Tvory V Piaty Tomakh T5 Kn1

АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ
ТВОРИ В П’ЯТИ ТОМАХ
Оцифрував
Микола (Василечкр
А.Ю. КРИМСЬКИЙ
ШІЇоуи в пусти томах
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГ І Я І
І . К . Б І Л О Д І Д (голова), О. І. ГАН^СЕЦЬ, О. І. ДЕЙ,
М А. ЖОВТОБРЮХ, О. Є. ЗАСЕНКО (заступник голови),
С. Д. ЗУБКОВ, П. Й. КОЛЕСНИК, Ю. К. СМОЛИЧ
«НАУКОВА ДУМКА»
А.Ю. КРИМСЬКИЙ
Шол пустий
Книга перша
листи
(1890—1917)
київ - 1973
У2
К82
Редактор тому
Со Д. Зубков
Упорядкування та примітки
I. О. Лучник ,
А. М. Полотой ,
К. М. Сєкаревої
Редакція літературознавчої
та художньої літератури
Зав. редакцією В . І. Бова
К 0733—106 107—72
М221(04)—73
(С) Видавництво «Наукова думка», 1973 р.

А. Ю. Кримський. Фото. 1941 р.
189
0
1. До Д. Гладиловича*
Москва, 1890 р., 5/17 лютого
Дорогий пане Гладиловичу!
Простіть мені, що я і досі був не заходив до редакції
«Газети Гатцука»*, але ж я цілий тиждень був слабий на ту
кляту інфлюенцію і тільки сьогодні зміг піти туди. Приходжу,
розказую за всю справу, а вони дивуються: «Та це ж не може
бути! Певно, їм вислано нашу газету!» — «Ну, як то не може
бути? — кажу я. — Та ж мені сам адміністратор писав за це».
— «Не може бути! Зараз справимося в експедиції».
Подивились. «Ваша правда, представте. Але в такім разі
будьте ласкаві сказати адрес «Зеркала»*, зараз же вишлемо усі
вийшовші числа». (А їх вийшло вже три). Я не знав напевно
адреса «Зеркала» і сказав їм ваш (вул. Сакрам[енток], 10). На
випадок, коли б і тепер ще не приходила «Газ[ета] Гатцука»
(чого врешті я вже не сподіваюся), будьте ласкаві мені
написати, і я зараз же зроблю нову справку, бо тепер головна
контора цієї часописі в двох кроках від мене (але Ви
посилайте туди свое «Зеркало» після старої адреси).
Посилаю Вам три дрібнички: може, здадуться для «Зер-
кала». О, як мені і Яворовському* сподобались «Кістяки
Гольбайна»!* А Яворовський був читав торішнє «Зеркало»
деяким росіянам: побачили б Ви, як вони зацікавились.
Авжеж, найбільше цікаво було їм довідатись, що, власне,
замазане цензурою: але ніякі наші штучки не змогли
відновити того (ми були лили стеарин на ті місця і потім гріли
над самоваром, щоб друкарська фарба збігла. Ніщо не
помогло!). А от у № 2 за цей рік замазана на першій стороні 8-
ма стрічка знизу (перед: «Сгаз» зараз вже пише...»). Ще, певне,
для Вас новина: «Рижа»* почала ходити у Росію з замазаними
місцями. Яворовський нарочито пішов поди- б
витись в одну тутейшу редакцію, що, власне, замазується в
«Черв[оной] Руси» (бо, як Вам відомо, редакціям вільно усякі
газети діставати без цензури). Показується, то в однім числі
вимазане місце, де говориться об часах про- бування великого
князя російського (не пригадую якого) у Парижі. На якомусь
банкеті (пише «Рижа») значно було, що найбільше пив князь:
тож зараз видно, що на «Руси» вміють пити. «Рижа» хтіла
показати на багатство «Руси», де можуть так пити, але на цей
раз її служальство не дуже ся сподобало російській цензурі,
котра, певно, мусила сказати украї.іське прислів’я: «Застав
дурня богу молитися, — він собі голову розіб’є».
Перед одним роком був у нашому Інституті західних мов
один галичанин Де-Говора-Драгомирецький, з моска- лофілів.
Він «работал в «Червоной Руси» і не раз одверто казав усім,
що його любая «Рыжая» «получает денежное пособие от
русского правительства». Колись він з жалем оповідав, що
«Рижа» була послала запросини до передплати у російські
гімназії, але відовсюди дістала відповідь, що коли вона хоче,
аби її передплачувано, то нехай пише «по-русски», а не «этим
невозможным языком». А самому Драгомирецькому професор
Веселовський* (чоловік, звісний своїми вченими статтями в
усій Росії і прихильник українців, в університеті московськім
студенти дуже його люблять) сказав: «Дивно мені, що Ви,
такий гарячий панславіст, не зумієте правильно жадної
стрічки написати по-російськи».
Однак даруйте мені, що так розписався.
Дорогий пане! Най буде ласка Ваша одповісти мені, що з
моїх перекладів не буде друкуватись у «Зорі»*. Принаймні
одвітьте мені у переписці редакції. А найбільше мені ходить о
мою повість «На чужому грунті»*: коли вона не здасться, то
відішліть її до мене, бо чорнової руко- писі в мене нема: що ж
я робитиму без чернетки навіть? Тож повідомте, прошу Вас.
Ваш щирий
А. Кримський
Р. 5. Маю я досить перекладів з Гайного, потому — вірші
Хайяма (з перської мови) і переклад знаменитої «Моаллаки»
Антара* (з арабської), але ж не посилаю до «Зорі», бо не знаю,
чи приймуть туди моє. Впрочім, я ще не дістав 3 ч. «Зорі», —
може, там є яка відповідь.
2. До I. Я. Франка
Москва, 1890, 23 лютого
Високоповажаний добродію!
6
Сьогодні дістав-єм 5 ч. «Народу»*, а перед тижнем
послав-єм Вам 5 карбованців яко частину передплати Дуже
мене і п. Яворовського втішила Ваша часопись, і через те дуже
жалко нам, що не маємо 1 ч. «Народу». Та от іще (даруйте, що
пишу об тому, що, властиво, не моя справа): чи не знайшли би
Ви можливим друкувати «Народ» трошечки на грубшому
папері або на сірішому? От, напр., на такому, на якому
друкується «Правда»* для загранич- них передплатників? Бо,
напр., в 5-му ч. «Народу» останньої сторінки зовсім годі
прочитати мимо усяких напружень очей.
Посилаю до Вашої редакції один крб. і прошу мені
вислати в рекомендованому коверті «Товариш»* (20 кр.). Коли
б ся книжка була дуже груба, щоб бути посланою у одному
коверті, роздеріть її на два шматки, на три чи скільки і
пошліть рекомендовано. Сли від цього карбованця лишиться
що-н[ебудь], то пришліть ще (також рекомендовано у коверті)
«Смерть Каїна»*, або «Перебендя»*, або «Читальні»*, або
«Нашій коляді»*.
Ваш щирий
Моя адреса: Москва, Б. Лубянка, Варсонофиевский пер., д.
Рябушинских, кв. № 9 (Леве), А. Е. Крымскому.
3. До І. Я. Франка
Москва, 1890 р., 15/27 марта
Перш усього позвольте мені виразити мій подив і мою
навіть вдячність за те, що Ви мені відписали на мій лист. Бо я
ще у Києві (як і мої майже усі знайомі) призвичаївся до гадки,
що галицькі часописі ніколи не одвічають на ніякі листи. Коли
мені буває яке діло (напр., замовлення якої-небудь книжки,
навіть пославши гроші, або рекламування якого числа, або
запити щодо якої-неб[удь] відісланої в редакцію статті), то
завше треба послати ли- етів щонайменше три, аби дістати
відповідь. Отже, редакція «Народу» — перша виїмка з цього
правила. Ваш лист я дав прочитати і п. Яворовському; він узяв
свою статтю, але коли пришле до Вас нову об цій самій справі,
я не знаю, бо забув його спитати. «Читальні» він бере собі і
просив мене написати, що належитость 1 р. 70 кр. най
числиться на ньому. Я же з свого боку прошу Вас прислати
мені «Товариша». 1 крб. я послав давніше, а скільки ще з мене
належатиметься — звольте написати, посилаючи цю книжку
7
(не забудьте тільки послати рекомендовано, бо інакше не
дійде). Але я згори вже прошу Вас дарувати мені, коли я
решту (кілька десять крейцарів) пришлю не зараз: я чекатиму
або часу, коли Яворовський посилатиме Вам свій довг (бо
коли менше карбованця, то не можна послати гроші
асигнацією), або коли сам замовлятиму яку-небудь з книжок,
які можна набути через шановну редакцію «Народу».
Іще: чи не знайдеться як-небудь для мене 1-е ч. «Народу»?
Правда, Яворовський дав мені прочитати те число, але воно не
може бути спільно нас обох. Будьте ласкаві, коли можна,
сповніть мою просьбу. Л. Кримський
Москва, Б. Лубянка, Варсонофиевский пер., д. Рябу-

шинского, кв. Леве, А. Е. Крымскому.
Р. 5. Трохи не забув: Яворовський просив мене попросити
Вас, щоби сли Ви бачитесь з ким-небудь з редакції «Зорі»,
сказали, що по 3-м числі «Зорі» (від 1-го лютого) він не дістав
жодного числа, хоча й тепер час би вже прийти не то 4-му, але
й 5-му числу. Мені висилається «Зоря» під одною опаскою з
ним, — отже, і я не дістав ще нічого також.
г. Звенигородка, Київської губ.,
24 липня ст. ст. 1890 р.
Високоповажаний добродіюі
Вже я одержав частину Ваших повісток* — перші 10
аркушів (1 — 160 стор.). Уклінно просю Вас: скоро надру-
куються ще кілька аркушів, пришліть рекомендованою
опаскою. Головна ж моя просьба до Вас та, щоб « П е р е д н е
с л о в о » Драгоманова* Ви вислали не опаскою, котра йтиме
ще до цензури, авковерті і теж
р е к о м е н д о в а н о . Звольте його вислать зараз же, як
воно наспіє, а це тому, що я пишу статтю об «В поті чола»* і
не хтів би, щоб вона дуже спізнилася. Властиво, та стаття для
«Зорі», але можлива річ, що «Зоря» одмовить їй місця (тепер
бо хвалити писання соціаліста «Зоря», певно, не дуже охоча).
Тоді я передам її до розпорядимості п. Павлика.
Сподіваюся, що Ви сповните моє прохання, бо як я добре
досвідчивсь, редакція «Народу» взагалі зараз сповняє просьби
передплатників. Це не то, що другі часописі, котрим хоч і
наперед гроші вишлеш, а одвіту діждеш тільки поза третім
листом. Себто, як мовлять в нас: «Ждут третьего указа».
8
Коли Ви мені пришлете останній аркуш і обкладинку, тоді
звольте написать, що з мене припадає: я досі послав одного
карбованця.
Бувайте здорові.
5. До В. Л. Левицького*
Москва, 1890, 1/13 жовтня
Любий пане!
Якщо Ви знаходите, що я незвичайний українець зі
взгляду виконання поручень, то яким же незвичайним
редактором мусить Вас признати всякий! Така привітність,
така люба щирість, якою дишуть листи Ваші, рідко в кого
трапляється, і сміливо кажу, Ви кількома стрічками можете
придбати собі гарячого прихильника; Ваші і любого д*
Гладиловича листи справляють таке тепле враження, що так і
хочеться побачити автора їх і об’явити йому всю свою
прихильність. Далі, яко редактор, Ви знов явл яєтесь такою
особистістю, з котрої мусить бути задовольнений і усякий
галичанин, і ще більше — українець. Така ревність, таке
посвячення своєму ділові, навіть у дрібницях — це дійсно
щось незвичайне. Шкода, що я не дістав 17-го ч. «Зорі» (я за
нього знов написав цими днями до п. Гладиловича), але з 18-
го можу судити, яка буде часо- пись Ваша. Яка цікава стала
вона! Було, дотеперішні числа ледве присилуєш себе читати, а
тепер я аж тричі прочитав 18-е ч. Не то зміст, але навіть
правопись яка гарна стала: навіть вимову нашу — і то
одержано. Галицькі писання надруковано галицьким
правописом, українські— українським, — що може бути
справедливішим і пожа- данішим од цього! От тепер
одновляеться «Правда», і я був послав їй свій щирий привіт,
але, прочитавши 18-е ч. «Зорі», починаю боятися, що Ви
зробите зовсім зайвою річчю існування «Правди»! Прийміте й
моє щире спасибі до усіх тих «спасибів», які мусив сказати
кожен, побачивши нинішню «Зорю». Дай боже, щоб довго-
довго тривало Ваше редакторування!
Разом із Вашим листом одержав я й 1-й аркуш Вашої
збірки (мабуть, Календаря «Зеркала»?!) і за нього Вам щиро
дякую. Знов і тутечки видно Вашу одміну од других галичан:
Ви етимологічну правопись зводите до того, що вона правдиво
оддає усі звуки живої бесіди. Напр., я стрічаю тут який,
9
якийсь, гетьманську тощо — зам[ість] якій, гетманску і т. ін.
(Шкода тільки, чому ніхто в Галичині не пише вірно таких
складів, як б'ю, п'ю, б'є і т. ін., а пише пю, бю, бє, котрі мають
вимовлятися зовсім інакше). А може, це Ви вислали мені 1-й
аркуш Календаря «Просвіти»? (бо воно більше змістом
підходить до цього). Тоді це, значиться, дарунок од Вас,
люоий пане. Коли так, то ще раз спасибі: тут важний не сам
збірник, а важна й люба — ласка. В такім разі я прохатиму Вас
написати своє ім’я десь на ньому: мені дуже приятно буде
мати книжечку з Вашим написом.
Тепер щодо справунків Ваших. Не міг я ще усіх їх
зробити, бо трошки скалічив ногу і ще днів зо два не могтиму
далеко ходити. Однак дещо зробив: Каллаш* приїхав і його
адреса: М о с к в а . Арбат. М а л а я М о л ч а н о в к а ,
д. Корша, кв. Борисова — Владимиру Владимировичу
Каллашу.
Його розправа за Палія* вже була надрукована в «Этно-
графическом] обозр[ении]* цього року, як мені сказав Янчук*.
Од мене до Каллаша верстов із п'ять простороні, і через те я
ще не міг зайти до нього. Мачтет іще не приїхав, і я долучаю
справку з адресного стола, яку я взяв учора. До «Газети
Гатцука» і кількох нотних магазинів зайду через два дні, коли
нога вигоїться. З ілюстрованих часописей передивив я
сьогорічне і торішнє «Живописное обозрение»* і результат
перегляду посилаю Вам. Із слідуючим листом подам спис
українських малюнків в других часописях. Од мене, до речі, й
«Городська читальня» (безплатна) близько: 10 минут ходки
(це дуже, дуже близько, як на Москву, бо вона [в] 10 разів
більша за Київ). Взагалі, коли Вам я можу зробити яку
прислугу, то тільки напишіть: я раз у раз готовий услужити
Вам.
Щодо заголовка «Сміховинне оповідання»*, то я його
виставив іронічно. Однак коли, на Вашу думку, тут іронія не
до речі і не прибільшить враження, то замініть якось інакше.
Перепрошую, що я нічого більше не послав іще Вам, але ж я
зладжував допись (і обширну) до «Правди»* та зовсім скінчив
і обробив довшеє оповідання «Люба пара»*. В цім місяці я
пришлю тільки розбір «В поті чола» (ЫВ. Чи вийшло воно в
світ?) та усякі дрібнички, бо під кінець жовтня маю чималу
роботу з арабської словесності. Тож згори вибачте.
2/14 жовтня
Я якось забаригся з висилкою листа і тим часом перегля-
дів ще «Артист»*, «Новь»* і «Всемирную иллюстрацию»* —
10
за цей рік. З них є малюнки про Вкраїну тільки в «Нови».
«ЖИВОПИСНОЕ ОБОЗРЕНИЕ», 1890 р., том 1
1) «К т о к о г о с и л ь н е е » . Рис. Вольский. № 21,
стор. 336. Перед корчмою, де зупинився поштарський віз і
зібралася юрба роззявляк, парубок міряється силою з бабою.
Вона засмикнула спідницю поміж ноги, держиться твердо, і
дурно силується парубок сторкнути її з місця.
2) « П о в з д о р и л и». Рис. Ижакевич. № 23, стор. 369.
«Милый жанр, напоминающий нам родную Малороссию»,
сказано в поясненню малюнків. Дівчина одходить, а парубок
задумливо крутить люльку.
«ЖИВОП[ИСНОЕ1 ОБ[ОЗРЕНИЕ]», 1890, т. II (до № 36-го)
3) «В о в р е м я ж а т в ы » . Рис. Ижакевич. № 31, стор.
77. Сім’я українських хліборобів снідає попід кущем коло
своєї ниви.
4) «И з м е н а». Рис. Пащенко. № 33, стор. 101. Гарна
дівка іде назирцем, ховаючись поза деревами, за зрадливим
хлопцем і розлучницею. «Перед нами благословенная Украйна
с ее чудными летними вечерами, с ее прекрасной
растительностью...», сказано в «Объяснении рисунков».
11
сЖИВОПИСЩОЕ] ОБ[ОЗРЕНИЕ]», 1889, т. I
1) «Игумен Феодосий уличает к и.

Святослава в бражничании и
в е с е л и и » . Рис. Топорков. № 8, стор. 129. Обличчя
білнше схожі з російсикими.
2) «Т. Г. Ш е в ч е н к о » , «который, как, конечно,
знают наши читатели, писал на малороссийском языке, но
болишая части «Кобзаря» переведена на русский язык». № 9,
стор. 145. Портрет той трохи різнитися од звичайних.
3 ) « К а т е р и н а». Рис. Наумов. № 9, стор. 149. На
тему:
... Вмиється сльозою,
Візьме відра, опівночі
Піде за водою...
В поясненні малюнків є докір українцям, що немає ще

повного видання творів Шевченка; поручаєтнся дешеве
київснке видання Йогансона.
4) «О священне нового
к о л о д ц а в М а л о - р о с с и и » . Рис. Ижакевич. № 18,
стор. 300. Багато ти- пічних обличчів.
5) « Р ы б о л о в ы в з а л и в е Д н е п р а » . Рис.
Сергеев. № 24, стор. 388.
6) «У к о л о д ц а». Рис. Ижакевич. № 25, стор. 404.
Дівчина витягує в хлопця признання в любові.
7 ) « Н о ч и н а И в а н о в д е н и». Рис. Топорков. №
26, стор. 425. До звісного оповідання Гоголя. Розцвіта
папороти, Петрусеві Басаврюк дає ножа і наказує зарізати
малого Івася, що його держити відима. Навкруги усяке
страхіття.
«ЖИВОЩИСНОЕ] ОБ[ОЗРЕНИЕ>, 1889, т. II
8) «Н а п о к о с е». Рис. Ижакевич. № 28, стор. 19. «В

благодатной Малороссии», як каже часописи.
9) «Т а р а с Б у л и б а». Рис. Соколов. № 35, стор. 116.
Бійка Остапа з батиком. Мати лащити Андрія.
10) « П р и с я г а е в р е е в-н о в о б р а н ц е в».
Рис. Геллер. № 44, стор. 280. Купочок жидів з
характеристичними фізіономіями присягаєтися в будові
рекрутсикого приводу перед своїм рабином, одягненим у
молитвяний саван.
12
11) « У к р а д е н н о е д и т я » . Рис.
Козакевич. №45, стор. 306. Циганка біля шатра, коло неї
вкрадена дитина.
сНОВЬ», 1890 р.
1) « Р а з в а л и н ы к р е п о с т и в К а м е н е ц -
П о д о л ь с к е » . Рис. Подбельский. № 4, стор. 205.
2) « Т и п ы и з П о д о л ь с к о й г у б е р н и и » .
№ 4, стор. 209. Жид балакає з двома селянами.
3) « М е с т е ч к о Звягель, Новоград-
В о - л ы н с к о г о у е з д а » . № 15 — 16, стор.
223.
4) « Р а з в а л и н ы Богоявленского
с о б о р а в О с т р о г е » . Рис. Кащенко. № 17 — 18, стор.
2.
5) « Р а з в а л и н ы иезуитского монас-
т ы р я в О с т р о г е » . Рис. Краевский. № 17—18,
стор. 3.
6) « З а м о к ' к н я з я К о н с т а н т и н а О с т р о ж -
е к о г о». Рис. Панов. № 17—18, стор. 5. Місячної ночі.
7) «Д о р о г а в д е р е в н ю » . Малороссийский этюд.
Рис. Пионтковский. № 17 — 18, стор. 61.
Вибачайте, що такий малий спис подаю, але ж я і сам не
винен: зоглядіння часописей не скоро посувається, часу
одбере доволі, а добуток малий. Зрештою я вже мало чого ще
зможу подати, бо найголовніші ілюстровані журнали я
зоглядів майже усі (за цей рік і почасти за 1889), крім
«Гусляра»* хіба.
«Зоря» з 1886 р. заборонена, а мені її треба. Тепер я
посилаю Вам 2 крб., щоб висилати її мені по кілька чисел у
рекомендованій коверті. Будьте ласкаві вислати, а решту
грошей я дішлю п. Гладиловичеві, коли одержу усей рочник.
Бувайте здорові, дорогий редакторе. З якою нетерплячкою
визиратиму я одтепер кожне число «Зорі»! Насилу «Зоря»
дочекалася такого редактора, як треба.
Ваш щирий
із
в. До I. Я. Франка
23 листопада
Москва, 1890 р., 5 гр удня
Вельмишановний пане Франко!

Признаюся, я трошки зачудувався, побачивши, що перська
поезія Вам не незвісна. Бо, бачите, тут у Росії мені стає аж
досадно, що ніхто нічогісінько не тямить про Схід, не знає
навіть самих звичайних речей. Тутечки все знаття
обмежується тим, що «Фірдоусі, Сааді та Хафіз — світові
поети», їх писань ніхто ніколи не читав (бо, правда, по-
російськи майже нічого немає, а Хейяма навіть на ймення не
знають). Очевидячки, в Галичині справа стоїть краще. Я
трошки не розумію, який смисл Ваших слів: «Варто було б
переложити з Хейяма більше». Коли цими словами Ви мені
радите перекладати його далі, то я зроблю цеє дуже охочо.
Тільки ж надрукувати їх візьметься хіба «Народ», бо до всіх
інших Ваших часописей вірші подібного змісту й посилати
лячно. (Це дійсно хиба нашої журналістики, що тутечки й
форма важить). Щодо Фірдоусі, то я й сам гадав був дещо
переложити з його творів (тільки не сатиру на Махмуда, бо
вона і довга, і не дуже-то колка), але це зроблю опісля, бо
тепер займаюся Саадієм та Гафезом. Про Гафеза (котрий Вам,
мабуть, знаний під арабською вимовою — Хафіз) я навіть маю
написати чималий артикул. Пришлю його, мабуть, таки до
Вашої редакції. Здається мені, що Гафеза краще буде
перевести, ніж Фірдоусі, бо цей останній страшенно
розтягнений, оповідає на одній стороні те, що можна би
сказати в чотирьох рядках, —отож і перекладати з нього треба
багато, не можна обмежитися розміром звичайної журнальної
праці; видати ж осібною книжечкою, — на те треба, щоб хтось
дав наклад. До того ж Хафіз або Сааді містять багато високих
загальнолюдських мислей.
Щодо Ваших книжок, то я зараз можу лише сказати, що
словар Венгерова* вийшов того тижня до — «Бен...». Про
другі книжки повідомлю трохи опісля, бо 1) спішуся з листом,
2) тепер у мене семестральні екзамени, котрі займають весь
мій час. Тож ласкаво почекайте.
Звольте передати мою статтю (допись) панові Ол. Барвін-
ському, бо я хочу бути «прекрасною маскою» тільки на-
половину*. Перше я призначив цю допись задля «Народу»,
14
але, перечитавши, побачив, що Ваша часопись не схоче її
надрукувати. Тому передаю «Правді». Мої пересвідчення
кажуть мені (щирому націоналові і не соціалістові) підпирати
роботу «Народу» і моїми слабими силами; для того, між
іншим, я точно висилатиму передплату і ті наддатки, які буде
треба. Але це мені не переб’є шанувати «Правду», бо вона має
свої гарні якості, свої великі заслуги.
Як Вашу редакцію, так і редакцію «Правди» я прохаю
вказати, де мої помилки. Я не хочу бути невидющим, а прагну
правдивого шляху, на котрім би міг попрацювати для нашого
мужика, з котрим я зв’язаний і своїм походженням із цього т.
зв. «подлого сословия».
Ваш щирий
Хе. Кримський
Будьте ласкаві не забути, що 24-е і 1-е (1891 р.) ч.
«Народу» треба вислати в Звенигородку Київськ[ої] губ. А. Е.
Крымскому.
Р. 3. Чи Ваша адреса давнішня, чи вже не Академічна, 22?
З присланих «Програм» я три продав, а три оддав дурно.
Запишіть же, що я винен «Народові» 15 копійок. При нагоді
заплатю.
1891
7. До 1. Я. Франка
Звенигородка,
1890, 23 гр[удня]
1891, 4 січня
Дуже шановний пане Франко!
Одержав я Ваш лист і признаюся, що він вплинув на мене.
Справді, Ви резонно кажете, що є багато закулісо- вих
обставин поза «народними святощами»*. Зрештою я дізнався
дещицю про закуліси саме за день перед Вашим листом, — у
Києві од Иоп-е^о* (для безпечності не хочу звати його на
ймення, бо Ви ж пригадаєте, що Иоп-е£о є автор
«Харківської» (?) дописі в «Народі»*. Од Иоп-е^о я дізнався
про предложения йому редакторування «Правди», на яке він
не згодився, — дізнався і аж остовпів від жаху. Але це така
важна річ, що я мусю ще більше дістати доказів, а до того я
постараюся прочитати «Правду» з упередженням од її
початку: може, тоді в ній самій знайду докази справедливості
15
обвини.
Ви думаєте, що мені доведеться каятися за мій лист до
«Правди» проти «Народу»*. Я вже побачив його надру-
кованим, перечитав і не каюся ще. Бо, властиво, з нього
виходить, що автор — прихильник «Народу». Воно так і єсть
немало. Бачте, з і д е є ю соціалізму, на мою думку, не можна
не годитися, бо це є верх поступу. Отже, якби що мати
д о к а з и м о ж л и в о с т і здійснення бажань Вашої
партії*, то б усі пристали до соціалізму, але ж поки що деякі
точки Вашої максимальної програми хибкі: власне, перша
(сусп[ільно]-економ[ічна]). Здавалось би, що одна точка ще не
є поміха пристати до Вашої партії, але ж вона сама сутьі Після
довгої моральної і умислової муки я міг узнати лиш
націоналізацію землі за доволі певну точку, а решта — так і
зостається для мене химерою. Та й хіба для мене одного?! Я
от у Москві багато спорив із студентами юридичного] відділу
про цеє, а жоден не міг мені довести точно нічого. З усього я
став тільки прихильним до «громадівців», але не сам
громадівцем. В усякім разі я не ворог Вашого «Народу», так
що навіть скажу, коли по Вашій думці я (націонал) зможу
чимсь служити Вашій партії, то рахуйте на мене. Пишу я ці
слова щиро, а позаяк залишаю писати дописи (крім
театральних), то думаю, що більше не доведеться запалитися і
в запалі понаписувати всякі неподобні речі. Ви, мабуть, зараз
згадаєте за «брехливі і глупі», по виразу Павлика, дописи з
Москви в «Правду». Я знаю, що Ви мене вважаєте їх автором,
і кияни кажуть мені, що Ваша жінка прямо назвала їм мене.
Це мені трошки дивно, бо пані Ольга мене й не знає (я її знаю,
бо вчився в колегії Галагана*). Але будь-що-будь, чи я їх
автор, чи хтось інший, всякому тепер соромно було би
признатися до них. Для мене вони будуть лиш наукою, що не
треба слів кидати на вітер, бо «буде каяття, а вороття не
буде». Тим-то вже й проти «Народу» я, мабуть, не закину ані
словечка ніколи більше, а надто коли він стає чимраз
симпатичніший.
Тепер я з Вами побалакаю про те, чи дійсно згоджуються
українці з «Народом». Хоч Ви пишете, що Вашому делегатові
згоду об’явили гурти по 50 чоловіка або й більше,
16
а я маю докази, що воно не так. Ваш делегат (я навіть знаю,
хто він) попросту дивиться оптимістично. Перш усього гуртки
по 50 і більше людей — річ аж нечувана у нас, бо всіх
українофілів, мабуть, тільки 300чоловіка, а 400 вже напевне не
буде. Значиться, панові Я[росевич]у* несправедливо ручилися
кілька людей за цілі гурти. Ь) З-поміж того купочка
українофілів, більша-більша половина — певні вороги всяких
«істів», а решта — знов не всі соціалісти, а лиш народники,
котрі на м а к с и м а л ь н у Вашу програму, очевидячки, не
могли згодитися. с) «Народу» ніхто з киян не читає,
починаючи од 17-го числа. Мене дуже-дуже прохають лишити
в Києві свій рочник, бо ніхто його не читав. Навіть
дописувателі, як-от Иоп-е§о, ще не бачили своїх статей
надрукованими. Я одержав од одного товариша лист, де він
мене аж заклинає любов’ю до Вкраїни оддати в Київ свій
«Народ». Певне, що я, їдучи в Москву, лишу його в Києві, хоч
і наша московська громадка ще не читала останніх чисел, сі)
Иоп-е§о в своїй дописі, власне, писав, щоб «Народ»
нічогісінько не друкував за згоду і прихильність українців, «бо
таких прихильних усього 3,5 чоловіка» (точні слова з уст Моп-
е§о). П. Павлик випустив цю часть дописі (!) і в дальших
числах оголосив, що з нового року «Народ» стане органом і
українців (І). Якби що я не чув
1 не знав про Павлика яко про людину, не здатну до фаль-
шування, то міг би «соблазнитися». е) Нарешті, подивіть, чи
багато є в «Народі» праць з України: майже нічого.
Так ось, Ви бачите, на підставі яких фактів я міг заявляти
націоналам в «Правді», що українці їх ще не одсахнулися.
Доказів цих я не хтів наводити, бо це вийшло би сильнішим
протестом проти заяв «Народу» і могло би подати привід
декому винуватити Павлика в фальшуванні і т. ін., а цього б
мені вже не хтілося. Впрочім, мені кілька разів доходило аж
до ніяковості: я знаходюся з кількома Вашими народовцями в
переписці і от то од одного, то од другого дістаю запитання,
«чи справді ви, українці, годитеся із тими клеветами, які сипле
на нас «Народ»?». Мені приходилося просто змовчувати або
повторяти лиш теє, що я написав у «Правді».
В «Зорю» я послав поганеньку рецензію про Ваші но-
вели*, де повторив був і трошки з того, що писав у «Правді»
(про «Народ»). Рецензія вийшла і довга, і слабенька, бо я
підчеркнув тільки дещицю з головнішого або навіть не з
2 2-145
головнішого, а просто видаючогося. Певне, що талантові
Вашому оддана належна йому честь. Впрочім, все це б ще не
біда, бо розбирати Ваші чудові повісті не можна (як слід) в
об’ємі газетної статті. Але я винен, що й там допустив спори з
«Народом»! Вислав я її Левицькому ще в початку листопада н.
ст., а тепер вже не хтілося вичір- кувати того. Не хочу я
сказати, що я тепер не поділяю тих думок, які написав. Ні, я
писав щиро, але зовсім злишньо.
Бувайте поки здорові. Ваш щирий і прихильний
Хв. Кримський
Р. 3. Будьте ласкаві надрукувати в «Народі» спростовання:
«В грудневім випускові «Правди» надруковано мою допись,
звернену з запитами до «Народу». Од неясності мого почерку
там знехотя явилося кілька друкарських помилок, які можуть
надати моїм словам хибний змисл. Позаяк до виходу слідуючої
книжки «Правди» ще далеко, то я простую ті помилки в
«Народі». На стор. 267, стр. 15 знизу: «Тим часом цей пункт
(про національний грунт) не є який п о в а ж н и й » , — має
бути: н е в а ж н и й . А на останній стрічці: «Народ» не м а
є на Вкраїні і цілковитих прихильників». Тра читати: «м а є.
Автор дописі».
Р. Р. 3. Тільки що дістав «Діло»* і побіжно переглянув. Бачу,
що є там дещо проти способу борби Павлика.
Пришліть, будьте ласкаві, і окладну для «В поті чола» і
зміст.
8. До Ос М. Огоновського*
Київщина, г. Звенигородка, 29 грудня ст. ст. 1890
Здорові були з різдвом, дорогий пане!
Трошки пізно довелося мені прочитати Вашу одповідь д.
Пипінові*, через те моя подяка так пізно приходить до Вас.
Кажу «подяка», бо справді Пипін виступив проти твору,
котрий належить не тільки до автора: бо «Історія літератури’
руської»* стала найкращою власністю і гордістю цілої Русі-
України; покривдивши так несправедливо Вас, Пипін учинив
кривду всій «заплаканій матері», всякому щирому
українському серцюі Честь Вам і слава за Ваш одвіті Одно лиш
іще позволяю собі од Вас попрохати: позаяк «Діло» навіть
українці не мають змоги читати (крім двох-трьох) [...], то Ви
неодмінно пошліть свою одповідь самому Пипіну, хай-но він
18
сам у «Вестнике Европы» зіб’є свої прежні слова. Або ще
краще: надрукуйте Вашу одвітну Пипінові статтю в
«Вест[нике] Евр[опы]», щоб загал росіян учув-таки
заперечення напастям, висказаним через Пипіна.
Ще раз гаряче стискаю руку авторові «Історії», просві-
тившої стількох, і зостаюся Ваш щирий прихильник.
Хвалько Кримський
Може, Вам коли-небудь буде треба чогось у Москві, тоді
числіть на мої услуги. Завсідна моя адреса: Москва.
Лазаревский институт восточных языков*. А. Е. Крымскому.
Але для скорості, якби що Ви потребували моїх услуг,
пишіть (після 10/22 січня): Москва. Покровка. Машков пер., д.
Кашкина, кв. 9. А. Е. Крымскому.
Тепер же пишу з Київщини, бо на святах удома.
В кінці позвольте ще мені вказати на помилки бібліогра-
фічні, які є в Вашій «Іст[орії]» при вирахуванні творів
Левицького-Нечуя* («Зоря», стор. 295).
1) «Дві московки». Було ще видання 1887 р. в Києві і
навіть ціна його замість 40 коп. (як у виданні 1882 р.) тільки 25
коп.
9) «Микола Джеря». У Вас не згадано за те видання, яке є
премія передплатникам «Зорі».
10) «Кайдашева сім’я». Київське видання має значні
одміни од львівського, котрого Ви держитеся в пересказі
змісту.
12) «Приятелі». Було й окреме видання в Києві 1887 р.,
ціна 10 коп.
13) «Старосветские батюшки и матушки». Є й київське
видання 1885 р. Ц. 2 крб.
17) «Чортяча спокуса». Є й попереднє видання. Одеса,
1885 р., 20 коп.
18) «В Карпатах». Друкувалося не тільки в «Ділі», але Ще
й у «Бібліотеці» Олесницького. Року точно навести не можу
зараз.
0. До Б. Д. Грінченка
Звенигородка в Київщині,
10/22 січня 1891 р.
Шановний землячеі
Дуже я зрадів, здобувши од Вас сьогодні листа, бо вже
гадав був, що Ви або не хочете, або не маєте нічогісінько
прислати. А тут така мені скрута: до кого не вдамся, ні в кого
2* 19
нема нічого придатного; от і сьогодні маю лист од Кониського,
де й він пише, що задля простого люду в нього нема
нічогісінько підхожого. Оце як буду в Києві, то, м о ж е , щось
роздобуду, але поки що Ви є д и н и й письмовець, од
котрого можна сподіватися запомоги задля нашого
видавництва*. Тож будьте ласкаві, добродію, надсилайте
швидше усе, що маєте, а я вже постараюся, щоб і з
матеріального боку Ви не зосталися покривджені, і щоб видані
були Ваші твори якнайкраще. Щоб Вас од- зволити од усяких
прикростей, я Вам даю слово, що за точність Губанова* в
сповненні обов’язків одповідатиму перед Вами я, а ніхто
інший.
Ви писали, що деякі рукописи Ваші знаходяться у Києві.
Якщо вони ще не знайшли видавця, то просю Вас, напишіте до
Ваших знайомих, щоб переслали мені.
Щодо того, кому краще посилати рукопис до цензури, то я
Вам скажу от що: робіть так, як вважаєте за зручніше. Не знаю
я, чи довго тримає рукописи Ваша цензура, але петербурзька
(бо в Москві української біг дасть) довгенько: Янчук був
послав драму у січні, а одержав назад чи в кінці серпня, чи вже
й у вересні. Отож рішайте справу, як самі здорові знаєте, а я
заздалегідь згоджуюся на все.
Ви мене питаєтеся, чи я автор статті у «Зорі»*. Еге, я.
Мусю Вам сказати, що я, пишучи її, силувався бути наскрізь
безстороннім, і мені було здавалося, що я встиг удержати
об’єктивний тон геть в усьому (це я кажу через те, що, на жаль,
я страшенно слабую на нерви, і цеє не раз доводило мене до
помилок і необачних ступінів, так що опісля мусиш собі раз у
раз нагадувати: «Буде каяття, та вороття не буде!»). Коли ж
оце достаю лист од Кониського, звідкіля бачу, що він
п о к р и в д и в с я ! Сьогодні ж і в Вашім листі, як здається,
чутно покрив- дження. Цього вже зовсім не розумію, бо мені
навіть
20
н е м о г л о і на думку прийти, щоб Вас чимсь
образити. Здається, вже й з мого листа до Вас Ви могли
бачити, як я дивлюся на Вашу діяльність, а в моїй статті теж не
видно ані кришечки огуди Вашому таланові; коли я повстав
проти Вас у питанні про мову, то це ще нічого не доводить.
Правду кажучи, я був би не повинен виправдуватися перед
Вами, бо не почуваю себе в нічому винним. А втім, навіть
якщо Вас справді образила моя стаття, я сподіваюся, що це Вас
не одверне од того, що я Вам перед- ложив, бо справа
лубочних видань Вас так само болить, як і мене. Тому-то я з
певністю чекатиму присилки.
Ваш щирий прихильник
Одтепер моя адреса така: Москва. Чистые пруды, Мельников
пер., д. Кашкина, кв. Леве, А. Е. Крымскому.
10. До О. М. Огоновського
Москва, 20 січня 1891 1
лютого
Дорогий пане ОгоновськийІ
Як я був радий, одержавши лист од В а сі [...]
Цим літом я хочу побувати в Галичині і певне що вва-
жатиму своїм найкращим обов’язком одвідати Вас і заявити
Вам свою якнайповнішу шану.
На мій великий жаль, я не можу Вам подати жодні- сінької
звістки про Мирного, бо про це можуть Вас сповістити тільки
старші українці. І от моя рада Вам: удайтеся з запитаннями до
Єлисея Кипріяновича Трегубова* (Киев, коллегия Павла
Галагана), котрий причинився до надрукування «Хіба ревуть
воли...». Я б і сам написав до нього, дак геть ніяково: колись
він був моїм учителем і тоді, розуміється, у мене з ним не
могло бути й балачки про заборонене законом
українофільство. Коли ж я скінчив колегію, то вже більше з
ним не стрічався (бо поїхав до Москви), не міг, як другі мої
колишні товариші, зав’язати з ним патріотичних відносин, і
отож не випада мені до нього писати. Опроче Ваш власний
лист більше вплине. Однак і я з свого боку про дещицю
постараюся. Разом з моїм братом вчиться в останніх класах
колегії молодий
Рудченко*. Я напишу лист, може, щось і вийде. Впрочім, не
можу н а п е в н е ручитися, що роздобуду потрібні
відомості.
За обіцянку прислати брошуру «Відповідь Пипіну» я
вельми дякую і постараюся, щоб ЇЇ якнайширша громада
одчитала. А може, Ви й своє м’я надпишете? — тоді матиму од
Вас красну пам’ятку. Ото на гурт давно прислав був
Володимир Левицький мені свою збірку «Квітку»* із своїм
підписом; лучиться іноді розгорнути ту книжечку, подивишся
на підпис, і стільки любих гадок пролине в голові при погляді
на щиру присилку з країни закордонських братів! Я
переписуюся з декотрими галичанами і дуже дорожу тею
перепискою, бо вона живіше нагадує про нашу єдність з
Україною австрійською.
Про Білика сьогодні ж напишу до Києва, до одного з своїх
знайомців: хай розвідає та мені про нього скоріш одпише, а я
Вам.
Зостаюся Ваш щирий прихильник
Хванько Кримський
Москва. Покровка. Машков пер., д. Кашкина, кв. 9.
Москва, 1891, 3/15 марта
Вельмиповажаний пане Франко!

Ми, московські українці, все більше та більше про-
кидаємося і беремося до деякої праці. Росте в нас і попит на
часописі, так що вже їдного примірника «Народу» та «Правди»
— мало. Посилаю, отже, Вам 7 крб. на «Народ», котрий просю
одтепер висилати мені в двох примірниках (в одній коверті) на
мою адресу, а всі вийшовші досі числа звольте послати на
адресу: Москва, Девичье поле. Факультетская хирургическая
клиника. Гр. Ал. Коваленко*.
А 5 крб. будьте ласкаві передати Ол. Барвінському.
Драгоманов одвітив на мої питання, так що я мусив тепер
знову взятись за допись і зробити свої замітки,
котрі будуть надруковані разом з листом Др[агомано]ва.
Вважаю своїм обов’язком заявити, що автор тих приміток
іменно я; я ховаюсь од нашої поліції, а не од громади*.
Знов пригадую Вам свою просьбу: чи не можна прислати
22
мені заголовок (окладку) та зміст Ваших новел?
А. Хвалько
Р. 5. А знов скажу: справедливості, справедливості більше
треба «Народові»! Тоді він звабить і націонала.
Р. Р. 5. Ох! ще просьба! передайте вже лист і «Зорі».
Взаміну за мої поручения шліть мені мерщій Ваші, і я з
великою приятностю виповню все, що звелите.
12. До В. Л. Левицького
Москва, 1891, маРта 2 квітня

Дорогий пане Левицький!
Ваш лист, де Ви пишете не до мене особисто, але до цілої
громадки, одержав. По суботах ми збираємось, тоді я його й
одчитаю всім.
6-го ч. «Зорі» я ще не одержав (дістану тільки ЗО марта),
але дуже радий, що нарешті стоятиме на «Зорі» Ваше ймення.
Якщо п. Тисовському* це не до смаку, то не дивниця! легко
чужими руками жар загортати!
Шкода тільки, що тепер підуть зміни в правописі.
Зрештою, коли вони заключатимуться тільки в заміні тілки,
робе, просю формами тільки, робить, прошу — то це ще
дурниця. (Але я певний, що й у Галичині говорять просю, бо
маю знайомих з-попід самісінького кордону, де говорять
цілком по-галицьки). Не біда навіть, якщо намість кохання ми
побачимо коханне (але ж життя не слід би зміняти) і т. ін.
Але чи не змогли б Ви одборонити цей? Що цей є на Буковині,
я бачу з Федьковича; що цей є в Галичині, видко іноді з
«Народу». Вся Україна, опроче шматочка Лівобережної (та
навіть у Полтавщині частіш є цей), теж такечки говорить. Ну, і
чому б його не видержати в письмі?! [...]
Зрештою будь-що-будь, але ж за Вашої редакції можна
бути певним, що все-таки зміни в вимові не будуть такі значні,
як колись були в «Зорі». Напр., -ський, мабуть же, зостанеться?
Посилаю Вам задля «Зорі» поезійку*, котру позволяю собі
присвятити Вам яко щирому патріотові. Здається, що задля
Вашої часописі вона підійде. Коли ж ні, то якось звістіть мене.
Хочу об чомусь із Вами порадитись. Я тепер пильно
23
працюю коло віршевого перекладу перського поета Гафіза.
Якщо Ви скажете, що цього поета поближче не знаєте, то я
не здивуюсь (бо не знаю, як у Галичині, а в нашій Росії я ще не
стрічав жодної людини, щоб тямила східну поезію, хіба
спеціалісти). Через те згори кажу, що зміст поезії Гафіза є
заклик до користання з життя; він дуже поетично малює нам
картинки земних утіх, щастя кохання, веселі бенкети і т. ін.,
дуже образно малює й природу. Стоїть він на грунті
раціоналізму, заперечує повагу Корана, заявляє, що всі віри
однаково добрі, кепкує із святенників, ченців і т. ін. Взагалі ж
переклад Гафіза я вважаю дуже корисним, бо він є всесвітній
поет. На західні мови його переложено багацько разів. Але,
знаючи так- сяк галицькі обставини, я сумніваюся, щоб якась
часо- пись надрукувала його. Та от, чи нема в Вас, в Галичині,
такого видавництва, щоб узялося за цеє діло? Треба сказати,
що тут вийшла б книжка в сторін не менше як 100, бо я хочу
перекладати тільки частку Гафізових віршів (всіх їх дуже
багато) і написати передмову про Гафіза і школу суфіїв. Вже я
зробив чимало, але праці ще стане більш ніж на півроку (бо
вона дуже важка). Я чимало переложив і з Саадія, другого
славнозвісного поета перського, і готовий ще трудитися, аби
знати, що труди дурно не пропадуть. На мою думку, дуже
гарно було б видати антологію з Саадія і Гафіза вкупі, бо
зв’язь між ними є. Тільки на свій наклад я ніяким світоньком
не спроможуся. Отже, чи не дасте поради?
Торік, друкуючи турецькі пісні в «Народі»*, я пере-
писувався з Франком про Гафіза; він мене тоді заохочував до
цієї роботи і був навіть обіцявся надрукувати в «Літеріатурноі-
науковіій] біблііотеці]»*. Але тепер я вже не можу мати на
нього нікотрих надій, бо задля певних причин він односиться
до мене без сумніву неприхильно.
24
Чи не можете сказати, скільки ринських більш-менш
коштує місяць життя у Львові? Бо я вже зібрав дещицю грошей
задля поїздки в Галичину, але ж нічого точно не знаю.
До побачення 1
Р. 5. В «Ділі» при бібліографічній звістці, при наведенні
змісту тієї чи іншої часописі іноді буває й коротесенька
рецензійна. Так от просю Вас дуже: якщо при надрукуванні
змісту 3-го ч. «Правди» буде в «Ділі» хоч два слова про мій
переклад «Моаллаки» Антара, то будьте ласкаві одписати їх
задля мене. Я і сам знаю, що переклад «Моаллаки» дуже
поганий, бо це ще була моя перша проба, і тепер би я зробив
багацько кращий, а все ж цікаво почути чужий суд.
13. До Ю. Ю. Кримського*
27 марта
Москва, 1891
8 апр[еля]
Дражайший братеці
Понеже мое письмо попадет к тебе на именины, то по-
здравляю, желаю и т. д., и т. д.
Обращаюсь к тебе с двумя просьбами, которые для тебя
безделица, а для меня некоторым образом, так сказать, вопрос
жизни. Приступаю.
Когда будешь дома и будешь получать от мамы в изобилии
всякие капиталы, то не забудь, по выражению Га- физа (в
изящном переводе А. Хванько)
... згадать того з друзів,
Що десь по безвістях блукає,
т. е. напомни маме обо мне; памятуй, что всякое даяние благо

и всяк дар совершен.
А папе, пожалуйста, напомни, что мне нужно бы сшить
летнее пальто (цивильное), которого нет у меня, и согласись,
чтоб его примеряли на тебя; затем, вместе с парусиновою
парою, пусть пошлют мне по железной дороге. Я уж об этом
писал папе.
25
Есть еще у меня просьба и к тебе лично. Я, с одобрения и
папы, еду на лето в Галичину и, верно, возвращусь только к 1
августа. Будучи во Львове, я иногда должен буду являться в
общество не в парусине, а в черном костюме. И вот, на мою
беду, нет у меня черных штанов! Не будет ли твоя милость —
одолжить мне на лето штаны? Надевать их придется мне очень
редко, так что отдам я их тебе в сохранности. Итак: да или нет?
Если «да», то возьми их домой теперь же, а если «нет», тогда
придется просить совета у Маши* и, по всему вероятию, ехать
в конце концов без штанов (черных, разумеется). А может
быть, ты в таком случае согласишься их отдать маме напрокат?
Вот это и есть мои важные просьбы.
От Маши получил я письмо, в котором она меня заклинает
быть осторожным, потому что видела вещие сны угрожающей
мне опасности. Я себе объясняю эти сны так: в Австрию я еду
для агитации в пользу России, а за то меня и схватят
австрийские жандармы. Тогда я с правом буду заканчивать
письмо словами: Прощай, твой брат
А. Крымский.
Мой адрес (если писать не в институт): Москва. Покровка,
Машков переулок, д. Кашкина, кв. № 9.
Отрывок из Гафиза (обращение к суфию):
У тебе все чотки, побожнії справи,
Молельня, спасенна дорога.
Для мене ж байдуже: і капище гербів,
І церква, шинок, синагога.
Из другой оды:
Щиро я богу оддався; тим часом Сміло
вчащаю й до шинку.
Хто не второпа, тому лицеміру Глузду
нема й на зернинку.
Ні, не кажи, що надії на божу Ласку немає

для мене!
Звідки ти тямиш, хто там за труною,
Добрий чи гидко-мерзенний?!
Чарку, Гафізе, і в судную днину В руки
узять тобі треба,—
Певне, що з шинку помчать тебе миттю
Прямо до раю, до неба!
Или вот:
... В кожнім дому, в синагозі, мечеті,
Всюди — оселя кохання.
26
Правда, хорошие стихи? Вообще ж мне больше нравится
Гафиз тогда, когда он гремит против ханжей, нежели тогда,
когда поет о любви.
Р. 5. Сохрани конверт.
Москва, 1891, 6/18 квітня
Вельмишановний пане ФранкоІ

Як я вже Вам колись писав, я займаюсь перекладанням
Гафеза і вже в мене зроблено чимало. Можу я думати, що Вам
Пафіз] відомий (цікавий би я знати, чи й у всенькій Галичині
добре знають твори східних поетів, чи тільки дехто?). Значця,
свій суд про нього Ви вже маєте. Здається мені, однак, що й
Вам, як і мені, найбільше мусили сподобатися не любовні пісні
Гафеза, не заклики до бенкетування, але його напади проти
духовників, бо там поет стоїть на загальнолюдськім грунті і не
раз висловлює дуже глибокі гадки. І от я задумав узяти три
його вірші з цієї категорії та й послати Вам: може, надрукуєте
в «Шародіі». Вибрав я іменно їх не через те, що вони найкращі,
а попросту— їх віршевий переклад був у мене готовий
передше од других. Ймення Гафезове я передав там через
«Гафіз», бо така вимова найчастіш уживана в Європі.
Якщо схочете надрукувати, то чи не можна б задержати
українську вимову? Вже ж я і так написав цю статейку пра-
вописом не Желехівського*, а Вашим. До речі сказати:
терпимість супроти мови мусила би бути в Вашій часописі
більша, ніж у других; тим часом так воно ще не єсть: писання
українців (за виїмкою Лесі Вкраїнки) всі хоч трохи та
змінювано. Між тим Ви або й Павлик самі ж часто писали його
та -ський, друкуючи щось не в «Н[арод]і». Чи надрукуєте моє,
чи ні, а ці слова прийміть до уваги. Зрештою, українці ще
мусять бути вдоволені правописом «Н[арод]у» в порівнянні з
другими часописями. Он у «Зорі» редактор був знайшовся
терпимий, дак і дістав нагану зі Львова за те, що ввів
провінціалізм, сіебтої мову, якою говорить вся Україна,
Буковина та, мабуть, і Галичина, за виїмкою Львова (я судю по
збірниках пісень). Даруйте, що такечки багато розбалакався
про таку річ, як правопис, але тут нелюбо вражає от що: чому б
не сказати прямо: «Галичина для Галичини, а не для України.
Хтять українці незмінювання правопису, то хай друкують де їм
завгодно, а до нас не шлють!» Така одповідь була б дуже
27
виразна і ясна. А то ж ні, не так! Кажуть, що треба подавати
одну спільну мову цілої Заплаканої Матері, Русі- Вкраїни, а не
послугуватися провінціалізмами і тими словами, яких не
знають у Львові. Через що і «Народ» трошки держиться цієї
думки, я зовсім не розумію.
Та що правопис! Ваша Галичина багато дечим другим
гірше мені незрозумілая, а надто в останній час. Перше я був
передплачував «Діло» і ще яко-тако знаходив середню точку.
Тепер же, читаючи тільки «Народ» та «Правду» з політичних
часописей львівських, я геть хитаюся і не розчовпаю: де ж
правда? що то за ваша Галілея? Якщо допись про вибори
Підляшецького* не є пересадна, то тільки жахнутися треба. І
справді, на нас всіх вона зробила дуже погане враження. Зате в
некористь Вашої партії говорить склад київських її
прихильників: дуже жалко буде, якщо і у Львові загал
радикалів такий самий. Київські радикали — це полохлива
негідь, що не має й крихітки горожанської одваги; очевидячки,
їх пересвідчення задля них недорогії, бо вони, мов нічнії птахи,
з ними ховаються, легко їх вирікаються і т. ін. Я знаю людей,
що розчарувалися й у цілім українофільстві і пішли до
общеруськості через те, що познайомилися як слід з цими
радикалами. Буду в Галичині, я Вам багато розкажу. Та от
фактик: коли під перекладом турецьких п і с е н ь [я]
підписав: «Звенигородка в Київщині», вони вважали цеє
нерозумним бравуванням! (А я там був підписався тільки
псевдонімом!). Відомо, що в Академічнім братстві* читавсь
реферат про цивільну відвагу — чи не надрукували б Ви його в
«ШародН»?
Ваш щирий
Хванько Кримський
Р. 5. Маю до Вас велику просьбу: посилаючи мені
«Народ», будьте ласкаві відписати на шматочку паперу зміст
8-го числа «Зорі».
Р. Р. 5. Позаяк «Зоря» приходить тільки по 2—3 тижнях од
її виходу в світ, то дуже просто сповнити те, що я написав в
кінці листа, бо це мае задля мене вагу.
Звенигородка, Київської губ.,
1891, 1/13 червня
28
Вельмиповажаний пане професоре!
Вашу «Відповідь» я одержав* і дуже Вам вдячний за неї. Я
постарався, щоб її прочитало якомога більше людей (в тім
числі брав у мене читати ту «Відповідь» і проф. Янчук,
редактор «ЭтнографЫческого] обозрения»).
Посилаю до «Просвіти» твір Антоновича*. Це, властиво,
його лекції, але їх йому заборонили читати в університеті, бо,
бачте, не припали вони д е к о м у до смаку, ї от мої знакомі
видали цю «Історію» тишком, навіть потай автора, щоб його не
компрометувати, і розповсюдили скрізь. Один примірник оце
висилаємо «Просвіті». Хтів я був його сам завезти, дак мені не
дали паспорта заграничного; причини цього я довідатися не
міг, опроче що є на це «предписание». Не довелося, значця,
мені побачити автора «Історії руської літератури».
Бувайте здорові, дорогий пане професоре.
Р. 5. У Білика, як мені відомо, є роман «За водою»*і

котрий був автором читаний у Києві на зборах «громадських»,
так що киянам він звісний. Ця повість мала увійти в другу
частину «Степу»*, але ж цензура заборонила той збірник.
Подаю Вам цю відомість: може, Ви цього не знали і, може,
воно Вам і здасться. Надрукована ця повість, здається, не була.
Може, я Вам буду на щось потрібний і могтиму прислу-
житися; для того даю адресу: Звенигородка, Киевской губ., А.
Е. Крымскому.
29
Дорогий пане Левицький!

Перш за все дякую Вам за прислання перших трьох
аркушів Вашої гарної збірки*. І знову, як і торік, попро- сю
Вас зробити напис на окладні чи заголовній стороні: Ваш
любий дарунок стане ще любішим.
Винен я: ще досі не виконав всіх Ваших поручень, а
тільки частку. Та, бачите, ця Москва таке величезне місто, що
всього не можна одразу зробити, а тим більше, що до 4-ої
години я на лекціях. Тож вибачте мені: я дуже охоче сповняю
всі Ваші поручения, тільки ж часу не мав. Редактор «Артиста»
сказав, що з 16-м ч. «Артиста» Вам буде вислано 5-е та 6-е
число «Театральной библиотеки»*, і далі висилка йтиме
правильно. Бібліографічним найкращим журналом вважається
«Библиограф»*, котрий і я знаю. Але на чужий суд я не можу
спускатись і тим-то питався вже в двох книгарнях, щоб мені
дали подивитися й другі подібні видання
(«Библиографический] вестник» та ще щось) — д л я
порівняння. Тільки ж там цих журналів не було, і мені вказали
місце, де я можу все роздивити. В тій місцевості я буду
післявзавтрього і заразом буду в названій книгарні. Щодо
щоденної газети, то мені ще не дано рішучої відповіді, бо я
бачився з редактором, а все залежить од секретаря. Не далі як
за чотири дні я Вас повідомлю геть про все цеє.
Можу Вам подати дві звістки літературні: вийшла Ска-
бичевського «История русской литературы», де одведено
невеличкий розділ і для української літератури. Взагалі суд
прихильний, хоч видко неповну знайомість з річчю. Між
іншим (очевидячки, на підставі Костомарова), сучасна мова
українофілів зветься робленою, мішаниною... Я цю книжку
прочитав лиш побіжно (властиво, тільки переглянув); коли
достану її на довший час, то, може, напишу дещицю про неї.
Далі вийшла Пипіна «История русской этнографии, т. I I I .
Этнография малорусская». Ще я Ті й не читав, і не бачив, але,
наскільки мені відомо, більшість цього матеріалу друкувалася
вже в «Вестнике Европы».
Посилаю, як звичайно, шматочок «Ілюстріованої]
України»* та ще вірші-гумореску*. Про цю «гумореску»
ЗО
(коли її можна так назвати) будьте ласкаві повідомити нев-
довзі, чи вона буде надрукована; якщо ні, то звольте ласкаво
одіслати її мені назад. Також напишіть мені, чи буде
надрукована моя звістка про перший ступінь білоруської
перекладної літератури («Сыгнал»*. Янчук до Вас послав один
примірник,— чи дістали?).
Тепер щодо радикалів*. Здається, в цьому питанні ми
обидва праві, кожний з своєї точки погляду. Я не знаю Ваших
радикалів, опроче як із їх органу та програм,— значця, маю
діло виключно з принципами, а не з їх діяльністю. По щирій
правді скажу: хоч я й націонал, але в теорії «народян»*
(розуміючи все в прямім змислі) не бачу нічого, що справді
могло би пошкодити нашій справі. Що ж до п р а к т и к и ,
закулісових тайн, діяльності і т. ін.— це вже друга річ; тільки
ж я мав право хвалити дещо в радикалах, бо я хвалив тих
радикалів, яких знаю з їх органу*, з їх писань [...]. Зрештою й
Ви теж праві, коли думаєте, що коли «Зоря» похвалить
радикалів, то загал публіки думатиме, що мова йде не про
ідеальних, але реальних народян. Тим-то я напредки вже
остерігатимусь писати для «Зорі» що-небудь в такім дусі, як
критику на «Кіст[яки] Гольб[айна]»*. Ви питаєтесь, чи можна
викинути звідтіля похвали «Народові». Воно то можна, але то-
ді треба буде викинути й обвини. Треба, бо я вже мав спірку
знов з київськими драгоманівцями, котрі твердили, що
націонали не хтять дивитися на суть їх пересвідчень, а
чіпляються до якої-небудь фразки. Я тоді сказав, що це
неправда, бо йми вміємо бути безсторонніми, сказав, що
приклад цьому вони побачать навіть у моїй статті про
«Кістіяки] Польбайна]», де я доказую, що галицькі народовці й
на думці не мають бути ретроградами або клерикалами...
Бувають, казав я, виїмки, бувають виродки, але в вас,
драгоманівців, таких виїмок не менше. Я глибоко
пересвідчений, що спільна робота з драгоманівцями для нас
можлива і корисна, треба лиш обопільної терпимості, треба
поважного одношення до діла, а не хлоп’ячих вибриків (на які
хорують не тільки многі радикали, але й наших націоналів
чимало). Як бачите, маю я доволі важливі підстави не
зоставляти самих обвин на радикалів. Тим-то будьте ласкаві
вимазати нижче виписані місця, і коли після тих обтинань
стаття моя, на Вашу думку, матиме інтерес, то друкуйте
ласкаво.
1) Уступ починається словами: «І то треба сказати, що
31
часописі чи загалом галицька література не гурт зачіпала боки
життя...». Звідсіля треба викинути частину, котра починається:
«Торік «Народ» перший почав дуже
к р и т и ч н о о б д и в л я т и » — до слідуючого уступу,
т. є. до слів: «Переказувати змісту «Кістяків» я не буду, бо тут
не в змісті сила...» і т. д. (Ці слова вже потрібні).
2) В одділі: 4-й образок: «Соборчик», недалеко од печатку,
од слів: « О с т а н н і м ч а с о м н а г а л и ц ь к е
духовенство дуже піднімаються
р а д и к а л и , с у д я ч и - г у д я ч и й о г о в «Н а р о-
д і»... викинути аж до кінця уступу (а кінчається він словами:
«...списав живих людей, а не ляльок»).
3) Зараз після цього йде уступ, де треба викинути од слів:
«Звернути треба увагу на вступні
слова цього образка про «любеньку
у н і ю » — до кінця (... А « К і с т я к и » в и й ш л и
п і д ч а с н о в о ї ери).
4) Здається, можна б і не викидати, але, коли знайдете
потрібним, то викиньте од слів: « З у п и н ю с я щ е н а
їдному місці. Писатель «Кістяків» є
б е з п е р е ч н о г а р я ч и й д е м о к р а т . . . » — до
кінця, с[ебто] до стор. 58.
б) Викинути дальший уступ од слів: «О т і в с і об-
разки. Запевне, багато стор ін жизн
і...»— до слідуючого уступу, де вже говориться про мову.
Мені здається, що й тепер моя статейка матиме деяке
значення, але вже виключно літературне, а не публіцистичне.
Зрештою, повторю Вам, я тепер добре розумію, чому не
випадає в «Зорі» містити похвали «Народу» чи радикалам, бо
знайдеться багацько людей, котрі безсторонність
перетовмачать зовсім інакше. Надальше, коли мені доведеться
щось писати для Вашої шановної часописі, я вже постараюсь
оминати такі питання.
Пишете, любий пане, що тра викинути і деякі уступи щодо
Москви. Це вже Ви звольте зробити самі. Та й взагалі, якщо
захочете в цій статті зробити ще деякі д р і б- н і зміни, то
робіть так, як схочете: я дуже певний, що Ви мене не
поставите в ніякове становище.
Звістіть мене, що Ви тепер
з р о б и т е з м о є ю с т а т т е ю : чи надрукуєте, чи ні?
32
Ви мене звіщаєте, що в 20-м ч. буде моє «Батьківське
право»,*— не забудьте зазначити, що воно присвячується Вам
(бо я цеє забув надписати). Посилаю Вам 1 крб. (здається, 1 зр.
25 кр.). Звеліть, щоб мені, крім мого числа, вислали ще чотири
або хоч три другі примірники і н е о д* м і н н о
р е к о м е н д о в а н о . Вдаюся з цим проханням до Вас, а
не до адміністрації, бо боюся, що там не звернуть на це уваги...
А вже ж за цей клопіт, який я Вам роблю, можете числити на
мене: я і так був залюбки сповняв Ваші поручения, а тепер
буду навіть обов’язаний.
Бувайте здорові, мій дорогий пане редакторе.
Глибокоповажаний писателю, пане Франко!
Цього року наша печать дуже часто зачіпала язикове
питання, і з усього видко, що дуже-дуже нам треба науково
зложеного словаря російсько-вкраїнського*. Нема чого й
розводитись, яку велику вагу, який великий вплив мав би цей
словар. Тільки ж біда, що робота це колосальна, одній людині
з нею впоратися важко, бо тут треба було б довгих років праці;
тим часом такий словар вже давно страшно потрібний, і немає
українця, котрий би не відчував недостачі його. І от мені
прийшла гадка, але я вельми незвісна людина, щоб вона мала
вплив на других: задля ініціатора треба бути таким славним
письмовцем, такою повагою, як, напр., Ви1. Якщо цю гадку
оголосите Ви, то можна бути певним, що щось вийде.
Чому б не зложити нам такий словник гуртом? Коли ми
подивимося, чим займається загал нашого українофільства, то
побачимо, що працювати всі аж прагнуть, тільки ж майже всім
33
руки зв’язані, бо такі наші обставини. Добре, I II III
I Ви, може, й не знаєте, як Вас шанують російські українці. Я наведу

Вам для прикладу одну подію один українець, котрий вважає непотрібним
гаяти час на читання більшості сучасних писателів і котрий волить вживати
того часу на заняття наукою, сам переписав усеньку
IIкнижку «З вершин і низин»*. Міг би навести й інші приклади.
III 2-146
коли хто має письменницький хист,— він ще може що- небудь
робити, робити пером. А решта?— Решта рветься до праці; та
звідкіля ж узяти того поля задля праці? Складаються
громадки, кружки, балакається дуже багацько, а в кінці кінців,
як я часто завважав, людина почуває якусь порожнечу,
невдоволення, бо не бачить змоги, способу, як віддати себе на
службу своєму народові. Тим-то, я гадаю, з радощами
згодиться всякий на таке предложения, котре дасть йому силу
зробити щось коли не на полі економічнім, то на
національнім. Може б, Ви захтіли оголосити в «Зорі» та в
«Народі» (коли можна, то й у «Буковіині]»* чи деінде), що
запрохуєте всіх патріотів до складання словаря? (Треба буде
подати й точну адресу Вашу). Мій план, котрий Ви зможете
поправити де в чім, такий:
Хто хоче брати участь у цій роботі, пише до Вас лист і
називає скількісь українських книжок, що з о д н о ї з-поміж
них він готовий повідписувати слова — з російської мови на
вкраїнську; кожний мусить сам подати Вам спис книжок, а не
Ви призначите йому, бо в цім останнім случаю могло би
трапитися, що учасник не має в своїм розпорядженні вказаної
Вами йому книжки. Ви пишете до нього, щоб він зложив
словарчик з та к о ї - т о книжки (о д н і є ї), і записуєте назву
того твору, щоб уже його не дати комусь іншому I. Неодмінно
треба визначити речи- нець, коли треба скінчити свою завдачу
та прислати на Ваші руки (рекомендовано).
З однісінької книжки зложити словарчики неважко:
присвятити в день яку-небудь одну годину на цю роботу
зможе всякий, і таким способом легко і в недовгий час кожен
виконає свою частку спільної праці. Кожен щирий українець
притягатиме й других до цієї роботи; це робота безпечна,
поліції лякатися нема чого, всякий могтиме працювати
сміливо і навіть одкрито,— учасників буде багацько.
При цьому Ви дасте вказівки: як треба відписувати слова.
Також кожний з учасників напише Вам, що, по його гадці,
треба узгляднити.
За півроку, нехай навіть за рік, Ви матимете на своїх руках
матеріал. Впорядкувати його вже буде неважко,
I Не завадило би й друком оголошувати заголовки цих взятих творів, щоб

кожен українець знав, з чого йому зостається вибирати.
34
бо адже ж кожен маленький словарчик буде зложений по
альфабету. Знайдуться люди, котрі візьмуть на себе обов’язок
впорядкувати якусь одну букву, сіебтої знов робота буде
спільна (в цій частині, так як вона механічна і не вимагає дуже
точного знаття російської] мови, можуть помогти і галицькі
русини).
Коли словар буде готовий, тоді надійде питання про
кошти друкарські. Тут знов треба буде вдатися до спільних
жертв, датків; Ви, зрештою, краще, ніж я, зможете придумати,
як зробити з цим питанням.— І от ми матимем словарі Не
кажучи вже про значення самого словаря, погадаємо тільки,
яке м о р а л ь н е значення матиме спільне працюванняі Тут
ми відчуємо д у х о в н у с в я з ь між собою. Не забудьмо,
що до цієї роботи пристануть українці всіх партій, всіх
пересвідчень, бо це питання задля всіх однаково важне. Це
справді буде приклад, єдиний між слов’янами, це буде
З
*
шопишепіигп, аеге регеппіизI.
Я особисто беруся Вам пособляти якнайщиріше, якнай-
пильніше. Я радніший повибирати слова не з однієї книжки, а
з кількох (думаю, що багато знайдеться й других українців,
котрі захтять взяти на себе більше ніж одну книжку). Я ревно
притягатиму других до роботи над словником, і взагалі Ви
можете на мене рахувати. До речі, скажу, що з декількох
книжок слова у мене вже повідписувані, по- відписувані як
слід, з точним указаниям сторін. Маю я й матеріал, записаний
з уст народу (знаю, що збірки слів, чутих з народних уст, є в
багатьох українців; теж у багатьох українців уже є готові
маленькі словарики; нарешті — багатий матеріал лишився, як
звісно, після Лиманського- Мови). Додати можу, що в мене є
багацько рідких українських книжок, а до того в тутешнім
Румянцевськім музеї* є бібліотека, де знаходяться всі книжки,
друковані в Росії (ЫВ. така бібліотека «Императорская» є й у
Петербурзі). Так що я беруся вибирати слова власне з тих
книжок, які найважче роздобути.
Взагалі Ви можете й не займатися самі вибиранням слів:
Ви будете тільки ініціатором та душею діла. Зате Ви, може,
візьмете на себе обов’язок постачати учасникам праці галицькі
видання, котрі буде важко роздобути в Росії. Вам належатиме
честь усього діла, Вашим іменням буде зватися словар; хоч,
запевне, варто буде в передмові від-
I Пам’ятник, міцніший за мідь (лат,).— Ред.

35
писати ймення всіх учасників праціI, але ж Ваше ймення буде
на чолі.
В відозві варто буде звернути увагу ще от на що:
1) Через те, що кожен працюватиме окроме, не раз
трапиться повторення того самого слова. Але це не зайва річ,
навпаки — дуже корисна, бо видко буде, в яких авторів (не в
одного!) вжито дане слово; можна буде вивіряти його точне
значення. От, напр.:
Похороны. Похорон. М[арко] Вовч[ок], І, 103; Максимо-
вич], І, 23 і т. д. Це важно й для звичайних слів, а що ж казати
про слова, вживані рідше!
2) Виясниться питання, які слова, схожі з російськими,
справді російські, а які щиро вкраїнські: адже ж при кожнім
слові, внесенім у словар, будуть вказані джерела та сторониця.
3) Великий співуділ візьме в цім ділі ж і н о ц т в о ,
котрому найважче бува нашукати собі діла.
Мені здається, що Ви згодитесь узяти на себе почин. В
усякім разі, не занедбайте цього питання; може, коли вже Вам
неможливо прийняти на себе ініціативу, Ви знайдете когось
другого? А втім, на мою гадку, тільки Ви й можете вчинити це
діло.
Жду одповіді ( р е к о м е н д о в а н и м ] листом).
Москва. Чистые пруды, Мыльников переулок, д. Каш-
кина, кв. Леве.
Москва, 1891, 19/31 жовт[ня]
Глибокоповажаний писателю!
Хоч я ще не одержав одповіді на мій недавно висланий до
Вас лист, але, здобувши сьогодні Вашу часопись, пишу до Вас
знову. В часописі я знайшов повідомлення, що моє оповідання
(«В обіймах старшого брата»*) не буде надруковане для браку
місця. Отож я вдаюся до Вас із проханням: я знаю, що Ви
багацько повидавали чужих творів; хоч, правда, я нічого
I В відозві зазначте, що хто все-таки стіснятиметься, щоб його ймення

було надруковане, той любісінько зможе собі дібрати псевдонім. Це увага не
злишня задля звісної кількості українців.
36
певного не знаю, але мені здається, що, либонь, в Вас є якийсь
фонд, призначений задля того, абощо. Будьте ласкаві,
розгляньте той мій рукопис: може, його можна буде видати
окремою книжечкою або як-небудь інакше надрукувати?
Навіть і я сам міг би дати на друк частку грошей, аби не дуже
багацько. Я, бачте, живу дуже ощадно, через те можу так-сяк
призбирати собі трошки грошей, але ж, запевне, на ціле
видання ніколи не спроможуся.
Коли ж мого оповідання ніде до друку Ви не зможете
притулити, то звольте, шановний пане, одіслати його мені
р е к о м е н д о в а н о ю о п а с к о ю . Вдаюся з цим ділом
(с[ебто] з отсилкою) до Вас, а не Ганкевича*, бо шкода тратити
ще одну марку: краще я замість марки ощадю ті 10 коп. та
незабаром прийшлю на користь Вашої часописі.
Будьте ж ласкаві, любий писателю, дати мені одповідь.
При цьому прохатиму ще ось об чім: так як Ваш суд я
високо ставлю, то мені дуже важно буде почути од Вас, що Ви
гадаєте про оповідання «В обіймах старшого брата», а надто
про оповідання «Батьківське право»*, котре, мабуть,
надруковано в 20-м числі «Зорі». Будьте ласкаві, скажіть мені
про них Вашу щиру думку. Я не покривдюся ніяким осудом, а
тим часом Ваше слово матиме на мене великий вплив. Як Ви
думаєте: чи варто мені щось самому писати, чи краще
обмежитися перекладанням?
До речі, про переклади. В мене вже є чимало попе-
рекладеного зо східних мов, переважно з перської (Сааді та
Гафіз). До Гафіза я зможу дати докладну передмову, де виясню
багацько речей, цікавих задля європейця. «Суфізм та Гафіз» —
це, власне, тема моєї кандидатської дисертації* (бо я кінчаю
цього року і теперечки все обробляю свою дисертацію). Колись
Ви казали, що розвідку про Гафіза Ви змогли би надрукувати в
«Наук[овій] бібліотеці»*. Питання: чи й на той рік (с[ебто] в
кінці 1892) матиме силу ця обіцянка?
От, будьте добрі, одвітьте на ці мої запити. Коли ще не
одписали мені про мій проект зложення російсько]-
українського] словаря, то теж відпишіть.
А в кінці маю до Вас ще просьбу велику-велику: якщо вона
не до ладу, то вибачте,— я ж просю од щирого серця. Чи не
пришлете Ви мені, мій любимий писателю, славний наш діяче,
Вашої фотографії? Я завжди Вас страшенно поважав, а тепер,
коли в мені одбувся за цей рік сильний переворот, мені часто
страсно бажається мати Вашу карточку. Яку б одрадість Ви
мені зробили, якби прислали її! Коли б Ви прислали Вашу
37
фотографію, то дали б «єгипетського цукру попугаєві мого
серця», дали б «пахощі рожі соловейкові моєї душі», як
мовляють турки 17-го віку, коли хтять виразити найбільше
вдоволення.
Довіку Ваш щирий прихильник
Москва, 1891, 2/14 новембра
Шановний земляче!
Наперед усього, позвольте щиро подякувати за фото-
графію. Останніми часами я живу сливе на самотині- одині,
рідко бачуся з кимсь, і через те Ваш любий лист із присилкою
зробив мені велику-велику втіху... Ох, несподівано знов пишу в
тім стилю, який Ви мені заборонили. Але повірте, що коли
часом у мене трапиться якась безпосередність, якийсь вибух
чуття, то все це виходить тільки од щирого серця. Признаюсь
навіть, що мене трохи покривдило те місце Вашого листа, де
Ви кажете, що мої «восторги» можуть викликати підозріння в
їх нещирості. Коли я в нездержаних виразах висловлюю свої
почування, то цьому винна моя страшенна нервова вдача, яка
навіть примусила Вашого Ьеаи їгеге’а 1 (Трегуб[ова]) сказати
моєму братові про мене: «Він причинний або й божевільний».
Очевидячки, це вже сміхота, бо якщо я причинний, то й усі, в
кого часом бува зденервування, теж причинні!
Не знаю я, чи не буде часом Вам нелюбо слухати чужу
сповідь, але я просто почуваю потребу висловитись перед
Вами, бо за цей або попередній рік я наробив стільки помилок,
котрі Вам стали відомі і мусили запевне кинути тінь на мене: я
кажу про мої відносини до деяких галицьких] народовців.
Почати треба буде аЬ ОУО . Мій батько з білоруського
2
міщанського роду, матиI II— полька литовська,— я, значця, ані

кровинки вкраїнської не маю, тільки ідо вродився та виріс на
Вкраїні. Саме моє походження мусило мене зробити
демократом. Скінчив я гімназіальний курс у колегії Галагана,
де був стипендіатом (бо я скрізь був першим учеником)III; але ж
в колегії половина вихованців складається із «своєкоштних»,
багатирів та аристократів,— ми, стипендіати-бідаки, мусили з
I 1 Свояка (іф р а н ц Р е д .
II Від початку (л а т .).— Р е д .
III Бога ради, не думайте, що я якийсь самохвалі
38
ними вести раз у раз боротьбу. Деякі з нас перейшли на бік
аристократів, підлизувалися до них, помагали їм виконувати
завдані «уроки» (бо стипендіати в колегію Галагана
приймаються по конкурсному екзамену), а зате гуляли разом з
аристократиками, вкупі впивалися, вкупі вчиняли всякі оргії,
їздили по лупанарях і т. ін. Мабуть, у ніякій гімназії так
яскраво, так різко не визначається різниця суспільних верств,
як у цій колегії (вона — інтернат). Я, як і другі стипендіати,
дуже рано мусив пізнати, що я «поганого роду»,
«неблагородний», що в мене кров не така, як у «вищої породи»
(с[ебто] в дворян та багатирів). Не важко зрозуміти, що ми —
стипендіати — зненавиділи од усієї душі той аристократизм;
тільки ж доводилося ді- знавати чимало минут гіркоти, образ. З
другого боку, нас сильне давив нагніт вихователів, заснований
на авторитеті. Кажуть, що в других гімназіях педагоги далеко
гірші, але ж там хлопець не живе під їх вічним доглядом, як
коле- гіати в інтернаті, там він не знаходиться під постійним
контролем. Наші ж вихователі займалися психологією кожного,
залазили брудними лаписьками в душу вихованця, а коли він
пробував спитати, через віщо він мусить що-небудь зробити
так, а не так, то вони ще й гнівилися, звали це резонерством.
При такій системі не дивниця, що вченикові хочеться робити
все навпаки; тим-то своєкоштні і їх прихвосні так залюбки
вдавалися в оргії, тим-то стипендіати так любили казати
вихователям зухвалості, коли тільки це було можливе. Чи диво,
що при такій обста- нові нерви можуть геть розхитатися! а
Трегубов (непогана людина, скільки я знаю, але кепський
педагог) зве це божевільністю! (Зрештою, це я тільки тепер
можу* признати, що от, наприклад, Трегубов є непогана
людина. Тоді ж я його ненавидів, мабуть, гірше, ніж кого). [...]
Тепер одвітю на Ваш лист. Мені здається, ідо не завадить
таки спробувати план словника: тут же не бозна-скільки
роботи, не більш як на рік. Попробую я оголосити той план в
«Зорі».
Щодо моїх оповідань, то спасибі Вам, що висказали Вашу
щиру гадку*. Тільки ж як чудно дивився я на них: мені
здавалося, що «Батьківське право» далеко сильніше, ніж другі
оповідання. Ви тільки от у чому помиляєтесь: «Батьківське
право» є дійсність, а не «драматизована формула». Це епізод з
мого власного життя, тільки що я не був тоді таким наївним, як
Гнат, і старшого брата не мав. Так само й у другім оповіданні,
все— правда, навіть розмова в кухні — вихоплене з життя.
Тільки дякуючи браку талану в мене, дещо в обидвох
39
оповіданнях видалось Вам неприродним. В мене ще є
оповідання, усі мають сюжет дійсний. Одно з них («Оповідання
про поганого жида»*) було друковано в «Зорі» торік; друге, з
міщанського побуту, лежить в теці «Зорі»*. До «Зорі» під час
редакторування Скобельського* я послав був довшу повість
«На чужім грунті»,— мені її вернули, як «ненормальну»,
Гладилович навіть сміявся з тії заборони, іронізував, що
редакція боїться «попсувати панночок», а зрештою сам
покликався на «такі наші обставини». Торік, коли «Правда»
була перервалась і сам я на якийсь час, дякуючи «Н[ародові1»,
почав критично відноситися до патріотів, народних корогов,
святощів та т. ін., себто тоді, коли я послав до «Н|ароду]»
турецькі пісні і статейку про Хейяма, я був написав оповідання
«В народ!», де виставив такого самого панича, як «В обіймах
старшого брата». Гладилович мені одвітив, що його друкувати
не можна, бо там насміх над народними святощами. Маю я й
ще скількись оповідань. А втім, постараюся навпредки свого
власного писати якнайменше: краще візьмуся до перекладів;
скінчивши Гафеза та Саадія, приступлю до «Шах-наме»*,
перських народних пісень, Мігрі (турецька Сапфо)* і т. ін.,—
тут поле стоїть ^ облогом. На той рік я не поступлю на службу,
а піду на другий факультет— історично-філологічний, так що
зоставатимуся тутечки біля бібліотеки нашого інституту і
матиму всі засоби працювати й далі над орієнталістикою.
Посилаю Вам «Указатель чтений»*. Я перетрусив усі
книгарні букіністів, але подержаного примірника це знайшов;
довелося купити новий, в двох випусках.
1,25 + 50 = 1 крб. 75 коп. Назбирав я Вам і цінників, але в
декотрих книгарнях саме тепер друкуються нові; в книгарні
«Нового времени»* цінник коштує ЗО коп., а в Вольфа*— 3
крб.,— я їх не брав. От чому так мало я Вам висилаю. І Вас
п о п р о с ю прислати мені цінник Ставропігії* та Бодека*.
Що ж до 1 крб. 75 коп., то карбованця оддайте на Вашу
часописи, а 75 коп. зостаньтесь мені винні.
Поодинокі книжки «Чтений» роздобувати можна, але ціни
сталої нема: все зависить од того, хто купує і де купує.
Букіністи правлять одразу дуже велику ціну, але досвідчений
купець може купити за пів тієї ціни. Торгуватися я не міг (бо
випадало б купити), але думаю, що в декотрих «ларях» міг би
виторгувати за ціну од 75 коп. до 1 крб. А втім, будьте певні,
що коли Вам буде треба книжку, то я вже постараюсь купити її
якнайдешевш.
ЫВ. В останнім ч. «Н[ароду]» я прочитав, що надрукування
40
1 аркуша коштуватиме усього не більш як ЗО зр.! Це мене
навело на гадку видати моє оповідання на свої гроші. Дещо я
зібрав торік, коли ладнався їхати до Львова (мене поліція не
пустила), а дещо могу позичити, а потім потроху виплачувати.
Тож будьте ласкаві повідомити мене, скільки коштувало би
видати «В обіймах старшого брата» о к р е м о ю
к н и ж е ч к о ю . А також, що коштувало би видання цього
оповідання вкупі з другим, написаним на 40 таких самих
сторонах? А може, можна було б додати аркуш чи скільки до
якогось ч. «Н[ароду]» і надрукувати моє оповідання там, тоді
скільки б це не коштувало? Н е о д м і н н о з в і с т і т ь
мене.
Маю ще кумедну просьбу. Коли одвічатимете мені, то
пришліть, будь ласка, вжитих австрійських марок по парі: в 1
крб., в 8, 12, 24, ЗО. Про це мене дуже просили знайомі. Коли
не матимете вжитих, то наліпіть на конверті деякі та й, коли
можна, саму коверту візьміть стемпльову. Вибачайте, що Вас
клопочу.
Р. 8. Коли не секрет, то скажіть мені: звідкіля Ви знаєте, що
я Агафангел?
Москва, 1891 р., 2 грудня ст. ст.
Високоповажаний пане ЧайченкуІ*
Вже давненько я марив про організацію видавання по-
пулярних українських книжок. Ви ж своєю статтею в «Зорі»*
с[ього] ріоку] навели на ту саму думку цілу нашу московську
громадку: ми вже рішили поскладати цілу серію українських
книжечок і оддати їх Губанову, щоб повидавав. Тільки ж по
декількох пробах ми мусили пересвідчитися, що своїми
власними силами нічого не вдіємо, не зможемо зложити творів,
написаних популярно та ще й у рамках цензурного дозволу, а
тим часом цієї гарної ідеї кидати не слід. Так от я й удаюся до
Вас, шановний земляче: я ж знаю, що Ви вмієте писати саме
так, як тра, знаю, що Ви ведете це діло систематично і маєте в
нім великий досвід. Губанов (котрий і сам пише та видає т. зв.
«українські» книжки) сказав, що радніший купити вкраїнські
твори задля видання, аби лиш рукописи вже мали дозвіл цензу-
ри. Хто-небудь із нас держатиме коректуру. Коли Ви маєте
будь-що (я думаю, нічого не вадить, коли Ви схочете прислати
41
навіть речі друковані вже) і коли хочете справдити цю гадку, то
звістіть мене: тоді порозуміємося вже докладно, в подробицях.
Ваш земляк
Адресуйте (до 15 січня) в Звенигородку Київськ[ої] губ. А.
Е. Крымскому і звольте подати свою адресу.
1892
М[осква], 23 лют[ого] 1892 р.
Шановний земляче І
Одержавши в початку лютого Ваш збірник «Діти»*, я зараз
дещо написав Вам: очевидячки, лист мій загубився. Зрештою
там нічого важного не було. Тепер розкажу Вам геть усю
історію.
Перший рукопис, який я дав Губанову, була «Божа нива»*.
Я не покладав дуже великої надії на неї, бо там цензура
викинула саму суть, але силувався впевнити Губанова, що її
можна любісінько видрукувати. Й умови його, поки ще він не
читав рукопису, були нічого собі: казав, що, крім примірників,
зможе дати карбованців з п’ять грішми. За рішучою відповіддю
казав приходити через тиждень; але ще до тижня передав я
йому збірник «Діти», що саме надійшов, — тоді речинець
рішучого одвіта він одтяг ще на скількись день.
А треба Вам знати, що цей Губанов страшенний крутій.
Коли надійшов речинець, він раптом каже, що не хоче зовсім
нічого друкувати українського. Та й як хитро вчинив! Не сам
дав одвіт, а через прикажчика, котрий, мовляв, ніяких причин
одмови «знать не знает и ведать не ведает». «Невыгодно, стало
быть, хозяину издавать это»,— тільки й міг казати прикажчик.
Мене ці слова страшенно обурили, бо я бачив у цьому тільки
бажання зробити якесь шахрайство: я ж бо добре тямив, що
Губанов зовсім недавно купив у Києві рукопис Петра Голоти*,
—себто вигідно видавати «хохлаччину»! Але що ж діяти!—
довелося мовчки одійти та вдатися до других книгарів. На
лихо, в них не зорганізовано товариства задля розповсюдження
книжок неодмінно на Вкраїні: в супротивність Губанову, їх
офені заходжають до України більше-менше випадково. Через
те Ситін, Ступін, Леухін* одмовилися взятися за видавництво
українське. Вдався я тоді до Комитета народной грамотности*:
42
там у мене знайомий —Григ. Мачтет. Він каже, що не буде
нічого дивного, коли Комітет згодиться видавати українські
речі, але перше тра йому зробити доклад про цеє діло; зрештою
Комітет може лиш надрукувати, а розповсюднювати не
береться, бо своїх видань не продає а 1а ІоиЬоісНпікз I, а
розсилає по сільських школах та сільських бібліотеках.
Побачив я тоді, що тра буде знов удатися до шахрая Губанова і
спитатися, на яких же він умовах готов був би видавати, а якщо
він скаже, що без грошового гонорара, то (бачив я) треба буде й
на те пристати (бо Ви ж мені писали, що в разі крайності Ви
згоджуєтеся зректися плати грошової). Ходив до Губанова
питатися не я, а один з товаришів, бо я зовсім нездужав, і
приніс такий одвіт: «Губанов буде друкувати, дасть 100
примірників і, м о ж е , навіть дещо з грошей; «Божу ниву»
друкувати рішуче одмовляється, бо цензура багато викинула, а
«Діти» бере». На жаль, таку звістку я дістав не з уст посланця, а
з листа його. Одвідати його я не міг, отож написав йому, щоб
звістив мене докладніш. Тоді товариш мені написав, що вже й
проект малюнка до «Дітей» скомпонував він, написав Губанову
на папері «дозволение авторское», і Губанов вказав йому ту
друкарню, де печататиметься книжка. Це останнє повідомлення
призначалося спеціально задля мене, бо коректуру взяв на себе
я.
Здається, що справа вже полагоджена тепер. 26-го лютого я
маю, яко коректор, зайти до вказаної друкарні і спитатися, чи
вже друкується книжка Губанова; якщо іще ні, то мені скажуть,
коли я мусю прийти знову. Так сказав Губанов.
Тепер я чекаю або взавтра, або післявзавтрього т о ч н о ї
звістки за той гонорар, який повинен дати видавець. Коли вже
знатиму все як слід, тоді вишлю Вам оцей лист, що пишу
сьогодні. Дуже поволі робиться все, але ж не дивуйтеся: ця
Москва така величезна, що одвідати іншого з-поміж знайомих
—ціла подорож; а тут я, на біду, ще й слабий (правда, вже
одужую).
Пишіть, що робити з «Божою нивою». Дальші матеріали
шліть, чи свої власні, чи чужі. Але майте на оці, що деякі з-
поміждо них можуть дізнати таку саму долю, як «Божа нива».
Губанов навпрямець каже, що найкраще підійдуть задля
видання книжки з сюжетом любовним. З свого боку він навіть і
правий: йому ж тра л у б о ч н о ї літератури! Але ви
присилайте все, що вважатимете корисним: коли дещо й
доведеться одіслати Вам назад, то хіба що? а спробувать треба.
I Подібно до лубочних (франц.).— Ред.
43
«Веселого оповідача»* присилайтеI.
Щоб не було перепон, краще б було присилати мені вже
дозволені цензурою твори. Але я не від того, щоб і самому
подавати до цензури, якщо це задля Вас зручніш. Тільки ж
гербові марки мусять бути авторові, а не мої.
24-го лют[ого]
Знов маю лист од знайомого: пише, що Губанов іще не
сказав, скільки іменно він додасть грішми Тим-то посилаю лист
свій Вам сьогодні ж.
Тепер хочу Вам одвітити на ті закиди, які Ви мені робите
щодо мови.
Ви помиляєтесь, гадаючи, що я закликую всіх до «га-
лицької» мови. В своїй статті я обороняв тільки Франка*, а
решту гудив, бо вони пишуть навіть не по-галицькому (не по-
народному). Але я знаходю, що до народної галицької мови ми
повинні бути терпимі, між іншим, і через те, що мова
Правобережної України не дуже-то одрізняєть- ся од неї. Ви
кажете, що я сам вживаю галичанізмів, направду ж це зовсім не
галичанізми, а подільські або волинські вирази та слова (я сам,
бачте, хоч виріс у Київщині, але з роду волиняк і потім вчився
на Волині, коли був гімназистом). А вже ж який-небудь вираз
«опікувався своєю мовою» є навіть найчистіший київщанський.
А втім, я овсі й не почуваю якоїсь о с о б л и в о ї , сек-
тярської прихильності до мови Подолії та Волині: звичайну
публіку, за яку Ви згадуєте, я так само радю всім мати на оці;
«пуристів» і очистителів мови я недолюбляю не стільки за те,
що вони хтять викидати ^иа5І-полонізми, а навпаки: за те, що
вони ненавидять всяке слово, яке скидається на великоруське.
Хоч мені й нелюбо вражати Вас згадкою за помилки небіжчика
Зіньківського,* але треба нагадати, що він, напр., викидав з
української мови навпрямки, трахнути, мука, сутки і т. ін.
Ну, та годі вже про цеє. Наостанці сказати хіба от про що:
Ви дивуєтеся, що я міг думати, ніби задля неоднакових
поглядів на мову Вам не схочеться вести діла вкупі зо мною.
Вибачайте, але ж я з досвіду знаю, що наші українці через
дрібницю якусь ладні зачинати цілу уеп- беіі’уII. Тим приятніш
мені взнати, що Ви стоїте вище цього.
А. К.
I Але треба буде щодо «Веселого оповідача» написати записку, яку б я міг
передати Губанову. В записці тра написати, що хоч «Веселий оповідач» і був
виданий Гом[олинськ]им*, але автор не продавав видавцеві права власності і
не зобов’язувавсь не друкувати вдруге в протязі стількох чи стількох літ.
II Помсту (італ.).— Ред.
44
Як Ви думаєте? Чи дозволила б цензура видати «Без праці»
Франка або деякі з повісток «У поті чола»?
45
Москва, 1892, і8. Ф*вР[а*я.]
2 м[арта]
Вибачте, що не зараз одвічав на Ваш лист: я був слабий,
лякався навіть, чи не неврастенія починається в мене!
Перш усього дозвольте Вам щиро подякувати за Вашого
Гейне*: мене дуже врадувала така Ваша пам’ятка. Але сто
разів любіше було б мені, якби що Ви щось написали на
книжці. І знаєте, що я рішив зробити? посилаю до Вас
окладнику: якщо ласка, то надпишіть ізверху Ваше ймення.
Мого ж ім’я, якщо хочете, то й не пишіть; бо це мені байдуже:
мені любо буде знати з а д л я с е б е с а м о г о тільки
те, що це В а ш а пам’ятка. Коли ж Вам мої слова здаються
сентиментальністю, то не ображайтесь, а вибачте. Що ж до
самої книжки, то скажу Вам, що переклад мені дуже
сподобавсь, за виїмкою хіба перших глав «Німеччини»:
чогось вони писані не такою мовою, як решта, а надто не
такою, як «Байки»! Зате ж уся книжка — цінне придбання
нашого письменства. Я її скількись разів перечитав дуже
залюбки.
Переходю до діла. Як я бачу, ви не одержали мого ве-
личезного листа, котрий я був послав рівночасно з книжками.
Це мене дуже занепокоїло, бо мені зовсім не хтіло- ся би, щоб
хтось перехопив того листа. Найбільше мені дошкулює його
втеря через те, що, одвічаючи на Ваші питання, які в мене
плани на будуче, я був розписався за свої надії та за кафедру
професорську, яку мені обіцяно в будучім. Бачте, я про таку
делікатну річ рідко-рідко з ким розбалакуюся, бо зараз могли
би наректи хвальком; і як погадаю, що мій лист попавсь не в
Ваші, а в чужі чиїсь руки, то й досада пориває й сором якийсь.
Любий пане, може, Ви тільки якось забулися за той лист, а
справді одержали? Ось я Вам нагадаю: там я писав про
недогоди студентських кружків, про теє розчарування, яке
почуває член кружка в кінці університетського курсу, про
верхоглядство і занедбання науки, до якого часто веде надмір-
на кружковість; писав я про зустріч і балачку з Коснірсь- ким,
про Гладиловича. Пригадайте, може бути, Ви й одер-
46
жали листа? Звістіть мене. Тепер удруге напишу всей рахунок.
Од «Указателя» Ви мені зоставалися винні 75 коп.; Буслаєва*
я замість 8-ох купив за 7 крб., бо купував не в Шибанова*, а в
«ларях». Через те саме і Попова «Изборник»* я зміг купити не
за 3 крб., а лиш за 2 крб. 50 коп.; Кушелева-Безбородко* я
знайшов на щонедільнім книжнім ярмаркові («на Сухаревке»)
та й дав за 3-й том — 1 крб. 50 коп., а за 4-й — 1 крб.; 1-го
тому поки що ніде не міг нашукати, але скрізь мені казали, що
за нього довелось би заплатити карбованців 4—5;
Кирпичникова* куплено в Шибанова за 50 коп.; там, як
зазначено було й у цінникові, не стає декількох сторін, але я
міг би Вам відписати їх зміст (тільки ж не в цім місяці);
Никитский* коштує 1 крб. 50 коп. На пересилку пішло 2 крб.
80 коп. Заразом — 17 крб. 55 коп. Зо Звенигородки я був
надіслав ще 3 крб. і просив або віддати на орган, або додати
до цих 17 крб. 55 коп.— на друк мого оповідання (більш як ці
20 крб. я не міг дати). Як бачите, Ваші 4 крб. зосталися в мене
цілісінькі. Всі 5 частин «Летописи русской литературы»
Тихонравова* можна купити за 12 крб., коли у мене вже не
стало б стільки грошей зайвих, через те я «Летописей» Вам не
купив, а Ваші 4 крб. лишилися в мене. Жду прика зу, що з
ними робити.
До речі. На висланих мною Ваших книжках були по-
наліплювані крупні російські м а р к и ; якщо Ви їх часом не
закинули нікуди, то будьте ласкаві прислати їх мені, бо мене
сильне за них просять тут. Та от іще прохають мене якось
роздобути австрійські зужиті марки в 8 та 17 кр. Якщо
можете, пришліть; я сподіваюся, що це я вас турбуватиму
такою річчю вже востаннє: вдруге я нізащо не даватиму
подібних обіцянок — роздобувати марки!
Тепер одвітю Вам про Чайченка. Я його особисто не знаю,
як не знає його й більшість киевлян. Коли я писав, що в нього
трапляються або краще — траплялися навіть радикальні ноти,
то я мав на думці зовсім не такі речі, як «Сонячний промінь»*
(котрий зрештою, якщо не бере думками, то все-таки може
читатись не без інтересу; а вже коли рівняти Марка до
Нечуєвого Радюка, то він не більше виграє). Мені ж
подобаються в Чайченка його дрібні оповідання, напр., «Без
хліба», «Хата» і т. ін.; так само й оповідання за дітей, за
школярів бувають у нього дуже гарні, хоч певне, що не можна
там скрізь шукати надто великої глибочини. 1 між віршами
Чайченка стрічаються поруч усяких «Зрадників» такі, як
«Убогії ниви, убогії села...»; цей останній вірш можна
47
привести в репсіапіI до Вашого «Не винен тому я, що смутно
співаю...» (не кривдитеся, що знов ставлю його поруч Вас).—
А знаєте, Чай- ченко ані кришечки не образивсь на мене за
мою статтю*. Навпаки, після того ще й завелася між мною і
ним переписка, і діло дійшло до того, що я взявсь бути
посередником між ним та московськими лубочниками, щоб
зорганізувати правильне українське лубочне видавництво. Я
ще торік мав цю гадку, заручився навіть згодою московських
лубочників, але ані я сам, ані ніхто з тутешніх українців не міг
зложити нікоторої книжки з а д л я народу. Ось
нарешті моя мрія буде сповнена; крім Чайченка таЗа- гірньої*,
обіцялися помагати (творами) і другі деякі українці. Якби що
цензура дозволила друкувати щось Ваше, то чи Ви згодилися
би дати щось, напр., із «В поті чола»? Завважу тільки, що
лубочники — страшенні крутії та визискувачі: платять дуже-
дуже мізерно. Про інакші погляди, опроче як на мову, я з
Чайченком не хочу зачинати розмови, тим-то й теперечки не
знаю ще його напевне, а тільки можу гадати.
Питаєтеся, чи буду цього року в Галичині. Ні, не буду, бо
й грошей не встигну зібрати стільки, скільки тра, та й ще одна
причина перебиває. Бачте, я вже далі-далі скінчу східний
факультет,— значця, муситиму влітку займатися своєю
дисертацією, над котрою вже цілий цей академічний рік
працюю. Треба неодмінно скінчити свій твір літом-таки, після
того знов доведеться вчитися: я непохитно рішився скінчити
ще один факультет — історично-філологічний. Вчитимуся й
далі в Москві, а не в Києві, бо, крім тих причин, за які я Вам
був писав у загубленому листі, моє особисте бажання в’яже
мене з Москвою. Я ж не хочу закидати своїх східних студій, а
всі засоби до цього я можу знайти тільки в Москві: тут є
спеціальні східні бібліотеки, тут є вчене східне товариство.
Найбільше я важу на те «Восточное общество»*. Маю надію,
що мене по скінченню інституту приймуть туди в члени:
реферат я прочитаю на підставі своєї дисертації, а зрештою
якби що вона вийшла й не такою, як я сподіваюся (бо хіба
можна з певністю ручитися самому за с е б е?І), то все-таки
під час голосу-
I Відповідно (іфранц.).— Ред.
48
вання я здобуду потрібну кількість голосів, бо маю доволі
знайомих поміж членами, а ті знайомі розносять за мене такі
гарні відомості, що я дуже радів би, коли б мав хоч десяту
частку всіх тих якостей. Ну, та будь-як-будь, мені важно
тільки, що я матиму безборонний вольний доступ до всяких
рідких східних книг і таким способом могтиму займатися
орієнталістикою і запевне ж перекладами з східних мов на
нашу. Коли б мені вдалося роздобути перську «Шах-наме» на
літо (бо своїх власних книжок у мене не гурт, вони дорогії), я
б дещо переложив ще й улітку. А от, до речі: Ви не знайомі з
«Шах-наме» по перекладах,— чи пристало б, на Вашу думку,
перекладати цей твір гекзаметром? Як Ви думаєте?
Тра скінчати.
А. К.
Р. 5. Перекажіть Охрімовичу*, що «Русские ведомости»*
його похвалили.
М[осква], 1892 р., 20 марта
Пізненько одповідаю я на Ваші листи, але що ж робити! В
мене теперечки стільки занять, що я аж до одчаю доходю,
чому це доба має в собі тільки 24 години, а не 48! Опроче
своєї «дисертації» (так звуть у нас по-давньому
кандидатський твір), я мусю ще готувати скількись статей по
мусульманській філософії задля деяких із журналів, бо на той
рік хочу піти ще на один факультет, тож треба буде чимсь
жити під час вчиття; одкласти ж роботу задля журналів на
літо — знов річ неможлива, бо тільки в Москві можу я мати
під рукою потрібні мені книжкові засоби: деінде шкода й
шукати східних творів. А далі тра часу й на лекції, і на
засідання в «Восточной комиссии» (ще й туди теж треба б оце
написати реферат) — і не зостається часу! Тим-то я на якесь
урем’я залишив навіть писати що-небудь до «Зорі» або куди.
Отож повірте, що коли
4 2-14о 49
я Вам нешвидко одповідаю, шановний земляче, то тільки
через те, що рішуче нема ніякісінької фізичної можливості. Ви
на мене так і не ображайтесь, як не ображаються й мої тутешні
знайомі, з котрими я тепер сливе як не бачусь. От як поїду
додому, то звідтіля вже точно одвічатиму...
Справа з виданням стоїть ось як: Губанов, що в нього я
був оце тілько що, обіцявся дати грішми 15 крб. Але через
усякі обставини книжка вийде тільки 20 квітня. Казав я йому
про «Веселого оповідача»,—він каже, що це він залюбки
візьме. Але ось, добродію, постає питання: від чиєго ймення я
муситиму писати з ним умову? Щодо «Дітей», то мій
товариш, даючи Губанову письмений дозвіл друкувати, мусив
був підписатися яко автор, бо інакше не випадало. Звісно, той
папір, не завірений нотаріально, не може мати надто великої
ваги, опроче можна його й знищити, а все ж Ви виявіть Вашу
думку про цеє. Якщо Ви нічого не маєте проти такого порядку
продажі рукописів, то, продаючи (одноразове) видання й
«Веселого оповідача» і др., мені треба буде одгравати ролю
автора, власника рукопису. Є спосіб уникнути цього: можна
взяти од Вас «доверенность» (формально завірену) і тоді
підписуватися яко Ваш довірений. Рішайте, котрий шлях Вам
буде зручніший, і тоді звістіть мене та дайте інструкції, як
мені поводитися в цій справі. А як Ви робили це досі?
На мою гадку, варто було б надати «Веселому опові-
дачеві» якесь інакше ймення, щоб нове видання не плуталося з
давнішим, котре й дороге, й буде коротше. А втім, це
дрібниця.
Цікаво, що Губанов передкладав купити в нього (коли
буде вже геть надрукований) наклад «Дітей» та й казав, що в
такім разі візьме за кожен примірник по З копійки.
Щодо Ваших уваг про чистоту мови, то я, на жаль, не маю
часу одвітити на все докладно. Скажу тільки про слово
мовний. Ваші міркування про це слово зовсім несправедливі:
ми не сміємо надавати йому значення «относящийся к языку»,
бо тоді вийдуть чудні каламбури: адже ж мовний іменно в
значенні «говіркий» або краще «одаренный способностью
говорить» є слово занадто звіснеє правобережному
селянинові, щоб він міг розуміти його ще якось інакше.
Опроче, я ні за що в світі не згоджуся з Вашим правилом, що
коли сушник має два значення, то й витворений од нього
приложник теж мусить мати два. Адже ж приложники можуть
витворюватись не через один, а через багато суфіксів. Поясню
прикладом з російської мови (бо в ній ми не можемо не
5
0
порозумітися). Г роза озна- ча 1) звісне атмосферне явище, 2)
напасть, страшну річ або особу (цеє значення явилося шляхом
метафори, так само як мова — разговор постало з «мови» —
ЗргасЬе шляхом метонімії). І невже ж грозовой і грозный буде
те саме? Або візьмем приход: 1) гесеііе, ЕіппаЬте, 2) парафія;
од першого значення приложник буде приходный («приходная
книга»), а од другого — приходской. Якби що Ви од мова
образували слово мововий, то воно було б ще ясне; коли ж
така форма вийшла б дуже негармонійна! Тим-то візьмемо
спокійнесенько форму язиковий і не біймося, що можна буде
переплутати цеє з тим язиком, що в роті. Всі народи в світі
добре почувають близьке од- ношення слова людського до цієї
червоної лопатки, бо навіть німці, що мають вираз ЗргасЬе,
надають часом таке саме значення і слову 2ип£е; і в англічан
іоп^ие приймає значення Іап^иа^е.
Другим разом, коли матиму більше часу, я Вам розкажу
доволі повчаючу історію свого українофільства, і тоді Ви
зрозумієте, через що я ворог «прочищення» мови, а тепер тра
кінчати лист. Бувайте здорові та пишіть.
Ваш А. К-
Р. 3. Петро Голота — Школиченко*—Кононенко. Якщо
Ви знали Кононенка, то, либонь, здивуєтеся оце, почувши од
мене, що він та так авторитетно глаголючий Школиченко —
єдино суть. Я, принаймні, здивувавсь був.
Р. Р. 3. «Божої ниви» не висилаю, бо мені хочеться дістати
як-небудь з друкарні незброшуровані аркуші «Дітей» та
заздалегідь прислати Вам 1 прим.; вкупі з ним вишлю і
«Б[ожу] н[иву]».
Губанов хвалився, що замовив одному «купчине» повість
на мішаній мові, але під «дуже гарним заголовком» —
«Нещасне кохання»! «От коли б Ви писали щось таке,— додав
він,— то це дуже гарно було б!»
4
* 5
1
24. До I. Я Франка
М|осква], 1892 р., 8/20 марта
Спасибі Вам і за Вашу книжку і за щирість, з якою Ви
відноситеся до мене. Любо мені діставати од Вас листи: не
звик я бачити між українцями людей, з котрими можна та
варто було б балакати од щирого серця,— в кінці кінців, задля
якоїсь дрібнички діло перейде на особистості, на вузькі
особисті рахунки... Ні, досі я дуже не любив листуватися з
земляками! Цур їм! Вони можуть бути і дуже гарними
людьми під інакшими зглядами, але листуватися з ними —
борони аллах! тільки посваришся, та й більш нічого. А до Вас
я відносюся такечки довірчиво, бо бачу, що Ви не осудите,
коли часом висловлю щось не зовсім по-вашому,— не
виведете з того, що, мовляв, Хвань- ко є такий та сякий! Хай
Вас не дивує мій такий гіркий суд про вкраїнців, але я Вам
потім розкажу дещо з мого останнього побуту в Києві і Ви
побачите, що там таке продіеться!
Хоча Ваш лист я вже здобув давненько, але не одвічав аж
досі ось через що. Я Вам був писав, що можна купити
«Летописи русскіой] литерат[уры]» за 12 крб., — аж той
примірник, за який я писав, вже проданий (питався ж я за
нього ще в ноябрі, коли висилав Вам книжки). Ходив я по
других книгарнях та ларях, але ніде не знайшов: усі при-
мірники, що зоставалися од видання, закупив Васильєв.
Вдався до нього,— він править 15 крб., не менш, та й каже,
що незабаром іще підвищить ціну. Поміркував я, поміркував
та й згадавши, що Ви в декабрському листі згоджувалися
видати на «Летописи» навіть 14 крб., купив за 15. Пересилка
коштуватиме 1 крб.— отже, Ви мені зостаєтеся винні (16—
12) ^=4 крб. Порахуємось тоді, коли скінчиться друк мого
оповідання.
ЫВ. Книжки прийдуть до Вас дниною пізніше од листа.
Там будуть наліплені крупні російські марки], котрі, якщо це
Вам не заважа, будьте ласкаві відіслать мені. Дивне піло:
тутечки займаються зібранням марок люди навіть доважні.
Коли я хочу одмовлятися од їх прохань, то мені кажуть, що це
таке діло, котре виконати не важко. Отож
52
я Вас і просю: і згадані російські] марки, і які-небудь марки слов’янських земель,
коли вони Вам трапляться, висилайте іноді мені, але робіть це тільки в тім
випадку, коли це Вас не стіснить.
А тепер розкажу Вам одну мою пригоду в Києві. Коли в «Зорі» з’явилася моя
стаття про мову*, дістав я од Семена Жука* лист. (А до того часу я ані бачивсь,
ані листувався з ним). В листі зовсім не до речі, говорячи про язикове питання,
Семен Жук зачепив і мої відносини до «Правди», причому виправдувавсь передо
мною, пишучи, що на нього скидають багацько зовсім чужих гріхів. Лист мене
здивував. Я (з дому) відписав йому, що мені аж ніяково стало читати його письмо,
бо він поставив мене у становище якогось судді, а себе в становище
обвинуваченого, під- судимого. «Зрештою,— додав я, — я й сам був зайшов до
Вас одного разу, щоб вияснити самому собі, що таке «Правда», але Вас удома не
було». (Це було торік у маї). Після того приходить од С. Жука новий довжезний
лист, де він знову виправдується, розказує історію заснування «П[равд]и» і
запрошує мене неодмінно зайти до нього в Києві. Я, пам’ятаючи Вашу раду, що
тра якнайбільше пізнавати людей, щоб одрізняти слово й фразу од діла, рішивсь
зайти до С. Жука. Крім того, мені тра було набрати рукописів задля лубочників.
Бувши в Києві, я сказав про свою гадку одному з прихильників Вашої часописі, з
котрим я був в дуже гарних стосунках. Потім пішов до С. Жука, де зустрів цілу
компанію націоналів усякої масті. С. Жук знов мене здивував: він і не думав
боронити тих принципів, які часто висловлюються в «Правді»,— ні, він
одхрещувавсь од них і казав, що в цьому винен львівський редактор. Почав я з
ним розмову про «Ніароді»,— він каже, що під «Оповісткою» 1892 р. він радо
підпишеться обома руками, «шкода тільки, бачте, що «Народ» не держиться в
практиці тих принципів». Я почав споритись. Він, як і другі, давай скидати на
голову «Народу» гріхи київських радикалів! Ну що було мені робити! Я, застеріг-
ши, що не берусь судити київських радикалів, почав доводити, що в кожної гарної
ідеї можуть одшукатися фальшиві партизани, але ж ідея через те не тратить
вартості. Бачив я, що мої докази вплинули на декого з молодих націоналів,
принаймні мені ними сказано було, що я їх зо- хотив передплатити «Ніароді». Що
ж до Жука, то він уперто стояв на своїй гадці, що «Ніароді» не держиться (на
практиці) своєї програми, але з п р о г р а м о ю він (Жук)
з г о д ж у в а в с ь (?!). Не сподобавсь він мені чогось, але ф о р м а л ь н о я
не мав ніякого поводу вважати його за щось мерзенне: адже ж перед усією чесною
компанією він сказав, що не може мати нічого проти принципів «Ніародіу», що
такому Ковалевському* він через вулицю в пояс поклониться, а ненавидить тільки
тих людей, котрі, закриваючись маскою драгоманівства, проповідують нівеляцію
всіх націй. Я і тоді не міг і досі не можу витолкувати собі поступування Жука. Я й
досі недовмі- ваю, що він властиво за людина.
Другого дня заходю я до свого знайомого, щоб висловити йому своє
здивування, а він мене зустрічає сердито, кажучи щось в такім роді, що чесна
людина, мовляв, не повинна знайомитися з Жуками, Перебендями і Спілкою*. Я,
почуваючи, що поводивсь учора зовсім благородно і не одступив ні на крихту од
53
своїх пересвідчень, образивсь, але не виявив свого покривдження і тільки
попробував допитуватись у нього, яку підставу має він таке проповідувати. (А
треба Вам сказати, що ця людина — одна з най- видатніших між київськими
драгоманівцями). І що я почув! З одного боку, побачив я якусь сектярську
вузькість і нетерпимість, котра заборонює мати навіть розмову з людьми інакших
думок, а з другого боку — цілий океан усяких спліток, в яких купаються київські
українофіли. Я почув якесь обридження.
На біду, того самого дня я мусив ще раз піти до С. Жу- ка-Перебенді, бо
обіцявся побалакати з ним наодинці. Щось мене одштовхувало од тієї людини: хоч
С. Жук і доводив мені, що помилки «Правди» то ніяк не й о г о помилки, хоч він
і підписувавсь «обома руками» під «Оповісткою» Павлика,— але в мене була
якась антипатія до нього, якась антипатія несвідома. Коли я прийшов до нього,
показалося, що йому хочеться на самоті вияснити мені деякі дуже делікатні точки
«непорозумінь». Між іншим, він запев- нював мене, що він дуже встоював за
надрукуванням у «Правді» звісної відповіді Драгоманова, але шість других
видавців (чи сотрудників) не дозволили. Я був ні в сих ні в тих, але тільки далі
розпочалася моя тортура: знов я попав в безодню пліток, клевет і т. ін., але вже з
інакшого боку (себто проти ненаціоналів). [ . . . ]
Бачу я, що я Вам не висловив усього того, що в мене накипіло: не можна в
коротких словах. Скажу Вам тільки, що і з попередніх одвідин, і з листів, і з
останнього побуту — з усього я виніс якнайпоганіше враження: київські
націонали — сервілісти або люди допотопних думок, а київські космополіти—
страхополохи, котрим своя шкура дорожче над усе на світі. А й ті й другі заразом
— нетерпимі, дрібнотливі, вузькі та ще й до того діти в політичнім відношенні.
Боюся, що я переборщую (я навіть радий буду, якщо в цім суді помиляюся), але
поки що не бачу нічого відрадісного в киянах. Мені здається, що «шкурне
питання» так і виписано кожному на лобі. Ну та годі про це.
Народовські часописі іронічно відносяться до Вашого некролога
Гладиловича*. В мене зосталися по нім листи, котрі теж доводять, що покійник
був опозицією серед народовців і стосувавсь до «Шародуі» ще в 1890-м році коли
не зовсім прихильно, то в усякім разі не ворожо. Щиро стискаю Вашу руку,
дорогий земляче.
Ваш А. К.
Р. 8. Перекажіть Охрімовичеві, що в 38-м ч. «Русских ведомостей» похвалено
його статтю.
25. До І. Л. Липи*
М[осква], 18 92
54
Шкода, що Ви одразу не прислали рукописів. Діло, бачте, в тому, що я можу
бути в Москві до 20-го мая, потім мусю їхати на літо в Україну,— отже, хоч би
Губанов і згодивсь купити Ваші твори, так не можна було б їх друкувати до літа,
бо хто ж держатиме коректуру?
Тим-то самі міркуйте, як його краще зробити цеє діло, а я охоче зроблю так, як
Вам бажатиметься. Себто міркуйте, чи варто Вам чекати з друком аж до осені.
Далі мусю Вам сказати, що друк теї чи теї книжки залежить цілком не від
мене. Я тільки даю Губанову рукописи, а судцем являється т і л ь к и в і н
с а м . Якщо рукопис припаде його тонкому лубочному смаку до вподоби, то він
купує, і я одграю ролю хазяїна твору, заклю* чаю умови еіс.
Гонорар — страшенно малий: 100 примірників книжки та краплину грішми
(скільки його ласка будеї).
Вибачайте, просю, але я не маю часу більше писати.
Ваш щирий А. Кримський
26 До І. Я. Франка
М[осква], 18 ^ 92
Розкажу Вам, що мені сказав проф. Веселовський за Ваші твори («В поті
чола»). Він раніше нічого Вашого був не читав; стрічаючись в «Киевск[ой1
старине» з творами «Мирона»*, він не мав часу звертати увагу на цього писателя і,
таким чином, дотепер він знав Вас тільки по чутці. Я йому дав Вашу книжку
мовчки, не хотячи заздалегідь звертати уваги на котресь з оповідань, і сьогодні
зайшов почути його гадку. Крім Вашої книжки, я мав ще багато других тем, які
треба було нам сьогодні зачепити, але Весіеловський] одразу звів розмову на Вас і
суть тієї розмови перекажу Вам коротко.
«Я прочитав дещо,— сказав мені професор,— і мене взяла досада, страшенна
досада: існують такі речі на світі, а ми, росіяни, за них і не знаємо! Повісті Франка
тра читати задля того, щоб побачити, я к и м повинен бути
н а т у р а л і з м » . (Про росіян мають Ваші твори велику вагу через те, що Ви
писатель с л о в ’ я н с ь к и й , с[ебто] близького народу). Найбільше хвалив
він Ваше «На дні» та «Між добрими людьми»: «Просте, щире, а заразом яке
глибоке!» Одним словом, по його думці, Ваші твори однаково визначаються як з
літературного боку, так і з ідейного. «І знаєте що? — каже він.— Мені прийшла в
голову гадка, котру я думаю здійснить літом, дарма що в мене є безліч других
давно назначених робіт: я хочу написати про Франка цілу статтю, щоб
познайомити наших земляків з ним». Потім він розпитував мене взагалі про Вас.
Не можу Вам писати подрібно геть про все, що він казав, бо це одібрало б
багато часу — одно, а друге: суть його розмови Вам, либонь, часто доводилося
чувати од других.
Я радів за Вас, а властиво не за Вас, а за Вкраїну: такі мислителі, як
Др[агоманов], такі літератори, як Ви, потрібні нам на те, щоб українство придбало
пошану.
55
Шкода, що я не міг дати В[еселовсько]му «Воа сопзі- гісіог», бо не маю.
Скажіть, чи він дозволений в Росії? Чи можна його де придбати? Я його читав,
позичивши в товариша.
Екзамени: тра скінчити лист. Ваш щирий прихильник
А. К.
Стискаю Вашу руку і щиро здоровлю Вас.
Р. 3. Марки, наліплені на коверті, будьте ласкаві прислати мені, коли
писатимете. В Міоскві] я буду до 22 мая — 2 июня.
Москва, 1892 р., 13/25 мая Шановний землячеі
Простіть мене за той клопіт, який я Вам наробиві Ех, шкода мені, що не
доведеться, може, побачити своєї повістки!* Добродію, чи не зосталося в Вас
часом декількох несконфіскованих примірників? Якщо зосталося (або можна буде
з тих, що верне прокураторія, з 10 переслати без одмін), то пришліть, будьте
ласкаві, в Звенигородку. Що ж до змін в заборонених місцях, то просю, виправте
самі, як знаєте. А заголовок, якщо треба, можна дати такий: «Син «Заплаканої
матері», або«Вдовиця Україна» та її діти», або «Історія бідолахи-українолюбця та
невдячного «найменшого брата», або, нарешті, назвіть, як самі хочете.
Ще раз висловлюю свій жаль, що через мене вийшла Вам морока. Ви мені
зоставалися дещо винні: певне, що до- печатання мусить бути на мій кошт,— отож
вжийте той довг на цю ціль. Крім того, я Вам вже винен за марки (котрі сьогодні ж
у мене куплено) 40 коп.— це зазначте. Показується, що російські марки в 50, 70,
20 та 4 коп. вартніші од усіх других. Не забувайте ж і навпредки присилати.
21—22 мая ст. ст. їду додому. Хоч я сьогодні вже скінчив курс, але мусю
зоставатися ще більше ніж тиждень
56
тутечки, бо хочу покористуватися деякими дуже дорогими
книжками, яких мені через те саме й не можуть дати додому.
Тим-то швидше кінчаю лист: нема поки що часу.
Ваш гарячий прихильник
А. К.
Марки, які я буду наліплювать на ковертах, раз у раз
звертайте мені: підуть на ті самі цілі.
Р. 3. Аж жахнувся, коли побачив, як брудно я сьогодні
написав лист. Звольте ласкаво вибачити.
17 юня 1892 року
Дорогий земляче!
А я вже скучив був за Вами! Насилу маю од Вас лист
сьогодні. Спасибі Вам за Ваші книжки: гарна мені пам’ятка од
Вас. Спасибі й за марки: ті люди, що захтять їх брати,
муситимуть дещо дати на українські цілі; воно, правда, даток
буде дуже дрібний, а все ж потроху дещо капатиме. Між
своїми знайомими я вже здобув собі реноме ви-, гадчика
оригінальних планів; ще недавно я збирав гроші, щоб купити
білет лотереї (що буде в сентябрі на користь голодуючих) на
українські цілі, але марки, здається, перевершили все
переднішеє! А спитаєте, нащо ж кому знадобляться марки та
все однакові? Задля міни. Бачте, видається понад 100
спеціальних журналів, присвячених марочній справі; між
іншим, колекціонери усіх сторін світу оголошують там своє
бажання мінятися між собою марками. (N6. А що Росія
вважається за НаІЬ-Азіеп1, то її марки дорожче цінуються).
Звісно, процес збирання більше принаджує, ніж самі марки. А
цікаві журнали! Мені доводилось їх переглядати не раз, і я
ніколи без усміху не міг прочитати якого-небудь справоздання
еіпег рЬіІаіеІізсЬеп ОезеІІзсЬаїі або сГипе зосіеіе
1ітЬго1о§іяиеI II, товариства, котре щотижня одбуває свої
засідання, котре роздає ознаки найкращим членам, котре з
гордощами виставля свій девіз: «Ьоуаиіе їаіі та їогсе»! III. Ну, та
гос
I Напів-Азія (Ічім.).— Ред.

II Філателістичне товариство (нім. та франц.).— Ред.
III2 «Лояльність — моя сила» (франц.)-— Ред.
подь із ними! Киньмо цю розмову. От іще попросю в Вас
не вирізувати штемпельних конвертів, а збирати їх цілими та
присилати мені (цілії — дорожче). Також присилайте й ті
марки, які я наліплюватиму, і другі, які трапляються.
Я ладнався був тепер одповідати Вам на філологічні
питання, порушені Вами в Ваших листах, але Ви пишете, що
незабаром з’явиться Ваша стаття в «Зорі»*, —то ж зачекаю.
Зрештою, є багацько й других питань, які Ви зачепили і за які
мені хочеться побалакати з Вами. Шкода, що доводиться
розмовляти листом, а не усно. (А й справді, чи не вдалося б
нам колись побачитись?)
Перш усього треба мені дещо сказати про себе: Ви й самі
цього бажали, але я зроблю це задля того, щоб Ви розуміли
дальшеє, а не задля того, що вважаю розмову про себе вартою
уваги.
Мусю Вам признатися, що в мені й кровинки української
немає: мати моя — українська полька (дуже проста жінка), а
батько — білорус (міщанського роду, вчитель географії та
історії в двокласному вчилищі, загальнорус по
пересвідченнях). Я родився і виріс на Вкраїні та й
українізувався. Навіть у сім’ї я чув змалечку українську мову:
моя мати говорить чисто по-вкраїнськи, тільки
«етимологічною правописсю» (напр., речення: «дай собаці
їсти» звучить в неї: «дай собаце єсті»),— значиться тільки з
вимовою чужою. В сім’ї й я говорив отакою мовою, але поза
сім’єю чисто по-вкраїнськи або чисто по-російськи, бо я вже
вмів читати, коли мав 31/2 роки. Про своє дитинство та перші
хлоп’ячі роки не буду Вам розказувать, хоч вони справді
зминули не зовсім звичайно: скажу хіба, що я читав страшно
багато, тим більше, що батько мав і тепер має бібліотеку; од
читання я й очі геть зіпсував ще на 12-му році (а тепер у мене
6-е ч. окулярів) і фізично недорозвивсь (мій менший брат
виглядає далеко старшим од мене). Певне, що хлопці-
товариші, котрі дуже цінують фізичну силу та зручність, не
поважали мене, я часто був задля них якимсь покидишем, але
так як я вчивсь дуже гарно і багацько начитався, то я вважав
себе дуже розумним і був певен, що ніколи вищого од мене
немає (звісно, такі гадки я пильно хоронив при собі і нікому не
висловлював). Великою школою життя була задля мене ко-
легія Павла Галагана у Києві. Ви знайомі з цим-о закладом? Це
закрита школа, трохи з українським духом. Там є тільки 4
вищі класи гімназії. Плата страшенно висока — 750 крб. річно,
так що своєкоштні вченики, очевидячки, люди
аристократичних або плутократичних родин. Але тут є рівне
59
число й стипендіатів (а всіх учеників є більше- менше 60—65);
стипендіати вступають сюди по конкур- совому іспиту і всі
вони пролетарий плебеї. (Мій батько і теперечки незаможний,
а тоді зовсім був бідний). Не важко зрозуміти, що стипендіати
та своєкоштні мусять неодмінно образувати два табори, які аж
ненавидять один одного. У перших зброя — їх знаття, бо всі
вони були в гімназіях першими учениками, а в своєкоштних
зброя — їх пиха, висока гадка про своє дворянство, князівство
чи гроші, та ще й, звичайно, фізична сила, котрою вони в 1-м
та 2-м (себто 5-м та 6-м) класі дуже добре користуються. Якщо
стипендіат трапиться такий, що й сам може дати здачі, то вони
стараються його купити грішми, себто затягують його разом з
собою по кондитерських, їздять укупі п’янствувати, тягнуть
його по лупанарях і т. ін. Але все-таки зостаються такі
стипендіати, що завзято ведуть боротьбу і доводять діло до
перемоги. Я й у колегії був первим учеником, гордощі
розвелися в мені незмірно, тому-то, хоч я себе поставив одразу
так, що наші аристократи не сміли чіпати мене, слабого, але я
відчував гніт над стипендіатами ще сильніше, ніж другі, і моє
самолю- біе дійшло до болісності. Навіть словами
(безпосередньо) мене кривдили геть менше, ніж других, а
проте який-не- будь слабісінький натяк на адресу плебса мене
болісно зачепляв, сіяв у мені насіння ненависті, злоби та
гіркоти. І ми вели боротьбу. Система її така: своєкоштні —
лінюхи, тупиці, не мають знаттів, вони потребують нашої по-
мочі,— значця, залежать од нас. А коли так, то як же вони
сміють панувати, биті: декотрих з нас, дорікати нам нашим
мужицтвом та недостатками?! І я таки довів діло до того, що
ми, стипендіати, стали незалежні, що фізичної сили більше не
вживалося, що г р у б о ї образи більше не чинилось. Певне,
що вигнати з аристократів їх пиху і погорду до нас, мужиків,
че можна було, але принаймні в вічі вони могли обмежитися
тільки натяками. Антагонізм тягся до кінця курсу, і ц і л к о м
зламати тих аристократів ми не могли через те, що в них був
«на вдержанню» один з наших: він один зоставався до кінця
панським попихачем. Мене своєкоштні ненавиділи гірш од
усіх, але й стипендіати, хоч поважали, та не любили за мою
вдачу.
Бачте, коли я помічав, що хтось із плебеїв покористується
чим-небудь у багача-дворянчика, напр., позичить гроші або
візьме участь в угощенію (не забудьте: закритий заклад), то
мені нервовість підказувала бозна-що, і іноді з мухи я робив
слона, докоряв «провинникові», що він за ковбасу продає себе
і т. ін. Адже ж і мені не солодко було тоді, бо я скрізь добачав
60
непошанування плебейства і обурювався на те; але якщо мої
докори та шпильки бували н е з а р о б л е н і , то вони
мусили одпихати кожного од мене, хоч і прибільшували
повагу до тих і д е й , які мною проводили.
Як бачите, я доволі рано мусив відчути різність соціальних
становищ та класів. Панування аристократів над демосом,
багачів над бідними, взагалі питання про «правду та кривду»
обхопили мене саме тоді, коли я допіру почав серйозно
мислити. Мене, ще дурного парубчака, зглибока зачепляло
питання про нерівність усіх людей на світі, і я, ще доволі
несвідомо, відчув, що мірилом достойності людей і права їх
жити повинна бути їх особиста праця чи то руками, чи
головою, а не гроші і не те, що «наши предки Рим спасли».
Природна річ, з’явилася в мене зневага до всяких традицій, до
приличностів яко до дворянської ознаки... Знаєте, в нас кажуть
часом «неблаговоспитанному мальчику»: «Сережа, да не будь
же мужиком!»... З традицій зневага перейшла й взагалі на
авторитети. Таким способом зовсім готовий був грунт задля
впливу літератури 60-х років, котру я незабаром почав читати.
Спершу Писарєв, далі другі писателі того часу мали на мене
великий вплив. (N13. Я літературу 60-х років знаю н е з м і р-
н о краще, ніж сучасну). Вони формулювали мені мої зма-
гання, дали систему моєму світоглядові, навчили мене думати.
Потім, за останніх два роки мого побуту в колегії, стає
мені ще гірше. Досі я, правда, відчував гніт педагогів, але не
так сильно, тепер же він мені став нестерпучий. Тільки ж годі
на сьогодні, треба зайнятися своїм ділом. Мені цеє літо зовсім
не спочивок, а ще більшая праця. До взавтрього!
23 юня
Не писав скількись день, бо здобув од Вашої жінки лист,

де кажеться, що Ви не скоро повернете.
61
Перечитав я те, що написав передніше — страшенно
багацько набалакав за себе: сьогодні вже буду менше допу-
скатися чисто особистого елементу.
ДобродіюІ Чи довелося Вам спізнати усі «прелести»
виховання? Якщо ні, то Ви дуже щасливі. А мені довелося, і я
ще й досі, коли згадаю за той час, не можу зоставатися
спокійним. Навіть у гімназії, де вчеників багато, їм бува важко
од «воспитателей», а що ж казати про нашу колегію, де усього
60 чоловіка? Там гніт вихователів бува нестерпучий, бо вони
мають змогу залізати своїми брудними пальцями в душу
вихованця і прикладати до неї СЕої психологічні міркування. О,
як я ненавидю тую психологію в вихованні! О, як я ненавидю
те єзуїтство! Тії вихователі зробили те, що в мене нерви зовсім
розшру- бовані, зовсім розверчені.
Ученик, син, вихованець еіс. повинні мати я к і - н е- б у д
ь права, котрих не сміє переступати ніякий вчитель, батько,
вихователь. А в нас раз у раз робиться не такечки: в нас (я вже
кажу не тільки за колегію) і досі дивляться на хлопця як на річ
або, краще, як на цуцика, якого сьогодні за яке-небудь діло
можна ласкаво потріпати по шерсті (бо ми сьогодні в гуморі!),
а взавтра за те саме діло — набити, одлупцювати (бо, бачте,
ми не в гуморі!). В нас не хтять зрозуміти такої очевистої
аксіоми, що дитина чи хлопець — є повноправна л ю д и н а ,
котра хоче д о к а з і в, а не сліпого послуху... Коли ж я
вимагав од вихователів аргументів, то мене за це лаяли, звали
резонером, несправедливо карали, переслідували. Коли я по-
кликався на ті права, я к и м и к о р и с т у ю т ь с я другі,
то в ліпшім разі мені лицемірно відповідали, що не можна
прикладати однієї й тієї самої мірки до того, «кому дано один
талант і кому — три», а частіше я, замість одповіді, чував
крики обурення, тупотіння ногами та т. ін. Звичайно, я
зненавидів вихователів і почав робити геть усе на су кір.
Певне, що всяке підлизування до них здавалося мені
наймерзеннішою річч-г, а тут мені доводилося бачити, що
підлизи тішаться навіть незаконними привілегіями! Це все
усилювало мою ненависть і злування та й довело до такої
крайності, що тепер мені й самому дивно згадати. Якраз
такечки припало, що мої своєкоштні товариші найбільше од
усіх підлабузнювалися до начальства, так що ненависть до
панства, яке я в них бачив, злилася в мені з ненавистю до
підлизування, до лизання руки деспо- гів. За останній рік мого
вчення в колегії я встиг отруїти життя і собі, і всім товаришам
(як своєкоштним, так і стипендіатам), бо коли хто з них не
дививсь на начальство як на варварів, то той мені здававсь
підлизою, і я вже не міг здержатися, щоб щедро не розсипати
62
своїх саркастичних та єхидькуватих уваг на його кошт.
Нарешті вони вже почали мені вибачати геть усе, бо вважали
за ненормального; опроче, між ними були дуже гарні люди,
котрих я теж колов, але вони, хоч і не почувалися винними, та
розуміли, що д ж е р е л о моїх грубих слів є благородне.
Моя незвичайна зухвалість та одважне «резонерство»
примусило й учителів дивитися на мене як на причинного, і
тільки через те мене не виключили. Дійшло діло один раз до
того, що я, після однієї події, був на цілий місяць засланий до-
дому. Не хочу Вам розказувати, що то була за подія, скажу
тільки, що в мене тоді вдома була страшенно слаба мати, а
педагоги, невважаючи на моє благання, викликали батька
телеграмо юі
24 юня. На Йвана Купайла
Оце тепер, коли я пишу до Вас, геть уся Звенигород- ка

лунає купальськими співами. Чудне враження викликають
вони в мені. З одного боку, не можу ж я не згоджуватися з тим,
що не в піснях сила; з другого ж боку, відчуваю не
розумуванням, а простим чуттям, що я палко-палко кохаю цю
«нікчемну форму» та й кохатиму повік, що б там не доводив
розум або софістика! Якби що я не тямив, що я не смію
тратити тепер часу, то так би й побіг до гурту співаючих!..
Казатиму далі. І не думайте, що мої вчителі були погані
люди,— хрань боже! Т е п е р я навіть дуже добре знаю, що
між ними є декотрі доволі гарні особистості, альтруїстичні,
благородні, та але ж, яко в и х о в а т е л і , вони до нічого
незугарні і чинили (та й чинять) величезні підлоти: можна
рівночасно бути д у ж е гарною людиною і зовсім нікчемним
педагогом, вчителем чи батьком.
Моє заслання знаменує дуже важную фазу мого життя. На
самоті моє злування не то не ущухло, ба розгралося ще з
більшою силою. Іяприрішив вчинити добру помсту своїм
вчителям: «зопсувати» духом непокори менші класи. Треба
сказати, що досі я мав скількись товаришів з менших класів,
товаришів, які мене дуже любили і часто роз-
мовляли зі мною; педагоги ж їм заборонювали мати зі мною
зносини (як і взагалі неодобряючо дивилися на гарні стосунки
менших колегіатів зі старшими). Але тепер я надумав щось
інше. В нас видавався потайно рукописний журнал, де
сотрудничали вченики всіх чотирьох класів,— я написав тепер
туди довгу статтю про виховання взагалі, а про колегіатські
порядки зосібна. Два місяці навмисне читав я систематично
всякі педагогічні твори і тоді написав тую статтю. Вона мала
63
великий успіх, а один з моїх товаришів, котрого я найбільше
поважав за розум, геть захвалив її мені і навіть узяв чернетку
собі на пам’ятку. Але я вже не торжествував: зі мною почало
робитися щось іншеє.
Діло в тому, що узявшися за діло с и с т е м а т и ч но, я
допіру зрозумів, що я н і ч о г о н е з н а ю і Хвальком я
ніколи не був, в мені було навіть «унижение паче гордости»,
але досі я мовчки був певен, що я дуже розумний та багато
знаю; скажу навіть більше, я вірив, що ніхто в мої роки не
може бути такий розвитий, як я. Та обставина, що я завше був
першим по вчиттю (затого нічого не роблячи), ще більше
сприяла цій думці. Немало деморалізували мене й педагоги,
бо, напр., читаючи мені сувору нотацію, казали: «З вас добра
не буде: ви маєте геніальну кебету, а не маєте почуття
обов’язків. Краще було б, якби в Вас було менше розуму, а
більше каХо- ба'рхуі’їнI, моральної дисципліни». Ну, чи не
мусило все це справді мене зіпсувати?
Але тоді я, кажу, розумів, що я знаю самісінькі вершечки
науки, що я тільки напівосвічений, що я н і ч о г о не з н а ю .
Я зрозумів, що я понахоплювавсь чужих гадок, а свого нічого
не маю. Я зрозумів, що я виробив пересвідчення тільки
і н д и в і д у а л ь н о ї моральності, а громадських ідеалів
не маю ніяких, або ще гірше — маю ідеали зовсім несвідомії!
Це був мені сильнющий вдар і завдав мені величезної муки.
До ненависті супроти педагогів додалися ще важкії сумніви,
жорстока моральна боротьба з самим собою. Я скінчив курса
зовсім слабий і до краю зденервований.
Взагалі літо багацько розширює мій світогляд, бо я маю
час вільно займатися читанням. Але того літа я, неначе
скажений, кидався до книжок, ковтав їх одну по од
I Моральної чистоти (грецьк.).— Ред.

