8 Klas Ukrliteratura Avramenko 2021 PDF

УДК373.5:8 21.1 61.2.09. +82 1.161.2. 09]( 0 75.
3) А 21
Рекомендовано Міністерс твомосвітиі наукиУк раїни

( наказМіністе рстваосвіт иі науки Укра їн ивід2 2.02.2 021 №24 3)
В и д а н о з а р а х у н о к д е р ж а в н и х к о шт і в . П р о д а ж з а б о р о н е н о
У м о в н іп о з н а ч е н н я :
— творчез авдання;
—
— с л о в н и к н е в і д о м и х термін ів;
т е с т о в із а в д а н н я ;
— з а в д а н н я д о х у д о ж н ь о г о тексту;
— д о м а шн є з а в д а н н я .
А 21
А враменкоО.
У к р а ї н с ь к а л і т е р а т у р а : п і д р у ч . д л я 8 к л . з а к л . з а г а л ь н . с е -редн.освіти.—2-гевид.,перероб./ОлександрА враменко.—Київ: Грамота,2 021.— 240с.:іл.
ISBN97 8-9 66- 349 -86 4-5
Підручниквідповідає вимогамДержавногостандартутапр огр а мі зук раї нс ьк ої лі те рат ур и дл я8 к ла су .

Виданняміститьхудожнітвори,відомостіз теоріїлітера-т у р и , б і о г р а ф і ч н і м а т е р і а л и п р о п и с ь м е н н и к і в і п и с ь м е н н и ц ь . М етод ичн ийа парат підр учн икаохо плює різно рівне візавда ння,зо рієнт овані навік овіосо блив остівосьми клас -
ників івосьми класн иць.
Для учнів, уч ителі в, методист ів і батьк ів.
У Д К 3 7 3 .5 :8 2 1 .1 6 1 .2 .0 9 .+ 8 2 1 .1 6 1 .2 .0 9 ] ( 0 7 5 .3 )
ISBN97 8-9 66- 349 -86 4-5
©А враменкоО. М., 2 021

©В идав ницт во«Грам ота»,202 1
Дорогі друзі !
А бидістати насоло дуві двив чен няукра їнсько їліте ратур иу8класі,требастараннойсистематичнопрацюватизпідручником,якийв изаразтр имаєтевру ках.
Ч итаючи його, ви виру шите в захоп ливу й піз наваль ну п одо- рож: п отра пите д о Ту речч ини, на узбережж я Ч орног о моря, деста нете сві дками в изволе нн я з пол ону семисот козакі в-не віль -ни ків, а в цьому їм до помогла сміл ива ук раїн ка ( дума «Марус яБогусла вка») .Дуже цікаво вам буде дізнат ися, якзді йсн ив фі- нансов у махінац ію і в о ди н момент зба нкру тував багат ий се ля- ни н Калит ка ( І. К арпенко-К ари й «Сто т исяч») . Неаби які і нтриг исупр оводжу ватимутьу течузрі дногосе лаголов нихге роївОстапата Сол омії, яка п ожертву вала своїм ж иттям зарад и во лі ( М. К о-цюбинськ ий «Дорогою цін ою») . Ви потра пите у ви р пр истрастей, перш ого коха ння та зрад и ( В. Чемерис «В ітька + Галя,
або Повістьп ропер шекоха ння ») .
Також ви опан овуват имете ази лі терату рознавств а: засвоїтенові наукові термін и, нав чатиметеся а налізуват и худож ні тв ори, ч и т а т и м е т е й д е к л а м у в а т и м е т е п о е з і ю , і н с ц е н і з у в а т и м е т е д р а м а -ти чніт вор и.Усецеб удед лявасдуже цікав им.
Цянавчаль нак нижка поєд нуєелемент ипі друч ни катахресто -
матії.Кожний розді лмаєтакустру ктуру: відомостіізж иття письмен ни ка( письмен ни ці) —коро тки йогля дхудож ньоготв ору—те ксттво ру—різ норів невізав дан ня.
Матеріал підручника оздоблен о фото, ре проду кціям и карт интаілюстраціями,щосприятимеякіс номузасвоєннюхудожньогойнавчальногоматер іалу.
Отожбажаємовамцікав оїпо дорожісв ітомукра їнськ оїлі -терату ри.Ус піхів!
Автор
3
ВСТУП
Х удо ж н ял іт ера т ура я ко дна із ф ор мд у хо в ної ді ял ь но с тіл ю дин и. . .
Розгляньте фототар епро дукц іїкарт ині дайтев ідпо віді назап итання .
Дуб.Ф ото І.Шишкін. Ста ри йду б. Д .Рей.Дубянголів.
1865р. 2011р.
А.Визначте ,на якихі люстрац іяхбі льшр еаліст ичноз ображ ено дуб .Чомув итак думаєте ?
Б.Доякоїзних легше діб ратизвуко віеф ектитаяк ісаме?
П рочитайтет екститав икона йтезав данн я.
2
Рісузеленомулісідубвелетенський,висок До дубів належать
ий; переважновеликідеревадо40м
Вітирозкинувшипишнорясно- етрівзав-вишки, рідше —
густііширокі; низькі
Гордостоявміжусіми,стихашепочучилис дереваабокущі.Стовбурзазвича
том; йтов-
Кращимзавсіхвінздававсясилоюду- стий,гілкизвивисті.Дубпочи-
жоюйхистом… наєцвістинавідкритихмісцяху20
Б.Грінченко років,авлісі—у15.
А.Яки йтек стмаєем оці йнез аба рвл ен ня?
Б.Завд яки чомув ньому дос ягається емоц ій ність ?
Зінтернету
П рочитайтет екстіскл адіть донього пла н.
3 Прикметно ю особл ивістю ху дожн ьої літе ратур и, як і і нших виді в мисте- цтва,єобразніс ть.Я кщона уков ціопе рують цифрами,фак тамий пон яттями,д аючи т очну ха рактер исти ку пре дмета, то митц і створю ють худож ню ді й-с ність за доп омогою фантазі ї та з пози цій прек расного. У тексті з інте рнету пода но і нформаці ю про дуб чіт ко, в емоці йном у план і ней траль но, з кіль кіс- ними показ никам и,авпоезії цедер евона діле новласт ивостям илю дин и:ві нстояв,«ст ихашепочучи листом»( персо ніфіка ція) .
4
Художня література якодна ізформ духовноїдіяльності людини...
Г. К.Селус. І.Труш. Іва нФра нк о. ГедіЛамар.
Леонардо даВі нчі. 1930р.

1940р.
1820-т іроки
У науц іінд иві дуаль не не вр аховуют ь: екон омісти й со ціол оги дос ліджу -ють жи ття лю ди ни, ви ди її діяль ності. А в худож ньому об разі поє днуєтьсязагальней індивідуальне: люди ( загальне) мають імена ( індивідуальне) , свійхарактер,по -різн омуспри ймаютьсві т.Наукароб итьл юди нуфахів цем,ами-стец ьки йтвір озна йомлюєїїз добр омізлом,пре красн иміпот вор ним.
Наукаможевпливатинамистецтвойнавпаки :завдяк ив инахо дамучен их ч о р н о - б і л е к і н о с в о г о ч а с у с т а л о к о л ь о р о в и м ; а п е р шу п о д о р о ж н а п і д в о д н о м у чов ні зді йсни ли гер ої Ж. Вер на, і вже потім науков ці ско нструюва ли субма -ри ну.
Є люд и, які схи льні до нау ки й в одн очас впр авні в м истецтві. Нап рик лад,Л. да В інчі дослі джував бу дову ока й механі ку, назива ючи ї ї «раєм матема-ти чних наук», але най біль ше прос лавився як майстер ж ивоп ису. І. Фра нков ідоми й і як наукове ць ( істор ик, філософ, літе ратур ознаве ць) , і як митець( п исьмен ник) .А винах ідтала нов итоїа ктрис иГ.Ламарн ині вико ристо вуютьумо біль нихте лефонах,Wi- Fiта GPS.
І науко ві досл іджен ня, і худож ні тво ри збе рігаються в книж ках, а з по-ча тку Х Х ст. — і на ц ифров их носі ях. Книжка з давна ві діграва ла важл ивуро ль у духо вні й куль турі суспі льства, адже че рез неї л юди переда вали з по-к олін няв поко лін нясві йкуль турн ий досвід.
Культ ура
духов на мате ріа ль на
•
сукупністьмате ріаль них цінн остей :
мистецт во
• пре дмети
• філосо фія
•
•
прист рої
наука
•
•
спору ди
релігія
Книжкаєп редметомматеріа льно їкуль тури, проте їїзмістрозк риваєзд о- б у т к и д у х о в н о ї к у л ь т у р и , а с а м е : ше д е в р и м и с т е ц т в а , н а у к о в і в і д к р и т т я , ф і л о -софські проб лемиймо раль ні ці нност і,які ку льти вуєрелігі я.
Мистецт во,зокремаху дожня літера тура,ві дкр иваєсвоюіст ину— іс-ти нуп рекрас ного,від творю ючиоз нак игармоні їтаемоці йност і,даєоб разнука рти нусвіту.Наука дослідж уєреаль ни йсвіт,лю ди ну,їїсвід омість,спр ияє
5
ВСТУП
розвитк у наук ово-тех ніч ного п рогресу.Фі лософіяр озкр иваєпр облеми краси, істинийдобра.Укнигахрелігійногозміс-тувідображеноп роб лемидо браізла.
К н и г и , що д о н а с д і й шл и , з о б р а ж а ю т ь іст ори чні події нашого м инул ого. Я кби не «Повість ми нул их літ», уп оряд кова нав Х І–Х ІІ ст. че нц ем Києво - Пече р сько їлав ри Нестор о м Літо пи сце м, ми б незна ли, як ут вор илася Русь -Ук раїна, я ки -мибул ина шіда лекіп ращу ритая квон и
Остромирове Євангел іє.1056– 1057р р.

1
жили. У з бірн ику « Руська п равда» Я росла ва Муд рого впе рше бу ли сформу -льо вані зако ни, я кими керува лися на ші п редк и. «Слов о про похід Ігорів» на- п и с а н е н а о с н о в і р е а л ь н и х і с т о р и ч н и х п о д і й , а л е р а з о м і з т и м д а р у є с у ч а с н о м у ч ита чеві насо лоду й від ху дожнь ого осмисле ння да вніх поді й: пере д нами постає жи ва пр ирод а, жіноч на Я рослав на, мужній Ігор, п ристрасті, перед ба-че ння та і нші ат ри бути ху дожнь ого твору. А од на з най давн іших київсь кихпам’я токОстроми рове Євангел ієзберігаєте кстисакра льн ого змісту.
Д о р е чі
П отрібн о розріз нят и сл ова кн ига і к нижк а. Во ни б лизьк і за з нач ен ням, ал е н етотожн і.Кн и га—груб ийф оліа нт,во наве ликаза розміром .Цесло вомаєві дтіноку роч истості й пі днес еності . Книгою можна назвати ен цикл опе дію, вел ики й по да ру нков ий аль бомізр еп род укці ямик арти н, ювіл ей нев ид анн я« Кобза ря» ,оз до б
книж каз
лене різн ими пр икра сами ,ста ров ин нийт ом. Ар ешта —то кн иж ки:
нотами,к нижк азтворамиП ав лаТ ичи ни ,залік овакн ижка ,труд овакн ижка .
1. П ізнаючиді йсність ,митц іопе руютьпе редус ім

А ф акт ами Б ци ф рам иВ о б разам иГп оняттям и
2. П редметомматері альн оїкульту риє
Аказка Іва наФр анка «Фа рбо ван ийЛ ис»

Б фі лософс ькіп раці Сократа
В мол итва«Отче наш»
Г хатапі дстріх ою
3. П редметомдух овної культур иє

АЗо лотів орот ав Києв і
Б гр ивня —стар ови нн амон ета
В піс ня« Стоїтьяві рна двод ою»
Г мотов ило— прист рій длязмотува ннян иток ,пряж і
1
Сакраль ний — то й, що стосуєт ься релігі йног о культ у; обр ядов ий, р итуаль ни й, свя- щенн ий,за повіт ни й.
6
Художнійобраз
4. Чимвід різняєтьс яхуд ожній спосі бпізна ння дійс ностіві днаук ового ?
5. Якна укамо жев пли вати нами стецтв о, амист ецтво —на науку ?
6. Хтозвідом ихлюд ейп росла вився іякнау кове ць,і якмитец ь?
7. Наяківид ипо діляютьк ультуру ?
8. Що ви зна єте п ро д авні украї нськік ниги ? Яке зн ачен ня в они маютьу дух овні йку льтурі сусп ільств а?
9. Якісфе риох оплює духов накул ьтура?
10 . Яказназва нихсф ервам найб лижча ?Обґру нтуйтесв оюдумку .
11 . Уявіть, щови худож ник (худ ожни ця) івамда лизав дання офо рмитио бк лад инку до п ідру чни ка із ф ізики й з бірк и по езій В. Симо ненк а. Сло весн оопи шітьд изайн цихк нижок .
12 . Фразео логізм ом б ез р оду й пл емен і н азив ають люд ину не від омого пох о дження ,безрод иннихзв’язків .Напишітьневел икий розд ум,п ідтв ер див шиа бос прост ував ши думку :« Якб ине кн ижки ,то бувб ин ашн аро дб езро дуй пл емен і».
 Напишіт ь р оздум на т ему « Як і п ере ваги м ає п апе ров а к нижк а, а я кі — ел ектро нн а?» ( до1с .) . 
Х удо ж ній обра з
Розгляньте реп родук ціїка ртинІ .С окол овай В. ВанГогата вико найтеза вдан ня.
1 І. Соколов. Дівчата в орожать уніч наІва наКупала.1 860р.

В.ВанГ ог.Зоря наніч.
1889р.
А. Наякійк артин ініч ний пейзаж біль шреа лістич ний ?Ч омувитак думаєте ?
Б.Дояк оїізц ихкарт инлегш еді братизву ковіе фектита якісаме ?
П рочитайтет екстіствор ітьузошитіта бл ицю«Різ нови диху дож ніхоб разів» .
2 Здавалося б,звича йніс лова—зорі,груші, тиша,ноч і,куполи,передчу ття,осінь,а лекол иїхмит ецьмайсте рн имперомп оєднує врече ння,в ониз вучать п о і н шо м у — е м о ц і й н о , з во р у шл и в о , т о б т о п о х у д о ж н ь о м у . П р о ч и т а й т е п о д а - ний т екст (с. 8 ), яскраво домальов уючи карт ини, що ви ник ають в уяв і, і ви в цьомупе реко наєтеся...
7
ВСТУП
К о л и з а с е л о м с т и х а є г у л к о м б а й н а , к о л и в т и ш і н о ч е й н а з е м л ю п о ч и н а ю т ь п адат и зорі та груші, кол и з небесного купола з’їде Вел икий Віз,мене щемноогортаєпере дчуттяосен і.Ащеякп обачувпиш нихкрон ахж овтийл исток,ащеяк підпа литьхтоськ артоп линн я!Д имперемішуєтьсязпахощ амияблукі нагадує мені, що це минає серпен ь, що сонце заходить далеко не т ам, де за-ходило в черв ні. І, дивл ячись на кра й свіж ої ріллі, ба чу кінець лі та. А я н аче й н е н а б у вс я в й о г о т е п л і , н е н а ж и в с я в й о г о р о з к о ш і ! Т а з е л е н і к л е н и в ж е м а р я т ь с я золот ими. І здається, що не ком ори напов нюються врож аєм, а сама душазбагачуєтьсяж ит тєвимуж инком.
Оційпорі,коликопаютькартоплі,ящоразуйдедаліглибшевпадаювякусьве л и к у т а т е р п к о п і д н е с е н у п о к о р у . П і д ї ї м о г у т н і м в п л и в о м б е з м о в н о д о з в о л я ю деревам скида ти лис тя, відпускаю у вирі й ж уравлів і бл агословляю ді ток ушколу. Б о повіт ря дедалі дуж че пах не вереснем, а вересень пах не сторінк аминових п ідручник ів. На шкільному по двір’ї враз здійме ться гамір, і почнеться новий навчаль нийрі к.Такзаведенозда вна, іценео дмінно,якосі нь.
У цій мі ніатю рі є чимал о яких ось незв ичай них п оети чних с лів ( терпко- піднесени й, щемно, покора, бл агословля ти), п роте вся в она дуже поет ична. Ї їмоглана писат или шелю дин азбагатимдух овн имсвітоміто нк имвідчут тямслова. Це — Вас иль Думанськ ий, п исьмен ник із с. Сер еди нки, що на Він -н иччи ні. Ста лося так, щ о з ран нього д ити нства ві н був п рику тим до ліжка:зда валося, в ибору не бул о, адже до лю не змін иш... А ле, пр ирече ний на не -рухомість, Васил ь зроб ив свій в ибі р, єди но можли ви й та прав иль ни й, — він виб равСл ово.
Щеразуважноп роч итайтезаго лово кдо цьогопі дроз ділу (с.4):у ньомуєважл ивісл ова—дух овна діял ьність люд ини. Самедухов наді яльн істьВ. Думанськ ого й і нших письмен ни ків створ ила літерату рні шедевр и, як имимисього днізах оплюємося.
Учомужсекрет пр итягаль ноїси лид овер шених худож ніхтво рів,зокрема й м і н і а т ю р и В . Д у м а н с ь к о г о « Ко ли к о п а ю т ь к а р т о п л і »?Секре тів б а г а т о , алегол ов ни й —ц еная вн істьут ворі рі зно ман ітн ихо бра зі в.
Що таке образ? Обр аз — це кон крет на й в одн очас узагаль нена карт инал юдського ж иття, що ство рена за допомог ою вим ислу та має естет ич не зна- чен ня.Худ ожні йоб раз—цен екопі яді йсності,щ омаємісце,нап рик лад, уг а зе т н и х р е п о р та ж а х а б о ут в о р а х д ок у м е н т а л ь н ог о х а р ак т е р у. В і д д з е р ка л е н и й у худож ньому о бразі предмет дійс ності п остає в мистец тві не як к онк рет- ни й — ві н слугує засоб ом утіле ння загальног о. Мисте цтвоз навець О. А н д-реєв так п ояснює це на пр икла ді жив опису: «Візьмімо карт ину П. Брейге ляСта ршого “ С ліпі” : на ні й зобра жені лю ди, як і пов іль но бре дуть ланц южком,тримаючисьзаплечетовариша,якийідепопе реду.Пере дні йізн их,спітк нув- шись,па даєтатягнезасо бою наступ ного.Гля дачбач ить: щеод намить— івесьла нцюжо кчекаєтажсамадо ля.Жив описе цьзобраз ивтут,зда валося б,кон кретн у ,
один ич ну, побут ову сце ну. Проте це лише найе лементар ніш ий рівен ьпро чита ннязмісту карти ни.Г ли бшеп рон икне нн явїїзмістдаєзмогу
8
в и т л у м а ч и т и б р е й г е л і в с ь к и х с л і п и х я к п е в н и й у з а г а л ь н е н и й с и м в о л — о б р а з л юдства, яке не знає та не бачи ть,куд и вон о йде».
П.Б рейгель Ста рший. Слі пі.1 568р.
Т е о рі я лі т е р а т у р и
Худо жні йоб раз .Ху дож нійт вір
Ху д ож ні й об р аз—цеузагаль ненат аразомізтимк онкр етнака ртина людськ ого
життячина вкол ишнь огосвіту, щоство ренатв орчоюу явоюмитц я.
Х у д ож н ій твір —роз пові дьп ро пев нужиттє вуп одію (в игад ануа бор еал ьну ),
щове детьс яві досо би авто райма єзаметуз дій снит ин ачита чае стети чне вра -же ння . Ху дожні й тві р ві діграє розважа льну роль . Своєю естетич ністю ві н ві дрізн я-єт ьсяві дтво рів наук ового йпу блі цист ич ногост илі в. Худ ожн ійтві рбу ваєр ізни хжан рів: опов іда ння ,но вела ,п овіст ь,р оман ,л іри чни йвір ш, поема ,д раматаі н.
Художніобрази ма ють такі рі зновид и: словесн ий, слуховий, зоровий, н юхо-

в ий, о б р а з с и мв о л , о б р а з п е р с о н а ж т а і н . С к а ж і м о , у м і н і а т ю р і В . Д у м а н с ь к о г о н а я в н і с л у х о ві о б р а з и ( с т и х ає г у л к о м б а й н а , у т и ш і н о ч е й, п а д а ю т ь г р у ш і ), з о р о в і ( ж о в т и й л и с т о к , з е л е н і к л е н и ) і н ю х о в і ( д и м , п а х о щ і я б л у к ) .
О б р а з а м и с и м в о л а м и м о ж н а в в а ж а т и в е р е с е н ь ( п ах н е в е ре с н е м , с т о р і н -ками нових підручників), який символізує початок осені й навчальногороку вшколах;зібра нукарт оплю —збіру рожаю;в ідлітж уравл ів,щооз начаєзакі нче ння тепл оїпо рир оку.
ЗахаріМакс имБер кути, Мир ослава,Бу рун да бегади рєоб разам и п е р с о н а ж а м и ( п о в і с т ь І . Ф р а н к а « З а х а р Б е р к у т » ) . С л о в е с н и м и о б р а з а м и в в а ж а ю т ь т р о п и : е п і т е т и ( т е р п к о п і д н е с е н а п о к о р а , п и ш н і к р о н и ) , м е т а ф о р и (де реваскидают ьлистя,душ азбагачується)та ін.
Той сами й худож ній о браз лю ди сп риймаю ть по різ ному: д ля од них — дим від під пален ого карт опл ин ня їдк ий і неп риємн ий, а д ля ін ших ві н аро матн ий, по в’язани й із ці кавим и под іями, тому й в ик ликає л ише позит ивн іемоції. С кіль ки лю дей — сті льк и й думо к. Тим то світ і прек расни й! Отже,худож ній образможебу тибагат означ ним.
По справжньому ч итат и та спри ймати поезію аб о прозу, уміт и насо лодж уватисях удожн імиоб разами,то нкові дчуват икрасус ловавамдо пом оже
9
ВСТУП
вмінняа налізува тил ітерату рніт вор и.Тутста невпр игоді таки йви дро боти,якзаповненнялі тературногопаспорта.Йогозразок визна йдете надр угомуфорзаці цього підру чн ика.
Спри йн яття худ ожніх о бразів л ітерату рного т вору дає естетич ну насо -ло дучита чеві,в иховуєсмак.Зважаю чи наце,худож нітв ори вико нують різніфу нк ції,з поміж як ихна йголов ніш ими єтак і:
• ес т е т и ч на — т в ір да є і нт е ле кт у ал ь н о е м о ц і й не з а д о во л е н н я , з б у д ж у ю ч и уя ву чита ча й спо нукаю чи його до сп івпереж ива ння тому, п ро що йдетьс я утвор і;
• виховна — худож ні тво ри в иховую ть естети чни й смак, за допомог ою я к о г о л ю д и н а с п р и й м а є с в і т і м о ж е в і д р і з н и т и п о т в о р н е в і д к р а с и в о г о , т и п о в е в ід нез вича йного,з левід добр ого;
• пізнавальн а — чита ючи літерату рні т вор и, люд ина п ізнає себе та світ,я ки й її оточ ує, збагачується зна нням и з історії, л юдсько ї психо логії, різ нихв идівм истецтва, наро дним извич аями та тра ди ціями.
Твор иТ.Шевче нкайЛесі Укра їнк и,М.Коцю бинсь коготаН.Б ічуї,фоль кло рні тв ори, з як ими в и озна йомитеся на сторі нках ць ого пі друч ника,збагат ять вас досві дом по перед ніх п околі нь, пі дкажуть, я к зорієн туватис я всклад нихж иттєв ихситуа ціях,пр инесут ьестетич нунас олод у.
П рочитайте поезіютав ико найтезав дан ня.
3
1 2
Блиск оче ні ч пер лин ою Растре ллі .Згор избігаєБо рич івузвіз .
І солов’ї, пта ши ні менестре лі,всю ні ч дов одять я блу ні до сліз.Цвіте весна садами мо лод ими,шумля тьвіт ри,якгост ізімени н.
3
Втакец вітін ня,к нязю Воло дими ре ,тоб і несумно бути к ам’яним?
Л.К остенко
А ндріївська церк вавно чі.Фото
1
2
ПерлинаРастреллі—тутмаєтьсянаувазіА ндріївськаце рква( м.Київ) ,спорудже назап роєктомарх ітекто раВ. Растрел лі.
Боричівузвіз—ву ли цявКиєві.
3 Ідетьсяп ропам’ят ни ккнязе ві Во лод имиру вКиєві.
10
А.З на йдітьі вип ишіть х у д о ж н і о брази ,в изна чтев идк ожног оз н и х .
Б.Зн айд ітьпри кла дигіпе рбо ли ,метафор и, епітета йпо рівня ння .
М е н е с т р е л ь —у сер едн ьовіч них Фра нці їтаА нглі ї —ма нд рівн ийпоет-му-зик ант .
1. П рочитайтеу рив окізвір ша.

пахне г риб ами й ме дом, в о г к і с т ю п а х н е т і є ю ,
що,опрічн азви« осінь» ,н емаєімен іїй .
Вгр иб ів
Гвогкості
М.Ри льськ ий
К о л и к о п а ю т ь к а р т о п л ю — с т е л и т ь с я д и м н а д з е м л е ю , л и с т я л е т и т ь в о с к у в а т е, н і б и м е т е л и к і в р і й ,
Лишен юхов имєо браз

А ме ду
Б дим у
Вч етве рт ому
Гп’ятому
2. Слове сни йобр аз епітет вжитов рядку

Адр угому
Бтр еть ому
3. Умініатюр іВ .Думан ськог о«К оли копа ютькартоплі»

А д иму
Б о се ні
Вка рто пл і
Гметелик ів
НЕМ АЄ об раз у
4. Щотакехудо жній обр аз? Яківиз наєтер ізнов идих удож ніхоб разів ?
5. Згада йтер аніш еп роч итан ийх удо жні йтві р,у якому яскр авов ир аже навих овнаф ункці я.П ро коменту йтеїї .
6. Наведітьпр икла дпіз наваль ноїфу нкці їод ногозра нішеп роч итанихтв орів .
7. Згадайте раніш евив чен ийна пам’ятьв ірш ,від якогов иотрима лиест етичн езадов оле ння .П роч итайтекі лькар ядкі візнього .
8. Яквир озумієтесл оваіззагол овкап ідроз ділу— духо вна діял ьніс тьлю ди ни?
9. Знай діть на др угому форз аці пі друч ни ка зр азок літе рату рног о п аспо рта .П омірк уйте ,ч омузап овн енн я( чи незап овн ен ня )ок реми хпун ктівз а леж итьві дтого ,д ояк огол ітерат урн огор оду —лі рик и, епо суч идр ами— нал ежит ьхуд ожн ійтв ір .
10. Опишітьхуд ожні йобр аз,що под анон аобк лади нці цьогопі друч ника (усн о) .
11. Уважно розглян ьтефотота реп родук ціїка ртин«Ду бянго лів»Д .Реяі «Дуб»І .Ш и шкін а(с .4 ). Як ийо браз вамбі льш еспо до бавс я?З ап ишіть йоговз ошит ,н аді ли вши епіт етами .
12. Запов нітьуз ошит іліт ерату рн ий пасп ортві рша В. Сим он енка «Леб едім ате -ри нства» ,яки йвив ивча лив7к ласі .
 Згада йте , я кі х у д о ж н і о браз иєв « П і с н і п рор ушн ик» А .Ма лиш ка.Запишітьпоод ному д вапр икла дивзо шит. 
Нюховийо браз— .. ..
Слухо вий образ— .. . .
Зоро ви йоб раз— . .. .
О б р а з с и м в о л — .. ..
11
УСНАНАРОДНАТВОРЧІСТЬ
Ук р аї нс ькі і ст о ри чні пі сні
Розгляньте реп родук ціїка ртину країн ськихх удож ників івик онайт езавда ння .
І.Сколоздра.Ч умацьк ий шлях.19 62р.
І.Гончар.Кр иви йтане ць. О.К ваша.Коляд ки.
1970-т іроки 2006р.
А.Щоспі льн оговц ихма лярс ьки хро ботах ?

Б.Якіжан рина род нихп ісеньм ожнан имип роілюст рувати ?
В.Яки йо браз нац ихка рти нахв амна йбі льше спо до бався ? Чимсам е?
Україн ськіі сторич ніпі снія кок ре ми й жан рв ин ик лив ХV –Х VІ ст.,к ол инашимземлямпостійнозагрожувалиграбіж ницькінабігитатаріз Кримськогоха нства. Ряту ючись ві д вор ожої на вали, меш канц і украї нськ их сіл і міст по -ки дали св ій дім і в иру шали за Дні про ві по роги. Та к боро тьба п роти напа д-ників перетворила хліборобів і ремісників на воїнів козаків, які будувалиукріплення із січених дерев’яних колод. Згодом утворилася ЗапорозькаСіч —сус п і л ь н о п о л і т и ч н а й в і й с ь к о в о а д м і н і с т р а т и в н а о р г а н і з а ц і я у к р а ї н с ь к о г о ко за цтв а,пр ояку ви біль шед і знає те сян ауро ках зі ст орії Ук раї ни.
Звича йно ж, ук раїнськ ий наро д возвел ич ив своїх слав них си нів — зах ис-н иків рід ногокр аю—упіс нях.
Історич ніпісні
Іс т о р и ч н іп існі —цен аро дні лі р о е пі ч н і твор ип ров ажли віістор ичн іпо діїтареа льних істор ични хосіб .
Вон и р озпо від ають про ко нкр етні або ти пові істо рич ні по дії , їх ні пе рсон ажі —ре аль ні о соб и. Осн овно ю тем ою тв орів ць ого ж анр у є бор отьба ук раїн ців ізтур ець ко тата рськ ими на пад ник ами т а п ольс ьким и й моск овсь ким и зага рб -ни ками . Д о як ого ж літ ерату рн ого род у — лір ик и, еп осу ч и драм и — на лежат ьістор ичні піс ні? Це й жа нр п оєд нує озн аки лір ики (вір шова фо рма, ем оцій ність ) таеп осу(п одії,ге рої,сюж ет) .Т омуістор ичні пісні єжанр омлір о епі чнихтв орів .
Істор ичні пі сні , н а ві дмі ну в ід дум , як і в и в ивчат имете на на йб лиж чих ур оках ,мають чітку буд ову : пр авил ьне чергува ння нагол ошен их і нен аголош ених скла дів ;о днак ову кіл ькість скл аді в у ря дках ; под іл на ст роф и (зд ебіл ьш ого по два а бочо тир иря дки) .Дор ечі,т ермін «істор ична пісня» унауко вий обігувів М.Гог оль.
12
Українськіісторичніпісні
Найдавн ішіісто рич ніпіс нізмальов уютьскл адн ий періо двістор ії У к р а ї н и — з в и т я ж н у б о р о т ь б у к о з а к і в і з т у р е ц ь к о т а т а р с ь к и м и о р д а м и в Х V–Х VІст.,страш неспусто шен няукра їнськ ихземель,нас ильство.Од наз н а й в і д о м і ши х п і с е н ь ц ь о г о п е р і о д у — « З а ж у р и л а с ь У к р а ї н а » . В о н а з а к л и - каєвсіх—відкозакадобурлаки—датидружнувідсічнападникам,провчитиїх. Хоч і й деться в ц ій піс ні п ро трагіч ні по дії, п роте в н ій звучат ь завзяття тао птимізмізнотамигумору.Утворізмальован озагальну карт инуб ороть биіззб ірн имиоб разами.
З А ЖУ Р ИЛА С Ь У КР А Ї НА
Зажурил асьУк раїна, Боні чимп рожит и. Ойтистане шнаво ротях,А явзака улку,
ВитопталаордакіньмиМале нькії діти. Дамотомустихалиха Тавраж омутурку !
Котрі молоді ї —У поло нзабрат о; Ой ти станеш з шабель кою,А язкулак ами.
Я к зайнял и, то й п огнал иДопа на,дохан а. Ой,щобслава непр опалаП роміжкозакам и.
1 2
Годі тоб і, пане б рате,Ґри нджо ли малюват и,Бер ишаб люгостру, довгуТа йд ивоюв ати! Ойкозакдо ружи ни , Бур лакадо дрюк а:
Оцежтобі,враж ийту рчи н,З д уше юро злука!
У п і с н і « Т а , о й, я к к р и к н у в ж е к о з а к Сі р к о » м и б а ч и м о н е л и ш е з б і р н і о б р а з и к о з а к і в ч и т а т а р , а й к о н-крет нуістор ичн упостать —Іва наСір ка,яки йведесв оєкозац ьке ві йсько на борот ьбу з татарам и. І. Сір ко — ле -генда рни й ко шов ий отама н Запо розько ї Січі, ві н здо -був6 5 перемог у б оях, його вважал и характе рни ком .
У т в о р і о т а м а н а п о р і в н ю ю т ь і з с и з и м о р л о м , а вій- сько—ізсонечком.Уцихпорівнянняхлегкорозшифр у- в а т и в с е н а р о д н у л ю б о в д о с в о ї х з а х и с н и к і в .
У пісні в ико риста но багато ха рактер них д ля фоль к-л орн ихтво рівху дожніхзасо бів,задо помогоюя кихяскравооспіваногероїз мІ.Сіркатайоговійська,асаме:
• повтор и( тамиж думали,козак Сірко );
• вигуки (ой,гей) ;
Г.Єгорова.Іва нСір ко.200 9р.
• с л о в а з і з м е н ше н о п е с т л и в и м и с у ф і к с а м и ( к о з а ч е н ь к и , с о н е ч к о) ;
• постій ніепіте ти (сизийорел,во ронийк інь,бит ийшлях );
• художній паралелізм — яв ища при род и (тума н поле пок риває) з обра -жено парале льноз яви щамижит тялю дей (СіркоізС ічівиїж дж ає) .
Ґриндж оли —с ан и.
2
Руж ина( відруж о) ( діал.) —руш ни ця.

3
Харак терник( заст.) —чаклу н,чарів ни к.
13
Т А, ОЙ, Я ККР ИКНУ В ЖЕ КОЗ А КС І Р КО
Та,ой,як кри кнувже козакС ірко, Та,ой,н асвоїхже,гей,коза ченьк ів:

« Т а с і д л а й т е ж в и к о н е й , х л о п ц і м о л о д ц і , Тазб ирай тесядоха наугості!»
Татуманп олеп окр иває,
Гей,таСі ркоізС ічі,тав иїжджає.Ге й,тамиждумал и,тамижд умали,Щото орл итаізС ічів илітал и,—А жтоВ ійсько таславн еЗапо розьке
ТанаКримсь кий шляхіз Січів иїжджа ло.Там иждумал и,ой,тамиж думали,
Тащосиз ийо релп остепул ітає,—А жтоСір кона кон икув иїжджає.Ге й,миждумал и,ой,там иждумал и,Та щ онадсте помтасоне чкосяє, —А жто Військ отаслав неЗап орозьке
Танаво рон ихко няхустеп увигра ває.Тамижд умали,о й,тамиждума ли,Щотоміся цьвстепу, ой,зіходжає, —А жто козакСі рко,та козакжеСі ркоНаб итомуш ляху нататарв иступає.
Д о р е чі
Відоми й л ист зап орозьк их коза ків до су лтана Тур еччи ни М ехмета І V п ідп исав Ів анС ірко . Цю п одію з ображ ено на п олот ні І . Рє піна «Запо рожц і пи шуть л иста тур ець -комус улта ну» .
І.Рєпін.Зап орожц іпи шутьл истатур ецькомусу лтану.1 880–1 891рр.
14
1. П існя«Зажур илась Укра їна» розпов ідаєп роб оротьбу украї нського наро дуз
А польськ оюшляхт ою
1
Бтурецько тата рськоюо рдою

Вмосковськимизагарбн икам и
Г тоді шньою панів ноюве рхівк ою
2. Козацьк евійс ьковп існі« Та ,ой ,яккр икну вжекозак Сір ко»п орівню ютьіз
Асонеч комБтума номВ м ісяц емГша бл ею
3. П остійний епітетвж итовр ядку

А«...тума нпо лепок рив ає»
Б « ... о р л и т а із С іч ів и л іт а л и »
В «. . . с и з и й о р е л п о с т е п у л і т а є »
Г «. . . н а д с т е п о м т а с о н е ч к о с я є »
4. Дайтевизна чен нятермі ну«істо ричн іпіс ні».
5. Уякомустол іттівон иви никл и?
6. Щовизнаєт епр очас и ,зоб раже нів про чита них піс нях ?
7. Розкрийтезначенн ясліворд а,ґр ин джол и,р ужин а,б урл ака .
8. Якийза кликз вучитьу пісні« Зажур илась Украї на» ?
9. Який пров ідн иймоти впісн і«Та ,о й,я ккри кнувже козакС ірко» ?
10. Як о пов іда ч ста витьс я д о І . Сір ка та йог о ві йськ а в піс ні « Та , ой , як кр ик -ну в же коза к Сірк о» ? П ро ілюст руйт е св ою думку кон крет ним и п ри кла дамизт ексту .
11. Опишіть ка ртин у І . Р єпі на « Зап оро жці пи шуть листа тур ецьк ому с улта ну» ,вис ловив шисво євраже нняв ідн еї(ус но) .
12. Випи шіть по од ному п рик ладу перс оніф ікаці ї та ху дожнь ого па рале лізму зпіс ні« Та, ой, яккр икнувж екозак Сірк о».
1. Заповніть літер атурн ийпас портп існі« Та ,ой ,якк рикн увжекоза кСі рко» .
2. П ерегля ньте вінт ерн еті досл ідж ен няп исьме нн иків брат івК апр ано вих івип ишітьн айці кавіші фактип росл аветнук артин уІ. Рєпін а(за бажан ням) .
ЛЕ ГЕ НДА Р НИЙМ ОР ОЗ Е НКО
Украї нськи й на род завжд и з вел икою повагою став ився д о своїх герої в.Про н их склада ли леге нди, переказ и, думи та п існі, їх возве лич увал и у своїхтво рах письме нн ики. Саме іст ори чні п існі бе режуть пам’ять про подв иги націо наль них гер оїв. Бува ло так, щ о ним и ставал и не ті льки ет ніч ні ук ра-ї нці,ай предста вн икиі нш ихнар одів.
Шляхта—дв оря нствоПоль щі,У країн и,Бі лорусі,Л итви.
15
1 2
Цікавоюєістор іягероя істор ично їпісн і«ОйМ о р о з е, М о р о з е н к у » . П р о т о т и п о м Мо р о з е н к а с т а в Станіс лав Нестор Мрозо виць ки й. Він жив на Поділ лі, похо див із шляхетсь кої по льської ро ди ни, був од ним із найбі льших магнаті в Речі Посполи тої. Освітуздобув у Краківському й Падуансь кому універс итетах. В иростаю чи серед казков ої украї нської пр иро дита слухаюч и задушев ні украї нські пісні й мелод ійн умову,Н есторполюбивнародцієїз емлі.Вінзріксякатолицтва,усіхсвоїхбагатствіперейшовдоправослав’я.1 642 р. подався на Зап орожжя та записався
рядов им к о за к о м . П і д ч а с Н а ц і о н а л ь н о в и з в о л ь н о ї в і й н и у к р а їнсь кого на роду під п рово дом Б. Хмел ьни цького Мо р о з е н к о ( с а м е т а к в і н з а п и с а в с я д о к у р і н н о г о р е є с т р у )швидкоставулюбленцемгетьмана,дослужившисьдо
О.Звягінцева.
Мороз Мор озенко.
2016р.
3
п о л к о в н и к а . Б у в о р г а н і з а т о р о м в о є н н и х д і й н а П о д і л л і , в і д з н а ч и в с я в б и т в і п і д Пи ляв цями, керу вав кі ннот ою у ві йську Б. Хме льн ицьк ого пі д Збаражем, дев1649р.героїчнозагинувубою( заіншимиджерелами—наСавур могилі ).Народізвдячн істюталю бов’юск лавпіс нюпр ойого подв иг.
Цікаво,щоп існя«Ой Морозе, Морозе нку»бу ланасті льк ипо пуля рною в різн их куто чках У краї ни, що ни ні досл ідн ики налі чують сор ок її ва ріанті в.Фоль кло ристи йісто рик ивважают ьоспіва ногоМ орозе нкаузагаль нен имобразом у країнсь кого коза ка, хороб рого та ві дважног о воїна, я ки й увіб рав н а й к р а щі р и с и к о з а к і в п а т р і о т і в , к о т р і м у ж н ь о й с а м о в і д д а н о б о р о н и л и с в і й к р а й в і д т у р е ц ь к о т а т а р с ь к и х з а в о й о в н и к і в і п о л ь с ь к о ш л я х е т с ь к о г о г н іт у .
О Й М О РО ЗЕ, М О РО ЗЕН К У
ОйМорозе, Морозе нку,Т ислав ни йкозаче, О й з з а г о р и т а з з а к р у ч іБ уйн евійсь ковисту пає,Попере дуМо розен коС ивимк онемвиг раває.
Затобою, Морозе нку,Вся Вк раїна плаче!
То не грім в сте пу грохоче, Тонехмарасвітзакрила —То тата р вел ика си лаКозаченьк івобсту пи ла.
НетактаяУк раїна,Я к та стар а мати,Зап лакала Мор озиха,Тасто ячи біляхат и.
Билисьнаші козаче нькиДо ночігл ухої—Пол ягло наших чимало,А тата р—утроє.
1
2
П р о т о т и п — к о н к р е т н а о с о б а , ф а к т и ж и т т я а б о р и с и х а р а к т е р у я к о ї в з я т о з а о с н о в у о бразу лі тератур ногоч иісто рич ногопе рсонажа.
Шляхетський—ві дсловаш ляхта.
3 Савур могила — назва, яка трапляється в істор ичн их пісн ях, легендах і переказах X VI I– XV IІ Iст.
16
Невернувся Морозе нко,Го лова завзя та, —Замучи лимол одого Татар ипр окля ті! Поставили Мор озенкаНаС авур моги лу:
«Дивисьтепе р,Мор озенку, Танасв оюУк раїн у!»
Вон ийого нестрі лял иІ на часті нер убал и,

Тільк и з його, мол одого,Жи вцемсерце відір вали.
Всят иєси, Укр аїн о,Сл аво юпок ри та,
Тяжкимго рем,тасльозами,Та кров’ юпол ита!
І пок и над б ілим світ омСвiт ить сон це буде —Тво їдуми,тв оїпiс нiНезабудут ьлюд и.
Заува ж т е !
Не диву йтеся , якщ о в я комусь із варіа нтів пісні Мороз енко бор еться вж е н е зтатарами ,а джеві ншихв ерсіяхг еро йзмагаєтьсязляхам и пан ами,ту ркамич излих имиво рогами .
С ЛА В ЕТ НИЙМ А КС ИМ З А ЛІ З НЯ К
Максим Заліз няк — керів ник га йдамаць кого п овстан ня, яке в іст орії на- з и в а ю т ь К о л і ї в щ и н о ю ( 1 7 6 8 ) . В і н р о д о м і з Ч и г и р и н щи н и ( Ч е р к а с ь к а о б л а с т ь ) . Зберігся опис йогозов ніш ності:«Се ред ній назріст,ш ирок опле чи й,сіроок ийч олов ікізтемн о русявимосе ледцемчу ба,заки нутимзап равевух о».
Проголосив ши себе полк овн иком, М. Зал ізняк зі брав у Холо дному Я рузагі н повста нців і зах опи в Жаботи н, жорсто ко по каравш и шл яхту, пот ім за-воюва вСмілу,Ч еркас и,Корсунь,Кан івіпі дій шовд о
2
Умані, од ного з на йважл ивіш их ві йськов их укрі пле ньпо ляків.З агінп ольськог овійсь капід керів ни цтвомІ. Ґо нти, в исла ний прот и М. За лізня ка, пере йшов насторо ну по встанц ів. Згодом р осійські та пол ьські ві й- с ь к а ж о р с т о к о п р и д у ш и л и п о в с т а н н я , І . Ґ о н т у с т р а т и л и , аМ.З алізн якав ислали вСи бір над овіч нукато ргу.
П і с н я « М а к с и м к о з а к З а л і з н я к » о п и с у є г а й д а-ма цьке п овстан ня, уславл юючи його ватаж ка. Народ порів нює Ма ксима з пи шною рожею, возве лич ує йогові йсько ву майстер ність і вп равн ість. А би уви разн ити ц і я к о с т і , а в т о р т в о р е ц ь в и к о р и с т о в у є г і п е р б о л у , к о л и каже:«Зіб раввійськасор октисяч»,адже відомо,щ оза-
гінгайдамац ькоговатаж капере дзахоп лен нямУман інал ічував л ише кількасо теньосі б.
І.Гайду к.
Мак си мЗалі зня к.
1980-т іроки
1
2
Г а й да м а ц ь к и й п о х о д ит ь в і д с ло в а г а й д а м а к а . Г а й д а м а к а — у ч а с н и к н а р о д н о в и з в о л ь -ноїборотьбиуХVІІІс т.наПравобережнійУкраїніпротипольсько шляхетськогогніту.
Сибір—місцезасла нн ялюде йна каторгув царськ ійР осіїтаС РСР.
17
Д . С к о р е й к о . А т а к а з а п о р о ж ц ів . 2 0 1 4 р .
М А К СИ М К О ЗА К ЗА Л І ЗН Я К
Максимкозак Заліз няк,КозакзЗа порожжя, Тавдар ил изсемигарматУсе редувра нці,Нак ида лизагод инуПа нівп овні шан ці...
Я кпоїхавна Вкра їну,Я кп иш наярожа! ОтакМаксимЗа лізня кІзпа намиб ився,
Зібравв ійськасо рокт исячВміст іЖаботи ні,Обступ ил игоро дУмань Ізатевінсла виГа рно й залуч ився.Ли негомін,л инегомі нПо степу н імому —
1 В е р т а ю т ь с я к о з а ч е н ь к и І збою додому.
Вобід ні йгоди ні.Обступ ил игород Умань,По копал иша нці

Тавдарилизсемигармат Усере дувра нц і.
1. П овстаннягай дамаківзо браж енов пісні

А «За жури ласьУ краї на»
Б «Ой Мор озе ,Мо розе нку»
В«Максимкозак Заліз няк »
Г«Та ,ой ,якк рикну вжекоза кСір ко»
2. Убит віпі дЗ бара жем (заін шоюв ерсі єю—н аСа вур м огил і)заг ину вгер ойп існі
А «За жури ласьУ краї на»
Б «Ой Мор озе ,Мо розе нку»
В«Максимкозак Заліз няк »
Г«Та ,ой ,якк рикну вжекоза кСір ко»
Ш анці —о копи.
18
3. Установіть від пові дність .
Художні йзасі б Прикл ад
А«.. .Попе ред уМо розенк осив имконемв игра ває».

Б«О йт ис т ан е ш з ш абе ль к ою , ая з к у лак ам и».
1 епітет
В « З іб р а в в ій с ь к а с о р о к т и с я ч в м іс т і Ж а б о т и н і... »
Г«. ..Якпоїх авн аВкраїну, якпи шная рожа! »
2 гіпер бол а
3 порі вня ння
4. Розкаж іть, щов изнаєт еп роС . Н .Мр озов ицьк ого—ге роя ,ос пів аного на -ро дом .
5. Зяким при ро дн имяв ищем нар одп орі внюєт атар ?Ч ому, нава шуд умку ,самез ним ?П ро циту йтец іря дки .
6. П оділітьпісню«ОйМорозе,Морозе нку»нас южет ніе леме нти— експ ози цію,з ав’язк у,р озвиток поді й,к ульміна ціютар озв’язку .В изначте ,які ряд киві дпо -від аютькожн омусюжетному елеме нту.
7. Якаід еязвуч итьвостан ніхд вохстро фахпіс ні«ОйМ орозе ,Мо розенку »?
8. Щовизн аєтеп ро Ко ліїв щи ну? Хтотак іга йдам аки ?
9. Якимисловамин аро дв ияв ляєсв оюп овагу йлюб ов доге рояв піс ні«Ма ксим козак Заліз няк »?
10. Доведіть ,щоп існя«М аксимкоза кЗаліз няк»іст орич на.
11. Якою , нава шу думку ,має бутим ело дія до піс ні «О йМо розе , Мор озен ку» ?Уяк ихмісця хтворув оназмінюєтьс я,я ксаметачому ?
12. Заповніть літер атурн ийпас портп існі« Максимкоз акЗал ізняк» .
Д о р е чі
Сло во з алізн як має кі лька з нач ень : 1) м іне рал , що м істить заліз о; 2) рі чко вий сір ий рак із ш ир оким и к ліш нями ; 3) торгі вец ь зал ізн ими вир обам и; 4 ) л ива р- ник —ро бітн ик ,як ийві дл ива єметал еві вир об и.
1. П ідготуйтесяд ови разногоч итанн япісн і«ОйМо розе ,Мор озенку» .

2. Напишіть н евел ику леген ду ( 7–1 0 р ечен ь) п ро те , як геро япоча ли називат иЗа лізня ком(з аб ажан ням ).
ГЕ Т ЬМ А НБ ОГ ДА НХ МЕ ЛЬ НИЦЬ КИЙ
Богдан Хмельн иць ки й — од ин із на йві доміши х у світі укр аїн ців. Ві н — п р о с л а в л е н и й к е р і в н и к Н а ц і о н а л ь н о в и з в о л ь н о ї в і й н и у к р а ї н с ь к о г о н а р о д у , гетьман Укра їн и 164 8–16 57 р р., організато р укра їнськог о війська. Його вва-жают ьна йавтор итет ніш имгетьманомзавсюісто ріюУ краї ни,апе ріод прав -лі ння назива ютьХмель ниччин ою.
Б.Хмельн иць ки йнар оди всявшл яхетсько -козац ькій род ині,осв ітупо чавздо бувати в шко лах Ч игир ина й Києва, пр одовж ив нав чан ня в єзуїтському колегіумі Льв ова. Опанува в пол ьську й лати нську мови, а потім — туре цькутаф ран цузьку.Добрез навісто рію,юр ид ичну йві йськовус праву. Богдан м а в с и л ь н и й і в о л ь о в и й х а р а к т е р — р и с и с п р а в ж н ь о г о в о ї н а з а х и с н и к а . В і -д омі блис кучі пе ремоги Війська Запор озького під п рово дом Б. Хмель ни ць- кого на д польсь кою ш ляхтою під Жов тими Водам и, Корсунем, Пиля вцямит а ін. У хо ді ві йн и гетьман уп ерше в істор ії по літич ної думки Украї ни сфор -мулюва в ідею ство рен ня влас ної неза лежно ї держав и.
19
З а х о п л е н н я м у д р і с т ю т а с м і л и в і с т ю с л а в н о г о г е т ь - м а н а у к р а ї н с ь к и й н а р о д в и с л о в и в у п і с н і « Ч и н е т о й т о х м і л ь » . П о ч а т о к т в о р у п о б у д о в а н о н а х у д о ж н ь о м у пара лелізмі, ко ли яви ща пр иро ди (хміль в’ється ) зо-браженопаралельнозявищамижит тялю дей (Хмель- ницьки йзляхамиб’ється ).Хоча карт ина поразк иляхі в ( поля ків) і жо рстока, п роте, за народ ним и уяв -леннями, це справедлива кара, адже ворог и п рий шл ина у краї нську землю з ме чем. Прий ом гіпер бол и ти -пов ий для фо льк лор них тв орів: у піс ні й деться просор ок т исяч л яхів «хорош ої вро ди», хоча
відомо, що в битві підЖо втими Вод амидесят итися чневі йсько Б.Хмельницькогорозби лодва над цяти тисяч нуармію поля ків.У багатьохп існяхЖовт іВо ди( ін шіназв и—
І.Гайдук.Бог дан Хмельн иць кий.1 980- тіроки

1
ЗолотийБрід,ЗолотаВода ) символізуютьсилу,м огутністьінепереможністьві йськБ. Хме льн ицьк ого.
Ч инетойт охміль,
Ч ИНЕ Т ОЙТ ОХ МІ ЛЬ
Іщейо рдутата рськую

Щоколот ичи нв’ється?Ойто йто Хмельн иць ки й,Щозляхамиб’єт ься. Засобоюве ду,—
Ч и не той то хмі ль,Щопо пивіг рає?.. А все тото, вражі лях и,Навашубі ду».
Ойтойто Хмельн иць ки й,Щоляхів рубає. Ой втікал и вражі л яхи —Погуб ил ишуб и...
Ч и не той то хмі ль,Щоуп ивік исне? Гей,нео ди нляхлеж ить, Вищ ир ивш изуби!
Ойтойто Хмельн иць ки й,Щоляше нькі втисн е. Станов ил исобіл яхиДубо вії хати, —
Гей, поїхав Хмель ниц ьки йКЗоло томуБр оду,— Ойпри йдеться вжеля шенькам ВПоль щуутікат и.
Гей,нео ди нляхлеж итьГ олово ювво ду. Утікал ивраж ілях и;Деякії п овк и, —
«Непий,Хме льн ицьк ий, дужеЗол отої Вод и,— Їли л яхів собак иІ сі рії вовк и.
Їде ляхі в сорок т исячХ орош ої вро ди». —
«А яляхівнеб оюсяІгад ки немаю—Засоб оювел икуюПо тугуязнаю,
Гей,тамполе,
А на полі цв іти —Не поод німля шкуЗа плака лиді ти.

Гей,тамрічк а,Ч ерезрічкуглиця—Непоо днімл яшку Зосталасьв дови ця...
Народ ніпісе нні назвиу рочи щаЖовті Вод и.
20
сл ав н и й л и ц а ру к ра ї н и
Т . Ш е в ч е н к о н а р і к У . К а р м е л ю к а ( у н а р о д і — К а р м а л ю к а ) с л а в н и м л и ц а р е м України,ащейогоназиваютьукраїнськимРобіномГудом.У.Кармелюкпі дняв навеликеповстанняпротикріпосноголад умайжедва дцят ьтисячсе лян!

Він народ ився н а Поділ лі. У то й час знуща нн я над к ріпа ками бу ли такі, щ о т е р п і т и н е с т а в а л о с и л . П о ч у т т я с т р а шн о ї н е с п р а в е д л и в о с т і н е д а в а л о с п о - кою Устимові, тож в ін п ротягом 2 3-х ро ків зді йсн ив із повста нцям и по надт исячуна паді внап оміщи цькімаєтк и( 181 3–18 35) .Йогокіль каразівзаа реш- товува ли, кату вали, заси лали в Си бір, але ві н мужньо пере носив т ортур и,чот ир и рази ті кав із като рги й прод овжував сво ю справу на бать ківщ ині. За -бра ні в п оміщи ків гро ші й май но Кармелю к роздава в селянсь кій б ідн оті. Заспога дамижите ляс.Гу менці,він віді бравбаг ат о
золота в місцевог о здир ни ка й роз дав бі днимжі нкам. Уст им їм сказав: «Я к мене десь уб’ют ь,згадуйтеКармел юка...»
Ідон иніс лавапр оли царя Ук раїн иживев ба- г а т ь о х п і с н я х , о д н а з н и х — « З а С и б і р о м с о н ц е сходит ь». Вона написана у формі розповід і са- м о г о К а р м е л ю к а . У н і й і д е т ь с я п р о н е л е г к у д о л ю : пове рнув шись із С ибі ру до р ідн ого краю, ві н неможе бачит исязро ди ною,адже йогові дразуж
схоплять,тож Устимі даліп род овжуєсвою дія- льність якна род ни ймесник.
Г.К омлєв.УстимКармелюк.
1986р.
ЗасиБІ р ОМсОн цЕсХОД и ТЬ
ЗаСиб іромсон цесход ить…Х лоп ці,незіва йте: Убогому, не щасному — Тяжкая робота,
Винаме не,Кармалюка, Всюна діюмайте ! А щегіршаяне прав да—Ві чнаяск орбо та!
Повернувся язСи біру,Та немаюдо лі, Зібравсо біславн иххл опці в…Щожкомуд отого?
Хоч,здається, невкай данах,А всежне навол і. Засідаємпр идор озіЖдатьподорожнього.
Маюжінк у,маюдіт и,Таяїх небачу ! Ч ихтоіде,чих тоїде, Такчасн удн ождати,Що немаюп риста нища,А нісв оїхати.
Я кзгадаюпроїх долю —Самгірк озаплачу !
А сесори,ісправн ик иЗамно юганяют ь,—
Кудипід у,под ивлюся —Ск різьбагач панує, Більше ж в он и люде й вб или,Я кяг ріхівмаю!
Урозко шахпре вели ких Ід н ює,й но чує.
21
Зовутьменерозбій ни ком,Щолюде йвб иваю,— З багатого хоч яв ізьму,Убогому даю;
Я багатихубива ю,Бід них награжда ю. А так гроші розд іли вши,Г ріхая немаю.
А с е с о р (і ст.) — пре дстав ни кказе нн оїпа лати чив ійськ ового суду.
Іс п р а в н и к (і ст.) —н ачаль ник пов ітово ї п о лі ц і ї .
1. Ім’янар одн огомесн ика, яки йнад іляв бід нихнаг рабов анимуб агатіїв, услав ле новп існі
А«Ч инето йтохміль » В «Мак симкозакЗ алізн як»
Б «Ой Мор озе ,Мо розе нку» Г«За Сиб іром сон цесх од ить»
2. П існя «Ч и н е той то хміл ь» закі нчується словам и

А « .. . О ц е ж т о б і , в р а ж и й т у р ч и н , з д у ш е ю р о з л у к а ! »
Б « .. . Н е п о о д н і м л я ш к у з о с т а л а с ь в д о в и ц я . .. » В « . .. А т а к г р о ш і р о з д і л и в ш и , г рі х а я н е м а ю » . Г «. .. Т в о ї д у м и , т в о ї пі с ні н е з а б у д у т ь л ю д и » .
Назватвор у Ури вок
1
А « Г о ді т о бі , п а н е б р а т е, Ґ р и н д ж о л и м а л ю в а т и . . . »
Б «Ї д е л я хі в с о р о к т и с я ч Х ор ошо ївро ди» .
В « М аю ж і н к у, м а ю ді т и , Т а яї х н е б а ч у ! »
Г «Накида ли з а год ину П а н і в п о в н і ш а н ц і .. . »
Д«П олягло наших ч има ло, А т а т а р — у т ро є ».
«Чин етойтохмі ль»
2 «ОйМо розе ,Мо роз енку »
3 «Максимкозак Залізн як»
4 «ЗаС ибі ромс онц есхо дит ь»
4. Розкажіть ,щовиз наєтеп роБ .Хме льни цького .

5. Яку істо рич нупо діюзоб ражен овпіс ні«Ч инет ойтохмі ль»?
6. Знай діть пр икла диг іпе рбо ли впіс ні« Чи нето йтохмі ль» .З якоюм етоюц ейху дожн ійзасі бвико ристо вуютьупіс няхпр онар одн огогеро я?
7. Щотакех удо жні йпа ра лел ізм? Зна йд ітькі лька пр икла дів цьог охуд ожн ьогозасо бувпіс ніп роБ .Хмел ьни цького .Яку роль вінві діграєутв орі ?
8. ЧомуУстима Карме люкан азиваютьук раї нським Роб іномГу дом ?
9. Якв ирозум ієте йогос лова :« .. . Хоч ,зд аєт ься, нев ка йда нах ,а всежн ена во лі» ?
10 . Яквп ли ваєн ачит ача (слу хача )в икл адсам еві дпе рш оїос оби —Уст има Карме люка —упі сні« За Сиб іромс он цесх од ить» ?
11 . П оділіт ьпіс ню« Чи нето йтохмі ль» натр ича стин изазміст ом.Д обе ріть докож ноїзаго ловокіз апиш ітьузошит .
22
ПісніМарусіЧурай
12. П омірку йте, чому пісн япр она ро дног омесн икам аєназ ву«З аС ибі ромсо нц есхо дить ».
1. П ідготуйтесяд окон курсузв иразного читан няісто рич нихпі сень .

2. П ідготуйт емульт име дій нуп резе нтац іюд оод нієїз вив чен ихіст ор ичн ихп ісень натему«Ге рой ,усл авле ний упісн ях»(за бажа нням) .
Пі сні Мару сі Ч урай
«Ця дівчина не прос то так, Ма руся. / Це — голос наш. Це — пісня. Це —душа» — цими сл овами захи щає на суді Марусю Ч ура й закохан ий у неї бл а-горо дн ий к озак Іва н Іскра. Про те дівч ина люб ить Гр игорія Боб ренка, мат иякого має і нші п лан и: во на хоче од ружит и си на із заможною Га лею В иш ня- ківн ою.
ПідчасНаціона льн о визво льно ївій ниу краї нського народ упро тип оль-сь кої ш ляхти під прово дом Б. Хмел ьн ицьк ого 164 8 р. в скла ді Полтавсь когопо лку служ ил и Іван Іскра й Гри цько Боб ренк о. За пере казами, Маруся че-ка ла з вій ни Г риц я, проте т ой ско рився в олі матер і й од ружився з Га лею.Ображе на Марус я його от руїла, за це ї ї засуди ли до смерт ної к ари, але передст ратою Іван Іс кра встиг при нести помилу ван ня від гетьма на. Згодом Ма-руся померл авідтуг и,зали шив ши намуспадоксв оїбезсмерт ніпіс ні.
Життєпис М арусі Ч урай ск ладе но за її тво рами та на основі переказі в,легенд, ус них спога дів її сучас никі в, записи яких не збере гл ися. На почат куцієї розпов іді п роц итова но слова Івана Іскр и з істори чного роману у ві ршахЛ.Костенк о«Мар усяЧ урай»,зяк имвиоз най омитесяв 11класі.Поет есатеж поч инає свою розпо відь із застереже ння, що це її в ерсія істо рії на род ноїп існетво рки,засн ована напе реказ ах,леген дахіпіс няхсамоїМа русіЧ урай.А якжездокументами?А джевідомо,щовХVІІст.
в Украї ні вже бу ли суд ові устан ови, як і мали бфі ксувати всі сп рави на па пері. Л. Костенко по-ч инає сві й рома н із розпо віді, щ о вліт ку 165 8 р.згорі ла Полтава доще нту, перет вор ивш и судовіс прав инап опіл...
Ч ому ж гетьман Б. Хмельн иць кий поми лувавМа русю? Її бат ько був ге роєм, хороб рим коза -ком, якого після поразк и в би тві пі д Кумейками 1637 р.страти ли поля ки.Крімтого, Марусямала чудов ий го лос і сама складала пісні, з як ими ко -заки йш лив похід боро нит исвій край від напад -н иків,п роцего вор итьІва нІск рапі дчассуду:
«К оливпохідвиходи лаба тава ,—/її піснями
плакалаПо лтава./Щонамбу лопот рібнон авійні?/ Шаблі, знамен аі її пісні».
І.Рєпін.Ук раїн кабіл яти ну.

Батав а( заст.) —лава,ряд.
1876р.
23
Відто ді й д он ині спі вають п існі, авто рство як их пр ип исують М арусі Ч у-ра й: «Засвіт вста ли к озачень ки», « Віють ві три, ві ють бу йні», « В кін ці греб лішумл ятьвер би»,«Г риц ю,Гри цю,до робот и»таі н.Їїп існі найчасті ше п о в ’ я з а н і з в л а с н и м ж и т т я м , н а п р и к л а д « О й н е х о д и, Г р и ц ю » . С ю ж е т ц ь о г о твор увивжез наєтезпр очит аногож иттєп исупісн етвор ки.
ОЙНЕ Х ОДИ,Г Р ИЦЮ
Ойнеход и,Гр ицю,та йнавеч орн иці, Бона вечор ни цяхді вки ча рівн иці !
Одна дівч инач орн обр ивая,
Точарі вни чень касправе дли вая.
Унеді люра нозіл ля к опала,А у по неді лок пе репо лоскала, Аув івто рок зіл лява ри ла,
А всередурано Гри цяот руїла.
Прийш овчетве р—тавжеГ ри цьумер,При йш ла п’ят ниц я — похо вали Гри ця.А всуботура номат идоч куби ла:
«Нащоти,до чко,Г риц яотруї ла?»
«Оймати,мати,жальваг инемає,Нехайже Гри цьразомта двохне кохає!Неха йвін небуд енії й,німе ні,
Нехайдостане тьсяві нсирі йземлі!
Оцетобі,Гр ицю,ят акізро била,Що черезтебеме нематиб ила!Оце жт обі, Гр ицю,за теєза плата: Ізчоти рьохд ощок дубов аяхата!»
П і с н я « З а с в і т в с т а л и к о з а ч е н ь к и » р о з п о в і д а є п р о к о з а к а , я к и й в и р у - ша є в п о х і д з а х и ща т и р і д н и й к р а й . В і н п р о с и т ь м а т і р , а б и в о н а п р и й н я л а й о г о коха ну Марусю, я кщо з н им рапт ом щось тра питься. Пісн я поб удова на назво руш ливому діалозі с ина з матір’ю, я кий пр икраша ють і п остій ні епітет и( кінь воро ненький, ясні очі), і сл ова із зменше но пестл ивим и суфіксами ( до-ріж енька, М арусенько ), і повто ри (не пла ч, не плач, Ма русенько) — шир оки йна бір худ ожніхзасоб ів,власт ивихфо лькл орн имтворам.
Зілля— різн оманіт ні,здебі льшогоза пашн ітрав’я нисті росл ин и;нава рабо настійіз деяк их росл ин,як ийв ико ристо вуютьу наро дні ймеди ци ні.
24
ЗА СВІ Т ВС ТА Л И К О ЗА Ч ЕН ЬК И
—
ЗасвітвсталикозаченькиВпохі дзполу ночі, Запла калаМа русень каСвої ясніо чі.
Неплач,не плач,Ма русень ко,Неплач, нежур ися, Ой рад би я, матусенько,С корі шевер нуться,
А засвогомиленькогоБ огупомо лися. Тащоські ньмій воро нень ки йВв оротяхс пітк нувся.
Стоїтьмісяц ьнадг орою, Тасонц янемає,

Ой бог знає, кол и вер нусь,Уя ку го ди ну.
Мати си на в до ріжень куСл ьозно пров оджає:
Приймижмою Марусе ньку,Я крі дну дит ину.
Приймижї ї,матусенько, Бовсевб ожійв олі,
—
Бо хто знає, ч и жив ве рнусь,Ч ил яжуупо лі!
Прощай,ми ли ймійси ночку, Танезаб увайся,
—
Ч е р е з ч о т и р и н е д і л е н ь к и Додому верта йся!
Я кажбито,мійс иноч ку,Год ина настала,

Щобчужаяд ити ночка Зарід нуюста ла?
Засвіт встали козаченькиВпохідзпо лун очі,Зап лакала Марусе нькаС воїясн іочі...
Д о р е чі
У на ро ді пісн я « Засвіт вста ли козач ень ки» ві дома ще з ін шою назв ою —

«Засв истал икоз аче ньк и» .Багат овар іант ність—т ип оваоз накат вор уусн оїна ро д- ної тв орчості . П існ і Мар усі Ч урай стали насті льки попу ляр ними , що їх ми спр ийма -ємоя кфо льк лор нітв ори .
М.Пимоненко.Прово дик озака.Наприкі нціX IX—н апоча ткуXXст.
25
У п і с н і « В і ю т ь ві т р и , в і ю т ь б у й н і » д і в ч и н а пере дає свої важк і почут тя туги за кох аним, як ий далек о від д ому й нев ідомо, ч и кол ись пове рнет ься. Р о з л у к у з м и л и м ч о р н о б р и в и м в о н а н а з и в а є л ю т и м горем, а себе п орів нює з билин кою в полі. Підс илює ці поч уття худ ожні й пара лелізм (де рева гнуться —сльози неллються ).
У9класі вич итатимете п’єсу«НаталкаПо л- т а в к а » І . К о т л я р е в с ь к о г о , г о л о в н а г е р о ї н я я к о ї в и к о - нує цю піс ню, адже во на переж иває ті самі по чуттяче резрозлу кузкоха ним,що йМа руся.
ВІ ЮТ Ь ВІ Т Р И,В І ЮТ ЬБ У ЙНІ
О.Штанко.
МарусяЧ урай.2 000р.
Віютьв ітри,в іютьбу йні,А жде рева гнуться ; Щоуполі, напісоч ку,Безр оси,насо нці...
Ой як бол ить моє серце,А сльоз и не л лються. Тяжко жи ти без ми логоНачужі йсторо нці !
Трачул ітавлю тімгоріІ кін цяне бачу, Безмилого долі нема,Стан е світтюрмо ю,
Тількименілег шестане,Я ктро шк ипоп лачу! Безмилого щастянема,Немаіспо кою.
Не поможуть сльоз и щастю,Се рцюлег шебуде, Дети,мили й,чор ноб рив ий,Дети?Озов ися!
Хтощасл ивбувх очзчасочо к—Пові кнезабу де. Я кбезтебеягорю ю,Прий ди под ивися!
Єстьжелюд и,щоімо їйЗав иду ють до лі: Полетілабя дотебе, Такр иле цьнемаю,
Ч и ж щаслива жта б ил инка,Що ростеупо лі? Щоб побач ив, як без те беЗ го ряв и сиха ю.
До кого ж я приг орнуся, Іхтоп риго лубит ь,Коли те пер нема тог о,Я киймен елюб ить?..
1. П рочитайте рядк и.
З а с в і т в с т а л и к о з а ч е н ь к и В по хід з по луно чі,З апл акал аМа русе нькаСв оїяс ніочі.
26
Вгіпербо ла
Вуривк унаяв ний худож нійзасі б Гепітет
Аперсоні фікац ія
Бпорівня ння
2. Установіть відп овід ність.
Назвапісні У ривок
А «Єсть же люд и, щ о і моїй Зав идую тьд олі... »

Б«У неділюр анозіл ляко пал а,
1
Аупонеді локп ереп оло скала ...»
В « Ц я д ів ч и н а н е п р о с т о т а к , М а р у с я .
Це—гол осна ш.Це— пісня.Ц е—ду ша».
«Ойнехо ди ,Гр ицю» Г«При ймижмоюМ арусе ньку,Якрі днуд ити ну».
2 «Віютьвітр и,в іютьбуй ні»
3 «Засвітвстал икозач еньк и»
Назватво ру Провідн иймот ив
1«Ойнех оди ,Гр ицю» Апровод иси навпох ід
2«Віютьвіт ри, віютьбу йні» Бпомстач ерезз рад у
3«Засвітвста ликоз ачень ки» Взахистрід ноїземлі
Гтугазакохан им
4. Зяких дж ере лмиз наємо про піс ніМа русі Чура й ?
5. Розкажітьп рожиттяМа русі Чурай .
6. Згадайте ,щотак есюже тхудожн ього тво ру. Скажіть ,що допомагає впісн і
«Ойнехо ди ,Гр ицю»ру хатисюжет .
7. Коротк опер екажітьзмістп існі« Засвітвста ликоза ченьк и» ,вико ристав ширіз ніінто наці їдл явідтв орен няр еплі кудіа лозі .
8. Чому,н авашу думку,у пісні «Засвітвста ликоз ачень ки»так багатослі віззменше но п естлив имисуф іксами ?
9. Хтоєопов ідач емупісн і«Віютьв ітри ,віютьбу йні »?П омірк уйте ,чомувн ійд ляпе ред аван няпоч уттіввик ориста носамемо нолог .
10. Назвахуд ожнь оготв орузазв ича йп ере дає йогот емуйго лов ну думку .Ч ивід бувається цезназв оюпіс ні«Віють вітри ,віютьб уйні »?
11. Намалюйт есл овес ни йпо ртр етМару сіЧ ура й, вик ори ставш ир епр оду кціюк арти ниІ .Рєпі на« Украї нкабі ляти ну»(с. 23) .
12.
2.
1.
П ригада йте ,щ отаке ба лад аяк літе ратур ни йжа нр .П ров ед ітьне ве лик едос лідж ення пісні «Ойне ход и,Г рицю» ,що бвия витив ній ознаки бала ди .
Вивчіть напам ’ятьпіс ню«Засвіт всталик озаче ньки» .

П ерегля нув шив інте рнет імате ріал «Нев игада ніі сторі ї» ,пі дготуйт еся доусн огопе реказун айці кавіш ихфактів ізжиттяМа русіЧу рай (заб ажанн ям).
27
У краї н с ь кіна родн ід у м и
Кожний наро дпи шаєтьсясвоїмгер оїчн имепосом:гр еки—« Іліа дою»та

«Одіссеєю»Гомера,іслан дці—сагами,фр анцуз и—«Пісне юпро Рола нда»,ами,у країн ці,—«С ловом проп охідІг орів»і наро дн имидумами.
Украї нські н арод ні дум и з’явил ися в Х V ст. — у час ви ник нен ня коза -цтва. Згадайте, щ о саме в цей п еріо д ви ник ли й іст ори чні пісні. Думи ство -рюва лизде біль шогобезп осеред ньоп ісляважл ив ихістор ичн ихпо дій,їх ня темат ика ш ирока. Вон и з’яви лися у зв’яз ку із жорсток ими нападам и т у р е ц ь к о т а т а р с ь к и х о р д , н а з в а н і к о б з а р я м и н е в і л ь н и ч и м и п л а ч а м и . У н и х оспі вано стр аждан ня по лоне них, їх ні муки на като ргах. Саме тоді й ви ник ли д у м и п р о б о р о т ь б у у к р а ї н ц і в п р о т и т у р е ц ь к о т а т а р с ь к и х з а г а р б н и к і в і н е -вол ю — «Козак Го лота», «Мар уся Богусла вк а», «Утеча трьо х братів із городаА зова»,« Самійл оКішка»таі н.
До нашого часу ді йш ло чима ло дум п ро бор отьбу у країнсь кого на роду п р о т и п о л ь с ь к о ш л я х е т с ь к о г о п о н е в о л е н н я — « Х м е л ь н и ц ь к и й і Б а р а б а ш» ,
«Корсунська пе ремога», у яких усла влен о под виги наро дн их героїв, зок ремагетьмана Богдан аХмель ниц ького.
Також ві домі соціа льно п обуто ві думи, у них осп івано род ин ні взає-ми ни — між бат ьками і д ітьми, сестрами та братами, — «Дума п ро сестру таб рата»,«Бі днамат иітр исин и»таі н.
Вели ку рол ь у станов лен ні й р озвит ку дум від іграл и наро дні професі йнісп івці — к обзарі, я кі ви кону вали пісні й думи в су прово ді ко бзи, бан дур и чи ліри. Вон и пе редавал и насту пн им поко лін ням зна ння про ми нуле та світ о-гля д пре дків у доступ ній фо рмі. Такі сп івці іс нувал и в усіх на родів: у вікі нгів С к а н д и н а в і ї — с к а л ь д и , у С т а р о д а в н і й Г р е ц і ї — п о е т и к і ф а р е д и , у с е р е д н ь о в і ч - нійФранції—трубадури.Утічасинародніспівцівідігравалироль нови нарі в.(Тодіщенебулогазет,ж урналівім ережі«Інтернет».)Постійноподорожуючи,кобзарізнали найсвіжіші нов ини, в он и діл илися ними, попере джал и люде йпронебезпеку,можливийнападчужинців.Бувалойтак,щовла данамагаласяобмежитиїхнійвп лив,абитриматипідкон трол емінформа ціюнасв оїхтер и-то ріях.
З поко лін ня в по колі ння кобзар і своєю тво рчістю в иховува ли в исоку ду -ховність,почуттянаціональноїгідностійпатріотизм.Т.Шевченкозроставнакобзарських піс нях і думах. З п оваги д о нар одн их спів ців ві н назвав зб іркусвоїхтворів«Кобзар»,аводнійзісвоїхповістейзауважив:«.. .колибгрецьки йсліпе ць Гомер в оскрес і пос лухав хоча б одну думу у ви кона нні у краї нськогослі пого спів ця, то р озбив би на т ріски св ій козу б, звани й лі рою, і пі шов б иміхон ошею дона йбід ніш огонаш оголі рни ка».
Тяжкі умов и кобза рського жи ття змушува ли ц их нез рячих люде й об’єд -нува тисявб ратства,уя кихво ни переда валисв ійд освідуч ням.Во ни небу лижебраками,азароблялисобінажиттяпрофесійноюгроюнабандурітаспівом.Однізнихвиконувалидумитак,якїхнавч или,і ншіім провізу вали,змі нююч итві р.А були йтакі,щ осамістворюва ли пісні йдуми.До насдій шл иімена
28
Українськінароднідуми
лишек ілько хавтор ів,асаме:Миха йлаКрав -чен ка, Петра Тка ченка, Євгена М овча на, ПавлаНосача,Євге наА дамцев ича.
Непереверш еним ба нду ристом, як ого висок оці нувалаЛеся Украї нка,бу вГна тГонча ренко. П о е т е с а з а л и ши л а п р о н ь о г о с п о г а д : « Г о н ч а р е н к ог рає лі пше, ніж сп іває: у музиц і він в іртуоз ме-жи простими бан дур истами». Ул юбле на бан дураГ. Г онча ренка ни ні зберігаєт ься в Музеї Мико лиЛ исенка( м.Київ) .
Блиску чим імпр овізато ром був Остап Вере-сай.Я скраво югран нюі нди відуал ьності цього с п і в ц я б у л о в и к о н а н н я г у м о р и с т и ч н и х і с а т и р и ч - них пісе нь. Неймові рного ефе кту він досягав задо помогоюгр айл ивостімел одії,жва востір итму,
В.Шата лін.
Пі сняба нду ри ста.ХХс т.
своєрідн ої міміки й пр итан цьову ван ня в такт пісні. В ін бу в ніб и театр омодн огоакто ра.Понад 70ро ківба нду ристман дрував відсела досела—і йогоім’ясталолегендою.СпівомукраїнськогоГомеразахоплювалисякомпозиториМ. Лисенк о та П. Ч айковськ ий. Се нсацією стал и в иступи О. Ве ресая 18 75 р. вПетер бурзі п еред уче ним и й ді ячами ку льтур и. То ді в пр есі писал и, що «слі - п и й с і м д е с я т и л і т н і й с п і в е ц ь н а д і л е н и й в е л и ч е з н и м т а л а н т о м , у й о г о д у м а х , я кж ива, стоїт ь Укр аїна, спо внен а спогадів про ми нуле». Професо р Л. Леже підвп лив омвико нан ихО.Вересаємпісе ньп оча вактив ноп ропагуват иуФ ранц іїукра їнську культу ру, наві ть чита в курс ук раїнськ ої мови. У с. Соки ри нцях ,щ о на Ч ерн ігівщ ині, ство рено Музей -кімнату О. Ве ресая, а з 198 8 р. тут п ро-в одятьфест иваль кобзарсь когомисте цтва«Ве ресаєвесвято».
1
Нині ко бзарські т ради ції п родо вжують р ізні тво рчі к олект иви. Осно вне з а в д а н н я с у ч а с н и х с п і в ц і в б а н д у р и с т і в — п о п у л я р и з а ц і я с л о в е с н о - м у з и ч н о ї куль тури у краї нців. Од ин із на йві доміш их професі йн их музичн их ко лект и-вів нашо ї краї ни — Нац іона льна заслуже на академі чна ка пела банд уристі вУк раїн иімені Г.Май боро ди,ство ренащ ев19 18р. Уколе ктив іпра цюєпо над50 співаків музикантів. Сучасні кобзарі В асиль і М икола Лит вини ств ори лик обзарську школ у в с. Стріті вці, що на Київ щин і. Тут уч нів навчають м исте-ц тва гри та сп іву. Одн им і з професій них ко бзарів сучас ності є Васи ль Нечепа.Нин івінє ди ний пре дставн икчер нігівськ оїко бзарської шко ли.В ражаєди во-в ижне вико нан ня нимна род нихп ісеньістар ови нн ийр епертуа рмит ця.
Дума
Думиналежать доге роїчн огоеп осу.Зга даймо ,щоза основу епіч нихтв орівузято розп ові дьп роп оді ї. Які жан рові осо бл ивості дум ?
1. Цетворигер оїчн огоабос оціа льно побутов огозмісту.
2. 1
Заобсягомдум ибі льшіві дістор ичн ихпіс ень ,вон искла даютьсязтрь охчасти н:зас пів ,абозач ин (запла чка) ,ос новн арозпо відьіз акінч енн я(сл авосл овіє ).
К апела( зіт.капли ця) —хорце рков них півч их;хорузага лі.
29
3. Удума хнем аєпо ді лунаст ро фи ,якв істор ич них пісн ях ;ря дки на йчасті шеп оєд на ніді єслі вно юрим ою.
4. Думивик онують р е ч и т а т и вом—пр отяж нимп роказ уван ням ,по ді бним до
співу, супр оводжую чи гр ою на бан дурі , к обзі ч и л ірі .
5.
ії—х аот ич ним по вто -
Уро чист ийст иль пос илюєт ьсяп ри йом омретардац
реннямч астинте кстузметоюупо вільн енн ярозп овіді .

