Opus Mixtum 10 - О. - 26.01.23

Міністерство культури та інформаційної політики України
Виконавчий орган Київської міської ради

(Київська міська державна адміністрація)
Департамент культури
Музей історії Десятинної церкви
OM pus
ixtum
№ 10
Матеріали Х наукових читань
Музею історії Десятинної церкви,
присвячених 10-річчю створення
Музею історії Десятинної церкви
Київ – 2022
Рік заснування 2013
Виходить один раз на рік
Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації

Серія КВ № 20448-10248Р від 11.12.2013
Засновник бюлетеня
Музей історії Десятинної церкви
Редакційна колегія
Наталія Писаренко,
д-р іст. наук Єлизавета Архипова (відповідальна за випуск),
Тетяна Ананьєва, Наталія Будзинська,
канд. іст. наук Віталій Козюба, канд. іст. наук Олексій Комар,
д-р іст. наук Олександр Симоненко
Рекомендовано до друку Науково-методичною радою Музею історії Десятинної церкви

(протокол № 9 від 2 грудня 2022 року)
Opus mixtum: № 10 / [ред. кол.: Н. Писаренко, Є. Архипова, Т. Ананьєва та ін.];

Міністерство культури та інформаційної політики України, Виконавчий орган Київської
міської ради (Київська міська державна адміністрація), Департамент культури, Музей історії
Десятинної церкви. Київ, 2022. 210 с.
ISSN 2312-9697
Редактор
Віктор Лузан
Дизайн та комп’ютерна верстка

Дмитро Щербак
Обкладинка
Юлія Кочевих, Дмитро Щербак
Адреса редакції
04053
Київ-53, вул. Обсерваторна, 21А
Тел. 299-91-77
e-mail: desitinnai@ukr.net
mdch.kiev.ua
Випуски бюлетеня «Opus Mixtum» № 1–9 розміщено на сайті Музею: mdch.kiev.ua
Редакція не завжди погоджується з авторами статей
ISSN 2312-9697 © Музей історії Десятинної церкви, 2022

Зміст
[Від редакції]. 10-річчя створення музею історії найдавнішого храму України 7
Історія досліджень, джерела, архітектура і археологія

Десятинної церкви та пам’яток Старокиївської гори
Козюба Віталій. «И призри на церьк(о)вь сию юже создахъ недостоиныи рабъ твои
во имя рожьшая ти м(а)т(е)ри и приснод(е)выя М(а)рья Б(огороди)ца». Декілька питань
з ранньої історії Десятинної церкви 11
Комар Олексій. «Князівське поховання» з досліджень Йосифа Хойновського 1892 року
в Старому Києві 49
Кукуішко Артур. Історико-культурний аспект спорудження «стасівської» Десятинної
церкви (1842–1936) у контексті храмової архітектури ХІХ століття 75
Гунь Мар’яна. Археологічні дослідження в Києві по вул. Володимирсьій, 2 у 1980 році 86
Журухіна Олена. Скляні вставки (за археологічними джерелами
давньоруського часу з Києва) 107
Малюк Наталія. Про одну знахідку зі Старого міста 119
Археологія, архітектура і мистецтво Києва та Русі-України
Архипова Єлизавета. Кадильниці та лампади Х–ХІІІ століть з археологічних досліджень

і музеїв України 130
Левченко Тетяна, Крижановський В’ячеслав, Іванов Олег. Фарфор і фаянс
з археологічних досліджень по вул. Олегівській у Києві 146
Чекановський Андрій. Керамічні люльки для куріння тютюну XVII–XVIII століть
зі слободи гончарів у Києві. Деякі фасони та аналогії 159
Черненко Олена, Луценко Роман. Будинок чернігівського магістрату
(колишня кам’яниця Полуботка) ХVІІ–ХVІІІ століть 164
3
Історичні дослідження: джерела, музеологія та проблеми
музеєфікації нерухомих пам’яток
Дятлов Владислав. Про перспективу музеєфікації старовинних церков в Україні 175

Кепін Дмитро. Кунсткамера як явище європейської культури:
джерелознавче дослідження 189
Писаренко Юрій. «…Акы по мертвеци плакахся». Небезпека пізнання «чужого» 196
Чернухін Євген. Барокові фантазії українців: грецький епіграф ієромонаха Кипріана
до твору Симона Пекаліда «De bello Ostrogiano ad Piantcos cum Nisoviis...» 204
Автори 209
4
Сontents
[Editorial]. 10th Anniversary of the Creation of the Museum of History

of Most early church in Ukraine 7
History of the Research, Sources, Architecture

and Archaeology of the Desyatynna Church, Sites
of Starokyivska Hora of Kyiv
Kozyuba Vitalii. “And take care of the church which was created by your unworthy slave
in the name of Our Lady”. Some issues on the Early History of the Desyatynna Church 11
Komar Oleksii. “Princely Burial” from the Jόzef Choynowski researches of 1892 in Old Kyiv 49
Kukuishko Artur. Historical and Cultural Aspect of the Construction of the “Stasovʼs”
Desyatinna Church (1842–1936) in the Context of Temple Architecture of the XIX Century 75
Gun Maryana. Archaeological Research at 2, Volodymyrska Street in 1980 86
Zhurukhina Olena. Glass Inserts (according to Old Rus’ Archaeological Sources in Kyiv) 107
Mаlujk Natalia. About one Find from the Old City 119
Archeology, Architecture and Art of Kyiv and Rus-Ukranine
Arkhypova Yelyzaveta. Censers and Lamps of the 10th–13th Centuries from Archaeological
Excavations and Museums of Ukraine 130
Levchenko Tetyana, Kryzhanovskyi Viacheslav, Ivanov Oleh. Porcelain and Faience Objects
from the Excavations on Olehivska Street (Kyiv) 146
Chekanovskyi Andrii. Ceramic Pipes for Smoking Tobacco of the 17th–18th Centuries
from the Potters’ Settlement in Kyiv. Some Styles and Analogies 159
Chernenko Olena, Lutsenko Roman. Chernihiv Magistrate’s House
(former Kamyanitsa of Polubotok) of the 17th–18th Centuries 164
5
Historical Research: Sources, Museology and the Problems
of Museumification of the Immovable Sites
Dyatlov Vladislav. On the Prospect of Museum Making in the Ancient Churches in Ukraine 175
Kepin Dmytro. The Cabinet of Curiosities as a Phenomenon of European Culture:
a Source Study 189
Pysarenko Yuriy “...As to cry for the dead”. The Danger of Knowing “alien” 196
Chernukhin Yevhenii. Barocco Fantasies of the Ukrainians: a Greek Еpigraph of Hieromonk
Cyprian to the Simon Pekalid Poem “De bello Ostrogiano ad Piantcos cum Nisoviis...” 204
The Authors 209
6
10-річчя створення музею
історії найдавнішого храму України
(2012–2022)
Музей історії Десятинної церкви cтворено відповідно до наказу Міністер-

ства культури України № 320 від 09.04.2012 року. Він працює за всіма напрямами
статутної діяльності, мета якої – вивчення й популяризація пам’яток історично-
го минулого України та головного об’єкта – пам’ятки національного значення
«Фундаменти Десятинної церкви Х–ХІІІ ст.» у складі пам’ятки археології націо-
нального значення «Місто Володимира – Дитинець Стародавнього Києва з фун-
даментами Десятинної церкви у м. Києві» (охоронний № 60010-Н, включений
до Переліку об’єктів культурної спадщини національного значення Постановою
Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 року № 928).
7
Десятинна церква – пам’ятка історії та археології – сприймається широкими
верствами населення як релігійна святиня, тому, відповідно до ст. 35 Конституції
України та ст. 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»
від 23 квітня 1991 року, № 988-XII, ст. 16.2 Закону України «Про культуру» від
14.12.2010 року № 2778-VI, принципове значення має ставлення до неї як до му-
зейного об’єкта, що використовується державною установою в інтересах усього
народу України, згідно з Конституцією, чинним законодавством та розпоряджен-
нями Міністерства культури України, за якими жодна державна установа не має у
своїй роботі керуватися інтересами окремих релігійних організацій та конфесій.
Десятинна церква - перший кам’яний храм Русі-України, будівництво якого
пов’язано з вирішальною подією – хрещенням Русі Володимиром Святослави-
чем у 988 році. Пам’ятка національного значення – церква Богородиці Десятин-
на - протягом тисячоліття залишається головною святинею, символом цивіліза-
ційного вибору, що визначив європейський вектор розвитку України.
Упродовж багатьох століть церква мала незаперечний духовний авторитет:
під її склепіннями зберігалися мощі cв. Климента, містилася князівська усипаль-
ниця князя Володимира та його дружини – візантійської царівни Анни, сюди було
перенесено прах княгині Ольги. Храм став центром архітектурного ансамблю
давнього Києва, взірцем для розвитку кам’яної архітектури середньовічної Русі.
Після монгольської навали в 1240 році Десятинна церква не одне століття
проіснувала в руїнах, але вже з ХІХ ст. її почали усвідомлювати як важливу істо-
рико-культурну та археологічну пам’ятку східнослов’янських народів. Відомий
дослідник Києва Микола Закревський вважав, що нова церква Різдва Пресвятої
Богородиці (Києво-Десятинна), яку було збудовано 1842 року на місці давнього
храму за проектом В. П. Стасова, простоїть не одне століття. Проте її також було
знищено в 30-х роках ХХ ст., за часи радянської антирелігійної кампанії.
Спроби відбудувати зруйнований 1240 року храм на залишках його давніх
фундаментів здійснювалися неодноразово, але були марними. Ще на початку
ХІХ ст. виникла ідея створення музею старожитностей Десятинної церкви. На
той час численні цінні артефакти з руїн церкви виявилися розпорошеними по
всьому світу. Святині, знайдені під час археологічних досліджень давнього хра-
му в 1823–1826 роках, були або вивезені до Санкт-Петербурга Імператорською
археологічною комісією, яка проводила розкопки перед початком будівництва
нової церкви Різдва Пресвятої Богородиці (1828–1842), або подаровані вель-
можним особам. Лише невелика частка знахідок потрапила тоді до музею, що
розміщувався в ризниці нової церкви. До речі, кияни не сприйняли свого часу
храм, збудований за проектом В. П. Cтасова в російсько-візантійському стилі,
який називали «комодом». Майже через століття, у 1930 році, було прийнято
рішення про використання будівлі Десятинної церкви для музею-заповідника
«Київський акрополь», до якого також входили інші давньоруські храми Старо-
київської гори. Але цей музей проіснував недовго: після того, як новозбудовану
церкву розібрали в 1936–1937 роках, матеріали тривалих археологічних дослі-
джень давнього храму знову розійшлися по різних музеях Києва та інших міст
СРСР. Згодом червоним кварцитом лише було викладено план фундаментів Де-
сятинної церкви Х ст.
8
Чергова спроба відбудови Десятинної церкви на початку ХХІ ст. викликала
протести науковців і киян. За розпорядженням Президента України Леоніда Куч-
ми № 83/2000-рп від 12.02.2000 «Про першочергові заходи щодо відродження
церкви Богородиці (Десятинної) в м. Києві», роботи «щодо відбудови цього визна-
чного духовного центру Руси-України» планували здійснити в рекордно короткий
час – протягом 2001–2003 років, а архітектурно-археологічне дослідження тери-
торії церкви та інженерні пошуки провести вже у вересні 2000 року. Науковцям і
громадськості вдалося відстояти цінність саме автентичних залишків фундамен-
тів Десятинної церкви, необхідність їх музеєфікації та створення спеціалізовано-
го музею історії Десятинної церкви. Тому наступними стали нові розпорядження
Президента України від 17 вересня 2004 року № 217/2004-рп «Про музеєфікацію
залишків церкви Богородиці (Десятинної) в м. Києві» та розпорядження Кабіне-
ту Міністрів України від 23 червня 2010 року № 1311 «Про проведення археоло-
гічних досліджень та музеєфікації залишків фундаментів Десятинної церкви»,
а також наказ Міністерства культури України № 320 від 09.04.2012 р. «Про ство-
рення Музею історії Десятинної церкви».
Підсумком багаторічних суперечок щодо майбутнього Десятинної церкви
стало створення спеціалізованого Музею історії Десятинної церкви. Але й через
десять років його існування земельна ділянка, на якій розташовані фундамен-
ти Десятинної церкви, юридично залишається в підпорядкуванні Національного
музею історії України та управлінні Міністерства культури України, що не надає
Музею історії Десятинної церкви відповідного статусу, а з 2018 року музей зали-
шився і без експозиції та орендованого приміщення біля фундаментів пам’ятки.
Музейні працівники добре пам’ятають, як відбувалося створення Музею історії
міста Києва, коли кожен державний музей став його «донором», а музею нада-
ли Кловський палац. Зважаючи на деклароване державою історичне «значення
церкви Богородиці (Десятинної) як символу давньоукраїнської державності, її
роль у справі утвердження національно-культурних традицій українського на-
роду», після перемоги й звільнення України від російських загарбників Музей
історії Десятинної церкви, без сумніву, повинен стати повноцінним науково-про-
світницьким закладом з відповідно обладнаними музейними приміщеннями та
музеєфікованими на сучасному рівні фундаментами храму Х ст. Наш обов’язок –
забезпечити збереження та музеєфікацію в автентичному вигляді вцілілих за-
лишків найдавнішого храму України для нащадків.
Упродовж 10-річного існування музеєм було створено експозицію, присвяче-
ну історії Десятинної церкви, провадяться численні мистецькі заходи й вистав-
кові проекти, відбувається наповнення фондів Музею різноманітними артефак-
тами, книгами, документами, які здебільшого є дарунками киян, створюється
бібліографія з історії Десятинної церкви, ведеться робота зі створення електро-
нної бази артефактів, що походять з Десятинної церкви, княжих палаців та ін-
ших старожитностей Київського дитинця й Старокиївської гори, публікуються
наукові й науково-популярні праці, проводяться майстер-класи та екскурсії. Пра-
цює офіційний сайт Музею (http://mdch.kiev.ua/), на якому висвітлюється наукова
інформація про історію Десятинної церкви, оприлюднюються електронні версії
наукових і науково-популярних статей і щорічника «Opus Mixtum», а також ін-
9
формація про виставкові проекти, екскурсійну, лекційну та просвітницьку діяль-
ність. Ведеться рубрика «Прогулянки містом», матеріали якої розповідають про
визначні архітектурні пам’ятки Києва. У соціальній мережі «Фейсбук» висвітлю-
ються новини, події, прес-релізи тощо.
У 2012–2018 роках Музей займав цокольне приміщення за адресою вул. Во-
лодимирська, 6/1, що розміщене поряд із фундаментами Десятинної церкви, а з
2019 року орендує приміщення за адресою вул. Обсерваторна, 21А, яке не має
відповідних виставкових площ.
Музей історії Десятинної церкви – музей четвертої категорії, фінансується
з бюджету м. Києва, розпорядником бюджетних коштів є Департамент культури
ВОКМР (КМДА).
Результатам роботи Музею впродовж десяти років присвячено фотоаль-
бом, розміщений на сайті музею http://mdch.kiev.ua/sites/default/files/public/
pdf/20220917_01o.pdf. Сьогодні, попри проблеми і воєнний стан, Музей працює і
готовий утілювати нові перспективні проекти.
10
Історія досліджень, джерела, архітектура і археологія
Десятинної церкви та пам’яток Старокиївської гори
History of the research, sources,
architecture and archaeolo of the Desyatynna Church
and Sites of Starokyivska Hora and Old Kyiv
Віталій Козюба
«И призри на церьк(о)вь сию юже создахъ недостоиныи рабъ твои
во имя рожьшая ти м(а)т(е)ри и приснод(е)выя М(а)рья Б(огороди)ца».
Декілька питань з ранньої історії Десятинної церкви
У статті розглянуто кілька питань ранньої історії церкви Святої Богородиці Десятинної в Києві, серед яких –
присвята церкви, дата її закладення й освячення, причини повторного освячення храму в 1039 році та ймовір-
ність інтронізації князя Володимира в Десятинній церкві наприкінці Х ст.
Ключові слова: церква Святої Богородиці Десятинна, присвята, освячення, інтронізація, князь Володимир, Київ.
The paper examines several issues of the early history of the Church of the Holy Virgin of Tithe in Kyiv, including the
dedication of the church, the date of its foundation and consecration, the reasons for the re-consecration of the church in
1039, and the probability of the enthronement of Prince Volodymyr in the Tithe Church at the late 10th century.
Key words: Church of the Holy Virgin of Desyatynna, dedication, consecration, enthronement, Prince Volodymyr, Kyiv.
Церква Богородиці Десятинна – перший 580, 656, 788, 826, 847]. У Лаврентіївському
кам’яний храм Русі, який став символом офі- літописі (далі – Лавр.) згадано про частину
ційного хрещення давньоруської держави цих церков з іншими датами – у Володимирі
наприкінці Х ст. У «Повісті врем’яних літ» й Ростові – і додано до переліку храмів, при-
(далі – ПВЛ) – найдавнішому літописі, що свячених Святій Богородиці, церкву в Устю-
дійшов до нашого часу (був закінчений між зі [Лавр., стб. 351, 526], а в Новгородському
1110 і 1116 роками) – цю церкву згадано першому літописі (далі – НПЛ) – церкви на
11 разів – найбільше серед усіх, у тому числі Торговищі та на Прусській вулиці в Новгороді
за митрополичу Святу Софію (9 згадок). Але [НПЛ, с. 23, 326].
ні в ПВЛ, ні в літописах та інших писемних У більшості згадок ці церкви названі, із
пам’ятках ХІІ–ХІІІ ст. і ще більш пізнього традиційним скороченням у написанні, як
часу не зазначено, на честь якого Богородиць- «с(вя)та Б(огороди)ця». Але є й інші форми –
кого свята було освячено Десятинну церкву 1. як у винесеній у назву статті фразі про завер-
Присвята Десятинної церкви. Така шення будівництва Десятинної церкви (996)
«скорочена» присвята щодо Десятинної церк- та «дім святої владичиці Богородиці» (церк-
ви – Святої Богородиці – не є винятковою. ва Печерського монастиря 1096) у ПВЛ або
Літописи так само називають понад десяток «святої Матері Божої великої Десятинної»
парафіяльних та на княжих дворах храмів у (1172) у Київському літописі [Іпат., стб. 109,
Києві та інших містах Русі (див. Додаток). Зо- 223, 559]. Більше різноманіття форм назв
крема, Іпатіївський літопис (далі – Іпат.) пові- Богородицьких церков бачимо на сторінках
домляє про церкви Богородиці у Тмуторокані, Галицько-Волинського літопису: «святої Бо-
Переяславі, Смоленську, Пирогощої на Подо- городиці приснодівиці Марії» (Галич, 1208),
лі в Києві, у Володимирі Суздальському, ста- «пречистої владичиці нашої Богородиці»
ру в Полоцьку, Ростові, Володимирі, Суздалі, (Галич, 1219), «дім Пречистої» (Холм, 1254),
Галичі, Дорогичині, Холмі, Мельниці [Іпат., «пресвятої приснодіви Марії» (Холм, 1260)
стб. 134, 248, 250, 294, 491, 495, 512, 559, [Іпат., стб. 726, 737, 826, 845] 2.
1
Висловлюю вдячність Євгену Кабанцю за допомогу при підготовці статті.
2
Ці варіації назви церкви на честь Святої Богородиці походять від повного іменування Богородиці у Східній
церкві – «Пресвята Владичиця наша Богородиця і Приснодіва Марія». У Києво-Печерському патерику:
«пресвятаа, чистаа и непорочнаа владычица наша богородица и приснодевица Маріа» [Абрамович 1931, с. 7].
Відповідно й повні назви Богородицьких свят містять таке формулювання, як бачимо, для прикладу, у назві свята
Різдва Богородиці, поданої в літописі під 1173 роком: «на Різдво святої владичиці нашої Богородиці приснодівиці
Марії» [Іпат., стб. 575]. Вживалось і дещо скорочене формулювання, як-от на початку грамоти князя Володимира
Васильковича: «Во ім’я <…> святої Богородиці і приснодівиці Марії» [Іпат., стб. 903].
11
Історія досліджень, джерела, архітектура і археологія Десятинної церкви
та пам’яток Старокиївської гори / History of the Research, Sources, Architecture
and Archaeolo of the Desyatynna Church, Sites of Starokyivska Hora of Kyiv
У Лаврентіївському літописі майже всю- Така сама ситуація з «неповними» на-

ди використано традиційну скорочену форму звами Богородицьких монастирів і церков
посвяти – «святої Богородиці». Один з винят- у них: на Болдиних горах у Чернігові [Іпат.,
ків – повідомлення 1231 року про успішну стб. 185; Лавр., стб. 193], нової церкви Печер-
пастирську діяльність ростовського єпископа ського в Києві [Іпат., стб. 199; Лавр., стб. 207],
Кирила ІІ [Лавр., стб. 458]. Вжита у похвалі Влахернської на Клові [Іпат., стб. 260; Лавр.,
Кирилу форма назви соборної церкви Росто- стб. 283], Антонієвого і на Звіринці в Нов-
ва – «свята церква Пречистої Владичиці на- городі [НПЛ, с. 20, 28], Єлецького (?) в Чер-
шої Богородиці» – та інші особливості вида- нігові, Синєводського [Іпат., стб. 606, 787],
ють літературне (книжне) походження похва- у Нижньому Новгороді [Лавр., стб. 451].
ли. Остання є перекладом одного з грецьких Серед Богородицьких монастирів і цер-
джерел [Творогов 1987, с. 224]. ков у них ХІ–ХІІІ ст., присвяти яких згадано
Цікавою є згадка під 1172 роком (у Лавр. в тогочасних джерелах, відомі такі: Успіння –
під 1169) двох чудес, здійснених Богородицьки- стара «церковиця мала» Печерського в Ки-
ми церквами (= однойменними іконами в них) єві 1051 року [Іпат., стб. 146], Аркаж (Арка-
у Володимирі Суздальському та Києві. Спочат- діїв) монастир у Новгороді 1153 року [НПЛ,
ку літописець радіє «чюду», коли вигнав «Бог с. 29], Княгинин монастир у Володимирі
і свята Богородиця Володимирська злого, про- Суздальському 1200 року [Лавр., стб. 415];
нирливого і гордого підлесника, лживого вла- Різдва – у Володимирі Суздальському 1192
дику Федорця із святої Богородиці церкви Зо- року [Лавр., стб. 409], на Михалиці у Новго-
лотоверхої» та Ростовської землі [Іпат., стб. 551; роді 1199 року [НПЛ, с. 44]; Благовіщення –
Лавр., стб. 355] 3. Інше чудо було створене «Бо- у Новгороді 1170 року [НПЛ, с. 33].
гом і святою Богородицею церквою Десятин- Із джерел більш пізнього часу відомі назви
ною», коли значно менша за кількістю воїнів ще кількох Богородицьких церков ХІІ–ХІІІ ст.:
дружина князя Михалка Юрійовича з беренде- Успіння – кафедри єпископів у Рязані, Володи-
ями розбила військо половців, звільнивши піс- мирі Суздальському, Ростові, Смоленську, Во-
ля нападу кочовиків на місто Полонне багато лодимирі, Галичі, Єлецького монастиря в Чер-
бранців – мешканців волості Десятинної церк- нігові, а також кам’яні церкви в Старій Ладозі
ви [Іпат., стб. 554–559]. Наприкінці цієї літопис- й Дорогобужі на Волині, монастиря в Смолен-
ної розповіді про чудо акцентовано, що воно ську [Раппопорт 1982, с. 45–46, 49, 51–52, 61–
сталося завдяки «помочі хреста чесного і святої 62, 76, 89, 105–106, 108; Бълхова 2002, с. 54];
Матері Божої Богородиці великої Десятинної» Різдва – церкви в Суздалі, Муромі (?), Антоні-
[Іпат., стб. 559; Лавр., стб. 361]. В інших місцях євого і на Перині монастирів біля Новгорода,
Київського літопису зазначено, що небесну до- церква в Гродно (?), монастир на Снетній горі
помогу у воєнних справах надавали, крім Бога в Пскові [Раппопорт 1982, с. 59–60, 61, 67–68,
і Богородиці, святі мученики Борис і Гліб та 75, 103; Бълхова 2002, с. 53]; Благовіщення –
Чесний Хрест: «Бог і свята Богородиця, і свя- у Вітебську й Галичі [Раппопорт 1982, с. 99–
ті мученики позбавили град від сильної раті» 100, 109]; Введення – уже згадана церква на
(1147); «славили Бога і святу Богородицю і силу Прусcькій вулиці в Новгороді, за літописною
чесного хреста і святих мучеників в бранях на звісткою 1391 року [НПЛ, с. 384].
поганих» (1173) [Іпат., стб. 359, 563]. Перелік Богородицьких монастирів і цер-
Значно рідше літописи називають посвя- ков завершують ще три пам’ятки: нова церква
ту церков Святої Богородиці: Благовіщення Святої Богородиці в Полоцьку, можливо, мо-
(на Золотих воротах у Києві, Городище біля настирська [Раппопорт 1982, с. 115; Бълхова
Новгорода, Чернігів, Кам’янець на Берестей- 2002, с. 53] і монастирі Київської землі – Гни-
щині) [Іпат., стб. 139, 510, 652, 925], Успін- лецький і Зарубський (Пречистої за люстраці-
ня (на княжому дворі в Ярославлі) [Лавр., єю Київського замка 1552 року) [Архив 1886,
стб. 438]; Різдва (Боголюбів) [Іпат., стб. 581]. с. 121]. До нього не ввійшла сумнівна звістка
3
Ще про одне чудо ікони Святої Богородиці Володимирської літописець повідомляє під 1164 роком
[Лавр., стб. 353].
12
Віталій Козюба. И призри на церьк(о)вь сию юже создахъ недостоиныи рабъ твои
во имя рожьшая ти м(а)т(е)ри и приснод(е)выя М(а)рья Б(огороди)ца»...
1133 року Никонівського літопису про монас- заутрені в монастирі на Успіння після перемо-
тир Різдва Богородиці в Переяславі [Бълхова ги коаліції князів над половцями (1107) [Іпат.,
2002, с. 54] та церкви з присвятами, що не стб. 146–147, 200–203, 258; Лавр., стб. 158,
належать до чотирьох головних Богородич- 209–211, 282]. У Києво-Печерському патерику
них свят, які входять до дванадесятих, тобто Печерська церква також жодного разу не назва-
Різдву (8 вересня за юліанським стилем), Вве- на Успенською, хоча це джерело називає день
денню в храм (21 листопада), Благовіщенню освячення – 14 серпня [Абрамович 1931, с. 14].
(25 березня) та Успінню Пресвятої Богородиці Тож якою була присвята Десятинної церк-
(15 серпня). Серед таких не головних присвят ви? Ще в першій половині ХVІІ ст. невели-
у ХІІ–ХІІІ ст. згадуються: Положення чесних ку церкву на місці давньоруської називали
риз і пояса Богородиці – церква на Золотих так само, як і в літописах: Святої Пречистої
воротах у Володимирі Суздальському, освяче- в документі 1635 року [Білоус 2008, с. 198],
на ще 1164 року [Лавр., стб. 351], з більш піз- Пресвятої Діви Десятинна в експлікації до
ньою згадкою присвяти [НПЛ, с. 467], церк- плану Києва А. Кальнофойського 1638 року
ва на міських воротах Новгорода, збудована [TERATOYPГНМА 1638, s. 25]. Після завер-
1198 року [НПЛ, с. 43–44] та однойменний шення реставрації церкви, яку розпочав митро-
монастир у Смоленську [Бълхова 2002, с. 54]; полит Петро Могила, уже при новій владі у міс-
святих праведних Іоакима і Анни – церква ті Десятинна стала храмом Різдва Богородиці,
на воротах собору Святої Богородиці в Суз- що відображено в багатьох джерелах другої по-
далі [Лавр., стб. 412] і каплиця у Володимирі ловини ХVІІ – ХVІІІ ст. [Алфёрова, Харламов
[Іпат., стб. 937]; дві церкви на честь Покрови 1982, с. 150; Описи 1989, с. 299]. Є дослідники,
Богородиці (Додаток, № 28, 29, 44, 45). зокрема Л. Махновець, які припускали саме
Отже, за використаними літописними таку присвяту Десятинної церкви часів князя
та іншими джерелами, від кінця Х до кінця Володимира Великого [Літопис 1989, с. 532].
ХІІІ ст. для Русі є свідчення про 51 церкву чи Літописна стаття 996 року на своєму по-
монастир, присвячених Святій Богородиці та чатку містить розповідь про завершення бу-
її найголовнішим святам. З них 20 мали по- дівництва («видивъ ц(е)рковь свершену») Де-
святу Успінню, 9 – Різдву, 8 – Благовіщенню, сятинної церкви (але не її освячення!) і велике
1 – Введенню, інші 13 відомі просто як Бого- святкування («праздникъ великъ») із цієї наго-
родицькі 4. Тобто святам Успіння було присвя- ди, влаштоване князем Володимиром. Потім,
чено майже 53% церков з відомими повними за ПВЛ, на свято Преображення (6 серпня) від-
посвятами, Різдва – майже 24%, Благовіщен- булася невдала для руської дружини сутичка з
ня – 21%, Введення – менше 3%. печенігами біля Василева, але Володимир уник
«Мовчання» літописів про посвяту, незва- поразки і поставив у цьому місті Преображен-
жаючи на велику кількість згадок, повторюєть- ську церкву згідно з князівською обітницею, да-
ся і щодо Богородицької церкви Печерського ною ним у день «січі». Влаштувавши у Василе-
монастиря. Нову церкву, закладену ігуменом ві свято, Володимир повертається до Києва на
Феодосієм 1073 року і завершену його наступ- Успіння і знову організовує свято, «съзываше
ником Стефаном 1075 року, у період від 1075 бещисленое множьство народа», і потім так ро-
до 1230 років (крайні дати звісток про храм) блячи щорічно («по вся лета творяше») [Іпат.,
літописи незмінно називають Святою Богоро- стб. 108–110; Лавр., стб. 124–125].
дицею (Печерською). І тільки за непрямими Уся згадана стаття за сюжетами в ній і їх
тогочасними вказівками ПВЛ можна дізнатись формою видається повністю сконструйованою
про посвяту: згадано про «церковицю малу автором ПВЛ: і промова Володимира в ново-
над печерою во ім’я святої Богородиці Успін- збудованій Десятинній церкві, і вирахувана
ня» (1051), про перенесення мощей Феодосія тривалість святкування у Василеві між Пре-
до головного храму монастиря на свято Успін- ображенням та Успінням, і масове, сповнене
ня (1091) і про відвідини князем Святополком ентузіазму святкування Успіння з цитуванням
4
За деякими припущеннями, Кловський Влахернський монастир у Києві і його церква були присвячені чуду
Богородиці у Влахернському храмі [Раппопорт 1974, с. 48, прим. 23].
13
літописцем Євангелія, і розповідь про виготов- дії – «и створи же празникъ великъ в тои д(е)нь
лення на замовлення князя срібних ложок для бояромъ и старчемь градьскым и оубогимъ»,
його дружинників, і наратив про покарання ретроспективно переносячи на кінець Х ст.
розбійників. У цьому контексті абсолютно очі- добре відому йому практику влаштування
куваною і виправданою видається поява звіст- свята на честь освячення церкви і об’єднуючі
ки про масове святкування Успіння, адже літо- зовсім різні події – завершення будівництва
писцеві була відома посвята церкви Святій Бо- храму і його освячення. Завдяки традиції що-
городиці, і введенням сюжету про святкування річного святкування днів освячення церков ці
Успіння він компенсував своє незнання дати дати записувались до місяцесловів і згодом
(рік і день) її освячення. На прямий зв’язок між потрапили до Прологу (Синаксара). Серед
згаданим літописцем святкуванням Успіння і кількох київських церков (Святої Софії, Свя-
посвятою Десятинної церкви вказав ще митро- того Георгія), дати освячення яких зафіксова-
полит Євгеній (Болховітінов), і цієї думки до- ні в цьому джерелі, є й Десятинна церква, яку
тримується переважна більшість дослідників було освячено 12 (чи 11) травня [Голубинский
[[Болховитинов] 1825а, с. 8–9, прим. 18; Голу- 1904, с. 408].
бинский 1901, с. 181]. На Русі існували різні практики щодо
Про дати закладення і освячення Де- часового проміжку між завершенням будів-
сятинної церкви. Проблемними є датування ництва храму і його освяченням – від кіль-
всіх трьох етапів появи Десятинної церкви – кох тижнів (Спасо-Преображенська церква
її закладення, закінчення будівництва, завер- в монастирі під Руссою у 1198 році – че-
шення оздоблення з наступним за цим освя- рез 15 днів; надвратна церква Положення
ченням (чи навпаки – освяченням і подаль- ризи і пояса Святої Богородиці в Новгороді
шим закінченням оздоблення). ПВЛ називає 1195 року – через 42 дні [НПЛ, с. 41–43]) до
дві дати закладення – 989 [Лавр., стб. 121] і багатьох місяців і навіть років: церква Свято-
991 роки [Іпат., стб. 106]. Нещодавно О. Фи- го Кирила в монастирі на Нелезині біля Нов-
липчук передатував Корсунський похід князя города 1196 року освячена через 6 місяців піс-
Володимира, справедливо розглядаючи час ля свого завершення [НПЛ с. 42]; Успенська
і причини його здійснення в контексті гро- Печерська церква в Києві 1089 – через 14 (!)
мадянської війни у Візантії, а саме повстан- років [Іпат., стб. 189; Лавр., стб. 198].
ня Варди Фоки (987–989). Аналіз візантій- Традиція святкування освячення храмів,
ських джерел привів дослідника до висно- приписана літописцем Володимиру вже для
вку, що цей похід відбувся у другій половині перших зведених після хрещення церков у
989 року, найімовірніше – у вересні-жовтні Василеві й Києві, про яку згадувалось вище,
[Филипчук 2020, с. 95–167]. Відтак шлюб представлена на сторінках літописів і в ХІІ–
Володимира з візантійською принцесою Ан- ХІІІ ст.: церква Святого Василія на Великому
ною (сестрою імператора Василія ІІ), умо- дворі в Києві 1183 року – «и созва на пиръ тъи
вою якого було хрещення князя, став наслід- доуховныи с(вя)щенного митрополита Ники-
ком взяття русами Херсона (Корсуня) саме в фора и иные еп(и)с(ко)пы и в(е)сь с(вя)т(и)-
цьому році. Відповідно хрещення Русі відбу- льскии чинъ и Кияны и быша весели» [Іпат.,
лося наприкінці 989, якщо не у 990 році 5. Це стб. 634]; церква Преображення в м. Русса
дозволяє розглядати 991 рік як можливу дату 1198 року – «и створи праздьникъ честьнъ»
початку будівництва церкви Святої Богоро- [НПЛ, с. 43], церква Святого Михаїла в Рос-
диці в Києві. тові 1207 року – «якож Соломонъ ц(е)с(а)рь
Про завершення будівництва Десятинної створи пиръ на с(вя)щ(е)ньє ц(е)рь(к)ве сво-
церкви («Володимиръ же видивъ ц(е)рк(о)вь єя и праздновавъ <…> тако и бл(а)ж(е)ныи
свѣршену») ПВЛ повідомляє під 996 роком Костянтинъ створи пиръ на ос(вя)щ(е)ньє ц(е)-
[Іпат., стб. 108–109; Лавр., стб. 124]. Літопи- р(ь)кве своєя», церква Святих Бориса і Глі-
сець навіть інформує про святкування цієї по- ба в Ростові 1218 року – «Ту сущю великому
5
Кінець 989 – 990 рік як дату хрещення киян уже називала частина дослідників (В. Розен, Є. Шмурло). Огляд
думок на цю тему див.: [Сазанов 2015].
14
князю Костянтину с бл(а)городными дѣтми тий В. Лушиним і розвинутий О. Толочком

Василком и Всеволодом и Володимером и со [Толочко 2011; 2015, с. 59–68]. Виходячи зі
всѣми боляры створи пиръ и оучреди люди «штучності» цієї дати, В. Арістов запропо-
и многу м(и)л(о)стню створи къ оубогым» нував іншу можливу дату освячення церкви
[Лавр., стб. 433, 442]. Святої Богородиці – 1007 рік [Aristov 2021,
Під час цих щорічних святкувань дня p. 105–108]. Уперше перегляд літописної дати
освячення церков у найбільш відомих із них завершення / освячення Десятинної церк-
існувала традиція, серед іншого, розвішува- ви зробив О. Шахматов. Відштовхуючись
ти перед собором вишиті дорогоцінні тка- від дня її освячення (12 травня) і вважаючи
нини («паволоки») і верхній одяг («порти»), обов’язковим здійснення цієї події виключно
розшитий золотими нитками і прикрашений в неділю, він отримав іншу дату – 995 рік, на
перлинами [Голубинский 1904, с. 284]. Їх зга- яку припав збіг названих числа, місяця і дня
дано серед втраченого від пожежі 1185 року тижня [Шахматов 1908, с. 25; Aristov 2021,
начиння церкви Святої Богородиці Золото- p. 105 –106].
верхої у Володимирі Суздальському [Іпат., Щодо версії В. Арістова, він обґрунту-
стб. 630; Лавр., стб. 392]. Подібний одяг було вав дату освячення 1007 роком таким чином.
вкрадено зі Святої Софії і Десятинної церкви У ПВЛ під цим роком розміщено коротке
під час захоплення Києва князем Рюриком повідомлення про перенесення до церкви
Ростиславичем з Ольговичами в 1203 році: Святої Богородиці мощей якихось святих:
«разграбиша <…> и портъı бл(а)ж(е)ных «Пренесени с(вя)тии вь с(вя)тую Б(огороди)-
первых князьи єже бяху повѣшали в ц(е)- цю» [Іпат., стб. 114; Лавр., стб. 129]. Серед
р(ь)квахъ с(вя)т(ы)хъ на памят собѣ» [Лавр., різних варіантів атрибуції цих святих най-
стб. 418]. При описі розграбування татара- більш переконливим є вбачання в них мощей
ми Володимира Суздальського у 1237 році Св. Климента та його учня Фіва [Арістов
літописець слово в слово повторив наслідки 2015] 6. Дослідник припустив, що мощі свя-
падіння міста, наведені в статті 1203 року, із тих мучеників було безпосередньо викорис-
цитуванням пророка Давида включно [Лавр., тано під час церемонії освячення Десятин-
стб. 463]. Дослідники вбачали в цій тради- ної церкви, і саме з цим пов’язана літописна
ції зберігання святкового верхнього одягу звістка 1007 року [Aristov 2021, p. 107]. Яка
князів у церкві наслідування візантійської ж із запропонованих дат (995 і 1007) ближ-
практики, перенесення її на місцевий ґрунт – ча до ймовірного часу освячення церкви і чи
translatio imperii [Толочко 1991; Котляр, Рич- взагалі можна встановити, хоча б приблизно,
ка 2008, с. 147–148]. дату цієї події?
Повертаючись до дати завершення будів- Очевидна слабкість припущення О. Шах-
ництва Десятинної церкви і нібито (за натя- матова – надзвичайно малий термін для бу-
ком ПВЛ) її освячення (996), слід наголосити, дівництва й оздоблення (хоча б часткового)
що частина науковців вважає цю дату умов- першого кам’яного храму Русі – лише чотири
ною [Цукерман 2009, с. 196, 197]. Цей рік, роки. За цей час треба було організувати видо-
можливо, вкладається в схему «хронологічної буток і доставку червоного кварциту і пірофі-
симетрії» – базового принципу облаштування літового сланцю (тисячі тон) з району Овруча
хронологічної сітки ПВЛ для повідомлень аж (по суходолу понад 175 км), пісковику, граніту,
до кінця Х ст. і частково для першої полови- вапняку з інших регіонів Подніпров’я [Івакін,
ни ХІ ст. Сам принцип був нещодавно відкри- Томашевський, Павленко 2013; Козюба 2014,
6
Цієї думки у своїх статтях дотримувались Є. Уханова та А. Карпов [Филипчук 2020, с. 360, прим. 59]. Нещодавно
О. Филипчуком був запропонований новий варіант ідентифікації цих святих – як Бруно Кверфуртського та його
сподвижників, убитих язичниками прусcами [Филипчук 2020, с. 333–336]. Ця ідея має три суперечності, які
роблять її сумнівною: по-перше, часові розбіжності літописної звістки 1007 року і подій, пов’язаних із Бруно:
його візитом до Києва 1008 року і смертю в 1009 році; по-друге, на думку О. Филипчука, перенесення мощей
святих відбулося з ініціативи та за безпосередньої участі Володимира, тобто, не пізніше 1015 року (смерть
князя), але канонізація Бруно відбулася лише 1024 року; по-третє, найголовніше – маючи статус католицького
архієпископа язичників (archiepiscopus gentium), він ніяк не міг бути похований у храмі грецької віри і жодних
слідів вшанування цього святого в православній церкві не існує.
15
с. 174–175], налагодити на місці виробництво східної пари стовпів підкупольного квадрата,

вапна, цегли, черепиці, смальти, привезти з повторне використання уламків загладженого
Корсуня (?) мармурові колони, капітелі та інші розчину кладки стіни в муруванні фундаменту
сполії 7 та «із-за моря» (острів Проконнес) мар- західного фасаду собору і блоки стінової кладки
мурову сировину [Архипова 2005, с. 51], зро- в шарі будівництва, що зберігся над засипаним
бити проект і звести саму споруду, завершити ровом Старокиївського городища біля північ-
мозаїчне (стін і підлоги) та фрескове оздоблен- но-західного кута храму [Иоаннисян и др. 2009,
ня хоча б її центрального ядра – вівтаря і наоса. с. 338, 340–341; Комар 2013, с. 109, іл. 1, гори-
При цьому також треба врахувати, що перелі- зонт Д]. Переробка проекту і частковий демон-
чені роботи здійснювали переважно «майстри таж вже зведених стін, ймовірно, мали подо-
з грек». І хоча частина цих робіт виконувалась вжити термін спорудження Десятинної церкви.
паралельно, ймовірних 6–7 місяців будівель- Інформації про час, витрачений на спо-
ного сезону на рік було недостатньо для здій- рудження мурованих церков у Давній Русі,
снення всього їх об’єму. не так багато відносно їх відомої кількості.
Навіть виконання замовлення на спору- Невеликі церкви встигали звести за один бу-
дження церкви в «турборежимі» не могло змі- дівельний сезон чи навіть його частину, інші
нити ситуацію. Поспіх у зведенні церкви Святої за декілька. При зміні князя-ктитора чи пе-
Богородиці зафіксований під час її археологіч- ребоях у фінансуванні будівництво тривало
них досліджень початку ХХІ ст. Зокрема, було десятиліття й більше, найдовше (з перерва-
виявлено факти зміни проекту в ході будівни- ми) – церкви Святих Бориса і Гліба у Вишго-
цтва, про що свідчать викопаний (але не ви- роді – майже 40 років [Раппопорт 1982, с. 27]
користаний) рів фундаментної стрічки по лінії (Таблиця).
Таблиця
Терміни будівництва кам’яних церков Русі за літописними джерелами
Термін
Церква Рік/роки Місто Джерело
будівництва
Спасо-Преображення Новгород
2 місяці 1198 НПЛ, с. 44
м-ря (Нередиця)
Благовіщення м-ря 70 днів 1179 Новгород НПЛ, с. 36 8
2 місяці і 10
Спасо-Преображення 1198 Русса НПЛ, с. 43
днів
надвратна Положення 3 місяці (без
ризи і пояса Святої 1195 Новгород НПЛ, с. 41–42
двох днів)
Богородиці
Новгород
Святого Кирила м-ря 3 місяці 1196 НПЛ, с. 42
(Нелезин)
Воздвиження Чесного 3 місяці і 11 Володимир
1218 Лавр., стб. 441
Хреста днів Суздальський
7
При перших розкопках Десятинної церкви 1824 року було знайдено «безліч великих шматків оброблених
поясів і карнизів з білого мармуру», «бази і уламки товстих, білого мармуру колон і їх капітелей з карнизами»
[[Болховитинов] 1825б, с. 388, 390].
8
Цікава деталь – у тексті НПЛ зазначено, що церква будувалась 70 днів, хоча за датами закладення й завершення
«церковьнаго зьдания» (21 травня – 25 серпня) час спорудження мав становити понад 3 місяці – 97 днів.
Таке скорочення календарного графіка будівництва, вочевидь, пов’язане з неробочими днями – неділями,
найбільшими святами (Преображення, Успіння Богородиці) та днями з несприятливими погодними умовами
(зливами, буревіями тощо) чи навіть простоями. Цей приклад наочно засвідчує, скільки насправді будівельний
сезон втрачав (з різних причин) календарних днів (у цьому випадку – майже 28%).
16
надвратна Святих Володимир Лавр., стб. 412,

1 сезон 1196
Іоакима й Анни Суздальський 414
Київ
Святого Василія 1 1197 Іпат., стб. 707
(Новий двір)
Святого Павла 1 1224 Новгород НПЛ, с. 63
Святої Богородиці 1 1225 Суздаль Лавр., стб. 447
Святого Миколая 2 сезони 1135–1136 Новгород НПЛ, с. 23, 24
Святої Богородиці 2 1188–1189 Новгород НПЛ, с. 39
Успіння в Аркажому м-рі
Святого Воскресіння 2 1195–1196 Новгород НПЛ, с. 42 9
Святої Варвари м-ря 2 1218–1219 Новгород НПЛ, с. 57, 59
Іпат., стб. 173,
Успенський Печерського 189;
3 сезони 1073–1075 Київ
м-ря Лавр., стб. 183,
198
Святої Богородиці 3 1117–1119 Новгород НПЛ, с. 20, 21
Антонієвого м-ря
Володимир
Святої Богородиці 3 1158–1160 Лавр., стб. 348
Суздальський
Святого Богоявлення
на воротах 3 1180–1182 Новгород НПЛ, с. 36, 37
Благовіщенського м-ря
Лавр., стб. 445,
Святої Богородиці нова 4 сезони 1222–1225 Суздаль 447
Новгород
Святого Іоанна 4 1227–1230 (Петрятин НПЛ, с. 21, 22
двір)
Святого Іллі 5 сезонів 1198–1202 Новгород НПЛ, с. 44, 45
Святого Георгія (на Юр’єві Лавр., стб. 455,
фундаменті попередньої 5 1230–1234 Польському 460
церкви)
Святої Софії 6 сезонів 1045–1050 Новгород НПЛ, с. 181
Іпат., стб. 294,
Святої Богородиці 6 1131–1136 Київ 300;
Пирогощої Лавр., стб. 301
Святого Михаїла 6 1219–1224 Новгород НПЛ, с. 59, 63
Святих Петра і Павла 8 сезонів 1185–1192 Новгород НПЛ, с. 38, 40
Новгород (на
Святої Богородиці 10 сезонів 1135–1144 НПЛ, с. 23, 27
Торговищі)
Сорока Севастійських 13 сезонів 1199–1211 Новгород НПЛ, с. 44, 52
Мучеників
9
Літопис повідомляє, що за перший будівельний сезон (роботи велися восени) стіни храму встигли викласти на
висоту рівня дверей: «и възделаша до дьверии около».
17
Щодо термінів здійснення оздоблення пилось за 3 роки у випадку із церквою Святої

церков, насамперед розписів їх стін, літо- Богородиці Успіння в княгининому монасти-
писних свідчень ще менше. Повідомляєть- рі у Володимирі Суздальському (1200–1202)
ся про проведення розписів у новгородській [Лавр., стб. 415, 417]; за 5 років – Різдва Свя-
Святій Софії: «на весну почяшя пьсати свя- тої Богородиці в однойменному монастирі
тую Софию» в 1108 році; «испьсаша честно у Володимирі Суздальському (1192–1196)
притворы вся въ святѣи Софии» 1144 року [Лавр., стб. 409, 413], Святих Бориса і Гліба
[НПЛ, с. 19, 27]. Ця церква була завершена в Ростові (1214–1218) [Лавр., стб. 438, 442];
ще 1050 року, освячена не пізніше 1052 року за 6 років – Святого Михаїла в Новгороді
[Іпат., стб. 160] 10, і ці розписи, ймовірно, (1219–1224) [НПЛ, с. 59, 63]; за 7 років –
пов’язані з ремонтними роботами. Соборну Святих Бориса і Гліба в дитинці Новгорода
церкву Святої Богородиці у Володимирі Суз- (1167–1173); за 8 років – Спаською церквою
дальському розписано на наступний (1161) на воротах у монастирі Святого Георгія в
рік після спорудження [Лавр., стб. 351]. Мо- Новгороді (1166–1173) [НПЛ, с. 32, 34]; за
настирську церкву Святої Богородиці Ан- 9 років – Спасо-Преображенською церквою
тонієвого монастиря в Новгороді закінчили в монастирі в Ярославлі (1216–1224) [Лавр.,
розписувати 1125 року, на сьомий рік після стб. 439, 447]; за 19 (!) років – Михайлів-
«свершіння», а іншого місцевого монастиря – ською церквою Видубицького монастиря в
Благовіщення – 1189 року, через 10 років після Києві (1070–1088) [Іпат., стб. 164, 199; Лавр.,
її будівництва [НПЛ, с. 21, 39]. Церкву Свято- стб. 174, 207].
го Спаса в монастирі біля м. Русса розписано Як бачимо, для спорудження більшості
в 1199 році, на наступний рік після її завер- храмів (крім невеликих за розміром) потріб-
шення й освячення, так само, як і однойменну но було щонайменше 3–5 років і ще мінімум
церкву в монастирі на Нередиці біля Новго- один для оздоблення. Показовим у цьому пла-
рода [НПЛ, с. 44]. Цей факт свідчить про те, ні є Успенський собор у Володимирі Суздаль-
що площа фрескового розпису в обох храмах ському, ситуація з будівництвом якого, у пев-
була відносно невеликою або що ці роботи ному сенсі, подібна до Десятинної церкви. Для
паралельно виконували різні групи живопис- успішного (у тому числі швидкого) здійснен-
ців. Також на наступний рік після освячення, ня будівельного проекту необхідні три умови:
у 1196 році, було розписано церкву Положен- велике бажання (мотивація) замовника-ктито-
ня ризи і пояса Святої Богородиці на міських ра, відсутність проблем із фінансуванням та
воротах Новгорода [НПЛ, с. 42]. Розпис нової наявність кваліфікованих кадрів різних спеці-
церкви Святої Богородиці в Суздалі розпоча- альностей, залучених до проекту. Володимир
то через 5 років після її освячення і здійснено Великий був зацікавлений у якнайшвидшому
у 1230–1233 роках [Лавр., стб. 455, 459–460]. завершенні спорудження церкви Святої Бого-
Таким чином, на будівництво і оздоблення родиці і як символі нової релігії загалом і як
(«Написана быс ц(е)рк(в)ы <…> и измощена головного собору потенційної нової митропо-
моромором красным разноличным») собору лії зокрема, і для підняття особистого прести-
загалом пішло 8 (не рахуючи перерви) буді- жу, а Андрій Боголюбський вважав володи-
вельних сезонів. Найдовша пауза між завер- мирський собор Святої Богородиці важливим
шенням будівництва і здійсненням розпису – елементом його проекту створення місцевої
16 (!) років (1211–1227) – трапилася для церк- незалежної митрополії [Щапов 1989, с. 88,
ви 40 Севастійських Мучеників у Новгороді 187].
[НПЛ, с. 52, 65]. Обидва князі надали цим церквам десяти-
Є свідчення про кілька церков, де відо- ни, а Андрій Боголюбський ще й інші привілеї
мий лише загальний проміжок часу між їх на нерухоме майно та фіскальні збори: «и да єи
закладенням та освяченням. Зокрема, це тра- много имѣнья и свободы купленыя и з даньми
10
У більш пізніх літописах зазначено рік освячення – 1050 (Софійський 1-й літопис) або 1052 рік (Новгородський
3-й літопис) [Раппопорт 1982, с. 65], які є інтерпретацією повідомлень НПЛ про завершення будівництва собору
та поховання в ньому князя Володимира Ярославича відповідно.
18
и села лѣпшая и десятины в стадѣхъ своихъ створення було трудомістким і більш затрат-
и торгъ десятыи» [Лавр., стб. 348] 11. Також ці ним за часом, ніж фрескового розпису. Тре-
князі передали до згаданих церков багато необ- ба також врахувати, що разом з Десятинною
хідного для здійснення богослужінь: Володи- церквою здійснювалося спорудження ще двох
мир «вда <…> иконы и ссуды ц(е)рк(о)вныя и палаців – східного та південного (іл. 1: 1–4).
кр(е)сты» [Іпат., стб. 106]; Андрій «оукраси ю У їх кладках зафіксовано залізистий пісковик
дивно многоразличными иконами и драгимъ (як і в фундаменті центрального ядра церк-
каменьєм бес числа и ссуды ц(е)рк(о)вными» ви) і цеглу зі скошеними торцями, яку було
[Лавр., стб. 351] 12, а ще передав ікону Святої використано при будівництві Святої Богоро-
Богородиці, вивезену ним із Вишгорода, шати диці [Ёлшин 2017, с. 100–101, 117; Козюба
якої «окова <…> трии десятъ гривенъ золота 2018, с. 31, 38; Козюба 2019, с. 38]. Невідо-
кромѣ серебра и каменья драгаго и жемчюга и мо, чи ці палаци у складі єдиного архітектур-
оукрасивъ ю постави и в ц(е)ркви своєи» [Лавр., ного ансамблю було завершено одночасно із
стб. 346]. Інша паралель – до будівництва обох церквою, але паралельне зведення трьох мо-
церков Успіння Святої Богородиці були залу- нументальних споруд мало збільшити кінце-
чені іноземні фахівці: у Києві «и пославъ при- вий термін виконання проекту. Поряд, за часів
веде мастеры от Грькъ» [Іпат., стб. 106; Лавр., Володимира, було побудовано третій – захід-
стб. 121], у Володимирі «приведе ему Б(ог)ъ ний – палац (іл. 1: 5), з використанням плін-
изъ всѣх земль всѣ мастеры и оукраси ю паче фи, аналогічної до цегли з названих церкви та
инѣхъ ц(е)рквии» [Лавр., стб. 351]. інших палаців, але ми не знаємо, чи західний
Як уже було згадано вище, на зведення палац споруджувався паралельно з ними, чи
собору у Володимирі знадобилося 3 роки, ще після завершення будівництва Десятинної
один – на оздоблення, отож загалом 4 роки. церкви.
Розмір цього храму – 27,5×17,6 м, що при- І ще один важливий фактор – Десятин-
близно збігається з розміром центрального на церква була першою мурованою спорудою
ядра Десятинної церкви – 27,2×18,2 м [Рап- Русі, і тому «на марші» треба було вчити місце-
попорт 1982, с. 7, 51]. Але в київському храмі вих робітників, підбирати будівельну сирови-
з трьох боків були ще галереї та інші примі- ну (камінь, глина), робити пробні випали цегли
щення, зведені тоді ж, наприкінці Х ст. [Иоан- тощо. Пізніше, з ХІ і особливо ХІІ ст., кам’яне
нисян и др. 2009, с. 339, 343, 346, рис. 13], будівництво стало масовим і зведення споруд
сукупна площа яких майже вдвічі переви- займало вже менше часу. При всій умовності
щує площу центрального ядра. Вони частково порівняння будівництва Десятинної церкви та
були відкритими і, можливо, також частково Успенського собору у Володимирі Суздаль-
одноярусними, але на їх будівництво теж по- ському зрозуміло, що зведення першої потре-
трібно було витратити щонайменше, ще один бувало як мінімум на 2–3 роки більше, ніж дру-
рік. Інша відмінність – ймовірна наявність гого. Враховуючи факт освячення Десятинної
великих площ настінних мозаїк у вівтарній церкви 12 травня, у рік освячення будівельний
частині і, не виключено, в інших місцях 13. Їх сезон тривав (якщо якісь роботи, крім приби-
11
Не виключено, що й Володимир свого часу дав щось подібне Десятинній церкві, але про її нерухоме майно
(волость із селами і м. Полонне) літопис згадує лише раз під 1172 роком [Іпат., стб. 556, 559].
12
На подібну за змістом фразу натрапляємо і щодо собору Св. Софії в Києві 1037 року: «и оукраси ю
иконами многоцѣньными и златомъ и сребромъ и сосуды ц(е)рк(о)вными» [Іпат., стб. 141]. У цій же звістці
в Лаврентіївському літописі пропущені слова «иконами многоцѣньными» [Лавр., стб. 153]. Наведена фраза
автора ПВЛ перегукується з формулюванням «Слова про закон і благодать» Іларіона щодо тієї ж Святої Софії:
«оукраси златомъ и сребромъ и камениемь драгыимъ и съсуды честныими» [Лихачев 1947, с. 69]. Значну частину
«Слова», у тому числі і цю фразу, використано в некролозі князя Володимира Васильковича, який розміщено в
Іпатіївському літописі під 1288 роком [Насонов 1969, с. 236, 238–239].
13
При розкопках 1824 року в підкупольному квадраті Десятинної церкви виявлено «безліч обсипаної
дрібної мозаїки золотистої і різного кольорового скла, якими був прикрашений, вірогідно, весь вівтар, як у
Києвософійському Соборі». Велика кількість населення приходила на місце розкопок, «хапала і наповнювала
кишені мозаїкою, уламками мармуру, яшми і дрібних різних каменів. Місцеві ювеліри вставляли цю мозаїку
і камінці в золоті та срібні хрестики і персні, і продавали їх як святиню. Тому на зиму місце розкопок було
огороджене тином і поставлено караул» [[Болховитинов] 1825б, с. 389, 398].
19
Іл. 1. Монументальні споруди Києва кінця Х – ХІ ст. в центральній частині «міста Володимира»:
1, 2 – Десятинна церква, 3–5 – Південний, Східний та Західний палаци, 6 – місце невідомої будівлі ХІ (?) ст.
(Синім кольором позначено споруди, у фундаментах яких використано залізистий пісковик)
рання, взагалі виконувались) місяць-півтора і тижня – суботу й неділю. За статистичними

носив, скоріше, косметичний характер. Відтак даними, зібраними А. Виноградовим щодо
до строку реального будівництва додався «за- храмів Київської Русі, на цю пару днів тижня
йвий» рік, а освячення, на нашу думку, могло припало майже 52% всіх відомих дат освя-
відбутися не раніше останніх років Х ст. чень [Виноградов 2012, с. 163]. За цими ж да-
Зважаючи на ці обставини, запропонова- ними, освячення в суботу / неділю відбулися
на В. Арістовим дата освячення Десятинної у 2 рази частіше, ніж у понеділок / вівторок,
церкви у 1007 році, через 17 років після по- у 2,8 разів частіше, ніж у вівторок / середу
чатку її будівництва, перетворює споруджен- і четвер / п’ятницю, у 3,5 рази частіше, ніж
ня першого кам’яного храму Русі на довгобуд, у середу / четвер. Таке суттєве переважання
що суперечить ролі і значенню цього проекту привело дослідника до висновку, що освячен-
як особисто для Володимира, так і для його ня храмів кінця Х – ХІІІ ст. у суботу / неділю
внутрішньої і зовнішньої політики. Але чи є не було виключним правилом, але саме цим
якісь чинники, крім раціональних міркувань, дням на практиці надавалась перевага [Вино-
які б свідчили про освячення Десятинної градов 2012, с. 164]. Іншими словами, у ви-
церкви не пізніше самого кінця Х ст.? падку, коли відома дата освячення, але невідо-
Ще раз повернемося до розгляду ідеї про мий рік цієї події, припущення про здійснен-
освячення церков переважно у святкові дні ня освячення в суботу / неділю є найбільш
20
статистично вірогідним і має розглядатись звістка у ПВЛ і НПЛ, через відмінність у на-
у першу чергу. Використавши такий підхід писанні одного слова, привела К. Цукермана й
для 12 травня як дня освячення Десятинної В. Арістова до зовсім різних трактувань її зміс-
церкви, отримуємо, що неділя припадає на ту, але з однаковим висновком про здійснення
1000 рік, субота – на 1005 рік. Остання із цих освячення церкви в 1007 році.
дат видається неможливою з тих же причин, Цей же сегмент ПВЛ проаналізував
що і 1007 рік. О. Толочко. Він виказав впевненість, що за-
А ось дата освячення Десятинної церкви писи в цій частині літопису про смерті членів
1000 року (чи на рік-два раніше, якщо воно князівської родини – двох дружин Володи-
все ж відбулося не в суботу / неділю) є дуже мира (Рогнеди й Анни), його сина Ізяслава та
ймовірною ще з однієї причини, на якій ми онука Всеслава, і події, пов’язані з Десятин-
зупинимось детальніше. Вона пов’язана з ре- ною церквою, за своєю формою і змістом від-
конструйованою історією появи коротких лі- повідають хроніці княжої церкви і є сучасни-
тописних звісток початку ХІ ст. На їх зв’язок ми до поданої інформації. На думку історика,
з Десятинною церквою вказував, зокрема, ці звістки є залишками найдавнішого русько-
А. Насонов. Він вважав імовірним, що «освя- го літописання, яке, найвірогідніше, велося
чення Десятинної церкви спонукало тоді ж в княжій Десятинній церкві [Tolochko 2011,
клір до ряду записів, може бути, головним чи- p. 218–219]. О. Толочко вважає, що вони ма-
ном пов’язаних із діяльністю Володимира, бу- ють характер «пасхальних літописів», тобто
дівничого церкви» [Насонов 1969, с. 26, 31, 34, сучасних подіям коротких записів у пасхаль-
501]. Дослідник також припустив існування них (великодніх) таблицях [Tolochko 2011,
написаного при цій церкві Синодика, записи в p. 219].
якому було використано для повідомлень ПВЛ Серед богослужбових книг Десятинної
за 1000, 1001, 1003, 1007, 1011, 1044 та деякі церкви, до яких спочатку могли бути внесені
інші роки [Насонов 1969, с. 51–52, 53], повто- короткі хронікальні звістки (служебник, мінея,
ривши ідею О. Шахматова про приналежність місяцеслов, устав Великої церкви (типікон),
цих звісток до княжого пом’яника Десятинної апостол), для цього, можливо, найбільше під-
церкви [Шахматов 2001, с. 121] 14. ходив місяцеслов. У ньому записи, які нас ці-
Дещо по-іншому трактує ці записи К. Цу- кавлять, могли розташовуватись біля підзаго-
керман. Він вважає, що вони входили до під- ловків конкретних днів, на які припали смерті
бірки, яка, можливо, була припискою до бо- членів князівської родини. Ці дати треба було
гослужбової книги, і саме звідти ці свідчення зафіксувати хоча б з огляду на здійснення
потрапили до літопису. Будучи прихильником обов’язкових поминальних служб на 40-й день
шахматовської схеми реконструкції найдавні- та річницю смерті. У місяцеслові в тих же під-
шого літописання і, відповідно, приймаючи заголовках зазначені і свята та дні поминання
текст НПЛ за первинний щодо ПВЛ, дослід- конкретних святих, що може пояснити відсут-
ник у повідомленні 1007 року «Принесени си ність точних дат подій у літописних звістках
въ святую Богородицю» [НПЛ, с. 168] побачив 1007 і 1039 років. Зокрема, принесення святих
«колективне перепоховання покійників княжо- до церкви Святої Богородиці могло відбутися
го роду» (згаданих у літописних звістках 1000, 25 листопада і бути записаним під цим числом,
1001, 1003 років) 15, яке збіглося з освяченням на день пам’яті священномучеників Климента,
Десятинної церкви у названий рік [Цукерман Папи Римського, та Петра Александрійсько-
2009, с. 197]. Як бачимо, та сама літописна го 16; на цей же день припадає закінчення (від-
14
О. Шахматов вважав, що інформацію для цього пом’яника часів Ярослава Мудрого було взято його укладачем
з написів (що містили роки і навіть дні смерті) на надмогильних плитах і хрестах похованих у Десятинній
церкві осіб княжої родини [Шахматов 2001, с. 121]. Практики таких написів в часи Давньої Русі не існувало, що
підтверджується, зокрема, розкопками Десятинної церкви у ХІХ–ХХІ ст.
15
Повтор ідеї О. Шахматова [Шахматов 2001, с. 121].
16
Важливий факт – при правомірності запропонованого припущення про зв’язок коротких літописних свідчень
першої половини ХІ ст. із підзаголовками місяцеслова можна пояснити «анонімність» святих повідомлення
1007 року і, парадоксально, у цьому випадку навіть з’являється прямий сенс у викривленому з іменника «с(вя)-
тии» ПВЛ у вказівний займенник «си» НПЛ.
21
дання) одного з найголовніших свят – Введен- ла с(вя)т(о)го Петра и от о(т)ца своего папы
ня Святої Богородиці. Некѣнтия и от всих еп(и)с(ко)повъ своихъ»
Якщо це припущення правильне, то до [Іпат., стб. 826, 827].
літопису короткі звістки, записані в Десятин- У літописах процедура вокняжіння, «по-
ній церкві, мали б потрапити через проміж- садження на стіл» князів часто пов’язувалася
ний етап – спеціальні виписки, у яких було з головними храмами відповідних міст і зе-
скопійовано самі записи, без календарних мель: у Смоленську Давид «вшедъ <…> въ
дат місяцеслова. Цікаво, що при збиранні ін- ц(е)рк(о)вь с(вя)тыя Б(огороди)ца и сѣде на
формації для Прологу все трапилося навпа- столѣ» 1180 року; у Києві Рюрик «вшедъ во
ки – був зафіксований день освячення церкви с(вя)тоую Софью и поклонися с(вя)т(о)моу
(«праздьникъ свѣтлыи»), а не його рік, оскіль- Сп(а)соу и с(вя)тѣи Б(огороди)цѣ и сѣде на
ки останній не мав значення для щорічного столѣ дѣда своего и о(т)ца своего» 1194 року
відзначення цього храмового свята. [Іпат., стб. 616, 681]; у Новгороді Святослава
Отже, серед сучасних дослідників пере- «посадиша <…> на столѣ въ святѣи Софии»
важає думка, що короткі літописні звістки 1199 року [НПЛ, с. 44–45]; у Галичі Дани-
1000, 1001, 1003, 1007, 1011, 1039 років та, ло двічі: «посадиша князя Данила на столѣ
можливо, деякі інші походять з якогось «но- о(т)ца своего великаго князя Романа во ц(е)-
сія», пов’язаного з Десятинною церквою, і не рькьви с(вя)тѣя Б(огороди)ца прис(но)д(е)-
є ретроспективними [Назаренко 2016, с. 641]. в(и)ца М(а)рья» 1208 року, «прииде ко пр(е)-
Вірогідність цих двох умов дуже висока, і це ч(и)стѣ с(вя)тѣи Б(огороди)ци и прия столъ
дозволяє зробити важливий висновок – Деся- о(т)ца своего» 1235 року [Іпат., стб. 726, 778].
тинну церкву було освячено не пізніше 1000 Два таких повідомлення відомі щодо вокня-
року. Запропонований окремими науковцями жінь у Володимирі Суздальському в церк-
1007 рік для цієї події можна впевнено запе- ві Святої Богородиці – Ярополка 1175 року
речети, адже неможливо було робити записи («посадиша <...> с радостью <…> на столѣ вь
в ще не завершеній церкві. На це можна було с(вя)тѣи Б(огороди)ци») і Михалка 1176 року
б заперечити, що в Києві наприкінці Х ст. вже [Лавр., стб. 374, 377; Іпат., стб. 597, 602].
були богослужбові книги корсунських і ца- Традиція «посадження на стіл» була ха-
рициних «попів», що записи дійсно зробле- рактерна і для церковних ієрархів, у тому
но на початку ХІ ст. і що вже з ними книги числі митрополитів: митрополит Никифор
потрапили до церкви Святої Богородиці, але «посаженъ на столѣ» 1104 року, а в 1159 році
для цього варіанта є непереборна обставина – двом князям не вдалося домовитись щодо
зміст самої статті 1007 року. Якби наведена вибору на цю посаду одного з двох канди-
реконструкція розвитку подій дійсно відбула- датів (від кожного з князів) – «не сѣсти има
ся, у повідомленні 1007 року ми б побачили на столѣ митрополитьстемь» [Іпат., стб. 256,
звістку про освячення церкви, оскільки воно 503]. Єпископ Асаф угровський спробував
було подією значно вагомішою, загальнодер- захопити «стіл митрополичь», за що втра-
жавного рівня, порівняно з перенесенням мо- тив свій єпископський стіл у 1223 році [Іпат.,
щей святих, яке було б лише частиною зазна- стб. 740].
ченої події. Ще більше прикладів надають літописи
Про інтронізацію чи коронацію Воло- щодо таких єпископів: Феоктиста в Чернігові
димира в Десятинній церкві. Ще одна тема, 1112 року, Адріяна в Білгороді (церкви Свя-
яку треба розглянути, – це ймовірність здій- тих Апостолів стіл) 1197 року [Іпат., стб. 274,
снення інтронізації (коронації) Володимира. 706], Кирила в Ростові («Въведоша же <…>
Адже ця подія, якщо вона реально відбулась, в с(вя)тую зборную ц(е)рк(о)вь с(вя)тыя
мала пройти в Десятинній церкві. У вітчизня- Б(огороди)ца <…> и сѣде на столѣ своем»)
ній історії факт коронації задокументовано в 1231 року [Лавр., стб. 457], архієпископів Ми-
ХІІІ ст., коли Данило Галицький у 1255 році трофана та Антонія в Новгороді у 1219 і 1225
отримав від папи через послів вінець, скі- роках [НПЛ, с. 60, 64].
петр і корону: «онъ же вѣнѣць от Б(ог)а прия Ці звістки відображають практику про-
от ц(е)ркве с(вя)т(ы)хъ апостолъ и от сто- ведення певної церемонії при вокняжінні, яка
22
відбувалася в головному храмі – соборі. Звіс- тий / березень 1000 року) 18 та угорського кня-
но, вокняжіння за якоюсь процедурою здій- зя Стефана І Святого (на Різдво 1000 року)
снювали і в язичницький час, але після при- [Филипчук 2020, с. 208–210]. На думку
йняття християнства вона набула іншої форми О. Филипчука, наслідуючи ці приклади, Во-
[Котляр, Ричка 2008, с. 141–144], хоча частина лодимир влаштував близько 1000 року власну
дослідників заперечує існування такого спе- «псевдокоронацію». Ще І. Толстой у моно-
ціального обряду на Русі в дохристиянську графії, присвяченій найдавнішим монетам
епоху [Толочко 1992, с. 140]. Власне, сам ви- Русі, висловив тезу про тотожність вислову
раз «сісти на столі» літописець вперше вико- «на столі» трону (престолу), зображеному на
ристав у розповіді про вбивство Бориса і Гліба срібниках князя ІІ–ІV типів, а О. Филипчук
1015 року, коли кияни запропонували Борису натякає на зв’язок між інтронізацією («псев-
зайняти місце батька: «поиди сяди в Кыєвѣ на докоронацією») Володимира та початком кар-
столѣ отьнѣ» [Іпат., стб. 118; Лавр., стб. 132], бування ним власної монети [Филипчук 2020,
і на наступний рік при згадці про вокняжіння с. 198–210].
Ярослава: «Ярославъ же сѣде в Кыєвѣ на столѣ Ніяких писемних свідчень про отриман-
отни» [Іпат., стб. 129; Лавр., стб. 142] 17. Отже, ня Володимиром від свого свояка цесаря Ва-
саму церемонію зайняття столу літописець силія ІІ царських інсигній (стемми або «вінця
вважав християнською традицією. А. Поппе імператора», скіпетра, трону) ми не маємо,
стверджував, що «церковна практика церемо- хоча їх зображення є на монетах Володими-
ніалу при посаженні на трон у своїх суттєвих ра. Іконографія останніх повторює монети
рисах була сприйнята в готовому вигляді, при- Візантійського світу, передусім номізми (со-
внесеному на Русь багрянородною дружиною ліда) Василія ІІ і Константина VІІІ [Сотни-
київського государя» [Поппэ 2003, с. 310]. кова 1995, с. 172]. А. Поппе звернув увагу на
Відповідно дослідник вважав, що князівський фразу в тексті найдавнішої Служби святим
стіл за часів Володимира був розташований Роману (Борису) і Давиду (Глібу), створеній
у Десятинній церкві – місці, де за християн- близько 1084 року: «...цесарьскыимь вень-
ською церемонією мала пройти інтронізація цемь от уности украшен пребогатый Романе:
князя, символічною вказівкою на проведення власть велия бысть своему отечьству и всей
якої слугують монети Володимира з підтвер- твари» [Поппэ 2003, с. 307, 309]. У ній дослід-
джуючими цю подію знаками – відповідним ник побачив натяк на царствене походження
написом («Володимир на столі») і зображен- Бориса і, більше того, припустив здійснення
ням князя на троні. З цим не погоджується ще за життя Анни й Володимира інтронізації
О. Толочко, на думку якого, князівський стіл (з вінчанням на княжіння) Бориса і Гліба як
розташовувався деінде (не мав сталої локації), майбутніх співправителів [Поппэ 2003, с. 309,
зокрема, у князівській резиденції в Бересто- 311]. Анна була дуже зацікавлена в тому, аби
вому, а традиція церковного настолування її чоловік не просто був архонтом, а отримав
утвердилася лише наприкінці ХІ ст. [Толочко рівний їй статус, будучи увінчаний стеммою
1992, с. 142–143]. Натомість В. Ричка цілком [Поппэ 2003, с. 310].
підтримує ідею отримання Володимиром ко- Дослідники розділилися на два табори в
рони і трону від своїх візантійських родичів і питанні реальності здійснення коронації (він-
зберігання великокнязівського престолу в Де- чання) чи псевдокоронації Володимира або
сятинній церкві [Ричка 2007, с. 119–120]. неможливості цієї події. Одразу нагадаємо
Наприкінці Х ст. відбувся «мініпарад» про велику різницю між вокняжінням – посі-
коронацій властителів сусідніх держав – бол- данням столу (престолу) та коронацією.
гарського царя Самуїла (близько 997 року), Прихильниками отримання візантійських
польського князя Болеслава Хороброго (лю- інсигній київським князем були П. Лебедин-
17
У Лаврентіївському літописі до цієї фрази додано «и дѣдни». У спорідненому з Лаврентіївським
Радзивіллівському літописі цієї вставки немає, що свідчить про її пізнє походження, коли при редагуванні тексту
ПВЛ укладач Лаврентіївського літопису використав часто вживане на сторінках літописів у звістках ХІІ–ХІІІ ст.
формулювання-кліше «на столі батька і діда» [Толочко 1992, с. 141].
18
Ця коронація не була офіційною.
23
Іл. 2. Зображення престолів на візантійських і руських монетах Х–ХІ ст.: срібниках Володимира типів ІІ, ІV,
ІІІ (1, 2, 5) і золотих солідах імператорів Михайла V Калафата (3), Константина VІІ Багрянородного і Романа І
Лакапіна (4), Романа ІІІ Аргира (6)
цев, М. Грушевський, М. Левченко, М. Сверд- Оскільки частина аргументів у цій диску-

лов, М. Сотникова і І. Спаський, Р. Новожеєв, сії спирається, у тому числі, і на тлумаченні
В. Ричка [Котляр, Ричка 2008, с. 82–87; Пу- зображень і написів на монетах Володимира,
занов 2011, с. 572–574]. Вони вважають, що звернемося до цього джерела і виокремимо
на монетах Володимира зображено цілком ре- кілька моментів. Безумовно, зміни в іконогра-
альні речі – стемму, скіпетр, престол (трон). фії цих монет мали якісь причини, пошуком
Опоненти наполягають, що невідомо жодне яких науковці займаються з ХІХ ст. [Сотнико-
писемне джерело, яке б вказувало на корона- ва 1995, с. 191–192].
цію Володимира та існування реальних інсиг- Щодо найперших монет, карбованих Во-
ній [Толочко 1992, с. 147–148]. лодимиром (златників і срібників І типу), то
А. Поппе був упевнений, що Володимир вони відрізняються матеріалом виготовлення
пройшов церемонію вінчання на «василевса», й написами. Тут простежуються два варіанти
свідченням чому є златники й срібники, на написів, представлені і на золотих, і на сріб-
яких Володимира зображено з візантійськи- них монетах. Перший – «Володимир на столі
ми імператорськими регаліями – стеммою- (аверс) – Ісус Христос», «Володимир на сто-
вінцем, на троні, зі скіпетром у руках [Поппэ лі – Іс Хс» (тільки срібники), другий – «Воло-
2003, с. 310–311]. Але за недовгий час прав- димир, а се його злато – Ісус Христос», «Воло-
ління його пасинка Святополка за неназваних димир, а се його срібло – Ісус Христос», «Во-
дослідником причин спадкоємець Володими- лодимир, а се його срібло – Іс Хс». Як бачимо,
ра відмовився від свого зображення на столі у першому з них зазначено, що Володимир «на
з царськими регаліями, на що вказують два столі», у другому замість цього вказано метал
типи його монет [Поппэ 2003, с. 311]. (=номінал) монети. М. Сотникова вважала, що
24
штемпелі 5, 6 другого варіанта златників (без 2012, с. 416, рис. 11; 418, рис. 12]. Отже, «скі-
виразу «на столі») є вторинними щодо інших, петр» на цих монетах схожий на посох, який
а чисельну перевагу золотих монет з «на сто- зверху увінчаний хрестом, позначеним трьо-
лі» випадковою, адже серед срібників типу І ма великими крапками, а знизу, на рівні стоп
співвідношення монет з обома варіантами на- князя, маркований також великою крапкою.
писів однакове [Сотникова 1995, с. 176]. Але Довжину виробу підкреслює зігнута в лікті
статистика засвідчує інше. Штемпелів (саме їх права рука, передпліччя якої піднято догори,
кількість, а не число монет, розкриває масш- немовби «обіймаючи» руків’я. Оскільки на
таб карбування типів останніх) з написом «Во- всіх золотих монетах Візантії середини – дру-
лодимир, а се його злато» / «Володимир, а се гої половини Х ст. (імператорів Константи-
його срібло» виділено у два рази менше, ніж на VІІ і Романа ІІ, Никифора ІІ Фоки, Іоанна І
з написом «Володимир на столі» як для злат- Цимісхія, Василія ІІ і Константина VІІІ [Гай-
ників (2:4), так і для срібників (6:12) [Сотни- дуков, Калинин 2012, с. 406, рис. 4: 1, 2, 4, 6]
кова 1995, с. 26–36], і цей збіг співвідношень відносно короткий жезл-хрест розташовано
двох варіантів написів на золотих і срібних по центру композиції, монетнику довело-
носіях навряд чи є випадковим. І тільки для ся шукати іконографічний взірець тримання
срібників з монограмою на реверсі Іс(Ис) Хс князем довгого руків’я поза зображеннями на
це співвідношення має зовсім інший вигляд названих солідах. Це положення руки повто-
(19:3), що, очевидно, також має своє, поки що рює тримання списа на зображеннях святих
не з’ясоване, пояснення. воїнів Михайла та Георгія, які стоять.
На нашу думку, вказівка на статус кня- На срібниках Володимира типу ІІ «скі-
зя через обіймання ним столу є найголовні- петр» виглядає практично так само, хіба що
шою (разом з іменем князя) частиною напису, хрест на його верхівці позначено чотирма
з якою співвідносяться і зображення на моне- крапками, але положення руки, яка тримає ін-
тах кінця Х – початку ХІ ст. Це підтверджує і сигнію, інше – напівзігнуте в лікті [Гайдуков,
обов’язкова присутність виразу «на столі» в Калинин 2012, с. 419, рис. 13: 1–3]. Натомість
пізніших емісіях срібників (типи ІІ–ІV) Воло- на срібниках типу ІІІ «скіпетр» візуально
димира 19, а також на частині монет його на- сприймається по-іншому – як жезл, нижню
ступника Святополка Ярополковича. частину якого князь тримає обома руками
Якщо вказівка «на столі» дійсно була [Гайдуков, Калинин 2012, с. 420, рис. 14: 1–3].
важливою, а її присутність у написах на моне- Укороченому вигляду «скіпетра» сприяє його
тах принциповою, можна зробити здогадний нахил: якби жезл був розташований верти-
висновок, що монети, які не містять виразу кально, він мав би таку саму висоту, як і на
«на столі», було випущено раніше, але невдо- попередніх монетах – від рівня верхньої час-
взі у напис було внесено зміну 20. тини обличчя Володимира до його ступень.
Є ще три елементи в зображенні князя на І тільки у ІV типі срібників «скіпетр» стає ко-
монетах Володимира, які привернули нашу ротшим, але за рахунок зміни самого дизай-
увагу – «скіпетр», трон і німб. На златниках ну зображення. Жезл має пророблені рамена
і срібниках І типу «скіпетр» (частина дослід- хреста, що закінчуються крапками, і нижнє
ників називає його «хрестом на палиці») зо- завершення-розширення у вигляді двох го-
бражено однаково, не враховуючи дрібних ризонтальних смуг ступінчастого підніжжя
другорядних відмінностей, пов’язаних з «екс- (Голгофи); князь тримає його зігнутою в лікті,
цесом виконавця» – вправністю майстра при горизонтально виставленою вбік рукою [Гай-
виготовленні штемпеля [Гайдуков, Калинин дуков, Калинин 2012, с. 422, рис. 15].
19
Крім одного штемпеля з написом «Владимире сере/бро + Съвятого Василя» [Гайдуков, Калинин 2012, с. 421].
20
Усі златники Володимира (відомо 11 екземплярів, з яких тільки два – без виразу «на столі») подібні за розміром,
товщиною та вагою [Гайдуков, Калинин 2012, с. 413], що унеможливлює помітну часову перерву в їх емісії. Утім,
М. Сотникова вважала, що випуск златників мав спорадичний характер, тобто відбувався з певними перервами
[Сотникова 1995, с. 175]. Видається малоймовірним здійснення в цю перерву (чи перерви), якщо вона / вони
взагалі були, церемонії «настолування» Володимира за християнським (візантійським) взірцем, яка стала
причиною зміни напису на монетах.
25
Престол на монетах Володимира має престолу натякає велика кількість цяток різ-
різні конструкції – без спинки (на кшталт ного розміру, якими прикрашено краї спин-
банкетки – типи ІІ, ІV срібників) та з нею ки та ніжки [Гайдуков, Калинин 2012, с. 420,
(тип ІІІ). На ІІ типі його зображено дуже рис. 14: 1–3].
схематично – на рівні тазу сидячої фігури з Описані конструкції престолів добре ві-
кожного боку виступають округло видовжені домі за іконографічними зразками Середньо-
закінчення м’якої подушки-валика на сидінні віччя, зокрема, Візантійського Світу. На пре-
із петлями-ручками (?) на кінцях [Гайдуков, столах без спинок (банкетках) представлені
Калинин 2012, с. 419, рис. 13: 2, 3] (іл. 2: 1). Христос [Свердлов 1972, с. 157] і Богоматір
На частині срібників збереглося зображення на мозаїках Святої Софії в Константинополі
тонких ніжок престолу з потовщеннями-опо- (іл. 3: 1, 2; 4), на троні зі спинкою такого ж
рами на кінцях (монети № 60-1, 63-1, 65-1, 70- взірця, як і на срібниках типу ІІІ князя Воло-
1, 74-1, 76-1, 79-1, 81-1, 89-1, 94-1, 98-2, 99-1 димира, зображено Христа на іншій мозаїці
та ін.) [Толстой 1882, табл. 12: 3; Сотникова Святої Софії та Богоматір на фресці у вівтарі
1995, с. 50–52, 54, 56–58, 61, 63, 65, 66]. На собору Святої Софії в Охриді (іл. 5: 1, 2). Кіль-
типі ІV престол має реалістичні риси з проро- ка малюнків тронів, на яких сидять візантій-
бленими деталями: м’яка видовжена подуш- ські імператори, надають мініатюри Хроніки
ка прогнулася під вагою князя, її закінчення Іоанна Скилиці ХІІ ст. – з Левом V Вірмени-
підняті догори; подушка-валик на кінцях із ном, Михаїлом ІІІ, Іоанном І Цимісхієм, який
декоративними виступами (зав’язаними хвос- веде перемовини з князем Святославом (іл. 6;
тиками) у вигляді цяток; престол спирається 7: 1) 21. Майже на всіх названих зображеннях
на чотири тонкі невисокі різьблені (з потов- присутні м’які видовжені подушки-валики,
щеннями) ніжки (одну з яких перекриває фі- які присутні й на срібниках Володимира ІІ і
гура князя) з розширеннями-опорами знизу ІV типів 22.
(іл. 2: 2). Між парою ніжок на частині монет Усе це свідчить про те, що зразками для
видно горизонтальну перемичку (срібники зображень престолів на монетах Володимира
№ 159-1, 160-1, 162-2, 166-1, 172-1) [Сотни- були, найвірогідніше, твори візантійського
кова 1995, с. 89–91, 94]. Перед престолом – релігійного мистецтва, насамперед ікони із
підставка для ніг квадратної форми, якій мо- зображеннями Христа та Богоматері на пре-
нетник, через врахування перспективи, надав столах, або вони ж представлені на фресках
трапецієподібну форму [Гайдуков, Калинин і мозаїках Десятинної церкви. Останні вже з
2012, с. 422, рис. 15: 1–3]. кінця Х ст. були доступні в Києві місцевим
Зовсім інший престол зображено на сріб- монетникам. Раніше І. Толстой озвучив тезу,
никах ІІІ типу. Це – трон з дуже широкою яку підтримав М. Свердлов, що для зображен-
спинкою, горизонтальний верхній край якої ня трону з ліроподібною спинкою на срібнику
розташовано на рівні шиї князя, а верхні кути типу ІІІ було використано подібне зображен-
декоровано колами (іл. 2: 5). Бокові краї спин- ня на візантійських монетах першої полови-
ки, згідно з естетичними уподобаннями вико- ни Х ст. [Свердлов 1972, с. 157], зокрема, ім-
навців штемпелів, мають різну форму – пряму ператорів Константина VІІ Багрянородного і
вертикальну, ввігнуту або вигнуту. Трон має Романа І Лакапіна (931–944) (іл. 2: 4). Треба
масивні, розташовані попарно (про що, ймо- відзначити цікавий збіг – у другій половині
вірно, свідчить роздільна вертикальна смуга Х ст. на візантійських золотих солідах не було
на них) ніжки-опори. На багату інкрустацію зображень Христа на троні, але після появи
21
Зображення трону та фігури імператора на ньому на цій мініатюрі (іл. 7: 1) повторено, з деякими дрібними
відмінностями, на інших мініатюрах, зокрема, із самопроголошеним імператором Вардою Скліром та патріархом
Антонієм ІІІ Студитом, що свідчить про використання розглянутого зображення ілюстратором Хроніки як
матриці.
22
До прикладів зображень цих подушок-валиків можна додати мініатюру з Хроніки Іоанна Скилиці (Аббасидський
халіф аль-Мамун посилає гінця до візантійського імператора Феофіла), де представлено подушку з петлями-
ручками на кінцях, як на срібнику типу ІІ, та портрет візантійського великого дука Олексія Апокавка з рукопису
першої половини ХІV ст. (іл. 6: 2; 8).
26
Іл. 3. Мозаїки із зображенням Христа другої чверті ХІ ст. (1) і Богородиці останньої чверті Х ст. (2).
Церква Святої Софії (Стамбул)
27
німба усунуто шляхом переміщенням навер-

шя-хреста далі ліворуч від голови та пони-
женням розташування іншого хреста над
головою (срібники № 52-1, 54-1, 65-1, 88-1,
107-2, 110-1, 160-1, 162-2, 165-1, 170-1, 174-1,
175-1, 175-3 та ін.) [Сотникова 1995, с. 46–47,
52, 60, 69, 70, 90, 91, 93–95].
На думку М. Свердлова, який присвятив
окрему статтю аналізу зображень на цих мо-
нетах князівських регалій, здогадна схожість
Володимира з його «портретом» на монетах 23
дозволила припустити, що й регалії князя на
них передані з якомога більшою точністю
[Свердлов 1972, с. 154]. Спираючись на зо-
браження регалій, дослідник дійшов висно-
вку, що до Володимира потрапили «предмети
імператорських регалій або подібні до них ко-
рона, скіпетр і трон» [Свердлов 1972, с. 159].
При цьому не знайшла пояснення та обстави-
на, що на монетах представлені два різні види
головних уборів сферичної і пласкої форм, чо-
тири (!) види зображень «скіпетра» і два типа
тронів, що було відзначено [Свердлов 1972,
с. 155–157]. Таке різноманіття зображень ін-
сигній на монетах Володимира надає тверду
Іл. 4. Зображення Богородиці з Богонемовлям на підставу повністю відкинути ідею їх реаль-
мозаїці ІХ (?) ст. Церква Святої Софії (Стамбул) ного існування, яке могло бути представлене
лише одним взірцем кожного з предметів.
Володимирових монет із двома типами пре- Повторне освячення Десятинної церк-
столів зображення Христа на престолі майже ви 1039 року. У 1039 році ПВЛ повідомляє
після столітньої перерви повертаються до со- про освячення Десятинної церкви: «Св(я)-
лідів імператорів Романа ІІІ Аргира (1028– щ(е)на быс ц(е)ркви с(вя)тыя Б(огороди)-
1034) та Михаїла V Калафата (1041–1042) ца, юже созда Володимеръ от(е)ць Ярос-
(іл. 2: 3, 6). лавль, митрополитомъ Феопеньтомь» [Іпат.,
Німб навколо голови Володимира відсут- стб. 141; Лавр., стб. 153]. Ця подія викликала
ній на златниках і, відповідно, на срібниках велику кількість тлумачень, що вже свідчить
типу І, а ще на срібниках типу ІІІ. Найбільш про помилковість переважної більшості за-
просте пояснення цьому – нюанси дизайну за- пропонованих її пояснень. Розглянемо деякі
значених різновидів монет Володимира Свя- з них.
того: розмір зображення його постаті та літер Освячення чи повторне освячення? 24 До-
напису. Хрест-навершя і руків’я палиці, роз- слідники по-різному датували закінчення бу-
ташовані біля голови, та невеликий хрест, що дівництва Десятинної церкви та її освячення
увінчує царську стемму, не залишили вільно- (995, 996, близько 1000, 1007), але ніхто не
го місця для зображення німба. На срібниках сумнівався, що це сталося за життя Володи-
типів ІІ, ІV ці графічні перешкоди для появи мира. Нещодавно Ф. Андрощук запропонував
23
Оскільки нема ніяких описів обличчя князя, взагалі недоречно говорити про його відповідність зображенням
на монетах.
24
Для виокремлення нюансів освячення церков у Русі, які нас цікавлять, я використовую такі значення
формулювань, як: освячення = перше освячення; повторне освячення = нове (друге, третє) освячення;
переосвячення = нове освячення зі зміною храмового свята (назви). У літописах усі ці події названо однаково –
свячення (освячення).
28
Іл. 5. Ісус на престолі на мозаїці межі ІХ–Х ст. Церква Святої Софії в Стамбулі (1);
Богоматір на престолі на фресці другої чверті ХІ ст. Церква Святої Софії в Охриді (2)
29
радикально іншу реконструкцію розвитку по- Повторне освячення чи переосвячення?