6
4
ній, але щодалі все краще помічав, що я цілковитий неук.
Навіть у той час, як я кидав книжку, я не міг спочивати і до
болю голови думав, і мучився страшенно, бо не був певний, чи
здатний я на щось, чи є в мене хоч трошки самостійного
розуму. Я бачив, що я стою вже на порозі життя, і ба- чив, що
я ще зовсім не приготований до життя.
Зоставалося до кінця канікул два тижні. І от узяв я якось
повісті Федьковича з передмовою Драгоманова*, узяв,
прочитав, і мене нове світло осіяло. Я зрозумів, що я мусю
бути українофілом, — і це я зрозумів цілком свідомо. В цій
свідомості була певна частина одвіту на мої мучительні
сумніви, і от я жадібно ухопився за українство. До взавтрьогої
25 юня
Грунт до українофільства в мене був вже давно приго-

тований. Пригадую, напр., як ще за два роки перед тим мені
дуже любо було являтися на любительські спектаклі в
Звенигородці в щонайпоганішому вбранні, не в чоботях, а в
подраних пантофлях; це я робив на те, щоб обурити нашу
провінціальну аристократію неприличностю своєю; щоб іще
більше обурити всіх, я вдавався до брата в антрактах по-
вкраїнськи, то по-французьки, останнє я робив на те, щоб
показати, що я вмію не тільки російської, ба навіть ще
аристократичнішої мови, а все-таки вкраїнську шаную більше,
бо вона мужицька. (N13. Я тоді багацько викидував таких
штук, бо одне, що був зовсім ще хлопчина, а друге — хтілося
бравувати своїм мужицтвом). [...]
Хтів би я й од Вас почути якнайбільше звісток про Вас
самих. Будьте ласкаві, нікому не розказуйте того, що я
написав, бо 1) я тільки задля Вас 1 рішивсь писати все цеє, 2) я
Вам викрив деякі закулісові боки колегії, а це ще дуже свіже
діло, 3) мені сором себе самого, 4) в мене є написано скількись
повісток, котрі той, хто прочитав би цей лист, міг би стосувати
до мене самого, а це мені було б дуже нелюбо, бо й
несправедливо.
Напишіть мені, що Ви думаєте про моє оповіданнячко, яке
я Вам прислав.
Ваш щирий прихильник. I II
I1 Крім Вас, я ще т і л ь к и Франкові дещицю оповідав про себе, та й то

дуже трохи.
II 2-146 65
Р. 5. Якщо Вам незручно висилати свої твори до «Про-
світи» з Ваших палестин, то пришліть мені, а я їх вишлю з
Москви, де вони не звернуть нічиєї уваги. До Москви ж я поїду
16 августа.
Адрес свій докладаю окремо.
Посилаю оголошення «Ніародуі», бо думаю про нього
побалакати.
ЗО юня 1892 р.
Сьогодні, любий земляче, здобув я Вашу карточку та

книжечку,— дуже дякую за них! Про книжечку я вже
трошечки чув од Кониського, а оце теперечки прочитав.
Загально скажу, що вона мені сподобалася, але подробні- ше
писати не буду, бо однаково хочу написати рецензію з поводу
її: тоді вже прочитаєте. Напишу, либонь, у «Народ» і Вам
пришлю те число; до «Зорі» важко писати, бо коли діло
торкнеться подібних питань, то В. Лукич щось не дуже-то
вірить в ортодоксальність мого націоналізму і підозріва, що я
дуже схиляюся до єресі. Звісно, не хочу я цим чинити ганьбу
йому, але що правда, то не гріх: іноді аж досадно стає. Усякий
раз, як я присилав йому статейку, де порушувалися відносини
націоналізму з космополітизмом, В. Лукич примусював мене
викидати ті місця, що в них я хтів бути безстороннім. Через те,
напр., моя критика на Франкові оповідання* вийшла така, що
мені аж нелюбо згадувать за неї. Через те саме й із доволі вели-
кої статті, написаної з поводу «Кістяків Гольбайна»— вийшла
куца, безбарвна заміточка, що на ніякі гадки не наводить. Я не
зовсім обвинувачую Лукича: не він власник «Зорі», — тільки ж
справа од того не міняється I. Вже «Народ» під цим зглядом
терпиміший: самі ж Ви могли бачити на моїй книжечці напис:
«Накладом Івана Франка» і на другім боці: «Посвята націонала
націоналам», а вже ж Франко краще, ніж хто інший, міг знати,
що не на насміх зробив я таку присвяту. Зрештою, про все таке
я ще балакатиму на своєму місці.
Тепер щодо Вашої критики*. Вона вийшла все-таки
прихильніша задля мене ніж я міг сподіватися. Ваша прав-
I Хоч знов і те тра завважити, що н а ц і о н а л і с т и ч н е

«Зеркало» зовсім не лякається гудити своїх, коли того тра, і хвалити
радикалів, коли вони варті. Чому б «Зоря» не могла так само?
66
да: я у м и с н е вивів не дорослу людину, щоб легше пе-
ревести ідею... але скажіть мені, чи далеко одійшли од мого
героя наші студенти, наша «сіль землі», наші, коли не
головніші, то найчисленніші діячі?! Хіба величезна більшість
студентів, між іншим, й отих самих, що так гвалтують та
розпинаються усно й печатно за «неньку Вкраїну», не такі
самі шмаркачі? Достоту такі самі, хіба що тільки знають
трьома-чотирма слівцями більше за Олеся*, а саме:
«капіталізм», «соціалізм», «Лассаль», «Маркс», котрого,
додам у скобках, рідко хто з них читаві
(Може, скажете мені, прочитавши ці рядки: «Гм! а ти ж що
таке? Ой, врачу! ісцілися сам!» Що ж, хоч і гірко признатися,
але признаюся, що і я неук. Тільки я маю принаймні ту потіху,
що я шукаю «ісціленія»).
«Все-таки,— пишете Ви, — в оповіданні деякі місця
дихають духом погорди до націоналізму». Не згоджуюся з
Вами, бо вказати виродливі, спотворені боки якоїсь ідеї не е
ще наруга над самою ідеєю. Ви ж самі кажете, що виявляти
маловажність націоналізму недемократичного є навіть
н е о д м і н н а річ (ЫВ. ідея, до якої ще не додумались
галицькі народовці, за малими, хіба, виїмками), і я думаю, що
нам самим тра себе судити якнайсуворіше і не потурати
регресові і т. ін. Мабуть, Вас вразило те місце, де Олесь гадає
про будучу українську державу? Так я ж навмисне вжив
тутечки слів «монархія» та «монарх», щоб відтінити можливу
недемократичність націоналізму. «Нам однаковісінько, який
Держиморда замкне нас у кутузку і на якій мові скаже, що
права людини не про нас писані»,— казав колись у «НІароді]»
один з киян, і я з цим безумовно згоджуюся. (Та й Ви
згоджуєтеся: я це бачу з «Хоми Макогона»*).
Далі є в Вас таке питання: «Хіба ж усі наші діячі хору- ють
на нерви?» Сміливо зважуюся сказати: «Еге». Я ще досі не
зустрічав людей думки та іцеї, які не слабували б на нерви.
Здорові нерви бувають тепер хіба в ідіотів або в тих, що
сидять на тепленькому містечку та й не думають не гадають,
«что есть истина?» (З Ваших писань дуже добре видко, що в
Вас самих надзвичайна нервовість).
Що ж до мови мого оповіданнячка, то певне, що не може
вона бути така, щоб уже нічого ніхто не міг їй закинути. Не
тільки не ремствую на те, що Ви мені в таких випадках
завважаєте, але ще радію, бо мови тра вчитися ціле життя; хоч
і те скажу: приймаю тільки ті вказівки, які
67
вважаю доказними, основними. Напр., ніколи Ви мене не
переконаєте, що не можна казати тому, того, цього і т. ін.; не
переконаєте, бо я щодня чую такі наголоси (не після предлога).
Слова змущатися вживаю тим, що не знаходжу другого:
навряд, чи вживає н а р о д глагола скаламутитись в
значенню §е5Іогі ^егсіеп, сіеуепіг сопіиз. Дайте мені кращий
вираз, — охоче його прийму. Мені багацько доводиться
перекладати з перських поетів, і іноді не знаходжу я цілком
відповідного слова. Тепер, так як Ви такий ворог нечистоти
мови, я буду радитися з Вами в подібних пригодах. Добре?
Коли Ви мені даватимете кращі слова, ніж я можу сам
нашукати, я всякий раз буду дуже вдячний.
Нарешті, запримічу ще, що деякі помилки в мові мого
оповідання вийшли з вини друкарні (напр., суровий).
5 юля
Не міг узятися до листа, бо був зайнятий. Однак тра
скінчити оповідання за себе.
Не казатиму я, що те, чим я займавсь, є річ взагалі погана,
— ніі Тільки ж я зле зробив, що виключно їй оддавався.
Бачте, діло було так. Я дуже старанно виучував усе те, що
читалось на лекціях (на першім-таки семестровім екзамені мав
усі 5+), і через те мені здавалося, що решту часу я можу й смію
присвятити цілком українству. Я не гадав про те, що коли
вдовольнитися самісінькими лекціями, то можна й десять
факультетів скінчити, а зостатися тим самим неукомі Я не хтів
зміркувати, що задля України я зможу бути корисним тільки
тоді, коли я матиму основні всесторонні з н а т т я , коли я
буду людиною, а не якимсь хлопчиною, коли я матиму
широкий світогляд. Я цього не зміркував: мені здавалося
гріхом «не побігти на пособу моїй Неньці», яку я допіру
«обрів»,— я не хтів бути «зрадником». І я побіг.
Кожнісіньку вольну од «офіціальних» занять часину я й
присвячував «Україні». Перша ознака національності е мова,
— я нею найперше й заклопотався, пильно читав усякі книжки,
особливу увагу звертав на етнографічні матеріали, перечитав
усякі філологічні праці. Далі: знайомився з нашою
літературою, спішився перечитати навіть погань. Кинувся й до
літературної праці: перекладав, писав оригінальні твори (на
щастя, послав і пошлю до друку дуже мало цих «овочів
незрілої музи»). Хай собі, по заповіту Горація, полежать:
попит ргетат іп аппиті 1 Знайомився з Галичиною та її діячами,
завів переписку; і в Москві я придбав собі одного знайомого з
галичан, котрий навіть дещо писав по часописях (перекладав з
68
московського), от од нього я дуже багато дізнався за тую «Га-
лілею»*. Нарешті поліз і в політику...
Господи, господи, господи! Мені гидко й згадувать за той
час. Погадайте собі: недовчений «недоросль» скрізь тика свого
носа, мов щось справді путяще! Погрузнувши в «рутенії», в
рутенській літературі, я, безперечно, не дуже-то міг розвитися,
навпаки — мусив отупіти. Пишучи недостиглі повістки, я,
неук, робив цим навіть неморальність; ще неморальніше було з
мого боку братися за дописі. І на мою біду, все сприяло моїй
блуканині. Перш усього я чув собі похвали за дуже гарне
вчиття; тому-то совість моя зоставалася спокійна, і я не міг
зміркувати, що можна бути навіть вченим в якій-небудь галузі,
а не бути образованим, загально образованим! Друга річ, дуже
шкідлива, були мої знайомості (од яких я, хоч і великий
домонтар, не міг таки втекти); знайомий я був з студентами
тільки двох останніх курсів унів[ерсите]ту, а сам був на 1-м, і
тим часом бачив з їх боку поважання! Все це мені
затуманювало очі[. . .]
9 юля
Хто його зна, коли я скінчу! Не можу ніяк дописати листа!
Або часу нема, або я слабий. Тут у мене сестра дуже
зохотилася піти на курси, і мені до моєї звичайної роботи
додалося ще три години щоденних занять з нею; я почув себе
дуже втомленим і, щоб навернути час, почав пити щодня
поскількісь шклянок найкріпшої кави і таким способом
займався до четвертої години ночі. Але нарешті од тієї кави я
зовсім загубив сон і взяв слабіти. Позавчора хтівбув уже
одіслати Вам те, що написав досі, і додати, що божеволію і
саме через те не можу скінчити. На щастя, не написав я такої
нісенітниці, але все однаково — одсилаю лист нескін- чений,
вибачте та почекайте декілька днів. Якщо буде охота,
напишіть, а ні — то заждіть, доки не здобудете нового листа од
мене.
1
Нехай друкується на дев’ятий рік, тобто не треба поспішати з
друкуванням твору (лат.).— Ред.
Р. 5. Ні, напишіть хоч два рядочки, бо мені тра знати, чи
одержали Ви мої листи. З того літа, за яке я згадував,
починається мені такий період, за який я не хтів би писати,
якщо мої ці листи не доходять до Вас, а дістаються в руки
непроханим «читачам».
10 юля
69
Сьогодні встав я пізненько, коли пошта вже одійшла. Тим-
то листа не посилаю, а накидаю ще декілька рядків, щоб хоч
трохи прикінчити.
І так я тоді приїхав на Вкраїну, щоби «принести їй
безпосередню користь». Задля цього я ціле літо тільки те й
робив, що блукав по селянах та міщанах. Але чим міг я їм
допомогти? Порадами? Дак я ж сам нічого тоді не розумів в
селянських потребах! (Я до того часу знав селянське, а надто
міщанське життя тільки емпірично, а якої-небудь свідомої
теорії, якого-небудь наукового погляду я зовсім не мав). Може,
я тямив що-небудь в державнім устрої Росії і міг розказати,
витолкувати селянам їх права? Дак і тут, як і в передущому
питанні, я мало тямив. (Взагалі я тоді представляв собою те,
що звуть — «півобразуванням», — все, що я знав, були
вершечки, а так як тих вершечків я знав безліч, то не міг вірити
в те, що я цілковитий невіглас, тим більше, що «чистым разу-
мом» міг диспутувати про які завгодно питання). Будити в
народі національну самосвідомість та вчити моралі? Еге ж,
оцим я й зайнявся...
Я не хочу нічого казати проти т. зв. «зілляння з народом»
та «хождения» в народ, але тепер вічно казатиму, що перше
тра до цього підготуватися с е р й о з н о ю працею. Оті ж
«хождения», які практикують такі недоуки, як студенти, є
страшенна погань і мерзота. Перш усього велика шкода
доводиться тим, що молодик повинен був би не гаяти час, і не
гаяти власне задля того, щоб опісля, я к и м и - н е б у д ь
т р ь о м а - ч о т и р м а роками пізніше, послужити тому ж
таки народові. (На мою гадку, це саме міркування тра було б
прикласти і до політикування взагалі). Друга шкода та, що
«просвіщати» народ, будучи неуком, не маючи суцільних
пересвідчень і основуючись тільки на трьох-чотирьох
соціалістичних та нігілістичних (та й то погано розчовпаних)
книжках — це є неморальність. Але чи я міркував про те!
«Вчитися задля б у д у- ч о г о , тим часом як т е п е р все
гине! Міркувати про людськість, тим часом як страждає
У к р а ї н а ! » — це мені здавалося тоді негарною річчю,
образою святині.
Коли б я тоді керувався хоч трохи розумом, а не чуттям, то
я міг би р е г у л ю в а т и себе, себто присвятити скількись
годин «єднанню з народом»1, а решту дня працювати над
собою. А мене «скудоуміє» повело не так. Коли я не блукав «в
народі», тоді я займався «прелюбодеянием мысли», знов-таки
на патріотичному грунтові: дряпав віршики, складав
70
чудернацькі повістки (N6. а якби я їх послав у Галичину, то
далебі вони були б надруковані), ненавидів Драгоманова...
Треба пояснити, що значить останній вираз: це, бачте, я іноді
годин із дві оддавав роздумуванням про Др[агоманов]а,
повторяв із злобою деякі його слова, силувався зробити собі
кожне слово його ненависним, гидким, мерзенним еі сеаіега, еі
сеаіега... За- ложуся, що Ви зараз погадаєте, що в мене не всі
вдома, але Ви помиляєтеся: я тоді був зовсім здоровісінький, а
це в мені виявлявся таким способом патріотизм... Коли ж я
«зливався з народом», тоді читав його вкраїнські книжки (це
ще була найкраща річ), заводив патріотичні, ентузіас- тичні
розмови, записував етнографічні матеріали, «розкривав
народові очі на дійсний стан речей у нашій державі»... — ні, я
всього й не розказуватиму, хоч, власне, дрібниці було б Вам
почути найцікавіш,— не розказуватиму, бо аж досі червонію з
сорому. Коли й є яка одрадіс- на згадка за той час, так лиш тая,
що все я робив од щирого серця. (Може бути, мої знайомці цеє
відчували, бо, не- вважаючи на колосальні нісенітниці, які я їм
плів, мене любили і ніколи ввічі не сміялися). Звісно, «щирого
серця» ще не доволі, і-і-і! дуже-дуже не доволі! Я це знаю, ну а
все ж констатую факт, що все теє діялося в мені од щирості. І
знаєте що? от і тепер, коли я з ненавистю гадаю про свою
минувшину, іноді постане в моїй уяві такий образ: місячний
вечір, рибальська хатина над кручею, уся сім’я в зборі і тепер
вечеряє на свіжім повітрі; я теж їм вкупі з усіма і страшенно
радію, що не почуваю ніякої I II III гидливості їсти з однієї
мискиIV; потім розмова: старшенький хлопчик щільно
притиснувся до мене, і я його обійняв, пригорнув, а сам або
слухаю, або розмовляю не про «ідею» і не через те, що «ідея»
вимагає цього, а попросту через те, що любо мені вести
розмову... При такій згадці щось одрадісне доторкається до
мене і на душу находить настрій,— не знаю, як варто його
назвати: чи «плаксивий», чи «чутливий»? І мені стає чогось
так шкода, так шкода!
I Цікаво згадати, що я на свої тодішні зносини з народом дивився
IIякось особливо, наче на яке священнодійство. Я ж і до того часу мав
III народом стосунки, але цим разом мене обгортало якесь благоговійне
почування
IV Поясню. До мене в цім відношенні, як до Чічікова, можна прикласти
слова Гоголя: «Наш герой, хотя происходил из очень низкого рода, всегда
отличался благородством привычек». Скажу, зрештою, що гидування,
гребання — не є примха, а хвороба, цілком її викоренити, здається, не може й
найсильніша сила волі, а хіба лиш сила почуття. Я в свій час до пересади
ігнорував був усякі приличності, силуючись навіть усім виявити своє
плебейство, а проте нічим не міг вигнати єдиного почуття: гребання.
71
Зминуло літо, зминув той час, що я міг у нього надолужити
загублений рік. І я знов поїхав у Москву, бою- чися зробити
рахунки з самим собою і почуваючи неодмінну потребу
зробити їх. Отут час розказати й про свої стосунки до
радикалів.
ЗО. До Б. Д. Грінченка
17
Звенигородка, 18 уц 92
Дорогий земляче!
Щиро Вам дякую за Ваш щирий лист: я зостався аж
зворушений, бо в ньому світиться така делікатність, така
боясть образити мене! Не бійтеся: я не можу нічим образитися
на Вас, бо все, що Ви пишете, дихає щирістю. Мені здається,
що ми будемо дуже гарними приятелями, якщо навіть 1-й мій
автобіографічний лист не зміг одіпхнути Вас од мене. Я знаю,
що і з першого, і з другого листа я виглядаю великим егоїстом,
і я б зовсім не здивувався, коли б вони викликали в Вас
неприхильність домене, але... але Ви були настільки делікатні,
що не виявили свого почування. Писав же я Вам свою сповідь,
одне, задля того, щоб Ви не вважали мене за «щось», а друге
— через те, що почуваю якусь потребу підвести «итоги» по
скінченні в и щ о г о виховання, чи там — образування.
Незабаром почну далі Вам писати. Поки що, днів зо два, я
мусю вжити залишні години на написання першої моєї
наукової рецензії на твір мого будучого професора Вс. Міллера
«Материалы к изучению еврейско-татского наречия»*, з
поручения редактора «Этнографического! обозрения». Так як
це буде перша моя рецензія по східних науках, то я вже
силуюся зробити справді основні уваги, а до того трошки
стидаюся, що маю рецензувати свого вчителя. (Зрештою,
признаюсь Вам, остання обставина хоч мене й конфузить, але
й чимало тішить, мов дитину).
Коли що-небудь одвітили на мій другий автобіографічний
лист, то вже одвіту на цей-о хоч і не пишіть, а чекайте
новітнього листа од мене.
Л. К.
20 юля 1892 р.
Любий землячеі
72
Оповідатиму потроху далі... Тепер торкнуся моєї зна-
йомості з українським радикалізмом. Треба Вам сказати, що
спершу я дуже-дуже мало знав київських націоналів, зате
народян одразу впізнав багацько і зовсім природним способом:
деякі з-поміж них — мої шкільні товариші (правда, не
однокласники). Коли я вчивсь у колегії, я сливе не мав щирих
друзів у своїм класі і знаходив їх у вищих класах. Ті мої старші
приятелі поскінчали курс раніш од мене, і наші відносини були
на час перепинилися; коли ж я й сам через два роки після того
став студентом, я відновив наші давні стосунки і
пересвідчивсь, що мої приятелі дуже одмінилися: придбали
чимало нових відомостей і переконань, зробилися
українофілами і власне драгоманів- цями. Я й переписувався, і
особисто бачився з ними та їх знайомими, коли їхав з Москви
або в Москву, а що мої колишні товариші знали мене з колегії
дуже близько, то од мене не були укриті навіть усякі закулісові
боки київського радикалізму; од радикалів таки ж я
довідувався й про київських націоналів. (N8. Певне, що
поняття «націонал» ще не виключає поняття «радикалізм», але
я в листах до Вас іноді противоставляю націоналів радикалам,
а не космополітам, бо й у Львові, й у Києві націонали цу-
раються всього радикального).
Нема нічого легшого, як переплутати Ідею з її при-
хильниками. Навіть дуже розумні люди часто засуджують
саму ідею за гріхи її адептів: тим-то я зовсім без сорому
признаюся, що я переплутав теорії Драгоманова з пере-
свідченнями та вчинками тих людей, в котрих ім’я Дріаго-
маноіва не сходить з уст. Ще в початку свого українства я
прочитав «Громаду»*, і вона мені дуже сподобалася, але потім
я був поклав, що Дріагоманов] тепер зрікся своїх давніших
гадок: «Адже ж драгоманівці київські, котрі безперечно (гадав
я) знаходяться еп соигапіI з сучасними ідеями Драгоманова,
можуть служити найкращими покажчиками їх, а вони ж не
надто тримаються того, що було писано в «Громаді». Таким
чином, коли засновався «Народ», я, ничтоже сумняшеся,
заздалегідь надав йому духовну постать київських радикалів.
А та постать була не дуже гарна. Перш усього мене
нелюбо вразила погорда до національності, іменно же до мови.
[.. -1 Я пояснив собі недбалість знайомих мені драгоманівців
до української мови зовсім інакшими побудками, ніж
пересвідчення: я був певний, що вони не хтять говорити по-
вкраїнськи од с т р а х у перед поліцією, а всякими теоріями
I На рівні (іфранц.).— Ред.
73
тільки захищаються про людське око. Взагалі одмітна черта
російських радикалів (і київських у тім числі) е надзвичайна
боязливість, заяча боязливість; після я мав переконатися, що
московські радикали — ще г і р ш і страхополохи, ніж
київські, але тоді київські радикали наводили на мене (під цим
зглядом) огиду. [. ..] Заразом їх нещирість мимоволі одпихала
мене од їх найгарячіших ідеалів: чи ж варті пошанування
(думав я) ті ідеї, од яких їхні поклонники одкинуться при
першім-ліпшім випадкові, при якій-небудь колізії з поліцією,
та ще мало того, що одкинуться: самі, без запросин,
н а п л ю ю т ь перед жандармами на свої святощі?!
Сьогодні Вам не писатиму нічого, бо готую дещо задля
«Дзвінка»*, а взявсь за перо лиш на те, щоб висловити своє
обурення: прийшло 14-е ч. «Зорі», і в ньому «поезія» К.
Устияновича «До Остапа Левицького». Прочитавши, дійсно
скажеш: кожен поет має право бути тривіальним, але К.
Устиянович надуживає цього права! Зрештою, тривіальність
його така колосальна, що навіть не знаєш, чи обурюватись, чи
просто плюнути.
74
25 юля
Отож «Народ» спершу мені дуже був не сподобався, і я не

вірив йому, коли він писав погано про найголовніших
народовських діячів. Але незабаром скоїлась одна обставина,
через яку я мусив відчути недовіру до галицьких націоналів і
виразно зрозумів, що вони справді по своїх пересвідченнях е
ніщо інше, як «рутенія» (чудовий термін, вживаний
«Народом», здається, за призводом Дра- гоманова; а втім, хто
б його не видумав, термін дуже виразистий). Річ була в тому,
що я рішивсь був послати деякі з своїх «овочів нестиглої
музи» до галицьких часописей і таким способом увійшов у
русько-українське літературне товариство. Я ще в колегії дуже
був звабився школою Золя, тим-то й сам написав довжезний
роман в смаці натуралістичної школи*; то ж його я й послав
до «Зорі».
Правду кажучи, той роман не був нічого варт під згля- дом
художницьким, а до всього того дихав тенденційністю,
тенденційністю невченого школяра, котрий вірить у те, що він
уже людина. Тільки ж не через це не захтіли його надрукувати
галицькі редактори (кажу в мн.ч., бо «Зоря» мала тоді
принаймні трьох верховодів); мені вернули мій роман з
поясненням, що він... неморальний! Я аж остовпів, почувши
такий суд, бо неморального нічого в моїм творі не було: треба
бути ханжею (а як це слово буде т о ч- н о по-нашому?
святенник? святоха?), щоби видати такий осуд. Незабаром був
надрукований у «Зорі» мій переклад «Ранок на березі ставу»
Нікітіна*, і знову було викинуто скількись віршів і то таких,
котрі друкуються по-російсь- ки навіть у хрестоматіях задля
дітей! Коли я спитався листом, чому це так, мені було дано
відповідь, що «такі вже наші обставини»; автор листа радив
мені розпитатися докладніше в того знайомого русина, за
якого я Вам вже був згадував. Я й розпитався... Незабаром
знов одна з галицьких часописей перекрутила мій переклад
«Двох лицарів» Гейне*, і знов причиною була
«неморальність». Після того я мав ще скількись подібних
колізій і почав розуміти, що хоча й мої знайомці й дуже великі
патріоти, але вони — рутенці, і найгірша їхня рутенська риса
— клерикалізм. Постепенно я пізнав галичан ще краще і
дійшов до дуже непотішаючих заключин. Я наглядно
пересвідчувавсь, що «Народ» пише правду про них.
75
Одного разу надумавсь я переложите скількись віршів
перського поета Хейяма та одіслати до «Пріавдиі», котру я
все-таки вважав за поступовішу. Один з її номінальних
редакторів (їм же ім’я — легіон) одмовив мені, що й «Правда»
мусить «увзглядняти наші обставини», а такі речі, як вірші
Хейяма, міг би надрукувати хіба лиш «Народ»*.
26 юля
Вчора мені навернулось на очі «Русское богатство»* за
1887 р., де я здибав «Дневник сельской учительницы» Н.
Ківшенко, дуже цікавий. Якщо не читали, то радю прочитати,
— не пожалуєте, бо задля Вас він буде цікавіший, ніж задля
будь-кого. А коли буде охота, то, може, напишете мені й свою
думку про цей твір?.. Вертаю до діла. Очевидячки, я мусив
наочно переконатися, що «Шароді» є єдина незалежна
галицька часопись, часопись, котра не лякається ані
клерикалів, ані сервілістів. Чого ж це я до неї такий
неприхильний?—задавав я собі іноді питання. Якби ще я не
був а) упереджений та Ь) дурний, то запевне б одразу
розчовпав, у чому діло; а я трохи не цілий рік нічим серйозним
був не займавсь, то й отупів[. . .]
Стаття Драгоманова в 9-м ч. 1890 р. обурила мене*, і зо
мною зробився нервовий пароксизм. Того самого дня, як я
одержав те число, я написав першу мою допись до «Правди»*,
де вдавався до Др[агомано]ва; це було саме в переддень
турецького (дуже важкого) екзамена, але я не звернув на те
уваги, так що потім мусив уночі не спати.
Надійшло нарешті те літо, за яке я вже Вам писав. Влітку я
потроху знов примирився з «Н[ародом]» і почав знаходити, що
в ньому зовсім немає глузування з патріотизму, яке я хтів
бачити в ньому передше. А втім, я в теє літо виявив себе таким
мізерним, що не хочеться вже знову згадувати за всякі тодішні
мої перипетії.
Приїхав я в Москву. Не хтілося мені нікого розшукувати із
своїх знайомих, я взяв жити дуже самітньо. І от мимохіть
з’явилася в мені потреба порахуватися з собою, я й почав
«рахуватися» і дійшов до знеохоти.
27 юля
Я вже дуже добре бачив, що цілий рік зминув, а нічого не
додав до мого розвитку, або коли додав, то самісіньку крихту.
Я вже почував потребу пильних студій. Я вже розчовпав, що
мій «патріотизм» не тільки не має задля України ніякісінької
вартості, але ще може їй шкодить, бо я, її будучий робітник,
76
дуже зле готуюся до будь-якої ро боти.
Але, хоч я вже й додумавсь до цього, я дуже мало од-
мінивсь. Правда, я почав потроху займатися та читати не
тільки українське, але все це робилось якось прихапці.
Натомість я вдався до політикування і понаробляв таких
помилок, що тепер мені невимовно соромно згадувать за них;
якщо хто мені скаже, що я за них варт погорди, то я не тільки
не образюся, ба навіть щиро стисну його руку.
Помилки ті виявилися як у багатьох приватних листах, так
і в часописях. Саме тоді заснувалася русько-українська
радикальна партія, саме перед тим, як надійшла нова ера і т. ін.
Всенька наша преса була повна полеміки, властиво не
полеміки, а колосальної лайки та інсинуацій. «Діло»,
«Правда», «Буковина», а надто «Діло» (котре я тоді
передплачував) не шкодували ніяких заходів, щоб очорнити
«Н[арод]»; а той теж не поводивсь безсторонньо та часом
висловлювавсь так, що кожен націонал міг покривдитись.
Запалом тієї боротьби був охоплений і я, і кожна присилка
(листів чи часописей) з Галичини робили мене на два дні
слабим. Ще зараз по приїзді я був написав рецензію на «В поті
чола» і... зовсім не таку, як тая, що надруковано її в «Зорі»*.
Потім якось, разлютований на радикалів, багацько в тій статті
я позмінював. (Тільки ж, як я вже писав, і в тій переробці вона
здалась «Зорі» невідповідною, і я мусив опісля ще її
переробити, так що вона вже зовсім ганебна. Спитаєте, нащо ж
я дозволив її переробляти? — 3 «патріотизму»!) А далі мої
дописи до «Правди»!..
Я добре тямлю, що я тоді зазначив себе великою немо-
ральністю: адже неморально виступати на публіцистичне
поле, не маючи непохитних пересвідчень. Одна-одні- сінька є
в мене вибачка: я був тоді слабий, «невменяемый» (хоч
результати, звісно, од того не міняються). В мене був тоді
період мого осіннього зденервування (періодично я слабую на
нерви в середині осені та в початку весни та ще днів зо два
кожного молодика).
Та довелося й схаменутися. Я отямився і з жахом по-
дивився на те, що я наробив: дві мої дописі, надруковані,
здається, в вересневому ч[ислі] новітньої «Правди»*, мор-
дували мене. Я прирішив не показувати того числа «ГЦрав-
д]и» нікому з московських українців (котрі знову одвіда- ли
мене) і з душевним болем уявляв собі торжество моїх
київських знайомців-радикалів, котрим я був закидав
нічогонероблення, а тепер сам показав приклад такої «ро-
77
боти», од якої хрань боже. Та ж не стільки чужа «опінія» (як
мовляють галичани), скільки докори власної совісті і почуття
якогось несповненого обов’язку мучили мене.
Що зі мною тоді робилося, я Вам висловити не можу.
Скажу тільки, що наука ця була мені дуже болюча, і од того
часу я вже не міг вчинити нічого такого, за що б мені довелося
тепер д у ж е червоніти. Я не кажу, що я одмі- нивсь одразу,
— ні! але ж я потроху почав собою владати і примусив себе
міркувати.
Наперед усього я, спокійно розмислюючи, примирив у
собі національство з поступом і довів собі знов, що вони
зовсім не знаходяться в суперечності одне з одним. Ре-
зультатом цього була моя дуже довга допись до «Правди»,
надрукована в декабрі 1890 р.*; правда, і тут було видно
чимало неуцтва, та все ж не було там ніякої дикості та на-
задництва. (Драгоманов опісля казав, що він тільки через неї
зміг написати одповідь «Правді». Зрештою, про це ще буде
мова потім). Заразом я взяв і образовувати себе (хоч, правда,
не дуже пильно).
Я дуже радий, що почав тоді трохи листуватися з Фран-
ком*; в його листах блищала та жива течійка, од якої я вже був
одзвичаївся за рутенщиною. На жаль, я тоді не довго з ним
переписувався.
Треба вже швидше кінчати сторію, і через те напишу Вам
усе в коротких словах.
Я не міг раптом вигоїтися та скинути з себе всю надбану
луску, бо мені не ставало однієї дуже важної речі:
систематичного образування; нервовість моя, переходяча в
божевілля, теж чимало мені шкодила. Моя хитанина тяглася
до торішнього лютого. За той час я встиг перш усього
повірити, що націонали русько-вкраїнські майже всі не
поступовці, а радикали чи космополіти — нещирі, встиг
посваритися з киянами, дякуючи одному дуже непоказному
вчинкові київського радикального генерала од
українофільства, встиг в кінці кінців твердо стати на тім
пересвідченні, що українофільство є дуже гарна річ, але
робітників вона сливе як не має, і загал українофілів або
егоїсти, або хоч щирі, дак неуки. Звісно, себе я відносив до
другої категорії.
78
28 юля
Од того февраля я веду зовсім інакшеє життя: ненастанна

праця та праця займає всенький мій час,— більше працювати,
ніж скільки я працював, неможлива річ. Після всього того, в
чому я Вам досі признався, мені дуже любо, що я смію
похвалитися хоч останнім півтора роком. Але перше ніж
оповідати, який вплив зробили на мене мої заняття, розкажу
Вам дві-три речі, які хронологічно стоять на черзі.
Перша річ та, що я, розвінчавши українофілів, в спорості
мусив розвінчати й російських політиканів!. . .], Мене раз у раз
вражав у них цілковитий брак того, що звуть «горожанською
відвагою»; тим-то, посварившись із київськими радикалами, я,
задля контрасту, був пристав до одного теж дуже
радикального, але (що найголовніше) сміливого товариства;
тільки ж я без огиди не можу згадати за час мого пробування
там; прикрите гучними фразами, там панувало теж
необразування! Добродійний вплив був мені з того єдиний: я
пильніше взяв трудитися. Взагалі одтоді слово «студент»
стало мені синонімом неука; і тепер, коли я почую, що за яку-
небудь справу беруться с т у д е н т и , то тії заходи (зовсім
мимоволі) тратять усяку вартість в моїх очах!.. Великим
щастям задля себе вважаю я ще тую обставину, що мені
доводилося мати зносини тільки з студентами останніх курсів:
мені трапилося бути свідком декількох аж драматичних мо-
ментів (по скінченню їх курса), мені трапилося почути сповідь
деяких з-поміж них, почути їх одчай та невимовно гірке
ремствування на марно згаяні роки студентування. Такої науки
я повік не забуду.
Ще я хтів розказати за пригоду з листом Драгоманова. На
мої запити, друковані в «Правді», він прислав Барвінсь- кому
одповідь, де пояснив генезу «Правди». Я здебільша вже знав
геть усе, але Др[агоманов] листами редактора доводив також,
що ймення Др[агомано]ва вжили на те, щоб зробити рекламу
«Правді», і взагалі його одповіддю викривалася дуже брудна
історія; але звідти я побачив також, що деякі (і навіть
найголовніші) з київських радикалів — самозванці: вони звуть
Драгоманова своїм вчителем, а перекручують його думки.
(N15. «Пр[авда]» не надрукувала одповіді Др[агомано]ва).
В маї того року я мусив кинути ще одну грудку на
7
9
могилу галичан: в мене скількись днів прожив один подо-
рожуючий русин, котрий, як стало мені відомо од нього ж
таки, мав одразу рекомендуючі листи і до українофілів, і до
членів Слов’янського комітету! (Як тое Вам ся сподобає?)
Перед обрусителями він мав удавати представителя
«угнетенной русской народности», а перед українцями —
українця, «щирого русина». То й тут вийшла пригода: по-
бачивши в мене на столі число «Н[арод|у», він мені оголосив,
що він «радикал з уродження», а в Києві перед одним з
правдян співав зовсім не тієї (як я довідався опісля). Листи до
слов’янофілів та українців були писані однією і т і є ю
с а м о ю особою, теж мені звісною. Мій гість був такий
несвідомий неморальності свого поступування, що аж дивно.
(N3. А він скінчив гімназію і, наче на злість, «руську
гімназію»!) Переказую Вам навіть цю пригоду, бо й через неї
чаша повнішала.
29 юля
Взагалі останні Н/2 року я вважаю дуже любим задля мене
часом, але перший місяць — то було справжнє раювання. На
душі мені запанувала якась давно не знана гармонія, нервові
пароксизми пощезали, докорів совісті не було, натомість
з’явилося внутрішнє задоволення. Я з запалом поповняв
пробіли в своїм образуванні і не почував ніякісінької втоми.
Контраст з переднішим часом і настроєм був такий
разючий, що трохи мене був зовсім не одштовхнув од укра-
їнства. В мені розпочалися всякі сумнівання, але навіть не
дуже сильні: я без усякої боротьби холонув до українства і
непомітно забував його. І це не дивниця: в російській та
чужоземській науці я знаходив світло, живу гадку, щастя, а
дотодішня любов до України кинула мене бозна- куди; загал
наших діячів був (і є) такий, що може тільки одіпхнути людей
од усякої української ідеї. Зрештою, кажу Вам, я ще не
рішавсь собі сказати, що я не українофіл,— я попросту
несвідомо з а б у в а в за Україну; а коли б мене хто тоді
спитав, то я б йому одказав, що українофільство річ дуже
шановна.
Зіньківський своєю статтею піділляв оливи в огонь. Коли я
йому одповідав, я ще не був обоятним до українства, —
поганий вплив його рецензії про «Одіссею» та статті про
Шевченка* виявивсь на мені трошки пізніше. Потроху,
непомітно, крадькома залазило мені в голову бо
80
язливе питання: «Та чи існує українська мова?» Стаття про
Шевченка своїм стилем нагадала мені дуже багацько відомих
мені прикладів вивчення «української» мови, бо тая стаття
яркіше відтіняла собою стан речей, стан нашої літературної
мови: адже наша літературна мова постаралася зовсім
одбитися од народної, страшенну силу набрала кованих слів та
позичених з польського. Що ж до рецензії Зіньківського про
«Одіссею», то вона дихала ненавистю до слів, схожих із
російськими, хоча ті слова вживаються самим народом. [. ..] А
тим часом які тенденції я бачу в певних українофілів? Не
через те, що народна мова малорусів є окрема мова, зробилися
вони українофілами. Навпаки! Через те, що вони х т я т ь
в и р о б и т и якусь окрему мову, вони постановили собі
метою переформувати живу мову українського народу! Тим-
то вони силуються знищити ^иа5І-російські слова, яких
вживає народ, а натомість накинути йому нові: чи польські, чи
виковані.
В такім разі всеньке українофільство є фікція, непотрібна і
навіть шкідлива фікція, гадав я. Ш т у ч н о витворювати
новітню мову є нерозум... Тут почали мені насуватись ще й
інші гадки. [. . .)
В послідній рік мого пробування в Москві я увійшов в
зовсім інакшеє товариство. Діло, бачте, в тому, що хоч я
навсправжки є ніщо, але в мене знаходилося чимало добродіїв,
які хтіли бачити в мені «светлую личность» та талановитість;
мало того — їм здавалося навіть, що я є молодий учений!
Через те вони, зовсім без мого відому, зложили мені дуже
гарну (хоч й не заслужену) репутацію і потім ввели мене в
товариство літераторів та вчених. Після товариства студентів
оце нове здалось мені зцілющою водою (і робить мені велику
користь, бо приму- сює мене клопотатися своїм образованиям:
я виразно бачу, що я зовсім неук і що мені ще зостається дуже
багацько вчитись). Можна було б сподіватися, що воно мене
так звабить, що я одкинуся од українства. А тим часом нічого
цього не робиться, і я такий самий гарячий українофіл, як і
був, тільки трошки розумніший.
Ну, вже час і скінчити. Про «Народ» і про те, що є в ньому
доброго або поганого, побалакаємо після.
Тепер же Вам іще одвітю на одну річ. Ви колись питалися,
через що я йду на другий факультет. З мого оповідання,
сподіваюсь, Ви побачили, що в моєму образо- ванню багацько
пробілів,— я мусю їх заповнити. Я вже тепер не змарную часу,
а використаю його якомога. Ви, переконуючи мене, казали, що
6 2.146 81
великовчення одбирає в людини найкращу силу і пускає в
життя вже надламану. Не знаю, як другі люди, але я од того
часу, як займаюся наукою, зробився більш урівноваженим і
почуваю, що мені прибільшило сили. Навіть фізично я
поздоровішав: правда, нервовість зосталася, але такого
зденервування, що переходить у божевілля, вже зі мною
затого не буває. (Взагалі я помітив, що будь-яке
зденервування гоїться роботою. Та й самі нервові розстрої
походять в нашої інтелігенції найчастіше од лінощів). Другим
разом я Вам напишу, як я міркую про свою будущину.
Заодно Вас дуже-дуже просю: не пишіть мені ніяких ком-
пліментів, бо цим Ви мене дуже покривдите. Я людина дуже
собі звичайна і до того невіглас. Бажаю бути вченим, але
забажати — це ще не значить зробитися. Агз 1оп§а, уїіа
ЬГЄУІЗI, — а я навіть оте коротке життя не встиг використати
як слід.
А.К.
Власне, оце здобув листа од Вас. Чим же одрізняється
Ваша програма од драгоманівської? Докладніше, зрештою,
побалакаємо в дальших листах. На факультет іду історичний;
в мене є охота потім піти ще на юридичний, але сподіваюся,
що й самостійно простудіюю правничі науки раніше. Коли що
маєте робити з тим, що я друкував у «Дзвінкові», то будьте
ласкаві. Львівська проку- раторія не вернула мого
оповідання*: всенький наклад пропав, крім 10 примірників.
Марки збирайте, про них я напишу потім.
Від 18 августа 1892
Любий земляче!
Допіру одужав: дві слабості одбув. 3-го августа мені
приключилася епілепсія, а незабаром — щось ніби холера.
Остання пошесть у нас лютує: цілий день тільки й чуєш
подзвіння, аж зануда бере, а крім того, мруть ще жиди. В
часописах нічого про це не друкують, хоч я знаю напевне, що
іще в середині липня була вислана перша телеграма
губернаторові. Вчора померло шість чоловіка, переділе
траплялося більш.
Щодо мене, то я не так лякаюся холери, як нового па-
I Мистецтво вічне, життя коротке (лат.).— Ред.
82
роксизму падучки; не знаю, чи воно дійсно так, чи, може, так
мені здається від впливу Достоєвського, але мені неначебто
пам’ять зменшилась, і я страшенно лякаюся дальших
наслідків. У мене є старша сестра — аскегка; вона вже була
раз пішла в монастир, та знов вернула, зрештою вскорості
хоче вже остаточно піти в черниці; отож у цієї сестри ще в маї
с[ього] р[оку] проявилась т. зв. Віттова пляска; але ж такий
аскетизм, який вона практикує, не то до Віттової пляски, а й
до галюцінацій може довести. А я ж хіба аскет?! Це, либонь,
спадкова хвороба, бо через годину після мене скоїлася падучка
й у моєї матері.
Цікава причина мого припадку, цікава через те, що на-
водить на питання: яка є границя між сентиментальністю і
душевною добрістю?
В мене є менший брат, молодший од мене на рік, а класом
(або тепер курсом) на три роки. Я, звісно, не вважав на класи,
а старався завжди впоїти йому ті самі думки, яких я сам
набирався. Очевидячки, що ті самі «пересвідчення» (назву їх
такечки) діставалися йому таким способом легше, ніж мені
самому, і я боюся, що я вчинив ціле злочинство, бо
п р и щ е п и в йому такі напрями, які можуть бути
шкідливі і не відповідають його вдачі, його комплекси*. Сам я
— слабуватий, занадто нервовий, плаксиво-сентиментальний,
— мені неодмінно треба було якоїсь суворої нігілістичної
теорії, котра б вдержувала мене в певних межах і не дозволяла
б, так скажу, «розлізтися», розкиснути в сентиментальності та
в нуднім «ентузіазмі». Так я думаю собі теперечки, а заразом
завдаю й питання: «Але чи треба ж було ті самі принципи
прищепляти там, де одразу не було ані сентиментальності, ані
будь-якого (навіть не квасного) ентузіазму?»... Жорстокий
приклад бачив я цим літом.
Мій брат навчився стріляти тепер, і от яка тільки пташина
не залетить до нашого садочка, він її підстрелить і оддає
котові на харч. Я був узяв сперечатися, бо істерики зо мною
давно вже трапляються, і через те, бачачи, як кіт шматує
птичку, я мало-мало знов не впадав в істерику. Признаюся я
Вам у цьому, бо не хочу, щоб Ви ду
6* 83
мали, буцім я хвалюся добрим серцем: не в добрім серці
тут сила, а попросту в слабих нервах. Брат мене миттю побив
теоретичними доказами. «Чому ж ти любісінько їси
перепелиць, яких привозить з полювання батько? Чому ти
спокійно можеш на них дивитися вбитих, а тепер обурюєшся?
Тебе обурює не факт вбивства живого сотворін- ня, а л и ш та
обставина, що я вбиваю з а д л я кота. Це
сентименталізм»,— сказав він. А я теоретично не міг би його
збити; я тільки в і д ч у в , що тут є якийсь софізм. Колись я
був зробився вегетаріанцем, і це було найбільшим доказом для
моїх педагогів, що я збожеволів (я Вам про це вже оповідав:
мене тоді були заслали додому на «вигоєння»), але опісля я й
сам пересвідчився, що це був просто сентименталізм, дурна
«атласистость сердечная». А тепер, коли я повстаю проти
вбивання задля вбивання, чи це теж «атласистость
сердечная»? Чи буде неморальністю застрелити горобця задля
харчування кота?
Я сам тоді собі завдавав такі запити, тому-то змовчав на
слова брата. Але довго я ще роздумував про цеє. Не горобця
шкода,— казав я собі,— а шкода, що серце людське
озвіряється, стає цупке. Тільки ж тут виникає передо мною
дуже відомий факт, що охотники — загалом дуже добрі, м’які,
лагідні люди. А до того, не міг же я сам перед собою
лукавнувати: я добре відчував, що мені шкода таки самих
пташок.
Щодня він вбивав із п’ятеро горобців, але якось вбив со-
лов’я і теж кинув котові на поталу. Я почув, що спазма мені
давить горло, але силувався спокійно докоряти. Одвіт мені був
такий: «Чим соловей кращий за горобця?» Я брата обізвав
варваром і кинувся в свою кімнату ( в мене є цього літа своя,
окрема кімнатка), де впав в істерику. Потім знов виступило
передо мною питання: «Чи це в мені говорять слабі нерви, чи
почуття якоїсь правди?..» Одна гадка бентежила мене: «Через
віщо мені жалкіше солов’я, ніж горобця? Мабуть, через те, що
він — соловейко, поетична пташка? А коли так, то, значиться,
не «правда» тут має вплив, а якісь забобони, сентиментальні
пересуди?» Такі питання мали задля мене вагу, бо мали
аналогію з другими: «Чи теорія Мальтуса неморальна?» «Чи
«свідома пролетаризація мас», яку проповідують деякі
марксисти, абсурдна? «Чи тероризм—погань?» А за ними
виринали новітні запити, які, зрештою, завше будуть старі:
«Через віщо всенький альтруїзм не вважати за
сентиментальність, за культурне переживання?» Одповідь
84
давав я собі зовсім не на це питання,— я казав: «Чужі
страждання мені не любі, і я ніколи їх нікому не вчиню». І
рівночасно з відповіддю я знов питався: «Що ж це? чи
суб’єктивна одповідь, чи голос моральності?» Звісно, шукати
одвіту на останнє питання є марна річ, метафізика. Але все-
таки: де провести межу між добрістю і «атласистостью
сердечной»? Чи ганебна річ позбавляти життя живу істоту? А
потім, чому соловейка більше шкода, ніж горобчика?! Адже
принцип повинен бути той самий?
Через скількись день, отого 3-го августа, чую я крізь вікно
жалісний скрик сестри-монашки: «Боже мій! яку гарну пташку
він застрелив!» А заразом чується й плачливий голос матері:
«Я не можу дивитися, як кіт її гризе!» Я не втерпів та й вибіг.
Бачу, кішка дере якогось чудового птаха, делікатно-
жовтенької барви. Мені здалось, що то канарейка. Я був зачав
сваритися з братом, він спокійно (хоч, може бути, вдавав)
одвітував мені, що все однаково, якої масті буде пташка, і що
коли я бажаю його пересвідчити, то мусю стояти на грунті
логіки, а не сльозливих забобонів. Мене тут і вдарила на місці
епілепсія; я ледве собі голови не розбив об камінь, падаючи.
Кажуть, що од моїх завиваннів та криків аж поза плечима
брало; я того не пам’ятаю... Увечері зробилася падучка з моєю
матір’ю.
Після того, як я вже цілком втихомирився од наслідків
пароксизму, мені стало дуже важко на душі. Чи погану річ
робив брат, марно гублячи птички? — лізла в голову уїдлива
гадка. Якщо погано, то хіба не сам я в тому винен? Чи ж не за
моїм авторитетом усвоїв він, непрвготований до того своєю
неокріплою душею та гадкою, ті ідеї, які він не міг не
зрозуміти криво та косо?.. Може, Ви знаєте роман Поля Бурже
«Ье Оізсіріе»I? О, як я його зрозумів тоді! Я живою душею
перебував усі ті почування, які обгортали отого вченого, що
його ідеї ученик перевів в практиці: з теоретичного боку не
зроблено жоднісінької помилки, а чому ж результати інакші?!
З другого боку, не міг я забути, що будь-як-будь, а брат
мій все-таки дуже гарна людина. Виходило в такім разі, що він
попросту здорова нормальна людина, а я слабий та солодкавий
сентиментал...
Пишу все цеє того, що хочеться хоч трохи вимовитись,
вилити почування перед такою людиною, що сама відає
почування та й не осудить за них. Рівночасно якийсь другий
голос шепче мені: «Це — переливання помий». Воно правда,
I «Учень» (франц.).— Ред.
85
що всі мої сьогоднішні «излияния» дуже скидаються на помиї.
А втім, байдужеі Не осудіть тільки.
Та ще ЫВ. не вважайте мене за причинного або боже-
вільного. Я слабий на нерви, але я головою здоровий і я не
психопат.
22 авг[уста]
Ще перед тим, як я одержав Вашого листа, я був наміривсь
писати статейку про «Хому Макогона». І тоді я пересвідчився,
що я не зможу написати як слід, бо нароблю сорок помилок. Я
був ладнався написати рід відозви до українських націоналів і
показати, що вони не прихильні до «Н[ароду]» просто через
непорозуміння; я хтів задля цієї мети порівняти найрізкіші
ноти «Н[а- род]у» (які вражали галицьких народовців) з
думками, висловленими в «Х[омі] Мак[ого]ні» та ще в двох-
трьох писаннях націоналів, далі — показати, що «Н[арод]» хоч
і зве себе космополітичним, є все-таки часописи
національська, далі— вияснити, що не логічно протиставляти
націоналізм радикалізмові, а нарешті, закликати націоналів до
«Н[ароду]» та самому підписатися націоналом.
Але я цього не зроблю: не зроблю через те, що не зможу
бути об’єктивним, «академічно» об’єктивним, як-то мовляють;
вийдуть якісь суб’єктивні, особисті «елюкубра- ції». Та й чи
пристало мені, недоукові, бути г р о м а д с ь к и м
речником?! Нарешті, зміркував я й те, що підписати своє
ймення під тим, що я мав би в тій відозві написати, я не міг би
(не міг би не через марну боязливість, якої я сам ненавидю, а
через те, що таки справді це була б задля мене небезпечна
річ)... Ну, а в і д о з- в а без підпису, відозва безіменна — не
дуже багацько вдіє.
Краще я обмежуся простим листом до Вас. Ті гадки, на які
наводить «Х[ома] Мак[огон]», Ви почуєте взагалі в моїх
листах до Вас. А про самий твір скажу декілька слів.
86
28 авг[уста
Не писав скількись день, бо такі були обставини. Я вже
був ладнався виїздити, поспішав мерщій поскінчати дешо з
своїх робіт, аж от наспіло нове оголошення од попечителя,—
таким побитом я ще зостануся тут до 11 сентября].
Чи Ви одержуєте «Зеркало»? Мабуть, бо там друкується
чимало Вашого. Здобув я оце недавнечки останній аркуш
додатку («Кандидат»). Додаток той дуже мене зацікавлював
ще з того року, бо автор не побоявся зачепити такі речі, на які
задля рутенців наложено інтердикт. Своїм змістом, своєю
тенденцією «Кістяки» мене дуже восхищали; певне, що
літературну стійність вони мають невелику, але ж я й дививсь
на них, як на мемуар. (N6. Сьогорічний образок «Кандидат»
слабіший од передніших). І от тепер я з обкладинки
довідуюся, хто автор «Кістяків» — Залуквич! Залуквич, як Ви,
може, й знаєте, є ніхто інший, як Володко Масляк. Я з ним
особисто ніколи не листувавсь, але два роки назад чував за
нього доволі од других; може, й брехали ті, що за нього мені
казали або писали, але характеристика Масляка була не дуже
гарна: виходило, що він є один з рутенців, себто з таких типів,
що не мають ніяких «витривалих» пересвідчень, бо не мають
освіти як би слід. Коли я тепер побачив його ймення на
«Кістяках», вони втратили задля мене принаймні третину
своєї принади. Звісно, гадки, висловлені в них, зосталися тими
самими, але чогось лягла на них (в моїх очах) печать нещирос-
ті. І так досадно зробилося! До сього часу я з великою охотою
перечитував «Кістяки», а тепер вливатиметься в те
задоволення якась течійка отрути!
Здобув я й «Зорю», ч. 16-е, де є Ваша стаття про мову*.
Шкода, що Ви того Кокорудза* дуже делікатно зачепили:
варто було б йому завдати гарного прочухану за його
буржуазні гадки. Швидко після того, як я написав торік у
«Зорі» про мову*, я був аж каявся, бо прочитав замітку
Кокорудза; я тоді ж таки подумав: «Гм! А може, моя статейка
(хоч і проти моєї волі) наведе галичан на ті самі рутенські
погляди, які висловлює пан Кокорудз?!» Признаюсь Вам, що
боронив я галицьку мову зовсім не через те, що вона мені
люба,— о ні! Навпаки, я б дуже радів, коли б галичани писали
достоту так, як українці. Але мною керувала думка: Регеаі
тшкіиз, їіаі іизШіа!I Мені дума-
I Нехай загине світ, але здійсниться правосуддя (лат.),— Рео.
87
лось і думається, що примусювати галичан жертвувати рідною
(і що найголовніше: простонародною-таки) мовою задля
української — це буде н е с п р а в е д л и в і с т ь , кривда
задля галицьких м у ж и к і в . Очевидячки, я й на думці не
мав обороняти львівську рутенщину, яка є ще чужіша
галицькому простому людові, ніж українська мова...
А Ви (не сердьтесь тільки) трошки схитрували з моїми
доказами. Я ту в «Слові о Плъку 1г|оревЪ]» вказував не на те,
щоб рекомендувати «Слово» яко підручник до вивчення живої
української мови; я «Словом» доводив лиш, що ту не є форма
польська; а коли вона сміє існувати, то сміє через те, що вона
живе в у с т а х н а р о д у , а не через те, що трапляється в
«Слові». Або знов (N13. вживатиму російської термінології): я
писав, що несовершенный вид глагола клячати м о ж е
українець з р о з у м і т и , бо навіть у Лівобережній Україні
він чує: поклякли колоски (Гребінка), заклякла земля, поклякли
— це є вид несовершенный того самого глагола, а заклякла —
більше-менше нагадує своїм значенням слово клячати. А Ви
написали, буцім я дозволяю брати чужі слова, якщо корінь їх
— український!.. Та ще [є] й другі приклади несправедливості
Вашої супроти мене.
А втім, киньмо балачку про це. (Ні, зверну Вашу увагу ще
на одну річ: присмака (рос. «приправа») повинна зостатися, бо
закуска має інше розуміння).
Щодо «Хоми Макогона», то спершу тра сказати пару слів

за нього з літературного погляду.
Він мені сподобався, бо я знав ще передше, що це алегорія,
і через те я одразу умисне шукав у нього алегорії. Але чи не
здається Вам ймовірною річчю, що інший, не- упереджений,
захоче розуміти геть усе дословно? В такім разі вся сіль
оповідання зникне. На мою гадку, варто було б у заголовці як-
небудь зазначити, що це є «притча».
Потім самого Хому я не зовсім розумію. В послідній пісні,
дякуючи антитезі з волом, я бачу в його особі українську
і н т е л і г е н ц і ю ; тим часом в передущих піснях він
чинить такі діла, які чинила інтелігенція не сама.
Втім, коли хто розчовпає, що це алегорія (боюсь, що
будуть і недогадливі), тоді поема йому буде дуже люба,—
люба через те, що правдиво малює становище Вкраїни і дає
гарну одповідь на питання: «Кудою йти?» Торік у «Зорі»
чимало людей дуже похваляли «Кудою йти?» Зіньків- ського*,
88
— «Хома Макогон»,— кращий твір в цім роді, бо одповідає
реальніше.
Обмежуся поки що цим, а тепер одвічатиму на деякі точки
Ваших листів і т[аким] способом зачеплю питання, виведені в
«Х[омі] М[акогоні]».
На мою думку, Ви (як і я давніше) не хочете одрізняти
«націонала» од «націоналіста». Хто признає вагу національ-
ності, той е націонал; звісно, він може не тільки поважати, але
з а р а з о м й сентиментально кохати національні ознаки, і це
ще не погано. А хто вважає за о б о в ’ я з к о в у річ сліпо
поклонятися в с ь о м у національному, поклонятися тільки
через те, що воно — національне, той є націоналіст.
Український націонал поважає й любить мову українську не за
те, що вона — мова: він її шанує через багацько розумних
причин; між ними я б на самий перед виставив дві: а) просвіта
п р о с т о г о н а р о д у щасливо може вестися лиш на його
власній мові, Ь) спільна мова в інтелігенції і мужика єднає їх
та улегшує (кажучи фізичним порівнянням Драгоманова)
ендосмос та екосмос; очевидячки, націо нал любить мову і
деякі другі національні ознаки — з демократизму, а не через
те, що мова є свягощ: святощю вона стає саме через те, що
вона — річ корисна. А в націоналіста справа стоїть не так: він
вихідною точкою ставить догмат про святість національності,
а вже звідси може іноді прихилитися до простого народу;
задля мови та других національних ознак він пожертвує геть
усім або коли не всім, то принаймні демосом. Отак-о родяться
наші національні держиморди. Ви сумніваєтесь, чи вони
можуть бути коли-небудь: тим часом вони існують навіть
тепер, і надто це виявляється в Галичині. Т. зв. «нова ера» на-
плодила тих держиморд чортову безліч. Я пильно придивлявся
до неї од самого її початку, уважно перечитував галицькі
часописі усяких напрямів, і потроху луда спала з моїх очей.
Все те погане, що е в Росії, все те чиниться теперечки в
Галичині во ім’я національності: сервілізм, наймерзенніший
клерикалізм — от що панує в рутенії; але... за те ці клерикали,
ретрогради та сервілісти мову поважають» Про ту «нову еру»
можна було б списати цілу купу книжок, так 'що «самому міру
не вміститися пишемымо книгами». Ви дуже шануєте
Шевченка, і через те я обме- жуся ним самим. Рівночасно
посилаю Вам книжечку (просю по прочитанню вернути її мені,
бо вона не моя); з неї чимало довідаєтесь, дарма що автор її
сам не дуже докладно знає галицькі обставини. (N8. Коли Вам
буде цікаво, побалакаєм на підставі цієї книжечки про
89
київських радикалів взагалі). Од себе ж додам ще, що галицькі
палкі прихильники національності української вже давно
лякалися Шевченка. Колись вони його видали додатками до
«Зорі», — Ви ж, либонь, бачили, шо то за видання! Торік задля
дітей був виданий «Малий Кобзар»* — в ньому видавці вхит-
рилися зробити з «Кобзаря» молитвослов; зараз не можу
пригадати всього напам’ять, але все-таки вдержались у моїй
голові два-три отакі заголовки: «Роздумованя о божім ве-
личю», «Молитва до пресвятої богородиці» та т. ін. На ро-
ковини Тараса, дякуючи самодержавію митрополита Силь-
вестра, не посміли прочитати «Івана Гуса», а співак замість «Я
не знаю бога» (в «Заповіті») одспівав «Я вже знаю бога».
Повне видання «Кобзаря» довго не хтіли друкувати*, потім
були рішили видати його урізане і тільки через гвалтування
Франка новоерісти засоромились та прирішили видати Шев-
ченка повного... Щоб покинути зовсім цих українських
держиморд, я Вам вже на закуску подам свіженький фактик:
«Невтомима пчілка на полі нашої національності» (так
В. Лукич зве О. Барвінського) видав цього року «Руску
читанку для вищих кляс школ середніх, ч. І. Усна сло-
весність», де випущено геть: пісні віку гайдамацького, віку
кріпацького та рекрутського та пісні про волю, а з пісень віку
козацького повикидано ті, де говориться про боротьбу проти
унії та поляків. З дум про Хмельницького є там єдина: «Дума
про поход Хмельницького на Волошину».
Ну, чи ж не варто таких людей звати національними
держимордами?
«Народ» повстає проти цього, і тим самим він повинен
бути дорогим задля кожного демократичного українця.
Але на сьогодні сього доволі аж надто!
29 авг[уста]
Оповідатиму далі про «Народ».
Він (як і Драгом [анов]) зве себе космополітом, але ж треба
бути дуже упередженим, щоб повірити йому. Правда, в ньому
є дещо космополітичне, але ж це космополітичне навіть не
нагадує того, що звичайно звуть космополітичним.
Прочитайте хоч би й ту оповістку, яку я Вам був прислав, і Ви
в цьому пересвідчитеся. «Народян» тра звати націоналами: не
націоналістами, але націоналами.
Що «Н[арод]» найдемократичніший та найпоступовіший
од усіх руських видань — це факт. Але й на полі націо-
нальності він робить більше прислуги українству, ніж при-
сяжні націоналісти. Він не кричить про свою любов до мови, а
90
тим часом ф а к т и ч н о доводить свою любов. Напр.,
«народяни» більше говорять між собою
п о - р у с ь к и , н і ж н а р о д о в ц і ; вже цим одним вони
доводять, іцо рідну мову справді шанують. Перед урядом вони
консеквентніше вживають руської мови, ніж народовці, і вже
ж не вчинять такої штуки, яку вчинив Огоновський (може, Вам
не звісно, що Ог [оновський] на зборах «Просвіти» без
п о т р е б и розмовляв з комісаром по-польськи; і це скоїлось
через д е к і л ь к а хвилин після того, як він сам слізно прохав
зібраних шанувати мову своєї Неньки та безстрашно говорити
нею перед урядом!). Сама мова галицьких радикалів краща од
мови народовців. Одшукайте мені, напр., таку мову, як
Павлика, де-небудь у народовців! Франка Ви лаяли, а скажіть
по щирості: чи багато галицьких націоналістів можуть його
перевершити мовою? [.. .] Радикали, як Ви справедливо
завважали в своїй статті, багацько позичають російських слів:
але ж не забудьте, що таким способом вони хтять не до
російської мови наблизити свою, а до української,—хтять
утекти одру- тенщини. Далі: народовці до недавнього часу
уперто писали етимологією (бо з етимологією можна
скинутись на «русский» писання: це знов рутенська черта), —
чи робили таке радикали?! Радикали мовчки більше підносили
мову, ніж ті, що голосно за неї розпиналися. Та й не завше
мовчали радикали: коли треба було, вони піднімали голос і
боронили націю не охами та ахами, а дуже переконуючими
резонами [ . . . ] .
Ще багато я мав би написати в одвіт на Ваші листи, але
одкладаю на пізніше. Тепер ще одвітю ось на що.
«Порода» не є насміх: це так Драгоманов перекладає слово
«нація» (]/" паї. = У род). Драгоманов, бачте, держиться
правила, що не повинно бути двох мов: інтелігентної та
простонародної; отож він часто любить нахиляти свій стиль до
мужицького, причому чужоземні слова перекладає. Напр.,
зам[ість] «філософ» він каже «любомудр», замість
«нація»—«порода».
Щодо бажаних Вами книжок, то є два шляхи, якими їх
можна здобути. Перший шлях: почекати, доки хтось із галичан
їхатиме в Росію, та попрохати, щоб він привіз ту чи іншу
книжку. Певне, що цей шлях і довгий, і непевний (пан русин
— дуже забутлива людина), зате ж він дешевший. Другий
шлях — поштова пересилка, але ж це дуже дорого
коштуватиме; але коли хочете, я Вам роздобуду ті книжки, які
Ви хочете. До речі: в мене є Ваших грошей 2 крб. 45 коп.
91
Може, хочете, зробимо такечки: я Вам можу прислати (не
навіки, але на доволі довгий час) Є в а н г е л і ю . (ЫВ.
Тільки ж звістіть мене про своє бажання ще до мойого виїзду,
себто до 11 вер[есня]). В спорості я, мабуть, матиму свій
власний примірник «З в е р ш и н і н и з и н » , — і його теж
зможу Вам позичити; це може статися не швидше, як через
місяць. Зостаються ще з названих Вами книжок Кулішів
«Шекспір»* та «Ху- торна поезія»*,— на оці вже Ви дайте свої
гроші, бо 2 крб. 45 коп. на обидві не стане. А втім, охоче
зроблю й так, як Ви самі звелите. Взавтра листом попрохаю в
Ставропігії її каталог, бо, здається, «Хуторної поезії» в
«Просвіті» нема.
Щиро до Вас прихильний
А. К.
Р. 5. Що за хлоп’ячу філософію виявив я у записі 18
авг[уста]1 Тільки що перечитав ту запись, і соромно стало, що
такі речі викладаю другій людині. Пишу цеє, щоб дати собі
маленький захист: коли засмієтеся з моєї хуторної філософії,
то я маю ту потіху, що сам з неї засміявся попереду од Вас.
А коли ж я од Вас почую про Вас?
Р. Р. 5. Ні, можете щодо Євангелії повідомити мене й після
11 сент[ября].
19
Трошечки одзволивсь од славнозвісної «московской во-
локиты», себто (на цей раз) тяганини з формальностями,
потрібними для вступу в новий учебний заклад. Але не можу
ще писати багацько.
«Зірка» заборонена, а «Веселий оповідач» дозволений
(викинуто 5 п’єс). Одніс до Губ[анова].
Брошуру про Шевченкові ідеали не одсилайте мені*, а
зоставте собі навічно.
Мав би чимало сказати про Вашу допись у «Буковині», але
обмежусь лиш от чим: «Наукові записки т[оварист]ва
Шевченка»*— партійний орган, одкидає праці справді вчені I,
але писані не народовцями, а крім того — в сучасних справах
не пропустить свіжих гадок. Це робить н а у к о в е видання,
а що ж казати про звичайні часописи?! Не диво, що наші
I І не маючії ніякого стосунку до політики.
92
українофіли вдаються до російської журналістики. Це я кажу
не тому, щоб виправдувати їх, а тому, щоб обвинуватити
рутенщину та трошки докорити Вам за те, що Ви скинули
усяку одвічальність з Т[оварист]ва імені Шевченка.
А от, до речі, вкажу Вам на трошки аналогічний факт і
заразом виправдаю себе. В 17-у ч. «Дзвінка» надруковано мій
переклад «Сліпці»*; д. Шухевич* вхитрився препарувати його
так, що я аж сам почервонів од сорому. Казка (в оригіналі)
обсміває східні суди, де судія любісінько бере хабар з правого
й винного та й виштовхує правого або обох. А д. Шухевич
примусив мого судію [бути] безкорис- товним та й оддати
частку грошей на вбогих, а частку злодієві. Перечитайте знов
усю казку, щоб побачити, яку мораль винесуть з цього читачі-
діти. Опроче, він викинув мою коротку передмову, де я
поясняв (задля дітей), що таке східні старцюги та італьянські
лаццароні, а зробив я був це задля тієї причини, що інакше
дітвора могла б, на свій соблазн, винести таку мораль, що
старцям не тра пособляти.
Самі здорові знаєте, як-то важко підлягати диктатурі
рутенських ослів, і я думаю, що треба мати дуже велике
посвячення задля ідеї, щоб змогти «до конца претер- пети» та
не усумнитися, що «претерпевый до конца, той спасется».
Тим-то, знов кажу, я б не радив Вам кидати камінням на тих,
кого звете «українофілами», а краще напа- датися на той
рутенський мур, що не п у с к а є українофілів перейти в
українофільство.
Виїжджаючи з дому, я був Вам вислав деякі книжки. Не
одсилайте їх сюди, коли прочитаєте: я опісля Вам дам адрес.
Щодо Вашого останнього листа, то я поки що одвітю лиш
на одну річ: я, кажучи про націоналів, написав був: «він може
й п а л к о кохати мову, і це не погано». Я наголос робив не
на «кохати», а на «палко». Під «палко кохати» я розумів «бути
закоханим». Ви свою дочку дуже любите, але ж Ви в ній не
закохані.
Конверт, у якому посилаю лист, переховайте цілий.
Розрізати ці конверти треба не з того боку, де надруковано
марку. Взагалі, збирайте штемпельні конверти цілими. Ви
колись питалися: «Невже багато за них дадуть?» Багато-
небагато, а все ж щось виходе: збереться з копійок який
карбованчик,— я зараз й одсилаю в Галичину на яке-будь
добре діло, а іноді покуплю яку-небудь книжку задля
бібліотеки «Просвіти».
Сьогодні прочитав я один лист, висланий на моє мня вже
93
давно. Лист такий цікавий, що я його пересилаю й Вам.
Прочитайте, а потім верніть мені.
Бувайте здорові. Ваш щирий прихильник
А. К.
Адрес мій я знов докладаю.
Тільки що повернув од Губ[анова] і встигну ще сьогодні

дати Вам звістку. Не можу сказати, щоб вісті були гарні. Над
моє сподівання Губ[анов] дав дуже мало. Слухайте його
розумовання: «Прошлый раз я мог дать 15 рублей, потому что
там нужен был талант и дарование. А здесь что? Здесь просто
выписки! Тут дарования ненужно». (Коли б Ви бачили того
Губ[анов]а, то зрозуміли б, як кумедно звучать в його устах
слова «талант, дарование»). Скільки я не торгувавсь, а міг лиш
виторгувати всього шість крб.! Він їх мені зараз і вилічив, а
сто прим[ірників] дасть по надрукуванню. Кепська справа!
Але ж Ви згоджувались на всякі умови, тим-то я мусив не
вагатись, а взяти й те, що він дає.
Ото ж теперечки є в мене Ваших грошей — 8 крб. 45 коп., що
«стоят до распорядимости велебного пана».
Губ[анов] прохав «чего-нибудь смешного, но не анекдотов,
а целого».
Я йому обіцявсь держати коректуру Квітки.
До «Вес[елого] оповіді ача]» буде додана розмальована
сорочка.
Пишу на клаптиках, бо ще не встиг придбати паперу.
Москва, 1892 року, 25 сентября
Щироповажаний земляче!
Простіть мені незвичайну мою таку довгу мовчанку:
замість подякувати Вам за Ваш любий дарунок зараз, я це
роблю аж тепер! Не дуже сердьтесь на мене, а простіть. Та й не
зовсім я винен, бо тоді, коли прийшла Ваша книжка, я мав
незліченну силу роботи, чи краще сказати — робіт; влітку я
все був ладнався Вам одвітити на Ваш такий щирий лист, та й
знов не зміг: одно — що я мусив писати свою кандидатську
дисертацію, а друге — чекав, чи не прийде моя книжечка,
надрукована у Львові, нею я хтів Вам оддячитись.
З октября
94
(Більш як тиждень не міг я взятися за перо, щоб скін" чити
листа!)
Книжечка, за яку я згадав*, була надрукована ще в маї, але
львівська цензура (прокураторія) сконфіскувала її за якісь
«нечестиві» погляди. Видавець подав жалобу в суд, але нічого
не виграв, і тепер рішучо пише мені, що все пропало.
Врятовано не більш як з десятеро примірників, а мені припало
не більш од п’ятьох. Останнього, якого маю, посилаю Вам:
вибачайте, що він такий обідраний та мізерний, бо кращих я й
не мав.
За що сконфіскувала прокураторія мою повістку, я добре
не тямлю, бо писав я її попросту на підставі власних
етнографічних спостережень, а не з якою-небудь умисною
тенденцією. Коли й була яка тенденція, то не соціальна, а
націоналістична: мені хтілося виступити проти того шовінізму,
який іноді проявляється в наших українців під флагом
націоналізму.
Я скінчив спеціальні класи Лазаревського інституту і
рішив піти ще в у[ніверсите]т на філологічний факультет, щоб
освітлити свої філологічні знання ще з інакшого боку. Поки
що роботи не багацько, бо дуже велика сила того, що я
слухаю, вже мені відома; але в мене є чимало других робіт, в
тім числі кандидатська дисертація по східній філософії, і я
дуже мало маю часу. Тим-то кінчаю лист.
Ще раз просю пробачити, що я не зараз Вам одписав.
Ваш найщиріший прихильник
Москва, Чисті пруди, Мыльников пер., д. Кашкина, кв.
Леве.
Р. 5. В моїй повістці є багато помилок супроти мови,— в
тім винен не я, а львівська друкарня.
М[осква], 18^-92
Одержав обидва Ваші листи.
Питаєтеся, як моє здоров’я. Тілом я начебто й здоровий, а в
голові бозна-що робиться,— аж і самому думається, що я
божеволію. Цілий місяць тільки й марю, як би де достати опію,
95
чи морфію, чи якої другої отрути такої, що од неї неболюча
смерть приходить. І сам не можу собі одвітити: чи справді мені
хочеться зникнути з світу, чи, може, я сам себе дурю?
Роздобути такої отрути не маю ніякісінької змоги, а інакшим
способом заподіяти собі смерть навіть не міг би, бо лякаюся
болю. А втім, не ручуся, чи вистарчило б мені хоробрості
вжити й морфію,— не ручуся, бо добре знаю, що я
страхополох. Ще раз кажу: не можу дати собі одповіді, чи я
брешу перед собою, чині. І найгірше оці два тижні!
А звідки такі почування? Знов не знаю. Не знаю й сер-
дюся. Бачте, щороку зо мною казна-що робиться в цей самий
час, і через те я тепер аж лютюся, бо почуваю себе безсилим.
Справді-бо: не може не обхопити людину злість, коли вона
подумає, що усякі розчарування, сумніви, Гам- летові питання
і т. ін. з’являються в ній не через те, що в ній заговорило
людське серце, а через те, що надворі осінь! Чи ж любо
бачити, що навіть над своїм внутрішнім світом не ти хазяїн, а
якийсь пан Сентябрь або добродій Ноябрь?! (бодай вони
згинули!).
Я й сам тямлю, що в дану хвилину я дуже комічний.
Звичайно, в таких випадках я підносю собі дзеркало до пики,
щоб показати собі, чи дуже мені пристало гамлету-
96
вати (і нічого: іноді пособля!). Тільки ж, либонь, я вже
через лад перебрехався тепер самим собою, бо навіть не стає
соромно і перед дзеркалом, і знов зостається якесь ідіотське
бажання помститися (як каже Достоєвський) якомусь Чорту
Івановичеві. «За що помститися?»— спитаєтесь Ви. Еге жі За
що! Чи за те, що людськості живеться в світі погано, чи
попросту за те, що генієм не родивсь? Чи, може, нарешті за те,
що надворі октябрь? (Бодай він запався!).
Іноді питаюся себе: може, я занадто багацько займався
наукою, то через те й нерви порозкручувались? Та де ж там
багато, коли неуком як був, так і зостався!
А до всього того — розчарування в університеті. Два
тижні вже я ходю до уініверситеїту, і за ці двоє тижнів я
ж о д н і с і н ь к о ї гадки не почув путящої! Я пнувся до
у[ніверсите!ту, бо сподівався, що знайду там більше научності,
научного методу, а тим часом бачу, що все те, що я досі тут
вивчив, я б любісінько міг вивчити вдома з меншою тратою
часу. Бачу, що знов доведеться шукати научності власною
працею, а не слуханням професорів. А коли так, то на якого
чорта університети тії існують?!
Час в мене гайнується, а не скінчена кандидатська
дисертація по східній теософії лежить!
Скажете: «Ну, то треба начхати на університет?». Отож то
й є, що не можу: не стає відваги. Думаєш: «Як же це так? Он
тисячі людей високо цінують університетську науку, а я один
вишукався — новітній пророк! Що ж це? Чи не розумніший я,
бува, од людей?!»
І злість бере. А ще гірша злість — коли знов собі на-
гадаєш, що, може, нічого такого й нема, а попросту винна
осінь та якісь слабі нервоньки!
9 октября
Не подобається мені університет! Я й інститутом був

незадоволений, але тоді я себе втішав гадкою, що незабаром
перейду до у[ніверсите]ту, де професори кращі. Перейшов і не
бачу нічого кращого. Те, чого я шукаю в професорах, не є
відомості: таку річ я й самотужки здобуду; я ж шукаю
научності, не ерудиції. Нові товариші теж мене обурюють: це
якісь хлоп’ята. Нудно!
Нашукав я собі ще одне діло, аби розігнати меланхолію,
яка мене давить. Хочу поступити в «Этнографическое
общество». Я вже давно мав се на меті, але якось одтягавсь,
тепер же зважуюсь рішуче. Побалакавши з секретарем
7 2-146 97
товариства Янчуком (чудова людина І я його завше любив. N8.
Він до того й українець), я взяв тему: «Афганська народна
поезія». Сьогодні ж таки почну писати цей реферат...
Передчуваю, что Ви скажете, але заздалегідь одвітю, що це так
треба було мені зробити. Скажете, може, що я здоров’я не
шаную,— навпаки, я все роблю с а м е задля здоров’я:
вступний реферат—це така річ, котра в разі недбалості грозить
привселюдною ганьбою, привселюдним соромом (засідання
Етнографічного тов[арист]ва — публічні). Очевидячки, я
муситиму звернути всеньку свою пильність на те, щоб реферат
вийшов якнайкращий. Опроче, я спалив свої кораблі: вернути
назад не можна, бо теперечки одмовитись од читання — це
значить себе дискредитувати в очах тих людей, чиєю гадкою я
дорожу.
І признаюсь Вам: одколи я взяв на себе цю роботу, од- тоді
й полегшало на душі. Сподіваюся, що коли розпочну писати,
позникає геть уся хандра, яка досі мене гнітила.
Тепер одвічатиму Вам на Ваші листи. «Літератури укра-
їнської] і російської» я, на мій великий жаль, ніяк не міг
роздобути й не прочитав. Знаючи, однак, час її написання, я
трохи дивуюся й не розумію, що Вас обурило. Чи Ви читали
саму книжку, чи, може, знаєте з чужого переказу? Не забудьте
тільки, що треба дивитися не на яку-небудь поодиноку фразу,
а на цілий «ансамбль». Не забувайте знову, що коли автор не
кричить про свій патріотизм, то це він робить умисне, бо не
сміє й не хоче сходити з грунту чистої логіки [. . .].
15 окт[ября]
Пишу олівцем, бо в у[ніверсите]ті. Очевидячки, тільки
дурний міг не зрозуміти, що «Н[арод]» лає народовців не за те,
що вони українофіли, а приятелює з моска- лофілами, не за те,
що вони москволюбці, а за те, що сподіваються од них
поступу. А тим часом в Києві скоїлась кумедна пригода з
деякими радикалами: вони всім серцем прихилилися до
всього москалофільського і набралися безглуздої
ненависті до геть усього народовського. Наведу Вам один
факт. Каже мені один з цього гурту, що він навіть і до рук не
може взяти якоїсь там «Зорі» або «Зеркала»: коли що він чита,
опроче «Н[ароду]», то тільки «Чер-
9
8
воную Русь» та «Страхопуд»*. Мене це здивувало, і я по-
чав суперечитись. І що ж я учув? (Не можу писати, бо не-
зручно тут).
Я почув одповідь, що в москалофільських часописях (N13.
старої партії) він недобачає нічого поганого, авжеж, каже, вони
незмірно вищі од народовських!
Звісно, я тільки мав хитнути головою, почувши такі речі.
І подумайте, з яким почуттям мали прочитати подібні
людці те число «Н[ароду|», де ехрготріи об’являється, що
молоді москалофіли, мабуть, чи не гірші навіть од старих, а
старі теж шага варті. Я, не хотячи, згадав собі патріотизм тих
солдат, які сьогодні ще ведуть війну, напр., проти французів, і
ненавидять їх цілим серцем, а взавтра чують од начальства, що
тепер замир, що французи, мовляв, вже не вороги, а друзі, а от
німці, з якими вчора був союз, од сьогодні мають вважатися за
найлихіших ворогів «отечества». І почухає бідний москаль
свою потилицю та й стане ні в сих ні в тих: він оце саме, не
міркуючи багато, напоївся «по приказанию свыше» палким
коханням до німців та патріотичним ворогуванням до
клятованих французів, коли це, ні сіло ні пало, «приказание
свыше» каже, що патріотизм лежить у тім, щоб німців нена-
видіти, а французів любити.
Нехай цей факт послужить Вам застереженням, щоб Ви не
переплутували ідей «Народу» та розумних радика лів з ідеями
тої безглуздої череди, яка буває скрізь.
Ви питалися про пишучі машини. Щодо «Малютки», то

мені сказали тямущі люди, що вона скоріше забавка. Коли Вам
тра виграти не час, а хочеться тільки писати друкованими
буквами, а не рукописними, то на це «Малютка» ще
придасться. А такі машини, що справді вкорочують час,
коштують дуже дорого. Я заходив до Блока (ма- ш[ина]
Ремінгтона),— там ціну мені сказали 330 крб., а в другому
магазині за інакшу систему визначили 220 крб.; це теж добра
машина, і її найбільше тутечки вживають. Либонь, є ще й
дешевші, але я про них не міг ще розвідати нічого.
Коли трошечки призвичаїтесь (а це легко), то можна за
день (звісно, даючи й доволі часу задля спочинку) друкувати
по чотири друкованих аркуші. А на аркушеві любісінько може
вміститися двохгодинна лекція, записана слово в слово.
Пишу до Вас серед лекції, бо аж нудно слухати докази
професора, що в данім місці Демосфена слово бет1 е пізніша
інтерполяція переписчиків. Але це ще нічого: іноді доводиться
7* 99
почути довжезні хитроумні докази на тему, що там читали:
’а^’I II замість ауача стоїть не випадком, а що власне Демосфен
мав звичай робити таку елізію.
Кінчаю вдома. Поки що бувайте здорові. Вибачте, що
писав олівцем, але ж чорнила в у[ніверсите]ті немає, і я всі
лекції записую олівцем. Знаючи, зрештою, як то погано буде
читати писане не чорнилом, я вже більше так не робитиму.
Чи до Вас прийшли 17-е, 18-е та 19-е чч. «Зеркала»? Я не
одержав, а знати мені цікаво, бо, може, там надрукована одна
моя повістка, яка колись була одкинута яко вельми
«непатріотична».
А. К.
Р. 3. Як Вам не сором згадувати за видатки на пересилку
книжок? Хіба ж Ви мені не висилаєте так само? Одне на одне й
виходе.
Високоповажаний землячеі
Хоч я й одповідаю Вам не зараз, але справу Вашу з
«Артистом» постарався залагодити заразісінько по одержанню
Вашого шановного листа. Зрештою, мені сказали в редакції,
що вони й самі перед двома днями вже вислали Вам часопись.
Щодо творів, які я можу обіцяти для «Зорі» на 1893 рік, то
вони ось які (вже готові, але не переписані):
а) « М е р з е н н и й х л о п ч и н а » . Повістка із
шкільного життя.
б) «Н а Й в а н а К у п а й л а » . Оповідання.
в) « М и л о г о друга мила й пуга».
Малюнок з міщанського побуту. Рукопис знаходиться в Вас;
коли схочете друкувати, то п о п е р е д у будьте ласкаві
п р и с л а т и м е н і задля деяких переробок. >г
г) « Ш е в ч е н к о т а С и р о к о м л я п е р е д
с у д о м Ш а ш к о в а » . Критична студія.
Опроче того, знайдеться в мене чимало в і р ш і в
усякого змісту. Обіцяюся також час од часу подавати рецензії.
По всім бувайте здорові. Ваш щирий прихильник
I Не вистачає, бракує (грецьк.). — Ред.

II Вельми, занадто (грецьк .).— Ред.
100
’’ А. Кримський
Москва. Чистые пруды, Мыльников пер., д. Кашкина, кв.
Леве.
1893
37. До М. І. Павлика
18 у 93
Посилаю Вам рецензійну на одну поемку Ів. Переко-
типоля* (здається, писаною під впливом толстовщини або
краще сказати — ^иазі-толстовщини). Звістіть, чи буде
надрукована.
«Чудацьких думок» одна частина, очевидячки, пропала на
дорозі: я здобув тільки стор. 1—80 та 161—240. Посилаю ще
одного карбованця й просю вислати мені бракуючі сторони
н е о д м і н н о в р е к о м е н д о в а н і й коверті.
Дякую Вам за деякі повідомлення щодо видання книжок в
Галичині, але я в Вас попросю докладніших інфор- мацій.
Бачте, я хочу геть усенький наклад оддати до Вашої
розпорядимості, щоб Ви вживали гроші, які одержуватимуться
з продажі моїх оповідань, на такі цілі, які Вам здаватимуться
найкращими (собі ж я тільки візьму 50 прим.). Тим-то я
насмілююся сподіватися, що Ви мені пособите своїми
порадами та посередництвом.
Отож тим часом дайте мені відповідь на такі точки:
1) Ви пишете, що друк аркуша коштуватиме 12—15 зр.
Скільки ж то буде примірників?
2) Що саме викликало заборону мого оповідання «В обій-
мах старшого брата»? Вкажіть мені точно ті місця (як умоти-
вована їх конфіската?) та порадьте, як саме треба їх пере-
робити? Чи немає в Вас часом примірника того оповідання або
чи не переховався рукописний мій оригінал? Коли є, то
звістіть, бо в мене роботи тепер є по саме горло, а переписка
наново — або одбере скількісь днів, або (коли не сам
переписуватиму) дорого коштуватиме.
Цими днями вишлю Вам частину матеріалу й відповідну
кількість грошей.
Ваш А. К.
Р. 5. Чи можна ще купити «З вершин і низин» і що воно
коштуватиме вкупі з пересилкою?
Чи Ви не бачили «Книги пісень» в перекладі Лесі Ук-
101
раїнки*? Чи е там «Оіе НеішкеЬг»?I
Як я зрадів, одержавши Вашого листа! Ег§о, «Н[арод]» не
впав! він видається й далі! Уіуаі!!
Зараз іду до Вогау та лишу там 6 крб. на чай. (ЫВ. Ту-
тешні ласуни дуже похваляють новітній чай: не китайський, а
цейлонський, що при однаковій ціні має більше аромату. Чи не
схочете спробувати?). А в цьому листі посилаю Вам 10 крб.:
себто (вкупі з чаєм) це вистачить на друк одного листа. Через
чотири, а найбільше через п'ять день я Вам вишлю ще 20 крб.:
поки що вони лежать у щад- ниці, і взяти їх можна буде звідти
тільки в четвер (10 лют[ого]). Взагалі я надсилатиму гроші
дуже акуратно.
Коли 1-й аркуш буде зложений*, вишліть мені рівночасно
два прим[ір_шки] коректури: один в р е к о м е н д о в а н і й
к о в е р т і , другий — під р е к о м е н д о в а н о ю ж
т а к и опаскою; цей другий примірник піде собі на троє
тижнів у цензуру, а перший я швиденько виправлю, та того ж
таки дня й зверну Вам до друку. Тим часом Ви звеліть
складати другий аркуш, щоб діло пішло швидше. Здобувши од
мене корегований аркуш, присилайте мені дальший.
Як бачите, мені хтілося б скінчити друк якнайшвидше, бо
це має задля мене чималу вагу. Думаю, однак, що й Вам краще
буде, якщо збірка піде в продаж скоріше.
Я вже Вам винен за пересилку «Чуд[ацьких] ду[мок]» 40
кр. Будьте ласкаві вести й дальший рахунок усяких дрібних
видатків, які Ви зробите через мене (напр., на пересилку
коректурних аркушів), та й потім одчисляйте од тих грошей,
які я присилатиму на видання.
Заголовок збірки вкупі з коротенькою передмовою я
пришлю вже по цілім надрукуванню.
ЫВ. А я все-таки не второпав Вашого листа гаразд: невже
ж таки не можна видати моє оповідання знов, змінивши
заголовок та повикидавши «неблагонамірені» уступи?!
Поясніть, будьте ласкаві.
Вдячний за все, стискаю Вашу руку
А. К.
I «Повернення на батьківщину» (нім .).— Ред .
102
Р. 5. Неодмінно повідомте, чи здобули Ви рукописи, які я
висилаю Вам рівночасно. (N6. Марки, що наліплені на
бандеролі, одішліть мені назад).
39. До І. Л. Липи
Шановний добродію!
Під закликом підписалися п’ятеро*: Коваленко, Крим-
ський, Карпович, Гречинський, Сніжинський.
Адрес «Н[арод]у», «Хл[ібороб]а»* й Павлика такий:
Галичина, Коломия, ул. Гетьманська, 607. Віденського адреса
Франка я не знаю: листи ж до нього доходять або на адрес:
ЛЛ7іеп, Шіуегзііеі, або Львів, ул. Зиблікевича, 10, Ользі
Франковій.
«Н[арод]у» ані подарувати, ані тим паче продати н е
м о ж у і маю тому багацько причин, про які не випадає в
листові розводитись. Що ж до других книжок, то постараюся
дещо зробити, тільки не зараз, бо зараз я сам видаю в Галичині
збірку своїх повісток*, то й мусю сам шукати всяких шляхів.
Я цілком пристаю на Вашу гадку, що підписи варто
розкласти по алфавіту. Радю Вам, вдаючися з «закликом» до
когось із українців, неодмінно повідомляти, хто вже
підписався: сміливіше підписуватимуться. Тому-то не варто
було б розсилати «заклик» одразу по всіх містах, а краще —
розсилати по черзі.
Ваш щирий А. Кримський
Р. 5. Вибачте за папір.
Р. Р. 5. Може, схочете вдатися ще й до інших міст: подаю
Вам адрес однієї дуже чесної людини.
Ужиті марки, які Ви прислали, дуже здадуться, а най-
більше земські.
22
Шановний добродію!
Посилаю Вам статейку для «Н[ароду]»*. Здається, її
помістити можна. Я, звісно, велико шаную Д[рагомано]ва, але
ж це не виключає права полемізувати з ним в деяких
103
подробицях. Зрештою, посилаючи Вам цю статейку, я мав на
увазі те, що іноді Ви друкували статті навіть противників
Вашої партії.
Щодо останньої уваги (в долині, під числом 4, на 8-й
стороні рукопису), то дайте їй місце в тім разі, якщо запит д.
NN відносився справді до моєї особи...
Добродію! Ви ще не знаєте гаразд, яке багно отой Київ!
Там усе повно особистих рахунків, кожен киянин міряє
поступовість чи регресивність якої людини своїми особистими
рахунками. Я, на моє щастя, в Києві буваю тільки наїздами і
через те можу дивитися на тамошніх українців без
упередження. І пересвідчення моє таке: з-поміж київських
«націоналів» (дуже неозначений термін!) багато дехто міг би
бути найгарячішим прихильником Вашої часописі, коли б
цьому не стояла на перепоні тая кліка, за яку я згадую в
дописі. Я вже давно збирався написати лист про недостойну
безглуздість тієї кліки, тільки ж мене досі спиняли два резони:
1) мої «разоблачения», мабуть, були б витолкувані як напад на
^Іоп-е£о, а цього я б не хтів, бо не знаю, чи винен він у дурості
своїх сліпих поклонників; я дуже хтів побалакати з ним про се
особисто, та якось зустрітися не приходиться, а писати до
нього лист теж не випадає, бо він мене прохав не торка- тися
таких питань листовно. 2) Я боюся теж, чи не були б
використані мої «разоблачения» галицькими (та й київськими)
реакціонерами як оружіє проти цілої Вашої партії. Як Ви про
це діло думаєте? Чи варто «разоблачати», чи ще порано?
Часопись я одержував досі доволі точно (крім тих чисел,
які я колись рекламував), але не сподівався я дочекатися 3-го
номера, бо з російських часописів довідався про новітню
куррендуI.
Дуже Вам дякую за всі Ваші турботи про мою збірку.
Незабаром, як пишете, має прийти до мене перший аркуш;
одсилаючи коректуру, я пришлю Вам ще грошей та дальші
рукописи. Я вже бачу, що в збірці буде аркушів з восьмеро;
тільки ж з грошового погляду я маю забезпе- ку навіть на 9—
10 аркушів. Ціну книжки визначте, звісно, Ви самі, бо мені,
натурально, це однаковісінько.
Коли звелите вислати Вам цейлонського чаю? Та скільки?
Бувайте здорові, добродію. Не винувачу я Вас за те, що Ви
повірили поганим чуткам про мене. Та й як би Ви мали не
повірити? Адже Ви мене зовсім не знаєте. Та коли схочете
мати віру моєму слову, то повірте, що тая «болтливость» та
I Розпорядження, циркуляр.— Ред .
104
влізливість, за яку Ви згадуєте, є, мабуть, попросту щирість та
цивільна відвага. Коли ж я справді іноді помилявся (я говорю
про свої дописи до «Пр|авди]»), то й помилявся щиро, та й то
дякуючи своїм украй роз- шрубованим нервам. Через оту
останню хворобу я й при- рішив зовсім не торкатися політики
особисто.
Ваш щирий А. Хв-ко
Р. 5. Марки, наліплені на конверті, зверніть мені. Та й
взагалі звертайте напредки.
18 ^ 93
Чудні речі зо мною кояться! Летю я наче по наклонній
плоскості: кинув і університетську і вчену роботу та й вдався
знов до українства. Написав я статейку до «Зорі»*, кинувсь у
(миролюбиву) полеміку з Драгомановим*, цілий день сидю та
переробляю свої повістки задля видання* і т. ін. Це вже так
тижнів з 21/а! А вже, як мовляють, екзамени на носі...
Насилу здобув я твори Квітки*. Почав виправляти
«Марусю» та й... перевершив Вас. Ви тільки трошечки ви-
правили її та й то з боку літературного. А я взяв та й лексику
повиправляв! Виправляв, правда, не дуже ригористично, ну, а
все ж чимало. Мабуть, лаятимуться... Та вже будь-що-будь!
На мою гадку, варто було б не друкувати вдруге «Олеся»
еіс. до того часу, доки Губанов не повидає Квітку. А після того
чому б справді не оддати до «Посредника»*?
Всі Ваші виправки поодержував. Звістіть мене заздалегідь,
які оповідання стоять на дальшій черзі.
Хто видавець моїх оповідань, про те теперечки не хочу
сказати. Що ж до«Вільгельма Телля»та «М[арії] Ст[юарт]*, то
хто його зна, чи можна їх буде видати. Про це можна буде
балакати тільки восени. Та все-таки скажіть: скільки аркушів
зайняла б кожна драма? В мене нема Шілле- ра під руками. Та
до речі: чи Ви знаєте, що в Києві молоді українці хтять видати
збірку на користь пам’ятника Шевченкові? Якщо Вас іще досі
не запросили, то хіба тим, що адреса Вашого не знають. [...]
Рецензія на «Сон[ячний] пр[омінь]»* знов спізнилася, бо
насунулись важні політичні справи, котрі не дозволяють ще
дати місце критичному одділу в часописі. Та я вже попрохав,
105
щоб теє число, де буде рецензія, прислали мені в двох
примірниках. А тепер переходю до найважні- шої речі. Бачте, з
журналами тутешніми мені ще доводиться мати діло, а з
газетами — ні. Тим-то дуже великої користі я Вам не можу
принести. Та моя порада ось яка: щодо дописів, то вдавайтеся
просто до редакції «Русских ведомостей» та рівночасно й до
других часописей, не тільки московських. Коли Ваші дописи
будуть редакціям цікаві, то вони будуть надруковані, і для
цього не треба мати чина «постійного сотрудника». Я ж охоче
берусь збирати плату за ті дописи та пересилати Вам, коли
назбирається декілька карбованців.
Що ж до фейлетонів, то я б Вам рекомендував тутейшу
газету «Новости дня»*, —порядніша од других. Посилаю Вам
примірників з троє, щоб Ви побачили, чого туди треба.
Виготуйте що-небудь та й зашліть до редакції. Коли Ваше
писання сподобається та буде надруковане, тоді можна буде
завести з редактором мову про постійне сотруд- ництво.
А це було б гарно не тільки задля Вас особисто, а й задля
українського діла взагалі. Знаєте що? Киньте Ви на пару
місяців усяку українську роботу та оддайтесь іменно цій. Тоді
Ви пересвідчитесь, на який заробіток з газетної праці можна
Вам рахувати. Я ж, признаюся^ зовсім у цьому ділі
некомпетентний. Реферати мої (котрі геть усі
друкуватимуться) поміщатимуться в таких виданнях, де
авторам нічого не платять. Перед літом вже я був зовсім
порядився з директором одного платного журналу давати туди
ряд статей по своїй спеціальності і вже дещо налагодив, аж
коли нагодився мені урок, котрий, нема сумніву, дасть мені
однаковий заробіток, але з меншою тратою енергії. Коли не
помиляюся, за дописи в часописі платять 3 коп. од рядка.
Несподівано прислали мені цікаву книжечку Драго-
манова: «Про хрестителів або баптистів на Вкраїні» (про
штунду). Коли інтересуєтеся, то пришлю Вам. А на обгортці
зазначено, що святе письмо на українській] мові можна купити
й у Росії, в Варшаві, вулиця Сенаторська, 497/2 у А. Кантора
(така ласка до українства, мабуть, має на оці боротьбу з унією).
Нарешті зроблю дуже цікавий додаток: «Веселого опо-
відача» Губанов продає по 8 коп. (II), а на обгортці визначено
ЗО коп!!!
Ваш щирий приятель
А. К.
Р. 5. Між іншим, я щиро Вам радю наготувати що-небудь
106
задля «Будильника»*: оплата тамечки дуже гарна, а
компрометуючого в такім-о співробітництві нічого немає. Чи в
Вас є «Зеркало» за давніші роки? Звідтіля можна було б дещо
переложити та й послати. З «Веселого оповідача» теж. А коли
є охота, то й цілий фейлетон варто було б ушкварити.
107
М[осква], 18 -|у| 93
Дорогий земляче І
Чи не знаєте часом: в «Книгу пісень» Гейне, переложе- ну
Лесею Українкою та Ставиським, увійшла «Оіе Неіт- кеЬг» чи
ні? Коли ні, то знайте, що є видавець на український переклад
«Оіе НеіткеЬг». Наклад був би 600 прим, і з того числа 300
прим, були б перекладачеві. Речинець—- місяців 2—3 (а то й
більше, м а б у т ь). Чи не взялися б Ви?
А. К.
М[осква], 18-щ93
Шановний добродіюі
Здобув я подвійні примірники] «Н[арод]у» та й стою ні в
сих ні в тих: не знаю, що з ними робити. Певне, що я з
великою охотою був би переслав їх у К[ иїв], та біда в тім, що
не знаю адреса жоднісінької особи з-поміж тих, хто цікавиться
«Н[арод]ом». Смішно сказати, але що правда, те не гріх: після
процесу Невестюка* мої київські знайомі так сильно
налякалися, що заборонили мені переписуватися з ними,—
бояться, бачте, що всі листи на пошті контролюються.
Скажете, що можна було б переслати не- впрост, а через другі
руки,— коли ж і тут закарлючка: до мене христом-богом була
просьба, щоб я й у всіх опро- чих листах, писаних до будь-
кого, не називав нікого з радикалів на й м е н н я. Я, торік це
було, якось забувся про це та й був послав до одного чолов’яги
(гімназистаї) коротесеньку й безвинну записку, щоб він її
передав «Константанові Йвановичеві»*, то мені за таку
«необачність» довелося з’їсти стільки докорів, що я вже
вдруге не зважуся цього робити. Якщо хочете посилати
комусь часопись через мене, то неодмінно дайте мені
а д р е с : а то прикрості вийдуть такі, що цур їм і пекі
10
6
Щодо «Хл[ібороб]а», то коли б моя змога, то я бозна-що
був би зробив. Та, на жаль, мусю признатися, я зовсім харпак:
коли я оце маю змогу видавати свою збірку, то це
пояснюється, з одного боку, моїм дуже-дуже умірко- ваним
способом життя, а з другого боку — випадковими
обставинами, про які в листі не випадає розбалакуватися.
Єдине, чим я можу пособити,— є внести свою дрібну лепту,
себто передплатити «Хл[ібороб]». Будьте ж ласкаві, висилати
мені й цю часопись. До речі, за «Н[арод]» я вже вніс
передплати 3 крб.; опрочі 7 крб. я вишлю двома висилками: 3
крб. в апрілі та 4 крб. пізніше. Будьте певні, що за мною
передплата не пропаде: на це я дуже точний.
Знов спасибі Вам за клопоти з виданням! Чепурненьке
буде. Та от що: як я довідався, бандеролі з написом
«корректурные листки» не йдуть у цензуру. Ану спробуйте
вислати мені знов-таки р е к о м е н д о в а н о ю бан-
дероллю 4 прим, першого аркуша, тільки ж не забудьте
зробити на них напис: «корректурные листки». Може, дійдуть
благополучно.
Чи не можете Ви мені сказати, в якому числі буде на-
друкована рецензія Др[агомано]ва на «Сонячний промінь»*?
Питаюся тим, що задля автора вона матиме велику вагу,
рішаючу навіть, і він чекає теї рецензії з величезною ажі-
тацією. Повідомте мене, то я його трохи заспокою.
А. К.
М[осква], 1 8 — 9 3
Високоповажаний земляче!
Підманув я Вас та й не вислав досі гроші, бо й мене
підманули були. Сьогодні ж гроші я одержав та й висилаю
Вам (10 крб.). Розпорядіться ними ось як: 5 крб. прикладіть до
тих, що вислано на друк книжки (себто тепер буде 51 + 5 =
56), 3 крб. візьміть яко передплату (зостаюся я ще винен 4
крб.), а на опрочі 2 крб. будьте ласкаві купити «Книгу пісень»
Гейне, котру, либонь, доведеться Вам виписати зо Львова та й
вислати мені в коверті (реко-
109
мендовано). Ціни «Книги пісень» (в перекладі Л. У к р а-
і н к и т а С т а в и с ь к о г о ) я н е знаю точно, не знаю
так само, скільки коштуватиме пересилка її зо Львова до
Коломиї та з Коломиї сюди; посилаю 2 крб. навмання,— коли
не вистачить, то візьміть з тих грошей, які призначені на друк
збірки.
Та не з а б у д ь т е в е с т и р а х у н о к усяким
дрібним видаткам, вроді коштів пересилки і т. ін. Я такого
рахунку не веду (та й не можу вести), але ж мені дуже прикро
було, якби що Вам довелося втягатися в марні видатки задля
мене.
Будьте ласкаві вислати мені рекомендованою опаскою 11
прим, першого аркуша збірки, а по двох днях таким самим
шляхом — 14 прим, другого листка. Напису «корректурные
листки» вже не робіть, але напишіть тільки «З друкарні
Білоуса».
Попросю я Вас також прислати мені ще один примірник 7-
го ч. «Н[ароду]», щоб я мав що одіслати на власність
Чайченкові (адже тут є критика на нього).
Про фотографію ще раз просю. По всім бувайте здорові
(та таки справді з д о р о в і ) .
Ваш А. К.
Про подію з покликом я неодмінно змайструю допис, коли
всі подробиці виясняться мені гаразд. Копії його я, на жаль,
собі не лишив, але сьогодні ж напишу, щоб мені прислали. То,
може, він ще буде й одісланий до Вас (рівно як до
«Хліб[ороб]а», «Зорі», «Правди», «Батьківщини»*).
Р. 5. Марки, наліплені на коверті, одішліть мені.
15
18уу93
Одвічаю нашвидкуруч, бо через тиждень маю два важкі
екзамени.
Кінець рецензії ще й досі не прийшов*, через те посилаю
Вам початок окроме; в пакункові пришлю й їіерші сторінки
цього числа.
ПО
З цензури ще нічого мені не вернули, але кажуть, що десь
цими днями можна сподіватися рішучої одповіді.
В тих чч. «Недели»*, що я встиг переглянути, ще не було
того, чого Вам треба. Але я ще раз перегляну дальші чч.
На літо я їду в одне село під Москвою — вчителювати
паненяткові*. Житиму не в сім’ї батьків свого вченика, а на
окремій дачі. І знаєте, яка мені гадка прийшла у голову? Якщо
в Вас є вільний час та охота побачити Москву, то чи не захтіли
б Ви до мене приїхати на деякий час? Вкупі з Вами я б із села
поїхав і до Москви, щоб бути Вашим чичероне. А щодо
грошей, то ця подорож коштувала б, мабуть, не дорого, бо я
міг би прислати Вам студентське свідоцтво, що по ньому з Вас
узяли б за білет тільки четвертину ціни.
Коваленка я знаю та й люблю його: це нервова енту-
зіастична натура, наскрізь чесна. Велика шкода, що об-
разування його дуже шкандибає, себто немає системи. Ну, та
ще він молодий — наздожене.
Ы
Ваш А. К.
«Настю-шкоду» здав у цензуру*.
Одсилаю «Ргоїіипсііз]» та дві замітки задля «Щароду]»*.
Тільки позавчора зміг я взятися за писання, бо доти була
морока з переїздом. Мій теперішній адрес Вам відомий, шліте
одтепер геть усе тільки на нього.
1-го, 2-го та 3-го арк. я маю по 15 прим. Коли вже можна,
то будьте ласкаві прислати мені ще по 35 прим, кожного з цих
арк[ушів].
ЫВ. Попросю я Вас послати (звісно, 1 прим.) ті аркуші, які
вже вийшли, Омелянові Огоновському: я-бо йому обіцявся.
Чи дорого коштуватиме «З верш[ин] і низ[ин]» вкупі з
пересилкою? Я, в усякім разі, хочу її мати.
ш
Про видання Тіле я гадки не залишаю*. Правда, справа
може вияснитись тільки в кінці літа, до того ж часу всякі
думки будуть тільки мріями. Все-таки я б уже й тепер хтів
знати, на скількох аркушах може вміститися український
переклад (звісно, включаючи сюди й покажчики джерел і
взагалі не роблячи ніяких вкорочень). Далі: скільки аркушів
обійняла би частина твору Тіле, кінчаючи релігією семітів? В
крайнім разі можна було би спершу обмежитися тільки цією-о
часткою.
21 іюня н. ст.
Сьогодні здобув Ваш пакет: спізнився він так дуже через
те, що прийшов у суботу; а в суботу та неділю до наших не
приносять пошти. На мій великий подив, на ковер- ті стоїть аж
три таможенні печатки та напис: «Вскрыт Радзивиловскою
таможнею 1-го июня 1893 года». Не знаю, які результати
будуть із того. В усякім разі коректуру і все проче шліть так
само на цей адрес; тільки часописи посилайте поки що лиш
один-однісінький примірник. Та кожен лист рекомендуйте.
Ох, як сумно мені зробилося, коли я прочитав Ваш листі
Звісно, самісінькими симпатіями нічого не пособиш, ну, а все-
таки позвольте здалека щиро стиснути Вашу ру- ку, руку
непохитного борця за ідею. Правда, в мене є деякі плани, та
доки літо не змине, не варто й балакати про них. У теперішню
ж хвилину я сам бідний од найбідні- шого харпака.
А.К.
Р. 5. Коли 4-й аркуш буде надрукований, будьте ласкаві
вислати (через цензуру) спершу 5 прим.
Недавнечко я був послав Вам одкритого листа, писаного
по-французьки, а не по-німецьки, як ми умовилися. Річ, бачте,
в тім, що по-німецьки геть усе зрозуміють ті люди, яких я
прохаю одвозити мою кореспонденцію до Москви.
Кажуть, що людина геть до всього може призвичаїтися це я
теперечки досвідную на собі. Спершу мені аж лячно
112
ставало, ідо я ніколи не бачитиму нікотрого людського
обличчя, а тепер вже я обговтавсь із своїм становищем і вже не
нудюся. А втім, навіть часу немає на нудьгування: з хлопцем
своїм я займаюся щоденно п’ять годин та на ходіння туди й
назад витрачується 80 минут (бо я вчу його з перервою), а крім
того, маю речинцеві роботи, які я обов’язався поскінчити на 29
юня. Отак і день непомітно змина. До того ж тутешнє повітря
(лісове) одігнало од мене безсонницю, що я передше на неї
слабував, та й наука з хлопцем мене дуже втомля, і таким
побутом я ладен спати цілісіньких десятеро годин! Як бачите,
нема часу слабувати на нерви [...]
З «Зорею» в мене вийшло простісіньке непорозуміння, так
що я й не розповідатиму Вам про цю справу. Зрештою, В.
Лукич таки трохи копилить губу проти мене. Ну, та господь із
нимі Кажете: «Тра з «Зорею» щось робити, щоб покращала...».
Та що ж можна зробити? Чи ж можна що зробити проти тієї
безцеремонності, з якою поводяться супроти сотрудників?
Отакі диктаторські замахи, які не раз довелося дізнавати і Вам,
і мені (і, мабуть, чи не кожному співробітникові),
повторятимуться раз у раз, незважаючи на ніякі
протестування. Здався б один радикальний лік покинути
часопис. Та куди ж тоді пристати?!
Сумний стан речей! Кажу Вам щиро, що я тепер с и л у ю
себе перечитувати «Зорю». Надто поганий вплив робить ч. 11-
е, а зосібна — «наукова» стаття Верхрат- ського*, дитиняче
лепетання. Та якби діло обмежилося наївним белькотанням, то
це ще було б півбіди. А т о , дивіться, «вчений» береться до
ш а р л а т а н с т в а , напр., в області етнографії або
філології. До всього того мова твору... Е, бодай не казати!
(Вибачайте, що занадто невиразним почерком пишу.
Собака, на щастя, не скажена, розкусила мені великий палець
на правиці, і він теперечки наче дерев’яний оцупок. До речі,
можу розказати Вам один факт, який добре обмальовує розвої
тутешнього духовництва: піп дуже мене пересвідчував, щоб я
замість йодоформу присипав рану попелом з шерсті,
вистриженої з лоба тієї собаки, що мене покусала...)
Зостається ще одвітити Вам про Квітку. Щодо «Марусі»
(яку вже дозволила цензура), то я виправки поробив на самому
примірникові і таку саму штуку думаю зробити геть з усіма
повістками. (Поки що в цензурі є ще лиш дві).
Щоб цензура, бува, не причепилася, я замість «под редакцией
А. Потебни» поставив своє мня, а по дозволі — вимазав його,
так що цей напис друкуватись не буде. Якщо я візьмусь
8 2-146 113
скоректувати дещо задля «Посредника]», то, очевидячки, на
примірникові «Посредника]» теж треба буде спершу написати
моє мня. Отже, чи добре буде, коли в цензурі будуть
рівночасно два виправлені примірники з неоднаковими
«адресами для возвращения»? Ви більш досвідчені, ніж я, в цій
справі: коли Ви скажете, що можна так зробити, то я зроблю.
Ваш А. К.
с. Болошево, Московської губ.,

1893-го року, 27 липня ст. ст.
Вельмиповажаний пане професоре!

Ви бажали од мене біографічних звісток, от я їх і посилаю.
Напишу трохи більше, ніж Вам треба, та Ви вже самі виберіть
звідти те, що здасться.
Родивсь я 1871-го року, 3-го січня ст.ст. Швидко батьки
мої переїхали в Київщину, та потім мені знов довелося
прожити три роки на Волині, вже великим хлопчаком. Таким
способом я однаково зріднився як з мовою Київщини, так і з
мовою Волині. А зроду я зовсім не вкраїнець. Батько мій
білорус зроду, росіянин по вихованню; мати полька. Вчивсь я
у школах російських (бо других тут і немає), і, здавалось би,
що найбільше я маю вважати теж за росіянина. Тим часом так
воно не є. Ще до гімназії я знав французьку мову, а в цілім
своїм житті французьких книжок перечитав більше, ніж
російських. А опісля я вивчив мову англійську та німецьку та
ще другі, так що лектуру мою становили і становлять
переважно книжки чужоземські, не російські (тим більше, що
вибрана мною наукова спеціальність не дозволяє мені
обмежитися читанням російським, ба навіть трохи чи не
зовсім його оддаляє). Таким способом, виховання не встигло
зробити з мене щирого росіянина. А українство вросло в мене
органічно, без мого відома[...].
Вчити мене почали дуже рано. Маючи 3 1/2 рокй, я вже
вмів читати. Батько мій, вчитель географії й історії (деякі з
написаних ним підручників «одобрены Ученым комитетом
министерства народного просвещения»), дуже охоче постачав
мені книжки, підхожі моїм літам, та швидко почав навіть
боронити мені всяке читання, бо од ненастанного читання я на
114
7-ім році збавив собі очі. Коли мені було 5 років, мене оддали
вчитися у Звенигородське «городское училище», і там я вчився
п’ять год, до 1881 року. В тім році мене оддали в острозьку
прогімназію. В Острозі я жив під доглядом своєї старенької
тітки, а це була мені й на руку ковінька: тітка завідувала
чималою публічною бібліотекою, в котрій я міг безборонно
сидіти зрана до вечора. Перед тим, ще в Звенигородці, я міг
читати тільки крадькома, бо батько, шануючи мої очі,
попросту одби- рав у мене кожну книжку, яку я ладнався
читати. В Острозі я, після такого постування, кинувся на
книжки з жадобою. Читав я геть усе без розбору, тільки ж
навіть оте несгстематичне читання не могло лишитися без
корис ного впливу на мене. Зате очі мої псувалися з кожною
дниною більше.
В 1884-ому році батько перевів мене з Острога у Київ, у
«Вторую гимназию». Та я вибув там тільки р і к , бо другого
року я, по конкурснім іспиті, був прийнятий до київської
колегії Павла Галагана. Мабуть, Ви не відаєте, що таке колегія
Галагана, тим-то я позволю собі сказати про неї дві слові. Це
дуже невеличка школа, «закрита» (себто з інтернатом),
приймаються туди найкращі ученики з 4-ої класи гімназіальної
по конкурсному екзаменові. Видима річ, що через це в колегії
збирається дуже живий, дуже свіжий елемент, вельми
сприяючий розумовому розвиткові: виробляється пошана до
розумової праці й до науки, виробляється навіть якась
ж а д н і с т ь до знаття. Іменно такий вплив мало на мене
колегіатське виховання. Щасливий я був і в тім згляді, що
вчителем словесності був у колегії Павло Гнатович
Житецький*—людина, що її вплив я й досі на собі відчуваю.
Були в колегії й перечні боки, та я про них не хочу тутечки
згадувати.
В 1889-м році я скінчив колегію. За всенький час мого
пробування в ній я був першим учеником (те саме, зрештою,
було й у гімназії), але я дуже добре тямив своє неуцтво і
почував, що мені ще тра багацько-багацько трудитися. Не знав
я тільки, на який факультет піти, бо
8* 115
на кожному (опроче, хіба, математичного) були такі на уки,
які мене тягли до себе. Нарешті, я зважився зробитися
орієнталістом і пішов у Лазаревський інститут східних мов (у
Москві). Перші 1 1/2 року мені довелося дуже пильно
працювати над сухим вивченням лексичного матеріалу
східних мов. Робота була дуже важка, дарма що в мене чудова
пам’ять. До того ж рівночасно я студіював деякі правничі
науки, що стосуються до історії та етнографії. Все те мало
злий вплив не тільки на мої очі (я став короткозорим таким,
що вже й у 6-е ч. "окулярів бачив погано),— все те мало злий
вплив і на ціле здоров’я. А треба Вам знати, що я й зроду
вдався слабовитий, до того одержав в спадщину од матері
нервову хворобу і, ще будучи в колегії, занепадав на здоров’я.
Одразу я не звертав був ніякісінької уваги на свої хвороби,
невважаючи їх за щось небезпечне, та й занедбав їх. Торік я
скінчив курс у Лазаревському інституті і, як звичайно,
приїхав на літо в Київщину, у Звенигородку. Мавсь я тоді
страшенно кепсько, та не міг спочити, бо поспішав написати
кандидатську дисертацію. Під кінець юля я дійшов був уже
трохи чи не до неврастенії, коли раптом занедужав ще й на
холеру. Остання хороба зробила з мене живого мерця.
А в мене був намисл: піти ще на один факультет, іменно ж
на філологічний, щоб спеціалізуватися на порівняв- чій
філології, до якої я вже й передше мав велике прихил- ля, а до
того й багатий матеріал (я вже й тоді знав щось із
п’ятнадцятеро мов, а мав неодмінно вивчити ще скількись).
Мій щирий приятель Василь Чайченко раяв мені не здійсняти
свого наміру, а поїхати на якийсь час у село, щоб оздоровіти.
Та я, на жаль, не послухавсь його, бо сподівавсь, що одужаю
й так. Восени 1892-го року я знов од’їхав до Москви.
Я почав історико-філологічний факультет з першого таки
курсу, а через те університетська робота одбирала в мене
дуже мало часу: адже більшість тих предметів, які
викладаються на першім курсі історико-філологіч- ного
факультету, була мені вже відома гаразд. Намість того я міг
зайнятися самостійними розвідками орієнтальними. Ще на
третьому курсі Інституту східних мов я, умовившись з одним
із редакторів «Вопросов философии и психологии»*, почав
перекладати твори арабського філософа Аль-Фарабі* і писати
передмову до них з загаль
не
ним начерком арабської філософії. Восени ж 1892-го року я
обробив ще інакші теми. 27-го октября мене прийнято в члени
«Восточной комиссии Императорского московского
археологического общества» після виголошення мною відчита
«Суспільно-економічна підкладка дервіш- ської теософії». 3-го
декабря того ж року я прочитав вступний реферат у
«Императорском обществе любителей естествознания,
антропологии и этнографии» на тему «Кобзарська поезія в
афганців», і сюди теж був прийнятий в члени. В тім самім
місяці мене запрошено до участі в Історичній комісії, що тоді
під предсідательством професора П. Г. Виноградова* складала
хрестоматію по серед- ньовіковій історії (на премію з Академії
наук); я був сюди притягнений яко спеціаліст по історії арабів і
взагалі мусульманської культури. Ще через пару місяців я зро-
бився співробітником «Энциклопедического словаря»*, що
видасться Брокгаузом та Єфроном. В п р о т я з і минулого
академічного року я, яко член всіх тих товариств, тільки й
робив, що складав відчити один по однім то сюди, то туди, то
знов сюди, то знов туди; а к р і м того, мав я й інші обов’язки,
напр., педагогічні заняття. Не дивниця, що робити випадало
чималенько. Я того й не помічав, бо працював дуже залюбки,
та й незчувся, як моє здоров’я розхиталося вкрай. Чимраз
сильніше з’являлася навіть неохота до життя. Я не знаю, що я
робив би, якби не листи дорогого Василя Чайченка, котрий
відносився до мене, наче брат рідний, забуваючи мої печатні
виступи проти нього.
Надійшло оце-о літо. Я поїхав в оте село, звідкіля до Вас
пишу, і оселився в лісі з сосен та беріз. Спершу мені здалося,
що я вигоївсь, та такечки я думав лиш доти, доки не надійшов
юль з його спеками. Отже, од початку юля аж до
сьогоднішньої днини я слабую ще гірш, ніж коли, і вже не маю
ніякої надії на одужання. Вночі спання нема, вдень — сидіти
навіть ледве можу, а що вже ходити! Що пройду минут із
п’ятеро, то мусю і спочивати, бо інакше удушуся або серце
лусне. Не смію навіть радіти чому-небудь: од найменшого
радіння серце колотиться так сильно, що аж болить.
Випадають, правда, іноді такі дні, що хвороба як стій кудись
одлітає, мене всього сповняє енергія, і я працюю так легко,
неначе граюся. А другого дня — реакція. Отож, кажу, я не
сподіваюся вигоїтися. Все-таки, мені здається, що років із
п’ятеро я ще якось дотягну. А втім, хто його зна-віда!.. Може,
й цими днями доведеться дуба дати. Та я од того часу, як
увірував у бога, спокійнісінько чекаю смерті.
Зостається ще згадати про свою діяльність на українськім
117
літературнім полі.
Ще коли я вчивсь у колегії, в нас (звісно, потай на-
чальства) видавалася часопись,— певне, що рукописна. В тій
часописі я помістив цілу низку українських віршів під
заголовком «Голоси природи»; це було невдатне наслідування
Гете. Задля тієї ж шкільної часописі я був виготовив
український переклад уривків з «Лиііиз Саезаг» Шекспіра.
Через віщо я писав тоді по-вкраїнськи, не згадаю. Знаю тільки,
що українську свідомість прокинув у мене вже опісля
Драгоманов своєю передмовою до «Повістей Осипа
Федььовича». Отоді я й почав писати по- вкраїнськи задля
галицьких часописей. Спершу я був послав до «Зорі» довжезну
повість «На чужім грунті»— повість дуже тенденціозну і а 1а
2о1аз. «Зоря» її одкинула, і чудесно зробила! Повість варта
була тільки коша. Все- таки покійний Гладилович заохочував
мене писати далі. Найпершою моєю річчю, напечатаною по-
вкраїнськи, був переклад вірша Нікітіна «Ранок на березі
ставу» («Зоря», 1889, ч. 24). Зрештою, «Зоря» мені тоді не
подобалася: коли виключити Вашу «Історію літератури», то в
тодішній «Зорі» була самісінька мертвота, і я мусив напру-
жувати свій усенький патріотизм, щоб не заснути, читаючи її.
Тим часом Гладилович, з котрим у мене зав’язалося
листування, прислав мені річник «Зеркала» 1889. Часопись
мені сподобалась, і я од того часу аж досі є її співробітником.
В «Зеркалі» друкувавсь цілий ряд анекдотів, позаписуваних
мною з різних місць, друкувалися й деякі віршовані переклади
з Гейне, а найбільше — переклади гуморесок, напр.,
«Обережніше з огнем!», «Лічильники» (обидві в календарі
«Зеркала»), «В неласці», «Теодор і Медор», «Тещі», «Новий
спосіб стягати довги» і другі, що їх заголовків я вже й не
згадаю. Яко додаток до «Зеркала» була видана (1892) моя
«Побрехенька без тенденції» під заголовком «В народ!».
З осені 1890 року редагування «Зорі» обійняв Василь
Лукич. Всім звісно, що він зробив із тою часописсю. Не диво,
що я од того часу дуже прихиливсь до «Зорі» і спо- магав ій
скільки міг своїми слабими силами. З повісток моїх
надруковані там: «Історія однієї подорожі» (1890) та
«Батьківське право» (1891). З-поміж моїх віршів, які з’яі
лялися в «Зорі», я згадаю хіба доволі довгу «Веснян> розмову»
(1891), бо од декількох людей я чув їй похвалу. Найбільше ж
чого бажав од мене В. Лукич, так рецензій, звісток і т. ін. Тим-
то я вкупі з нимвіводділ «Ілюстрована Україна», посилав
дописи про українські вистави в Москві, писав рецензії й
критичні статейки. З-поміж останніх згадаю: «Українські
118
видання московських лубочників»
(1890) (а знов про те саме я написав до «Зорі» недавно, і
стаття моя скоро вже надрукується), «Драма Ян- чука «Не
поможуть і чари, як хто кому не до пари»
(1891) , «Щербановская волость» Осадчого» (1892), «В поті
чола» Франка» (1891), «Кістяки Гольбайна» Залуквича» (1891)
(ці дві рецензії я мусив коротити й модифікувати, бо редактор
не хтів містити в органі Тіов&ристіва ім. Шевченка «похвалки
радикалам»). Коли Чайченко одчинив баталію проти
«непуристів», я теж пішов у бій і написав доволі велику статтю
«Наша язикова скрута і спосіб зарадити лихові»; і листовно, й
печатно я здобув за неї декілька компліментів.
Деякий час я був співробітником « П р а в д и » . В ній я
надрукував декілька стихотворів патріотичних (трохи навіть
шовіністичних), напр.: «Пісня над колискою» (1890, квітень),
«Новітнє козацтво», «Щирий українець», «Тарасове свято на
чужині» (1891, май) та віршовий переклад з арабської мови
«Моаллака» Антара з передмовою про бедуїнську до ісламську
поезію (1890 та 1891). Зрештою, редакція найбільше хтіла од
мене дописей, я й написав їх скількись, але тепер мені й сором
згадати про них,— такі вони невдатні. Та я швидко зрозумів,
що політику- вання — не моє діло, бо моє повсякчасне
зденервування вестиме мене тільки до помилок; тим-то я й
залишив дописувати.
В «Н а р о д і» я почав писати з 1890-го року. Дописи мої,
які там іноді з’являються, торкаються справ не стільки
політичних, скільки письменських, ба я й не здатний до
політики. Опроче того, «Народ» (1890) надрукував мій
переклад турецьких народних пісень та декількох віршів
перського поета Хайяма з погано зложеною передмовою. Я
був послав до «Народу» й свою повістку «В обіймах старшого
брата». Франко видав її окремо в своїй «Літературно-науковій
бібліотеці», та, на жаль, львівська прокураторія сконфіскувала
цілий наклад. Тепер, під доглядом Павлика, друкується в
Коломиї збірка моїх оповідань, що з них двоє вже друкувалися
передше, а решта — новітні.
Був я співробітником і в «Б у к о в и н і». 1891-го року там
надруковано дещо з Гейне та переклад однієї арабської
співанки. 1892-го року я умістив глузливу статейку «Ще дещо
про общеруське единство язикове». Потім цензура заборонила
«Буковину», і вже мені було важко що-небудь до неї посилати.
В « Д з в і н к о в і » я співробітникую од 1891 року. Там
надруковано мої переклади з арабської мови та з других, не
пам’ятаю, які іменно. Пригадаю тіл жи: «Дбай про кінець
119
діла», «Казка про горбуна», «Сліпці», «Записки куропатви».
Ось, шановний пане професоре, більше-менше все, що я
встиг н а д р у к у в а т и в протязі тих 31/2 років, коли я
знайомий з галицькою літературою. Знаю, що мало, та що ж
діяти? Зрештою, є в мене ще й багато матеріалу
недрукованого. Є, напр., віршові переклади з Кольцова,
Некрасова, Гейне (між іншим, «Віцлі-Пуцлі»), є багацько
віршованих перекладів із східної поезії: Гафіз, Сааді, Фір-
доусі, Хайям, Абуль-Аля, Авіценна, є афганські (чудовії) пісні
і т. ін. Незабаром я сподіваюсь впорядкувати все те для
видання окремою книжкою («Антологія з перських поетів»);
так мене вже давно нараджував мій шановний приятель Іван
Франко.
Коли розпочалося видавництво «Наукових записок Т[о-
варистіва ім. Шевченка», я з великою радістю прийняв тую
вість (тим більше, що можна мати надію, що видавництво піде
в бажанім, чисто науковім, непартійнім напрямі). Т’але ж моя
недуга не дозволила мені досі надіслати туди жоднісінької
статті. Тим часом видання тих «Записок» дуже мені лежить на
серці, бо здається, що мені доведеться присвятити себе
виключно науці (белетрист з мене, либонь, поганий?). Побіч
сподіванки на «Записки» я готував (але ще не скінчив) дещо й
задля окремого видання, напр., український переклад книжки
Тіле «Мапиеі сіє Піізіоіге сіез геїібіопз» 1 (я думаю, що
переклади таких наукових речей, яких нема ані в російській,
ані в польській мові, найкраще можуть підняти в чужих людей
пошану до нашої мови) та «Словар яиазі-полонізмів», себто I
вибірка таких сучасних українських слів, які зустрічаються в
южно-руських пам’ятниках до прилучення України до Польщі,
а тим часом вважаються деким за польський вплив (бо, бачте,
таких слів нема в мові російській!). До речі, можу ще додати,
що, не знаючи про намір Уманця* видати незабаром
російсько-український словар, я був потратив доволі часу на
поповнення словаря Левченка* як вибіркою слів з інших
писателів, так і самостійним збиранням матеріалу просто з уст
народних. Очевидячки, тепер тая моя робота не має вже
ніякісінької ваги. А втім, дещо з зібраного матеріалу я
недавнечко надіслав Уманцеві.
Наостанці похвалюся, що під моїм доглядом вже на-
друковано одним з московських лубочників дещо по-
вкраїнськи, а надрукується й ще.
Зостається ще сказати хіба про своє ймення. Звусь я
I «Підручник 9 історії релігії» (франц .).— Ред.
120
’А^атат^еХос, по російській вимові — Агафангел, а в ди-
тинстві мене вдома звали Хванько.
Бувайте здорові. Ваш щирий прихильник
Р.5. Коломийське видання моїх повісток завдяки усяким
друкарським перешкодам посувається дуже поволі...
49. До П. Г. Житецького
Дорогий, високошановний учителю!
Дуже я зрадів, довідавшись од Оппокова, що Ви ще мене
пам’ятаєте. Я повсігда раз у раз згадував за Вас, мого
незабутнього вчителя. Адже мої громадські пересвідчення й
ідеали повиростали з тих гадок, які Ви мені прищепили, коли я
був школярем, а останнім часом я знов ізробився Вашим
учеником: в сфері філології.
Оппоков мені переказав, що Ви бажали мати записаний
мною Ваш курс словесності. Правду кажучи, мені соромно
висилати Вам ті записки: коли я їх писав, я допіру вчився
писати, опроче й неук був чималий, тим-то позаписував Ваші
лекції не гаразд, не до ладу, не без помилок. Не сміючи
опиратися проти Вашого бажання, я вже написав додому, щоб
усе Вам вислали якнайшвидше
121
та тільки просю Вас, любий вчителю, не сердьтеся,
коли знайдете в моїй роботі дещо кепське.
Бувайте здорові, дорогий Павле ГнатовичуІ Вірю й
сподіваюся, що Ви незабаром зовсім одужаєте і довго ще
працюватимете на славу рідного краю.
Ваш щирий_прихильник
12
Москва, 18 ^ 93.
Чистые пруды, Мыльников пер., д. Кашкина, кв. Леве.
18 93
к
Дорогий дружеі
Лист Ваш од 20/1X я здобув. Дуже Вам дякую за Вашу
ласку, що Ви мені хочете зробити*, ато я вже був сумував, що
моє оповідання не побачить світу І
Критику на Ваші вірші я напишу* дуже охоче. Знаю, що
тут мені буде чимало роботи, але я нею займуся зовсім
залюбки, бо писання критичної статті примусить мене вни-
кнути глибше у Ваші твори,— а це я вважаю задля себе самого
дуже корисним. Думаю, Ви вже настільки вірите у мою
щирість, щоб не добачити в останніх моїх словах якийсь
порожній комплімент. Ваші вірші я дуже поважаю, та, на
превеликий жаль мій, я не гаразд обзнакомлений з ними, бо
великої частини з них я не міг нізвідки дістати. «З вершин і
низин» я читав у переписі одного киянина. Тепер мені любо
буде перестудіювати Ваші поезії в ансамблі.
Біда тільки ось у чім. Коли я писав рецензію на «В поті
чола», В. Лукич не згодився друкувати її без одмін, дарма що
тая рецензія вже й так була писана в бажанім для «Зорі» дусі.
Боюся, що тепер зоряна цензура буде ще суворіша. Тим часом
мені хтілось би, щоб стаття моя була надрукована у «Зорі» ж
таки, бо це найбільш розповсюджена часопись. Що Ви про цю
справу думаєте? Чи, може, зовсім не варто й удаватися до
«Зорі», а просто до «Народу»?
122
Знаєте, як ми зробимо з примірником Вашої книжки?
Якщо Ви мені подаруєте її, то я, звісно, буду дуже, вдячний, а
от щодо пересилки, то дозвольте, щоб вона була на мій кошт:
того вимагає справедливість. Спершу я хтів був зовсім про це
Вам не писати, а попросту оддячитися при- силкою якоїсь
рідкої книжки; пишу ж через те, що мені здається, що краще
буде, коли Ви самі напишете мені, яку книжку, напр., з
антикваріату Шибанова, Вам хті- лось би мати. Не сердьтесь,
дорогий друже, що я так поставив справу: повірте, це з
щирості. Та я й певний, що Ви, такий знавець людської душі,
мене зрозумієте і зробите так, як я передкладаю.
Ще в маї був тут зроблений переклад «Муляра» та
«Олівця» і редакція «Русских ведомостей» обіцялась на-
друкувати, викинувши тільки «образцы малорусских ру-
гательств» (в «Мулярі»). За великою силою матеріалу все в
«Русск|их] ведомостях]» мусить довго чекати своєї черги.
Живу ще на селі, здоров’я набираю. Хочу ще тижнів з пару
ніякою роботою не займатися, щоб справді зазнати спочинку.
А далі доведеться багато працювати над українською
філологією. Павло Житецький обіцяє всі призбирані ним
матеріали лишити мені, щоб я продовжив його діло. Мені
здається, що мені треба присвятитися виключно науці, бо
белетриста з мене не може вийти. Коли надрукується збірка
моїх оповідань, я Вам пришлю її, щоб почути од Вас щирий та
щонайстрогійший суд.
Бувайте здорові. Стискаю Вашу руку.
Ваш А. Кримський
Адрес мій усе той самий, та деякі аркуші можна буде
послати ще й на такий адрес: Москва, Чистые пруды,
Мыльников пер., д. Кашкина, кв. Леве, мені.
Дорогий друже!
Оце посилаю Вам той лист, що мені написав Павлик. І
думаю я, що краще зробимо ось як (звісно, коли Ви не будете
тому противні). Я за літо трохи заробив грошей,
123
так що могтиму видати теє оповідання своїм
коштом*, окремою книжечкою, аби Ви згодилися
посередничати з друкарнею. Хай буде наклад 600
прим. З того числа 50 прим, я візьму собі, а рештою
розпоряджайтесь Ви, як знаєте: гроші, що виплинуть з
продажі, нехай підуть до Вашої повної
розпорядимості, вжийте їх на яке хочете українське]
діло. Ну, а коли прокураторія знов сконфіскує, тоді...
що ж діяти! вже будь-що-будь!
Бажав би я, щоб брошура мала такий формат і такі літери,
як тая збірка моїх оповідань, що друкується тепер у Коломиї.
Якщо Ви згоджуєтеся переговорити з друкарнею, то я
зараз-таки й вишлю до Вас гроші. Напишіть тільки, скільки
іменно треба.
Ваш А. К-
Дорогий, високоповажаний друже! 18^93
Живучи на селі, далеко од поштового

місця, я не хо- тячи забарився з своєю відповіддю на Ваш
останній лист.
Цими днями вислав я Вам Пипіна «Повести»*, а «Калики»
Безсонова* вишлю аж тоді, коли переїду в Москву, себто не
раніш од 1 ноября ст. ст. Ви ж бо писали; що це діло не
спішне.
Тепер щодо задуманого Вами видавництва*. Як могли Ви
пересвідчитися з листа Чайченка, дописей Вартового* та ще
деяких слів по часописях, давно вже на Україні відчувається
потреба такого письма, яке Ви хочете видавати. Я теж, з свого
боку, висловлюю величезну радість. Співробітників, запевне,
потроху назбирається чимало, та я думаю, що на перші книжки
Вий не потребуєте їх багацько, бо самі здорові знаєте, що одно
Ваше ймення буде найбільшою рекомендацією часописі. З
українців наперед усього Ви повинні рахувати на Чайченка.
Крім оригінальних творів, він теперечки має переклад Шілле-
рової «Марії Стюарт» і вже давно бідкається, що нема на-
кладця. Далі, якої Ви гадки про Вартового? Адреса його я не
знаю, та коли Ви у Львові не розвідаєте (напр., в адміністрації
«Зорі»), то я вже постараюся розвідати сам. Щодо правдивого
ймення Вартового, то мені казали, що це — Катренко
(Кирпатий). Іван Спілка (це, здається,
124
він писав Ргоіеззіоп (1е їоі1 молодих українців*)
тепер сидить у тюрмі, та знаю, що йому Ваша гадка
буде симпатична. Про Олену Пчілку, Лесю Українку й
Мих. Обачного* не розводитимусь, бо десь, певне, Ви
вже до них вдалися. Гарною підмогою може бути
Дикарєв*. Він не політик, як і загал наших вчених, але
він пересвідчений українець, не як загал наших
вчених. Спеціальність його— етнографія та філологія;
російська] критика зустріла його праці дуже
прихильно, та тая прихильність не зламала його
рішимості писати що можна по-вкраїнськи, і деякі
праці лежать в нього не друковані тільки через те, що
по- рос[ійськи] він їх друкувать не хоче. В Воронежі,
де він живе, є гарне філологічне товариство, Дикарєв
міг би подавати про нього цікаві звістки. Адрес його в
январі був такий: Воронеж, Неёловская ул., д.
Алексеевой, кв. Ермолаевой, Митрофану Алексеевичу
Дикареву (на всякий випадок зарекомендуйте лист).
Про Москву подаватиму вісті я, тільки бажалось би,
щоб ви мені детальніше пояснили, чого іменно
потребуватиме часопись од мене. Оригінальних
белетристичних утворів у мене тепер немає, бо те, що
є, піде в збірку коломийську, а великоруські билини й
перські уривки з «Шах-наме» я постараюся заслати до
Вас у январі. Охоче писатиму рецензії... От про моє
нещасливе оповідання «Сирота Захар»: я був прохав у
Вас, чи не можна б його влдати окремо на мій кошт. Та
коли не можна буде, то чи не здасться воно до
часописі? Будьте ласкаві одвітити на цю точку.
Кого іще вказати? Сором сказати, не знаю. Маю таких
знайомих, що охоче передплатять часопись, та не співро-
битимуть, бо не письменники. Знаю декілька рухливих людей
у Києві, та вони рішучі «правдяни». Дехто з москвичів міг би
бути добрим співробітником, та ба: по-вкраїнськи писати не
вміють.
Вже я цілий рік не був на Україні і не знаю, що пороб-
ляють №эп-е§о та Синявський. Перший, здається, в Пе-
тербурзі,— чи не придався б він? Синявського адресу я тепер
не знаю, та зміг би довідатися.
Переїхавши в Москву, я Вам пришлю адреси, куди варто
було б порозсилати запросини. Та ще розвідаю в цензурі, чи не
можна було б надрукувати оголошення в російських]
часописях.
125
-------------- Ваш А. К.
1
Програма («франц .).— Ред.
18
я 93
Перш усього скажу щодо свого адреса: він той самий, що й
улітку.
Здобув я запросини до передплати на «Житє і слово»*:
коли в Вас ще немає, то я Вам вишлю один примірник. На
превеликий жаль, видання не буде підцензурне (заключаю з
того, що задля Росії передплата виносить 12 крб., тимчасом як
задля Галичини — якихось 5 чи 6 зр.), — на велику лічбу
передплатників у Росії воно числити не може. Нащо вже
«Правда» цікава задля деяких кругів, а й вона має
передплатників мов кіт наплакав, хоч загально звісно, що
націонали наші — доволі сміливий народ у порівнянні до
радикалів. А тим часом загал прону- мерантів «Житя і слова»
мусить складатися переважно з радикалів. Певне, що я
Франкові не писав про свої сумні передчування, бо не хтів
його заздалегідь затурбовувати, але сам я не чекаю дуже
великого розвою «Житя і слова». Я, з свого боку, робитиму що
могтиму на користь цієї часописі.
Живу все на селі та й дуже радію. Не можу похвалитись,
щоб я виблискував здоров’ям, та все-таки хорим назвати себе
теперечки не можу: принаймні нерви мої тепер не страждають.
Буваючи іноді в городі, відчуваю таку зануду, що аж-аж-аж,
отже ледве верну до села, знову легко стає на серці. Без роботи
не сидю, та все-таки роблю не через лад, навіть інколи
лінуюся, себто наукового нічого не роблю, а пишу (краще
сказать «переписую») оповідання. Якої-небудь довгої праці не
хочеться брати на себе. Свої обов’язки до товариств, де я член,
я одбуваю дрібницями. Задля орієнтальної комісії недавнечко
розібрав один надмогильний арабський напис початку ХУІІ-го
віку та реферував одну перську статтю, прислану в комісію.
Задля Етнографічного т[оварист]ва я поки що дав рецензію на
1-й том «Записок т[оварист]ва імені Шевченка»*, а готую ще
другий. Взагалі я маю намір подавати рецензії про всякі
галицькі видання, які мають научний інтерес, і думаю, що з
цього буде більше користі, ніж писати такі самі рецензії по-
українськи: принаймні, росіяни знатимуть, що в нас е своя
научна літе ратура.
126
По-вкраїнськи готую дуже довгу рецензію на «З вершин і
низин» Франка*.
Ось що я теперечки поробляю. А довгих своїх рефератів та
статей навіть переписувати не хочеться, вже нехай
надрукуються опісля. Мабуть, найшвидше пришлю я Вам
одбитки своїх статей: «Мохаммед», «Коран», «Мусульманские
секты», «Суфизм и упадок Аббасидского халифата», «Картина
арабского завоевания»: вони вже пооддавані до друку.
Цензура вже півроку (1!) переглядає ті повістки Квітки, які
я подав, і досі не дає рішучої одповідії
Ваш А. К.
Р. 5. Будьте ласкаві в коротких словах вказати мені, які
хиби Ви добачаєте в моїй повістці «В народ!». Я б її хтів теж
притулити до збірки Так само вкажіть мені, коли Ваша добрая
ласка, які Ви бачите там помилки супроти мови. Коли хочете,
я Вам пришлю один примір ник, а Ви на ньому поробіть
замітки.
Р. Р 5. Та от аж на кінець зоставив те, про що треба було б
написати на самім переді: звісно, присилайте мені теє, що в
Вас є, задля російських часописів,— не ручусь я, що воно
неодмінно буде надруковане, та все-таки зроблю, що зможу.
Тільки ж лучче було б, на мою думку, написати лист до
редактора «Русских ведомостей», де б Ви з ним побалакали
щиро і вияснили, про що Ви писа и- мете в своїх дописах.
Брати ж гроші й Вам пересилати, рівно як і полагоджувати
всякі дрібні справи, міг би й я. А втім, робіть так, як Вам
зручніше, а я охоче чинитиму все по Вашому наказу.
-г»
Посилаю 6 крб. яко частину передплати на «Ж[итє] ї
сілово]». Лист із друкованими запросинами я одержав,—
пришліть, коли е, ще декілька: я постараюсь розповсю- днити.
Адресуйте мені на той адрес, що був улітку, аж доки я не
подам новітнього.
Чом же Ви не одповідаєте нічого про мою пропозицію
другого видання моєї повістки?*
Сперанського* мені так і не поталанило ще досі побачити,
а через те я й не прислав Вам «Калик». В окремій продажі у
127
букіністів вони коштують 15 крб., та я, звісно, спершу
постараюсь побачитись із Сперанським.
Коли можна, то пришліть мені 1-е ч. «Жіитя] і сл[ова]»
часточками те, що вже є: може, я ще встигну подати про нього
рецензію в «Этнографическое] обозріение]»*.
Ваш А. К.
Не писав Вам досі, бо не мав написати нічого потішаю-
чого. Стаття та оповідання ще лежать у редакції «Русских
ведомостей», а звісно, як довго переглядається все по тутешніх
редакціях. А от я Вам ще порадю. Є тут журнал «Семья»*,
доволі чепурненький (адрес редакції — Мясницкая ул., д.
Ананова). Ол. Веселовський, що з ним я балакав про Вас,
сказав мені так: «Редактори «Русскіих] ведомостей»— люди
ділові: юристи, економісти. Літературні судці з них — бозна-
які. Просунути в часописи якогось новітнього белетриста —
дуже важка річ. А редакція «Семьи» охоче друкує
белетристичні речі, що можуть зацікавити публіку. Переклади
з малозвісних мов вона дуже любить, бо це оригінально». Сам
Веселовський не має ніяких стосунків з редакцією «Семьи», та
каже, що тут протекції й не тра. Отож удайтесь, коли в Вас є
щось готовеньке, до «Семьи», а про результати можу
довідатись я; я ж таки можу й гроші Вам переслати.
Про Губанова нічого не скажу, бо давненько вже не був у
Москві, а як був востаннє, то Губанова тоді в городі не було.
За виправки на моїм оповіданню дуже дякую та й з деяких
скористаю. А з деякими, знов, навіть трошечки згодитися не
можу, бо вони супротивні моїм філологічним пе
128
ресвідченням або поглядам на літературну мову. Україн-
ський народ має свій синтаксис, одмінний од других,— добре!
Інтелігенти повинні триматися того синтаксису,— згоджуюся!
Але не тра забувати, що інтелігенти думають і почувають
глибше і складніше, ніж простий люд; через те вони не можуть
не звершенствувати (вибачте за слово) мову відповідно своїм
потребам. Без причасника, напр., з’являється мерзенна
плутанина в мові, яка попросту потьмарить, затімнює: отож,
користаюци з тієї обставини, що народ має т а к и коли не
правдиві причасники, то слова, близькі до причасних по
розумінню й причас- ні по формі до того, ми сміємо висувати
їх на перший план, сміємо давати їм розвиток. Народ має
форми померший, лежачий, та але ж може бути, не має слова
сказавший, кажучий (N13. великоруський народ так само не
вживає при- часників, не знає слів сказавший, говорящий). А
що нам, інтелігентам, важко перебутися без сказавший та
кажучий, то лиш маємо повне право «дать ход» отаким
словам, радіючи, що формою такі слова — не чужі і
прищепляться простому народові зовсім легко.
Не забудьте, що в нас немає до того відміняючихся
відносних заїмків: котрий в відноснім значенні затого не
вживається, який — теж мало; зостається тільки нещасливе
що\ І от зовсім природна російська] фраза «Отец, знающий,
что дети, которые» і т. ін.— по-вкраїнськи буде: «Батько, що
знає, що діти, що...». Як на мене, то авторові такого речення
найлютішої кари мало! Та й самому народові чи ж не краще
буде, коли інтелігенція зробить його мову гнучкішою,
вимовнішою, точнішою? Ні, ще раз розкажу: якщо народ має
лежачий, то не гріх буде, коли він матиме кажучий; якщо має
померший, то можна дать йому й сказавший.
Розбалакався я про мову багацько тому, що знаю, Вам ця
справа цікава; а що Ви (та й я трохи) — літератор вкраїнський
й читатиметесь людьми, які, читаючи, хоч трохи дещо од Вас
вивчать (так само, може, й од мене), то наші язикові
пересвідчення мають не тільки приватну вагу. Тим-то я не
зупиняюсь, а вестиму балачку й далі.
Ось Ви поставили мені знак питання при слові: « п р о -
ш е н и я д о р е к т о р а » . А як же я мав сказати?
Народ у нас говорить прошения, а я виправив форму на
граматичнішу.^ Зрештою, в другім виданні я поставлю таки
прошения. Тільки ж бажав би почути Вашу думку: що саме Ви
тут поставили би? Чи, може, Вам хтілось би бачити тут
подане? Затулив вуха. А овва не два в? А на ввесь світ не два
в? Завважив — теж. (На ввесь світ я особисто чув не раз).
9 2-146 129
Пишу ради бога, а не на бога, бо 1) сам ніколи не чув на
бога, 2) од багато декого чув, що і в їхніх губернях на бога не
кажуть.
Екстаз усіх присутніх українців. Тут Вам не сподобався
родитіельньїй] падіеж]. Я б ще згодився з Вами, коли б при
українців не стояло приложника. А втім, є багацько таких
випадків, що можна ставити родіительньїй] пад[еж] навіть
тоді, коли при ньому немає приложника. Такі случаї, напр.,
трапляються тоді, коли ми зазначує- мо м і р у : ківш лиха,
сила грошей, копиця сіна (отож і Збірник віршів, а не з віршів,
як пишете Ви). А другі случаї, де не м о ж н а перебутися без
род[ительного] падежа. Переложіть мені на чисту мову отакі,
напр., речення: «Твори Ренана та Макса Мюллера», «сурогат
кохання».
17 дек[абря]
Був я в городі. Статтю про містичні твори надрукує

«Книговедение»*, якщо цензура дозволить; платять од аркуша
25 крб. «Беглянку» без моєї волі переслали в Київ, до
«Киевскіой] старЫны]». Взагалі, можу сказати, на «Русскіие]
ведоміости]» надії великої мати не тра: щоб туди попастися,
тра мати дуже велику протекцію. Цензура вернула «Сердешну
Оксану», «Мертвецький Великдень» та «Перекотиполе»*, та я
ще не встиг оддати Губанову. Про «Серед крижіаного] моря»*
умовились: дає 10 крб. Та от яка халепа скоїлася. Коли я
нагадав Губанову знов, щоб коректуру неодмінно мені
присилали, він одказав: «Еге! та вже щось з Вашого
надруковано!» Не міг я од нього нічого довідатись до пуття;
каже, що йому з д а є т ь с я , ніби видруковано вже «Серед
крижаного моря», але не думаю я, щоб він зважився друкувать
те, про що не домовивсь іще зо мною. Пішов я у друкарню (в
контору) і там теж одповідають: «Щ ось українське
видруковано, та не пам’ятаємо, що саме». Обіцялись за
скількись день приставити мені готові аркуші, щоб я міг
принаймні додати спис помилок. «Сорочка» до того «чогось»
ще не готова;
130
здається, буде вона хромолітографована... Отаке, бачте, ділої
В «Шароді]» надруковано рецензію Дріагоманоіва на 1-й
том «Творів» Василя Чайченка*.
«Чтения в Обществе истіории] и древніостей]», звісно,
купувати тут можна, та найкраще в букіністів. Я скількись
разів дещо купував Франкові. Тільки треба зазначити, який
Вам треба рік.
З Горб[уновим]-Пос[адовим]* познайомитись не можу
тепер, бо, повірте, нема часу, а він до того живе «у черта на
куличках».
Ну, от, здається, поодмовляв на всі точки Ваших листів. А
тепер знов вертаю до філології.
Перед од'їздом. Коли кажуть перед світом, то можна
казати й перед од'їздом.
Собесідниках. Дак дайте друге слово. А то ж хіба можна
руйнувати, не будуючи чогось нового натомість?
Отямивсь. У Вас схаменувсь. Чому?
Кохати селянина. В Вас стоїть любити сіеляни- на\. А я
на власні вуха чув навіть: ^7 картоплі не кохаю.
В скобках. Коли дасте друге слово, то й я не писатиму отак,
як написав.
Подумкою — див. «Основу», 1861. IX, 179.
Ви ставите: «Збірка з XVI в.». З не треба, бо при віку є
приложник. Так само: «в родинах у московських] купців».
Навіщо у? Адже кажуть «пропив усе добро свого батька».
Впрохав — тисячу разів чув це слово! [. . .]
Вихованець петербурзького ун[іверсите]ту— зовсім пра-
вильна форма.
Одвітив — м о ж е , й русизм, тільки ж такий, що всі його
вживають частіш, ніж одказав, а тим паче ніж відмовив.
Ще раз просто становлю Вам запит. Ви виправляєте:
питаюсь Вас, наче обидві фрази мають той самий відтінок! В
першім реченні є дуже гарна метафора, яка надає виразистості
та й робить фразу рельєфною («становлю» запит, мов якусь
таку конкретну річ, що може стояти на кону). Такі вислови
мають велику ціну, бо дозволяють нам точніш, яскравіш
виявляти свою гадку. Інтелігенція повинна дбати тільки про
синтаксис народний, а не звужувати свій круговид до
народного. Нехай краще народ розширює свій спосіб думання
та приладнується до на шого.
Умалявся. З церковної мови народ знає це слово. Зрештою,
коли дасте мені друге, то я подякую.
Дрожачим — по-вашому тремтячим (N3. латинське
9* 131
слово). Дрожачий надрукували галичани; в мене знов було
дріж[ачий]»[...].
Перебив йому — Ви ставите: перепинив його. Перебив йому
значить «помешал, воспрепятствовал», дуже частий вислов. В
моїм словарчикові народної мови Київщини записано ось які
приклади, що я між іншим чував: «Що вам перебило прийти?»,
«Нехай собі розказує 1 хіба я йому перебиваю?»
З цими словами — бажав би я знати підставу, на якій Ви не
згоджуєтеся з таким виразом.
Настрій духа. Як же Ви скажете? Тільки скажіть так, щоб
Ваш термін був придатний і для психології,— одно слово, щоб
був научний.
Насмішкуватий — звичайне київщанське слово. В Ле-
вицького воно трапляється на кожнім ступені.
Калюжа води — по-Вашому тра з водою. Нема рації, бо
вода є слово, що визначає матерію, а калюжа вживається тут в
розумінні м і р и . Так само, як кажемо кварта води, кажемо
й калюжа води.
Далиня і даленя — таке слово є. Словар Желехівсько- го,
що я в нього оце подививсь, покликується на Нечуя (без
означення твору), Номиса (стор. 148) та Марка Вовчка, т. I I I ,
стор. 55.
Обійняти — може бути, що це й провінціалізм. Тільки ж
можу запевнити, що я з дитинячих літ раз у раз чував форми
тільки такі: спійняти, (у) пійняти, обійняти, зайняти,
здійняти (зняти, а не знімати).
Саму стоту — позичено з М. Вовчка («Ледащиця», в т. 1,
стор. 99). З фонетичного погляду варто порівняти форму
наріччеву: достоту.
Вирази — виправлено на вислови. Про вираз дивіться в IV
томі Чубинського, стор. 219. А от щодо вислову, то бажав би я
знати, чи Ви зустрічали цеє слово в н а р о д - н і й мові?
Придумував — у Вас пригадував. Я багато разів чув слово
пригадувати тільки в розумінні «вспоминать».
Не в замітку задля себе. Про задля споритись не буду, а
собі не в замітку сам чував.
Відповідно приписам Радюковим. По-російськи: «соот-
ветственно предписаниям Р.», зеїоп Іез ргезсгірііопз йе К.
(сопїогшешепі аих рг. йе К.)» ассогйіп§ іо іЬе ргезсір- ііоп ої
К., епізргесЬепй £етазз УогзсЬгіїіеп уоп К. Переложіть мені
оці європейські вирази точно.
Включив. Російське] слово «включить» датується з епохи
карамзінської та й є ніщо інше, опроче як точний переклад з
132
латинського іпсіийеге. Німці, доки вигадали еіпзсЬІіеззеп,
вживали та й вживають іпсІийігеп. Французи побіч іпзегег
мають форми іпсіиз, іпсіизії. Англіійці] — іо іпсіийе. Пишу я
все цеє не на те, щоб сперечатися, а попросту, щоб порадитись,
як же нам бути з цим необхідним словом. Бажав би я знати,
чому Ви виступаєте проти «включити» та яке Ви слово
передкладаєте намість нього. Можна було б вигадати
неологізм увімкнути, та не знаю, чи буде він зрозумілий. ЫВ.
Ми маємо слово вперти, але воно лиш і н о д і підходить.
Одразу — у Вас відразу. А в Київщині кажуть так, як я
пишу.
Будучий. А як же треба?
Гість хвилювавсь. Ви підвели чорнилом слово хвил[ю-
вавсь] і поставили знак питання. Коли Вам здається, що не
випадає так казати про живу особу, то я Вам одвітю, що це
метафора, без якої перебутись не можна (хіба що почати
думати по-інакшому, ніж ми думаємо!). Коли ж Вам здається,
що нема народного слова хвиліюватись], то я вже й не знаю',
що одповідати маю.
Морок. Ви кажете, що це слово коване. Воно трапляється в
1 томі Чубинського (стор. 196). Цим самим словом
найменовують чорта (див. там само).
Приказуючим тоном. Ще Зіньківський казав, буцім при-
казувати — значить тільки «приговаривать». Велика помилка!
Взяли робити. В Вас: заходились робити. Тим часом мій
вираз — д у ж е - д у ж е частий. Замість багатьох прикладів
наведу Вам слова з пісні:
Як взяла кувати,
Жалібно співати.
За пазухою.— В Вас: у пазусі. Приказка: «Мов у Христа за
пазухою (пазушкою)».
Бурхався — я часто чув (бился), напр., «курка бурха-
ється».
133
Опасувавсь, ночувака (ночной сторож), стидатися,
хльосткий (молодецький, ловкий), кімната — слова, які я
чував завсігди і часто.
Напредки є й у Левченка (впредь).
Певне, що з деякими (навіть багатьма) Вашими виправ-
ками я згоджуюсь та й можу за них подякувати. Але ще більш
Ви повиправляли такого, з чим я ніколи не розстанусь.
Оповідань я десь, певне, не писатиму вже, а науч- ні розвідки
писатиму,— отже, бажав би я знати, що треба буде мені
робити з научними термінами й взагалі з науч- ними
реченнями, якщо я триматимусь Ваших вимогі N6. До речі, в
Вас знаходиться граматика Зіньківсь- кого. Хоч, судячи по
його критиці на «Одіссеєзі плавники», багато дечого є там
такого, з чим я не згодився б, але надрукувати українську
граматику варто. В мене є тепер змога це зробити, якщо тая
граміатика] не надто довга. Отож пришліть мені її, щоб я
спершу міг її побачити та спізнати.
Бувайте здорові. Ваш А. К.
18
Ці 93
Дорогий друже І
Бачте, усі непорозуміння вийшли з того, що я живу не там,
де жив досі. Тим-то Ваші листи здобував я дуже пізно й не
встиг поробити того, що було треба. Отож, насамперед
випишу Вам свій теперішній адрес: Москва, Маросейка,
Спасоглинищевский пер., д. Торнтон, кв. Шульц, мені.
Тепер поодвічаю на всі точки Ваших листів. «З вершин і
низин» здобув (жалко тільки, що без автографа). Рецензію, та й
довгу, напишу н е о д м і н н о . Тільки ж звісно, як довго
лежить у «Зорі» кожна стаття, чекаючи черги: надрукується
десь аж улітку.
Про Румянцевський музей не встиг написати до 1-ої
книжки*, але до другої напишу: вже я роздобув протоколи всіх
засідань та другі потрібні джерела. Що ж до Ти- хонравова, то
я цими днями вже Вам вислав кліше з його автографом. (N6.
Просю прийняти в дарунок, в оддяку
134
за «3 вершин і низин»). Життєпис його пришлю к
тому речинцеві, який Ви мені визначите. Асі Ьос I.
Десь, певне, Вам знадобляться ще деякі портрети
московських вчених і от знайте, що багато деякі з-
поміж них я міг би Вам присилати просто в клішах.
Вкупі з пересилкою це коштувало б Вам більше-менше
карбованців чотири. Чи, може, виготувати кліше у
Львові (з фотографії) буде ще дешевше? Про це Ви
мені неодмінно напишіть, щоб я знав на будуче.
Остання книжка «Этнографического] обозрения» виходить
вже взавтра, а «Житя і слова» я в цілості ще не здобув. Через
те не пощастило мені вперти рецензію саме в цю книжку, а
шкода, бо в тій самій книжці міститься моя рецензія на 2-ий
том «Записок т[оварист]ва Шевченка». Та самим
«Этнографическим обозрением» обмежитися не можна. Щоб
дати рекламу своєму виданню, Ви повинні послати один
примірник 1-го ч. до «Русской мысли»*.
Один із сотрудників, що на ньому лежить повинність
рецензувати вкраїнське, сам сказав мені, щоб я Вам цеє
порадив.
Одішліть рекомендованою опаскою (не в куверті) під
адресом: Москва. В редакцию журнала «Русская мысль».
Леонтьевский переулок. На примірникові (не на опасці)
зробіть напис: «Для рецензии».
18 у 94
Щодо того примірника «Ж[итя] і сл[ова]», який виси-