Отже,можнасф ормулюв ативиз наче нняте рміна .
Д ума—целір о епі чни йвірш ован ийтві ргерої чногоа босоц іаль но по бутовогозмісту ,як ийви конують речитат ивомусуп рово діко бзи, бан дури чил іри .
Народ ніспівці Кра їна (р егі он)
1 кобза рі А Укра їна
2 скаль ди Б Ісланд ія
3 труба дур и В Скан ди нав ія
4 поети кі фаре ди Г Старо дав няГ ре ція
Д середньовічна Фра нці я
ВЄвген аМов чан а

2. У країнськимГомеромназивають Г Миха йла Крав ченк а
А Остапа Вер есая

Б Васи ляЛит ви на
3. П ротяжнеп роказува ння ,по дібн едос піву ,назив ають

Астрофо ю В реч итати вом
Б ретар да цією Г слав ослов ієм
4. Щотакег ерої чни йе пос ?К ол иви ни кли дум и?

5. Назвітьжанрові особ ливо стідуми .
6. Розкажіть ,щовиз наєтеп рона род нихс півців —кобза рів.
7. Назвітьіменаві домихвамк обзарі в.
8. Уяки хра ніш епр оч итан ихтво рахє обр азко бзаря ?
9. Знайд ітьіпр очита йтеря дки Т.Ш ев ченк а,уя кихві нзгадуєук раїнсь кихн аро днихс півці віГоме ра. Якв ирозумієте цісло ва?
1 0. Чомув иступ иО. Ве реса явП ете рбу рзіста лис енса цією ?
1 1. П оміркуйте , чому на зво роті банк ноти з портр етом Т. Ш ев ченк а ( номіна лом100 грив ень ) зоб ражен о саме кобзар я із х лопч иком п овод ирем на тл і Ч ер -неч оїгори вКа неві .Опиш ітьцюкарт ину (усно ).
Фрагмент звор оту 1 0 0 г р и в н е в о ї к у п ю р и
30
12. Намалюйтевзошитіперетнутікола.Уп ишітьуни хозн аки думтаі стор ичн ихп ісень ,ана пер етині кіл—сп ільн іособ лив остіцих жанр ів.
Думи Істор ичні піс ні
Д о р е чі
2014р.вийшовкінофільм«П оводир»режисерайсценаристаО.Саніна,заосновусюжетуякоговзятомандриУкраїноюв1932–1933рр .американськогохло пчикайу краї нського кобзар я на пере до дні й пі д час Гол одомо ру в Укра їні . Ця стр ічка з до бул а гра н п рі на Вар шавсь кому м іжна ро дном у кі ноф ести валі . Ра димо вам пе рег лян утиц ейк іно філ ьм.
1. П рочитайте матеріа л «Ма руся Богусла вка — леген дар на гер оїня » і п ерек ажітьй ого.
2. Знайдітьвінтерн етіін формац іюпро відмін ностіміжк обзою ,бан дуроюта лірою .П ідготу йте н евел ику му льтимед ійну пр езентац ію пр о ці музичн і інст рументи (за баж анн ям ).
М А РУ СЯ БО Г У СЛ А ВК А — Л ЕГ ЕН Д А РН А Г ЕРО Ї Н Я
Маруся Б огуславка — цілком реальн а особа, пр оте до кументал ьних св ід ч е н ь п р о ц е н е м а є . Л і т о п и с и , л е г е н д и й п е р е к а з и р о з п о в і д а ю т ь н а м п р о у к р а ї нок по лон янок, яків имушені бул истати дружи намиту рецьк ихбагаті ївіна вітьсу лтані в. Деякііз ц ихжіно к доп омагали своїмземл якам начуж ині.
З усних і писемн их дже рел в имальовуєт ься уз а г а л ь н е н и й о б р а з д і в ч и н и б р а н к и , с т в о р е н и й на род ноюфан тазією.Марус яБогусла вка—д очка свя щен ника, я ка жи ла пр ибл изно в Х VІ–Х VІ Іст.вм.Богуславі. Їївзял ивп оло нор дин цій відда ли догаремутур ецьког охана.В ін настіл ьки за кохався в Марусю, ша нував її, що дові рив ключ івідзамку йтемн иці начас,пок ип оїхавдо м е четі. Ві дважна украї нка, ско ристав шись та кою мож ливіст ю, звіль ни ла з три дцят ирі чного п о л о н у с і м с о т к о з а к і в н е в і л ь н и к і в — с в о ї х д о р о гих
земляків. Марус я прос ить виз воле них земл яків передат ибать камвіта ннятасказа ти,аб иїї
не чекал и, бо во на вже «поту рчилась, побусурме- нилась / Д ля розкоші турецької, / Д ля ла комстванещас ного!».
Г.Якутович. Ілюстра ціяд одуми« Маруся Богуслав ка».
1966р.
31
Ця смілива дів чина с имволізує т их укра їно к, котрі з п римусу зал иш или рід ний край, а ле люб ил и його всім сер цем і дбал и пр о своїх земляк ів, які п о-тра пи лив поло н.
Маруся — од ин із найсвіт ліш их жіно чих о бразів ук раїнсь ких на род них дум,уякомувті лен овисок іпатр іоти чні почутт я.Ук раїнськ іписьме нн ики М. Стар ицьк ий, І. Нечу й-Лев иць кий, П. Куліш нап исали ху дожні твор и пр оМарусю Богуслав ку з одн оймен ною назвою, а вд ячні земл яки в м. Б огуславі,щ о на Київ щи ні,звел и пам’ятн иклеге ндар ній ге роїн і.
М А РУ С Я Б ОГ УС ЛА В КА
ЩонаЧ орномумо рі,Накаменіб ілен ькому,
Там стояла темн иця кам’яная.
Щ о у т і й т о т е м н и ц і п р о б у в а л о с і м с о т к о з а к і в , Б ід нихне віль ник ів.
Тово нитр ид цятьл ітунев олі пробу вають,
Божого світу, со нця п равед ногоу ві чі собі неви дають.Т одоїх дівка б ранка,
Маруся,по півн аБогусла вка,Прих оджає,
Словами промов ляє:
«Гей,козак и,
Ви,бі днії неві льн ики!
Угадайте, щ о в на шій землі х ристи янські й за де нь тепера?»Щот одіб ідн іневі льн икиза чувал и,
Дівку бранк у,
Марусю,по півн уБогусла вку,Порі чахпозн авал и,
Словами промов лял и:
Г.Якутович. Ілюстра ціяд одуми« Маруся Богуслав ка».1966р.
32
« Г е й , д ів к о б р а н к о ,
Марусю,по півн оБогус лавко!По чіммиможемзнат и,
Щовнаші йземліхр истия нські йзаден ьтепера?Щот ри дцять літу неволі про буваєм,
Божогосвіту,со нця праве дногоу вічісоб інев идаєм,Том инеможемозн ати,
Що внаші й земліхр истия нській за день те пера».Т одід івка бра нка,
Маруся,по півн аБогусла вка,Теєзачу ває,
До козаків словам и промо вляє:
«Ой ко за ки,
Щосьогодніу наші йземліхр истия нські йВе лик одн яясубота,А завтрасв яти йпраз ник, роков ий день Вел икде нь».
Тотод ітікозак итеє зачува ли,
Білим л ицем д о сиро ї землі пр ипада ли,Дівк у бран ку,

Марусю,по півн уБогусла вку,Клял и про кл инал и:
« Т а б о д а й т и , д і в к о б р а н к о , Ма русю,по півн оБогусл авко,Щастя йдол ісобін емала,
Я ктинампр освяти йп разни к,рок ови йден ьВел ик деньсказа ла!»То тоді дівка б ранка,
Маруся,по півн аБогусла вка,Теєзачу вала,
Словами промов ляла:
Танела йтемене, непр окл ина йте,
Боякб удена шпа нтуре цьки йдомече тівід’їж джати, Тобу демені,ді вці бра нці,
Марусі,по півн іБогусла вці,Нару кик лючів іддава ти;
То буду я дотемн иці пр иходжат и,Темн ицю відми кати,
Васвсіх,бід них невіль ни ків,нав олюв ипуска ти».Т о на свят ий п разн ик,рок ови й ден ь Вел икд ень,Ста впа нтурец ьки йдомече тівід’їж джати,
С т а в д ів ц і б р а н ц і,
Марусі,по півн іБогусла вці,Нару кик лючів іддава ти.
33
Г.Якутович. Ілюстра ціяд одуми« Маруся Богуслав ка».1966р.
Т о д ід ів к а б р а н к а ,
Маруся,по півн аБогусла вка,Добре дбає,—
До темниці прих оджає,Темн ицю відми кає,Всіхк озаків,
Бідн их нев іль никі в,Наволюв ипускає
Ісловами промов ляє:
Ви,бі днії неві льн ики!Кажуя вам,добре дба йте,
Вгород ихрист ия нськіуті кайте,
Тільк и, про шу я вас, од ного гор ода Б огуслава не ми най те,Моємубать куймате різнат идава йте:
Танехаймі йбать кодо бред бає,
Ґрунтів,ве ли кихмаєткі внеха йнезбуває, Вел икихска рбів незби рає,

Т а н е х а й м е н е , д і в к и б р а н к и , Марусі, п опів ни Богуславк и,Зне волі неви купає,
Бо вже я по турч илась, по бусурмен иласьДля розко шітуре цької,
Длялакомства нещасног о!»
Ой визвол и, Боже, нас всіх, бідн их не віль никі в,Зтя жкої нев олі,
Звіри бусурменськ ої, Ная сні зор і,
Натихівод и,
Укра йвесели й,
34
Умирхре щен ий!
Вислуха й,Боже,у просьбах щи рих, Уне ща сн их мол ит вах
Нас,бідних невіл ьни ків!
Д о р е чі
1966р .на Київсь кійк іносту діїнау ково -по пуляр нихф ільмів булозн ятомультфі льмзамот ивам идум и«Ма руся Богус лавк а» .
1. Слова «То ді дівка бр анка, Ма руся,п опівн а Богусл авка. ..»є

Азачином
Бстрофо ю
Вретар дац ією
Г слав ослов ієм
2. Удумі«Ма русяБ огуславка »згадан освято

АВод охре щеБ Вел ик ден ьВТ рій ця
Г Різ дво
3. П рокльон и«Т або дай ти. ..щ астя йдо лісобін емал а»на лежать
Атурецькому панов іБпопові з Богус лаваВМ арус іБогу слав ці

Гкозакам не віль никам
4. Яки й п ері од істо рії Ук раїн и з обр аже но в дум і «М арус я Б огусла вка» ? Щ о в ипр онь огозн аєте ?
5. ЧомуМа русю Богус лавк уназ ивають лег ен дар ною гер оїн ею?
6. Доведіть на ко нкр етних пр икла дах із т ексту, що тві р «Ма руся Богусла вка» заж ан ром— дума.
7. Які епіз од и зо браж ен о на іл юстра ціях Г . Я кутов ича д о дум и « Мару ся Бо -гусла вка» (с. 31, 32, 34 )?
8. П рочита йте й про коме нтуйт е ост ан ні с лова Ма русі Богус лав ки про « розкі штур ецьку » і «лак омства не щасні ». У ч ому вия вляється душ евна розд воєністьг еро їні ?
9. Когос имво лізує обр азМар усіБ огусл авк и?
10. Якев раж енн ясп рав ила нава сдума «Ма руся Богусл авка »?
11. П ерекажітьзмістдум и«Мару сяБогус лавка» .
12. 1.
2.
П оділіт ьтекст нача стин изазміст ом, до бер ітьд они хзагол овк ийза пи шітьїхуз ош ит.
Випи шітьіздум и«Марус яБогусл авка» прик лад иепіт етів.

Намалюйтеілюст рацію додум и«Марус яБогусл авка» (заб ажанн ям).
35
СВІТУКРАЇНСЬКОЇПОЕЗІЇ
І.Айвазовський. Світа нокуКр иму.1865р. С.Васильківськ ий.Західсо нця над озером.1900 р.
А.К уїндж і.Післягрози.
1879р.
А.Визначте,дот вор івяк оголіт ерат урн огор оду —лі рик и, епо суч идр ами—сто суютьсяпо дані пейзаж і. Аргументу йтесвою думку.
Б.Яки йп ейзаж вамна йб ільш есп од обав ся? Чим саме ?
П о е т и ч н і т в о р и х в и л ю ю т ь , з а х о п л ю ю т ь , н а д и х а ю т ь … В о н и п е р е д а ю т ь с т а н л і р и ч н о г о г е р о я ( г е р о ї н і ) : в і д с у м н о г о , п р и р е ч е н о г о — д о р а д і с н о г о , ща с л и в о г о . Усю цю паліт ру від чуттів к ожн ий із нас п ереживає в різн их життє вих си -туаці ях,томутакбагат олюд ейл юбить поезію.
Облітаютьк віти,о бри ваєвітер пелюстк ипе чаль нівси нійт иш ині. По садах пустин них ї де горд овит оосіньж овток осанабаскім коні.
Щобосягнут ицір ядк итала нов итоголі рика В.Сосю ри,п отрі бно нели ше п р о ч и т а т и ї х,а й п о б а ч и т и х удо жні о б р а з и , т о б т о н а м а л ю в а т и їхусв оїйу яві. То ді ви зможете по-с правж ньому насо лод итися ві ршем, дістат и від ньогоестет ичне за дово лен ня. Перевірт е себе, наскіл ьки я кісно в и засвоїл и це йпоет ич ний урив окпіс ляпе ршого проч итан ня,дав шив ідпо віді назапи тан ня( письмово).
• Яко го ко льо ру ти ша ? • Я ки м е піте то м на діле но са ди ? • Я ки й об ра зна діле но епі тетом ж овтокоса? • Я ку твар ину згада но у вір ші? • Я кий о бразн ад іле но еп іте то мп еча ль ні ?
А теперперев іртесебе.1. Син я.2.Пустин ні.3.Осінь. 4.Кінь.5.Пелюстк и.Намалювативуявіхудо жні о б р а з и в а ж л и в о , а л е ц ь о г о н е д ос т а т н ьо .
Потрібн о з’ясувати л ексич не значе ння невід омих слів. Ч и з наєте ви, щ о оз- начаєприкметникбаский?Безрозуміннявсіхслівпоезіясприймаєтьсянепов-ноцінн о, фрагментар но, ніб и ви розгля даєте карт ину, я ку в пев них місцяхзамінюютьрізніпредмети.З’ясуйтезасловником,щоозначаєсловобаски й.
Уважно переч итайте у рив ок ще раз, а п отім по рівн яйте це с при йман нявір шазтим, яке було після перш огойого проч ита ння.
36
ТарасШевченко
(1814–1861)
Українськийпоет,основоположникновоїукраїнськоїлітера-
тури,художник.
Найвідомішітвори:поеми«Гайдамаки»,«Кавказ»,«Сон»,
«Катерина»,«Наймичка»,«Імертвим,іживим...»;п’єса«НазарСтод
оля»таін.
Тарас Шевченко на род ився 9 березня 18 14 р. в с. Морин цях Звенигоро д- с ь к ог о п о в і т у К и ї в с ь к о ї г у б е р н і ї ( н и н і Ч е р к а с ь к а о б л а с т ь ) у к р і п а ц ь к і й р о д и н і . П р о д и т и н с т в о з н а н о г о у с в і т і п о е т а й х у д о ж н и к а в и в ж е д і з н а л и с я в п о п е р е д - ніхкласах,т ожтепер пове деморозмову про дорослеж иттям итця.
Усімнадц яти річн омувіці Т.Шевчен коп рибу вдом.Петербу ргаразомізче лядд юпа наЕнге льгардта. Ви ріш ивш иматиква ліфіко ваногома йстратазваж ивш и на не відсту пні Тарасові проха ння, п оміщи к дозво лив йому вч и-т исямалюват и.
Учите лемюнака був В.Ширяєв,в ідоми ймайстер деко ратив них розп исів.У й ого майстер ні Та рас про йшов певн у малярську підгот овку, бр ав у часть ув ико нан ні живо пис них р обіт в ур ядов их буд ин ках, вигот овлен ні де кора цій для пет ербу рзьких теа трів. У віль ни й від р обот и час біл ими н очами ві н зма- л ь о в у в а в с т а т у ї в Л і т н ь о м у с а д у . В и р і ша л ь н е з н а ч е н н я д л я н ь о г о м а л а з у с т р і ч із земляк ом — худож ником Іваном С оше нком, яки й увів юнака в коло най -відомі ших діячів украї нської таросі йськоїку льтур и,поз найом ивзЄ.Г ребін -кою, К. Б рюлл овим, О. Вен еціанов им і В. Жуко вським. Поміти вши в ели кий талан т Тараса, во ни в ирі шил и ви куп ити його з крі пацтва й дат и змогу здо- бут икла сич нуо св іту.
Марно К. Б рюлл ов та О. Вене ціан ов намагал ися пере кона ти па на Е нгель- г а р д т а в і д п у с т и т и н а в о л ю т а л а н о в и т о г о к р і п а к а : п о м і щ и к з а ж а д а в в і д н и х н е - чуван унато йчассуму—2 500ка рбова нці в.Щобдістат итакіг роші,К.Б рюл-ловнаписавпортретпоетаВ.Жуковського,якийслуживприцарськомудворі.Картину розіграл и в лоте рею, і бажа ну суму гроше й було зі бран о. 22 кві тня 1838 р.Е нгельгард тусежтаки під писавві дпуск ну,а25 квіт нянак варт ирі
Петербурзькаа кадеміямисте цтв.Сучаснеф ото
37
К. Брюлло ва в А кадемії мистец тв В. Жуко вськи й вруч ив її Т. Шевчен ку. Осьяк І. Сош енко описує цей де нь: «Нараз д о кімнат и моєї через в ікно ст рибає Тарас, лед ве мене не зва лив із ніг, ки дається мені на шию та гукає: “ Вол я!В оля!” — “ Ч и не здур ів ти, — кажу, — Тарасе?” А він усе підст рибує та гу кає:“ Воля !Во ля!” »
Т. Шевченко ста в віль ною л юди ною. Юна ка зарахувал и до А ка демії ми-сте цтв. Роз почався нови й етап у його жи тті. У л исті до брата М ик ити Т арастакп ише пров ідчутт ясвобо ди:« Такот,ба ч,живу,уч уся,нік омунекл аняюсь і н і к о г о н е б о ю с я , о к р і м Б о г а , — в е л и к е ща с т я б у т и в і л ь н и м ч о л о в і к о м , р о б и ш, щ охоче ш,ні хтоте бен еспи н ить».
Навчання вА кадеміїмисте цтв,ви вчен няфра нцузьк оїмови,в ідві дуван нямузеїв і теат рів, зна йомство з ві домими ми тцями — усе це формувал о світо-г ляд Т.Шевчен ка,спри ялозр остан нюйого якмит ця.
Проте Тарасов і бол іло сер це за рід ни й край, братів і сесте р. Про це, зо- к р е м а , с в і д ч а т ь у р и в к и і з ц и т о в а н о г о в и ще й о г о л и с т а д о б р а т а Ми к и т и : « . . . я кт ільк и отр имаєш мого л иста, зараз до мене нап иши, щ об я зна в... Нехай же яхоччер езпапі рпоч уюрі днесло во,неха йхочраз поп лачувесе л имисль озами,бо мені тут так стал о скучн о, що я всяку ніч ті льк и й бачу вві сні те бе, Кири -лів ку,та рід ню, та бу р’ян и; весело ста не, про ки нуся,заплач у».
ЗакінчившиА кадеміюмистецтв,поет1846 р.пове рнувся вУк раїну,у лаш- тувався на робо ту в Київську а рхеол огічну к омісію, поча в змальовува ти й опису вати істо рич ні пам’ят ки. У Киє ві поз найом ився з вик ладачем істо ріїКиї вського у ніверс итету М. Костомаро вим. Ві н загітував Т. Шевчен ка ввій тид о Кири ло- Мефодії вського б ратства, яке, д іючи таєм но, по шир ювало і деїлі квіда ціїк ріпац тва,єдна нн яслов’я нських наро дів назасадахрів ності йбра -терства. Самеціпог ляд ипо діляв Т.Шевче нко,зан ихжей постражда в.
1
5 квітн я 184 7 р. поет а було заа рештова но й відп равле но до Пете рбурга.Його зв инув ачувал и не л ише за участ ь у братстві, а передусім за на писа ння револ юці йних т ворі в. В очі куван ні в ироку поет п ровів у казематі два міся ці.Тут він н аписав біль шість вір шів, які ввій шли до ц иклу « В казематі». ( Одиніз них — « Садок виш неви й ко ло хати...» — в и вив чали в 5 класі.) Деякі тво ри цик лу под ано в цьому пі друч нику. Пр очита вши їх, в и діз наєтеся, пр о що ду -мавіщо відчу вавмите цьуце йтяжк ийд лян ьогочас.
З п о м і ж у ч а с н и к і в К и р и л о Ме ф о д і ї в с ь к о г о б р а т с т в а н а й т я ж ч е б у л о п о -ка рано Т. Шевчен ка: «за створе ння підбу рл ивих і найв ищо ю мірою зухва -лих вірш ів» він був заслан ий д о Оренбу рзького о кремого ко рпусу р ядов имсолдат ом. Імперато р М икола І власн оруч зр обив помітку на ви року: «Пі дна йсуворі ши йнагля діззабо роно юписат ийма люват и».
У засланні поет п ровів 10 ро ків. Перші т ри р оки перебув ав в Орські йфорте ці, Оренбу рзі й на А ра лі в скла ді А ральськ ої оп исової екс педи ції. Т ут б у л и л ю д и , я к і й о г о п і д т р и м у в а л и т а н а м а г а л и с я п о л е г ш и т и у м о в и з а с л а н н я . У це й пері од Т. Шевче нко нап исав низ ку вір шів і поем, в ико нав майже дв істімалярсь кихр обіт.Нажаль,і така«во ля»тр ивала недо вго.Задо носомп ра-
1
К аземат—оди ноч накамерад ляув’яз нен няуфор теці.
38
К .Устиянович.Шевче нко назаслан ні.1880 -тір оки
порщ ика п ро те, що п оет по рушує ца рськи й на каз, Т. Шевчен ка заарешту -вал и й пе ревел и на служ бу в Ново петровсь ке укрі пле ння. Пр ихил ьни ки п о-пе ред или його п ро ареш т заздалегід ь, тому він уст иг пере дати д рузям дея кітво ри,ал исти,як іотр имувавві дрід нихі товар ишів,с пали в.
Умови в Нов опетр овському ук ріп лен ні бул и жахл ивими : навк оло пус -теля, пісок і сол она во да, до на йбл ижчого культу рного цент ру тисяч і кіл о-метрі в, клімат так ий ш кід лив ий, що со лдаті в тут змінюва ли че рез два р оки.Його ж п ротр имал и в ці й глухомані ма йже сім років. Н а мушт ру він мус ивход ити навітьх вор им.Зацей часТ.Шевче нко ненап исавжод ногові рша.
1857 р.поетаб улозві льне но.Останн ірок ижитт явін про вівуПетер бурзі. 1 8 6 0 р . Р а д а А к а д е м і ї м и с т е ц т в п р и с в о ї л а м и т ц ю з в а н н я а к а д е м і к а г р а в е р а .
Т.Шевченк опомер1 0березня18 61р.
«ДУ М ИМ ОЇ, ДУ М ИМ ОЇ …»
У Т. Шев чен ка є дв а вір ші, щ о по чи на ют ь ся сло ва ми: « Дум и мої, думимої…» Од ин із них ві дкр иває пер шу пое тову збі рку «Кобзар», я ка поба чиласв іт 18 40 р., а друг ий — невіл ьни цьку поезію. Про понуємо ва шій у вазі самедру гий вір ш,на пи са ни йу 184 7р.,я кви здо га дал и ся,у за сла н ні.
Щохвилюва ломит цяна чужи ні?Далекові дрі дноїзем лі,унево лі,Т.Шев -ченко по особливомусумує засвоїм краєм (мотив любовідо Батьківщини).Згадування киргизів убогих, голих, але ще віль них ( у той час кирг изами ін оді н а з и в а л и к а з а х і в ) п е р е н о с и т ь ч и т а ч а в к а з а х с ь к і с т е п и — м і с ц е з а с л а н н я п о е т а .Л іри чн ий геро й вір ша звертаєтьс я до об разу дум, по рівн юючи їх із сизокр и- л и м и г о л у б ’ я т а м и , п р о с и т ь , що б в о н и п р и л е т і л и д о н ь о г о « І з з а Д н і п р а ш и р о -кого / У степ погуляти...». То бто дл я митц я думи — це не л ише п оштовх для т в о р ч о с т і , а й с а м а т в о р ч і с т ь . О т ж е , п р о в і д н и й м о т и в в і р ша « Д у м и м о ї , д у м имо ї…» —твор чістьякє ди навтіха назаслан ні.
39
***
Думимої,думимої,В имоїєд ині,

Не кидайте х оч ви ме неПри лихі йгоди ні.
Приліта йте, сизок рил іМоїго луб’ята,
Із-заДніп раши рокого У сте п по гуля ти
З кирг изами убог ими.В он и в же у бо гі,
Ужеголі...Та наволіЩемо ляться Богу.При літай теж,моїлюб і,Тих имире чамиПр ивітаювас,я кдіто к,Ізапл ачузвами.
В наро дився Тара сШ евче нко

1. 1838 року Г від прав лен о по етавзасла ння
А вийшо вдру ком«К обзар»

Б викупл ено поетазкр іпацтв а
2. Гроші для вику пу Т . Ш ев ченка з кр іпацтва бул о ви руче но з прод ажу п ортрета ,н аякому бувз обр аже ни й
А ІванС ошенк о
БКар лБр юлл ов
В Олексій Вен еціан ов
Г Вас иль Ж ук овськи й
3. П рочитайтеу рив окізвір ша«Думимої ,дум имої…» .
П р и л і т а й т е , с и з о к р и л і Моїго луб’я та,

Із з а Д н іп р а ш и р о к о г о У с т е п п о г у л я т и ...
Уцих рядка хнаяв ний худ ожнійза сіб

Агіпер бол аБана фор аВарх аїзм
Гепітет
4. Розкажітьісто ріюви купу Т.Ш евч енказк ріпа цтва.

5. Защо поета бул озаа решто ван о? Як имбув вир ок ?
6. Яким настр оємсп овн ен ийв ірш «Думимо ї, думим ої…» ?Ч ому?
7. Якімотивина явні вць омутво рі?
8. Навіщоа втор вик ор иставтр ик рапк ивс ере ди ніп оезі ї?
40
9. Розкри йтесимв оліч незнач енн яобр азівсте пу, віт руйДні пра .
10. Якви вважаєте , ч ому лі ричн ий г еро йназив ає сво ї думи ді ткам и?
11. Розгля ньте ре про дук цію карт ин и К. Уст иян ови ча «Ш евч енк о на зас лан ні» (с. 39)і розкажіть ,чим ожнаїї вико ристати якілюст рацію дові рша«Думимої ,д умимо ї…» .
12. Навчітьсяви разноч итатипо езіюТ .Ш евч енка«Дум имої, думимої… ».
1. Випи шітьепіт етий порів нян нязвірш аТ .Ш евче нка«Думимо ї, думимої…» .

2. П ідготуйтемультим едій нупр езента ціюзмаляр ськими роб отамиТ .Ш ев чен капе ріодуза слан ня(з абажа нням ) .
Ц И К Л «ВК А ЗЕ М А ТІ »
Цикл«В казематі»Т.Шевче нкоств ори внавес ні18 47р.,оч ікуюч ивка -мерівирокузанаписанняреволюційнихтворів.Алеспочаткуз’ясуймо,щотаке
ні й(лі тератур
ц икл у лі т ер ату рі . Х удож н и й ) ц и к л — ц е с у к у п н іс т ь х у д о жн іх
творів о дного жа нру, об’є дна них задумом авт ора в естет ичну цілість. Послі -до вність т ворів, я кі вкл ючають до ц иклу, в изначаєт ься мінл ивістю настрою лір ичногоге роя.
Усьогодо цик лу«В казематі»вход итьт ри надц ятьвір шів.З поезіями
« М е н і о д н а к о в о, ч и б у д у. . . » т а « О й т р и ш л я х и ш и р о кі ї . . . » в и с ь о г о д н і о з н а- йомитеся. Усівір шіцьог оци клур ізнізанаст роєм,мотивам и,ритмі кою,п роте їх об’є днує задум авт ора. Я ки й саме? Прочитав ши ці два тво ри й пр и-гадав ши ві рш «Са док в иш неви й кол о хати...», виз начте авто рськи й задум,як ийїх об’єдн ує.
***
Меніо днак ово,чи будуЯ жит ьвУк раїн і,чи ні.

І не пом’я небатьк о зсином,Нескажеси нові :—Мо лись,М олися,с ину,заВ краї нуЙогозамучи лик олись.— Мені одн аково,ч ибу де
Ч ихтозгадає,чизабу деМе не вснігу начужи ні —Одн аковісі нькоме ні.
Тойси нмол итися,ч ині...Т анео днако вомені,
Внево лів ирісміжчуж имиІ, нео плака н ий св ої ми,
Я кУкраї нузлії людеПр испля ть,лукав і,івогні Її,ок раден ую,збудя ть...
Внево лі,пла чучи,ум ру.Івсезсобо юзаберу,Ма логослі дуне пок ину
Нанашійсл авні йУ країн і,Нанаші й—нес воїйземл і.
Ох,неоднак овомені.
Д о р е чі
Ж анрпоезі ї,уяк омуавтор висл овлюєсв оїроз думина дпр обл емамижиттяісм ерті ,се нсулю дськ огобутт ятощ о, нази вають м е д и т а ц і є ю. Вір шТ. Ш евченка
«Меніо днак ово, чибу ду. . .»єзразкомме дитац ії.
41
**
Ойтриш ляхи ши рокіїДо купизі йш лися. Неприй нял исьтр иясен и,То поля всихала,Повс ихал итри явор и,Кали назов’яла.
Начужинуз Украї ни Брат ирозі йшл ися. Невертаютьсят риб рати.Плачеста рамати,
Покину ли стару маті р,То йжін купо кин ув,
А той сестру. А найменш ий — Моло дуді вчи ну. Плаче жінка з ді точкам иВ нетоп лені йхаті.
Посадиластарамат иТ риясе нив полі. Сестра пла че, йде ш укати Брат івнач ужину...
А невісткапосад ила Висо кутоп олю. А дівчинуза руче нуКладуть вдомов ину.
Трия вор ипосад ила Сестрап рид оли ні...А дівчиназаручена—Ч ервонукал ину. Невертаютьсят риб рати,Посвіту блука ють,
А тришлях иш ирок іїТе рномзароста ють.
С.К араффа К орбут.«Поки нулиста руматір».1 963–1 964рр.
Д о р е чі
Здавна в У краї ні різ ні дере ва сп рийма ли як симв оли , в они оспів ані у творах усно їнар одн ої тво рчості . А в б ала дах часто в икор истовують м етам орф озу — п еретв о-р енн ядівч ин иабо паруб канато полю ,кал ину ,явір чиду б.
Ясен — симв ол чо лові чої чист оти , ск ром ності й пісе нн ої душі . П е реб ува ння пі дйог о к рон ою доп омагає позб утися ду шев ного тягар я, що ви ник че рез буд ен нін егараз дита життєв іпр ик рощі .
Топ ол я—сим вол дів очо їкра си ,атак ожжі ноч огой дів очого суму, їхнь оїсам от- ності . Вважа ють, що це д ере во з датн е за бир ати в л юде й негат ивну ен ергію тао чищ атип овіт ряві дзл ихд ухів .
Явір — симво л коза цької сил и, пару боць кого зд оров ’я та вро ди , єд ності ч олов ічоїк раси йсил и. Тако жце дере восимво лізуєпам ’ять ,смутокігор е.
42
Кал ин а —с имво лзрі лості дів чин и ,укр аїнс ького ро ду, духо вно їне ско рен остітас вітл оїпам ’яті .
Тер ен— симв олва жки хжиттє вих до ріг,ст раж дань імук .Вв ажають ,щ овінм аємагіч нус илу :пр око лот ийте рн овимк ілк омуп ир ,чи вур дал ака ,чи яки йсьі нш ийп ре дстав ник не чисті втра чаєсв оюздат ністьз ді йснюв атиз ло.
Видит ажан ри лірик и.Фі лос оф ська лірик а
Твор ихуд ожньої літер атури поді ляютьнат риро ди :еп ос,лі рикуй драму.
Сло во лірик а за пози чен е з г рец ької мов и. Во но пох од ить в ід назв и ст рун ногомузи чного інструме нта — ліри . П ід акомпа немент лір и в Старо давн ій Г реці ї ви ко- нува ли пісн і.
Лі ри чниминазив аютьтво ри ,у я к и х ві доб раже нов нутріш нійсв ітлю дин ичерезп ере даван ня п очуттів , думо к, пер ежива нь у певн их о бстави нах, під впл ивом пев -ни хпо ді й.
Улі рич нихт вор ахзос обл иво юви разн істюв иявл яється емоц ій неста вле ння
ліричн огоге роя дозоб ражува ного.
Якщо в епі чни х і драмати чних творах пис ьменн ик ві доб ражає з овніш ні о бстави нижиттєв их с итуаці й лю дин и, дета льно розкр иває її ха рактер , то в лі рич них об’ єкт омзобр ажен няєвнут рішні йсвітлю ди ни, їїдумк и,п ереж иван нятощ о.
Лірич ні тв ор и п ишуть пе рев ажн о ві ршо ван ою мо вою . Їх по ді ляють на чоти ри осн овні ви ди :
• громадянсь калі рика — тв ори , у як их думк и й пе реж ива ння ви кл икан і с у с пі л ь н о п о л і т и ч н и м и п о д і я м и ( « З а п о в і т » ) ;
• філософськ а лір ика — твор и , у яких п ере дан о думки й поч уття, ви кл икан іск лад ним ипр об лемам ибуття :ж иттяісме рті ,роз витку суспі льств а, при ро дита ін .(« Мені одн аково, чибу ду... »,«О йтр иш ляхи шир окії…») ;
• пейзаж на лірика — твор и, у яки х наст рій лір ичного геро я сугол осни й із при -р одою ,п ер ежив ан нятаві дчутт яви ник аютьві дсп огля да ння при ро ди (« За с он цемхм аро ньк апл ив е... ») ;
• особиста(інтимна)лірика—твори,уякихнастрійліричногоге рояв икли кани йособистимипереживаннями,спогадамипроріднийкрай(«Думимої,думимої..»).Та-кожутво рахінт имної лір икин астрій лір ичногоге роязумов лен ийгамою душев нихві д- чуттів, пори вань ,щов ини каютьвід висок огойто нкогопо чуття—коха ння .
Значна части на ху дожні х твор ів по єднує різн і ви ди лір ики . С кажімо , вір ш Т . Ш ев -ч енка « Сад ок в иш нев ий кол о х ати .. .» нал ежит ь д о п ейза жно ї л іри ки , п рот ецьомутво рувласт ивій елеме нтигрома дянсь коїл ірик и, оскіль кивн ьомуйд еть-с я н е лиш е п ро ід илі чни й1в ечі р, а й п ро ро ди ну як о дну з ос нов гармо нії світу .Ві рш «М ені одн аково , ч и бу ду. .. » на лежить як до грома дянс ької лір ики (уб оліва нн язад ол юпо нев ол еноїУ к раїн и) ,такі до філ осо фсько ї( роздум ин адп ро бл емам ибу т тя) .
1. «Високут опо лю» («Ойтр ишлях иши рокії .. .» )поса дил а

Амати
Б сестра
Вдівчин а
Гневістка
І д и л і ч н и й — б л и з ь к и й д о п р и р о д и :м и р н и й ,б е з т у р б о т н и й .
43
У ривок Назва вірш а
А «Садо квиш неви йко лохати .. .»

Б «Меніоднаково,чибуду.. .»В «Ой три шлях и ши рокі ї. ..» Г «Думимої, думимої .. .»
1 « С е с т р а п л а ч е , й д е ш у к а т иБ ратів начуж ину...

А дівчину з аруче нуКладутьвдомовину».
2 « П р и л і т а й т е , с и з о к р и л і Моїг олуб’я та,

Із з а Д н іп р а ш и р о к о г о У с т е п п о г у л я т и ... »
3 «Внево лівирісміжчужим иІ,н ео плак ан ийсв оїми,

Вневолі, плач учи,умру .Івс езсо боюз аб еру. ..»
Обр аз Назва вірш а
А «Садо квиш неви йко лохати .. .»

Б «Меніоднаково,чибуду.. .»В «Ой три шлях и ши рокі ї. ..» Г «Думимої, думимої .. .»
1
Д «Зап овіт»
наша— нес воязем ля
2 хрущіна двиш нями
3 голуб’ята
4 триясен и
4. Щотакехудожні йцик л? Яківі рші ,щовв ійшл идо цик лу«Вк азематі», визнаєт е?
5. Який ,на вашудумку ,авто рськи йзадумп оєдн уєвірш іцик лу«В казематі» ?
6. Чим лір ика як літе рату рн ий рід ві дріз няєтьс я ві д епо су й д рами ? Які виз наєте ви ди лір ики ?
7. Які в иди лір ики поє днан о в к ожному з трьох вірш ів Т. Ш е вченк а, проч итан ихнау рокахук раїнс ькоїл ітерату риу8к ласі ?
8. Опрацюйтематеріалрубрики«Доречі...»п ромедитацію(с.4 1).Дове дітьнакон кретн их п рик ладах із тексту , щ о вір ш «Ме ні о днак ово , чи буд у. ..» — мед и-т ація .
9. Якв ирозум ієтеп оєд нан ня прот ил ежн ихзазн аче нням слів (окс имо рон )
увірші«М еніо днак ово ,чибу ду .. .»—«н ана шій — несвої й землі» ?
10. Який про від ний мотив в ірша «Ой тр и ш ляхи шир окії .. .»? Як им має бут и хар ак-те рмел одії доць оготвору ?
11. Дове ді т ь ,щ овір ш«Ойт риш ля х и ши ро кі ї . .. »має фол ькло рну осн ову( о брази, с имвол и, е піте ти, м отив и) . С кор истайтеся матеріа лом р убр ики «До ре чі. .. »про дер ева с имвол и(с.4 2–4 3) .
12. П роведітьмов нед ослі джен няві рша«Ме ніо днако во, чибу ду. .. »:з’ ясуйте ,якіт ри с лова найч астіше повто рюються в цьому тв орі , і помірку йте, як в они пе -регукуютьс язйогомот ивами .
1. Вивчіть напам ’ятьвір ш«Мен іод наково ,ч ибуду .. .» .
2. П ерегля ньте в інте рнет і тр етю ч асти ну ф ільму Ю . Мака ров а «М ій Ш евч ен -ко»і підготу йтекор откурозп овід ьпро най цікавіш імоменти (заб ажан ням) .
44
ЛесяУкраїнка
(справжніім’ятапрізвищеЛ
ариса Косач)(1871–
1913)
Українськапоетеса,перекладачка,громадськадіячка.
Найвідомішітвори:поема«Давняказка»;драма-феєрія
«Лісовапісня»;драматичніпоеми«Бояриня»,«Одержима».
Леся Українка на род илася 25 лютого 18 71 р. в м. Новограді Во линському( ни ні Жит омирська область) у ро ди ні украї нськ их інте лігенті в. Батьк о Пет-роКосачбувповітовимслужбовцем—юристом,людиноюпередовихпогля-ді в;матиОле наПчілка —украї нсько ю письме нни цею.
Леся навчил ася читат и в чот ир и рок и, а в п’ять — грала на фо ртепіа но й навіт ьнап исалазмістов ни йлистсв оємудяд ькові Миха йлуДрагома нову( ві- доми й украї нськ ий уче ни й та громадськ ий діяч) . У ро ди ні Косачів па нува лаповага до нар одн ихзви чаївіт ради цій.
У сім’ї Леся була друго ю ди тин ою із шест и. Вон а най біль ше друж ила зістар шим бр атом Миха йлом. Я кось уз имку на свят о Во дохреща разом із Ми -хай ломво напіш лана річку Сти р.Лесянастіль кизахо пилася поба ченим,щ онав ітьне поміти ла,якзамоч ила ногивк рижа ній воді.Після тогово напо -чала т яжко хво ріти. С почат ку батьк и думал и, що це звича йна застуда, протезго дом киї вськи й хіру рг постав ив страш ни й діагн оз — тубер кульоз к істок.Дівч инц і в цей час ще не в ипов ни лося і деся ти ро ків! Потім п атологі чн ийп роцес п оши рився на лег ен і й ни рки. Тож із ди тинст ва Леся мала рішу чи йхарактер, засвоївшиоднеправило, яке впродовж життяїїпідтримувало:«Щобнеплакать,я сміялась».
З 1882 р. пості йним місцем п рожи ван ня сім’ї Косачів стало с. Коло дяжне.Саме ту т, на В оли ні, серед р озкіш ної та ча рів ної пр иро ди фо рмувався сти льмайбутньоїпоетеси.Д оречі,любовдоприродистанепровідниммотивомусієїїїтворчості.
Ч ерез тяжку хворо бу Леся до шк оли не ход ила, а здо бувала осв іту самотужк и,про являю чи фен оменаль ні зді бності. Не-зваж аючи на пості йні болі в кістках, во -на й далі гра ла на фор тепіа но, малювала,з нала майже всі єв ропе йські мов и ( біль - ше д е с я т и ! ) , а в д е в ’ я т н а д ц я т и р і ч н о м у в і ц і д лямол одш оїсестри нап исалак нижку
«Стародавняісторіясхід них наро дів»,яку
вжепіслясмерті поетеси булов ида нояк під ручн икд ляна ціо наль ноїш кол и.
Біли йбу дин очокус.Кол одяж ному.

Сучаснефото
45
Свій перш ий ві рш Леся написа ла в дев’ ятир ічному віці. Кол и ді вчи ні ви пов нил ося два дцять два, світ по-б ачи ла її пе рша п оетич на збі рка «На кри лах пісень», яку висок о оці нив І. Фра нко, назвавш и на йви щим здо бут-к ом украї нської літера тури за 189 3 рік. У 18 94 р. Л еся Украї нка в ідві дала свого дядь ка М. Драгоман ова в С о- ф і ї . В о н а в п о р я д к у в а л а й о г о б і б л і о т е к у , п о з н а й о м и л а с яз еміг рантами й ку льтур ними діячам и Бо лгарії. Пове р- нен ня до дому бул о затьмаре не неглас ним наг лядом,уста новле ним ца рською охран кою. Щоразу, кол и по -е т е с а п о в е р т а л а с я з з а к о р д о н у ,
п о о с о б л и в о м у в і д ч у -ва ла пол ітич ну не волю, п ро що перек онл иво сві дчатьта кі її ря дки: « Мені со ром, що ми та кі неві льн і, що но -симо ка йда ни й с пимо пі д н ими спок ій но. Отже, я про -ки нулась,іт яжкомені,іжа ль,ібо лить...»
Щодняд олаюч ифізич ни йбі ль,ЛесяУкр аїнка ви-
Ле ся Ук раїн ка.
Фото.18 88р.
являла неаб иякумужн ість—п исалав исокохуд ожніт вор и,нап рик ладві рш
«Contras pems pero!»:
Я нагорукруту, крем’яну юБу ду камінь важки й під іймать І,несучи вагутустра шную, Буду піснювесе луспівать.
Усе життя п оетеса бор олася з тяжк ою не дугою: во на виїж джала на ліку -ван ня в Карпа ти, до Кр иму, Італі ї, Єгип ту, Грузії. Пере дчуваю чи трагі чн ийкі нець, 1913 р.мистк иня нап исалазаяву добіб ліоте киНауко воготова риства іменіШевче нкап ри йнят иїїт вор инаде позит( н азбереже ння) .
ЛесяУкраї нкапоме рла1серп ня191 3р.вм.Сурамі (Грузія ).Їїпох ован ов
м.К иєвінаБайк овому кла дов ищі.
М ОТ ИВ ЛІ Р ИЧ НОГ ОТ В ОР У
Згадаймо, що т а к е м о т и в л і р и ч н о г о т в о р у . М о ти в — ц е т е с а м е , що й т е ма.А на лізуюч иепіч нітв ори,в ико ристов уютьтермі н«тема»,адл ялір ич них—
«мотив».Ч итаюч ипоезі їЛесіУк раїнк и,малю йтевуяв ікарт инк и,образ и,на-мага йтеся«по бачит и»ві ршуба рвах,від чутиза пахи,наст рій,т одів игли бшезрозумієте емо цій ни й стан л іри чного гер оя ( лір ично ї герої ні) . Це допоможена вчит ися виз начат и мотив и; їх може бут и кіл ька у вір ші. Зазв ичай о ди н ізн их про від ний. Пр очита йте спо чатку ві рші, до тримую чись ц их по рад, і ви -знач те їхні мот иви самості йн о, а потім оп рацю йте по дані в наступ них д вохабзац ахкомента рі.Сп одіваємося, щоцеб удеці каво.
У в і р ші « Д а в н я в ес н а » в і д ч у в а ю т ь с я а в т о б і о г р а ф і ч н і н о т к и : п о е т е с а ч е -резт яжкуне дугумусила лежати йстражда тиві днесте рпн огобол ю.Єд иною їїроз радою бувкла пти кнеба увік ні,гілкая блу ні,ніж ни йвітере цьіп таши ніспі ви.Давня веснаспр иймаєтьс яякда руно кдо лі,аджеЛесянав чил асяці ну-ват ина йменш ірадо щі.Вес навуяв лен няхлю ди ни нагадуєщось нове,свіже,
46
В.Лопа та. Жі нка.

2000-н іроки
легке, тепле й краси ве. Звер ніть увагу на ці оз начен ня — во ни в ипр оміню - ю т ь п о з и т и в н у е н е р г і ю т а о п т и м і з м . С а м е м о т и в е с т е т и ч н о г о з а д о в о л е н н я в і д пр иходу весниє провід нимупоезі ї«Давнявес на».Ха йтамякане дуга,авесната т ворч ість силь ніші, б о це кр аса. Моти в молоде чого опт имізму наяв ни й убагать охтворахЛесі Укра їнк и.
У в і р ші « Х о т і л а б я п і с н е ю с т а т и … » л і р и ч н а г е р о ї н я в і д ч у в а є г а р м о н і ю з при родо ю, черпає в ній с или. Вона хо че стати піснею і полеті ти світом, да -рува тилю дямкрасу. Моти виво лелю бності («Щобвіль нопосвіт іліта ти...»)і тв орчості («Щоб геть аж під яснії зор і / Полинути сп івом дзвінким ...») звуча тьчи невкож ні йстрофіц ьоговір ша.Емо цій нийста нгеро їніув ираз нюютьч ис -ле нн іепітет ийі нверсі ї.
ДА В НЯ В Е С НА
Булавесна весела,щед ра,мила,Пр омінн ямграла,сип алакві тки,

Вона л етіла хут ко, мов стокр ила,За неювсл ідспів учіїп ташк и!
Всеожил о,усезагомоніл о—Зеле ни й шум,веселая луна !

Співал овсе,сміялосьіб ри ніло,А ялежа лахвор айсамотна.
Я думала:«Весна длявсіх настала,Дару нки всімнесево на,ясна,

Дляменетіль кида руне при дбала, Менезабу лара діснавес на».
Ні, не забу ла! Уві кно до ме неЗагля нул ивід яблу нігіл ки,
Замиготіло листя чкозеле не,Посипа лисьб ілесень кікві тки.
47
Прили нувві тер,івтіс нійхат ин іВі нпр овесня нуво люзаспівав,
А знимпри ли нули пісні пташ ині,
Ілюб ийгайсв ійві дгукзн импр ислав.
Мояду шанік оли незабу деТого дару нку,що веснада ла;
Веснита кої небуло йне буде,
Я ктабула,щозаві кном цвіла.
***
Хотіла б я піснею ста ти У сююх вил и нуя сну,

Щобвіль нопосв ітіліта ти,Щобв ітерр озноси влу ну.
Щобгетьажпід ясніїзо ріПол инут испівом дзвін ким,

Упасти нахви ліп розорі, Буят инадм оремхиб ким.
Лунали б т оді мої мрі їІ щастя моє таєм не,Я сніші,ніжз оріяс нії,
Гучніш і,ніжморегу чне.
1. Упро довжж иттяЛесяУк раїн какеру валася прав илом

А веснад лявсі хнастал а
Б хотілабя пісн еюстати
В япрок инул ась,ім енітяжк о
Г щоб неп лакать ,ясміял ась
2. П ташиніпіс ні(«Да вняв есна» )пр ил инул идо лір ичноїг ерої ніразоміз
А луноюБ вітромВгілкам и
Глистячк ом
3. Увірші «Хоті лабяп існеюстат и…»по єдна нофі лософ ськулі рикуз
Аінтимною
Б пейзажн ою
В патріоти чною
Г громад янськ ою
48
4. Розкажітьці кавіфа ктиізжиттяЛес іУк раїнк и,згад авши промужн істьіси лудуху поетес и.
5. Доякогови дулі рики нал ежитьп оезія«Дав нявес на» ?
6. Знайд ітьпр икла дип ерсо ніфіка ціїуві рші«Дав нявес на» .Чому длязо браже н- няприхо дувесниа втор кав икор исто вуєсам еце йху дож нійз асіб ?
7. Чизб ігаються бар ви йд инамі кап рих оду вес ни ,що вин ик лиув аші йуяв іпі дчасч итанн явірша «Давняв есна» ,іззоб раже нимнаі люстра ції?
П.Б алл а.«Сто яла яі слуха лаве сну».1 980р.
8. Доведіть ,щомрі яєод нимізмотив івпо езії«Х отілаб япісн еюстати…» .
9. Якщо ві рш не м ає н азви , т о н ею тр ад иці йно стає пе рши й ряд ок . До бер ітьсвою назвудо вірша «Хоті лабяп існеюстат и…».
10. Визначте у ві рші « Хотіл а б я піс нею стат и…» с лова , що позна чають ко льор и йзвуки .П оміркуйте,якв он ивп лив аютьна наст рій цієї поез ії.П ерема лю йтевзошиттабл ицютазапо вніть її.
Зор овіо бр ази С л у х о в і о бр ази
11. Якб ивам дов елос яна пис атимуз икуд ові ршаЛе сіУ краї нк и«Дав няв есна »,то якими були бїїтемп інастрі й? Якібмуз ичні інструме нтиви вико риста ли? Уякомуміс ційч омувід булася бзмінавтем пітанаст роїпіс ні ?
12. Скла діть нев ел ики йо пис (5– 7р ече нь)з аре про дук цієюк арт ини В .Лопат и
«Ж інка»(с .47 ),в икор иставши цитатузві ршаЛесі Украї нки «Хоті лабяп існеюст ати… ».
1. Вивчіть напам ’ятьлі ричн ийв іршЛесі Укра їнки «Хоті лабяп існеюстат и…».
2. П рочитайте поемуЛесі Укра їнки «Давняк азка». Ви пишітьузо шитнез найомі сло ва.
3. П ерегляньте вінте рнетів іде оматеріа лпро життяЛесі Украї нки йзаконс пек -туйт ена йці каві шіфа кти .
49
М ИТ Е ЦЬІ С У С ПІ ЛЬ С Т В О
Поемі «Давн я казк а» пона д 12 0 рокі в, але по рушен і в ні й про блемиа ктуаль ній ни ні.Кол иЛесяУк раїнка нап исалаце йтві р,усередо вищім итці втри вала гостра дискусія про р оль мисте цтва. Одні за явля ли, що м истецтвомає б ути л ише д ля розв аги, ін ші ж нап олягал и на тому, щ о історі ю пи шутьца рі й к оро лі як во лода рі нар одів. А ле п оемою «Давня казка» Леся Ук раїн кагостро йпере кон ливоза перечує цідумк и.Хтожт вор итьісто ріюіві дпо відаєза свою к раїну? Я ка р оль мит ця в роз будов і своєї кра їни? На ці за пита ння в изна йдетев ідп овідь, проч ит авшип оему«Давняказ ка».
ДА В НЯ КА З КА
Поема
Можеб,хтоп ослухавказ ки?Осьпослуха йте,па нове! Хтонамможер озповіст иЩосьтаке цілк омновеє,Щоб ніхтоз насневі дмови в:
Тільк иви бачтелас каво,Щоне всевні йбуде нове.
Та чого там, люд и до брі,За нови нками впадат и?Може, часом н е завадит ьІда вніш епр игадати.
«Ет,вжемичува лисеє!»
Тож,кол ихтозвасц ікав ий,Ся дьіслуха йдав нюказк у,А менікол инел аврів,
I
Десь,колись,вякі йськр аїні,Дезахочете,там буде,

Боуказц і,тащевві ршах, Всеможлив о,доб рілю де.
Тохочбу бл иківда йв’язку.
Десь,колись,вякі йськр аїніПр оживав поет нещасн ий, Тільк имавтала ндо вірш івНепоз ичен ий,ав ласни й.
Наоблич чіупое таНецві лауро дагожа,

Хоч не бу в він теж поган ий, —Отсобі —люд ина Божа!
Тойспі вець— тащор обит и!— Ви дно,п равд инесхо вати, Табулау нього пісня Ідзві нкою,ігуч ною,
Щонебувспі вцемпое тнаш, Бозовсім невмівспіва ти. Борозхо дил асьпосвіту Стого лосоюлу ною...
І не був п оет самотнім:До йогомало їхати

Раз у раз ходи ла моло дь П і с н і с л о в а в и с л у х а т и .
Теє слово всім дав ало То розвагу, то пора ду;Сл ухачіспів цюзатеє
Діломскрізьдава ли раду.
Щомогли,тоте йдавал и,Ві нзовсього бувд огодн ий,Доси ть з нього, щ о не був вінНіго лод ний, ніхо лод ний.
50
Я к навесні шум зелен ийОж ивляв сум ну діб рову,Т о щод ня п оет пр иход ивДоді бров ина розмову. «Ей,ял ихане боюся,
1
Знимн очую,зн имід нюю; Тивті кай,б оя,мосьпане ,Натаких,я кти,п олюю !
Такод ногоразу ранк омНашпоет лежавугаю,

Ч ивінслухав шумдіб рови,Ч и пісніск ладав —незна ю!
В м е н е р и м и с о к о л я т а ,Я кз летять доменез неба,То вон именів полю ють,Вже кого мені там тре ба!»
Тільк ичує—гомі н,гуки,

Десьмисливськісурм играють,Ч ут норазом,яксо бачі
«Та яки й ти з біса му дри й! —М овит ь ли цар. — Ще ні раз уЯ таких,якт и,не бачив.
Йлюдськік рик идесь лунают ь.

Я тепернемаючасу,
Тупотя тьпр удкії коні, Гомінб лижче вселунає, З з а к у щі в ю р б а м и с л и в с ь к а Надол ину виб ігає.
А томибщепо див ил ись,Хток огоскорі йвп олює.Х лоп ці, геть його з д орог и!Ха йтакдуже немудр ує!»
Я кнатеж,лежавпо етнашНасамісі нькі йстежи ні.

«Гей!—к рич итьві н.—Обереж но! Вікузбав ител юди ні!»
«Отспасибізапос лугу!—М овить наш поет.—Несіте.Та візьміть л истки з п існями,Он втраві лежать,візьміте».
Ще,нащастя,незазві ромГналасяюрба—спинилась.А тоб,може,напоета

«Він, на певн е, божевіл ьни й, —Крикнувлицар.—Ну,рушаймо!Ха йвінз наєнаш удоб рість—С торо ноюо бмина ймо.
Неконеч непод ив илась.

А ти тут зажди, не боже,Хай ноїхат имузгаю,
Я ще дам тобі гости нця, Атеп ерча су не ма ю».
Попередуїха вли цар, «Не на тебе ждать я буду, —Та кпоет відп овідає,—
Талих ийта ки й,кри йбоже ! Хтожкомуп одастьгост инц я,Щетогоніх тонез нає».
«Бачте,—к рик нув,—щ озапти ця!Ч и невставб ити, небоже?»
«Не біда, — поет ві дмови в, —Я к ти й сам з дор оги звер неш, Бо,якр имип овтіка ють,
Лицарвже натені чого

Невідмовив,геть пода вся;Зн овуюр базагукала,
Тимені їхнезавер неш !»
Ілуно югайозва вся.
«Сещетакже полюв анн я,—Мов ить л ица р з гучним сміхом. —С лухай,т и,втіка йли шкра ще,
Бопіз наєшсят излихом!»
Мосьпане( заст.) —вживають якзверт анн явзначе нн і«Ми лости вий пане добр одію !».
51
Розтекл ись лов ці по гаю,По лювал иці лудн ину, Привсьомусьомубагатств і
Та кол и б вже вп олюва ли Хочнасміхя кузвір ину ! Я щасливийзавждийвільний».Тутпок лик нувл ица р:«Боже !Ч олові ксейбоже віль ни й!»
1 « Мо ж е бу ть , — п ое т в і д м о в и в , —Пев не,всімив божій волі.

Таясправ дімающаст яІзмене йогодо волі.
А яксонечковжеста лоНавечі рнь омуупрузі ,

Стихл исурми,гомі н,кри ки,Т ихоста лоскрізьу лузі.
Гурт мисливський зголоднілийВесьпідб ився,утом ився,Дехтощезоставсь угаю, Так,явіл ьн ий,маюб истрі Віль ні думи ча рів ниц і,Щодля них неманасвітіН ізастави , нігра ниц і.
Все,чогоду шазапраг не,Я створюво днухв ил ину, Втаємнісвіт ина дхмарніЯ накр илахдумк ил ину.
Дехтовжейздо рогизб ився.
Скрізьгул яю,скрізь буяю,М ов той в ітер дзв інк ий в полі; Самявіл ьн ийі ніко ли
Гетьодб ивш исявідгу рту,Їд ели царвсамот ині.

З и р к ! — п о е т л е ж и т ь , я к п е р ше , Насамісіньк ійстеж ині.
Незламавчужоїво лі».
«А х,гостинцят ичекаєш !—Мо вив лица ріла пнувсяПо кише нях:—О й,небоже, Вдомагр ошіязаб увся!»
Засміявсьнатеєл ица р:
Усміхнувсьп оетнатеє: «Давнюбай купра виш, друже!Я жтоб іскажунатеє:
«Нетурбуйсьзамен е,пане, Маюябагатстваст ільк и,Щойого йнат ебестане! »
Спалах нувві дгніву лица р,Був вінго рди йтазавзят ий,А лежті льк инаупе ртість Танаго рдощ ібагати й. Тищасл ив ий,тан едуже.
Я бвіддавот ойх имерн ий Твійт аємни йсвітна дхмарн ий

«Годі жар ті в, — кр ик ну в згор да, —Б озадамтобі ягарту! » За наземне спра вжнє графство,За підхмар ни йзамокгар ни й.
А поетйому:« ТайсамяНелю блюзпа намижар ту...
Я бвіддавтв оєбагатство Інепе внії краї ни

Бачи ш ти — о ця діб рова,Поле, небо,си нє море— Т о м о є б а г а т с тв о п а н с т в о Ір озкіш не,іпр осторе. Заєдин ий поц ілун окВ ідкоха ної дівч ини...»
Наупрузі( заст.) —увечірнігод ин и.

Щось поет хотів в ідмов итьНане дбалуго рдумову,
2 Та вже сонеч ко черв онеЗах овалосьза дібр ову.
Задати (да ти)гар ту—по нівеч ити,з нищ ит и.

3
Застава— переш кода,паст ка.
52
О.Базилев ич.Ілюст рація доп оемиЛесіУк раїн ки«Давн яказка».19 91р.
Надійшл а сільськая мо лодь,Щозр обот ипов ерталась, Всінавк оло нерухомі,За чарова ністоя ли,
А найбіль ше у дів чатокОчів тіхоюп алал и.
І побач ила поета,

Довгойли царслуха впісн ю,Далімови внаві дході :
«Щозадивнас иласл ова!В орожб итяк ийсь,та йгоді !»
Знимп рияз ноп ривіт алась.
Тільк и чує — хтось під’їхавНа коні дой огохати

Іспин ився,п отімзбро яПочалач иясьб ряжчат и.
Тутпоет взявман долі ну ,І навід пові дьгурто ві

Вінзаграв, ідомузи киПромо вляв пісніч удові. Щозадиво!Пі двіко нце Хтосьп омалупі дступає.
Тут п оет не вте р пі в: «Хт от а м?— Неві домогоп итає.—
IІ Я кщозлоді й,тозапе внеПоми ливсьт и,люб ий друже!» —

«Ні, сея,—озвався голос,—Маюс праву, пиль нудуже...»
ЛітнімвечоромпізненькоСамп оетсиді ввхати ні,Та код ранку цілу дн ину Він проси діввсамот ині.
«Хтожсе“ я” ?»—поетпи тає.

«Я ,Бертольд о,ли царзгаю».Т утпоет пізнав тойго лос:
Тож сиді в поет в в ікон ці,С лухав співі в, що лу нал иСкр ізь по п олю і д о ньог оУхат ину доліта ли.
«А ,мисливий !Зна ю,знаю!
Співист ихл и,потімхут коНалеті лаліт ня нічка;Дере вашуміл извіт ром,Гомоні лаб истрарі чка.
Іпоетвсво їйхат иніПр ислухавсь дотого шуму,Поглядв темрявув топ ивш и,Ві нтаємнудумав думу.
Мандо ліна—ст рун ни йщи пков иймуз ичн ийі нструмен тзоваль нимк орпусомі чоти рмапарамист рун, наякомугра ютьто нкою пласт инко юіззагострен имкі нцем( медіа тор ом) .
53
Виба чай,п рошуд охати, Хочумене трош китем но,Бо кол иясамухаті, Можеб,кра щеїй при пал иДоспод обисере над и?..»Тутпо етнате:« Запев не,Тре бапта шечці пр инад и!»
Непалювог нюдарем но;
«Голос маю, — каже л ицар, — Танет ямлюві ршува ння...»—

Та длягост язапалю вже».Ідо буввог нюзкресал а. « П е в н а р і ч , — п о е т г о в о р и т ь , — То нелегке пол юван ня,
Переднимлица рськап остатьВ ладар яБер толь дастала.
А тобдосівжена лавр и
« Д о б р и й в е ч і р ! » — « Д о б р и й в е ч і р ! » С тавтут лица рі—н іслова. Хтобсхоті в,тойб увбагати й,Ні,—химер ни й,но ровист ийКі ньпоезі їкр илат ий!»—
Щосьніяк непоч ина ласьТая пи льная розмова.
« П ра в ду ка ж е ш, — м о в и в л и ца р, — А лежяте беблагаю,
«Дежтвоя,мійгостю,спра ва?»—Далівжеп оетозвався. Щобпомігменівсі йспра ві.Пам’ятаю,якугаю
Лицарстиха одмов ляє:
«Я ,мійдруже,закохався...»
Тисвоїмві ршемчу довимЧ арува вусюгромаду, Тіль кит иод инте пераМ ожеш дат ь мені по раду!
Тутпоет йомугово рит ь:

«Щожнасетобі порадж у?А протедо казуй далі,М оже,чимтебе розважу».
Запора дувсе,щохо чеш,Дамтобіяв надго роду».—

«Ну,насе,—поетві дмовив,—Не наді юсяязро ду.
«Закохавсяяіг ину,—Кажел ица р,—вде ньів ночі Бачуя передсо бою

Я сніоченьк идів очі».
Можуязна йти йбезп латиДл япр иятел япо раду.

Осьпождил ишт рохи,зараз Буде шматисере наду.
« Щ о ж ? — п о е т н а т е г о в о р и т ь . — Т озаруч кутай дошл юбу!»—

«Ох! — зітхає лица р. — ВізьмеІ нш ийхтось дівч ину любу!
Таменідлясьоготреба
Йменняйвродупаннизнати».—
«Їйна ймен няІзід ора,
1 А вродли ва!..Несказати!..»
Підбалко нмоєїдо нн и Коже нвечір япр иходжу,

Івжурбіт яжкі й,взітхан няхЦілу нічку япр оводжу.
Більш поет вже не пит ався,Сів,задума всьнахв или ну,Зап исавщ осьнапа пері,З нявзк ілоч камандо ліну,
Намоюжурбуйзі тханн яЯ відп овіді немаю,

Ч имямаюприве рнут иСе рцеми лої,—нез наю!
Д онна—слов о,щод одають доіменз натн ихжін оквІ талії.
54
Показав слова Бе ртол ьду,Ма ндо ліну давуру ки «Гордо, п иш но, пр оменисто Зол отіїсвітя тьзорі,
Та не може до рівн ятисьНіо дназ нихІзі дорі !
Найчистіш ідіаман тиС яютьяс нітап розорі, Та не може д орів нятисьНі оди нзн ихІзід орі!
Танап исанії вірш і
Іпромов ивд ляна уки:
Дорогих пер ли н кош товн ихЄ ба гато вси ні ммор і,

Та не може до рівн ятисьНіо дназ нихІзі дорі ».
ІІІ
«Ти,співа ючи, наструнах Маєшта кпере бира ти: Ut fa lа s o l , af mi rе s o l … Дал іможешсамдоб рати...»
Отже, ледве серенад аЗалу налау просто рі,В ийш лазхати Ізідо раПоди вит исяназо рі.
«Отспасибі!»—крикнувлицар.Щ еж поетне відозва вся,

А вжелицар бувна двор і.Наконя —ігетьпог нався.
А якстихли підба лко номЛюбігук иманд олі ни,

ДоБертол ьдап олеті лаКвітка зрожі відд івчи ни.
І погнався лиц ар хуткоЧ ерез дол и,черезгор и

Всіхпр иймал и,всіхвіта ли. Всімумілид огод ити,Т ільк ина шогопое та
Іспин ився підві кон цемУ св оєїІ зі дор и.
Хутков неїпі двік онцем Манд олі назалуна ла,

Панзабувсязапр осит и.
Ізпоток угуківчу лих Серена дави ри нала:
Боже,боже!Щот оможеНароб итисе ренада !..

З н и к л и в с е р д е н ь к у в Б е р т о л ь д а Т емнатугаі досада.
Звісно,к лопот убагатоЗа вжди панумо лодому.Х тожб имігщепам’ятат иПроя когосьтамсірому?
Усміхдон ни Ізідор иБ увдеда лівсеясн іше,І щоразво наставала
Ч аслетів,немовна кри лах,І,мовсон,ж иттями нал о.

Танезчувсь Берт ольд,я клих оНесподі вано настало.
ДоБертол ьдап рих ильн іше.
Забажалоськ ороле віЗво юватьчужеє царство, Розіслав в ін скр ізь героль дів Нав ій нускли катьл ицарств о.
Даліперстен ьІзід ори нНаруц іуньог осяє,Наречен оюсвоєю

Вінк охану називає.
Я кжебучно,якже втіш ноВсімгу лялось навесіл лі!Та нцю вали, поп ивал и
Відн еділі дон еділі.
1Герольд—г лашата й,опов існи кпр идво рахфеода льн ихпра вител ів,азгодомп рид ворахєв ропе йськихмо нархі в.
55
Іякразсере дбен кету Попередувсь оговійсь каТр истар шіїв иступал и:Карлос, Гв ідо і Берто льдо; Заодв агуїхобра ли.
В замку наш ого Берт ольд аЗалу налагуч насурмаКоро лівськогоге роль да.
Їд у т ь , ї д у т ь , в р е шт і б а ч а т ь — Т ри дорог ирозі йшл ися,Роз лучи лисьту тна йстарші,Кож ний різно пода лися...
Прощавай, дружи нол юба! Всірозк оші,всів игод иВсетет ребап роміня тиНада лекії поход и.
Карлос виб рав шл ях нап раво,Гв ідов ибрав шлях налі во,
А Бертоль дпод авсяпр осто.
Залиш ить Берто льдо муси вМол одую Ізідо ру, «Дайже, боже, нам!» — «Щасли во!»
У неді лю вра нці ра но Вжевін виру шив іздво ру.
ІБерт ольд овіспо чаткуС прав діщастя панува ло—Дове лосязвою ватиГ ород івчуж ихчимал о.
Подалосягетьзаморе Все одв ажнеє л ицарст во;Тамзам орем десьлежало
Бусурманськегос пода рство.
От вжевіннасто льнеміст оПоглядао дважн имоком,А ле тут то саме щастяОбе рну лосьін шимб оком.
І пішл о одваж не ві йськоЧ ерез нет ріта пуст ині ;Неоди нвоя ксмутився По свої йрі дн ійк раї ні.
Ч и то врешті у Берт ольдаПр итом илосял ица рство,

1
Та кол и вже на дто тяжк оТугасер цеобгор тала,
Тоспів ціспіва лип існю,Пісня тугурозважа ла:
Ч итовлада рбусурма нськи й Міцнотактримавсьзацарство,—
«Нежурись,кол ине доля Вк райчуж ийте безаки не!Р ідн ий к рай уте бе всерці,По киспога дщен егине.
ТількитвердотактрималосьМістогордеє,упе рте:
Разодб илось,п отімвдр уге,Потімвтретє,ще йвчет верте.
Нежурись, немар но пр ойду тьСіїс льози йтяжкаму ка;Рід ни йкра йщ ирі шлюб итиНау чаєнасроз лука».
ТутприйшлосьБертольдузлихом:К райчуж ий,во рожіл юде,

Голод, зл ид ні, військ о гине...Щото буде,щ отобу де?!
Такво ниспі вали, йдуч иЧ ерезди кіїп устин і,Додавав то й спів р озвагиНео дні йсмутні йлюд ин і,
Місяць, д ругий вже ведеться Таяп рик раяоб лога,

Серед ві йськап очал исяНаріка ння ітр ивога.
1Влада рбусурманський ( заст.) — волода ркраї ни і ншо ївір и.
56
Приступи ли д о Бер толь даВо яки йгукаютьг різно: «Бувсобіо дважн ий ли цар,Намйогозгадат ьдоре чі,Ві н ро бив п оход и довгі — Від пор огатадо печі.
«Гей, вив одь т и нас ізвідс и!Геть веди, пок инеп ізно!
Вінсво їмязикомдо вгимРу йнува ввор ожіміста...Ч уливи йогор озпові дь:“ Я оди н,аїхажтр иста!”
Нащотисюд иназгубуПі дмани внасзасобою?Ч ит ихоче ш,щобусім иНалож илиго лово ю?
Ну,тасейодважн ий ли царЯ косьв ибрався добо ю.
Осоружненамсемісто! Хайї йцур,та кій облозі !Хай їйц ур,самійті йславі! Хайї йцу р,тій перемозі!..» І верну всь живи й, здор ови й:Та лісманві нмавзсобою.
ХтівБе ртол ьдрозум нимслов омЛютевійсь ковгамуват и, Я ,гадаю,талісмансей

Тавон одеда лігіршеПо чало репетува ти. Кожензвастутзнатьго тови й,Себу дерече нн ямудре:“ Ут ікай, покиз доро вий !” »
Далікин улись дозбро ї... «Утіка й, пок и здор ови й!» —Всіс півц ітутзаспіва ли; Вояк истоя лит ихо,
Богзнач имбитос кінч илось...А летутхтоськрикнув:«Стійте!» —Військорапт омзупи ни лось.
Вий шл итутна перед війсь каВі йськовіс півц іславут ні,Всів они бул ипр избро ї,
Очівземлюпоспуск али.
А врукахтрима лил ютні.

