добробут якого створився завдяки розумові та
правоті француза (Дюка Рішеліє, першого міністра за
Людовика XVIII).
Коли ваш с и н буде незадоволений у Франції, сто-
суйте м о ю рецепту, - кажіть йому: «їдь до Росії». Ця по­
д о р о ж корисна для кожного чужинця; кожний, хто та­
ки д о б р е п о б а ч и т ь ц ю країну, буде з а д о в о л е н и й
життям всюди інде. Завжди добре знати, щ о існує на
світі суспільність, у якій неможливе ж о д н е щастя, бо
згідно закону п р и р о д и - людина н е може бути щасли­
в о ю без свободи.
Така згадка р о б и т ь вас поблажливим-, подорожній,
повернувшись на своє попелище, може сказати п р о
свою країну те, щ о один мудрець сказав п р о самого се­
бе: «Коли я о ц і н ю ю себе, я дуже с к р о м н и й , але я гор­
дий, коли я п о р і в н ю ю себе з іншими.»
Такими с л о в а м и закінчує маркіз де Кюстін резюме
подорожі.
Далі, в кінці й о г о книги, ч и властиво четвертого її
тому, ідуть додатки: історія д в о х п о л о н е н и х французів
з 1812 р о к у в Росії, родовід брунсвікської князівської
р о д и н и , до якої належав н е щ а с л и в и й Іван VI, щ о ціле
життя був ув'язнений з р а н н ь о г о дитинства в самот­
ній келії в Шліссельбурзі, звідки й о г о в 1762-му році
невдало намагався звільнити н а щ а д о к українського
емігранта, п о р у ч н и к Мирович (див. і с т о р и ч н и й р о ­
ман Дм. Ів. Мордовця - «Цар та поручник»). Нарешті,
п р и н а й м н і в п'ятім брюссельськім виданні, є ще о д и н
додаток - передрук французької брошури, яку написав
урядовець московської амбасади в Парижі,
Ксаверій Л а б е н с ь к и й , п о л я к ( ч и м о ж е
с к о р ш е спольщений українець) -
католик, п. н. «Слово п р о твір
п. Де Кюстіна п. н. «Росія
в 1839 році».
 СУЧАСНИЙ ШВЕЙЦАРСЬКИЙ ДОСЛІДНИК ІДЕЙ­
НИХ ПРЯМУВАНЬ НА МОСКОВЩИНІ X I X СТ. АЛЕК-
САНДЕР ФОН ШЕЛТІНҐ, ЯКИЙ СВОЮ КНИГУ
(Alexander von Schelting: «Russland und Europa im
Russischen Geschichtsdenken», AFranke Verlag, 1948.)
ЗАКІНЧУЄ РОЗДІЛОМ ПІД НАЗВОЮ «НАРОДНА АМБІ­
ЦІЯ, ПОЧУТТЯ ПОКЛИКАННЯ ТА ПРЕТЕНЗІЇ ДО ПА­
НУВАННЯ ЦІЛИМ СВІТОМ», ПИШЕ ПРО Ц Ю МІСІЮ:
«Ми бачили, щ о молена вказати на певні історичні та
соціологічні п р и ч и н и , які, здається, можуть допомогти
краще зрозуміти в и н и к н е н н я , основну тему та загаль­
н и й характер московської філософії історії, так само,
як і її розподіл на різні напрямки. Але звідки походить
ця єдина в світі внутрішня несамовитість та держав­
ність через ц ю своєрідну «практично» достосовану іс­
торіософію? Звідки п о х о д и т ь якнайбільше розпалена
народна амбіція, щ о знаходить у ній свій вислів? Звідки
береться це почуття покликання, щ о не має рівного с о ­
бі п о силі в цілому світі? Звідкіля береться ця претензія
та жадоба на всесвітнє керування та щ о н а й м е н ш е на
духовне панування? Чому так склалося, можна також
запитати, що лише московське історичне мислення на­
родило такого Достоєвського? Та які п р и ч и н и того, щ о
ці, тут представлені особливості московської історич­
ної свідомосте вперто, затрималися та навіть зміцнили­
ся протягом усіх змін московського державного т а сус­
п і л ь н о г о життя? Б о в тому, щ о м и м а є м о
підпорядкувати к о л и ш н ю «абсолютність» московсько­
го християнства теперішній «абсолютності» москов­
ського комунізму, - немає ж о д н и х змін у відношенні
речей, щ о нас тут цікавлять... Духовна, культурна та с о ­
ціальна ворожнеча супроти Заходу є глибша й міцніша,
як коли... І все щ е доказують претензію на всесвітній ду­
х о в н и й імперіалізме в и к л ю ч н и м посіданням абсолют­
ної, для цілого людства притаманної, соціально-етич-
ної правди. Правда, г л и б и н а змін, я к и х зазнала
духовного, суспільного т а політичного життя Росії че­
р е з свої останні революційні перевороти, в ніякому
ступені н е може бути вимірювана здобутими від мину­
л и х революцій мірилами, але нам все ж таки здається,
щ о тут не втрачають своєї важливосте слова Ґізо: «Коли
народи довго та славно жили, т о вони, що н е робили б,
не можуть зрівняти зі своїм минулим-, вони підлягають
його впливові навіть у ті хвилини, коли намагаються йо­
го знищити; у глибині своїх найблискучіших змін вони
залишаються в найістотнішім прояві своєї вдачі та своєї
долі такими, якими їх створила їхня історія. Немає жод­
н и х революцій (які б вони н е були відважні та могутні),
щ о знищують довгі національні традиції. Отже, в основ­
ному важливим є, і т о не л и ш е для задоволення умів, а для
доброго керування націями, щ о б ці традиції були добре
пізнані та добре зрозумілі». (Guizot: «Essai sur I'histoire de
Бгапсе», preface, p. VI - VII; Schelting: «Russland und Euro-
pa», Bern, 1948 p 299-300,256-257).
Далі, переглянувши історію розвитку московського
месіанізму від Хомякова, Тютчева, Достоєвського, Да-
нілевського д о Герцена та Бєлінського, Шелтінґ пише:
«На кінці свого розвитку вона (московська інтелі­
генція), як н а м відомо, дійшла до цілком потойбічно
скерованої віри в «спасіння» мас через соціалізм. Сьогод­
ні в Росії пануюча та політично керуюча інтелігенція ві­
рить, чи принаймні признається до віри, щ о вона здій­
снила ц е й соціалізм у своїй країні. Але є підстави
припускати, щ о навіть тепер не ц е й «здійснений» кому­
нізм, не вживання виставлених н и м у перспективі пло­
дів, що, як відомо, виглядають дуже мізерно, але невгаса-
юча надія на повне втілення його в майбутньому є тим
рушієм, до якого чіпляється московський народ. Задля
цієї надії зносить він усі терпіння, та для сповнення її -
навіть згідно з урядовою ідеологією - нібито має для
цього відповідні передумови. Він вірить, щ о лише через
всесвітню місію Росії ціла решта світу буде навернена на
його віру та його соціальний життєвий лад».
Те, щ о де Кюстін міг б а ч и т и в Москві під час своїх
відвідин у 1839 році, здається, підтверджує наші п р и ­
пущення. Ц і л к о в и т о ї аналогії д о тут підкресленої
концепції, з в и ч а й н о , немає. Як в и р а з н и й ворог т о ­
дішньої Росії, за н а р о д о м якої н е в и з н а є доброї волі
та зрозуміння, де Кюстін засуджує її. Тому тверді й
п р и н и ж у ю ч і слова кидає в с т о р о н у Росії. Проте, йому
належить заслуга відкриття для н а с цікавого зв'язку в
цілості... Страх п е р е д владою, сам п о собі, гадає де
Кюстін, н е м о ж е викликати «так б а г а т о т е р п е л и в о с ­
ти», щ о п о т р і б н а для того, щ о б з н о с и т и існуючі полі­
тичні, господарські та соціальні в і д н о с и н и . Лише ам­
бітні надії на майбутнє можуть п р и м у с и т и , як він
гадає, ц е й н а р о д «жертвувати всім», - щ о москалі й
роблять. Подивіться, каже де Кюстін, ц е є д и н е в істо­
рії явище, я к москалі свого ж а х л и в о г о ц а р я Івана бла­
гають ( к о л и він удавав, щ о х о ч е з р е к т и с я к о р о н и ) ,
плачучи біля й о г о стіп, щ о б він панував далі над н и м и
т а к и м с п о с о б о м , щ о «змусив би н е н а в и д і т и суспільс­
тво к о ж н о г о і н ш о г о народу». Ч о м у москалі роблять
це? Вони р о б л я т ь це «зі сміливістю та п р и н и ж е н і с т ю
людей, щ о хочуть посісти цілий світ.»
 Тут Шелтінґ н е зовсім погоджується із де КЮСТІНОМ:
«Проте н е слід, як ц е р о б и т ь де Кюстін, твердити, щ о ц е
були л и ш е с н и слов'янофілів п р о п р и й д е ш н є , подібно
як для с т а р о в и н н о г о жидівства жадання п о м с т и та від­
плати. Європа виснажується в суєтливім лібералізмі в
т о й час, як м и (так перефразовує де Кюстін тодішнє
ставлення москалів) л и ш а є м о с я могутні саме тим, щ о
невільні: терпімо в ярмі, ми п р и м у с и м о і н ш и х заплати­
ти за нашу ганьбу». (Шелтінґ, ст. 404).
Невідомо з якої рації Шелтінґ гадає, щ о саме від
слов'янофілів, яких тоді було дуже небагато (вони тоді
почали лише «формуватися»), де Кюстін почув такі дум­
ки. Де Кюстін міг чути такі думки від пересічних стрічних
москалів, від московської юрби. Саме тому ще більшу вар­
тість мають ці свідчення де Кюстіна, бо ц е був голос ціло­
го народу, а не купки слов'янофілів, яких, зокрема тоді,
можна було порахувати на пальцях однієї руки: один Хо­
мяков, один Самарін, два брати Кірєєвські, два Аксанови...
Останні тоді були ще дуже молоді, а передостанні - зас­
лані до свого маєтку. Отже, яких слов'янофілів мав зустрі­
ти Кюстін у Москві в 1839 році? Мабуть - жодного.
Ці с н и «кільчаться в серцях російського народу», як
в о н и кільчилися в серцях жидівського народу, чиї надії
на в и в и щ е н н я пригадав собі де Кюстін в Росії та мож­
ливо щ е нині міг би згадувати, коли б він міг відбути ще
вдруге свою п о д о р о ж до Росії.
Залишається тут ще переказати останні т р и сторін­
ки праці Шелтінґа: «Соціологічний закон, згідно з яким
специфічно висока міра довготривалого політичного,
фіскального, суспільного, господарського та правного
пригноблення чи упослідження (або як Макс Вебер це
називає «негативного упривілейовання») класів, станів
та каст, приводить їх до однобічних вірувань ч и уявлень
п р о відкуплення ч и п р о згідне із справедливістю май­
бутнє вивищення - може знайти застосування також до
цього народу. Здається, щ о саме цей випадок стосувався
та й ще стосується москалів. У крайнім випадку надія
п р и н и ж е н и х («останніх», щ о прагнуть стати «перши­
ми») на їхнє майбутнє вивищення сягає так далеко, щ о
вона задовольняється л и ш е пануючим над іншими на­
родами становищем, л и ш е «першим місцем у світі», ли­
ше всесвітньою духовною та політичною вождівською,
навертаючою та відкуплюючою роллю.
Є безперечним, щ о віра в майбутнє, тут описаного
типу та її мотивації, надає опанованому Нею народові
нечувану внутрішню силу напруження та зовнішню силу
удару, яка може бути звернена проти справжніх або уяв­
н и х противників виконання його претензій на вождівс-
тво, на «навертання» та на «спасіння» («асвабаждєніє»). З
другого боку історичний досвід учить нас, щ о неконтро-
льована самодержавна насильницька влада над політич­
но, економічно та духовно позбавленим прав, соціально
зрівняним та в усіх своїх життєвих висловах «веденим»
народом може надзвичайно легко стати засобом до без­
межного загарбницького імпульсу й жадоби до здобу­
вань, і то тим більше, ч и м опановані підвладні народні
маси є менше зрізничковані, ієрархічно розчленовані та
поділені на автономні ч и між с о б о ю конкуруючі підгру­
пи, ч и м більше самовлада переходить на особисто-бла­
годатне уґрунтування Леґітимности претензій на воло-
дарність, віддалюючись від типу л е ґ а л і с т и ч н и х ч и
традиціоналістичних угруповань леґітимности. Так са­
м о експансія певних старосхідних великодержав та
монгольських загарбницьких держав, як нечисленних
справжніх появ цього роду в європейській історії, зда­
ється, стверджують цей здогад. Одне є певне: там, де цей
тип сполучується з жевріючим в опанованім народі ч и
навіть із збудженими його провідною інтелектуальною
верствою та до найвищого напняття розвиненими тен­
денціями до претензій на «навертання», вождівство та
рятування інших націй, там дух агресії й о х о т и до екс­
пансії може досягти такої сили, якої досі світ ще н е ба-
чив. Зокрема тоді, коли самовладне панування Ґвалтовно
підвищує у позбавленім прав народі прагнення до завер­
шення його всесвітньої вождівської місії тим, щ о вона
його безнастанно знову навчає, щ о лише - через на­
сильницькі напади на довколишні народи - наступить
завершення його всесвітньої місії, яка забезпечить йому
одному повну нагород)' за й о г о дотеперішні зусилля, му­
ки та недостатки, та принесе «повні жнива» для його вже
«здійсненого» ідеального життєвого ладу.
З о д н и м л и ш е переліком переваг своєї власної гос­
подарської системи, з о д н и м и своїми ще такими п о ­
т у ж н и м и планами ф і н а н с о в о г о планування для п о -
н о в н о г о пожвавлення ч и з б е р е ж е н н я свого життя та із
з а т р и м а н н я м к о р е к т н и х д и п л о м а т и ч н и х стосунків і
манір і т. д., Захід не в стані п о в а ж н о протиставитись
Сходові. Н а й п е р ш е західній світ, щ о х о ч е політично
п р о т и с т а в и т и с ь Сходові, м о ж е з р о б и т и лише одне, од­
наково, ч и в остаточному висліді буде мати ч е р е з ц е
успіх ч и ні, а саме: пригадати собі (щоб висловлюва­
тись за Чаадаєвим) с в о ю власну с п р а в ж н ю та історич­
ну ідею особливого роду, п е р е й н я т и с я н е ю з цілкови­
т о ю поважністю (а не л и ш е базікати п р о неї), віддати
себе їй, їй вірно служити та прагнути її здійснити.
Без такої ідеї, яких б и о с о б л и в и х досягнень Захід н е
посідав (зокрема в технічно-індустріальній ділянці),
він н е вив'яжеться із своїх завдань та не буде в стані
встояти на цій землі, я к о к р е м а рівнорядна сила.
Якщо західній світ н е с п р о м о ж е т ь с я знову здобути­
ся на власну історичну ідею, треба зобов'язати п р и н а -
лежні до н ь о г о суспільства д о ц и х ідей, щ о б їх об'єдна­
ти, або коли ці ідеї є вже навіть мертві, тоді навряд, ч и
він зможе на довший час з а т р и м а т и йому ще історією
п р и з н а ч е н е місце.»
Наведені та переказані тут зауваження цього швей­
ц а р с ь к о г о вченого-дослідника свідчать п р о велику та
гостру актуальність, більше т о г о - п р о невигаслу досі
життєвість та пекучу актуальність московських спос­
т е р е ж е н ь де Кюстіна з давно-минулого 1839-го року.
Крім того вони щ е раз активізують та підносять велику
життєву важливість (бути ч и н е бути Європі?) постав­
л е н и х у книзі де Кюстіна питань, які м о ж е ще не всі с о ­
бі досі усвідомили.
Друга справа, щ о п р и цьому Шелтінґ інколи ляка­
ється, п р и н а й м н і ф о р м и вислову, деяких спостере­
ж е н ь де Кюстіна та намагається підважити ї х н ю обґ­
рунтованість ч и непомильність, х о ч у ході дальшої
р о з п р а в и він знову п р и м у ш е н и й ствердити невідхиль­
ність спостережень та висновків Кюстіна.
Останні уступи книги Шелтінґа, де поставлені висо­
кі вимоги до американської політики, н е дають, природ­
на річ (з уваги на те, щ о ця книга вийшла десять років
тому), перегляду літературної т в о р ч о с т е сучасної п р о -
московськоїта тим самим антикюстінівської американ­
ської адміральської ш к о л и Кеннана, Керка, Стівенса й
тому подібних Дон-Левіних з прокремлівського «проку-
кішу», («Прокукіш» - скорочено: Прокопович, Кускова,
Кішкін - московська «гай-да тройка»; вислані
Дзержинським з Москви за кордон «троянські коники» у
1922році) завданням якого є відбудова чи збереження
єдиної неділимої московської палкінської імперії, «від
молдована до фіна» та «от Шалтая до Болтая»... Одначе
Шелтінґ прагнув, щ о б західна Європа залишилася
в і р н о ю власній історичній ідеї, а н е йшла
манівцями промосковської,
антикюстінської школи.
У тому вартість книги
Шелтінґа.
 У ЛИСТАХ ДЕ КЮСТІНА ДО ЙОГО НІМЕЦЬКОГО
ПРИЯТЕЛЯ, ПИСЬМЕННИКА ФАРНГАҐЕНА ФОН ЕНЗЕ
ЗНАХОДИМО ДЕЯКІ ЦІКАВІ ЗГАДКИ ПРО КНИЖКУ
МАРКІЗА.

Щ е задовго п е р е д п о я в о ю к н и г и н а п и с а в маркіз
до Ензе 31 л и п н я 1841 року з Евіану в Савої, щ о він
в и р у ш а є за т р и т и ж н і на десять місяців д о Італії, «піс­
ля ч о г о х о ч у п о в е р н у т и с ь д о Парижу, щ о б надруку­
вати м о ю Росію».
Дня 7 б е р е з н я 1843 року, він п и ш е з Парижу до Ен­
зе: «Моя Росія появиться за півтора ч и два місяці. Бо­
юсь за неї. Ц е така одноманітна країна, щ о потрібно
мати більше хисту, ніж в и з н а ю за собою, щ о б н е нуди­
ти читача, примушуючи й о г о мандрувати там на п р о ­
тязі ч о т и р ь о х томів. Шкодую, щ о я взяв на себе це зав­
дання. Тема п о с т а ч а є багато важких міркувань, але
мало описів. Ц е жахливо, бо я к и й ч и т а ч не вважає себе
більшим ф і л о с о ф о м від свого автора?»
Лист з Біберіху в Нассау 9 л и п н я 1843 року д о Ензе
передає а т м о с ф е р у великого, х о ч багатьма оспорюва­
ного, уСПІХу КНИГИ:
«Коли доводиться писати 90 листів п р о те саме та від­
повідати т и м самим критикам відмінними висловами,
хоч завжди т и м и самими доказами, т о ви зрозумієте, мій
ш а н о в н и й та видатний друже, щ о це приятелі завда­
ють прикрощів, а байдужі п о п р а в л я ю т ь справу. Ці о с ­
танні мають право бути н е с т е р п н и м и , в о н и ц и м ко­
ристуються. Вони п р и н е с л и мені успіх, якого я н е
очікував, та до якого я зовсім не звик. Декілька ворогів
закидають Мені невдячність: «Бути так д о б р е п р и й н я ­
т и м і г о в о р и т и так кепсько п р о людей!» Я відповідаю,
що, якщо я був би кепсько п р и й н я т и м , то був б и ще
м е н ш вільним. Це приводить до висновку, щ о слід бути
цілком неприйнятим, щ о б д о з в о л и т и собі на одвер-
тість. Це безглуздя. Велике ч и с л о л ю д е й п р и з н а є мені і
рацію та підтримує те, щ о слід назвати м о є ю сміливіс­
тю. Я н е потребую жодної підтримки для того, щ о б
висловлювати те, щ о вважаю за правду. Книга, х о ч у ч о ­
т и р ь о х томах, випродана за два місяці. Я вже змуше­
н и й турбуватись другим виданням, в якому з р о б л ю ба­
гато п о п р а в о к . Кілька в и т и н к і в і п е р е н о с і в , щ о б
уникнути, поскільки можливо, повторень, які виклика­
ні ж а н р о м подорожі. Системою к н и г и є правда - на­
віть у формі. Я міг би з р о б и т и трактат п р о деспотизм,
в і д о к р е м л е н о від п о д о р о ж і . Стиль, одначе, був б и
м е н ш жвавим. О п и с и без міркувань показались би за­
надто сухими, а трактат став би нудним та важким,
позбавленим різноманітносте, яку надають міркуван­
н я м описи. Коротко, я з р о б и в те, щ о міг. Сподіваюсь,
щ о ви вже давно дістали ваш примірник. Я переслав
вам о д и н з перших, які я міг видерти від мого книгаря,
щ о вражений швидкістю продажу, не мав змоги піти
назустріч домаганням усіх покупців. В Парижі було
п о в н о москалів, що напосілись кричати як орли, ч и
скоріше ґерґотіти н а ч е гуси. Можете собі уявити, щ о
т о за шум учинився!!! Вони примусили всіх ч и т а т и
м о ю книгу. Доктор Корев переклав багато уривків з ко­
ректурних відбитків і в о н и мають бути видруковані в
однім часописі в Липську, але я не міг його дістати. Я
продав о д и н п р и м і р н и к к о р е к т у р н и х відбитків о д н о -
му англійському книгареві, я к и й мав видати п о в н и й
переклад у Лондоні в т о й с а м и й час, коли оригінал
поступив у продаж у Парижі. Політичні міркування ля­
кають літературні ж у р н а л и у Франції, однак «Journal
des Debats» п о в а ж н о о б г о в о р ю в а т и м е книгу. П.Перне,
якого історію п о б а ч и т е в четвертому томі і який є т е ­
п е р р е д а к т о р о м <• Revue independante<>, написав мені,
щ о запевнить мені справжнє п р и з н а н н я , але моя к н и ­
га така католицька, а й о г о журнал такий революцій­
ний, а найбільш т а к и й анти-християнський, щ о я га­
даю, щ о політичні міркування переважають над й о г о
почуттями.
Від шести місяців живу в самотньому місці, щ о й о г о
я потребував для відпочинку. Мені неясно пишуть, щ о
успіх все росте в Парижі, але ц е й успіх з першої хвили­
н и м е н е ніяк н е задовольняє. Ц я блискуча курява
швидко спадає додолу й н е о х о р о н я є від забуття. Я х о ­
тів б и знати п р о в р а ж е н н я від книги за кордоном, а
найбільше в Петербурзі. Чи ви маєте якусь можливість
сповістити мене п р о це? П о т р і б н о бути дотепним,
щ о б судити п р о книгу, якої ф о р м а постійно суперечна
змістові: ф о р м а є легка, р о з п о р о ш е н а , зміст - поваж­
ний. Ц е вже досягнення із боку читача, якому на п р о т я ­
зі ч о т и р ь о х томів кажеться: «Даю вам мої ідеї, р о з ­
гляньтесь у моїй книзі». Я досяг цього, спочатку ч е р е з
те, щ о бачив паризьку суспільність, яка нічого більше
н е вимагає: Але пізніше п р и й ш л а черга на критику.»
В наступному листі д о Ензе з того самого Біберіху, з
дня 27 липня, Кюстін багато п и ш е п р о с в о ю книгу, від­
повідаючи на критичні зауваження до неї, які йому на­
діслав Ензе. Дуже важливі рядки знаходимо в «пост
скріптум» у листі д о Ензе від 7-го с е р п н я 1843. Там ч и ­
таємо: «У хвилини, коли я запечатував мого листа, я
одержав повідомлення з Парижу, в якому мене спові­
щають, щ о мій твір є п р и ч и н о ю неласки, усунення та
з а с л а н н я до віддалених п р о в і н ц і й Росії б а р о н е с с и
Фредерике, сестри Ігнатія Гуровського та близької
приятельки цісаревої, як також п р о заслання на Сибір
Адама Гуровського та п р о багато і н ш и х о к р е м и х пе­
реслідувань, щ о н и м и імператор н е побоявся ж о р с т о ­
ко підтвердити суворість моїх спостережень. Читаючи
м о ю книгу, він не відчув, щ о в ній було з н а ч н о більше
моєї інтуіції в тому, щ о йому здавалось о б р а з л и в и м ,
ніж розшуків і пояснень, зібраних із усних переказів. Я
з н а ч н о більше в р а ж е н и й тим, щ о я відгадую, ніж тим,
щ о мені кажуть і доказують, щ о я відгадав цілком прав­
диво. Якщо це має бути д о б р о ю політикою, т о нехай
живе кепська! - Ви є в стані знати правду п р о всі ці
особисті помсти. Будь ласка, витягніть м е н е з' непев-
ности, я к щ о можете. Ніщо не завдасть мені більшої
п р и к р о с т и , я к почуття того, щ о я с п р и ч и н и в с я до
справжнього нещастя, в надії, (ой леле!) занадто мар­
ній п р и н е с т и н е о к р е с л е н е добро. Навіщо здалась р о ­
сійська поліція, коли їм не відомо п р о те, щ о я н е бачив
майже нікого в Росії, крім двору під час великих п р и й ­
нять, щ о я ж о д н и м с п о с о б о м не комунікувався з Ада­
м о м Ґуровським, ані листовно, ані особисто. Ту сумну
новинку п р и н е с л и поляки через Париж, Маю надію,
щ о вона фальшива.
Ось Бальзак п о к л и к а н и й мене спростувати. Це є
початок війни, але я не хочу її провадити. Моїм намі­
р о м було піднести п е р ш и й крик. Другі прийдуть зго­
дом, щ о б провадити напад дальше. З мене досить, щ о я
їх остеріг».
У листі до Ензе від 20 січня 1844 року з Парижу
Кюстін м. ін. пише: «Я боявся друкувати п е р ш е видан­
ня, щоб книга н е впала, як камінь у воду. Я побоювався
звичного мовчання людей, щ о на н и х я нападав і т е п е р
їхній н е з р у ч н и й гнів переступає всі мої сподівання...»
Так само в листі з Парижу 24 лютого 1844 року він
пише: «Моє друге видання, завдяки с п р о с т у в а н н я м
москалів, було р о з х о п л е н е н е н а ч е чудом». Поруч з ц и м
він відмічає знову діяльність російського посольства в
Парижі, яке м а л о великий вплив на тодішні паризькі
часописи, ч и щ о н а й м е н ш е на більшість з них. Так са­
мо, як ц е твориться й тепер. З цієї нагоди Кюстін п и ш е
кілька рядків п р о всюдисущість московських пазурів:
«Що за потужність та яка політика! Коли царі засядуть
у Візантії й удаватимуть, щ о хочуть трактувати з Ри­
мом, світ скаже, щ о я казав правду, кидаючи п е р ш и м
крик на сполох! Між і н ш и м и невигодами волі друку є
те, щ о країни, в я к и х вона панує, без к о н т р о л ю стають
ареною, де гроші в о р о ж и х держав нацьковують газети,
щ о стають відкритими т р и б у н а м и для баламутів, які ді­
ють в інтересах чужини. Між зловживанням, свободою
і д е с п о т и з м о м , щ о станеться з Європою?»
«Слід шкодувати, щ о листів Фарнгаґена до Кюстіна
майже зовсім немає» - пише Людмила Ассінґ, видавець
листів Кюстіна д о Фарнгаґена та племінниця останнього.
(Lettres du Marquis Ade Custine a Varnhagen dEnse etRahel
Vambagen dEnse. Bruxelles. 1870,рИ.) Але з листів Кюстіна
видно, щ о й о г о н і м е ц ь к и й п р и я т е л ь н е погоджувався
з й о г о п о г л я д а м и на Росію й частіше писав п р о
це Кюстінові. З р е ш т о ю , ц е й приятель сам
у Росії ніколи н е був і знав п р о
неї л и ш е зі «своїх
студій».