дій. За ним, Десятинну церкву почали зводити Нещодавно окремими дослідниками було під-
на рубежі Х–ХІ ст. разом із двома палацами, тримано тезу про переосвячення Десятинної
але спорудили лише тринефну частину храму церкви у 1039 році. О. Филипчук назвав літо-
без нартекса, і лише «дещо пізніше» звели га- писну звістку 1039 року «загадковою» через
лереї церкви. Храм було завершено Яросла- відсутність зафіксованих у писемних дже-
вом і освячено (вперше) 1039 року [Андро- релах причин цієї події, від чого ця звістка
щук 2021, с. 24, 38]. Щодо звісток (ПВЛ і Тит- «лежить важким тягарем на плечах історика»
мара Мерзебурзького) про поховання у церкві [Филипчук 2020, с. 355]. Дослідник підсу-
Володимира та Анни, дослідник припустив, мував думки попередників із цього приводу,
що їх було здійснено в ще «не збудованій по- які зводяться до кількох можливих пояснень
вністю» церкві «або саркофаги стояли в іншій події: плутанину самого свідчення, яке на-
будівлі, наприклад, у <…> палаці, який вико- справді стосується освячення Святої Софії
ристовувався як церква до завершення спору- (О. Шахматов); серйозні пошкодження Деся-
дження тринефного храму з галереями» [Ан- тинної церкви від пожежі 1017 року в Києві
дрощук 2021, с. 26–27]. (яка згадується в ПВЛ та в Титмара Мерзе-
Запропонована реконструкція дуже гро- бурзького), що змусило Ярослава включити
міздка і суперечить як писемним, так і архео- храм Святої Богородиці до князівського «ве-
логічним джерелам. Зокрема, у ній не дано по- ликого будівництва» 1030-х років; природна,
яснення принесенню мощей святих до церкви з плином часу, деструкція будівлі та її ремонт /
Святої Богородиці 1007 року, яке мало відбу- реконструкція, у тому числі добудова галерей
тися до освяченого храму. Розкопками 2005– [Филипчук 2020, с. 355–356].
2011 років з’ясовано поетапність споруджен- Вказавши на слабкі сторони аргументів
ня окремих ділянок фундаментів Десятинної частини цих гіпотез (про прибудову галерей
церкви в рамках одного будівельного періоду за часів Ярослава, зв’язок між пожежею та
кінця Х ст. [Иоаннисян и др. 2009, с. 343, 346, освяченням і т. ін.), О. Филипчук висунув
рис. 13]. Слід зазначити, що плінфа, викорис- свою. За його припущенням, Десятинна церк-
тана при спорудженні Десятинної церкви на- ва була спочатку присвячена святому Кли-
прикінці Х ст., суттєво відрізняється від плін- менту Римському, а переосвячення 1039 року
фи часу спорудження Святої Софії Ярославом митрополитом Феопемптом відбулося через
(1030-ті роки): перша – квадратна, розміром діяльність католицьких архієпископа Бруно
29–31×29–31×2,5–3 см, зі скошеними торцями, Кверфуртського та єпископа Райнберна. За
виготовлена в нерозбірній формі з дном; дру- О. Филипчуком, це висвята Бруно єпископа
га – прямокутна, розміром 38–39×27–29×3– для шведів або церемонія вінчання Свято-
3,5 см, з прямими торцями, зроблена в роз- полка з донькою Болеслава Хороброго, освя-
бірній формі з дном. Д. Йолшин класифікував чена Райнберном; обидві події проходили в
ці групи київської плінфи як тип І і ІІ (Ёлшин церкві Святої Богородиці [Филипчук 2020,
2017, с. 100–105, 117–118). У фундаментах Де- с. 319, 352, 367–368]. Гіпотеза О. Филипчука
сятинної церкви (крім ремонту ХІІ ст.) виявле- про побудову Володимиром церкви Святого
но плінфу виключно типу І [Иоаннисян и др. Климента та її переосвячення на честь Святої
2009, с. 340], а в кладці закомари, що впала, Богородиці в 1039 році виглядає дуже ризи-
західного фасаду храму – in situ керамічну че- кованою через велике перебільшення істори-
репицю, яка за особливостями своєї формовки ком впливу діяльності названих католицьких
подібна до плінфи типу І [Ёлшин 2017, с. 101, єпископів на політичне й релігійне життя
102]. Усе це підкріплює висновок дослідників Києва початку ХІ ст. і через відсутність будь-
про завершення будівництва Десятинної церк- яких звісток про зв’язок цієї (гіпотетичної) ді-
ви з галереями включно та її освячення ще до яльності із церквою Святої Богородиці.
ХІ ст. Відтак припущення Ф. Андрощука про В. Арістов розвинув іншу ідею – про по-
продовження зведення церкви за часів Яросла- чаткову посвяту (до 1039 року) церкви Святої
ва та її освячення лише в 1039 році не підтвер- Богородиці Десятинної на честь Святої Софії
джується. Премудрості [Aristov 2021]. Ця думка була
30
Іл. 6. Імператор Лев V Вірменин на троні (1); Аббасидський халіф аль-Мамун посилає посланця
до візантійського імператора Феофіла (2). Мініатюри Хроніки Іоанна Скилиці ХІІ ст.
(Мадрид, Національна бібліотека Іспанії)
висловлена Є. Голубинським [Голубинский дослідника, відповідає 28 травня чи 4 лип-

1901, с. 181–182, прим. 1; Голубинский 1904, ня як дню закладки її фундаментів. Остання
с. 100–101]. В. Арістов у своїй статті навів ар- дата майже збігається з одним з Богородиць-
гументи на користь згаданої гіпотези, які по- ких свят – днем Положення ризи Святої Бо-
требують окремого серйозного аналізу. Зупи- городиці у Влахерні (2 липня), що, на думку
нимося на кількох аспектах цієї теми. П. Раппопорта, свідчить про дієвість згадано-
Орієнтація церкви як маркер її посвя- го методу [Раппопорт 1974, с. 46, табл., 47].
ти. Презентуючи результати азимутального В. Арістов, посилаючись на публікацію С. За-
методу досліджень мурованих церков Русі, граєвського, «забракував» спостереження П.
П. Раппопорт згадав і про Десятинну церкву, Раппопорта, яке суперечить просуванню ідеї
орієнтація якої, за вимірами й обчисленнями про Святу Софію як першу посвяту Десятин-
31
ної церкви [Aristov 2021, p. 103]. Звернемося Успіння в княгининому монастирі у Володи-
до цього питання. мирі Суздальському закладено 15 липня 1200
Орієнтуючись на день закладання церк- року на День святих мучеників Кирика та
ви, день її освячення та храмове свято (по- Уліти, освячено 9 вересня 1202 року на День
святу), ми отримуємо п’ять можливих комбі- пам’яті святих праведників Іоакима та Анни;
націй їх зв’язку між собою: дата закладання церкву Воздвиження Чесного Хреста Господ-
(число, місяць) збігається з датою освячення; нього у Володимирі Суздальському закладе-
закладання збігається із храмовим святом; но 3 травня на пам’ять святого Іова, освячено
освячення збігається із храмовим святом; за- 14 вересня на свято Воздвиження 1218 [Лавр.,
кладання, освячення та храмове свято мають стб. 415, 417, 441]. З дев’яти церков (10 освя-
різні дати; закладання, освячення і храмове чень) тільки п’ять було освячено відповідно
свято збігаються по даті. Погляньмо, які із до храмової присвяти (у т. ч. на день раніше /
цих комбінацій зафіксовано в літописах. пізніше та в числі Богородицьких свят), і з од-
Прикладів, коли ці джерела називають ним (здогадним) випадком збігу дат закладан-
усі три чинники, не так багато: новгород- ня та посвяти.
ську церкву Святих Бориса і Гліба закладено Випадків із двома чинниками
на весну 1167 року, освячено 14 жовтня 1173 (посвята+освячення) трохи більше. Збіг
року; надвратну церкву Положення ризи і по- останніх зафіксовано для таких храмів:
яса Святої Богородиці в Новгороді закладено Успенська церква Печерського монастиря в
4 травня на День святого Ісакія, завершено Києві освячена 14 серпня 1089 року, церква
2 серпня на День святого Стефана, освячено Святих Бориса і Гліба у Вишгороді освячена
на свято Положення чесного пояса Святої Бо- 1 травня, перенесення мощей страстотерп-
городиці 31 серпня 1195 року; церкву Святого ців – 2 травня 1115 року [Іпат., стб. 280; Лавр.,
Кирила в Новгороді закладено у квітні, закін- стб. 290]; церква Святого Василія на Велико-
чено 8 липня на святого Прокопія, освячено му дворі в Києві освячена 1 січня 1183 року
19 січня на святу Тетяну 25 1196 року [НПЛ, [Іпат., стб. 634]; церква Святого Георгія «в Со-
с. 32, 34, 41–42]; церкву Різдва Святої Бого- уждали» освячена 26 листопада 1187 року на
родиці в однойменному монастирі у Володи- день освячення однойменної церкви в Києві
мирі Суздальському закладено 22 серпня 1192 1051 року [Іпат., стб. 659]; церква Святої Бого-
року на День пам’яті святого мученика Ага- родиці у Володимирі Суздальському напере-
фоніка, освячено 27 жовтня 1196 року на День додні («на канунъ») свята Успіння 1189 року
пам’яті святої мучениці Капітоліни, повторно після пожежі 1185 року [Лавр., стб. 392, 407];
освячено 7 вересня 1219 року на День пам’яті церква Апостолів у Новгороді – на Петрів
святого мученика Созонта 26 [Лавр., стб. 409, день (29 червня) 1192 року; дерев’яну церк-
413, 444]; надвратну церкву Святого Іоакима ву Спасо-Преображення в Новгороді «святи
й Анни у Володимирі Суздальському закла- на праздник» 1192 року [НПЛ, с. 40]; церк-
дено 1 травня в День пам’яті святого проро- ву Святого Василія на Новому дворі в Києві
ка Ієремії, освячено 3 листопада на пам’ять освячено 1 січня 1197 року [Іпат., стб. 707];
святого Акепсими 1196 року [Лавр., стб. 412, церкву Святого Спаса в однойменному мо-
414]; церкву Спасо-Преображення в м. Русса настирі в Ярославлі освячено 3 серпня 1224
закладено 21 травня на свято Константина та року [Лавр., стб. 447]; новгородську церкву
Єлени, завершено 31 липня на День святої Святого Павла «святиша» 6 листопада 1224
Уліти, освячено на Успіння Богородиці 1198 року на Павлів день 27; церкву Святого Миха-
року; церкву Спасо-Преображення (Нереди- їла в Новгороді «святиша на праздьник» 1224
цю) у Новгороді закладено 8 червня на свя- року [НПЛ, с. 63]; церкву Різдва Святої Бо-
того Федора, закінчено у вересні 1198 року городиці в Суздалі освячено 8 вересня 1225
[НПЛ, с. 43–44]; церкву Святої Богородиці року; церкву Святих мучеників Бориса і Глі-
25
18 січня – день пам’яті святого Кирила Александрійського.
26
8 вересня – свято Різдва Святої Богородиці.
27
Архієпископ Константинопольський Павло І Сповідник.
32
Іл. 7. Імператор Цимісхій та князь Святослав ведуть перемовини (1); імператор Михаїл II на троні (2); імператор
Михаїл IIІ на троні (3). Мініатюри Хроніки Іоанна Скилиці ХІІ ст. (Мадрид, Національна бібліотека Іспанії)
33
ба у Кідекші освячено на день («праздникъ») що впала) 25 квітня 1213 року на День пам’яті
Бориса і Гліба (24 липня) 28 1239 року; церк- святого Марка-євангеліста [Лавр., стб. 437].
ву Святих Бориса і Гліба у Ростові освячено Таким чином, за літописними свідчення-
2 травня на День пам’яті святого Афанасія 29 ми не відомі випадки, щоби одночасно збіга-
1253 року [Лавр., стб. 447, 469, 473]. На цих лися дати (число, місяць) закладання, освя-
прикладах маємо 14 збігів посвят храмів і чення та храмового свята. Натомість у 5-ти
днів їх освячення. випадках, коли відомі всі ці три чинники,
Відомі випадки й несумісності дат посвя- вони не збігаються, ще в 6-ти (5+1?) випад-
ти і дня освячення: церкву Святої Богородиці ках є збіги двох із них: закладання+присвяти
Успіння в Аркадієвому монастирі в Новгороді (1?) і освячення+присвяти. Статистика пари
освячено 4 червня 1189 року на День святого посвята+освячення така: 14 збігів проти 6 роз-
Митрофана; дерев’яну церкву апостола Фі- біжностей. У парі посвята+закладання усі
ліпа в Новгороді освячено 29 січня 1194 року 8 випадків не збігаються. Як бачимо, у біль-
на день перенесення мощей святого Ігнатія; шості випадків (19 проти 11) освячення цер-
новгородську церкву Святого Воскресіння ков збігалося (з обмовками) з їх храмовими
освячено 13 вересня в День святого Корнилія, присвятами. Натомість останні практично не
«на канонъ святого Въздвижения» 1196 року корелюються з днями закладання церков. Так
[НПЛ, с. 39, 41, 42]; церкву Різдва Богородиці що, мав рацію С. Заграєвський, який завершив
у Володимирі Суздальському освячено 27 жов- свою статтю, присвячену аналізу методу ви-
тня 1197 року на День святої Капітоліни; церк- значення присвят давньоруських храмів за ази-
ву Святого Михаїла на княжому дворі у Воло- мутом їх вівтарів, висновком: «Таким чином,
димирі Суздальському освячено 25 листопада “азимутальний метод” не можна вважати на-
1207 року на День пам’яті святого Климента; уково обґрунтованим, і всі практичні результа-
церкву Святих Бориса і Гліба у Ростові освя- ти, отримані дослідниками за його допомогою,
чено 25 серпня 1218 року на пам’ять святого не відповідають дійсності або пояснюються
апостола Тита [Лавр., стб. 413, 433, 442]. випадковими збігами. Тему визначення дат
У кількох випадках ми маємо іншу і посвят храмів по азимуту їх вівтарів можна
комбінацію з двома чинниками (посвя- вважати закритою»? [Заграевский 2011–2012].
та+закладання): церкву Святого Михаїла Зо- Щодо присвят храмів Русі (див. Додаток),
лотоверху було закладено 11 липня 1108 року то їх розподіл за місяцями року має такий ви-
[Іпат., стб. 259; Лавр., стб. 283]; церкву Свя- гляд: січень (Василія, Богоявлення, Антонія),
того Федора Тирона в Новгороді – 28 квіт- лютий (Стрітення, Федора Стратилата, Фе-
ня 1115 року [НПЛ, с. 20]; церкву Святого дора Тирона, Власія), березень (Благовіщен-
Георгія в Каневі – 9 червня 1144 року [Іпат., ня, 40 Севастійських мучеників, Никифора,
стб. 317; Лавр., стб. 312]; церкву Святої Бого- Іпатія), квітень (Воскресіння, Георгія, Якова),
родиці у Володимирі Суздальському – 8 квіт- травень (Бориса і Гліба, Ірини, Вознесіння,
ня 1158 року на День пам’яті святого апостола Константина та Єлени, Трійці, Духів день),
Родіона [Лавр., стб. 348]; церкву Благовіщен- червень (Кирила, Різдва Іоанна Предтечі, Трій-
ня в однойменному монастирі в Новгороді – ці, Духів день, Петра і Павла, 12 апостолів,
21 травня 1179 року на свято цесаря Кон- Петра), липень (Положення ризи і пояса Бого-
стантина та Єлени; церкву Петра й Павла у родиці, Іллі, Пам’яті Святих Отців, Марини,
Новгороді – 6 травня 1185 року; новгородську Бориса і Гліба), серпень (Спас, Успіння, Чуда
церкву Святого Воскресіння – восени 1195 святого Михаїла, Усікновення голови Іоанна
року [НПЛ, с. 36, 38, 42]; церкву Святої Бого- Предтечі, Перенесення Святого Образа Неру-
родиці закладено в Ростові (на місці церкви, котворного, Пантелеймона), вересень (Симео-
28
Серед Борисоглібських свят літопис називає три: День святих мучеників-страстотерпців Бориса і Гліба 24
липня 1092, 1151, 1174, 1182, 1193, 1231, 1239 років [Лавр., стб. 222, 335, 409, 457, 469; Іпат., стб. 443, 569, 626], день
перенесення їх мощей до нової церкви-усипальні 2 травня 1115, 1187 років [Лавр., стб. 290, 404; Іпат., стб. 280] і
День святого Бориса, який, вірогідно, є скороченою назвою свята 24 липня [Лавр., стб. 249, 450; Іпат., стб. 658].
29
Примітно, що літописець не вказав, що ця дата є ще й днем перенесення мощей Бориса і Гліба (що й вплинуло
на вибір дати освячення), і це опосередковано свідчить про меншу популярність відзнаки цього дня в той час.
34
церков взагалі існувала можливість (і ще мен-

ше – вірогідність) збігу днів їх присвят з дня-
ми закладення 31. Спираючись на цей висновок,
слід визнати, що пропагований П. Раппопортом
метод азимутального вивчення давніх храмів
має багато обмежень в отриманні інформації
щодо посвят безіменних церков. Водночас сама
ідея визначення можливого часового проміжку
закладення храму, при умові отримання висо-
коточних результатів вимірювань, не виглядає
«ненауковою» і потребує повторної, ретельної
перевірки на контрольній групі церков ХІІ–
ХІІІ ст., для яких відомі дні їх закладення.
Велике освячення. Випадки проведення і
процедуру великого освячення описано у Ве-
ликому Требнику. Повне (велике) освячення
церкви («Чин освящения храма, от архиерея
творимаго») відбувається у випадках, коли
церкву тільки побудовано чи капітально від-
ремонтовано, або її приміщення було осквер-
нено використанням його для небогослужбо-
вих цілей, або церкву використовували непра-
вославні общини, або в храмі було пересуну-
Іл. 8. Портрет візантійського великого дука Олексія то чи пошкоджено престол. Право великого
Апокавка з рукопису «Творів Гіппократа» 1340-х рр. освячення храму має архієрей (єпископ).
(Париж, Національна бібліотека Франції) Велике освячення заборонено проводити
в певні дні церковного року, а саме: на день
на, Різдва Богородиці, Воздвиження, Іоакима й пам’яті святого чи священної події, во ім’я
Анни, Євфимії), жовтень (Покрова Богородиці, чи в честь якого побудовано храм; у дні Гос-
Луки, Дмитрія, Параскеви П’ятниці), листопад подських, Богородицьких свят чи дні пам’яті
(Святої Софії, Павла, Введення Богородиці, великих святих, що згадуються під час поліє-
Михаїла, Іоанна Милостивого, Іоанна Златоус- лейної служби.
та, Козьми й Даміана, Пилипа, Климента, Ан- У літописах є 10 згадок про велике освя-
дрія), грудень (Варвари, Сави, Даниїла, Мико- чення церков у різних містах Русі: Києві – «св(я)
лая, Різдва Христового, Трьох святих Отроків). щена быс ц(е)рк(в)ы с(вя)т(о)го Василья яже
Як бачимо, кількість посвят за місяцями стоить в Києвѣ на велицѣмь дворѣ великимь
(на зменшення) є такою: листопад – 10, чер- св(я)щ(е)∙̑ниємь м(е)с(я)ца генваря во первыи
вень – 7, травень, серпень, грудень – по 6, ли- д(е)нь» 1183 року, «созда великыи бо(го)
пень і вересень – по 5, лютий, березень, жов- любивыи кн(я)зь Рюрикъ ц(е)рк(о)вь с(вя)т(о)го
тень – по 4, січень і квітень – по 3 30. Цей розклад Василья во имя свое в Кыевѣ на Новомъ дворѣ
підтверджує спостереження, що на період най- св(я)щена быс великымъ св(я)щ(е)ниемь» 1197
більш активного закладення мурованих храмів року; Білгороді – церкви Святих Апостолів (усі
(квітень-травень) припадає відносно незначна 3 церкви – митрополитом Никифором з єписко-
кількість посвят, а найбільша кількість остан- пами) 1197 року [Іпат., стб. 634, 706, 707]; Нов-
ніх не потрапляє в межі будівельного сезону. городі – Святого Миколая 5 грудня 1136 року;
Отже, тільки для невеликої кількості мурованих Суздалі – церкви Святої Богородиці архієписко-
30
Частина свят в церковному календарі має по 2 дні відзнаки в різні місяці, що в наведеній статистиці враховано
лише частково.
31
У використаній нами вибірці посвят храмів присутні кілька і для дерев’яних церков, що принципово не змінює
загальної картини.
35
пом Нифонтом 1148 року [НПЛ с. 24, 28]; Во- сакральних споруд Херсона має № 27 [Роман-
лодимирі – соборної церкви Святої Богородиці чук 2008, с. 355; Роменский 2018, с. 222–224].
(повторне освячення) єпископом Лукою напе- Важко припускати випадковість подібнос-
редодні («на канунъ») свята Успіння 14 серпня ті розташування палат Володимира і царициної
1189 року після пожежі 1185 року, церкви Різдва в Корсуні біля храму, у якому хрестився київ-
Святої Богородиці в однойменному монастирі ський князь, і південного та східного палаців
(повторне освячення) єпископом Симоном 7 ве- біля церкви Святої Богородиці Десятинної в Ки-
ресня 1219 року; Юр’єві Польському – церкви єві. Збігаються й інші деталі – розташування го-
Святого Георгія за часів князя Юрія Володи- ловного храму міста 33 на торговій площі (у Киє-
мировича; Ростові – церкви Святої Богородиці ві – Бабин торжок), і розміщення там же мідних
(повторне освячення) 14 серпня 1231 року; Кі- статуй. Останні були вивезені з Корсуня Воло-
декші – церкви Святих Бориса і Гліба (повторне димиром як воєнні трофеї і поставлені біля Де-
освячення) (останні дві – єпископом Кирилом) сятинної церкви: «взяша же идя мѣдянѣ 2 капи-
1239 року [Лавр., стб. 407, 444, 455, 459, 469] 32. щи и 4 конѣ мѣдяны иже и нынѣ стоять за с(вя)-
Враховуючи статус Десятинної церкви та тою Б(огороди)цею» [Іпат., стб. 101; Лавр.,
участь у її повторному освяченні митрополита, стб. 116]. Згадані 2 мідні статуї, можливо,
немає сумнівів, що у 1039 році відбулося вели- були тими самими двома мідними статуями
ке освячення цього храму, причиною чого ста- Гікії – легендарної героїні Херсонеса, що сто-
ла перебудова споруди в другій половині 1030- яли там на міській площі, про які повідомляє
х років. Відсутність згадок про велике освячен- Константин VII Багрянородний [Константин
ня церков в ХІ – на початку ХІІ ст. відрізняє Багрянородный 1989, с. 271]. Про це опосеред-
ПВЛ від більш пізніх складових інших літопи- ковано свідчить сама назва київської площі, що
сів – Іпатіївського, Лаврентіївського та НПЛ. походить від жіночих статуй, розташованих,
Київ – другий Корсунь? Науковці давно згідно з літописом, біля неї.
підмітили деяку подібність топографії цен- Автор ПВЛ ніяким чином не міг «прила-
тральних частин Корсуня та Києва [Щапов штувати» корсунську топографію до київської,
1989, с. 29]. Літописець так подає розташу- оскільки Корсунь був більш доступним містом
вання будівель біля церкви, де хрестився Во- для купців і паломників, ніж, наприклад, «за-
лодимир (Святої Софії за Іпат. чи Святого Ва- морський» Царград, і повідомлення літописця
силія за Лавр.): «и єсть ц(е)рк(в)и та стояще в було достатньо легко верифікувати. І ще дуже
Корсуни град на мѣстѣ посредѣ града идеже важлива деталь – на початку ХІІ ст. (час ство-
торгъ дѣють Корсоунянѣ, полата Володимѣря рення ПВЛ) на місці вже неіснуючого східного
воскраи ц(е)ркви стоить и до сего дни, а ц(а) палацу стояла інша споруда (іл. 1: 6), а півден-
р(и)ч(и)на полата за олътаремь» [Іпат., стб. 97; ний палац (топографічний «близнюк» палати
Лавр., стб. 111]. В. Ричка припустив, що цей Володимира в Корсуні) взагалі не пережив час
опис «київського книжника» відображає не князювання Ярослава і був розібраний, якщо
стільки реальну топографію кримського міста, взагалі будівництво цієї споруди було завер-
скільки «проекцію знайомих йому київських шено Володимиром [Козюба 2018, с. 35–37;
реалій» [Котляр, Ричка 2008, с. 69]. Дослідни- Козюба 2019, с. 39–45]. Отже, архітектурний
ки візантійського Херсона (Корсуня) вказують ансамбль довкола Десятинної церкви на по-
на реальні споруди-палаци, які було вивчено в чатку ХІІ ст. відрізнявся від ситуації часів Во-
районі центральної, торгової площі міста, роз- лодимира на межі Х–ХІ ст. і не міг слугувати
ташовані саме так (під кутом і за вівтарем) по топографічною «матрицею» для відтворення
відношенню до одного з храмів, який у списку топографії Корсуня часу корсунського походу
32
Як бачимо, правило не проводити велике освячення в день святого, на честь якого названо храм (Святого
Миколая), або на день священної події (у наведених випадках – двох Богородицьких свят), було дотримано, крім
випадків з освяченням церков Святого Василія в Києві. Приклади недотримання правила заборони освячення
церков, у тому числі присвячених Святій Богородиці, на Богородицькі свята (церква Різдва Святої Богородиці,
освячена 8 вересня 1225 року в Суздалі [Лавр., стб. 447]), наведено в тексті раніше.
33
А. Романчук припускає, що один із храмів на центральній площі Херсона (базиліка № 28) було присвячено
Святій Богородиці [Романчук 2008, с. 355].
36
Володимира, відтак київська топографія кінця храм Русі, монастир Святої Ірини ліворуч від
Х – початку ХІ ст. є вторинною по відношенню митрополії і монастир Святого Георгія право-
до корсунської. З цього можна зробити єдиний руч, Золоті ворота, місце розташування яких
висновок – після прийняття християнства Во- разом на плані міста утворює хрест [Котляр,
лодимир «з нуля» 34 почав будівництво на місці Ричка 2008, с. 98–108].
язичницького могильника нового міста, моде- Вивчення найдавнішої історії київської
люючи його центр за взірцем центра Корсуня. церкви Святої Богородиці Десятинної про-
На противагу цьому, конкуруючи з бать- довжується, оскільки залишилось ще бага-
ком у всьому, навіть в авторстві привезення то питань, які, незважаючи на умови «дже-
мощей святого Климента до Києва, Ярослав рельного голоду», раз-по-раз викликають
вибрав Константинополь як приклад насліду- жваву дискусію в експертних колах і при-
вання в містобудуванні, і тому в «місті Яросла- вертають увагу науковців до нових тем і зав-
ва» з’явилися Свята Софія як новий головний дань.
Додаток
Церкви Давньої Русі кінця Х – ХІІІ ст., назви яких згадано в літописах: Іпатіївському
(Іпат.), Лаврентіївському (Лавр.), Новгородському першому старшого і молодшого ізво-
дів (НПЛ)
перша
№№ місце посвята джерело
згадка
Лавр.,
(Успіння) Святої Богородиці 989/
1 Київ стб. 121; Іпат.,
Десятинна 991 стб. 106
Іпат.,
Київ стб. 146–147;
2 Успіння Святої Богородиці 1051
(Печерський м-р) Лавр.,
стб. 158
Іпат., стб. 173;
Київ
3 (Успіння) Святої Богородиці 1073 Лавр.,
(Печерський м-р) стб. 183
4 Смоленськ (Успіння) Святої Богородиці 1101 Іпат., стб. 250
Лавр.,
(Успіння) Святої Богородиці 1131/
5 Київ стб. 301; Іпат.,
Пирогощої 1132 стб. 294
Новгород
6 (Успіння) Святої Богородиці 1133 НПЛ, с. 23
(на торговищі)
Успіння Святої Богородиці
7 Новгород 1153 НПЛ, с. 29
(Аркаж) м-р
Володимир (Успіння) Святої Богородиці 1158/
8 Лавр.,
Суздальський Золотоверха 1160 стб. 351
34
Не враховуючи, звісно, житлової площі невеликого (1,5 га) Старокиївського городища, яка, вочевидь, зазнала
під час будівництва Володимиром нового міста повного переформатування.
37
Лавр.,
1160/
9 Ростов (Успіння) Святої Богородиці стб. 351; Іпат.,
1161 стб. 512
10 Володимир (Успіння) Святої Богородиці 1172 Іпат., стб. 559
Володимир
11 (Успіння) Святої Богородиці м-р 1175 Лавр.,
Суздальський стб. 370
(Успіння) Святої Богородиці
12 Чернігів 1177 Іпат., стб. 606
Єлецький (?) м-р
13 Галич (Успіння) Святої Богородиці 1187 Іпат., стб. 656
Володимир Успіння Святої Богородиці Лавр.,
14 1200
Суздальський Княгинин м-р стб. 415
Ярославль Лавр.,
15 Успіння Святої Богородиці 1215
(княжий двір) стб. 438
Володимир
16 (Святогірський (Успіння) Святої Богородиці 1223 Іпат., стб. 740
м-р)
Київ (на Золотих
17 Благовіщення Святої Богородиці 1037 Лавр.,
воротах) стб. 151
Новгород Іпат., стб. 510;
18 Благовіщення Святої Богородиці 1161
(Городище) НПЛ, с. 19
Новгород Благовіщення Святої Богородиці
19 1170 НПЛ, с. 33
(Людин кінець) м-р
20 Чернігів Благовіщення Святої Богородиці 1186 Іпат., стб. 652
Лавр.,
21 Нижній Новгород (Благовіщення) Святої Богородиці 1228 стб. 451
22 Кам’янець Благовіщення Святої Богородиці 1289 Іпат., стб. 925
(Різдва) Святої Богородиці
(Антонієв) м-р
24 Суздаль (Різдва) Святої Богородиці 1148 НПЛ, с. 28
Володимир
25 Суздальський Різдва Святої Богородиці 1175 Іпат., стб. 581
(Боголюбів)
Володимир Лавр.,
26 Різдва Святої Богородиці м-р 1192
Суздальський стб. 409
Новгород Різдва Святої Богородиці м-р
27 1200 НПЛ, с. 44
(Михалиця) (Княгинин)
Новгород
28 (Покрова) Святої Богородиці 1149 НПЛ, с. 28
(Звіринець)
Володимир
29 Суздальський Покрова Святої Богородиці НПЛ, с. 67
(Боголюбів)
38
Новгород Положення ризи і пояса Святої

30 1195 НПЛ, с. 41–42
(міські ворота) Богородиці
Володимир Положення ризи і пояса Святої
31 Суздальський НПЛ, с. 467
Богородиці
(Золоті ворота)
Святої Богородиці Влахернської
32 Київ (Клов) 1091 Іпат., стб. 202
м-р
Святої Богородиці
(Введення до храму)
34 Тмуторокань Святої Богородиці 1022 Лавр.,
стб. 147
Чернігів (на
35 Святої Богородиці м-р 1074 Лавр.,
Болдиних горах) стб. 207
Переяслав
36 Святої Богородиці 1098 Іпат., стб. 248
(княжий двір)
Полоцьк
37 Святої Богородиці 1159 Іпат., стб. 495
(стара церква)
38 Стрий 1240 Іпат., стб. 787
Синєводський м-р
39 Дорогичин Святої Богородиці 1240 Іпат., стб. 788
40 Холм Святої Богородиці 1254 Іпат., стб. 826
41 Мельниця Святої Богородиці 1260 Іпат., стб. 847
Лавр.,
42 Устюг Святої Богородиці 1290 стб. 526
Новгород
43 Святої Богородиці 1291 НПЛ, с. 326
(Прусська вул.)
Суздаль Лавр.,
44 (на воротах Святої Святих Іоакима й Анни 1196 стб. 412
Богородиці)
Володимир
45 (Михайлівський Святих Іоакима й Анни 1291 Іпат., стб. 937
м-р?)
46 Василів Святого Преображення 996 Іпат., стб. 109
47 Чернігів Святого Спаса 1034 Лавр.,
стб. 150
48 Київ (Берестове) Святого Спаса м-р 1072 Лавр.,
стб. 181
49 Муром Святого Спаса м-р 1096 Лавр.,
стб. 237
39
Галич
50 Святого Спаса 1152 Іпат., стб. 462
51 Псков Святого Спаса 1156 НПЛ, с. 29
Лавр.,
Переяслав 1157/
52 Святого Спаса стб. 348; Іпат.,
Суздальський 1158 стб. 491
Володимир 1158/
53 Святого Спаса Лавр.,
Суздальський 1164 стб. 351
Новгород
(ворота Святого
54 Святого Спаса 1166 НПЛ, с. 32
Георгія
м-ря)
55 Муром Святого Спаса (Христова) 1174 Лавр.,
стб. 366
56 Новгород (Хутинь) Святого Спаса Преображення м-р 1192 НПЛ, с. 40
57 Стара Руса Святого Преображення м-р 1192 НПЛ, с. 40
Новгород
58 Святого Спаса Преображення 1198 НПЛ, с. 44
(Нередиця)
Лавр.,
59 Ярославль Святого Спаса Преображення м-р 1216 стб. 439
Лавр.,
60 Нижній Новгород Святого Спаса 1225 стб. 447
Лавр.,
61 Углич Святого Спаса 1249 стб. 472
Лавр.,
62 Рязань Святого Спаса 1258 стб. 475
Лавр.,
63 Ростов Святого Спаса Княгинин м-р 1271 стб. 525
Лавр.,
64 Твер Святого Спаса 1285 стб. 483, 526
Новгород
65 Святого Спаса Преображення 1297 НПЛ, с. 328
(на воротах)
66 Новгород Христа (Святого Спаса?) 1299 НПЛ, с. 90
67 Київ (Видубичі) Святого Михаїла м-р 1070 Лавр.,
стб. 174
Лавр.,
1089/
68 Переяслав Святого Михаїла стб. 208; Іпат.,
1090 стб. 200
69 Київ Святого Михаїла Золотоверха 1108 Лавр.,
стб. 283
40

Святого Михаїла
70 Київ 1147 Лавр.,
(Новгородська божниця) стб. 318
Городець
71 Святого Михаїла 1152 Іпат., стб. 446
Остерський
Новгород
72 Святого Михаїла 1152 НПЛ, с. 29
(на Торгу)
73 Лучин Святого Михаїла 1173 Іпат., стб. 567
Чернігів
74 Святого Михаїла 1174 Іпат., стб. 571
75 Новгород Святого Михаїла 1175 НПЛ, с. 34
76 Новгород Святого Михаїла 1181 НПЛ, с. 37
77 Смоленськ Святого Михаїла 1197 Іпат., стб. 703
Володимир
78 Суздальський Святого Михаїла 1207 Лавр.,
стб. 433
Новгород
79 Святого Михаїла 1219 НПЛ, с. 59
(Прусська вул.)
80 Володимир Святого Михаїла м-р 1268 Іпат., стб. 868
81 Київ Святого Іоанна 1121 Іпат., стб. 286
Лавр.,
82 Переяслав Святого Іоанна м-р 1126 стб. 296
Новгород
83 Святого Іоанна (Предтечі Різдва) 1127 НПЛ, с. 21
(Петрятин двір)
Святого Іоанна Усікновення
голови
Святого Іоанна (Предтечі Різдва)
м-р
86 Смоленськ Святого Іоанна 1180 Іпат., стб. 617
87 Новгород Святого Іоанна (Предтечі) 1181 НПЛ, с. 37
88 Галич Святого Іоанна м-р 1189 Іпат., стб. 665
Новгород
(ворота Святого
89 Святого Іоанна Милостивого 1194 НПЛ, с. 41
Воскресіння
м-ря)
Ростов Лавр.,
90 (єпископський Святого Іоанна 1211 стб. 436
двір)
91 Псков Святого Іоанна (Предтечі) м-р 1243 НПЛ, с. 79
92 Холм Святого Іоанна Златоуста 1254 Іпат., стб. 826
93 Вишгород Святих Бориса і Гліба 1115 Іпат., стб. 280
41
94 Льто Святих Бориса і Гліба 1117 Іпат., стб. 285

Смоленськ
95 Святих Бориса і Гліба м-р 1138 НПЛ, с. 25
(Смядинь)
Новгород
96 Святих Бориса і Гліба 1146 НПЛ, с. 27
(дитинець)
97 Кідекша Святих Бориса і Гліба 1159 Лавр.,
стб. 349
98 Чернігів Святих Бориса і Гліба 1162 Іпат., стб. 518
99 Київ Святих Бориса і Гліба 1194 Іпат., стб. 680
Лавр.,
100 Рязань Святих Бориса і Гліба 1195 стб. 412
Ростов Лавр.,
101 Святих Бориса і Гліба 1214
(княжий двір) стб. 438
102 Київ Святого Георгія м-р 1037 Лавр.,
стб. 151
103 Новгород Святого Георгія (Юр’єв) м-р 1119 НПЛ, с. 21
Новгород
104 Святого Георгія 1133 НПЛ, с. 23
(торговище)
105 Канів Святого Георгія 1144 Лавр.,
стб. 312
106 Ігореве сільце Святого Георгія 1146 Іпат., стб. 333
107 Новгород Святого Георгія 1181 НПЛ, с. 37
Лавр.,
108 Юр’єв Польський Святого Георгія (Юрія) 1230 стб. 455
109 Любомль Святого Георгія 1288 Іпат., стб. 916
Володимир
110 Святого Георгія НПЛ, с. 467
Суздальський
Новгород Іпат., стб. 277;
111 Святого Миколая 1113
(княжий двір) НПЛ, с. 20
112 Київ (Угорське) Святого Миколая Лавр., стб. 23
Новгород
113 (Неревський Святого Миколая 1136 НПЛ, с. 23
кінець)
114 Новгород Святого Миколая 1137 НПЛ, с. 24
Новгород
115 Святого Миколая 1165 НПЛ, с. 32
(Городище)
42
116 Новгород (Підьба) Святого Миколая м-р 1228 НПЛ, с. 67

117 Новгород (Ліпна) Святого Миколая 1292 НПЛ, с. 327
Київ Іпат., стб. 103;
118 Святого Василія 988
(Перунів пагорб) Лавр., стб. 118
119 Вишгород Святого Василія 1015 Іпат., стб. 124
120 Новгород Святого Василія 1151 НПЛ, с. 29
Київ
121 Святого Василія 1183 Іпат., стб. 634
(Великий двір)
122 Київ (Новий двір) Святого Василія 1197 Іпат., стб. 707
Лавр.,
123 Київ Святого Василія м-р 1231 стб. 457
124 Київ Святого Дмитрія м-р 1051 Лавр.,
стб. 159
Суздаль
125 Святого Дмитрія 1096 Лавр.,
(Печерський двір) стб. 238
126 Новгород Святого Дмитрія 1195 НПЛ, с. 42
127 Суздальський Святого Дмитрія 1212 стб. 436
Лавр.,
128 Суздаль Святого Дмитрія м-р 1216 стб. 439
129 Новгород Святого Дмитрія 1261 НПЛ, с. 83
130 Новгород Святих Козьми і Даміана 1146 НПЛ, с. 27
131 Суздаль Святих Козьми і Даміана м-р 1175 Іпат., стб. 591
132 Новгород Святих Козьми і Даміана 1181 НПЛ, с. 37
133 Холм Святих Козьми і Даміана 1259 Іпат., стб. 845
Новгород
134 Святих Козьми і Даміана 1271 НПЛ, с. 89
(Холоп’я вул.)
Лавр.,
1271/
135 Твер Святих Козьми і Даміана стб. 525;
1272 НПЛ, с. 89
Лавр.,
136 Святого Федора стб. 209; Іпат.,
(на воротах) 1090 стб. 200
137 Новгород Святого Федора Тирона 1115 НПЛ, с. 20
Лавр.,
1128/
138 Київ Святого Федора м-р стб. 299; Іпат.,
1129 стб. 293
43
139 Святого Федора 1233 НПЛ, с. 72
воротах)
140 Новгород Святого Федора (Стратилата) 1292 НПЛ, с. 327
141 Псков Святої Трійці 1138 Лавр.,
стб. 305
142 Новгород Святої Трійці 1165 НПЛ, с. 31
143 Новгород Святої Трійці 1194 НПЛ, с. 41
144 Холм Святої Трійці 1259 Іпат., стб. 843
145 Білгород Святих Апостолів 1144 Іпат., стб. 314
146 Новгород Святих (Дванадцяти) Апостолів 1230 НПЛ, с. 70
147 Володимир Святих Апостолів м-р 1287 Іпат., стб. 904
Путивль
148 Святого Вознесіння 1146 Іпат., стб. 334
149 Новгород Святого Вознесіння 1175 НПЛ, с. 34
Володимир
Суздальський Лавр.,
150 Святого Вознесіння м-р 1187
(біля Золотих стб. 404
воріт)
151 Новгород Святого Різдва Христового 1226 НПЛ, с. 65
152 Новгород Святого Різдва 1231 НПЛ, с. 71
Новгород (двір
153 Святого Різдва Христового 1291 НПЛ, с. 326
архієпископа)
154 Новгород (Жатунь) Трьох святих Отроків 1189 НПЛ, с. 39
Лавр.,
155 Смоленськ Отроч м-р 1206 стб. 425
156 Новгород Трьох святих Отроків 1219 НПЛ, с. 59
157 Київ Святої Софії Премудрості Божої 1037 Лавр.,
стб. 151
Лавр.,
158 Новгород Святої Софії Премудрості Божої 1045 стб. 155;
НПЛ, с. 16,
181
159 Київ Святого Андрія (Янчин) м-р 1086 Іпат., стб. 197,
Лавр.,
160 Святого Андрія стб. 209; Іпат.,
(біля воріт) 1090 стб. 200
Київ Іпат., стб. 198:
161 (Дмитрівський Святого Петра 1087 Лавр.,
м-р) стб. 206
44
Лавр.,
162 Ростов Святого Петра м-р 1214 стб. 438
163 Новгород (Холм) Святого Іллі 1105 НПЛ, с. 19
164 Київ Святого Іллі Лавр., стб. 54
165 Новгород Святого Воскресіння м-р 1136 НПЛ, с. 24
166 Святого Воскресіння 1296 НПЛ, с. 328
воротах)
167 Новгород (Холм) Святих Апостолів (Петра і Павла) 1146 НПЛ, с. 27
168 Новгород Святих Петра і Павла 1185 НПЛ, с. 38
169 Київ Святого Симеона м-р 1147 Лавр.,
стб. 318
Новгород (ворота
170 Аркажого м-ря) Святого Симеона Стовпника 1206 НПЛ, с. 50
171 Новгород Святого Сави 1154 НПЛ, с. 29

172 Новгород Святого Сави 1271 НПЛ, с. 89
Новгород
173 Святої Параскеви П’ятниці 1156 НПЛ, с. 30
(Торговище)
Новгород
174 Святої Параскеви П’ятниці 1191 НПЛ, с. 39
(Торговище)
175 Київ Святого Кирила м-р 1169 Іпат., стб. 534
176 Новгород Святого Кирила м-р 1196 НПЛ, с. 42
Новгород
177 (Неревський Святого Якова 1172 НПЛ, с. 34
кінець)
178 Новгород Святого Якова 1175 НПЛ, с. 34
Новгород (ворота
Благовіщення
179 Святого Богоявлення 1180 НПЛ, с. 36
м-ря)
Лавр.,
180 Ростов Святого Богоявлення м-р 1261 стб. 476
181 Новгород Воздвиження Чесного Хреста 1195 НПЛ, с. 41
182 Суздальський Воздвиження Чесного Хреста 1218 стб. 441
(на торговищі)
183 Новгород Святого Луки 1207 НПЛ, с. 50
Новгород
184 Святого Луки 1234 НПЛ, с. 73
(Людин кінець)
45

185 Київ Святої Ірини м-р 1037 Лавр.,
стб. 151
186 Новгород Святої Варвари м-р 1138 НПЛ, с. 25
187 Новгород Святих Константина і Єлени 1151 НПЛ, с. 29
188 Ладога Святого Климента 1153 НПЛ, с. 29
189 Новгород Зішестя Святого Духа м-р 1162 НПЛ, с. 31
190 Новгород [Пам’яті] Святих Отців 1181 НПЛ, с. 37
191 Новгород Святого Іпатія 1183 НПЛ, с. 37
192 Новгород Святого Власія 1184 НПЛ, с. 37
Новгород (двір
193 Святого Стрітення 1190 НПЛ, с. 39
архієпископа)
Новгород [Перенесення] Святого Образа
194 1191 НПЛ, с. 39
(Людин кінець) Нерукотворного
195 Новгород Святого Пилипа Апостола 1195 НПЛ, с. 41
196 Новгород (острів) Святого Никифора 1196 НПЛ, с. 43
Новгород
197 Святої Євфимії м-р 1197 НПЛ, с. 43
(Плотніки)
198 Новгород Сорока Севастійських мучеників 1200 НПЛ, с. 44
199 Новгород Святого Пантелеймона м-р 1207 НПЛ, с. 50
200 Новгород Святого Антонія 1211 НПЛ, с. 52
201 Сарське городище Святої Марини 1216 НПЛ, с. 55
202 Новгород Святого Павла (Сповідника) 1224 НПЛ, с. 63
203 Угровськ Святого Даниїла [Стовпника?] м-р 1268 Іпат., стб. 867
Джерела та література
Абрамович, Д. 1931. Києво-Печерський патерик. Київ.

Алфёрова, Г. В., Харламов, В. А. 1982. Киев во второй половине ХVІІ века. Киев.
Андрощук, Ф. 2021. Десятинна церква: відома і невідома. Київ.
Архипова, Е. И. 2005. Резной камень в архитектуре древнего Киева (конец Х – первая
половина ХІІІ вв.). Киев.
Арістов, В. Ю. 2015. Перенесення «святих» до Десятинної церкви в 1007 р. Труди Київської
Духовної Академії, 22, с. 234–237.
Архив Юго-Западной России, издаваемый комиссиею для разбора древних актов,
состоящей при Киевском, Подольском и Волынском Генерал-Губернаторе, VII, I. 1886.
Бълхова, М. И. 2002. Монастыри на Руси ХІ – середины ХІV века. Монашество и
монастыри в России ХІ–Х века. Исторические очерки. Москва, с. 25–56.
Білоус, Н. 2008. Київ наприкінці ХV – у першій половині ХVІІ століття. Міська влада і
самоврядування. Київ.
[Болховитинов, Е.], 1825а. Описание Киево-Cофийского собора и Киевской иерархии. Киев.
46
[Болховитинов, Е.], 1825б. План первобытной киевской Десятинной Богородицкой церкви

с объяснениями онаго. Отечественные записки, ХХІ, LIX, с. 380–403.
Виноградов, А. Ю. 2012. День освящения храма в традиции Восточной церкви (ІV–XІІІ
века): стратегии выбора. Средние века. Исследования по истории Средневековья и раннего
Нового времени, 73 (1-2), с. 154–177.
Гайдуков, П. Г., Калинин, В. А. 2012. Древнейшие русские монеты. Русь в ІХ–ХІ веках:
археологическая панорама. Москва; Вологда, с. 402–435.
Голубинский, Е. 1901. История Русской церкви. І, 1. Москва.
Голубинский, Е. 1904. История Русской церкви. І, 2. Москва.
Ёлшин, Д. Д. 2017. Киевская плинфа Х–ХІІІ веков: опыт типологии. Культурний шар.
Статті на пошану Гліба Юрійовича Івакіна. Київ, с. 98–128.
Заграевский, С. В. 2011–2012. О научной обоснованности «азимутального метода»
(метода определения дат и посвящений древнерусских храмов по азимуту их алтарей).
Архитектор. Город. Время. Материалы Ежегодной международной научно-практической
конференции (Великий Новгород – Санкт-Петербург). Начало: Объединенный выпуск XIII и
XIV конференций. Санкт-Петербург, с. 69–74. Окончание: выпуск XV конференции. Санкт-
Петербург, с. 122–136.
Иоаннисян, О. М., Ёлшин, Д. Д., Зыков, П. Л., Ивакин, Г. Ю., Козюба, В. К., Комар, А. В.,
Лукомский, Ю. В. 2009. Десятинная церковь в Киеве (предварительные итоги исследований
2005–2007 гг.). Труды Государственного Эрмитажа. Сложение русской государственности в
контексте раннесредневековой истории Старого Света, XLIX, с. 330–366.
Ипатьевская летопись. 2001. Полное собрание русских летописей. Т. ІІ. Москва.
Івакін, Г. Ю., Томашевський, А. П., Павленко, С. В. 2013. Середньовічна овруцька
індустрія пірофілітового сланцю і кварциту та монументальне зодчество давньоруського
Києва. Археологія і давня історія України, 11, с. 56–70.
Козюба, В. 2014. Кам’яна сировина в київському монументальному будівництві кінця Х –
початку ХІІ століття. Opus Mixtum, 2, с. 169–179.
Козюба, В. 2018. «Східний» палац у давньому Києві: новий погляд на відому пам’ятку.
Opus Mixtum, 6, с. 27–40.
Козюба, В. 2019. Південний палац кінця Х століття в Києві. Opus Mixtum, 7, с. 30–46, VI, VII.
Константин Багрянородный. 1989. Об управлении империей. Москва.
Комар, О. 2013. «Дохристиянська» монументальна архітектура Старокиївської гори
(проблеми датування та атрибуції). Opus Mixtum, 1, с. 106–121.
Котляр, М. Ф., Ричка, В. М. 2008. Княжий двір Південної Русі Х–ХІІІ ст. Київ.
Лаврентьевская летопись. 2001. Полное собрание русских летописей. Т. І. Москва.
Лихачев, Д. С. 1947. Русские летописи и их культурно-историческое значение. Москва.
Літопис 1989. Літопис Руський / пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. Київ, 1989.
Назаренко, А. В. 2016. Достоверные годовые даты в раннем летописании и их значение
для изучения древнерусской историографии. Древнейшие государства Восточной Европы.
2013 г. Зарождение историописания в обществах Древности и Средневековья, с. 593–654.
Насонов, А. Н. 1969. История русского летописания ХІ – начала ХVIII века. Очерки и
исследования. Москва.
Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. 2000. (Полное собрание
русских летописей. Т. ІІІ). Москва.
Описи Київського намісництва 70—80-х років XVIII cm.: Описово-статистичні джерела
ІА АН УРСР. 1989 / Н. С. Сохань (відп. ред.) та ін. Київ.
Поппэ, А. В. 2003. Земная гибель и небесное торжество Бориса и Глеба. Труды отделения
древнерусской литературы, 54, с. 304–336.
Пузанов, В. В. 2011. Княжеские «клобуки» и «венцы»: к спорам о древнерусских
инсигниях. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Львів:
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 20, с. 569–581.
47
Раппопорт, П. А. 1974. Ориентация древнерусских церквей. КСИА, 139, с. 43–48.

Раппопорт, П. А. 1982. Русская архитектура Х–ХІІІ вв. Каталог памятников. Ленинград.
(Археология СССР. Свод археологических источников. Вып. Е1–47).
Ричка, В. 2007. «Владимиръ на столѣ» (Обряд інтронізації в Київській Русі). RUTHENICA,
VІ, с. 115–133.
Романчук, А. И. 2008. Исследования Херсонеса-Херсона. Раскопки. Гипотезы. Проблемы.
Т. 2. Византийский город. Тюмень.
Роменский, А. А. 2018. Корсунский нарратив начальной летописи и житий князя
Владимира в контексте топоархеологических реалий византийского Херсона: современное
состояние дискуссии. Археология античного и средневекового города: сборник статей в честь
Станислава Григорьевича Рыжова. Севастополь; Калининград, с. 217–229.
Сазанов, А. В. 2015. Когда же Владимир взял Корсунь? Споры о датах. Русский исторический
сборник. Средневековый Херсон Х–ХІ вв. Москва, с. 63–231.
Свердлов, М. Б. 1972. Изображение княжеских регалий на монетах Владимира
Святославича. Вспомогательные исторические дисциплины, 4, с. 151–159.
Сотникова, М. П. 1995. Древнейшие русские монеты Х–ХІ веков. Каталог и исследование.
Москва.
Творогов, О. В. 1987. Кирилл. Словарь книжников и книжности Древней Руси. Вып. І.
Ленинград.
Толочко, А. П. 1991. «Порты блаженных первых князей»: к вопросу о византийских
политических теориях на Руси. Южная Русь и Византия. Сборник научных трудов
(к ХVІІІ конгрессу византинистов). Киев, с. 34–42.
Толочко, А. П. 1992. Князь в Древней Руси: власть, собственность, идеология. Киев.
Толочко, А. П. 2015. Очерки начальной Руси. Киев; Санкт-Петербург.
Толочко, О. П. [Рецензія] 2011. «Историко-археологические записки, отв. ред. Е. П. Токарева.
Кн. 1. Зимовники: Зимовнический краеведческий музей, 2010, 176 с., илл.». RUTHENICA, 10,
с. 261–269.
Толстой, И. И. 1882. Древнейшие русские монеты Великого княжества Киевского. Санкт-
Петербург.
Филипчук, О. 2020. Забутий святий: Князь Володимир Великий між Сходом та Заходом.
Київ.
Цукерман, К. 2009. Наблюдения над сложением древнейших источников летописи. Борисо-
Глебский сборник. Collectanea Borisoglebica, 1, с. 183–305.
Шахматов, А. А. 1908. Разыскания о древнейших русских летописных сводах. Санкт-
Петербург.
Шахматов, А. А. 2001. Разыскания о русских летописях. Москва; Жуковский.
Щапов, Я. Н. 1989. Государство и церковь Древней Руси Х–ХІІІ вв. Москва.
Aristov, V. 2021. The Tithe Church of Saint Sophia in Kyiv: Thietmar of Merseburg’s Account
Reinterpreted. Palaeoslavica, XXIX/1, p. 89–109.
TERATOYPГНМА 1638. Kijow: Z drukarni Kijowopieczarskiey.
Tolochko, O. P. 2011. Christian Chronology, Universal History, and the Origin of Chronicle
Writing in Rus’. Historical Narratives and Christian Identity on a European Periphery: Early History
Writing in Northern, East-Central, and Eastern Europe (c. 1070-1200), ed. by Ildar H. Garipzanov,
Medieval texts and cultures of Northern Europe, 26, p. 216–223.
48
Олексій Комар
«Князівське поховання»
з досліджень Йосифа Хойновського 1892 року в Старому Києві
Статтю присвячено аналізу знахідок з польових спостережень Й. Хойновського на садибі Кривцова в Києві,
інформація про які вже понад століття використовується в археологічних роботах без критичної верифікації.
Особлива увага приділена «саркофагу з пірофілітових плит», інтерпретованого раніше як князівське поховання
в супроводі парадної шаблі. Розглянуто технологічні та стилістичні особливості шаблі, її взаємозв’язки з так
званою «шаблею Карла Великого» та синхронним рядом озброєння Русі, тюркомовних кочовиків і давніх угорців.
Розкрито історичний контекст, за якого такі вироби могли з’явитися в давньому Києві.
Ключові слова: Давня Русь, саркофаг, пірофіліт, парадна шабля, «шабля Карла Великого», давні угорці, торев-
тика.
The paper examines finds from the field observations of J. Khoinovski at the Kryvtsov estate in Kyiv, information about
which has been used in archaeological researches for over a century without critical verification. Special attention is paid to
the “sarcophagus made of pyrophyllite slabs” that had been interpreted as a princely burial accompanied by a ceremonial
saber. The technological and stylistic features of the saber, its relationships with the so-called “Charlemagne’s saber” and a
synchronous array of weapons of Rus, Turkic-speaking nomads and ancient Hungarians are discussed and reconsidered.
The historical context in which such products could appear in ancient Kyiv is revealed.
Key words: Old Rus’, sarcophagus, pyrophyllite, ceremonial saber, “Sabre of Charlemagne”, ancient Hungarians, torevtics.
Серед давньоруських поховань Києва гляді «золотих платівок». Але ці два випадки
XI–XIII ст. вкрай небагато атрибутувалися ар- так і залишилися унікальними для християн-
хеологами як князівські. Як правило, це похо- ської поховальної практики давньоруського
вання, що були здійснені в церквах (чи поряд Києва.
з ними) у саркофагах із плит червоного піро- Г. Корзухіна датувала шаблю з похован-
філіту, значно рідше – з мармуру. Одне з таких ня першою половиною ХІ ст. за аналогією з
князівських поховань, як вважається, було ви- т. зв. «шаблею Карла Великого» [Корзухина
явлене Й. Хойновським у 1892 році на частині 1950, с. 82–86]. Ще вужче датування запропо-
садиби князя Трубецького, проданої інженеру нував А. Кірпічников, вважаючи, що зігнута
Я. Кривцову (на розі сучасних вулиць Воло- на зразок язичницьких ритуалів шабля вказує
димирської та Десятинної) (іл. 1 : е). на самий початок християнізації Києва, ще
Від практично безінвентарних поховань за часів правління Володимира Святослави-
у саркофагах при церквах воно вирізнялося ча (980–1015) [Кирпичников 1966, с. 65–66].
рідкісною знахідкою парадної позолоченої Р. Орлов відносив шаблю до предметів Х ст.
шаблі (іл. 2: 5, 6). Оскільки Й. Хойновський з угорськими традиціями орнаменту [Орлов
вважав, що досліджена ним територія нале- 1979, с. 18]. І. Фодор також вважав, що мова
жала в давньоруський час до «Янчиного» Ан- йде про Х ст. (до 1000 року), і за цією ж ана-
дріївського монастиря, то й, відповідно, по- логією датував виготовлення «шаблі Карла
хований у саркофазі, на його думку, міг бути Великого» другою половиною Х – першою
князем Ярополком Володимировичем (†1139) чвертю ХІ ст., пов’язавши таку зброю з ро-
або Володимиром Андрійовичем (†1170), про ботою «угорських майстерень чи угорських
захоронення котрих у монастирі згадує літо- майстрів, які перебували на службі у київ-
пис [Хойновский 1893, с. 36–40]. ського князівського двору» [Fodor 1981; 1982,
М. Каргер досить скептично поставив- s. 263–265; Fodor et al 1996, p. 67–71; Фодор,
ся до атрибуції цього поховання Ярополку Васильев 2018, с. 93–95].
Володимировичу, до якої тяжів Й. Хойнов- Cкладнішу версію запропонував І. Ер-
ський, проте не заперечив, що мова йде про дейі, на думку якого обидві шаблі пов’язані за
«поховання представника київської феодаль- походженням з Хозарським каганатом і різни-
ної знаті ХІ чи ХІІ ст.» [Каргер 1940, с. 19]. ми групами хозар, одна з яких (кабари) при-
Дослідник порівняв його з виявленим у ме- єдналася до мадяр у ІХ ст., а інша потрапила
жах Десятинної церкви похованням ХІ ст. у до Києва та Чернігова, де й проживали у Х ст.
дерев’яному саркофазі з мечем, помилково [Erdélyi 1994, ol. 132–136; 2008, ol. 34–35].
вважаючи також і знахідку Й. Хойновського Цю гіпотезу розвинув в інший спосіб М. Го-
мечем, до якого прикипіли рештки піхов у ви- релик, який вважав, що у кінці ІХ – Х ст. в
49
Іл. 1. План виявлених об’єктів на садибі Кривцова [за Й. Хойновським]
50
Олексій Комар.
«Князівське поховання» з досліджень Йосифа Хойновського 1892 року в Старому Києві
Середньому Подніпров’ї працювала «кабар- Досліджене Й. Хойновським поховання

ська» майстерня, яка виготовляла парадну на садибі Кривцова розташовувалося задале-
зброю з міксом «угорсько–хозарсько-сканди- ко від Десятинної церкви, при цьому жодних
навських» стилів [Горелик 2001б]. Власне ки- ознак якогось іншого храму на площі навколо
ївську шаблю він відносив до клинків «угор- цього поховання Й. Хойновським не було від-
ської роботи», виготовлених на межі ІХ–Х ст., значено. Похований тут навряд чи міг належа-
але гробницю, з якого походила шабля, дату- ти до кола родини Володимира Святославича,
вав першою половиною ХІ ст. [Горелик 2001а, тож особливі «князівські» почесті, відданні
рис. 2, 6]. йому, за умови «раннього» датування не ма-
Запропонована Й. Хойновським рекон- ють раціонального історичного пояснення.
струкція саркофага у вигляді кам’яного ящика Версія Г. Корзухіної передбачає дещо
із залізним окуттям (іл. 2: 1) використовува- пізнішу дату здійснення поховання, синхрон-
лася пізніше в працях археологів, хоча й із за- ну до часу виготовлення т. зв. «шаблі Карла
стереженнями щодо методики розкопок [Іва- Великого» – коронаційної шаблі німець-
кін 2008, с. 21–23, 123]. А «князівська» атри- ких та австрійських імператорів [Toth 1930;
буція поховання не піддавалася сумніву, як не Kirpičnikov 1972]. Версій про походження
висувалося й нових версій щодо персональної останньої дуже багато, часом її відносили на-
його належності. Між тим, кількість унікаль- віть до VIII–ІХ ст., проте таке датування має
них особливостей, які постають у світлі ви- бути без дипломатизму відкинутим, оскільки
сунутих дослідниками інтерпретацій похо- ні сам клинок (іл. 2: 2), ні багато прикраше-
вання, мали б зробити його одним з найбільш ні піхви і руків’я «шаблі Карла Великого»
загадкових «князівських» поховань Києва. (іл. 2: 3–5), не мають точних аналогій серед
Проблеми атрибуцій. В археологічній достовірних знахідок VIII–ІХ ст., і навіть з
науці нерідко складається ситуація, коли низ- пам’ятками Х ст. виявляють небагато точок
ка запропонованих атрибуцій та інтерпрета- перетину. Найбільш цікавим історичним по-
цій ніби не викликають серйозних зауважень ясненням її походження все ще залишається
одне по одному, але в комплексі з іншими версія про дарунок від удови угорського коро-
створюють нерозв’язні проблеми та навіть ля Андраша І – Анастасії Ярославни – графу
парадокси. Саме таким прикладом є похован- Отто Баварському (1063), коли Анастасія із си-
ня в саркофазі із садиби Кривцова, де пробле- ном Шаломоном мусили втекти до Німеччини
ми виникають при спробі узгодити датування, в пошуках підтримки в боротьбі проти Бели І.
поховальний обряд та розташування комплек- Згодом, після 1071 року, шабля потрапила до
су. Так, наприклад, у світлі датувань А. Кір- скарбниці брата дружини Шаломона Юдіт –
пічникова та І. Фодора поховання з садиби імператора Генріха IV [див. огляд: Zajac 2019,
Кривцова мало б виявитися найдавнішим p. 38–46]. Тож «шабля Карла Великого» в цій
відомим нам похованням Русі в кам’яному моделі мала б бути виготовленою в середині
саркофазі, здійсненим ще у 980–1015 роках. ХІ ст. або для самого Андраша в Русі (у про-
Але тоді закономірно виникне питання: чиє ж міжку 1032–1046 роками), або ж як дарунок
воно? Літописна стаття 1007 року повідомляє, від дружини на весілля (бл. 1038–1044 років).
що Володимир Святославич переніс рештки Київський екземпляр шаблі (іл. 3: 1) від-
померлих членів своєї родини в новозбудо- різняється скромнішим оформленням клинка
ваний храм – Десятинну церкву. Тут же було і дуже обмеженим золотим оздобленням без
перепоховано й бабусю Володимира – княги- декору. Й. Хойновський був переконаний, що
ню Ольгу, а згодом і самого Володимира та золотих частин первісно було більше, та їх
його дружину Анну. Пізніше Ярослав Мудрий розікрали робітники. Синхронізація із «ша-
сюди переніс рештки братів Володимира – блею Карла Великого» підказує, що «шабля
Ярополка та Олега. Таким чином, Десятинна Хойновського» теж мала б бути виготовленою
церква перетворилася на сімейну усипальни- в XI ст. для знатної особи, близької до двору
цю для кревних Володимира Святославича, Ярослава Мудрого чи когось із Ярославичів.
окрім його синів, для поховання яких було Сама Г. Корзухіна датувала поховання
збудовано нові храми. першою половиною ХІ ст. Проте, як це не
51
Іл. 2. Реконструкція саркофага (1) та знахідки з «поховання» (2-6) [за Й. Хойновським]
52
дивно, вона повторила й версію Й. Хойнов- Достовірних археологічних прикладів

ського про належність цієї території монас- розташування князівських саркофагів просто
тирю, у той час як заснування Андріївського на території монастирів, а не безпосередньо в
монастиря Всеволодом Ярославичем прихо- храмах чи поряд зі стінами церков, у нас поки
диться аж на 1086 рік. Імовірно, саме тому що немає. Г. Корзухіна як єдиний приклад на-
М. Каргер обережно розширював датування вела саме саркофаг з розкопок Й. Хойновсько-
поховання на ХІІ ст., що, втім, не дуже рятує го [Корзухина 1950, с. 70]. Інші відомі нам
нас від іншої проблеми. спроби пов’язати з давньоруським часом зна-
Ні Й. Хойновським, ні пізнішими дослі- хідки могил з використанням пірофілітових
дженнями на цій та прилеглих ділянках так і плит на території київських монастирів поки
не було виявлено фундаментів монументаль- не були вдалими, оскільки не було проведено
них споруд. Навпаки, зовсім близько від місця їх датування ні археологічними методами, ні
поховання Й. Хойновським нанесено на план методами природничих наук. А обережність у
дві підковоподібні печі (іл. 1: 2). Один із цих таких випадках має бути особливою, оскільки
об’єктів був названий «могилою воїна Поля- потрібно виключити фактор повторного вико-
нина» (іл. 1: 2л), оскільки в ньому знайдено ристання давньоруських будівельних матері-
кістяк людини зі срібною шийною гривною і алів у пізніший час. Зокрема, у 2007 році під
десь поряд – «скелет коня» [Хойновский 1893, час дослідження ділянки на північний захід
с. 23]. Проте і прикраса, і супутні знахідки у від Десятинної церкви нами було дослідже-
вигляді амфори та полив’яного блюда прозо- но дитяче поховання (№ 65), стінки ями якого
ро датують об’єкт XII–XIII ст., тому його слід були обкладені уламками пірофілітових плит
віднести до кола житлових котлованів з захо- від підлоги та накриті згори фрагментом кар-
роненнями жертв монгольського штурму Киє- низа. Його стратиграфічний рівень запуску
ва 1240 року [див. детальніше: Ивакин, Комар фіксувався дуже чітко – це шар XVI–XVII ст.
2016; Комар, Козюба 2016]. Більш виразна У випадку із саркофагом із садиби Крив-
братська могила, «у якій містилося вісім ски- цова мова йде про поховання, нібито дато-
нутих на купу скелетів», виявлена Й. Хойнов- ване шаблею Х–ХІ ст., тож версія про піз-
ським «у середині садиби» [Хойновский 1893, ніше поховання відпадає. Але тоді єдиним
с. 36]. хоч якось реалістичним поясненням залиша-
На південь від поховання в саркофазі ється припущення, що це поховання могло
була ще одна землянка з глиняною пічкою та бути пов’язаним з якимось давньоруським
жаровнею; у її заповненні виявлено багато дерев’яним храмом, пізніше перенесеним.
трубчастих кісток тварин, бурштин та фраг- Проте вона ще більше ускладнює атрибуцію,
менти амфор. Щоправда, Й. Хойновський адже місця поховань дорослих Ярославичів
в один об’єкт пов’язав і котлован з пічкою, відомі, і це завжди були муровані храми. Не-
і дерев’яну стовпову конструкцію, від якої на- має такої деталізації писемних відомостей
віть збереглося трухле дерево. Але тут явна для членів князівських родин ХІІ ст., але все
помилка співвідношення рівнів об’єктів, ж той масив даних, який є у літописі, упев-
оскільки об’єкт із деревом виходив майже на нено підтверджує побутування звичаю ховати
поверхню (у нього провалився кінь), тоді як князів у церквах.
рівень землянки визначений як «дуже давно Незвичне місце поховання відзначене лі-
перед тим часом, у який тут будувалися Ве- тописцями лише для язичника – половецького
ликі князі Київські, і глибше від кладовища хана Тугоркана: «на Берестовомъ на могылѣ
монастиря Янки» [Хойновский 1893, с. 42]. межи путемъ, грядущимъ на Берестовое,
Схоже, що на цій ділянці в давньоруський а другъıмъ идущимъ в монастырь» [ПСРЛ
час була звичайна світська житлова зона. 2000, cтб. 222]. За цією аналогією теоретично
Найближча ж до місця знахідки саркофага можна було б допустити належність і похо-
(бл. 40 м) мурована споруда давньоруського вання із садиби Кривцова якомусь знатному
часу – це ротонда ХІІ–ХІІІ ст. [Боровський, «іновірцю», хоча це було б і дивним, оскіль-
Толочко 1979], про світський чи релігійний ки, на відміну від заміського Берестового, тут
характер якої до цього часу точаться дискусії. мова йде про князівсько-боярську частину
53
давнього Києва. Та ще й зовсім неподалік від У лютому-березні 1892 року під час пе-
Десятинної церкви. репланування ділянки садиби Кривцова в Ки-
То, все ж таки, хто ж міг бути похова- єві здійснювалася масштабна підрізка рівня
ним у саркофазі, але не в церкві, з парадною денної поверхні, який намагалися зрівняти
зброєю, але шаблею, а не мечем? Князь-ізгой, з вулицею (іл. 1: 1). Саме нею і скористався
ім’я якого не відзначено в літописах? Чи, на- Й. Хойновський для проведення археоло-
впаки, котрийсь із видатних воєвод, на зразок гічних спостережень. Звіт про них поданий
Вишати, якому надали честь бути похованим у формі польового щоденника з інтерпрета-
з майже князівськими почестями? А, може, ціями, що ніби наближує його до стандарту
це був хтось із високопоставлених європей- археологічних публікацій того часу. Проте
ських гостей Ярослава Мудрого, наприклад, опис «методики розкопок» неодмінно викли-
з оточення угорського князя Андраша? Ціл- че «тихий жах» у сучасного археолога: «Зем-
ком очевидно, що вирішення цієї проблеми ля знімалася не пошарово, а вся 4-аршинна її
викликає вкрай забагато припущень. При на- висота [2,8 м]. Двадцять чоловік землекопів
копиченні сумнівів історична наука має спо- ставали в ряд на висоті краю землі, ломами
чатку вдаватися до критичного методу і пере- відколювали на аршинному просторі про-
віряти з усією ретельністю саме джерело. А в мерзлий верхній шар, потім знімали його
даному випадку, як переконаємося, для цього вглиб до рівня вулиці, викидаючи землю пря-
є дуже вагомі підстави. мо в ящики грабарок, що вивозили її з двору»
Контекст знахідки. Йосифа (Юзефа) [Хойновский 1893, с. 2]. Констатувавши, що
Хойновського у працях пізніших археологів швидкість такої роботи не дозволяє одночас-
часто називають «аматором», «любителем», но самому контролювати весь зріз завдовжки
«дилетантом». Така характеристика склалася 45 м, Й. Хойновський почав просто платити
не випадково, а під дією цілого ряду складо- робітникам за знахідки, щоб вони самі ви-
вих. Найперше, Й. Хойновський був колекці- бирали їх із землі та грабарок. Виникає зако-
онером, а не професійним істориком. Голо- номірне питання: що ж саме встиг побачити
вна книга дослідника – «Краткие археоло- Й. Хойновський, перш ніж саркофаг та його
гические сведения о предках славян и Руси» археологічний контекст було знищено такими
[Хойновский 1896] – не містила ні планів варварськими роботами?
розкопаних ним поховань (а деякі з них, як Відповідно до пояснення Й. Хойновсько-
то знамените поховання з Таганчі, виявилися го, вже за кілька днів перед 5 березня 1892
реально унікальними), ні детального опису з року під час робіт на ділянці траплялися
порівняннями знахідок з них, – у книзі такі уламки «червоного шиферу», зокрема, час-
предмети просто перелічувалися Й. Хойнов- тини прямокутних плит. Дослідник зазначив,
ським поряд з безпаспортними предметами з що на цих плитах не було ознак затертості,
власної колекції. А супутні історичні розду- яка очікувалася б, коли б вони належали до
ми та інтерпретації автора надто мало опи- вимостки підлоги. І коли, нарешті, трапилися
ралися на писемні джерела й подекуди носи- дві квадратні плити, а десь поряд – кістки ске-
ли фантастичний характер. Не відрізнялися лета, Й. Хойновський припустив, що вони всі
в кращий бік і польські перевидання книги належали до поховання в саркофазі.
[Choynowski 1904]. Порівняно з роботами Як аналогію при цьому було використа-
інших археологів, які в цей же час вели роз- но опис відкриття т. зв. «поховання Володи-
копки на Київщині, – В. Антоновича, Д. Са- мира Святого» в Десятинній церкві в переказі
моквасова, М. Бранденбурга – праця Й. Хой- М. Закревського [Закревский 1868, с. 289],
новського справді програвала в частині опису де, зокрема, повідомлялося і про таку деталь,
археологічних досліджень. А порівняно зі як «залізні стержні» («прутья»), якими були
значно багатше ілюстрованими каталогами скріплені плити. Аж тут Й. Хойновський при-
колекції Ханенків, виявилася менш інформа- гадав, що йому теж трапився дивний предмет
тивною (і тому, відповідно, менше цитованою у вигляді залізного кільця зі стержнем, при-
пізніше археологами) через недосконалість значення якого він не міг зрозуміти, і лише
описів та атрибуцій предметів. після прочитання опису М. Закревського
54
припустив, що це могла бути частина окуття філітових карнизів, добре відомих у Деся-
саркофага. Один предмет з кільцем на рекон- тинній церкві та Софійському соборі, проте
струкції плавно перетворився на шість, до в них мають бути підтесані навскіс щонай-
них додалися і незрозумілим чином зварені менше по одній бічній грані, а для кутових
«стяжки» (іл. 2: 1). дві. На фантазійній реконструкції саркофага
Десь поряд робітники також виявили ша- Й. Хойновським (іл. 1: 1) художник зобразив
блю, але цей момент Й. Хойновський не бачив усі плити рівномірної товщини, без скосів.
на власні очі, оскільки саме розчищав розсип Утім, на цьому ж малюнку і торцеві грані
золотих ґудзиків (іл. 2: 4). Розрізнений стан зна- горизонтальних плит мають вигляд «фактур-
хідок не знітив Й. Хойновського – він припус- них», нерівних, що викликає сумніви, чи є це
тив, що саркофаг був «розбитий монголами» справжньою бічною поверхнею, чи лише ре-
і розграбований. Тож і «план» поховання, на- конструкцією по зламаним фрагментам. За-
несений на загальний план розкопу (іл. 1: 2е), уважимо, що серед матеріалів з Десятинної
і малюнок саркофага із залізними стяжками- церкви під час досліджень 2005–2011 років
окуттями (іл. 2: 1) є нічим іншим, ніж просто усе ж траплялися фрагменти дуже слабко за-
результатом довільної реконструкції. тертих, справді грубих, пірофілітових плит
Головна проблема припущень Й. Хой- підлоги – найімовірніше, вони походили з
новського – повна відсутність опертя на кон- південно-західної частини галерей храму,
текст знахідок in situ, з конструюванням за повністю, до самого фундаменту, переробле-
описовими аналогіями. Так, наприклад, без ної у ХІІ ст.
точного уявлення, де в саркофагах могли На увагу заслуговують і супутні знахід-
застосовуватися залізні скоби, Й. Хойнов- ки, а саме – фрагмент мармурової деталі «пе-
ський запропонував абсолютно фантастичну рил» чи «прегради царських воріт», що ясно
реконструкцію суцільного залізного окут- вказує на присутність шарів саме від руй-
тя зі ще більш неймовірним припущенням, нування церкви. За описом, мова йшла про
що важелезний кам’яний саркофаг опускав- сегментоподібну в перерізі облицювальну
ся в яму на кільцях, подібно до дерев’яної напівколонку завширшки 17 см [Хойновский
труни, – уже зібраним і закритим. Не менш 1893, с. 38]. Згідно з каталогом Є. Архипо-
наївним є припущення про те, що саркофаг вої [Архипова 2005], у Києві документовані
розбили грабіжники. По-перше, для розгра- мармурові деталі походять лише з найбіль-
бування вистачило б просто підняти криш- ших давньоруських храмів. Найближчим з
ку саркофага, а не розбивати його в друзки. них до садиби Кривцова був Десятинний.
По-друге, фрагменти цього гіпотетичного Так званий «зелений мармуровий хрест» із
«саркофага» виявилися розкиданими на до- поховання насправді мав вигляд трапеціє-
сить значній площі, тобто потрібно було б подібного уламка досить грубих обрисів зі
після цього ще й серйозно перекопати всю шліфованою верхньою поверхнею (іл. 2: 2).
навколишню ділянку. А це автоматично по- Побачити в ньому «наперсний хрест» можна
збавляє будь-якого археологічного контексту лише за дуже багатої уяви, оскільки реаль-
супутні речові знахідки. Звернемо увагу та- ні візантійські кам’яні хрести зі стеатиту чи
кож на таку деталь – відкритий пізніше біля червоного мармуру мали іншу форму та роз-
фундаментів Десятинної церкви Д. Мілєє- міри і були найчастіше прикрашені різьбою
вим пірофілітовий саркофаг з різьбленням, [пор.: Οικονομάκη-Παπαδοπούλου, Pitarakis,
попри розташування нижче рівня поверхні, Λοβέρδου-Τσιγαρίδα 2000, αρ. 6; 10; 11; 30;
все одно мав підмурки з плінфи, тобто і у ви- 31]. За розмірами та формою це скоріше зви-
падку із «саркофагом» 1892 року потрібно чайний фрагмент мозаїчної підлоги. На це ж
було очікувати наявності хоч якихось час- вказує твердість породи каменю «зі світло-
тин кладки або пірофілітового дна саркофага зеленими кристалами», безумовно, не при-
in situ. датної для тонкої обробки. Зважаючи на той
Складніша ситуація з уламками «шифер- факт, що Старокиївська гора була всіяна в
них дошок» з відсутністю затертості. Грубо післямонгольський час переміщеними решт-
оброблена поверхня характерна для піро- ками мурованих храмів, навряд чи є підста-
55
Іл. 3. Шабля з садиби Кривцова (1) та деталі «шаблі Карла Великого» [світлини О. Комара]
56
ви вбачати в описаній археологічній картині ження черепа свідчать, що поховання не було