Раптомзбр оязабл ищал а,Ігукну лові йськохо ром:
Знихо ди нпр омовив:« Брат тя! Ча су маєте дов олі,

Щоб Берто льда покара ти,В інжей такува шійв олі.
Мибхот іли тутвсійс правіКіл ькаслів довассказат и,Таспі вцямспіва тил ич ить,Отже,мипоч немспіват и».
Тут од ин із н их тихе нько Стру ниср ібні їтор кає,Усміхаєтьсялу каво

«Миготов ійт идоб ою,
Кращесмерть,ніжві чн ийсор ом!»
Іметнул исяуна пад

Такзапек ло,такзавзя то,Щоневст иглай ніч настати,Я кбу ловжемістовз ято.
Ітакоїп очи нає:
Містовзято, царвп оло ніБусу рманськ ий.Перемога!Отте перужео дкр итаВсіму рід ний кра йдор ога.
Тут на ра дощах Берто льдо Всіхспів цівказа взібрат и,І,ко лив ониз ібрал ись,При вселюд ноставказат и:
57
«Ви,спів ціславу тні наші, Ви,крас овсьогона роду !В инамчестьв ідря тувал и,Ваммив ин нінаго роду !» Вінзоставс я,щоб піснями Звеселят ьрід нук раїну, Тамвінмаєр озважати
Таспівц івід повіда ли:

«Ні,ненам,ласкав ийп ане:
Той,хтос ихпісен ьнав чив нас,Нагородуха йдіста не».
« Д е ж в і н , д е ? — г у к н у в Б е р т о л ь д о . —Щ ожвін криє тьсяміжвами?»—

«Він нетут,—спі вцігов орять,—Нав ій нінеб увві нзнами.
Неоднусумну род ину».
«Знаюясього поета Ійогов ели чнуду шу

Іт е п е р й о м у п о ц а р с ь к и Я по дяку ватимуш у.
Тільк ибда внамБ огщасли воПовер нут исядод ому,

Срібла, зо лотан асип люЯ співцев ідор огому!..»
IV
Тожспочат кутого щастяСправдібувБертольдогідний:П рави йсудч ин ивупа нстві,Допі дда нихбу влагід ни й.
Кажуть, весь поміст у пекл іЗ доб рих замір ів злож ився!Для пекель ногоп омосту
А летобуло недовго,
Він де далі в смак вв іход ивІ п отроху в себе в графствіІ ншізв ичаїзав оди в.
ІБерт ольд опот руди вся... Щож,напит ки,та наїдк и,Тауб ран няп рехоро ші,
Та забави,тат урні ри,
Вжедав ноБе ртоль двер нувсяІз далеко їчужи ни, А навсежтотребагр ошей !
Зновзажи вжитт ямвеселим Білями лої дружи ни.
Тайп овсіхдале кихві йнах Граф пр ивч ився до г рабун ку,А тепервсво їйк раїні
Знову ньогов пиш німзамкуПоча лосявіч несвято,—
О,тепербулоу нього Сріб ла,золота багато!
Вінш укавутім рятун ку.
Окрімтого,що набрав вінНаві йні всьогобезл іку,Щекор оль йомувпо дякуНаго роду даввел ику.
Почалися нескінч енн іМи та,пан щи на,пода тки,Г раф постав ив по дорогах Скрізьзастав итар огатки.
Силастат ківтамаєткі в!
ВжеБертольдографзаможний!Ві нжи вевсвой омуграфстві,Начесамкор ольве льможн ий.
Таоко лиц я,дежив він, Всябула йомуві ддана,

Людувесьвтімкр аюмусив Узнавать йогозап ана.
Труд но нав іть розк азати,Що зал ихостало вкраю,—

Люди мучи лись, як в пеклі, —Па нвтіш ався,якура ю.
58
Пан гуляв у себе в замку — Уярмістог нали люд и, «Щосе,що?—кричитьБертольдо.—Гей,ловіт ьспівц я,в’яжіте!
І здавалось, щ о дові куВсета канево лябу де. Утюрму його,вка йдан и!Т аскорі ш,скорі шбіжіте! »
Розлива всялю дськи йстогін Всюд ихви леюсумно ю, К о л и с е з з а м у р і в з а м к у Обізва всяголосд олі:
Івсерде нькууп оетаОзивався він луною... «Гей,біжіте, панськіс луги,Тас піймай тевітра впо лі!
Осьодногоразу чує Нетурбуйсят ида ремно,Все одн о,вельмож ний пане, Влов иш нассьогод нідесять,
Графлихі,т рив ожнівіст і,Донесла йомусторожа,Що невсеспок ій новмісті;
Щоспівціп омістіход ятьІ піснями людмо рочать,

Всепро рівн істьіп ровол юУ пісняхсво їхторо чать.
Вжейп отюрмахїхсаджа ють,Та ніщо непомагає,

Їхпісніі дуть полю дях,Вся кпісні тіпер еймає.
« Н у , — г у к н у в Б е р т о л ь д , — т о б а й к а !Я віз ьмуспівц івтихв рук и!»Ра птомчує—д есьбл изеньк оЗалу нал ипіснігу ки: Завтрадва дця тьзнов настане !
«Вмужиказемля нкав огка—В панаха танап омості;

Щож,недармалю дикаж уть,Щовпа нівб іліш ікості!
Настакичимале військ о,Маємсвогоотама на,
Умужичк ирук ичо рні— Впанірученькатен дітна ; Віну насодваж ни йли цар, Врешт і,вінз найом ийпа на...»
Щож,недармалю дикаж уть,Щовпа ніві кровб лак итна!
Мов крізь земл ю про вали всяТо йспіве ць,утік одл иха.
Мужик иціка вістал и,Ч итікості білівсю ди, А Бертоль дсиді відумав,Даліта кпр омовивст иха:
Ч и блакит на кр ов по ллється,Я кп роб ити панугру ди?»
«“ Маємсвогоотамана!” —Осьдеко рінь цілі йспра ві!Ну,таяте перахутк оПоложу кіне цьзабаві!»
Тутвін двох щона йвір ніш ихСл угдосебеп рик ли кає

І до на шого поет аУхат ину посилає:
«Вискажіт ьйомуві дмене,Щоя досіпам’ятаю,
Я кпісній оговтіша ли
Насколисьвчуж омукраю.
Власне,яте пербажа юДать йому за н их запла ту:Я поето відару ю
Всебевзамкугар нухату.
59
Я його талан спі вацьк ий Такв исоко поважаю, Непоет,хтозабуває
Щоспівцемсвоїмп рид вор нимЯ зроб итьй огобажаю. Про страшн і наро дні ран и,Щобсобі навіл ьнір укиЗ олот інад ітька йдан и!
Ви скажіть, що він у ме неБу де жит и в шан і, в славі,Ті льк и, звісно, хай за будеР ізнів игадк илука ві». Тожпід ітеіскажіте,Що пок иябуд ужит и,Неподумаю дові куЗбр оїчесн оїзлож ити!»
Слугизараз пода лисяДоуб огоїоселі,Пр инесл иво ни поету Тізапрос ин ивеселі. Зтимвер нул исьвір ніслугиДо Берто льдаіс казали:
«Такітак поетві дмови в,Ми даремне намовл яли...»
Усміхаючись,ві нслухав Те запр ошен ня зна тнеє, А ко ли в он и скі нч или, Такп ромов ивїмнасеє:
А жскипівБе ртоль д,поч увш иГор дови туюві дмову,
«Вискажітесв омупан у,Щозаплат инебажа ю,Бок оли ящо дарую, Допоетапос илаєПосла нцівт ихсамихзн ову:
«Вискажіт ьсьомузухваль цю,Щотепе рнастав деньсу ду,Щотерп івйог оядовг о,
Тоназад неод бир аю.
А лебільште рпіть небу ду.
Хайві нсамтепр игадає,Щотожя йомудавз лото,Х очтепе робтімжа лкую,Краще бки нувуб олот о!
Вискажіт ь,щоя нехочу Слав изрук йогопр иймат и,Бо лихую тіль киславу Коли він ск лада ння в іршів Бу нтівн ич ихнеп оки не,То втюрму йогозак ину,Тамв ін,кл яти й,ізагине !»
Зновуслуг ипо дал исяДоубогоїхат ин и

І, підх одя чи, почу ли Тих ийб рень кітман долі ни.
Увік нозир нул ислуги, Бачать: зі брана г ромада,Всі сто ятьна вкол о ліжка,М овякасьт аємнарада !
Утомивсь поетві дпра ці,Т ретій день лежить внедузі, Слухач інавк оло ньогоПосхи лял ичол автузі.
Тіїрук иможуть дати.
Золот ихнехо чулавр ів,—З н ими щаст я не здо буду.Я кя нимиу вінча юсь,
Топоет омвженебу ду.
Непоет,укогодумк и
Не літають ві льно в св іті,А заплутал исьна віки
Взолоті їтон кісіті.
60
А поетусетограє, Іпоетві дсвогол юдуНепо чуєслів доган и
Тощось пише напа пері В день сум ний, к оли на нь огоНаклад атимуть кайда ни! »
Йроздаєписа ння люд ям,—Тутвсту пил ислуги вдвер і.
Такдов ікуутемн иціДо велось поетужи ти,

Всіметнул исьхутк озхати,І поето динз остався,Поди вивсь наслугспо кій но,Гор дов итоп риві тався. Затюремн ийспі ввінмус ивГо ловою налож ити.
Тазосталися наво ліМо лоді його нащад ки,Щовзя лисоб іуспадо кВсі пісні його,всігадк и.
ВсіБер толь довіп огрози Слухавмо вчк и,усміхався.А колискі нч илис луги,Та кдо нихві нобіз вався:
Здій нялось повста ння в к раю,І Берто льдав бил илю де,
«Вискажіт ьсвойому пану,Щогот ови йявд орогу,Т ільк и хай ве лить пр ислати Слугще двохвам напідмогу. Тайгада ли,що вкраї ніБ ільш нево лі вже не бу де.
Назапросин иласка ві Та зостався по Берто льду Моло ди ййого наща док,

Я не можу встать з постелі,Вамнестименеп ри йдетьсяА ждо ново їоселі. І пих у йо го, й маєт ки Вінза бравсоб іуспадо к.
Тайвтем ниц ібуду віль ний —Маю думи чарі вн иці, І тепер нащадк и па нські Тюрмимі цнії будую ть,А поетові наща дкиС ловогостреєгартують.
Щодлян ихнема насвітіНізастав и,нігра ни ці.
Протиді ласором ногоВ иступає слов опра ве —Ох, страшне о те змагання, Хочво ноі некр иваве!
Імогопру дкогосло ваНезатримаєтем ниц я,Полети ть во но по світ і,Начетаяві льна пти ця.
А коливі йна скі нчит ьсяТого діла йтогосло ва,

З словом зілл ються в темн иці Гірк ийжа льітяжка туга, То скін читься давня казка,А настане правда нова.
Ітоді потрі йнаста не
І страшна його п отуга.
1. Основн оюп роб лем оюпо еми«Д авн яказка »є

А жадоба дозбага ченн я
Б рольмитц явсуспі льстві
В служінн ясвої йБатьк івщи ні
Г праг нен нялюд ин идов доско нал ення
61
2. «Непое т,х тоза буває /Прос тра шнін аро дніра ни.. .» —цес лова
Алірич ногогеро я
ББерто ль да
ВІзідори
Гпоет а
Частин апо еми Зміст
А на п роха нн я Б ерто ль да п оет скла дає се рен аду д ляІзі дор и

Б авторзв ертаєт ься доч итачі візна стан овою про -ч итатиказку
1
В поетзн айом итьсяз Бе ртол ьдом ,між ним иви ни каєко нф лікт
Г поетау в’яз нюють ;Б ерто ль дпом ирає
ДБерто ль дод ружу єтьсязІзі до рою ,ап отімзах оплю єбусурма нськусто лицю
Ічастина
2 ІІчастина
3 ІІІчастин а
4 ІVчасти на
4. Чисп раве длив ийа ргумент, навашу думку, навів поетл ица реві ,кол ипі дчасп ерш оїзуст річі поя снюв ав, чому нехо чеп оступ итис яд орог ою?
5. Якп рояв ил осяп очуттяг ідн ості йгумору по етана пр икі нці пер шоїзуст річ ізлицар ем?П роілюструйтесво юві дпов ідь ря дкамизт вор у.
6. Чому доб ри йграф Бе ртол ьдста вжо рсток оютажа ді бною люд ин ою?
7. Берт оль дне разх отівві дд яч итип оето ві. Чим ожн авваж атигр афа нев дяч -н оюлю ди ною ?Обґр унту йтесв оюві дпо від ь.
8. П рокоментуйт епод аніс ловап оета.
Золотих нехо чулав рів,

Зним ищаст янез до буду .Я кяним иувін чаюсь,
Топо етомвжен ебуд у.
9. Яквир озумієтесл овапо ета: «Та йвт емни цібудуві льн ий» ?
10. ЧомуЛесяУкраїнканазваласвійтвірказкою?Чиєвньомущосьфантастичне,спр авд іказк ове ?
11. Доберіть докож ноїчаст ини «Давньо їказки »заголов окізап ишітьузош ит.
12. Об’єднавшисьугрупипотри чотириучні(учениці),підготуйтесядови разногоч итанн язаро лямип ершоїта останн ьоїчаст инп оеми .
1. Склад ітьізап ишітьпл анпо рівн яльн оїхар актер истики поета йБе ртоль да.
2. Знай діть у ме реж і «І нте рнет » ін фо рмаці ю п ро т е, що т аке бук тр ейл ер .П ідготуйт е букт рей лер (5 –7сл айдів )до поем и Лесі Укра їнки «Давн я казка »(за баж анн ям) .
62
воЛодимирсосюра
(1898–1965)
Українськийписьменник.
Найвідомішітвори:поеми«Червоназима»,«Мазепа»;вірші
«ЛюбітьУкраїну!»,«Такніхтонекохав...»;роман«ТретяРота».Лауреат
ДержавноїпреміїУРСРім.Т.Г.Шевченка(1963).
Володим ир Сосюра народ ився 6 січн я 1898 р. в м. Д ебальцевому Д онец ькоїоблас ті.Дитячі рок ипоетам ину ливс.Т ретяР ота,куд ипе реїхал ибатьк и.Вав тобіог рафічн омуромані« Трет яРота» В.Сосю ратако писуєр оди ну:
«...За походжен ням мати бу ла сербк ою, хоча п різви ще мала Локот ош, щоугорськоюмовоюозначає“ слюсар” .Батькозапоходженнямбувфранцузом—правильнеп різви ще“ Соссюр” ,навіт ьізпрефі ксом“ де” .П ономаренк оПантеле ймон Кі ндрат ович, я ки й чита в почат ок цьог о роману, сказав ме ні,що я ніяк ий не фран цуз і що моє п рави льне п різв ище не “ Соссю р” , а “ Сю-сюра” . ( І звідки ві н це взя в, бо в до кументах нашого к оли шньог о волос ногоп равлі ння яді йснозап исан ий напріз вище Сюсюра?) А ледідмі йпі дпи -сувався Соссюріказа в,щона шепр ізви щеукраї нізува л иписар і».
В о л о д я з д о б у в п о ч а т к о в у о с в і т у п і д о п і к о ю б а т ь к а , я к и й , б у д у ч и к р е с л я р е м зафахом,пра цюваві шахтарем,і писарем,івч ителем, йадво катом.
Післядвок ласноїсі льської шко лию накна вчавсяв реміснич омуучи лищ і,а потім в агр ономіч ній шко лі. Ви щу освіту з добува в на ро бітфаці Харкі в-ського інсти туту на род ної освіт и. У р омані «Т ретя Р ота» ві н згадує ціка вий випа док,я кий трап ивсязн импід часнавча нн явцьомуза кладі.
«Іотяна третьомут риместрі робі тфакуХ ІНО.Докласувход итьв иклада чукраїнськоїлітературиЄрофеїв.Міжіншим,тодівийшладрукомхрестоматі язукраї нської літера тури,у кладе нап рофесоромПлева ком,йос нов- н и к и с т у д е н т и в и в ч а л и м е н е п о в с і й У к р а ї н і , а я в ч и в с я н а р о б і т ф а ц і . Ц і к а в о ? Такі“ казус и” моглибут итіль кизад иктат ури про летаріату. Єрофеїв почавзаспискомзнайомитисьізробітфаківцями.К оливіндійшов домене йназвавмоє прізв ище,я підві вся.
—
Я сі в.
Сидіт ь,сидіть !
— Вине род ичтого Сосюр и,що пише вірш і?
— Це—я.
— А може,Вийогоб рат?
— Тані!Це— я.
А потімпрофесорЄрофеїв,колизакінчувавсвоюлекцію,частопитавмене:
— Ну,як?Правиль ноягов ори в?»
63
Протягомжиття В.Сосю рана писавів идав по надшіст десятпое тич нихзб ірокі десятк ипоем.Згада ни йавто біографіч ни йрома н«Тре тяРо та»письме нн ик на писав н апр икі нці жи ття, пр оте кн ижка п обачи ла світ че резбагато ро ків піс ля йог о смерті. У ні й ві н відве рто й чесно р озпові в не л ишеп ро рома нтич ні д итяч і рок и, а й пр о формува ння та ста новле нн я люд ин и якосо бистостів тоталі тарн ійра дянсь кійк раїн і.
В.Сосюра помер8січ ня196 5р.,похова ни йум.К иєві.
ВІ Р Ш« ЛЮБ І Т Ь У КР А Ї НУ !»
Історіюв ірша«Лю бітьУ краї ну!» В.Сосюра пові давнамвав тобіог ра-фіч номурома ні«Т ретяР ота».Осьурив окпр одо люцьог отвор у:«Рад існоми повер талися до Києва... Та от, я к удар стра шног о й нес подіва ног о грому збезхма рного неба, реда кці йна статт я “ Правди” , у які й мене за вір ш “ ЛюбітьУ краї ну!” , за любов д о Ук раїн и “в стягів б агряному шумі” назван о, по суті,на ціо налістом,зате,щ ояні бито пи шузаУк раїну позачасомі просто ром».
Відто діми нулобага торо ків,н инімиж ивемов незалеж ній Украї ні.Су часналіт ератур ознав ицяН.Бе рна дська,пр офесоркаКиї вського н а ц і о н а л ь н о г о у н і в е р с и т е т у і м е н і Т а р а с а Ш е в ч е н к а , т а к п и ш е п р о с ь о г о д е н н я цього вірша: «Цей вір ш став хрест оматій ним, пр оте йог о й д осі дру кують неза пер шою пу блік ацією 1944 р., а за “ випра влен им” радя нською цензур ою.Порів няймо, нап рик лад,різ ніваріа нт ип’ято їстрофи.До недав наїїтекстзву чав так: вона, т обто Украї на, “...у квітц і, в пташи ні, в електров огнях...”,натомістьуВ.Сосюри:“..у квітційпташині,вкривенькихтинах... ”Здавалосяб,зміна лише кіл ькох слі в, але во на спотв орюва ла пафос тв ору, думку поета, йогосправжніпочу ттядо Ук раїн и.Елект ровогні—с имволра дянсь коїв лади,її здобут ків; кр ивенькі т ини — симв ол спо конв ічн ого селянсь кого хлі боро б-ськ ого краю, не завжд и щасл ивого,
але свого, рід ного, єди ного, на діле ногоще дрою доле ютабожо юласкою».
Шановні восьмик ласни китав осьмиклас ни ці,ваші батьк ивив чали вшко лід ругуверсіюв ірша( в иправ лену) .Сьог однім ивампр опо нуємоозна йомит исязй огоперв ин нимва ріант ом.
ЛЮБ ІТ Ь У КР А Ї НУ!
ЛюбітьУк раїн у,яксон це,люб іть,Я квітер,іт рави,і вод и...

Вгоди нущасл иву,ів радостім ить,Любіт ьугоди нун егоди.
ЛюбітьУк раїн уусні йнаяву, Ви шневусв оюУ краї ну,Красуїї,віч ножи вуіно ву,
Імовуїї соло в’їн у.
Безнеї— ніщом и,якп орохі дим,Розв іян ийв полі вітрами...
64
ВолодимирСосюра
Закарпат тя.Фото
ЛюбітьУк раїн увсімсерцемсвоїмІ всімисвоїм иділам и.

Для насвона всв ітієд ина, од на,Я кочії їніж но карі...
Вона — у зі рках,і у вер бахво на,Івкож номусер цяуда рі,
Уквіт цій пташ ині,вк риве ньк ихти нах,У пі сн іуко жні й,уду мі,
Вдит ячій усмішці,в дівоч ихочах, Ів стя гі вба гр ян о мушу мі...
Я ктакупи на,щогор ить— незгора,Жи веустежках,уді бровах,
У зой ках гу дків,і ухв илях Дніп ра,Ух марах о тих пур пур ови х,
В огні ка нон ад, що на захід жену тьЧ ужин ціввзеле нихму нди рах,
Вбагнетах, щовтьмі проб ивають нампутьДо весен,ісвіт лих,іщ ир их...
Юначе!Ха йбуде для неїтві йсміх,Ісльоз и,івседозаг ину...
Не можна люби ти на роді в друг их,Колит ине люби шВ краї ну.
Дівчино !Я кнебо їїголуб е,Любиїї кожнух вил ину...Кохан ий люб итьнезахо четебе,Кол ити нелю биш Вкра їну.
Любітьутру ді,укоха нні,в бою,В цей час,якгудуть батареї...
Всімсерцемлю бітьУ краї нусвою,— Івіч німибу демознею.
65
Громадянськалір ика
На урок ах в ивч ен ня тв орі в Т. Ш евч енк а в и вж е оз най оми лис я з в ид ами лір ик и.Нага даємо : лір ика був ає гр омад янсь кою , ф іло софс ькою , пейз ажн ою та інт им- ною .Сь огод нід етал ьні шер озгля немо осо бли востіг рома дянс ької лі рик ина пр и-к ла діві рша В. Сосю ри «Любіть Ук раїн у!» .
ромадян
Г ськалірик а —тво ри, у я к и х дум к и йп ере ж и ван няви кли ка ні сус п і л ь -
но полі тичним иподі ям и.
Яскр авим пр ик лад ом гром адя нськ ої лір ик и є «Зап овіт» Т . Ш евче нка . Лі ри чни йге рой пе ре ймаєтьс я тяж ким життям свого на ро ду, ві н з ак лик ає його повст атип роти г ноб ителів і збу дувати «сім’ю во льну , нов у». Тут м и ба чимо чітку грома дян -ськ упоз ицію лі рич ногог еро я(п оета ) .
У твора х грома дянськ ої л ірик и част о звучать патрі отичн і мотив и, т оді вико ристо -вуютьт ермі н«п атрі отич нал ір ика» .
П риклад ом патр іотич ної ліри ки є поезі я В . С осюри «Любіть Укра їну !». П рочита вшистаттю «В ірш “Люб іть Укра їну !”» , ви поміт ил и, що саме з а п атріот ич ну п ози ціюп оета було пі дда нон ищ івні йк рити ці ,зви нува чен овн аці она лізмі .Насп рав ді, у ко жному ря дку ць ого в ірша звуч ить люб ов до рід ного кр аю, лі рич ни й ге ро йзакл икає лю бити Ук раїну і в «ра дості мить », і в «год ину н егод и» . П ере д ч итачемн іб и п рол ітають кад ри з різ ним и р еа ліями рі дн ої к раї ни : зі рки , в ер би , в ишн евіс ад и, птахи ,к рив ень кіти ни ,стеж ки йді бров и,з аво дита фаб рик и… Уці йпо езії дуже чітко пр остежу єтьсягр омад янсь кап озиц іял іри чн огогер оя ,щос пов не ний патрі отичн их п очуттів . Отже, вірш В. Сосю ри «Лю біть У краї ну!» нал ежить до гр о-ма дя нсько ї,а бо патрі отич ної ,л ір ики .
1. П різвищеВ .С осюри ізфра нцузької украї нськоюп ере інакш ив( «Тр етяРота »)
А батько
Бдід
Вкозацькийпис ар
Г самп оет
В лі р о е п і ч н и й
Г др аматичн ий
2. Твір В. Сосюр и«ЛюбітьУ краї ну!»

Аепічни й
Бліричн ий
3. Установіть відп овід ність( вірш«Лю бітьУк раїну !» ).
Обр аз Ознака
1 мова А живаіно ва
2 Укра їна Б щасл ива
3 краса В вічна
4 годи на Г солов ’ї на
Д вишн ева
4. Розкажітьці кави йепіз одізжиття В. Сосюр и.
5. Яків изна єтев ид илі рик и?Д ояк огови ду лір ики нал еж итьві рш«Лю бітьУ кра їну !» ?
6. П ояснітьзначе нняс лів (абоз ’ясуйт езаслов ником )куп ина, дібро ва,б ат ареї,к ан она ди,му нд ири ,б агне ти ,пу рпу ров ий.
7. Знайд ітьувірш і«Любіть Украї ну!»с лова символ ийза пишітьї хузошит .
66
8. Розкажітьп роісто ріюнап исан няві рша«Любіть Украї ну! ».
9. Чис прав ед лив им ,нав ашу думку ,єпо ве рне ння до шкіл ьн ихпі дру чн иків пер шогов арі анта цієї поезі ї?
10. Визначте осно внудумку вірша «ЛюбітьУк раїну !» .
11. П роведіть м овне дос лідж ення вірш а «Любіть Укр аїну !» за пода ним план ом.а )Виз начтео дно рід нічл ени рече нняутв орі ;
б)помі ркуйте , ч омуїх так багатосаме в ць омувірш і;
в)з’ясу йте ,якуро льві діграютьо дно рід нічл ени рече нняв поети чних ряд ках;г )cформу люйтев исно вокізап ишіть йоговзош ит.
12. Випи шіть із в ірша «Любіть Украї ну! » сло ва, що п означають кол ір (або коль о- рові п редм ети ), і за фар буйт е їх . Як спів від нос иться ко льо рова па літр а зна строєм вір ша?
 Вивчіть напам ’ятьвір шВ. Сосюр и«Любіть Укра їну! ».
КР А СА ЛЮДС Ь КОЇ ДУ ШІ ЙПР ИР ОД И
З давніх да вен і д он ині л юди м истецтва у сво їх творах оспівуют ь красу навко лиш ньогосві ту,люде й,їхніх почут тівістосу нків.Саме поет и,ху-дож ни ки й компози тор и вміють р обит и це я кна йкраще. Сьогод ні в и про чи- таєтепоезії В.Сосю ри,уя кихто нке почутт якоха ння нерозр ив нопов’ язанезк расоюпр иро ди.
У в і р ші « В а с и л ь к и » о ч і к о х а н о ї н а г а д у ю т ь с и н і п о л ь о в і к в і т и — в а с и л ь к и( абово лошк и) .Поетвиб равтаке порі вня ння нев ипад ково.Ч ому?Нацезап итан нявамможедат ивід пові дьод наук раїнська легенд а...
Я кось русалка закоха лася в крас ивого па рубка Васил я. Ховаю чись в оч е- р е т і , в о н а що д н я з а ч а р о в а н о с т е ж и л а з а ю н а к о м . О д н о г о р а з у В а с и л ь п і д і й шо в д о річ ки вм итися, а руса лка не в итр имала й постала пе ред н им. Во ни щ иро покоха лио днео дног о.Русалкаста лакл икат иВас иляусво ювод нустихі ю,атойумо влявї їзали шит исяназемл і.Увсьому
міжнимибулорозуміння,аленемогливонилише д о м о в и т и с я , д е ї м р а з о м ж и т и . І к о л и р у с а л к а з б а г -нула, щоВасиль хліборобне покине своєїрідноїземлі, у відчаї во на перет вор ила й ого на скр омнукв ітку, що росте на п олях, але цвітом нагадує го- лубу стих ію. Люди, спі вчуваю чи хло пцю та йогоматер і, у якої ві н був о ди н, на згадку про ньогоназ вали цюкв іткуіменемю нака. Може, черезтев багатьох регі онах Украї ни во лош ку саме так і на -зивают ь—васильо к.
Осьтака сумнай вод ночас к расивал егенда.
Іякщоу вірш і«Вас ильк и»домі нуєсин ійк олір,т овпоезі ї«Осі нь»ц ябарвага рмоні йно
В.Півень.Вол ошк и.
поєднуєт ьсяізжовт имізолот им...
2008р.
67
В А С ИЛЬ КИ
Василь ки у п олі, васи льк и у полі, а у т е б е , м и л а , в а с и л ь к и з п і д в і й , ігаїс инію тьген нави днок олі,
ісинієщаст яудуш імоїй.
Одсіяютьрок и,мовхмарк ина днами,і осьтакжев полі будуть двоєй ти,але наснебу де.Може,ми квіткам и,може, василь ками станем —я і т и.
Так же буде поле, як тепер, си ніт и,іхмарки летіт ивне відом ийчас,
ідруги й,далек ий,сп овне ни йпр ивіту,зр ідн имио чимапо рів няєнас.
ОСІ НЬ
Облітаютьк віти,о бри ваєвітер пелюстк ипе чаль нівси нійт иш ині.Посадах пусти нн ихїдегор дов итоосі ньжовто косана баскімко ні.
В далеч інь хо лод ну без жалю за л ітомсин ьоокаосі ньї денавма ння.
В’яневсе навко ло,деп рой дутьк опи та,золоті коп итачо рного коня.
Облітаютьк віти,о бри ваєвітер пелюстк и печа льн і й роз кида кругом.Ск різь якась п окора в тиш ин і розл ита,ібер ізкабі ламерзнеп ідві кном.
Ю.К лап оух.Осі нь.2 008 р.
68
Пейзаж найі нтим на лірик а
Спо чаткусам ості йно сфо рмулю йтев изна че ння пейз ажн оїтаі нтимн оїл ір ики ,ап отімзві ртеїх ізпо да ними ни жчев изн аче нням и.
Пе йзаж
налірика—тво ри ,у я к и х наст рій лір ичн огогер оясуго лос ни йізна стро -
ємприро ди ,пе режи ванн ятавідч уттявин икаютьві дспог ляда нняп рир оди («Осін ь»В .С осюр и) .
Ін ти м налірика—тво ри ,у я к и х наст рій лір ичног огер оязумо влюєт ьсягам ою
душе вни х ві дчутт ів, по рив ань , що в ин икают ь ві д п рек рас ного по чуття к оха ння (« Васи льк и» В. Сосю ри ).
Часто ху дожні твор и по єднують різн і ви ди лір ики . Напр икла д, у ві рші « Васи ль-к и», яки й є з разком і нтимно ї лі рик и, наявн і й елем енти пейзажу : «Так же бу деп оле, як т епе р, си ніти, / і хмарки ле тіти в не відоми й час …» У таких вип адках кажуть, щоце інтимна лір иказел ементами пейзаж ної .
1. Уперш ійстр офіві рша«В асиль ки» наявн ийху дожні йзасіб
Аепітет
Бгіпербол а
Вперсоні фікац ія
Гхудожн ійпа рал елізм
Назват вору У ривок
А « Т а к ж е б у д е п о л е , я к т е п е р , с и н і т и , іхмарк иле тіт ивне відоми йчас.. .»

Б «Н епоет , хт озабуває
1
Прост раш нінар одні ран и...»
В «Без неї — ніщом и, як поро х ідим,Розві яни йвпо лівіт рами... »
Г « С к р і з ь я к а с ь п о к о р а в т и ш и н і р о з л и т а , іб ерізка біламе рзне підвікном ».
«Осінь»
2 «Васил ьки»
3 « Л ю б і т ь У к р аї н у ! »
Назват вору Художні йо браз
1 «Осінь» А рі д н і о чі
2 «Васил ьки» Б баский кінь
3 «ЛюбітьУкраїну!» В кровво рожа
Г пурпур овіхмар и
4. Доведіть ,щові рш«В асил ьки»єз разкомінт имноїл ірик и.
5. Елеме нти якого ви дулі ри китак ожв ласти віп оезії «Вас ил ьки »?П р оілю ст-р уйтесв оюдумкуу ривкоміз цьоготво ру.
6. Чип ер егукуєтьс яві рш« Васи льк и»зл еге ндою пр ово лошк у? Чимс аме ?
7. Щонавчаєц інуват ивірш «Васи льки »?
69
8. Якісло ваувір ші«Осінь »навіюють сумни йнастрі й?
9. Вип ишіть узош итусі епітет изві рша«О сінь ». Якіз них вамна йб ільш е с по -до бал ися ? Чимсам е?
10. Знайд ітьпр икла дип ерсо ніфіка ційув ірші«Ос інь» .Яку роль вон ивідіг раютьуць омутво рі ?
11. П овністю чи частк ово ві дпо від ає п ейза ж, з об раже ни й н а ф ото , тому , я ки йствор ив у поезії «Осінь » В . С осюра ? Я кщо ні, то які , на ваш у думку , є від -мін ності ?
12. Якб и вам д ове лося по класт и на муз ику с ло ва ві рша «В аси льк и» , то якою бв она бу ла за наст роєм і тем пом ? Я кі муз ичн і і нструм ент и д ове лося б ви -ко рист ати ?
1. П ідготуйт еся дов ираз ногоч ита ння поезі й« Вас ильк и»та «Осін ь»В .С о-с юри .
2. Намалюйтеілюст рацію доод ногозви вчен ихві ршівВ .С осюри (заб ажан ням) .
70
воЛодимирПідПаЛий
(1936–1973)
Українськийпоет,перекладач.
Найвідомішіпоетичні збірки: «Зелена гілка», «В дорогу —
заластівками»,«Вишневийцвіт».
Володим ир Підпал ий на род ився 9 тр авня 19 36 р. в с. Лазірках на Пол- тавщи нівсім’їзаліз нич ника.Кол ихло пч икубу лосімрокі в,батьк оза-ги нувпі дчасфорcува нняД ніп ра.Поетгіркозіз навався:«Д ити нство...укра ла вій на в мого по колі ння ». У шко лі дуже багато чит ав, люб ив літе ра-ту руйіст орію.
В о л о д и м и р п р а ц ю в а в у т р а к т о р н і й б р и г а д і , с л у ж и в н а ф л о т і , а п і с л я д е м о -бі лізації за кінч ив філо логіч ни й факультет К иївського держав ного ун іверси -тету ім. Т. Г. Шевче нка. У про довж по даль шого житт я був ре дакто ром у різ- них вида вни цтвах.У цар иніху дожн ьоїліт ератур ип рослав ивсяяк поет.
В.Підпал ий помер24 листоп ада19 73р.вм.К иєвівід неви ліко вноїх воро би.
Прочитав ши п одан і ниж че ури вки з «А втоб іографії» В. Підпа лого, ви д і-знаєтес япро дит инств опоета.
«У трав ні 19 39 ро ку в ди тячих яслах, що місти лися в обійсті тоді шньогог олов и сільськ ої рад и, роб ил и укол и. Заглед івш и небезп еку від ж інк и в бі- лому халат і, я заховався пі д ліжк о, а кол и вона х отіла в итягт и мене, я на пра-в ив на неї важез ного нага на, котрог о над ибав під по душк ою. Був переп олох,ц укерк и; нага на я від дав, за що ві дразу бу в пока ран ий: о крім уко лу, щеміл идн івзодва вуха.
Начетвертомур оціж иттябат ькод озвол ивмені посид іти нако ні.Ужед о-р ослимяк ілька разівуб ивавсязк оне йдосмерті,а левсерці разомізстрахом паді ння посил илася любов догр иви йвітр увід шви дкогогало пу.
Ізтвари нна йбі льшежал іюсобакі волі в.Перших, щовсерозумію ть,аска-зат иневмію ть.Во лів— щотер плять,хо чамогли бінете рпіт и,—си луякужмають,алечоговартеїхнєтерпіння!Н авітьулюдей,коливониважкоживуть,нетакісумніочі».
БЕ Р Е ЖЛИВ ЕС Т А В ЛЕ ННЯ ДО ПР ИР ОДИ
Миприходимовцейсвіт,щобзростати,допомагати,дарувати,насолоджу-ватися, творити, лю бит и... А ле люди бувають різн ими: ще дрим и і скуп ими,до брим иізлим и,милосе рдн имиіба йдуж ими...
71
С.Сидо ров.С оня шн ик и.20 11р.
О д н е і з з а в д а н ь м и с т е ц т в а — п р и ще п л ю в а т и л ю б о в д о л ю д е й , п р и р о д и , д о крас иякта кої.В.Пі дпал ийусво їхпоезі яхкульт ивуєі деюлю дян ості,люб овідосв огокра ю,бережл ивогостав лен нядо пр ирод и.
Л і р и ч н и й г е р о й в і р ші в «. . . Б а ч и ш : м і ж т р а в з е л е н и х . . . » і « З и м о в и й е т ю д » н а с т і л ь к и щи р и й т а п е р е к о н л и в и й , що н а в і т ь б у д ь я к и й ч и т а ч з м у -ше ни йбуде впусти тиусвоєсер целю бовіте пло.Про чита йтеці вірш ійпе ре-к она йтесявць ому.
***
…Бачи ш:
Я с т р у б р о з б і й н и к с в и с н е р а п т о м н а д б е з з а х и с н и м и , ляже на нашу сов ість
міжтравзелених,як грудочки,пташа та… за нашу байдужістьгріх…
Станьмоосьтутнавш пин ькис покі йїхберегт и. Требавж иттіл юбит игаряче ібагато:
Мо же, сонце,
не зможу батьком — с т а н у ї м с т а р ши м б р а т о м ; б удьїм, дощі зер нисті,д ороги впи лу,трав у!

маленьк им, сірим, п р о с т о с ес т р о ю т и … Кажеш,
…Бачи ш:
що незумієм,
в гнізді малому,як грудочки,п ташата,немі чні ще,

немаємлюбові йхисту …Щоти?!
н е в м і л о в о р у ша т ь с я іжи вуть!..
Ару ки ?! Сер це ?!Кудизах овати їх?!
72
ВолодимирПідпалий
З ИМ ОВ ИЙ Е Т ЮД
Тріш ки туман у і тріш ки і нею,не бальо дин кухол одну —
нашлях...
З а у в а ж т е! Вечір, мов каз ка,над Украї ною казка,якве чір,

ажсиньово чах...Там, за топо лями,заогор ожами,
демістотікаєн аніч встепи,— все запоро шене,
всенастороже не,
всяУкраї назаслуха лась—інес пить...
Е т ю д(з фр. впр ав и,ви вче ння ) —н евел ики йза обсяг ом, пер еваж но безсюж етн ий тв ірнаст роєвогох аракте ру.
1. Вірш«З имови йетюд »нал ежитьд о

АепосуБдрам иВлір ики
Гліро епосу
2. Увірші «Зимов ийетю д»«.. .заслух алас ь—інес пи ть... »

Аказка
Бтополя
ВУкраїна
Гльод инка
73
А « С т а нь м о о с ь ту т н а в ш п и н ь к исп окійїхбе рег ти».

Б « Т а м , з а т о п о л я м и , за ого рожам и,
1
д е м іс т о т ік а є н а н іч в с т е п и ... »
В «Вечір,мовказк а,на дУ країн оюказк а,якв ечір ...»
Г «Може,
епітет незм ож убат ьком —
с т а н у їм с т а р ш и м б р а т о м ... »
Д « Т р е б а в ж и т т і л ю б и т и г арячеіб агат о: со нце ,
2
дощізе рнис ті... »
інверс ія
4 персо ніфіка ція
4. Якимв ип оба чил иВ .П ід па лого ,ко лип ро чита лик орот ківі домо стіп рой огод ити нство ?
5. П рочитайте ті ря дки вірш а « .. .Бач иш: між трав зел ених .. .» , які вас найб ільш езвор уши ли .
6. Сер ед худ ожн іх о браз ів — т рав и зе ле ні, с онц е, до щі зе рни сті — в иок рем -люєть ся о браз д орог ив пи лу . Невж е й за пил ену д орогу тре ба л ю б и т и ? Щос имво лізує цей об раз?
7. Чогонав чаєвір шВ .П ідпал ого«. . .Бач иш:міжт равзел ени х. ..» ?
8. До яког о в иду лі рик и нал ежить ві рш «Зим ови й ет юд» ? Аргум енту йте с вою думку .
9. Опрацю вавш ив рубр иц і«За уважте !» визн аче ннят ермі на« етюд », дов едіть ,що вірш« Зимов ийетю д»на лежить доць огожан ру.
10. Визначтемотививі рша« Зимо ви йетю д».
11. Чизгод нівизтве рдж енням ліри чногоге роя («. .. Бачи ш:міжтр авзел ених .. .» ),що бутибайдуж ими—ц егріх ?А ргуме нтуйт есвою думку .
12. Слове снон амалюйте пейзаж ,як ийв ипоб ачи лив«З имовомуетю ді» .
 Заповніть літер атурн ийпас портв ірша« .. .Ба чиш :міжтравзе лен их. . .».
74
васиЛьГоЛобородько
(Народився1945р.)
Сучаснийукраїнськийпоет.
Найвідомішіпоетичнізбірки:«Летючевіконце»,«Зелендень»
,«Ікарнаметеликовихкрилах»,«КалинаобРіздві».
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шев-
ченка(1994).
Василь Го лобородьк о наро дивс я 7 квітн я 1945 р. в с. Ад ріаноп олі Луган- с ь к о ї о б л а с т і з а м і с я ц ь д о з а к і н ч е н н я Д р у г о ї с в і т о в о ї в і й н и — н а й ж о р с т о к і шо ї в історі ї людст ва. Поет пи ше: «Моє д ит инство при пало на післ явоєн ні ро ки,але за пам’яталис я не ті, на йтяжч і, щона йбл ижчі д о закін чен ня вій ни, а ті,к оли люд и вже стали ж ити замож ніше й з їхніх о чей зн ик ото й харак терн ий пол искголо ду, що так нівеч итьо браз гарн ого обл ичч я».
Розпові даюч и про св оє дит инств о, письмен ни к згадує все на йкра ще йна йці кавіше, щовід бувал осявйог ожитті.
1
«Зовсім малим, у віці посіва льн ика, мати бу дила ме не зимов им ранк ом іпоси лала п осівати до сусідів, ц е неда лечко, че рез дор огу ли ше пере йти. За -ход ив я д о хати віс ник ом свята, мені рад іли, підво ди ли до покут я , я сип ав ізжмені п шен ичне зе рно й промо вляв поздо ровле ння з Нов им рок ом, як мененав чил амати.Зра дісн имвідчу ттямвих оди вязхати,о бдаро ван ийкі лькомамо нетамигр ошей іжменько юцуке рокізб убл иком,боя пора дувавсусід ів:ітіт ку,ідя дька,ід ітейїх ніх.
Ужеякяб увшк олярем( шк олав нашомуселі нато йчасбул асемиріч ноютау краї нськомов ною) ,тозод нол іткамихо див коля дуват и.А левжетак,ні би переступа ючи межу забо роне ного, бо в шко лі обов’ язково нагадають перед усіма учням и тих, хто хо див к оля дувати. З дається, не довго й прот римавсят ой да вні й звича й піс л янаш ого кол ядува ння. Умер то йзвича й...»
Були часи, кол и в У краї ні вла да не по важала на род них т ради цій та об- рядівс ивої давн ин и.Натомістьпое тзберігаєїх нюказк овістьітаємн ичість усвоїйсамо бутні йпоезі ї,аджевікам и,зпок олін няв поко лін ня,на род переда -вав свою іст орію та культу ру через п існю, казку й обр яд. Тому фо лькл орн ийст руміньу поезії В.Гол обор одькаос обл ивові дчут ний.
Прочита йте тво ри по ета й нас олод іться їхн ьою ч истотою, об разніст ю тамудрістю.
ЗДИТ ИНС Т В А: ДОЩ
Я уплетен ийвесьд он итки узелене в олосся д ощу,
у п л е т е н а д о р о г а , що в е д е д о б а т ь к і в с ь к о ї х а т и ,
П о к у ть , п о к у т т я — в у к р а ї н с ь к і й с е л я н с ь к і й х а т і — к у т о к , р о з м і щ е н и й п о д і а г о н а л і від печі,імісцеб іля нього.
75
В.Потапов.Ч ерве нь.2008 р.
уплетенахата,щовидніється нагорі,я кзелен ий птах,

у п л е т е н е д е р е в о , що , п р и т и х л е , с т о ї т ь н а д д о р о г о ю , уп летена річка, начебла кит настріч ка
вдівочу косу,
1
Т ео рі я лі т ер а т у р и
у п л е т е н а ч е р е д а к о р і в , щ о с п о ч и в а ю т ь н ати рлі .
А хмара плете і плетезе лене во лосся до щу,холо днев олоссяд ощу.
А леусімтепло,
у с і з н а ю т ь — д о щ п е р е с т а н е , іхтон апасеться,
хто набігається, х т о н а х и т а є т ь с я ,
хтонасидитьсянагорі,хто на лежиться,
ахтопр ийде додому
ухату,напов нен утепл ом,якгнізд о.
Вільнийві рш
ПрочитавшивіршВ.Голобородька«Здитинства:дощ»,ви,напевно,поміт или,щовін суттєво від різняєть ся ві д п рочита них вами раніш е по етич них тв орів . І не див но, боцейвіршвільний.Щоозначаєвільний?Передусімзгадаймо,щотакерима.
Рим а—цес півзву чн езакін чен няуві ршо в

и хря дках .С амета коїс півзву чності у
творіВ .Гол обо родьк анемає .Отже,с формулю ймовиз наче ння .
Вільнийвірш — цеп оезі язне рим ова ними ряд ками .Ві льн ийв іршта кожназива-ютьв ерлі бр ом,х очає літе рату розна вці ,як івк лада ютьріз ни йзмісту ціте рмін и.Д окла дн іше про них ви дізна єтеся в11к ласі .
1
Тирло —місцедл явід поч инкуху доб и,най частішеб іляв одоп ою.
76
ВасильГолобородько
Доречі ,своїмзвуч аннямв інна ближ аєтьсяд орозмов и:
Миїлигуст ийме д, Напризьбіс иді лимати

намазани йнаок раєць , ідиви лися ,якм иїмоізсест ричко ю. ..іза пива ливе чірн іммолок ом.
Хоча ря дки ві льн ого в ірш а й не р имуються , прот е зву чать вон и муз ика льн о, поет ичн о та смач но: «гу ст ий м ед.. . за пив ал и ве чірнім мол оком ». Та ка поез іявикликаєбагатоасоціац ій :Укр аїна ,сел о,в ечір ,теп лемол око ,трав ’яні пахощі ,ду х-мя ни ймед ,за паш ни йокр аєць хлі ба ,мама, рі днах ата, сест рич ка. . .—не вже неп оезі я? П ере чита йте ще раз вір ш «З д ити нства : дощ» , чітко уяв ляю чи карт ин и,н авіян іпоет ичн имиря дками ,іпе реко найте сявїх нійл іри чності .
Доречі ,віль нийві ршщ еназив аютьбіл им.
РІ ДНА М ОВ А
Молод ість і стано влен ня В. Голо боро дька як поета п рип али на той час,кол и наша к раїна вход ила до ск ладу С РС Р. Радя нська вла да вела політ икузвуже ннясфе рвик ориста нн янац іона льн ихмов,зокрема йукра їнсько ї.Поетусвої йстатті«Посіва льн иком черезусеж иття» розпов ідає,що йогобу лові д- р а х о в а н о з Д о н е ц ь к о г о у н і в е р с и т е т у « ч е р е з й о г о з а я в у п р о з в у ж е н н я п р е д м е -тів,я кі в ць ому уніве рситеті в икла дал и украї нсько ю мовою».
Мова, куль тура, істор ія — це наша дух овна ска рбн иця. А спро би дух ов- ного спусто шен ня бул и й ра ніше : монгольсь ка нава ла, гніт ца рської Росії...Тому В. Голо боро дько й створює та ку поезі ю, яка не дасть нам і насту пн импок олін ням ук раїн ців пер ерват и трад иці ю, що виз начає на лежність люд ин идо націо наль ноїк ульту ри.
кожнеслов она шоїмов ипрос піване уПісні НА ША М ОВА

тожпісен нимисл овамизп обрат имами
кожне слов онаш оїмови

записанеуЛіт описітожхайзнаютьворог ияк имисло вами
утоварист вірозмов ляємо насамотімовч имо.
ТЕ ПЛІ С ЛОВА
Співа ймопісн іпро кохан ня,що бневме рлосло во«Дуна й»,
гуляймовесі ллясвоїм дітям,що бневмер лослов о«кор овай»,
розпові даймоказ кисвоїмо нукам,щ обневме рлосл ово«Змі й»,—на повн юймо
цейхол одн ий Всесвітте плим исловами нашо їмови,
якінар оджуютьс яразомізд ихан ням.
77
1. Ліричн ийгер ойві рша« Теп лісло ва»закл икає :«Спів аймо пісніпр окоха ння,/ щ обн евме рл осл ово ...»
АДунай
ВЗмій
Б корова й
Г Вс есвіт
Назватво ру У ривок
А «.. .гуля ймо в есілл я своїм дітям, що бне вме рло сло во “кор ова й” ...»
Б « ... т о ж х а й з н а ю т ь в о р о г и я к и м и с л о в а м и н асамо тімовчим о».
1
В «Ми ї ли гус тий м ед,н амазанийна окраєць,
ізапива ливе чірніммол оком».
Г « ... а х т о п р и й д е д о д о м у
у х а т у , н а п о в н е н у т е п л о м , я к г н і з д о ».
«Нашамова»
2 «Тепліслова»
3 «Здити нства :дощ »
А « ... а х т о п р и й д е д о д о м у
у х а т у , н а п о в н е н у т е п л о м , я к г н і з д о ».
1 епітет
Б
В
«. .. х т о н а б і г а є т ь с я, х т о н а х и т а є т ь с я,
х т о н а с и д и т ь с я н а г о р і... »
« Я у п л е т е н и й в е с ь д о н и т к и узе лене вол оссяд ощу. ..»
2 анаф ора
4. Розкажіть ,щовиз наєтеп род итинств оВ .Гол обор одька .
5. Чомувол оссяд ощухо лод не, проте всімтепл оувірш і«Зд итинст ва: дощ» ?
6. Що,нава шудумку ,на йдор ожче ліри чномуге роєвізп ере ліче ноговоста нні йстро фіві рша «Зд ити нства :д ощ» ?
7. Чомузага льн іназв ипіс нята літ оп исна пис аноз вел ико їбук ви (ві рш«Наш амова ») ?
8. Згадайте ,щотак екон трас тякху дожн ійп рий ом.Я кіря дкио бохча стинві рша
«Нашамов а»п роти ставл ен о?З якоюм етоюа вторв ик ори ставц ей при йом ?
9. П рокоментуйт е зв’ язок між словам и пісні прок охан ня—Дун ай,в есілля —кор овай ,казки— Змійуві рші« Теп лісло ва».
10. Якимви поба чил илі ричн огогеро явірш івВ .Гол обор одька ?Опи шітьйого .
11. УважнорозгляньтерепродукціюкартиниВ.П отапова«Червень»(с. 76).Якійчастині ві рша вон а б іль ше в ід пові дає — п ерш ій чи др угій ? Сло вес но до -малюйт епейза жтак,щ обві нбіл ьшеві дпов ідав поезії В.Г олоб оро дька .
12. Напишіт ь мін ітві р ( 5–7 ре чен ь) , як ий роз поч ин ається сл овами : «П оезії Васи ля Г олоб оро дька незви чайн і тим, що .. .» Розкажіть про особ ливо сті л ек-с ики ,буд овив ірша ,фо лькло рні джер ела ,симво литала конізм .
1. П ідготуйт еся дов ираз ногоч ита ння поезі йВ .Г оло бор одь ка«З дит инст ва: дощ »,«Нашамо ва», «Т епліс лова» .
2. Намалюйтеілюст рацію довір ша«З дити нства: дощ» (заб ажанн ям).
78
Ізсучасноїукраїнськоїпоезії(наприкінціХХ—напочаткуХХІст.)
І зс у ч а сної у кр аїн с ь ко їпое з ії(на при кі нці Х Х —напо ч ат к у Х Х Іст .)
васи Ль Гер аси м’ юк
(Наро дився1 956р .)
Василь Герасим’юк наро дився 1 8 серпня 19 56 р. в м. К ара-ганд і (К азахстан ), куд и бул и висл ані й ого бать ки. Потім ро -ди на по верн улася на б атьків щи ну, у рід не с. Прокура ву, щона Гуцу льщ ині.
ЗакінчивфілологічнийфакультетКиївськогодержавногоуніверситетуім.Т.Г.Шевченка.Працювавредакторомупро-ві д н и х в и д а в н и ц т в а х , н и н і а в т о р і в е д у ч и й р а д і о т а т е л е п е - реда ч.
В. Герасим’юк — а втор поети чни х збіро к «Смереки», «Потоки», «К осмаць-ки йузір»,«К ровілегіт».У йогоп оезіяхжив еекзоти каКарпат, йогогеро ї—на - ц і о н а л ь н о с в і д о м і о с о б и с т о с т і , я к і л ю б л я т ь і б е р е ж у т ь т р а д и ц і ї т а з в и ч а ї с в о г о кра ю.
ЛауреатНаціо наль ноїп реміїУк раїн иімені ТарасаШевч енка( 20 03) .
Т А НЕ ЦЬ ІЗ Г ЛИБ ИНИВІ КІ В
О д н а з н а й к о л о р и т н і ши х п о е з і й В . Г е р а с и м ’ ю к а — в і р ш « Ч о л о в і ч и й т а н е ц ь » . В і н н а п и с а н и й у ф о р м і з в е р т а н н я д о ю н а к а , я к и й п о в и н е н с т а т и д о р о с -л им,відчут инасо бівагучо лові чихоб ов’язків івід пові дальн ості,силу поб ра-т имствайміц ноїч олові чоїд ружби.
Ізсамогопочаткумистаємонібиучасникамиаркана—гуцульськогочоло- в і ч о г о т а н к у , в і д ч у в а є м о й о г о е н е р г е т и к у , н а ч е в і д б у в а є т ь с я р и т у а л п о с в я ч е н н я . Підчас першогопрочитаннявірша не відразувпадаєв око біблійниймотивстражданняІсусаХристаяксвідомийвибір спасінняближніх, щовгадуєтьсявописітрагічноїукраїнськоїіс торії,позначеноїпостійноюнеобхідніс тюукраїн-
сь к о г о чо л о в і ц т в ав и б о р ю в а т и д е р ж а в н у н е з а ле ж н і с т ь .
Міфологіч ни й образ кола симв олізує у ві рші ві чність людськог о страж-да нн я,його цик лічн уповт орюва ність.
Карпати.Фот о
79
Д о р е чі
Аркан—старовиннийукраїнськи йчоловічи йтанець.Йоготанцюютьзімкнутим

1
коломабо півко ломізтоп ірцям иврука х.Цейта нець поши рен ийу Кар патах. У д авни ну ві н бу в голо вним елеме нтом об ряду посв ячен ня гуцу льського два дця -тир ічного хло пця в ле гені . П ісля участі в цьому танці чол овік (л егінь ) мав п равов ико нувати та нці , н осити бартку (то піре ць) , зн ищуват и во рогів і під перізу ватисяш иро кимпаск ом,тобт остававп отенц ійн имопр ишком .П ерек азисві дчать ,щовп ерше арка нвико нал иле ге ні, якіспуст или сязгір.
Ч ОЛОВІ Ч ИЙТ А НЕ ЦЬ
Тимусиш танц юватиа рка н.Хоч раз. ти про танц юєш пі д безод нею не баіз кр иком по -звір иному прот яжним.Щоб нев ипасти ізцьогогр ішн огосвіту,
Хочразт ипов ине нвід чути,я ктяжко рветься наці йземлід ревнєч олов ічеко ло,
яктяжкозче пле нічол овічі рук и,яктяжк опоча тиізу пин ити
хочраз
цейтан ець.
змішай із бл ижніми піті кров.
Хоч р а з
тистаньу цена йтісні шеко ло,обхо пив ши ру ками п лечі дв охпоб ратимі в,
мертвостисну вши дол оніі нш их,ітоді взапові тномук олі
Сину людськ ий,
ти стаєшу чо ловіче коло,

т и г о т о в и й д о ц ь о г о д р е в н ь о г о т а н ц ю ті льки тепер.
Зхрестомзаплеч има.З дв ома розбі йни ками.Т ільк ираз.
В.К ушнір.А ркан.19 60-т іроки
1. Щовизн аєтеп роа рка някта не ць?Щ ові нсимв оліз ує?
1
2. Докогозв ертаєт ьсял ір ичн ийге ро йві рша« Чо лові чи йтан ець »?Що вінг ово ритьа др есато ві?
О п р и ш о к — н а р о д н и й м е с н и к , у ч а с н и к н а р о д н о - в и з в о л ь н о ї б о р о т ь б и в Г а л и ч и н і , н а З акар патті та Б уков ині прот и феодал ьно -крі посн ицьк ого гніту в другі й пол ови ні Х VІ —пе рші йпо лови ніХ ІХст.
80
3. Якв ирозум ієтес лова пр оготов ність до давн ьогота нцю «зхр ест омзап леч има»і«з двома розбій никам и»?
4. Згада йте ,щота кеві льн ийві рш .Дов ед іть, щоп оезі я«Ч оло віч ийта не ць»н ап исан авіл ьн имвір шем .
5. Який пров ідн иймоти ввірш аВ. Герас им’юка «Чо ловіч ийта нець» ?
6. Чиможна вірш« Чо ловіч ийтан ець» назвати екзот ичним ?Як щотак,т очому ?
7. Навчітьсяви разноч итативі рш«Ч олов ічи йтане ць».
 Знай дітьу вір шіВ .Ге рас им’ю ка« Чо лові чи йтан ець» епіт ети йви пиш ітьїхуз ошит .
іван маЛ ко ви ч
Іван Ма лкович н арод ився 10 травня 1961 р. в м. Ниж ній Березів Івано Фр анківської об ласті. Зак інч ив скр ипко ви йклас Іва но Фра нкі вського музич ного уч ил ища та філ оло-г ічн ийфаку льтетКиї вськогоде ржавн огоуні версите туім.Т.Г.Шевче нка.
НаВсеукраї нськомусеміна рімоло дихавт орів дев’ят- над цяти річ ного І. Ма лков ича бу ло виз нано най кращ им по-е том.Вих ідй огопер шоїк нижк игаря чевіталаЛ.Косте нко.
М и т е ц ь з а с н у в а в в и д а в н и ц т в о д и т я ч о ї л і т е р а т у р и « А Б А Б А Г А - Л А - МА - ГА »,якен иніасо ціюєтьсяз красив имита цікав имик нижкам идл ятих,кому
«від2д о102»( так ий віков ий чита цьки йдіа пазонв изна чаєвид авець длясво їхвид ань) .
НиніІ. Малко вичмеш каєвКиєвізісв оєюро дин ою—д ружи ноюі двомаси нами.Пише поезіїта казки.
ЛауреатНаціо наль ноїп реміїУк раїн иімені ТарасаШевч енка( 20 17) .
Я НГ ОЛ—НА ШОБ ЕР ІГ
Згідно із х ристи янськ им учен ням, кожну люд ину протягом ж иття суп рово - д ж у є я н г о л о х о р о н е ц ь . П р и ц ь о м у л ю д и н а м а є п р а в о в и б и р а т и , я к ї й б у д у в а т и своєжиття:хтосьіделегкимишляхами,ахтосьторуєважкідороги.Лі рич ни йге- р о й б а л а д и І . Ма л к о в и ч а « І з я н г о л о м н а п л е ч і » , н а п е в н о , в и б р а в с о б і н е п р о с т и й шлях пошуків, кол и дово дитьс я долат и різ ні пере шко ди. Я нгол лір ичного ге роя л е д ь ж и в и й . А ч и с т а н е й о м у с н а г и п р о й т и ж и т т я д о к і н ц я і д о н е с т и с в о г о о х о р о н ц я наплечі, нерозгубившитієюдорогоючеснот? Імивіримов перемогудобрихсил,пр и й м а ю ч и п о б а ж а н н я з і н шо г о в і р ша п о е т а — « З н і ч н и х м о л и т о в » : « Х а й к о ж е н вцімсвітісп асеться...»
О т ж е , п р о в і д н и й м о т и в б а л а д и « І з я н г о л о м н а п л е ч і » — в і ч н и й д в о б і й ч и с т о г о доб раізжорст окоюсі рістюбу денн ості.
Х о ч а в т о р н а з в а в с в і й т в і р с т а р о с в і т с ь к о ю б а л а д о ю , п р о т е п р о б л е м и , п о р у ше н і в ній,а ктуаль нійу наші дні.
81
Д о р е чі
А нгел, янг о л — с им во лсв ітл а ,д о бр ого , дух ов ног о, пі д нес ен ог о;с им в о л в і с н и к а до лі, божої волі .За давнім иуявл енням и,к ожналю ди навід наро дже нняот ри-мує від Богасвогоа нгела х ран ителя (М.Дми тр енко, «Слов никсимв олів »).
ІЗ Я НГ ОЛОМ НА ПЛЕ Ч І
Старосвітсь кабала да
Краємсвіту,уночі,
приГ оспод ній пр исвічіхтосьбредесобісамотньоізянголомнапле чі.
Йдевніде,в нево роття, йделе лій но,як дитя,

іженейогоус пи нусіри ймаят никж иття,— щобне вештаву ночі пр иГоспо дні йп рисвіч і,щоб посвіті нети нявсяізя нгол омнап лечі.
Віє вітер в иро ви й,виєІ родмо рови й,

маятник вседужчебух ка,с т о г н е я н г о л л е д ь ж и в и й …
Л.К расюк.Благословен ни йде нь.1999 р.
А вінйдеі йде,хоча вже й не дихаєсві ча,

лишвустадрижатьгарячі:янго ле,нев падьзп леча.
З НІ Ч НИХ М ОЛИТ ОВ
Г о с п о д и , л і т а с т е б е л ь ц е все лид осамітніхд уш, Хайкоже нвц імсвітіспасеться,ха йсвітит ьз-затемн ихкру чдов колак ожногосер ця
дайкожномузвитикубе льце,і непо руш.
віритв оєїоб руч.
1. Балад а«Ізянго ломнап леч і»—пр икла длі рик и

Аінтимної
Б пейзажн ої
В філосо фської
Г громад янськ ої
2. Вірш«З нічн ихмол итов» напис ани йуформ і

Апісні
Бказки
Вмолитв и
Гколис кової
82
3. П рочитайте рядк и.
Віє вітер виро вий,виєІр одморови й....
Вуривк у ная вні
А омон імиБант онім иВпа рон імиГ си нон іми
4. Щосимво лізує янго л? Як имви поб ачи ли янго лавб ала діІ .Ма лко вич а«Ізя нгол омна пле чі» ?
5. Щосимво лізує свіч авць омутво рі ?
6. Якимст аєзвук ови ймал юно кче резп овто рен нязву ків [в ]і[ р] уре чен ні« Віє
вітер вир ови й,ви єІро дмор ови й.» ?
7. Який пров ідн иймоти вбала ди« Ізянгол омнап лечі» ?
8. Щосимволізуютьо браз истебе льцята кубел ьцяуві рші«З ніч нихмол итов» ?
9. Якв ирозум ієтев исл ів: «Ві рш“ Зні чни хмол итов ”засв оїмід ей нимс пряму -в анн ямхр исти янсь ки й»?
10. Чогонав чаютьпр очита нівірш іІ.М алков ича ?
11. Охарактер изуйтесл ухові йзоров іо б разиба лад и«Ізянго ломна плеч і». Якимза наст роєммає бутимуз ич ни йсуп рові дд оць оготво ру ?
12. Знай діть вінте рн етітап рос луха йте пісню «Ізя нгол омна пле чі»у вик она нніМ . Бурмаки . Висл овте к ількома реч енн ями сво ї вра женн я ві д музич ної в ерсії вір ша.
1. Навчітьсяви разноч итатитво риІ .Малк овича .
2. Заповніть літер атурн ийпас портв ірша« Зніч нихмол итов» .
ан а ТоЛ ій мой сіЄн ко
Анато лій Мо йсієнко нар оди вся 9 лип ня 194 8 р. в с. Бу-рівц інаЧе рнігівщи ні.Закі нчи вфіло логічн ийфак ультетНіжинськогодержавногопедагогічногоінститутуім еніМи-кол и Гогол я. Нині професор Ки ївського націо наль ного у ні-ве рситету іменіТ арасаШевче нка.Досліджуємов у,пи шечудо віпое тич нітво ри.
Особливості т ворч ості А . Мойсієн ка якн айк раще хара к-теризуєлітературознавецьМ.Жулинський:«Поезіямитця
відкр иває уні каль ні можл ивості піз нан ня естет ично ї, зображува льно ї, зміс-тової,зву кової ціліс ностіху дожнь оготвор у».Іці якостіп оетавизможе теви - я в и т и н а п р и к л а д і о д н о г о в і р ша — « Ж о в т е н ь ж о в т і ж о л у д і . » .
83
***
Жовтень жовт і жолуд іНабазарн есе, Золоті пожежіПопасом пасе. С о н ц е — о б е р е ж н е —

1 2 З о л о т и м и к л е ш н я м и — Взо лоту Родо щЗол отимп ожежн икомПоходжає дощ.
Пишеосінь охрою Зол отеесе .

Листопадом,бабинимлітомНаб иваєвіте р
3 4
Золот ийк исет ,З лотомлю лькук реше ,
1. Розкри йтеле ксич незнач енн яслів охра ,есе,к исе тікрес ат и.
2. Уякомуко льорі ви«п обач или »вірш А. Мойсіє нка«Ж овт еньжовт іжолу ді. .. »? Чи буває наспра вдітак ою осі нь? Чи , може ,ц е худ ожнє пер ебіль шен ня?
3. Скільк иразів повто рюєтьсяпр икметн икзол от ий? Якн азивається цейх удож -ні йзасі б? Як огое фекту автор дос ягзай огод опом огою ?
4. Якір ядк изас воїмзву чан нямн агаду ютьше лест осін ньог оли стя? Зад опо -могоюяк ихзвукі вдосяг нутотакого ефекту ?
5. Знайд ітьіпр очита йтепр икла дип ерсо ніфік ації .
6. Щодає підст ави назват иві рш«Ж о втен ьжовт іжо луді . ..»м узика ль нимік о- льо ров им?
 Вивчіть напам ’ятьвір шА .Мойсі єнка«Ж овт еньжо втіжолу ді. .. ».
іГор Па вЛю к
Ігор Павлюк нар оди вся 1 січня 19 67 р. в с. Уж ові на В о-лині.Ігорявиховувалидідібаба,бомамапомерла після його н а р о д ж е н н я . Ш к о л у з а к і н ч и в і з з о л о т о ю м е д а л л ю , а п о т і м — і фа культет жу рнал істик и Львівськ ого держав ного у нівер -ситету іменіІ ванаФ ранка.
НиніІ.Павл юкжи вевКиєві,п рацює пров ідн имна- уков им співро бітн иком І нстит уту літе ратур и імені ТарасаШевче нкаНА НУкраї ни.Ок ремійогов ірші вжестали
піснями, а за дея кими поет ичн ими тво рами на віть ство рено теат раль ні по -стано вки.
Я скра віхудо жні о б р а з и — п р и к м е т н а о з н а к а й о г о в ірші в. У п о е з і ї «Д і вчи нк а»ц ихоб разівкі лька,хочау творі всьоговісімр ядків...
1 О х р а — фа р б а ч е р в о н о б р у н а т н о г о а б о жо в т о г о к о л ь о р у .
2 Е с е — н а р и с — к о р о т к и й т в і р , я к и й в и р і з н я є т ь с я в и шу к а н і с т ю ф о р м и .
3 К исет—гаманецьуформіт орб инк и,щозатягу ютьш нурк ом.
4 К р е с а ти — д о б у в а т и іс к р и , в о г о н ь к р е с а л о м .
84
ДІ ВЧИНКА
Плаче дівч инка босаНабабуси нп оріг.

1
Розчарована осіньКлигає по двор і.
Надушіпр охоло да.Навіть півен ь затих...

—А коготобіш кода?Кажедів чин ка:— Всіх...
1. Що,нава шудумку ,означ ає«бути відмі нник омпожиттю» ?Ч иможната кназват иІ.П ав люка? Чому ?
2. Я к і х у д о ж ні о б р а з и є у в і р ш і І . П а в л ю к а « Д і в ч и н к а » ?
3. Знайд ітьіви пишіть прик лад иепіт етайп ерсо ніфіка ції .
4. Чомуосін ьувірш ірозч аров ана йне йде ,асамек лигає ?
5. Ви знаєт е, що в лір ичн их тво рах сюж ету як та кого н емає. Чи можна сказати ,що у вір ші «Дів чинк а» в имальовуєть ся л егкий сюжет а бо ж є натяк на сю жет? Аргум енту йтесв оюдум ку.
6. Який пров ідн иймоти ввірш а«Дівчи нка» ?
7. Водн омуінтер в’юІ .П авлюк розпов ів,щ онаміж наро дні йкон фере нції вірш
«Дівчи нка »д емонст рува вяп оне ць .Як ,н авашу думку ,ц ей віршм ожн апр о демо нстр увати ?
 Заповніть літер атурн ийпас портв іршаІ .П авлюка «Дівчи нка» .
ГАЛИН А КИРП А
(Наро дил ася1950 р. )
Галина К ир па нар оди лася 1 січня 1 950 р. в с. Любарці, щ онеп одал ік м. К иєва. Закінч ила філ ологіч ни й факуль тет Киї вськогоде ржавн огоуні верситет уім.Т.Г.Шевче нка.Багато рокі в пра цювала у в идав ни чій і жу рнал істській га лузі. Ві дома пе редусім як авт орка поети чни х творі в для дітей, прощ освідчат ьназв иїїк нижо к—«День народже нн ягрому»,
«Слонма ндрує домами».Крімтого,Г.Ки рпа написа лакіл ька посі бни ків з ети ки д ля уч нів по чатков их класі в. Між ін шим, ети чні йестетич ні наста нов извучать івїїп оезіях.
Д о р е чі
Роз різня йтес лов ае т и к а й ес те т и к а. Е ти к а — но рми пов е ді н к и ,су купні сть мо раль них пра вилу суспі льс т ві , а е с т ет и к а —кра са, х у дожн істьчог о неб удь .
К лигати—важк о,пові льн ойт и.
85
М І Й А Н Г Е Л Т А К И Й М А Л Е Н Ь К И Й ...
Мій анге л таки й мален ьки й,ну просток рихі тка—

янавіть небачу,ч иві нсид ить
намоємуплечі.
Мійанге лтак ийлеге ньк ий,ну прост опуш инк а—

я навіть не чую,як вінси дит ьнамоємуп лечі.
Мій анге л таки й тихе ньк ий, ну прост о тихі ши й трав и —яна вітьнез наю,
колив інсп ить,
аколипрокидаєтьсянамоємуплечі.
Є.Гапчинська.
Я твійангел.2 009р.
К О Л И Д О В А С Т Е М Н О Ї Н О Ч І ...
Колидовастем ної ночіп ри йдеЛев, А потім—йогоо нук и.Потім—пра внук и.

винекаж ітьйому нічого прозо опар к.
Ікол исьбуде
Нехайвін незнає,
ціла Лев’яча Держава, дежоде нЛев

щонасвітієз оопар ки.Нехайх очод инЛев цього не знає. н е з н а т и м е п р о з о о п а р к . Кол и бті льк ивиж ивто йЛев,
А потімцьогонезнатимутьйогодіти.
щопр ийде довастем ноїн очі.
1. Якимви поба чил ианге лавпо езіїГ .К ирпи «Мійа нгелтак иймал еньк ий .. .»?
2. Доякого нещ од авн опр очит аног овір шап роя нгол аця поез іязан астро ємсп рийм ається якко нтра ст?
3. Знайд ітьіназвіть слова іззменше но пе стлив имисуфі ксами .Зякоюмет оюїхви кор исталаГ .К ирпа ?
4. Якимвиу яви лилі рич ногогер ояпо езії«Мі йанге лтакийма лен ький .. .» ?
5. П ригадайте ,щота кеві льн ийві рш .Дове діть, щооб идв авірш іпоете сиві льні .
6. П ригада йте ,щ отаке ет ика .Я кует ичн унаста нов уда єнам лір ичн ийг еро йпо езії« Кол идова стемної ночі .. .» ?
7. Учомупо лягаєнезв ича йністьві ршаГ .К ирп и«К оли доваст емноїн очі .. .»?
1. П ідготуйтесяд ови разногоч итанн япоезі йГ .Ки рпи .
2. Намалюйтеілюст рацію доод ногозві ршівГ .К ирп и(за бажа нням ).
86
НАЦІОНАЛЬНАДРАМА
Розгляньте фототав икона йтезав данн я.
Львівський національнийа к а д е м і ч н и й т е а т р о п е р и таба летуімен іСол оміїКруше льн ицьк ої Національний академічнийдраматич ни йтеатр Сценазв истави« Март ин Бору ля».Націо нальн ий а к а д е м і ч н и й д р а м а т и ч н и й теат ріменіІв анаФра нка
іменіІва наФра нка
А.З яким літе рату рним ро дом—е пос ом, лір икою , драмо ю—по в’ язані ціс віт ли ни ?
Б.У чомупо лягаєвідмі нністьміж опе рним ,др аматичн имтеатроміте атромо пер ети ?
В. Якомуз назва них ви щетеат рів виві дд аєте пер евагу ?А ргуме нтуйте свою думку .
Основним ижанрам идрам иєкомеді я,трагедія,т рагікомед іяівлас недра ма.Драматич нітво римають под вій непр изначе нн я:по пер ше,їхчи тають,які будь як ий і нши й літе ратур ни й твір, а п од руге, їх ставлять на сцен і. Во нимаютьс пецифі чнуфо рму.Поміркуй те,наві щодр амуділя тьна дії.А осьчому.А ктор и в театрі г рають наж иво, тому їм т реба дат и змогу відп очит и — тожа нтрак тувистав іроб лять нестіль кид лягля дачів,скі льки дляа ртисті в.Крімтого, іно ді по тріб но змін ити де кора ції, що б зобраз ити і нше місце п оді й. Зро зуміло, що демонту вати й установлю вати декора ції на очах гляд ачів не го д иться, адже вт ратит ься реаліст ичн ість спр ий няття в истави. Тому саме підчаса нтрак туможназмон туват инасце нін ови йбуд ино кчи пейзаж.
Діїдраматич ноготв оруп оділ яють наяви,що бпо казати,хтоз персонаж іву це й момент грає на с цені, з’яв ляється на ній чи п оки дає її. Ремарки ( їх п о д а ю т ь у д у ж к а х ) п і д к а з у ю т ь р е ж и с е р о в і , я к і а к т о р и м а ю т ь в и й т и н а с ц е н у , я к і емоціїтажест ипе редат и.
Драматичніт вор ипоб удова ніна діалогах,к ожнаре плі кавн ихпі дписа наім’ям дійової особи. Звер ніть увагу: люде й у драмі зазв ичай назива ють не ге роями,ад ійовими особами.
Прочита йте пер шу сторі нку т рагікомеді ї І. Карпе нкаКарог о «Сто т исяч»ізн айді ть оп исані в ище оз наки драмати чного т вору.
87
ІВ АНК А РП ЕН КО -К А РИЙ
(с п р а в ж н і і м ’ я т а п р і з в и щ е Іван Т обі леви ч) (1845 –19 07)
Укра їнсь ки й д рамату рг, акто р, ре жис ер , о ди н з о сно во положн иківукр аїн ського пр офес ій ноготе атру ,гром адсь ки йікульту рни йді яч.
Найвідо міші тв ори : тр агікомед ії «Ма ртин Буру ля» , « Стотисяч »; комед ія «Х азяїн» ; драми «Наймич ка», «Безта лан на»;т рагеді я«Са ваЧа лий ».
ІванК арпенко К ари йнар оди вся29вересня 1845р.вс.А рсенівці( те перс.Весе лівкаКір овоградсь коїо бласті) усім’їупра вите ляпомі щиц ьког о маєтку Карпа Т обіле вича — вихід ця із зд рібн ілої д воря нської род ин и,яки йви куп ивізкр іпацт васвоюмай бутн юдруж ину Євдо кіюСа довську.Ця род инада лаУ країн ітрьох браті в,відоми хпід псевдо німамиІ ванКарпе нко Кар ий, М ико ла Садо вськи й і Панас Саксага нськи й, і сестру Ма рію Садовсь ку Барі лотті — усі вон и стали в ідомим и арт истами «Теат руко рифеїв »,про яки йітимет ьсядалі.
2
Іван на « відмін но» закі нч ив Бо бри нець ке пові тове уч или ще. Коли в Боб ри нці почав прац ювати драмати чн ий гур ток, ві нвідв ідав його й настільк изахоп ився теат раль ним мистец твом, що як ось под олав п ішк и 53 к ілометр идо Єлисав етграда ( н ині м. Кроп ивн иць ки й) , щоб по див итися «Ната лку Пол тавку» І.Котляре вського й«Отелло» В.Шекспі ра.
1865 р. І.Карпенко Карий разом із М. Кропивницьким організували амато р с ь к и й т е а т р а л ь н и й г у р т о к у Є л и с а в е т г р а д і . З а й о г о у ч а с т ю б у л и п о с т а в л е н і п’єси І. Кот ляревськ ого, Г. Квітки Осно в’яне нка й М. Гоголя. На йяскрав іше й о г о с ц е н і ч н а м а й с т е р н і с т ь п р о я в и л а с я в п ’ є с а х « Х а з я ї н » і « С т о т и с я ч » .
І.Карпенк о Карий помер15ве ресня190 7р.вм.Берлі нівід нев илік овно їхворо би. Похова ни й за його ж зап овітом біл я хутора Наді я ( нин і Державн ийзап овід ник музей І.Карпе нка Карого«Ху тірНаді я») .
«ТЕА Т РК О РИ Ф ЕЇ В»
Історія українського професійного театру розпочалася27 жовтня 1882 р., коли в Єл исаветград і М. Кроп ивн иць ки й постав ив на сце ні міського те атруд раму«НаталкаПо лтавка» І.Котляр евського.
Р о з к в і т т е а т р у п о в ’ я з а н и й з і м е н а м и І . К а р п е н к а К а р о г о , М. С а д о в с ь к о г о ,П .Са ксаганського, М.Зань ковець кої,М.Кро пив ни цького, М.Стар иць когой
1
2
К орифей( ізгрецьк.вож дь,ватаж ок) —то й,хтод осягнувве лик ихуспіх ів,на йв изнач ніш ийді ячугалузі наук ичим истецтва.
Д р а м а ти ч н и й — т е а т р а л ь н и й .
88
ІВАНКАРПЕНКО-КАРИЙ
інших діячі в, які бу ли спра вжнім и под виж- ник амина ціона льн огомистецт ва.
Згодом театр переїхав до Києва, звідс ий р озпоча лася його нова істо рія.
Насправді н е все було та к доб ре, як хо- тілося, адже російсь кий у ряд ( а укр аїнськ іземлі в то й час вход или до скла ду Росі й-сько їімпері ї) обмежувавроз вито кукра -їнсь коїлі тератур и.Емськ ийуказ( 1 876) забо роня в украї нське д рукова не слов о; те-мат икависта взвужувалас ядоселя нського побу ту;пі дзаборо ною були перек лад и
«Театркорифеїв».м .К ропивницький
українсь коюмово юп’єсзарубіж них драматургі в.Тожос новуре пертуа ру
« Т е а т р у к о р и ф е їв » с т а н о в и л и т в о р и І . К а р п е н к а К а р о г о , М. К р о п и в н и ц ь к о г о й М. Стар ицьк ого. Слава про « Театр ко рифеїв» пош ир илася да леко за межіУ краї ни.
Д о р е чі
ХутірНадіябувулюблениммісцемвід -поч инку І. Ка рпен ка К арого . К оли вінсю дип риїж джав ,тознімав ізсебеміс ь-к ий одяг ,б рав дору кп лугіп рацю вав .Тут,наниві,вініо бідав,іночував,уста-ваву дос віта йзно вуб рався до роб оти .П рац ю н а зем лі в важав на йе фект ив -ніш имилік амиві дміської пере втоми.
Д е р ж а в н и й з а п о в і д н и к м у з е й І.Карпенка Карого«ХутірНадія»
(К іровоградськаоб ласть,с.Мико лаївка )
С Т ОТ ИС Я Ч
Комедіяв4-х діях
(Ско рочено )
ДІ Є ВІ ЛЮ ДЕ
ГерасимНикодимовичКалитка—багати йселя нин.Пар аска—жін кайого.
Роман—си н їх.
Савка—кумГе расима,селя ни н.Бо навенту ра— ко пач.

Н е в ід о м и й — є в р е й .
1
Г е р ш к о — фа к т о р .
Мо т р я — н а й м и ч к а .
Клим—робі тни к.
1
Фактор—мак лер; професій ни йпосе редн икву клада нні торгове льн ихібі ржових угод;п осеред нику розв’яза ннір ізних побу товихс прав.
89
ДІ Я ПЕР ША
ЯВАІ
Ухатіякусьх вил ину немаєні кого;вхо деНевідом ий.
Н е в і д о м и й . Н і к о г о н е м а . . . О х о х о х ! Т р у д н о т е п е р е ч к и ж и т ь н а с в і т і .А че рез чево т руд но? Ч ерез того, що багато розумн их по наставало... Усі т ор-гую ть,апоку пател ітоль коглазамик упують, іторгов лінема— оди нуб иток. Так я сібє в идумал новую к омерці ю: хоро шій б удєт ген дель , єжел і удастся...Попро буєм!..( ...)
ЯВАVI
Г е р а с и м іР о м а н.
Г е р а с и м . А в и ч о г о т у т з б і г л и с я , р о б о т и н е м а , ч и що ? Р о м а н. Таярозі рвавр укав...Мот рязаш ила.