латиметься мені, то вчиніть ось як. Висилайте не одну, а дв і
книжки (звісно, за винятком ч. 1, що вже мені вислано його),
шліть р е к о м е н д о в а н о ю бандероллю на адрес:
Москва. Политехнический музей. В Этнографический отдел
«Императорского общества любителей естествознания,
антропологии и этнографии». Один з тих двох примірників
йтиме до бібліотеки Общества, другий — мені. С к і л ь к и
коштуватиме передплата? Хоч
посилатиметься журнал не в кувертах, дак зате в двох
примірниках,— тож, думається мені, це винесе більш од 12
карбованців.
Крім того, спробуйте ще ось яку штуку, коли вона
вдасться, то я пришлю гроші ще на один комплект «Ж[и- тя] і
сліова]». Пошліть знов-таки рекомендованою опаскою п’ятеро
I До цього {лат,).— Ред.
135
перших аркушів журнала без окладники на мій адрес
(Спасоглинищ[евский] пер.)- Я знаю приклади, що тую самую
книжку, яку в цілості цензура забороняє, вона частками
пускає.
Із Сперанським я й досі ще не бачивсь, бо не живу в городі
постійно, а тільки наїздами. Та вже на святках будь-що-будь
побачуся з ним і роздобуду «Калик». «Воспоминания о
пребывании в Москве Мицкевича»* пришлю Вам аж у кінці
січня, бо тепер, на різдво, коли загал моїх знайомих
пороз’їжджавсь, я не матиму привілегій у бібліотеці, так що
додому взяти з собою книжку мені не дадуть.
Взавтра (на святий вечір) я буду в Міоскві] ще зранку та й
скажу магазинові вислати Вам чай.
Ну, от поодмовляв на всі точки Ваших листів. Думаю, що
більше Вам не доведеться сердитись на мене. Тепер переходю
вже до своїх справ.
Коли Ви такі ласкаві, що хочете таки надрукувати «Сироту
Захарка» в «Ж[иті] і сл[ові]»,то я, звісно, можу бути тільки
вдячний. Та спершу я хтів би повиправляти деякі лексичні
помилки не помилки, а все-таки не зовсім добрі вирази. Може
б, Ви могли мені прислати один примірник повістки (бо в мене
вже нема жодного), щоб на ньому я міг поробити виправки?
Друге, що мені треба знати: що коштуватиме кожен аркуш
(600 прим.) такого друку і формату, як «Жіитє] і сліово]»?
Драгоманову напишіть, що в руках у Харківського
філологічного] т[оварист]ва (зглядно у Сумцова) є велика
збірка Манжури* з українськими переказами, апокрифами і т.
їн., що дуже стала б шіановному] Дріагомано]- ву у пригоді,
коли він видаватиме задуману ним збірку.
А. К.
Р. 3. Ті марки, які я наліплюю на кувертах, не викидайте.
Коли-небудь при нагоді пришліть їх мені.
136
1894
18^94
Бувши сьогодні у городі, зайшов до «словолитні» Гер-
бека й понабирав взірців усякого друку. Рівночасно шлю їх
Вам. В ту саму бандероль всунув я й два числа «Русских
ведомостей]», де є дещо про Тихонравова. Вибачте, що не
написав сам його життєписі; тільки ж Ви бажаєте мати її
якнайшвидше, а університетський некролог Тихонравова
вийде в світ допіру в февралі; зовсім повні звістки про вченого
можна буде пошукати тільки там. А втім, мабуть, чи не стане
в пригоді й ота життєпись, яка є в «Русских ведіомостях]»:
мабуть, і вона вистачить. Та ще ось що: сьогодні я довідавсь,
що багацько писано було за Тіихонравова] в «Московских
ведомостях»* зараз по його смерті. Десь, певне,
«МоскОвские] ведОмости]» знайдуться ж у Львові?
Опроче,Сперанський сказав мені, що він чув, ніби
надруковано тихонравівський некролог, писаний Пипіним, у
1-м ч. «Вестника Европы» сього року. Роздобути «Віестник]
ЕврОпы]» так швидко я не міг.
З «Каликами перехожими» ще буде велика тяганина, коли
їх роздобувати через «Общіество] литіературьі] и древностей]
российских]»,— так сказав Сперанський. Опро- че, доведеться
там заплатити за них номінальну ціну. Коли так, то я й
швидше й дешевше добуду Вам їх деінде. В городі ж я буду 15
—27 янвіаря].
В Гербека розпитувавсь я про портрети-кліше, та й хто
його зна, чи вигідно Вам буде замовляти їх тутечки н а р о -
ч и т о . Кліше Тихонравова коштувало дешевенько, тому що
воно вже зужите (в «Новостях дня»). А якщо доведеться
замовляти тут Бодянського, дак це буде щось дуже-дуже
дороге. Перш усього — звідки узяти оригінал? Портрет
Бодянського великий висить у Дашковському музеї, але
попереду треба буде його сфотографувати. Літографований
невеличкий портрет надруковано в «Русскіойї старине» 1882
року й (той самий) у «Альбоме русских деятелей», що коштує
по 4 крб. випуск. А б і л ь ш е й
137
н е м а . (З портретом Буслаева справа буде звісно не така
скрутна). Далі щодо самої літографії. Виготовити кліше й
надрукувати 800 прим, коштуватиме більше-менше 12 крб.
Саме кліше — половина того. Що коштувало кліше
Драгоманова?
Напишіть мені, чиї портрети Ви хочете дати сього року,—
то я вже потроху, неспішачись, напитуватиму їх, а то коли Вам
припаде мати їх як стій, так буде з ними велика морока.
Портрети живих діячів, щоправда, роздобути неважко.
Пришліть мені, будьте ласкаві, о б г о р т к у до 1-гоч.
«Житя і слова».
Незабаром здобудете од мене статейку про Румянцев- ський
музей, а іменно про його рукописи. Чай я сказав вислати. Взяли
з мене 3 крб. Вигідніше було б купувати одразу два фунти,—
пересилка була б дешевша. Павлик саме так робить.
Бувайте з д о р о в і І Дуже Вас поважаючий і люблячий
А. К.
Р.5. Про марки — знов те саме прохання, що і раніш.
Перш усього пам’ятайте, що я Вас дуже люблю, а через те
зробити Вам якусь прислугу — мені самому любо. Отож
давайте мені скільки хочете поручень,— я їх охоче сповнятиму,
аби міг. Іноді справді я не можу швидко справуватися, бо живу
на кондиції, не в городі, а під городом,— тим-то я й спізняюся.
Але чи раніш, чи пізніш, а все робитиму, що Вам треба буде.
Бачте, діло моє стоїть ось як. Я скінчив східний факультет,
скінчив по першому розряду («кандидатом») та й пішов ще на
один факультет — історично-філологічний. На перших двох
курсах (загальних, без семінарів) роботи в мене мало,— отож я і
згодивсь піти на кондицію до одного хлопця, що має цього року
здавати матуру. Вчу я його грецької та латинської мови. Робити
й самому доводиться багацько, бо по новій програмі теперечки
перекладають у гімназіях таких авторів, яких я свого часу не
читав. А втім, я дуже радий з цієї кондиції, бо сільське повітря
зробило мене здоровою людиною, а й оплачується праця моя
доволі гарно (так що я навіть можу своїм коштом видавати
збірку творів у Коломиї). У городі буваю не щотижня, а тоді,
138
коли припадає засідання которогось із товариств, де я є членом.
А я тепер (вже цілий рік) знаходюся аж у трьох вчених
товариствах: в «Императіорском] этнографическом] обществе»
(орган — «ЭтнографЫческое] обозріение]»), в «Востіочной]
комиссии» (орган — «Труды Востіочной 1 комиссии»*) та в
історичній секції «Общества распространения технических
знаний», що тепер готує історичну хрестоматію на премію з
Академії наук. Ви питалися мене, чому я тепер так мало пишу
по-вкраїнськи,— так бачите, я в оцих товариствах мав таку
незліченну силу роботи, що аж-аж- аж! А надто зле було мені
торік. Влітку 1892 р. мене напала холера та й ледве мене не
вморила. Восени після того я поїхав у Москву та ледве душа в
тілі держалася. Я, як сподівався, що швидко одужаю, то й не
вважав на свою слабість і вступив до вищезгаданих наукових
товариств. За 1892—3 рік я держав щось із дев’ятеро рефератів,
готуючись до них дуже пильно, а вже ж найбільше довелось
працювати над статтями в історичній (середньовіковій)
хрестоматії: «Араби перед Мохаммедом»,«Мохаммед», «Іслам-
ські секти», «Підупад халіфату й панування суфізму», «Образок
мусульманських завоювань». Бо, бачите, в цих останніх статтях
треба було дбати не тільки про те, щоб не осоромитись перед
Академією наук, а ще більше — щоб побороти дуже сильну
опозицію в самій історичній секції, бо я бачив в історії
економічний розвій, а опоненти, що між ними був проф.
Виноградов, повставали проти цього (іменно щодо
Мохаммеда); більшина членів обстала за мною, і я переміг. Моя
перемога зложила мені гарне реноме в Москві, та сам я,
незабаром після того, думав, що не встигну навіть переписати
своїх статей, а вмру. Якби що я давніш був здоровий, то, звісно,
робота мене не виснажила б, а то ж я після тієї клятованої
холери ледве дихав. Насилу-насилу здав я екзамен (хоч можу
похвалитися, що дуже добре), потім написав дещо для
«Энциклопедического] словаря» Брокгауза і Єфрона, а там
зовсім занедужав. Додому я їхати не хтів, бо деспотична натура
мого батька була б мене геть зде- нервувала, та й поїхав, кажу,
на кондицію. Ледве восени я став одужувати, та багато
працювати боявсь. Тим-то й мої торішні праці, за винятком
хрестоматійних, ще досі не переписані для друку, а й чогось
нового я не пишу, окрім рецензій, дрібних статейок і т. ін. Отож
не думайте, дорогий друже, буцім ліньки або недбалість
роблять мене неакуратним: не ліньки й не недбалість, а
попросту фізичні перепони: я ж бо або в городі не буваю, або
іноді нездужаю багацько працювати (N13.3 учеником своїм я
щодня пораюся п’ять годин!). Тільки ж ще раз кажу, всякі
139
поручения давайте не с т і с н я ю ч и с ь : хоч і спізнятимусь
часом, а з а л ю б к и все робитиму. Та важких поручень Ви
мені досі й не давали. Ну та вже досить писати про свою особу!
Перейдемо до діла.
Статейку про Руміянцевський] музей вже Ви, мабуть,
одержали; я думав, що в одно число журналу більше і писати не
треба. Звістіть, чи одержали. 1-е ч. «ЖІитяІ і сл[о- ва]» до
ПолітехнПчного] музею вже прийшло, та Ви нічого не пишете,
скільки коштуватиме передплата,— напишіть. Коли є зайва
о б к л а д и н к а до 1-го числа, то п р и ш л і т ь мені, бо
без обкладинки книжка виглядає дуже зле. Чи Ви маєте змогу
читати «Этнографическое] обозріение]»? В останній книжці є
оголошення про Ваш журнал, а в найближчій книжці буде довга
рецензія: вже я й оддав редакторові; а потім я умістю там
рецензію на «Чуд[ацькі] думки» та «Листи на Наддніпрянську]
Укр[аїну]»*. Напишіть мені, чиї п о р т р е т и потрібні будуть
Вам цього року. В мене тепер є один знайомий фотограф-
любитель, що дурно сфотографує все, що треба з великих
портретів, які висять у Дашківському музеї. Тільки ж він
житиме тут не дуже довго,— отож звістіть заздалегідь.
Переклади з Фірдоусія* даватиму до 3-ої книжки «ЖІитя] і
сл[ова]» зд. Ось моя програма, що, може, додасте до неї якісь
уваги: 1) дуже короткі відомості про «Шах-наме», 2) коротка
життєпись Фірдовсія, 3) Гушенг (про Кейюмерса випускаю,
розкажу прозою; не знаю, чи варто перекладати сатиру на
Махмуда? Адже й без того річ буде довга), 4) Зоггак і
Ферідунова боротьба проти нього (вже й готове), 5) весілля
Ферідунових дітей, 6) Ферідунова смерть, 7) Сам і
Кешфійський дракон, 8) народження Рустемове, 9) Рустем на
горі Ельбурзі, 10) битва Рустема та Кавуса з білим дивом, 11)
Кавусове літання по повітрю, 12) Єфрасіаб (вибірка), 13)
Рустемове ско- нання, 14) Іскандер (Александр Македонський]),
15) Бег рам-гур. Всього — аркушів з 15. Лакуни можна перека
зувати коротенько й прозою. Історичного періоду, як бачите,
мені не хотілося б багато перекладати, а втім — послу хаюсь
Вашої ради. Далі. Ви питались мене про мою дисертацію. Там є
деякі розділи, що мають загальний інтерес, так принаймні мені
здається. От як Ви думаєте? Чи придалася б для «Жіитя] і
сліова]» стаття (1-ша половина моєї дисертації) «Соціально-
економічна підкладка містичних рухів на Сході»? Я її був хтів
друкувати в «Вопросах философии и психологии» та, коли
хочете, пришлю Вам,— звісно, якщо вона має, на Вашу думку,
інтерес. Про^рукописи Царського та Толстого* неодмінно
розвідаю й Вам одпишу. Каталог Хлудовської бібліотеки* був у
140
мене,— може, знов його роздобуду й до Вас зашлю. Здається,
цей каталог не був зовсім у продажі. Що ж до самої бібліотеки,
то чув я колись, ніби Хлудов подарував її одному монастиреві,
а той попродавав більшину рукописів. Каталог в усякім разі я
Вам дістану,— коли не на власність, то хоч на позику. Про
статтю Максимовича не турбуйтесь: неодмінно пришлю, скоро
побуваю вМ[оск]ві. Взагалі знайте, що жодної з Ваших просьб я
не забуваю. Словолитня, думаю, згодиться на таку процедуру,
яку Ви предкладає- те: так само роблять і в Росії («Пересылка
наложенным платежом»). А втім, мені неважко все зробити
самому.
Щодо Фірдоусієвої антології, то, на мою думку, не
завадило б зробити відбитки й видати окремою книжечкою. Чи
це дорого коштувало б? Кошти я взяв би на себе.
У Карбомінова куплю я Вам тільки Тихонравова*, бо
«Детские сказки» Афанасьева*, наскільки пам’ятаю, не є
наукове видання: здається, це — вибірка з звісної збірки казок,
приладжена для дитячого розуміння. Якщо Вам іменно такої
треба, то напишіть удруге,— аж тоді покуплю й вишлю. А поки
що тільки роздивлюсь та й звістю Вас, що і як.
Фотографію свою охоче шлю й дуже-дуже буду радий
одержати Вашу.
Бувайте здоровії Щиро Вас люблячий
Р. 5. Коли в Вас є не дуже давно друковані які-н[е- будь]
етнографічні праці на польській мові або другій (не пізніше од
1892 р.), то повідомте мене: я тепер веду в «Этнографическом]
обозрении]», в відділі рецензій, галицький і восточний огляд, —
то й написав би рецензію.
Р. Р. 5. Чи не знаєте, що таке з «Зорею»? Здається, цензура її
заборонила.
Ось результати моїх сьогоднішніх мандрівок. «Воспо-
минания о пребіьівании] в М[оскв]е М[ицкеви]ча» Макси-
мовича я, вкупі з Янчуком, шукав дві з половиною години по
всіх каталогах, бібліографіях і т. п., переглянув твори
Максимовичеві (1877), зоглядів «Москвитянин»*, «Записки
141
любителей российской] слов[есности]» и др.,— ніде нема! і
ніхто з тих, хто служить у Румянціевському] музеєві, не чував
про таку статтю. Зазначте т о ч н о , звідки Ви взяли звістки про
неї та як саме там кажеться,— взагалі подайте найточніші
звістки, які про неї маєте.
Тихонравова — «Русіские] драматические] соч[инения]» я
купив, дав 2 крб. «Детские сказки» Афанасьева — то дитяче
видання, я вже Вам писав, що жду од Вас повторного наказу, чи
купувати, чи ні.
Рукописи Царського — тепер у графині Уварової (в селі
Поречьи у Смоленщині); рукописи, знов, Толстого — в
Петербурзі в Імператорській публічній бібліотеці. Хлудовська
бібліотека в Москві, в розкольницькому «единоверческом»
монастирі; каталога я Вам таки пришлю, та й коли треба буде
дещо розвідати, розвідуватиму, бо, здається, матиму туди
рекомендацію (бібліотека не публічна).
«Наложенным платежом» словолитня висилати черенків не
хоче: «Клопоту багацько», — каже.
Бодянського портрет коштуватиме дуже недорого, бо він, як
я довідавсь, недавнечко друкувавсь у «Библиографических]
запіисках]» Шибанова.
Посилаю Вам деякі каталоги. Як буду в Шибанова,
роздобуду Вам свіжіший, ніж який посилаю. Готьєвсь- ких
каталогів тепер нема дешевих (є тільки великі, що коштує 6
крб.), тож посилаю дуже давніх пару,— а може, знадобляться!
Марки, які я наліплюю на листах та посилках, будьте
ласкаві одсилати мені назад: я навмисне наліплюю такі, які тут
маються за рідкі.
З «Шах-наме» я вже переложив цими днями «Гушенг».
Р. 5. Що таке «фагон»? Тутешні словолитні цього терміна
не розуміють.
Здобув посилку та не оддаю до цензури от через що: Вам
треба, щоб вона вернула рукопис якнайшвидше,— так для
цього треба, щоб Ви прислали друкований примірник
п е р ш о г о видання. А без того справа затягнеться бозна на
142
доки,— я не здивуюся, коли й на півроку!
«Брат за брата» — вже надруковано. Корегував не я, а мій
брат. Може, досі й «Як треба жити» надруковано, та я ще не
знаю.
«Листи» здобуду доволі скоро, а за друге не ручуся. Тут у
нас халепа: тутешня цензура заборонила («б е з уело в н о
воспретила») «Зорю» і «Дзвінок» наказом 16 февріа- ля). Десь,
певне, той наказ опублікується й по южних цензурах.
Марки одержав,— дякую. Збирайте й далі. В мене вже їх є
ціла купа: цими днями пустю їх у діло.
«Этнографическое] обозріение]» сирі матеріали друкує
дуже охоче, якщо вони цікаві. Та присилайте все, що є.
Рецензуватиме спершу Янчук, а потім, на його реферат, усі
члени. Взагалі радю Вам познайомитися з цим органом. На мою
думку, він цікавіший для вкраїнця, ніж для великороса.
Драгоманов не дурно каже, [що] славу української етнографії за
останній час підняло «Этнографическое] обозріение]». Листи
можете писати по-вкраїнсь- ки: так роблять геть усі галичани,
далі — Дикарєв, Кони, ський та ще дехто (зараз не згадаю).
Якщо в Вас є леген.
ди, то знайте, що це надрукується неодмінно. Співробітникам
журнал не платить, та зате висилає свої книжки; постійним
співробітникам висилає геть усі, невважаючи, чи дали вони
щось іменно до цієї або до цієї-о книжки, чи ні.
Вам і тепер не можна здобувати книжок у бандеролях?
Ваш А. /(.
Р. 5. А я тепер, на бажання Франкове, взявся до великої
роботи: перекладаю «Шах-наме» з перського. Буде антології
аркушів на двадцятеро. Та біда мені, що весна йде: знов напада
хороба,— вже й не знаю, як я май перебуду.
Цими днями я послав Вам рукопис — свій переклад з Саадія
(«Голістан»)*. Бажав би знати Вашу гадку про цю штуку та чи
можна кудись її притулити. Сьогодні засилаю до Вас дві
рекомендовані бандеролі, де знаходяться каталоги Шибанова
(дуже цікаві) та ще деякі, та ще книжки, які Ви хтіли мати.
Щодо останніх, то не всі покуплено в Шибанова. Так, напр.,
143
Вікторова я купив* не за 1 крб. 25 коп., а за 1 крб. 20 коп.,
«Грузинские сказки» не за 40 коп., а за ЗО коп., «Описание
рукописей Ундоль- ского»* без каталога коштувало б 1 крб.,
тільки ж це була б мацісінька брошурка; а що вкупі з каталогом
мені оддавали її за 1 крб. 80 коп., то я й зважився покупити її;
думаю, що Ви не то не гніватиметесь на мене, а ще й подякуєте.
Якушкіна пісні* я купив у Шибанова, бо скрізь, по всіх
букіністах, з мене правили за них не менш як 3 крб. А в
Шибанова вони коштують тільки 1 крб. (Взагалі, запримітьте,
що хоч здебільше шибанівські ціни дуже високі, але деякі
книжки дуже дешеві, коли порівняти до букіністів. А вже ж у
букіністів, звичайно, все дешевше). Павлов* коштує 1 крб.
Бачив я у продажу дуже важну книжку, що стосується до того
самого предмета: «Историко-литературный обзор полемических
сочинений про
144
тив латинян (XI — XV в. )» П. Попова, ціна 1 крб. 50 коп.
(друковано 300 прим.). За «Басни» Сковородині* я заплатив 1
крб. Соболевського статті вже попродано*. За все, що я Вам
сьогодні шлю, заплачено 6 крб. 30 коп., а з пересилкою буде 7
крб. 40 коп. А за Тихонравова не знаю, звідки Ви налічили 3
крб.: вкупі з пересилкою він коштує тільки 2 крб. 70 коп. Отже,
вся покупка — 10 крб. 10 коп. Все те піде на передплату. Бачте,
мені треба буде ще один примірник «ЖІитяІ і сліова]», а я десь,
певне^, ще й за другі не заплатив усього. Я бо вислав грішми 6
крб., та за чай оддав 3 крб., вкупі з тим, що витрачено на
книжки, буде всього 19 крб. 10 коп. Я вже здобув 1-ше число
«ЖІитяІ і сл[ова]»— один приміірник] на свое мня, а другий
примірник пішов у бібліотеку Політехінічного] музею. Д а - л і
будьте ласкаві зробити так: 1-е ч и с л о вишліть (вже третє) у
бандеролі в Політехнічний] музей, а п о ч и н а ю ч и о д
д р у г о г о ч и с л а — висилайте два примірники [в]
Політехнічний музей, а третій — мені; цей третій, звісно, йтиме
в ковертах на той адрес, що Ви мені пишете звичайно.
Очевидячки, все це винесе далеко більше над 19 крб.: а скільки
іменно, про те будьте ласкаві мене повідомити. Та ще от що:
присилайте й окладинку до кожного числа (коли є зайва то
пришліть і до 1-го).
Каталога Хлудова я ще досі не дістав, та мені обіцяно.
Купити його не можна (ціна 40 крб.), але я сподіваюся роз-
добути од самого Хлудова через його родаків. За скорий відпис
статті Максимовича не ручуся, бо це мені не так легко зробити.
Щодо листів Котляревського, то напишіть мені (по моїй замітці
чи статейці), од кого вони прийшли і в якім році, а в мене нема
зараз попід руками «Отчета Руміянцевского] музея». Статтю,
знов, Максимовичеву і листи Гатцукові я могтиму Вам
прислати тільки в апрілі.
От про Фірдовсія. Життєпис його, зложений Девлет-
шахом* і переложений на німецьку мову Вуллерсом, Гейне
переклав, як Вам відомо, на вірші («Рігсіизі»). Той віршований
життєпис повторяє навіть Девлет-шахові вирази (не кажу вже
про фактичні дані), і на мою гадку можна було б Гейнів
стихотвір взяти замість прозаїчної біографії Фірдовсія. На жаль,
я сам не можу зараз зробити переклад з Гейне, та, може, той
переклад є у Вас або в кого з-поміж львівців? А коли нема ні в
кого, то, може, хтось зохотиться його зробити. Певне, що
доведеться додати
10 2-14Є 145
дещо до тієї віршованої біографії, але і її варто було
б подати.
Бувши я в Губанова, взяв точну мірку з портрета Бо-
дянського: трошечки ширший од Драгоманового, а взав-
довжки буде такий самий. Мірку, на всякий випадок, Вам
посилаю.
Жду од Вас Вашої фотографії.
Ваш А. К-
Р. 5. Марки, що наліплено на бандеролях та на ко- верті,
пришліть мені.
Р. Р. 5.Може, Вам цікаво буде довідатись, що петербурзька
цензура (вона ж і московська, і сибірська) зовсім заборонила
«Зорю» («безусловно воспрещена»). Очевидячки, незабаром той
наказ буде передано до цензур южних, та й тоді «Зорю» зовсім
не пускатимуть у Росію. Так само «безусловно воспрещен» і
«Дзвінок» (!) і «Учитель»*. Буковинські видання заборонено всі
ще позаторік. Не давайтё про це поки що печатної звістки: чим
пізніше довідається київська цензура про петербурзький наказ,

тим краще. 62. До І. Я. Франка
18
ПІ94
Сьогодні я одержав 2-й том журналу* а вчора Вам
писав, між іншим, і про цю справу. Щоб уникнути од можливих
непорозумінь, я зараз пишу новітній лист. Отже, будьте ласкаві
зробити так:
а) Так як п е р ш о ї к н и ж к и прийшло до Москви
тільки два примірники, то треба вислати ще третій рекомен-
дованою опаскою на адрес: Москва. Политехнический музей.
Этнографическому отделу Императорского общества
любителей антропологии, естествознания и этнографии.
б) Д р у г о ї к н и ж к и я, кажу, здобув сьогодні один
примірник на своє ймення. Коли до Політехнічного] муз[ею] ще
нічого не вислано, то треба туди вислати два примірники
(рекомендованою] опаскою), а якщо один примірник туди вже
вислано, то звеліть послати ще один (очевидячки, опаскою).
146
в) Починаючи од т р е т ь о ї к н и ж к и , тра буде один
примірник висилати на мій адрес, а два в Політехн[іч- ний]
музей (рекомендованою] опаскою).
Ті два примірники, які йдуть до Політехнічного] музею,
мусять піти до бібліотеки Этнографического] отдела, бо з
одним перебутися важко. Та рахуватися треба зо мною. Отож
сподіваюся незабаром одержати од Вас точний рахунок, скільки
припадає з мене за три примірники, що посилаються
неоднаковими шляхами.
Перша книжка журналу зробила тут гарне враження, тільки
председатель отдела завважив трохи скептично: «Перша
книжка виглядає гарно, та побачимо, чи надовго вистачить
набоїв надалі». Очевидячки, друга книжка виглядає ще краще.
Ваш А. К-
Р. 5. На біду, і друга книжка без обгортки. Чи, може, буде одна
спільна обгортка до всіх перших трьох книжок?
18
ш94
Відповідаючи на Ваш лист (з 16. III), скажу Вам сумну
новину. Наказом 16.11 цензура петербурзька «безусловно
воспретила», мабуть, чи не всі галицькі часописі, а саме:
«Зорю», «Дзвінок», «Учитель» (про ці я знаю напевне) та ще
я к і с ь . Якщо южні губернії одержували «Зорю» й у марті,
дак це тільки через те, що наказ не швидко розіслано по других
цензурах; може бути, що деякі цензури ще й досі не знають про
нього. Я маю таки спромогу читати «Зорю», бо
«Этнографическое] обозрение» здобуває її задля етнографічних
потреб, а я ж таки подаю її зміст в «Библиографии». А як би
Вам здобути дозвіл на одержування закордонних часописів, я
сказати не можу. Думаю, що найкраще буде вдатися просто до
тієї цензури, з якої йдуть чужоземні книжки в Катеринодар:
напишіть прошения, долучіть свої друковані праці, а коли
можна, то й яке-небудь завірення од комітету чи од кого
другого. Нема в кого тут і розпитатися гаразд про це діло: мої
Ю* 147
знайомі, котрі одержують закордонні часописи, то ті
мають право на те, бо вони на те професори.
Вчора я був на засіданні Зтнографіического] отдела
«Общества любителей естествознания] еіс.», де бачився з
нашим секретарем Янчуком і спитався в нього, чому він не
вислав Вам програму. Дак, бачте, Ви ж адреса свого йому не
подали. Програм зосталося вже дуже мало, тільки ж Вам він би
вислав був, якби знав куди. Та й я пишу до Вас навмання: не
знаю, чи дійде лист. Тому ж то й пишу так мало.
Р. 5. Чи Ви вже бачили «Житє і слово»? Симпатична
часопись! Вона й у Москві сподобалась. Радю Вам неодмінно
зробитися її співробітником.
Р. Р. 5. Мій адрес саме той, що Ви написали, і довго ще буде
той самий,— хіба що хазяї мої змінять квартиру. Та коли б
часом наше листування урвалося, а потім Вам знов треба було
написати лист до мене, то мій повсякчасний адрес ось який:
Москва. Политехнический музей. В Этнографический] отдел
Общества любителей^естествознания, антропологии и

этнографии. Мені. 64. До I. Я. Франка
|8
ШИ
Вашого листа з фотографією одержав і дуже дякую за
пам’ятку. Що ж до листа, то він мене просто порушив до глибу
серця. Якщо я Вас і раніше любив дуже, то тепер люблю так, як
і сказати не можна. Бажав би я дуже, щоб мені довелося
доказати свою прихильність до Вас не самим словом, а й ділом.
Тепер поодвічаю на всі точки Вашого листа. Що друкуєте
«Голістан», дякую дуже, тільки ж просю, коли можна, на-
друкувати і ті невеличкі виривки з «Бустану», які є в руко-
писі*. Місця вони заберуть небагацько, а мені дещо на тім
залежить, щоб вони надрукувалися. Щодо їхньої тенденції*, то
я з Вами зовсім згоджуюся: вони страшенно нага
148
дують Горація; напр., Саадієве оповідання про скупого
батька має багато тих самих ідей, що і перша сатира Гора- ціева
(«С^ш їіі, Маесепаз...»I), навіть порівняння трапляються такі
самі. Наскільки мені здається, я про такі тенденції маю
однаковісіньку думку з Вами; та цікаві вони мені зовсім не
через те, що буцім можуть мати практичну вагу для сучасності,
а навпаки! Твори Саадієві найцікавіші мені як м а т е р і а л
для дослідів над чингізханівщи- ною та тамерланівщиною,
епохами сильно цікавими. Замість тепер багато розводитися про
це, я Вам пришлю свою статтю (російську] ) про те саме, скоро
надрукується історична середньовікова хрестоматія, що вже
ось-ось буде готова (здається, я вже Вам згадував про цю
хрестоматію, що піде на премію з Академії наук). Ну, так от,
коли можна, будьте ласкаві надрукувати все те, що є в рукопи-
сі; коли, бува, схочете додати деякі свої уваги про їхню
стійність, то я не то нічого не матиму проти того, ба ще й радий
буду. Сам же я неодмінно хочу по-вкраїнськи написати статтю
про східний містицизм і аскетизм, дак от тоді дуже мені зручно
буде покликатися на ті приклади, які вже будуть надруковані
по-вкраїнськи ж таки вже в «ЖІи- ті] і сліові]». От про Гафеза...
Не знаю, чого Ви так ворогуєте проти нього. Чи Ви читали його
в дуже дослівнім перекладі Розенцвайга-Шваннау* та в
перекладі Боденш- тедтовім*? Як на мою думку, то Гафез
цікавий не стільки ідеями (хоч іноді його різкі ноти зовсім
нагадують Гейне), а своїм глибоким ліризмом. В мене вже є
переложених його віршів із 40 №№*, та я про них ніколи не
обзивався через те, що хтів зложити цілу збірочку «Східні
поети- вільнодумці», та аж тоді балакати про друкування. Крім
Гафеза, мали б туди увійти Хайям (перс.), Абуль-ала- Мааррі*
(араб.), Авіценна-філософ (араб.), але з цих остан ніх я не
переложив ще затого нічого. Та й перекладати їх поки що не
буду, бо тепер щиро візьмуся за «Шах-наме».
Про «Шах-наме» Ви теж ізгадували в листі, а саме про
Фірдоусіеву життєпись. Ви трохи мене не так зрозуміли, як я
передкладав взяти Гейневу поему «РігсІизі». Бачте, поемка
Гейнева (за винятком другого розділу) геть уся слово в слово
знайдеться в Девлет-шаха; отож я й спитався в Вас, чи не
вважаєте Ви за доладну річ вперти в життєпись переклад
Гейневого твору, щоб оживити про
I «Що зробив, Меценате. .» (лат .).— Ред,

І
49
заїчну життепись; знаючи з досвіду, як неохоче читає загал
нашої публіки все східне, я боявся, що без цукерки (без
Гейневого вірша) скучно буде читати про Фірдоусі. А «давати
вірш Гейне замість прозової життєписі», як Ви кажете, я й не
думав. Біографія і переднє слово про «Шах- наме» вже в мене
готові та й можу похвалитися, що, пишучи їх, я не занедбав
ж о д н і с і н ь к о ї публікації про перську епопею і про
самого Фірдоусі на всіх європейських] мовах (про азіатські
нема чого й казати, бо там їх як кіт наплакав). До речі: Ви мені
радили вдатися до лексиконів, а знаєте, що в справі
орієнталістики енциклопедичні лексикони шага варті? Я,
починаючи з того року, працюю трохи в «Энциклоп[едическом]
словаре» Брокгауза і Єфрона (з підписаних статейок Ви там
можете знайти, напр., «Дакікі»*, «Джамі», «Джелаледдін»* і
др.); щоб числитися з об’ємом, мені доводиться заглядати в
німецькі Сопуегзаііопзіехісоп’иI Брокгауза, Майєра, Пірера. І чи
повірите, до яких результатів я прийшов? В словарях у німців,
що так славляться в світі своєю точністю, орієнтальні слова
зложені як поганіш не можна?! (Між іншим, десь, певно, через
шовінізм французькі оріенталістичні праці затого ігноруються).
А в літературі Корша — Кирпичникова* про Фірдоусія нема ані
слівця, бо там і перської літератури немає. (Видавець
розсердився, що кожен співробітник давав працю довшу, ніж
покладалось, та й, щоб укоротити, викинув зовсім історію
перської літератури).
Післявзавтрьогобуду в городі й полагодю всі Ваші справи,
розвідаю, через що магазин не вислав чаю, та покуплю й
книжки, які треба. Аж тоді скінчу лист. А сьогодні ще от що
напишу Вам, порушаючи одну з точок Вашого листа:
премійована драма Ванченка* (заголовка зараз не згадаю, а
читав про неї у «Зорі» рік тому) не є оригінальний утвір, а
переробка з «Светит, да не греет» Островського і Соловйова;
так я думаю, судячи по тому, що розказано про цю драму в
«Зорі».
20 марта ст. ст.
Питався в магазині Перлова про чай. Мені одвітили, що не
пам’ятають гаразд, чи вислали, чи ні, та подивляться по своїх
книжках, бо я, бачте, гроші оддав у магазин саме перед різдвом,
а тоді, звісно, метушні бува скрізь чимало. Якщо покажеться,
що чай вони забули-таки Вам вислати, то вони зараз вишлють; а
якщо посилка загубилася на пошті, то вони зроблять розвідки;
та чай в усякім разі Вам вишлеться.
I Словники (франц.).— Ред.

15
0
Не так мені пощастило з другими Вашими поручениями.
Стаття Максимовичева* зовсім загубилася. Ще два роки тому
хтів її взяти Стороженко, та й тоді її не було. Недавнечко
питався про неї Вержбовський (професор Варшавського]
університету, я про нього не знаю нічого, а казав мені про нього
Веселовський; Станкевич, знов оповідаючи про те саме, називав
його Вержбилович); дак отой Вержбовський прислав до
«Общества любителей рос- [сийской] словесности» урядовий
папір за підписом ректора Варшавського університету; почали
знов шукати того рукопису та й знов не знайшли. Веселовський
каже: «Вероятно, потеряна эта статья во время секретарства
Бессонова, этого тупоумного, неряшливого славянофила». В
Румянцевському музеєві щастя я мав більше. Ода «Сафо»
Котляревського (12 рядків) уже друкувалася в «Молодиці»* кн.
Бецького (1844 р., стор. 279—280), та не зовсім вірно. Янчук
місяців тому вже четверо був переписав її наново та й одіслав
до «Киевск[ой] старЫны]». Може бути, в останній книжці її
вже й надруковано (я ще не бачив тієї книжки). Щодо листів
Квітчиних, то треба сказати, що з Києва, не дуже й давно ще,
приїздив Багалій навмисне за тим, щоб позбирати усякі
матеріали до Квіт- чиної біографії (в Руміянцевському] музеєві
є їх дуже багато). Він переглянув, між іншим, і ті листи, про які
Ви цікавились. Янчук, що оповідав мені про цеє, не знає
достеменно, чи переписав їх Багалій, чи ні, а що вони були в
його руках,. дак це певне. Отож, напишіть мені, чи хо- чете-
таки, щоб я Вам їх відписав.
З каталогом Хлудовської бібліотеки теж нема мені щастя.
Василь Хлудов, що од нього я сподівався роздобути той
каталог, він як поїхав у Петербург, так нема його й досі, та й,
може, й до мая не буде. Чи Вам з а р а з треба той каталог? Я
б міг його ще достати з бібліотеки Лазаревського інституту
східних мов, хоч і не на довгий час, а іменно: од 10—22апріля
до перших днів мая ст. ст. Напишіть, як зробити. Попова
«Обзор полемичіескихі сочин[ений]»* я купив трошки
дешевше, ніж Вам писав: дав 1 крб. 40 коп. Обох «отчетів»
шукав по букіністах, та не знайшов; доведеться купити нові
примірники, цими днями буду знов у Міоскві], то й покуплю, а
тепер не встиг, бо був би спізнився на залізницю.
Може, цікаві будуть оці новинки. Вийшли в світ «Былины
старой и новой записи» Тихонравова і Вс. Міллера; я, як член
Этнографического] отдела, можу придбати цю книжку за 2 крб.
(замість 2 крб. 50 коп.). (Незабаром пришлю рецензію на цю
книжку). Никитський випустив у світ (Ви вже, мабуть, про це й
151
знаєте) «Очерк экономического] быта Новгорода» та «Очерк
экономического] быта Пскова», — я їх можу купити на 50%
дешевше. Майте на увазі.
Хоч і не гаразд поробив усе, що Вам було треба, та
зважуюся й Вас прохати про своє діло. Мабуть, Ви частенько
буваєте в ул. Академічній, 8, — передайте туди мій лист. Пишу
до адміністрації вже в т р е т є , а звідти мені нічичирк!
Чи не знаєте, що зробилося з Павликом? Він, звичайно,
дуже акуратний, а тепер чогось не одвічає на мої листи. Чи не
заслаб?
Ваш А. /С.
Р. 5. Марки, що будуть наліплені на опасці, пришліть мені;
теж і на коверті.
Може бути, що я вхитрюся приставити Вам влітку те, що
вже понадруковував Губанов: єсть у мене в М[оскві| одна
людина, що може не виїхала звідти на літо. Щодо тих Ваших
книжечок, які Ви оце повидавали в Чернігові]*, то я можу Вам
предложити ось яку комбінацію: вишліть мені примірників із
двадцятеро кожної, а я тут оддам їх на комісію, — може, за рік
випродадуться; рахунки знов Ви матимете за це зо мною, не з
книгарнею. Про перекладання «1001 ночі» я скажу, що я до
цього діла в і з ь м у с я з н а й б і л ь ш о ю о х о т о ю .
Ці два роки я мусю дуже сильно займатися арабською мовою,
бо вже здається зовсім певним, що мені доведеться бути
професором цієї мови (правда, все — в руках Аллахових, але
поки що справа виглядає саме так, що мене х т я т ь узяти на
арабського] професора]); отож* як я маю працювати коло будь-
чого арабського, то вже краще попрацюю над «1001 ніччю»
задля української літератури Ви ще питалися в мене, чи гарні ті
російські переклади, що надруковано досі. А я Вам на те
одвітю, що мало бачив я такої погані, як оті переклади.
Двохтомове видання—то переклад з французького Галандового
перекладу; трьох- томове (Доппельмайерове, 1890) — теж,
тільки ще гірший. Правду кажучи, то це й не переклади, а
152
переробки, де стиль — зовсім не східний (через що виходять
курйози), а самовільних додатків — сила, та й на французький
смак до того; чи повірите? трапляється тут іноді д е к і л ь к а
сторін заразом, що їх нема в арабському текстові та що
скидаються змістом швидше на французький роман, ніж на
сцени з арабського побуту. Вже якби захтіли пере- бутись без
моєї підмоги (хоч, кажу знов, я з а л ю б к и візьмусь за це
діло), то я вже радив би взяти переклад з англійського
перекладу Лена (Бапе), виданий цього року «Живописным
обозрением»; тільки ж і там велика сила помилок, а власні
ймення поперекручувано так, що аж кумедія.
Знов я одужав, не знаю тільки, чи надовго. Я ледве- ледве
екзамени міг поскінчати, — таке мені лихо трапилось. Бачте,
ось у чому річ. Вчив я одного хлопця, що вже йому 20 год
тепер, вчив його на екзамен доспілості. Це був мій найперший
урок: раніш я ніколи не вчителював ще, — отож не дивниця, що
я присвятив себе всім серцем цьому ділу. Хлопчина, треба
сказати, не зовсім нормальний, а краще сказати — зовсім
психопат. Багацько я нервів собі збавив, доки навчивсь
упоруватись з ним, та нарешті я полюбив свого вченика і через
те не жалував ніяких заходів, ніяких трудів, аби діло йшло до
ладу. Мені платили за вчителювання гарні гроші, та можу з
чистою совістю сказати, що всі ті гроші, за винятком якоїсь
сотні карбованців, я витратив не на себе, а на гарні діла.
Надійшли екзамени в мого пташка, та й він «провалився». Ви
можете зміркувати, що мусить почувати кожен учитель у такім
разі, а мені ще й гіркіш: мене зганьбили, образили лихою
мовою, нарікали «своекорыстным». Наче грім мене побив, як я
учув усе цеє; як вернувсь я додому (в Москві), то й заслаб.
Батько тієї родини дуже розсердивсь, як довідавсь, що говорено
було мені; його симпатія була мене підбадьорила на якийсь час
(отоді ж я й лист до Вас писав), але незабаром я знов занедужав.
Тільки тоді мені й полегшало, коли я поклав собі: вернути їм усі
ті гроші, що позаробляв од них. Чи скоро я це зроблю, не знаю.
Поки що я вже встиг одіслати своєму колишньому
принципалові одну розписку, що дав Павлик на його ймення;
просто вертати йому гроші —неможлива річ, бо він не така
людина, щоб узяв. Як поклав я отакий рішинець, то щось мені
од серця одлягло. А все ж часом як згадаєш, що через того
хлопця я іноді був навіть близький до смерті (це ф а к т ! ) та
що нарешті довелося вислухати, ніби я мав на оці тільки свої
егоїстичні інтереси, то серце так і стиснеться! Ох, як би хтів я
мати зараз гроші, щоб геть усе одразу вернути! А проте не
153
можу сказати, що ніби я тепер слабую. Я здоровий і сподіваюся
за літо багато вдіяти.
Ваш А. К.
Р. 5. Якщо в Вашім городі можна купити «Салдаць- кий
патрет»*, то будьте ласкаві та й вишліть мені.
66. До І. Я. Франка I
Посилало Вам рекомендованою опаскою дальший шматок
статті про Рум[янцевський] музей. Це було в мене написано ще
в Москві, та я не поспішав до Вас одіслати, бо думав, що для 4-ї
кн. вже запізно. Ви мені писали, що мусите мати матеріал у
руках за д в а місяці перед виходом книжки. Державсь я тепер
правописі «Житя і слова», хоч і як це було мені важко: я
призвичаївсь до інакшої.
З іншими Вашими поручениями я упорався ось як. «Палею»
учеників Тихонравова* я Вам заслав 1-й випуск, всіх випусків
буде три; окроме кожен коштує 3 крб., а в дорозі передплати —
всі разом — 5 крб. Я її передплатив для Вас (квиток у мене;
думаю, що не треба його одсилати до Вас). «Палея» Попова*
коштувала не 3 крб., як я сподівався, а 2 крб. Найновіше
видання Галахова* — 3 крб. Отже, Ви були б мені винні 13 крб.
(бо передше — 3 крб.), та Ви мені завернули дві книжки з
давнішого видання Галахова. Поки що я нічого не зробив з
тими двома книжками, бо 1-й том давнього видання Галахова
Ви лишили у себе. Треба як-небудь цю справу залагодити. Або
верніть мені й 1-й том Галахова (вид. 1), то я всі три частини
зможу спродати та й одкинути 2 крб. 50 коп. од Вашого довгу;
або я вишлю Вам знов 2-й том (дві книжки), то Ви мені будете
I Звенигородки (в Київщині)
Простіть мене, дорогий друже, що я не одповідав на Ваш

лист: я слабував. Бачу, добре бачу, що я на цім світі не житець.
Ще доки сидів я на селі, то мені здавалося, ніби я поздоровшав,
а як оселився знов у Москві, то й почав хорувати; до того ж
трапилась мені у маї одна дуже нелюба пригода, — то й поїхав
я додому з неврастенією, з ядухою, з хоробою серця та ще й з
ревматизмом на піддачу! Приїхав додому — ладнавсь
помирати, тільки ж зцілюще южне повітря мене погоїло трохи.
Чи надовго — про те хіба самий бог знає, більш ніхто. Не
думайте тільки, буцім я пишу оці рядки в мінорнім тоні:
навпаки, дуже спокійно, навіть жартовливо; а згадую про свою
хоробу тільки тому, щоб виправдатись за свою неакуратність.
154
винні саме 13 крб. Коштів пересилки за найостан- ніші книжки
(«Палею» і нове вид. Галахова) я не рахую: одно, що я їх і не
записував, а друге — я своїм недоглядом винен, що даремне
був послав Вам старе видання Галахова та що Ви мусили
втрачатися на зворотну од- силку. А от за те я в Вас попросю
прислати мені ті поштові марки, які були наліплені на
бандеролях. Грошей на твори Сковородині я ще не послав, та
ще не пізно: одішлю цими днями.
А Вас попросю зробити мені от що: для декого з москов
ських учених пошліть 2 прим. «В поті чола» на адрес: Москва.
В Императорское общество любителей естествознания,
антропологии и этнографии. Политехнический музей. Пошліть
р е к о м е н д о в а н о ю о п а с к о ю , напишіть на ній і
свій адрес (хоч я думаю, що цензура пустить). А мене звістіть,
що коштуватиме все те: рахуватиметесь зо мною. Далі: просьба
до Вас од «Императорского московского] археологического]
общества». У Львові в Онопріївському монастирі десь
знаходиться (або -ився) камінь з могили первопечатника
московського — Федорова. Довідайтесь, спасибі Вам, яка доля
того каменя: може, він десь занедбаний. Якщо так, то чи не
можна його як-небудь переслати (залізницею) сюди до мене? А
я б його завіз до Москви, в музей Археологического] об-
щ[ест]ва, де його шанували б, як святість.
«Після тієї та знов тієї». Про Корша—Кирпичн[икоЕа] я не
помилявся: «Перської літератури]» нема. Попросту, в
«Покажчикові» помилка: замість т. III треба читати IV
(здається, так) або, може, якось інакше; я тутечки не маю
видання під руками, в Москві покинув, тільки ж пам’ятаю, що в
«Покажчику» єсть помилка на цифри. А який у Вас є випуск-
дублет, що Ви про нього згадували?
На коли треба Вам прислати перший шматок із «Шах-
наме»? У мене вже переложено чимало. Скільки місця дасте Ви
для «Шах-наме»* на перший раз? Напишіть, — то я вже з тим
числйтимусь. А гарно воно виходить нашою мовою! Мені аж
самому любо читати.
Мій адрес одтепер (шліть на нього мій примірник «Ж[итя] і
сл[ова]»): Киевской губ., г. Звенигородка, мені.
Ваш А. К.
Знов просю Вас передати мій лист «Зорі».
155
Під Москвою,
Лист Ваш 4/УІІІ пішов спершу на Звенигородку, а вже
звідти — сюди; тим-то я одповідаю так не скоро. Тутечки я
гостюю на селі. Я доволі слабий тепер, і вдома я міг би одужати
краще, ніж тут, але я не міг одмовитися од запросин. Питалися
Ви, на що я слабий. Найбільше на груди. Ядуха (астма) та
хороба серця — от найголовніші мої недуги, та ще мігрена.
Думається мені, що московський клімат дуже поганий задля
мене, але що діяти? Моя будуч- ність зв’язана з Москвою:
спеціальність моя, як Вам відомо, орієнталістика, а моя будуча
кар’єра — професура (на кафедрі арабської словесності); тут у
М[оскві] моя кандидатура поставлена досить твердо, а в южних
містах орієнталістам нема навіть дрібненького поля діяльності
Правда, я обрав собі ще один факультет: історико-філоло
гічний; якщо нездоров’я не дасть мені жити в М|оскві|, то я
поїду на південь.
Як я Ваш лист одержав уже тут, то, очевидячки, не міг у
Києві купити Вам «Літос»*. Та я за ним тут пошукаю, може
знайду. Одісланих од Вас книжок я ще не здобув і написав
додому, щоб швидше переслати їх сюди.
В М[оскві] я буваю щотижня. Якщо матимете якісь
поручения, то давайте. Адрес мій: Москва, Рыбный пер.,
контора И. Ю. Шульц, мені.
Ваш А. К.
Москва, 10/22 ноября 1894 р.
Останній раз одписував я Вам, здається, в августі. Після
того я дуже заслаб та й досі нездужаю: іноді здається, що зовсім
помираю, та слава господеві — вже тепер мені якось
полегшало.
Перш усього нагадаю Вам, що в мене нема ось яких чисел
часописі: 1, 3, 4, 5, 7, 8, 18. Оце я бажав би мати перш за все.
Вислати треба на адрес: Москва, Трубная площадь, 1-й
Знаменский пер., д. Вишнякова, кв. 1, мені. То мій теперішній
адрес.
«Листи» треба вислати на такий адрес: Москва, Поли-
технический музей, члену Этнографического отдела А. Е.
156
Крымскому.
Оповідань моїх цензура тепер не пускає під опаскою.
Висилайте мені їх (хоч і як це дорого) в ковертах, наліплюючи
кожен раз гульденову марку, раз на тиждень. Адреси для цього:
а) 1-й Знаменский пер., б) контора Шульца.
Тільки ж не забувайте геть усе рекомендувати. Та за-
писуйте, скільки коштуватиме пересилка, а вже якось
порахуємося. Я прохав Франка оддати Вам 10 крб., які він
винен мені. Очевидячки, він досі вже оддав Вам.
Посилаю Вам ще книжок. Будьте ласкаві прислати мені ті
п о ш т о в і м а р к и , які наліплено на посилці оцій і які
були наліплені на попередній (там була марка на 70 коп.). А ось
рахунок
157
3) Лєрмонтов....................................................................... ЗО
Пересилка їх................................................................. 70
4) Шеллі, з оправою..........................................................1,15
5) Фауст.............................................................................2,30
6) Дрепер......................................................................2 крб.
Пересилка
1) Про Ковалевську № 4—6 (2 книжки), вкупі з оправою 3,20 70
12 крб. 15 коп.
З опер не купив Вам жодної, бо Ви не написали, чи на
фортеп’ян, чи до співу. Посилаю каталог Юргенсона. З
російських опер найкращими вважаються «Жизнь за царя» і
«Руслан и Людмила» Глинки, «Русалка» Даргомыжского,
«Демон» Рубинштейна, «Пиковая дама» і «Евгений Онегин»
Чайковского, «Снегурочка» Римского- Корсакова і т. ін.
Тепер я нашукую для Вас Достоевського. Новий примірник
у книгарні коштує 12 крб., та я хочу купити дешевшого. Чи Ви
маєте Тургенева (в книгарні 15 крб.), Гоголя (6 крб.), Гончарова
(13 крб. 50 коп.), Щедріна (20 крб.), Помяловського *(2 крб. 75
коп.), Писемського (ЗО крб. — 20 томів), Пушкіна (1 крб. 50
коп.), Остров- ського (16 крб.), Некрасова (5 крб.), Надсона (2
крб.), Короленка, Мачтета, Потапенка і т. ін.? Я зазначив кни-
гарські ціни, але, звісно, зможу покупити дешевше. Ви б
написали, кого Ви хочете мати найшвидше.
Дуже шкода, що загубився рукопис моїх оповідань, бо в
мене тут немає чернетки. Я написав додому, щоб розшукали та
заслали сюди. Тільки ж, звісно, через те справа мусить ще
надовше затягтися. Чи є с т ь у В а с в и п р а в л е н и й
примірник мого оповіданнячка «В
народі»? Я був вислав, та чи не загубився він?
Бувайте здоровії Ваш щирий
А. К.
Р. 5. Переховуйте геть усі марки, які я наліплюватиму на
листах і посилках до Вас.
Р. Р. 5. Чи Вам одіслала цензура ті примірники збірки, які
Ви вислали були влітку (здається, 7 та 8)?
158
У Москві, 18^94
Дорогий учителю!
До недавнього часу я сильно слабував: більше як пів- года
тяглася моя хвороба, що не давала мені й дихати. Через слабість
серця, через астму (ядуху) я мусив навіть покинути город та й
поїхав на село. Як погоївся, вернув знову до Москви та й аж
тоді учув од Каллаша те, що Ви мені через нього переказували.
Дорогий учителю! Ви віри не поймете, який я був зворушений
та як я зрадів, здобувши звістку про Вашу прихильність до мене
та про Вашу пам’ять! Ви питаєтесь, чи хочу я працювати на тім
самім полі, що й Ви! Авжеж, авжеж так, і тисячу разів так! От і
досі я все студіював українську мову, я ж бо люблю її, я ж
найбільше задля неї на філологічний факультет пішов після
Лазаревського інституту, — а оце, як перечув я Ваші слова, то в
мене енергії аж прибільшало.
Тільки от що, любий мій учителю: я не зовсім точно
розумію Ваш план словаря, а Каллаш так само нічого не міг
вияснити. Що іменно звете Ви «історичним словарем
української мови»? З якого моменту треба для с л о в а р я
вести історію самостійної української мови? Буде тому два
роки: скоро Комар заходився видавати свій словар, я надумав
собі зложити невеличкий «русско-український словарь»,
основуючись на малоруській літературі XVII— X V I I I вв.;
комарівський словар, то словар мови сучасної, іноді свіжо-
кованої, отже ж, мені бажалося доповнити його матеріалом з
переднішої літератури. Чи не розуміли Ви під «історичним
словарем» щось близькеє до цього?
Далі — казав Каллаш — Ви питаєтесь, чи не легше буде
друкувати тут у Москві дещо українське, ніж, приміром, у
Києві. Не все: як який матеріал. От, напр., проти
б е л е т р и с т и к и української тут цензура лютіша, ніж у
Києві. Через мої руки йде щороку до тутешньої цензури 8—10
українських часописів,—то з-поміж них ледве половину
дозволяють. Та чого вже більше: Квітчи- ного «Салдацького
патрета» заборонили, а в Києві він друкується любісінько. От
що інакша річ — то научна література, напр., усякі матеріали
етнографічні і т. ін.,
їх тутечки багато легше друкувати, ніжна Україні. При міром, ті
українські матеріали, які Ви знайдете в нашім
«Этнографическом обозрении», — думаю, що в Києві їх було б
15
9
важче видати.
На тім поки що скінчаю лист свій. Додам хіба от що:
недавнечко «Императорское] общ[ество] любителей естеств|
ознания], антроп[ологии] и этнографии» святкувало роковини
свого буття, — то там виголосили тост і за Вас, а проф. Корш*,
довідавшись, що я маюсь до Вас писати, прохав мене
переказати Вам його щире привітання.
Щиро Вас поважаючий
Адрес: Москва. Трубная площ., 1-ый Знаменский пер., д.
Вишнякова, кв. Щекиной, Агафангелу Ефимовичу Крымскому.
М[осква), 18 94
Дорогий, високоповажаний друже!

Всі Ваші листи я досі здобував точно, а не одповідав через
те, що з літа сильно слабую. Хороба серця, спазми в горлі,
ядуха, а до всього того цілковите знесилення — ото таке моє
здоров’я. Жив я довший час на селі — нічого не пособляється, а
тут іще й гроші тра звідкись заробляти. Мусив я перебратися в
Москву; вже місяць мина, як я тутечки. Отак то хоруючи, то на
насущний хліб працюючи, не мав я ніякої змоги листуватися
будь з ким. Павло Жи- тецький, що торік занедужав, переказав
через люди, що хоче мені лишити всі свої багаті філологічні
матеріали, — а я навіть на таке предложения (хоч це для мене
велика честь) не зміг досі нічого одписати! З «Шах-наме» в
мене є готового матеріалу більше як на одно число журналу, та
й то ще з літа, а я не міг Вам досі нічого заслати! Та вже
нарешті почуваюся краще, вже нарешті знов обертаюся в
людину з того клубка нервів, яким я був досі.
За своєю слабістю не міг я надто багацько працювати.
Університетські студії, з одного боку, вчителювання, з другого
— так сильно стомляли мене, що й сили-снаги
не ставало взятися до чогось іншого ще. Добре діло було
зробив я, що таки впер в останню книжку «Этнографичес-
кого) обозріения]» довгий огляд першого півтому «Ж|итя| і
сл[ова]». Ще я не маю витинок, то й до Вас не засилаю. А
втім, якщо Ви справді хочете придбати «Этнографическое)
обозр[ение)»зароки 1889—1894, то, мабуть, швидше
прочитаєте згадану рецензію в самій книжці, ніж у витинці,
160
бо з тими витинками, доки їх здобудеш, справа затягається на
московський місяць. Цена «Этнографическому обозрению»
задля Вас буде дешевша. На мій запит виділ
«Императорского] общ|ества] люб[ителей] естествознания],
ант)ропологии] и этн[ографии]» поклав зробити Вам скидку
25%. Звичайно кожен річник «Этнографического обозрения»
коштує без пересилки 4 крб. 50 коп., Вам він коштуватиме 3
крб. 37 коп. Книжки VIII та XII, пишете, Вам не треба, а
книжки І зовсім нема (випродана)— то за них одчислиться,
скільки припада. До речі, кн. І можна набути в антикваріїв;
правлять 3 крб., та десь, певне, оддадуть і дешевш.
На 1895 р. «Этнографическое] обозрение» згоджується на
обміну з «Ж|итєм| і сл[овом]». Отже, висилайте в 1895 році
знов по д в а примірники свого журналу в Політехнічний
музей, як Ви це робили і досі. За один примірник, значця, Ви
матимете рівночасний річник «Этнографического
обозрения», а за другий заплатю я. Ці два примірники, звісно,
підуть опасками (ЫВ. рекомендованими), а на мій власний
адрес тра буде на той рік знов висилати 1 прим, у ковертах
(адрес на кінці листа). Якщо не помиляюсь, за це
припадатиме з мене 5 крб. + Ю крб. = 15 крб. Та це ще не все.
Будьте ласкаві, вишліть я к н а й ш в и д ш е (ре-
к о м е н д о в а н о ю б а н д е р о л л ю!) в Політехніч-
ний] музей комплект 1894 р., усі шість книжок; вони потрібні
одному тутешньому вченому, він мені вже дав 5 крб., щоб я
швидше до Вас одіслав. Ото ж я вже Вам був би винен 20
крб. Та ще ж мені дав К. Фрейтаг 10 крб., щоб ви йому
висилали (в рекомендованому] коверті) «Ж[итє] і сл[ово]» на
наступний, 1895 рік. А д р е с Ф р е й т а г і в : Москва.
Маросейка, Спасоглинищевский пер., д. Торнтон, кв. И. Ю.
Шульц, Константину Андреевичу Фрейтагу.
Таким способом я Вам винен за журнал ЗО крб. А скільки
Ви мені винні, напишу нижче в кінці листа.
ЫВ. 6-а кн. «Житя і сл|ова]» не прийшла до мене.
* Питавсь я тому тиждень у Музеї, чий туди нічого не прийшло,
— кажуть: «нічого нема». Напишіть, чи вислали. Невже ж десь
загубилося?! Адже рекомендоване.
«Русская мысль» хоче зрецензувати і, здається, трохи
переложити Ваше «В поті чола». Правда, що там з рецензіями
та критиками надовго спізняються (напр., ще й досі не подано
рецензії на прислану од Вас 1 кн. «Ж[итя] і сл[ова]», котра
лежить собі у рецензента), та коли Ви не лякаєтеся чекати, то
вишліть 1 прим. «В поті чола» на такий адрес: Москва, в
11 2-146 161
редакцию «Русской мысли», Леонтьевский] пер., — і зробіть
напис на книжці:«Для рецензии».
Вчора я послав Вам рекомендовану посилку (Буслаев—
«Граммат[ика]», куди всунув Павликову книжку: «Сочинения
Пушкина»). Будьте ласкаві, пришліть мені м а р к и . А д.
Павликові оддайте того Пушкіна.
Пишете про Вишенського. Мені здається, що найкраще буде
заадресувати його так: Москва. В Императорское Московское
археологическое общество. Агафангелу Ефимовичу
Крымскому. Мені здається, що отак пощастить. Тільки тра
зарекомендувати. Про докладну рецензію я постараюсь, щоб
була якнайшвидше.
Один випуск Кирпичникова, що Ви надіслали, лежить у
мене. Чи Ви хочете, щоб я його тут продав, чи, може (коли
поталанить), обміняв на інший? а на який саме? яких Вам
бракує?
А от наші рахунки. Після того, як Ви дали Павликові 10
крб., Ви зостались мені винні 50 коп.; Буслаєва2-й т. — 70 коп.,
пересилка ЗО коп. Буслаєва 1-й т. —50 коп., пересилка — 22
коп. (бо решта то кошт Павликів за його Пушкіна). Вкупі це
становить 2 крб. 20 коп. Якщо за «Ж[итє] і сл[ово]» (за все те,
що я написав вище) з мене припадатиме тільки ЗО крб., то я
Вам винен 27 крб. 80 коп. Чи вислати, чи схочете, щоб я
покупив яких книжок?
Бувайте здорові, дорогий друже! Сьогодні також починаю
переписувати Фірдовсія.
Адрес: Москва. Трубная площ., 1-ый Знаменский пер., д.
Вишнякова, кв. ІДекиной, мені.
162
1895
Москва, 18/1 1895 р.
Рівночасно посилаю Вам дві пачки з книжками, де одна —
д. Павликові (Короленко, т. II) та рукопис: передмову до
«Шах-наме» та переклад царювання перших чотирьох
іранських царів. П’яте царювання (Зоггакове) — дуже довге,
через те я його не посилаю тепер, а пришлю вже до другої
книжки «Ж[итя] і сл[ова]»; як я вирахував, то того царювання
буде на 34 сторони журналу. За тиждень сподіваюся зложити
цілий комплект «Этнографического] об[озрения]» (до 1894
р.), то тоді зараз зашлю до Вас. Погодіна я не покупив*, бо
останній том (X) каже про побут П[огодін]а в Галичині 1846
р., а не 1838 р. (як Ви писали), та й то каже дуже мало, на
сторонах 10—15, а саме — про зустріч із Зубрицьким.
Чи ви вислали всі книжки «Ж|итя] і сл[ова]» за минулий
рік до Політехнічного] муз[ею]? (я розумію 3-й примірник).
Тепер святки, важко забрати справу про все, N та все ж і
здається мені, що з третього примірника прийшла туди тільки
кн. II та VI. Звістіть мене. Те ж саме звістіть, чи вислали Ви й 4-
й прим, (замінений, Міллерів). Питався я про «Ів[ана]
Виш[енського]»*, — кажуть, не приходила ще книжка.
З Ваших грошей єсть у мене ще над 21 крб., правда, що я ще не
докупив «Этнографического] об[озрения]».
Будьте ласкаві заплатити за мене в адміністрацію «Зорі» 5
крб., що оце їх посилаю. Та ще ж оддайте, з ласки Вашої,
лист д. Павликові.
Ваш А. К.
Про ужиті марки знов просю. I
I До І. Я. Франка
Москва, 1/ІІ 1895
Вашого листа з 27.1 одержав. Спасибі за все. Вишен- ський іще
в цензурі. Згадуєте про польські переклади з
11* 163
Фірдовсія. Ох, 1 сам я бажав подати бібліографію польську, а
надто чеську, та важко було; звістки можна було б узяти,
мабуть, з «ВіЬ1іо§гарЬіа роїопіса»1 та з «Оііиу ЗІОУ- піс
паиспу»I II, тільки ж у Москві велика морока, доки їх
роздобудеш; коли Ви пишете, можете б у д ь - щ о додати, то
будьте ласкаві. А на коли треба дальший рукопис? визначте
речинець.
Цими днями буде засідання в Політехнічному] музеї, —
розпитаюся про вислані Вами книжки, а то на святках шкода
було й справлятися. Ті книжки, які Вам потрібні, я покуплю
взавтра та ще пришлю бібліографіічний] спис російських
праць про Палею.
Якщо Фрейтагові ще не висилали 1-го ч. «Ж[итя] і
сл[ова]», то поки що й не висилайте. Він змінює квартиру.
Бувайте здоровії
Ваш А. К.
21 янв[аря]
Купив Вам Істрінову «Александрію»*. Його реферат про
Палею, мабуть, ще не надруковано: він мав друкуватися в
«Трудах» («Древностях») нашого Археологического]
общ[ест]ва, а я знаю дійсне, що останній випуск іще не вийшов
у світ. Спитаю в самого Істріна. Переглянув усі 8 тт. погоді
інського] життєпису. От Вам результати: т. IV (р. 1835) —
сближение Погодина со славянским
миром, ст. 331—334; іЬісіет (1836) — сношения со славян-
скими и европейскими учеными, стор. 416—423; т. V — пу-
тешествие по славянским землям 1838—1839, стор. 213—229
(про Галичину н е м а н і ч о г о ) ; т. VII (1842) — встреча
Погодина с Зубрицким, стор. 17—20. Про 1846-й рік я в
минулому листі помилився: про той рік нема нічого. Єдине
місце, де пишеться про Галичину, то т. VII, стор. 17—20. Зміст
— Галичина — то Русь, тільки про це росіяни не знають,
Зубрицького Погодін знав досі з листів; 3[убрицький] дав йому
тепер деякі цінні рукописи і .водив його по Львові яко
чичероне, а Погодін прислав йому за те російський «Свод
законов», до них був пристав якийсь русин-молодйк і
розмовляв з Пого- діним; потім П[огодін] їздив до Белзця
(«Бєльца»); їдучи до Праги, встиг розбалакатися з поляком
Красінським. Задля таких нерясних звісток я не схотів Вам
купувати цього тому (коштує 2,50); звелите — покуплю.
I «Бібліографія полоністики» (Іп о л ь с ь к Р е д .
II «Науковий словник Отти» (чеськ.).— Ред.
164
М[осква], 18-^95
9-го янв[аря] я здобув Вашого листа вкупі з книжкою,
спасибі Вам, а 12 февр[аля1 — лист із грошима. Чогось я знову
занепадаю на здоров’я, тим-то я й не одвітив Вам на Ваші
листи одразу: все мені в грудях спирає, дихати нічим, часто,
замість працювати, мусю лежати. Коротко знов писати до Вас
я не хтів: бажалося побалакати як слід.
Перш усього Ви десь, певне, спиталися б за «Теорию
сочинения»*, яка моя думка про нього. А я й сам себе не
розберу в цій справі, бо з-за кожної стрічки навіч мені постає
Ваше обличчя, чується Ваш голос, і замість судити про
книжку, я поринаю в спогади про минуле. Ні, не в уче- ників
своїх розпитуйте про Ваш учебник, а в сторонніх людей, бо
ученики Ваші завше пам’ятатимуть, що Ви — їхній духовний
батько, що Ви їх понавчали думати і що ця книжка — то їхня
найперша розумова страва, з якої гадка в них зміцнілася і
зросла. Може, ті, котрі вже вчителюють самі, ще годні будуть
щось і сказати; тільки ж щодо мене, то я ще не педагог: замість
насмілюватись на критику, я попросту д я к у ю Вам за
пам’ятку, за те, що .Ви прислали мені тую книжицю та мене
врадували.
Дуже я радий, що Ви згоджуєтесь дати мені Ваші лексичні
українські матеріали. Я вже й теперечки дещо роблю в тім
напрямі, який Ви вказали. Моє «курсовое сочинение»—про
українську мову XV століття. Між іншим, я звертаю увагу і на
словарний матеріал того періоду. Якщо встигну та якщо
вистарчить мені даних, то я в кінці розвідки помістю яку-
небудь с у ч а с н у українську казку та й спробую показати,
як міг її розповідати простий селянин з XV в. Шкода тільки,
що речи- нець у мене недовгий, — треба дбати й про те, щоб
не спізнитися.
Радію, що книжечки мої Вам сподобались. Горенько моє,
що друкарських помилок там багацько, але то не моя вина: сам
я не міг стояти в друкарні над машиною, коло набору[...]. А от
не знаю, чи не вилаєте мене за мою редакцію, адже я видав не
справжнього Квітку, а препарованого (найменше постраждала
«Маруся»). Тільки ж я пересвідчений, що в лубочнім виданні
препарувати Квітку т а к и т р е б а , бо деякі місця в його
творах смердять; незабаром подаю до цензури «Добре роби,
165
добре й буде», дак тую повістку я с и л ь н о позмінюю. Знов
же й мову Квітчину я ткнув гаразд: ніяких «рабьенків», «стало
быть» -ів, «дерганий» і т. ін. — ви в губанов- ськім виданні не
знайдете. Знаю добре, що багато дехто вилає мене за моє
поводження, та дарма! про мене! м е н і здається, що я вчинив
гаразд.
«Ластівки»* шукатиму, та навряд чи знайду: не пам’ятаю,
щоб колись зустрічав її в тутешніх букіністів. Лубочних
видань українських ще не покупив, — взавтра зроблю се.
Мабуть, пересилка коштуватиме дорожче, ніж самі книжечки.
Шкода, що Ви зараніше не написали про них: в мене було по
півсотні примірників] кожного твору, та я подарував
Чайченкові.
Незабаром сподіваюся прислати до Вас декілька своїх
праць. Зараз нема в мене жоднісінької відбитки. Рівночасно
засилаю (коректурний) початок одної моєї дуже довгої
розвідки, що тепер з неї друкується ледве 1/10 (аркушів 5—6).
Ваш щирий прихильник і вченик
Аг. Кримський
Взавтра Ви одержите 500 крб. од К. Фрейтага на підмогу
«Житю і слову». Може бути, вкупі з тими грішми здобудете Ви
ще й 438 крб., що Вам треба буде передати їх д. Павликові.
Звісно, випадало б подякувати безкорис- товному росіянинові
щирою мовою, але ж самі здорові знаєте, що в нас поліціанти
іноді з найневиннішої речі зроблять казна-що. Тим-то будьте
ласкаві зараз по одержанню грошей одписати Фрейтагові
самими-но такими словами:
Милостивый государь!
Ваш поступок делает Вам честь! Больше ничего написать
не могу. За 500 рублей, присланные для поддержки органа,
которого редактором я состою, приношу Вам живейшую
благодарность. Радуюсь, что направление моего журнала,
чуждое всякого шовинизма, обращает на себя внимание
великоросса. Только посредством взаимной терпимости и
166
взаимной помощи обе нации, малорусская и великорус, ская,
могут успешно двигаться по пути науки и прогресса-
С истинным почтением
(підпис і дата)
Якщо схочете ще щось додати, то додавайте дуже обе-
режно, щоб які-небудь «серцевіди» не причепились. Оту
відповідь зашліть на адрес: Москва. Рождественка. Центра-
льные номера. Его высокоблагородию К. А. Фрейтагу.
На той самий адрес вишліть і 1 -шу кн. «Ж[итя] і сл[ова]»,
1895.
Ваш А. Хв.
Передайте лист д. Павликові. Будьте ласкаві, купіть і
пришліть мені якнайшвидше «Зіисііеп» Огоновського*.
Порахуємось потім.
75. До ї. Я. Франка
Недавнечко Ви одержали од К. Ф. Фірейтагіа 500 крб. на
«ЖІитє] і сл[ово]», а тепер (мабуть, іще вчора) він знову
посилає 225 крб. Оті 225 крб. треба буде покласти в щад-
ницю,^бо я знаю, що надавець хоче потроху досилати ще
грошей, аж поки набереться 500 крб. На ті гроші він хоче
видати українською мовою який-небудь важний
167
науковий твір (переклад), бажалось би — щоб
етнографічний. Увесь дохід з того має піти знов на
«Жіитє] і сліово]». Докладно про все те він написав
сам у листі до Вас, тільки ж я дуже непевний, чи
розберете Ви до ладу його невиразне письмо. Я Вас
дуже прохав, щоб Ви звістили Ф[рейтаг]а листом про
те, що одержали 500 крб. Якщо іще не написали, то
швидше напишіть. А про ці 225 крб. не треба писати
впрост до Фірейтагіа: доволі буде й того, що
повідомите мене, а я покажу Ваш лист йому.
Щодо «Історії релігії» Тіле*, то ФІрейтаїг спершу хтів був
також запросити до видавництва Вас. Як я йому сказав, що у д.
Павлика вже єсть готовий переклад, то він (через Вас) послав
гроші д. Піавликіові. Тая відповідь, якую прислав д. Павлик на
Фрейтагову думку, показує, що д. П[авлик]ові не хочеться
заходжуватися коло видання. Чи не схотіли б Ви? Щоб
зрозуміти Ф[рей- тагіові плани, будьте ласкаві прочитати
ФІрейтагНв лист до д. Павлика, який вислано на Ваш адрес
укупі з грішми: на теє п р о ч и т а н н я у п о в а ж н я є
Вас сам автор листа.
Тепер про свої справи. М о ж е б у т и , я не встигну
прислати «Зоггака»* зараз (бо в мене тепер наспіла робота до
«Энциклопедического] словіаряі» Брокгауза і Єф- рона, що не
жде), то друкуйте в 3-й книжці те, що є в Вас з рукопису. А
вже ж за правопись мою докоряєте мені марно: рукопись я
писав не тією орфографією, що листи.
Ось Вам рахунок за книжки:
з мене Вам належить ЗО крб. за журнал та 50 коп. за
проданий випуск Корша—Кирпичніикова]. А мої трати ось які
(ЫВ. Після того, як Ви передали д. Павликові 10 крб. та
вернули мені старого Галахова, Ви зоставались винні 50 коп.):
зостаток........................................ 50 коп.
Буслаєв, т. І.................................. 50 коп.
пересилка...................................... 22 коп.
Буслаєв, т. II................................. 70 коп.
ЗО коп.
пересилка......................................
«ЭтнІ ографическое] (N6. Кн. 1 —
2.0 бібліогр(афічна]
обозр[ениеі» № 1—3 рідкість)
«Этн[ографическое] 2.00
обозірение]» № 4—7...................
168
(ЭтнІографическое] обоз[рение[»
№9—11 ................ 1,50
1,00
№ 17—18.......................................
40
пересилка № 4—18...................... 15
» № 2................................
78
» № 1, 6, 7, 9 ••• 63
» № 10, 11, 17 . . .
«Этн [ографическое] обоз _30,50
41 коп.
[рение]» 2,70 21,25
№ 3, 5............................ Я ще Вам
«Александрия» Истрина . 2,53 винен 9
«Этн | ографическое] 3,37 крб. 25
обозр[ение]» № 13—15 . коп.
№ 16—19.......................................
перес|илка] «Александрии]» і
«Этн| ©графического] 78
обозрения]» 78
№ 17, 18.........................................
«Этн [ ографического] 21, 25
обозр[ ения]» № 13, 14, 15, 16, 19 . . . .
Як бачите, тільки за один річник «Этнографического]

обіозрения]» я заплатив умовлену ціну, а то все дешевше. Між
іншим, радію, що здобув Вам і кн. 1 та й то за дешеву ціну.
Річник 1894 Ви здобудете в заміну за «Жіитє] і слОво]», 1894
(адресуйте проф. Міллерові). Істрін своєї розвідки про
«Палею» зовсім не буде тепер друкувати, — тож річ очевиста,
що й покупити її я Вам не міг. За останні 10 років не було
нічого нового важливого про «Палею». В «Киевских
университетских известиях» (здається, 1881 р.) була рецензія
Жданова на книжку Успенського; в тій рецензії Ви знайдете
дуже докладні бібліографічні звістки про всі дотогочасні
розвідки, розправи, замітки і т. ін., які стосуються до «Палеї».
А в Вас яка «Палея»? Толковая чи історична? Тут у Москві,
побіч видання тихо- нравівців, готується ще одно. То Ваше
вже буде третє.
Про справи з рукописами Руміянцевського] музею
напишу до Вас у другім листі.
Ваш А.К-
Кінчиться друк дуже важної для Вас книжки М. Спе-
ранського «Славянские апокрифические евангелия»*
16
9
(розвідка і тексти). До речі: автор проха Вас
прислати йому відбитку «Апокрифа про дітство
Ісусове»*.
Адрес — Руміянцевський] музей.
Москва, 15 м[арта] н. ст. 1895 р.
Сьогодні одержав Вашого листа (з 10/111) і зараз-таки
відповідаю. Ваша правда: 17-у і 18-у книжку «Этнографи-
ческого] обозріения]» я Вам і покупив і послав двічі, по-
милкою; тільки ж щодо книжок 3—6, то там помилки немає: я
їх таки вислав. В мене записано от що: вкупі з III т. Щедріна
послав я д. Павликові «Этнографическое] обіозрение]», кн. 4-у
і 18-у; вкупі з XI т. Щедріна — «Этнографическое]
об[озрение]» 3-ю і 5-у; а 6-а кн. була в пакеті, заадресованім на
Ваше ймення (там ще були кн. 1, 7, 9). Отож про кн. 4-у, 3-ю і
5-у розпитайтеся в д. Павлика, а 6-у пошукайте в себе. Про
результати повідомте мене. Передивляючись рахунки, я бачу,
що один раз я заплатив за кн. 17 і 18 — 1 крб. (у букініста), а
другим разом (купуючи річник в Політехніічнім] музеї) —
3,37: 21 = = 1 крб. 68 коп. Звісно, тепер треба буде викинути з
Вашого рахунку ціну кн. 17 — 18. Лічимо їх за середню цифру
— 1 крб. 50 коп. (однаково я їх за стільки не продам назад) —
виходить, що я Вам винен не 9 крб. 25 коп. , а аж 10 крб. 75
коп. Річ очевиста, що цих грошей стане на всі томи
«Сборника»*, які Ви бажаєте. Щоб дешевше, я спершу
пошукаю «Сборника» по букіністах.
А й я Вас дуже-дуже просю вислати мені якнайшвидше
«Зішііеп» Огоновського: в мене немає власного примірника, а
чужий треба вернути.
Напитував я людей, щоб узялись переписувати для Вас
старі рукописи, — поки що не знаходю таких. Нашим
славістам переписують старі манускрипти їхні жінки.
План Ваш на видання книжок я переглянув укупі з
Фрейтагом. Одну зазначену Вами річ — статтю проф.
Успенського — треба безумовно одкинути*, бо оригінал —
російський, тим часом жертвуватель має на оці видати такий
твір, якого нема ані по-рос[ійськи], ані по-польськи: треба,
бачте, видати таку книжку, щоб вона звернула на себе увагу
неукраїнців і примусила їх узяти в руки укріаїнську] книжку.
Щоправда, можна буде трохи й одступити од цього ріит
170
(ІезісіегіитI, можна вибрати й менш важливий якийсь твір,
тільки ж одно треба пам’ятати: це не може бути переклад з
мови польської або російської. Клоустона перекласти було б
непогано*, та тільки всього, а не саму передмову; отже ж, на
цілий твір грошей не стане, а втім, ще подивимось. Як на мене,
то я б найшвидше спинився на «Історії чорта», якщо не
знайдемо чогось кращого, то візьмемо саме цю книжку. Але
з а р а з не випада ні про що думати-гадати: спершу треба
дочекатись Тіле, доки надрукується, а вже потім міркувати про
другі книжки. Тим часом переховуйте гроші, як Фрей- таг
прохав, у щадниці: хто зна, може, справа місяців на 8—9
одтягнеться?! Ваш спис (дякую Вам за нього!) буде
переховуваться в мене: добре й те, що я тепер знаю, якої Вам
книжки бажається. Та ще пам’ятайте, що можна було б видати
також що-небудь і не етнографічне, а історичне, філософське і
взагалі научне: може, й тут подасте деякий план? Що грошей
буде більше як 225 крб., я за те ручуся. Фріейтаг] хоче вдатися
ще й до Грушевського за порадою; тільки ж, коли б він і
обібрав той твір, який назве Грушевський, гроші з видання
однаково підуть до Вашої розпорядимості, а не чиєї іншої.
Якщо у Павлика немає перекладу Тіле і він не схоче робити
нового, то чи не хочете взятись за це діло Ви? Деякі глави взяв
би я. Треба Вам знати, що Тіле — то ісіее Пхе у Фр[ейтаг]а: він
на ній уперто стоїть.
«Широковещательно и многоглаголево написахъ азъ!» —
коротко скажу : сховайте ті 225 крб., ждіть, доки я роздобуду
Вам ще стільки або й більше, а тоді порішимо, що видавати.
Завважу ще, що хоч остаточний вибір книжки залежить ніби
од мене, але я дуже зв’язаний у тім виборі і з волею
Фірейтагіовою рахуватися муситиму.
Ваш А. К.
Та розпитайте, будьте ласкаві, в д. Павлика, чому він
нічого не відповідає й рукопису не шле.
Р. 5. Фріейтагіові не вислано 1-ої кн. «ЖІитя] і сліова]».
17 м[арта] н. ст
Вже лист був написаний, тільки я не мав спромоги одіслати
його (бо звідси до пошти — кругосвітня подорож), коли як
стій здобув таку звістку: нехай поперед усього піде в друк
передмова до «Рориіаг іаіез апсі їісііопз» Клоустона, а що має
піти далі, про те мова буде опісля. До проф. Грушевського
Фірейтіаг, мабуть, не вдаватиметься, бо вже сам уложив свій
I Доброго заміру (лат.).— Ред.
171
власний план. П е р е к л а д и р о б и т и м у я, бо треба,
щоб наріччя було українське: думаю, що це й Вам на руку
ковінька, бо Ваш час збережеться. На всю Москву єсть тільки
один-одні- сінький примірник Клоустона — у проф.
Кирпичникова; вдавшись до нього, я почув, що він цілий
місяць або й півтора не могтиме мені позичити теї книжки.
Якщо у Вас єсть тая книжка, пришліть до мене 1-й т. я к-
н а й ш в и д ш е , рекомендованою опаскою: за п’ять днів я
переложу передмову та й пришлю до Вас (вкупі з оригіналом),
щоб заразісінько печатати. Може бути, що доведеться
переложити й обидва томи: мені, принаймні, ця праця
подобається, бо стосується до моєї спеціальності; не знаю
тільки, чи пощастить умовити Ф[рейтаг]а. Хоч у нього й є свій
план, та Ви таки присилайте мені спис творів, які б Ви бажали
видати, та пишіть якнайбільше заголовків: чей же й я маю
деякий вплив на розпорядок видання! Думаю, що мій голос
перед Фірейтагіом дещо важить.
Рівночасно засилаю до Вас ще один том «Сборника», який
прийшов із Петербурга; а ще один (XV) пришлють з Академії
незабаром. Нещодавно я був одіслав до Вас: т. IX (заплатив 1
крб.), т. XII (1,25), гг. XXI та X X X V I (3,50); пересилка
коштувала 1,72. Сьогоднішній том коштує 1,50 та пересилка 60
коп. (Клоустонової пересилки я, звісно, сюди не лічу, бо то
мусить іти моїм коштом). Як Ви мені вернули дві книжки
«Этнографического] обіозренияі», то я був Вам винен 10,75;
одкиньмо новіші видатки (9,57), я Вам зостаюся винен 1,18. Та
ще Ви мені прислали «5іис1іеп»Огоновського, — будьте
ласкаві написати, скільки вони коштують заразом з поштовими
видатками.
Клоустона я Вам тепер одсилаю, бо тепер добув собі
власний свій примірник. Рукопису Ви сьогодні одержите
тільки шматок та й друкуйте його (мабуть, буде на 2 арк.), а як
пришлете мені 1-й аркуш, то вже здобудете решту. Чи не
можна було б зостатися при правописі Желехівського (себто, з
ї)? Думаю, Ви нічого не матимете проти того. Та неодмінно
почніть друкувати 1-й аркуш разом з
172
з а г о л о в к о м , щоб можна було показати Ф[рейта]- гові.
Відколи д. Павлик прислав (спасибі Вам!) рукопис Тіле,
відтоді єсть повна надія на дальші жертви^ од Ф[рей- та]га.
Вибачайте, що рукопис мій дуже замазаний: писалося без
чернетки.
Переклад з Коскена зробіть Ви самі*, тільки тра буде
помістити його на кінець книжки. Як побачите з моєї
передмови, до книжки піде не сама «Іпігосіисііоп» I, а й деякі
глави. Вам які глави хтілося б дати? Напишіть, бо «голова
добре, а дві краще».
Чи Ви були б не від того, щоб Тіле пішов за один з номерів
Вашої «Бібліотеки», тільки ж зоставався власністю
Павликовою? Звістить мене або перебалакайте попереду з д.
П[авликом] та аж тоді звістіть.
Одіслав Вам сьогодні рукопис і книжки, а лист оцей піде
вже взавтра, бо зараз пізно буде.
. Якась плутанина вийшла з торішніми книжками «Ж[итя] і
сліова]», що йшли на Політехнічний] музей. Треба б було, щоб
усіх примірників було чотири (три за гроші, а один в заміну за
торішній журнал, що вже до Вас заслано). А Ви (очевидячки,
тут єсть помилка) поприсилали от які книжки:
I ... 2 прим. IV ... З прим.
II ... З прим. V ... З прим.
III ... З прим. VI ... 5 прим.
Один примірник] 6-ї книжки вже я забрав з музею, щоб
вернути Вам. А Ви маєте ще прислати повний торішній
комплект та одну книжку І (торішню-таки).
Будьте ласкаві, вишліть ті книжки «Ж[итя] і сл[ова]»
н е г а й н о , бо професори наші швидко вже роз’їжджа-
ються з Москви.
Ви мені писали, що вислали Сперанському витинку
з«Ж[итя] і сл[ова]», ч. II. Він каже, що не одержав. На який Ви
адрес посилали були?
Нашукав я людей, що можуть переписувати 1старі
рукописи (поручив їх мені д. Долгов, начальник рукописного
одділу Рум[янцевського] муз[еюї). Тільки ж южно- руських
списків у музеї мало, більше єстьзападноруських. Чи Вам і
таких треба? Зрештою, мабуть, чи не все, що є в
Рум[янцевському] муз[еї], використав покійний Тихо- нравов.
Ви, мабуть, маєте його «Отреченные книги»?*
I «Вступ» (англ.) — Ред.
173
Ф[рейтаг]ові не вислано 1 кн. за цей рік.
Ваш А. К-
Р. 5. Про всякі літературні новинки повідомляйте мене —
я зараз друкуватиму в хроніці «Этнографических]
об[озренийЬ> (див., приміром, ту книжку, що незабаром
вийде).
Яку саме посаду Ви тепер обіймаєте? Напишіть неод-
мінно, мені дуже хочеться знати. Д. П[авли]к писав тільки, що
Ви стаєте за у[ніверситетськ]ого професора, а якого — не
пише.
1-й аркуш «Шах-наме» одержав.
Р. 5. Марки, що я наліплюю, раз у раз присилайте. I що
коли його продати за доброго курсу, то буде карбованця з 200.
З тої суми 100 крб. мають піти на Франкові видання, а другі
100 крб. мають піти до Вашої повної безконтрольної
розпорядимості, але 1) допіру по с к і н ч е н н ю друку Тіле,
2) по с к о р і м скінченню.
З мого боку задержки не буде. Якщо я іноді ніби спізню-
вався з рукописом, дак це виходило попросту через те, що я
боявся посилати рукопис великими шматками, а надто після
того, як друкарня загубила дещо. До того ж я й не бачив
потреби поспішати, бо звичайно друк тягся страх як довго.
Тепер Ви мені прислали арк. 15-й —зостається в Вас скрипту
ще аркушів на двоє, але я вже почав переписувати твір далі і
швидко, саме на час пришлю
I До М. І. Павлика
93
М[осква], 18 — 95
Фрейтаг уже давно наставав на мене, щоб я швидше
написав Вам одповідь, та я за всякими справами ніяк не міг, а
потім цілий тиждень мене не було в городі.
Дрепера* він видати не хоче через те, що чув од Пипіна,
котрий, як Вам відомо, колись дуже клопотався коло
російського перекладу Дрепера, що ця праця — геть не научна
і що тепер сам Пипін ані пальцем не був би поворухнув, щоб її
перекласти. Опроче, Ф[рейтаг]ові дуже хочеться бачити
якнайшвидше Тіле в слов’янськім перекладі (гезр.,
українськім). Прочитавши Ваш лист, він надумався помістити
Тіле в серію «Літер[атурно]-наук[ової] бібл[іотеки]» Франка
(звісно, зоставляючи Вас хазяїном готових книжок), та ще
пожертвував на укріаїнське] видання папір,
174
Вам. До кінця збірки ще знайдеться матеріалу 2 у —
З арк., а там зараз піде Тіле.
Фр[ейта]г казав, що Вам напише, щоб Ви не боялися слати
«НІародІ» на його адрес (він навіть каже, що лист в нього
давно вже готовий, тільки він жде ще на м і й лист, щоб
послати вкупі). До нього не можна слати л и с т и : це він
рішуче заборонив, а часопис можна, бо він, в разі халепи, може
сказати: «Чим же я винен, що мені шлють?!» Про листи такого
не скажеш.
Треба вислати ось які чч. з м и н у л о г о року: 1, З, 4, 5,
7, 8, 20, 22, 23, 24. А з ц ь о г о року: 6, 8. Адрес от який:
Москва, Трубная площадь, 1-й Знаменский пер., д. Вишнякова,
кв. № 1.К. А. Фрейтагу. Пошліть-бо все заразом або двома
посилками, в р е к о м е н д о в а н и х ковертах, та не
гайтесь, а шліть з а р а з і с і н ь к о (якщо буде дві посилки,
то другу за 3—4 дні), бо незабаром Фріейтаг] поїде на «дачу»,
то ж коли посилки прийдуть без нього, то зчиняться великі
прикрості: на пошті їх розпечатають.
Починаючи з 9 ч., шліть часопис на адрес: Киевской губ.,
г. Звенигородка, мені. Туди ж зачніть пересилати й збірку
творів, починаючи з 7-го аркуша. На перший раз пришліть з
п’ятеро примірників 7-го арк., далі 5 прим. 8-го арк. і т. д., а
потім знов доведеться почати з 7-го, аж доки в моїх руках не
буде 50 прим, кожного аркуша. Фрейтаг Вам уже писав, що
пересилка йде й о г о коштом (адже це єдина заплата мені за
перекладарську працю), тому-то записуйте кошти пересилки та
одчисляйте од тих грошей, що Вам передав Франко.
175
Радю Вам: не гайтеся з друкуванням, щоб Тіле вийшов у
світ якнайшвидше. Будьте певні, що крім тієї сотки крб., яка
вже лежить про Вас, Фрейтаг дасть іще грошей! Людина з
нього добра і щира, тільки жива, гаряча й н е т е р п - л я ч а: з
останньою рисою дуже треба рахуватись.
А от і Фріейтаг] прийшов. Кінчаю.
Ваш А. К-
79. До Б. Д. Грінченка 24
18
VI95
Вчора я одержав Вашу кореспондентку, оту, що Ви
направили на Москву. Ну, я вже дещо так і зробив, як Ви
бажаєте, себто одіслав Вам «Жіитє] і сл[ово]» та ще додав
«Конотопську] відьму». Од Вас «Думи й пісні»* здобув, —
спасибі Вам за пам’ятку! Чепурненьке видання. Передше Ви
поприсилали мені «Робінзона», «Батька та дочку» та «Підпал»,
а других книжечок, про які Ви писали мені, що присилаєте їх,
я не дістав: десь, певне, погубилися дорогою. Швидко й я Вам
дечим оддячуся. Мабуть, в середині юля буде вже готова моя
збірка* (іагкіет! адже три годи друкується!), — всього аркушів
з 24. Та у Франка друкується мій переклад (з англійського, з
моїми додатками): «Народні казки та вигадки. Як вони
блукають та перевертаються» Сіоизіоп’а. Праця, як на
фольклор — першої ваги, а російською мовою її немає. З
«Шах-наме» робиться відбитка* (цікаво мені почути Вашу
гадку про мій переклад). Перший шматок моєї розвідки про
перський містицизм уже давно готовий, та друкарня не дає,
доки не вийде цілий том «Трудов Восточной комиссии» (моя
книжечка — відбитка звідти). Про Франкову дисертацію я
подав довгу докладну критику* до «Киевскіой] старіи- ны]»:
ланх Кажуть, що Франко посвариться за те зо мною, та я не
вірю.
Мене вирядило «Общество любителей естествознания,
антропологии и этнографии» на літо робити досліди поміж
караїмами, та я за своїм нездоров’ям не поїхав і почав робити
всякі археологічно-етнографічні екскурсії тутечки
176
(по церквах, горищах і т. ін.). Багато придбав цікавого, та
що найдорожче — збірка старецьких віршів українських з
кінця минулого століття. Навмисне, щоб розпитати про се, про
те, поїхав я на три дні в Київ (16—20 юня) до Житецького і
радився з ним. Показалося, що моя збірочка — дуже цінна річ.
Я її видам у світ з великою передмовою. Довідавшись, що я
етнографую теперечки, Житецький дав мені велику-величезну
(з пуд буде ваги) колекцію к а з о к українських, записаних
одним писарем за 70-х років. Матеріал — зовсім незвісний і од
нікого не обслідований. Багато є порнографії, що її видати в
світ не можна, та куди більше гарних фабльо та «міфічних»
казок. (А втім, ще побачимо, чи то міфиі Щоб бува тії міфи та
не позичено з Радивиловського та ГалятовськогоІ).
Сподіваюся, що в Москві дадуть мені гроші на видання; том
буде більший, ніж у Чубинського. Ще ж дав мені Житецький,
між іншими важливими паперами, власноручні рукописи
Руданського*, що всі думали, ніби вони загубилися.
Друкуватиму в «Житі та слові» та в «Зорі». Сьогодні вже
послав до «ЖІитяІ і сл[ова]» розвідку «Про рукописні редакції
творів Руданського, про їх відносини між собою та про листи
поетові» (дуже цікаві листи Руданського до брата його —
Грицька).
. Був і в Семена Жука. Він несподівано спитав мене, чи не
візьму я кафедру руської мови і словесності. Правду кажучи, я
не від того, хоч Житецький одраджуе та вговорює зостатися в
Москві, де був Бодянський, Максимович і інші. Чогось Жук на
Вас ніби скоса дивиться. Що таке скоїлося? Чи, може, секрет?
Вернувши з Києва, я був занедужав: звичайне з дороги, і
слабував два дні так, що нічого ані читати, ані писати не міг.
Та потім як одужав, то знов кинувся в працю. Роблю. Мені
гарно. Чи довго ще житиму, я про те тепер не думаю ані
крихітки. Я знаю, що мені тепер гарно на душі,— ну, та й годі.
Значця, тра працювати і далі з усієї моці, щоб було так само
гарно.
Напишіть мені, скільки треба книгареві заплатити за ті
книжечки, які Ви прислали були на комісію, бо я забув.
Ах, ота недавняя смерть!* отая смерть! Я, відколи до-
відався, не можу ані на день забути про таку втерю. Ще ж до
того мої фольклорні праці — всі такі, що раз у раз згадується
тая великая людина. На мою думку, після Тарасової смерті ще
не було такої гіркої втрати для нашої батьківщини. Пером
йому земля!
Бувайте здорові!
12 2-146 177
Ваш А. К.
Звенигородка (Київщина]),
Той матеріал, який Ви мені були дали в Києві, я вже трохи
й використав. Про Руданського замітку (може, на лист друку, а
може, й менше) заслав я до Франка зараз- таки, як приїхав з
Києва, а потім заходився лагодити до друку його твори,—
котрі не друковано ще. Довга поема «Світові байки»
надрукується десь, певне, сього ж таки року*, а приказки —
тоді, як скінчить своє видання Комар*. Що ж до
етнографічного матеріалу, то й його я розібрав уже і позначив,
що з чим робити, і навіть порівняння деякі поробив. Тільки ж
єсть одна річ, що не дає мені спокійно працювати, а саме-
іменно: я не розпитався у Вас, х т о, д е і як поназаписував усі
ті казки та фабльо. З мови мені здається, що воно записано
десь недалечко від границі з Галичиною. Але де саме? в якім
повіті? Я б дуже-дуже Вас прохав начеркати мені пару слів про
це (адрес: Звенигородка, Киевской губ. мені).
Книжку Марковського я прочитав*. Справді — як Ви
казали — це «знамение времени и символ хамства». До всього
того автор не потурбувався добре познайомитись з
літературою предмета. У мене є думка: розібрати докладно
його книжку, притягти до досліду те, що йому зосталось
невідоме (з праць по історії юіжноі-ріусской] науки X V I I —
X V I I I в.), та встановити правильний (або в усякім разі
правильніший) погляд на справу. Щоправда: це вийде не
рецензія, не критична стаття, а ціла нова праця. Я вже й до д.
Науменка* написав, чи дасть він місце такій роботі в
«К[иевской1 стіаринеї».
Перекажіть Гнату Павловичеві*, що я дуже перепро- сюю
його за те, що обіцянки своєї не додержав. Я був обіцявся
послати свій розбір Франкової дисертації на йо-
178
го ім’я, а послав просто до редакції. Причина — тая, що я
за всякими другими роботами дуже спізнився з тим розбором і
одіслав його зовсім недавнечко: тим-то не хотілось гаяти час,
пересилаючи рукопис по декількох інстанціях.
Щиро шануючий Вас
Дорогий добродіюі
Це вже другий лист пишу я до Вас сьогодні: першого я
попереду був хтів писати тільки для Вас, та якось сам собою
він так написався, що можна його і до друку дати. Тим-то
пишу вдруге.
Здобувши звістку про Михайлову смерть*, я зараз
заходився з думкою, чи не можна було б видати повну збірку
його творів, очевидячки, хронологічним розпорядком. Написав
я в цій справі два листи до Ф[рейт]ага. Не одразу, та таки він
згодився, щоб оті гроші, які він дав на Тіле, обернути на
видання писань Д[рагоманов]а. Тільки ж виставив дві умови:
1) можна обернути ті гроші на видання власних писань
Дірагомановіа, та не можна обернути на щось інше, напр., на
книжки про Дірагомановіа;
2) треба, щоб Ви не пізніш од 1-го августа ст. ст. дали ос-
таточну відповідь, себто, чи на Дірагомановіа мають піти
гроші, чи на Тіле: після 1-го авгіустіа гроші мають піти
т і л ь к и на Тіле. Повідомлення пришліть мені, я вже
завідомлю Фірейтагіа.
Я сподіваюся, що Фірейтаг] таки не покине своєї думки
про Тіле і після нового року (тоді в нього будуть гроші) знов
схоче видати його. Тим-то я не жалкую своєї праці над
перекладом і навіть перекладатиму далі. Та навіть хоч би моя
праця мала і пропасти, то я не жалкуватиму, бо видання творів
Дірагомановіа тепер потрібніш, ніж що. А втім, усе залежить
од Вас: рішайте самі, що хочете видавати: чи Дірагомановаї,
чи Тіле. Звісно, тих грошей, що ми маємо, не стане на п о в н е
видання, та нехай надрукуються хоч два перші томи, а там
знов щось ізвідкілясь капне!
Що ж до моєї збірки, то вона мусить додрукуватись і
12* 179
переслатись мені (50 прим.) таким самим способом, як і пе-
реділе ми були погодились. І Фірейтаїг виразно Вам написав,
що воно так має бути. Сьогодні я одержав стор. 97— 320,
шліть мені й далі те саме + конець. (Та бракуючі числа
часопіисі]!). Як буде готова о к л а д н и к а , то пришліть
мені о д и н п р и м і р н и к : може, решту пощастить мені
надрукувати й у Росії: адже ж окладника — не книжка і
цензура не має боятись; а один примірник — то треба на
зразок.
Передмову, заголовок і спис помилок пришлю заразі-
сінько після того, як дістану од Вас лист 21.
Ваш А. К-
82. До О. Я. Кониського
21
Звенигородка, 18 95
Вельмиповажаний Олександре Яковичу!

Сьогодні я здобув лист од Франка. Він і мені був цілий
місяць не писав, та тепер пише, що цілий місяць їздив туди-
сюди. Десь, певне, він і до Вас уже одгукнувся тепер про
«Хроніологіюі творів ШевчІенкаІ*; та про всякий случай я
рівночасно нагадав йому од себе, щоб він од- писав Вам щось.
Франко пояснює, що його не затвердили через Барвінського та
Вахнянина, бо вони, каже, хтять просунути «свого»
Студинського (здається, Стіудинський] племінник
Барвіінськіого). Тим-то я думаю, що Барвін- сьхий і далі не
схоче клопотатися ні про кого, опроче як про Студинського.
Коли Франко не зможе надрукувати Вашої статті, то я
зовсім певний, що її охоче надрукує «Книговедение», тим
паче, що Ви не женетесь за гонораром. Я не знію адреса
«Книговедения»... ба, знаю, ось він: Москва, Тверская, угол
Козицкого переулка, д. Ланиной... тільки ж коли Вам нічого
буде заждати з місяць, то краще б я сам узяв у Вас статтю та
оддав В. Н. Сторожеву. Сторожев торік скількись разів мені
нагадував: «Ну, что? Скоро ли Комар пришлет свой
«Покажчик»?»
Тих видань «Кобзаря» та «Гамалії», які Ви питаєтесь, на
жаль, і в мене нема. Есть у мене «Чигиринський кобзар і
Гайдамаки» 1844 р. з цензурним дозволом 27-гофевраля] 1843
року, де в середину вліплено «Гайдамаки» 1841 р. з
цензіурним] дозвіолом] 29-го ноября 1841 р. У Москві в
180
Руміянцевському] музеї я Вам подивлюся, що треба.
Руданського зачну друкувати в «ЖІитії і сліові]» та в
«Зорі»* (якщо вона не від того). Статейку про його твори та
два листи (в копіях) я вже послав до Франка.
Даремне побиваєтесь про «Зорині» помилки. Як читав я
Вашу статтю, то згаданая помилка зовсім не б’є у вічі.
«Записок» ще не прислали, то й Франкової статті не читав
іще. А цікаво буде.
Сьогодні од «Киевскіойї стіариньїі» одержав звістку, що
мій розбір «Ів. Вишенського»* піде до 9-го ч. журналу. [.. .1
"та96
Два дні вилежав я слабий та й то дуже, тому-то фізично не
міг одіслати переднього слівця*. Оце посилаю та про- сю, щоб
разом з надрукованим примірником Ви мені прислали і
окладнику: .тільки одну, на показ, бо, мабуть, з неї можна буде
і в Росії за цензурним дозволом надрукувати ще 50.
Що Фірейтіаг деспотичний, дак се Ви кажете щиру правду.
Капризів є у нього таки доволі. Та кого гроші не зіпсують? Я
мирюся з усіма його примхами (іноді просто дитячими), бо
рівночасно добачаю в нім гарне серце і думаю, що й Вам варто
було б миритися з ними, бо тоді міг би бути з нього меценат
для нас. Що гроші, які в Вас, підуть уже не на Тіле, дак це вже
порішено. З Фірейтіаго- вого листа я бачу, що він тепер
звабився отією новою ідеєю, мовби цяцькою, бо вже дає
грошей аж на цілий том. Але Ви кажете, що справа піде не
швидко, і кажете, щоб я попереду добре розважив усе. Чи не
можете сказати точніш: к о л и більше-менше Ви б могли
розпочати друк? Бо коли справді Ви особисто можете зачати
друк лиш д у ж е не швидко, то можна було б заложити цілий
комітет для цього діла: Ви б передали туди ті гроші, що в Вас,
а я туди діслав решту (200 крб. є в мене і зараз). Не стільки для
догоди Фірейтіагові, скільки для загальноукраїнського добра
— і я б сам стояв за тим, щоб з друком того тому не гаятись.
Звісно, найкращий редактор був би не з кого, як з Вас; та коли
справді Ви думаєте д у ж е затягти цю справу, то Ви мене
страхаєте! Звістіть справді, як Ви думаєте постановити цю
181
справу, себто: чи беретесь, чи краще радите вдатися до кого
іншого?
Ваш А. К.
Р. 3. Та за бракуючі чч. не забувайте.
Звенигородка, ^уїУЇ"^
Ви ніколи не сердитеся на мене, якщо я, часом, забарюся з
одповіддю. Кажу Вам щиро: до Вас писати я д у- ж е люблю,
та, на моє лихо, оцей рік, що був зминув, та оцей, що
надходить, то такі скрутні, що аж-аж-аж! Роботи в мене
величезна сила (між іншим — обов’язкової, яка іноді і не
зовсім мені до смаку), —мало не скрутюся. Я не лінивий, то
вже правда, але тепер у мене часом з’являється і така нудна
думка: «Ох, боже ж мій! Коли ж то я нарешті видеруся з
усяких студентських та заробітних повинностей? Коли ж то я
нарешті матиму спромогу працювати (і навіть сильне, сильне
працювати) над тим, над чим я сам схочу? Оце б був для мене
найкращий одпочинок». Зараз мені доводиться багато часу
оддавати на санскритську мову. Не можу сказати, щоб це була
мені нелюба праця,— ні! тільки ж я був би радий зайнятися
нею через рік, а не тепер. Тим часом на носі стоять екзамени в
державній комісії, — треба вчити санскрит тепер-таки. А мені
б д у ж е хотілося оддатися зараз не чому, як студіям над
Радиви- ловським. Мій колишній товариш Марковський
написав книжку «Антоній Радивиловський» (Київ, 1894),
щоЖитець- кий не дурно зве ЇЇ «знамением времени та
символом хамства». Що він зробив з того Радивиловського! —
ой, головонько ж моя бідна! . .1 Що й казати! було в нашій
старій Україні ч и м а л о погані,— то п р а в д а , та були в
ній і дуже здорові зерна. Марковський учепив- ся, як п’яний
плота, за слово «схоластика» та й тиче ним на всі боки. А
староукраїнська схоластика зовсім не те, що
п о л ь с ь к а ї б о тенденції її — не ті самі. Марковський
дійшов аж до такого монстру, що виставляє українців
ворогами Петрових реформ. А вони були щирими по-
собниками ПетруІ Забуваючи усіх других, Марковський цвікає
нам у вічі Стефаном Яворським (ворогом не латинства, а
182
протестантства!). Ет! не спишу всього, прочитайте книжку
самі. Я, коли хочете, був досі навіть москвофіл, та як прочитав
оту всю у м и с н у б р е х н ю Марковсько- гб, то й м е н і
гидко стало. Коли ж додати, що, опроче хамської брехні, в
книжці є ще й колосальні плагіати, то зміркуйте моє обурення.
Дак от, на мою думку, треба якнайшвидше одвітити на той
елаборат та одвітити науч- ним способом, щоб увесь світ
побачив не просто якусь там шовіністичну лайку, а таки
научну, незбиту істину. У мене мрія: дати одповідь цілою
книжкою, а не рецензією. Але на це треба мені хоч з місяць
часу вільного (матеріали для праці у мене є), а звідки я візьму
той місяць?! Рецензія (на аркуш буде) уже готова у мене і
зараз, та не хочеться її посилати (до «Киевской старины»,
думаю), бо до такої справи варто підступити з пієтизмом. Ах,
що б я дав, щоб мені бути з а р а з у Львові на тій посаді, за
яку ми балакали вже! Та... ет!
Зараз у мене обов’язкові роботи: 1) твір на тему: «Черты
киевского наречия XI века» [...], 2) санскрит, 3) слов’янська
філологія. (Як приїду до Москви, то треба буде додати ще й
другі предмети + реферати на «Семинариях»). Далі, так само
обов’язкові роботи: 1) «Шах-наме», 2) Клоустон, 3) араб.,—
Макарий Антиохийский. Остання праця обов’язкова через те,
що я іще не знаю, чи у Львові буду, чи деінде,— виходить, що
треба ще не забувати Лазаревського) інституту. «Шах-наме» і
Клоустон обов’язкові через те, що друкуються. Як приїду до
Москви, то зачнеться теж обов’язкова праця для
«Энциклопедического] словаря»,— кажу «обов’язкова», бо
треба з чогось жити. А ще ж у мене є всякі другі роботи, які
хоч ідуть прихапцем, та закидати їх не можна: Тіле,
етнографічна] збірка (шукати варіанти!!!), рецензії, в тім числі
дві д о в г і критики для «Этн[ографи- чесного] обозр[ения]» (а
Франко зовсім справедливо домагається і для «Жіитя] і сл|
ова|») та ще дещо друге, чого зараз і не згадаю... Ах, та
Руданський жеі то собі теж загайна історія... В обороні своєї
честі я мусив би ще од- вітити на напади «Жіурнала]
министерства] народного] просвещения]» теж зараз-таки,—
ну, та вже бог із ним! най моє пропадає! А вже ж як приїду до
Москви, то добре знаю, що до цих щоденних робіт раз у раз
прибиватиметься потроху ще й якась інша, та й то не одзивна!
Та от і Квітку треба швидше у лубочників додруковувати, щоб
усі, знач- ця, повістки, бо як я виїду з Москви, то хто їх там
надрукує? Ви самі, здорові, працюєте багато, то знаєте, що то
воно усякі тії дрібні робітки і скільки вони часу одбира- ють. З
183
спокійною совістю можу сказати, що я марне часу не гайную.
Як я був у Москві, то у|ніверсите]т та научні засідання — ото й
усього мого ходіння (звісно, і Рум[ян- цевський) музей); а щоб
куди в гості піти абощо — дак нікуди. Тут, у Звенигородці, я за
ціле літо т і л ь к и т р и р а з и ходив на проходку, та й то
тільки через те, що вже далі була невидержка: у грудях аж дух
забирало, не міг ані сидіти, ані лежати. (А починаючи з 4-го
юля, я з своєї світлички виходю тільки, щоб щось там
пообідати). Ну, то чи пощастить мені впорати Марков- ського?
Трошки дивно зараз мені стало. Як написав я Вам усе це,
то якось аж полегшало. Не пускаюся у психологічний аналіз
цього факту, бо, мабуть, ніякого вияснення не даси собі.
Другим разом то, мабуть, ще й гірше б стало, згадуючи все те,
що висить на шиї.
Аби мені як-небудь щасливо пережити оцей надходя- чий
рік та ще не померти на екзаменах, то я вже знаю, що далі піде
все гаразд: притулюся кудись (поки що я хитаюся «между чахи
и ляхи»), матиму хоч і обов’язкові роботи, та такі, що до серця
і до вподоби,— то й працювати буде легко, і вже ж Вкраїні
буду щирим робіть’иком. А поки що крутися «тамсімо» (як
каже добрий К. Устиянович) та роздирайся на шматки... А
втім, єсть і в такому житті воя принада. Чи Ви повірите, я
мабуть що й не знаю тепер справжніх нервних хвороб? Астма
— отая справді частенько мордує мене (учора ледве була не
вдушила), а неврастенії немає. Часом я себе прирівнюю до
коняки, що бігає на топчаку: за ненастанним коловоротом вона
навіть упасти не може і лінуватись не може. .
Хоч сьогодні я вже щось дуже розписався і за балакани-
ною оцією часу чимало збавив, та мені не шкода, бо хоч
висловився перед кимсь. Я тепер, хоч і в сім’і живу, та якось
ніби самотою. З батьком у мене мало спільного, про свої
ідеали я з ним балакати не можу, а розмова про його ідеали
(хоч нема чого казати — чесні) тепер мені нічого не дасть, хіба
що час марно згається.
Ну, та годі розводитись про себе та про себе. Зрадів, що є
людина, з якою можна побалакати, то вже і розпустив язика.
Перейду краще до діла.
Напишіть мені, скільки примірників) Ваших книжечок Ви
мені прислали на комісію, бо тут, у нас усякі рахунки
поплуталися. Далі: дуже Вам дякую за присилку Ваших
дев’ятьох книжечок. Од себе ж я Вам послав деякі аркуші своєї
збірки, яких у Вас не було. Незабаром могтиму вже діслати
Вам усе. І з Москви вишлю Вам деякі свої праці російською І
184
мовою.
Куди я притулю свою етнографію, ще й сам не знаю.
Мабуть, найбільше надрукую в Москві. Самого-но того
(подільського) матеріалу, який мені дав Житецький*, стане, я
бачу, на два таких томи, як Чубинського*. Я, здається, писав
Вам, що то ніби матеріал, записаний в 70-х рр.: не в 70-х, а в
початку 60-х! Надто гарні і важні там фабльо та легенди. Мої
київщанські кореспонденти раз у раз мені приносять багацько
цікавого матеріалу, та я ще не впорядкував його. Рукописів я й
іще достав чимало, та найбільше з цього століття. Коли мені
доведеться обороняти дисертацію для Львівської кафедри, то я
вже собі обібрав тему: «Стародавні вірші українські» (хоч,
правду кажучи, той Львів мене дуже страхає. Це ж таки
болото, баюра велика). Поки що працюю над цією темою
тільки прихапцем вряди-годи, хоч вона мене дуже цікавить.
(Знаєте: часом стомишся од якої-небудь довгої о д н о ї
праці, то й візьмешся на годину — на дві за яку-небудь отаку;
розважинся трохи, а тоді знов до давнішої праці).
Руданського в мене є от які твори: а) приказки такі самі,
що й у Комара, та всі з д а т а м и (з днями й місяцями) і багато
нових, недрукованих; б) романтичні поеми- балади, буде так
на аркушів 10 друку, коли не на більше; в) довга й дуже гарна
поема «Світові байки», себто «народна біблія» віршами («нар|
одна] біблія» — це термін Мо- чульського*), і прозаїчний
додаток до неї: ЕСЯКІ прозою записані легенди, повірки і т. ін.
(Дещо вже видрукував
Драгоманов); г) оперета «Чумак»; д) шматки з «Іліади»» є)
листи. Або все те надрукує Лукич, або — за винятком
«Світових байок», бо вони «можуть бути за спеціальні для
«Зорі»; в такім разі «Світові байки» підуть до «Житя і слова».
Коли хочете зробити мені велику втіху, то напишіть до Лукича
(N13. політично й дипломатично») що, мов, Ви дов’дались од
мене про знаходку творів Руданського та що Ви вже од с е б е
( н е о д м е н е ) радите йому видати Руданського не
рубриками, а х р о н о л о г і ч н о . Додайте ще й так:
«Коли, може, Кримський стоїть за тим, щоб видавати по
рубриках, дак Ви, шановний пане-редакторе, переконайте
його, що так не можна». А то, бачите, Лукич більше
схиляється до того, щоб по рубриках; я знов думаю, що
видання тільки тоді й буде чого-небудь варте, як буде
хронологічне: зучивши в с е, що написав Рудіан- ський|, я
сміливо кажу, що тільки з хронологічного розпорядку можна
буде зложити собі суцільний образ поета.
185
Русизми в «Шах-наме», за які Ви згадуєте, виходять з того,
що мій переклад дуже дословний (я над ним чимало працюю);
отож українських народних слів іноді мені не стає, і я беру
церковнослов’янські (не конче російськії). Перське «намвер»
(нам-Ыате) я й не міг інакше переложити, як іменитий, бо не
хтів на безбач плутати усі синонімічні е п і т е т и .
(«Мегтери намвер» — старшина йменитий\ «мегтер» —
значить старший; «мег» — пор. лат. та^із, грецьке цеуаС;
дослівніше переложити й не можна було). А втім, Ви б мені
велику прислугу зробили, коли б усякі русизми зазначували +
подавали с в о є слово. Дещо стало б мені за науку. Франко
мені пише: «Пам’ятайте, що другого українського перекладу
«Шах-наме», мабуть, іще сто літ не буде». Я пам’ятаю,— тим-
то й дбаю про точність.
На останній Ваш запит про фольклорне читання одвітю
завтра. I ти на це діло та день на переписку (а давніше я вбив
на це аж чотири дні І). От бачите, це одна з тих несподіваних
робіт, за які вчора я згадував. |...|. Оддам свій розбір, мабуть, до
«Записок т|овариства] ім|ені] Ш|евченка|», бо, може, для
«Жіитяі і сл[ова|» буде він дуже сухий.
Тепер про фольклор. ТІ книжки, які згадує Драгоманов*
(«Нар[од]», 1891, стор. 228), писані переважно англійською
мовою; а німецькі, котрі він згадує, ті застарілі. Хто не знає
англійської І мови, той мусить прочитати німецький
переклад: Оипіор, «СезсЬ[ісМе) сіег Ргозасіі-
сЬіип^еп»II, що переложив (з додатками) Лібрехт (ЬіеЬгесЬІ),
дуже застарілу працю. Українці незабаром матимуть про-
читати мій переклад: Сіоизіоп, «Рориіаг іаіез апсі Гісііоп, ІЬеіг
шібгаііопз апсі ігапзїогтаііопз»*, де я роблю додатки (для
російських читачів). Поки вийде перший том, то, мабуть, і рік
змине; тільки ж найважніша (для початкую- чих) річ —
Іпігойисііоп — буде готова і через місяць; хто схоче її мати до
виходу цілого тому, той нехай удасться до Франка. В моїх
увагах читач там знайде і бібліографію для кожного одділу.
I авг[уста]
Цілий ранок працював сьогодні над книжкою Шахматова
«Исследование в области русской фонетики»*, що так сильне
нашелестіла в (великоруськім) філологічнім світі. Я пишу її
розбір: зачав був писати буде тому тижнів з двоє, а оце тепер
згадав, що треба ж таки скінчити, бо книжка вийшла ще 1893-
го року, — то щоб не дуже спізнятися з розбором. Доведеться
як-не-як, а днів з пару одда-
II «Історія поетичної прози» (нім.).— Ред.
186
Поки що треба (початкуючому фольклористові) перечитати: 1)
Пыпин — «Очерк литер [атур- ной] истории стар[инных]
повестей и сказок русских»* (бібліографічна рідкість); 2)
Веселовский — «Соломон и Китоврас»*; 3) статтю
Веселовського в «Истории русской словесности» Галахова*,
вид. 2-ге або 3-є (не 1-е!!), т. I, отдел 1-й, глава 27-ая (стор. 394
—517); 4) Веселовский — «Разыскания в области русского
духовного стиха»*. Щоб зрозуміти, як працювати українцю,
треба пильно перечитати (в «Киевс[кой| стар[ине]»):
«Старейшие русские драматические сцены» Драгоманова*
(Сумцов і не згадав в останній книжці «К[иевской] ст[арины]»
про цю працю*) і його ж таки «Тур[ецкие] анекдоты в
укр[аинской] нар[одной] словесности»* (а Сумцов про них
пописав величезні, колосальні дурниці!). От Вам дак я б радив
узяти та й обробляти останню тему: Ви анекдоти укріаїнські]
знаєте добре, а покійник їх знав погано; отож усе, що у нього
не доказано, Ви можете добре порозвивати; та не забудьте при-
тягти до вислідів те, чого не мав перед собою Драгоманов:
кавказькі анекдоти (в «Сборниках материалов для описания
племен и местностей Кавказа»). Це дуже гарна, дуже вдячна і...
дуже ефектна тема; якби в мене був зараз час, то я б ЇЇ н е о д м
і н н о взяв, а надто маючи безліч п о д і л ь- с ь к и х фабльо.
(На Поділлі турецький вплив був сильний. Ще раз кажу:
Сумцов стріляє дурниці). Якщо Ви не візьмете цієї теми, то за
якихось два роки я й сам ЇЇ візьму. Тепер не маю змоги. У мене
є вже багато всяких праць, які вже й готові, тільки аби
переписати, та й я їх не торкаю,— дак чи ж брати на свою шию
тепер іще новий клопіт?
Я тут зостаюся до кінця августа.
Ваш А. К,
85. До М. І. Павлика в
18
ТІЇ! 95
Коли б Ви знали, як Ви мене смутите! Я можу по щирості
сказати, що раз у раз відносився до Вас дуже прихильно:
згадайте, напр., про ті гроші, які я випрохав у Фірейт|ага на
видання книжки для цілей Вам любих; адже попереду Ф[рейта|
г хотів видати Тіле російською мовою і, звісно, був би мав с о
б і з того і грошову користь і душевну втіху. Потім я, бажаючи
Вам догодити, вижебрав у Ф|рейтаг]а дозвіл повернути гроші
на видання писань Д[рагоманов]а, а Ви навіть не одвітили ані
слівця на мою пропозицію. Не забудьте, що 1-го авг[уста] ст.
187
ст. я мусю дати точну відповідь жертву вате леві, чи
друкуватиметься Д[рагомано|в, чи ні; коли ж не одвітю, то
втеряється надія на видання Д[рагоманов]а, хіба що знов
доведеться впрохувати та розпинатися! Та хто його знає, чи
буде на той раз знов згода.
І ще більше Ви мене смутите тим, що ніби ховаєте од мене
свою часопись*. От скоро два роки буде, що я прохаю в Вас та
благаю деяких чисел та й доблагатися не можу! З того (1894)
року в мене нема чч.: 1, 3, 4, 5, 7, 8, 20, 22, 23, 24, а з сього
року: 6, 9, 11,12 і т. д. Будьте ласкаві, пришліть зараз не
таячись, бо коли я виїду звідси, то мені вже не так зручно буде,
щоб до мене приходили товсті конверти з заграниці.
Така сама біда з моєю збіркою*. Ви мені, може, скажете:
«Та ти повинен дякувати мені, а не докоряти, бо я ж і
коректуру тобі правлю, і з друкарнею клопіт маю». Ох,
добродію! що й казати — я Вам д у ж е вдячний за всі Ваші
турбації,— тільки ж скажу Вам правду, що повільний друк
збавив мені нервів бодай не казати скільки! Знов же й те
сказати: я дозволив собі покористуватися Вашою ласкою через
те, що видання все буде Ваша власність; коли продасте хоч
жидам на папір, то й тоді якісь грошенята Вам таки капнуть! А
останніми часами, коли зостається так мало друку, та й той не
кінчається, нерви мої аж шматуються. Опроче і компрометація
мене тепер велика: як Ви собі думаєте, що мусить думати про
всю справу Фірейта]г, давши гроші ще в февралі і не бачачи
досі поступу в тій справі?! А я ще й у марті з’їв од нього
чимало докорів, як Ви були не хтіли друкувати Тіле. Гай-гай,
добродію! ми плачемося, що в нас меценатів не гурт, а як
прийде якийсь, то ми й того одіпхнемо!
Компрометація виходить мені і з того, що Ви не при-
силаєте готових уже аркушів. Адже Ф,рейта]г дав гроші на
пересилку; а коли Ви не присилаєте і коли я не можу дати
йому скількохсь там примірників, то хто знає, чи не подумає
він, що я сказав Вам ужити ті гроші на щось інше? або чи не
подумає він, що я такий невдячний, навітьщо йому не хочу
дати тих декількох примірників? або чи не подумає він... ат, не
можу далі писати, бо з тих здогадів аж лице паленіє.
Добродію! Вибачте, що пишу так гірко, але й на душі
гірко. Я колись був прохав Вас, щоб Ви оддали друк моєї
збірки Франкові (він був би охоче й швидко поскінчав усе),
прохав Вас, щоб і Тілеві гроші Ви оддали йому (правду казати,
дак це не я прохав, а сам Ф[рейт]аг); та Ви самі одмовили
обидва рази, що того не треба, себто що Вам не важко
188
доглянути того друку. Коли не важко, то нащо ж Ви мене
мучите?
Вибачте, коли яке слово я написав не до ладу, та зми-
лосердуйтесь надо мною і не робіть мені компрометації, не
робіть мене підозрінною людиною в чужих очах. Отже, 1)
пришліть часопись, 2) пришліть 21-й аркуш, щоб я міг його
переглядіти та швидше прислати Вам передмову і спис
помилок, 3) пришліть готових аркушів 7—21 скількись
примірників, а за три-чотири дні знов скількись і т. д., 4)
звістіть, чи хочете друкувати Д[рагоманов]а, чи нехай уже
Тіле.
Я сподіваюся, добродію, що Ви хоч тепер вважите на моє
справедливе прохання, і в тій надії зостаюся Ваш щиро
прихильний
А. К.
Р. 5. Річ очевидна, що до мене можна посилати щось
тільки як р е к о м е н д о в а н е , бо не рекомендоване все
губиться.
Хоч Ви ще не одвітили мені на мій останній лист, та
припало тепер пильне діло, — тим-то, не чекаючи од Вас
одповіді, пишу до Вас.
Учора чи позавчора вичитав я в «Ж[иті1 і сл[ові]», що Ви
радніші були б видати всі твори Д[рагоманов]а. А чи знаєте,
що ледве він помер, я зараз удався до Фрейтага і випрохав у
нього дозвіл, щоб обернути ті гроші, які він давав на Тіле, на
видання творів Дірагоманов]а? Судячи по собі (адже я зрікався
надії на видання власної своєї праці, чи то пак перекладу, та й
не сумував), я був сподівався, що й д. Павлик так само охоче
повітає цю гадку і цей дозвіл. А тепер я не знаю, що й думати:
на мої листи д. Павлик а н і ч и ч и р к ! Очевидячки, він і
Вам нічого не сказав, хоч читав Вашу відозву. Чому? Чи йому
шкода оддати на видання Дірагомановіа, якого він каже, що
так любив! ті гроші, які мались піти на друк тієї праці, що її
він сам тому місяць не хтів був видавати?! Нічого не вто-
ропаю! Зрештою, він і взагалі з нічим не поспішає: останнього
листа моєї збірочки я ще й досі не маю.
189
Коли Вам ця справа лежить на серці, то, будьте ласкаві,
розпитайте в д. Павлика, що він собі дума. І скажіть йому от
що: друк Тіле був би коштував карбованців з триста,— нехай
д. Павлик Вам оддасть тільки т р и с т а крб. За ті триста
крб. можна видати хоч 1 том. Коли д. Павлик скаже, що він і
сам ладен видати той том, то гаразд, — нехай видає (в такім
разі і весь зиск од продажу того тому нехай буде його),—
тільки ж будь-що-будь він неодмінно мусить порозумітися з
Вами і друкувати зараз. А я Ф[рейтарові написав, що
Д[рагоманов]а П[авли)к видаватиме разом з Вами.
Коли б Ви знали, дорогий друже, скільки нервів вимотала
мені вся ця справа: спершу з Тілем, потім з Дірагома- нови]м.
Я вже двадцять тисяч разів каявся, чому порадив ті 500 крб.
оддати П[авлик1ові, а не Вам. Бачите, мені тоді бажалося
догодити однаково і Вам, і йому, бо я сподівався, що д.
П[авлик]ові справа нашого письменства лежить на серці так с а
м о, як і Вам; опроче ж, і сам д. Павлик писав мені, що в Вас
дуже мало часу, і писав, що коли він оддасть ті 500 крб. Вам,
то це Вам буде зайвий клопіт. А якби я його не послухав та
якби гроші ті зосталися в Вас, то тепер любісінько можна було
б приступити до видання творів незабутнього покійника.
А поки що д у ж е далекий од того, щоб погадати за д.
П[авлик|а щось погане: я попросту думаю, що тут вийшло
якесь непорозуміння та й тільки. Тим-то просю Вас, пере-
балакайте з ним самі особисто і спитайте, нехай він Вам
т о ч н о одвітить, що думає він зробити з тими грішми і чому
він одтягається вволити волю Ф[рейта]га. Коли ж він і далі
одтягатиметься, кажучи, напр., що в нього нема часу, то нехай
1) або передасть гроші Вам, 2) або перешле мені, щоб вернути
їх Ф|рейта1гові. Бо інакше на мене самого падає погане світло.
Я досі звик одбирати в себе найменший шматок од рота, щоб
оддати на громадське діло, а тут на мене падає таке нечесне
світло! Кажу щиро, для оборони своєї честі я ладен оголосити
справу навіть друком. Ах І у мене голова ходором ходить з цієї
мороки! За- того здурію!
Отже, ще раз кажу Вам: Вам дуже хочеться видати
Дірагомановіа,— дак знайте, що Ви маєте для того діла
карбованців триста. Дбайте самі, щоб вони перейшли до
Ваших рук; а коли й Вам не пощастить, то я вже знаю, що
зроблю.
Ваш А. Хванько
Р. 5. Якщо 3-й лист Клоустона готовий, то пришліть зараз,
190
будь ласка. В мене вже давно скінчено переклад усієї
передмови, та я не посилаю до Вас, бо разом з кінцем
передмови треба зробити деякі додатки, тим-то треба мати
готові аркуші перед собою.
Р. Р. 5. А чи є в Вас хоч які гроші для видання Діра-
гомановіа?
191
87. До М. 1. Павлика
'«ТО!95
Дорогий, високоповажаний добродію!
Ви слабуєте на нерви, Ви знаєте, що воно таке, тії нерви,—
тим-то я сподіваюся, що Ви простите й мені те, що вчинили
мої нерви. Якби Ви, дорогий добродію, були до мене
обізвалися листом передше, то не були б діждали од мене того
негарного листа, який я Вам недавнечко послав, не були б
почули гірких слів, з якими я до Вас тоді вдався, та й сам я не
був би дізнав тих болів, які зараз відчуваю. Коли Ваше серце
ще не запеклося, то простіть, простіть мене. Маленьким
вибаченням буде для мене тая свідомість, що я провинив
перед Вами, дбаючи про ту саму справу, яка й Вам лежить на
серці. А саме: час зминав; я боявся, що не встигну к 1-му
августові повідомити Ф[рейтаг]а про те, що є охочі люди до
видання Дірагома- нов]а; боявся, що термін змине, а од Вас
листа не буде. З того чекання нерви мої були страх як
напруженії Коли ж нарешті і Фр|ейт|аг спитав мене про дещо,
то з одчаю я й написав до Вас той лист. Позавчора прийшло
«Жіитєі і сло[во)», звідки я вичитав, що єсть якісь люди, котрі
охотяться видати Д рагоманов|а. (Поки Ви не прислали листа,
то «Ж|итє| і сл|ово|» було для мене найпершим джерелом). Як
стій я зараз начеркав лист до Ф|рейт|ага, що, кажу, знайшлися
редакториI і що, значця, гроші мусять піти на Д[рагоманов]а, а
не на Тіле. Рівночасно я написав і до Вас кореспондентку (по-
німецьки, бо в мене такий звичай виробився, дякуючи
Чайченкові), і до Франка лист. Франкові я написав у тім листі,
щоб він перебалакав з Вами, бо якісь обставини не дають
Вашим листам дійти до мене (інакше я не міг собі вияснити
Вашої мовчанки), і що, коли 1-й том Д[рагоманов|а Ви
захочете видавати, то нехай хоч він мене сповістить про це, а
коли Ви самі од себе не захочете (задля будь-яких причин), то
аж тоді нехай береться за цю справу він. Сьогодні я пишу до
Франка, що нехай він Вас про ніщо не питає, бо я вже маю од
Вас лист, а нехай краще Вам поможе в Вашій роботі.
I Я написав йому: «Во главе редакционного комитета стоят П[авли]к и

Ф[ранк]о», хоч нічого певного ще не знав!
19
2
ж
I. Я- Франко. Фото. 1895 р.
Тепер справа з виданнями стоїть от як. Узавтра я Вам
вишлю заголовок, передмову і спис помилок. Ви додрукуйте
збірку, будь ласка, якнайшвидше та й ненастанно пересилайте
мені листи: 7—22 + передмову (про часопись теж не
забувайте). Коли все попересилаєте, то Вам видко буде,
скільки в Вас зосталося грошей . Не присилаючи мені
ніяких рахунків, назвіть тільки цифру
р е ш т и , більш нічого; це на те, щоб я міг показати Ф|
рейт]агові той лист та щоб ми знали, скільки треба буде іще
Вам прислати для закінчення сподіваного 1-го тому
Д[рагоманов]а. Далі зачинайте лагодити до друку той 1-й том.
На мою і Ф|рейт]агову думку, спосіб видання мусить бути
хронологічний (адже треба показати світові
п о с т е п е н н і с т ь і всесторонність розвою дорогого
небіжчика), та коли б Ви захтіли видавати інакшим способом,
то на те Ваша воля. От і все. Ні, не все, треба ще от про що
додати: про ужиток доходу з видань. Моїй збірці, Ви вже те
знаєте, Ви повний хазяїн: можете їй визначити яку хочете ціну
( я радив би якнайдешевшу, бо швидше спродасте) і всі гроші
з неї обернути куди хочете. Те самесак - жу й про 1-й том
Дірагоманов]а, хоч і не зовсім те саме. Бачте, Д|рагомано|в іде
з а м і с т ь Т і л е, а дохід з Ті- ля мав бути увесь Ваш, тим-то
справедливість вимагає, щоб і 1-й том Д|рагоманов]а був так
само Ваш. Але, з другого боку, бажалось би, щоб із продажі 1-
го тому прийшли гроші на 2-й том Д[рагоманов]а. Мені
здається, що як на Тіле треба було б тільки 300 крб., а на 1-й
том ДІраго- манов|а тра буде 600, то дохід з 1-го тому можна
буде вжити так, що половину Ви беріть собі, а половину
ховайте для 2-го тому. Ну, та коли-то ще воно буде.
Далі, Ви ще пишете: «Боюся, аби Ф[рейт|агу і Вам не-
задовго було ждати, доки мені можна буде (фізично!) почати
друк 1 т. Д[рагоманов|а». Кажу Вам щиро: оці слова Ваші
вдарили мене ножем у серце. Будьте певні, дорогий добродію,
що слабому ніхто не докорятиме: дай Вам господь швидше
очуняти, дай Вам господь віку довгого і не дай господь, щоб я
чи Ф|рейт|аг укоротили Вам віку!! Але може б зробити от як?
Франко, побачивши виразну волю Ф|рейтаг|ову на
х р о н о л о г і ч н е видання,очевидячки, примириться з
тим фактом, і він міг би Вам дуже допомогти в заходах коло
видання. Значця, Ви і він могли б узятися за редагування в д в
о х , а це була б для Вас велика полегша і для діла було б
краще, бо спільна
із 2-146 193
праця завше краща і швидше йде. Я про це до
нього написав.
Чекаючи од Вас одповіді, зостаюся Ваш щирий при-
хильник.
А. К.
Р. 5. Не забувайте ж про арк. 7—22 та про часописи, то й
не буде ніяких непорозумінь. Д|рагоман|ов коли-то, коли-то
ще вийде! А тим часом зробіть так, щоб я міг хоч свою
збірочку показати Ф|рейтаг|ові зараз готову.
Бувайте здорові! та здорові!
Р. Р. 5. З Тіля 1-шу частину (ассірійці і єгиптяни) я
в д р у г е перекладаю з найновішого німецького] вид[ання],
що вийшло в юні с[ього] р|оку]. Коли Ф|рейта]г не дасть на
Тіле грошей, то я зажду один рік, а там у мене самого будуть
гроші, то видам своїм коштом.
Іще раз просю: не сердитесь же на мене.
88. До І. Я- Франка
11
18 95
VII
I
Сьогодні я одержав лист од д. Павлика, — тим-то не
пишіть до нього в м о ї й справі нічогісінько, — хіба що од
себе схочете щось написати.
Він каже, що б е р е т ь с я надрукувати 1-й т. Д[ра-
гоманов]а, — ну, то й гаразд! Способ видання йому
подобається х р о н о л о г і ч н и й , — і проти цього не
можна нічого сказати, бо й Ф[рейт]аг прохав проте саме (та й
мені такий спосіб більше до вподоби». Ко;щ й Ви можете
згодитися на такий (хронологічний]) спосіб, то чи не помогли
б Ви П|авлик]ові? Це я вдаюся до Вас і в своїм імені, і в імені
Ф[рейтаг]а. Д. Павлик занепадає тепер на здоров’я, тим-то без
Вашої підмоги видання затягнеться на довгий час.
Ваш А. /(.
19
4
Звенигорода, 18ущ95 Вельмишановний
добродію!
«Співомовками» звав Руданський усе, що поетові «мовить Співа (Муза)» або
«що мовиться на співочий лад», себто вірші; всякі історичні поеми — то в нього
такі самі співомовки, як і дрібні приказки. Очевисте діло, що в такім разі Ваш
поділ 11-го тому на а) Співомовки, б) Приказки, в) Поеми історичні, г) Переклади
— не годиться. Ще, я бачу, титулової картки для 1-го тому нема; тим-то я б радив
Вам назвати його «Співомовки Руданського, т. І», а сподіваний 11-й т. був би в
такім разі «Співомовки, т. II». Коли ж Ви неодмінно хочете затитулувати том 1-й
«Нові поет[ичні] твори», то затитулуйте так само й другий. Опроче Ваш т. 11-й
міститиме в собі співомовки всі справді нові, бо й ті 56 приказок, які давно видав
Франко, Ви могтимете надрукувати з дійсного оригіналу, а не з поганого с п и с к
у. А що в Франка був тільки список, дак се певна річ. В мене є автографи
Руданського з усяких періодів: з 1851-го року до 1870-го, тим-то я руку
Руданського зучив гаразд і можу запевнити, що оригінал приказок, друкованих од
Франка в «Зорі» 1886-го року, писако не р у к о ю Р у д а н с ь к о г о * .
Франко не звик до російських характерів письма, тим-то й помилився. Далі дата
«1869-го року, Петербург» — писана тим с а м и м почерком і тим самим
чорнилом, що й увесь манускриптик; а ввесь манускриптик писано рукою
Стрільчевського. Далі: про фальшивість цього документа свідчать грубі помилки,
яких би міг не допуститися автор (Франко, як друкував ті приказки, то іноді мусив
сам складати нові вірші). Одно слово скажу Вам: Франків оригінал — не автограф
Руданського. І на тім кінець Тепер заходить питання: як же буде найкраще зреда
гувати другий том? Перш усього скажу про перший. Додавати до нього нічого не
тра, хіба тільки той «Перегляд змісту», який я зладив (гесіе I переписав з
додатками) для Вас і який рівночасно засилаю; і неодмінно треба надрукувати
мою «Увагу до перегляду», бо вона виясняє всю
I Текст (лат.).— Ред.

ІЗ* 195
справу. В «Перегляді» Вам треба буде позазначати сто-
рінки, бо ви ж мені прислали не всю цілу збірочку, а тільки до
стор. 64-ої. Числа (№№) кожного надрукованого тут вірша я
поставив, дивлячись на Ваш списочок, що Ви мені прислали. Я
дуже й дуже Вас просю надрукувати ц і л и й п е р е г л я д ,
бо він надається т і л ь к и для 1-го томика. Що він цікавий,
дак про те нема чого й казати, бо хіба ж не цікаво подивитися,
як сам Руданський поділяв свої вірші?! Дуже цінні для нас і ті
«голоси», які він наводить у чернетках і з яких видко нам його
літературні впливи чи взірці. Деякі його вірші (котрі з
порнографічних) навряд чи можна буде колись де надрукувати;
в «Перегляді» є про них хоч згадка, а це вже теж важлива річ
для студії над поетом. Міг би я багато навести ще других рацій,
що, мов, треба надрукувати в 1-м томику цілий перегляд, та
сподіваюся, що Ви вже й так переконалися.
Тепер про другий томик. Як знаю я тепер весь матеріал,
яким Ви обладуете, та знаю те, що є в мене, то можу сміливо
сказати, що найкраще буде друкувати його х р о -
н о л о г і ч н и м розпорядком. А то чому? бо хронологічний
розпорядок буде заразом і с и с т е м а т и ч н и м , — сам
собою так складається. План мій от який для 11-го тому: 1)
«Два трупи», 2) «Вечорниці», 3) «Упир», 4) «Хрест на горі», 5)
«Розмай», 6) «Люба» (цими гарненькими поемами Руданський
розпочав свою літературну кар’єру), далі — дрібні співомовки
(спершу ті, що в мене, бо вони вчасніші, а далі ті, що в Вас є; те,
що було в «Зорі» 1886 та в «Правді» 1892, я залічую до своїх), а
нарешті «Слово», історичні поеми і т. д. Що скількись там
дрібних приказок помістяться аж після історичних поем, дак це
не біда. Одну річ я тут випустив: довгу поему «Світові байки»,
бо не знаю, чи схочете друкувати; її місце по «Любі». Хроноло-
гічний розпорядок — це, на мою думку, єдино розумний, бо
інакше ми зовсім не зрозуміємо поета і не могтимем його
оцінити. Якщо Ви не від того, то зробим так: першу половину
другого тому зредагую я (твори з 1851-го до липня 1859-го р.), а
другу половину — Ви (з того рукопису, що в Вас є, себто за
кінець року 1859-го та 1860-й); а тоді я Вам пришлю комедію
Руданського «Чумак», писану вже в Ялті. Я б дуже був радий,
коли б Ви згодилися на хронологічний спосіб видання (тим
паче, що, кажу, він сам собою був би майже систематичний
щодо змісту). Коли згода, то звістіть; та й з а р а з по одержанні
Вашого листа я пошлю до Вас товстий (уже переписаний)
первий зошит творів Руданського, який можете розпочати
друком хоч зараз-таки. В нім твори з р. 1851—1856.
19
6
По тім здоровлю Вас щиро і дякую за прислані аркуші І
томика. (Не висилайте потроху, вишліть увесь кінець
о д р а з у , бо я нічого не лякаюся: аби зарекомендували, то
дійде!). Ваш щирий прихильник
Р. 3. В «Русько-укр[аїнській] біблПотеці]» подано ті самі
вірші’*, що е і в других рукописах, тільки що заголовки не ті.
18^95
Сьогодні в Вашій посилці не стає аркуша 11-го, а якось
давніш Ви були не вислали 16-го та 17-го. Тим-то найближчу
посилку зложіть от як:
а) арк. 11-й, 16-й, 17-й, 19-й, 20-й, 21-й.
б) арк. 7—21.
в) 2 прим, заголовка та 2 списи помилок.
Висилайте посилки все на два адреси, так воно буде
швидше, ніж на один.
Ваш А. К.
Р. 5. В усіх некрологах Д[рагоманов]а, які друкувалися по
російських] часописях, стоїть, ніби покійник під кінець живота
з і р в а в з у к р а ї н с т в о м , бо не міг добачити в нім
надії на поступI. Оці звістки беруться з «Энциклопедического]
словаря» Брокгауза і Єфрона, а там статтю «Драгоманов» писав
не хто, як наш спільний знайомий... Ыоп-е§о! Він боявся, щоб
його самого не залічили часом до українофілів (адже це річ
страшенна!), то й накрутив і того, і сього, і оного, і ового...
I «Увидел несовместимость украинофильства с прогрессом».
19
7
М[осква], 18 1^95
Вибачайте мені, що я не одразу вислав Вам Ваші гроші.
Книжки, які Ви мені подавали, я поздавав книгарям зараз-таки,
як приїхав, та потім заслаб і за клятущою астмою не міг
нічогісінько робити скількись день. 15 прим, узяв
Карбасников* та й заплатив 11 крб. 25 коп. (по 75 коп. за
книжку), а 9 прим. (10-го, пам’ятаєте, я взяв собі) покупив
Думнов* та й дав 6 крб. 75 коп. Отож заразом у мене
опинилося 18 крб., які оце Вам і відсилаю. Обидва книгарі
прохали мене, щоб я держав у себе на складі напоготові хоч
десятків зо два Вашої книги: це, бачте, на те, щоб як
доведеться їм спродати тії екземпляри, котрі вони покупили,
то щоб можна було достати другі просто од мене, не платячи
за пересилку з Києва. Шкода мені, що я, їдучи з Києва, не
захопив був більше примірників. Та, може, хтось їхатиме з
Києва сюди, — то Ви передайте мені через його руки скільки
схочете книжок: нехай справді лежать у мене напоготові.
Позавчора, чи що, я був сунувся до Руміянцевського]
музею, щоб роздобути писання Радивиловського та ще деякі
книжки. Аж музей зачинено! Там були позавалювались деякі
зали, то тепер іде ремонт, та й кажуть, що одчинять музей аж
на кінець сентября. Коли так, то доведеться мені залишити
гадку про розбір книжки Марков- ського, бо в октябрі вже
нема чого й думати про сторонню роботу, опроче
університетської. Не критику, а рецензію (так, сторін буде на 4
—5) я вже встиг був дати до <втн[ографического]
обозр[ения]».
В уініверситеїті Соколов* розпочав курс історії західно-
руської літератури. Не знаю, як воно далі буде, а поки що
початок мені дуже припав до вподоби. На Галя- товськім і
Радивиловськім він заздалегідь обіцяється спинитися дуже
уважно. Цікаво буде, коли великорус Соколов якраз
вихвалятиме те, що згудив наш землячок* та ще й українофіл
до того.
Бувайте здорові, дорогий учителю!
Покровка, Машков пер., д. Меркулова, кв. Леве.
196
М[осква], 18^95
Я зараз тільки одно роблю: студіюю руську київську мову
11-го в., бо од твору залежить уся моя дальша доля при
уініверситеїті. Поки що можу поділитися радісною звісткою:
мені пощастило одкрити в старокиївській мові звук дж, і проф.
Брандт* (що був прихильником теорії Соболевського*)
згодився зі мною.
Ваші «Этн[ ографические ] материалы»* д у ж е мене
врадували. Дещо закинути можна, і про все те я докладно
скажу спершу в «Ж[иті1 і сл[ові1», а потім в «Зтніогра-
фическом] об[озрении]», а проте книжка Ваша вельми цінна. Я
с т р а ш е н н о жалкую, що Ви не прислали мені її в маї,
були б тепер дістали од нашого тіоваристіва (Императорского]
о[бщества] л[юбителей] естествознания], аірхеологии] и
зітнографии]) премію (100 крб.). На той рік премії не буде, але
вона буде 1897-го р., то тоді, запевне, премія буде В а м , тим
більше, що тоді в Вас буде аж два томи (за поспіхом я тих
«буде» написав аж сотню!). Та шкода мені, що, може, тоді
«отзыв» писатиму вжене я, бо хто зна, куди мене доля занесе!
Книжечок Ваших не могло бути по 10 прим.; я був певен,
що 20, та спитався був у Вас, чи то правда, бо на папері у мене
не було нічого записано. Так і рахуймо по 20 прим.!
Що Ви скажете про мою критику на Франка?* Він
страшенно образився.
Ваш Л. К.
Хтів Вам прислати дещо по-рос[ійськи], та не видають
мені, доки цілий том не вийде в світ.
[...] Тому два дні було в нас засідання, де обго[во]рювали
справу Вашої одповіді Сумцову* Багато говорили, та ні до
чого не дійшли, бо тільки три-чотири особи читали
199
Вашу статтю, а решта членів могла міркувати тільки про
самий принцип взагалі, себто чи можна взагалі допускати
полеміку в одній і тій самій часописі, чи ні. Нарешті Кал- лаш
розсудив усе діло, сказавши, що нехай попереду в с і
перечитають Вашу статтю, а вже тоді хай рішають щось там
таке. Дак от і поклали, щоб на найближчім засіданні (звісно,
закритому) секретар голосно перечитав Вашу одповідь, тоді
всі побачать, чи е в ній щось особисте, чи ні.
Варто завважити, що до редакції (Этнографического
обозрения» дуже часто приходять одповіді на рецензії.
Звичайно, вони всі досі рішучо одкидалися «колегією»;
пам’ятаю, як Будде*, отой, що професорує в Казані, був
прислав таку статтю саме перед літом, але й її одкинули, хоч
він співробітник «Этнографического! обозрения». Ваша
стаття — то найперша така, що до неї не хтять одразу
прикласти звичайний принцип, а все міркують, аби не зробити
Вам кривди.
Щиро люблячий Вас і глибоко поважаючий
Л. Кримський
Покровка, Машков пер., д. Меркулова, кв. Леве.
22
М[осква], 18 |^95
Буде тому два дні, [які писав я до Вас лист, а вчора
прийшов лист од Вас.
Я охоче згоджуюся з Вами, що не треба було торкатися
особи Франкової, тільки ж здається мені, що як на
г а л и ц ь к і звичаї, то моя стаття не містить у собі нічого
незвичайного в тоні*. Що ж до Марковського* (а я
н е о д м і н н о хочу розібрати його елукубрації, тільки аж у
1896-му році), то його особи я не торкатимуся аніже, —
будьте в тім певнії Та не знаю, чи зрадіє він з мого суду. Його
книжка ніколи в мене не виходить із голови; а через те кожна
нова научна звістка, яку я де взнаю, кожне нове для мене
придбання в научній області — все те (коли воно має
стосунок до книжки Марковського) пильно «слагается в
сердце моем», щоб опісля, 1896-го року, виринути знову в
моїй пам’яті...
20
0
Оце зараз принесли мені цей лист, який я до Вас пере
силаю. Я вже одписав Карбасникову, що вдався до Вас, а Ви
вже самі йому вишлете. ЕхІ Неодмінно треба, щоб у мене
лежали книжки на складі І Та пам’ятайте, що і другим
книгарям (ну, хоч би Вольфові) Вам би випадало дати дещо в
магазин.
Щиро Вас люблячий і шануючий
В початку октября маю читати «отчет о поездке». Побачимо,
який ефект учинять матеріали Димінського*.
М[осква], 18^-95
Глибокоповажаний Олександре Яковлевичу!

Був у музеї. І там нема 1-го видання «Кобзаря». Вдамся
ще до проф. Стороженка*, а коли і в нього не знайдеться, то
вдайтеся до когось із петербуржців, щоб попитали в
Публічній] бібліотеці. Нема і «Гамалії» 1844. «Молодик» на
1843 г., ч. 2-ая. Харьков, в у|ниверсите|тской типографии.
1843. «Печатать позволяется. СПб. 10 сентября 1842-го года.
Цензор А. Очкин и А. Никитенко». На стор. 91: «Тяжко-важко
в світ жити» (підпис: Т. Шевченко); на стор. 102-й:
Шевченкові — «Гарно твоя кобза грає». А. Чужбинський.
1841, 26-го нб., Чугуєв; стор. 108: Н. Маркевичу, «Бандуристе,
орле сизий» (підпис: Т. Шевченко), стор. 114: «Утоплена.
Баллада Т. Шевченка».
«Молвы»* ще не встиг зоглядіти, бо зминула 3-я година, а
тоді вже нічого не допитаєшся. Та ще пошукаю геть усього і
серед букіністів.
А знаєте? мені здається, що «Наймичку» вперше д р у -
к о в а н о таки ніде, як у «Записках] о Ю[жной1 Руси»*.
Перечитайте там передмову Кулішеву, — він, очевидячки,
добре знав, чия то поема, та й набрехав через те, що тоді було
б небезпечно назвати ім’я авторове, але ж не зважився був би
друкувати «Наймичку» мов щось нове, якби вона вже
друкувалася передше в якомусь виданні, звідки кожен
20
1
міг би Куліша спіймати на брехні. Тим-то, хоч би й знайшов я
десь «Кобзар» 1840, то навряд чи буде там «Наймичка».
Мабуть, помиляється Петров*, а не Комаров. А втім,
побачимо, як то воно буде. Аби знайти.
Фр[анко] на мене сердитий, навіть на листи не одпові-
дає. Невже ж таки моя стаття така прикра? Мені здавалося,
що я підсолодив пілюлю і бозна-як, аж воно виходить, що ні!
Про Марковського з а р а з не писатиму, бо не можна
роздертися, але після різдва огрію його краще, ніж Франка, та
й уже без підсолод усяких.
Чи знаєте, що Павлик із голоду вмирає? В нього 2 000 зр.
довгу і нема заробітку ніякісінького, а молоді дорізують його
нерви вкрай.
Похвалитися можу: хоч іще мого твору («Черты киевского
наречия 11-го в.») проф. Брандт не міг прочитати в цілості,
але вже й з деяких розділів признав мені правду і, значця, тим
самим осудив теорію Соболевського, яка йому передше була
здавалася «очень вероятною».
Редактора «Книговедення» ще не бачив, бо рідко куди
можу зараз виходити.
Ваш А. /(.
18^95
Дорогий добродію!
Сзершися!
Наскільки я сумую про це з погляду громадського,
настільки радію про Вас. Вам таки треба спочивку, треба
втихомирити свої нерви, треба набратися здоров’я. Якщо Ви
покинете на якийсь час журнальну працю, то видужаєте. Поки
що нехай для Вас буде потіхою звістка, що минулая Ваша
праця не була чимсь ефемерним; бо я знаю, що ті
примірники] № які є на Вкраїні, ходять з рук до рук, пильно
перечитуються, невважаючи, чи то щось новіше, чи ще з 1890
року.
Але ж коли я довідався од Вас про Ваше матеріальне
бідування, то мене аж жах узяв. Я багато міркував, чим би
Вам допомогти, та наміркував не гурт. Перша моя гадка була
про Ф[рейт]ага; тільки ж одно, що його тепер
Ж
немає тут (він верне так під кінець сентября ст. ст.), а друге — що аж до января од
нього нічого чекати не тра, — це річ певна. Друга моя думка от яка: спродайте в
яку н[ебудь] книгарню мою збірку за чверть ціни (по 15 кр.), мабуть же, на такую
ціну знайдуться покупці І та й візьміть ті гроші не на які-небудь громадські цілі, а
на свої власні потреби: хоч і не багато, та все ж буде з того якась хвилева підмога.
Третій спосіб от який: моє місячне вдержання (ЗО крб.), яке я був наготовив собі
на октябр, я оце засилаю до Вас; як забагатієте колись, тоді й порахуємось. Мені
соромно, що я так мало посилаю, але ж і сам я живу наче метелик, не знаючи, що
буде взавтра, і не маючи ніяких запасів, як воно буває в мурав’їв.
Посилки досі були приходили точно, та раптом перервалися. З Вашого листа
довідуюся, що то Ви самі залишили їх посилати. Шліть далі, в обидва міста: аби
рекомендоване, то дійдеї А звіщати Вас про кожен раз, то річ довга.
Ваш А. К-
М[осква], 18 ~ 95
Останнім часом довелося мені атакувати Вас аж на двох пунктах: в «Зорі» на
Руданському і в «Кіиевской] старине]» на Вишенському*. За Руданського Ви,
може, й не дуже розсердилися, а за Вишенського, мабуть, дуже, бо щось не
пишете нічогісінько. А мені здається, що сердитись нема чого: своєю передмовою
до статті я виразно зазначив, що бажав тільки викликати ширшу дискусію, а не
чіплятися за дрібниці так собі, не знати з чого.
Хочу я Вам нагадати, що Ви не прислали мені двох приміірників] (мого і
Ф[рейта]гового) «Ж[итя] і сл[ова]», кн. V, які йдуть на мій адрес. Та ще прохатиму
в Вас зробити от що: купіть, будьте ласкаві, Студинського «Адель- фотес» і
«Пересторогу»* та й вишліть р е к о м е н д о в а н о ю опаскою на адрес: В
Москву. В Императорское Московское
а р х е о л о г и ч е с к о е о б щ е с т в о , ч л е н у А . Е . К р ы м с к о м у, а на
кожній книжці зробіть напис: «Для рецензии». Та ще покупіть «Пісню про
Роланда» В. Щурата* та вишліть її мені на мій адрес, очевидячки, в коверті. Коли
пам’ятаєте, то я Вам винен 3 крб. 24 коп., а по присилці Студинського та Щурата
довг мій, значить, прибільшиться.
Про підмогу для «ЖІитя] і сл[ова]» я чимало балакав з ким треба. Єсть один
меценат — той, що дає гроші на «Зап[иски1 т[оварист1ва Шевч[енка]», та на
нього мало надії (хоч деяка таки є). А швидше можна сподіватися, що київська
старша Громада дасть 200 крб.
Сьогодні якраз три тижні, щ о я б е з в и х і д н о (розумійте так-таки
дослівно, не як гіперболу) сидю над одним: над «Ізборником Святослава» 1073-го
року, за який я, здається, Вам і давніше не раз уже писав. Дивне диво тая філоло-
гія! Ніколи ніяка наука не могла заволодіти ц і л о ю м о є ю і с т о т о ю так
сильно, як вона: вона, філологія тая, має якусь таку силу, що може поглинути геть
20
3
усю натуру людини і не покинути місця нічому іншому. Знаєте, колись Потебня
був прочитав Кониському свій переклад «Іліади» на українську мову (здається,
пісню першу); Кониський аж упився ядерною, напрочуд гарною мовою в тім
перекладі і ентузіастично згукн в: «Як же гарно! Коли б оце та швидше
надрукувати — ото був би ступінь для розвою нашої національності дак ступінь!»
А Потебня, по-дитячому якось радіючи, одказав: «Э! какое там «національності»!
Вы послушайте только звуки!.. Звуки-то! что за звуки!».
Мені сьогодні згадалася і оця оказія, і література (я про неї був забув навіть, чи
е вона на світі), і багато дечого іншого, а згадалося все через те, що я сьогодні не-
сподівано зазирнув у часопись (досі я нічого опроче філологічних] розправ не
читав). Мені сьогодні здається, ніби я був спав та й прокинувся. А негарно
прокидатися! Знов верну до тих чарівних снів, де люди не знають ані життєвої
гарячки, ані нервів, ані суєти мирської!
Ваш А. К.
А таки не сердьтесь за критику, бо таки нема за що.
Р. 5. Візьміть, будьте ласкаві, у Щавлиіка один примірник] «Повісток і ескізів»
для себе.
08. До М. I. Павлика
18 95
Любий друже 1
Я і тепер, 1 раз у раз високо шанував Вас за Ваше самозречення, а через те
титул «друга» приймаю для себе як велику честь од Вас.
Щодо задуманих Вами праць, дак це правда, що ніхто, опроче Вас, їх не може
поробити. А праці знов такі, що можна сказати «насущні». Я сподіваюся, що й
здоров’я Ваше, і матеріальне становище поліпшиться як-небудь, і Ви спокійно і
«безмятежно» могтимете довести до кінця всі Ваші заміри.
Висилаю 20 крб., щоб Ви могли пересилати «Пов[іст- ки] і еск[ізи]» (одразу в
два місця). Це гроші Ф[рей- тагіові.
Будьте ласкаві, вишліть один примірник В. Лукичеві, та дайте один
приміірник] Франкові, та один до бібіліоте- ки] «Просвіти».
Бувайте здоровії Поспішаю кінчити лист, бо дуже зайнятий сьогодні.
Ваш А. К-
За пильною роботою не знайду часу одписати нікому Отож поклав собі
написати до Вас з уініверситеїту, на рекреації поміж двома лекціями.
20
4
Мені дуже любо прочитати Ваш суд про мої повістки, бо хоч він і занадто
прихильний (Ви прихильні до мене — то й до моїх творів), але показує мені, що
мені нема чого д у ж е сумувати, чому я видав їх. А нових повісток писати не
можу, бо одно — що суб’єктивізму ніколи не позбудуся (він у мене вдирається
навіть у научне що-не- будь), а друге — що не буде мені й часу на те. Я ще не
знаю гаразд, яка моя буде кар’єра, тільки ж в усякім разі научна; а коли научна, то
на перші роки буде такого багато роботи, що де вже там думати про белетристикуі
А от зачав казати про будучу кар’єру і згадав, що Ви мене питали, що і як. І сам не
знаю, куди мене доля зажене. С. Жук одписав мені (і Барвінський це знає), що уві
Львові ніхто й не подумає силувати мене до якоїсь там політики та що я зостануся
зовсім вільний, незалежний од нікого. Коли так, то я ладен поїхати до Львова (хоч,
щиро кажучи,— ця перспектива мене лякає-таки. Адже в тім богом спасає - мім
Львові нема навіть бібліотеки порядної, а я, дякуючи Румянцевському музеєві,
став дуже вередливий щодо цього пункту). Тільки ж тут є перепона от яка:
Барвінський ставить вимогу, щоб я спершу надрукував дисертацію, а вже тоді
зачнуться переговори з російським] правлінням. Хоч у мене є й зараз підхожа
розвідка («Черты киевского наречия 11-го века»), але доки вона видрукується, то
змине не м е н ш е як рік, а тим часом я ще в маї Сього] р[оку1 мусю дати якусь
точну одповідь Лазаревському] інститутові; а коли я скажу інститутові, що згоден
на давніше передложення, то мене з а р а з т а к и в м а ї пошлють до Єгипту.
Скажете: «Можна цього року ще заждати з інститутом, дати йому остаточну
одповідь аж на той рік». (Кінчаю вдома). Не можнаї бо інститут чекати не може.
Коли я вагатимусь хоч трошки, він зараз пошле когось іншого (самі здорові
знаєте, що людей на те не бракуватиме, бо до теплої посади охотників є чималень-
кої). Скажіть же самі, що мені діяти? Невже ж таки начхати на інститут (хоч я
д у ж е люблю орієнталістику •і вже цілих с і м років багато працюю над нею,
ніколи не забуваючи про неї) та ч е к а т и, що от як надрукую я щось до вподоби
Барвінському, то, м о ж е, їхнє високо- благородіє дадуть мені професуру уві
Львові?! Я й С. Жукові про те казав, а він: «То нічого,— каже,— їдьте поки що до
Єгипту, а потім Вас покличуть до Львова». Ну, а я дак просто скажу: «Коли я
поїду до Єгипту, щоб там виключно й спеціально студіювати арабську
словесність, то вже певне, щодо Львова ніколи не поїду бо не стане ж мені моці
ще й далі роздиратися надвоє та щодня, засапуючись із астми, гірко міркувати, чи
скоро чортяка до пекла потягне, чи не скоро.
Єсть, правда, іще один вихід, тільки він дуже непевний. Якби мене проф.
Брандт зоставив при своїй кафедрі, то я б одрікся інститутської професури та учи-
телював деякий час тут по гімназіях, рівночасно готуючись до слов’яно-руської
кафедри. Тоді б я не був залежний од Барвінського, бо знав би, що й без Львова я ?
маю куди притулитися. Але на це надія слаба, бо в університеті знають, що мене
вже мають на оці в інституті. Опроче й твір мій, який я подаю цими днями і який
Ви колись прочитаєте в печаті, стилізовано не так, як воно водиться у людей,
алчущих професорського місця в уініверситеїті. Треба б було утнути щось а 1а
Марковський!
Тепер про «Этнографическое] обозрение». Адрес його: Москва,
Политехнический музей, редакция «Этнографического] обозр[енияЬ>. Писати
20
5
можна й по-вкраїнськи, як це роблять галичани, Дикарєв, Кониський і др. Перед-
плата — 5 крб. річно (4 книжки). Давніші річники я б міг Вам придбати по 3 крб.
за рік. Питаєтеся, чи не можна було б Вашу етнографію подавати до цензури через
«Этнографическое] об[озрение1». Але ж «Этнографическое! обозрение]» цензура
зовсім не знаєі Воно —видання імператорського т|оварист]ва, а через те
«разрешение» дається не од цензури, а од совета общества (кажучи ж правду — од
самого Янчука). На превеликий жаль, матеріальні засоби «Этн|ографическогоІ
обозрения!» — малі, то й не можна напевне сказати, чи візьметься воно друкувати
Вашу збірку з а р а з. От і в мене з казками така сама біда: матеріал дуже цінний, а
стало б його на томів троє (бо я неодмінно хочу до кожної казки подавати ще й
варіанти,— вкорочені, правда),— отже ж, не можи? його видати зараз окремими
книжками,— доводиться ждати. Частками — то можна друкувати в
«Этнографическом] обозрении» і тепер Зрештою, спишіться попереду з Янчуком,
— може, він урадить щось кращеє.
Ех! якби гроші, то можна було б тут, у Москві, зробити чуда! В Києві або в
Чернігові і по других українських] містах чіпляється цензура, а тут можна
перебутися без цензури.
З Франком у мене біда. На мої три листи він не одпо- відає і навіть перестав
присилати «ЖІитє] і сл[овоІ», хоч п о в и н е н присилати, бо передплату
зложено. Така сама історія і з Клоустоном: про дальший рукопис він мене не пита
нічого, а я сам не шлю, бо мені раз у раз треба мати перед очима готовії вже
аркуші, а Франко і їх не шле! Сьогодні знов напишу до нього (і знов лагідно),—
побачу, що буде. Невже ж він такий лютий?!
Пипіна «Очерк» можна тут купити* не дешевше як за три крб. (я за таку ціну
був колись покупив Фр[анко]ві), а звичайно його продають так карбованців по 5,
по 6. Я Вам міг би прислати свій примірник, тільки не зараз, а так через місяць, бо
до того часу його позичили в мене.
Російських своїх розвідок поки що ніяких не посилаю, бо одно, що відбиток
здебільше мені зовсім нема, а друге — що котрі відбитки єсть — то тих мені ще й
досі не видають на руки. Напр., я б дуже хтів узяти в друкарні свій «Очерк
развития суфизма»*, а не можна, хоч він готовий лежить іще з марта.
Ваш А. К-
4/ХІ 1896
М[осква], 18^| 95
Глибокоповажаний добродію, колишній мій приятелю!