щось інакше. пов’язане з плитами, а є більш давнім, мож-
Тепер кілька зауваг щодо реальних ознак ливо, синхронним сусідньому язичницькому
поховання. Й. Хойновський пише: «<…> роз- камерному похованню. Третє, враховуючи ме-
копуючи глибше місце під плитами, знайде- тодику «розкопок» Й. Хойновського, нічого з
но людські кістки, розкидані в безладі, з яких переліченого ним як «поховальний інвентар»
уцілів лише череп, взятий мною в музей» насправді не можна хоч з якоюсь часткою
[Хойновский 1893, с. 38]. Археологам добре впевненості співвіднести ні з описаним похо-
відомо, що череп – одна з найбільш крихких ванням, ні з «саркофагом».
частин скелета. Якщо весь кам’яний саркофаг Шабля. Найбільш яскрава знахідка з
був розтрощений, то як же тоді міг уціліти че- «поховання» – шабля з припасованими мето-
реп, і чому він виявився в шарі «глибше під дом ковальського зварювання декоративними
плитами»? Далі ще загадковіше, адже на своє- мідними полосами на клинку, прикрашеними
му плані (іл. 1: 2е) Й. Хойновський чомусь зо- різьбою та надчеканкою рослинним декором
бразив не розкиданий у безладі кістяк, а ціл- з позолотою (іл. 3: 1; 4: 1–6). В археологіч-
ком повне поховання, орієнтоване, аналогічно них працях, особливо угорських дослідників,
до сусіднього камерного давньоруського по- вона часто називається жаргонізмом «шабля
ховання Х ст. (№ 105 за М. Каргером [Каргер Хойновського», що не є коректним.
1958, с. 167]). Напрямок півночі на виданому Шабля була виявлена вже в зігнутому на-
плані помилковий, насправді, обидва похо- впіл стані, без перехрестя і майже без деталей
вання мають бути орієнтованими не на ПнСх, піхов (іл. 2: 5). Наявність останніх Й. Хойнов-
а майже строго на північ, що не притаманно ський припускав, виходячи з того, що в ро-
християнському обряду. За розмірами мо- бітників, які знайшли шаблю, він вилучив два
гильна яма поховання в «саркофазі» на плані тонких листових фрагменти золота, припасо-
навіть більша від язичницького камерного по- вані на малюнку (іл. 2: 5) знову на те місце,
ховання (іл. 1: 2ж), яке сягало, за описом, 4×3 звідки вони були зідрані [Хойновский 1893,
аршини (2,85×2,13 м). с. 39]. На думку дослідника, таких фрагмен-
Оскільки, за словами Й. Хойновського, тів могло бути більше, але решта робітників
людські рештки залягали глибше від плит, це не призналася, а от «ефес руків’я, що мав би
підказує нам зовсім інший варіант пояснен- бути з масивного золота, вочевидь, знятий був
ня – язичницьке поховання Х ст., яке явно мало повністю монголами».
залягати глибше від рівня шару пізніших архі- Версія про «вкрадений ефес» знову не
тектурних решток, і саме тому череп похова- виглядає вірогідною. Клинок шаблі було зі-
ного й не був роздавлений. Що ж стосується гнуто ще в давнину, з прикладанням значної
порушення анатомічного положення кістяка, фізичної сили. Також цілеспрямованих дій з
то така картина в камерних похованнях спо- інструментами вимагав і демонтаж перехрес-
стерігається, коли небіжчика розташовували тя. Усі ці маніпуляції не були можливими при
в сидячому положенні. Утім, усе могло бути кородованому стані предмета, бо він просто
й значно прозаїчніше при тому способі «роз- тріснув би. Власне, і сам Й. Хойновський
копок», який практикував Й. Хойновський, усвідомлював це, припустивши, що зброю зі-
адже кістяк просто могли рознести копачі, гнули під час поховального обряду і в такому
поки «колекціонер-археолог» викуповував вигляді вже поклали в саркофаг. Однак у тако-
речі на іншому кінці садиби. му разі, навіщо гнути шаблю, не витягуючи її
Результат аналізу польових даних вигля- з піхов, чи навіщо збивати навіть залізне пере-
дає таким, що відверто розчаровує. Перше, хрестя, але залишати при цьому золоті фраг-
немає ніякої певності, що фрагменти пірофі- менти піхов на клинку?
літових плит справді належали саркофагу – А. Кірпічников мав рацію в тому, що зі-
уламки, які були виявлені, цілком відповіда- гнутий стан шаблі найбільше нагадує обряд
ють за розмірами плитам підлоги та карни- навмисного псування зброї язичницького
зам. Друге, різні рівні залягання решток плит часу. Так, зокрема, зігнуті мечі виявлені у
і людських кісток, а також цілий стан збере- курганах 58 та 83 Шестовицького могиль-
57
ника [Бліфельд 1977, с. 147, 164; рис. 38, 2]. не лише степову, але й лісостепову частину
Д. Бліфельд вважав, що зігнута шабля знайде- регіону, включаючи Київ. Після відтоку ма-
на була в похованні 4 кургану 61 Шестовиці дяр у Карпатську котловину, у Х ст. у ньому
[Бліфельд 1977, с. 154]. Проте сучасний стан нібито почали переважати нормани, що зумо-
предмета свідчить, що клинок було зламано, вило утворення синтезованого «нормансько-
а не зігнуто. Причому не зрозуміло, чи було кабарського» давньоруського стилю декору
це зроблено навмисне в давнину, чи вже ко- зброї та поясних наборів. Саме відсутність у
родований предмет переламався під тиском декорі шаблі будь-яких скандинавських рис
землі, оскільки розташування уламків цілком і дозволила позиціонувати її в такій схемі на
допускає останній варіант [Бліфельд 1977, межі ІХ–Х ст.
рис. 30, 5; 31, 5]. Відзначимо також, що зі- Г. Корзухіна, навпаки, вважала декор
гнуті мечі тут походять з поховань за обрядом шаблі аналогічним до стилю ряду прикрас
кремації, а шабля – з тілопокладення. В ін- другої половини Х ст. з Києва та Чернігова,
гумаційних похованнях з мечами Шестови- а також синхронних поховань Угорщини. Тим
ці (№ 36, № 42, № 110 та курган 2006 року) не менше, дослідниця схильна була відносити
усі мечі також цілі. У синхронному Гньоз- шаблю до першої половини ХІ ст. з огляду на
довському могильнику 7 випадків знахідок контекст її знахідки в «шиферному саркофа-
зігнутих чи зламаних мечів приходяться на зі» [Корзухина 1950, с. 82–86]. Те ж саме коло
кургани з кострищами, де вони розташову- аналогій вказував і А. Кірпічников, також
валися як безпосередньо під насипом на ден- покладаючись у звуженні дати на обрядові
ній поверхні, так і у вертикальному вигляді, деталі, зокрема, на нехарактерний для хрис-
вкладеними в ямки, тоді як з інгумаційних тиянського обряду зігнутий стан зброї [Кир-
поховань у Гньоздово походять цілі мечі. Еле- пичников 1966, с. 65–66]. Утім, при вилученні
менти шабель виявлено в Гньоздово у двох з рівняння «шиферного саркофага» система
курганах за обрядом кремації: у кургані Ц-3/ датування обох дослідників привела б нас до
Авд-1950 половина навершя руків’я та деталі висновку про датування шаблі ще язичниць-
піхов, а в Л-80/Авд-1952 – тільки наконечник ким періодом Х ст. Саме за такою логікою да-
піхов [Каинов 2017; 2018]. На давньорусько- тувала шаблю Х ст. Н. Авдусіна [Журавлев,
му могильнику Х ст. Києва в інгумаційних Мурашева 2012, с. 97].
похованнях обряду навмисного пошкодження У концепції Р. Орлова щодо синтезова-
клинкової зброї не відзначено. Тож, якщо ша- ного характеру торевтики давньоруської дру-
бля з розкопок Й. Хойновського мала стосу- жинної культури Х ст., яка поєднувала риси
нок до поховальних комплексів, то походила та стилі «східного» кола – степові, ісламські,
вона, найвірогідніше, з-під курганного наси- угорські тощо [Орлов 1979; 1982; 1983], ки-
пу поховання за обрядом кремації. Щоправда, ївська шабля та клинок «шаблі Карла Вели-
соціальний статус власника шаблі передбачав кого» мають належати до «школи А» Х ст.,
би для язичницького поховального обряду тоді як оздоблення піхов та руків’я «шаблі
більш пишний набір супровідного інвентарю, Карла Великого» – до «школи Б» останньої
як це демонструє і розкопане Й. Хойновським чверті Х – першої половини XI ст. [Орлов
сусіднє камерне поховання Х ст. (№ 105 за 1983].
М. Каргером). А. Кірпічников та В. Коваленко розташу-
Ключовим для датування комплексу є ви- вали київську шаблю в інший типологічний
значення часу виготовлення зброї. А в цьому ряд – орнаментованих та підписних шабель
питанні також немає ясності. Найбільш раннє ісламського кола, який починався із «шаблі
датування було запропоноване М. Гореліком – Багира» (950–1025 роки), потім ішла «шабля
межа ІХ–Х ст. [Горелик 2001а, рис. 2, 6]. Воно Карла Великого» (950–1025 роки), київська
базувалося на доволі складній історичній гі- шабля з садиби Кривцова (кінець Х – початок
потезі дослідника, який вважав, що в Серед- ХІ ст.) та шабля з Ніжина (1150–1240 роки)
ньому Подніпров’ї другої половини ІХ – Х ст. [Кирпичников, Коваленко 1993, с. 122–128].
існувало хозаро-мадярське утворення «Каба- У цій схемі вже цілком припустиме виготов-
рія» (або «Угрія-Кабарія»), яке контролювало лення київської шаблі в ХІ ст.
58
І. Фодор датував київську шаблю Х ст., першій половині ХІ ст. [Кирпичников 1966,
опираючись на аналогії з поховань Угорщи- с. 68–69]. Ознаками цього дослідник вва-
ни «епохи завоювання батьківщини» [Фодор, жав шаблю з литим бронзовим перехрестям
Васильев 2018, с. 95]. Зокрема, мова йшла з кургану І Гочево [Самоквасов 1915а, табл.
про шаблі з Абонь та Будапешта, інкрусто- ІХ, 6–9; 1915б, с. 9] та повністю аналогічне
вані тонкими мідними полосами. Щоправда, перехрестя з колекції Ханенків, яке походи-
на шаблі з Абонь полосами прикрашене пе- ло з району Княжої гори [Ханенко, Ханен-
рехрестя, а на клинку насічкою мідним дро- ко 1902, с. 31; табл. VI, 212]. Обидва пере-
том виконано лише хрест [Benkő 1980, kep. I; хрестя А. Кірпічников відносив до продукції
III], що мало схоже на повноцінну аналогію давньоруської майстерні, вважаючи, слідом
до київської. Вузька мідна полоса без декору за Б. Рибаковим, що вони відлиті в одній
на клинку шаблі з Пешта [Balint 1980, abb. 2; формі [Кирпичников 1966, с. 69]. Вироби
3] краще підходить на роль аналогії, але вона справді дуже подібні (іл. 5: 2, 4а). Їх форма
скоріше ілюструє технологічні навики угор- отримана шляхом відтискування в пластич-
ських майстрів Х ст., необхідні для виготов- ній масі перехрестя оригінальної шаблі, але
лення київської шаблі та «шаблі Карла Вели- без розбирання самої шаблі, унаслідок чого
кого», тоді як форма останніх (наявність долу, в єдиний виріб злилися власне перехрестя,
довгої єлмані, бокового виступу для фіксації виступаючий низ залізного окуття полоси та
перехрестя) не є притаманною для угорських нижня декоративна частина оправи руків’я.
шабель, що визнавав й І. Фодор. Зважаючи на Гочевський екземпляр, до всього, знайдено
це, дослідник вважав цілком реальною вер- ще й змонтованим на клинку в перевернуто-
сію, що «шабля Карла Великого» все ж була му стані (іл. 5: 4, 4а), що підкреслює недо-
виготовлена на Русі й привезена до Угорщини свідченість зброяра у виготовленні шабель.
Анастасією Ярославною [Фодор, Васильев Р. Орлов за художніми особливостями
2018, с. 96–97]. оформлення перехресть з Гочево та Княжої
Угорські археологічні аналогії обмежу- гори відніс їх до південноруської «школи Б»
ються X ст. дещо штучно, оскільки з початком за своєю класифікацією і датував обидва ви-
християнізації Угорського королівства (1000 роби першою половиною ХІ ст. [Орлов 1983,
року) не відбувалося одномоментного витіс- с. 43; рис. 11]. Прототип такої зброї відомий
нення язичництва, яке залишалося сильним у похованнях огузів Поволжя першої по-
щонайменше до 1047 року. Тому зникнення ловини ХІ ст., зокрема, у похованні 4 курга-
могил з багатим поховальним інвентарем тут ну 1 могильника Маяк Октября [Хабарова
навряд чи відбулося так швидко, як це стало- 2001, кат. 16; Круглов и др. 2016, с. 221–223;
ся в Русі, де наші уявлення про подальший кат. 159], де перехрестя та оздоблення руків’я
розвиток «військової моди» у ХІ ст. справді шаблі виконані зі срібла з черню та позолотою
стають вкрай фрагментарними. Якщо проана- (іл. 5: 3). Це огузьке поховання синхронне пе-
лізувати матеріали «хрестоматійних» зводів ченізькому горизонту Гаївки першої полови-
давньоруської зброї А. Кірпічникова, впа- ни XI ст., надійно датованому візантійськими
дає в око, що дослідник оперував лише дво- монетами [Комар 2018, с. 218–219].
ма надійно датованими масивами комплексів До близьких аналогій належить і «ша-
зі зброєю: з язичницьких поховань Х ст. та з бля Багира» з поховання 1 кургану 2 могиль-
давньоруських городищ часів монгольсько- ника Ейліг-Хем ІІІ у Туві кінця Х – початку
го вторгнення 1238–1241 років. Датовані ма- ХІ ст. [Грач, Савинов, Длужневская 1998,
теріали ХІ–ХІІ ст., навпаки, доволі рідкісні, с. 26–28], прикрашена з обох сторін клин-
і тому концепції про еволюцію давньорусько- ка рослинним декором (напівпальметками),
го озброєння в цей час переважно базуються виконаним у техніці насічки по залізу, а та-
на спостереженнях за змінами, що відбулися кож арабським написом – цитатою з Корану
від кінця Х ст. до середини ХІІІ ст. (іл. 5: 1, 1а). Дуже подібний клинок шаблі
Так, зокрема, на думку А. Кірпічнико- походить зі зруйнованого поховання ХІІ ст.
ва, процеси впровадження шаблі в озбро- біля Ніжина [Кирпичников, Коваленко 1993,
єння давньоруського вершника почалися в с. 125]. Він декорований насічкою з позоло-
59
Іл. 4. Деталі декору шаблі із садиби Кривцова [світлини О. Комара, малюнки Г. Корзухіної]
60
тою фону; у верхній половині це рослинний Зброя ісламських народів VII–XII ст. є
декор, у нижній – погано читабельний че- маловивченою через об’єктивний стан дже-
рез стан збереження зброї арабський напис рельної бази [огляд див.: Nikolle 1982]. За-
(іл. 5: 5, 5а, 5б). воювання арабами Сасанідського Ірану та
Відповідно до дещо екстравагантного його провінцій зумовило поступове форму-
припущення М. Гореліка, шаблі з Гочево та Ей- вання у цих регіонах сплаву нових арабських
ліг–Хема ІІІ були продукцією все тих же схід- впливів з традиціями іраномовних народів,
ноєвропейських «кабарських майстерень» що особливо добре прослідковується в то-
[Горелик, 2001б, с. 98–99]. А ось ніжинський ревтиці. Немає сумніву, що подібний синтез
екземпляр хронологічно відірваний від решти відбувався і на рівні комплексу озброєння.
і віднесений ним чомусь до «монгольських» Дослідники на прикладі запозичення араба-
другої половини ХІІІ ст. [Горелик 2004, рис. 4, ми шабель припускають вплив також тюрк-
5]. І. Фодор та Д. Васильєв порівняли тувин- ського комплексу озброєння, часом не опосе-
ський екземпляр із «шаблею Карла Великого» редкований, а прямий. Д. Александер навіть
і також, слідом за М. Гореліком, припустили стверджував, що знахідка з Нішапура нале-
східноєвропейське походження «шаблі Баги- жала «тюркському рабу воїну Самандської
ра» з кургану 2 Ейліг–Хема ІІІ [Фодор, Ва- династії», а «шаблю Карла Великого», розви-
сильев 2018]. Причини, з яких згадані автори ваючи стару версію про її походження з дарів
зігнорували й ісламські написи, і согдійські Карлу від халіфа Харуна ал-Рашида, відно-
за походженням середньоазійські декоратив- сив до продукції «аварських або тюркських
ні мотиви, що продовжували далі широко ви- ремісників» [Aleksander 2001, p. 214]. Поді-
користовуватися в ісламському прикладному бна легкість розриву культурного та хроно-
мистецтві Ірану [пор.: Wilkinson 1973, pl. 37; логічного контекстів, на жаль, не є рідкістю
63; 64; Allan 1982, cat. 142], і характерну для у роботах зброєзнавців.
регіонів Центральної Азії техніку нанесення «Шабля Карла Великого» та найближча
декору насічкою по залізу, для нас залиша- наразі до неї аналогія – київська шабля із са-
ються загадкою. диби Кривцова – не мають жодного стосун-
Мусимо відзначити, що, попри дуже ку до кола пам’яток населення Аварського та
широке коло ерудиції М. Гореліка, його під- Тюркського каганатів VI–VIII ст., археологіч-
хід у багатьох випадках був побудований на ні культури яких є достатньо добре вивчени-
виокремленні й наданні ключового значення ми. Немає їм місця і в комплексі озброєння
одній деталі. Наприклад, при аналізі шаблі зі салтівської культурно-історичної спільнос-
Сросток [Горелик 2001б, с. 96–97; рис. 3] ав- ті Хозарського каганату – ні за виконанням
тор відкинув версію Ю. Худякова про її перед- власне зброї, ні за її художнім оформленням.
ньоазійське походження та зігнорував пряму Майстри каганату, до того ж, самі володіли
аналогію з археологічних шарів ІХ ст. Ніша- технікою художньої золотої насічки по залізу
пура [Allan 1982, cat. 208] лише на підставі [пор.: Marzinzik 2013, cat. 132] і, безумовно,
використання в прикрасах піхов та руків’я зо- могли застосувати її для виготовлення пред-
браження левів, незважаючи на той факт, що метів «князівського» рівня. Зброярі ж, з чиїх
вони представлені на низці поясних прикрас рук вийшли київська шабля та «шабля Карла
з того ж Нішапура [Allan 1982, cat. 29–31]. Великого», навпаки, такого навику не мали.
Незалежно від того, якими майстрами безпо- І замість трудомісткого процесу вибивання де-
середньо був виготовлений сросткінський ек- кору канавками в залізі з подальшим їх запо-
земпляр шаблі, немає сумніву, що вони іміту- вненням золотим дротом застосували широкі
вали форму і стиль парадної зброї IX ст. тої іс- позолочені мідні вставки з декором, нанесе-
ламської частини Середньої Азії, що сформу- ним надчеканкою по м’якшому металу. Тобто
валася на традиціях Ірану та Согду. Не падала фактично відбувся розподіл праці між кова-
роль таких виробничих центрів і пізніше, на- лем і торевтом, і декорування шабель було ви-
впаки, у XI–XIII ст. вони набули ще ширший конано в стилі й техніці торевтики, причому
ринок збуту завдяки огузьким племенам та помітно відмінних від стилістики та техніки
сельджукам. виконання оздоблення піхов та руків’я.
61
Іл. 5. Орнаментовані шаблі XI–XII ст.: 1, 1а – Ейліг-Хем ІІІ, поховання 1 кургану 2 [за: Фодор, Васильев 2018];
2 – Княжа гора [за: Ханенко, Ханенко 1902]; 3 – Маяк Октября, поховання 4 кургану 1 [за: Хабарова 2001];
4а, 4 – Гочево, курган І [за: Самоквасов 1915а]; 5, 5а, 5б – Ніжин [за: Кирпичников, Коваленко 1993; світлина
О. Комара]; 6 – вінець шолома з Бабичів [за світлиною К. Михайлова]
62
Дуже схожа ситуація спостерігається на робку». Такі шаблі, на відміну від інкрустова-
прикладі шоломів з Бабичів [Кирпичников них тонким дротом, не витримали б жодного
1971, табл. ХІ, 1] та Великих Пріцьок (не серйозного удару об тверду поверхню 1, і тому
опублікований). Замість позолоти по залізу вони однозначно мали лише парадне призна-
(подібно до шолома з Чингульського курга- чення. Значно складнішим є питання їх спів-
ну), вони були обтягнуті мідним позолоче- відношення з угорським культурним колом,
ним листом, поверх якого в нижній частині яке так часто відзначалося дослідниками.
приклепано мідний декорований надчекан- Декор на різних сторонах клинка шаблі
кою обруч. Орнамент останнього повністю з Києва відрізняється. Одна з платівок при-
повторював рослинний декор шаблі з Ніжи- крашена мотивом в’юнкого пагона зі стилі-
на (пор.: іл. 5: 5, 6). Найімовірніше, таким зованими бутонами (іл. 4: 1, 2). Інша – спро-
чином зброярі «своїх поганих» імітували щеною версією согдійського мотиву «напів-
зовнішній вигляд парадних шоломів своїх пальметки» (іл. 4: 3–6). На першій стороні не
середньоазійських родичів – сельджуків, че- спостерігається штрихування краю листків та
рез посередництво яких ісламські вироби у пелюсток, характерного для угорської торев-
XII–XIII ст. й потрапляли в середовище єв- тики Х ст. (пор.: іл. 7: 4, 5; 9: 2, 4, 5, 6), а також
ропейських нащадків огузів – торків [Беляе- і для південноруських виробів «школи А» за
ва 2018, с. 134–137]. Р. Орловим (пор.: іл. 7: 3, 5). На іншій стороні
Окрім яскравих писемних свідчень про шаблі така штриховка є, але саме така версія
контакти ісламських купців з огузами в По- мотиву поки не траплялася ні серед багатого
волжі, які нам залишив Ахмед ібн Фадлан, є й набору симетричних бордюрів прикрас угор-
матеріальні залишки таких контактів, зокре- ців «епохи завоювання батьківщини» [пор.:
ма, наконечник ременя з поховання 2 курга- Bérczi 1987, ab. 6], ні серед давньоруських
ну 4 Кіляковки [Круглов и др. 2016, кат. 145], виробів. Фактично, декор першої платівки
прикрашений арабським написом черню. Не мав би бути класифікований як належний до
пізніше останньої чверті Х ст. ісламські юве- «школи В» середньоазійської торевтики за
ліри потрапляють і до Києва, про що свідчить Б. Маршаком [Маршак 1971, с. 23–26], про-
формочка з Київського Подолу з арабським довженням якої у Європі в IX–X ст. є дав-
написом [Гупало 1982, с. 73–84]. Насічкою ньомадярська торевтика [див.: Маршак 2017,
по залізу було нанесено «східний» рослинний с. 110–111, 355–357; Комар 2018, с. 133–135].
декор на наконечнику стріли з Чорної Могили Щодо декору з другої сторони, то його най-
[Каинов и др. 2021, рис. 2, 4, 5]. Фрагментарно ближчий прототип представлений на литому
розчищений вінець одного з шоломів з цього бронзовому руків’ї кинджала чи парадно-
ж кургану [Коваленко и др. 2020, рис. 1а] дав го ножа з придбань у Тегерані [Allan 1982,
той самий «согдійський» декор, але надчекан- cat. 142]. Можливо, що його також бачив і
кою по залізу зі звороту, що, можливо, вказує не дуже вдало намагався зімітувати ювелір,
на первісну позолоту тла, вигорілу в процесі який робив лицеву платівку для сумочки з
кремації. Разом із согдійським походженням Епер’єшке (іл. 7: 4), хоча в цьому випадку
самого типу шолома [детальніше див.: Кир- можливий і власне угорський варіант декору
пичников 2009], вірогідно, що він є продук- (пор.: іл. 9: 1а). Вихідний согдійський мотив
цією ісламських зброярів або, щонайменше, угорцям «епохи завоювання батьківщини» та-
мандрівного майстра тієї ж школи. кож був відомий, як видно на прикладі решми
Попри престижний статус, шаблі з сади- з Балатонсемеша (іл. 7: 1), та саме ця річ за
би Кривцова та «Карла Великого» належать типом належить до чужого угорцям кола пе-
не до оригінальних виробів, а до імітацій. На- ченізько-огузьких прикрас збруї, як і решма з
віть якщо за основу для них було взято реальні Хевеш-Копітаньхедь (іл. 7: 3). Согдійську на-
східні клинки з широким долом, наварені на півпальмету бачимо також прокресленою на
них мідні платівки прозоро вказують на «під- дисках зі знахідки в Нові Кнєжевац (іл. 7: 2),
1
Саме цим можуть пояснюватися пошкодження мідних платівок «шаблі Карла Великого», на які звернув увагу
І. Ердейі [Erdélyi 1994, ol. 135-136].
63
Іл. 6. Варіації мотиву пальмети на виробах VIII-X ст.: 1 – Гутова [за: Смирнов 1909]; 2 – Подніпров’я
[за: Ханенко, Ханенко 1902]; 3, 9, 12 – Ішимбай: 3 – поховання 1 кургану 2; 9, 12 – поховання 3 кургану 3 [за:
Мажитов 1981]; 4 – Волоське [за: Erdélyi 2008]; 5 – Синєглазово [за: Боталов 2012]; 6–8, 13 – Уєлгі;
10 – Коростень; 12 – Каранаєво, поховання 32 кургану 3 [за: Юнусова 2007]; 14 – Гньоздово, скарб 1867 р.
[за: Гущин 1937]; 15 – Кривий Ріг; 16 – Кудеярова гора [світлина В. Єнукова]; 17 – Коробчино; 18 – Карош II
[за: Révész 1991]; 19 – Дмитрівка, поховання 2 кургану 1 [6–8, 10, 13, 15, 17, 19 – світлини О. Комара]
64
але цей мотив дуже рідкісний для угорської яка дуже по-різному імітувалася майстрами
торевтики «епохи завоювання батьківщини», з різних регіонів та з різного культурного се-
що спонукало І. Фодора вважати, що такі редовища (іл. 6: 2–15). На предметах ІХ ст.
предмети належні мігрантам першої хвилі з давньомадярських комплексів типу Субот-
зі сходу [Fodor et al 1996, p. 355–356]. Тобто ців вона рідкісна і представлена або в дуже
майстри, які виготовили київську шаблю, все схематизованому вигляді (іл. 6: 2–3, 15), або
ж осмисленно намагалися створити виріб не ж уже в дещо видозміненому зі штриховкою
угорського, а більш «східного» стилю. (іл. 6: 4), проте ще далекому від угорських
Ще виразніше підкреслює «східний» ви- пальмет Х ст. з тонкими довгими пелюстками
гляд мотив драконів зі сплетеними язиками (іл. 7: 4, 5; 9: 2, 4, 5, 6). Частіше трапляється
«шаблі Карла Великого» (іл. 3: 2, 3). Він, без- «мала пальметка» (іл.: 6: 16, 17, 19), яка пере-
умовно, китайського походження, однак вико- ходить і в спадок торевтиці угорців «епохи за-
ристовувався в середовищі різних тюркських воювання батьківщини» (іл. 6: 18). Пальмети
народів у VI–IX ст. від Поволжя до Монголії; «шаблі Карла Великого» є і тонкими, і розло-
одиничні зображення драконів також відомі гими, що значно дистанціє їх від горизонту
на прикрасах давньомадярського кола IX ст. Суботців. Натомість язик одного з драконів
з Большетіганського могильника в Прикам’ї (іл. 3: 3) та рослинний декор шаблі в її вузь-
та Синєглазово в Заураллі [див.: Комар 2018, кій частині ближче до вістря [Fettich 1937,
рис. 31, 1–3, 5, 9, 10; Ахмедов 2019, рис. 12]. taf. LXXVIII] завдяки відсутності штриховки
Серед прикрас з Карпатської котловини зо- нагадують риси «школи В» за Б. Маршаком,
браження тварин доволі рідкісні (орли, олені, як і одна з платівок київської шаблі.
леви) [Fodor et al 1996, p. 65, 154, 163, 357], З моменту, коли «шабля Карла Великого»
а найбільш поширеним мотивом є дуже сти- потрапила до рук ювеліра для створення золо-
лізована і вже маловпізнавана версія согдій- того оздоблення піхов та руків’я, її стилісти-
ського «лева з розквітлим хвостом» [Fodor et ка помітно змінюється. Неважко переконати-
al 1996, p. 93, 149, 244, 315, 377, 379, 382, 387]. ся, що й мотив крину (іл. 3: 3, 4), і пальметки
Окремо виділяється лицева платівка сумки (іл. 3: 5) тут ближчі за стилем до не до оздо-
з Бездеда (іл. 7: 5), де зі схематичних зобра- блення угорських шабель (пор.: іл. 9: 2–6), а до
жень двох фантастичних тварин угадується черневого декору огузької шаблі з поховання 4
чи то дракон у лусці, чи, скоріше, іранський кургану 1 могильника Маяк Октября (іл. 5: 3).
«Сенмурв» у пір’ї. Ця ж фантастична істота Тоді як орнаментальне плетиво (іл. 3: 4) упев-
з піднятим пташиним хвостом зображена і нено відноситься до південноруської ювелір-
на копоушці з поховання 26 Сепашсоньволдь ної традиції «школи Б» за Р. Орловим, синх-
(Szépassznyvölgy) [Fodor et al 1996, p. 387]. Іс- ронної печенізькому горизонту Гаївки (група І
тоти з клинка «шаблі Карла Великого» інак- за Р. Орловим) [Орлов 1983; 1984]. Усе оздо-
ші – вони мають довгі закручені вниз зміїні блення в комплексі має датуватися за анало-
хвости; крил у них немає, або ж художник че- гіями першою половиною ХІ ст. Важко сказа-
рез обмеження простору намагався зобразити ти, наскільки довго після 1000 року власне в
їх штриховкою складеними. Мова точно іде Угорщині зберігалися ювелірні традиції Х ст.,
про неугорський сюжет, більше орієнтований проте язичницький жертовний комплекс 4/2 з
на тюркомовних кочовиків. могильника Нижня Стрілка в басейні В’ятки з
Пальмети на клинку «шаблі Карла Вели- позолоченим поясним набором [Никитин, Ни-
кого» (іл. 3: 2) без штриховки, як і на деяких китина 2004, кат. 72; Никитина 2012, рис. 196,
прикрасах мадярського стилю з Південно- 8, 9; 296, 13, 14] свідчить, що принаймні в По-
го Уралу та з пам’яток типу Суботців ІХ ст. волжі «угорський стиль» точно затримується в
Подніпров’я (іл. 6: 2, 3, 12). Щоправда, це спо- престижній моді до ХІ ст.
стереження зовсім не наближує нас до версії Картина, яку ми спостерігаємо в «шаблі
М. Гореліка про датування шабель межею Карла Великого», не дарма так бентежить до-
ІХ–Х ст. Один з головних прототипів «угор- слідників вже друге століття. Залізний клинок
ської пальмети» – це согдійська пальмета то- роботи ісламських майстрів доопрацьовано
ревтики «школи А» за Б. Маршаком (іл. 6: 1), шляхом декорування мідними вставками ро-
65
Іл. 7. 1 – Балатонсемеш [за: Fodor et al 1996]; 2 – Нові Кнєжевац; 3 – Хевеш-Копітаньхедь; 4 – Епер’єшке;

5 – Бездед, поховання 8; 6 – Чорна могила; 7 – Табаївка, курган ІІ; 8 – Крилос [за: Фіголь 1997]
[2–7 – світлини О. Комара]
66
боти торевта угорської традиції, після чого короткому проміжку з осені 2012 року до по-
готовий виріб оправили в дорогоцінне оздо- чатку 2013 року.
блення в давньоруській ювелірній майстерні. Аналіз грабіжницької діяльності детек-
Така складна технологічна історія артефакту, ториста за тими нечисленними слідами, що
тим не менше, добре вписується в історичну залишися від нього в мережі, показав, що він
версію про походження «шаблі Карла Велико- найімовірніше був мешканцем Черкас і прово-
го» з родини короля Андраша І (Андрія), який див незаконний пошук артефактів переважно
у проміжку 1032–1046 років сам перебував у на давньоруських і черняхівських поселеннях
Русі і був одружений там з донькою Ярослава Черкащини, включаючи Поросся. Тому вка-
Мудрого – Анастасією. Не пояснює ця версія зівка про знахідку шаблі в «Чернігівській об-
лише походження київської шаблі із садиби ласті», швидше за все, є навмисною дезінфор-
Кривцова. І у світлі нових знахідок ситуація мацією. Повний стан збереження оздоблення
виглядає ще більш інтригуючою. шаблі свідчить, що вона була вилучена з по-
У 2012 році один з угорських клубів істо- ховання за обрядом інгумації.
ричних реконструкторів вивісив у себе на сто- Поросся в давньоруський час було регіо-
рінці фотографії шаблі з золотим оздобленням, ном з дуже складною етнічною структурою.
нібито знайденої в Чернігівській області (іл. 8: Окрім власне давньоруського населення, тут
1–5), запозичені з ресурсу нелегального про- засвідчено проживання у XI–XIII ст. вели-
дажу археологічних артефактів з України, де ких груп кочовиків «своїх поганих»: торків,
вони на той момент вже були видалені. Завдя- ковуїв, печенігів, половців [див.: Плетнева
ки студентам на цю знахідку звернули увагу їх 1973; Комар, Борисов 2021]. Літописом та-
викладачі-археологи і, враховуючи потенційну кож відзначено переселення сюди «ляхів»
надзвичайну наукову вагу такого поховання Ярославом Мудрим у 1031 році після походу
для давньої угорської історії, було зроблено на Червенські гради. Ще більш несподіваним
спробу через посередників зв’язатися з копа- виявилося відкриття у 2017 році могильника
чем-грабіжником з метою викупити речі для їх Острів 1, залишеного групою населення за-
передачі в українську державну установу. На- хіднобалтського походження [Івакін, Баранов
скільки нам відомо, такий контакт справді від- 2020; Баранов, Івакін, 2020]. Відкриття цьо-
бувся, але продавця перелякала вимога вказати го могильника, на жаль, стало наслідком усе
точне місце знахідки, після чого він негайно тих же «нових віянь часу» – грабіжницького
видалив усі контакти й акаунти, припинивши металопошуку. Проте в цьому випадку місце
виходити на зв’язок. Проте несподівано через грабунку було вчасно виявлено археологами,
деякий час фотографії цього ж предмета в уже що дало можливість не лише почати археоло-
відреставрованому вигляді (іл. 8: 6–10; 9: 1, гічні дослідження, а й провести цілий комп-
1а) з’явилися на сторінці історика та антиква- лекс супутніх експертиз: аналіз антропологіч-
ра М. Гольдельмана 2, відомого скандальними ного матеріалу, ДНК, радіовуглецевий та ізо-
затриманнями за підозрою в контрабанді архе- топний. Уже на початковій стадії дослідження
ологічних артефактів з Росії. Відповідно до по- могильника стало зрозумілим, що мова йде
яснення М. Гольдельмана 3, ця шабля походить не про одиничний випадок, а про доволі зна-
зі «старої литовської колекції» і нині зберіга- чну групу населення балтського походження,
ється в його зібранні в Лондоні. Унікальність переселеного в Поросся, яке довго зберігало
деталей оформлення шаблі не залишає жодних свої особливості язичницького поховального
сумнівів, що мова йде про один і той самий обряду та моди, проживаючи в тісному кон-
предмет. Метадані фотографій свідчать, що такті з давньоруським населенням. Ця група
реставрація відбулася ще до лютого 2013 року, ніяк не відзначена в писемних джерелах, тож
тобто незаконне вивезення предмета за межі археологія поступово відновлює повністю за-
України і його контрабандне переправляння терту сторінку історії. У випадку з похован-
через Литву до Великої Британії відбулося в ням, з якого вилучено шаблю з колекції Голь-
2
URL: http://khazarart.com/gallery/index.php?url=@Sabres@14.Sabre%20with%20gold%20fittings (перевірено 23.12.2022).
3
Висловлюємо вдячність М. Гольдельману за надану інформацію.
67
Іл. 8. Шабля з «Чернігівської області»: 1–6 – фото з грабіжницького ресурсу [6–10 – світлини М. Гольдельмана]
68
дельмана, такої можливості в нас немає, що дещо чужорідним, і такий же предмет в угор-
робить наукові втрати ще більш серйозними, ському похованні з Тисашуй-Еххалом слугує
ніж просто вивезення артефакту за кордон. навершям руків’я (іл. 9: 6). Таке враження, що
Розповідаючи про перебування братів первісне срібне оздоблення шаблі було згодом
Андраша та Левенте в Русі, історики часто замінено на більш пишне золоте, а від старо-
шаблонно їх селять «при дворі Ярослава Муд- го залишено лише один предмет. На золотому
рого», оскільки так, за логікою, належало б окутті (іл. 8: 2–4, 8, 9; 9: 1, 1а) додатково впадає
приймати членів королівської родини сусіда. в око широкий штрих по краям напівпальме-
Проте є суттєва проблема – з писемних джерел ток, який ми спостерігали раніше на київській
достовірно відомо, що старший із синів Вазу- шаблі (іл. 4: 3–6). Подібний широкий штрих
ла – Левенте, який помер у 1046 році одразу ж можна відзначити і на наверші ножа з Крило-
після повернення до Угорщини, так і не став са [Pasternak 1937, taf. CXXXV, 20], і на одно-
християнином, і його було поховано за язич- му з рогів Чорної могили (іл. 7: 7, 8). Мож-
ницьким обрядом. Язичницьке ім’я Андраша ливо, ця ознака поступово вимальовується як
невідоме, а друга форма його імені – Ендре – риса, притаманна для давньоруського ареалу
реконструюється як слов’янське «Андрей», «угорського стилю». Хоча шабля з колекції
що вказує на його хрещення в Русі, очевид- Гольдельмана і відрізняється технологічно в
но спеціально для шлюбу з Анастасією [Font сторону простоти від київської та «шаблі Кар-
2015, ol. 615–616]. Враховуючи, що в повчан- ла Великого», проте в нас з’являються більш
ні митрополита Георгія (60–70-ті роки XI ст.) реалістичні історичні підстави для пояснення
заборонялося навіть приймати їжу під одним появи майстрів «угорської школи» в Києві в
дахом з поганами [Турилов 2004, с. 250–251], першій половині ХІ ст., порівняно з вкрай гі-
чи справді високопоставлені іноземці-язични- потетичними «кабарами» чи, тим паче, «дво-
ки могли жити при князівському дворі? Адже ром Алмоша» в «Угорському» (про топонім
вони подорожували не самі, а з охороною та див.: Козюба 2005). Пошуки в цьому напрям-
слугами, які б створювали цілий язичницький ку мають бути продовженими в перспективі.
анклав у християнському місті. У середньовіч- Висновки. Підсумуємо, що можна кон-
них європейських містах така проблема часто статувати на сучасному рівні наших знань. На
була з купцями-іновірцями, тому їх селили за садибі Кривцова, найвірогідніше, не було ви-
межами замку, і там же проводили торги. явлено ніяких решток пірофілітового сарко-
Модель могильника Острів, що, най- фага, але в шарах з будівельними рештками
імовірніше, виник саме за часів правління від руйнації сусідніх храмів робітники зна-
Ярослава Мудрого, вказує на розселення груп ходили розрізнені уламки пірофілітових плит
язичників у прикордонні, подалі від церков- та карнизів кінця Х – ХІ ст. Це автоматично
них центрів. Таке ж прикордонне місце для знімає проблему незвичного місця розташу-
поселення поряд з печенігами могли отрима- вання «саркофага», не пов’язаного прямо з
ти від Ярослава і брати Левенте та Андраш. жодною з мурованих церков.
Саме цим може пояснюватися загадкова роз- Судячи зі збереженості черепа, виявле-
повідь хронік про подорож братів одразу піс- не поховання не було порушеним у давнину.
ля Польщі до «куманів» та їх перебування там Але через методику безконтрольного верти-
у полоні, а лише після цього вони дісталися кального зняття ґрунту великими пластами
Русі [Font 2015, ol. 608–609]. будь-які роздуми про стратиграфічне співвід-
Шабля з колекції Гольдельмана (іл. 8; 9: ношення знахідок та поховальний обряд втра-
1, 1а) у всіх деталях (клинок, перехрестя, на- чають сенс. Як немає довіри й до складеного
вершя, оздоблення піхов) виконана точно в Й. Хойновським плану поховання.
традиціях зброї угорців «епохи завоювання Також не є встановленим і факт вза-
батьківщини» (пор.: іл. 9: 2–7). Невелика від- ємозв’язку цього поховання та парадної ша-
мінність – золота частина оздоблення дуже блі. Якби вони справді були пов’язані, то
щільно заповнена декором, і лише срібний датувати такий комплекс можливо було б і
наконечник піхов (іл. 8: 5, 10) має тло з надче- дохристиянським часом (або принаймні до
канкою кружечками. У комплекті він виглядає кінця Х ст.). Щоправда, соціальний статус
69
Іл. 9. 1, 1а – шабля із «Чернігівської області» [світлини М. Гольдельмана]; 2–5 – Гестерід;

6 – Тисашуй-Еххалом; 7 – Бана [2–7 – за Fodor et al 1996]
70
власника шаблі передбачав би для язичниць- короля Андраша І (близько 1032–1046 років).
кого поховального обряду і відповідний бага- Утім, не варто забувати і приклад меча з До-
тий набір супровідного інвентарю, тоді як на- рогобужа, який за типом має аналогії у Х ст.,
віть у сусідньому камерному похованні Х ст. руків’я якого було прикрашене давньорусь-
(№ 105 за М. Каргером), де не було предметів ким ювеліром у ХІ ст., а сам він потрапив до
з дорогоцінних металів, власне набір знахідок об’єкта городища, що загинув лише в серед-
виявився значно різноманітнішим. Не відпо- ині ХІІІ ст. під час монгольської навали [При-
відає моделі поховання і відсутність деталей щепа 2011, с. 91–92, рис. 110]. Річ у тім, що
піхов та руків’я шаблі, які відзначені в крема- «парадна» зброя, до якої безумовно належить
ційних похованнях Гньоздовського могильни- і київська шабля, могла служити дуже довго
ка Х ст. навіть без самого клинка. і передаватися з покоління в покоління. Тому
Датування київської шаблі з садиби Крив- однозначного висновку щодо часу її археоло-
цова є дуже близьким до т. зв. «шаблі Карла гізації, враховуючи відсутність достовірного
Великого», найімовірніше, пов’язаної з часом стратиграфічного контексту, на жаль, просто
перебування в Русі майбутнього угорського не може бути.
Архипова, Е. И. 2005. Резной камень в архитектуре древнего Киева (конец X – первая

половина XIII вв.). Киев.
Ахмедов, И. Р. 2019. «Тюркский» след в Поочье? Меч с кольцевым навершием из
Шокшинского могильника. Stratum plus, 5, с. 133–165.
Баранов, В. І., Івакін, В. Г. 2020. Поховальні комплекси зі зброєю могильника Острів (за
матеріалами археологічних досліджень 2017–2019 рр.). Археологія і давня історія України, 2
(35), с. 300–320.
Беляева, С. 2018. Огузы, торки, сельджуки в материальной культуре Южной Руси-Украины.
Беляева С., Бубенок, О., Гундогдыев О., Дрига И., Маврина О. Огузы на рубежах Южной Руси.
Киев, с. 123–146.
Бліфельд, Д. І. 1977. Давньоруські пам’ятки Шестовиці. Київ.
Боровський, Я. Е., Толочко, П. П. 1979. Київська ротонда. Археологія Києва. Дослідження
і матеріали. Київ, с. 90–103.
Горелик, М. В. 2001а. Образ мужа-воина в Кабарии-Угрии-Руси. Культуры евразийских
степей второй половины I тысячелетия н. э. (из истории костюма), 1. Самара, с. 169–185.
Горелик, М. В. 2001б. Парадные кабарские клинки. Материалы по изучению историко-
культурного наследия Северного Кавказа, II, с. 93–100.
Горелик, М. В. 2004. Об одной разновидности евразийских клинков эпохи развитого
средневековья. Худяков Ю. С. (ред.) Военное дело народов Сибири и Центральной Азии, 1.
Новосибирск, с. 86–101.
Грач, А. Д., Савинов, Д. Г., Длужневская, Г. В. 1998. Енисейские кыргызы в центре Тувы.
Москва.
Гупало, К. Н. 1982. Подол в Древнем Киеве. Киев.
Гущин, А. С. 1936. Памятники художественного ремесла древней Руси 10–13 вв.
Ленинград.
Журавлев, Д. В., Мурашева, В. В. (ред.). 2012. Меч и златник: к 1150-летию зарождения
древнерусского государства. Москва.
Закревский, Н. 1868. Описание Киева, 1. Киев.
Івакін, В. Г. 2008. Християнські поховальні пам’ятки давньоруського Києва. Київ.
Івакін, В., Баранов, В. 2020. Західнобалтський могильник на Пороссі. Танатологія: смерть
та навколо смерті в європейській культурі. Київ, с. 31–36.
Ивакин, Г. Ю., Комар, А. В. 2016. После катастрофы: Киев в 1241 г. Stratum plus, 5, с. 59–72.
71
Каинов, С. Ю. 2017. Обряд «особого» обращения с клинковым оружием по материалам

Гнёздовского некрополя. Вестник МГУ, серия 8: история, 6, с. 126–139.
Каинов, С. Ю. 2018. Погребения с предметами вооружения Гнёздовского некрополя.
Каинов, С. Ю. (ред.) Гнёздовский археологический комплекс. Материалы и исследования.
Москва, с. 212–241.
Каинов и др. 2021. Каинов, С. Ю., Коваленко, Е. С., Подурец, К. М., Глазков, В. П.,
Мурашев, М. М., Преснякова, Н. Н., Терещенко, Е. Ю., Яцишина, Е. Б. 2021. Наконечник
стрелы из кургана Чёрная Могила: Новые результаты исследований. Российская археология,
2, с. 108–122.
Каргер, М. К. 1940. Княжеское погребение XI в. в Десятинной церкви. Краткие сообщение
Института истории материальной культуры, IV, с. 12–20.
Каргер, М. К. 1958. Древний Киев, 1. Москва; Ленинград.
Кирпичников, А. Н. 1966. Мечи и сабли IX–XIII вв. САИ Е1-36. Москва; Ленинград.
Кирпичников, А. Н. 1971. Доспех, комплекс боевых средств IX–XIII вв. САИ Е1-36.
Ленинград.
Кирпичников, А. Н. 2009. Раннесредневековые золочёные шлемы. Санкт-Петербург.
Кирпичников, А. Н., Коваленко В. П. 1993. Орнаментированные и подписные клинки сабель
раннего средневековья (по находкам в России, на Украине и в Татарстане). Археологические
вести, 2, с. 122–134.
Коваленко и др. 2020. Коваленко, Е. С., Подурец, К. М., Мурашев, М. М., Глазков, В. П.,
Карташов, С. И., Чичаев, И. А., Каинов, С. Ю., Мурашева, В. В., Терещенко, Е. Ю.,
Яцишина, Е. Б., Ковальчук, М. В. Рентгеновская, синхротронная и нейтронная визуализация
металлических артефактов из кургана Черная могила. Российские нанотехнологии, 15, № 5,
с. 56–68.
Козюба, В. К. 2005. Про локалізацію Угорського урочища і Угорської брами у давньому
Києві. Історико-географічні дослідження в Україні, 8, с. 179–194.
Комар, А. 2018. История и археология древних мадьяр в эпоху миграции. Budapest.
Комар, А. В., Борисов, А. В. 2021. «Свои поганые» Киевской земли: этапы заселения и
ландшафтно-географическая ниша кочевников в земледельческом обществе. Stratum plus, 5,
с. 5–39.
Комар, О., Козюба В. 2016. Братські могили 1240–1241 років біля Десятинної церкви.
Opus mixtum, 4, с. 122–138.
Корзухина, Г. Ф. 1950. Из истории древнерусского оружия XI века. Советская археология,
XIII, с. 63–94.
Круглов и др. 2016. Круглов, Е. В., Хабарова, Н. В., Жадаева, А. В., Кривошеева, А. В. 2016.
Государство гузов в памятниках археологии и по данным Ибн Фадлана. Пиотровский, М. Б.,
Торгоев, А. И., Ахмедов, И. Р. Путешествие Ибн Фадлана: Волжский путь от Багдада до
Булгара. Каталог. Москва, с. 186–225.
Мажитов, Н. А. 1981. Курганы Южного Урала VIII–XII вв. Москва.
Маршак, Б. И. 1971. Согдийское серебро. Москва.
Маршак, Б. И. 2017. История восточной торевтики III–XIII вв. и проблемы культурной
преемственности. Санкт-Петербург.
Никитин В. В., Никитина Т. Б. 2004. К истокам марийского искусства. Йошкар-Ола.
Никитина, Т. Б. 2012. Погребальные памятники IX–XI вв. Ветлужско-Вятского междуречья.
Археология евразийских степей, 14. Казань.
Орлов, Р. С. 1979. Деякі особливості художньої культури Києва у X ст. Археологія Києва.
Дослідження і матеріали. Київ, с. 18–22.
Орлов, Р. С. 1982. Некоторые особенности формирования древнерусского художественного
ремесла. Новые памятники древней и средневековой художественной культуры. Киев, с. 163–174.
Орлов, Р. С. 1983. Південноруський центр художньої металообробки X ст. Археологія, 44,
с. 29–46.
72
Орлов, Р. С. 1984: Північнопричорноморський центр художньої металообробки у Х–XI ст.

Археологія, 47, с. 24–45.
Плетнева, С. А. 1973. Древности Чёрных Клобуков. САИ Е1-19. Москва.
Прищепа, Б. А. 2011. Дорогобуж на Горині у Х–ХІІІ ст. Рівне.
ПСРЛ 2000. Полное собрание русских летописей, 2: Ипатьевская летопись. Москва.
Самоквасов, Д. Я. 1915а. Атлас Гочевских древностей. Москва.
Самоквасов, Д. Я. 1915б. Дневник раскопок в окрестностях с. Гочева Обоянско-го уезда
Курской губернии, произведенных проф. Д. Я. Самоквасовым в августе 1909 года. Москва.
Смирнов, Я. И. 1909. Восточное серебро. Атлас древней серебряной и золотой посуды
восточного происхождения, найденной преимущественно в пределах Российской империи.
Санкт-Петербург.
Турилов, А. А. 2004. Ответы Георгия, митрополита Киевского, на вопросы игумена
Германа – древнейшее русское «вопрошание». Славяне и их соседи, 11, с. 211–262.
Фіголь, М. 1997. Мистецтво стародавнього Галича. Київ.
Фодор, И., Васильев, Д. Д. 2018. Где обрел свою саблю Багыр? Восточно-европейские
трофеи у кочевников Центра Азии. Труды Института востоковедения РАН, 7, с. 88–100.
Хабарова, Н. В. (ред.) 2001. Культура средневековых кочевников и городов Золотой Орды.
Каталог. Волгоград.
Ханенко, Б., Ханенко, В. 1902. Древности Приднепровья, V. Киев.
Хойновский, И. А. 1893. Раскопка великокняжеского двора древнего Киева, произведенная
весной 1892 г. Киев.
Хойновский, И. А. 1896. Краткия археологическия сведения о предках слявян и Руси. Киев.
Юнусова, А. Б. (ред.) 2007. Музей археологии и этнографии: Каталог музейной экспозиции
Центра этнологических исследований Уфимского научного центра РАН. Уфа.
Alexander, D. 2001. Swords and sabers during the Early Islamic Period. Gladius, 21, p. 193–219.
Allan, J. W. 1982. Nishapur: Metalwork of the Early Islamic Period. New York.
Bálint, Cs. 1980. Ein landnahmezeitliche Grabfund von Pestlőrinc. Acta Archaeologica
Hungarica, XXXII, ol. 241–250.
Benkő, Zs. 1980. Az abonyi honfoglalás kori szablyatöredékek. Studia Comitatensia, 9, ol. 235–
245.
Bérczi, Sz. 1987. Szimmetriajegyek a honfoglaláskori palmettás és az avar kori griffes-indás
díszítőművészetben. Cumania, 10, ol. 9–60.
Choynowski, J. 1904. Słowianie w czasach przedhistorycznych podług znalezionych w ziemi
pamiątek ich bytu i z okresu panowania nad niemi Scytów, Sarmatów, Gotów i Litwinów, a równiez
opisanie archeologicznych zbiorów dla objaśnienia sposobem poglądowym na kollekcyach, historyi
ceramiki, emalji, malarstwa, wydoskonalenia broni i innych artystycznych wyrobów. Warszawa.
Erdélyi, I. 1994. Megjegyzések az úgynevezett Nagy Károly-szablyáról. Acta Universitatis
Szegediensis: Opuscula Byzantina, 9, ol. 129–136.
Erdélyi, I. 2008. Scythia Hungarica – A honfoglalás előtti magyarság régészeti emlékei. Régészeti
tanulmányok. Budapest.
Fettich, N. 1937. A honfoglaló magyarság fémművessége (Die Metallkunst der landnehmenden
Ungarn). Archaeologia Hungarica, 21. Budapest.
Fodor, I. 1981. A magyarság baltikumi és skandináviai kapcsolatai a IX-XI. Században a régészeti
leletek alapján. Szolnok Megyei Múzeum Évkönyve, ol. 85–89.
Fodor, I. 1982. Die grosse Wanderung der Ungarn vom Ural nach Pannonien. Budapest.
Fodor, I. et al 1996. The ancient Hungarians. Exhibition catalogue. Budapest.
Font, M. 2015. I. András és Bölcs Jaroszlav. Világtörténet, 5 (37), évf. 4, ol. 607–624.
Kirpičnikov, A. 1972. Der sogennante Säbel Karls des Grossen. Gladius, 10, s. 69–80.
Marzinzik, S. 2013. Masterpieces: Early medieval art. London.
Nicolle, D. 1982. The Military Technology of Classical Islam. PhD Doctor of Philosophy thesis,
University of Edinburgh.
73
Οικονομάκη-Παπαδοπούλου, Γ., Pitarakis, Β., Λοβέρδου-Τσιγαρίδα, Κ. 2000. Ιερά Μεγίστη

Μονή Βατοπαώίον. Εγκόλπια. Αγιον Όρος.
Pasternak J. 1937. Die ersten altungarischen Grabfunde nördlich der Karpaten. Archaeologia
Hungarica. Budapest, 21, s. 297–303.
Révész, L. 1991. Voltak-e nagycsaládi temetői a honfoglaló magyaroknak? A Móra Ferenc
Múzeum Évkönyve, 1984/85:2, ol. 615–639.
Tóth, Z. 1930. “Attila‘s Schwert”– Studie über die Herkunft des sogenannten Sabels Karis des
Grossen in Wien. Budapest.
Wilkinson, Ch. K. 1973. Nishapur: Pottery of the Early Islamic Period. New York.
Zajac, T. Remembrance and Erasure of Objects Belonging to Rus’ Princesses in Medieval
Western Sources: the Cases of Anastasia Iaroslavna’s “Saber of Charlemagne” and Anna Iaroslavna’s
Red Gem. In: Chapman Hamilton, T., Proctor-Tiffany, M. (eds.) Moving Women Moving Objects
(400–1500). Brill, p. 33–58.
74
Артур Кукуішко
Історико-культурний аспект спорудження «стасівської»
Десятинної церкви (1842–1936) у контексті храмової
архітектури ХІХ століття
Стаття присвячена Десятинній церкві, що була зведена за проектом В. П. Стасова та проіснувала з 1842 по 1936
роки. Здійснений аналіз інформації щодо храму, обставин його спорудження, ґенези оцінки архітектурного проекту
як вкрай невдалого, а також критичного ставлення до храмової архітектури ХІХ ст. «тонівського» кола, дозволяє
переглянути чимало укорінених поглядів про «стасівську» церкву.
Ключові слова: Десятинна церква, В. П. Стасов, реставрація, К. А. Тон, російсько-візантійський стиль, храмова
архітектура.
The article is devoted to the Desyatinna church (Church of the Tithes) built by the draft of V. Stasov and existed since 1842 to
1936 years. The analysis of available information relating to the temple itself, the circumstances of its construction, genesis
assessment of architectural project as the unsuccessful, as well as a critical attitude to the temple architecture of the 20th
century of «Thonʼs» circle in general allows us to revise many entrenched and established views about the church by Stasovʼs
project.
Key words: Desyatinna church (Church of the Tithes), Vasily Stasov, restoration, Konstantin Thon, Russian-Byzantine style,
church architecture.
Десятинну церкву, споруджену за проек-

том В. П. Стасова у 1828–1842 роках (іл. 1),
традиційно прийнято розглядати як негатив-
ний приклад в історії архітектури. Цей не-
гатив мав і досі має поширення. Проте всі
сучасні дослідники звертають увагу на ма-
ловивченість церковної архітектури ХІХ–
ХХ ст., що ускладнює оцінку «стасівського»
проекту як явища своєї епохи. Архітектура –
синтетичний, комплексний, стилеутворюю-
чий вид мистецтва, але при історичному та
мистецтвознавчому аналізі храмової архітек-
тури не можуть використовуватися ті ж кри- Іл. 1. Десятинна церква споруджена за проектом
терії, що й для світських будівель. Так само, В. П. Стасова. Кінець XIX ст.
як і функціональність церковних споруд не
може оцінюватися критерієм їх економічної факт відсутності її дослідження й у постра-
доцільності чи побутових зручностей. Водно- дянський час, і в час, що передував радян-
час ідеологічні обмеження радянської доби не ській епосі.
дозволяли повною мірою дати аналіз архітек- Відсутність досліджень, поряд із мало-
тури цієї пам’ятки. вивченістю церковної архітектури цього пері-
Проте ідеологічні бар’єри були прита- оду, часто призводить до неправомірної кри-
манні не тільки для радянських часів. Це ілю- тики архітектурного проекту. Зокрема, Деся-
струє еволюція опису «стасівської» Десятин- тинна церква проекту В. П. Стасова деякими
ної церкви істориком та краєзнавцем, автором дослідниками (іноді в різних контекстах) час-
популярних книг про Київ М. М. Сементов- то розглядається як один із прикладів рестав-
ським: від захопленого в «миколаївську» епо- раційного проекту, причому проекту невда-
ху [Сементовский 1852, с. 161] до негативно- лого. Насправді в той час між проектуванням
зневажливого в наступний час [Сементовский нових споруд і реставрацією, як вона розумі-
1864, с. 46–48]. У радянський період вивчення лася тоді, не було принципових відмінностей
храмової архітектури до XVII ст. велося поза у підході, а «“реставрації”, подібні до Деся-
зв’язком із прямим призначенням церковних тинної церкви, були найбільш поширеним
будівель, а в дослідженнях з архітектури Си- шляхом “відтворення давнини” першої поло-
нодального періоду церковне будівництво на- вини ХІХ ст.» [Попова 2003, с. 21]. У цей час
віть спеціально не виділялося. Слід визнати реставраційна наука тільки виникає і пережи-
75
ває етап свого становлення, уявлення про цілі У сучасній реставраційній практиці такі ро-
та методи реставрації відрізнялися від сучас- боти з відновлення архітектурних пам’яток
них, а реставрація як особлива професія ще не вважаються неприпустимими. Однак у час
була виділена зі сфери архітектурної освіти. становлення реставраційної науки і фактично
Хронологічно близьке до «стасівської» до початку ХХ ст. вони дуже широко викорис-
Десятинної церкви «відтворення давнини» товувалися по всій Європі.
Спасо-Преображенського собору Нижего- У категоріях реставраційної практики
родського кремля (XVII ст.) у 1829‒1834 ро- того часу «стасівський» проект Десятинної
ках (іл. 2) може бути характерним прикладом церкви насамперед зручно розглядати як рес-
реставраційної практики цього часу. Через тавраційний, але не більше. При цьому слід
аварійний стан собору це була фактично пе- зазначити, що реставрація стародавніх бу-
ребудова храму. Хоча проект А. І. Мельнико- дівель до XIX ст. мала на меті відновлення
ва (одного з провідних архітекторів того часу) лише меморіального їх значення. Інші сторо-
і виконував головну умову під час проведення ни суспільного значення пам’яток архітекту-
робіт: «придерживаться насколько возмож- ри, включаючи художню цінність, зазвичай
но старинного вида собора», на практиці він ігнорували. Етап романтизму першої поло-
став своєрідним поєднанням традиційних рис вини ХІХ ст. – це потужна ідейно-художня
історичної пам’ятки з класицистичними еле- течія, яка охопила всі галузі духовного жит-
ментами архітектурного стилю, що панував тя Європи, розширила розуміння суспільного
на той час [Лисовский 2009, с. 211]. значення пам’яток архітектури. Воно вклю-
Подібні реставрації в сучасній терміно- чало тепер, крім їхньої меморіальної, також і
логії є роботами з оновлення архітектурної художню компоненту.
пам’ятки. При оновленні пам’ятка частково Більше того, за загального погляду, у
чи навіть повністю перебудовується в іншому ХІХ ст. основна мотивація в галузі реставра-
стилі та за іншим проектом. При перебудові ції пам’яток архітектури була спрямована на
її первісна художня цінність не виявляється. відновлення переважно їх мистецького зна-
Іл. 2. Спасо-Преображенський собор Нижньогородського кремля. Листівка 1897 р.
76
Артур Кукуішко. Історико-культурний аспект спорудження
«стасівської» Десятинної церкви (1842–1936) у контексті храмової архітектури ХІХ століття
Іл. 3. Київський митрополит Євгеній (Болховітінов).

Портрет 1837 р.
чення. І проект В. П. Стасова підпадає під сумом вказував на втрату первісного вигляду
обидва критерії реставраційних робіт: храм багатьох стародавніх храмів, зокрема, у Києві
повинен був мати і меморіальне значення, [Кеппен 1822, с. 37‒38].
і художню цінність. Однак тут дослідника- Роботи на фундаментах Десятинної церк-
ми вводяться застереження, що дозволяють, ви розпочалися ще 1809 року під керівни-
якщо й говорити про реставрацію (навіть цтвом архітектора П. С. Максютіна (пізніше
за мірками того часу), то з досить великою тут працювали письменник і видавець жур-
натяжкою, як про «надзвичайно своєрідний налу «Отечественные записки» П. П. Свіньїн,
приклад реставрацій» [Михайловский 1971, архітектор О. М. Горностаєв та ін.) [Агеева
с. 29]. Утім, незважаючи на обмовки, вини- 2021, с. 233], але саме Євгенію належить пер-
кають питання про правомірність застосу- ша публікація в 1825 році результатів архео-
вання «реставраційного» критерію до «ста- логічних досліджень давньоруської пам’ятки.
сівського» проекту. Тоді ж виникає ідея відновлення Десятинної
Одним із тих, хто безпосередньо був церкви, яка активно просувалась А. С. Ан-
пов’язаний з археологічним обстеженням ненковим – власником садиби, де містилися
фундаментів давньої Десятинної церкви й залишки давнього храму. У своїй публікації
подальшим спорудженням «стасівської», був Євгеній, за обов’язком архіпастиря, підтри-
Київський митрополит Євгеній (Болховітінов) мує спорудження храму, але в той же час за-
(іл. 3). Митрополит відомий своєю «особли- значає, що запропонований проект храму не
вою науковою сумлінністю» [Ананьєва 1996, відповідає давньому зразку і наполягає на по-
с. 19], а також занепокоєністю переробками дальшому вивченні пам’ятки із залученням
стародавніх пам’яток церковного зодчества. фахівців [[Евгений (Болховитинов), митр.]
Митрополит торкається цього питання у бага- 1825, с. 401‒402].
тьох своїх працях [див.: Евгений (Болховити- Митрополит був почутий, і в 1826 році
нов), митр. 1995, с. 59‒60]. І він був не єдиним до Києва Академією мистецтв був відрядже-
тогочасним ученим, стурбованим переробка- ний архітектор М. Ю. Єфимов (іл. 4). Перед
ми. Його однодумець академік П. І. Кеппен, ним було поставлено завдання «відновлення
який неодноразово зустрічався з митрополи- давнини» Десятинної церкви, наскільки це
том у Києві [Ананьєва 1995, с. 449], також із можливо, у первісному її вигляді [Лисовский
77
ект відновлення без прив’язки до давньо-

руського зразка, з орієнтацією на малюнок
О. М. Оленіна. Таким чином, спочатку про-
ект відновлення Десятинної церкви перед-
бачав реставраційний характер будівельних
робіт, але він був базовим для храму, який мав
бути споруджений «по правилам нынешней
архитектуры» (варіант якого пропонувався
О. М. Оленіним).
Слід зазначити, що становище пам’яток
архітектури та мистецтва на початок ХІХ ст.
потребувало негайних дій щодо їх збережен-
ня та реставрації, і ця ситуація була загаль-
ноєвропейською. Тривожні повідомлення, що
надходили з різних кінців Російської імперії
про стан історичних пам’яток, головним чи-
ном церковної архітектури, зумовили видання
указу в кінці 1826 року «О доставлении сведе-
ний об остатках древних зданий в городах и
воспрещении разрушать оныя». Згідно з ука-
зом, мали бути зібрані відомості про всі давні
будинки та їх стан, а також суворо забороне-
Іл. 5. Президент Академії мистецтв О. М. Оленін но такі будівлі руйнувати [ПСЗРИ 1830, 2, I,
с. 1353]. Основні положення указу 1826 року
1988, с. 12‒13]. Проте, якщо при «реставра- були розвинуті в наступному указі 1827 року
ції» Преображенського собору Нижегород- «О сохранении древних зданий по губерни-
ського кремля А. І. Мельников мав можли- ям». Положення цього указу декларують «чи-
вість ознайомитися з його прототипом, то з сто утилітарний підхід до охорони пам’яток
Десятинною церквою в Києві було інакше. архітектури» [Розгон 1971, с. 355] і є досить
Давній зразок кам’яного зодчества було зруй- розпливчастими за змістом: «<…> разрушать
новано у XIII ст., і зовнішній вигляд Десятин- их не должно, но и чинить ненужного не на-
ної церкви був невідомий (він є дискусійним добно, а поддерживать одне ворота или такие
і на сьогодні). здания, в которых есть нужные помещения»
Розуміючи неможливість реставрації [ПСЗРИ 1830, 2, II, с. 1070]. Утім, вочевидь
давньоруського храму в «первобытном его простежується лінія на заборону руйнування
построении», перед поїздкою президентом історичних пам’яток. І тому самостійний про-
Академії О. М. Оленіним (іл. 5) М. Ю. Єфи- ект М. Ю. Єфимова, як і В. П. Стасова (іл. 6),
мову було надано вказівку: «Сперва вчерне мав протиріччя з пам’яткоохоронними захо-
возобновить Десятинную церковь, как она дами Миколи І.
могла быть при равноапостольном создателе М. Ю. Єфимов намагався максималь-
храма сего! После чего Вы составите дру- но делікатно поставитися до давньої будівлі
гой проект в том виде, в каком вы желаете Десятинної церкви. Маючи перед очима фун-
видеть сей храм воздвигнутым по правилам даменти, що залишилися, він хотів створити
нынешней архитектуры». Також О. М. Оле- якомога більш точну реконструкцію давньо-
нін до вказівки додав власноручний варіант руського храму (природно, на рівні знань сво-
проекту Десятинної церкви, «образующий го часу) як однобаневої церкви з великими
некоторым образом прототип византийской хорами. Слід зазначити, що історично будів-
церкви» [цит. за: Агеева 2021, с. 231]. Інши- ництво храмів, що мають таке значення, як
ми словами, М. Ю. Єфимову потрібно було Десятинна церква, завжди знаходилося під
скласти два проекти: один як спробу рекон- особливою протекцією та пильною увагою
струкції давньоруського храму, другий ‒ про- державної влади. У затвердженні остаточного
78
проекту нового Десятинного храму взяв осо- вського, «архітектор зовсім не почував себе
бисту участь Микола І. Проект, запропонова- пов’язаним стародавньою спорудою і розро-
ний М. Ю. Єфимовим, не був схвалений Ми- бляв свою композицію як зовсім нову, цілком
колою I. Розробку нового проекту наприкінці довільно» [Лисовский 2009, с. 214]. Слід за-
1826 року доручили архітекторові В. П. Ста- значити, що нічого спільного з історичним не
сову. [Письма… Ефимова 1896, с. 91]. Він ви- мав і план нової церкви, який був виконаний
конав доручення вже наприкінці березня ‒ на В. П. Стасовим у формі правильного квадра-
початку квітня 1827 року Розробляючи про- та, без вівтарних виступів. Таким чином, його
ект, видатний зодчий «створив своєрідну сти- архітектурний проект є абсолютно самостій-
лізацію на кшталт давньоруського зодчества, ним. Отже, критика, яка стосується «відрес-
засновану на хрестово-купольній системі, таврованих» пам’яток храмової архітектури
привнесеної на Русь із Візантії» [Пунин 1990, та мистецтва того часу, до «стасівського»
с. 45]. проекту Десятинної церкви не може бути за-
В. П. Стасов, безсумнівно, розглядав від- стосована.
новлення Десятинної церкви як відновлення Ідеологізованість храмової архітектури
її меморіального та колишнього художньо- спостерігається з часів Стародавнього Єгипту
го значення, інакше такий проект був би не- та Дворіччя. Не є винятком і «миколаївська»
зрозумілим у творчій діяльності цього ви- епоха, де церковна архітектура як ідеологічний
датного майстра суворого класицизму. Саме феномен була покликана взяти на себе вель-
таке ставлення до поставленого перед ним ми своєрідну оповідальну історичну функ-
завдання підтверджується й тим, що архітек- цію ‒ підкреслення спадкоємності правителів
тор наполягав на включенні в нову будівлю Нового часу щодо правителів Давньої Русі.
збережених частин давніх стін Десятинної [Уортман 2004, т. 1, с. 498]. Пояснення затвер-
церкви [Сементовский 1864, с. 41; Тыжненко дження Миколою I «стасівського» проекту Де-
1990, с. 169]. Але, за зауваженням В. Г. Лісо- сятинної церкви слід шукати в його особистих
уподобаннях у царині церковної архітектури,
чому є незаперечні свідчення [Солнцев 1876,
с. 637, Кириченко 1978, с. 116, Славина 1989,
с. 218]. Проект нового храму В. П. Стасов ви-
конав, на думку Миколи I, дуже успішно. Його
резолюція на представленому проекті наголо-
шувала: «Быть по сему, а архитектору Стасову
объявить, что проект его прекрасен; и послать
на образец в Академию художеств» [цит. за:
Лисовский 2009, с. 214].
Термін, який знадобився В. П. Стасову
для розробки проекту (3‒3,5 місяці), виявився
невеликим, тому що архітектор скористався
в даному випадку власною композиційною
ідеєю. Вона була втілена, ймовірно, трохи
раніше в проекті церкви Святого Олександра
Невського у Потсдамі (іл. 7). Архітектор про-
сто повторив в інших габаритах свою, призна-
чену для Німеччини, роботу та зробив лише
деякі несуттєві зміни у формі п’ятибанного
вінчання та малюнку декоративних деталей
фасадів храму.
Проекти нижньоновгородського Спасо-
Преображенського собору та київської Деся-
тинної церкви, оскільки вони складалися за
Іл. 6. Архітектор В. П. Стасов участю Академії мистецтв, здобули досить
79
широку популярність в архітектурному сві- Спасо-Преображенський собор, «стасівська»

ті. Велике значення мав і той факт, що оби- Десятинна церква (як і її потсдамський про-
два проекти розглядалися та були затверджені тотип Олександрівський храм) ставляться до-
особисто Миколою I. Тим самим ніби зумов- слідниками в ряд перших за часом будівель
лювався напрямок подальших стилістичних у «псевдоруському» стилі [Лисовский 2009,
пошуків у галузі храмової архітектури, що й с. 210‒211; Пунин 1990, с. 44‒45; Тыжненко
підтвердилося під час проектування петер- 1990, с. 167‒169].
бурзької церкви Святої Катерини 1830 року. «Псевдоруський» (росісько-візан-
Тут уперше архітектором К. А. Тоном (іл. 8) тійський) стиль, біля витоків якого стояв
нові стилістичні особливості використовува- В. П. Стасов, належить до розряду численних
лися не з метою «відтворення давнини», як у стильових напрямів архітектури романтизму
Нижньому Новгороді та Києві, а для створен- та історизму, що розвивалися в контексті сти-
ня абсолютно нової споруди. лю епохи. В історію архітектури цей стиль
Новий архітектурний стиль об’єднав увійшов під назвою «еклектики» [Кириченко
різні течії архітектурної думки, які вклю- 1978, с. 38]. Характерними рисами еклектики
чали риси давньоруського зодчества та ві- стало використання всіх елементів т. зв. «іс-
зантійської архітектури. Він отримав назву торичних» архітектурних стилів, тому їй при-
«псевдоруський» (російсько-візантійський) таманні всі риси європейської архітектури
стиль. Найбільш грандіозною спорудою XV‒XVIII ст. [Агеева и др. 2011, с. 4]. Одним
цього стилю стане храм Христа Спасителя з наслідків подібних поєднань є те, що сти-
(іл. 9), освячений у 1883 році. На сьогодні льова єдність, яка розуміється як однаковість
Іл. 7. Церква Святого Олександра Невського в Потсдамі за проектом В. П. Стасова 1826 р
80
стилеутворюючих форм, в еклектиці остаточ-