Г е р а с и м. А мати ж де?Р о м а н.Пішли доп опа...
2
Г е р а с и м . З н а й шл а п р а з н и к . І д и ж д о р о б о т и , б о т а м р о т и п о р о з з я в л я ю т ь та й стоя тимуть. Нехай коне й розп ряжуть, а збр ую зараз о днес и в комору, щобя коїремі няк инеп орізал ина батоги.
Р о м а н.Добре. Тутжи д як ийсь питав Васіко пача.( Вий шов.)
Г е р а с и м ( о д и н ) . Ж и д — т о д і л о , а к о п а ч — м о р о к а . С л а в а б о г у , с п р а в и в с яз ділами :соверш ивку пчу,іземель кип риб авил ося.Ібумагазеле на,мовземля, ук рита я рястом!.. Ох земель ко, свята земел ько, божа ти дочечк о! Я кра дісно те бе загріба ти д окуп и, в о дні рук и... Приоб рітав б и тебе без лі ку.Легко по своїй власні й землі х оди ть. Гля неш оком на вкол о — усе тв оє: тамчере дапасеться,тамо рють напар,ату тзазелені лавжеп шен ицяі к о л о с у є т ь с я ж и т о — і в с е т о г р о ші , г р о ші , г р о ші . . . К у с о ч к а м и , ш м а т о ч к а м и к у п у - вав, а вже й у ме не наб ралос я: тепер маю двісті десяти н — шматочок круг -лень ки й! А ле щ о ж це за шматочо к! Он у Жо лудя шматочо к — так та к! —однієї шпан ки ходить два над цять т исяч, чот ир и ч и п’ять гуртів випасаєтьс яскоту. Та що? С ви ней о дн их, мабуть, з т исяча, бо то ж зимо ю тіль ко
білясви ней шість чо ловік день при дні п рацює!.. І яким п обит ом Жолудь доставтаку с илу гро шей — не зрозумію... Я сам пам’ятаю, як Жолуд ь купу вав ба- ран ців,самїхрізав,то ргувавмняс омурізн ицях,ате пер— багатир.Дежво нона брал ося? Не іначе, як нечист им путьом! Тут не доїд аєш, нед опи ваєш, ден ь п р и д н і п р а ц ю є ш, ж і н к а з д і ж і р у к н е в и й м а є — і т і л ь к о ж у с ь о г о н а в с ь о г о двісті десяти н,атож,мабуть,і вдесятьт исяч невбере ш.Неспитьсяме ні,неїстьс я мені... Під боком ж иве па нок Смо кви нов, мотається і т уди й сюди, з а л о ж и в і п е р е з а л о ж и в — в и д к о , щ о з а м о т а в с я : о т о т п р о д а с т ь а б о й п р о д а д у т ь землю...А й,кусочо кже!Двістіп’я тдесятдес яти н,земляне перепаха на,ставок риб ни й,іпо ручізмоєю,межазмежею.Щож,коп италу нехватає...
1 Гендель(зневажл.) —торгівля,комерціязметою нажив и;бар иш.
2 Збруя—пре дметид лязап ряган няабосі длан няко ней таін шихтва ри н;упр яж.
3 Жид( заст.) —тесаме,щоєврей.
90
Сценазв иставиза п’єсоюІ.Карп енка -Карого«Ст отися ч».
К иївськийдрамат ичний театр« Браво»
Маюп’ять тисяч,аще треба небагато, немало— п’ятна дцять тисяч!Дет иїхвізьме ш?Прямоякі ржа,точи тьменец ядумка!Деїхуз ять?..Де?..Хібапослухатьж идк а,піти наод чай,ку питьза п’ятьт ис ячстот исячфаль шив ихір озпускать їх помале ньку: то робіт ни кам, то вол и купув ать на я рмарках...Муж ик не д уже то шуру пає в гро шах, йому як розмальова на бумажка, то йгрош і.Стра шнот ільк о,щоб невло патися...Обіща вжидсь огодн япр ивезти нап оказ. Може,це вінуже й заход ив.Цікаво дужебач итифал ьши вігрош і.
ЯВАVI I
С а в к а іГ е р а с и м.
С а в к а.Зд растуйте,к уме!Добре,що яВасд омазастав.Г е р а с и м . А н а в і що ж т о я В а м т а к п и л ь н о п о т р і б е н ?
С а в к а.Відга дайте!Ш кода,не відгадаєт е...Гроше йпоз ичте,куме!
Карбован цівізсот ню,до Семена.

Г е р а с и м . Я ж к а ж у , що т а к ! . . В и х о д и т ь : н е д о в г о д у м а в ши — д а в а й ! Х і б а вме неба нк,чи що?
Са вк а.Тадо когожти івда ришся?Жи дзлупе такого проце нту,щ онія кнев икру тишся потім.
Г е р а с и м.Хтожтепер,куме,не луп ить?Лупита дай.С а в к а.То вжелуп ітькра щеВ и,куме,тада йте.
Г е р а с и м . Н е м а ! Х о ч н о с а в і д к р у т и , т о й д е с я т к и з а й в о ї н е в и т р у с и ш — усівід давзаземлю.
С а в к а.Дежтігрош і,куме?
Г е р а с и м . Т а г о с п о д ь їх з н а є . Я с а м н е р а з , н е д в а н а д ц и м д у м а в .
С а в к а.Ч увя,щоЖол удь нечистіг рошімає,ві дсамого,неп рихатізгад уючи, сата ни, то, може, і д ругі так саме достал и... Тіль ко де ж во ни з н импоз найом ились іяк?Отщо цікаво !Ужежія непо лохл ивого десятка,пі шов б и до нього в гості в саме пе кло: надоку чил о отак раз у раз пози чати, нехай б и дав, ір одів с ин! Ч и ду шу й ому, луци піро ві, треба, то нехай би б рав,бо без ду ші, мабуть, лег ше, як без гро шей. Я Вам, куме, пр изнаюся, щ о самходив під І вана Купа йла, як мен і казано, на розд оріжжя... Повір ите, звав,неха йбог прост ить,Гна табезп’я того!Так щож—н еви йшов,ті лько наля кав.
91
Г е р а с и м.Цікаво!Розкажіть,б удьласка...
С а в к а . З н а є т е , з а т р е т і м р а з о м , я к я г у к н у в : « В и й д и д о м е н е , б е з п ’ я т и й , я то бі в ніж ки вк лон юся, до смерті слуго ю твоїм бу ду!..» А він — і тепе р мо- т о р о шн о — з а й ц е м м и м о м е н е — т і л ь к о ф а ! а ж с в и с н у в , т а — х о х о х о ! Т о я тіка в із того місця, мало дух із мене не в ипе рло... Прости, госп оди ! Дві неді ліслаб ів: бува ло, тіль ко що шерхне, та к увесь і затремтю, і в олосся на го лові під німеться.Напре вели кус илу одше пталаГа ври лиха.
Г е р а с и м.Ненадіявся,куме,щоб Вита кісміли вібул и...
С а в к а . Н у , а що ж й о г о р о б и т ь , к о л и г р о ше й т р е б а д е н ь у д е н ь ! О т і т е п е р : п іслязавт рього стр ок пла тить Жо лудю за землю, де ржу там у ньог о шма-то чок,атут невиста ча.Договіржетак ий: якгро шейустр окне віддам—х лібзоста неться за Жолу дьом без суда. Та що там бала кать! От, єй, пр авду Вамкажу, куме: якб и знав, що за цим раз ом дасть, знову пішов би к ликат ь — такгро шейт реба.
Г е р а с и м.Сміливі,сміливі Ви,куме...З Вамий нетакі діламож наро бить. С а в к а.Ха!Ч огот амбояться?С траш ноті лькобезгр оше й,азгрішми,
сказанож,і чорт не бр ат.
Г е р а с и м ( н а б ік ) .Т р е б а ц е н а у с з а к р у т и т ь .
С а в к а.Куме!Та,можеж,так ина йшлася буВастамяк асотняга?
Позичте! Ба тькомбу ду вел ичать.
Г е р а с и м . Щ о й о г о р о б и т ь ? Х і б а о т що : я , з н а є т е , с а м п о з и ч и в о ц е в Хаске ля дл я домаш нього об іходу; т ільк о платю п’ять п роце нтів у міся ць.Коли дастеп’ять про центі в,тояп оділ юсязВами,та куже,дл якума.
С а в к а. П’ять?.. Та що маєш р обит ь... І за це вели ке спасиб і, давай те. Г е р а с и м . П р и н е с іт ь же м е н із а п р о д а ж н юз а п и с ь н а в о л и .
С а в к а.Я к?Хібажя Вамвол ип родав?
Г е р а с и м. Вийде так, ні би п рода ли... Ніби! Розумієте? А я ті самі воли віддам Вам до Семе на, а на Семена Ви в іддасте мен і сто кар бован ців і зап ро- дажнюя розір ву,аякн евід дасте,тоявізьмув оли...Та кко ротчасп рава.
С а в к а.Цедоб расправа !..Той вол идо Васвести,ч ияк?
Г е р а с и м. Ні. Ви підіть у вол ость, то п исар знає і н апи ше таку зап ро- дажнюя кслід,а Виза продаж нюп ри несетемені,то яВамдамгр оші.
Савка.Тав ізьміть,куме,вексел я .Навіщ оВамця плута ни на?
Г е р а с и м . Н і , к у м е , я п е р е к о н а в с я , щ о з а п р о д а ж н я н а д ь о ж н і ше в е к с е л я . . .
С а в к а. Так... Ну, доб ре. То вже ж, мабуть, завт ра пр инесу. А Ви домабуде тезавтра?
Г е р а с и м.Дома.
С а в к а.Так...Про щайте. (Набік.) Е,куме,мабуть,івте бенеч истігро ші,івте бедуша вженесвоя. (Зітхає,вихо дить. )
Г е р а с и м (сам).Одважн ийчо лові к!Дочор таход ив,інавсе підезагр оші,а я візьму з н ього вексел ь. Найшов дур ня! Про дай во ли — бе ри гро ші... неві ддаси гр ошей — давай в оли, бо то ж мої, я вже їх ку пив, я вже не буд управ итьгр ошей,ав оли дава й.Так надьож ніше.
1
Вексель—бо ргови йдо кументуста новле ного державоюз разкап рооб ов’язковус плату боржн иком певно їсумигрош ейув казани йстро к.
92
Я В А V I II
Г е р а с и м іН е в і д о м и й.
Н е в і д о м и й.Здрастуй теВам!
Г е р а с и м.Здрастуй.(Наб ік.)Т ойсами йжи д...ажморозпозаш курою піш ов.Нущо?
Н е в і д о м и й(озирається ).А нічого...Г е р а с и м.Приніс?
Н е в і д о м и й.Є.
Г е р а с и м(зітхнув).Показуй.
Н е в і д о м и й ( о г л я д а є т ь с я к р у г о м , з а г л я д а у в і к н о , п о т і м в и й м а є г р о ш і , усенові,неседост олу,розклад анастол і).Т епереч ки пізнава йте,по чтен ни й,детутфаль шив і,аденаст оящі.
Г е р а с и м (довго розгляда, придив ляється на сві т). От так ш тука! От так штука!Невга даю! (Розгляда. )Невгадаю!
Н е в і д о м и й (зно вузазираувікно ).І ніхтон евгадає.Я пр исягнуна Біб лії, що вся ки й пр ийме! Ето ро бота пе рви й сорт. М и не р обимо та кой дря- ні, як другі... Їх роб лять в а нгли чан, й а нгли чан ин їх воз ить, а я в н ьогоагент ом.
Г е р а с и м . Н у й з р о б л е н і , н у й з р о б л е н і — п р я м о н а с т о я щі , і н е к а ж и . . .Я к дв і капл і вод и, усі од накові... руб — руб, тр и — тр и — од наков ісіньк і!Покажиж, будьлас ка,котрафа льш ива.
Н е в і д о м и й . Оц е о д н а — р у б ,а ц е д р у г а — т р и .
Г е р а с и м . О ц і о ? О ц і ? Т а т и д а в а й м е н і т а к и х г р о ш е й х о ч л а н т у х — п р ийму.Я кжетиїх розб ираєш?

Н е в і д о м и й.Ми?.. Ето секрет. Нащо Вам усе знать? То вар н равитьс я —візьміть, н е нрав иться — не беріт ь. Ми не нуждаємся в поку пателях; м и їхрозп устил ий розпускаємо,може,мілі он,івсі благода рять...В изнаєте,те перечк иетіх дєнєгскрізь дово лі,може,іуВасу кише нієстьтак ісамі.
Г е р а с и м.Нутак! Звід кіляв он ивменевізьмут ься?Хіба давхто,спр авді?
А ну,глянь.(Пок азуєсвоїгроші.)
Н е в і д о м и й ( розгляда ). Как нема, кол и є!.. От одна тр ьохруб льова я, отдруга...Хе хе хе!Е тоусена шейфаб рик и.
Сценазв иставиза п’єсоюІ.Карп енка -Карого«Ст отися ч».
93
Г е р а с и м. Свят, свят, свят! Та ти бр ешеш?Н е в і д о м и й.Побє йменяб ог!
Г е р а с и м. Диво! От так штука ! Оце, кажеш, фальш иві? Це я взяв в ід Жо-лудьовапр икажчика.Виходить,їхівЖолудядоволіє...О няклюдибагатіють.Я їх помітю: надір ву краї... От тіль ко од но мені див но: чом же т и сам неторгуєш націг роші,ат ілько друг имнаді ляєш?
Н е в і д о м и й . В и в с е л ю б о п и т н і ч а є т е . Н у , а о т ч е г о В и н е п р о д а й о т е фаль шив ихдєнєг? Відітє,увся когосвоя комерц ія.( ...)
Г е р а с и м.І то правда. (Розгля да гроші.) Не нади вуюся! Настоя щі, нату -раль ні!Поміт юйц і.(Надр ивакраї. )
Н е в і д о м и й. У нас поря док; фі рма почтє нная, то вар із Лон дона прямоі дьот у к ожани х мішках; єжелі возьмьотє, то скажі ть, скольк о Вам нуж но, —я бу ду телег раму пускать у А дессу, й а нглича ни н сам вивезеть їх на на шустан цію.
Г е р а с и м.Розпалилася дон ихмояду ша...Стот исячвізьму!Н е в і д о м и й.НехайВамб огпомагає!А кол иви везти?
Г е р а с и м.Сьогодняу нассубота...Уп оне ділокмож на? Н е в і д о м и й . Мо ж н а , з а ч е м н е м о ж н а — у с е м о ж н а !
Г е р а с и м . А ц і д в і б у м а ж к и т и д а й м е н і — м о ж е , я п р о б у з р о б л ю : к у п л ю на них що небу дь.
Н е в і д о м и й. Навіщо, коли у Вас свої є... А между прочім, візьміт ь. Так уп оне дєльн ік увече рі В и будете на вокза лі в тому місці, де для мужчі н і д лядам.Розумієте?
Г е р а с и м.Розумію.
Н е в і д о м и й. Прощайте. ( Іде.) Дай Вам бог із моєї легко ї рук и зроб итьсямілі онер ом!
Г е р а с и м.Спасибі!..
Невідомий вихо дить.
Теперколиброзмінятьфальшивігрошівказ начейств і...Самомустраш но,щоб невл опаться...Х ібакумавзят ьукомпа ньй они?Щож,к оли вінч орта небоявся,т оне побоїт ьсяказна чея, щоб розмін ятьгро ші.Кращогок омпань -й она,як кум,незна йти!
Входек опач.
ЯВАI X
Г е р а с и м ік о п а ч.
Г е р а с и м . О т ч о р т я к а п р и н е с л а ц ь о г о б р о д я г у ! П і в о б і д а с а м з л о п а є і н а переш коді діло вістане...Т ребай огояк не будьв иря дить.

К о п а ч. Здор овень кі бул и! Я к пож иваєте, що поро бляєте, к ого вигл ядає-те? Хе хе!
Г е р а с и м . Х о ч г о л и й , т а к в е с е л и й !З д р а с т у й т е !
К о п а ч . П о з д р а в л я ю з п р і о б р є т є н і є м з е м е л ь к и , д а й б о г є що с т о л ь к о п ри куп ить...Безпо доб наяувасво да,заразп ив;імістеч ковле вадібі ляве рби г а р н е . О т а м б и к а ші н а в а р и т ь і з т а р а н ь к о ю т а п о п о ї с т и п о ч у м а ц ь к и . . . Х е х е х е !
94
Г е р а с и м . Ма б у т ь , г о л о д н и й , б о з м а х у п р о к а шу з а б а л а к а в . ( . . . )
К о п а ч.( ...) Так,так,Никод имович у!Ску пову йтепома леньк у,скупо в у й т е ! Є й б о г у ! Ч о г о В и ? Д у м а є т е — шу т к у ю ? Я к і т у т шу т к и ? Х а з я й с т в е н н и йм ужик — ве лике діло ! Во рушітьс я, воруш іться! Круті ть голов ою: ку пил и вБ орща, ку пуйте в Смокв ино ва, а там у Щерби ни... Пани го рять, а мужич ки зпожа рутаскают ь...Ценепустяк !В иякп олагаєте?В они пр ивик лиома ритам,шампанське—отгрошикийухн ули,атаміімє ніяах нули !А Ви—га лушеч ки,кар топе льку, кул еши к, чехонь ку, та й то не щод ня, а во но жи рок і наростає...Гля ньте н авкол о: Жо лудь — десят ь тисяч десяти н, Ч обіт — п’ят ь тисяч десят ин, Пузир — три т исячі; а ту т і В и помале ньку та помален ьку п рику по вуйтета пр икупо вуйте.
Г е р а с и м . Щ о т а м я к у п и в , іб а л а к а т ь н е в а р т .
К о п а ч . О д р а з у ж н е м о ж н а ! В и в і з ь м і т ь п р і м є р і з с в и н і : о т в о н а х о д и т ь н а подвір’ї—худа,обдрипана,азакинулиВиїївсаж,с талихарчікращідавать,товона помалу й отягнет ься, а там і сало нар остає — так і В и... Опит — ве лікоє діло!
Г е р а с и м.Спасибі!Т оце Вимене ізсвине юрів няєте?
К о п а ч . Н е в т і м р і ч ! В и н е о б і ж а й т е с я — ц е п р і м є р . В и н е в з и р а й т е ! Помалу,п омалуйу Вассала наберет ьсядово лі,тод іпо рівн яєтесяізЧ оботом,а може, із Жолу дьом... На все свій час, своє врем’я. Не можна ж зразу, у тім іп рімєр.Практ іка,оп итност ь—велі коєдєл о.Васуже необмане ш,В ивсякого обманете,а цевелі коєдєл о,кол инете безачубаде ржать,ат идруг ихзачубаде ржи ш.( ...)
Гераси м. ОхБонавентуро Бовтуровичу,усето добре, що Ви кажете, тількоречіВаші—негроші,з анихземелькинекупиш,атутгрошей,грошей,грошейтреба.Осьпідбокомлеж итьземель ка,аясли нуко втаю.Та яказемля?Непере пахана,став окр ибн ий,ізмоєю —межазмежею!
К о п а ч.Пот рошку, потр ошку— пам’ятай темійп рімєр.ОтВ ибсаміставочо к тут ун изу ви копа ли, р ибу завел и: л ин и, карасі... Нема краще, якм’ясосв ин ина,ар ибал ин ина. Хе хе хе!
Г е р а с и м.В ико паєм. Може, В и вже гроше й зна йшл и, то поз ичи ли б нахазяйст во?
К о п а ч . І ц е д і л о т а к е , що о д р а з у н е м о ж н а , — ще н е н а с к о ч и в ! ( . . . )
Г е р а с и м . Е т ! В и т і л ь к о х в а л и т е с я . . . Т р и д ц я т ь л і т шу к а є т е г р о ше й , а н і ч огісеньк онезна йш ли.( ...) ЩожбиВиз роб или,я кбиг рошів ико пал и?
К о п а ч.Заразб ипоїха вуПариж.
Г е р а с и м . Ч о г о ? Щ у п о ц е й п о к а з у в а т ь ? Т а В и ж і б а л а к а т ь п о ї х н ь о м у н евмієте.
К о п а ч.О,яїмскажу...Тавсеодн оВ инезр озумієте!
Г е р а с и м . Е , б а ч и т е , В и н е в м іє т е , т а в же й к р у т ь в е р т ь .
К о п а ч . Н е в м і ю ? В і в л я Б у л а н ж е , в і в л я Е л ь з а с , а б а Е л ь м а н ! О л е к у т о ляфу ршет!..Олека шон, ляпомд етер,вів ляпат рі!..А що?
Г е р а с и м . Т а х т о й о г о з н а є що ! Ч у ю т і л ь к о , що н е п о н а шо м у л о п о ч е т е .К о п а ч. Утімсила !В исобідумаєте, щоцед уракя ки йход ить?
95
Г е р а с и м.Т а х т о й о г о з н а є .
К о п а ч . Т о ж б о і є ! А я м о в ч у т а т а к и с в о г о д о б ’ ю с ь . . . а т о д і й б у д е т е руками обпо либ ить...Хе хе хе!Наука,Ни код имови чу,наука !Мож напожа літь, що Ви си на не в чил и, а я б ко ло нь ого був п озанявся, і в ін б и знавфра нцузь кого язи ка не хуже мене, д ля того є самоуч итель Марго й другік ниг и.( ...)
Герас им Кал итка ці кавит ься , ч и н е зн ає к опа ч б агатої дів чи ни дл я й ого с ин аРома на . Той ра дит ь сх од ити на огля ди ни до П уз иря , у нь ого с аме «дв і д очк и н авоз расті» .
З а в і с а .
ВСадо вськ ий
ГТоб ілев ич
1. Справж нєпр ізвище І. Карп енка Кар ого

А Кроп ивн ицьк ий
БСаксага нськ ий
Дійовіосо би Соціал ьни й(р оди нни й)статус
1 Рома н А кумГерасима ,се лян ин
2 Савка Б багатийсе лян ин
3 Герш ко В синГерасима
4 Бона вент ура Г факто р
Д копач
Репліка Дійова осо ба
1 «—Гля нешо комна вко ло—усе твоє: там А Герасим Кал итка
черед апасе ться ,там орют ьна пар .. .іко Б Бона вент ура
л о с у є т ь с я ж и т о — і в с е т о г р о ш і ,г р о ш і ,г р о В Невідом ий
ші. ..» Г Рома н
2 « — О т і т е п е р: пі с л я з а в т р ь о г о с т р о к п л а т и т ь Д Савка
Ж олудюзазем лю, держу таму нього шма
то ч о к , атут не вис та ч а ».
3 «—П роща йте . ..Да йВам богізмоєї легкої
р у к и з р о б и т ь с я м і лі о н е р о м ! »
4 «—Немакра ще ,якм ’ясосви нин а, ари ба
л и н и н а. Х е х е х е! »
4. Який фактізд итинств аІ. Карп енка Кар огосві дчитьп рой оговел ики йпотяг дотеат ру ?
5. Щовизнаєтепро«Театрк ор ифе їв»та йогоза сно вн иків ?
6. Девідбув аютьсяпо діїд іїпе ршоїтв ору?
7. П рочитайтемо нол огГерас имаКа литк и(я ваVІ )і дайте йомухара ктери стику .
8. Чирі вними ,на вашудумк у,єкум иГера симіС авка? Ізчогоц еви дно ?
9. Чиєв дії пе рші йтвор ухоч або ди нпоз ити вн ийге рой ? Якщ отак ,тохто це ?
96
10. Чому Гер асим Ка литк а п ішов на сумн івну й риз ико вану сп раву — ку пів люфа льш ив ихгро ше й?
11. П рочитайтеза ролям идіа логГе расима Кал иткий копач а(яв аІХ ).
12. П роведітьмов нед ослі джен ня. Вип ишітьузо шитпо одні йре плі ціГер аси -ма Кал итк и, Н еві домого , копа ча й Савк и, у я кій сл ова г еро я п ромо висто сві дчать про рів ень його освіт ийку льту ри .
1. П рочитайте дію другу трагі комед іїІ. Ка рпе нка К арого« Сто т исяч» .Ви пишіть незрозумі лівамс ловавзош ит.
2. П ідготуйт е мул ьтиме ді йну през ента цію натему «Т еатр и нашог ооб лас ногоц ент ру» (заб ажа ння м) .
Д ра м ат и ч н и й т в і р. К ом е ді я. Т р а гі ко м е ді я
Ви в же чита ли др амати чни й тв ір у 5 кла сі — це бу ла к азка в чот ирь ох карт инахО лек сан дра Оле ся « Мик ита Ко жум’я ка» . П р опо нуємо вам зга дат и ос обл ив остід рамат ичн ихтв орів іпог ли битиз нан ня про них .
Худо жні тво ри под іля ють н а тр и літе ратур ні род и : л іри ку, еп ос і д раму . Кол иве дуть розмов упр од раму ,товуя вів ин икаєа нал огіязте атром . Чому ?Т омущо драм атич ні т вор и п ишут ь д ля поста нов ки на т еатра ль ній сце ні . Р озгля ньтета бл ицю .
Літерату рни йрі д Драма
Літерату рни йжа нр комедія трагед ія власн ед рама
Якбач ите,т ермін« драма»мо жнавж ивативш ирш омузначе ннія кліте ратурн ийр ідйу вужчомузна чен ніякл ітератур ни йжанр .
Д р а ма тич ний т ві р — це літературний тві р, побудований на основі дії персонажівта їхніхв исло влюва ньуді алогах ,моно логахіп олі логах.П ов еді нкагер оївчастозаз наче на в ремар ках , на прик лад : « вихо ди ть» , «д овго розгля да , ози раєт ься нас віт» ,« показуєсво їгро ші» .
Р е м а р ка( ізфр .с п о с т е р і гат и, ві д м і чат и) —а вторс ькіп ояс нен няв драматичномутвор і що до умов і ча су ді ї, з овніш нього в игля ду, ж естів , міміки ді йови х осі б. Самев ремарка хміститьсяавт орськах аракте ристи кайо цінка поді йігер оїв .
ероїв(персонажів)драматичнихтворівназиваютьдійовим
Г и особ ам и. Перелі к
дійовихосібавторзазвичайставитьнапочаткутвору,зазначаючиїхнійродин нийч исоці альн ийстатус :П араск а—жінк айого ;Бо наве нту ра—ко пач. . .
Сюжетдраматичноготворумаєтакісаміелементи,як іепіч ни й:е кспози ція ,зав’яз ка,р озвиток по дій , ку льмінац ія, розв ’язка . Окрім вчин ків п ерсо нажів , у драмати чномутво ріваж ливав нутріш няді я—зіткне ння погля дів, іде йіжиттєв ихпоз ицій ,ви раже -нихчерездіалоги.Саменагостромукон ф лі к ті вибудовуєтьсядраматичнийтві р.
Кон флі кт(з латин .зіт кнен ня ,бо рот ьба )—зіткне ння ,бо ротьба проти леж них
погляді в;се рйоз нен епор озуміння ,суп ереч ка.
Мовадійовихосібєосновнимзображальнимзасобомдраматичноготвору,аджевїхніхр еп ліках вия вля ються рис ихар акте руй душ евн ийст ан .
97
Які ж ком поз иці йні осо бл ивост і д рамат ичн их т ворі в? Т акі тв ор и ск ла даютьс я зкіл ькохве лик ихчаст ин—д ій( абоа кті в) .Дія,у своюче ргу,п оді ляєтьсян аяви (аб осцен и, кар ти ни) — част ини др аматичн ого твор у, пов’ язані з появ ою на сце ні а бови ход омізн еїд ій ових осі б.
Зтабл иці ви дно ,щ од рамати чніт вор ибув аютьтр ьохо сно вни хжа нрів :к омед ія,т раге діята вла сне драм а(с .97 ) .
Ко ме д ія(зг рец ьк. пісн я, весе лап ро цесія )— драм атич ни йтвір ,уя комузас о-
бамигумо руй сати рив ідо бра жен осміш не ,ви сміян он егатив нія вищ айр ис илю дськ огоха ракте ру .
Тр а г е д ія—д рамат ичн ийт вір ,щоґ рунту ється нагост рому ,не пр ими рен ному
конфлі кті осо бистості , я ка п рагне ма ксималь но реал ізувати св ій тв орч ий п отен -ці ал ,знем ожл ивістю його втіл енн явж иття. Част о, потр апи вши вбез вих ідь ,ге -ро йтраг еді їгин е.
Тр а г і к о м е д ія—р ізно ви дкоме дії ;д рамат ичн ийт вір ,уяк омуп оєд нан іозн аки
комедії та траге дії ; пі д час комед ійн ого ко нфлі кту від буваються трагіч ні по дії .Літе ратур озна вців изна чаютьж анр п’є сиІ . К а р п е н к а К а р о г о « Стотис яч» я к са
т и- р ичну трагі коме діюха ракт ерів ,бо вній висміюєтьсяж адо бадоз багачен ня, якаєв изнача льною рисоюв дачі Герас имаКа литк и.
Хоча драм атич нітв ори йп риз наче ніз деб ільш огод ля поста новк ин асце ні ,пр отеї хви кор истов уютьі для чита ння .
ДІ Я Д Р УГ А
ЯВАІ І
1 2
Г е р а с и м (законом ).Устава йтеж,устава йте!Немнітьс я.Ч епіга зайш ла,по раскот инуп орать.
К о п а ч . Е г е ! Г е р а с и м у ж е п о х а з я й с т в у г а с а є — н е в с и п у щи й .
ВходеГе расим.
Г е р а с и м.О,іВивжевстали?Ч оготак рано?Полежа либ ще.

К о п а ч.Не спиться. Почув, щ о В и встали, і я під нявся. А знаєте, що я пр идумав?
Г е р а с и м.А що?
Копа ч. Вибзробиликалакольчик уту хату.. Тутвірьовка над ліжком. Отпрокинулися, пора вставать —зараз: дзінь, дзінь, дзінь; сам ще лежиш, а тамвстають.
Г е р а с и м . Т а ц е ч о р т з н а що ! Я б у д у л е ж а т ь , т о в с і б у д у т ь л е ж а т ь . ( З а глядаудвер і.)Ч и непосн улиз нову,щ осьтихо втійхат і?ОтВамідзві нок,ів игадаєж,скажи нами лость.А ну,ану !
К о п а ч . О ц е с а м е д о б р а п о р а к о п а т ь : н е д у шн о , х о л о д к о м м о ж н а б о г з н а єскі льки вик опать. Вон ощера но,тіл ьконас вітблагос лови ться.
Г е р а с и м . Т а д е в о н о В а м р а н о ? В о н и н а д о л у ж а т ь : т о в м и в а н н я ч к о м , т о взува нн ячком,або якпо чнуть Богумол иться,то йсон цезій де.Хоч биж
1 К ін,накону—спеціальниймайданчик,наякомупок азуютьв истави;с цена.
2 Чепіга—ру коятка вплузі ;тут:місяць.
98
м о л и л о с я , а т о с т о ї т ь , ч у х ає т ь с я т а ше п ч е с о б і г у б а м и , а б и п р о с т о я т ь б і л ь ше б е з р о б о т и . У ж е ж я ї м і О т ч е н а ша д а ю . Я к з а т о п л ю — т о з а р а з і н а з е м л і . ( О д ч и н я д вері навст іж і стоїть на двер ях.) Кажете — ра но, уже — світ бі лий, кури під німаються. Такіхазя йствоп роспи ш!Ст ара,астара!Пар аско, пора доко ров!Ч огов итаммнетеся?А ну,а ну!Х лопц і,гайдазхат и!Т ільк окот ивтаку пору си дять у хат і на печ і, а робіт ни ки та соба ки на дво рі пов ин ні буть. Цехто вий шов?Климе! Ти щоото несеш підпах вою?А йд исюди,я пола паю.
ВходеКл им.
Я В А I II
Ті ж і Кл и м.
К л и м . Щ о ? Х л іб а в з я в о к р а є ц ь — п о к и д о о б і д а , т о їс т и з а х о ч е т ь с я .
Г е р а с и м . І т о б і н е г р і х ? Н е д і л я с в я т а , а т и н і с в і т н і з о р я в ж е й ж е р е ш ! Не про падеш, я к до о біда п опост иш хоч раз у т ижде нь. Однеси х ліб н азад.Стара,Па раско!
ЯВАI V
Тіжі П а р а с к а.
П а р а с к а (надверях,здійницеюв руках).Ч оготиґва лтуєш?

Г е р а с и м.Щоцевтебезапоря дки?Ди ви! Хтохоче,т ойі беребезсп росу,мабуть,т ихліба незап ираєш!
П а р а с к а . О ц е в и г а д а в ! Д е ж т а к и , що б х л і б б у в н е з а п е р т и й , н е х а й б о г м илує,усезаперт о.
Г е р а с и м . О д и н в і з ь м е , д р у г и й в і з ь м е — т а к і х л і б а н е н а с т а ч и ш! Д е т и взя вхліб?
К л и м . Т а я ще в ч о р а з а в е ч е р е ю з а х о в а в о к р а є ц ь .
Г е р а с и м . Ч у є ш, П а р а с к о ? Х л і б к р а д у т ь у т е б е з п і д н о с а , г а р н а х а з я й к а !
Ч огожМотрягл ядит ь?
П а р а с к а.Ну,а що ж я зроблю,кол и хватают ь, як на зар ванські й вул иці?
Ч ичуєш,Мот ре,ужехліб крадут ь,скоросамим нічого будеїст и...(Пішла. )
Г е р а с и м . Ц е т а к , ц е т а к ! О д н е с и з а р а з н а з а д — г р іх у н е д іл юс н і д а т ь .
К л и м . Я к б и я с п а в у н е д і л ю , т о й н е с н і д а в б и , а т о і з ц і є ї п о р и д о о б і д у н а н огах,неїв ши,ох ляне ш.
Г е р а с и м.Бійсябога!Х ібатиз’їс идоо біда півхлі ба?
К л и м . А т о ж! Б о г а т р е б а б о я т ь с я , щ о б н е з ’їс т и д о о б ід а п ів х л іб а . Г е р а с и м . О д р і ж с о б і с к и б к у , п о д а в и с я т и н е ю , а т о о д н е с и н а з а д .К л и м.Поживи шсяски бкою,я ксобакамухо ю.(Пішов. )

Г е р а с и м (до копача). Така з’їжа, така з’їжа, що й сказать не мож на! По- вірите:змлинапривезутьпудтридцятьборошна,невспієшоглянуться—ужез’ ї л и . Н а с т а н е д е н ь , т о р о б о т и н е б а ч и ш, а т і л ь к и ч у є ш, я к г у б а м и п л я м к а ю т ь .
К о п а ч.Сара на.
Г е р а с и м . Г і р ш! П о в і р и т е , що в н и х т і л ь к о й д у м к а — я к б и д о с н і д а н к у ; ап іслясні данк увсепогл яданас онце —кол ибско рішео бідать.Ч и воно такене нажерл иве,ч игоспод ьйогоз нає!Пооб іді:сюд и—те нь,туд и—те нь—
99
давай п олуд нувать, та щ е кол и б хоч ї ли ско ріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе в имотує: хл іб з’їдає і час гаїть ! Ві н собі чав кає, а сонце не стоїть,ко титься нан из;йомужт оготіль кой треба,аб имерщі йдо вечері.
К о п а ч .Х е х е х е !В и о п и т в е л и к и й у ц і м д іл і м а є т е .
Г е р а с и м . Т а н і , В и т е в і з ь м і т ь : т и м і з к у є ш, т и к р у т и ш г о л о в о ю : д е т о г о взять, де того, я к обер нуться, щ об земельк и пр икуп ить; та за д умками й неїсться тоб і, і не сп иться тоб і... Мене вже ці думки зо всім ізсушил и... До того д о д у м а є шс я , щ о і н о д і з д а є т ь с я , н а ч е х т о в х о п и в т е б е з а н о г и й к р у т и т ь к р у г о м себе! А вон и до т ого бай дужі, тіль ко й думають: їст и і спать — і жеру ть, і же-ру ть,якіз немочі,аспл ять,якмерт ві.
К о п а ч (зітхнув ши).Щасл ивіл юде...Я ісамвіддумок неспл ю.( …)
ЯВАV
У р озмові з Ге рас имом Бон аве нтура р озпов іда є п ро с вої м аре нн я, м рії пр озна йд ен ийів ик опа ний ска рб .
Г е р а с и м.( . . . ) Щоцекумай досінемазагрі шми?Цілу нічнес пав,усе міркува в і таки ста в на од ній думці: побала кать із кумом і, ко ли зго- дитьс я, послать його в горо д розмін ять гро ші. (За пирає двері, ви ймає гроші йрозгляд ає.) Прямо як настоя щі, і не піз нав б и, кол и б не пона дри вав сам краї,авсе так ибереже ногобог береже—т ребарозмі нятьу казначе йстві.
Сту к.
Чи неку м?
З а д в е р и м а г о л о с П а р а с к и :« Т а в ід ч и н и б о !»
Жінка.Ічого їїчор тяка несе?(О дмикадвері. )
ЯВАVI
Г е р а с и м іП а р а с к а.
П а р а с к а.Щотизатіваєш,скажинами лостьб ожу?

Г е р а с и м(злякано).А ти почімз наєш?..А тобіякед іло? П а р а с к а.Хочбижсказав,пора явся...
Г е р а с и м . З в і д к і л я в о н а д о в і д а л а с я ? ! З н а й с в о ю д і ж у , а в м о ї д і л а н о с а н е ти кай!..І дисоб і,іди, незаважайме нідумать.
П а р а с к а . Т а т и н а с т а р і с т ь що д н я д у р н і ши й р о б и шс я . Г е р а с и м.Ей,Параско!
П а р а с к а.Ч оготамПараско?
Г е р а с и м. Не чіпляйся! У мене в шапці біль ше розуму, ніж у те бе в голо ві. П а р а с к а . Т а з в е л и к о г о р о з у м у в д у р н и й з а х о д и ш! Щ о ц е т и з а т і я в — ж е -
нить Романа наПузирів ні?
Г е р а с и м . А а ! Т о т и п р о ц е ? ( Н а б і к . ) Д у м а в , що д о в і д а л а с я п р о г р о ш і , — ажусе реди ні п охоло нуло. Ну, так що ж? Тоб і яке ді ло?
100
П а р а с к а.Нехочуянікогозаневіст ку,оп річМ отрі.Самказа в,щобу деш ї ї с в а т а т ь ; д і т и п о л ю б и л и с я , я д о н е ї п р и в и к л а , в о н а — д о м е н е ; д і в к а к р а с и в а ,з дор ова, зна всі по ряд ки: к оло пт иці, к оло св ине й, коло к орів — одне сл ово,хазя йкабі лявсього;уха ті,якук імнаті;я вженездужа ю,апро тив неї,скіль коїху наснебу ло,ніхт охліба неспече, ніхтоб орщу нена варе,хочі безолії іно ді,авсіїд ять,не нахваля ться.
Г е р а с и м . Н е т р е б а м е н і н і д о б р о г о х л і б а , н і д о б р о г о б о р щу , б о що к р а ще спече, а смач ніше зваре, т о біль ше роб ітн ики з’ї дять... Мен і треба невістку зп ри дан им,згрішми.
П а р а с к а.Візьмешвобидв іжмені.
Г е р а с и м . І д и с о б і, н е з а в а жа й м е н і д у м а т ь .
П а р а с к а . Н е х а й ж е т і л ь к о Р о м а н ж е н и т ь с я н а П у з и р і в н і — н е б у д е ї й п ресвіт лоїгод ин и:яїїзаїм.
Г е р а с и м . П р о м е н е , х о ч ц і л к о м і з н а ч и н н я м к о в т н и ї ї , м е н і а б и г р о ші . І ди собі, Параск о, від мене. Тут думок, я к піску в мо рі, а ти із чо ртзна ч импр ичеп илася.
П а р а с к а.Я кітамдумки,чомужтинеп ораєшсязом ною? Г е р а с и м . Н е з т в о є ю г о л о в о ю м е н е в ч и т ь . . .І д и с о б і .
П а р а с к а.Тьфунатвоюдур нугол ову!
Г е р а с и м.Я тебеякплюну!.. (Заміряє тьсяїївдар ить.)
ВходеС авка.
ЯВАVI I
Ті ж і С авка.
С а в к а . З д р а с т у й т е , з н е д іл е юб у д ь т е з д о р о в і! Г е р а с и м.Спасибі,буд ьтеіВ издо рові.

С а в к а.А Визіста рою,якс изіголу би,ід осівурк очете? Г е р а с и м.Еге!..Неманікого,томисобів двох...
С а в к а.Нагадал имоло дощі йвур котал и?
Г е р а с и м.Іди, Парасю, по своєму ділу, а в нас своє.П а р а с к а.Бодайти про пав!( Вий шла.)
Сав к а. Бач — «Па расю». Любо й слуха ть, то все достат ки р облят ь. А ми зістароютіл ьколаємось івсечерезгр оші:тог онема,другог онема—і разуразг и р г ир ги р, г ар га р га р ! О ц е й за р аз п ос ва р и л и ся : в и р я д ж а в ї ї до ц ер к в и , а в о н ай напосіла :удруг их,каже,фурго ни,лю богля нуть,ая навозі:я ки йтихазя їн, к а ж е . Т а к а м е н е з л і с т ь у з я л а , що м а л о м а л о н е п о т я г в і ж к а м и , а в с е г р о ш і . . .
Г е р а с и м . Я , с л а в а б о г у , і ф у р г о н и м а ю , т а м о я с т а р а н е х о ч е ї з д и т ь . К а ж е , пот рудюся піше чкомдл ябожогох раму,аскоти нка нехайо дпо чине.
С а в к а . О т ч е р е з т е в а м і б о г д а є !О х о х о х ! П р и н іс же я з а п р о д а жн ю. . .
А Романкуд изби раєтьсяїхать?

Г е р а с и м ( л і ч и т ь г р о ш і ) . Х о ч у с в и н к у й к н у р ц я к у п и т ь у П у з и р я — х в а л я т ь завод...(Перелічивши,лічедругийраз.)Щотогроші,куме! Сви нізаві дські,ко нізаві дські,вів цізавідсь кі...(Д аєгроші.)
10
1
С а в к а.Ідево ни набра литак усилугр ошв и?Уже,куме,хоч Виме ніщохо - ч е т е к а ж і т ь , а я з н а ю , що б і л ь ш е н і г д е б у л о д о с т а т ь г р о ше й , т і л ь к о о д н е ч и с т о г о . Ї х д і д , к а ж у т ь , з н а в с я з н е ч и с т и м , в і н , я к у м и р а в , т о д о т и н е в м е р , п о к и с т е л ю н е розіб рал и.(Хов агроші.)
Г е р а с и м . Т о б у л о к о л и с ь . А т е п е р , к у м е , т а к і л ю д е п о н а с т а в а л и , що ч о р т , не при хат і згадуюч и, боїться й носа п оказать між н их. Так, хі ба зведе ду рну дівкуіз чужимчоловіком,поскоромитьякунепутящумолодицюзнедолітком,по с в а р и т ь б а т ь к а і з с и н о м , з в е д е н а б і й к у п р и я т е л і в , а що б в і н у з я в у р о з у м н о г о чоло віка ду шу й за це дав йому гр ошей? Шко да: і ду ші не в ізьме, і грошей недасть, бочоловікйогообмане.. . Тілько вдариться додоброго аблаката, тотойтакумашину підве де,щов чортао чіна роги пови лазять.Ні,куме,тепе рнет ічаси... ( Таїнствен но.)Лю десамівміютьроб итьгр ошік ращеві дчор та.
С а в к а.То бтофаль шиві?
Г е р а с и м (ози рається, запир а двері). Еге. Та ще й які гро ші. У ві к вічн ий нероз береш,ч иво нифаль шив і,чив они настоя щі.
С а в к а . Н е в і р и т ь с я м е н і , що б т а к і г р о ші б у л и . Я п а м ’ я т а ю , я к о д и н п а н о к на роб ив фальш ив их гроше й, аж із Вар шави при возив майст рів, а тіл ько в и-пуст ив,заразі піймався.
Г е р а с и м . Н у , а я к б и б у л и т а к і г р о ші , що в с я к е п р и й м е , т о В и б з г о д и - лися достатьта кихгро шей?
С а в к а . Я ? З о х о т о ю . К о л и л ю д е б а г а т і ю т ь , т о ч о м ж е н а м н е п о п р о б у в а т ь щ астя... Надокуч ил и про клят і злид ні!.. Т ілько го ре моє — гроше й нема; а безгр оше й же не доста неш і фаль шив их бумажок. Та й де в он и є отакі, як це В икажете?
Г е р а с и м. Є... є... куме... Та Ви зараз від мене п ри йня ли на десять ру блівфа льши вихбумажо к.
С а в к а (вит яга гроші з кишені ). Що це В и, куме... Господ ь із Вами ! Мені такстра шноста ло,якто ді,ко лихо дивв икл икать безп’ятого... (Розгляда. )Дежвон итут?ЦеВ инагл умменепід німаєте?..Гро шівсіна тураль ні,якє !
Г е р а с и м . О т ж е , п о б и й м е н е б о г , м е ж н и м и є ф а л ь ши в і , і т а к и х г р о ше й можна куп итьскіл ькохоч еш...Пристане тевкомпа нію?Куп имостотис яч.
С а в к а . С т р и в а й т е , к у м е , п о м о в ч і т ь , н е х а й я о п а м ’ я т а ю с я , б о з м е н е м а л о д ух не в ипр е... Сто тисяч ! (Т ре голову, потім т яж ко зітхає.) Ні... куме, може,Вижар туєтезомно ю?
Г е р а с и м . Н е д о ж а р т і в м е н і , к у м е , с а м о м у . Б о д а й я з а в т р а с о н ц я н е п о - бачи в,кол ижартую !
С а в к а . П о к а ж і т ь ж е м е н і , к о т р а н а с т о я ща , а к о т р і ф а л ь ш и в і . Г е р а с и м.Угадайтесамі.
С а в к а ( розглядає).Невга даю.
Г е р а с и м. Оце вони! Ну, як та ких гр ошей не куп ить? ( Вийма з пач ки три бумаж кипотр ийоднуруб льовку.)
С а в к а.Нікол иусвіт ібне подумав,щ оцефаль шив і.
Г е р а с и м . О т ж е , н е в в а ж а ю ч и н а т е , що г р о ші з р о б л е н і д у ж е д о б р е , усе таки пе рше, ніж куп ить таку суму, їдь те Ви, куме, хоч зараз у казна чей-ст вой розміня йтец ігроші; якказ начей при йме,товсяке пр ийме...
102
С а в к а .Ая к к а з н а ч е й н е п р и й ме т а п р о т о к о л а з р о б л я т ь ,г а ? Г е р а с и м.Е ,к у ме , В и ч о р т а н е б о я л и с я ,а п р о т о к о л а б о ї т е с я .
С а в к а . О т о ж - б о і є , що ч о р т н е т а к и й с т р а шн и й , я к й о г о м а л ю ю т ь , а п р о - токо л...
Г е р а с и м.Дурн иця! Скажете,щ оВ ипро дал инезн акомомучо ловік овіво ли йміжінш имигр ішмивзя ли йці,ая посвід чу,щоіме ннота к,той край.
С а в к а.Добре,ї ду!Ті лько догові ркра щегроше й!С кіль коВ имені дасте,якку пите?
Г е р а с и м.А скількохочете?
С а в к а.Скі лько? Відк ожної тисячі, щоку пите,меніст окарб ован ців.
Г е р а с и м . Б а г а т о б у д е . Я ж т а к и б у д у г р о ші с в о ї к р і в н і т е р я т ь , а В и т і л ь к о помічме нідасте. Візьміть п’ятдесятв ідт исячі.
С а в к а.Ні, куме! Коли вже трусит ься, то хоч знат ь за віщо. Г е р а с и м.А нехай бу де так. Отоді, куме, заживем, га?
С а в к а.Зажи вем!Обземлюзл идні, розторгу вавш ись,щепр ику пимо...А тим часом гаяться ні чого: дава йте мені цих безб ілет них ок рімно, а замістьїх дайте настоящ ихдесят ь.
Обмінюютьгро ші.
Мо ж е , і ц е т а к і ? Х е хе хе!
Г е р а с и м . Н і , б і л ь ше д е с я т к и н е м а .
С а в к а.Проща йте,заразї дудоЖо лудя,азві дтіля вгород. (Пішов.)
Г е р а с и м . Н е х а й В а м б о г п о м а г а є й ща с т и т ь н а д о б р е є д і л о . . . Я к а с ь п олегкість насерц і,іначе душамоя почуваєу дачу.Кол ибгоспо дьпоміг,то діземельк аСмокв ино ванаша !( …)
Мотря діз наєтьс я п ро м ету п оїзд ки Рома на до П уз иря . Між ним и в ин икаєс варк а, піс ля якої хл опе ць остато чно ви рішу є: «Оце ді вка !. . Оц е ж інка — с ама зак осаремзв ’яже ! Тахоч бибать коцап аскакав ,аятак иженю сянаМ отрі» .
ЯВАX I
Г е р а с и м іП а р а с к а.
П а р а с к а .З в е л и й н а м к о н е й з а п р я г т и .Г е р а с и м.Навіщо?
П а р а с к а.Уцерквупої дузМот рею.
Г е р а с и м . Щ е що в и г а д а й ! Д о ц е р к в и м о ж н а й п і шк и п і т и , т у т н е д а л е к о — т риве рстви.
П а р а с к а . Т у д и т р и т а н а з а д т р и , т о в ж е ші с т ь .
Г е р а с и м . Л ю д е в К и ї в х о д я т ь з а ч о т и р и с т а в е р с т о в , а т и н е х о ч е ш п о - т р у д и т ь с я д л я б о ж о г о д о м у й ші с т ь в е р с т о в — а й а й а й , а ще й б о г о м о л ь н а ! Важ ко вже тоб і піш ки пі ти до божого д ому шість верст ов... Худо бу ганять у празн ик—г ріх.Блаже нчо ловік,іжес коти нумил ує.
П а р а с к а.Щож,тобібільшеко нейжа ль,ніжжі нки?
Г е р а с и м . С к о т и н а г р о ші к о шт у є , в о н а ц і л и й т и ж д е н ь р о б и т ь н а н а с , а в не ді л ю, щоб м ала ві д поч и ть —г о ни вц ер кв у. Цен е п о б о ж о м у йн е по х аз я йс ьк и .
10
3
П а р а с к а . Т а я ж ц іл іс ін ь к и й т и жд е н ь н а н о г а х ір о б л юн е п о к л а д а юч и р у к . Г е р а с и м . Т о — т и , а т о — к о н я к а . . . Т и с о б і р о б и ш, а к о н я к а т о б і . Т а й з нову— робота доро боти неп рихо диться. Хібат ибор онуа бопл угатягаєш?Отякб иви вдвохіз Мотре юкрумера поп отягал и—тоі ншар іч...Недамко- ней.Пожал ійскот ину раз,вона тобі послужедеся тьраз...Ід ипі шки,госп одь
при йметвоїт руди йдастьт обізд оров’я.
П а р а с к а. Та чи т и ж із розумом? Усяке з нає, що ми хазяї ни неаби які, а ябу ду тьо патьсястіл ькисві тупіш ки доцер кви.
Г е р а с и м . О т о ж - б о і є , що х а з я ї н и , і к о ж н и й с к а ж е , що ц е п о х а з я й с ь к и :с коти нка о дпоч ива, а хазяй ка піш ки. І ди, ід и, Параско, пі шки. Бог пр ийметв оїтру ди... а кон і одп очи нуть — завт ра роб ота...
П а р а с к а. Сором людям в оч і ди виться! Та ми ж пі шки поспіємо на шап -коб ран ня.Та к буде, яку ту неді лю:л юде із це ркв и,а ми вцер кву.
Г е р а с и м . Н е м н і т ь с я , т о п о с п і є т е й н а х е р у в и м и . . . а к о н е й г р і х г а н я т ь у не ділю.
П а р а с к а . А б о д а й т и п р о п а в з іс в о ї м и к ін ь м и р а з о м .
Г е р а с и м . П а р а с к о ! Н е л а й с я , що б я , ч а с о м , р а д и н е д і л і н е д а в т о б і п о п оти лиц і.
П а р а с к а. Б ий, б одай т обі ру ки п осохли ! І ззамолод у із синя ків не вихо -ди ла, би й і на стар ість! У! Харц из — ко няку жа ліє, а жінку бит и збирає ться.Тьфу!
Г е р а с и м.Отжевдарю!
П а р а с к а.Бий,бий,я нетіка ю!
Г е р а с и м . А х т и ж в і д ь м а ч о р т о в а , т о т и о ц е м е н е д р а т у в а т ь з а х о д и л а с я , тая...(К идається наПараску,хватаєзаоч іпок.)
Входек о п а ч.К а л и т к а ці луєП а р а с к у.
ЯВА X I I
К о п а ч,К а л и т к а іП а р а с к а.
К о п а ч ( з а м іч а п о ц іл у н о к ) . С т а р и к и — е м п е а м у р е ! Х а х а х а ! З а щу п о м я сюда верн увся.( Берещуп.) Інаамур издєсь наткн улся!С обстве нни йексп ромт!А дьє!Оставл яювасуп ріят номтет а тет.Ха ха ха!
З а в і с а .
1. Слова «...Вич орт ане боя лися, апр оток ола боїт еся» Герас имКа литкаа дресу є
А Бонав ентурі
БРоман овіВ Ж олу дюГ Сав ці
2. Унед ілюГе расим Кал итказаставзок райц емхліб а

АСавку
Б Клима
В Мотрю
Г Рома на
104
Термі н Визнач ен ня
А частинатвору,пов’язаназпоявоюнасценіабов иходомізн еї дій ової осо би

Б відпов ідьа бозапе рече ння ,зауваж ення одн ієїді йово їособ иінш ійуд іалозі
1
В моментн айв ищ огоемо цій ного нап руж енн явсюжетітв ору
Г зіткненн я,б оротьб апрот илеж них погляд ів;с ер йозн ен епо розумі ння
Давторськіп оясне ннящ одоум овічасу дії ,зовні шньогов игля дуді йових осіб
конфлі кт
2 ремар ка
3 реплі ка
4 ява
4. Длячог опр изна чен ід рамати чніт вор и?П омірку йте ,ч омутеат рин азив ають
драма тичн ими.
5. Щотакедрам ати чни й тві р?Назвіть йогоозна ки.
6. Щотаке тр агікоме дія ?Щов неїс піл ьног ойв ідмі нног озкоме дієют атраге діє ю?
7. Знайд ітьіви пишітьуз ошитп рикл ади ремаро к(2 –3)з діїд ругоїтрагік омеді ї. Якуро льво ниві діграють ?
8. П рокоментуйт естосунк иГе расима Калит китаП араск и.Із чогови дно ,щов інграє напуб ліку ,удаю чипо вагуйлю бовд освоєї друж ини ?
9. Учомувия вила сяскупі стьГера симаК алитк и?
10. Знайд ітьіпр очита йтекоміч ніеп ізод ивдії другі йтрагікоме дії .
11. Доведітьн аконк ретн омупри клад ізтвору ,щомов адій ових осібєяс крав имви ража льн имзасо бом .
12. Розіграйте діа логміжГер асимоміП арас кою(я ваХІ) .
 П рочитайтет рагікоме діюІ. Кар пен ка Ка рого« Стотися ч»до кінця .В ипи шітьнез розумілі дляв асслов авзошит .
ДІ Я Т РЕ Т Я
Декораціятаж.
ЯВАІ
Г е р а с и м о д я г н у т и й л е жи т ь н а л а в і, с п и т ь ;а п о т ім Р о м а н .
Г е р а с и м (сонний,бормоче ).Став риб ни й!Р ибавсел ин ина...л ини, ка-расі...( Стогне.)
ВходеР оман.
Р о м а н. Ого, батько сплять і досі. Що за знак? Ч и не в ип или, бу ває, учора?Т ільк и во ни не охочі гул ять, хіба хто мого рича постави в, а на свої не будут ьпит ь. Від св оєї, кажуть, у груд ях пух не. Навідаюсь п отім, учора при їхав піз ной небач ивсящезба тьком.( Виходе. )
Г е р а с и м (с о н н и й , б о р м о ч е , т а к б у в а в к о ш м а р і ) . В а в а в а ! О о о ші ! Г о о м , г о о м ! ( Б а л а к а я с н і ш е . ) К р у г о м , к р у г о м у с е м о є . ( С п и т ь т и х о , п о т і м
10
5
з н ов у т а к с а м о . ) Е е а а м , а а а м . ( Г о в о р е ху т к о . ) Н е д а м , н е д а м , н е д а м ! (С тогне.) У у у!(Схо плюється.) Госпо ди,пом илу й!( Огляд аєтьсякру-гом.) Спав...Тьфу !Сн илося, щокумгро шіод німав.( Вит ирапі т.)А жуп рів, так бо ровся, не давав. А робіт ни ки, мабуть, сп лять. ( Біж ить до две-рей,одч иняєікри чить. )Хло пці,устава йте!Ч епігаза йшла.
ЯВАI I
ВходеР оман.
Р о м а н . Д е т а м ч е п іг а , у же с о н ц е з ій ш л о , д а в н о в с і н а р о б о т і.
Г е р а с и м.Отодиви,якзасну в!Побу дивусіх,асамтіл ькоп рик урну в—ідо цієїп ори прос пав.А тижчого цедома?
1
Р о м а н . П і д с т о в б а з л а м а л а с я , т о я з а н і с д о к о в а л я , а п о к и з в а р и т ь — з а -й шовд одому.
Г е р а с и м . Ч о р т н а в а с н а с т а ч и т ь , к а т ю г и , — з а л і з о л а м а ю т ь ! Ч о г о т и т а к запізн ився,мабуть,у пів ночіп риїха ввідПуз ирів?
Р о м а н.Тазад ержал и.
Г е р а с и м . Н у н у , р о з к а з у й : я к п р и й м а л и , ч и м ч а с т у в а л и . Ч и в п о д о б а - лисяд івчата?Га?
Р о м а н.У нихбу лигості :пан ияк ісь,офіцер и.
Г е р а с и м . Х е х е х е ! І т и р я д о м і з п а н а м и , з о ф і ц е р а м и ? О н к у д и К а л и т к аза ліз!Щотог роші!
Р о м а н . Т а м е н е , т а т у , у г о р н и ц і й н е к л и к а л и , я н а к у х н ій о б і д а в .
Г е р а с и м . О ц е г а р н о . . . А с т о ч о р т і в ї х м а т е р і — х а з я й с ь к о г о с и н а й у х а т у н езакл икал и!Ну,аБ онаве нтураж що?

3 4
Р о м а н.Бо дайт ой Бонаве нтурас казився! Тіль копі д’їхавп ідк риль це,а він за раз зіскочи в із фургона й поч ав кумедію пр иставлят ь: вір ші читає, п о т у р е ц ь к о м у , ч и що , б а л а к а . Л ю д е а ж з а ж и в о т и б е р у т ь с я т а р е г о ч у т ь , а в і н ра д, що на посміх здався, та ще гі рше! Тут ви йшов і Пузир. Теж регоче й за -кл икає його в хату. Бо навен тура, по казуючи на мене, каже: «Кл ичте ж і й ого,це Кали тчи н син — хазя їн гар ни й»... А Пузир одказує: «Го ляк масті, ч ирвасвіт ить! Нехай, — каже, — роз пряга ко ні та йде в застол ьну , там і п ообі дає,у менегостіне такі,щоб рядом й огопоса дить».
Г е р а с и м.А х ти ж погань! Муж ва репа на! Давно лизала панам ру ки, заверст ву шап ку скида ла, а тепер розжи лася, кумпан ію з панам и вод ить і за- разморду пи ндюч итьпе редсвоїм братом!А хтижПуз ирізгор охом!Та я,як поз ичав к нязеві гр оші, то р ядом си дів... Ч ого ж ти там зостався? Бул о бкру ть—і до дому.
1 Підстовба( діал.) —детал ьплуга.
2 Горниця( розм.) —гарноприб ранакім ната.
3 Голякмасті,чирвасві тить! —каламбу різтермі нів,щост осуєтьсягри вкарт и:го- ляк — у бога люд ина, масть — о ди н із чоти рьох р озряді в у кол оді ка рт, чир ва — масть укартах —черв онесер це;туто бразно :бід няко віскрізь невда ча.
4 Застольна—місцедляпр ислуги.
106
Р о м а н.Ждав Бонаве нтур у,думавсви нейк упи ть...Сви нізавідсь кі,остроух і,гарнісв ині,я бачи в.
Г е р а с и м . Т а н е х а й ї м ч о р т з ї х з а в і д с ь к и м и с в и н я м и , к о л и в о н и с а м іг іршсв ине й.
Р о м а н . Б а ч и в я ід о ч о к П у з и р е в и х — х о д и л и з о х в и ц е р а м и н а п р о х о д к у .
О д я г н е н і п о п а н я ч и й х о д я т ь і з в и х и л я с а м и — н а с т о я щі п а н н о ч к и .
Г е р а с и м.Чо р т з н а що , п о к р у ч і ! Р о б о т и з н е ї н і я к о ї , з н а ю я : у с е п о д а й , усе при йми, ві д дзерка ла вірь овко ю не від тягне ш, надві р — не то з имою, а йл ітом—в иходеті лько наш пацір !Набісанамб ілору чки, дармоїд и...Стр ивай лиш ень,хтось,л ибо нь,пі д’їхав. ( Біж итьд овікна. )Ч инек умСавкаве рнувся? Іног изатруси лися.І ди посвоємуді лу.
Романв ийш ов.
Ой Пузирі! Г лядіть, щоб в и не по лопа лися, а замість вас Кали тку розі прегро швою... Отоді я вам покажу, я к хазяй нувать! Я не б уду па нувать, ні! Я к ївбо рщік ашу,такі їстиму,якмазавч обот идьохтем,та кімазатиму,азатевсю з е м л ю н а в к р у г и с к у п л ю . Ї д е ш д е н ь — ч и я з е м л я ? К а л и т ч и н а ! Ї д е ш д в а — ч и я земл я?Калитч ина! Їде штри —чиязем ля?Калитч ина !Диханієс пирає...А скоти ни, а ове ць розве ду — земля п ід това ром буде стог нать! Отод і і яскажуп роПузи ря:голя кмасті,чир васвіти ть!
В х о д е Г е р шк о , о д я г н е н и й ч и с т о , п о г о р о д с ь к о м у .
Я В А I II
Г е р ш к о іГ е р а с и м.
Г е р ш к о .З д р а с т у й т е ,Г е р а с и ме Н и к о д и мо в и ч у !
Г е р а с и м . З н о в у ж и д ! . . А т и з в і д к і л я з н а є ш, що м е н е з в у т ь Г е р а с и м т а ще йН икод имови ч?
Г е р ш к о. Хтожнез наєтаког охазяїна...Усіз нають.
Г е р а с и м. Невже всі? (Набік.) От тобі й чир ва світи ть. (Д о Гершка. ) А Васякзвут ь?
Г е р ш к о. Григо рій Мойсєєв ич.( ...)
Г е р а с и м . А ч о г о жт и п р и їх а в д о м е н е ?
Г е р ш к о . Є с т ь г е н д е л ь — х о т іт є к у п и т ь з е м л ю?
Г е р а с и м . О ц е с п и т а в ! Т а ч и є с т ь ж е н а с в і т і т а к и й ч о л о в і к , що б н е х о т і в земл ікуп ить?Ту тпід бокоммежазмежеюСмок ви новаземля: непе репаха на,ставокр иб ний —а!Та всели ни йкарасі—мож нагро шик илуп итьугор оді.
Г е р ш к о.Ну,і Вих очетепо купат ьцюземлю?
Г е р а с и м.Ох, хочу, голубчику, хо чу! І в день, і в ночі т ілько про це й ду -маю...Однабі да—грош ейне вистача.
Г е р ш к о.Я можуВампомогатьп окупат ьземлюСмок ви нова.Г е р а с и м.Я к?Грошейдаси?
Г е р ш к о. Зачимгро ші?М игроше йнемаємо,миіз розумомживемо. Г е р а с и м . Я к г р о ше й н е м а , т о й р о з у м у б і г д а с т ь .
10
7
Сценазв иставиза п’єсоюІ.Карп енка Карого«Ст отися ч».
Г е р ш к о . П о м и л я є т е с я , Г е р а с и м е Н и к о д и м о в и ч у , н е т а к : я к р о з у м є — б удутьг роші ! Хе хе хе!
Г е р а с и м.А може,ітак.Ну,показуйжетвій розум.
Г е р ш к о . І з в о л ь т е , з н а ши м у д о в о л ь с т в і є м : С м о к в и н о в п о з и ч а є н а у л у ч ше нієхазя йствап’ять тисяч !Хе хе хе!Я кетамулуч шеніє?Пхі! Междуп роч ево, мнє доск онал ьно звєс но, що ві н уже п’ять імєнієв п роїв. Ну, доб ре, нех айсобі їсть!.. Ві нлю бесмачноїст и,аВ илюб итеземлю...Д авайте йомуп’я тьтися човп ідзакла дну,віз ьмітьдо бріп роце нти —іземлябу деВа ша.
Г е р а с и м.Я кимпобитом?
Г е р ш к о . А с к у д о в а в і н в і з ь м е з а п л а т и т ь д о л г , г а ? С к у д о в а , я В а с п и т а ю . З е м л я з а л о ж е н а й п е р е з а л о ж е н а в б а н к , п р и й д е с т р о к п л а т и т ь — ї ї б у д у т ь п р о дава тьзаукці ону,то діВ ип ри йметенасебеба нк—ізем ляВа ша.

Г е р а с и м . Ц е в и х о д и т ь , я й о м у н е п о з и ч у , а д а м з а в д а т о к н а з е м л ю і ще й п роце нтвізьму?
Г е р ш к о . З а р а з в и д к о к о м е р ч е с ь к у г о л о в у , з В а м и л е г к о д іл о м а т ь .
Г е р а с и м (п ро себе). Що ж його р оби ть? Два діла збігл ося док упи... Кумащенема...Гол оватр іщит ь!(Д оГер шка.) Треба подумать.
Г е р ш к о . В и д о в г о н е д у м а й т е , б о д о С м о к в и н о в а в ж е п р и ї з д и в ф а к т о р куп уватьземлю...( ...)
Кал иткат оргуєтьс язГе ршк ом,я ки йпр опо нуєза факто рськ упос лугуп ’ят десят кар бова нц івсп очатку йп ісляз акін че нняс пра ви— щеп ’ят дес ят.Г ерас имо бурюєт ься .
Г е р ш к о . Н а шз а р о б і т о к у г о д р а з , т р е б а п о л ь з о в а т ь с я . ( У с т а є . ) Н е д а с т е Ви,дастьЖ олудь. Разлімі нєневсьо равн о—абиг роші.

Г е р а с и м . А б и г р о ші . . . П р а в д а . В і з ь м і т ь ж е т е п е р д в а д ц я т ь п ’ я т ь , а р е шт у — я кді лоскі нчит ься,бо,єй, немапр исобі! Хочгаря чимзалізом печіть, неможузаразбі льше дать.
Г е р ш к о.Ну,к рай.Давай тегрош і,заразпої ду.
Г е р а с и м ( шука). Отак! Тіль ко два дцят ь і знай шов... Зді лайте м илость,візьмі тьдва дцять,а решту потім,замною непр опаде.
108
Г е р ш к о.Ну щоро бить?..Нічогоз Вамир обит ь,давай те.(Бе регроші.)
Т е п е р е ч к и п о ї д у п р я м о д о С м о к в и н о в а . Н у , п р о ща й т е . Т а к ч е р е з д е н ь д в а ?
Г е р а с и м . Н а й б і л ь ше , я к ч е р е з т р и .
Жидви йшов.
ЯВАI V
Г е р а с и м (сам). От збіглися ді ла доку пи... У пустить земл ю Смокв ино ва,тащевта кілап и,якуЖо лудя,—г ріхсмертель ни й,усеод но,щоп осир отитьсв оюземлю навік ивіч ні,бові дЖолу дявжене пожи вишся.А тутз нову, якйогоупуститьслучай:датьп’ять,авзятьстотисяч!Се рце перестаєб иться,як подумаю: за п’ ять — сто т исяч! Гос под и! Коли б тільк о кум благо полу чно розміняв, а то ді я і Ге ршка о бманю, на біса мені й ого факторств о здалося? Сам купл ю в Смокв ино ва землю. А би ті лько гро ші. А кума нема. О господи,ч оговін бари тьс я?Ну,щояккумааре штувал и?Оттобі йстот исяч.
Кум!Славабогу,діж дався...думав—умр у.Що?..
ЯВАV
С а в к а іГ е р а с и м.
Савка р озпов іда є Ге рас имові , як в ін обмі нював так зван і фа льш иві гро ші н аспр авжні :спо чаткувтракт ирів Кукл енч ихи ,потімуЛош карявк азначе йстві .
Г е р а с и м (цілує.) Сього дня ув ечері в нас буде сто т исяч! С а в к а . А в м е н е т іл ь к о д е с я т ь !

Г е р а с и м. Куме! Я подарую Вам ті сто р ублів ! ( Вийма запр одаж ню і рве.)От Вам запро дажня! Погу ляймо ж т рохи, а вве чері, куме, як смерк не, — на в о к з а л . . . А з н а є т е , т р е б а що с ь в и д у м а т ь , я к у н е б у д ь п р и ч и н у н а ші й г у л ь н і — щоб нездогад алися,б ува.Я ніко ли негуляю,щ обне було підоз рін ня.А отщо:засватаюяРомананаМотрі—отібудепричинанашійгульні.(Гука.)Параско!Мотря!Роман!А й дітьсюд и!
ЯВАVI
Тіж,М о т р я,П а р а с к а йР о м а н.
Г е р а с и м.Випи й,стара.
П а р а с к а.Щоцезним?(П’є.)Будьтез доро ві!
Г е р а с и м.Обідив Пузир Романа! Не зак лика в у хату, так я же ню Рома нанаМ отрі.М отре,п ідешза Романа?
М о т р я.А тож!
Г е р а с и м.Стара,щотискаже ш?
П а р а с к а . Я р а д а , що т и м е н е п о с л у х а в ! Т а к о ї н е в і с т к и п о шу к а т ь . Г е р а с и м.А ти,Романе?
Р о м а н.Спас ибі Вам,тату,що Виув ажил имоюп росьбу.Г е р а с и м.А Ви,куме?
10
9
С а в к а. Я ?( Спів ає.)
Ой куме, куме, добра гор ілка — Ви п’ємо,куме,щейз поне ділка !
Г е р а с и м.Підтягуйте!
С а в к а. Складемось,к уме,грошей посор ок—
Вип’ємо,куме,щ ейуві второ к.( ...)
З а в і с а .
ДІ Я Ч Е ТВ Е РТ А
Роман спі лкуєт ься з Мотр ею . В ін потр апл яє в комі чну ситу ацію , к ол и хот івпо цілув ати Мот рю, а ви явил ося, що це Г ершк о, якому зд ається, що на нь ого на пал ирозб ійн ики . П араск а д ивується змі ні н астрою чолов іка, його незр озумілі й вес елості .Мот ряте жзд ивов аназмі нами вді ях Кал итки .
ЯВАVI I
В х о д е т и х о Г е р а с и м , а з а н и м С а в к а н е с е н а п л е ч а х з д о р о в и й м і ш о к із к о жі.
Г е р а с и м . І д іт ь же В и , к у м е , р о з п р я ж іт ь к о н е й іп о с т а в т е їх б іл я ф у р г о н а . С а в к а.Хо дімудвох.
Г е р а с и м.От тобі й маєш!.. А хто ж буде біля гро шей? С а в к а.Хібажїхх товізьметут?
Г е р а с и м . Е , к у м е , н а г р і х м а й с т р а н е м а ! К р а ще я т у т п о с и д ю — б е р е ж е -н огойб огбереже.
С а в к а .І в і д х о д и т ь о д г р о ше й н е х о ч е т ь с я , т а к б и й д е р ж а в с я з а м і шо к .
(В ийшов. )
Я В А V I II
Г е р а с и м сам.Світ итьсві чку,засвіт ив,постав ив,гля нувнамі шок,п оціл увавй ого.
Г е р а с и м.Отепер Пуз ир неха й скаже: голя к масті, чир ва світит ь! Щепоміряємося—хтоголяк.Віндумає,щодужерозумний.Н і,братіку,потягайсяще з о м н о ю . Х е х е х е ! Я н е т о що , я і ж и д а с ь о г о д н я о б м а н и в : п о к и м і ш о к р о з -ш ил и—дзві нок,ві нви йн явпач ку,глян увяна неї—гр оші...усеред ині коло - т и т ь с я , а с а м д у м а ю , я к б и й о г о о б м а н и т ь ; д р у г и й д з в і н о к — ж и д з а ша м о т а в с я , бе ремішок, недає...«Давайгр оші»,—каже. Словозас лово,атут —треті й; я т о д і й о м у т и ц ь з а м і с т ь п ’ я т ь о х т а т і л ь к о т р и т и с я ч і . Х а х а х а ! О т а к у шк в а р ! А ві н, не ліч ивш и, прямо у вагон. ( ...)
ЯВАХ
Г е р а с и м,апо тім С а в к а.
Г е р а с и м . О т ц і к а в е б і с о в е н а с і н н я , т а к і з а г л я д а , а ж и д о м п е р е л я к а л а н а с м е р т ь . . . Жо л у д ь з е м л ю п е р е к у п о в у є ! . . Х а х а х а ! З а в т р а ч у т ь с в і т о д н е с у й ому гроші, переп латю по десять ру блів на десят ині, а не попуст ю, щоб Жо- лудь куп ив.
110
С а в к а.Ну,куме,нігде ніч ичи рк!Дава йтеменімоє,та,п окигл уханіч,яс обіпі ду.

Г е р а с и м . К у м е , д е В и д і н е т е т а к у с и л у г р о ше й ? Н е х а й у м е н е б у д у т ь н а схові.
С а в к а.Ні,такне буде!Я зна йду,десв оєсховать,а Вихо вайтесвоє.
Г е р а с и м . В і з ь м і т ь с о б і я к у т и с я ч у , б о з а р а з п о п а д е м о с я , а р е шт у — ч е р е зг од.
С а в к а.Куме!.. Давайте моє мені... З мене печ інка мал о не в итруси лася,пок и це діло скі нчи лося, та що б я не мав у р уках свого заро бітку, а загля давВ ам у вічі, як ц уци к? Вам цього х очеться, я зна ю Вас до бре, бачу, к уди Виг нете,алегля ньтесю ди! (Ви йманіж із захаляви. )Бач ите?Нерозпа люй тежмене,боту тВаміамін ь,кол ипо чнетек рути ть.
Г е р а с и м (виймаіз захалявиніж ).А Вид умаєте,щоябезза пасу? Х а х а х а ! Т і л ь к о , з н а є т е , ц е в с е ч о р т з н а що ! ( Х о в а н і ж . ) Ц е я д л я д о р о г и м а в . . .з ді ймайте лишс виту,зак рива йтевік но,табу демоді литься...
Закрив аютьві кнасв итами.
Я хотів як кращ е, бо у Вас н ікол и гро шей не було, то за раз що небу дь ів ияв иться...акол иВ итакб оїтеся,тобе рітьсоб і,богізВам и.
Са вк а.Нежуріться,язуміюзах овать,аб ибуло що.(Підхо дитьд омішка.)
Г е р а с и м.ТоВамп’ятьт исяч?
С а в к а .Де с я т ь ...д е с я т ь ..к а жу В а м,д е с я т ь ...н е р о з п а л ю й т е ме н е !
Г е р а с и м . Т а н е к р и ч і т ь б о ! Б е р і т ь , б е р і т ь д е с я т ь . . . ( Н а б і к ). Щ о б т е б е з а печ інку вз яло. ( Вийма з мішк а пачки п о тисячі, навх рест оперезані бумагою,акумрозгляд а.)Оцео дна,аце друга,ацет ретя...
С а в к а.Стр ива йте...куме,гляньт е...Г е р а с и м.А що?
С а в к а . Т а ц е н е г р о ші , ц е ч и с т і с е н ь к а б у м а г а . Г е р а с и м.Я к?!
С а в к а . Ч и с т а б у м а г а ! О т т а к м а ши н у п і д в е л а ж и д і в с ь к а г о л о в а , т і л ь к о н а тр ьохпач кахспере дуіззаду наклеє нігро ші,атовсеч истабумага.
Г е р а с и м (хвата пачки од ну за другою, перегляда ). Бумага!.. Обманив !..Куме,вінжегрош ідавав,ясамба чив! (Хва тазновубумаж ки,розрив айкид а.)Сама бумага... чистісе нька бумага!.. (Несамовито.) Ха ха ха!.. Сто тися ч!Ха ха ха!
С а в к а.От же збожеволіє ! Куме, заспокойтеся; що з воза вп ало, те п ро- пало.
Герасим ози рається, хватає по ясна лав і йбіж ить із хат и.
Куме, куме! Куди Ви? Гос подь із Вами! Схаме ніться, щ о з воза впал о, тепро пало.
ВходеП а р а с к а.
11
1
ЯВАX I
С а в к а іП а р а с к а.
П а р а с к а.Що тут таке? Боже мій мил остив ий, кажіт ь, куме, куди він побіг,чого вінта кгаласнув.
С а в к а . С о р о м п р и з н а т ь с я . Г л я н ь т е : о ц е д о б р о м и к у п и л и з а п ’ я т ь т и с я ч .П а р а с к а.Я к?
С а в к а. Так. Обман ив жи д: дав ч истих бумажо к замість гроше й. А може, т о й н е ж и д б у в , м о ж е , н е ч и с т а с и л а п е р е к и н у л а с ь у ж и д а й о т у м а н и л а н а с т а к , що ми не розд иви лись і при йня ли бумагуч исту загро ші.
П а р а с к а.Господи, Господ и! Бач, я ке нещ астя скоїл ося; чула моя душа,щ озним щосьне добре діється.Та чогожві нпо біг?
С а в к а . Я іс а м д о п а м ’я т і н ія к н е п р и й д у , у с е р е д и н ів с е к о л о т и т ь с я .
Голоско пача:«Поможіть, ряту йте!»
Ч уєте?Хтоськри чить!..
П а р а с к а .Ох ,к у ме ,г о л у б ч и к у ,у ме н е й р у к и ,і н о г и т р е мт я т ь — х о д і м.
Я В А X II
Тіж,к о п а ч іГ е р а с и м.
К о п а ч (несе Герасим ана плеч ах).Та поможіть б о!
Помагають і кладут ьГерасима наліжк о.
П а р а с к а.Щозним,щозним?Скажіть нами лостьбожу.

1
К о п а ч . Ц е , я в а м с к а ж у , р е п р и м а н д ! К а ч а й т е й о г о , о т а к , о т а к ! ( К а ч а є Герасима.)Ну,р епр иманд!
П а р а с к а.Тащовоно?Що?Рад ибога,скажіт ь,щотозаб олістьта ка.
К о п а ч . Т а я к а т а м б о л і с т ь ! С т р и в а й т е , я р о з к а ж у , а в и т и м ч а с о м т р і т ь гр уди, д обре т ріть. Та к, так... Ви мене с лухайте... стоп ! (Прислухається д осерця.) Тріть, т ріть, трі ть... Опит — вел ікоє ді ло... Серц е наче во руш иться...А а.Тайпере лякавж етимене,Н икод имови чу,малон евмервідст раху,нуі йомуб нежит ьнасвіті, якби немій опи т.
С а в к а.Кажіть,щот рап илося.
К о п а ч .У с е п о п о р я д к у — к о л о о д н о г о ц е н т р а .Н о жа !
Даютьножа.
Іванов но,л ийте йомуво дуложк оювр от.
Наливають воду.
Ковтнув, єй богу, к овтну в. Не журіться! Щастя маєте, що я ліг у клу ніспат ь... Ліг, знаєте, я в клуні с пать, і так мене о ди н пре дмет заняв, щ о я ізадр іма в із думкою про нього; ко ли це снит ься мені, що Роман п озаби равко пил икам’ян і.Пам’ятаєте?Я вамрозказував!Що наБ окове ньці!П о-заб иравті коп или тайп овісив надом ноюїх. Тільк ощоо цесн иться,аж
1
Реприман д—тут:к орот ки йвставн ий номеру цир ку.
112
щось мене по носі чи рк, чи рк... я руко ю лап нув угор у, піймав за ногу, ногаго йдну лася,задр игалай вир валася,тая кзахарч ить.Я схопивсямо вне-самов ит ий, але зараз о пам’ятався, запа лив сір ни чок, д ивлюся — і в очахп отемніл о!Напере клад ині виси тьНико димов ич.
П а р а с к а.Божемій,боже,якетяжке нещастя !
К о п а ч.Но!Опит— велік оєділ о!Я заразви йняв перо чи нни йн іжіпере різавп ояс...—іНико димов ичупа вназемлю.Г лян ьте—д ише.
Герасимпов оруш ивсяіспазмат ичн овсебеп отягну ввоздух.
П ід в о д ь т е , п ід в о д ь т е .
Підводять Герасима,ві нще потягн увусебевоз духін іби позіхає,др ижит ьівит ирає піт.
П а р а с к а (плаче). Ста рий, ста рий !Г е р а с и м.Дея?(Спазми.)
К о п а ч.Пийтев оду.(По дає.)
Герасимп’є.
Що зВа ми?Щоце Ви ви га дал и ?