Не смію вдаватися до Вас із титулом «друга», як я це робив був досі,— бо Ви
загнівились на мене. Правду кажучи, я не розумію, чого саме розсердились Ви:
адже я серед рецензії своєї скрізь повторяв, що нехай читач не забуває, що я
оглядаю т і л ь к и слабіші точки дисертації, а не цілу. Що ніхто з читачів не
зрозумів моєї рецензії зле, про це я напевне можу судити з листів Житецько- го та
Чайченка. Обидва пишуть похвально про Вас, а Чай- ченко — дак той каже, що
20
6
він д у ж е б у в б и р а д и й , якби я так само детально покопався на його
«Этнографическом! сборнике»*, що вийшов недавнечко...
Як пересердитеся та забудете гніватися на мене, то згадайте тоді, що
Кримський так само прихильний до Вас і так само Взс глибоко поважає, як і
передше. Бо навіть якби трапилось так, що Ви на мене н і к о л и не покинете
сердитися, то все ж пам’ятайте, що я і люблю Вас і поважаю, хоч би й сердитого.
А поки що, то спитаю Вас: коли Ви сердитесь на мене, то невже ж це є рація,
щоб позбавляти мене«Ж[итя! і сл[о- ваі»?? А Політехнічний] музей чим провинив,
що й йому Ви нічого не висилаєте?? А Фр|ейт1аг що Вам зробив, що й йому
«Ж[итє! і сл[ово]» більше не приходе?^ Отже, нагадаю: 1) мені не прислано кн. V;
2) Фірейтаїгові (тре
20
7
ба слати на мій адрес) теж не прислано книжки У-ої; 3) до
Політехнічного] музею не прислано навіть кн. І У-ої! (отже,
туди будьте ласкаві вислати і кн. 4-у і кн. 5-у, два примірники
кожної, бо один іде взаміну за «Этнографическое]
обозр[ение]», а другий за гроші). Опроче, в Політехнічний]
музей треба прислати ще 1 кн. 1894-го року, бо її Ви в маї не
прислали (хоч я про це тоді писав).
Мені трохи дивно, що, сердячись на мене як на а в т о р а
р е ц е н з і ї, Ви хочете покарати мене я к п е р е д п л а т -
н и к а! Та я навіть не хочу вірити, що Ви у м и с н е не вислали
часописі, а думаю, що Ви з а б у л и с я . Споді- ваючися, що
і я, і Ф[рейт]аг, і Політехнічний] музей вскорості одержимо
бракуючі книжки, зостаюся
Ваш щирий прихильник і шануватель
Адрес: Москва. Покровка, Машков пер., д. Меркулова, кв.
Леве, мені.
Поспішаюся відписати й Вам і всім тим землякам, що
писали до мене. А Вам зосібно можу додати, що, на думку
Франка, його одкинуло намісництво найбільше через те, що
Барвінський та Вахнянин хтіли неодмінно висунути свого р о д
а к а Студинського. С. Жук каже, що Барвінський, коли треба,
стане високо понад усякі особисті згляди. Будемо вірити. А що
я досі дуже пасивно дивився на цю всю справу, дак за це мені
докоряти, їй-богу, не треба: раз, що Житецький дуже мене
одраджував, а друге, що я сам боявся (та й тепер дуже боюся)
того Львова,— чому боявся — про те довго писати.
Та не розводитимусь про це зараз: нехай другим разом. А
тепер насамперед з радістю напишу Вам, що я про Франка
помилявся: він попросту не мав часу одвітити мені (бо
кандидував на посла), а зовсім не те, щоб розсердився на мою
статтю*. Навпаки: він оце тепер пише, що як на його думку, то
я занадто підсолоджував свою критику компліментами*, бо,
каже, можна було б перебутися й без того. Велике горе, що
«Житє і слово» на той рік не виходитиме, бо грошей зовсім
нема. Я, здається, писав Вам, що на недобори од першого року
я роздобув Фріанкоіві 500 крб.: ще раз достати грошей од тієї
14 2-146 208
самої особи на ту саму мету я тепер уже не міг, а більше ніхто
не хоче посо- бити. Прохав я грошей для «Жіитя] і сл[ова]» у
киян,— обіцялися дещо зробити, та вже от три місяці, а нічогі-
сінько не роблять! і, мабуть, так і не зроблять.
Я прохав Фр[анк]а, щоб він прислав швидше все те, що є
надрукованого з Клоустона (6 аркушів). Скоро-но пришле,
зараз одпровадю до Вас. Пипіна (це таки товстенька книжка)
пришлю тоді, як прийде шоста книжка «Жіи- тя] і сл[ова]»:
нехай заразом.
Я дуже радий, що міністр скасував заборону на «Этно-
графические] материалы]». А за якою системою впорядковуєте
Ви другий випуск? Знаєте: питання, як треба розпо-
рядковувати пісні, це дуже важке питання, та й радив би я Вам
не йти за нелогічною рутиною,— напр., не поділяти пісень на
«Обрядовые» і «Бытовые», бо такий поділ дуже грішить
супроти елементарних правил логіки I. З усіх систем найкраща
поки що одна: ота, якою впорядковано буковинські пісні
Купчанка* в «Записках Юго-Западного отдела», але й проти
неї можна дещо сказати. Коли б Ви не боялися перероблювати
почату працю, то я б Вам прислав свій проект, змодифі
кований з «Записок Юго-Зап[адного] отдела».
Бувайте здорові. Ваш увесь
А. К.
Я був дуже радий, як здобув Вашого листа. Щиро Вам
кажу: я Вас люблю не тільки як писателя або громадського
діяча,— я Вас люблю і як особу, а через те мені було
I «Обрядовая» — формою, «Бытовая» — змістом. А весільні пісні, напр.

заразом і «обрядовые» і «бытовые»!
209
прикро, що от, мовляли, Ви розсердились на мою критику.
Та я вже писав Вам, що нікому вона не здалась ганьблячою, а
навпаки: чим раз я довідуюся, що той або той, прочитавши
мою рецензію, дуже хоче придбати собі Вашу книжку.
Ваш «Етн[ографічний] збірник» я вже бачив I. Шкода, що
Ви не користувалися статтею Сумцова про казки Коль- берга
та Мошинської*: там він подає бібліографію у к р а -
ї н с ь к и х паралелів, а не тільки чужих. А от чи знаєте, що є
в мене? 747 казок та фабльо, записаних на початку 60-х років у
Подільській губ. десь поблизу Галичини. Не знаю, куди б мені
їх притулити, бо цього матеріалу стало б на скількись томів. Я
вже багато понашукував варіантів українських і російських, та
й можу хіба подякувати Сумцову, бо хоч який його покажчик
не повний, а поміч з нього велика.
Коли Ви не знаєте, може, статті про східні тексти Варлаама
і Йосафата*, яка друкувалася цього року в «2еіІ5сЬгШ сіег
сіеиізсЬеп шог^епІапсІізсЬеп (ЗезеІІзсЬаїЬ1, то осмілююсь Вам
нагадати: може, скористаєте.
Д у ж е сумно, що «Ж[итє] і сл[ово]» не виходитиме. Я ще
раз писатиму в Київ: треба ж таки, щоб воно виходило! Був це
перший руський журнал, що з ним сміливо можна було
показатися в люди, та й має впасти!!! Зрештою, знаючи
київську повільність та «се діло треба розжувати», треба
сподіватися, що коли й пришлють підмогу, то хіба аж за
півроку! Ніхто про те й не дбає, що регісиїигп іп тога 2. Тому-то
я й сам не знаю, що діяти з «Шах-наме». Мені здається,
найкраще буде зробити ось як: я до Вас пришлю половину
Ферідунового життя (це буде проза), себто до того моменту,
коли він зрікся власті; далі йде історія про боротьбу його синів
або про боротьбу Ірана з Тура- ном, з зовсім інакшою сценою,
ніж яку ми бачили до сього моменту. Ви, будьте ласкаві,
надрукуйте той шматочок (з того навіть аркуш не вийде,— і
коштуватиме недорого) та й випустіть у світ «Перший
в и п у с к » (не т о м, як Ви хтіли); в передмові, яка
складатиметься з трьох-чоти- рьох рядочків, можна сказати,
що от, мовляв, 1-й випуск є передрук із «ЖІитя] і сліова]», а
незабаром вийде другий випуск, а далі якось 3-й і т. п. Коли
«Ж[итє] і сл[ово]» від- новиться, то, звісно, можна буде 2-й
випуск спершу друкувати в нім; коли ж ні, то вже якось воно
там буде та й само собою уладнається А от Клоустона дак
присилатиму й далі. Простіть тільки, що я раз у раз задержую
друк: доки йде передмова, то інакше й не можна, бо мені треба,
I «Журнал німецького сходознавчого товариства» (нім.). — Ред.
Справа не терпить зволікання {лат.) — Ред.
14* 210
роблячи примітки, дивитися на готові аркуші, щоб не пов-
торятися та знати, що писати. Дуже гарно Ви робите, що й од
себе додаєте уваги. На кінці «Інтродукції» я пороблю ще деякі
додатки, то тут треба буде згадати, що, напр., фабльо на стор.
29—31 переложили Ви, а не я. Далі, по додатках варто
помістити з м і с т «Інтродукції», трошки повніший, ніж
зробив сам Клоустон на стор. XV. А далі підуть поодинокі
розвідки, та не знаю вже, як нам тут що діяти. Адже на
заголовці стоїть «1895»; тим часом коли друкувати цілий том,
то друк, може, й на рік затягнеться. Може, й Клоустона
порозбивати на випуски замість томів. А коли друкувати цілий
том, то що робити з моїм переднім словом, де одразу кажеться,
що «читач знайде тут лиш д е к і л ь к а поодиноких
розділів»?
Узавтра посилаю Вам Клоустона більше ніж на аркуш. Як
надрукуєте, то пришліть мені; я пороблю додатки до
«Вступного слова», і це вже буде останній раз, що друк
спиниться на часину з моєї вини: далі вже присилатиму
рукопис великими шматками та й не спинятиму друкарню.
Тепер про книжки. «Адельфотеса» і «Перестороги» я ще не
здобув*: п і ш л и д о ц е н з у р и , а це недобрий знак.
Боюся, що одішлють знов до Вас. Тоді, звісно, прохатиму Вас,
щоб Ви переслали мені те саме в ковер- тах. Та записуйте,
скільки коштує кожна книжка і пересилка. Що ж до Ваших
поручень, то я вже взяв для Вас у Сперанського
«Апокрифические] еванг[елия]»*, очевидячки, не за гроші. Дав
Сперанський ще й другі свої писання. Зайду до Істіоричного]
музею, спитаюся, чи не вийшов 2-й том «Палеї» (Ви за неї
гроші заплатили), то разом упакую в одну пачку. Васильєва
«Апессіоіа Вухапііпа»* — дорогая книжка: 3 крб., а невеличка.
Не рішаюсь купувати, доки не напишете вдруге. «Русск[ий]
вест[ник]» (1862, январь) пошукаю; ц і л и й рочник
коштував би карбованців так з три, та й то, може, знайдеться
окрема книжка январська. «Описание рук[описей] Уварова»* (І
т.— 700 стор., II т. — 577, III — 363, IV — 562) коштує 15 крб.,
а мені (членові) продадуть із Археолог[ического1 общества за
3
/4 ціни. Чи купувати? Що ж до рукописів, то обіцяюся*, що 20
н[оября] ст. ст. все розвідаю в Рум[янцевсь- кому] музеї та
Хлуд[овській] бібліотеці, а до того часу не маю змоги, бо к 20-
му н[оября] мусю подати розвідку свою в у[ніверсите]т
(«Черты киевского наречия XI века»).
А до Вас я маю просьби от які:
1) Коли цензура верне книжки, то вишліть їх у ковер- тах
на мій адрес.
21
1
2) Пришліть мені і Ф[рейт]агові «Житє і сл[овоЬ, кн. V та
VI (ковертами на мій адрес), а в Політехнічний] музей — ті
самі книжки 4-1 кн. того року (все бандеролями, аби
рекомендованими). Асі Ьос: чи точно Вам ви- силається
«Этнографическое] обозр[ение]»? Сього року вийшло 2
книжки, 3-я друкується.
' 3) 2-й аркуш відбитки «Шах-наме», а коли є — то й
5-й (на мій адрес, у ков[ерті]).
4) 1—5 арк. Клоустона. Це просить Чайченко, бо йому
дуже треба. Адрес —мій (у ков[ерті]).
Ваш увесь
Адрес: Москва. Покровка. Машков пер., д.^Меркуло- ва,
кв. Леве, мені.
М[осква], 18-^ц95
Я допіру вчора трохи одужав од інфлюенції і тим-то
одповідаю аж сьогодні, хоч мені дуже хтілося одписати Вам
якнайшвидше.
Перш усього скажу про видання творів Д[рагоманов]а.
Коли Вам справді не хочеться згодитись на чийсь чужий план,
то не забувайте, що рішуче слово в цій справі — тільки у Вас.
Держіться такого плану, який Вам здається найкращим, і не
робіть собі нічого з того, що хтось там радить щось інше. Адже
Фр[ейт]аг написав це Вам дуже виразно, та й ніхто не сміє Вас
примусити чинити інакше, ніж як Вам здається за найкраще.
Та от, так місяців за пару Ф[рейт]аг їде до Відня; дорогою він
може заїхати до Львова, та й тоді Ви самі перебалакаєте з ним.
Але
21
2
краще було б, якби Ви з а р а з почали спокійненько ви-
давати, невважаючи на нікого, а знаючи, що тому виданню пан
тільки Ви самі.
Щодо того вжитку, який Ви зробили з моїх оповідань, то
мені здається, що Ви себе дуже покривдили. Нема чого казати,
що святе воно діло — дбати про Угорську] Русь, але ж не
менше діло, щоб і Вам була якась підмога. 100 прим., які взяли
для себе, це ж дуже мало; коли ще не пізно, візьміть собі
більше (або й цілий наклад), бо Ваше здоров’я — це ж діло
громадської ваги І Я б був дуже радий, коли б Ви увесь зиск із
видання взяли с о б і , бо хоч і невеличка це поміч, а на разі й
вона здалась би.
Ви мене не зрозуміли, коли я писав, що мені не стає
п е р ш о г о аркуша: першого — себто заголовка та перед-
мови, а не тексту. От я Вам повиписую, які в мене дефекти, а
Ви, будьте ласкаві, пришліть їх разом з якимсь ком- плетним
(під «комплетним» я розумію не цілу збірку, а без перших
шістьох аркушів):
1 ) В д в о х примірниках не стає заголовного листка та
спису помилок.
2) В одному примірникові не стає аркушів 3-го, 5-го, 6-го,
17-го.
3) Окрім того, ще в одному не стає арк. 5-го й 6-го.
Нарешті додам, що єсть у мене 11-й та 12-й аркуш лишні.
Я дуже Вас просю — слати все негайно та й на дві адреси
одразу. Не чекайте неодмінно після кожної присил- ки Вашої,
щоб я Вас сповіщав: я Вас сповіщатиму за 3—4 рази.
Ваш А. /С.
Р. 5. Чи не прислали б Ви мені своєї фотографії, коли є?
М[осква], 18 у^т95
Дорогий Друже!
Оце я зараз прийшов з Рум[янцевського] музею, де був три
години, та все дарма, бо не знайшов того, чого бажав знайти
для Вас*. «Повісті про Асенефь і Іосифа» нема в жодній
руській збірці, а «Іліїна обавленія» нема зовсім сло-
в’янською мовою. Найперша южноруська згадка про цей
апокриф знаходиться в «Ізборнику Святослава» 1073-го року
на листі 253-м уегзоI: під числом 10-м стоїть «Йлийнс
ббавлению». А от про «Видение Исаино» можу Вам сказати
дещо нове. Ви говорите, що Вам відомий список ста-
роболгарський, — я такого не знаю (де він друкувався?), та
зате знаю сербський список XIV в. (видав А. Попов в
«Описіании] рукопіисей] Хлудова») і с п и с о к р у с ь к и й
XII в.* Останній міститься в «Успенському сборнику», що
частками надрукували Бодянський (в «Чтениях») та Попов (у
«Библиографических] матеріалах»). «Видение» №же вид'Ь
стый Исаига» видано саме-іменно у Попова, ор. сіі., вип. 1.
КОЛИ хочете, пришлю Вам свій збірник. «Успенський
сборник» писано не знати де. Соболевський («Жіурнал]
министерства] народного] просвещения]», 1885, февр[аль],
стор. 353—354) думає, що його писано в Києві. Те саме трохи
раніш казав Ягич у «Четырех палеографических] статьях»
(«Сборн[ик] Акіадемии] н|аук]», т. XXXIII). На мою думку, це
твердження зовсім безпідставне (про це я писав у своєму творі
«Черты киевской речи»)*; щонайбільше можна сказати: «нема
доводів, щоб сборник писався не в Києві, але нема доводів, що
і в Києві». Руських особливостів у сборнику дуже мало, а яких-
небудь діалектичних нема ніякісіньких2. Та ще єсть «Видение
Исаино» в тому томі «Сборника Отделения] русского] яз[ыка]
и словіесности] Ак[адемии] н[аук]», що видано по смерті
Тихонравова. Та я не встиг подивитися в нього (а власного
примірника ще я не придбав), бо оце всі три години копався по
каталогах, шукаючи южноруських рукописів.
От іще про «Книгу Єноха». Чи Ви користали з праці
Смирнова* (Казань, 1888)? Та проф. Соколов (наш) оце тепер
друкує якийсь список*, здається южноруський. З Вашого листа
я довідався, що у Вас «Книга Єноха» вже готова, тому-то не
вдаюсь до проф. Соколова. >
Ваш А. К.
«Русск[ий] в[естник]», 1862, кн. 1 ще досі не знайшов (річник-
то можна знайти), але ще шукатиму. Вчора послав
I Зворот (лат,).— Ред.

Замість £ іноді пишеться И. Тільки ж це трапляється і по нов-
городських рукописах!
21
5
Вам дещо. Чи Ви мені послали ті книжечки, за які я прохав? Я
досі нічого не одержав та й думаю, що цензура звернула їх
назад до Львова.
Марки на бандеролі перешліть мені.
[14 грудня 1895 р.]
Листи Ваші, мої та Фірейтагіові все розминалися.
Очевидячки, коли Ви хочете друкувати переписку Д[раго-
мановіа*, то я нічогісінько не маю проти цього, і Ваша правда,
що таке видання найшвидше попродається та дасть
матеріальну поміч жінці покійниковій.
Про відповідь Ф[рейтаг]ову щодо 500 крб. я Вам уже
написав.
Будьте ласкаві, звістіть мене, яка ціна бібліотеці
Д[рагоманов]а Я вже зачав листуватися де з ким про цю
справу, та кожен насамперед питається, яка їй ціна?
Книжку про Мих[айла] Петровича]* одержав, дуже дякую,
а за фотографію ще більш.
Ваш А. К-
М[осква],
Вчора одбулося засідання Этнографического] отдела, де
ще раз перечитано Вашу одповідь Сумцову*. Постановлено:
В а ш у одповідь надрукувати, тільки ж пам'ятати всім нам, що
це не може бути прецедентом для других одповідей, які часто
поступають у редакцію. Можете з цього зміркувати, як високо
шанують Вас. Тільки ж деякі місця в Вашій статті Отдел
вважає «неудобными», бо, на думку більшості членів, ніяково
буде «Этнографическому
обозрению» д у ж е р і з к о обзиватися про тую працю»
яка в ньому самому друкувалася. На Вашій рукописі (яку
рівночасно засилаю Вам для огляду) пороблено деякі ви-
правки, які цілий Отдел, за винятком чотирьох людей, вважає
неодмінними. Як переглянете їх, то побачите, що проти суті,
проти аргументів Вашої статті ніхто не важився нічогісінько
казати,, а кажуть тільки проти суворої стилізації.
Коли Ви згоджуєтесь на ті зміни, що пороблено в Вашій
статті, то пришліть рукопис знову до Москви, найкраще на мій
адрес. В найближчій книжці «Этнографического] об[озрен]ия»
вона, в такім разі, піде в друк.
Тії етнографічні матеріали, які Ви мені дали*, викликали
величезний інтерес. Грошей на друк зараз немає, але це поки
що невелика біда, бо я ще не опрацював тих матеріалів як слід.
В мене тепер чиста біда з екзаменами: вони одбудуться в
марті, а я боюся, що не встигну підготовитися до них як с л і д,
бо багато часу пішло в мене і досі ще йде на працю < Черты
киевской речи XI в.». Проф. Брандтові моя праця дуже
сподобалась, він сказав, що надрукує її (каже: на те в
у[ніверситет]і є такий фонд), казав тільки, що треба
позмінювати тон у тих главах, де я розбираю «галицко-
волынские» пам’ятники Соболевсь- кого, виявляю його
шулерські передержки та показую, що в групу «галицько-
волынских» пам’ятників він повпихав чистісінькі новгородські
пам’ятники та білоруські. Розвідка моя вийшла дуже велика на
обйом, а для друку треба її ще чимало переробляти, щоб не
було часом чогось недоговореного, недоказаного, отож і
доводиться тепер і коло неї впадати, і до екзаменів з усієї моці
працювати. Іноді мене аж одчай пориває: я ж і хвилинки марне
не гублю, я працюю без передиху, а може доведеться од-
класти свій екзамен на той рік! а мені б цього страх як не
хтілося зробити, бо соромно буде.
Одрадісних святок бажаю Вам!
М[осква], 18-^о|-95
Лист Ваш прийшов, а «Байки» — ні, хіба, може, взавтра
прийдутьI. Мені щось неможеться вже днів з двоє; доктор
I Зачав писати лист, а вони вже & прийшли. Спасибі Вам. З тих
книжечок, які Ви повидавали, Ви мені не прислали тільки чч. 10 та П.
21
7
заборонив мені три або чотири дні працювати, і оце тепер до
хороби прилучилися ще всякі сумні думки, які за роботою не
можуть заходити в голову.
Екзамени в марті,— значиться, на два місяці швидше, ніж
ми сподівалися. Мене тепер заздалегідь нудьга та од- чай
хапає, бо треба працювати ще більше, а в мене й так не було
досі хвилини вільної. Моя розвідка про київську мову*, над
моє сподівання, не тільки не обурила проф. Брандта, а навпаки,
дуже втішила: він сказав, що треба тільки трохи змінити
полемічний тон, то він зараз її надрукує коштом
університетським (є такий фонд нате). Я зачав обробляти свою
працю наново, робити всякі додатки (звісно, для друку треба
писати так, щоб не було нічогісінько недоказаного,
недоговореного, щоб, як кажуть, «комар носа не подточил»), а
до всього того — обробляти другу половину праці, яку я ще не
подавав проф. Брандтові, а хочу подати разом з першою на
екзамен комісійний. Це все багато одбирає часу, а заразом
треба й до екзаменів готуватися, писати всякі конспекти і т. ін.
Іноді аж плакати хочеться, що немає звідки часу взяти. Якщо я
не встигну к мартові приготовитися так, щоб видержати ек-
замени з о в с і м д о б р е, то чи не доведеться мені одклас- ти
екзамени на той рікі Батько й сестра давно мене вмовляють
саме отак зробити, але ж це був би для мене величезний сором.
Ні, краще заслабну, а здаватиму екзамени сього-таки року!
Щодо дальшої, поуніверситетської моєї кар'єри, то я й сам
не знаю, що далі буде. В Лазар[евському] інституті проф.
Муркос * зостається ще на п'ятиліття, чого ніхто не сподівався
(хоч іще може бути, що під останню хвилину, себто, мабуть,
восени, він скаже, що виходить в от- ставку 1). Виходить, що
супроти інституту великої шкоди я собі, може, й не зроблю,
коли цього року не поїду до Єгипту, але б я і не подумав про
інститут, якби мав які певні звістки зі Львова. А то ж ні.
Барвінський на мій лист мені нічого не одписав, а до С. Жука
він писав, що уві Львові вже проти мене розпочалася кампанія.
Воюють тим, що з мене ніби москалофіл, отакий, як Марков*.
Мончаловський* і с[им] п[одібні]. Щоправда, що сам Б[ар-
вінський] признається, що з цього воювання нічого не ви йде.
Друга річ куди поганша: приїздив до Львова Собо левський,
балакав з поляками-професорами, вдавав при хильника
«галицької» літератури і заходився, щоб на кафедру
Кажете, що пришлете,— дуже буду вдячний.

Коли міністерство пустить на пенсію. Бо він два роки був в одлуді, то,
може, срок йому виходить допіру 1898 р.
Суперництво з професії (франц.).— Рьд.
21
8
Огоновського сів хтось із його вчеників. Коли б це сталося, то
це було б таке велике нещастя для всіх нас, що мене вже й
тепер жах бере. Соболевщина навіть уві Львові! — аж кулаки
стискаються. Єдиний для мене спосіб боротьби — надрукувати
якнайшвидше те все, що в мене є написаного, а заразом —
поодбувати всі екзамени так добре, щоб мене неодмінно
зоставили при уініверситеїті. Звісно, найкраще було б для цієї
мети не здавати екзаменів у цім марті, але аж у 1897-м році, в
маї. Але ж тим часом у Львові, за такий довгий час, напевне,
когось затвердять: або соболівщика якогось, або Студіинсько-
го], або Колессу*. Що робити?! Я вже краще постараюся
поздавати екзамени цього року.
До речі, про кандидатів: Студіинського] та Коліессу].
Очевидячки, Колесса має більш талану й знаттів, ніж
Студіинський]. Що ж до Студіинського], то я оце перечитав
його «Пересторогу» та й можу сказати, що це — таке перло,
яке рідко трапляється: нащо вже покіійний] Огоновсь- кий не
вмів думати, а Студинський іще гірш! В мене були чесалися
руки написати на ню рецензію, тільки ж я побоявся, щоб дехто
не вважав цього за ]а1оизіе сій теііег 2, та й часу однаково нема
на те зараз. «Адельфотес» його — то річ краща, хоч зате багато
є в ній лакун; та погано в ній іще і те, що автор не вміє зробити
з філології ж и в у науку; то брехня, що кажуть, буцім
філологія — суха наука: не суха вона, не суха, а тільки деякі
адепти її роблять з неї сушу. Я й про «Адельфотес» не напишу
жодної розвідки, доки або сам не буду уві Львові, або доки
Сту- динського не затвердять непохитно на кафедрі. А от
проти Колесси я зараз таки, як знайдеться вільна часинка, на-
пишу найжорстокішу критику за його статтю про «Житие св.
Саввы X I I I в.»*, бо хоч у ній він спориться проти
україножерства Соболевського, але стоїть на його ж таки
грунті і по-невольницькому, по-рабському тримається його
«Лекции по истории русского языка». Нехай собі й скажуть
про мене, ніби я копаю проти нього, тільки ж не можна
мовчати... Вибачте, що я аж у пасію кидаюсь: аби заговорили
про Соболевського, то в мене аж зуби скрегочуть.
Дуже мені шкода, що я не можу з а р а з написати розбір
Ваших «Матеріалів»*. Але натомість для 2-го вип. я дозволю
собі подавати Вам деякі поради. Ну, очевиста річ, що
загального плану, луччого од драгоманівського, не треба. Але
Ви дуже дбайте про те, щоб згадати якнайбільше варіантів. От,
напр., усі київські та харківські] книжечки-метелики, де є
«Яйце-райце», «Шукай-вітер» і т. ін. — вони всі варті того,
щоб за них згадати; ба, Ваша книжка, думається мені,
21
9
зробиться для всіх пізніших етнографів о д п р а в н о ю ,
вихідною т о ч к о ю , коли Ви по змозі подасте
якнайширшу бібліографію. Зробіть зсилки і на 1-й том
«Українських] оповідань» Стороженка*, та навіть не
т і л ь к и на тую рубрику, яка зветься «З народних уст» (як
де бачите літературщину, то так і напишіть: «Литературную
обработку темы см...»). Є укріаїнські] казки в «Молодику»
1843, є в саратовськім «Малоріусском] литературном]
сборнике» Мордовцева*; все те зостається досі наче не звісним
світові, а Ви згадайте. Свого «Веселого оповідача» не
забувайте. У Ястребова («Материалы по этн[ографии]
Новороссийского] края»)* наведено чимало українських
варіантів: це Вам трохи пособить (хоч, правда, там для Вас
нового буде мало); казок Новицького у Вас, здається, нема, —
отож коли не достанете, то хоч за Ястребовим згадайте.
Неодмінно треба Вам мати статтю
С у м ц о в а : «Мало- русские сказки по сборникам
Кольберга и Мошинской» («Этнографическое] обозріение]»,
кн. X X I I ) : тут коротко переказано зміст двох збірників і
подано варіанти (хоч багато й поминено). З галицьких видань,
за які, звичайно, мало хто знає в Росії, згадайте «Жїитє] і
сліово]», «Етнографічний] збірник» Франка, «Приказки»
Руданського.
В «Этнографическом] обозрении» друкував чимало Іванов і
другі, але, мїоже] біути], Ви якось перебудетеся і з тими
зсилками, котрі є на «Этнографическое] обіозре- ние]» в
Сумцова та Ястребова. Правда, в «Зтніографи- ческом]
об[озрен]ии» варто булобпереглядіти і «Библиографический]
указатель газет и журналов», який є в кожній книжці, але ж як
Ви кажете, що в Чернігові нема «Зтніогра- фического]
обіозреніия», то обійдетеся й без того. Так само, мабуть, нема
в Чернігові й Афанасьева, де єсть чимало українських] казок.
На мою думку, Ви дуже добре зробите, коли поповните
бібліографію і для 1-го Вашого випуску; можна зробити так, як
робив Драгоманов, ну, напр., стор. 188 («Маліороссийские]
наріодньїе] предіания]»): поставите так само, як і в нього,
заголовок, скажете, на якій стор. 1-го випуску тра дивитися, та
й наведете отут всю бібліографію. Далі я б Вам радив на кінці
2-го випуску зробити такий п о к а ж ч и к , як у Ястребова,
себто коротеньке резюме з кожного № збірника (обох
випусків). Отаким способом у Вас вийде така книжка, до якої
муситиме вдатися к о ж е н етнограф слов’-
янський.
Щодо пісень, то, щоб улегшити собі працю з порівнян-
нями, придбайте «Песни пинчуков» Довнара-Запольського
22
0
(Київ, 1895) : от коли б усі етнографи так видавали пісні! (Я
для «Киевіской] стіариньї]» вже вилаяв його сильне*, рецензію
мою помістять, мабуть, у янвіарській] книжці, — але ж вилаяв
тільки як філолога, за діалектологічні уваги та за словарчик, а
вся книжка — дуже гарна книжка).
Спинюся, не можу писати: вже в голові крутиться.
Нещастя мені з моїм здоров’ям!
18 дек[абря]
В мене інфлюенца; я боюся лягти в ліжко, але, мабуть, таки
доведеться. Зачав я читати сьогодні Ваші байки, бачу, що щось
дуже гарне, та я зараз не можу мати певних вражень. Та ще
порадив би я Вам у народних виданнях не писати «Зміст», а
писати: «Де що є», як це роблять серби скрізь, навіть у
наукових речах.
23 дек[абря]
Оце так-о, пишеш усе вривочками, прихапці, — то й
виходить не лист, а щось таке, де ніякісінького ладу не
знайдеться. Хтів я був, скількись тому днів, написати Вам
чимало про Ваші байки, та вже колись потім (значиться, як
доведеться про в с і Ваші твори казати чи писати). А тепер не
можу далі писати, бо зараз так хочеться засісти до роботи, що
й сказати не можна. Я зовсім тепер здоровий. За ці дні, що оце
проминули, я поклав собі неодмінно здавати екзамени с ь о г о
року.
6-ї кн. «Жіитя] і сл[ова]» ще й досі нема, і Клоустона нема.
Аби прийшли, гаятись не буду та й заразісінько перешлю Вам.
Про пісні іншим разом.
Ваш А. Кр•
Спасибі Вам за всі Ваші турботи. І «Пересторогу», і
«Адельфотес», і рецензію Студинського*, і «5іоз[ипкі] гиз-
[коІ-р[о1зкіе]»*, і «2еіЬ>— усе поодбирав. Всі речі, кожна з
свого боку, цікава. «Оіе 2еіЬ>* я прочитав дуже уважно, бо
вже деякі «добрі люди» понаговоряли мені бозна-чого за ті
Ваші статті, що надруковано там. Аж бачу, що вони написані
зовсім достойно. Тільки ж яке важке враження справ ляють
вони! Я навіть був поставив собі запит: «Де важче жити? чи в
22
1
Росії, чи в Австрії?» От, «№есо о зіозип- касЬ» I —те мені
трохи не сподобалося, а саме в тім місці, де Ви говорите про
свою близькість до польської культури,— не сподобалось
згадане місце через те, що дехто зможе витолкувати Ваші
слова зовсім недобре, себто, що русини, мовляв, геть
попольщені. Побачите, що витолкують саме- іменно так, як я
кажу! Книжки Студинського цікаві мені з інакшого боку: як
матеріал для студій над можливим професором русько-
української літератури. Як читав я «Пересторогу», то все
рівняв до Вашого «Вишенського»: у Вашім творі чимало є
непевного, є навіть дещо яркопомилешне, але читаєш —
душею втішаєшся, бо бачиш, що цілість — то щось могутнє,
багате, розкішне:, а в Студинського все
причепурено, примазано, прилизано, кожен гудзик на своїм
місці, одно слово — «все обстоїть благополучно», але ж
заразомщосьаж нудить, доки читаєш. Читаєш Студинського та
й думаєш: «Що там з тої науки, коли в ній нема научного
ж и в о г о в о г н ю » . Мені було б дуже любо, коли б я
помилявся в своїй думці, тільки ж моя думка така: Огудин-
ський — людина, здатна до ерудиції, але не т а л а н о -
в и т а , нема в ньому живої іскри! Поки що, то нема й
ерудиції. Він одмежував собі о д и н невеличкий кут о ч о к ,
де справді понишпорив доволі; далі того куточка він не
виходить, далі того куточка йдуть для нього пути неведомые і
яруги незнаемые, та здається, що то для нього й байдуже, бо,
на його наївну думку, вся суть історії і не виходить поза межі
куточка. Коли хтось другий насмілиться, ідучи битим шляхом
науки, зазирнути на часину до куточка Студинського, то
дивіть, як «хазяїн» лається! —- «Іди собі, чоловіче, деінде, бо
це — м о є», — каже він до других розвідчиків (гезр., до Вас):
«тут тільки я дійду до пуття, а ти — ні, бо ти й не знаєш, як по
тутешньому тра ступати». Вірне Вам слово кажу: якби
Студ[ин- ськіий був оселився не на «вулиці Перестороги», а на
«вулиці Вишенського», то запевне він захвалив би Вашу
працю про «Пересторогу» аж попід небо, а «Ів. Вишенського»
Вашого, навпаки, був би вилаяв та й закінчив би свою
рецензію словами: «Жалую, що др. Франко по так знаменитім
творі, яким уважаю його «2 сЫе]о^ Зупосіи Вггезкіе§о»,
напечатав свого «Вишенського».
8/20 дек[абря]
Два дні не мав часу писати. Обридло вже мені писати про
Студинського, та таки ще дещо скажу, а саме про його
ерудицію. Розгорнемо, напр., стор. 26-ту «Перестороги», де
I Дещо про стосунки (польськ.).— Ред.
22
2
повідається про московських протестантів XVI в. Це хоч і
стосується трохи до куточка Студинського, але вже не так;
тому-то автор зовсім не стидаеться казати про те, чого не знає.
«Заволжские старцы», — думає Студинський,— не знають
ніякісінького впливу од Литви; це, на його думку, так собі
«жидовствующие». Ті гадки Косого, які він висловлював у
Москві, приписано йому і в Литві, напр., одкидування
божества І. Христа, — тимчасом як Косой саме в Литв!
трошечки став консервативні- шим (принаймні щодо Ісуса
Христа). А що мене аж обурює, дак це слова Студинського про
Артемія. Колись, ідучи за Курбським, думали, що Артемій і в
Москві був не єретик: і так воно стоїть у Макарія, на якого
покликається Студинський. Потім одшукали посланія Артемія
(в рукописах Ундольського) та й видали їх в «РусскЬй] истори-
ческой] библіиотеке]». З тих посланій видно, що Артемій у
Москві був р і ш у ч и м протестантом, а тільки в Литві
жахнувся своїх доктрин. Студинський (в долині) згадує про те,
що Артемієві посланія надруковано в «РІусской]
исторической] библіиотеке]», але дивне діло: коли він їх читав,
то чому ж він держиться думки про «різність (московського)
напряму» Артемія од його товаришів? Очевидячки,
Студинський і не читав тих посланій.
Вибачте, що я розписуюся перед Вами про Студинсь- кого.
Діло, бачте, в тім, що «Пересторога» мене сердить дуже, і я б
дуже охоче був скритикував її печатно, коли б не боявся, що
люди подумають, буцім я копаю проти професури
Студинського. А я б не хотів, щоб це подумали, бо й без того
вже мені клопоту доволі. Напишіть мені, будьте ласкаві, чи Ви
вже що-небудь чули про мою кандидатуру на кафедру
Огоновського? Я с а м тієї кандидатури не ставив. Я все собі
(правда, разом із студіями славістичними) був готувався до
а р а б с ь к о ї кафедри, коли несподівано українці задумали
посадити мене на місце покійного Огоновського та й зачали
листуватися де з ким із львов’ян, «власть имущих», а до мене
написано колективний лист, щоб я не тільки не одмовлявся, ба
ще й сам старався досягти тієї мети. Очевидячки, сам я нічого
й не стараюся й не старатимусь, — навпаки, я вважаю за свою
повинність відноситися до всієї справи зовсім пасивно, тим-то
нізащо не писатиму рецензії на «Пересторогу» тепер (хоч
дехто домагається цього од мене). Дак от хоч у листі до Вас
виллю своє невдоволення з тієї книжки. (Будьте ласкаві, не
балакайте ні з ким про те, що я пишу, бо хоч у Львові вже
чимало людей знає про українські заходи, та деякі кияни
прохають мене не дуже розбалакуватися про се).
22
3
Був у Політехнічному] музеї. Кн. IV і V дійшли, а УІ-ої
нема. Те, що Ви вислали на мій адрес, теж дійшло (2 прим. V
[кн.]). Тепер я, значця, прохатиму в Вас прислати от що:
1) До Політехнічного] музіеюі — 2 прим. VI кн.
2) Мені, на мій адрес: 2 прим. VI кн. та «Пісню про
Роланда» (мені її дуже треба теперечки), га з «Шах-наме»
аркуш 2-й, 5-й і 6-й, та Клоустона 1—5 (для Чайч[енка]).
Напишіть, будьте ласкаві, що Ви заплатили за «Пере-
сторогу», «Адельфотес» і «Причинки до історії унії» та скільки
коштувала пересилка (як я одержав, то вже марок на бандеролі
не було). А мої рахунки от які: із мая Ви були мені винні 3 крб.
24 коп.; Васильєва: АпессІІоіа] Вузапі- [іпа] — 2,25; пересилка
Апессіоі’ів та Сперанського 71 коп.; разом 6,20 (ЫВ. А марку з
бандеролі пришліть).
З Фірдовсієм зробимо так, як я попереду казав, себто я
пришлю ще шматок та й нехай з того буде кінець 1-му
випускові. А що випуск тоненький — дак це не біда. Треба
буде додати список помилок. І кінець Клоустона я пришлю до
Вас разомз Фірдовсієм, себто або взавтра, або післявзавтрього,
а додатки (про«ВіЬ1іоі:і^ие сіез Когпапз»I, про деякі інші
видання та подрібний покажчик)—трохи пізніш, саме-іменно
тоді, як Ви мені пришлете все те, що буде надруковане.
Масперо* і Коскена, будьте ласкаві, перекладіть Ви самі, бо я
ніяк тепер не можу: в маї буде царська коронація, то наші
екзамени сього академічного року одбудуться в марті, а не як
звичайно в маї, — ну і ясно, що тепер я мусю працювати «на
всіх парах».
Коли можна, то не гайтесь додрукувати «Шах-наме» (те,
що я пришлю) та Клоустона: я Вам буду дуже вдячний за те,
бо чим швидше вийдуть вони в світ, тим мені краще (в другім
листі поясню, через що се так).
Бувайте здоровії
Увесь Ваш
Р. 3. І Ви, і Студ[инський] раз у раз звете клірика Василія
Острозького — «Суразьким»*. Звідкіля це звісно? Я б дуже
бажав знати, як про це довідалися вчені та хто іменно.
I «Бібліотека романів» (франц.).— Ред.
16 2-146
22
4
1896
7 янв[аря] 1896 р.
Спасибі Вам за Ваші папери! Одповідаю Вам на Ваш лист
зараз, як він прийшов, — то ще не встиг переглянути паперів
тих, але напевне там знайдеться багато цікавого для мене.
Мій метод полеміки проти Соболевського* от який. Я
переглянув усі його пам’ятники, які він зве «галицко-
ВОЛЫНСКИМИ» (і пише про них в «Очерках», в «Ріусскомі
фіилологическом] в[естнике]» та в «Лекциях»*, — усього 26),
та й показав, що вони не м а ю т ь п р а в а з в а т и с я
« г а л і й ц к о ] - в о л [ ы н с к и м и]», опроче двох-
трьох. Восьмеро з-поміж них просто датовано(І) Новгородом
або північчю, троє — Білоруссю, 13 — писано не знати де, а
чисто галицьких або волинських є тільки єв[ангелія] 1266 —
1301 рр. та грамоти. У грамотах, у цім народнім (або доволі
народнім) матеріалі, «галицько-волинського» і немає: немає
там ніяких будіть, ні знаю, свидітіль, трітий, тілісньїй і т.
ін., — в такім разі яке ж мав право Соболевський сказати, що
всі ті 26 пам’ятників, які він переглянув, є галицько-
волинські? Вони навіть не малоруські. І справді: в
новгородських пам’ятниках (Добри- ловім євангелії,
Хут[инському] служебнику і т. д.) можна знайти чисто
новгородські черти, в білоруських — білоруські; а з-поміж
пам’ятників, не позначених, де вони написані, більшина є
великоруська або білоруська, а лиш деякі м о ж у т ь
вважатися за малоруські, та й то не напевне. (Показуючи все
це, я виявляю світові, що Соболевський на кожному ступені
або бреше, або утаює факти). Потім я розглядаю всі ті
випадки, де в рукописах Соболевського написано 4 замість Є;
з того огляду виходить, що ледве-ледве 1/10 «галіицькоі-
волинських» ятів має собі одгук у фактах сучасної
малоруської мови, а 9/10 — антимало- руські; а звідси вивод —
що таке чи інше вживання букви 4 замість Є не може бути
чертою діалектичною малоруською. Для більшого доказу я
наводю цілий ряд пам’ятників великоруських та білоруських,
про які і сам Собо-
225
левський не зміг казати, буцім вони писані од «галицко-
волынских уроженцев», але в яких буква Ъ замість Є пишеться
«галицко-волынским» способом.
Отож, як бачите, я зробив одну дуже спасенну річ: замість
п о в і р и т и тим характеристикам мнимих «галицько-
волинських» пам’ятників, я взяв п о п е р е г л я - д а в ті
самі пам’ятники, і таким способом показалося, що
Соболевський багацько нашахрував, себто повтаю- вав усі
нелюбі йому факти і повидумував такі, яких немає.
Я читав тую статтю Колесси*, про яку Ви кажете. Колесса
йде, наче раб, за Ягичем. Так як свою колекцію «галицько-
волинських» пам’ятників Соболевський навербував з ус і х
країв Русі, то вона, природно, розпадається на три купки.
Колесса (вірячи Соболевському, що вся його колекція є
малоруська) вхопився за новгородську купку та й каже, буцім
вона київська. А вона навіть не малоруська!
Я переглянув не тільки «галицько-волинські» пам’ятники
Соболевського: я перевірив і ті пам’ятники, які він накидає
Києву. Моя перевірка показала мені, що на псев- докиївських
пам’ятниках Соболевського трохи чи не на всіх с т о ї т ь
дата того місця, де вони написані, і
що ті пам’ятники всі не київські, а великоруські. Найбільше
утаювань і брехень поробив Соболевський супроти «Тріоді
Мойсея Киянина». Познайомившись ближче з тією «Тріоддю»,
я іноді реготався, як божевільний, бо з цим пам’ятником
бідолашному Соболевському зовсім не пощастило сховати
вузли. До речі: «Киянин» — прізвище, а не натяк на київське
походження Мойсея.
Але з-поза реготу раз у раз виринає думка: «Господи! та
невже ж таки Соболевський не мав настільки совісті, що міг
с в і д о м о дурити людей?! Із науки с в і д о м о зробив
шантажне діло!!»...
16 января
«Заметка» Ваша піде в друк якнайшвидше*, і жодна з
Ваших виправок не буде замазана. Я зараз бачився з
Міллеромта Янчуком, то вони мені так сказали. Скоро-но
надрукується, зараз Вам пришлю.
Був я вже в двох букіністів, та Димитрія Ростовського ще
не знайшов. Шукатиму ще, а як знайду, то звістю Вас. Бувайте
здорові!
їв* 226
Адрес мій усе той самий.
Побувавши ще в деяких букіністів (між іншим, і у
Большакова), я знайшов «Четьи-Минеи» Диміитріяі Ростов-
ського] тільки в однім місці у Вострянова. Зимові Мінеі
(декабрь, январь, февраль) вид. 1695 р. коштують 18 крб.,
осінні (сентіябрьі, октіябрь], ніоябрь] 1702 р. теж 18 крб.; літні
(іюнь, іюль, авгіусті) 1705 р. теж 18 крб.; та є примірник без
вихідного листа і з однією^видертою сторінкою, замість якої
вписано рукою, дак той примірник коштує 10 крб. Весняних
Міней-Четьїх я ніде не знайшов.
Може, як поторгуватися, то дещо скинуть з цієї ціни, хоч
кленуться і божаться, що дешевше не можна.
М[осква], 18 у 96
Одповідаю Вам, любий земляче, дуже коротко, бо зовсім-

таки не смію вживати зараз часу на що інше, як на роботу.
Зазначати в бібліографії навіть передруки треба для того,
що з передруків (особливо з «метеликів») казка часто знов
поринає в народ, і для істориків бродячих вигадок Ваші
зазначення матимуть велику вагу. Є й другі резони, та вже й
цього одного доволі. «Саратовский] сборник»* у мене є, 4-а
казка (стор. 370—376) справді цікава гласними йменнями.
Записав її не Мордовець, а Костомаров. «Король, великий
силач, бився з богатирем (і, здається, щей велетнем до того),
що звався Поланин, їздив на сивім коні і жив на «битум полі»
(що значить останнє слово, з казки не бачити). Подужавши
Поланина, він поїхав разом з ним. А в Пола- нина був ворог,
королева Катерина. Вона була вислала проти нього військо.
Король попрохав Поланина, щоб дозволив йому повоювати з
тим військом. Після деяких пригод король нарешті повбивав
усі війська, які були в Катерини (а й сама Катерина була
богатирша), і оженився з нею. Вона йому не дозволяла ходити
до одного покою, він пішов таки, випустив прикутого чорта, а
чорт, як визволився, то вкрав Катерину і заніс її на Лису гору.
Король поїхав визволяти жінку, чорт три рази милував його, а
за четвертим убив; звірі воскресили його живущою і цілющою
водою. Він знов, та вже нишком, на Лису гору, довідався од
чорта через Катерину, як можна перемогти чорта: треба
одшукати собі чудесного коня. Він так зробив, вкрав Катерину,
а як чорт погнався за втікачами, то кінь забив його копитом».
Бачите, мішанина декількох сюжетів.
22
7
Під «Етнографічним] збірником» Франковим я саме-
іменно розумів той, що видано од Угушівського. Афанасьева
казок ніде роздобути не можна; в мене є три томи, а в усіх
букіністів вже здавна лежить мій адрес, щоб як де знайдуть або
ще один том, або ціле видання, то щоб сповістили мене. І не
трапилося ще досі нічого. Що рукописи видаватимете теж, дак
це д у ж е гарно, тільки ж не виправляйте їх ані на точечку:
от, напр., не одділяйте предлогів, коли вони, бува, зливаються
із якимсь словом (це Ви зробили в «Лічебнику»). Опроче,
«психологія мови» давно вже навчає, що випадало б писати
предлоги в о д н о слово з падежем. Книжечки Ваші, спасибі
Вам, поприходили. Щодо «Байок», то мені здається, що кращої
форми й не треба. [. .
Вас, може, здивує, що я свої плани будую коло Москви.
Дак мені ж не бути уві Львові. Барвінський наї исав мені, що
мене н е можна переперти на русько-укріаїн- ську] кафедру
так, як Грушевського (себто не можна, щоб я обороняв
дисертацію в Росії), а треба, каже, щоб я поїхав до Відня,
габілітувався там, потім приїхав до Львова приват-доцентом і
конкурував з Колессою, а там, каже, побачимо, кого з вас
затвердять на професурі. На такі авантюри я піти не можу, бо
достоїнство не позво- ляє. А втім, у мене й грошей немає на
подорож до Відня, на життя там, на життя уві Львові (може,
с к і л ь к и с ь років) і т. ін., — значця, хоч би й хтів так
зробити, як каже Барвінський, то не міг би. Це ж діло тисячами
пахне, а де їх узяти? Тим-то я знов вертаю до своїх давні ших
планів, і в маї виясниться, чи в Єгипет їду, чи в Москві
зостаюся (коли Брандт зоставить мене при своїй кафедрі).
Пипіна у букіністів усіх перешукав*. Нема. Є тільки в
антикваріаті Шибанова, там ціна йому буде 5 крб. Тим-то й не
висилаю. «Житя і сліова]» 6-а книжка навіть і не виходила в
світ, друк спинився на 5-й. Посилаю, що є. Клоустона Ф[ранк]о
не присилає: каже, що готові аркуші пооддавано до
перепльотчика та й видобути раніш од зброшурування не
можна ніяк. «Этнографическое] обозрение]» висилаю за 1894
рік: покупив я не в редакції, а в одного знайомого за 2 крб. 50
коп. Той самий чолов’яга продає кн. І—XIX (1889—1893)
гуртом за 11 крб. Я б Вам радив покористуватись цією
нагодою, бо комплект «Этнографического] обіозреніия» тепер
знайти важко (книжку першу букіністи продають по 3 крб. і
більш того).
Бувайте здорові.
22
8
З усіх моїх статей в «Энциклопедическом] словаре» тільки
мені й дано відбитку, що «Коран»; хоч там трохи чи не всі
східні (мусульманські]) статті — мої. Тую відбитку засилаю.
Додаю ще «Иоанна Вышенского», бо в «КиевскОй] старіине]»
великі помилки. «Очерк развития суфизма» ще не дають мені з
друкарні і досі, хоч він лежить там готовий іще з марта того
року.
111. До І. Я. Франка 9Я
М[осква], 18 у 96
Рівночасно засилаю до Вас кінець Клоустона* та свої
додатки. Думаю, Ви йсамі згодитесь, що обидва покажчики—
річ дуже важна Один потрібний для того, щоб робити всякі
бібліографічні справки, а другий — для того, що, не маючи
провідної нитки, читач заблудиться в Клоусто- новій розвідці:
вже й сам Клоустон розкидається дуже, а тут іще й я поробив
усяких приміток купу, — то без «резюме» читати книжку буде
дуже зле. Та я не все поробив, що треба б було. Ог, напр., не
подав я списку «ВіЬІіоіЬедие сїез Кошапз», а то через те, що
Румянцевський музей задля смерті Дашкова * теп-р зачинено
на якийсь час; знов же й бариться мені перед Вами довше вже
не випадало, бо й так Ви маєте повне право сердитись на мене
за заба- ріння. Далі: не переглянув я, для внесення в «Покаж-
чик», тих сторінок рукопису, де п о ч и н а є т ь с я Клоус-
гонове оповідання про Антара (це мають бути друковані
сторінки: 97 зд): вони в Вас. їх небагато, то будьте ласкаві Ви
самі їх переглянути та внесіть у «Покажчик пи- сателів та
заголовків» те, що там знайдеться. Мені пам’ятається, що там я
в долині покликаюсь на Кремера*, Нельдеке*, свою
«Доісламську поезію», Ібн-аль-Асіра* і т. ін. З р о б і т ь
л а с к у , п о д и в і т ь с я , щ о т а м є. Далі: буде Вам
робота (чи то ні, — не Вам, а складачеві) перенумерувати в
«Покажчику» ті сторінки, які я позначив о л і в ц е м ; котра
цифра написана не чорнилом, а олівцем, то те значить, що вона
вказує на сторінку рукописну, а не друковану. За всі оці
турбації перепрошую Вас та й заздалегідь дякую.
Часом побачите в «Покажчику», що цифри йдуть не
звичайним прогресивним розпорядком, а в сумішку. Це не з
недбалості, а зроблено навмисне. В «Гітопадешя» та
«Ветолапаньчавіньшяті» буква я не помилка, а точне віддання
індійської вимови. Те саме скажу й про букву и: де я її написав,
то те не помилка, бо там вона справді репродукує звук,
близький до и, а не до і (напр., «Рад- жатарангіни»).
22
9
«Пісні про Роланда» ще не одержав, бо не був в Археоло-
гічному] обществі. От у Вас є один (вибачайте!) поганий
звичай: посилаєте що, а не пишете, скільки те коштує. Адже
таким способом я не можу знати, скільки я Вам винен; а що
Ваші рахунки я веду точно, то виходить Вам кривда. В мене
записано от що: з мая Ви були мені винні З крб. 24 коп.;
Васильєв, «Апессіоіа Вугапііпа» — 2,25; пересилка тієї книжки
та творів Сперанського — 71 коп. — разом 6,20; Ви мені
прислали Студинського ідр., то буде— З зр.; зостаєтесь винні
(6 крб. 20 коп.—3 гульд.) = ? та ще одкиньте од цієї цифри
кошти «Пісні про Роліанда]» (з пересилкою). Будьте ласкаві,
вилічіть самі, скільки то воно буде, бо я й не знаю, що коштує
гульден.
«Русского вестника» ще не знайшов, та не тратю надії
знайти. Що ж до «Вагіаат ипсі ЛозарЬаі», то може бути, що
стаття була надрукована не в «2еіІ5сЬгіїІ сііег] сііеиі- зсЬеп]
тог£Іеп1апсІІ5сЬеп] ОезеІІзсЬаїі», а в «Шіепег 2еіі- зсЬгіїІ Шг
сІіе Кипсіе сіез Мог^епіапсіізсіїеп]» 1 або деінде. Я був читав
ц і л у к у п у орієнталістичних видань в о д и н д е н ь ,
як трапилась мені в однім з них згадана стаття про Віарлаама] і
Йоасіафа]; через те я й помилився (коли справді помилився).
18-го янв[аря] ст. ст. буду в Лазаревській бібліотеці, то знов
усе перегляну і Вам точно напишу. «Этнографическое]
обозрение» грошей за статті не платить. Пишете, що засядете
за працю про гуцульський епос. Чи не могли б Ви, між іншим,
написати щось про карпатські «голосіння»? З тих звісток, які я
маю, виходить, що в руських гірняків є дуже цікаві голосіння,
м[оже] б[ути], ще цікавіші од великоруських «заплачок».
Останнім часом великоруські «заплачки» викликали вели- 1
«Віденський журнал для пізнання східних країн» (чім.).—
Ред.
23
0
чезне зацікавлення в російськім етнографічнім світі, і от, якби
Ви написали тепер статтю про «заплачки» малоруські (та з
текстами «заплачок» тих — ото було б гарно!), то вона була б
дуже на часі і звернула б на себе загальну увагу. Вашого
«Варліаама] і Йоасіафаі» я ще досі не міг прочитати*, бо
Т[оварист]во ім. Шевч|енка] не прислало мені тих аркушів з
VIII т., де міститься Ваша стаття. А з того побіжного огляду,
який я міг зробити в Рум[янцевському] музеї (минут з
десятеро), я бачу, що це щось дуже цікаве. В е л и к а
шкода Україні, щоне Ви будете
професором на кафедрі руської літе-
ратури!!
До речі: про тую професуру. Я одмовився далі канди-
дувати. Бо Барв[інський] написав, що не в Москві, але в Відні я
мав би габілітуватися, щоб потім п е р е н е с т и с ь із Відня
до Львова. Якби я згодився на такий план, то зв’язав би себе й
з руками, й з ногами. Опроче, мені зовсім не до вподоби
д о б и в а т и с ь кафедри.
Через те я знову вернувся до своїх колишніх планів, себто
до професури східної в інституті, де мене вже давно бажають.
Та от у мене тепер в е л и к е г о р е . За останній піврік я не
представив в інститут жоднісінької орієнтальної праці, бо був
дуже захоплений історією руської мови. А написати щось нове
або переписати що-небудь із давніш готового не маю
ніякісінької спромоги, бо зовсім зараз нема в мене часу. Тим-то
для мене є річ в е л и к о ї в а г и , щоб швидше додрукувавсь
мій 1-й випуск «Шах-наме». Я вже Вам про це писав двічі, а
оце знову пишу та й дуже- дуже просю прискорити друк. А як
додрукуєте, то не оддавайте перепльотчикові, а пришліть мені
навіть нез- брошурований примірник — аби скоріш! Та й
Клоустон матиме для мене велику вагу, бо, хоч з великими
натяжками, та можна й його застосувати до орієнталістики. В
усякім разі скоро-но буде готовий 7-й та 8-й аркуш, то зараз
пришліть. Будьте певні, що я Вам п о в і к н е з а б у д у
ц і є ї п р и с л у г и і можете за те раз у раз і на мене
рахувати, коли що буде треба.
Бувайте здоровії Щиро Вас цілую й обіймаю і просю
швидше зробити те, про що просю.
Р. 5. Що таке з Павликом? Чи він дуже зденервований, чи
ще ?
з
М[осква], 18щ96
Дорогий мій друже!
Я тижнів з півтора лежав слабий (мабуть, знов інфлю-
енца або пропасниця), та й допіру вчора міг покупити Вам
«Описание рукописей Уварова». Спершу я був заплатив 12
крб., та сьогодні смотрительниця прислала мені лист (посилаю
його Вам), за яким я мусив доплатити іще 3 крб. Кошти
пересилки ще не можу вирахувати, бо не знаю, чи на 5, чи на
шість пачок доведеться розбити тії 4 томи (по закону пачка не
має переважувати 4 фун.).
«Пісня про Роланда» не прийшла: певне, цензура вернула
до Вас. Звістіть мене, скільки коштувала пересилка, та й
вишліть знов, але вже в конверті і на мій адрес.
Передивився я в усіх торішніх орієнталістичних виданнях
та не знайшов «Варл[аама] і Йоасіафа]». Очевидячки, діло
було так: бібліотекар, даючи мені прочитати купу новинок,
якось не хотячи підсунув щось давнє. Простіть, що з моєї
помилки вийшов і Вам клопіт. Тільки ж я хтів був,
повідомляючи Вас про Варліаама] та Йоас[афа],
прислужитись Вам і зробити якнайкращ.
Що чувати про Клоустона та про «Шах-наме»? Чи скін-
чився страйк у друкарні? Скоро-но можна буде, то пришліть
мені з ласки Вашої і те, і те. Я поки що зробив для інституту
розбір книжки Гаурі «Оег Ыаш іп зеіпет ЕіпНиззе»*.
(Відбитку перешлю Вам разом з дечим другим). Правда, писав
я те нашвидкуруч (бо де ж його в бога взяти часу?), та,
здається, поки що заспокоїв офіціальні вимоги.
У четвер я слухав лекцію Соколова про Вишенського.
Задля неї він був узяв у мене Вашу книжку. В лекції він
переважно тримався Вас і з великою похвалою обізвався
перед студентами про Вашу працю. Я ту лекцію записав і хочу
видрукувати.
«Пересторогу» Студинського я дочитав. Вона мені шматує
серце своєю безсистемністю і неталановитістю. Коли мені
пощастить зостатися на літо в Росії, то я неодмінно розберу
його книжку для «Киевск[ой] старіиньїі».
Я зараз зладив дві посилки для пошти і висилаю рів-
ночасно з листом. Не маю більш під рукою грубого паперу та
гуміарабіку. Взавтра, значця, пошлю Вам ще.
Увесь Ваш А. Кримський
Марки перешліть мені.
23
3
113. До В. Ф. Міллера
М[осква], 18 щ 96
Многоуважаемый Всеволод Федоровичі

В семействе, где я живу, теперь заразительная болезнь
(оспа), и я не имею права делать визиты. То, что я хотел
высказать устно при пасхальном визите, я выскажу письмом.
Совет института (20 марта) почти формально постановил1
отправить меня на Восток, о чем уже мне и сообщил директор.
Я и раньше никогда не сомневался, а теперь для меня стало
вполне очевидным, что в значительной степени я этим обязан
Вам.., нет, даже не в значительной, а в самой значительной.
Моя давнишняя мечта — посвятить себя востоковедению не
урывками, а всецело — теперь уж близка к осуществлению, и
скажу без преувеличений: у меня не хватает слов, чтобы
вполне Вам выразить свою признательность. Позвольте мне
горячо пожать Вашу руку.

Ваш почитатель А. Крымский
М[осква], 18щ96
Дуже Вам дякую за сьогоднішню присилку, а надто за
«Абу-Каз[имові] капці»I II. Що за гарна річі І вірші які легкі та
плавнії Мене тільки вражає те, що східні слова дуже
перекручено (Казем замість Касем або Касим, каліф замість
халіф і др.). Будьте ласкаві, звістіть мене, чи посилали Ви що
на адрес Археологического] общества, чи тільки хтіли?
Коли б Ви знали, як я зрадів на саму вість, що «Ж[итє] і
сл[во]», може, буде й далі виходитиі Що я Вам буду щирим
співробітником та й акуратнішим, ніж досі (бо нарешті
I Требуется еще мнение Герье*, Корша и Муркоса, не присутство-

вавших на заседании.
II Дам про них рецензію н е о д м і н н о * .
23
4
ж за два місяці стануся паном своему часові), про це нема що
й казати. Зараз, правда, мені така сила обов’язкової роботи, що
мало не скрутюся, але з 3/15 мая я радніший робити Вам усе,
що схочете. Найпершим моїм ділом буде зладити в маї
довжезну рецензію про тт. I I — I V , поробити багато відбиток
та порозсилати по своїх знайомих, додавши деякі листовні
уваги. Маю на оці деяких людей, що їх можна буде теж
притягти до співробітництва, та зараз не буду багато
розводитись, бо страх як ніколи.
В 7-м аркуші Клоустона є деякі дуже погані друкарські
помилки. Посилаю спис їх.
Леоніда я переслав геть усього*. Порахуємося опісля. Я
записав сьогоднішню Вашу посилку (Роланда + кошти
поштові) як частину сплати за Леоніда.
Недавнечко одіслав німецький] переклад Вашого «Олівця»
(Оег ВІеізШі) до «Мозкаиег сІеиізсЬе Хеііипд» 1; відповідь
дадуть за тиждень. Перекладав один з Ваших знайомих.
У Вас оригінал «Абу-Каз[имові капці]» був, мабуть,
німецький? А який саме?
Та от іще: Іпіегпаііопаїег МопаізЬегісЬі I II (Магг 1896)
Ьегаи5£е£Іеп]2 бигсЬ сііе 5. Саіуагу і С°, Вегііп, № 10, Ьиізеп-
зігаззе, 31, написано про новину: Вагіаат апсі ЛозарЬаі.
ЕпдІізЬ ІІУЄ5 ої ВисМЬаЬ. Есіііесі Ьу Лоз. ЛасоЬз, 8°, Ьошіоп,
1896, ИиИ.
25 о*
Звен[игородка] в Київщині], 18ур °

у
Сьогодні мені переслали з Москви Ваш рекомендований
лист з 21/У, де я знайшов кінець Клоустона. На обкладинці Ви
не поставили свого ймення, а вже ж мали на те право, бо ж
Ваша робота — трохи чи не половина книжки. Таким
способом Ви собі заподіяли кривду, а коли хочете, то й мені;
бо щиро Вам признаюся, що мені п р и надніше було б
фігурувати поруч Вас, ніж самому,
Коли ще не пізно, себто коли цвітна обкладинка ще не готова,
то чи не схотіли б Ви видрукувати й своє ім’я на ній?
I «Московська німецька газета» (,нім.).— Ред.

II Інтернаціональний щомісячник повідомлень (нім.).— Ред.
23
5
Чи видаватиметься «ЖІитєІ і сліово]» далі? 6-у книжку,
торішню, як буде готова, пришліть (два примірники, як
звичайно). Щодо співробітників, коли «Ж[ите] і сл[ово]»
відновиться, то я про дещо вже розвідував. Мав я на оці проф.
Сумцова, та він мені одвітив от що: «Одно время я пробовал
писать по-малорусски. Составленная мной книжечка о
Шевченке на малорусском языке не прошла в цензуре. Но
затем я без практики потерял мало-помалу и тот небольшой
навык в малорусском литературном языке, которым ранее
владел. И теперь мне писать по-малорусски, значит сочинять,
а при сочинительстве пришлось бы придумывать,
подделываться. На этих днях я по этому мотиву отказался от
сотрудничества в «Запусках] тов[ариства] ім. Шевч[енка]»,
хотя живо интересуюсь этим изданием и желаю ему всякого
успеха». Тіаким] способом, можна на работу професора
Сумцова рахувати хіба так, що він присилатиме статті,
написані по-російськи, а вже хтось там у Вас перекладатиме.
Далі: можна сподіватись підмоги літературної од Ів.
Сердешного*: він (як це воно часто буває на Вкраїні)
розчарувався нарешті в «Правді» і зробивсь тепер
найзавзятішим радикалом. Іще ж сміливо можете числити на
Левенка*. Про охоту Чайченкову працювати з Вами я вже
писав. Варто було б, щоб Ви вдались і до Коцюбинського.
Коваленко теж міг би пособ- ляти в одділі критики (в «Зорі»
він рецензій не пише, бо там «цензура» люта).
Про наші грошові рахунки я все якось не писав, бо не було
часу. Тепер напишу. Перш усього про мої, а потім про Ваші
розходи. Ви давніш були мені винні 3 крб. 24 коп., Васильєв
— 2,25, пересилка книжок Сперанського та Васильєва — 71
коп., Леонід— 15 крб., пересилка (5 пачок) + + 74 коп. + 70
коп. + 70 коп. + 72 коп. + 70 коп.— з а р а з о м
в и х о д и т ь 2 4 к р б . 7 6 к о п . А Ваші розходи:
«Пересторога»еіс. — 3 зр., «Пісня проРоланда» — 50 кр.,
пересилка 1 зр. 80 кр., пересилка аркушів Клоус- тона ЗО кр +
50 кр. + 40 кр. — заразом 6 зр. 50 кр. I Коли не помиляюсь, то
24 крб 76 коп. вийде більш-менш 29 зр. 50 кр.; отож коли
одчислити з них 6 зр. 50 кр., то
I Може, я дещо забув, то Ви вже самі згадайте, скільки Ви витра-

тили на мене.
23
6
ш Ї******
А, Е. К Р У М С КI Й.
П'Ч Е Р*Ъ^Гу&
К Чз
ЛЯ СУФИЗМА
ДО КОНЦА ІІІЙЩ ГМЩ1
%.*. • V I % • ,,. ;- --
1, .Ікіі?: ічнл К«ШЗД*&1«£ Имя»Ч*> І'СКАГО Ъ**#УЧ№Ь»ЯЬ А$> *•
■*Ы* * Л-ЇР^
щ?'*
иг'і-у: ПА
ІР * 5-
Титульна сторінка праці А. Кримського «Очерк развития

суфизма» з дарчим написом І. Франкові.
зостанеться Вашого довгу 23 зр. Я б Вас попросив вислати мені
(в ковертах і рекомендовано) Клоустона, — то поштові розходи
підуть на погашеніє довгу. Посилайте, будь ласка, одразу по
цілій книжці, не роздирайте на шматки.
Я ціле літо перебуду вдома і виїду в подорож не передше, як
10/22 сентября, бо інакше в АзіїI можна спектись нашому
братчикові. Та й у сентябрі ще страшенна спека.
На перший раз нехай доволі. Як одпишете, то тоді вже й я
розпишуся ширше. Бувайте здорові.
Ваш Л. Кримський
Адрес: Киевской губ., г. Звенигородка, А. Е. Крымскому.
7
Звениг[ородка] у Київщині, 18^^96
Я думаю, дорогий товаришу, що Ви прощаєте мені мою
довгу мовчанку. Сьогодні прийшов домене Ваш лист, і саме
сьогодні допіру стало мені вільно Я, бачте, останні два тижні все
працював над статтею «Мохаммед» для «Энциклопедического]
слов[аря]», хоч «Словар» не дає нікому відбиток, та я таки
сподіваюся, що цим разом мені пощастить допрохатись їх, — то
Ви побачите, скільки матеріалу довелось мені переворушити для
цієї статті.
Ваші книжки, котрі прислано в Москву, я усі одібрав,
спасибі Вам, і «Неймовірного» між іншим. Знаєте: як побачив я
оту всю Вашу присилку, то тільки руками сплеснув. Ваша
енергія мене, як кажуть руські, просто «подавляет». І звідки в
Вас часу стільки береться? Найбільшу увагу звернув я на Ваші
«Книжные склады», хоч самі Ви згадуєте про них ніби про щось
мало цікаве. Ні, навпаки! А що найголовніше, дак те, що Ви
прибрали оту працю в дуже живу, принадну форму і, опроче
статистики, провели в ній декілька симпатичних ідей. Треба Вам
признатись, що коли зайде мова про школу, книжки для народу і
т. ін., то Ви пишете н е з в и ч а й н о цікаво, і отакі Ваші
статті, як«Укр[аїнська] книжка на селі», «Про народні видання»
і т. ін., можна перечитувати по скількись разів з однаковим
інтересом, неначе щось белетристичне (я б дуже бажав, щоб Ви
не покинули писати другу частину «Української] книжки на
селі» та й зробили багато відбиток). З «Доброї поради» я й сам
дечого навчився. «Книга казок» і «Покинута в лісі дівчина» —
це дуже гарні речі, та я про них хочу подати рецензію, тим-то й
не розводитимусь тепер багато. Скажу тільки, до речі, що єсть і
народний в і р ш о в а н и й переказ про «Три бажання»; мені
I Я, здається, не писав Вам, що їду вже не в Єгипет, а в Сірію.

23
8
пощастило записати його тут, та з мови видко, що він подільсь-
кий або галицький. От «Неймовірний» (не сердитесь) якесь
кумедне враження робить чотири акти йдуть дуже добре, живо й
цікаво, а п’ятий чомусь зібгатий в клубок, а через те читач
зостається невдоволений. Я б Вам радив переробити його
неодмінно. А то, бачите, читачеві щаслива розв’язка
здаватиметься дуже ненатуральною,— здаватиметься, що вона
не випливає з ходу драми. Та, мабуть, оці мої короткі слова Ви
вважатимете голослов- ними,— отож я краще зроблю, коли й
про «Неймовірного» складу рецензію, рецензію основну і
докладну, та й отоді Ви могтимете собі сказати, чи правий я, чи
ні. Ще одна увага: Ви могли б і зовсім викинути 5-й акт та
скінчити справу на четвертім; хоч через те кінець драми був би
нещасливий, та зате вона б мала в собі завершену суцільність і
вигравала б на сценічності.
Тепер про інше. «Ж[итє] і сліово]» справді поновляється. 6-
ої книжки мені ще не прислано, та я знаю, що вона вже вийшла.
Франко прохав мене переказати Вам, що він дуже залюбки
надрукує Вашу обіцяну статтю про школи, а коли ще що маєте,
то теж засилайте. Моєї «Шах-наме», як довідуюся з обгортки на
Клоустоні, теж вийшов один випуск, та я ще в руках не маю, а
то б Вам був прислав. В «Зорі» мого Руданського спіткала
«цензурна» заборона: В. Лукич викинув трохи чи не цілого
«Соломона»*, бо «для руських родин» не підхоже. Та на честь
йому, треба Вам знати, що заборонені уступи будуть-таки
друкуватися у відбитці,— отак, як це бувало і з 1-м томом
Питаєтеся, що я зараз роблю. 1-го мая скінчилися всі мої
екзамени в уініверситеїті. Здається, я Вам писав, що проминули
вони мені «з виблиском» і, як опісля голосно казали професори і
предсідатель комісії, то найкраще од усіх. Зрештою, ще перед
кінцем екзаменів три професори охотились мене зоставити при
своїх кафедрах: Соколов (руське письменство), Міллер (народна
словесність) і Брандт (слов’янознавство). Двох перших охота —
то була мені трохи чи не несподіванка, бо я на третім і четвертім
курсі спеціально працював над історією старої руської мови, і
хоч щиро працював і над словесністю, та не вважав її своєю
с п е ц і а л ь н і с т ю . В мене була така думка, щоб
зостатись і при уініверситеїті (на кафедрі руської мови) і при
інституті; та в перших днях мая мені було сказано з
у[ніверсите]ту, що про це нема чого й думати, бо хто зостається
при уініверситеїті, той мусить жити в Москві і займатись під
проводом професоровим, а які ж там заняття, коли я буду десь
23
9
на Сході?! Я тоді трохи захитавсь на своїх думках, бо, з одного
боку, я вже здавна звик догадки, що маю читати арабську
словесність, а з другого боку, лйсти Житецького мені доводили,
що для української справи я м у с ю неодмінно дбати про
кафедру руської мови. Мої вагання порозганяв Міллер: він мені
вияснив, що арабська кафедра дасть мені незалежність од
уінівер- ситеїту (це я, правда, і сам знав), та й ніщо мені не пере-
биває, оборонивши дисертацію арабську і зложивши від-
повідний курс для своїх студентів-орієнталістів, взятись до
писання дисертації руської; а як я обороню її, то могтиму читати
і в уініверситеїті, і, звісно, в інституті. Коли ж би я одкинувсь
тепер од орієнталістики і зоставсь при університеті], то (каже
Міллер) мені доведеться ще дуже довго бути простим учителем
у гімназії та писати дисертацію, а й оборонивши її, доведеться
чималий час бути лиш приват- доцентом, аж поки дадуть місце
професора. Що я вибрав після такої розмови, Ви самі зміркуєте.
І от 3-го мая інститут поклав остаточну ухвалу про мою
командировку на Схід і заслав до міністра на затвердження.
Тільки ж інститут уже знав, що цього року (задля розходів
коронаційних) міністерство вже поодкидало ті командировки які
був представив у[н і вер с и т е ї т , і, боючись, щоб і мені такої
самої халепи не було, інститут прирішив не просити субсидії в
міністерства, а дати мені гроші на командировку із
стипендіальних сум. І директор, і всі професори запев- нюють
мене, що проти цього міністр не може мати нічогісінько і
затвердить неодмінно. Чи вже міністр що одвітив, чи ні, не
знаю, бо я виїхав з Москви 11-го мая, але я поки що готуюся до
виїзду. Поїду не в Єгипет, бо там теперечки холера, а в Сірію, в
Бейрут. Коли б (несподівано) міністр не затвердив інститутської
постанови, то в такім разі я восени поїду в Москву і зостанусь
при уініверситеїті, а на Схід доведеться вже поїхати, значця, аж
на той рік.
24
0
От як, бачите, стоїть моя справа. І ото як приїхав я додому,
то й поклав дати собі нарешті одпочинок. Цілий місяць май
(другу половину) і більшую половину юня я не брався за
ніякісіньку серйозну роботу. Тільки для «Энциклопедического]
словаря» мусив таки попрацювати і пов- порядковувати ті
матеріали для історії Мохаммеда, які вже здавна я призбирав
був і все призбирую. З других літературних праць можна за цей
час назвати хіба скількись научних рецензій (дві українські), та
ще впорядковую Руданського для «Зорі». Щодня, правда, є в
мене дві легенькі обов’язкові роботи, але вони не втомлюють, а
тільки одбирають час, а саме: я вчу італьянської мови мою
братову і брата (читаю з ними що-небудь італьянське \гІ2 години)
та сам одну годину або трохи більше читаю щось арабське. Ото
й усього. А не роблю.більше нічого: роблю моціон, сидю часто в
саду та й що-небудь собі читаю, граю на фортеп’ян і т. ін. І
здоровісінький я тепер,— нерви зміцнились, тіло зміцнилось.
Коли б раз у раз я почував себе так добре, то був би щасливий. Є
в мене на оці декілька дуже великих літературних робіт, але всі
вони необов’язкові, не сидять мені тягарем на шиї, і я певний,
що пороблю їх усі, не втомлюючись анітрошечки.
8-го юля
Тепер про Ваші справи. «1001 ночі» я Вам не покупив
ніякісінької, бо не міг би повиповнювати Ваших вимог. Доброго
перекладу французького зовсім нема: єсть переказ або
переробка Галланова, та в ній багато фантазії перекла- дарської.
Проте, щоб був де переклад польський, я не чув. Німецький
переклад Вейля є, і він дословний і трохи тільки не повний (без
порнографії), але в Москві його я не міг ніде напитати, а
виписувати без Вашої волі не зваживсь: коштував би він з
пересилкою крб. 8. Найдешевше було б для Вас покупити
російський] переклад Шелгунової, зроблений (з випусками) з
англійського перекладу Лена (Ьапе). Ну, та будь-що-будь —
Ваші гроші (3 крб. 80 коп.) зосталися в мене цілі. Що з ними
робити?
Те «Этнографическое] обозріение]», за яке я Вам згадував,
зоставалось непродане, бо я його не вернув хазяїнові і покинув у
Москві у своїх знайомих. Коли схочете, то в кінці августа мій
брат вишле його Вам. А коли б Вам дуже треба було іменно
тепер, то я міг би Вам вислати звідси с в і й примірник, а той, що
в Москві, зостався б мені,
Що ж до сьогорічного «Этнографического] обіозрения]», то
перша книжка вже вийшла, та думаю, що досі вийшла вже й
друга. А не прислано Вам через неакуратність. Очевидячки,
16 2-14$ 241
Янчук забув записати Вас у книгу адресатів (це в нас дуже часто
буває). Його теперечки нема в Москві, а через те зробіть так:
напишіть до редакції «Этнографического! обозр[ения!» на
одкритому письмі в «Этнографический] отдел
Императорского] общества] любителей] естествознания],
антріопологии] и этнЬграфии]» (Москва, Политехнический]
музей), що от, мов, Вам іще й-досі не вислано ані 1-ої кн., ані 2-
ої, хоч передплату Ви внесли в редакцію ще в декабрі (здається,
тоді?) через мене; то хоч редактора самого й нема в Москві, але
експедитор довідається з одкритого листа про неакуратність та й
вишле Вам бракуючі книжки. Про результати повідомте мене
Коли пришлете 2-й т. «Етногріафічних] матеріалів»*, то
дуже дякуватиму, та заразом про обидва томи й напишу
рецензію. Всі ті рецензії, які писано про 1-й том досі, дуже
поверхові, і навряд, чи здались вони Вам до чогось. А чіпляння
до тих віршів, які Ви надрукували, зазначивши їхню можливу
неточність, це вже край поверховності.
Вельми добре зробите мені, коли точно одвітите от на які
два запити:
1) Переказано мені, що в Харківщині кажуть часто замість
життя — життьо. Чи так говорять тільки тії люди, які знають
російську мову або так-сяк знаходяться під її впливом, чи це
таки справді н а р о д так говорить?
2) У Драгоманова в «Преданиях»* є на 1-й стороні: біз
шерсті. Мені здавалося, що в Харківщині, де записано легенду,
кажуть не біз, а без або биз (коли на без нема наголосу), себто як
і по всій Україні. Що Ви мені можете одвітити на цеє? Може, і
справді в Харківщині заміість] без кажеться біз?
«Некролог», що редактор був його пропустив*, цензура (ба
навіть не цензура, а довго розказувати хто) вирізала. Натомість
вліплено туди другого. Та в мене ще до заборони зосталося в
руках 100 прим. Чи здались би Вам скількись їх? Можу
прислати, коли до чогось здатні.
24
2
117. До П. К. Сімоні*
г.. Звенигородка, Киевской губ..
Милостивый государь Павел Константинович!

Из «Императорского] общ[ества] люб[ителей] ест[ество-
знания], антр[опологии] и зтніографииі» мне прислали
«Программу для собиріания] особенностей] белоріусско- го]
наречия» и Ваше письмо от 31-го мая только теперь (я сперва не
оставил в Обществе своего летнего адреса). Хотя к
«Белорусской] программе» у меня нашлось бы известное
количество дополнений и замечаний, но т. к. Е. Ф Карский
поставил крайним сроком первые дни ию ля то я никаких
замечаний уже не посылаю. Желал бы быть счастливее с
«Малорусской программой», которою я в высшей степени
интересуюсь и прошу адресовать мне ее не в Москву, а в г.
Звенигородку, Киевской г у б[е р н и
и ] (Агафангелу Ефимовичу
К р ы м с к о м у ) . Желательно было бы получить сразу три-
четыре экземпляра, так как у меня есть несколько помощников-
корреспондентов, которые также могут сделать в программе
полезные дополнения или замечания.
С искренним почтением
Аг. Крымский
Если пробная «Малорусская программа» выйдет не во время
лета, а позже, то адрес мой все-таки Звенигородка, Киев[ской]
губ[ернии]: отсюда перешлю немедленно, куда следует.
Звенигородка, 18 ^ 96
Дорогий товаришу!
Вчора одіслав Вам лист, а сьогодні прийшла Ваша по-
силочка^ спасибі Вам! «Марію Стюарт» маю тепер цілу.
«Веселий оповідач» вигляда дуже гарно. Анекдот «Шапка з
Бучача»,— звідки Ви взяли його? чи з Навроцького, чи з деінде?
Пишете, що посилаєте марки. Ніяких марок я не знайшов.
Щодо альманаху, то це добра думка. Пишете, що хочете
взяти мого «Сироту Захарка», і питаєтесь мого дозволу
переробити його трохи (чи, там, щось викинути). Один раз
16* 243
назавсігди можу Вам сказати: коли Вам знадобиться будь-що з
моїх писань, то, не питаючись мене, робіть з ними, що
х о ч е т е . Так само робіть, що хочете, і з сірійськими
віршами. У мене єсть іще низка віршів, які я міг би назвати
«Палестинськії мелодії»; писано їх під впливом народної
арабської поезії; це не переклад і взагалі не наслідування якоїсь
звісної пісні, тільки ж загальний колорит їх — сіро-
палестинський.
Весь Ваш Л. Кримський
Звенигородка в Київщині, 18уу|у96
Дорогий Павле Гнатовичу!

Давно вже писав я до ВасІ Я, бачте, відколи приїхав додому,
усе сподівався, що от-от доведеться поїхати в Київ; думав собі:
«Побачу скоро самого Павла Гнатовича, то нащо поки що
писатиму листи?» Та усякі домашні обставини (найбільше ж
слабість то того, то другого з сім’ян) не пустили мене досі до
Києва. А я скучив за Вами і хочеться хоч щось написати до Вас.
Вас, може, цікавить моя справа з університетом? Колись я
був писав Вам, що за своїм «сочинением» я трохи був занедбав
дещо з курсу і боюся, чи не доведеться одкласти екзамену на той
рік. Ви на те мені одписали, що найперше діло нехай буде
екзамен, а не що інше. Я послухав Вашої ради, покидав які
можна було з побічних робіт (між іншим, про Марковського іще
і досі не написав статті!*) — і результати вийшли «блискучії»:
мало того, що мої екзамени поодбувалися найкраще од усіх (це
так казали всі екзаменатори), а ще й три професори захтіли мене
зоставити при своїх кафедрах: Брандт, Міллер і Соколов (остан-
ній казав мені не сам, а через Міллера).
Те, чого Ви бажали од мене, те було справдилося. Але я,., і от
мені трохи боязко писати Вам про це... та сподіваюся, що Ви,
розвідавши, в чім діло, не сердитиметесь: я поки що зовсім
зрікся університету. І от через що. Лазаревський інститут
восточних язиків давно уже мав мене на оці, щоб посадовити на
кафедру арабської словесності в інституті. Міллер, знаючи про
це, мав зо мною аж дві дуже сердечні і щирі розмови, де радив
мені дбати перш усього про арабську кафедру, кажучи, що
університетське (себто слов’яно-руське) і так не втече од мене.
Він мені вказував, що молоді люди, котрих зоставлено при у[ні-
244
верситеїті, звичайно мусять попереду довгий час вчителювати
по гімназіях, поки оборонять дисертацію, а потім — довгі роки
приват-доцентувати, доки ще попадеться їм кафедра; тим часом,
обійнявши арабську кафедру і забезпечивши себе таким
способом матеріально, я дуже швидко могтиму оборонити ще й
дисертацію слов’яно-руську на уініверситеїті. «Коли Вам
неодмінно таки хочеться зостатись при у[ніверсите]ті, — казав
він,— то, звісно, ви можете зробити собі це якнайкраще, але я
радив би дбати про інститут».
Я так і вчинив. І от совіт інститутський уже зробив
офіціальну постанову — командирувати мене на два роки на
Схід (чи в Єгипет, чи в Сірію, куди я сам схочу). За тії два роки
я думаю написати магістерську дисертацію з арабської
словесності, а як вернуся до Росії, то саме тоді скінчиться строк
служби проф. Муркосові, і мені інститут заразісінько оддасть
його кафедру (а хоч би навіть я ще й не оборонив дисертації, то
буду магістрантом).
Так ось як, бачите, зробив я!.. А втім, м о ж е ще статися й
так, що я й не поїду на Схід, а зостануся при московськім
у[ніверсите]ті. Бо цього року задля коронаційних видатків
міністерство не затвердило жоднісінької з тих командировок, які
був постановив московський уініверс.итеїт. Отож інститут,
знаючи цеє, поклав не прохати запомоги в міністерства, а
асигнувати мені гроші на командировку із інститутських
стипендіальних сум; але й до цього треба міністрового
затвердження. Хоч в інституті ніхто не сумлівається, що міністр
затвердить командировку (бо в уставі інститутськім є §,
дозволяючий обертати стипендіальні суми на научні
командировки, та все ж можна трохи боятися, що міністр не
прочитає добре постанови, подумає, що командировку мою
накидають самому міністерству, та й не затвердить). Але ж це
була б попросту кумедна случайність, і навряд чи вона
станеться,— отож я спокійнісінько лагодюсь до виїзду і» скоро
прийде бумага з міністерства, зараз і поїду в Бейрут-
В Бейруті я, звісно, муситиму працювати по тій програмі,
яку мені дано з інституту. Тільки ж тая програма така не важка,
що в мене зостанеться іще дуже багато часу. Той час я думаю
обертати на слов’яно-руські праці, а тісніш сказати — на
українські. Між іншим (або краще сказати: на першім місці),
бажав би я працювати над складанням українського словаря по
Вашій програмі; але для цього треба буде порозумітися з Вами.
Найкраще буде,— думається мені,— порозумітися не листовно,
а таки усно: тим-то я неодмінно хочу побувати перед своїм
245
виїздом у Вас в Києві.
Яка Ваша думка про все цеє? Мені здається, Ви мене не
осудите, що я, замість одразу присвятити себе історії нашої
мови, спершу обрав собі зовсім іншу спеціальність. На мою
думку, я таким побутом стану зовсім н е з а л е ж н и м од
усяких Соболевських і могтиму з арабської кафедри боротися з
їхніми брехнями краще, ніж деінде.
Одначе лист робиться дуже великим. Мав би ще побалакати
про дещо, та вже нехай до другого разу.
Щиро люблячий Вас і глибоко поважаючий
Адрес: Звенигородка, Київської] губ., мені.
Не діждавшись од Вас відповіді, пишу вдруге. Мені дуже
треба примірників з п’ятеро Клоустона та шестеро «Шах-наме».
Перешліть їх, будьте ласкавії Тих грошей, що Ви ще мені
зостаєтесь винні, певне, стане на пересилку, а коли б не стало, то
я своєчасно дішлю. (Коли одчис- лити кошти пересилки
Клоустона ЗО юня та передплату на один приміірник] «ЖІитяї і
сл[ова]», 1896, то ще зостанеться в Вас на пересилку більше-
менше 15 зр. з половиною).
Та це ще не все. 6-ої книжки за 1895-й рік Ви мені прислали
тільки один примірник, а треба два, бо передплату зложено було
на два (другий примірник], як, може, Вам звісно, для Чайч[енка],
і він нагадує мені про 6-у кн. вже двічі!).
Та ще один чоловік (Василь Павлович Цимбал) просить мене
нагадати Вам, що він переслав Вам був через руки М. Вороного
2 крб. на першу книжку «Ж[итя] і сл[о- ваі», 1896 р. Він вислав
ті гроші ще з Полтавщини, та тепер його адрес такий: Киевскіая]
губ., г. Звенигородка, Ивану Андреевичу Бакуменку. Отож,
будьте ласкаві, залагодьте наші прохання.
Чайченко сповіща мене, що незабаром пришле Вам свою
обіцяну статтю. А от чи бачили Ви другий том його
«Етногрїафічних] матеріалів»? Разом з першим томом він
складає одну цілість, і коли що проминено в оброботці першого
246
тому, то є в другому. Заразом — прекрасна праця, яка мусить
зробитися настільною для наших етнографів. Мені автор
помилково прислав два примірники першого тому. Коли в Вас
нема першого, то я Вам залюбки пришлю свій дублет.
Сповістіть.
Нове «Ж[итє] і сл[ово]» робить дуже гарне враження, тільки
дивує мене, чом Ви своїх «Основ суспільності» не друкуєте далі.
Спинили роман на найцікавішім місці і мучите своїх читачів,
прихильників Вашого талану, от них же первий єсмь аз. Даю
Вам щиру пораду, дорогий друже: не кидайте того роману, а
кінчайте неодмінної
Я про Ваші «Абу-К[асимові1 капці» написав дуже довгу
рецензію* (або, коли хочете, розбір) для «Зорі» і Вас. Лукич,
певне, розіб’є його на два числа. Мабуть, буде вже й у 16-м.
Бажалось би мені знати, якої думки В и с а м і про свій твір. А
мою думку про високу вартість тієї поемки прочитаєте в «Зорі».
А може б, і Ви видали свій суд про мої «Повістки і ескізи»? І
знаєте, через що я бажав би цього? Я сам дуже невисоко ціню
свої «Повістки і ескізи» і навіть в передмові зарікся писати ще
раз що-небудь белетристичне. Але як порозсилав я декому з
земляків оту свою книжку, то звідусіль зачали до мене
приходити листи, де просять мене люди не кидати
белетристичної праці і розсипають усякі компліменти. Всякі такі
листи бентежать мене і смутять, бо я зовсім не вірю в те, щоб з
мене міг бути путящий белетрист. Коли б Ви зладили сувору,
нелицемірну рецензію на мої «Повістки» та вияснили, чого мені
бракує для белетристичної праці, то мене б більше вже не
кортіло складати всякі повістки, і я б спокійною душею присвя-
тив би себе тільки самій науці. Може б, і справді знайшовся у
Вас час написати рецензію, хоч коротеньку, та влучну?
Просить мене Вас. Лукич написати статейку про Комара*,
щоб долучити ЇЇ до його портрета, який помістить «Зоря». Я
згодився і, певне, вийде так, що обмежуся на самих фактах
Комарового життя та на бібліографії його писань. А цікаво було
б почути од В а с , як В и дивитеся на Комарову діяльність?
Може б, Ви черкнули мені пару слів про це, і може б, я
скористав з Вашої уваги?
Чим би я міг служити для «Жіитя] і сл[ова]»? Мав був я на
думці написати для «ЖІитя] і сл[оваЬ> докладну рецензію на
«Этнографические] материалы» Чайченка та на тенденційну
книжку Марковського, але боюся, що з новою програмою
видання ці рецензії будуть не до ладу.
Бувайте здорові та одписуйте!
247
121с До П. Г. Житецького
15
Звенигородка в Київщині, 18=^-96

Зо дня на день одкладав я свою подорож до Києва, бо перед
виїздом до Сірії мені роботи є страх як багатої Цілої своєї
бібліотеки взяти не можу, беру з собою книжок не більш як з
пуд десять,— то з решти доводиться робити всякі виписки, які
мені придатні будуть для моїх праць у Сірії. Та ще для
«ЭнциклопедЫческого] словаря» треба поскладати статті на
«Н» зараз. Так ото за пильною роботою я все барився їхати до
Києва, до Вас, усе сподівався, що от-от поїду, та й посподівався
до того, що мені з інституту вже прийшов делікатний н а к а з
їхати на Схід якнайшвидше (це й резонно, бо й гроші мені
видано, починаючи з 1-го августа). В моїм розпорядженні ще
зостається скількісь днів, і я попереду розпитаюся в Вас, що
мені чинити.
Торік Ви мені казали були, що, коли я візьмуся працювати далі
над словарем, то Ви оддасте в мої руки той
матеріал, який е в Вас. Питання: чи можете Ви мені оддати його
т е п е р ? Коли можете, то я заразісінько їду до Вас у Київ,
щоб узяти той матеріал до себе; в такім разі я почую просто із
Ваших уст, як мені працювати далі. Коли ж задля якихсь причин
Ви мені передати Вашу працю ще не можете, то я попросю Вас
звістити мене подрібним листом, що вже зроблено для словаря і
в якім напрямі мені працювати далі. Нема чого й казати, що
зручніше було б мені побачитися з Вами особисто, і я сам цього
бажав, але що ж робити, коли обставини так погано склалися!..
Дак отже, дорогий Павле Гнатовичу, напишіть мені
я к н а й ш в и д ш е , чи їхати мені до Вас по матеріал, чи ні.
Під кінець сентября вийде в світ II т. творів Рудансько- го,
які впорядкував я (це з тих рукописів, що Ви мені пооддавали).
Пришлю Вам ті «Твори» вже з Сірії (бо зараз і сам ще не маю).
Пришлю звідти і І част[ину]«Шах-наме», якої частку надрукував
я в «Жіиті] і слові». А поки що посилаю Клоустона.
248
Я, як бачите, ще не поїхав за границю: ще трохи поси- дю
тут.
Ваші посилки поодібрав і поштові кошти поодчисляв. Дуже
любу несподіванку зробили Ви мені, що прислали «Повістки і
ескізи». Значиться, Павлик попередавав їх Вам? Шліть їх, будь
ласка, і далі. А от дивує мене, чом Ви не прислали жодного
примірника «Шах-наме». Може, ще вона й незброшурована або
й недодрукована? Коли б це було так, то це було б мені на руку,
бо туди зайшли деякі нелюбі друкарські помилки, а два рядочки
зовсім проминено, через що одного місця не можна зрозуміти.
Пришліть, просю Вас, мені відбитку хоч би й незброшуровану,
бо в мене є тільки три аркуші (1-й, 3-й, 4-й); що помилки єсть,
249
це я бачу із тексту, поданого в журналі, та як не маю
відбитки, то не можу прислати Вам спис помилок.
Не дуже давно писав я до Вас про Цимбала, що він через
руки Вороного заслав Вам 2 крб. передплати. Ви йому вже
прислали 1-у книжку 1896-го року, а тепер він оце посилає ще 3
крб., то звольте прислати йому 2-у і 3-ю книжку і далі аж до
кінця цього року.
Адрес ізнову: Киевской губ., г. Звенигородка, Ивану
Андреевичу Бакуменку. Окрім того, він шле іще 2 крб. і просить
передати йому 6 - у кн. 1 8 9 5 - г о р. на такий адрес:
Киевской губ., г. З в е н и г о р о д к а , В'а
силию Павловичу Цимбал у.
В а ш А. К-
18^9
Звенигородка в6Київщині,
Дорогий Павле ГнатовичуІ

Лист Ваш застав мене слабого. Я застудився, в мене сильна
пропасниця, а до всього того серце зачинає боліти. Я вже
сподівався був, що зовсім не знатиму більше останньої хвороби,
аж вона знову чіпляється. Минулий рік вбився мені таки взнаки!
Як прочитав я Ваш лист, то так і полинув би до Вас зараз! Та
мусю ще заждати днів з двоє,— нехай одужаю трохи.
Похвалюся Вам. Торік Ви мені були дали казки
Димінського*. За підмогою сестрів я їх попереписував і оцим
літом упорядкував (бо, як знаєте, вони всі писані всумішку).
Уже я переглянув і скількись друкованих збірників, щоб
позазначувати варіанти, але того ще мало: я хочу позазначувати
г е т ь у с і варіанти, які коли були оголошені. Це така праця, що
її можна робити замість спочинку. До Сірії я, правда, не хочу
казок із собою брати,— значиться, пообробляю їх як слід уже
трошки пізніш; але ж найголовніша праця вже зроблена: казки
переписано і впорядковано, я з того дуже радію.
Але покину писати, бо важко.
Щиро Вас люблячий, шануючий і завсігди пам’ятаючий
250
,20 н.
18- 96
IX
Ще в августі послав я до Вас доволі великий шматок
Руданського та літературну характеристику «М. Хв. Комар». Як
я їх зарекомендував, то Ви, очевидячки, їх давно вже маєте в
своїх руках (коли не помиляюся, то в 17-м ч. «Зорі» друкується
дещо вже з моєї найостаннішої при- силки).
Але ще, мабуть, у юлі послав я до Вас довгу рецензію на
«Абу-Касимові капці» Франка; що вона не загубилася, дак це
певне, бо опаска була зарекомендована. І от, про неї ні слуху ні
духу. В останніх числах «Зорі», бачу, Ви вже й перекладаєте
рецензії з російської мови,— значить, на них посуха. Тим-то
дозволю собі запитати Вас про долю своєї рецензії*. Нею я
цікавлюсь особливо через те, що це ж із обсягу моєї
спеціальності — орієнталістики.
Далі, дивує мене, що Ви не присилаєте 14-го арк. II т.
Руд[анського] і слідуючих. Передше як брошурувати, неодмінно
треба буде додати спис друкарських помилок.
І треба зробити це до мого виїзду з Росії (а виїду я, певне, 21
сентября ст. ст.), бо того примірника (13 арк.), я к и й у мене є і
на якому я поробив зазначки, я н е м о ж у вивезти з Росії.
Щодо III тому, то й там є дещо таке, про що я неодмінно
мусю знати, і будьте ласкаві повідомити мене про це. А саме: 1)
в «Зорі» (ч. 16 і 17) не подано заголовків тих п’єс, котрі подав д.
Комар в І томі. В «Переднім слові»- (стор. 11—12) сказано було,
що «пропускаючи їх, я на відповіднім місці таки за них
згадуватиму, що от, мовляв, тут або тут повинна надходити з
черги така або така п’єса», і справді досі так і робилось (пор. т.
II, стор. 51, стор. 59 і «Зоря» 1895, стор. 364, 366) та й то не в
долині, а в тексті. Та в останніх чч. «Зорі»таких поміток уже
немає. Чи їх н е м а і в в і д б и т ц і ?
2) Ви вже мене звіщали, що порнографічних п’єс
Рудіанськіого не можна друкувати, хоч би й крапкуючи їх. Але
ж я бачу з 16 і 17 чч. «Зорі», що не друкуються і такі п’єси,
котрих порнографічними назвати не можна.
251
Напр., візьмемо «Що рабин робить?» (8-го квітня 1858-го року).
Я розумію, що для самої «Зорі» вірш той міг бути й
непридатним, та сподіваюся, що в відбитку він таки увійде.
Звістіть про це, будьте ласкаві, і порозганяйте мої сумніви.
На коли Вам треба мати статтю про Лесю Українку? Для
мене було б зручніш, коли б не на сентябрь, а на октябрь. А
втім, якщо треба неодмінно прислати її в сентяб- рі, то
постараюся.
Р. 3. Я був би Вам дуже вдячним, якби Ви мені подали адреси
Білиловського і Коцюбинського та ще Стешенка.
125. До П Г. Житецького
Звенигородка, 22 сентября

Хороба мене не кидає, а їхати до Сірії треба, бо й пас-
портові строк виходить, і з інституту нагадують... У якому
психічному становищі я зараз, важко й розказати!..
До Києва мені їхати ніяк не можна, бо коли поїду, то вже
вкрай занедужаю. Доводиться сидіти тут днів скіль- кісь та
чекати терпеливо, щоб хоч на подорож до Бейрута набратися
сили.
На моє щастя, батько мій був такий добрий, що, дові-
давшись за причину моєї нудьги, сказав, що взавтра навмисне
поїде сам до Києва і попрохає Вас, щоб Ви через його руки
передали мені матеріали для словаря. Звісно, я йому за його
добрість можу бути тільки вдячний, бо дуже хочу весь свій
вільний час у Сірії присвятити саме-іменно словарній праці (бо
коли не робитиму цього, то вже добре знаю, що галичани
примусять писати усякі дрібні статейки й замітки; а мені б цього
не хотілося: краще вже працювати коло чогось солідного).
Але мені‘таки нудно, дарма що батько зробить мені услугу.
Адже мені хотілось би дуже побачити Вас особисто, почути од
Вас якесь підбадьорююче слово.
Декотрі мої земляки не хтять зрозуміти, що, йдучи на
арабську кафедру, я зовсім і не думаю цуратися праці на рідній
ниві, а навпаки — думаю, що своїм шляхом я швидко дійду до
тієї мети, на я к і й вони бажали б мене бачити... Не знаю, чи
252
писав я Вам про колективний лист чернігівців до мене*. Вони,
обзиваючись до мого патріотизму, прохали, щоб я усіма силами
старався дістатися до львівської кафедри, а кинув гадку про
арабську (а про арабську вони довідались од Чайченка). Як Ви
знаєте, я вже і раніш був сам не від того; але як одержав я оцей
лист, то справді заходився дещо робити активніше в цій справі.
Зрозумівши, що вже не кафедра львівська мене шукає, а сам я її,
дд. Кониський і Барвінський поставили такі умови, що я мусив
рішуче зректися усяких претензій на тую кафедру: вести далі
які-небудь переговори, значило б не шанувати ані себе, ані
науки. Моє зречення погано вразило тих, що писали лист до
мене. А тепер, коли я навіть у Москві не зостався при
слов’янській кафедрі, а пішов на східну, теє погане враження
іще й погіршало. Навіть у Чайченка, що найкраще з усіх
чернігівців стосується до мене, видно з листів якесь
невдоволення. Тим-то я й до Вас боявся довгий час писати: якби
ще й Ви мене осудили, то я б почував себе найнещасливішою
людиною на землі. З Вашого останнього листа бачу, що Ви не
осудили, і це мене дуже потішило, тільки ж мені хотілось би ще
й особисто побачити Вас, послухати Вашого голосу, почути того
слова, що надає снаги працювати й далі з енергією...
Дорогий Павле ГнатовичуІ Можу Вас завірити словом честі,
що мені про кар’єру байдуже (нехай собі дд. чернігівці думають,
що хтять!). Коли я люблю Схід, то чи ж я тому винен? А що
східна спеціальність не спинить мені роботу українську, дак
цьому вірте.
Я дуже втомився писати. Але ще мусю дещо додати.
Батько мій — людина занадто балакуча, а особливо коли
зачне казати про мене. Мені не раз аж нелюбо бувало
довідатися, що за славословія сплітає він мені скрізь. Та Ви
дуже не сердьтесь на нього і пам’ятайте тільки, що на те він
батько.
Друга річ: у минулому листі я писав Вам, що в мене слабує
серце. Дуже Вас попросю не казати батькові про це нічогісінько,
бо я ще торік зовсім його запевнив, що мене доктори вигоїли аж
до кінця. Я знаю добре, що в теплім кліматі моя хвороба геть
пропаде (навіть і тепер симпто
253
ми н е з м і р н о легші, ніж у зиму), а як батько
знатиме, що в мене ще є якась там недуга, то лиш
даремне турбуватиметься.
Бувайте здорові, дорогий Павле Гнатовичу!
Звен[игородка] в Київщині,
Вчора я Вам вислав і спис друкарських помилок та
пропусків, і дальший текст Руданського, і рецензію на «Русские
народы»*. Нехай отая рецензія викупить мій гріх, що я трохи
забарився з відповіддю. Та як розглянете рукопис Руданського,
то побачите, що я не міг не забаритися, бо мусив мало не все
попереписувати с а м , бо зайшла була помилка: тая особа,
я к і й я давав переписати оригінал, взяла та й переписала те, що
вже надрукував Комарі — Ну, звісно, довелося мені братися
самому за цю працю, аби швидше. Радю Вам не розшивати
зошита, а то як розшиєте, то він так і порозпадається на
листочки.
В списі друкарських помилок я поставив і слово «само-
звук» замість] «фонема», бо це ж два неоднакові терміни.
«Самозвук» — уокаїіз, а «фонемою» зветься ціле слово або
комплекс звуків, де стрічається той звук, на який ми звертаємо
увагу.
Як буде в Вас останній аркуш II т. Руд[анськ]ого, то, будьте
ласкаві, пришліть якнайшвидше. Мені чогось здається (хоч,
може, я й помиляюся), що я там зробив одну двозначну увагу,
яку можна зрозуміти і так, і сяк. Коли воно справді так, то я
бажав би поправитись (значиться, додати ще одну зазначку до
списку помилок і пропусків).
В «Ж[иті] і сл[ові]» я прочитав рецензію Франка на Галіпові
«Перші зорі»*. Мені з д а є т ь с я , що критика тая
одностороння. Сам я «Перших зір» не читав, але з других
(дрібних) писань Галіпових добачаю в нього чималий талан.
[...]
254
Бувайте здорові та полагодьте ті мої справунки, про які я
згадував у минулім листі.
А. К.
127. До О. С. Маковея
Звенигородка в Київщині.
18 ^ 96
Високоповажаний добродію І
Щиро Вам дякую за те, що Ви мені прислали Галіпо- ва* —
це перша рецензія, яку я прочитав про свої «Повістки». Ваша
полеміка проти Франка надзвичайно мене зацікавила, бо
поставлена на ті самі принципи, яких повинен триматися й
Франко. Що Фр[анко] не придбає собі на полі політики тієї
слави, яку придбав на полі пи- сьменськім, дак це певне.
Цими днями я виїздю з Росії на два роки, тому не можу
нічого написати зараз для Вашої шан|овної’1 часописі*.
Подорож моя (до Азії) тягтиметься 15 днів. Як приїду, то
передплато Вашу часописи і спробую теж забрати голос у тій
справі, що Ви й Франко. Поки що бувайте здоровії
Щиро Вас поважаючий
Іо зсгіііо 1а Іеііега апсога іп Киззіа, та поп ега іп зіа- Іо сії
гітеііегіа зіпо асі еззо. А. К. ЗаіопікіI.
128. До П. Г. ЖИТЄЦЬКОГО
[Жовтень 1896 р.]
Дорогий Павле ГнатовичуІ
Ваш лист прийшов до мене за п’ять минут до мого виїзду з
Звенигородки. Я встиг тільки наготувати конверт із адресом, а
пишу в вагоні.
Батько, приїхавши з Києва, заявив мені Вашу волю: щоб я не
брав матеріалу з собою, бо хто його зна, що там
I Написав цього листа ще в Росії, але не мав можливості його відіслати. А.

К. Салоніки (італ.).— Ред.
255
станеться на морі І Не сміючи піти проти Вашого
бажання, я мусив покинути Вашу дорогую присилку* в
Звениго- родці. Вона лежатиме в осібній кам’яній
світлиці, де стоїть і моя бібліотека, себто тая частина
(книжок 600), якої я не беру в Сірію і не покину у
Москві. Це кімната така, що зовсім безпечна проти
пожежі, бо кам’яна і переділена од других покоїв теж
кам’яною стіною. Скрині Вашої, нема що й казати, я не
посмів би рушити.
Дуже добре Ви зробили, що сказали батькові зробити
опись. Дякуючи тій описі, я знатиму, яких джерел Ви ще не
торкалися, і в Сірії працювати буде в мене коло чого. Із всіх
матеріалів я дозволив собі взяти з собою тільки одне: вірші
Руданського, бо вже я видав у Львові два томи*, а оце буде
третій,— не варто гаятися з опублікуванням новознайдених
рукописів.
Кінчаю, бо страх як незручно писати: і рука болить, і очі
болять, а в мене до того всього голова вже більш як тиждень не
перестає ломити.
Батько зветься Єфим Степанович.
Пишу поза станцією Тальним.
Бейрут, 18 окт[ября] ст.
ст. 1896
Як бачите з заголовка, я в Бейруті. Оселився в одній
арабській сім’ї*, трошки цивілізованій, але не дуже: лі-
тературної мови вони не знають, мене не розуміють, а я їх, — я
зовсім наче без язика. Вже третій день, як я в них живу, але
навчаюся простої мови дуже поволі. Коли що мені треба, то п и
ш у на клаптику паперу: тоді мої хазяї розбирають, чого я хочу.
З усіх боків приходять люди дивитися на «москоба» (себто
мене) мов на яке чудо-диво, безцеремонно заходять до моєї
світлиці (бо, бачте, зовсім осібної світлиці для мене не
знайшлося, і хазяї мої застерегли мене, що важніших гостей
вони мусять вітати в моїм покою). Потроху все зминеться, але
поки що нерви напружені. До всього того харч зовсім незвичай
256
ний: усяке зілля варять, печуть, присмажують, мішають
докупи, знов варять, знов присмажують на двадцятьох оліях та
смальцях: як казав Гоголь, це все «в большом количестве вещь
нестерпимая» для наших животів європейських.
Само місто — дуже гарне, тоне в садах, будівле —
наполовину європейське, багато є дуже гарних домів. Коли не
вмру з тутешньої їжі, то сподіваюся жити тут добре. Тутешня
публіка, мабуть, незабаром перестане бігати сюди дивитися на
«москоба», — буде мені повна змога працювати гаразд.
Перейду тепер до діла. Як я виїздив із Звенигородки, то
Цимбал прохав мене повідомити Вас, що йому не прислано 3-є
ч. «Ж|итя] і сл[ова1».
А в мене з Вами отакі рахунки. 10/22 сентября] я одержав од
Вас 2 примірники своїх «Ескізів» і пересилка їх коштувала 3 зр.
50 кр.; перед тим Ви мені зоставались винні 13 зр. 50 кр., —
значиться, після того Ваш довг перейшов на 6 зр. Може бути, Ви
щось посилали до Звенигородки останнім часом по моїм виїзді,
але я ще не маю з дому про те ніяких звісток і поки що лічу Ваш
довг 6 зр. І от у мене велике прохання до Вас. На Ваших руках
тепер знаходяться ті примірники моїх «Повісток і ескізів», яких
ще не попересилав мені д. Павлик; далі в Вас є для мене певна
скількість Клоустона (скільки Ви можете мені дати книжок
Клоустона, я не знаю точно), та іще в Вас знайдеться для мене з
півсотні примірників «Шах-наме» (Ви мені якось обіцяли дати з
півсотні). Будьте ласкаві, дорогий друже, перешліть одразу усі
мої книжки сюди на такий адрес: Тшчрле сГАзіе, Зугіе, УІІІЄ
ВеугоиіЬ, ап Сопзиіаі (іе Киззіе. На посилці напишіть і свій
адрес. Мого ймення навіть не згадуйте на адресі. Треба тільки
з а р е к о м е н д у в а т и посилку. Коли «Шах-наме» ще не
закінчено друком, то пришліть тільки мої «Повістки» та
Клоустона. Але будьте такі добрі, просю Вас, не баріться! Нема
чого й казати, що коли посилка коштуватиме дорожче ніж 6 зр.,
то я пришлю Вам усі лишні втрати в і д в о р о т н о ю
п о ш т о ю . Я через те просю Вас не баритись, що й сам не
знаю, чи довго я тут, у Бейруті, зостанусь, і можна напевне
сказати, що я з такої нагоди, яку я маю тепер (себто здобути
книжки побіч цензури російської і турецької, через
консульство), треба якнайшвидше корис- тати.
Може, книжечок набереться стільки, що їх проще буде
послати скринькою, ніж опасками. Це було б дуже добре, бо
ніхто на пошті і не знав би, що там посилається.
А мій адрес такий: Тигяиіе, сі’Азіе, ВеугоиіЬ, Науу ег
Коитеііі ргез іе 1’е§1ізе би Заіпі-ІМісоІаз, ^и. Лоиззоиі Аіауа, а
17 2-146 257
М-г А. Кгутзкі. На цей адрес можна посилати листи і «Ж[итє] і
сл[ово]»; тільки «Ж[итє] і сл[ово]» треба зарекомендувати, бо в
такім разі воно, як зарекомендований журнал, не піде до
турецької цензури. Вас це дивує? Я й сам дивувався, та тепер
знаю, в чім тут суть. В другім листі поясню.
Будьте ж ласкаві, дорогий друже, сповніть мою просьбу не
гаючись. Може бути, моя просьба одбере в Вас скіль- кісь часу,
але ж будьте певні, що і я колись Вам оддячусь.
130. Де В. Л. Левицького
Бейрут, 1896, 4 ноября н. ст.
Вранці я послав був Вам лист-одповідь на Вашу давнішу
картку, яку мені переслав сюди з Росії батько; а ввечері здобув
Вашого листа. На Ваш сьогоднішній запит про відписи з «Царя
Солов’я» і «Старочеських співів»* мушу, на жаль, одвітити, що
швидко це зробити ніяк не можна. Дякуючи тій закулісності, в
якій одбувається в Росії наша справа, історія рукописів
Руданського була останні роки рядом інтриг і більш нічим.
Довго було б оповідати про це в листі, але вірте тільки одному:
треба д и п л о м а т і ї , щоб здобути «Царя Солов’я» і
«Староч[еські| співи». Я можу з цілою певністю сказати, що
таки я їх з д о б у д у , але ж на те треба буде півроку.
Значиться, ті твори зложать окремий томик (завбільшки з І т.).
«Чумака»* висилаю рівночасно рекомендованою бан-
дероллю. Як покористуєтесь, то, будьте ласкаві, верніть мені
первопис, бо я дав слово Житецькому вернути йому.
258
Дуже, дуже мені шкода, що Ви більше не можете редак-
торувати, але сподіваюся, що наші відносини і надалі не
порвуться. До речі, завважу, що австрійська пошта на Сході —
найакуратніша і найшвидша од усіх інших пошт, та ще й вона
зовсім вільна од турецької цензури, так само як і од московської.
Щиро до Вас прихильний
А г. Кримський
Бейрут (Сірія), б ноября н. ст. 1896
Приїхав я в Бейрут і оселивсь у нім. Скоро-но порозпа-
ковував свої скрині, зараз наготував дещо для Вас (шматок
рукопису Руданського) і сьогодні посилаю. Як побачите з
рукопису, то трохи чи не весь переписав його сам я. Дещо,
правда, давніш попереписувала сестра, та одно — що вона
проминала всі місця, яких не могла відчитати (напр., московські
розмови), а друге — поплутала багацько, і я здебільша все сам
мусив зробити. Не сердьтесь, що спізнився. Провина тут не моя,
а азіатська: Бейрут далеченько од Європи, і я півмісяця (17 днів)
їхав з Росії сюди.
Кінець рукопису і оперету «Чумак» (для Вашого IV т.)*
пришлю другим разом. А од Вас прохатиму от чого: звеліть
адміністрації «Зорі», щоб одтепер мені часописи із словарем
приходила не в Росію, а с ю д и на адрес: Веу- гоиіЬ (Зугіе,
Тигяиіе сі’Азіє), а Мопзіеиг А§а1Ьап§е1оз Кгутзкі. Точнішого
адреса не треба, бо тут не розносять пошту, а кожен сам
приходить і питається, чи нема йому чого. Звеліть вислати,
починаючи з того числа, де є сільветка Комара* (здається, це
буде ч. 18). Нема чого казати, що треба висилати вже не в
ковертах, а опаскою, бо хоч тут і є цензура, та не російська, а
турецька.
Чи не знаєте Ви: вже вийшов у світ перший випуск моєї
«Шах-наме», чи ні? Франко нічогісінько не одвітив мені на це.
Нагадаю Вам, що Ви мені не прислали ще останнього
аркуша II т. Руданського, змісту і заголовного листка.
У відповідь на Ваш запит про Рєпіна мусю сказати, що
російська енциклопедія дійшла ще тільки до букви «О». Є,
правда, давніші або коротші енциклопедії, та я їх і не бачу
ніколи.
В рубриці «Хроніка» можна буде помістити звістку, що мені
17* 259
пощастило побачити в Києві ті рукописи Рудансь- кого, які
вважались загубленими: 1) «Цар Соловей» (63 листочки, або 126
сторінок, 1857 р., писано 10—18 декабря); змісту я добре не
розглянув, та помітив, що фабула така: цар Соловей має трьох
синів, помирає, дає їм заповіт свій, а вони не всі його слухають,
тільки менший; найголовніший інтерес — відносини братів
поміж собою, бо брати — то репрезентанти слов’янських
плем’їв. Поема ділиться на чотири частини. 2) «Старочеські
співи» — 32 листочки дуже дрібного письма (64 стор.); дата:
«Петропіль, 29 ноября 1860 года». Це переклад з
«Кроледвірського рукопису». Я зовсім певний, що їх добуду-
таки, та не знаю, к о л и пощастить.
Бувайте здоровії Ваш щирий прихильник
Ос. Маковей прислав мені скількісь чисел «Буковини»,
незвичайно для мене цікавих, бо я допіру побачив «нову еру» в
інакшім освітленні, ніж досі. Я ще побалакаю на цю тему
печатно в тій самій «Буковині».
Бейрут, 18 н[оября] 1896
Високоповажаний Олександре Яковлевичу!

У тутешнього віце-консула кн. Гагаріна, що оженився з
дочкою (чи, може, вихованицею) Якова Лазаревського*, є
колекція листів Шевченкових до Якова Лазаревського, У мене
зараз нема під руками не тільки Вашої, але навіть ніякісінької
біографії Шевченкової, і я не можу напам’ять сказати, яку ролю
грав у Шевченковім житті Я к і в Лазаревський: я взагалі не
знаю, як звався кожен із Лазаревських. Окрім листів, є в
Гагаріна багато малюнків Шевченка з українського і
оренбурзького життя (автобіографічних) з підписами по-
вкраїнськи, часто гумористичними.
Князь Гагарін, як антикварій, не дасть дурно того скарбу: він
його тільки продасть. Чи знайшовся б хто в нас на Вкраїні, щоб
покупна тії листи і малюнки? І яку більше-менше ціну можна
класти тим пам’яткам? Останній запит не марний, бо і листи і
малюнки переховуються у Гагаріна в М о с к в і , запаковані в
скриню. Коли за них даватимуть з о в с і м м а л е н ь к у
ціну, то він не схоче й клопотатися з розпаковуванням скрині.
Значиться, звістіть мене не про те, скільки можна дати за згадані
листи, а про те, скільки платилося за деякі другі листи
260
Шевченка. А вже потім можна буде сказати, чи ції листи — теж
варті такої ціни, чи меншої.
Справа з цими листами дуже цікавить мене через те, що ані
кн. Гагарін, ані його жінка не мають виразної ідеї про значення
Шевченкове, так що листи ції не зага- рантовані од загину. Була
в них іще пачка листів Шевченко- вих до Жемчужникова, —
вони її спалили, бо то не стосувалося до пам’яті Якова
Лазаревського!
Щиро Вас люблячий і поважаючий
Адрес: Ч е р е з В е н у (ці слова треба неодмінно
підчеркнути). ВеугоиІЬ (Зугіе, Ти^иіе сІ’Азіе), а М-г
А§аіЬап§е1оз Кгутзкі. (Назви вулиці не пишу, бо тут пошту не
розносять поштальйони, а кожен сам приходить до поштамту).
Бейрут у Сірії, 12/24 ноября
1896 р.
Дорогий товаришу !
Сьогодні буде тому чотири тижні, як я у Бейруті. Я ніяк не
міг знайти часу, щоб написати лист до Вас, бо аж пропадав з
усяких клопотів. Приїхав я сюди, сподіваючись, що знаю
арабську мову і не загину тут. А вийшло так, що я знаю о д н у
арабську мову (9—10 вв. по Р. X.), а тут говорять д р у г о ю .
Ніхто мене не розумів, опроче людей образованих, що вчилися
по середніх школах. Але такі люди знають усі і французьку
мову, і мені зручніше було балакати з ними по-французьки. Що
ж до простого народу, то коли я з ними було заговорю, то вони
скажуть: «нахв» (себто «літературна мова»), ласкаво
осміхнуться, але жоден нічого не зрозуміє. Щоб не загинути в
цім місці з голоду (без пересади кажу!), я мусив швидше взяти
вчителя народної мови (бе ГагаЬе уи1§аіге), і оце ж увесь час
пішов у мене на зубріння новітньої мови.
Кажу «новітньої», бо це справді зовсім осібна мова. Араби в
письменстві держаться старої мови (отак, як колись і ми
тримались церковнослов’янської); але ми, європейці,
вимовляємо слова літературної арабської мови ще по-давньому,
а сучасні араби, за винятком ученіших, не читають так, як би
було слід, а простіше, на сучасний лад. (Мусю Вам вияснити, що
арабське письмо не знає гласних, а тільки согласні). Через те з
гріхом пополовині вони можуть не кидати своєї старої
літературної мови. Напр., речення: «Нема нічого» буде по-
261
новоарабському: «мафіш(і)»; коли араб
схоче цеє речення написати, він напише ^ І»
і читатиме цей напис «мафіш(ьі)”, а арабіст-европеєць прочитає
цей самий напис по-старому, себто «ма фігі шяйбн». І от коли я
скажу тут комусь: «ма фігі шяйбн», то на мене вирячують очі.
Перший тиждень, поки я не навчився трохи сучасної мови, я
був наче без язика. Коли що було треба, то я мусив писати на
клаптиках паперу, а мені, знов, одповідали на клаптиках паперу.
Тепер я більше-менше второпав сучасну фонетику і закони
переходу старих звуків у сучасні, але маю другу біду: я вчився
арабської мови з доісламських поетів, з Корану, з писателів 9—
10 вв., і мій лексичний засіб — самісінькі архаїзми. Розміркуйте
самі, чи багато мене тут можуть розуміти! Якби в нас хто
забалакав мовою Кирила і Мефодія, то чи багато второпала б
якась наша Хівря? Отак і мені тут!
Тим-то Ви не здивуєтеся, що я цілими днями не можу
одірватися од роботи: вчу сучасні діалоги, сучасні слова,
сучасний синтаксис і т. ін. Для свідомого знання всієї арабської
мови ця робота моя буде мені дуже корисна, бо тільки через неї
я придбаю чуття або нюх арабської мови, але поки що я забуваю
про цю грядущу користь і часом аж сумно зітхаю. Важко!
Оселивсь я в арабській родині, де не знають ані французької
мови (не кажу вже про інші), ані навіть арабської літературної.
Тільки батько сім’ї трошки тямить літературну мову (звісно,
вимовляючи по-простому), і отож із ним я й листувався перший
тиждень. Та навкруги є багато арабів, що говорять по-
французьки як справжні французи, їхні візити аж обридли мені,
бо дуже вже багато; а крім того, мене силуються затягти до себе
в свої хати, щоб якнайбільше людей могло подивитись на
«москоба» (я тут «мо- скоб», бо про Україну ніхто тут і не
чував). Перші два тижні це мене цікавило, і я зробив навіть дуже
багато етнографічних спостережень, та нарешті стало нудно.
Останній тиждень я силуюся випроваджувати всіх од себе, а
ходити до когось — зовсім не хочу. Зрештою і самі араби (деякі)
трохи охололи до мене, бо помітили, що я не хочу ходити до
церкви (я мусив тут воювати довгі війни за цеє право). Опроче,
мені здається, що я таки встиг їм витамувати, що я не чистий
«москоб». Тут ідеї «національність» не розуміють, тут її місце
заступає віра, а через те я довго не міг нікому вбити в голову,
що, хоч у нас і однакова віра з великорусами і однакове плем’я і
однаковий цар, але національність не однакова. Мені здається,
що я к с л і д мене так- таки ніхто й не зрозумів; тільки ж будь-
що-будь почали розуміти, що я не хочу через щось залічувати
262
себе до «моско- бів». І от тепер я менше маю візитів, менше чую
європейської мови, чую лиш арабську. От хіба в городі, на пошті
— там доводиться балакати і по-франц[узьки], і по-італьян-
ськи, і навіть по-німецьки.
Українців тут нема жодного. Росіян є восьмеро: віце- консул
із жінкою (князь Гагарін) та чотири вчительниці із своєю
начальницею в інституті «Бакурат ель-іхсан», та ще начальниця
всіх палестинських шкіл «Палестинского общества»*—
Черкасова. Інститут недалечко од мене, і я там частенько буваю
(сидю півгодини або й годину часом),— значиться, поки що не
забуваю хоч російську мову. Тільки ж у маї всі вчительниці
їдуть у Росію, а що до консула ходити далеко та й не надто
цікаво, то тоді я, мабуть, зовсім обараблюсь.
[...] Мусульман тут мало, самі християни, сваряться за віру,
— і ото всенькі їхні розумові інтересні Найпоряд- ніші, здається,
тут католики, бо вони мають навіть університет (медицина), а
окрім того, скількісь середніх шкіл. А православні (серед них я й
обертаюся) — то вже найпо- ганший тут народ. їхнє вище
духовенство — греки; греки тії дбають лиш про свою кишеню, а
для того й не бажають. Щоб у православних арабів були школи.
Православне палестинське общество поодкривало скількись
православних
263
шкіл для дівчат ( д л я х л о п ц і в н і ) , але ж це крапля
в морі; до того ж «Палестинское общество» стосується вороже
до французької мови і не хоче пускати її в свої школи, а араби,
натурально, не можуть з цим помиритися, і от у школи
«Палестинского общества» йдуть тільки самісінькі
стипендіатки... Куди ж діватися православним хлопцям? Батьки,
прикидаючись, що ніби вони прихильні до католицтва, оддають
дітей до єзуїтської гімназії, і там дитина зовсім псується: вдома і
позаочі глузує з католиків, в школі вдає католика. Я
розбалакувавсь більше ніж із двадцятьма хлопцями, що вчаться
у єзуїтів, і тепер — в 6—7 класі: шкода бідних дітей. Вони
здеморалізовані і не знають, що вони здеморалізовані [...].
Що тут добре — тепло. Зими тут немає, і отож тепер погода
така, як у нас в маї і юні. Скрізь зелено. Пальми, апельсини,
лимони і др.— вкриті овочами, другі дерева цвітуть, на третіх,
де листя пообпадало, видно пуп’яхи. Природа тут розкішна. З
кожного горбочка чудовий вид на море, на город, на Ліван.
Тепер зима, сонце не дуже пече, і, коли я втомлюсь од праці, я
ходю по шляхах, наче в саду.
Та заразом тут є всі умови, щоб загинути. По хатах нема ані
грубок, ані камінів, а підлога кам'яна. З підлоги холод іде в ноги
навіть серед гарячого літа, заслабнути тут зовсім легко. В мене
вже ревматизм. Вночі тут велика вогкість: якби була грубка, то
нічого б не було, але ж грубок і т. ін. немає, а через те я,
лягаючи вночі на постіль, добре почуваю, що вся постіль
навогкла. Всі бейрутинці хорують на ревматизм, навіть природні
бейрутинці.
Друге горе для європейця — тутешня їжа. Все, що тут їдять,
«вещь в большом количестве нестерпимая». Я боюся все те їсти;
уся моя їжа — виноград з хлібом. Гарячої їжі (супу, борщу і т.
ін.) і чаю тутешні люди не знають. Я іноді вмираю з голоду, бо з
цілого обіду не можу з’їсти ані шматочка.
Тільки ж велика маса нових вражень не дає мені знер-
вуватись. Я чуюся здоровим. Навіть ревматизм — і той я
одтерплюю доволі спокійно.
Наших часописей тепер не читаю, бо ще не прислано
жоднісінької. Ніяких листів ні од кого ще не маю, бо допіру
цим-о тижнем повідомляю всіх про свій адрес.
Пошту тут не розносять додому, а кожен сам приходить і
питає, чи нема йому листів. Через те я не подаю Вам свого
точного адресу (з назвою вулиці і дому). Мій адрес для ли
стів такий: Ч е р е з В е н у , ВеугоиіЬ (Зугіе), а М-і
А§аіЬап§еІ05 Кгушзкі.
Треба завжди додавати слова: «Через Вену», бо інакше лист
піде не австрійською, а руською поштою і через те опізниться на
д в а т и ж н і (!) Австрійські пароходи частіш і скоріш ідуть од
російських. З в і д с и — то ще можна посилати руською
поштою, але с ю д и — ні.
Я Вас дуже просю вирізувати з моїх листів м а р к и і
одсилати мені кожен раз, як писатимете. Буду Вам дуже
вдячний, коли не занедбаєте цього прохання, себто щоб
к о ж е н раз.
Р. 5. Он ледве був написав Вам, що деякі араби мене
покинули, аж вони самі прийшли оце зараз до мене та ще з
новітніми. Приходять дивитись на мене, як на дивовижу. Ні, я
для них таки «москоб» і тільки,— годі!.. Зрештою, як ви навчите
тутешніх людей ідеї національній? Адже, в такім разі, вони
мусили б признати, що араби-мусуль- мани — одної нації з
ними. А цього вони ніколи не признають.
1897
Бейрут, 18^-97
Многоуважаемый Всеволод Федорович!

Одновременно посылаю заказною бандеролью (в универси-
тет) два экземпляра моего перевода Клоустона и «Шах-наме» и
прошу принять от меня один экземпляр на память себе, а другой
передать Каллашу; во избежание всяких цензурных затруднений
я ему не сделал никакой надписи.
Мне давно уж хотелось написать Вам, но не будет пре-
увеличением сказать, что у меня до сих пор не было ни единой
минутки свободной. Я, понадеявшись на свое знание
литературного арабского языка, попал впросак: приехал — меня
никто не понимает и я никого не понимаю. В первое время
пришлось объясняться письменно: писать вопросы и получать
письменные ответы; но это было несносно, и я с первых же дней
ревностно принялся изучать живой язык. Оказалось, что нужно
было начать с произношения, и Вы не можете себе представить,
сколько времени и усилий я потерял на усвоение, напр.,
произношения звуков £ и С (Ь). По изумительному стечению
26
5
обстоятельств каждое слово, в котором встречаются эти звуки,
имеет близкое к себе другое слово, в котором только вм[есто]
айна слышится гамза или каф (произносимый, как
гамза), а вместо С слышится С или V', причем смысл этого
другого слова существенно отличается от слова с С. и С .
Первый месяц я ежедневно не менее часа употреблял на
упражнения в произношении этих звуков, а по праздникам даже
и по н е с к о л ь к о часов; кстати, тут нашлось достаточно
арабчат, с радостью готовых поучить «москобия». Еще хуже
было дело с этимологией и синтаксисом. В этом случае
отношение новоарабского языка к древнеарабскому можно
сравнить, напр., с отношением русского языка к
церковнославянскому. Кое-как одолел я и эту трудность (хотя
далеко еще не вполне), но и до настоящего времени не могу
поладить с самой важной трудностью: мой лексический запас
приобретен чтением произведений доисламских, Корана и
писателей 10-го в., и потому слова, наиболее мне известные,
здесь теперь наименее известны. В последнее время я все
понимаю, что мне говорят, но м е н я- т о понимают далеко не
всегда, так как моя речь никак не может еще избавиться от
архаизмов.
Я должен как можно больше читать ежедневно древних
авторов, чтобы не забывать литературного языка и готовиться к
магистерскому экзамену, а кроме того, приходится по четыре
часа в день тратить на современный язык: два часа с учителем,
два часа без него. Обыкновенно к концу дня я чувствую себя до
такой степени усталым, что рука не подымается взять перо и
писать кому-нибудь письмо. Только вот теперь миновала первая
трудность, и работа не поглощает столько энергии. Понятно, что
прежде всех пишу к Вам (до сих пор я за все время написал
лишь несколько писем к отцу и Аттае да еще одно, также
деловое, к Никольскому* и одно Янчуку ко дню именин).
Русских здесь, в Бейруте, очень мало: кроме меня, есть еще
пять учительниц в институте Сюрсок да секретарь консульства
со своей женой (консула нет еще). Видеться со всеми ими
приходится крайне редко, и я не могу не заметить, что начинаю
забывать русский язык... впрочем, «забывать» — это будет
слишком сильное выражение,— если скажу «отвыкать», то это
будет правильнее. Все-таки даже и такое сознание бывает по
временам крайне тягостно. Арабизоваться-то мне вовсе бы не
хотелось. Насколько мне симпатична древняя литература
арабов, настолько не симпатичны нынешние арабы. В последнее
время мне, пожалуй, приходится частенько разговаривать с
266
горцами христианами и другими, которые меня успели
примирить с новейшими арабами, но горожане — это нечто
ужасное. Отличительная черта — двуличность и лицемерие,
доходящее до чудовищных размеров. К этому нужно прибавить
не менее чудовищную неразвитость, не мешающую, однако,
самомнению. Здесь два университета, но в них только
медицинский факультет, и потому даже здешние студенты не
могут похвалиться широтою взглядов, а что же говорить об
остальных! Университеты (как и колледжи) — миссионерские и
носят религиозную пропагаторскую под кладку,— ученик, по
необходимости, должен всегда разыгрывать то католика, то
протестанта, будучи сам православным, и с детства приучается к
лицемерию. Под мои окна беспрестанно приходят мальчики,
рассказывают, как они, напр., отстояли сегодня обедню у
иезуитов, какие иезуиты негодяи, как они насилуют религиозное
чувство православных и т. д. и т. д.,— ив то же время каждый из
этих мальчиков корчит в колледже из себя католика. Демо-
рализация здесь так сильна, что люди никак не могут понять
причины моего пребывания здесь, не могут поверить, чтобы я
преследовал цели чисто научные, и считают за шпиона. Ко мне
несколько раз уже являлись человечки, предлагая свои услуги и
ссылаясь на то, что, мол, такой-то и такой-то уже пользовались
их услугами. (Значит, отчасти виноваты и европейские
правительства). Не далее как день назад на улице встретил меня
один из этих рептилий, стал уверять меня в своей преданности
православию и уверял, что может быть мне очень полезен в
«моем» деле. Я вырвался от него и потом горько жаловался
одному из студентов на такое отношение всех ко мне. Студент
не нашел ничего обидного и заметил: «Не можем же мы быть
верными поддаными султана! Будьте уверены, что если бы все н
а- в е р н о е знали, что Вы — р у с с к и й ш п и о н , то
еще лучше бы к Вам относились, чем теперь». (А теперь, правда,
все-таки очень хорошо ко мне относятся за то, что я русский).
267
Последние две недели, когда я наконец увидел, что имею
право хоть немного выйти на воздух, я несколько раз выходил
на лесистую дорогу Мазра’а (минут десять ходьбы от меня) и
вступал в разговоры с феллахами, возвращающимися в горы.
Они, кстати, во сто раз понимают меня лучше, чем бейрутинцы,
и я их также. После первых выражений изумления, как я не
боюсь бродить в этом квартале, где всегда режут христиан,
крестьяне очень простодушно и откровенно начинали болтать, и
эти разговоры остаются у меня наиболее отрадными
впечатлениями от жителей Сирии. В известной степени это
полезно и для этнографии: я очень многое записываю. Особенно
много удается мне слышать пословиц: здешние жители
пересыпают ими свою речь, и сегодня у меня имеется пословиц
122, так что через два года наберется целая книжечка. Впрочем,
об этнографических исследованиях можно будет подумать как
следует только летом, когда я буду жить в горах, а теперь это
делать, во-первых, трудно, а во-вторых, и времени нет. Мне
кажется, я никогда не занимался так много, как теперь.
31 янв[аря] н. ®т.
Сегодня я получил письмо от Муркоса и экземпляр его

перевода «Путешествия] Макария»* с надписью: «С бла-
годарностью за обязательное содействие». К сожалению, и из-
под этой надписи и из любезного письма в особенности —
проглядывает что-то такое, чего я угадать не могу, но чувствую.
Он уведомляет меня, что был в Петербурге и уверял бар|она]
Розена* в том, что нынешней весною или осенью я явлюсь в
Петербург с готовой диссертацией, тогда как я не давал
никакого права говорить о чем-нибудь подобном да и считаю
невозможным и бесполезным нарушать нынешнее течение
своих занятий и ехать в Россию на месяца полтора или два (ведь
одна дорога до Одессы — 13 дней). Еще он высказывает мне в
письме пожелание, чтобы Лазаревский] институт не сыграл со
мной той же истории, какую сыграл с Ларионовым. К чему это
пожелание, не понимаю: или есть основания опасаться чего-
нибудь? Кроме письма Муркоса, пришло еще два: от брата и
Аттаи. Брат был у Аттаи, разговор зашел о герое дня — Корше,
и брат зачем-то заявил Аттае, что Вас я уважаю во много раз
больше, чем Корша. Аттая помолчал, а потом с обиженным
видом заметил, что вообще у меня институт на заднем плане и
что,
26
$
напр., о моем выезде в Бейрут институт узнал сперва от Вас,
а уже потом от меня самого (Муркос тоже об этом замечает не
без горечи, но еще более он негодует на меня, что я перед
отъездом не зашел ни к кому проститься). Письмо от Аттаи —
вообще очень симпатичное и задушевное, но также содержит в
себе одну странность. В предыдущем письме он находил для
меня полезным не ограничиваться Бейрутом, а поехать и в
другие места, напр., в Египет; я ему ответил на это, что переезды
— это лишь отвлечение от дела и что в виду краткости времени,
данного мне, лучше будет остаться в одном месте и усидчиво
заниматься; и вот теперь он пишет: «Вижу теперь, что Ваша
цель более серьезна». Значит, раньше он не был уверен в
серьезности моих занятий?!
Письма эти, пришедшие сразу, просто подавили меня. С
одной стороны, тяжела мелочность людей, а с другой стороны,
чувствуешь себя необнадежен- ным и
даже обиженным. Простите, многоуважаемый Всеволод
Федорович, что сообщаю Вам все эти дрязги, но хочется излить
перед кем-нибудь душу. Только прошу Вас, не говорите никому
из институтских ни о чем этом: если они услышат хоть намек, то
окончательно вознегодуют на меня. А я пишу, потому что
пишется.
1 февр[аля]
Вчера я вклеил в свое письмо жалобы на личные мелочные
неприятности. Сегодня мне очень хотелось вырвать ту
страничку, но потом я махнул рукой, полагая, что Вы простите
мою болтовню. Полученные мною письма прервали течение
письма к Вам, начатого позавчера, и сегодня я кончаю. Я
заговорил было об убийствах христиан и, вероятно, хоть
немного затронул Ваше любопытство, но здесь, в Бейруте,
религиозные убийства никого не заинтересуют особенно. Этот
месяц идет спокойнее, но, напр., ноябрь, когда вечера
начинались рано, был сезоном убийств: то христиане убивают
мусульманина, то мусульмане христианина. Заметить нужно,
что Бейрут — город христианский, и мусульмане занимают в
нем лишь один квартал,— тем не менее и в Бейруте нет
спокойства. В день св. Михаила (8 н[оября]) мусульмане
произвели погром в квартале Мазра’а (смешанном) и
приступили к разорению церкви,— только войско, высланное по
настоянию консулов, разогнало их. Я, как европеец, ничего не
боюсь, но несчастные арабы-
269
христиане — трусы невозможные, потому что
хорошо знают, что правительство не наказало еще ни
одного мусульманина за преступление против
христианина, а если даже посадит Ешноватого в тюрьму
(по настоянию консулов), то через день и выпустит.
Такое настроение здесь, в Бейруте, в самом спокойном
из всех городов Турции, а что делается в Дамаске, в
Триполи (где губернатор сам заве- дывает
организованной шайкой грабителей, разоряющих, напр.,
посевы) — об этом и писать долго было бы.
С глубоким уважением
А. Крымский
Адрес: Зугіе, ВеугоиШ, а М-г А§аіЬап£е1оз Кгутзкі.
(УЛИЦЫ не называю, так как здесь почта не разносится на дом, а
адресат сам приходит за нею).
Бейрут у Сірії 29
1897 янв[аря] *)‘* 10
февр[аля]

Здається, що вже цілу вічність не писав до ВасІ
Тільки ж скажу по щирій правді, що, відколи я приїхав до
Бейрута, я не мав ані хвилинки вільної. Я був вивчив
стародавню арабську мову, якою, справді, пишуть і тепер
письменні люди, але звичайна публіка не розуміє. Щоб не
загинути навіть просто з голоду, я мусив узяти собі вчителя і
цілий день учитися нової мови. Аж допіру оце можу вже
сказати, що навчився сучасної мови; тільки ж скільки часу і
енергії коштувало мені те знаття!
Живу серед арабів, у арабській сім’ї, де ніхто не знає інакшої
мови, як арабської. І навкруги арабщина. Язиком мислі тепер
для мене стала мова французька, бо всякий араб, який може
більше-менше залічуватись до інтелігенції, виховавсь у
французів-ієзуїтів. Сам я не хочу ні до кого навідуватись, тільки
ж мене навідують цілі сотки отих офранцужених арабів, щоб
побалакати з «москобієм» (так звуть тут усякого, хто з Росії, а
слово «рус» не вживається). Правда, останнім часом я вивчився
дуже добре їх
270
випроваджувати, але передше не вмів того робити, та
й самому ж цікаво було познайомитись з тутешнім
народом.
Враження — якнайпоганіше. Іще католики (гезр., мароніти)
— так-сяк, а вже ж православні — така погань, що аж бридота
бере. Лицемірство, безідейність і безідеаль- ність, жадоба до
грошей — ото їхні прикмети. Навіть діти — і ті вже
здеморалізовані. Православних шкіл добрих немає, православні
діти мусять іти до ієзуїтів, а через те з дитячих літ привчаються
кривити душею: у школі воно ніби католик, а вдома лає
католиків, а знов піде до школи — знов католикуе. Найвище
духовенство в православних — греки, а тії, звісні діло, не хтять
дбати про школи, бо як просвітиться народ, то не так легко буде
його визискувати. «Православное палестинское общество»
заснувало в Сірії і Палестині скількись початкових шкіл, але все
те не до пуття, і до тих шкіл піде хіба тая дитина, в якої нема
вже ніякісінької надії на кращу освіту. Школи «Палестинского
общества» дуже елементарні, а найбільше вони не до смаку всім
через те, що в них заборонено французьку мову. «Общество»,
бачите, сподівається, що воно колись своїми школами вижене з
Сірії французьку мову (католицьку!). Ну, дай боже нашому
теляті вовка спіймати! У католиків є тут університети;
французька мова панує по всій Туреччині взагалі, а в Сірії
особливо; треба селитися десь н а к р а ю Бейрута (отак, як я
зробив), щоб знайти сім’ю, де не знають французької мови; уся
торгова кореспонденція і книжки не інакше ведуться, як мовою
французькою, еіс., еіс., еіс.,—навіть на австрійській пошті не
говорять інакше, як по-французьки (та ще по-італійськи),— і
«Общество» сподівається викоренити французький вплив
скількомась шкілками! — православні мені дуже жалілись на
все цеє. «Ми,— кажуть,— нічого не маємо проти вивчення
московської мови, ми б навіть згодилися, щоб найбільша
частина науки викладалась по-московськи — тільки ж щоб і
французької мови вчили, бо вона нам тут так потрібна, як хліб».
Буде тому років з п’ятеро, православні надумались (щоб не
залежати од ієзуїтів) заснувати собі інститут для дівчат з
програмою, не нижчою од католицької; частину предметів
малося для практики викладати не по-арабськи, а по-
французьки. Інститут зачав робити велику конкуренцію
ієзуїтським Зоеигз сіє сЬагііеI. Та довідалося «Палестин-
ское общество». Надавши якийсь-там орден голові шкільного
товариства (т-те 5иг50§), воно випрохало собі дозвіл прислати
I Сестрам милосердя (франц— Ред.
271
до інституту шестеро російських учительниць, щоб вони вчили
бажаючих російської мови, коли такі знайдуться. Найнявши ж
таких учительниць, «Общество» н е сказало їм, що інститут не
власність «Общества», а навпаки; ба навіть одну з-поміж них
воно поставило за директрису інституту. І всім їм «Общество»
загадало: вигнати з інституту французьку мову, а натомість
запровадити російську. Бідні дівчата, вихопленії (за винятком
«директриси») просто з восьмого класу гімназії, приїхали цього
року до Бейрута і заходились були витісняти французьку мову.
Але що тоді сталося!! Я не можу Вам передати всього обурення
арабів, як побачили вони, що на їхню школу, засновану на їхні
складки, робляться такі замахи, що виявилася звідкілясь новітня
директриса, яка хоче порядкувати, що московки, яких школа
згодилася допустити необов’язковим способом, тепер хтять
виперти французьку мову. Несподівано, силою реакції,
теперечки проявилася в Бейруті така ненависть - до російської
мови, що й сказати важко. Кумедія із інститутом ще не скінчена,
але не важко вгадати її кінець: або арабам пощастить виперти
бідолашних московок, одурених «Обществом», і тоді інститут і
далі цвістиме, або «Общество» новими орденами загарбає
інститут собі, і в такім разі в нім зостануться самі-но
стипендіатки «Общества», а решта дівчат покине школу і піде до
ієзуїтських Зоеигз сіє сЬагііе, щоб там лицемірити і
деморалізуватись.
Я Вам був згадав, що мовою мислі зробилася мені тепер
мова французька, бо од неї ніде не втечеш тут, навіть по
глухих закутках. Тільки ж мені пощастило попастись у таку
сім’ю, де знають тільки свою рідну мову, і в такий круг, де й
другі люди (знайомі моїх хазяїв і їхні родаки) теж знають
тільки арабську мову. Через те я був правий, коли написав
вище, що без доброго знаття сучасної арабської мови я б міг
навіть загинути з голоду. Тим-то я був примушений дуже
пильно працювати над одним-однісінь- ким предметом —
арабською мовою — цілих три місяці, які я тут. Про роботу
для словаря не було чого й думати (коли навіть для листа для
Вас не було часинки]). Звісно, далі піде діло краще: в мене
стане більше вільного часу, але я вже бачу, що добре зробив,
послухавшись Вашого наказу і не взявши з собою Ваших
матеріалів. Про обробітку не було б чого й думати тут: добре,
що знайдеться
272
тут час хоч на просту працю — збирання нового матеріалу. Оце
зачну виписувати слова з южноруських апокрифів, виданих од
Франка*.
Поки що скінчу. Щиро Вас люблячий і шануючий
Мій адрес: ВеугоиіЬ,5угіе, Тиг^ше сі’ Азіє, а М-г А^а-
іЬап£е1оз Кгушзкі. (Вулиці й хати не зазнач ую, бо тут однаково
не розносять пошту, а кожен адресат, що сподівається л иста,
сам приходить на пошту і питається, чи нема чого).
Посилаю «Шах-наме», просю прийняти як пам’ятку.
Бейрут, 3 февр[аля] ст. ст. 1897
Дорогий Олександре Яковичуі
Щодо своєї помилки з Леонтовичем*, то я, на всякий
випадок, надумався дещо зробити і надрукував у 3-м ч. «Зорі»
свою заяву. Аж спокійніше стало на душі після того!
Що ж до Вашої думки, щоб я написав статтю про Кот-
ляревського, то треба признатися, що т у т я цього ніяким
способом зробити не можу: я привіз з собою тільки філологічні
книжки і ні однісінької української літературної чи історично-
літературної. Як же ж писати щось про Котляревського, коли
нема під руками ніякісінької потрібної книжки?! Та думається
мені, що міг би я владнати справу трохи інакше: в августі 1898-
го року я буду вже вдома, то тоді й могтиму написати статтю.
Не буде пізно? Бо тут, щиро Вам кажу, це річ неможлива.
Про Шевченкові листи нема ще й досі звістки: вони у кн.
Гагаріна в Москві по якихось скринях, і він каже, що написав до
своїх родаків і прохав їх розшукати листи та переслати. Та
відповіді нема.
Стає мені важко жити в Бейруті. Це город християнський,
здебільше православний, і отож, відколи Росія виступила проти
Греччини, мене всі вітають лайками, а двічі кидали каміннями і
гукали: «Оце москобі! бийте його! бийте!» Можна би вдаватися
за поміччю до мусульманської поліції, та якось соромно кли
кати мусульман проти християн. Тим-то терплю. В усякім разі
Бейрута не покину і зостануся тут ще 18 місяців.
Ваш А. К.
18 2-146 273
Бейрут, 2 мГарта] 1897
Знову Вам посилаю дещо, а саме Руданського. Марки
просю зліпити і вернути мені, як Ви це, спасибі Вам, зробили
з переднішими листами. Просю Вас і раз у раз так робити. В
апрілі я спродав в один московський магазин цілу скриньку
старих марок, а гроші одіслав (долучивши, правда, ще дещо) у
Полтаву на пам’ятник*. А за Ваші книжки Вам спасибі. І
«Стефенсон», і «обкладки» дуже цікаві. Дуже добре було б,
щоб цензура дозволила якнайбільше таких книжечок. Щодо
кінця «М[арії] Стюарт»*, то найкраще буде, коли Ви його
вишлете на адрес: Марии Ефимовне Крымской, Звенигородка,
Киев[ской] губ.
Питаєтеся про свою драму*. Писана вона дуже жваво,
захоплює увагу читачеву, мова дуже гарна. Але з історичного
погляду вона мене не задовольняє, так само як і з
етнографічного. Етнографічних подробиць усіх вилічувати не
буду, а вкажу, напр., дуже ярку: жінки в Туреччині не ходять з
одкритим обличчям, їх ніхто побачити не може, жоден
мужчина не може з ними балакати так, як балакає Халіль з
Аміною; других неточностей етнографічних, кажу, вилічувати
не стану, скажу тільки, що вся обстановка не дихає на мене
Сходом. З історичного боку теж закинути можна багацько. Я,
не хвалячись, скажу, що багато перечитав наших і польських
письменників XVII віку; особливу увагу я звернув на
побутовий, на культурний бік тогочасного українсько-
польського життя, бо давно вже мав на думці написати
гумористичний роман з 16-го століття і через те зібрав
матеріали. І ото, як читав я Ваші «Ясні зорі», то я нічогісінько
не знаходив у них такого, що віяло б тогочасним духом.
Звісно, це моє особисте, суб’єктивне враження. Та, думається
мені, не тільки я, а й усякий скаже: «Не з 17-го віку Дмитро!»
І Аміна теж: коли вона має бути продуктом Туреччини, то я
р і ш у ч е скажу, що це постать неможлива; коли ж вона
мала б виробитися під умовами життя вкраїнського, то теж
треба поставити над нею знак питання. На мою думку, Ваша
драма — драма сьогочасна, а не давня. Ви, трохи
позмінювавши дещо, могли б її переробити на сучасну!
27
4
Така моя щ и р а гадка. Ви хотіли щирої, я Вам і сказав
щиру. Гнівайтесь або простіть.
Може бути, я трохи й зміню свою думку, як дочитаю
драму до кінця (бо надруковано досі лиш три дії). Що на театрі
вона матиме поводження, про це нема що й балакати. Охоче
пришлю Вам рецензію «Діла», скоро надрукується.
За мною ще багато рецензій. Про «Этнографические]
материалы]» почав та ще й не скінчив*, бо з черги мусив
спершу дати рецензійну (дуже швиденьку) на «Материалы»
Ястребова* та одвітити Довнарові*. Його «письмо в редак-
цию» друкувалось з мого відома* і за моєю згодою (Ви, певне,
прочитали його в «Этнографическом] обозр[ении]»,— то тепер
треба було дещо одвітити. Мабуть, «Киевіская] старіина]»
згодиться надрукувати мою відповідь, яку я вже й одіслав.
Вашого «Неймовірного» вдома покинув Коли не шкода
прислати сюди ще оди н примірник, то напишу рецензіюI. Та
все роблю поволі, бо є всякої роботи багатенько. По-арабськи,
правда, я вже навчився чисто все розуміти і доволі добре
самому балакати, та ще роблю багато в тім самім напрямі, хоч,
правда, не так багато, як перше. Зате читаю по-арабськи дуже-
дуже багато: окрім того, що велить мені моя програма, читаю
багато просто для себе, щоб якнайкраще пізнати Схід. По-
вкраїн- ськи написав за той час небагато: дві рецензії для
«Зорі» [. . .], далі написав, як Вам відомо, доволі довгу Вашу
оборону проти когось із «буковинців»*, д а л і — з пару
кореспонденцій до «Буковини»*, нарешті—довгеньке
оповідання «Розтління нравів»* В тім оповіданні, де
оповідається про Бейрут, нема н якої брехні чи видумки, все —
щира правда; тільки ж, щоб читачам було читати цікавіш, я
одяг етнографію і взагалі свої спостереження в белетристичну
форму. Коли мені пощастило в моїй «РзусЬораііа паііопаїіз»*
не дати читачеві занудитись, то й на «Розтлінні нравів» він не
занудиться. Коли ж ні — тощо діяти! Так і буде вже... Не
хтілось мені спершу братися за белетристичне перо, та не
втерпів-таки. Знаєте: «важко не писати сатиру», як каже
Горацій.
Бажав би почути Вашу думку про «Шах-наме»,—по троху
й про мій переклад, а найбільше про те, чи не нудні шматки я
вибрав. Мені здавалося, що я повибирав такі, які й не
спеціалістові цікаві будуть, та чи так воно?
Тепер про «Этнографическое] обозр[ение]». Ні, Ви по-
I Не варто робити бандероль з полотна, бо й папір не порветься дорогою.
18* 275
миляєтесь. Певне, не 11 крб., а тільки 10 крб., — принаймні,
мені так пам’ятається. Коли ж додати кошти пересилки (1 крб.
10 коп.) та одкинути ті 5 крб. 50 коп., що я був Вам винен, то
вийде, що Ви мені винні 5 крб. 60 коп. Як схочете вислати, то
вишліть на ім’я моєї сестри. А то, звісне діло, можна й
заждати, доки я верну в Росію.
За 1896-й р. поки що вийшла справді одна книжка. Нема
де правди діти, «Этнографическое] обіозрениеі» дуже
спізняється, особливо ж минулого року.
Коли б Вам справді захотілося колись оселитися в Сірії чи
П алестині, то нема нічого легшого: запишіться на службу до
«Палестинского общества», платять учителеві більше- менше
2500 франків річно, то мало хто охотиться їхати, бо
європейських забав (театрів, чи що) тут немає, а природу не
кожен любить. Кожні два роки даються служащим в
«Обществе» гроші на переїзд до Росії,— і отож, звичайно, бува
так, що приїде вчитель або вчителька до Росії та й не хоче
більше вертатися до Сірії. «Скучно»,—кажуть. Щодо мене, то
я б повік тут зостався,— так тут гарної Неділя в мене вільний
день, то я ходю-ходю серед тутешніх лісків, садів та полів, що
розкинулися по горах, та й налюбуватися не можу. Особливо ж
любо дивитися на Ліван та на море. Жалівсь я був Вам на
тутешню їжу, що вона — чисто рослинна; а тепер я так до неї
звик, що на м’ясо і дивитись не хочу. Оздоровів зовсім.
«Словаря» «Киевс[кой] старины» не маю, бо, мабуть, він
вий шов разо м з декабрською книжкою, а тая не прийшла
сюди. А з янв[арською] книжкою не дістав ані шматка
«Словаря». Чи й не було? Дозі Вам прислати не можу, бо
щодня вчитель мій читає мені з нього одну годину по-араб-
ськи (перекладає), а я йому усно перекладаю його мову на
французьку (це задля того, щоб привчатися до живої вимови).
Книжка В. Ірвінга ні до ч о г о не здасться, бо вона повна
грубих помилок і фантазування. Дозі («Еззаі зи г е’НізІоіге сіє
Гізіатізте»1) можна виписати з Лейдена (НоПагиЗе, Ьеусіе, а М-
г Е. 3. Вгіїї, НЬгаіге— есПіеиг). Ціна йому разом з пересилкою
буде Вам коштувати З крб. паперових. Нк писатимете в
Лейден, то на всякий випадок зазначте, щоб Брілль вислав
рекомендовано.
__________ В а ш А. Кримський
1
«Нариси історії ісламу» (франц.).— Ред.
27
6
Р. 5. «БукІовиниЬ не висилаю, бо слово в слово я переписав
статейку у своїй відповіді. Новина: сойм з в е л і в
«Просвіті» під загрозою, що одбере субвенцію, друкувати все
фонетикою.
Р. Р. 5. Мене командировано до августа 1898-го року.
Бейрут, 18 97
Дорогий товаришуі
Галицькі вибори скінчилися, тим-то рішаюся писати до Вас
сміливо, не боючись, що відповідь не прийде.
Посилаю 3 крб.на передплату «ЖІитяІ ісл[ова]» 1897-го р.
Із «Буковини» я довідався, що вже вийшла принаймні хоч одна
книжка за цей рік. Будьте ласкаві, пришліть мені все те, що
вийшло вже, і присилайте далі.
На Звенигородку не шліть нічогісінько. Книжки, що Ви
вислали в январі, ще й досі не прийшли. Повідомляють мене,
що вони вже в Порт-Саїді. Бога ради, звістіть мене, скільки
коштувала Вам тая пересилка. Мені давно хочеться
порахуватися з Вами, та Ви мовчите, нічого не одпи- суєте.
«Апокрифи», спасибі Вам, прийшли. Гарне видання!
Тільки ж Крехівська Палея — пам’ятник не южнору- ський, а
новгородський або псковський. Книжка прийшла позавчора,
тоще не встиг заналізувати її, але вже бачу, що Крехівська
Палея писалася не в ЮІжній] Русі.
До речі. Ви згадуєте про Коломийську Палею, що вона вже
вийшла в с я . Я так і не встиг побачити другого випуску. Чи
він у Вас є? Бо, коли пам’ятаєте, в мене є квиток на 2-й вип. тої
Палеї,— квиток, за який заплачено В а - ш и м и г р ош има (Ви
того бажали). Звістіть. В Москві є в мене брат, то він може
взяти од видавців той випуск (коли він справді вийшов) і
переслати Вам.
Адрес: ВеугоиІЬ (Зугіе, Тигциіе сі*Азіє), а М-г А^аІЬ.
Кгушзкі.
277
139. До О. С. Маковея
Бейрут, 18^97
Вчора я Вам вислав статтю про політичний дух, який
панує в Сірії. Сьогодні оце шлю дві заміточки*: одну — про
жидівський «розгром» (як кажуть у Росії) і другу — про
фонет[ичну] правопись. Про жидів — це я виписую дословно
з того листа, який до мене прийшов сьогодні.
Написав я гумористичну повістку з побуту тутешніх
арабів* (хтів був писати етнографічну статтю та й і сам не
знаю як — взяв та й написав белетристичну гумореску!). Я би
був охоче прислав її до «Буковини», коли б Ви пообіцяли мені
не д у ж е виправляти її, себто не виправляти мого
синтаксису і зоставити цілими слова: вона, вони та закінчення
-ський, -цький.
22
Бейрут, 18 97
«Ищите прежде царствия божия, а сия вся приложатся