но втрачає своє значення [Кириченко 1988,
с. 134]. Саме тим, що В. П. Стасов спроекту-
вав «свою» Десятинну церкву у традиціях су-
часної йому еклектики, зрозуміла в ній «ком-
піляція з форм давньоруської архітектури,
не прив’язана до якоїсь епохи або до стилю
минулих століть… У ній є і закомари давньо-
руських будівель, і стрілчасті портали разом
з романським аркатурним пояском середніх
віків, і цибулинні глави, притаманні церквам
XVII ст. і т. ін.» [Михайловский 1971, с. 30].
В історії практично відсутні наративні
джерела, що дозволяють простежити будь-
який зв’язок між стилями церковного зодче-
ства і явищами духовного життя або каноном.
Пошук національного стилю стимулювався
більшою мірою соціально-політичними, ніж
церковними мотивами. «Миколаївська» епоха
у цьому перебуває у руслі загальноєвропей-
ських тенденцій. Зокрема, Є. І. Кириченко на-
голошує на схожості ситуації у Росії, Пруссії
та Баварії [Кириченко 1993, с. 23]. Пошук на-
ціонального архітектурного стилю відбувався
і в інших європейських державах і виявився у
формах англійської, німецької та французької Іл. 8. Архітектор К. А. Тон
неоготики, неороманського стилю у Німеч-
чині, французького неоренесансу. Початок складених для альбому, однієї дзвіниці, двох
псевдоруського стилю поклав у 1830 році іконостасів та каплиці, переважно виконаних
Микола I, обравши в результаті конкурсу на у 1830‒1834 роках. Видання зразкових про-
будівництво церкви Святої Катерини проект ектів мало важливе значення для церковного
архітектора К. А. Тона [Солнцев 1876, с. 637; провінційного проектування. За рік до освя-
Славина 1989, с. 104‒109]. Незадовго до цього чення Десятинної церкви, у 1841 році, про-
у 1828 році вийшов указ, який наказував буду- екти храмів К. А. Тона були офіційно напо-
вати храми «по наилучшим и преимуществен- легливо рекомендовані як зразки традиційної
но древним образцам церковной архитектуры національної церковної архітектури [ПСЗРИ
с должным приближением к потребностям 1842, 2, XVI, 1, с. 210]. Цей указ було збере-
и обычаям Православной Церкви» [ПСЗРИ жено і в Будівельному статуті всіх редакцій,
1830, 2, III, с. 140]. Тонівський «псевдорусь- аж до останнього – 1900 року – хоча й у більш
кий» стиль [Блохина 2014, с. 342] ‒ кубоподіб- м’якшому формулюванні: « <..> когда будут
ний п’ятибанний хрестово-купольний храм з просить о том сами прихожане или когда это
набором зовнішніх декоративних елементів будет признано необходимым начальством»
(серед яких добре впізнаються знайомі за дав- [СЗРИ 1912, с. 221].
ньоруськими та середньовічними пам’ятками До 1860-х років проекти в «тонівському»
перспективний портал, аркатурний пояс, кіле- стилі як «офіційні» дедалі частіше зазнава-
подібні закомари, кокошники), які й були ілю- ли жорсткої критики. Головною причиною
страцією цього стилю в розумінні Миколи І. був секулярний посил, скептичне ставлен-
У 1838 році було видано альбом креслень ня до церковної архітектури як такої з боку
храмів, спроектованих К. А. Тоном [Проекты... т. зв. «демократичного табору», починаючи з
1838, с. 1‒20]. До видання ввійшли 11 про- О. І. Герцена та В. В. Стасова (син архітек-
ектів, як збудованих церков, так і спеціально тора). Наприклад, О. І. Герцен зазначав, що:
81
храмового будівництва «ми-

колаївської» епохи, «праг-
ненням створити у половині
ХІХ ст. руський стиль, ви-
кликаним лише теоретичним
бажанням мати національний
стиль, тобто, відмінний від
сусідніх країн». Дає їй за-
гальну оцінку: « <…> резуль-
тат зрозумілий: створюється
агломерат форм і деталей ві-
зантійських, романських і ‒
найменше ‒ руських, т. зв.
“тонівський стиль”». І вка-
зує на її основний недолік:
«<…> всі ці церкви страж-
дали одним загальним і голо-
вним недоліком ‒ відсутністю
смаку у будівельника, який
позбавив цей тип усієї поезії
Іл. 9. Найграндіозніша споруда «тонівського» стилю храм Христа старовинних церков» [Курба-
Спасителя (1883‒1931). Листівка 1890 р. тов 1910, с. 312]. Таким чи-
ном, можна бачити, що вже в
«<…> без віри та особливих обставин важко дореволюційний період домінували негативні
було створити щось живе; нові церкви дихали оцінки храмобудування в «тонівському» стилі.
натяжкою, лицемірством, анахронізмом, як Вони поширювалися і на погляди архітектора,
п’ятиголові судки з цибулинками замість про- і на якість його проектів. Історичний контекст,
бок, на індо-візантійський манер, які будує художні та конструктивні переваги споруд
Микола з Тоном» [Герцен]. фактично не враховувалися.
Те саме секулярне підґрунтя, лише у формі Після 1917 року ідеологізація критики
«європеїзованого», програмно-суб’єктивного різко посилилася. «Тонівський» стиль став
підходу, негативне ставлення до храмобуду- остаточно сприйматися як «реакційний». Ха-
вання в «псевдоруському» стилі, але з пози- рактеристика храмобудування ХІХ ст. та її
цій «ретроестетизму», простежуються в кри- стилістики була цілком негативною. Напри-
тиці нового покоління мистецтвознавців, які клад: «Тон на догоду Миколі I, став проек-
змінили «істориків-раціоналістів» ‒ насампе- тувати церкви в псевдовізантійському стилі,
ред кола художнього об’єднання «Мир искус- з обов’язковими п’ятьма банями, важкістю
ства». На думку засновника та головного ідео- форм та іншими атрибутами, які вважалися
лога об’єднання О. М. Бенуа, «Тон, ампірист з ознаками істинного православ’я. Цей напря-
виховання та переконань, змушений був віді- мок отримав назву “тонівщини”. “Тонівщина”
гравати роль якогось воскресителя вітчизня- стала загальним ім’ям для всіляких грубих
ної архітектури і, отже, все життя ніби грав підробок під народність, для реакційного ві-
комедію, що відбилася фатальним чином на зантинізму та псевдонаціональності» [Ми-
всьому церковному будівництві, що від нього хайлов 1950, с. 27]. Такі ідеологічні оцінки,
походить» [Бенуа, Лансере 1913, с. 178]. щоправда, у більш м’якій формі, зберігалися
Але найповніше критика «тонівської» ар- в дослідницькій літературі до 1970-х років.
хітектури відображена в статті (деякі фахівці Зокрема, стверджувалося, що «казенний ві-
схильні додавати до неї термін «хрестоматій- зантійський стиль» насаджувався згори, не
ної» [Печенкин 2015, с.139]) В. Я. Курбатова мав нічого спільного з давньоруською архі-
1910 року «О русском стиле для современных тектурою і був лише «непрямим виразом шо-
построек». Автор пояснює державну політику віністичної політики царату» [Борисова, Каж-
82
дан 1971, с. 9]. Десятинний храм нагадує найглибшу старо-

Критика архітектурного стилю К. А. Тона вину» [Закревский 1868, с. 290‒292]. Уперше
була критикою стилю храмової архітектури для широкої аудиторії повну відсутність «цін-
«миколаївської» епохи. А оскільки «стасів- ності» «стасівської» церкви озвучив М. П. По-
ська» Десятинна церква є пам’яткою саме годін: «Церква, що не має ніякого історичного
цієї епохи, то й критики їй уникнути було не- значення і представляє нещасне непорозумін-
можливо. Розвиток наукової реставрації давав ня» [Погодин 1875, с. 84]. Надалі постійно за-
при цьому додаткові аргументи. Т. зв. «“ве- значалося (причому в дуже широкому діапазо-
ликі реставрації” 40-х – початку 50-х років ні: від наукових праць, до путівників і газетних
ХІХ ст.» [Вздорнов 1986, с. 131], центральним статей), що проект В. П. Стасова – це не храм
місцем яких були роботи в Києві, ‒ є прикла- епохи Володимира. Звідси випливав висно-
дами вкрай невдалих реставрацій. Загальна вок: якщо це не давній храм, то отже, він не
негативна оцінка «епохи великих реставра- має жодної цінності. Наприклад, на сторінках
цій» природно переносилася і на хронологіч- «Киевской старины» у рік 900-річчя Хрещення
но близький «стасівський» храм, своєрідно Русі в ювілейному випуску (липень 1888 року)
«доповнюючи» більш особисту критику його Десятинна церква «відзначена» таким описом:
архітектурного стилю. «архітектура церкви не представляє нічого ви-
Одним з перших із критикою архітектури тонченого та оригінального: квадратна шухля-
«стасівського» проекту виступив М. М. Се- да, на якій поставлено 5 глав із банями цибу-
ментовський. Наприкінці свого критичного лею» [Н. Б. 1888, с. 8].
огляду він зазначав, що «від стародавнього У радянський період режим більш менш
прекрасного храму від кн. Володимира <…> толерантно ставився до історичних пам’яток
збереглася незмінною лише назва храму “Де- давньоруської архітектури, у т. ч. церковного
сятинним”» [Сементовский 1864, с. 48]. До- зодчества, проте до храмових споруд «тонів-
сить критично висловлюється щодо «стасів- ського» стилю ставлення було нетерпимим.
ської» церкви М. В. Закревський: «<…> див- Вираз у будівлях імперської концепції офіцій-
не змішання смаків різних народів. До того ж ної народності, яке служило державній ідео-
зовнішній вигляд цієї будівлі важкий і багато логії, вважалося неприйнятним. У результаті
втрачає від сусідства із граціозним творінням антирелігійних компаній, особливо протягом
Растреллі», хоч і підкреслює меморіальне зна- т. зв. «безбожної п’ятирічки» 1932‒1937 ро-
чення храму: «хоч би як не було, але нинішній ків у СРСР було знищено практично всі со-
борні храми «тонівського»
стилю (іл. 10). Серед інших,
у 1936 році припинила своє
існування і «стасівська» Де-
сятинна церква, яка була ро-
зібрана на цеглу для потреб
соціалістичного будівництва.
Критику «стасівського»
храму як пам’ятки архітек-
тури «миколаївської» епохи
можна пояснити природною
реакцією на засилля «тонів-
ської» архітектури в другій
половині XIX – на початку
ХХ ст. та ідеологічно анта-
гоністичним неприйняттям
радянського часу. Але на сьо-
годні в науковому середови-
щі оцінки храмової архітек-
Іл. 10. Знищення храму Христа Спасителя 5 грудня 1931 р. турної діяльності в цю епоху
83
менш однозначні. Вагомим аргументом до Після об’єднання Німеччини храм було вклю-
перегляду критичного ставлення до проекту чено до списку пам’яток, що перебувають
Десятинної церкви В. П. Стасова є також іс- під охороною держави, а в 1998 році – вне-
торія генетично близького проекту архітекто- сено до списку об’єктів всесвітньої спадщини
ра 1826 року Олександрівської церкви в Пот- ЮНЕСКО [Коляда 2008, с. 23].
сдамі. Вона ремонтувалася навіть за нацистів.
Проекты церквей, сочиненные архитектором Его Императорского Величества

профессором архитектуры Императорской Академии художеств и Членом разных
Иностранных Академий Константином Тоном. 1838. Санкт-Петербург
О доставлении сведений об остатках древних зданий в городах и воспрещении разрушать
оныя от 31 декабря 1826 г. № 794. 1830. Полное собрание законов Российской империи, 2, I.
Санкт-Петербург, с. 1353.
О построении, перестройке и починке церквей от 11 февраля 1828 г. № 1804. 1830. Полное
собрание законов Российской империи, 2, III. Санкт-Петербург, с. 140–143
О сохранении древних зданий по губерниям от 14 декабря 1827 г. № 1613. 1830. Полное
собрание законов Российской империи, 2, II. Санкт-Петербург, с. 1070.
О сохранение при составлении проектов на построение православных церквей,
преимущественно вида древняго Византийскаго зодчества от 23 марта 1841 г. № 14592. 1842.
Полное собрание законов Российской империи, 2, XVI, 1. Санкт-Петербург, с. 210.
Письма Николая Ефимовича Ефимова (1826–1827). Частная переписка Ивана Романовича
Мартоса. 1896. Киевская старина, 10, с. 77–92.
Устав строительный (издание 1900 г.). 1912. Свод законов Российской империи / под ред.
И. Д. Мордухай-Болтовского, 4, XII, 1. Санкт-Петербург, с. 208–242.
Агеева, Е. Ю., Акилова, Е. В., Костина, Е В. 2011. Архитектурные стили конца XIX ‒
начала XX вв. Нижний Новгород.
Агеева, Н. А. 2021. Бумаги Н. Е. Ефимова 1825–1826 годов, посвященные раскопкам
Десятинной церкви в Киеве. Петербургский исторический журнал, 4 (32), с. 230–238.
Ананьєва, Т. 1995. Додатки. Митрополит Євгеній Болховітінов. Вибрані праці з історії
Києва. Київ, с. 439–440.
Ананьєва, Т. 1996. Десятинна церква: коло витоків археологічних досліджень (1820–1830–
ті рр.). Церква Богородицi Десятинна в Києвi. До 1000-ліття освячення. Київ, с. 15–23.
Бенуа, А. Н., Лансере, Е. Е. 1913. Дворцовое строительство императора Николая I. Старые
годы, 7–9, Санкт-Петербург, с. 173–197.
Блохина, И. В. 2014. Архитектура. Всемирная история архитектуры и стилей. Москва.
Борисова, Е. А., Каждан, Т. П. 1971. Русская архитектура конца XIX ‒ начала XX века.
Москва.
Вздорнов, Г. И. 1986. История открытия и изучения русской средневековой живописи.
XIX век. Москва.
Герцен, А. И. Былое и думы. URL: http://gertsen.lit-info.ru/gertsen/proza/byloe-i-dumy/2-
glava-xvi.htm (дата звернення 12.09.2022).
Евгений (Болховитинов), митр. 1995. Описание Киево-Софийского собора и киевской
иерархии. Вибрані праці з історії Києва. Київ, с. 36–271.
[Евгений (Болховитинов), митр.] 1825. План Первоначальной Киевской Десятинной
Богородицкой церкви с объяснением оного. Отечественные записки, XXI, LIХ, март. Санкт-
Петербург, с.380–403.
Закревский, Н. 1868. Описание Киева, I. Москва.
Кеппен, П. И. 1822. Список русским памятникам, служащим к составлению истории
художеств и отечественной палеографии. Москва.
84
Кириченко, Е. И. 1993. Взаимосвязи России и Запада в архитектуре Нового времени.

Вопросы искусствознания, 9 (2–3), с. 12–24.
Кириченко, Е. И. 1988. Романтизм и историзм в русской архитектуре XIX века (К вопросу
о двух фазах развития эклектики). Архитектурное наследство, 36, с. 130–143.
Кириченко, Е. И. 1978. Русская архитектура 1830–1910-х годов. Москва.
Коляда, А., прот. 2008. История Русской Православной Церкви в Потсдаме (XVIII–XXI
века). Автореф. дис. канд. богос. Сергиев Посад.
Курбатов, В. 1910. О русском стиле для современных построек. Зодчий, 30, с. 310–312.
Лисовский, В. Г. 1988. Национальные традиции в русской архитектуре XIX – начала XX
веков. Ленинград.
Лисовский, В. Г. 2009. Архитектура России XVIII – начала XX века. Поиски национального
стиля. Москва.
Михайловский, Е. В. 1971. Реставрация памятников архитектуры (развитие
теоретических концепций). Москва.
Михайлов, А. И. 1950. Жизнь и творчество. Архитектор В. П. Стасов. Материалы к
изучению творчества. Москва, с. 17–61.
Н. Б. 1888. Десятинная церковь. Документы, известия и заметки. Киевская старина, 22,
с. 3–8.
Печенкин, И. Е. 2015. К вопросу о термине «неорусский стиль». Опыт понимания.
Декоративное искусство и предметно-пространственная среда. Вестник Московской
государственной художественно-промышленной академии им. С. Г. Строганова. Научно-
аналитический журнал по вопросам искусствоведения, 1, с. 138–145.
Погодин, М. 1875. О Десятинной церкви. Московские ведомости, 84.
Попова, Н. А. 2003. Реконструкция и реставрация историко-архитектурного наследия.
Саратов.
Пунин, А. Л. 1990. Архитектура Петербурга середины XIX века. Ленинград.
Разгон, A. M. 1971. Охрана исторических памятников в дореволюционной России (XVIII
в. – первая половина XIX в.). Очерки по истории музейного дела в СССР, 7. Москва, с. 292–355.
Сементовский, Н. 1864. Киев, его святыня, древности, достопамятности и сведения,
необходимые для его почитателей и путешественников. Киев.
Сементовский, Н. 1852. Киев и его достопамятности. Киев.
Славина, Т. А. 1989. Константин Тон. Ленинград.
Солнцев, Ф. Г. 1876. Моя жизнь и художественно-археологические труды. Русская
старина, XV, июнь, Санкт-Петербург, с. 263–302.
Тыжненко, Т. Е. 1990. Василий Стасов. Ленинград.
Уортман, Р. С. 2004. Сценарии власти: мифы и церемонии Русской монархии / пер. с англ.
С. В. Житомирской, 1. Москва.
85
Мар’яна Гунь
Археологічні дослідження в Києві
по вул. Володимирській, 2 у 1980 році
Статтю присвячено систематизації та аналізу неопублікованих археологічних матеріалів, отриманих у ре-
зультаті досліджень Старокиївської гори Старокиївським загоном Київської археологічної експедиції ІА АН УРСР
під керівництвом С. Р. Кілієвич у 1980 році.
Ключові слова: Старокиївська гора, Десятинна церква, житло, будівельні матеріали, фрески, кераміка, індиві-
дуальні знахідки.
The paper deals with the systematization and analysis of unpublished archaeological assemblages obtained during the
research of Starokyivska (Old Kyiv) Hill by the Kyiv archaeological expedition of the Institute of Archaeology of the Academy
of Sciences of UkrSSR headed by of S.R. Kilievich.
Key words: Starokyivska (Old Kyiv) Hill, the Desyatynna Church, building materials, frescoes, pottery, individual finds.
У науковому відділі фондів та реставра- с. 105–113] та світлина 1976 р. (іл. 1: 2) [Київ

ції Музею історії міста Києва зберігаються від… 2022] дозволяють локалізувати місце
матеріали (колекція А-4761), виявлені під час досліджень. Ділянка площею 80 м² (16×5 м)
досліджень по вул. Володимирській, 2 Старо- містилася між розкопами Вікентія Хвойки
київським загоном Київської археологічної 1907–1908 років, Михайла Каргера 1939 року
експедиції ІА АН УРСР під керівництвом та Феодосія Мовчанівського 1936 року. Під
Стефанії Ромуальдівни Кілієвич у 1980 році 1. час досліджень виявилося, що переважну
Колекція не ввійшла в жодну з публікацій до- більшість площі розкопу було пошкоджено
слідниці, хоча містить досить презентативні пізніми ямами та перекопами, заповненими
речі, що потребують аналізу та введення до різночасовим сміттям, серед яких дослідни-
наукового обігу. На жаль, частина предметів ці вдалося зафіксувати три житлові споруди,
з розкопок 1980 року до музейної колекції не що розташовувалися за валами найдавнішого
потрапила і їх подальша доля невідома. дитинця в безпосередній близькості до Деся-
Роботи проводилися в південно-східній тинної церкви [Килиевич 1981а, с 1, 2]. Окрім
частині садиби Історичного музею із захід- цього, було знайдено немало презентативних
ного боку кам’яного одноповерхового будин- індивідуальних знахідок, плінфи, фресок, ке-
ку, у якому містилася музейна бібліотека на раміки, що в певній мірі доповнюють відо-
відстані 2,00 м від споруди та 1,20 м від за- мості про життя киян на території Староки-
лізної огорожі. Ці об’єкти не збереглися, але ївської гори.
археологічна карта пам’яток Київського ди- Житло 1. У північній частині розкопу у
тинця С. Кілієвич (іл. 1: 1) [Кілієвич 1976, квадраті Г/1 на глибині 1,60–1,80 м від ден-
Іл. 1. 1 – фрагмент археологічної карти Старокиївської гори С. Кілієвич

з позначкою місця розкопок 1980 р.; 2 – світлина 1976 р., на якій видно одноповерховий будинок та
огорожу, до яких дослідниця зробила прив’язку розкопу
1
Висловлюю щиру вдячність співробітницям наукового відділу фондів та реставрації Музею історії міста Києва
Людмилі Степаненко та Юлії Галич за надану можливість опрацювати матеріали колекції А-4761.
86
Іл. 2. 1 – план розкопу С. Кілієвич на початкових етапах досліджень з позначеними перекопами
та пошкодженнями культурного шару; 2 – зведений план із частковою реконструкцією жител;
3, 4 – світлини дослідженого житла 2
87
ної поверхні було зафіксовано зруйновану пила до заповнення об’єкта з навколишнього

глинобитну піч, що заходила під північну шару в більш пізній час. На глибині 1,75 м
бровку. Від печі під кутом до бровки в схід- зафіксовано верхню частину кухонного гор-
ному та західному напрямках простежува- щика з багаторядним лінійним орнаментом.
лося заповнення канавки шириною 0,15 м зі Вінця підокруглі, діаметром 18 см (іл. 3: 4).
слідами дерев’яної лаги, що лежала в основі Час побутування посуду з аналогічним про-
конструкції стінки житла (іл. 2: 1) [Килиевич філюванням – ХІІ – перша половина ХІІІ ст.
1981б, кресл. 1]. Досліджено було лише від- (тип ІІІ за Петром Толочком) [Толочко 1981,
криту частину споруди, додаткові квадрати с 300]. До цього ж періоду відноситься ула-
в північному напрямку не розбивалися [Ки- мок мініатюрного горщика (діаметр вінець
лиевич 1981а, с. 3]. Матеріали із заповнення 7 см, висота 9 см) з листоподібним профілю-
житла 1 відсутні. З квадрата Г/1 зафіксовано ванням (іл. 3: 5). Із заповнення котловану по-
лише дві верхні частини горщиків другої по- ходять залізний ніж (іл. 3: 6), бронзове окуття
ловини ХІІІ – ХІV ст., що містилися на гли- діаметром 5 см (іл. 3: 8), бронзовий вузько-
бині 1,00–1,25 м (іл. 3: 1, 2). Тому ці знахідки пластинчатий розімкненокінечний браслет із
варто відносити до культурного шару, що за- закрученими завершеннями та штампованим
лягав вище, а не до заповнення споруди. орнаментом (іл. 3: 7). Аналогічні браслети
Житло 2. Майже в центральній частині були поширені з кінця ХІ до середини ХІV ст.
розкопу на глибині 2,06 м в квадратах Д/2, [Седова 1981, с. 113] У заповненні споруди
Д/3, Е/2, Ж/2, Ж/3 було зафіксовано прямо- також містився залізний циліндричний замок
кутну споруду (3×4 м), орієнтовану з північ- типу В за Борисом Колчиним (іл. 3: 9) [Хо-
ного заходу на північний схід, що заходила рошев 1997, табл. 6, с. 258], що з’явлється в
в південну бровку розкопу. Котлован житла другій половині ХІІ ст. і побутує до початку
глибиною 0,50 м було вирізано в материко- ХV ст. Зіставивши хронологію горщиків та
вій глині. Майже по центру північно-східної замка, можна звузити час існування житла 2
стіни впритул до неї розміщувалася глино- до другої половини ХІІ – початку ХІІІ ст.
битна зруйнована піч, розташована устям на З урахуванням того, що споруда не мала слі-
південний захід. Діаметр печі 0,80 м. У пів- дів пожежі і певний час стояла зруйнованою,
нічно-західній частині житла зафіксовано можна припускати, що її перестали викорис-
підвищення-вхід підквадратної форми за- товувати задовго до приходу Батия в Київ.
вширшки 1,80 м і завдовжки 1 м, обабіч якого Житло 3. На північний захід від жит-
містилися стовпові ями, що вказує на наяв- ла 2 дослідниками було зафіксовано житло 3,
ність навісних конструкцій (іл. 2: 2). На фото- від якого збереглася східна стіна завдовжки
графіях з альбому ілюстрацій помітно темне 3,20 м, що заходила в північну бровку розко-
заповнення канавки, що продовжується від пу (іл. 2: 2). Споруду орієнтовано з півночі на
входу в споруду 2 до північного кута квадра- південь. Котлован завглибшки 0,50 м виріза-
та Д/1 (іл. 2: 3, 4) [Килиевич 1981а, табл. ІІ, но в материковій глині. Глибина фіксації дна
ІІІ]. Імовірно, це продовження закритого вхо- споруди від денної поверхні 3,00 м. Біля пів-
ду-тамбура, збудованого на основі каркасно- нічної бровки розкопу містилася глинобитна
стовпової конструкції, залишки стінки якої і піч (зруйнована) діаметром 0,90 м, більша
зумовили появу канавки. С. Кілієвич припус- частина якої, як і самого житла, заходила в
кала, що житло тривалий час стояло зруйно- бровку. Майже вся площа споруди була за-
ваним і використовувалося як смітник [Кили- йнята сміттєвою ямою, заповненою різноча-
евич 1981а, с. 4]. совими побутовими та будівельними відхода-
У заповненні споруди 2 було виявлено ми. Збереглася лише невелика смуга підлоги
низку речей, що дозволяють уточнити її хро- біля печі завдовжки 2,40 м, завширшки 0,80 м
нологію. На глибині 0,25 см знайдено вінця [Килиевич 1981а, с. 5]. Серед нечисленних
горщика типу 4б за типологією Олени Оногди знахідок зі споруди збереглися уламки посуду
(іл. 3: 3) [Оногда 2012, с. 239]. Аналогічний та кістки тварин без видимих слідів обробки,
посуд побутував нарикінці ХІV – у ХV ст., у яких дослідниця вбачала кістяні заготовки
тому ці вінця – випадкова знахідка, що потра- (іл. 4: 3–5). Посуд представлено нижньою
88
Археологічні дослідження в Києві по вул. Володимирській, 2 у 1980 році
Іл. 3. 1, 2 – кераміка з шару, що заповнював житло 1; 3–9 – посуд та індивідуальні знахідки із житла 2
частиною великого горщика, дно якого має ням був поширений у першій половині – се-
діаметр 13 см (іл. 4: 2), та верхньою частиною редині ХІІ ст.
кухонного горщика типу 3 за П. Толочком Якщо реконструювати приблизні розміри
[Толочко 1981, с. 300] з багаторядним ліній- житла 3, стає очевидним, що його південно-
ним орнаментом та діаметром вінець 26 см західний кут перетинався з північно-східним
(іл. 4: 1). Посуд з аналогічним профілюван- кутом житла 2 в межах квадрата Е/2 (іл. 2: 2).
89
Але квадрати Ж/1, 2 були пошкоджені пізнім міг використовуватися в одній із численних
льохом, який зруйнував обидві споруди. За- майстерень, виявлених на території Староки-
вдяки цьому під час розкопок не було поміче- ївської гори.
но, що житло 2 перерізало житло 3. Імовірно, Серед унікальних речей, представлених у
на світлині з альбому ілюстрацій зафіксова- цьому комплексі, дві панцирні залізні бляш-
но залишки південно-західного кута житла 3 ки, вкриті позолотою (іл. 6: 2, 3). Вони мають
(іл. 2: 3) [Килиевич 1981а, табл. ІІ]. Аналізую- підквадратну форму (2,4×2,8 см та 2,5×2,7 см
чи супутні матеріали, які ми можемо відноси- при товщині 1 мм) з фігурною нижньою гран-
ти до заповнення безпосередньо споруд, мож- ню. У двох кутах верхньої частини виробів
на зробити висновки, що найраніше, в першій розміщено по отвору (0,1 см), крізь які прохо-
половині ХІІ ст., було збудовано житло 3. Піс- див залізний дріт, за допомогою якого бляш-
ля завершення його функціонування, близько ки кріпилися до основи з тканини чи шкіри.
середини ХІІ ст. cпоруджується житло 2, пе- Потертість позолоти засвідчує, що пластин-
рерізаючи котлован об’єкта 3. Найпізніше, на ки перекривали одна одну на 1/3 їх висоти.
межі ХІІ–ХІІІ ст. з’являється житло 1, яке було У 1939 році під час досліджень М. Каргером
наземним і розташовувалося значно вище рів- фундаментів Десятинної церкви було вияв-
ня материка на глибині близько 1,80 м, де й лено 11 залізних панцирних пластин прямо-
було зафіксовано залишки дерев’яної стіни кутної форми (2,2×6,3–7,4 см) із заокругле-
та печі. Показово, що жоден з об’єктів не ним краєм. Рештки ще одного панцира було
має слідів пожежі. Це свідчить про те, що виявлено раніше, у 1936 році, Т. Мовчанів-
всі три споруди перестали функціонувати до ським перед апсидами Десятинної церкви.
1240 року. Це понад 400 прямокутних, із заокругленим
Індивідуальні знахідки з мішаного нижнім краєм залізних «лусочок» завдовж-
шару. Серед індивідуальних знахідок, вияв- ки 2,2–2,8 см і завширшки 1,1 см. Фрагмен-
лених у мішаному шарі та сміттєвих ямах, ти панцирів зберігаються в колекціях НМІУ
присутні 4 точильні бруски (іл. 5: 1–4), два з [Яким був… 2022]. Показово, що кольчуга
яких значною мірою спрацьовані, уламок жо- була більш поширена серед мешканців Русі,
рен (іл. 10: 2), залізний цвях із продовгуватою ніж панцир. Окремі фрагменти кольчуг відо-
шляпкою (іл. 5: 8), фрагмент масивного че- мі в міських та сільських шарах, а пластини
решка з Г-подібним завершенням (іл. 5: 5), що відносяться до рідкісних знахідок [Кирпич-
міг бути частиною коси або серпа, кістка без ников 1971, с. 7–21]. Панцирний обладунок
видимих слідів обробки (іл. 5: 9) та фрагмент міг належати заможним дружинникам, адже
підпрямокутної кістяної накладки (іл. 5: 7). будь-яке спорядження воїна було дорогим і
Один фрагмент залізного виробу вкритий тов- демонструвало статус людини в суспільстві.
стим корозійним шаром, але специфічна фор- Позолочений обладунок з великою імовірніс-
ма дозволяє віднести його до оковки лопати тю можна відносити до князівського, можли-
(іл. 5: 6). во, навіть парадного убору.
Один фрагмент керамічного виробу має У заповненні ями у квадратах Д-Е/2-3 до-
підсферичну форму, виготовлений зі щіль- слідниця зафіксувала фрагмент бронзового
ного дрібнодисперсного сіро-коричневого предмета, який вона назвала «панікадилом».
тіста, досить товстостінний, з невеликим під- Уламок дещо зігнутий, невеликий, завдовж-
округлим заглибленням із внутрішнього боку ки 7,5 см, заввишки 4,5 см, завтовшки 0,3 см
(іл. 5: 10). Цю знахідку дослідниця вважала (іл. 6: 1). Цей предмет може бути фрагментом
ніжкою амфори, але предмет не може бути її секції вівтарного світильника, декорованого
частиною, адже посудини з ніжками побуту- овальними медальйонами з прорізними квіт-
вали в античний період. Амфори, що потра- ковими розетками з хрестом або ромбом усе-
пляли на терени Русі в Х–ХІІІ ст., мали під- редині. Кілька подібних фрагментів світиль-
округле дно. Імовірно, це уламок тигля чи ників походять з Києва, Переяслава та Княжої
іншого вузькоспеціалізованого інвентарю, що гори [Архипова 2019, с. 22] 2.
2
Щиро дякую д. і. н. Єлизаветі Архиповій за допомогу в інтерпретації знахідки.
90
Іл. 4. Кераміка та кістки із житла 3
У квадраті Б/3 біля бровки на глибині 184], тому накладку із житла 3 також варто
1,30 м було знайдено накладку з кольорового відносити до цього періоду та, вірогідно, до
металу підокруглої форми з ребристими кра- комплексу поховання. Накладка могла випад-
ями, що має овальний отвір 5×12 мм та три ково потрапити у відвали, а звідти – до глибо-
отвори діаметром 3 мм над ним (іл. 6: 5). На- кого льоху, який перерізав житла 1 і 3 та вико-
кладка має два штифти діаметром 1 мм. За- ристовувався як сміттєва яма. Про це свідчить
звичай такі знахідки були досить універсаль- і значна кількість фресок, що потрапили туди
ними й могли використовуватися як ремінні за подібних обставин. З огляду на те, що в
прикраси чи оздоба кінської упряжі. 1939 році М. Каргер повністю відкрив фунда-
Біля північної бровки розкопу у квадра- менти Десятинної церкви, фрески, найімовір-
ті Ж-1 на глибині 2,58 м над пічкою житла 3 ніше, походять саме з неї, а не з палаців, роз-
було виявлено срібну гривну «київського ташовуваних неподалік, що підтверджується
типу» (довжина 7,5 см, ширина 7 см), що могла низкою аргументів, приведених нижче.
як входити до заповнення об’єкта, так і потра- Фрески. Фрески виконано на щільній
пити до нього з навколишнього шару або скар- вапняній штукатурці білого кольору з жовту-
бів, що їх неодноразово знаходили на Старо- ватим відтінком, товщина якої варіюється в
київській горі (іл. 6: 4) [Килиевич 1981а, с. 6]. межах 2–4 см. У склад штукатурки входить
Привертає увагу знахідка фігурної сер- значна кількість подрібненої соломи, від якої
цеподібної накладки (1×2×2,9 мм), яку до- на поверхні залишилося багато отворів. Її на-
слідниця відносить до ремінних прикрас несено на цем’янкову крупнозернисту осно-
(іл. 6: 6). Але аналогічні бляшки було вияв- ву, товщина якої місцями сягає 9 см, на дея-
лено в 1939 році М. Каргером у похованні ких уламках простежуються сліди фактури
№ 113 (розміщувалося в західній частині се- кам’яної кладки, відбитки плінфи завтовшки
реднього нефа, неподалік від місця розкопок 2,7 см. Такі плінфи дослідники відносять до
С. Кілієвич), де вони містилися in situ в складі ранніх (групи П-1, П-5), датуючи їх вироб-
кінського спорядження разом з вудилами та ництво Х – першою половиною ХІ ст. [Гуцу-
стременами. У похованні було зафіксовано ляк 2017, с. 163–164]. Також у склад розчину
гончарну кераміку Х ст. [Каргер 1958, с. 182– входили пісок та подрібнена випалена глина
91
Іл. 5. 1–10 – індивідуальні знахідки; 11 – шматочки шкіри з культурного шару
світло-коричневого кольору. Такий розчин простежуються. Фарби лежать рівномірними

характерний для давньоруських пам’яток Х – шарами, імовірно, у їх складі були присутні кле-
першої третини ХІ ст. Використовували його йові компоненти, що запобігають облущуван-
і при спорудженні Десятинної церкви для ню. Борозни від пензля відсутні. Це свідчить,
мурування стін з бутового каменю та тонкої що зображення наносили на суху поверхню.
(2–3 см) плінфи [Гуцуляк 2017, с. 164–165]. Кольорова гама, використана давньоруськими
Розписи наносилися безпосередньо на майстрами, надзвичайно багата: білий, різно-
штукатурку, додаткові вапнякові прошарки не манітні відтінки жовтого, синього, червоного,
92
Іл. 6. 1 – фрагмент вівтарного світильника; 2, 3 – панцирні позолочені бляшки;

4 – срібна гривна «київського типу»; 5, 6 – накладки з кольорового металу
зеленого кольорів. Частина дрібних фрагментів - поверх жовтої основи нанесено чорні
однотонна: темно-сині, сині, яскраво-червоні, вузькі лінії, одна з яких завершується кругом
коричневі, оранжеві. Один уламок має насиче- (іл. 9: 2);
ний трав’янисто-зелений відтінок (іл. 7; 8). - на трьох великих фрагментах зображен-
Малюнок і кольорова гама фресок така: ня трикутників із широких синіх смуг, обве-
- поєднання червоної та синьої фарб, ві- дені блакитним, поміж яких зображено синю
зерунок визначити неможливо (іл. 7: 1, 4, 9); краплю з аналогічним контуром. Центр смуг
- вузька біла вертикальна смуга, нанесена виділено білими, а краплини – жовтими еле-
поверх синьої основи (іл. 8: 25); ментами. Обабіч розміщено смуги зеленого
- фриз із синьої та червоної смуг, розді- кольору, виділені світло-зеленим та жовтим
лених білою лінією (іл. 8: 23); по контуру. Саме ці уламки демонструють
- фриз із білої та червоної смуг (іл. 8: 8, 9); відбитки будівельного каменю та плінфи
- фриз із білої та червоної смуг, розділе- (іл. 9: 7–9);
них блакитною лінією (іл. 7: 6); - поверх жовтої фарби зображено паль-
- фриз із червоною основою, поверх якої ці лівої руки святого (?), обведені по контуру
нанесено білі смуги (іл. 8: 10); тонкою червоною лінією (іл. 9: 1);
- на червону основу нанесено білі дугопо- - орнамент із тонколінійного плетінчато-
дібні смуги, обведені блакитним (іл. 7: 15, 16); го синього візерунка поверх жовтої основи;
- біле та синє поля розділені червоною ліворуч – блакитна смуга з червоною лінією
дугоподібною смугою, обабіч підведеною посередині (іл. 9: 3);
світло-коричневими фарбами (іл. 8: 8); - орнамент із тонколінійного плетінча-
- світло-коричневе та зелене поля розді- того темно-синього візерунка поверх світлої
лені білою дугоподібною смугою, підведеною червоної основи; праворуч – блакитна смуга з
обабіч чорною фарбою (іл. 8: 1); білими лініями (іл. 9: 4);
- червоне та блакитне поля, розділені ши- - червоне та світло-коричневе поля роз-
рокою темно-синьою смугою (імовірно, еле- ділені чорною дугоподібною смугою з білою
мент одягу) (іл. 7: 3); лінією в центрі (імовірно, елемент одягу)
- поверх жовтої основи нанесено широ- (іл. 9: 6);
кі зелені смуги та червону дугоподібну сму- - на світло-коричневому тлі зображено
гу, обведені по контурах чорною фарбою синьо-зелений овал (?), усередині якого роз-
(іл. 8: 11); міщено жовті «дзвіночки». Поряд з медаль-
- поверх жовтої основи нанесено білі, йоном помітно смуги темно-зеленої, синьої,
сині та червоні дугоподібні смуги (імовірно, білої, коричневої, червоної фарб, вірогідно,
елемент одягу) (іл. 7: 2); фрагмент був складовою багатої композиції
93
Іл. 7. Фрагменти фресок з Десятинної церкви
(іл. 9: 5). Фрагмент фрески з аналогічним ві- ванням аналогічних розчинів було заштука-
зерунком з розкопок М. Каргера 1939 р. збе- турено й розписано стіни східного та захід-
рігається у фондах Софії Київської [Коренюк ного палаців, розташованих поряд [Коренюк
2018, табл. ІV: 14]. Обидва фрагменти відно- 2018, с. 73]. Але побутує думка, що лише в
сяться до однієї композиції, що підтверджує храмовому оздобленні зображували святих,
приналежність фресок з розкопок С. Кілієвич а для палацових розписів використовували
саме до Десятинної церкви. рослинно-геометричні орнаменти [Коренюк
Враховуючи морфологічні характерис- 2018, с. 70]. Серед матеріалів досліджуваної
тики штукатурки й тинькового розчину (з ве- колекції зберігається фрагмент із зображен-
ликим вмістом соломи), однотипного для ням пальців руки святого (?). Окрім цього,
всіх уламків фресок, а також відбитки тонкої є уламок вівтарного світильника, смальта,
ранньої плінфи в облицювальній масі, мож- у тому числі золотоскляна, квадратик мар-
на припустити, що всі фрески походять з од- муру, що використовувався для виготовлен-
нієї споруди. Дослідники вважають, що со- ня мозаїчної підлоги, знайденої в Десятин-
ломовмісні штукатурки використовували на ній церкві. Досліджувана ділянка містилася
початковому етапі декорування Десятинної неподалік від фундаментів Десятинної церк-
церкви. Приблизно в той же час із застосу- ви, повністю досліджених М. Каргером у
94
Іл. 8. Фрагменти фресок з Десятинної церкви
95
1939 році, і на цій ділянці, як зазначає С. Кі- Решта знахідок репрезентована різнома-
лієвич, розташовувався старий льох, засипа- нітними зразками плінфи та цегли:
ний різночасовим сміттям, серед якого було - уламок унікальної тонкої плінфи з ро-
багато фресок: «Поражает большое коли- жевого тіста з домішками строкатої глини,
чество красивых фрагментов фресок. На найімовірніше, відноситься до груп П-3, П-4
одном из них изображены пальцы человечес- [Гуцуляк 2017, с. 164]. На поверхні глибоки-
кой руки, на многих обломках разноцветные ми лініями по сирій глині прокреслено три-
орнаментальные мотивы. Эти фрески воз- лисник (іл. 10: 3), аналогів якому досі не ви-
можно попали на место раскопа из Десятин- явлено;
ного храма во время строительства новой - фрагмент плінфи з прямими торцями,
церкви по проекту Стасова, или же из дво- завтовшки 3,5 см, завширшки 16 см, у до-
рцового сооружения, находящегося к западу вжину збережений на 22 см. Тісто щільне,
от нашего раскопа» [Килиевич 1981, с. 6]. жовто-коричневого кольору, з домішками
Вірогідно, частину заповнення цього льоху піску та подрібненого польового шпату. На
і становлять матеріали з відвалів 1939 року. поверхні є прокреслені по сирій глині по-
Таким чином, фрески, що зберігаються в ко- вздовжні борозни та залишки цем’янкового
лекції А-4761, можуть відноситися до пер- розчину, також сліди сажі, що свідчать про
шого етапу оздоблення Десятинної церкви перебування плінфи у вогні (іл. 10: 1). За
наприкінці Х ст. товщиною та морфологічними характерис-
Будівельні матеріали. Уламок плямис- тиками відноситься до груп П3, П4 [Гуцуляк
того темно-зеленого мармуру зі світло-зеле- 2017, с. 163–164] або ж типу ІІ [Елшин 2017,
ними включеннями (іл. 10: 6) та квадратик с. 104–105], що виготовлялися в середині –
зеленого мармуру (іл. 10: 5) мають сліди кінці ХІ ст. Ширина даного зразка не відпові-
цем’янкового розчину. Вони входили до уні- дає тогочасним стандартам, але не виключе-
кальних для Русі мозаїчних орнаментальних но її виготовлення для побудови конкретних
композицій підлоги Десятинної церкви кінця архітектурних деталей;
Х ст., виконаної в техніці opus sectile. Ця тех- - фрагмент лекальної плінфи з підокру-
ніка передбачала виконання мозаїчних орна- глим торцем (діаметр 18 см) завтовшки 4,7 см
ментальних і фігурних зображень зі щільно (іл. 10: 8). Тісто червоного кольору, з доміш-
підігнаних різнобарвних кам’яних плиток. ками піску та крупними фракціями кварцу, що
Майстри використовували мармур, сланець, вигоріли при випалі, утворивши чорні шлако-
порфір, брекчію, поєднуючи їх зі смальтою подібні конкреції. Поверхня виробу гладка, на
та полив’яними плитками [Архипова 2017, нижній постелі – підсипка крупним річковим
с. 146–152]. піском. Аналогічні плінфи відносяться до
До будівельних матеріалів чи їх відходів типу ІІІ [Елшин 2017, с. 107–109] і датуються
відноситься і шматок пірофіліту, але він не в межах ХІІ ст.;
має видимих слідів обробки (іл. 10: 4). - фрагмент київської плінфи типу ІІІ.4
Зберігся також уламок світлого сіро-ко- [Елшин 2017, с. 112–113], що побутувала в
ричневого тиньку з графіті, виконаного по су- ХІІ ст., відрізняється за складом тіста від по-
хій поверхні (іл. 9: 10). Імовірно, це фрагмент передніх варіантів. Воно має світло-коричне-
напису «(ДМІТ)РИ РИСОВА О…» (Дмитро вий колір, видимі фракції крупних домішок
малював). За палеографічними особливостя- відсутні, але помітні природні слюдисті вклю-
ми дослідники відносять напис до середини – чення. Нижня постільна поверхня має піща-
другої половини ХІІ ст. 3 Тісто відрізняється ну підсипку, а на верхній чотиризубим гре-
від тиньку та штукатурки з фресками, воно бінчастим інструментом прокреслено хвилю
щільніше, важче, не містить соломи, з види- (іл. 10: 10). Товщина уламка – 4,2 см.
мих домішок присутні пісок та строката гли- Ще чотири екземпляри будівельних мате-
на. Поверхня, на якій прокреслено напис, ре- ріалів відносяться до періоду ХV–ХVІІ ст. Це
тельно загладжена. три фрагменти цегли-пальчатки та уламок це-
3
Висловлюю щиру вдячність к. і. н. Тимуру Бобровському за допомогу з прочитанням та інтерпретацією графіті.
96
Іл. 9. 1 – фрагмент фрески з пальцями святого;

2–9 – фрагменти фресок з рослинно-геометричними орнаментами;
10 – шматок тиньку з графіті
97
глини, що найімовірніше, використовувалася з амфорної ручки 4. Остання мала підокруглу

в кладці горна. форму, жовто-коричневе тісто з домішками
Вважається, що цегла-пальчатка завжди піску та жорстви. Діаметр ручки і, відповідно,
унікальна, адже кожен виріб несе індивідуаль- грузила 4,5 см, діаметр отвору 1,5 см, висо-
ні сліди, залишені майстром. Один невеликий та виробу 2,5 см (іл. 12: 7). Ручка відноситься
фрагмент цегли має товщину 3 см, тісто черво- до типу ІІІ за Н. Гюнсенін. До цього ж типу
не, з домішками піску та карбонатними вкра- належать ще три стінки, дві з яких мають
пленнями, що можуть бути природною скла- дрібне специфічне рифлення (іл. 12: 2, 4, 5),
довою глини. На нижній поверхні підсипка притаманне саме цьому типові, та фрагмент
піском, а на верхній прокреслені широкі прямі вузької горловини з місцем приліпу ручки
повздовжні борозни (іл. 10: 11). Інша цеглина (іл. 12: 8). Дві стінки (іл. 12: 1, 3) та фрагмент
виготовлена з однорідного дрібнодисперсно- високої овальної ручки (іл. 12: 6) відносять-
го червоного тіста з домішками піску. Нижній ся до типу ІV за Н. Гюнсенін. Його харак-
бік прямий, середина випукла, товщина варію- терними ознаками є дрібнодисперсне щільне
ється від 4,5 см до 7 см. Борозни на зовнішній тісто без крупних видимих домішок із вклю-
поверхні неглибокі (іл. 10: 7). Третій фрагмент ченнями дрібних блискіток піриту. Зазвичай
цегли з каолінової глини сіро-зеленого кольо- обидва типи є синхронними і датуються від
ру, з домішками піску та залізистими фракція- другої половини – кінця ХІІ ст. до середини
ми в тісті. Виріб має рівні борти, його товщина ХІІІ ст., хоча подекуди їх знаходять в шарах
7 см, ширина 12,5 см (іл. 10: 9). початку ХІV ст., але після навали Батия поста-
Останній екземпляр також виготовлено чання амфор у міста Русі майже припинилося
з каолінової глини, на нижній постелі піща- [Günsenin 1990, p. 28–30].
на підсипка. Товщина уламка цеглини 5,5 см, Досить цікавими є поодинокі знахідки
ширина 13 см. Тісто спеклося під дією висо- ліпленої кераміки. Один уламок вінець має
кої температури, а одна з поверхонь оплави- сіро-коричневий колір, у тісті значна кіль-
лася до скловидного стану (іл. 11: 18). Під кість піску та жорстви, поверхня загладжена,
час досліджень Старокиївської гори археоло- вінця декоровані защипами (іл. 13: 1). Фраг-
ги зафіксували цегельні печі ХVІІ–ХVІІІ ст. мент відноситься до зарубинецької культури
[Чміль 2014, с. 162], тому дана цеглина може (ІІ ст. до н. е. – І ст. н. е.) 5. Аналогічна керамі-
стосуватися цих теплотехнічних споруд. ка фіксувалася з могильника на Андріївській
У колекції є також один фрагмент гон- горі та з поселення на Киселівці [Каргер 1958,
чарної однорідної маси з каолінової гли- с. 82–90], тому подібна знахідка є цілком за-
ни, що ошлакувався до скловидного стану кономірною, демонструючи один з етапів за-
(іл. 11: 17). Імовірно, його можна відносити селення території, на якій згодом виник Київ.
до давньоруського виробництва, як і виплес- Ще одні вінця мають підокруглу форму та
ки свинцю (іл. 11: 14, 15), виявлені в сусідніх відігнуті назовні (іл. 13: 2). Тісто сіро-коричне-
квадратах, але змішаність шару на цій ділянці вого кольору, ніздрювате, з домішками піску та
не дозволяє зробити точніших висновків. товченого каміння. Поверхня загладжена.
Керамічний посуд з культурного шару. Верхня частина горщика, діаметр вінець
Найчисельніша категорія археологічного ма- якого становить 14 см, також виготовлена з до-
теріалу, виявлена поза межами об’єктів, пред- сить пористого тіста зі значним вмістом піску.
ставлена ліпленим та гончарним посудом. Вінця відігнуті та навскісно зрізані (іл. 13: 3).
Останній включає матеріали давньоруського Поверхня має сіро-коричневий колір та сліди
часу та монгольсько-литовської доби, а також загладжування на обертальному столику.
амфори імпортного походження. Останній фрагмент ліпленого посуду –
Серед матеріалів колекції є сім фраг- вінця горщика діаметром 18 см (іл. 13: 4). По-
ментів амфор та одне грузило, виготовлене судина темна, зі слідами перебування у вог-
4
Щиро дякую завідувачці відділу «Київ давній і середньовічний» Музею історії міста Києва Марії Тимошенко за
допомогу у визначенні амфорних матеріалів.
5
Щиро дякую к. і. н. Євгену Синиці та Сергію Сорокіну (Коту) за допомогу у визначенні матеріалів.
98
Іл. 10. 1, 7, 8, 10 – фрагменти різноманітної плінфи; 2 – уламок жорен;

3 – плінфа із зображенням «трилисника»; 4 – уламок пірофіліту; 5, 6 – фрагменти каменів з мозаїчної
підлоги opus sectile; 9, 11 – фрагменти цегли-пальчатки
ні, виготовлена також із ніздрюватого тіста, Усі три горщики відносяться до епохи
що містить домішки піску та шамоту. Вінця становлення Давньоруської держави, тобто
близькі до профілювання попередньої посу- до VІІІ–ІХ ст. Профілювання демонструє
дини, але зріз загладжено. початковий етап формування манжетопо-
99
Іл. 11. Зразки з розкопу 1980 р.: 1–6 – cкляні браслети; 7–10 – смальта; 11–13, 16 – фрагменти віконного
скла; 14, 15 – свинцеві виплески; 17 – уламок ошлакованої до скловидного стану стінки теплотехнічної
споруди; 18 – фрагмент ошлакованої плінфи
дібних вінець, які поширюються з Х ст. [То- дитинця, так званого «града Кия», знахідки
лочко 1981, с. 300; 1983, с. 31]. Зважаючи на матеріалів цього періоду абсолютно законо-
те, що неподалік від місця розкопок С. Кі- мірні та доповнюють висновки попередніх
лієвич проходив рів та вал найдавнішого досліджень.
100
Іл. 12. 1–6, 8 – уламки амфор з культурного шару; 7 – грузило, виготовлене з амфорної ручки
Посуд ХІ ст. серед матеріалів досліджу- вироби мають високі шийки, лише в одному
ваної колекції відсутній, але кераміка ХІІ – випадку шийка низька, з різко відігнутими
першої половини ХІІІ ст. представлена назовні вінцями. Декор посуду складається
різноманітними кухонними горщиками, се- з однієї чи кількох врізних ліній, що іноді
ред яких умовно можна виділити типи, що поєднуються з хвилею чи нігтьовими вдав-
побутували протягом ХІІ ст. Це стосується леннями. Діаметри верхніх частин варію-
восьми верхніх частин з валикоподібним ються від 14 см до 26 см. У всіх випадках
профілюванням (іл. 13: 5–12). Посудини ма- тісто щільне, з домішками піску. Випал рів-
ють мініатюрні загнуті досередини вінця. номірний, про що свідчить однотонність зла-
Зовнішня дзьобоподібна закраїна, притаман- мів. Горщики з аналогічним профілюванням
на матеріалам ХІІІ ст., відсутня. Майже всі (тип ІІІ за П. Толочком) трапляються масово
101
як на території Києва, так і за його межами коподібних [Оногда 2012, с. 239]. За способом
[Хамайко 2022, с. 57–59]. формування й оздоблення вони продовжують
Ще десять кухонних горщиків можна да- давньоруські традиції, хоча побутують у дру-
тувати ширше – ХІІ–ХІІІ ст. (тип ІV за П. То- гій половині ХІІІ – першій половині ХІV ст.
лочком). Їх вінця відрізняються масивністю, Група вінець типу 3б (іл. 15: 2, 4, 9, 12) по-
хоча ще не набувають рис кераміки післямон- бутувала в ХІV – на початку ХV ст. Це один з
гольської доби (іл. 14: 1–10). Гончарна маса наймасовіших типів вінець післямонгольсько-
загнута досередини, але при цьому помітно го часу. Вони також валикоподібні, дуже ма-
сформовано зовнішню закраїну, яка в деяких сивні, з низькими слабо вираженими шийками.
випадках загладжена, а в деяких підрізана, Ще дві посудини відносяться до ром-
утворюючи той самий «дзьоб». Складно зву- боподібних вінець типів 5б (іл. 15: 5) та 5в
зити хронологічні рамки побутування цього (іл. 15: 7). Ці горщики споріднені з валикопо-
посуду, адже він надзвичайно поширений по дібними, але за допомогою обточування фор-
всіх давньоруських пам’ятках і, найвірогідгі- ма їх вінець змінювалася, набуваючи гострих
ше, протягом тривалого часу співіснував па- кутів та витягуючись і утворюючи в перетині
ралельно з більш ранніми типами [Хамайко форму, наближену до ромба. Побутував ана-
2022, с. 56–58]. Тісто та випал цих горщиків логічний посуд у другій половині ХV – на по-
не відрізняється від попередньої групи. Діа- чатку ХVІ ст.
метри вінець варіюються в межах 16–24 см, Одна верхня частина горщика відно-
дві посудини мініатюрні, діаметрами 8 см та ситься до групи рельєфних вінець типу 6
10 см. Помітне зменшення висоти шийок, по- (іл. 15: 1), що розповсюдилися в кінці ХІV –
рівняно з попередньою групою. Декор анало- у ХV ст. Профілююча частина відігнута, а її
гічно складається з врізних ліній, що можуть край оформлений за допомогою ряду защипів.
поєднуватися наколами чи нігтьовими вдав- Збереглося також денце зі слідами зрі-
леннями. У двох випадках горщики неорна- зування ниткою з підставки гончарного кола
ментовані. Також зберігся уламок стінки, при- (іл. 15: 11). Такі сліди на посуді могли залиша-
крашений поєданням прямих ліній та хвиль, тися тільки після виготовлення його на швид-
нанесених гребінчастим п’ятизубим інстру- кому гончарному колі, коли корпус посудини
ментом (іл. 14: 11). виводився із цілого шматка глини, а не вилі-
На плічках одного з горщиків є пляма плювався із джгутів. На думку дослідників,
жовто-коричневої поливи (іл. 14: 1), що може таке коло на наших територіях з’явилося не
вказувати на випал в одному горні полив’яної раніше ХV ст. [Бобринский 1978, с. 191].
та звичайної кераміки. Головна відмінність між посудом дав-
У колекції є також три денця, одне з яких – ньоруського часу та монгольсько-литовсько-
від звичайного кухонного горщика – має діа- го періоду полягає в зміні профілюючих час-
метр 6 см (іл. 13: 14). Інше – від великої, але тин від невеликих до крупних валиків, що
тонкостінної посудини (іл. 13: 13). Його діа- в 2–3 рази перевищують товщину шийки.
метр становить 16 см, а поверхня дна ввігнута, Високі ціліндричні шийки перетворюються
що трапляється нечасто. Ще одна нижня час- в низькі, вінця майже відразу переходять в
тина має денце діаметром 7,5 см, на якому зо- опуклобокі плічка. Декор цього періоду за-
бражено тавро у вигляді колеса – досить попу- звичай зберігає давньоруські традиції, хоча
лярний сюжет, що часто трапляється протягом фрагменти посуду з досліджуваної колекції
ХІ – першої половини ХІІІ ст. (іл. 13: 15). не мають орнаменту. Тісто також майже не
Гончарний посуд монгольсько-литовської змінюється, хоча в деяких випадках збільшу-
доби досить різноманітний. Для його аналізу ється кількість піску.
використано типологічні схеми О. Оногди, Поодинокі знахідки різнотипної керамі-
побудовані на археологічних матеріалах із за- ки, що побутувала протягом другої половини
критих комплексів Середньої Наддніпрянщи- ХІІІ – на початку ХVІ ст. вкотре підтверджу-
ни та, зокрема, Києва [Оногда 2012]. ють висновки дослідників про те, що життя
Верхні частини горщиків типу 1а (іл. 15: 6) на Старокиївській горі після монголо-татар-
та 2б (іл. 15: 3, 8) відносяться до групи вали- ської навали продовжувалося.
102
Іл. 13. 1 – фрагмент вінець горщика зарубинецької культури; 2–4 – верхні частини горщиків останньої
чверті І тис.; 5–15 – гончарна кераміка ХІІ ст. зі Старокиївської гори
Вироби зі шкіри. У квадраті А/2 з горіло- фіолетового та зеленого кольорів (іл. 11: 2–5),
го шару, що залягав на глибині 2,15 м, походи- один гладкий коричневий, перевитий жовтою
ли дрібні шматочки шкіри (іл. 5: 11). Усі вони ниткою (іл. 11: 6), один пласкоопуклий, підтри-
значною мірою фрагментовані, тонкі (1 мм), кутний у перетині, зелений (іл. 11: 1). Усі вони
тому складно визначити, частиною якого ви- патиновані, виготовлені з давньоруського три-
робу вони були і чи відносяться ці речі до дав- компонентного прозорого скла. Смальти вияв-
ньоруського часу. лено 4 фрагменти, три з яких зроблено з глухого
Вироби зі скла. Скляні речі давньорусь- скла червоного, синього та коричневого кольо-
кого виробництва представлені браслетами рів (іл. 11: 7–9), а один – на основі прозорого
та смальтою: 4 браслети гладкі, коричневого, оливкового скла із золотою фольгою (іл. 11: 10).
103
Іл. 14. Гончарний посуд ХІІ – першої половини ХІІІ ст.
Окрім цього, було зафіксовано шматки рудою. Близькість їх розташування свідчить

скла та уламки віконних шибок: 3 уламки про досить щільну забудову даної ділянки
шибок світло-жовтого та 5 світло-зеленого протягом ХІІ ст. Наявність гончарної кераміки
кольорів із широкими бортиками. Діаметри другої половини ХІІІ – початку ХVІ ст. під-
виробів варіюються в межах 11–14 см. Скло тверджує факти про безперервну заселеність
тонке, завтовшки 2 мм, іризоване або ж вкри- верхнього міста після навали Батия.
те патиною (іл. 11: 11–13, 16). Усі фрагменти Серед рядових індивідуальних знахідок
походять з мішаного шару, найімовірніший виявлено ексклюзивні речі – срібну гривну
період їх побутування – ХVІ–ХІХ ст. «київського типу» та позолочені бляшки пан-
Отже, матеріали з невеликого за площею і цирного обладунку, що демонструють над-
значною мірою пошкодженого різноманітними звичайно високий соціальний стан його влас-
земляними роботами розкопу, виявились до- ника.
статньо інформативними. Насамперед вдалося Фрагменти фресок Х ст., які протягом
визначити етапи функціонування трьох житло- сорока років не мали належної уваги, не
вих споруд, що містилися неподалік валу без- лише відображають високий професійний
посередньо на території Старокиївської гори. рівень давньоруських майстрів, але й допо-
Два житла мали заглиблені в материкову по- внять матеріали вже відомих опублікованих
верхню котловани, третє було наземною спо- колекцій.
104
Іл. 15. Гончарна кераміка другої половини ХІІІ – початку ХVІ ст.
Архипова, Є. 2017. Підлога opus sectile Десятинної церкви в Києві. Opus Мixtum, 5, Київ,
с. 146–154.
Архипова, Є. 2019. Бронзові світильники Десятинної церкви в Києві. Opus Мixtum, 7, Київ,
с. 16–29.
Бобринский, А. А. 1978. Гончарство Восточной Европы. Источники и методы изучения.
Москва: Наука.
Гуцуляк, Р., Шевченко, Н. 2017. Будівельні матеріали перших мурованих споруд на
території Дитинця давнього Києва. Opus Мixtum, 5, Київ, с. 162–172.
Елшин, Д. Д. 2017. Киевская плинфа Х–ХІІІ веков: опыт типологии. Культурний шар.
Статті на пошану Гліба Юрійовича Івакіна / ред. О. П. Толочко. Київ: Лаурус, с. 98–128.
Каргер, М. К. 1958. Древний Киев. Очерки по истории материальной культуры
древнерусского города, 1. Москва; Ленинград: Издательство АН СССР.
Кілієвич, С.Р. 1976. Археологічна карта Київського дитинця. Археологічні дослідження
стародавнього Києва. Київ: Наукова думка.
Килиевич, С. Р, Ткач, Н. Ф. 1981а. Отчет о раскопках Старокиевского отряда на
территории древнейшего городища (ул. Владимирская, 2) в 1980 году // Науковий архів
ІА НАНУ. Ф. е. 1980/17. 95/65.
Килиевич, С. Р, Ткач, Н. Ф. 1981б. Отчет о раскопках Старокиевского отряда на
территории древнейшего городища (ул. Владимирская, 2) в 1980 году. Чертеж № 1. План
раскопа // Науковий архів ІА НАНУ. Ф. е. 1980/17. 95/66.
Кирпичников, А. Н. 1971. Древнерусское оружие. Доспех, комплекс боевых средств ІХ–
ХІІІ вв. Археология СССР. Свод археологических источников, Е1-36. Ленинград: Наука.
105
Коренюк, Ю. 2018. Атрибуція залишків стінних розписів мурованих будівель Старокиївської

гори у світлі матеріалів розкопок Десятинної церкви 2005–2011 років. Opus Мixtum, 6, Київ,
с. 66–77.
Київ від минулого до майбутнього. Історія. 2022. Національний музей історії України.
URL: https://kyivpastfuture.com.ua/natsionalnyj-muzej-istorii-ukrainy-istoriia/ [дата звернення
06.09.2022 р.].
2022. Яким був «бронежилет» воїна часів Русі: розповідаємо про рештки панцирів із
колекції музею 2022. Національний музей історії України. URL: https://nmiu.org/novyny/2696-
yakym-buv-bronezhylet-voina-chasiv-rusi-rozpovidaiemo-pro-reshtky-pantsyriv-iz-kolektsii-
muzeiu [дата звернення 06.09.2022 р.].
Оногда, О. В. 2012. Кераміка Середньої Наддніпрянщини другої половини ХІІІ – середини
ХV ст. Дисертація к. і. н. Національний університет «Києво-Могилянська академія».
Седова, М. В. 1981. Ювелирные изделия древнего Новгорода (X–XV вв.). Москва: Наука.
Толочко, П. П. 1981. Ремесленное производство. Гончарное дело. Новое в археологии
Киева. Киев, с. 284–301.
Толочко, П. П. Древний Киев. Киев: Наукова думка.
Хамайко, Н. В., Журухіна, О. Ю., Гунь, М. О. 2022. Новий погляд на вперше відкриту у
Києві склоробну майстерню. Археологія і давня історія України, 2 (43). Київ, с. 50–64.
Хорошев, А. С. 1997. Замки, ключи и замочные принадлежности. Археология. Древняя
Русь. Быт и культура / ред. Б. А. Рыбаков. Москва: Наука, с. 14–16.
Чміль, Л. 2014. Гончарні горни на Старокиївській горі: до постановки проблеми. Opus
Мixtum, 2, Київ, с. 154–163.
Günsenin, N. 1990. Les amphores byzantines (X–XIIIe siècles). Typologie, production,
circulation d’après les collections turques. Université Paris, I (PanthéonSorbonne). Paris.
106
Олена Журухіна
Скляні вставки
(за археологічними джерелами давньоруського часу з Києва)
У статті розглянуто окрему категорію виробів – скляні вставки у прикраси, а також для оздоблення церков-
ного начиння, предметів декоративного вжитку та одягу, що були знайдені під час археологічних досліджень
давньоруських поховань та середньовічного культурного шару Києва. Знахідки вставок складають невелику
частину, порівняно з іншими скляними виробами. Увагу приділено морфологічній та технологічній характерис-
тикам знахідок, простежено динаміку побутування виробів.
Ключові слова: археологічне скло, вставки, прикраси, майстерні, Давня Русь.
The paper devotes a particular category of finds – glass inserts for jewelry and decorating such items as church utensils
and clothes, which were found during archaeological researches of burials and cultural layers of Kyiv. The inserts make up
a small part compared to other glass products. The paper focuses to the morphological and technological characteristics
of finds, traces the dynamics of the use of products.
Key words: archaeological glass, inserts, jewelry, workshops, Old Rus’.
Вставка – це додатковий конструктив- фрагментів помітні закраїни та вінчики скля-

ний елемент, що його вставляли в основу речі них посудин. Можливі два варіанти викорис-
[Щапова, Лихтер, Сарачева та ін. 2007, с. 45]. тання таких пластин: для оздоблення / інкрус-
З коштовного каміння чи зі скла з давніх ча- тації скриньки або прикрашання одягу, який
сів їх використовували для оздоблення різно- міг бути складений усередині скрині [Івакін,
манітних предметів і речей (прикрас, посуду, Козюба 2003, с. 42–43]. Тоді такі пластини
елементів одягу, церковного начиння, меблів, слід вважати накладками (тобто прикрасою,
зброї, статуй, архітектурних деталей). Скляні яку закріплювали на одягу).
вставки за кольором або імітували коштовне Фрагмент скляної пластини (у вигляді кола
каміння, або ж доповнювали кольорову гаму з нерівними й сколотими краями) з дуже тонко-
[Аксентон 1974, с. 9]. Вставки можуть бути го безбарвного скла (розмір 12×12×0,5 мм), на
об’ємними або пласкими. поверхні якого помітно іризацію, було виявлено
Археологічними дослідженнями Києва за- під час дослідження кургану 56 (63) у Шестови-
фіксовано знахідки скляних вставок, що чітко ці розкопками 1958 року (колекція НФ ІА НАНУ
розподілені за призначенням (прикраси в перс- 37, № 617). За нестандартною формою та роз-
ні, оздоблення частин одягу, окладів ікон, книг міром ця пластина могла бути частиною оздоб-
або скриньок), хронологією (Х – початок ХІ ст. лення якогось предмета (іл. 2: 1). Інвентар кур-
або ХІІ–ХІІІ ст.) та місцем виявлення (у складі гану різноманітний і численний: на жіночому
інвентарю поховальних пам’яток або культурно- кістяку було знайдено багато речей та прикрас:
му шарі чи об’єктах ремісничого призначення). дві бронзові позолочені фібули, срібна застіб-
Вставки для оздоблення частини ка, намисто з 30 скляних, кришталевих та сер-
вбрання чи невеликих витворів декоратив- долікових намистин, срібні підвіски у вигляді
но-вжиткового мистецтва (наприклад, диргемів та хреста; поряд з кістяком був роз-
скринь). Це найраніша за хронологією та ташований керамічний посуд, бронзове кільце,
поки що єдина група знахідок цієї категорії уламки кістяного гребінця й футляра, залізного
скляних виробів у Києві. ножа, фрагменти позументної стрічки; в одному
Під час дослідження території Михай- з кутів містилися фрагменти пряжки, уламки за-
лівського Золотоверхого собору в 1999 році лізних обручів відра й окуття (шириною 12 мм)
в камерному похованні знатної скандинавки скриньки (21 фрагмент, № 616) (іл. 2: 2) та цвяш-
(№ 49, друга половина Х ст.) виявлено 27 тон- ки (серед яких фрагмент невеликого, довжиною
ких пластин (іл. 1) у вигляді прямокутників, 23 мм, загнутого цвяха (№ 619) (іл. 2: 3), який
трапецій та сегментів із синього, фіолетово- було зафіксовано біля скляної пластини) [Блі-
го, темно-жовтого скла (розміри від 2×2 до фельд 1977, с. 160–163, табл. ХХІ–ХХІІ].
3×3 см). Вони розташовувались одна на одній У науковій літературі існує кілька припу-
на дні решток дерев’яної скриньки. Виготов- щень щодо функціонального призначення та-
лені пластини з уламків візантійського скля- ких скляних пластин. Зокрема, портрети вель-
ного посуду шляхом ретушування – у деяких мож (ІХ ст.) або зображення на іконах святих
107
Іл. 1. Скляні пластини з поховання, виявленого під час розкопок Михайлівського Золотоверхого монастиря
[світлина А. Чекановського]
(Х ст.) можуть вказувати на шляхи використан- Вставки в прикраси (у персні) – група

ня скляних пластин як оздоблення одягу. Вва- знахідок, що охоплює ширший хронологіч-
жають, що за прикладом візантійської знаті, ний період. Усі екземпляри пласко-опуклої
давньоруський парадний одяг могли прикра- форми, круглі, овальні та прямокутні у плані.
шати вставки, що імітували коштовне каміння У камерному похованні № 12 (кінець
[Ениосова, Пушкина 2012, с. 59–60]. Подібні Х – перша половина ХІ ст.), що досліджене
знахідки траплялися при дослідженні могиль- під час археологічних розкопок Михайлів-
ників Бірки, Гньоздова (81 екземпляр вставок ського Золотоверхого собору в 1997 році,
було знайдено разом із золотими нитками, за знайдена прямокутна в плані скляна вставка
допомогою яких, імовірно, їх нашивали на тек- (іл. 3: 1), яка зверху по контуру була огра-
стильну основу) та Пскова (у камерному жіно- нена й складалася з двох пластин, а нижня
чому похованні останньої чверті Х ст. в ногах мала залишки золотої фольги (розмір вставки
була зафіксована невелика скринька зі скупчен- 9×7×2 мм) [Івакін, Козубовський та ін. 1998,
ням 54 різнобарвних скляних пластин усереди- с. 70, рис. 5, 24]. Таке «забарвлення», коли на
ні неї). Ці вставки були вирізані з фрагментів безбарвну основу накладали металеву фольгу,
посудного та віконного скла, круглої, овальної, може вказувати на імітацію вставки з коштов-
сегментоподібної, трапецієподібної, прямокут- ного каміння (наприклад, округлі намистини з
ної форми із синього, блакитного, фіолетового, металевою фольгою могли нагадувати перли).
зеленого, жовтого, коричневого та безбарвного Ще з елліністичного часу металеву фольгу
скла [Михайлов 2010, с. 272–273; Ениосова, використовували для певного ефекту, скажі-
Пушкина 2012, с. 58; Ершова 2016, с. 318]. мо, для збільшення блиску або надання виро-
108
Олена Журухіна.
Скляні вставки (за археологічними джерелами давньоруського часу з Києва)
Іл. 2. Інвентар курганного поховання 56 (63) (розкопки Шестовиці):

1 – скляна пластина; 2 – уламки окуття скриньки; 3 – фрагмент цвяха [світлина О. Журухіної]
бу забарвлення [Леммлейн 1963, с. 376–377]. лю характерне переважно для візантійських

Аналогії двошаровим вставкам, але з гірсько- скляних виробів.
го кришталю, відомі на пам’ятках Русі більш Один екземпляр пласко-опуклої овальної
пізнього часу – з другої половини XIV ст., що у плані вставки (іл. 3: 3) з яскравого темно-
їх дослідники вважають імпортом із Західної блакитного напівпрозорого скла розміром
Європи [Аксентон 1974, с. 14]. 17×12×7 мм походить з давньоруського шару
Три екземпляри пласко-опуклих вставок (розкопки по вул. Волоській у 1988 році).
(іл. 3: 2) круглої в плані форми з яскраво-синьо- Вставка зроблена шляхом лиття скляної маси
го та яскравого темно-синього прозорого скла на пласкість. З археологічних досліджень по
(одна зі вставок містить залишки геометрично- вул. Володимирській, 12 у 1998 році (із за-
го (?) орнаменту, нанесеного жовтою непрозо- повнення будівлі другої половини XVII ст.,
рою емалевою масою) походять із шару середи- що містило давньоруські матеріали) похо-
ни ХІІ ст. (розкопки по вул. Спаській, 35 за дить пласко-опукла, овальна у плані вставка
2007–2008 та 2011 роки) [Сагайдак, Хамайко, (іл. 3: 4) з безбарвного напівпрозорого скла
Комар 2015, с. 25–27]. Вставки зроблені шля- (12×8×4 мм) (колекція НФ ІА НАНУ 1205,
хом лиття / накладу скляної маси на поверхню № 524) [Мовчан, Боровський, Климовський
(боки вставок опуклі, основа пласка). Розміри та ін. 1998, с. 22]. Краї чітко означені, на по-
вставок: висота 4–5 мм, діаметр 6–12 мм. При- верхні помітна іризація. Вставка зроблена
клад прикрашання емаллю поверхні вставок шляхом лиття скляної маси у форму.
виявлено розкопками курганного могильника На території Національного заповідни-
ХІІ–ХІІІ ст., де на двох вставках у браслет, імо- ка «Софія Київська» розкопками Т. Мовча-
вірно, був нанесений розпис емаллю у вигляді нівського 1936 року було виявлено дві скля-
кількох ліній жовто-зеленого кольору [Столя- ні вставки в персні. Перша вставка овальна
рова 2019, с. 71]. Декорування поверхні емал- в плані (іл. 3: 5), пласко-опукла, розміром
109
Іл. 3. Вставки зі скла в персні: 1 – вставка із залишками металевої фольги [за: Івакін, Козубовський та ін. 1998,
рис. 5, 24]; 2 – вставки візантійського походження з розкопок по вул. Спаській, 35;
3 – вставка у перстень з розкопок по вул. Волоській; 4 – вставка з розкопок по вул. Володимирській, 12;
5 – вставка з розкопок на території Національного заповідника «Софія Київська»; 6 – скляні вставки з майстерні
ХІІ ст.; 7–9 – вставки з майстерень ХІІ – початку ХІІІ ст.; 10 – скляна вставка з розкопок на території садиби
Десятинної церкви [2–10 – світлини О. Журухіної]
14×1×6 мм, розсклянована, встановити колір ги СМАА іноді не завжди вірно проставлено
неможливо (фонди Національного заповідника рік розкопок. Зі щоденників Т. Мовчанівського
«Софія Київська», СМАА 3295). Форму другої відомо, що під час дослідження ділянки № 3
вставки не встановлено (фонди Національного (траншея на подвір’ї заповідника) було виявле-
заповідника «Софія Київська», СМАА 3357). но різночасовий матеріал, серед якого – фраг-
Є певні труднощі щодо атрибуції та датування менти скляних браслетів та «уламки скла». Ін-
предметів, бо до інвентарної книги № 1 було формації щодо скляних вставок ці щоденники
занесено не тільки матеріали розкопок 1936 не містять [Мовчанівський 1936, с. 23; Іванись-
року, але й матеріали досліджень території за- ко 2003, с. 105–107].
повідника 1935 року й інших давньоруських Частину скляних вставок до перснів за-
міст. Також під час занесення предметів зі фіксовано під час дослідження ремісничих
старої інвентарної книги до інвентарної кни- комплексів на території Києва.
110
Іл. 4. Формочка для відливання бронзових перснів [за: Ивакин, Степаненко 1985, рис. 29]
Пласко-опуклі вставки виявлено при У 2007 році за адресою вул. Набережно-

дослідженні майстерні по вул. Щекавиць- Хрещатицька, 21 у комплексі ХІІ – початку
кій, 25–27: ремісничий комплекс кінця ХІІ ст. ХІІІ ст. було виявлено залишки склоробства
був багатопрофільним і пов’язаним з ювелір- у вигляді решток виробничої печі, значної
ною справою, а також зі склоробним вироб- кількості виробів (зокрема, намистин, брас-
ництвом та обробкою бурштину. Зафіксова- летів, посуду), уламків оплавленого скла.
но багато фрагментів браслетів (переважна Одним екземпляром представлена вставка в
більшість – це бракована продукція), перс- перстень (заввишки 2 мм, діаметром 5 мм;
нів, вставок до бронзових щиткових перснів кругла в плані, пласко-опукла в перетині, із
(24 екземпляри), фрагменти посуду. Вставки зеленого напівпрозорого скла) [Зоценко, Сер-
(розміром від 6 до 10 мм) круглі в плані, ви- гєєва 2008, с. 10–14; Сагайдак та ін. 2008,
готовлені із зеленого (один екземпляр – з тем- с. 5]. За зовнішніми ознаками це могла бути
но-коричневого) напівпрозорого скла шляхом й бракована намистина кільцеподібної форми
лиття / накладу скляної маси на пласкість (подібна за розмірами), коли отвір (діаметром
(іл. 3: 6). Знайдено пірофілітову формочку 3 мм) намистини не був остаточно сформова-
(іл. 4) для відливання бронзових виробів, яка ний унаслідок розташування намистини на
являла собою частини роз’ємної форми зі самому кінці стрижня (іл. 3: 7).
вставним стрижнем для виготовлення щитко- У 2008 році за адресою вул. Набереж-
вих перснів і круглою вставкою в центрі (щоб но-Хрещатицька, 9 було зафіксовано велику
залишити в щитку місце для вставки, у формі кількість виробів зі скла, відходи виробни-
робили спеціальне заглиблення, де розміщу- цтва, а також уламки скляної маси, що прави-
вали глиняну кульку) та імітацією зерні по ла за сировину для виготовлення предметів зі
боках, також зроблені прорізи для лапок, щоб скла, а серед іншого – два екземпляри круглих
тримати вставку [Седова 1981, с. 142; Ивакин, вставок у персні: пласкої (іл. 3: 8) (заввишки
Степаненко 1985, с. 80, 92–94, 100–103]. 3 мм, діаметром 11 мм; із зеленого непрозоро-
111
Іл. 5. Знахідки вставок чи їх залишків у металевих перснях: 1 – перстень із залишками вставки із заповнення
давньоруської будівлі [за: Зоценко, Брайчевська 1993, рис. 18, 2]; 2, 3 – металеві персні з розкопок
Т. Мовчанівського на території садиби Десятинної церкви [за: Строкова 1996, с. 155, рис. 37–38];
4 – вставка у перстень з давньоруського поселення Гатне-2 [світлина О. Журухіної];
5 – застібка з кольорового металу, оздоблена скляними вставками [світлина О. Журухіної]
го скла, патинована) і пласко-опуклої (іл. 3: 9) то в бік їхнього «омолодження» – ХІІ–ХІІІ ст.