С а в к а . Т а г о д і , к у м е ! Б у д е з д о р о в ’ я — б у д у т ь і г р о ші , а я н а в і к и в і д н и х од рікаюсь, ніко ли у світі не буду х отіть б ільше, ніж бог дає. Та кої п риго дин ікол инеж дав.
К о п а ч.Я кігроші?
С а в к а.Онгля ньте,як насобман ил и.
К о п а ч . А а ! З р а з у д о г а д а в с я ! О п и т — в е л і к о є д і л о ! Н а т і м т и ж н і в г о р о д і б улатакасамао казія!І багатов идур ил и?

С а в к а.П’ятьтис яч...
Г е р а с и м (захльобується воздухом). Ой... ой!.. К о п а ч .Б р и з к а й т е в о д о ю.
Бризка ють.Герас импід німається.
Та годі Вам, Ни код имович у, убиват ься. Заспок ойтеся нащот гр оше й! Отпої демо на Б окове ньку, там є грош і, там є сила гроше й, вір те, що доста нем.Мені само прові дєніє у казує цей путь... Примєти які: скала, к опи л — так і к о-п ил— та к, а посере дин і — кам’яна ф игура... не я бу ду...
Г е р а с и м.Обікрали... ограбил и... Пропала земл я Смокв ино ва! Нащо Вименез нял извірь овк и?Кращесмерть,ніж такапо тєря! (Ри дає.)
З а в і с а .
Заува ж т е !
В ант ич ній літ ерату рі драм атич ним т вор ам бу ла власт ива така озн ака : є дніст ьмісц я,ч асуй дії .І .К арп енк о Кар ий дотр имуєтьс яціє їєд ності ,щ опр авд а, роз -ши рююч ичас ові рамк и. Ви ,на пев но ,поміт ил и, щоп од іїві дбув аються пр отягомкі лькох дні в і в од ному місц і — у хаті Ге расима Ка литки . Це пояс нюється тим , що під час в истави часто змі нювати дек орац ії на сце ні н емає мож ливості , х іба щ о пі дчас антр акту .
11
3
1. Слова «Ахтижп огань !Мужв ареп ана !Давн олиз алап анам руки,за верс твуш апкуски дал а»Г ерасим Кал иткапр омовля єнаа дресу
А П узиря
БГершка
В Ж олудя
Г Бо наве нтури
2. Вислів «Щозвоз авпа ло— топ ропа ло» нал ежить

АГерасимов і
БГершкові
В Роман ові
Г Са вці
Дійова осо ба Подія
Азгорявішається
БрятуєГерас имавідсм ерті
1 Бона вент ура

ВдолучаєтьсядоГерасимовоїа вантю ри
Гнап оляга єна од руже нніс ин азМотр ею
Дпроп онує Гер асим овіо бду рит иСм окв ино ва
2 П араска
3 Герш ко
4 Савка
4. Чомув драм атич нихт вор ахпо діїз де біл ьшого від бувают ьсяв одн омуміс ці?Д овед ітьцен апр икла дітрагік омедії «Стоти сяч» .
5. Чому Кал итка різкозм іни всво юдумк ущо дов ибо рун аре че ної дляс вогос ин а?
6. Чив дал ося Ка литц інас пра вді обма нутиНе від омого під часо бміну фал ьши -в ихгроше йуваго ні?Обґ рунтуйте своюдумку .
7. Яки хскуп ихге рої візтво рівза рубі жно їліт ерату ри нага дуєвам Гер асим Кал итка ?
8. Які сл овагер оя дають на дію на те , що він усвід омив св ою на йбі льшу помилк уйзро бивв ідпо відн ийв исно вок? Зна йдітьі проч итайте цісло ва.
9. Яки ймоме нтутво ріку льмін аці йни й?
10. Якіпр обл емиІ. Кар пен ко К ари йпор ушивутр агікоме дії« Стотисяч »?
11. Чив ипа дко вим иіме намиІ . Кар пен ко Кар ий на діл ив Кал итку (гама не цьізгр ошим а) ,П узиря( вирібіз тонк оїгуми,як ийможе лусну типід часн адув ання )і Бон аве нтуру ( ан тич ний фі лос оф, яки й в ирізн явс я кр асн омов ніст ю) ? Об -ґру нтуйт есвою думку .
12. Склад ітьізап ишітьпл анха рактер истик иГера симаК алитк и.
 Заповніть літе ратурн ий пасп орт трагік омеді ї І .Ка рпен ка Ка рого « Сто т исяч» .
Д о р е чі
1958р .на Київсь кійк іносту діїім.О .Довже нкабу лоек ранізо вано п’єсуІ . Карп ен- ка- Ка рого «Стот ися ч»( реж. Г.Ю ратаВ. Іва нов ).
1992 р. в На ціо нал ьному ака демі чном у д рамат ичн ому те атрі іме ні Ів ана Фр анка від бул асяп рем ’єра вист ави «Стот ися ч»( реж.В. Опа нас енк о) .
114
ЗУКРАЇНСЬКОЇПРОЗИ
В.Пузирков.Ч орномор ці.194 7р.
А.Коротк оопи шітьре про дукції карти н.
М.Д ерегус.Тарасначолів ійська.
1961р.
Б.Яки йра ніш еп роч итан ий проз ови йтві рвамн ай біль шеп од обаєт ься ?
Чом у?
Прозовітво ри,зяк имив иозна йомитеся,мают ьціка вісюжети.Зга даймо,щ о сюжет складаєт ься з експози ції, зав’язк и, розв итку п оді й, кульмі нації, р о з в ’ я з к и . З а в д я к и ї м р о з г о р т а ю т ь с я п о д і ї , з а я к и м и ц і к а в о с п о с т е р і г а т и , а т а -кожроз кри ваються хара ктер и літе ратур них геро їв.
Радимо п ід час ч итан ня худож нього тв ору уя вит и, що ви на місці п оді й:кол иОстапіС оломія,го ловн ігерої повісті М.Коцюб инськ ого«Дорогою цін ою», пот рапл яють у вог нян ий поло н, ви маєте ві дчути за пах с пале ногооче рету, во ду під ногами, пог ляд в овка, з яким о пи нитеся сам на сам… Та ке з а н у р е н н я в х у д о ж н і й с в і т л і т е р а т у р н о г о т в о р у с п р и я т и м е я к н а й к р а що м у р о -зумін нюте ксту.
Коли будете читат и оп овіда ння В. Дрозда « Біли й кі нь Шепта ло», спро -буй те поба чит и світ оч има цієї тва ри ни: в и пере конаєтеся, наскіль ки ц ікаво бути нетак им,якусі.
Мабуть, на йбл ижчою для вас ста не повість Н. Бічуї «Шпага Славка Бер- кути». Вона розпо відає п ро ваш их ровес ник ів, які ж ивуть і навчаютьс я уЛьвові, не за вжди сп ри ймають наста нов и батьк ів і вч ителів; вон и дружат ь ізраджу ють,бор ютьсязтру дно щами,що ви никаю тьпі дчасдо росліша нн я.
Ч итаючи о повіда нн я О. Довженка «Ніч пе ред боєм», в и пот рапи те в екс-т ремальніс итуац іївоє нного лихо літтята отр имаєтемораль ни йуро квід лю-де й, якізах ищал ина шуземлю п ідна цистськ имику лями.
А завершить цейр озділ повість -казкаЮ.В ин ничу ка«Міс цедля драк она».
В и б у д е т е з д и в о в а н і, а д же д р а к о н Г р и ц ь к о — п о е т іх р и с т и я н и н …
Не будемо розпо відат и пов ністю зміст тво рів, адже на вас чекає ці кави йсвітук раїнсь коїп рози.
115
михайЛокоцюбинський
(1864–1913)
Українськийписьменник,перекладач,громадськийдіяч.
Найвідоміші твори: повісті «Fata morgana», «Тіні забу-
тих предків», «Дорогою ціною»; новели «Intermezzo», «По-
дарунокнаіменини»,«Коніневинні»;оповідання«Харитя»,
«Ялинка»,«Маленькийгрішник».
Михайло К оцюби нський народ ився 17 вересн я 1864 р. в м. В інни ці. Йогобатьк о був ч ино вни ком. Своїм в ихова нням ві н зобов’ язани й пе редусім ма- т е р і , я к а п о х о д и л а з а р и с т о к р а т и ч н и х р о д і в — п о л ь с ь к о г о ( п о м а т е р и н і й л і н і ї ) імол давського( п обатьк овій) .
Вод инад цят иріч номувіц іМи хайл омусивупе ршеві дірва тисяві дрі д-н оїдомів ки.За кінч ивш идво річ нуна род нушко лувм.Ба рі,демешка латод і род ина, хл опець їде до Ша ргорода, щоб п родо вжит и навча нн я в ду-х овномуу чил ищі. Іхочав цейпе ріод освітн ьоюрефо рмоюбу лоскасова нев шк олі «во лосод раніє», «вух одра ніє» і в истоюва ння го лими к олі ньми наг речці, п роте зад оволе ння від на вчан ня уч ні все од но не о тримува ли, адже лекці ї обмежувал ися л ише зап итан нями й від повід ями, від у чнів в имагали тільк изазубр юван нятексті впі друч никі в.
Урод иніКо цюб инськ ихзачи нов ни цькоют рад ицією панува ларосі й-ська мо ва. І як же бу ли зд ивова ні бать ки, ко ли як ось дев’ят иріч ни й М и-ха йло, захвор івш и на запа лен ня леген ів, під час маре нн я рапт ом заговори впо українськи.Післяодужан няхл опч икові розпо віли про цюд иви ну—ів інзагор івсяці кавістюд оукраї нськогос лова.
Я к о с ь в у ч и л и щі с т а л а с я п о д і я , п р о я к у п о т і м п и с ь м е н н и к з г а д у в а в і з г у м о - р о м : 1 2 л і т н і м п і д л і т к о м в і н з а к о х а в с я в 1 6 р і ч н у д і в ч и н у , а що б п р и в е р н у т и їїувагу,в ирі шивстат и«ве лико юлюд ин ою»ізахо пивсяч итан нямк нижо к.Тво ри Т.Шевченка йМа ркаВ овчказ дійсн ил ина Ми-
хайла таке си льне в ражен ня, що в ін і сам захотів стат ип исьменн иком. Почав ск ладат и украї нські п існі на з ра-зок наро дн их,апотімузя всязанап исан няпо вісті.
Л і т е р а т у р н и м д е б ю т о м М. К о ц ю б и н с ь к о г о с т а л и в ж е від омівамопов ідан ня« Харит я»,«Я лин ка»,«Мале нь- ки йгріш ник».
М. Коцюби нськ ий поме р 25 квіт ня 191 3 р., похова -н ийум.Чер нігові.
М.Коцюби нськ ий. Ф о т о . 7 0 т і р о к и ХІ Хст. С ь о г о д н і в и о з н а й о м и т е с я з п о в і с т ю « Д о р о г о ю ц і но ю»,ав1 0класі—з новел ою«I ntermezzo»і повіст ю
«Тінізаб утих предк ів».
116
МихайлоКоцюбинський
ВІ ДПР ОЛОГ У... ДОЕ ПІ ЛОГ У
ПовістьМ.Коцюб инсь кого«Дорого юці ною»р озпоч инаєтьс япрологом, а з а к і н ч у є т ь с я е п і л о г о м . Ц е — е л е м е н т и к о м п о з и ц і ї ( б у д о в и ) х у д о ж н ь о г о т в о р у .

З г а д а й т е , що к о м п о з и ц і я с к л а д а є т ь с я і з с ю ж е т н и х е л е м е н т і в ( е к с п о з и ц і я , з а в ’ я з к а , р о з в и т о к п о д і й , к у л ь м і н а ц і я т а р о з в ’ я з к а ) і п оз а с ю ж е т н и х ( п о р т р е т , авторсь ки й відсту п,інтер’є р,екстер’єр, пейзаж) .
П р о л о г(зг р е ц ь к . p r o — п е р е д м о в а , l o g o s — слов о) —вступ, щ о м і с т ит ьроз пові дь пр о поді ї, які пе редува ли ос новн ій роз пові ді. Проч итавш и про логпо вісті «Дорого ю цін ою», ви в ідразу зо рієнтує теся в доб і, яка зображе на, у їїосо бли востях.Це доп оможегли бше зрозуміт изміст усьоготексту.
Е пі л о г(зг р е ц ь к . e p i — п і сля, l o g o s —сл ово) —п іслясло во,з а к л ю ч н а час-т и н а т в о р у , що р о з п о в і д а є п р о п о д і ї , я к і в і д б у л и с я п і с л я з а в е р ше н н я р о з в ’ я з к и .
Некожни йліте ратур ни йтвірмає прол огтаепі лог.
ДОР ОГ ОЮЦІ НОЮ
Повість
Діялосяцевт рид цят ихрока хмину логостол іття.У краї нськепос пільств о( ...) з ярмом панщизн яної нево лі на ш иї тягл о свою до лю з глухим ремством.Тон евілб увуярмі,зв ичай ни йгоспо дарськ ийві л,якого паша йспоч ино кмоглизробитищасливим:ярмобулонакладененашиюдикомутурові,загна-но м у , з н е с и л е н о м у , а л е о в і я н о м у щ е с т е п о в и м в і т р о м , з н е в т р а ч е н и м і ще с м а -к ом волі, ш иро ких п росторі в. Ві н ішов у ярмі, скор ивш ись силі, хо ча часом ізгнівуочійомуналивалисякров’ю,ітодівінхвицавногамийнаставлявр оги...Ві льн ийд ухнар одущет лівп ідп опелом невол і.Свіжі тради ціїво лі,такісвіжі,щочасомтруднобуловідрізнитисьогоднівідучора,підтримувалижев-
ріючупі дпо пеломіск ру.Стар шепо колі ння,св ідокі ншог ожиття, показува лощенадолоняхмозолівідшаблі,піднятоївоборонународнихілюдськихправ.П існяволі,споет изова ної,може,уд ніл ихоліт тя,чарую чимако рдомл унала всерцяхмо лоді, пор ивалаїї туди, деще нечутька йда нів,скова них налю дейл юдьми.Наш иро кібессарабсь кістеп и,віль ні,безпа най пан щин и,рва лася
гарячауява йтяглазасоб оюсотк ийт исячі...
Отхочбитам,заДунаєм,гей,там,заДунаєм!..( ...)
Я рами,коритам ивисох лих річок, лісовим инет рями,п рик рива ючись ніч- ною темр явою, хова ючись, мов о д ди кого звіра, ті кало в ід па на й па нщ ин ивсе, що не за плісні ло в н еволі, не втрат ило ще живо ї душі, ті кало, щ об здо -бут и собі те, за що п редк и ви ймали шаблі з піхов аб о ставали до бою з к іл- лямитав илам и...
А тимчасомворогне дрімав...
Власникидуш,поверненихуробочебидло,записанихугоспо дарськ ийі н- в е н т а р д і д и ч а р а з о м і з в о л а м и й к і н ь м и , н а й б і л ь ше б о я л и с я т о г о н е с п о к і й н о г о , віл ьно любн ого духу народ ного, бо його н іяк не мож на бул о пр ипасуват и до п а н с ь к и х і н т е р е с і в , п о г о д и т и з н е з м і р н и м и с к а р б а м и , я к і д а в а л а п а н о в і о б р о б -
117
лена хло пом украї нська земля. Віко вічна борот ьба двох ста нів — панськог ой мужич ого, бор отьба хр оніч на, що часом п ри ймала гострі фо рми й б уреюп рон осилася над нещасн имкраєм, —н ікол ине кінча лася,бай немогласкі н-ч итися,х очпа нпереміг.
Ще недавно, ум ивш ись в Уман і власн ою кро в’ю і нак идав ши в Код ні сті -жок гай дамацьк их голів, па н смакував перемогу, пи льн о обо роня ючи сво їправа нажи вий робо чий інве нтар —х лопа.
Хлоп протестув ав, хлоп т ікав на віль ні землі, ряту ючись, я к міг, од пан -щ ини, лиша ючи нарі дні йземлі вседо роге,усемиле йогосер цю.
А ле й там, далеко ві д рід них осель, наст игала його панська рука. ( ...) Напівдні Б ессарабії, од бистр ого Пруту, по лівім бо ці Дунаю, аж ген до морясто яло на чатах ві йсько й засл оня ло вол ю, що там, за ши рок им Дунаєм, зазеленим и пр ибереж ними ве рбами, си ніла десь у чужій краї ні...
Голову вт ікача о ціне но. За кож ного спі йманого при береж ні козак и діста -вал и плату. Сотні, т исячі нещасн их по падал ися до рук козакам — і мус или вип итигі ркуд окраю.Л ихадол ячека лавтіка ча:його оддав анов некр ути,за-сла но в С ибі р, катова но ка нчуками, та врова но, мов худ обу, або з огол еною напі в голово ю, збитого, збасама неного, о дсила ли в ка йда нах назад до па на,знову нево лю,нап анщ ину...
Ч оговінмігсподі ватисяв домавід пана?
А проте, мов талії в оди під те плим п одих ом весни, р ічкою т екло в краї н-ськесел янство туди, дехочд орогою цін оюможназ добут ибажан уволю,а ні —то полягт икіст камина в ічн ийсп очи нок...
— Тот и,Ост апе ?
— Я,Со ло міє...
— Щожвонобу де?
— 1
А щожбуде?..Хайв онозаго риться безвогню тадиму...Уте чу...Підуза Дунай, може, ще там л юди не посо бачи лися... От бачи ш — сакви ... Бува йздоро ва,Сол оміє...
— Тікаєш... по кидає ш мене... І отсе я л ишуся сама з тим осоруж ним ч оло- віком... Ні, тікай, ті кай, Остапе... Коли б т и знав, щ о роб иться в го рни цях: па нбіга похаті,мовскаже ни й.«Бу нтар, —к рич ить,—гай дамака! Вінме нілю дейба ламутит ь!..»Покли кавосаву лу:«Ве диме нізаразОстапаМа нд рику...»
— Так...
— 2
«Ізживогошкуруздеру,чистооббілую ...Я жйомупригадаю,гайдамаці,Кодню...»
— Так...
1 Сакви—дв із’єдна ніод нимп олот нищ емторб и,які перекл адають черезп леченагр уди йспи нуаб очерезсп инук оня чиосла.
2 Оббілува ти—об роб ититу шузаб итоїтва ри ни( знят ишку ру) ;тут: дужесиль ноп оби ти,закатув ати.
118
— «Унек рути,— каже,—оддам...»А пан ябіла -біла,т рясця трясеїї,ав онару ки зал омила та: « Ромцю, — каже, — т ікаймо зві дси, бо т і хлоп и заб’ють нас, як мого ді дуся в Ума ні...» Тіка й, Остапе, тікай, сер це... Спіймаю ть — ка- туватимут ь,нелю ди,ж ивогоне пустять...
— Врагйог обер и...Нетакменістра шно ляха,якзліст ьбере нана шихл ю-де й:застром иввіл шию вярмота йбай дужей ому,тягне,хочт ищо...Ех, піду,де воля, деінш ілю ди...Бува йздо рова,Со ломіє...
— Перелазь,хочпо про щаємося.
Остап переки нув че рез ти н, за яким стоя ла Сол омія, сакви й сп’явся нати н. На нічн ому зоря ному неб і витк нулася ста вна па рубоча постать і з ник лапохв илі вгустихбу р’янах пото йбікт ину.
— Ну,тайкропиважтут,чистопопікся.Д ети,Соломіє?Поночійневидко.
— Ось я... — І перед Остапом зачор ніла ве лик а, як на д оброго муж ика, по -стать.—Х одімдоста вка,пос идимо підве рбами.( ...)
Остап із Соломією сіл и пі д верб ою, але їм не гов ори лося. Події, щ о несп о-ді вано прив ели їх до роз луки, ба й нев ідома буд ущи на, яка к ину ла вже своюті нь на душу, збігл ись у це й мент до куп и й мов замул или г либ ину сер дечн у.Г о в о р и т и м а л о — що с к а ж е ш к і л ь к о м а с л о в а м и ? . . Г о в о р и т и ши р ше — н а в і щ о ?Не полегша насерц і,незмін итьсядо ля...Та йнік оли вже... порару шати.
— Тижку доюп одасися,Остапе?
— Та мені аб и на Ч орн ий шлях, а там уже якось воно буде... там напут ятьуже...
— Ну, то не йд и, голубе, селом, що б не п обач ив хто... Я тебе духом пе ре- х о п л ю ч о в н о м н а т о й б і к , а т а м ч а г а р н и к о м , п о л е м — т а й в и й д е ш н а шл я х . Т а к без печні шебуде.
Соломія піді йшла доставка,ск очи лавчове ніп очала шарит ина дн ищі.
— 1
Капосни йдід,о днісвес ловкат рягу ...Ну,тадарма— обій демося.

Одним зруч ним скок ом Соломі я оп ини лася на бе резі й із та кою легк істювит яглазти нуко ляку,мов бито булазастр омлена дит иною ломачка.
К атряга,катрага( розм.) —дере в’ян ийку рінь напасі ці.
119
Остап сів у човен, і С оломія в ідіпх нулась о д берега. Ч овен плав ко загой -дався наводі,а даліт ихой рів нопосу нувп оводі надзо рями,щ отремтіл ина дні блак итно ї безод ні. Сол омія з тих им смутком див илася на Остапа й чу ла,якп оїїв идуко тиласяс льозазасльозо ю.Во нимов чали.( ...)
Ч о р н и й п а н с ь к и й г а й п о т и х у в і д с у в а в с я н а з а д , з а к у т у ю ч и с ь в о л о к н у в а т и м и п асмамибілого туману.( ...)
Остап скочив на берег, легк им рухом заки нув на плеч і сакви й незаба ром з н и к у ч а г а р н и к у , а н а ч о в н і , я к в е л е т е н с ь к а ч а в у н н а п о с т а т ь , і ще д о в г о с т о я л а Сол омія, сперш ись на к іл і вд ивл яюч ись у чагарн ик, де раз ом з Остапом зни- калоїї щастя.
Остапішовна впр остець,ми наюч ивузькі,к ривістеж ки,п рото птаніт оваром і пастухами. ( ...) Одійшовш и кіль ка гонів, Остап зу пи нився та оз ир- нувся. Нев иразно ю чор ною п лямою л ежало сон не село у в идо ли нку, і тіл ькив корчмі яс но світ илось о ди ноке ві кон це й п рико вувал о до себе Остапів по-гл яд.Сео ди нокесвіт лосере дсонн огоселабу лонемо востан нім«пр ощава й»рід ного заку тка, ни ткою, щ о в’язала його з батьк івщи ною, з усім бл изьк им.А лезахвил инуві кон цезгасло,йОстап почув,я кразоміззн икл имсвітл ому його сер ці щось у рвалося, і сел о геть одсуну лось од його. Остап неп омітно длясебез ітхнув іруш ивда лі.
Ч и то під в пли вом про щан ня і Со ломіїн их сліз, ч и внаслі док ре акції попе режит их турб отах, його о бгор нув жаль. Ч ого саме було ж а ль, він не міг бисказат и, та й не думав пр о те. Так, п росто жаль ст ис за серце, пі дступи в дого рла.Я касьстрункасе рдеч набре ньк нула,зачеп ленат имжалем,аізчагарі візн ив,таки хрід нихім илих, — вінсеп очувзразу,— натов помзня лися давнізга дки дит инства, неясні, неви разні,але вимагаючіч астин исерц ядлязем лі,якуві нп оки давтепе рнаві ки,може.
1
Кожні кущ ик, горбо к, дол инк а, кожна стежеч ка — усе се було йому зна- й о м е , п р о м о в л я л о д о й о г о . Т у т , у т о в а р и с т в і о д н о л і т к і в п а с т у шк і в , з а в о д и в в інбезк онеч нігр ища.Тут він пасхудоб у.Панську! Тим той ба,що панську. Та й хіба він сам за весь свій д вадц яти літні й вік не був л ише нь па нськоюху добо ю?Хіба йогобать ко,мати,С оломія, навіть дідусь його,як ийхо див на Січ, а потім різав панів в Умані, — хі ба ж вон и не ста ли так ою худо бою?..Колиб вон инебу ли панськ имтовар ом,тонемігб ипа нрозлу чит ийого ізСо- л о м і є ю т а с и л о ю в і д д а т и ї ї з а с в о г о х у р м а н а , н е м і г б и с и в о г о д і д у с я к а т у в а т и наста йні нагаями...не похва лявсябо ббіл уватиОстапазасмі ливесл ово.
—Оббілуєш...—зло рад ноосміхну всяОстапдосебе.—Шу кайві трув полі...( ...)
Коли б хоч д ідусеві нічого не сталося че рез його... Та що йому ста неться?Ві н уже стар ий, не сього дні завт ра пок ладут ь у яму... На згадку про д ідаОстапп очувщ осьтепле вгрудях. Тіб или ці казк ипр оСіч,к озацтво, проб о-р отьбу з па нами за во лю, яких він слуха в, затаївш и дух і не зв одяч и розжев -рілогооказустдідових,будиливдитячійголовіхимернімрії,вояцькийзапал.Неразтелятайвівці,спо кій ноп ощи пуюч итрав ицю вчагарн ику,бу лисві д-
1
Хурман( заст.,розм.) —візник.
120
1
ками козаць ких н ападі в або умансь кої різ ні, вик она ної пі дпаси чами пі д про -водомОстаповим.Воля,воляіволя!Сечарівнеслово,с поетизованестолітнімдідом,розпалювалокровухлопця,адедалі,злітами,підвпливомвитворенихпанщи ноюумо в,пр иби ралоб ільш кон кретн уформу,гли бшезна чен ня.На-ро дстогнав унево лі,алестог навпо тай,не протесту ючи,і кол иОстап,ви -х о в а н и й д і д о м у д а в н і х т р а д и ц і я х , з д і й м а в р і ч п р о т е , що п о р а в ж е в и с у н у т и ши ю з п а н с ь к о г о я р м а , л ю д и с п о ч у в а л и й о м у , а л е д а л і с п о ч у т т я д і л о н е й шл о . З най шлися навіть такі,що вкла липа нові вухабу нтівн ичі речі молоди ка—іотте перОстап,ск ривдже ни йіц ькова ни й,мусивпо ки нути рідн ий край.( ...) Тим часом темна б лаки ть ніч ного н еба по чала по троху б лід нути. Зі схо дуд ихнув вітре цьтаові явОстапа.Ів разОстаповізр оби лосявесел ойлег ко.Ві нпо чувсяна волі.М оло данев итраче наси лахви леювда рила вгруд и, роз-
лилася повсіхжи лах,запрох аласяна волю...Остапзір вавсяна ноги йне пішов,а побіг далі.Йомухоті лосягук нути навсілеге нісловам ипіс ніабохо чкр икну ти,узят иотак щосьуру ки—ве лике,мі цне—із ламати його.А ле
вінздержа вся.
Він і шов те пер п рудко, с ильн о вимахую чи ц іпком, мов усю с илу свою мо -ло дечу вк ладав і в ту ходу, і в рухи, а думки о дна за о дною, як на к ри лах,летіл и все на перед. Не та к думки, я к уява. Уявляє ться йому Ду най, ш иро -ки й ши рок ий. За Дунаєм — Січ. Басую ть пі д козацт вом ко ні, мов змії ті, по -виг ина ли ш иї... Козацтво — як мак... Жупан че рво ний, в ус чор ний, довги й,пр и бо ці шаб люка. Попе реду... по переду — Остап. Кінь пі д н им гарячи й, во - р о н и й , т о й , що в п а н а л и ши в с я н а с т а й н і ; о д і ж і з щ и р о г о с р і б л а з л о т а , ша б л я д овжелез на. Ві н опо віда козакам, за ві що па н хотів його об білува ти, яка по- в е л а с я т е п е р у н и х н е в о л я в У м а н щи н і , що т р е б а п і т и й в и з в о л и т и н а р о д і з н е - в о л і , п о т і ш и т и н а с т а р і с т ь д і д у с я т а о д н я т и С о л о м і ю в і д ї ї ч о л о в і к а , б о в о н а н е ху рмана па нов ого, а його, Остапа, кохає... Козак и вкло няют ься
йому, пуска- ютьізко пита коні,к идаю тьсявДуна й,пере пли вають його,адал імчаться—Остап попере ду — чер ез луки й по ля до них у сел о, в Уман щин у... Ч и бачиш,С оломіє?..( ...)
Остап вийш ов на ш лях та оз ирну вся. Оддалі к щось маячі ло на шляху, н е м о в я к и й п о д о р о ж н і й , з к л у н к а м и н а п л е ч а х , п л е н т а в с я шл я х о м о д с е л а . ( . . .) А ле ті льк и Остап зверну в із дор оги, як й ому пр ичулос я, що хтось н емовгукає. Ві н ози рнувся : пр искорю ючи хо ду, под орож ній махав до ньог о рукою, бажаюч и, очеви дячк и, спи нит и його. Що за мара? Перш ою думко ю в Остапабул отікат и.А лезважив ши,щ опок иві нод инн аод ин,жахатис яніч ого,Остапзупи нивс я,очіку ючита вдив ляюч исьуп одор ожнього.( ...)
2
Був то мол оди й, безвуси й пару бок, міц но збуд ован ий, у в исокі й сиві йкучмі, ко роткі й чугаї нці , з д овгим ці пком. Остапові було чу дно, щ о пару бок немов осміхався, але к оли т ой на бл изився й пр ивітався до ньог о, Остап ізнеспо діван киск рик нув:
1 Спочувати—с півчув ати.
2 Чугаїнка( діал.) —свита.
121
— Соло міє!..Ч ит и зду ріла ?
— Може,іздурі ла...—сміяласяСо ломія.
— Пектобі,маро...Ч истопа рубок...Куд ити йпо що?
— ЗаДунай,на Січізт обою...При ймаєштова ри шачи непр иймає ш?
— Ч итизнавіс ніла,мол оди це,чите бен иніжа ртузявся?..
—Я кі там жарти... Скор о ти п ішов, я як стала на чов ні, так і заду біла.Х олод на, холо дна, мов завме рла!.. Далі п рок инулась і чую, що все ме ні пр о-т ивне, усе ги дке: і чо лові к, і пан щи на, і життя моє б езщасне... Пропа дай в оновсе проп адом...Підуіясвітза очі...Ужежзато боюхочсе рцю легшебуде... Тачимдуж чдод ому,заторб ину: уки нула,щ отреба надо рогу.Ті льки, думаю,па н лов итиме нас. А ле і я не дур на. Дідька з’їсть, що спі ймає... Метнулася докомо ри — ч олові ка нема д ома: повіз паню в гості ; зняла із жердк и соро чку йштан и...Тод іспід ни цюізсебе,шта ни наног и,нак ину лана плечіч угаїнку,а на голов у шап ку — і козак козаком... Шукай те пер, па не, пару бка з моло ди- цею... ніхт о не бач ив, л ише дв ох пару бків ст річал и... Що ж мені з тим, що ск и-
нула,дія ти?Пок инут ибоюся, догадаютьс яще...Узяласв оєпід пахву,п обігла доставка,прив’язалакамінь—ішубовстьуводу.Вічнаяпам’ять.А тодіселом,та на шлях, та біжу біжу, що б догна ти. Ху, як ух екалася... Що ж, пр иймаєш парубка втова риші чи ні?
— А щожяроб итимузто боюна Січі,ге й?!( ...)
Остап осміхнувся. Ві н, власти во, рад ий бу в Сол омії, ли ше ота нес поді -ван казби лайогоз панте лику.( ...)
Сонце було низьк о, так у два ч олові ки ві д землі, кол и Остап пр оки нувся. Він хот ів збуд ити Соломі ю, але ли ш гля нув на неї, як схоп ився за бок и ві дшале ногорего ту.
— Х а х а х а !. . О т к о з а к — р о з к о з а к !. — р е г о т а в с я О с т а п . — Х а х а х а !. .
Той регі т збуд ив Сол омію. Во на схоп илась і, п роти раюч и очі, зд ивова нозир кала наОстапа.
— Тич о го ?..
— П р о д е р и , п р о д е р и о ч і. . . Х а х а х а !. .
— Бачувже...Тач оготи?
— Ну,теперходім.
Остаппідвів Сол оміюіпо тягїїдо кр ини чки.
— Стань накол інай див исьуво ду...

Соломія нагнулась і зазирн ула до кри нич ки. Зв ідти г ляну ло на неї свіже, п о в н е о б л и ч ч я з к а р и м и о ч и м а , щ о т а к в и р а з н о б і л і л о п р и к а р т а т о м у о ч і п к у й п асмахчорн оговол осся,щопі дчассну повисм икувал осьіз під очіп ка.
— Тепергл янь насвої ноги.
Соломіягл яну лайуразза лилас ядзві нкимсміхом.
— Х а х а х а ! . . — н е в г а в а в О с т а п . — Г о л о в а м о л о д и ц и н а , а н о г и п а р у б о ч і . . . Во нирег оталис я,мовдіт и:во на—то нкота дзвінк о,якмол одаді вчи на,
в і н — г р у б ше , п е р е д ч а с н и м б а с к о м д в а д ц я т и л і т н ь о г о п а р у б к а .
— Що ж воно бу де? — спитав перегод ом Остап. — Таж як хто підгле дить твій очіпо к,неми ненасха лепа.
122
— А осьщобуде!— рішу чепромо вила Сол оміятаізц имисло вамиздер ла з г о л о в и о ч і п о к . Ч о р н і б у й н і к о с и в п а л и ї й н а п л е ч і й в к р и л и н и ж ч е п о я с а . — Н а , ріж...
— Щотикажеш?—жах нувсяОстап.
— Рі ж,ка жу...
— Ітобі не жа ль,С оло міє ?
— А нікрихт и...Ріж!—у перто намагаласямол оди цяісіла долі.
— Тавменей нож ицьчо ртма.
— Рі жн о же м!..
Остап стояв вагаючись, а ле, бачач и молод иц ину в пертість, в ий няв н іж,пото чив йогооб камінь і почав обти нати вкружо кСо ломіїне в олос ся.
Довгі пасма чорн их кіс, мов мертві га дюки, т ихо зсувал ися по плечах д о-д олуй лягал иназемлі див ним ипок осами.
Однак Со ломія ду рила себ е, запевня ючи, щ о їй не жаль кіс. Я к тіль ки ніжшур нув п о вол оссю і до ніг Соломії них у пало перше пасмо кіс, вона почула яки йсьбі льугруд ях,щосьстис лозасерце,і наочі набігл исльоз и.
Робота бу ла скін чена. Остап одст упи всь од Со ломії, що б здалек а краще пр иди вит ися до своєї робот и, а Сол омія, мовчазна й замисле на, сиділа долісе редоб тятогов олоссяів див лялася кудисьу прості р.
Заходяче со нце че рвон им світлом ося вало сю ка рти ну: йог о, струнк ого йміц ного, із чо рн ими оч има, орл иним носом і темн им молод им вусом на за-смале номуоб личч ю,іїї,щов образі біло лиц ьогочо рняв огохло пця див иласьуп ростірзасмуче ним икар имиоч има.
— Ну,поранамру шати...Ге йти,п арубче,я ктебезват и—Семе номчи як?
— ПроменейСеме не...—зітхну лаСо ломіяізн яласьізмісця.
ВДніпро
ГДністер
1. Остапзби раєть сявте ктиза
АДон
БДунай
2. Остаповіна лежить репл іка

А«—Ятебе духомп ерех оплю човн омна той бік,ат амчага рник ом...»
Б « — С п і й м а ю т ь — к а т у в а т и м у т ь , н е л ю д и , ж и в о г о н е п у с т я т ь . . . »В«— ...на Січ із т обою ... Пр иймає ш т ова риш а чи не п рийм аєш? »Г«—П екто бі,мар о...Чис топ аруб ок... Куди тий по що? »
Слово Лексичн езн аче ння
1 чугаїнка А свита
2 хурман Б дідусь
3 діди ч В візник
4 хлоп Г селя ни н
Д поміщ ик
123
4. Розкажітьці кавіфа ктизд итинстваМ . Коцюб инськ ого.
5. Щотакепро лог ?Яку рольв інві діграєв повісті«Д орогоюц іною» ?
6. П рочита йте пер ши йді алогОст апа йСо ломі їзар олям и. Які істор ич ніп одії пов ’язанізі словам иКо дня ,Ум ан щин а,га йдам аки ?
7. Чи легко бул оСо ломі їві дмов итися від до вгогово лос ся? Як цей вчи нок їїха ракт ериз ує?
8. Хтоівяк ихтрад иція хвихо вавОстапаМа ндр ику ?
9. Якимв иуя вляєт еОстап а?П р ояку рис увд ачісв ід читьста вл енн яхл опц ядо свого ді да?
10. Намалюйт есл овес ніп ортр етиОста па йСо ломі ї.
11. Доведіть ,щосюж етповісті «Дорогою ціною »пр игодн иц ький іром ант ич ни й .
12. Спрогн озуйтеп ода льшіп одії повісті (кі лька речен ь) .
1. П рочита йтеІ ІйІ ІІчаст ин ипо вістіМ . Коц юби нськ ого«Д орог оюці ною» .В ипи шітьузошит незрозумі лівамсл ова .
2. П ідготуйт ене вел ик епов ід омле ння про Іва наҐо нтуй Макс имаЗа лізн яка (за бажа нн ям) .
3. П ерегляньте в і нтерн еті ві деомате ріал про життя М. Коцю бинс ького й вис лов тесво ївраж ення прож иттямитцявк ласі .
ІІ
Булатемнаосінняніч.Густамрякачор нимзап инал омєдна лазнебомспа -ле нусон цемпол они ну.У дол ині, нави дно крузі,сірі лощось ши рокоюсмугою ірозп лива лосявп ітьмі.
Тобу вДуна й.
Ще густіший мор ок ви пов няв гл ибокі чорто риї, щ о збігал и в дол ину посхи лу пр ибереж ного узгір’ я. В од ній із та ких я руг, глибо ких і покру чен их повсіх напр ямкахвесня ним иводам и,на самомуд нівору ши лисял юди. Тобу ливт ікачі. Два д ні та дві ночі с иділ и во ни тут у в огкості й пітьмі, хова ючись ві дкозач их пі кетів, роз кида них по лів ому березі Дунаю. Я краз сь огодн і, з опів- ночі,муси лив он ипро крастис явпр ибереж нік омиші йтамчекат ипе ревізн и-к ів із заДунаю.
Булоїхтамч олов ікізтр идц ять,здітьм и,зусякимхат німзбіжжям,зісла -бим инавіт ь,яких неможна було кин утивч ужійсто роні.( ...)
Меживті качамибу ли йОстапізСо ломією.Заз навш ивсяк ихпр игод,во ни в решті доби лися до Дунаю і вкупі зі нш ими чека ли пе ревозу.( ...)
Іван п ристав д о Остапа десь у до розі. В они бул и з одног о пові ту, навітьсе ла їхні були близь ко. Се їх з’єд нало, і з того часу Іван не розл учався із зем-л яками. Весе ла й д обро душ на вдача Івано ва не раз става ла їм у пр игоді п ри довгій іважкі йблу кан ині почужих краях. Іванох очеоп овіда впросв оєжиття домаш нє;зопо віда ннят огоможнабу лозрозумі ти,що втікві нне такод пан -щи ни,я квід лютоїжі нк и,якамалаза надтове лик ікула кид лямалого назрістІ в а н а . О т т і є ю т о л ю т о ю ж і н к о ю і д р а т у в а л и р а з у р а з І в а н а , т а в і н н е с е р д и в с я і добр одуш нов икру чувавсяжар тами.( ...)
124
Утікачі руши ли до п ере возу в с уціль ній темряві . П оча лося пожва влен ня . Ра птомфорк нув к інь — біл я втіка чів з ’яви лися козаки , я кі ох орон яли кор дон . В они стал и ви -ло влювати люд ей . Ус і запа нікува ли . У руки москал я пот рапи ла й Со ломія , яку визво -л ивОстап .Іван клик авОстапатаС оломію досе бена чове н,а лево нир озлучи лися .
***
Що далі бул о — ні Остап, н і Сол омія не могл и до бре пр игадат и. Во ни лише пам’ятал и, що бігл и на о дчай, че рез коми ші, через во ду, у безпр освіт- ній т емряві, з по чуттям звір ин и, за якою же нуть соба ки. Кілька разів Остапускаку вавуво думало непо пояс,частоС оломіяз розгону нати калася накущв ербо лозу, але кож ни й раз во ни да вали со бі раду й зно ву мчали в пере д, до-б уваюч и остан ні сил и. ( ...) Тут вони намацал и сухе, затиш не місце й ті льк и т о д і п о ч у л и , що с т р а ше н н о в т о м л е н і й з о г р і т і ша л е н и м б і г о м . У т о м а б у л а т а к а сил ьна, що брала ве рх на д усім: вони просто впал и. Без розмов, б ез думокво ни посну литве рд им,здоров имсном.
Прокин улися вон ине рано.( ...)
Першою думк ою в Остапа бул о дові датися, де вон и. Ві н по дався на р оз-ві дку й ск оро п овер нувся, щоб засп окоїт и Со ломію: скр ізь тихо, сп окій но,д ни натеп латаясна.Поча ли радит ися.
Обоєзгадали,щоодинмір ошн икіз на дПруту,од ноо ки йЯ ким,таки йза-б ігли й,яків они,т ільк изПоді лля,хвал ився,щ ознаєспосі бпере прав итиїх уТуре ччи ну( ...) .
Т е п е р н і ч о г о і н ш о г о н е л и ша л о с я , я к з в е р н у т и с я д о т о г о м і р о шн и к а , б о п е - р е х о в у в а т и с я д а л і н а с ь о м у б о ц і б у л о н е б е з п е ч н о : ї х м о г л и с п і й м а т и , о д і с л а т и д опа наабоза прото рит ивтю рму.( ...)
І в о н и , п о ч и с т и в ши т р о х и с в о ю м о л д а в а н с ь к у , з а б о л о ч е н у в ч о р а о д е ж у , н е г а ю ч и с ь , п о д а л и с ь у д о р о г у . В о н и й шл и т о ш л я х о м , т о с т е ж к а м и н а в п р о с т е ц ь , намагаючись незверта тинасе беуваги.( ...)
ЗаПрутомбула Туре ччи на.
1 2
Уже була ніч, кол и во ни п ідход ил и до к иш ниц ьких ві тряк ів, що лі ни вопомахува ли к ри лами. На радість їм, у Я кимо вому вітр яку світ илося. Вон ивідх ил или двері й увій шл и. Там нік ого не бу ло — й Остап із Соломіє ю пр и-сіл и на міш ках. У мли ні стоя в тепл ий, п риємн о-сол одкува тий за пах свіжоїку куру дзяно ї муки. Б орош ня ний пил висів у повіт рі, а стіни, ба нт и і поста в бу лиобс ипа нін им,якснігом.( ...)
Ме л ь н и к і в п л а н б у в д у ж е п р о с т и й : з в ’ я з а т и н е в е л и ч к и й п л і т , а б и м і г з д е р -жа тид вохлю дей,—ів темнун іч,ховаю чисьо дкозаків, переп лист ивп лавні.А там уже безпеч но. Кол и б не стал о пр ихова ного тут матер іалу, можна р оз-до бути набе резіріч ки.А био бережн о.( ...)
Присвітлі восково їсвічк и,щор оздобу ливм лин і,вон ивзял исядо робо тий т ак захоп илис я, що забул и пр о втому та сон. Та матеріа лу було не дов олід ляп лота,іт ребабу ловід класти робо ту.( ...)
1 Б а н т и — т е с а м е , що б а н т и н а ( п о п е р е ч н а б а л к а м і ж к р о к в а м и ) .
2 П о с т а в — п а р а м л и н о в и х ж о р е н , о д н е з я к и х н е р у х о м е , а і н ше о б е р т а є т ь с я н а н ь о м у .
125
Тільк ивн очіОстапіз Соломієюзваж ил исяпо датися наберег. Ви лазячи нагору,в они поба чил и черв онек рай небо,на чесход ив місяць.
— Щозамара,—обізвавсяОстап,—а джетепе рнемісяч нін очі.
ТаСол омія,щовст иглавжезл ізти,ра птомодх ил иласьімало нескр ик- нула:
— А дивися!..Див ися!..Остапгля нувтаосто впів.

Передним, накра йнеб і,стоял ивисок івогн яніго ри.Та ні,во ни нестоял и.Во ни рухалис я, як живі, х итал ися, тремтіл и, осідал и в о дному місці й ви рос-тал и в д ругому. Во ни т ихо жеврі ли, як купа іск ристого зо лота, або в ибуха личе рвон имсно помпол ум’я.Від такзнес илюва лися,в’я лийг нул исьодв ітру,і зн ову росл и, знов у пала ли. Коли одна з них па дала, д руга підх оплю вала її,зді ймалася догор ийб истро ламалалі ніюб лиску чихв изубні в.Однихза йма-лас я на не біхмара тапа лала в купі зда леким небом.
Тогорі лип лавн і.
Ізжахомвдив лял исьОстапізСо ломієювсю карти ну.
— Ні, не до нас іде, а в бік, за вітр ом, — із легким серцем зітх нула в решті Соломі я.
Здавалося, розбурха не море вог ню к ипіл о, ревло, б ризка ло вог няно ю пі -ною, раз черво ною, як гра нь, раз бі лою, як сві тло б лискав ки, і й шло сер ди -тимих вил ямина чор нібезбо рон ніп лавні, щоп ричаї лисьіт ремтіл ивні чні йпіт ьмі.( ...)
Зопів ночі пліт лежавготов ий,ажп росивс янаво ду.
Вінб увважк ий,кост рубат ий,і йоготре бабуло нести так,щоб неосла бмотуз.
ОстапіСоломі якрект али,зу пин ялися,с почи вали,о бл ивал исяпотоміз новут ягли йогон агору.
Навколо— ніду шечк и.Ні,їмтакивез лон ині! Туманст оявгусти й,мовк исіль;д освітла булод алеко,ак орд оннаст орожааб опос нула,або виги нула.
— З а к и м с о н ц е з і й д е — о г о г о ! д е м и б у д е м о . . . — р а д і с н о ше п т а в О с т а п .
— Тодікаж игоп,я кпереск очи ш...

На березі було теж т ихо й безлюд но. Каламутн ий Пр ут диха в вогким хо -ло дом. Сірі, ледве помітні втумані плав ніне при вітно шуміл и.
Остап із Соломією п отиху с пустил и пл іт на р ічку. В ін хлю пну в і глиб окоосів уводу.Ко лиС оломія примост илася напл оті,Остапод іпхну водбе регайто діскоч ив.
( ...) Водазаразпідхоп ила пліт, повол іобер нула його йпо неславн изуку пізхарчам и,забутим инап лоту.Т асебулад урн иця: вон ибул изако рдо ном.
Дивне по чуття о бхоп ило Остапов і груд и: замість радост і — силь не обу - р е н н я с т р е п е н у л о й о г о і с т о т у . В о д и н м е н т в і д ч у в в і н у с і к р и в д и й з н у ща н н я , я кі зазнав у п оки нутому к раї, і, тверд о уп ираюч ись ногами в нову, не пан -щ изня нуземлю,ві нзатиску лакі погрози внато йбі кріч ки:
— Бода й ти запа лася, три клята к раїн о, з твоїми п оря дками! — зак ляв ві ннаго лос.
126
Одночасово натомубе резіпо чуласяк інськасту па.
— Хтотам?..—кин увупі тьмукор дон ни йкозакі, недо чекавш исьві дпо- віді,бах нув наослі пізруш ни ці.
— Ой!—скри кнувОстап,ух опи всязагруд ийзах итався.
— Н і ч а в о о ! . . К о л и н е в л у ч и в , т і к а й с о б і з б о г о м ! — д о б р о д у шн о п р о м о в и в к озакіступ оюпо давсяда лі...
ІІ І
— Що тобі? — пр искоч ила Со ломія д о Остапа та під держал а його. Вонавс япохо лола йтремті лавіджаху.
— Ой,—тихостог навОстап,—по ціл ивменео тут,підсе рце...
Соломія немовне розумілат ого,щостал ося.Во наторса лаОстапазаодежу, т яглайого ізсобою,ізжахом повто ряла:
— Тікаймо...тік аймо... він і щестріл ятиме, ві н уб’єтебе...
Помітивш и, що Остап не р уши ть із місця, во на вхоп ила й ого пі д руку йсливе пово локл азасобою. Вонавс кочи лавком иші йбігла пруд ко,наскі льк ипозво лявсеОстапігуст ийо черет( ...) .
Остап несвідомо п ідда вавсь їй. Він біг за нею, хоч із кож ним ві ддих ом ірухом ко лоло його в гру дях і на падал и часом млості, а з пі д рук и, якою в інзатул явра ну,стікал ощосьте плеймо кре.
«А би лиш перебігт и оце міс це... аби ли ш пере бігти, — і все ми неться... —нічоголихогонебуде...»—блукали думкив йогого лові,іві нбіг,на пружу ючиоста нніс ил и,аби невідстат иві дСол омії.
Урешті він почув, щомліє.
— Стій...неможу...—ше пнув він,о пускаюч исьдо долу.
— Щотобі?—оп ритом ніламо лод иця,схи лив шисьн адн им.
— Кровібагатов итекл о...—наси лувимов ивОстап.
— Тебе зране но? Де? — скрик нула Соломі я, опускаюч ись пе ред н им нако ліна та намагаюч исьрозгля нут ирану.
А л е б у л о т е м н о , я к у л ь о х у . Н е в и д н о б у л о н а в і т ь к о м и ша , що с т и р ч а в г у с т о ,м о вжито нан иві,к ругних.
— Детебезранен о?
Остапсикнув одтого доти ку.

— Отут,підсерцем.
Соломія прове ларук оюпо йогогру дяхі намацаламок руй лип кусоро чку.
У голові в Соломі ї розв идн ілося. Жах її щез без сл іду. В она зна ла, що ро -б ити.Обереж нороз щіб нула йомусороч куйо дкр илагру ди.С ьогобу ломало. Вона р оздер ла пазуху, од ліп ила скр ивав лену сор очку, по тім одшмату валад овги йпасзісвоєї підт ички йізп оміччюОстапат існозав’яза лайому рану.
— Вод и!..—по прохав пора нен ий.
Вод и! Се легк о було сказа ти! У сій пі тьмі, у сій чо рні й неві домій пусти ні,дедо волі булозр оби тикі лькак років, щобзаб луд итися,тр удн обуло шукат ивод у.Сер цеСол оміїрва латап росьбаОстапова,аго лова шукаласп особу.Ба !А джевон ина воді!П росесвідч итьт рясови на,щовг инаєт ьсяпід ногами.
127
1
Соломія сп робува ла ви копат и рук ою ямку й с правд і док опалася до вод и.Бу ла се густа, гнила й тягуча рі ди на, з прот ивн им запахом шу вару . С оломіязач ерп нула її в пр игорщі й по дала Остапов і. Той змоч ив уста, але пит и її незміг.Со ломіязмоч ила йомучол о,скин улаізсебеве рхню одежуй підмост ила йому під го лову. Про те, щоб пуска тись у д орогу в так у пітьму в невід омійстор оні, небуло йгадк и.
Требабу лод очекат исясвіту.( ...)
Та ще кол и б во на хоч могла бачит и йог о рану, його об личч я — їй, зда -ється, не та к би важ ко бул о. А то ся пітьма, сей чор ни й, кля тий мо рок. В інот очив її з усіх сторі н, слався пере д оч има, висів на д голов ою, заповзав під шкуру,в ипо вняв їївсютагн ітивсер це...Надаремне витр іщала очі—во нанемог ланав ітьод різн ити пальц івнав ласні йруц і.Ві нжив,то йморо к,руша вся,дихав, шептав щось тисяч ним и устами, безпе рестан но, уперт о, з посвист ом, я к с т а р а б а б а . С о л о м і я с и д і л а п е р е с т р а ше н а т а п р и с л у х у в а л а с я , п р о що ше п ч е мор ок.( ...) .
Утома взяласвоє : Сол оміянавс идяч кизад рімала.
Коливо напро ки нулася,сіресв ітло падало ізхмарного неба.( ...)
Остап лежав тут же з розп люще ними о чима; й ого моло де обл иччя немовп рив’я ло,науста впаласмага.( ...)
За поміччю Соломії ною Остап зв івся. Ві н затискав зу би та к ріп ився, щоб не стогнат и, — так його бо ліло за кож дим рух ом десь під лопат кою. Со ломія п і д т р и м у в а л а й о г о , і т а к в о н и з в і л ь н а й ш л и п о м і ж в и с о к и м и с т і н а м и ж о в т о г о к омишу.
Недовгоїм довелосяшукативоду.Незабаромзаблищалокрізькомишспо-кійнедзе ркало озерця.
Соломія напої ла Остапа, огля нула й обмила його ра ну. Во на п рик лала до ран и мокру хо лод нуганч ірку — йОстапові ста лолегше.
Почали ра дит ися,якїмв ибрат ися зпла внів, куди йти.( ...)
( ...) Вонийш литак довго, невідаю чип ори дня, бона дним ивсевисі вкла -поть оли в’яної хма ри, а круг них усе їж ився висо ченн ий, цупк ий, жовт ий ко-ми ш,немовсу нувсяразоміз ними, якзачаро ван ий.( ...)
— Примости мене к оло озе рця, аб и я міг воду дістати, а сама йд и, роз-г лянь...—згодж увавсяОстап.
— Ти,пев но,зголо дні в,їстихоче ш?
— Ні,нехочеться...тіль ки пит и.
Соломія нагнул акоми шізроб илахв оромул оже.Незводяч ись,ві нмігза-чер пнут ипр игор шнеюв оду.( ...)
— Несумуйжетутбезмене,яш вид копо верн уся,—обер нулася вона донь огойз ник лавкоми шах.
Вона йшла йстара ласянагадат исобі плав ні,якб ачи лаїхзгори, допе ре-п рави.
Шувар—аїр.
128
Управ о — горіл о... так, управ о горіл о, — і туд и гнав віте р вого нь; у ліву р у к у в и д н і л и с я г о р и й в е р б и . З н а ч и т ь , т р е б а й т и т у д и , п р о т и в і т р у . В о н а с т р и - бала з ку пин и на к упи ну сли ве бадь ора. З кож ним к роком на дія р осла в їїсер ці,хочка рти нанемі нялася.Ч асомїй довод илос япро ди ратисяче резтакугущ ину, що во на ледве про лазила поміж жовт ими стінам и. Посковзну вшись, Соломія вскоч илав ищеко лінух оло днутва нюку.( ...)
( ...) Раптом Соломія зуп ин илась і мало не зомлі ла від ст раше нної думки: їй п ри йшло до гол ови, щ о вона може не зна йти Остап а, бо ні чим не з начи ласвоєї д орог и. Треба було ламати к омиш аб ощо. Треба зараз вертат ися, пок иво на не далеко віді йшла й не заб ула до роги. С ерце ї ї неспо кій но ка латало,к оли вона бігла наза д, одшу куюч и свої слі ди. Вона не мала часу на обереж -ність — коми ш би в її по ли ці й навіть ска ліч ив ногу. Та то бу ли д ріб ни ці.Колиб шви дшез найт иОстапа,вона тодіз новуп одасться нарозві дку,ті льки не бу де такою дур но ю, не забуде з начит и до рогу. Сп очатку все йшл о доб ре,во на знаход ила св ої слід и й по н их верта лася. Та ско ро слі ди щез ли. С оломіїзда лося,що вона дужеодх ил иласьулі вору ч.Во навзялат рохи вправ уруку йнесп одіва но наскоч ила на чимале довгасте озер це. Тут в она не
була, се вона т в е р д о п а м ’ я т а л а . В о н а м у с и л а в е р н у т и с я т р о х и н а з а д , що б о б і й т и п е р е шк о д у . Тепе рСо ломіявагалася,у якомуна прямку йт и.( ...)
— О с та п е е ! . . О ст а а п е е ! .
Голос її п рогучав глух о, стіна во рожого оч ерету не пусти ла його далеко,заб ралавсеб е,ковт нула.
Соломія щеразгук нула—тежсаме.
Серце в С оломії у пало, ру ки зв исли без влад но. Та ненад овго. Нови й пр и- пли в енергії, шалена відвага п ой нял и її вол ю, і вона кин улась упе ред, роз -хил яючи йламаюч иоче ретзіслі поюзавзят істюзране ногоо леня.Од часудочасу в она к лика ла Остапа. Від пові ді не б уло. ( ...) Комиш шумів. Він їжився перед нею, тісн ив із бок ів, настига в іззаду, лов ив ко рін ням за ног и, колов ірізав ш орстк им листом. Жовт ий, глад ки й, висок ий — в ін глузува в із неї, п о-махуюч и над її голов ою руд им чубом. С оломія ч ула до нього зне нав исть, якдо ж ивої іст оти. В ін д ратував її. Кол и б у неї був се рп а бо ніж, во на різа ла бйог о дот и, пок и б він не по ліг увесь або в она сама не в пала тру пом. Со ломія н а к и н у л а с я н а н ь о г о й п о ч а л а т р о щи т и з і з л о с т і , з о з в і р і н н я м , я к с в о г о в о р о г а .
129
Вона рвала його,ламала,к рути лайб ила ногами,аві нзгин ався,уп ирався,зчі плювавс явгорі кит ицями, ран ивїй руки йті льки корі ннямт ремтів,немо водскр итого реготу.
Соломія з несил илась і в пала. Ї й стало ду шно. Піт к рапл ями стікав пови ду, груд и важко дихал и, й оч і бл ищал и, як у звіра, що по павсь у лабе ти.З начит ь,немаєвих оду:во намусить тутпог ибат и,аОстапчерезне ї—десьу другому місці. С оломії не так жалк о було себ е, як Остапа: во на уявл яла собі,я квін тепер лежить,хв ори йісамот ній,уп ущі йвигл ядаїїзо черетів. Їйжал ьсталомол одогозмар нова ногож ит тя—ів оназап лакала.
Тим часом кор отки й осі нні й день гас, із п лавні в вставала ніч. Сп очаткумо рок полізіз п оміжочерет ів,азаним дих нули озерця такуп ин ибіл имту-ма ном.
Ставало в о г к о й х о л о д н о . Пон очі н і ч ог о б у л о р у ша т и . Со ло мія с и д і л а , о б-
нявш иголов уруками,і думала.( ...)

Вона не могла б сказати, п роки нув шись, чи бул о пізно, чи ра но. Над ко-м ишами ще н ижче, ніж учора, спуска лось ол ив’яне не бо. Усе тіло в Сол оміїбо ліло, як по бите. Важ кі пові ки мимохіть спуска лися на оч і, голова була не -свіжа. ( ...) Що далі вона йш ла, то більше д ивувалас я, що сьогодні п опада лосьїй та к багато живих істот. Т рич і вона поміт ила кр ізь комиші сір ий вов чи йхребет, разлис ицямай нула коло неїхвост ом,аздалекуч улосяка баня черох -кан ня. Вужі й гадю ки наб рал ися сьогодні особливої р ухлив ості, бо все пов-зл ивтому напр ямку,які шлаС оломія,ії йтре бабул оособл ивов важати,щ обне наст упи ти на слизь ке й холод не гадюче тіл о. Птахи кружля ли на д плав -нями ц ілим и хмарами й так вереща ли, що заглуша ли на віть шу м
плавн ів.Сол оміявсей шла.В оназіб раласво юенергі ю,усюсилу волі,усюмі цьтілата йш ла вперт о, завзято з вір ою, що її шир окі й високі г руди з ламають усіпе решко ди. Од нак кра ю плав ням не бу ло. Комиші, озе рця, є р ик и... І зновук омиші, і з нову во да, і знову т ой сами й згук розміре ного, од ното нног о пр и-бо юморсько їхви лі.( ...)
Обернувш ись назад і глян увши на небо, вон а по бачи ла че рвон і, як г рань,хмар и—ізразуста лизрозумі лими їйіт ойд им,щово начу ла,ітепл о,інесп о- кійптахів,ітіканнязвірів.Плавніг оріли,вогнянігоринаступалинаних,несливсьому смерть. А ле вогонь іще десь да леко. Ко ли шви дше побігт и, можна щевте кти. Тіль ки так ду шно, так в ажко... на че хто же неться ззаду й д ихає, на -лягаєна плеч і.Сол оміїневух олов итьуже далек ийл ускітсухогок омишу, не-виразнегуді ння, начезві р велетт рощ итьщось,жва куєіважкос опит ь.Сежви дима смерт ь здога няє її !.. Тут нема вже рятунк у. Ніхто й ніщо не поможе.Несказан ний жах о бняв Со ломію. З кр иком «ох, боже мі й!.. ох, б оже!..» во нашар пну ласьзостан ніхси лінаос ліпк ину ласявоче рети,сл ідомзагадюк ами,звір иною і всім ж ив им, що, р ятуюч ись о д наг лої смерті, мчало в пе рестрахупе ред
наступаюч имибу рунам ивогн яногомо ря...
А воно йш ло. Во но ко тил ося за ним и невп ин ним и, непе реможним и, ве-сел ими хв илями, зо лотом розс ипал ося по п лавн ях, жерло о черет, ви пива лово ду,пі дпалю вало небо...
130
***
По відході Соломії Остап почув себе відр ізаним о д світу, од люде й. Га-ря чка па лила його всере ди ні, він щохви ли ни моч ив ру ку у воді й охо лоджу- вавчо ло,очі,го лову.Йомудо кучи лод иви тисян ажовтісті ник омишу —івінза плю щив о чі. Ві н думав. Згаду вались йому дав ні замір и, він думав про те,ч ого йш ов сюд и, у Туреч чи ну, через ві що пок ину в рід не село та дідуся. Я к тоте пер жив уть ді дусь, чи жи ві й здо рові? Ч и згадую ть Остапа? От коли б вон ип рий шл и й по див ил ися на свого в нука, п ідстрел еного, знес иле ного, пок ину -тогов комишах наоб і двовкамів оро нам.
Йомувсещосьверзл ося,івмаячн івін кли кавді дуся.
Дідусь прих оди в. Тихо й не помітн о вилаз ив ві н із коми шів і ставав передОстап ом,згорнув шир уки.( ...)
Остапвівбесідуз дідусем—ід ідусьп отішав його,да ваврад у,розказува впро кол ишнє іпро те,щодіє тьсявселіте пер...
Я к тільки Остап р озпл ющував о чі, дід усь ховавсь у ком иші, але довол ібул о заплю щит и їх, як ді дусь знов у з’являвсь і с лухав пр игод и Остапові а бооп овідав просебе.
НадвечірОстап почавту рбуват ися:де ділася Соломі я,щоїї немадосі?( ...) Уночі йомусталогі рше.Про пасни цяті палан им,гарячка пал илавог нем,
а в грудях так к олол о, що ві н на п ревел ику си лу дістава в собі во ду. Ві н хотівка шлят и й не міг од бо лю. А Соломія не пр иход ила. Остап не с пав, а ли шечасом, на кі лька хв или н, запада в у нетяму. Ніч тяг лася довго, без коне чно, яксмер ть...А Соломії небуло...
— Де ж вона, що з нею? — Остап н удивс я.Удосв іта Остаппо чув,що к оло ньогожи ваістота.
— Ти,Со ломіє?—посп итавв інів ідкр иво чі.
« Ч и в о н а ж а р т у є , що п е р е к и н у л а с я с о б а к о ю ? » — п о д у м а в в і н і т р о х и о п р и -том нів.
Проти нь ого стояв не пес, а вовк. Вели ки й, сіри й, забовта ний, з гар я-ч ими та голо дн ими оч има. Він настор оши в вуха й п ростяг до Остап а морду,мір куюч и, чи безпе чно йому на падат и, чи н і. Остап лежав безбо рон ни й і д и-в ився на в овка. Ві н до бре бач ив тр охи к рив ий, гл ибок ий і засл ине ни й ротв овка,закру тки шерсті на його гру дях і міц ні замочен і лап и.
131
Звір стояв нерухомо, у решті перестав ив од ну лап у, далі д ругу й т рошк ипр исуну всядоОстапа.
Остап зачерпну в пр игорш нею во ди й бриз нув н а вовка. Бризк и до летіл идо його мор ди, кі лька з н их упал о на не ї. Вов к виска лив зуб и й осів на зад нілап и,але невідхо див.
Остап знову по кроп ив й ого вод ою. Во вк кла цнув зу бами й б лимн ув оч и-ма. Ві н був невдов олен ий. Поси дівш и тро хи та не зв одяч и оче й з Остапа, вінра птом в итяг ши ю, пода вся напе ред і так жа ліб но завив, що Остапові аж мо -роз пі шов п оза шкі ру. Ви в він довго, на к ілька нот, із вел ик им смаком, із за-плю щеним и оч има. Урешт і замовк, пос идів т рохи й наб лизи вся до Остапа.Є ди ним оружж ям Остаповим бу ла вода, і в ін од часу до час у об лива в неюв овка, не допуска ючи д о себе. Вов к уреш ті скучи в. Ві н кіль ка разів сер дито,із за пеклістю кла цнув н аОстапазубами, к рутнувсь і щезу ком ишах.
Посиходві динахОста ппоча вдумати просмерт ь.Прий шла поравм ирати.Ч иж ивого,ч имертвог о,атакиз’їсть вовка босточатьх робак ивсих нет-
рях.Ч инеод нако во?
Остапові згадався Іва н. «Хіб а я боюся смерті? — ч ув він його ца пи ни й го-лос. — З роду зві ку... Пошли, госп оди, хо ч зараз. Раз умира ти — н е двічі... Умер—ік рай,бі льше невстане ш...»
Остаптежнебоя всясмерті.Йомутіль кихо тілося передсмерт юпо бачит иСо ломію. Дідуся в ін ба чив, то й п рихо див до нь ого, а Сол ом ії як нема, такнема... Десь заблуд илась у плав нях або вовк и розде рл и її. Й Остапові ста ложалк о Сол омії, страх як жа лко. Вона та ка до бра, так к охала його, во на піш лаза н им у далек у дор огу, не п ожалува ла кіс своїх зад ля н ього; во на дог лядал айого, я к рід на мати, б ула ві рна, як т овар иш. І саме тепе р, кол и во ни зд обул исобі в олю й мали в щасті та ра дості п очат и нове ж иття, прих одит ь поги бельі, я к ще нят у рі ч ці, топ ить їх об ох... ( ...) Він не хоче вм ирати. Ві н хоче жи ти.Св іт так ий к расни й... Остап іще мол оди й, він не жи в іще, не заз нав усього...Йому ще хо четься гля нут и на со нце, по бачит и світ б ожи й, люде й, об няти Соломі ю... Він і ще жив ий, в ін н е лежатиме т ут кол одою, не
ждатиме, пок ипр ий десмерть...
Остап зсувається зісвого ложа й повзе.
Йому боляче. Ну, та ні чого, терп и, козаче... В ін бу де плазува ти, чі плят и-меться не тіль ки ру ками та н огами, а й зубами навіть, а та ки в илізе із сихмоча рів.
О с т а п п о в з е . Й о м у т р у д н о , к о ж н у к у п и н у д о в о д и т ь с я б р а т и з б о ю , у г р у д я х коле й спирає дух, ног и важкі, як к олод ки. Він спо чиває, ом л іває часом, про -к идається і зн ову по взе на д ні коми шевого мо ря. До серця б’є гар яча хви ля;д ика,не перемож назгагажиття пали тьусеред ині,сп овн яєвс юйого істоту...
Раптомві нчуєна дсобою :
— Оста пе! Остап е!Се ти ?Жи ви й ?

Вінз нає,чий тоголос: товір най огожінка,т оСо ломіязл ину лазнеба,щ обузят ийого досебе.
132
— То я, то я, серце моє... — обз ивається ві н до неї і чує, як вона зво дить й о г о , б е р е н а р у к и , я к м а л у д и т и н у , і в о н и л е т я т ь о б о є у в и с о к о с т і , г е н г е н д о з оря ногоне ба...Йомутакрадіс но,такд обре...
В мірошн икЯк им
Г ко рдо нни йкозак
1. Удо розі доОста пай Со ломії пр истав

АІван
БдідОвсій
2. П рочитайте рече ння .

«Вона р вал а йог о, л амал а, кру тил а й бил а ног ами, а він зг инавс я, уп ирав ся,зчіп лювавс я вго рі ки тицям и, р анив їй рук и й тільки корін ням т ремті в, нем ово дскр ит ого рег оту ».
Уцьомуур ивкун аявн ийху дожні йзасіб
Аінверсія В метамор фоза

Б анаф ора Гперсо ніфі кація
3. Сюжетпов істірозгорт аєтьсявпо дан ійпо слід овност і.

АСол оміяшу каєв ихі д—д умкиОста пап росм ерть— пе ремож ни йпо єд ино кізво вком— пор ане нняО стапа
Бпора нен няОста па— Сол оміяш укаєв ихі д— думкиОст апа про смерть —пер еможн ийпо єди нокізв овком
ВдумкиОста пап росм ерть —С олом іяшук аєв ихід —по ран ен няОста па—пе ремож ний поєд инок ізвовком
Гпо ра не н няОст ап а— Со лом іяш ука єв ихі д— пе рем ож ни й поє д ин окіз вовк ом—дум киОста пап росм ерть
4. Стисло пер екажітьзмістІІі ІІІчаст интво ру.
5. Який настр ій навіюють пейзаж і п огода в ІІ і ІІІ части нах тво ру? Яку роль вон иві діграютьур озкриттів нутріш ньогоста нугерої вповіст і?
6. Щодава лос ил игер оям дол атитак іве лик ітру дно щін ашл яху ?Цітру дно щіру йн увал ич изміц нюва ли пер еко нан няОста пай Со ломії ?Обґ рунту йтесв оюд ум ку.
7. Знайд іть і проч итайте епізо д, кол и д о Остапа при йшов вовк . П рок оментуйт емайсте рністьМ .К оцюб инського взмалюван ніціє їнап ружен оїсц ени .
8. П окажітьнакарт імісцев ість, деві дбуваються под іївІІі ІІІчаст инахтво ру.
9. Спрогн озуйтеп ода льшіп одіїв повісті .
10. Виразн о п рочита йте у ривок , я к С оломія заблук ала в пл авнях (п очи наючи з ре -че ння« Гол осїїпрог учавг лухо.. .»ізакі нчуюч ислов ами«...і воназ апл акал а») .
11. П роведітьмов нед ослі джен няур ивка ,яки йвищ ойн ови разноч итали .Зн айд ітьізапи шітьпо1 –2п рик лад иепітет а,п ерсо ніфіка ції ,інв ерсії ,по рівня ння .
12. Якік оль орит азвук изоб раж ено вІІІч асти ніп овісті ?Нав едіт ько нкр етні при кла дизтв ору .До яких ви дівм истецт ваціз асо бин абл ижа ютьпо вість
«Дорог оюці ною» ?
 П рочитайте повістьМ .К оцюб инськ ого«Дорог оюцін ою»до кінц я.В ипи шітьузош итн езрозум ілі вамсл ова .
133
IV
Край битог о шляху, я ким селя ни надду найсь ких сіл їз дять у Га лац, захо-ва вся серед ку пи ве рб і п оміж очеретам и цига нськи й висе лок. В ін скла дався в с ь о г о н а в с ь о г о з т р ь о х х а т о к , в л а с т и в о к у р н и к і в , н и з е н ь к и х , к р и в и х , з л і п -ле них ізгли ни,як ластівча нігніз да.
Удвохіз них,оч евид но,н іхтонеж ив,бо вікна бул ипов ид иран і,комише вістріх иобс ипал исьікі нці латстир чализ них,я креб ракістяка. Тіль кив одні йлі пля нцісві тил исядва віко нцяі вився димокіз вербо вогод имаря.
Тамжилао ди нокаув исілку цига нськасім’я.( ...)
Підвікн омублагаюч ійп озістояла перед цига нкоюя касьстраш нажін ка,блі да, прост оволоса, у подер тій, забо лоче ній о дежі, і намагалася щось вимо -вит и.Їїв уставору шил ися,тагол оснедо бувався.Се їїмучи ло,іво нагово рила о ч и м а — ч е р в о н и м и , н а л я к а н и м и , с т р а шн и м и . У р е шт і ї й в д а л о с я п р о х р и п і т и :
— Люди... добр і... рятуйте... ря туйте!.. Остап леж ить там, не далеко... хо -дім...ряту йте!..
Цигани нічого нерозуміл и.
— 1
Содеш душа? — питавста ри йцига н.

Соломія, о дначе, не слухала його — во на зверта лася до Ра ду, хапала за плащ циган ку, благаласта рого. В онастог нала й тягла їхза собо ю.( ...)
( ...) Урештізупин илася, нагнулас ядоземлі йпр омови ла:
— Остапе!..Відп овіді небу ло.

Цигани теж н агнул ися пр ид ивля ючись. Лежав як ийсь ч олові к. Стар ий циган вик ресав вогню, за пали в очерет ину й наб лиз ив її до Остап ового об -л иччя. Очі в Остапа б ули за плюще ні, а на б ілому в иду в иразно за чор ніли мо -ло дівусайгуст ібров и.( ...)
— Л ю д и д о б р і , — б л а г а л а С о л о м і я , с т о я ч и н а к о л і н а х , — з м и л у й т е с я , п р и й -мі ть нас до ха ти... Ви ж бачите, пропа даємо... Ч оловіка мого постреле но, ві нлед вежив ий,мало незаги нулим ивп лавнях...Я вамодд ячу, явамо дроб лю...Візьміть усе,щомаю...усе...танеки дайте нас...Осьнате...
Ізсимисловам иСо ломіязірв алаізш иїто рби нку йвиси палаз неїна рукустар омуцига новік ількас рібн ихмонет.( ...)
Стара ц иганка ві джи ла, кол и пр инесен о ране ного. Її ст рашн е, жовте, ві- дьомське об лич чя зразу стал о доб рішим, а сив і пасма кіс, що в иби вались і з п і д ч о р н о ї х у с т и н и , с п о к і й н о л я г а л и н а О с т а п о в і г р у д и , м о в н а г р у д и с и н а , к о л и в о н а о б м и в а л а т а п е р е в ’ я з у в а л а й о м у р а н у . Н а п о є н и й н е з а б а р о м з і л л я м , з пе рев’яза ною ра ною, зогріт ий те плом, Остап роз плю щив о чі. Се так в ра-ду вало стар у цига нку, що в она забе лькота ла щось жвав о, силь но зачаді ла злюл ьки йрад існоп отрі палаС оломію поп лечах.
Стара ц иганка взя ла Остапа пі д свою оп іку. Во на ход ила к оло нього, ва- рила йому зіл ля, обд ивл ялася ра ну, пої ла козяч им молок ом, особли во, кол иГі цатаРа дувихо ди лиздому.( ...)
Содеш душа? (Ру м. ) —Що ка жеш ?
134
По обіді Гі ца знімав із стіни с вою скр ипку. Уся сім’я знал а вже, чого маєспо діват ися, і розташ овува лася під ха тою. Ста ра ц иганка накла дала че рвону л ю л ь к у с в і ж и м т ю т ю н о м і в и г і д н о м о с т и л а с я н а п р и з ь б і . Г і ц а н а с у в а в н а ч о л о по дерт ий б риль, ста вав у поз ицію коло двере й і п очи нав. Сп очатку Маріу цатіль ки світ ила на Рад у біл ками, а ві н злегка пі дморгував їй гаря чим ок ом ічор ним вусом, але кол и скри пка п очи нала підси пати жа ру й л оскотат и тан -цю ристу ж или, мо лод иця не вит римува ла, зрива лася з пр изьб и, як чо рни йптах,і ки далась утанецьта кпру дко,щ осин ійп лащїї надув авсяіло потів на віт рі. Рад у був напогот ові. Усі рухи його, важкува ті звича йн о, ставали втан цілегк имий поваб ним и,ноги ледвет орка лисяземлі, рукиг нул ися,якгу-мов і, уся фігура й ого нагаду вала то нку та г нучку лози ну. Спо чатку
танцю -вал и пові льн о, плав но, мов хита лись о д вітру. Та ось Гіца зіг нувся і наліг наск ри пку.Ві нпі дня вод нуно туйусев икочу вавів икочу вавїї нагору,ус ев ищета й вище, аж мло їло, аж дух захо плюва ло в гру дях. Уре шті н ота зірва лась ізвисо кості та по кот илась ун из. Спо чатку во на кот илась о дна, пі дскакую чи й р о з г а н я ю ч и с ь , т а о с ь н е н а р о к о м з а ч е п и л а д р у г у , т р е т ю . Б р е н ь к н у л и т і н о т и й по коти лися раз ом униз, як камінц і з гори, усе шв идше та шви дше, усе бі льшр озганяюч ись,усебіл ьшезахоп лююч ин от,зростаюч ивла вин узгуків,угріз -ни й музика льни йво доспад, уя кому чулася дика е нергія руху.
Той во доспа д ціл ком захопи в тан цююч их, стрепе нув усі їхн і жилк и. Во ни всепр искорю вали темп( ...) .
Остапужевилаз ивізхати под иви тися натан ці.
« Чорт з на я к г у л я ю т ь , н е м о в п ’ я н і » , — д у м а в в і н і з г а д у в а в м у з и к и у с в о ї мс елі,що наймав кол исьСол омії.
Неспо діва нотр апи лас япр игод а, яказмі ни лажитт явтіка чів .Цига нио дн ієїн очів чи ни лир озбі й, уяком уГіц упо ран ил и.Ост апі Сол оміяв ир іши лиза ли шит ине без -пе чн е міс це — сві й т имчасо ви й п риту лок у цига н. О дна к н аступ ного дн я п ри йш литур ецькіж овні рийза брал ивсіх ,на вітьОстапа ,хочато йзапев няв ,щові нтутчужи й.
Сол омія , н ічого н е зна ючи пр о ж овн ірів , пра цюва ла з охот ою, бо їй щаст ил о:х азяї н д озво лив пр их истит и в себ е о бох . Не спо діва но на база рі в она зустр іла Іва -на ,я комур озпо віла пр оїхн іпр иго ди .К ол иво нип ри йшл ид оц иган ,по бач ил ио дні погр оми .Остапаз аар ештува ли .
Сол омія т а Ів ан ст ал и ра дит ися , я к в изво лит и Оста па з тю рми . Ви ріш или пі д- куп ититу рец ьки хжов нір івуп олі цій ній ді льн иці .Ів анві д дав Сол оміївс ісво їгрош і.П ротецьоговиявилосянедостатньо.Їмлишеповідомили,колимаютьпереправлятиОстапаназа ддо дому .
Сол оміяп ер еко нала Іва назді йс нити нап ад начо вен наДу наїтаз віль нит ико ха- ного. Іван погод ився .Вон ипр ид бализ броюів ируш или дор ічки .
Соломія не від рива ла очей від бе рега. Там, над во дою, ку пка лю дей лаг о-д илася сіда ти в чо вен. «Ч и їх тр оє, чи четв еро?» — мучи ло Со ломію п итан ня, і в о н а н і я к н е м о г л а п о р а х у в а т и , б а ч и л а , я к в о н и с і д а л и т а я к ч о в е н з а г о й д а в с я нав оді,ві ддал яючись одбе рега.Обидва човн исуну лися почор номудзе ркалі
135
й лиш али за соб ою город. Турец ьки й чове н теж ви пли в на сере дин у, певн о,хотівп окор истуват исясил оютечі ї.Такв они пл ивл идале коод инв ідод ного,не набл ижаюч ись до себе. Шв идко го род зовсім зак рився за п рибе режн имиве рбами. Іва н на ліг тоді на весла, і й ого чове н поча в наган яти пе ред ній. Уже м о ж н а б у л о р о з і б р а т и , що т а м с и д і л о ч е т в е р о — д в о є н а в е с л а х , а д в о є — о д и н пр отио дного. Соломі явпіз налаОстапа.
Треба йогоспов істит и.
— Ос т а а п е е ! — в и г у к н у л а в о н а н а г о л о с п іс н і, іт о й м у з и к а л ь н и й в и г у к п о к о т и в с я п о м і ж б іл и м и б е р е г а м и , д о л и н у в д о л юд и н и н а п е р е д н ь о м у ч о в н і й с т р е п е н у в н е ю. — О с т а а
Соломіїнчовенповернувбокомібувусьогонааршинвідтурецького,колитурки загалака ли. Та б уло піз но: ч овн и черк нул ися, загойда лися, і саме тоді, як турк и з лай кою нагнул ися, щоб в ідіпх нут ися, Іван під няв весл о й з усієїси лиспуст ивй огоначе рво нийфез .
п е ! — с п і в а л а С о л о м і я . — Ми ї д е м о т е б е в и з в о л я т и ! . . І ванб’є о дного... я стрі ляю д ругого, а ти в озьми собіт ретього... ( ...)
1
У тойжеме нт міжних блис нувп остріл із виласяхма ркад иму.
— А лла!—скр икну литу ркиз неспод іван ки.Одн огодуш ивОстап.