* *
*
 В КІНЦІ СВОГО «РЕЗЮМЕ З ПОДОРОЖІ» КЮСТІН
ДОСИТЬ ДОКЛАДНО РОЗПОВІДАЄ ПРО СВОЮ ЗУС­
ТРІЧ З ЧААДАЄВИМ, НЕ НАЗИВАЮЧИ ЙОГО, ЗРОЗУ­
МІЛА РІЧ, ПО ІМЕНІ.
Швейцарський в ч е н и й Шелтінґ вважає, що: «Так
Кюстін не л и ш е виніс на ф о р у м Європи с а м и й випа­
д о к з Чаадаєвим, як приклад пануючої в Росії неволі
для сумління і думання, але т а к о ж виклав перед ш и р о ­
к о ю громадськістю Західної Європи та поставив там
до обговорення історичні та релігійно-філософічні
думки Чаадаева п р о духовно-культурну відмінність Ро­
сії від Західної Європи. Він ц и м зробив саме те, ч о г о
завжди бажав собі Чаадаев».
Таким ч и н о м , завдяки книзі Кюстіна «всеросій­
ський скандал», щ о стався в жовтні 1836 року у висліді
надрукування московського перекладу «Філософічно­
го листа» Чаадаева в журналі «Телескоп» Надеждіна -
розрісся у скандал всеєвропейський...
Французький католицький дослідник Шарль Кене
п е р ш и й звернув увагу на те, щ о філософія історії Чаа­
даева, зокрема у сфері п р о т и с т а в л е н н я Росії - Європі,
так би мовити, у вигляді к н и г и Кюстіна «Росія в 1839
році», щ о видана в Парижі 1843 року, появилась тоді
втретє. П е р ш и й раз Чаадаев виклав свої погляди у ф о р ­
мі р у к о п и с н о г о листа ф р а н ц у з ь к о ю м о в о ю 1829 року,
вдруге - п е р ш и й ф і л о с о ф і ч н и й лист появився в жов­
тні 1836 року у перекладі на московську мову в журна­
лі «Телескоп» у Москві. Але ц и м р а з о м дістала вона за­
гальноєвропейський відгук. (Шелтінґ, ст. 64.)
Після появи книги Кюстіна негайно зреагував того­
часний петербурзький уряд, для якого, за висловом Шел­
тінґа: «Аж ніяк не було байдуже те, що думає закордон
про нього та керовану ним країну. Зокрема, цей уряд не
був байдужий до поглядів впливових письменників».
Як пише Шелтінґ, перші відповіді появились у Пари­
жі та походили від урядово для того призначених аґентів
з російської дипломатичної служби. Яків Толстой, який
мав завдання стежити за кордоном за появою книжок
п р о Росію, написав ще того ж року аж дві брошурки
французькою мовою. Слід припускати, щ о ці взірці тол-
стовської п р о з и не багато промовляли до тодішніх за­
хідноєвропейських читачів книжки Кюстіна. Через те
ще один урядовець місії петербурзького уряду в Парижі,
поляк та католик, Ксаверій Лабенський, написав того ж
року «Слово п р о твір п. де Кюстіна» французькою мо­
в о ю . Це «Слово» вийшло другим виданням ще раз через
два роки та було видане в перекладах на німецьку та анг­
лійську мови. Так само урядовий публіцист Палкіна Н.
Ґреч написав московською м о в о ю спростування, яке
крім того видали у французькому та німецькому перек­
ладах. Урядовець московської місії в Мюнхені Теодор
Тютчев, змосковщений нащадок флорентійських пат­
риціїв Сіиссі-Чуччі, також і собі приєднався до цього
толстовського ф о н д у ч и пак «толстовського хору»
французькою брошурою під назвою «Лист до П; д-ра
Кольба» (1844), щ о спочатку був уміщений на сторінках
часопису «Augsburger Allgemeine Zeitung». З усієї цієї уря­
дової прози надавалася до читання лише брошурка оди­
нокого Лабенського, що, до речі, ніколи не був фаховим
прозаїком, бо до того часу займався виключно віршова­
н и м и вправами французькою мовою та видав ч о т и р и
збірки чи томи французьких віршів власного виробу.
Крім ц и х московських шпигунів Яків Толстой був аж
надто явним шпигуном, а ексцеллєнц Ґреч стояв у без­
посереднім зв'язку з третім відділом Палкінської канце­
лярії (Лємке: Ніколаєвскіє жандарми і література, ст.
143-150) та інших представників петербурзького уря­
д о в о г о світу. Толстому п о щ а с т и л о змобілізувати на
ф р о н т проти Кюстіна одного напівеміґранта Івана Ґо-
ловіна, ліберального публіциста, щ о від довшого часу
мешкав у Парижі. Толстой доніс на Ґоловіна шефові
жандармів Бенкендорфу й Ґоловін дістав'наказ повер­
нутися д о Росії. Щоб добитись скасування цього наказу,
Ґоловін також написав спростування на книгу Кюстіна,
видане французькою м о в о ю 1843 року. (Лємке, 555-572,
Аннєнков: «Літ. Воспомінанія», 1909, ст. 305).
Шелтінґ вважає, щ о ця енергійна урядова літературна
пропаганда була викликана міркуваннями престижово-
го та кредитового характеру. Чужеземні кредитові уста­
нови уважно стежили за внутрішнім становищем у Росії
та за всіма ознаками незадоволення, можливої револю­
ції або загостреної реакції, щ о могли б зменшити креди-
тоздатність російського уряду. Цілком природно в Пе­
тербурзі намагались всіма засобами боротись проти
впливу творів, подібних до листів де Кюстіна. Як подає
знаний тогочасний критик Сент Бев, петербурзькі уря­
дові кола мали намір впрягти д о цієї справи ще не к о г о -
небудь, а самого О н о р е де Бальзака. Але н е можна цілком
певно встановити, чи справді Бальзака уряд Палкіна
впустив тоді до Росії, як це твердить Сент Бев, на те, щоб
зробити з нього «урядового опонента п. де Кюстіна».
Проте, здається, дипломатична місія в Парижі натякнула
міністерству закордонних справ у Петербурзі, щ о слід
використати великі грошові запотребування Бальзака,
який подорожував тоді п о Росії (він залишив палкін-
ський райх у жовтні 1843) для заперечення де Кюстіна. У
відповідному зверненні місії до міністерства чигаємо:
«Приходячи на поміч п. де Бальзакові в грошах, було б,
мабуть, можливим використати п е р о цього автора, щ о
ще зберігає певну популярність тут, як також в Європі
взагалі, щ о б спонукати його написати заперечення во­
рожого та наклепницького твору п. де Кюстіна.» (АІ. v
Schelting: Russland u Europa, с. 337-339; Alfred Dumaine: Le
Marquis de Custine et la Russie, La Revue de Paris, 1922,1 Fev-
rier, p. 496-497; J.W.Bienstock: Dostoievski et Balzac, Mercu-
re de France, 1924,1 Decembre, p. 420; Charles Quenet: Tcha-
adaev et letters philosophiques, Paris, 1931, P- 298).
З р е ш т о ю , натяки на с п р о б и п р и т я г н е н н я москаля­
ми Бальзака до виступів п р о т и де Кюстіна знаходимо і
в листах останнього до Фарнгаґена ф о н Ензе, на п р е ­
великий жаль, н е згаданих та н е в и к о р и с т а н и х навіть у
таких капітальних працях, як Кене та Шелтінґа.
У л и с т а х Кюстіна д о Ф а р г а ґ е н а ф о н Е н з е з н а х о ­
д и м о й м а л ь о в н и ч у згадку п р о п о я в у п е т е р б у р з ь к о ­
го ш п и г у н а Ґ р е ч а в П а р и ж і : « Б р о ш у р к а п. М. Г р е ч а ,
п е р е к л а д е н а на ф р а н ц у з ь к у мову, щ о й н о в и й ш л а .
Ц е й п е р с о н а ж був д и в н о а н о н с о в а н и й у П а р и ж і . На
д в е р я х усіх, б о д а й т р о х и з н а н и х осіб, п р и ч е п л е н о
б у л о к а р т к и з і м е н е м Ґ р е ч а , та н и ж ч е : в е л и к и й р о ­
с і й с ь к и й ш п и г у н . Він с к а р ж и в с я на ц е й н а к л е п ,
але с п р о б у й т е з н а й т и в и н н о г о ! Б у л о б а г а т о сміху,
а в цій країні сміх завжди є зброєю». (З листів
Кюстіна до Фарнгаґена ф. Ензе з Парижу,
20 січня 1844. Lettres du Marquis
de Custine a d'Ense,
p. 472.)
 У СВОЄМУ ЛИСТІ З ДНЯ 9 ЛИПНЯ 1843 ДО ФАРН­
ГАҐЕНА КЮСТІН ЗАПИТУВАВ: «Я ХОТІВ БИ ЗНАТИ
ВРАЖЕННЯ ВІД КНИГИ ЗА КОРДОНОМ, А ГОЛОВНЕ У
ПЕТЕРБУРЗІ. ЧИ ВИ МАЄТЕ ЯКУ МОЖЛИВІСТЬ ПОВІ­
ДОМИТИ МЕНЕ ПРО ЦЕ?»
На жаль, л и с т и Фарнгаґена д о Кюстіна д о нас н е
дійшли, тому і відповідь й о г о на ці з а п и т и невідома.
Але певну відповідь на ці п и т а н н я з н а х о д и м о нато­
мість у книзі Мих. Лємке «Николаевскіє ж а н д а р м и і лі­
тература 1826-1855» (Изд. в т о р о е С. В. Бунина, С. Пе­
тербург, 1 9 0 9 , ст. 141-152). Лємке, с к о р и с т а в ш и с ь
нагодою ліберального подиву за к о р о т к о г о урядуван­
ня міністра внутрішніх справ, кн. Святополк-Мирсько­
го, одержав у 1904 році дозвіл переглянути архів т р е ­
тього відділу канцелярії його величности і знайшов
там листування в справі к н и г и Кюстіна. Даємо, отже,
слово цьому дослідникові. Лємке пише:
«На початку 1843 року в П а р и ж і в и й ш л а книга
маркіза д е Кюстіна - «La Russie en 1839», в якій автор,
аристократ, к о н с е р в а т о р та в е л и к и й католик, зма­
лював Росію т а к о ю , я к о ю він її п о б а ч и в під ч а с с в о г о
п е р е б у в а н н я т а м п р о т я г о м кількох місяців 1 8 3 9 р о ­
ку. Маркіз в и р у ш и в д о Росії, щ о б з н а й т и т а м аргумен­
ти п р о т и к о н с т и т у ц і й н о г о правління, а п о в е р н у в с я
до Франції с т о р о н н и к о м конституції... Н а в р я д ч и яка
інша книга п р о Росію, видана за Ніколая 1-го в Є в р о -
пі, так п р о с л а в и л а с я і так р о з з л о с т и л а р о с і й с ь к о г о
ц а р я т а й о г о двораків. Кюстін п р о м о в л я є дуже с п о ­
кійно, з п о в а ж н и м и д о к а з а м и , а тому з а п е р е ч у в а т и
й о г о тяжко. Я н е с п и н я т и м у с ь на переказі ц і л о г о
змісту й о г о к н и г и , а наведу л и ш е кілька прикладів,
в и б и р а ю ч и їх із р о з в і д к и п. Тарле (Є. Тарле: «Само-
дєржавіє Ніколая 1-го і ф р а н ц у з с к о е а б щ є с т в є н н о є
мнєніє», Б и л о є , 1906 p.).
Вже з п е р ш и х днів перебування в Петербурзі Кюс­
тін зрозумів, щ о «російський уряд - ц е с т а н облоги,
я к и й став м о р а л ь н и м с т а н о м суспільносте». «Росій­
ський спосіб п р а в л і н н я - це абсолютна м о н а р х і я ,
п р и к о р о ч у в а н а вбивством». Усе п р и г н о б л е н е боязко
тулиться, все п о н у р е , все м о в ч а з н е все сліпо к о р и т ь с я
невидимій палці. «Тупа і залізна д и с ц и п л і н а касарні
скувала всіх та все». «Я н е н а ч е б т о бачу т і н ь с м е р т и ,
щ о нависла над ц і є ю ч а с т и н о ю світу». «Як міркую над
ц и м и подіями ( з а с л а н н я н е п о к і р н и х с е л я н ц і л и м и
селами на Сибір - М. Лемке) та п р о силу і н ш и х ж о р -
стокостей, більше а б о м е н ш е т а є м н и х , які щ о д е н н о
докопуються в г л и б и н і цієї величезної імперії, де від­
далі о д н а к о в о с п р и я ю т ь заколотам та р е п р е с і я м , т о я
п о ч и н а ю н е н а в и д і т и країну, уряд, усе н а с е л е н н я . Не­
п о б о р н о важке почуття о х о п л ю є мене і я д у м а ю л и ш е
п р о те, як би втекти». Ніколай І заявив Кюстінові:
«Деспотизм щ е існує в Росії, бо він с т а н о в и т ь істоту
м о г о правління, але він е в згоді з генієм нації»... Як
маркіз довідався п р о в і д н о ш е н н я Ніколая І д о дітей
декабристів, т о с т в о р и в собі о с т а т о ч н и й погляд на
нього: «Немає більш х и т а н ь , н е м а є більш н е п е в н о с ­
те, для м е н е суд н а д і м п е р а т о р о м Ніколаєм, нарешті,
відбувся. Він - л ю д и н а твердої вдачі та волі, й ц е к о ­
н е ч н е , щ о б стати в ' я з н и ч н и м доглядачем т р е т и н и
з е м н о ї кулі. Але в н ь о г о н е м а є в е л и к о д у ш н о с т е , п р о
це мені д о б р е свідчить ужиток, щ о й о г о він р о б и т ь зі
своєї влади...»
 Щ о б знати, як поставилась до книги Кюстіна посту­
пова частина суспільства, послухаймо, щ о сказав п р о
НеІТерцеН:
«Без сумніву - це найцікавіша та розумна книга, з на­
писаних чужинцями п р о Росію. Є там помилки, є багато
поверхового, але є справжній хист мандрівника, спос­
терігача, проникливий зір, щ о вміє схопити образи, щ о
вміє по кількох зразках відгадати масу. Найліпше схо­
п и в він штучність, щ о вражає на кожному кроці та вих­
валювання європейського життя, яке в нас тільки й є, щ о
на показ. Є вислови вражаючої влучносте: «un empire de
facades... La Russia est police non civilisee» та ін. Він глибо­
ко відгадав вдачу суспільносте, змальовуючи іронію та
смуток, пригнобленість та сваволю. Він оцінив народну
вдачу - це велике досягнення... Тяжезний вплив цієї
книги на росіян: голова хилиться долів й опадають руки;
і боляче через те, щ о відчуваєш правду; і прикро, щ о чу­
ж и й доторкнувся до болючого місця; і прощаєш йому за
багато речей, а найбільш за любов до народу» (А. И. Гер-
цен: «Сочиненія», изд. Павленкова, VI, 88-89).
А н н е н к о в писав, щ о в Росії, «хоч книга була суво­
р о з а б о р о н е н а , о д н а ч е , її в с ю д и читали» («Лит. Вос-
помінанія»).
До ц и х д а н и х Лємке-Тарле д о д а м о , щ о сам редак­
т о р «Москвитянина», м о с к о в с ь к и й п р о ф е с о р - і с т о -
р и к М. П. Поґодін занотував тоді у своєму щ о д е н н и ­
ку: « П р о ч и т а в цілу к н и г у К ю с т і н а . В н і й б а г а т о
ж а х л и в о ї п р а в д и п р о Росію. За з м а л ю в а н н я вчинків
д е с п о т и з м у для нас н е п о м і т н и х , я г о т о в и й д о землі
в к л о н и т и с ь перед автором».
Так само й ф р е й л і н а петербурзького двору та дру­
ж и н а тверського губернатора, приятелька Пушкіна та
Гоголя, відома Смірнова-Россетті, п р о ч и т а в ш и книгу
Кюстіна, писала з Баден-Бадену до Жуковського, щ о
також перебував десь у «своїй» Німеччині: «Ай да ма­
тушка Росія... Кюстін прав...»
 Але дамо знову слово панові Лемке: «Зрозуміло, так
міг поставитись до к н и г и л и ш е невеличкий гурток. Ве­
л и ч е з н а частина тих, щ о мали можливість довідатись
п р о неї, обурювалась, не згадуючи вже п р о Ніколая,
який, п р о ч и т а в ш и , кинув її на підлогу й сказав: «Моя
п р о в и н а , навіщо я р о з м о в л я в з ц и м негідником!»... Та
щ о цікаве, обурювались н е за брехню, якої не бачили,
а за правду, висловлену так п р о с т о чужинцем. Жуков­
с ь к и й казав, щ о «Нападати п о т р і б н о не на книгу, бо в
ній багато правди, а на Кюстіна». Тютчев, щ о написав з
приводу книги окрему брошуру, в якій гостро висло­
вився п р о Кюстіна, н е міг, одначе, не визнати, щ о бо­
р о н и т и Росію можуть л и ш е люди, які через надмір р е -
т е л ь н о с т и квапляться п і д н е с т и п а р а с о л ю , щ о б
з а к р и т и від денної с п е к и верх Монблану!»...
Далі Лемке п о ч и н а є в и к о р и с т о в у в а т и л и с т у в а н н я
з т а є м н о г о ж а н д а р м с ь к о г о архіву: «Звичайно, уряд
д и в и в с я на справу і н а к ш е (як Тютчев) та п о д б а в в и ­
п у с т и т и силу р і з н о м а н і т н и х спростувань. Вже Я.Тол-
с т о й н а п и с а в два: під п с е в д о н і м о м Яковлева т а друге
за своїм г р а ф с ь к и м підписом. Він п е р ш и й с п о в і с т и в
ж а н д а р м а м Дубельта п р о вихід книги. Йому д о р у ч и ­
л и відповісти, як він с а м в в а ж а т и м е за відповідне. П о ­
тім с т а р ш и й р а д н и к м і н і с т е р с т в а з а к о р д о н н и х
с п р а в Л а б е н с ь к и й в и п у с т и в книгу, видану в П а р и ж і
ф р а н ц у з ь к о ю м о в о ю , в Берліні н і м е ц ь к о ю та в Л о н ­
д о н і англійською.
П р и к л а в с в о ю руку д о о б о р о н и Росії і с л а в е т н и й
п о б р а т и м Булгарина - Ґреч. П р о ц е я й хочу р о з п о ­
вісти, д о к л а д н о в и к о р и с т о в у ю ч и дуже цікаву архівну
«справу».
31 л и п н я 1843 року ексцелленція Ґреч писав з Гай-
дельберґу до Дубельта велике щирошпигунське п о с ­
л а н н я , де м. і. читаємо: «Найліпші наміри та в ч и н к и на­
ш о г о уряду підпадають тут викривленим пересудам та
з л о н а п р а в л е н и м зауваженням часописів. Складають та
п о ш и р ю ю т ь їх, здебільшого жиди, х р е щ е н і та н е х р е -
щені, .які заволоділи, н і м е ц ь к и м и журналами. Вони
злостяться на Росію переважно ч е р е з те, щ о м и т н и ц я
на суходольнім кордоні Пруссії н е пропускає їхньої
контрабанди. Я переконався, щ о ц е головна п р и ч и н а
злоби та н е н а в и с т и супроти Росії».
Далі Ґ р е ч відразу переходить до к н и г и Кюстіна, ма­
ю ч и на увазі добре заробити на її спростуванні.
«З книг п р о Росію, щ о вийшли останнім часом, на-
й о г и д н і ш и м т в о р о м є книга падлюки маркіза де Кюс­
тіна. Гідне зауваження, щ о вона у Франції н е викликала
м а й ж е ж о д н о г о враження... (Все ц е н і с е н і т н и ц я .
А.Ів.Турґенєв рішуче зазначив: «Книгу читає ціла Євро­
па», «Остафєєвский Архів князей Вязємскіх»,TV, 256 -
прим. М. Лємке) з тієї п р и ч и н и , щ о в безлічі щ о д е н н о
н о в и х книг усе в Парижі губиться. Рідко яка книга п р о ­
живе там т р и тижні: все т о н е в безодні забуття. Але. тут,
у Німеччині, ц ю книгу довбають та передовбують, го­
ворячи: чому її не спростовуєте».
Дальші рядки з цього листа Греча, який б е з п е р е ч н о
становить верх московського епістолярного мистец­
тва X I X ст. (як листи Ґрознаво д о Курбського загально
вважаються вершком московського лицемірства XVI
ст.), н а в о д и м о в незрівняній мові п е р в о т в о р у
«Ваше Превосходітєльство! Заставьте за себя вєчно
Бога моліть! Іспросітє мне позволєніє разобрать ету
кнігу: я напішу р а з б о р єйо как м о ж н о основательнее і
хладнокровнее: бес труда і м а л е й ш е й натяшкі докажу
я, что все пріводімие Кюстіним ф а к т и і дела суть сущая
ложь... раді Боґа, разрєшіте, не п о с р а м л ю землі русскія.
Что не станет в уме і таланте, т о д о с т а н е т пламенная
моя л ю б о в ь кТосударю і атєчеству!»
П р а ц я кипіла... 24 серпня х и т р е н ь к и й змоскалізо-
ваний чех Ґ р е ч пише Дубельтові; «Не очікуючи відпові­
ді Вашої на листа з 31 липня, я кинувся до розгляду
к н и г и Кюстіна, закінчив його й долучую п р и цьому...»
 22 вересня Дубельт відповів Ґречові, щ о він читав
Б е н к е н д о р ф о в ! Ґречів архитвір та щ о Б е н к е н д о р ф
щ и р о дякує ексцелленції та повертає рукопис п р о т и -
кюстінівської грамоти, яку п о т р і б н о «отпечатать о с о б -
нимі б р о ш ю р а м і на н е м е ц к о м і ф р а н ц у з с к о м язиках
для р а с п р о с т р а н є н і я за ґ р а н і ц є ю сколь вазможна в
большем чіслє е к з е м п л я р о в і
Саме в д е н ь відіслання ц ь о г о листа була о д е р ж а н а
від Ґ р е ч а п р о п о з и ц і я п и с а т и п р о т и к а т о л и ц т в а в Ро­
сії та взагалі щ е с т в о р и т и під й о г о наглядом д о б р е
о п л а ч е н и й к а д р п и с ь м е н н и к і в для о б о р о н и Росії. Ду­
бельт відповів ґ р е ч о в і 2 5 в е р е с н я , щ о й о г о ш е ф Бен­
к е н д о р ф цілком с х в а л ю є н а м і р с п р о с т у в а т и к н и г и
та статті п р о т и Росії. Д о б р е було, коли б й інші літе­
р а т о р и - але самі п о собі стелсили за ц и м та с п р о с т о ­
вували. Вишукувати т а к и х п и с ь м е н н и к і в та мати їх
під своїм в п л и в о м н е л и ч и т ь гідності п е т е р б у р з ь к о г о
уряду. В и б р а в ш и т а к и х агентів, я к у Парижі Толстой
та в Н і м е ч ч и н і б а р о н Ш в а й ц е р , уряд з р о б и в усе, щ о
м о ж н а було зробити...»
Лемке додає, щ о уряд о ч е в и д н о вважав, щ о нема
п о щ о утримувати за п л а т н ю з ґ р а ю агентів-літерато-
рів. Замовлені з Росії п р и м і р н и к и к н и г и Кюстіна на­
к а з а н о було п о в е р н у т и назад за к о р д о н . Але в о н и
знову п о в е р т а л и с ь , загорнені в нові о б г о р т к и , з Па­
рижу до Петербургу.
8 ж о в т н я Ґ р е ч п и ш е до Дубельта з Парижу: «Так я
успел у с е р д н и м т р у д о м своїм угодіть п о ш т є н н о м у
графу! І так м о ж є т б и т ь усєрдіє м о й о будет п р і я т н о
Государю н а ш е м у Атцу і Блаґадєтєлю!» Далі Ґ р е ч дає
до зрозуміння, які в и т р а т и він має з п е р е к л а д о м та
друком антикюстінівської г р а м о т и . Нарешті, він с п о ­
віщає, щ о з н а й ш о в «харошаво чєлавєка», щ о за «ха-
роші» гроші г о т о в и й п р о д о в ж и т и п р о т и к ю с т і н і в -
ську акцію ще далі. Це драматург Оже, щ о давніше
замолоду був т р и р о к и ю н к е р о м у гвардії в Росії, яку
ч е р е з грошові т р у д н о щ і мусив покинути... О ж е «пом-
ніт і с е р д е ч н о л ю б і т Рассїю. П р о ч і т а в кнігу Кюстіна,
о н в е с н о ю п о р и в а л с я в Россію, ч т о б и там на м е с т е
ізаблічіть падлєца. Ми затеваем с нім напісать воде­
віль: «Voyage en Russie» і виставіть Кюстіна на п о с м є я -
ніє всему Паріжу. Содержатель театра « de la porte Sint
Martin» берйотса дать єту пйесу, н о і тут нужно будет
подмазать: Паріж хуже нашево ніжняво земскаво суда,
бес денек нічево н е сделаешь. Помогіте, а я рад ста­
раться, і маркіза виставіть пред всем светом, как о н та-
во стоіт...»
Лємке п р о це ш и р о к е планування Греча висловив
такий погляд: «Ґреч мав, як бачимо, апетит дуже вели­
кий. Досить було згоди на заперечення Кюстіна, щ о б у
практичній голові Ніколая Івановіча вже виріс ш и р о ­
кий план - зажити за к о р д о н о м для себе й р о д и н и
приємностей, н е в и т р а ч а ю ч и власних грошеняток...
Його розрахунки, одначе, зустрінула невдача. Він н е
доглупався, щ о уряд Палкіна був д о кінця д е с п о т и ч ­
ний. Він чекав від своїх підданих послуг цілком д а р о м ,
знаючи, щ о кому треба вислужуватись, т о й і т а к вислу­
житься. Бували й вийнятки, м и їх бачили і щ е п о б а ч и ­
мо, але не так т о вже часто. Як м и вже зазначили, пла­
тилося н е дуже т о щедро. Ткнули 2000-3000 рублів
папірцями, а підлосте п о т р і б н о накоїти стільки, щ о на
ціле життя себе заплямиш...»
На ці грошові літанії к о м е р ц і й н о г о м о с к а л ь о - ч е -
х а Дубельт відповів 29 ж о в т н я . Він сповістив, щ о
Б е н к е н д о р ф згоджується з н а м і р о м Ґ р е ч а надруку­
вати р о з п р а в у п р о т и Кюстіна в А л ь г е м а й н е Ц а й т у н ґ
(Авґсбург), х о ч Ґ р е ч в и р а з н о писав, щ о ця газета
з р о б и т ь це л и ш е за гроші: «Па н е р а с п а л а ж е н і ю н є -
ґодяєв-іздателєй к Рассії н е магу сделать с є в о іначе,
как з а п л а т і ф за н а п є ч а т а н і є . П а з в о л і т е лі сделать єту
ісдєршку на с ч й о т казни?»), але г р а ф зовсім н е д а є
згоди, щ о б уряд р о б и в на ц ю річ якісь в и т р а т и . Щ о
торкається брошури французькою мовою, то можна
її надрукувати, я к щ о від п р о д а ж у п о в е р н у т ь с я в и т р а ­
чені грошики.
4-го л и с т о п а д а 1843 року Ґ р е ч п р о с и в Дубельта
п і д т р и м а т и ф р а н ц у з ь к о г о п и с ь м е н н и к а О ж е (Аи-
%єх),(Гіпаліт- Оже(1797-1881) був свого роду фран­
цузьким Булгаріним. Під прізвищем Сент-Гіполіт він
фабрикував романи п, н. «Марфа», «Борис Годунов»,
«Іван IV», а під іменем Жеро - драми: «Авдотья», «П'єр
леҐран» і т.п.) щ о х о ч е н а п и с а т и водевіль, п р и д б а н ­
н я м для Росії 200 п р и м і р н и к і в п о 10 ф р а н к і в (тоді
в о н и були щ е ч о г о с ь варті), та надіслав передмову,
яку О ж е н а п и с а в д о м а й б у т н ь о ї своєї комедії. Б е н ­
к е н д о р ф довів ц е п р о х а н н я Палкінові й о д е р ж а в на­
каз н е г а й н о й о г о з а д о в о л ь н и т и . П о т р ь о х д н я х III
Відділ о д е р ж а в «Оборону» Ґ р е ч а п р о т и Кюстіна в ні­
м е ц ь к о м у перекладі Коцебу, щ о вийшла в Гайдель-
берзі, д е щ о пізніше н а д і й ш л о й ф р а н ц у з ь к е в и д а н н я
з Парижу, а н а р е ш т і й з Б р ю с с е л ю .
На р а д о щ а х того ж таки 9 листопада Дубельт писав
Ґречові, щ о Б е н к е н д о р ф вже мав нагоду передати л и с ­
т и Ґреча і відповідь Ґ р е ч а на книгу Кюстіна та й перед­
мову Оже: «Ґосударь всьо чітал і всем бил даволєн»...
«Ви н е повєрітє, м о й п о ч т є н н и й Ніколай Івановіч, как
я всем даволєн, когда магу дать Вам атвєт удавлєтварі-
тєльнай. Л. Дубельт». Можна сказати, це був день, коли
слава т а є м н о г о радника Н. І. Ґреча стояла н а й в и щ е на
Петербурзьких б ю р о к р а т и ч н и х небесах... Але о т рап­
т о в о і зненацька з ч и н и л а с ь шура-буря.
18 листопада Дубельт знову пише до Ґреча: «У ч.
321 ф р а н ц у з ь к о г о журналу, витинок з якого залуче­
н и й до цього, г р а ф Б е н к е н д о р ф із здивуванням п р о ­
ч и т а в нотатку п р о те, щ о Вашій Ексцелленції д о р у ч е ­
н о скласти спростування на твір маркіза Кюстіна, та
щ о Ви вже взялися до цієї праці, та щ о матеріали для
ц ь о г о ви одержуєте з урядового джерела, щ о складене
вами з а п е р е ч е н н я було передане п. Коцебу для перек­
ладу на німецьку мову, та щ о згодом в о н о буде видане
й ф р а н ц у з ь к о ю мовою.
Такі п о д р о б и ц і Його Світлість не м о ж е п о я с н и т и
нічим іншим, як н е р о з в а ж н о ю н е с к р о м н і с т ю Вашої
Ексцелленції та з цього робить висновок, я к мало він
може мати д о Вас довір'я та до ч о г о п р и в о д и т ь само-
л ю б с т в о ї чванливість осіб, що, перебуваючи в о т о ч е н ­
ні, повинні були б усі свої в ч и н к и берегти з відповід­
н о ю обережністю.
Це слово графа. Але я, з й о г о дозволу, писав у тому
самому сенсі, п р о т е в злагіднених висловах...»
Можна собі уявити, яких то саме «незлагіднених
висловів» вживав Б е н к е н д о р ф на адресу н е ф о р т у н н о -
го Кюстіно-борця - Ґреча!
Л и с т ц е й щ е м а н д р у в а в у т о р б а х гінців, я к Ґ р е ч 13
л и с т о п а д а з н о в у п р о п о н у в а в Дубельтові свої послу­
ги щ о д о с и с т е м а т и ч н о г о о п р о к и д у в а н н я з а к о р д о н ­
н и х творів. „
25 л и с т о п а д а Дубельт відповів, щ о Б е н к е н д о р ф
дуже х о л о д н о п о с т а в и в с я д о ґ р е ч і в с ь к и х п р о п о з и ц і й
і н а р е ш т і г р а ф висловився^ щ о він н і ч о г о н е д о б и в а в ­
ся від Ґ р е ч а , я к и й сам з а п р о п о н у в а в с п р о с т у в а т и
Кюстіна, о т ж е Ґ р е ч сам мусив б а ч и т и , щ о переважа­
т и м е - п л ю с и ч и мінуси, п р и б у т к и ч и видатки. З р е ш ­
т о ю , Б е н к е н д о р ф дав був згоду на п о к р и т т я видатків,
але як ціла справа з п о х о д о м п р о т и Кюстіна стала з
в и н и Ґ р е ч а ч е р е з газети відомою, т о н е х а й Ґ р е ч «ро­
б и т ь я к х о ч е та як знає й зі м н о ю п р и п и н и т ь усяке
п р о ц ю справу листування».
Все ще н е одержавши грізної відповіді з 18 листопа­
да, Ґ р е ч звертається до Дубельта з благанням надіслати
йому грошенят, бо від продажу своєї книги п р о т и Кюс­
тіна йому повернуться гроші не так швидко.
Наступного д н я Ґреч просить вшанувати переклад­
чика пана Коцебу п р и д в о р н о ю к а м е р ю н к е р с ь к о ю гід-
ністю за переклад на німецьку мову відповіді на твір
Кюстіна.
Але о т Ґ р е ч н а р е ш т і о д е р ж а в листа з п р и п и н е н ­
н я м д и п л о м а т и ч н и х зносин... 6-го грудня Ґ р е ч відпо­
відає ж а л і с л и в и м б е л ь к о т і н н я м , в якому, к р і м слів, ні­
ч о г о немає. Ясна річ, щ о о г о л о ш е н н я т а є м н и ц і н е
т р а п и л о с ь би, я к щ о б ч е р е з ч е с т о л ю б и в і с т ь він н е
базікав п р о щ о не слід.
Дубельт відповів 19 грудня 1843 року, щ о Б е н к е н ­
д о р ф подбає п р о к а м е р ю н к е р с т в о для н е в т о м н о г о
п р а ц і в н и к а в «поході Суворова на Кюстіна», п. ф о н
Коцебу.
У січні 1844 р о к у п р и ї х а в до П е т е р б у р г у д р а м о -
п и с е ц ь Оже, зустрівся кількакратно з Б е н к е н д о р ф о м
та Дубельтом, але п о т і м р а п т о в о їхні в з а є м и н и урва­
лись. П р и н а й м н і на о д н і й з й о г о цидулок ( з а п и с о к ) є
р е з о л ю ц і я , Дубельтовою рукою: «Граф н а к а з а в нія­
к и х с п р а в з н и м н е мати!!»
Б е н к е н д о р ф п р о с и в міністра з а к о р д о н н и х справ
Нессельроде, подякувати дбайливому Коцебу. Палкін
доручив виплатити й о м у річне утримання.
Дубельт повідомив Ґреча п р о винагороду для ф о н
Коцебу. Ґ р е ч цього й чекав, щоб 29 березня скласти
Дубельтові подяку за уважне ставлення д о й о г о п р о п о ­
зиції. Далі він зручно перестрибує на себе самого й
висловлює сподівання, щ о колись може й не л и ш е на
перекладчика, а й на автора виправи на Кюстіна буде
знову звернена увага. Це висловлене в т а к и х н е п е р е ­
в е р ш е н о р е п т и л ь н и х висловах, щ о варто ці рядки на­
вести у незрівняно солодкій мові первотвору:
«Із вніманія, о к а з а н о в о перєводчіку м а є й кніжкі,
заключаю, ч т о і сочінітель єйя когда-нібудь абратіт на
себя вніманіє сваімі усєрднимі і посільнимі трудамі, і в
сєй с л а д о с т н о й надежде, пітающей меня уже несколь­
ко лет пріятнимі цвєтамі, прєдвєстнікамі плодов, честь
імєю п р є б и т ь с істінним високопочітанієм і душевною
прєданностію Вашево прєвасхадітєльства ф с є п а к о р -
н є й ш и й слуга. Н. Ґреч.»
До ц и х гречівських вправ у московській елоквенції
(красномовність.) М. Лємке зазначив, щ о з актів не вид­
но, ч и дочекався Ґ р е ч якихось плодів більш істотних, як
квіти, на яких спочивали видавці «Северной Пчели»,
врятовані Третім Відділом від всякої конкуренції. Бен­
к е н д о р ф міг відмовитися від звороту видатків Ґ р е ч а на
похід п р о т и Кюстіна, але Ґ р е ч мав цілком «забезпечене
існування», бо справді був одним з видавців урядової мо­
н о п о л ь н о ї петербурзької газети «Северная Пчела», яка
щ о р о к у п р и н о с и л а своїм власникам Ґречові
та Булгаринові чималі прибутки.
Ці палкінські Еренбурги
були багаті
люди...
 САМІ МОСКОВСЬКІ СУЧАСНИКИ КЮСТІНА, Д О ­
СИТЬ ЧИСЛЕННІ, ВИСЛОВЛЮВАЛИ ЧАСТО ПРО РО­
СІЮ ГІРКУ ПРАВДУ Й ДУМКИ, НЕ МЕНШ ГОСТРІ ТА
ВБИВЧІ, НІЖ ЦЕЙ ФРАНЦУЗЬКИЙ ПОДОРОЖНІЙ.