розміром 10×9×5 мм, із печінково-червоного (проти ХІ ст.) [Корзухина 1956, с. 318–336].
непрозорого скла, патинована). Комплекс да- У 1993 році на вул. Оболонській, 12 було
тують кінцем ХІІ – початком ХІІІ ст. [Сагай- відкрито ремісничій комплекс першої полови-
дак та ін. 2008, с. 37, 41, 46; Журухіна 2010, ни ХІІІ ст., в одній зі споруд якого зафіксовано
с. 74–75]. Вставки зроблено литтям / накла- майстерню з виробництва скляних речей. Се-
дом на поверхню (у першому випадку поверх- ред різноманітних виробів – вставки у персні із
ню вставки зверху дещо притиснули). жовтого (2 екз.) і блакитного (1 екз.) прозорого
Скляну вставку в перстень (іл. 3: 10), скла, діаметром 25, 13 та 20 мм. Виготовлені
пласко-опуклу в перетині, круглої форми вони шляхом лиття скляної маси на поверхню –
(15×16 мм, висотою 6,8 мм) зі світло-блакит- боки вставок опуклі. Судячи з форми тиглів,
ного прозорого скла (з одного боку помітні скляні речі виготовляли шляхом кількох по-
сліди від отвору, який не було дороблено), слідовних технологічних дій з готової скляної
знайдено під час досліджень території на- маси, яка підігрівалася до розм’якшення й ста-
вколо садиби Десятинної церкви. Можливо, вала придатною для використання [Сагайдак,
це була бракована намистина, яку майстер Сергеева, Михайлов 1997, с. 32, 36, рис. 2, 5].
перетворив на вставку шляхом притискання Знахідки перснів зі збереженими встав-
боків до пласкої поверхні. Знахідка потрапи- ками (чи слідами від вставок) трапляються не
ла до колекції матеріалів розкопок Д. Мілєє- часто, але наведемо кілька прикладів.
ва у 1908–1914 роках (фонди Національного У заповненні будівлі другої половини
музею історії України, В-21/4004). У своїй ХІ – першої половини ХІІ ст. (розкопки на
статті В. Зоценко та О. Гончаров включили київському Подолі по вул. Нижній Вал, 41
цю вставку до матеріалів з ювелірної та скло- у 1987 році) знайдено щитковий перстень
робної майстерень, досліджених В. Хвойкою (іл. 5: 1), виготовлений зі смужки бронзи [Зо-
дещо раніше, у 1907–1908 роках [Зоценко, ценко, Брайчевська 1993, с. 49, 76, рис. 18, 2].
Гончаров 1996, с. 171]. Датування самих май- Обруч пласко-опуклої форми, діаметром
стерень у статті Г. Корзухіної було перегляну- 22 мм, середня частина якого розширюється
112
Іл. 6. Скляні вставки для оздоблення окладів книг чи ікон:

1, 2 – знахідки з розкопу по вул. Спаській, 35 [світлина О. Журухіної];
3 – вставка з розкопок Ярославського провулку, 4 у 2002 р. [світлина О. Журухіної];
4 – знахідка вставки під час дослідження майстерні ХІІ ст. у Києво-Печерській лаврі [світлина О. Журухіної];
5 – гранована вставка з розкопок по вул. Почайнинській, 27/44 у 2003 р. [промальовка О. Журухіної];
6–9 – вставки в оклади з розкопок на території Михайлівського Золотоверхого монастиря
[6, 8 – світлини О. Журухіної; 7, 9 – світлини А. Чекановського]
в щиток розміром 3–8 мм. Щиток мав круглу - перстень золотий (діаметром 1,9–
в плані вставку діаметром 6 мм з непрозорого 2,1 мм) із прямокутним високим щитком, на
скла, що з часом зруйнувалася. Подібна фор- поверхні якого розміщені касти круглої фор-
ма каблучок відома з Х–ХІ ст., а найбільшого ми (один порожній, другий заповнений пас-
поширення здобуває в ХІІ ст. Масова їх по- тою (?), третій містив рубін). Вставки закрі-
ява спостерігається на півночі Русі з другої плені «глухим» способом, коли гладка мета-
половини ХІІ ст. [Зоценко, Брайчевська 1993, лева стрічка стискувала вставки (це частина
с. 76]. Вставка була вправлена у глухий каст. скарбу з тайника, знайденого у 1939 році під
Можна згадати про три екземпляри перс- час археологічних досліджень фундаментів
нів з кольорових металів, зі вставками з тери- Десятинної церкви Київською експедицією
торії садиби Десятинної церкви: ІА АН УРСР під керівництвом М. Каргера);
113
- перстень бронзовий із фігурним щит- ловини ХІІІ ст. було знайдено кільцеподібну
ком для вставки (вставка відсутня) (іл. 5: 2); бронзову застібку круглої форми, сплощену
- перстень з олов’янисто-свинцевого (24×24×1 мм), оздоблену двома шестигранни-
сплаву з багатопелюстковим щитком для ми виступами (розміром 5,0×2,5 мм), заповне-
вставки (вставка відсутня) (іл. 5: 3). ну пласко-опуклими вставками з непрозорого
Останні два персні були виявлені розкоп- скла (іл. 5: 5). Вставки патинізовані, розскля-
ками Т. Мовчанівського у 1937 році і є виро- новані. По периметру також розміщено чотири
бами міських ремісників у ХІІІ–XIV ст. [Пе- отвори діаметром 1 мм, у кожен з яких закрі-
карская 1996, с. 49, табл. 3 а; Строкова 1996, плено пустотілі заклепки заввишки 3 мм, діа-
с. 81, 155, рис. 37–38; Седова 1981, с. 142]. метром 2 мм, заповнені непрозорою скляною
Ще один екземпляр зафіксовано розкоп- масою (на основу заклепок додатково напаяно
ками поблизу Києва. Фрагмент металевого фігурну квітку з вісьмома пелюстками) (колек-
персня зі щитком (колекція НФ ІА НАНУ ція НФ ІА НАНУ 1574, № 42) [Казимир, Готун,
1669, № 1173), що містив скляну вставку Терещук та ін. 2013, с. 196, рис. 2, 3–5]. Круглі
(іл. 5: 4), виявлено під час дослідження дав- застібки являють собою замкнуті кола, плас-
ньоруського поселення Гатне-2 у культурно- тинчасті в перетині, з голкою для того, щоб
му шарі ХІ–ХІІІ ст. [Зоценко, Готун, Івакін застібнути краї. Такі знахідки трапляються не
2019, с. 101–102; Зоценко, Івакін, Готун та ін. так часто, порівняно із застібками підковопо-
2021, с. 123]. Вставка пласко-опукла, оваль- дібної форми. Окремі екземпляри трапляють-
ної у плані форми, розміром 8×7 мм (висота ся в курганах кінця Х – початку ХІ ст., однак
разом зі щитком 5 мм), із зеленого напівпро- поширення вони набули у ХІІ – на початку
зорого скла, патинована, вставлена в глухий ХІІІ ст. Найбільшого поширення вони набули
каст (розповсюджений спосіб, коли край ме- в північно-західних регіонах Русі, куди по-
талу кантом обжимав вставку). Скло за мор- трапляли з території Балтії (велику кількість
фологічними ознаками давньоруського ви- кільцеподібних фібул знаходили у балтів, фі-
робництва – калієво-свинцеве. Через розта- но-угрів та слов’янських племен, які з ними
шування вставки в щитку персня неможливо межували), і побутували до кінця XIV ст. Плас-
визначити техніку її виготовлення. тинчасті кільцеподібні застібки іноді орнамен-
Дослідженнями селища Ходосівське- тували рослинним чи геометричним декором
Рославське у 2017 році в заповненні споруди [Седова 1993, с. 73].
кінця ХІІ – ХІІІ ст. виявлено скляну овальну Вставки до окладів ікон чи книг. Такі
в плані вставку прозорого світло-синього ко- вставки пласко-опуклі (круглі та краплеподіб-
льору, пласко-опуклу, розміром 15×11×5 мм ні в плані), а також багатогранні (прямокутна
[Готун, Сухонос, Казимір 2019, с. 87–88, 6]. зі зрізаними кутами та пірамідальні). Специ-
Під час розкопок у Чернігівській області фіка знахідок полягає в тому, що більша їх
2019 року в Мезині (споруда кінця Х – початку частина була знайдена під час розкопок Ми-
ХІ ст.) зафіксовано знахідку лимоноподібної хайлівського Золотоверхого монастиря з пев-
намистини з безбарвного напівпрозорого скла, ними знахідками, які з більшою вірогідністю
яка слугувала вставкою в металевий перстень: можна ідентифікувати як вставки до окладів.
намистину розкололи майже вздовж каналу Є й інша частина – поодинокі знахідки
отвору на дві половинки [Черненко, Кравчен- вставок краплеподібної форми. Це пласко-
ко, Луценко 2020, с. 373, 375, рис. 2, 5]. Одна опуклі вставки (іл. 6: 1, 2) з темно-коричне-
із цих половинок, можливо, імітувала пласко- вого напівпрозорого (середина ХІІ ст., роз-
опуклу вставку з гірського кришталю. У золо- мір 20,0×12,5 мм) та яскраво-синього напів-
тоординських містах зафіксовано, що розко- прозорого (друга половина ХІІ ст., розмір
лоті навпіл одноколірні намистини слугували 16,5×10,0 мм) скла, зроблені, ймовірно, шля-
вставками в персні [Бусятская 1976, с. 50; По- хом лиття скляної маси на поверхню з подаль-
лубояринова 1988, с. 154, 198]. шою механічною обробкою країв (ретушуван-
Унікальною є знахідка застібки із встав- ня) з метою утворення краплеподібної форми
ками. Під час досліджень селища Софіївська- (розкопки по вул. Спаській, 35 у 2007 та 2008
Борщагівка в об’єкті межі ХІ–ХІІ – першої по- роках – матеріали в роботі). Ми не можемо
114
стверджувати, що ці вироби використовували матеріал. Серед знахідок були мідні та брон-

для оздоблення окладів, бо за нечисленними зові цвяшки, шляпка декоративного цвяшка
аналогіями їх могли використовувати і як підві- напівсферичної форми, оправи для каміння
ски: такою, наприклад, є грушоподібна підвіска (зроблені зі срібла з позолотою), шматки нео-
з темно-синього непрозорого скла, яку опереза- бробленого бурштину та бурштинові вставки,
ли хрест-навхрест тонкі срібні смужки з вуш- що також може вказувати на використання
ком для підвішування (перша третина ХІІ ст.) скляних вставок разом із цими речами для
[Седова 1981, с. 45, рис. 15, 5]. оздоблення окладу книги чи ікони [Івакін, Ко-
З горизонту середини – початку другої зубовський та ін. 1998, с. 78].
половини ХІІ ст. походить вставка (іл. 6: 3) із Технологія виготовлення об’ємних вста-
синього непрозорого скла, розміром 15×9 мм вок така: за морфологічними ознаками біль-
[Сагайдак, Тимощук 2002, с. 16]. шість із них виготовлено литтям у форму:
Пласко-опуклу вставку (іл. 6: 4) з без- край вставок загострений, основа – пласка.
барвного прозорого скла (розміром 14×9 мм) На таку техніку також може вказувати й не-
знайдено під час розкопок склоробної май- велике заглиблення основи та утворення
стерні ХІІ ст. на території Києво-Печерської концентричного канелюру (іл. 6: 6). В інших
лаври [Хамайко, Журухіна, Чміль та ін. 2021, вставках боки більш опуклі, що досягалось
с. 121–155]. вільним накладом / литтям скляної маси на
Вставка (іл. 6: 5) прямокутна (зі зрізани- пласку поверхню, коли під дією сил поверх-
ми кутами) гранована (розміром 11×8×1 мм) невого натягу скляна маса стягувалась і виріб
з яскраво-зеленого прозорого скла походить з отримував опуклі форми з боків [Бусятская
давньоруської споруди ХІІ ст. [Сергеєва, Та- 1976, с. 49; Столярова 2016, с. 106]. Краї де-
раненко, Журухіна 2005, с. 59–60; Тараненко яких пласко-опуклих краплеподібних у плані
2016, с. 135–136]. вставок оброблені різанням (такий спосіб ме-
Під час кількох років дослідження Ми- ханічної обробки використовувався у виробі в
хайлівського Золотоверхого собору в куль- охолодженому стані). Пласкі пластини ство-
турному шарі ХІІ–ХІІІ ст. знайдено вставки рено шляхом відколів від скляного виробу з
таких типів: подальшим ретушуванням країв. Краї пірамі-
- круглі в плані (пласко-опуклі в перети- дальних вставок оброблені нахолодно за до-
ні) із синьо-фіолетового та яскраво-зеленого помогою різання, на що вказують відколи по
напівпрозорого скла, діаметром 10 мм (2 ек- краях вставки (ретушування), основа пласка.
земпляри) (іл. 6: 6); У всіх представлених екземплярах встав-
- овальні в плані (пласко-опуклі в пере- ки в персні вправлені в глухий каст, а для за-
тині) синього, зеленого та жовтого кольору кріплення використовували в’яжучу речовину
(4 екземпляри) (іл. 6: 7); [Бусятская 1976, с. 50]. Оправи, у які вправля-
- пірамідальні з огранкою з яскраво-зеле- ли скляні вставки, та їхнє оформлення не від-
ного напівпрозорого скла – 2 екземпляри та зі різнялися від способів кріплення коштовного
світло-синього прозорого скла (1 екземпляр) каміння в персні [Аксентон 1974, с. 9].
(іл. 6: 8). Розміри вставок коливаються в ме- За морфологічними ознаками скло, з яко-
жах 9,0–13,0×8,0–10,5×3,5–4,0 мм. Світ- го зроблено знайдені в Києві вставки, можна
ло-синя вставка – найменша за розміром з певною долею ймовірності віднести до на-
(5×5×2 мм). У науковому звіті ці предмети ступних типів хімічного складу:
розглядаються як вставки в оклад ікони або - екземпляри з безбарвного, світло-синього,
книги [Івакін, Козубовський та ін. 1999, с. 124, яскраво-синього, синьо-фіолетового та рожево-
рис. 130, 7–12]. Також до цього типу включе- го скла мають натрієвий склад, про що свідчать
но вставки блакитного, рожевого та зеленого характерний колір (для синього кольору вико-
кольору – 6 екземплярів (іл. 6: 9). ристання окису кобальту) та іризація поверхні.
Згадані 6 екземплярів разом з овальними Це може вказувати на можливе східне чи серед-
в плані вставками було виявлено під час роз- земноморське походження сировини або пред-
копок стовпа апсиди ХІІ ст. (вівтарна частина) метів, що їх могли виготовляти на території Ма-
у мішаному шарі, що містив давньоруський лої та Середньої Азії, Візантії або Венеції;
115
- екземпляри зі скла з яскраво-зеленого бошонів (тобто пласко-опуклі в поперековому

кольору гарної збереженості, скло хімічно перетині, круглі та овальні в плані) були доволі
стійке й схоже на свинцеве, з якого виготов- розповсюджені в часи Середньовіччя. У мета-
ляли вироби у Візантії, Західній Європі або левих перснях їх почали замінювати скляни-
Давній Русі [Щапова 1983, с. 187; Галибин ми вставками, які імітували каміння. Персні зі
2001, с. 73]. Саме для скла такого хімічного скляними вставками зафіксовано в шарах ХІ–
складу можливе отримання яскравого смараг- XIV ст. на території Давньої Русі, Золотої Орди,
дово-зеленого кольору виробів за допомогою Середньої Азії та Кавказу, а найбільшого розпо-
додавання оксиду міді [Галибин 2001, с. 83; всюдження, як продукція міських ремісників,
Журухіна, Храмченкова 2012, с. 231]; вони отримали у містах [Полубояринова 1988,
- екземпляри блакитного кольору мають с. 197–198; Седова 1981, с. 138–139]. На думку
у своєму складі калієво-кальцієве скло, ти- Ю. Аксентона, використанню скляних вставок
пове для давньоруських виробів [Журухіна, на території Давньої Русі сприяли розповсю-
Храмченкова 2012, с. 231]. дженість скла, а також недостатня кількість ко-
У Східній Європі за часів середньовіч- штовного каміння (коли попит міг переважати
чя круглі та овальні в плані пласко-опуклі пропозицію) та спорадичність його надходжен-
вставки були доволі поширені й траплялися в ня через посередників [Аксентон 1974, с. 9].
шарах з ХІ ст. [Полубояринова 1988, с. 197– Серед продукції розглянутих ремісничих
198]. Наприклад, скляні вставки на території комплексів київського Подолу ХІІ – першої
Володимиро-Суздальської землі (9 екз., дані половини ХІІІ ст., представлені пласко-опуклі
А. Лядової на 2001 рік) переважно округлої круглі та овальні в плані вставки до перснів.
форми, більшість із яких виготовлена у май- Виявлено найбільш «вподобаний» серед міс-
стернях Візантії, про що свідчить спосіб ви- тян колір скляних вставок. Здебільшого вони
готовлення – лиття у форму [Лядова 2001, зеленого, різного ступеню насиченості, кольо-
с. 8, 16]. Пірамідальні вставки з безбарвного ру скла. Кількома екземплярами представлені
чи кольорового прозорого скла знайдено в Бі- поодинокі знахідки з безбарвного, жовтого,
лоозері, хорезмійських пам’ятках ХІІ–ХІІІ ст. блакитного та синього скла в давньоруських
та на булгарських селищах пониззя Ками ХІ– об’єктах та культурному шарі.
XIV ст. [Полубояринова 1988, с. 198; Столя- Інша ситуація зі вставками для оздо-
рова 2005, с. 54, 60; Столярова 2016, с. 106]. блення окладів ікон, книг чи скринь (або у
З розвитком власного склоробства на тери- вигляді нашивок на одяг): вони різноманіт-
торії Давньої Русі, і Києва зокрема, зростає ви- ніші за кольором та формами, а також у пе-
робництво скляних вставок у перснях, а також реважній більшості потрапили на територію
самих перснів разом з іншими типами прикрас. Києва у вигляді дарів чи належали до кола
Коштовне каміння в оздоблені прикрас доволі учасників дипломатичних / релігійних / тор-
успішно замінює більш дешевий та доступний гових місій, воєнних походів або були при-
матеріал – скло. Вставки з каміння у вигляді ка- дбані в торговців.
Аксентон, Ю. Д. 1974. «Дорогие камни» в культуре Древней Руси (по памятникам

прикладного искусства и литературы XI–XV вв.): автореф. дис. на соискание ученой степени
канд. ист. наук: 07.00.06. Москва.
Бліфельд, Д. І. 1977. Давньоруські пам’ятки Шестовиці. Київ.
Бусятская, Н. Н. 1976. Стеклянные изделия городов Поволжья (XIII–XIV вв.). Средневековые
памятники Поволжья. Москва: Наука, с. 38–76.
Готун, І., Сухонос, А., Казимір, О., Синиця, Є., Гунь, М. 2019. Вивчення північної периферії
селища Ходосовське-Рославське. Археологічні дослідження в Україні 2017 року, с. 86–89.
Ениосова, Н. В., Пушкина, Т. А. 2012. Находки византийского происхождения из
раннегородского центра Гнёздова в свете контактов между Русью и Константинополем в Х в.
Сугдейский сборник, вып. V, с. 34–85.
116
Ершова, Т. Е. 2016. Камерное погребение 7. Древнерусский некрополь Пскова X – начала

XI века. Т. 2: Камерные погребения Пскова: по материалам археологических раскопок 2003–
2009 гг. у Старовознесенского монастыря. Санкт-Петербург: Нестор-История, с. 309–346.
Журухіна, О. 2010. Скляні вироби з розкопок 2008 року на Київському Подолі. Ант: Вісник
археології, мистецтва, культурної антропології 2009–2010, 22–24, с. 74–77.
Зоценко, В. М., Брайчевська, О. А. 1993. Ремісничий осередок ХІ–ХІІ ст. на Київському
Подолі. Стародавній Київ. Археологічні дослідження 1984–1989 років, с. 43–103.
Зоценко, В., Гончаров, О. 1996. Скляні вироби. Церква Богородиці Десятинна в Києві. До
1000-ліття освячення. Київ: АртЕк, с. 95–100.
Зоценко, В. М., Сергєєва, М. С. 2008. Звіт Центру археології Києва про археологічні
дослідження на ділянці будівництва у кварталі, створеному вул. Набережно-Хрещатицька,
Волоська, Іллінська і Борисоглібська (за адресою Набережно-Хрещатицька, 21 у 2008 р.).
НА ІА НАНУ. Ф. е. (польові матеріали в роботі).
Зоценко, І., Готун, І., Івакін, В. 2020. Науково-рятівні дослідження у с. Гатне. Археологічні
дослідження в Україні 2019, с. 101–102.
Зоценко, І. В., Івакін, В. Г., Готун, І. А., Баранов, В. І., Лавров, В.М., Сушко, А. О.,
Гнера, В. А. 2021. Звіт про археологічні науково-рятівні дослідження по земельній ділянці
будівництва кварталу багатоповерхової житлової забудови за адресою: вул. Свободи, 1 в
с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області у 2019–2021 рр. Т. І. Додаток 10:
Журухіна, О. Скляні вироби з поселення давньоруського часу Гатне-2, с. 123. Науковий архів
ІА НАНУ. Ф. е. (польові матеріали в роботі).
Івакін, Г. Ю., Козубовський, Г. А. 1993. Дослідження південної частини Подолу в 1984–
1985 рр. Стародавній Київ. Археологічні дослідження 1984–1989 років, с. 104–133.
Івакін, Г. Ю., Козубовський, Г. А., Козюба, В. К., Поляков, С. Є., Чекановський, А. А.,
Чміль, Л. В. 1998. Науковий звіт про архітектурно-археологічні дослідження комплексу
Михайлівського Золотоверхого монастиря в місті Києві у 1996–1997 рр. Т. І. НА ІА НАНУ.
Ф. е. 1998/92.
Івакін, Г. Ю., Козубовський, Г. А., Козюба, В. К., Поляков, С. Є., Чекановський, А. А.,
Чміль, Л. В. 1999. Науковий звіт про дослідження комплексу Михайлівського Золотоверхого
монастиря та прилеглих територій в місті Києві у 1998 р. Т. 1. Ч. 1–2. НА ІА НАНУ. 1998/92.
Івакін, Г., Козюба, В. 2003. Нові поховання Х–ХІ ст. Верхнього Києва (з розкопок
архітектурно-археологічної експедиції 1997–1999 рр.). Дружинні старожитності
Центрально-Східної Європи VIII–XI ст. Матеріали Міжнародного польового археологічного
семінару (Чернігів – Шестовиця 17–20 липня 2003 р.), с. 38–50.
Іванисько, С. 2003. Археологічні дослідження Софійського собору в 1936 р. під
керівництвом Мовчанівського Т. М. Проблеми та досвід вивчення, захисту, збереження і
використання архітектурної спадщини. Матеріали Перших науково-практичних Софійських
читань. Київ, 27–28 листопада 2002 р., с. 105–108.
Ивакин, Г. Ю., Степаненко, Л. Я. 1985. Раскопки северо-западной части Подола в 1980–
1982 гг. Археологические исследования Киева 1978–1983 гг., с. 77–105.
Казимир, О. М., Готун, І. А., Терещук, К. О., Грицик, Ю. О., Синиця, Є. В., Гунь, М. О.
2013. Роботи Борщагівського загіну Північної експедиції. Археологічні дослідження в Україні
2012, с. 196–199.
Корзухина, Г. Ф. 1956. Новые данные о раскопках В. В. Хвойко на усадьбе Петровского в
Киеве. Советская археология, XXV, с. 318–336.
Леммлейн, Г. Г. 1963. Минералогические сведения, сообщаемые в трактате Бируни.
АбурРайхан Муххамед ибн алБируни. Собрание сведений для познания драгоценностей
(минералогия). Москва, с. 292–402.
Лядова, А. В. 2001. Стекло Владимиро-Суздальской Руси: автореф. дис. на соискание
ученой степени канд. ист. наук: 07.00.06. Москва.
Михайлов, К. А. 2010. Византийские влияния на парадный костюм североевропейской и
117
древнерусской аристократии эпохи викингов. Диалог культур и народов средневековой Европы:

к 60-летию со дня рождения Евгения Николаевича Носова. Санкт-Петербург, с. 262–279.
Мовчан, І. І., Боровський, Я. Є., Климовський, С. І., Архипова, Є. І. 1998. Звіт про
археологічні дослідження Старокиївської експедиції Інституту археології НАН України у
м. Києві в 1998 р. по вул. Володимирській. НА ІА НАНУ. Ф. е. 1998/5.
Мовчанівський, Ф. М. 1936. Київська археологічна експедиція 1936 р. Розкопки в
Софійському історико-культурному заповіднику. Щоденник. НА ІА НАНУ. № ІІМК/К № 53.
Пекарська, Л. 1996. Дорогоцінності тайника Десятинної церкви. Церква Богородиці
Десятинна в Києві. До 1000-ліття освячення. Київ: АртЕк, с. 48–53.
Полубояринова, М. Д. 1988. Стеклянные изделия Болгарского городища. Город Болгар.
Очерки ремесленной деятельности. Москва: Наука, с. 151–219.
Полубояринова, М. Д. 1991. Украшения из цветных камней Болгара и Золотой Орды.
Москва.
Сагайдак, М. А. 1991. Давньокиївський Поділ. Київ.
Сагайдак, М. А., Сергєєва, М. С., Пефтіць, Д. М., Гречко, Д. В. 2008. Звіт Центру археології
Києва ІА НАНУ про археологічні дослідження у Києві по вул. Набережно-Хрещатицька, 9 у
2008 р. Т. 1. НА ІА НАНУ. Ф. е. (польові матеріали в роботі).
Сагайдак, М. А., Сергеева, М. С., Михайлов, П. С. 1997. Новые находки древнерусского
ремесла в Киеве. Харьковский историко-археологический ежегодник. Древности – 1996, с. 31–37.
Сагайдак, М. А., Тимощук, В. Н. 2002. Отчет Подольской экспедиции ИА НАНУ об
археологических исследованиях по адресу: Ярославский переулок, 4 в 2002 году. НА ІА НАНУ.
Ф. е. (польові матеріали в роботі).
Сагайдак, М., Хамайко, Н., Комар, О. 2015. Спаський розкоп давньокиївського Подолу.
Пам’ятки України, № 5–6, с. 20–31.
Седова, М.В. 1997. Украшения из меди и сплавов. Древняя Русь. Быт и культура. Москва,
с. 63–78.
Седова, М. В. 1981. Ювелирные изделия древнего Новгорода (X–XV вв.). Москва.
Сергеєва, М. С., Тараненко С. П., Журухіна, О. Ю. 2005. Дослідження на Київському
Подолі по вул. Почайнинська, 27/44 у 2003 році. Археологічні дослідження в Україні 2003–
2004 рр., вип. 7, с. 58–60.
Столярова, Е. К. 2019. Предметы из стекла курганного могильника Новоселки 2 (Московская
область). Археология Подмосковья: Материалы научного семинара, вып. 15, с. 66–77.
Столярова, Е. К. 2016. Стекло средневековой Москвы: ХІІ–XIV века. Москва.
Строкова, Л. 1996. Ювелірні вироби з колекції «Десятинна церква» у НМІУ та МІКУ.
Церква Богородиці Десятинна в Києві. До 1000-ліття освячення. Київ: АртЕк, с. 79–81.
Тараненко, С. 2016. Лазні у планувальній структурі давньоруського Подолу Києва. Місто:
історія, культура, суспільство, с. 129–139.
Хамайко, Н., Журухіна, О., Чміль, Л., Гунь, М., Нестеровський, В. 2021. Археологічний
контекст давньоруських склоробних комплексів з території Києво-Печерської лаври. Opus
Mixtum, 9, с. 121–155.
Черненко, О., Кравченко, Р., Луценко, Р. 2020. Дослідження городища в Мезинському
національному природничому парку. Археологічні дослідження в Україні 2019, с. 373–375.
Щапова, Ю. Л., Лихтер, Ю. А., Сарачева, Т. Г., Столярова, Е. К. 2007. Морфология
украшений (Морфология древностей. Вып. 4). Москва: КДУ.
Список скорочень
НА ІА НАНУ – Науковий архів Інституту археології НАН України

НФ ІА НАНУ – Наукові фонди Інституту археології НАН України
СМАА – Софійський музей Академії архітектури
Ф. е. – фонд експедиції
118
Наталія Малюк
Про одну знахідку зі Старого міста
У статті розглядається проблема походження деяких музейних предметів з розкопок на території Старого
міста неподалік від Десятинної церкви. Уточнюється інформація про золоті прикраси, що були одними з перших
таких надходжень до Музею старожитностей Київського університету.
Ключові слова: Музей старожитностей Київського університету, розкопки 1838 року в садибі Корольова, зо-
лоті персні, колекція Національного музею історії України.
The issue of the origin of some museum objects from the excavations in the Old City not far from the Tithe Church is studied
in the paper. Information about gold jewelry, which was one of the first such accessions to the Museum of Antiquities of
Kyiv University, is being clarified.
Кey words: Museum of Antiquities of Kyiv University, excavations of 1838 in the Korolyov homestead, gold rings, collection
of the National Museum of the History of Ukraine.
Зібрання виробів з коштовних металів які звернула увагу й Л. Пекарська [Пекарська

Національного музею історії України форму- 2019, с. 100], так і з огляду на особливості за-
валося протягом тривалого часу і мало най- писів у музейних інвентарях різних часів.
різноманітніші джерела. Важливою частиною В інвентарній книзі Музею не вказано
колекції стали ювелірні вироби різних епох, походження перснів № ДМ-6479 та № ДМ-
що свого часу зберігалися в Музеї старожит- 6480, однак зазначено старі номери – У 217
ностей Київського університету. Після ре- та У 219 відповідно. Ці номери не є інвен-
волюційних подій ХХ ст., освітніх реформ, тарними, а відповідають номерам каталогу
численних реорганізацій і реформ музейної виставки ХІ Археологічного з’їзду, на якій
справи протягом 1920–1930-х років колишні були представлені й предмети з університет-
археологічні університетські колекції стали ського Музею. Літера «У» в номері власне
частиною фонду Державного історичного му- вказує на університет. Номери каталогу цієї
зею (нині Національний музей історії Украї- виставки вказані й у інших музейних пред-
ни, НМІУ). Серед перших експонатів універ- метів, зокрема: У 215 (№ ДМ-6492) – намис-
ситетського музею були коштовні вироби, зна- тина золота з прорізним орнаментом, У 216
йдені в першій половині ХІХ ст. на території (№ ДМ-6493) – кільце золоте, прикрашене
Старого Києва (у районі Десятинної церкви) орнаментом у вигляді букви S, У 218 (ДМ-
під час розкопок в садибі Корольова, що про- 6476) – перстень з видовженим чотирикут-
водились за ініціативи Тимчасового комітету ним щитком, що прикрашений червоним ка-
з пошуків старожитностей. Саме ці знахідки менем овальної форми. Предмети під цими
привернули увагу Людмили Пекарської, яка каталожними номерами зазначені в розділі
висловила припущення, що вони становлять слов’янських старожитностей як знахідки,
єдиний скарб і можуть знаходитись в колекції зроблені біля Десятинної церкви: № 215 –
Музею історичних коштовностей. Дослідни- золота ажурна намистина, № 216 – золотий
ця, зокрема, віднесла до складу цього «скар- перстень із завитком у вигляді літери S на
бу» персні за інв. № ДМ-6479 та № ДМ-6480, овальному щитку, № 217 – «золотой пер-
порівнявши зображення планшетів з матеріа- стень с аквамарином, покрытый сплошь тон-
лами колекції Музею Київського університету кою резьбою с чернью и тисненым орнамен-
з архівного фонду Імператорської археологіч- том в восточном вкусе (дутый)», № 218-219
ної комісії в Санкт-Петербурзі, на яких міс- «два тонкие золотые перстня с альмандином
тилися золоті прикраси, знайдені 1838 року, в четырехугольном гнезде; один гладкий,
із зазначенням їх інвентарних номерів, та другой орнаментированный» [Каталог 1899,
номери й описи цих речей у каталозі музею с. 94–95]. Щоправда, опис у каталозі з’їзду не
Київського університету [Пекарська 2019, завжди відповідає тому, як предмет описаний
с. 98–108]. в інвентарних книгах і що він собою являє
Однак така беззаперечна атрибуція зда- насправді. Зокрема, вставка в персні № ДМ-
ється дещо передчасною як з огляду на роз- 6479 не аквамарин, як зазначено в каталозі,
біжності, що мали місце в описі складу речей а зелене скло; вставка в персні № ДМ-6480
і їх вигляду в різних публікаціях ХІХ ст., на не альмандин, а непрозорий темний, майже
119
круглий медальйон із зображенням Спасителя,

золотий невеликий хрестик, золота кругла «ве-
щица прорезной работы» з отворами на кінцях
для пронизування шнурка, п’ять золотих перс-
нів. Персні описані детальніше, ніж коли-не-
будь пізніше: «три из них с цветными камнями,
четвертый с фигурою , пятый с вырезанным
S
в нем вензеловым изображением, заключаю-
щим в себе: в средине большую букву П, над
верхом ея нечто подобное букве І, с левого
бока букве С; а с правого букве Р» [Отчет 1839,
с. 81]. Вказано вагу всіх золотих предметів –
11 золотників. До Музею також надійшли три
срібних гривні, вагу яких теж вказано: дві по
36 ½ , ще одна 38 ½ золотника та три мідних
хрести і кілька некоштовних знахідок.
Н. П. Кондаков першим припустив на-
лежність знахідок до складу скарбу [Конда-
ков 1897, с. 108]. Він справедливо вважав, що
вивчення скарбів дає важливий матеріал для
дослідження історії та культури Давньої Русі.
Однак, як і інші дослідники, досить однознач-
Іл. 1. Перстень № ДМ-6493. Золото. но сприймав обставини закладки скарбів як
Світлина Д. Клочко переховування коштовностей їх власниками,
випускаючи з поля зору інші можливості, такі
брунатного кольору камінь, що був визначе- як можливість крадіжки коштовностей, маро-
ний пробір’єром як сердолік. дерства або пізнішого переховування скарбів
Аналіз записів у каталозі Музею старо- тими, хто їх знайшов.
житностей Університету не дає можливості з Варто зазначити, що всі зазначені ко-
певністю співвіднести з ними згадані предме- штовні предмети дійсно могли входити до
ти, однак привертають увагу два записи: про складу скарбу, але надійних підстав для тако-
два золоті персні № 112 і № 113, один з «кро- го твердження немає. Вони могли також вхо-
вавиком», що разом з кількома іншими пред- дити до складу кількох окремих cкарбів або
метами передані Музею з Мінц-кабінету за серед інших коштовностей міститися в ризни-
розпорядженням Ради 8 квітня 1838 року, та ці, представляючи собою не скарб, а, можли-
запис про знахідки за № 145-159, зроблені під во, пожертви різного часу від різних осіб. Не
час розкопок у садибі колезького радника Ко- менш імовірно, що деякі з цих предметів, такі
рольова в липні 1838 року. Серед останніх – як невелика золота намистина, могли бути
«золоті персні різного виду» (№ 148-151) . загублені, а деякі могли бути у зруйнованих
Більш детальна інформація про перші над- похованнях. Навіть те, що речі були знайдені
ходження до університетського Музею, зокре- на території монастиря, не означає, що вони
ма, про предмети, знайдені в садибі Г. Корольо- пов’язані з ним, а не заховані всі чи деякі, на-
ва, на місці, як вважалося, колишнього Федорів- приклад, серед руїн через певний час після
ського монастиря, міститься в опублікованому припинення його діяльності.
в Журналі Міністерства народної просвіти Зві- Зважаючи на район знахідок і те, що зо-
ті про діяльність Тимчасового комітету пошу- лоті персні – це досить рідкісні предмети
ку старожитностей в Києві за 1838 рік [Отчет серед давньоруських старожитностей, а ко-
1839, с. 67–84], де перераховуються придбан- жен з відомих на цей час має індивідуальні
ня університетського Музею старожитностей риси, не будучи тиражованим виробом, мож-
у 1838 році [Отчет 1839, с. 80–84]. Зокрема, зі на досить впевнено ототожнити перстень зі
знахідок у Києві до Музею передано золотий знаком на щитку з перснем № ДМ-6493.
S
120
Наталія Малюк.
Іл. 2. Намистина № ДМ-6492. Золото. Світлина Д. Клочко
Підтвердженням цього є зображення такого Безпосередні аналогії важко вказати, од-

персня серед опублікованих в «Обозрении нак деяку подібність можна вбачати в литих
Киева в отношении к древностям» у 1847 бронзових перснях зі щитками подібної фор-
році І. Фундуклеєм прикрас, знайдених «при ми та гравірованими зображеннями на них,
разрытии развалин монастыря, считаемого знайдених у Києві (перстень з колекції Музею
Феодоровским» [Фундуклей 1847, с. 92]. історії Києва, інв. № А-4913/39 [Будзинська
Малюнок точно передає зображення на 2008, с. 42, 45, рис. 16]) або на Балканах (пер-
щитку, яке має вигляд не первернутої стень з поховання № 369 у Водочі [Maneva,
горизонтально літери «S», а її дзеркального р. 345, 349, fig. 9]).
відображення [Фундуклей 1847, с. 92, Ще одна знахідка із садиби неподалік від
рис. 62]. Так само змальовано зображення Десятинної церкви, яку можна ототожнити
на персні О. Ставровським [Ананьєва 2019, з предметом з музейної колекції, це золота
с. 91, іл. 2], який став у 1838 році завідувачем кругла «вещица прорезной работы». Її опис
Музею старожитностей і керував розкопками. і зображення в «Обозрении..» в основному
Таке ж зображення знака подано в публікації збігаються з виглядом намистини № ДМ-
М. Закревського [Закревський 1858, с. 179]. 6492, однак є деякі відмінності з малюнком,
Перстень № ДМ-6493 (іл. 1) литий, розміщеним І. Фундуклеєм. Намистина
золотий (вага 2,25 г), шинка напівкругла в з колекції музею (вага 1,45 г) біконічна,
перетині, плавно розширюється, утворюючи видовжена, на кінцях отвори, обрамлені
горизонтально видовжений овальний щиток. «манжетою» та рядком скані (іл. 2).
Форма щитка підкреслена гравірованою дро- У найширшій частині намистини – поясок із
жованою лінією, що утворює овал, у який двох рядків скані, який ділить поверхню на
вписано гравірований знак у вигляді дзер- дві частини. У кожній частині розташовано
кально відображеної горизонтально розта- по п’ять сканих «пелюсток» загостреними
шованої літери «S». Лінії зображення досить кінчиками до отворів. У «пелюстках» дещо
сильно заглиблені, що дозволяє припустити недбало пророблено довгасті отвори, між
використання кільця як печатки. Що означає пелюстками вздовж центрального пояска –
знак на щитку – літеру «S» чи, можливо, зо- круглясті отвори.
браження змії або навіть двоголової магічної Намистина, зображена у виданні
Амфісбени, що робило перстень не просто І. Фундуклея (це ж зображення повторено
печаткою, а амулетом, можна поки що лише в «Атласі...» М. Погодіна [Погодин 1871,
припускати. с. 22, л. 38]), здається більш видовженою
121
і ажурною, пелюсткоподібні елементи кольору з ледь помітним червонястим

зображені однією лінією кожний, тоді як відтінком – утримується глухою закріпкою.
на нашій намистині вони утворені двома Ще один золотий музейний перстень
концентрично розташованими дротинками. № ДМ-6476 (вага 8,1 г, камінь гранат за
Не зображені на малюнку круглясті отвори на апробацією) (іл. 4) має 218 номер у каталозі
поверхні між «пелюстками», уздовж сканого виставки Археологічного з’їзду, відповідає
пояска. Наявність відмінностей можна опису в цьому каталозі і цілком може бути від-
пояснити неуважністю рисувальника або несений до перснів з кольоровими каменями,
тим, що він зобразив предмет по пам’яті. що були знайдені під час розкопок О. Став-
Аналогічні намистини, які зараз ровського. Якщо зважити на ракурс зйомки і
зберігаються в колекції Російського музею порівняти деформацію шинки, можна дійти
[Клады Древней Руси 2015, с. 28, рис. 31, висновку, що на фотографії, опублікованій
с. 29, рис. 35], були в складі скарбу 1887 року Л. Пекарською [Пекарська 2019, іл. 1: 5], той
(скарб № 102 за Г. Корзухіною) [Корзухина самий перстень. Він виготовлений за такою ж
1954, с. 119–120], знайденому на території технологією, що й описаний вище перстень
Михайлівського Золотоверхого монастиря. № ДМ-6480, хоча відрізняється якістю
Рисунок ще одного персня в виконання. Шинка, тонка й кругла в перетині,
«Обозрении...» І. Фундуклея цілком відповідає до щитка трохи сплощена й розширена, до
вигляду золотого персня № ДМ-6480 (вага її кінців припаяно тиснений чотирикутний
4,43 г, вставка – сердолік за апробацією) (іл. 3). щиток з денцем. Гніздо для вставки повторює
Цей же перстень зображено на фотографії форму овального каменя, який утримується
з архівного фонду ІАК у Санкт-Петербурзі глухою закріпкою. Гранат кабошонної огранки
[Пекарська 2019, с. 101–103, іл. 1: 4]. Це має характерний насичений колір, але дещо
перстень із круглою в перетині шинкою, до зіпсований двома великими продольними
якої припаяно щиток у вигляді тисненого тріщинами або подряпинами та кількома
касту пірамідальної форми, з денцем. Стінки дрібнішими тріщинами й подряпинками.
касту оздоблено напаяними тисненими Персні зі щитками подібної форми харак-
прорізними напівкруглими накладочками з терні для західноєвропейської традиції. Вони
хрестоподібним зображенням. Зображення були поширені протягом ХІІ-ХІV ст. Насампе-
нечітке, тому важко стверджувати однозначно, ред це були т. зв. єпископські персні. Певний час
що це – хрест чи стилізований крин. Отвір для церковні персні були переважно печатками з
вставки має прямокутну, з дещо увігнутими довільно вибраними прелатами зображеннями
боками, форму. Вставка – кабошон темного або написами, але з 1194 року форма єпископ-
Іл. 3. Перстень № ДМ-6480. Золото, сердолік. Світлина Д. Клочко
122
Іл. 4. Перстень № ДМ-6476. Золото, гранат
ського персня була остаточно визначена папою не скло за апробацією). В описах зазначено,
Інокентієм ІІІ, який зажадав, аби кільце було що він «дутий», тобто порожнистий усеред-
золоте з коштовним каменем без будь-яких зо- ині, що відповідає дійсності. До фігурно ви-
бражень [Waterton 1863, р. 227]. Подібні перс- різаної смуги металу, на яку нанесено гра-
ні знайдені в похованнях прелатів [Dąbrowska війований орнамент із черню (стилізована
2012, р. 38, fig. 4], але світські особи теж, оче- геометризована лоза) підпаяно гладеньку
видно, слідували церковній моді. Кілька таких пластину, завдяки якій утворено денце щитка
перснів відомо в похованнях королев: Агнеси після надання виробу форми кільця. На по-
Антіохійської, першої дружини угорського ко- верхню шинки біля касту напаяно рельєфні
роля Бели ІІІ, [Mielke 2017, р. 474], Констан- тиснені накладки з виділеними «лапками». Ці
ції Арагонської, дружини Фрідріха ІІ [Mielke «крапани» є певною мірою декоративними,
2017, р. 475]. У складі Готландського скарбу адже вставка утримується глухою закріпкою.
Амюнде містився перстень [Bengtsson Melin Елементи декору – гравійований орнамент із
2014, fig. 4], щиток якого за формою майже черню, рельєфні накладки, лапки-«крапани»
ідентичний щитку персня № ДМ-6480. характерні для т. зв. сельджуцьких перснів
Подібні за стилістикою персні були в XII-XIV ст. Подібні персні, що представле-
складі Кольмарського скарбу, знайденого в ні в колекції Метрополітен музею [Ring 12th
1863 році на місці колишнього єврейського century], з’являються на аукціонах [Seljuk 12K
кварталу міста. За монетами скарб датований Gold Ring]. Однак сама форма персня з шин-
ХІІІ - першою половиною ХІV ст. [Trésor de кою, що переходить у високий щиток, ближча
Colmar]. до пізньовізантійських та європейських го-
Також подібні персні були знайдені тичних зразків.
в деяких половецьких похованнях: жі- Цей перстень наче б то цілком відпові-
ночому кінця XII – першої половини дає зображенню персня на фотографії з архі-
XIII ст., розкопаному біля с. Новоіванівка ву, опублікованій Л. Пекарською [Пекарська
Амвросіївського р-ну Донецкої обл. 2019, іл. 1: 6], як і перстень № ДМ-6480. Однак
[Швецов 2013, с. 308, рис. 7, 1], похованні привертає увагу та обставина, що більш де-
хана в Чингульському кургані XIII ст. (іл. 5) тально в усіх публікаціях були описані персні
[Отрощенко, Рассамакін, 1986, с. 24–25, зі знаками на щитках, а персні з каменями зга-
рис. 9]. Можливо, поява таких прикрас у дувались побіжно, без опису особливостей,
половців пов’язана з їх залученістю до подій в які могли б допомогти їх ідентифікувати, до
Угорщині та державах хрестоносців на Сході. того ж кількість перснів, знайдених у липні
Суттєво відрізняється від інших перстень 1838 року варіювалася в різних публікаціях
(іл. 6) № ДМ-6479 (вага 5,60 г, вставка - зеле- від трьох до п’яти. Складається враження, що
123
в різних авторів не було певності щодо того, старожитностей згадується Мінц-кабінет)

які саме персні зі вставками слід зараховувати деякі старожитності, серед яких і два золоті
до складу знахідок у садибі Корольова. Тому персні, «из коих один с кровавиком, другой
неможливо перевірити, чи дійсно на фото- с зеленым стеклом» (у каталозі Музею ста-
графії перстень, знайдений під час розкопок рожитностей, як зазначалося вище, є запис
О. Ставровського. про два персні, але чомусь в описі згадується
Якщо уважніше придивитися до тієї по- «кровавик» і немає згадки про зелене скло).
чаткової колекції, що поклала основу Музею Ці персні разом з мідним невеликим «ідолом»,
старожитностей Київського університету, мідним кільцем, вісьмома «золотими штуч-
така непевність стає більш зрозумілою. ками» знайдені, відповідно до цього запису,
Музей при Університеті було створено у маєтку поміщика Ієроніма Собанського й
майже одночасно з відкриттям останнього: пожертвувані ним колишньому Волинському
у 1834 році засновано «Музей художественных ліцею [Отчет 1839, с. 83].
произведений», який складався із живописно- У публікації Міністерства просвіти не
го, скульптурного та гравірувального відділів. сказано, у якому саме маєтку й коли знайде-
Саме до цього Музею було передано колекції но ці предмети, але можна дійти висновку,
Віленського університету, Волинського ліцею що знахідка була зроблена до листопада 1833
та уманського Базиліанського монастиря. Му- року, коли ліцей було переведено в Київ [Ко-
зей старожитностей як окремий відділ було ляденко 2002, с. 87], не виключено навіть, що
засновано в 1836 році. Тоді з інших відді- ще до листопадового повстання 1830 року.
лів до нього почали передаватися відповідні Місце знахідки начебто уточнює рукописний
предмети [Павлов 1884, с. 77]. В. Б. Антоно- каталог Університетського музею, у якому
вич зазначав, що у Волинському ліцеї музею вказано, що № 110-121 (мідне кільце «с каки-
старожитностей не було, пожертвувані старо- ми то на нём знаками», «какая-то медная че-
житності потрапляли випадково в ту чи іншу ловеческая фигурка», два золотих персні, «из
колекцію і зберігались як випадкові експона- коих один с кровавником» і «восемь золотых
ти [Антонович 1884, с. 68]. штучек, в числе коих есть пара каких-то
Про надходження до Музею предметів высоких пуговиц наподобие древних малень-
з різних колекції згадується в Звіті Тимчасо- ких урн») знайдено в с. Осота в маєтку помі-
вої комісії. Саме в 1838 році, крім знахідок щика «Собинского».
О. Ставровського, до Музею було передано з Як писав Л. І. Похилевич, частина ма-
Мінералогічного кабінету (у каталозі Музею єтку Медведівка в Чигиринському повіті, до
Іл. 5.Перстень № АЗС-3619. Золото, турмалін. Світлина Д. Клочко
124
Іл. 6. Перстень № ДМ-6479. Золото, скло. Світлина Д. Клочко
якої, зокрема, належали й села Осота Нова й ліцею передано, очевидно, розрізнені предме-
Осота Стара, були в 1806 році продані князем ти, які зовсім не обов’язково походили з одно-
Максиміліаном Яблуновським Ієроніму Со- го поховання. Отже, не зрозуміло також, чим
банському, а в останнього у свою чергу в 1836 керувався В. Антонович, коли писав, що в
році землі купив колишній київський губерна- числі предметів, переданих із Волинського лі-
тор Іван Фундуклей [Похилевич 1864, с. 685]. цею, значний науковий інтерес представляла
Отже, знахідка могла бути зроблена не раніше група золотих і бронзових предметів, знайде-
1806 року і, у крайньому випадку, не пізніше них при відкритті грецької гробниці в с. Осо-
1836 року. та [Антонович 1884, с 68]. У каталозі вистав-
Саме І. Фундуклей, очевидно, першим в ки до ХІ Археологічного з’їзду речі зі Старої
«Обозрении могил, валов и городищ Киев- Осоти опубліковані в розділі скіфських старо-
ской губернии», яке вийшло 1848 року, згадує житностей і вказано, що вони «найдены при
випадкову знахідку в Осоті, де біля людського раскопке греческой гробницы близ с. Старая
кістяка виявлено немало цінностей із золота Осота» [Каталог 1899, с. 65]. Серед знахідок
та каменів, зокрема, бронзовий «истуканчик», зазначено два золотих персні: «первый дутый
що збергіався в Університетському музеї с крупным аквамарином, второй массивный с
[Фундуклей 1848, с. 6]. сердоликом в широком овальном щитке, укра-
Польський історик і письменник Міхал шенном тонкой сканью». Постають питання:
Грабовський, чий маєток містився неподалік яким чином укладався каталог виставки, чи
від маєтку Собанського, більш детально роз- було використано якусь музейну документа-
повів про випадкову знахідку, зроблену в Осо- цію, чи дійсно мала місце подібність двох ду-
ті під час насипання греблі. Речі були знайде- тих золотих перснів з «аквамаринами» зі Ста-
ні біля кістяка. Серед знахідок було два кіль- рої Осоти та садиби Корольова, які, очевидно,
ця (одне з «krwawnikiem», друге – із зеленим практично водночас мали б надійти до колек-
скельцем), золота сережка, мідна фігурка з ції університетського Музею старожитнос-
таким же кільцем та ще багато коштовностей, тей? З’ясувати ці питання, як і багато інших,
більшість з яких була розкрадена, перепро- що стосуються музейних колекцій, мала б до-
дана й таємно вивезена до Бердичева. Місце- помогти музейна документація, однак схоже
вому «дідичу» Ієроніму Собанському діста- на те, що речі, які надходили до Музею, до
лися лише мідна фігурка та кілька дрібниць музейних інвентарів були записані не одразу
[Grabowski 1850, s. 108–109]. і, можливо, деякі були «депаспортизовані» ще
Однак усі, хто писав про цю знахідку, до того, як були заінвентаризовані.
з якоїсь причини не мали точної інформації Очевидно, перший університетський му-
про час її виявлення й іноді відносили її вже зейний каталог, доля якого на сьогодні неві-
до 1840-х років [Похилевич 1864, с. 691]. Так дома, було складено К. Лохвицьким. В. Б. Ан-
само не можна з певністю говорити про склад тонович зазначив, що в цей каталог було за-
знахідки, знаючи про те, що І. Собанським несено до 150 номерів, з яких пізніше, після
125
видалення речей «абсолютно безполезных», позбавлені конкретики. Таким чином, відсут-

залишилось 107. Це були пожертвування чле- ність в описах перснів зі Старої Осоти персня
нів Комітету з пошуку старожитностей, по- зі вставкою із зеленого скла і взагалі згадки
жертви приватних осіб та речі, передані із са- про будь-яку вставку в одному з перснів, мож-
мого Комітету [Антонович 1884, с. 65]. ливо, спричинене тим, що перстень з такою
Рукописний каталог «Книга для записи вставкою був приєднаний до іншої групи зна-
вещей Музея древности и искусств импера- хідок, можливо, до знахідок із садиби Коро-
торского университета св. Владимира. По льова. Так само могло статися і з перснем,
разряду древностей», заведений вже після у який вставлено «кровавик». Так називають
1842 року, коли, згідно з новим статутом Уні- певний різновид гематита, інколи геліотропа,
верситету, було засновано три окремих музеї: темного забарвлення з червонястими пляма-
Музей мистецтв та старожитностей, Зібрання ми, що нагадують кров. Ці камені в середньо-
архітектурних моделей та Зібрання для рису- вічній християнській традиції символізують
вальної школи [Павлов 1884, с. 77]. Отже, за- кров Христову. Така символічна вставка могла
пис про перші надходження до Музею, серед бути в персні доповнена зображенням хрис-
яких передані з Волинського ліцею знахідки тиянської символіки на оправі. Слід відміти-
зі Старої Осоти та знахідки із садиби Коро- ти, що під час апробації вставки в перстень
льова, було внесено саме до цього каталогу № ДМ-6480 виникли сумніви, щодо його
через кілька років після самих розкопок і пе- якості – темний камінь, глибоко занурений у
редачі предметів університетському музею. каст, складно ретельно оглянути. Але одразу
Можливо, цей запис ґрунтувався на попере- помітно, що він разюче відрізняється від
дній документації, однак «каталогів, точних вставки гранату (альмандину) у персні № ДМ-
списків первинного складу колекції Музею 6476. Якщо опиратися на опис перснів № 218–
старожитностей, зокрема періоду завідування 219 у каталозі виставки Археологічного з’їзду
О. Ставровського, досі не знайдено (можли- («два тонкие золотые перстня с альмандином
во, вони не дійшли до нашого часу)» [Сторчай в четырехугольном гнезде; один гладкий,
2019, с. 60]. другой орнаментированный» [Каталог 1899,
На те, що речі, знайдені під час розко- с. 95]), то виникає враження, що описано різні
пок на садибі Корольова, внесені до катало- персні, адже дуже складно сприйняти вставку
гу університетського Музею не одразу після
надходження, звернула увагу й Тетяна Ана-
ньєва. Вона зазначила, що «знахідки, зробле-
ні в 1838 році, мабуть, були внесені в “Книгу
для записи вещей Музея древностей” пізніше
(Ставровского названо “профессором”, а в
1838 році він ще був ад’юнктом)» [Ананьева
2019, с. 94]. Дослідниця також припустила,
що «речі надійшли в Музей в два етапи», од-
нак всі перераховані в каталозі під номерами
145-165 предмети зазначені серед переданих
до університетського Музею у Звіті Тимчасо-
вої комісії [Отчет 1839, с. 81]. На дві умовні
групи розбиті вони в записі, найвірогідніше,
тому, що частина речей знайдена в липні,
а частина – у вересні.
Ймовірно, під час записів до нового ін-
вентаря, коли до того ж колекція Музею
збільшилася, могли бути переплутані окремі
предмети, що опосередковано підтверджуєть-
ся розбіжностями в переліку кількості знахі- Іл. 7. Перстень № ДМ-6092. Золото, гранат.
док, у деяких описах, що у тому числі були Світлина Д. Клочко
126
в персні № ДМ-6480 як гранатову, особливо пластина або була використана для медаль-
поряд зі справжнім гранатом. йона у своєму первинному стані, або була за-
Вірогідно, плутанина могла статися і з кріплена на іншій золотій пластині, на зразок
перснем, на щитку якого було зображення, що того, як закріплені емалеві вставки на медаль-
його зараз прийнято трактувати як знак Рю- йонах т. зв. барм із Сахнівського скарбу 1900
риковичів. Зважаючи на те, що на виставках року, які зберігаються в колекції Скарбниці
археологічних з’їздів перстень не був пред- НМІУ. Хоча місцезнаходження емалевого ме-
ставлений, він міг бути датований пізнішим дальйона зараз невідоме, у колекції НМІУ він
часом і віднесений до не археологічних ста- не міститься, уточнення його вигляду могло б
рожитностей. допомогти в разі необхідності ідентифікувати
Згодом реорганізації університетського музейний предмет.
Музею спричинили ще більшу плутанину і, Неможливо наразі нічого сказати про
можливо, навіть втрату експонатів. На жаль, місцезнаходження золотого хрестика, зна-
слід констатувати, що досі невідома доля од- йденого в 1838 році, крім того, що в колекції
ного з найцікавіших предметів, знайдених Скарбниці НМІУ його немає.
під час розкопок О. Ставровського, – золотої Оскільки в Скарбниці зберігаються юве-
пластини з емалевим зображенням Спасите- лірні вироби з коштовних металів, хрести-ен-
ля. Цей медальйон, на думку Л. Пекарської, колпіони не представлені в цій колекції, тому
був конструктивно подібний до колта - «скла- про них не йтиметься, як і про срібні київські
дався з двох круглих, злегка опуклих платі- гривни. У колекції Скарбниці гривни представ-
вок, спаяних у поперечнику тонкою смугою лені, але серед місць їх походження не зазна-
золота» [Пекарська 2019, с. 101]. Однак у чено садиби Корольова. Щоправда, не можна
жодному описі немає натяку на таку кон- виключити, що схожі зливки з приблизно од-
струкцію, яка передбачала б і інше кріплен- наковою вагою могли бути переплутані, однак
ня вушка, і певний декор на зворотному боці, ідентифікація предметів, які не мають якихось
як у колтах або як у медальйонах, наприклад, особливих прикмет, не має великого сенсу.
рязанських барм. Таку конструкцію і декор Таким чином, можна з упевненістю
навряд чи оминув би увагою Н. П. Кондаков, стверджувати, що в Скарбниці НМІУ збері-
який опублікував цю емаль [Кондаков 1892, гаються одні з перших коштовних експонатів
с. 196, рис. 58]. З опису Н. П. Кондакова зро- колишнього Музею старожитностей Київ-
зуміло, що фігура Ісуса Христа зображена на ського університету, знайдені в 1838 році під
емалевому тлі. Наявність тла передбачає пев- час одних з перших професійних археологіч-
ну технологію виготовлення такої емалі, яка них досліджень у Старому місті в районі Де-
дещо відрізняється від технології виготовлен- сятинної церкви. Це золотий перстень № ДМ-
ня зображень на золотому тлі, характерного 6493 з гравійованим зображенням у вигляді
для руських емалей і пізніших візантійських. дзеркального відображення літери «S» та зо-
Для того, щоб зображення було на емалевому лота намистина № ДМ-6492. До цього кола
тлі, загинають краї самої пластинки, таким експонатів з великою ймовірністю можна
чином формуючи лоточок, у якому будуть віднести золотий перстень № ДМ-6476 зі
розташовані перегородки, із самої пластини. вставкою з гранату.
Зі зворотного боку такої пластинки лоточок Ще два золотих персні - № ДМ-6480 зі
рельєфно виступає. Для того, щоб зображен- вставкою сердоліку та № ДМ-6479 зі вставкою
ня було на емалевому тлі, загинають краї са- із зеленого скла – з певною імовірністю можна
мої пластинки, таким чином формуючи лото- віднести як до знахідок зі Старого міста, так і
чок і самої пластини, у якому будуть розта- до тих предметів, що були подаровані Волин-
шовані перегородки. Зі зворотного боку така ському ліцею поміщиком І. Собанським і, від-
пластинка з емалевим зображенням гладенька повідно до деяких записів, походять з випад-
або з наміченими контурами малюнка. Нема кової знахідки поховання біля с. Стара Осота
жодної згадки про те, що зворотний бік плас- Чигиринського повіту. На користь останньої
тини із зображенням Ісуса Христа має якісь версії щодо походження принаймні персня
особливості. Тому можна дійти висновку, що № ДМ-6479 свідчить згадка про вставку із зе-
127
леного скла в персні, подарованому ліцею. Си- чи пошкодження, яке намагались мінімізува-
ньо-зелена гама характерна для середньовіч- ти. Походження цього персня в інвентарних
ного скла, а оскільки більше золотих перснів зі книгах не вказано, але він має старий інвен-
скляними вставками такого кольору в колекції тарний номер № 38964. Під таким номером
Скарбниці немає, не виявлено також інформа- до археологічного каталогу Історичного му-
ції про подібний у музейній документації різ- зею в 1934 році записано «перстень золотий,
них часів, можна припустити що йдеться про прикрашений червоним продовгуватим каме-
один і той самий перстень. Найбільш імовірне нем». У каталозі є примітка про те, що «від
його датування – ХІІ – початок ХІV ст. Таке да- № 38963 до № 38993 включно записані речі,
тування дещо розходиться з датуванням кінцем що їх було найдено в фондах бувшого архео-
І ст. н. е бронзового чоловічка із золотим оком логічного відділу ВІМ під час перевірки його
(зберігається в НМІУ, інв. № ДРА-1598), якого з метою передачі на схованку до держбан-
теж знайдено біля Старої Осоти. Але недостат- ку <...> Ці речі не мали на собі інвентарних
ність інформації про обставини знахідки дає №№ і до остаточної звірки <...> записані тим-
можливість розглядати різні варіанти як надхо- часово до цього інвентаря». Подібний запис є
дження різних предметів до власника маєтку, ще одним свідченням того, яка непроста си-
так і різні варіанти типу й датування поховання туація склалася з обліком музейних предметів
або поховань на березі річки Осотянки. після розподілів і змішування колекцій, лікві-
У колекції Скарбниці НМІУ зберігається дації старих та створення нових установ.
ще один золотий перстень з гранатом № ДМ- Отже, перстень було записано до інвента-
6092, який стилістично й технологічно близь- ря «тимчасово», однак від того часу його по-
кий до вже описаних перснів (іл. 7). На осо- ходження не було уточнене. Зважаючи на по-
бливу увагу заслуговує форма його щитка зі дібність цієї прикраси до персня № ДМ-6476,
звороту – він має вигляд хреста з розшире- який, щоправда, виконаний трохи простіше,
ними до кінців раменами. Вставка у вигляді можна припустити, що такий перстень теж
кабошона, овальна, видовжена. На камені є міг бути серед знахідок О. Ставровського,
тріщини, сколи та заглиблені лінії, появу яких зроблених неподалік від Десятинної церкви в
складно зрозуміти – чи це сліди різьблення, 1838 році.
Ананьєва, Т. 2019. Розкопки Федорівського монастиря в Києві у 1838 році: між

археологічною подією та діловодством. Opus mixtum, 7. Київ, с. 84–97.
Антонович, В. Б. 1884. Музей древностей. Историко-статистические записки об ученых
и учебно-вспомогательных учреждениях Императорского университета св. Владимира
(1834–1884). Киев, c. 60–76.
Будзинська, Н. М. 2008. Давньоруські металеві персні в колекції Музею історії міста
Києва. Археологія, 2. Київ, с. 40–47.
Каталог выставки XI-го Археологического съезда в Киеве (В здании Университета
св. Владимира). 1899. Киев.
Клады Древней Руси в собрании Русского музея. 2015. Санкт-Петербург.
Коляденко, С. 2002. Кременецький ліцей у системі освіти Волині (ХІХ – 30-ті рр. ХХ ст.).
Житомир.
Кондаков, Н. П. 1892. Византийские эмали. Собрание А. В. Звенигородского. Санкт-
Петербург.
Кондаков, Н. П. 1896. Русские клады. Изследование древностей великокняжеского
периода, 1. Санкт-Петербург.
Корзухина, Г. Ф. 1954. Русские клады IX–XIII вв. Москва; Ленинград.
Отчет о действиях Временного комитета изыскания древностей в Киеве, в 1838
году. Известия об отечественных ученых и учебных заведениях. Отдел ІІІ. 1839. Журнал
Министерства народного просвещения, 21, с. 67–84.
128
Отрощенко, В. В., Рассамакін, Ю. Я. 1986. Половецький комплекс Чингульського кургану.

Археологія, 53. Київ, с. 14–36.
Павлов, Н. В. 1884. Музей изящных искусств. Историко-статистические записки об
ученых и учебно-вспомогательных учреждениях Императорского университета св. Владимира
(1834–1884). Киев, с. 77–78.
Пекарська, Л. 2019. Цінна знахідка 1838 року з Федорівського монастиря в Києві. Opus
mixtum, 7. Київ, с. 98–108.
Погодин, М. П. 1871. Древняя русская история до монгольского ига, III, Отделение 1:
Атлас исторический, географический, археологический с объяснением. Москва.
Похилевич, Л. И. 1864. Сказания о населенных местностях Киевской губернии, или
Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и
городах, в пределах губернии находящихся. Киев.
Седова, М. В. 1981. Ювелирные изделия древнего Новгорода (Х–ХV вв.). Москва.
Сторчай, О. 2019. З історії вітчизняного музеєзнавства: Музей старожитностей Київського
університету Св. Володимира періоду завідування Олексія Ставровського (1838–1854).
Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії, 19. Київ, с. 59–76.
Фундуклей, И. 1847. Обозрение Киева в отношении к древностям. Киев.
Фундуклей, И. 1848. Обозрение могил, валов и городищ Киевской губернии. Киев.
Швецов, М. Л. 2013. Погребение знатной половчанки. Археологический альманах, 30,
с. 307–318.
Bengtsson Melin, P. 2014. For love, healing and protection. Notes on Medieval finger rings with
sapphires and other gemstones in Swedish collections. Fornvännen, 109, р. 260–266.
Dąbrowska, E. 2012. Le dépôt de reliques dans les sépultures – usage liturgique ou superstition?
Rome, Constantinople and Newly-Converted Europe. Archaeological and Historical Evidence.
Kraków; Leipzig; Rzeszów; Warszawa, р. 33–44.
Grabowski, M. 1850. Ukraina dawna i teraźniejsza. Tom pierwszy. O zabytkach najgłębszej
starożytności. Kijów.
Maneva E. 2010. Primjeri pečatnog prstenja iz Vodočke nekropole kod Strumice. Archaeologia
Adriatica, IV, р. 339–356.
Mielke, Ch. 2017. Every hyacinth in garden wears: the material culture of medieval queens of
Hungary (1000–1395). Budapest.
Ring 12th century. URL: https://www.metmuseum.org/art/collection/search/453011).
Seljuk 12K Gold Ring. Turquoise Cabochon. URL: https://www.bidsquare.com/online-auctions/
artemis-gallery/seljuk-12k-gold-ring-w-turquoise-cabochon-1824154.
Trésor de Colmar. URL: https://www.musee-moyenage.fr/collection/oeuvre/tresor-de-colmar.
html.
Waterton, E. 1863. On Episcopal Rings. Archaeological Journal, 20: 1, p. 224–238.
129
Археологія, архітектура і мистецтво
Києва та Русі-України /
Archeolo, Architecture and Art
of Kyiv and Rus-Ukranine
Єлизавета Архипова
Кадильниці та лампади Х–ХІІІ століть
з археологічних досліджень і музеїв України
У статті розглядаються бронзові кадила, лампади, кацеї та ладаниці, що були знайдені під час археологічних
розкопок або зберігаються в музеях України. Аналіз писемних джерел і археологічного матеріалу свідчить, що ці
предмети церковного начиння Х–ХІІІ ст. надходили до Русі з різних регіонів Середземномор’я, а згодом їх почали
виготовляти місцеві майстри. Поширення у ХІІ–ХІІІ ст. набули лампади у вигляді відкритих напівсферичних чаш
із петлями для ланцюгів. Лампади наповнювали маслом, а також вугіллям та ладаном і використовували також
як кадильниці не тільки в церквах, але і вдома.
Ключові слова: кадила, лампади, кацеї, курильниці, ладаниці, Х–ХІІІ ст., Русь, Україна, археологія, музейні колекції
The bronze censer, lamps, censers with handle and incense holders, found during archeological excavations in Ukraine or
stored in Ukrainian museums are studied in the paper. Analysis of written sources and archaeological material shows that
these items of church utensils 10th–13th centuries came to Ukraine from different regions of the Mediterranean area and
later they began to be made by local craftsmen. The acquired lamps in the form of open hemispherical bowls with loops
for chains have spread in the 12th–13th centuries. The lamps were filled with oil as well as with coal and incense and used
also as incense burners not only in churches but also at home.
Key words: censers, lamps, censers with handle, incense burners, incense holders, 10th–13th century, Rus, Ukraine,
archaeology, museum collections.
З прийняттям християнства з Візантії столиці зустрічали зі свічками та фіміамом

наприкінці Х ст. на Русі набули поширен- на березі Босфору [Иеромонах Иоанн 1895,
ня ковані або відлиті з мідних сплавів бого- c. 74]. Відповідно до ритуалу, пахощі від спа-
службові предмети та храмове начиння, які лювання ладану та інших ароматичних речо-
мали функціональне й символічне значення: вин сприяли спілкуванню з Богом [Kalavrezou
світильники, свічники, кацеї, кадила, ладани- 2003, p. 202, no. 113]. Згідно із символічним
ці, водосвятні чаші, водолії, ковші, дзвони та тлумаченням цього обряду, запашне куріння
інше. Мідь, а також її сплав з оловом – бронза, здійснювали на честь Бога (Псалми, 65; 140),
з яких переважно робили ці предмети, – одні а пахощі – це знак його присутності [Ошари-
з найдавніших і доступних для видобування й на 2000, c. 57]. Традиція ця описана в історії
обробки металів. Про традицію використання Захарія: коли він кадив у храмі, йому явився
мідних сплавів для культових предметів відо- ангел і повідомив про народження його дру-
мо вже з біблійного опису будівництва храму жиною Єлизаветою сина, якого назвуть Іоан-
Соломоном. ном (Лука, 1: 8). На жаль, багато металевого
Переважно з бронзи або міді була й така церковного начиння було переплавлено, тому
категорія культових предметів, як курильни- судити про цю важливу категорію на Русі кін-
ці, кадила або кадильниці, ладаниці, кацеї та ця Х – ХІІІ ст. доводиться лише за фрагмента-
лампади (грецькою – πυρεῖον, θυμιατήριον, ми та декількома вцілілими зразками.
λιβανωτὸν), що їх використовували при здій- Відомо, що у Візантії використовували
сненні богослужінь і обрядів у церквах, мо- стаціонарні курильниці у вигляді металевих
настирях і в домашньому молінні для запален- чаш на ніжках, з кришкою або без неї, а також
ня й кадіння пахощів, що символізують схо- у формі архітектурних споруд із прорізами в
дження благодаті Святого Духа на віруючих. покрівлі. Такі посудини зображені на візан-
Традиція воскурювання пахощів існувала з тійських фресках та іконах і зберігаються в
давніх-давен. У християнських обрядах пере- музейних колекціях. Візантійські курильни-
носні кадильниці використовували як у храмі ці Х–XIII ст. у формі глибокої чаші й тареля
[Скабалланович 2008], так і за його межами. (іл. 1: 2–3), а також єгипетська ажурна ку-
Наприклад, святого Іоанна Златоуста після рильниця з двоярусною кришкою напівсфе-
першого його вигнання жителі візантійської ричної форми VIIІ–IX ст. (іл. 1: 1) знайдені
130
Іл. 1. 1–3. Курильниці з розкопок Херсонеса: 1 – VIII–IX ст.; 2 – Х–ХІ ст.;
3 – ХІ–ХІІІ ст. (Наследие 2011, кат. 157–159); 4–6 – ладаниці лімозьких майстрів з виїмчастими емалями:
4, 4 а – кінець ХІІ – перша третина ХІІІ ст. Княжа Гора. ЧІМ, № А 5-212/5 (Черненко 2007, рис. 29);
5 – ХІІІ ст. Фонд мистецтв Гандура в Женеві, FGA-AD-OBJ-0085; 6 – XIII ст. ДЕ, ГИКГЭ-235590
131
Археологія, архітектура і мистецтво Києва та Русі-України /
Archeolo, Architecture and Art of Kyiv and Rus-Ukranine
в Херсонесі-Корсуні [Наследие 2011, c. 214– же аналогічна ладаниці ХІІІ ст. (іл. 1: 5) з Фонду
215, 503–504, кат. 157–159], але на території мистецтв Гандура в Женеві [Fravalo 2019]. Як і
Київської Русі стаціонарні курильниці не збе- всі вироби лімозьких майстрів, вона дещо інша
реглися. У чашу таких курильниць зазвичай в деталях орнаменту, гравійованій орнамента-
вставляли мідну або залізну жаровню з роз- ції корпуса, формі ручок і підставки. Проте такі
печеним вугіллям та вміщували частинки за- особливості, як кабошони напівкоштовного ка-
пашної смоли – фіміаму чи ладану. Давньо- міння або кольорового скла (іл. 1: 5б) замість
руське «тем’ян», або «тіміан», походить від ажурних литих ґудзиків із фантастичними іс-
грецького «фіміам» і має таке саме значення, тотами, що з’являються на ладаницях ХІІІ ст.,
що й «ладан» – від грецького «ladanon» та і місце знахідки на давньоруському городищі,
арабського «ladan» – смола чагарника, а та- що згоріло після навали Батия, дозволяють да-
кож «ліван» – білий ладан, що росте на горі тувати ладаницю з Княжої Гори кінцем ХІІ –
Ліванській, про який писав руський палом- першою третиною ХІІІ ст.
ник ігумен Даниїл [Игошев 2013, с. 446–447, У богослужінні також широко використо-
прим. 9–12; Игошев 2015, с. 110]. вували бронзові литі кадила чи лампади [Vikan
Зберігали ці пахощі в спеціальних посу- 1984, p. 70–71]. У них вставляли посудину з
динах – ладаницях. Ладаниця з мідного спла- олією (єлеєм) і ґнотом або вміщували розпече-
ву у вигляді посудини човноподібної форми із не вугілля, на яке висипали ладан чи інші за-
двочастинною кришкою (іл. 1: 4) походить з пашні суміші (іл. 2). Відсутність кришки, кон-
розкопок городища на Княжій Горі. Одна по- струкція «вушок» і значна вага таких посудин,
ловина її кришки зафіксована заклепками на на думку деяких учених, вказують на те, що їх
корпусі, інша рухомо кріпиться по центру на не використовували в обрядах, а підвішували
шарнірі. Посудина має дві ручки з головками перед іконою або вівтарем [Материалы 1904,
водоплавних птахів або змій на кінцях, ніжка c. 145). Проте писемні джерела [Vikan 1984,
відламана. Довжина посудини – 18 см, шири- p. 71–72, fig. 6] і численні зображення кадил
на – 9 см, висота – 4 см. Кришку, що, вочевидь, такої форми в живописних творах, скульптурі
як і вся посудина, була позолоченою, прикра- (іл. 3: 1–2) та на мініатюрах спростовують цю
шено рослинним орнаментом червоними, зе- думку. Як засвідчили розкопки візантійсько-
леними та синіми (тло) виїмчастими емалями го Сардиса в Туреччині, кадила використо-
(переплавлені та викришилися), а також дво- вували не тільки в церквах, але й вдома [див.
ма симетрично розташованими кастами для Kalavrezou 2003, p. 202, no. 113]. Такі посудини
вставок каменю або скла (втрачені). Пуан- відносяться до культових предметів масового
сонним орнаментом та гравіюванням із хрес- виробництва. Сьогодні в різних музеях світу їх
топодібно розташованих смуг із сітчастим відомо більше сотні, а їх вивченню присвячено
штрихуванням прикрашено нижню частину велику літературу.
корпуса, по краю – в’юном [Каталог украин- Візантійські підвісні кадила VI–X ст.
ских 1898, с. 24, № 1328; Черненко 2002, с. 98, мають форму круглих, шестикутних чи ква-
рис. 1, 27; Черненко 2007, с. 45, рис. 29]. дратних контейнерів на ніжках у вигляді лап
Ладаниці цього типу орнаментовані ви- або у формі канфарів чи глибоких сферичних
їмчастими емалями, іноді з кобошонами на- чаш на кільцевому піддоні, з трьома петлями
півкоштовного каміння або кольорового скла, для ланцюгів. Вони бувають гладенькими або
характерні для виробів лімозьких майстрів з рельєфними зображеннями євангельських
близько 1200 року – ХІІІ ст., як, наприклад, ла- сюжетів [Wulf 1909, Taf. XLVII; Cradle 2006,
даниці з Лувру (інв. OA 11974), Музею Берна- р. 102; Архипова 2008, с. 207–216; Наследие
ра д’Агескі в Нью-Йорку, Колекції Anthelme та 2011, с. 216, 504, кат. 160].
Edma Trimolet у Клермон-Феррані, Державного З території України походить три візантій-
Ермітажу (іл. 1: 6) та інших [Taburet-Delahaye ські бронзові литі кадила з рельєфними зобра-
2002, p. 89]. За формою, розміром і мотивом женнями євангельських сцен на корпусі. Ка-
орнаментації п’ятипелюстковими пальме- дила цього типу вважають предметами сирій-
тами зелено-червоно-коричневими емаля- ського або палестинського походження, про що
ми на синьому тлі ладаниця з Княжої Гори май- свідчить їх східно-християнська іконографія та
132
Єлизавета Архипова.
Кадильниці й лампади Х–ХІІІ століть з археологічних досліджень і музеїв України
Іл. 2. Кадила: 1 – ІХ–Х ст. Феодосія. ДЕ, ЭРА ω-315; 2 – ІХ–Х ст. Любеч. ДЕ, ЭРА ω-123;
3 – Судак. ОАМ, № ОГИМ 6501 (46941 та 58961): 3 а, г – (за: Мурзакевич 1872, табл. VI, 1);
3 б, в – світлини Є. Архипової
133
репертуар сцен так званого «прочанського ци- VI–VII ст., але трапляється на коптських кістя-
клу». Такі сцени були пов’язані з місцями, що їх них платівках арабського часу й арабських над-
відвідували прочани, і їх зазвичай зображували гробках з точними датами (832, 833, 840 роки)
на євлогіях – пам’ятних предметах-святинях, та не відомий раніше IX ст. у візантійських ру-
які приносили зі святих місць на пам’ять про кописах, а на кадилі з Любеча є ще й арабський
здійснене паломництво. Оскільки в VI–VII ст. напис «Благословення від Аллаха», за форму-
усі ці сюжети ввійшли до Великих свят, саме їх лою і палеографією IX–X ст. такі кадила скла-
стали зображувати на предметах масового ви- дають окрему групу, появу якої вона відносить
робництва. На Сирію та Палестину вказує міс- до ІХ ст. [Залесская 1971, с. 86–87].
це знахідки деяких предметів і досить широкий Кадило із Судака (іл. 2: 3), що збері-
ареал – майже вся Європа, Азія, Північна Аф- гається в Одеському археологічному музеї
рика. Проте не можна виключати й копіювання (інв. № ОГИМ 6501 (46941 та 58961), було зна-
привезених зі Святої Землі екземплярів [Залес- йдено в 1869 році на посаді середньовічної Суг-
ская 1971, c. 85; Засецкая 2000, c. 69, В-35b]. деї, на некрополі грецької церкви Святої Па-
Традиційна дата таких кадил – VI–VII ст. раскеви ХІІІ–XIV ст., найбільш ранні похован-
Насправді ж ці посудини не настільки од- ня якого датуються не раніше кінця ХІІ ст. [Ар-
норідні, щоб їхнє виробництво можна було об- хипова 2008, с. 207–216; Майко 2014, с. 180].
межити двома століттями і розглядати тільки Разом з кадилом була знайдена «мідна лампада
як імпорт зі Святої Землі. Дивно, що від на- з трьома вушками, але без будь-яких прикрас
стільки давнього й короткого періоду залиши- і без ланцюжків». Кадило – заввишки 14,4 см,
лося так багато кадил [Hamilton 1974, p. 65]. з трьома мідними ланцюгами (іл. 2: 3 г), зір-
Зараз дедалі більше дослідників схиляються частим підвісом і крюком. Ланцюжки з чоти-
до перегляду ранньої дати і відносять час їх рьох прямокутних ланок з’єднуються кільця-
побутування до більш пізнього часу – IX–X ст. ми та хрестами [Мурзакевич 1872, c. 319–321,
[Залесская 1971, c. 84–90; Ćurčić, Clair 1986, табл. VI, 1]. Корпус кадила прикрашають ре-
no. 56; Искусство 1998, № 50–52, 235, 258) льєфні зображення сімох сцен Нового Заповіту
або дають ширшу дату. Наприклад, кадило з (іл. 3: 3 а) у зворотному порядку справа наліво
Музею Гарвардського університету датують і з помилками у розташуванні двох останніх –
VII–X ст. [Kalavrezou 2003, p. 202, no. 113]. «Воскресіння» перед «Розп’яттям». На дні в
Три таких кадила походять із Судака, Фео- оточенні пальмових пагонів (?) зображено фі-
досії та Любеча. Кадила з Феодосії (ω-315; ку- гуру, що сидить на троні, – Ісуса Христа (?) чи
плене М. І. Репниковим) і Любеча (ω-123; було Богоматері з Дитиною на колінах (?) – одно-
знайдено в 1896 році на території давньорусь- значно визначити, кого саме, важко через не-
кого Любеча у Чернігівській губернії та купле- чіткість рельєфу (іл. 3: 3 б, в).
не О. О. Бобринським для Ермітажу) – зберіга- Форма і розміри судацького кадила мають
ються в Державному Ермітажі та мають схожу численні аналогії серед пам’яток VI–VII ст.
форму і декор [Залесская 1971, с. 84–87, рис. 1, [Ross 1970, p. 40], а за стилем зображень, іко-
2; 1998, с. 44, кат. № 50]. На кадилах (іл. 2: 1, 2) нографією євангельських сцен, орнаменталь-
зображено по п’ять євангельських сцен, на дні – ному мотиву обмежуючих смуг воно аналогіч-
відлито та доопрацьовано гравіюванням вось- не до кадил з колекцій Ліліан Малков у Музеї
мипелюсткові розетки, а замість обмежуючих університету Торонто [Campbell 1985, no. 118],
рельєфних орнаментальних смуг – гравійовані Ермітажу [Крыжановская 2000, В-35а] та Ху-
пагони з листям чи половинками пальмет на дожнього музею в Річмонді [Ross 1970, p. 40,
шийці посудин. Іконографія головних євангель- no. 2; Elbern 1972–1974, Abb. 2]. Щодо пору-
ських сцен на цих кадилах склалася ще в ран- шення хронології євангельських подій, то такі
ньохристиянський період та, майже не змінюю- випадки відомі й на інших кадилах, наприклад,
чись, прикрашає посудини як VI–VII ст., так і розміщення сцени «Благовіщення пастухам»,
після іконоборчого періоду. В. М. Залеська за- яка має передувати «Водохрещенню», на ка-
значає, що оскільки включення цих сюжетів до дилі з Берліна [Weitzman 1979, p. 626, no. 563].
Великих Свят відбулося не раніше Х ст., орна- Такі помилки могли повторюватися й при копі-
мент на цих кадилах не є типовим для предметів юванні давніх зразків, що їх, цілком імовірно,
134
Іл. 3. 1 – Успіння Пресвятої Богородиці, слонова кістка. Х ст. Музей Клюні, Париж;
2 – першомученик Стефан, мозаїка. Початок ХІІ ст. Михайлівський Золотоверхий собор, Київ. НЗСК;
3 – відспівування та поховання князя Володимирка Володаревича, мініатюра.
Кінець XV ст. Радзивіллівський літопис (арк. 196 зв., верх)
135
майстри не завжди розуміли. Розташування ж сятинної церкви. Корпус однієї (іл. 4: 8) з них
зображень у зворотному порядку, яке робить (без денця), діаметром 10 см, профільоване
кадило із Судака унікальною пам’яткою, свід- чотирма валиками; друга (іл. 4: 9), від якої
чить про те, що майстер, мабуть, був шульгою зберігся оплавлений і зігнутий фрагмент, про-
[Архипова 2008, с. 209]. Мені відомо ще тільки фільована по вінцях двома врізними лініями.
одне кадило, на якому євангельські сцени зо- Про форму цих посудин можна судити за лам-
бражено у зворотному порядку, – це кадило з падою на кільцевому піддоні (іл. 4: 1), що збе-
Державного Ермітажу, № АР-610. Його при- рігається в Національному музеї історії Украї-
дбали 1892 року на Кавказі в м. Олександро- ни (в-1457) без місця знахідки [Архипова 2019,
полі (нині Гюмрі) [Mirzoyan 1992, p. 617–618, с. 25, № 1, 2, іл. 1: 1, 2, 8], а також подібним
fig. 11]. бронзовим лампадам, знайденим у багатьох
Вважають, що давні моделі кадил були містах, на городищах та поселеннях Русі в ша-
зразками для відтворення в більш пізній час, рах переважно ХІІ – першої половини ХІІІ ст.
тому верхня межа їхнього існування залиша- Такі лампади-кадильниці на трьох ланцюгах із
ється невизначеною. Так, на думку І. І. Тол- зірчастим підвісом-розподільником ланцюгів,
стого і Н. П. Кондакова, знайдені в Криму ка- іноді з гаком для підвішування, знайдено в лі-
дила з архаїчними зображеннями могли бути тописному Воїні (іл. 5: 4, 5, 11, 12), на дитинці
виготовлені місцевими майстрами в ІХ–Х ст. Чернігова (іл. 4: 3) та поселенні Шумлай не-
за грецькими шаблонами [Толстой, Кондаков подалік Чернігова (іл. 4: 10), городищі Княжа
1891, c. 34–35]. За Г. де Жерфаніоном, еклек- Гора (іл. 5: 1–3), у Галичі, Дорогобужі (іл. 6: 1),
тичне з’єднання західних і східних елементів Києві (іл. 6: 2), Гродно, Мстиславлі, Волковись-
в іконографії та стилі зображень на одесько- ку та ін. [Довженок та ін. 1966, с. 39–40, 50–51,
му кадилі є близьким романському мисте- табл. XV, 3–4, XVI, 15–16; Мезенцева 1968,
цтву і свідчить про його західне походження с. 82, табл. IV, 1–3; Никольская 1987, с. 61, 142,
[Jerphanion 1939, p. 310–311]. рис. 75, 1, 1а; Боровский, Сагайдак 1985: 40,
З ранньохристиянського часу були відо- рис. 4, 4; Алексеев 1993, рис. 4, 4; Прищепа,
мі також кадильниці у вигляді відкритих на- Нікольченко 1996, с. 96, рис. 73; Веремейчик
півсферичних чаш із петлями для ланцюгів 2010, с. 350, ил. 5: 1, 8].
[Cradle 2006, р. 102, 219]. Форма цих посудин Трапляються також посудини конічної
дає підстави припускати, що їх використову- форми, заввишки до 10 см, з фігурним корпу-
вали як лампади, наповнюючи маслом, і як сом із восьми широких і вузьких виступів, що
кадильниці – наповнюючи вугіллям і лада- чергуються, виділених трикутними гранями
ном [Николаева, Недошивина 1997, с. 167, (іл. 4: 4–7, 11, 12), іноді оздобленими крапко-
табл. 97, рис. 5; Архипова 2019, с. 17, іл. 1: вим пуансонним орнаментом – Софійський со-
1, 2, 8]. Підтримувати запалену лампаду перед бор у Києві [Каргер 1952, Опис. № 36], Київ,
іконою або домашнім іконостасом входило до вул. Велика Житомирська, 2 [Боровский и др.,
жіночих обов’язків [Kalavrezou 2003, p. 202]. 1988/17. № 2131]. На широких виступах дея-
На Русі у ХІІ–ХІІІ ст. побутували пере- ких із них розміщено рельєфні зображення свя-
важно литі бронзові кадильниці-лампади – тих. Дві лампади-кадильниці із зображеннями
невеликі, широкі напівсферичні або конічні чотирьох євангелістів, що стоять парами в по-
чаші на кільцевому піддоні та з трьома плос- вороті один до одного та відлиті, вочевидь, за
кими петлями для ланцюгів, зірчастими підві- однією моделлю, походять із «житла художни-
сами-розподільниками ланцюгів і кільцем або ка» на території Михайлівського Золотоверхо-
крюком для підвішування. го монастиря (іл. 4: 6, 6а) та поховання з міста
Невисокі (до 6 см) напівсферичні кадиль- Тальне Черкаської області (іл. 4: 7, 7а) [Таль-
ниці-лампади з трьома вертикальними пласки- ное 1901, с. 553; Каргер 1945, с. 11, рис. 7].
ми петлями, як правило, оздоблені лише гра- У михайлівській кадильниці чотири на-
війованими лінійними поясками (іл. 4: 1–3), кладні петлі для ланцюжків кріпляться на
іноді підкресленими пуансонним орнаментом заклепках у вигляді левиних масок. На ка-
(іл. 4: 2). Дві фрагментовані лампади у вигля- дильниці з Тального вони не збереглися або
ді неглибоких чаш знайдено на території Де- не були зроблені; залишилися тільки отвори
136
Іл. 4. Лампади ХІІ–ХІІІ ст.: 1, 2 – м.з.н. НМІУ, № 1457; 3 – Чернігів, розкопки 1987 р. НМІУ, в-5388/74;
4 – Київ (Ханенко 1907, табл. XL, 597); 5 – Київ, вул. Велика Житомирська, 2. МІК, Вх 9232/19;
6, 6 а – Київ, Михайлівський Золотоверхий монастир, «житло художника». НМІУ, в-15/3591;
7, 7 а – Тальне, Черкаської обл. НМІУ, в-1963; 8, 9 – Київ, Десятинна церква, розкопки В. В. Хвойки.
НМІУ, в-1458/1; в-21/1694; 10 – поселення Шумлай неподалік Чернігова (Веремейчик 2010, ил. 5: 8);
11 – Київ, Софійський собор, розкопки 1952 р. НЗСК, СМАА № 16/20;
12, 12 а – с. Любеч Чернігівської обл., розкопки 1959 р., скарб (Рыбаков 1959/20б, № 94)
137
від них та знов пробиті для підвішування за них пласких частинах ручки кацей та кришці
кільця. Подібні накладні петлі мала лампада, розміщували також відлиті рельєфні священ-
фрагменти якої було знайдено у складі скарбу ні зображення (іл. 7: 4–6, 8–10; 8: 2–4, 6, 8).
в Любечі [Рыбаков 1959/20б, № 94]. На дум- З території України походить кілька таких
ку М. К. Каргера, «безпорадність» у зобра- фрагментованих литих візантійських бронзо-
женні великоголових постатей євангелістів з вих кацей ХІІ – початку ХІІІ ст. гарної якості,
«величезними» руками та повне нерозуміння з професійним малюнком та компонуванням
моделювання одягу на кадильницях із «житла зображень. Це геральдична композиція з пта-
художника» на території Михайлівського Зо- хами біля Дерева Життя (іл. 7: 10; 8: 3) на ка-
лотоверхого монастиря та м. Тальне вказує на цеї з поселення Селище у заплаві річки Десни
їх виготовлення в Києві [Каргер 1945, с. 25; біля Чернігова [Кузнєцов, Ситий 1992, с. 35],
1958, с. 379, рис. 81]. Лампади-кадильниці леви біля Дерева Життя (іл. 7: 6) на кацеї з Ки-
аналогічної форми, хоча й без зображень, було єва в колекції М. П. Черньова [Меч и златник
знайдено також у Херсонесі в шарах ХІІІ ст. 2012, кат. 456, с. 185], Даниїл у рові з левами
[Наследие 2011, с. 216–217, 505, кат. 161, (іл. 7: 9) на кацеї з Галича [Фіголь 1997, c. 158].
162]. Тому без дослідження хімічного складу На кацеї (діаметр чаші 10,5 см) другої полови-
сплавів лампад-кадильниць з євангелістами ни ХІІ – початку ХІІІ ст., знайденої на Шепе-
виключати їхнє східносередземноморське по- тівському городищі в Хмельницькій області,
ходження остаточно не можна. на ажурній кришці з рядами круглих отворів
Знайдені на давньоруських пам’ятках у чотирьох медальйонах зображені Деісус та
бронзові литі ручні кадильниці (кацеї) ХІІ – Іоанн Златоуст (?), а на фігурній частині рукоя-
початку ХІІІ ст. – це переважно маленькі ко- ті – Христос Пантократор (іл. 7: 8). Іконографія
нічні чаші (діаметром від 8 см до 11 см) на та стиль цих зображень, на думку дослідників,
піддоні, з кришкою, що з’єднана з корпусом тяжіють до мистецтва пізньокомнинівського
чаші шарнірами, та з пласким овальним фі- періоду [Банк, Залесская 1995, с. 80–87, ил. 44,
гурним виступом, до якого кріпиться кругла 52–56]. Відомі ще дві аналогічні чаші кацей
або пласка довга ручка. Кришка має сферич- із зображенням Христа на рукояті, що відли-
ну форму та прорізні отвори для виходу диму, ті за цією ж моделлю: знайдена в Херсонесі
нагорі – невелику ручку у вигляді овального та кацея, що зберігається в Національному
виступу, іноді увінчаного птахом – символом історичному музеї в Мінську. Фрагмент поді-
Святого Духа – або хрестиком (іл. 7: 1, 2). бної рукояті із зображенням Христа (іл. 8: 6)
Кацеї відливали з мідного сплаву з високим знайдено на Подолі Чернігова на березі Десни
вмістом свинцю, який витримував високу [Коваленко, Пуцко 1995, с. 83]. Кацея з Херсо-
температуру гарячого вугілля. Наприклад, неса (іл. 7: 5) – без кришки та меншого розміру,
у кацеї (іл. 8: 1), знайденої в будівлі другої діаметр чаші – 8,7 см [Наследие 2011, c. 212,
половини ХІІ – першої половини ХІІІ ст. на 501, кат. 152], а прорізний декор кришки кацеї
поселенні Овраменків Круг у Чернігівській з Мінська (іл. 7: 4), на відміну від кришки кацеї
області, вміст свинцю становив до 30% [Ве- з Шепетівського городища (знайденої окремо
ремейчик 1987, с. 316; 2010, с. 350, рис. 5: 6]. від чаші), – є аналогічним прорізним орна-
Корпус чаші деяких кацей та еліпсоподіб- ментам візантійських світильників [Архипова
ну частину рукояті прикрашають гравійовані 2019, с. 82–83, іл. 1: 5; 2; 3: 4] і кришок кацей
концентричні круги (іл. 7: 3) [Наследие 2011, із Херсонеса (іл. 7: 1) [Наследие 2011, с. 213,
с. 213, 502, 503, кат. 154, 156], іноді доповнені 502, кат. 155] та Національного музею історії
пуансонним точковим орнаментом, як на ка- України (іл. 7: 2) 1. Кацеї із зображенням Пан-
цеях із Фролівської гори в Києві (іл. 8: 5) з ко- тократора відрізняються також якістю лиття
лекції Б. та В. Ханенків [Ханенко 1902, с. 32, та оформленням краю – гладенького у кацей із
№ 247, табл. ХІІ] та кацеї ХІІІ ст. з міста Арта Шепетівського городища та Мінська, з косим
в Греції (іл. 8: 7) у Візантійському музеї в Афі- гравійованим штрихуванням – у херсонеської.
нах [Everyday 2002, p. 550, no. 752]. На фігур- На аналогічній за формою пласкій частині ру-
1
М.з.н., НМІУ, в-1460.
138
Іл. 5. Лампади і зірчасті підвіси ХІ–ХІІІ ст.: 1–3 – Княжа Гора, розкопки кінця XIX ст.
(Мезенцева 1968, табл. IV, 1–3); 4, 5, 11, 12 – ХІ –ХІІ ст. Воїнь, Дитинець, кліті 3, 42,
розкопки 1958, 1956 рр.; 4, 5 – лампади (Довженок та ін. 1966, табл. XV, 3–4);
11, 12 – підвіси (Довженок та ін. 1966, табл. XVІ, 15–16); 6 – підвіс. Поселення Ров 2 неподалік Чернігова,
житло № 7 першої половини ХІІІ ст. ЧІМ, № арх. 468 (Веремейчик 2010, рис. 5:1);
7–9 – Десятинна церква: 7 – крюк. НМІУ, в-21/1695; 8 – підвіс з крюком. НМІУ, в-3840; 9 – підвіс. НМІУ,
в-21/4018; 10 – підвіс з крюком. ЭРА-15/18; 13 – крюк. ДЕ, ЭРА-5а/405; 14, 15, 20 – підвіси. Київ. НМІУ:
14 – в-3476; 15 – в-4110/107; 20 – в-4110/105; 16 – підвіс з крюком, м.з.н. НМІУ, в-2371;
17 – підвіс з фрагментом крюка. Княжа Гора. НМІУ, в-25/2620; 18 – м.з.н. НМІУ, в-495;
19 – підвіс. Дівич-Гора, НМІУ, в-3488/316; 21 – підвіс. Зібрання Ханенків, НМІУ, вд 1360, Д/1801;
22–23 – підвіси. М.з.н. НМІУ: 22 – вд 1358; 23 – підвіс з ланкою ланцюга, вд 1359
139
робів можна після металографічних досліджень