Той мент був так им блис кавич ним, що вида вся хви лин ою сну. Іва н, спус -т ивш и весло на голову турко ві, під няв його зно в і на хв или ну закл як, ди в-ля чись нарозго йдан ий,стр ибаю чи йпово дічо венізпе реля кан имилю дьми. С оломіюк різьсер панок димуо пікл юти йпогл ядчо рн ихоче й,іїйзда валося,щ ово настріл яєбезпереста нку,хо чамоглавист ріл ити лише раз.
РаптомІва нпо чув,що йогов пекло щосьуж ивіт.В інмаш инал ьносп устиввес лонату рка,але веслосковз нуло йви пало йомузру к;черв он ийфезтур каякос ь в итягся пе ред оч има, немов в иріс, від так щез; І ван р озки нув рук и, по -хит нувся, у голо ві мигну ласвідомість, що йому щось не добре.
— Ой,божежмій!—ск рик нувві нра птоміпо летів навзна киув оду.
Хитк ий чо вен нагнувся п ід вагою його ті ла й ви ки нув Со ломію. Льод оваво да голками про йшлася по Со ломіїн ому тілу, со н щез, і свідомість осв іжиламоз ок.Намагаючисьухо пит исязапе реки нути йчо вен,Со ломіяп обач ила,щоОстап б’єтьсявр укахдв охтурк ів,атреті й—то йсамий, щобув підІ вано вим в е с л о м , — д е р ж и т ь у р у к а х д и м у ч у ще р у шн и ц ю . Д о в г и й ч о в е н т р і п а в с я п е р е д ї їочима навод і,яквел ика риба.
Значи ть, ні во на, ні Іван нікого не заби ли... Знач ить, усе п ропал о... А ле їйне д о того... Во на чує, що могут ня течія бере її у сво ї обі йми, а чор на гли біньт ягне за ног и. Прихо дить смерт ь. А ле вона не дасться. В она має силь ні ру ки,адо берегане далек о.Во начуєзасобо юякісь кри ки,Остапівго лос,таїй недо них. Вонамус итьпос пішат ися,пок инезмерз лоті ло...( ...)
1
— Остапе!..—зрозпуко юкл ичеду ша.
— Соломіє є!.. — до носитьс я до не ї кри к серця. — Соломіє!.. — чує вонак різьхо лод ну хви лю, що б’є ї й в очі, то ркається ч ола, роз плутуєк оси...
Фез—феска,головн ийу бір схід них наро дів.
136
Жовте,каламутнесв ітло потих ули недого ри...згадк ижиттяза ймаються,я кіскр и,ігаснуть,п опелі ють,якіск ри...
Почорні йрі чціп оміжбіл имибе регамипр удко пл ивечове н,танев дал ині й обер тається на цятку... за н им несе вода други й, пор ожні й, хлюпає в йогобі лібо киіфар буєїхуче рвон ий колі р...
Тихов повіт рі...
***
Ч ималовод иутекл овДунаїзт огочасу.( ...)

Тьмяносві тятьсяві кнавма леньк ійхат инц і,дестор ожвар итьсобіу богувече рю.Весел о,зтріскомпа лаєвпе чісухи йкоми шігуготи тьуком ині.У печі щось бул ькає. Си вий дід гріє св ою бор оду бі ля вог ню і слухає розмо ву вітру.Що некажіт ь,авінж иви й,той вітер. Він летить іздалек у,пона дтих имиселам итазаби раєпо дорозі,вс ичуєвсебе йти шусела,ік лекітміста,шем -ран нятем ноголісу,дзю рча нняв одідзв інстиг логоко лоса.Ві ннесевсо бівесьгомі нземлі,відт ихогоб ри нін нямушк идогу ркотуг рому,відск ритого
зітханнясе рцяд окр икусмерте льної розпу ки.
Требаті льк ивмітисл ухати.А дід навч ився.Довгір окисамот ньогож иттясере д розлог их пр осторів, у цьому ца рстві віт ру, навч ил и його р озуміти та -ємну розмов у. Ось і тепер п рин осить йому той вірн ий т овар иш усякі зв істкисві туйк идає,мов цін ни йдару нок,ук оминха тин ки.
Дідпід німаєкудла тібр ови йслухає.Йогомутн іочі дивл ятьсяв прості р,аусмішкарозсуваєзмо ршк и.
— Ч ую,чую...—шепочев інів иход итьізхат и.Темря вайп устка обго ртають його.
Він повертає тьсявто йбік, дедале ко,заселамий ланам и,пл ивеДуна й,ішеп оче:
— Зновумен екл ичеш,С оломіє?Почека й,шв идко пр ийду, незабарюс явже...

А вітергуде,розві ваєдід овібо роду йпр ин осить йомутих ий,ле двечут -н ий,мовіз днаДуна ю,пок лик:
— О с та а п е е ! . .
— Отаквонамене частокл иче,—о пові даєдід людям,щ оінк олизах одять усторожк у.—Я ктільк ивіте рзагуде—та кікл ичед осебе...товкоми нгук не,то на дворі покл иче... а часом серед ночі збу дить... А не пр иход ить, н і... Та іхвала б огу, бо засмутилася би не біжка, ко ли б проч итала моє ж иття, як в оносп исане на спи ні...
Й Остап охоче під німає сороч ку й п оказує збасамане ний с ині й хребет, десписа на,якві нкаже,й огожиттє пись.
— Оце ззаду пам’ятка ві д пана, а спе реду, між реб рами, маю дару нок в ідмоскал я... кругом лата ний... з тим і д о Бога п іду... Дорого зап латив я за волю,гір ку ці ну дав... Полов ина ме не лежит ь на д ні Дунаю, а д руга чекає і н е доче -кається,ко лиз лучит ьсязнею...
137
1. Сло ва«О цезз аду пам’я тка відп ан а,ас пе ред у,міжре бр ами,м аюд ару нокві дмоск ал я... »на лежат ь
АРаду
БІванові
ВСол омії
Г Остап ові
2. Звільн итиОстапав ідтурк івСо ломії допомагав (д опомагал а)

АРаду
БГіца
ВІван
Г Мар іуца
У ривок Позасюж етни йе лем ент
1 «...Ярмобу лон акла ден ена шиюд икому А епілог
турові,з агна ному,зн есил еному. ..» Б про лог
2 «...Якасьс тра шнажінк а,б ліда, прос тов оло В портр ет
са,упо дер тій,за бол очені йод ежі...» Г ексте р’є р
3 «...Вікнабу лип овид ира ні,коми шевіс тріхи Д інтер ’єр
обсип алис ьікінціл атс тир чализ них.. .»
4 «Дорог озапл ат ивязав олю,гі ркуціну
дав.. .»
4. П рочита вши оп исц иганс ького висі лка нап очатку ІV части ни пові сті, про -ком ентуйтезас обиз ображ ення хаток .
5. Яки й с посі б п ри дума лаС олом ія, що б с пові ститиО стапа пр о їх ні йна пад нату ре цьки йч ове н?
6. Чому ,нав ашу думку ,М .К оцюб инс ьки йд ляо пис усце ни смерті Со ломі їви -ко риставн епов нір ечен няікр апки ?
7. Якія костіма єІва нК отиго рош ок? Защ ойом усимп атизує чита ч?
8. ЗякоюметоюМ.Коцюби нськийув івутв іре піл ог?П оя сніть оста ннє реч енн яеп ілогу .
9. П рокоментуйт еназвуп овістіМ .К оцюби нського «Дорогою ціною ».
10. Якаго лов наі деятв ору ?
11. Визначте сюжетні елеме нтипо вісті«До рогоюці ною» .
12. П рокоментуйт евиб ірко льорі вдл яілюстра цій дотво ру.
 Добер ітьзаго лов окд окож ної части ни пов істіМ .К оцю бин ськог о«До рогою цін ою»іза пи шітьузо шит .
138
оЛександрдовженко
(1894–1956)
Український письменник, кінорежисер,

кінодраматург,художник.
Найвідоміші твори: кіноповісті «Зачарована Десна», «По-
вістьполум’янихліт»,«Поемапроморе»,«Арсенал»,«Українавогн
і»;оповідання«Мати»,«Нічпередбоєм»;«Щоденник».
ОлександрД овж енко наро дився 10вересня18 94р.вс.В’юн ищі( ни нісмт.Сосниця) ,щонаЧернігівщині, уродинінеписьменнихселян.Бать кимал и14 дітей,зя кихв ижил оли шедв оє—Саш котаПол іна,майб утня лікар ка.
Олександр сп очатку навчався в Глухівсь кому вч ительськ ому інсти туті,по тім учите лював у Жи томир і та Києві. В ін мрія в навчат ися в А кадемії м ис - т е ц т в , б о в і д ч у в а в п о т я г д о м а л я р с т в а , п р о т е в с т у п и в н а е к о н о м і ч н и й ф а к у л ь - тетКиївсь когокоме рці йногоі нстит уту.
1921 р. О. Довжен ка нап рави ли за ко рдо н на д ипл оматич ну службу. Ці- кавим и бул и житт я і роб ота у Ва ршаві, Пар ижі, Лонд оні, Бе рлі ні... У німе ць-к ій стол иці Оле ксанд р пр иватн о навч ався в майстер ні ві домого в Єв ропі ху -дож ни ка В. Єк келя, часто відві дував ле кції в Бер лінськ ій ака демічні й ви щій шко ліо бра зотво рчо гоми сте цтва.
Повернув шись в Украї ну, О. Довженко став з наним у мисте цьк их колах худож ником і люстрато ром,автор омполі тич нихк ари катур.
1926 р. ми тець п отра пляє до Одес и, яка в ті час и була кол искою ук раїн -ськогок іном истецтва,щ отіль кизар оджува лося.Тут вінзр озумів,щок іно— й о г о п р и р о д н а с т и х і я . П е р ші к і н о р о б о т и м и т ц я « В а с я р е ф о р м а т о р » і « Я г і д к а кохан ня»мали успіх,афільм «Земля» пр инісй омусвітовус лаву.
1933 р. О. Довжен ко пере їхав до Москв и, потім п рацюва в на Далекому Схо ді,тут він зняв філь м« Аерогр ад».
На початку Другої сві тової в ій ни разом із Киї вською к іносту дією, яко юкерува в,переїз дить доУф и,азгодомдоА шха бада.Пізні шедо бров ольцемі де н а ф р о н т я к к о р е с п о н д е н т г а з е т и « Ч е р в о н а а р м і я » , п о т і м б е р е у ч а с т ь у в и з в о -ле нні Харко ва та Києва. У це й пе ріод О. Довжен ко пи ше статті й опов ідан ня,як і друк ують фро нтові газет и, поч инає вест и свій з намени тий «Щоде нник»,ство рює кін опов ість «Зачар ована Д есна». Саме в це й час бул о вида но о пові - д а н н я « Н і ч п е р е д б о є м » п р о г е р о ї з м і с а м о в і д д а н і с т ь у к р а ї н ц і в , п р о я в л е н і п і д ч асвоєн ногол ихол іття.Із ц имтворомв исьогод ніоз найоми теся.
1943 р. О. Довжен ко заверш ує кін оповіст ь «Украї на в огні», яку Й. Ста лін з а б о р о н и в д р у к у в а т и т а с т а в и т и з а н е ю ф і л ь м . Ц е с т а л о в і д ч у т н и м у д а р о м д л я мит ця.Уп овоє нни йчасп исьменн ико віне дозвол яли повер нут исявУ краї ну,йогомуч иласер цеване дуг а,ідо останн іхсвоїхд нівми тецьж ивуМос кві.
О.Довженкопомер 25листо пада1 956р.,п охован ийум.М оскві.
139
НІ Ч ПЕ РЕ ДБ ОЄ М
Оповідан ня
— Товар ишук оманд ире!За втра Вип оведете насубі й.Ми всіосьтут—іста рі,що вжепоп івро кунав ійн і,імолод і,осьякОвча ренк о,щой тимутьу б ій упе рше, — усі ми з наємо, що завтра бій бу де вел ики й і дехт о з нас, зви- чай но,загине.Ч и правд уякажу?
Іван Дроб от, молод ий та нкіст із надзв ичай но пр иємн им і скромн им ли -цем,хви лювався.
— Правду, — від повів просто й спокі йн о Геро й Рад янськог о Союзу, їх нійз намени тий коман дирПет роКоло дуб.
— Я хотів спитат и Вас, хоча п ро Вас і пиш уть у всіх газетах і на зб орах го- ворят ьякп ролю ди нубезстра шну йневт омну,хоча Ви нави дтакі, проба чте,і малень кі, і не д уже нена чебто й здор ові, так от, зві дки в оно у Вас берет ься,отевсе( …) ,деВаш небо йов ий,а,такб имов ити,в нутрі шні йсекрет?( …)
Усібійційкомандири,—аїхбуловземлянцічоловіктридцять,—раптомзаворушилисьі,розташувавшисьдлядовгогоприємногослухання,притихли.Командирумівоповідати.Вонибулидобрібійці,іП етроКолодублюбивїх.( ...)
— Це було на Десні, — п очав знаме нит ий ка пітан, усміх нувш ись. — Да...о д н и м с л о в о м , з в и ч а й н и й н а ш у к р а ї н с ь к и й д і д - р и б а л к а п е р е в е р н у в м е н і т о д і всю душ у. Хто з бі йців, я кі піз нали весь т ягар тор ішн ього німе цького в торг- нен ня, не пам’я тає цього д іда? Пригад уєте осінь? Що не річка, т о й др ама, тойді ди,мов добр іріч нідух и.Во ниб улисміл иві,д іди оті,с ерд итій небо ялисясмер ті.( …)
Ми відх оди ли без зв’яз ку, без арт илері ї, ми відсту пали на схід де нь і н іч.Во рожі к ліщі мал и от- от замкнут ися пере д нами. Ми нес ли на плечах св оїхпо ране них тов ари шів, пада ли з н ими, п рокл ина ли все н а світі й і шли далі.Ніде прав ди ді ти, бу ли такі, що й стр ілял ися від розпач у, і гордості, і жа лю.Бу ли й та кі, що к ида ли збр ою і з гірко ю лай кою по взли до рі дних ха т, немавш исил идуху про йтимимо.
Колодубзамов кзамисли вшись.
КапітанКолодубтактеплойразомізтимізтакоюто нкою,з найомо ювсіміро нієювсміхн увся,щоза нимтих овсміхнул исявсівземл янц і.
— Насбулонебагато,чоловікп’ятнадцять.( …)Я був тодіще кома нди ром т а н к а , що з а л и ш и в с я в н і м ц і в і з п р о б и т и м м о т о р о м . А д о в і й н и я б у в с а д і в н и к о м .
— Ми ви бил ися із сил. Ног и вже не несли, насту пала ніч. Перед нами заселом вел ика р ічка. А німці були недал еко. Ч имало з нас не вміло плават и.Нам показал ихатуп еревіз ника.
— Тікаєте, бісов і син и? — спитав нас дід П латон Пів торак, я кий вихо дивуже із сі ней із весл ом, сіткою і де рев’ян им ков шем для в ил иван ня во ди ізчо вна. — Багатоявжевас перевіз.Ой,багат о,таздор овівсе,тамол оді,тавсе— перевез итапе ревези.Са вко!— кри кнувП латон досусід ньоїхат и.—
140
ОлександрДовженко
Ходімо,Сав ко.Т ребапе ревезти, нехайужет ікають.( ...) Цевже,мабуть,останні.
1
С а в к а в и й шо в і з с в о є ї х а т к и й д и в и в с я н а н а с , я к н а м а л ь о в а н и й . Б у л о й о м у л ітсімдесятч и,може,ібі льше.В інбу вмалень ки й,зпідстр ижен оюбо рідко ю.Був б и ві н силь но схожи й на свя того М иколу -угод ни ка, кол и б вел ичезна,мов к оров’ ячи й кізяк, стара кепка не лежала в нього на ушах і земл истого,так б и мовит и, кол ьору свет р не в исів на ньому, як на х лопч ику б атьків під -жак. За ді домСавк ою вих оди в чимал ийх лопе ць із двомао пачи нами .
— Еге-ге!Щосьви,х лоп ці,нето й,нея кйого, нетуд ине начей дете,—ска-за вдід Савка йхит ропо див ився нанас:—Одежаось нова,іт орбо чки,і ремні,еге,і самі ось моло ді, а звертаєте неначе не туд и, га?! ( …)
— Не знаю, чого вон и оце т ак тікаю ть, — сказав ді д Платон, і дучи за Сав-к оюдо річк и,так,ні би настутзовсімне було,— чогово нита ктієїсмерті бо-ят ься ?Ра зу же в і й н а , т а к ї ї н чі о г о б о я т и с я . У же я к що с у д и л а с я в о н а к ому,т о невтече шод неїні куд и.
— Еге! — погод ився Са вка. — Уже, казав т ой, н і в танк у не сховаєшся, ні впе чінезамажешся.
— 2
Душанесерй озна,розб алува на,—серд ивсяПлато н.—В ізьмимогоЛевка.Я кві ннаКох ин- Голі тих,я кїх,бач ив?Усіхд оод ногов ичист ив.Ч и-тав лист?Пол ковн икЛевк оПівтора к—яп онімаю!А це —казна -що, нелюд и.М ийш листежк оюмовчк ивгустих лозах.Дід ийш лип опере дуізсіткам идужеп овіль но,н іби назвича йн уніч нур ибол овлю,і,зда валося, незверта лижо дноїу вагин інагармат нустрі лян ину, ніна ревніме цьких нахаб нихл іта- к і в , — о д н и м с л о в о м , у в е с ь н і м е ц ь к и й ф е є р в е р к , що т а к з а м у ч и в н а с з а о с т а н н і
дніважк оговідсту пу,дл яних ніб инеіс нувавзо всім.
— Слухай, бат ьку! Ти не може ш іти т рохи шви дше? — звер нувся до Пла -то наТр оян да.
Платонне відп овів.
— Слухайте, діду, В и не можете йти т рохи шви дше? — стриму ючи д ри -жаки,сп итав Троя нда щераз.
— Ні, не можу, — одпов ів Плато н. — Ч ого пак В и отак ий шви дки й стали,хт ознає?Ста рий явжешв идк оход ить.Одход ивужесвоє.( …)
Перед нами бу ла тиха, ш иро ка Десна. За річ кою к рути й берег, а да лі, пра -вору ч, други й вис ип і л ози. За лозам и темні л іси, а над річко ю і над лісамивеч ірнє небо,я кого ян ікол итак им щенеб ачив.
Сонце давн о вже зайш ло. А ле його п ромін ня осві тлюва ло ще з-за го ри-з онтуве рхиве летенсь когонаг ромаджен няхмар,щ онасува лисяіззахо дуна все небо. Хмара була важка, тем но-тем но-с иня, у низу зовсім чо рна, а са-ми й верх ї ї, самий ві нець майже над на шим и головам и, було написа но ша -лен ими к ручен ими к рива во-че рво ними й жовтим и мазками. Ве лич ні, німі,зл овісні блиска виц ігоро бин оїно чіпа лахкоті ли невгасаючиміж шарами
1 Опачин а—весло.
2 Ід е т ь с я п р о п е р е м о ж н і б о ї р а д я н с ь к о ї а р м і ї з я п о н ц я м и н а р і ч ц і Х а л х и н Г о л і 1 9 3 9 р .
141
хмар.Івсецевід бива лосяуво ді,іздава лося,щом истоял ине наземлі,що річк и немає, а є міжхмарн ий темн ий прості р, і ми, розгубле ні в ньому,малесень кі,якр ічні піщ инк и.Небобу лона дзвич айне.( …)
— Ну, сідайте, повеземо. Ч ого стал и? — сказав дід Пла тон. Він стоя в ужебіл я чов на з веслом. — Повеземо вже, а там, що бог даст ь. Не вміли ша ну-ва тися, так уже повеземо, тіка йте, чор т вашу ду шу бер и... Куди ти х итаєш?Ч ов нанеба чив,во їне!—заг римавді дна когосьізнас.
Мирозсі лисяв човн імовчк и,ікож ний думавсвою невеселу думу.( …)
— А хмарнаперл о...А ч,щороб иться!Ст раш ни йсуд,чи що,по чина -ється? — Дід Плат он по див ився н а небо та плю нув у до лон ю. Потім він узя ввесло йсиль нимр ухомодш товхну всявід берега.
Савказон укомгребо нул иопа чи нами.
Ч овен був вел ик ий та стар ий -преста ри й. Він увесь був п росмоле ни й смо-лою іпока рбова ни йчасом.
Я сидів у човн і бл изько ко ло ді да Плато на. Я диви вся на т иху чарі внур ічку, і на берег, і на суво рого ко рмчого ді да, яки й пі днімався наді мн ою нафо ніур очистого неба.М енізда лося,щоме непере возять нато йсвіт.Со ром,і розпа ч, і невим овн ий жаль, і безліч і нш их гострих почува нь охо пил и моюду шу,іскрут ил иїї,іп ригн ули.Пр ощай,м оя рід на,дор огаДесно.
Мене ви вів із дум и голос Плато на. Ві н пр одовжу вав із Савк ою свою р оз-мову, об разл иву й гір ку дл я нас. В идн о, щось сил ьно його мучи ло, щось хот і-л осьйомуд одумати докі нця. Він ніб идумавуго лос:
— Ч орт його знає, щ о воно таке по чалося. Сь огодн і вра нці заход ить д охати ( ...) , та все кругом у зброї та в ремінн і, та не в аб иякому р емінн і, а но-в ому.( …) «Уставай,—каже,—в ези,годісп ати».А ятр ино чінеспа в,возив.
Платонтр охип омовчав.
— А оце недав но, пере д вечор ом, перевоз ив із М итрофа ном од ну парт ію.Так одн о,чорт ийог обатька бери нехай,в роді отого,що коло тебево чкахси -дит ь, теж у новому ремінн і, так ще ре вольве р вит ягло та к рич ить: « Вези, — к а ж е , — м е р щі й , к у р к у л ю ! » Ї й - б о г у , п р а в д а . А в с а м о г о р у к и т р е м т я т ь т а о ч і в и - каря чені,н емовуноса ряч ивоку ня,одст раху.Отпакл юди на,хай богмилує.
— А чорті-щ о.
— Еге. Так това риш і заступи лися, спаси бі їм. Що ж ти, — кажуть, — чор- тів си ну, діда о бижаєш? Та чуть не поб или. Так п рит ихло. Отака п устота, ну,т и под умай... О, здорово гуцає. — Пр ислухався Пла тон до гарматн их пост рі-л ів.—Ск оро,мабуть, появ итьсягерман .( …)
1
— Еге, — підхо пив С авка. — А не знают ь, трясця їх матері, що вже комуна ві йні су дил ося вмерт и, так не в икрут ишся, ніяк ий чо вен тебе не вря тує.Не здожене ку ля, здоже не воша, а ві йна св оє, казав той, в ізьме... Бери в ліво,б истраве лика ,—загр ібавСа вкао пачи ною.
—
1
Герман— німець.
Беру. Коли б оце Левк о зі своїм пол ком та був ту т, той б и не ві дступ ив,ні. Тойб иць огочов напо верну вназад —тапо шиях, пош иях!—р озсерд ивсяПлато ні на ліг навесл о. — То й неві дступ ить, ні, чо рта здва!
142
— Еге! Отакий і мій Демид. Його вог нем печи, на шматк и ріж, ну, не від -ступи ть.Кудитв оєділ о!—сказав Савка йплю нув надо лоню.—А ц ідумаютьу рятуват ися,аво но,мабуть,в ий денате,щ охаркат имутьк ров’юд овго...Цежусе доведет ьсязаби ратьназа д!
— А д о в е д е т ь с я ! — п і д х о п и в П л а т о н і г р е б о н у в в е с л о м з у с і є ї с и л и т р и р а з и . — Шуткасказать,с кількиземлідоведетьсявідбиратиназад.А цежусекров!

Я дивився на діда Пла тона та з насолод ою слухав к ожне його слово. Дід вір ивуна шупер емогу.Ві нбувд ляменеж ивимгріз нимгол осомнаш ог омуж-нь огона роду.
— Нашачастиназму шенабу лавідст упит и,—сказав полк овн ик.
— Балака й.Невміли бит ися.Оттобі йвідсту п,—сказавПлато н.—Щоу ві йськов ому статуті сказан о про вій ну — ну? Хт о скаже? Мовч ите, воя ки.Ск азано:к оли ціл ишув орога,воз ненав идь ціль.
— А девашанен ависть?— підхо пив Савка.
— Еге, а вмирать бо їтеся. Зна чить, немає у вас живої ненав исті. Немає! —ДідПлато нажкр якну віпі двівся накормі.( …)
— Я , діду, ненав иджу фаш изм усією душею, — кри кнув Троя нда й наві тьпід нявся відхв илюва нн я.
— З н а ч и т ь , д у ша в т е б е м а л а , — с к а з а в П л а т о н . — Д у ша , х л о п ч е , в о н а б у в а є всяк а.Однагл ибока йбист ра,якДні про,д руга—якДесн аось,третя —якка -люжа, п о кісточ ки, а часом буває, щ о й кал южки нема, а так щось мок рень ке,нена че,звин яйте,в ілпо кро пив.( …)
Пропли вли т рохи мо вчк и. Платон почав си льн о гребти веслом. В идн о,йомухот ілосящ осьіщесказат и,чимось переб итисв оєнев доволе нн я.
— Ти собі подума й, Савко, я к оце на роду див итися на отаке паскудств о.Ві нженад іявсяна їхусіх,якя насвогоЛевка,ав оно онщ овихо дить —«дід у,перевез и!».
— Еге,—промов ивСа вка.—Ск ільк иліт їхучи ли,т ипод умай,Плато не.А вони тікают ь.Отвінікаже тепер, щожцев и,каже,ро бите?Ст ійте!Що далів и тікаєт е, то біль ше кр ові пр оллєт ься! Та не тіль ки ваш ої, солдатсь кої, а ймате ринсь кої,ід итяч оїкр ові.
— Незнаю,якти, Савко,—сказа вПлатон, —аменебізДн іпрач изДесни нетещ оГітле р,асамнечист ий бине вигна в,прост игоспо ди,не пр иноч ізга-дую чи.
— 1
Легко сказати, діду, а от побач ил и б В и тан кетки ! — в иправ довув авсяле йтена нтСо кіл.
—
1
Ну й що ж? — переб ив й ого Плато н Півтора к, очеви дно, не маючи ні-я кого бажа ння в ислухо вувати нас. — Скі льки вона вас там може вб ити, та ятанк етка?Усео дновамже доведе тьсяїїр озбива ти,неме ні.Я своєодво ював.А от мій Левко на Кохи н-Го лі, чул и, що зро бив із т ими, як їх?.. Та нкетк и, —розг нівався д ід. — Людська душа моло дець ка силь ніша за вся ку танке тку! Була, єсть і бу де! Я к то в піс нях п ро Мо розенка с півають : «Де проїхав Моро -зен ко—кр ивава ярічк а».О!Отобуввої н!
Т а н к е тк а — н е в е л и к и й шв и д к о х і д н и й т а н к , о с н а ще н и й к у л е м е т а м и .
143
Я невитр имавдал ідід ових розмов—так важкобу ломені йогослуха ти.У цюмить вінзда вся меніжо рстоким і неспра ведл ивимд ідом.
— А хіба Ви думаєте, ді ду, що нам не важко? Х іба В и думаєте, що біль іжа льне розди рають наші душі,н епечут ьнаспек ельн имвогнем? — простог- навя йомувсаміоч і.
— А що мені думати? — п одив ився на мене ді д Платон. — Думай те ви.Жит тя-б овашевже,а немоє.А тільк иятакскажу вамнап роща ння.Незтієї пля шки нали ваєте. П’єте ви, як ба чу, жаль і ско рбот и. Мар но п’єте. Це,хлоп ці, не ва ші на пої. Це нап ої бабськ і. А воїну тре ба нап итис я зараз крі пкої ненав исті до ворога та прези рства до смерті. Ото ва ше ви но. А жаль — це невашеза нятіє.Жаль підто чуєлюд ину,мо вташаш іль.Перемагаютьго рді,ан ежалісл иві!—сказа вдідП латон іпр имовк.В інв ислов ивна рештісв оюдумку.Це бу ла його правд а. Він ст ояв на кор мі з веслом, суворий і красив ий, і ди- вивсяв пере дпове рхнас.( …)
Ч овен м’яко втк нувся в р ічн ий п ісок. Я вий шов із чов на на берег абсо- лют но спустош ени й і разом із т им яки йсь не наче зовсім ін ши й, нов ий. Я не- наче вт опи в у Десні і свій жа ль, і тугу, і розпа ч відсту пу. Я оглянувся. За Дес - ною го ріло. І ч ерво на заграва п ожежі якось п о- новому освіт ила мою душу.Нестерпнийогоньпропікмененаскрізь.Наоднумитьменіз далося,щокиньсяязаразназаддоДесни—ів одаб розступ иласяпе редімн ою.Цьогоя,хл опці, ніко ли незабуду...
Мистал ипр ощатис яздідам и, поспі шаючи влоз и.
— Постійте трох и, — сказав Плато н, сперш ись на вес ло. — Так що ж пр и-каже тепере дати герма ну? Я к стрічать його,як у в ічі д ивит ися?
— П е р е д а й т е , що м и п о в е р н е м о с я . Н е д р е й ф т е , д і д у . П о в е р н е м о с я ! — с п р о -бу вавпі дбадь орит иді даТ роян да.

Дідпод ивився якосьмимо пла ншеток Тро янд ий легеньк осплю нув.( …) Ми пішл ивл ози.
Я ішовостан німідумав прод ідаПлато на.«С пасибі йому,—думавя, —що непожал івнас,не окро пив нашусум нустежкусль озами,щов икресав ізмогосерця в огонь у ночі... Правд о, чом же ти часом така гі рката сол она?!»
Потім я побіг наза д, до Десни. Я мусив щ ось сказати н а про щан ня ді довіПлат ону.Я ви бігнав исип.
144
Платонстоя внабе резіпо кісточк иуво дізвеслом,як про рок,не рухоми й,ід ивився,о чеви дно, намуслід.
— П р о ща й т е , д і д у . П р о с т і т ь н а с , що н е д о г л я н у л и В а шу с т а р і с т ь , — с к а з а в я ,з ад ихаюч ись.—М иВас,ді ду,ні кол и...
— Іди,некрутисяпередочима,—сказавПлатонПівторак,навітьнеподи-в и в ши с ь н а м е н е . П о с у х о м у , т е м н о м у й о г о л и ц ю т е к л и с л ь о з и й п а д а л и в Д е с н у .
— Оце,друзім ої,івсе.Оцейувесьсекрет,—сказавкапітанКолодуб( . .) .Усівземлянціз ітхнули.—ЗаразяГеройРадянськогоСоюзу.Багатоязнищивво-рога,щойговорить!Багатопострілявунаступійгусеницямиподушивбагато.Ч асомбувалотак,щонуд нор оби лосьодх рустуфашистсь кихк істок.Ісампо - п а д а в у б у в а л ь ц і н е р а з . А л е , д е б я н е б у в , я к б и н е г у л и н а в к о л о м е н е в о р о ж і в и - х о р и , ї м н і к о л и в ж е н е з а т у ши т ь т о г о в о г н ю , що в и к р е с а в і з м е н е к о л и с ь у ч о в н і дід П латон... Що на ше життя? Що наша кр ов, кол и страждає вся наша земл я,увесь нар од? — голос ка пітан а зазвучав, як б ойова су рма. — Я , хлопці, у боюсторукий,помноженийст ократ нагнів іне нависть !..Так.—Капіта нКоло дубусміхнувся.—А всежтакинічогоусвітіябтакнехотів,якпіс лявійнипоїхатинаДеснудодідаПлат она й...Іпок лон итися дідуПла тону вног изанауку.
Сталот ихо.Ніхто нерухався, начевсіта нкісти бул ищедумкам инаДесні.
— Ні, товариш у капіта не, не п окло ни теся В и діду Пла тону, — зітх нув мо- лод ийта нкіст.
Усіобер нул ися.ЦебувІва нДроб от.Ві нстоявусамомук уткуземля нк и.
Вінб ув якось осо бли во схви льова ни й.
— Діда Платона, това ри шу капі тане, уже немає жи вого, — сказав Дро -бот.—Отоя кви піш лив лози,че резгоди нуп рий шл инімц і.Довговон иб или д і д а , що п е р е в і з в а с , х о т і л и р о з с т р і л я т и , а п о т і м б у в н а к а з н е г а й н о п е р е п р а в и -т ися на други й берег. Ну, повез ли. Насіло їх у щерть. Ви плив ли на серед инуДесн и.Тод ідідП латон ікаже:
— Савко,п ростимен е!
— Богпрост ить.Прост ийт имене,Плат оне,—сказав дідСа вка.
— Богпрост ить. ( …)
Таякп ови ймалив он ивесла,таякст риб нул ина прав ийб орт,тай перек и- нул и чов на. Усе пот онул о — і кулемет и, і нім ці, і дід и. Оди н тільк и я в ипл ивна нашб ерег.
— А хтожтитаки й?—тих оспита вкапі танКоло дуб.
— Я онукдіда Савк и.Я сидів надругі йопа чи ні...
— Устати!—с команду вавКоло дуб.

Усі встали. Ціл у хвил ину сім’я б ійц ів стояла мо вчки. Ко лодуб був блі ди йта уро чист ий. Ві н стояв із за крит ими оч има. Потім на мить він став на од некол іно,івсі послі дувал изайого рухом.
— Готові д о бою? — сп итав Коло дуб і в иріс пе ред бі йцям и, як дід П латон наДесні.
— Готові набудь -як ийв огонь! !!
Тихо стал о в землян ці. Т ихо й на пози ції. Т ільк и дале ко на о брії го йдавсяв небі вогне нни йзна кпроже ктора.
145
1. Світовус лавуО.До вженку при нісфі льм

А«Земля»
Б«Аерогра д»
В«Ягідкак оханн я»
Г«Вася рефо рматор»
Вповість
Гопові дан ня
2. Твір«Ні чпер едб оєм»зажан ром—
Ароман
Бновела
Репліка Геро йтвору
1 « — Д ід а П л а т о н а , т о в а р и ш у к а п іт а н е , у ж е АдідСа вка
немаєжив ого... » БдідП латон
2«—Часомїхн яне любо вінаві тьпр езирс тво ВІванДр обот
донас немал ивп ину». ГБорис Тро ян да
3«—Щона шежи ття ?Щон ашак ров,к оли ДП етроК оло ду б
стражд аєвся наш аземля, увесь нар од?.. »
4«—Незд ожен еку ля,зд оже нев ош а,а війн а
своє, каза вто й, візьме ...»
4. Кол ийд евід буваються події опов ідан ня«Ніч пере дбоєм» ?
5. Яквивв ажаєте ,чомуІва нДроб от,знаю чиісто ріюп ропе ревез енняс олд атівісмерть свогод іда ,постав ивзап итання просмі ливі стьП етрові Кол одубу ?
6. П рочитайтес лова дідаП л атона :«Душ а,хл опче ,вон абув аєвсяка .Одн агл ибока й б ист ра, як Дніпр о, д руга — як Дес на ос ь, т рет я — як калюжа ,покіс точки , а ч асом б уває, що й ка люжки н ема, а так щос ь мокр еньке, не наче,з виня йт е,вілп окро пив» .П рок оментуйт евико риста ніпе рсонаж емпор ів- нянн я(Дніп ро—Д есна—к алюжка—м окре ньке) .
7. Якунауку намагався пере дати дідП лато нсол датам, яких пере возив ?
8. Яквивв ажаєте ,чомув дідаП лато натек лисл ьози ,кол ивін пере візсол датіві вон ипі шл ивл ози ?
9. Щонай біл ьше враз ило васу цьомутв орі ? Яки ймоме нтбув на йбі льш емоці йн она пруж ен ий ?
10. Визначте пров ідну ідеютв ору .
11. Опишіть своїм исл овам исц ену ,зоб раж ену наіл юстра ції доо пові да ння «Нічп ере дб оєм»( с.1 44 ).
12. Висло вте сво ї мірку ванн я що до ц інн ості життя кожн ої лю ди ни, узявш и доу ваги с лова П л атона П івто рака : «Ну і щ о ж?.. Скі льки в она вас там може вби ти, тая танк етка ?»
1. П оділіт ьоп ові дан нян ачаст ин изазмістом ,д об еріть до нихзаг оло вки йза -пи шітьї хузош ит.
2. П ерегляньте вінте рнетів іде оматеріа лпро життятатво рчістьО.До вженк айви словтес воїв ражен нявкл асі.
146
НіНаБічуя
(Народилася1937р.)
Сучаснаукраїнськаписьменниця,перекладачка.
Найвідомішітвори:збіркиоповіданьіповістей«Дрогобиць-
кийзвіздар»,«Квітеньучовні»,«Родовід»,«Бенефіс»;повістідлядіте
й:«ШпагаСлавкаБеркути»,«Звичайнийшкільнийтиждень»,
«Яблуняізернятко».
Ніна Бічуя на род илася 24 сер пня 193 7 р. в м. К иєві. Закінч ила факу льтетжур наліст ик иЛьвівськог оуніве рситету іменіІ ванаФ ранка.Пра цюва лажур- наліст кою.Перек ладаєтво риху дожнь оїліте ратур изпо льськоїмо виук раїн -ською.Н инімеш каєуЛьвові.
Пропонуємо вамфрагменті нтерв’юз письмен ни цею.
—ПаніНіно,колидоВасприйшлоусвідомленнятого,щописьменництво—справаВашогож ит тя?
— Одразу після т ого, як по чала ч итати. Х оч у то й час і йш ла вій на, пр отемама навч ила мене ч итат и, кол и мені бу ло п’ят ь рокі в. Розпо чала я з по важ-н ихк нижо к—ін ших небуло.Пер шоюк ниж кою,яку про читал а,булап овість Марка Твена«Пр ин ціжебр ак».
—Цякниж кабулауВ ашійдома шнійбіб ліоте ці?
— Ні. У н ас у ті р ок и й д о му не бул о... Ко ли я пі шла до ш кол и, зош иті внеб уло.Писала набе регахгазети—пе ром.Ч орн иломи роб ил избузи ни.А газетивті часибу ли напів карто нн ими:пе роп ровалю валося,ч орн ило роз - лива ло ся... Так мивч ил и ся.
— Ви й досі пи шете ручкою на аркуші па перу або корис туєтеся друкар-сько юмашинкою,а некомп’ютером...
— Так. А крім мене, так п рацює, на пр иклад, Роман І ван ичук. В ін, до речі,каже, що з ним закі нчит ься епоха п исьмен никі в, у яких думка — на к інч икупе ра. Ран о чи пізно настане час, ко ли на Землі бі льше не буде люде й, які усвоємужи ттібач ил идерев’ янеп еро,ка ламар,чор ни ло...Добрецеч ипога но?Незнаю...( Г.Гузьо.Газета«В исокийзамок»,201 2р.).
Пропонуємо вам проч итат и ціка ву історі ю стосункі в між вашим и ровес -никами.Іс торіязахопливайповчальна.Унійви,м ожливо,упіз наєтесебеабожс в о ї х з н а й о м и х . . . Ц е — п о в і с т ь « Ш п а г а С л а в к а Б е р к у т и » .
Ш П А ГА СЛ А ВК А БЕ РК У ТИ
Повість
С о р о к а з пе р е б и т и м к р и л о м
Перехмарилося, передо щи ло — і серед г лухої осен і настала сухо вітр иця,трапивсяясний,те плуват ий день,мовб изабл укав,не насвоємісце потра пив.
147
Навітьрешта листя надер евах,щоті льк ивчо рабулосі римімок рим,спалах -ну лопі дсон цемтаажяскрі ло.
А нтонДмитро вичза писавужу рнал івідсут ніх,по див ивсян аклас,насо н- це, на світл і легкі смуги, що со талися в ід вік он че рез кімнату ( метуш ил ися впр оменяхп оро шин ки) ,закр ивжур налісказав:
— Т а к о ї г а р н о ї д н и н и ц ь о г о р о к у в ж е , м а б у т ь , н е т р а п и т ь с я . Я д у м а ю , в и н е за переч ите, якщ о я запро по ную вам пр огуля нку до парку.
Захопле ни й кр ик пі дтвер див, щ о справд і ніхт о не запер ечує. Школя рі га- л а с л и в о ю з г р а й к о ю п р о с т о т а к и о с і д л а л и т р а м в а й , п е р е г у к у ю ч и с ь з о д н о г о к ін цявагон авін ши й.
Зійш ли бі ля Ст рийсь кого па рку, розб рел ися алеями, і, хо ч як да леко ві д-хо дил и од ин ві д од ного, усе од но кож ний був помі тни й здал я — пар к вигл я-дав порі діл им. Дерева без лист я, як ви різані із чорн ого карт ону, ски дал ися н а д е к о р а ц і ю , і ц е б у л о г а р н о — с и н є н е б о , ч е р в о н е с о н ц е , н и з ь к е , в е л и к е , н і б и н акол отенагост регілл ячор них дерев.( ...)
Славкозалюбкиступавм’якими,вогкимистежками;ішовтак,безмети,ні-чого не шукаючи й усе пр имічаюч и, — від густого, мов перестиг лого, запаху п о в і т р я і з е м л і д о о б л а м а н и х г а л у з о к ч е р в о н о ж о в т и х к е т я г і в г о р о б и н и . Л і в о - руч, н а закруті стежк и, досте ріг Юлька та ще якогось нез най омого висок огохлопчакавобтріпаномупальті—навітьвіддаліквирізняласяЮльковамоднакурткай начи щені добл искуче реви ки.
— О Беркуто! — озир нувся Юль ко. — Т и глянь, я ке опу дало ми ту т знай -шл и.
С л а в к о п і д і й шо в — н а з б у р і л о м у л и с т і , а ж с а м а н і б и п о б у р і л о б р у д н а , с и -д іла соро ка. Скоса, мовб и чекаю чи, що вчи нять із н ею ці незрозумілі дво ногіістот и,бл ималаголу буватимо ком.
— Криловнеї,м абуть,перебите,—сказавнечупарайпхинькнувширокимротом. — Я йому кажу, нех ай до себе візьме, пок и кр ило загоїт ься, я сам бивзяв...та...хтозна,ч имійта туньо нездумаєїї насупо бскубт и.( ...)
— Вищ о,знайомі?—з диву вавсяСла вко,д обрезна ючиЮ лькову вибаг ли- вістьув иборіз най омих.
— В одн ому домі жи вемо, — трох и неохо че пояс нив Юль ко. — Можу від- рекоме ндуват и:Стефк оце,Стеф коВус,сол овей р озбій ни кізнаш огодво ру.
148
НінаБічуя
Стою і д ивуюся: ч огось таки й до бри й став, у дво рі хло пчакі в мало що не ло -мигає, атутна дсоро коюроз чулюється ! Метамо рфоза.
— Тибмен шепат якав,ба лакай ломудр ий,— бурк нувСтеф ко.Колюч кив погляд істали щегострі шими.— Бер исорок у,увасудомамісця досит ь.
— А вжеж, тільки соро ки мен і й бра кувал о! — з огид ою скр ивився Ю лько й тиц ьнув птахуче ревик ом.Во навідст риб нулав бік.
— Слухай, Ващук,т ищо? Майтр охир озуму!
— 1
О, — протяг Юлько, стр іпуюч и рук ав, мовби Славк ові па льці могл и за-л иш ити там слі д, — а ти н е тільк и спо ртсмен, спелео лог і так е інше, т и ще й другжи воїп рир оди?
ТаСлав ковжен еслухав.Сх или вшись над птахом,узявй огодо рук.
— Бабра йтеся,кол имаєтеохот у,—сказавЮльк ойп ішовгеть, розмина ю-ч и ногами мо кри й, укр ити й кор ич невим л истям сугли нок.
— Слухай, я з наю, куд и ми її п оді немо! До Надії Г ригор івн и треба ї ї нести,в она в илікує відразу... В она мою маму в пе ршому к ласі вчи ла, до не ї з якоюхо чсправ оюможназве рнут ися,отп обач иш!Ї йзавжд итоп тахів,ток ошен ятнос ять, вона люб итьїх...А разякось навітьмо рськусви нку...
Славко зат инавс я, він бач ив, що Стефко я кийсь наче н едові рли ви й чи просто соб і кепк ує. Важко так и уяв ити в чите льку, яка в чила чиюсь маму впе ршомук ласі,нето щоп овір итив неї.А леС лавкохо тівпе реко нати Стефка,щоНад іяГр игорі внаєнас прав ді.
— Ході мо,чуєш ?
— Тадоб ре,неси,к олиз наєшку ди.
— Ходімо разом. Х оди, хо ди, не жа лкуват имеш! Та й сор оку ж ти нади -бав,а нея!( ...)
Івон ипі шли,С лавко ізсорок ою,кот ра,мовби йнев ідаюч ипо лохл ивості,т ихо й довір лив о сиді ла на зги ні рук и, і Стефк о Вус, забол очен ий, у семи лат- ному своєму паль течку та зко люч им погля дом спід лоба.
Далі все було не зо всім так, як хоті лося С лавков і. Надії Гр игорі вни не за-стал и.Дверів ідч ини лаїїд оньк а,іСлав котр охизн іяков ів,пояс нююч и,учомурі ч.А нітрох инез диво вана несподі ван имдару нком,до нькаНад іїГр игорів ни взяла сор оку, запрос ила хл опці в зайт и до кім нати, на що об идва в оди н го-л освідмов ил и:«Ні,ні,ми підемо»,—іс казала,щоізсо роко ювсебудега разд,хло пці можуть не хви люват ися, за кіль ка дні в нехай пр иходят ь под иви тися насвогоптаха.На діяГр игорі внабу дегостямдуже рада.( ...)
Юльковдома
Юлько був невдо воле ний — не ві дпові в Слав кові я к слід, ко ли то й шар п- нувй огозарука в.Таще йпр иСтефк ові! ХочаС тефко—це всьогол ишеСт еф-ко, хто там на нього зве ртав б и увагу. Одна к не дуже приєм но, кол и бачать, яктебе шарпа ютьіп овчають,ат итих еньк ойде шгеть.А лежібі йкузч инят и г о д і б у л о — з е м л я с л и з ь к а , Ю л ь к о в і у я в и л о с я , я к і в о н и б у л и б , — в и к а ч а н і
С п е л е о л о г — г е о л о г ,я к и й з а й ма є т ь с я в и в ч е н н я мп е ч е р .
149
в листі та гл ині, — к оли б так спр обував дати чосу Славк ові. І тому Юл ькой шовд одому набурмосе ни йіпохмур ий.
Те,щові нживіз Стефкомво дному буди нку,аж ніяк неознача ло,що їхні д орог и якось пе рехрещ увал ися. Мама обер ігала в д ити нстві Юлька відСт ефкових кулак ів. «Не втруча йся, Юльч ику, не ві дби рай мамі здо ров’я», —каза лаво натоді, кол иСтефко бивк огосьін шого.
А коли обоє підр осли, то я кось так уже повел ося, що пр и зустріч ах, трохи відсто роню ючись, д обрев ихова ни йЮлько вітався:
— Сте фку, се рву с! Як ся ма єш ?
Стефкочасомневідповідав,ачасом,колипере буваву добромугумо рі,да- рував кількас лів,щомал иоз начати пр ихиль неставле нн ядоЮль ка,бохоч аЮлько— надумк усамостійн огоСтефка —вигл ядавп ещен иммамієм,однак ніб ий п оганим не був. Та й, зрешто ю,пр ичи н для сва рки не бул о.
Удома:
— Щосьсталося?Я касьпри крістьт рап илася,Юльч ику? —стр ивоже нозази раламамасин овівоч і.( ...)
— Нічого,мамцю,нехв илю йся,—сказавЮльк о,цілу ючиматі рущо ку.
— А лежябачу,Юльч ику:щ осьнетак !
— У с е т а к , — с к а з а в в і н і в д а в а н о в е с е л и м г о л о с о м з а п и т а в : — А що д о б р о г о сього дні напі двечі рок ти пр иготувала, мамцю? Так смачно пахне !
Матизітх нула йсказала:
— А заразпобачи ш.Ми йрук ийх оди їсти.( ...)
Миюч ирук и,хло пецьмимох ідьгля нуву дзерка ло,поче пле ненад уми-ва льн иком.Побач ивв ласневі дображе ння тапідм оргнув раптомсамсобі :
«Ов ва,знайшовт и,Юльку, при чи нудляж урб и!»—і нібис прав діпот іши всебе,і вжещ иро,весел имтон омпові домив:
— Я вжеготовий,мамцю.Ч имож наїсти?
— Так,так,—п охапл ивов ідпо відаємат и,несучиз кухніт аріл ку,наяк ійажпа лахкот іларум’я насмаженака ртоп лязяєч нею.( ...)
«Гарна моя мама, — пр овів її погля дом Юлько, на кол овши на ви делкух рустку ка ртоп лю, — дуже гар на моя мама. Я колись намалюю її порт рет,слово честі».
— Дякую, мамцю, — знову всміх нувся Юльк о. — Знаєш, т и в мене так агарна! Мамцю,ака вабуде?
— Звичайно,Юльчику,—сказаламамайщеразпішланакухню.
Після вечері Юль ко вигі дно простягся на кана пі, заклав руки за го лову.Обво див погля домкімнат у—зви чнайза тиш на;маманедаст ьніде пор оши -ні в пасти; га рно д ібра ні ко льор и: меблі, хі дни ки н а під лозі, квіт и у вазі наст олі — усе ство рювал о лагід ни й, мажорн ий ак орд, де ніщо не вражає слуху. Тіль ки Юль ків малю нок на стіні — ч орна т уш на сі рому, аж темному, арку шіпа перу — я кось не в’язався з рештою тоні в у кімнаті. Юл ько п росив маму нев ішат ималюн ок на сті ні,а мама, як завжди, перек онува ла:
— Невідби раймаміп риємност і,Юльчи ку...
Юлькові малю нк и — то вже не гр ивасті к оні. За чарува ло Юлька місто. Л ю б и в й о г о я к о с ь д и в н о , н е п о х л о п ’ я ч о м у , і л ю б и в н е с т і л ь к и р у х , б а р в и с т і с т ь
150
НінаБічуя
л ю д с ь к о ї т е ч і ї , а з а т а є н у д у м к у , з а к а м ’ я н і л і с т ь м ’ я з і в к а р і а т и д т а а т л а н т і в , р і з -кіпереходивідсучасноїархітектуридостаровини.Іпробувавпередативсетечіткими чор ними ліні ями на неви баглив ому тлі сірог о папе ру. Малю нок нас т і н і — с т о л і т н і й с т о р о ж л і х т а р н а п л о щі б і л я о п е р н о г о т е а т р у . П л я м а с в і т л а на т ротуарі, перек реслена вуз ькою ті нню. І біль ше ані штрих а, лише яки йсьтрох и сумни й наст рій угад увався за тим. Ліхтар дуже спод обався мамі, що ж, к о л и в о н а т а к х о ч е , н е х а й с о б і в и с и т ь н а с т і н і т о й л і х т а р , Ю л ь к о н е п о з б а в л я т и -мемамуп риємност і.
К о л и с ь х л о п е ц ь п о к а з у в а в с в о ї м а л ю н к и т і л ь к и Б е р к у т і — д и в а ц т в о . С л а в - ко мало що тямит ь у тій сп раві, — а тепе р неха й усі огля дають ліх тар, боЮль ко має ще ін ші малю нки, к отр их нік ому не зби рається п оказуват и; своємістонасв оїхмалю нках,во ни належать лишеЮ лькові,т акйомух очеться,та йгоді.
— Юльчику, — т ихо нага дує мама, — а ти ж, здається, ще до кн ижок сьо-г одні неб рався.
— Зараз, мамцю, — усміхається Юлько. — Ще тр охи сп очи ну. — Зап лю-щ ує очі, тод і в темряві х одять т акі чер воні кола д ивов иди, я к грив и ко -не й, що ві н малював к олись давн іше. А ще зажмурки мож на поба чит и, щов піймал о око мит ь пере д тим, ли ше ко льор и змінюют ься. Біле стає жо втим,чер воне— чор ним...
Юлько поте р очі, аж п овік и заболі ли, скоч ив із ка нап и — таки с правд ітреба б ратися до уро ків. Короте нькі розді ли в п ідру чни ках бул и зрозуміл і,задачі р озв’язував лег ко, з домаш німи вп равами з начно ме нше к лопот у, ніжізт имико льорам и,щоїхба чивза плюще ним иоч има.А божізтимир озмова-ми, якіп очи наєБер кута,зтим ийого при чіпкам и.Ч огохочеві дньог оСлав коБе ркута? Кол ись готов ий був за Юл ька у вого нь та у во ду скоч ити, тепе р небажає цього р обит и; не т реба, не ве лик а біда, але ч ого ж чіп лятися? Юль ко з н о в у з а п л ю щ и в о ч і й с т а в п р и д и в л я т и с я д о к о л ь о р і в у г у с т о к о р и ч н е в і й с л і -пі йтемряв і.
Узимку во ни я кось грал и в сніжк и, до п ізнього в ечора мок ли в лип комуснігу,ідесьтамзосталасяЮльковашапка—читозбилисуперники,читосам загубив, уже й гра скінч илася, а Юльк о зі Слав ком шука ли ша пку, і вре штіС лавко відда вйомусво ю.
— Ти бер и, бер и,тобі кажуть!Я нік оли неп ростуджуюся, самзнає ш.

Іпішо вЮлько додому вСлав кові йшап ці,була вонагет ьмокра,о дневух омайжеобі рвал ося,тавсежряту валаві двітру йморозу.Од нимсло вом,шап ка...
А одного разу, — Юльк о напе вно з нав, що так воно й бул о, — Бер кута пі дчас тур ніру п рограв йому пар тію в шах и, навм исне пр ограв, аб и Юлько став чемпіо номсередп’ ятик ласн иків.
Тепер сп робу й запит ати: «Ч ого т и чіп ляєшся, Бе ркуто?» — о бов’язк овопо чуєш: «Не чі пляюся, а маю ра цію...» Та нехай, Юльк о все од но тієї ра ції не визнає.Я катамр ація?І вчому?
151
Стефковд ома
— Прийш ов,заволо ко?Дети нявся?

— Де хотів, — бурк нув Стефк о, шпур нув ши в ку ток ша пку. — А що, тату- ньоску чил изамною?
Стари йВусзасміявся,мов би почув приєм нийжа рт.
— А вжеж, скучив! ( ...) Твоя сестричка встроми ла носа в к нижк у й не х очезмісцязру шит и,хочт иїй що!
— Я уроки ро блю, — то нень ким світл им голоск ом поясн ила Настка. ( ...) Стефкопод ив ивсяна дівч инку,в онап ристав ила допі двіко нн ястілец ь,умос -ти лася на ньому кол інами. Писат и на в исокому підві кон ні бул о страше нно н е з р у ч н о , а л е н а с т о л і — ще г і р ше . С т і л г о й д а в с я і л е д в е с т о я в у к у т к у : т а т о В у с нія кнеміг зібра тисяп ри ладна тид о столучет верту ногу.
— Нехайучиться, —сказавСтефк о.( ...)
— Іди, ід и, тату! Ніч ого тобі не станеться ! В исунься тр охи на свіже пові т-р я—засиді вся,мохнатіє шціл ий вечір ухат і,ажмісця меншеста ло!
Бо таки с правд і в ці й малень кій к імнатці ста рш ий В ус був ні би зовсім не намісці.Ши рочез ними,к рутим ипле чимазатул явсвітл о,щоп росяка локр ізь в і к н о , і з д а в а л о с я , о с ь з а р а з я к л и ше к р о к с т у п и т ь , п е р е в е р н е й т р и н о г и й с т і л , і саму кімнат у. Настка при цьому в игляда ла ще д рібн ішою, ху деньк ою і зов-сім непр имітн ою,мовцв ірку нузапі чку.
Батько зал иш ив за собою в ідч ине ні навстіж двері. С тефко замкну в їх,щосьбу ркну вши під ніс,ізап итавусестр и:
— Їстиє що ?
— А о н , — м о в и л а Н а с т к а з н а д к н и жк и , — н а с т о л і. . .
Стефко взяв ск лянк у молока й укра яв шматок х ліба: т им досита не на -їсися;о днакх лопе цьохо чежувавсвіж ийхл іб,зап иваюч ийогомо локом.Див ивсян асестру—ід івчи нка повер нулав решті добра тавузень кел ичкоз яск равим и цято чками вес няно к біл я носа ( мов їй хт о бриз нув н а обл иччяфа рбою) .
— Знову десьход ив,Стефку,к ниж кид орук небрав,у чите лькап рихо -д ила,п итала,дет и.Доки такбуд еш,Стефку?Пр ошутебе, прош у,ативсезастаре...У чоразт ретьоїк варт ири казали, щоти вних під двер имапал ивщось. Хло пе цьмовча в.ДопікаєНастка,мовж игавка,к оли бнеНасткао такгово рила,в ін нестерпі вби: ніког отоне обход ить,ч ироб итьві нур оки,ч ині,с идит ьсид немудомач идесьхо дить.А Насткуп ростонес лухає.Плещеяз икомді вчись ко—неха йп леще.Натево ной дівч исько,аб иязи комплес -
кати.
— Стефку,—веласв оєНастка,—япі дувш колу і нтерн ат.Неможуятутбі льше.

Н а с т к а , в и д н о , г о т о в а б у л а р о з п л а к а т и с я , а л е т і л ь к и к л і п а л а о ч и м а ; і р а п т о м згадаласяСтефковіотаптаханамокромулисті—ажсамомущосьпідступило до гор ла,і вінза кашля вся,мовби зах ли нувш исьмолок ом.
— Я думаю, тобі також тре ба до і нтер нату. Мар ія Петрів на казала, щ о по -говор итьізто бою.Х одімораз ом,Стефку,буде такгар но!
152
НінаБічуя
Перестав жувати хл іб, обмір ковуюч и Насти ні слова. Не п ро те думав, щ осправ ді бул о б доб ре до і нтер нату, ні, уя вив р аптом цю кімнату без Настки,без її то нен ького гол осу ( «Знову десь ходи в, Стефку») , под умав, що ніх тойому не постав ить мол око та хл іб на сті л, і зроб иться ще тіс ніше в цій к ім-наті, не буде загі дни ка в їхн іх сварках із бат ьком, бо ж Настка завжд и нама -галася їх мир ити... Не мав Стефко до бать ка доб рого серц я, бо й в ід бать кані кол инебу лоан іласки,а ніяк оїлак омин ки,ан іпора ди.І навіт ькол ибать копо вертавсязр обот ивтом лени йізовсімтве резий, нешу калай огодо лоняа ніНасти ноїгла день козачесан оїголов и,ані Стефков оїпе лехатої.
— Тотак ипіде ш,Настко?Т инебу дешту тжит и?
Незвичнот ихи йбра тівгол оснапо лохав дівч инку.З ирк нуласк оса,якСтефк о,стули ладо купи дол оні:
— Колити нехоче ш...Колити безменетут бути нехоче ш,то...тоя,може,зостануся,С тефку...Колит и...

Верну всядох лоп цяйого їжакуват ий погля дінасміш кувати йто н,сказав,мовб исерд ивсянасестру :
— Ет, говор и даремн ицю ! З тоб ою чи б ез тебе — усе од но! І ди собі куд ихочеш,Настк о.
— Атисорочкинематимешчистої!—Насткаговорила,якдоросла,їїг остріпле чі якось нерво во руха лися п ід ко рич невою шкіль ною сук нею. — Хо діморазом доін терна ту,Стефку!
— Отоменідорадницямудразнайшлася!—махнуврукоюСтеф ко.—Ніб итобі неод наков о...

Знавдо бреС тефко,щосестр ізовсімнеба йдуже,я квінж итиме,тата кужезви к напе рекі р і інш им, і самому собі чи нит и. Настя зітхну ла й зн ову схил и- ласянад кн ижкою,аві нузявся доп иват исвоємоло ко.( ...)
Театральнавис тава
Т е а т р у в е с ь б л а к и т н и й т а у р о ч и с т и й — в і д р о з п и с у с т е л і й с т і н д о о б б и в к и к рісел. Музи, легкі, я к бале рин и, мчать ку дись у ві чному лет і з вінкам и в ро -жевих руках. Марму рові амур и пі д ложами нагадуют ь пустот лив их діт лахів,які вирв алися наво лювід надт осувор ихопі куно к.
За важкими ск ладкам и завіси ховає ться щось надзви чай не, феєрич не й г а р н е , с ь о м и й « Б » н а г а л ь о р ц і н е т е р п е л и в и т ь с я т а х в и л ю є т ь с я , ч е к а ю ч и д и в а . Насцені пов ин наз’явит исяЛілі —воназа прос илакл аснап рем’єру«Лускун -чи ка»,деграєр ольмале нької Маші.
Ісьомий« Б»ажп рит ихуна пружен ні.
Спершу ніхто не впіз навав Ліл і. Дівчи нка на сце ні ан ітрох и не ск идалася на веселу, пуст отл иву й непоси дющу Лі лі Тесл юк, від я кої щом иті кож ни йміг споді ватися я коїсь каве рзи ч и прост о дит ячого в ибр ику. Св ітлі ку черіспа дал и їй на плечі, й обл иччя ма йже ховал ося в тій пове ні вол осся. Легкаспідн ичка та кож здава лася тіль ки хв илею, і вся Ліл і, тенді тна, зграб на, гар- н е н ь к а — н е м о в х м а р и н к а , а н е с п р а в ж н я д і в ч и н к а , і б у л о б о я з к о : о с ь в и д і н н я з н и к н е , р о з т а н е й у ж е н і к о л и н е п о в т о р и т ь с я . Т а к о л и с ь о м и й « Б » в р е шт і з р о -зумів,що отед ивонас ц ені—так исправ діЛілі Теслюк,їх няЛіл і,нагаль орці
153
зчини вся галас, як у кл асі під час перерв и. На гальор ці туп отіл и ногами йкр ичал и:
— Л і л і! Л і л і!
А потімувесьзал—сер йозні дяді йтьот іувечі рніхсук нях,моло діді вчата з п и ш н и м и з а ч і с к а м и , і с т а р і д і д у с і в с т а р о м о д н и х к о с т ю м а х , й о р к е с т р а н т и і з скр ип камивру ках,інав ітьд ириге нт—усіа плод увал иЛілі,іне оди нпо вто- рювавіз захо пле ними дівчат ками тахл опч иками ізсьомого « Б»:
— Л і л і! Л і л і!
Вона в кло нялась і д ив илася вгор у, і навіть помахала р укою сво їм дру- з я м , — у ц ю м и т ь в о н а з н о в у б у л а с х о ж а н а с е б е , з в и ч а й н у , б у д е н н у , н е з а в ж д ис лухня ну,алезавж дивесе лудів чин ку;сьоми й«Б» відчув, щоуспіхЛі ліна лежить кожному з н их і всім разом, бо хі ба не в сьомому « Б» була Лі ліТесл юк?
Згальорк изакр ичал и:
— Слава сь о мо му« Б»! Бра во, Лілі !

В антра кті ді вчатка о бнімал и Лілі. Х лоп ці трох и насміш кувато че кал и,пок изакін читься бурхл ив ийп рояв почутт ів,іво нитежзможутьс казати,щ оїм сподо балась і в истава, і Лілі Теслюк на сцені. Упер ше в житт і Лілі по чу-ва лася страше нно ніяк ово ві д похва л. Во на вихо ди ла на сце ну, немов сту па-ла на під віко ння на шостому поверсі св ого остан нього в місті бу ди нку. Бу ломото рош но й ра дісно, і зо всім як із шести пове рхової в исоти бачи ла зал, нер озрізн яюч иокрем ихдетале й,чулаг омін—і немоглав ловит ижод ногосл о-ва.Р ятувала тільк имузика —немовпі дхоп ила,пі дтр имала,не даладі вчи нців пасти; в она о пам’яталася, ві дчула в со бі силу й упев неніст ь.
Однакван тракті, кол иїїоб іймал итахвал ил и,було ніяк овойсум но.Сьом ий« Б»так ийщ ир ий,так ийзахо пле ний,та ки йрозсмія ний,аЛі лісум -н о.Зн иклак удись івпев неність,із вич напустот лив ість,ізахоті лосящераз опи нит исянас цені, переко натися :цевсебу ло—іза л,йоп лески,і легкістьурухах,імузика,якапідтримувалайнесла,якхвиля,насамомугребенізвуків.. .Юлькостоявтрохи осторо нь.Негаласуваві непр обувавс казатиЛіл івсе,щодумав прої їпер ши йвисту пнаве лик ійтеат раль нійсце ні.Одна кмавпр и- бережен ий сю рпр из: малень ка бур шти нова ба лери на, уся така пори вчаста йл егка,яксамаЛілі,лежа лавЮльк овій ки шені,стара нно танад ій нозапак о-ва на.Бале ри нуЮлькох отів подар увати дівч инц іпісл явистав ийте перувесь
часторкався подар унка рукою :чи незагубив.
— Ч ілдрен,—сказалаЛілі,уважно приг лядаю чисьд окожн ого,—виме нехвал ите,боя ізсьомого«Б»?

Сьомий«Б»обурився.О бразився.Ні,сьомий«Б»щирийічесний,справді таки Лілі — мол одець, сл ово честі, так воно і є, навіть я кби в она бу ла пр осточужа й незна йома дів чин ка, вон и б по дарува ли ї й отак ий ве личез ни й букет.( Сьом ий « Б»також мавсю рпр из— отак ийве личез ни йбуке т.)
— О х , д і т и , — з і т х н у л а Л і л і , у с е ще с у м н і в а ю ч и с ь , — д о б р е , я к що в и к а ж е т е п равду.А ...послуха йте...ДеБерку та?Ві нщо— непр ий шов?
— Унього пр ики дкапе редресп ублі канськ имизмаган нями.
154
НінаБічуя
— Він п росив, щоб ми то бі не каза ли, щ о його немає, він по ви нен був пр ийт ипере дсамимкін цемвиста ви.
— Тине обража йся, він дужехотів при йт и.
— А в ж е ж , х о т і в ? Х і б а с п о р т с м е н и ц і к а в л я т ь с я б а л е т о м ? — с к е п т и ч н о с к р и - вивсяЮ лько.—Дуже йомупот ріб ний балет!
— Навіщо тита к,Юльку? —зап италаЛі лі. —Т иж неп равду кажеш.
І до Лілі зн ову по верн увся незв ичн ий, тр охи незрозуміл ий смуток — такбуває завж ди, ко ли сумні ваєшся в чомусь. І з нову захот ілося на сцену, де їїпі дтриму валамузика.
Скажи,хтот війу чень...
УглибинідушіСлавковіхотілосябутисхожимнасвоготренера.Зтогосамо-г о м о м е н т у , к о л и в і н у п е р ше п о б а ч и в у с п о р т и в н о м у з а л і шп а ж и с т і в , х л о п ч и к оче й не зво див із в исокого, стр унког о спортсмена. Нев имуше ні рухи, шви д-кість, неспод іван ий ук ол — здава лося, що перемогу здо бути йому зовсім ні -чого не кошт ує. А потім, коли вже всі пор озход илися, к оли вже вид но бу ло( без маски) , що в спо ртсмена веселе, сір ооке об лич чя, — Сла вко не руш ив зісвого місця біля порога, аж по ки спо ртсмен не відчу в на собі його впе ртого погляд у.
— Сподо бався бі й? — запита в він, піді йшов ши д о Слав ка.
— Ду же.
— А титакожфехтувал ьн ик?
— Ні.
— То,може,хочешстат ифехтувал ьн иком?
— Хоч у.
— Хм...—сказавспортсмен.— Уменегру папов ністюу компле ктова на.І тре нуван ня ми да вно розпоч али... Одна к знаєш щ о? Приход ь. Тр ичі на т иж - д е н ь — п о н е д і л о к , с е р е д а , п ’ я т н и ц я . О с ь о м і й г о д и н і , н е з а п і з н ю й с я . Г а р а з д ?
Було це так несп одіва но, як у каз ці: «Сезам, від чи нися». Х лопе ць наві тьне міг отям итися. Невже його вч итиме це й симпат ичн ий ю нак, як ий щой нобез усяк ого на пружен ня та в идим их зусиль зав оював зва ння чемпіо на рес -п ублі ки?Невжеце правда?
Славко при йшо в. Прий шов — і з нову став п ри п орозі, несмілив ий і ч у-жи йувел икомусп орт ивномуза лі.
Жовті ребра шведськ ої стін ки. М’я кі «мішен і», куд и напо легл иво, раз по раз ути кали сво ї шпаг и майбут ні С лавков і друзі. А ось А ндрі й Сте пано вич, його тре нер. Кол и він за йшов до спор тзалу, то всі н іби ста ли мен шати назріст і вужча ти в п лечах. А як він уз яв до р ук шпагу, т о вже очей не можна булов ідірв ати.
І розпоч алася на полегл ива наука. Корті ло над іти маску й узяти до рук шпагу.У рок,о дначе,в игляд авіна кше.У рокр озпоча всязрозмов ипро шпагу.
— Поглянь, — ось ру чка. А це гарда. Тв ій захист : доло ню ві д уко лу обер і-гає... Ось тут, на кін ці, — по ндаре. І не дума й, що шп ага — іграшка. Це збр оя.Я кгвин тівка длясол дата.Т ипо вине нїїз нати,я квласну дол оню,—т ільк и
155
тодіво нане підве детебе.Т ипо вин енуміт инеті льк ивол одіт инеюв бою,а й полаго дит и, кол и в тім буде потре ба. І не д оруча й ні кому зашив ати ру -кав ицю чип рати костюм.Цетвій обов’язо к.Розумієш?
Ч астозгадувавсяСлав кові перш ийу рок.В інбу вніб ив ипро буван нямд ляхло пця,я комурап томсталот рохи нуд но.«Ну,усезрозуміло, шпагутре ба знат и, але я хочу стат и на д оріжку : ви пад, так, ще, ук ол — є! Оце і ншарі ч! А латати костюм неха й учать у к равець кій майсте рні...» І все так и ві нзнову пр ийш ов.А ндрі йСте пано вич кив нувй ому—він бувумасці,ал еСлав ковізда лося,що трене русміхаєтьсяд онього,і вжебезнехо тівзяв -ся до мізер ної н а перш ий погля д впра ви: «С тань у сті йку. Та к. Ні, нижче.Пруж ніше ноги. Ліву р уку ві льні ше. У такі й поз иції пр ойди до кі нця зал у.Потімназад. Так,щераз, щераз,ще».
Я косьчув,щотре нергов ори вод номузістарш ихспо ртсменів:
— Покажименісво їхучн ів—іяскажу тобі,хтот и!