Вам...» Оці Ваші слова, будьте певні, вік буду пам’ятати. Я
щиро працюватиму над словарем, не дбаючи про ніякісінькі
премії, тільки про те, щоб до пуття дійти... А втім, можу по
щирій совісті признатися, що ніколи я не працював задля
якихсь там кар’єр, матеріальних вигод і т. ін.: скільки себе
згадаю, працював я тільки через те, що мені любо було
працювати. А обставини самі собою складалися так, що я,
зовсім проти своєї сподіванки, знаходив собі і якусь
матеріальну користь. Я, напр., ніколи не дбав про літера-
турний заробіток і ні в кого не просив роботи для себе: аж от,
проти моєї волі навіть, знаходилися раз у раз людці, що
притягали мене до якихось видавництв, де за працю пла, тять.
І за професуру я ніколи не марив — та знайшлися
27
8
люди, що потурбувалися за мене більш, ніж я сам (проф. Міллер), і розміркували,
замість мене самого, яким шляхом я маю піти попереду, а яким потім, щоб усе
сталося для мене якнайкраще... Отак і з словарем буде: працювати без усякої гадки
про якісь академічні нагороди, а коли вони потім прийдуть, то це буде для мене
несподіванка.
Поки що зараз я ще не багато зробив: ото тільки, що Франкові «Апокрифи»
переглянув, та й усе. Та самі знаєте, що в спеціальній командировці не багато часу
зостається для інших праць. Я зараз зробився таким арабином, що аж-аж-аж! За
рік і три місяці верну до Росії, літом уложу собі курс для своїх будучих студентів,
а як приїду далі в Москву, то в мене д у ж е багато буде часу для української (зс.
словарної) праці. Бо навіть для магістерської дисертації (орієнталістичної) в мене
є вже готовий матеріал, і обробляти його зовсім-таки не доведеться багато.
Дякуючи тутешньому гарному кліматові, набрався здоров’я і оптимістично
дивлюся на світ. Ах, як би я бажав, щоб Ви тут побували! Тут усяка хвороба
кудись іщезає — щоправда, тутешні люди дуже нещирі: звісно, левантинці,—
мішанина семітів і греків, яких недурно звуть сиїтеп зсеїегіїаііз 1. Та я навіть на них
дивлюся поблажливо й вибачливо, бо тутешня природа виганяє з серця всяку
злість і родить душевну гармонію... в душі європейця, додам (бо в тубільців я
щось не помічав «душевної гармонії», а навпаки — величезну дисгармонію).
Навіть своєї розвідки про Соболевського* ніяк не можу послати до «Київської
старини», бо що зачну писати — то все здається дуже різким, тон — занадто
войовничим. Так ото ще й досі не послав нічого до редакції.
Руданського т. І зараз немає в мене, а буде, мабуть, тижнів за три. Та, певне,
матиму тоді вже й томЗ-й («Приказки»), бо коректуру останніх його листів
прислано мені вже два тижні тому. Все те заразісінько попересилаю Вам. А тепер
засилаю до Вас мою белетристичну пробу*. З передмови побачите, що воно таке.
Додам іще, що в першій повістці дуже крута мова, бо тая повісточка друкувалася в
одній галицькій часописі: і галицька редакція дещо поперекручувала, і сам я тоді
не навик писати; а потім тая повістка пішла без змін до передруку. Цікавий би я
дуже почути
1
Вершиною злочинності (лат.).— Ред.
27
9
Вашу думку про свою белетристику. Перші дві повістки, я
знаю, зовсім дитячі; на опрочих лягла й пізніша печать.
Щиро Вас люблячий і глибоко поважаючий
Р. 5. Чи не будете ласкаві зробити мені невеличку при-
слугу? Виріжте тую марку, що наліплено на конверті, і
перешліть мені; коли ж у Вас не загубилися марки на
передніших моїх посилках, то і їх, спасибі Вам, пришліть. Це
не для мене, а на добродійні цілі.
Бейрут, 18-—97:
Мою статейку в Вашій обороні Франко не надрукував*
каже, що багато буде честі для «старого батька Перебенді»,
коли на всяку його увагу одповідати. Він радить мені вдатися
до «Буковини». Я йому на те написав, що бажав би таки бачити
свою статейку ніде, як у.«Ж[иті! і сліові]». Не знаю, що він
одвітить. Я зрештою не думаю, щоб обидві замітки, виміряні
проти Вас, писав «старий батько Перебендя»: рецензію на
катеринодарську брошуру, певне, писав не він. А втім, хто його
знає!.. В усякім разі, Кониський зачинає мені робитися дуже
несимпатичною людиною. На всякий випадок посилаю Вам
вирізки, де говориться про Вас. Не знищуйте їх, а переховайте
для мене. Примітки, які там є, я поробив, читаючи вперше,—
не вимазуйте їх.
Щодо Ваших «Ясних зір», то бачу, що Ви на мене вже
образилися. Роеіагиш ігазсіЬіІе ^епиз1. Та таки Ваша відповідь
мене не задовольняє. Я ж бо не в тім бачу ненормальність, що
Аміна балакає з н е в о л ь н и к а м и - парубками (Ви
покликаєтесь на сестру візира Гусейна і Конецьпольського),—
ні: мене вражають усі розмови Амінині з Халілем. Це річ таки
неможлива. Ви кажете про Аміну, що їй «так натурально
зневажати закони
і звичаї того життя, яке вона так ненавидить». Але ж це не од
неї залежить: б а ш а їй би був не дозволив балакати з кимсь
стороннім; з невольниками — інша річ, бо то «бидло»... Ох, я
б бажав, щоб Ви пожили хоч тиждень на Сході, то Ви б
1
Дражливе плем’я поетів (лат,).— Ред.
28
0
навіть тепер, за часів уже підупаду ісламських звичаїв,
побачили би таки, наскільки неточно обмалювали Ви
жіноцьке східне життя. Що знатним туркеням було волі
більш, ніж другим, це правда, і історія серайля нам про це
свідчить ярко,— тільки ж то була воля зовсім інакшого сорту
(політичний вплив), не така, щоб жінкам можна було
балакати самим із кимсь чужим... Або знов: чужа людина
Халіль має право йти в сад, де ходить жінка башина! Такі
сади зачинялись і зачиняються щонайміц- нішими брамами...
Чи знаєте, що, напр., і тепер у «європейськім» Бейруті ніхто
не сміє приглядатися до якоїсь жінки, завішаної вуалем, що
йде шляхом? Бо бува часом так, що брат або чоловік тієї
жінки стоїть десь поблизу і зараз штиркне цікавого
кинжалом.
(На превеликий жаль, в мене вже нема того ч. «Зорі», де є
спис дійовим особам. Через те не згадаю точно, хто саме
Халіль. Якби він був дуже близький родич, напр., брат
башин, то Аміна могла би мати дозвіл од баші балакати з
Халілем без вуалю).
Ваші звістки про з’їзд сценічних діячів* дуже цікаві.
Я російських часописей читаю мало: «Новое время», що при-
ходить на тутешній російський дівочий інститут, та «С.-
Петербургские ведомости»*, які дістає консул. Більше нічого,
— «Русских ведомостей» не бачу. Це дуже-дуже добре, що
Ви заявляєте про свої права, і хоч часописи не дозволено
видавати, але й самий факт петиції має вагу.
Я дуже-дуже радий був довідатися про всякі ті заходи. Та от
ще скажу: чи знайомі Ви з «С.-Петербургскими] ведо-
мостями»? Газета, правда, консервативна, але чимало де в
чому симпатична. Тепер вона обстає за правами поляків і теж
давала місце дечому українофільському (ювілей Мор- довця,
некролог Куліша з полемікою проти «Нового времени»).
Дуже охоче вона друкує все проти цензури і навела чимало
фактів цензурного безправ’я в Польщі. Чи не знайшлось би
кого в Вас у Чернігові, щоб зложив статейку про цензурні
тиранства проти українського письменства?
В мене є тут зайвий примірник «Листів на Наддніпр[ян- ^ ську]
Україну». Може б Ви схотіли собі мати? Сама книжка, *
очевидячки, Вам би не коштувала нічого, а пересилка кош-
тувала б із карбованець. Звідси, з Сірії, листи, хоч і товсті, не
звернуть поштово уваги, бо всяк думатиме, що я описую Вам
тутешнє життя, природу і т. ін., а через те й лист важкий
виходить. Чи хочете?
Дуже зараз роботи багато. Через те кінчаю.
281
Ваш А. Кр-
Р. 5. «Розтління нравів» — це так я придумав переложи™
один дуже архаїчний арабський вираз, якого сучасний араб не
зрозуміє. В моїй повістці мені декілька разів довелося мати
діло з церковно-письменською арабською мовою,— то я, щоб
лучче підчеркнути архаїчність мови у декотрих персонажів
повістки, вкладаю їм вуста наші церковнослов’янські слова,
тимчасом як інші люди в повістці говорять чисто по-
вкраїнськи, себто по-народному — арабському.
Р. Р. 5. Марки, як звичайно, перешліть.
Бейрут, 18^97
Високоповажаний Олександре Яковлевичу!
Нарешті кн. Гагарінові прислали з Москви спадщину його
жінки по її опікунові. Листів Шевченка до Як. Лазаревського
не знайшли: чи і їх подерла княгиня, чи, може, московські
родичі її не змогли їх тепер одшукати, не звісно. Прислано
тільки от що:
1) Офорт з підписом: «Т. Шевченко. 1859». Намальовано
величезну вітласту вербу, що схилилась над річкою. Поблизу
скали.
2) Його ж малюнок олівцем: степ, неподалечку гірка й
байрачок, у траві лежить убитий козак, а коло нього схилився
його товариш. Підпис: «Помер козак — луна гуде». На тім
самім листі паперу є й другий малюнок, теж із козацького
побуту. Малюнки доволі недбалі.
3) Видання Жемчужникова «Живописная Украйна»* без
чч. 5, 7, 8, 9, 21, 27, ЗО. Потім, після ч. 30-го, є от які: ч. 38, 43,
45.
4) Офортовий портрет історика Маркевича (1804—1860),
отой самий, що поганенько видала «Киевск[ая] старіина]», з
тим самим підписом («Ныне волосы мои седы» еіс.). Малюнок
Жемчужникова,
5) «Дівчина плаче» — малював Жемчужников. Покра-
шений трьома чи чотирма барвами. Здається, Катерина.
Підпис: «Жемчужников, Париж, 1861».
Чи мають усі оті речі якийсь інтерес для любителя? Ваш
щирий прихильник
Асігеззе: Зугіе. В е у г о и і Ь, М-г А§аіЬап§е1оз Кгутзкі.
282
15 июля ст. ст. 1897 г., с.
Шуэйр на Ливане
Живу отшельником на Ливане. Более двух месяцев не
имею никаких писем из России. Сегодня очень захотелось
писать к Вам.
Мне сегодня исполнилось 8 месяцев моего пребывания в
Сирии. А мне представляется, что я уже тут 8 лет и свежие
впечатления моего пребывания здесь, о которых я Вам писал,
теперь мне представляются какими-то отдаленными, давно
пережитыми. Сирия перестала меня поражать, я с н е й
совершенно освоился. Крайнее ослабление зрения, близкое к
слепоте (от работы над рукописями в последние три месяца),
тоже поддерживает во мне иллюзию, будто я уже тут много
лет: раньше для такого ухудшения глаз мне требовалось года
три-четыре.
Настроение умов в Сирии сильно изменилось за последнее
время. Когда я приехал, то еще жива была любовь к России,
хотя и тогда уже слышалось недоумение по поводу ее
поведения!...]. В мае и июне мне старались доставить побольше
случаев видеть цвет арабской науки и потому приглашали меня
на всякие акты (обыкновенно соединенные с ученическими
театральными представлениями), заседания ученых комитетов
и т. п. Я для упражнения в арабском языке очень охотно
посещал всякие такие церемонии и, увы, остался очень
неутешен. Так как на простом языке наука и литература
считаются недозволительной, то энергия учеников и учителей
уходит на то, чтобы изложить свои сообщения на старинном
языке (вроде нашего церковнославянского); поэтому забота о
форме убивает содержание. Помню я свои неотрадные
впечатления от заседаний студентов Меринанского уни-
верситета. Одно было посвящено химии: ее истории и ее
значению. Народу (особенно женщин) набралось тьма-тьму-
щая, я ожидал, что чтение будет популярное, но оказалось, что
каждый из референтов старался говорить «штилем высоким», и
почти никто из присутствующих ничего не понял. А
содержание?— история химии была изложена до отвращения
поверхностно, о кислороде была произнесена какая-то гнусная
бессмысленная болтовня, практическое значение химии было
сведено к тому, что химия даег средства окрашивать шелк
нелинючими красками. Зато много было жестикуляций,
риторики, стихов (в честь кислорода, напр.) и всякой
283
безвкусицы. Другое заседание того же общества было
посвящено вопросу: «Что выше? жизнь бедуинов или
горожан?» Вследствие большей простоты предмета публика
лучше понимала, и все-таки что ей было преподнесено!!
Вопрос разбирался в форме спора. Защитники бедуинской
жизни ссылались на то, что в пустыне есть честность, тогда как
в Бейруте нельзя двери оставлять открытыми, и что отсутствие
потребностей есть счастие. Все это было еще сносно (хоть
сказано крайне по-детски), но симпатия публики осталась на
стороне их противников, которые энергически орали, что в
пустыне, если зуб заболит, то не найдется врача под рукой, а
если захочется сварить порядочный обед, то припасов нет
никаких: макаронов — и тех не найдешь... Небезынтересно,
что ни один из спорщиков (я нарочно навел справки) не
слыхивал о Жан-Жаке Руссо. Конечно, и это второе заседание
было полно од, декламаций, маханий руками и т. д. Сверх
всего (и это положительно стыд для американцев, в училище
которых это происходило) рассыпался отвратительный фимиам
султану. У иезуитов, т. е. у их воспитанников-арабов, дух
царил иной. Во всех их заседаниях я не услышал ни одного
слова хвалы султану. Но насчет науки там еще хуже: все
сводится к теологии и схоластике. Один из их учителей (их же
воспитанник) составил великолепную, по мнению бейрутцев,
драму «Мученик верности» (Л^Л *и$-$). Я присутствовал
на ее представлении. Драма — псевдоклассическая. Когда я
осведомился у автора, неужели он не слыхивал о новейшей
драме, он признался, что нет: новейшая фран
284
ц[узская] литература, как еретическая, иезуитами;изгнана.
Правда, кроме псевдоклассических драм, иезуиты иногда
знакомят арабов и с Шекспиром, напр. с «Макбетом». Но для
соблюдения нравственности женские роли изгоняются, и
поэтому вм[есто] леди Макбет иезуиты ввели роль отца
Макбета. Главные науки у иезуитов — изучение французского
и староарабского языка. Наук реальных у них почти нет, а
исторические и философские извращены. И все же эти школы
и деятельность их могут заткнуть за пояс все то, что сделано
православными. Вернее, православными почти ничего не
сделано[...]. В мужеской школе «Трех
святителей» :£А?) успешно преподавался французский
язык и арабский «с их ветвями» «ветвь»
арабского языка — арифметика, «ветвь» французского языка
— также арифметика и еще, кажется, география. Чтобы не
отставать от других школ, школа «Трех святителей» дала в
течение года несколько театральных представлений. На
французские я, понятно, не пожелал идти,а на арабские пошел.
Давали: «Лукавый адвокат» (^ЬЕЛ).
Оказалось, это была переделка «Адвоката Пателена»*, иногда
очень удачная, но обезображенная введением «доброго
адвоката», который каждую секунду опровергает речи
«лукавого адвоката». «Добрый адвокат», создание чисто
арабское, оказался достойным себя: он не играл, а держал речи
к публике, составленные по всем правилам арабского
безвкусия, т. е. с напыщенностью, непонятными (для публики
словами, неуместными стихами, плоскими, как клоп, если не
площе). В антрактах читались приторные хвалы султану и
бейрутскому валию Назым-баше, так что тот не вытерпел,
встал и ушел среди хвалебных ему од. Трогательно было
видеть тот энтузиазм, с которым публика приветствовала
каждое замечание «лукавого адвоката» о пользе
мошенничества. Все вообще аплодировали ему восторженно, а
мой сосед (не знаю, кто он) просто раскраснелся и громко на
весь зал повторял: «Правда! Правда! Честностью не
проживешь!»
Как бы для завершения впечатлений мне на другой день
попалась книга (изд. 1895 г.) Михаила Ас’ада Ростома
« ^ ц-о^Ь1. Книга приглашает арабов плюнуть на науку,
заняться торговлей и ехать в Америку. Одна глава этой книги
так и озаглавлена: «Превосходство торговли над учением».
Аргументы, как Вы, конечно, угадываете, денежные. Другая
1
«Чужоземець на Заході» (араб.).— Ред.
28
5
глава (тоже стихотворная, как и предыдущая) начинается
возвышенно:
«и»* ^V V л «Нет ничего
в городах оседлого мира, что заслуживало бы хвалы, подобно
занятию торговлей». Далее я Вам приведу отрывки в переводе
без текста:
Занимающиеся нею — люди славные, свободные,
И в руках их умножаются динары.
В продаже нет тех неприятностей,
Какие бывают от службы у людей.
У домохозяина высшая порука —
Это та, которую дает купец и т> д.
Книга пользуется успехом.

В начале июля стало в Бейруте невыносимо жарко, ияс
семьей Аттаи переехал в горы. Так как я здесь лишь несколько
дней, то еще не осмотрелся и не ознакомился с людьми.
Крестьяне, во всяком случае, должны быть симпатичны, но я
их еще не знаю. Местный священник, содержатель школы,
сделал мне визит. Оказывается, и он подражает бейрутинцам
насчет «комодий» и старается их устраивать в своей школе.
«Что за комодия была у нас зимой! — хвастался он как-то мне.
— Играли комодию об Орас и Курьяс. Была война у Рима и
города Альба-Лонги. Орас убили Курьяс, но сестра была
недовольна, и брат ее убил. И как же мы сделали ловко! Тот,
который был на сцене, держал револьвер незаряженный и
только показал вид, что выстрелил, а за сценой мы поместили
настоящего, который выстрелил в окно. Сестра упала от
рельвольвера убитая. Публика едва с ума не сошла от
восторга».
Добрый священник, наделивший римлян револьверами,
правда, не учился нигде. Но его главный режиссер, учитель
Халиль, кончил курс в американской коллегии, а другой (имя
его забыл) — воспитанник иезуитов.
Присмотрюсь к Ливану, опишу Вам. А теперь скажу «до
свидания». Ваш А. Крымский
Если случайно есть новости из института, сообщите мне.
Аттая перестал писать и не отзывается на мои даже деловые
письма.
Адрес тот же: ВеугоиІЬ ИЛИ С добавлением еще слов
СЬоиаіг (ЫЬап).
286
с. Шуейр на Лівані, 9
окт[ября] ст. ст. 1897
Ще тижнів з двоє тому буде лагодився написати до Вас, та
як стій занедужав на малярію. Тільки сьогодні допіру одужав.
Восени недобре в горах, бува багато туманів, через те я
незабаром маю з’їздити в Бейрут, дарма що там тепер стоїть
ще спека, гірша од нашої спасівської. Тільки як згадаю я собі,
що треба буде ось-ось кидати Ліван, то серце так і защемить:
страх не хочеться, зазнавши щирих, нелукавих гірняків, знов
опинитися серед лицемірних бей- рутян.
Буде тому місяць з трьома днями, послав я довгу рецензію
на Ваші «Этнографические] материалы». Рецензія дуже
прихильна, бо Ваша праця того варта. Про присуд
конкурсової комісії Ви дізнаєтеся, певне, швидше од мене
(напр., з «Русских ведомостей» між 16—20 окт[ября]),—
повідомте мене про результат, бо ця справа мене цікавить
може не менше, як Вас.
Літо зминуло в мене дуже затишно серед тутешнього
гірського люду. Зоставалося чимало часу для читання тих
творів на нашій мові, яких в Росії я не читав. Перечитав я
стару «Правду» (тую, що виходила до 1880 р.) і тільки тепер
зрозумів як слід усю заслугу Драгоманова коло тієї Авгієвої
стайні. Ми й тепер звикли до всяких диких думок і вчинків у
галичан, але ж те, що т о д і чинилось, переходить усяку міру.
Часом, читаючи, на душі ставало так гидко, що доводилось
кидати на часину журнал. Дочитавсь я і таких видань, як
«Хіба ревуть воли»*, «Пан-наро- долюбець»* і інші тамошні
видання. З-поміж них тільки те, що писав сам редактор,
справді робить ефект. Особливо статті про нар[одну] школу
такі, що чимало здались би Вам в додаток до Ваших. Що ж до
Мирного, то я дуже розчарувався. Досі я не читав його
«Волів», а тільки багато наслухався про них; прочитав же —
побачив, що не так-то вже вони мудрі, як про них слава йде;
що ж до «Лихих людей»* і «Пана-народолюбця», то й не
розбереш, чи то художницькі твори, чи політичні, чи
публіцистичні статті та памфлети. Мирний виїжджа на знатті
народного побуту та на тенденції, а артизму в нього далеко-
далеко менше,
28
7
ніжу його сучасника — Левицького. (.. .1 Прочитав, між ін-
шим, і ту славнозвісну «Курку»*, яку — каже Мордовець —
К. Білиловський трохи не зарізав до свого борщу. Справді,
грандіозна п’єска. Чи Ви бачили коли «Руську хату» Д.
Млаки?* Отам Куліш надрукував свій переклад «Пісні
пісней». Ах, який же гарний переклад! Я, живучи на Лівані,
оцінив його як слід і часто, дивлячись на які-небудь чудові
картини тутешньої природи, подумки цитую собі уривки з
того перекладу. У Вас, певне, «Руської хати» нема (бо на неї
Ви не здаєтесь в «Этнографических] матеріалах]»), то я
наведу Вам хоч що-небудь. Дівчина марить про свого любого
і одразу схоплюється з місця, бо щось почула вдалині:
Чую, чую любий голос!..
Ой, се ж він біжить по горах, Се
він скаче по узгір’ях!
Милий мій — мов лань у полі,
Мов сугак на вольній волі.
(Далі таємниче):
Ось він дибле попід муром, До
віконця припадає,
Серед крати, проміж листя
Заглядає, промовляє: «Встань,
дівчино уродлива! Вийди, вийди,
моє диво!.. Ось бо вже зима
минула, Від дощів земля осхнула,
Почала квітками грати,—
Час пісні розпочинати! Квилить
горлиця в садочку, Висять фіги в
зеленочку, Виноград цвіте-буяє,
Любу пахощ розливає. Встань,
дівчино уродлива! Вийди-вийди,
моє диво!»
Скоро південь прохолоне І в

тінях долина втоне,— Тоді
сарною по горах, Сугаком по тих
узгір’ях, Що нас різно
розрізнили, При лини до мене,
милий! Райські яблука там
спіють, Всякі пахощі там віють,
Камфора злилась із нардом,
288
Нард розлився із шафраном;
Кассія і цинамони V саду тім
достигають;
А з Ліван-гор и дзюркоче
Прохолодний бистреїн чистий.
Кожен розділ цієї драми (бо Куліш зробив з «Пісні пісень»
драму, йдучи за Ренаном*) починається хором:
Здивувався цар премудрий,
Здивувались його дуки,
Що нема на світі сили Над
дівоче серце щире.
Не загасять серця води,
Ані любощів — потоки.
Хто б хотів любов купити,
Насміється вона з нього.
Ну, та цілої п’єси однаково не переписати,— годі вже тих
цитат.
Пишете про Ваш клопіт із цензурою. Є спосіб видати
велику збірку хитрощами. Треба послати до цензора не одразу
багато оповідань в о д н і й збірці, а розбивши їх на три-
чотири рукописи. Проти маленьких збірок цензор навряд що
матиме і дозволить їх, а Ви тоді візьміть і надрукуйте їх усі
вкупі, однією книжкою. Знаю напевне, що закон того не
заборонює.
Своїх оповідань якось нема охоти переписувати, бо пере-
писування — гірш од каторги. Опроче на душі лежить не
переписана книжечка «Ислам»* (для московського видання
«Вопросы науки, литературы, искусства и жизни») — треба
спершу переписати її. Як видрукується, пришлю Вам.
Провідна думка така, що сам собою іслам не погана віра (у
арабів, персів), але в тюркського племені він вилився в такі
форми, що став ворогом усякого поступу.
Руданського «Цар Соловей» і «Краледворська рукопись» у
мене*. Не знаю, чи писав Вам про це.
Ваш А . К р .
За тиждень буде тому рік, як я в Азії, а мені здається, що я
вже десять літ тут. Швидше вже хочеться додому.
19 2-146 289
с. Шуейр на Лівані,
25 окт(ября) 1897
Рад би я вволити Вашу волю і прислати рукопис Рудан- і ського, та тепер не
можу. Той рукопис положено в скриню, І де лежать словарні матеріали П. Г.
Житецького*. Скриню і тую привезено до мене додому на Вкраїну, а ключ пере- |
слано сюди мені в Сірію. Я обіцявся Житецькому пильнувати його словарних
матеріалів (довголітньої праці) як свого ока і через те нікому не можу дозволити
перегортати тую скриню; але що рукопис Руданського там* то це річ зовсім певна,
бо сам Житецький власними руками поклав його туди. В маї я їду з Сірії додому,
то аж тоді могтиму переслати Вам рукопис або рукописи. Тоді могтиму скопі-
ювати і непристойні п’єси Руданського, а тепер не можна; я не взяв з собою
рукописів Руданського, бо на поворотнім подоріжжю, як я в’їду в Росію, всі мої
рукописи підуть до цензури, а вона була б сконфіскувала Руданського. Щодо
помилок в 3-му томі, то, справді, краще буде виправити їх аж у 5-м томі.
В маї буду в Києві, то, певне, й «Іліаду» добуду, т. IV Паньківський мені не
прислав*, але я послав на нього гроші в Т[оварист]во, то дістану.
27 окт[ября] ст. ст. 1897, Бейрут

Из письма А. Н. Веселовского я узнал, что Вы назначены директором
института. Поздравляю Вас и Институт с этим назначением, обращаюсь к Вам
за советом и за предписанием, как мне поступать, каков должен быть ход моих
занятий.
Здесь в Сирии я занимаюсь и с к л ю ч и т е л ь н о арабским языком:
изучаю язык народный, чтобы сознательно относиться к языку литературному;
изучаю лексику староарабского языка, которая есть океан; изучаю грамматику
литературного языка в ее тонкостях и спорных вопросах; читаю те произведения
арабской словесности, которых еще не прочитал (а это тоже океан); учусь
разбирать рукописи. Мое мнение такое, что именно так следует здесь заниматься,
потому что только здесь, в кругу знатоков арабского языка, я могу легко
разрешать всякие недоумения; в России таких благоприятных условий для
изучения собственно а р а б с к о г о языка... я не найду. Мои занятия
поглощают у меня все мое время, и [я] совершенно не занимаюсь предметами для
29
0
магистерского экзамена, полагая, что ими лучше заняться в России, чем в Сирии: в
те часы, которые я посвятил бы, напр., еврейскому языку, мне пришлось бы упу-
стить случай научиться полезным сведениям из области языка арабского.
Таким образом, мои научные интересы несомненно выигрывают от того
метода занятий, какого я придерживаюсь. Но не пострадают ли от этого мои
интересы служебные?
Покойный Кананов* представлял себе мое будущее так:
. я должен поехать на Восток и усовершенствоваться в арабском языке. По
возвращении в Россию можно будет дать мне часть арабских лекций, чтобы я мог
просуществовать в Москве год (1898—99) и приготовиться в это время к ма-
гистерскому экзамену. По окончании того года я должен был выдержать в
Петербурге магистерский экзамен, после чего мои права на кафедру были бы
прочнее. В течение второго года преподавания я должен был бы написать дис-
сертацию, затем защитить ее, и тогда имел бы все несомненные права на
профессуру. «Не говорю я, что диссертация должна быть изготовлена непременно
на второй год,— добавил Кананов,— но ведь в Ваших интересах написать и
защитить ее как можно скорее». На это я ему ответил, что считаю один год вполне
достаточным временем для составления диссертации и что она для меня легче,
чем магистерский экзамен, потому что время моего пребывания в Сирии будет, в
сущности, посвящено приготовлению к защите диссертации.
Со смертью Кананова его планы должны, конечно, рушиться: распорядителем
моего будущего являетесь те-
19* 291
перь Вы. Пожалуйста, сообщите мне, как Вы смотрите на мои
отношения к институту. Самое важное для меня — узнать,
могу ли я надеяться по приезде своем из Сирии получить в
специальных классах несколько лекций, которые мне
позволили бы прожить год в Москве, не отрываясь от крайне
необходимой для меня библиотеки института, и готовиться к
магистерскому экзамену?
В случае отрицательного ответа с Вашей стороны мне
придется начать подготовку к магистерскому экзамену теперь
же. Но от этого пострадают мои чисто арабские занятия, и
командировка потеряет свой смысл. Тогда, быть может, мне
лучше не ждать конца срока, а возвратиться в Россию?
Пожалуйста, разъясните мои недоумения.
Затем позвольте, многоуважаемый Всеволод Федорович,
забыть на минуту о Вашем начальстве и писать к Вам не в
тоне подчиненного, а в тоне, в каком я писал и раньше, т. е.
простом.
Я съехал с Ливана обратно в Бейрут. Холод в горах
дошел, наконец, до того, что я простудился и теперь еще не
здоров. Уж одно это обстоятельство производит какую- то
тяжесть на душе, а когда вспомню, с кем я расстался и к кому
попал, делается еще хуже. Ливанские горцы —
прекраснейшие люди в свете: конечно, -они грубоЕаты, как
всякие крестьяне, но зато у них прямодушие, честность,
отсутствие лицемерия,— можно забыть, что Ливан — Восток.
В Бейруте ж я опять попал в круг людей фальшивых,
льстивых, лицемерных,— тоска! Счастье мое, что родители
Аттаи представляют исключение: только с ними душу и
отведешь [...]. Я с досады не желаю говорить с бей- рутинцами
на их наречии; только для семьи моего хозяина я делаю
исключение и говорю с ней по-бейрутски, а со всеми
остальными — по-ливански, чем их порядочно возмущаю. К
сожалению, моя невинная месть не может долго длиться:
сегодня лишь неделя, как я в Бейруте, а я уже начинаю
заговариваться и сворачивать речь на бейрутский лад; через
недели две, конечно, обейручусь совсем. Но к тому времени я,
разумеется, забуду также о добродетелях феллахов,
примирюсь по-прошлогоднему с качествами ливатин- цев-
горожан и буду с известным эстетическим наслаждением
наблюдать их художественную лживость.
Во время лета консул пригласил меня побывать у него. Я
поехал, рассчитывая провесть у него несколько часов,
№
но он удержал меня у себя четыре дня. Известие об этом распространилось среди
арабов, они решили, что у меня
с}уад2Л ли ЦІ ^«цена у консула», т. е. влияние), и в настоящее время осаждают
меня просьбами, которые я должен передать консулу. Как я ни открещиваюсь от
подобных поручений, ничего не помогает. Некоторые из просьб замечательны.
Напр., один учитель арабского языка, не имеющий теперь места, желает, чтобы
консульство выдавало ему в месяц по золотому; в противном случае грозит
переходом в протестантство. Священник Ханта Мжа’ас, основавший православное
закрытое учебное заведение, требует, чтобы консул собрал среди бейрутских
богачей сто золотых для поддержки его школы: консул должен-де это сделать,
потому что «Россия — православная и школа тоже православная» (этот священник
выучил около десятка русских слов и, между прочим, слово «сам». Несколько
времени тому назад он явился к консулу и принес две бутылки вина в подарок.
Консул отказался их принять. Выслушавши слова переводчика, о. Ханта
умоляющим взором посмотрел на консула, произнес «сам» и показал жестом, как
давят виноградные ягоды. По рассказу консула, жест вышел точь-в-точь такой, как
будто он раздавил блоху на ногте, а пальцы были грязные-прегрязные. Вино было
принято, но тотчас же отдано кавасам).
Кончу. От простуды, которая и в горячем Бейруте не прошла еще, рука болит.
Письмо это я написал в три приема, потому что боль руки заставляла прекращать.
С искренним уважением
Бейрут, 1897, 9 н[оября] ст. ст.
Сьогодні прийшов Ваш лист, сьогодні й одписую.
Я дуже зрадів, прочитавши його, бо, правду кажучи, я вже дуже втомився
жити тут, на Сході, а особливо в Бейруті, де люди швидко загублять людський
образ и подобіє. Араби фінікійського побережжя зовсім не араби зроду, а
здебільшого поараблені греки [...]. Моє ж, знов, діло таке, що мені неминуча
потреба—мати я к н а й б і л ь ш е зносин з ними, бо, сидячи в чотирьох стінах,
не навчишся чужої мови добре. На біду, моя вдача саме така, щоб я к-
н а й м е н ш е бачити людей, сидіти в чотирьох стінах і розмовляти не з
людьми, а з книжками; через те я зовсім втомлений од тих аж 14 місяців, які я
прожив уже в Сірії Але ще більша втома — од того, що тутешні люди, кажу,
нещирі і півобразовані. Передше я не так помічав це, як тепер. Перелітував я на
Лівані серед гірняків, людей не- звичайно симпатичних, чесних, прямодушних,
добрих, гостелюбивих, хоробрих — звісно, як бедуїни. Вернувся оце в Бейрут,— з
контрасту аж огида бере. Усе частіш і частіш в голові постає гадка: «А хоч би вже
швидше моя командировка доходила до краюі А щоб уже швидше додому!» Саме
293
серед таких думок і здобув я Вашого листа.
Руданського має ще вийти цими днями т. IV («Слово
0 полку Ігоревім», «Війна жаб з мишами», оперета «Чумак»
1 деякі дрібниці), а як верну я на Вкраїну, то впорядкую У-й том, бо,
покопавшись перед виїздом сюди в переданій Вами скрині, я знайшов там, між
іншими, поеми: «Цар Соловей» і «Краледворська рукопись»; я не захтів їх брати
сюди з собою і лишив у скрині, бо однаково вони б не побачили світу раніш 1898-
го року, навіть хоч би я їх переписав давніш. До У-го тому хочу додати статтю про
Про мої «Повістки і ескізи», які я Вам прислав, Ви не згадуєте: очевидячки, не
дуже вдоволені ними. Щиро скажу, що й я на них не дивлюсь як на щось варте, а
згадав Вам про них тому, що багато декому вони припали дуже до смаку, і до мене
приходять листи, де мене люди прохають не кидати белетристику, а навпаки —
зайнятися нею поважно, бо, мовляв, «у Вас є талант» і т. ін., двоє з них
(Володимир Леонтович з Петербурга і Олександр Білобородов з Кубані)
дописалися аж до того, що мої повістки мають бути найкращими з літературної
малоруської продукції останнього десятиліття. Що ж до мене самого, то я все
згадую слова арабського поета:
V* і-Д-НІ ІДА <31 ^
(«Хіба ти н знав, що пропадає вартість меча, коли ти скажеш: «Цей меч —
гостріший, ніж проста палиця»?»).
Щодо Вашої думки — побувати в Шишманова — то вона мені до вподоби.
Таки заїду до нього. Про смерть Ко- валевського* я вже знав з газет. Я бачив
покійника тільки раз: як був він у Москві, то заїхав він до мене і просидів цілий
вечір. Мені здалося тоді, що він людина ненормальна, трохи психопат; аж
виходить, що і в других було таке саме враження од розмов з ним. Як відомо, з
нього був великий майстер робити всякі колективні заяви, грошові збори і т. ін.
Дуже б він багато міг зробити тепер, перед 25-літнім ювілеєм письменської
діяльності Франка, що оце буде в 1898-м році. Прихильники Франкового таланту
задумали видати в честь його великий альманах I. (До речі: чи не найшлось би в
Вас якої невеличкої статті з давніших праць? Кажу «давніших», бо знаю, що на
нове в Вас тепер не стане часу, через те і просити про нове не осмілююся).
Грошей, як водиться, в видавців нема, і треба їх збирати серед українців. А хто
тепер це зробить по смерті Ковалевського?
Ах, от що згадав, до речі. Видавці просять к о ж н о г о українця зайнятися
збиранням складок на тую ціль. Коли до Вас зайде хтось із людей трошки
заможних, то чи не нагадали б Ви такому чоловікові про потребу помогти ви-
давництву невеличким пожертвуванням? Адрес, куди можна посилати жертви,
такий: Львів, вулиця Зибліке- вича, ч. 27, II, Володимирові Гнатюкові.
У мене на тім тижні була люба новинка. Ще в юні помер директор
Лазаревського інституту Кананов, і довгий час я бог знає як турбувався думкою
про те, хто стане на його місце. Аж ось приходить звістка: міністерство поставило
I Щось нелегальне (<франц.).— Ред.
294
Всев. Міллера. Я міг би страх як радіти цьому вже попросту з особистих
служебних поглядів, бо Міллер д у ж е добре стосується до мене, але ще більше
радію я, як подумаю, що одтепер я могтиму займатися научною працею саме в
такім напрямі, який мені любий. Покійний директор Кананов був трохи
вузькогляд. Торік, напр., він казав мені: «Я бачу, що Ви вглубляєтеся в
і с т о р і ю Сходу. Навіщо це! Треба вчити тільки м о в у, більш нічого». Про
мій переклад «Шах-наме» він казав: «Але ж це переклад з персидської мови, а не з
арабської! Чому Ви не держитесь чогось одного??» Я не раз собі думав: «Господи!
яку ж баталію доведеться мені мати з ним, коли я рівночасно з арабською
кафедрою дбатиму й про слов’янську!» Тепер, знов, директор — Міллер, що не
тільки не противитиметься моїм заняттям українським чи слов’янським, а
навпаки, підганятиме мене до них.
148. До В. М. Гнатюка
Бейрут, 12/24 декабря] 1897 Високоповажаний
добродію!
Перш усього звіщу Вас про ті 20 фр[анків], які я вислав був давніше. Ви
питаєте, чи я їх вислав, чи маю вислати. На те скажу, що рецепіс мені дано 22
н[оября] нов. ст.,— виходить, більше як місяць назад. Сьогодні висилаю 25
франків. Будьте ласкаві прислати мені «Мій ізмарагд» р е к о м е н д о в а н о ю
опаскою, а решту грошей візьміть на видання Франкового альманаху. (Ці гроші,
бачте, прийшли мені за одну літературну роботу російською мовою; коли здобуду
ще якийсь гонорар за таку саму працю, то ще раз надішлю що-небудь на видання
альманаху, а коли не здобуду, то сьогоднішня моя присилка буде останньою на ту
ціль).
Що українці Вам не одповідають в скорості, я не дивуюся. Це вже така
українська гадка, що, мовляв, «скорість потрібна, щоб блохи ловити, а справи
поважні робляться повагом». Знов же бояться й поліції. Щоб українці були
противні святкуванню ювілею, я того не думаю, бо, за винятком товариства
Кониського, всі Франка шанують. Попросту недбалість винна. Велика шкода, що
помер Кова- левський. От у кого була енергія на збирання підписів, грошей і т.
ін.1 На мою думку, тепер найкраще візьмуться за це діло чернігівці/ Чи Ви
вдавалися до Грінченка і Коваленка? Хоч я й од себе писав до Грінченка, та варто,
щоб Ви самі теж удалися до нього. Пишучи до нього або до Коваленка, попросіть,
щоб вони написали лист в Полтаву: там е чимало Франкових прихильників. Я до
тих українців, які відомі в Галичині, майже не писав, а писав тільки до таких, що
бояться мати зносини з галичанами особисто.
Великих г р о ш е й сподіватись од українців нема чого, бо багатші люди або
побояться дати (адже Франко — ипе сЬозе іііе^аіе1), або й пожалують. Ганебна
історія з пам’ятником Котляревському, на який складки були з а к о н н о
дозволені, показує Вам найкраще стан українців: жертви складались переважно
людьми завсім убогими, а наші багатирі (Терещенко, напр.) не дали ані копійки.
295
Пишете, що на закуплю дому для Франка треба було б 10 000. А чи зна- * єте, що
на пам’ятник Котляревському ще не зібрано таку суму? Очевиста річ, що
потайним способом не можна буде зібрати 1000 зр.
Питаєтеся, до кого вдатися з багатших людей. Щиро скажу, що не знаю.
Багато міг би зробити Антонович, але чи схоче? В усякім разі спробуйте (його
адрес: Київ, угол Жилянской и Кузнечной, собственный] дом),— він без великих
заходів міг би здобути немалі гроші. Має вплив на багатирів і Кониський, але про
того шкода й балакати. Далі: Стара громада могла б дати скількісь сот карбованців
(адже ж позаторік була надія, що вона дасть 200 крб. на давніше «Житє і слово»),
до неї варто написати,— може, щось путнє вийде (тільки я боюсь, що слова
«ювілей літературної і п у б л і ц и с т и ч н о ї діяльності» перелякають
громаду; чи не можна було б викинути слово «публіцистичної» із запросин?).
Лист пошліть на ім’я Науменка (Київ, Кузнечная ул., д. № 14) і попросіть, щоб він
підбивав «старших людей» до цієї справи; окрім того, напишіть і до Павла
Игнатьевича Житецького (Київ, Кудрявский пер., д. № 23) і попрохайте його теж,
щоб він вплинув на «старших людей з української громади». Мабуть, чи не най-
більше надій можна покладати на Євгенія Харлампі- йовича Чикаленка* (станция
Мардаровка, Юго-Западной железной дороги), — не можна сказати, щоб він був
дуже багатий, але таки дещо має і до письменства українського дуже прихильний.
Мені здається, що комітет зробив чималу помилку, згадуючи перед
українцями про публіцистичну працю Франкову. Навіть ті, що їй прихильні,
боятимуться її святкування. Для більшості ж українців Франко — тільки славний
письменник руський, а до його політики їм байдужісінько. Є нарешті й такі, що
політикові Франкові попросту ворожі, але його белетристичні і научні писання
вони шанують. Тим-то, вдаючись до українців, випадало б назвати ювілей просто
«ювілеєм письменницької праці Франка»; свого характеру ювілей через те не
втратив би (бо ж і публіцистичні писання теж письменська праця), а для
російських обставин тая назва була б відповідніша^..]. Будьте певні, «правдяни»
зуміють із слова «публіцистичної» зробити таку страшну картину, яка Вам і не
снилась. Знаючи це, не варто давати їм повод для їхніх казуїстичних
витолковувань.
Щодо статті моєї, то будьте певні, що з кінцем липня вона буде в Ваших
руках. Але про громадянську працю Франкову я не можу дати докладного огляду;
я одведу їй в своїй статті три-чотири сторінки щонайбільше, себто обмежусь чисто
загальним поглядом; сам я в Галичині ніколи не жив, знаю її тільки з листів,
часописей і книжок, а вже ж таке знаття не може бути повним. Про громадську
діяльність Франкову може написати добре тільки галичанин.
Коли думаєте видавати «Антологію»? «Цар Соловей» справді у мене, але я не
міг його взяти сюди, бо на повороті в Росію всі мої книжки і рукописи розгляне
цензура в Одесі; хто його зна,— може б, вона захтіла сконфіскувати поемуі Через
те я її не привіз сюди. Мій «командировочний лист» (од міністерства просвіти і
Московського] археологічного т[оварист]ва) дає мені право привезти з собою в
Росію недозволені книжки тільки н а у ч н о г о змісту. Значиться, раніш од
липня не можу прислати виписок з «Царя Солов’я».
З щирим поважанням
296
Р. 5. Коли не помиляюсь, комітет думає видати також бібліографічний
покажчик усіх писань Франкових. Такий покажчик був би мені дуже до ладу, і я б
прохав Вас прислати його мені заразісінько по його напечатанию.
1898
Бейрут, 1897,2* декГабря] ст. ст.
Про те, що премія дісталась не Вам, я довідався за два дні перед Вашим
листом. Обвинувачують мене, бо, пишуть, я спізнився з рецензією*. А я Вам уже
поясняв, що винна турецька пошта, а не я. Рецензія моя в усякім разі надрукується
(я, до речі сказати, попрохав, щоб мені прислано відбитки). Не може бути
найменшого сумніву, що слідуючим разом премія присудиться Вам. Це буде 15-го
мая 1899 р.,— значиться, саме тоді, коли й 3-й том «Матеріалів» буде готовий.
У мене велика радість. Після смерті Кананова директором Лазаревського
інституту поставлено проф. Всев. Міл лера, мого величезного приятеля. За
покійного Кананова інститут був дуже підупав, особливо за останні два роки
Новий директор, людина високовчена й енергічна, підніме науку дуже. А
широкість його поглядів, брак шовінізму і повна національна терпимість зроблять
те, що усім професорам служитиметься під його управою зовсім добре. Знов же й
тому я радію, що Міллер не тільки нічогісінько не має проти мого розкидання по
декількох спеціальностях, а навпаки,— похваляє. Покійний Кананов бував
невдово- лений не тільки з того, що я цікавлюся славістикою, а навіть з того, що я
цікавлюся с х і д н о ю історією! На його думку, моя повинність була тільки тая,
щоб я був філо- логом-семітистом, а більш нічим. Міллер, навпаки, сильне мене
похваляє іменно за те, що я не можу закопатися в якійсь о д н і й спеціальності; в
останнім своїм листі він (вибачте, що я про це пишу, але ж я зовсім не маю думки,
щоб хвалитися) зве мене «крупною научною силою». Вже два місяці скоро буде,
відколи я довідався, що мені доведеться служити під Міллеровим начальством, а й
досі я не можу зробитися байдужим до цього свого щастя. Житецький (може, я
Вам про це й писав) оддав мені свої великі словарні матеріали для історичного
словаря української мови і взяв з мене обіцянку, що неодмінно доведу теє діло до
кінця. Якби Кананов був живий, він напевне був би страшенним ворогом такої
моєї праці і затроював би мені життя; Міллер хіба підбодрюватиме мене в тім ділі,
а не ганитиме.
Хочеться швидше вже покинути Бейрут і вернути в Москву. Тут мене дуже
сердить тая обставина, що я втягся в політикування. Ще й торік я потроху, навіть
проти своєї волі, зачав розплутувати інтриги і крутійства драгомана російського
консульства Шхаде; і заплутав мене ніхто, як сам консул (кн. Гагарін). З Лівану
зачали були приходити всякі скарги на Шхаде, писані арабською мовою. До кого
297
було консулу вдатися? Адже справа дуже секретна. Він і вдався до мене за
порадою (бо Шхаде був би перекладав йому усе не так як слід). Потроху-потроху
я втягся в ліванські справи, а за ними — і в усякі другі. Влітку я сам особисто
добре пізнав Ліван. Часті листи, які до мене приходили на село од «бринса» (так
звуть араби князя Гагаріна, себто ргіпсе), далі — моя давненька гостина у нього в
августі, далі — його телеграми до шуейр- ського попа з наказом, щоб той звіщав
його про стан мого здоров’я (тоді, як я був слабий),— все оте звернуло велику
увагу гірняків. Не диво, що зачали вдаватися до мене безпосередньо, прохаючи
вплинути на консульство в однім, другім, третім ділі. Отак воно й досі йде, з тим
хіба додатком, що тепер я мусю вдаватися ще в справи бейрутинців. А консул теж
удається до мене за поміччю в важких випадках. Весь мій вільний час іде на
політику, на доходження усяких заплутаних обставин православної громади і її
відносин до других, на розбір питань про хабарювання того або іншого урядника і
т. ін.,— нарешті, останнім місяцем на церковні (себто архіполітичні) справи.
Тутешній православний митрополит не сьогодні-завтра помре. В Туреччині
митрополит має велику урядову силу, а вибирається він громадою вірних під
великим впливом російського] консульства. Інтриги за декількома кандидатами
йдуть тепер такі, що й розказати не можна. Драгоман Шхаде був зовсім уже
пересвідчив князя, що найкращим кандидатом був би хомський (з Хомсу)
митрополит Афанасій (це така людина, що з нею Шхаде легесенько впорається і
забере в свої руки). Я сердився на тую кандидатуру і доводив консулові, що він
повинен розвинути агітацію за архімандритом Рафаїлом, великим арабським
патріотом і ворогом греків (я з Рафаїлом познайомився ще в Москві, як він був
настоятелем Антіохійського подвір’я).' Шхаде, знов, натуркував князя, що з
Рафаїла надто гарячий націонал, небезпечний для Росії (завважу, що сам Шхаде —
араб і навіть націонал, але Рафаїла боїться, бо той — незвичайно енергічна людина
і не піде Шхадеві в руку). Нарешті верх став мій: консул згодився на Рафаїла і
взявся писати донесення до посла, щоб і Порта була за Рафаїлом. Для
характеристики Рафаїла треба було дати послові огляд усіх його писань на мові
арабській і російській. Праця, очевидячки, впала на мене. Треба було також
подати його життєпис в прихильнім для нього дусі. На Шхадеві звістки
покладатися не випадало,— знов я мусив це зробити. І ото я цілий тиждень
дипломатичним способом заводив розмови з усякими людьми, що знали Рафаїла
(тепер він у Америці). Під кінець тижневої пропасної діяльності я нарешті зовсім
зденервувався, бо не мав ані хвилини спокою: то мусив працювати по
командировочній програмі, то клопотався агітацією за Рафаїлом.
Як часто я вночі докоряю собі і обіцяюся, що не буду
більше встрявати в тутешні справи! Та нічого не виходить: ледве скінчиться щось
одне, надходить друге, і я не можу видертися з того ланцюга, яким обкрутився. А
як часто благословляю я долю, що не дістався професором у Львів: отак би я там
був ринувся в політику і гаяв би марно час, або, краще сказати,— часу не гаяв би,
та й вільної часинки не мав би. Щасливий я, що я зостануся в Росії!
З тутешнім консулом мої відносини дуже ТІСНІ. Якби не він і не його жінка, то
я б не мав з ким і побалакати тут щиро, бо бейрутян ненавидю. Недавнечко
298
прийшло назначения: кн. Гагарін має їхати секретаем дипломатичної місії в
Марокко і поїде туди в кінці січня. Хоч, з одного боку, ця звістка мене дуже
заболіла (бо Ви не знаєте, що то значить добра знайомість на чужині), але, з
другого боку, я можу й радіти, бо видеруся з цієї сітки інтриг і турбот, хвилювань і
навіть спліток, в якій я обертаюся тепер. З новим консулом, наскільки це від мене
залежатиме, силуватимуся не знайомитися. А втім, хіба можна за себе ручитися
тут? Тільки тоді, коли я буду далеко звідсіля, в чисто вченій обстанові Москви,—
тільки тоді я здихну зовсім легко.
Сказав, що Ви не оцінуєте, яку силу має тут, на чужині, знайомість із якоюсь
родиною, де Ви себе почуваєте добре. Тільки той, хто сам жив на чужині, зрозуміє
мене. Торік тут була ціла колонійка людей з Росії, аж семеро. Цього року
колонійка роз’їхалась, і в мене, опроче родини князів Гагаріних, не зосталося
російських знайомих. Торік я ще міг добачати в Гагаріних хоч деякі хиби,— тепер
я ніби осліп: не бачу в них нічогісінько, окрім доброго. А як почув од них, що
незабаром од’їжджають, то в мене наче серце надвоє передерлося з жалю. Я в
Росії до нікогісінького не міг такечки прив’язатися, як отут до них. Оце скількись
днів я ходю зовсім-таки слабий: доки гадка зайнята коло книжки, то ще нічого, але
вночі — то аж спати не можна з болів у серці.
Знов же й політика мене денервує. Я швидко наново занедужаю так, як воно
бувало в Росії.
27 д[екабря]
Вчора не міг писати, бо пішов дощ, а разом з ним вернулася моя малярія.
Живу яв д у ж е бідній сім’ї, яка не могла знайти собі доброї хати, збудованої на
європейський лад, себто з сіньми, з товстими стінами. Моя кімната виходить
дверима просто на подвір’я, і через те аби дощ — то вже й вогкість іде в хату.
Додати треба, що вся світлиця більше скидається на альтанку, ніж на житло: скрізь
(понад вікнами зверху) непозасклювані кватирки (я вже їх позатикав ряденцями,
та то мало пособля), скрізь щілини коло вікон і дверей. Доки світить сонце, то й
тепло, а часом навіть спека (35° по Реомюру); але піде дощ — і температура
спускається до 10°: а вже ж 10° та ще серед вогкості — суща смерть для тих, у
кого пропасниця, ревматизм абощо. Груб, розуміється, немає. Був би покинув я
цю сім’ю та оселився деінде, але ж, кажу Вам, бідна вона така, що аж страх, а
люди з них дуже добрі і полюбили мене, як свого рідного. Шукали ми інших
квартир — нема тепер. Треба терпіти, терпіти аж до февраля (бо в февралі вже
вертає спека).
Прийшов до мене сьогодні Ваш коротенький додатковий лист. Питаєтеся про
Вашу справу с Старицьким*. Признатися, я не розумію, до чого він видумав суд
честі. Він же заявив, що ніби в нього є фактичні доводи, якими він по скінченню
процесу свого з Александровським* поб’є Вас печатно. А коли так, то чого він
нетерпеливиться? нащо якийсь там закулісний суд честі, коли він, як каже, може
прилюдно, печатно позбивати всі Ваші думки і навіть засоромити Вас? Це одно.
Але вже як пішло на суд честі, то і Старицького і Ваша честь однаково вимагають,
щоб публіка, яку повідомлено про початок того суду, довідалася і про його
результати. Особливо того вимагає В а ш а честь, бо Старицький викликає Вас
299
уже не як обвинувачений, а як обвинитель і заздалегідь каже читачам, що тріум-
фуватиме він. З «Зорі» видко, що він Вам не одвітив нічого на Ваше предложения:
мабуть, не хоче, щоб присуд був оголошений. Я не можу зрозуміти мотивів того
нехотіння. Сказати б, що є яка небезпечність супроти російського правління,— але
ж ніі ніякісінької небезпечності нема. А може бути, не Старицький, а судді не
хочуть, щоб їх суд зробився звісний усім? Не знаю, хто ті судді, скажу тільки, що,
на мою думку, ті люди, які в суді над чужою честю зугарні тільки вимовляти свої
присуди, а одкрити своє ім’я світові бояться, не можуть бути суддями честі. Ще
якби справа була хоч трошечки небезпечна, то можна було б їх якось виправдати.
А то ж ні: ця сама справа розбиратиметься публічно в російськім суді. Якби я був
на Вашім місці, то я на суд страхополохів-масок не став би, а якби був на місці
Старицького, то теж пошукав би інших судців.
Оце моя думка, яку я виробив собі на підставі тих зві сток, що були в «Зорі».
Про закулісний бік справи я не міг од нікого довідатися (Ви мовчите). Мені трохи
здається, що ця історія (третейський суд) має якийсь зв’язок із тими
псевдонімними нападками, які ведуться проти Вас або в «Правді», або в
«Буковині». Ніяких доводів нема в мене, але чогось так мені чується.
Мусю перервати моє писання: треба лягти полежати, бо в ногах мов оливо
налите[...].
Перейду тепер до інакшої теми. Чи в Вас робляться які приготови до
Франкового] ювілею? Адже ж треба, щоб це свято вийшло якнайкращим.
Ювілейний комітет скинув на мене статтю про белетристичну і научну діяльність
Франка; я дуже того не хотів, бо це ж робота не невеличка, та кінець кінцем мене
вмовили. В комітету є, між іншим, думка назбирати грошей на те, щоб покупити
Франкові хату, де б він міг жити спокійно, не поневіряючись на роботі в
польських та німецьких часописях. Грошей треба з 10 000 зр. Я їм порадив і не
розпочинати цього збирання, бо, опроче скандалу, нічого не буде: на дозволений
од начальства пам’ятник Котляревському не зібрано 10 000 зр., — то де ж там
потайне збирання дасть стільки або хоч півстільки? Але треба хоч чимсь меншим
виявити своє поважання до Франка: от адресами, посвятами своїх творів і т. ін., а
також грішми на видання ювілейного альманаху і інших ювілейних видань.
Чи дозволена, чи ні «Руська хата», того не знаю. Зда ється, в «Правді» 1877 р.
я ніби читав, що цензура її забо ронила.
«Складки» я ще не бачив*. Куплю аж тоді, як верну додому. Коли мені
пришлете свою рецензію на неї, буду вдячний. «Під землею»* Ви мені не
прислали, і я буду радий, як пришлете. «Царя Солов’я» і «Краледворський ру-
копис» приладю до друку, вже як верну додому.
У мене є от яка просьба до Вас: чи не могли б Ви приїхати до мене на літо? Я
сподіваюся вернутися в кінці юня. Ви і для себе не без користі провели б час у
мене, бо в моїй бібліотеці Ви знайшли б дуже багато цікавих книжок. (Мусив
перервати писання, бо до мене зайшов, чи то, пак, заїхав I, хамський (з Хами)
консул Камсаракан. Я дуже добре знаю, що він заразом воєнний агент і приїхав
I Консул на Сході така велика птиця, щоб'ло б образою для нього, якби хто думав, що він ходить,
а не їздить. Ні, він їздить та й то раз у раз із кавасом, пишно вдягненим.
300
надовго до Бейрута на те, щоб вивідати воєнний стан тутешньої Туреччини. Я
Туреччині величезний ворог, а сам консул, як особа, мені сподобався; але його
професія дуже нагадує шпигунство, і через те усі його люб’язні розмови мене
тільки розтривожили. Вже я передчуваю, що мене знову хтять втягти в якесь
політичне діло, бо я маю те, чого ніхто з тих агентів не має: володію арабською
мовою і близько здибуюся з тутешньою людністю. Але помагати шпигунству, хоч
би й проти Туреччини, мені страх як не хочеться, і я мого новітнього знайомого
навіть лякаюся. Кн. Гагаріна я тільки через те і міг полюбити, що він не має
повинності бути воєнним агентом. Ох, коли б Ви знали, як оцей візит погано
одбивсь на мені!)
Засилаю до Вас вирізки з газет, де сказано про Ваші п’єси. Може бути, буде
ще одна рецензія в «Руслані»* (на «Ясні зорі»). Про рецензії «Діла» скажу, що де в
чому їхня правда, але заразом вони примусили мене згадати прислів’я: «Маз
уегзіеЬі бег Ваиег уош Оигкеп — Заіаіе!»1
А чи не схотіли б Ви теперечки мати «Листи»*, про які я Вам колись писав?
Весь Ваш А. Кримський
Марки, як звичайно, перешліть.
Бейрут. 6 янв[аря] ст. ст. 1898 р.
Многоуважаемый, дорогой Всеволод Федорович!
Я был болен, когда один знакомый итальянец спустился за меня на почту и
принес письмо от Вас. Пока я читал Ваше письмо, которому, разумеется, был
очень рад, итальянец рассматривал конверт и наконец проговорил: «Регіапіо 1а
зсгіііига [нрзб.] раге еззег їешіпіпа».— «Регіапіо?!— переспросил я.— Соза уиоі
(Иге сіа?» — «Веп 1а Іеііега, поп ё ип уі§1іеііо атогозо?» — «1п уегип тоёо»,—
отвечаю я улыбаясь.— «Ма 1а (И зеі апітагіопе — соза зі§піїіса?І»I II
I Що розуміє селянин у салаті з огірків (нім.).— Ред.

II — Однак почерк, здається, жіночий.
— Однак?! — перепитав я.— Ви щось хочете цим сказати?
— Так! Лист— не любовне послання?
— Ні в якому разі,— відповідаю я, посміхаючись.
— Але за своїм натхненням багато важить? (італ.). — Ред.
301
(Для лучшей обрисовки этого шута горохового сообщу,
что он шепелявит хуже прочих своих соотечественников, и
слова соза зі^піїіса имеют почти чистый звук «кожа шиньи-
фика»).
Что касается 1а тіа апітагіопе1, то он был прав: Ваше
письмо, действительно, т’Ьа езігетатепіе апітагіопеI II. Но зато
запрос совета, почему я «вопреки постановлению совета»
остался в Сирии, а не поехал на второй год в Европу,
преисполнил меня высшей горечью.
Я составил ответ совету и не написал его на одном листке
с отчетом, а отдельно: если понадобится смягчить что-
н[ибудь1, то я могу прислать еще новое объяснение, вполне
удобное для внесения в протокол. А здесь Вам сообщу
некоторые подробности, как действительно все было. От А. Н.
Веселовского я узнал, что я имею право поехать в один из
научных центров Европы. Я не допытывался об этом много,
потому что сам считал очень полезным и желательным
воспользоваться этим правом. Если не ошибаюсь, то
А[лексей] Шиколаевич] добавил: «Это право я Вам
о т в о е в а л » ; не ручаюсь, впрочем, за свою память. Про-
ходит дня три. Получаю от Кананова записку и являюсь к
нему. Речь, которую он держал ко мне, посвящена была
доказательствам нецелесообразности поездок на Запад.
Кстати, он мне рассказал историю Ларионова, который в
Париже, кажется, в Есоїе без Іап^иез огіепіаіез уіуапіезIII был
посажен за одну скамью вместе с учащимися студентами и
слышал только элементарные лекции, ради которых не стоило
и ездить за границу; ему он противопоставлял Аллахвердова.
По отношению ко мне разговор был веден в любезнейшем
тоне, но одна фраза: «Впрочем, если бы Вы в с е - т а к и
сочли нужным поехать в Европу, то право Вам
предоставляется» — была произнесена с таким пре-
небрежением, что я мысленно решил: «Против рожна не
попрешь. Нужно ограничиться одним Востоком».
В своей записке к совету я упоминаю также о команди-
ровочном листе. Сделаю добавочное пояснение: в листе
сказано, что я во время командировки обязан строго дер-
жаться выработанной для меня программы. Программы я
никогда не получал, хотя просил ее письменно три раза.
I Мого натхнення (Іітал.).— Ред.

IIМені дало натхнення (італ.).— Ред.
IIIШкола сучасних східних мов (франц.).— Ред.
20 2-146 302
Теперь совет предлагает мне «подробно мотивировать»
мой мнимый отказ от той вещи, которую я считаю для себя
очень желательной и полезной!
Крайняя досада охватывает меня еще и потому, что
климат и условия жизни Сирии очень неудобны для нас,
северных жителей (М. О. Аттая советовал мне переехать в
Египет, но там было бы еще хуже). В апреле, мае и июне я и
днем и ночью варился в собственном соку, пока не догадался
спастись от зноя на Ливан. Зимой здесь тяжело жить из-за
неравномерности температуры. Пока солнце светит,
термометр показывает 50—55° по септиграду (на солнце), т. е.
40—45° Реом[юра], но стоит набежать облаку— и сразу
термометр опускается до 20—15° Реом[юра]. В сумрачные
дни всего 12—10°, а по ночам даже 6°. В дни северного ветра
(а их в декабре было не менее шести) бывает и того холоднее.
Дома же устроены тут так, чтобы температура не могла быть в
них выше, чем на дворе: для этого
есть множество щелей, слуховых окон (ДДЬ) без стекол,
двери открываются прямо на воздух и т. п. Поэтому я вот уже
три месяца не чувствую лихорадки только в солнечные дни,
хотя хинин принимаю в таком количестве, что даже сердце
болит. Слабым утешением может служить то обстоятельство,
что местные жители болеют и страдают больше меня (и
однако тысячелетний опыт не научил их строить дома с
сенями, без щелей, с деревянными, а не каменными полами и с
каминами). Но они имеют завидное качество: фанатизм,
который у христиан развит ничуть не менее, чем у мусульман.
Я, к сожалению, никак не могу проникнуться их
мировоззрением и, напр., когда от попеременного озноба и
жара не в состоянии спать по ночам, не понимаю, кому и для
чего нужно было предопределить мне лихорадку.
Болезнь неприятна тем, что пропадает вечернее время,
очень удобное для занятий. Но днем я могу заниматься почти
всегда правильно и, оглядываясь теперь на то, что я сделал на
Востоке, с удовольствием отмечаю большое пополнение моих
знаний. В Европу ехать уже поздно, но сознание, что зато
здесь я воспользовался всем, чем мог, очень меня утешает.
Мой «Очерк развития суфизма», помещенный в «Восточных
древностях», представляется мне теперь таким жалким! Я бы
его очень охотно уничтожил и написал новый на основании
тех источников, которыми теперь располагаю. Еще бывши в
Москве, я должен был само-
ЗОв
стоятельно приобретать сочинения восточных историков и
богословов, потому что библиотека института крайне бедна в
этом отношении (в ней только филологическая часть
обставлена недурно, потому что Аттаю это интересует, а из
исторических сочинений, которыми должен был бы
поинтересоваться Муркос, она, правда, имеет несколько
дорогих изданий, но множество самых насущных недостает).
Однако в Москве я не мог собрать себе множество восточных
изданий, никогда не печатавшихся в Европе, и должен был
довольствоваться теми пересказами, которые сделаны не-
сколькими ориенталистами по рукописям европейских
книгохранилищ. Между тем, большинство тех сочинений,
которыми западные востоковеды пользуются по рукописям,
опубликованы в восточных типографиях и литографиях; и в
Европе их можно, пожалуй, найти у некоторых антиквариев,
но по чудовищной цене, а здесь они стоят буквально гроши. Я
и раньше понемножку собирал их, но теперь, получивши,
благодаря Вам, пособие из института, сразу закупил себе
целую библиотеку (не дождавшись даже присылки
назначенных мне ста рублей, я от нетерпения легкомысленно
истратил весь тот запас денег, который у меня хранился). Так
как книг теперь собралось у меня множество, то я
большинства их не могу читать систематически, а роюсь
целыми часами, до опьянения, во всех сразу. Прежние мои
знания мне теперь представляются такими убогими! В голове
намечается многое множество новых интересных тем, никем
не затронутых.
Русских теперь в Бейруте почти нет (есть две учитель-
ницы, но с ними я почти не знаком), и я, к моей неприятности,
часто замечаю, что начинаю коверкать русский язык таки
порядочно. Конечно, по возвращении в Россию это пройдет.
Чаще всего мне приходится видеться с консулом, но он сам
делает крупнейшие ошибки в языке, а жена его несвободно
даже говорит по-русски; очень часто я п р и н у ж д е н с
ними говорить не по-русски, а по-французски; в первое время
мне это было странно, а теперь уж свыкся с этой странностью,
но зато отсутствие русской речи мне дается все более и более
чувствительным, и недовольство доходит до болезненности.
Иногда даже среди занятий начинает тянуть в Россию, а в
бессонные ночи почти всегда. Бейру- тинцев чем больше
узнаю, тем они противнее, и контраст с Россией очень резок.
Особенно в этом году они несимпатичны, потому что теперь
всякий знает о моих прекрасных отношениях к консулу, и
20* 307
разные мошенники не перестают обращаться ко мне с
ходатайствами; нечего и говорить, что при этом мне
расточаются гнуснейшие приторные комплименты: Восток на
них очень щедр по пословице: «Целовать в руку (с целью
достигнуть чего-н[ибудь]) — значит, смеяться над другим в
бороду» и «Коль нуждаешься в псе, то скажешь и ему:
доброго утра, господин мой!» К сожалению, сам консул, не
имеющий тут ни на кого положиться, даже на своего
драгомана, втягивает меня в разные сирийские дела, в
которых требуется знание арабского языка; для него эго,
конечно, полезно, но мне всякий раз производит лишнюю
степень отвращения к здешней (не сирийской вообще, а
спеціально бейрутинской) грязи. Самая классическая сцена,
которой я никогда не забуду, это та, при которой я
присутствовал в доме консула. Является очень изящно одетый
господин, посланный от некоего Фрея (здешнего
капиталиста), и обращается к консулу: «Ргіпсе! М-г Ргац еі
5оп ёроизе сіотопсіеп уоіге регтіззіоп сіє уоиз іаіге ипе
уізііероигоЬіеуіг уоіге соппаіззате» 1. Консул отвечает: «Зоуег
зі Ьоп сіє сИге а М-г Ргаі] ^и’і1 езі ип изигіег еі уепсіеиг сіє за
їетте — ог с’езі ітроззіЬІе ^ие іеіеге^оіуе»I II. ИЗЯЩНЫЙ ГОСПОДИН
подобострастно согнул свою спину и проговорил
убедительным тоном: «Маіз П езі гісЬе!»III
Весь Ваш Аг. Крымский
Р. 3. Если бы роиг заиег ІезаррагепсезIV потребовалось
непременно, чтобы вина в моем мнимом ослушании совета
пала на м е н я , то я готов составить новое письмо к совету в
таком духе, будто у меня действительно были мотивы пред-
почесть проведение второго года на Востоке пребыванию в
каком-то научном центре Европы. Но все-таки мне было бы
очень неприятно писать подобное письмо, и если можно меня
от него избавить, то я буду очень рад.
I Князю! Пан Фрей та його дружина просять Вашого дозволу від-

відати Вас, щоб познайомитись з Вами (франц.).— Ред.
II Будьте ласкаві сказати панові Фрею, що він лихвар, який продав
свою дружину,— тому неможливо, щоб я його прийняв (франц.).— Ред.
III8 Але він багатий (франц.).— Ред.
IV Для збереження зовнішньої пристойності (франц.).— Ред.
308
8 м[арта| ст. ст. 1898, Бейрут

Я получил Ваше письмо от 15/11.
Какое у Вас хорошее сердце!
Я Вас всегда обожал как знаменитого ученого. А теперь,
получая Ваши письма, в которых всегда заключается или
ободрительное слово, или самое полное расположение, я
испытываю... ах, я и сам не знаю, что я испытываю! Получу
письмо, начну читать,— строчки бегают перед глазами,
дыхание останавливается... Хочется изо всей силы пожать
Вашу руку, просто даже раздавить ее в своих пожатиях.
Вы спрашиваете меня о моих планах. Они следующие: так
как известие о возможности поехать в Европу я получил
слишком поздно (в половине академического] года), то не
было уже смысла ехать в Европу, приходится поэтому
оставаться здесь и постараться только, чтобы извлечь из
пребывания в Сирии всю пользу, какую можно извлечь. Вы
осведомляетесь также о моих материальных обстоятельствах
и обещаете устроить какое-н[ибудь] пособие из института. На
это скажу Вам, что хотя 50 р., получаемых мною из
института, не хватает даже на тіпітит ехізіепііае1, я довольно
равнодушно отношусь к вопросу о чисто материальных своих
нуждах: «завтрашний день сам о себе печется»,— и
действительно, до сих пор всегда случалось так, что в ту
минуту, когда мне очень нужны бывали деньги, они и
приходили откуда-нибудь (то от отца, то за литературный]
труд, то что-н[ибудь] подобное). Но есть один пункт, в
котором яс.бя чувствую прямо несчастным вследствие своей
неопределенности в денежном отношении: я говорю о книгах.
Сущая мука — видеть вокруг себя множество книг, которые
могли бы послужить материалом для массы интереснейших
научных работ, и не иметь возможности приобрести их. В
институтской библиотеке их нет. Когда я перед рождеством
получил известие, что, благодаря Вам, институт мне назначил
100 р., я себя чувствовал на седьмом небе, потому что мог
употребить эти деньги на покупку книг. Но, конечно,
осталось еще много-много кое-чего не-
1
Мінімальне забезпечення (лат.).— Ред.
30
9
приобретенного и в тоже время очень нужного. И вот, раз Вы
сами возбуждаете вопрос о пособии мне, я позволю себе
предложить план, который и для института не будет убы-
точен, и мои вожделения приведет к концу. Именно: институт
употребляет ежегодно известную сумму на пополнение
библиотеки,— нельзя ли было бы сделать так, чтобы сумма,
предназначенная в этом году на покупку арабских книг, была
прислана м н е , чтобы я купил на нее книг по моему
выбору? Книги эти остались бы в институтской библиотеке, и
я в Москве мог бы ими пользоваться. Для института они, на
мой взгляд, прямо необходимы, а купить я их мог бы здесь
г о р а з д о дешевле, чем они обошлись бы в Москве при
выписке отсюда. Вот единственная моя просьба к институту;
если она будет исполнена, то все остальное для меня
существовать не будет: я уже сумею їогітігзіеіп ипсі тісЬ
сІигсЬїгаііеп1.
Живу теперь очень безмятежно, и только жара очень
надоедает. Но зато к консульству у меня теперь нет никаких
отношений, и это для меня огромное облегчение, потому что
последние семь месяцев я не знал, что такое свободное время:
в те часы, когда я мог бы позволить себе маленький отдых,
люди меня втягивали в политику. Теперь кн. Гагарин уехал,
новый консул Лишин не чувствует, по-видимому, нужды во
мне, и я в глазах бейрутинцев и ливанцев теперь нуль в
политическом смысле. Они меня жалеют, словно павшего
временщика, но я чувствую себя необыкновенно довольным,
так как никто больше не просит меня походатайствовать ему
награду деньгами или орденом за его православие или
доходным местом, разъяснить консульству интриги
драгомана, передать жалобу на митрополичьего диакона
(который держит в своих руках самого митрополита),
добиться кассирования выбора депутата в ливанский
парламент, выбранного при помощи марокит- ских
жандармов среди православного населения, и т. д. и т. д. и т.
д. Только вчера приехал ко мне священник из Ливана, прося
сообщить консулу, что если ему, священнику, не будет
выдано 500 ливров на постройку школы, то он переходит в
католицизм. Я ему ответил, что не имею уж никакого влияния
в консульстве, и тогда он ушел от меня с изумительным
видом собственного достоинства (а пришел ведь с видом
необычайной ласковости). Равным образом и со стороны
1
Проіснувати і перебитися (нім.).— Ред.
31
0
консульства не возлагаются на меня никакие просьбы,
поручения вроде пересмотра богословских сочинений
кандидатов в митрополиты и патриархи или перевода
колоссальных глупейших од в честь государя, в которых лесть
ДОХОДИТ ДО саМЬхХ уродливых безвкусных и смешных форм.
Меня все это радует, потому что является возможность пойти
иногда подышать чистым воздухом, но арабы этого не
понимают и воображают, что я очень печален.
Из сирийских пословиц (христианских):
Ложь в речи — что соль в пище.
Врать не стыдно, но верить вранью стыдно.
При нужде и собаку дядюшкой назовешь.
Если злую руку укусить не можешь, то целуй ее и моли
бога, чтобы ее уничтожил.
Пусть плачет тысяча очей, лишь бы моему оку не плакать.
Эти пословицы вырвались у меня как сгі сіє соеиг1. Они и
раньше останавливали мое внимание (их, кстати сказать, есть
сотни в таком роде), но теперь их особенно нахожу
характерными, потому что ближе вижу, насколько точно они
исполняются здесь.
В Бейруте теперь волнение против иезуитов. В их школе,
в пансионе, умер православный юноша (17-летний), и они не
хотели пустить к нему православного священника для
исповеди, а напротив, заставляли его принять католичество.
Когда, однако, он умер православным, иезуиты не допустили
православных священников войти в их здание и выбросили
тело умершего за ворота; там люди подняли его, положили на
носилки и понесли на кладбище. Мусульмане (за
исключением турок) никогда не позволили бы себе такой
фанатической выходки. Другой пример: католичка-
пилигримка, воображая, что все бейрутские святыни при-
надлежат или католикам, или униатам, поцеловала двери
православной церкви. Потом она узнала свою ошибку и при-
шла исповедываться иезуитам. В виде эпитимии за оскверне-
ние ей приказано было поцеловать горящие уголья. Она
обожгла себе губы так серьезно, что пришлось обратиться к
доктору, и вся история раскрылась.
Весь Ваш А. Крымский
Передайте, пожалуйста, М. О. Аттае прилагаемое письмо.
1
Крик серця (<франц.).— Ред.
31
1
Бейрут, 28 м[арта] ст. ст. 1898

Здобув Вашого листа і «Під землею». Цікаво написана
книжечка. Здається, річ оригінальна, не переробка?
Лист Ваш застав мене у великім смутку. Кн. Гагарін і
його жінка, з якими я тут дуже заприятелював, поїхали, і я
допіру відчув, як мені було добре, доки вони тут жили.
Княгиня (дочка Якова Лазаревського), хоч не вміла добре
говорити ані українською, ані російською мовою, мене
трошки лучила з Україною; та не так мені шкода її, як її
чоловіка: з ним я чимало й сварився, але чимало мав і любих
розмов, і тільки через нього я не почував себе в Бейруті
зовсім самим. Щоб Ви зрозуміли, наскільки можна було
прив’язатися до Гагаріна, скажу Вам, що в усіх наших
сварках перший ступінь до примирення робив він, а не я;
думаю, що самісінької оцієї риси буде з Вас, щоб оцінити
добрість його вдачі. Новий консул Лішин —людина стара, і в
мене, мабуть, нічого нема спільного з ним. [...]
Якби я жив собі в Москві, то мене б зовсім не цікавила
Лішинова вдача, ба, може, навіть він міг би здаватися мені в
Москві трохи симпатичним; а коли б здавався не симпа-
тичним, то я б попросту не мав з ним зносин. Але за грани-
цею так міркувати не можна: тут треба, чи хочеш, чи не
хочеш, числитися з індивідуальністю кожного росіянина і
неодмінно мати зносини з ним. Лішину я, здається, далеко не
подобаюся, а проте він дуже часто запрошує мене до себе і я
йду. А іноді бува так, що днів чотири не побачиш його,— то
на п’ятий вже самому хочеться піти до нього, хоч добре
знаєш, що, вернувшись од нього, буде на душі чимало не-
доброго чуття. Не знаю, як Ви живете в Чернігові, в провінції,
але мені здається, що Ваші почування мусять бути близькі до
моїх тутешніх, себто, що й не хотілось би мати ніякого діла з
людьми, які Вас окружають, але ж заразом нема змоги не
мати з ними діла. Зрештою, мені гірше, як Вам, бо Ви ж таки
маєте хоч декілька людей для вибору, а мені нема з чого
вибирати: в Бейруті тільки й є, що двоє чоловіків з Росії — я і
консул (секретаря ще й досі нема), і через те, проти своєї волі,
мусимо триматися один одного, зучувати один одного,
миритися з несимпатичними рисами один одного.
31
2
Ох, як часто згадую я ті дні, коли жили тут Гагаріни' Але «сііе зсЬбпе Та§е іп
Агащиег зіпсі їогі!...»1.
Про Гагаріних я згадую Вам неспроста, а от через що. По їх од’їзді мене
напала така туга, наче я втратив когось із своїх рідних. Щоб розважити себе, я
блукав по доохрес- них кутках Бейрута і часом писав вірші. Ті вірші я Вам
посилаю; скажіть щиру свою думку, чи подерти їх (коли вони дуже особисті), чи,
може, вони мають хоч якусь вартість. Зайшов до мене один араб, побачив на столі
папір з писаними віршами і спитався, що воно таке. Я йому переложив дещо на
арабську мову, і він сказав, що мої картини сірійської природи говорять йому
просто до серця. Та треба пам’ятати, що то людина тутешня. Хтілось би знати, чи
не будуть ті самі вірші німими для не сірійця.
Працюю я тепер більш за все над народною словесністю сірійських арабів. З-
поміж багатьох тем, які мені хочеться обрати для магістерської дисертації, я
спинюся, певне, на народній словесності арабів. Написав я також (по-арабськи)
статтю до арабського журналу «аль-Машрик»* про те, як постали деякі одміни
між арабськими наріччями; в тій статті я торкнувся української мови і вияснив
арабам, що воно таке. Вряди-годи (не щодня) пишу статтю, або краще сказати
розправу, для «Київської старини» проти Соболевського*, це дуже довга річ, і
через те ніяк не можу прийти до краю. На душі важким тягарем лежить брошура
про Франка*, яку я обіцявся зложити «ювілейному комітетові»; тут я не маю ані
часу, ані книжок, щоб почати її, але свідомість, що т р е б а писати тую брошуру,
гнітить мене.
В політику тутешню не плутаюся, бо новий консул, хоч уже місяць, як живе в
Бейруті, ще не брався за діла, — той мені нема, на моє щастя, приключки
плутатися не в своє діло. В середині мая думаю рушати звідси і попрощатися з
Бейрутом і Сірією. Не скажу, щоб мені не було шкода кидати Сірію: тут така
розкішна природа, що через неї не можна не полюбити самий край. Але люди,
яких я пізнав тут «у жару політики», такі гидкі, що, здається, ніби я й сам убрався
в усякий бруд, живучи разом з ними.
Трошки вище я згадав Вам, що їду звідси в середині м а я (не юня, як був
писав давніш); то, може, це буде для Вас догідніш, щоб приїхати до мене? Коли,
пишете, нема в Вас змоги приїхати до мене в юлі, то приїздіть хоч в юні. 28 мая я
вже напевне сподіваюся бути вдома.
Посилаю Вам шматок з газети, де є трошечки про Вашу комедію. Хоч рецензія
оця ніякісінької ваги не може мати (бо голословна), та все ж авторові бува цікавим
у с е, що про нього пишуть.
Галицькі етимологи (з партії «Діла») можуть розсердити хоч кого. Торік сойм
звелів «Просвіті» завести фонетику, грозячи одібрати субсидію. Цього року,
знаючи, що сойм поновить свою вимогу, орударі «Просвіти», за скількись днів до
бюджетової розправи, самі голосно постановили змінити етимологію на фонетику.
Але розійшовся сойм — і «Просвіта» пішла давнім ходом.
«Руслан» (наступник «Правди») [ . . . ] скрізь, де треба і де не треба, співа
1
Чудові дні в Аранхуесі минули! (нім .).— Ред.
31
3
гімни католицтву і воює проти «шизми». Один раз я розсердивсь був та й послав
замітку до торішньої «Зорі»* (може, навіть, Ви й читали її). А тепер, як дійду в
«Руслані» знов до чогось такого, то вже мовчки плюю. Останнім часом «Руслан»
завів війну проти «Літературно-наукового вісника». З газетних натяків можу
вгадувати, що напади на «Літ[ературно]-наук[овий] вісник» виходять з-під пера
Василя Щурата, який не ввійшов у склад редакції «Вісника». (КВ. Посада
редакторова — платна). Сатира про Бессервісера в III ч. «Вісника»*—відповідь на
його атаки. Всякі такі цікаві речі я переховую в себе. Коли б Ви приїхали до мене,
мали б що почитати.
1 апріля
Задля деяких арабів я мусив тут зняти з себе фотографію. Посилаю і Вам одну
карточку, хоч і не дуже доброї роботи.
Вірш, який я написав на другім боці, один з тієї низки віршів, яку я долучаю
до листа.
Увесь Ваш
Про марки нагадую.
Ів ав
щ
Вашу посилку (дуже цікаву) я Вам вернув рекомендованою опаскою з
Константинополя. Картку Вашу мені
314
переслали з Бейрута сюди. Буду Вам дуже вдячний, коли пришлете
покажчик писань Франкових* т е п е р т а к и . Що ж до цілої збірки, то
й її я хочу мати. Будьте ласкаві, перешліть її сюди на адрес :«Киевск[ая]
губ., г. Звенигородка А. Е. Крымскому» в р е к о м е н д о в а н і й
коверті. (Та й покажчик треба буде переслати так само, себто реко-
мендовано і в коверті). Всякі трати я Вам верну з вдячністю.
М[оже] б[ути], альманах друкуватиметься на двох сортах паперу*: тонкім (для
заграниці) і звичайнім. Щодо мене, то я б бажав мати примірник, друкований н е
на тонкім папері.
З щирим поважанням
Р. 5. Як був я в Одесі, то Комар казав мені, що в Одесу зовсім не прислано
відозви про купівлю фільварочка для Франка [. . .]. Тим часом в Одесі і коло
Одеси є багатенькі українські патріоти, що могли би дати свою лепту.
28 юня
Прийшов Ваш лист. Здебільша на нього відповідь Ви знайдете в тім, що я
написав вище. Ще раз повторю свою просьбу про покажчик. Що ж до моєї статті,
то я постараюся прислати її в половині юля ст. ст. «Листи» Окунев- ського* я Вас
попрохаю вислати мені пізніш,— як я буду вже в Москві, бо тоді цензура пустить
мені їх. А яка їх ціна?
Адрес мій вічний от який:
1) літом (юнь, юль, август ст. ст.): Киевск[ая] губ., г. Звенигородка А. Е.
Крымскому.
2) зимою (також осінню і весною,— з сентября до кінця мая): Москва,
Лазаревский институт восточных языков, А. Е. Крымскому.
154. До I. Я. Франка 18
то98
Звенигородка (Київщина),
Пишу Вам секретно, бо не можу не написати. Ювілейний комітет запрохав мене
написати статтю про Вашу діяль
315
ність*; я згодився, але тепер одної речі мені бракує: Вашого життєпису
за 1890—1898 рр. Чи не будете Ви ласкаві подати мені хоч коротенькі
автобіографічні звістки за ті вісім год? Особливо три останніх роки для
мене темні, бо ми тоді з Вами якось не переписувалися.
Будьте ласкаві, вволіть моє прохання.
Адрес: Киевской губ., г. Звенигородка, А. Е. Крымскому.
18
Звенигородка, 18уд98
Вибачайте, дорогий товаришу, що так довго Вам не одпо- відав. Були на те

причини, мало інтересні для Вас.
Дуже мені шкода, що Ви не могли приїхати до мене. А мені до Вас тепер їхати
не можна, бо треба виготовити вступну лекцію (Іедоп сГіпап§игаііоп) та уложити
хоч якийсь курс. На моє щастя, мені на перший рік дадуть не всі лекції, а лиш
стільки, скільки треба буде, щоб я міг спокійно жити в Москві і, не гаючи часу на
вчителювання по гімназіях (як воно звичайно буває), міг любісінько готуватися до
магістерського екзамену. Так мені написав мій начальник Міллер. За рік Муркос
вийде в отставку,— то 1899 року я цілком обійму його посаду. Я не можу сказати,
щоб я не любив свого предмета: навпаки, я його дуже люблю і укладаю собі свій
курс залюбки. Тільки ж на все те йде багато часу, а на шиї сидить непереписана
(ба навіть неви- кінчена) стаття про Фріаніка та робота для «Киевіской]
старіиньї]» (про Собіолевськ]ого). Знов же, тепер літо, хті- лося б хоч трохи
спочити, хтілося б хоч трохи проходитись загородом по лісах або левадах,— і отак
зминає собі день за днем, а в результаті виходить, що ані одпочинку доброго, ані
праці доброї. А Ви що робите?
На Ваші філологічні замітки дам тепер одповідь. Слово мигдаль заміість]
миндаль я справді тепер написав (за Вашою порадою), та таки мусю сказати, що
мені більше до вподоби миндаль, сахар, рис і т. ін., ніж мигдаль, цукер, риж і т. ін.
З Вашою думкою, що російському закінченню -астый (напр., головастый) мусить
завсігди одповідати укріаїнське] -атий, згодитись не можу,— згадайте: гілля-
стий, вітластий, цибанястий,смужкастий (хоч і смужка- тий), гранчастий і
безліч інших приложників чисте українських. На мою думку, слова: головатий,
рукатий, вухатий, зубатий, ногатий (та, може, ще декілька слів, що торкаються
членів тіла1) — то, мабуть, єдиний випадок, де по-російськи інакше закінчення.
Щодо смолистий і щетинистий, то я розпитався тепер, як у нас кажуть. Кажуть:
смолистий, смолянистий і щетинястий. В останній фонемі я бачу н е закінчення -
ястийу але таки -истийу бо в нас, бачите, є нахил вимовляти я замість е, а в слові
щетинистий ненаголошене и не одрізняється од е (щетинестий); (так само я
виясняю собі й зозулястий із зозулистий)\ зрештою, аналогія з словами типу
316
цибанястий теж могла зробить своє діло. Пісочаний — так у нас усі кажуть, і так
єсть у Марка Вовчка (т. І, стор. 14: «Пісочаний шлях»).
«Етногріафічного] збірника» у мене є тут тільки 1-й і 2-й том; 3-й лежить у
Москві, а 4-й ще мені не вислано. Франкові «Апокрифи» є тут. Отож, коли Вам ті
книжки (троє їх) ще потрібні, то звістіть хоч карткою, я зараз і вишлю. Коли Вам
треба буде подавати рукописи до цензури через Москву, то я охоче зроблю все, що
треба. (В Москві я повинен бути 1-го сентября).
Коли схочете ждати аж до кінця моєї розвідки про Собіолевського], то не
швидко її прочитаєте, бо я не скінчу її раніше, як за вісім місяців. «Шах-наме» я
т е п е р не можу перекладати, але нехай-но вибереться хоч трохи часу, то
неодмінно візьмуся за нього знов. Цими днями одішлю до Грушевського «Царя
Солов’я», бо вже й переписаний, треба тільки передмову зладити якусь (річ
недовга, то через те і часу на неї не знаходиться).
Заголовок Коскена: О^иіп. Сопіез рориіаігез сіє Ьоггаіпе сошрагез ауес Іез
сопіез сГаиігез ргоуіпсез сіє Ргапсе еі (іез рауз е’ігап§егз еі ргесесіез сГип еззаі зиг
Гогі§іпе еі 1а ргора§аііоп без сопіез рориіаігез еигореепз I II.2 іі. Рагіз, 1886. Ціни не
знаю. В однім давнім каталозі (1890-го року), адрес: Ьеіргі£, Коззігаззе, 18,
Ап^иагіаі уоп Зіттеї и. С°, ціна 18 марок. Коли не знайдеться в Зіммеля, знайдеть-
ся, напевне, в Колера (Ьеіргі§, ІїпіуегзіШззІгаззе, 26, К. Р. КоЫег’з Апііяиагіаі),
тільки що нема в мене Колеро- вого каталога тут.
Напишіть мені, будьте ласкаві, в якій книжці «Этнографического] обозрения»
і од якої сторони до якої надруковано мою реціензію] на Ваші «Этнографические]
материалы»*.
А що Ви скажете про альманах «Привіт Ф[ранк]ові»?
Звенигородка, Киев[ской] губ.,

Я, несомненно, и в России буду очень часто вспоминать о Ваших письмах,
которые я получал в Бейруте. Если люди живут в одном и том же городе, то
относятся один к другому как-то сдержанно и холодно и не высказывают своих
чувств, как бы стесняясь: вот почему Ваши письма, проникнутые теплотой и
доброжелательством, всегда останутся для меня дорогим воспоминанием. Как
предыдущие Ваши письма, так и последнее я перечитал несколько раз, и всякий
раз сердце замирало от восторга, что такое светило, как Вы, относится ко мне так
I Та й то гребінястий, а не гребінятий.
II Народні казки Лорені у порівнянні з казками інших областей
Франції та іноземних країн, яким передує розвідка про джерела і
поширення європейських народних казок (<франц.).— Ред.
317
доброжелательно. Меня обыкновенно упрекают в недостатке уважения к
авторитетам, и вообще это, кажется, правда; но по отношению к Вам то чувство
благоговения, которое я испытывал в прежние годы и в силу которого никогда не
мог разговаривать с Вами без особого волнения, не только не прекращается, но
всегда все более и более усиливается. Самое маленькое слово сочувствия из
Ваших уст наполняет меня гордостью и поднимает до небес.
Большим контрастом к Вашему письму, по своему действию, было другое —
от Аттаи, высланное недели три спустя после Вашего. Судя по сообщению Аттаи,
Муркосу какая-то сорока принесла на хвосте весть, будто я намерен остаться в
Бейруте на службе в консульстве, и он эту весть сообщил другим. Кто, подобно
мне, лично имел случай приглядеться к полной бессодержательности жизни
консулов и к низменности их умственных интересов, тот поймет, что
318
на слова Муркоса можно смотреть просто как на оскорб
ление.
Ассигнование денег на покупку книг очень меня обра-
довало. Но я купил книг не на всю сумму, а только на 130
рублей с лишком, потому что был вызван воинским
присутствием в Россию раньше, чем Аттая переслал мне
деньги (а деньги идут по русской почте крайне медленно);
занять же в Бейруте целых 150 р. я не мог. Счеты я послал
Аттае. Книги пока что лежат здесь; отправлю я их в Москву к
половине августа, когда в институте начнутся занятия.
С воинским присутствием у меня маленькое затруднение.
Льготы я не имею. Взять меня в солдаты, надо полагать, все
же не могут, в силу моей крайней близорукости. Но мне,
очевидно, придется явиться в Киев на испытание и пролежать
две недели в лазарете с атропином в глазах, не смея ничего
читать. Перспектива далеко не из приятных, и потому я пока
что завязал волокитную переписку с Киевским воинским
присутствием и с успехом могу протянуть ее еще с месяц. Тем
временем обращаюсь к Вам с просьбой, нельзя ли зачислить
меня на службу теперь же, чтобы я мог окончательно
избавиться от всякого отбывания воинской повинности? Если
это сделать безусловно нельзя, то, пожалуйста, уведомите
меня поскорее; получивши от Вас отрицательное
уведомление, я немедленно подчинюсь своей участи и поеду в
Киев на осмотр, в лазарет. (Результат испытания, я думаю,
непременно будет такой, что в солдаты меня не возьмут).
Заодно, будьте добры, сообщить мне: на каком курсе Вы
предоставите мне 2—3 лекции? Хотелось бы заранее соста-
вить себе приблизительную программу занятий. И к какому
времени являться мне в Москву? К средине или к концу
августа?
В конце мая появилась в «Машрике» моя статья на араб-
ском языке клі *: Я на нее смотрю больше как на упраж-
нение в арабском стиле, чем в науке, но все же она редакторам
понравилась, и меня просили сотрудничать в журнале. В
минуты отдыха я в Бейруте писал разбор теории Соболев-
ского* о галицко-волынском происхождении малоруссов;
работа эта (начатая еще в России) шла урывками и длилась
более года, так как я, занятый арабским языком, не мог
посвящать ей много времени. Теперь начало ее появи- лось в
«Киевіской] старине». Я старался по возможности избегать
насмешливого тона.
319
До свидания, многоуважаемый и дорогой Всеволод Фе-
дорович! Довольно скоро мы увидимся, и переписка наша
прекратится,— переписка, которая Вас, быть может, не раз
стесняла, но зато меня делала на чужбине счастливым.
Благодарю Вас за Вашу доброту, за то, что Вы, при всем
множестве Ваших занятий, находили возможность писать ко
мне. Только не сердитесь на меня, если тон моих писем бывал
иногда неуместным и если я забывал, что Вы — начальник, и
писал к Вам так, как пишет ученик к своему доброму и
снисходительному учителю.
Всецело Вам преданный
3')
18
УГГ)8
«Альманах» давно вже прийшов, спасибі Вам. Чепур-
неньке видання. Наліплено на нім марок на 2 зр.; посилаю Вам
2 крб., бо австрійських грошей не маю. За місяць або за
півтора матиму ще одне прохання до Вас: покупити мені
«Правду» у д. Онишкевичата «Листи» Окуневського,— речі,
які можна буде мені перевезти і через цензуру. Та про це ще
побалакаємо пізніш; не забувайте тільки про Онишке- вичеву
«Правду», щоб її часом хтось інший не перекупив.
Стаття моя про Фіранка] здебільше готова, та велика мені
перепона в тім, що я не маю покажчика його творів.
Сподіваюся, що Ви мені його незабаром пришлете. Окрім
того, попрошу у Вас вияснити мені от що:
1) 3 якого місяця до якого був Ф[ранк]о на Віденськім
у[ніверсите]ті?
2) Якого року і якого місяця з л о ж е н о його драма-
тичні твори, роман «Основи суспільності» і «Для доміаш—
нього] огнища»?
3) Коли Ф[ран]ко кандидував до ради державної (і до
сойму, якщо кандидував до сойму)?
4) Яке було життя Фіранкоіве по втраті роботи в
«КигДегі] Ьиго^ІзкітЬ?* (Я два останні роки з Фїранкіом не
листуюсь, і ті два роки для мене темні).
Статтю я хтів би зложити якнайкоротшу, та бачу, що
менше як на 4 аркуші її не вмістю. Може бути, що треба буде
320
й барк, (друкованих) або й вісім. План статті такий: 1) Дитячі
роки (коротесенько); 2) Парубочі писання; 3) Писання рр. 80-
х; 4) Франко-політик 1890—1892 рр. (коротка глава та й то
виключно з погляду українського; зроблено увагу, що про
Фіранкоіву політіичну] діяльність пише галичанин осібно); 5)
Франко-учений; 6) Писання останніх трьох років; 7) Загальні
уваги.
Звістіть мене, який може бути м а к с и м а л ь н и й
об’єм статті? Я, переписуючи, зможу її й укоротити, коли
треба.
5
Звенигородка,

Давненько вже не писав я Вам! Нарешті оце вернувся на
літо додому, щоб трохи спочити перед виїздом до Москви. З
початку сентября зачну читати лекції в інституті, але не
багато: дві або три на тиждень, аби вистарчило на прожиток,
бо в маї 1899-го року неодмінно мушу держати магістерський
екзамен, останню трудну річ (бо дисертації я вже не боюся, і
матеріалу єсть у мене не тільки на магістерську, ба навіть і на
докторську). А тоді візьмуся ще й за іншу дисертацію —
слов’яно-філологічну.
В «Киевіской] старіине]» Ви, певне, бачили початок моєї
розвідки про галицько-волинську гіпотезу*. Я прохав
редакцію журналу містити мою статтю не в кожній книжці, а
через книжку, бо так мені зручніш. К марту 1899-го року ціла
розвідка буде видрукувана. Я просив зробити мені і осібні
відбитки. Цікаво буде почути Вашу думку.
Етногріафічні] матеріали Димінського, може, пощастить
мені випустити в світ* в январі — февралі. [...], збірка піде як
двоє томів львівського «Етнографічного збірника». Послідні
писання Руданського друкуватимуться в цьому місяці* і
зложать 5-й том його «Творів».
21 2-146 321
11—12-го августа я приїду в Київ ставитися на призов, то
побачуся тоді з Вами і щиро побалакаємо про все те, що
цікавить і Вас, і мене.
Ваш великий шануватель
Звенигородка, 18^щ98
Лист Ваш дуже коротенький і мене не задовольнив. Я
сподівався довідатися далеко більше,— напр., точні дати
Ваших писань за останні 8 літ; що Вас спонукало писати
драми? В яких відносинах Ви до Грушевського (бо ж усякому
ясно, що Грушевський в Галичині — не той самий
Грушевський, який був у Києві. Певна річ, що його зносини з
Вами не минулися безслідно для нього; та цікаво було б знати,
яку ролю грав і він у Вашій літературній діяльності*).
Бажалось би мати всякі отакі звістки не стільки для
оголошення їх (бо я ж знаю, що про це й не треба писати),
скільки для того, щоб с а м о м у зрозуміти краще Ваші
писання. В усякім разі, коли інтимного листа од Вас я дістати
не можу, то напишіть точно хоч хронологічні дати, бо от,
напр., я не пам’ятаю точно, якого року Ви перший раз
кандидували на посла.
Рецензію Істріна я прочитав*. Він дуже завислива людина,
це я давно знав, а з рецензії бачу те саме. Зрештою, одну річ
він указав справедливо: Крехівська Палея — пам’ятник
північний; я те саме думав давно, судячи з мови. Про дрібниці,
до яких він чіпляється, я дещо скажу в своїй статті (напр.,
рівняти «пред райскими дверми» і «пред дверми рая» — річ
дуже корисна для історії мови).
Про мою власну Кіеіпкгатегеі1 скажу, що вона не така
велика. Рецензія на Дрепера* була таки потрібна, бо в нас єсть
і так багато верхоглядства, дак нащо йому потурати ще
більше? Найкраща провідна думка дискредитується, коли для
її доказу пускаються на «неблаговидні» шляхи.
Чи була де рецензія на Вашого «Варл[аама] і Йоа- сафа»?*
Вкажіть, де. Та ще от що мені дуже треба. Колись
(1885-го р.) Кониський надрукував в «Аіепеиш»* (сгег^іес,
Ііріес, зіегріеп) статтю «2агузу гисЬи Іііегіаіигу] Кизіпото 1.
Там він говорить і про Вас. Чи не будете Ви такі ласкаві, що
випишете мені ті місця з його статті, які торкаються Вас? А
1
Дрібниця (Ічім.).— Ред.
322
коли це річ довга, то пришліть, спасибі Вам, теє число
«Аіепеиш». Я Вам Його верну швидко. Тут роздобути не
можна.
Зачав я в «Киевіскойї старіине]» містити свій розбір
гіпотези Соболевського. Цікаво б почути Вашу думку. Проф.
Брандт, що колись був вірив Соболевському, тепер держиться
моєї думки (з моїми аргументами він познайомився вже
давно).
Увесь Ваш
Квиток на 2-й вип. Палеї лежить у мене. Брат торік був
слабий, не жив у Москві, не міг Вам переслати книжку.
29
Звенигородка, 18^^98
Три тижні я змарнував, їздячи то в Київ, то з Києва, бо
мені трапилась халепа з призовом. Командировка моя
скінчилась 15 юля, але лекції зачинаються 1-го сентября,—
отож воїнське присутствіє скористалось з цього та й потягло
мене до призову. Як я сліпий, то мене взяти в москалі не
можна; тільки ж мене мордували 3 тижні всякими атропінами
і, здається, осліпили мене вкрай: хоч вплив од атропіну вже
пропада, але очі мої не привертаються, і я не можу ходити без
д в о х окулярів. Нічого робити за той час я не міг. Через те й
Вашого бажання (переробити «Сироту Захарка») не міг та й не
могтиму [виконати]. Бо оце тепер у мене за три тижні така
сила праці зібралася на шиї, що не можу нічого робити, опріч
казенної своєї праці. Посилаю Вам, разом з іншими книжками,
два примірники «Повісток». Попрохайте кого-небудь
переробити повістку, [ нехай той перероблюватель (коли хоче)
підпише своє ймення під нею, а моє ім’я згадає хіба в скобках
коло заголовка: «(За Кримським)» або («Скорочено з повістки
Кримського)», або як захоче, про мене!
Один примірник повісток, «Шах-наме» і Клоустона будьте
ласкаві передати д. Самійленкові. Другий оддайте кому
схочете.
Про Вашу нову драму* скажу, що читається вона цікаво, і
в другій половині справді переносить нас у часи Хмель-
ниччини. Та артистична будова її дуже мені не подобається.
1
«Нариси руху літератури] русинів» (польськ.).— Ред.
21* 323
Того, що ми звемо «драматичною боротьбою», в ній зовсім
нема, і через те її швидше можна назвати театральними
сценами, ніж драмою. Замість драматичного розвитку, при
якому кожна сцена мусить логічно і психологічно випливати з
попередньої, у Вас являється Оеизех шасЬіпа 1: підслухування.
Вона стоїть з н а ч н о нижче од «Ясних зір». Як для науки
треба не тільки розуму, але й знаття логіки,— як для
композиторства треба не тільки музикального таланту, але й
знаття контрапункту, так і для драматургії треба, опроче
талану, ще й знаття техніки драми, теорії драми. Українські
драматурги про це забувають. Несвідомо розуміє те, що треба,
Карпенко-Карий, але ж несвідомо. Старицький, як видко, знає
теорію псевдокласичної драми, та, на жаль, він ухопив з неї
більше її слабі боки, а занедбав добрі. Не прогнівайтесь, але й
у Вас я не бачу, щоб Ви о с н о в н о розуміли суть драми, і
через те радю Вам читати якнайбільше всякі твори теоретичні,
всякі розбори драми античної, псевдокласичної, Шекспірової.
Між іншим, можу Вам порадити, щоб Ви придбали собі дві
найновіші книжки Житецького: «Теория поэзии» и «Очерки из
истории поэзии»* (продаються і в Києві, і в Москві). Як
переглядів я ці дві книжки, то бачу, що нічого такого в
російській] літературі досі не було. Вчивсь я колись у
Житецького (через те, може, я й трохи суворо дивлюся на
форму драми; формальний бік епоса — річ інакша, для нього
теорія не указ), та от тепер, познайомившись з його згаданими
двома книжками, бачу, що він багато попрацював наново.
Думається мені, що для естетичного виховання книжки
Житецького дорогоцінні, бо в двох томах гуртують те, для
чого треба прочитати безліч книжок. Боюся, що вразив Вас
своїми словами, бо тепер, поживши довший час у Києві,
пересвідчився, що українські поети—люди невимовно
образливі, роё1агит ігазсіЬіІе £еіШ5I II.
I Бог з машини {лат.).— Ред.

II Дражливе плем’я поетів {лат.).— Ред.
324
«Апокрифи» верніть мені у Москву*, куди я їду взавтра.
Адрес: Лазаревский институт восточних языков.
А. Е. Крымскому.
Р. 5. «Сирота Захарко» друкувався по-російськи в «По
морю и по суше» 1895 р., восени. Числа не вказую, бо й не
бачив того перекладу і не знаю, який він.
161 До К. О. Білиловського
М[осква], 18^у98
НаЬепі $иа {аіа ерізіоіаеі1 Ваш лист, писаний з Петербурга
28 сент[ября1 1896 р., два р о к и лежав у Звениго- родці, аж
доки я не приїхав із-за границі, із Сірії. Хтів я був Вам тоді ж
таки (себто влітку) одписати на Ваші щирі слова, та не було в
кого довідатися про Ваш адрес. Аж оце тепер, сьогодні,
несподівано дізнався.
Що ж Вам одписати? Правду кажучи, не знаю що. Знаю
тільки, що, прочитавши Вашого отого давнього листа, я
незвичайно був порушений Вашою щирістю, а ще більше —
засоромлений тим, що два роки, проти моєї волі, не міг Вам
нічого черкнути. Питалися Ви в тім листі, чи можна вкоротити
мою «Р$усЬ[ораІЬіа1 №1іоп[а1і$Ь>,— тепер це питання зайве,
бо вже «Нудьгу»* надруковано (коли в Вас знайдеться якийсь
непотрібний примірник, то чи не пришлете мені?).
Ще 1896-го року вийшов у світ 1-й випуск мого перекладу
«Шах-наме» і «Рориіаг іа1е$ апсі їісііоп»2 Клоустона. Зараз
нема їх у мене під руками, та незабаром пришлють їх мені з
Галичини; тоді зашлю до Вас. Тепер друкується моя книжка
про Франка* (вийде в світ у марті або в апрілі).
Довідався я із спізненого листа Яворницького, що у Вас в
Петербурзі святкували століття української літератури. Я
місяців з троє не бачу петербурзьких газет (може, в них щось і
було), і дуже цікаво було б знати, як проминуло те свято.
__________ А. Кримський
* Листи мають свою долюї (лат.).— Ред.
«Народні казки та легенди» (англ.).— Ред.
Адрес: Москва, Лазаревский институт восточных языков.
Агафангелу Ефимовичу Крымскому. (Це мій завсідній адрес, а
адрес квартирний такий: Машков пер., д. Веселовской, кв.
325
Леве, мені).
Ваші посилки я подоставав,— за все щиро дякую.
Тепер про Вашу образливість. Бачите, я цього августа
мусив довший час пожити в Києві, де, як Ви здорові знаєте, є
багато Ваших завидкиків (із ]а1сизіе сіє теііег 1). Звісне діло,
що розмова моя з тими людьми, з якими я стрічався, торкалася
й сучасного письменства нашого і, натурально, і Вас. Що я,
людина свіжа і далека од усяких місцевих рахунків, міг бути
об’єктивнішим судцем, ніж кияни, про це нема чого й казати;
не диво, що проти суб’єктивних тверджень: «мені це або це не
до вподоби» — я міг зовсім р е а л ь н о показати, чим Ваші
твори важні. Тоді розмова переходила на інакше поле: мені
казали, що Ви незвичайно високої думки і про себе, і про свої
знаття, і про все своє, і що Ви незвичайно образливі. Оце й
була причина, чому я, пишучи Вам про Вашу драму*,
попрохав Вас не сердитись за декотрі мої уваги. Тим більше я
мусив перепрошувати Вас, що рівночасно радив читати книж-
ки Житецького, які в певній мірі можуть зватися учебниками.
Я боявся, щоб Ви не. подумали, буцім мені здається, що Ви
нічого в цій області не читали.
А втім, не балакаймо про це більше. Як я відносюся до
Ваших писань, Ви добре знаєте, а через те не прогнівайтесь,
коли я часом вкажу в них дещо таке, що могло б бути кращим
або виправленим.
Ваш рукопис у цензурі. В середу, 17 ніоября], зайду й
спитаюся, може, вже й переглянуто його.
Про себе нема чого цікавого писати. Читаю лекції, го-
туюсь до екзамену в февралі (або найпізніше в марті), а вряди-
годи переписую статтю про Франка та (для «Киев- [ской]
старіиньї]») проти Соболевського. Найбільше надії маю на
різдвяні святки: може, тоді допишу про Франка;
це буде не стаття, а ціла книжка, листів у дванадцять. Біда
мені тільки з моїм здоров’ям; поки що хвороби не йдуть далі
од пропасниці, але лякаюся, що вернуться нерви; тепер нерви
ще спокійні, але іноді, як не дасть пропасниця спати, цілий
день щось ломить кістки і одгукується в серці,— погана
приміта! Правду кажучи, я не знаю, чи все в мені нормальне,
чи ні. Буде тому сім год, зо мною з великого обурення і
1
Суперництво з професії (франц.).— Ред.
326
жалощів приключився пароксизм, який я вважав за епілепсію.
Та незабаром тутешні доктори (професори) засвідчили мені,
що в мене нема нічогісінько епілептичного, але я небезпечний
проти істерики Та замість істерики в мені розвилась інша
хвороба: біль серця і астма. З нею я мучився чимало, але в
Сірії все пропало, і я вже зовсім зробився пересвідчений, що
всяка нервність із мене вилетіла. Тепер знов новітній фізичний
біль у серці, який часом мені здається д у ш е в н о ю
нудьгою, незвичайно мене лякає, і я з жахом думаю: невже ж
ізнов я обернусь в клубок нервів! Все частіш і частіш наверта-
ється думка: чи не кинути професуру в Москві, чи не поїхати
кудись на південь, напр., до якогось археологічного інституту
на службу? А втім, циі уіуга уегга1.
Щодо книжок, яких В И хочете з Галичини, то робіть так:
кажіть львов’янам заадресувати їх не на моє ім’я, а «В
Москву, Политехнический музей, в «Этнографический отдел
императорского общества естествознания» та на обгортці
книжки (ЫВ. не на бандеролі) нехай напишуть олівцем: «От
Крымского». Це тому, що в музей приходить багато
примірників, і треба чимсь зазначити те, що мені. Нічого
шкідливого або й просто стісняючого не буде мені в тім.
Коли Ваші матеріали додруковуються, то ставте на них рік
1899-й, а не цей. Так воно краще буде задля конкурсу, бо в
того конкурсу ідіотські умови (і хто їх виробляв!). Нема
сумніву, що цим разом премія присудиться Вам.
Посилаю Вам вірші, про які сам не можу зложити ні-
якісінької думки, бо знаю умови, при яких зложилися ці вірші.
Може, Ви будете щасливіші в своїм суді, бо для Вас автор —
людина зовсім невідома. Не виписую Вам цілої низки віршів
(їх є багато), а тільки дев’ять перших. От вони:
1
Поживемо — побачимо (лат.).— Ред.
327
НЕЧЕСТИВЕ КОХАННЯ*
На душі якась тривога Й

полохливе почуття:
Щось немов давно знайоме
Воскресає з забуття.
Раз у раз тріпоче серце,
Ніби пташка в полоні...
Ох, невже ж таки кохання
Прокидається в менії? 1..
Я обірвав розмову...
В очах мені туман...
І тільки серце шепче:
«Ти вже собі не пан».
Мовчу... А тихі очі На мене
підвелись,
Допитливо спинились,
Пронизують наскрізь.
То не довгая була розмова,
І була вона зовсім порожня,—
Дак чого ж вона мене згубила,
Що й жить не можна?
Сподіватися чогось — не смію, Бо
любов моя тебе злякає.—
Дак чого ж мій розум надо мною
Влади не має?!
Розум зважив: це кохання — марне,
Нерозумне, дивне та й мерзенне.—
Дак чого ж мене не хоче кинуть Чуття
шалене?
Ще учора був я наче люди,
Ще учора мав переконання.— Дак
чого ж сьогодні мною крутить Саме
кохання?!
Ну, вже третяя днина мина.
Затирається слід од розмови.
Хоч у серці чогось не стає,
Та, мабуть, я утік од любові.
Вивітряється з мозку нудьга,
Дозволяє вже дещо й робити,— Наче зуб,
що на хвилю ущух, Хоч і знову ладен
заболіти. Тільки важко стрічаться з
людьми, Бо якісь вони антипатичні,
Тривіальні обличчя у всіх, їх розмови —
дрібні, прозаїчні.
Я себе піддурював: Тиждень
проминув, А твойого образа Я не
позабув.
328
Божевільно хочеться В ту сім’ю зайти,
Де сьогодні ввечері Будеш, певне, ти.
Серце пересилувать Я не зміг
ніяк:
Це не яблуко, що можна
Стиснути в кулак.
Я знаю: нечегтиге те кохання,

Яке на мене отепер приходе Злочин воно в очах
людей,
Злочин воно в природі.
Та ніІИ воно в природі не злочині
Його мені вона сама натхнула, До
нечестивого чуття Сама мене
попхнула!
Як я родитись мав на білий світ,
Дак не питавсь ніхто моєї згоди...
Я маю право все любить!
Оце закон природи!
Я пішов до тих знайомих...

Не застав тебе я там.
Довго нудився в розмовах З паном
дому і з шабаше.
«В нас кухарка — уу — злодійка!» — Шепче пані
потайки:
«От сьогодні вкрала серце І гусячі печінки».
Печінки гусячі вкрала...
Ще й і серце... Бідна гусь!
От і в мене вкрали серце,
Я ж нікому не жалюсь.
Ох, мізерні жарти! не для мене ви!

Все скорботні думи йдуть до голови.
Слухаю я паню... ба й одповідаю...
Але що говорю,— сам того не знаю.
Машинально губи подають одвіт,
Машинально очі кидають привіт,
Тискаю я руку кожному, хто входить...
Але дух не тутки,— він далеко бродить.
Бродить десь далеко... Іноді хіба
Вернегься до залі, де гуде юрба:
Там поміж гостями і моє єсть тіло,—
Дух увійде в нього і глядить несміло:
Що за товариство? де я отепер?
Сон тепер чи дійсність? я живий чи вмер?
Звідки це гудіння? люди тут чи бджоли?
Ну, а ти — чи прийдеш?.. Прийдеш?., чи ніколи?
Ріже нерви мов пилою Дзвоник у
передпокою:
Хто з нових госіей прийде —
Дзвоник зараз загуде.
Біль у серцю... Сперло духа...
Вся моя істота слуха Хто б се міг
329
тепер прийти?
Може, ти?.. Напевне, ти!!!
Трепет... Страх... Та все зарані!
Йде якась поважна пані...
Вже в мені не кров моя: їдовита
течія!
Будьте ласкаві, перечитайте у в а ж н о , разів з двоє, оці

вірші і напишіть мені Вашу гадку про них. Другим разом я
Вам точно поясню, через що я не беру на себе смілості судити
про ці вірші, хоч вони мене дуже цікавлять. Коли ласка, то
одпишіть негайно.
Питалися Ви моєї думки про «Хому Баглая»*. Я не люблю
Грабових* перекладів, бо їх читати важко задля важкого стилю
і незвичайних наголосів. А тема... Для п р о с т о г о народу
ця книжечка чи ні? Коли для простого, то ця книжечка
розповсюднить чи й закріпить давні забобони. Он і в
Шевченка: «А тим часом сичі вночі недобре віщують на
коморі»* — має поганий вплив на народ: знаю з д о с в і д у .
Бувайте здорові
Увесь Ваш А. Кримськ.
25

Листа Вашого я здобув дуже пізно, бо лекції в нас давно
скінчилися (5 декабря) і я не мав чого заходити до інституту. З
Вашим листом у руці пішов розшукувати Панафі- діна,— і що
ж виходить? він закрив свою книгарню! Була вона в
Фуркасовськім переулці. А втім, дечого я не розумію. Ви
пишете, що він адресувався був до Вас в октябрі, але ж мені
кажуть, що книгарні його не стало ще перед октябрем. Я к и й
а д р е с д а в в і н В а м ? Чи не хоче він знов одкрити
торговлю і через те був вдавався до Вас?
Щодо впровадження Ваших книжок у тутешніх гімназіях,
то мені сказали (напр., Янчук), що питання про учебники
рішається не в початку учебного року, а ще в кінці
передущого, себто в маї.
Моє діло тепер таке: готуюся до свого магістерського
екзамену, що одбудеться в февралі, та читаю лекції арабської
словесності, які теж забирають не мало моєї енергії.
330
Дисертацію я зобов’язався оборонити к різдву 1899-го року.
Через усе те мало чим доводиться займатися, опроче, як
орієнталістикою. Вряди-годи берусь за переписування своєї
праці про Франка (вже перші листи друкуються у Львові) та
своєї розвідки про Соболевського. Зрештою «Киевіская]
старина» одбиває в мене всяку охоту до праці. Я дуже прохав
Науменка зробити мені відбитки і писав про це вже т р и ч і, а
він нічогісінько не відповідає. Вдавсь був до Лазаревського*,
та він одписав мені, що тепер це до нього не стосується. До
всього того коректура в «Киев- [ской] старіине]» страшенно
недбала: перекрутити яке- небудь слово або проминути цілий
рядок чи зсилку — це там звичайнісінька річ.
Кінчу. Бажаю Вам щасливих свят! Дайте адрес Пана-
фідіна, з якого він д о Вас писав, то я зайду до нього на
квартиру. А мій найближчий адрес от який: Москва, Машков
пер., д. Веселовской, кв. Леве, мені.
1899
1 янв[аря] 1899
Приношу свои поздравления по случаю Нового года и
Вашего выбора в академию (о чем узнал только вчера
вечером). Мне нездоровится, и лично явиться не могу,
впрочем, едва ли Вы придаете значение тому, чтобы Ваши
подчиненные непременно соблюдали формальность личного
принесения новогодних поздравлений своему начальнику.
Вчера на Ваше замечание: «Мы ведь совсем не знаем
Ваших знаний» — я, вообще крепкий только задним умом,
нашел ответ, только спустившись с Вашей лестницы. Едва ли
есть преподаватель, знание которого при поступлении на
службу были бы так до н и т о ч к и известны остальным, как
мои. Когда я учился в институте, нас на курсе было пять
человек, из которых ходили на лекции трое (я, Щекин,
Овсеенко). Таким образом, не бывало, безусловно, ни
о д н о г о дня, чтобы я не был спрошен всеми препо-
давателями; при таких условиях все наши знания были у
331
преподавателей как на ладони. Прибавьте к этому бес-
численное количество домашних п и с ь м е н н ы х работ,
которыми нас в изобилии наделял Аттая и которые затем
фигурировали на экзаменах, + экзаменационный письменный
ответ (относительно которого Аттая дал отзыв, что у меня он
не только безошибочен, но и проникнут духом арабского
языка) + так называемая «кандидатская диссертация»*
(перевод из философа аль-Фараби, рецензированный Коршем
и Аттаей и отклоненный от себя, в силу трудности текста, Мур
косом) + те мои занятия, которые я совершал совместно с
Аттаей, уже находясь в университете. (О своих печатных
трудах в области арабской литературы на русском,
малорусскомI и арабском языке могу и не распространяться,
так как они составлялись и появлялись в свет не только под
наблюдением кого-нибудь из институтских, но даже без их
ведома). Итак, мне кажется, Ваше замечание: «Мы совсем не
знаем Ваших знаний» — несколько сильно.
Кроме того, Вы мне сказали, что плата Аттаи — 800 руб. в
год. Вышедши от Вас, я сообразил, что в таком случае Аттая за
те два месяца, в которые я буду его заменять, предложил мне
чересчур много. Вечером мне пришлось увидеть его, и я
осведомился, не ошибся ли он, предложивши мне больше, чем
следует. Оказалось, нет ошибки: арабскому практиканту
полагается больше платы, чем остальным практикантам, а
именно — 1000 рублей собственно за лекции + ЮО рублей за
тот час, который посвящается письменному переводу с
русского языка и называется часом «арабской каллиграфии».
М[осква], 18-^99
Не сердьтесь на мене, дорогий Павле Гнатовичу, що я не

поспішився Вам одвітити. В мене був дуже лихорадочный
період: я з минути на минуту сподівався оповіщення з
Петербурга, що, мов, мені треба їхати на екзамен. На велике
моє лихо, мені не поталанило: вискочила одна формальна
перепона, про яку я й не гадав був. Бачте: як кінчав я
Лазаревський інститут, то треба було б мені не обмежитися на
тім свідоцтві, яке дав інститут, а треба було б іще поїхати до
I См. длинный список библиографии Комарова.
332
Петербурга та й видержати екзамен у «государственной к о м и
с с и и»1. Як же ж я мав на думці піти ще на історико-
філологічний факультет, то не захтів тоді держати екзамен у
комісії (бо треба було б їхати ще в Петербург), а попросту
пішов на іст[орико]-філ[ологічний] факультет. І от тепер
виявилося, що, я, як кандидат слов’яно- руської філології, а не
східної, маю право держати магістерський екзамен тільки на
історико-філологічному факультеті, а не на східному. Правда,
петербурзький східний факультет, розуміючи, що вся ця
історія не більше як простісінька формалістика, послав
міністрові прохання, щоб мені (виїмково) він дозволив
екзаменуватися одразу на магістра арабської словесності, але
не звісно, що одвітить на те міністр. Та й відповідь прийде не
швидше як в апрілі. А я до того часу сидітиму та
нервуватимусь, не знаючи, до якого ж екзамену готуватися: чи
знов до кандидатського, чи таки до магістерського?
Тепер про Ваші книжки. Я забрав усе, що було в Морав-
ського, і вийшло якраз сто книжок: по п’ятдесят примірників
кожного твору. Спершу я хтів, щоб усе те покупив один
магазин, та це було важко; тоді я продав половину Думнову
(Салаєву), а половину Карбасникову і зробив скидку 30% (як
Ви дозволили). Та ще карбованця з копійками дав Моравський
за якийсь давно проданий примірник. Коли згоджуєтеся
зробити й другим книгарям уступку 30%, то я нашукаю Вам
покупців іще; тільки на чий кошт буде пересилка? на Ваш чи
на книгарський? Панафідіна теж
1
Ніколи ніхто з Лазаревських студентів того не робить, бо диплом з
правом на чин X класу видається і без екзамену в комісіях.
побачив; він більше не має магазина, а тільки гуртовий склад;
вдасться до Вас перед початком шкільного року.
Про Ваш вибір в Академію прочитав тому два місяці* і усе
ладнався писати до Вас, та за своєю екзаменною крутаниною
не встиг. Щиро Вас поздоровляю! Дуже' цікавлюся й долею
Ваших книжок в ученому комітетові.
Вашій дружині моє щире привітання.
Увесь Ваш
2 апріля 1899, Москва
333
Дорогий товаришу І
У мене на 29 марта визначено було мій екзамен магістер-
ський, тільки ж заколоти в Петербурзькім уініверситеїті
наробили те, що факультет не міг зібратися, і екзамен мій
перенесено на 26 апріля. Таким способом я й досі ще не
вільний і через те не міг досі прочитати гаразд Вашого
третього тому «Матеріалів»*, який (велике Вам спасибі)
здобув од Вас. Іноді тільки дещо вхопив з Вашої книжки,— як
тая коза каже: «Бігла через місточок — Ухопила кленовий
листочок, Бігла через гребельку — Ухопила води крапельку,
Тільки ото їла й пила». Отак і я, вхопивши з Вашої поважної
праці хіба якісь кленові листочки, і не розібрав іще, в чому там
сила. Бачу тільки, що праця Ваша прекрасна і що її залюбки
читатимуть не самі-но етнографи, а й звичайнісінькі читачі з
поетичним чуттям (Чубинського не легко читати просто для
естетики: треба мати, читаючи, ще якусь іншу мету). А
етнографічну премію Ви неодмінно здобудете.
Про мої «реверанси» перед благами російської культури
Ви пишете далеко несправедливо. Публіка російська добре
вміє читати поміж рядками і добре розуміє, де автор говорить
езоповою мовою, а де щиро. Тут мені докоряють багато хто,
що моя книжка* пересякла в о р о ж н е ч е ю проти
великоруської народності! Що ж до «благ» російської
к у л ь т у р и в Середній Азії, то вони-таки справді є блага
для того краю [...). Що ж до пол і т и к и російської, то свої
негативні погляди на неї я зовсім ви- разно зазначив у багатьох
місцях своєї книжечки (напр., стор. 49—50).
В кінці января здобув од Вас гроші за «Этнографическое]
обозріение]» і заразом записочку, де Ви мене питаєтеся, чи не
взявся б я написати розділ про науки в «Русинах у кінці XIX
в.». Ні, це для мене річ неможлива. У мене ще недодрукована
розвідка про Соболевського і Франка, а ще ж треба працювати
над дисертацією. Мої українські роботи тепер хіба такі, що
іноді, шпаціруючи, перекладаю вірші декотрих арабських
поетів; а втім, і на таку працю не стає снаги: здебільше
почуваю себе таким потомленим, що, як одірвуся од книжки,
хочеться тільки не думати ні про що і спочивати своєю
гадкою.
Із цензури ніякісіньких новинок немає. Од Коваленка
одібрав лист, де між іншим він пише, буцім цензура пускає
«Літ[ературно]-наук[овий] вісник». Невже це правда? Я сам
власними очима читав циркуляр (торік восени), що в нім була
заборона «Вісникові»
334
На тім поки що й скінчу.
Звенигородка в Київщині 18
Уїї"
Екзамени в мене (їх було п’ятеро) одбувалися двома
наворотами. Останні (історія семітів, арабська історія і
історіографія та «письменный экзамен по арабской фило-
логии») одбулися 18-го і 19-го мая; отже, бачите, що з Москви
я й не мав часу Вам одписати, бо по своїх екзаменах, де
екзаменовано мене, я мусив приїхати в Москву та
екзаменувати своїх студентів, далі — впорядкувати ін-
ститутську бібліотеку, а увесь юнь, за винятком останнього
тижня, пішов у мене на працю для «Энциклопедического]
словаря»*.
Студенти останнього курсу, як виявилося, дуже мене
злюбили. Вони на своїй фотографії помістили тільки мене
(поминувши навіть таких професорів, як Веселовський,
Міллер, Корш, Гер’е). Певна річ, що тієї фотографічної групи я
вже не могтиму нікому із своїх товаришів показувати, бо це
була б річ неделікатна з мого боку; правду кажучи, мені навіть
трохи прикро, чому студенти поминули таку прекрасну
людину і прекрасного професора, як Веселовський (за
останній рік найприязніші зносини були в мене саме з
Веселовським). Тільки ж одно мене радує: я бачу, що мої
лекції не падають на неплідний грунт, а зоставляють свій слід
в душах молодіжі[...].
«Куліша» Вашого читав* дуже залюбки, дивуючись, однак,
що і в провінції цензура дещо дозволяє говорити. Чи Ви
пустите його в продаж нарізно? Це річ дуже потрібна, щоб
руйнувати дуже спопуляризовані, але зовсім не справедливі
думки про Куліша.— Окрім того, що в Вас дуже рельєфно
обмальовано Кулішів образ у його постепенному розвитку, Ви
дуже добре дозволяєте читачеві перенестися в ті обставини,
серед яких жив Куліш. Отак у Вас вийшли прегарними ті
сторінки, де Ви малюєте становище талановитої людини серед
товариства, що його вона пере- вершає цілою головою. «Дало
б ся» ще багато дечого іншого про ту Вашу книжечку
написати, та вже мій лист і так «задовгий».
335
Посилаю Вам ті книжки, що мені прислано. Міоже] б[ути],
Паньківський не на всіх книжках, що присилає, ставить моє
прізвище, а тільки на верхній. В такім разі решта
штемпелюється бібліотекарем товариства і вже мені не
оддається.
Деякі книжки «Л[ітературно]-н[аукового1 вісника»
посилались мені без додатку на адресі: «Професору»,— то ті
московська цензура позаборонювала, і я мусив їх виписувати
вдруге, нагадавши, щоб одправителі зробили потрібну
приписку.
З рукописів цензура заборонила той, що про друкування
(подано не од мого ймення). На перегляді в неї зостаються:
«Хвиля за хвилею»* (подав я), «Шах-наме» (подав не я) і Ваш
останній рукопис,— забув, як він зветься точно (подав не я).
«Песни Украины» я покажу московським видавцям уже
восени, бо в маї не було вже тих людей, кого треба.
Кінчаю цими днями першу половину моєї розвідки про
погодінську гіпотезу* і попросю редіакцію] «Київської]
старіини]», щоб оцю першу половину пустила осібною від-
биткою. Я б Вас дуже попрохав, щоб Ви прочитали оті усі мої
п’ять статей і прислали мені свої додатки: я їх надру
336
кую в кінці першої частини відбитки. Ви, працюючи
останні роки дуже пильно над народними матеріалами, можете
значно збагатити тую низку прикладів, які понаводив я.
Киевской губ., г. Звенигородка, 22
июля І899 г.
Июнь месяц я провел в работе над диссертацией, большую
часть июля — над статьей о малорусском колонизационном
движении по данным языка (должна появиться во время
археологического] съезда), а теперь — опять занят
диссертацией. Чувствую себя при этой работе прекрасно, а
симпатичные письма баріона] Розена содействуют бодрости
духа. Я не перестаю сознавать, что в научном отношении для
меня было в высшей степени полезно знакомство с
петербургскими ориенталистами вообще, а с баріоном]
Розеном в особенности.
Тема моей диссертации, впрочем, такая, что на некоторые
затрудняющие меня пункты я не могу получить разъяснений
ни от Розена, ни от кого в России: очень часто чувствуется
необходимость побывать еще раз в Сирии хоть неделю. Мысль
эта до того овладела мной, что я решил обратиться к Вам за
советом. Брат мой получает место инспектора сирийских школ
«Палестинского] общества», вопрос этот, по словам Аничкова,
решен принципиально, а официальное назначение должно
состояться в конце июля, т. е. на днях, в таком случае в первых
числах августа брат и выедет в Сирию. Так как он едет не
один, а с женою и ребенком, то для него было бы очень
удобно, чтобы первые дни их пребывания в Сирии находился с
ними я, прекрасно знающий местные обстоятельства, что всего
важнее, язык; поэтому брат предлагает мне ссудить мне
нужную сумму на путешествие, которую я мог бы возвратить
ему уже впоследствии. Теперь расписание пароходов так
удобно, что я, поживши в Сирии целую неделю, мог бы
возвратиться в Россию в конце августа. Неделю пребывания
среди арабов, говорящих разными диалектами, я мог бы пре-
красно употребить на то, чтобы безошибочно формулировать
различные накопившиеся у меня диалектологические вопросы.
Затруднение может быть при выдаче паспорта. Я, понятно,
22 2-146 337
должен Вам подать прошение об отпуске, и если Вы сочтете
возможным разрешить мне отпуск, то мне нужно будет
представить Ваше разрешение губернатору и хлопотать о
выдаче заграничного паспорта. К сожалению, процедура
выдачи заграничного паспорта тянется у нас три—три с
половиной недели. Не лучше ли было бы, чтобы вместо
обыкновенного отпуска Вы мне выдали командировочный
лист? Мне кажется, что в таком случае паспорт выдан был бы
скорее. Впрочем, б[ыть] м[ожет|, я обо всем этом начал
разговор преждевременно: если назначение брата состоится не
теперь, то мне придется отложить всякую мысль о поездке. Но
теперь эта мысль до того волнует меня всего, что я на всякий
случай заранее Вам сообщаю о своем плане. Если Вы не
найдете никакого затруднения в выдаче мне отпуска (или даже
командировочного листа), то я еуепіиеііетепі;I через несколько
дней пришлю Вам прошение.
Другое дело, по которому я к Вам обращаюсь,— вопрос о
моем положении в институте в будущем году. Получен ли
какой-нибудь ответ из министерства, или же я по-прежнему
остаюсь сторонним преподавателем? Если Вас не затруднит
написать мне об этом, то, пожалуйста, напишите два слова.
Увидевши в Киеве Житецкого, разбитого параличем,
крайне страдающего, я с ужасом сознал то, чего, по своему
легкомыслию, мог бы и не сознать так живо: в старости
возможность выйти в отставку двумя-тремя годами раньше
имеет серьезное значение, если здоровье человека не крепко.
Еще по поводу будущего года одна просьба. Кажется, в
здании института бывают с в о б о д н ы е к о м н а т ы .
Не нашлась ли бы одна комната для меня? а я бы за это взял на
себя обязанность помощника библиотекаря, причем, понятно,
взял бы на себя самую тяжелую часть библиотекарской
службы. Работы в библиотеке есть очень и очень достаточно.
Аттае одному не хватает времени со всем справиться, и
назначение ему помощника будет очень полезно для
библиотеки. Для меня лично занятия в библиотеке ничего,
кроме наибольшего удовольствия, не доставят, а иметь
бесплатную квартиру (больше одной комнаты мне и не нужно)
— это чрезвычайно важная вещь при том скудном
вознаграждении, которое я получаю. Кажется, в моей просьбе
нет ничего неприличного; если же есть, то уже простите мне и
уж ничего не отвечайте.
С истинным уважением
I Можливо (франц.).— Ред.
338
Звенигородка в Київщині, 21
авг[уста] 1899 року
Дорогий товар ишу!

Цим разом уже таки посилаю книжки; що ж до того разу,
то я був покинув звечора на столі конверт з листом і книжки,
прохаючи — через наймичку — переказати сестрі (що встає
рано) одіслати все те до Вас у посилці Наймичка не сказала,
що треба зробити посилку,— лист пішов, а книжки зосталися.
Посилаю поштову квитанцію за ті книжки, які вислав ще з
Москви в апрілі.
Поновляю своє прохання: як надрукується в «Київській!
старині» моя остання стаття* (це буде або в августовій книжці,
або в сентябрській), то будьте ласкаві прочитати всі статті
спочатку і дайте свої уваги; я їх надрукую в кінці 1-го випуску,
вказуючи, що ті або ті звістки я придбав од Вас. Дуже мене
дратує тая моя стаття. Соболев- ський — нахабний шарлатан, і
його брехні на нашу мову— очевидні кожному, хто знає нашу
мову (от сьогодні я знов ізнайшов у нього антик:
«український» іпііпїііуиз пень, заміість] пекти, печи, пекчи),
але ж великоруська публіка не вдоволиться, якщо я попросту
скажу: «Соболевський бреше». Через те треба багато
прикладів наводити, треба напружувати свою пам’ять, щоб
згадати, де яке слово я коли зустрічав. Тому-то кожна моя
стаття проти Соболев- ського дуже мене втомляє, дарма що всі
кажуть, що на філологічні речі в мене пам’ять феноменальна.
Цими днями написав статейку для ювілейного збірника Вс.
Міллера*. Статейка з обсягу української філології (про деякі
випадки, в яких задержується звук е, хоч ми ждали б і). А то
увесь час працював над дисертацією. Бажалось би зимою вже
видрукувати її, щоб мати більше часу вільного на українські
праці; а втім, може ще й на цілий рік стане мені тієї роботи над
дисертацією.
На археоліогічний] з’їзд я не поїхав* .Як був я в Києві (в
маї), їдучи з Москви, то набрався певності, що Антонович
зречеться участі в з’їзді, якщо укр[аїнську] мову заборонять.
Тепер з часописей бачу, що він там собі любісінько
предсідателює. А Багалій вичитав панегірика Іловайському.
Дивна діла твоя, господи!
22’ 339
Про Вашу думку, щоб кинути посаду секретаря і взятися
за вільний заробіток, скажу Вам, що вона здається мені
небезпечною для Вас. Тая українська літературна робота, яку
Ви роэите попри канцелярську службу, зовсім не мала, а
вільний заробіток — щось дуже непевне; можлива річ, що на
неофіціальній посаді Ви не матимете для української] праці й
того часу, який у Вас є теперечки. А втім, Вам видніш, що і як.
Я ж песимістично дивлюсь на Ваш намір.
Кажете, щоб я прислав папір з цензури про заборону
рукопису. До кого ж за цим удатися? в Москву чи Петербург? і
чим мотивувати своє бажання? Чи мають право мені не видати
того паперу?
28-го їду в Москву. Адрес мій — або Лазаревский
институт восточных языков, або — Машков переулок, д.
Веселовской, кв. Леве.
23 авг[уста]
Сьогодні прийшла «Киевіская] стар[ина]» із статтею
Михальчуковою*. Оце добрий зразок того, як н е треба писати
філологічних статей: здається, ніяке «зілля сонляще і
дрімляще» не нажене такого еону, як ота стаття. А пишу я Вам
про все це от чому. Як був я в Києві, то Кониський сказав мені,
що Михальчук посилав свою статтю до «Вест- н[ика]
Европы», та Стасюлевич* одписав, буцім тая стаття дуже
спеціальна для «ВІестника] ЕІвропьі]»; тільки ж, мовляв, треба
в Стасюлевичевій одмові шукати інакшого дна, і теє дно —
ворогування проти українства...
Тепер, маючи Михальчукове писання перед очима, до-
зволю собі не шукати інакшого дна в Стасюлевичевій одповіді.
Аж досада бере: ясну, просту справу — та й так затуманити!
ясне, очевисте діло —та й так розмазати! Неначе в нього не
було часу, щоб написати менше!
340
Невже ж мої філологічні писання отакі самі розляпані і
«сонлящі-дрімлящі»?! Коли б це було так, то не варто й
писати!
Звени городка в
Київщині 24. VIII ст. ст.
1899 г.
Дуже я винен перед Вами, високошановний добродію, але
повірте, що мені самому не менше, ніж Вам, прикро не
сповняти свого слова*. Як євангельський довжник, взиваю до
Вас: «Потрьпи на мне, и аз ти въздам».
В кінці апріля один раз і в кінці мая другий одбувалися в
мене в Петербурзі і мої магістерські іспити. Літо я вжив
потроху на те, щоб дописати першу половину своєї розвідки
про Соболевського (в сентябрі пущу перший випуск від-
биткою і не писатиму до «Київської старини» місяців з чо-
тири), потроху — писав статті для «Энциклопедического]
словаря» (бо ще цілий рік я буду суплентомI), потроху ж. знов,
писав магістерську дисертацію. 28 авгІуста] ст. ст. їду звідси
до Москви, 1—4 сентября екзаменуватиму тих студентів, котрі
в маї не екзаменувалися, а після того маю намір засісти за
статтю про Франка і переписати її. Сподіваюся, що ніякої
перепони мені не буде, і я допишу її за сентябрь. А тоді
пришлю й Руданського зараз-таки, якщо з
«Энциклопедического] словаря» не дуже на мене
налягатимуть із статтею «Семитские языки».
Повірте мені, шановний добродію, що я не з недбальства
спізнююсь із своїми обіцянками. Живу я анахоретом, рідко
коли кого й бачу в Москві (а тут — і потім), все працюю, а
часу таки не стає. Додати треба, що з інституту маю платню
поки що зовсім мізерну і не працювати (за гроші) для
«Энцикл[опедического] словаря» не можу. А в інсти туті
східні люди, мої товариші (таких є троє: вони — лектори), теж
на мене навантажують працю, од якої втекти несила моя: один
складає перську граматику — я мушу бути його помічником,
другому треба, щоб я держав турецькі коректури або вияснив
йому по-французьки деякі одтінки російської мови, третьому
треба, щоб я йому виправ ляв стиль його писань. Це все такі
просьби, що од них не від можешся. До обов’язкових праць
належав торік іще й екза
I Суплент — викладач практикант.— Ред.