та визначення хімічного складу сплавів.
Потреба у великій кількості предметів
церковного начиння, що виникла на Русі піс-
ля прийняття християнства, лише частково
могла бути забезпечена візантійським імпор-
том. Думка Н. П. Кондакова про те, що водо-
лії, дзвони, посуд та інше церковне начиння
надходило на Русь з Херсонеса [Кондаков
1896, с. 42–43], не знайшла підтвердження.
Херсонес виконував роль культурного мосту
між Константинополем та Руссю, а херсо-
неські трофеї Володимира також були пере-
важно столичного походження [Корзухина
1959, с. 129–137; Банк, Залесская 1995, с. 80].
Аналіз мідних сплавів збереженого церков-
ного начиння свідчить, що кольорові метали
для нього надходили на Русь через торгівлю
з країнами Сходу та Заходу. Відомо, що мідь
та олово привозили на Русь із другої поло-
вини Х ст. із західноєвропейських копалень
(Німеччина, Бельгія, Швеція); з ХІІ ст. мідь,
Іл. 6. 1 – лампада. Дорогобуж (Прищепа, олово та свинець надходили з центрально-
Нікольченко 1996, рис. 73); європейських країн; на східному напрямку
2 – підвіс із фрагментами ланок ланцюгів із головним постачальником мідної сировини
хрестами. Київ, вул. Рейтарська, 36–38, була Волзька Булгарія. Про різні джерела над-
розкопки 1978 р. (Боровский, Сагайдак 1985, ходження кольорових металів у різні регіони
рис. 4, 4) країни свідчить і склад мідних сплавів пред-
метів, що виготовлялися на Русі [Цветные и
кояті кацеї ХІІ ст. (іл. 8: 4) із Трипілля Київської драгоценные 2008, с. 146–148, 161–162].
області зображено святого мученика (Георгія?) Відсутність сировини та традиції виготов-
[Ханенко 1900, с. 19, табл. XXVIII, 312; помил- лення церковного начиння сприяли проник-
ково названа образком]. ненню на Русь іноземних творів і, як і в інших
Вочевидь, візантійські кацеї такої форми із видах мистецтва та архітектури, їх розвиток
зображеннями святих, що були популярні з дру- відбувався в контексті загальноєвропейських
гої половини ХІІ – початку ХІІІ ст., і правили художніх процесів та стильових змін. Викорис-
за моделі для давньоруських майстрів, а вибір товуючи досягнення Сходу та Заходу і насліду-
зображень залежав від уподобань замовника. ючи візантійську богослужбову практику, міс-
Зважаючи на певну грубість виконання, при- цеві майстри, які чудово володіли техніками
пускають, що кацея із Шепетівського городища металообробки (литтям у глиняних, воскових
[Древнерусский 1983, с. 53–54, № 242, Тысяча та кам’яних формах, куванням, гравіюванням,
1988, № 266, 267, с. 386; Коваленко, Пуцко інкрустацією тощо), створювали оригінальні
1995, с. 85; Tomsinskii 2010, p. 137] та кацея із високохудожні твори. Серед небагатьох, що
зображенням Деїсуса й херувима, знайдена в збереглися, є такі, наприклад, як панікадила з
Києві на вулиці Хорива (іл. 8: 2) 2 [Ханенко 1907, Києва та поселення Дівич-Гора в Черкаській
с. 42, 596], привезені з Візантії або виконані за області та так звані вщижські арки.
візантійськими матрицями давньоруськими Світлові ефекти від ажурних світильни-
майстрами. Уточнити походження подібних ви- ків та лампад у поєднанні з архітектурою,
2
У статті А. В. Банк та В. М. Залеської кацея з вулиці Хорива помилково названа срібною [Банк, Залесская 1995,
с. 82, 85].
140
мозаїками, фресками та іконами, наповню- вишивками покровів та одягу священників,

ючи інтер’єр храмів мерехтінням світла й створювали особливий сакральний простір
пахощами, теплотою і блиском начиння з «земного неба, в котором живет и обраща-
позолоченої міді, іноді прикрашеною ко- ется небесный Бог» [Герман Константино-
льоровими емалями, дзвоном і яскравими польский патр. 1995, с. 43].
Іл. 7. Кацеї: 1, 5, 7 – ХІІІ ст. Херсонес; 2 – НМІУ; 3 – ХІ–ХІІ ст. Херсонес;

4 – ХІІ ст. НІМ РБ (фото І. А. Стерлігової); 6 – ручка-полка. ХІІІ ст. Київ. Колекція
Н. П. Черньова. ДІМ (Меч и златник 2012, кат. 456); 8 – ХІІ ст. Шепетівське городище у
Хмельницькій обл. ДЕ, ГП-60/1-2 (Тысяча 1988, кат. 386); 9 – ручка-полка кацеї. ХІІІ ст. Галич.
Музей історії Галича в Крилосі (Фіголь 1997, с. 158); 10 – ручка-полка кацеї.
ХІІ – перша половина ХІІІ ст. Поселення Селище у поймі р. Десни (світлина О. М. Веремейчик)
141
Іл. 8. Кацеї ХІІ – першої половини ХІІІ ст.: 1 – поселення Овраменків Круг у Чернігівській обл.
ЧІМ, № Арх. 574; 2 – Київ, вул. Хорива. (Ханенко 1907, с. 42, 596);
3 – поселення Селище в поймі р. Десни. ЧІМ, № Арх. 893 (Кузнєцов, Ситий 1992, рис. 2);
4 – Київ, Фролівська гора. Колекція Б. та В. Ханенків (Ханенко 1902, табл. ХІІ, № 247);
5 – Чернігів, Поділ, берег Десни (Коваленко, Пуцко 1995, с. 83);
6 – Трипілля Київської обл. (Ханенко 1900, табл. XXVIII, 312);
7 – ХІІІ ст. Арта. Візантійський музей, inv. no. AK 315 (Everyday 2002, p. 550, no. 752);
8 – ХІІ –ХIV ст. Метрополітен музей, № 1999. 519.11
(фото Є. І. Архипової)
142
Боровский, Я. Е., Калюк, А. П., Сыромятников, А. К., Архипова, Е. И. 1989. Археологические

исследования в «Верхнем Киеве» в 1988 г. НА ІА НАН України, № 1988/17. Київ.
Каргер, М. К. 1952. Отчет об археологических исследованиях в Киевском Софийском
соборе в 1952 г. Фонд. Отдел Национального заповедника «София Киевская», НАДР–918.
Рыбаков, Б. А. 1959. Отчет о работах Черниговской экспедиции в городах Любече и
Чернигове в 1959 году. НА ІА НАН України. № 1959/20б.
Алексеев, Л. В. 1993. Проблема становления культово-оборонительного зодчества Руси в
свете раскопок в Мстиславле. Российская археология, 4. Москва, с. 217–238.
Архипова, Е. И. 2008. Бронзовое кадило из Судака в Одесском археологическом музее.
Византийский временник, 67 (92). Москва, с. 207–216.
Архипова, Є. 2019. Бронзові світильники Десятинної церкви в Києві. Opus Mixtum, 7. Київ,
с. 16–29, іл. 1–5.
Банк, А. В., Залесская, В. Н. 1995. Кацея ХІІ века из Изяславля. У истоков русской культуры
XII–XVII века. Сб. статей. Санкт-Петербург, с. 80–87, ил. 44–56.
Боровский, Я. Е., Сагайдак, М. А. 1985. Археологические исследования Верхнего Киева
в 1978–1982 гг. Археологические исследования Киева 1978–1983 гг. Сб. науч. трудов. Киев,
с. 38–60.
Веремейчик, Е. М. 1987. Работы Селищного отряда. Археологические открытия 1985
года. Москва, с. 315–316.
Веремейчик, Е. М. 2010. Предметы христианского культа ХІ–ХІІІ вв. на сельских
поселениях Черниговского Полесья. Славяно-русское ювелирное дело и его истоки: мат.
Межд. научн. конф., посвященной 100-летию со дня рождения Гали Фёдоровны Корзухиной
(Санкт-Петербург, 10–16 апреля 2006 г.). Санкт-Петербург, с. 344–354.
Герман Константинопольский, патр. 1995. Сказание о Церкви и рассмотрение таинства.
Москва.
Довженок, В. Й., Гончаров, В. К., Юра, Р. О. 1966. Древньоруське місто Воїнь. Київ.
Древнерусский город Изяславль: каталог выставки. 1983. Автор М. А. Миролюбов.
Ленинград.
Залесская, В. Н. 1971. К вопросу о датировке некоторых групп сирийских культовых
предметов. (По материалам бронзового литья Эрмитажа). Палестинский сборник, 23 (86):
Византия и Восток. Ленинград, с. 84–91.
Залесская, В. Н. 2011. Артефакты византийского Херсона в историко-культурном
контексте. Наследие византийского Херсона / Т. Яшаева, Е. Денисова, Н. Гинькут,
В. Залесская, Д. Журавлев; Национальный заповедник «Херсонес Таврический» и др.
Севастополь, с. 89–102.
Засецкая, И. П. 2000. Два кадила с изображением евангельских сцен. Синай. Византия.
Русь. Православное искусство с 6 до начала 20 века: Каталог выставки. Санкт-Петербург,
с. 68–69.
Игошев В. В. 2013. Типология, назначение и символика древнерусских кадил и ладаниц.
Иеротопия Огня и Света в культуре византийского мира / ред.-сост. А. М. Лидов. Москва,
с. 444–473.
Игошев В. В. 2015. Древнерусские кацеи и ладаницы. К вопросу о назначении, типологии
и атрибуции богослужебных предметов. Древняя Русь. Вопросы медиевистики, 1 (59). Март.
Москва, с. 108–127.
Иеромонах Иоанн. 1895. Обрядник Византийского двора (De ceremoniis aulae Bуzаntinае),
как церковно-археологический источник. Москва.
Искусство мелькитов и инославных христиан. Каталог выставки. 1998. Санкт-Петербург.
Каргер, М. К. 1945. Землянка-мастерская киевского художника XIII в. КСИИМК, XI.
Москва; Ленинград, с. 5–15.
143
Каргер, М. К. 1958. Древний Киев: в 2 т. 1: Очерки по истории материальной культуры

древнерусского города. Москва; Ленинград.
Каталог украинских древностей коллекции В. В. Тарновского, 1/2. 1898. Киев.
Коваленко, В. П., Пуцко, В. Г. 1995. Фрагмент бронзової кацеї з Чернігова. Археологічні
старожитності Подесення. Чернігів, с. 83–86.
Кондаков, Н. П. 1896. Русские клады: Исследование древностей великокняжеского
периода, 1. Санкт-Петербург.
Корзухина, Г. Ф. 1959. О памятниках «корсунского дела» на Руси. Византийский временник,
XIV. Москва, с. 129–137.
Крыжановская, М. Я. 2000. Два кадила с изображением евангельских сцен. Синай.
Византия. Русь. Православное искусство с 6 до начала 20 века. Каталог выставки. Санкт-
Петербург, с. 68.
Кузнєцов, Г. О., Ситий, Ю. М. 1992. Феодальна садиба ХІІ–ХІІІ ст. на околиці Чернігова.
Чернігівська старовина. Збірник наукових праць, присвячений 1300-річчю Чернігова. Чернігів,
с. 34–41.
Майко, В. В. 2014. Восточный Крым во второй половине Х – XII вв. Київ.
Материалы по археологии Кавказа, собранные экспедициями Московского археологического
общества, Х: Поездка в Пшавию, Хевсуретию и Сванетию графини Уваровой. 1904. Москва.
Мезенцева, Г. Г. 1968. Древньоруське місто Родень. Княжа Гора. Київ.
Меч и златник: К 1150-летию зарождения Древнерусского государства. Каталог
выставки. 2012. Москва.
Мурзакевич, Н. 1872. Донесение Обществу. Записки Одесского Общества истории и
древностей, 8. Одесса, с. 318–322.
Наследие византийского Херсона / Т. Яшаева, Е. Денисова, Н. Гинькут, В. Залесская,
Д. Журавлев; Национальный заповедник «Херсонес Таврический» и др. 2011. Севастополь.
Николаева, Т. В., Недошивина, Н. Г. 1997. Предметы христианского культа. Древняя Русь.
Быт и культура. Москва, с. 166–178, табл. 97–106.
Никольская, Т. Н. 1987. Городище Слободка XII–XIII вв. К истории древнерусского
градостроительства в Земле вятичей. Москва.
Ошарина, О. В. 2000. Символика кадила в иконографии евлогий. Реликвии в искусстве
и культе восточнохристианского мира. Тезисы докладов и материалы международного
симпозиума. Москва, с. 57–58.
Полное собрание русских летописей, ІI: Ипатьевская летопись. 2-е изд. 1908. Санкт-
Петербург.
Прищепа, Б. А., Нікольченко, Ю. М. 1996. Літописний Дорогобуж в період Київської Русі
(До історії населення Західної Волині в Х–ХІІІ століттях). Рівне.
Скабалланович, М. Н. 2008. Толковый Типикон: Объяснительное изложение Типикона с
историческим введением. Москва.
Степенная книга царского родословия по древнейшим спискам: Тексты и комментарии:
в 3 т., 1: Житие св. Ольги. Степени I–X / подгот. под рук. Н. Н. Покровского. 2007. Москва.
Тальное. 1901. Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. 1890–1907,
XXXIIа: Тай – Термиты. Петербург, с. 553.
Толстой, И., Кондаков, Н. 1891. Христианские древности Крыма, Кавказа и Киева. Русские
древности в памятниках искусства, IV. Санкт-Петербург.
Тысяча лет русской художественной культуры. Каталог выставки. 1988. Москва.
Фіголь, М. 1997. Мистецтво стародавнього Галича. Київ.
Флоренский, П. А. 1996. Храмовое действо как синтез искусств. Избранные труды по
искусству. Москва.
Ханенко, Б. И. и В. Н. 1900. Древности русские. Кресты и образки, ІІ. Киев.
Ханенко, Б. И. 1902. Древности Приднепровья. Эпоха славянская (VI–XIII в.), V. Киев.
Ханенко, Б. И. и В. Н. 1907. Древности Приднепровья и побережья Черного моря, VI. Киев.
144
Цветные и драгоценные металлы и их сплавы на территории Восточной Европы в эпоху

средневековья / А. А. Коновалов, Н. В. Ениосова, Р. А. Митоян, Т. Г. Сарачева. 2008. Москва.
Черненко, О. 2002. Церковне начиння з Княжої гори в фондах ЧОІМ імені В. В. Тарновського.
Музейні читання. Матеріали наукової конференції, грудень 2001 р. Київ, с. 97–104.
Черненко, О. 2007. Археологічна колекція Чернігівського історичного музею імені
В. В. Тарновського (1896–1948 рр.). Скарбниця української культури. Збірник наукових праць,
9. Спецвипуск 1. Чернігів.
Campbell S. D. 1985. The Malcove Collection. A Catalogue of the Objects in Lillian Malcov
Collection of the University of Toronto. Toronto.
Cradle of Christianity / [ed. Y. Israeli, D. Mevorach]. 2006. Jerusalem.
Ćurčić, S. and Clair, A. St. eds. 1986. Byzantine Art at Princeton. Byzantine Art and Archaeology
at Princeton University. Catalogue of an Exhibition at Firestone Library. Princeton.
Elbern, V. H. 1972–1974. Zur Morhpologie der Bronzenen Weihrauchgefässe aus Palästina.
Archivo Español de Arqveologia, 45–47. Madrid, р. 447–462.
Everyday Life in Byzantium. Byzantine Hours, Works and Days in Byzantium / [ed. by
D. Papanikola-Bakirtzi]. 2002. Athens.
Fabienne, F. 2019. An incense boat in Limoges enamel. Fondation Gandur pour l’Art. Geneva.
URL: https://www.fg-art.org/en/artwork-of-the-month-archives/une-navette-a-encens-en-email-de-
limoges.
Hamilton, M. 1974. Thuribles: Ancient or Modern? Iraq, XXXVI–1, 2. London, p. 53–65.
Kalavrezou, L. 2005. Byzantine Women and Their World. New Haven and London.
Mirzoyan, A. 1992. Datation et Localisation des Encensoirs en Bronze Conservés Dans les
Collections Arméniennes. Revue des Ètudes Arméniennes. Nouvelle Série, XXIII, р. 603–626.
Jerphanion, G. 1939. Un nouvel encensoir syrien et la sèrie des objects similaires. Mèlanges
Syriens offers à R. Dussaud, 1. Paris, р. 297–312.
Ross, M. 1970. Byzantine Bronzes. Arts in Virginia, l. 10, no. 2, p. 32–43.
Taburet-Delahaye, É. 2002. “Acquisitions”. Revue du Louvre, 2, April 2002. Paris, p. 89.
Tomsinskii, S. V. 2010. Coupe et couvercle d’encensoir à main. Sainte Russie. L’art russe des
origines à Pierre le Grand [Jannic Durand, Dorota Giovannoni, Ionna Rapti]. Somogy, p. 137.
Vikan, G. 1984. Art, Medicine, and Magic in Early Byzantium. Dumbarton Oaks Papers, 38.
Washington, DC, р. 65–86.
Weitzman, K., eds. 1979. Age of Spirituality. Late Antique and Early Christian Art Third to
Seventh Century. Catalogue of the exhibition at The Metropolitan Museum of Art. New York.
Wulf, O. 1909. Altchristliche und mittelalterliche byzantinische und italienische Bildwerke, 1,
Bd. 3, 1. Berlin.
Список скорочень
ДЕ – Державний Ермітаж (м. Санкт-Петербург, РФ)

ДІМ – Державний історичний музей (м. Москва, РФ)
НЗСК – Національний заповідник «Софія Київська»
НІМ РБ – Національний історичний музей Республіки Білорусь
НМІУ – Національний музей історії України
ОАМ – Одеський археологічний музей
ЧІМ – Чернігівський історичний музей імені В. В. Тарновського
М.з.н. – місце знахідки невідомо
145
Тетяна Левченко, В’ячеслав Крижановський, Олег Іванов

Фарфор і фаянс з археологічних досліджень
по вул. Олегівській у Києві
Статтю присвячено фарфоро-фаянсовим виробам XІХ – початку XX ст., знайденим 2015 року під час архео-
логічних розкопок у м. Києві на земельній ділянці по вул. Олегівській, що біля підніжжя гори Щекавиці. Детально
описано різноманітний фарфоровий і фаянсовий посуд, його техніко-типологічні особливості, орнаментація та
призначення, проаналізовано заводські клейма й написи (якщо такі є), визначено стиль і датування
Ключові слова: фарфор, фаянс, гжель, декор, розпис, друк, орнамент, клеймо, археологічні розкопки, Київ, XІХ –
початок XX ст.
This article is devoted to the porcelain and earthenware products of Russian production 19th–20th centuries, found during
archaeological excavations in Kyiv in 2015 on the land on the Olegovskaya street, located at the foot of Schekavitsa mount.
Described in details various porcelain and earthenware, its technical and typological features, ornamentation and purpose,,
the factory stamps are analyzed in detail and descriptions (if any), sample characteristics, style and dating.
Key words: porcelain, earthenware, gzhel, decor, painting, ornament, brand, archaeological excavations, Kyiv, 19th–20th
centuries
Археологічні дослідження 2015 року по попит та випускалися впродовж 1830-х років

вул. Олегівській проводились біля підніжжя до закриття фабрики. На фрагменті дзеркала
південно-східного схилу гори Щекавиці, на фаянсової білої тарілки (d денця 10,5 см) –
якій з другої половини XVIII ст. розташовува- вдавлене в тісто клеймо у вигляді прямокут-
лася кам’яна церква Всіх Святих (іл. 1: 1). Під ника з написом «КИЕВЪ» (іл. 2: 3). Таке клей-
час археологічних розкопок Старокиївською мо ставили на вироби до вересня 1830 року
експедицією Інституту археології НАН Укра- [Кузьмин 1910, с. 272; Ферчук 2016, с. 9–10].
їни були досліджені мішані культурні шари, Києво-Межигірська фабрика була відкрита
залишки будівель, підвалів та ям з великою в 1798 році та функціонувала до 1877 року
кількістю знахідок другої половини ХVІІІ – [Чміль, Хамайко, Починок 2017, с. 229].
першої половини ХХ ст. (іл. 1: 2) [Козлов- Серед знахідок слід зазначити фрагмен-
ський, Крижановський 2016, с. 56]. ти фаянсових тарілок із гжельським роз-
У знайдених археологічних об’єктах міс- писом. На них збереглися елементи підгла-
титься велика кількість фрагментів фаянсо- зурного синьо-блакитного геометричного та
вих і фарфорових виробів різного походжен- стилізованого рослинного орнаменту (іл. 2:
ня та призначення. У цій статті ми розглянемо 4–7). На одній з них – розпис «шашкового»
знахідки, що відносяться до підприємств, які орнаменту із синіх і білих прямокутників.
були розташовані на території України, а та- По схилу від бортика до дзеркала на блакит-
кож вироблені на російських заводах. Колек- ній лінії намальовано листя у вигляді сердеч-
ція західноєвропейського фаянсу та фарфору ка (іл. 2: 4). На іншому фрагменті бортика,
була досліджена та опублікована [Левченко, що зберігся, – широка смуга геометрично-
Крижанівський, Іванов 2020, с. 163–169]. го орнаменту з пересічених навскоси ліній.
Особливий інтерес представляють зразки Під цією смугою нанесені зустрічні дуги
фаянсового посуду з рельєфним рослинним (іл. 2: 5). На одному фрагменті тарілки на-
декором, виготовлені на Києво-Межигір- мальовано стилізовані рослинні елементи –
ській фаянсовій фабриці. Це фрагмент вінець в’юнки-вусики, крапки-ягідки (іл. 2: 6). На
(d 13 см), покритий блакитною глазур’ю, при- іншому бортику тарілки – овали з нахилом,
крашений суцільним рельєфним візерунком із з крапками всередині (іл. 2: 7). Розпис на всіх
дрібних квітів та листя (іл. 2: 1). Такий декор фрагментах гжельських тарілок виконано
отримав назву «гіпюровий» [Нечипоренко недбало. Посуд із синьо-блакитним розпи-
2017, с. 13]. Інший фрагмент – тарілочка із зе- сом випускали з 20-х років ХІХ ст. в гжель-
леною глазур’ю (d 13 см). Зовнішній бік бор- ському керамічному регіоні Підмосков’я як
тика повністю закомпонований рельєфним дрібні кустарні заводи, так і відомі виробни-
орнаментом з рослинних елементів. На денці ки – брати Кузнецови, брати Фартальні, Гу-
зберігся вдавлений в тісто напис: «КИЕВЪ» ліни, Мордашови та ін. В останній третині
(іл. 2: 2). Вироби з різнокольоровою глазур’ю і ХІХ ст. інтерес до розпису зник [Дулькина,
рельєфним рослинним декором мали значний Григорьева 1988, с. 14].
146
Одним зі значних підприємств у цьому позиція – простий букет. У другій композиції
керамічному районі був завод «Братів Рачки- на цятці та листі – сліди позолоти. Навколо
них», заснований у 1820-х роках у с. Глібове них подекуди зберігся розсип золотого рос-
Бронницького повіту. Згорнуто виробництво линного візерунка. Золоті рослинні елементи
було в 1860-х роках. На фрагменті фарфо- збереглися частково і на темно-синьому тлі
рового денця (блюдця?) стоїть підглазурне орнаменту. В оформленні блюдця відсутня
зелене клеймо цього заводу. Клеймо склада- єдина композиція в надглазурному розписі
ється з круглої рамки, у якій міститься напис: та не враховуються елементи, нанесені рані-
«Ф / БРАТЬЕФ… / РАЧКИН…/ ХЪ». Збере- ше кобальтом (іл. 2: 12). Датуються вироби
глася частина пейзажу, виконаного підгла- 1818–1872 роками [Родионов 2005, с. 128;
зурно коричневими й зеленуватими фарбами Салтыков 1952, с. 188].
(іл. 2: 8). Датується виріб 1840–1860-ми рока- Збереглася частково темно-зелена мар-
ми [Салтыков 1952, с. 89–90, 192]. ка на фарфоровому уламку денця з написом:
Біле фарфорове блюдце (d 15 см) виготов- «[Куз]нецовыхъ» (іл. 2: 13). Клеймо належить
лене на фабриці Миколи Маркова. На зворот- фабриці «Братів Кузнецових». Фабрика за-
ному боці денця у віньєтці розміщено напис снована на початку ХІХ ст. братами Терен-
друкованими літерами: «ФАБРИКИ / Н / МАР- тієм та Анисимом Яковичами Кузнецовими
КОВА». Клеймо зелене, підглазурне (іл. 2: 9). в с. Ново-Харитонове Бронницького повіту.
На фрагменті кільцевого піддона (d 9 см) част- У 1870-х роках її було закрито. Ця марка від-
ково збереглася інша зелена підглазурна марка носиться до початку 1850-х – початку 1860-х
цієї фабрики – у віньєтці під зірочкою (*) на- років [Селиванов 2002, с. 68; Салтыков 1952,
пис у три рядки: «фабрики / Н / МАРКО…» с. 182].
(іл. 2: 10). Фабрики Маркових засновані у Багато фарфоро-фаянсових підприємств
с. Коняшино Бронницького повіту: перша – Центральної Росії в другій половині ХІХ ст.
у 1830 році, друга – у 1840 році. Близько 1859 припинили своє існування. Кузнецови, які від-
року підприємства були розділені між двома крили свій завод у 1810 році в с. Ново-Хари-
братами. Закрилися фабрики у 1890-х роках тонове Бронницького повіту, змогли вистояти
[Салтыков 1952, с. 90–91; Селиванов 2002, та розширити своє виробництво. У 1889 році
с. 76–78]. Таке клеймо не згадується дослід- вони заснували «Товариство виробництва
никами марок. Можливо, воно відноситься фарфорових та фаянсових виробів М. С. Куз-
до 1850–1860-х років, коли одна з фабрик при нецова» з правлінням у Москві. В описуваній
розподілі належала Миколі Маркову. колекції зберігаються вироби підприємств,
На двох фарфорових фрагментах – на які належали «Товариству». Це Дулевська
денці чашечки кільцевий піддон обведено фарфорова фабрика Володимирської губер-
золотою «відводкою», на блюдці стоїть зеле- нії (у 1832 році перенесена з Гжелі); Ризька
не підглазурне клеймо – з’єднані друковані фарфоро-фаянсова фабрика (заснована в 1843
літери Н і К (іл. 2: 11–12). На чашці, окрім році); Тверська фабрика в с. Кузнецове Твер-
клейма червоною фарбою, написано «82» ської губернії (у 1870 році придбана в Ауерба-
(іл. 2: 11). Клеймо належало заводу «Братів ха); Будянська фабрика Харківської губернії
Кудинових». Завод був заснований у 1818 році (заснована в 1887 році); Дмитрівська фарфо-
в с. Лисцеве Коломенського повіту. Закритий рова фабрика (колишня Ф. Я. Гарднера, існу-
у 1885 році [Салтыков 1952, с. 118; Селиванов вала з 1766 року, куплена Кузнецовим у 1891
2002, с. 65–67]. році); фаянсова фабрика в Слов’янську Ізюм-
Фарфорове блюдце (d 14 см) на кільце- ського повіту Харківської губернії (заснована
вому піддоні прикрашене стилізованим рос- в 1892 році) [Селиванов 2002, с. 126, 206–208;
линним орнаментом, виконаним підглазурно Родионов 2005, с. 100–119].
кобальтом. Надглазурно жовтою, червоною, Дулевська фабрика. На уламку фарфоро-
світло-зеленою фарбами домальовані дві вого виробу – червоне надглазурне клеймо у
композиції з квітів та листя, що чергуються. вигляді двоголового орла, під ним – овальна
В обидві композиції включено по темно-си- рамка з написом по колу: «фабрики М. С. Куз-
ній цятці, нанесені підглазурно. Перша ком- нецова», у центрі рамки – «въ ДУЛЕВЂ». Да-
147
Іл. 1. 1 – Гора Щекавиця на початку ХХ ст. Фотограф Франц де Мезер; 2 – план розкопу 2015 р.
148
Тетяна Левченко, В’ячеслав Крижановський, Олег Іванов.
Фарфор і фаянс з археологічних досліджень по вул. Олегівській у Києві
тується 1864–1872 роками (іл. 3: 1) (Родионов въ г. Ригѣ» (іл. 3: 6). На другому уламку фа-
2005, с. 102). Другий тип клейма стоїть на янсового денця – синє клеймо з двоголовим
фарфоровому білому блюдці із золотими «від- орлом і написом: «[Т]оварищества М.С. Куз-
водками» (d 15 см). Клеймо надглазурне чор- нецова / K.P.M. DREYLING SBUSCH»
ного кольору – двоголовий орел і під ним на- (іл. 3: 7). КРМ – Кузнецовська Ризька ману-
пис: «фабрики / М. С. Кузнецова / въ дулевѣ» фактура в Древлінгсбуші, передмісті Риги.
(іл. 3: 2). Таке ж клеймо (напівстерте), але Датується 1887–1915 роками [Родионов 2005,
блакитного кольору, стоїть на кільцевому під- с. 112].
доні (d 6 см) фарфорової чашки (?). Датують- Тверська фабрика. Фаянсове біле блюд-
ся вироби 1872–1889 роками [Салтыков 1952, це (d 12 см) марковане надглазурним зеленим
с. 183]. клеймом – під двоголовим орлом із двох бо-
У цьому комплексі була знайдена фарфо- ків розміщено круглі медалі і в рамці напис:
рова подарункова чашка на кільцевому під- «М.С. Кузнецов / въ Твери» (іл. 3: 8).
доні. Вінця в неї високі розгорнуті, з фестон- На уламку дзеркала фаянсової тарілки –
чатим краєм. Чашка оформлена рельєфним рожевий друкований архітектурний декор з
декором з вертикальних ліній і горизонталь- Ісакіївським собором у Санкт-Петербурзі.
них дуг. Корпус її тонований світло-рожевою Шаблон друкованого декору розроблено ан-
фарбою. З одного боку по вінцю золотом зро- глійськими керамістами. На денці стоїть
блено напис: «Въ день Ангела». Тулуб роз- клеймо, стилізоване під британські клейма
писано квітковим мотивом – блакитні неза- (іл. 3: 9). Датуються вироби 1870–1889 рока-
будки на темно-рожевих стеблах. Зверху по ми [Родионов 2005, с. 115–116].
цій композиції золотом прописано колосок з Будянська фабрика. Дві білі фаянсові та-
листям. Верхній край вінець і денця облямо- рілки – глибока (d 20 см) і дрібна (d 25 см).
вує золота тоненька лінія. Ручка відбита. Ви- Марковані червоним клеймом з двоголо-
ріб не маркований (іл. 3: 3). Такі чашки «Въ вим орлом і написом: «М.С. / Кузнецова /
день Ангела» були в чайній парі, випускали въ Харьковѣ» (іл. 3: 10–11). Завод представле-
їх на Дулевській фабриці на межі ХІХ–ХХ ст. ний у досліджуваній колекції глибокими та-
[Дулёвский… 2017]. рілками, оформленими друкованими малюн-
Фрагмент одного блюдця прикрашає по- ками. На одній тарілці (d 25 см) на дзеркалі
ліхромна картинка на «китайську тему». На тлі розташований архітектурний пейзаж з анти-
екзотичного пейзажу зображена китаянка у ба- чними колонами (шаблон англійського декору
гатому національному одязі. Деколь виконана «Акрополь», аналогічний декор у дрібної та-
світло-сірою, світло-оливковою, теракотовою, рілки (d 27 см) з клеймом англійського вироб-
червоною фарбами. На зворотному боці денця ництва) [Левченко, Крижановський, Іванов
стоїть друковане блакитне клеймо – літера «Д» 2020, с. 164]. Друк виконано коричневою фар-
і на неї нанесена літера «Т» («торговий дім») бою (іл. 3: 12). На іншій тарілці (d 25 см) друк
(іл. 3: 4). Таке клеймо ставилося в другій по- синій. Верхній край бортика огинає стилізо-
ловині 1920-х років. Вироби з цим клеймом ваний рослинний орнамент. Дзеркало і схил
трапляються дуже рідко [Дулевский… 2020]. від бортика до дзеркала прикрашають рос-
Ризька фабрика. Фарфорова біла ікорни- линні композиції. На тарілках стоять надгла-
ця (?) (d вінець 7,8 см, d денця 6,7 см, h 5 см), зурні клейма з двоголовим орлом і написом:
що імітує за формою дерев’яну баддю. Ручки «Т-ва М.С. Кузнецова / в Будахъ». На тарілці
відбиті. Вона маркована надглазурним бла- із синім друком – друге клеймо, вдавлене в
китним клеймом у вигляді двоголового орла тісто (іл. 3: 13). Датуються вироби 1890–1917
з написом: «Т-ва / М.С. Кузнецова / Р. Ф.». роками [Родионов 2005, с. 124].
Клеймо напівстерте (іл. 3: 5). Таке клеймо Дмитрівська фабрика. На одному фраг-
відноситься до 1890–1910-х років [Родионов менті фарфорового блюдця трапляється клей-
2005, с. 111]. мо Дмитрівської фабрики з літерами «Д.Ф.»
На фрагментах двох фаянсових білих бо- під двоголовим орлом (іл. 3: 14). Відноситься
калів стоїть надглазурне синє клеймо з дво- клеймо до 1891–1918 років [Родионов 2005,
головим орлом і написом: «М.С. / Кузнецова / с. 119].
149
Іл. 2. 1–3 – фрагменти посуду Києво-Межигірської фаянсової фабрики; 4–7 – фрагменти посуду із гжельським
росписом; 8 – фрагмент фарфорового блюдця з клеймом заводу «Братьев Рачкиных»;
9–10 – фрагменти фарфорових виробів з клеймами заводів Маркових; 11 – денце фарфорової чашечки
з клеймом заводу «Братьев Кудиновых»; 12 – фарфорове блюдце з клеймом заводу «Братьев Кудиновых»;
13 – фрагмент фарфорового денця з клеймом заводу «Братья Кузнецовы»; 14 – фрагмент фарфорової кришки (?)
150
Слов’янська фабрика. Клеймо цієї фабри- ства» були знайдені в Києві під час розкопок
ки на фаянсовому блюдці (d 14 см) – двоголо- по вул. Кудрявській [Левченко 2021, с. 157].
вий орел і напис: «Т-ва М.С. Кузнецова / въ З 1886 року одночасно з Кузнецовським
Славянскѣ». Єдиною прикрасою на блюдці є підприємством у Ризі працював фарфоровий
червоні «відводки» – по верхньому краю бор- завод Якоба Карла Ессена [Родионов 2005,
тика і по центру дзеркала (іл. 4: 1). На улам- с. 81; Селиванов 2002, с. 191]. Продукція
ках трьох фаянсових денець частково збере- Я. К. Ессена мала широкий попит. На оваль-
глося таке клеймо. Датується виріб 1892–1915 ному піддоні (8,2×6,8 см) фарфорового ви-
роками [Мусина 1995, с. 39]. робу, що зберігся, – зелена підглазурна марка
На деяких клеймах «Товариства цього виробництва – у колі латинські букви
М. С. Кузнецова» не вказується назва фабри- «JJPF» і поряд товарний знак Торгового дому
ки. На фаянсовому фрагменті дрібної таріл- «С.И. Великанова» з Ростова-на-Дону. Товар-
ки – надглазурне зелене клеймо з двоголовим ний знак виконаний надглазурно червоною
орлом і написом: «Т-ва М.С. Кузнецова». На фарбою у вигляді напису: «Торговый домъ /
бортику зберігся фрагмент друкованого квіт- “С.И. Великановъ” / Ростовъ н. Д.» (іл. 4: 6).
кового декору – біла квітка вишні з яскраво- Купець Семен Іванович Великанов вів тор-
зеленим листям (іл. 4: 2). Датується тарілка гівлю фарфоровими виробами в Ростові-на-
1889–1917 роками [Родионов 2005, с. 127]. Дону. Заводи індивідуально маркували для
На Кузнецовських фабриках в оформлен- нього посуд [Овчинников 2016].
ні посуду використовували й написи. На фа- На фрагменті фарфорового денця (d 7 см)
янсовому блюдці (d 10,5 см) по бортику дру- збереглося клеймо виробництва «Братів
кованими чорними літерами нанесено напис: Корнилових». Клеймо друковане, поліхром-
«Кушайте на здоровье». Дзеркало блюдця не: на зеленому щиті зображення чорного
прикрашає сюжетний малюнок, де зображена двоголового орла. Щит обрамлений жовто-
на галявині дівчинка з собакою (техніка деко- коричневою стрічкою, на якій вгорі – напис:
лі з домальовуванням) (іл. 4: 3). На зворотно- «В С.-ПЕТЕРБУРГЕ», внизу – «БРАТЬЕВЪ
му боці денця стоїть вдавлений в тісто напис КОРНИЛОВЫХЪ». Внутрішню поверхню
у три рядки: «М. / КУЗНЕЦОВА / 1490». Тут денця прикрашає деколь з бузково-блакит-
же міститься написана кобальтом цифра «14». ною квіткою іриса (іл. 4: 7). Датується виріб
Зберігся фрагмент стінки корпусу фарфо- 1884–1917 роками [Салтыков 1952, с. 123,
рової кавової чашки (d 8 см, h 4,4 см). Фарфор 181]. Корнилови замовляли фаянсовий посуд
якісний – тонкий, легкий, білий. Зовнішній в Англії для продажу у своїх спеціалізованих
бік тоновано кобальтом. Верх чашки облямо- магазинах. У розглядуваній колекції є фраг-
вує золотий орнамент. Зовнішній та внутріш- мент англійської фаянсової тарілки з яскра-
ній краї вінець обведено золотими «відводка- во-синім друкованим декором «Герань» з тор-
ми». Придонну частину огинає золота стрічка говою маркою «Братів Корнилових» синього
(іл. 4: 4). Чашка була виготовлена на одній із кольору з абревіатурою англійської компанії
фабрик «Товариства М. С. Кузнецова» на по- «BWM & Cо» – Brown-Westhead Moore & Co
чатку ХХ ст. [Фото… 2018]. (іл. 4: 8). Виріб відноситься до 1870–1880-х
Наступний фрагмент тулуба подарункової років [Тарлыгина 2016].
фарфорової чашки (d 7 см) вкритий двохтоно- Окрему групу становлять підприємства
вим «криттям». Зверху темно-зелений колір Волинської губернії. Одне з них – Баранів-
плавно переходить у тілесний. Доповнює де- ська фабрика, яка заснована у 1801–1803 ро-
кор квітка ромашки із золотими стеблами та ках Михайлом Мезером у містечку Баранівка
листячком. У широкій білій рамці, що обведе- Новоград-Волинського повіту. У 1850-х роках
на тонкою золотою лінією, золотом напис го- ця фабрика вважалася однією з найкращих у
тичним шрифтом: «Въ день ангела» (іл. 4: 5). Південно-Західному краї колишньої Росій-
Фарфор якісний – тонкий, легкий. Цей фраг- ської імперії. З 1884 по 1895 роки була у влас-
мент чашки з великою ймовірністю належить ності польської графині Казиміри Грохоль-
до одного з виробництв «Товариства М. С. Куз- ської. У 1895 році її придбав одеський купець
нецова». Подібні чашки з клеймами «Товари- Микола Грипарі [Селиванов 2002, с. 167–168].
151
Іл. 3. 1–2 – фрагменти фарфорових виробів з клеймами Дулевського заводу М. С. Кузнецова; 3 – подарункова
чашка «Въ день Ангела» Дулевського заводу Товариства М. С. Кузнецова (?); 4 – фрагмент фарфорового блюдця
з «Китайського» сервізу з клеймом Дулевського заводу; 5–7 – фрагменти посуду з клеймами Ризького заводу
Товариства М. С. Кузнецова; 8 – фрагмент фаянсового блюдця Тверської фабрики Товариства М. С. Кузнецова;
9 – фрагмент фаянсової тарілки з друкованим декором «Исааковскій Соборъ» Тверської фабрики Товариства
М. С. Кузнецова; 10–11 – клейма фаянсових тарілок Будянського заводу Товариства М. С. Кузнецова;
12 – фаянсова тарілка з друкованим декором «Акрополь» Будянського заводу Товариства М. С. Кузнецова;
13 – фаянсова тарілка з друкованим рослинним декором Будянського заводу Товариства М. С. Кузнецова;
14 – клеймо фарфорового блюдця Дмитрівського заводу Товариства М. С. Кузнецова
152
У колекції є фарфорова дрібна тарілка ці надглазурно нанесено від руки зелений

(d 25 см), що виготовлена на Баранівській напис: «Довбиш». Інша частина клейма від-
фабриці у другій половині 1820-х – 1830-х бита. Фарфор жовтуватого відтінку, з дріб-
роках. На тарілці надглазурно нанесено клей- ними «наколами» (виріб був погано очище-
мо у вигляді чорного двоголового орла з на- ний перед глазуруванням). «Вусик» нерівно
писом (прописом) помаранчового кольору: облягає верхній край (іл. 5: 1). Чашка виго-
«Барановка». По бортику і по полю дзеркала товлена на Довбиській фабриці Новоград-
тарілку прикрашають стилізовані волошки. Волинського повіту. Фабрика була заснова-
Розпис виконано надглазурно сіро-блакитною на на початку 1840-х років. Слід зазначити,
фарбою, яскраво-зеленою, жовтою, рожевою, що вона неодноразово змінювала власників.
подекуди видно сліди чорної. По краях борти- Тому поки що не вдалося точно визначити,
ка – яскраво-зелена «відводка» (іл. 4: 9) [Пе- до якого періоду відноситься клеймо. Але по
трякова 1985, с. 214–215]. розпису в стилі модерн (був дуже популяр-
Друга фарфорова біла тарілка (d 21,5 см) ним у 80-х роках ХІХ ст. і на початку ХХ ст.),
теж випущена на Баранівській фабриці, але в можна припустити, що чашка була виготов-
той період, коли її хазяїном був М. Грипарі. лена на межі ХІХ–ХХ ст. [Селиванов 2002,
У верхній частині бортика від орнаменту збе- с. 171–172; Петрякова 1985, с. 175; Мусина
реглися дві лілово-бузкові квітки на зелених 1995, с. 20].
стеблах із листям. Краї бортика обводять зо- У Волинській губернії діяли підприєм-
лоті «вусики». Дзеркало прикрашає вензель ства Зуссмана. У комплексі було знайдено
з переплетеною у візерунку літерою «К». Де- уламки денець із фрагментами клейм фабри-
кор виконаний у техніці друку світло-жовтою ки в Кам’яному Броді та Городниці. Австрій-
і чорною фарбами. На зворотному боці денця ський підприємець А. Ф. Зуссман на початку
розташовано блакитне надглазурне клеймо. другої половини XIX ст. орендував у поміщи-
Центральний елемент у композиції клейма ці Яблонської фабрику в Кам’яному Броді, а з
напівстертий, неможливо визначити зобра- 1882 року – фабрику поміщика С. Гижицько-
ження. Зверху – напис латинськими літерами: го в Городниці [Селиванов 2002, с. 160–163].
«BARANOVKA», з двох боків стоять літери У роки Першої світової війни Зуссмани емі-
«N» і «G», унизу – напис: «FONDEE 1802» грували.
(іл. 4: 10). На іншому виробі – фарфоровому На фаянсовому фрагменті кільцевого
білому блюдці (d 14 см) – аналогічне блакит- піддону (d 13,5 см) збереглася частина під-
не клеймо, де чітко в центрі віддрукувалася глазурної чорної марки, яка є наслідуванням
фігура лева, що стоїть. Над левом зображено британської із зображенням лева і єдинорога,
корону, а над нею напис: «BARANOVKA» які тримають щит. Зверху стоїть літера «F.»,
(іл. 4: 11). Відноситься це клеймо до 1895– унизу – «S[USSMANN]» (іл. 5: 2).
1917-х років [Родионов 2005, с. 72]. Фрагментарно збереглося чорне підгла-
Фарфорова чашка (d вінець 7 см, d ден- зурне друковане клеймо фаянсового денця з
ця 6,5 см, h 7,2 см) циліндрична за формою, геральдичною композицією. Над гербом на-
з прямими вінцями. Вінця обведені фіолето- пис: «KAMENNOBROD»; нижче – «[SUSS]
вим «вусиком». На тулубі зберігся фрагмент MANN» (іл. 5: 3).
надглазурного роcпису з квітів фуксії (на- Край вінець та бортик фаянсового біло-
родна назва «циганські сережки»). Мазками го блюдця (d 15 см) обводять помаранчево-
пензля нанесено зелене довгасте листя з ті- червоні «відводки», така ж «відводка» була і
нями, тонким кінчиком пензля промальовано в центрі поля дзеркала (повністю стерлася).
стебла сірою з фіолетовим відливом фарбою На денці з допомогою трафарету кобальтом
і цією ж фарбою кількома мазками прописа- нанесено напис: «S U S S M A N N». Перед
но листя. Тональна насиченість фарб у пе- написом – кобальтова пляма, можливо, роз-
люстках і тичинках суцвіть, що звисають, – мазана літера «F» (іл. 5: 4). Така марка, але
від глибокого фіолетового до бузкового та відтиснута в тісті, трапляється на посуді
сіро-фіолетового. Серцеподібна серединка Кам’янобрідської фабрики [Корусь 2012а,
виконана густою червоною фарбою. На ден- с. 45; 2012б, с. 18].
153
Іл. 4. 1 – фрагмент фаянсового блюдця з клеймом Слов’янського заводу Товариства М. С. Кузнецова;

2 – фрагмент фаянсової тарілки з квітковим декором «Товариства М. С. Кузнецова»; 3 – блюдце з написом
«Кушайте на здоровье» підприємства М. С. Кузнецова; 4 – фрагмент фарфорової чашки Товариства
М. С. Кузнецова; 5 – фрагмент фарфорової чашки «Въ день ангела» Товариства М. С. Кузнецова (?);
6 – фарфорове денце Ризької фабрики Я. К. Ессена з маркою Торгового дому «С. И. Великанова» з Ростова-
на-Дону; 7 – фарфоровое денце з клеймом заводу «Братьев Корниловых»; 8 – фрагмент фаянсової тарілки
англійського виробництва з маркою Торгового дому «Братьев Корниловых»; 9–11 – фрагменти фарфорових
виробів і клейма Баранівської фабрики
154
На уламку денця білого фарфорового відноситься до Городницького виробництва.

блюдця (по центру дзеркала сліди золотої Городницька фабрика – одна найстаріших в
«відводки») фрагментарно збереглося над- Україні. Мануфактура була заснована князем
глазурне червоне клеймо у вигляді щита, об- Чорторийським 1799 року в містечку Горо-
рамленого стрічкою. У верхній частині клей- дниця Новоград-Волинського повіту Волин-
ма є зображення корони. На стрічці – напис: ського губернії. Потім підприємство перебу-
«F. SU[SSMANN]» (іл. 5: 5). Клеймо відно- вало у власності князя Генріха Любомирсько-
ситься до Городницького виробництва [Ко- го. До середини ХІХ ст. на заводі виробляли
русь 2011]. посуд із фаянсу. У 1856 році завод перейшов
Окремо відзначимо витончену фарфоро- у власність Вацлава Руліковського. Він відно-
ву кавову чашечку (вінця 4,5×4,5 см, d денця вив і розширив виробництво, запросив май-
4 см, h 6 см). Фарфор білий, легкий, тонкий, стрів із Чехії та Франції, налагодив виробни-
аж просвічується. Чашечка прикрашена ре- цтво фарфорових виробів. Наприкінці 1870-х
льєфним та живописним декором. Верхній років пожежа повністю знищила завод. Понад
зріз складної форми наближений до прямо- 20 років він був у власності Руліковського.
кутника. Корпус у вигляді чотирьох рельєф- Після пожежі власник, не маючи коштів на
них прямокутних картушів (збереглося 2), які реконструкцію, був змушений продати його.
закінчуються до денця широким напівкру- З 1882 року орендатором виробництва став ві-
глим виступом (h 2,5 см) з рельєфними верти- домий Фішель (Фелікс) Зуссман. [Петрякова
кальними овальними пелюстками. На одних 1985, с. 100–106; Овчарова 2013, с. 50; Сер-
пелюстках пензлем нанесено рожевий мазок, жант 2016, с. 146]. У радянський період на
інші – зафарбовані світло-блакитним кольо- фабриці продовжили випускати продукцію за
ром. У поглибленні між блакитними пелюст- дореволюційними зразками. У Національно-
ками промальовано широке листя бежевого му музеї українського народного декоратив-
кольору з перламутровим блиском. Для ефекту ного мистецтва зберігається така сама кавова
перламутрового блиску застосували в глазурі чашка з клеймом Городницької фабрики, яка
техніку люстра, де використовуються окисли датується кінцем 1940-х – 1950-ми роками 1.
металів – міді, золота, срібла [Салтыков 1952, До польського виробництва відносять-
с. 34; Овчарова 2013, с. 90]. Фестончаті вінця ся два фрагменти фаянсових денець із зеле-
чашечки обведені темно-червоною «відвод- ним друкованим клеймом. Клеймо у вигляді
кою». В одному картуші – пейзаж з деревцем кулі, на якій сидить орел, усередині кулі –
на тлі гір. Пейзажна композиція розписана літери «НWFF» (Нова Влоцлавська фаянсо-
зеленою, світло-блакитною, світло-коричне- ва фабрика). По колу – стрічка з написом:
вою фарбами. У другому намальовані квіти «LEOPOLD CZAMANSKI & Co»; внизу під
незабудок синьою, рожевою, зеленою, жов- стрічкою – «WLOCLAWEK» (іл. 5: 7). Клей-
тою фарбами. Картуші відокремлені широ- мо належить виробництву «Нової Влоцлав-
кою темно-червоною смугою, яка нанесена ської фаянсової фабрики» Леопольда Чаман-
на поглиблення між картушами. Подекуди ського в м. Влоцлавськ Варшавської губер-
на темно-червоній смузі – залишки золотого нії. Воно датується 1888–1919 роками [Роди-
візерунка (іл. 5: 6). Від денця зберігся неве- онов 2005, с. 253, 276; Корусь 2013, с. 76].
ликий фрагмент без клейма. Кавовий сервіз Другий фаянсовий виріб – білий салатник (?)
із подібним декором представлений у Музеї- (d денця 8,5 см, d вінець 15 см, h 9,5 см) на
заповіднику «Олеський замок» на виставці кільцевому піддоні. Червона «відводка» оги-
«Фарфор, фаянс, скло» (з фондів «Олеського нає верхній край і кільцевий піддон. Тонка
замку»). Він відноситься до виробництва Го- рельєфна і тонка червона лінія прикраша-
родницької фабрики і датується другою поло- ють тулуб салатника. На денці – друковане
виною ХІХ ст. З великою мірою вірогідності чорне клеймо у вигляді щита, обрамленого
ми можемо припустити, що кавова чашечка стрічкою, що зав’язується внизу; над ним –
1
Щиро дякуємо за надану допомогу провідному науковому співробітнику Національного музею українського
народного декоративного мистецтва Т. С. Нечипоренко.
155
Іл. 5. 1 – фарфорова чашка з клеймом Довбиської фабрики; 2–4 – клейма Кам’янобрідської фабрики Зуссмана;
5 – клеймо Городницької фабрики Зуссмана; 6 – фрагмент фарфорової кавової чашечки Городницької фабрики;
7 – клеймо виробництва «Нової Влоцлавської фаянсової фабрики» Леопольда Чаманського;
8 – фаянсовий салатник (?) виробництва Тейхвельда в м. Прушків Варшавської губернії
156
зображення корони. На
стрічці – напис, у якому
проглядаються окремі
латинські літери прізви-
ща Teichfeld і назва міста
Pruchkow: «TE…FELD
PR…» (іл. 5: 8). Поль-
ське фаянсове виробни-
цтво Тейхвельда було
розташоване в м. Пруш-
ків Варшавської губернії
в 1872–1914 роках [Роди-
онов 2005, с. 273; Сели-
ванов 2002, с. 282]. Ана-
логічні клейма ставили
на свої вироби підприєм-
ства Зуссмана і польська
влоцлавська фабрика
«Брати Кон і К» [Корусь
2012б, с. 17–18; Корусь
2013, с. 78–79].
Слід відзначити ви-
роби, які поки що не вда-
лося атрибутувати. Це
фарфорова біла криш-
ка (?) (d вінець 10 см, Іл. 6. 1 – уламки фаянсової круглої вставки від стільниці до кавового столика
d денця 6 см) з розгорну-
тим бортиком і фестончатим краєм. Кришка ХІХ–ХХ ст. По якості фаянсу, стилю декору
прикрашена рельєфом та ручним розписом. та манері виконання можна припустити, що
У центрі – рельєфний виступ (d 3 см). На- стільниця відноситься до європейського ви-
вершя кришки відбито. Від нього залишив- робництва. Кавовий столик зі вставкою з ана-
ся наскрізний отвір. Розпис виконано темно- логічним декором прямокутної форми вистав-
рожевою фарбою. На бортику збереглася на- лений на інтернет-аукціоні.
мальована п’ятипелюсткова квітка з листям. Таким чином, аналіз фрагментів фаян-
Навколо квітки та листя тонким пером нане- сових і фарфорових виробів з археологічних
сено золоті стилізовані гілочки. Край бортика розкопок по вул. Олегівській дозволяє за
та виступ на дзеркалі огинають «стрічки», об- клеймами, особливостями декору, технологі-
ведені золотом, серединка у квітки – золота, єю виготовлення окреслити географію вироб-
з випуклими рельєфними крапками-тичинка- ництва такого посуду. Нижня межа датування
ми (іл. 2: 14). колекції – 20-ті роки ХІХ ст., верхня – 20-ті
Другий виріб, який займає окреме місце роки ХХ ст. Продукція цих фарфоро-фаянсо-
в описуваній колекції, – це уламки фаянсо- вих підприємств використовувалася в побуті
вої круглої вставки від стільниці до кавового широких верств населення і є відображенням
столика, прикрашеного в стилі модерн хри- повсякденного побуту, рівня достатку, культу-
зантемами. Хризантеми – улюблений декор у ри та естетичних переваг населення, яке меш-
декоративно-прикладному мистецтві на межі кало в ті часи в цьому районі Києва.
157
Дулевский фарфоровый завод. Успех сквозь время. 2017. URL: https://lermontovgallery.ru/

spravochnik-antikvariata/dulyevskiy-farforovyy-zavod/ [дата звернення 15. 10. 2017].
Дулевский фарфоровый завод – клейма, марки, монограммы художников Дулево – каталог.
2020. URL: http://www.antik-invest.ru/blog/?page_id=3386 [дата звернення 10 04. 2020].
Дулькина, Т. И., Григорьева Н. С. 1988. Керамика Гжели ХVIII–ХХ веков. Москва.
Козловський, А., Крижановський, В. 2016. Дослідження по вул. Олегівській у м. Києві.
Археологічні дослідження в Україні 2015. Київ, с. 56–57.
Корусь, Е. К. 2011. Малые фарфоровые производства дореволюционной Украины.
Антиквар, 7–8.
Корусь, Е. К. 2012. Каменнобродский фаянс А. Ф. Зуссмана: изделия и марки. Антиквариат,
предметы искусства и коллекционирования, 4, с. 44–50.
Корусь, Е. К. 2012. К вопросу об истории фарфоро-фаянсовых производств Волыни рубежа
XIX–ХХ вв. и их товарных знаках. Антиквариат, предметы искусства и коллекционирования,
11, с. 10–19.
Корусь, Е. К. 2013. Фарфор и фаянс Царства Польского. Антиквар, 9, с. 72–80.
Кузьмин, Е. 1910. Межигорский фаянс. Киево-Межигорская фаянсовая фабрика. Киев,
с. 259–268.
Левченко, Т., Крижанівський, В., Іванов О. 2020. Західноєвропейський фарфор і фаянс із
розкопок по вул. Олегівський (м. Київ). Opus mixtum, 8, с. 163–169.
Левченко, Т. 2021. Кузнецовський фарфор і фаянс з розкопок по вул. Кудрявській 24-А
(м. Київ). Opus mixtum, 9, с. 156–161.
Мусина, Р. Р. 1995. Марки Российского фарфора (1744–1917). Москва.
Нечипоренко, Т. 2017. Києво-Межигірський фаянс з колекції Національного музею
українського народного декоративного мистецтва. Харків.
Овчарова, О., Якушева-Омельянчик, Р., Сургай Л. 2013. Словник-довідник музейного
працівника. Київ.
Овчинников, А. Великановская посуда и не только. URL: http://www.rostovbereg.
ru/publ/istorija_donskogo_kraja/ljudi_izvestnye_i_ne_ochen/velikanovskaja_posuda_i_ne_
tolko/10-1-0-469 [дата звернення 10 04. 2018].
Петрякова, Ф. С. 1985. Украинский художественный фарфор (конец ХVIII – начало
ХХ ст.). Киев.
Родионов, А. М. 2005. Марки русского фарфора. Киев.
Салтыков, А. Б. 1952. Русская керамика ХVIII – начала ХХ вв. Москва.
Селиванов, А. В. 2002. Фарфор и фаянс Российской империи. Описание фабрик и заводов
с изображениями фабричных клейм. Москва.
Сержант, Л. 2016. Фарфор і фаянс. Історія декоративного мистецтва України: у 5 т.
Київ, т. 5, с. 141–162.
Тарлыгина, Д. 2016. Английский фаянс в России в ХVIII–ХIХ веках. Третьяковская
галерея, 2 (51). URL: http://www.tg-m.ru/articles/2-2016-51/angliiskii-fayans-v-rossii-v-xviii-xix-
vekakh [дата звернення 22. 12. 2017].
Ферчук, А. 2016. Межигірська марка. URL: http://www.uipv.org/i_upload/file/Antonina-
Ferchuk-Ukrpatent.pdf [дата звернення 12. 12. 2017].
Фото шести пар чашек с блюдцами (часть кофейного сервиза). 2018. URL: http://pixs.ru/sh
owimage/22212jpg_7171163_14419466.jpg [дата звернення 04 01. 2018].
Чміль, Л., Хамайко, Н., Починок, Е. 2017. Фаянсове виробництво Межигір’я за
археологічними даними. Opus mixtum, 5, с. 192–199.
158
Андрій Чекановський
Керамічні люльки для куріння тютюну XVII–XVIII століть
зі слободи гончарів у Києві. Деякі фасони та аналогії
Стаття присвячена введенню в науковий обіг деяких різновидів глиняних люльок для куріння тютюну, виявле-
них під час досліджень спеціалізованого ремісничого гончарного поселення в київському урочищі Гончарі-Кожум’яки.
Представлені як місцеві варіанти широко розповсюджених різновидів люльок, так і унікальна фігуративна люлька.
Ключові слова: глиняні люльки для куріння тютюну, фігуративна керамічна люлька для куріння, осередок ви-
робництва кераміки, XVII – початок ХІХ ст.
Some types of clay smoking pipes discovered during the research of a specialized artisan pottery settlement in the Kyivs’
district Honchari-Kozhumiaky are published in the paper.
Key words: clay tobacco pipes, center of ceramics production, figurative ceramic pipes for smoking tobacco, 17th –
beginning of the 19th century.
З другої половини 80-х років ХХ ст. в Укра- вих люльок з інших територій (насамперед із
їні розпочався новий етап дослідження археоло- Причорномор’я, а також із Центральної і Пів-
гічних пам’яток раннього модерного часу. Зна- денно-Східної Європи). У цій статті також роз-
чну увагу науковці стали приділяти керамічним глянемо люльки з київської слободи гончарів,
виробам XVII–XVIII ст., у тому числі й глиня- які раніше не були опубліковані, знайдені під
ним люлькам для куріння тютюну. У науковий час досліджень імпортні вироби, люльки, не ха-
обіг було введено знахідки майже з усієї тери- рактерні для Середнього Подніпров’я, або мало
торії України, запропоновано типологію та хро- поширених фасонів.
нологічні визначення для цього різновиду зна- До імпортних виробів належить люлька зі
хідок [Чекановський 2002; 2022]. Результати до- світлого з коричнюватим відтінком глиняного
сліджень київських урочищ Гончарі-Кожум’яки тіста (іл. 1: 1). Це можна визначити за техно-
мають особливе і дуже важливе значення для логічними особливостями. Гладенька поверх-
вивчення як загалом української кераміки, так і ня люльки вкрита бузково-брунатним ангобом.
окремих її категорій. У цьому районі Києва про- Люлька належить до бутоноподібного фасону
тягом XVII – початку XІХ ст. діяв потужний гон- зі сфероїдною, нерозчленованою нижньою час-
чарний осередок, де виготовлявся широкий асор- тиною чашечки для тютюну і високими він-
тимент і велика кількість керамічних виробів. цями майже того самого діаметра. Ця частина
У результаті археологічних досліджень було ви- люльки композиційно виділена горизонтальним
вчено та датовано виробничі комплекси і значну рельєфним пояском. Такий самий поясок є і у
кількість знахідок. Глиняні люльки для куріння верхній частині чашечки. Відросток для чубука
тютюну з Гончарів-Кожум’яків стали еталонни- по середині має невисокий валик, який охоплює
ми щодо опису фасонів виробів, їх хронології, його по окружності. Місце з’єднання відростка і
технологічних особливостей. Публікації цих чашечки виділено ритованими лініями у вигляді
знахідок почалися ще під час розкопок. Перші клина. Муфта тороподібна, на краю має уступ з
узагальнення наукових розвідок були викладено виділеним об’ємом меншого діаметра. Люлька
в кількох статтях безпосередніх учасників до- була у вжитку. Внутрішня частина чашечки для
сліджень [Івакін, Козубовський, Чекановський тютюну закопчена. Не вдалося відшукати повної
1991; Івакін, Козубовський, Чекановський 1993; аналогії серед опублікованих виробів. Бутоно-
Сергеєва, Чміль, Чекановський 1993; Чеканов- подібні люльки з високими циліндричними він-
ський 1989; Чекановський 1991; Чекановський цями і майже однаковим (або майже однаковим)
1993]. Через особливості умов видань зображен- діаметром верхньої і нижньої частин чашечки
ня люльок з Гончарів-Кожум’яків опубліковані напівсферичної форми знайдено як в Україні,
лише у вигляді малюнків найкраще збережених так і в різних країнах Центральної та Південної
екземплярів. Деякі різновиди люльок не ввій- Європи, але вони мають різноманітне оздоблен-
шли до публікацій. За час, який пройшов після ня (іл. 1: 2–7). Найбільш подібними виробами
проведення розкопок, з’явилася можливість по- є люльки з Меджибожа (іл. 1: 2–3) і Батурина
рівняти київські знахідки з колекціями з інших (іл. 1: 4) [Мироненко 2017, с. 336; Чекановський
місць в Україні, відшукати можливі аналоги та 2018, с. 272], з району Дубна на Волині (іл. 1: 5,
напрямки запозичень серед глиняних тютюно- 6) [Археологія Дубенщини]. Віддалено схожою
159
Іл. 1. Люльки: 1, 8, 17, 19, 20, 26, 29, 31 – ур. Гончарі-Кожум’яки (Київ); 2, 3, 12, 13, 23 – Меджибізький
замок; 4 – Батурин; 5, 6 – Волинь; 7 – Хорватія; 9, 10, 14 – Кам’янська січ; 11 – ур. Дондор (Одеська обл.);
15, 16 – Чигирин; 18 – Тімішоара (Румунія); 21 – Батурин; 22 – Єні Паланк (Угорщна);
24, 27 – Азак (Азов); 26 – Печерськ (Київ); 28 – Поділ, Гостинний двір (Київ); 30 – Рамла (Ізраїль);
32 – зображення дельфінів на гравюрах раннього модерного часу
160
Андрій Чекановський. Керамічні люльки для куріння тютюну XVII–XVIII століть
є темно-сіра люлька з Адріатичного узбережжя Dincă, 2012, p 186] (іл. 1: 18), Болгарії (Софія)
Хорватії, датована другою половиною XVII ст. [Станчева, Николова 1989, c 133], Туреччині (Із-
(іл. 1: 7) [Bekić 2000, s. 277] та люльки з Мітіле- мір, XVIII–XIX ст.) [Uçar, 2019, p. 131, 132].
ни (Греція, о. Лесбос) [Humphrey 1990, p. 6–7]. Люлька сіро-брунатного кольору і фраг-
Обидва вироби автори публікацій вважають ту- мент від сірої люльки належать до фасону гор-
рецькими. щикоподібних виробів, чашечка яких виконана
Важко визначити точний фасон фрагмен- у вигляді квіткових пелюсток, котрі секторами
та світлоглиняної люльки, випаленої у від- ділять її зовнішню поверхню. На зразках з уро-
новлювальному середовищі (іл. 1: 8). Виріб чища Гончарі-Кожум’яки пелюстки розділені
має темну поверхню, округлу нижню частину ритованими зубчастими поясами. Між верхнім
чашечки. На ній відбито рельєфний пояс ром- закінченням «пелюсток» містяться округлі ви-
бічно-трикутного орнаменту. Знизу нанесено пуклі «точки» (іл. 1: 19, 20). Досі цей фасон лю-
два симетричні ритовані завитки. Найбільш льок не вважали за масовий, але знахідка двох
схоже оздоблення можна побачити на люльках екземплярів у місці виготовлення в урочищі
з Чигирина й Кам’янської січі, що зберігають- Гончарі-Кожум’яки та інші опубліковані люльки
ся в Музеї історії запорозького козацтва Наці- схожої форми дають підстави переглянути таку
онального заповідника «Хортиця» (іл. 1: 9, 10, оцінку. Вироби цього фасону виявлені в Києві
14) і в Національному історико-культурному на Печерську (іл. 1: 25) [Качан, Балакін 2010,
заповіднику «Чигирин» (іл. 1: 15, 16) [Чеканов- с. 141], у Чигирині [Пискун 2014, с. 175], Бату-
ський 2002, с. 162–165]. Люльки з Кам’янської рині (іл. 1: 21) [Мироненко 2017, с. 334], у Ме-
січі мають причорноморське походження. Вони джибізькому замку (іл. 1: 23) [Толкачов, Чека-
світлоглиняні, вкриті фіолетово-брунатним ан- новський 2019, с. 111]. Подібні люльки знайде-
гобом (іл. 1: 9, 10). Чигиринські люльки брунат- но в Азові (Азак) (іл. 1: 24 ) [Гусач 2013, с. 381;
ні, брунатно-сірі, гіршої якості, також належать Фасоны; Walid Ali Khalil, Gusach, р. 257], Орадеа
до причорноморських зразків або їхніх імітацій (Румунія) [Gruia 2013, р. 108, 116], Варні (Бол-
(іл. 1: 15, 16). Аналогічна фрагментована люль- гарія) [Станчева 1972, с. 92], Єні Паланк (Jeni
ка походить з розвідок на півдні Одещини в Palánk, Угорщина) (іл. 1: 22) [Gaal 2010, p. 44, 46,
урочищі Дондор (іл. 1: 11) [Чекановський, Гне- 47, 49], Ізмірі (Туреччина) [Uçar, 2019, p. 132].
ра, Борисов 2022, с. 45, 47]. Штампований орна- Вірогідно, квіткоподібні люльки з’явилися ще у
мент може бути з елементів складнішої форми. XVII ст. Зразки XVIIІ ст. збільшуються в розмі-
Часто він розміщується вище максимального рах, порівняно зі старшими знахідками.
діаметра чашечки (іл. 1: 9–13, 15). Люльки з та- Цікавої форми, що не характерна для укра-
кою орнаментацією можуть належати як до гле- їнських люльок, є фрагмент відростка-тулійки з
чикоподібних, так і до бутоноподібних фасонів. частиною чашечки люльки з чорною поверхнею
Наприклад, люлька з розкопок в Меджибізько- і брунатним глиняним тістом. Муфта конусопо-
му замку є глечикоподібною (іл. 1: 13). дібної форми, розділена ритованими лініями на
Фрагмент вживаної червоноглиняної буто- сектори, відросток біля неї по окружності вкри-
ноподібної люльки з дрібним членуванням ниж- то рельєфним зубчастим пояском. На поверхні
ньої частини невисокої чашечки для тютюну не чашечки і відростка-тулійки відштамповано «зі-
належить до малопоширеного фасону виробів рочки» (іл. 1: 29). Загальний фасон люльки ви-
(іл. 1: 17). Зважаючи на колір і якість глиняного значити неможливо. Найчастіше конусоподібну
тіста, можна дійти висновку, що цей виріб ви- муфту мали великі ангобовані червоноглиняні
готовлено не в Києві. Люльки з червонопаленої люльки фасону «нарцис». Але й інші фасони
глини характерні для Причорномор’я, Нижнього цілком могли виготовлятися з відростком тулій-
Подніпров’я, досить багато їх на Поділлі. Вони кою такої форми [Robinson 1985, plate 50, C29].
складають більшість серед люльок Криму і за- Подібний за формою до київської знахідки
галом Причорномор’я. Київський зразок декоро- фрагмент люльки виявлено в місті Рамла (Ізра-
вано дуже спрощено. Можливо, через це нам не їль) (іл. 1: 30). Автор публікації датує знахідку
вдалося знайти аналогічну люльку серед опублі- кінцем ХІХ ст.) [Vincenz 2011, p. 51–52].
кованих знахідок з України. Віддалено схожі ви- Фрагментована невикористана білоглиня-
роби знайдено в Румунії (Тімішоара) [Kopeczny, на люлька може бути віднесена до бутонопо-
161
дібних (іл. 1: 26). Цікаво, що «пелюстки» на ють гравюри раннього модерного часу із зобра-
нижній частині чашечки намічено ритованими женням дельфінів (іл. 1: 32) [Дельфин; Coins].
штампами на верхніх і нижніх закінченнях, Виріб, вірогідно, не був у вжитку. Люлька світ-
але не розділені вертикальними лініями між логлиняна, вкрита зеленою поливою з жовтим
собою. Люлька випалена, отже, не є недоро- відтінком, цілком характерною для оздоблення
бленою. Схожі на неї за мотивом декору ви- посуду. Не виключаємо її місцеве походження.
роби є серед знахідок в Азові (Азак) (іл. 1: 27) Мода на фігуративні вироби набула поширен-
[Азовский; Фасоны]. Така орнаментація, ві- ня у середині – наприкінці XVIII cт. і тривала
рогідно, є сильним спрощенням плоских ово- до кінця ХІХ ст. [Чекановський 2021, с. 54].
їдних «пелюсток» на чашечках і муфтах від- Люльки для куріння тютюну – одна з пер-
ростка турецьких великих червоноглиняних ших глобалізованих категорій виробів ран-
люльок [Robinson 1985, plate 48, C14, plate 55, нього модерного часу. Розглянуті приклади
C85; Uçar 2019, р. 132]. Один такий виріб був демонструють швидку міграцію фасонів і роз-
знайдений під час досліджень Гостинного дво- повсюдження деяких з них у багатьох країнах.
ру в Києві на Подолі (іл. 1: 28) [Чекановський На прикладі квіткоподібних люльок з’ясовано
2014, с. 85]. інший рівень популярності цього фасону, ніж
Найекзотичнішою люлькою цього огля- вважалося досі. Збільшення розміру для цих
ду є виріб у формі голови тварини. Найбіль- люльок у XVIII cт. підтверджує загальну тен-
ше вона нагадує давні зображення дельфіна денцію. Місцеві вироби демонструють як
(іл. 1: 31) (хоча може асоціюватися з рибою або адаптацію популярних різновидів люльок, так
пташкою). Визначитися із сюжетом допомага- і виготовлення особливих форм.
Азовский музей-заповедник. Археология. URL: https://azovmuseum.ru/collections/20/?templ

ate=rectangle&PAGEN_1=11.
Археологія Дубенщини. Глиняні і дерев’яні люльки. URL: https://duben.ucoz.ru/photo/13.
Гусач, И. 2013. Османские курительные трубки из раскопок в крепости Азак. Нові
дослідження пам’яток козацької доби в Україні, 22, с. 379–383.
Дельфин. URL: http://mar4586.narod.ru/animals/other/dolphin.html.
Івакін, Г. Ю., Козубовський, Г. А., Чекановський, А. А. 1991. Розкопки урочищ Гончарі
та Кожум’яки в 1987–1990 рр. Проблеми вивчення та охорони пам’яток археології Київщини.
Тези доповідей І науково-практичної конференції. Білогородка. Жовтень 1991 р. Київ, с. 47–48.
Івакін, Г. Ю., Козубовський, Г. А., Чекановський, А. А. 1993. Дослідження урочищ Гончарі
та Кожум’яки у 1987–1989 рр. Стародавній Київ. Археологічні дослідження 1984–1989 рр. Зб.
наук. пр. Київ: Наукова думка, с. 238–270.
Качан, В., Балакін, С. 2010. Керамічні люльки XVIII ст. з розкопок на території КПЛ. Нові
дослідження пам’яток козацької доби в Україні, 19, с. 139–145.
Мироненко, Л. В. 2017. Керамічний комплекс Батурина XVII – початку XVIII ст. Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Київ: Інститут археології НАН
України. 382 с.
Сергеєва, М. С., Чміль, Л. В., Чекановський, А. А. 1993. Урочище Гончарі в древньому
Києві. VI Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства. Тези доповідей та
повідомлень. Луцьк, c 212.
Станчева, М. 1972. Колекцйята от лули във Варненкия музей. Известия на Народния
музей. Варна, VIII (XXIII), c. 81–99.
Станчева, М., Николова, Т. 1989. Нови проучвания върху глинените лули от София.
Сердика. Археологически материали и проучвания, 2, с. 133–141.
Толкачов, Ю., Чекановський, А. 2019. Глиняні люльки для куріння тютюну з розкопок на
території Меджибізької фортеці у 2015 р. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні,
28, с. 108–113.
162
Андрій Чекановський. Керамічні люльки для куріння тютюну XVII–XVIII століть
Фасоны турецких курительных трубок. URL: https://azovmuseum.ru/news/24596.html.