П р о ц е т и м більш належить нагадати, бо в наші ча­

си московські еміграційні б о р з о п и с ц і всіма способа­
м и намагаються знецінити незабутній твір Кюстіна,
звинувачуючи й о г о в брехливості, ворожості до Росії
та її н а р о д у і т.і.
В дійсності Кюстін по приїзді до Палкінського райху
став л и ш е переконаним та послідовним ворогом деспо­
тизму, щ о в москалів здавна зветься «самодержавієм».
Крім того він цілком правильно відгадав та відчув, щ о
москалі вимагають до підбою цілого світу. Отже, немає ні­
чого дивного, щ о тепер, коли москалі готуються здійсни­
ти свої стародавні наміри і вже навіть встигли підкорити
та підбити мало не половину земної кулі, книга Кюстіна
стала гостро актуальною. З другого боку москалі соборно
і всенародно проголосили маркіза ворогом Росії ч. 1.
Не будемо тут згадувати думок Чаадаева, які знач­
н о ю м і р о ю п е р е б р а в Кюстін. Але згадаємо інших.
ВІДОМИЙ МОСКОВСЬКИЙ ІСТОрИК С.М.СОЛОВЙОВ у своїй
х а р а к т е р и с т и ц і Палкіна н а д з в и ч а й н о близько нагадує
Кюстіна. Соловйов каже, щ о «на обличчі Ніколая істо­
р и к ч и т а є страшні біблійні слова: Мане, текел, ф а р е с -
«зважено, підраховано/поділено!»
Деспот по своїй природі - мав інстинктовну відра­
зу д о кожного руху, до к о ж н о г о вислову особистої сво­
боди та самостійности. Ніколай л ю б и в л и ш е бездуш­
н и й рух військових мас на команду. Це був с т р а ш н и й
вирівнювач, усі люди були перед н и м рівні й він сам
о с о б и с т о мав право роздавати їм таланти, розум, усе,
щ о м и звемо дарами Божими. Інша справа, щ о в цім не­
честивім замаху на права Бога він безнастанно п о м и ­
лявся. Він до скону н е занехав своїх поглядів та н а п ­
рямку, до скону н е н а в и д і в та гнав л ю д е й , щ о
визначалися понад загальний рівень з ласки Божої; до
скону він оточував себе п е р е с і ч н и м и людьми й цілко­
в и т и м и нездарами, відзначеними з п р и м х и зверхнос­
те, з ласки імператора.
Н е знаю, в якого другого деспота т а к о ю мірою ви­
являлася ненависть до о с о б и с т и х гідностей вродже­
н и х та п р а ц е ю набутих, як у Ніколая.»
Далі Соловйов пише, щ о за Ніколая, військовик, як
ціпок, щ о звик не міркувати, а виконувати та привчати
і н ш и х до виконання без надуми, вважався найкращим,
найздібнішим керівником усюди; ч и він мав якісь здіб­
ності, знання, досвід у д о р у ч е н и х йому справах - на це
не звертали жодної..уваги. Ф р о н т о в и к и запосіли всі
урядові посади, а з н и м и запанувала темрява, сваволя,
грабіжництво, всіляке безладдя. Нагляд став м е т о ю
суспільного та державного життя. Все творилося п р о
о к о на те, щоб державний деспот приїхав, глянув та
прорік: «Добре! Все як слід!» Звідсіль все покладалося
на зовнішність. Внутрішній р о з в и т о к припинився. На­
чальники виставляли Росію перед імператором на ог­
л я д и н и на великих д о р о г а х - і тут було все добре, все
до ладу, а як було далі - туди ніхто не заглядав; там був
ч о р н и й двір.» (Записки С. М. Соловйова, Вєстнік Євро-
пи, 1907, май, с. 41-44; наведено за Лемке «Нік. жандар­
м и і література», с. 1-2).
Соловйов був н а й в и д а т н і ш и м московським істори­
ком с е р е д и н и X I X ст., до т о г о ж був сучасником Палкі­
на та мав можливість д о с х о ч у п р и д и в и т и с ь до палкін-
ських фокусів та примх.
Наведені н а м и тут витяги із спогадів цього москов­
ського п р о ф е с о р а , як б а ч и м о , є вражаюче подібними
до думок Кюстіна. Б о навіть п р о с т о нагадують корот­
кий перегляд о с н о в н и х тверджень маркіза п р о деспо­
тизм та тирана в Росії. Але в т о й час, як Кюстін п о д о р о ­
жував п о Росії л и ш е два місяці, Соловйов міг глибше
пізнати особливості р е ж и м у Ніколая Палкіна. Народ­
ж е н и й у Москві 1820 року, Соловйов у час смерти Ні­
колая мав 35 років.
В и з н а ч н и й романіст та повістяр і взагалі о д и н з
н а й г л и б ш и х знавців Росії, Н. С. Лесков, лише на десять
років м о л о д ш и й від Соловйова, залишив не м е н ш
блискучу та вбивчу х а р а к т е р и с т и к у о с о б л и в о с т е й
Палкіна. Недавно п о м е р л и й і с т о р и к московської літе­
ратури Іван Тхоржевський т а к п и с а в п р о Лескова:
«Один з к р а щ и х й о г о р о м а н і в (якщо не найкра­
щ и й ) «Чортові кукли» - ц е влучна сатира на імперато­
ра Ніколая Павловича. Цар, х о ч і п е р е б р а н и й там у
фантастичні шати «герцога н е з н а н и х гірських країв
Фебуфіса», але п о р т р е т н а подібність між н и м и така ве­
лика, щ о роман, п о ч а т о к якого появився у журналі
«Русская Мисль», довелося з а л и ш и т и незакінченим.»
Головні дійові о с о б и ц ь о г о р о м а н у - Два західні
митці: з а х о п л е н и й Пік та п о в а ж н и й Мак. Герцог Фе-
буфіс т а к о ю м і р о ю п р и ч а р у в а в Піка під час к о р о т к и х
відвідин Європи, щ о Пік п р и й м а є з а п р о ш е н н я їхати
до к р а ї н и Фебуфіса та с п о ч а т к у п и ш е звідти захопле­
ні листи. Н е з а б а р о м і Пік переконується, щ о в цій
країні все залежить від п р и м х и герцога, який з р о б и в ,
між іншим, з Пікової ж і н к и с в о ю п о л ю б о в н и ц ю . Усі
«піддані» у цьому герцогстві («громадян» н е м а є ) ж и ­
вуть н а ч е в кайданах.
Царювання Ніколая 1-го, щ о дало, д о речі, о с н о в н и й
матеріал для влучної к н и г и п р о Росію маркіза д е Кюс­
тіна, виступає в «Чортових куклах» з усією с в о є ю дес­
п о т и ч н о ю яскравістю». (І. Тхоржевский: «Найрусєй-
шій русак о Западе», - «Русская мисль» № 218, Париж,
21 февраля, 1950 р ) . ,
Цей самий, дуже м а л о досі в и в ч е н и й автор, Лесков,
закінчує своє оповідання «Праведники* таким м і ц н и м
в історії «акордом», х о ч і п р и х о в а н и м у ф о р м і елегій­
н о г о запиту;
«Невже справді ні в моїй, ні в його, ні в жодній іншій
русскій душі н е видно нічого, крім погані? Невже все
добре і гарне, щ о коли-небудь помітило мистецьке о к о
і н ш и х письменників - одна вигадка і маріння. Це н е
тільки сумно, а й - лячно. Якщо без т р ь о х праведних,
за н а р о д н и м повір'ям, н е стоїть ж о д н е місто, т о як же
устояти цілій землі з о д н і є ю поганню, яка живе в моїй
І твоїй душі, мій читачу?»
Московський поет, д и п л о м а т та публіцист Ф. Тют­
чев казав п р о ф е с о р у Поґодінові року 1825-го; «Росія -
це тільки канцелярія та касарня; все в ній обертається
довкола ч и н у (посади) та кнута.» (Quenet: «Lettres phi-
losophiques de Tchaadaev», Paris, 1931, p. 343).
Померлий у дуже молодому віці поет Вєнєвітінов
описав у вірші «Батьківщина», який подаємо тут в дуже
близькому до оригіналу українському перекладі, речі, щ о
значно перевищують все знане нам з книги Кюстіна;
«Природа справді в нас миршава,
Покірно-вірні скрізь поля -
В Московщині сама земля
Вважа зухвальством величаве.
Нікчемні хати та шинки,
Баб череватих ноги босі,
В лахмітті дранім мужики,
 Багно весною й в кожну осінь,
Та ще церков рясних шпилі -
Малюнок вірний з левативи.
Сліди усіх панів чванливих
В убозтві видно на селі,
Таргани, сморід, бруд-брйдота
Й загроза вічна від бича -
І ось оце дурна панота
«Святою Руссю» велича...»

Один з найвірніших та видатніших слуг палкінсько-

го самодержавства Ф. Булгарін писав у таємнім м е м о ­
рандумі до помічника ш е ф а жандармів, Дубельта, 25
квітня 1846 року, п р о загально відомі речі, п р о які, одна­
че, всі мовчали. Для збереження стилю залишаємо н и ж ­
че подані рядки уривків цього твору в мові оригіналу,
Спочатку Булгарін каже п р о безкарність кримінальних
злочинів, щ о й залишилося незмінним й до сучасної с о -
вєтської доби, а потім вказує на розпусту та на дитячу
проституцію в блискотливому Санкт-Петербурзі; ч о г о
Кюстін, зайнятий розмовами з Ніколаєм Палкіним на
двірських прийняттях, н е доглянув. Булгарін писав Ду-
бельтові, щ о крадіж у народі не вважається злочином, а
злодіїв поліція викриває хіба щ о випадково. Поліція бе­
р е хабарі від злодіїв та «не помічає» розпусти дітей:
«Воровство не почитается большим преступленієм.
Воруют здесь много, н о все почті воровства открива-
ются в нас случайно... Улики (докази) были явныя, н о
в о р уехал і поліцийскій чиновнік сказал; «А на какой
ляд я поеду за вором? Дело пропало.»
Кроме воровства, разврат здесь усілілся до висшей
степені. Дєвочкі от 9 до 11 лет бегают толпами і п р о с я т
денег, предлагая себя. Ужасно! На толкучем р и н к е
днем, а н о ч ь ю на главніх уліцах о т ніх нет отбоя! Полі­
ція і н е взглянет на ето, ч т о б не навязивать сєбє дел, пє-
рєпіски і хлопот. С кого взисківать? Поліцейскій о ф і ­
ц е р скажет; «Сто н е в н а ш е й части - с...
 Наші трактіри, харчевні, о с о б е н н о загородніе, су-
щіе п р и т о н и воров і м о ш є н н і к о в (справжні притулки
злодіїв). Частниє і квартальние получают с в о ю плату
за то, ч т о б и н е мешать торговать ( к р а д е н и м та нагар-
бленим) і о н і нікаго не безпокоят». ( Л є м к е «Николаев-
скіе ж а н д а р м и и література», ст. 325-326).
Слід т а к о ж зазначити, щ о Пушкін у своїм листі до
Чаадаева, написаному з приводу «Філософічного л и с ­
та» останнього, який є своїми думками дуже близький
до ідей де Кюстіна, погоджується з ч а с т и н о ю думок Ча­
адаева, які згодом висловлював також і Кюстін.
Пушкін згоджувався у своїм листі з к р и т и к о ю .сучас­
н о г о стану московського суспільства у Чаадаева: «Слід
т а к и визнати, щ о н а ш е суспільне життя є сумне, щ о ця
відсутність громадської думки, ця байдужість д о всьо­
го, щ о є обов'язком, справедливістю та правдою, це ц и ­
н і ч н е п р е з и р с т в о до людської думки та гідности - це
речі справді невтішні. Ви д о б р е вчинили, щ о сказали
ц е цілком голосно. Але я боюсь, щ о Ваші історичні
погляди завдадуть Вам неприємносте..»
У другім варіанті ц ь о г о н е н а д і с л а н о г о п е р е д с м е р ­
т н о г о л и с т а до п р и я т е л я своїх м о л о д и х років Пушкін
в и с л о в л ю є т ь с я подекуди щ е гостріше. У п е р ш і м варі­
анті Пушкін, г о в о р я ч и п р о м о с к о в с ь к е п р а в о с л а в н е
духівництво, п о я с н ю в а в й о г о н и ж ч і с т ь п р о с т о б о р о ­
д о ю , щ о ставила й о г о поза межі д о б р о г о товариства.
В другім варіанті Пушкін додає, щ о духівництво н е
н а л е ж и т ь ні до в и щ о г о суспільства, ані д о н а р о д у та
«як є в н у х и в о н о має п р и с т р а с т ь л и ш е до влади». Далі
Пушкін додає: «Релігія є ч у ж о ю для н а ш и х думок, для
н а ш и х звичаїв... але н е слід було ц ь о г о казати. Те, щ о
слід було в и с л о в и т и і щ о ви в и с л о в и л и - ц е те, щ о
н а ш а сучасна суспільність є т а к с а м о гідна п р е з и р с ­
тва я к дурна».
Слід в и з н а т и , щ о ці зауваження Пушкіна п р о т в і р
Чаадаева, висловлені щ е п е р е д Кюстіном, м а ю т ь без-
п е р е ч н у с п о р і д н е н і с т ь з думками н а ш о г о ф р а н ц у з ь ­
к о г о автора. Н а в о д и м о у р и в о к з й о г о «Путєшествія в
Арзрум»:
«Нарешті є більш влучний, моральний, більш згід­
н и й засіб з уваги на освіченість н а ш о г о віку: проповідь
Євангелії, але д о ц ь о г о засобу Росія й д о н и н і не доду­
малась. Терпеливість сама п о собі річ дуже добра, але
хіба апостольство з н е ю несумісне? (Хіба істину дано
нам на те, щ о б ховати її під сподом? Ми оточені н а р о ­
дами, щ о плазують у мороці дитячих помилок, і ще
ніхто з нас н е подумав оперезатися та й т и з м и р о м і
хрестом д о бідної братії, позбавленої д о н и н і справ­
жнього світла. Чи так м и виконуємо завдання х р и с т и ­
янства? Хто з нас, муж віри та покори, наслідуватиме
святих старців, щ о блукають по пустелях Африки, Азії
та Америки в л а х м а н а х , часто без взуття, даху над голо­
в о ю та страви, але зогрітих т е п л о ю пильністю? - На­
в е р н е н н я п о х и л о г о рибака ч и мандрівної р о д и н и ч и
хлопця, а згодом біда, голод, мученича смерть. Здаєть­
ся, для н а ш и х студених лінощів легше, замість слова
живого, відливати мертві букви й надсилати самі кни­
ги до людей, щ о н е вміють читати, ніж наражатися на
труднощі та н е б е з п е к и за п р и к л а д о м с т а р о в и н н и х
апостолів).
Пушкін подав з о б е р е ж н о с т е с в о ю єретичну «кюс-
тінівську» думку в дужках, підходячи до справи дуже
здалека. В л и с т а х до Чаадаева, не. п р и з н а ч е н и х для
ц е н з у р и та друку, він висловлювався сміливіше та
простіше.
Слід з а з н а ч и т и , щ о з н а ч н о пізніше, п и ш у ч и свій
в і д о м и й р о м а н «Бєси», Д о с т о є в с ь к и й п е р е к р у т и в ц ю
думку Пушкіна, в к л а д а ю ч и слова з ц и х рядків «Путє­
шествія» в уста Ст. Тр. В є р х о в е н с ь к о г о , щ о п е р е д
е к о н о м п р и х о д и т ь д о думки ш и р и т и Євангеліє се­
р е д м о с к о в с ь к о г о народу. Д о с т о є в с ь к и й , взагалі, в
усіх своїх т в о р а х н а п о д о б н ю в а в або с п о т в о р ю в а в
 •і

т е к с т и т о Гоголя ( п р о м о в и Опіскіна та «Воплі Відоп-

лясова» - ц е подекуди м а й ж е д о с л і в н о «Вибрані міс­
ця з л и с т у в а н н я з п р и я т е л я м и » Гоголя), т о Пушкіна
( Р а с к о л ь н і к о в Д о с т о є в с ь к о г о , в б и в а ю ч и стару м і ­
щанку, к р о к за к р о к о м н а п о д о б н ю е Пушкінського
Германа, щ о вбиває «Пікову Даму» - стару г р а ф и ­
ню...). Отже, В є р х о в є н с ь к і й каже, в ж и в а ю ч и за своїм
з в и ч а є м д в о х МОВ;
«L'Evangile, voyez vous, desormais nous le precherons
ensemble... Да я чувствую, ч т о ето, пожалуй, ідея. Народ
реліґіозен, c'est admis, н о о н е щ о н е знает «Євангелія...»
Досі Вєрховєнській л и ш е п о в т о р ю є думку Пушкіна,
пристосовуючи його думку н е до мусульман, а до пра­
вославних москалів. Дивно, щ о такий уважний дослід­
ник, як Шарль Кене, н е звернув уваги на впливи Пушкі­
на на «Бєси», о т ж е н а н а й б і л ь ш в і д о м и й р о м а н
Достоєвського.
Коли вже нам довелося наводити думки та вислови
С. М. Соловйова п р о тогочасну Росію та її володаря, які
с в о є ю г о с т р о т о ю та виразністю перевищують навіть
слова Кюстіна, т о належить навести також і думки В.С.
Соловйова п р о релігійність москалів.
На вступі до своїх «Трьох розмов», ц е й відомий ф і ­
л о с о ф висловився дуже п р и х и л ь н о д о «релігійних шу­
кань» як московського народу, так і його інтелігенції,
щ о почала т в о р и т и секту «толстовців».
В. С. Соловйов писав: «Давно колись я прочитав пові­
домлення п р о нову релігію, щ о виникла десь у східних
губерніях. Ця релігія, послідовники якої називались
«вєртідірніками», або ж «діромолаями», полягала в тому,
щ о , просвердливши в якомусь темному куті в стіні «ізби»
діру середнього розміру, ці люди прикладали д о неї свої
губи й багато разів настирливо д о неї гукали: «Ізба моя,
діра моя, спасі меня!» - Ніколи ще, здається, предмет б о -
гопошани н е досягав такої крайности. Але, коли обож­
нювання звичайної селянської хати та просто людськи-
ми руками зробленого отвору в її стіні, є я в н о ю помил­
кою, то треба ствердити, щ о ця помилка правдива: якщо
люди несамовито шаліли, т о нікого вони н е вводили в
блуд; п р о ізбу вони так і казали ізба, а місце просвердле­
н е в її стіні справедливо називали дірою.
Але релігія «діромолаїв» незабаром зазнала «еволю­
ції» та підлягла т р а н с ф о р м а ц і ї і в новім своїм вигляді
вона зберегла давнішу кволість релігійної думки та
вузькість ф і л о с о ф і ч н и х зацікавлень; зберегла к о л и ш ­
ній п о з е м и й реалізм, але загубила к о л и ш н ю п р и в а б ­
ливість: своя ізба одержала т е п е р назву «Царства Б о ­
ж о г о на землі», а діра с т а л а н а з и в а т и с я «новим
Євангелієм», та, щ о найгірше, різниця між ц и м фаль­
ш и в и м Євангеліем та справжнім цілком така, як між
п р о с в е р д л е н о ю в дошці д і р о ю та ж и в и м ї цілим д е р е ­
вом - це істотне р о з р і з н е н н я нові євангелисти нама­
гались замовчати й заговорити». (В. Соловйов: «Три
розговора», СПБурґ, 1901, ст. VIII-IX передмови).
Як х о ч е т е , але т а к з м о с к о в с ь к о ї віри, як це з р о б и в
м о с к о в с ь к и й ф і л о с о ф , н е кепкував ф р а н ц у з ь к и й
маркіз, на я к о г о т е п е р т а к злостяться москалі всяких
забарвлень.
А от, щ о писав ц е й с а м и й релігійний московський
ф і л о с о ф п р о урядову, офіційну московську синодаль­
ну православну віру:
«Року 1885-го п р о г о л о ш е н о один офіційний, р о ­
сійським урядом виданий, документ («Правила для го-
сударственних іспитаній по юридическому факульте­
ту» - В. С), щ о східна церква відмовляється від своєї
влади та передає її в руки царя. Ані о д и н заступник
офіційної церкви н е протестував проти цього твер­
дження, а всі дальші к р о к и н а ш о г о кліру можуть слу­
ж и т и н а й к р а щ и м підтвердженням для ц ь о г о п р о г о л о ­
шення. Зрештою, цей документ петербурзької
бюрократії був л и ш е ф о р м а л ь н и м ствердженням дав­
н о існуючого ф а к т и ч н о г о стану».
 Ці рядки взято з праці В. Соловйова «Святий Воло­
д и м и р та християнська держава», яку ц е й ф і л о с о ф на­
писав у Франції 1888 р. та яка у французькому оригіна­
лі була вперше видрукувана у французькім католицькім
журналі «L'univers» (1888, чч. 4,11,19). У перекладі мос­
ковською м о в о ю Ґ. Рачинського її видало московське
видавництво «Путь» 1913 року. Перекладено тут ці ряд­
ки з німецького перекладу Кобилінського-Єлліса («Der
Heilige Wladimir und der Christliche Staat». Ferdinand
Shonningh Verlag, Paderborn, 1930).
Ц ю с в о ю п р а ц ю «Saint V l a d i m i r et l'etat Chretien*
ф і л о с о ф н а п и с а в з н а г о д и с а м е тоді, влітку 1888
року, с в я т к о в а н о г о у р я д о в о ю Р о с і є ю 9 0 0 - р і ч ч я
х р е щ е н н я Руси в Києві 9 8 8 року. В. С о л о в й о в з а з н а -
чує, щ о віру св. В о л о д и м и р а п е р е м і г н о в и й ідол п о ­
г а н с ь к о ї м о н а р х і ї (ст. 4 0 н і м е ц ь к о г о п е р е к л а д у ) .
Мусимо ще раз наголосити, що і в ц ь о м у випадку
московський релігійний ф і л о с о ф вживає висловів
значно гостріших та виразніших, ніж їх вживав
«невихований» (за словами Ніколая
Палкіна) ф р а н ц у з ь к и й маркіз
Астольф де Кюстін.