34
і
мен, а тепер — дисертація. От і виходить, що для писання
про рідну мову в «Київській] старінні]» або рідною мовою
мені зостається тільки вкрасти в себе одну-другу годину, які я
мав би проходитись на чистім повітрі. Я так і роблю, доки
серце не розболиться. Звісне діло, що з часом це все
одміниться, і в мене буде змога чимало працювати на рідній
ниві, але ж тепер — зле мені. І навряд чи буде справедливо
сердитись на мене за мою повільність.
Велике Вам спасибі за Ваші клопоти з моїми поручениями.
Так виходить, що за «Мету»*, Руданського еіс. мені не треба
буде нічого Вам досилати? «Мету» Ви дешево купили: я
думав,‘вона коштуватиме дорожче. Книжок «Ви- давніичої]
спілки»* маю три. Що за знак, що Кобилянської повістку
вкорочено? У «Віснику» друкувалася вона повніше. А гарні
видання тієї «Спілки»!
4-ту книжку «Видіавничої] спілки» Ви, мабуть, послали до
Москви, де вона, очевидячки, лежить і дожидається мене.
Посилайте туди і всі дальші чч., а порахуємося заразом
пізніше.
Коли що слатимете на інститут, то надписуйте на адресі:
профессору А. Е. Крымскому,— з таким написом цензура
нічого не заборонить, хіба щось ярко політичне.
Чи не знаєте: можна ще купити річники «Народу» 1892, 93,
94? Звістіть мене про усе, а вже тоді я Вам про це напишу
більше.
А. К.
В «Академічну громаду»* повинен доставити [я] якісь
цікаві українські книжки в обмін за «Правду» 1867 р. Поки що
посилаю «Наські українські казки» Бодянського* і
«Українську квітку» Шишацького-Ілліча*. Знайду ще щось —
пришлю.
ос
М[осква], 18^99 їх.
Дорогий, високоповажаний Павле ГнатовичуІ
Приїхавши до Москви, я, звичайне, первим ділом занедужав,
потім мав невимовно багато праці коло бібліотеки
(початок року,— то студенти беруть багацько книжок), а далі
не одразу міг захопити Каллаша вдома. Аж оце тепер можу
одписати і за нього, і за себе.
342
Перш усього про статтю до «Ріусской] мысли». Пришліть
її на адрес Каллаша (Трубная площадь, угол Спасского и 2-го
Знаменского пер., д. Ильина, кв. Фокина),— він од себе
перебалакає з редакцією; у мене ж там нема нікогісінько.
Далі — про те, щоб запродати Ваші книжки. Усі, з ким
балакав Каллаш, кажуть, що в московських книгарів така
рахуба: коли книжці ціна буде 1 крб., то ЗО—35 коп. лічиться
на друк, ЗО—35 коп. комісіонних, а решта (себто ЗО—40 коп.)
переділяються авторові і видавцеві пополовині. Себто за
книжку, ціною в 1 крб., автор може шахітиш здобути 20 коп.
Що звелите вчинити?
Страшенно шкода мені, що не міг побачити Вас у Києві.
На з’їзді я не був, бо з галицьких листів заключив, що буде
«абстіненція» українців. А далі міністерський циркуляр
раптом викликав мене до Москви. Ох, оте «сближение сту-
дентов с профессорами»! У нас в інституті не знайшлося таких
професорів, що могли «зближатися», і єдиним таким опинився
я. Міллер надумався урядити тут студентську столовую і
попрохав, щоб я обідав разом із студентами і балакав з ними
якнайбільше. Од себе ж на своїй лекції він прочитав студентам
щось ніби моє сиггісиїиш уііае1 і радив удаватися до мене за
всякими науковими питаннями. Поки що справа іде гаразд, але
я вже бачу, до чого воно йдеться: скінчиться все на тім, що мої
товариші поставлять мені в вину мою популярність серед
студентів і обвинуватять мене в фамільярності з ними. А втім,
мене самого починає втомляти цеє «сближение»: з кожним
роком мені все тяжче і тяжче бути в товаристві, все тяжче і
тяжче бачити живих людей, і я вже передбачаю той час, коли
вже зовсім нікуди не виходитиму з своєї хати.
Для ювілейної збірки на честь В. Ф. Міллера я написав
статейку про те, коли в українських отглагольних сушниках
мусить бути закінчення -енне, а коли -шяє*. Як буде готова
відбитка, пришлю Вам. Мені здається, що я вивів закон вірно.
Недавнечко одержав останню книжку «Киев[ской] старіины]»,
де є моя стаття про київські пам’ятники
А
Короткі відомості про життя (лат.).— Ред.
XIV—XV в.* Друкарські помилки просто шматують мені
душу!
Ну, бувайте здоровії Щиро стискаю Вашу руку.
343
172. До Б. Д Грінченка
М[осква], 18 ^ 99
Будьте ласкаві, звістіть мене якнайшвидше, чи Ви при-
слали в «Этнографический] отдел общіества] любіителей]
естествознания]» свій 3-й том «Матеріалів» на премію.
Секретар (Богданов) каже, що ні. Премія зосталась не-
присудженою, бо те, що прислано було, не варто було премії;
отож Ви можете ще здобути ЇЇ, тільки пришліть реко-
мендованою бандероллю свій 3-й том і надпишіть: «На премію
імені Сергія Олександровича».
Всередині дозволеного цензурою рукопису я поклав і дві
об’явки про заборону Гуттенберга та «Олесі» та «Злодія»*.
Ви мене питалися, яке останнє число Ваших видань є в
мене. Зараз сказати не можу, бо половина книжок лежить
запакована в скринях, а знаю тільки, що нема в мене ані
«Клопоту в Балашівці»*, ані «Степових квіток»*, ані «Кот-
ляревського»*. Коли пришлете, щиро дякуватиму.
Кумедне і прикре враження робить рецензія Коваленкова*
і виглядає так, ніби він мав проти Вас якісь особисті рахунки.
Та, мабуть, воно так і є?
Прохав я колись прочитати мої статті про Соболев- ського,
— чи не подасте мені нових фактів з української]
діалектології. Та коли нема часу в Вас, то беру своє прохання
назад. >
Колесса тут у Москві, але до мене не заходить. Він студіює
ті великоруські рукописи, яких я торкався в своїх статтях, бо
він, повіривши Соболевському, вважав деякі з них за київські,
збудував н а н и х свою (комічну) статтю про «щиро
український дух старокиївської літератури»* і тепер йому
нелюбо, що я виявляю фальсифікації Соболев- ського.
Студинський зве Колессу «неуком в філології», і справді він як
філолог шага неварт. Він балакав тут з Кор- шем, Корш —
розуміється — зовсім згоджується з моїм аналізом і каже
Колессі, що, напр., написання небесный не може бути
українізмом; але Колессі шкода зректися своєї випещеної
статті про староруську літературу, і він висловлює Коршеві
такі філологічні резони, що той тільки рота роззявляє.
Адрес мій: Лазаревский институт восточіньїх] языков,
мені.
344
1900
М[осква], І9щ00
Великоруська співанка каже:
Как кузькина мать
Собиралась умирать.
Умереть не умерла,
Только время провела.
Отак і я: живу — не живу, вмираю — не вмираю, а більш

того, що вмираю. Все мене тягне на південь з цього
ненавидного клімату, а симпатії не пускають звідси. Тут, за
таким начальником, як Міллер (мій найщиріший приятель), я
набираюся новітніх сил дуже часто, і тоді щезають усякі
хороби; але треба найменшої прикрості — і я хорію. Іноді
буває так, що зранку встаю в повній надії, що сьогодні має
прийти смерть; опівдні находить така бадьорість, що, здається,
ще тисячу літ виживу; надвечір знов помираю, лягаю спати
здоровісінький. Кажуть: «нерви». А я думаю: попросту клімат.
Посилаю Вам купку своїх робіт та робіт моїх учени- ків, —
з них побачите, над чим я працюю офіціально. (Щодо
«Материалов» Лаптева*, то скажу, що я над ними попрацював
більше, ніж хто). А неофіціальна праця, себто українська,— то
переважно праця над словарем та докінчений дечого
розпочатого. Послав до редакції «Вісника» велику низку
віршів, та боюся, що ідея не сподобається редакції. На тім
тижні одішлю кінець Руданського.
З великою цікавістю і приятністю перечитав те, що^Ви
поприсилали. Попрохав би Вас, щоб Ви свої «Народные
спектакли» послали Веселовському (Лазаревский институт
восточных языков, проф. Алексею Николаевичу Весе-
ловскому), бо й він дуже цікавиться цим питанням (див. його
статтю в «Этюдах и характеристиках») і в дальших своїх
працях користуватиметься з Вашої книжки. Чи знаєте, що в
«АгсЬіу Шг зІауізсЬе РЬі1о1о§іе» була дуже похвальна
рецензія на Ваші «Этнографические материалы» (т. XXI, 1899,
стор. 263—285)? Писав проф. Празького університету]
Полівка* і вказав, між іншим, на філологічну вагу Вашого
видання.
Бажали Ви мати якусь мою чернетку. Посилаю все, що
345
знайшов: так якось зосталось незнищеним.
Чув я в Києві од Шрага* і од других те, що одбувалося в
Вас у Чернігові. Бажав би, щоб теперішнє Ваше становище
було кращим. Але з чого Ви живете? (вибачайте за питання).
Признаюся щиро, не дуже я вірю в т. зв. вільну працю, коли
вона не дає щомісячної, згори означеної платні.
Янчук прочитав і передав мені Ваш лист про «Думу за
княгиню-кобзаря». Як писатиму розбір «Юбилейного
сборника» Міллерового, то зужиткую Ваш лист і поставлю
справу на дневне світло. Друкуватиму в «Этнограф!ическом]
обозрении»; його перша книжка за цей рік вийде в апрілі.
Посилаю з присланих Вам книжок те, що прийшло давніш.
Гнатюк пише, що висилає іще дещо; але сьогодні я питав у
музеї, і не було ще нічого. Доведеться Вам трохи заждати, бо я
їду взавтра до Ставрополя (адрес: Кавказ, Ставрополь,
Барятинская, 42, мені). Буду там цілий апріль.
Пишіть про себе, як влаштували своє становище.
Ставропіль на Кавказі,
1 сент[ября] 1900
Я приїхав сюди, в Ставропіль, на скількись днів до брата, і
тут мені моя сестра передала Вашу картку од 7 юля,
адресовану на Звенигородку. Раніше не можна було того
зробити, бо мій адрес нікому не був ЗВІСНИЙ. Жив я літо на
Кавказі, в сім’ї Міллеровій, що для мене стала за рідну, бо ще
ні од кого я не бачив такої щирої прихильності до мене, та й
їздив скрізь по Кавказу вкупі з тією гарною сім’єю: по
Черкещині, Абхазії, Мінгрелії, Імеретії, Грузії і т. ін. Набрав
силу вражень, а що найважніше — поправивсь на здоров’я,
хоч і не зовсім, і от тепер знов вертаю до Москви. Коли того
здоров’я, що я надбав за літо, мені стане на зиму, то я не
покину Москви і раз у раз їздитиму літувати кудись на
південь; коли розслабуюся перед кінцем зими, то зовсім
перейду служити на Кавказ і кину свою професорську
кафедру. Втратити професуру мені не шкода, бо научної праці
я однаково ніколи не покину, а на Кавказі, де-небудь у Кутаїсі
абощо, швидше подо- кінчаю купу розпочатих робіт: словар,
збірки подільських казок Димінського і т. ін.; додам, до речі,
що по М. Біло- зерському мені припали його багаті колекції
346
лексикальних і етнографічних матеріалів*,— буде скринь з
чотири (недавнечко прислано мені останню). Отак, як бачите,
хочу з надією дивитися на те, що буде... Тільки ж сумні пере-
чування мене не хтять покинути і боюся я, що смерть моя
ближче стоїть до мене, ніж я думаю. І не самої ж то смерті я
боюся,— ні, мені до неї байдужісінько,— а попросту шкода,
що я не пороблю всього того, до чого маю снагу й охоту і що
вважаю за корисне, от як історичний словар української мови.
До речі, Ви питалися, що то за словар. Житецький год із
сімнадцятеро збирав матеріали для такого словаря, черпаючи
їх з усяких пам’яток нашого письменства, починаючи з
Галицько-Волинської літописі; чимало він поробив виписок із
ніде не друкованих архівних документів XVII—XVIII в. Багато
ще треба буде призбирувати дальшого матеріалу, але й те, що
дав мені Житецький, уже має величезну вагу. Я часто марю
про те, яке б велике було щастя, коли б словар був уже
готовий! [...].
За літо я мало дечого зробив, бо Міллери навмисне не
давали мені працювати більше, як години 4—5 на день, а в
деякі дні дак і нічогісінько не можна було робити, особливо
під час переїздів з одного місця в друге. Не дуже я тоді
жалував, бо в товаристві таких високоінтелігентних і
естетичних людей, як Міллери (а вони ж до того, кажу,
обгорнули мене всякою можливою ласкою і опікою), я почував
себе зовсім гаразд; але тепер стає шкода прогаяного часу.
Академія наук доручила мені скінчити програму для
347
збирання звісток з української діалектології, розпочату
Михальчуком*,— я й того не зробив. Все, що я напрацював за
літо, стосується до історії арабської літератури (для лекцій і
для статей в «Енциклопедичному] словарі» Брокгауза та
Єфрона). І нема мені похвалитися перед Вами чимсь
українським, опроче хіба усяких ліричних віршів та поемок. Та
й тих не друкуватиму тепер, бо «Літературно- науковий
вісник» мене таки образив. Я написав цикл віршів під
заголовком «Нечестиве кохання», де героєм поставив одного з
професорів Бейрутського університету; на тлі картин із
сірійської природи я зобразив його безталанне кохання і
протест проти пересудів громадських. Редактори не згодилися
надрукувати тієї поеми, і їхня цензура мене настільки обурила,
що я хочу надрукувати свої вірші окремою книжечкою, себто
разом із другими своїми віршами, яких я досі не оголошував
друком. Надрукую своїм коштом; сподіваюся, що котрась
друкарня згодиться взяти цю працю.
Немає в мене тут із собою «АгсЬіу’у», бо я в Ставрополі
тільки переїздом, а через те не посилаю Вам адресу того
видавництва. За чотири дні буду в Москві,— пришлю звідти.
Та найкраще було б Вам удатися до проф. Юрія Полівки (Лігі
Роїіука), що його адрес — Прага, Чеський університет, та й
попрохати, щоб він Вам прислав відбитку своєї рецензії на
Вашу працю; він — людина ввічлива, вволить Вашу волю
охоче. З Москви надішлю Вам і всі книжки, які мали
поприходити за літо; я виїхав з Москви в середині маю.
Тамполагодю і всі інші справи, про які Ви згадуєте в листі.
Яке тепер Ваше матеріальне становище? Що ж до історії з
земством, то смішно було б робити собі з неї щось: справа
занадто ясна, і шкода тільки, що не завжди можна буває втекти
од усякої огидної буденщини і доводиться мати близьке діло з
такими людьми, на яких не варто було б і дивитися.
А от іще. В Ставрополі, як Вам відомо, багато україн-
ського елементу, а в тутешніх книгарнях книжок українських
дуже мало. Я заходив у «Книжный магазин Траубе на
Николаевском проспекте» і питався, чом немає Ваших видань.
Каже, що не знає Ваших умов, та коли Ви їх пришлете, то
продаватиме Ваші видання охоче. Друга кни-
гарня — «3. К. Клестовой на Воронцовской улице». Це —
новоодкрита, але дуже підприїмчива, і випадало б Вам
адресуватися й до неї. В Катеринодарі заходив до книгарні
Мареєва (Красная улица) — бачив там тільки три чи чотири
чч. Ваших видань. А вже ж на Кубанщині український елемент
аж кишить.
1901
Звенигородка, Киев[ской) губ.,
Многоуважаемый, дорогой Всеволод Федорович!

Пишу общее письмо и Вам, и Евгении Викторовне, и Вашим
детям, чтоб уж не писать отдельно каждому из них.
Едва Вы уехали из Москвы, я почувствовал себя одиноким
и больным. Вечером направился в театр на «Фра- Диаволо»*,
надеялся, что развлекусь веселой музыкой, но вместо того
совсем себя расстроил. Уехал из Москвы больным
нравственно и физически, а пока доехал сюда — успел и
окончательно расклеиться. Сегодня только, на третий день
своего пребывания здесь, чувствую себя вполне сносно.
В Киеве пробыл семь часов и посетил, между прочим,
Житецкого, от которого услышал замечание, что мой обычай
не отвечать даже на два заказных письма не относится к
разряду цивилизованных. Зато уже самое глубокое радушие
встретил у Старицких. Они мне сообщили, что Косачи утром
выехали из Киева, а относительно панны Леси (поэтессы) они
же сообщили, что на рождестве она, в силу своей крайне
доброй души, увлеклась одним чахоточным* и даже поехала с
ним в Минск. В Минске он к концу марта умер, и панна Леся в
огорчении («прибита лихом») уехала в Карпаты, где
обретается и до сих пор. Едва я это выслушал, вдруг
неожиданно входит пани Косач: она, оказывается, не успела
уехать утром и вот зашла еще раз проститься со Старицкими.
Меня она приветствовала очень равнодушно и процедила
сквозь зубы, что благодарна мне за присылку «Очерка
татарской словесности» Ашмарина*. Я взял адрес панны Леси,
чтоб ей написать, и тут опять выяснилось, что на ее январское
письмо я ей не отвечал и что не отвечать на письма — обычай
сомнительной ценности. Кроме этих двух неприятных для
меня инцидентов, я для себя в Киеве встретил все самое
349
хорошее и отрадное. Вышло только некоторое
замешательство, когда госпожа Старицкая объявила, что не
понимает в моем цикле «Нечестиве кохання» одного места, а я
объявил, что я сам того места не понимаю и что всякий
читатель обязан его толковать по-своему.
Дома я всех застал в добром здравии. Выяснилось, что
когда я, поссорившись с Борисом*, дал домой телеграмму о
своем согласии приехать, то всех преисполнил радостью, а
когда через три дня прислал письмо о своем намерении
поехать на Кавказ, то всех оскорбил; в мое же обещание
приехать осенью никто не верил... В Звенигород ке я застал
большие перемены. Город похорошел, но у нас половина сада
засохла, и я с грустью увидел, что в тех местах, где стояли
тенистые деревья, стоят молоденькие деревца новой посадки,
словно какие-то розги. Отец весь сморщился и изумительно
похож на киргиза. Глаза сделались узенькими и оказались не
на одной прямой линии, лицо высохло, словно пергамент, а
так как щеки совсем опали, то монгольские скулы
вырезываются с удивительной типичностью; ярко
обрисовывается четырехугольный череп; жидкая острая
борода окончательно придает татарский или, именно,
киргизский облик. Я осведомился, сколько ему лет —
оказалось, без пяти минут семьдесятI. Мать, наоборот, смотрит
гораздо бодрее прежнего, и нет тусклости во взоре, хотя
состарилась и она. Младшей сестры нет: она беременна
третьим ребенком и побоялась, что в обществе со мной начнет
нервничать и это повредит будущему чаду (сестрица моя
показала себя вообще большой отгадчицей: «в июле у меня
родится ребенок,— написала она отцу,— будет или мальчик
или девочка»). В доме гостит моя двоюродная сестра, которой
я до сих пор никогда не видал: чрезвычайно милая девица, с
очень умными глазами, следовательно, не такая, которая
девической тупостью способна портить настроение. Она
круглая сирота, в Петербурге начала страдать полнейшим
малокровием, и мои родители решили пригласить ее на лето в
Малороссию. Вместе с моей старшей сестрой она третирует
меня
как выздоравливающего, и я напрасно убеждал их обеих, что я
здоровехонек.
Как видите, у меня в высшей степени благоприятные
условия для занятий; все боятся даже пройти возле окон моего
I Если б я мог рассчитывать, что доживу до старости, то мог бы

заранее теперь наблюдать свой портрет в старости.
350
флигеля. Я с наслаждением занимаюсь (начал с первого же
дня), а в виде отдыха хожу на четверть, на полчаса в большой
дом и присматриваюсь, кто чем занят. СЬасип з’атизе а зоп
тісихI. Интереснее всех мой отец с его неукротимой жаждой
деятельности. На прошлой неделе приезжал губернатор и,
осматривая чайную, несколько раз крепко жал руку отцу. В
Звенигородском уезде сорок чайных (попечительство о
трезвости), но, хотя они расположены в бойких местах и
имеют более сильную френвен- цию, чем звенигородские, все
они ежегодно требуют поддержки от казны. Только в
звенигородском попечительстве, где попечитель мой отец,
дело стоит иначе: казна не расходует на чайные ничего — они
дают еще порядочный доход, из которого выплачивается и
жалованье служащим (попечитель, разумеется, ничего не
получает, это должность почетная), и еще остаются деньги на
покупку фонографа, фонограмм, волшебных фонарей и пр. и
пр. Каждые две недели отец устраивает народные чтения. Вот,
для примера, темы рефератов: «Звезды и планеты», «История
египтян», «Избрание Михаила Романова» (при этой теме,
столь любезной моему папеньке — полонофобу, фонограф
воспроизводит партию Сусанина) и т. п. Следующее чтение:
«Обезлесение как причина засух в Звенигородском уезде»...
Сегодня он готовит доклад в думу об учреждении средне-
учебного заведения в Звенигородке; о том же он пишет в своих
многочисленных корреспонденциях в «Киевской газете».
Кстати, по поводу «Киевской газеты» и «Биржевых
ведомостей»*. Губернатор, заметивши их в чайной, спросил,
разрешены ли они для обращения в чайных. На это отец
ответил, что он самовольно ввел в чайную четыре издания, не
включен ные в список разрешенных: 1) Библию, 2) Евангелие,
3) «Киевскую газету», 4) «Биржевые ведомости». Губернатор
расхохотался и сказал, что предоставляет ему право
действовать по своему усмотрению... Я слишком во многом
разошелся с отцом, чтобы видеть что-нибудь близкое для себя
в его интересах [...].
16/УІ 1901
Не знаю, чи Ви ще у Львові, а через те адресую лист не
I Кожен розважається на свій смак (франц.).— Ред.
351
просто до Вас, а на товариство. Спасибі Вам за всі орудки, що
Ви полагодили; дуже я радий, що пощастило знайти 1-й т.
«Іст[орії] літіератури] руської»*. Що ж до Желехів- ського*, то
не треба шукати; у мене єсть Желехівського аж два
примірники, а той, що я хтів був виписати з книгарні
тіоваристіва, призначався був не для мене.
Рівночасно засилаю до друкарні початок рукопису своєї
збірки поезій «Пальмове гілля»*. Друкуватиметься вона
форматом «Видіавничої] спілки», тільки на інакшому, дуже
доброму папері. Ви писали, чи не оддав би я її до серії спілки.
З великою охотою. Умови мої такі: всіх примірників буде 600;
і з того числа я собі беру 100 прим, (пересилка, очевидячки,
піде теж на мій кошт), а 500 прим, дарую спілці на повну
власність; який буде дохід з продажі, спілка може його
обертати, на що схоче.
З Москви, в маї, я заслав до бібліотеки тіоваристіва
«Русскую историю» Ключевського*. Лекції написано стено-
графічно і надруковано потай автора, бо він забороняє їх
друкувати.
Приїхати в Галичину сього літа не можу, бо місяць побуду
в Звенигородці, а далі їду на Кавказ на виноградне лічення (у
мене сконстатовано величезну малокровність).
Будьте ласкаві роздобути мені «Верхи и низы малорусской
поэзии» (стаття Яворського* про Франка в «Беседе») та тую
заграничну збірку казок Щедріна, де есть «Орел- меценат»
(здається, тая збірка зветься: «Сказки для детей изрядного
возраста»)*. Буду Вам невимовно вдячний. Щоб не було
воловодження з цензурою (довелось би листуватися з нею та
давати підписку), пришліть мені і Яворського, і Щедріна в
рекомендованім к о в е р т і: так воно буде швидше. Грошей не
висилаю, бо не знаю, скільки то Вам коштуватиме все.
Про «Словар» скажу Вам, що, бувши в Києві, я дуже
впрохував Житецького, щоб він дозволив одіслати його
матеріали до тіоваристіва. Він не згодився, а чому — дак
352
боюся про те й писати, бо така дражлива справа,
принаймні для д. Колесси (я ніколи не думав, що Житецький
так низько ставить його ерудицію і талант філологічний). А як
я спитав, що ж я маю одвітити Вам, він сказав: «Одпишіть, що
той матеріал зараз потрібний тут, на місці».
Бувайте здорові. Щиро стискаю Вашу руку.
Звени городка в Київщині, 19
юня 1901
Ось я знов у Звенигородці. Перебуду тут з місяць, а там
поїду на Кавказ до Міллерів, саме під сезон виноградного
лічення.
На Ваші листи (одного я здобув у Ялті) я довгий час не міг
поодписувати не з якоїсь недбалості, а попросту з фізичної
немоготи. Цілий рік у мене так погано склався, що я або
гоюсь, або працюю надмірно, щоб навернути все те, що був
занедбав, як гоївся. Робота переважно обов’язкова: я, здається,
був писав Вам, що, окрім професури на кафедрі арабської
словесності, я обійняв також професуру східної історії (по
Гер’є, що був читав доти), і отож цілий рік пішов у мене на
літографування курсів: 1) Семітські мови; 2) Історія Ірану; 3)
Історія Ісламу; 4) Арабська історіографія. З тих курсів жоден
не додруковано: всі, через мою хоробу, спинились або на
середині, або наприкінці,— і отож доведеться мені на будучий
рік кінчати їх (бо студентам я поробив тільки умовні,
неостаточні іспити), та ще треба буде складати і літографувати
другі курси: 1) Арабська поезія; 2) Арабська філологія; 3)
Арабська] філософія. Історії я на той рік тимчасово не
читатиму: Гер’є згодився знов почитати ще один рік (1901—
1902 академ[ічний]), а я за той трохи вільніший час впораю
хоч повний курс арабської словесності. Робота це дуже важка,
бо немає ніякісіньких підручників на жодній європейській
мові, а є тільки матеріали. Далі, на свою біду, я згодився
зредагувати для Пантелеева переклад «Е$$аі $иг ГЬізіоіге сіє
Гізіатізте» Дозі*; переклад — поганий, і я мушу виправляти
кожен рядок (досі таким способом виправ- лено 160 стор., а
всіх 560, чи що), а що книга і неповна, і трохи застаріла, то
доводиться робити рясні додатки, які збільшують переклад
23 2-140 353
трохи чи не на половину проти перво* пису. Далі, я редактор (і
коректорі) серії оріенталістичних видань Інституту; от я Вам
прислав був Ашмаріна «Очерк литеріатурьі] татаріскойї», а
тепер пораюся коло «Семитских языков и народов»* (це—
вибірка із статей Нельдеке та Ренана, збагачена моїми
екскурсами в три рази більше проти оригіналів). Далі: я —
секретар у Восточной комиссии Императорского]
археологического] общества,— то доводиться дбати про
матеріал для засідань; і самому писати, і пособляти другим, і
підганяти їх до праці. Далі: доводиться багато пособляти
студентам у їх працях, а як вони подадуть їх «для зачета», то
переглядати та читати на засіданнях професорських свої
рецензії. До обов’язкової праці я залічую і статті для
«Энциклоп[едического1 словаря» Брокгауза і Єфрона.
От Ви бажали знати, на що йде мій час, — го бачите.
Додам іще, що й читання лекцій і екзаменування (асистен-
тство теж) — усе воно то ж само одбирае час. А скільки
дрібних робіток накидають на менеї Коли треба комусь у
Москві яку там справку з обсягу східної філології, етнографії і
т. ін.— то неодмінно вдається до мене,— і добре ще, коли в
своїй друкованій праці тая людина згадає, що, мовляв, «этим
сообщением мы обязаны Кріьшскоіму», а частіше буває так,
що задля якоїсь справки я переворушу цілу бібліотеку, згаю на
те скількись годин (іноді навіть дн і ві), а про те ніхто й не
знає, опроче тієї людини, для якої я це вчинив. Скажете:
«Можна одмовитись от таких робіток». А я скажу, що одно
прихильне слово, один ласкавий погляд,— і мене зможе
запрягти і погнати усякий, хто схоче; іще добре, що останніми
часами сім’я Міллерів попросту не дозволяє мені занадто
розбиватися на дрібниці і, де можна, силує мене зрікатися тої
або тої накинутої роботи.
Не диво, що для української праці у мене зовсім мало
зостається часу, бо коли хочеться покинути орієнталістичну
працю, так це найчастіш — на те, щоб зовсім одпочити
мозком. Найбільшу тоді осолоду я маю з того, що непово-
рушно сидю в кріслі, одкинувши голову на спинку крісла та
тупо дивлюся в небо, в хмари, а коли вночі — то в нічну
темряву. Скоро є трохи більше снаги і хочеться то ж само
одпочити, то я йду до Міллерів,- де з годину послухаю му
354
зики або, разом з молодими Міллеровими парубками, що
невимовно мене люблять, почитаюсь кого-небудь із євро-
пейських поетів. Отак побудеш там з годину, зійде з мозку
якась вагота, а далі —знов до себе, знов за давню роботу. Се ж
тоді, як я, скажемо, здоровий; ну, а як слабий, то лежу собі на
ліжкові, в півзабуттю; вряди-годи підведешся, засядеш до
столу, попрацюєш,— от і знов находить отупіння, ізнов треба
лягти в постелю.
В Криму та по Кавказі я оце тягався немало І 1/2 місяці або
й більш. Приїхав я в Алупку і оселився там разом із старшим
Міллеровим сином, що поїхав зо мною. В мене мало крові, а за
зиму крові ще поменшало, і був я геть стомлений і
виснажений. Тим-то я зовсім легко міг лінуватися в Алупці
тижнів з двоє: і вдень, і ввечері сидів собі в парку та дивився
на море. Швидко почали вертати до мене мої сили. З 10-го
апріля я знов зачав працювати чималенько (коло лекцій, бо
треба було одсилати їх до Москви студентам, щоб мали з чого
готуватися до екзаменів), але й на прохід ходив таки акуратно.
Далі поїхав на Кавказ до брата, в маї вернув до Москви, а в
юні приїхав сюди додому, куди мене дуже закликали батьки.
В Москві, кажу, для української праці мало було в мене
часу. От хіба зредагував V т. Руданського, написавши для
нього статтю про «Краледворський» і інші чеські рукописи, та
дав (у V кн. «Вісника») дрібну статейку про Олексу
Стороженка*, де пристаю до тієї характеристики, яку даєте
Стороженкові Ви. В Криму понаписував деякі вірші. Цього
добра, правду кажучи, я пишу взагалі чимало, але звичайно
роблю так: напишу, покину, а за місяць, чи що, прочитаю та й
трохи чи не раз у раз нищу. Спитаєтеся, нащо й писати, коли
нищити? Пишу, бо пишеться, отак само як підходю до п’яніна,
як хочеться грати, дарма з мене музика зовсім поганий... Ну,
але іноді деяку низку віршів — то й не знищу і сховаю
папірчики кудись докупи. Таким побитом у мене за останніх
два роки понабиралася ціла купка віршів, і задумав я, їдучи в
Звенигородку, взяти їх з собою і переписати начисто. Один
цикл переписала мені сестра, і його я засилаю до Вас.
Заголовків і нумерацій я йому не подавав і провізорично
понадписував усе олівцем, а не чорнилом. (Схочете — давайте
свій власний заголовок, який уважатимете за відповідніший).
Назвав я той цикл «Кохання по-людському», бо хотів дати
антитезу до свого циклу віршів «Нечестиве кохання»,
надрукованого в «Віснику», 1900, кн. XII. Коли цей цикл —
цілий або частками — придасться Вам для альманаху на честь
23* 355
Ку- ліша* або на яку іншу збірку, то візьміть його, тільки ж під
умовою: верніть мені рукопис, бо тії клаптики паперу, на яких
я був понаписував ті вірші, я всі подер. І переписати оддайте,
коли щось придасться, якнайшвидше, щоб можна було й
список моєї сестри вернути мені якнайшвидше.
Окрім того, я переписав собі інші свої вірші, і вийшла з
них збірка аркушів на шість. Назвав я її «Пальмове гілля» і
заслав до Галичини, щоб пустили у світ осібною книжкою.
Гнатюк писав, ще не читавши мого «Пальмового гілля», щоб я
оддав його до «Бібліотеки спілки». Я згодився, тільки ж не
знаю, чи підійдуть мої вірші своїм напрямом під загальний
характер видань спілки. А надто мусить не сподобатися
передмова, де я кажу, що моїх екзотичних поезій нехай не
читають люди, які не зугарні втішитися звісткою про новітній,
свіжий паросток на гімалайськім кедрі-деодарі більше, ніж
телеграмою про зниження такси на сіль. Правда, я далі роблю
низькі реверанси перед поезією з горожанськими мотивами, та
таки думаю, що моє «Пальмове гілля» в кінці кінців спілка
вважатиме за непідхоже для себе. В усякім разі збірка моя
надрукується.
Переписавши «Пальмове гілля», я сів за статтю «1001
ночь» (для «Энциклопедического] словіаря]»), а скоро скінчу,
зараз візьмуся за книжку про Франка (що вже давно з неї
надруковано перших 4 арк.) та за свої статті проти Собо-
левського. Сил поки що стає. Бажав би ще цим літом
прилаштувати для друку збірку «Бейрутські оповідання»* та
другу збірку: «Із азіатських поетів». Все те треба не тільки
переглянути та виправити, але й переписати влас- ною рукою,
бо інакше не можна. Та боюся, що цього останнього діла не
встигну зробити, бо єсть іще одна робота, теж українського
характеру, яку треба неодмінно поробити до 1-го августа.
Стешенко послав свою книжку про Котляревського до
Академії наук на Пушкінську премію, а Академія попрохала
мене дати розбір його книжці* та сказати, чи можна дати
премію, чи ні. Совість мені каже, що книжка не варта премії, і
я це покажу безстороннім, академічним розбором, що отож
його й треба буде одіслати к 1-му августа в Академію. З
великою неохотою писатиму я той розбір, бо раз, що він мене
одірве од цікавішої роботи, а два, що Стешенко напевне
довідається, хто автор роз- бору,— і от матиму собі ворога.
З величезним зацікавленням перечитав Ваше «Из на-
родных уст»*. Яка багата ще й досі Чернігівщина на всякі
забобонні Це найбільше б’є в очі з Ваших етногріафічних]
356
видань,— більше, ніж з яких. Та й другі одділи цікаві; а з
рукописів я скористав і для цілей чисто філологічних. До
всього того,— незвичайно гарного враження набирається
читач із Вашого бібліографічного] покажчика. Писали Ви
мені, що в Вас друкується «Етнографічний] покажчик»
осібною книгою*. Заздалегідь сподіваюся, що це буде взірцева
праця. Яка мені шкода, що Ви не присилаєте своїх праць на
преміюі
Ну, бувайте здорові. Спиню свій лист, бо вже дуже роз-
тягся.
Оце хтів був не читати Вашого роману* (в «Киевіскойї
стіаринеї»), аж доки не дійде до кінця, щоб не розбивати
враження, та не встерігся і зачав читати. Дуже мені хочеться
знати, чи це з давніх праць Ваших, чи тут геть усе написано
тільки теперечки. І коли це у Вас час знайшовся, щоб написати
той роман? Не знаю, як буде кінець, а поки що мені здається,
що це має бути найкраща з Ваших довгих повістей.
Адрес: Киевской губ., г. Звенигородка, мені.
Вірші Ви, мабуть, одержите не рівночасно з листом, а
пізніше, бо, здається, пошта одійде зараз.
178о До Б. Д. Грінченка
Звенигородка, 19 01
ЗО юля я виїздю звідси на Кавказ до Міллерів, і тоді мій
адрес: Кавказ, Сочи, Черноморской губ., мені. Тільки ж коли б
Ви встигли вернути мені мої вірші ще сюди, в Зве- нигородку,
то це було б мені краще, бо вони мені ще знадобились би.
Мабуть, лист і звідси до Чернігова йде не більше як день.
Кінця «Серед темної ночі» не прочитав, бо, здається,
юльська книжка «Киев[ской] стіариньї]» вийде разом з авгу-
стовою.
Рецензії Сумцова не читав*. Коли б Ви мені покупили
(через харківських] знайомих) те число «Юіжного] края», де
вона друкувалася, був би вдячний. Із тих звісток, які були в
«ВісніикуЬ та «Кіиевской] старіинеЬ, виходило б, що у
Сумцова в його рецензії є чимало чуднот.
«Вісник» і всякі інші книжки, які Вам треба, кажіть
357
вислати мені в Політехнічний] музей. Що ж до пересилки
книжок, за яку Ви мені хочете вернути кошти, то я не па-
м’ятаю, скільки вона коштувала, та думаю, що якби Ви заба-
жали мені вертати поштові розходи, то для справедливості
мусив би і я вертати Вам Ваші трати: Ви ж мене засипаєте
своїми виданнями, що багато коштують самі собою, та немало
коштує і пересилати їх[...].
Питався я в Вас, коли Ви писали свої «Серед темної ночі»,
тому, щоб зміркувати, чи розвивається Ваш талан. Дуже радий
з того, що це річ новітніх часів, бо в нашім письменстві єсть
ходяча аксіома, що укріаїнський] письменник, скоро йому
стане літ тридцять, зачинає нидіти і йти назад. В Вашім «Серед
темної ночі» знов я добачаю вже д у ж е міцну руку і, щиро
Вам кажу, бачу в нім більше талану, ніж у нашім звіснім, на
всі боки розхваленім «Хіба ревуть воли». А це мене радує, бо
показує, що ті Ваші повісті і повістки, «які здавна
заслуговують на узнання», то ще не є найкраща річ, якої ми
можемо од Вас сподіватися, бо найкраще — то Ви ще
напишете. Я боявся, що Ви звернули на драму через те, що
вичерпуються в Вас теми повістярські; отже ж, тепер сміливо
можу сказати, що це не так. Повість — то і єсть Ваш властивий
«фах», в повісті Ви робите с у ц і л ь н е враження, тим
часом у драмах Ваш талан виявляється нерівно, оазисами.
В прозі, взагалі, Ви хоч би почали писати про щось не з
області красного письменства, усе в Вас виходить дуже жваво,
колоритно, по-художницькому. Вкажу, напр., на Вашу
«Українська] книжка на селі», що читається як роман і кожен
раз — з однаковим інтересом. Те саме скажу і про «Яка
нар[одна] школа». А от до речі. Чи не написали б Ви на
підставі своєї «Нар[одної] школи» і чужих статей
(Драгом[анова] в «Громаді», Глаголя*—в «Правді») колоритну
статтю по-російськи, щоб надрукувати в «Вестнике Европы»
(сподіваюся, що Пипін візьме її, бо маю на те підстави; опроче,
на нього впливатиме ще й Корш, що часто бачиться з ним в
Академії); а коли не в «ВІестнике] Евр[опы]», то в якійсь
педагогічній] часописі [...]. Об’єк-
358
тивна, практично-утилітарна стаття з яркими
фактами могла б зараз вчинити чимало, а рівночасно
се був би для Вас і літеріатурний] заробіток.
Моєї збірки «Пальмове ГІЛЛЯ » надруковано 80 сторінок в
серії спілки. Читав коректуру — і, іноді осміхаючись,
роздумував: невже справді в мені таке сильне моє азіатське
походження? (До речі: сюди в Звенигородку приїхала сестра
моя в других, дочка старшого батькового брата, і вона мені
переказала, що папери мого прадіда писано по-арабськи;
лежать вони зараз у Мстиславі).
За «Этнографическое! обозріение!» Ви мені нічого не
винні, бо редакція з мене нічого не взяла.
179. До Б. Д. Грінченка 19
та01
Сочі, Чорном[Орської] губ.,
Збирався був Вам одписать швидесенько, та ледве приїхав
на Кавказ, заслаб на пропасницю: в мене кров затруєна з
давньої малярії, і через те я так легко занедужую. Гарна країна,
де я зараз, і виїздити з неї не хочеться, та от тільки пропасниці
тутешні — чиста кара божа.
Здобув висланий Вами мій рукопис, спасибі Вам. Може
бути, що восени зроблю вибірку з моїх віршів і зашлю до
цензури. Одержав незброшурований примірник свого «Паль-
мового гілля»: якраз саме десять друкованих аркушів; на-
друковано дуже чепурно. Мені припадає 100 примірників, та я
не знаю, що з ними чинити, бо стільки знайомих не маю. Коли
в Вас знайдуться охотники до українських книжок, то
напишіть, скільки їх,— а я Вам вишлю відповідне число
примірників. Прислав би Вам першому той примірник, що є в
мене зараз, та він дуже замазаний, бо вже побував у багатьох
руках тут-таки. Зрештою зміст мало дасть Вам нового,— і
може бути, що найцікавішими вийдуть для Вас мої переклади
з Гейне (3 арк.> які я поробив цим літом в юні).
359
Хтіли мати автобіографійку. Посилаю її; а щоб зручніше
було переробити, то пишу її по-російськи. Хоч вона й
коротесенька, та можна буде вкоротити її ще більше,— тільки
ж Ви це зробіть уже самі, бо я й так написав брудно, а якби ще
захтів укорочувати, то Ви зовсім не зрозуміли б тієї ляпанини.
Про Ваш «Фольклор» неодмінно напишу* (прихильну)
оцінку в «Этнографическое] обіозрение]».
Роблю поки що мало, більше походжаю по горах та коло
моря (коли не лежу, розуміється). Знайшли ми (я і студент
Міллер) одного турецького співака з багатим репертуаром і
записуємо пісні (з нотами), щоб видати їх в працях Інституту
французьким перекладом.1 Турецька людність тут переважує
всі інші. Ч
До речі, питаєтеся, яким робом з мене татарин. Наскільки
мені вияснилося, перший наш прадід, виходець із ханства, мав
охреститися більше-менше 1698 року у Мстиславі в
Могилівщині. Це я так виводжу з запису на стародавнім
молитовнику. В сентябрі сестра моя в других перешле мені
наші арабські документи (її батько був найстарший, і через те
папери позоставалися в нього),— тоді все знатиму точно.
Зоставайтеся здорові. Стискаю Вашу руку.
Житиму в Сочі до половини сентября і тільки вряди- годи
робитиму екскурсії з сім’єю Міллерів на день-два в не дуже
далекі околиці.
Адрес: Кавказ, Сочи, Чорноморской губ., Московская
улица, дача проф. Миллера, мені.
К р ы м с к и й Агафангел Ефимович — профессор

арабіской] словесности и истории мусульманского Востока в
Лазаревском институте] вост[очных] яз[ыков] в Москве и
секретарь Восточной комиссии Московского археоло-
гического] общества — родіился] 3 янвіаря] 1871 г. во
Владимире-Волынском, среднее образование закончил в 1889
г. в Киеве в коллегии Павла Галагана, где на выработку его
научных интересов в области малорусской филологии имел
большое влияние П. И. Житецкий; в 1892 г. окончил
специальные классы Лазаревского института восточных]
язіьїков] в Москве, а в 1896 — истіорико]- филологический]
факультет Московского] у[ниверсите]та; уже
предназначенный Р. Ф. Брандтом для оставления при кафедре
славяно-русской филологии, он, однако, согласно
360
предложению совета профессоров Лазіаревского] института]
был отправлен по высочайшему повелению на два года в
Сирию (1896—1898) для подготовления к профессуре по
арабской словесности. В 1898—1900 гг. читал лекции в
институте как приват-доцент, с начала 1901 г. утвержден в
экстра-ординатуре; за это время им литогра- фіическиї изданы
соответствующие курсы лекций: «Семитские языки»,
«Арабская словесность», «История сасанид- ского Ирана» и
«История мусульманства». По своим научным интересам и
направлению (востоковедение, языковедение, фольклор,
славистика) Крымский оказывается близким учеником В. Ф.
Миллера, что с особенной очевидностью проявилось в тех его
статьях, которые помещены в «Юбилейном сборнике» В.
Миллера (М., 1900). Крымский — постоянный сотрудник
«Энциклопед]ического] словаря» Брокгауза и Ефрона (по
отделу мусульманской] истории и литературы), сотрудник
«Восточных древностей» (в 1895 г.: «Очерк развития
суфийства»), «Этнографического обозрения», «Киевской
старины» («Иоанн Вышенский», 1895; «Филология и
погодинская гипотеза», 1898), редактор или сотрудник
большей части изданий Лазаревск[ого] института; отдельно]
издано: «Мусульманство и его будущность» (М., 1899). По-
арабски Крымский пишет в бейрутском журнале «аль-
Машрык». По-малорусски его статьи и переводы с восточных
и европейских языков в галицких журналах: «Зоря», «Правда»,
«Народ», «Жите і слово», «Буковина», «Зеркало», «Дзвінок»,
«Літерат[урно]-наук[о- вий] вісник». Отдельно изданы:
«Повістки і ескізи» (Львов, 1895 — сборник
беллетристических] произведений), «Пальмове гілля.
Екзотичні поезії, 1897—1901» (Львов, 1901), «Шах-наме, або
Іранська книга царів» Фердоусія (Львов, 1896), Клоустона —
«Народні казки і вигадки» — по фольклору (Л[ьвів], 1896).
Переклади (Льівов], 1900); II, III и V тт. сочинений Руданского
(Льв[ов], 1895—1899), «Иван Франко, его жизнь и
литературная] деятельность» (печатается).
361
М[осква]. 19-гг 01 А
В исокоповажа н и й добр од і ю!
Одержав Ваш лист з 16/Х. Щодо коштів друкарських, то я
беру на себе і ті 600 прим., які спілка сказала ще додрукувати
од себе,— себто з мене належиться друкарні ще 32 крб. 15
коп. Сі гроші я вишлю разом з тими, які я повинен буду
заплатити за пересилку моїх приміірників] (поки що 60 прим.)
в Росію. Я Вас прохатиму вкласти 18 поодиноких
приміірників) (рекомендовано, очевидячки) на ім’я всяких
професорів і членів Академії, що їх адреси я повиписував на
осібнім аркушику, а решту (поки що тільки 42 прим.) треба
буде вислати десятками на адреси наукових інституцій.
Рецепіси на ті примірники, які Ви скажете вислати
професорам, будьте ласкаві п е р е с л а т и м е н і разом з
рахунком за них, бо це мені треба для пам’яті. Як
поприходять до мене і до тих, на чию адресу посилатимуться
мої 60 прим., то я заразісінько надішлю Вам гроші. Отже,
скажіть книгарні прислати рахунок.
Хтів би я видати своїм коштом, теж на користь спілці,
прозаїчну збірку «Бейрутські оповідання» А. Кримського та
«Чужі гуморески». «Бейрутські оповідання»—то ті, які я
написав у Бейруті (побутово-гумористичні), а буде їх на 4—5
аркушів; знов же «Чужі гуморески» — то переклади з усяких
мов, які почасти вже й друкувалися в «Зер- калі» і «Календарі
зеркала», тільки літом я повиправляв ті переклади дуже
значно; їх буде аркушів на 7. Звістіть мене, скільки мало б
коштувати таке видання: 11—12 аркушів прозаїчного тексту
(формату спілки), 1200 прим., з яких 100 на веліновім папері.
Останню коректу я мав би держати сам; лист !сюди приходить
на 3-й або, часом, і на 4-й день. В місяць можна було б
друкувати аркушів з двоє,— то я щомісяця міг би й
сплачувати кошти друкарські, і це мені було б не дуже важко.
Серпневої (VIII) книжки «Літ[ературно]-нІаукового]
вісника» і жовтневої (X) так само мені не вислано, або, може,
хтось цікавий перехопив. Скажіть, з ласки Вашої, щоб
адміністрація журналу висилала мені кожну книжку
р е к о м е н д о в а н о , і це слово Еіп^езсЬгіеЬепвартона-
362
віть надрукувати раз назавсігди на моїм адресі, який, на
ліплюється на опасці. Бо цензура мені книжок не затри мує,
але на пошті можуть знайтись аматори на них.
Щодо оповідань Щедріна, то я не знаю, де вони друку
валися. Знаю тільки, що там е «Три медведя» і, мабуть, так
само «Орел-меценат» (переложено на нашу мову в «Ділі»,
1897, ч. 11). Такі видання продаються у Штура (ЗіиЬгзсЬе
ВисЬЬапс11ип§ 5. Оегзітапп, Вегііп, Шіег (іеп Ьіесіеп, 61).
Був би Вам дуже вдячний, якби їх можна було виписати.
Р. 5. Вже написавши лист, я переложив дві поезії з араб-
ського і одну з Рюккерта*. Посилаю Вам,— здадуться для
«Літ[ературно]-н[аукового1 вісіникаї».
Адреси для висилки «Пальмового гілля»:
1) Рекомендовано.
Петербург. Академия наук, академику А. Н. Пыпину. 1
прим.
Петербург. Академия наук, академику Ф. Е. Коршу.
1 прим.
Петербург. Академия наук, академику А. А. Шахматову. 1
прим.
Киев. Кудрявский пер., 23. Члену Императорской
Академии наук П. И. Житецкому. 1 прим.
Москва. В Библиотеку Румянцевского музея. 1 прим.
6) Рекомендовано. Москва. Библиотека
университета. 1 прим.
Харьков. Профессору университета Н. Ф. Сумцову. 1
прим. В цю опаску треба покласти також мої «Повістки і
ескізи» та Руданського т. 1-й і т. 4-й. Заплачу за них я.
Нежин. Черниговской губ. Профессору лицея М. Н. Спе-
ранскому. 1 прим.
Харьков. Профессору университета Д. И. Багалею. 1
прим.
10) Рек о м е н д о в а н о .
Москва. Профессору университета Р. Ф. Брандту. 1 прим.
363
И) Р е к о м е н д о в а н о .
Казань. Профессору университета Ф. Г. Мищенко.
1 прим.
Киев. Его превосходительству директору коллегии Павла
Галагана, профессору университета А. И. Степовичу.
Два примірники] та ще треба покласти в цю опаску два
примірники] V т. Руданського.
Москва. Профессору университета Всев. Ф. Миллеру.
2 прим.
Харьков. Профессору университета Е. К. Редину. 1 прим.
Москва. Профессору университета Д. Эварницкому. 1
прим.
С.-Петербург. Столярный пер., 6. Его превосходительству
Даниилу Лукичу Мордовцеву. 1 прим.
Москва. В Восточную комиссию императорского Мо-
сковского археологического общества. 10 прим.
18) Р е к о м е н д о в а н о.
Москва. В Библиотеку Лазаревского института восточных
языков. 20 прим.
Москва. Политехнический музей. В Этнографический
отдел императорского общества любителей естествознания.
На кожнім примірнику повинен бути напис олівцем: «От
Крымского». 12 прим.
Рецепіси прошу переслати мені разом з рахунком.
На м і й адрес треба вислати VIII і X кн. «Літіера- турно]-
н[аукового] вісн[ика]» — р е к о м е н д о в а н о .
364
М[осква], 19^01 ЛІ
Я два тижні нездужав (груди болять), через те й не одпи-
сував, а до всього того не міг побачити д. Яворницького, щоб
узяти в нього підпис під листом до Т[оварист]ва Шевченка].
Тепер одсилаю Вам той лист.
Спасибі за подані адресні
Дозволені цензурою три мої повістки («Не порозумі-
ються», «Батьківське] право» та «Хто ж винен?»). Хтіли були
кияни друкувати, але я випрохав рукопис сюди до себе, щоб
виправити мову, та й оддав і друкувати тут, у Москві-таки.
Друкую під заголовком «Із повісток і ескізів»*. «Нудьгу»
заборонили, хоч заслано до цензури друкований примірник.
Велике до Вас прохання. Чи не знайдеться в кого в Чер-
нігові «По морю и суше» за 1895 рік, а саме — те число (в
сентябрі, чи що), де друкувався переклад мого «Сироти
Захарка»? За цеє число, яке мені зараз дуже потрібне, я б
охоче оддячився якими-небудь галицькими книжками, котрі
до Росії не доходять.
З поводу свого «Пальмового гілля» здобув скількись
листів. Деякі з них зводяться на ось що: «Дякую за екзотичні
поезії, але бажав би, щоб Ви писали р і д н і » . Неначе
можна собі звеліти!.. Бачу поки що, що, виймаючи деякі
одиниці, які мають вдачу більше-менше інтернаціональну,
наша українська суспільність неохоче дивиться на щось
екзотичне.
365
М[осква], 19‘^уї'М
Дорогий, високошановний учителю мій

Павле ГнатовичуІ
Велике Вам спасибі за Ваш лист. 3 поводу свого «Паль-
мового гілля» я одержав чимало листів, і коли в одних повно
для мене похвал, то в других є докори, чому я не пишу таких
речей, як «Повістки і ескізи», і навіщо моя поезія екзотична, а
не рідна. Ваш авторитетний для мене лист незвичайно мене
врадував.
З болем у серці прочитав я в Вашім листі, що Ви зазнали
деяких розчарувань. В чому? Коли що-небудь відбулося на
суб’єктивнім грунті, то — розуміється — я судити про те не
можу; коли ж на громадськім, то мені здається, що тут у Вас
не може бути причин для розчарування: в далекій од Вас
Москві, де Ви між незнакомими людьми не можете робити
впливу своєю особистістю, я бачу, як Вас шанують ті люди,
що знають Вас тільки з Ваших книжок: ну, а така повага, що
не є результат кумівства і особистих симпатій, на дещо
вказуєі
Додруковую чималу книжку «История мусульманства от
его возникновения до распадения на секты»*. Друкарня
сподівається в половині января випустити книжку в світ.
1902
183. До Б. Д. Гр'нченка
Перш усього дякую за книжки. [...]
З циклом віршів робіть що хочете. На мою думку, варто
було б узяти звідти з о в с і м м а л о п’єс,—аби й моє ім’я
було серед тих, хто шанує пам’ять Кулішеву*.
36
6
Що ж до Вашої сподіваної статті про мене*, то, коли
хочете, пришліть її попереду мені самому; я Вам в листі тоді
напишу, чи нема у Вас яких фактичних помилок. Що ж, ізнов
до Вашого запиту про те, які я мови знаю, то на це не одразу
можу одписати, бо я ніколи їх не лічив: я раз у раз виучую собі
ще яку небудь (от і зараз студіюю абіссінську), тим-то треба
попереду посортувати їх сім’ями. Отже ж, почнемо з
слов’янських:
С л о в ’ я н с ь к і — знаю добре всі, разом з літе-
ратурними наріччями. Само собою розуміється, що дуже
добре знаю й мертву стару церковнослов’янську.
Із к л а с и ч н и х м е р т в и х мов дуже добре знаю
грецьку і латинську, а філологічно — санскрит.
Н о в о г р е ц ь к у (друковане читаю легко, а розмову
розумію погано).
Р о м а н с ь к і — зовсім добре французьку і італійську,
зле — іспанську. (Зрештою газети і научні книжки читаю
легко).
Г е р м а н с ь к і — зовсім добре німецьку і англійську,
гірше голландську і датську. Шведську почав був учити, але ж
як вона не хтіла швидко вкладатися в голову, то кинув до
вільнішого часу; шведські книжки для мене тіаким]
спіособом] зачинені.
Із і р а н с ь к и х мов зовсім добре знаю тільки перську
(почасти — з її наріччями); розумію літературну афганську
(але не чисто народну); з опрочих іранських мов знаю тільки
граматичну їх частину.
Із с е м і т с ь к и х мов зовсім добре знаю староараб-
ську і новоарабську (сірійське наріччя знаю так, що й говорю
ним, а другі новоарабські наріччя знаю теоретично).
Філологічно знаю мову жидівську і арамейську (точніш — т.
зв. сирську); з ассірійської та ефіопської (абіссінської]) мови
знаю самісіньку граматику. Грузинську вчив, але багацько з
неї забув і краще сказати, що її не знаю, бо не можу розуміти
текстів.
З у р а л о - а л т а й с ь к и х мов знаю турецько-
татарську. Найкраще, розуміється, знаю наріччя османське, бо
доводиться завсігди мати практику.
Здається, всі перелічив, не проминув жодної. Міг би
додати, що єсть іще й такі мови, які я розумію більше-менше,
хоч і не вчив їх (напр., португальську). Туту Москві, правду
кажучи, самі обставини складалися так, щотягли мене до ви-
учування всяких мов, бо як бачиш, що всі навкруги знають
367
по скількись десятків усяких мов (Корш, Міллер еіс.), то
сама собою береться звідкись охота — зайнятися тим самим;
ну, а виучуються мови легко; до того ж, єсть раз у раз жива
практика. (Деякі з моїх студентів, заметившись од Корша,
мене, Міллера і др., непомітно йдуть іще далі, ніж ми, та й
виучують такі мови, яких і ми не знаємо).
Питаєтеся про марки. Коли що буде, пришліть. Я їх здам
комусь із аматорів, а покуплю для бібліотеки Т[ова- ристіва
Шевч[енка] які-небудь книжки або яку-небудь книжку.
Я, можна сказати, зовсім здоровий, тільки трохи втом-
лений, бо хтів би цим роком поскінчати усі свої книжки, що
друкуються, та й мати вільні руки. Дещо пришлю Вам, мабуть,
на тім тижні.
Стискаю Вашу руку. Перекажіть моє привітання Вашій
сім’ї.
Як писатимете, то сповістіть, чи я Вам прислав Мінор-
ського* — про сучасних козаків у Туреччині та свої «Лекции
по истории семитских языков»*?
М[осква], 7 дек[абря] 1902
Перечитав Вашу розвідку* і скажу одно: Ви м е н е
д о б р е з н а є т е . Але деякі додатки я поробив збоку:
схочете покористуватись ними — гаразд, а ні — дак ні. (До
стор. 2). Свою «Історію мусульманства» і «Семитские языки»*
я датую: 1903, бо зброшуровані вони будуть аж у январі 1903-
го р. (уже хоч додруковані або, принаймні, зложені до кінця, і
коректури останніх аркушів я уже держав). (Як посилатиму їх
до Вас, то получу ще й деякі курси своїх лекцій, що
друкувалися літографічно (машиною Ремінгтоновою).
Друковані «Семитские языки» і літографовані «Лекции по
истіории] семіитских] язіьїков]» — це дві неоднакових роботи,
так само як друк[ована] «Історія мусульманства» і
літогріафована] «Старейшая история ислама»*.
(До стор. 24). Дуже прохав би Вас додати: «быть может—
родному брату, быть может — близкому приятелю». Вам
признаюся, що, хоч я і завіряю читачів, що в «Нечестивім
368
коханню» немає нічого суб’єктивного, та, на превеликий мій
жаль, дещо суб’єктивне там було. Підставу для циклу дав
бейрутський професор Р., але скінчив я цей цикл вже не в
Сірії, а на Кавказі: я приїхав у Ставропіль слабий,
помираючий, до мене дуже гарно віднеслася жінка мого брата,
я зачав дивитися на неї як на свого янгола-охоро- нителя,
тільки ж заразом почував, що моя прихильність до неї є ніби
злочин супроти мого брата,— і от, щоб себе заспокоїти, я
написав (або дописав) цикл «Нечестиве кохання». Фабула
зосталася бейрутська, але ліричного чуття я взяв багацько із
власної душі. Тільки ж через оте власне чуття чимало
подробиць, які для мене були самі собою ясні, позоставалися
задля читачів незазначеними, недоказаними. «Руслан» на
підставі неясностей заявив*, що я не поет, а поетка, і що я —
«половий мішанець». Тим-то я прохав би Вас додати отих
двоє рядочків, які я виписав зверху.
Дякую Вам за Вашу прихильність. Серед моєї самоти як
почуєш про себе яке-небудь добреє слово, то на душі стає
відрадісно, бо почуваєш, що можна, й цураючись людей,
робити для них що-небудь любеє, коли не дуже-то кориснеє.
А з живими людьми у мене справді щось чудне продіє-
ться. Торік у мене була знайома сім’я: Міллери. Тепер (буде
вже місяців з десятеро) мені й з ними важко мати зносини, то я
з ними порвав усяку знайомість. Зачали, бачите, поставати в
голові всякі притичні думки про них,— мені стало страшно,
щоб не розвіялася тая ілюзія або те ідеальне світло, в якім я їх
завсігди собі бачив,— і от, щоб навіки заховати про них дуже
гарну, ясну згадку, я перестав заходити до них, заявивши, що
нікуди не виходитиму, доки не покінчу деяких праць. З ким я
ще бачуся, дак тільки із своїми вчениками-студентами, бо не
можу не давати їм усяких научних вказівок.
Мій привіт Вашій сім’ї.
24 2-146 369
1903
«Энциклопедический словарь» Брокгауза і Єфрона прохав
мене написати статтю «Шевченко» (речинець — 20—25
авгіуста]), тільки ж я не маю на те часу. Чи не схотіли б Ви
взяти на себе цю статтю (Вам заплатять по 3,5 крб. за
стовпець)? Коли згода, то одпишіть мені якнайшвидше, а я
замість себе порекомендую «Энциклопедическому] сло-
вареві» Вас.
Звенигородка в
Київщині, 23. VII 1903
Високошановний добродію!
Будьте ласкаві передати членам Товариства ім. Шевченка
мою щиру подяку за ту честь*, яку воно мені зробило,
вибравши мене своїм дійсним членом. Рівночасно посилаю
рекомендованою опаскою найголовніші дати свого життя, які
Ви бажали мати од мене, і спис замітніших своїх научних
праць і статей; само собою розуміється, що, написавши
більше як 500 статей, я не можу подавати повний їх спис;
навіть і сей, який посилаю, займе в Вас багато місця.
Долучаю й 10 крб. як свою вкладку за 2 роки.
Вас особисто, високоповажаний д. Гнатюк, щиро вітаю з
нагоди Вашого іменовання членом-кореспондентом Ро-
сійської Академії наук*. Я завсігди д у ж е в и с о к о
цінив Ваші праці і тепер незвичайно радий, що Академія наук
Вас пошанувала. Вам, мабуть, відомо, що в члени-
кореспонденти Російської Академії наук не легко попасти і
що така честь припадає далеко не кожному видатному
російському вченому, а тим паче — заграничному. Може
370
бути, що якось спроможусь і надрукую свою (давно вже
написану, тільки не переписану) оцінку Ваших праць, які знов
кажу, шаную дуже високо.
Ваш прихильник
проф. А. Кримський
Р. 5. Прохав би прислати коректуру мого бібліографічного
покажчика* мені на перегляд, бо буде без того багацько
помилок друкарських.
187. До І. Ю. Крачковського*
Многоуважаемый Игнатий ЮлиановичІ
В ответ на Ваше письмо от 1-го ноября 1903 г. могу
сообщить, что вступление и обложку к «Ист[ории] арабов»* я
Вам пришлю, как только они будут готовы, т. е. около 10—15
декабря. Конец «Истории мусульманства»* (ч. 116+
Предисловие) будет готов, вероятно, к тому же времени. 2-ой
вып. «Лекций по ист[ории] сем[итских] яз[ыковЬ* студенты
издадут во время рождества. «История Персии, ее литературы и
дервишіской] теософии»* только что отлитографирована.
Остальные работы, о которых Вы спрашиваете, едва ли будут
закончены в нынешнем академическом] году.
Готовый к услугам
проф. А. Крымский
Звенигородка, КиевГской] губ., 31
декіабря] 1903 г.
Дорогой, многоуважаемый Всеволод Федорович!
Через час Новый год. В нашей тихой семье его не встре-
чают. Отец давно уже лег спать; мама — только что; сестра
молится в своей комнате, откуда мерцает свет лампадки. А я
один сижу в гостиной, весь укутанный фланелью, покрытый
шубою, и среди всеобщей тишины берусь за перо, чтобы
выразить Вам и Вашей семье лучшие пожелания и приветствие
по случаю Нового года.
Восемь дней прошло, как я дома. Я весь проникнут
необыкновенно мирным, безмятежным настроением, которое я
24* 371
назвал бы даже счастьем, если бы этому не мешала одна
физическая причина: потеря ног. Едучи от Киева до
Звенигородки, я схватил такой ревматизм, что у меня отнялись
ноги, и никакое лечение не помогает; я не в силах ходить более
10—15 минут вследствие нестерпимой боли и, кроме того,
имею ежедневно пароксизм лихорадки. Но несмотря на
непрекращающуюся ломоту (особенно ужасную между 5—7
часами вечера), я чувствую, что жизнь моя полна: я на родине,
моей дорогой родине, где все, каждый проходящий возле окон
человек, каждый бездушный предмет,— все есть мое родное, и
вдобавок — окружен семейной обстановкой моего детства.
Еще и еще раз убеждаюсь, что с Москвой меня связываете
исключительно Вы и Ваша семья, а все прочее—для меня
чужое, неинтересное; в Москве я способен жить только
книжными интересами и музыкальными звуками, а здесь я себя
ощущаю частью одного живого целого, и даже
общероссийским гражданином с твердыми гражданскими
идеалами я ощущаю себя только здесь, где имею почву под
ногами, а не являюсь пересаженным экзотическим цветком. С
особенной яркостью контраст между моим «я» московским и
моим «я» украинским ощущается мною именно сегодня, когда,
с одной стороны, душа моя рвется к Вам, в круг Вашей семьи,
собравшейся встретить вместе Новый год, а с другой стороны
—испытывается вполне ясное сознание, что, за исключением
Вашей семьи, у меня в Москве нет безусловно никакого
дорогого притягательного пункта и что, если б Ваша семья
уехала из Москвы, для меня вся московская жизнь и обстановка
была бы ни на йоту не интереснее, чем казанская или
тамбовская.
К экзаменам, т. е. к 15 января, я постараюсь во всяком
случае вернуться в Москву, если только будет физическая
возможность, т. е. почти наверно (нельзя же предположить,
чтобы я оставался безногим еще две недели!). Впрочем, если
бы я вовремя не приехал (чего не думаю), то пусть студентов
по пройденным т е к с т а м и переводам проэкзаменует
вместо меня Аттая, но отметки пусть не ставит, а ограничится
пометкой: «зачет» или «не зачет». Но, повторяю, я имею
твердое намерение не опаздывать.
В Киеве я пробыл четыре дня и видел-слышал чрезвы-
чайно много интересного. Рассказывать не буду, потому что
слишком долго было бы, тем более, что я ничего не пропустил
и всюду торчала моя фигурка в ее дервишском убогом
костюме. Костюм меня не очень, впрочем, смущал: я до того
372
привык быть в нем, что (во время главного заседания) храбро
сидел даже в торжественном зале, освещенном громадными
люстрами среди разряженных в парадные костюмы и военные
мундиры представителей и депутатов, в первом ряду (мне был
прислан почетный билет), и не смущался тем, что на меня в
силу контраста с моими соседями особенно часто направлялись
бинокли публики, битком набившей весь партер и все хоры
самого обширного зала во всем Киеве. Тот же скромный
дорожный костюм украшал (или, если угодно, не украшал)
меня и в театре (опера «Різдвяна ніч»), и в концерте (из
Лысенковских произведений), и на многолюднейшем шумном
коммерсе. Только на коммерсе я вдруг внезапно устыдился. Я
стоял и разговаривал с кучкой знакомых в одном из залов Лите-
ратурно-артистического клуба (где происходил коммерс), как
вдруг меня подхватил под руку один из приезжих галицких
профессоров и быстро увлек со словами: «С Вами очень желает
познакомиться необыкновенная красавица». Через полминуты
я был отрекомендован действительно замечательной
красавице-брюнетке лет 18—19, высокого роста, одетой в
роскошное бальное платье и украшенной драгоценностями.
Она, улыбаясь, пожимала мне руку и, прямо блистая, говорила:
«Ну, вот наконец я вижу лично того профессора-азрийца,
который от любви умирает». (Разговор шел по-малорусски, и
цитировался мой перевод «А$га» Гейне). От неожиданности я в
своем невзрачном наряде закрыл лицо рукою и пробормотал,
что на моих стихах стоит ясная пометка: «Неавтобіографічне».
По-видимому, мой смущенный вид доставил ей несказанное
удовольствие, и она, опять цитируя меня же, спросила с лука-
вым смехом: «Пан професор! Ви слабі?» Тем временем, однако,
я успел оправиться и, хотя вопрос т=11е Алчевской* привел
окружающих в восторг, сумел перевести разговор на
юбилейные темы, а потом на музыку. Кстати сказать, эта
молодая блестящая красавица, сверкающая уборами, не-
обыкновенно мелодично говорящая по-малорусски, одна из
самых горячих патриоток, есть дочь той Алчевской, которая
издала «Что читать народу?» и немало писала в российских
журналах [...]. Небезынтересна для Вас, может быть, судьба
Жебунёва*, который Вам знаком по Сочи. Он страдал
меланхолией, нелюдимством, а теперь ожил [...]. Я с ним гоже
здесь встретился.
Пребывание в Киеве сильно ободрило меня, потому что та
симпатия, которую я видел отовсюду, говорила мне, что моя
литературная малорусская деятельность небесцельна. Однако я
373
с облегчением вздохнул, когда выехал из киевского водоворота
похвал к себе в тихую Звени- городку, где я для своих родных
не писатель и не ученый, а просто бедный Фаня, нуждающийся
в их попечении и ласке. За несколько минут до выезда из Киева
один мой новый знакомый попросил у меня позволения
представить меня своим подросткам-дочерям и 14-летнему
сыну, чтобы в их памяти было лестное воспоминание о зна-
комстве со мной, а кроме того, я вдруг увидел продающиеся
открытки с моим портретом. Я купил одну и, севши в вагон,
расплакался, ноне от умиления, а от болезненного огорчения,
что я начинаю терять свое скромное, презрительное мнение о
себе. А сколько таких случаев было у меня в Киеве!
В Звенигородке я, понятно, успокоился и отдохнул от
нервной взвинченности. Пишу диссертацию и кончаю одну
большую славистическую вещь, чтобы книга была готова
значительно раньше съезда славистов. Кроме того, много
читаю. Людей посторонних не вижу, кроме тех бедняков,
которых отыскивает сестра; в интересы этих вхожу с большой
охотой и чувствую, что я не труп. Отцу и матери стараюсь
угодить всеми силами, но все же сознаю и не перестаю
сознавать, что за мною много есть несмывающихся грехов по
отношению к ним, и часто, по несколько раз в день, испытываю
потребность сказать: «Отче, согреших на небо и пред тобою и
несмь достоин называться сыном твоим». Нередко
вспоминаются мне слова того раввина, который даже
радовался, что с детства был сиротой, потому что не был бы в
состоянии исполнить надлежащим образом все
предписываемые нравственным законом обязанности по
отношению к родителям.
Кончаю письмо. Почти час ночи. Горячо Вас обнимаю и
всех Ваших. От Бориса я имел письмо, до души меня тро-
нувшее.
Весь Ваш А. Крымский 1 янв[аря| 1904
Не послал вчерашнего письма, п[отому] ч[то] сегодня нет
приема на почте. А тем временем имел визит, по последствиям
очень для меня небезынтересный. Зашел ко мне один еврей и
принес книжку «Восхода», еще н о я б р ь с к у ю , которой я,
однако, еще не видал. Там помещена на стр. 143—145
изумительно хвалебная рецензия на «Семитские языки и
народы», начинающаяся восклицанием: «Превосходный, во
многих отношениях замечательный труді», восторгающаяся
моими примечаниями, которые «составляют лучшее украшение
книги», а заканчивающаяся опять восклицанием: «Великое
374
спасибо проф. Крымскому». Подписана эта рецензия: Н.
Переферкович. Я был так смущен, что едва не сгорел от
смущения, тем более, что именно от Переферковича, рецензии
которого всегда отличаются строгостью и ядовитостью1, я
никак не ждал бы того множества комплиментов, какое мне
рассыпается в каждой строке («глубоко», «точно»,
«интересно», «подавляюще учено», «назидательно» и пр.). От
присутствия постороннего сви- детеля-еврея мое смущение
усиливалось, и я после его ухода пролежал с час, как пласт,
совсем разбитый и усталый. Вижу, что я серьезно болен, если
не в состоянии выносить никаких личных впечатлений. Боль в
сердце до сих пор прямо невыносима! Живой я мертвец и
больше ничего! Прямо кажется, что с светом пора проститься.
2 янв[аря)
Хотел сдать письмо, но получил письмо бар[она] Розена, из

которого делаю Вам выписку:
«Перед отъездом в Москву у меня были Минорский и
Миллер. Оба они произвели на меня самое приятное
впечатление во всех отношениях, и я думаю, что из них выйдет
большой толк. От всей души поздравляю Вас с такими
учениками!»— Другая выписка:
«Вы пишете, что Халатьянц* очень доволен моим сим-
патичным отношением к нему. Скажу, что его требования, по-
видимому, очень скромны»
Он и здесь рассыпал громы и молнии на всех русских семитологов,

титулуя их шарлатанами и называя «редкими и счастливыми исключениями»
только меня и Коковцева.
Главное содержание письма барона — деловое: о скидке
для студентов Петербургского университета на «Историю
мусульманства», которая введена на восточном факультете в
виде учебника или обязательного пособия. Напоминаю Вам по
этому поводу, что с Вашего разрешения я написал барону о
возможности студентам приобретать «Историю
мусульманства» всего за 2 руб. с пересылкой; но в канце- ляр
ию института я об этом еще не сообщил.
375
1904
Звенигородка, Киев[ской] г[убернии],
Многоуважаемый, дорогой Всеволод Федоровичі

Получил Ваше письмо, но не успел еще ответить, как отец
показал мне Вашу телеграмму. Он хотел ответить, что я выеду
только через две недели. Я сказал телеграфировать, что —
через неделю. Но, очевидно, через неделю после телеграммы не
выберусьI. С ногами я кое-как справляюсь: держу их в
кавказских валенках и, таким образом, хоть много ходить не
могу, все же передвигаюсь. Но моя мука — это простуженный
живот, который у меня вечно укутан фланелью, и сведенная
поясница (в боку, с левой стороны),— они-то и причиняют
главную боль, затрудняющую хождение. Прибавьте к этому
страшное чувство от недостатка движения и от постоянного,
беспрерывного чтения или писания (что же мне иное делать?),
отвращение к пище, которая как будто камнем ложится на
желудок, головокружение и прочие прелести. Выйдешь на
воздух — среди этих вечных оттепелей постоянно
простуживаешься. Не скрою, что заботливость окружающих и
вообще вся мирная обстановка действуют очень
успокаивающим и умиротворяющим образом; тем не менее,
когда остаешься один, готов иногда просто плакать от сознания
своего нездоровья и бессилия.
Слова Аттаи и Халатова, будто виною моего ревматизма
является моя комната, привели меня прямо в озлобление. Кому
лучше знать гигиенические условия моей комнаты? Мне ли,
чувствительному к малейшей сырости и потому вполне
способному оценить сухость и чудную вентиляцию моей
комнаты, или же им, никогда не жившим в ней и переносящим
на мою комнату свойства каких-нибудь соседних помещений
(коридора, кухни и т. п.)? В Москве ревматизмом я очень редко
страдал (исключая два-три случая, когда в Сокольниках
промочил ноги), а страдал им только среди весенней сырости
Ставрополя или вот теперь здесь по случаю дорожной
простуды. Я ехал из Киева в купе 1 кліасса] для некурящих, и
I Сегодня пятница. Постараюсь выехать во вторник. В Киеве останусь
ночевать только в том случае, если сильно расхвораюсь.
376
сперва никого там не было. Я разделся, укрылся одеялом. Но
вот в жарко натопленное купе кондуктор привел трех
гимназистов, которым в III кл[ассе] не хватило места и которые
стояли на площадке (я ехал в день роспуска). Не протестовать
же мне было, не требовать, чтобы они ночью возвращались на
площадку III класса! Но эти юноши, не снимавшие с себя своих
теплых шинелей, постоянно выходили из купе и возвращались
в него, оставляя открытою или полуоткрытою дверь купе и
наружную дверь вагона, а я или дремал под двумя струями:
горячей от парового отопления и холодной— от дверей, или
приподнимался, чтобы закрыть двери. Через день по приезде в
Звенигородку я вполне уже насладился результатами.
И в этом моя комната имеет быть виновата?! Комната,
которой я, со всей моей восприимчивостью к простудам и
сырости, ничего не могу еіп^егїепI! Надеюсь, впрочем, что если
моя привязанность к этой комнате, удобной для меня в тысяче
отношений, не принимается в рассчет, то будет принято в
рассчет мое постоянно повторяемое обещание, что, покинувши
эту комнату, я покину не только заведы- вание семинарской и
учебной библиотекой, за которое я ведь имею эту комнату, но
вообще устранюсь от малейшего руководства занятиями
студентов: буду делать лишь как раз столько, сколько мои
сослуживцы (Саков, Халатов). Даю в этом честное слово.
А Аттая? О, как он должен быть счастлив, имея такую
великолепную забывчивость, при которой он со спокойной
душою может сваливать вину на мою комнату! Он ведь мог бы
помнить, что ревматизм нажит мною в Бейруте из жалости к
его родным. Для его родных я был единственная поддержка
(отец его лишился уж практики), и потому мне жаль было
покинуть их, и я жил две зимы в ужасной квартире, где возле
окон и дверей были вокруг косяков широчайшие щели со
свободным пропуском ветра (он иногда мне лампу тушил), а с
потолка при дожде все время, не прекращаясь, лила вода в
подставленные лоханки. Когда Аттая затем побывал в Бейруте
через несколько месяцев после моего отъезда, он написал мне,
что сердце его облилось кровью, и он немедленно нанял для
родных другую квартиру. Ну, я этого сделать не мог, получая
из института только 600 рублей, и бросить Аттай и
переселиться к другим арабам, значило бы оставить их без
хлеба. Я был тогда крепче здоровьем, и на свой ревматизм (со
второго года и на малярию) не обращал большого внимания,
зная, что в жаркие дни он ведь пропадает; к тому же я столько
I Закинути (нім.).— Ред.
377
видел ласки за это время от князей Гагариных (которые, после
тщетных уговариваний переселиться в другую, даже более
дешевую для меня комнату, поручили доктору Бригстоку
периодически лечить меня и парализовать действия этой сырой
и продувающей квартиры), что находил в своем положении
убогенького даже некоторую отраду... Аттая отчасти от меня,
отчасти из многих других источников знал в свое время, где
был нажит мною ревматизм; для него эта квартира памятна еще
тем, что похитила от чахотки его брата и двух сестер... Теперь
он это забыл... Как хороша иногда бывает короткая память!
Я сознаю, что вспоминать все это не есть благородство с
моей стороны. Но беда в том, что забывчивость Аттаи могла бы
очень чувствительно отразиться на мне отнятием моей
необыкновенно для меня удобной и прямо спасительной
комнаты. Имею ж я право хоть Вам объяснить историю моего
ревматизма, чтобы Вы, власть имущий, не захотели напрасно
обижать меня из-за вздорных соображений Аттаи. Ну, брошу
перо, в котором «опиум чернил» смешан «с слюной бешеной
собаки», и постараюсь писать другим пером, более мирным.
Большой приятности, к сожалению, не напишу.
Я прекратил писать диссертацию, потому что, не рас-
считывая так долго быть в Звенигородке, не захватил с собой
всех нужных книг: кончивши порцию, для которой я книгами
запасся, я приостановился. Не буду таить, приостановился не
без удовольствия: диссертация мною, собственно, давно уж
написана (в тот год, когда я поссорился с Борисом и, в течение
нескольких месяцев не видал почти лица человеческого), и
потому интереса исследования для меня теперь в ней нет
никакого,— все дело сводится к тому, чтобы придать
хаотической рукописи стройный и научный вид и, в
особенности, дать правильный и хороший перевод множеству
имеющихся у меня арабских выдержек. Конечно, и в
предстоящей для меня работе кое-что интересное еще есть,
но... с чисто технической стороны: приятно смотреть, как
хаотическая груда обращается в удобочитаемые страницы;
однако такая работа и прискучивает; это уж стилистика, а не
исследование. В угоду Вам я доведу диссертацию до конца в
нынешнем же году, но, право, с удовольствием растянул бы ее
года на два, чтобы тем временем заняться работами более
привлекательными.
Вы пишете, что баріон] Розен настаивает на необходимости
скорейшего представления мною диссертации. Писал он и мне
об этом, передавал он мне это и через Минорского, и через
378
Халатова. Вы, чтобы возбудить во мне честолюбие,
прибавляете, что надо мне издать, наконец, труд характера
академического, и по ассоциации идей предсказываете мне
грядущий, со временем, доступ в академию...
Ах, дорогой Всеволод Федорович! Честное слово, на почве
честолюбия недалеко Вы меня подгоните: нет у меня
честолюбия, а если, быть может, и были какие-нибудь жалкие
задатки, то и те я искоренил. Самое большое, что я еще
испытываю, это некоторое чувство радости от одобрительных
рецензий, да и то, вероятно, лишь потому, что они
свидетельствуют о небесполезном проведении мною моего
рабочего времени; притом и похвальная рецензия через
несколько часов после ее прочтения вызывает чувство
утомления, стыда и отвращения к себе и к людям,— чув-
ствуешь себя рабом чужого мнения, и гадко делается на душе.
Академия меня не прельщает, и жить мечтой о ней да тру-
диться ради этой мечты я ни на чуточку не способен. Едва ли
Вы одобрите те побуждения, которые меня заставляют
напряженно заниматься, но я Вам их тем не менее открою.
Занимаюсь я или только для того, чтобы доставить себе
379
личное удовольствие (оттого рецензии и бывают приятны:
занимаешься для себя и вдруг оказывается, что и для других
польза или удовольствие1), или для того, чтобы заглушить в
себе оскорбленное чувство привязанности и, расширяя свой
кругозор, забывать свои личные скорби, обиды и т. п.,—
мелочные в сравнении с жизнью мировых идей. Это второе
побуждение заставляло меня работать наиболее интенсивно:
самыми напряженными периодами моей работы были 1895—96
г., 1902-й г. и, наконец, последние три месяца (собственно,
ноябрь—декабрь), когда я даже сон гнал от себя, чтобы мысль
не работала помимо моей воли. 1902-й год дал, по своим
результатам, кое-что в том направлении, какого Вы бы от меня
хотели: вся основа диссертации была мною тогда же выткана;
но до конца я ее не довел, потому что метался во все стороны,
стараясь захватить мыслию как можно шире горизонты: то я
бросался на старохристианскую литературу и упивался
Ефремом Сириным, аввой Исайей*, Тертуллианом* и др., то
занимался «Семитскими языками и народами», интересными
для меня, как Огшісігізз2 своих собственных познаний, то
обрабатывал себе такие же Огшісігізз по «Истории
мусульманства» и «Истории арабов», то вдруг перескакивал на
малорусскую филологию, то на английскую литературу и т. д.
и т. д., причем иногда перепрыгивал очень резко из области
науки в область общественной жизни, волновался
гражданскими чувствами и пр. Среди таких занятий чувство
оскорбленной личной привязанности затихало, и сердце
понемногу переставало ныть. А так как я, очевидно, до конца
жизни буду к кому-нибудь привязываться и затем расставаться
и искать забвения в расширении круга интересов, то, очевидно,
у меня до конца жизни будут преобладать вот такого рода
занятия, какие я Вам описал. Вероятно, и диссертации будут в
это время писаться (ведь это у меня уж четвертая!), но,
неотделанные, будут складываться на особой полке вместе со
множеством других моих рукописей, ждущих окончательной
отделки, которая откладывается до более спокойного времени. I
II
Я Вам чистосердечно рассказал закулисную сторону или

подкладку моих занятий. К эрудиции (не стану притворно
скромничать: даже к порядочной эрудиции) они ведут1, и для
с в о е й д о л ж н о с т и я, говорю это твердо, вполне
I1 Но не стану врать: побуждение приносить своею научною работою
пользу обществу стоит у меня совсем на третьем плане, тем более, что пользу
историко-филологических наук на аптекарских весах не взвесишь.
II Основа (нім.).— Ред.
380
пригоден, потому что занятия мои не шарлатанские. Но той
карьеры, ведущей прямо в академию, той карьеры, которую Вы
для меня, как мой учитель и как начальник института, считали
бы наиболее желательной, я не сделаю, надо полагать. Ввиду
того, что здоровье мое сильно подточено и едва ли даст мне
прожить о ч е н ь долго, я гораздо более полезным нахожу
издавать, пока жив, всякие резюмирующие общие своды
(«Истіория] араб[ской] лите[ратуры]», «Ист[ория] персидской]
лит[ературы]» и прочие, много времени неустанно мною
обрабатываемые), чем отделывать диссертацию... Тем не менее
насчет диссертации будьте спокойны: В ы желаете, чтоб я
поторопился, и я это сделаю (сейчас остановка не по моей
вине), но сделаю только потому, что это будет приятно Вам и
что Вам не будет тогда стыдно за меня. А насчет дальнейшей
карьеры, в предвидении которой Вы делаете мне комплименты,
я принужден Вас разочаровать и отказаться от незаслуженных
комплиментов. Если Ваш ученик и доставит Вам когда-нибудь
приятность, то никак не быстрым достижением всевозможных
официальных научных дипломов и почестей, к которым у него
нет ни малейшего стремления, да при ожидаемой
кратковременности его жизни и не может быть стремления.
Опыт показывает, что и бар[он] Розен, торопящий меня с
подачей диссертацииI II, умеет оценить и такие
«неакадемические» мои издания, как «История мусульман-
ства», и рекомендует изучать ее своим слушателям; да и та
самая Академия наук, когда нужно, вспоминает обо мне и уже
два раза возлагала на меня ответственные поручения,
исполнение которых, казалось бы, надо было б возложить
скорее на лица, официально занимающие кафедру славянских
наречий; несомненно, что она и не раз еще вспомнит обо мне
(вот и сейчас на мне уж лежит, совместно с Житец- ким, новое
поручение академии, для которого сверх моих славистических
познаний понадобились и семитологические). А среди широкой
публики, интересующейся наукою, я своими трудами могу
славу института только поддержать, а не умалить, и с этой
стороны Вам стыдиться за меня нечего.
Кончу. До скорого свидания. Крепко пожимаю Вашу руку.
I У меня ведь мало знакомств, а день — длинный, и потому, при всех

моих прыжках из одной научной области в другую, на долю каждой области
остается довольно труда.
IIСам он, впрочем, свою докторскую диссертацию писал, или оттягивал.
18 лет. Такое же количество лет писал свою магистерскую диссертацию
Медников. Коковцев 13 лет оттягивал свою докторскую диссертацию и, как я
знаю и* его письма, даже не приступал к ней.
381
От души привет всем Вашим, особенно Евгении Викторовне...
Приехавши в Москву, повторяю, я все-таки оканчивать отделку
диссертации буду, а потому не сердитесь. Покамест сообщу
одну не неприятную для Вас весть: я з а к о н ч и л обработку
второй части «Семитских языков и народов»*; дня через два, а
то и завтра, рукопись будет совсем готова к печати, так что
отвлекать меня от диссертации не будет (обработка
закончилась сравнительно быстро, потому что главное ее
содержание состояло в истории языка а р а б с к о г о ) .
В а ш А. Крымский
«Энциклопедическому словарю» Брокгауза та Єфрона
потрібна на 20—25 февріаля] ст. ст. стаття «Южнорусская
литература»*, стовпців на 10—12 (можна й трохи більше)I.
Стаття мусить коротко обійняти не тільки нове (з XVIII віку),
але й старе наше письменство (як це зроблено у Пи- піна в
«Истіории] славіянских] литеріатур]»). Плата за стовпець 3 крб.
75 коп.; зрештою, коли попрохаєте більше, то можуть
заплатити й більше, але 3 р. 75 коп.— то пересічна плата.
Редакція вдалась була до мене, але я фізично не маю часу
се зробити; а втім, редактор був передвидів, що я не могтиму
прислати цієї статті, і сам прохав мене заздалегідь
подати, в разі відмовної відповіді, Ваш адрес або написати
самому мені до Вас.
З огляду на те, що «Энциклопедический] словарь» Брок-
гауза і Єфрона має в Росії мільйонове розповсюдження і що всі
росіяни та й звичайні українці черпатимуть свої звістки про
наше письменство не звідки, як з отого «Энциклопедического]
словаря», сподіваюся, що Ви не відмовитесь написати для
нього статтю, яка б знайомила всіх із справжньою, а не ворожо
й тенденційно перекрученою історією нашої літератури.
Написати такий начерк Вам буде зовсім легко, бо ж до кожного
письменника не треба подавати бібліографію (адже в «Словарі»
I Зрештою, письмо, яким друкується «Энциклопедический] слор[арь]»,

дуже компактне і дрібне,— може, Ви й самі не потребуєте писати більше як 10
— 12 стовпців.
382
вже єсть спеціальні статті про поодиноких письменників,— от
хоч би моя стаття про Вас, і була спеціальна стаття Арабажина
«Галицко-русская литература»). Треба намалювати тільки
загальний к о н т у р нашого письменства, харак-
теризуючи кожного письменника двома-трьома влучними
словами (а Ви на се великий майстер), а в кінці додати збірну
бібліографію, де, окрім Пипіна та Огоновського, згадати про
такі статті, які були друковані Вами (напр., «Із остатніх
десятиліть»), про такі видання, як «Вік», і про тую серію
статей, яка друкується (в поодиноких характеристиках) в
«Киевской старине» за останні роки (про Вас, Грінченка,
Коцюбинського, мене і др.). Це ж багато часу у Вас не забере.
А коли б Ви, задля скорості, хтіли поділити працю, то
запрохайте ще й д. Студинського: нехай він напише про старе
письменство, а Ви — од «Енеїди».
Щодо речинця (22—25 февріаля] ст. ст.), то я думаю, що в
разі потреби можна його ще одтягти на скількись днів.
Так будьте ж ласкаві, повідомте редакцію «Энцикло-
педического] словіаря]» (та й мене теж, будьте ласкаві) про
свою згоду, щоб редакція була зовсім спокійна. Адресувати
треба (зарекомендувавши) так: С.-Петербург, Разъезжая, 39,
Его высокородию Семену Афанасьевичу Венгерову. (Венгеров
— редактор історико-літературного одділу в
«Энциклопедическом] слов[аре]»).
А мій адрес: Москва, Лазаревский институт восточных языков,
профессору А. Е. Крымскому.
383
191. До О. О. Шахматова
М[осква). 19 “і]” 04
Многоуважаемый Алексей Александрович!

Сейчас получил письмо от Франка из Львова, где он мне сообщает, что на
предстоящий съезд славистов* личные приглашения присланы во Львов таким
господам, как Вергун*, Яворский[...], не имеющим никакого отношения к
серьезной науке; присланы приглашения также всем полякам и не присланы
никому из членов Научного общества имени Шевченко, т. е. именно тем, кто
имеет действительные знания по славяноведению и чье участие могло бы быть
несомненно полезным для съезда. От себя прибавлю, что сам Франко —
председатель филологической секции общества, Колесса и Студинский —
официальные профессоры-славяноведы, Гнатюк и Верхратский — оценены самой
же Академией наук или «АгсЫу’ом Шг зІІауізсЬе] РЬі1[о1о§іе]» и т. д.,ит. д.,и
если их не приглашают на съезд, а приглашают только таких людей с
подозрительной ученостью, как Вергун и Яворский, то получается нечто странное.
Франко убежден, что это сделано без В а ш е г о в е д о м а . Я в этом тоже
уверен и считаю нужным сообщить Вам о происшедшей странности [...].
Як одержав Вашого листа, зараз удався до Венгерова і, розуміється, одержав
відповідь, що ніхто й не думає Вас в’язати в писанню Вашої статті: зсилку на
Сумцова зроблено Вам тільки на те, щоб Ви не п о в т о р я л и бібліографічних
вказівок або життєписних подробиць, яі:і вже єсть в статтях Сумцова (сухих і
безбарвних, додам од себе). Будьте певні, що Ваша праця марне не піде і що
н е о д м і н н о буде видрукувана, а про Сумцова згадано Вам тільки на те, щоб
Вам самим легше було писати. Навпаки, д. Венгеров благає, щоб Ви прислали
статтю якнайшвидше, бо саме через неї мусить спинитися друк того тому
«Словаря». Про це він мене вчора повідомив навіть телеграфічно, додавши
сьогодні в листі, що абсолютно н а й п і з н і ш и й речинець — се є к і н е ц ь
м а р т а ст. ст. і що всі опрочі статті на «Ю» вже давно поприсилані і
складаються і корегуються: тільки «Южнорусская литература» складатиметься в
найостаннішу хвилину,— пільга, якою користуєтесь тільки Ви, а більш ніхто
навіть із петербурзьких співробітників. Дорогий товаришу! Не баріться!
Поспішайте з нею, прохаю й я Вас.
384
Щодо запросин на з’їзд славістів, то я вже написав до Шахматова, щоб
вияснив цю справу. Тут якесь непорозуміння. Лист одсилаю до Шахматова
рівночасно з оцим, що до Вас. Радив би сповістити ще й Ягича, щоб він од себе
написав до Пипіна або до Шахматова.
Звенигородка в Київщині, 20 юня 1904
Грінченко написав мені, що Ви невдоволені, чому я не заглянув до Вас, як
переїздив Києвом. Причин на те було дві: одна — що я був у Києві тільки од
поїзда до поїзда, а друга, що мені було соромно до Вас заглядати. Увесь час од
января та й аж до юня я працював, мов кінь на топчаку, бо все було справи давно
порозпочинені, яких не можна було перервати, а через те я не міг навіть доторкну-
тися до Ваших виписок з євангелій, щоб порівняти їх. Та й тепер ще нічого не
зробив, бо галичани несподівано зачали друкувати переклад мого «Мусульманства
и его будущности»*, яке писано ще 1897 р. та й цензурою дуже перекручено; як
довідався я про це, то виміг, щоб принаймні тії аркуші, які ще не надруковано,
вони прислали мені на перегляд і на основну переробку: вони згодилися, але під
умовою, що я ц е з р о б л ю з а р а з,— інакше вони на
25 2-146 385
друкують переклад такий, який є. Отак аж до 1-го юля
буде пильної роботи, та й то невідкличної. А тоді постараюся
впорати якнайшвидше тую працю, яку обіцявся Вам зробити*
ще до юня.
Р. 5. Незабаром «Киев[ская1 старина» пришле мені від-
битки «Филологии и погодинской гипотезы»*,— то я пришлю
примірник Вам. Там є передмова (більше як два аркуші), якої
не було в «Киевіскойї старине». Нехай тая передмова буде
ювілейним дарунком СоболевськомуІ
юня 1904

Вертаю Вам лист Ягича. Я вже од себе написав йому, що
коли б він захтів поручити мені статтю «Малорусская
диалектология»*, то був би дочекався її од мене хіба за
півтора року або й за два, і що через те йому не вигода вда-
ватися до мене. Натомість я звернув його увагу на Гна- тюка,
що і зараз працює над «Программою для собирания сведений
по малоріусской] народности]»; мені аж дивно, що сам Ягич
про нього забув, а згадав хіба Верхратського. Галицько-гірські
та угорсько-малоруські говори Гнатюк знає не гірш од
Верхратського, а українські — значно краще не то од
Верхратського (про якого, з цього погляду, Ягич і не згадує,
правда), ба й од багатьох українців.
Іронічно я мусив осміхнутися, як вичитав, що Ягич
історію літературної української] мови «не прочь был бы
поручить» Колессі. Коли Ви поглянете хоч би на те, що я
мусив сказати про Колессу в своїй передмові до «Филологии и
погодинской гипотезы», то й з наведених там прикладів
можете пересвідчитися, що я маю право іронічно осміхатися з
Колесси. Кожен раз, як доводиться мати діло з якимсь
писаннячком Колессиним (їх, зрештою, обмаль), я не хотячи
згадую покійного Огоновського та й думаю (як каже Кузьма
Прутков): «Что имеем — не храним, потерявши плачем».
Скільки згірдних слів доводилося чути
386
проОгоновського, як був він живий,— а от тепер Колесса
навіч усім показує собою, що Огоновських не так-то й легко
знайти. А отая лінивість КолессинаІ Займати кафедру, що має
таку вагу, та й нічого не робити!..
Не знаю, яку історію літературної української] мови міг би
написати К о л е с с а (!), що за своєю лінивістю та
польським політикуванням одбився од елементів наукиI. Ну, та
Ви, очевидячки, не одмовитеся взяти тую статтю на себе. Що
ж до здоров’я Вашого, дорогий Павле Гнато- вичу, то я думаю,
що люба й цікава для Вас праця тільки підбадьорить Вас, а не
погіршить Ваше здоров’я.
«Киевіская] старина» ще й досі не прислала мені від-
биток!...].
Звенигородка в Київщині
19
то04
Високоповажаний товаришу!
Зараз оце (17 ст. ст., о 8-й годині ввечері) здобув коректуру
і негайно її переглядів*; взавтра рано в 8*/2 годині ся
коректура виїде з поштою із нашої Звенигородки. Як бачите,
не загаявся; даю слово честі, що жодної коректури не спиню,
аби дійшла до мене. А щоб дійшла, то треба, щоб Ви її
посилали в р е к о м е н д о в а н о м у к о н в е р т і , та
ще й у середині виразно зазначали «коректура», бо тепер через
війну переписки довго розглядаються в цензурі, а
рекомендовані листи іноді розпечатуються на границі, щоб
вивірити, чи то, часом, не «Освобождение»*.
Дальший рукопис вишлю взавтра, та не із завтрашньою
поштою, бо хочу нашвидку ще раз переглянути.
Чи маєте рідку книжечку Бодянського «Наські українські
казки»? Посилаю Вам, а коли в Вас уже є, то оддайте комусь
або в бібліотеку «Просвіти», якщо там немає.
I 1. до того, сам не знає навіть сучасної української мови добре. Вже

нащо галичани народ непримхливий — от же й ті печатно заявляють, що
Колесса не шіє писати по-руськи.
25* 387
Ягич бажає од мене, щоб я написав для «Славянской
энциклопедии» статтю про малоруську діалектологію та другу
статтю про історію літературної малоруської мови [...]. Може
бути, що другу статтю я й напишу (коли він дасть багато часу),
але статтю про малоруську діалектологію в усякім разі не
писатиму і порадив йому, щоб він запросив Вас. Він мені
одписав, їдо вдасться до Вас, тільки ще мусить заждати, що
йому одпише Михальчук: може бути, що Ви з Михальчуком
схочете п о д і л и т и цю працю, а може бути, що
Михальчук (через недугу) зовсім одкинеться од неї,— то тоді
Ягич пересправлятиме тільки з Вами самим. Пишу Вам про це
заздалегідь, щоб Ви заздалегідь могли всю справу
обміркувати. Верхрат- ському Ягич теж хоче дати якусь працю
(рубрику) в тій «Энциклопедии»,— щось про угорські говори.
Чи Ви пороздавали мою «Филологию и погодинскую
гипотезу» всім адресатам? А що Ви скажете про ті уваги, які я
мусив поробити про «Мегктаїе»1 Колесси? Я довго вагався, чи
не буде то компрометацією для української справи—виявити
перед усіма (чужинцями), що на українській кафедрі сидить
попросту неук; та потім мусив рішити, що шарлатанство
скрізь мусить бути нап’ятноване і що жаліти його — се буде
патріотизм фальшивий. А Ви як думаєте?
августа 1904
Дорогий товариш!
[...] вдаюся до Вас: може, Ви будете такі ласкаві, що
виповните мою просьбу, а саме — розвідаєте, чи одержала
друкарня Барського з залізниці висланий мною весь наклад:
«Із повісток і ескізів» (600 прим.). Я, бачте, їх тут не оддав
брошурувати, бо тут не вміють, а переслав сфальцьовані
аркуші і обгортку в Київ [...], а накладную вислав
рекомендованим листом П. Барському1...р Коли Ви не маете
діл з цією друкарнею, то, може б, сказали про се комусь
іншому з членів Видавничої спілки, бо я се видання цілком
дарую спілці.
Та ще про одну річ прохатиму в Вас поради, а саме: як
держав я коректуру, то несподівано засіла мені в голеву думка
— написати роман* на одну тему, що вже давно носилася в
1
«Зауваження» (нім.).— Ред.
388
голові. Хоч у мене були тоді дві пильні праці (одна—для
Львова, зредагувати й переробити наново своє
«Мусульманство», а друга—тая праця, що мені доручив її П.
Г. Житецький*), та я поклав собі залишити їх на якийсь час, а
натомість написати хоч план задуманого роману. Взяв написав
план; план вийшов дуже докладний, з подробицями, се —
цілий конспект, а не план. Задуманий роман сам собою
розпався в тім плані на очевистих три романи, зовсім
самостійні,— одно слово, на трилогію. Хоч саме складання
того конспекту забрало в мене тижнів з дгоє, я, захоплений
своєю роботою, взявся обробляти й далі свою тему (роблячи
додатки до конспекту); потім, зовсім забувши про навислі над
душею научні праці, зайнявся писанням самого роману,— і от
тепер перша частина (282 стор.) задуманої трилогії зовсім
готова, ба навіть із другої частини написано вже скількись
розділів. А тим часом од Гнатюка прийшов лист, де він
вимагає, щоб я швидше прислав йому зредагований і
доповнений рукопис «Мусульманства», бо друкарня
Т[оварист]ва ім. Шевченка не може довго ждати з
коректурами.
Лист той наче збудив мене од спання, я й не зоглядівся
був, а вже літу кінець! Довелося кинути другу частину
трилогії та й взятися за «Мусульманство». Це я й зробив.
Таким способом кінець літа піде в мене на переробку «Му-
сульманства»... Ну, а що мені вдіяти з тою роботою, яку я
обіцявся був Житецькому прислати ще в юлі?!
Ця гадка, це питання мене аж гнітить. Доведеться, як
їхатиму через Київ, знов не заглянути до нього, бо сором в очі
йому дивитись! І ото ж моє прохання до Вас: як будете в
нього, розкажіть йому про те затміння, що мій розум
потьмарило і примусило ще раз показатися брехуном. В мене
самого не стає ані сили, ані совісті написати до нього про се
особисто. Свою провину я вважаю за непрощенну ще й через
те, що саме тоді, як ладнався я написати роман, я написав
Ягичеві, що не можу взяти участі в «Славянской
энциклопедии», бо не маю часу. На статтю про історію
літературної української мови не стало часу, а на роман, за
скількись днів по тім листі, знайшовся великий час!..
Житецький, що вважає моє повістярство за ніщо, не простить
мені сьогоI.
А от іще до Вас прохання. Чи законним способом, чи
I Постараюся в Москві перш усього зробити іе, що обіцявся Жи-

гецькому зробити ще тепер.
389
незаконним, але роман уже зродився на світ, і хочеться дати
тому «плоду любви преступной» якусь опіку. Як я Вам сказав
уже вище, перша частина (так само, як і друга й третя), то
зовсім окрема повість, яка становить зовсім осібну літературну
цілість. Зветься тая перша частина трилогії «Туапсе». В ній 23
розділи, що містяться на 282 сторінках дрібного письма
зошитового формату; знаючи своє письмо, я можу думати, що
й друкованих сторінок (формату моїх закордонних «Повісток і
ескізів») буде теж 282. Проти мого звичаю цей чорновик
написано чітко і розбірливо. Вчора і позавчора я підряд
перечитав цілу повість і можу сказати, що з технічного боку
вона мені вдалася добре: фабула — займаюча, читається
плавко і легко; щодо висловлених в ній ідей, то тут, звісно,
судець не я, а читачі. Щоб її надрукувати, треба переписати.
Коли це маю зробити я, то напевне можна сказати, що повість
ніколи світу не побачить, а піде на ту полицю, де вже стоїть
чимало усяких написаних та непереписаних научних праць,
перекладів і т. ін. (між іншим, і «Бейрутські оповідання», і
праця про Франка). Виходить, що треба оддати її для пере-
писки переписчикові, та й то такому, що розуміє українську
мову, себто не в Москву, а в Київ чи куди. Далі: звичайно,
коли я переписую що-небудь сам, то роблю й усякі виправки,
поліпшення і т. ін., бо, переписуючи, легко можу зосередити
свою увагу на кожнім реченні. Тепер, коли переписуватиме
хтось інший, я не могтиму віднестися до кожного речення з
такою самою увагою, а через те мусю замінити вигоди
особистого переписування чимсь іншим, а саме: треба, щоб
повість була переписана не рукою, а пишучою машиною, бо,
читаючи отак переписану повість (себто переписану
друкованими буквами), я зовсім легко могтиму подбати про
виправки в ній; самі здорові знаєте, що коли читаєте друк, а не
рукопис, то кожна недоладність сама собою кидається в вічі,
аж б’є. Де знайти такого переписчика, щоб мав пишущу
машину і розумів нашу мову? Чи не знаєте? Чи не можете
написати? Може, д. Коваленко
390
знає? бо на залізницях буває багацько
переписчиків. Щодо плати, то се імені байдуже, аби
було переписано.
Посилаю Вам примірник «Із повіісток] і ескіізіві». В цім
виданню я знов поробив деякі виправки (переважно в мові).
Вітаю Ваших сім’ян.
Ваш А, Кримський
Дуже дякую Вам за Ваші заходи коло переписувача.
Заїздив до мене Доманицький,—казав, що в Управлении Юго-
Зап[адных] дорог в канцелярії начальника єсть пере- писчиця з
машиною-самопискою, українка з Уманщини, на прізвище він
не знає як, а на ймення Неоніла Йванів- на: її знає д.
Ромінський (якого я не знаю). Може, хтось із Ваших знайомих
знає?
В суботу (11-го сентября) рано буду переїздом у Києві —
загляну на часинку до Вас. І от, може б, знов ласка Ваша? Чи
не розвідаєте Ви про Косачів: у Києві Олена Пчілка і Леся
Укріаїнка], чи ні?* Особливо мені про п. Лесю се треба знати,
бо випадало б її побачити особисто, а що часу в мене в Києві
не буде, то треба дорожити кожною хвилиною, і отож Ви мені
зробили б велику прислугу, коли б наперед розвідали, чи вона
є, і таким способом дали б мені змогу не заїздить до них на
квартиру марно, якщо їх у Києві нема.
Вітаю Ваших сім’ян
8 сентября] 1904
М[осква], 19 —04
Посилаю для Вас[...] нову свою = чужу книжку. Вашого
Сковороду ще на якийсь час задержу. Прочитав Вашу статтю в
«Киевіскихі откликах»*. Гарно
391
написана, нема що й казати,— та чи дійшла до тих, кому
«о том ведать надлежит»?
Будьте ласкаві: як буде переписана тая частина повісті*,
що вже Вам прислано, перешліть її мені разом із моїм
первописом, бо мені важко переглядати дальшу частину, не
маючи початку. Питаєтеся, чи пишу другу повість. Хіба на
різдво, бо зараз нема часу. Так само не роблю нічого для
Житецького*, але на те єсть іще й психологічна причина: два
рази був приступав до Євангелії — та й обидва рази
знеохочений кидав; не лежить моє серце до тієї книжки,,
перекрученої попівством, та й частіше ніж колись находить у
голову думка: «Ет! чи варто нам дбати, щоб народ мав; у своїх
руках тую книжку, де побіч ідеальних навчань є' безліч
небезпечної нісенітниці?..» «Хто не зо мною, той. проти
мене...»— Та вже одна оця наука може збавити ці.- лісіньку
книжку!
Сподіваюся, що досі Ви вже дописали словар*. Що ж> до
перечитування, то я б Вам порадив не дуже про се дбати:
однаково, як друкуватимете, то все повиправляєте, а акаде-
мічні рецензенти не звернуть уваги на копіїстичні помилки чи
недогляди. Та про се можна й наперед написати Шахматову, а
я, коли хочете, застережу про се й Корша (найголовніший
рецензент буде, очевидячки, він). А втім, можна й а ргіогі 1
думати, що рукописних помилок є в Вашій праці дуже мало. В
усякім разі напружуватися та пере- втомлятися Вам навряд чи
варто.
Вітаю Вашу жінку.
15 й[оября1
Мне чрезвычайно хотелось бы прийти к Вам сегодня и
участвовать в обсуждении Вашего плана реформы в пре-
подавании, но за последние годы я до того привык к оди-
ночеству, что перспектива встретить у Вас много людей, среди
которых могут оказаться незнакомые, болезненно меня пугает,
особенно в моем сегодняшнем малярийном состоянии.
Позволяю себе поэтому обратиться к Вам с письмом и в нем
изложить одно свое сіезісіегшт1, которое, быть может, Вы
найдете возможным исполнить.
Вы уже высказали мнение (в высшей степени для меня
* Умоглядно (лат.).— Ред.
39
2
приятное), что лекции восточной с л о в е с н о с т и должны
бы включать в себя не только чтение текстов, но и историю
литературы. Существующие при нынешнем положении 12
часов недостаточны, на мой взгляд, для того, чтобы сов-
местить практическое преподавание языка (в донынешних
размерах) + изложение литературы. Я считал бы желательным
прибавить еще 2 часа в неделю собственно для истории
литературы: час на 2-м курсе и час на 3-м (на 4-м можно
обойтись и без этого). Для студентов (двух лишь курсов)
лишний час в неделю не может быть отягощением, а о пользе
этого часа нечего и распространяться. Само собой разумеется,
что введение этих лишних двух часов н е должно влечь за
собою прибавку в жалованьи преподавателей.
Буде Вы и другие найдут, что по персидской и турецкой
кафедре не требуются добавочные часы, то я просил бы
прибавить таких два часа хоть по одной арабской кафедре.
Арабская словесность, как область менее известная и более
трудная для самостоятельного изучения, положительно
заслуживает этого.
Р. 5. Мне нужна (дня на три-четыре) Ваша статья против
Стасова*и «Взгляд на «Слово о полку Игореве»*; последний,
собственно, есть у меня, но не в Москве. Так как, заходя к
Вам, я всякий раз отымаю у Вас много времени, которое Вы
могли бы употребить с большей пользой, чем на разговор со
мной, то не отошлете ли Вы названных двух книг в лицей, к
швейцару Ивану, а я у него возьму их в понедельник, завтра?
1
Побажання (лат).— Ред.
39
3
1905
Адрес Алексея Александровича Шахматова — Императорская] Акадіемия]
наук, СПб.
Я живу вдома нічого соб*, тільки частенько слабую: доки був у Москв , то
напружена енергія якось дозволяла триматися, а оце тепер почуваю себе
втомленим; до того й простудився десь дорогою. Повість свою сьогодн допере-
глянув до кінця: геть чисто все попереробляв — та й ото всієї моєї праці за ті два
тижні, що я дома! Рукопис я Вам не посилаю, бо жду попереду, щоб Ви прислали
те, що вже вислано для переписування.
Коли буде яка-небудь радісна для нас звістка, сповістіть мене. Бо я дивлюся на
те, що має бути, з величезним песимізмом,— сподіваюся страшенних репресій
взагалі, а для вкраїнського письменства і зосібно і особливо.
Ваш А. Кримський 17
Звениюродка, 19 -у 05
201. До І. Ю. Крачковського
Высылаю желаемые Вами книги и прибавляю к ним, в виде подарка моему

постоянному читателю, «Арабскую поэзию»* и новое издание «Истории Персии»
(ч. III); ч. I— печатается типографски, ч. II —литографируется по мере
возможности.
Обложки и оглавления к «Ист[ории] Персии» еще нет. Напомните мне о них,
если я сам забуду прислать их Вам.
Пожимаю Вашу руку
1905 г., янв[арь]
Звенигородка, 19-^-05 Високошановний
товаришу!
Будьте ласкаві, накажіть друкарні, щоб висилала мені (вже в Москву) два
п р и м і р н и к и к о р е к т у р и * , бо в дальшому рукопису мойому повно
лакун, які я повинен буду при коректурі заповнити зсилками на друковані по-
передні сторінки. От уже й у другому аркуші (стор. 9—16) я вже мав скількись
зсилок на стор. 1—8, а мусив їх покинути без цифр, бо не мав під рукою стор. 1—
39
4
8 ані коректурної, ані чистової.

Висланих Вами «Коломийок» не одержав*: виходить, що київська цензура
затримала Коли Ваша ласка, то вишліть до Москви: там, на місці мого
офіціального побуту, моєї кафедри, цензура мені нічого не затримає, а для київ-
ського цензора я особа не імпонуюча. [...]
Д у ж е в е л и к е п р о х а н н я д о В а с . Чи немає в товаристві
скількись примірників к в е с т і о н а р а * для збирання етнографічних
звісток? Або якої програми? Це мені треба для моїх кореспондентів із окружних
сіл. Пам'ятаю, що колись був виданий к в е с т і о н а р редакцією «Народа», а не
знаю, чи видало такий квестіонар або програму Т[оварист]во ім. Шевченка. Чим
більше примірників змогли б Ви для мене роздобути, тим краще Чи не можна б їх
покупити хоч антикварним способом, коли нема на продаж у тіоваристіві?
Р. 5. Зужитий оригінал моєї статті «Критерії» скажіть щоб друкарня не
н и щ и л а : я прохатиму Вас, щоб Ви мені його переслали назад, як буде він
Вам уже зовсім не потрібний. Я попрохаю когось із студентів, щоб поміг мені
порівняти його з видрукуваною вже статтею, чи не закралися туди якісь помилки в
цифрах, що відносяться до сторін, рукописів та книг. Корегуючи перші три аркуші
(стор 1—24), я міг завважити, що деякі помилки на цифрах ко- ректа в собі
містить-таки. Що міг, те при коректурі ви^ правив, та боюся, що дечого не
доглядів; от. чому верніть мені рукописний оригінал.
39
5
19
З
05
203. До Б. Д. Грінченка О
X
Зараз одержав Ваші запросини — і зараз одписую. Розуміється, що в нашій
часописі я візьму широку участь* та й то навіть в області публіцистики, не тільки
науки або поезії,—отже, можете, очевидячки, надрукувати й моє ім’я в списі
співробітників (могли б Ви про це й не питати мене, а самовільно помістити мене
в листі співробітників!).
Будьте ласкаві, черкніть мені хоч на картці: чиє д о з в і л на часопись, чи є
тільки н а д і я на дозвіл, чи видаватиметься вона без дозволу, явочним порядком?
Бо коли є офіціальний дозвіл, то це для мене був би щасливий знак, що
заповіджена конституція* не є гола обіцянка, дана тільки для проволочки. У нас, в
Москві, мало хто вірить в щирість Вітте. Часописі, такі як«Рус[ские] ведіомости]»,
з обов’язку і з політичного такту пишуть про довіру до правительства, але ж я
добре знаю, що й ті, хто отак пише, мають велику непевність у душі своїй; що ж
до менше «академічної» публіки, то вона ладна вважати ввесь маніфест 17
октіября] за провокацію... Коли в Вас є вже дозвіл на український] часопис,
сповістіть мене про це якнайшвидше: бо це хоч трохи підбадьорило б мене в моїм
величезнім песимізмі. Черкніть хоч один рядочок! А я не в і р ю , щ о б б у л а
д о з в о л е н а п р е с а нам.
Коли прочитаєте мою повість «Андрій Лагіовський]», то напишіть теж одне
слово: чи можлива вона для читання, чи ні? Сам я не можу бути судцем над
деякими її місцями і боюся, щоб вони вийшли не белетристичними, а фізіоло-
гічними.
Коли б «Громіадське] слово» було не тільки мрія, а більше-менше можливий
факт, я б міг приєднати для нього декілька н о м і н а л ь н и х співробітників з
поважними ім’ями (прим., проф. Вернадського, проф. Веселовсь- кого і ін.) — з-
поміж великорусів.
Ваш А.. Кримський
39
6
Високошановний Павле Гнатовичу!

Здається, пошта знов функціонує як слід,— тож зважуюся
вислати Вам Ваш рукопис.
Це Ви, мабуть, хочете писати проти статті Соболевсько- го
в «Известиях»*. Я теж написав проти неї дещо*, та навряд чи
надрукую, бо зараз сидю над затяжною працею
«Практический курс для изучения малорусского языка»*, що
почне друкуватися вже в січні.
Можу звернути Вашу увагу на те, що недавнечко проти
тих пам’ятників, які Соболевський зве «галицько-во-
линськими», я надрукував доволі довгу розвідку під за-
головком «Деякі непевні критерії для діалектологічної
класифікації староруських рукописів»*. Ця розвідка вийшла в
світ і окремою відбиткою (з «Наукового збірника на честь
Грушевському»), та я її не маю і через те не можу Вам
прислати. Коли напишете Гнатюкові (Львів, ул. Чар- нецького,
26), то він Вам вишле. В ній я заналізував най- важніші з тих
пам’ятників, які Соболевський накинув Галичині та Волині, та
й показав, з в і д к и вони.
1906
205—206. До О. К. Коваленка*
Звенигороду 19 -^-
06
В[ельми]ш[ановний] д[обродію]1
Вибачайте, що аж два тижні не відписував: я ще й досі
слабий, аж рука труситься, коли пишу.
Хтіли чогось нового,— посилаю Вам «Коло дзеркала»*
(ще ніде не друковане). Радив би для новітнього видання
«Розваги» взяти ще мій переклад із С а п ф о (в циклі «Ко-
хання по-людськи»), бо це річ світової слави. Що ж до пла
397
ну «Розваги» взагалі, то не можу подати своїх уваг.
Завважу хіба гуртом, що вибір поезій у першім
виданні був мені до вподоби: байдуже, що не все там
класичне,— дак цікавеї
Перепрохайте д. Федорченка за мене, що я досі нічого не
прислав до «Шершня»*: вже аж тепер могтиму потроху
братися за перо.
Р. 5. Чи не можна було б спинити на якийсь час полеміку з

«Думкою»*? П о к и що полеміка задля нашої преси не на
часі —з огляду на наших спільних ворогів[...].
Жарти
КОЛО ДЗЕРКАЛА
(З арабсько-андалузького)
Подивився я в дзеркало вранці
(Попереду ще й порох обтер)...
І жахнувся... Не можу впізнати,
Се ж к о г о я побачив тепер?!
Га! на мене із дзеркала глянув
Незнайомий, старенький дідусь!..
Ну, а досі я, навіть і вчора,
Бачив парубка!.. Богом божусь!..
Аж гукнув я: «Та де ж він подівся
Учорашній отой молодик?!.»
І здається, що й дзеркало нишком
Висмівае мій жалісний крик.
І глузує зустрінешся з н е —
То й для н е ї ти будеш чужий.
Вже не скаже- «Здоров був, молодче!» Скаже: «Хто ви,
дідусеньку мій?»
15 жовтня 1905
398
Звенигородка.
Сьогодні вранці вислав я на адрес-редакції кінець ру-
копису «Бейрутських оповідань» (себто кінець тільки 1-го
оповідання,*бо в мене єсть іще пара). Як будете в редакції,
нагадайте, щоб мені неодмінно прислати к о р е к т у р у і
потурбувалися про в і д б и т к и .
Коли пришлю рукопис 2-го оповідання — ще не знаю, бо,
мабуть, не всидю тутечки. Я переслабував цілу весну, а в маї
мусив відбути в Москві таку важку душевну трагедію, яка
мене зовсім дорізала; трагедія—такого сорту, що про неї
нікому й не розкажеш, а треба в собі сховати та перетерпіти.
Тепер удома я бажав би хоч трохи спочити на самоті, аж
цьому стоїть на перепоні приїзд мого брата із своєю сім’єю:
хоч і люблю я його сім’ю, та мусю признатися, що не раз він
дуже дратує мої нерви. А до того має приїхати ще й сестра із
своєю сім’єю; це вже, значця, ніде мирного куточка собі не
знайдеш! Повна господа людей, та ще до того пустотливих
дітей! Вже наперед чую, що доведеться незабаром кудись
тікати. Ну, а за тими переїздами хто його і зна, коли перепишу
друге «Бейрутське оповідання».
Хоч я зараз і нездужаю, та одну річ, яку обіцяв для «Нової
громади»*, таки впораю: статтю про «Малороссию», про
«волю» в якутській мові і т. ін.* Вона вже готова, тільки
написана олівцем і несистематизована. Неодмінно перепишу
її ще тутечки, передше, ніж виїду.
Щоб не довелося мені затримувати коректури другої
половини «Розтління нравів», коли б друкарні довелося
висилати мені її з Києва в якесь далеке місце (може, в Сочі чи
куди інде на Кавказ), то варто було б, щоб друкарня прислала
мені тую коректуру зараз. Це міг би бути 1-й аркуш 7-ої
книжки. До прибережного Кавказу пошта іде з Києва днів
шестеро-семеро, та назад — стільки само (іноді, пам’ятаю,
лист ішов і днів дев’ятеро!). А до Звени- городки, як знаєте,
пошта з Києва йде одну днину. Виходить, що лучче було б
упорати сю справу заразісінько.
Долучаю коротенький допис для «Громадської] думки».
Ваш А. Кр.
39
9
5 дек[абря} 1906
Дорогий товаришуі.
Був здоровий, почувавсь добре — і знов занедужав:

морози дошкуляють, не можу вийти з хати, а через те — зле.
Та якось терплю й працюю.
Дуже мене смутить звістка про «Раду» і «Нову
громаду»*.. Чи, може, справа змінилася на ліпше?
Ваш рукопис («Граматіики]») одібрав*, але з друкарні
нема звістки. Друкарня, як я писав був Вам, прислала мені
якусь поплутану хаотичну масу, де взагалі важко щось
розібрати (бо не тільки гранки поплутано, ба навіть рядки
перемішано в кожній гранці); але що найгірше — прислали
мені не в с е. От не стає в с і х тих сторінок, які вже
з в е р с т а н о (може, їх уже розібрано і розкидано по
касах?I); не стає декотрих гранок і не стає деяких моїх ру-
кописних сторінок, яких я не бачу у зложеному наборі. Коли б
мені мати в руках геть увесь набор, до найостанні- шого
рядочка, то, мабуть, я зміг би якось упорядкувати той хаос; а
так — важко. Я сам радніший визволити шрифт
якнайшвидше, бо мене ця справа обтяжує і не дозволяє
працювати далі.
В Москві за осінь я написав і друкарня зложила коротку
історію звуків української мови [...]. Вийшло аркушів з
десятеро та ще стільки само буде (}юнетики. Це разом
становитиме І частину граматики. Зверстаю цим тижнем, шоб
ік різдву книжка вийшла в світ.
(Ця І частина буде заразом моєю наче відповіддю на ті
сумніви, про які я довідався із резюме лекції Розова*,
друкованого в «Раді»).
Для «Просвіти» маю дати чимало книжок із своєї біб-
ліотеки. Може, хтось їхатиме з Москви, то й забере. А ні, то й
сам привезу або перешлю залізницею.
I Тим часом с а м е з н и х і треба починати друкування!
40
0
1907
Звенигородка, 20 янв[аря] 1907

Вчора прийшов Ваш лист, сьогодні знов була пошта,— і
знов не було коректури Гирича*. Зробіть милостиву ласку,
вчиніть щось!
Друкарню можна заспокоїти тим міркуванням, що за мої
додатки вона може н а к и н у т и скільки там доведетьсяI.
Але, будьте ласкаві, зверніть її увагу, що велика частина
виправок виникає через недбальство самої таки друкарні:
поперекидано букви догори ногами, замість скобок
наставлено «марашек» (чорних шпон), густо-часто натикано
марашок замість наголошених літер і т. ін. іт. ін. а до того
всього — переважна частина виправок, які я був поробив у
п е р ш і й коректурі, з і с т а л а с я н е в и п р а в л е н а ,
і через те в другій коректурі я мусив поробити їх наново!
Опроче, не стає часами цілих шматків набраного тексту.
Коли друкарня бажає, щоб швидше одзволити шрифт, дак
це ж од неї самої й залежить. Можу чим завгодно ручитися,
що я перепинок не чинитиму. В мене дальша коректура
лежить готова, та я її не присилаю, бо бачу, що, доки
друкарня не видрукує перших двох аркушів, вона не м о ж е
виправляти дальших коректур: треба попереду одзволити ті
а к ц е н т о в а н і літери, які зайнято під два перші аркуші
і яких, очевидячки, більше не стає в касах.
Простіть, що Вас турбую так сильно. Але ж це не тільки
моя власна справа, ба й справа доходу для «Просвіти».
Питаєтеся про Марка Проклятого. І я, так само як і Ви, не

знаю ані вкраїнського, ані руського оповідання про нього у
фольклорі. Пам’ятається мені, що н а ч е б т о писав трохи
про це Халанський* у своїй нудній праці
I В Москві в таких випадках лічать, с к і л ь к и г о д и н витра-

чено на додаткову коректуру,— і таким способом ніяких непорозумінь не
бува.
26 2-146 401
«Славянские] сказания о Марке Королевиче». Та я не па-
м’ятаю сього гаразд, бо ніколи не мав терпіння перечитати цю
скучну й довгу працю (в «Русскіом] филоліогическом]
вестніикеї»), повну воліючих натяжок, а тільки перегортав її.
Точніші звістки могтиму Вам подати з Москви, де, між
іншим, скільки пам’ятаю, трохи цікавився приказкою про
Марка в пеклі Вс. Міллер, як збирав був звістки про бродячі
«мотивы нисхождения в ад» (Іздубар — ассірійський, Геракл і
Цербер і т. ін.).
Чи не пришлете мені 1-ої кн. «Літ[ературно]-наукового
вісника»? Як їхатиму, привезу Вам. Бо купувати (виписувати
одну книжку) нема рації, а мій передплатний примірник
пішов, звичайно, до Москви.
Чи були на лекції Стешенка? Що таке він набалакав про
«антидемократичний» напрям?
Ваш весь А. Кримський
Р. 5. Коли б друкарня одтягалася з коректурою, то нехай
це скаже р і ш у ч е : тоді я знатиму, що треба буде мені
вдатися до якоїсь московської друкарні (гезр. Гат- цукової або
Гербекової), а для цього я повинен буду заздалегідь написати
до Москви, щоб часу дурно не гаяти.
210. До О. 1. Левицького*
Високошановний Оресте Ивановичу!

Дякую Вам за Ваше щире слово про «Українську]
граміатику]». Шкода, що не міг Вам тепер-таки прислати ще
двох випусків, які вже давно під набором (16 + 8 арк.), тільки
ж у таких друкарнях, які навряд чи випустять їх у світ раніш
як восени.
Щодо Вашої уваги про пам’ятники XVI—XVII в., то Ваша
правда: звідти виписок у мене мало. Та це не з моєї вини. Всі
мої томи «Архива», Несторових «Чтений» і деякі річники
«Киевіской] старины» з н о т а т к а м и на полях
(робленими поволі з давніх літ) загинули за часів залізничної
забастовки кінця 1905 року (бо я їх послав був за
402
лізницею з Москви до Звенигородки). Довелося
переробляти роботу наново, та й уже не вдома, а в
Румянцєвеькому музеї, бо вдруге покупити ті самі книжки я
якось не зміг зараз. А втім, Ви далі побачите, що то тільки в
перших аркушах небагацько є зсилок на видання
Археографічної] комісії, а в дальших — є вже чималенько.
Ви пишете в своєму листі, що могли б мені прислати
деякі видання Археографічної] комісії. Декотрі томи «Архива
Юго-Зап[адной] России» я вже попідкупляв (у Си- мінського
на Подолі та ін.), та мені не стає от яких:
а) ч. І, т. V I I . (Памятники литературной полемики).
б) ч. V I I , всі три томи. (Акты о заселении).
в) Указатели — обидва томи.
г) Сборник летописей, относящихся к истории юж[ной] и
зап[адной] Рос[сии] (1888).
д) Сборник материалов для истории Киева (1874).
Коли б, за Вашою ласкою, Археогріафічна] комісія
прислала мені оці видання (навіть не дурно, тільки за знижену
ціну), то я був би Вам дуже вдячний, бо мені не пощастило їх
роздобути сюди на літо, а в Москві я їх використав не гурт.
Так само був би я Вам надзвичайно вдячний, якби міг сюди
дістати VI том Н е с т о р о в и х «Ч т е н и й» (де
Печерський Пом’янник), навіть не за знижену ціну, а за
номінальну. Може б, Ви, з ласки своєї, розпорядилися в
«Обществе Нестора-лет[описцаЬ>* про це? Як я їхав через
Київ, то хтів був покупити VI том «Чтений», та якраз отого
самого тому й не було в книгарнях. Тим часом для справок
він мені й зараз потрібний.
Вибачайте, що Вас турбую цим.
Адрес: Звенигородка, Киевской губ.
118 липня 1907 р.]
Спасибі Вам за Ваші книжки, з яких «Перед широким
світом» я перечитав не одриваючися з а р а з- та к и, як був
розпакував посилку, Ви знаєте мою думку: це одна з
найкращих Ваших речей; яка сміливо може стати поруч
белетристичних писань. Що ж до друкарні Гирича, то,
26* 403
невважаючи на мої листи і Ваші заходи, не присилає вона
мені коректури*. Будьте ласкаві, візьміть у неї мого р у- коп
иса і перешліть мені,— то я зміркую, з якої сторінки можна
верстати те, що вже набрано; а рукописа можна буде набрати
пізніш і вставити. Або вже якось дам собі раду,— тільки аби
мати рукопис в руках, бо позаочі нічого не зміркую.
Перечитав граматику Тимченкову* та й заспокоївся про с е б
е: ніі я ще не такий антипопулярний! Хто з читачів подужає
виклад Тимченків, для того мій виклад повинен здаватися
архіпопулярним. А то, бачте, досі я був сердився на себе, що
граматика моя виходить дуже вчена.
«Вісник» наваживсь надрукувати чорним по білому, що
він інтересніший од «Нової громади»!
17
Москва, 19 -■ 07
XII
Не сердьтесь, що я не одписував Вам на Ваші листи. Я і
фізично слабував, і душею страждав. Через що — де для Вас
річ нецікава, бо, щоб зрозуміти, треба б знати точні подробиці
мого московського побуту; а писати про них —довго, та й не
варто. Загально скажу, що страждання мені завдає сім’я
Міллерів, з якою, мовляють, чорт мене мотузочком зв’язав.
Не перший, та й, мабуть, і не останній раз розходжуся я з
ними, і кожен раз ота процедура розлуки одбувається з
мученням, з тратою нервів. Надто близько п о р і д н и в с ь
я з ними, щоб вірити, ніби розлучаюся з ними вже навіки; от і
тепер — зірвав з тею сім’єю, а знаю, що не промине й рік, як
знов вони притягнуть мене до себе і знов упаду я до них в
лоно; а коли знаєш це, то тільки нервуєшся і сердишся на
свою прив’язчивість до людей, що через неї не можна швидко
забути тих, з ким розійшовся.
А не розійтися зараз — не можна було, бо далі вже
невидержка мені...
Ет! не варто Вас загаювати цими дрібницями... Можу
тільки сказати, що для роГоти це все вийшло на дуже велику
користь. Заживши собі самітним життям, я невсипуще
працював та й працював. Між іншим, і для граматики зробив
404
чималоI. Сподівався випустити в світ 2-й вип. І тому к різдву,
та не пощастило. Київський останній піваркуш готовий буде,
очевидячки, вже аж після різдва; в Москві в мене зостається
незверстаних ще три аркуші, що к різдву їх допіру
зверстають, а видрукують аж в январі. В усякім разі ждати
вже недовго.
Погано тільки, що й пропасниця моя мене не кидається.
Страшенні, люті морози; навіть здоровісінькій людині важко
вийти подихати чистим повітрям, а з пропасницею— то вже й
поготів. Знесилився дуже. Виїду звідси, мабуть, на 1-й день
різдва. Якщо снігові заноси не переб’ють, могтиму Вас
побачити на 2-й день різдва. Сподіваюся, що январ, який я
перебуду в Звенигородці, верне мені мою силу й здоров’я.
З газет бачив, що і в Вас не все йшло рівнесенькою
стежечкою. Хоч би ідіотська справа з «Рідним краєм» з по-
воду Вашої драми... І як не сором був кому-кому, а то Олені
Пчілці — не тільки допускати гидоту в свою газету, ба ще й
свою примітку додавати «од редакції» (примітку до Вашого
листа)! Це щось неймовірне, нечуване — рівняти Вашу п’єсу
до «перерібок» Старицького! та й я нале в н е знаю (згадуючи
те, що сам чув колись од самої- таки О. Пчілки), що вона не
могла написати свою примітку інакше, як задля кумівства, бо
в і р и в свої слова у неї бути не могло!.. Ви не повірите, як
сильне обурила мене оця вся справа.. .Обурила не стільки
навіть з прихильності до Вас, скільки з болю за нарушену
справедливість, с в і д о м о нарушену... А поза цим
одиначним оголошеним фактом інтуїтивно вгадуєш цілу
низку всяких інакших схованих фактів, відносин і т. ін.,— і
вгадуєш, що вони не могли жити цю осінь і зиму рівненьким,
безжурним життям, насолоджуючись тільки «красою душ
людських».
Тепер про літературні справи.
Дуже гарні в Вас і Вашої жінки переклади з Ібсена
I Коли хто погляне на ту безліч виписок із сіародавніх рукописів, яка

міститься в історичній частині моєї граматики, то найменше прийде йому
в голову думка, що всі оті виписки «из тумана столетий» обкипали кров’ю
мого серця і що воно стогнало й кричало.
405
і др. Розмови ідуть такою природною мовою, що наводять
ілюзію, ніби це оригінальна річ, а не переклади. (До речі. Я
якось із уст н а р о д у чув слово марево не в значенню
«міраж» або «фата-моргана», але в значенню російського
«призрак». Міоже] біути], замість «Примари» кращий
заголовок був би «Марево»?).
Фольклорного мотива на пісню «Ой на горі та женці
жнуть» не можу згадати і од других не довідавсь. Прига-
дуються психологічно близькі мотиви з «1001 ночі» («Ну-
реддін і прекрасна персіянка»), та там нема типа Сагай-
дачного. «Розумний бреше, щоб правди добути» — це єсть
староруське оповідання. Див. у Веселовського в «Соломоне и
Китоврасе» — «Притча о судах Соломоновых»*. Там уся
літературна історія.
Питалися про слово мазепа. По-перськи (мазе) —
спина, хребет, а Ц (па) значить «нога», а прикметник ма- зепй
дословно значить «хребтоногий» себто неповорітли- вий,
«неуклюжий» — як сказали б по-російськи. Єсть і друге
перське слово : музіпа\ воно по-російськи близенько
передається словом «озорник», себто шкдоний (як кажуть у
нас про котів, що крадуть харч із кухні, про корів, що
залізають у город, і т. ін.). Те слово складається з арабського
причасника музі (іАИ •шкодний, шкодливий, та
знов з того самого па (^)-нога. Та я не думаю, щоб наше
мазепа пішло з музіпа\ воно, очевидячки, вийшло з мазепа.
Маю до Вас прохання. Як я приїду в Київ, то буде свято,
книгарня — зачинена. Покупіть мені, з ласки Вашої, 4-й том
«Історії» Грушевського (2-е вид.), а коли вийшов 6-й том то й
його. Вибачайте, що турбую своїм дорученням.
1908
213. До В. О. Гордлевського*
7
Звенигородка, 19 -у- 08
Вы правы, дорогой Владимир] Александрович], пред-

полагая, что у меня нет теперь здесь особой потребности
переписываться. По пословице: «Добре дядькові—то й бога
забув»... Во всяком случае В а м - т о отвечаю; Вы мне
помогли ведь в редкий для меня момент полной беспо-
мощности душевной, какого я никогда еще не имел случая
испытать. И, надеюсь, никогда не испытаю больше, п[отому]
ч[то] т а к и е моменты не повторяются, какие я пережил в
декабре.
Сейчас мне о ч е н ь хорошо. Впрочем, уж и 25 декабря
(в день отъезда) я себя почувствовал недурно. Должно быть, я
доныне остаюсь той татарской натурой, про которую былина
говорит:
А и крепок же татарин — не изломится,
А и жиловат, собака,— не изорвется.
Да, безусловно, крепок и жиловат. Все, что прошло,

осталось, словно далекий сон. Живу счастливо, окруженный
любовью, здоров, бодр, много работаю научно, много
подвизаюсь и в изящном творчестве. Солнце, тепло, словно
ранняя весна в Москве... вот и все... Далее: до скорого
свидания!
Разве попотчевать Вас на прощанье каким-нибудь афо-
ризмом согласно моему обычаю повседневному? Ну, напри-
мер, таким. В последнее время я не раз Вам говорил, что
нужно к людям относиться с проникновением,— и тогда не
раз найдешь под навозной кучей драгоценную жемчужину.
Теперь, после того, что я испытал, сделаю маленький
корректив к вышесказанному правилу, именно корректив
такого рода: «Не надо, однако, злоупотреблять этими по-
исками, иначе можно до того привыкнуть к навозным кучам,
что нигде уж, помимо навозных куч, и не будешь рас-
считывать найти жемчужину».
От души пожимаю руку.
Даш А. Кр.
40
7
214. До Є. X. Чикаленка
Звенигородка, 15 апріля 1908
Високошановний Євгене Харламповичу!

На Вашого рекомендованого листа, висланого до мене в
январі (із тими записками, що сьогодні Вам вертаю), я Вам
одписав дуже щиро й дуже дрібно в кінці января таки. Чи
заадресував я свою відповідь на Ваше ймя, чи на редакцію,—
того не пригадую, але здається, що на конверті був адрес
редакції, а всередині: а) записка до контори «Ради» про зміну
мого адреса; б) запечатаний лист до Вас; в) поемка «Йєгуда
га-Керйоті та Йєгошуа га-Ноцрі» (чотири невеликі розділи).
В своїм листі я підбадьорював Вас, заохочував не падати
духом і т. їн., але може бути, не дуже до ладу порадив Вам,
щоб Ви спробували притягти до «Ради» ще тих людей, які
колись у ній були писали, а потім через непорозуміння
одкинулися. Іменнів я не називав, та не стану таїтися, що я
мав на думці Грінченка. Не живучи раз у раз у Києві, тільки
метеором перелітаючи через нього, я міг не знати всяких
дипломатичних тонкостів і плутаних відносин, з якими треба
було б рахуватися і мені, як писав я до Вас свого листа.
Не здобуваючи од Вас довгий час ніякої відповіді (тепер я
знаю, що і листа мого Ви не бачили), я подумав, що, мабуть,
Ви добачили в моїй пораді якусь нетактичну неделікатність,
через те й не одписуєте. Міг я думати, що Ви не хочете
одписувати ще й через те, що мою антихристиянську поемку*
Ви, з обережності перед цензурою та штрафами, боїтеся
друкувати. (Але я, посилаючи її, думав був, що цензура її
пустить безборонно, бо російською мовою таке друкується
зовсім вільно). Тепер виявляється, що справа склалася була
зовсім інакше,— себто, що контора загубила мого листа й
поему та й не передала Вам до рук. Тим краще! Отже ж, ані
Ви на мене, ані я на Вас не маємо ремствувати і можемо
вважати інцидент вичерпаним.
Що ж до мого співробітництва в «Раді», то знов скажу:
статей на біжучі теми, хоч би й філологічні, не писатиму, бо
вся моя енергія йде тепер на граматику й історію нашої мови.
Для спочивку міг би вряди-годи переписати з чорно-
408
вика дещо белетристичне та й прислати Вам I, 1 навіть єсть у
мене такий роман*, що поодинокі його розділи мають свою
самостійну цілість і могли б з перервами друкуватися
частками (фейлетонів на двоє кожен раз). Та тепер Ви пи-
шете, що довгі речі Вам не підійдуть.
Шановний Євгене Харлампійовичу! Що ж більше я міг би
зробити для «Ради»? Самі здорові бачите, що я її не
бойкотую, а попросту я задля неї непідхожий, непридатний
співробітник.
' Ваш щирий прихильник
Москва, 19 "їх“08
Простите меня, многоуважаемый Игнатий Юлианович, за

мое упорное молчание на Ваши письма и интересные при-
сылки! В свое оправдание могу сказать лишь, что я вообще
туг на письма и крайне редко пишу кому-либо. Вам-то я
порывался писать не раз — и все как-то откладывал, лишь в
душе переживал, не высказывая на бумаге, чувство чрез-
вычайного удовлетворения от наблюдения (заочного) за
Вашей деятельностью. Можно сказать, на моих глазах, хотя
заочно,— в ы р а с т а л а новая крупная научная сила — от
начинающего, интересующегося талантливого студента до
все более и более крепнущего ориенталиста, пока наконец
Ваши последние работы мне окончательно не показали, что
перед нами вполне сформировалась незаурядная научная
сила, которой суждено многое внести в русскую
ориенталистику. От души пожимаю Вам руку и желаю все
больших и больших успехов.
Вы бы меня очень обязали, если бы прислали свой
реферат, читанный Вами в мае. Полагаю, что Вы его отпе-
чатали.
Оттиск «Из бейр[утской] церк[овной] летописи»* посы-
лаю.
А, Крымский
I Що вся моя робота мала б бути безплатна, безгонорарна, про це,

здається, я міг би й не нагадувати.
409
1909
216. До В. О. Гордлевського
Звенигородка, 19-угт-09
7
Дорогой Владимир Александрович!

Я послал прошение на имя правления, предлагая платить
за квартиру-комнату прямо в институт 35 рублей или иную
сумму, большую,— безразлично. Сделайте мне одолжение,
повидайтесь немедленно с Милл[ером] (до заседания
правления, заблаговременно) и выставьте ему на вид,
что.если, как он говорит, ему желательно восстановление
«культурных» форм общения со мною, то ему представляется
теперь случай. Я очень хорошо знаю, что стоит ему
з а р а н е е поговорить с членами правления в отдельности, и
вопрос будет решен в желательном духе, после чего я,
разумеется, буду исполнять то его требование, которое он
считает «культурным».
Второй том Гибба использован мною*. В результате
явился у меня очень живой очерк туріецкой] литеріатурьі] XV
—XVI в.* до Сулеймана Великолепного, который можно хоть
сейчас сдать в литографскую переписку. Боюсь я только, что
без моей корректуры Пузанов допустит недосмотры. Е с л и
Вас не з а т р у д н и т , то, быть может, Вы
согласитесь пробежать листы, переписанные Шварц, прежде
перевода их на литографский камень? Дело в том, что в тексте
процитировано мною несколько строф по-турецки (напр., из
Михри), и за них-то главным образом я и опасаюсь,
перепишет ли их Пузанов буква в букву с моего оригинала
или допустит искажения. Впрочем, если Вас это мое
предложение хоть немного затруднит, то, не стесняясь,
откажите: приеду в мае — тогда и дам список опечаток.
Кстати: среди работы я выяснил, что Смирнов* некоторых
поэтов переводил не с турецкого подлинника, а с немецкого
паскудного перевода Хаммера* (Ревани*).
2-й том Гибба мне нужен будет еще один день, а затем я
его отправлю посылкою (с другими книгами) на имя Ба-
бянского (письмоводителя в канцелярии), который Вам его и
вручит. А Вы, ради пророка, теперь же п р и ш л и т е
41
0
м н е 3 - й т о м Г и б б а , причем во избежание личной
возни с почтой вручите его Бабянскому, который передаст его
Федору для немедленной отправки мне, а то и сам отправит
(прямо отдать Федору Вы едва ли сумеете, потому что после
моего отъезда он, вероятно, заходит в институт лишь один раз
в день, в канцелярию за моими письмами). Не бойтесь, что я
задержу 3-й том Гибба: использую его немедленно, и через
недельку он будет у Вас опять в руках.
А когда уезжаете? Сообщите.
Чудная, жаркая весна здесь. Работаю до отвалу, но весна
зовет в сад, и тогда я бросаю перо и берусь за садовые нож-
ницы, или пилку, или заступ. А вечерний закат обязательно
встречаю у себя на башне, среди зубцов, причем из костела
звонят в это время на Ап§е1из. Чудно хорошо! Если будете
ехать в Царьград раньше моего отъезда в Москву, загляните в
мой Монрепо.
-)I* ^ .ЦІЇ ^ ДІГ.Л
Ваш А. Крымский
Звенигородка, 26 апр[еля] 1909
Прежде всего, чтобы не забыть, сообщу кой-какие биб-
лиографические] данные*:
1) Лемнос, как место ссылки,— СНЪЪ, III, 313.
2) «Восточные кушанья» — «Кавказ», 1852, № 37, стр.
159.
3) Исторические] пословицы: а) «Против несправедли-
вости одно лекарство — сабля». Слова анатолийского кази-
эскера Мюрада IV; б) «Месть не стареет, только седеет» —
пословица Мюрада IV.
4) И. Березин: «Народные пословицы турецкого племени»
— «Библиотека для чтения», 1856, № 4 (стр. 79—109) и № 6
(стр. 83—116).
I Ти послухай розповідь солов’я, який прийшов в дні весни (Іту•

рецьк.).— Ред.
%
1 до побачення (араб.).— Ред.
4Н
Вы не сердитесь, что я так долго задержал Гибба, т. II и т.
I I I . Целый месяц я был занят историей Турции и лите-
ратурой ее*, перечитывал много и с Гиббом сверяться при-
ходилось часто. Сегодня я выслал оба тома посылкой на имя
П. В. Бабянского. Еще денька два — и я могу оставить
Турцию в покое, потому что и исторический и литературный
очерки готовы; остается только сделать дополнения о запо-
рожских походах на Синоп и Трапезунд.
Много увлекательных минут переживал я за своей ра-
ботой; не заметил, как и месяц прошел! Период, которым я
теперь занимался, очень тесно связан с историей Малороссии
и слишком говорит моему сердцу.
Благодарю Вас за Вашу готовность продержать коррек-
туру литографии, но, к Вашему облегчению, не воспользуюсь
Вашей любезностью. Курс вышел больший, чем я
рассчитывал, потому что я довел его до XVIII века, и,
следовательно, все равно он не был бы отлитографирован к
экзамену. Приеду — сам все устрою.
Мне жаль только, что я не имел времени отделать те
листы, которые вышли в марте, отделать сколько-нибудь
сносно. Может быть, Вы согласитесь в ы с л а т ь м н е 1 -
й т о м Г и б б а ? на недолгое хотя бы время? Если
согласитесь расстаться с ним, то я теперь же смастерю насчет
начатков османской поэзии нечто более удовлетворительное,
чем те страницы, которые пришлось издать по Смирнову в
виду спешки. Буде вышлете Гибба (я разумею лишь 1-й том),
отметьте и с р о к, до которого я смею его удержать. Да мне
надолго он и не понадобится: я бы его быстро использовал.
Мимоходом: Смирнов поэта ^/і передал через «Сати»,
очевидно, только Хаммером и пользовался (5аіі)*. Вообще
эпоха Сулеймана Кануни* совсем его не интересовала и
вышла у него скомканная.
Теперь об институтских делах.

У меня п р о д о л ж е н и е м о е й п р о с ь б ы к В
а м. Я Вам очень благодарен за Вашу беседу с Миллером, но
принужден еще раз Вас потревожить. Вы пишете, что у меня
будут вычитаться квартирные. Это было бы хорошо, но
необходимо, чтобы т е п е р ь же, около 1-го мая, Миллер
сказал Проценку не вносить квартирных денег в руб- рику
моего м а й с к о г о жалованья. Квартирные ведь выдаются
лишь три раза в году: в январе, м а е и сентябре; значит,
412
нужно воспользоваться приближающейся майской выдачей и
не поместить моих квартирных в ведомость, которая именно
т е п е р ь и заготовляется. Если этот случай будет теперь
упущен, то ко времени моего приезда нельзя уж будет
устроить этого дела: ведомость окажется составленной и
перечеркивать ее нельзя уж. Вот почему я очень и очень
прошу Вас повидать Миллера в канцелярии, чтобы он не
успел забыть о составлении ведомости и тут же при Вас отдал
распоряжение Проценку о невнесении квартирных в цифру
моего майского жалованья. Мне крайне неловко утруждать
Вас, но, право, жаль было бы не довести дело до конца, раз
есть возможность. Не скрою от Вас также, что по отношению
к Миллеру я — Фома Неверный и слишком научен опытом.
А насчет перемен в программе 1-го курса боюсь, что на
июньском заседании мы ни до чего реального не договоримся.
Вас ведь уже не будет в Москве, а можно ли обсуждать вопрос
в деталях без Вас? Видно, придется подождать до осени.
Впрочем, «бакалым».
Были ли на процессе Федора? Вышло ли что-нибудь
скандальное? Или обошлось все благополучно?
Р. 5. Каллаша я просил (и даже не так давно, письменно,
заказным), чтобы Вам он доставил несколько билетов на
открытие памятника Гоголю и прочие торжества. Исполнил
ли он мою просьбу?
К л ю ч и от библиотеки оставьте Ф. М. Минорскому*
для вручения мне (я приеду почти наверное 17-го мая), а если
он уезжает на дачу, то вложите в конверт и передайте
Пузанову, или Щербине, или кому-нибудь из других
надежных студентов, которые не затеряют конверта и не
уедут до конца экзаменов. А то оставьте Веселовскому, если
он до 17-го мая остается еще в Москве.
В заключение повторяю свою просьбу насчет исключения
квартирной цифры из м а й с к о й в е д о м о с т и .
Р. Р. 5. Статей Шахтахтинского все еще не распаковал.
Но, конечно, не забуду.
Не слыхали ли Вы выражения по-турецки: гяндж
андуНбар в смысле «горе-богатырь» или в ином каком-
нибудь? В малорусских думах под прозвищем «Ганджа
Андыбёр» выводится карьерист гетман Брюховецкий, сперва
верный исполнитель московских планов, а потом
присоединившийся к Дорошенку. Несомненно, что в живой
турецкой речи (или татарской ) прозвище это имело какую-то
413
остроумную меткость, и мне очень хотелось бы узнать точный
оттенок этого выражения.
Если соберетесь заехать ко мне, то, б[ыть] м[ожет],
черкнете уведомительную открытку о дне приезда.
Звенигородка, 6 авг[уста] 1909
Не уверен, вернулись ли Вы в Конст[антинополь] и не
напрасно ли я пишу. Все-таки пишу, полагая, что даже перед
самым отъездом в Россию Вам, может быть, интересно иметь
сведения о последних майских событиях.
Экзамены «с государственной] комиссией» прошли в
невероятной строгости. Я ничего не имел против этого, когда
экзаменовался 1-й курс, и даже сам посвирепствовал. Но по
отношению к выпускному, Н1-му курсу, пришлось мне
усмирять пыл председателя, который во что бы то ни стало
хотел провалить побольше людей. 2-й курс, испугавшись
происходящего и рассчитывая, что авось осенью дело выгорит
лучше, без «комиссий»,— совершенно почти не держал
арабского экзамена, о чем меня предупредил, как только я
приехал.
Ну, да эта тяжелая сторона «комиссий» есть пустяк в
сравнении с другою. А именно: на последнем совете «пред-
седатель экзаменационной] комиссии» внес предложение,
чтобы «комиссии» собирались ежегодно и чтобы из специаль-
ных средств платилось вознаграждение и председателю
(который пусть назначается по очереди), и ассистентам.
Веселовского на совете не было, и предложение, несмотря на
мои возражения, было бы немедленно принято, если бы
Миллер не имел в виду своего предложения, сопряженного с
тратой денег. Поэтому он отложил голосование до осени, а
вместо того внес свое.
А его предложение состояло в том, чтобы выдать Аттае на
леченье (поездку на Кавказ) рублей 600. Первый запро-
тестовал Халатьянц, находя, что цифра слишком высока.
Миллер очень наивно проговорился, что неудобно же Аттае
ехать на Кавказ одному, а жену оставить одну в Московской
губернии: ехать на Кавказ — так уж вдвоем, а для двоих надо
рублей 600. Этой аргументацией он испортил дело: Халатьянц
заявил, что в таком случае не мешало бы им захватить с собою
414
Хафизу и , чтоб та не скучала, подругу ее. После галденья, в
котором подвизался Мирза-Джафар* («Раз эфендию дали 300,
то Аттае надо 6001»), принята была цифра 400. Но тут
инспектор вспомнил, что цифра выдачи свыше 300 должна
пойти на утверждение попечителя, а тот может поставить
препятствия. Поэтому выдали в конце концов 300 руб.
«Так уж наша печь печет!»
Чтобы посмаковать все вышеизложенное, надо было
самому присутствовать на этом совете. Но я надеюсь, что Вы
дополните картину воображением и восчувствуете то, что
восчувствовал я.
Во время этих переговоров (среди которых галденье

Джафара было особенно омерзительно) никому, конечно, не
пришло в голову вспомнить, что Вы урезаны в своем
вознаграждении под предлогом недостатка средств, которых,
однако, хватает на всякие траты, вроде принятых на том
совете. Я вздумал было это напомнить, но мне было отвечено,
что жалованье Вам назначено неполное по Вашей
ж е п р о с ь б е и что Вы лучше меня знаете, сколько Вам
требуется. Относительно Вашего помощника-эфендия Вы уже
знаете, что было высказано. Словом, все очень мило.
Но не успел кончиться совет, как против эфендия сделана
была и другая вылазка, исходящая на этот раз, по
недоразумению, думается мне, от Корша. Он высказал свое
мнение, что надо бы на турецкую практику заполучить одного
серба, живущего в Москве и получившего образование в
турецкой рушдийе1. Не знаю, каковы Ваши планы насчет
будущности эфендия, но у меня сердце сжалось, когда я
слушал, как он трактуется. ИлотI II III.
Я лето занимался очень напряженно, чувствую даже

порядочную усталость. Значительную часть времени по-
глотило то же, что и раньше, т. е. история Турции. Причина,
почему я так усердно занялся ею, та, что я не литографирую
XV—XVI век, а печатаю; понятно, что пришлось отделать все
с большой тщательностью. Только что все корректуры
сверстаны.
1-й том Гибба я Вам отослал еще 30 апреля на имя Ба-
бянского и был вполне уверен, что он у Вас.
I Р у ш д і є (турецьке ги$сііуе) — духовна середня школа. — Ред.
II І лот (грецьке еііоз)—раби в древній Спарті, яких вивозили
III підкореного міста Ілоса. — Ред.
415
А вот что следовало бы приобресть Вам для библиотеки:
дхГ*1 Али-челеби*, с которого теперь ведь снят
запрет. Полагаю, Вы легко разыщете его в Стамбуле (у
Харрасовица* уж продается экземпляр, но очень дорого).
I II III
Кроме того, купили бы Вы для библиотеки
Лятыфи*.
Мне теперь много пришлось пользоваться арабскими
ш
уічсл но это — на полях другого сочинения.

Мне неизвестно, чтоб было особое его издание, а все-таки
навели бы Вы справку и о .^ІЗДІ В Константинополе; если
вдруг окажется, что было и отдельное издание, то, конечно,
очень желательно было бы иметь его в библиотеке. Эти книги
Вам ведь не менее нужны, чем мне.
Заговоривши о книгах, обращаюсь к Вам с просьбой
своею собственною. Мне нужна л и т у р г и я н а г р е -
ч е с к о м языке. Писал в Москву — нет там. Неужели и в
Констіантинополе] не найдется? Если нет одной литургии, то,
вероятно, есть же изданный по-гречески служебник, в
котором должна быть литургия, и вечерня, и утреня.
Разыщите, пожалуйста: очень обяжете. Лучше бы, если бы Вы
выслали сюда, в Звенигородку, еще.
р'» ^
IV
Не забудьте и моей просьбы о (малорус
ское «Ганджа Андыбер» в думах). Нет ли памяти в народе
турецком о таком герое.
I Така суть історії (турецьк.).— Ред.

II Тезкере (збірка життєписів, повчань) {турецьк.).— Ред.
III8 «Анемони Нуамана» (збірка життєписів учених). А. Кримський
перекладав як «Пурпурні півонії» {араб.),— Ред.
IV Ганджа Андухбар {араб.).— Ред.
416
1910
Звенигородка, Киев[ской] губ., 19
Аю
Многоуважаемый Игнатий Юлианович!

Очень рад, что Вы получили «Семіитские] яз[ыки]», II* и
«Ист[орию] Турции»* У меня в конце полугодия разболелись
глаза, я уехал раньше обыкновенного из Москвы и, т. к. книги
не были сброшюрованы, попросил канцелярию института
Вам выслать их, когда будут готовы. Зная неаккуратность
нашей канцелярии в этом отношении, я далеко не был уверен,
что мое поручение будет исполнено.
То, что обратило Ваше внимание в «Ист[ории] Турции»,
вероятно, наиболее, т. е. экскурсы в область р у с с к о й
истории и древнерусской литературы — объясняется очень
просто: мне эта область знакома по той причине, что я
окончил ведь и историко-филологический факультет (и даже
выдержал по славяно-русскому отделению м а-
г и с т е р с к и й экзамен, программа которого в Моско-
вском университете необыкновенно обширна). А кроме того,
у меня есть наклонность — в минуты, свободные от занятий
Востоком, копаться в старорусских рукописях Румянцевского
музея и Синодальной библиотеки. Это, как Вы сами
прекрасно понимаете, есть своего рода отдых: разнообразие
занятий. Между тем среди такого отдыха ряд фактов
подбирается и в свое время может пригодиться для Востока.
Не знаю, найду ли когда-нибудь возможность, а хотелось бы:
обработать собранные мною старо- русские материалы,
извлеченные из самых разнообразных источников и
касающиеся мусульманства (из «Начальной летописи», из
«Палеи» и мн. др.). Оказывается поучительная картина; но, за
недостатком времени, собранные мною материалы лежат іп
сгисіоI и лишь пополняются, не обрабатываются. Я Вас
должен поблагодарить за присланные Вами работы. Они не
только интересны и ценны по
I У первісному вигляді (лат.).— Нед.
27 2-146 417
содержанию, но отличаются и своей изящной архитектоникой,
— качеством, которое свойственно далеко не всякому
ученому и которое, однако, надо признать,
*** V3®1 ^ 1>
г
-
Каждая Ваша работа и читается с неослабевающим ин-
тересом, и после прочтения ее надолго остается в голове со-
вершенно ясный и рельефный след. Советую очень дорожить
этим своим качеством. Я как-то говорил и с Коршем об этой
черте Ваших научных работ. «Ясность мысли у человека,
оттого и работа у него ясна!» — заметил он. Это, конечно,
верно; однако и ж е л а н и е автора держаться умышленно
архитектуры и прочной и негромоздкой имеет свою силу.
В заключение есть у меня к Вам просьба насчет покупки
кое-каких восточных изданий. В расчете, что Вас мое пору-
чение не слишком затруднит, очень Вас прошу прислать мне
(поскольку хватит денег, включая рекомендованную
пересылку) что-нибудь из следующих изданийI II III IV V VI VII:
1) «Диван» Джарйра. Если нет издания 1313 г., то, может
быть, вышло новое?
2) 4ІЦ) 3;
4
3) Отби. У меня есть издание на полях ибн-
аль Асира, крайне неудобное. Не найдется ли в продаже
издание в -е б, а не на полях?
4) аль-Кыфти:
5) аль-Маккари: ^
Это издание, одно превышающее, конечно, посылаемую
сумму, я отмечаю лишь на всякий случай, так как думаю, что
оно совсем распродано.
I Є однією з якостей, якими відзначається письменник (араб.).—

Ред.
II О ценах их не имею ни малейшего сведения.
III «Послання про прощення» {араб.), твір Абу-ль Ала аль- Мааррі.—
Ред.
IV «Історія аль-Йєміні» {араб.).— Ред.
V В тексті {араб.).— Ред.
VI «Повідомлення вчених про історії мудреців» {араб.).— Ред.
VII «Повів аромату від свіжої гілки Андалузії» {араб.).— Ред.
418
6) ибн-аль Хатыб: ІЬ-АЛ ,4" ^1 (было Тунис
ское изд. 1316 г.).