Чекановський, А. А. 1989. Урочища Гончарі-Кожум’яки в стародавньому Києві.
ІV Республіканська наукова конференція з історичного краєзнавства. Тези доповідей і
повідомлень. Київ, c. 520–521.
Чекановський, А. А. 1991. Нові дослідження і знахідки на території історичного урочища
Гончарі-Кожум’яки в Києві. V Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства.
Київ; Кам’янець-Подільський, с. 509.
Чекановський, А. А. 1993. Керамічні люльки з розкопок 1992 р. в урочищі Гончарі-
Кожум’яки в Києві. Археологічні дослідження пам’яток українського козацтва, 2, c. 116–119.
Чекановський, А. А. 2002. Керамічні люльки для куріння тютюну з Середнього і Нижнього
Подніпров’я. Наукові записки з української історії: Зб. наук. ст. Переяслав-Хмельницький;
Чернівці : Золоті литаври, 13, с. 162–165.
Чекановський, А. 2014. Керамічна люлька. Додаток. Сергєєва, М., Івакін, В., Тараненко, С.,
Бібіков, Д., Зоценко, І. Археологічні дослідження у київському Гостинному дворі. Київ, с. 85.
Чекановський, А. А. 2018. Знахідки люльок для куріння тютюну XVI – XVIІІ ст. з розкопок
на Поділлі. Археологія і давня історія України, 4 (29), с. 269–279.
Чекановський, А. А. 2021. Керамічні люльки для куріння тютюну з фігуративними
зображеннями. Археологія і давня історія України, 1 (38), с. 44–57.
Чекановський, А. А. 2022. Фасони керамічних люльок для куріння тютюну XVIІ – початку
XІХ ст. з розкопок в Києві та їх аналогії. Археологія і давня історія України, 2 (43), с. 169–198.
Чекановський, А. Гнера, В., Борисов, А. 2022. Знахідки глиняних люльок для куріння
тютюну з поселення в ур. Дондор (Буджак, Одеська обл.). Нові дослідження пам’яток козацької
доби в Україні, 31, с. 44–55.
Чмиль, Л. В., Чекановский, А. А. 1995. Керамические трубки из Киева. Архитектурно-
археологические исследования в Киеве и Киево-Печерской Лавре. Киев, c. 156–165.
Чміль, Л. В., Чекановський, А. А. 1996. Люльки з розкопок Гончарів–Кожум’як (на Києво-
Подолі). Українське гончарство: Національний культурологічний щорічник. За рік 1995.
Опішне: Українське народознавство, 3, c. 99–108.
Bekić, L. 1999–2000. Uvod u problematiku glinenih lula na području Hrvatske. Vjesnik
Arheološkog muzeja u Zagrebu, 32–33, 1, s. 249–279.
Coins of alciato. Remarks on the reception of classical numismatic iconograph in the 16th-ctenury
emblem books. URL: https://polishlibraries.bn.org.pl/upload/pdf/28989_Bartlomiej_Czarski_Coins_
of_Alciato._Remarks_on_the_Reception_of_Classical_Numismatic_Iconography_in_the_16th-
Century_Emblem_Books_89-244.pdf.
Gaal, A. 2010. Pipes from the Time of the Turkish Occupation in the Collection of Wosinsky Mór
Museum. Journal of the Académie Internationale de la Pipe, 3, p. 35–54.
Gruia, Anna-Maria. 2013. The Gift of Vice. Pipes and the Habit of Smoking in Early Modern
Transylvania. Cluj-Napoka, Editura Mega, 123 p.
Humphrey, J. W. 1990. The Turkish clay smoking pipes of Mitilene. Society for clay pipes
researches. Newsletter, 26, p. 2–9. URL: http://www.scpr.co/PDFs/Resources/Ottoman%20Pipes%20
in%20SCPR%20Part%201.pdf.
Kopeczny, Z., Dincă, R. 2012. Tobacco Clay Pipes Discovered in the Historical Center of
Timişoara. Ziridava Studia Arrchaeologica, 26, 1, p. 165–189.
Robinson, R. 1985. Tobacco pipes of Korinth and of the Athenian Agora. Hesperia, 54, 2,
p. 149–203.
Vincenz, A. 2011. Ottoman Clay tobacco pipes from Ramla. Atiqot, 67, p. 43–53.
Uçar, Н. 2019. Archaeological proof of enjoy at Tire Kutu Han: clay pipes. Mediterranean
Archaeology and Archaeometry, 19, 2, p. 119–134. URL: http://maajournal.com/Issues/2019/Vol19-
2/9_Ucar%2019(2).pdf.
Walid Ali Khalil, Gusach, I. 2018. The Collection of Ottoman Tobacco Pipes from Azov Museum-
Reserve in Russia. Journal of The General Union of Arab Archaeologists, 3, р. 227–266.
163
Олена Черненко, Роман Луценко

Будинок чернігівського магістрату
(колишня кам’яниця Полуботка) ХVІІ–ХVІІІ століть
У статті розглядаються матеріали архітектурно-археологічних досліджень споруди ХVІІ–ХVІІІ ст. (кам’яниці),
де розміщувався чернігівський міський магістрат. Характеризується історія будівлі та її сучасний стан.
Ключові слова: Чернігів, архітектура України, ХVІІ–ХVІІІ ст., кам’яниця, родина Полуботків, чернігівський ма-
гістрат.
The paper deals with the materials of architectural and archaeological research of the construction of the 17th – 18th
centuries (кamyanitsa) where the Chernihiv city Magistrate was located. The history of the building and its current state
are characterized.
Key words: Chernihiv, architecture of Ukraine, 17th – 18th centuries, kamyanitsa, Polubotok family, Magistrate of Chernihiv
У 1980 році під час археологічних до- року розкопи були законсервовані шляхом
сліджень А. Карнабеда та В. Глущенко на зворотної засипки [Карнабед 1986; 1988;
території чернігівської міської фортеці (уро- 2008]. Результатам досліджень А. Карнабед
чище Вал) були виявлені архітектурні рештки присвятив статтю «Чернігівський магістрат
кам’яниці ХVІІ–ХVІІІ ст. Згідно з висновка- ХVІІ–ХVІІІ ст. Де і яким він був». За його
ми А. Карнабеда, ці архітектурні рештки були життя ця стаття не була опублікована. Лише
залишками споруди міського магістрату. Та- 2008 року її підготувала до друку та опубліку-
кий висновок спирався на дані картографіч- вала Л. Ясновська [Карнабед 2008].
них джерел: відповідно до планів Чернігова У 2006 році пам’ятку повторно вивчали
ХVІІІ ст., будинок міського магістрату роз- О. Черненко та А. Казаков [Черненко, Казаков
ташовувався неподалік від Погорілих воріт, із 2006]. Дослідження охопили ділянку, де пла-
західного боку Замкової вулиці (іл. 1). Саме нувалась «відбудова» зруйнованого дому Дво-
там було закладено розкоп 1980 року [Карна- рянських зібрань для створення там готель-
бед, Глущенко 1980; Карнабед 1981; Карнабед но-туристичного комплексу (іл. 3). У межі
2008, с. 242–243]. розкопів увійшла лише північна частина му-
Дослідження залишків
споруди магістрату А. Карна-
бед продовжив у 1986–1991
роках. За цей час йому вдалося
майже повністю розкрити пів-
денно-західну частину решток
споруди і частково – північно-
західну. Вони були прорізані
стрічковими фундаментами
дому Дворянських зібрань се-
редини ХІХ ст. (зруйнований
під час Другої світової війни)
та подекуди включені в них.
На жаль, через нестачу
фінансування дослідження
А. Карнабеда здійснювались
епізодично та без належної
фіксації: був частково зробле-
ний загальний схематичний
кресленик розкритих муру-
вань у масштабі 1:50 (іл. 2)
та обміри окремих збереже-
них конструкцій. У 1991 році Іл. 1. Фрагмент плану Чернігова 1757 р.: 1 – будинок міського
роботи припинились, а 1992 магістрату; 2 – Погорілі (Миколаївські) ворота
164
рувань магістрату (розкоп 4
2006 року) у внутрішньому пе-
риметрі будинку Дворянських
зібрань, почасти досліджена
А. Карнабедом. Її руйнува-
ли стрічкові фундаменти зо-
внішньої стіни та внутрішніх
приміщень будинку ХІХ ст. Ці
фундаменти включали в себе
вцілілі ділянки стін магістра-
ту, що були розташовані ниж-
че рівня підлоги Дворянських
зібрань [Черненко 2008].
По завершенню архео-
логічних розкопок 2006 року
досліджена ділянка була пе-
редана забудовнику. Відповід-
но до рішення Чернігівської
міської ради, забудовник брав
на себе зобов’язання забез-
печити музеєфікацію та за-
довільне зберігання архітек-
турних решток магістрату в Іл. 2. Фрагмент схематичного кресленика мурувань магістрату
та Дому дворянських зібрань зі звіту А. Карнабеда
підвальному приміщенні ново-
(заливкою виділено мурування магістрату)
будови готельного комплексу
[Архитектурно-строительные
решения…2007]. Консерваційні заходи, тання стан шляхом знесення будівництва го-
пов’язані з підготовкою до музеєфікації, розро- тельно-туристичного комплексу “Дворянське
бив і здійснив Державний науково-технологіч- зібрання”» 2. Демонтаж недобудови здійснили
ний центр консервації та реставрації пам’яток влітку 2020 року.
(ДНТЦ «КОНРЕСТ») на чолі з Р. Гуцуляком 1. З часу консервації 2007 року рештки магі-
У ході консерваційних робіт, серед іншого, де- страту містилися в незавершеному підвально-
монтували нестабільні та невиразні ділянки му поверсі недобудови готельно-туристичного
мурувань. Уцілілі ділянки укріпили цегляною комплексу (іл. 4). Унаслідок дії сезонних темпе-
кладкою із сучасних матеріалів, навколишню ратурно-вологісних змін вони зазнали значних
територію – бетонною заливкою. Навколо вста- ушкоджень (деструкція та втрата цегли, вива-
новили конструкції підвального приміщення ли, тріщини, деформація мурування тощо), по-
новобудови. Однак через відсутність фінан- росли чагарником та були закидані побутовим і
сування будівництво готельно-туристичного будівельним сміттям (іл. 5). У 2020 році під час
комплексу невдовзі було припинено та впро- демонтажу недобудови вдалося здійснити роз-
довж багатьох років не поновлювалось. У 2019 чистку мурувань і моніторингові заходи (архі-
році Господарчим судом Чернігівської області тектурно-археологічні обміри та фотофіксація
право власності забудовника на об’єкт неза- пам’ятки в тому стані, у якому вона перебува-
вершеного будівництва скасували та ухвалили ла) [Черненко, Новик 2020, с. 17–20; Чернен-
привести земельну ділянку (сучасна адреса: ко, Солобай, Луценко 2022]. Після завершення
вул. Музейна, 6A) у «придатний для викорис- цих робіт залишки Магістрату були передані
1
Інформацію про ці роботи вміщено в додатку до Наукового звіту про археологічні дослідження 2006 року
[Черненко, Казаков 2006, с. 17–54].
2
Господарський суд Чернігівської області. Ухвала від 02 травня 2019 року. Справа № 927/470/18. URL: https://
opendatabot.ua/court/81480847- 17d925f7462d7a5da3671b2f815c9fd6.
165
вим за наказом бригадира Румянцева у грудні

1723 – січні 1724 рр. майна і маєтностей По-
луботків із засвідченням повернення конфіс-
кату за наказом цариці Катерини І дружині
Полуботка та його синам Якову і Андрію у
1725 році». Згідно з «Описом», на території
фортеці Полуботкам належала «каменная па-
лата, на верху 2 палаты, внизу 4 палаты без
печей, 4 без окончин, под ними погреб» [Опис
2008, с. 465]. Відповідно до подальшого тек-
Іл. 3. Проект готельно-туристичного комплексу сту «Опису» стає зрозумілим, що «погребів»
«Дворянське зібрання» (підвальних приміщень) у будинку було при-
наймні два: в одному 1723 року зберігалися
виконавцям демонтажу недобудови для кон- бочки вина («лагонскаго вина 1 бочка полная,
сервації. Оскільки рештки споруди містилися другая половина, волоскова 6 бочекъ полных,
на глибині понад 1,5 м від сучасної поверхні, 7 неполных»), в іншому – бочки із селітрою
тобто нижче глибини промерзання ґрунту, за («въ другом погребе 3 бочки селитры») [Опис
відсутності інших конструктивних рішень для 2008, с. 465].
консервації вирішили використати піщану за- Ці дані можна суттєво доповнити завдяки
сипку. Щоб запобігти руйнуванню пам’ятки, дослідженням будівельних матеріалів та буді-
навколо неї лишили нерозібрані бетонні кон- вельної техніки.
струкції підвального приміщення недобудови. Як можна встановити, будівельні матері-
По завершенню консервації архітектурних ре- али та система кладки всіх мурувань уцілілої
шток магістрату котлован демонтованої недо- частини кам’яниці досить близькі за своїми
будови також був засипаний піском до рівня характеристиками. Її складено з червоної це-
сучасної поверхні. Роботи було завершено на- гли-пальчатки (т. зв. «литовка», «жолобчас-
прикінці літа 2020 року. та», «з канелюрами») у техніці «в ящик» на
Результати моніторингу 2020 року та сірому вапняному розчині. Цегла виготовлена
новітні дані, отримані в ході дослідження у формі без дна. На її рівному боці помітні
пам’яток архітектури Чернігова, дозволяють відбитки трави та піщаної підсипки. З поді-
уточнити та доповнити висновки, зроблені в бної цегли споруджені всі відомі пам’ятки мо-
ході попередніх досліджень кам’яниці місько- нументальної архітектури Чернігова ХVІІ –
го магістрату. початку ХVІІІ ст.
Звернення до писемних джерел дозволяє
встановити, що будівля чернігівського місь-
кого магістрату мала досить цікаву «передіс-
торію». За повідомленням О. Шафонського, її
придбали для потреб магістрату в нащадків
гетьмана Полуботка після пожежі 1750 року:
«<...> дом каменный, где городской маги-
страт в крепости <...> принадлежал также
черниговскому полковнику Полуботку и <...>,
после пожара 1750 г. бывшего, куплен пре-
жним черниговским магистратом, в кото-
ром оный и находится» [Шафонський 1851,
с. 279]. Тобто на початку ця кам’яниця на-
лежала заможній чернігівській родині Полу-
Іл. 4. Недобудова готельно-туристичного
ботків. Споруду впевнено можна ототожнити комплексу «Дворянське зібрання».
з їх мурованим будинком «на фортеці», зга- Знімок 2019 р. з ресурсу Google maps.
даним в «Описі конфіскованого майором Ра- (стрілкою позначено місцезнаходження
євським та гвардійським сержантом Льво- кам’яниці магістрату)
166
Олена Черненко, Роман Луценко.
Будинок чернігівського магістрату (колишня кам’яниця Полуботка) ХVІІ–ХVІІІ століть
У муруванні цегла покладена канелюра-

ми як донизу, так і догори. Зовнішні поверх-
ні стін утворені ретельно виведеними ряда-
ми ланцюгової кладки, внутрішній простір
між ними заповнений рівномірними шарами
цегли, здебільше цілої. Усі шви завтовшки
близько 1 см. Засіб обробки швів встановити
неможливо через їх погану збереженість.
Уцілілі мурування є рештками двох під-
земних або напівпідземних приміщень. Їх
можна розглядати як залишки згаданих в
«Описі» 1723–1724 років «погребів» [Опис Іл. 5. Рештки кам’яниці магістрату в зоні недобудови
2008, с. 465]. Обидва приміщення зведені в готельно-туристичного комплексу. Світлина перед
котловані, впущеному в материк. Про це свід- розчисткою 2020 р.
чить, серед іншого, ретельно
виконане мурування зовніш-
ньої поверхні їх стін. Глиби-
ну котловану та його межі
складно встановити через
руйнування ХІХ ст. Врахо-
вуючи потужність нашару-
вань на прилеглих ділянках
чернігівської фортеці, мож-
на припустити, що він був
завглибшки понад 2,5 м.
Стіни приміщень збе-
реглися до висоти близько
2 м від рівня підлоги. Вони
спиралися на шар підсипки з
цегляного буту, закладеного
в ровики завглибшки 0,2–
0,3 м та пролитого вапняним
розчином.
В історії кам’яниці мож-
на визначити принаймні
4 послідовні будівельні ета-
пи, яким відповідають 3 ти-
порозміри цегли-пальчатки
(Типи А, Б, В). Визначення
типорозміру форматів це-
гли здійснювали 2007 року
співробітники ДНТЦ «КОН-
РЕСТ» [Черненко 2008, с. 74]
з урахуванням варіабельнос-
ті, пов’язаної з різними умо-
вами випалу (краще обпале- Іл. 6. Картограма мурувань магістрату станом на 2020 р.
1 – мурування першого будівельного етапу; 2 – мурування другого
на цегла менша за розміром,
будівельного етапу; 3 – мурування третього будівельного етапу; 4 –
гірше – більша [Chorowska, мурування четвертого будівельного етапу; 5 – мурування Дворянського
Caban 2015, s. 89]). Ці дані зібрання ХІХ ст.; 6 – реставраційне мурування 2007 року; 7 – мурування
були підтверджені в ході до- стовпа, переміщене 2007 р. Пунктиром позначено місцезнаходження
сліджень 2020 року. збережених ділянок вентиляційних каналів
167
Іл. 7. Розріз А-А1 (через південно-східну ділянку мурувань)
Усі відзначені типи мають аналоги в обох відзначених випадках писемні джерела
пам’ятках чернігівського будівництва ХVІІ – пов’язують будівельне виробництво з діяль-
початку ХVІІІ ст. У практиці досліджень єв- ністю В. Дуніна-Борковського, яка припадає
ропейської цегляної архітектури прийнято на третю чверть ХVІІ ст. Відповідно до по-
вважати, що однакова за технологічними ха- відомлення Іоаннікія Галятовського, для на-
рактеристиками та форматом цегла, виявле- лагодження виробництва цегли в Чернігові
на в різних будівлях у межах одного регіону, В. Дунін-Борковський спеціально запросив
є продукцією однієї майстерні та виготовле- майстра з Гадяча («Василий Дунин-Борков-
на більш-менш одночасно [Chorowska, Caban ский, черниговский полковник Его царского
2015, s. 89; Żemigała, 2008, s. 410–417]. Зва- Величества в Войске Запорожском, поста-
жаючи на це, на підставі паралелей з датова- вил кирпичный завод и своими средствами и
ними пам’ятками Чернігова можна встанови- старанием изготовлял кирпич <…>. Тогда
ти приблизну хронологію будівельної історії же кирпичник Иоаким Филоненко из Гадя-
кам’яниці. ча в Чернигов пришел и, нанятый за деньки
Тип цегли А: 34–36×16–17,5×5,5–6 см полковника, на кирпичном заводе кирпич изго-
за форматом наближений до того, що зафік- товлял» [Галятовский 2013, с. 270–271]).
сований М. Цапенком у приміському будинку Тип цегли В: 29–30×16–17×5,5–6 см.
Полуботка «на Застриженні» (тобто за річкою Аналогічний формат цегли було зафіксовано
Стрижень), датованому ХVІІ ст. [Цапенко у дзвіниці Чернігівського колегіуму, створен-
1967, с. 84]. ня якої відносять до 1701 року [Адруг 2008,
Тип цегли Б: 27–28×15–17×5,5–6 см. c. 82].
Аналогічна цегла використана в споруді Пе- Перший будівельний етап. Найбільш
тропавлівської церкви з трапезною Єлецько- раннім у будівлі кам’яниці магістрату мож-
го монастиря, будівництво якої відноситься на вважати підвальне південно-західне при-
до 1670-х років [Черненко, Казаков, Новик, міщення, фактично – окремий об’єм з піля-
Бондар 2013, с. 8–9, 12], а також у ремонт- страми-лопатками в зовнішній площині стін,
них кладках середини ХVІІ ст. Чернігівсько- складене з цегли типу А (іл. 6: 7). Рештки цьо-
го Спасо-Преображенського собору [Чер- го приміщення були повністю розкриті під
ненко, Іоаннисян, Новик, Зиков, Торшин, час розкопок А. Карнабеда наприкінці ХХ ст.
Йолшин 2012, с. 25]). Слід відзначити, що в За його свідченням, приміщення мало в пла-
168
ні квадратну форму. Його розмір дослідник опалення походив від античного hypocaustum
визначив як 4,49–4,64×4,78–4,80 м по вну- та розвинувся в колишніх римських провінці-
трішньому периметру. Стіни були завтовшки ях упродовж Середньовіччя. Він відомий як
близько 1 м. Таким чином, по зовнішньому wärmluftheizung – тепле повітряне опалення.
периметру розмір приміщення повинен був На відміну від класичного hypocaustum, де по-
дорівнювати приблизно 6,5×6,5 м. Муруван- дача тепла відбувалася через систему стовпів
ня збереглися до висоти п’яти склепінь. Скле- у підпіллі або трубчастий фундамент (непря-
піння, на думку А. Карнабеда, були хрестови- мий обігрів), у wärmluftheizung тепле повітря
ми [Карнабед 2008, с. 244–245]. постачалось безпосередньо в приміщення над
У межі розкопу 2006 року ввійшла лише топкою (прямий обігрів) через канали у підлозі
північно-східна стіна даного об’єму з рештка- та/або стінах. Таким чином доволі ефективно
ми північного пілястра (іл. 6: 7; 7; 8). Стіна була могли опалювати одну чи кілька кімнат і навіть
завдовжки близько 10 м. Таким чином, розмір кілька поверхів. Утім, такий спосіб обігріву
приміщення був дещо більшим, ніж відзначив був неекономним (потребував значної кількос-
А. Карнабед. Слід відзначити, що не збігалися ті палива) та складним у поточному обслуго-
й інші визначені ним габарити об’єкта. вуванні. Через це від нього поступово відмо-
У товщі мурування стіни простежувались вились та перейшли до обігріву за допомогою
повздовжні горизонтальні канали підпрямо- кахляних печей [Mayer 1989, s. 217–220].
кутного перетину завширшки близько 0,4 м. Конструкція як печей, так і теплопровід-
Вони розташовувалися на висоті близько 1,2 них каналів для wärmluftheizung не визнача-
м від рівня підлоги. Внутрішня поверхня ка- лась жорсткими канонами, їх пристосовували
налів була старанно вичиненою, подекуди на до конкретних умов та потреб [Bojęś-Białasik
ній зберіглася обмазка розчином. Такі їх осо- 2019, s. 41]. Це зазвичай ускладнює верифіка-
бливості дозволяють виключити можливість, цію їх решток [Bis 2003, s. 11–25]. Натомість
що вони залишились на місці вміщених у му- вони завжди вміщувались у підвальному при-
рування перетлілих балок. Можна припустити, міщенні, були невеликими заввишки та мали
що це – канали системи опалення теплим пові- розгалужену систему теплопостачальних кана-
трям. Мова йде про гіпокауст того типу, що ви- лів різного діаметру в стінах. Про це свідчать,
користовувався в Західній Європі впродовж Х– серед іншого, результати дослідження подібних
ХV ст., а на терені Польщі – до другої полови- опалювальних систем на території Малопольщі
ни ХVІІ ст. [Bis 2003, s. 6–9]. Цей тип системи [Bojęś-Białasik 2019а]. Зважаючи на це, не мож-
Іл. 8. Розріз Б-Б1 (через південно-східну ділянку мурувань)
169
Другий будівельний етап.

Друге за часом виникнення
приміщення кам’яниці частково
було досліджено А. Карнабедом
і повністю розкрито 2006 року.
Це - підпрямокутний у плані
об’єм 10×11 м по зовнішньому
периметру, складений із цегли
типу Б (іл. 2; 6: 5; 9; 10). Східна
його частина була зруйнованою
під час будівництва Дворян-
ського зібрання.
Об’єм було приставлено
впритул до фасадної поверхні
Іл. 9. Північний кут будівлі магістрату. північно-західної стіни первин-
Вигляд зі сходу. Світлина 2020 р. ного приміщення. Між ними
простежувався чіткий шов, по-
на виключити, що виявлені в стіні кам’яниці декуди закладений цеглою типу В. Судячи з
канали вели від опалювального пристрою в усього, під час здійснення прибудови стіну
«погребі» в розташовані вище «палаты без пе- первинного об’єму підтесали ззовні. Унаслі-
чей», згадані в «Описі» 1723–1724 років [Опис док цього було пошкоджено розташований у
2008, с. 465]. На жаль, уривчасті відомості про її товщі вентиляційний канал.
результати досліджень кам’яниці наприкінці Зсередини другого приміщення в його
ХХ ст. та її погана збереженість не дозволяють північно-східній стіні частково збереглися три
перевірити таке припущення. А. Карнабед за- глухі ніші (іл. 9; 11). По його кутах вціліли
значав, що виявив у стінах приміщення кілька п’яти склепінь. По центру підлоги зберегла-
арочних конструкцій (вважав їх рештками ві- ся квадратна в плані опора цегляного стовпа.
конних та вхідних прорізів або ж просто кон- Вона була вирізана монолітом та перенесена
статував наявність) [Карнабед 2008, с. 245]. Ці до північно-західної стіни приміщення в ході
конструкції могли б бути залишками склепіння підготовки до музеєфікації в 2007 році, де міс-
печі гіпокаусту, утім, відсутність графічних ма- титься й нині (іл. 6: 3, 5; 12). Судячи з усього,
теріалів та фотофіксації не дають змоги проа- перекриття приміщення спиралося на цей цен-
налізувати їх детальніше. Можна додати, що на тральний стовп, тобто було одностовпним.
території Східної Європи раніше
був зафіксований лише один ви-
падок улаштування такої систе-
ми опалення, пов’язаний з робо-
тою західноєвропейського зод-
чого [Антипов, Яковлев 2019].
Враховуючи, що цегла
типу А була використана для
будівництва дому Полуботків
«на Застриженні», можна вва-
жати, що кам’яницю на терито-
рії фортеці почали споруджува-
ти приблизно в той самий час.
Датування другого будівельного
етапу, на якому до первинного
приміщення кам’яниці прибу-
дували ще одне, дозволяє уточ- Іл. 10. Північний кут будівлі магістрату.
нити коли саме це відбулось. Вигляд з півночі. Світлина 2020 р.
170
Іл. 11. Розріз В-В1 (через північно-східну стіну)
Зважаючи на час використання цегли конструкцій. Не виключено, що це – рештки

типу Б у будівництві Чернігова, виникнення підмурків ще однієї прибудови, опущені в дав-
другого приміщення кам’яниці можна впевне- ніший котлован, або ж свідчення капітального
но віднести до 1670-х років. Це у свою чергу ремонту старих підмурків. Зважаючи на час ви-
дозволяє розглядати більш ранню дату вико- користання в Чернігові цегли типу В, його мож-
ристання цегли типу А та будівництва будин- на орієнтовно віднести до межі ХVІІ–ХVІІІ ст.
ків Полуботків у Чернігові. Слід зазначити, Загалом же результати досліджень до-
що на сьогодні в літературі було прийнято да- зволяють простежити будівельну історію
тувати їх кінцем ХVІІ ст. [Адруг 2008, с. 24]. кам’яниці в період від третьої чверті ХVІІ ст.
Нині ж можна визначити, що їх спорудили не до перших десятиліть ХVІІІ ст., тобто в той
пізніше третьої чверті ХVІІ ст. час, коли вона ще не перейшла у власність
Третій будівельний етап. Третьому бу- чернігівського міського магістрату.
дівельному етапу відповідає широкий (1 м) З писемних свідчень, узагальнених
мурований ступінчастий виступ у внутріш- А. Карнабедом, випливає, що чернігівський
ньому периметрі другого підвального примі- міський магістрат займав колишню кам’яницю
щення (іл. 6: 6; 7; 9). Цей виступ складений з Полуботків досить недовго: між 1750 роком
6 рядів тичкового мурування цегли типу Б без та кінцем ХVІІІ ст. [Карнабед 2008, с. 246].
перев’язки з масивом стін. Його виникнення З даних архівних справ Чернігівської міської
можна віднести до часу, максимально набли- думи, оприлюднених В. Хижняковим, випли-
жениго до другого будівельного етапу. Можли- ває, що вже 1786 року власного приміщен-
во, воно пов’язане з улаштуванням перекриття ня в міського магістрату не було [Хижняков
підлоги (опора стеління з дошок, високо під- 1899, с. 382]. Можливо, колишня кам’яниця
нятого над рівнем ґрунту для вентиляції?). Полуботків на той час перебувала вже в по-
Четвертий будівельний етап. Найбільш ганому стані і її розібрали. За повідомленням
пізніми за часом виникнення є найгірше збере- В. Хижнякова, так зробили з «непорядочными
жений масив мурування (нижні ряди недбалої строениями» у центрі Чернігова перед проїз-
кладки стіни, покладеної на пролиту вапняним дом Катерини ІІ через місто того ж 1786 року
розчином бутову підсипку) із цегли типу Б та В. [Хижняков 1899, с. 388]. У будь-якому випад-
Він розташовувався у східному куті кам’яниці ку на середину ХІХ ст. кам’яниця припинила
та був включений у мурування фундаментів своє існування, на її місці було споруджено
ХІХ ст. (іл. 6: 7; 13). Через це визначити його будівлю Дворянських зібрань. Міський же ма-
конструктивні особливості складно. Утім, гістрат на початку ХІХ ст. отримав нову будів-
можна дійти висновку, що цей масив був орі- лю [Карнабед 2008, с. 246]. Утім, це вже інша
єнтований з відхиленням від плану давніших тема, яка потребує окремого розгляду.
171
Іл. 12. Мурування опорного стовпа. Світлина 2020 р.
Іл. 13. Масив мурування в східному куті будівлі магістрату. Вигляд з північного сходу. Світлина 2020 р.
172
Адруг, А. К. 2008. Архітектура Чернігова ХVІІ – початку ХVІІІ ст. Чернігів.

Адруг, А. 2008. Цивільна архітектура Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ ст.
Сіверянський літопис, 2, с. 22–26.
Антипов, И. В., Яковлев, Д. Е. 2019. Тёплый дом новгородского архиепископа: система
отопления во Владычной палате 1433 года. Актуальные проблемы теории и истории искусства,
9, с. 449–457.
Архитектурно-строительные решения. Проект воссоздания здания бывших дворянских
собраний с обустройством отельно-туристического комплекса в г. Чернигов по ул. Горького,
6А. 2007. Столица, 1. Киев, с. 14.
Галятовский, И. 2013. Скарбница потребная. Тарасенко, А. Ф. Черниговский Елецкий
Свято-Успенский монастырь. Исторический очерк с приложением «Скарбницы потребной»
Иоанникия Галятовского. Чернигов.
Карнабед, А. А. 1981. Архитектурно-археологические исследования в Чернигове.
Археологические открытия 1980 г. Москва, с. 253.
Карнабед, А. А. 1986. Отчёт об архитектурно-археологических исследованиях в зонах
охраны памятников архитектуры Черниговского государственного архитектурно-исторического
заповедника в 1986 г. // НА ІА НАН України. Фонд експедицій. №1986/160.
Карнабед, А. А. 1988. Отчёт об охранных архитектурно-археологических наблюдениях и
работах в 1988 г. // НА ІА НАН України. Фонд експедицій. №1988/102.
Карнабед, А. А. 2008. Чернігівський магістрат ХVІІ–ХVІІІ ст. Де і яким він був. Чернігівські
старожитності, 1, с. 241–247.
Карнабед, А. А. Глущенко, В. П. 1980. Охранные археологические исследования в зонах
строительства в г. Чернигове // Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів
стародавній». КН 455/1–4.
Опис конфіскованого майором Раєвським та гвардійським сержантом Львовим за наказом
бригадира Румянцева у грудні 1723 – січні 1724 рр. майна і маєтностей Полуботків, із засвідченням
повернення конфіскату за наказом цариці Катерини І дружині Полуботка та його синам Якову і
Андрію у 1725 році. 2008. Універсали Павла Полуботка (1722–1723). Київ, с. 444–505.
Хижняков, В. 1899. Черниговская старина (1765–1810 гг.). По архивным бумагам городской
думы. Киевская старина, 65, c. 367–407.
Цапенко, М. 1967. Архитектура Левобережной Украины ХVІІ–ХVІІІ веков. Москва.
Черненко, О. Є. 2008. Археологічні дослідження споруди чернігівського магістрату.
Чернігівські старожитності, 1, с. 73–77.
Черненко, О. Є., Казаков, А. Л. 2006. Звіт про охоронні археологічні дослідження на
території Чернігівського дитинця в 2006 р. (вул. Горького 6-А «ВАЛ»). Розкоп 4 // НА ІА НАН
України. Фонд експедицій. №2006/281.
Черненко, О. Є., Іоаннисян, О. М., Новик, Т. Г., Зиков, П. Л., Торшин, Є. М., Йолшин, Д. Д.
2012. Звіт про науково-рятівні археологічні дослідження Спасо-Преображенського собору в
Чернігові // НА ІА НАН України. Фонд експедицій. №2012/218.
Черненко, О. Є., Казаков, А. Л., Новик, Т. Г., Бондар, О. М. 2013. Звіт про науково-рятівні
археологічні дослідження на території Єлецького Свято-Успенського монастиря в Чернігові у
2013 р. Т. 1 // НА ІА НАН України. Фонд експедицій. 2013/149.
Черненко, О. Є., Новик, Т. Г. 2020. Звіт про археологічні дослідження на території Чернігова
у 2020 р. // НА ІА НАН України. Фонд експедицій. б/н.
Черненко, О., Солобай П., Луценко Р. 2022. Архітектурно-археологічні дослідження
будівлі Чернігівського магістрату ХVІІ–ХVІІІ ст. (колишня кам’яниця Полуботка). Археологічні
дослідження в Україні 2020 р. Київ, с. 356–358.
Шафонский, А. 1851. Черниговского наместничества топографическое описание с
кратким географическим и историческим описанием. Киев.
173
Bojęś-Białasik, A. 2019. Piece hypokaustyczne w klasztorach Małopolski. Zarys rozwoju

techniki ogrzewnictwa i najstarsze odkryte systemy ogrzewania. Wiadomości Konserwatorskie, 58,
s. 33–43.
Bojęś-Białasik, A. 2019a. Piece hypokaustyczne w klasztorach Małopolski. Wybrane przykłady
pieców i systemów grzewczych odkrytych podczas badań. Wiadomości Konserwatorskie, 59,
s. 73–82.
Bis, W. 2003. Ze studiów nad piecami typu hypocaustum z terenu ziem Polski. Architectus,1–2
(13–14), s. 3–28.
Chorowska, M., Caban, М. 2015. The Origins of the Brick Architecture in Silesia. Brick: Size,
Composition, Chronology. Forum urbes medii aevi, IX/1–2. Bricks and building ceramics in medieval
and modern urban architecture of Central Europe, Brno, s. 8–19.
Meyer, D. 1989. Warmluftheizungen des Mittelalters. Befunde aus Lübeck im europäischen
Vergleich. Lübecker Schriften zur Archäologie und Kulturgeschichte, 16, Bonn, s. 209–231.
Żemigała, M. 2008. Cegła w budownictwie wielkopolskim w średniowieczu. Łódź.
174
Історичні дослідження: джерела, музеологія та проблеми
музеєфікації нерухомих пам’яток
Historical Research: Sources, Museolo and the Problems
of Museumification of the Immovable Sites
Владислав Дятлов
Про перспективу музеєфікації старовинних церков в Україні
У статті розглядаються проблемні явища у відносинах пам’яткоохоронних і релігійних інституцій України на
прикладах відродження в 1988–2018 роках низки архітектурних ансамблів православних монастирів та пропо-
нуються деякі рекомендації щодо покращення ситуації.
Ключові слова: архітектура, церква, музей, монастир, охорона пам’яток.
The paper examines the problematic phenomena in the relationship between the monument protection service and religious
institutions of Ukraine using the examples of the revival of a number of architectural ensembles of Orthodox monasteries
in 1988–2018 and offers some recommendations for improving the situation.
Key words: architecture, church, museum, monastery, preservation of monuments.
Автор цих рядків схильний прогнозувати, Загалом описуваний період характери-

що в недалекому майбутньому добу релігійно- зується тим, що як державні, так і церковні
го життя на теренах України впродовж 1988– структури вибірково застосовують відповідні
2018 років вивчатимуть як відзначену певни- законодавчі норми та фінансують ремонтно-
ми рисами, які відрізняють її від попередньої реставраційні роботи й заходи з музеєфіка-
та наступної. Початком зазначеної доби був ції церковних споруд, внесених до реєстрів
ювілей 1000-ліття Хрещення Русі та одночас- пам’яток. При цьому і світські, і церковні по-
на із цим ювілеєм зміна політики уряду СРСР садовці далеко не завжди мають потрібні знан-
щодо релігії на хвилі Горбачовських реформ. ня для прийняття належних рішень.
Доба почалася з надій на реальне дотримання Для 90-х років ХХ ст. поширеною була
прав вірян відповідно до офіційного законо- ситуація, коли церковну пам’ятку повертали
давства, на відродження занедбаних пам’яток релігійній громаді в значно пошкодженому
релігійного мистецтва, на повернення пам’яті стані, і громада, ледве зібравши кошти на ря-
про заборонені ідеологічною цензурою імена тування стін та облаштування богослужбового
й події релігійної історії народів СРСР. Дійсно, приміщення, не мала можливості замовити та
і в останні роки існування СРСР, і в пострадян- оплатити проектну документацію. За випад-
ських незалежних державах релігійні громади ків, коли очільникам громад робили заува-
отримали нечуване раніше «вікно можливос- ження пам’яткоохоронці, у відповідь лунало
тей», численні релігійні споруди у власність не тільки раціональне посилання на дефіцит
або безоплатне та безстрокове користування, грошей, але й докори: «Нас виганяли більшо-
значно збільшився вплив громад на життя вики, а тепер ми повертаємося до того, що нам
суспільства. Але наприкінці описуваної доби, належить, і робимо, що вважаємо за потрібне.
якщо говорити про громади православної тра- Держава повертає нам руїни, а не цілий храм,
диції, наочною стала криза комунікації церков- котрий відбирала». Оскільки такі розмови від-
них інституцій із суспільством та всередині бувалися на тлі порушень пам’яткоохоронного
самих інституцій. Криза не є вироком: за умо- законодавства з боку світських установ, ар-
ви здорової аналітики, кризу можна подолати гументи тих, хто робив зауваження церков-
напрацюванням нових парадигм та алгоритмів ним людям, виглядали не надто переконливо.
дії. У цій статті маємо на меті поділитися дея- З боку очільників релігійних громад спро-
кими спостереженнями в царині відродження щення проблеми в контраргументації було
старовинних церковних споруд в Україні за зумовлене не лише прагненням до історичної
період 1988–2018 років і запропонувати висно- справедливості, але й такою обставиною: за
вки, котрі, витікаючи з цього досвіду, будуть, радянських часів органи держбезпеки добре
на нашу думку, слушними в контексті побудо- попрацювали над тим, аби до лав духовенства
ви планів державних пам’яткоохоронних уста- потрапляло найменше інтелектуалів, а до шта-
нов і церковних інституцій на перспективу. тів музеїв – виключно люди з атеїстичними
175
Історичні дослідження: джерела, музеологія та проблеми музеєфікації нерухомих пам’яток /
Historical Research: Sources, Museolo and the Problemsof Museumification of the Immovable Sites
Іл. 1. Пантелеймонівський собор та Чудо-Михайлівська церква «Феофанії» на початку ХХ ст.
переконаннями, котрі б не розумілися на тон- ся «збереженням традицій» і застосуванням

кощах богослужбових і теологічних традицій, лише церковних настанов), напрацювання іс-
церковного етикету та релігійного менталі- торичною наукою в Україні багатьох релігій-
тету. Спрацьовувало в дискусіях і поширене них тем без примусової атеїстичної цензури –
серед простих вірян переконання, що, оскіль- усе це певною мірою покращило ситуацію:
ки «настали останні часи» (чорнобильска ка- частішають випадки, коли церковні посадовці
тастрофа, відкриття пострадянської України зважають на законодавство та залучають фа-
процесам глобалізації, запровадження іденти- хівців до відродження пам’яток. Розмаїття ти-
фікаційних податкових номерів, наближення пових ситуацій, що мають місце в Україні у
ювілейного 2000 р. християнської ери сприй- зв’язку з відродженням церковної старовини,
малися як ознаки апокаліпсиса), то не варто варто ілюструвати конкретними прикладами,
надто перейматися долею окремих артефак- і декілька ми наведемо нижче.
тів: найважливіше – забезпечити сприятливі Зразковим прикладом коректного роз-
умови для регулярного богослужіння, заради межування функцій між пам’яткоохоронцями
якого храм колись і звели. та релігійною громадою можна визнати на
Плин часу, зростання нового покоління сьогодні досвід Національного заповідника
вірян (для яких є нормою користування Інтер- «Софія Київська», де всі пам’ятки (споруди,
нетом, а релігійні практики не вичерпують- мозаїки й живопис, експонати, археологічні
176
Владислав Дятлов.
артефакти тощо) під чітким контролем на- статусом пам’ятки, – є жіноча обитель в уро-
уковців, а парафія ПЦУ регулярно відправляє чищі «Феофанія». Цей монастир заснований
богослужіння лише в трапезній церкві («Ма- у 1800–1803 роках як заміська резиденція
лій Софії»), у 1000-літньому ж соборі – лише єпископа Чигиринського, вікарія (помічни-
в окремих випадках. ка) при Київському митрополиті. Першою
Складнішою є ситуація в Національному спорудою обителі був невеликий будинок з
заповіднику «Києво-Печерська лавра». Юри- домовою церквою Чуда архангела Михаїла
дично вся лавра є заповідником, але фактично у Хонах (не збереглися). Власне монастир із
він домінує на Верхній території, де розташо- чернечою громадою, – спочатку чоловічою,
вані його адміністрація, експозиції та фонди. у підпорядкуванні Золотоверхого монастиря
Водночас практично на всю лавру поширю- (де містилася основна резиденція Чигирин-
ється діяльність відродженого православно- ського вікарія), – почали створювати від 1861
го чоловічого монастиря УПЦ, але домінує року [Свято-Пантелеимоновский скит 1996,
він на Нижній території, де розселена майже с. 6–8]. У 1866–1869 роках тут звели більшу
вся чернеча братія, розташовані резиденції за розмірами муровану церкву Всіх святих,
настоятеля та намісника, майстерні, трапез- 1900 року – невелику церкву Володимирської
на, паломницькі готелі, крамниці, тоді як на ікони Пречистої (не збереглася). У 1901 році
Верхній території ченці регулярно відправля- «Феофанія» отримала офіційний статус скиту,
ють службу в Успенському соборі й Трапезній а в 1905–1912-му її прикрасив собор-велетень
церкві. на честь святого Пантелеймона, споруджений
У відносинах заповідника і відроджено- за проектом Євгена Єрмакова (іл. 1). У 1915
го 1988 року монастиря можна виділити різні році скит перетворили на самостійний монас-
етапи. Так, наприклад, у зв’язку з передачею тир, який закрили у 20-х роках ХХ ст. [Свя-
монастирю лабіринтів Дальніх і Ближніх пе- то-Пантелеимоновский женский монастырь
чер було припинено впроваджений наприкін- 2011, с. 9–12]. Під час Другої світової війни
ці 50-х років ХХ ст. моніторинг температур- собор постраждав від мінометного обстрілу,
но-вологісного режиму підземель, а після об- у повоєнний час був переобладнаний Інсти-
валу в Ближніх печерах у 2005 році його від- тутом механіки АН УРСР для експериментів
новили, і відтоді доступ фахівців до інспек- з вибухами спрямованої дії [Свято-Пантеле-
тування стану пам’яток у монастирі є більш имоновский скит 1996, с. 88, 108–109]: зовні
відкритим [Черевко, Куциба 2012]. Водночас прибрали цибулясте завершення на циліндрі
із 1989 року виявлені археологічними дослі- головної бані та чотири кутові бані разом із ци-
дженнями 1977–1979 роках у Ближніх пече- ліндрами (іл. 2) [Свято-Пантелеимоновский
рах поховальні крипти лишаються закритими женский монастырь 2011, с. 8], а всередині
завісами, що, з одного боку, дозволяє проча- простір споруди поділили на багато поверхів
нам не відволікатися від молитви при мощах і відокремлених приміщень [Свято-Пантелеи-
святих, але, з другого боку, позбавляє відвід- моновский скит 1996, с. 105, 109]. У 1990 році
увачів в цілому більш повного уявлення про понівечений храм передали громаді УПЦ, але
стародавню архітектуру лабіринту. Без контр- відроджувати його з огляду на тодішній стан
олю з боку заповідника також відбулося по- і розташування на околиці міста було вкрай
новлення багатьох ікон ХІХ ст. над мощами в важко, і 1993 року «Феофанія» стала скитом
обох печерах. Утім, протягом останніх років Києво-Покровського жіночого монастиря (Зо-
спільними зусиллями заповідника і монасти- лотоверхий на той час не був відроджений)
ря було реставровано іконостас церкви Різдва [Свято-Пантелеимоновский скит 1996, с. 109,
Христового в Дальніх печерах, частину живо- 115]. Після реставрації собору (освячення го-
пису XVII ст. та усипальницю святого Іоанна ловного престолу відбулося 1998 року) [Свя-
Багатостраждального в Ближніх печерах. то-Пантелеимоновский женский монастырь
Найяскравішим прикладом гармоній- 2011, с. 13] і благоустрою території (де черни-
ного відродження й розвитку архітектурно- ці мали у своєму розпорядженні ще старовин-
го ансамблю монастиря в Києві, – коли не ний корпус келій) [Свято-Пантелеимоновский
йдеться про комплекс споруд з офіційним скит 1996, с. 106] скит перетворили 2002 року
177
Іл. 2. Пантелеймонівський собор «Феофанії» на зламі 50–60-х рр. ХХ ст.
на самостійний монастир [Свято-Пантелеи- а друга – за аналогією зі Всіхсвятською церк-

моновский женский монастырь 2011, с. 13]. вою, котра зовні обкладена рудою цеглою че-
Мавши до реставрацій жовтий цегляний ко- рез пошкодження старовинного мурування.
лір [Свято-Пантелеимоновский скит 1996, Щодо Всіхсвятської церкви також прийнято
с. 102], собор тепер був пофарбований у чер- цікаве контекстуальне дизайнерське рішення:
воний та білий кольори, усередині було вста- за радянських часів храм потрапив усередину
новлено стилізований під його архітектуру довгого корпусу-коробки, який вирішили не
іконостас заввишки 14 м [Свято-Пантелеимо- розбирати, але змінити зовні – від стику мен-
новский женский монастырь 2007, с. 1, 9]. За шої західної частини, котра включає церкву і
вівтарем собору, приблизно на місці втраче- обкладена рудою цеглою, з більшою східною
ної першої Чудо-Михайлівської церкви, 2003 добудованою частиною фасади корпусу отри-
року було завершено будівництво нової, му- мали художньо оздоблені вікна (замість про-
рованої, більшої за розмірами від попередни- стих отворів радянської доби) і пофарбування
ці та доповненої дзвіницею. У 2004–2009 ро- в кольори собору, тож спостерігач може роз-
ках відновлено храм Всіх святих, 2010 року – різнити простір церкви та добудови. Ще од-
зведено муровану споруду Святих воріт [Свя- ним нововведенням до ансамблю стала добу-
то-Пантелеимоновский женский монастырь дова галереї, що від початку ХХ ст. оперезала
2011, с. 14]. Важливою рисою оновлювано- собор із заходу, півдня й півночі: посередині
го ансамблю є те, що одна частина споруд, трьох її крил, у місцях входів до храму, до-
у тому числі новобудов, архітектурно стилізо- будували криті ґанки, а також подовжили пів-
вана та пофарбована за аналогією із собором, нічне й південне крила на схід уздовж бічних
178
вівтарних апсид. Це надало більшої пропо- сів контрастував зі старовинною обителлю-

рційності собору як споруді, яка покроково сусідкою, про що Костянтин Щероцький пи-
звужується догори і має дещо пірамідальні сав 1917 року: «Троїцький монастир <…> не
абриси (іл. 3). Нині ансамбль монастиря в вселяє того художнього зачарування, як Ви-
«Феофанії» має вигляд цілісного, підпорядко- дубицька обитель» [Щероцкий 1917, с. 312].
ваного єдиному задуму [Свято-Пантелеимо- Водночас «двоповерхова» архітектурна група
новский женский монастырь]. Є тут і своєрід- «Іонинський – Видубицький» перегукува-
ний «музейний куточок»: у соборі розміщено лася у краєвиді Печерська із «дворівневою»
стенд із матеріалами, що ілюструють стан лаврою (що має Верхню та Нижню терито-
споруди у 1990–1991 роках. рії) [Дятлов 2013, с. 210]. За радянських часів
Конструктивні рішення є і у відроджен- більшість споруд Іонинської обителі зникли:
ні ансамблю київського Свято-Троїцького частину пошкодило вибухом військових скла-
Іонинського монастиря. Обитель заснував дів (1918), частину – прибрали під час плану-
наприкінці 50-х років ХІХ ст. чернець Іона вання ботанічного саду. Збереглися дві будівлі
(Мирошниченко) [Житие 2001, с. 43–46]. На на плато – мурований Свято-Троїцький храм
зламі ХІХ–ХХ ст. монастир мав понад 50 бу- з дерев’яно-глинобитною годинниковою ве-
дівель, у тому числі муровану Свято-Троїцьку жею біля нього, а також чотири муровані бу-
церкву, зведену у два прийоми: у 1871–1872 і дівлі, розкидані на терасах нижче храму – три
1897–1900 роках [Ковалинський 2011, с. 436, корпуси й заглиблений у схил господарський
440]. Розташований над більш давнім Виду- льох. Під час відродження монастиря у 90-х
бицьким монастирем, одягненим у барокові роках ХХ ст. чернецька громада УПЦ отри-
шати, Іонинський зі своїми коробками корпу- мала у своє розпорядження храм з вежею та
3. Пантелеймонівський собор та нова Чудо-Михайлівська церква «Феофанії» сьогодні
179
невеличкий корпус із льохом поряд, два інші обителі починається зі зведення наприкінці
корпуси лишилися належними ботанічно- ХІ ст. літописного мурованого Чудо-Михай-
му саду (більший з них і ближчий до храму лівського собору. У XVI ст. східна половина
спробували відремонтувати, але через брак собору зруйнована зсувом, у XVIII ст. вціліла
фінансування споруда стоїть без даху просто західна половина оздоблена у формах бароко.
неба й поступово руйнується). Південніше На зламі XVII–XVIII ст. монастир прикраша-
храму ченці звели невеличкий корпус келій, ють нові храми: величний Георгіївський со-
не дуже примітний при наближенні до Свя- бор та мала Преображенська трапезна церква.
то-Троїцької церкви з боку центральної алеї Пізніше, у XVIII – на початку ХХ ст. спору-
ботсаду. Між храмом і годинниковою вежею, джено решту мурованих будівель: дзвіницю,
що розташована на північний захід від нього будинок настоятеля, корпус братських келій,
і почала відхилятися від вертикалі через зсув каплицю, прибудови трапезної [Звід 1999,
ґрунту на схилі під нею, з’явилася архітектур- с. 241–248]. Якщо в Михайлівському та Пре-
на копія споруди, куди перенесли найстарший ображенському храмах зберігся живопис
київський баштовий годинник паризького ви- XVIII–ХХ ст. [Звід 1999, с. 244; Бикова 1996,
готовлення 1858 року. У нижньому поверсі с. 182], то Георгіївський через пожежу 1969
триповерхової будівлі облаштували чайну з року втратив залишки старовинного розпи-
інтер’єром у стилі ретро, орієнтованим на по- су в інтер`єрі [Бикова 1996, с. 181], і на межі
чаток ХХ ст. – час кончини старця Іони Ки- ХХ–ХХІ ст. ченці відродженого монастиря
ївського (1902). Можна сказати, що ця чайна УПЦ КП (з 2018 року обитель належить до
певною мірою виконує функцію міні-музею. ПЦУ) замовили оздоблення внутрішніх стін
Експозиційним елементом оздоблення сучас- собору спрощеними за стилістикою розпи-
ного монастиря є й вітрина у Свято-Троїцько- сами, які не витримано в дусі барокової ар-
му храмі, у якій зберігаються речі з первісно- хітектури, до цього ж у центральній частині
го поховання о. Іони (1966 року мощі аскета храму в нижньому регістрі стін додано моза-
перенесли із церкви на громадське Звіринець- їкові композиції, а у вікнах з’явилися вітра-
ке кладовище через наявність на той час пла- жі, – у підсумку собор усередині не справляє
нів переобладнання храму під ботанічний му- враження цілісності, на відміну від двох ін-
зей, проте ці плани не були реалізовані, а 1993 ших храмів.
року реліквію повернули до відродженої оби- Оригінальне рішення щодо завершення
телі, і 1995 року старця причислили до лику недобудованого старовинного храму прийня-
святих). Слід відзначити високий рівень рес- те в монастирі київського урочища «Церков-
таврації старовинного живопису в інтер’єрі щина». У ХІІ–XV ст. тут існував давньорусь-
храму, розпочатої ще в радянські роки і про- кий Гнилецький монастир, який, імовірно,
довжену під егідою монастиря. У перше де- був скитом лаври та відтворив сценарій її
сятиліття ХХІ ст. західніше нової годиннико- початкового розвитку: народився як печерна
вої вежі зведено дерев’яну дзвіницю в стилі, обитель, а згодом розбудувався на поверхні,
що перегукується зі стилем Свято-Троїцького спорудивши невелику муровану церкву (від її
храму. Останніми роками якісно відремон- решток – церковища – у ХІХ ст. виникла су-
товано стару годинникову вежу, хоча її на- часна назва місцевості). У 1835 році печери
хил лишається помітним. Загалом, оскільки «Церковщини», які на той час, порівняно з
сьогодні група споруд діючого монастиря є лаврськими, не зазнали перетворень в оздо-
компактною (церква з кількома будівлями до- бленні і правили за наочну ілюстрацію умов
вкола), а крони дерев ботсаду підступили до подвигу перших лаврських ченців, були від-
неї впритул – колишній контраст із бароковим криті для офіційного відвідування. На по-
ансамблем сусідньої Видубицької обителі чатку ХХ ст. біля них розбудували скит Ки-
майже не відчувається, хіба що через «куто- єво-Братського монастиря, який частково
ватий» силует Свято-Троїцького храму. закріпив печери муруванням та об’єднав роз-
У найближчому Видубицькому монас- різнені ділянки в кількаповерховий лабіринт
тирі можемо навести приклад контрастів в завдовжки близько 370 м. У 1905 році один із
окремо взятому храмі. Документальна історія входів до лабіринту (цей вхід розташовувався
180
4. Свято-Троїцька та Апостольська церкви Китаївської пустині на зламі ХІХ–ХХ ст.
на рівні найнижчого з ярусів печер) оздобили радянську плитку, з’ясувалося, що старовинні

цегляним вестибюлем, на якому 1907 року по- фасади «цегляного стилю» мають тріщини та
чали надбудовувати великий храм, оскільки позбавлені виступів художнього мурування.
ані збільшена в розмірі давня печерна церк- Проекти храму 1907 і 1914 років передбачали
ва (1905), ані зведений на церковищі новий двоповерхову будівлю (окрім цоколю з колиш-
храм (1900–1902) не були достатньо просто- нім входом до печер) з різними варіантами за-
рими для участі в богослужіннях численних вершення: у першому – наметовою банею з
паломників. Організація скитом шефської двома маківками обабіч, у другому – п’ятьма
допомоги одному з новозаснованих монас- цибулястими банями над центром і наметами
тирів на Черкащині (тоді в межах Київської над кутами корпусу. З двох поверхів на по-
церковної єпархії), котрий став «відділен- чатку ХХ ст. встигли звести лише один. Стан,
ням» обителі у «Церковщині», призупинила у якому знайшли його стіни століття по тому,
будівництво нової церкви, а коли до нього го- вимагав або розібрати існуюче мурування та
тові були повернутися – розпочалася Перша викласти нове (що потребувало надто вели-
світова війна. У 1918 році «Скит Пречистої» ких коштів), або скріпити тріснуту коробку
в «Церковщині» отримав статус самостійно- металевими конструкціями і приховати їх
го монастиря, а у 20-х роках ХХ ст. обитель разом з понівеченими елементами художньої
закрила радянська влада. Після Другої світо- кладки під тиньком, створивши нові склепін-
вої війни в урочищі відкрили лікарню МВС часті вікна та декор довкола них. Передбачене
України, і станом на кінець ХХ ст. недобу- старими проектами будівництво другого по-
дований храм використовувався як корпус верху також окреслювало тривожну перспек-
клубу, адміністрації та бухгалтерії лікарні, тиву посилення тиску всієї споруди на схил з
при цьому фасади корпусу мали прямокутні печерами, оголошеними 1987 року пам’яткою
вікна і покриття з плиток, а отже, зовні ніщо археології місцевого значення. Тверезо оці-
не нагадувало про первісне призначення спо- нивши ситуацію, духовенство обрало другий
руди. У 2000–2001 роках будівлю передали варіант і відмовилися від ідеї надбудови дру-
УПЦ (так утворився скит Голосіївської пус- гого поверху. Архітектурне завершення храму
тині, який 2010 року став самостійним мо- синтезувало елементи двох проектів початку
настирем), і у 2003–2005 роках спорудження ХХ ст.: з першого запозичили одну баню з ма-
храму було завершено. Коли з фасадів зняли ківками обабіч (з тією відмінністю, що форма
181
5. Апостольска церква Китаївської пустині сьогодні
бані є середньою між цибулястою та грушо- дуже постраждав, і у 50-х роках ХХ ст. його
подібною), з другого – намети по кутах кор- бані впали. Пізніше споруда отримала статус
пусу (їх форма спрощена, але добре узгоджу- пам’ятки архітектури республіканського зна-
ється із центральним завершенням) [Дятлов чення, і 1978 року було розроблено проект
2013, с. 240–246]. Щодо печер, то відродже- її реставрації, зовні реалізований до ювілею
ний у «Церковщині» монастир прийняв запо- 1500-річчя Києва (1982). У 1990–1992 роках
віданий археологічною експедицією Музею церкву відремонтували всередині, встановив-
історії міста Києва (1991–2012) режим відвід- ши тут дерев’яний бароковий іконостас за
ування пам’ятки та погодився на розміщення проектом реставратора Р. Бикової, і відкрили
в лабіринті експонатури. як парафіяльну. У 1993 році поряд з парафією
Прикладом архітектурних експеримен- розпочалося відродження монастиря, який ви-
тів з неоднозначними наслідками є монастир користовував Апостольську церкву 1825–1835
«Китаївська пустинь» УПЦ у Києві. Оби- років і церкву Святого Серафима Саровсько-
тель заснована 1716 року [Свято-Троицкий го, зведену на господарському подвір’ї обите-
2015, с. 14]. У 1763–1767 роках тут спорудже- лі 1904 року впритул до будинку богадільні
но перший мурований храм – бароковий, на 1871–1900 років як домову. У 2002–2005 ро-
честь Святої Трійці, добудований у ХІХ ст. ках монастир змінив оздоблення Апостоль-
Протягом ХІХ–ХХ ст. довкола цієї церкви ської церкви: над вівтарем з’явилася маківка,
звели муровані корпуси келій і служб, а також вікна зовні отримали обрамлення, стилістич-
дзвіницю і теплий храм Святих 12-ти апосто- но близькі до квазіросійського стилю (межі
лів. Невибагливе класицистичне оздоблення ХІХ–ХХ ст.), фасади прикрасили мозаїкові
теплої церкви і прості абриси корпусів ство- ікони, а інтер’єр був розписаний у стилі ві-
рювали ніби «оправу» для «перлини» голов- зантійського і давньоруського іконопису, при
ного храму (іл. 4). У радянський час дзвіни- цьому в нижній частині вівтарної бані було
цю було знищено, і Свято-Троїцька церква зображено пояс класицистичних півколо-
стала єдиною домінантою ансамблю [Край- нок – нагадування про початковий стиль усієї
няя 2004]. Під час Другої світової війни храм споруди. До храму прибудували галерею з не-
182
величкою надбудовою – аркадою-дзвіничкою «Свята гора» в околицях Володимира-Волин-

у формах XIV–XV ст. (іл. 5). У 2009 році пара- ського [Горін 2007, с. 140], згаданий у «Житії
фіяльну Свято-Троїцьку церкву передали мо- Феодосія Печерського» при описі подій дру-
настирю, і від 2011 року її інтер’єр був пере- гої половини ХІ ст. [Абрамович 1991, с. 44].
оздоблений у стилі Києво-Володимирського У XV–XVI ст. дослідники датують зведення
собору. У 2012 році реконструйовано Серафи- мурованих споруд обителі – фортеці та хра-
мівський храм: якщо раніше про домову церк- мів. Монастирський мур уздовж схилу над
ву зовні свідчила гранчаста апсида, а від 2000 р. Лугою проходить через головну будівлю –
року – наметова баня над вівтарем, то тепер Успенський собор. Асиметричний вівтар хра-
споруду перемурували, зберігаючи старовин- му, де північна третина є фортечною вежею,
ний «цегляний стиль», але з використанням та деякі інші особливості конструкції будівлі
декоративних кольорових вставок, наявністю спричинили дискусії науковців про історію
бічних прибудов, високої надбудови і двох ба- спорудження собору, а саме – про можливі
рокових бань. Як наслідок – храм став другою відступи від первісного задуму в ході будів-
висотною домінантою ансамблю, але цегля- ництва та про пізніші перебудови. Станом на
ний колір його фасадів і гранчасте вирішення кінець ХІХ ст. собор мав дві бані над захід-
надбудови контрастують з білою Свято-Тро- ним фасадом (іл. 6), коли замість них спору-
їцькою церквою, яка має круглі бані [Свято- дили три квазіросійські маківки, що виклика-
Троицкий 2015, с. 36, 44, 59, 63–68, 71, 73, 88, ло критичний відгук П. С. Уварової, дружини
90–93]. Як підсумок, зовні ансамбль споруд відомого мистецтвознавця. Тоді ж довкола ві-
Китаївської пустині втратив стилістичну рів- кон зробили обрамлення аналогічного стилю
новагу. та перемурували середню частину західної
Наведемо також кілька прикладів поза стіни, «відсунувши» її на лінію ребр двох ста-
Києвом. Зимненський монастир на Волині ві- рих контрфорсів і створивши в такий спосіб
домий за актами з XV ст. [Горін 2007, с. 140]. виступ. Водночас надбрамну вежу монасти-
Попередником обителі вважають монастир ря, розташовану напроти собору в ланцюгу
6. Граюрне зображення Зимненського монастиря напередодні перебудов кінця ХІХ ст.
183
7. Первісний вигляд Успенського собору Зимненського монастиря за Г. Логвіним
паралельної фортечної стіни (по інший бік волинській «Святій горі» спочив, захворівши
подвір’я обителі), надбудували наметовою на зворотному шляху з Константинополя до
квазіросійською дзвіницею. Під час Другої Києва, перший ігумен Києво-Печерської лав-
світової війни Успенський собор втратив бані. ри св. Варлаам.
При відродженні на зламі ХХ–ХХІ ст. мо- Широковідомий ансамбль XV–XVIII ст. –
настиря жіночою чернечою громадою УПЦ монастир-фортеця в с. Межиріч під Остро-
храм надбудували п’ятьма банями в стилі ро- гом – став нещодавно об’єктом кричущого
сійського зодчества XV–XVI ст. Таке рішен- спотворення з боку громади УПЦ: верх баро-
ня зберегло співзвучність елементам декору кової надбрамної вежі-дзвіниці (іл. 10) було
ХІХ ст. і перебудованій у дзвіницю надбрам- докорінно перебудовано зі зміною висоти,
ній вежі (іл. 7), але було оцінене негативно форм та стилістики, що, крім часткової втрати
мистецтвознавцями, оскільки за розвідками старовинної пам’ятки, створив диспропорцію
вчених ХХ ст. Успенський собор мав первіс- у пірамідальному силуеті обителі (іл. 11).
не завершення у вигляді високого готичного Свято-Миколаївський собор XVI ст. в мо-
даху (іл. 8) або чотирьох кутових бань-веж – настирі с. Мильці Старовижівського району
за аналогією білоруських церков XVI ст. у є пам’яткою архітектури національного зна-
Маломожейкові та Синковичах (іл. 9) [Рич- чення [Памятники 1985, с. 107]. У 90-х роках
ков, Луц 2004, с. 105–120]. Архітектурні впо- ХХ ст. тут розпочалося відродження чернечо-
добання черниць пов’язані своєю чергою із го життя. Одночасно спеціалісти Українсько-
цілою низкою факторів: це – і місцева легенда го науково-дослідного інституту «Проектрес-
про заснування с. Зимне (та монастиря) кня- таврація» розробили проект реставрації хра-
зем Володимиром Великим (як «зимової рези- му з відтворенням втраченої бані. При цьому
денції»), і близьке розташування (5 км) м. Во- було виявлено оригінальні фрески XVI ст.
лодимира-Волинського (дійсно заснованого Через брак коштів на реалізацію запропоно-
Володимиром), де в ХІХ ст. був відреставро- ваного проекту реставрації монастир обрав
ваний у формах ХІІ ст. давньоруський Успен- спрощений варіант оновлення храму. Частину
ський кафедральний собор, і повідомлення фресок було знищено, а баню відновлено не у
«Житія Феодосія Печерського», що в ХІ ст. у первісному вигляді [Ковальчук 2006].
184
Наведені приклади демонструють, що (УПЦ); Церковно-археологічний музей Київ-

ані системного «курсу» церковних інститу- ської духовної академії і семінарії в Києво-
цій, спрямованого на виважену роботу по всій Печерській лаврі (2009, УПЦ); Будинок-музей
країні та плідне співробітництво з фахівцями, св. Лаврентія Чернігівського біля Свято-Тро-
ані контролю з боку відповідних державних їцького кафедрального собору м. Черніго-
установ щодо церковних пам’яток (загалом як ва (2010, УПЦ); Музей старожитностей і
і щодо багатьох інших) немає: доля храмових народного побуту при Низкиницькому мо-
ансамблів залежить від сприйняття окремої настирі на Волині (2011, УПЦ); Церковний
ситуації конкретними кліриками, котрі не за- музей при кафедральному Спаському собо-
вжди мають вихований смак та готові дотри- рі м. Павлограда (2012, УПЦ); Музей істо-
муватися вимог законодавства. рії Немирівського монастиря на Вінниччині
Ще одна тенденція, яка потребує згаду- (УПЦ); Музей Блаженнійшого митрополита
вання, – відродження конфесіями України Київського Володимира (Сабодана) при Пре-
церковної музейної справи. Церковні музеї ображенському соборі на київських Терем-
з’явилися в Україні ще у ХІХ ст. [Сенченко ках (2015, ПЦУ); Музей Самбірсько-Дрого-
2018], і сьогодні можна нарахувати чимало бицької єпархії у м. Трускавці (1998, УГКЦ);
таких установ: Музей «Християнська Оде- Музей переслідуваної церкви в м. Бережани
са» в Михайло-Архангельському монастирі Тернопільської області (2000, УГКЦ); Музей
м. Одеси (2004, УПЦ); Церковно-історич- сакрального мистецтва ім. владики Миколая
ний музей Харківської єпархії в Покровсько- Сімкайла при кафедральному соборі УГКЦ в
му монастирі м. Харкова (2004, УПЦ); Музей м. Коломиї (2014, УГКЦ); Музей історії під-
святителя Луки Кримського (хірурга й архіє- пільної УКГЦ в с. Фитьків Надвірнянського
пископа В. Ф. Войно-Ясенецького) у колиш- району Івано-Франківської області (2015);
ньому єпархіальному будинку на території Музей підпілля УГКЦ при храмі Благовіщен-
Свято-Троїцького монастиря м. Сімферополя ня в м. Городку Львівської області (2016);
8. Первісний вигляд Зимненського монастиря за Є. Осадчим
185
Музей блаженного священномученика Симе- окремих прибічників плідної співпраці з дер-

она Лукача та підпільної УГКЦ в с. Старуня жавними пам’яткоохоронними установами
Богородчанського району Івано-Франківської спостерігаються непоодинокі випадки під-
області (2018). Кількість, географія та назви тримки старих і створення нових міфів про
церковних музеїв України свідчать про те, що низку широковідомих храмів та монастирів.
потреба у створенні таких установ усвідом- Йдеться не про передання, походження яких
люється багатьма представниками конфесій, дійсно сягає давнини і в складі яких можна
і в даному напрямку вже зроблено чимало, знайти «зернятка істини», а про відверто сум-
проте на системному рівні це ще не впливає нівні тези. Так, при відродженні монастиря на
на сумні ситуації довкола багатьох пам’яток. мисі Фіолент у Криму (УПЦ) було реанімова-
Водночас поряд із наявністю в конфесіях но спростований ще на зламі ХІХ–ХХ ст. міф
навчальних закладів, наукових студій, музеїв, про заснування цієї обителі у 891 році. Давній
9. Зимненський монастир сьогодні
Лядівський скельний монастир на Вінниччи- документальна історія святинь, навіть коли не

ні (УПЦ) підтримує місцевий переказ ХІХ ст. лишає надії на виключну древність у конкрет-
про заснування своїх печер св. Антонієм Пе- ному випадку, не «зніме корони» з шановано-
черським дорогою з Афона до Києва і відно- го місця, натомість підкаже інші, по-своєму
сить дану подію до 1013 року – на підставі цікаві та повчальні, а разом із тим і ексклю-
дискусійного ще з того ж ХІХ ст. (зокрема, зивні сторінки його минувшини.
у церковній історіографії) двократного відвід- Підсумовуючи всі описані явища, можна
ування Візантії цим подвижником (у цей час відзначити, що багато в чому вони продовжують
офіційна Києво-Печерська лавра як головний тенденції ще ХІХ ст. І тут замало констатувати
осередок УПЦ відраховує свою історію від необхідність люстрації наявної спадщини і ста-
пізнішої дати – однократного, за літописом, ну справ довкола кожного об’єкта, підвищення
повернення Антонія у 1051 році). Хотілося б рівня необхідних знань для учасників з обох
сподіватись, що за гідного діалогу науковців сторін церковно-державних відносин у галузі
та очільників парафій і монастирів, урешті- відродження та охорони пам’яток, удосконален-
решт, вдасться переконати кліриків у тому, що ня відповідного законодавства. Можна, зокре-
186
10. Межиріцький монастир напередодні перебудови надбрамної дзвіниці
ма, пропонувати впровадження процедури по- такі розпорядження порушували закон, не може
годження церковними інституціями кандидатів підлягати стягненню. З огляду ж на несприятли-
на посади настоятелів старовинних парафіяль- вий для системного відродження пам’яток стан
них храмів та монастирів з органами охорони економіки України протягом кількох десятиліть,
пам’яток, а також чітко протокольованої підго- а також на те, що нині в конфесіях обговорюєть-
товки погоджених кандидатів, за участю фахів- ся відхід від величних архітектурних проектів
ців, до прийняття посади. Якщо з поважних при- до простих, «як за апостольських часів», умов
чин настоятель не може гідним чином особисто для відправлення богослужінь, можна пропо-
контролювати стан пам’ятки, у штаті парафіяль- нувати громадам, принаймні як тимчасовий,
ного активу чи монастирської адміністрації слід підхід до використання старовинних церковних
обрати особу, котра пройде відповідну підготов- споруд у дусі «романтики руїн»: застосовуючи
ку. При цьому настоятелі чи особи, обрані ними апробований метод збереження будівлі без ак-
для контролю стану пам’ятки з боку релігійної тивного втручання (так експонується Татарська
громади, мають бути захищені законодавством вежа в м. Острога), окрім заходів, спрямованих
на предмет залежності від внутрішньоцерков- на безпеку (парафіян, ченців, інших відвідува-
ної субординації: єпископат має бути поперед- чів) та елементарну охайність – не прагнути до
женим, що клірик або член штатного парафі- обов’язкового відтворення «минулої величі»,
яльного активу чи монастирської адміністрації, натомість розгледіти красу автентичності. Адже
який виконував пам’яткоохоронні норми всупе- «технічно» повноцінна літургія не потребує
реч розпорядженням вищого керівництва, якщо пишних архітектурних шат.
11. Межиріцький монастир після перебудови надбрамної дзвіниці
187
Абрамович, Д. 1991. Києво-Печерський патерик. Київ.