* *
*
 В останніх кількох розділах подаємо голоси україн­
ських, англійських, французьких, американських, іта­
лійських, німецьких, польських а також російських
мислителів, що висловлювали свої погляди на Росію
та росіян. Ці голоси вражаюче подібні до поглядів, що
їх висловив у своїй книзі маркіз Астольф де Кюстін

1. лХюстін і автор «ІУІертвих душ»

ДО ОСІБ, ЩО БУЛИ ДУЖЕ ОБУРЕНІ ПОЯВОЮ
КНИГИ ДЕ КЮСТІНА ПРО ПАЛКІНСЬКИЙ РАЙХ, НА­
ЛЕЖАВ ТАКОЖ ГОГОЛЬ, ЯКИЙ НІБИТО ОБУРЮВАВ­
СЯ БІЛЬШ ЗА ВСІХ ІНШИХ.

Гоголь тоді своїм звичаєм перебував за кордоном.

Обурення Гоголя було надзвичайним, проте, варто ви­
я с н и т и п р и ч и н и цього явища та належить висловити
сумніви щ о д о щ и р о с т и опозиції Гоголя до де Кюстіна.
Матеріально Гоголь Цілковито залежав від Палкіна,
який вважав себе глибоко о б р а ж е н и м к н и г о ю де Кюс­
тіна. Дослідник жандармських архівів Н. Лємке, знай­
шов дуже велике листування в справі г р о ш о в и х д о п о ­
мог для Гоголя від Палкіна та російського уряду.
Лємке писав:
«Відомо, щ о мало н е обов'язковою сумою в бюдже­
ті Гоголя були подарунки царя та і н ш и х членів двору.
Йому в цій справі дуже щастило й тисячі котилися до
кишені п и с ь м е н н и к а м а й ж е п о кожнім надісланні
п р и м і р н и к а н о в о г о твору ч и п о надісланні жалібного
листа д о Жуковського та Смірнової. Цілком зрозуміло,
щ о йому не лишалося нічого, як назвати Ніколая 1-го
«нєкім» Богом, щ о с и п л е п о в н и м и п р и г о р щ а м и добрі
діяння та щ о не х о ч е чути ж о д н и х подяк.
Звичайно, додає Лемке, щ о д о останнього Гоголь ду­
ж е помилявся.
Ніколай був не з тих, щ о б кидати тисячі на вітер
(якщо в о н и не витрачалися на й о г о власні забаганки)
та с п р и я т и ж е б р а н н ю («поощрять п о п р о ш а й н и ч е с ­
тво»). Гроші давалися, щ о б або наблизити до себе пот­
р і б н о г о п и с ь м е н н и к а , а б о за д е ш е в и й п о д а р у н о к
п р и д б а т и собі возвеличника... Дуже цікавий випадок,
коли Ніколай подарував Гоголеві 4 тисячі рублів за
приємність п р о ч и т а н н я жартівливого його листа до
Жуковського з п р о х а н н я м п о з и ч и т и де-небудь'три т и ­
сячі... «Хай ще н а п и ш е т а к о г о листа, і я ще йому в и ш л ю
гроші» (Шенрою «Матеріали для біографії Гоголя», II,
228). Але я не хочу зупинятися на подарунках, влашто­
ваних поза Ш-ім відділом (канцелярією й о г о велич-
ности).
29 січня 1842 року к у р а т о р московської шкільної
округи г р а ф Строганов п и с а в Б е н к е н д о р ф о в ! ф р а н ­
цузькою мовою:
«Довідавшись п р о п р и к р е становище, в якому пере­
буває п..Гоголь, автор «Ревізора» та о д и н з н а ш и х най­
більш відомих письменників, щ о потребує особливої
допомоги, гадаю, щ о в и к о н а ю супроти Вас, графе, м о ю
повинність, якщо повідомлю Вас п р о це та викличу за­
цікавлення до молодої л ю д и н и . Може бути, Ви знайде­
т е можливим доповісти п р о н ь о г о імператорові й
одержати від нього знак й о г о високої щедроти. Пан
Гоголь покладає всі свої надії, щ о б вийти з тяжкого ста­
новища, в якому він о п и н и в с я , на друк свого твору
«Мертві душі». Одержавши повідомлення від москов­
ської цензури, щ о ц е й твір н е може бути д о з в о л е н и й
до друку, він постановив п о с л а т и його до Петербургу.
Я не знаю, яка доля чекає т а м цей твір, але це з р о б л е н е
за м о є ю порадою. Ждучи на вислід, Гоголь вмирає з го-
лоду й одчай й о г о бере. Я не сумніваюся, щ о допомога
з боку Його Величности була б однією з найбільш вар­
тісних. Вибачайте, графе, за спробу, яку мені подикту­
вало моє почуття, зачерпнуте з п е р е к о н а н н я щодо ва­
шої освіченої доброти, п р о яку я м а ю стільки доказів...»
Б е н к е н д о р ф дуже швидко виконав п р о х а н н я Стро­
ганова. Вже 2-го лютого він написав р а п о р т цареві, в
якому слід відзначити одну д р і б н и ч к у називаючи ав­
тора «Ревізора» «відомим письменником», Ш-ій відділ
н е п о с о р о м и в с я перекрутити й о г о прізвище на ЮГЄЛ:
«Куратор московської шкільної округи генерал-
адьютант г р а ф Строганов запевняє мене, щ о відомий
п и с ь м е н н и к Гогєл перебуває т е п е р у Москві в такім
скрутнім стані, щ о всю с в о ю надію покладає на свій
твір під назвою «Мертві душі», але він н е схвалений
московською ц е н з у р о ю й т е п е р перебуває на розгляді
тутешньої цензури. З уваги на те, щ о Гогєл не має на
д е н н е п р о х а р ч у в а н н я й ч е р е з т е зовсім підупав на дусі,
т о г р а ф Строганов п р о с и т ь виблагати від монарха
щедрість якоїсь для нього допомоги. Слухняно доводя­
ч и до відома Вашої Імператорської Величности таке
п р о х а н н я графа Строганова в справі Гогєля, який відо­
м и й багатьом своїми творами, о с о б л и в о своєю комеді­
єю «Ревізор», я насмілююсь п р о с и т и Вселаскавішого
Вашого наказу п р о надання йому одноразової д о п о ­
м о г и 500 рублів сріблом.»
До цього листа графа Б е н к е н д о р ф а Лємке додає:
«Ясно, щ о р е ф е р у ю ч и справу Гоголя, Б е н к е н д о р ф
знав, щ о Ніколай уже помагав Гоголеві. Він ніколи н е
ризикував би п р о с и т и за літератора, творів якого н е
схвалила встановлена урядом цензура. Цар написав на
доповіді: «Згоден» і гроші були н е з а б а р о м вислані.
Ми вже знаємо п р о допомогу для Гоголя 1842 року,
видану на відмін)' від багатьох давніших та майбутніх,
ч е р е з Ш-ій відділ. 1944 року Смірнова довела до відома
царя, щ о Гоголь знову бідує, але делікатно додала, щ о
ц а р недавно видав й о м у допомогу. «Він напевно.вже
витратив, - сказав Ніколай, Я скажу вам видати з моєї
шкатули певну суму, але під умовою, щ о ц е залищйться
між нами, ви м е н е не назвете» (Шенрок, IV, 189). Оче­
видно, ц а р був п е р е к о н а н и й , щ о Смірнова не в стані
зберегти таємниці, і т а к и м ч и н о м Гоголь подвійно оці­
нить його подарунок.
Згодом, у б е р е з н і 1845 року, завдяки д о п о м о з і
Смірнової, н а с т у п н и к а престолу, к н я ж н и Марії й Оль­
ги та Іварова, міністра н а р о д н о ї освіти (покірне теля
дві матки ссе!), Гоголеві була видана д о п о м о г а в сумі
тисячі рублів сріблом п р о т я г о м т р ь о х років. П р и ц ь о ­
му Смірнова у п р и я в н о с т і Орлова, - наступного, по
смерті Б е н к е н д о р ф а , ш е ф а жандармів, д о б и л а с я того,
що цар, з в е р т а ю ч и с ь до ш е ф а жандармів, сказав: «Зай-
місь Гоголем» ( Ш е н р о к , IV, 332-334). Для О р л о в а нічо­
го більше не л и ш и л о с ь , як в и к о н а т и н а й в и щ у волю...
Щ о б догодити цареві і скласти відповідну доповідь,
Орлов п о с т а н о в и в звернутися до Жуковського. Жу­
ковський відповів й о м у 7 (19) квітня 1845 року з
Франкфурту на Майні.
Цей ЛИСТ ЖУКОВСЬКОГО - ЦЄ СКИГЛІННЯ СеНТИМеН- й
тального поета перед нечутливим к а м і н н и м жандар­
мом. Жуковський переконував Орлова, щ о Гоголь - це
видатний письменник, надія Росії, але х в о р и й та бідує
без грошей, не має ані на лікування, ані на їжу: «Чтоби
пісать надо бить здоровим ілі хотя б и полуздоровим;
кто же бол єн, тому надобно ВИЛЄЧІТЬСЯ; ч т о б и вилєчіть-
ся, надобно імєть карман п о л н и й ілі хотя б и полупол-
ний; чтоби, вилєчівшісь, пісать н а д о б н о что-нєбудь прі
етом єсть і піть н е раз в нєдєлю, а каждий день адін раз
і для етого нужна вишесказанная полуполнота карма­
нов. Ґоґоль бол єн і бол єн нєрвамі (ето я відєл в єво шес-
тімєсячноє прєбиваніє у меня во Франкфурте)...»
Жуковський з німецькою л о г і к о ю та с и с т е м а т и ч ­
ністю намагається своїм квилінням д і б р а т и с ь до чут-
т є в и х г л и б и н суконної жандармської душі Орлова:
«Ломаносову бил п о к р о в і т є л є м г р а ф Шувалов, Ка­
рамзіну (прежде ч е м О л е к с а н д р сделался є в о і с к р є н -
нім другом) М. Н. Муравйов, Пушкіну - сам Государь
Нікалай Павловіч; Россія ім за ето благодарна. Ана бу­
дет благодарна г р а ф у Орлову, єслі о н для н є я с а х р а -
ніт д а р о в а н і є Гоголя...»
Жуковський далі запевняє, щ о Гоголь в о р о г усякої
революції: «Прібавлю е ш о адно: Ґ о ґ о л ь п о х а р а к т е р у
і п о с в о е й жізні ч є л а в є к с а м и й чістий, а п о своєму
праву - враґ всяково буйства...»
Лємке зазначає, щ о Орлов спізнився: Гоголеві вже
видано т р и р і ч н у допомогу поза Ш-ім відділом. (Лємке;
«Ніколаєвскія ж а н д а р м и і література», ізд. 2-ге С. В. Бу-
ніна,С-б, 1909, стор. 134-136, 169-171).
Гтаке слід гадати, відбувалося з року н а рік, п о ч и н а ­
ю ч и від втечі Гоголя 1836 року за кордон аж д о й о г о
с м е р т и в лютому місяці 1852 року у Москві. Часом дія­
лося ц е б ю р о к р а т и ч н и м порядком, частину ч о г о з а н о ­
тував у своїй книзі Лємке, ч а с о м п р о с т о через невтом­
ну Смірнову, яка здобувала г р о ш е н я т а д л я Гоголя
здебільшого п р о с т о з «шкатулкі» Палкіна.
Ця сама Смірнова, уроджена Россетт, Як м и давніше
вже мали нагоду зазначити, 1843 року, п е р е ч и т а в ш и
книгу де Кюстіна, писала з Баден-Бадену д о Жуков­
ського, жаліючись п р и цьому на те, щ о ж а н д а р м и п е ­
р е х о п л ю ю т ь та читають її листи: «Ай да матушка Рос­
сія. Кюстін прав...» Дальша її лайка на адресу д е
КЮстіна, я в н о д о п и с а н а для жандармів, н е має істотно­
го значення.
Наступного 1844 року Россетт, висилаючи чергові
гроші, вижебрані для Гоголя від Палкіна, з великою,
х о ч і п р и т а є н о ю турботою, писала Гоголеві, я к їй вда­
лося в однім літературнім салоні почути н е п р и є м н і та
навіть небезпечні для Гоголя розмови. Розмова поча­
лася із закидів, щ о Гоголь чужинець, зовсім не росіянин.
Ф о р м а л ь н о ю підставою до ц ь о г о є слова самого Гоголя
на початку «Мертвих душ», де «два русскіх мужіка», див­
лячись на чортопхайку Чічікова, обмірковують, ч и з
ц и м и колесами чортопхайка допхається звідти до гу­
бернського міста, ч и ні. Де це ви бачили, щ о б який
французький чи німецький автор у своїм творі зазначав
національність своїх селян французькою ч и німецькою.
Оскільки Гоголь це зробив, т о значить він ставиться до
Росії, як чужинець, дивиться на неї чужинецькими очима
та й годі. З ц и м погодилися і приявні Тютчев та Вязем­
ський, щ о мали славу найрозумніших москалів. До того
ще був при розмові відомий негідник та провокатор Тол­
стой - американець, п р о якого ще Пушкін писав; щ о ц е
картярський ЗЛОДІЙ:

«В Камчатку сослан бил,

Вернулся Алеутом
І крепко на руку не чіст...»