7) ибн-Котейба:
Если бы по счастливой случайности Вам удалось их все
найти, то если у Вас есть л и ш н и е деньги, не купите ли их
все, а меня уведомите, сколько надо прислать? К этой
любезности прибегните лишь в том случае, если она Вас
абсолютно не затруднит. А вообще очень извиняюсь за
навязываемое поручение.
Адрес мой, в самом скором времени, разумеется, опять
обычный: Москва, Лазаревский институт.
220. До 1. Ю. Крачковського
М[осква], 19-^-=-10 А
\
Вы очень смутили меня, дорогой Игнатий Юлианович,

своим письмом. Ведь я Вам и без того должен за книги,
купленные для меня в Сирии и Египте, а Вы еще от себя
деньги посылаете!.. Ведь это что же!
Посылаю Вам то, что у меня есть,— и, конечно, о деньгах
речи быть не может. Ваши 5 руб. я Вам возвращаю, и для меня
было бы очень обидно, если бы Вы настаивали на какой-либо
уплате за книги, которых я сам не покупал. Сверх того
посылаю Вам 10 руб. в счет своего долга; сколько именно я
Вам должен, я совсем не помню: письмо Ваше осталось у
меня в Звенигородке. Пожалуйста, припомните вновь.
Ну, да довольно этого торга! Перейдем к другой теме.
Мне очень жаль, что не пришлось с Вами повидаться.
Кн[язья] Гагарины два раза проезжали через Москву, оба
очень много о Вас говорили, вспоминали сцены из Вашего
пребывания в Сирии — и еще больше вызвали во мнеже- I II
лания повидать Вас лично. Видно, уже не в Москве, а в
Петербурге придется нам встретиться. Кажется, для решения
некоторых научных вопросов мне придется в довольно
близком времени навестить библиотеки Петербурга. Но я еще
I «Кількість форм в устрою держав» {араб.).— Ред.
II «Книжка про духовне і політичне керівництво» {араб.).— Ред.
27* 419
не решил окончательно, как устрою.
От души (никак не из вежливости говорю это!) сожалею о
Вашей болезни глаз. Должно быть, у Вас приблизительно
было то же, что у меня в прошлом году. Только у меня
болезнь обошлась без всяких операций; просто путем двух-
месячного нечтения все было излечено. Надеюсь, что сейчас у
Вас все благополучно и что вскоре Вы опять издадите нечто
столь же интересное и столь же содержательное, как все Ваши
выходившие до сих пор работы. Гагарин мне говорил о каком-
то Вашем открытии («кажется, доисламского поэта,
известного до сих пор только по имени»* — прибавлял он),
которое Вы намерены были вскоре опубликовать. Что именно
имел он в виду?
Мне очень было бы интересно получить п р о г р а м м у
преподавания на факультете в этом году со времени Вашего
возвращения. Может быть, удосужитесь прислать? А каковы
Ваши впечатления от преподавания? Я свои начальные
впечатления успел призабыть, но вот Гордлевский на моих
глазах перенес первый год преподавательства с б о л ь ш и м
напряжением нервов: к концу года он себя чувствовал прямо
разбитым.
Крепко пожимаю Вашу руку
Р. 3. «Андрія Лаговського» я посылаю Вам не без коле-
бания, потому что почти уверен,’что и Вы, как многие чи-
татели, увидите в повести автобиографию: мой лирический
субъективизм, проникающий эту повесть, невольно влечет к
такому предположению.
Главная идея повести не вся в ней высказана. Суть за-
ключается, собственно, в ее продолжении — повести «За
святым Ефремом Сириным»*, которая осталась ненапе-
чатанной. А ненапечатанной она осталась потому, что в ней
действительно оказалось много личных переживаний, ко-
торые затушевать не удалось бы. Что же касается «Андрія
Лаговського», то он столь же мало имеет права считаться
автобиографией, как мало похоже на селедку то описание,
которое дается загадкой армянина в анекдоте. «Зеленое,
соленое висит, пищит в салоне»,— предлагает армянин
загадку в анекдоте и поясняет, что селедка ведь соленая, что
ее можно выкрасить в зеленый цвет и повесить в салоне, «а
что она пищит, так это я сказал нарочно, чтобы ты лучше не
догадался». Право, я так же слабо похож на Ла- говского, как
слабо похожа подлинная селедка на армянскую,
420
выкрашенную в зеленый цвет и с пищанием висящую в
салоне!
Вы не изумляйтесь, что я, не видевши Вас лично, считаю
возможным касаться подобных тем, которых иногда не
затрагиваются даже при очень близком знакомстве. Но ведь,
собственно, я уже знаю Вас как человека, а не просто как
ученого, и знаю притом довольно хорошо, и знаю, к кому
пишу. Искание идеала Истины, Добра и Красоты всегда будет
играть роль в Вашей жизни, на горах ли старого Ливана
будете Вы находиться и искать крыльев, в своем ли ученом
кабинете будете сидеть и фолианты переворачивать. И не от
других людей я это про Вас знаю, а от Вас самого. Да! Ведь
Ваша личность ясно сверкает и выразительно высказывается
из каждой Вашей строки, печатной ли, писанной ли. По
выражению старого Саадия, хорошему мускусу не требуется,
чтобы о его качествах сообщал покупателю продавец.
1911
221. До I. М. Гревса*
М[осква], 19-ц-П
Многоуважаемый Иван Михайлович!

Из конторы редакции Словаря* я получил краткое
сообщение: «Нужна статья «Армения» (ист.)». Сообщение это
сделано на полях корректуры «Арабской литературы»;
подписи писавшего нет.
Будьте добры, разъясните мне, в чем дело. Я лично
слишком ответственной статьи «Армения» писать не желал
бы. В прошлом году наш профессор] армянской словесности
Г. А. Халатьянц издал «Историю Армении» старейшего
периода, и я думаю, что для Словаря о н дал бы статью лучше
других, именно для старейшего периода. Я с ним уже и
поговорил, и он согласен, но желает знать с р о к
доставления, потому что, по его словам, на составление такой
статьи надо недели три. По средней и новой истории Армении
он статью написать не берется и говорит, что это лучше его
мог бы сделать Адонц* (не говоря, конечно, о Марре, который
и для древнего периода является высшим авторитетом).
Далее, я просил бы Вас сделать распоряжение о доставке
421
мне I тома Словаря 5^^, где, кстати сказать, моих статеек
помещено изрядное количество. Да и не только поэтому имею
я известное право на получение Словаря: для дальнейших
статей, чтобы не повторяться и чтобы сберегать место, я
должен иметь под руками вышедшие томы, и это — в
интересах самого издательства.
Кстати, уведомьте меня, какие за мною еще числятся
статьи на А (да, вероятно, уж и на Б), чтоб я заблаговременно
мог их изготовить.
Это о делах.
А сверх «дел» чувствуется потребность что-то сказать, в
чем-то высказаться, и самому неизвестно — в чем.
Встреча с Вами заставила меня слишком многое пере-
думать, и еще больше — перечувствовать. Слова Ваши про
Драгоманова, который для меня остается незабвенным
учителем и который в развитии Вашего миросозерцания тоже
имел известное влияние, пробудили целый ряд воспоминаний.
И мне после Вашего отъезда больно было и стыдно за свой
эгоизм. Начиналась ведь наша (т. е. моя и Ваша) жизнь
приблизительно одинаково; но только Вы последовательно
пошли в борьбу, исполнили и исполняете свой долг
гражданина, а я, не переставая хранить п а м я т ь о своем
учителе, фактически совсем ушел от него. С 1901 года я
спрятался в своей келье, зарылся в книгах и исчез для людей.
Личным, субъективным для меня оправданием был для меня
очень тяжелый случай 1901 г. в моей личной жизни, который,
собственно, и был первым толчком, заставившим меня
скрыться в четырех стенах. Теперь, встретившись с Вами, я
ведь знал, что и у Вас личных душевных мотивов для
углубления в себя было бы ничуть не меньше, чем у меня,
однако же Вы и не подумали отдаться личным чувствам и
уйти от жизненной борьбы в тот момент, когда борцы нужны.
422
... И мне очень тяжело было встретить Вас, видеть Вас,
слышать Вас. Сами того не подозревая, Вы каждым своим
словом были живой упрек для меня. А после Вашего отъезда,
повторяю, все мое обычное душевное спокойствие, так легко
развивающееся, когда людей не видишь и живешь лишь с
книгами и рукописями, совсем покинуло меня. И, к до-
вершению, прибавилась одна новая мысль: не слишком ли
бесцеремонно осмелился я заговорить с Вами о Вашем
внутреннем «я», о Вашем «святая святых», о чувствах Ваших
по поводу кончины Вашей дорогой девочки? Эту свою мысль
я успел даже высказать Вам лично, при прощании. Сегодня,
когда я взялся за перо, чтобы писать к Вам по делу, вновь она
заговорила с силою.
Не знаю, нужно ли было все это писать Вам. Скорее, не
нужно. А с другой стороны, мы, люди ученого цеха, до такой
степени обыкновенно привыкаем видеть друг в друге только
людей одинакового цеха, что иногда, пожалуй, и
простительно заглянуть друг другу в душу просто как людям.
Оттого я и решился сегодня написать Вам лишнее, сверх
«дела», и искренно, от глубины души, пожать Вам руку не как
ученому, даже не как общественному деятелю (хотя я лично
эту Вашу жертву-службу тоже необыкновенно высоко
ставлю), а просто как человеку, имеющему сердце,
способному страдать лично. Примите от меня глубокое
выражение сочувствия; а если при встрече я Вас случайно
задел по струнам, которые задевать — для Вас боль, то
простите меня.
В заключение просьба от меня к Вам. Когда будете от-
вечать мне (о Словаре), то, пожалуйста, ни слова не отвечайте
на вторую, личную половину этого письма. Лирические
моменты в жизни людей — моменты, и, пожалуй, они теряют
в своей лирической ценности, если растягиваются в
несколько-дневную переписку. Я не о себе, конечно, говорю, а
о В а ш и х чувствах, о и х ценности.
Преданный Вам
М[осква], 19 -ру-11
Дорогой Игнатий Юлианович!

У меня к Вам спешная просьба, исполнением которой Вы
меня премного обяжете, потому что я принужден из-за нее
задержать печатание диссертации буквально на полуслове.
Именно я (как часто водится!) отдал одному из окончив-
ших студентов института для зачетной работы свой экземпляр
«Хызанет аль-адаб» Абд-аль-Кадира Багдадского* и не знаю
сейчас, где студент находится. Между тем, среди печатания
соответствующего места своей диссертации
I
о «Хамасе»* одна моя выписка из (именно,
т. 1, стр. 172) вызвала во мне сомнение своей неоспоримой
неполнотою, и я не могу дальше вести печатание, пока не
проверю того, что мне требуется. Сделайте одолжение, при-
шлите мне на день-два книгу! Если у Вас нет собственного
экземпляра, то, пожалуйста, раздобудьте университетский
или у кого-нибудь из сослуживцев и вышлите мне как можно
скорее (кстати, не забудьте стоимость пересылки взыскать
наложенным платежом). Заранее приношу усердную
благодарность за очень важную для меня услугу.
Р. 5. Из только что полученного «Кеіеіі Топиїтапуок»
Гольдциера* узнал, что Вы и А. Э. Шмидт* издали перевод
«Религия ислама». От Вас я этой вещи не получал. Где ее
можно достать? Заранее уверен, что это не простой перевод, а
обработка, которая мне не раз понадобится. (Кстати. Недавно
мне доставили I том «Нового энциклопедического] слов[аря]»
Брокгауза и Ефрона, где я увидел ряд своих статей,
сдававшихся в печать в свое время поодиночке. Теперь,
перелистывая их подряд, я невольно обратил внимание на
факт, раньше не бросавшийся в глаза, а именно: п о ч т и в
к а ж д о й статье или мелкой заметке пришлось цитировать
Ваше имя).
[Середина травня] 191)
Киевской губ., г.
Звенигородка
I «Скарбниця освіченості» (араб.). — Ред.
42
4
223. До 1. Ю. Крачковського

ТОЛЬКО теперь, немного восстановивши свои несчастные
глаза, могу Вас поблагодарить за Вашу любезность насчет
«Хызанет аль-адаб». Выписка Ваша своевременно мне очень
помогла. В настоящее] вр[емя] я уже имею взамен
потерянного новый экземпляр (1МВ. коему цена «по нонеш-
ним временам» оказывается 48 рублей!), но тогда без Вашей
выписки произошла бы неприятная для меня задержка.
Роясь в ибн-Халликяне* и встречаясь с выдержками из
Вавы Дамасского* в андалузской «Хамасе» аль-Баясия* (изд.
1310 г., т. II, стр. 414—416-31апе, VI, 582 зяя»), я решил
напомнить Вам о них: быть может, они ускользнули от
Вашего внимания.
Где Вы проводите лето? Сообщите Ваш адрес. Я сегодня
еду в Москву и пробуду там до 2—3 июня, а затем опять
возвращаюсь в Звенигородку Киевской губ.
1912
224. До В. Ос Гордлевського
27 янв[аря] 1912 г.,
Звенигородка
Интересно бы знать, в котором часу писали Вы мне свое
письмо и полное ли вышло совпадение. В этот же день, когда
Вы мне написали письмо, я, ок[оло] 7—8 часіові вечера, лежа
с одубевшими ногами на постели, перерывал папку со
старыми бумагами и нашел Ваше старинное письмо ко мне,
писанное в августе 1899 г. В нем Вы сообщаете, как институт
или Миллер отправил без Вашего ведома рекомендацию для
Вас в драгоманку, и усматриваете в этом полное неуважение к
Вашей личности и желание виляющего
42
5
Миллера снять с себя всякие другие обязательства. Вы и
сейчас нервны, а то письмо — воплощенная нервность и
горечь. На меня оно теперь, 13 лет спустя, произвело такое
потрясающее впечатление, что я весь стал дрожать: руки,
державшие письмо, ходенем ходили!..
У меня ревматическая лихорадка — результат московских
квартир. Ноги — как колода. Способ лечения ревматизма
такой, о котором Вы вряд ли слыхивали. Берется штемпель,
вроде библиотечного для книг. На нем вместо букв иголки.
Этим штемпелем ударяют по моим ногам, у колен и ниже, и
вместо библиотечной печати получается на теле круг,
истыканный дырочками от иголок, нечто вроде маленького
решета. Эту рану скорее смазывают маслом, в которое входит
Ьуозсуатиз (блекота). Чрезвычайной боли от штемпелевания
нет, но самое ожидание удара очень действует на нервы.
Польза такого лечения слишком очевидна, и я не протестую,
но окончательное излечение наступает медленнее, чем я
ожидал. Я думал было выехать сегодня (27 янв[аря]), но
оказывается, что нельзя: ходить еще трудно. Очевидно,
приеду в воскресенье утром на масленице, накануне 1-го дня
поста.
На домашнем совете (отца, сестры, матери) пришли к
одному плану, на который я отказа, в сущности, не дал, но не
знаю, хватит ли у меня воли его исполнить. План сводится к
тому, чтобы я взял место преподавателя истории в
Звенигородском коммерческом училище или в женской
гимназии и, таким образом, не расставался с югом и с род-
ными. Если взять уроков на 100 рублей в месяц, то это
необременительно, а при готовой квартире и провинциальной
дешевизне существовать на эти деньги очень можно.
Свободного времени будет много; писать я буду в состоянии
массу; кое-что будет оплачиваться (напр., работа для
«Энциклопедического] словаря»). Когда родителей не станет,
я волен буду и покинуть Звенигородку; несомненно, что в это
время я уж буду доктором русской словесности и филологии,
— значит, буду иметь возможность искать кафедру в южном
у[ниверсите]те, если закрыт будет обратный доступ к
восточной.
В первый момент я счел эту затею глупейшей. Потом,
полежавши в размышлении часа два, нашел, что это вовсе не
так глупо. Но боюсь, что у меня не хватит мужества привести
такой план в исполнение и что в решительную минуту я
откажусь. Впрочем, по пословице: «Дурень дум-
426
кою багатіє» — я рисую себе фантазией всякие
заманчивые картины, как это я буду круглый год жить со
своими и не расставаться.
Очень мне тоскливо, что все нужные для занятия книги я
отправил «пассажирской скоростью» отсюда около середины
января в Москву (я ведь рассчитывал приехать в Москву еще
на той неделе), и приходится убивать время не на те занятия,
какие нужны.
Об институтских делах ничего не знал за все время, так
что все Ваши сообщения для меня полная новость. Если
успею сегодня написать Гидулянову*, напишу, что
желательно бы не торопиться с днем совета: не подождать ли
моего приезда? Если ж не успею, напишу завтра.
Вероятно, у Гатцука обе статьи Ваши набраны и свер-
станы*. Количество оттисков назначайте по своему желанию
и формат по усмотрению; но то, что войдет в книгу
«Древностей», надо бы снабдить моим ітргітаіиг1 в самой
последней корректуре, чтобы я мог видеть, все ли под ранжир
с прочими статьями (так, напр., для однообразия надо над
каждой страницей поставить заглавия «колонтитулы», а не
просто пагинационную цифру; в оттисках, если хотите,
можете заглавия выбросить). Поэтому, полагаю, отпечатаны
будут Ваши статьи уж на 1-й неделе поста.
Заседание Восточной комиссии обязательно придется
устроить на 1-й неделе. Если сверх пословиц успеете дать еще
что-нибудь, то можно будет ограничиться только Вашим
сообщением и моим*. Мое — длинное: об уникальной
рукописи Сулия (Хедивіскаяі библиотека], № 594). Хотелось
бы и Корша притянуть с рефератом*(об этимологиях для
сборника Томсена*). Если увидитесь на масленице, напомните
ему: он обещал.
Привет Вашим.
Ваш А. Кр.
Возьмите, пожалуйста, от Аттаи то, что прислал Харра-
совиц, т. е. вып[уск] «ЕпДусІоресІіе] без Ізіат»2 и еще кое-
что, равно как счета Харрасовица.
Конверт сберегите для меня.
1
Друкувати дозволяється
(лат.).— Ред. 8 «Енциклопедія
ісламу» (нім.)— Ред.
427
М[осква], 19 у-12
Очень Вам благодарен за присланные Вами труды. Как и до сих пор бывало, я
из всякой Вашей присылки извлекаю для себя м н о г о интересного, потому что
обыкновенно все темы, разрабатываемые Вами, являются наиболее любимыми и у
меня.
Я приостановил печатание «Хамасы»* из-за очень важной причины. Мне
удалось приобрести превосходный манускрипт толкований М а р з у к и я * , и
прежде, чем печатать очерк литературной деятельности Абу-Теммама и исследо-
вать его «Хамасу», я должен дать описание драгоценной моей рукописи ( X I I I
века) и, естественно, остановиться подробнее на биографии Марзукия, которого,
как Вы, может быть, заметили, я считаю северносирийским жителем, пере-
селившимся в хамданидские владения после опалы у бовей- хидов.
Не и з в е с т н о л и В а м , чтобы в России имелся где-нибудь еще один
экземпляр Марзукия? Судя по каталогам, нет. Но, может быть, я случайно
недосмотрел какого- либо указания. Да кроме того, Вы, может быть, имеете
сведения помимо каталогов. Очень обяжете меня, если поделитесь со мною
сведением. Мой экземпляр — из библиотеки одного бухарского кадыя, а
приобретен мною от муллы Абдульджалилова в Петропавловске Акмолинской
области.
Где Вы проводите лето? Сообщите Ваш летний адрес. Я здесь пробуду до 5
июня, а затем еду в Звенигородку Киевской губ.
Ваш Л. Крымский
Какая тема Вашей диссертации?
14 н[оября| 1912, М[осква] Дорогой Игнатий
Юлианович!
Посылаю Вам новые свои издания, причем прилагаю
заглавные листки для Сулия*, которые попрошу
раздать на факультете получившим книжку без этих листков. Я было сперва не
думал вовсе их печатать, но институтские эстетики нашли, что без заглавий
нехорошо высматривает издание.
Кроме того, посылаю Вам (н е для распространения) большую редкость: листы
не вышедшего в свет и не допечатанного моего разбора*. Директор наш (П. В.
Гидулянов) уговорил меня не выпускать в свет этого разбора и уничтожить
издание, и сохранилось только четыре корректурных экземпляра. Быть может, я
как-нибудь со временем использую собранный материал, не касаясь Аттаи, не
42
8
затрагивая его имени; а покамест подобные корректурные листы — большая

библиографическая редкость.
Должен я для пояснения прибавить, что Гидулянов отличается беспримерной
тактичностью и умением вносить всюду мир и успокоение. В момент, когда он
принял в наследие спецклассы от Миллера, это был дикий хаос невероятных
отношений среди профессоров и преподавателей спецклассов. Гидулянов сумел,
во-первых, оказаться таким хозяином, который не дает себя назойливо
чувствовать ив то же время всюду вводит законность и порядок,а во-вторых,
лично сумел всех расположить к себе и водворить в институте взаимную приязнь,
благожелательность, уничтожить трения и т. п. В частности, что касается
прерванного моего разбора, Гидулянов убедил меня, что полемический характер
мог бы даже ослабить впечатление от сути разбора и что брошюрка Аттаи не
заслуживает того внимания, какое я ей уделил. Интересно бы знать Ваше мнение:
находите ли Вы, что лучше было бы не оставить его брошюру без ответа?
Как у Вас идут дела? Вижу по адресу, Вы поселились далеко от города. Что
это? соображения экономические или же здоровье Ваше требует негородского
воздуха? Не I
I Книжка (<араб.).— Ред.
42
9
откажите сообщить, если мой вопрос не кажется Вам неде-
ликатным.
У нас два юбилея: 25 лет существования Востіочной)
комиссии Археологического! общ[ества] и 40 лет ученой
деятельности Корша. Оба одновременно. Отпразднуем их после
рождества, когда выйдет в свет IV том «Древностей восточных»
(очень объемистый, кстати сказать).
1913
227. До В. О Гордлевського
По обычаю письмо Ваше отправлено было в Звенигород
М о е к [ о в е к о й] губ., а потом переслано сюда.
В 1912 году мною напечатано:
В «Т р у д а х по в о с т[о к о в е д е н и ю 1»: а) «Се-
митіскиеі яз[ыкиЬ>, ч. I I I , б) «История Персии», ч. II, в)
«История арабов», ч. II, г) «Хамаса», ч. І, д) «Истіория]
мусульманства]», ч. I I I , 1—2 и е) (с пометкою 1913) «Абан
Лахыкый», ж) «Макарий».
В «Энциклопедическом! словіареї» Б р о к г а у з а и Е ф
р о н а : Бармениды, Бар-Эбрей, [ибн]-Батута, Баш- шар ибн-
Бюрд, Баязид аль-Бистамий, Бедуины, Бейдавий, Бейхеки, аль-
Бекрий, Бест, Библиография Востока, Бид- пай, Бируний,
Бовейхиды, Бохарий, Бохтикиз, Бохторий, «Братство верных
друзей» в Басре, Бурханеддин Сивас- ский, Бусырий, «Варлаам
и Иоасаф», Вакидий, Васыль ибн-Ата, Васыф-эфенди, Ватват,
Ваххабиты.
В словаре Г р а н а т а. Гарун аль-Рашид, Гаты, Гафиз.
Малорусские переводы из восточных поэтов — в «Літе-
ратурно-науковім віснику», 1912, ноябрь.
Боюсь только, не поздно ли посылаю Вам,— б[ыть] м[ожет],
уж и надобность миновала.
Я приеду 27янв[аря], в воскресенье, хоть и не совсем здоров.
Вообще с полгода я недомогаю,— и не болезнь это, а просто
какая-то усталость, заставляющая лежать.
В Москве при заведенном хождении на лекции это как-то
скрадывается, а дома я с часов двенадцати дня чувствую уже
430
полную усталость. Крайне досадно, что очень мало успел
сделать за вакации. В Киеве беседовал с одним знакомым
прозектором,— говорит, малокровие и надо мышьяк
вспрыскивать.
В Москву ехать страшно не хочется: какое-то скверное
предчувствие томит. Кажется, ничего неприятного ждать нельзя
ниоткуда, и тем не менее одна мысль, что я покину свое
уединение и опять встречусь с людьми, заставляет сердце
сжиматься, как бывает перед бедою. Меня редко предчувствия
обманывали и оттого так неприятно.
Во всяком случае 27 янв[аря] приеду.
От души желаю всего хорошего и пожимаю руку.
Ваш А. Кр.
19 янв[аря] 1913
228 До В. О. Гордлевського
Звен[игородка], 10 мая
1913 Дорогой Владимир Александрович!
На Ваше письмо я не сразу ответил потому, что меня
постигла болезнь, которая, по-видимому, решила меня посещать
аккуратно весною: слепота. Должно быть, яркий солнечный
свет после зимы ослепляет. На этот раз весь период слепоты
длился 10 дней. Это еще по-божески. Так как у меня шел ремонт
флигеля и перепланировка сада, то особенной тягости от
вынужденного неписания и нечтения я, пожалуй, не испытал:
можно было, слоняясь возле рабочих, найти себе якобы некое
дело. Только вечера тягостны были и сумрачные мысли
охватывали.
Племянник*, как только начались жары, немедленно
поправился и деятельно стал заниматься, чтобы перейти в
следующий класс. Так что с этой стороны я успокоился на
время. Как сложится дело осенью, это другой вопрос. Ваше
сообщение о том, что переход брата в Москву может считаться
устроенным, слишком оптимистично, и я «не уверую дондеже
осяжу». Но здоровье племянника покамест сносно, и я хоть
этому рад. Зато родителям моим очень плохо. Отец прямо
угасает, и в доме чувствуется дыхание смерти. Собака, видя его,
иногда воет.
Что Вы взяли билет в пользу Шварц, я Вам благодарен.
ТОЛЬКО, пожалуйста, напомните мне, когда я приеду. Я легко
забываю то, что мне должны, но зато забываю и то, что Я
431
должен.
Не получаю я почему-то до сих пор набора Ваших
персидских] пословиц*. Теперь уж высылать не стоит. Я 16-
го еду в Екатеринослав. Но позаботьтесь уж, сделайте
одолжение, чтобы все готово было к 20-м числам мая и
чтобы я мог немедленно подписать к печати. Невозможно
затягивать окончание сборника до осени, надо непременно
завершить все до лета.
Кстати, о пословице про желтоухую собаку* или просто
желтую собаку ($)] которая, по пословице, тот же
волк. По-видимому, мы имеем здесь отражение еще зоро-
астрийства (Авеста, «Вендидад»*, гл. V I I I , стих 16, где
такая собака очень мощна: легко прогоняет чертей). Б[ыть]
м[ожет], это Вам интересно; пожалуй, можно сделать при-
мечание в наборе. Авесту я теперь ради статьи о Зороастре
перечитывал довольно внимательно, и при чтении невольно
вспомнилась персидская] пословица, образа которой я
раньше не понимал.
Жаль, что статья Ваша об именах у османов* уже совсем
отпечатана. Все-таки Вы можете в конце отметить, что была
статья 5іг Т. Е. СоїеЬгооке «Ргорег па тез ої 1Ье
МоЬаттас1ап5»в«Лоит[а1] о і ІЬе Шоуаі] АзіаШс] Зосіаіу»I, _ т.
X I I I (1881), кн. 2. Пометка о ней сделана у меня в папке о
персидской] литературе, в материалах, относящихся к поэтам X
в.; но я абсолютно не помню, чтобы я эту статью читал.
Очевидно, пометку я выписал из вторых рук.
Пожимаю руку.
Если бы Вам понадобилось написать мне, то адресуйте:
Екатеринослав, Казанская, д. 27 (Панафутина), кв. Е. Е.
Крымского.
Конверт сохраните мне для коллекции.
I Пан Т. Є. Колебрук: «Власні імена магомедан».—

«Журнал королівського азіатського товариства»
(англ.). — Ред.
432
І. Ю. Крачковський. Фото. 40-і роки
9 окт[ября] 1913, Москва,

Мясницкая, д.
Строгановского уч., кв. 101
Сейчас выяснилась ошибка, за которую извиняюсь и
которую очень прошу исправить. Швейцар, которому я
поручил отправить Вам книги, вложил в Вашу посылку два
экземпляра] «Древностей] вост[очных]» вместо одного. Один
— из моих личных экземпляров и предназначался Вам,
другой же — от Археологического] общ[ест]ва и посылался
ф а к у л ь т е т у . (Надо было его отправить особою
посылкою, но швейцар напутал). Будьте добры, передайте
этот другой экземпляр в Востіочный] фак[ультет] (декану или
секретарю), чтоб его видели все ч л е н ы факультета, как
это имелось в виду АрхеолОгическим] обществом. На днях
АрхОологическое] общество вышлет факультету повестку —
циркуляр о юбилее Востіочной] комиссии, и в повестке будет
упомянуто о высылке факультету IV т. «Древностей]
вост[очных]».
Я постараюсь провести постановление, чтобы «Древ-
ности] восточные]» высланы были и каждому из членов
факультета в отдельности, но заседание правления будет
только в первых числах ноября.
1914
230. До I. Ю. Крачковського
26 мая 1914
Я сегодня вечером получил Вашу присылку, и так как
завтра и послезавтра у меня экзамены, то я сегодня же
немедленно отвечаю Вам, пользуясь свободной минутой. Но
зато я не успел просмотреть даже бегло Ваших присылок,
кроме рецензии на словарь Аттаи*
Рецензия написана о ч е н ь м я г к о,— мягко по тону
лишь, конечно; содержание же, понятно, является убий-
28 2-146 433
ственным. Я думаю, что очень многие арабисты на Вашем месте не стали бы так
щадить составителя, как это сделали Вы, а взяли бы более резкий тон в своей
оценке этой мазни. Замечательно, что даже наши студенты и н с т и н к т и в н о
избегают пользоваться словарем Аттаи, а прибегают к Бело; словарь Бело* в этом
году выписан ими из Бейрута даже в большем количестве, чем обычно это
делается. Говорю « и н с т и н к т и в н о избегают», потому что я, дорожа
спокойствием, абсолютно уклоняюсь от выражения каких- либо своих мнений о
словаре Аттаи, а сам он усиленно его рекомендует студентам. Ваша рецензия
принесет огромною пользу для печатающейся теперь хрестоматии Аттаи*. Он
испросил у меня разрешение включить в свою хрестоматию (не в начало книги, а в
конец) все те тексты, которые я читаю со студентами, и просил быть соредак-
тором. Но с первого же листа начались для меня терзания. Не дожидаясь, пока я
окончательно исправлю все его ошибки в огласовках, он отпечатал лист со всеми
незамеченными мною с первого чтения его недосмотрами или, вернее, промахами,
которых он и не понимает (вроде
у
*)• Правда, это не тексты, которые читаю я, а те, которые читает он,— ну, а
все же обстоятельство это затрагивает и меня, раз я так или иначе причастен к его
хрестоматии. На мои указания он легкомысленно ответил: «Ну, так все то, что Вы
считаете существенными поправками, можно будет поместить в начале книги, в
отделе опечаток и поправок». Все же он обещал не печатать дальнейших листов
без моей последней корректуры. Однако прошло каких-нибудь месяца два — и
опять лист пошел в печать без моего ітргішаїигі Я не сомневаюсь, что Ваш разбор
его словаря заставит его теперь понять опасность своего поведения и при
печатании следующих листов хрестоматии он сам будет бояться ошибок, а не мне
придется его предостерегать. Грамматические окончания для него как будто и не
существуют. В пятницу я присутствовал на экзамене I курса по арабской практике
—' и паки и паки должен был в этом убедиться. Придется, вижу, при выпуске в
свет его хрестоматии, безусловно, снять свое имя или же, когда дойдет очередь до
отдела поэзии, твердо и решительно поставить ультиматум о невмешательстве, а
затем на обложке оговорить, что моя часть — только вторая.
Замечательно, что не у одного Аттаи (из числа российских преподавателей-
арабов) существует такое же полнейшее пренебрежение к грамматике, к
окончаниям, к правильным огласовкам и т. п. Ведь и более молодой Антаки
(фрукт, который Вам, вероятно, уж с наглядностью известен) точь-в-точь в его
роде,— тоже является преподавателем!..
Глубоко радуюсь, что печатание Вашей диссертации*, хоть Вы и жалуетесь на
замедление, подвигается к концу. У меня дело хуже. Введение к Марзукиевым
толкованиям «Хамасы»* и еще кое-что из нашей редкостной рукописи мы, ради
сокращения расходов, постановили на совете включить в хрестоматию Аттаи, для
того чтобы я при печатании исследования мог, с одной стороны, ссылаться на пе-
чатный текст, а не на рукопись, а с другой стороны,— чтобы эти печатные листы
1
Еміри (араб.).— Ред.
43
4
оплачены были студентами, которые все равно д о л ж н ы будут покупать хре-
стоматию, даже если в ней будут тексты, им ненужные. Кажется, я Вам писал об
этой комбинации. Не думаю, чтобы летом дошла очередь до Марзукиевых
текстов, — вероятно, только осенью они будут готовы в наборе. А впрочем, я и
без того был оседлан тяжелыми посторонними работами. Юбилейный сборник
Корша* поглотил у меня больше года; не трудно ведь опытному глазу заметить,
что мое «редактирование» каждой статьи было больше, чем редактирование, а
кроме того, чтение всех корректур (трех, иногда четырех) обязательно
производилось мною же. И вот, едва кончилось печатание коршевского сборника,
Гордлевский внес в совет предложение издать юбилейный сборник А. Н.
Веселовского*. Я объявил, что я не хочу быть редактором. Гордлевский заявил,
что редактировать готов и он сам. Вышло, однако, иначе: всех авторов, каса-
ющихся арабской и персидской словесности, он направил ко мне. Я поневоле
оказался участником составления каждой статьи, после чего и при печатании
пришлось взять арабский и персидский отделы всецело на себя. Вплоть до
страстной недели я был занят этим делом, и первые 12 листов сборника уже
вышли. Так у меня год для себя пропал. Но и это не конец. Гордлевский уговорил
меня просматривать предпоследние корректуры и дальнейших листов (турецкая
словесность, фольклор), значит, и летом, хотя
43
5
и не в такой сильной степени, как до сих пор, я принужден
буду участвовать в печатании сборника.
Моя личная статья в этом сборнике предполагалась сперва
только «Абу-Фирас, современник Дигениса Акрита». Но Аттая
обратился ко мне за советом: что бы ему дать для сборника?
Не взять ли Мотанаббия?* Я указал три-четыре оды (перевод
которых мне же и пришлось поправлять), а затем, занявшись
введением к ним, понемногу написал обширнейшую работу о
Мотанаббии*. Хотя у меня и раньше были подобраны
материалы, все же на работу у меня сплошь пошел декабрь и
январь, т. е. все зимнее вакационное время! Последняя глава
(«Мотанаббий как предшественник Абу-ль-али
Мааррийского»), разумеется, была для меня всецело облегчена
Вашей работой на эту тему*. (Мимоходом замечу, что в
напечатанных листах нового издания «Арабской поэзии»*,
медленно просачивающихся в свет, начиная с 1912 г., в главу
об Абуль Атахии я самовольно включил стихотворные
переводы Вашей сестры*, как и несколько Ваших. Все
забывал Вас известить об этом своем самовольстве. Впрочем,
в свет выйдет книга не ранее 1916 года, потому что печатается
исключительно между делом, маленькими порциями).
Теперь о Макарии*. Когда осенью граф[иня] Уварова*
выписывала его, то предполагалось, что Археологическое]
общество издаст путешествие, причем печатание будет
вестись мною и Аттаею. Скрипя сердце, я уже давал свое
согласие на это дело, грозившее отнять у меня опять года два,
да, быть может, и ослепить меня корректурами. Аттая,
которому страшно хотелось, чтоб Макарий вышел в свет,
ручался, что первые, т. е. грязные корректуры, будет читать он
сам, и на мою долю достанется лишь редакторская работа по
чистому. К счастию, Аттая купил весною прошлого года
типографию Гербека и возня с нею отвлекла все его внимание.
Дела в типографии пошли у него хорошо, набралось
множество заказов, дело расширяется,— и кончилось тем, что
он сознал невозможность браться за Макария. Он предложил
графине издать одну эту рукопись фототипически (без сверки
с московскими); но предприятие было бы настолько дорогим,
что нашему обществу оно было бы не под силу. Так вопрос
затянулся, а тут, к счастью, и рукопись истребовали назад! 5іс
те зегуауіі Ароііо1.
Итак, вопрос похоронен, ничего мы издавать не будем.
Только в хрестоматии Аттаи будет напечатано по м о е й
1
Так мене врятував Аполлон (лат.).— Ред.
43
6
рукописи* (эпитомеI) страниц 30—40 из пребывания пат-
риарха в Москве.
Вы о себе лично ничего не пишете. То, что Вы делаете
научно, не закрыто, а Ваши личные переживания так и
остаются темными. Между тем Вы должны же были в этом
году многое прочувствовать. Простите за навязчивость, но
ведь это с моей стороны не навязчивость, а действительная
глубокая симпатия и участие. Я говорю не только о
востоковедных отношениях. И семейные Ваши отношения
меня глубоко трогают. Я не женат, у меня только племянник
(единственный сын брата), — и у него туберкулез. Ему 19-й
год, он с будущего года студент, на пороге жизни. Все
тревоги, все волнения, связанные с вопросами осостоянии
здоровья туберкулезного близкого человека, мне с л и ш к о м
и с л и ш к о м известны. Лето нынешнее он проводит у меня,
в Звенигородке, Киевской губ., и мне теперь особенно близко
придется переживать разные тяжелые моменты.
Если Вы не сочтете для себя отяготительным писать мне
что-нибудь с дороги, буду Вам благодарен за известия о Вас. Я
уезжаю отсюда 3-го июня, назад приеду окіоло] 8—14
сентября. Все лето адрес — Киевской губ., г. Звени- городка.
Ваш Л. Крымский
1915
Киевской губ., г. Звенигородка, 30
марта 1915 г.
Дня за два до получения Вашего письма я, среди занятий,
вдруг почувствовал тоскливое сжимание сердца, и мысль,
после некоторого колебания, сосредоточилась на Вас. Я тогда
же решил, что одно из двух: или Вы меня вспоминаете, или
письмо пишете. Когда дня два спустя мне подали письмо, я не
сомневался, что оно — от Вас.
Вам странным кажется? Но дело в том, что я давно привык
к таким переживаниям и принужден считаться с ф а к т а м и .
У меня долгое время была склонность объяснять подобные
совпадения чистой случайностью, но понемногу я изменил к
I Скорочений варіант, анотація.— Ред.
43
7
ним свое скептическое отношение, тем более что в психологии
нашел объяснение этому явлению, особенно в работах по
гипнотизму, внушению и т. п. Не скажу, чтобы для меня было
в п о л н е ясно истолкование явлений подобного рода;
достаточно и того, что имеешь дело не с простым суеверием, а
с фактом, поддающимся с к о л ь к о - н и б у д ь научному
анализу. Должен признаться, что чуткость подобного рода
достаточно неприятная вещь: она не раз выводит из
душевного равновесия. Живу я, положим, в Москве, ощущаю
себя благополучно — вдруг ночью просыпаюсь от ноющей
боли в сердце и ощущаю, что моя мать сильно захворала.
Проходит дня три — получается письмо с уведомлением о
болезни; или же заметишь себе день и число, а потом,
приехавши домой, узнаешь, что действительно в это время
матери стало плохо. Когда против меня слагается
(неожиданно!) какая-нибудь неприятность, я внезапно это
ощущаю на расстоянии свыше 1000 верст. Когда кто-нибудь
из близких моей душе людей желает меня видеть, я и это
чувствую; записываю день и час, потом осведомляюсь, и
оказывается—правда. Обыкновенно я от всех скрываю
подобные факты (рационализм в нас всех до такой степени
внедрился, что стыдно бывает даже перед самим собою
высказать веру в явления, не принадлежащие к категориям
« 2 x 2 = 4»), но Вам я решился сообщить это, потому что, во-
первых, дело было вызвано Вашим письмом, а во-вторых, Вы
очень вызываете к себе доверие.
Первым моим движением, по получении Вашего письма,
было — взяться за перо. Я> к сожалению, в Москве мало
принадлежу себеI, да еще перед отъездом, когда я множеству
людей нужен. Я, положим, очень упростил свои отношения
тем, что лично стараюсь ни с кем не видаться и предоставляю
все телефону: но зато от телефона приходится почти не
отходить, потому что дела все «неотложные». Кончается,
впрочем, «неотложность» тем, что я исче-
заю из Москвы. Тогда дело совершается по пословице: с)1»о
^ Ь 1 (Йа ^айыб!
сі'а^нейнаєаннакі Йа Садыр! ша£.а 1а-Ьон)! На письма же я
имею привычку не отвечать,— следовательно, раз я попал из
Москвы в Звенигородку, то уже нахожусь в бесте и принад-
лежу себе, не то что в Москве. Так и теперь случилось, и я, с
I Пробыл я в Москве на этот раз полтора месяца.

43
8
чувством облегчения, могу теперь вспоминать ту московскую
сутолоку, которой был подчинен. Одни только газетные
интервьюэры сколько времени отнимают! Сейчас идет война с
Турцией, волнуется Персия и Индия, евреи хотят основать
палестинское государство и т. п. и т. п. И вот господа,
желающие получать по 15 копеек за строку писания о том,
чего они не знают, атакуют меня обыкновенно между 11—12
часами ночи. Иногда то, что они запишут, они печатают от
своего имени (и это — слава богу!), но иногда в газете
появляется «и н т е р в ь ю», и я, читая эти «интервью» с
собою, только руками развожу, когда это я говорил такие
идиотства? Немало энергии отняла у меня и смерть Корша*.
Пришлось составить обстоятельный некролог (81 стр. текста,
переписанного на машине) с обзором его если не работ (работ
крупных у него почти нет), то хоть тех научных стремлений,
которыми отличалась его многогранная деятельность.
Ориенталистиче- ская часть прочитана была мною на особом
Коршевском заседании Восточной комиссии; славистическая
часть на торжественном заседании Общества славянской
культуры. Признаюсь Вам откровенно, я с крайней неохотой
проделывал все это. В печати («Древніостиі вост[очныеЬ>) по-
явится, конечно, некролог не льстивый, в таком духе, как о
Всев. Миллере*, т. е. с указанием и сильных, и с л а б ы х
сторон его деятельностиI II. Но в устных докладах приходилось
многое стушевывать, приходилось акафистным образом
давать одни славословия, и получалось нечто приторное и...
фальшивое. Прямо совестно делается, когда вспомнишь,
сколько условной лжи приходится в таких
I О, відсутній І Ми обходимось без гебе! О, присутній, підійди

сюди! (араб.).— Ред.
II Думаю, что личность и заслуги Всев. Миллера только в ы *
и г р а л и от допущенной мною объективности. По крайней мере, я от
многих слышал, что данный мною некролог Всев Миллера дей-
ствительно рисует реального крупного ученого, тогда как прочие некро-
логи своей сплошной хвалебьостью не дают впечатления,
43
9
случаях допускатьі А увильнуть — нет никаких сил. Наконец,
іЬе Іазі поі іЬе Іеазі1, массу времени поглотили у меня в
Москве студенты, люди, с которыми общение происходит н е
по телефону. Быть может, до Вас случайно доходили слухи,
что у меня со студентами отношения своеобразные. С одной
стороны, я для них г р о з н ы й экзаменатор, проваливатель,
а с другой стороны — ради каждой своей мелочи студент
обращается ко мне же. Сверх чисто деловых вопросов, напр.,
улаживания того или другого институтского дела (стипендии,
льготы и т. п.), студенты идут ко мне делиться своими
переживаниями личными. Что-нибудь у студента в доме не
ладно, отношения с товарищем попортились, сомнения
охватывают относительно самого себя, своих способностей,
идут колебания о боге и этике, юноша безволен, юноша
страдает любовью или счастлив от любви ит. п, ит. п.,— он
идет ко мне! Скажу по совести, меня не тяготят эти
отношения, да в отдельности и время на каждого тратится
небольшое (составился опыт, и после двухтрех вопросов сразу
понимаешь, в чем дело); в общем, однако, с у м м а времени,
истраченного на студенческие беседы («на исповедь», как
выражаются сами студенты), оказывается порядочной.
Обыкновенно я устраиваю дело так, что всякие собеседования
происходят в институте же, в семинарской библиотеке (где я
принимаю зачеты, экзамены и пр.), и эта обстановка поневоле
сокращает размеры бесед; или же я предлагаю, ради более
длинной беседы, сопровождать меня в типографию и вести
разговор во время хождения туда и обратно. Однако случается
иногда принять студента у себя на квартире,— и тогда у меня
не хватает силы духа укоротить разговор, не дать юноше
высказаться до конца. Нынешний век очень нервный, страдаю-
щий; человек, даже самый скрытный, томится желанием
высказаться, найти слушателя, способного понять его и мягко
дотронуться до души его; он с такой отрадой слушает ответ на
обнаружение струн своего сердца, что у меня, право, не
хватает жестокости оттолкнуть его от себя, тем более что я
самого себя чувствую лучше после того, как случится очень
близко видеть чужую открывшуюся душу... И глядишь, часа
два-три протекают в подобном собеседовании. А потом ночью
досиживаешь до четырех часов утра, чтобы исполнить
срочную работу.
Конечно, подобная трата времени в конце концов очень
хорошо оплачивается нравственно. Люди кончают курс,
расстаются со мною,— и вдруг иногда получаешь из глубины
1
Останнє, але не менш важливе (<англ.).— Ред,
44
0
Азии такое задушевное письмо, что совестно делается:
чувствуешь, что бросал человеку только крохи, а он их
принимал как полновесный хлеб. И вот свежий пример. На
войне сражается один из окончивших моих учеников
Александр Гофман, теперь прапорщик артиллерии. Он не был
в институте из числа тех, кому я больше дал (в смысле
отзывчивости, мягкого прикосновения к его душе и пр.), и
вдруг я получаю с войны его карточку с надписью: «И в бою,
и в походе, и на отдыхе не перестаю думать о дорогом моем
профессоре-друге». А ведь все, что я ему дал, сводится к
о ч е н ь и о ч е н ь небольшой дозе участия и мягкости.
И мне стало до н е в е р о я т н о с т и совестно за
незаслуженную надпись!.. Результатом получения этой
карточки было то, что когда ко мне в тот же день заглянул за
книжкой один студент I курса с задумчивым лицом, я сам
задержал его и постарался узнать, что с ним, и успокоить его.
А в конце концов все это утомляет. Хочется одиночества.
И когда я в страстную субботу оказался в своей Зве-
нигородке, вдали от людей, то почувствовал невыразимую
радость. У нас тепло, солнце обдает жаром, природа цветет
первыми цветами; если на деревьях только почки, то кусты
одеты листвою. А в душе — глубокая отрада, что начинается
I
обычное мое >
Когда мое содружество, вся моя ватага Будут
чернила, песок, перо да бумага*, —
по выражению одного из героев Кантемира. И уж, конечно, я

не скажу вместе с тем же персонажем:
Чтб мне пользы, когда я с книгами запруся В
чулан? для мертвых друзей — живых я лишуся.
31 марта
Вчера я писал Вам поздно вечером, и сегодня, когда
прочитал написанное, не мог не улыбнуться над собою. Нужно
ли было к Вам это писать?
Но скажу вместе с Пилатом: «Риос! зсгірзі — зсгірзі»1.
Ведь если бы мы во время нашего десятилетнего знаком- ства
и дружбы встретились лично, я бы, наверное, имел с Вами
беседу на тему об отношениях к учащейся молодежи и устно
высказал бы все то же. И потому «лети, письмо!»...
Прибавлю разве в оправдание себе. Мне, конечно, в
I Самотність (перс.).-Ред.
44
1
близком будущем предстоит слепота. Это я говорю без
трагизма, потому что с этой мыслью давно примирился и даже
придумал, как я свою жизнь устрою, И возможно, что те капли
или крохи симпатии, которые мною мимоходом тратятся на
молодые души теперь, в дни моей слепоты будут для меня
процентным капиталом, который будет мою
душу кормить и явится истинным Вспомнилась
мне сейчас еще одна надпись на карточке. Автор — Евгений
Вадов, теперь инспектор школ в Туркестане, отец семейства.
А надпись на карточке гласит: «От Жени Вадова — тому,
который дал мне меня понять и от которого я видел столько
ласки, как ни от кого на свете». Содержание надписи не
соответствует действительности: таких Вадовых прошла
передо мною вереница, и уж по этому одному едва ли мое
участливое отношение могло быть о ч е н ь интенсивным. И
все же думаю, в дни слепоты подобная надпись на карточке
будет для меня одним из светильников.
ЛI II III. Довольно этих тем!
Вашу диссертацию я с о г р о м н ы м удовольствием
прочитал, как и все, что Вы пишете. Недавняя диссертация
Шмидта* была для меня, конечно, поучительна; я почерпнул
из нее немало полезных сведений, но... она меня оставила
холодным. Шараний* субъективно для меня интересен только
с одной стороны, с какой он освещен в «Ыо11се» А. фон
Кремера; юридическая его деятельность
не слишком меня занимает (как и вообще к *£$ -уIV душа моя
мало расположена), и я органически был бы неспособен
посвятить ему столько лет жизни, сколько посвятил
А. Э. Шмидт. Совершенно иное дело Ваша диссертация, в пей
в с е , что я читал, вложилось мне в душу.
Искренне поздравляю Вас! Думаю, что защита будет
блестяща. Вы меня до к р а й н о с т и обрадуете, если
поделитесь подробностями защиты и своим несомненным
успехом.
Что же касается инсинуации «Нового времени», то мне
она неизвестна. Заметка, о которой Вы упоминаете, была
прочитана одним из очень толковых студентов, и он мне
сообщил о ней, указывая, что в ней прохвачен Самойлович*.
I «Єже писах — писах», тобто, що я писав, те і залишиться напи-
саним (лат.).— Ред.
II Пожива для душі (араб.).— Ред.
III Досить (турецьк.).— Ред.
IV Фікх (мусульманське право) (араб.).— Ред.
44
2
Получивши Ваше письмо, я осведомился у читавшего ту
заметку, не было ли там пущено какой-либо нелепости против
Вас. Он мне сказал, что не помнит, что во всяком случае ничто
подобное не бросилось ему в глаза. Таким образом, я даже
питаю маленькое сомнение: точно ли В ы затронуты
«доброжелателем»?
А насчет трений, происходящих на факультете, я невольно
осведомлен очень хорошо — из «первоисточника трений». Он
мне прислал письмо с просьбою напечатать в «Древностях
восточных» его разбор диссертации Са- мойловича. На мое
счастье, 50-летний юбилей Археологического] общества был
причиной издания к р а й н е дорогой работы Никольского
— архаической клинописи Легашской эпохи (на днях она,
вероятно, выпущена в свет), и таким образом юбилейный
очередной том «Древностей восточных» (т. е. громадная
монография Никольского) поглотил все суммы,
ассигнованные на нашу Восточную комиссию вплоть до 1917
года. Я имел, следовательно, полную возможность без всякой
лжи сообщить автору разбора, что вообще ничего до 1917 г. я
не имею права печатать в «Древностях восточных».
Подозреваю, что мой ответ, несмотря на его объективную
деловитость, вооружил критика и против меня, и что те же
эпитеты, какие щедро раздаются Радлову*, Залеману* и
другим, не миновали уж и меня. ( О ч е н ь прошу Вас не
сообщать об этой переписке ни Самойловичу, ни кому иному:
в письме намеком сказано, что оно конфиденциально. И я
т о л ь к о Вам из петербуржцев решаюсь о нем сообщить...
Увы! я, впрочем, имел неосторожность посоветоваться с
Гордлевским и боюсь, что до Самойловича все-таки раньше-
позже дойдет сведение).
Насчет дел арабизма на факультете я осведомлен много
меньше. Вы (в этом отношении Вы истый петербуржец)
избегаете писать что-либо реальное; и только порядочное
количество наблюдательности, отвешенное мне природой,
позволяет мне многое понимать. Да, конечно, как говорит
Гамлет: «Ез гіесМ пасМ іаиіеп іп ипзегш Оапетагк»I. (К стыду
моему, ни по-английски, ни по-русски не могу вспомнить этих
слов). Во всяком случае унывать Вам нечего. Вы талантливы,
Вы полны знаний, и наука Вас любит. «Ищите прежде всего
царствия небесного, а сия вся приложатся вам». Царствие
небесное — это именно наука, и с нею будущее Ваше
I Вахілій (араб.).— Ред.
“ Т о й, хто очолює (араб.).— Ред.
44
3
и т о л ь к о В а ш е . Конечно, Вы мне можете возразить
пословицей Ь
А я из достаточного опыта возражу, что талантливых людей
— мало и что талант, как гриб, выйдет наверх из-под самой
глыбы земли.
О «Моаллаке», переведенной Расимом (он поляк, очень

даровитый), сообщу, что порядок стихов у него тот, какого
держится Нельдеке в «РйпїМоаІ^аЬ, и что все примечания
Нельдеке приняты им во внимание. Текстом он пользовался
абелевским*. За сообщение о «Китаб аль-тісаша» я очень
благодарен, но уж теперь не знаю, когда придется достать
издание! Статья оМотанаббии писана мною в 1910 г. для
переиздания «Арабской ппэзии». У меня есть немало других
готовых листов (между прочим, напечатана и глава про
Абуль-АтаЫю* с образцами Ваших переводов), но все это
лежит без движения, пока в одном выпуске не будет напечатан
Абу-Новас*, а в другом — Абуль-Аля, тогда я их выпущу в
свет. Том про раннеисламскую и омейяд- скую поэзию тоже
начат печатанием*; глава о Хасанне ибн Табите отпечатана.
Может быть, как-нибудь подберу все готовые листы и
пришлю Вам. Они сложены в запасной библиотеке
Лаз[аревского] института].
Книги для семинарской библиотеки должен передать Вам
Жирков (оставленный при персидской кафедре; в ожидании,
пока он созреет, дела персидской кафедры возложены на меня,
причем я преподаю на выпускном курсе). Подбирал их
швейцар Поликарп, фактический библиотекарь Лазаревского
института (официальный библиотекарь, 67- летний Аттая,
слишком занят молодой женой и собствен-
1
Пахне цвіллю в нашій Данії (ІЧІМ.).— Ред.
8
Живи, баран, поки росте трава (араб.).— Ред.
ной типографией, чтобы разбираться в библиотечных тон-
костях). При всем моем преклонении к учености Поликарпа я
все же подозреваю, что он плохо подобрал комплект «Трудов
по востоковедению» и что отдельных выпусков не хватает.
Когда проверите, пришлите мне список дефектов, и я уже сам
подберу недостающие.
Я здесь пробуду до 24 апреля. От 27 апр[еля] до 6 мая я
буду в Москве, а затем опять возвращаюсь сюда.
Крепко пожимаю Вашу руку.
44
4
М а р к и , налепленные на конверте, пожалуйста,
верните мне для коллекции моего племянника.
1916
Киев[ской] губ., г. Звенигородка, 3
сентября] 1916
Получил Вашего Абу-Курру*. О ч е н ь интересная ра-
бота. На стр. 302, сноска 4, есть почти наверно «Ва
силий»: в поминальных заупокойных книжках, которые я
вывез из Б’абды*, это имя пишется так, что я несколько
раз ошибался, путая и * . На стр. 306 не есть му
сульманская замена слова «патриарх», а вполне христианский
термин для греческого арХієрєо? — «первосвященник». В
евангелии греческое арХіерєйї передается полно
, в богословии — короче Этот факт мною
проверен был на месте, когда я рылся в библиотеке школы
ФЛ?, разбирая с местными православными попа- 1
ми полураскраденную завещанную библиотеку Дмитрия
Шхаде. Куски из московской рукописи Авукары были печатно
изданы в киевских «Чтениях в обществе] Нест[ора]-
летописца». Если Вам интересно, сообщу точно библиогра-
фию из Москвы. Мне думается, что интерес Украины начала]
XVII в. к Абу-Курре был возобновлен проезжавшими вскоре
после Брестской унии восточными патриархами и
митрополитами, среди которых были и палестинцы.
Как видите, все еще нахожусь в Звенигородке. Нельзя
достать билетов Киев — Москва. Сегодня мне наконец при-
слали на 19 число, а деньги мною были высланы («на б л и -
ж а й ш и й поезд») в конце августа! А до Киева как добе-
русь— это опять тяжкий вопрос; придется часть дороги
совершить на лошадях, пока доберешься до соседней
44
5
жел[езной] дороги; наша же линия, ведущая в Галичину и
Румынию, забита. В прошлом году мне пришлось поступить
хитрее: проехать на лошадях в Херсонскую губ., оттуда в
Одессу, оттуда в Николаев — Херсон, оттуда в Бахчисарай,—
и лишь в Бахчисарае нашлось свободное место в поезде на
Москву! Вам, думаю, т а к и х маршрутов не пришлось
делать, хотя тоже, полагаю, в прошлом году испытали Вы
немало.
Здесь я закончил печатание второй трети III т. «Истории
Персии», куда вошел Джелаледдин и Саади. Из обоих дан
перевод очень большого количества образцов. Первую по-
ловину отпечатанных листов отправил в Москву еще в
середине лета, но, как меня уведомляют, они до сих пор не
получены. Возможно, что и вовсе затеряны и что труд мой
пропал даром...
Ну, довольно обо всех этих железнодорожных скорбях!
Перейду к более интересному вопросу. Вы меня очень за-
интересовали сообщением об издании аль Джумахия*, и,
признаюсь, я до крайности пожалел, что Вы не хотите дать о
нем статьи. У кого из голландцев Вы выписываете книги? В
Москве насчет германских изданий большие затруднения, чем
у Вас, и я теперь совсем отрезан от немецкой ориенталистики.
Заодно пожалуюсь Вам на «Зап[иски1 восточного] от-
дела». После смерти бар[она] Розена мне было написано, что
«Зап[искиЬ> будут нам высылаться бесплатно. Некоторое
время это и делалось, но и то с пропусками. Из
XVII тома не прислан-выпуск 2-й. Из XX тома не высланы
выпуски 2, 3, 4 (есть только 1-й). Обратная судьба тома ХХІ-
го: из него не прислан вып. 1-й. Наконец с прошлого года мне
совсем прекратили высылку. Может быть, Вы можете что-
н[ибудь] сделать своим вмешательством?
Ограничусь нынешним сухим письмом и отправлю его,
хотя хотелось бы поговорить с Вами посердечнее. Вы все же
не подражайте мне, а пишите о себе. Если не будет с моей
стороны назойливостью, напишите что-н[ибудь] о своей
семейной жизни.
Крепко пожимаю Вашу руку.
Ваш всегда
44
6
1917
233. До Б. Ю. Кримського
Трапезунд, 27 июня 1917
Дорогой Боря!
Начинаю привыкать к Трапезунду*. В общем большое
сходство с Туапсе,— только дожди реже. Город расположен
на трех холмах в заливе, средний холм — акрополь, и в одной
из его внутренних мечетей — та библиотека, где я работаю.
На обед (12 ч.) и ужин (8 ч. веч.) я с Павликом* ходил из
акрополя не через приморские улицы, а за городом, сзади
акрополя, через прекрасную горную долину, и это заменяет
нам прогулку. Первая прогулка, от 12—1 ч. дня, была бы при
палящем солнце ужасна, если бы долина не обвевалась с моря
ветром. Идешь, обливаешься потом, но ветер спасает. Вторая
прогулка, от б ч. до 8 ч. вечера, была бы восхитительна, если
бы не приходилось, спускаясь с горы в долину и выходя из нее
на другую гору, переходить через ручей, где вечером вьются
малярийные москиты. Мы, конечно, на дне долины не
останавливаемся и отдыхаем уже на горе, выбравшись из
ущелья прочь. Обилие моциона спасает меня, и я во все время
не хворал. Бедствие— блохи: их невыносимо много, но в
комнате у меня их мало.
Я поселился у самого моря, и ночью прибой волн убаюкивает.
Вид из окна великолепен, на залив. Плачу 4 р.
в день. Считается дешево. Павлика я устроил у одного зна-
комого офицера бесплатно. Его комната бесподобна: она на
горе, высоко над городом; вид — и на море, и на весь город
под ногами, и на горы (окна с двух сторон); воздух — идеален.
Но она так высоко, на такой крутой улице, что сам я там
поселиться не посмел: годы не те.
Со столом устроились сносно, в офицерском собрании.
Обед не из затейливых, но здоровый, ужин — одно горячее
блюдо. С начайными деньгами обед и ужин обходятся 3 р. в
день или немного больше. Прибавивши чай, сахар, хлеб и
мелкие расходы, вижу, что день в Трапезунде обходится всего
около 10 р. или месяц — 300 р. Мне ассигновано на все время
1200 р., включая сюда и расходы по путешествию. Путь
обошелся крайне дорого, по 300 р. на человека; а то, если бы
не дороговизна пути, то я мог бы сказать, что ничего из своего
кармана не приплачу за экспедицию. Павлик, при готовой
44
7
квартире, вполне сведет концы с концами, тем более что к 400
рублям, которые ему назначены, я исходатайствовал для него
100 р. добавочных уже здесь. Конечно, чего не хватит, то ему
дополню я, от себя.
Как я проеду назад, это пока темно. Б[ыть] м[ожет], про-
еду с разрешения начальства на Севастополь,— и тогда всех
трудностей пути не будет.
От Вас писем не было еще ни одного. Адрес — Трапезунд,
члену археологической экспедиции Академии наук, мне.
Привет всем
Ваш Ф.
Письмо мое отдай Маше,— пусть хранится у нее.
234. До родини Кримських

Каспийское море, пароход «Вентюр», между
Баку и Астраханью, 23 сентября 1917 г.
В Батуме пришлось провести пять дней (15—20 сен-
тября]), пока устроил академические вещи экспедиции и
раздобыл билет себе. Чудный, бесконечный бульвар и сад
Батума скрасили мне пребывание в городе. В гостиницах не
было места, но меня устроил у себя голова мест-
44
8
Батько А. Ю. Кримського — Ю. С. Кримський.
Фото. 1898 р.
ной украинской громады Павло Трохимович Попиков со своей
женой Варварой Иеронимовной, и я с Павликом провели
время хорошо. Комендант станции уладил нам дело с
железнодорожными билетами, предоставил даже отдельное
купе, которое начальник поезда строго охранял и куда никого
не пускал, так что, несмотря на массу публики, я с Павликом
доехали до Баку идеально хорошо.
В Баку опять не было места в гостиницах. Но у меня
оказалось письмо в кампанию «Мазут» от московского ди-
ректора Л. С Поляка. По этому письму кампания меня
приняла превосходно и в тот же день (21 сентября] вечером)
усадила на свой собственный пароходик «Вентюр», идущий в
Астрахань. Устроили меня с Павликом очень комфортно. На
пароходе шесть человек начальства (капитан с помощником,
два штурмана и два механика) и 12 человек матросской
команды. Все по-семейному. Посторонних — только я да
Павлик. Пароходное начальство, все латыши,
высококультурные люди, приняли нас участливо,
архилюбезно,— и вот мы уже вторые сутки едем по
Каспийскому морю, прямо наперерез к Астрахани, никуда не
заходя по дороге. Трюм парохода налит мазутом, но каютные
и палубные части — идеал чистоты и опрятности. Я почти все
время на верхней палубе. Море очень неспокойное, и,
несмотря на яркий солнечный день, волны бьют через борт на
нижнюю палубу, иногда захлестывая и верхнюю. В общем —
грандиозная картина водяных гор, вздымающих наше судно
(тяжело нагруженное), как яичную скорлупу. Я качке не
подвержен, но все же иногда очень надоедает то, что пароход,
кажется, вот-вот зачерпнет воду всем своим бортом и пойдет
под волны. Спать хорошо, жаловаться нельзя.
24 сентября] 1917, в море
Около 2 ч. дня. Подходим к Астраханскому рейду, от
которого до Астрахани — верст 140. Тут придется пересесть
на мелководный транспорт, чтобы на нем приехать в
Астрахань. Как это выйдет, еще не знаю. Ночь придется
провести в несомненной тесноте.
Нынешнюю ночь южный ветер, т. н. «морян», дул с не-
обычной силой. Был прямой шторм! Пароход попадал с во-
дяного гребня в водяную пропасть и весь заливался водою.
Волны перепрыгивали с одного борта за другой через верх
капитанской рубки. А небо — безоблачно! Я спал хорошо, не
слишком скатываясь на пол. Каюта, конечно, была гер-
метически закупорена; и в ее изящной комфортной обста-
29 2-146 449
новке, при электрическом освещении, ощущался контраст
уюта, не нарушаемый даже ревом волн снаружи. Экипаж
говорит, что сильнее качка уже не бывает. Значит я уже
абсолютно застрахован от нее Спать лег в 10 часов вечера, а
сегодня встал в 9 часов утра. Солнце сияет. Волнение при
шоряне» все еще сильное, но так как дно мельче, то чересчур
хлестких волн нет уже. Цвет моря грязно-желто-серый,
несмотря на солнце. Объясняется тем, что близки устья Волги
и что «морян» возмутил и взбаламутил все дно. Вчера волны
были зеленые. Тех бирюзовых тонов, которыми отличается
Черное и особенно Средиземное море, в Каспийском море
никогда не бывает; это — море не лазурное.
Письмо это сдам, вероятно, в Астрахани, где буду завтра
после полудня (или утром, если подвернется пароходик
немедленно здесь на рейде). Остановимся на рейде в ожи-
дании пароходика — среди моря; никакого островка нет.
И часов ночи. Стоим на рейде. Волнение мешает раз-
грузке, и очень вероятно, что переночуем на «Вентюре» до
утра.
Странное зрелище представляет Астраханский рейд.
Кругом — открытое море, никакого берега не видно (ведь 140
верст до берега). Посередине стоит несколько дебаркадеров:
это стоячие пароходы с сооруженными на них двухэтажными
домами. В них конторы торговых домов и комнаты для
товаров и пассажиров, телеграф, почта, больница. Вокруг
дебаркадеров — множество ходовых пароходов, одни из
Астрахани, другие из Баку; и кроме того — много рыбачьих
челнов и барок Теперь ночь, все суда и дебаркадеры
освещены, на море бездна огней, и не хочется верить, что весь
этот флот стоит среди открытого моря, а не в гавани у суши
Плавучий город!
Мне не скучно. Пассажирский пароход, который отвезет
нас с рейда в Астрахань, придет лишь завтра утром. Лучше
будет провести ночь на удобном «Вентюре», чем на тесном
дебаркадере или (если бы пароход пришел) на тесном
пассажирском пароходике, набитом пассажирами. Я то пишу
письмо, то читаю книгу, то хожу по палубе. Вокруг летает
много чаек и бакланов; вчера их в открытом море не было
видно, а здесь их много. Команда «Вентюра» спустила
лебедкою невод в море и, поднимая его лебедкою же,
наловила в час около бочки воблы, сельдей и судачков.
Часть рыбы изжарили, наварили из нее уху, а част засолили
впрок. Море очень рыбно
45
0
Странно, что миллиардеры, которым принадлежат де-
баркадеры на рейде, не желают истратить несколько мил-
лионов на углубление моря здесь, чтобы отсюда пошел канал
прямо к Астрахани и чтобы не производилась пере ливка
нефти и перегрузка товаров среди моря на расстоянии 140
верст от суши Англичане давно бы прокопали дно в виде
канала и избавились бы от существующего неудобства. Но
вместе с тем потерялась бы та оригинальность, которую
теперь представляет этот рейд, чистый городок,
колеблющийся среди волн.
26 сентіября], Астрахань
Прибыли очень удачно в Астрахань и сели на волжский
пароход «Добрыня Никитич» фирмы «Самолет». Уедем в 6 ч.
вечера, будем в Нижінем] Новгороде] через 8 дней. Сейчас 2
ч. дня. Еду в город, чтобы купить осеннюю шляпу и, б[ыть]
м[ожет], осеннее пальто, если не будет чудовищно дорого.
Погода жаркая, но на севере будет, конечно, даже морозная, а
у меня летнее пальто. Постараюсь сдать письмо заказным.
Ф.
Нельзя было сдать письмо заказным, потому что сегодня
праздник (26 сентіября]), и я отложил дело до Саратова или до
Самары.
Еду на «Добрыне Никитиче» (бывшем «Веліикая] княжна
Татьяна Николаевна»). Успел осмотреть Астрахань, где самое
интересное — кремль, поменьше московского, но очень
живописный. Этот белокаменный кремль возвышается над
Волгой, по восточной ее стороне, а вокруг него — торговые
улицы, вдоль стен: торговая набережная — у стен кремля
вдоль Волги, Московская улица параллельно ей, но сзади
кремля (там и гостиный двор); по правой и левой стороне
кремлевских стен — тоже интересные улицы: справа —
торговая Никольская, слева — сад и площадь. Садов и
деревьев много, но все акации и т. п.; песок мешает другим
породам. Винограду — масса, но цена фунта 70 коп Все и
здесь и на Кавказе упорно повторяют: «Те- перь рубль = 10
копеек».
Скверная теплая шляпа, которую я купил, обошлась 22 р. До
войны ей цена была, по словам хозяина, 3 р. 50 коп.
29* 451
Значит, я даже не переплатил: следовало бы дать 35 рублей.
Одежды готовой — и мало, и дорога она: было 3 месяца
портняжной забастовки.
Ночь (теперь 10 ч. 30 м.) свежа, но не холодна. Пароход
окружен крытой галереей, и гулять приходится под
сравнительно теплым воздухом. Я очень доволен путеше-
ствием. На пароходе свободно; нет тесноты; каюта просторна
и чиста; гостиная огромна и хорошо украшена. Одна из
пассажирок играет на пианино очень милые вещи. Павлик лег
спать. Сейчас лягу и я. Пишу в гостиной за особым столом,
который специально отведен для писания и снабжен
чернильным прибором и всеми принадлежностями.
27 сентября]
Продолжаем ехать по Астраханской губ. Волга широка, но
не шире Днепра, только многоводнее. День солнечный.
Справа берег (мы едем вверх) — наклонный, песчаный,
иногда напоминающий африканскую пустыню своими вол-
нистыми желтыми песками, которые резко контрастируют с
голубою или стальною водою Волги. Слева идут и леса и села
(станицы). Покамест виды берегов Волги не лучше
днепровских, что, конечно, не значит, что они не красивы.
День проходит незаметно. То сидишь и любуешься ви-
дами, то ходишь по крытой галерее, идущей вокруг парохода.
Пароход в длину имеет 150 шагов, т. е. 50 саженей, а вокруг
—100 саженей! Обойди пароход пять раз — вот тебе и верста.
Засидеться, отсидеть ноги, лишиться моциона — немыслимо.
Часто меня тревожит мысль: «А что я буду делать в более
северных частях?» Пальто у меня летнее. Иногда мелькает и
страх железнодорожной забастовки: не придется ли
застрянуть в Нижнем? Но не стоит очень сокрушать себя
заранее.
Утро. Продолжаем ехать по Волге. Только что проехали
Царицын, теперь проезжаем наливную пристань Нобеля,
«Мазут» и пр.,— огромное поселение. День продолжает быть
превосходным, хотя осенние краски на деревьях все сильнее и
сильнее. До Нижнего осталось пять дней езды. Что-то будет в
начале октября. В Москве я помню 1-го октября и снег, и
мороз. Покамест мне с погодою счастье. Но близость
Царицына сказывается: к нам подсело много солдат-
своевольников. Внутрь парохода они теперь, правда, не лезут
и пассажиров теперь не выгоняют уже; но зато они обсели
45
2
наружную галерею парохода, грызут семечки, едят кавуны и
бросают на помост корки и зерна, плюются, харкают, вообще
держат себя неопрятно. Билеты у них 4-го класса, а заняли они
круговую палубу 1-го класса.
На остановке Дубовка (посад выше Царицына) я купил
дыню. Цена 75 коп. (а на Кавказе не менее 3 рублей). Хлеба,
мяса вдоволь. Жареная курица — цена 3 р. (а в Москве теперь
сырая курица 20 р.). Словом, безалаберщина: в сто лицах
голод и дороговизна, а в провинции — обилие и дешевизна.
Вечером проехали Камышин, славный арбузами. Арбуз с
барки — по 50 коп. А в Баку по 3 р. (в Трапезунде до 5 р.).
Чего нет нигде, это сахару и чаю. Сахар перепродают солдаты
по 4 р. фунт; чай продается по карточкам, осьмушка на месяц.
Цена осьмушки чая — от 2 до 4 р.
Подъезжаем к Саратову. Очень ясная погода, очень
красивый вид, но крайне свежо. Б[ыть] м[ожет], пароход
задержится, и я успею слезть на берег и купить теплое пальто.
Сейчас неизвестно время остановки: выяснится по прибытии в
Саратов. Сдерут, конечно, сумасшедшую цену, но что делать!
Не гибнуть же от холода. Будь осеннее пальто — и я бы
чувствовал наслаждение от путешествия. Листва деревьев еще
не опала; много желтых и красных тонов; город расположен
по склону горы; чудное зрелище. А я — мученик холода: сижу
в зале, гляжу сквозь зеркальные окна,— и не смею высунуть
носа наружу в своем летнем пальтишке. Говорят, в Нижнем,
наверное, уже есть и морозы.
29 сентября] 1917, пароход
«Добрыня Никитич», на Волге,
выше Саратова
В Саратове пароход стоял всего полчаса или 40 минут, но
я успел, взявши извозчика туда и обратно, купить себе зимнее
пальто, на «пуховой» подкладке (т. е. шерстяной вате), с
барашковым воротником. Взяли с меня, по ргіх- їіхе’уI, 328 р.
Материал английский Хозяева магазина сказали, что до войны
надо было заплатить за это пальто всего рублей 100. В таком
случае, оказывается, я и не очень дорого переплатил. В
Москве пришлось бы дать рублей 500—600.
Настроение у меня после этого стало великолепное. Я
спокойно хожу по палубе, не боюсь ветра, с наслаждением
любуюсь волжскими видами, чудными осенними видами,
превосходными тонами красок. Осталось ехать по Волге еще
I Твердій ціні ((франц.).— Ред
45
3
четыре дня: очевидно, пробегут также незаметно, как и эти
первые трое суток.
Саратов очень изящный город. Чрезвычайно напоминает
Киев, и если б я внезапно был перенесен в него без предуве-
домления, что это Саратов, я бы наверное решил, что я в
Киеве. Главная улица Немецкая, перпендикулярная к реке, как
Крещатик к Днепру, поразительно сходна с Креща- тиком.
Другая, параллельная ей, Театральная, где в одном конце
находится театр, а в другом — изящный музей Радищева,
напоминает собою Б. Владимирскую от у[нивер- ситеїта к
театру. И главное — общий тон есть киевский, при
отсутствии, конечно, таких киевских единичных редкостей,
как памятник Владимира, Лавра и пр., которые несравненны.
Сейчас, когда я пишу, уже 10 ч. 15 м. вечера. Большая
часть пассажиров слезла в Саратове, а новые не сели. В зале
совсем просторно, сидит человек 12, включая и меня с
Павликом. [...] Вообще все превосходно, и я чувствую, что я
действительно путешествую, вояжирую, а не совершаю
трудную дорогу. Послезавтра начнутся горы с обеих сторон
Волги, пойдут знаменитые «Жигули» и начнется самая
красивая часть пути. Не верится даже, что дело происходит в
России с ее путевой безалаберщиной, смутой, разрухой.
Днем проехали Сызрань, место родины Поли, Бориной
кормилицы. Возле Сызрани железнодорожный мост через
Волгу, один из пунктов Сибирской ж. д., огромный, с 13
пролетами. За Сызранью пошли заводы цемента, асфальта.
Потом наступил и вечер,— и вот в 9 ч. 40 м. мы подъезжаем к
Самаре, огни которой заревом видны были уже часа два назад!
Все время днем была ясная, солнечная погода, а сейчас
звездная ночь. Природа значительно похолодала. Зеленых
листьев на деревьях нет. Леса и сады стоят то желтые, то
коричневые, то малиновые; много ветвей голых. Возможно,
что по утрам бывают и заморозки. Но дышется чудно, хо-
рошо, здорово. Пальто мое греет превосходно, и я не могу
уйти с палубы. Небо и вода к вечеру были то огненного, то
багрового, то смешанного с голубым цвета, и Волга имела вид
прямо волшебный. Хорошая, прелестная осень.
И ч. 30 м. вечера. Мы отчалили от Самары. Публики 3-го

класса высадилось и насело множество. При отходе парохода
раздались дикие крики: две бабы, несмотря на третий звонок,
задержались на пристани и подбежали сесть уже тогда, когда
45
4
пароход отошел шага натри. Конечно, пароход уже не был
остановлен, и бабы провожали нас диким воплем. Потом
выяснилось, что на пароходе остались их дети. [...1
Пора, однако, спать. Жаль, что большую часть' Жигу-
левских гор придется проехать ночью.
1 октября 1917
Утром встали при восходе солнца (которое подымается,
положим, в 7 часов) и успели видеть последние из Жигу-
левских гор. После того пошла Симбирская губ., с ее очень
высоким правым (для нас левым) берегом, и ок[оло] 3 ч. мы
были в Симбирске. Город раскинулся живописно на очень
высокой горе, но очень беден постройками и имеет вид
полного захолустья. Возле него огромный мост через Волгу.
Природа все более и более зимняя. Если видна в лесах
зелень, то это сосны. Березы наполовину голы. Небо теплое,
синее; воды Волги — синие. Но природа — желтая.
Вечером мы были в Казанской губ. (самая Казань будет
лишь завтра). Степи нет и помину. Берега и горы покрыты
лесами.
На мой вопрос: «С которой стороны будет Казань?» —
один нижегородец пояснил: «Все города женского рода лежат
на восточном берегу Волги (Астрахань, Самара, Казань,
Кострома и др.), а города мужского рода — на западном
берегу (Саратов, Симбирск, Нижний, Рыбинск, Ярославль и
пр.)».
Предстоит еще езды весь завтрашний день и часть после-
завтрашнего. Но, хотя сегодня уже шестой день езды, я
45
5
еще не устал. Напротив, я отдыхаю на пароходе и жаль
будет с него сойти.
2 окт[ября] 1917 г.
Утром проехали Казань, или, вернее, пристань Казани у
устья реки Казанки, потому что сам город отстоит на рас-
стоянии 7 верст и не виден с Волги. Погода опять солнечная,
хотя, разумеется, свежая, октябрьско-северная. Леса
лиственные почти обнажены, но зато много хвойных боров. С
левой стороны не перестают попадаться расположенные по
горам богатые деревни и села, живописные. Но всюду-всюду
дышет северная природа. Ведь мы уже 7-й день как из
Астрахани. Завтра будем в Нижнем.
В 12 ч. дня проехали т. н. Казанский мост через Волгу, т. е.
мост Моск[овско]-Каз[анской] ж. д. Волга здесь узка, мост
всего шесть пролетов, тогда как предыдущие мосты, на
низовьях, были по 13 пролетов. Все-таки зрелище красивое.
На быках красуются золотые гербы России и инициалы М.
Трудно было сорвать их.
С тоскою думаю, что завтра конец вольному путешествию
по Волге в пароходе и начнется беда с номером в гостинице
(вероятно, не окажется), с добычей железнодорожного билета,
с погрузкой багажа, которого у нас есть пудов 15, ит. п., ит. п.
мытарства. Все же надежда есть, что и тут как-нибудь уладим
дело при помощи наших командировочных листов от
Академии наук и штаба. Езды от Нижнего до Москвы всего 12
часов, а это и при неудобствах будет вещь терпимая, особенно
если погода не испортится и будет суха.
3 октября]
Пишу утром в 81/ач.> В зале парохода. Публики еще
нет: кофе подают в 9 час. Вечером меня случайно продуло, и я
принужден был принять хинин. В Нижнем будем ок[оло| 1 ч.
дня, и я сдам это письмо заказным.
Конечно, и это, и предыдущее письмо ты тщательно храни.
Мои дорожные заметки мне потом понадобятся. Целую маму.
Пиши о ее здоровье.
Ф.
ПРИМІТКИ
V том зібрання праць А. Ю. Кримського складає епістолярна спадщина.
А. Кримський протягом усього життя вів досить жваве листування з багатьма письменниками,
вченими, діячами культури. Не всі його листи збереглися- немає жодного листа до Лесі Українки, з
якою Кримського єднала багаторічна дружба, втрачені останні листи з Бейрута, виявлено тільки
поодинокі листи радянського періоду діяльності вченого тощо. Навіть відомі дослідникам листи А.
Кримського публікувалися принагідно (дані про публікацію див. у примітках)I.
У нашому виданні подаються вибрані листи А. Кримського, які становлять науковий і
громадський інтерес або характеризують його особу, містять біографічні відомості, дозволяють
відтворити тогочасні обставини тощо. Не публікується частина листів, присвячена специфічним
питанням сходознавства.
Зважаючи на характер листування Кримського, том поділено на дві книги До першої входять
листи вченого до діячів культури і кілька листів до рідних, написані у 1890—1917 рр. Листи
подаються у хронологічній послідовності за автографами або фотокопіями автографів.
Друга книга містить листи, надіслані А. Кримським до рідних з Сірії та Лівану, де він перебував у
науковому відрядженні з жовтня 1896 р. по травень 1898 р.
Необхідність такого поділу викликана тим, що листи з Сірії та Лівану складають компактну
групу і до певної міри, як неодноразово засвідчував сам Кримський, замінювали йому щоденник. Уже
в одному з перших листів до брата (від 16—17 листопада 1896 р.) він писав «Далее — сделай для меня
одолжение: не рви моих бейрутских писем, а сохрани их. Я покамест не веду никаких дневников. Что
меня больше всего поражает, я того касаюсь в письмах; но ведь только на первых порах меня может
поражать что-нибудь здешнее, а через два года я ко всему привыкну. И вот, по возвращении в
Россию, я надеюсь воссоздать свои первые впечатления, если вновь перечитаю свои же письма.
Может быть, составлю по ним и небесполезную статейку».
Такий намір визначив і характер листів: поряд з описом свого побуту, А. Кримський наводить
багато специфічних фактів і подій, згадує імена людей, які саме тоді чимось його зацікавили, записує
приказки, назви речей, овочів, фруктів, ціни на них тощо, тобто по живих слідах фіксує все те, що
могло в майбутньому згодитися для відтворення безпосередніх вражень від перебування в Сірії та
Лівані. Однак написати мемуарний твір він так і не зібрався. В 1930-х роках А. Кримський вирішив
просто опублікувати підбірку цих листів.
В архіві письменника (ЦНБ АН УРСР, ф. І, № 23034) зберігається машинописний примірник тексту
листів та автокоментарів до них, поданих здебільшого від третьої особи.
Зважаючи на те, що листи з Сірії та Лівану до рідних найповніше відтворюють перебування А.
Кримського за кордоном, та враховуючи авторську волю, редколегія подає їх окремою книгою разом
з авторськими коментарями.
Свої листи А. Кримський датував переважно старим стилем або старим і новим одночасно. У
нашому виданні авторська дата зберігається на своєму місці, а в разі відсутності її встановлена дата
подається в квадратових дужках.
Імена та назви коментуються у примітці до того листа, де вони зустрічаються вперше. У тексті
листів місця, які коментуються, позначаються зірочкою. Імена і назви, які є в сучасній довідковій
літературі, зокрема в «Українському радянському енциклопедичному словнику», і не потребують
додаткових уточнень, не коментуються.
При коментуванні листів до І. Франка використана верстка листів Франка до Кримського,
I У процесі підготовки цього тому в періодичній пресі з’явилися публікації листів А. Кримського
до різних осіб (див. «Літературна Україна» від 29 грудня 1970 р.; «Жовтень», 1970, № 1,стор. 128—
134), які у нашому виданні не вмішені.
45
9
підготовлена самим Кримським до друку 1941 року (зберігається в архіві І. Франка — Інститут
літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, відділ рукописів, ф. З, № 98, 1297).
Закреслені в тексті листів слова не відновлюються, явні описки і пропуски літер виправляються
без застережень. Скорочені слова розкриваються в квадратових дужках. Трьома крапками в
квадратових дужках — [...] — позначаються купюри. Авторські дописки подаються без застережень
під текстом. Переклад іноземних виразів та слів, що належить упорядникам, подається під текстами з
ремаркою «Ре^».
Зважаючи на своєрідність мови Кримського, в листах, на відміну від попередніх томів нашого
видання, зберігається різне написання деяких східних імен та прізвищ, обумовлене самим Кримським
(Га- фіз—Гафез—Хафіз, Хейям — Хайям, Абу-Казим), а також різні ((юрми ряду слів (конверт —
коверта — куверт, адрес — адреса, часо- пись — часопис) та ін.
У томі використані листи, які зберігаються в державних сховищах Радянського Союзу — відділ
рукописів Центральної наукової бібліотеки (ЦНБ АН УРСР), відділ рукописів Інституту літератури
ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ІЛ АН УРСР), Одеський обласний історичний архів, Чернігівський
державний історичний музей, Центральний державний історичний архів УРСР у м. Львові (ЦДІА
УРСР у м. Львові), Центральний державний архів літератури та мистецтва СРСР (ЦДАЛМ СРСР),
Державний історичний музей СРСР. Частина листів подається за матеріалами особистих архівів І. Ю.
Крачков- ського та В. О. Гордлевського. Упорядники висловлюють подяку всім згаданим установам,
професору В. О. Крачковській та О. Б.Гордлев- ському за надіслані мікрофільми й фотокопії листів А.
Ю. Кримського і дозвіл опублікувати їх, а також співробітниці Інституту сходознавства АН СРСР І.
М. Смілянській за допомогу в упорядкуванні арабських текстів. I громадський діяч, народовець,
голова Літературного товариства ім. Шевченка (з 1893 р.—Наукове товариство ім. Шевченка),
адміністратор газ. «Діло» від її заснування (1880 р.).
« Г а з е т а Г а т ц у к а» — виходила щотижня у Москві протягом 1875—1890 рр. Видавав
її О. О. Гатцук.
« З е р к а л о » — ілюсірований гумористично-сатиричний журнал. Виходив у Львові (1882—
1893) за редакцією Корнила Устияновича.
Я в о р о в с ь к и й Нестор — студент Лазаревського інституту східних мов, галичанин; як
пізніше встановив А. Кримський, Н. Яво- ровський був агентом царської «охранки» і
систематично подавав ві домості про Кримського жандармерії
« К і с т я к и Г о л ь б а й н а» — йдеться про «Кістяки Гольбайна Образки галицького
життя» українського письменника Володимира Ма сляка (1858—1924), співробітника журналу
«Зоря». Окремим виданням вийшли у Львові 1891 р.
«Р и ж а» — іронічна назва газети «Червоная Русь».
« Ч е р в о н а я Р у с ь » — реакційна москвофільська газета. Виходила у Львові (1888—
1891).
Веселовський Олексій Миколайович (1843—1918) — російський
літературознавець, професор Московського університету та Лазаревського інституту східних
мов.
«З о р я» — ілюстрований літературно-громадський журнал. Виходив у Львові двічі на
місяць (1880—1897). У 90-х роках А. Кримсь кий активно співробітничав у цьому журналі.
«На ч у ж о м у г р у н т і» — рання повість А. Кримського, надрукована не була, текст
не зберігся.
А н т а р а — арабський поет кінця VI ст. н. е. Переклад А. Крим ського «Моаллака» Антара
друкувався 1890—1891 рр. у ж. «Правда». У нашому виданні див. том перший.
2
Друкується вперше за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1605, стор. 435—436.
«Н а р о д» — громадсько-політичний та літературний журнал прогресивного напряму,
орган радикальної партії. Виходив у Коло миї та Львові (1890—1895) за редакцією М. Павлика
I
Друкується вперше за автографом 1Л АН УРСР, ф. 100, № 1982. Г л а д и л о в и ч Дем’ян
Ромуальд (1846—1892) — український
46
0
та І. Франка В журналі друкувалися поетичні переклади та статті А. Кримського.
« П р а в д а» — літературно-науковий та політичний журнал буржуазно-ліберального
напряму. Виходив у Львові з перервами (1867— 1898). 1890 р. журнал вмістив перші
публіцистичні виступи А. Кримського.
«Т о в а р и ш» — літературно-науковий журнал революційно- демократичного напряму.
Вийшов у Львові лише один номер (1888).
« С м е р т ь К а ї н а » — йдеться про твір «Смерть Каїна. Легенда Івана Франка,
накладом автора» (Львів, 1889).
« П е р е б е н д я » — «Перебендя. Т. Шевченка», видано в серії «Літературно-наукової
бібліотеки», Львів, 1889, кн. 1, з передмовою І. Франка.
«Ч и т а л ь н я » — двотижневий журнал. Виходив у Львові в 90-х роках XIX ст.
« Н а ш і к о л я д и » — дослідження 1. Франка, надруковане в газ. «Діло», 1889, № 278,
279, 281, 284, 286, 287. Окрема відбитка — Львів, 1890.
з
4
Подається за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1605, стор. 573— 574. Вперше надруковано
у виданні: А г а т а н г е л К р и м с ь к и й , Вибрані твори, К., «Дніпро», 1965, стор. 557.
...одержав частину Ваших повісток...- йдеться про збірку
оповідань І Франка «В поті чола» (Львів, 1890)
« П е р е д н є с л о в о » Д р а г о м а н о в а . . . — передмова М. Драгоманова до
збірки І. Франка «В поті чола».
. . . п и ш у с т а т т ю о б « В п о т і ч о л а » . . . — рецензія
A. Кримського «В поті чола. Образки з життя робучого люду. Написав Іван Франко»
надрукована в ж «Зоря», 1891, № 3, 4 під псевдонімом «А. Хванько». У нашому виданні див.
том другий.
5
Друкується вперше за автографом ІЛ АН УРСР, ф. 61, № 635.
Л е в и ц ь к и й Володимир Лукич, псевдонім Василь Лукич (1856—1938) — український
культурно-освітній діяч ліберально- буржуазного напряму, видавець. 1890—1897 рр. —
редактор ж. «Зоря».
К а л л а ш Володимир Володимирович (1866—1918) — історик російської літератури,
етнографії, театру.
Й о г о р о з п р а в а з а П а л і я... — йдеться про працю
B. Каллаша «Палий и Мазепа в народной поэзии», 1889.
« Э т н о г р а ф и ч е с к о е о б о з р е н и е» — періодичне видання «Этнографического
отдела императорского Общества любителей естествознания, антропологии и этнографии,
состоящего при Московском университете». Виходило у Москві чотири рази на рік (1889 —
1916).
Я н ч у к Микола Андрійович (1859—1921) —етнограф і драматург, редактор
«Этнографического обозрения».
«Ж и в о п и с н о е о б о з р е н и е » — щотижневий ілюстрований журнал. Виходив у
Петербурзі (1872—1905).
« С м і х о в и н н е о п о в і д а н н я » — можливо, попередня назва оповідання А.
Кримського «Історія одної подорожі», надрукованого в ж. «Зоря», 1890, № 22, стор. 337—338;
№ 23, стор. 355—357. У нашому виданні див. том перший.
...з л а д ж у в а в д о п и с ь ( і о б ш и р н у ) д о « П р а в д и»... — йдеться про
допис А. Кримського, надрукований в ж. «Правда», 1890, т. III, вип. X, грудень, стор. 263—269,
за підписом «Один з прихильників «Правди».
46
1
« Л ю б а п а р а » — оповідання А. Кримського надруковане не Туло, текст не зберігся.
« А р т и с т » — театральний та музичний ілюстрований журнал. Виходив у Москві (1889
—1895)
« Н о в ь » — ілюстрований двотижневий вісник літератури, науки, мистецтва. Виходив у
Петербурзі з 1884 р.
« В с е м и р н а я и л л ю с т р а ц и я » — щотижневий ілюстрований журнал. Виходив
у Петербурзі (1869—1898).
« Г у с л я р » — щотижневий ілюстрований журнал. Виходив у Москві (1889—1890).
6
С л о в а р В е н г е р о в а — мається на увазі «Критикобиблиографический словарь
русских писателей и ученых» С. П. Венгерова (1855—1921), російського історика літератури та
бібліографа Видання незакінчене, вийшло шість томів (1889—1904).
Звольте передати мою статтю (д опись) панові Ол.
Барвінському, бо я хочу бути «прекрас ною маскою» тільки
н а п о л о в и н у . — Допис А. Кримського (див. примітку до листа № 5) закінчується словами.
«Бажаючи по можливості не бути «маскою», я рівночасно подаю своє ймення «Народові».
7
Подається за автографом ЇЛ АН УРСР, ф. З, № 1612, стор. 1—4. Вперше надруковано у
виданні: А г а т а н г е л К р и м с ь к и й , Вибрані твори, К-, «Дніпро», 1965, стор. 558—561.
... Ви р е з о н н о к а ж е т е , щ о є б а г а т о з а к у л і с о - в и х
о б с т а в и н п о з а « н а р о д н и м и с в я т о щ а м и » . — Йдеться про критичні
зауваження І. Франка, висловлені в листі до А. Кримського (від 9.XII 1890 р.) на допис
Кримського «Москва 17 мая 1890», надрукований в ж. «Правда», 1890, т. III, вип VIII, жовтень,
стор. 127—130, без підпису. (Див. І. Ф р а н к о , Твори в двадцяти томах, т. XX, К.,
Держлітвидав України, 1956, стор. 415-417).
N о п-е £ о — псевдонім українського та російського публіциста, театрального критика
Костянтина Івановича Арабажина (1866—1929).
...Ы о п-е §о є а в т о р « Х а р к і в с ь к о ї(?)» д о п и с і в « Н а р о д і». — Йдеться
про статтю К. Арабажина «Дещо про націоналізм на Україні» («Народ», 1890, № 22, стор. 349).
. . . к а я т и с я з а м і й л и с т д о « П р а в д и » п р о т и « Н а р о д у». — Див.
примітку до листа № 5.
... В а ш о ї п а р т і ї....— йдеться про радикальну партію Галичини, засновану І.
Франком та М. Павликом
К о л е г і я Г а л а г а н а — приватний середній учбовий заклад у Києві, заснований
1871 р. поміщиком Г. П. Галаганом (1819— 1888). А. Кримський вчився в колегії з 1885 по 1889
рік.
Я р о с е в и ч Роман (1863 — ?) — український громадський і політичний діяч, член
радикальної партії.
В «Зорю» я послав поганеньку рецензію про Ваші новел
и... — див. примітку до листа № 4.
«Д і л о» — буржуазно-націоналістична газета, спочатку орган партії народовців, після
Великої Жовтневої соціалістичної революції — орган партії УНДО — войовничого націонал-
фашизму. Виходила у Львові (1880—1939).
46
2
8
Друкується вперше за фотокопією автографа. Оригінал зберігається
у ЦДІА УРСР у м. Львові, ф. ЗС/309, оп. 1, од. зб. 2383.
Огоновський Омелян Михайлович(1833—1894) —
літературознавець буржуазно-націоналістичного напряму. Голова
товариства «Просвіта» у Львові, професор Львівського університету (з
1888 р.).
...В ашу о д п о в і д ь д . П и п і н о в і... — йдеться про статтю
О. Огоновського «Моєму критикові», що була надрукована в газ. «Діло»,
1890, № 265, 266, 268—271 як відповідь на статтю О. М. Пипіна «Особая
история русской литературы» («Вестник Европы», 1890, № 9, стор. 241—
247).
« В е с т н и к Е в р о п ы » — літературно-політичний журнал
буржуазно-ліберального напряму. Виходив у Петербурзі (1866—1918).
« І с т о р і я л і т е р а т у р и р у с ь к о ї » — шеститомна праця
О. Огоновського, виходила у Львові протягом 1887 — 1894 рр.
Л а з а р е в с ь к и й і н с т и т у т с х і д н и х м о в — учбовий
заклад, заснований 1814 р. на кошти заможної родини Лазарєвих.
2 1921 р. — Московський інститут сходознавства.
...п ри в и р а х у в а н н і т в о р і в Л е в и ц ь к о г о - Н е -
3 у я... — йдеться про розділ «Історії літератури руської», присвячений
І. С. Нечую-Левицькому, що друкувався в ж. «Зоря», 1890, № 19, стор.
294—297.
9
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. III, № 37893.
...сподіватися запомоги задля нашого ви-
д а в н и ц т в а . — Навчаючись в Лазаревському інституті східних мов,
А. Кримський з метою популяризації української літератури налагоджує
у Москві справу лубочних видань творів українських письменників (Г.
Квітки-Основ’яненка, І. Франка, Б. Грінченка та ІН.).
Г у б а н о в Є. А. — видавець українських лубочних видань у
Москві та книготорговець.
. . . ч и я а в т о р с т а т т і у « З о р і » . — Очевидно, йдеться
про статтю А. Кримського «Українсько-руські видання московських
лубочників» («Зоря», 1891, № 21, стор. 335).
10
Т р е г у б о в Єлисей Купріянович (1849—1920)—учитель колегії
Павла Галагана у Києві, ліберальний діяч товариства «Громада»,
співробітник журналу «Киевская старина».
. . . м о л о д и й Р у д ч е н к о — Петро Іванович Рудченко, небіж
Панаса Мирного, син Івана Білика.
І в а н Б і л и к — псевдонім Івана Яковича Рудченка (1845— 1905)
— українського письменника, етнографа, фольклориста.
« К в і т к а » — ілюстрований літературний збірник. Видав Василь
Лукич, Львів, 1890.
Друкується вперше за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1612, стор.
37—38.
К о в а л е н к о Григорій Олексійович (1868—1937)—український
46
3
1
письменник, етнограф та громадський 1 діяч.
...я х о в а ю с ь од нашої поліції, а не од
г р о м а ди. — Як свідчить сам А. Ю. Кримський, в роки навчання в
Лазаревському інституті він перебував під наглядом поліції. «З
опублікованих записок колишнього московського охранника Л. П.
Менщикова («Охрана и революция», М., 1925, стор. 81) ми бачимо, що
особа молодого А. Кримського, який приїхав учитися до Москви в кінці
серпня 1889 р., негайно ж таки привернула до себе увагу охранки. Бо в
грудні того самого 1889 року розпочалося листування між московською
охранкою та петербурзьким департаментом поліції про політичну
діяльність А. Кримського і було вияснено, що «А. Е. Крымский является
главарем украинофильского кружка в Москве, пишет в галицийских
газетах, имеет нелегальную библиотеку, ведет сношения с Коломий-
чуком (М. Павликом)» і т. ін. (ІЛ АН УРСР, ф. 3, № 98, стор. 2)
12
Т и с о в с ь к и й Василь (1851—1919) — редактор ж. «Зоря» у
1890—1891 рр.
Посилаю Вам задля «Зорі» поезійку... —
йдеться про поезію «Весняна розмова. (Василеві Лукичу)». Була
надрукована у ж. «Зоря», 1891, № 9, стор. 167.
...друкуючи турецькі пісні в «Народі»...—
мається на увазі цикл «Із турецьких народних пісень» («Народ», 1890, Ке
18, стор. 282—284).
« Л і т е р а т у р н о - н а у к о в а б і б л і о т е к а » — серія
брошур, що видавалась на кошти І. Франка 1889—1898 рр. у Львові.
13
К р и м с ь к и й Юхим Юхимович (1873—1956) — молодший брат
А. Ю. Кримського. Викладав російську мову в школах Звени- городки.
М а ш а — Марія Юхимівна Кримська (1863—1951) — старша
сестра А. Ю. Кримського.
14
Подається за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1620, стор. 5—6.
Вперше надруковано у виданні; А г а т а н г е л К р и м с ь к и й ,
Вибрані твори, К., «Дніпро», 1965, стор. 561 — 563.
. . . п р а в о п и с с ю н е Ж е л е х і в с ь к ого... — йдеться
про так звану желехівку, правопис, що в 1893 р. офіційно був прийнятий
у Галичині для українських видань. Згідно з желехівкою частка ся
писалася окремо від дієслів; і після пом’якшеного приго-
30 2-146 464
лосного, позначалося літерою ї (лїс), після м’яких приголосних ставився
м’який знак (сьвято) тощо.
...допись про вибори Підляшецького...-
йдеться про статтю О. ГІартицького, надруковану в ж. «Народ», 1891, №
7, стор. 117—118, під заголовком «Допис із Відня. Вісті з товариства
«Січ». Кілька слів по виборах до ради державної», підписаний «О. П-
цький».
А к а д е м і ч н е б р а т с т в о — товариство студентів-україн-
ців у Львівському університеті.
15

В а ш у « В і д п о в і д ь » я о д е р ж а в... — див. примітку до
листа № 8.
Посилаю до «Просвіти» твір Антоновича.
— Йдеться про «Историю малороссийского казачества. (Лекции
профессора Антоновича)», видану А. Кримським у підпільній
московській літографії Зворикіної 1891 р.
А н т о н о в и ч В о л о д и м и р Б о н і ф а т і й о в и ч (1834—
1908) — український буржуазний історик, археолог, етнограф.
У Біли к а, як мені відомо, є роман «За
в о д о ю»...— повість Івана Білика та Панаса Мирного, написана 1883 р.
Кілька разів заборонялась цензурою. Вперше опублікована в ЛНВ, 1918,
т. ЬХХ, кн. 7—9; т. ЬХХІІ, кн. 10—11, за підписом Панаса Мирного.
«С т е п» — очевидно, йдеться про другий випуск белетристичного
збірника (перший випуск виданий в Петербурзі 1886 р.).
16

...дякую Вам за прислання перших трьох
а р к у ш і в в а ш о ї г а р н о ї з б і р к и . — Очевидно, йдеться про
«Гідний зільник»— ілюстрований літературний збірник, що видав
Василь Лукич у Львові 1891 р. Тут були надруковані переклади А.
Кримського з Гейне.
« Т е а т р а л ь н а я б и б л и о т е к а » — щомісячний журнал з
драматургії та сценічного мистецтва. Виходив з перервами у Москві
(1879—1898).
« Б и б л и о г р а ф » — бібліографічний журнал. Виходив у
Москві (1885-1894).
...ш м а т о ч о к « І л ю с т р і о в а н о ї ] У к р а ї н и»... — під
такою назвою А. Кримський вміщував у 1891 р. у «Зорі» бібліографічні
відомості про картини з української тематики, надруковані в російських
журналах «Новь», «Живописное обозрение», «Звезда»,
«Иллюстрированный мир», «Север», «Всемирная иллюстрация» та ін.
...т а ще в і р ш і - г у м о р е с к у... — можливо, йдеться про вірші
«В зденервуванню (Почування патріота)», надруковані в ж. «Зоря», 1892,
№ 3, стор. 46.
...я и б у д е н а д р у к о в а н а моя звістка про
перший ступінь білоруської перекладної лі-
т е р а т у р и («С ы г н а л»...)...—йдеться про статтю А. Кримського
46
5
«Дещо про білорусофільство в Росії. З поводу брошури піід] заголовком]
«Сыгнал, альбо разказ аб том, як 1дабро перемагло зло у чалавека».
Переложено з малими перемінами з 8разказа Вс. Гаршина. Москва, 1891»,
надруковану в ж. «Народ», 1892, № 5—6, стор. 83—85, під псевдонімом
«А. Хванько».
Р а д и к а л и — члени «Українсько-руської радикальної партії»,
створеної в 1890 р. в Галичині за ініціативою і Франка, М. Павлика та ін.
В часи, про які йдеться, це була прогресивна селянська партія.
...в т е о р і ї «н а р о д я н»...— тобто народовців, учасників полі-
тичного руху української ліберально-буржуазної націоналістичної
інтелігенції Галичини з орієнтацією на австрійський цісарський уряд.
...я х в а л и в т и х р а д и к а л і в , я к и х з н а ю з ї х
о р г а н у... — орган радикальної партії — ж. «Народ».
...як к р и т и к у н а « К і с т [ я к и ] Г о л ь б [ а й н а]». —
Йдеться про рецензію А. Кримського на книжку нарисів В. Масляка
«Кістяки Гольбайна. Образки галицького жипя» (Львів, 1891),
надруковану з великими скороченнями в ж. «Зоря», 1891, №24, стор. 478
—481. Зауваження, зроблені Василем Лукичем, були враховані А.
Кримським.
« Б а т ь к і в с ь к е п р а в о » — оповідання А. Кримського,
надруковане в ж. «Зоря», 1891, № 20, стор. 386—390. У нашому виданні
див. том другий.
17
Подається за автографом ІЛ АН УРСР,ф. З, № 1612, стор. 169—176.
Вперше надруковано у виданні: А г а т а н г е л К р и м с ь к и й ,
Вибрані твори, К-, «Дніпро», 1965, стор. 563—567.
...д у ж е - д у ж е н а м т р е б а н а у к о в о з л о ж е н о г о
с л о в а р я р о с і й с ь к о - в к р а ї н с ь к о г о.— А. Кримському
належала ініціатива у створенні російсько-українського словника. Див.
його статтю «Наша язикова скрута та спосіб зарадити лихові»,
надруковану в ж. «Зоря», 1891, № 24, стор. 472—476, під псевдонімом
«А. Хванько». У нашому виданні див. том третій.
«З в е р ш и н і н и з и н » — перша збірка поезій І. Франка,
видана 1887 р. А. Кримський писав рецензію на збірку (див. лист № 53).
« Б у к о в и н а » — газета. Виходила у Чернівцях та Відні (1885—
1918). До 1897 р. мала демократичний напрям, пізніше зійшла на
реакційні позиції. Першим редактором був Ю. Федькович, з 1895 по 1897
р. О. Маковей. В газеті друкувалися поетичні переклади А. Кримського.
Р у м я н ц е в с ь к и й м у з е й — заснований П. М. Румян-
цевим (1754—1826) у Петербурзі 1831 р., 1861 р. переведений у Москву.
Тепер Державна бібліотека СРСР ім. В. І. Леніна.
46
6
Подається за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1612,
стор. 179— 182. Вперше надруковано у виданні: А
г а т а н г е л К р и м с ь к и й , Вибрані твори, К.,
«Дніпро», 1965, стор. 567—568.
«В о б і й м а х старшого брата» —
оповідання А. Кримського, яке І. Франко видав у
Львові 1892 р. в серії «Літературно-наукова бібліотека».
Пізніше, після конфіскації оповідання, Франко змінив
його назву на «Сирота Захарко», під якою воно було
надруковане у збірці А. Кримського «Повістки і ескізи з
українського життя», Коломия—Львів, 1895. У нашому
виданні див. том другий.
Г а н к е в и ч Микола (1868—1931) — український
громадський діяч, керівник галицьких соціал-
демократів — партії реформістсько-націоналістичного
типу. Редактор часопису «Воля».
...мені дуже важно буде почути од
Вас, що Вигадаєте про оповідання «В
обіймах старшого брата», анадто про
о п о в і д а н н я « Б а т ь к і в с ь к е п р а в о»... — у
листі до А. Кримського від 4. XI 1891 р. І. Франко
писав: «... оба Ваші оповідання я прочитав і скажу Вам
про них свою думку зовсім щиро. «Батьківське право»
мені видалося доволі слабеньке, якесь шаблонне і дуже
нагадує великоруську школу, котра напродукувала
таких речей багато. Психологія неглибока, особливо
психологія батьків, по-моєму, зовсім невірна. Та все-
таки в оповіданню є проблески таланту (сцена з
служницею і її дівчиною, хоч також трохи
утрирована)... Далеко краще враження зробило на мене
друге Ваше оповідання» (І. Ф р а н к о , Твори в
двадцяти томах, т. XX, стор. 433).
« С у ф і з м т а Г а ф і з»—ц е, в л а с н е , т е м а
моєї кандидатської дисертації... —
кандидатська дисертація А. Кримського мала назву
«Філософія арістотеліка аль-Фарабія X в.»
« Н а у к о в а б і б л і о т е к а » — «Літературно-
наукова бібліотека». Див. примітку до листа № 12.
19
Подається за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1612,
стор. 189— 200. Вперше надруковано у виданні: А г а т
а н г е л К р и м с ь к и й , Вибрані твори, К., «Дніпро»,
1965, стор. 569—575.
...м і й б а т ь к о... — Юхим Степанович Кримський
(1838— 1915), педагог, автор шкільних підручників. З
1871 р. жив у Звенигород^, де займав посаду вчителя
історії та географії.
...м а т и.... — Аделаїда Матвіївна Кримська.
Щодо моїх оповідань, то спасибі
Вам, що висказали Вашу щиру гадку.
ЗО* 467
1
— Д и в . примітку до листа8№ 18.
«Оповідання про поганого жида» —
тобто «Історія одної подорожі (оповідання про поганого
жида)», надруковане в ж. «Зоря», 1890, № 22, стор. 337—
338; № 23, стор. 355—357.
...друге, з м і щ а н с ь к о г о п о б у т у л е ж и т ь в
т е ц і «З о р і». — Йдеться про оповідання А.
Кримського «Милого друга мила й пуга».
Скобельський Петро (1849—1912) —
український історик, педагог і перекладач, в 1889—1890
рр. редактор ж. «Зоря».
46
8
«Ш а х-н а м е» — епічна поема Фірдоусі.
М і г р і Х а т у н — османська поеіеса (початок XVI ст.).
« У к а з а т е л ь ч т е н и й » — йдеться про «Указатель к «Чтениям в
императорском Обществе истории и древностей российских при
Московском университете за 1882—1887 гг.» С. Белокурова, М., 1888.
« Н о в о е в р е м я » — напівофіційна щоденна газета. Виходила в
Петербурзі з 70-х років за редакцією О. Суворіна.
В о л ь ф — московський книготорговець.
. . . ц і н н и к С т а в р о п і г і ї . . . — тобто книгарні Ставропі-
гійського братства у Львові.
Бодек—власник букіністичної книгарні у Львові.
...к н и ж к и « Ч т е н и й»... — йдеться про «Чтения в императорском
Обществе истории и древностей российских при Московском
университете» — періодичне видання, що видавалося у Москві (1815—
1916).
20

Ч а й ч е н к о — один з літературних псевдонімів Б. Д. Грінченка.
Ви ж с в о є ю с т а т т е ю в « З о р і » . . . — йдеться про статтю Б. Д.
Грінченка «Популярні книжки», надруковану в ж. «Зоря», 1891, № 1—4, 6,
під псевдонімом «Василь Чайченко».
21

«Д і т и», «Б о ж а н и в а » — серії маленьких оповідань Б. Грінченка.
П е т р о Г о л о т а — псевдонім Р. І. Грушевського. А. Кримський в
листі до Б. Грінченка від 20 березня 1892 р. помилково розкриває його як
псевдонім М. Кононенка.
С и т і н , С т у п і н, Л е у х і н—відомі російські видавці.
К о м и т е т н а р о д н о й г р а м о т н о с т и — заснований 1845 р. в
Москві. Комісія, що працювала при комітеті, забезпечувала книжками
школи, товариства тверезості та інші подібні установи.
Г о м о л и н с ь к и й С . І. — київський видавець.
« В е с е л и й о п о в і д а ч » — збірка народних анекдотів та жартів,
упорядкована Б. Грінченком. Вийшла з друку 1892 р. у серії лубочних
видань Губанова.
В своїй статті я обороняв тільки Франка...-
йдеться про статтю «Наша язикова скрута та спосіб зарадити лихові».
З і н ь к і в с ь к и й Трохим Абрамович (1861—1891) — український
письменник.
22
Подається за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1612, стор. 315—319.

Вперше з скороченнями надруковано у виданні А г а т а н г е л К р и м -
с ь к и й , Вибрані твори, К., «Дніпро», 1965, стор. 575-1-578.
. . . д о з в о л ь т е В а м щ и р о п о д я к у в а т и з а В а ш о г о Г е й не... — йдеться
про «Вибір поезій Генріха Гейне (Німеччина, Байки для дітей)» у перекладі І. Франка, видання «Академічного
братства» у Львові, 1892.
46
9
...Б у с л а е в а . . . —- йдеться про «Исторические очерки русской народной словесности и искусства»
(СПб., 1861) Федора Івановича Буслаева (1818—1897) — російського філолога, літературознавця та фольклориста.
Ш и б а н о в — московський книготорговець-антиквар.
. . . П о п о в а « И з б о р н и к » . . . — йдеться про працю А. М. Попова «Изборник славянских и
русских сочинений и статей, внесенных в хронографы русской редакции», М., 1869.
...К у ш е л е в а - Б е з б о р о д к о . . . — йдеться про працю Г. Кушелева-Безбородька за редакцією М.
Костомарова «Памятники старинной русской литературы», Пб., 1860.
К и р п и ч н и к о в Олександр Іванович (1845—1903) — історик, професор Харківського та
Московського університетів. Йдеться про його працю «Опыт сравнительного изучения западного и русского эпоса.
Поэмы Ломбардского цикла», М., 1873.
...Н и к и т с к и й... — йдеться про книгу О. Никитського «Очерк внутренней истории церкви в Великом
Новгороде», СПб., 1879.
« Л е т о п и с и р у с с к о й л и т е р а т у р ы » Т и х о н р а - в о в а... — йдеться про
«Летописи русской литературы и древностей» (М., 1859 — 1863) — п’ятитомне видання Тихонравова Миколи
Савича (1832—1893), історика літератури, професора Московського уні
верситету.
« С о н я ч н и й п р о м і н ь » — повість Б. Грінченка, надрукована у Львові 1892 р.
...Ч а й ч е н к о а н і к р и ш е ч к и н е о б р а з и в с ь н а м е н е з а
м о ю с т а т т ю . — Йдеться про статтю А Кримського «Наша язикова скрута та спосіб зарадити лихові».
З а г і р н я — один з літературних псевдонімів Марії Миколаївни Грінченко (1853—1928), дружини Б.
Грінченка.
« В о с т о ч н о е о б щ е с т в о » — тобто «Восточная комиссия императорского Московского
археографического общества».
О х р і м о в и ч Володимир (1870—1931) — письменник і громадський діяч, один із редакторів газети
«Діло».
« Р у с с к и е в е д о м о с т и » ; — громадсько-політична газета буржуазно-ліберального напряму.
Виходила у Москві (1863—1918).
23

Ш к о л и ч е н к о — літературний псевдонім М Кононенка.
24

К о л и в « З о р і » з ’ я в и л а с я м о я с т а т т я п р о м о в у . . . — йдеться про
статтю «Наша язикова скрута та спосіб зарадити лихові».
С е м е н Ж у к , П е р е б е н д я — літературні псевдоніми О. Я. Кониського.
К о в а л е в с ь к и й Микола Васильович (1841—1897) — гро- . мадський діяч ліберального напряму.
Підтримував прогресивні галицькі видання, зокрема ж. «Народ».
С п і л к а Іван — літературний псевдонім українського письменника Івана Івановича Зозулі.
...В а ш о г о н е к р о л о г а Г л а д и л о в и ч а...—некролог надрукований у ж. «Народ», 1892,
№ 4, стор. 63.
25
Друкується вперше за фотокопією автографа. Оригінал зберігається в Одеському держоблархіві, Одеса, ф.
164, оп. 1, од. зб. 5.
Л и п а Іван Львович (1865—1923) — український письменник і культурно-громадський діяч, за
професією лікар.
26
Подається за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1612, стор 367—369. Вперше надруковано у виданні:
А г а т а н г е л К р и м с ь к и й , Вибрані твори, К-, «Дніпро», 1965, стор. 578—579.
470
...с т р і ч а ю ч и с ь в « К и е в е к [ о й ] с т а р и н е » з т в о р а м и « М и р о н а »...
— в «Киевской старине» на той час були опубліковані під псевдонімом «Мирон» такі дослідження і рецензії І.
Франка: «Воянц- ка пісня» (1888, т. 23, кн. 12), «Галицко-русская библиография XIX ст.» (1888, т. 21, кн. 5),
«Галицко-русская библиография за 1887 г.» (1888, т. 21, кн. 5), «Иоанн Вишенский...» (1889, т. 25, кн. 4), «ПЪснь о
свЪгЬ» (1889, т. 24, кн. 3), «Сочинение Иоанна Вишенского» (1889, т. 25, кн. 4), «Летопись Подгорецкого
монастыря» (1889, т. ЗО, кн. 7), «Сожжение упырей в с. Нагуевичах в 1831 г.» (1890, т. 29, кн. 10), «Иосиф
Шумлянский, последний православный єпископ львовский и его «Метрика» (1891, т. 33, кн. 6); «К истории
апокрифических сказаний» (1891, т. 35, кн. 11), «Мистерия страстей Христовых» (1891, т. 33, кн. 4),
«Червонорусские вирши X V I I I в.» (1891, т. 34, кн. 9), «Банкет духовный» (1892, т. 37, кн. 4), «Вирши на
воскресение Христово» (1892, т. 37, кн. 4) та ін.
« К и е в с к а я с т а р и н а » — щомісячний історичний журнал ліберально-буржуазного
напряму. Виходив у Києві (1882—1906) російською мовою. В останнє десятиріччя на його сторінках друкувались
також твори українською мовою. В 1907 р. виходив під назвою «Україна».
27
Друкується вперше за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1612, сюр. 403—405.

. . . ш к о д а м е н і , щ о н е д о в е д е т ь с я , м о ж е , п о б а чити с в о є ї
п о в і с т к и ! — Йдеться про конфісковане оповідання
А. Кримського «В обіймах старшого брата», яке I. Франко мав намір видати у Львові в серії «Літературної
бібліотеки». Див. примітку до листа № 18.
28

. . . н е з а б а р о м з ’ я в и т ь с я В а ш а с т а т т я в « З о р і » . . . — стаття Б. Грінченка
«Кілька слів про нашу літературну мову» була надрукована в ж. «Зоря», 1892, № 15, стор. 247—248; № 16, стор. 310—
314, під псевдонімом «В. Чайченко».
. . . у з я в я я к о с ь п о в і с т і Ф е д ь к о в и ч а з п е р е д м о в о ю
Д р а г о м а н о в а . . . — йдеться про видання* «Повісті Осипа Федьковича», К., 1876.
29
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. I I I , №37880:

...м оя к р и т и к а н а Ф р а н к о в і о п о в і д а н н я . . . — йдеться про рецензію на збірку
оповідань І. Франка «В поті чола». Див. примітку до листа № 4.
Т е п е р щ о д о В а ш о ї к р и т и к и . — Очевидно, йдеться про критичні зауваження Б.
Грінченка на оповідання Кримського «Сирота «Захарко».
О л е с ь — дійова особа в оповіданні А. Кримського «Сирота Захарко».
« Х о м а М а к о г о н » — йдеться про твір Грінченка «Хома Макогін. Убогий наймит», виданий в
Львові 1892 р. без зазначення автора.
. . . з а т у ю «Г а л і л е ю». — Очевидно, мається на увазі Галичина.
30
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР,ф. I I I , №37878
...н а п и с а н н я п е р ш о ї м о є ї н а у к о в о ї р е ц е н з і ї н а твір... В с.
М і л л е р а « М а т е р и а л ы к и з у ч е н и ю е в р е й с к о - т а т с к о г о н а р е ч и я . »
— Рецензія А. Кримського на працю В. Міллера «Материалы к изучению еврейско-татского» языка» була
надрукована в ж. «Этнографическое обозрение», 1892, кн. 15, стор. 21—24.
М і л л е р Всеволод Федорович (1848—1913)—російський фольклорист, мовознавець, учитель А. Кримського
в Лазаревському інституті східних мов, директором якого він був деякий час, академік Петербурзької Академії наук
з 1898 р.
471
31
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. I I I , № 37879.
« Г р о м а д а » — український літературно-політичний збірник. Виходив у Женеві (1878—1883) за
редакцією М. Драгоманова.
. . . г о т у ю д е щ о з а д л я « Д з в і н к а » . . . — очевидно, йдеться про переклад «Казки про
горбуна» (з «1001 ночі»), надрукований в ілюстрованому львівському журналі для дітей і юнацтва «Дзвінок», 1892,
№ 13-14, стор. 104—105.
. . . н а п и с а в д о в ж е з н и й р о м а н в с м а ц і н а т у р а л і с т и ч н о ї
ш к о л и . . . — йдеться про повість «На чужому грунті», яка надрукована не була. (Див. лист № 48).
Н е з а б а р о м б у в н а д р у к о в а н и й у «Зорі» м і й п е р е к л а д « Р а н о к
н а б е р е з і с т а в у » Н і к і т і н а... — переклад був надрукований у ж. «Зоря», 1889, № 24, стор. 400.
Н е з а б а р о м з н о в о д н а з г а л и ц ь к и х ч а с о п и - с е й п е р е к р у т и л а
м і й п е р е к л а д « Д в о х л и ц а р і в » Г е й н е . . . — переклад був надрукований у ж. «Зеркало»,
1890, №8, стор. 2.
...в і р ш і Х е й я м а м і г б и н а д р у к у в а т и х і б а л и ш «Народ»... —
переклади «З Хейяма» надруковані в ж. «Народ», 1890, № 22, стор. 353—354. У нашому виданні див. том перший.
« Р у с с к о е б о г а т с т в о » — щомісячний суспільно-політичний, науковий і літературний журнал
ліберально-народницького напряму. Виходив у Петербурзі (1876—1918).
С т а т т я Д р а г о м а н о в а в 9-м ч. 1890 р. о б у р и л а м е н е ... — йдеться про статтю М.
Драгоманова «На увагу україно- любцям у Росії», надруковану в ж. «Народ», 1890, №10 (№ 9 зазначено А.
Кримським помилково).
_ ...я н а п и с а в п е р ш у м о ю д о п и с ь д о « П р а в д и»... —
йдеться про допис А. Кримського без заголовка і без підпису, надрукований в ж. «Правда», 1890, т. I I I , вип. V I I I ,
жовтень, стор. 127—130. Кримський полемізує з статтею Драгоманова, надрукованою в ж. «Народ», 1890, № 10.
...я б у в н а п и с а в р е ц е н з і ю н а « В п о т і чола» і . . . з о в с і м
н е т а к у , я к т а я , щ о н а д р у к о в а н о ї ї в «З о р і». — Див. примітку до листа № 4.
... дві мої д о п и с і , н а д р у к о в а н і , з д а є т ь с я , в в е р е с н е в о м у ч [ и с л і ]
н о в і т н ь о ї « П р а в д и » . . . — очевидно, крім згадуваного вище, мається на увазі ще один допис без
заголовка і без підпису, надрукований там же, на стор. 132—135.
...д о в г а д о п и с ь д о « П р а в д и » , н а д р у к о в а н а в д е к а б р і 1 8 9 0 р... —
йдеться про допис без заголовка за підписом «Один з прихильників «Правди» («Правда», 1890, т. I I I , вип. X,
грудень, стор. 263—269).
...почав т о д і т р о х и л и с т у в а т и с я з Ф р а н к о м — листування між А.
Кримським та І. Франком почалося в 1890 р.
...в п л и в й о г о р е ц е н з і ї п р о « О д і с с е ю » т а с т а т т і п р о Ш е в ч е н к
а... — йдеться про праці Трохима Зінь- ківського: рецензія «Гомерова «Одіссея» ч. 1, Львів, 1890, пере- віршував
Петро Байда» («Правда», 1891, т. І, вип. II, лютий, стор. 123—129) та статтю «Тарас Шевченко в світлі європейської
критики» («Правда», 1890, т. I I I , вип. VII—X та 1891, т. І, вип. І, січень).
Л ь в і в с ь к а п р о к у р а т о р і я н е в е р н у л а м о г о о п о в і д а н н я... —
йдеться про конфіскацію оповідання Кримського «В обіймах старшого брата». Див. примітку до листа № 18.
472
3
2
. . . д е є В а ш а с т а т т я п р о м о в у . . . — йдеться про статтю «Кілька слів
про нашу мову», надруковану у ж. «Зоря», 1892, № 15, стор. 297—298; № 16, стор. 310—314, під
псевдонімом «В. Чайченко».
К о к о р у д з Ілля (1857 — ?) — студент, пізніше педагог, письменник, народовець.
. . . я н а п и с а в т о р і к у « З о р і » п р о м о в у. — Мається на увазі стаття
«Наша язикова скрута та спосіб зарадити лихові».
« К у д о ю й т и^> Зіньківського... — оповідання надруковане в ж. «Зоря», 1891, № 3,
стор. 44—48, під псевдонімом «Т. Певний».
Т о р і к з а д л я д і т е й б у в в и д а н и й « М а л и й Кобзар»...
— йдеться про видання «Кобзар. Книжечка для дітей. Накладом Руського товариства
педагогічного», Львів, 1891.
П о в н е в и д а н н я « К о б з а р я » д о в г о н е х т і л и
д р у к у в а т и . . . — очевидно, йдеться про двотомне львівське видання «Кобзаря» 1893 р.
К у л і ш і в «Ш е к с п і р» — йдеться про видання «Шекспі- рові твори. З мови
британської мовою українською поперекладав П. Куліш», Львів, 1882.
«X у т о р н а п о е з і я » — збірка поезій П. Куліша, що вийшла у Львові 1882 р.
33
Б р о ш у р у п р о Ш е в ч е н к о в і і д е а л и н е о д с и - л а й т е
м е н і . . . — очевидно, йдеться про видання брошури П. Тучап- ського «Шевченкові ідеали і
українська дійсність», Львів, 1892.
« Н а у к о в і з а п и с к и т [ о в а р и с т ] в а Ш е в ч е н к а » —
йдеться про «Записки Наукового товариства імені Шевченка».
...м і й п е р е к л а д « С л і п ц і » . . . — йдеться про переклад казки з «1001 ночі»,
надрукований у ж. «Дзвінок», 1892, № 17, стор. 129—130.
Ш у х е в и ч Володимир Осипович (1850—1915) — український етнограф, редактор
журналу «Дзвінок».
34
Друкується вперше за фотокопією автографа. Оригінал зберігається у ЦДІА УРСР у м.
Львові, ф. ЗС/309, оп. 1, од. зб. 2383.
К н и ж е ч к а , з а я к у я з г а д а в . . . — йдеться про конфіскацію
оповідання А. Кримського «В обіймах старшого брата» Див. примітку до листа № 18.
35
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. I I I , Яв 37873.
« С т р а х о п у д » — ілюстрований сатирично-гумористичний журнал «москвофільського»
напряму. Виходив з перервами (1863—1905) у Відні та Львові.
Друкується вперше за автографом ІЛ АН УРСР, ф. 61, № 641
37

Львові, ф. № 663, оп. 1, од. зб. 218.
П о с и л а ю В а м р е ц е н з і й к у н а о д н у п о е м к у 1 в .
П е р е к о т и п о л я . . . — йдеться про рецензію А. Кримського «Аз-буки-віди» на поему
Б. Грінченка «Професор Пшик». Рецензія була надрукована в ж. «Народ», 1893, № 3, стор. 32; №
473
4
4, стор. 39—40. 1
Чи Ви не б а ч и л и « К н и г и п і с е н ь » в п е р е к л а д і Л е с і
У к р а ї н к и . . . — йдеться про видання «Книга пісень» Генріха Гейне. Переклад Лесі
Українки і Максима Стави- ського», надруковане у Львові 1892 р.
38

Львові, ф. 663, оп. 1, од. зб. 218.
К о л и п е р ш и й а р к у ш б у д е з л о ж е н и й . . . — йдеться про
початок друкування збірки творів А. Кримського «Повістки і ескізи з українського життя», що
вийшла друком у Коломиї — Львові 1895 р.
39
Друкується вперше за фотокопією автографа. Оригінал зберігається в Одеському

держоблархіві, Одеса, ф. 164, оп. 1, од. зб. 5.
Під з а к л и к о м п і д п и с а л о с ь п ’ я т е р о . . . — очевидно, йдеться про
намір І. Липи заснувати український альманах.
«X л [ і б о р о б]» — літературно-науковий журнал, орган радикальної партії. Виходив у
Львові, потім у Коломиї (1891—1895) за редакцією М. Павлика.
...в и д а ю в Г а л и ч и н і з б і р к у с в о ї х п о в і с т о к . . . — йдеться
про збірку «Повістки і ескізи з українського життя».
40

Львові, ф. 663, оп. 1, од. зб. 218.
П о с и л а ю В а м с т а т е й к у д л я «Н[ароду]». — Йдеться про статтю А
Кримського «Співробітництво українців у галицьких часописах», яка була надрукована у ж.
«Народ», 1893, №6, стор. 53—55,
Н а п и с а в я с т а т е й к у д о « З о р і » . — Йдеться про статтю А.
Кримського «Про лубочну українську літературу», яка була надрукована у ж.
«Зоря», 1893, № 17, стор. 340—341 та № 18, стор. 361—362.
...к и н у в с ь у ( м и р о л ю б и в у ) п о л е м і к у з Д р а
т о м а н о в и м... — мається на увазі стаття А. Кримського «Співробітництво
українців у галицьких часописах», надрукована в ж. «Народ», 1893, № 6, стор. 53—
55.
. . . п е р е р о б л я ю с в о ї п о в і с т к и з а д л я видання...—
йдеться про підготовку видання збірки «Повістки і ескізи з українського життя».
Н а с и л у з д о б у в я т в о р и К в і т к и... — з 1890 р. А. Кримський
був активним діячем у справі видання творів українських письменників у Москві, в
серії лубочних видань. Він особисто правив коректури творів Г. Квітки-
Основ’яненка, налагоджував зв’язки між видавцем Губановим та І. Франком, Б.
Грінченком та іншими письменниками, твори яких друкувалися в цьому виданні.
«П о с р е д н и к» — російське прогресивне видавництво народних книжок,
засноване в Петербурзі 1885 р.
474
3
Що ж до « В і л ь г е л ь м а Т е 6л л я » та «М[а р і ї] С т | ю - а р т ] » . . . —
йдеться про переклади Б. Грінченка творів Шіллера, що друкувалися в «Зорі»:
«Вільгельм Телль» — 1895, № 1—4, 6—14; «Марія Стюарт» — 1896, № 2 — 4 , 6 —
1 0 , 12—16.
Р е ц е н з і я н а « С о [ н я ч н и й ] п р [ о м і н ь]»... — очевидно,
йдеться про рецензію М. Драгоманова на «Сонячний промінь» Б. Грінченка,
надруковану в ж. «Народ», 1893, № 7, стор. 62—63; № 8, стор. 71—73.
« Н о в о с т и д н я » — російська щоденна ілюстрована газета. Виходила у
Москві з 1883 р.
« Б у д и л ь н и к » — ілюстрований сатиричний журнал. Виходив у
Петербурзі (1865—1871) і в Москві (1873—1917).
42
43
Друкується вперше за фотокопією автографа. Оригінал зберігається у ЦДІА
УРСР у м. Львові, ф. 663, оп. 1, од. зб. 218.
...п і с л я процесу Н е в е с т ю к а . . . — Яків Невестюк,
галичанин, один із діячів радикальної партії, в червні 1892 р. був заарештований
жандармерією на кордоні із забороненою у Росії літературою. (Див.: Я.
Н е в е с т ю к , Спомин з моєї пригоди в Росії. — «Народ», 1893, № 17).
К о н с т а н т и н И в а н о в и ч — Арабажин.
...вякому числі буде н а д р у к о в а н а р е
це н з і я Др[агомано]ва на «Сонячний
п р о м і н ь » . . . — див. примітку до листа № 41.
475
4
Друкується вперше за фотокопією 4автографа. Оригінал зберігається у ЦДіА
« Б а т ь к і в щ и н а » — політична газета народовців. Виходила у Львові
(1879 — 1896).
45

Кінець рецензії ще й досі не прийшов...—
йдеться про рецензію М. Драгоманова на повість Б. Грінченка «Сонячний промінь».
« Н е д е л я » — щотижнева політична і літературна газета
ліберально-народницького напряму. Виходила у Петербурзі (1866— 1901).
На л і т о ї д у в о д н е с е л о п і д М о с к в о ю — в ч и -
т е л ю в а т и п а н е н я т к о в і . — А. Ю. Кримський влітку
1893 р. був репетитором К- А. Фрейтага, готуючи його до екзаменів на атестат
зрілості.
Ф р е й т а г Костянтин Андрійович (1874 — ?) — учень А. Кримського, пізніше
філолог-орієнталіст, матеріально допомагав виданню журналів «Житє і слово»,
«Народ» та літературно-публіцистичної спадщини М. П. Драгоманова.
« Н а с т ю - ш к о д у » з д а в у ц е н з у р у . — Йдеться про
окреме видання оповідання Б. Грінченка. Вперше опубліковано в ж. «Дзвінок», 1892,
Яв 11—13.
46
Друкується вперше за фотокопією автографа. Оригінал зберігає ться у ЦДІА

Одсилаю «Р г о І и[п б і з]» та дві замітки
з а д л я «Н [а р о д у]»... — Уж. «Народ» за 1893 р., крім вже згаданої статті
«Співробітництво українців у галицьких часописах», були надруко вані ще три
статті А. Кримського «За ким стоїть Україна?», «Оригінального чи перекладного?»,
«Ну, хто ж таки політик у є? І»
Про в и д а н н я Т і л е я г а д к и н е з а л и ш а ю . — Йдеться
про переклад праці Тіле «Мапиеі сіє ГЬізіогіе без геїі- £ІОП5».
47

...«н а у к о в а » с т а т т я В е р х р а т с ь к о г о... — йдеться про
статтю «Зазуля на свободі а в неволі», надруковану у ж. «Зоря», 1893, Яв 11, стор. 217
—221.
48

УРСР у м. Львові, ф. ЗС/309, оп. 1, од. зб. 2383.
476
Ж и т е ц ь к и й Павло Гнатович (1837 —1911) — видатний український
філолог, член-кореспондент Петербурзької Академії наук з 1898 р., учитель
словесності А. Кримського в колегії Павла Галагана в Києві.
« В о п р о с ы ф и л о с о ф и и и п с и х о л о г и и » — реакційний
журнал ідеалістичного напряму. Виходив у Москві (1889—1918).
А л ь-Ф а р а б а (аль-Фарабі) Абу Наср-Мухаммед (бл.870—950) — арабський
вчений і філософ.
В и н о г р а д о в Павло Гаврилович (1854—1925) — вчений історик,
професор Московського університету.
«Энциклопедический словар ь» — найбільший з
дореволюційних російських енциклопедичних словників, видавався в Петербурзі 1890
—1907 рр німецьким видавцем Ф. Брокгаузом та російським друкарем-підприємцем І.
Єфроном. А. Ю. Кримському належить там більшість статей з орієнталістики.
У м а н е ц ь — один з псевдонімів Михайла Федоровича Комарова (1844—
1913), українського бібліографа, лексикографа та
етнографа.
. . . п о п о в н е н н я с л о в а р я Л е в ч е н к а . . . — йдеться про
«Опыт русско-украинского словаря Составил Михаил Левченко», К., 1874.
49
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. 1, № 48473.
50
Подається за автографом ІЛ АН УРСР, ф. 3, № 1612, стор. 725— 728. Вперше
надруковано у виданні: А г а т а н г е л К р и м с ь к и й , Вибрані твори, К.,
«Дніпро», 1965, стор. 580—582.
...д я к у ю з а В а ш у л а с к у , ш о В и м е н і х о ч е т е з р
о б и т и . . . — йдеться про оповідання А. Кримського «В обіймах старшого
брата», яке I. Франко після конфіскації намагався на друкувати, переробивши його і
давши нову назву «Сирота Захарко»
К р и т и к у н а В а ш і в і р ш і я н а п и ш у . . . — йдеться про
рецензію А. Кримського на збірку І. Франка «З вершин і низин», друге видання якої
друкувалось в цей час. Даних про опублікування рецензії нема.
51
...могтиму видати теє оповідання своїм кош -
т о м . . . — йдеться про оповідання «В обіймах старшого брата». Див, примітку до
листа № 18.
52
Подається за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1609, стор. 165— 170. Вперше
«Дніпро», 1965, стор. 582—583.
...в и с л а в я В а м П и п і н а « П о в е е т и»... — йдеться про
«Очерк литературной истории старинных повестей и сказок русских», Пб., 1857—
1858.
« К а л и к и » Б е з с о н о в а . . . — йдеться про «Калики перехожие.
Сборник стихов и исследований» (М., 1861) російського історика літератури Безсонова
Петра Олексійовича (1828—1898).
. . . щ о д о з а д у м а н о г о В а м и в и д а в н и ц т в а . — Йдеться
про задум видання журналу «Житє і слово» (1894—1897).
В а р т о в и й — один з літературних псевдонімів Б. Д. Грін- ченка.
Р г о і е з з і о п б е 1 о і м о л о д и х у к р а ї н ц і в — програма
477
націоналістично настроєної молоді Східної України. Надрукована в ж. «Правда», 1893,
т. X V I I , вип. Б, квітень, стор. 201—207.
Михайло Обачний — літературний псевдонім українського
письменника Михайла Петровича Косача (1869—1903), брата Лесі, Українки.
Д и к а р є в Митрофан Олексійович (1854—1900) — російський і український
етнограф та філолог, член Наукового товариства імені Шевченка.
53
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. I I I . № 37857.
«Ж и те і с л о в о» — щомісячний літературно-науковий і громадсько-
політичний журнал прогресивного напряму. Видавець Ольга Франко, редактор І.
Франко. Виходив у Львові (1894—1897). У журналі друкувалися переклади та статті
А. Кримського.
...дав рецензію на 1-й том «Записок т [о в а р
и с т ] в а І м е н і Ш е в ч е н к а » . . . — рецензі.і була надрукована в ж.
«Этнографическое обозрение», 1893, кн. 18, стор. 177—179.
... г о т у ю д у ж е д о в г у р е ц е н з і ю н а «Злв е р ш и н і н и з и н »
Франка. — Див примітку до листа № 50.
54
. . . п р о п о з и ц і ю д р у г о г о в и д а н н я м о є ї п о в і с т ки.—
Йдеться про перевидання «Сироти Захарка». Див. примітку до листа № 18.
С п е р а н с ь к и й Михайло Несторович (1863—1938) — російський історик
літератури.
. . . п р и ш л і т ь м е н і 1 - е ч . « Ж [ и т я ] і с л | о в а |».„
може я ще встигну подати про нього рецензію в
« Э т н о г р а ф и ч е с к о е ] о б о з р[ є н и е]». — Рецензія Кримського була
надрукована в ж. «Этнографическое обозрение», 1894, кн. 20, стор. 151—155; кн. 22,
стор. 185—188. У нашому виданні див. том другий.
55
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. Т і ї , № 37856. « С е м ь
я» — ілюстрований журнал для «сімейного читання». Виходив у Москві з 1892 р.
« К н и г о в е д е н и е » — щомісячний бібліографічний журнал, орган
московського бібліографічного гуртка. Виходив у Москві з 1894 р.
Цензура вернула «Сердешну Оксану», «Мерт -
в е ц ь к и й В е л и к д е н ь » т а « П е р е к о т и п о л е » . . . — йдеться
про твори Г. Квітки-Основ’яненка.
« С е р е д к р и ж а н о г о м о р я » — оповідання Б. Грінченка. Друге
видання вийшло 1894 р. у Москві, у книгаря Є. Губанова.
В «Н [а р о д і]» н а д р у к о в а н о р е ц е н з і ю Д р [ а т о м а н
о] в а на 1-й том «Творів» Василя Чайченка.—
Рецензія Драгоманова була надрукована в ж. «Народ», 1893, № 22, стор. 274—279; №
23-24, стор. 293—296.
Г о р б у н о в-П о с а д о в Іван Іванович (1864—1939) — співробітник, а з 1897 р.
головний редактор і керівник книжкового видавництва «Посредник». Друг і
послідовник Л. М. Толстого.
56
Про Р у м я н ц е в с ь к и й м у з е й н е в с т и г н а п и с а т и д о
1-ої к н и ж к и... — стаття «Про Румянцевський музей у Москві і його рукописи» була
надрукована в ж. «Жите і слово», 1894, т. І, кн. З, стор. 402—417; т. II, кн. 5, стор. 265—
478
270.
« Р у с с к а я м ы с л ь » — літературно-політичний журнал ліберально-
буржуазного, а пізніше контрреволюційного напряму. Виходив у Москві (1880—1918).
«Воспоминания о пребывании в Москве Миц-
к е в и ч а . . . » — йдеться про рукопис статті Михайла Олександровича
Максимовича (1804—1873).
...є в е л и к а з б і р к а М а н ж у р и... — йдеться про збірку «Малорусские
сказки, предания, пословицы и поверья» І. I. Манжури, (1851—1893), що була
надрукована в «Записках Харьковского историко-филологического общества», 1894,
т. 6, вип. 2, стор. 161—197.
57
Друкується вперше за автографом ІЛ АН УРСР, ф. 3, № 1612 стор. 783—786.
« М о с к о в с к и е в е д о м о с т и » — щоденна газета, заснована 1756 р.
Московським університетом, виходила до 1917 р. З кінця XIX ст. монархістсько-
націоналістичний орган, рупор великодержавного шовінізму, з 1905 р. — орган
чорносотенців.
58
«Дніпро», 1965, стор. 584—587.
« Т р у д ы В о е т [ о ч н о й ] к о м и с с и и » — йдеться про «Труды
Восточного отделения императорского Русского археологического общества», що
видавались у Петербурзі з 1855 р.
« Л и с т и н а Н а д д н і п р я н с ь к у ] У к р [а ї н у]» — йдеться про
працю М. Драгоманова, що друкувалася в ж. «Народ», 1893, № 15—22; 1894, № 1—2.
Окремою книжкою вийшла у Коломиї 1894 р.
П е р е к л а д и з Ф і р д о у с і я . . . — переклад «Шах-наме» Фірдоусі
був опублікований А. Кримським у ж. «Жите і слово», 1895,
479
т. I I I , кн. 2, стор. 250—264, кн. 3, стор. 416—429; т. IV, кн. 5, стор. 231—248,6
кн., стор. 338—345. 1896 р. у Львові вийшло окреме доповнене видання. У нашому
виданні див. том перший.
Про р у к о п и с и Ц а р с ь к о г о т а Т о л с т о г о . . . — йдеться
про колекцію рукописів І. М. Царського, яку після його смерті (1863) придбав граф О.
С. Уваров, і колекцію Ф. А. Толстого, що була передана Петербурзькій публічній
бібліотеці. Описи цих двох колекцій були зроблені П. М. Строєвим.
Каталог Хлудовської бібліотек и...—йдеться про
«Описание библиотеки рукописей Хлудова», що видав Андрій Миколайович Попов
(1841—1881) у Москві у 1872—1875 рр. Бібліотека Олексія Івановича Хлудова (1818—
1882) за заповітом власника після його смерті була передана Никольському
єдиновірчому монастиреві у Москві.
...к у п л ю я В а м т і л ь к и Т и х о н р а в о в а ...— йдеться про
«Русские драматические произведения 1672—1725 годов» у двох томах М.
Тихонравова, СПб., 1874.
«Детские сказки» А ф а н а с ь е в а — очевидно, «Русские
детские сказки» О. М. Афанасьева, М., 1871.
59
Друкується вперше за автографом ІЛ АН УРСР, ф. 3, № 1612, стор. 805—807.
«Москвитянин» — літературно-художній журнал реакційного
напряму. Виходив у Москві (1841—1856).
60
61
Друкується вперше за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1612, стор 821—826.
. . с в і й п е р е к л а д С а а д і я («Г о л і с т а н»). — Переклад був
надрукований в ж. «Жите і слово», 1894, т. І, кн. З, стор. 350— 353, т. II, кн. 4, стор. 27
—43. У нашому виданні див. том перший.
... В і к т о р о в а я к у п и в . . . — очевидно, йдеться про книгу А. Є.
Вікторова «Описи рукописных собраний в книгохранилищах Северной России», СПб.,
1890.
« О п и с а н и е р у к о п и с е й У н д о л ь с к о г о » — йдеться про
книгу А. Є. Вікторова «Собрание славяно-русских рукописей
В. М. Ундольского», М., 1870.
Я к у ш к і н а п і с н і ... — очевидно, йдеться про книгу П. І. Якушкіна
«Собрание песен», СПб., 1865.
П а в^л ов к о ш т у є 1 к р б . — очевидно, йдеться про книгу О. С.
Павлова «Критические опыты по истории древнегреческой полемики против
латинян», 1878.
...«Б а с н и С к о в о р о д и н і... — «Басни Харьковския» Г. С. Сковороди,
М., 1837.
Соболевського статті вже попродано. —
I. Франко у листі до А. Кримського на початку березня 1894 р. про- сив надіслати йому
статті О. І. Соболевського про шкільну драму і світські повісті (Див. І. Ф р а н к о,
Твори в двадцяти томах, т. XX, стор. 508). Очевидно, йдеться про статті. «Заметки по
истории русской драмы» («Русский филологический вестник», 1889, № 1) та
«Светская повесть и роман в древнерусской литературе» («Киевские университетские
известия», 1883, № 2).
Д е в л е т - ш а х — перський історик і біограф, який склав антологію
бібліографій перських поетів під назвою «Тезкирет еш-Шао- ра».
« У ч и т е л ь » — педагогічний журнал буржуазно-ліберального напряму.
31 2-146 480
Виходив у Львові (1889—1914).
62
С ь о г о д н і я о д е р ж а в 2 - й т о м ж у р н а л у . . . — увесь лист
присвячений пересилці ж. «Житє і слово» до Москви.
63
УРСР у м. Львові, ф. ЗС/309, оп 1, од. зб. 2383.
64
...просю, коли можна, надрукувати і ті неве -
личкі виривки з «Б устану», які є в рукопис і.—
О к ремі вірші з поеми Сааді «Бустан» у перекладі Кримського були надруковані
разом з «Голістаном». Див. примітку до листа № 61.
Щ о д о ї х н ь о ї т е н д е н ц і ї . . — йдеться п ро критичне ставлення І.
Франка до поезій Сааді, висловлене ним в листі до Кримського від 22. III 1894 р (Див.
І в а н Ф р а н к о , Твори в двадцяти томах, т. XX, стор 511).
Р о з е н ц в а й г - Ш в а н н а у Вінцент (1791 — 1865) — австрійський
орієнталіст, професор Східної академії у Відні.
Б о д е н ш т е д т Фрідріх (1819—1892)—німецький письменник і перекладач.
Вмене вже е переложених й о г о (Гафіза.— Р е д . )
в і р ш і в і з 4 0... — частина перекладів А. Кримського поезій Гафіза була
надрукована в ж. «Житє і слово», 1895, т. I I I , кн. 1, стор. 9—12. У нашому виданні
див. том перший.
А б у л ь - А л а а л ь-М а а р р і (973—1057) — арабський поет і філософ.
Д а к і к і (р. нар. невід.— п. бл. 977—981) — таджицький та перський поет.
Д ж а м і (1414—1492) — таджицький та перський письменник, вчений,
філософ і філолог.
Д ж е л а л е д д і н Румійський (1207—1273)—перський поет- містик.
А в л і т е р а т у р і К о р ш а — К и р п и ч н и к о в а...—йдеться про
п’ятитомну «Всеобщую историю литературы» В. Ф. Корша та
481
О. I. Кирпичникова, що вийшла у Петербурзі протягом 1880—1892 рр.
... п р е м і й о в а н а д р а м а В а н ч е н к а... — йдеться про п’єсу
«Мужичка» К. Ванченка-Писанецького, українського драматурга і артиста другої
половини XIX ст.
С т а т т я М а к с и м о в и ч е в а . . . — йдеться про рукопис статті М.
Максимовича «Воспоминания о пребывании в Москве Мицкевича».
...друкувалася в « М о л о д и ц і » . . . — мається на увазі
український літературно-художній альманах «Молодик». Виходив у Харкові та
Петербурзі за редакцією І. Бецького 1843—1844 рр.
Попова «О б з о р п о л е м и ч[е с к и х]
с о ч и н[е н и й]»...— йдеться про працю А. Попова «Историко-литературный обзор
древнерусских полемических сочинений против латинян», М., 1875.
65
...Ваших книжечок, які Ви оце повидава ли в
Ч е р н [ і г о в і ] . . . — йдеться про книжечки: «Батько та дочка. Оповідання
про те, як чоловікові під землею в шахті пригода пригодилася», Чернігів, 1894;
«Підпал. Панько. Два оповідання», Чернігів, 1894, та «Робінзон. Оповідання про те, як
чоловік по чужих краях мандрував і як він сам на острові серед моря жив. Переклад з
Д. Дефо», Чернігів, 1894, та ін.
« С а л д а ц ь к и й п а т р е т » — оповідання Г. Квітки-Осно- в’яненка.
66
« П а л е ю » у ч е н и к і в Т и х о н р а в о в а . . . — йдеться про
«Палею толковую по списку, сделанному в г. Коломне в 1406 г.», упорядковану
учнями М. С. Тихонравова і видану у Москві 1892 р. «Палея» — книга, в якій
викладаються події, описані в Старому завіті із вставками з апокрифів.
« П а л е я » П о п о в а . . . — йдеться про «Книгу бытия небеси и земли
(Палея историческая), с приложением сокращенной Палеи русской редакции», М.,
1881, яку видав проф. А. М. Попов.
Н а й н о в і ш е в и д а н н я Г а л а х о в а . . . — йдеться про тритомну
«Историю русской словесности древней и новой» А. Галахова, М., 1894.
С к і л ь к и м і с ц я д а с т е В и д л я « Ш а х-н а м е»...— див.
67
«Л і т о с » — визначний полемічний твір української літератури XVII ст. (1664),
опублікований професором Київської духовної академії С. Т. Голубєвим в ж. «Архив
Юго-Западной России», 1893, т. IX, ч. 1.
31* ‘і 33
68
69
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. І, № 48474.
К о р ш Ф е д і р Є в г е н о в и ч (1843—1915) — вчений філолог, академік,
професор Лазаревського інституту східних мов (з 1892), учитель, а згодом і
співробітник Кримського.
70
71
Друкується вперше за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1613 стор. 723—724.
П о г о д і н а я н е п о к у п и в . . . — йдеться про багатотомну працю
історика, археографа і бібліографа М. П. Барсукова «Жизнь и труды М. П.
Погодина», що почала виходити 1880 р.
П и т а в с я я п р о «I в[а н а] В и ш[е н с ь к о г о]»... — йдеться про
дослідження I. Франка «Іван Вишенський і його твори», Львів, 1895. А. Кримський
написав на цю книгу рецензію «Иоанн Вышенский, его жизнь и сочинения»,
надрукувавши її у ж. «Киевская старина», 1895, т. 50, кн. 9, стор. 211—247; т. 51, кн.
10, стор. 1—47. У нашому виданні див. том другий.
72
Друкується вперше за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, №1620, стор. 53—55.
К у п и в В а м І с т р і н о в у « А л е к с а н д р і ю » . — Йдеться
про книгу В. М. Істріна «Александрия русских хронографов», М., 1893.
І с т р і н Василь Михайлович (1865—1937) — російський вчений славіст та
історик літератури, академік.
73
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. І, № 48475-
« Т е о р и я с о ч и н е н и я » . . . — очевидно, йдеться про підручник П.
Г. Житецького «Теория поэзии», перше видання якого вийшло з друку у Києві 1898
р.
«Л а с т і в к а» — перший український альманах, виданий 1841 р. б. Гребінкою
в Петербурзі.
74
Подається за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1613, стор. 33—34. Вперше з
значними скороченнями надруковано у виданні: А г а т а н- гел К р и м с ь к и й ,
Вибрані твори, К-, «Дніпро», 1965, стор. 587.
484
«5 І и <і і е п» О г о н о в с ь к о г о . . . — йдеться про працю О-
Огоновського «Зїисііеп аиі сієш ОеЬіеіе сіег гиіЬепізсЬе ЗргасЬе», Львів, 1880.
75
Щ о д о « І с т о р і ї р е л і г і ї» Т і л е... — переклад цієї пра ці, зроблений М.
Павликом, був відредагований І доопрацьований А. Кримським. Павлик мав намір
видати його на кошти К. Фрейтага.
...Я не в с т и г н у п р и с л а т и « З о г г а к а » з а р а з... —
йдеться про переклад п’ятої частини поеми Фірдоусі «Шах-наме». Надрукований у
ж. «Житє і слово», 1895, т. IV, кн. 5, стор. 231—248.
Кінчиться друк дуже важної для Вас книжки
М. Сперанського «Славянские апокри фические
е в а н г е л и я » . . . — книжка вийшла у Москві 1895 р.
. . . в і д б и т к у « А п о к р и ф а п р о д і т с т в о І с у с о в е».—
Йдеться про розвідку І. Франка, що була надрукована в ж. «Житє і слово», 1894, т. 1,
кн. 2, стор. 222—233.
76
...грошей стане на всі томи «Сборник а»...—
в листі до А. Кримського від ЮЛII 1895 р. І. Франко просить надіслати йому шість
номерів «Сборника Отделения русского языка и словесности». (Див.: I. Ф р а н к о ,
Твори в двадцяти томах, т. XX, стор. 545).
...с т а т т ю проф. Успенського — треба безу-
м о в н о о д к и н у т и . . . — очевидно, йдеться про статтю про богу- мілів
Порфирія Успенського (1804—1885), монаха, археолога, дослідника старих книг та
рукописів (з його книги «Восток православный»).
Клоустона перекласти було б н е п о г а н о... —
йдеться про працю В. Клоустона «Рориіаг іаіез апсі Іісііопз ІЬеіг ті£гаііоП5 апсі
Ігапзіогтаііопз», переклад з якої А. Кримського («Народні казки та вигадки і їх
мандрівки та переміни») був виданий в серії «Літературно-наукової бібліотеки» у
Львові 1896 р. У нашому виданні див. том третій.
77
Переклад з Коскена зробіть Ви самі...— І.
Франко в листі до А. Кримського від 10. III 1895 р. повідомляє про свій намір видати
у новій серії «Літературно-наукової бібліотеки» ряд творів зарубіжних авторів,
зокрема статтю французького фольклориста Емануїла Коскена про єгипетську казку
про двох братів (Див.: І. Ф р а н к о , Твори в двадцяти томах, т. XX, стор. 546)
Ви, м а б у т ь , м а є т е й о г о « О т р е ч е н н ы е к н и г и » ? —
Очевидно, йдеться про видання «Памятники отреченной русской литературы.
Собраны и изданы Николаем Тихонравовым», СПб., 1863, що вийшло як додаток до
книги М. Тихонравова «Отреченные книги древней Руси».
48
6
7
8
Д р е п е р Джон-Уїльям (1811—1882) — американський буржуазний
соціолог-ідеаліст. Автор книги «Боротьба науки з релігією», яку високо оцінив Д. І.
Писарєв.
79
« Д у м и й п і с н і » — йдеться про збірку Б. Грінченка «Пісні та думи»,
Чернігів, 1895.
Мабуть, в середині юля буде вже готова моя
з б і р к а . . . — йдеться про «Повістки і ескізи з українського життя», Коломия
— Львів, 1895.
З «Ш а х-н а м е » р о б и т ь с я в і д б и т к а . . . — йдеться про
окреме видання перекладу А. Кримського «Шах-наме, або Іранська книга царів.
Написав Абу-ль Касим Фірдоусі Туський», видане в серії «Літературно-наукової
бібліотеки» у Львові 1896 р.
Про Ф р а н к о в у дисертацію я подав довгу,
д о к л а д н у к р и т и к у . . . — йдеться про рецензію А. Кримського «Иоанн
Вишенский, его жизнь и сочинения. [Іван Вишенський і його твори. Написав др.
Іван Франко (докторская диссертация)], Львів, 1895». Див. примітку до листа № 71.
...власноручні р у к о п и с и Р у д а н с ь к о г о...
Д р у к у в а т и м у в «Ж и т і т а с л о в і » т а в «З о р і». — 1895 р.
були надруковані дві розвідки А. Кримського. 1) «Про рукописи Ру- данського, про
їх відносини між собою та про поетові листи. (З додатком двох листів Руданського
до його брата)» («Житє і слово», т. IV, кн. 5, стор. 261—271); 2) «Нові поетичні твори
Степана Руданського. Переднє слово» («Зоря», № 17, стор. 332—334). У нашому
...ота н е д а в н я с м е р т ь ! — тобто смерть М. П. Драгома- нова, що
сталася 20 червня 1895 р.
80
Довга поема «Світові байки» надрукується
д е с ь , п е в н е , с ь о г о ж т а к и р о к у . . . — «Байки світові.
(Лірникові думи)» С. Руданського були надруковані в ж. «Зоря», 1895, № 21, 22, 23;
1896 № 1, 8.
...с к і н ч и т ь с в о є в и д а н н я К о м а р . — Очевидно, йдеться
про семитомне львівське видання творІЕ С. Руданського, розпочате 1895 р. М. Ф.
Комаровим.
К н и ж к у М а р к о в с ь к о г о я п р о ч и т а в . . . — йдеться про
книгу М. М. Марковського «Антоний Радивиловский, южнорусский проповедник
XVII в. (Опыт историко-литературного исследования его сочинений и обзор
звуковых и формальных особенностей его языка)», К., 1894.
Н а у м е н к о Володимир Павлович (1852 — 1919) — український
буржуазний філолог, історик і журналіст. В 1893—1907 рр. —
486
редактор журналів «Киевская старина» та «Україна». З 1917 р. — політичний діяч
націоналістичного напряму.
Г н а т П а в л о в и ч — син П. Г. Житецького.
81
Друкується вперше за фотокопією автографа. Оригінал зберігається в ЦДІА
З д о б у в ш и з в і с т к у п р о М и х а й л о в у смерть... — тобто
смерть М. П. Драгоманова.
82
Друкується вперше за автографом ІЛ АН УРСР, ф. 77, № 127, стор. 88.