Бикова, Р. 1996. Видубицький монастир. З історії української реставрації. Додаток до
щорічника «Архітектурна спадщина України». Київ, с. 177–185.
Горін, С. 2007. Монастирі Західної Волині (друга половина XV – перша половина XVII ст.).
Львів.
Дятлов, В. 2013. Монастыри Украины. Справочник. Киев.
Житие преподобного Ионы Киевского чудотворца. 2001. Киев.
Звід пам’яток історії та культури України. Київ. Кн. 1, ч. 1. 1999. Київ.
Ковалинський, В. 2011. Київські мініатюри. Книга дев’ята. Київ.
Ковальчук, Є. І. 2006. Милецький Свято-Миколаївський монастир у культурно-мистецькій
спадщині Волині. Могилянські читання 2005, с. 234–238.
Крайняя, О. А. 2004. Свято-Троицкий Китаевский монастырь. Взгляд через века. Киев.
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, т. 2. 1985. Киев.
Ричков, П. А., Луц, В. Д. 2004. Сакральне мистецтво Володимира-Волинського. Київ.
Свято-Пантелеимоновский скит в Феофании Киевского Покровского монастыря. 1996.
Київ.
Свято-Пантелеимоновский женский монастырь. 2007. Киев.
Свято-Пантелеимоновский женский монастырь. 2011. Киев.
Свято-Пантелеимоновский женский монастырь. [2014]. Киев.
Свято-Троицкий Китаевский монастырь. Путеводитель паломника. 2015. Киев.
Сенченко, Н.М. 2018. Церковні музеї в контексті освітньої діяльності в Україні наприкінці
ХІХ – початку ХХ ст. Молодий вчений, 11 (63), с. 36–40.
Черевко, І. А., Куциба, В. О. 2012. Печерні комплекси Києво-Печерської лаври: моніторинг
технічного стану та проблеми збереження. Лаврський альманах, 27, с. 338–361.
Щероцкий, К. В. 1917. Киев. Путеводитель. Киев.
188
Дмитро Кепін
Кунсткамера як явище європейської культури:

джерелознавче дослідження
У статті розглянуто історію виникнення кунсткамер у країнах Західної та Центральної Європи. Проаналізова-
но праці музеологів, істориків, мистецтвознавців, архітекторів за темою. Залучено експозиції Національного
музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Національного музею медицини України, Аптеки-музею на
Подолі (м. Київ), Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького, Аптеки-музею «Під чорним
орлом» (м. Львів), фонди та експозиції Державного історико-культурного заповідника міста Острога Ріненської
області. З’ясовано, що перші «кунсткамерні» зібрання з’явилися в добу середньовіччя. Різновиди кунсткамер у
країнах Європи відомі у XVI–XVIII ст. Проаналізовано музейні трактати того часу. Розглянуто дефініцію понят-
тя «кунсткамера» за доби Відродження та Просвітництва.
Ключові слова: кунсткамера, музеологія, музей, експозиція, бібліотека, історіографія, джерелознавство, Єв-
ропа.
The paper considers the history of the emergence of Cabinets of curiosities in Western and Central Europe. The works
of museologists, historians, art critics, architects on the topic are analyzed. The expositions of the National Bogdan and
Varvara Khanenko Museum of Arts (Kyiv), the National Museum of Medicine in Kyiv, the Pharmacy-Museum of Podil’sk
district of Kyiv, the Lviv Boris Voznitsky National Art Gallery, the Pharmacy-Museum «Under the Black Eagle» of Lviv,
the storages and expositions of the State Historical and Cultural Reserve of the city of Ostroh of the Rivno region were
involved. It was found that the first «Collections of curiosities» appeared in the Middle Ages. Varieties of Cabinets of
curiosities in Europe are known in the 16th – 18th centuries. Museum treatises of that time were analyzed. The definition
of the concept of «Cabinet of curiosities» during the Renaissance and Enlightenment is considered.
Key words: Cabinet of curiosities, Museology, museum, exposition, library, historiography, source studies, Europe.
Музей як соціокультурна інституція бліотеки ім. Михайла Максимовича Київського

пройшов довгий час формування, становлен- національного університету імені Тараса Шев-
ня та розвитку від домузейних форм до су- ченка, Наукової бібліотеки Інституту зоології
часного поліфункціонального закладу. Серед ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, Наукової
цікавих і ще повністю не розкритих сторінок бібліотеки Інституту ботаніки ім. М. Г. Холод-
в історії музейництва Європи є аналіз такої ного НАН України, бібліотеки Національного
«музейної» форми як кунсткамера. Серед ві- науково-природничого музею НАН України.
тчизняних дослідників заслуговують на ува- Було залучено експозиції Національного му-
гу праці музеологів-природничників, у яких зею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханен-
подано огляд колекцій у контексті вивчення ків (м. Київ), Національного музею медицини
натураліїв [Климишин, Шидловський 2017; України (м. Київ), Аптеки-музею на Подолі
Червоненко 2017; Червоненко 2018; Черво- (м. Київ), Львівської національної галереї мис-
ненко 2021]. Інформацію про кунсткамери на- тецтв імені Бориса Возницького, Аптеки-му-
ведено і в цілій низці вітчизняних підручни- зею «Під чорним орлом» (м. Львів), фонди та
ків та посібників з музеології та музейництва експозиції Державного історико-культурного
[Бєлікова, Зайцева 2015; Салата 2015; Шику- заповідника міста Острога Ріненської області.
ла 2017]. Проте в цих виданнях кунсткаме- Проаналізовано інтернет-ресурси за темою до-
ри розглянуто як сталу форму зберігання та слідження. У статті використано друковані ви-
демонстрації «курйозних» речей, диковинок, дання (каталоги музеїв), іншу музеографічну
відповідно до смаків їх власників. літературу з особистої бібліотеки.
Отже, метою статті є прослідкувати ґене- У добу середньовіччя з’являються перші
зу кунсткамер та виокремити їхні різновиди зібрання «кунсткамерного» характеру: колек-
за матеріалами Європи. ції архітектурних фрагментів античного часу,
Джерельну базу дослідження склали: зібрання «курйозних» речей, творів декора-
фонди Національної бібліотеки України імені тивно-прикладного мистецтва (ювелірні ви-
В. І. Вернадського, Національної бібліотеки роби: прикраси, монети, посуд, медалі, меблі,
України імені Ярослава Мудрого, Національної шпалери), а також відомі колекції творів жи-
історичної бібліотеки України, Національної вопису, зокрема портретів.
наукової медичної бібліотеки України Мініс- На відміну від середньовічного теокра-
терства охорони здоров’я України, Наукової бі- тизму на перший план культури Ренесансу
189
виступають гуманістичні, антропоцентрич- У XVI ст. в Голландії виходять друком

ні мотиви (праці Дж. Піко делла Мірандоли перші «Травники» з описом лікарських рос-
(Giovanni Pico della Mirandola), Франческо лин. Такі видання слугували і своєрідними
Петрарки (Francesco Petrarca). Ці вчені мали посібниками при оформленні кабінетів нату-
власні зібрання книг, монет та медалей, творів раліїв. Фламандський лікар та ботанік, профе-
мистецтва, музичних інструментів. Зокрема, сор медицини Лейденського університету Рем-
у «Портреті астронома» (1512, олія , полот- берт Додоенс (Rembert Dodoens) (1517–1585)
но, 102×83 см) художника венеційської шко- в Антверпені видав латиною «Cruydeboeck»
ли Марко Базаїті (Marco Bazaiti) (бл. 1475 – («Книга про трави») (1554, 1563) із 715 зобра-
після 1530), що експонується у Львівській женнями [Stone-Ferrier 1991]. У фондах Науко-
національній галереї мистецтв імені Бориса вої бібліотеки Інституту ботаніки ім. М. Г. Хо-
Возницького, ми можемо побачити типовий лодного НАН України зберігається видання
портрет ученого доби Відродження (іл. 1) вченого «Stirpium historiae pempzades sex sive
[Львівська галерея 2006, с. 26]. Припуска- libri XXX, ab auctore, paullo ante mortem, auc-
ємо, що на картині зображений польський tisemendati» (Antverpiae [Antwerpen]: Ex of-
учений М. Коперник (Nicolaus Copernicus) ficinal Plantiniana, apud Balthasaren et Ioannem
(1473–1543). Можна порівняти цей портрет з Moretos, 1616. – [16], 872, [66] p.: ill.) [Криволь-
картиною італійського та польського худож- ченко 2009]. Зокрема, у фондах Державного іс-
ника, представника пізнього бароко та класи- торико-культурного заповідника міста Острога
цизму, професора Королівського університету Рівненської області зберігається перше видан-
у Варшаві М. Баччареллі (Marcello Filippo An- ня травника-гербарія-атласа польского ботані-
tonio Rietro Francesco Bacciarelli) (1731–1818) ка Шимона Сиренського (Саймона Сиреніуса)
«Портрет Коперника» (Національний музей у (Szymon Syreński, S. Syrennius) «Zielnik Her-
Варшаві) (іл. 2) [Bietkowski, Zonn 1972, s. 1]. barzem z ięzyka łacińskiego zowią...» (Kraków,
Портрет, виконаний М. Бачареллі, нагадує об- 1613). Подано опис 765 рослин.
личчя портретованого на картині М. Базаїті. У XVII–XVIII ст. в Європі, зокрема Гол-
Припускаємо, що взірцем для виконання пор- ландії, у живописі набуває розквіту побуто-
трета Коперника художнику слугувала саме вий жанр, так звана побутово-тематична кар-
картина М. Базаїті. тина, а також жанр портрета [Dutch Masters
У XV–XVIII ст. у країнах Європи набули From the Rijksmuseum, Amsterdam 2005; Ad-
поширення такі типи музеїв як «кунсткамери». ams 2013]. Можна виділити картини худож-
Власне термін «кунсткамера» з’явився у 1550 ників того часу, на яких зображені різні типи
році (опис колекції Фердинанда I Габсбурга), приватних світських зібрань, що дають під-
а термін «вундеркамера» виник у 1564–1566 ставу виокремити їх у самостійний жанр об-
роках (хроніка графів фон Ціммерів) [Грицке- разотворчого мистецтва, який ми умовно на-
вич, Гужаловский 2003; Findlen 1989; Findlen зиваємо «кунсткамерним». Загалом усі твори
2006; Lourenço 2010]. Першим зображенням образотворчого мистецтва XVII–XVIII ст., на
«кунсткамери», на нашу думку, є автогравю- яких можна побачити «кунсткамерні» зобра-
ра («?») – портрет білоруського просвітителя, ження різних видів, умовно розподіляємо на
«доктора лекарскіх наук» Ф. Скорини, яка вмі- дві групи. До першої групи відносимо твори
щена в його перекладі та виданні «Бивлиа рус- мистецтва, переважно графіки, на яких зобра-
ка» у 22 книгах (Прага, 1517–1519) [Гравюры жено збірки природничо-історичного та нау-
Франциска Скорины 1972]. На ній ми бачимо кового характеру, а до другої – колекції творів
просвітителя в кімнаті, якого оточують при- живопису та декоративно-прикладного ми-
родничі колекції, наукові прилади, інструмен- стецтва. Однак на деяких картинах ми може-
ти та книги. На гравюрі в книзі італійського мо побачити комплексні збірки, які включали
аптекаря Ф. Імперато (Ferrante Imperato) (1525 як природничі колекції, анатомічні препарати,
(?) –1615 (?) чи 1550–1625) «Dell’ Historia Nat- «курйозні» речі, так і твори декоративно-при-
vrale» (Неаполь, 1599) ми можемо побачити кладного мистецтва та живопису. Так, у На-
гравюру власної «кунсткамери» з природничи- ціональному музеї мистецтв імені Богдана
ми колекціями [Betrucci 2013]. та Варвари Ханенків експонується картина
190
Дмитро Кепін. Кунсткамера як явище європейської культури:
представників фламандської школи – Давида quiri consuluntur, ut eorum frecquenti inspec-

Тенірса Молодшого (1582–1649) та Франса tione tracationéq[ue], singularis aliqua rerum
Франкена II (1581–1642) «Кабінет любите- cognitio et prudentia admiranda, citò, facilè ac
ля мистецтв» (олія, полотно, 58,5×86,5 см, tutò comparari possit, auctore Samuele à Qvic-
рік написання не встановлено) (David Te- cheberg Belga» (Monachii Ex Officina Adami
nirs d. Ä, Frans Francken II «Das Kabinett des Berg typograph. Anno M.D.LXV. Cum gratia et
Kunstliebhabers», Flandren) (іл. 3) [Museum priuilegio Cæsareo. München: Adam Berg, 1565.
1986, il. 70, 71]. Певне уявлення про характер Titelblatt (Holzschnitt), 64 unpag. S., 4) («Назви
«кунсткамери» художнього спрямування дає або заголовки великого театру..») (стисла на-
картина австрійського художника, представ- зва «Theatrum Sapiential») (Мюнхен, 1565),
ника стилю рококо Франца-Хрістофа Яннека у якій він розрізняє німецьке «Kunstkammer»
(Franz Christopher Janneck) (1703–1761) «Від- та німецьке «Wunderkammer». У кунсткамері
відини скульптора» (Львівська національна мають зберігатися артефакти, а у вундерка-
галерея мистецтв імені Бориса Возницького) мері – натуралії (з контесту праці зрозуміло,
[Львівська галерея 2006, с. 12]. що йдеться про фоссилії, гербарії, зоологіч-
Традиційною є точка зору музеологів, що ні колекції). Дослідник розробив концепцію
на багатьох гравюрах XV–XVIII ст., на яких «ідеального музею», у якому має розкривати-
зображено приміщення із шафами, де стоять ся розвиток культури людини з найдавнішого
пляшечки, колби з етикетками, написаними ла- часу у взаємозв’язку зі змінами природного
тиною, вагівниці, є інтер’єрами музеїв природ- середовища за допомогою артефактів та на-
ничого характеру. Утім, це є зображення аптек. туралій. При підготовці трактату С. фон Квік-
Відтворені інтер’єри таких установ ми може- кеберг проаналізував 168 зібрань на території
мо побачити в Національному музеї медици- Німеччини. Модель музею мала п’ять класів:
ни України (відкритий 1982 року) (інтер’єр, релігійне мистецтво та історія, генеалогія
характерний для аптек кінця XVIII – початку засновників та портрети політичних діячів,
XIX ст.), Аптеці-музеї на Подолі (м. Київ, від- архітектура, військова справа та моделі ма-
критий 1988 року) (відтворено інтер’єр Києво- шин; скульптура та нумізматика; природничі
Подільської вільної аптеки німецького аптека- зразки, колекції природничої історії, художні
ря Івана (Йоганна) Гейтера, 30-і роки XVIII ст. предмети; наукові інструменти і механічні;
та Григорія Федоровича (Георга Фрідріха) живопис та графіка, вироби з дорогоцінного
Бунге, друга половина XVIII ст.), аптеці 1775 каміння, ігри та театральні п’єси, геральдика
року в м. Львові (музей створено 1966 року). і регіональні предмети. Водночас структура
У XVI–XVIII ст. у Європі з’являються «музейного театру» бачилась ученому у та-
трактати з музейництва, що сприяли роз- кий спосіб: I. Теологія; II. Юриспруденція;
робці музеєзнавчої термінології. Зокрема, III. Медицина; IV. Історія; V. Філософія (суб-
першим теоретиком музеології дослідники класи: діалектика, магія та ін.); VI. Матема-
вважають фламандського лікаря та бібліогра- тика (субкласи: астрономія, арифметика, гео-
фа С. фон Квіккеберга (Кіччберга, Квіхель- метрія тощо); VII. Філологія (субкласи: «Loci
берга, Квікхеберга) (Samuel von Quiccheberg) communes» (місце спілкування) відповідно до
(1527–1567, за З. Жигульським Молодшим; об’єкта та предмета: військова справа, архі-
1529–1565, за Д. Й. Янсеном; 1529–1567, за тектура, агрономія тощо); VIII. Релігійна та
К. Кувакіно; 1529/30 – 1569/79, за С. Брекен- світська поезія; IX. Музика; Х. Граматика та
ціком) [Arabas 2009; Ekman 2018; Kuwakino філологічний коментар (іл. 4; 5) [The first trea-
2013; Żygulski 1982]. Йому належить праця, tise 2013].
видана латиною, «Inscriptiones Vel Titvli The- За його концепцією у 1550–1579 роках
atri Amplissimi, Complectentis rerum vniver- організовано кабінет-кунсткамеру баварсько-
sitatis singulas materias et imagines eximias. ut го герцога Альбрехта V (1528–1579) з династії
idem recte quoq[ue] dici possit: Promptuarium Віттельсбахів у Мюнхені. У 1563–1567 роках
artificiosarum miraculosarumq[ue] ac omnis будівництво здійснив В. Егкл (Wilgelm Egkl)
rari thesauri et pretiosæ suppellectilis, structuræ (бл. 1520–1588) у стилі раннього Відродження.
atq[ue] picturæ. quæ hic simul in theatro con- Перший інвентарний опис колекції 1598 року
191
включав 778 творів художників [Schawe 2010, fameux Cabinets de l’Europe toucbant l’Histoire
p. 4]. Ідеї С. фон Квіккеберга знайшли своє Naturelle» («Найзнаменитіші кабінети Природ-
втілення і при організації інших кунсткамер ничої історії в Європі»). У 10-у розділі вжито
того часу в Німеччині. У 1727 році в Лейпци- термін «Museographie» («Музеографія») [Che-
гу колекціонер К.-Ф. Найкель (Caspar Friedrich valier 1988]. З контексту цього розділу стає
Neickel) (псевдонім Енкеля) видав посібник зрозуміло, що автор розумів під музеографією
(«Museographia…») («Музеографія...»), у яко- історичний опис музейних зібрань.
му на основі вивчення музейної справи терито- В «Енциклопедії, або Тлумачно-
рії сучасної Німеччини розроблено одну з пер- му словнику наук, мистецтв та ремесел»
ших у Європі класифікацію музеїв: 1. «Schatz- («L’Encyclopédie ou Dictionnaire raisonné des
kammer» – зібрання предметів з дорогоцінних sciences, des arts et des métiers») у 35-и томах
металів, предметів мистецтва та природничої за редакцією Д. Дідро (Denis Diderot) (1713–
історії. 2. «Galerie». 3. «Kunstkammer» – кабі- 1784) та д’Аламбера (Jean le Roud d’Alamber)
нет мистецтва, що складався з предметів де- (1717–1783) (Париж, 1751–1780) є статті, що
коративно-вжиткового мистецтва, кераміки, стосуються музейництва. У 2-у томі вміщено
скла, а також предметів з олова, слонової кіст- три статті «Cabinet», «Cabinet d’Histoire Na-
ки, медалей, монет, наукових інструментів, гіп- turelle», «Cabinet secrets» (тут мова йде про
сових зліпків та графіки. 4. «Antiquitatenkam- кабінети-секретери). Так, кабінет тлумачить-
mer» – кабінет старожитностей, які походили ся у таких значеннях: сховище як артефактів,
переважно з Італії. 5. «Studio – Museum», що так і диковинок. Це може бути кімната для ви-
зберігаються книги, рукописи, папіруси, дріб- вчення або спілкування про особливі справи
на пластика. 6. «Raritatenkammer» (або «Wun- чи збереження особливо цінних картин, ви-
derkammer») – кабінет особливого зібрання робів із бронзи, книг та диковинок; убрання,
рідкісних предметів або мистецькі зробле- жіночий одяг та столик перед дзеркалом, за
них. 7. «Naturalienkammer» (або «Naturalienk- яким одягаються, роблять зачіску; як засіб гі-
abinett») – кабінет природознавства [Żygulski гієни. Друга стаття подає опис Королівського
1982, s. 25; Ekman 2018]. кабінету. Класифікація натуралій здійснена
Класифікація кунсткамер знайшла ві- за Бюффоном та Ліннеєм. Цю статтю можна
дображення і в праці історика, нумізмата розглядати як своєрідну методичку з природ-
та бібліографа Й.-Д. Келера (Johann David ничого музейництва, у якій викладено під-
Köehler) (1684–1755) «Anweisung für reisende ходи до комплектування кабінету, організації
Gelehrte, Bibliothecken, Münz-Gabinette, An- експозиції, збереження натуралій, підготовки
tiquitäten-Zimmer, Bilder-Sale: Naturalien-und фондового та експозиційного обладнання.
Kunst-Kammern, u.d.m, mit Nutzen zu besehen» У статті наголошується на широкому залу-
(Лейпциг, 1762; 2-е вид. у Магдебурзі 1788 р.). ченні відвідувачів з метою пізнання природи.
Французький натураліст та любитель мис- Серед учених немає одностайності щодо її
тецтв А.-Ж. Дезальє д’Аржанвіль (Antoine-Jo- автора. У музеологічній літературі можна на-
seph Dezallier d’Argenville) (1680–1765) у 1742 трапити на дві думки: автором є д’Аламбер
році в Парижі видав книгу «Природнича іс- або професор Королівського саду у Парижі
торія, з’ясована у двох частинах, літології та Луї-Жан-Марі Добантон (Louis Jean-Marie
конхіології» («L’Histoire naturelle éclaircie dans D’Aubenton (Daubenton) (1716–1800), який
deux de ses parties principales, la lithologie et був одним із засновників Музею природничої
la conchyliogie») (2-е вид., 1755–1757 рр. та історії [Грицкевич, Гужаловский 2003, с. 73–
3-є – 1780 р., Париж). У книзі проаналізова- 74]. Він очолив інституцію у 1793 році. Ми
но внесок учених у створення «натуральних припускаємо, що писав цю статтю А.-Ж. Де-
кабінетів». Вжито термін «Museum». Саме зальє д’Аржанвіль. Адже її текст перегуку-
два розділи (дев’ятий та десятий) цієї праці ється з відповідними місцями з його праці
носять музейний характер: «Chapitre Neuvi- «Природнича історія…» і за своїм змістом є
eme. De l’arrangement d’un Cabinet d’Histoire фрагментом з її музейної частини. Автором
Naturelle» («Про влаштування кабінету При- статей «Лувр» («loure») (т. 4, 1765 р.) та «Му-
родничої історії»), «Chapitre Díxilme. Des plus зей» («Musée») (т. 10, 1765 р.) був Д. Дідро.
192
Іл. 1. Марко Базаїті «Портрет астронома» Іл. 2. Марчелло Баччареллі «Портрет

(1512) (Львівська національна галерея Коперника» (Національний музей у Варшаві)
мистецтв імені Бориса Возницького). [за: Bietkowski, Zonn 1972]
[За: Львівська галерея 2006]
Іл. 3. Давид Тенірс Молодший та Франс Франкен II «Кабінет любителя мистецтв»

(Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків) [за: Museum 1986]
Іл. 4. Ганс Меліх («Hans Mielich») «Портрет Іл. 5. Титульний аркуш праці С. фон
С. фон Квіккеберга» (бл. 1556) [URL: Квіккеберга [URL: kunstkammer.at/theorie.htm]
de.wikipedia.org/wiki/Samuel_Quiccheberg]
193
В останній статті вчений дав етимологію сло- 14, 1870). Вони ввійшли в сучасну музеоло-
ва «музей». Подав опис Александрійського гічну лексику.
Мусейона і дав визначення «музею» як місця, Таким чином, упродовж XV–XVIII ст. в
у якому зосереджено твори мистецтва. Європі поняття «кунсткамера» (нім. Kunst-
Згідно з поглядами французьких просвіт- kammer (Raritätenkabinett, Raritätensammlung;
ників, останній гетьман України К. Г. Розу- фр. Cabinet de curiosités; англ. Cabinet of curi-
мовський (1728–1803) на околицях Батурина osities (Collection of curiosities) зазнало транс-
заклав ботанічний сад та організував «кун- формацій. Спочатку кабінетами (доба пізньо-
сткамеру» – «анатомічний музей», друкарню го Відродження) називали вид меблів – шаф із
та бібліотеку. Палацово-парковий комплекс висувними шухлядками для збереження осо-
у стилі класицизму споруджено у 1799–1803 бливо цінних речей; потім під кунсткамерою
роках за проектом шотландського архітектора розуміли зібрання раритетів, природничо-іс-
Ч. Камерона (Charles Cameron) (1745–1812) торичних колекцій та творів мистецтва (живо-
[Дзюба 2010]. пису, графіки, скульптури, гліптики, медалей
Тлумачення поняття «кунсткамера» та монет). Загалом поняття «Kunstkammer»
знайшло свій подальший розвиток у пра- та «Wunderkammer» є синонімами для музей-
цях дослідників XIX ст. Зокрема, німець- ництва Північної Європи. В Італії вони мали
кий учений та музеолог, фахівець із класич- назву «Studiolo». На організацію кунсткамер
ної археології, професор Е. Курціус (Ernst вплинули ідеї Арістотеля, розвиток наукового
Curtius) (1814–1896) одним з перших почав знання (Великі географічні відкриття; праці
вживати такі поняття, як нім. «Kunstmu- Ф. Бекона, М. Коперника, Й. Кеплера, Г. Га-
seen» (художня галерея, картинна галерея, лілея та ін.). Усе це сприяло появі різновидів
пінакотека), нім. «Kunstgewerbmuseum» кунсткамер, що стало предтечею організації
(музей декоративного мистецтва) [Curtius музейної мережі у XIX ст. Твори живопису та
1870]. Ці поняття використано і в часописі графіки того часу дозволяють скласти уявлен-
«Kunst und Gewerbe. Wochenschrift zur För- ня про колекції, організацію експозиційного
derung deutcher Kunst – Industrie» («Мис- простору різних кунсткамер.
тетво та ремесло. Щотижневик підтримки Подальшого дослідження потребує вивчен-
німецького мистецтва – індустрії») за ред. ня історії організації «кунсткамерних» зібрань
Dr. C. Stegmann (Веймар; Лейпциг, № 13– на теренах України у добу Просвітництва.
Бєлікова, М. В., Зайцева, В. М. 2015. Основи музеєзнавства: навчальний посібник для сту-
дентів вищих навчальних закладів. Запоріжжя.
Гравюры Франциска Скорины. Гравюры Францыска Скарыны. 1972 / Навуковыя рэдактары:
д. ф. навук А. І. Жураўскі, к. гіст. навук П. В. Масленікаў, к. гіст. навук Г. В. Штыхаў. Мінск.
Грицкевич, В. П., Гужаловский, А. А. 2003. История музеев мира: учебное пособие для
студентов исторических факультетов специальности Е 1 – 23 01 12 «Музейное дело и охрана
историко-культурного наследия». Минск.
Дзюба, О. 2010. Останній гетьман України Кирило Розумовський. Світогляд, 2. Київ,
с. 62–67.
Климишин, О.С. , Шидловський, І. В. 2017. Природнича музеологія: навчальний посібник.
Львів.
Кривольченко, Н. Г. 2009. Каталог стародруків із фондів Наукової бібліотеки Інституту
ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України. Київ.
Львівська галерея мистецтв. Палац Потоцьких. 2006. Автори тексту: Борис Возницький,
Оксана Козинкевич, Світлана Стець, Світлана Бірюльова. Лівів.
Салата, О. О. 2015. Основи музеєзнавства: навчально-методичний посібник. Вінниця.
194
Червоненко, О. 2017. Європейські ренесансні колекції натуралій як історична передумова

виникнення природничих музеїв. Емінак: науковий щоквартальник, 3 (19) (липень–вересень),
2. Миколаїв, с. 131–137.
Червоненко, О. В. 2018. Museo naturale Уліссе Альдрованді та ого роль у розвитку приро-
родознавства в Європі у XVI ст. Історія науки і техніки, 8, вип. 2 (13). Київ, с. 560–572.
Червоненко, О. В. 2021. Природнича складова в універсальному «музейному» театрі Са-
мюеля фон Квікхеберга. XXX International Scientific and practical conference «Interaction of So-
ciety and Science : problems and prospects». London, England, June 15–18. London, p. 167–171.
Шикула, Р. Р. 2017. Використання засобів музейної педагогіки у навчально-виховному про-
цесі вищих навчальних закладів та шкіл. Рівне.
Adams, A. J. 2013. Temporality and the Seventeenth-century Dutch Portrait. Journal of historians
of Netherlandish Art, volume 5, issue 2, Summer, p. 1–17. URL: https://jhna.org/articles/temporality-
seventeenth-century-dutch-portrait/ (Date of access 14.06.2022). DOI: 10.5092/jhna.2013.5.2.15.
Arabas, I. 2009. Przyrodnicy kolekcjonerzy i teoretycy muzealnictwa. Kwartalnik Historii Nau-
ki i Techniki, r. 54, nr. 1, s. 115–130.
Betrucci, P. 2013 The Architecture of Knowledze: Science, Collecting and Display in Eigh-
teenth-Century Naples, p. 149–174. URL: https://hshm.yale.edu/sites/default/files/files/Bertucci_Ar-
chitecture%20of%20knowledge.pdf (Date of access 14.06.2022).
Bietkowski, H., Zonn, W. 1972. Świat Kopernikan. Warszawa.
Curtius, E. 1870. Kunstmuseen, ihre Gechichte und ihre Bestimmung mit besonder Rucksicht
auf des Königliche Museum zu Berlin. Vortrag gehalte in Wissenschaftlichen Vereine am 26. Februar
(1870 J.). Berlin.
Chevalier, A. 1988. Le cabinet de curiosité du Président Bon. Bulletin Historique de la ville de
Montpellier, 10, p. 5–20.
Dutch Masters From the Rijksmuseum, Amsterdam. Education resource. 2005. National Gallery
of Victoria. Editor: Lisa Prager Corporate Communication. Melborne.
Ekman, M. 2018. The birth of the museum in the Nordic countries. Nordic Museology, 1, p. 5–26.
Findlen, P. 1989. The Museum: Its classical etymology and Renaissance Genealogy. Journal of
the History of Collections, 1, p. 59–78. URL: Downloaded from http://jhc.oxfordjournals.org/at Uni-
versity of California, San Diego on April 16, 2012 (Date of access 14.06.2022).
Findlen, P. 2006. Anatomy Theatres, Botanical Gardens, and Natural History Collections. The
Cambridze History of Science / Edited by Katharine Park, Lorraine Daston. Cambridze; New York;
Melbourne; Madrid; Cape Town; Singapore; São Paulo, volume 3: Early Modern Science, p. 272–289.
Kuwakino, K. 2013. The great theatre of creative thought. The Inscriptiones vel tituli theatric
amplissimi…(1565) by Samuel von Quiccheberg. Journal of the History of Collections Advance. Ac-
cess published January, 9, p. 1–22. URL: Downloaded from http://Jhc.oxfordjournals.org/at Osaka
University on January 10, 2013 (Date of access 14.06.2022). DOI: 10.1093/jhc/fhso25.
Lourenço, M. C. 2003. Contributions to the history of university museums and collections in
Europe. Museologia, 3, p. 17–26.
Museum der westlichen und orientalischen Kunst. Kiew. 1986. Text und Auswahl von Jelena
Roslawez. Leningrad.
Schawe, M. 2010. Alte Pinakothek Munich. 4 th edition. Munich; Berlin; London; New York.
Stone-Ferrier, L. 1991. Market Scenes As Viewed by an Art Historian. Art in History. History in
Art. Studies in seventeenth-century Dutch cultury / Edited by David Freedberg and Jan de Vroes. Los
Angeles, p. 29–58.
The first treatise on museums. Samuel Quiccheberg’s Inscriptiones, 1565. 2013 / Translation by Mark
A. Meadow and Bruce Robertson. Edited by Mark A. Meadow with Bruce Robertson. Los Angeles.
Żygulski, Z. J. 1982. Muzea na świecie : wstęp do muzealnictwa. Warszawa.
195
Юрій Писаренко
«…Акы по мертвеци плакахся». Небезпека пізнання «чужого»
У статті розглянуто причини негативної реакції матерів «нарочитої чаді» (високопоставлених сімей) на за-
лучення князем Володимиром їхніх дітей до навчання, згідно з літописним повідомленням 988 року. Оплакування
жінками дітей, як і в разі їхньої смерті, було викликане язичницьким уявленням про смертельну небезпеку дії
«чужого» на «своє», родове. Перемога впливу «чужого» над членом «свого» колективу означала його «соціальну
смерть», яка, на думку автора, і становила для носіїв архаїчної свідомості справжню суть смерті. Християн-
ство на Русі переосмислило язичницький образ матері – хранительки традицій, а також зберегло споконвічне
уявлення про небажаність і небезпеку контактів із «чужим».
Ключові слова: своє, чуже, пізнання, смерть, соціовітальність.
The paper examines the reasons for negative reaction of the mothers of “narochitaya chаd” (high-ranking families) to Prince
Volodymyr’s involvement of their children in education, according to the annalistic report of 988. The mourning children
by mothers, as in the case of their death, was caused by the pagan idea of the mortal danger of the influence of “alien” on
“one’s own”, tribal. The victory of the impact of an “alien” over a member of “one’s own” collective meant his “social death”,
which, according to the author, constituted the true essence of death for the bearers of archaic consciousness. Christianity
in Russia rethought the pagan image of the mother – the guardian of traditions, and also retained the original idea of the
undesirability and danger of contact with a «stranger».
Key words: one’s own, alien, knowledge, death, social vitality.
Згідно з літописом (під 988 р.), впро-

вадження князем Володимиром християн-
ства на Русі супроводжувалося залученням
дітей місцевої знаті до навчання: «Послав
нача поимати у нарочитые чади дети,
и даяти нача на ученье книжное. Мате-
ре же чад сих плакахуся по них, еще бо не
бяху ся утвердили верою, но акы по мерт-
веци плакахся» [Повесть 1950, с. 81] (іл.).
Очевидно, йдеться про одну з подробиць
комплексу ламання язичницьких звичаїв,
який завдавав моральної травми прибіч-
никам традиційної віри, навіть незважаю-
чи на їхню належність до вищої суспільної
верстви. Насильницьке відторгнення дітей
від своєї традиції та піддання їх впливу
чужої безпосередньо сприймалося ма-
терями як їхня смерть. Тобто соціальна
смерть – розірвання зі «своїм», – згідно з
цим поглядом, не відрізняється від смерті
реальної. Це підштовхує нас до думки, що
взагалі саме смерть соціальна – відхід від
«свого» – насправді й становила для язич-
ників справжню суть «смерті».
Зазвичай у традиційному суспільстві
факт смерті конституюється через обряд
поховання покійного [Еліаде 2001, с. 98].
До складу поховального обряду входили
й так звані голосіння за померлим (рос.
причеть, причитания) [Еремина 1991, Пам’ятний знак першій школі на Русі. 1988 р. (Київ,
с. 24]. Є. В. Барсов, зокрема, висловлював вул. Володимирська, 2). Скульптор В. Шишов, архітектор
переконання, що особливості «исстарин- А. Мілецький, консультант Г. Івакін.
ной народной причети» відбиває чудовий Фото А. Чекановського
196
плач Ярославни у «Слові о полку Ігоревім» вчиною [Причитания 1960, с. 39–40, 363–389;
[Барсов 1872, с. V]. Цей твір загалом сповне- Еремина 1991, с. 90]. Серед інших відомі та-
ний плачів: кож голосіння, що супроводжували проводи
Жены руския въсплакашась, аркучи: сина в солдати [Причитания 1960, с. 40, 289,
«Уже нам своих милых лад 290, 307], а в пізніший час – навіть його по-
ни мыслию смыслити, їздку до лікарні в місто тощо [Причитания
ни думою сдумати, 1960, с. 276–278]. Більшість цих ситуацій
ни очима съглядати…» [Слово 1987, підходить під визначення перехідного обря-
с. 36]. ду (rite de passage) за А. ван Геннепом, а кон-
Є. В. Барсов зібрав різноманітні прикла- кретніше – до ситуації проводів [Геннеп 2002,
ди голосінь. Серед них – плач матері за помер- с. 38–39]. Можна погодитися з В. І. Єрьомі-
лим сином із Череповецького повіту Новго- ною, що, найвірогідніше, у таких проводах у
родської губернії, що дає приблизне уявлення дальню путь (зокрема на військову службу),
про те, якими могли бути жаління за дітьми в фактично, відтворюється прощання з небіж-
Давній Русі: чиком [Еремина 1991, с. 25–27].
Кабы знали про то светушки бы ведали, Повертаючись до обраного літописно-
Про мою жалость велику бы утробную, го епізоду 988 року, наведемо зауваження
Жаль тошнешенько сердечнаго мне Б. А. Успенського щодо нього: «Навчання
дитятка; мало насильницький, примусовий характер,
О сыру землю рожденье укрывается! подібно до того, як примусовий характер
Во глубок погреб рожденье опущается! мало і саме хрещення. Очевидно, що для Воло-
За горы нонь воспитанье отлетает! димира це були два моменти єдиного процесу
Потеряла нонь талан да всю я участь християнізації. Тут виникає разюча аналогія
[Барсов 1872, с. 100]. з процесом європеїзації за Петра І, одним із
Одну із ситуацій, коли голосіння відбу- моментів якого також було насильницьке
валося «ніби за померлим», хоча ще живим, навчання» [Успенский 1994, с. 13, прим. 3] 1.
Є. В. Барсов помітив у літописній історії Ва- Ця думка, зокрема, підтверджується підготов-
силька Теребовльського (1097): «Осліплений чими текстами О. С. Пушкіна до «Історії Пе-
Василько – з роздавленими грудьми привезе- тра»: «За посылание молодых людей в чужие
ний був до села Воздвиженського й “сволоко- края старики роптали, что государь, отда-
ша с него сорочку кроваву сущу, и вдаша по- ляя их от православия, научал их басурман-
падьи опрати и плакатися нача попадья, аки скому еретичеству. Жены молодых людей,
мертву сущу оному» [Барсов 1872, с. V; по- отправленных за море, надели траур (синее
рівн.: Повесть 1950, с. 173]. платье) (Ф а м и л ь н о е п р е д а н и е)» [Пуш-
З текстів голосінь стає зрозумілим, що кин 1951, с. 12; Успенский 1982, с. 5, прим. 46].
смерть сприймається не як припинення іс- Вочевидь, у жалобу вбираються тому, що, за
нування, а як перехід «на иное безвестное традиційним – ще язичницьким – уявленням,
живленьице» [Барсов 1872, с. 116], у чому саме «за морем», куди відряджалася молодь,
відбилося уявлення про «чуже, невідоме» й містився замогильний світ [Успенский 1982,
територіально далеке. Не зайвим буде зазна- с. 56–57]. Можна також не сумніватися, що
чити, що голосіння передували й таким зі- розставання з чоловіками супроводжувалося
ткненням із чужим, як весілля, де наречена голосіннями, «акы по мертвеци». Отже, уже
тужила за своєю втраченою «волею», а її ро- саме просторове переміщення з батьківщини
дички та подруги плакали, прощаючись із ді- на чужину – віддалення від свого – дорівню-
1
Щодо змістовного аспекту навчання, то Б. А. Успенський зазначав, що справою Володимира було саме створення
шкільної освіти (хоча й лише для дітей верхівки), а не руської писемності. Остання започатковується за Ярослава,
коли, згідно з літописом (1037), «починається переписування книг і виникає перекладена література». Поява
руської писемності зумовлює у свою чергу створення руського ізводу церковно-слов’янської мови, тобто руської
літературної мови. Згідно з ретроспективним простежуванням традиції, відбитої в пізніших пам’ятках, філологи
вважають, що Володимир використовував для навчання богослужбові книги («сим же раздаяном на ученье
книгам») південнослов’янського походження [Успенский 1987, с. 22–23].
197
валося смерті, вимагаючи від близьких вияву с. 56]. У свою чергу рамки своєї території,
знаків скорботи. Згубний вплив чужої сторо- так само, як штучні «стіни» та «залізні заві-
ни мав бути підсилений впливом чужої віри. си» сучасності, ставали межею «дозволеного
Принаймні на семантичному рівні соціальна знання». Ясна річ, що просторовий бар’єр,
смерть не відрізнялася від буквальної. Оби- при якому забороняється доступ до несвого,
дві означали втрату комунікації зі своїми. Цей вказує насамперед, що йдеться про заборону
висновок щодо архаїчного сприйняття смер- «бачити» щось інше. Отже, знання передусім
ті суголосний думці К. Ясперса, що «кожна має бути забезпечене зором, видимістю свого
втрата комунікації та її розриви і є власне простору 2, що поєднувалося із обмеженням
втратою буття. Буття є спів-буттям не на спілкування, комунікації «колом своїх».
рівні наявного буття, а як екзистенція» [Яс- Принципова закритість чужого як для
перс 1996, с. 138]. комунікації, так і для пізнання, підкреслю-
В обох зазначених епізодах, за Х та валася тим, що чужі народи їхніми сусідами
XVIII століття, конфлікт точиться навколо могли вважатися «сліпими» [Потебня 1880,
пізнавального підґрунтя категорій «свого» с. 168–173; Успенский 1996, с. 85, прим. 50;
і «чужого», оскільки насправді найдавні- Рахно 2013, с. 193–195]. Це узгоджується зі
шим традиційним сенсом пізнання й освіти спостереженням В. Я. Проппа, що в мовній
є вміння відрізнити своє від чужого, корисне традиції «невидимість» часто дорівнює «слі-
від згубного. Для будь-якої живої істоти це, поті» [Пропп 1986, с. 72]. Відповідно, може-
за великим рахунком, – питання виживан- мо зробити висновок, що в глибокій архаїці
ня: невміння вчасно розпізнати чуже може так само змішувалися поняття «зору» і «ви-
коштувати життя. Перехід «межі» між сво- димості». Відчуття злиття «активного зору» і
їм і чужим, пізнання небажаного спричиняє «пасивної видимості» мало характеризувати
смерть. У першому з наведених прикладів ситуацію, коли Я, суб’єкт ще не усвідомлю-
ця межа регламентованого традицією знання вався 3. Відтак цей суб’єктно-об’єктний зір
окреслена лише змістовно, тоді як у друго- був ніби причастям якомусь колективному,
му – ще й географічно. Однак, звісно, примат родовому зору. Очевидно, наслідком цього
саме за просторовим розмежуванням. Адже уявлення було те, що в народних казках ге-
модель пізнання навколишнього архаїчною рої, які належать до різних світів, при зустрі-
людиною, або людиною традиційного сус- чі деякий час один одного не здатні побачити
пільства, зумовлюється її належністю до ор- [Пропп 1986, с. 72], адже кожен зі світів має
ганічного колективу – роду, який займав чітко «свій» зір, властивий для конкретної (родової)
визначену, окрему від інших родів територію. території, носієм якого й виступає окремий
Як свого часу наголошував М. В. Калачов, представник цього світу (роду) [див. також
«за початковими поняттями слов’ян жити Писаренко 2020, с. 426]. Лише адаптація за
(гоїти) у сенсі суспільного буття, означало допомогою певних ритуальних дій приводить
перебувати постійно в роді, належати до до можливості для чужинців один одного по-
нього, як невіддільний член його, залишатися бачити і, зрештою, пізнати. Те, що приналеж-
назавжди разом зі своїми родичами. Звідси, ність до роду-території дорівнювалася при-
якщо хтось відсторонявся від своєї родової частю спільному зору, доводить досліджений
общини, або ставав, з якихось причин, поза нами приклад з осліпленням Василька Тере-
родовими відносинами, скріпленими єдністю бовльського (1097). Намагання Увітицького
всіх членів кожного окремого роду не лише з’їзду князів 1100 року відібрати у сліпця Ва-
за їх кровними, природними узами, а й за за- силька самостійний уділ-кормління [Повесть
гальним місцем проживання, той у сенсі сус- 1950, с. 181], вказує на те, що саме сліпота
пільному й навіть приватному більше не жив, як ознака чужого позбавляє кормління-при-
робився, відповідно, і з г о є м» [Калачов 1876, частя, обов’язкового для всіх зрячих членів
2
Стосовно близькості концептів бачити і знати/розуміти, зокрема: [Антонов 2014, с. 8].
3
Про стадію розвитку свідомості, коли становлення Я ще не відбулося, див.: [Шахнович 1971, с. 32; Лурия 1974,
с. 151 та ін.; Кон 1978, с. 127–128 та ін.].
198
Юрій Писаренко.
роду Рюриковичів, по суті, братів [Писаренко [Писаренко 2014]. Метафора «лоно традиції»
2017, с. 209–210]. Очевидно, причастя родо- дуже влучно передає подібність «родової тра-
вича зору визначало як спільне кормління, так диції» оберігаючому материнському лону, яке
і причетність до родових знань (насамперед давня людина поки що не готова покинути та
законів), тоді як сліпота засвідчувала позбав- ввійти в зовнішній світ.
леність родового причастя і, вочевидь, – до- «Знання» – це уявлення про правду не
лученість до прихованого, чужого знання – лише в сенсі фактичного буття, але, найваж-
небезпечного ноумена. Зокрема, відомо, що ливіше, у сенсі того, що є добро, а що – зло.
провидці давнини часто зображувалися слі- Тому освіта завжди мала моральну основу.
пими [Аверинцев 1972а, с. 101; Голосовкер Так, у християнському середовищі грамота
1987, с. 53–55]. розуміється як підпорядкована релігійно-мо-
Взаємини князів подекуди зберігають ральному вихованню, як засіб осягнення свя-
сліди власне родових уявлень [Комарович щенних текстів. Згідно з архаїчним світогля-
1960; Толочко 1994]. Якщо відкинути реалії дом, подекуди властивим сучасному людству,
політичного життя, то, в ідеалі, усі князі – саме своє (родове) – це завжди правда (добро),
в однаковому становищі синів роду-«Руської а чуже – неправда (зло). Коли ми читаємо, що
землі», за якою вбачається образ язичниць- наші пращури каялися у своїх гріхах «Мате-
кої родительки й годувальниці Землі-матері 4. рі-землі» [Смирнов 1913, с. 274–281; Федотов
Саме Матері-землі, а не матері-жінці, віддає 1935, с. 14, 17], то розуміємо, що саме вона
пріоритет архаїчна традиція в дітонароджен- була для них мірилом «своєї правди», яке від-
ні та годуванні [Платон 1863, с. 336; Смир- різняло добре від злого. Однак дізнавалася
нов 1913, с. 263–264; Франк-Каменецкий людина цих правил від «людської іпостасі
1932, с. 128–132; Комарович 1960, с. 97–99; Землі» – своєї матері. Для язичницьких ма-
103–104]. Те, що в літопису (під 988 роком) терів кінця Х ст. глибина трагедії, очевидно,
експансія чужого, іноетнічного знання ля- полягала в тому, що вони боялися, аби їхніх
кає передусім матерів, особливо символічне дітей не поглинула неправда – зло, нерозрив-
саме тому, що «мати» вважалася ніби повно- но пов’язане з чужим.
важною представницею «Матері-землі-ро- Пізнання в первісності характеризува-
ду». Як писав В. П. Петров, «для нас особливо лося рисами локальності та традиційності
важко уявити собі тотожність “істоти” і (зв’язком у поколіннях), які уособлював образ
“місця”. Наявність нерозчленованого уявлен- передавачки традицій, «матері-жінки» – пред-
ня “матері//місця”, “народжуючої//місця”, ставниці більш загального образу «роду-міс-
тягне за собою наявність уявлення про “на- ця – Матері-землі». На східнослов’янських те-
роджуюче місце”; мати є “місце”, “умова”, ренах про освітню роль жінки згадають лише
“причина” народження, тобто, інакше ка- у ХІХ ст., коли популяризатори шкільного на-
жучи, є деяке м і с ц е, що н а р о д ж у є» вчання в царській Росії почнуть переконува-
[Петров 1934, с. 150–151]. ти можновладців у двох речах – необхіднос-
Найперша комунікація як джерело піз- ті дати освіту (зокрема духовну) селянським
нання, а також прообраз соціального зв’язку – жінкам, які потім передадуть її своїм дітям, та
це зв’язок матері й дитини [Соловьев 1988, залучати до вчителювання знову-таки жінок,
с. 128]. Тут знання «вбираються з молоком адже саме жінкам природою визначено посе-
матері», адже, практично, йдеться про не- ляти в дітях на все життя пізнання духовних і
роздільний процес «годування-комунікації- суспільних основ [Маслов 1849, с. 13, 16, 29,
пізнання». Саме мати вселяє людині перші 60–62, 149–150; Скрыльников 1871, с. 2, 5, 12,
традиції. Згадаймо віщу Турицю в билинному 15–17, 23].
«Заспіві про турів», яка повчає своїх «неро- Для архаїчних людей пізнання – це пи-
зумних діточок». Мудра туриця – це, скорі- тання розпізнання: свій або чужий, а також
ше за все, первісна мати в тотемічній подобі питання можливої агрегації (включення) чу-
4
Тут батьківський рід (Рюрика) підлягає домінуванню з боку первісного материнсько-родового, жіночого начала,
так само, як у термінах «отчина», «дедина», «батьківщина».
199
жого у своє, через проходження певних пе- ника, зокрема ченця, як представника чужого
рехідних обрядів коли, аби незнайомця адап- світу [Повесть 1950, с. 114; Писаренко 2015;
тувати-пізнати, слід обмінятися з ним дарун- див. також: Щепанская 2003, с. 156–157]. По-
ками, скуштувати спільної їжі тощо [Геннеп гана прикмета була посилена тим, що Григорій
2002, с. 30–35]. Це пізнання не є самоціллю, передрік воїнам і князю їхню скору загибель,
а слугує виживанню, попередженню небезпе- що незабаром справдилося 6. Нав’язування чу-
ки негативного магічного впливу невідомого, жого знання виявилося фатальним. Дещо по-
збереженню колективу, тобто має вітальну дібне трапилося з Гоголівським Хомою Бру-
мету. Шлюби, суспільне відзначення наро- том, який, не дослухавшись до внутрішнього
дження дітей, договори, легітимація влади голосу, зазирнув за накреслене охоронне коло
тощо – це також своєрідні пізнання, як роз- й зіткнувся з убивчим поглядом Вія [Гоголь
пізнавання свого, оформлені згідно з дотри- 1951, с. 363; Иванов 1973, с. 36].
манням принципу збереження вітальності со- Загальновідомо, що сучасне пізнання не-
ціуму 5. Пізнання свого (соціального) або чу- мислиме без суб’єкта Я, яке бачить, пізнає,
жого (асоціального) підкорюється ідеї соціо- тоді як в архаїці через невиділеність Я, через
вітальності. Соціовітальність (як ми її розу- його розчиненість у комунікації зі своїми, піз-
міємо) – це зумовлена архаїчним світоглядом нання, по суті, зливається з цією комунікаці-
природна прив’язка соціальних інститутів до єю. Якщо застосувати до «причастя» тради-
ідеї вітальності. Яскравим прикладом соціові- ційну для нього термінологію жертовності
тальності є показане Д. Д. Фрезером уявлення (причастя спільній жертві), то «перебувати в
про те, що володар в архаїчному суспільстві спільному зорі-причасті» для кожного члена
вважається сакральною постаттю, від якої за- колективу це – ніби самому бути жертвою. Тут
лежить вітальність, зокрема, плідність жінок, ідеться про взаємопізнання-засвоєння: я на-
худоби, врожаї тощо [Фрезер 1983]. стільки ж пізнаю, наскільки пізнаний. Мож-
В архаїці вітальність, життя – це не життя ливо, це і є початкова модель діалогічності
окремого Я, суб’єкта, який ще не сформував- пізнання – пізнання-взаємопроникнення за
ся, відтак вітальність – це причастя, життя М. М. Бахтіним [Бахтин 1997, с. 7]. Суб’єкт-
колективу і людини як складової колективу. об’єктність зору-причастя (невиокремле-
Причастя-зір означало належність до свого ність Я, що бачить) є предтечею пізнання,
«роду», залученість до розподілу матеріаль- згідно з яким, суб’єкт, що бачить-пізнає, від-
ного блага. Родові правила передбачали не- діляється від причастя-колективізму.
випадіння зі спільного зору – заборону йти на Можна сміливо сказати, що в родово-
чужину або принаймні вчасне повернення з му суспільстві «центром усезнання» є рід.
необхідним «очищенням». Боялися смерто- У ньому знання, так би мовити, відпочатко-
носного магічного впливу чужого-сліпого, ве. По відношенню до навколишнього – того,
цілого [Писаренко 2019]. Згадаймо раніше що з’являється ззовні або змінюється всере-
розглянутий нами приклад про негативну ре- дині роду, може йтися лише про впізнання
акцію воїнів Ростислава Всеволодовича на (відповідність до родових правил), визнання
неочікувану зустріч поза стінами Печерського (рос. при-знание) при-хід, при-єднання. Тоді
монастиря зі старцем Григорієм (1093) (Сло- як справжнє (у сучасному сенсі) знання йде
во 28 Києво-Печерського Патерика «О святем врозріз із родовою долею і спрямоване на-
Григории Чюдотворци») [Абрамович 1991, зовні. Людина виплескується в чужий світ і
с. 134–138], що відображала традиційну бо- має до нього пристосовуватися. У містах як
язнь давньоруських людей зустріти церков- центрах торгівлі, контактних зонах пізнан-
5
Зокрема, спираючись на дослідження Е. Бенвеніста, М. В. Попович зазначав, що «для позначення своїх, що
протистояли рабам і чужим, давні індоєвропейці використовували слово з коренем *leudh-, смисл якого виражав
ідею росту, розвитку. Звідси й ідея походження, кореня, і, отже, сукупності “своїх” – людей, що спільно родилися і
виросли» [Попович 2011, с. 134; докл. див.: Бенвенист 1995, с. 212–213].
6
«Слово о полку Ігоревім» так описує оплакування Ростислава його матір’ю: «Днепрь темне березе / плачется
мати Ростиславля по уноши князи Ростиславе. / Уныша цветы жалобою, / и древо с тугою к земли преклонилось»
[Слово 1987, с. 50].
200
ня, як у прямому сенсі, так і в переносному, Марії-Оранти» [Лазарев 1960, с. 30]. Отже,
розширює горизонт. Цікаво, що давньогрець- материнський язичницький образ як символ
кі й давньоєврейські міста в символічному захисту і традицій, передання мудрості, за-
осмисленні постають «дівами» і водночас знавши християнської трансформації, продо-
«богинями-матерями» – покровительками вжив жити у віках.
мудрості, що вказує на походження міського Не менш своєрідне те, що санкціоно-
поселення від роду-території, яка асоцію- ване «родом-матір’ю» правило «тримати-
ється з матір’ю-землею та жінкою-матір’ю ся місця», уникаючи зіткнення з чужим,
[Франк-Каменецкий 1932; Фрейденберг 1998, також збереглося в настановах християн.
с. 628; Аверинцев 1972б; Писаренко, 2014, Пам’ятники покаянної дисципліни негатив-
с. 115–130] – найпершим джерелом пізнання. но сприймають навіть вимушене перебу-
Характеризуючи сенс пізнішого світоглядно- вання під впливом «чужини», таке, напри-
го переламу в житті Давньої Русі, С. С. Аве- клад, як полон, повернення з якого вимагає
рінцев зазначав: «Для тих, хто переходив від звільненого п’ятидесятиденного посту
до духовної віри, до незримого Бога і до свя- та молитви («Правило с именем Максима»,
тоотцівських учителів від культу Перуна 16; «Правило из Схоластиковой кормчей»,
й Волоса, віра приймала насамперед вигляд 21) [Смирнов 1912, с. 52, 134; Толочко 1992,
грамотності, книжності, любо-мудрості – с. 30]. Вкрай не вітається і, здавалося б, така
любові до Премудрості Софії» [Аверинцев благочестива справа, як проща до святих
1972б, с. 43]. Водночас в образі Софії – Ма- місць, зокрема до Єрусалима [Толочко 1992,
рії-Оранти іноді знаходять відголос давньої с. 30–31]. Так, стаття 12 «Вопрошания Ки-
Богині-Землі [Шипфлингер 1997, с. 216, 221]. рика о паломниках» із сарказмом щодо про-
Так, В. М. Лазарев пояснював переважання в чан, так званих «калік перехожих», зазначає:
києво-руській традиції, на відміну від візан- «Идуть туне ядуще и в празнестве обыходя
тійської, зображень в апсидах храмів Марії чюжаа домы, и ядаи и пья не трудяся. И не
саме у вигляді Оранти тим, що «в язичницькі то еще едино и с прилыганием начнуть по-
часи улюбленим міфологічним образом був об- ведати тако на иной земли живуть» [Смир-
раз “великої богині” (зображення жінки, що нов 1912, с. 78] 7. Отже, засуджувалося не
фронтально стоїть, з піднятими руками). лише вештання по чужих землях і поїдання
<…>. І коли християнство прийшло на змі- чужого хліба, але й поширення знань про
ну язичництву, Марія-Оранта зайняла місце чужу землю. Байдуже, що йшлося про ко-
“великої богині”, яка втілювала живлющі лиску самого християнства – Єрусалим. Во-
сили землі. Так давніший культ підготував істину, чуже християнство «обряд агрегації
ґрунт для засвоєння одного з найпопулярні- (включення)» у своє, руське, середовище
ших образів християнської міфології – образу пройшло досить успішно.
Абрамович, Д. І. 1991. Києво-Печерський патерик. Репринтне видання. Київ.

Аверинцев, С. С. 1972а. К истолкованию символики мифа об Эдипе. Античность и
современность. Москва, с. 90–102.
Аверинцев, С. С. 1972б. К уяснению смысла надписи над конхой центральной апсиды
Софии Киевской. Древне-русское искусство. Художественная культура домонгольской Руси.
Москва, с. 25–49.
Антонов, Д. И. 2014. Видеть и знать. Предисловие. Сила взгляда: Глаза в мифологии и
иконографии: [Сб. статей] / отв. ред. и сост. Д. И. Антонов. Москва, с. 7–13. (Традиция–текст–
фольклор: типология и семиотика).
7
Аналогічно: «О отходящих», 19 (Особая редакция «Вопрошания Кирика») [Смирнов 1912, с. 13]. Правило «Аще
двоеженец», 55 [Смирнов 1912, с. 77]; «Слово св. Данила о мирьсте суете о черньцех» [Смирнов 1912, с. 79].
201
Барсов, Е. В. 1872. Причитания Северного края, собранные Е. В. Барсовым. В 2 ч. Ч. 1–2.

Ч. 1: Плачи похоронные, надгробные и надмогильные. Москва.
Бахтин, М. М. 1997. К философским основам гуманитарных наук. Бахтин М. М. Собрание
cочинений в 7 т., 5. Москва, с. 7–10.
Бенвенист, Э. 1995. Словарь индоевропейских социальных терминов / пер. с фр. Москва.
Геннеп, А., ван. 2002. Обряды перехода / пер. с фр. Москва.
Гоголь, Н. В. 1951. Повести. Москва.
Голосовкер, Я. Э. 1987. Логика мифа. Москва.
Еліаде, М. 2001. Священне і мирське. Еліаде М. Мефістофель і андрогін. Київ, с. 7–116.
Еремина, В. И. 1991. Ритуал и фольклор. Ленинград.
Иванов, Вяч. Вс., 1973. Категория «видимого» – «невидимого» в текстах архаических
культур. Сборник статей по вторичным моделирующим системам. Тарту, с. 34–38.
Калачов, Н. В. 1876. О значении изгоев и состоянии изгойства в древней Руси. Архив
историко-юридических сведений, относящихся до России, издаваемый Ник. Калачовым, 1.
Изд. 2-е. Санкт-Петербург, с. 53–68.
Комарович, В. Л. 1960. Культ рода и земли в княжеской среде ΧΙ-ΧΙΙΙ вв. Труды Отдела
древнерусской литературы Института Русской литературы (Пушкинского дома) АН СССР,
ΧVΙ. Москва; Ленинград, с. 84–104.
Кон, И. С. 1978. Открытие «Я». Москва.
Лазарев, В. Н. 1960. Мозаики Софии Киевской (с приложением статьи А. А. Белецкого о
греческих надписях на мозаиках). Москва.
Лурия, А. Р. 1974. Об историческом развитии познавательных процессов. Москва.
Маслов, С. А. 1849. О всенародном распространении грамотности в России на религиозно-
нравственном основании. Книжки I, II, III, IV. Изд. 2-е от Имп. Моск. Общ-ва сельского
хозяйства. Москва.
Петров, В. 1934. Опыт стадиального анализа «охотничьих игрищ». Советская этнография,
6. Москва; Ленинград, с. 140–177.
Писаренко, Ю., Писаренко, Н. 2014. Народне сприйняття образу Богородиці. Opus mixtum,
2. Київ, с. 115–130.
Писаренко, Ю., Писаренко, Н. 2015. Наруга над старцем Григорієм (1093 р.). Світоглядні
підвалини. Opus mixtum, 3. Київ, с. 91–100.
Писаренко, Ю. 2017. Дві середньовічні мініатюри як ілюстрації до «соціальної філософії
зору». Opus mixtum, 5. Київ, с. 207–214.
Писаренко, Ю. Г. 2019. Два розуміння «цілого» в архаїці. Практична філософія, 1. Київ,
с. 58–66.
Писаренко, Ю. Г. 2020. Біля витоків власності (історико-антропологічний начерк).
Археологія і давня історія України, 2 (35). Київ, с. 424–430.
Платон. 1863. Менексен. Сочинения Платона: в 6 т. / пер. В. Н. Карпова, 4. Санкт-
Петербург, с. 328-356.
Повесть временных лет. 1950. Ч. 1. Москва; Ленинград.
Попович, М. 2011. Бути людиною. Київ.
Причитания. 1960 / вступ. ст. и примеч. К. В. Чистова. Подг. текста Б. Е. Чистовой и К. В.
Чистова. Ленинград.
Пропп, В. Я. (1986). Исторические корни волшебной сказки. Ленинград.
Пушкин, А. С. 1951. История Петра. Подготовительные тексты. Пушкин А. С. Полное
собрание сочинений в десяти томах. ІХ. Москва; Ленинград, с. 5–463.
Рахно, К. 2013. Свистопляска і ренкавка. Глиняні вироби в традиційно-побутовій культурі
як джерело формування національної ідентичності слов’янських народів. Полтава. (Українські
керамологічні студії, 9).
Слово о полку Игореве. 1987 / вступ. ст. и подг. древнерус. текста Д. Лихачева; сост. и
коммент. Л. Дмитриева. Москва.
202
Скрыльников, И. 1871. К вопросу о всенародном распространении грамотности в России

в религиозно-нравственном духе. Екатеринослав.
Смирнов, С. И. 1912. Материалы для истории древне-русской покаянной дисциплины
(Тексты и заметки). Чтения в Императорском Обществе Истории и Древностей Российских
при Московском Университете. 1912 год, 3 (242): ІІ Материалы историко-литературные.
Москва, с. І–VI+1–568 (окрема пагінація).
Смирнов, С. И. 1913. Исповедь земле (Приложение ІІ к : Смирнов С. И. Древнерусский
духовник (исследование по истории церковного быта)). Чтения в Императорском Обществе
Истории и Древностей Российских при Московском Университете. 1914 год, 2 (249). Москва,
с. 255–283.
Соловьев, Вл. 1988. Оправдание добра. Нравственная философия. Соловьев Вл. Сочинения
в 2 т., 1. Москва, с. 47–548.
Толочко, О. 1992. Образ «чужинця» в картині світу домонгольської Русі. Mediaevalia
Ucrainica: Ментальність та історія ідей, 1. Київ, с. 26–46.
Толочко, О. 1994. Образ держави і культ володаря в давній Русі. Mediaevalia Ucrainica:
Ментальність та історія ідей, 3. Київ, с. 17–46.
Успенский, Б. А. 1982. Филологические разыскания в области славянских древностей
(Реликты язычества в восточнославянском культе Николая Мирликийского). Москва.
Успенский, Б. А. 1987. История русского литературного языка (ХІ–ХVІІ вв.). Мünchen
(Sagner Slavistische Sammlung, 12).
Успенский, Б. А. 1994. Краткий очерк истории литературного языка (ХІ–ХІХ вв.). Москва.
Успенский, Б. 1996. Мифологический аспект русской экспрессивной фразеологии. Анти-
мир русской культуры. Язык, фольклор, литература. Сб. статей. Москва, с. 9–107.
Федотов, Г. 1935. Мать-земля. К религиозной космологии русского народа. Путь (журнал).
Орган русской религиозной мысли, 46. Париж, с. 3–18.
Франк-Каменецкий И. Г. 1932. Отголоски представлений о матери-земле в библейской
поэзии. Язык и литература, 8. Ленинград, с. 121–136.
Фрейденберг, О. М. 1998. Въезд в Иерусалим на осле. Фрейденберг О. М. Миф и литература
древности. Москва, с. 623–665.
Фрэзер, Д. Д. 1983. Золотая ветвь / пер. с англ. Москва.
Шахнович, М. И. 1971. Первобытная мифология и философия (предыстория философии).
Ленинград.
Шипфлингер, Т. 1997. София-Мария. Целостный образ творения. Москва.
Щепанская, Т. Б. 2003. Культура дороги в русской мифоритуальной традиции ХІХ–ХХ вв.
Москва.
Ясперс, К. 1996. Комунікація. Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії.
Київ, с. 132–148.
203
Євген Чернухін
Барокові фантазії українців:
грецький епіграф ієромонаха Кипріана до твору Симона Пекаліда
«De bello Ostrogiano ad Piantcos cum Nisoviis...»
У статті розглядаються особливості складання грецького епіграфа до латиномовної поеми, його граматична
структура, лексика й вірогідні похибки автора. Надаються підрядковий та літературний переклади епіграфа
сучасною українською мовою. Проаналізовано зміст тексту на відповідність темі поеми і родовим гербам князів
Острозьких.
Ключові слова: ієромонах Кипріан, Симон Пекалід, герби, Костянтин Острозький, Бароко.
Peculiarities of the composition of the Greek epigraph to the Latin poem are discussed, as well as its grammatic structure,
lexical aspects and possible mistakes of the author. Translations of the epigraph into modern Ukrainian are presented. The
text is analyzed in connection with the poem’s theme and the Ostrozky family Coat of Arms.
Key words: hieromonk Cyprian, Simon Pekalid, Coat of Arms, Konstantin Ostrozky, Barocco.
Ось уже понад 400 років усі видавці й [Ульяновський 2012], перекладача й посланця
перекладачі цього маловідомого, але, зре- князя в різних церковних справах – дослідни-
штою, доволі цікавого латиномовного твору ки писали вже неодноразово [Харлампович
Симона Пекаліда (Пенкалі, близько 1567– 1898, с. 274–275; Мицько 1990, с. 94–95; Яси-
1616 рр.) під назвою «Про Острозьку війну новський 1995, с. 102; Ульяновський 2012,
під П’яткою проти низових» [Пекалід 1987] с. 850]. Тому ця невеличка розвідка присвя-
сором’язливо уникають питання про грець- чена винятково тлумаченню присвяти, латин-
кий та латинський тексти [Яковенко 2002, ського девіза на гербі, епіграфа та їхнім пере-
с. 157–158; Пекалід 1987, с. 196–242], що кладам.
містяться на другій сторінці краківського Отже, під уже розглянутим авторським
видання 1600 року [De bello 1600] разом із написом з посвятою ясновельможним ост-
п’ятипільним гербом молодших князів Ост- розьким князям розташований сам герб,
розьких [Однороженко 2008], котрим був обабіч якого перпендикулярно до основного
присвячений весь твір. тексту читаємо вислів (девіз) латиною: Fert
Між тим, ці «незрозумілі» сьогодні чи- virtutis opus / victricis laurea facti – «Справа
тачеві тексти заслуговують на більшу увагу. доброчесності приносить переможні вінки
Зокрема епіграф до твору – це яскравий взі- вчинкам». Останнє слово латинського ви-
рець тогочасної поетичної творчості укра- слову не відповідає нормам латинської гра-
їнців іноземною мовою, у нашому випад- матики, якщо ми правильно розуміємо весь
ку – грецькою, доволі складної для опану- вислів. Вірогідно, десь загубилася літера «s»
вання, на відміну від ріднішої для укладачів закінчення давального відмінку множини
польської або надзвичайно поширеної в той для іменника «factum» (учинок), тобто, мало
час латини. Автор тексту епіграфа нам добре бути «factis». Можливі, очевидно, й інші
відомий, позаяк його ім’я проголошено вже варіанти пояснення, чому представлений у
в заглавному записі, теж грецькою мовою: книзі вислів не відповідає граматичній нор-
KYПPIANOY TOY APXIΔIAKONOY. / ЕIΣ мі, але наразі надамо перевагу простішому,
ТΩΝ ЕКΛАМПРΩТАТΩΝ ТНΣ ОΣТРОΓІАΣ аби уникнути спекуляцій стосовно того, що
ΣНМЕIOΝ – «Кипріана aрхідиякона. На герб помилки могли бути в будь-яких словах, тому
ясновельможних [князів] Острогу» [Яковенко що в такому випадку неймовірно зростають
2002, с. 161]. можливості для довільного тлумачення іно-
Про особу архідиякона, або ієромонаха, земних текстів.
Кипріана († після 1623 р.) – одного з пер- Доволі рідкісне для латинських текстів
ших стипендіатів славнозвісного князя Кос- словосполучення «victricis laurea», букваль-
тянтина (Василя) Острозького (1526–1608) но – «переможниці лаври», на мій погляд,
204
є перекладом грецького слова «τα νικητήρια» лежить плутанина з дієсловом «περικλάω»
(належне переможцям), характерного саме (ламати, повертати, розгалужувати), замість
для грецького поетичного (у тому числі цер- якого вжито доволі дивне «περικλονέῃ», що
ковного) дискурсу, до якого мав би тяжіти Ки- мало б означати все ж таки якийсь похід-
пріан, якщо він особисто складав і цей латин- ний варіант від «περικλάω», на який, однак,
ський вислів. повпливали інші форми дієслова, на кшталт
Під самим гербом укладачі вмістили 12 «περικλώνται» або «περικλώεν» (тобто утво-
рядків грецького тексту. Розмір віршування рення від основи імперфекта), а також імен-
силабічний, не сталий, але відчутне ритміч- ник «κλών» (гілка, відгалуження). Сумнів-
не чергування наголошених і ненаголошених ними, з огляду на грецький узус, є слово-
складів, застосовується інверсія, подекуди сполучення на кшталт «спрямовуючий/на-
рима. Формально автор дотримується чергу- пружуючий очі герб», надмірні «іонійські»
вання «довгих» і «коротких» рядків, у яких або поетичні впливи тощо. Усе це, а також
мало бути відповідно 16 і 12 складів, але на- очевидне «школярське» чи свавільне (мож-
справді кількість складів у них подекуди від- ливо, «барокове») ставлення до синтаксису,
мінна. трохи затьмарюють розуміння тексту, але ж
Попри низку незручностей, що їх відчу- не настільки, аби його вважати за недолугі
ває людина, знайома з грецькою мовою (ба- вправи з іноземної мови або якийсь літера-
жано хоча б візантійського періоду), у першо- турний жарт.
му наближенні до тексту, він загалом є цілком Загалом за своїми образами розгляну-
зрозумілим для пересічного носія класичної тий епіграф є наслідком швидше латинських
гімназичної або університетської освіти ХІХ– впливів на ієромонаха Кипріана і відповідає
ХХ ст. Можливо тому в ті минулі часи й не традиціям латинської та європейської серед-
виникало питань щодо його перекладу. Відхи- ньовічної поезії доби переходу від Ренесансу
лення від нормативного правопису, котрі ми до Бароко. Хоча цілком очевидно, що автор
бачимо в тексті, загалом знаходять своє пояс- був знайомий з взірцями грецького красно-
нення, якщо взяти до уваги особистий стиль го письменства, зокрема античної лірики,
автора й можливі похибки – його самого або принаймні в доступних і прийнятних для
ж тієї особи, що набирала текст уже для дру- нього на той час текстах. Про це, зокрема,
ку. свідчить низка «гомерівських» слів, тобто
Так, до особливостей авторського сти- слів, які вживаються греками з найдавнішим
лю можна віднести схильність до написан- часів. Хоча тут варто підкреслити, що дав-
ня слів з двома літерами: це, до прикладу, ньогрецька література мала бути для нього в
подвійне «σσ» замість одного «σ» у слові цілому все ж таки малозрозумілою, а візан-
«τόσον» – «стільки, настільки, так» (утім, тійська не містила взірців світської поезії в
це ознака давнього «поетичного» сти- достатній кількості для наслідування. Отож,
лю), а також написання з двома «λλ» сло- його знання давньогрецької мови, найвіро-
ва «μελισμόν» – «розділ, розчленування». гідніше, ґрунтувалися здебільшого на тек-
Очевидними «дрібними» похибками авто- стах Святого Письма й церковної літургіки,
ра можна вважати використання невідпо- а новогрецьку він опанував у спілкуванні з
відного закінчення у вигаданій ним формі ученими греками та під час перекладацької
множини «παμφανόεις» (замість відповід- практики.
но узгоджених прикметників «παμφαής» Для розуміння тексту епіграфа треба
або «παμφανόων» – «сяючий, блискучий»), погодитися не тільки з характерним грець-
пропуск літери на позначення голосного у ким синтаксисом, але з особливостями його
слові «πατρῷον» – «батьківський, вітчизня- структури та авторського образного мислення
ний», а також окремі помилкові літери на загалом. Не всі ці особливості грецького тек-
позначення голосних у словах «μελισμόν» сту могли бути збережені в наведеному нижче
та «ὑπόδειγμα» – «взірець, приклад», поде- літературному українському перекладі.
куди проставлена хибна діакритика тощо. Хай там як, але перші два та останні
До найбрутальніших помилок автора на- три рядки епіграфа є вступними і, відповід-
205
но, узагальнюючими з прямим посиланням ла» (Одровонж), хоча насправді на малюнку

на острозьких магнатів. У решті семи рядках зображений лук зі стрілою. Цікаво, що в сьо-
ідеться про чотири гербові поля та їхні зобра- мому та восьмому рядках ідеться про зміст
ження. Розлогіші тексти торкаються гербів самої поеми «Про війну острозьку...». Отже,
«Погоня руська» (святий Георгій вбиває змія) за цими змістовними ознаками епіграф скла-
та «Погоня литовська» (вершник з мечем). дено правильно, а ось його літературні або
Стисліше представлені герби «шестикутна граматичні недоліки залишаються втіхою не-
зірка з півмісяцем» (Лелива) і «крилата стрі- багатьох фахівців.
Текст епіграфа (збережено правопис оригіналу):
1 Τύπτ᾽ἅρ᾽ ἐπὶ τῶν Οστρογίας κλυτὸν ὄσσε τιταίνων

2 Σῆμεῖον: τοσσον ξεῖνε 1 περικλονέῃ 2.
3 Πῆξας (δὲ) ἐν στέρνῳ στιβαρὸν δόρυ ἰόβολον δὴ,
4 κράτος ἴφθίμον δυσμενάων 3 κατερεῖ 4.
5 ἰζόμενος δ᾽ἴππευ᾽ἐφ᾽ἀερσίποδος τ᾽ἀρέϊος
6 μελλήσμόν 5 πολέμου, παμφανόεις 6 δὲ μετὰ
7 Φέγγεος ἀστὴρ, ἀνίστορ᾽ἄιθειν πατρίδα κεδνὴν
8 ἀλλὰ καὶ νίκὴς ἔπρεπε Διαφανὲς,
9 Τὸν πτερόεντα ὀϊστὸν δεικνῦναι ἱπόδειγμα 7.
10 Ταὺτ᾽ἐπὶ θεσπέσίων ὀρχάμων ὀστρόγιης.
11 Σήματα κληίζεται, τετραχὴ ἀρετὴν ἐπέχοντα
12 ὧν περὶ τὸ πατρὸν 8 σύγγραμα σαφηνίζει.
Підрядковий (буквальний) переклад:

1 Чому за [магнатів] Острогу відомий, на котрий спрямовані очі,
2 герб так легко розгалузився?
3 Той, що встромив у груди важкого списа з отрутою,
4 силу могутню й ворожу руйнує.
5 Сидячий верхи на вітроногому [коні], подібний Аресу,
6 рушив у чвари війни. Повносяюча з
7 місяцем зірка, розказала про палаючий рідний край.
8 Але й перемоги потреба була очевидним
9 крилату стрілу показати взірцем.
10 Ось так, за всесильних очільників Острогу,
11 герби вшановуються, що четверояко чесноту вміщають,
12 про них вітчизняний твір з’ясовує.
1
= [ἐξείνεε], пор. новогр. φιλοξένησε.
2
Це своєрідний авторський «гібрид» від дієслова та його похідних: περικλάει+κλών.
3
= δυσμενεῶν.
4
= καταιρεῖ (=καθαιρεῖ).
5
= μελισμόν. Буквально – «розчленування, розділ». Вірогідно, йдеться про «м’ясорубку, січ» під час бою вершників.
У реченні бракує прийменника εἰς – «у», можливо, випадково пропущеного.
6
= παμφανόων (-όωσα) або παμφαής.
7
= ὑπόδειγμα.
8
= πατρῷον.
206
Євген Чернухін. Барокові фантазії українців: грецький епіграф ієромонаха Кипріана
до твору Симона Пекаліда «De bello Ostrogiano ad Piantcos cum Nisoviis...»
Літературний переклад:
Чому ж за магнатів Острогу той герб славнозвісний,
що погляди вабить, так радо розрісся?
У груди встромивши важкого з отрутою списа,
силу могутню й ворожу руйнує.
Сидячи верхи на баскому коні, ще й Аресу подібний,
рушив у розбрат війни. Разом із місяцем сяюча
зірка про рідний край у вогні сповістила.
Проте й перемоги постала потреба яскравим
крилату стрілу показати взірцем.
Ось так, за всесильних владарів Острогу,
шанують герби, що відбили четверояко чесноти,
як це висвітлює твір вітчизняний.
207
Мицько, І. З. 1990. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576–1636). Василь-

Костянтин Острозький – засновник вищої школи в Острозі. Київ.
Однороженко, О. А. 2008. Герб князів Острозьких. Наукові записки. Серія «Історичні
науки», 13. Острог, с. 60-76.
Пекалід Симон. 1987. Про острозьку війну під П’яткою проти низових. Українська поезія
XVI ст. Kиїв, с. 196−242.
Ульяновський, В. І. 2012. Князь Василь-Костянтин Острозький: історичний портрет у
галереї предків та нащадків. Київ.
Харлампович, К. В. 1898. Западнорусские православные школы XVI и начала XVII
века, отношение их к инославным, религиозное обучение в них и заслуги их в деле защиты
православной веры и церкви. Казань.
Ясиновський, А. 1995. Роль Острога в культурних взаєминах України із слов’янами і
греками. Острозька давнина. Дослідження і матеріали / відпов. ред. І. Мицько. Львів, с. 97-103.
Яковенко, Н. 2002. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні
XVI–XVII ст. Київ.
De bello Ostrogiano ad Piantcos cum Nisoviis libri quattuor a [] conscripti. 1600. Cracoviae:
In officina Andreae Petricovii.
208
АВТОРИ
Архипова Єлизавета – доктор історичних наук, заступник директора з наукової роботи
Гунь Мар’яна – провідний науковий співробітник Музею історії міста Києва
Дятлов Владислав – провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу
історико-археологічних досліджень Музею історії Десятинної церкви
Журухіна Олена – завідувач науково-дослідного відділу історико-археологічних
досліджень Музею історії Десятинної церкви
Іванов Олег – лаборант 1 категорії відділу археології Києва Інституту археології НАН
України
Кепін Дмитро – кандидат історичних наук, молодший науковий співробітник відділу
музеології та науково-технічної інформації Національного науково-природничого музею НАН
України
Козюба Віталій – кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник науково-
дослідного відділу історико-археологічних досліджень Музею історії Десятинної церкви
Комар Олексій – кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник науково-
дослідного відділу історико-археологічних досліджень Музею історії Десятинної церкви
Крижановський В’ячеслав – молодший науковий співробітник відділу археології Києва
Інституту археології НАН України
Кукуішко Артур - старший науковий співробітник науково-дослідного відділу історико-
археологічних досліджень Музею історії Десятинної церкви
Левченко Тетяна – провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу фондів
Луценко Роман – старший науковий співробітник науково-дослідного відділу історико-
археологічних досліджень Музею історії Десятинної церкви
Малюк Наталія – старший науковий співробітник Національного музею історії України
Писаренко Юрій – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту
філософії імені Г. С. Сковороди НАН України
Чекановський Андрій – старший науковий співробітник науково-дослідного відділу
історико-археологічних досліджень Музею історії Десятинної церкви
Черненко Олена – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України, археології
та краєзнавства Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка
Чернухін Євген - кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу
фонду юдаїки інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського
209
Наукове видання
Opus mixtum
№ 10
Запрошуємо до співпраці
благодійників та меценатів
Телефон бухгалтерії Музею історії
Десятинної церкви:
299-91-71
Підписано до друку 20 грудня 2022 року

Формат 210 × 297
Умов. вид. арк. 18
Наклад 70 прим.
Надруковано: ТОВ «Юрка Любченка»

e-mail: u19-07@ukr.net
тел.: 098-444-06-68
м. Київ, вул. проспект Перемоги, 50
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 4685 від 06.03.201
Адреса редакції:
04053 Київ-53, вул. Обсерваторна, 21А
e-mail: desitinnai@ukr.net
mdch.kiev.ua
210

Opus Mixtum 10 - О. - 26.01.23

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Opus Mixtum 10 - О. - 26.01.23

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Міністерство культури та інформаційної політики України

Виконавчий орган Київської міської ради

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації

Рекомендовано до друку Науково-методичною радою Музею історії Десятинної церкви

Opus mixtum: № 10 / [ред. кол.: Н. Писаренко, Є. Архипова, Т. Ананьєва та ін.];

Дизайн та комп’ютерна верстка

Випуски бюлетеня «Opus Mixtum» № 1–9 розміщено на сайті Музею: mdch.kiev.ua

Редакція не завжди погоджується з авторами статей

ISSN 2312-9697 © Музей історії Десятинної церкви, 2022

[Від редакції]. 10-річчя створення музею історії найдавнішого храму України 7

Історія досліджень, джерела, архітектура і археологія

Археологія, архітектура і мистецтво Києва та Русі-України

Архипова Єлизавета. Кадильниці та лампади Х–ХІІІ століть з археологічних досліджень

Дятлов Владислав. Про перспективу музеєфікації старовинних церков в Україні 175

[Editorial]. 10th Anniversary of the Creation of the Museum of History

History of the Research, Sources, Architecture

Archeology, Architecture and Art of Kyiv and Rus-Ukranine

The Authors 209

Музей історії Десятинної церкви cтворено відповідно до наказу Міністер-

У Лаврентіївському літописі майже всю- Така сама ситуація з «неповними» на-

князю Костянтину с бл(а)городными дѣтми тий В. Лушиним і розвинутий О. Толочком

с. 174–175], налагодити на місці виробництво східної пари стовпів підкупольного квадрата,

надвратна Святих Володимир Лавр., стб. 412,

Щодо термінів здійснення оздоблення пилось за 3 роки у випадку із церквою Святої

рання, взагалі виконувались) місяць-півтора і тижня – суботу й неділю. За статистичними

цев, М. Грушевський, М. Левченко, М. Сверд- Оскільки частина аргументів у цій диску-

німба усунуто шляхом переміщенням навер-

радикально іншу реконструкцію розвитку по- Повторне освячення чи переосвячення?

висловлена Є. Голубинським [Голубинский дослідника, відповідає 28 травня чи 4 лип-

церков взагалі існувала можливість (і ще мен-

Новгород Положення ризи і пояса Святої

Іпат., стб. 354;

94 Льто Святих Бориса і Гліба 1117 Іпат., стб. 285

116 Новгород (Підьба) Святого Миколая м-р 1228 НПЛ, с. 67

171 Новгород Святого Сави 1154 НПЛ, с. 29

Іпат., стб. 139;

Абрамович, Д. 1931. Києво-Печерський патерик. Київ.

[Болховитинов, Е.], 1825б. План первобытной киевской Десятинной Богородицкой церкви

Раппопорт, П. А. 1974. Ориентация древнерусских церквей. КСИА, 139, с. 43–48.

Іл. 1. План виявлених об’єктів на садибі Кривцова [за Й. Хойновським]

Середньому Подніпров’ї працювала «кабар- Досліджене Й. Хойновським поховання

Іл. 2. Реконструкція саркофага (1) та знахідки з «поховання» (2-6) [за Й. Хойновським]

дивно, вона повторила й версію Й. Хойнов- Достовірних археологічних прикладів

ви вбачати в описаній археологічній картині ження черепа свідчать, що поховання не було

Іл. 7. 1 – Балатонсемеш [за: Fodor et al 1996]; 2 – Нові Кнєжевац; 3 – Хевеш-Копітаньхедь; 4 – Епер’єшке;

Іл. 9. 1, 1а – шабля із «Чернігівської області» [світлини М. Гольдельмана]; 2–5 – Гестерід;

Архипова, Е. И. 2005. Резной камень в архитектуре древнего Киева (конец X – первая

Каинов, С. Ю. 2017. Обряд «особого» обращения с клинковым оружием по материалам

Орлов, Р. С. 1984: Північнопричорноморський центр художньої металообробки у Х–XI ст.

Οικονομάκη-Παπαδοπούλου, Γ., Pitarakis, Β., Λοβέρδου-Τσιγαρίδα, Κ. 2000. Ιερά Μεγίστη

Десятинну церкву, споруджену за проек-

Іл. 2. Спасо-Преображенський собор Нижньогородського кремля. Листівка 1897 р.

Іл. 3. Київський митрополит Євгеній (Болховітінов).

ект відновлення без прив’язки до давньо-

широку популярність в архітектурному сві- Спасо-Преображенський собор, «стасівська»

Іл. 7. Церква Святого Олександра Невського в Потсдамі за проектом В. П. Стасова 1826 р

стилеутворюючих форм, в еклектиці остаточ-

храмового будівництва «ми-

дан 1971, с. 9]. Десятинний храм нагадує найглибшу старо-

Проекты церквей, сочиненные архитектором Его Императорского Величества

Кириченко, Е. И. 1993. Взаимосвязи России и Запада в архитектуре Нового времени.

У науковому відділі фондів та реставра- с. 105–113] та світлина 1976 р. (іл. 1: 2) [Київ

Іл. 1. 1 – фрагмент археологічної карти Старокиївської гори С. Кілієвич