Ц е й с а м и й Т о л с т о й - а м е р и к а н е ц ь розвів т а м п р о ­
в о к а ц і ю ч и агітацію цілком у дусі с у ч а с н и х НКВД та
МГБ, СОНР-ів та КЦАБ-ів з василакіями та ґулай-зо-
л о т а р е н к а м и п р о те, щ о Гоголь - ц е д е р ж а в н и й зрад­
ник. Він - мовляв, - з р а д и в «матушку Россєю». Це ук­
раїнський сепаратист, якого треба закувати в
к а й д а н и і в и с л а т и у Сибір.
Почувши п р о це, Россетт п о ч и н а є підступну гру.
Нагадуючи Гоголеві, щ о вона т е ж походить з тієї самої
країни - Малоросії і так само л ю б и т ь ц ю країну як і Го­
голь, запитує в кінці, яка в Гоголя душа - українська ч и
московська.
Поруч з ц и м пише, щ о висилає Гоголеві гроші, які
ц и м р а з о м так само, як і раніше, походять від того са­
мого жертводавця, який н е х о ч е бути названим. Але з
рядків листа Смірнової-Россетт цілком я с н о для кож­
ного, в т о м у числі й для Гоголя, хто є ц и м жертводав-
цем. З р е ш т о ю , Лемке т е ж к о р о т к о згадував п р о цей
лист Смірнової-Россетт, в и р а з н о зазначуючи, щ о ж е р ­
тводавець займає аж надто високе становище.
Н е р в о в и й та вразливий Гоголь міг б и після заляку­
вань та погроз з боку американця Толстого та натяків
Смірнової-Россетт п р о д ж е р е л о великих г р о ш о в и х
щедрот піддатися депресії й п р и з н а т и с я до москалів.
Але все ж таки він цього н е зробив. Свою відповідь на
запит Россетт він почав словами:
«Я сам н е знаю, яка в м е н е душа - українська ч и
московська». Далі він д и п л о м а т и ч н о спрямовує р о з ­
мову на д е щ о інші р е й к и , п и ш у ч и о с ь таке: «Знаю
тільки те, щ о ніяк н е дав би п е р е в а г и ні українцеві
п е р е д м о с к а л е м , ні москалеві п е р е д у к р а ї н ц е м (у
м о с к о в с ь к о м у тексті Гоголь вживає т е р м і н и «мало­
росіянин» і «росіянин»). Ці слова н е є к о н к р е т н о ю -
п р я м о ю відповіддю на п и т а н н я , щ о й о г о руба поста­
вила ф і н а н с о в а д о р а д н и ц я Гоголя. Все ц е було полі­
т и ч н о н а п и с а н о для Толстих і Палкіна, оскільки і
лайка на адресу де Кюстіна в листі Россетт д о Жуков­
ського була д о п и с а н а для ж а н д а р м і в («Письма Гого­
ля», ред. Ш е н р о к , т. II, стор.557).
Щ е перед Россетт, Іван Аксаков скаржився, щ о Го­
голь привабливо малює в своїх творах л и ш е українців,
а для москалів на й о г о пензлі лишається сама ч о р н а
фарба, щ о дуже п р и г н о б л ю є московських п о к л о н н и ­
ків автора «Ревізора», який, як виходить, не л ю б и т ь ані
Росії, ані «русскіх»...
Отже, п р и б л и з н о в час появи книги де Кюстіна, Го­
голь міг уже мати враження, щ о грунт для нього в щед­
рого жертводавця може стати хитким. Тому він і удавав
таке сильне о б у р е н н я з приводу книги де Кюстіна, якої
сам п е в н о н е читав, бо книга була велика, а ф р а н ц у з ь ­
ка мова не була надто д о б р е відома Гоголеві. Для пок­
р а щ е н н я своїх ф і н а н с о в и х о с н о в Гоголь дещо згодом
видав своє славетне «Листування з приятелями».
 Згідно з о д н и м давним, досі н е з а п и с а н и м перека­
зом, я к и й декому довелося п о ч у т и від покійного сена­
т о р а Сергія Шелухина (1862-1938), Гоголь під час сво­
го перебування в Римі вже навіть був цілком готовий
розірвати з Росією. Але п р и ц ь о м у він, я к завжди, був
без грошей. Навколо мав усюди б о р г и т а борги. Та о с ь
р а п т о м прибув д о Риму наступник палкінського прес­
толу, майбутній Олександер ІІ-гий, а з н и м його в и х о ­
ватель Жуковський. Вони н е г а й н о платять усі борги
Гоголя та щ е й дають якісь грошенята на дальший п р о ­
ж и т о к великоМученика-сребролюбця. І таким ч и н о м
Гоголь занехав свої плани р о з р и в у із Росією...,
П р и г а д а й м о собі, щ о в п е р ш о м у своєму листі з Ри­
му Гоголь п и с а в своїм з н а й о м и м такі н е п р и я з н і д о
Росії речі: «Росія, снєґа, Петербург, падлєци, департа­
м е н т - всьо е т о сказалось с н о м Яснова на родінє...»
П р и г а д а й м о також, щ о в п е р ш і роки свого перебу­
вання в Римі Гоголь дуже п р и я т е л ю в а в з трьома україн­
цями, учасниками повстання 1830-31 років, які в еміг­
рації с т а л и у Римі с в я щ е н н и к а м и - С е м е н е н к о м ,
Янським та Кайсевичем. Свідоцтвом цієї дружби зали­
шився польською мовою п и с а н и й с о н е т Кайсевича,
п р и с в я ч е н и й Гоголеві. Словацький свого часу назвав
цей с о н е т дубовим. Автор й о г о н е був поетом, п р о т е
сонет, х о ч і дубовий, е дуже щ и р и м та свідчить п р о
теплі й дружні почування автора д о Гоголя. Напевно н е
л ю б о в д о Москви, а щось зовсім п р о т и л е ж н е єднало
Гоголя з ц и м и повстанцями.
Так с а м о маємо рівнозначні з т и м свідоцтва п р о па­
р и з ь к и й гурт з н а й о м и х Гоголя. П о смерті Гоголя еміг­
р а н т з України Богдан Залеський, польський п о е т - р о -
мантик, записав у своєму щоденнику, щ о Гоголь часто
сходився в Парижі з н и м та Міцкевичем. Ці с х о д и н и
мали навіть правильний характер. К о ж н и й з учасників
по черзі читав реферати. О д н о г о разу Гоголь зачитав з
рукопису свій р е ф е р а т п р о вдачу слов'янських народів
на підставі їхнього власного фолкльору. При цьому
о с о б л и в о влучно були схарактеризовані москалі так,
як ц е л и ш е Гоголь міг зробити... Щ о д о ц и х взаємин з
Гоголем Залеський в и р а з н о підкреслює п р о т и м о с к о в -
ський настрій, я к и й був спільний усім т р ь о м - Міцке-
вичу, Гоголю та Залеському (В. Zaieski: Dzienniki. Prze-
wodnik Naukowy, Львів, 1903). Є д и н и й лист Гоголя,
п и с а н и й українською м о в о ю до Залеського, свідчить
п р о те, щ о їх о б о х єднала, крім дружби, ще якась вели­
ка т а є м н и ц я .
Все ц е мало б свідчити п р о те, щ о запродавши с в о ю
душу Палкіну і Москві, Гоголь п р о в а д и в подвійне жит­
тя. Він ж и в для себе і для грошей. Задля останнього
треба було вдавати щ и р о г о російського патріота Та
гавкати на де Кюстіна.
Книгу Гоголя «Вибрані місця з листування», зокрема
о б о р о н у московського православія, можна вважати
п о л е м і к о ю з поглядами Чаадаева та р а з о м з н и м і де
Кюстіна. Але Гоголь так незручно, так незграбно п р о ­
вадив ц ю о б о р о н у Москви, щ о м о ж н а сумніватися, ч и
справді він р о б и в ц е щ и р о з власного переконання, ч и
може п р о с т о з відчаю намагався ц и м шляхом д о б и т и ­
ся п р о д о в ж е н н я грошової д о п о м о г и від Палкіна. О п и ­
н и в ш и с ь за к о р д о н о м , к р и т и к Бєлінський написав
1847 року кілька дуже н е п р и є м н и х , але заслужених до­
корів у листі до Гоголя. П р и г а д а й м о собі дещо з цього
дуже цікавого листа. Бєлінський п и ш е авторові «Виб­
р а н и х МІСЦЬ»:
«Проповідниче кнута, апостоле темряви, о б о р о н ч е
мракобісся та забобонів, в о з в е л и ч н и к у т а т а р с ь к и х
звичаїв - щ о ви робите? Щ о основуєте подібну науку
на православній церкві, ц е я щ е розумію, але чому ви
п р и т я г л и до цього ще саме Христа? Він п е р ш и й возвіс­
тив л ю д я м науку свободи, рівностй і братерства та
п р и п е ч а т а в і ствердив своїми муками правдивість сво­
єї науки... Чи ви справді щ и р о та з цілої душі співали
гімн російському духівництву, ставлячи й о г о на нес-
півмірно вище місце, ніж католицьке? Приймім, щ о ви
не знали, щ о друге було колись чимсь у т о й час, я к п е р ­
ше ніколи нічим н е було, хіба щ о вислужником та ра­
бом світської влади...
На вашу думку «русский» - ц е найбільш релігійний
народ на світі. Брехня! О с н о в о ю релігійностй є п о ­
божність, ч е с н о т а , богобоязливість, П р и г л я н ь т е с я
т р о х и уважніше й п о б а ч и т е , щ о по своїй п р и р о д і ц е
глибоко а т е ї с т и ч н и й народ. В ньому є щ е багато забо­
бонів, але н е м о ж щ з н а й т и ж о д н и х о з н а к релігійнос­
тй... З а б о б о н н і с т ь п р о м и н а є з поступом, цивілізації,
але п р и цьому набувається часто релігійність; ж и в и м
прикладом цього є Франція, де також т е п е р є багато
щ и р и х католиків с е р е д освічених людей... Руський на­
род н е такий: Містична екзальтація н е л е ж и т ь у й о г о
природі. Для неї він м а є забагато здорового людсько­
го глузду, я с н о с т и та в и р а з н о с т и і, власне, від цього,
мабуть, залежатиме та величезна роль, яку він г р а т и м е
в майбутній історії.»
Німецький к а т о л и ц ь к и й дослідник Бернгард Шуль-
це, навівши ці у р и в к и з листа Бєлінського д о Гоголя,
додає від себе такі знаменні слова:
«У певнім сенсі слова Бєлінського п р о р о ч і . Гможна
с п и т а т и себе, х т о к р а щ е визначив релігійні н а х и л и
москалів та х т о ясніше передбачив н а й б л и ж ч е май­
бутнє їх історії - він ч и Достоєвський?» (В. Schultze:
«Russische Denker, ihre Stellung zu Christus, Kirche und
Papstum»,Wien, 1950,s.69).
Бєлінський д о ц ь о г о додає, щ о в Росії т а к о ж більша
частина кліру була байдужа в оправах віри: «Релігій­
ність н е проявляється в русскому народі навіть у духів­
ництві, бо деякі поодинокі вийняткові особи, щ о виз­
началися своєрідною холодною аскетичною
поверховністю, н і ч о г о н е доводять. Але більшість на­
шого духівництва завжди визначалася л и ш е грубими
черевами, с х о л а с т и ч н и м п е д а н т и з м о м та грубою не­
освіченістю. Було б несправедливо закидати їм релі­
гійну нетолерантність а б о ф а н а т и з м ; в о н и скоріше
славні зі своєї взірцевої байдужосте у с п р а в а х віри.»
На думку Бєлінського, Гоголь забув Христа і став по­
кірним знаряддям о б о р о н ц і в т е м р я в и та кріпацтва.
Він закидає Гоголеві п о т в о р н у о б о р о н у рабовласниц­
тва православ'ям:
«Тому ви не могли помітити, щ о Росія вбачає свій
рятунок н е в містицизмі, н е в пієтизмі, а в поступі циві­
лізації, освіті та людяності. Не проповіді вона потребує
(їх вона наслухалась досить!), н е молитов (вона дуже
часто їх проказувала!) але того, щ о б у народі збудило­
ся почуття людської гідносте, щ о п р о т я г о м стількох
віків було загублене в смітті та бруді - вона потребує
правних о с н о в і законів, н е в згоді з наукою церкви, а
згідних із з д о р о в и м людським розумом та справедли­
вістю. Але замість того вона являє с о б о ю жахливе ви­
довище країни, де одні л ю д и торгують другими людь­
ми... Країни, де н е м а є н е л и ш е ж о д н и х забезпечень для
людської особи, ані для чести та власносте, але навіть
поліційського порядку, де існують л и ш е безкінечно ве­
ликі корпорації розмаїтих злодіїв та розбійників за'
покликанням...
Оце є питання, яким болісно переймається ціла Ро­
сія, щ о лежить у глибокому сні. І саме в ц е й час висту­
пає перед суспільством великий п и с ь м е н н и к з кни­
гою, в якій він, в ім'я Х р и с т а та ц е р к в и , н а в ч а є
жорстокого рабовласника, як видобути більше г р о ш е й
зі свого кріпака... Та після цього ви ще хочете, щ о б вам
вірили щодо щ и р о с т е завдань вашої книги! Ні! коли б
ви справді були сповнені Христовою, а н е дияволь­
ською наукою, т о ви напевно не написали б своєї кни­
ги. Ви сказали б рабовласникові, щ о селяни є й о г о бра­
тами у Христі та щ о брат н е може бути р а б о м брата...
Або дасть йому свободу, а б о н е обтяжуватиме селян
н а д м і р н о ю працею. О б р а ж е н е почуття себелюбства
можна ще стерпіти; я мав би д о с и т ь розсудливосте,
щ о б обійти мовчанкою таку образу, коли б уся справа
полягала в цьому; але о б р а ж е н е почуття справедливос­
те, о б р а ж е н е почуття людської г і д н о с т е є нестерпним:
не можна мовчати, коли під п р и к р и т т я м релігії та під
о х о р о н о ю кнута проповідується б р е х н я і амораль­
ність, начебто вони були правдою та чеснотою».
Маркіз де Кюстін висловлювався п р о московську
церкву далеко стриманіше, але в основному говорив те
саме, наприклад: «Коли церква зрікається свободи, вона
втрачає моральну чесноту; рабиня, вона породжує л и ­
ше рабство» (Лист 23). «Грецьке російське духівництво
ніколи не було й ніколи не буде нічим іншим, як тільки
поліцією, одягненою в т р о х и відмінну від війська уні­
ф о р м у імперії. Під керуванням імператора попи та їхні
єпископи є полком урядовців...» (Резюме з подорожі).
Отже Бєлінський у листі д о Гоголя вияснив роль
московської церкви повніше і глибше та значно гос­
тріше затаврував її ганебне с т а н о в и щ е та її ганебну
роль. А т о м у здається не вадило б, к о л и б паризьке «Об­
щество борьби с клеветой на и с т о р и ч е с к у ю Россию» у
своїх відозвах та закликах, крім Кюстіна з Анрі Марте­
н о м та Жаком Бенвілем, згадувало також і своїх - Бє­
лінського, Чаадаева, Герцена...
Гоголь, до речі, н е виявляв зарозумілости. На лист
Бєлінського, в якому була з в е р н е н а увага на повне н е з ­
нання Гоголем Росії, сам Гоголь у своїй відповіді пов­
ністю погодився з Бєлінським, н а п и с а в ш и й о м у «Ви
с о в е р ш е н н о праві, я н е знаю Росії».
Дослідники життєпису Гоголя подають, щ о не вра­
ховуючи Петербургу, якого ніхто з н и х не зараховував
до Росії, Гоголь у своїх п о д о р о ж а х п о Росії, із зупинка­
ми в родині Аксакових у Москві, перебув у цій країні н е
багато більше днів, ніж де Кюстін під час своєї корот­
кої подорожі по Росії від л и п н я до вересня 1839 року.
 Шарль Кене пише, щ о німецький дослідник Рей­
н о л ь д («Geschichte der russischen Literature, 265), а зго­
д о м Валішевський («Litterature Russe», 261) не безпід­
с т а в н о звернули увагу на т о й цікавий момент, щ о
«Ревізор» Гоголя та « Ф і л о с о ф і ч н и й лист» Чаадаева
з'явилися одного й т о г о самого року (1836), П о своїй
появі ці т в о р и в и к л и к а л и велику б у р ю протестів.
Шарль Кене п и ш е
«25 травня - 6 червня 1836 року Гоголь, о д н о ч а с н о
з н е о х о ч е н и й та п е р е л я к а н и й виступами суспільносте
п р о т и «Ревізора», залишивши Росію, вирушив до Гам­
бургу. Того самого дня Щепкін в п е р ш е ставив «Ревізо­
ра» в Москві. Після суцільного шуму, щ о в и н и к у Петер­
бурзі; після обурення, щ о піднялося у літературному
світі, можна було чекати л и ш е сенсаційної вистави.
Успіх був скандальний. Не ф а р т о в и й , майбутній ви­
давець «Філософічного листа» Чаадаева - Надєждін
писав тоді у «Молві»,-
«Комедію місцями дуже оплескували, але, коли заві­
са опустилася, н е було чути ані слова; ц е те, щ о мало
бути й сталося».
Щепкін був у розпачі. Ч е р е з ч о т и р и місяці п о я ­
вився «Перший ф і л о с о ф і ч н и й лист». Й о г о ж а д і б н о
ч и т а л и , як т е ж бігли н а «Ревізора». Та, у своїй п е р е ­
в а ж н і й більшості, суспільність осудила лист, як рів-
н о ж і комедію. Слід з а з н а ч и т и , щ о поява п о д о р о ж і
(«Листів») де Кюстіна та п о д о р о ж і Гоголя-Чічікова
(«Мертві душі») т а к о ж с т а л и с я м а й ж е о д н о ч а с н о . Ця
з н а м е н н а о д н о ч а с н і с т ь («remarquable coincidence*)
була, я к пізніше висловився Мендельсон-Менделеев,
«пізнанням Росії».
Автор п е р ш о ї з ц и х п о д о р о ж е й усталив цілком
п е в н и й , н е п о р у ш н и й погляд на систему деспотизму в
Росії, а а в т о р другої п о д о р о ж і - т а к о ж чужинець, п р и ­
н а й м н і за т в е р д ж е н н я м и Толстого та Тютчева - уста­
л и в і утвердив систему л ю д с ь к и х типів, п о р о д ж е н и х
системою цього самого рабовласницького деспо­
тизму. Можна сказати, щ о п е р е д м а н д р і в к о ю д е Кюс­
тіна погляди на о д в і ч н и й д е с п о т и з м у Росії н е були
щ е зафіксовані та, у с и с т е м а т и з о в а н і , Кюстін з р о б и в
ц е в яскравій, н е з а п е р е ч н і й , п л а с т и ч н і й , м о н у м е н ­
тальній формі.
Так само перед мандрівкою Чічікова Росія була кра­
ї н о ю ще не виявлених, н е усталених, цілковито щ е н е
с ф о р м у л ь о в а н и х типів. Автор мандрівки Чічікова засе­
л и в Росію цілим рядом яскравих, н е в м и р у щ и х мону­
м е н т а л ь н и х типів. Чічікови, Плюшкіни, Н о з д р ь о в и ,
Манілови, Собакевичі відразу заповнили с о б о ю Росію
і всі в о н и так само досі не вмирають, як ж и в о ю та акту­
а л ь н о ю до н а ш и х днів л и ш и л а с я книга п о д о р о ж н і х
спостережень де Кюстіна.
Залишається з а з н а ч и т и до цієї важливої співвипад-
ковости один контраст: першу п о д о р о ж н а п и с а в чу­
жинець, якого н е здолав підкупити Палкін, а другу п о ­
д о р о ж склав чужинець, щ о аж по вуха залежав від
кишені цього російського обердержиморди...
Обурення, яке викликали обидві ці п о д о р о ж і в мос­
ковськім суспільстві, було п р и б л и з н о однаково велике.
По виході книги Кюстіна о б с т а в и н и складалися для
Гоголя так, щ о він був вимушений підкреслено удавати
своє аж надзвичайно велике обурення на адресу Кюс­
тіна. Але слід гадати, щ о о б у р е н н я ц е було не щ и р е , л и ­
ше справді удаване, бо п о р я д з «вірнопідданими» зая­
вами у т в о р а х Гоголя з н а х о д и м о , в й о г о с п а д щ и н і
чимало й в о р о ж и х д о Росії виступів, здебільшого, на
жаль, мало відомих. Ці виступи свідчать п р о те,-що Го­
голь в глибині свого серця, к о р о т ш е кажучи, тримався
також кюстінівських думок п р о Росію.
Незабаром п о виїзді з Росії влітку 1836 року вже в
одному із п е р ш и х своїх листів з Риму Гоголь п и с а в сло­
вами, в я к и х яскраво жевріє недоброзичливість до Ро­
сії. «Росія, снєга, Петербург, падлєци, департамент -
всьо е т о м н е снілось. Я проснулся опять на родінє»,
(Каллаш: Гоголь п р о Італію, X X V ) .
Це відчували й самі тогочасні москалі, навіть такі
щирі приятелі Гоголя, як К. С. Аксаков, щ о по появі
«Мертвих душ», писав Гоголеві: «Інші зі сльозами на
о ч а х від цілковитої розпуки кажуть, що т о й н е росія­
н и н , в кого с е р ц е н е обіллється кров'ю, дивлячись на
безрадісний стан. Вони кажуть. Гоголь не л ю б и т ь Росії.
Подивіться, яка гарна Україна, а яка Росія - додають;
зауважте, щ о й самої п р и р о д и не поминув: навіть п о г о ­
да ввесь час тут м о к р а й брудна» (Каллаш: Гоголь в вос-
помінаніях соврємєнніков, М. 1909, с. 47).
Відомий мемуарист Віґель у своїх спогадах досить
докладно зупиняється на Гоголеві, вважає його нена­
в и с н и к о м Росії, а й о г о комедію «Ревізор» твором, щ о
осмішив москалів перед цілим світом. П р и тому Віґель
згадує й двох с т а р ш и х від Гоголя ненависників Росії -
Капніста, автора протимосковської «Оди на рабство»
та Гнідича. Віґель п и ш е т а к о ю своєрідною, цілком ін­
дивідуальною, до т о г о ж д е щ о с т а р о в и н н о ю чи старо­
м о д н о ю м о с к о в щ и н о ю , щ о тяжко перекласти й о г о
вихватки п р о т и Гоголя. Згадуючи свої молоді роїш в
Петербурзі, де він служив тоді в сенаті, Віґель згадує
п р и цьому й своїх з н а й о м и х по службі в цій установі,
та п р и цій нагоді т е п л и м словом і Гоголя,
« П р и м е ч а т е л ь н ы м и б ы л и т а к ж е два у к р а и н ц а :
о д и н п о е т в отставке, д р у г о й всем з н а н ы й т о л ь к о ч т о
п о с т у п и в ш и й на службу. Оба о н и , н е с м о т р я на е д и ­
н о в е р и е , є д и н о к р о в н е и е д и н о з в а н и е , на двувековое
соединение их родины с Россией, тайком ненавиде­
л и её и русских, м о с к а л е й , кацапов. Это были Кап­
н и с т и Гнедич.
Василий Васильевич Капнист женился на р о д н о й
сестре жены Державина и даже эти брачные узы не мог­
л и привязать его к России. О н много написал стихов и
весьма х а р о ш и х и заключил по прошествие великим
т в о р е н и е м с в о и м , н а з ы в а е м ы м Ябеда, опустился н а
лавры. Н е о б р а щ а я в н и м а н и я н а н а ш и слабости, на
н а ш и с м е ш н ы е с т о р о н ы , о н в п р е у в е л и ч е н н о м виде;
на п о з о р свету представил п р е с т у п н ы я м е р з о с т и на­
ш и х г л а в н ы х судей и и х п о д ч и н ё н н ы х . Тут н и в д е й с ­
твии, н и в л и ц а х н е т н и ч е г о веселого, н и забавного, а
о д н о т о л ь к о ужасающее, и н е з н а ю п о ч е м у о н наз-вал
э т о к о м е д и е й . Лет с о р о к спустя, о д и н и з е д и н о - з е м -
щёвего, м а л о р о с и в е й Малоросс. К о е г о назвать здесь
е щ е н е м е с т о , движа й т е м и ж е п о б у ж д е н и я м и , в т а ­
ком ж е духе н а п и с а л свои к о м е д и и и повести. Не в ы ­
водя н а с ц е н у н и о д н о г о ч е с т н о г о р у с с к о г о человека,
о н п р е д а л н а с о б щ е м у п о р у г а н и ю в л и ц а х ( п о боль­
ш е й ч а с т и в ы м ы ш л е н н ы х с н а ш и х г у б е р н с к и х уез­
д н ы х ч и н о в н и к о в . И за э т о , о Боже, п о л о в и н а Р о с с и и
п р о в о з г л а с и л а ц и н и к а сего великим». (Ф.Ф. Виґель.
Записки, ч. III с. 145-146).
Далі Віґель п и ш е п р о Гнідича та й о г о нехіть до Росії:
Всё, кажется, налегало на него, доля благодарности
к России, а о н питал к н е й совсем п р о т и в н о е чувство,
к о т о р о е гараздо после п р о т и в воли его, м н е часто о б ­
наруживалось в к о р о т к и х с н и м и беседах (с. 147).
До речі, відомий київський вчений В. Маслов у своїй
знаній праці п р о літературну діяльність декабриста К.
Рилєєва (1826), автора поеми п р о Войнаровського, заз-
начує, щ о серед осіб, які могли підтримувати в Рилєєва
зацікавлення до України, слід згадати також і Гнідича.
У р о д ж е н и й у Полтаві, в и х о в а н е ц ь полтавської с е ­
мінарії, а згодом харківської колегії, Гнідич, в далекому
Петербурзі н е забуває п р о свою батьківщину. Маслов
вважає, щ о л ю б о в до України в и р а з н о проявляється і в
передмові д о виданих н и м « П р о с т о н а р о д н и х пєсєн
н и н є ш н и х » (СПб, 1825, передруковані А. Марксом у
т в о р а х Гнідича р. 1901); У цій передмові Гнідич вияв­
ляє ґ р у н т о в н е знання української м о в и та народної
поезії в українській мові, він зазначає цілий ряд слів ел-
лінського походження, а в українських голосіннях Гні­
дий вбачає т о й с а м и й рід поезії, щ о й у грецьких м и р о -
логах ( н а д г р о б н и х піснях). Грецький «Спів ластівки»
нагадує йому українські веснянки, а історичні пісні су­
ч а с н и х йому греків - нагадують деякі з т и х псалмів, щ о
їх співають на Україні сліпці-кобзарі. До цього Маслов
додає, щ о серед рукописів книгозбірні П.Є. Щеглова
1912 року йому доводилось бачити й власноручний
рукопис М. І. Гнідича - п'єсу в українській мові (В. І.
МасловЛитературная деятельность К. Рилєєва. Допол­
н е н и е и поправки. Университетские Известия, Киев,
1916, кн. 2, с. 51-52).
Серед виданих 1884 року Тіхановим матеріалів з
архіву Гнідича є зворушливий лист сестри М. Гнідича,
Марії Карицької, н а п и с а н и й українською мовою, що
для тієї доби (початок X I X ст.) є досить рідким явищем:
«Братику мій любесенький...»
Цікава нотатка Вільгельма Кюхельбекера, т о в а р и ­
ша Рилєєва п о грудневому п о в с т а н н ю 1825 року. Він,
перебуваючи в Свеаборгській ф о р т е ц і 1834 року, з на­
годи смерти Гнідича зазначив у своєму щоденнику, щ о
він колись дуже дружив з Гнідичем, а потім розійшовся
і з жалем закінчує: «Він п о м е р , не п о м и р и в ш и с ь зі
мною». («Русская старина», Спб 1888). У своїй історич­
ній козацькій драмі «Прокопій Ляпунов» Кюхельбекер
виявив велику обізнаність із запорозькими звичаями,
хоч у цій драмі властиво виступає донське козацтво
(Трубецысий, Заруцький). Обізнаності із запорозьким
побутом та звичаями Кюхельбекер також міг завдячу­
вати розмовам з Гнідичем.
Варто с п и н и т и с я н а д п р и з а б у т и м и п о с т а т я м и
В.Капніста й М.Гнідича. Це н е були предтечі Гоголя п о
побуті в Петербурзі та п о кар'єрі в російській літерату­
рі, які за свідченням Віґеля ставилися вороже до моска­
лів. Слід припускати, щ о й М. Гоголь почував себе у Пів­
нічній Пальмірі, як у ворожім світі.
 Московські скарги та о б у р е н н я на Гоголя занотовує
о д и н цікавий, цілковито забутий ф р а н ц у з ь к и й твір, де
у ф о р м і р о з м о в и подана «світська літературна супе­
речка між Гоголефілами та Гоголефобами в москов­
ськім товаристві.»
«Про мене, каже грубий Ніколяс, я завжди ненави­
дів Гоголя. По-перше - ц е українець! Він глузує собі з
нашої Росії, він її збещує перед о б л и ч ч я м усіх. Це нік­
чема! От, щ о я завжди казав!»
На це гоголефіл відповідає, що навпаки - Гоголь най­
більший національний письменник, якого мають моска­
лі, а грубий Ніколяс уїдливо зазначує, щ о саме через це
він «представив нас як націю шахраїв» (Un Missionaire re­
publican en Russie, Paris, 1852, Amyot t. III. p. 99).
Перед кількома місяцями нарешті було відкрито
прізвище автора цього т в о р у ц е Ж а н Ж е р ф а н і о н Pop,
н а р о д ж е н и й у 1811 році.
Досі зовсім забутий ц е й автор Ж а н Ж е р ф а н і о н Pop
був т р и в а л и й до 1850 року учителем французької м о ­
ви у Москві, де напевно частіше перебував у товаристві
поклонників Гоголя, братів Аксакових, до речі, близь­
к и х до н ь о г о своїм віком. Pop у своїй книзі згадує рів-
н о ж романіста початку X I X століття Наріжного та
Квітку. Суперечкам з приводу оцінки т в о р ч о с т и Гоголя
в московському товаристві Pop дає ч и м а л о місця у сво­
їй книзі.
Відомий колись поет української школи Богдан За-
леський писав дня 19 л ю т о г о 1859 року до Францішка
ДуХеНСЬКОГО:
«Перед 25 роками гостював у Парижі славний на
Московщині поет Гоголь. Перебував він тут із св. пам.
Міцкевичем та зі м н о ю співукраїнцем у тісній дружбі. У
цій дружбі не витримав, на жаль, але тоді ми часто с х о ­
дилися в е ч о р а м и на літературно-політичні розмови.
Очевидно, говорили м и найчастіше п р о москалів, о с о ­
ружних і нам, і йому. Справа їхньої фінськости була на
столі. Гоголь підтримував її з цілою с в о є ю українською
пристрастю. Він мав у себе під рукою значні збірки
сільських пісень у розмаїтих слов'янських говірках.
Отож, із приводу фінських москалів він склав та читав
нам п р е к р а с н е писемце. У нім він доказував, через по­
рівняння та зіставлення поруч себе пісень чеських,
сербських, українських і т. і. з московськими, вражаючі
очі різниці духа, звичаїв та м о р а л ь н о с т и москалів та
інших слов'ян. П р о к о ж н е людське чуття була окрема
пісенька: тут наша слов'янська - солодка, лагідна, а тут
же поруч московська, понура, дика, не рідко канібаль­
ська. Щ о це п и с е м ц е с е р д е ш н о вдоволило Міцкевича
та мене, можеш собі, ш а н о в н и й земляче, легко уявити.
По багатьох роках у Римі я хотів о д е р ж а т и від Гоголя ці
порівняння, але Гоголь вже було перекинувся на о б о ­
р о н ц я царя та православія, а тому я дав йому спокій.
Що ж одначе сталося з т и м писемцем? Хіба в посмер­
тній збірці творів Гоголя н е знайдеться щ о с ь подібне?
Це з н а м е н и т о прислужилося б для .підтримки твоїх
висновків. У к о ж н о м у випадку знайдеться ч и ні у тво­
рах Гоголя подібна паралель - її не тяжко й тепер
скласти, але н е віджалувана шкода т и х багатьох та ха­
р а к т е р н и х анекдотів п р о москалів, щ о їх л и ш е єдиний
Гоголь міг знати й сам оповісти з о с о б и с т и м та особ­
ливим д о т е п о м (Львів, 1901, с. 467).
Так само в з н а ч н о пізнішім листі до т о г о самого Ду-
хенського Богдан Залєський дня 11 грудня 1879 року
знову писав п р о Гоголя:
«З Гоголем я запізнався в Парижі навесні 1833 чи
1834 року (в дійсності це було в 1837 році). Я мешкав
тоді в Севрі. Приїхав (Гоголь) я к до українця й застав
мене (далі бракує кількох слів, папір подертий, - п р и ­
мітка Дениса Залеського, сина Богданового). Я пере­
жив кілька тижнів у добрій гармонії з козаком задніп­
ровським. П о літах стрінувся я з н и м у Римі щ е раз, але
вже й о г о було п е р е х о п и в Василь Жуковський. У прощі
моїй до Єрисалиму я, на жаль, з н и м розминувся десь
на Ливані. Взагалі п р о Гоголя я з н а ю багато п о д р о б и ц ь
від еестринця й о г о Ґалаґана та від п р о ф е с о р а Поґбді-
на. Подробиці ці цікаві, але н е будуючі і звичайно такі
архиемутні, щ о ліпше н е згадувати п р о них».
Слід с п и н и т и с я т а к о ж на досить відомому, але час­
т о неправильно т р а к т о в а н о м у листі Гоголя до Смірно-
вої, де Гоголь запевняє, ніби він сам н е знає, яка в н ь о ­
го душа - українська, ч и московська. Ці викручування,
мабуть зовсім н е щ и р і , Гоголь був п р и м у ш е н и й написа­
ти у відповідь на листа своєї великої приятельки й п р и ­
хильниці з петербурзьких двірських кіл Смірнової-
Россетт, щ о до т о г о почувала себе з е м л я ч к о ю
письменника. Отже Смірнова з п о в н и м занепокоєн­
ням сповіщала свого земляка й приятеля дня З л и с т о ­
пада 1843 року з Петербургу, щ о їй довелося бути під
час однієї досить загрозливої для Гоголя розмови:
«При Вяземському та Самаринові й Толстом розго­
ворилися п р о дух, в якому написані Ваші «Мертві душі»
й Толстой з р о б и в зауваження, щ о Ви всіх москалів
представили в бридкому вигляді - у т о й час, як всім ук­
раїнцям дали щ о с ь притягаюче. Не зважаючи на забав­
ні прояви в житті й побуті, навіть і ці мають щось наїв­
но-приємне. У вас н е м а є ні о д н о г о українця такого
підлого, як Ноздрьов. Коробочка небридка саме ч е р е з
те, щ о вона українка. Толстой вбачає н е н а р о к о м п р о ­
явлену небратерськість у тому, щ о коли (на початку
«Мертвих душ») р о з м о в л я є двоє селян і ви кажете: «два
русскіх мужика», він, а п о ньому Тютчев, дуже розумна
людина, також зазначили, щ о Москвин вже ніяк не ска­
зав би «два русскіх мужіка». Обидва казали, щ о ваша ду­
ша українська вся вихлюпнулась у «Тарасі Бульбі», де з
т а к о ю любов'ю ви виставили Тараса, Андрія, Остапа»
(«Русская старина», 1888, Октябрь, стор. 132-133).
Видавець цього листування В. Ш е н р о к до цього д о ­
дає, що «американцеві» Толстому траплялось не раз з
«ажестачонним азартом» накидатись на т в о р и Гоголя.
А Сергій Аксаков також розповідає у своїх спогадах
«История м о е г о знакомства с Гоголем»:
«Я сам чув, як з н а н и й г р а ф Толстой казав, на все-
л ю д н и х з б о р а х у домі Перфільєвих, щ о були гарячими
п о к л о н н и к а м и Гоголя, щ о він (тобто Гоголь) «враґ Рос-
сії» та щ о й о г о належить у кайданах заслати в Сибір»
(«Русь», Москва, 1880, № б, с. 16).
Автор забутої розвідки «Національність Гоголя»,
Григорій Дуброва («Наша громада» Подєбради, ж о в ­
т е н ь 1924 p., б е р е з е н ь 1925) вельми уважно с п и н и в с я
саме на аналізі відповіді Гоголя на н а в е д е н и й тут в
уривках л и с т Смірнової. Дуброва дуже п о в а ж н о трак­
тував наведені С.Аксаковим п о г р о з и Толстого на ад­
ресу Гоголя. В к о ж н о м у випадку Гоголь сам мусив ра­
х у в а т и с я з т и м , щ о п р о н ь о г о кажуть я з и к а т і
петербурзькі салоновці. Тому Гоголь і запевняв у сво­
їй відповіді Смірнову, ч е р е з яку п е в н о зміст й о г о л и с ­
та мав дістатися до цілого л і т е р а т у р н о г о й (що н а й ­
важливіше у даному випадку) до двірського
Петербургу, щ о він справді т а к и й несвідомий та наїв­
н и й , щ о навіть і сам н е знає, ч и в н ь о г о душа україн­
ська, ч и ні! Тим більше, щ о Смірнова наприкінці сво­
го дуже с т у р б о в а н о г о листа ц і л к о м в и р а з н о натякає,
щ о її п р и я т е л ь Гоголь, я к и й вічно потребував г р о ш е й ,
надалі вже н е п о т р е б у в а т и м е ні в к о г о «позичати»
гроші, і н а к ш е хіба щ о в неї одної, і щ о ці гроші - від
с а м о г о царя. «Знаєте ви, ч т о вам в п р е д ь н е д о л ж н о н и
у кого з а н и м а т ь , как т о л ь к о у меня. У м е н я есть оттуда
деньги, перед.кем вся Россия в долгу»...
До ц и х п р о р е ч и с т и х рядків Ш е н р о к додав таку н о ­
татку: «П.О. Смірнова ц и м и с л о в а м и натякала на імпе­
ратора Ніколая Павловича. Пізніше вона писала Гого­
леві щ о д о т и х с а м и х грошей:
«Знаєте ж ви, щ о ці гроші були н е мої. Вони с п р а в ­
ді в м е н е л е ж а л и та м е н е п р о с и л и їх навіть видавати
за свої, але т е п е р д о з в о л и л и сказати ( с е б т о государ
Ніколай Павлович), щ о в о н и були з а л и ш е н і в м о є
«разпоряженіє».
Отже великий п и с ь м е н н и к і не менш великий, як
назвав й о г о Герцен, або може Тургенев, несвідомий ре­
в о л ю ц і о н е р (тобто письменник, щ о н е був свідомий
великого революційного впливу своїх творів) був, як
виявляється, в цілковитій грошевій залежності від са­
мого шефа московсько-балтійського райху. Цей о с ­
танній, звичайно, міг би поставитися й м е н ш п р и х и л ь ­
н о до грошевих п о т р е б Гоголя, коли б він у своїй
відповіді Смірновій проявив себе виразніше україн­
цем. З усіх ц и х міркувань Гоголь п о к в а п и в с я ' ч е р е з
Смірнову запевнити петербурзький «свет» з провока­
т о р о м Толстим та Тютчевим, і самого ш е ф а чухансько-
московського райху (свого грошедавця), щ о він не він
і хата н е його. Але з цього виходить, щ о п р и й м а т и й о ­
го л и с т до Смірнової за щ и р у сповідь Гоголя нам н е
варто, бо ц е й лист сама нещирість й д о т о г о вимушена
відомими г р о ш о в и м и обставинами.
Усе це промовляє за тим, щ о в глибині своєї душі Го­
голь майже до самого кінця своїх днів був с к о р ш е нед­
ругом Росії... .
Іван Аксаков, щ о сам дуже д о б р е знав Гоголя, писав
З О ж о в т н я 1861 року в своїм листі д о Костомарова.-
«Хвала Богові, щ о Гоголь ж и в раніше, ніж виникли
ці в и м о г и (писати в українській мові, прим. ред.). У нас
н е було б «Мертвих душ», ви або Куліш наклали б пута
племінного егоїзму й звузили б обрій видноколом од­
н о г о племени» (Русский Архів, 1906, грудень, с. 540).
У відповідь на цей лист Аксакова Костомаров на за­
кінчення написав такі виразно протимосковські р я д к и
«І в історії, і в сучаснім житті (Московщини) тільки
те й бачу, щ о б р е х н ю та неправду й цілковито подив­
ляю геніальний вислів Хворостініна (вільнодумця п о ­
чатку XVII ст., прим. ред.).
 «Русская земля о р є т всьо р о ж ь ю (житом), а ж и в й о т
всьо л о ж ь ю (брехнею)» (р. Архив, кн. 12).
«Коли т р о х и замислитись над змістом таких творів
Гоголя, як «Ревізор» та «Мйортвия души ілі похождения
Чічікова», т о в о н и висловлюють ту саму думку п р о
Московщину та москалів, яку висловив і К о с т о м а р о в у
згаданому листі.
Для зрозуміння загадковости Гоголя слід завжди ма­
ти на увазі, щ о він провадив подвійне життя: одне для
грошей, це була «жізнь за царя». Для лакомства н е щ а с ­
ного він писав ч е р е з Жуковського улесливі л и с т и до
Ніколая Палкіна і т. п. Але ц и м н е обмежувалося й о г о
існування. Поза т и м він існував т а к о ж для себе. І в цім
другім існуванні він висловлював свої с п р а в ж н і думки
п р о московську потвору - тотожні або подібні до ду­
мок Кюстіна.