За якихось пів ро ку тре нуван ь про Берку ту говор ил и, що ві н найз діб ні-ш ийу ченьА н дрія Степа нов ича...
Похапцем одягав Славк о трен уваль ни й костюм. Маб уть, упер ше за весьчас ві н хотів, що б тре нуван ня закі нчи лося шв ид ше. Зараз на сце ну в ихо-д ить Ліл і, і сьомий « Б» сид ить на га льор ці, і тіль ки його, Слав ка Бе ркути, немає в залі. Ех, як би не пр ики дка пе ред змаганн ям, то можна бул о б по -пере дит и А ндр ія Сте панов ича, не пр ийт и, він зрозумі в би, зв ичай но, але жсього дні в ирі шується п итан ня, хто з льв ів’ян поїде на юна цькі змаган ня до Харк ова.
А ндрій Степа нов ичпо кли кавСла вка:
— Розімнися т рохи перед боєм. І не хв илю йся. Ти в х оро шій формі, мо - жеш ме ніп ові рит и.Т ак...Зах ища й ся!
С п о к ій н о в е с е л и й , я к з а в ж д и , г о л о с т р е н е р а п р и м у с и в з о с е р е д и т и с я .
— О л я !Г е й !Г е й !
Задзвені ли к ли нки, ш паги схрест илися, на мить завмер ли, як ж иві ро -зумнііст оти, немоврозмір ковува ли,дежусу пер никас лабке,незах ище - н е м і с ц е , — і — о л я ! С л а в к о в а ш п а г а , а ж б л и с н у в ш и , к о в з н у л а в н и з д о н о г и А н дрія Степа нов ича.Є! Укол —бл имнула черво насигна льна лампоч ка.
— Молод ець! Дуже до бре! Пере йд и в наступ. М’якше т рима й шпагу, не нап ружуй плече.Щозто бою,Бе ркуто,ч омутихв илює шся?Так,д обре.
Зновусхрестилисяшпаги,тонкоза дзвені ли,і Славк овсміхавсяра дісно— нетаклегкозавдатиуколА ндрієвіСтепановичу.Тренерніколинепіддаєтьсязарадитого,щоб поті шит ислабш огосупер ни ка,—вигра шуне буде,ажп окиу чень, як рів ний, непе реможесвоговч ителя.
1. Сорокуз пер ебитимк ри лом«т ицьн увчер евик ом»
Астари йВус
Б Стеф коВу с
В Ю лько Ващу к
Г С лавк оБе ркута
156
НінаБічуя
2. Характе ристик ою«со лове й р озбійн ик»на діл ени й у тв орі

А Славк оБе ркута
БЮ лькоВ ащук
В Стеф коВ ус
Г стар ий Вус
Репліка Герой( героїня )тво ру
1 «—Чілд рен ...в имен ехв ал ит е,б ояіз А Стефк оВу с
сьомого “Б”»? Б ЛіліТеслюк
2 «—Їйзавжд ито пта хів,т окош еня тно В Ю лькоВ ащук
с я т ь , в о н а л ю б и т ь їх ... » Г Слав коБ ерк ута
3 « — . .. А т и н е т і л ь к и с п о р т с м е н , с п е л е о Д Анд рій Степан ович
лог... ти щейд ругжив оїпри род и?»
4 «—Покажиме нісвоїхуч нів—іяскажу
т о б і, х т о т и ».
4. Уякомумістій кол ивід буваютьсяп одії повісті «Ш пагаСл авкаБ еркут и»?
5. Охарактер изуйтеп овед інкук ожногох лопц явситуа ціїізсо рокоюв парку .
6. Кого Стеф коВ усвва жає« пе ще ниммамі єм» ?Ч изгод нів издумк оюць огогер оя?П р оілюстру йтесвою пози ціюкон кретн им пр икла домізтексту .
7. Охаракт ериз уйтеЛ ілі Тес люк .Ч имаєв она ,н аваш удумк у, негати вні рис ив дачі ? Які ?
8. Якапо діясві дчить проте ,що клас ,де навчаєтьс яСл авкоБ еркута ,д ружни й? Чимож етецес амесказати просв ійшкі льн ийко лекти в?
9. П рокоментуйт евчи нокС лавка ізшапкою ,якув інві ддавЮ л ькові .
10. Спрогн озуйте ,якбу дутьрозв иватис япо діївп овістід алі .
11. Читаким изовні ,як наілюст рації (с.1 48) ,виу явля лигер ївтвору ,ко лич итали повість ?Я кщоні ,то« домалю йте»їх ніпо ртрети (усн о).
12. П рочитайте вираз нозаро лямич астину« Стефк овдома ».
 П рочитайте наступн ітрич астин ипові стіН.Бі чуї«Ш пага Славк аБер кути» .Ви -п ишітьузош итнезр озумілівамс лова .
П іс л я в и с т а в и
(О ч и м а С л а в к а Б е р к у т и)
Останній, в иріша льн ий, б ій я то ді виг рав із раху нком 4 : 5. С ила вся якпр опала. Кож ний муску л був натомле ни й. Мене всі в італ и, а я чимшв идш ероздяга вся, хотів утек ти в д ушову, б о було вже з овсім пізн о. Я так поспіша в,щон авіть невстигзра дітизт ого,щоп оїду назмаганн ядоХа ркова.
— Відп очива й, післ язавтра можеш пр ийт и тіль ки по див итис я на тре ну-ва нн я, — сказав А ндрі й Сте пано вич. — Ти в хо роші й формі, Бе ркуто, ті льк имайнау вазі—не рвит ребат римати,я кпов оди кон я,боможназі рват ися.Ну,відп очива й.Потімще погово римо.
А ндрій Степа нови ч, мабуть, поміт ив, що я в есь час пози раю на го ди нни к.Год ин ник у нас вел ики й, стріл ки в идн о здалеку. А н дрій Степа нов ич від пус-т ивмене,алех лоп ціні чогоне розуміл и,вон ивесьчасгов ори ли,да вали по-
157
ради,—тільк идарем новсецеб уло,яа нісловазїх ніхп орад незатями в.Шви- деньк о вмився в душов ій і так х вил ювався, нат ягаючи со рочку, що наві тьзабувїївивернути.К олиябувмалий,мамажартувала:«Невивернешсорочку,будештогодн ябит ий».
Жартижартам и,аперед пр ики дкою япові рив бив при кмету,тепер — н і , п е р е д п р и к и д к о ю а б о п е р е д з м а г а н н я м с т а є ш з а б о б о н н и м , а ж п о т і м с м і шн о : боїшс я,аби йкітд орог инепе ребіг.
Сороч куятак иви верну в,позап ихавусев«б анду ру»,—цем итакназ ива-ємо вели ки йбрезе нтови йфутл яр,куд искла даємовсеспор тив незнар яддя ішпагу,—іза йцемв искоч ивна вули цю.Т рамвайд овізмене доце нтру,к оли г о д и н н и к п о к а з у в а в п і в н а о д и н а д ц я т у . « Б а н д у р а » з а в а ж а л а с т р а ше н н о , я в ж е зна в, що не вст игну, запіз нюся, і все так и чомусь біг, ні би ві д того, чи до-б іжу,чи ні,залежал ощосьдуже важли ве.
Далі все діялося, я к у театрі пантомім и, — там слів не т реба, там усе ясно йбезслів,жестіввистачить,щобзрозумітивсе.Добігшидотеатру,я побач ив,що з т их вел иких бічн их две рей, зві дки зв ичай но в иходя ть арт исти, ви йшла на ву лиц ю Лілі з мамою і бать ком. І з висок им хлоп цем, — я його в пізна в од- разу. Це був Юлько. Лі лі щось гов ори ла, — я не чу в, а тільк и бач ив, як во нарозв оди ла рукам и, спи нялася щ омиті, во ни йшл и й да лі всі разом, і Юль кослухав,щ оговор илаЛі лі,—ві нсхиля всятрох и,щоб краще почут иїїсл ова.
Може, треба бу ло по бігти за ними? Поясн ит и, чому я не міг пр ий ти на виставу, і зап итат и, як Лілі в далася р оль, і пох вали тися н авіть, що поїд у назмаганн я до Ха ркова. А ле я не поб іг за ними с лідом, а стояв і див ився, як в о н и в і д д а л я ю т ь с я , і р а п т о м в і д ч у в , що с т р а ше н н о в т о м л е н и й , ще б і л ь ше , н і ж у спо ртзалі. М’яз и не напи нал ися струн ами — бул о так, ні би я цілісі ньки йде ньп ролежав насон ці;захоті лосяп ити,і явженез нав,що краще— виграт ибі й і поїха ти д о Харк ова чи под ивит ися, як Ліл і Теслю к тан цює на ве ликі йтеатр альн ійсце ні.
Звича йно, Ліл і тепер о брази ться. Увесь к лас пр ийш ов, од ин С лавко Бер- кутанез’я вився,мов би йомунец ікаво.
Бігтизанимитеперужезовсім небулосенсу,надтодалековонивідійшли,тащеіЮлько там,будеп отімщосьгов ори ти...
Требабу лонаст упн огодн япояс нит иЛілі,ч омуязапізн ився.Т ребабу ло,зви чай но.А леякямав цезроб ити?Я кб ихочЛіл ісамазапита ла,якосьб ипо ясни в,авона неп итала.Я наві тьдумав:« Може,Лілі йне поміти ла,щоя недививсявиставу,нащожтодініс ілонівпаловискакувати:“ Вибачмені,Лілі” ».Івсежкращебулосказат и,боскі льки бачуві дтодіЛі лі,стіль ки йвідчу -ваю: осьзаразабо почер воні ю,абові двер нуся.Во навсміхаєтьсятажа ртує,їйх очби що—ї йспра вді,мабуть,зовсім байдуже,аме нівесьчастак, ніб иястраш енн ови нен, начеяб рехун.Поган овсетакв ий шло,увесьчасте перд умаюпроц юісторі ю.Уяв ляю,якЛі лів иход итьнас цену( укласі про цевсіпо тімговор ил и) ,меніздається,що вона буласхож а нафею,якако лись прис нилас ямені,дав но дав но.Уся вбілому,в исока йчор нево лоссяна пле-
чах.УЛіліво лоссясвіт ле,тільк иочі чор ні.Єтака пісень ка«Ч орн іочка,я к
158
НінаБічуя
терен», але мен і здається, що к оли Лі лі вих оди ла на сце ну, то бу ла вся вбі лому,ізчор нимв олоссям.Я знаю,що ценета к,аотпр ив иджується.Доб ре, що скор о пої демо до Ха ркова, там нікол и буде про д урн иці думати.Х оч би вже шви дше д о Харк ова. Здаєтьс я, ми літак ом полет имо. Ч удово,я кщол ітаком.( ...)
Дискусіязапарт ою
— Привіт,чемпі оне!
— Кубоктвій?
Сьомий « Б» вір ив у спо рти вну зір ку Сла вка Бе ркут и. Сьоми й «Б» вважа в,що має пра во на зустр іч із перемож цем, але клас спі ткало розчару ван ня —куб канеб уло.Команд ависту пила добр е.Львівські шпажист изай нял идругемісц е, і в коман дних Берк ута не п рограв жо дног о бою. Зате в ос обист их зма-ган нях завоюва втіль кичет верте місце.
А ндрій Степа нов ичне доріка в,тіль кихл опцімах нул ирук ою:«Нуот,ами натебе надія лися! Ехти !»
— Давай проа налізуємо, — сказав А н дрі й Степа нов ич. — Що ви йшл о?Поки бу ло на пруже ння в олі, ти весь зібрався, в ивчав су перн ика — і в игра- вав. Коли т обі ра птом здалос я, ніб и успіх забезпе чен ий і без б ороть би, т ирозм’як і р озслаби вся — твою сл абкість ми ттю ві дчул и. І ось маєш замістьпе ршогоч идр угого—тіл ьки четвертеміс це.
Славко розумівсвою поми лку.Та к,прав иль новсезап риміт ивА ндр ійС тепан ович. Боїз найси льні шимис портсменам ивиг равбл искуче,ат им,хто був десь у кін ці й навіть не споді вався виг рашу, — та ще й у Бер кути ! —тимС лавкога небн опр ограв.В інп одумав:«Ну,щ озним ибит ися?Небій,ат ак—розм инка».
Такол ирап томотями вся,було вжепізн о.Рахун куви прав ити неміг.А пізні шенастр ійзіпсу вавсязовсім,ві нскис;р озвеза,отрозвеза !Ск ис—іпр огравще двічі !..( ...)
Б и т и с ь із б е з з б р о й н и м
(Р о з п о ві д а є С л а в к о Б е рк у т а )
Спочат куяви ріш ив,щоме ніпр ив иділ ося.Ск инувмаску,зн овугля нув на вхід ні две рі — ні, та ки п равда: на пор озі залу стоя ли Юль ко й Ліл і. ДавноЮль ко не п рихо див на мої тре нуван ня, я н авіть не міг згадати, ко ли це б улооста нні йраз.
Я підійш овдо них:
— Подиви тисяхо чете?
— Так,—сказалаЛі лі.—Т ищенез бирає шсядо дому?
— Ні, тільки недав но по чали. С ідай те он там! — показав я на лаву, де самл юбивс идіт и,ко лид иви вся,які ншіп рацю ють.Ран ішеЮль котежне разтамсиді в.Цікаво,чого цеві нви ріш ивпр ийт и.
Вон и сіли. Я пове рну вся на до ріжку. І раптом ві дчув, щ о страше нно хв и- лююся.Костюмажначеста втісн ийізаважа врухат ися.Упе ршеп одумав,ч и
159
добрев игля даю.Ч инездаєт ьсяди коютасміш ноюфігу ралюд ин ивтак омунезв ичному одязі? ( ...)
Кращенед ивит исявто йбі к,дево ниси дять,б оможнай неп омітит инебез пеку:уфехту ван нівсевід буваєтьсяб лиска вич но.
Колибі йзакін чил и,япі дій шовд он ихзнову. Маскувже незнімав— лобмок ри й,нехоті лося,аб иЮлько бачив, якявт омився.
— Ліліменесюд ипр ивела,—сказа вЮлько, ніб ивгадавмої думки.— Незл опам’ятна, заб ула,що т ине при йшо в нап рем’єру.
Добре,щонаме нізаразмаска.Замаско юніч огонев ид но.
— Я неміг.Уменебула при кид капер едзмаганн ям.

— А ядумав,щоспор тсмени неходят ьдотеат ру.Я ,мовдур ник, повто рював:
— Словоч есті,неміг,цебу лодуже відп овіда льнезмаган ня.Іт одія кразви рішу вали,хт омаєїхати.
— Мігби йнеїхат и,—сказавЮль ко,—усеод ноку бок непр ивіз.
—Нетвоятур бота,—ві дрізавя.—П ривіз чине пр ивіз—то біхіба невсеод но!Ну,гаразд,т ребап рацю вати!
— Ніколи недумав,щ орозмахуват ив’язал ьним испи цямизвет ьсяро -бото ю!
— Уяви,звет ься!
— По моєму,робота—голо воюдумат и,атутго лован іпр ичому.В иста-ч ить пари довгих ніг.
— Тивпе вне ни й?Хотів бия побач ити,ч ив истачить тобіт воїхдо вгихн іг.
— Спроб уймо!Я до ведуто бі,щот идарем ноп ропа даєштут ціл имивечо -рами. Заод инвеч іря...
— Ловишпагу !
— Хлоп ці!Ну,що ви,хло пці!Не треба! —прос илаЛіл і.

— Нічого,тип обачи ш:яв игляд атимун егіршев іднь ого,—сказавЮль ко,знімаюч ипа льто.
— Беримаску.Ди вися:ось випа д.Ста ньтак!Дал і,далі, ногу,ліву по...
— Навіщомені тв ої по яснен ня? Я не раз чув і бачив, як тебе тут у чил и.
160
НінаБічуя
Юлькови тягнуву пере друкузі шпагою. Хлоп ціп ознімал имаски,з’юрм илися навк оло нас.Вон исміял ися,жартува ли,да валиЮ лькові по- рад и, ніхто нічого ще не розумі в. А Юлько справ ді дос ить шв идко зат ямивп ерші рухи й зроб ив не поган ий в ипад,я навіть з дивув ався.
— Бачи ш! — засміявся ві н. — Бач иш, тре ба прост о мати удач у, тоді все в рукисамей де.
«Що?ТоЮльков імаєвсеврук ийт и? У руки,о няк! Тіл ькиза думав—іжура вель із пі д хмари та кож доЮль ков их рук?»
ДужелегкобулозагнатиЮлькавкут.Я наступавінаступав,авінвідходивдалі.Він,певно,нерозумів,щояспочаткутількибавився,атеперсправдібив-ся, зозла бився.
Скрикнувши,Юльковипуст ивізру кзброю тавхоп ивсяза ногу.Усе,щов ідбув алосяда лі,яп ригаду юмовкр ізьсон.Плямак рові наЮльк ових штанах,л ікар,мовча нках лопц ів,зляка необ лич чяЛілі.
Мен і хотіл ося, щоб він не сміявся,
В у х а м е н і м о в б и в а т о ю х т о з а т к н у в : у с е шу м і л о , г о л о с и д о л и н а л и в і д д а л і к , п риг луше ні й нез най омі. Так буває, к оли їдеш у поїзді й чуєш р озмову ізсусід ньогоку пе.Тао днуфразу япочу вдужев иразн о:
не пох валявся, не гово рив, нібивсейдеврукисаме,безжоднихзусиль.Я недумавтоді,нерозмірковував,щобитисязЮльком—простонечесн о,усеодн о,щозбеззб рой ним,ві нжені -кол инет римав шпаги,ямус ивйому довести, щосил ьні шийза нього ймаювчомусь рацію, а в чому, то ді ще не міг п оясн ити. Удар ив щ осил и своєю ш па-гоюобЮлькову.Мійклинокневитримавудару,розламавсянавпіл,яневстигнічого зробити, — мабуть, так шофер не встигає часом загальмувати, — і мійзламаний клинок наштовхнувся на Юлькове незахищене стегн о.
— Покажименісво їхучн ів,іяскажуто бі,хтот и!

Вимов лено цебул отрох иглузл иво,гово ривхт осьізтре нерів,А н дрій Сте- пано вич потер доло неючо ло,ізн овуто йсамийго лосдо дав:
— Розпусти втиїх,А н дрію Степа нови чу.А тепермаєшка шу.

Я т о д і к и н у в с я г е т ь і з з а л у , з а т и с н у в с я в к у т о к б і л я о д е ж н и х ша ф , що б н і ч о г о неба чит ий нечут и.Уко рид орв ийш овА нд рійС тепан ови ч.
— Ви...В именетепе рвід рахуєте?
— Цети!—А ндр ійС тепан ович див ився наменетак, немовя,С лавко Бер -кута, ні кол и не бу в його найк ращим уч нем. — Навіщо т и вч ин ив це п обої -ще? Та ще й заховався після всього. Ч ого завго дно міг я спо діват ися, але що бСла вкоБ еркутазах овався...
Кращевінзвелівбименівіддатишпагуйніколинеприходитисюди,у цейзал, одна кнеказав :«Сла вкоБе ркутазахо вався».
Легко говорит и п ро максималь не нава нтаже ння, ко ли все д обре. Кол ині кому ніч ого не зав ин ив — тод і, звича йно, можна див итися кожному про -сто в очі. А тут — ле две тра пил ося таке, за що т реба від пові дати, — я захо -вався.
161
1. ТвірН. Бічуї «Ш пагаС лавкаБ еркут и»зажан ром—

АроманБн ове лаВп овість
Гопові дан ня
2. С л о в а « П о к а ж и м е н іс в о їх у ч н ів — ія с к а ж у т о б і, х т о т и ! » г о в о р и т ь
А Лі л і Т е с л ю к
БЮ лькоВ ащук
ВСлав коБ ерк ута
Г А ндрі йСте пано вич
Хобі(з ахоп ле нн я) Герой( героїня )тво ру
1 балет А Слав коБ ерк ута
2 малюва ння Б Ю лькоВ ащук
3 фехтуван ня В ЛіліТеслюк
Г Стефк оВу с
4. Чому,н авашу думку, Славк оне наваж ивсяпі дійт идоЛі ліпіс лявиста ви?
5. Знай діть і п ро чита йте у ри вок , де опи сан о д око ри сумлі ння , які пе реж иває Славк о че рез те , щ о не від відав вистав и ( час тина «Післ я вис тав и») . Як й огохаракт еризують цідуш евні пере жива ння ?
6. Якою реп лік оюЮ льк осп ров окува вС лавк абит ися наш пагах ?Ч имож е, на в ашу думку , фехту валь ни к став ати на дво бі й із люд ин ою, яка ні кол и нетр имал авру кахш паги ?
7. Що таке лі тер ату рни й хар акте р? Як ий літерату рни й ха рактер вас найб ільшеза цікав ив( Сла вко Беркута , Ю льк о Ва щук, Лілі Тес люк, Стеф ко Вус) ?Опиш іть.
8. Згадайте , як і скла дн ики має композ иція худо жнього т вору . Охара ктеризу йтеос обл ивостіп овісті«Ш пага Слав каБе ркути» .
9. Що таке пс ихо логізм ? З най діть у п овіст і й зач итайт е ф рагме нти , сп овн енігл ибокогопсихо логізму.Якві нд опом агаєр озкр итих аракт ер літе ратур ногог еро я?
10. П рокоментуйт еназвуп овістіН. Бічуї «Ш пагаСл авкаБ еркути ».
11. Візьмітьу частьу дис кусії натем у«Ч имож на Слав каБ ерк утувва жатис лаб код ухим ?» .
12. Напишітьтвір -роз думнатему :«Б ездруж бижиття неп овно цінн е», вико -р иставши прик лад изпові стіН.Бі чуї«Ш пага Славка Бер кути»
 Заповніть літер атурн ийпас портп овістіН. Бічуї «Ш пагаС лавкаБ еркут и».
162
в оЛ оди ми р др оз д
(1939 –200 3)
Украї нськи йписьм енн ик,жу рна ліст.

Найвідомі шітво ри: опові дан ня«Бі ли йкіньШ е птало» ,
«Люблюсин ізорі» ;по вісті«Ирі й», «Самот нійв овк» ;роман и
«Листяземлі» ,«Дор огадомате рі» .
Лауреат Наці она льн ої п ремі ї У кра їни іме ні Та раса Ш ев -че нка (19 92) .
Володим ирД розднар оди вся25серпн я1939 р.вс.Петрушині Чернігівської о б л а с т і . Р а н н є д и т и н с т в о п р и п а л о н а ч а с и Д р у г о ї с в і т о в о ї в і й н и . Д в а д ц я т и р і ч - н им юнак ом видав перш у збірку нове л та опо відан ь і від разу ж був п рий ня -ти йдоС піл кип исьмен никі вУк раїн и.
Біографія В. Дрозда — си на ко лгоспн ика з глухого полісь кого села, як ийо дразу ж піс ля закін чен ня шк оли прац ював жур налістом ра йо нної газет и,закін чивКи ївськи йде ржавн ийу ніверс итетім.Т.Г.Шевче нка,п рацю вавредакторомувидавництвах,бувголов нимре дакто ромжур налу«Киї в»істав в і д о м и м п и с ь м е н н и к о м , — у в і й шл а д о й о г о т в о р і в . В о н и п о б у д о в а н і н а а н а л і з і й ого жи ття і ду ші та поє дную ть реаліст ич не баче ння світу й осмисле ння наро дногож иття.
В.Дроздпоме р23ж овтн я2003 р.вм.К иєві.
С ь о г о д н і в и о з н а й о м и т е с я з о п о в і д а н н я м « Б і л и й кі н ь Ш е п т а л о » , я к е в перше було надру кова не в19 65 р. У 196 7 р. з’яви лосяй ого про довже ння —
«Кінь Шептало на молоча рні». Н ині ц і твор и пере кладе ні деся тками мов сві -ту. Во ни в оригі наль ній а легор ичні й формі не лиш е пере дають стан люд ин ив тогочас ному украї нському суспі льстві, а й про пону ють чи тачам від найт ивлас нупоз ицію та шлях в ирі шен няпр облем и внут ріш ньогор оздвоє ння.
БІ ЛИЙКІ НЬ ШЕ ПТ А ЛО
Оповідан ня
...Сутеніє;ра птом
н а г а л я в и н і — к і н ь — с а м о т н ій .
Р.М.Рі льке
Босий під пасок т ягнувче резбр игадне дво рище батіг—зим нобл искало дрот яне охв істя. Шептал ові зсудоми ло сп ину: я кось повес ні ві н задрімав у при воді, підпасо кдо шкуль нохл ьоснув, дрот инк ипо рвал ишкі ру,ран ка,упо -доб ана ґедзями, д осі не гої лася. Хло пчак набл изився д о загорожі та хв ацькост рель нув бат огом, аж луна п рокот илась о д клу ні, що на краю села, і с ивою г а д ю ч к о ю п о в и с л а к у р я в а . К о н і , г р и з у ч и т а шт о в х а ю ч и о д н е о д н о г о , с а х н у л и с ь
1
Підпасок —поміч ни к пастуха.
163
одпостр ілувк уток.Т ієюжив ою,нап олоха ноюхв илеюШе пталазім’ял о,пр итисл одожер ди н;гострот хнул опот ом,вінги дли вопі дібра вгубита весьзіщул ився—змал куне нави дівтабу н,гурті взагорожі,і напасов иськуво лівб ути сам. Спе ршу бр игад ні ко ні глузувал и з того, да лі звик ли й самі почал иобх одит и Шепта ла. Хло пчи к наб лизи вся до ко нюш ні, зазир нув у тем ну опо -ло нкуд верей:
1
—ДядькуСте пане!Казавзавфе рмою,що бВ идоп рив оду коня чи нупр и-сла ли,б оназавт расви нямзелені немає.
Шептало нашор оши в вуха. Неп риємна, з най ома млявість — п ровісн иця всіляк ихп рик ростей—за крада ласявгруд и.Сьог однісу ботн ійве чір,ро ботускі нчи ли рані ше, і ві н н асолоджу вався сп окоєм і т ішив себе на дією на завт -раш ній від почи нок. Звісно, якщо вра нці не п оженуть до міста. А ле він с поді -вається на Сте пан ову до брість. З ко нюхом у нього особл иві стосу нки. Ін шіко ні це від чувають, т ому й недо любл юють Ше птала. С тепан ні кол и не б’єйого, хі ба не наро ком у гурт і зачеп ить пугою ч и п ро сто рон нє око стьоб не.Нікол и не пос илає на важку робот у, якщ о є кого ін шого п ослати. Бо в ін,Шепта ло,кі ньособ лив ий,кі ньбі ли й,акол ий попаву цебр игад нестовп ище,тозав дяк изломув ипад ку,химерамд олі.С правж нємісцейому нетут,хтоз на,де ві н може опи нит ися завт ра. І Степа н це розуміє. Сте пан що :
маленьк ий ч о л о в і ч о к , н а в і т ь н е б і л и й , а я к и й с ь з е м л и с т о с і р и й , з б р у д н и м и , к о р я в и м и ручиськами.А ленавітьвінсвоїмприземле нимрозум омтямкуєтимчасо вістьсвоєїв лад инадШе пталом.
Коні заспокої лися, р озбрел ися по заго роді. Шепт ало зн ову зали шивсясам. Удвер яхз’явивс яСтепа н,спи нивс янап орозі,п иль нод иви всянак оне й;від т ого погля ду мляв ість обн яла гру ди й покот илася до кол ін, що з радл ивозатр емтіли. Шеп тало в перше пошк одував, що оп ин ився на в ид ноті. Хо тілося про штовхат ися в серед ину та буна, загуб итися між ре брист их кі нських ті л.Ві нудав, щоне помічаєк онюха,схи ливго лову допр ив’я лоїтра ви.
«Наменевкаже,обов’ язково намене»,— думавпо лохл иво,пр овсякв ипад ок, що б пр икрість не була неспо діван ою, хоча на певн о знав, щ о Сте- пан йогоне потр ивож ить.
— Ш е п т а л а в і з ь м е ш, — с к а з а в к о н ю х х л о п ч а к о в і . — Т і л ь к и з а ч е к а й , н а п о ю . Б іли й кі нь під вів гол ову та жалі бно гл янув на Степа на вел ик ими вод ян ис- т и м и о ч и м а . П р и в а б л и в і с т ь т е п л о г о н а д в е ч і р ’ я м е р т в і л а , о п а д а л а , я к з ж о в к л и й л и с т п і д б у й н и м п о р и в о м о с і н н ь о г о в і т р у . Д у м к а п р о р о б о т у з а б а р в л ю в а л а в с е втемні,хо лод ніто ни.Се редусіхр обітві нна йбі льше недол юблю вавкру тит ипр ивід таїзди тид оміста,хочін шіко нівважа ли цена йлегш им.Цілісінь кий день, д о темряв и, ход ити п о колу, т оптат и власн і слід и — у цьому бу ло щось пр ин изливе.А ще при низ ливі шекот ит изаставлен огокорз инам итабід она -мивозасере ди ноюра нков оїміської вули ці—к олесатор охкот ятьпо брукі в-ц і,торох котять бідо ни,х итаютьсяк орзи ни,ку дкуда каютьк ури,ґелґоч утьгуси. Навко ложстіл ькисв ятков овбра ногон ароду,сті льк ико нейізсусід -
ніхсіл,івсібачатьсоромйого,білогоконя.Ко ливжеб утиві дверт имдок інц я,
Привід—п ристрі йд ляпр иведе нн явдію різн ихмаши н.
164
ВолодимирДрозд
товінсор омивсяу пряжі,со ромивсяста нов ищаро бочоїх удоб ин и,якуві льн озапрягат и, пога няти, сть обати батогом кож ному Сте панов і... Хоч і ви пада лихв или ни, к оли в ін у своєму п ри ниже нні гостр о, солод ко звел ичувався ( й ого,білого кон я, загнуздан о, закован о в хомут, постав лено під д угу; хай бу десоромн олю дям,якітев чи нил и) ,алецебу лана дтоко ротка йбезпе рспект ив- навтіха.
Шептало стара нно, щоб не ви казати засмуче ння Степа новим ріше нням,жувавск ошен увра нцітр аву,міжякоюх очіп опада лись йогоул юбле ніко нюш инк и, але зараз з давал ися пр існим и. «Я на базар завт ра не поїду, та йне пере роби вся вде нь, обу ри ни воз ив. І нші, ле дь розв ид ніється, д о містапоч имчик ують,дат ипе репоч ин октреб а...»—міркувавШе птало,ів кінсь кихочах пово лі в ипого джувалося. Йому корті ло бу дь що в ипра вдат и Степ ана,до вести, що той не мав кого послат и в п риві д і л ише че рез безв ихідь потр и-вож ив Шепт ала. Та к було л егше — через гір ку безна дію пе рек идався місто -чок. А може, ко нюх бо їться, що ніхто з к оне й, окрім нього, не встигне до ночіп орізат и зелен ь і сви ні зал ишаться зав тра гол одн і? Мабуть, саме так. Вон и,лю ди, зна ють: на Ше птала мож на по кластися. Так ий п окір ни й і
1
роботя щи й,тільк и віжок тор кн ися, уже чує, уже розуміє, підганяти не дово диться. Ві нсвого досяг, зумів при ки нутися; во ни по віри ли — хіба не має пишат ися сво-їм розумом і витримк ою. Ще коли його, моло дого й гордого, упе рше осідла -ли,га нял ипо цари нід осьомогопо ту,хльоска лид окр ивав ихруб цівна б о к а х і п р и в е л и в з аг і н г е т ь в и м о ч а л е н о г о , з н е с и л е н о г о , і н с т и н к т б і л о г о к о н я пі дказав йому,щор аноч ипіз нолю дизл омлять його.Су прот ивіт рудовго неп робіж иш, і розумніше д о часу прик инут ися скорен им, залиш ивш ись у душівільн им, аніж бути скоре ним насп равжки. Перш і роки уп ряжног о життя він побо ювався,аб илюд ине розгадал и,щов інті льк ипр ики даєтьсяп окір ним,і рвав голо блі з остан ніх сил. До того ж краще тягти, не очікуюч и на батіг,ніж ковт ати пр ин изли ве підстьо буван ня. У доб ровіл ьному нап ружен н і
2
булощось відсамості йності,в ідво лі.А летепер ніхто несумніва всявйог оретел ь-н ості, і він і нод і дозво ляв собі ст ишува ти кр ок, тягт ися за черво ними кит и-ц ями ко нюш ин и на узбі ччі до роги. Поміт ивш и на до рожн ім піску нет ерпе -ли ву тінь люд ин и, докі рли во коси в оком, мовл яв, ви ж мене з наєте, це я так, піджар товую,ісп ішн оперех одив начва л .
Степан вий шовізк оню шні, поцьв охкуюч идо вгим,начего ниспе кот ного
дня, батогом, ві дчи нив ворота заго рожі. Коні, б оязко к осячись на батіг, по -човга лид вори щемдоб ригад них воріт.Шеп тало,я кзавжди, перечек ав,кол искін читься тіснява в прох оді, і ви йшо в остан ній. З усь ого ни ніш нього ж иттяч ине найваж чегніт ила йогооц ятабу нна,тр ичі наден ьпо дорож доко лодяз - н о г о к о р и т а . У ж е б а г а т о р о к і в , в і д к о л и й о г о з а б р а н о в і д м а т е р і , н і х т о н е п и т а вШ ептала, хо че він пит и чи ні, а тіль ки ві дчи нял и загорожу, хль оскал и бато -гомігнал ивузен ькими про вулкам и,девідгуст оїкур явиб улота ксамотісно
1
2
Голобля— одна іздвохжер ди н,пр икрі пле нихкі нц ямидо перед ньої частин ивоза,уя кізапр ягаютьк оня.
Чвал—ш вид ки йбігна вскач;гало п.
165
та задушно, я к і від пітн их, гаряч их кінсь ких б оків. Із часом сп рага поча ла н а г а д у в а т и п р о с е б е п е р е д з а г а л ь н и м в о д о п о є м . В о д и в к о р и т і ч а с т о н е в и с т а - чало; щоб не цід ити к різь зуб и іржаву ка ламуть, Шептал о й собі змуш ени йбув штовхат исьіл ізтин апере д,утісня ву,ніб изви чайн ий кінь.
Хтось зачеп ив Шептала коп итом — дв і молоді коб илк и затіял и посере двул иці, за кі лька к років од Сте пана, жарт івл иву бі йку. «Ма ло вас сьогод ніганя ли, — зліс но по думав біл ий кінь, ві дход ячи в бік. — І я к цей Степа н тер- пить?Я на вівб ипор ядок. Вод опі й—тово доп ій,ні чогов итан цьовува ти,ні бив ци рку».
Узагалі, він ніко ли не розумів о бмеженості де яких коне й, котр і прагн утьна кожнімк роцісу переч ити,ог ризат ися,показу ватисві йхара ктер.Ніб ицимч огосьдосяг неш,кр імбатога.Ізсумов итоюзве рхністюс постерігавШе птало,я к Степа нів бат іг розганя в у різн і бок и молод их ко бил ок; у ц их воро них,с ивих,гн ідих, перист ихтакмал орозуму,що просто див уєшся.Особл ивоко ли ба чиш усе т рохи зб оку, як зараз. С кіль ки п отріб но бу ло д нів тих ої,неп омітно ї боро тьби, пок и Степа н змир ився, що Шеп тало й де на в одоп ійтр охизб оку,трох ипоза ду,ні биві нзов сімнебрига дни й,асампособі !Ні,він не бу нтував, не ліз пі д батіг, а тіль ки ві дставав що дня на пів го лов и, на пі в к р о к у й о з и р а в с я н а к о н ю х а , у к л а д а ю ч и в т о й п о г л я д у в е с ь р о з у м б і л о г о к о н я :
«Мовля в, ти ж знаєш, я не пі дведу, я і накш ий, н іж вон и, нас із тоб ою так ихтіль кид воє...»
Ч ервонесонцеопускається вроз’юже нукур яву,з залісу—крає чокгро -зово синього хмаристого холо ду. У г либ ині бань катих Шеп талов их оче й —рожеветремті ння, начебезп ідківст упаєпо криз і.Затескіл ьки незалежн остів к рутім в игині шиї, у густій гр иві, у розмірен ому ри тмі струн ких ніг! Та кіхви ли ни ску повую ть і безгл узде кр ужля ння в пр ивод і, і сором міськ их ра й-кі в, і ко лотне чу нав коло кор ита. В ін забу ває, що ві дразу після в одоп ою на ньогоо дягну тьхомутіп оведут ьнаферму,аможе,зап ряжутьще йзавт ра,іпозавт ра,ікож ногод ня( ...) .Віну сезабуває,окрімод ного:т ремтли воїі люзіїво літавл ади.По переду клуб комкуря вик отить табун,зата буном— Степа н,азакіньм ий Степа ном—ві н,Шептало. Іможнад осхочуті шит исяуяво ю,що це він, б іли й кі нь, жене до во доп ою і сір их, і во рон их, і гні дих, і пер истих.І Степа на
разом із ними, усеси льн ого, милост ивого й з лого Сте пана, а сам ніві дкого незалеж итьін ікомуне кор иться.
Жовтаві сонях и пере висають через ти ни, о д лісу віє п рохо лодою ; уноч із а д о щи т ь , в о н и н о ч у в а т и м у т ь у к о н ю шн і , а м о ж е , і в п р и в і д н е з а п р я г а т и м у т ь . Думки перестр ибують, ніб иплуг нарозв оротах,сп окій ній пр иємні,як літн ійвеч ір післ я роб оти. Ст рах пр овалюєт ься деда лі гли бше, ви кол исана в сті йлід овгими ночами ненав исть р озвіюється, і Шепта ло п оглядає на кон юха по -блаж ливо; він немстит иметьсяСте панов ізатіви падк овіуда ри,без цього не м о ж н а , б е з ц ь о г о н і я к о г о п о р я д к у н е б у л о б с е р е д к о н е й . С о л о д к е п о ч у т т я п р о - щен ня і солі дарн ості з к онюхом охо плює Шепта ла. Ві н під німає голо ву йлас каво,закл ичн оірже.Сте пан озираєтьс яі,ніб ивпе ршеп омітив шиШеп та-л овусваво лю,лют обл имаєз підру дихб рів:
166
— А хтиж,ледачезіл ля!
Батігзлітаєв черво нястене бо,до вгийі в’юнк ий,т онк имдрот ян имохвіс -т ям безжальн о обв иває Шептал ові сп ину й гостро вп ивається в тіло. Біли йкі нь із несп одіва нк и висок о під кидає за дні ноги, спот икається на рів номумісці й,по лоне ни йстрахом,що вир инаєзгл иби нит ілата пирс каєх олод ним потом, забуває всі недав ні думк и, кидає ться в гущу, у гаря чі кі нські тіла —гнід і,воро ні,пер исті.А батігназ доганяє білусп ину,сі че,жалить...
Образабулатака неспо діван а,пр иголомш лива,гл ибок а,щобі ли йкін ьнепам’я тав, як п ромин ули довгу вул иц ю і розси палися по пі щаному к осогору, нижчея когостр имівко лодяз ни йжураве ль,ащеда лі,зави щипа ноюгуся чоюца ри ною аж до самого лісу, стелил ися лу ки. В ін ті льки перестав ляв н оги,опуст ивш и голов у до самої землі, по ки сваві льн ий к інськ ий потік к удись, —тепербулозовсімбайдужекуди,—ніс його.Шепталощеніколинепереживавтакого—несп одіва новсестал отим,чимб уло насправ ді,безпо пон, безпр и- к р а с , н і б и в і д п а н а х а н а з н е н а ц ь к а г л и б а ч о р н о з е м у . Й о г о п о в і л ь н о з а с м о к т у в а в гли бок ий,як прі рва,від чай.
1
НакосогоріШепта лосп ини вся,під вівгол овузтужн имио чима.Йогочут -ли вініз дрізб рижи лися,ож ил и,губит ривож ноого лил игостру підк овузубі в.Сон це сіло, луки димчаст о сині ли, а над л ісом беззвуч но, загрозл иво р ослако шлата гр ива неви димого в оро ного, що заст иг пере д веле тенськ им стри б-ком нанеб о.Пахлотра вою,кві тами,дере вами,бо лотами,д ощем,івсітізап а-хиз лива лисяв оди нзна йоми йтабезко неч нодале ки йзапах,що раптомстр е-пе нув Шепт ала, пі дхоп ив, пр ужно к ин ув із косого ру. І в ін п обіг, збудже нофор каюч и та загріба ючи коп итами піс ок, по дібн ий до ко ротк огрив ого стри -гун ця. Маті р уп рягал и в ліс ник ову дв окол ку , а ві н біг зб оку зеле ними розо -рами доріг, зази рав у зеле ні суті нки хащ, заход ив п о кол іна в ж овтогаря чі л і с о в і р о м а шк и й , н а п о л о х а н и й п т а х о м , що п у р х а в і з п і д к о п и т , м ч а в
л і с о в о ю д орог ою навз догін став ній білі й коб ил иці. То було дит инство, і пахло в ономо локом і ко нюш ин ою. Потім вон и до самого ве чора пас лись уд вох на л ісо-в их галяв инах і п росіках, і мат и розпо віда ла про го рдих біл их коне й — й огодід івіп радід ів( ...) .
А вцихвлад них пахощах далеч іховався п’янк ий духзабуто їволі, щопр о-соч ився кр ізь сотні поко лінь біл их коне й і нес подіва но ско лих нув Шепта ла.Ві н так і не піді йшо в до ко рита, хоч а дуже хотів пит и, але шт овхатися за разміжпіт нихті лбул опо надй огосилу. Стоявт рохи осторо нь,спраг лонюха ючи волог ий піс ок, і пр ислухався до своїх маре нь, под ібн их до полох ких досв іт- ніхснів.А вт ихнар оджен ихзапахомс нахкраси вібі ліко нібр оди лиув иляг лій срі бляст ими хви лями т раві, ку пали с ильн і тіла в ч истих річках ів иход ил и з вод и на пі щані коси ( ...) . Біля віль них коне й теж жив страх, а ле жін ший, неШепта лівстрах перед Степа ном,абудо ражли ви й,живл ющи йстрах,щ окл икавд овідваж ної борот ьби,д озмагання.
Д воколка—візо кна двохко лесах.
167
— Бач, не п’є, бісо ва худоб ина, — почувся х рип ли й Степа нів го лос, про -ганяю чи в иді ння. — Наді вай недогнуз док та й вед и, бо не вст игнете. Кол и бна дощ незібра лося,д иви,я кесуне...
Одразу почувся шерхіт босих хло пчач их ніг, чі пкі ру ки п ригн ули го ловуб ілого к оня, сп рит но нак ину ли недогн уздок і в лад но пот ягли до с ебе. Шеп-та ло бездум но, із звич ною покі рністю сту пив к ілька крокі в за босим хло п-ча ком і рап том із боліс ною яс ністю, як н ікол и досі, ві дчув сво ю нево лю.Передо чимап опл ивлав ито птанав ласн имико питами одн оманіт насухаземля, д иркот ів пр иві д, торохк отіло колесо по бру ківці, св истів батіг і вибу -хав ла йкою Степа нів голос. Шепта ло заде р голову — нізд рі драж ни ло гост-р имзапахомво лі.
— Но но! — сувор о гукнув х лопча к, про буюч и пужал ном ко неве стег-н о.—Небалу й!
І тоді стал ося неспо діва не для х лопча ка, для Степа на й д ля самого Шеп- т а л а . О д т о г о п о б л а ж л и в о з в е р х н ь о г о д о т и к у й о г о б р и д л и в о п е р е с м и к н у л о й пі дня ло. Бі ли й кін ь із нечува ною с илою шарп нувся, ви рвав кі нець пово да,ди ко звівся на задні ноги, біс нувато ст ріля ючи стра шн ими, кр ивав ими оч и-ма. Цієї хви ли ни ві н був сп равжнім бі лим ко нем, відваж ним та ві дчай душ -ним, я к його да лекі предк и. Хл опчак відсахну вся, у грізнім п оди ві занімів Степа н, а Шептало легко оп устився на пере дні ноги, зб ив коп итами с ипк ийп ісок,перест риб нув рівіп омчавчерезгусячу цари нув луговуси нь.
Незабаромфорка нняк оне й,Степа нова лайка,т ягучер ипі нняжу равлята плескі твод ивко риті розта нули,зги нул иувеч орові йбезвіст і,ніб иїхні кол ий не було. Нав коло Шеп тала рос ла, шир илась аж д о трав’я них, утаєм ниче -н их обрі їв вол я; вол я пахла ж ивою ві льгістю, міц ним настоєм л угових т рав імол одого сін а. Йому ще нік оли в ж итті не бігалося т ак легко. Пот рапи в навк очену колісьм и лугівку, к оп ита від бива ли чіт ки й ритм, і, роз драто вани йтим ритмом, він навмис но пр иско рював біг, наздоган яючи самого себе та розси паючи пок рутій шиїгу стубілугр иву.Небуло ніхомута, ніг оло бель,і ніхто несіпавзав іжки,указу ючи шлях.
168
Д о р о г а в п а л а в з а р о с л и й в е р б о л о з о м р у к а в ч и к , п е р е с т р и б н у л а к о р і н н я т а сух ий хмиз і різк о звер нула в бік, уздо вж перес охлого русла. Під ноги біломук оневі стели лася в исока, не торка на косо ю, зовсім як у неда вніх його в иді н- нях, трава. Злегка сві тил ися к різь суті нки пр игладже ні лігв ища в ітрів, тем -ні ли стр ілк и щав лю та смач но ваб ила коню ши на. Шептал о пі рнув у запахи. Мокр і мітл иці лоскота ли че рево та г руд и, він нагнув ши ю, занур ив гол ову вт рави, щоажчв ирка лип ідко питам и.А темно зелен имхвил ямнебу локі н- ц я к р а ю : т у г і , к о ш л а т і г р и в и х л ю п а л и в г р у д и , п о в и в а л и н о г и , х а п а л и с я з ав исокоз веден ікоп итай тягли вгли бінь.С томив шисьо днап ливу вра-же нь,Шепта лоспи ни вся,нашо рош иввухатаст орожк оскосив очі.В ін б у в с а м с а мі с і н ь к и й н а в с ю л у к у : м о в ч а л а т р а в а , м о в ч а л о в і д д а л і к г р о м а д д я
1
копи ць, по діб них д о вер шн иків, щ о пос нул и з пі днят ими заб ралами — не ру-хом ими ко нтурам и лел ек, усе по тону ло в безобрі йні й, н імій т иші. Біл ий к іньзаде р голо ву, сп’я ніло заі ржав, не в сил і стримат и бу йн ої рад ості. Н а іржа н- ня бі лого к оня корот ким к лекотом обізвався лелека — кл екіт захл ину вся вур очисті й задумі, і знову все стихл о, здавал ося, нав іки. Шеп тало в пав наспи ну, по коти вся по м’якоті, з насоло дою підми наюч и траву та сміюч ись, якуміютьсмі ятисяті льк ико ні—голос истойза кли чно.Над нимв исілиз ігнутів колі нах ноги, а над ногами — поло вин а неба, волоха того, темного, пол ови - н а г ус т о с и н ь о г о , з я с к р а в и м и б л и с к і т к а м и з і р о к . Ш е п т а л о г о р д о в и т о к р е с о -н ув ко питом зі рку й застиг, н іби чекав на іскр у. Зне наць ка по волоха тійхмар ності цьвох нуло болю че біл им, наче із сир иці , плет еним ся йвом. Шеп -тало ма йже
конву льсій но крут нувся, пе ревер нувсь і різ ко звівся на ног и. Щедовгонеміг отямит ися,розгуб лено при нюхую чисьд овим’ято їтрав и, —сьо-го дні в перш е нап олохався б лиска вки. Неп риємн ий сп омин засмокта в у гру-д ях:спека,в игорі ленеб о,шелестсо ломип остерн і,щемспи ни,скуса ноїґедзями, к осарі п ри об іді. Шепта ло забро дить в овес і від чай но кот иться п охрускот ливі й сухій х вилі, батіг гостри й, наче коса, — із чіпк ої біл ої сир иці вінб іжить постер ні,абатігжал ить,жал ить...
Нічнавол огасталанезат иш ною,муль кою,ні бисті йло повесн і,кол и н е м а є п і д с т и л к и . З з а к о п и ц ь , о д р і ч к и , в і я л о т е п л о м . Б і л и й к і н ь р а д о п о п р я -м ував туд и, по лощуч и бо ки між шерех атих сін них доло нь і р озгойду ючи накоп иц ях одн оног их, потр ивоже них гр озою леле к. Копи ці па хл и сито ю зимо-в оюн іччю,ко лизаві рюхабезс илоб’єтьс явстін и,шелест итьп одвер яхсипу -чимс нігом,авко нюш ніпар кой дрімот но.
А ле з кожним кр оком до р ічк и сінн ий дух відсту пав пе ред п’я нкою по-в ін нющеде нн оготепл айтр ивож ноїво дян оївіл ьгості,одя коїгл ибше диха -лось і ко ртіл о бігти, б рика тися, іржат и. Коли ж б ерег упав, ого лив ши б рон -зову сп ину нерухомої, со нно ї вод и, Шептало не стримавсь і побіг, пе речіп -лю ючисьо бкоре нев ищаве рбол озів,грузну чив піскутазад ихаюч исьод не
Сириця — неду блена шкіра, о броб лена ж иров ими ре чови нами, як і роб лять її дуже міц- ноютае ластич ною.
169
знаної д осі, нестер пної, та все ж со лодк ої спраги, я ку віл ьно бу ло вгамуват иживо ю,анеі ржавоюв одою.І він рвон увпо надбе регом,поміл ині.
Молот ивко питам итепл уватіхв илі,б ризк исмачно лоскота лигуб и.Шептал ошурх нувугл ибі ньіп опл ив,оглу шени йп лескотом,пі нист имви ром, що зчи нивс я навк оло н ього. Ніби перестиг лі яб лука, по небу п роко -тився нев идим ий гурк іт і впа в десь по близу, за лісом... Це бул и на йкращ іхви лин и Шепта лового ж иття. Ніко ли д осі й уже н ікол и опіс ля біл ий кінь невід чувавсебета кбл изько йпов нозіст ихією,течією —одт рав’ян иххви льдо біл их громів у в иши ні. В ий шов на с изу піща ну косу й, струсив ши во ду, від -чув себе та ким сил ьним, щ о знову заі рж ав, цього разу гріз но та бо йов ито,пе регукуюч ись із громами. Те пер й ому захотіл ося спокі йно нап итися, і ві нпі шов посизі йкосід озаток и.Пивскуп имик овтками, цідя чиво дукр ізьзубита шко дуюч и,щовто ливс прагу.
Раптомне бона дШептал омнап нулося, начевіж кин акосогор і,невт рима- ло, трісн уло на впіл, у т ріщ ину хл юпн уло яск равістю, і Шепта ло по бачи в увод янімдзе ркалісебе —незв ичн обіл ого,аждощемув очах.Зд ивова ни й,він перече кав, не рух аючися з місц я, щоб н е скаламути ти во ду, пок и неб о зновузасв ітил ося,ізнов упоба чивсв оючисту, прек раснубі лиз ну.
П е р ші к р а п л і к р и х і т н и м и к о п и т ц я м и п р о м е р е х т і л и з а т о к о ю — п о ч и н а в с я дощ. Шеп тало п обрів до ліска — гірка п равда, н есподі вано в ідкр ита, засму-ти лай ого.Протягомусьогож иттяв кон юшні обманю вавсебе:ві нужеда вно не був бі лим ко нем. Ві н був б рудн увато сір им, попел ястим і ті льки те пер,в икупа вшись у річці, з нову став слі пучо бі лим к расенем, схожим на д авніх пред ків, що царюва ли п о ци рков их аре нах. Тепе р зрозуміло, ч ому Степа ннасміл ивсяхл ьоскати йогоб атогом.
Узлісся,наскріз ьпромитедощеміпрочесаневітром,г ривасторозгойдува-лося, ніби голов и ко ней у степ у. У шеп еляв их заростях було тем но, мокро йсир отли во. Бі ли й кін ь пол охли во сахнувся — сос ни глух о гупал и об землюмо лод имиш ишкам и.«Степа нспра вдібу ваєдужезл ий.Немов щосьнахо дить нан ього,алезк имцього нетра пляється,та щеп ритак ійслуж бі.Скі льки наснао дні плеч і!А хібаціг ніді,сір і,пер исті,воро ні,сив ірозуміют ь?»Шепталов ірапт ом закорті ло по чути Степа нів гол ос, ласкаво тк нут ися мордо ю в йогозамахо рчен і дол оні ( ...) . Він до рікав со бі з а відсутність го рдості, а ле тепер,сер едпуст ин ноготемн оголугу,ця дові рли вістьбу лабажана йп риємна. Вона є днала його із селом, із С тепан ом, як і не догнузд ок, що час в ід часуп отеле нькував. Ше пталов і подума лося, що весь сь огодн ішн ій вечі р — і ко либ іг, вирва вшись
із хлопчач их рук, і кол и вигул ювався серед висок их трав і вріч ці — ві н відчу вав вла дну С тепан ову рук у. Так застоя ли й жеребе ць змага-ється з вітр ом у пруд кім бігу по колу, н апну вши довгі віж ки, од ин к інец ьяких тримают ь силь ні рук и. А ле ця гір ка пра вда вже не ск олих нула Шеп та-ла,в інті льки пр ищул иввуха йпр иско ривб іг.
Дощ ущух, тіль ки не бо все ще спа лахувало х олод ним б ілим п олум’ям,вихо плю ючи з темря ви бі лого ко ня, що поспі шав до села розмокл им путів -цем.Навул ицях,міжт ині в,стоял иши рокі калюжі,і кол изновус палах нула
170
блискавка,Шепталопобачивун ихсвоєвід ображе ння. Вінза кло потан озупи -н ився, думаюч и, як то зд ивується Степа н. І ко ні зди вуються, бо ніко ли небач или його так ого біл ого, гарног о. С тепан вважатиме, щ о він хо че вид іли -тися, показат и но ров. А справді, к ому й що доведе ш? Тіл ьки соб і гірше зр о-б иш. Краще вже й нада лі п рик идат ися сірен ьким і п окір нень ким. Сього д- ніш нє пере шумить. Ха й завтра в при від ві дпра вить ч и до міста, а згодомв он и з конюх ом порозумі ються. Недарем но ж біл им кон ям дано розум. Го- ловне, щоб ві н, Шептало, знав про св ою біл изну, а пр о чуже око краще за ли- шит исяко лиш нім.
Шептало ступ ив кі лька к років, геп нувсь у грязю ку й п окот ився по до- рожні й хлю павці. Кол и звівся на ног и, уже не був б ілим к онем; до ранк уземляпі дсохне,о бсип леться,іві нстанета кимжесір им,якимбув досі.Кол ишн ій спо кій і р озсудл ивість п овер нулис я до Шепта ла. Зви чайн о, бр и-гад ний двірзамк нен о,алепе релазміжко нюш неютак лунеюз одн оїн изькоїже рди ни. Двір з найомо пахну в пере пріл ою трав ою та вівсом. У коню шні несвіт илося.Сте пансп ав.Конід рімал ивзагорожі, під навісом.Бі лякомо рсон ноби вуре йкустор ож.Ш ептало обій шовзаг орожу—во ротащ ільн опр и-ч ине ні й узя ті на о ши йни к. Біл ий кінь, скі льки зміг, п росунув го лову міжд вох жерд ин заго рожі та й со бі задрімав, стом лени й не розумно ю блука ни -но ю...
1. П рочитайте пода ніря дки .
«Я на б азар з авт ра н е п оїду, та й не пер еро бився вде нь, о бури ни в озив.І нші, лед ь роз видніє ться , до міста почимч икуют ь, д ати пер епоч инок тр еб а…»
Цідумкина лежать
А Сте пан овіБ пі дпас ковіВ Ш епт ало віГза вфе рмою
2. Установіть послі дов ністьпо дан ихур ивків .
А«Шепта лосту пивкі лькакр оків,геп нувсьуг рязюкуй поко тивс япо дорож ній х люп авці. Кол и звівся на ноги, уже н е був білим к онем; до ранку з емляпі дсохн е,о бсип лет ься,івінс та нет акимжесір им,якимбу вдосі ».
Б«“На м ене вкаж е, обо в’язко во на м ене ”, — дум ав п ол охл иво , п ро в сякв ипа док , щ об пр икріс ть не бул а н есп одів ано ю, х оча на пев но з нав , щ оС теп ан йог оне по тр ивож ит ь».
В«Хлопчак наб лизивс я до заго рожі т а хва цько с тр ельну в ба тог ом, аж л ун а пр окот илас ь од клуні, що на кр аю се ла, і сивою гадю чкою п овис лакур ява» .
Г«Хлопч ак відс ахнувс я, у гріз нім под иві за німів Сте пан, а Ше пта ло легкоо пуст ився на п ере дні н оги, з бивко пит ами с ипкий пісок, пер ест риб нуврівіп омчавч ерезгу сячуц ари нувлуг овуси нь».
171
Слово Зна чен ня
А швидк ий бігнавск ач;га лоп

Б неду бл ена шкір а, обр об лен ажи ров ими реч ови -нам и,як іроб лятьїї дужеміц ноютае ластич ною
1 голоб ля
В пристрі йд ляпр иве ден нявдію різн ихмашин
2 двок олк а
Г одна із дво х же рди н, при кріп лен их кі нцями до пе -ре дньої части нивоза ,уякіза прягаютьк оня
3 сир иця
Д візокнад вохко лесах
4 чвал
4. Знайд іть і проч итайте ряд ки , у як их і деться про особ лив і стосун ки к оня Ш е п-та лай Степан а.П рок оменту йтепо данії хніха рактер истик и.
«Він, Шепт ало , кінь особ ливи й, кінь біл ий…»
« С т е п а н щ о :м а л е н ь к и й ч о л о в іч о к , н а в іт ь н е б іл и й , а я к и й с ь з е м л и с т о с і р и й , з бру дним и,ко ряв ими ручи ськам и».
5. П ояснітьз нач енн яфр азео логізму біл аво рон а. Чим ожн ако няШ епт ала на -звати бі лою во рон ою ? Ч и дов од ило ся в ам зустр ічат и в житті бі лих во рон ? Чизмі ни лося ваше ставл ен няд отак ихлю де йпі сля про чита ння опо від анн я
«Біли йкін ьШ ептало »?
6. Чомутвар ина (кінь )воп овід анні викл икаєб ільш есимпаті й,а ніжлю дин а?
7. Як у краї нці зда вна став ил ися до кон ей (у час и Русі -Ук раї ни , к озачч ин и йпізні ше) ? Чи змін ив науков о техні чни й п рогрес ставле ння сучасн иків до тв а- рин ,зо крем ай доко не й?
8. Чому ,нав ашу думку ,кі ньШ епт ало пов ертаєт ьсян апр икі нці опо від анн яд освогог осп ода ря ?
9. Пригадайте,щотакеалегоричнийобраз(алегоричнийобразкрилупоеміЛ .Кос-тенко«Чайка накр ижи ні») .Р озкри йтеал егори чністьо бразуко няШ епта ла.
10. Визначте ідею опові дан ня«Б іли йкіньШ е птало» .
11. П оміркуйтена дви бором іпостан овкою розді ловихз наківв епігра фід оопо -ві данн я«Бі лий кіньШ епта ло» .З’ ясуйте ,щотак еав торс ькапу нктуа ція.
12. П оміркувавши над пода ними рядкам и,в исло втепі дчасд искусі їсвоюдумк у. Чикр ащей нада ліШ епта ловіб уло« прик ида тисясі реньк иміпокір неньк им»?
«Го лов не, щ обві н,Ше пт ал о,зн авп рос вою біли зну ,апро ч уже око кращезал и ши тисяк ол иш нім».
 Випи шітьзопо віда нняВ .Дроз да«Б іли йкіньШ е птало »7–1 0фраз ,які навча -ютьб утиос об истістю .
172
Юрій Винничук
(Народився1952р.)
Сучаснийукраїнськийписьменник,журналіст.
Найвідомішітвори:збіркипоезій«Відображення»,«Пе-
редчуттяосені»;повість-казка«Місцедлядракона»,казка
«Літописвідравлика».
Ю рійВин ничукна род ився18березня 1952р.вм.С танісл авові( н ині м . І в а н о Ф р а н к і в с ь к ) . Й о г о б а т ь к о б у в л і к а р е м , м а т и — і н ж е н е р о м е к о н о м і с -том. Освіту філол ога здобув у Пр ика рпатському у ніве рситеті іме ні Вас иляС тефани ка. Потім переїха в до Льво ва, де пра цював режис ером Льві вського е с т р а д н о г о т е а т р у « Н е ж у р и с ь ! » , р е д а к т о р о м в і д д і л у м і с т и к и т а с е н с а ц і й г а з е т и
«Post Поступ», п исав сцена рії та пісе нні те ксти. В ін ві доми й пере дусім якжур наліст і письмен ник. Його т вор и перек ладе но багатьма мовами св іту, заказками з нято д вамультфіл ьми. Ниніме шкаєвм .В ин нику підЛьв овом.
Ю. Винничук — усебічно розви нена осо бистість. Ціка во, що ві н виз нан ий п о с л о м г а л и ц ь к о ї к у х н і з а в и з н а ч н и й в н е с о к у п о п у л я р и з а ц і ю г а л и ц ь к о ї к у л і н а рії,у2003р.нагородженийвідповідноювідзнакоюКлубугалицькоїкухні.
С ь ог о д н і в и по ч н е т е ч и т а т и по в і с ть к а з к у Ю. В и н н и ч у к а « М і с ц е д л я д р а кона»просучаснийсвіт,уякомуйдосі,нажаль,щеємісцедля«драконячихзаконів».Дивов ижно,але драк онГ риц ько— поетіхр исти яни н…А хтожто дімешка нцік азкового князівст ва?Процев идіз наєтесяна йбл ижчимч асом…
М І СЦ ЕД Л Я Д РА К О Н А
Повість кaзкa
Невідтогоя помру,Щонaсв ітібу девой нa.А відтого, щово нa

Моговір шaне достой нa.
ЯрослaвД овгaн
Р о з ді л І
У вікн і дзижчa лa мухa, і нуд отл иве оте дз ижчaн ня нa вівaло со н, тaк сaмо,як і пор ипувa ння в ікон ни ць од непоміт ного ві тру. Спе котл иви й по луде нь п о р о з м о р ю в a в у с е д о в к о л a , ж о в т о ю в і д п и л ю г и т а с о н ц я в у л и ч к о ю п л е н т a л a с я бa бa Дрімотa й мaк розсипa лa — куд и мaк сип не, тaм усе й зaсне, a по нивaх недожa тих б лукaлa По лудн иця із серпом і п иль нувaлa, ч и не зостaвся яки йсміли вець у п олі в п олуде нь дож инa ти, aле не було нікого, б о доб ре від омо,щові дПолуд ни ціні чимне відку пи шсяінев ідмол ишся—мaх несерпом по
173
шиї,тaй крaй.По під пaркa нaмид рімaли коти,со бaки,св ині йкоз ивперемі ш,нaче о днa род инa, позa ривa лися в п орох к ури, нaвіть метел ик и неп оруш нозaстигл инa квітaх,мово ди нокі пелюст ин и.
Князь любот инсь ки й куня в у крісл і, зaкол исaни й муши ним дз ижчaн ням,у сни зa нуре ни й, нaче в мут ну, теплу воду, і сн ил ися йому ві йн и, перемож ніпох оди, руїн издоб утихфо ртець,д овгівер вечки пол оне них.Бу ли цеособл ивіс ни, бо з’яв лял ися во ни л ише в п олуде нь, a вн очі ні кол и, і тому то ві н ізтaкою шaно бою до них стaв ився, що нaвіть оголоси в по всьому к нязівст вунaкaз,щобaніоднaдушaненавaжилaсявполуденьпотривожитийогоспокій.Незабaром нaвіть собaк и пр извичa їлися до но вого роз поря дку, хоча, п рaвдa,кі лька вже поп лaтил ося житт ям зa те, що о тій свя тій п орі д озвол или со біп родер тигор лян ку.
Відко ли к нязь п осів бaть кові во лоді нн я, зaпaнувa ло нa любот инсь кихземлях небувa ле зaтиш шя. Лицa рі, які б ули, си діл и по своїх доб рaх тa й нa -ливaлисятлущем,якосьсaміс обоювідійшливзaбуттятурніри,aякбийзбре-локнязевізa тіяти щосьтaке,т оневі домо,що бізцьог ови йшл о,бол ицa- рі, не тр имaюч и три вaли й чaс у ру кaх ні мечa, ні с писa, тіль ки п осміховськоізсеб езроб или б.Сусід ипер естaлизaзіхaт инaс пір ніпр ико рдо нніселa йміс-течкa, хочa рaніше зaтівaли бaтaлії нaвіть через зaдр ипa ни й хутір ч и стaр ийвіт ряк, як ого хтось постa вив нa межі. Ніхто ні в кого не вик рaдaв д онь ки,ні кому житa не тол очив під чaс л овів. Потр оху оця сум ирніст ь пере дaвaлaсяміщ aнaм і селя нaм, бa нaвіт ь бурсaк и втих омир ились і не влa штову вaли колот неч нaярмaр кaхіміських ри нкaх.
Спокі й і зaти шок зaпa нувaл и в к нязівстві, і полу день стaв б огом, якомухоч і мо лил ися, пр оте жертву при носи ли зовсім мaле ньку, мaйже непоміт нужерт ву, a в нaгор оду здо бул и нудьгу, к отрa, мов і ржa меч, пороз’ї дaлa ду шілю боти нці в, a що ті ві дви кли боро нит ися, зaпaну вaлa во нa безроз діль но,в икл икaюч и не ймовір ну лі нь і розмо реність. З дaвaлося, усі любот ин ці тіл ь-к и для т ого й жи вуть, що б виспaт ися, і як що не зaк ину ли во ни ще своїхремесел і гос подaрст в, то тіль ки тому, щ о, не зaбезпе чивш и здо рової їж і, немaли вон и й здо ровог о сну. І кол и як ийсь чуж ине ць зaїжджaв у ті крaї, то нaвітьсо нце нaдЛюб оти номздaвaл осяйомук уди вгодовa ніш имісит ніш им,ніжнa бaтьків щи ні.
Р a н і ше к н я з ь у т р и м у в a в н е в е л и к е в і й с ь к о , т a , о с к і л ь к и н е б у л о в і й н і в о н о в літaло йому в дзві нк ий грі ш, розпуст ив й ого. Тод і як бaть ко пр овів ж иттясвоє ве рхи нa коні в безко нечн их похо дaх і тіл ьки мр іяв п ро спокі й, кн язь,нaв пaки, aж пе ресит ився спок оєм. Деколи його опa новувa ло бaжa ння ст ру-сит и із себе оту со нл ивість і безд іяль ність, к идaвся щ ось роб ити — зaт іє,було, соб ор буд увaти, уже й під вaли ни зaк лaдуть, і рaптом мaхне рукою та біль ше не з’яв ляється нa будов і, a мaйстри розповзу ться по домівкaх, і н іхтоп отімпр особор незгa дує.
З літaми ві дступaв в ід нь ого сон, a нaт омість сповзa лися л ихі тр ивоги, прокрaдaлисявгрудисухійсичaлипідгорлом,яклютівужі.Безсоннязривaловно чі його з л іжкa й змушу вaло б лукaт и, нaче сн овид у чи п рив идa, лу нк имипо коямизaмку,і крок ий огови кли кaлимо торо шусторож і.
174
Укняз ябулa донь кa—п рекрaснaНaстaсі я.Прий шлaї йпо рaдов інц ястa-вaт и, aле зa дaв нім зви чaєм пр ихи льніст ь кн язівн и зд обувaл и в тур нірах чиві йськов их походaх. Нa речен ий мусив б ути ге роєм. Тa де й ого взят и в кня -зівстві, котре як не сп ить, т о др імaє? Немaє вій н, немaє розбі йни ків, не з’яв-ляютьсяaніз лічaклуни,aнілюдожери,кудисьподілисястрaшнібaгaтоголовідрaкони. Звід кивізьметьс ягеройст во?Ч огодоб рого,кн язівнaзa дівується і к н я з ь н е м a т и м е с п a д к о є м ц я , р о з п a д е т ь с я д е р ж a в a , я к у з т a к и м т р у д о м к л е ї л и доку пи йогоп рaщур и.Осьвон иосудл ивози ркaют ьнaн ьогозпо ртреті в,і н іде сховa тися йому ві д їх ніх п огляд ів, які пр опікa ють, нa че зaлізо роз пече- не. Дaлебі, уже по рa ді яти, не мaє ві н прaвa зв олікa ти, і нaкше про кля нуть його й дух и п редкі в, і нaступн і по колі нн я. Ці тр ивож ні думк и прон ик ли
вйогосон іви рвaл извідт и,щеп робувa взaкол исaтисебесо нл ивим ихви лями,нa вмисно й очей не роз плющ увaв, aле дa ремно. Зв івся нa ноги й рішу чимкр оком по прямувaв дод верей. Сторожa дрімaлa,спе рш исьнaгaля бaрд и.
— Дідькобвaспобрaв!Отaквивaртуєтесвого пaнa?Шви дкомен івоєво дусюд и!

Прибіг зaхекaн ий воєводa. Стaв пе ред кн язем, вибaл уши вши зд иво вaніо чітaкр ивл ячи ротaвгaмовa номупоз іхaнн і.
— Слухaйте сю ди, — скaзaв к нязь. — Т aк дaл і не пі де. Ми котимося в п р і р в у . — Т у т в і н з р о б и в п a у з у , що б з a с п a н и й в о є в о д a в с т и г п е р е т р a в и т и с к a -зaне. — До чого дійш ли вже? Я до ньку зaміж не го ден в идaт и. Зa кого її в ід- дaм?Дегерої?Делицa рі,услaвле ніп одв игaми?Гa?Я Вaспи тaю!
Воєводa роззяв ив, було, ротa, пр оте тіль ки д ля того, щ об ви пустит и нa в о л ю « г и и и х » , б о г о л о в a й о г о , ще н е о с в і ж і л a п і с л я с н у , н е м о г л a н і я к в т о - ропa ти,що від ньогохоче князь.
— Мо в ч и т е ? О т о ж б о . А ч и з a д у м у в a л и с я В и к о л и н е б у д ь , н a я к о г о б і с a Вaстр имaюігро шіпл aчу?В ижвоєво дa,тaк?А деВa шевійсь ко?
— ТaВ ижсaмікaзaли…
— Знaю!Тобулиіншічaси.Сусіди,г aдaєте,непронюхaли,щовійськонaшер о з п у ще н е ? Мо ж е , у ж е й м і р к у ю т ь с о б і , з я к о г о б о к у к р а ще в д a р и т и … А л е ч о м у це мене хв илює, a не Вaс — воєв оду? Дaю двa т ижні. Зa цей чaс хоч у бaчи тит исячуво яків.Зб еріть,озб рой тейп очи нaйтему штрувa ти.Дaлі.Усіст орожо -ві вежі та при кор дон ні форте ці об новіт ь і під прaвте як слід, о бсaдіть зaл огa-ми. Дaлі. В ідп рaвте нa дій них люде й збирa ти дa ни ну. Що зa чорт? В осьмий рікмої підв лaдн іймід якaне плaтя ть!Збе рітьіз нихзaвсі роки,a якхтоо пи -рaт иметься — у Ч орну вежу. Без бaлa ч ки. Достa пaнь кaтися. Оголосіт ь повсьому крaю, що від д ня святого О нуфрія зaп ровaдж уються ту рнір и. Мі йстaри йзaко н,як ийзaбо рон явгерц іміжли цaрями,скaсо вую.Усезр озуміло?
— Тa зрозуміло, — зітх нув воє водa. — Ме ні зрозумі ло, a як і ншим? Ну,огол ошу нa бір д о війсь кa. Гaдaєте, пі дуть? Зa ті пaру тaл ярів? Тa кожн ийк оли шні йвоя кужетaкізву хaмивгоспо дaрств озaліз,щот ієюмізерією йогонес покуси ш.Ві но нозбіжжяв ивезед оЧ ехії,тозaроб итьсті лько,щ о,див ися,сaмзможевійськ онaб ирaт и.
— А Випр исилу йте.
175
— Добре скaзaти — п рис илуй те. Ч им прис илую? Оцим и двомa ру кaми?Хі бa сторожу Вaшу познімaт и? Тa й т о, скільк и тієї стор ожі? Селю ки о н зaціп ивізьмуться —розбіж иться Вaшaсто рожa,якк урчaтa перед шулі кою.
— Що Ви верзе те? А зaкон? Я встaновлю вaв зaко ни ч и мої дід и? Хібa нaсміляться вон ипіт ип ротизa кону?
— Е е,Вaшaми лосте,тут Витр ошк итой …Сaміж,ви бaчaй те,нaчхa линaзa кон. А Вa ші під влaд ні з Вaс п рик лaд і взя ли… Тa хоч б и й зaко н. Що з ньо -го? Хібa зa чaсів Вaшого тaтуня, цaрство їм, не г нaл и бaтогaми л юдей дові йськa, не посилa ли во яків дaни ну зб ирaти, не сaди ли у в’яз ни ці? А був жезaкон! А ле т оді хоч було ч им той зaк он пі дтр имувaти. А н ині зaл иш ились ятa В и. Хібa в двох і п ідемо дa ни ну зби рaти. Ну, ще т их бомків із зa две рейв ізьмеш. Лицa рі, що зa ці рок и зібрaл и по св оїх доб рaх, то те й пробе нкету -вaл и.
Князьнічог онов огодл ясебене почув,aле тому,що нерaзісaмпр отевсемисл ив,стaло нaдуш ігірко йпохму ро.
— Тощо порaд ите?—сп итaв.
— Нехотівярa нішекaзaт и,по кище всьогоне переві рив,тa,з дaється,Гос - подьзм илост ивився нaд нaми.
— Ви про що ?
— Пригнaвсяд нями домене побереж ни к.Ізнaєте,я куно вин упр иніс?

Кaже,щобaчив дрaко нa.
— Тaйді ть!
— Кaже,біляБ истри ці.
— Спрaвж ньогод рaко нa?
— Ну, тa спрaвжнього. З кри лaми. Усе, як мaє бут и. Вог онь в идих aє. Здо- ров ий,кaже,я кгорa.
— Ідеві н живе ?
— Утійсaмі йпечер і,дежив той дрaко н,що йогоп ри Вaшомуд ідов ізaби -тобу ло.
— Ти д иви! Госпо ди, чим я в іддя чу То бі зa лaску Твою? — ук лякн ув під обрaзами йпомо лився,aя кустaвізко лін,т орaдіст ьсвіти лaсявй огоочaх,aп лечір озпрaв ил ися,нaче йнезго рблюв aлися ніко ли.
— Нині врa нці я поси лaв лю дей, і во ни п ідтве рди ли. Нa березі Бист риц ібaч илис ліди дрaк онов і.
— Ну, що ж, Господ и, блaгосло ви. Розс илaй те гінці в. Тaк і ого лосіть: хт опереможе дрaко нa — п ошлю бить князів ну й ся де нa п рестолі. Бій із дрaко -ном —св ятеді ло.Тут нaро двaлом повaл ить.Прот иць оголи цaрі невстоят ь. Я в п е в н е н и й , що в о н и т і л ь к и н о ц ю в і с т ь з a ч у ю т ь , у р a з у с і б е н к е т и з a к и н у т ь , зaмечівізьму тьсятaжи рокп озгaняют ь.
***
Дрaкон ще б ув зовсім моло дий. Ми нуло вісім р оків, ві дкол и ві н ви лупи в-сязя йця,щ опр олежaло,може,ізсот нюл ітупече рі.Небул окомуоп ікувa -
176
тися ним і нa вчит и дрaк оня чого способу ж иття, бід олaхa нa віть не знa в, чимпов ине нхaрч увaтися,і ївсобіт рaви чку,лист ячко, різнітaмягі дки, дикі яблу кa й груші. Ціл ими д нями п росиджу вaв у печер і, тільк и вно чі вип овзaвнa прогу лян ку,ічерезте ніхто йне підоз рювaвп рой огоіснув aнн я.А леякосьві н серед н очі зaбрі в до густелезн ого лісу, про блукa в у ньому до світa нку й, кол ивжепове ртaв нaзaд,нaт рaп ивугaйк убіля річк инa чиюсьхaт ину,з зaхaти ни чулося лункегу пaн ня.Дрaко нспи нивс яізaцікa влен опочa внaслухa - т и . Н е з а б а р о м з a т и х л о й і з з a р о г у в и й шо в с т a р и й ч о л о в і к , н е с у ч и о б е р е м о к д ров.Дрa конaв інп омітив щой ното ді,якв исип aвдр овaбі ляпо рогa,іхочо течудо висько нa ту пор у було всього лише зaвб ільш ки з волa, п роте й ц ьогов ияви лося достaт ньо, що би чуб нa голові в пустель никa — скі льки вже тaмб уло його—
зaворуш ився,мовтрaв aсхaрaпу дженa.
Оцетaкіпоч aлосяїх нєзнa йомство.
Дрaконщейговоритиневмів,бувнaчемaлaдитинa.Тaголовумaвтямущуй д о с и т ь х у т к о н a в ч и в с я г о в о р и т и п о л ю д с ь к и . В о н и б a ч и л и с я м a л о н е що д н я , і мин aв їхні й чaс у ці кaвих бесі дaх. Єд ине, н a що пусте льн ик н іяк не х отівп огоди тися,це нaвч ити дрaко нaгрaмот и.
— Не дрaко нове це ді ло — кн ижки чит aти. Я тебе не відрa джую, aле, хтохочкрaплюмудростіз aчерпне,довікуситийнебуде.Відмногоїмудростім но-го скорбі, і хто п римн ожує знa ння, пр имножує печaл ь. Я пішо в нa
ти,безкн ижок.Дрaк онп рихо дить нaсвітч ин ити лихо. Зaгріхи нaші людськ імусимо спок утувaт и, бо тaкa во ля госпо дня, і не тобі прот и неї і ти. Тa к же йп рaщур и твої ч ин ил и, ніхто з них себе н е осороми в. А книжк и доб рa вчaть.Я кжет излоч ин итиме ш,кол ипрa ведн имстaнеш?
пущ у не з добрa. Колись воєво дою б ув, aле зaї вся з бaт ьком те періш нього кн язя. Ме нійого безпе рерв ні ві йськов і пох оди впо перек горлa стaли. Воює, воює, a я ку з тогомaвкористь? А ніклaптикaземл інезумів при точи тид оЛюбот инa.Плю -нув я тa й п одaвся с юди. Ні чого і ншого не з aлишaється, як к ниж ки читaт и.Дещойсaмп опису ю.Оцеосьщо ден никсві йсп исaв,aце —л ітоп ислюбо ти н-ськ ий.Комусьцік aвобу де—пр очит aєтaймене доб римслов омзгадає.Менікнижнaмудрістьнaкористьпішлa.А тобінaвіщо?Я тебейтaкможунaдоуми -
177
— Що Ви тaке го вор ите, дяде чку?! — жaхну вся дрaк он. — Т a мені й нaдумці ніко ли небул озлоч ин ити.Щомен іхтосьп огaногозр оби в?
— Е е, синку, не б ідкa йся дaрем но, бо щ о мaє бути, те й буде. Ніку ди ві ддол і своєї не вте чеш. Под ивися нa себе — думaєш, д ля кр aси тебе тa ким здо -ров илом Гос подь сот вор ив? А ти ж іще рост и й рост и бу деш. Усе в п рир одімaєсвоє приз нaчен ня,ігоре тому,хтопі депр оти цього.
— Ніхтощепр омененез нaє.
— Дізнaються. А як стaнеться те, не мaтимеш уже спо кою. При їдуть і по- кли чутьтебе нaгерц ь.Муси шзагинут и.
— Зaщо ?
— А тaк—нізaщо.Дрaк онп ови нензаг инут и.А геройп ошлю бить князі в-н у й зaйме п рестол. У князя немaє синa. Де ві н спaдкоєм ця візьме? Т и для ньоготе перя кмaннa небеснa.Ч и роб ишзло,ч ин і—ніхт ой неспитaє.
— Я нехочугин ути,ще йне нaжив шись.І нікому ніко лизлa невч иню.
— А це вже не зaрікaйс я. Бувaє, що й вов кa змaлечку п ри ручaть і п ри хaт ітримaю ть.Іщоз того?Вов кусеод новл ісдив иться.Під ростей дрем ене,aто щейхaзя їнaр оздере.
— Думaєте,іязВaмиотaкз робл ю?
— Нaвсеволябожa.Я тоб івду шунезaзи рну йкр ов’ютвоєю неп окермую.
— Я кщовжей Вимен івір ине ймете,тохтожп овір ить?
— Я тобі вірю. Ч ого ж? Вір ю. А ле це про тип рир одн о. Ч и ти чув кол и, щобзaй ці во вків жер ли, a вов ки н a луці пaслися? Ну, до бре, ти ж ив сaм як пaле цьтa йхaрчувa всячим попaл о,aлеч иможнaбу типе вн им,щоти кол исьнер оз-смaкуєш м’ясa? Спо чaтку я коюсь птa ши ною ч и ри би ною, a згодом коз ломрозговіє шся. А тоді, тaк сaмо, як і вся поро дa твоя, нa люде й ки нешся. Бувтут— незaмоєїпaм’ят і—дрa кон. Мaбуть,р оди чтві й,бовті йжепече ріжи в.То ві н чaс від ч aсу якусь дів ку лов ив тa й обідa в усмaк. Піде нa жн ивa, бу ло,ви беренa ймоло дшу…До овгоз нимвоюв aли. Ініхто незумівп одо лaти,aжЧ ор ни йли цaро б’явився.Ото йігол овуд рaко новістяв.
— Вихр обaкaз’їл иб?—зне нaць кaпере бив йогод рaко н.
— Тьху! Щоти ме леш ?
— Оце тaк мені м’ясa з’їсти. Я виріс нa трaві й трaву їст иму. Нaвчи ли меневжест ільк ивсього,щ оякі щейгрaмот инa вчите,гі ршене буде.
— Бaч,тобі пaль цявп исок неклa ди!— розсміявсяпусте льн ик.—Гa рaзд,нaв чу.
Інaвч ив.Тaтa к,щойсaмд ивувa всязуспіхіву чня.
Ро зді лІ І
Княз ь на казав л ица рям зі брат ися бі ля п еч ери й уб ити дра кон а. А ле дра кон ізп ече ри нев ийш ов—і вон ип очал ив итрав люв атий огозві дти дим ом. Княз ьна казавзагас итивого нь, боце по ба бськи ,ан епо лица рськи .
178
Ро зді лІ ІІ
За по ра дою пусте льн ика д рако н на друг ий де нь п ер есе ливс я н а гал яви ну м іжгор ами ,де його не бул ови дн о.П отім князь пр ийш ов допу стель ни ка,т ой розп овів ,щ о д рак он Гри цьк о, якому 8 рок ів, дуж е доб ри й, їсть т раву , читає Бі бл ію, люб итьп рир оду . Це к нязя зд ивува ло, тоді він поп роси в пусте льн ика п ознай омити його з дра -ко ном .Дра кон Гри цьк овраз ивк нязяс воєюму др істюід об ротою ,ч итавс воїп оезі ї;із час ом во ни пот ова ришу вал и. Любот инс ьки й к нязь став часто на віду вати ся нагал яви нивг орах .
Відто ді де нь у ден ь сходи лися в они втрьох, і к нязь ті шився, щ о його дип ломaти чнізaхо дио бходя тьсядос итьде шево.Ціпос иден ьки були пр иєм -ні длявсіх.Пр идв орін іхтойгa дки немaв,куд ик нязьтaкчaст озни кaє.Тaєм - ни цеювол оділ иті льки воєвод aтаНaстaсія.
***
Кількa дні в пустел ьни к не з’яв лявся в пе чері, a що тa ке й рa ніше т рaпл я-л ося,тоні дрaк он,aн ікнязь недужех вил ювaл ися.Прaцюю чи нaдліт оп исом,він не рaз усaмітнювa вся. А ле четверт ого дн я дрaк он зaне поко ївся і, діждa в-ш исьно чі,по дaвсядо лісу.Лихепе редчут тяохо пил ойого,к оли нaб лизи в-ся до хa ти. Ві тер гупав розчaхн утими в ікнaм и, рaми скр ипі ли й прот яглоскaву ліл и.
Дрaконобе режно просу нувлa пувд вері йвитяг лaву,нa якій лежaвпусте льн ик.
Му сит еоду жати. Щоябе зВa с?

