Навіщо бізнесу потрібні сервери

Сервери можуть допомогти бізнесу стати ефективнішими, дозволяючи своїм

співробітникам обмінюватися інформацією та ресурсами, спілкуватися за
допомогою електронної пошти, підключатися до мережі та отримувати доступ до
загальних файлів. В офісному середовищі сервери допомагають поєднувати
комп’ютери співробітників. Певні типи серверів дозволяють співробітникам
отримувати доступ до інформації та ресурсів, коли вони перебувають поза
офісом. Розуміння загального використання серверів та відмінностей між
серверами та робочими станціями може допомогти Вам визначити, які типи
серверів слід встановити, щоб найкращим чином задовольнити конкретні потреби
Ваших клієнтів.
У цьому розділі ми розглянемо топологію клієнт / сервер. Далі підсумуємо
різні типи серверів, що використовуються в типовому малому або середньому
бізнесі.
У цьому розділі Ви дізнаєтесь:
різні способи обміну інформацією між співробітниками;
різні типи серверних додатків та їхні функціональні можливості;
яким чином вимоги до обладнання впливають на роль сервера;
доцільність установки серверу на місці чи використання хмарних технологій.

Обмін інформацією

Як правило співробітники компанії повинні мати доступ до одних і тих самих

додатків та джерел інформації одночасно. Залежно від бізнесу, ця інформація
може включати в себе бухгалтерський облік, облік клієнтів, брошури продажів,
інформацію про товари та послуги або інформацію про наявний товарний запас.
На сьогодні є можливість обмінюватися інформацією між користувачами різними
способами. Розглянемо деякі найпоширеніші методи обміну інформацією:
однорангова (пірингова) мережа (Peer-to-peer); мережа клієнт / сервер; хмарні
технології (Cloud).
 Однорангова (пірингова) мережа (Peer-to-peer)

Якщо у компанії лише декілька комп’ютерів, співробітники можуть

обмінюватися файлами між собою за допомогою однорангової (пірингової)
мережі (Peer-to-peer) (рис. 1). У цій мережі кожен користувач вирішує, якими
файлами ділитися з іншими співробітниками та з ким саме.
Однорангова (пірингова) мережа (Peer-to-peer) – це мережа, в якій
користувачі спільно можуть використовувати ресурси з іншими користувачами.

Рисунок 1 – Однорангова (пірингова) мережа (Peer-to-peer)

Перевага однорангової мережі полягає в тому, що вона дозволяє

користувачам обмінюватися файлами та принтерами без необхідності
спеціального обладнання, такого як виділений сервер. Однак, хоча цей варіант
обміну інформацією може бути підходящим для невеликої компанії, де
співробітники технічно освічені, а також їм можна довірити приймання рішення
щодо того, якими даними слід обмінюватися, однорангові мережі мають такі
недоліки:
дані компанії розподіляються між декількома комп’ютерами;
немає централізованого контролю над безпекою файлу;
немає централізованого контролю над резервним копіюванням даних;
 загальний ресурс не доступний, якщо комп’ютери користувачів відсутні в
мережі;
не підходить для обміну даними з віддаленими користувачами.

Клієнт / Серверна мережа

У мережі клієнт / сервер (рис. 2) загальні ресурси розташовані на одному або

декількох серверах. Адміністратор визначає, які співробітники можуть отримати
доступ до ресурсів. Крім того, адміністратор також налаштовує графік резервного
копіювання та виконує всі необхідні завдання, щоб забезпечити доступність
спільних ресурсів.

Рисунок 2 – Мережа клієнт/сервер

Мережа клієнт / сервер – це мережа, в якій ресурси розподіляються

централізовано та керуються з контрольованого адміністратором сервера.
Мережа клієнт / сервер має багато переваг:
дані компанії знаходяться на виділеній системі;
адміністратор може контролювати безпеку, резервне копіювання та
присутність;
мережа клієнт / сервер може бути налаштована для підтримки віддалених
користувачів.
 Дозвіл віддаленим користувачам отримати доступ до мережі клієнт / сервер
передбачає впровадження VPN або іншого рішення віддаленого доступу.
Віртуальна приватна мережа (VPN) – це мережеве з’єднання, яке використовує
захищений тунель через незахищену мережу.

Хмарні технології (Cloud)

Все більше і більше компаній покладаються на хмарні сервіси, щоб дати

можливість своїм співробітникам обмінюватися документами і одночасно
працювати з ними. Коли ресурси розподіляються в хмарі, до них можна отримати
доступ з будь-якого пристрою, що має підключення до Інтернету (рис. 3). Ця
можливість робить хмару особливо цінною для обміну ресурсами з мобільними
користувачами.

Рисунок 3 – Хмарні технології (Cloud)

Хмарний сервіс – це послуга, яка надається абонентам безкоштовно, за

окрему плату або на платній основі.
Однією з переваг хмари, особливо для малих та середніх компаній, є
відсутність необхідності капіталовкладень. Натомість бізнес може щомісяця
платити за хмарне сховище та послуги, які їм необхідні.
 Незважаючи на переваги хмарних систем зберігання даних, хмара не повинна
використовуватися для всіх вимог щодо спільного використання ресурсів. Хмара
може бути непридатною для:
зберігання даних, які підлягають нормативним обмеженням, наприклад, дані
охорони здоров’я;
зберігання критично важливих даних або послуг;
розміщення клієнт / серверних додатків, так як вони не призначені для хмари.
Хоча хмарне сховище, як правило, безпечне, Ви повинні розуміти, що дані не
знищуються назавжди, коли Ви видаляєте файл. Якщо політика утилізації
жорсткого диска компанії вимагає знищення жорсткого диска, хмарне сховище не
є підходящим рішенням для цих даних.