2.л\юстїпі автор «ІХобзаря»

ПІД ЧАС СВОЄЇ ПОДОРОЖІ ІЗ ЗАСЛАННЯ В СЕРЕД­
НІЙ АЗІЇ ДО ПЕТЕРБУРГУ ВЛІТКУ Й ВОСЕНИ 1857 РО­
КУ ШЕВЧЕНКО ВІВ СВІЙ ЩОДЕННИК.
Цей твір й о г о м о ж н а зовсім д о б р е порівняти із п о ­
д о р о ж н і м и л и с т а м и де Кюстіна 1839 року.
П о д і б н о д о ф р а н ц у з ь к о г о м а н д р і в н и к а Кюстіна,
Ш е в ч е н к о був г л и б о к о в і р у ю ч о ю в Бога л ю д и н о ю ,
але ставився .гостро й н е г а т и в н о д о у р я д о в о г о м о с ­
к о в с ь к о г о «православ'я». У своїх щ о д е н н и х н о т а т к а х
Ш е в ч е н к о р а з - у - р а з підкреслював дикість, н е о х а й ­
ність, некультурність та ж о р с т о к і с т ь м о с к о в с ь к о г о
народу.
Під д а т о ю 12 л и п н я 1857 року в щоденнику нашого
Великого Кобзаря читаємо;
 «Благочестівні уральця, а о с о б л и в о уралки н а ш о ­
му брату, не раскальнику, в о д и н а п и т ь с я не дадугь...
1
Брудніше, брутальніше ц и х завзятих раскальників я
н і ч о г о н е знаю. Сусіди їхні, степові дикуни, кіргизи
тисячу разів більш т о в а р и с ь к і за ц и х б е з п о с е р е д н і х
нащадків Стєнькі Разіна. ...Найліпше удавати на Уралі
р о з с т р и г у - пана. Тоді мов у казці все являється п е р е д
т о б о ю , п о ч и н а ю ч и з каймака й джурніци і к і н ч а ю ч и
«свальним» гріхом. Мати о д и н а ч к у дочку з а п р о п о н у є
святому страдникові за віру для нічної розваги. О г и д ­
но! Гірше поган. Весь ф а н а т и з м , уся ця гидота куб­
литься в їх розпусних д о ч к а х та жінках».
Слід з а з н а ч и т и , щ о п о д і б н і з а у в а ж е н н я м о ж н а
з н а й т и і в подорожніх нотатках.
Далі йдуть слова, щ о торкаються вже урядової с и н о ­
дальної МОСКОВСЬКОЇ ВІрИ:
«У требнику Петра Могили є молитва, щ о освячує
п р и б р а н е або хресне побратимство. В найновішому
виданні требника цю, дійсно християнську молитву,
заступили молитвою п р о в и г н а н н я духа з о д е р ж и м о г о
цією вигаданою х в о р о б о ю та п р о о ч и щ е н н я посуди­
ни, опоганеної мишою.»
Московську архітектуру вшановує Шевченко зов­
сім кюстінівськими компліментами.
Під датою 17 вересня поет зазначує в чуваській сто­
лиці:
«Чебоксари. Якщо н е більше, т о щ о н а й м е н ш е було
в ньому пів на пів домів і ц е р к о в і все с т а р о в и н н о ї
московської архітектури. Для кого й на щ о в о н и збу­
довані? Для чувашів? Ні, для «православ'я». Головний
вузол московської с т а р о ї внутрішньої п о л і т и к и -
православ'я».
Після відвідин служби в Ніжегородському соборі
наш поет зазначає.
«В архиєрейській Службі, з її о б с т а в и н о ю і взагалі
декораціями я бачив щось тибетське чи японське і під
час цієї лялькової комедії читається Євангеліє! Сама
підла суперечність.
Нерукотворний велетенський образ, копія з к о т р о ­
го м е н е колись налякала в церкві св. Георгія, оригінал
цієї індуської почвари, знаходиться у соборі й вартий
уваги як пам'ятник старовини. Він п е р е в е з е н и й із Суз­
даля в 1351 році».
Під датою 14 л и п н я Шевченко написав:
«Москвин має вроджену нехіть до зелені, до цієї
блискучої р и з и , усміхненої матері-природи. Москов­
ська «деревня»- це, я к висловився Гоголь, купа сірих
колод з ч о р н и м и о т в о р а м и замість вікон, вічний бруд,
вічна зима і ніде гілки зеленої не побачиш, х о ч обабіч
непрохідні ліси зеленіють. Московське село неначе
н а в м и с н о витарабунилось н а великий тракт з-під тіні
цього н е п р о х і д н о г о саду, вишикувалося в два ряди уз­
довж великого шляху, вибудувало заїзди, а на стороні
капличку та ш и н о ч о к та й нічого йому більше не т р е ­
ба. Незрозуміла нехіть д о красот природи».
Під д а т о ю 6 в е р е с н я під ч а с о п и с у С а м а р и п о е т
в и с л о в л ю є т ь с я д о с и т ь г о с т р о : «Тільки н о м и ступили
на с х о д и ( н а й к р а щ о г о ш и н к у ) , я к о б и д в а сказали в
о д и н голос: «Здесь р у с с к и й дух, здесь Русью пахнет».
Себто салом, п а л я н и ц е ю й н а й р о з м а ї т ш о ю гидотою.
О Русь!»
Дещо повчального є й у нотатках з дня 3 листопа­
да: «Москвини, у тому числі й н і ж є г о р о д ц и , багато де­
ч о г о п о з и ч и л и і в є в р о п е й ц і в , між і н ш и м і слово
«клуб». Але в о н о ц і л к о в и т о н е підходить «руському
человеку». їм к р а щ е було б з а п о з и ч и т и с я подібним
словом, а в о н о п е в н о існує в мові китайців, від китай­
ців, коли вже відкинули своє рідне «посідєлкі», щ о
н а д з в и ч а й н о влучно о к р е с л ю є московські д в о р я н ­
ські зібрання. У є в р о п е й ц і в клуб має важливе полі­
т и ч н е з н а ч е н н я , а у москалів ц е навіть н е «сход», а
п р о с т о «посідєлкі». В о н и з б и р а ю т ь с я посидіти над
картами, п о м о в ч а т и , поїсти, в и п и т и і, я к щ о випадко­
во п о щ а с т и т ь , - заїхати о д и н о д н о м у по пиці».
Так само як Кюстін, Шевченко ставиться надзви­
ч а й н о с т р и м а н о д о московських поетів. У «Щоденни­
ку» з н а х о д и м о кілька уваг на їхніх корифеїв: «Некрасов
не л и ш е н е поет, а навіть і в і р ш о р о б н е о к о в и р н и й .
Островський «Доходное місто», п и ш е Шевченко, не
сподобалося. Багато зайвого, щ о нічого н е каже. І вза­
галі незугарно, о с о б л и в о жіноцтво н е натуральне.»
«Прочитав оповідання графа Толстого - підробле­
на простота ц ь о г о оповідання надто ясна» - «Драма
Потєхіна» - «Суд людськой - н е Б о ж и й » - дрантя з под­
робицями.
Отже й у Шевченка - подібно, як і в Кюстіна - таке
саме в о р о ж е ставлення до Московщини, її церкви та
літератури. У Шевченка виявляється т а к о ж ворожнеча
і д о москалів, як народу. Кюстін, скільки б не кричали
п р о т и нього москалі, до простолюддя Московщини
ставиться у своїм творі прихильно.
У розвідці Д. Донцова «Два антиподи» (Шевченко і
Драгоманов) читаємо:
«Протйцарські поезії Шевченка - часто повні злету
п р е к р а с н о г о гніву виводять із себе врівноваженого
(особливо в п о ш а н і д о чужих) - п р о ф е с о р а Драгома-
нова. Ці поезії для нього: «речі, які п р о с т о п р о т и в н о
читати всякому чоловікові з^дітературним образуван-
ням і з п р о с т и м смаком.» (Шевченко, українофіли і с о ­
ціалізм, Львів, 1906, ст. 107).
Між іншим спеціально витикає він авторові «Сну»
його «Картину царського двору» в тій поемі:

Дивлюся, ц а р підходить
Д о найстаршого... та в пику
Й о г о як затопить!
Облизався неборака
Та м е н ш о г о в пузо -
 Аж загуло!... А т о й собі
Ще м е н ш о г о туза
Межи плечі, т о й меншого,
А м е н ш и й малого,
А т о й дрібних, а дрібнота
Уже за п о р о г о м
Як кинеться по вулицях
Та давай місити
Недобитків православних.

На ц е й о п и с Драгоманову «аж жалко дивитися», так

все в нім по-дитячому описано.
Тим ч а с о м , ту саму ієрархію рабства - супроти ви­
щих, і хамства - супроти н и ж ч и х - зауважує в микола­
ївській Росії культурний європеєць, подібний до Шев­
ченка в і з і о н е р , маркіз де Кюстін, я к и й у своїх
подорожніх замітках 1839 року пише:
«В Росії «людина, яка лише дрібочку підноситься над
юрбою, зараз отримує право... знущатися над іншими
людьми, яким подає дальші удари, щ о сама одержала від
вищих, щ о б у болю, який спричинила іншому, знайти
потіху на біль, щ о зазнала сама». (Кюстін, лист 22).
Як бачимо, Шевченко лише прибрав у вірші ідею п р о
«моральні підстави» царського самодержавства, - ідею,
яку не поминув своєю увагою вдумливий європеєць, яка
викликала в нім майже т о й самий образ, щ о в нашого по­
ета. Той образ був «несмачний» лише адораторові Росії -
Драгоманову. Останній тут цілком погоджується зі зна­
ним шевченкожером Бєлінським: «Бєлінський таки ска­
зав багато правди в своєму строгом)' суді п р о «Гайдама­
ки». «Замашек п л о х о г о піїти» справді ч и м а л о у
Шевченка» - пише, осміюючи себе, український союз­
н и к того самого Бєлінського, який тішився із заслання
Шевченка і хвалив за ц ю варварську помсту царя... (Д.
Донцов - «Два антиподи», Вісник, Львів, 1938, Українська
Думка, Лондон 1955, червень).
 3. Оабуті голоси перестороги
СВОГО ЧАСУ ЧИМАЛО ВИДАТНИХ ЄВРОПЕЙ­
СЬКИХ ПОЛІТИКІВ ТА АВТОРІВ ВИСЛОВИЛИ НА АД­
РЕСУ РОСІЇ, ПОДІБНО Д О КЮСТІНА, ЧИМАЛО ВЛУЧ­
НИХ ТА ГЛИБОКИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ,
На жаль, ці поважні голоси п е р е с т о р о г и загубилися
в гаморі сучасного метушливого життя.
У ф р а н ц у з ь к о м у К о н в е н т і року 1795 Буасі Д'Анґля
о с т е р і г а в п е р е д н е б е з п е к о ю , яка насувалася від Росії.
Він казав: «Росія - г і р с ь к и й р у ї н н и ц ь к и й потік, а щ о б
він н е розлився, й о г о к о н ч е т р е б а с п и н и т и . Чи т р е б а
мені нагадувати, щ о вже шістдесят років, як Росія, х о ­
в а ю ч и в собі дикунську силу, п р и д б а в ш и с п о с о б и н о ­
вітньої т а к т и к и п о н е в о л и л а Україну, з н и щ и л а Кав­
каз, п і д б и л а Грузію, з в о ю в а л а К р и м , п о д і л и л а
Польщу...
З н а ю , щ о мені можуть відповісти із п о в н о ю під­
с т а в о ю , Що російська імперія - ц е велетень на глиня­
н и х ногах, щ о корупція роз'їдає її, щ о р а б с т в о п о з ­
бавляє її всякої енергії, щ о р о з ш и р ю ю ч и с ь вона т и м
с а м и м готує с в о ю руїну і щ о к о ж н е її з а в о ю в а н н я -
ц е к р о к д о Катастрофи. П о г о д ж у ю с ь з усім т и м , але
гігант раніше, ніж загинути, р о з д у ш и т ь н а с і впаде на
н а ш і руїни.
Подумайте п р о це: Час минає, блискавка блискає...
Московський потік збирається, Атила рушає вдруге і
ви загинете, як своєчасно н е з'єднаєте свої сили, не зу­
п и н и т е цього руїнницького бича.»
У середині м и н у л о г о століття с л а в н и й ф р а н ц у з ь ­
к и й історик, Мішле н а з в а в Росію «холерою» і п р о с т о
остерігав: «Коли м и д о п у с т и м о Росію д о участи в єв­
р о п е й с ь к и х справах, т о впустимо в Європу р о з п а д і
смуту». Російська п р о п а г а н д а , казав Мішле - р і з н о -
м а н і т н а й відповідна д о к о ж н о г о н а р о д ) ' і кожної
к р а ї н и , ще вчора казали, щ о Росія - ц е х р и с т и я н с т в о ,
а завтра скажуть - щ о в о н а втілення соціалізму. З її
ж а х л и в и м ладом, з її б о ж е в і л ь н и м и в о л о д а р я м и -
для Росії нема надії.»
О д и н з найвйдатніших італійських філософів та
патріотів X I X ст. Джоберті сказав, щ о Росія послугову­
ється всередині кайданами і вбивством, а назовні -
пропагандою, ш а х р а й с т в о м і найбільш зручними інт­
ригами.
Англійський знавець Росії Давід Уркравт, як д и п ­
ломат докладно знайомий з російськими справами
та п р а г н е н н я м и п о н е в о л е н и х народів, нагадував Анг­
лії п р о з а п о в і т ф у н д а т о р а п е т е р б у р з ь к о ї імперії.
П р а в д и в и й ч и вигаданий, він а б с о л ю т н о відповідає
н е з м і н н і й загальній лінії всіх р о с і й с ь к и х режимів.
Уркравт с и с т е м а т и ч н о звертав увагу на н е в п и н н і р о ­
сійські інтриги й закликав д о г о с т р о г о п о б о р ю в а н н я
російської політики.
Англієць Гейвелок Елліс («Новий дух» 1892), пишу­
ч и п р о московські секти та Толстого, зазначав: «В усіх
ц и х сектах ми бачили ціпкість, з якою москалі т р и м а ­
ються свого п р и р о д н о г о комунізму, о б щ и н и та сексу­
альної свободи, Цей релігійний дух є л и ш е іншим п р о ­
явом духу, щ о виявляє себе в нігілізмі і це є ш и р ш и й ,
г л и б ш и й та цікавіший прояв» (с. 181).
Сам Л. Толстой у с в о ї х н о т а т к а х 13 с е р п н я 1865
р о к у п и с а в , щ о в Росії р е в о л ю ц і я н е буде п р о т и ц а ­
р я і деспотизму, а буде п р о т и з е м е л ь н о ї в л а с н о с т и .
З н а н и й дослідник глибин московського життя анг­
л і є ц ь Стівен Ґ р а а м , п и ш у ч и п р о всілякі в е р с т в и
м о с к о в с ь к о г о п л е м е н и , н е н а ч е наслідує Кюстіна:
«Московський м і щ а н и н п р о р е ч і , які від ц і н и н е з а ­
л е ж н і , - н і ч о г о н е з н а є , а б о к о л и й з н а є , т о глузує з
н и х і н е н а в и д и т ь їх, замість о п е р и , в о н и ш л ю т ь г р а ­
м о ф о н , замість т е а т р у - к і н о , з а м і с т ь н а ц і о н а л ь н о ї
літератури - дрантиві переклади, замість націо­
нального життя - жалюгідне мавпування сучасного
а н г л і й с ь к о г о життя...»
Далі Ґ р а а м надзвичайно влучно пророкував:
«Коли б о д н о г о разу московська нація стала зовсім
покручем, т о ц е було б найвіроломнішим, найпідлі-
шим, н а й н е б е з п е ч н і ш и м для Європи. Для такого спот­
в о р е н н я Росії все є можливим; її дійсно улюблена заса­
да - ц е запозичення. Вона думає за Ніцшем, щ о «все є
дозволено» і ч е р е з те «все» всі її засоби є мерзотні, все
розпусне... Себелюбна, нахабна, тупа, гидка, невірна, в
шлюбі замурзана, брудна, нездібна розуміється зрозу­
міти д о б р е і правдиве в своїх сусідів і в житті - така є
російська буржуазія.»
Але н е л і п ш и й і пролетаріат: «Шахтарі н е мають
культури, н е мають смаку, навіть не мають почуття зе­
мельної в л а с н о с т е так, щ о коли п о скінченні терміну
праці в о н и одержать с о т н ю ч и тисячу фунтів, т о їх
найбільше турбує, як ц е все розтринькати, їх ідеалом
щастя має бути «водка»... і все блаженство, яке вони
осягли за гроші, лежить у цьому. Міас - ц е село золо­
т и х копалень... р о з т а ш о в а н е в мальовничій долині між
в и с о ч и н а м и , але дивлячись з с е р е д и н и - це правдиве
пекло.»
 4- Московські тверезіші голоси:
Г.Федотов; Шунін;
МГорький-Пєшков;
АСалтиков; КЛєонтьев;
МПравдін.

МОСКАЛІ ТЕПЕР У СВОЇЙ ПРЕСІ НАМАГАЮТЬСЯ

ЗА БУДЬ-ЯКУ ЦІНУ ЗДИСКРЕДИТУВАТИ КЮСТІНА, ГУ­
КАЮТЬ НА КОЖНІМ КРОЦІ ПРО «КЮСТІНСТВУЮ-
ЩИХ» ЧУЖИНЦІВ, АЛЕ СЛІД НАГАДАТИ ЩЕ РАЗ, ЩО
ЧИМАЛО СПРАВЖНІХ І ПОВАЖНИХ МОСКОВСЬКИХ
АВТОРІВ У СВОЇХ ПОГЛЯДАХ НА СВІЙ НАРОД ВИС­
ЛОВЛЮВАЛИ ДУМКИ, ВРАЖАЮЧЕ ПОДІБНІ ДО ДУ­
МОК «НЕЧЕСТИВОГО» ФРАНЦУЗЬКОГО ПОДОРОЖ­
НЬОГО - МАРКІЗА ДЕ КЮСТІНА.

П р о н и к л и в и й історик московської ц е р к в и Федо­

тов (1886-1941) писав:
«У татарській школі на московській службі створився
особливий тип... - московський тип, історично найміц-
ніший та відстояний з усіх змінних облич руської націо­
нальної фізіогномії. Цей т и п психологічно являв міша­
нину північного великороса із кочовничим, влиту в
форму йосифлянського православ'я. Що вражає в ньому
насамперед у порівнянні з людьми ХГХ століття - ц е йо­
го міць, витривалість, надзвичайна сила спротиву. Без
голосних воєнних чинів, навіть без жодного військово­
го духу' - на Москві вигасла київська поезія військової
чесноти, - одним нелюдським зусиллям, витривалістю,
більш потом, ніж кров'ю створив Москвин свою потвор­
ну імперію. У цьому пасивному героїзмі, невичерпній
здатності д о пожертв полягала завжди сила руського
солдата - до останніх днів імперії. Світогляд руського
чолов'яги спрощений д о краю; навіть у порівнянні із
середньовіччям - Москвин є примітивом. Він н е міркує,
він приймає на віру кілька догм, якими тримається його
особисте та суспільне життя. Але навіть у релігії є дещо
для нього поважніше, аніж догма. Ц е обряд, періодичне
повторення приписаних рухів, уклонів, такою форму­
л о ю сковує живе життя, н е дає йому розлазитись у без­
ладді, надає йому навіть красу зовнішнього побуту. Б о
московський чолов'яга н е позбавлений естетики. Лише
тепер його естетика тяжчає. Краса стає благолєпієм, де­
белість ідеалом жіночої принади. Християнство по ви­
коріненні містичних течій «Заволжа» все більше перет­
ворюється у релігію освяченої матерії: ікон, мощей,
свяченої води, ладану, просвор та куличів. Дієтика годів­
лі стає центром релігійного життя. Ще ритуалізм, але р и -
туалізм страшенно вимогливий та морально ефектив­
ний. У своїм обряді, н а ч е ж и д у законі, Москвин
знаходить опору для жертовного чину. Обряд служить
для згущення моральних та соціальних енергій.
У Московїї м о р а л ь н а сила, я к і естетика, являється в
аспекті важкости. Важкість сама в собі нейтральна - і
естетично, і етично. Толстой - важкий, Пушкін - лег­
кий, Київ був легкий, тяжка була Москва. Але в ній м о ­
ральна важкість н а б и р а є п р о т и х р и с т и я н с ь к и х рис;
н е м и л о с е р д я с у п р о т и п о д о л а н и х та р о з ч а в л е н и х ,
жорстокість супроти з н е с и л е н и х та винних. «Москва
сльозам н е вірить...» Ясно, щ о в цьому світі н е було міс­
ця для свободи. Слухняність у школі И о с и ф а була н а й ­
в и щ о ю ч е р н е ч о ю ч е с н о т о ю . Звідси його п о ш и р е н н я
ч е р е з Д о м о с т р о й у житті світського суспільства. Сво­
бода для М о с к в и н а - річ заперечна, о д н о з н а ч н а із р о з ­
бещеністю, «непокараністк», «бридотою». (Г.П.Федо­
тов «Новий Град» с. 150).
Один із н а й в и з н а ч н і ш и х сучасних московських лі­
т е р а т у р н и х діячів, поет та прозаїк Іван Бунін (1870 -
1953) тверезо і правдиво о ц і н ю є свій власний народ,
без звичайних брехливих перевалок:
 «Народ русский - глубоко н е с ч а с т н ы й народ, н о и
глубоко скверный, грубый и главное лживый дикарь»
(Бунин: «Воспоминания», Париж, 1952, стр. 182).
Максим Горький-Пешков 1923 року у своїй відомій
статті п р о жорстокість москалів писав:
«Мені здається, щ о найяскравішою р и с о ю москов­
ської національної вдачі є саме жорстокість, як гумор -
англійської. Ц е - спеціальна жорстокість... Найцікаві­
ш о ю р и с о ю московської жорстокості є її диявольська
вигадливість, її, я сказав би, естетична вишуканість...
Говорю тут н е п р о ж о р с т о к і с т ь , яка виявляється
інколи, як вибух х в о р о ї а б о зіпсованої душі. Це в и ­
нятки, щ о м о ж у т ь ц і к а в и т и психіатра, Тут г о в о р ю
п р о масову п с и х о л о г і ю , п р о н а р о д н у душу, п р о м а с о ­
ву жорстокість».
А далі, г о в о р я ч и п р о московський народ, п р о м о с ­
ковського с е л я н и н а Максим Горький пише:
«Він створив багато сумних пісень та суворих, д и ­
ких і кривавих легенд, вигадав тисячі приказок, у я к и х
висловив свій т в е р д и й ж и т т є в и й досвід... Він н е має п о ­
ш а н и перед правдою: «Правдою н е будеш ситий». Він
має силу-силенну п о д і б н и х п р и к а з о к і р о б и т ь з н и х
ужиток п р и кожній нагоді».
Д о п о в н е н н я м д о ц и х слів пролетарського пись­
менника можуть бути висновки князя Євгена Микола­
йовича Трубецького (1869-1920), який у своїй п о с м е р ­
тній розвідці «Иное ц а р с т в о и его искатели в русской
н а р о д н о й сказке» писав: «У народній словесності є
недвозначне співчуття д о лінюха та злодія. Мрія п р о
багатство, яке само падає в пельку людині, творить о с ­
новну тему казки «про хитру науку».
Бідній старусі захотілося віддати сина до такої нау­
ки, щ о б можна було «нічого не робити, досхочу пити,
солодко їсти, ч и с т о ходити».
Як н е намагались л ю д и запевнити старуху, щ о такої
науки ніде н е знайти, - вона все своє м а й н о продала й
сказала синові: «Готуйся в дорогу! Ходімо п о світу шу­
кати легкого хліба».
Князь Є.М.Трубецький підкреслює, щ о ціла зграя
грабіжників чужої власності, обманців та пройдисвітів
розкривається перед н а м и в осяянні явного співчуття,
а ч а с о м і прославлення. Другою улюбленою т е м о ю
московських н а р о д н и х казок є розгул, стихійна і нес­
т р и м н а шалена гульня, н е н а с и т н а та руйнуюча» (Ва­
л е н т и н Спиранський: «Святая непоследовательность»,
«Русская Мысль», Париж, 2 ф е в р а л я 1956, с.855).
Статті Салтикова радо містили на своїх сторінках
редакції н і м е ц ь к о г о к а т о л и ц ь к о г о місячника «Гох-
лянд» та польського «Пшегльонд Повшехни». У своїй
збірці нарисів «Две России» Салтиков писав:
«Не спротив, н е р о б с т в о - ось наша дійсна п р и р о д ­
на, споконвічна релігія. Ця релігія н е є християнська,
бо х р и с т и я н с т в о - ц е н е байдужість і неробство, а нав­
паки - ч и н н а любов, християнство прямує до вічного
життя, наша ж споконвічна релігія прямує до вічної
смерти, себто до того ж хаосу, в якім народилася. Наз­
вати ц ю первісну релігію поганством - це незаслуже-
но о б р а з и т и поганство. Бо і в старім поганстві були
позитивні й творчі вартості, п р о які й н е снила наша
релігія й справді вона далеко гірша за поганство. По су­
ті в о н а є ніщо інше, я к нігілізм, бо х а о с є «нігіль» - ні­
що. Пасивність, нерухомість, тупа байдужість, цілком
відмінне від християнського терпіння, брак бажань,
любови н е л и ш е до чогось далекого, високого, святого,
а й навіть д о близького, свого, до самого себе, взагалі
брак всякої любови, до будь чого, - ось наші дійсні,
найглибші, ч а с о м скриті почуття. Та й чи може бути
інакше? Б о ж н е маємо на щ о чекати, не маємо чого
сподіватися: всі наші почуття йдуть з того ж хаосу. На­
хил д о первісного, до плоского, до нескладного - ось
наші п р и р о д н і смаки. Страх висоти, с т р а х поглиблень.
Боїмось всього многогранного, складного, нахил до
с п р о щ е н н я , нахил до всього рудиментарного, меха­
нічного, відірваного, н е л ю б о в до органічного, д о су­
цільного, не л ю б о в до силогізму, якийсь страх і безпо­
радність п е р е д н и м , як ц е зауважив щ е Чаадаев і
в р а ж а ю ч и й брак цікавости, т о й брак цікавости й лі­
нивство думки, які так бентежили Пушкіна і як вислід
всього п о п е р е д н ь о г о - б р а к л ю б о в и до культури, бо ж
по-перше, культура є складна, а ми л ю б и м о просте, а
по-друге, культура є л ю б о в життя, а м и діти хаосу, себ­
т о смерти, л ю б и т и й о г о (життя) н е можемо.
Культура складна і культура - ц е лад, а м и діти хаосу,
щ о е безладом. Культура - ц е ієрархія вартосте і нерів­
ність, а ми л ю б и м о рівність хаосу і знати не хочемо
жодної ієрархії. Культура - це світ, а наші звиклі до тем­
ного хаосу очі не зносять світла. Культура - це твор­
чість, а ми хаос, здібні лише руйнувати. Культура - це
краса, а вона нас ображає, як кожна нерівність. Краса є
дійсне світло життя, а вона н а м здається грішною і ми
навіть боїмося і ненавидимо її. Навіщо нам краса? Що
може вона п р о м о в и т и до нашого розуму та серця? А вже
ж ми звикли оглядати не життя, щ о є красою, а смерть,
щ о є гидкою. Зрештою, культура - ц е істина. А м и не х о ­
чемо, м и боїмося височин, наша думка не йде далі низь­
ких невиразних, х а о т и ч н и х півістин. Культура, крім т о ­
го, завжди є талант і д а р Божий, а м и н е л ю б и м о Бога і не
стерпимо таланту. Ми не стерпимо нічого, щ о підно­
ситься над плоскою, тупою й мертвою пересічністю,
мірнотою. Та й взагалі ми не можемо л ю б и т и (не годні).
Ми вміємо л и ш е ненавидіти. Як же м и можемо зрозумі­
т и та засвоїти культуру, щ о сама є любов'ю?
Ми н е р о з у м і є м о ладу ані в с ф е р і ідей, ані в с ф е р і
соціальній. Ми н е н а в и д и м о будь-яку ф о р м у тому, щ о
х а о с є б е з ф о р м н и м . Будь-яка ф о р м а - ц е ж и т т я і кра­
са, а м и н е л ю б и м о ані краси, ані життя. Ми н е з н а є м о
міри ніде, і будь-яка міра н а м здається примусом,
будь-який п о р я д о к н а с и л ь с т в о м , будь-яка влада -
сваволею. Насправді м и н е розуміємо ані влади, ані
свободи, тому й душа душі нашої є сваволя. У н а с і на
в е р х а х культури залишається щ о с ь п е р в і с н о - в а р в а р ­
ське. І м и щирі, коли кажемо, щ о н е х о ч е м о влади на­
віть для себе. Ми не л и ш е з в и к л и до анархії, а й л ю б и ­
м о її взаправду. Ми є п р и р о д н і анархісти. Анархізм є
наша споконвічна, с п р а в ж н я релігія і наша с п р а в ж н я
ф і л о с о ф і я і ми н е н а в и д и м о будь-яку владу, будь-яку
нерівність. А істотно м и ставимося з п р е з и р с т в о м д о
самої праці, до слави й до геройства. Чи н е сказав
Достоєвський, щ о найспокусливіше для нас право -
ц е є п р а в о на безчестя?» (А.Салтиков: «Две России»,
Мюнхен, 1922).
Слід згадати й п р о п р о р о ч і й глибокі та гіркі спос­
т е р е ж е н н я відомого московського критика Костянти­
на Лєонтєва, який власне п р и й ш о в до т и х с а м и х вис­
новків, щ о й Кюстін.
ЛЄОНТЄВ ПИШЄ:
«Своєрідний наш руський психічний лад, між ін­
шим, і тим, щ о до цього часу, здається, в історії не було
ще народу менш т в о р ч о г о , ніж •.ми.;. Всі ці огидні о с о ­
бисті наші х и б и викликають потребу деспотизму. Як
плем'я, як мораль, м и з н а ч н о нижче європейців.»
«Так, л ю б и й мій, - п и ш е він до Александрова, - н е
бачу я в руських людях тієї якоїсь особливої та нечува-
ної моралі «любови», з я к о ю носився Ваш підпільний
п р о р о к Достоєвський, а за н и м носяться й інші і на
культурне значення якої розраховують... Я п е р е п р о ­
шую, не розумію тих, які твердять п р о родинність на­
ш о г о народу. Майже всі чужеземні народи, не л и ш е
німці й англійці, а й... українці, греки, болгари, серби...
навіть турки значно р о д и н н і ш і (семейственнее) від
нас, великоросів...
...(Петербурзька) Росія, ця міщанська Європа, сама
тріскає всюди по швах й увалене вухо чує цей багатоз­
н а ч н и й тріск щ о х в и л и н и й розуміє й о г о жахливе зна-
чення» (p. 1880)... ми несподівано з н а ш и х д е р ж а в н и х
надр, спочатку безкласових, а потім б е з ц е р к о в н и х -
п о р о д и м о антихриста...» (Бердяев: «К. Лєонтєв», Па­
риж, В-во YMCA).
Автор відомих а н г л о м о в н и х п р а ц ь п р о Чінґісхана
Міхаїл Правдін (Лондон) у травні 1955 року виголосив
в «Амерікен Гавз» у Штутґарті доповідь на тему «Чи Ро­
сія - ц е Європа?»
У цій доповіді Правдін твердив, щ о москвини н е п о ­
чували себе ніколи є в р о п е й ц я м и , в о н и до цього зовсім
і нездатні. Вони ніколи й н е думали стати європейця­
ми, в н и х не було й немає н а й м е н ш о ї о х о т и європеїзу­
ватись. Європа була й залишилась їм по нині чужою.
Характер москвинів у п р о д о в ж сімох століть не змі­
нився. Він і нині той, щ о був перед 700 роками. їхня ду­
ховна вдача така сама нині, як була колись за часів па­
нування на н и м и «золотоординського хана». Як тоді,
так і тепер, м о с к в и н и без спротиву підлягають тому,
х т о над н и м и панує і н и м и володіє. Шанують своїх во­
лодарів, тремтять перед н и м и , й радо по-рабськи ви­
конують їхні накази.
Однаково, чи за часів хана, ч и за царів, чи сьогодні
в час більшовизму, з й о г о н е з м і н н о ю х а н с ь к о - ц а р ­
ською політикою під з м і н е н о ю назвою, - завжди були
в Росії пани-деспоти й работупий, т е р п е л и в и й н а р о д і
завжди закривала себе московська сатрапія перед Єв­
р о п о ю та її культурою, духовністю, економікою і сти­
лем життя.
Політика сучасної, так званої, більшовицької Росії
ні в чому не відрізняється від політики колишніх ханів:
завоювати, панувати, царювати, визискувати й в и к о ­
ристовувати! Це стверджує історія царської і н и н і ш ­
ньої більшовицької Росії...»
Це т и м більше цікаво, оскільки в о н и були висловле­
ні о д н о ч а с н о з п о я в о ю «Листів» Кюстіна - того самого
року Божого 1843-го!
 >