...п р о «X р о н[о л о г і ю ] т в о р і в Ш е в ч[е н к а]»... —
йдеться про розвідку О. Кониського «Проба улаштування хронології до творів Т.
Шевченка», що була надрукована в ЗНТШ, 1895, т. VIII, кн. 4, стор. 1—20 та 1897, т.
XVII, кн. З, стор. 1—22.
Р у д а н с ь к о г о з а ч н у д р у к у в а т и в «Ж [ и т і] і с л[о в і]» та
в «З о р і»... — див. примітку до листа № 79.
...м ій р о з б і р «Ів. В и ш е н с ь к о г о » . —Див. примітку до листа
№71.
83
...не м і г о д і с л а т и п е р е д н ь о г о с л і в ц я . . . — йдеться
про передмову до збірки А. Кримського «Повістки і ескізи з українського життя».
84
...матеріалу, який мені дав Житецький...—
йдеться про етнографічні записи А. І. Димінського, які П. Г. Житецький передав А.
Кримському 1895 р.
...н а д в а т а к и х т о м и , я к Ч у б и н с ь к о г о . . . - йдеться
про «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно- Русский край,
снаряженной Императорским русским географическим обществом. Юго-зап[адный]
отдел. Материалы и исследования собранные П. П. Чубинским», тт. I—VII, СПб.,
1872 —1876.
М о ч у л ь с ь к и й Василь Миколайович (1856—1920) — російський та
український вчений, історик літератури.
...працював сьогодні над книжкою Шахма-
това «Исследование в области русской фоне-
т и к и » . . . — праця видатного філолога О. О. Шахматова (1864—1920) вийшла у
1893—1894 рр.
...к н и ж к и , я к і з г а д у є Д р а г о м а н о в... — йдеться про
статтю М. П. Драгоманова «Для починаючих фольклористів на Україні»,
надруковану у ж. «Народ», 1891, № 15—16, стор. 228— 229.
Українці н'е забаром матимуть пропитати
мій переклад: Сіоизіоп, «Рориіаг і а і е з апгі
Псііоп, ІЬеігші^гаііопзапб їгапзїогтаііопз»...—
— див. примітку до листа № 76.
487
П ы п и н — « О ч е р к л и т е р а т у р н о й и с т о р и и старій
иных] повестей и сказок р у с с к и х»... — праця була
надрукована 1857 р.
В е с е л о в с к и й — « С о л о м о н и К и т о в р а с » . . . — йде-
ться про книгу О. М. Веселовського «Славянские сказания о Соломоне и Китоврасе
и западные легенды о Морольфе и Мерлине», СПб.. 1872.
...в « И с т о р и и р у с с к о й с л о в е с н о с т и » Г а л а х о в а...
—
— йдеться про тритомне видання «Истории русской словесности древней и
новой», що вийшла друком у Москві 1894 р.
Веселовский — «Разыскания в области
р у с с к о г о д у х о в н о г о с т и х а » . . . — йдеться про книгу О. М.
Веселовського «Разыскания в области русских духовных стихов», СПб., 1880.
...«Старейшие русские драматические
с ц е н ы » Д р а г о м а н о в а . . . — стаття опублікована в ж. «Киевская
старина», 1885, т. 13, кн. 11, стор. 371—407, під псевдонімом «П. Кузьми- чевский».
...С у м ц о в і н е з г а д а в в о с т а н н і й к н и ж ц і «К[и
е в с к о й ] с т [ а р и н ы ] » п р о ц ю п р а ц ю . . . — йдеться
про огляд М. Ф. Сумцова «Современная малорусская этнография», що друкувався в
ж. «Киевская старина» протягом 1895 р., зокрема про розділ «П. Кузьмичевский»,
присвячений М. П. Драгоманову.
...і й о г о ж т а к и «Т у р[е ц к и е ] а н е к д о т ы в у к р[а- и н с к о й ]
н а р [ о д н о й ] с л о в е с н о с т и»... — стаття М. П. Драгоманова
надрукована в ж. «Киевская старина», 1886, т. 14, кн. 2, стор. 209—236; кн. 3, стор.
445—446.
85
. . . с в о ю ч а с о п и с ь... — ж. «Народ».
Т а к а с а м а б і д а з м о е ю з б і р к о ю . — Йдеться про ви-
дання збірки «Повістки і ескізи з українського життя».
86
Друкується вперше за автографом 1Л АН УРСР, ф. З, № 1613, стор. 121—125.
87
88
488
8
Подається за автографом ІЛ АН УРСР, 9 ф. 61, № 647. Вперше надруковано у
виданні: А г а т а н г е л К р и м с ь к и й , Вибрані твори, К-, «Дніпро», 1965,
стор. 588—590.
...приказок, друкованих од Франка в «Зорі»
1886 р о к у , п и с а н о н е р у к о ю Р у д а н с ь к о г о . — Твори
С. Руданського друкувалися в ж. «Зоря», 1886, №2, 6, 11—24.
В «Р у с ь к о-у к р[ а ї н с ь к і й] б і б л[і о т е ц і]» п о д а н о т і с а м і
в і р ш і . . . — йдеться про видання «Поетичні твори Степана Руданського»,
Львів, 1886 (серія «Русько-українська бібліотека»).
90
91
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. І, №48477.
К а р б а с н и к о в , Д у м н о в — власники книгарень у Москві.
С о к о л о в Матвій Іванович (1855 — ?) — славіст, професор Московського
університету.
...н аш з е м л я ч о к... — очевидно, М. Марковський, автор книги «Антоний
Радивиловский, южнорусский проповедник XVII в.».
92
Б р а н д т Роман Федорович (1853—1920) — славіст, професор Московського
університету.
. . . т е о р і ю С о б о л е в с ь к о г о—російський філолог Олексій Іванович
Соболевський (1857—1929) у визначенні походження української мови та місця її в
історії слов’янських мов розглядав українську мову як наріччя мови російської.
В а ш і « Э т н [ о г р а ф и ч е с к и е ] м а т е р и а л ы»... — йде-
ться про перший том «Этнографических материалов, собранных в Черниговской и
соседних с ней губерниях», Чернігів, 1895. Рецензія А. Кримського на цю працю Б.
Грінченка була надрукована в ж. «Этнографическое обозрение», 1898, кн. 36, стор.
168—178. У нашому виданні див. том третій («До етнографії Чернігівщини»).
Що Ви с к а ж е т е п р о м о ю к р и т и к у н а Ф р а н ка?—
Йдеться про рецензію А. Кримського «Иоанн Вишенский, его жизнь и сочинения».
Див. примітку до листа № 71.
93
...обговорювали справу Вашої одповіді
С у м ц о в у . — Йдеться про стаїтю П. Г. Житецького «Заметки о разных методах
изучения народных малорусских дум» («Этнографическое обозрение», 1895, кн. 27,
стор. 108—121), в якій автор полемізує з працею М. Ф. Сумцова «Заметки о
малорусских думах и ду-
489
ховных виршах» («Этнографическое обозрение», 1895, кн. 24, стор. 79—107).
Будде Євген Федорович (1859—1929) — мовознавець, професор
Казанського університету.
94
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. І, №48479.
...м оя с т а т т я н е м і с т и т ь у с о б і н і ч о г о н е з в и -
ч а й н о г о в т о н і . . . — й д е т ь с я про рецензію А. Кримського на
дослідження І. Франка про Івана Вишенського. Див. примітку до листа № 71.
Що ж до М а р к о в с ь к о г о . . . — йдеться про працю М. Марковського
«Антоний Радивиловский, южнорусский проповедник XVII в.».
...м а т е р і а л и Д и м і н с ь к о г о — див. примітку до листа № 84.
95
Подається за автографом ІЛ АН УРСР, ф. 77, № 127, стор. 104. Вперше
надруковано у виданні: А г а т а н г е л К р и м с ь к и й , Вибрані твори, К-,
«Дніпро», 1965, стор. 590—591.
С т о р о ж е н к о Микола Ілліч (1836—1906) — російський історик
літератури, професор, автор праць прожиття і творчість Т. Г. Шевченка.
« М о л в а » — щотижнева газета, виходила у Москві як додаток до ж.
«Телескоп» (1831—1836).
...м єні з д а є т ь с я , що «Наймичку» вперше дру -
ковано таки ніде, яку «За п[и с к а х] о Ю[ж н
о й ] « Р у с и » . — Вперше поема Т. Г. Шевченка «Наймичка» була надруко-
вана П. Кулішем 1857 р. саме у «Записках о Южной Руси».
« З а п и с к и о Ю ж н о й Р у с и » — літературно-науковий збірник у
двох томах; видавав П. Куліш у Петербурзі 1856—1857 рр.
П е т р о в Микола Іванович (1840—1921) — дослідник історії української
літератури, з 1919 р. — академік АН УРСР.
96
97
«Дніпро», 1965, стор. 591—593.
...довелося мені атакуватиВас аж на двох
п у н к т а х : в « З о р і » н а Р у д а н с ь к о м у і в «К[и е в с к о й] «с т [ а р и
н е)» на В и ш е н с ь к о м у . — Йдеться про статті А. Кримського «Нові поетичні
твори Степана Руданського» («Зоря», 1895, № 17, стор. 332—334) та «Иоанн
Вишенский, его жизнь и сочинения» («Киевская старина», 1895, т. 50, кн. 9. стор. 211
—247; т. 51, кн. 10, стор. 1—47).
...к упіть, будьте ласкаві, Студинського
« А д е л ь ф о т е с » і « П е р е с т о р о г у » . — Йдеться про
статтю К- Студин- ського «Адельфотес» (ЗНТШ, 1895, т. V I I ) та історично-
літературну студію «Пересторога» (Львів, 1895).
...покупіть «Пісню про Роланда» В.
Щ у р а т а . . . — йдеться про переклад В. Щурата старофранцузького епосу
«Пісня про Роланда», що публікувався у ж. «Житє і слово», 1894, т. І, кн. 1, стор. 12—
35; кн. 2, стор. 183—206, кн. З, стор. 361—378; т. II, кн. 4, стор. 89—106; кн. 5, стор.
295—304; кн. 6, стор. 379—416.
490
98
Друкується вперше эа фотокопією автографа. Оригінал зберігається у ЦДІА
99
П и п і н а « О ч е р к » м о ж н а т у т к у п и т и... — йдеться про
книгу О. Пипіна «Очерк литературной истории старинных повестей и сказок
русских», 1857.
. . . с в і й « О ч е р к р а з в и т и я с у ф и з м а » . . . — йдеться про
працю А. Кримського «Очерк развития суфизма до конца III века гижры», М., .1895.
100
Друкується вперше за автографом ІЛ АН УРСР, ф. 3, № 1613, стор. 235—237.
. . . д е т а л ь н о п о к о п а в с я н а й о г о «Э т н о г р а ф[и-
ч е с к о м ] с б о р н и к е » . . . — йдеться про перший том «Этнографических
материалов»... Б. Грінченка. Див. примітку до листа № 92.
101
...щ об р о з с е р д и в с я н а м о ю с т а т т ю... — йдеться про
рецензію А. Кримського на дослідження I. Франка про Івана Ви- шенського.
...я к на й о г о д у м к у , т о я з а н а д т о п і д - с о л о д ж у в а в
с в о ю к р и т и к у к о м п л і м е н т а м и . . . — І.-Франко у листі до А.
Кримського від 17. XI 1895 р. писав: «Ви вже, певно, думаєте, що я не на живот, а на
смерть загнівався на Вас за критику мого «Вишенського», та й через те й не пишу до
Вас. А я, чесне Вам слово даю, і не думав гніватися... Коли об чім я жалкував,
читаючи Ваші уваги.., так се о тих похвалах, які Ви, наче пластирі до рани, декуди
поначіпляли на мою роботу» (І. Ф р а н к о , Твори в двадцяти томах, т. XX, стор.
557).
...буковинські пісні К у п ч а н к а . . . — йдеться про
працю буржуазного етнографа і фольклориста Григорія Івановича Купчанка (1849—
1902) «Пісні буковинського народу», надруковану в «Записках Юго-Западного отдела
Русского географического общества», 1875, т. И, стор. 393—600.
491
10
Друкується вперше за автографом2ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1613, стор. 243—249.
Ваш «Е т н[о г р а ф і ч н и й ] з б і р н и к » я в ж е б а ч и в . . . —
йдеться про публікацію І. Франком «Галицьких народних казок» Осипа
Роздольського в «Етнографічному збірнику» (т. 1, Львів, видання НТШ, 1895, стор.
1—120).
Шкода, що Ви не користувалися статтею
С у м ц о в а п р о к а з к и К о л ь б е р г а т а М о ш и н с ь - к о ї...
— йдеться про статтю М. Ф. Сумцова «Малорусские сказки по сборникам
Кольберга и Мошинской» («Этнографическое обозрение», 1894, кн. З, стор. 97—135).
...с т а т т і п р о с х і д н і т е к с т и В а р л а а м а і Й о с а *
ф а т а . . . — йдеться про статтю Ернста Куна, надруковану у мюнхенському
журналі «2еіізсЬгіїі бет сіеиізсЬеп Мог^епІапсіізсЬеп Ое- зеІІзсЬаїі», 1895.
«Адельфотеса» і «Перестороги»я ще не здо -
б у в . . . — див. примітку до листа 97.
...взяв для Вас у Сперанського «Апокрифи-
ч е с к и е е в а н г [е л и я]» — йдеться про роботу М. Н. Сперанського
«Славянские апокрифические евангелия», надруковану 1895 р.
В а с и л ь є в а « А п е с с і о і а В у 2 а п і і п а»... — йдеться про збірку
грецьких апокрифічних текстів «Апессіоіа СгаесоЬугапііпа. Рагіз. Со1е£Іі, (іідеззіі,
гесепзиіі», видану в Москві 1893 р.
« О п и с а н и е р у к [ о п и с е й ] У в а р о в а » — «Система-
тическое описание славяно-русских рукописей графа А. С. Уварова», М., 1893—
1894.
Що ж до р у к о п и с і в , т о о б і ц я ю с я... — I. Франко у листі від 17.
XI 1895 р. звертався до А. Кримського з проханням розшукати «у Румянцевському
музеї або в якій іншій збірці рукописів деяких рукописів б е з с у м н і в н о
ю ж н о р у с ь к и х... у котрих би містилися ось які апокрифи: п о в і с т ь
проАсенефа і И о с и ф а . . , апокаліпса Ілії (Илійно обавленіє) і
літання Ісаії на небо (Восхожденіе Исаїно)» (І. Ф р а н к о , Твори в двадцяти
томах, т. XX, стор. 558).
103
104
...н е з н а й ш о в т о г о , ч о г о б а ж а в з н а й т и д л я В а с .
— Й д е т ь с я про східні тексти Варлаама і Йосафата.—Див. примітку до листа
№ 102.
...Вам відомий список староболгарський, —
я такого не знаю... та зате знаю сербський
список
492
X I V в . . . . і с п и с о к р у с ь к и й XII в. — У коментарях А. Кримсь-
кого до листів I. Франка до нього, підготовлених до друку у 1941 р., це місце
пояснюється так: «Руський список» (на Франкову думку, «старий болгарський») —
це Успенський збірник XII в., — писаний, очевидячки, в домонгольськім Києві:
«Восхожденіє Ісаїно» міститься там на арк. 90—94. Андрій Попов, описуючи
Успенський збірник у своїх «Библиографических материалах», витяг звідси та й
повністю видрукував «Ісаїне видіння» в московских «Чтениях», 1879, кн. І. Потім
уже, 1899 р., в II книзі «Чтений» Шахматов і Лавров видали текст «Успенского
сборника» критично, значно краще, ніж А. Попов; тільки ж і з видання А. Попова
однаковісінько вже було видно для лінгвіста, що переписувач був русин XII в., а не
болгарин. Серед рукописної колекції Хлудова в Москві є пізніший список «Ісаїного
видіння», сербський, XIV в.; А. Попов, друкуючи своє колосальне «Описание
рукописей Хлудова», витяг на світ і той сербський список, та про його публікацію
Франко, безперечно, не знав» (ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1297).
...я п и с а в у своєму творі «Черты киевской
р е ч и » . . . — йдеться про працю «Древнекиевский говор», що була надрукована
в «Известиях Отделения русского языка и словесности», 1906, т. XI, кн. 3, стор. 368
—411. У нашому виданні див. том третій.
...про «Книгу Єноха». Чи Ви користали з
п р а ц і С м и р н о в а . . . — йдеться про магістерську дисертацію професора
богословія Казанського університету О. В. Смирнова «Книга Еноха» (Казань, 1888).
Та про ф. С о к о л о в ( н а ш ) о ц е т е п е р д р у к у є я к и й с ь
с п и с о к . . . — праця М. І. Соколова «Славянская книге Еноха праведного»
була видана посмертно у Москві 1910 р.
105
Друкується вперше за фотокопією автографа. Оригінал зберігається в ЦДІА
УРСР у м. Львові, ф. 663, оп. 1, од. зб. 218. Датується за поштовим штемпелем.
. . . к о л и В и х о ч е т е д р у к у в а т и п е р е п и с к у Д[р а г о
м а н о в]а... — «Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом» у восьми
томах виходила у Чернівцях протягом 1910— 1912 рр. Том перший не вийшов.
К н и ж к у п р о М и х [ а й л а П е т р о в и ч а]... — йдеться *
про книгу «Михайло Петрович Драгоманов. 1841—1895. Його юбілей, смерть,
автобіографія і спис творів. Зладив і видав М. Павлик», Львів, 1896.
106
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. 1, №48480.
...В ашу о д п о в і д ь С у м ц о в у . . . — йдеться про статтю П. Г.
Житецького «Заметки о разных методах изучения народных мало- русских дум», що
була надрукована у ж. «Этнографическое обозрение», 1895, кн. 27, № 4, стор. 108—
121.
Тії е т н о г р а ф і ч н і м а т е р і а л и , я к і В и м е н і д а л и...
— очевидно, йдеться про етнографічні записи А. І. Димінсь- кого.
493
10
Друкується вперше за автографом7ЦНБ АН УРСР, ф. I I I , № 37836.
Моя р о з в і д к а п р о к и ї в с ь к у м о в у . . . — очевидно, праця
«Древнекиевский говор».
М у р к о с Георгій Абрамович (1846—1911) — професор арабської
словесності в Лазаревському інституті східних мов.
М а р к о в — очевидно, йдеться про Осипа Маркова (1849— 1909),
колишнього учня Дрогобицької гімназії, пізніше публіциста і співробітника
москвофільської газети «Слово».
М о н ч а л о в с ь к и й — очевидно, О. А. МончаловськиЯ (1858—1906),
редактор москвофільських видань «Беседы» і «Страхопуда».
К о л е с с а Олександр Михайлович (1867—1945) — український вчений,
історик літератури та громадський діяч буржуазно-націоналістичного напряму,
член НТШ, професор Львівського університету.
...проти Колесси я зараз таки... напишу н
ай- жорстокішу критику за його статтю про
« Ж и т и е с в . С а в в ы X I I I в.» ... — йдеться про рецензію О. Ко-
лесси на книгу В. М. Мочульського «К истории малорусского наречия: Житие св.
Саввы Освященного по пергаментной рукописи X I I I в.». (Одесса, 1894), що
була надрукована у ЗНТШ, 1895, т. I I I , стор. 9—19.
... яне м о ж у зараз написати розбір Ваших
« М а т е р і а л і в » . . . — йдеться про перший том «Этнографических
материалов...». Див. примітку до листа № 92.
... 1-й том «У к р[а Ї н с ь к и х] о п о в і д а н ь » С т о р о -
ж е н к а . . . — йдеться про видання: С т о р о ж е н к о О., Українські
оповідання, кн. 1, СПб., 1863.
... в с а р а т о в с ь к і м « М а л о р [ у с с к о м ] л и т е р [ а
тур- ном] сборнике» М о р д о в ц е в а ... — йдеться про
«Мало- русский литературный сборник», який видав Д. Мордовець у Саратові
1859 р.
«Материалы по э т н[о г р а ф и и] Н о в о
р о с [ с и й с к о - г о ] к р а я » . . . — йдеться про книгу В. М.
Ястребова «Материалы по этнографии Новороссийского края, собранные в
Елисаветградском и Александровском уездах Херсонской губернии» (Одесса,
1894). Рецензія А. Кримського на цю працю була надрукована в «Житі і слові»,
1895, т. IV, стор. 303—306. У нашому виданні див. том третій («До етнографії т. зв.
Новоросії»).
... п р и д б а й т е « П е с н и п и н ч у к о в » Д о в н
а р а-3 а- польського... Я для «К и е в [с к о
й] с т[а р и н ы]» вже вилаяв його сильне... —
йдеться про книгу «Белорусское Полесье. Сборник этнографических материалов,
собранных М. Дов- нар-Запольским. Вып. 1. Песни пинчуков. С приложением
карты северной части уезда и статьи о говоре» (Киев, 1895). Рецензія А. Крим-
ського на цей збірник була надрукована в ж. «Киевская старина», 1896, т. 52, кн. 1,
стор. ЗО—37. У нашому виданні див. том третій («До етнографії Полісся»).
494
10
Друкується вперше за автографом ІЛ 7 АН УРСР, ф. З, № 1613, стор. 259—266.
...р е ц е н з і ю С т у д и н с ь к о г о... — очевидно, йдеться про статтю К-
Студинського «Причинки до історії унії. Критичні замітки на розвідку д-ра Івана
Франка під заголовком «2 сІ2Іеіо\у Зупосіи Вггезкіе^о, 1596», надруковану в ж.
«Правда», 1895, т. X X V I , вип. Б Х Х Х У І І , вересень, стор. 517—537.
... «5 і о з [и п к і] ги з[к о]-р [о 1 з к і е]» — йдеться про брошуру І. Франка «Міесо
о зіозипкасЬ роІзко-гизкісЬ. Осірочуіесіг р. Т. Кота- по\уісго\уі», Львів, 1895.
«Б і е 2 е і Ь — віденська газета, в якій І. Франко протягом 1895 та пізніших років
надрукував ряд статей.
М а с п е р о Гастон (1846—1916) — французький історик-єгип- толог.
І Ви, і С т у д[и н с ь к и й ] р а з у р а з з в е т е к л і р и к а
В а с и л і я О с т р о з ь к о г о — « С у р а з ь к и м».— І. Франко у листі до
А. Кримського від 14. І 1896 р. писав: «Що клірик Острозький звався Суразький — про
це свідчить Стебельський («Б\уа \уіе1- кіе зшіаІЇа») (І. Ф р а н к о, Твори в двадцяти
томах, т. XX, стор. 562).
109
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. ї, № 48482.
Мій м е т о д полеміки проти Соболевсько- г о.—
Йдеться про працю А. Кримського «Филология и погодинская гипотеза», що була
надрукована у ж. «Киевская старина», 1898, т. 61, кн. 6, стор. 347—365; т. 62, кн. 7, стор.
234—266; 1899, т. 64, кн. 1, стор. 9—27; т. 65, кн. 6, стор. 307—316; т. 66, кн. 9, стор. 277
—311; 1904 р. вийшла окремою відбиткою. У нашому виданні див. том третій.
...пише про них в «Очерках»...в «Лекциях»...
— йдеться про праці О. Соболевського «Очерки из истории русского языка» (1884) та
«Лекции по истории русского языка» (1888).
«Русский филологический в е с т н и к » — науковий
журнал. Виходив у Варшаві (1879—1917).
Я ч и т а в т у ю с т а т т ю К о л е с с и . . . — йдеться про статтю О.
Колесси «Оіа1есІо10£ІзсЬе Мегкшаїе без зйбгиззізсЬеп бепкта- Іез: 7,\їі]е зу. 5ауу», яку
докладно розглядає А. Кримський у праці «Филология и погодинская гипотеза».
«Заметка» Ваша піде в друк якнайшвидше...—
йдеться про статтю П. Житецького «Заметки о разных методах изучения народных
малорусских дум».
110
«Саратовский сборник» — йдеться про «Малорусский
литературный сборник».
П и п і н а у б у к і н і с т і в у с і х п е р е ш у к а в . — Мабуть,
йдеться про «Очерк литературной истории старинных повестей и сказок русских»,
1857.
Друкується за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1613, стор. 341—348. Вперше
«Дніпро», 1965, стор. 593—595.
...засилаю до вас кінець К л о у с т о н а . . . — див.
Д а ш к о в Василь Андрійович (1819—1896) — ініціатор і засновник
московського етнографічного музею.
К Р е м е р Адольф (1828—1889) — австрійський вчений-сходо- знавець.
Н е л ь д е к е Теодор (1836—1930) — німецький філолог-схо- дознавець.
495
11
1
І б н -а л ь-А с і р (1160—1232)— стародавній арабський історик.
Вашого «Вар л[а ама] і Йоас[афа]» я ще досі н
е м і г п р о ч и т а т и . . . — ця праця І. Франка була надрукована в ЗНТШ,
1895, т. VIII, кн. 4, стор. 1-28.
112
Друкується вперше за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1631 стор. 353—356.
Я поки що зробив... розбір книжки Гаурі «Оег
І з і а т і п з е і п е т Е і п Г І и з з е».— Рецензія А. Кримського на книгу
Йоганна Гаурі «Ислам в его влиянии на жизнь его, последователей» була надрукована
в ж. «Этнографическое обозрение», 1895, кн. 27, стор. 135—152; окрема відбитка — М.,
1896.
113
Друкується вперше за фотокопією автографа. Оригінал зберігається в ЦДАЛМ
СРСР, Москва, ф. 323, оп. 1, од. зб. 235.
Г е р’є Володимир Іванович (1837—1919)—і стор и к-сходознавець, професор
Московського університету, засновник Вищих жіночих курсів у Москві (1872).
114
Дам про них («Абу-Касимові капці».— Ред.) р е ц е н з і ю н е о д м і н н о.—
Рецензія А. Кримського «Абу-Касимові капці. Арабська казка. Переробив Іван
Франко», надрукована в ж. «Зоря», 1896, № 19, стор. 376—378; № 20, стор. 399—400. У
нашому виданні див. том другий.
Л е о н і д а я п е р е с л а в г е т ь у с ь о г о.— Йдеться про опис
рукописів Уваровської колекції архімандрита Леоніда, якого А. Кримський висилав
Франкові частинами.
115
«Дніпро», стор. 596—597.
Ів. С е р д е ш н и й — один з літературних псевдонімів Стешен- ка Івана
Матвійовича (1873—1918) — українського літературознавця і письменника буржуазно-
лібеоального напряму.
Л е в е н к о — літературний псевдонім українського літератора Леонтовича
Володимира Миколайовича (1866—1933), діяча буржуазно-націоналістичного напряму.
116
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. III № 37833.
... В. Л у к и ч в и к и н у в т р о х и ч и н е ц і л о г о «Сол о м о н
а»... —йдеться про друкування в ж. «Зоря» «Байок світових» С. Руданського. Див.
Коли пришлете 2-й т. «Етног р[а фічних]
м а т е р і а л і в»... — йдеться про «Этнографические материалы, собранные в
Черниговской и соседних с ней губерниях», вип. II, Чернігів, 1896.
У Д р а г о м а н о в а в « П р е д а н и я х » . . . — очевидно, йдеться про
«Малорусские народные предания и рассказы», К., 1876.
« Н е к р о л о г » , щ о р е д а к т о р б у в й о г о п р о п у с т и в...
— можливо, йдеться про некролог «Михайло Петрович Драгоманов», що був
надрукований в «Этнографическом обозрении», 1895, кн. 27, стор. 129—134. У нашому
496
117
Друкується вперше за фотокопією автографа. Оригінал зберігається в
Державному історичному музеї в Москві, ф. 37, од. зб. 55.
С і м о н і Павло Костянтинович (1859—1939) — історик давньої літератури,
бібліограф, член-кореспондент АН СРСР.
118
119
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. І, №48483,
... п р о М а р к о в с ь к о г о і щ е і д о с і н е н а п и с а в , статт
і! — Див. примітку до листа № 80.
120
«Дніпро», стор. 598—600.
Я про В а ш і «А б у-К[а с и м о в і] к а п ц і » н а п и с а в д у ж е
д о в г у р е ц е н з і ю... — див. примітку до листа № 114.
32 2-146 497
Просить мене Вас. Лукич написати статейку
п р о К о м а р а... — стаття А. Кримського «Михайло Комар» була надрукована
у ж. «Зоря», 1896, № 18, стор. 358—360. У нашому виданні див. том другий.
121
122
123
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. І, № 48485. ... к а з к и
Д и м і н с ь к о г о - фольклорні записи А. І. Ди- мінського. Див. примітку до
листа 84.
124
Подається за автографом ІЛ АН УРСР, ф. 61, № 650. Вперше надруковано у
виданні: А г а т а н г е л К р и м с ь к и й , Вибрані твори, К., «Дніпро», 1965,
стор. 600—601.
...дозволю собі запитати Вас про долю своєї
р е ц е н з і ї . . . — йдеться про рецензію Кримського на «Абу-Каси- мові капці».
Див. примітку до листа № 1 1 4 .
125
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. І, № 48486. Рік написання
листа встановлено за змістом.
... к о л е к т и в н и й л и с т ч е р н і г і в ц і в д о м е н е.— Лист
датовано «1895. XI. 17 (29). З Чернігова». (Див.: ІЛ АН УРСР, ф. З, № 98, стор. 63—
64).
126

... р е ц е н з і ю н а « Р у с с к и е н а р о д ы » . — Йдеться про
рецензію А. Кримського на книжку М. Ю. Зографа «Русские народы» (М., 1894), що
була надрукована в ж. «Зоря», 1896, № 22, стор. 438.
... п р о ч и т а в р е ц е н з і ю Ф р а н к а н а Г а л і п о в
і « П е р ш і з о рі». — Йдеться про рецензію І. Франка на видання: Т е о д о т
Г а л і п . Перші зорі, оповідання. Чернівці, 1895, — надруковану у ж. «Житє і
слово», 1896, т. V, кн. 1, стор. 39—52. Згодом А. Кримський теж написав рецензію на
«Перші зорі» (надруковано в ж. «Зоря», 1897, № 1, стор. 18—19. У нашому виданні
див. том другий).
Г а л і п Теодот (1873—1943) — письменник з Буковини, за професією
адвокат.
...п р и с л а л и Г а л і п о в а... — йдеться про рецензію Т. Га- ліпа на
«Повістки і ескізи з українського життя» (Львів, 1895), що була надрукована у газ.
«Буковина», 1896.
... н а п и с а т и з а р а з д л я В а ш о ї ш а н[о в н о ї] ч а- с о п и с і
— Мається на увазі газ. «Буковина».
498
12
128
7
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. І, № 48498. Датується за
змістом.
... В а ш у д о р о г у ю п р и с и л к у... — йдеться про передані А.
Кримському П. Г. Житецьким матеріали до історичного словника української мови,
а також про рукописи С. Руданського, які вважались загубленими.
...вірші Руданського, бо вже я видав уЛьво-
в і д в а т о м и . . . — очевидно, йдеться про II та III томи семитомного
видання творів С. Руданського, що вийшли з друку у Львові 1896 р. з передмовою та
за редакцією А. Кримського.
129
«Дніпро», 1965, стор. 601—603.
О с е л и в с я в о д н і й а р а б с ь к і й с і м’ї... — в Бейруті А. Ю.
Кримський проживав весь час в родині батька свого співробітника по
Лазаревському інституту М. Й. Аттаї.
А т т а я Михайло Йосипович (1852—1924) — професор Лазаревського
інституту східних мов, родом з Дамаска.
130
«Цар Солов ей», «Старочеські співи»,
« Ч у м а к » — твори С. Руданського. Йдеться про підготовку семитомного львів-
ського видання творів С. Руданського.
131
стор. 603—605.
Кінець рукопису і оперету «Чумак» (для
В а ш о г о I V т.)... — йдеться про семитомне видання творів С. Руданського.
...д е є с і л ь в е т к а К о м а р а . . . — йдеться про статтю А.
Кримського «Михайло Комар».
49
9
13
2
«Дніпро», 1965, стор. 605—606.
Л а з а р е в с ь к и й Яків Матвійович (1829—1880) — брат Михайла та
Федора Лазаревських, приятелів Т. Г. Шевченка.
133
Палестинское общество — імператорське православне
Палестинське товариство засноване у 1882 р. для підтримки православ’я у «святих
землях» та захисту його від католицької та протестантської пропаганди. З цією метою
товариство відкривало школи та церкви у Сірії, Лівані та Палестині.
134
СРСР, Москва, ф. 323, оп. 1, № 235.
Н и к о л ь с ь к и й Михайло Васильович (1848—1917) — російський вчений-
сходознавець.
...п и с ь м о о т М у р к о с а и э к з е м п л я р е г о п е р е в о д а
« П у т е ш [ е с т в и я ] М а к а р и я » . . . — йдеться про книгу
«Путешествие антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века,
описанное его сыном архидиаконом Павлом Алеппским, перевод с арабского Г.
Муркоса», вип. 2, М., 1897.
Р о з е н Віктор Романович (1849—1908) — орієнталіст, професор арабської
словесності в Петербурзькому університеті.
135
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф.І, № 48487.
...з южноруських апокрифів, виданих од
Ф р а н к а . — Йдеться про перший том видання «Апокрифи і легенди з
українських рукописів», виданий І. Франком у Львові 1896 р. і надісланий А.
Кримському до Бейрута.
136
«Дніпро», 1965, стор. 606.
Щ о д о с в о є ї п о м и л к и з Л е о н т о в и ч е м . . . — йдеться
про рецензію на оповідання «Перші зорі» Т. Галіпа («Зоря», 1897, № 1, стор. 18—19), в
якій А. Кримський, принагідно згадуючи оповідання «Рег ресіез Арозіоіогит», називає
його автором Леонто- вича. Вважаючи справжнім автором оповідання В. Левенка
(очевидно, не маючи відомостей про те, що В. Левенко — один із псевдонімів
Володимира Леонтовича), Кримський написав з приводу цього спростування («Зоря»,
1897, № 3, стор. 80).
500
13
7
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. III, № 37826. ...г р о ш і
о д і с л а в... у П о л т а в у н а п а м ' я т н и к . — Йдеться про пам'ятник І.
П. Котляревському, який був відкритий 1903 р.
Щ о д о к і н ц я «М[а р і ї] С т ю а р т»... — йдеться про переклад Б.
Грінченком драми Ф. Шіллера. Див. примітку до листа № 41.
П и т а є т е с я п р о с в о ю д р а м у . — - Йдеться про драму Б.
Грінченка «Ясні зорі» («Зоря», 1897, № 1—6).
Про «Э т н[о г р а ф и ч е с к и е ] м а т [ е р и а л ы ] » п о ч а в
т а щ е й н е с к і н ч и в . . . — рецензія А. Кримського «Б. Д. Гринченко
Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с нею губерниях.
Рассказы, сказки, предания, пословицы, загадки и пр. Два выпуска... Чернигов, 1895
и 1897 гг.» була надрукована в ж. «Этнографическое обозрение», 1898, кн. 36, стор. 168
—178.
...спершу дати рецензійну (дуже швиденьку)
на «Материалы» Я с т р е б о в а . . . — рецензія А. Кримського
«Материалы по этнографии Новороссийского края, собранные в Елисаветградском и
Александрийском уездах Херсонской губернии В. Н. Ястребовым. Одесса, 1894, стр.
202» була надрукована^ в ж. «Этнографическое обозрение», 1896, кн. 29-30, стор. 279
—282.
. . . о д в і т и т и Д о в н а р о в і . — Йдеться про статтю А. Кримського
«Еще по поводу «Белорусского Полесья» г. Довнар-Заполь- ского» («Киевская
старина», 1897, т. 57, кн. 4, стор. 46—54).
Його «письмо в редакцию» друкувалось з
м о г о в і д о м а . . . — йдеться про «Письмо в редакцию (По поводу одной
рецензии)» М. Довнара-Запольського («Этнографическое обозрение», 1896, кн. 28,
стор. 196—202), в якому автор полемізує з А. Кримським з приводу рецензії
останнього на свою книгу «Белорусское Полесье. Сборник этнографических
материалов, собранных М. Довнар-Запольским...». Рецензія А. Кримського була
надрукована в ж. «Киевская ста рина», 1896, т. 52, кн. 1, стор. 30—37.
...н а п и с а в , я к В а м в і д о м о , д о в о л і д о в г у В а ш у
о б о р о н у п р о т и к о г о с ь і з « б у к о в и н ц і в»... — йдеться про
статтю, надруковану в газ. «Буковина» (1897 р.) за підписом «Лепер» (псевдонім О.
Кониського), яка містить ряд критичних зауважень на «Російсько-український
словар» М. Комарова. Б. Грінченко був одним із головних помічників М. Комарова.
А. Кримський написав відповідь на цю статтю і надіслав її Франкові для ж. «Житє і
слово». Стаття надрукована не була. «Ваша статейка в обороні Чайч[енка] і Комаро-
ва], — писав І. Франко у листі до А. Кримського, — для «Ж[итя] і сл[ова]» не
надається. Обширне спростовання на принагідну і злобну увагу якогось Лепера (Ви
знаєте, хто се?), надруковану не у нас — який інтерес для наших читачів?» (І.
Ф р а н к о , Твори в двадцяти томах, т. XX, стор. 571).
...з п а р у к о р е с п о н д е н ц і й д о « Б у к о в и н и»... — в газеті
«Буковина» протягом 1897 р. А. Кримський надрукував дописи: «Пронаучність
фонетичного правопису», «Листи з Сірії» (№ 70—72) та інші дрібні замітки. У нашому
виданні див. том третій.
. . . д о в г е н ь к е о п о в і д а н н я « Р о з т л і н н я н р а - в і в».
—Оповідання «Растлініє нравів» надруковане у ж. «Нова гро-
50
1
мада», 1906, № б, стор. 1—23; № 7, стор. 28—52. У нашому виданні див. том перший.
« Р з у с Ь о р а і і а п а і і о п а 1 і 8» — оповідання Кримського, надруковане
у збірці «Повістки і ескізи з українського життя», Коломия — Львів, 1895, стор. 233—
286.
138
139
... в и с л а в статтю... Сьогодні оце шлю дві
з а м і т о ч к и . . . — очевидно, йдеться про «Листи з Сірії» та статтю «Про
научність фонетичного правопису», що друкувалися у «Буковині» 1897 р.
Написав я гумористичну повістку з побу ту
т у т е ш н і х а р а б і в . . . — очевидно, йдеться про оповідання «Растлініє
нравів» із циклу «Бейрутські оповідання».
140
... с в о є ї р о з в і д к и п р о С о б о л е в с ь к о г о . . . — йдеться
про працю А. Кримського «Филология и погодинская гипотеза».
...засилаю до Басмою белетристичну про бу. —
Очевидно, йдеться про «Повістки і ескізи з українського життя», Коломия — Львів,
1895.
141
Мою с т а т е й к у в Вашій обороні Франко не
н а д р у к у в а в . . . — див. примітку до листа 137.
... з в і с т к и п р о з ’ ї з д с ц е н і ч н и х д і я ч і в . . . — з’їзд
відбувся у Москві 1897 р.
«С.-П е те р б у р г с к и е в е д о м о с т и » — н а й с т а р і ш а петербурзька
офіційна газета, виходила з 1707 по 1917 р і к . У 70—80-х роках, під час редагування
її Ф. Коршем, мала ліберально-поміркований характер.
142
«Дніпро», 1965, стор. 607.
Видання Жемчужникова «Живописная Ук-
р а и н а » . . . — серія офортів українських та російських художників, видана 1861—
1862 рр. Л. М. Жемчужниковим.
143

СРСР, Москва, ф. 323, оп. 1, № 235.
« А д в о к а т П а т е л е н» — анонімний французький фарс XV ст.
502
144

« Х і б а р е в у т ь в о л и , я к я с л а п о в н і ? » — роман Панаса
Мирного та Івана Білика. Вперше надруковано окремою книжкою в Женеві 1880 р.
« П а н - н а р о д о л ю б е ц ь » — повість Всеволода Коховсько- го (1835—
1891). Вперше без підпису автора надрукована в Женеві 1878 р.
« Л и х і л ю д и » — повість Панаса Мирного. Вперше без підпису автора
надрукована в Женеві 1877 р.
... ту с л а в н о з в і с н у « К у р к у » . . . — йдеться про твір П. Куліша
«Дума про курку з курчатами, на спомин про Дорнбах під Віднем та про генерала
Дубельта і графа Орлова», що увійшов до збірки «Дзвін» (Староруські думи й
співи)», Женева, 1893.
« Р у с ь к а х а т а » Д . М л а к и... — перший буковинський альманах,
виданий 1877 р. Данилом Млакою (псевдонім С. Воробке- вича).
Р е н а н Жозеф-Ернест (1823—1892) — французький історик релігії, філософ-
ідеаліст.
... к н и ж е ч к а « И с л а м » . . . — очевидно, йдеться прб працю «Ислам,
его возникновение и старейший период его истории», що була видана 1901 р. у
Москві.
Руданського «Цар Соловей» і «Краледвор-
с ь к а р у к о п и с ь » у м е н е.— Йдеться про рукописи С. Руданського,
одержані А. Кримським від П. Житецького.
145

стор. 607—608.
... с л о в а р н і м а т е р і а л и П . Г . Ж и т е ц ь к о г о... — див.
... «I л і а д у» д о б у д у , т . I V П а н ь к і в с ь к и й м е н і н е
п р и с л а в . . . — йдеться про семитомне видання творів С. Руданського, що в цей
час готувалося у Львові.
П а н ь к і в с ь к и й Кость Федорович (1855-— 1915) — український
громадський діяч, редактор ряду часописів.
503
14
6
СРСР, Москва, ф. 323, оп. 1, № 235.
К а н а н о в Георгій Ілліч (1830—1897) — з 1881 р. інспектор, пізніше директор
Лазаревського інституту східних мов у Москві.
147
К о в а л е в с ь к и й Микола Васильович (1841—1897) — український
громадський діяч ліберального напряму.
Прихильники Франкового таланту заду мали
в и д а т и в ч е с т ь й о г о в е л и к и й а л ь м а н а х . — Альманах
«Привіт д-ру Івану Франку в 25-літній ювілей літературної його діяльності» був
надрукований у Львові 1898 р.
148
УРСР у м Львові, ф. ЗС/309, оп. 1, од. зб. 2275.
Чикаленко Євген Харлампійович (1861—1929) — український
громадський га політичний діяч буржуазно-націоналістичного напряму, видавець
газети «Рада» та інших часописів.
149
... я с п і з н и в с я з р е ц е н з і є ю . — Йдеться про рецензію А.
Кримського на працю Б. Грінченка «Этнографические материалы, собранные в
Черниговской и соседних с нею губерниях. Рассказы, сказки, предания, пословицы,
загадки и пр. (1895—1896)», що була надрукована в ж. «Этнографическое обозрение»,
1898, кн. 36, стор. 168—178.
П и т а є т е с я п р о В а ш у с п р а в у з С т а р и ц ь к и м.—
Йдеться про полеміку між М. Старицьким та Б. Грінченком на сторінках ж. «Зоря» з
приводу статей Грінченка «Листи з України російської» (опубліковано під
псевдонімом «М. Тримач» у ж. «Зоря», 1897, № 11, стор. 217—219; № 13, стор. 255—
259) та «З поводу «Малоросійського театру» д. Старицького» («Зоря», 1897, № 18,
стор. 357— 360; № 19, стор. 377—380). Заява М. Старицького «З поводу розвідок дд.
Тримача і Грінченка» була вміщена у ж. «Зоря», 1897, № 21, стор. 419—420.
... по с к і н ч е н н ю п р о ц е с у с в о г о з А л е к с а н д р о в
с ь к и м . . . — йдеться про судовий процес між В. Александ- ровим та М.
Старицьким з приводу сценічного варіанту п’єси «Не ходи, Грицю, на вечорниці».
« С к л а д к и » я щ е н е б а ч и в . — Очевидно, йдеться про
четвертий випуск альманаху, що був виданий К. О. Білиловським у Петербурзі 1897
р.
« П і д з е м л е ю » — очевидно, збірка оповідань М. Загірньої, що була
надрукована 1897 р.
50(4
« Р у с л а н » — українська газета клерикального напряму, що виходила у
Львові (1897—1914).
« Л и с т и » — очевидно, «Листи на Наддніпрянську Україну» М. П.
Драгоманова.
150
СРСР, Москва, ф. 323, оп. 1, № 235.
151
СРСР, Москва, ф. 323, оп. 1, № 235.
152
Написав я також (по-арабськи) статтю до
а р а б с ь к о г о ж у р н а л у « а л ь-М а ш р и к»... — очевидно, йдеться про
статтю «Лафз ал-джім ал арабййе, а халакиййе Ьійа ам щяджаріййе» («аль-
Машрик», 1898, червень).
... п и ш у с т а т т ю . . . п р о т и С о б о л е в с ь к о г
о . . . — йдеться про працю Кримського «Филология и погодинская гипотеза».
... б р о ш у р а п р о Ф р а н к а... — А. Кримський мав написати до
ювілею І. Франка огляд його 25-літньої письменницької праці. Частина цієї
незакінченої праці була надрукована уЛьвові 1898 р. У нашому виданні див. том
другий.
... п о с л а в з а м і т к у д о т о р і ш н ь о ї « З о р і » . . . — йдеться
про статтю «Ще раз про «Історію боротьби віри і науки» Дре- пера» («Зоря», 1897, №
23, стор. 456—457).
С а т и р а п р о Б е с с е р в і с е р а в I I I ч . «Вісника»...
— очевидно, йдеться про сатиру І. Франка «Доктор Бессервісер», опубліковану під
псевдонімом «Не-Теофраст» (ЛНВ, 1898, т. І, кн. З, стор. 367—372).
153
Друкується вперше за фотокопією автографа. Оригінал зберігається у ЦДІА у
м. Львові, ф. ЗС/309, оп. 1, од. зб. 2275.
... п о к а ж ч и к п и с а н ь Ф р а н к о в и х . . . — йдеться про «Спис
творів Ів. Франка за перше 25-ліття його літературної діяльності», що саме тоді
готував М. Павлик до ювілею І. Франка. Книжка вийшла наприкінці 1898 р.
М[о ж е] б[у т и ] , а л ь м а н а х друкуватиметься на
д в о х с о р т а х п а п е р у . . . — йдеться про підготовку ювілейного збірника
«Привіт д-ру Івану Франку в 25-літній ювілей літературної його діяльності». До
збірника А. Кримський готував критико-біогра- фічний нарис про ювіляра.
« Л и с т и » О к у н е в с ь к о г о...— йдеться про «Листи з чужини»
Ярослава Окуневського, що вийшли з друку 1898 р. у Чернівцях.
505
15
4
Подається за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1626, стор. 325. Вперше
«Дніпро», 1965, стор. 608.
... с т а т т ю п р о В а ш у д і я л ь н і с т ь... — А. Кримський мав
написати критико-біографічний нарис до збірника на честь 25-ліття літературної
діяльності І. Франка.
155
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. I I I , № 37817. . . . в
якій книжці « Э т н [ о г р а ф и ч е с к о г о | о б о з р е н и я»...
н а д р у к о в а н о м о ю р е ц[е н з і ю ]... — рецензія А. Кримського була
надрукована в ж. «Этнографическое обозрение», 1898, кн. 36, стор. 168—178.
156
ЦДАЛМ СРСР, Москва, ф. 323, оп. 1, № 235.
Вконцемая появилась в «Машрике» моя
с т а т ь я н а а р а б с к о м я з ы к е . . . — див. примітку до листа № 152.
. . . я в Б е й р у т е п и с а л р а з б о р т е о р и и Соболев-
с к о г о . . . — йдеться про працю Кримського «Филология и погодинская
гипотеза».
157
«К и г ] е г Ь м 6 ы з к і» — щоденна газета, виходила у Львові з 1883 р.
158
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. I, № 48490.

... п о ч а т о к моєї розвідки про галицько-во-
л и н с ь к у г і п о т е з у . — Йдеться про працю «Филология и погодинская
гипотеза».
Етногр[афічні] матеріали Димінського, мо -
ж е , п о щ а с т и т ь м е н і в и п у с т и т и в с в і т . . . — див. при-
мітку до листа № 84.
Послідні писання Р уланського друкувати -
м у т ь с я в ц ь о м у м і с я ц і... — V том творів С. Рудансько- го вийшов у
Львові 1899 р.
159
Подається за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1626, стор. 355—357. Вперше
надруковано у виданнні: А г а т а н г е л К р и м с ь к и й , Вибрані твори, К.,
«Дніпро», 1965, стор. 609—610.
506
Вяких відносинах Ви до Грушевського... яку
ролю грав і він у Вашій літературній діяльност
і . . . — відповідаючи А. Кримському, І. Франко у листі від 26. V I I I 1898 р. писав:
«Про вплив Грушевського на мою літературну] діяльність не можу Вам нічого
сказати. Ані його твори ні в чім не були для мене взірцем, ані його знання літератур
не є таке, щоб я міг дечим від нього покористуватися» ( І в а н Ф р а н к о, Твори в
двадцяти томах, т. XX, стор. 580—581).
Р е ц е н з і ю І с т р і н а я п р о ч и т а в.— Йдеться про рецензію В.
Істріна «Новый сборник ветхозаветных апокрифов» (на працю I. Франка «Апокрифи
і легенди з українських рукописів»), надруковану в «Журнале министерства
народного просвещения», 1898, кн. 1, стор. 112—133.
Р е ц е н з і я н а Д р е п е р а . . . — очевидно, йдеться про рецензію А.
Кримського «Дрепер. Історія боротьби між релігією (на обгортках: «між вірою») і
наукою», надруковану в ж. «Зоря», 1897, № 20, стор. 938—939.
Чи б у л а д е р е ц е н з і я н а В а ш о г о «В а р л[а а м а] і Й о а с а
ф а»? — У листі від 26. V I I I 1898 р. І. Франко відповідав А. Кримському: «Чи була
де докладна рецензія на мого «Варл[аа- ма) і Йоас[афа]», не можу Вам сказати»
( І в а н Ф р а н к о , Твори в двадцяти томах, т. XX, стор. 581).
«А 1 е п е и ш» — науково-літературний журнал, виходив у Варшаві з 1876 р.
160
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. I I I , Яэ 37830.
Про В а ш у н о в у д р а м у . . . — йдеться про критичні зауваження А.
Кримського щодо драми Б. Грінченка «За батька», яка вперше була надрукована у
Л Н В , 1898, г. НІ, кн. 7, стор. 1—70, під заголовком «Степовий гість». У листі до А.
Кримського від 24. X 1899 р. Б. Грінченко писав з цього приводу: «Чи Ви знаєте, що я
переробив дуже «За батька» (скорисгавшися з Ваших уваг) і цензура дозволила до
вистави під заголовком «Степовий гість» (ІЛ АН УРСР, ф. 80, № 62).
• ... дві н а й н о в і ш і к н и ж к и Ж и т е ц ь к о г о : « Т е о р и я
поэзии» и «Очерки из истории поэзии»...—
обидві праці вийшли з друку в Києві 1898 р.
« А п о к р и ф и » в е р н і т ь м е н і у М о с к в у . . . — очевидно,
йдеться про перший том праці І. Франка «Апокрифи і легенди з українських
рукописів», Львів, 1896.
161
Друкується вперше за автографом ІЛ АН УРСР, ф. 72, № 61
« Н у д ь г а » — нарис А. Кримського, який був надрукований в альманасі
«Складка», СПб., 1897, т. IV, стор. 122—151.
Тепер друкується моя книжка про Фран- к
а . . . — д и в . примітку до листа № 152.
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. III № 37816.
... п и ш у ч и В а м п р о В а ш у д р а м у... — йдеться про драму Б.
Грінченка «Степовий гість». Див. примітку до листа № 160.
« Н е ч е с т и в е к о х а н н я » — ці поезії пізніше увійшли до циклу під
цією ж назвою, що був надрукований в ЛНВ, 1900, т. X I I , кн. 12, стор. 241—250. У
нашому виданні див. том перший.
П и т а л и с я В и м о є ї д у м к и п р о « Х о м у Б а г- л а я».—
Йдеться про книжечку «Роберт Бернс. Хома Баглай. Звір- шував Павло
507
16
2
Грабовський», видану Б. Грінченком у Чернігові 1898 р.
Г р а б — один з літературних псевдонімів Павла Арсеновича Грабовського
(1864—1902).
«А тим ч а с о м с и ч і в н о ч і / / Н е д о б р е в і щ у ю т ь / /
Н а к о м о р і . . . » — цитуються рядки з поеми Т. Г. Шевченка «Наймичка».
163

Л а з а р е в с ь к и й Олександр Матвійович (1834—1902) — історик,
співробітник ж. «Киевская старина».
164
СРСР, Москва, ф. 323, оп. 1, № 235.
... так н а з ы в а е м а я « к а н д и д а т с к а я д и с с е р т а ц и я » . . .
165
Про Ваш в и б і р в а к а д е м і ю п р о ч и т а в т о м у д в а
м і с я ц і . — Йдеться про обрання П. Г. Житецького в члени- кореспонденти
Російської Академії наук, що відбулося 1898 р.
166
... В а ш о г о т р е т ь о г о т о м у « М а т е р і а л і в » . . . — йдеться
про «Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней
губерниях», вип. I I I , Чернігів, 1899.
... моя к н и ж к а... — очевидно, йдеться про працю А. Кримського
«Мусульманство и его будущность. Прошлое ислама, современное состояние
мусульманских народов, их умственные способности, их отношение к европейской
цирилизации», М., 1899.
508
16
Друкується вперше за автографом7ЦНБ АН УРСР, ф. III, № 37812.
...працю для «Энциклопедического] слова- р
я»... — очевидно, йдеться про підготовку статті «Сирийская литература»
(«Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона», т. X X X , 1900, стор. 67—73).
«Куліш а» Вашого ч и т а в... — йдеться про працю Б.
Грінченка «II. А. Кулиш. Биографический очерк», Чернігів, 1899.
« Х в и л я з а х в и л е ю » — альманах, виданий Б. Грін- ченком у
Чернігові 1900 р.
... м о є ї р о з в і д к и п р о п о г о д і н с ь к у г і п о т е - з у... —
йдеться про працю «Филология и погодинская гипотеза».
168
ЦДАЛМ, СРСР, Москва, ф. 323, оп. 1, № 235.
169
... як н а д р у к у є т ь с я в «К и ї в[с ь к і й]
с т а р и н і » м о я о с т а н н я с т а т т я . . . — йдеться про четвертий розділ з
праці «Филология и погодинская гипотеза». •
... н а п и с а в с т а т е й к у д л я ю в і л е й н о г о з б і р н и к а
В с . М і л л е р а.— В «Юбилейном сборнике в честь Вс. Миллера» (М., 1900) А.
Кримському належали статті- «О малорусских отглагольных существительных на -
ЕННЄ и -ІННЄ», «Об искусственном образовании парных слов (Реіпшбгіег)», за
підписом «Мирза-Джа- фар», «Очерк научной деятельности В. Ф. Миллера»
(написаний разом з М. М. Михайловським) та ін.
На а р х е о л[о г і ч н и й ] з’ї з д я не п о ї х а в . — X I археологічний
з’їзд відбувся у Києві в серпні 1899 р. Через заборону української мови вчені
Галичини в роботі з’їзду участі не брали. І. Франко, В. Гнатюк та інші діячі
української культури з приводу цього висловили свій протест (див. ЛНВ, 1899, т.
V I I , кн. 9, стор. 197—198).
... п р и й ш л а « К и е в ( с к а я ) с т а р [ и н а ] » і з с т а т т е ю
М и х а л ь ч у к о в о ю . — Йдеться про статтю К. П. Михальчука «Что такое
малорусская (южнорусская) речь?», надруковану у ж. «Киевская старина», 1899, т.
66, кн. 8, стор. 135—195.
С т а с ю л е в и ч Михайло Матвійович (1826—1911)—історик і публіцист,
редактор ж. «Вестник Европы».
170
Подається за фотокопією автографа. Оригінал зберігається в ЦДІА УРСР у м.
Львові, ф. ЗС/309, оп. 1, од. зб. 2275. Вперше надруковано в ж. «Архіви України»,
1970, № 1, стор. 52—53. ч
... м е н і с а м о м у н е м е н ш е , н і ж В а м , п р и к р о
509
н е с п о в н я т и с в о г о с л о в я . . . — йдеться про роботу А. Кримського
над статтею про І. Франка.
«М е т а» — щомісячний літературно-політичний журнал. Виходив у Львові,
1863—1835.
« В и д а в н и ч а с п і л к а » — тобто «Українсько-руська видавнича
спілка», заснована 1898 р. у Львові. У цьому видавництві 1899 р. вийшла збірка
творів О. Кобилянської «Покора».
« А к а д е м і ч н а г р о м а д а » — українське студентське товариство у
Львові.
« Н а с ь к і у к р а ї н с ь к і к а з к и » Б о д я н с ь к о г о...—
видані у Москві Ї835 р.
«Українська квітка» Шишацького-Ілліча...—
йдеться про двотомне видання віршів О. В. Шишацького-Ілліча, (1828—1859),
надруковане 1856—1857 рр. у Чернігові.
171
... с т а т е й к у проте, коли в українських от-
глагольних сущниках мусить бути закін чення -
енне , а к о л и -іннв . — Йдеться про статтю «О мало- русских отглагольных
существительных на -ЕНН6 и -/Я//в». У нашому виданні див. том третій.
. . . м о я с т а т т я п р о к и ї в с ь к і п а м ’ я т н и к и XIV—
X V в... — йдеться про працю А. Кримського «Филология и погодинская гипотеза».
172
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР,ф. I I I , № 37810.
... про з а б о р о н у Г у т т е н б е р г а т а « О л е с і » т а « З л о д і я
» . . . — йдеться про твори Б. Грінченка.
« К л о п і т в Б а л а ш і в ц і » — «Клопіт у селі Балашівці. Оповідання
про сифіліс. Написав Грицько Коваленко», Чернігів , 1899.
« С т е п о в і к в і т к и » — альманах, упорядкований і виданий Б.
Грінченком у Чернігові 1899 р.
« К о т л я р е в с ь к и й » — йдеться про працю Б. Грінченка «Иван
Котляревский. Описание его жизни», видану у Чернігові 1898 р.
... р е ц е н з і я К о в а л е н к о в а . . . — йдеться про рецензію Гр.
Коваленка «Б. Гринченко. Иван Котляревский. Описание его жизни», надруковану у
ЛНВ, 1899, т. V I I , кн. 9, стор. 200.
К о л е с е а... з б у д у в а в н а н и х с в о ю ( к о м і ч н у )
статтю про «щиро український дух старокиїв- с
ь к о ї л і т е р а т у р и » . . . — йдеться про статтю О. Колесси «Оіаіес-
со1о£І5сЬе Мегктаїе без зйсІгиззізсИеп Оепктаїез: 2ііЦе ЗУ. Зауу», надруковану у ж.
«АГСЬІУ їйг зіауізсіїе РЬі1о1о£Іе», т. X V I I I , стор. 203-228, 473—523.
173
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. I I I , Ко 37809.
Щ о д о « М а т е р и а л о в » Л а п т е в а . . . — очевидно, йдеться про
працю І. Лаптева «Материалы для изучения казак-киргизского
языка», надруковану у «Трудах по востоковедению» (видано під редак цією А.
Кримського), вип. 2, М., 1900.
Полівка Іржі (1858—1933) — чеський філолог-славіст. Член-
кореспондент Петербурзької Академії наук з 1901 р.
Ш р а г Ілля Людвігович (1847—1919) — український культур» но-
громадський діяч ліберально-буржуазного напряму.
510
174
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. I I I , № 37805. ... по М. Б.
ілозерському мені припали його багаті колекції
лексикальних і етнографічних матеріалів... —
йдеться про матеріали українського фольклориста і етнографа Миколи
Михайловича Білозерського (1833—1896). Стаття А. Кримського «Дещо про
рукописи Миколи Білозерського» опублікована в «Раді» 4(17) вересня 1908 р.
... с к і н ч и т и п р о г р а м у д л я з б и р а н н я з в і с т о к з
української діалектології, розпочату
М и х а л ь ч у к о м . . . — йдеться про працю «Программа для собирания
особенностей малорусских говоров» К- Михальчука та А. Кримського (СПб., 1910).
175
СРСР, Москва, ф. 323, оп. 1, № 235. Кінець листа не зберігся.
«Ф р а-Д и а в о л о» — опера французького композитора Да- нієля-Франсуа
Обера (1782—1871).
... о т н о с и т е л ь н о п а н н ы Л е с и ( п о э т е с с ы ) о н и ж е
сообщили, что... она... увлеклась одним ча -
х о т о ч н ы м . . . — йдеться про С. К. Мержинського (1870—1901), друга Лесі
Українки.
« О ч е р к т а т а р с к о й с л о в е с н о с т и » А ш м а р и н а.—
Можливо, йдеться про редагований А. Кримським «Очерк литературной
деятельности казанских татар-мохаммедан» Н. Ашмаріна, М., 1901 («Труды по
востоковедению», вып. IV).
Б о р и с — Міллер Борис Всеволодович, син В. Ф. Міллера, вчений-іраніст.
«Биржевые в е д о м о с т и » — щоденна газета. Виходила в
Петербурзі з 1880 р.
176
... 1-й т. « І с т о р і ї л і т [ е р а т у р и ] р у с ь к о ї » . . .
— йдеться про шеститомну працю О. Огоновського.
Що ж до Ж е л е х і в с ь к о г о . . . — йдеться про двотомний
«Українсько-німецький словник» Євгена Желех івського, виданий посмертно 1886 р.
« П а л ь м о в е г і л л я » — збірка поезій А. Кримського, перша частина
якої видана в серії «Українсько-руська видавнича спілка» у Львові 1901 р. У нашому
. . . « Р у с с к у ю и с т о р и ю » К л ю ч е в с ь к о г о . — Йдеться про
один з випусків літографованого «Курсу російської історії» В. Й. Ключевського (1841—1911).
Я в о р с ь к и й Юліан Андрійович (1873—1937) — критик і журналіст, один з
активних діячів москвофільської партії в Галичині. На початку 900-х років переїхав до Києва,
був приват-доцентом Київського університету.
... з а г р а н и ч н у з б і р к у к а з о к Щ е д р і н а , д е є с т ь
« О р е л - м е ц е н а т » ( з д а є т ь с я , т а я з б і р к а з в е т ь с я :
« С к а з к и д л я д е т е й и з р я д н о г о в о з р а- с т а»).— В серії «Сказки для
детей изрядного возраста», що видавалась у Берліні та Женеві у 80—900-х роках, казка «Орел-
меценат» не друкувалась. Окремі видання її виходили у 1886, 1891, 1898, 1901, 1904 рр.
177
511
... я з г о д и в с я зредагувати... п е р е к л а д «Еззаі зиг
ГЬізІоіге сіє Гізіатізте» Доз і . . . — книжка «Очерк истории ислама» Р. Дози,
переклад з французької В. І. Каменського, з передмовою та редакційними
примітками А. Кримського вийшла у Петербурзі 1904 р.
... п о р а ю с я к о л о « С е м и т с к и х я з ы к о в и н а р о - д о
в»... — перша частина праці «Семитские языки и народы (по плану Теодора
Нельдеке), очерки и обработки А. Крымского» вийшла у Москві 1903 р.
... с т а т е й к у п р о О л е к с у С т о р о ж е н к а... — йдеться про
статтю «Чому Олекса Стороженко покинув писати по-українськи?» ( Л Н В , 1901, т.
X I V , кн. 6, стор. 99—102). У нашому виданні див. том другий.
...д ля а л ь м а н а х у н а ч е с т ь К у л і ш а... — в альманасі «Дубове
листя» ( К . , 1903) були надруковані поетичні переклади А. Кримського з Хайяма та
Абу-ль-Ала аль-Мааррі. У нашому виданні див. том перший.
« Б е й р у т с ь к і о п о в і д а н н я » — вперше друкувалися в ж. «Нова
громада», 1906, № 6, стор. 1—23; № 7, стор. 28—52; № 8, стор. 1—26. У нашому
Стешенко послав свою книжку про Кот-
ляревського... Академ і я попрохала мене дати
р о з б і р й о г о к н и ж ц і . . . — йдеться про рецензію А. Кримського на
книгу І. М. Стешенка «Поэзия И. П. Котляревского» ( К . , 1899), надруковану в ж.
«Этнографическое обозрение», 1901, кн. 50, стор. 143—148.
... п е р е ч и т а в В а ш е « И з н а р о д н ы х у с т » . . . — йдеться
про книжку Б. Грінченка «Из уст народа. Малорусские рассказы, сказки и проч.»,
Чернігів, 1900.
... в Вас д р у к у є т ь с я « Е т н о г р [ а ф і ч н и й ] п о к а ж -
чик» осібною к н и г о ю.— Йдеться про працю Б. Грінченка
«Литература украинского фольклора (1777—1900). Опыт библиографического
указателя», Чернігів, 1901.
512
... х т і в б у в н е ч и т а т и В а ш о г о р о м а н у . . . —
йдеться про повість «Серед темної ночі», що друкувалася в ж. «Киевская старина»,
1901, т. 73, кн. 5, стор. 227—281; кн. б, стор. 383—449; т. 74, кн. 7-8, стор. 103—168.
178
Р е ц е н з і ї С у м ц о в а н е ч и т а в.— Очевидно, йдеться про
рецензію М. Сумцова на 1-й вип. альманаху «Вік», надруковану в часописі «Южный
край», 1901, ч. 6766.
Г л а г о л ь — псевдонім І. С. Нечуя-Левицького.
179
Про Ваш « Ф о л ь к л о р » неодмінно напишу...—
йдеться про працю Б. Грінченка «Литература украинского фольклора (1777—1900).
Опыт библиографического указателя», Чернігів, 1901.
180
...переложив дві поезії з арабського і одну
з Р ю к к е р т а . — Йдеться про переклади з арабської поезій «Ніч, а я не
сплю...», «Ти, бачу, прихилилась...» та переклад поезії «Надвечір» німецького поета
Фрідріха Рюккерта (1788—1866), надрукова ні в ЛНВ, 1902, т. X V I I , кн. 1, стор. 62.
У нашому виданні див. том перший.
181
«Із п о в і с т о к і е с к і з і в » — йдеться про друге видання збірки А.
Кримського, яка через цензурні утиски була опублікована в скороченому вигляді у
Москві 1902 р.
182
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. 1, № 48484.
Додруковую чималу книжку «История му-
сульманства от его возникновения до распа-
дения на с е к т ы » . — Очевидно, йдеться про видання «История
мусульманства. Самостоятельные очерки, обработки и дополненные переводы из
Дози и Гольдциера А Крымского», ч. і, М., 1904.
183
... а б и й м о є і м’я б у л о с е р е д т и х , х т о ш а н у є п а м ’ я
т ь К у л і ш е в у.— Йдеться про підготовку альманаху «Дубове листя» ( К . ,
1903).
. . . В а ш о ї с п о д і в а н о ї с т а т т і п р о м е н е . . . — йдеться
про статтю Б. Грінченка «А. Е. Крымский как украинский писатель» («Киевская
старина», 1903, т. 80, кн. І, стор. 115—136).
М і н о р с ь к и й Володимир Федорович (1877—1966) — російський
історик-сходознавець, іраніст, учень А. Кримського.
... с в о ї « Л е к ц и и п о и с т о р и и с е м и т с к и х я з ы- к о
в».— Йдеться про «Лекции по истории семитских языков. Вып. 1. Семитские языки
вообще и арабский язык доклассический», М., 1902.
*/4 33 2.146 513

184
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР,ф. I I I , № 37800.
. . . В а ш у р о з в і д к у . . . — йдеться про статтю Б. Грінченка
«А. Е. Крымский как украинский писатель».
« С е м и т с к и е я з ы к и » — тобто «Семитские языки и народы (по
плану Теодора Нельдеке). Очерки и обработки А. Крымского».
« С т а р е й ш а я и с т о р и я и с л а м а » — йдеться про працю А.
Кримського «Ислам, его возникновение и старейший период его истории», М., 1901.
«Руслан» на підставі неясностей заявив...—
мається на увазі рецензія Л. Лопатинського «Поет чи поетка?» (на цикл поезій А.
Кримського «Нечестиве кохання»), надрукована в газ. «Руслан», 1902, № 26, 27, 29.
185
186
Подається за фотокопією автографа. Оригінал зберігається у ЦДІА УРСР у м.
Львові, ф. ЗС/309, оп. 1, № 2275. Вперше надруковано в ж. «Архіви України», 1970, №
1, стор. 54.
... п е р е д а т и ч л е н а м Т о в а р и с т в а і м . Ш е в ч е н к а
м о ю щ и р у п о д я к у з а т у ч е с т ь . . . — А. Кримський був обраний
дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка \1 лютого 1903 р. на засіданні
філологічної секції.
... В а ш о г о і м е н о в а н н я ч л е н о м - к © р е с п о н д е н -
т о м Р о с і й с ь к о ї А к а д е м і ї н а у к . — В . М. Гнатюк був обраний
до Російської Академії наук 1902 р.
...коректуру мого бібліографічного покаж -
ч и к а ... — очевидно, йдеться про бібліографічний покажчик творів А.
Кримського, що готувався до друку з нагоди обрання його дійсним членом
Наукового товариства ім. Шевченка.
187
особистому архіві І. Ю. Крачковського у В. О. Крачковської (м. Ленінград).
К р а ч к о в с ь к и й Ігнагій Юліанович (1883—1951) — видатний
радянський арабіст, академік АН СРСР з 1921 р., член Арабської АН а 1923 р.
« И с т о р и я а р а б о в » — «История арабов, их халифат, их
дальнейшие судьбы и краткий очерк арабской литературы», М., 1903,
« И с т о р и я м у с у л ь м а н с т в а » — йдеться про працю А. Кримського,
друга частина якої вийшла 1904 р. у Москві.
« Л е к ц и и п о и с т о р и и с е м и т с к и х я з ы к о в » — праця
А. Кримського, другий випуск якої вийшов 1903 р. у Москві.
«История Персии, ее литературы и дерви ги -
б к о й ] т е о с о ф и и » — йдеться про перше видання праці А. Крим» ського,
що вийшла 1903 р. у Москві. У нашому виданні див. том тре» тій («Історія Персії та її
письменства»).
188

СРСР, Москва, ф. 323, оп. 1, № 235.
514
А л ч е в с ь к і — йдеться про українську письменницю Христину
Олексіївну (1882—1931), її матір, педагога, Христину Данилівну (1841—1920)т батька,
українського гірнозаводчика, Олексія Ки- риловича (1835—190П
Ж е б у н ь о в Сергій Олександрович (1849—1924) — діяч народницького
руху на Україні та в Росії.
Х а л а т ь я н ц Григорій Абрамович (1846—1912) — сходознавець, професор
Лазаревського інституту східних мов.
189

СРСР, Москва, ф. 323, оп. 1, № 235.
І с а й я — очевидно, йдеться про старозавітну біблійну книгу.
Т е р т у л л і а н (н. між 150 і 160 — пом. 222) — ранньохристиянський
богослов, філософ та письменник.
... з а к о н ч и л о б р а б о т к у в т о р о й ч а с т и « С е м и т с к и х
я з ы к о в и н а р о д о в » — друга частина цієї праці вийшла у Москві 1910 р.
190

«Дніпро», 1965, стор. 610—611.
... стаття «Южнорусская литература»...—
стаття І. Франка «Южнорусская литература» була вміщена у 81 томі
«Энциклопедического словаря» Брокгауза і Єфрона.
191
Друкується вперше за автографом ІЛ АН УРСР, ф. 80, Ке 48. ...

п р е д с т о я щ и й с ъ е з д с л а в и с т о в... — славістичний з’їзд готувався
у Петербурзі в 1904 р. У зв’язку з російсько-японською війною не відбувся.
В е р г у н Дмитро —український письменник і журналіст москвофільського
напряму, видавець реакційного журналу «Славянский век» у Відні (1900—1904),
співробітник реакційного російського журналу «Новое время».
192
Подається за автографом ІЛ АН УРСР, ф. З, № 1614, стор. 525. Вперше

надруковано у виданні: А г а т а н г е л К р и м с ь к и й , Вибрані твори,
К.,.«Дніпро», 1965, стор. 612.
193
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. І, № 48495. ...

галичани несподівано зачали друкува ти
п е р е к л а д м о г о « М у с у л ь м а н с т в а и е г о будущ-
н о с т и » . . . — йдеться про видання: «Мусульманство і його будуч- ність. Нове
перероблене видання», Львів, 1904.
... в п о р а т и якнайшвидше тую працю, яку
33 2-146 515
обіцявся Вам з р о б и т и . . . — очевидно, йдеться про переклад
Євангелія українською мовою, запропонований А. Кримському П. Житецьким, який
саме в цей час працював над дослідженням «О переводах Євангелия на малорусский
язык» (СПб., 1906). Див. про це також у листах Я? 196, 198.
... в і д б и т к и « Ф и л о л о г и и и п о г о д и н с к о й ги- п о т е з
ы»... — йдеться про окреме доповнене видання праці А. Кримського «Филология и
погодинская гипотеза», що вийшло у Києві 1904 р.
194
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф І, № 48496.

... п о р у ч и т и м е н і с т а т т ю « М а л о р у с с к а я д и а - л
е к т о л о г и я»... — В. Ягич, готуючи «Енциклопедію слов’янської філології»,
запрошував до участі в ній багатьох діячів української культури.
195

... з д о б у в к о р е к т у р у і н е г а й н о ї ї п е р е г л я д і в . . . —
очевидно, йдеться про працю А. Кримського «Мусульманство і його будучність»,
видання якої українською мовою саме тоді здійснював В. Гнатюк у Львові.
« О с в о б о ж д е н и е » — двотижневий журнал буржуазно-ліберального
напряму. Видавався за кордоном з 1902 по 1905 р. під редакцією П. Б. Струве.
516
19
6
... з а с і л а м е н і в г о л о в у д у м к а — н а п и с а т и р о м
а н . . . — йдеться про задум роману «Андрій Лаговський», перша та друга частини
якого були надруковані у Львові 1905 р. У нашому виданні див. том другий.
. . . т а я п р а ц я , щ о м е н і д о р у ч и в її П. Г. Ж и т е ц ь- к и й ...
Ї97
Друкується вперше за автографОхМ ЦНБ АН УРСР, ф. I I I , № 37789.

... у К и є в і О л е н а П ч і л к а і Л е с я У к р[а ї н к а], ч и
н і ? — Леся Українка приїхала до Києва 12 вересня 1904 р. (Див. її лист до сестри
Ольги від 7. X 1904 р. Л е с я У к р а ї н к а, Твори в п’яти томах, т. V, К.,
Держлітвидав України, 1956, стор. 491).
198

П р о ч и т а в В а ш у с т а т т ю в «К и е в[с к и х] о т к л и- к а х». —
Очевидно, йдеться про статтю Б. Грінченка «О положении украинской печати»
(«Киевские отклики», 1904, № 288).
. . . т а я ч а с т и н а п о в і с т і . . . — йдеться про першу частину
роману «Андрій Лаговський».
Так с а м о н е р о б л ю н і ч о г о д л я Ж и т е ц ь к о - г о... —
див. примітку до листа № 193.
... д о с і Ви вже дописали с л о в а р.— Йдеться про
чотиритомний «Словар української мови. Зібрала редакція журналу «Киевская
старина». Упорядкував, з додатком власного матеріалу, Борис Грінченко», К-, 1907
—1909.
199

ЦДАЛМ СРСР, Москва, ф. 323, оп. 1, № 235. Датується за змістом.
... В а ш а с т а т ь я п р о т и в С т а с о в а . . . — можливо, йдеться про
статтю В.Міллера «О сравнительном методе автора «Происхождения русских
былин» (В. В. Стасова)», надруковану в «Беседах Общества любителей русской
словесности», вип. З, М., 1871, стор. 143—174.
« В з г л я д н а « С л о в о о п о л к у И г о р е в е» — праця В.
Міллера, видана у Москві 1877 р.
200

особистому архіві І. Ю. Крачковського у В. О. Крачковської (м. Ленінград).
Датується за поміткою І. Ю. Крачковського про одержання листа: «1905 г.,
янв[арь]».
В ы с ы л а ю .... « А р а б с к у ю п о э з и ю»... — очевидно, йдеться
про працю А. Кримського «Арабская поэзия в очерках и образцах, с приложением
арабского текста части переведенных образцов. Лекции, читаные в спецклассах
33* 517
20
1
Лазаревского института восточных языков». Була видана у Москві 1906 р.
202
УРСР у м. Львові, ЗС/309, оп. 1, од. зб. 2275.
... два п р и м і р н и к и к о р е к т у р и . . . — очевидно, йдеться про
друкування праці А. Кримського «Деякі непевні критерії для діалектологічної
класифікації староруських рукописів», що вийшла у Львові 1906 р.
В и с л а н и х В а м и « К о л о м и й о к » н е о д е р ж а в...—
йдеться про перший том «Коломийок», опублікований В. Гнатюком у 1905 р.
К в е с т і о н а р — питальник для збирачів усної народної творчості. Один
з таких питальників «До збирачів етнографічних матеріалів» був опублікований за
підписами І. Франка та В. Гнатюка в Л Н В , 1904, т. 28, кн. 12, стор. 214—217.
203

... в н а ш і й ч а с о п и с і я в і з ь м у ш и р о к у у ч а с
т ь . . . —йдеться про заснування у 1905 р. в Києві газети «Громадське слово», що
була заборонена цензурою. Замість неї наприкінці року почала виходити газета
«Громадська думка».
... з а п о в і д ж е н а к о н с т и т у ц і я . . . — йдеться про маніфест 17
жовтня 1905 р.
204
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. І, Яв 48497.

... п р о т и с т а т т і С о б о л е в с ь к о г о в « И з в е с т и - я
х».— Очевидно, йдеться про статтю О. І. Соболевського «Древне- киевский говор»,
опубліковану в «Известиях Отделения русского языка и словесности», 1905, т. X, кн.
1, стор. 308—325.
Я теж н а п и с а в п р о т и н е ї д е щ о . . . —полемічна стаття А.
Кримського також під заголовком «Древнекиевский говор» була опублікована в
«Известиях Отделения русского языка и словесности», 1906, т. XI, кн. 3, стор. 368—
411.
«Практический курс для изучения малорус -
с к о г о я з ы к а » — праця А. Кримського була надрукована у ж. «Заря»
(Москва), 1906, ЯЬ 1-2, стор. 22-29; Я° 3-4, стор. 43—50;
518
№ 7-8, стор. 80—86. Публікація праці не закінчена у зв’язку з припиненням виходу
журналу.
«Деякі непевні критерії для діалектоло -
гічної класифікації староруських рукопи сів»—
праця А. Кримського, що друкувалась у «Науковому збірнику, присвяченому проф.
М. Грушевському учениками і прихильниками з нагоди його десятилітньої праці в
Галичині», Львів, 1906. У нашому виданні див. том третій.
205—206
Друкується вперше за фотокопією автографа. Оригінал зберігається у

Чернігівському державному історичному музеї , № АЛ 52—129/2 539 *
К о в а л е н к о Олекса Кузьмич (1880—1927) — український письменник,
редактор, видавець декламатора «Розвага», що виходив у Києві 1905, 1906, 1908 рр.
« К о л о д з е р к а л а » — йдеться про вірш А. Кримського «Подивився
я в дзеркало вранці...», що був надрукований в ж. «Нова громада», 1906, № 9, стор. 6.
У нашому виданні див. том перший.
Ф е д о р ч е н к о Іван Іванович — український письменник.
«Ш е р ш е н ь» — український сатирично-гумористичний тижневик
прогресивного напряму. Виходив у Києві 1906 р.
«Д у м к а» — очевидно, йдеться про газету «Громадська думка».
207
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. I I I , № 37772- « Н о в а

г р о м а д а » — літературно-мистецький місячник. Виходив у Києві 1906 р.
(вийшло 12 номерів).
...статтю про «Малоросси ю», п р о «в о л
ю » в я к у т с ь к і й м о в і і т. ін. — Йдеться про статтю А. Кримського-
«Критично-філологічні уваги про ложки дьогтю в бочках меду» («Нова громада»,
1906, № 7, стор. 105—112). У нашому виданні див. том третій («Етнологічні й
філологічні ложки дьогтю в бочках меду»).
208

Д у ж е м е н е с м у т и т ь з в і с т к а п р о «Рад у» і «Нов у
г р о м а д у».— Очевидно, йдеться про припинення видання журналу «Нова
громада» (1906 р.) та фінансування нової газети «Рада», що була продовженням
газети «Громадська думка».
Ваш р у к о п и с («Г р а м а т[и к и]») о д і б р а в . . . — йдеться про працю А.
Кримського «Украинская грамматика», перший том якої «Нарис історії
малоруських звуків на основі пам’ятників XI— XVI вв. з доданим текстом 43 грамот
XIV—XV вв.»друкувався у Москві і Києві протягом 1907—1908 рр. Другий том —
«Склонения» —
519
вийшов у Москві 1907 р. Друкування частини першого тому у Киев, проходило
під наглядом Б. Грінченка.
Р о з о в Володимир Олексійович (1876—1940) — український мовознавець.
Автор великої критичної розвідки про мовознавчі праці А. Кримського «Трилогія
Кримського» (ЗНТШ, 1907, т. Ь Х Х У І І І , кн. 4, стор. 146—171).
209
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. I I I , МЬ 37759.

Г и р и ч — власник друкарні у Києві. Йдеться про друкування «Украинской
грамматики» А. Кримського.
. . . п и с а в т р о х и п р о ц е Х а л а н с ь к и й . . . — очевидно,
йдеться про дослідження російського історика та етнографа, професора
Харківського університету Михайла Халанського (1857 — ?) «Южно- славянские
сказания о Кралевиче Марке в связи с произведениями русского былевого эпоса.
Сравнительные наблюдения в области героического эпоса южных славян и русского
народа», Варшава, 1893—1894.
210
Л е в и ц ь к и й Орест Іванович (1848—1922) — вчений-істо- рик, академік
АН УРСР з 1919 р.
« О б щ е с т в о Н е с т о р а-л е т[о п и с ц а|» — наукове історично-
філологічне товариство Нестора-літописця, засноване в Києві 1873 р. З 1874 р.
існувало при Київському університеті; з 1877 р. видавало свій орган «Чтения в
Историческом обществе Нестора-летописца».
211
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. I I I , № 37752. Датується
за поштовим штемпелем.
...не п р и с и л а є в о н а м е н і к о р е к т у р н а -
йдеться про друкування «Украинской грамматики» А. Кримського.
П е р е ч и т а в г р а м а т и к у Т и м ч е н к о в у . . . — йдеться про
«Українську граматику. Часть І» Є. Тимченка (Київ, 1907).
212
Див. у Веселовського в «Соломоне и Китов-
р а с е » — « П р и т ч а о с у д а х С о л о м о н о в ы х » . — Йдеться
про дослідження О. Веселовського «Славянские сказания о Соломоне и Китоврасе и
западные легенды о Морольфе и Мерлине» (СПб., 1872), розділ «Детство Соломона в
русских сказаниях. Его суды в легендах Востока и Запада».
213
Друкується за автографом. Оригінал зберігається в
особистому архіві В. О. Гордлевського у племінника О. Б.
Гордлевського (Москва).
Г о р д л е в с ь к и й Володимир Олександрович (1876—
1956) — радянський сходознавець, з 1946 р. академік АН
СРСР, учень А. Ю. Кримського.
214
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. І,
№ 35544.
...м ою антихристиянську поемку...-
очевидно,
A. Кримський мав намір опублікувати окремо поему в
чотирьох частинах «Іуда Скаріотський», що входить до
роману «Андрій Лаговсь- кий».
. . . є с т ь у м е н е т а к и й р о м а н... — йдеться про
роман «Андрій Лаговський».
215
Друкується вперше за фотокопією автографа. Оригінал
зберігається в особистому архіві І. Ю Крачковського у В. О.
Крачковської (Ленінград).
«Из б е й р [ у т с к о й] цер к[о в н о й] л е т о п и с и » . . .
— йдеться про перший розділ праці А Кримського «К
описанию арабских рукописей собрания А. Е. Крымского»,
М., 1907.
216
Второй том Гибба использован мною. —
Йдеться про шеститомне дослідження з турецької літератури
«А Ні5- іогу ої оДотап роеігу» (Лондон, 1900—1909)
англійського тюрколога Е.-Дж. Гібба (1857—1901).
В результате явился у меня очень
ж и в о й о ч е р к т у р е ц к о й ] л и т е р [ а т у р ы ] XV
— XVI в. ... — очевидно, йдеться про роботу А. Кримського
над дослідженням «История Турции и ее литературы. От
расцвета до начала упадка», т. II, вип. 1, М., 1910.
С м и р н о в В. Д. (1846—1922) — російський тюрколог,
автор розділу «Очерк истории турецкой литературы» в IV
томі «Всеобщей истории литературы» Корша и
Кирпичникова, СПб., 1892, стор. 425—554.
Хамме р-П у р г ш т а л ь I. (1774—1856) —
австрійський сходознавець, дипломат.
Р е в а н і — османський поет XVI ст. Йдеться про
переклади поезій Ревані, вміщені у розділі «Очерк истории
турецкой литературы»
B. Д. Смирнова.
217
52
1
Гордлевського (Москва). ...с о о б щ у к о й - к а к и е
библиографические]
522
д а н н ы е . . . — бібліографічні відомості, очевидно, були
необхідні В. О. Гордлевському для роботи над статтею «Из
истории османской пословицы и поговорки». (Див.:
А к а д е м и к В . А . Г о р д л е в с к и й , Избранные
сочинения, т. II, М., 1961, стор. 267—278).
...был занят историей Турции и
л и т е р а т у р о й ее... — див. примітку до листа №216.
...Смирнов поэта передал через
«Сати»,
очевидно, только Хаммером и пользовалс
я... — мається на увазі розділ про ліричну поезію, зокрема
про поета Саті (1471 —1546), з дослідження В. Д. Смирнова
«Очерк истории турецкой литературы» (див. «Всеобщая
история литературы» Корша й Кирпичникова» т. IV, СПб.,
1892, стор. 477—478) та праця Хаммера-Пургш- таля
«ОезсЬісМе сіег озшапізсНеп ОісМкипзі», т. I, Пешт, 1836. ДИВ.
про це також книгу А. Кримського «История Турции и ее
литературы. От расцвета до начала упадка», М., 1910, стор.
199—221.
...э п о х а С у л е й м а н а К а н у н и... — йдеться про
епоху царювання турецького султана Сулеймана І
(Сулеймана-ель-Кануні, 1520—1566).
МінорськийФ. М. — батько Володимира
Федоровича Мі- норського.
218
Мірза-Джафар — викладач перської мови
А л і-ч е л е б і — османський історик XVI ст.
Х а р р а с о в і ц Отто — власник відомої німецької
букіністичної фірми.
Л я т и ф і — османський історик XVI ст.
219
зберігається в особистому архіві І. Ю. Крачковського у В. О.
«С е м [и т с к И Є 1 я з[ы к и]», II — йдеться про другу
частину праці А. Кримського «Семитские языки и народы».
«И с т[о р и я] Т у р ц и и»— очевидно, другий том праці
А. Кримського «История Турции и ее литературы. От
расцвета до начала упадка». Рецензія І. Ю. Крачковського на
цю працю була опублікована в арабському журналі «аль-
Машрик».
220
523
...о каком-то Вашем открытии
(«кажется, доисламского поэта,
и з в е с т н о г о д о с и х ^ п о р т о л ь к о п о и м е н и»)...
— можливо, мається на увазі дослідження
І,Ю.КрачковськогопродоісламськогопоетаСаламі ібн-
Джандаля (див.;
И. Ю. К р а ч к о в с к и й , Избранные сочинения, т. 1, М.—
Л., Изд-во АН СССР, 1955, стор. 36—39).
«За с в я т ы м Е ф р е м о м С и р и н ы м»... — 111
частина роману А. Кримського «Андрій Лаговський».
221
Друкується вперше за автографом ІЛ АН УРСР, ф. 80, №
9. На 1-му аркуші листа напис рукою А. Кримського олівцем:
«Листа цього я не послав».
Г р е в с Іван Михайлович (1860—1941) — російський
історик, з 1899 р. — професор Петербурзького (з 1924 р. —
Ленінградського) університету. Член редакційної колегії
«Нового энциклопедического словаря» Брокгауза та Єфрона,
що почав виходити з 1911 р. І. М. Гревс був одним із
редакторів видання: М. П. Д р а г о м а н о в , Политические
сочинения, т. 1, М., 1908.
. . . р е д а к ц и и С л о в а р я . . . — очевидно, йдеться
про видання «Нового энциклопедического словаря»
Брокгауза і Єфрона.
А д о н ц Микола Георгійович (1871—1942) —
вірменський історик, учень М. Я. Марра.
222
«X ы з а н е т а л ь-а д а б» А б д -а л ь-К а д и р а
Багдаде- к о г о... — «Хизанет аль-адаб»
(«Сокровищница образованностей») — антологія, складена
арабським філологом XVII ст. Абд-аль-Кадіром Багдадським
(1621—1682).
. . . с в о е й д и с с е р т а ц и и о « Х а м а с е»... —
очевидно, йдеться про працю А. Кримського «Арабская
литература в очерках и образцах. Т. II, «Хамаса» Абу-
Теммама Тайского», М., 1912.
Г о л ь д ц і е р Ігнац (1850—1921) — угорський вчений-
арабіст.
Ш м і д т Олександр Едуардович (1871—1939) — вчений-
арабіст, член-кореспондент АН СРСР з 1925 р.
223

Крачковської (Ленінград). Датується за поміткою І. Ю.
Крачковського про одержання листа: «22. V 1911».
Р о я с ь в и б н-Х а л л и к я н е... — очевидно, йдеться
524
про біографічний словник («Вефейят аль-эъян») арабського
історика та біографа ібн-Халлікяна (Ахмед-Абу-ль-Аббас-
Шемс-оддина) (1211— 1282).
В а в а Д а м а с ь к и й — Вава ад-Димашки (аль-Вава),
Абу-ль- Фарадж Мухаммед ібн-Ахмед (пом. 980) — арабський
поет.
а л ь - Б а я с і й (1177—1255) — андалузький вчений,
укладач двотомної «Хамаси» (1249 р.).
525
224
особистому архіві В О. Гордлевського у племінника О. Б.
Г і д у л я н о в Павло Васильович — один з директорів
...у Г а т ц у к а о б е с т а т ь и В а ш и н а б р а н ы и
с в е р с т а н ы . — Йдеться про підготовку до друку
четвертого тому «Древностей восточных» під редакцією А.
Кримського, що був присвячений ювілею Ф. Є. Корша та 25-
літтю існування Східної комісії Московського
археологічного товариства. Збірник був надрукований у дру-
карні Гатцука 1913 р. В томі друкувались статті В. О.
Гордлевського: «Из комментариев к староосманскому
переводу хроники малоазийских сельджукидов, т. н. хроники
ибн-Биби X I I I в.» та «Литературно-научная деятельность
общества «Тюрк дернеги» в Константинополе».
...можно будет ограничиться только
Вашим с о о б щ е н и е м и м о и м.—Йдеться про
надрукування у ювілейному томі «Древностей восточных»
праці В. О. Гордлевського «Персидские пословицы
(Собрание Мирзы Абдуллы Гаффарова)» та дослідження А.
Кримського «Абан Лахыкый, манихействующий поэт. Из
истории арабской повествовательной литературы индо-
персидского ха рактера VIII—IX в., с приложением очерка
литературной истории «Варлаама и Иоасафа» и текста «А\
урад аль-ахбар» Сули я X в. по единственной рукописи
(Хедивской библ. № 594)».
Хотелось бы и Корша притянуть с
р е ф е р а т о м . . . — реферат Ф. Є. Корша «Некоторые
персидские'этимологии», надрукований у ювілейному томі
«Древностей восточных».
Томсен Вільгельм (1842—1927) — датський
мовознавець- оріенталіст.
225
зберігається в особистому архіві І. Ю Крачковського у В. О.
Я п р и о с т а н о в и л п е ч а т а н и е « Х а м а с ы»... —
див. примітку до листа № 222.
М а р з у к і й Абу-Алі Ахмед ібн-Мохаммед (пом. 1030) —
сірійський вчений, автор одного з коментарів на «Хамасу»
Абу-Темма- ма Тайського. Коментар виданий не був. Див.
про це: А. К р ы м с к и й , Хамаса Абу-Теммама Тайского,
М.. 1912, стор 49
226
зберігається в особистому архіві І. Ю Крачковського у В О.
526
. . . п р и л а г а ю з а г л а в н ы е л и с т к и д л я... С у
ли я...— очевидно, йдеться про роботу А. Кримського «Абан
Лахыкый, манихействующий поэт (ок. 750—815 г.). Очерк из
истории арабской повествовательной литературы индо-
персидского характера VIII—IX в. На основа-
527
нии единственной дошедшей до нас рукописи Сулия (900-х
гг.) Каирской Хедивской библиотеки и других
первоисточников. Приложения, а) «Варлаам и Иоасаф»
Истор[ико]-литературный очерк, б) Арабский текст Сулия,
изданный под наблюдением Мирзы Абдуллы Гаффарова»,
М., 1913.
...листы не вышедшего в свет и не
д о п е ч а т а н н о г о м о е г о р а з б о р а . . . — очевидно,
йдеться про четверту частину праці А. Кримського
«Семитские языки и народы», друкування якої було
розпочато 1912 р. (надруковано лише 164 сторінки). В роботі
А. Кримський піддавав гострій критиці брошуру М. Аттаї
«Практическое руководство к изучению арабского языка»
(М., 1910).
227
228
Гордлевського (Москва)
П л е м я н н и к —Борис Юхимович Кримський.
...н а б о р а Ваших пер с[и деки х|
п о с л о в и ц . — Йдеться про статтю В. О. Гордлевського
«Персидские пословицы. (Собрание Мирзы Абдуллы
Гаффарова). Транскрипция, перевод и комментарии»
(«Древности восточные», т. IV, 1913, стор. 1—50).
...о п о с л о в и ц е п р о ж е л т о у х у ю с о б а к у . . . -
скориставшись відомостями А. Кримського, В. О.
Гордлевський зазначає у примітці до прислів’я: «В обеих
пословицах, по догадке
A. Е. Крымского, отражается, быть может, еще
зороастрийское верование: рыжая собака — очень мощна,
легко прогоняет чертей. Авеста, «Вендидад», гл. VIII, стр. 16»
(«Древности восточные», т. IV, 1913, стор. 25).
...Авеста, « В е н д и д а д » — одна з частин
«священної» книги зороастризму — релігії стародавніх
народів Середньої Азії, Азербайджану та Ірану.
...с т а т ь я В а ш а о б и м е н а х у о с м а н о в... —
стаття
B. О. Гордлевського «К личной ономастике у османцев»
(«Древности восточные», т. IV, 1913, стор. 153—161).
229
528
230
зберігається в особистому архіві І Ю Крачковського у В. О.
...р е ц е н з и я н а с л о в а р ь А т т а и . . . — йдеться
про рецензію І. Ю. Крачковського на «Словарь арабско-
русский» М. Аттаї, що був виданий у Москві 1913 р. Рецензія
була надрукована в «Записках Восточного отделения
императорского Русского археологического общества», СПб.,
1915, т. X X I I , стор 209—224.
...с л о в а р ь Б е л о — йдеться про арабсько-
французький словник французького арабіста Ж-Б. Бело (1822
—1904).
...х р е с т о м а т и и А т т а и... — очевидно, йдеться про
підготовку хрестоматії «Арабский изборник. Книга для
студенческого чтения по арабскому языку и словесности.
Составили М. О. Аттая (стр. 1—44) и А. Е. Крымский (стр. 44
—112)», що вийшла у Москві 1916 р.
... п е ч а т а н и е В а ш е й д и с с е р т а ц и и . . . —
йдеться про дослідження I. Ю. Крачковського «Абу-ль-
Фарадж аль-Вава Дамасский. Материалы для
характеристики поэтического творчества», Петроград, 1914.
Введение к Марзукиевым толкованиям
« Х а м а с ы»... — див. примітку до листа № 225.
Ю б и л е й н ы й с б о р н и к К о р ш а../— « Древности
восточные. Труды Восточной комиссии императорского
Московского археологического общества. Юбилейный
выпуск, посвященный, по случаю истечения 25-летия
существования Восточной комиссии, ее председателю —
основателю академику Ф. Е. Коршу. Том IV. Под редакцией
А. Е. Крымского...», М., 1913.
...юбилейный сборник А. Н.
В е с е л о в с к о г о — «Восточный сборник в честь А. Н.
Веселовского», М., 1914.
Мотанабби й-аль Мутанабби (915—965) —
арабський поет. ...н а п и с а л о б ш и р н е й ш у ю р а б о т у
о М о т а н а б б и и... — йдеться про дослідження А.
Кримського «Художественные представители пограничной
Сиро-Месопотамии времен византийского героя X в.
Дигениса Акрита: поэт витязь Абу-Фирас (932—968) и пане-
гирист Мотанаббий (915—965)», яке було надруковане в
«Восточном сборнике в честь А. Н. Веселовского» (М., 1914,
стор. 17—82).
Последняя глава («М отанаббий как
предшественник Абу-ль-али
Мааррийского»), разумеется, была для
меня всецело облегчена Вашей работой на
э т у т е м у . — Очевидно, мається на увазі праця I. Ю.
Крачковського «Аль-Мутанабби и Абу-ль-Ала», надрукована
у «Записках Восточного отделения императорского Русского
археологического общества», СПб., т. X I X , (1909) 1910, стор.
1—52.
...н о в о г о и з д а н и я « А р а б с к о й п о э з и и»... —
529
перше видання «Арабской поэзии в очерках и образцах, с
приложением арабского текста части переведенных
образцов...» вийшло у Москві 1906 р.
. . . п е р е в о д ы В а ш е й с е с т р ы . . . — йдеться про
переклади поетичних творів Абу-ль-Атахії Юлією
Юліанівною Снітко (1874— 1942). (Див.: Академик И. Ю.
К р а ч к о в с к и й , Избранные произведения, т. 2, М. — Л.,
1956, стор. 39—44).
Т е п е р ь о М а к а р и и . — Очевидно, йдеться про
публікацію одного із списків «Путешествия антиохийского
патриарха Макария в Россию в половине XVII века...».
У в а р о в а Параска Сергіївна (1840—1924) — голова
Московського археологічного товариства з 1884 р.
...будет напечатано по моей
р у к о п и с и . . . — йдеться про список «Путешествия
антиохийского патриарха Макария в Россию в половине X V I I
века...», що належав А. Кримському. Див. про це в статті «О
неисследованном старейшем списке путешествия антиохий-
ского патриарха Макария 1654 года. Из рукописного
собрания А. Е. Крымского. Описание А. А. Олесницкого.
Вступительные замечания А. Е. Крымского» («Древности
восточные», т. IV, 1913).
231
Немало энергии отняла у меня и
с м е р т ь К о р ш а . - З приводу смерті Ф. Є. Корша А. Ю.
Кримський написав три некрологи, що були опубліковані в
газ. «Утро России», 1915, № 47; в ж. «Национальные
проблемы», 1915, № 1, стор. 19—22; в ж. «Украинская
жизнь», 1915, кн. З—4, стор. 41—47.
...некролог... как о Все в. Миллере... —
перу А. Кримського належать два некрологи, що були
опубліковані в газ. «Утро России», 1913, № 257 та в ж. «Голос
минувшего», 1913, № 12, стор. 310—325.
Когда мое содружество, вся моя ватага
Будут чернила, песок, перо да бумага... —
дещо перефразовані рядки з першої сатири «До розуму свого»
А. Д. Кантеміра.
Недавняя диссертация Шмидта... —
йдеться про працю О. Е. Шмідта «Абд-ал-Ваххйб аш-
Шараний и его «Книга рассыпанных жемчужин», СПб., 1914.
Ш а р а н і й — очевидно, Абд-аль-Ваххаб аш-Шарані —
єгипетський філолог (1491—1565).
С а м о й л о в и ч А. Н. (1880—1938) — російський
вчений- тюрколог.
Р а д л о в Василь Васильович (1837—1918) — російський
вчений- тюрколог.
3 а л е м а н Карл Германович (1849—1916) —
російський вчений- тюрколог.
Текстом он пользовался абелевским. —
530
Очевидно, йдеться про арабський текст «Моаллаки»,
виданий Л. Абелем 1891 р.
А б у л ь-А т а Ь і ю — очевидно, Абу-ль-Атахійа (750 —
пом. між 821—822) — арабський поет.
А б у - Н у в а с - а л ь - Хасан ібн-ГанІ (нар. між 747—762
— пом. 814) — арабський поет.
Том про р а н н е и с л а м с к у ю иомейядскую
п о э з и ю т о ж е н а ч а т п е ч а т а н и е м ...— очевидно,
йдеться про роботу над III томом видання «Арабская
литература в очерках и образцах»: «Поэты Мохаммеда и
омейядских времен. Аббасидская поэзия времен расцвета и
халифата. Поэты северной Сирии X—XI в. Мотанаббий, Абу-
Фирас, Абуль-аля Маарийский». Перші два томи вийшли у
Москві в 1911 та 1912 рр.
232
Друкується вперше за фотокопією автоірафа. Оригінал
531
Абу-Курра—арабсько-християнський богослов VIII ст.
Б’а б д а — селище в Лівані.
А л ь - Д ж у м а х і — Мухаммед ібн-Саллам аль-Джумахі
(нар. 757 — 758 — пом. бл. 846) — арабський філолог.
233
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. І,
№ 23296.
Начинаю привыкать к Трапезунду. —
Весною 1917 р. Петербурзька Академія наук відрядила А.
Кримського до Трапезунда для впорядкування пам’ятників
старовини, пошкоджених під час імперіалістичної війни. Звіт
про роботу А. Кримського у Трапезунді надрукований в
«Известиях Российской Академии наук», 1918, стор. 212—216.
П а в л и к — Павло Ничипорович Лазєєв, студент
Лазаревського інституту східних мов, учень А. Ю.
Кримського.
234
Друкується вперше за автографом ЦНБ АН УРСР, ф. 1,
№ 25787.
ПОКАЖЧИК ІМЕН ТА НАЗВ
Абд-аль-Ваххаб аш-Шарані Арабажин К. І (Ыоп-едо) 15,

442. 527 17, 104, 108, 125, 198, 383,
Абд-аль-Кадір Багдадський 463, 476
424, «Артист» 11, ЗО, 100, 462
523 «Археологическое
Абель Л. 444 Абу-Курра 445, общество» — див
446, 528 Абу-ль-ала Аль- «Императорское московское
Мааррі 120, 149, 418, 436, археологическое общество»
444, 482, 512, 526, 527 «Архив Юго-западной
Абу-ль-Атахійа 436, 444, 526, России» 402, 403, 483
527
Абу-ль Касим Фірдоусі Ту-
ський — див Фірдоусі Абу-
Наср-Мухаммед 484 Абу-
Нувас-аль-Хасан ібн Гані
444, 527
Абу-Теммам Тайський 428,
523,
524
Абу-Фірас 436, 526, 527
Авіценна 120, 149 Адонц М.
Г. 422, 523 «Академічна
громада» 342, 510
«Академічне братство» 466,
470 Александров В. С. 302,
504 Алі-челебі 416, 522
Алчевська X. Д. 373, 515
Алчевська X О. 373, 515 Аль
Баясій 425, 523 Аль-Джумахі
(Мухаммед ібн- Саллам аль-
Джумахі) 446,
528
Аль-Кифті 418 Аль-Маккарі
418 «аль-Машрик» 313, 320,
361, 505, 506, 522
Аль-Фарабі 116, 332, 468,
478 Антакі 435
Антара 6, 25, 119, 230, 461
Антонович В. Б. 29, 297, 340,
466
34 2-146 529
«Архіви України» 509, 514 Аттая М Й. 266, 268, 269,
286,
292, 306,307, 311, 318,319,
332, 338,372,377—379,414,
415. 427,429,433—437,444,
499, 525, 526 Аттая й 286,
292, 378 Афанасьев О. М
141, 142, 221, 229, 481
Афанасьєв-Чужбинський О.
С 201
Ашмарин М. 349, 354, 511
Багалій Д. I. 151, 340, 363
Байда Петро—див Ніщин-
ський П. I.
Барвінський О. Г. 14, 22, 79,
90, 180, 206, 207, 209, 219,
229, 232, 253, 463 Барсуков
М. П. 484 Барський П. 388
«Батьківщина» ПО, 477
Безсонов П. О. 124, 151, 479
Бело Ж.-Б. 434, 526 Березін
I. 411 Бернс Р. 508 «Беседа»
352, 494 «Беседы Общества
любителей русской
словесности» 517 Бецький ІІ.
Є. 151, 483
530
Белокуров С. 469 413, 414, 435, 461, 526
«Библиограф» 30, 466 «Вестник Европы» 19, 30,
«Библиографический 137, 340, 358, 464, 509
вестник» «Видавнича спілка»
(«Библиографические запис- («Українсько-руська
ки») 30, 142, 466 видавнича спілка») 342, 352,
«Библиотека для чтения» 389, 510, 511 Виноградов П.
411 «Биржевые ведомости» Г. 117, 139, 478 Вишенський
351, 511 Білик Іван—див. І 162, 163, 181, 203, 222, 223,
Рудченко I. Я. Білиловський 230, 233, 361, 471, 484, 486,
К. О. 252, 288, 325, 504 487, 489—491 «Вік» 383, 513
Білозерський М. М. 347, 511 Вікторов А. Є. 144, 481 Вітте
Бодек 41, 469 Боденштедт Ф. С. Ю. 396 Вольф М. О. 201,
149, 482 Бодянський О. М. 469 «Воля» 468
137, 142, 146, 177, 215, 342, «Вопросы философии и
387, 510 Брандт Р. Ф. 199, психологии» 116, 141, 478
202, 206, 217, 218, 229, 239, Воробкевич С. (Данило
244, 323, 361, 364, 489 Млака) 288, 503
Брокгауз і Єфрон 117, 139, Вороний М. К. 247, 250
150, 168, 197, 198,348, 354, «Восточная комиссия
361, императорского
370, 382,383, 424,430,478, московского архео-
509, 515, 523 Будде Є. Ф. логического общества» 48.
200, 490 «Будильник» 107, 49,
476 «Буковина» 34, 77, 93, 117, 139, 354, 360, 364, 427,
120, 255, 260,275, 277, 278, 430, 433, 439, 443, 470
280,303, «Восточное общество» —
361, 467, 499, 501, див. «Восточная комиссия
502 Бурже П. 85 императорского
Буслаев Ф. I. 47, 138, 162, московского архео-
168, 470 логического общества»
«Восход» 375
Вава Дамаський (Вава ад- «Всемирная иллюстрация»
Ди- машки (аль-Вава), Абу- 11, 462, 466
ль- Фарадж Мухаммед ібн-
Ах- мед) 425, 523, 526 Гагарін О О. 260, 261, 263,
Ванченко-Писанецький К. 273, 282, 292, 293, 299, 301,
150, 304, 310, 312, 313, 378, 419,
483 420 «Газета Гатцука» 5, 10,
Вартовий—див. Грінченко 461 Галаган Г. П. 463
Б. Д. Васильев 52, 212, 225, Галаган П. 360, 364, 464, 478
231, 236, 492 Галахов А. 155, 170, 187,
Вахнянин А. К. 180, 483,488 Галіп Т. 254, 255, 498
209 Вейль 241 —500 Галятовський I. 177,
Венгеров С. П. 14, 383—385, 198 Ганкевич М. 37, 468
463 Вергун Д. 384, 516 Гаршин В. М. 467 Гатцук О.
Вернадський В. I. 397 О. 145, 402, 427, 461,
Верхрацький I. Г. 113, 384, 524
386, 388, 477 Г аурі Й. 233, 496 Гафез
Веселовський Олександр (Хафіз, Гафіз) 14, 24— 27, 37,
Миколайович 6, 187, 406, 40, 120, 149, 415, 460, 468, 482
488, 520 Гаффаров Мірза Абдулла
Веселовський Олексій 524,
Миколайович 56, 57, 128, 525
151, 290, 305, 336, 346, 397, Гейне Г. 6, 46, 75, 108, 109,
531
118, 120, 145, 149, 150, 359,
373, 466, 470, 473, 475
Геллер 12
Гербек О. О. 137, 402, 436
Гер’є В. I. 234, 336, 353, 496
Гете И.-В. 118 Гирич М. Я.
401, 403, 520 Пбб Е.-Дж. 410
—412,416, 521 Гідулянов П.
В. 427, 429, 524 Глаголь—
див. Нечуй-Левиць- кий I. С.
Гладилович Д. 5, 9, 13, 40, 47,
55, 118, 460, 471 Глінка М. I.
158
Гнатюк В. М. 295, 296, 314,
320, 341, 352, 356, 362, 370,
384, 386, 387, 389, 395, 397,
509, 514, 516, 518
Гоголь М. В. 12, 158, 257, 413
«Голос минувшего» 527
Голота Петро — див.
Кононенко М. С.
Гольдцієр I. 424, 513, 523
Голубев С. Т. 483 Гомер 473
Гомолинський С. I. 49, 469
Гончаров I. О. 158 Горацій
69, 149, 275 Горбунов-
Посадов І. I. 131, 480
Гордлевський В. О. 407, 410,
411, 414, 420, 425, 430, 431,
435, 443, 460, 521, 522, 524,
525
Гордлевський О. Б. 460, 521,
522, 524, 525
Граб — див. Грабовський П.
А. Грабовський П. А. (Павло
Граб) 330, 508 Гранат 430
Гребінка Є. П. 88, 484 Гревс
I. М. 421, 523 Г римач М.—
див. Г рінченко Б. Д.
Грінченко Б. Д. (Вартовий,
Тримач М., Перекотиполе Г,
Василь Чайченко) 20, 42, 47
— 49, 58, 66, 72, 73, 82, 92, 96,
101, 105, 108,ПО,112,116,
117, 119, 124,126,128,131,
143, 152, 166,176,182,192,
199, 205, 208,209,213,218,
225, 228, 236, 238, 243, 247, 248, 253, 261, 274,
280, 287,296,
298, 312, 316,323,326,334,
335, 339, 344—346,353,357,
359, 365, 366,368,370,383,
385, 388, 391, 394, 396, 399 470, 472, 474—477, 479, 480,
— 486, 489, 491, 501, 504, 507—
401, 403, 404, 408, 464, 469, 510, 512, 514, 517, 520
532
Грінченко М. М. (Загірня) московского архео-
48, 61, 318, 411, 470, 504, 513 логического общества»
«Громада» 74, 358, 464, 472 306, 361, 427, 430, 439, 443,
«Громадська думка» 398, 525— 527
399, 518, 519 Дрепер Д.-У. 158, 174, 322,
«Громадське слово» 396, 518 486, 505, 507
Грушевський Г. I. 469 Дубельт Л. В. 503
Грушевський М. С. 171, 172, «Дубове листя» 356, 512, 514
229, 317, 322, 397, 406, 507, «Думка» — див. «Г
519 ромадська думка»
Губанов Є. 20, 42—45, 50, 51, Думнов 198, 333, 489
55, 92, 94, 106, 107, 128, 130,
146, 152, 464, 469, 476, 480 Еварницький Д. I. — див.
«Гусляр» 13, 463 Гутенберг Явор- ницький Д. I.
И. 344, 510 «Етнографічний збірник»
Давлет-шах 145, 149, 220, 229, 317, 321
482 Дакікі 150, 482 Жебуньов С. О. 374, 515
Даргомижський О. С. Желехівський Є. 27, 132, 173,
158 Дашков В. 230, 496 352, 357, 465, 511
Демосфен 100 Дефо Д. Жемчужников Л. М. 261,
483 Джамі 150, 482 282, 283, 503
Джарйра 418 «Живописная Украина» 282,
Джелалледдін Румійський 510
150, 446, 482 «Живописное обозрение» 10,
«Дзвінок» 74, 82, 93, 120, 143, 153, 462, 466
146, 147, 361, 473, 474, 477 Житецький Г. П. 178, 487
Дигеніс Акрит 436, 526
Дикарев М. О. 125, 143, 207,
479 Димінський А. І. 201,
250, 321, 347, 487, 490, 493,
498, 506 «Діло» 18,19, 25, 28,
77, 275,
304, 314, 363,461,463,464,
470
Довнар-Запольський М. В.
221, 275, 494, 501
Дозі Р. 276, 353, 512,
513 Долгов 174
Доманицький В. М. 391
Достоєвський Ф. М. 83, 97,
158 Драгоманов М. П. (П.
Кузьми- чевський) 8, 22. 23,
54, 57, 65, 71, 74, 76, 78, 79, 89
—91, 104,106, 107, 109,118,
131,
136, 138, 143, 146, 179, 186
— 194,197, 198, 213,216,
221,
242, 287, 358, 422, 462, 472,
473, 476, 477, 480, 486—
488, 493, 497, 505, 523
«Древности восточные.
Труды Восточной
комиссии императорского
533
Житецький П. Г. 115, 121—123, 159, 160, 165,
177,178, 182,
185, 197,199, 200, 208,209,
216, 226,240, 244, 248—250,
252—255,258,270, 278,290,
293, 297,299,321, 324,326,
330, 332,338,342, 347,349,
352, 353,360,363, 366,381,
385, 387,389,390, 392,397,
478, 484,487,489, 493,495,
499, 503, 507, 508, 516, 517
«Жите і слово» 126—128, 135, 136, 138, 140, 141,
145,148,
149, 155, 156, 161-164, 167— 169, 171, 173, 174,
176,177,
181, 184,187, 190, 192,199,
203, 204,207,208, 210,211,
213, 220,222,229, 234,236,
239, 246—249,254, 257,258,
277, 280, 297, 361, 477, 479 «Зеркало» 5, 66, 87, 98, 100,
— 482, 485—487, 491, 494, 107, 118, 361, 362, 461, 473
498, 501 Зіньківський Т. А. (Певний
«Жовтень» 459 Т.) 45, 80, 89, 133, 134, 469,
Жук Семен —див. 473, 474
Кониський Зограф М. Ю. 498 Зозуля І. І.
О. Я. (Спілка Іван) 54, 125, 471
«Журнал Министерства Золя «Зоря»
Е. 75, 118
6, 8—10, 13, 17, 19, 20,
народного просвещения» 23, 24, 27—29, 31, 32, 34,
184, 215, 507 37, 40, 42, 49, 53, 59, 66, 75,
Загірня М. М.— див. 77, 87, 89, 90, 98, 100, 106,
Грінчен- ко М. М. ПО, 112,118, 119, 122,124,
Залеман К. Г. 443, 527 134,
Залуквич— див. Масляк В.
«Записки Восточного
отделения императорского
русского археологического
общества» 446, 526
«Записки любителей
российской словесности» 142
«Записки Наукового
товариства ім. Шевченка»
93, 120, 126, 135, 187, 204,
236, 474, 479, 487, 491, 494,
496, 520 «Записки о Южной
Руси» 201, 490
«Записки Харьковского
историко-
филологического общест-
ва» 480
«Записки Юго-западного
отдела Русского
географического общества»
210, 491 «Заря» 518 «Звезда»
466
534
142, 143, 146,147,150,156,
163, 177, 181,186,196,203,
236, 239, 241,247,248,251,
252, 259, 273,275,281,302,
303, 314, 361,362,461—469,
471—477, 486, 487, 489, 490, 497, 498, 500, 501,
504, 505,
507
«Известия Отделения русского языка и словесности»
397,
493, 518
535
«Известия Российской Академии наук»
528
«Иллюстрированный мир» 466
«Императорское московское ар-
хеологическое общество» 155, 162, 203,
212, 232, 234, 298, 354, 433, 436, 443
«Императорское общество любителей
естествознания, антропологии и
этнографии» 117, 126, 135, 139, 148, 155,
160, 161, 176, 199, 242, 243, 364, 462
Ібн-аль Асір 230, 418, 496 Ібн-
аль-Хатиб 419 Ібн-Котейба 419
Ібн-оль-Есір — див. Ібн-аль Асір
Ібн-Халлікян 425, 523 Ібсен Г. 405
Іванець (Кримська) Г. Ю. 351, 399
Іловайський Д. І. 340 Ірвінг В. 276
Істрін В. М. 164, 169, 322, 484, 507
Іжакевич І. С. 11, 12 «Кавказ» 411

«Календар «Зеркала» 10, 119, 362
«Календар «Просвіти» 10 Каллаш В. В.
10, 159, 200, 265, 343, 413, *62
Каменський В. І. 512 Кананов Г. І. 291,
295, 299, 305, 504
Кантемір А. Д. 441, 527 Карбасников
198, 201, 333, 489 Карпенко-Карий
(Тобілевич
І. К.) 324
Карський Є. Ф. 243 Катренко О. 125
Кащенко 13 «Квітка» 22, 464 Квітка-
Основ’яненко Г. Ф. 94, 106, 113, 127,
151, 159, 166,
184, 464, 476, 480, 483 «Киевская
газета» 351 «Киевская старина» 56, 130,
151, 176, 178, 181, 183, 187, 203,
221, 230, 233, 275, 276, 279,
282, 313, 316, 320, 321, 323,
326, 331, 336, 339—343, 357,
358, 361, 383, 386, 387, 402,
470, 471, 484, 487, 488, 490,
494, 495, 501, 509, 513, 514,
517
«Киевские отклики» 391, 517
«Киевские университетские известия»
169, 482 Кирило і Мефодій 262
Кирпичников О. І. 47, 150, 156,
162, 168, 172, 470, 482, 483,
521, 522 Ківшенко Н. 76 Клестова 3.
К. 349 Клоустон В. 171 — 173, 176, 183,
187, 191, 207, 210, 212, 213,
222, 225, 229, 230, 232, 233,
235—237, 239, 246, 249, 257,
265, 324, 325, 361, 485, 488,
496 «Книговедение» 130, 180, 202, 479
Ключевський В. Й. 352, 512 Кобилянська О. Ю. 342, 510
34 2-146 536
Ковалевська С. В 158 Ковалевський М
В 54, 294— 296, 471, 504
Коваленко Г. О. 22, 103, 1 1 1 , 335, 344,
390, 465, 510 Коваленко О. К. 236, 296,
397, 519
Козакевич 13 Коковцев П. К. 375, 381
Кокурудз І. 87, 474 Колебрук Т. Є. 432
Колесса О. 219, 220, 227, 229, 344, 345,
353, 384, 386—388, 494, 495, 510
Кольберг О. Ю. 2 1 1 , 220, 492 Кольцов
О. В. 120 Комаров М. Ф. (Комар, Ума-
нець) 121, 159, 178, 180, 185, 202, 248,
251, 254, 259, 315, 332, 478, 486, 498, 499,
501 Кониський О. Я. (Семен Жук,
Лепер, Перебендя) 20, 53, 54, 66, 143,
177, 180, 201, 204, 206, 207, 209, 219, 253,
260, 273, 280, 282, 296, 297, 322, 340, 471,
487, 501 Кононенко М. С. (Школичен-
ко) 43, 51, 469, 470 Короленко В. Г. 158,
163 Корт В. Ф. 482
Корш Ф. Є. 150, 156, 160, 168, 234,268, 332, 336, 345, 358,
363, 368, 392, 415, 418, 427,
430, 435, 439, 482, 484, 502,
521, 522, 524, 526, 527 Косач М. П.
(Михайло Обачний) 125, 479
Косач О.П. — див. Пчілка
Олена
Коскен Е. 173, 225, 317, 485 Костомаров
М. I. 30, 228, 470 Котляревський I. П.
145, 151,
273, 296, 297, 303, 344, 356, 501, 510,
512
Коховський В. 503 Коцюбинський М.
М. 236, 252, 383
Краевський А. О. 13 Крачковська В. О.
460, 514, 518, 521—525, 527
Крачковський 1. Ю. 371, 394, 409, 417,
419, 424, 425, 428, 429, 433, 437, -445, 460,
514, 515, 518, 521—527 Кремер А. 230,
442, 496 Кримська А. М. 25, 26, 38, 59,
63, 83, 85, 1 1 4 , 116, 350, 371, 374, 426,
438, 468 Кримська М. Ф. 369 Кримська
М. Ю. 69, 83, 85, 259,
274, 347, 350, 355, 371, 374, 426, 448,
465
Кримський Б. Ю. 431, 437, 447, 454, 525
Кримський Ю. С. 25, 26, 38, 59, 60, 63, 84, 114, 115, 252—256, 266, 309, 350,
351, 371, 374,
376, 426, 431, 468 Кримський Ю. Ю. 25, 83—85, 268, 277, 323, 337,
338, 346,
355, 399, 459, 465 Кузьмичевський П.— див. Драгоманов М. П.
Куліш П. О. 92, 201, 202, 281, 288,289, 336, 356, 366, 474,
490, 503, 509, 514 Кун в. 492
К>лчанко Г. I. 210, 491 Курбський А. М. 224 Кушелев-Безбородько Г. 47.
470 Лавров П. О. 493
537
Лазаревський М. М. 500
Лазаревський О. М 331, 508
Лазаревський Ф. М. 500 Лазаревський
Я. А\ 260, 261, 282, 312, 500
Лазеєз П Н (Павлик) 447— 449, 452, 454,
528 Лаптев I. 345, 510 Ларіонов 268, 305
Лассаль Ф. 67 «Ластівка» 166, 484
Лахикий Абан 430, 524 Левенко—див
Леонтович В М. Левицький В Л.
(Василь Лукич) 9, 18, 22, 23, 30, 66,
90,
100, 113, 118, 119, 122, 132,
186, 195, 205, 239, 247, 248,
251, 254, 258, 259, 288, 290,
462, 464—467, 497, 498 Левицький I.
— див. Нечуй-Ле- вицький I. С.
Левицький О. I. 402, 520 Левицький О.
М. 75 Левченко М. 121, 134, 478 Лен
(Ьапе) 153, 241 Леонтович В М.
(Левенко) 236, 273, 294, 497, 500 Лепер
— див. Кониський О. Я. Лермонтов М.
Ю. 158 Леухін 43, 469 Лиманський —
див Мова В. Липа I. Л. 55, 103, 471, 475
Лисенко М. В. 373 Лібрехт 187
«Літературна Україна» 459
«Літературно-наукова бібліотека» 24,
119, 174, 461, 465, 468, 485, 486
«Літературно-науковий вісник» 314,
335, 336, 342, 345, 348, 356, 358, 361—
364, 402, 404, 430, 505, 507—510, 512,
513, 518
Лішин К. Н. 310, 312, 314 Лопатинський
Л. 514 Лукич Василь — див. Леви-
цький В. Л.
Лятифі 416, 522
Майєр 150
Макарій Антиохійський 183, 224, 268,
430, 436, 500, 526, 527 Маковей О. С.
255, 260, 278, 467 Максимович М. О. 36,
141, 142, 145, 151, 177, 480, 483
538
«Малорусский литературный сборник»
220, 494, 495 Мальтус Т.-Р. 84 Манжура
І. I. 136, 480 Марзукій Абу-Алі-Ахмед •
ібн- Мохаммед 428, 435, 524, 526
Маркевич М. А. 201, 282 Марко Вовчок
36, 132, 317 Марков О. 219, 494
Марковський М. М. 178, 182— 184, 198,
200, 202, 207, 244, 248, 486, 489, 490, 497
Маркс Карл 67 Марр М Я. 422, 523
Масляк В. (Залуквич) 32, 87, 119, 461,
467 Масперо Г. 225, 495 Махмуд — див.
Мохаммед Мачтет Г. О. 10, 43, 158
Медніков М. 381 Менщиков Л. П. 465
Мержинський С. К. 350, 511 «Мета»
342, 510
Мирний Панас (Рудченко П. Я.)
21, 287, 464, 466, 503 Мирон —див.
Франко I. Я. Михайловський М. М. 509
Михальчук К. П. 340, 348, 388, 509, 511
Мігрі Хатун 40, 410, 469 Міллер Б. В.
350, 355, 360, 374, 379 511
Міллер В. Ф. 73, 152, 163, 169, 227,234, 239, 240, 244, 245,
265, 283, 290, 295, 299, 304,
309, 316, 318, 331, 336, 337,
339, 343—347, 349, 353—355,
357, 361, 364, 368, 369, 371,
375, 376, 379, 392, 402, 404,
410, 412—413, 415, 425, 426,
429, 439, 472, 509, 511, 517,
527 32, 34, 40, 41, 53— 55, 66, 67, 74—77, 80,
Міллер Є. В. 349, 382 Мінорський В. Ф. 81, 86, 90, 91, 98, 99, 102—104, 108—
368, 375, 379, 514, 522 1 1 1 , 119, 122, 131, 175, 187, 342, 361,
Мінорський Ф. М. 413, 522 Мірза- 395, 461, 463, 465— 467, 471, 473, 475—
Джафар 415, 509, 522 Міцкевич А. 136, 477, 480, 487, 488
142, 480, 483 Міщенко Ф. Г. 364 Млака «Наукова бібліотека» 37 Наукове
Данило — див. Вороб- кевич С. товариство ім. Шевченка 93, 119, 232,
Мова В С. (Лиманський В.) 35 «Молва» 290, 365, 368, 370, 384, 389, 395, 461, 479,
201, 490 «Молодик» 151, 201, 220, 483 492, 494, 514 «Наукові записки
Мончаловський О. А. 219, 494 товариства ім. Шевченка» — див.
Мордовець — див. Мордовцев «Записки Наукового товариства ім.
д л. Шевченка»
Мордовцев Д. Л. 220, 228, 281, 288, 364, Науменко В. П. 178, 297, 331, 486
494 «Москвитянин» 142, 481 Наумов 12
«Московские ведомости» 137, 480 «Национальные проблемы» 527
Мотанаббій-аль Мутанаббі 436, 444, Невестюк Я. 108, 476 «Неделя» 1 1 1 ,
526, 527 477 Некрасов М. О. 120, 158 Нельдеке
Мохаммед (Махмуд) 14, 139, 140, 241, Т. 230, 354, 444, 496, 512, 514
527 Не-Теофраст — див. Франко І. Я.
Мочульський В. М. 185, 487, 494 Нечуй-Левицький І. С. (Леви- цький,
Мошинська 211, 220, 492 Муркос Г. А. Глаголь) 19, 48, 132, 288, 358, 464, 513
218, 234, 245, 268, 269, 307, 316, 318, 319, Никитенко О. В. 201 Никольський М.
332, 494, 500 В. 266, 443, 500
Мюллер М. 130 Мюрад IV 411 Нікітін I. С. 75, 118, 473 Нікітський О.
47, 152, 470 Ніщинський П. І. (Байда
Навроцький О. О. 243 Надсон С. Я. 158 Петро) 473
«Народ» 7—9, 14—18, 22—24, 27, 28, 31,
34* 539
«Нова громада» 399, 400, 404, 502, 512,
519 Новицький I. П. 220 «Новое время»
41, 281, 443, 469, 516
«Новости дня» 106, 137, 476 «Новь» 11,
462, 466 Номис (Симонов М. Т.) 132
Обачний М.— див. Косач М. П. Обер

Д.-Ф. 511
«Общество любителей естество-
знания...» — див. «Императорское
общество любителей
естествознания, антропологии и
этнографии»
«Общество Нестора-летописца» 403,
520
Огоновський О. М. 18, 21, 29, 91, 95,
1 1 1 , 1 1 4 , 147, 167, 170, 172, 219,
224, 383, 386, 387, 464, 485, 511
Окуневський Я. 315, 320, 505
Олесницький Я. О. 19, 527 Орлов О. Ф.
503 Осадчий Т. I. 119 «Освобождение»
387, 516 «Основа» 131
Островський О. М. 150, 158 Острозький
Василь 225, 495 Отбі 418
Охрімович В. 49, 55, 470 Очкин А. М.
201
Павлик М. I. 9, 16—18, 27, 54, 91,101—104, 108, 109, 111,

120, 123, 138, 152, 154, 157,
162, 163, 167, 168, 170, 171, 173, 174, 179, 181, 188, 190—194,
197, 202, 204, 205, 213, 216,
232, 249, 257, 461, 463, 465,
467, 475, 485, 493, 505 Павлов О С. «Посредник» 106, 114, 476, 480
144, 481 Палестинське товариство 263, Потапенко I. М. 158 Потебня О. О 114,
264, 271, 272, 276, 337, 500 Панов 13 204 «Правда» 7, 10, 11, 15—18, 22, 25, 28,
Паньківський К. Ф. 290, 336, 503 40, 53, 54, 76, 77, 79, 80, 105, ПО, 119,
Партицький О. 466 Пащенко 11 126, 197, 236, 287, 303, 314, 320, 342, 358,
Певний Т. — див Зіньківський Т. А. 361, 461—463, 473, 479, 495 «Привіт д-ру
Перебендя — див. Кониський Івану Франку в 25-літній ювілей
О.я. літературної його діяльності» 295, 296,
Перекотиполе I.— див. Грінчен- ко Б. 318, 504, 505
Д. «Просвіта» 29, 66, 91, 92, 94, 205, 277,
Переферкович М. 375 Петров М. I. 202, 314, 387, 400, 401, 464, 466
490 Пипін О. М. 18, 19, 22, 30, 124, 137, Прутков Кузьма 386 Пушкін О. С. 158,
174, 187, 210, 229, 358, 363, 382, 383, 385, 162 Пчілка Олена (Косач О. П.) 125,
464, 478, 488, 491, 495 Писарев Д. I. 61, 349, 391, 405, 517
486 Писемський О. Ф. 158
Шдляшецький О. 28, 466 «Рада» 400, 408, 409, 504, 511, 519
Піонтковський 13 Пірер 150 Радивиловський А. 177, 182, 183, 198,
Погодін М. П. 163, 164, 484 486, 489 Радлов В. В. 443, 527 Расім 444
Подбельський 13 Полівка I. 346, 348, Ревані 410, 521
511 «По морю и по суше» 325, 364 Редін Є. К. 364
Помяловський М. Г. 158 Попов А. М. Ренан Ж.-Е. 130, 289, 354, 503
47, 151, 153, 215, 470, 481, 483, 493 Попов Рєпін І. Ю. 260
П. 145 «Рижа» — див. «Червоная Русь»
540
Римський-Корсаков М. А. 158 «Рідний
зільник» 466 «Рідний край» 405
«Розвага» 398, 519 Роздольський О. 492
Розен В. Р. 268, 337, 375, 379, 381, 446,
500
Розенцвайг-Шваннау В. 149, 482 Розов
В. О. 400, 520 Романович Т. 495
Ростовський Димитрій 227, 228 Ростом
Михаїл Асада 285 Рубінштейн А. Г. 158
Руданський С. В. 177, 178,
184—186, 195—197, 203, 220, 239, 241, 249, 251, 254, 256,
258—260, 274, 279, 290, 294,
321, 341, 342, 345, 355, 361,
363, 364, 486, 487, 489, 490,
497, 499, 503, 506 Рудченко І. Я. Смирнов О. В. 215, 493 Смілянська І.
(Іван Білик) 22, 29, 464, 466, 503 М. 460 Снітко Ю. Ю. 436, 526
Рудченко П. І. 22, 464 Румянцев П. М. Соболевський О. І. 145, 199, 202, 215,
467 «Руслан» 304, 314, 369, 505, 514 217, 219, 220, 226,
«Русская историческая библиотека»
224
«Русская мысль» 135, 162, 343, 480
«Русская старина» 137 «Русские
ведомости» 49, 55, 106, 123, 127, 128, 130,
137, 281, 287, 396, 470
«Русский филологический вестник»
212, 215, 226, 231, 402, 482, 495
«Русское богатство» 76, 473 Руссо Ж.-
Ж. 284 «Руська хата» 288, 303 «Русько-
українська бібліотека» 197, 489
Рюккерт Ф. 363, 513
Сааді Аббу-Абдалл ах 14, 24, 37, 40, 120,
144, 149, 421, 446, 481, 482
Саламі ібн-Джандаль 522 Салтиков-
ІЦедрін М. Є. 160, 170, 352, 363, 512
Самойлович А. Н. 443, 527 Самійленко
В. I. 324 «Санкт-Петербургские ведомо-
сти» 281, 502 Сапфо 398
«Саратовский сборник» — див.
«Малорусский литературный
сборник»
Саті 412, 522
«Сборники материалов для описания
племен и местностей Кавказа» 187
«Сборник Отделения русского языка и
словесности Академии наук» 215, 485
«Север» 466 «Семья» 128, 479
Сердешний I.— див. Стешен- ко I.
Сирокомля В. 101 Ситін 43, 469 Сімоні
П. К. 243, 497 Сірін Єфрем 380, 420, 523
«Січ» (товариство) 466 «Складка» 303,
504, 507 Скобельський П. 40, 468
Сковорода Г. С. 145, 155, 391, 481
«Славянский век» 516 «Слово» 494
Смирнов В. Д. 410, 412, 521, 522
541
227, 246, 279, 313, 316, 317,
320, 323, 326, 331, 335, 339,
341, 344, 356, 386, 397, 481,
482, 489, 495, 502, 505, 506, 518 «Труды Восточного отделения
Соколов М. І. 12, 198, 215, 233, 239, 244, императорского русского
489, 493 Соловйов М. Л. 150 археологического общества»
Сперанський М. Н. 128, 136, 137, 169, «Труды по востоковедению» 430, 445,
174, 212, 225, 231, 236, 363, 479, 485, 492 511
Спілка Іван — див. Зозуля І. І. «Труды этнографическо-стати-
Стависький М. 108, ПО, 475 Станкевич стической экспедиции в Западно-
М. В. 151 Старицька С. В. 350 Русский край, снаряженной
Старицький М. П. 302, 324, 349, 405, 504 императорским русским
Стасов В. В. 393, 517 Стасюлевич М. М географическим обществом» 487
340, 509 Стебельський П 495 «Степ» 29, Тургенев I. С. 158
466 Степович А. I. 364 «Степові квітки» Тучапський П. А. 474
510 Стефенсон Дж. 274 Стешенко І. М.
(Сердешний Ів.) 236, 252, 356, 402, 497, Уваров О. С. 233, 481, 492 Уварова П.
512 С. 142, 436, 526 «Указатель к «Чтениям
Стороженко М. I. 151, 201, 490 в императорском обществе истории и
Стороженко О. П. 220, 355, 494, древностей российских при
512 Московском университете» 40, 41, 469
«Страхопуд» 99, 474, 494 Строев П М «Указатель чтений» — див. «Указатель
481 Струве П Б 516 Студинський К. И. к «Чтениям в императорском обществе
180, 203, 204, истории и древностей российских при
209, 219, 220, 222—225, 231, 233, Московском университете» «Україна»
344, 383, 384, 491, 495 471, 487 Українка Леся (Косач Л П.) 27,
Ступін 43, 469 Суворій О. Є. 469 102, 108, ПО, 124, 252, 349, 391, 459, 475,
Сулейман I (Сулейман-ель-Ка- нуні) 479, 511, 517
412, 522 Сулій 427, 429, 524, 525 Сумцов «Украинская жизнь» 527 Уманець —
М Ф 136, 187, 188, 199, див. Комаров М. Ф. Ундольський В. М.
210, 216, 220, 221, 236, 358, 363, 384, 144, 22І, 481 Успенський П. 169, 172,
385, 488, 489, 492, 493, 485 Устиянович К. М. 75, 185, 461
513 «Утро России» 527 «Учитель» 146, 147,
«Сыгнал» 31, 467 482
Сюрсок Е. 266, 272 Федоров I. 155 Федорченко І. I. 398, 519
Федькович О.-Ю. 23, 65, 118, 467, 472
«Театральная библиотека» 30, 466
Фірдоусі Абуль-Касим 14, 120, 140, 141,
«Телескоп» 490 Терещенко I. 296
145, 150, 162, 164, 225, 361, 469, 480, 486
Тертулліан 380, 515 Тимченко Є. К. 404,
Франко I. Я. (Мирон, Не-Тео- фраст) 7,
520 Тисовський В. 23, 465 Тихонравов
14, 15, 22, 24, 27, 33, 36, 38, 45, 46, 52, 56,
М. С. 47, 134, 137, 141, 142, 145, 152, 155,
57,
174, 215, 470, 481, 483, 485 Тіле Ю.-М.
65, 66, 78, 90, 91, 103, 119, 120, 122—
112, 120, 168, 171, 173—176, 179, 182,
124, 127, 131, 134, 137, 138, 142. 144,
183, 188— 190, 192—194, 477, 485
146, 148. 154, 156, 157, 160, 163, 166,
Товариство ім. Шевченка — див.
167, 170, 172, 174—176, 178, 180, 181,
Наукове товариство ім. Шевченка
183, 186, 187, 189, 190, 192—195, 199,
«Товариш» 7, 8, 461 Толстой Л. М. 480
200, 202, 203, 205, 207—210, 214, 220,
Толстой Ф. А. 141, 142, 481 Томсен В.
222, 223, 229, 230, 233—235,
427, 524 Топорков 12
237, 239, 246, 249, 251, 254— 256,
Трегубов Є. К. 21, 38, 39, 464 «Труды
259, 273, 277, 279, 280,
Восточного отделения
295—298, 303, 313, 315—317, 320—
императорского русского ар-
322, 325, 326, 331, 335, 341, 352,
хеологического общества» 139, 176,
356, 361,382, 384,
480
390, 460—465, 467—473, 476, 478,
«Труды Восточной комиссии»— див.
542
479, 481, 482, 484—486, Кононенко М С.
489—493, 495, 496, 498, 500— 502, Шмідт О. Є. 424, 442, 443, 523, 527
504—507, 509, 510, 515, Шраг I. Л. 346, 511
518 Шумлянський Й. 471
Франко О. Ф. 16, 103, 479 Фрейтаг К. А. Шухевич В. О. 93, 474
161, 164, 167, 168, 171—176, 179—182, Шхаде Д. 299, 300, 446
188—194, 202, 203, 205, 208,
209, 213, Щедрін М. Є. — д и в . Салтиков-
216, 477, 485 Щедрін М. Є.
Щурат В. Г. 204, 314, 491
Хайям (Хейям) 6, 14, 40, 76, 119, 120,
149, 460, 473, 512 Халанський М. 401,
520 Халатов 377, 379 Халатьянц Г. А.
377, 414, 415, 421, 515 Халіль 286
Хаммер-Пургшталь I. 410, 412, 521, 522
Харрасовіц О. 416, 427, 522 Хасанн ібн-
Табіт 444 «Хвиля за хвилею» 336, 509
Хейям — див. Хайям «Хлібороб» 103,
109, ПО, 475 Хлудов В. 151
Хлудов О. I. 141, 145, 215, 481, 493
Хмельницький Б. 90
Царський I. М. 141, 142, 481
Чайковський П. I. 158 Чайченко—див.

Грінченко Б . Д . «Червоная Русь»
(«Рижа») 5, 6, 98, 461
Чикаленко Є. X. 297, 408, 504
«Читальня» 7, 8, 461 «Чтения в
императорском обществе истории и
древностей
российских при Московском
университете» 131, 469, 493 «Чтения в
Историческом обществе Нестора-
летописца» 402, 403, 446, 520
Чубинський П. П. 132, 133, 177, 185, 334,
487
Чужбинський — див. Афанась- єв-
Чужбинський О. С.
Шараній — див. Абд-аль-Вах- хаб аш-

Шарані
Шахматов О. О. 186, 363, 384, 385, 392,
394, 487, 493 Шашков С. 101
Шевченко Т. Г. 12, 80, 89, 90, 93, 101,
106, 177, 180, 201, 236, 260, 261, 273,
282, 330, 370, 460, 461, 473, 474, 487,
490, 500, 508
Шекспір В. 92, 118, 285, 324, 474
Шелгунова Л. П. 241 Шеллі П.-Б. 158
«Шершень» 398, 519 Шибанов П. 47,
123, 142, 144, 230, 466, 470
Шишацький-Ілліч О. В. 342, 510
Шишманов I. Д. 294 Шіллер Ф. 106,
124, 476, 501 Школиченко — див.
543
«Этнографическое обозрение» 10, 29, 73, 128, 135, 139, 140, 142, 143, 147,
160, 161, 163,
168—170, 172, 174, 183, 198— 200, 207, 209, 213, 216, 220,
221, 229—231, 241, 242, 275,
276, 318, 335, 346, 359, 361,
362, 462, 472, 479, 489, 492,
493, 496, 497, 501, 504, 506, 512
544
«Этнографическое общество» 97, 98,
126
«Южный край» 358, 513 Юргенсон П. I.
158
Яворницький Д. I. (Еварни- цький) 325,
364, 365 Яворовський Н. 5, 7, 8, 461
Яворський Стефан 183 Яворський Ю.
А. 352, 384, 512 Ягич В. 215, 227, 385,
386, 388, 389, 516
Якушкін П. I 144, 481
Янжул І. I. 158
Янчук М. А. 10, 20, 29, 31, 98, 119, 142,
143, 148, 151, 207, 227, 242, 266, 330, 346,
462 Яросевич Р. 17, 463 Ястребов В. М.
220, 221, 275, 494, 501
„А ГС Ь ІУ іііг зІауізсЬе РЬіІоІодіе" 346,
348, 384, 510
„Аіепеиш” 322, 323, 507
„Біе 2ей” 222, 495
„Лоигпаї оі ІЬе КоуаІ А з і а і і с Зозіаіу”
432
„Іпіегпаііопаїег МопаІ$Ьегіс1іія 235
„Кип'ег Ілу6>у$кі” 321, 506
„Мозкаиег (іеиізсЬе 2еііип£я 235
„Ыоп-едо” — див. Арабажнн К. І.
Сгаз” 5
в
„Шіепег 2еіІзсЬгіІЇ ійг сііе Кипгіе сіез
Мог£еп1апсіі5сЬеп” 231
„2ейзсЬгШ сіег гіеиізсЬеп тог-
бепІапсіізсЬеп <Зезе1І5сЬаН;я 211,
231, 492
СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ
А Ю. Кримський. Фото. 1941 р.................................................................. 4—б

І. Я. Франко. Фото. 1895 р....................................................................... 192—193
Титульна сторінка праці А. Кримського «Очерк развития суфизма» з дарчим
написом І. Франкові................................................................................. 240
І. Ю. Крачковський. Фото. 40-і роки........................................................ 432—433
Батько А. Ю. Кримського — Ю. С. Кримський. Фото.
1898..... ....................................................................................................... 448—449
ЗМІСТ
1890
1. До Д. Гладиловича. 17 лютого........................................................................5
2. До І. Я. Франка. 23 лютого..............................................................................7
3. До І. Я. Франка. 27 березня.............................................................................7
4. До І. Я. Франка. 24 липня ст. ст..............................................................8
5. До В. Л. Левицького. 13 жовтня.....................................................................9
6. До І. Я. Франка. 5 грудня..............................................................................14
1891
7. До І. Я. Франка. 4 січня.................................................................................15
8. До О. М. Огоновського. 29 грудня ст. ст....................................................18
9. До Б. Д. Грінченка. 22 січня .........................................................................20
10. До О. М. Огоновського. 1 лютого...............................................................21
11. До І. Я. Франка. 15 березня.....................................................................22
12. До В. Л. Левицького. 2 квітня................................................................23
13. До Ю. Ю. Кримського. 8 квітня............................................................25
14. До І. Я. Франка. 18 квітня............................................................................27
15. До О. М. Огоновського. 13 червня.............................................................29
16. До В. Л. Левицького. 14 жовтня.................................................................ЗО
17. До І. Я. Франка. 25 жовтня..........................................................................33
18. До І. Я. Франка. 31 жовтня..........................................................................36
19. До І. Я. Франка. 14 листопада.....................................................................38
20. До Б. Д. Грінченка. 2 грудня ст. ст.............................................................42
1892
21. До Б. Д. Грінченка. 23 лютого ................................................................42
22. До І. Я. Франка. 2 березня........................................................................46
23. До Б. Д. Грінченка. 20 березня................................................................49
24. До І. Я. Франка. 20 березня......................................................................52
25. До І. Л. Липи. 1 травня.............................................................................55
26. До І. Я. Франка. 15 травня.......................................................................56
27. До І. Я. Франка. 25 травня..........................................................................57
28. До Б. Д. Грінченка. 17 червня....................................................................58
29. До Б. Д. Грінченка. ЗО червня...................................................................66
30. До Б. Д. Грінченка. 17 липня......................................................................72
31. До Б. Д. Грінченка. 20 липня......................................................................73
32. Л о Б. Д. Грінченка 18 серпня...............................................................82
33. До Б. Д. Грінченка. 19 вересня.......................................................92
34. До О . М. Огоновського. 25 вересня...................................................95
542
35. До Б . Д. Грінченка. 4 жовтня........................................................96
36. До В . Л. Левицького. 7 грудня.....................................................100
1893
37. До М. І. Павлика. 16 січня.........................................................101
38. До М. І. Павлика. 7 лютого........................................................102
39. До І. Л. Липи. 15 лютого..........................................................................103
40. До М. І. Павлика. 22 лютого...................................................................104
41. До Б. Д. Грінченка. 23 лютого................................................................105
42. До Б. Д. Грінченка. 11 березня . ї........................................................108
43. До М. І. Павлика. 16 березня..................................................................108
44. До М. І. Палика. 1 квітня........................................................................109
45. До Б. Д. Грінченка. 15 квітня.................................................................ПО
46. До М. І. Павлика. 20 червня....................................................................1Н
47. До Б. Д. Грінченка. 21 червня.................................................................113
48. До О. М. Огоновського. 27 липня ст. ст...............................................114
49. До П. Г. Житецького. 12 вересня...........................................................121
50. До І. Я. Франка. 26 вересня.....................................................................122
51. До І. Я. Франка. ЗО вересня...................................................................123
52. До І. Я. Франка. 26 жовтня..................................................................124
53. До Б. Д. Грінченка. 8 листопада..........................................................126
54. До І. Я. Франка. 28 листопада.............................................................127
55. До Б. Д. Грінченка. 9 грудня................................................................128
56. До І. Я. Франка. 31 грудня...................................................................134
1894
57. До 1. Я. Франка. 23 січня.....................................137
58. До І. Я. Франка. 13 лютого..................................138
59. До І. Я. Франка. 19 лютого..................................142
60. До Б. Д. Грінченка. 10 березня.............................143
61. До І. Я. Франка. 15 березня..................................144
63. До О. М. Огоновського. 23 березня....................147
65. До Б. Д. Грінченка. 11 червня..............................152
66. До І. Я. Франка. З липня......................................154
67.......................................................................................................................... До І.Я. Франка. 18
серпня . .........................................................................156
68.......................................................................................................................... До М. І. Павлика.
22 листопада..................................................................157
69.......................................................................................................................... До П. Г.
Житецького. 24 листопада..........................................159
70.......................................................................................................................... До І. Я. Франка. 5
грудня.............................................................................160
1895
71. До І. Я. Франка. 18 січня......................................163
72. До І. Я. Франка. 1 лютого.....................................163
73. До П. Г. Житецького. 16 лютого.........................165
74. До І. Я. Франка. 19 лютого...................................166
75. До І. Я. Франка. 2 березня . . 167
76. До І. Я. Франка. 15 березня.................................170
77. До І. Я. Франка. 12 квітня....................................172
543
78. До М. I. Павлика. 23 травня.................................................................174
79. До Б. Д. Грінченка. 24 червня..............................................................176
80. До П. Г. Житецького. 8 липня..............................................................178
81. До М. I. Павлика. 16 липня..................................................................179
82. До О. Я. Кониського. 21 липня . 180
83. До М. I. Павлика. 5 серпня....................................................................181
84. До Б. Д. Грінченка. 5 серпня.................................................................182
85. До М. I. Павлика. 6 серпня....................................................................188
86. До I. Я. Франка. 10 серпня....................................................................190
87. До М I. Павлика. 11 серпня...................................................................192
88. До I. Я. Франка. 11 серпня ...................................................................194
89. До В. Л. Левицького. Мсерпня ............................................................195
90. До М. I. Павлика. 5 вересня...................................................................197
91. До П. Г. Житецького. 9 вересня...........................................................198
92. До Б. Д. Грінченка. 17 вересня.............................................................199
93. До П. Г. Житецького. 19 вересня........................................................ .199
94. До П. Г. Житецького. 22 вересня.........................................................200
95. До О. Я. Кониського. 23 вересня .........................................................201
96. До М. I. Павлика. 24 вересня................................................................202
97. До I. Я. Франка. З жовтня..........................................................................203
98. ДоМ. I. Павлика. 4 жовтня. .....................................................................205
99. До Б. Д. Грінченка. 3 листопада...............................................................205
100. До I. Я. Франка. 16 листопада.................................................................208
101. До Б. Д. Грінченка. 21 листопада............................................................209
102. До I. Я. Франка. 24 листопада.................................................................210
103. ДоМ. I. Павлика. З грудня.......................................................................213
104. До I. Я. Франка. 6 грудня.........................................................................214
105. ДоМ. I. Павлика. [14 грудня]..................................................................216
106. До П. Г. Житецького. 17 грудня.............................................................216
107. До Б. Д. Грінченка. 17 грудня.................................................................218
108. До I. Я. Франка. 18 грудня.......................................................................222
1896

Tvory V Piaty Tomakh T5 Kn1

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Tvory V Piaty Tomakh T5 Kn1

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ

ТВОРИ В П’ЯТИ ТОМАХ

(С) Видавництво «Наукова думка», 1973 р.

Москва, Б. Лубянка, Варсонофиевский пер., д. Рябу-

1) «Игумен Феодосий уличает к и.

В поясненні малюнків є докір українцям, що немає ще

«ЖИВОЩИСНОЕ] ОБ[ОЗРЕНИЕ>, 1889, т. II

8) «Н а п о к о с е». Рис. Ижакевич. № 28, стор. 19. «В

Вельмишановний пане Франко!

Вельмиповажаний пане Франко!

Москва, 1891, маРта 2 квітня

т. е. напомни маме обо мне; памятуй, что всякое даяние благо

Ні, не кажи, що надії на божу Ласку немає

Вельмишановний пане ФранкоІ

Р. 5. У Білика, як мені відомо, є роман «За водою»*і

Москва, 1891, 2/14 жовтня

Дорогий пане Левицький!

I Ви, може, й не знаєте, як Вас шанують російські українці. Я наведу

I Не завадило би й друком оголошувати заголовки цих взятих творів, щоб

I Пам’ятник, міцніший за мідь (лат,).— Ред.

I В відозві зазначте, що хто все-таки стіснятиметься, щоб його ймення

міщанського роду, матиI II— полька литовська,— я, значця, ані

I Відповідно (іфранц.).— Ред.

М[осква], 1892 р., 20 марта

М|осква], 1892 р., 8/20 марта

I Напів-Азія (Ічім.).— Ред.

Не писав скількись день, бо здобув од Вашої жінки лист,

Оце тепер, коли я пишу до Вас, геть уся Звенигород- ка

I Моральної чистоти (грецьк.).— Ред.

Грунт до українофільства в мене був вже давно приго-

I1 Крім Вас, я ще т і л ь к и Франкові дещицю оповідав про себе, та й то

Сьогодні, любий земляче, здобув я Вашу карточку та

I Хоч знов і те тра завважити, що н а ц і о н а л і с т и ч н е

Отож «Народ» спершу мені дуже був не сподобався, і я не

Од того февраля я веду зовсім інакшеє життя: ненастанна

I Мистецтво вічне, життя коротке (лат.).— Ред.

I Нехай загине світ, але здійсниться правосуддя (лат.),— Рео.

Щодо «Хоми Макогона», то спершу тра сказати пару слів

I І не маючії ніякого стосунку до політики.

Тільки що повернув од Губ[анова] і встигну ще сьогодні

Не подобається мені університет! Я й інститутом був

Ви питалися про пишучі машини. Щодо «Малютки», то

I Не вистачає, бракує (грецьк.). — Ред.

с. Болошево, Московської губ.,

Вельмиповажаний пане професоре!

I «Підручник 9 історії релігії» (франц .).— Ред.

Живучи на селі, далеко од поштового

Був я в городі. Статтю про містичні твори надрукує

Щодо того примірника «Ж[итя] і сл[ова]», який виси-

пізніше довідається київська цензура про петербурзький наказ,

Общества любителей^естествознания, антропологии и

I «Що зробив, Меценате. .» (лат .).— Ред,

I Словники (франц.).— Ред.

Простіть мене, дорогий друже, що я не одповідав на Ваш

Дорогий, високоповажаний друже!

Як бачите, тільки за один річник «Этнографического]

I Доброго заміру (лат.).— Ред.

I «Вступ» (англ.) — Ред.

Вельмиповажаний Олександре Яковичу!

I Я написав йому: «Во главе редакционного комитета стоят П[авли]к и

Звенигорода, 18ущ95 Вельмишановний

I Текст (лат.).— Ред.

I «Увидел несовместимость украинофильства с прогрессом».