Типи серверів

Наразі, розглядалися сервери насамперед у контексті спільного використання

ресурсів. Однак сервери можуть відігравати багато ролей у мережі. Розглянемо
наступні типи серверів:
файлові сервери та сервери друку;
сервери інфраструктури;
сервери баз даних;
сервери обміну повідомленнями;
веб-сервери;
термінальні сервери;
сервери взаємодії.
Важливий факт: один сервер може бути налаштований для запуску декількох
типів послуг.

Файлові сервери
 Файловий сервер складається з пристрою зберігання даних, протоколу
обміну файлами та набору правил контролю доступу, які визначають, хто може
читати та / або змінювати набір файлів.

Сервери друку

Ще однією поширеною причиною, що бізнесу потрібен сервер, є надання

можливості деякій кількості співробітників спільно використовувати принтери.
Сервер друку зберігає програмне забезпечення та драйвери для локально
підключених або мережевих принтерів. Сервер друку може керувати завданнями
для декількох принтерів (рис. 4). Коли завдання друку надсилається на сервер,
сервер виконує завдання друку у черзі та надсилає його на відповідний принтер.

Рисунок 4 – Сервер друку

Сервери інфраструктури

Сервер інфраструктури – це сервер, який працює за кадром, надаючи

послуги, що дозволяють різним частинам мережі гармонійно працювати разом. Ці
типи серверів видають IP-адреси, визначають імена хостів, аутентифікують
користувачів та комп’ютери, а також виконують інші необхідні дії.
Автентифікація – процедура призначена для того, щоб перевірити, чи є
особа або пристрій тим, ким він є, або ким він претендує бути.

Сервери дозволу імен (DNS)

 Оскільки більшості людей важко запам’ятати IP-адреси, імена зазвичай
присвоюються пристроям у мережі.
Роздільна здатність імен – процес, за допомогою якого зручне ім’я
перетворюється на IP-адресу, пов’язану з цим ім’ям.
Якщо Ви коли-небудь вводили єдиний вказівник ресурсів (URL) у полі
адреси браузера, Ви використовували повноцінне доменне ім’я. Повноцінне
доменне ім’я має формат: hostname.domain.
Деякі приклади включають в себе:
www.hp.com;
dut.edu.ua.

Сервери директорій

Сервер, що пропонує послуги каталогів, зберігає інформацію (атрибути) про

пристрої (комп’ютери, принтери) та користувачів у мережі. Ця інформація може
бути використана для автентифікації користувачів та надання послуг пошуку для
програм у мережі (рис. 9).

Рисунок 9 – Сервер директорій

Сервери аутентифікації

Сервер аутентифікації (рис. 10) – це сервер, який перевіряє, що комп’ютер

або користувач є тим, ким він стверджує, та надає або забороняє доступ до мережі
на основі цього процесу перевірки.
 Рисунок 10 – Сервер аутентифікації

Аутентифікація відбувається шляхом обміну повідомленнями за протоколом

аутентифікації. Деякі загальні протоколи аутентифікації наведені в таблиці 3.

Проксі сервери

Проксі-сервер виступає в якості шлюзу в Інтернеті й може бути

використаний для оптимізації доступу до Інтернету в ситуаціях, коли відбувається
неодноразовий доступ до однієї або декількох певних веб-сторінок. Проксі-сервер
виконує перетворення мережевих адрес (NAT), що дозволяє комп’ютерам у
внутрішній мережі отримувати доступ до ресурсів у Інтернеті.

Рисунок 11 – Проксі сервер

 Сервери баз даних

Сервер баз даних запускає спеціалізоване програмне забезпечення, відоме як

реляційна система управління базами даних (СУБД). СУБД відповідає за
зберігання та отримання даних від імені однієї або декількох програм (рис. 13).

Рисунок 13 – Сервер баз даних

Сервери обміну повідомленнями

Сервер обміну повідомленнями або поштовий сервер (email server) здійснює

зберігання та передачу зв’язку. Найпоширеніший тип сервера обміну
повідомленнями – це сервер електронної пошти.
Сервер обміну повідомленнями, що наведено на рисунку 15, обробляє кілька
різних протоколів. SMTP – це протокол, який використовується для надсилання
електронної пошти. Існують різні протоколи для отримання електронної пошти,
включаючи IMAP та POP3. У таблиці 4 порівнюються особливості IMAP та POP3.
 Рисунок 15 – Сервер обміну повідомленнями

Веб-сервери

Коли Ви чуєте термін веб-сервер, Ви, мабуть, думаєте про сервер в Інтернеті.
Хоча це часто трапляється, веб-сервером є загалом будь-який сервер, який
обслуговує запити HTTP або HTTPS (рис. 16). Насправді, багато компаній
використовують внутрішні веб-сервери, щоб дозволити працівникам
обмінюватися інформацією та виконувати найважливіші ділові функції.

Рисунок 16 – Веб-сервер
 Протокол передачі гіпертексту (Hypertext Transfer Protocol (HTTP)) –
протокол, який використовується веб-браузерами для запиту та отримання веб-
сторінки.

Термінальні сервери

Термінальний сервер – це сервер, який дозволяє користувачеві виконувати та

взаємодіяти з віртуальним робочим столом та додатком, які фактично працюють
на сервері. Сервер виконує всю обробку і надсилає клієнтський інтерфейс по
мережі на клієнтський комп’ютер. Кілька користувачів можуть запускати окремі
сеанси за допомогою програми, як показано на рисунку 17. Цей тип віртуалізації
відомий як віртуалізація презентацій.

Рисунок 17 – Термінальний сервер