5. і олос американського професора

НАСАМКІНЕЦЬ СЛІД ЗГАДАТИ П Р О ПОГЛЯДИ ОД­
НОГО ДАВНЬОГО АМЕРИКАНСЬКОГО ІСТОРИКА АЛІ-
СОНА НА ІМПЕРІАЛІЗМ МОСКВИ, ЯКІ ЦІЛКОВИТО
ЗБІГАЮТЬСЯ З ДУМКАМИ КЮСТІНА.

У четвертому томі «Історії Європи» Арчібальда Алі-

сона з н а х о д и м о таку н а д з в и ч а й н о виразну та яскраву
характеристику московського н е н а ж е р л и в о г о гону до
завоювань та здобувань, я к и й т р и в а є й до н а ш и х днів:
«Хоч яку страшну силу дає Росії її б е з м е ж н и й п р о с ­
тір, і території, і велика та швидко зростаюча кількість
її підданих, п р о т е вона ще страшніша завдяки їхньому
військовому духові та слухняній вдачі, якою в о н и від­
значаються. Пануюча п р и с т р а с т ь нації - ц е жадоба за­
воювань. Це гаряче бажання, яке палає в н и х з такою
силою, з я к о ю палає д е м о к р а т и ч н е змагання у вільних
державах Західної Європи, ц е є т е н е з р и м е джерело,
яке утримує їх у підданстві згідно із засадами їхніх вер­
ховодів, а водночас жбурляє ї х н ю нагромаджену силу
до безупинного походу на всі сусідні держави. Енергія
народу така ж велика, як і територія, яку він заселяє, ні­
коли н е витрачається на внутрішні дискусії. Внутрішні
жалі, я к и м и великими в о н и н е були б, відступають у
тінь перед жадобою н о в и х загарбань чужих земель.
У завоюванні світу цей н а р о д сподівається знайти
к о м п е н с а ц і ю - та ще й більшу, ніж компенсацію за всі
лиха й о г о внутрішньої адміністрації. ...Кожний росія­
н и н захоплюється вірою, щ о й о г о країна одного дня
має здобути світ, і ця віра - це головна п р и ч и н а , чому
Росія о с т а н н і м и р о к а м и з р о б и л а такі к р о к и для її
збільшення. Бажання здобування, жадоба збагачуван­
ня належать до найміцніших п р и р о д н и х притаман-
н о с т е й людської вдачі... Північ, зокрема, надається для
 \ Додатки
~\
осідку цієї хижацької жадоби і є джерелом, з якого йде
затоп людства. Бо т а м водночас м о ж н а знайти силу,
яка погрожує небезпекою; нужду, яка п р а г н е багатства
і н у ж д е н н и й ґрунт, я к и й н е дає їм нічого, крім меча до
здобування. Найтемніший мужик в Росії захоплюється
вірою, щ о й о г о країні п р и з н а ч е н о здобувати світ. Жах­
лива боротьба 1812 року, важливі здобутки 1813 та
1814 років н а д з в и ч а й н о с п р и я л и зросту цього п р и ­
р о д н о г о прагнення. Похід ч е р е з Німеччину, захоплен­
ня Парижу, с к и н е н н я Наполеона п о ш и р и л и переко­
н а н н я в російській непереможності й надихнули їх
ж а д о б о ю національного піднесення, змішаного з о с о ­
б и с т о ю насолодою, яка творить головну підставу для
бажання здобувати. Устрій та уряд Росії придумані спе­
ціально для того, щ о б підтримувати в усіх п р о ш а р к а х
цей дух амбіції і направляти й о г о на роздмухування
почуття в и щ о с т и (цієї) нації. (Archibald Allison: «History
of Europe*, New York, 1843, v. IV, p.9)
 МИХАЙЛО
аіАБошпицьтй

КНИГА, ЩО ПЕРЕЖИЛА СВІЙ ЧАС

МАРКІЗ АСТОЛЬФ ДЕ КЮСТІН ПРО РОСІЙСЬКИЙ

ДЕСПОТИЗМ БЕЗ ГРИМУ Й ПРО РОСІЙСЬКУ МЕН­
ТАЛЬНІСТЬ.

Якщо викладені мною факти неправдиві,

нехай їх одкидають; якщо зроблені мною
висновки помилкові, нехай їх заперечують:
немає нічого простішого; але якщо правда
переважає в моєму творі, то дозвольте мені вважати,
що я досяг своєї мети, яка полягала в тому,
щоб показати недугу,
розбудити здорові уми шукати ліки.

Астольф де Кюстін

Лише істина може спричинити такий гнів:

якби всі подорожани світу об'єдналися для того,
щоб написати, що Франція - країна, населена дурнями,
то їхні книги викликали б у Парижі тільки сміх:
для того, щоб поранити, удар повинен бути точний...

Амійо
 Тяжкий вплив цієї книги на росіянина.
Голова схиляється на груди, й руки опускаються;
і тяжко від того, що відчуваєш страшну правду,
і досадно, що чужий доторкнувся до болючого місця...

Герцен

Я зневажаю вітчизну мою з голови до ніг -

але мені прикро, якщо іноземець поділяє
зі.мною це почуття.

Пушкін

Цензурна історія світової літератури багата н а й ­

несподіванішими сюжетами, г о л о с н и м и іменами, н а з ­
вами теологічних, і с т о р и ч н и х , політичних, ф і л о с о ф ­
ських книг, а також творів красного письменства, щ о
їх піддавали ж о р с т о к о м у остракізму і на н и х наклада­
л и сувору заборону. Незрідка їхніх авторів т е р з а л и в
судах, де в и н о с и л и суворі вердикти, якими авторів ста­
вили д о ганебного стовпа; бувало навіть, щ о їх страчу­
вали. Засуджені ж п а м ф л е т и , трактати, нариси, р о м а ­
ни, повісті, поеми надовго зникали з бібліотечних
п о л и ц ь у безвість.
Сьогодні навіть важко уявити, щ о такі славетні т в о ­
р и , як, скажімо, «Ареопагітика» Джона Мільтона, «Во­
лодар» Нікколо Маккіавеллі, «Вік розуму» Томаса П е й -
ні ч и с в я щ е н н а к н и г а н а р о д у кіче «Пополь-вух»
зазнавали т а к и х ж о р с т о к и х переслідувань і потрібні
були цілі століття, щ о б в о н и посіли належне місце в
с к а р б н и ц і людського розуму й повернулися д о уні­
верситетських бібліотек. Ще більше подивування вик­
л и к а є сьогодні те, щ о в р е є с т р а х з а б о р о н е н и х були
такі художні твори, як, наприклад, «Кентерберійські
о п о в і д а н н я » Д ж е ф ф р і Ч о с е р а , «Кандид» Вольтера,
«Пані Боварі» Флобера, «Крейцерова соната» Льва
Толстого, «Улісс» Джойса, «Квіти зла» Бодлера, «Амери­
канська трагедія» Теодора Д р а й з е р а або «451 за Фа­
ренгейтом» Рея Бредбері...
Відомий угорський письменник, щ о став родона­
ч а л ь н и к о м унікального ж а н р у цікавої та курйозної
культурології, с т в о р и в ш и такі книжки, як «Історія жі­
н о ч о ї невірності», «Із історії одурювання людей», «Ко­
медія грошей», «Комедія книги», написав особливо п о ­
пулярну в світі «Історію людської глупоти», щ о стала
ніби своєрідним п р о д о в ж е н н я м «Короткого вступу до
науки п р о людську глупоту» американця В.Бо. Піткіна.
Але ніхто н е написав за таким взірцем історію цензур­
ної глупоти й ц е н з у р н о г о самодурства, з р е ш т о ю істо­
рію війни з книгами. Війни, щ о велася та й ще ведеться
в п р о д о в ж тисячоліть у різних кутках землі.
Це ж треба, щ о б цензура забороняла ще й такі п о ­
пулярні нині творі, як «Різня н о м е р п'ять, або Хресто­
в и й похід дітей» Курта Воннегута та «Грона гніву» й о г о
співвітчизника Джона Стейнбека, а ще «Горе з розуму»
Грибоедова і навіть «Горбоконика» Д е т р а Єршова й
«Крокодил». Корнія Чуковського. Одне слово, ця тема
;

ще чекає свого дослідника, я к и й знайде для себе вель­

м и багату поживу в ц е н з у р н и х анналах і додасть бага­
т о незнаного й до вже знаної історії людської думки та
літератури.
і У тій історії не м о ж н а н е згадатиколізії, пов'язані з
к н и ж к о ю іронічного француза маркіза Астодьфа де
Кюстіна «Росія в 1839 році». З книжкою, яку в Росії н е
тільки було з а б о р о н е н о - їй, як, зрештою, і її авторові,
царська Росія оголосила війну. Кюстінова книга й с ь о ­
годні вельми дратує квасних російських патріотів, які
вважають, що ф р а н ц у з завдав їхньому народові націо­
нальної образи. «Росія в 1839 році», на їхню гадку, - взі­
р е ц ь русофобії. А те, щ о Кюстінів твір усім його п а ф о ­
с о м с п р я м о в а н и й п р о т и культу д е с п о т и з м у в
Російській імперії, щ о ця книжка - п р и с т р а с н и й зак­
л и к упустити в російський простір повітря свободи,
о п о н е н т а м и Кюстіна до уваги зовсім н е береться. О д н е
слово, в о н и бачать у творі л и ш е те, щ о їм хочеться ба­
чити. Як це часто бувало в різні часи, будь-який к р и ­
т и ч н и й голос із Європи, в о н и трактують як ще о д н е
свідчення п е р м а н е н т н о ї війни, яку буцімто веде п р о т и
Росії підступний Захід.
Кюстін збирався н а п и с а т и п р о Росію зовсім іншу
книжку. Він, послідовний монархіст, почувався більш
аніж п р о с т о с и м п а т и к о м Росії саме за те, щ о вона
«чиста» монархія. Республіканська Франція скарала на
с м е р т ь й о г о діда й батька.
Він зіставляє Ф р а н ц і ю та Росію, і Росія постає для
н ь о г о о п л о т о м його надій та д ж е р е л о м симпатій. Адже
там, на думку Кюстіна, панує освячений і с т о р и ч н о ю
т р а д и ц і є ю порядок, я к и й у Франції порушили револю­
ції, щ о п р и н е с л и республіку. А на революцію (чи на її
наслідок - республіку) реакція Кюстіна була підкрес­
л е н о однозначна. І навіть конституційна монархія, щ о
постала у Франції на місці республіки, й о г о не влашто­
вувала, бо вона - конституційна.
Царський двір зустрів Кюстіна, як мовиться, з р о з ­
простертими обіймами. Як пишуть СГессен та А. Пред-
теченський, гільйотина, щ о урвала життя його батька та
діда, була н а й к р а щ о ю рекомендацією маркізові до ц а р ­
ського двору. Воднораз й о г о особа мала велике зацікав­
лення й у середовищі російської інтелігенції, для якої
його ім'я було добре відоме передовсім із літератури.
Кюстін добре зарекомендував себе кількома книжками
подорожньої прози, д р а м а м и і навіть романами. П р о
нього та його прозу п р и х и л ь н о писав Бальзак Він п р и ­
ятелював із Шатобріаном, був завсідником літературно­
го салону Аделаїди Рекам'є, щ о його відвідували чи н е всі
тодішні знаменитості. Там він зустрічався і з російськи­
ми письменниками, котрі часто бували в Парижі.
 Можна з цілковитою переконаністю стверджувати,
щ о так, як Кюстіна, в Росії не зустріли б тоді ж о д н о г о
ф р а н ц у з ь к о г о письменника. Дослідники з'ясували: т о ­
дішня о ф і ц і й н а Росія мала різко негативне ставлення
до ф р а н ц у з ь к о ї літератури. За дев'ять років до Кюсті-
н о в о г о приїзду в Росії було закрито «Литературную га­
зету», щ о її видавав Антон Дельвіг, - у п р о в и н у їй пос­
т а в и л и п у б л і к а ц і ю віршів к о г о с ь із ф р а н ц у з ь к и х
поетів. 1834-го в Росії (у це сьогодні навіть важко пові­
рити) з а б о р о н е н о російське видання «Собору Паризь­
кої богоматері» Віктора Гюго. За дозвіл на публікацію
перекладу вірша «Красуня» того ж Гюго цензора Нікі-
тенка п о с а д и л и на гауптвахту.
Невдовзі після Кюстіна в Росії побував О н о р е де
Бальзак, щ о мав з н а ч н о в и щ и й за Кюстінів літератур­
н и й авторитет. О д н а к його п р и й м а л и набагато с т р и -
маніше за маркіза. Бальзак висловився після цього
п р и б л и з н о т а к він одержав у Петербурзі ляпаса, який
би варто було дати Кюстінові.
С. Гессен та А Предтеченський наголошували: поява
Кюстіна в Росії мала передовсім відтінок політичного
значення. Адже тодішні стосунки Франції і Росії значно
ускладнилися. Російський імператор Микола І гостро й
постійно ненавидів Людовика-Філіппа, «короля бари­
кад». Після липневої революції 1830 року він говорив
французькому посланникові, щ о «глибоко ненавидить
п р и н ц и п и , які з м а н и л и французів на п о м и л к о в и й
шлях». Імператор навіть носився з думкою п р о відрод­
ження Священного союзу і вів переговори з Прусією та
Австрією п р о зосередження російської армії на західно­
му кордоні. Одначе факт визнання Людовика-Філіппа
всіма іншими європейськими державами змусив і Мико­
лу в и з н а т и «короля барикад» з а к о н н и м правителем
Франції, з якою, так чи інак, а належиться рахуватися.
Французька ж громадська думка негативно стави­
лася до Росії саме ч е р е з деспотію Миколаївського са-
модержавства, а т а к о ж ч е р е з ту жорстокість, із якою
Росія придушувала польське повстання 1831 року. Ми­
кола І поставав в уявленнях с в о б о д о л ю б и в и х ф р а н ц у ­
зів (та й не тільки французів) страхітливим жандар­
м о м - д е р ж и м о р д о ю з руками по лікті у крові.
Є версія, щ о з Кюстіном царський двір пов'язував
надію створити Миколі І у Франції паблісіті. Б о ж гість
мав н е тільки відповідний стан і статус, а й талановите
п е р о в руках. Отже, він п р и й о г о бажанні м о ж е т в о р и ­
ти відповідну опінію. Отож, як уже мовилося, Кюстіно-
ві було виявлено о с о б л и в о л ю б ' я з н и й п р и й о м . Імпера­
т о р с ь к и й двір зустрів його майже як національного
героя. Микола І п е р с о н а л ь н о опікувався ф р а н ц у з ь к и м
гостем, о с и п а ю ч и й о г о люб'язностями.
Однак Кюстін н е виправдав сподівань. Те, щ о зго­
дом російський двір п р о ч и т а в у й о г о книзі, було знач­
н о страшнішим, аніж у Радищева ч и Чаадаева. Він,
власне, замахнувся на самісінькі основи.
Кюстін одержує з а п р о ш е н н я від ц а р я на різні учти.
Спершу він захоплюється їхньою велелюдністю, далі
1
почуває силуваність того, щ о розгортається перед й о ­
го очима, імітацію н а р о д н и х веселощів. Це так власти­
во саме для Російської імперії. Француз виводить своє­
рідну формулу ц ь о г о явища: «Отже, ця голова без тіла,
цей м о н а р х без народу дає народні святкування.» І да­
лі таке спостереження; «Мені здається, щ о перед тим,
як шукати (імператорові, - М. С.) популярності в н а р о ­
дові, треба б с т в о р и т и сам народ». • •
Кюстін діагнозує: Росія просто дивовижно піддається
всім видам обману. «Раби існують у багатьох країнах, але
щоб знайти таку кількість придворних рабів, треба при­
їхати в Росію. Не знаєш, чому більше дивуватися: лице­
мірству ч и протиріччям, щ о владарюють у цій імперії.
Катерина II не вмерла, бо, всупереч відкритому характе­
рові її онука, Росією, я к і раніше, править облуда. Щ и р о
зізнатися в тиранії було б тут великим кроком назад»!
 За Кюстіном, росіяни обдурюють себе, а також на­
магаються - і доволі успішно - обдурювати весь світ.
Здається, всі дивляться на Росію саме через ті окуляри,
які запропонувала їм Росія. П о в т о р ю ю т ь п р о неї ті мі­
ф и , які вона сама п р о себе вигадала. Кюстін ч и не єди­
н и й із зарубіжних авторів, х т о н а цьому в и р а з н о наго­
лошує. Він ж е й і н к р и м і н у є б а г а т ь о м і н о з е м ц я м
співучасть в обдурюванні р о с і я н а м и світу. «Що може
бути потворніше за письменників, котрі збіглися сюди
з усіх кінців Європи, щ о б п р о л и в а т и сльози розчуле­
ності від зворушливої фамільярності стосунків, щ о
пов'язують російського царя з й о г о підданими? Або
Росію ще н е описували люди, незалежні за своїм ста­
н о в и щ е м ч и духовними якостями, або ж навіть прав­
диві розуми, п о т р а п л я ю ч и в Росію, втрачають свободу
суджень». Вони підхоплюють тут панівні мотиви й,
сяк-так інтерпретуючи їх, артикулюють для світу.
Кюстін почуває в собі силу для неупередженого ба­
чення фактів, що властива л и ш е безстрашному інтелек­
тові. Ц ю силу йому дає ненависть до зла. «Це ненависне
мені зло - брехня. Повсюди, де мені доводилося стика­
тися з брехнею, я намагався її викривати. Ненависть до
неправди додає мені бажання і сміливості описати ц ю
подорож. Я розпочав її з цікавості, я розповідаю п р о неї
з почуття обов'язку...» І - далі в одному з ліричних відсту­
пів з цього своєрідного автокоментаря: «Ненависть до
лицемірства - ось факел, щ о світить мені в лабіринті
світу. Той, хто обманює своїх ближніх, уявляється мені
отруйником, і щ о вище займане н и м суспільне станови­
ще, то ще винуватішим постає він у моїх очах».
Він розуміє, щ о ч е р е з такі етичні імперативи вида­
ється тут білою в о р о н о ю . Але він так само глибоко р о ­
зуміє: «Прагнення до правди, щ о о к р и л ю є нині ф р а н ­
цузів, ще невідоме в Росії».
Кюстін із глибоким п о д и в о м спостерігає за тоталь­
н о ю владою імператора. Все щ е н е вірячи, щ о Росія н е
має жоднісінького о б м е ж е н н я сваволі с а м о д е р ж ц я
(справді самодержця!), він допевнюється: так, ніде в
світі - ні в Туреччині, ні в Китаї, де м о н а р х и мають ве­
лику владу, - ніде немає нічого подібного.
«Уявіть собі все століттями випробуване мистецтво
н а ш и х урядів, надане в р о з п о р я д ж е н н я ще молодого й •
напівдикого суспільства, весь адміністративний досвід
Заходу, використовуваний східним деспотизмом; євро­
пейську дисципліну, щ о підтримує азіатську тиранію,
поліцію, щ о поставила собі за мету приховувати вар­
варство, а не боротися з ним; тактику європейських ар­
мій, щ о служить для проведення східних методів ПОЛІ­
ТИКИ; уявіть напівдикий народ, я к и й мілітаризували й
вимуштрували, але не цивілізували, - і ви зрозумієте, в
якому становищі перебуває російський народ...»
Очевидно жоден із і н о з е м н и х подорожан різних ча­
сів (за всієї 'їхньої критичності в оцінці росіян) не ЛОВИВ
себе на такому спостереженні, яке висловлює допитли­
вий француз: «Чи знаєте ви, щ о таке подорожувати по
Росії? Для поверхового розуму це значить живитися
ілюзіями. Але для людини, х о ч т р о х и спостережливої і
тієї, щ о має незалежний характер, - ц е важка, вперта й
невдячна праця. Бо такий п о д о р о ж а н и н із величезними
зусиллями відрізняє на кожному кроці дві нації, які бо­
рються одна з одною: одна з ц и х націй - Росія, якою во­
на є насправді, друга - Росія, якою її хотіли б показати
Європі. Російський уряд, п е р е й н я т и й візантійським ду­
хом, так, можна сказати, й Росія загалом завжди дивили­
ся на дипломатичний корпус і взагалі на європейців як
на заздрісних і злорадних шпигунів...»
Чи ж не звідси п о ч и н а є т ь с я п е р м а н е н т н а к с е н о ф о ­
бія московитів і їхня х р о н і ч н а ненависть до Європи,
щ о п р о н и х писав н е о д и н чужинець?
Згадаймо Павла Халебського, к о т р и й був вельми
р о з ч а р о в а н и й , п о т р а п и в ш и після «Землі Козаків», як
він називав Україну до Московії, де відчув, щ о за ним,
як і за кожним іноземцем, там шпигують; відчув фаль­
шивість поведінки господарів, а т а к о ж ї х н ю незмінну
настороженість у ставленні д о себе - в о н и поводили­
ся так, мовби перед н и м и не о с о б и духовного сану, до
речі, приналежні до тієї ж конфесії, щ о й росіяни, а -
посланці з л о в о р о ж о г о світу. Так ч и інак ця тема зву­
чить у «Записках п р о московські справи» дипломата
Сигізмунда Герберштейна, в «Описі подорожі в Моско-
вію» д и п л о м а т и ч н о г о представника німецького кня­
зівства Гольштинія Адама Ольварія, в книжці англій­
с ь к о г о д и п л о м а т а Дж. Ф л е т ч е р а «Про державу
Російську», в дослідженні американського публіциста
Георга Кеннана «Сибір», у студії німецького вченого Ді-
тера Гро «Росія о ч и м а Європи». І це далеко н е п о в н и й
перелік творів, у яких в и р а з н о звучить т а к и й мотив.
Не випадково ж у книжці Кюстіна є така характерна
в цьому розумінні сцена. Він о п и н и в с я на званому обі­
ді представників, т а к званого, середнього класу, чиї
настрої дуже й о г о цікавили. Відзначивши собі, щ о бур­
жуазія в Росії - на противагу Франції - м а й ж е відсутня
(її заміняє стан д р і б н и х чиновників та поміщиків се­
редньої руки, «людей незнатного походження, котрі
дослужилися д о дворянства»), Кюстін помітив у н и х
«відверто і р о н і ч н е й недружелюбне» с т а в л е н н я д о
французів, як, зрештою, і до всіх іноземців узагалі. Вмі­
л о приховуване у вищому світі, тут в о н о мовби де­
монстративно виставлене напоказ. «Вони н а с ненави­
дять, як усякий наслідувач - того, кого він копіює. їхні
запитливі погляди прагнуть підмітити всі наші вади».
У дискусії, що виникла тут з ініціативи господарів,
Кюстін, який змушений був о б о р о н я т и с я , оскільки
т а м т е ш н і д а м и взялися звинувачувати Ф р а н ц і ю і
французів у н а й р і з н о м а н і т н і ш и х гріхах, Кюстін наго­
лосив: зате ф р а н ц у з и користуються благами свободи.
Одна з й о г о о п о н е н т о к гордо вирекла: «Ми легко о б ­
ходимося без них». Саркастичний ф р а н ц у з пояснив:
легко обходитися без того, чого не знаєш. Обидві сто­
р о н и - певно, самі т о г о не підозрюючи, - висловили
прикметні особливості своєї дискусії, о к р е с л и л и свої
визначальні позиції.
Кюстін знову й знову зізнається читачеві: й о г о
оцінки Росії н е продиктовані якоюсь упередженістю.
Бо ж він їхав до Росії, щоб пошукати там рецептів для
Франції. Він сподівався, щ о імперія - соціально доско­
наліша політична модель, ніж республіка з її елемента­
ми анархічності. «Якщо вам здається, щ о я суджу п р о
Росію занадто суворо, то знайте, щ о в и н о ю тут л и ш е ті
мимовільні враження, які в мене виникають щ о д е н н о і
які кожен справжній друг людства на моєму місці вит-
рактовував би т а к и м ж е самим чином».
Попервах він справді був налаштований більш аніж
д о б р о з и ч л и в о . Бо ж стільки з а х о п л е н и х слів мовив
п р о імператора і п р о царську родину, Але поряд із ц и м
повільно н а р о с т а є к р и т и ч н и й пафос. Повсюдно, куди
сягає Кюстінів погляд, він одразу ж помічає те, щ о ви­
дається йому аномаліями ч и навіть соціальним ди­
кунством. Ось один із х а р а к т е р н и х його записів:
«У Росії л ю д и н а н е знає ні п і д н е с е н и х н а с о л о д
культурного життя, ні повної і грубої с в о б о д и дику­
на, ні н е з а л е ж н о с т і й безвідповідальності варвара.
Тому, х т о мав н е щ а с т я н а р о д и т и с я в цій країні, зали­
шається тільки шукати втіхи в г о р д о в и т и х м р і я н н я х
та надіях на світове панування. Такого в и с н о в к у я д о ­
ходжу щоразу, к о л и намагаюся аналізувати м о р а л ь ­
н и й стан жителів Росії. Росія ж и в е і м и с л и т ь , я к с о л ­
дат армії з а в о й о в н и к і в . А с п р а в ж н і й солдат будь-якої
країни - н е г р о м а д я н и н , а д о в і ч н и й в'язень, п р и р е ­
ч е н и й с т о р о ж и т и своїх т о в а р и ш і в у нещасті, т а к и х
ж е бранців, я к і він...»
Окрема тема в Кюстіна - російський і м п е р а т о р та
абсолютизм. Кілька разів він змальовує зовнішній
п о р т р е т Миколи І, в и о к р е м л ю ю ч и в ньому ту ч и ту
психологічну домінанту (скажімо, губи й о г о усміха­
ються, а очі холодні й пронизливі...). Ц е й п о р т р е т да­
л е к и й о д статики, він п о с т і й н о змінюється, п о с т а ю ч и
в тій ч и тій варіації. «Він (імператор, - М.С.) весь час
позує і тому ніколи н е буває п р и р о д н и м , навіть тоді,
коли видається щ и р и м . О б л и ч ч я й о г о має п о т р і б н и й
вираз, але жоден із н и х не свідчить п р о сердечну д о б ­
роту. Н а й з в и ч а й н і ш и й - це в и р а з суворості; другий -
н е т а к часто - але ц е більше пасує йому - в и р а з якоїсь
о с о б л и в о ї врочистості і, нарешті, третій - вираз, ство­
р ю в а н и й й о г о з в и ч а й н и м виглядом. Але й цей випад­
ковий, о м а н л и в о л ю б ' я з н и й в и р а з н е може с т в о р и т и
н а л е ж н о г о враження, оскільки він, як і всі інші, зовсім
з м і н ю ю ч и р и с и обличчя, р а п т о м з'являється і так с а м о
зникає, н е л и ш а ю ч и а н і н а й м е н ш о г о сліду й анітрохи
н е впливаючи на новий, зовсім інший вираз. Це -
швидка й повна зміна декорацій, не підготована жод­
н и м переходом, або ж маска, яку за бажанням одяга­
ють і знімають. Імператор завжди в своїй ролі, щ о її він
виконує як великий актор...»
Кюстіна дивує звичай (схоже, взагалі властивий для
р о с і й с ь к и х царедворців) о м о н у м е н т а в л ю в а т и дале­
к и х предків і топтати близьких попередників. Микола
І величає Петра Великого, але рідного брата Олексан­
дра, к о т р и й був на імператорському т р о н і перед без­
п о с е р е д н ь о ним, або ігнорує, намагаючись н е згадува­
ти, або вміло обмовляє. Він болісно реагує на будь-яку
згадку п р о брата. А між іншим, як довідався Кюстін,
добрі й погані риси братів були цілковито протилеж­
н и м и ; брати ніколи н е мали нічого спільного між с о ­
б о ю і ніколи не відчували симпатії о д и н до одного.
Феномен Миколи н е перестає цікавити Кюстіна,
к о т р и й уже виразно побачив, щ о імператор - « с к о р ш е
німець, аніж росіянин» - він має в Росії уособлювати
російськість. «Уявляєте, скільки зусиль коштувало й о ­
му зробитися верховним главою слов'ян!»
 Роздумуючи п р о владу й н а р о д у Росії, ф р а н ц у з вис­
л о в л ю є думку: все це - справді взаємозалежне. «Я н е
знаю, ч и х а р а к т е р російського народу створив т а к и х
владарів, ч и ж такі владарі в и р о б и л и характер росій­
ського народу... Але мені здається, щ о тут у наявності
о б о п і л ь н и й вплив. Ніде, крім Росії, н е міг би виникну­
т и т а к и й державний устрій, але й російський народ не
став б и таким, яким він є, я к б и він ж и в за іншого д е р ­
ж а в н о г о устрою».
Автор книги п е р е к о н а н и й , щ о за своєю п р и р о д о ю
слов'яни набагато кращі, аніж ц е можна спостерігати в
Росії. В о н и й кмітливіші, й співчутливіші, й мистецьки
обдарованіші, й доброзичливіші. А тут - люди, вимуш-
трувані тупим і ж о р с т о к и м самовладдям, - фальшиві,
деспотичні, страхітливі для Є в р о п и істоти. Скільки ча­
су м о ж е забрати п р о ц е с т в о р е н н я з цієї сірої та безли­
кої м а с и н о р м а л ь н и х з погляду є в р о п е й с ь к и х стандар­
тів людей? Задумавшися над ц и м запитанням, Кюстін
пише: я к щ о росіянами керуватимуть освічені м о н а р ­
х и , справжні друзі прогресу, т о десь тільки років аж че­
р е з с т о п'ятдесят це може статися.
Від н ь о г о повсюдно в Росії вимагають, щоб він вис­
л о в и в с я п р о те, чим відрізняється життя у Франції від
життя в Росії. І щоразу сподіваються, щ о він засипле
к о м п л і м е н т а м и Росію. Кюстін або відповідає ухильно,
а б о відбувається жартами, або ж інколи навіть вислов­
л ю є т ь с я гостро, ч и м шокує слухачів. Але набагато гос­
т р і ш е т е звучить уже в й о г о книжці. Там це нагадує т о ч ­
ні постріли в ціль.
Ось іще деякі з й о г о висновків.
«У Франції кожен може досягнути всього, користу­
ю ч и с ь о р а т о р с ь к о ю т р и б у н о ю , в Росії - обертаючися
п р и дворі. Найнікчемніший, якщо він зуміє сподобати­
ся ц а р ю , завтра ж може стати п е р ш и м у країні. Милість
з е м н о г о божества є тут н а д і й н о ю п р и м а н к о ю , щ о зму­
шує честолюбців виробляти чудеса, точнісінько так, як
у нас п р и в о д и т ь до д и в о в и ж н и х м е т а м о р ф о з жадоба
популярності. У П е т е р б у р з і з цією м е т о ю стаєш н и ­
ц и м лестуном, у Парижі - великим о р а т о р о м . Яким
т а л а н т о м спостережливості мали володіти російські
ц а р е д в о р ц і , для т о г о , щ о б відкрити спосіб с п о д о б а ­
т и с я цареві, п р о г у л ю ю ч и с ь узимку в у л и ц я м и П е т е р ­
бурга в самому мундирі, без шинелі. Ці г е р о й с ь к і лес­
т о щ і , з в е р н е н і б е з п о с е р е д н ь о д о клімату й
о п о с е р е д к о в а н о до царя, коштували вже ж и г г я бага­
т ь о м честолюбцям. Як легко в цій країні п о т р а п и т и в
немилість, я к щ о для того, Щоб с п о д о б а т и с я , д о в о ­
диться вдаватися д о т а к и х засобів...»
Кюстін н е о д н о р а з зізнається: й о г о переслідує від­
чуття несправжності того, щ о йому експонують у Росії.
Мовби все те є, а в о д н о р а з і й о г о нема.
«У росіян є тільки назви всього, але нічого немає в
дійсності. Росія - країна фасадів. Прочитайте етикетки -
у н и х є цивілізація, суспільство, література, театр, м и с ­
тецтво, наука, а насправді у н и х немає навіть лікарів.
Тільки-но захворієш, нападе лихоманка, і доводиться
самому себе лікувати або запрошувати лікаря-інозем-
ця. Якщо-ж ви випадково погукаєте російського лікаря,
щ о живе неподалік, т о можете вже наперед вважати се­
бе мерцем. Російська медицина ще не виросла з пелю­
шок. Я з цікавістю читав би секретні мемуари п р и д в о р ­
н о г о лікаря в Росії, але я побоявся б довірити йому своє
лікування. Ці люди - з н а ч н о вдатніші мемуаристи, ніж
лікарі. І в результаті, якщо ви захворієте, п о т р а п и в ш и
до ц ь о г о квазіцивілізованого народу, т о для вас н а й ­
краще вважати, щ о ви о п и н и л и с я серед дикунів, і від­
датися на волю природи...»
Ще одна характерна цитата.
«Я не засуджую росіян за те, які в о н и є, але я засуд­
жую в н и х претензії видаватися т и м и с а м и м и , щ о й ми.
Вони ще зовсім некультурні. Це не позбавляло б їх на­
дії стати такими, якби вони не були поглинуті бажан-
ням по-мавп'ячи наслідувати інші нації, висміюючи в
т о й же час, як мавпи, тих, кого вони наслідують. Мимо­
волі спадає на думку, щ о ці люди втрачені для первіс­
н о г о стану і н е придатні для цивілізації.»
Над ц и м суспільством ш и р я є п р и м а р а страху. Саме
н и м Кюстін п о я с н ю є ч и не всі ті аномалії, які йому до­
велося тут спостерігати. Він впливає і на саму націо­
нальну природу л ю д е й і на їхнє суспільне буття.
«У Росії страх заміняє, точніше сказати, паралізує
думку, Коли почуття страху панує безперешкодно, воно
здатне створити л и ш е видимість цивілізації. Що б там
не казали к о р о т к о з о р і законодавці, страх ніколи н е
може стати душею п р а в и л ь н о організованого суспільс­
тва, бо він не т в о р и т ь порядку, а л и ш е прикриває хаос.
Де немає свободи, т а м немає душі і правди. Росія - тіло
без життя або, точніше, колос, щ о живе ТІЛЬКИ ГОЛОВОЮ:
всі члени його, позбавлені сили, поступово відмира­
ють. Звідси витікає глибока тривога, якесь складне для
визначення і тяжке почуття, щ о охоплює всіх у Росії.
Корені цього почуття не в смутних ідеях, не в переси­
ченості м а т е р і а л ь н и м п р о г р е с о м , не в п о р о д ж е н н і
конкурентної заздрості, як у новоспечених французь­
ких революціонерів; воно - вираження реальних
страждань, с и м п т о м органічної хвороби. Росія, гада­
ється мені, єдина країна, де люди не мають уявлення
п р о справжнє щастя. У Франції ми також н е відчуваємо
себе щасливими, але ми знаємо, щ о щастя залежить од
нас самих; у Росії ж в о н о неможливе...»
Це - о с о б л и в о в и р а з н и й мотив у Кюстіновій книзі.
Він н е о д н о р а з звучить на різних її сторінках. І с а м е це
викликало ч и не найбільшу злість у й о г о опонентів.
Кюстін не просто діагнозує. Він застерігає, щ о Росія
готує світові страхітливе майбутнє. «Росія - котел із кип­
лячою водою, котел міцно закритий, але поставлений на
вогонь, який розгорається дедалі сильніше...» Може ста­
тися скажений вибух. І він стався через неповні вісім
десятиліть, коли Росією - і н е тільки Росією - затруси­
ла революція. П р и цьому Кюстін звертає увагу на тих,
кого назвуть різночинцями. Вони надзвичайно в о р о ­
ж е настроєні супроти аристократії. Це може готувати
соціальні катаклізми. «Я впевнений, - п и ш е Кюстін, щ о
ц е й елемент п о ч н е п р и й д е ш н ю революцію в Росії». Як,
зрештою, воно й сталося.
Кюстін довідується п р о селянські бунти на Волзі і
п р о жорстокості влади п р и їх придушуванні. З глибо­
ким подивом слухає твердження п р о те, щ о це, мовляв,
с п р и ч и н е н о польськими агітаторами, котрі підбурю­
ю т ь селян супроти влади. Такі твердження нагадують
йому аргументи Вовка з байки Лафонтена. Насправді
все набагато глибше й страшніше. «Жорстокість, яку
виявляють обидві с т о р о н и , г о в о р и т ь нам п р о те, я к о ю
буде розв'язка. Певно, настане вона нескоро: у народів,
к о т р и м и керують ось т а к и м и методами, пристрасті
довго бурлять, перш, аніж спалахнути. Небезпека наб­
лижається щ о г о д и н н о , але к р и з а запізнюється, зло
здається нескінченним. Одначе ж сьогодні можна пе­
р е д б а ч и т и її неминучість, н е намагаючись угадати, ко­
л и ж саме вона вибухне...»
Щ о було після появи к н и г и Кюстіна?
Були, як мовиться, г р о м и і блискавки, які мали доле­
тіти від Петербурга д о Парижа.
Уявімо собі, щ о Микола І прочитав усі ф р а з и п р и б ­
л и з н о такого характеру: «Хоч і неоглядна ця імперія, все
ж вона не щ о інше, як в'язниця, ключ од якої зберігаєть­
ся в імператора». Або ж: «Тому, х т о мав нещастя народи­
тися в цій країні, лишається тільки шукати втіхи в гордо­
витих мріяннях та надіях на світове панування».
Аж такого собі не дозволяли ні Халебський, ні Гер-
берштейн, ні Олеарій, ні Горсей, ні Манштейн, Ще не­
давній п р и б і ч н и к абсолютної монархії в ідеалі, Кюстін
звинувачував Російську імперію в багатьох гріхах, се­
ред яких найголовніший - культ рабства. Здавалося б,
парадокс, але зовсім не парадокс, якщо врахувати, щ о
Кюстін - духовний спадкоємець ідей французького
Просвіщення. Людська гідність, честь, рівність усіх пе­
ред з а к о н о м та багато і н ш и х важливих моментів існу­
вання індивіда в суспільстві були для нього н е п о р о ж ­
нім звуком.
«Треба ж и т и в цій пустелі без спокою, в цій в'язниці
без відпочинку, яка іменується Росією, щ о б відчути всю
свободу, яку мають н а р о д и в і н ш и х країнах Європи,
х о ч би який там був п р и й н я т и й спосіб правління...»
Це Кюстінів вирок. Якою була відповідь Миколи І з
й о г о ч и с л е н н и м и клевретами? Класична відповідь. Ця
відповідь справді у к а н о н а х російських традицій: кни­
гу Кюстіна в Росії з а б о р о н и т и ; з а б о р о н и т и навіть
будь-яку згадку п р о неї. Розгорнули в Європі о п е р а ц і ю
«Анти-Кюстін». Сценарій її заперечував все, щ о напи­
:
сав ф р а н ц у з й усіма м о ж л и в и м и с п о с о б а м и к о м п р о
метували його.
Ясна річ, зі своїми в о р о х о б н и к а м и боротися незрів­
н я н н о легше. Миколу Новикова було кинуто до Шліс­
сельбурзької в'язниці. Олександра Радищева, автора
«Подорожі з Петербурга в Москву», засудили до страти,
яку згодом замінили десятилітнім засланням у Сибір.
Автора «Філософських листів» Петра Чаадаева (до речі,
Кюстін із н и м зустрівся під час своєї подорожі) уряд ви­
рішив за найкраще оголосити божевільним. Це було
зроблено для того, щ о б не привертати увагу суспільства
до ось таких, наприклад, тверджень філософа: «У проти­
лежність усім законам людського співжиття Росія руха­
ється тільки в напрямку свого власного поневолення і
поневолення всіх сусідніх народів...» Або ще таке спос­
тереження Чаадаева: «Ми, росіяни, завжди мало цікави­
лися тим, щ о є істина, і щ о - неправда». •
На такі р о з п р а в и ф р а н ц у з ь к и й маркіз був для ц а р ­
ського двору недосяжним. О т о ж є д и н и й сценарій - ін­
ф о р м а ц і й н а війна. Вербальні атаки.
 Швидко з'явилося кілька опусів російських авторів
ф р а н ц у з ь к о ю мовою, в яких крізнило бажання авторів
відбілити імператора, впіймати автора на ф а к т и ч н и х
неточностях (а в о н и в книжці є, але не в о н и визнача­
ють її зміст і в о н и зовсім й о г о не заперечують), також
виставити Кюстіна в карикатурному зображенні. Граф
М. Бутурлін навіть дописався до того, щ о Микола І бу­
цімто, довідавшися п р о дуже погану репутацію маркіза
у Франції, відмінив усі почесті Кюстіну й відмовився
його приймати. От, мовлялечки, й н а с л і д о к Кюстін
помстився з л о б н и м памфлетом!
Характерно, щ о навіть прогресивні діячі Росії вис­
тупали зі звинуваченнями Кюстіна в наклепництві.
Скажімо, Федір Тютчев писав в одній зі статей 1844 р о ­
ку: «Книга п. Кюстіна служить н о в и м доказом розумо­
вої безсоромності й духовного розтління (прикметної
риси н а ш о г о часу, о с о б л и в о у Франції), завдяки яким
дозволяють собі ставитися д о найважливіших і вельми
високих п и т а н ь більше нервами, аніж розумом; відва­
жуються судити весь світ н е так с е р й о з н о , як, бувало,
ставилися до к р и т и ч н о г о р о з б о р у водевіля •>. А поет Ва­
силь Жуковський в о д н о м у з листів кинув на адресу
Кюстіна «собака». Він же підбивав Вяземського р о з ­
нести книгу Кюстіна, бо, на й о г о гадку, не зважаючи на
те, що в книзі багато правди, автора треба нагородити
ляпасом. Виходить, щ о Кюстін цього заслужив саме за
неї, за правду. Не в и п а д к о в о ж А.Тургенєв п р о х а в
Вяземського н е слухатися п о р а д и Жуковського. Зреш­
тою, всю ту історію - як і ч и м а л о інших довкола Кюс-
тінової книги - докладно викладено в нарисі С.Гессена
й А. Предтеченського.
Особливо а г р е с и в н о висловлювалися п р о книгу
француза в таборі слов'янофілів, але х а р а к т е р н о , щ о в
критиці декотрих із н и х прозвучали й конструктивні
мотиви - Хом'яков, звинувативши іноземців у злово­
рожому ставленні до Росії, воднораз звинувачує росі-
ян, котрі р а б о л і п н о п о к л о н я ю т ь с я Заходові, а п р о
свою Вітчизну говорять с к р о м н и м и словами. От, м о в ­
ляв, чужинці, бачачи це, і збиткуються безкарно з Росії
та росіян. Воднораз автор закликає своїх співвітчизни­
ків вивчати історію та культуру Росії, знаходити в н и х
те, ч и м в о н и можуть величатися перед світом, щ о пог­
либлюватиме їхню національну самоповагу. (Цей зак­
лик - в и з н а й м о щ и р о - дуже актуальний і для нас, о с ­
кільки в світі рідко зустрічається т а к и й г л и б о к и й
національний нігілізм, як у нас).
Характерно, щ о Кюстінова книга була однаково н е ­
бажаною і в царській Росії, і в Радянському Союзі. Тіль­
ки 1930 року з'явився невеликим накладом її росій­
ський переклад, з г о д о м в и л у ч е н и й із в і д к р и т о г о
ф о н д у бібліотек. Імперський дискурс царської Росії
виявився ч и н е найважливішим і найвизначальнішим
із успадкованого від неї кремлівськими владцями. І л и ­
ше в наш час у Москві п е р е в и д а н о «Росію в 1839 році»
(під н а з в о ю «Миколаївська Росія»),
Були н е о д н о р а з о в і с п р о б и п е р е к р е с л и т и книгу
Кюстіна буцімто с а м и м Кюстіном. У Росії п о ш и р ю в а ­
лися чутки п р о те, щ о маркіз, бачте, переглянув свої
погляди й оцінки і зрікся їх. Однак автори ц и х історій
видавали бажане за дійсне. Кюстін лишився п р и своїх
п е р е к о н а н н я х до останніх днів свого життя. Ще порів­
няно недавно російський п и с ь м е н н и к і редактор жур­
налу «Континент» В. Максімов, даючи інтерв'ю Ф. Мед­
ведеву, стверджував: так, Кюстін р а п т о м п о л ю б и в
миколаївську Росію. «Мало х т о знає, щ о ч е р е з десять
років Кюстін написав п р о Росію абсолютно «наобо-
ротную» книгу». Автор п е р е д м о в и до Кюстінової праці,
виданої 1990 року, С.Мироненко так коментує легенду
від Максімова: «Таким ч и н о м з'являється о б р а з «русо­
фоба», щ о розкаявся, а й о г о книга «Росія в 1839 році»
виявляється т и м більше наклепницькою. Насправді ні­
чого подібного не було, і Кюстін ні через десять років,
ні пізніше не видавав і не писав ніякої «наоборотной»
книги». До речі, о с т а н н є прижиттєве видання «Росії в
1839 році» Кюстін здійснив 1854-го. За т р и роки до
смерті. Цей факт свідчить сам за себе. Автор н е зрікся
своїх висновків, висловлених у цій книзі, н е перегля­
нув їх. А його «Росія в 1839 році» пережила свій час - їй
і сьогодні належить з н а ч н о більша роль, аніж п р о с т о
історико-літературного документа. Ця книжка й сьо­
годні несе в собі ч и м а л о актуальних запитань до р о ­
сійського істеблішменту. На жаль, і н и н і не застаріли
деякі Кюстінові діагнози. І нині є с е р й о з н і запитання
п р о особливості російської ментальності і п р о загро­
зи російського імперіалізму. П р о все те сьогоднішньо­
му читачеві багато може сказати Кюстінова книга, пи­
сана ще сто сімдесят років тому. Очевидно, й сам автор
був би вельми подивованим, якби йому х т о с ь тоді ска­
зав: саме у вашій книзі ч е р е з стільки десятиліть шука­
тимуть відповіді на п и т а н н я п р о характерні особли­
вості буття російського народу в й о г о державі й п р о
загадкові мотивації й о г о ставлення д о і н ш и х народів.
Без такої лектури, як Кюстінова «Росія...», все це розумі­
ти складніше.

Ця книжка - своєрідне експозе Кюстінової «Росії...» В

ній викладено найпромовистіші епізоди й найважливі­
ші ідейні м о м е н т и книги, перемежовані коментарями
упорядника й автора передмови Дмитра Донцова.
Як відомо, к о ж е н текст неодмінно н е с е в собі дух і
температуру д о б и свого літературного народження.
Тут виразно відчутна похмура а т м о с ф е р а років «хо­
лодної війни». Саме н е ю зумовлені й відповідна р и т о ­
рика, й політичні інвективи. Кюстін дав т в о р ц я м цієї
книжки дуже с е р й о з н і аргументи. Саме такого харак­
теру мотиви зазвучали згодом у збірці історико-полі-
тичної публіцистики Євгена Гуцала «Ментальність о р -
ди», в якій сучасний український п и с ь м е н н и к розгля­
дав в з а є м и н и українців і росіян у контексті п р о т и с т о ­
я н н я д в о х типів цивілізацій.
Без будь-якого перебільшення м о ж н а стверджува­
ти; т о й , хто з н а й о м и й із лектурою х а р а к т е р у Кюстіно-
вої «Росії...», з н а ч н о глибше розуміє п р и ч и н и й законо­
м і р н о с т і ч е ч е н с ь к о ї ч и г р у з и н с ь к о ї інвазії Росії,
тамтешній ф е н о м е н Путіна або т а к и й «тріумф» націо­
нальної демократії, як, скажімо, розстріл Білого Дому в
Москві...
Свою книгу Кюстін завершив з в е р н е н н я м д о ф р а н ­
цузів: «Якщо ваші діти надумають нарікати на Фран­
цію, п р о ш у вас, скористайтеся моїм р е ц е п т о м , скажіть
їм, їдьте в Росію! Така п о д о р о ж к о р и с н а для будь-якого
є в р о п е й ц я . Кожен, х т о близько п о з н а й о м и т ь с я з ц а р ­
с ь к о ю Росією, буде р а д и й ж и т и в якій завгодно країні.
Завжди к о р и с н о знати, щ о існує на світі держава, в
якій щ а с т я н е м и с л и м е , бо за с а м о ю с в о є ю п р и р о д о ю
людина не може бути щ а с л и в о ю б е з свободи».
Хто сьогодні візьметься стверджувати,
щ о ці слова для Росії - вже
н е актуальні?!

* *
*
 ЗМІСТ

ДМНТРО донцов Передмова 5

І. НЕВМИРУЩА КНИГА П
II- РІЗНІ Ф О Р М И - О Д Н А СУТЬ: ДЕСПОТІЯ 20
Ш. СКАЗАТИ ПРАВДУ П Р О РОСІЮ 26
IV. НАЦІЯ РАБІВ 30
V. В'ЯЗНИЦЯ, КЛЮЧ ВІД ЯКОЇ ТРИМАЄ ІМПЕРАТОР. 38
VI. ІНВАЗІЯ ЗАГРОЖУЄ ЄВРОПІ ЗІ СХОДУ. .'...48
VII. МОСКВА .-. • 53
VIII. КРЕМЛЬ І ЙОГО ЖИТЕЛІ-ТИРАНИ 71
IX. ДУША МОСКАЛЯ 84
X. СИБІРСЬКИЙ ш л я х 94
XI. ЯРМАРОК У НИЖНІМ НОВГОРОДІ... 97
XII. МОСКОВСЬКИЙ ІМПЕРІАЛІЗМ 106
XIII. З В'ЯЗНИЦІ НА в о л ю по
XIV. я П О К И Н У В ЦАРСТВО СТРАХУ. : : 120
XV. РЕЗЮМЕ ПОДОРОЖІ.... і 24
XVI. «МІСІЯ» МОСКВИ: ЗАГАРБАТИ ЦІЛИЙ СВІТ. 146
XVII. БУЧА П О ВИХОДІ КНИГИ. 15 З
XVIII. «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СКАНДАЛ» 158
XIX. ВСЕРОСІЙСЬКИЙ СКАІІДАЛ , 162
XX. МОСКАЛІ П Р О КЮСТІНА 173

Додатки
1. КЮСТІН І А В Т О Р «МЕРТВИХ ДУШ» 183
2. КЮСТІН І АВТОР «КОБЗАРЯ» 205
3. ЗАБУТІ ГОЛОСИ ПЕРЕСТОРОГИ 210
4. МОСКОВСЬКІ ТВЕРЕЗІШІ ГОЛ О С И 213
5. ГОЛОС АМЕРИКАНСЬКОГО ПРОФЕСОРА 220

МИХАЙЛО ГТ,
СЛАБОШПИЦЬКИЙ 1 1 іслямова
КНИГА, Щ О ПЕРЕЖИЛА СВІЙ ЧАС 222