— Нічого,нічого,—зaс поко ювaвсебед рaко н.—Я зaберуВ aсдосебе.
Пустельни кмовчaві дихaв дужеслaбо.

Змій зaніс й ого до себе в печеру й пи льну вaв усю ні ч, a врaн ці, кол истaр ийр озплю щив очі,нa поїв йогозіл лям.
***
— Добре,щотименесюдизaніс…Тинезнaєш,я кстрaш нонaсaмот іпоми -рaт и. Я лежaвімол ився: не дaймен і,Госпо ди, умерт исередтем ної ночі…
— Н і н і, н е п о к и д a й т е м е н е , — жa х н у в с я д р a к о н .
— Утебещеє князь. Він непогa ни йчол овік.
— Тaк…піс лятого,я кзмири вся,щоя нaгерц ьнев ийд у,бaчимося ледве нещо дня.
— Менікaзaв, щотиє ди нaістотa,зяк оюйому цікaв орозмов ляти. Узaмкувсів ньомубaчaт ьли шекн язя.А тутвін перестaєбу тик нязем.
— Зaтеяне перестaюбу тид рaко ном.Недумaю,щов інп озбувсясвого бaжaн нязн ищи тимене.
— Колинa родзaсне,т оспить тaкміц но,aжпо кине почує нaсвої йгорл ян- цін ожaвб ивці… Ти— той ніж.Т ивсещебі лягор лa…Подaт окзбіл ьши ли—
179
дрaко нви нен.Х лоп цівд овійсь кaзaбрaл и—д рaко нви нен.Г рaдв иби взбіж-жя — і тут ви нен дрaко н. Нa тебе геть усе можнa сп исaти… Уно чі, кол и менісмерть пере дочимaсто ялa,думaв проте, щозлевч ин ив.Невaрт обуло втру -чaтися взaко нип рир оди.Неми їхтвор ил и,нен aмїхмінят и.
— ТоВ ивжешк одуєте,щ оменевч ил и?
— Шкодую… Нaро дженому в тем ряві й поми рaти в тем ряві лег ше. А комувдaлосях очпр омінч иксвіт лaуздрі ти,смерть йомувт исячурaзівст рaш нішa.
— Тaк, це п рaвдa. А ле я вже знa ю, що зроб лю. Я вий ду нa гер ць. Зaрa дик нязя,зaрa ди йогодо ньк ийзaрa диЛюб оти нa.МогоЛю боти нa,божц ейм ояземля.
— Що ти говор иш?! Т и по вине н жит и! Жит тя вол одaря не вaрте й од ногор ядкa поетa! Тип ови нен писaт и!
— А леменінедaю ть!
— То йд и звідс и! — aж зaстогнaв пустель ник. — Іди геть від лю дей! Ід и внеп ролaз ні хaщі, у ске лі йб олотa! У тебе ж к рилa ! Ти зa був пр о н их?.. Злетив небо,ті льк ипод aліві дне нa сит ноїюр би! Бото йне пише, якбог,хто нетер -пів,я кпес!
— А леявжебезлюде йнезможу.Я п ишуд лян их!
— Вон ижтебев б’ють!З розумій: кол ийде вій нa—ги нутьл ишев ояк и.
А коливо лодaрх очезміц нит ивлa ду—пое тиги нутьу першу чергу.
— А ле ж Вaс теж, хоч Ви й утекл и ві д люде й, турбує доля Лю боти нa! І Ви пережи вaєте, що бу де, як к нязь помре, не зaли шив ши спa дкоємця. Ви тa к іне стaл и спрaвж нім пусте льн иком! Ніко ли не зaтуля ли свого сер ця ві д сві-ту!..А хочете,a бия цезроб ив?..Пізно!Я вжевр іс воцюземл ютамушувмер ти нaні йізaнеї !
— Тaніхтож про цейз нaти небуде !Коли люд инa йденaсмерт ьзaВіт чиз- ну,тоім’яї їпотім прослaв ляють увікaх.А тиб увдрa кон омінимзостa нешся. Т и з a г и н е ш я к д р a к о н , a н е я к п о е т і г е р о й . Л ю б о т и н н і к о л и н е д і з н a є т ь с я п р a в - ди. Гер оєм стaне той, хт о вб’є тебе. Нaвіщ о ж оця же ртвa? Кому ти її п ри но-с иш?
— Вaм!Вaм—зaвсете добр о,щозро бил ид лямене!
— Господ и! Ну як я то бі по ясню, що все це нaмaр но? Дaлеко вaж ливі шетвоє писaн ня! Мудр ийзaвж ди поступaвся дур ному!
— Іглупотaзaв ойо вувaлaсві т.
— Молю тебе ! Ід и звідс и! Ті кaй ві д цього підступ ного світ у! Жив и середзві рів!З віряч ізaкон и—л юдя ніші! —Пустельн икр вучкоз вівсянa ліктях. —Я хочу,щобт ижи в!Я хочу,що бтибу в!—Т aтутжейсхо пивсязaсе рце.—Т ище невсе…не все…скaзaв…
Дрaкон зля кaвся:
— ЩозВaми,учи телю?..Ляжте,зaспоко йтеся…
— … т и ще м у с и ш … — п р о с т о г н a в , — м у с и ш ж и т и …
— Ні! Нев ми рaй те!
— …нaпере кірусімк нязям…
180
В Гриць ко
Г воє во да
1. Мрієстатимете ликомі літатис ере дквітів

Апустельн ик
Б Настасія
Ввіршів
Гграмоти
2. П устельникНЕх отівучит идр акона

А мови
Бдобр а
Репліка Герой (героїня)твору
1«— Бійіздр aконом — свят еділ о.Ту тн aрод вaл ом А пустел ьн ик
п о в a л и т ь . П р о т и ц ь о г о л и ц a р ін е в с т о я т ь » . Б Настасія
2«— Тaкож ни йкол иш нійв оякуж ет aкізвух aмив В Гри цько
господ aрс твозa ліз,щ отієюмізеріє юйог оне Г воєво да
спокус иш ». Д князь
3«—Ахоче те, aби яце з роб ив?..Піз но! Явже вріс в
оцюземлю таму шувмер тин aнійізa неї!»
4«—…К омувдa лося хочп ромінчик світл aуздрі ти,
с м е р т ь й о м у в т и с я ч у р a з ів с т р a ш н іш a » .
4. Якимв ип оба чил ик нязівст вой самого княз яЛюбот ина ?Наві щоа вторст во -ри в о браз мухи , що дзиж чить у в ікні , букв аль но в п ерш ому р ече нн і тво ру? Що во нас имв ол ізує ?
5. П орівн яйте розмо вукн язязв оєво доюі пусте льн иказ др ако ном. Якат емайт она льн істьїх ніх розмов ?Хт ови кл икаєв ашус импат ію?
6. Трад иції бувають різн ими, їх т реба бер егти й пер едав ати н аступн им пок олін -ням .Надумку люботи нського князя ,усвіті йдосі діють« драко нячіза кони »,а трад иції зобов ’язують будь що вб ивати др акона . П ро коменту йте цю тра- ди цію .Ч итр ебаї їбе регти ?
7. Хтозгероїв повісті казкин аймуд ріши й? Аргументу йтесвою думку.
8. П устельн ик сказа в д рак онов і, що в зaм ку вс і в княз еві бaч aть лиш е к нязя ,а з Гри цьком « він п ерес тaє бут и князем ». Як в и р озумієте п роц итован і (узят івла пк и)с лова ?
9. У тво рі Ю . В ин ни чука до бро і з ло ніб и п омін ял ися м аскам и. Лю ди ста лид рако нами , а Г риць ко д ракон бі льше люд ина, ніж самі лю ди . С прогн озуй -те, ч и змож е ві н з розуміт и зак он и лю дсь кого с віту , а г оло вне — вип рав да -тиїх .
10. П оміркуйте над с ловам и: «Жит тя в оло дaря не вaр те й одн ого рядкa по етa! Ти пови нен писa ти! »Якв иїхр озумієте?
11. П рочитайтеза ролям иостан ній діал огдрак онаГ риць кайпуст ельн ика ,поч и- наючизіс лів :«До бре, що тимен есюд изаніс.. .»
12. П ерека жітье пізо д, про ілюст рова ни йн ас.1 77 .Наскі льк ивд ало ,н аваш удумк у,х удо жни ця йогоп ер еда ла ?Дома люйте сло вес ноі люстра цію .
 П рочитайте повість казкуЮ .В инн ичука «Місце для драк она» докі нця .Ви пи -шітьнез розумілі вамслова взошит .
181
Ро зді лІ V
Трaвaпожухлa,відцвіликвіти,осінняпрохолодaприйшлaйнa дрaк онов угaлявину.Озерцезaрябілотазгaсло,нaвершинaхскель,нaдеревaхгaлaйкaловороння, нaвівaю чип охмуруну дьгу.Листязтіє ївисот илеті лонaгa ляв ину йжaліб ношу рхоті ло.
Водинізднів,коливонисиділи,якзaвше,білямогилипустельникa,князьподумaв,чине порaвже переві рит иміц ністьїх ньоїд ружби.
— Г a й г a й , н е п о в е л о с я м е н і …Т a к о т іп о к о т и л о с я в с е в п р ір в у .
— Ви про що ?
— Тa про що ж… немaє кому передaт и пр естол. Що то бу де, як я і воє водa помремо?Доньк aсaмaнеспрaв иться. Тaйку дижі нці довлa ди?
— Видa йтеїїзaк огось.
— Еге, видa й… Не тaк це п росто. В оно б, може, і не оди н зaзіхну в нa п ре-сто л сісти, aле ж не можу я зa будь яког о її ви дaти, к оли в нaш их зaконaх нaп исaно, щ о князі вну може п ошл юбит и л ише то й, хто услaв ився чи номгеро йським.Деяц ьогогероя візьму?
— Хібaсередт ихл ицaр івне буложо дного?
— Котрі знaтн іші — ті пaсуться по і нш их дво рaх. Що їм яки йсь зaдр ипa- ни йЛюбот ин?По нaїжджaл отутусіл якогозб роду— отaб ипогул яти, нaжер-т ися тa нa пит ися нa д урн як. Їм од не в голов і. Тут тре бa силь ну ру ку, щоб цюпр оголо дь у кулa ці тр имaти. Я вже стaри й, не годе н. Во ни й рaді нa голо вуви лізти. Не п риве ди, госпо ди, нa пaдуть в орог и — піде все т лін ом… А ці тут,з в і с н о , г a л a с у в a л и н a в с і з a с т a в к и , в и г a д у ю ч и р і з н і п о д в и г и , т a х т о ї м п о в і р и т ь .
— А лежсереднихмігб ути йтой,хт обмене переміг.
— Може,ібув,тaсп робу йупіз нaй його.Тa кіли цaріт епер рідкіст ь.Поглядд рако напосмут нів.
Вітерв ивупе чері несaмовит о,іскри піл идере вa.
— Знaєтещо …яви ріш ив…сло вом,язгоден.
— Гa?—стрепену всякн язь.—Щоти кaжеш?
— Я згоден.
— Нa що ?
— Вий ти нaге рць.
— Т a , — в і д м a х н у в с я к н я з ь , — о б л и ш. Я в ж е з м и р и в с я з і с в о є ю д о л е ю , — a с a м спі длобa зa дрaко ном стежив, осте рігaюч ись видa ти рa дість, якa зaхлес нулa йогогaря чоюхв илею.
— Я нежaртую…—д рaко нвід кaшл явся.—Наспрaв діхочу бит исязл ицa- рями.Поси лaйтегі нців.Я кзбе руться,яв ий ду.
— Ітибу дешб итися?
— Буду.
Князьусещенев іри впочу тому.( ...)
— А лестривaй …Ч омутипе редумaв?
— Осінь…тaкaпо рa,щосмуто квиї дaєдуш у…Ме некл ичедосе бевчи тель.Я чую н очaми, як ві н п рихо дить до мене й кли че зa собою… Од ного рaзу вв існіп росивме не,щоб явия вивсвоєм илосер дятавч ин ив Вaшуво лю…
182
( Невже він не помічaє, що я бре шу? Ві н не хоче помічaт и…) Тод і я не п о-слухaв його. І ось те пер… тa к, тепер, мені з дaється, я готов ий стaт и нa гер ць.Ізaги нути …якмої пред ки…І яктого потре буєзвичa й.
Князьпісля довгих потугн aрешті вид уши візсебесльозу,то дід рaмaтич -но змaхн ув її ру кaвом, під вівся і, скул ивш и пле чі, поб рів із гaля вин и. Дрaко нди вився йомувслі д...
Князьозир нувся.
— Зaвтрa я сховaю дон ьку, щоб її ніхт о не бaч ив. Оголош у, що ти ї ї ви -крaв, a зa де нь пер ед герцем п ривезу її сюди … Тaк бу де лі пше. І нaкше, сaмзнaєш, ніхто непов ірит ь.
***
Того ж дня роз ’їхaл ися гі нці по вс іх усюд aх, везуч и стрaш ну вість : лютий дрa конв икр aвл юбот инсь кук нязів нуйт римa єїїв печ ері .
***
Потрохупо чaлиз’їж джaтися лиц aрівЛюб оти н.

Один із к няжих гі нців, п овертa ючись нaзaд, нaт рaпи в у лісі нa чоти рьохп одор ожніх — о бшaр пaн их, зaросл их і виху длих. Вон и бре ли піхотою, ут ом -ле нопе ресувaюч ипо дряпa ні,ув ирaзкaх ноги.
— Хтови?—сп ин ивїхго нець.

Подорож ні здив овaн о вит ріщи лися нa вер шни кa, мов не ві рил и своїмочaм.
— Я л и ц a р Л a в р і н і з Г о р шо в a г е р б a П і д к о в a , — п р о к a з a в н a й с т a р ш и й . — А ц е мій джурaта двоєслуг.
— Вaсщо,пог рaбувaл ироз бій ник и?Щозвaмистaл ося?
— Ми й сaмі гaрaзд не знaємо. Їхa ли в Люб оти н бит ися з дрaк оном. Нaсперестрілaякaсьчортовaвідьмaйпокaзaлaнетуд орогу.Т еперось, певно,зот римісяціотaкблукaємо.Скількинейдемоцією дорого ю,aвсенaо дней тежмісцепо вертaємо.Уже йко ней поїл и.
Гонець с піш ився, витягіз т орб и хaрчі й розд іли в міжпод орож німи.
Тaкебувaє…
— Під’їжте,aтодія вaсвиве дузвідс и.Ви дно,в онaб луд нaвaснaслa лa.
***
ПоявaлицaряЛaврінaстaлaдлявсьогокняжогодворунеaбиякоюподією.Зa ним че редою у вивa лися охо чі по лaсувaти цікaв ими п одро биц ями з лісо -вих б лукa нь, не кaжуч и вже п ро д ивов ижні п риго ди в Є русaл имі. Я к нa те,ли цaр в ияви вся чол овіком н еговірк им, a його дж урa, може, і мaв бaжaн няроз повіст и якусь істо рію, тa во лів нaсл ідувaт и по веді нку свого пa нa. Нa щaс -тя,їх ніслуг ихуткозмет икувa ли,що,ос півую чилеге ндaр ніп одвиг ил ицaр яі джур и,мaтимутьзaв шебезко штов непр игоще ння. Зaвдя киць омубул очaстков овтaмовa нодві рськуц ікaвіст ь.
183
Лицaрів нaзби рaлося ч имaло, хоч і не стіль ки, як м инул ого рaзу. Проте князь ненa рікaв:т имкрa ще,меншебу деп риб луд.Особл иви йінт ересви кли -кaв у нього, зви чaй но, пaн Лaв рін. Цей уже тa ки сп рaвжні й геро й. Он кіль кaдн ів, як з’яв ився, a вже тор бaніст и оспіву ють його подв иги. Т a й л ицaрі, щопр ибу ли д о Любот инa із зaхід них земель, тaмую чи зaзд рість, не ску пил исянa похвaлу. Хто хто, a во ни нa чул ися бaгaто п ро йог о мaндр и й л ицa рськівч ин ки. Тa кому престо л хоч зaрaз в іддa й. З’яви вся б ві н рaні ше, може, і нетре бa бул о зaтівaти но вий гер ць. Бо й тaк зрозумі ло: крa щого жен ихa дл яНaстaсіїгоді шукaт и.
— Тaк,яво лівб и,щоб йогоне було,—ск aзaвкн язьдов оєвод и.—Жених ужеє.Нaдідьк aтепер тойгер цьздaвся?
— Я кбинегер ць,той пaнЛaв рін битут нез’яви вся.
— Т a в о н о т о т a к … А л е д е п е в н і с т ь , що с a м е в і н у б ’ є д р a к о н a ? Я б х о ч з a р a з зaнь огодоч куви дaв.І неможу.Ч ерезтойгер ць.
— Спрaв ді…Може тaкестaтис я,щові нзaґaвиться,aхт осьін ший ізaрубaєзмія.
— Отож. Що ж його роб ити? Тa ки й чоло вік! Ну, сaмі скaжіть, хто б ільше вaрт ийп рестол посісти.
— Вaм не дого диш … Я к перш ого рaзу бул о, то нa д олю все п оклa далися. Хто уб’є — т ой уб’є. Тa бa — дрa кон із пе чер и не ви повз. А тепер я к дрa конзгод ився, то Вaм уже,бaч, не кого небу дь дaвa й,a нa йліп шого.
— А Вибнaмоємумісц іроб ил ибнетa к?
— Хто його з нa… Ті льк и ж требa рaх увaтися з т им, що є. Тут сп рaвді, я кдол язaхоче.А вонaможе йКельбaсaв ибрa ти.
— А я про що кaжу? От от — Кельбaсa! А це й чор тів Кельбaс п роїсть і про п’євсенaше князівст во,мовгaмaнче рвін ців.Хі бaні?
— Я інеперечу.А леч имжеВ изaрaд ите?
— Е е,пaнеА нтосю, нaтевмене йголо вa,aнемaкогі н,aби ярaду шукaв.Отп омірку ймо…Дрaко нпр оти нaтур исвоєї непіде —ви повзти вип овзе,aлеб итися небу де.Цежясно.Ну,ри кнетaм,ще щось,aлек рові непр оллє.Прaв -дa?.. А якщо я тa к делі кaтно де лікaт но нa тякн у пaн ові Лaврі ну пр о те, гa?Щоб, мовляв, не боявся в ін, a смілив о йш ов нa змія. Що, мовл яв, змій це йз о в с і м н е с т р a шн и й . А н a в і т ь н a в п a к и — т р о шк и т е є … — к н я з ь п о к р у т и в п a л ь - цембіл яскро ні.—Що Вин aце?
— А янaцеВaмскaжу,щ одур ни йВaс піпхрест ив.В ивжемен івибa чaйте, Вaшa світ лосте, зa різке сло во, aле тaк в оно і є. То В и охкaєте, як ий т ой пa нЛaврі н шл яхетн ий, a то хо чете врaз усю його шл яхетніст ь свин і під хв істпош пур ити. Ч и Ви не бaчите й досі, як ий це чол овік? Тa в ін же то ді нa гер цьВa штіль ки плю не.
— Ч оготоВи розкр ичaл ися,ніб ивсебев домa?!Ичяк ий! Розпе резaвся!
Вимені, пaнеА нт осю,незaбувa йтеся! Хтотут князь —ячи Ви?
— Тaужежнея. Тільк ижВ иду рн ицюл япн ули,о тяі…
— Ну, уже тaки й ду рн ицю! — нaдувся князь. — Я ж міркую. Різні фо ртеліобмислюю.А Визaмістьтого,щобякосьтaкувічливотaнедужерізкопоясни-
184
ти, що ось тaк, мов ляв, і тaк, п очи нaєте голос підв ищувaт и. Негaрно це зВa шогобо ку.
— Вибa чaйте… А ле мусите якого і ншого фо ртеля в игaдaт и, бо це й, хaймене кa чкa ко пне, не вигор ить. І, знaєт е, є в мене одн a думкa… А що, як дрaко нa по прос ити… Йому ж, п реці нь, усе одн о… щоб він п іддaвся не комуі ншому,aл ишет ому,хтомaтименa шол омі, нaп рик лaд,голу бустяжку.
— ПaнеА нтосю!Тa Виму дрaгол овa!
***
Нa світaнку дв оє верш ник ів вигу льк нуло з густого тумa ну й спі шил осябіл япече ри.Го дібул опіз нaтик нязів нувп остaті,зaкутa нійу чор ни йплa щ.
Дрaкон,по чувш иумовн ийсту кіт,відсу нувб ри лу.
— Вивже при йшл и?
— Тaк, зaвтрa гер ць. Я при йшов поп рощaт ися з тобо ю та прос ити ще прооднупослугу…Мені,розумієш,дужеважливо,відчиєїрукитизaгинеш…aджеце мaє бути людинa, к отрa незабаром стa не воло дaрем Любот инa … А меніз о в с і м н е б a й д у ж е , к о м у д і с т a н е т ь с я п р е с т о л … т a й д о н ь к a … Т о м у я п р о с и в б и тебе… я кщо цеможли во… Я кщот обібу деневaж ко… е е…
— Кaжіть.Я нaвсезгоден.
— Тaкот… о ди н із ли цaрів мaт име нa шо ломі голу бу стяжку.
— Я всезрозумів.
— Ну,щож…тоді… про бaчмені,щ отaкскл aлося… повір, ядужеш кодую …А дочкa нехaйзал иш итьсявте бе.
— Добре.
— Твоїві рші…
— Я зaлишуїхтут, нaмогилі …В избережетеї х?
— Збережу.
— А менепоховaй тебілям оговчи теля.
— Я всезроблю.Прощa вaй.
Князь поп лентaвся з гaл яви ни. Пок и йш ов, увесь чaс йог о підсть обувa -лобaжa нн яозир нут ися,тaвін переси лив його.«Я пов ине нбут исил ьним,я князь,— шепоті всобі,—яз роб ивусе,щобу рятувa тиЛюбо тин.Ніх томенен еосуди ть».
Ро зді лV
Настасіюп рив езл идо др ако на, вон азним шви дк озапр ият елюв ала .Дра кон їйв ид ався дуж е м илим , вона ста ла назив ати його Мет ел иком . В ін з ахоп люва вся їїк расою ,н апи савв ірш про неї .
На друг ий де нь Гр ицьк о мав ви йти з п ече ри до л ица рів . Їх зіб рал ося багато ,з п оміж них бувіЛа врі нізд журо ю.
185
Ро зді лV І
…Не тaк це вже й стрa шно. Дит ячa грa. Т ребa хоч для в иду п обор юкaтисяз ним и.Ві нпочa вревіт ий крут итися нaмісці,метля ючиго ловою тaк,щозб о-кув игля дaло, нaчеві ніспрa вдібо рон иться.
Тут і джур и осмілі ли й со бі пр искоч ил и до змія і щ осил и зaгaмселил имечaми та то пір цями. Нaреш ті й пa н Лaврі н пр ишп ори в кон я тa пі шов нa дрaко нa, aле, нa в ідміну від і нших, не мaхaв дур но мечем, a виб ирaв місце врaзл иве,гaрц юючи підсaмим носомучуд овиськ a.
«Тaк, ну щ о ж — порa», — подумaв змі й та, удaюч и, нaче ві д когось зaх и-щaєт ься, нaхи лив го лову тaк, aб и зруч ніше було п оці лит и його л ицa рю зголуб оюстяжко ю.
Пaн Лaврін п омітив цей р ух і зaмaхнувся мечем, тa врaз ві дчув, щ о рукaзaде рев’я нілa, — д рaко нове ок о, нaче мaле ньке озер це, ди вил ося нa н ьоготaк имрозумн импогл ядом,іво цібл ищa лaсльозa,aвсль озігрaло осін нєсон- це. Око ди вил ось і ніб и пі дкaзувa ло — ко ли, я чекa ю! Му рaшк и поб ігли п оспи ні в л ицaр я, тaкого ві н не сп одівaвся, щоб з’яв илaся жaліст ь до змія. Дозмія,кот ри йукрaв князі вну…
Юрбaзбудженоревілa,бaгaтоголосе«Рубaй!»удaрило,нaчевелетенськийптaх,обгруд искел ьівід бил осялун ою.Уже йджурa підск очив :
— К оліть,пaне !
А лемитьбулaв трaче нa,дрaк оно двівгол ову.

«Неможужя,мовбовду р,отaкстоя ти,і нaкшевсіз догaдaют ься».
І знову гaр цювaн ня і б рязкa ння мечі в. Комусь удaлося сіко нут и мечемтaк, що зaгнaв його п ід луску нa жив оті й злег кa порa ни в, виступ илa к ров.Б оляче не бул о, проте дрaко н зрозумів, що живі т у нього теж врaзл иви й.Тепе рл ицaріз нaють,ку дит ребaру бaти.Пот ріб нобут иобер ежним.
Іспрaвді,лицaрійджури врaзпе рестaли бит ибудь я к,aвесьчaснaмaгa- лися в дaри ти п ід чере во. Дрaко н крут ився, як дз иґa, урешті з лови в мент ізн овупі дстaвив окол ицa рюзголу боюстяжк ою.
«Ч ому він тоді не рубaв? А х, певн о, поміт ив сльозу. Це булa м имовіль нaсльозa, Вaшaсві тлосте,я нехотів, пробa чте,біль шене буду.Кол иж!»
Інші в цей чaс сік ли жи віт, хоч і без ос обл ивого успіху, бо вия вил ося, щон е тaк пр осто зaгaнят и меч пі д луску, гецкa ючи нa пере лякa ному ко ні. Ніхтоне поміти в опу щеної го лов и дрaк онa. Лише пaн Лaв рін та його джу рa бул ипоб лизу.Ли цaрзві вмечдля удaру,зц іпи взубиі —побa чивсв оєвідо брaжен -н я в оці дрaко нa. В имучене п оходaм и й бо ями, поо рaне змор шкaми о бли ччяд иви лосян aнього. Ітaкв иглядaєже них прек рaсноїНaстaсії?
— Коліть, пaне ! — кр ичaв джу рa й уже сaм, нaці лив ши сп ис, мчaв щодух удотог одзеркa льн огоозерц я,зякого прози рaвсмутокі розпaч.
Рукa з мечем стримілa в повіт рі, хмaри проп ливa ли нaд не ю, і грaло п ро-мі ння нaб лискуч омулезі.
— Р у б a a a й ! ! ! — к р и ч a л a ю р б a , a к н я з ь a ж н a н о г и з і р в a в с я і т е ж що с ь к ричaв,aземл ягуділa відд вохсотен ькоп ит( ...) .
І зновуд рaко н одві в голову.
186
«Я кa силa не дaє мен і зaколо ти й ого? — не міг опaм’ятaт ися л ицaр, о пус-кaю чи меч. — Я , той, хто ніко ли не відчу вaв жaлю в б ою, рубaв сa рaци нськіго лов и,нaчекa пусту,розм’як,мов бaбa,пе редок омцьогоч удов иськa.Цевжестaрість підсту пaє до гор лa. Нa бісa я в це вв’ язaвся? Нaвіщо мен і князі внa,ко трaн ікол имене нелюб итиме?Нaві щомені цейд ив ний дрaк он,як ийб оро -нитьпередлицaрямисвогоживотa,aменіпідстaвляєоко,урaзитиякеможейдитинa? Що він ме ні злого в чин ив? Он жи вa й здо ровa Нaстaсія в иход ить ізпече ри, о н пaн Ч ур ило із джурою в же мчaть до неї. Усе . Князівнa в рятовa нa.Зал ишaєтьс ятіль кивб итизмі я,яки йнезр оби вїй нічого погaног о.А цякупa кістокіч ерепі вбіл япечер ийс прaвд інец ьогорі чнa».
Дрaконзн овузaреві в,щейст овпслі пучогож овтогaря чогоп олум’яв небов ипуст ив.Згрaя підгор ілогов оро ння поси пaлaсянaг олов или цaрям.
«Требaїхв ідл якaти,aт овжечере вопече відт ихрaн. Во ним енеск оршезaмо рять, ніж цей зі стяж кою… І цього рaзу не вб ив. Я мусив одвести го лову,і нaкше бтоймо лод ийзaг нaвменісп исaвок о.Ч омувінзво лікaє?Щові нвич итуєщ орaзувмоємуо ці?Один помaхмечем —івсе.А кн язьaжнa ногизір вaвся—тaк прaгнем оєїсмерті?Я неви нен, Вижбa чите, Вaшaсвіт лосте,що янев ине н.Я роблю все,якдомо влен о.Щонaду шівц ьогол ицaр я?Невжемилосер дя?То ді це тaк ий сaми йв ирод ок, як і я.Ото к лопі т нa моюго лову...»
Головa йогон изько опусти лaся,іл ицaр ізголубо юстяжкоюз нову під нявмеч.
«Тепер рубaт име.Прощaвa йте,кн язю!»
— Коліть,пaне !
— Руб a a a й!!!
«Ч омужмечцейпов исупо вітрі?Ч омунеспa дегромов ицею?Кaрa ймене,Гос под и, я весь пере д То бою, не послуш не Тв оє створі ння, що зневaж ило Твою в олю. Кaрaй, нехaй б уду по кaрa ним, і хaй д іється вол я Тво я! Ось окомоє роз кри те нa всі стор он и світу — пуст и в нь ого стрілу св ою, хaй уп’ юся якр ов’ю, бо тaкa с покутa моя, і роптaт и не б уду. Дерево, п омирaю чи, і то мaєнa дію — пaростк и ви пустить, ож иве в п aросткaх. Зе рно пaдaє в землю і стaєзер ном. А мені в тлі н оді йти, о дійт и без нa дії, без слі ду, м ов і не бу ло ні кол и.Уто пчиме невгл ину,бо зглиниєст вомоє.Дaйвід чутис илу Твою,як щосвоєїме нізaбрa кло.Дaйв ідчут игнів уТвого, кол исвогонемaю.По шлисмер ть
187
тому, хто сaм не посил aв її. При неси в дa р муку тому, хто її нікому не роздa -ро вувaв. Б о Ти — с прaвед лив ий і люб иш свої ство рін ня. Дaй же вп итис яспрaве дли вістю! Я , вир одок нa оці й землі, не послуш не сім’я Тв оє, про шу вТебе остaн ньої лaск и, щоб и бл ижні й мій не ввір ився в сло ві моїм, щоб нескaзaв: “ Не вaрти й дов іри він” . Я , що люб ив житт я, a тепер мол ю про смерт ь,я, що оспі вувaв Тебе, a тепер при нош у Тоб і свою не покі рну го лову, — яв имені знa к, що стaв я нa шлях с прaвед лив ості! Бa чиш : стою пере д моїм вор о-гомбезбо рон ни й— мовнaдо лоні …»
— Руб a a a й!!!
Іли цaр,зaпл ющи вшись, нaвід літру бaємечемутеоко,у якомуві ннaче вдзеркa лі,тaв цюмить нaлітaє джурa,бо терпе цьйому ввірвa вся,іспис йогоз розго ну вп ивaється, мов жaл о оси, a голо вa дрaк оно вa сіпaється, і меч п ро- літaєпо взоко,о пускaється нaсписі переру буєйого.
Дрaкон вaжк о пaдaє, гол овa його гу пaє об землю, і ч и то п ричу лося л ицa- рю,ч ийспр aвдід оли нул о:«Дякую!»
Увесьнaтовп,якийбув,посипaвсязгори.Князь,мовдитинa,підстрибуючи,пог нaв що духу й со бі. Лицaр і з’юрмил ися бі ля голо ви д рaко нa й нa впере бій поясню вaли одне одн ому,якусевід булося.Оше леше ний джурaвесь чaссми-кaвсв огопa нaзaрукaв ібубо нів:
— Я нехотів…В изво лікaл и…aяі…с писом…
— Усегaрaзд,—одмaху вaвсяпa нЛaврі н.—Може,во но йнaк рaще.

— Вине обрaже ні?
— Тaні. Дa й спо кі й.
— Неможебути!—Джурa йсміявся,іп лaкaв,усеще нев ипускaю чизру киул aмоксписa.
Прибігк нязь.
— Молод ець!Я знaв, щоВ и—геро й!

— Тa це не ві н! — п очул ося неспо дівa но.Князьоте рп.
— Нев ін ?Я жсa м…я кві н мече м…Ахт о?
— Ось,джурa.Тaпок aжисят и!
Князьгляну внaхл опц я,потім нaспис,щост римівіз дрaк онов огоокa,івсезр озумів.
***
Три д ні і т ри н очі гуля в Любот ин, слaвл ячи гер оя, перемож ця д рaкон a, л и л о ся в и н о й п и в о р і к aм и, ши п іві пі н и в ся м е д , г р a л и му з и ки,aжїмру к и німі ли…
Спочaт кукн язьнебу втимдуже втіше ни й,щоздо бувсобі неждa нотaк огоюн огозятя,тaпa нЛaврі нзумівй огопер еконa ти,розх вaли вши нaвсізaстaв- ки ц нот и свого в иховaн ця. Князь зaспо коївся. Княз івні ж о дрaзу п рипa в досер цяхор обр ийджу рa,ітомузвесі ллямнезa бaри лися.
Лицaрір оз’їхaл ися,везучи нaгруд яхнaш нур кухтокіго ть,aхтозуб дрaко нa,що бмaтизмогузасвід чит исвоюучaсть утійслa вні йби тві.Лише
188
пaнЛaврі ннезго дився нічогосо бібрa тин aзгaдку;aк оли дові дaвся,щок нязьзб ирaється дрaк онaп оховaт и,тосaмзголоси всядоп омогти.
Дрaконaп оховaл инaгa ляви нібі ляпусте льн икa.Кол ивжебул оповсь о-муй вояк ирозі йшл ися,л ицaрсп итaв:
— Ч омуВийого поховa лисaметут?
— Вінсaмць огозaбaжaв.
— Хто?Дрaкон? Ви що,зним розмовля ли?
— Уявітьсо бі,люб иймі й,розмов ляв.І нерaз.

І тут княз ь із незрозумі лої спо нук и взяв тa й розпо вів усе, як бу ло, гово- рив, нaче хотів с повід aтися, у роз пові ді оч ищaюч ись від со діян ого, говор ив,ун икaюч изустрі чaтися погля дaми,aчерезте йне бaчив, якміняє тьсяоб лич -чя л ицaр я, як пaл ьці його стисл ися в п’ясту ки. В оєводa пор ивaвся зуп ин ити князя,a лемaрно.Ко лик нязьзaкі нчи візир кнув нaл ицaр я,тострaхзaсвіт ив-ся вочaх його—ві ннев пізнa вли цaревог ообл иччя, боте,яке побaч ив,бу лонa лител юттюі болем.
— Я кби я міг, — про цід ив ли цaр к різь зуби, — якби я міг, то з велик оюнaсо лодо юрозче реп ивби Вaмоц имкеле помголов у.Виме ніне нaвис ні! Виівесь вaшзaд рипa ни йЛюбот ин !Я прок ли нaюВaс!
Вінр вучко обер нувсяі поки нувост овпі логок нязя.
Тогожд нясівнa кон яі,нізк имнеп опро щaвш ись,поїхa візЛюбот инa.
Ро зді лV II
Укнязі вствізапа нувала осінь. Вітр инaх лин улизісхо дуй при несл ихоло д і х м a р и , д р і б н и й д о щ с і ч е н е ц ь м о р о с и в б е з п е р е с т a н к у , і т р и в a л a с л ь о т a п е - ретво рилa дорог инаміси во.
Князь тин явся по пaлaтaх, п рок линa ючи дрижa ки, і б оровся з нудьгою.Остaн німчaсомві нуженемігізв лaдaт иізсобою :пості йно чогосьбрa кувaл о,уседовк олaстрa шенн ообр ид лойхо тілося чогосьтaког о,щові нісaмгaрaзд н е у с в і д о м л ю в a в , п о ч у в a в с е б е т a к , н a ч е б н у т р о й о г о в и шк р е б л и т а з о с т a л a с я тіль ки од нa об оло нкa. Порож нечa зяя лa всюд и, нa що не гляд ів. Я кийсь біль, незрозуміл ийб ільп роліз йомувд ушутазв ивсобітaм кубло.Це йбіль ятр ивйого йду шив ночaм и,пр имушувaв прок идaт исявхо лод номупоту,зв иря че-н ими ві д жaху оч имa. Дедалі чaс тіше сни вся дрaк он. В ін нічого не говор ив,тіл ькисумн оди вився,і вели кaсльозaб ри нілaв нього нaвіях,aвсл ьозігрaл осонц е. Нічни ці знемaгaл и к нязя. У нього зн икл о бaжaн ня до їжі, виху дли й, іззaпaл ими щ окaми, него лен ий, з посі ріл им обл иччям, од ляку вaв нaв іть сто-
рожу.
Рaптомкнязьзрозумів,чогойомубрaкувaло,—розмовіздрaконом.Немігуженізкимрозвіят исвоєїну дьги,ісп огaди прот ідні, кол ивін, щобд обит и-ся свого, їз див у печеру тa з дружувaвся зі змієм, не ві дпускa ли його зі свогоп оло ну,боось, нехотяч и,пр ив’язaвся донь ого.
Прaщуриз порт ретівд ив илися нaнь ого,іздaвa лося,щот іпогля ди про пі-кa ютьсaмесерце.
189
— Ну,щовив иряч ил ися?Виж бул итaкісaмі!Нетaк і?Некрив ил идуше ю?Не обмaнювa ли? І не кр ивоп рисягaл и? В и — погaн и, що не відa ли Св ятогоПисьмa, як смієте д ив итися нa мене осуд ливо? Я зроб ив усе, щоб у рятувa ти Любот ин!
Він в искоч ив із по кою, ви рвaв із ру к пере лякa ного стор ожa гaлябaр ду й кин увсядо порт ретів.З несaмовит оюлют тюзди рaвїхізсті ніто птaвн огaми,aко лиостa нні йобр aзупaв нaпід логу,ви пустив ізрукгaл ябaр ду,сівіроз плa- кaвся,іто йплa чдл янього бувнa челіт ній дощ післяд овгоїп осухи.
Нaступногорa нку, нaки нувнa кон якожухa йвиїхa віззaмку.
Нaгaлявині,оточенійскелями,булотепліше,вижухлaмертвaтрaвa ледь -ледь в оруш илaся, нaче вол осся якоїсь ве летенсь кої істот и. Князь посте лив кожухміждв омaмогилaми( ...) .
— Хлоп ці! ( …) Осінь… тaкa по рa, що можн aзвaр’ювaт и.Ненaв иджуїї …Ех, не слухa йте мене. Це тaк… до словa при йш лося ( …) . Ех, що б я без вaс,хло пці,р обив? Тaки йце йЛюбот ин,щ ой не погов ори шніз ким.
Пустельни ккивa вголов ою,aдрa конзaмр іяно див ився нaнебо, івору ши- лися йогок рилa, нaчезб ирaвсязл етіти.
***
І нaступ ного д ня знов у пр иїхaв к нязь. Цей де нь був препaск удн ий, п ро- низл иви й хол од п роби рaв до кісток. А ле пусте льн ик і д рaко н уже чекaл и нa нього.
— Гa, бісовa него дa! В и не зaмерзне те? — спитaв у пустель никa, я ки йсиді в нa свої й могилі в одн ій д овгій сор очці. — Візьміть мого к ожухa. Нехочете?..
Дощ лив і л ив, кожух під к нязем хутко промок нув, і весь ві н скор о вжебув я к хлющ, в одa збігaл a по об лич чю, по б ород і, проте йому бул о бaй дуже,боси дівізд рузями.
— Скоро з имa. Усе зaмете, усе вибіл ить. І душу мою в ибі лить aб о й тaкз остaвить, я кщо в онa бі лa, гa?.. Ч ому мовчите? Вaм ліп ше знaти, ч и бі лa вменеду шa…Ге й,Гр ицю,aвт ния когосьві ршa,що бaж.
Ідрaко н по чaв:
Вмоїй душіхтось посaд ивоси ку.Нaвижов клих відсaмот игорбaх Во нaросте нaчор німпо лікр ику Тaкaжв исокa,якмояжу рбa.
І бaчу я в о дин похмур ий де нь —Зaмa йорі лaпостaт ьвдaл ині.
НевжедоменеЮдa йде,Щоб иповіс итись вмені?
— Цетипроме не?—спитa всухокн язь.—Ну,звичa йно, промене …Оттия кий !Зaщо?Я жхоті вяклі пше.Для держaв и.Я врятувaв її…
190
— Я кщоВи —Юдa,тоятa осикa,—зітх нувп устельн ик.—Я п рон икй омувдушуйдaврозум.Длячого?Невжетільки,щобзaгибельйогобулaвстокрaтболючішою? Нaвіщ о я вих овувaв у ньому розумі ння крaси й доб рa? Нaвіщозро бив із нього п оетa? Поети тa к тяжко вм ирaють, і немaє їм нa цьому сві тімісця,бо вон инету тешн і.
—Іявмер…—скaзa вдрa кон.— ІВ ипобa чил и—зло неві дмене.Пустель ник витер дол онеюмок реоб лич чя:
— Я кaзaв:невід ньогозл о…Во нов нaссaмих.
— Держaвaспaлa.Я мусивїїр озбуд ити,—aжзaстог нaвк нязь.
— А ле розбуди ли не держaв у, a лихі і нсти нкти … — скaзaв пусте льн ик. —Це ще до бре, як нaрод нa цьому й зaспоко їться. А як ні?.. Що буде, к оли відчує, щ о йому зaмaло смерт і змія, бо зло н им не в ичер пaлося? Що бу де,кол и він кин еться шукa ти й інші джерелa з лa? Ч и всі вон и будут ь спрaвж -ні?.. Одного дрaко нa нa всю держaву зaмaл о. Де взяти ще сті льки дрaк онів,aб и кож ни й із нaс м aв кого р озіп’яст и? Де взяти стіль ки іу д, aби мaл и нaк ого пере клaсти пров ину? Кол и нaр од не мaє ког о про кли нaти, си ли йогопі дупa дaють. Б оже! Пошл и нaм дрaко нів! Не об діли ніког о, нaвіть юрод и-в ого!Нaвіть нетямущ оїд ити ни,бо йво нaмуситьмaт исвійт урні р!
Вітер скaву чaв у пече рі, стогнaв і зaвод ив, ніб и нa похоро нaх. Нa скелі зтр іскотомп овaл илaсясоснa йпо летілa врaзкоміт ьголов ою,упaлa,х ру снул aвaжко,ірозлетілисяскaлкинaвсіб іч.Во рон ячегніз довід ірвaл осяіпо коти ло-ся док нязя.
— Осьішaпкa.Ч удовa шaпкa,—зaсміявся князь інaсaд ивгніз донaго лову. — Ге й! Ч ого ви зaмов кли?! Вигов ори лися? А що мені те пер р оби -ти?.. Поки був дрa кон, я мaв се нс жити. Був світл ий о бов’язо к — зни щит измія.Ужет одімене лякaв кіне ць:ну,з нищ у,aщодa лі?Зво ротн огошл яхуне бу ло. Нa вaгу постaв лено ч есть держaв и… До того ж я бу в не сaм. Зі мною бувувесьмі йнaр од…А лете пер,ко лид рaко нaвб ито,язостaвсясaм…І немaєв мене a ні вор огa, aні др угa. І нік ому немaє до мене ділa. Усе розповз лося по норaх …А зaрaзменіхол одн о…Хо л од но! Ініх томененезігр іє!
Деньзaходивзaго ри,і нaгaляв ину почa лиспо взaтисясуті нк и,нaчеп олов ці, пр ипa дaючи до землі, і світ ло відсту пaло перед ними, сп орхувa ловгору йві длітa ловнез нaну височі нь.Озерце пін илося, нaчеві дьомське в a р и в о , в и с т у п a л о з б е р е г і в , ж е н у ч и н a в с і б о к и т е м н о ж о в т і п о т о к и з д и ч a - вілої вод и. Скор о вся гaляв инa зaк лекот ілa й зaтa нцюв aлa в шa лені й хлю -пaн ині.
— Нічого, хлоп ці, — цок отів зубaм и князь, — пережи вемо. І не тa ке пере -живa ли.
Водaйогооточилaйвирувaлaвжедовколaніг.К нязьвилізнaмогилуйсівпоручпустел ьни кa.
— А в a м х о ч б и що , — д и в у в a в с я , — н е м м е р з н е т е . Я в ж е т т е ж т т р о х и з зігрівс я( ...) .
Скороспоночіло,скеліпотемнілийрозчинилисявзaгуслійтем ряві,aзл и-вa невщухa лa,віте р,щоду візпече ри,ло потів чор ними вітр илaми дощу,
191
збивaюч и їх у тісну мaсу й із ляскот ом кидa ючи п оверх потокі в, деревa нaскеляхболісн оскри кувaл и,гепaл исяголо вaми,aжгілл ятрі щaло йоблaму вa-лос я,кaмін някот илосязго ри,зв иляскaми шубо вськaлоу воду,р озцв иркую -чи бриз ки та р озгaняюч и ко ло хви ль. Во дa під нял a опaлу сос ну й п онеслa ї їнaскелю,соснaгугупнулa,aжзaгуділо,aпотімвідбилaсята щерaзгугуп нулa,уже гупa лa безпе рестaнку, і те розміре не гупaн ня ски дaлося нa стукіт ве ле-те нськогозб олі логосерц я.
Князь відчув, що тaм, де в й ого душі булa рa ніше сл іпучa яс нотa, цa рювa- лa тепер темрявa, як і т ут, нaд в одою… Усю ні ч бісну вaлaся сльо тa, усю нічк ипі лa водa нa гaляв ині, мов однa роз’ятре нa рa нa, усю ніч гуп aло ве летен -ськезбол ілесер цейр озпaчл ивоск ри піли деревa нaскел ях.
А як тa ніч пр омину лa, дощ у щух і зaтих ло все, a вгорі сві тaно к розцв ів ізaбл ищaв нa вод і сaмоцвітaм и, небо о чисти лося та осі ннє со нце — б ліде йзмaр ніле —вист ріли лоп ромін няп онaдсв ітом.
А лекнязьужей огоне бaчив...
1. «…Княз ь із нез розумілої спон уки взя в тa й р озпові в усе, як бу ло, г овор ив,н aче х отів спові дaт ися, у розп овіді о чи щaючи сь від содія ного, гово рив, уни -кaюч изуст річaт исяп огля дaми»з
АНастасієюБво єво доюВ Лавр іном Гджу рою
2. П одіїостан ньогор озділу від буваються

АузимкуБнавесніВу літку
Гвосен и
192
Репліка Геро й(г еро їня)т вору
1 «—Девзят ище стільк идр aконів ,aб икожни й А князь
ізнaсмaвког орозіп’я сти ?Девзя тис тільки Б пустел ьн ик
іуд,aбим aли нaког опер еклa сти пров ину? » В Лаврін
2 «—…Язостa всясaм…І немaєвм ене aніво Г Гри цько
рогa,a нідруг a.Інік омунемaє домен еділ a. Д Настасія
У серозповз лося пон орaх…Азa рaзмені хо
лодн о…»
3 «—Кa рa ймен е,Г осп од и,яв есь пер ед То
бою,н епос лушн еТв оєст ворін ня, щозн евa
жило Тв оюво лю. Кa рa й,н ехa йбу дуп окaр a
ним,іхaй дієтьс явол яТв оя!»
4 «—…Якб ияміг, тоз вел икою нaс ол од ою
розче ре пив биВaм оц имке леп омго лов у.
Вименіненa вис ні!Виів есьв aшз aд рип aн ий
Люботи н!Япр окли нaюВaс! »
4. Якур оль від іграють пе йзажіутв орі ?П р оілюст руйт есв оюві дпо відь пр икл а- дамизт ексту .
5. Яки ймоме нтутво ріку льмін аці йни й?
6. Комуна лежатьсл ова: «Пое ти тaкт яжковмир aют ь,інемa єїмнaць омусвітіміс ця,б овони нетутешні »? Якви розумієтев иді лен іслова ?
7. Чомук нязятяг нул онам огил удр ако наГ риц ька ?Як ви розумієт ефі нал ьнус цен утво ру?
8. П ригадайте ,щота кеал егорі я.Р озкри йтеа легор ичнез наче нняо бразів дра -кон аГри цька ,пусте льник айкн язя.
9. Довед іть, щотві рЮ . Ви нн ичука «Міс це для дра кон а»заж анр ом—п овість -каз ка.
10. Чогонав чаєпов ість казка« Місце для драк она» ?Ч иактуаль наво навна шчас?
11. П оміркуйтена дзап итанням :чи при несл овби вствод рако намиріс покі йукнязі вство ?Візьмітьуча стьудис кусії ,наві вшип ерек онл ивіа ргументи .
12. П рокоме нтуйт есл ова :« Ко лин aр одн емaєк ого прок ли нa ти, сил ий огопі дупa дaю ть.Боже!П ошл инaм дрaко нів!» Чизго днів иізцією думкою?
1. Напишітьне вел ики йтвір р оздумнат ему«Добр очизл опе ремоглов повіс -ті к аз ці Ю . Ви нни ч у ка“Міс це для дра кона ”?» (о б с я г 1с. ).
2. П ерегляньте буктре йле рдо повісті казкиЮ . Вин ничу ка«Міс цед ляд рако -на»і створ іть сві й, а бизац ікавит и ц им твор ом чита чів(за бажа нням) .
193
УКРАЇНСЬКИЙГУМОР
Розгляньте кари катуриО .Ко ханатав икон айтезав дан ня.
А.Опишітьзобр ажен е.
Б. Щовисм іюютьц іка рика -ту ри ?
В.Чи мають в они пов чальн ий характер?Якщотак,тоякий?
Упро довжсто літьгуморісміх були для ук раїн ців тією с илою, я кавсіхпі дтр имувалатао б’єдн увала, з а в ж д и с у п р о в о д ж у в а л а н а ши х п р е д -кі в.Істор икД.Я ворн иць кий писав:
«Зпри род нихя костей,в ластив их
справжнь ому козаков і, зазначи ли п ро вмін ня майсте рно розпов ідати, підмі- чати сміш ні р иси в і нших і переда вати їх у жа ртівл ивому то ні». Цією р исоюзапо розьк их козакі в частков о пояс нюються і див ні пр ізвиська, к отрі в они давал ино вачкам,які пр иход или наСі ч:Непи йп иво,Луп иніс,Загуб ико -лесо,За дерих віст…
Запорож ці вміл и посміят ися з вор огів, зі смерті, із себе, завжди ох очеке пкувал и з това риші в. І це бу в сміх вільн их лю дей, бо, я к відомо, раби йпр игно блен іневе льмиохо чідосміху.
Ми, наща дк и козаків, я к і літе ратур ні герої т вору В. Ч емериса «Віть ка +Га ля, або Повість про п ерше к охан ня», успадк увал и гумор як націо наль нуозна ку. У ць ому ви пе реко наєтеся, кол и п рочи таєте про пр игоди Віть ки Го -ро бця, Фед ька Котиго рош ка й Гал і Козачок. Дружба й пер ше кохан ня, ві р- н і с т ь і п е р ши й п о ц і л у н о к , д у е л ь і п е р ше п о б а ч е н н я — у с е ц е в і д т в о р е н о з т о н - к имгумором.
Отож читайте т вір і насолодж уйтеся сміш ними пр игодами ва ших р овес -н икі в.
194
ваЛенТинчемерис
(1936–2016)
Українськийписьменник,журналіст.
Найвідомішітвори:збірки«Виборитаємногоагента»,
«Якстатищасливим»;романи«Ольвія»,«СмертьАтея»,
«Приреченіна щастя».
Валент ин Чемерис наро дився 8 липня 1 936 р. в с. Заїчи нцях Полт авськоїоблас ті.Потімрод ина переїха ладом.Дні про петровсь ка( ни нім.Дніпр о) ,де майбут ній п исьмен ник зак інч ив шк олу. Саме тут розпоч алася тво рчістьми тця.Навчавс явЛітерату рномуі нстит утііменіО.М. Горьк ого( м.Мо-сква) .Багато рокі впра цюваву редак ціїгазети«Лі терату рна Украї на».
С в і й т в о р ч и й шл я х В . Ч е м е р и с р о з п о ч а в я к с а т и р и к г у м о р и с т , х о ч а в й о г о тво рчому до робку є іст ори чні тв ори, багат о з яких перек ладен о інозем нимимов ами. П. Глазови й назва в його « добр им вигад ьком і шту карем», адже ч и-тат и ці тв ори — це задов олен ня. Письмен ник вида в багато весел их збір ок ізгуморескам и,паро діями йпов істями.
В.Ч емериспомер4груд ня201 6р.вм.К иєві.
Сьогоднівипочнетечитатиоднузгумо рист ичн ихпов істейп исьмен ника. Ви ста нете свідкам и по дій, що розгорта ються в селі Вел икі Ч аплі: дружба йпер шекоха ння,з рада,дуе льіпе ршеп обаче ння. УсецеВ.Ч емерис при прав ив г у м о р и с т и ч н и м с о у с о м у п о в і с т і « В і т ь к а + Г а л я , а б о П о ві с т ь п р о п е р ш екох ан ня».
ВІ Т Ь КА+ ГА ЛЯ, А Б ОПОВІ С ТЬ ПР ОПЕР ШЕ КОХ А ННЯ
Повість
ЧаС Ти НаПЕ РШа .ДУЕЛ Ь
Ех,Ві тько, Віт ько!..

25ли пня 196 4рок увселі Вели кіЧ аплімал авідб утися незвича йна поді я:о сьомій го ди ні ра нку В ітька Го робе ць буде ст рілят ися на дуелі з Петром Бі- лим за селом, біл я третього колгосп ного став ка. Я краз отам, де тр и плак учівер би д о самої вод и схил или св ої довгі, гн учкі ві ти, де к олись Вітька пота й в і д р и б н и к а в и т я г н а в у д к у о т а к е з н о г о д з е р к а л ь н о г о к о р о п а , к о т р о г о в н ь о г о потімук равкі тВаська...
Умовид уелі:
1) Дистанція —12к рокі в.
2) Зброя —вог непаль на.
3) Правопер шогопост рілу— Віть каГо робец ь.
4) Секун дант и:Федь коКотиго рош ко( старши й) таЮрко Греча ний.
195
Ойти,пер шекоха ння !..
Сьогод ні субота. Те пл ий зор ян ий вечі р. Набігавш ись за день, Вітька Го- робец ь стомлено с иди ть на к олод і біля св ого дво ру й не уважно с лухає свогосеку нданта. Ф едько К от игоро шко вже в котре намагається опт имісти чно за- певн ити Горо бця:
— Тий огозходук лац неш!..
— А якщовінме не?..—Віть казадумується.
— Тоді д ля тебе все найгір ше вже бу де позаду, — зітх ає в темряві секу н- дант.— Тіль ки носаневі шай.Он дідС вир идкаже, щодв ічіне вмират и, а р а з — н е м и н у в а т и . — С е к у н д а н т з н е в а ж л и в о с п л ь о в у є і п о ф і л о с о ф с ь к о м у зак інчує: —Усіми кол исьпомремо !..
— Фе е д ь к о о о ! — з н е н а ц ь к а л у н а є н а в у л и ц і . — Д е т и , б і с і в с и н у ? Б і ж и к абако вої каш іїсти,б обатьк отобі дасть!
— Мені п ора, — звод иться Фе дько, п ідтягую чи шта ни. — На жал ь, я неможу зтоб оюпр овести останн юніч. А ти вцю нічне с пи.
— Ч о ч о г о ц е ? — у д а є с п о к і й н о г о В іт ь к а .
— Т а к н а л е ж и т ь , — р о з в о д и т ь К о т и г о р о ш к о р у к а м и . — Я ч и т а в у р о м а н а х . Перед дуелл ю герой мус ить усю ні ч ход ити п о хаті й д умати п ро даму свогосер ця.
— Фе е д ь к о о о ! — р о з н е с л о с я з н о в у п о в у л и ц і . — Т а в ж е к а ша з а х о л о- нула!..
Нікомунісло ва!..
— Іду у у! — кр ичит ь Федь кой на ходу т исне В ітьці руку. — До ра нку!
Вітька,зал иш ивш исьсам,зітхає...Може,цеостан ня йогоні ч?Може, з а в т р а л е ж а т и м е в і н б і л я с т а в к а з п р о с т р е л е н и м и г р у д ь м и й н а д н и м у ж а л о б і схил ятимуться т ри плакуч і верб и?.. Ех, ліп ше не думат и таке п роти ночі... Та в с е ж в і н с т а є в п о з у й і з п а ф о с о м , — а ц е з н а ч и т ь , що н а в с е г о р л о , — д е к л а м у є , д ивл ячись назорі:
Впол днев ныйжа рвд оли неДагестанаС св инц ом в груд и лежал недв ижим я;Г луб окаяе щед ыми ла сьра на,
По каплек ровь то чиласямо я...
— В і т ь к о ? — ч у є т ь с я н а с м і шк у в а т и й б а т ь к і в г о л о с і з з а т и н у . — Ч о г о т и ото прот ино чівиє ш?..А ну,маршспати !
Робит и б у л о н і ч ог о ,і Віть ка п о н у р о п оп лівся д о х а т и . « Ех, — д у м а в в ін, — я кебезкул ьтур’я !Люди на,можнасказат и,смертіуві чіди виться,аїм — чогов иєш?»
— Ідимол окав ип’єш,—зустр ічаємативсі нях.
В і т ь к а в а г а є т ь с я : п и т и м о л о к о ч и н е п и т и ? А р а п т о м ц е н е д о з в о л е н о п е р е д дуел лю?Шкода, щоФед ьканемає,ві нусезнає.Таго лод бересвоє. Вітькажа -діб но спо рожн яє кухол ь холо дного со лодк ого молока із х лібом і захо дить д охати. Батько вжесид итьбі ляпе чіталатає чобот и.Підвусому ньогомиг нулале дьп омітнаі роні чнап осмішка йзни кла.
196
ВалентинЧемерис
«Добре,смійся,—думає Вітька,— побач имо,якт изавтразасмієшся,к оли дізнає шся...»
Післямолока Віть цістраше нно хочетьсясп ати,так био цейу пав.Тав час -но зга дує наказ секу нда нта ход ити всю ніч п о хаті й думати п ро даму свого с е р ц я . З а х о д ж у є т ь с я с о н н о к р о к у в а т и з к у т к а в к у т о к , н а т и к а ю ч и с ь н а с т і л ь ц і . Девжетамд уматип родамусвогосе рця,тута би наногахут римат ися.
— Та чого це т и шве ндяєш по хаті, як на цв іту пр иби ти й? — кри чить батько. —Ось немете ляйі незатул яй мені лампу!..
Заходит ьмати.
— Вітюн ьчи ку! — п иль но ди виться на си на. — Що це з тобо ю? Ч ого титаки й зачумле ни й? Може, у тебе ж ивіт закр утив, га? То я за раз піску нагріюта при кладу.
В іт ь к а н е в с т и г з а п е р е ч и т и , я к м а т и п о с т а в и л а д іа г н о з :
— Точн о,живіт бол ить.Постри вай,яхуте ньк онагрі ю...

І В і т ь к а Г о р о б е ц ь , м у ж ч и н а і з ж и т т є в и м с т а ж е м у ч о т и р н а д ц я т ь н е п о в н и х рок ів, мир но захро пів на всю ха ту з піском на ж ивоті, та та к, ніб и не йомузавтра доведет ься зі зброєю в руках стават и до б ар’ єра та ц ілит ися в Петра Біл огой ніби ней омустарш ийсеку ндан тФедь коКотиго рош ко,вите рши ру- кавомпі дзавжди мо крим носом,по дасть жахли вукоман ду: «В огонь !..»
Інатис неВі тьканага чок,ів ирвет ьсяздулав огонь...
Ех, Вітьк о, Віть ко, гаряча тв оя голо ва!.. І треб а ж було то бі отак відча й-д ушн о закохатис я в Галь ку Козачок! Опам’ята йся, Віт ько, до ки ще надв орі н і ч і д о к и в т е б е п і с о к н а ж и в о т і , б о з а в т р а в ж е б у д е п і з н о . . . В і з ь м и с е б е в р у к и , т ижспра вжні ймужчи на,Віть ко!..
Нущозтого,щоГа льках итро пово дилате безаніс,ато дібезжаліс нові д-
хили ла твоє пе рше коха нн я, гарячіше за найгар ячіш ий в огонь, і надала пе-ре вагу інш ому? Звича йно, радіт и тут немає ві д чого, але й відча юватися таставати до бар’є ра — теж... І взагалі, ко ли ти, Вітьк о, устиг закохат ися вГа льку?Ну,по думай,ко ли.В ижразомр осли,ще йд ружил ивд ити нстві.А може,цесталос ятоді,я кво навчи латебесв истіти?О,усвисті Галькамог лаз а т к н у т и з а п о я с б у д ь я к о г о ч а п л і в с ь к о г о х л о п ц я ! П а м ’ я т а є ш, я к о с ь в и й шл и в ули цею, а по переду вас дріб отів ді д Св ири д і ніс д вох здо ровен них оселед- ців ( у кля тому сільмазі н ікол и н емає паперу!) , а Галька за клала два пал ьці вр отін ібиж легеньк освисну ла...
А дідаСви ри датакті пону лові дтогосвист у,щооселе дці— блись !—ішу -бовс нул и в калюжу. Що й казати, зд оров о вміла свисті ти Га лька, як б ула ма- л о ю ! Ц е т е п е р в о н а с о р о м и т ь с я з г а д у в а т и п р о т е с в о є в м і н н я , а т о д і — о г о г о ! . .Н а всіВел икіЧ ап лілу навїїсв ист!..
А скільки ви з Га лько ю та Федь ком Котигор ошком, те періш нім твоїмсеку нда нтом, зроб ил и тоді набігів на башта ни й сади; ск ільк и груш, яб лук,сл ив, абр икос, ди нь і ка вунів пере носил и ви у св оїх пазухах; скі льк и пере -дра ли гор об’яч их і сороча чих гн ізд; скіль ки пе реку палися в ставку; скі льки п е р е х о д и л и в шк о л у , п е р е х а п а л и д в і й о к ; с к і л ь к и б и л и с я т а с к і л ь к и м и р и л и с я ; скі льк идесятк івкі лометрів переган ялим’я чазганчі рок;скі льк ипор вали
197
штанів і сп ідн иць; ск ільк и позб ивал и ко лін і подр япал и об лич; скі льк и збу- д у в а л и к у р е н і в і з л о б о д и ; р а з о м п е р е к а т а л и с я н а к о в з а н а х і с а н о ч к а х ; с к і л ь к и п ерегра лиу вій ну,перемо кли підд ощами, перемерзл изимами;ск ільк ипер е-па дали з д ерев, і скіл ьки перечі пля лися за маш инами, і скі льк и шофер и пе- репер іщи ли вас ш лангами; ск ільк и шкі р на вас об лізло під со нцем , скіль кив и мільй онів с лів пе реказал и, перек рича ли, пе ретор охтіл и, а ніко ли т и й не думав,щов Гальк уКозачокмож назакохат ися!
Іраптомв оди нчуд ови йде ньтизо всім зовсімінш имиоч имаглян увнасво ю товар иш ку з довгою к осою. На свою бі ду ти п обач ив, що в неї гарн і ч о р н і о ч і о ч е н я т а , т а к і ж в а в і , і т а к і п р и в а б л и в і , і т а к і б е з д о н н і , що п р о с т о д и в о д ив не,якт иміграні шена них див итисята небач ити їх...Я ктиміграні шене бачит и,щов неїто нень каш ия,важкік осий довгі,п римхл ивов игнуті бров и, т о н е н ь к а , н е м о в в и р і з ь б л е н а , ф і г у р к а й ч а р і в н а у с м і шк а , щ о в о н а в с я с т р у н к а ,в еселаташв идка, яквого ньнасухі йсол омі?
Ну, побачив, що во на гарна. А ле на що ж бул о так закохув атися? Щоб п о-ча лосятвоє вели кестражда ння? Ідочог ожтид остраждавс я?Додистан ціїу д вана дцять крокі в? До команд и: «В огонь!» Ех, Віть ко, Ві тько, г аря ча твояго лова!.. Со пеш те пер із піск ом на жив оті, а що т и завтра р обит имеш?.. Сп и,мужчи но чот ирна дця ти не пов них ро ків, а ми р озкажемо люд ям, як дове лотебе перше кохан ня до заб оро нено ї закон ом дуелі...
Т в о р ч і м у к и Ф е д ь к а К о т и г о р о шк а
Лихом циві лізова ного лю дства, на дум ку Віт ьки Г ороб ця, бул и пе рши йзубн ий біль і перше без наді йне к охан ня за формуло ю: «Ві н її л юбить, в она його — хтоз на!» Із зуб ним бо лем він ще якось міг бор отися: піти до фельд -ше ра, і той та ки в ирве тр ик лятого зуба. А куд и пот кнешс я з другою хв оро- бою, що саме п рогресува ла? Де, на якому кла пти ку землі є станц ія шв идко їдо помоги без наді йно зак охан им? Прина ймні у Ве ли ких Ч аплях т акої ста н-ці ї ще не б уло. І невідом о, чи скор о вона з’я виться. А мовчк и страждат и ві дпалк ого безна дій но го коханн я у Віт ьки вже не бул о сил и: мусив же ві н від -кр ити пе ред к имось свою на болі лу ду шу, сподів аючись на по раду та б одайх очспівч уття.
І В і т ь к а Г о р о б е ц ь в и б р а в д л я ц ь о г о К о т и г о р о шк а . П о п е р ше , в о н и б у л и д ужебл изькі при ятелі йрід кояк ий день незустріча лися.По др уге,Федьк овмів тримат и язик за зубами. Друзі не схожі були од ин на о дного. Ві тька —вис оки й, худий, з рід ким біля вим чубч иком — не міг і хвилин и спокі йно всиді ти на місці. Запа льн ий і рвучк ий, ві н так шви дко ход ив, що малень кий,т овсти й і флегматичн ий Фед ько мусив бігати за н им підтюп цем. Цей двана- д ц я т и л і т н і й о п е ц ь о к ( я к о г о з а с м а г л я в і с т ь п о в у л и ч н о м у н а з и в а л и Жу ч к о м ) , з д а в а л о с я , н е х о д и в , а к о т и в с я н а с в о ї х к о р о т е н ь к и х н о г а х . П о т р е т є , с т а р ша Ф едьк овасестрап рацюва лабіб ліоте карко ювсільськ омуклуб і,іФедь козмалку мав доступ д о тих кн ижок, яких д ітям суворі педаг оги не рекоме н- дували давати .
Федьковибиравкнижкинасвійсмакіковтавїхдесятками.Міг те р п л я ч е л е ж а т и н а о д н о м у б о ц і ц і л и й д е н ь і щ е т е р п л я ч і ш е ч и т а т и с е м и с о т -
198
сторінк ови й роман, в ід обсягу я кого у В ітьки йшо в мороз по с пин і. І хочачаст о Федьк о не р озумів про чита ного, але це не ві дбива ло в н ього охот и до чита ння.Особл иво багаточи тавКотиго рош копр окоха ннята вважавсебе в ц ь о м у д і л і з н а в ц е м т е о р е т и к о м . О т о ж д о н ь о г о з а п о р а д о ю і н а д у м а в з в е р - нут исяВ ітька.
— Тивмієш берегтист раш нутаємни цю?—п оціка вивсяГ оробе ць.
— Та я!.. — Федь ко під тягнув штан и, бо завжд и до ношу вав батьк ові йза вждив он ивна йважл ивішух вил ину намагалися недо реч ноз’їхати вниз. — Таяк лянуся !..А вторите тно! Си роюземлеюта рід ноюматір’ ю,щомовча тимуяк риба. Тьху,тьху,тьх у!!! Тащобме нізмісця невстати,та щоб...
— Вірю,—о бірва вВіт ькапо тікстра шної клят вийс казавзнар очит обай -дуж имвигля дом:—Т акот,я покохав.
— Х і і і ! — а ж п р и с і в з д и в о в а н и й Ф е д ь к о , і й о г о о с о р у ж н і шт а н и п о ї х а л и в низ.—Оцез доро во!І наспра вді?
Вітька похмуро кив нув.
— Домогили?
— Домогили.
— Х і і і . . . А я к т и п о к о х а в ? С в і д о м о ч и а к т и в н о ? — Ф е д ь к о ч а с т о в ж и в а в у р озмовіви чита ніслов а.
— Узявіп окохав.Щожтут такого?Длямен ецедуже просто.
— Отздорово,—усе щенеміготям итися Федьк о.—А ящей недо думавсязакохат ися,ачит ати п роце читав. А хтож во на,даматвого се рця?
— Тонед ама,аГаляКозачо к.
— О т д и в и и н а !. . А т и ж їй х о ч н а т я к н у в ?
— Ще ні.
— Тю! А яка ж тобі в игода з к оханн я, якщо вона не знає? Тре ба негай но жї й освідч ит ись у кохан ні, бо та к заведен о. А то висуш ить тебе л юбов, д оведе домогил и...
— Я к же їй освідч итися? — п оціка вився Вітька.
— Способ и єрізн і: віду льтиматуму досліз.

Федькосу нувпа лецьу рот,як роби вцев найваж чіхви ли ни,ізадумавс я.
Думаввіндовго,а Віть кавсечекаві чекав.М овча нказатягува лася.
— П о т р і б н а с е р е н а д а ! — н а р е шт і т в е р д о с к а з а в Ф е д ь к о .
— Серена а д а ? — у п е р шу м и т ь а ж з л я к а в с я В і т ь к а .
— Так, на да ному етапі, я к каже на ш міліц іоне р, тебе вря тує тіль ки се-р енада !
Вітька мов чав, бл имаючи б іляв ими ві ями, пов оруш ив губами, ніби про - б у в а в н а с м а к , що в о н о з а д и в о т а к е — с е р е н а д а — і , з р е шт о ю , ч е с н о п р и з н а в с я :
— А л е я н н е з н а ю , що ц е т а к е . . .
— О о , с е р е н а д а ! — з а х о п л е н о в и г у к н у в Ф е д ь к о , н і б и в с е ж и т т я т і л ь к и т е й р о б и в , що м а в с п р а в у і з с е р е н а д а м и . — С е р е н а д а — п і с н я п і с е н ь з а к о х а н и х ! Ї х увсіхіс панськихроманахзакоханіс воїмдамамспівають.О т!Атищо—гірший?
Вітька нехотів пастиза дніх.
— Тільк идея візьмуїї?У нашомусіл ьмазісерена днеп рода ють.
199
— Н а п и ше м о , — к о р о т к о м о в и в Ф е д ь к о . — С е р е н а д а — ц е в і р ш. Н е л и к о м ж ем и ш иті. Зок рема— ти. Тий мус иш створ ит ивір ш про к охан ня.
— Я ніколи неп исаввір шів! —жахнувся Горо бець.
— А ле ти маєш друга, кот ри й за тебе не те, щ о серена ду нап ише, у в огоньі в оду за тебе піде! — з паф осом вигук нув Фед ько. — Бу дь спо кій ни й! Ма- тимешсво юсерена ду.О,мищевтремо носавсіміспа нськ имзакохан им!—І закі нч ив, лясну вши Віть ку по п лечу: — Не б лимай та к пере ляка но, я тобі вірш а серенадузаго ди нку п ридумаю !
Горобецьз дивувавс я:
— А ле ж я закохани й,а не т и.
Танасвіті білому щенеб улотак оїситуа ції,зяк оїбнезумі ввик рути тисяФе дькоКот игоро шко.
— Нуйщож?Поети провсе пиш уть.Іна вітьп роте,чог ойсамінез нають. А я в ж е з о д н и м в і р ше м я к о с ь у п о р а ю с я . А б и у в і р ші с е р е н а д і « с е р ц е б и л о с я » ,
«кровв ирува ла».Іщо бмені,ч ипакт обі,голу бесизи й,світбез неїнем илимбу в іщо бя, чи пакти, палаві благав її покохат итебе.
— Точн о!—в игукнув вражен ий Віть ка.—Т играмотн ий.Я куд ушуменізаг ляну в.
— Дещознаємо,—пі дтягнув Федьк ошта ни.—Х одімок удисьух олод ок,іят обі п ридумаю таки йвір ш, щоГа лясама затобою бігатиме.
Самецьогойх отіл осяВіт ьці.
Котигорош ко гай нув до дому, схопи в зоши т та оліве ць, і п рияте лі по да-л исяпі дгрушу. ТутФе дько лігживо томнатр аву,пок лавпе редсоб оюзош ит,сунуву рото лівец ьізадумався. Вітька немігспокі йно всиді тий,схо пив шись,зак ружляв навко ло това риш а, заглядаюч и взош ит.
— Ну,скоротам?..—запитав черезкі лькахв или н.—Ч ит изаснув?
— Тизакоха вся,ахочеш,щ обями ттюп ротвоєк охан няві ршп ридумав?

Укожн огопоета пов ин нібут итвор чімуки.
— Ч ортів Жучок! — с палахну в Віт ька. — Ще й ке пкує!.. Пиш и, бо я не ви- тримаю...
—Витримаєш,—заперечивКотигорошко.— Ірапт омпрос півав:—До ро-гая Галю,яте бекохаю !
Вітьказ неспод іванк иажп рисів.
— Здоро во.А головне —точ но!

М и н у л о ще к і л ь к а н а д ц я т ь н е с т е р п н и х х в и л и н , і в р е шт і К о т и г о р о шк о п р о - чи тавтак ийві рш:
Дорогая Галю,Я тебек охаю!
Серцевгр удяхб’єт ьсяІдо теберве ться.
Вжилах кровв ирує Ілюб овмою нуртує.Св ітмені немил ий,І не милі рік и.
Самстаюянесві й,
200
Ти моя на вік и,Я наві кит вій !
— Ну, як? — звівся Федьк о на н оги. — Я кби я ще помуч ився тр охи й щобГа ля мені подо балася,то яі нетак ий віршск лавб и.
— З д о р о в о ! — р а д і в В і т ь к а . — Т і л ь к и ч о м у т и н а п и с а в , що м е н і н е м и л і р і к и ?
— А і з ч и м о с ь ж е я п о в и н е н р и м у в а т и с л о в о « н а в і к и » , — п о я с н и в Ф е д ь к о . —Небійся,поетичастотакроб лять.Оттіл ькит реба,мабуть, поставит иГа лине прізв ище, щ об не нарват ися на я кусь ін шу Галь ку. І в кі нці ще додат и: як по-к охаєшмене,то янос итимуте бенару ках.
— Е,ні,—зап ротестував Віть ка.—Я нехочу.
— Бо дур ни й. Це тільк и так гово ритьс я. Жінкам дуже п одоб ається, кол иобі цяють на рука х носи ти. Т и зобов’яза ни й їй о біця ти зол оті гор и, а там щобу де.
— Е, ні, — знову за протесту вав Ві тька. — Б рехати я не буд у. Золо тих гір не хочу о біцят и, бо в мене всього десять копі йок. Я к кохає, то ха й кохає з де -сятьмако пій ками.
Вітька поверт івуру кахарку шпапе ру,зн изавпле чима.
— І щоя мушу роб ити ізц ією серена дою?
— Тю!—здивувавсяФедько.—Тацежпростішепростого.Т имусишїїпро-співати. На даному етапі ! І ді ло в шл япі, як казав наш за вмаг, коли п рода віз під при лавка фетр ові ка пелюх и.
Вітька нічого немігутор опат и:
— А ледеспівати?
— Тавжежнеб іляк онто рик олгоспу чисіль рад и!—в игукнув Федьк о.—Я сно, що бі ля Га лин ої хати. Під самісі ньким в ікном, щ об серена да її за самесерцевзя ла...Ібуд ьздоро в!Цежпр остішеп ростого.
— Ти так гов ори ш, ніб и сам щовеч ора тіл ьки те й роб иш, щ о співаєш се- рена ди,—зд ивувавс яВіт ька.
— Дещоможемо!—гордосказавФедько.—Татинедрейф!Головне—по-ч а т и . . . Я к о т о в о п е р і : а а а . . . П о т я г н у в , а д а л ів о н о т е б е с а м е п о т я г н е й п о в е д е .
— Куди?—отор опів Віть ка.
— Ну...—намитьрозгуб ивсяФе дько,але шви дкоз найш оввих ід,—ту ди,ку дитре ба.
Вітька почер воні в:
— А лежянавітьсп івати невмію.
— Цевже гірше, — зітхнув Федьк о.

Вітька потуп цявся,та нараз,щосьзга давш и,ляснув другап опле чу:
— Брешу!..Я можуспіва ти:«Ч иж ик пиж ик,де тибу в?»Федько досит ь автор итет но зауважи в:
— З таким реп ертуар ом даму свого серц я не завоює ш... Ч ижик пиж ик...Сам ти ч ижи к! Сере наду про л юбов т реба співа ти, а не про ч ижика... Т и ж неми лости нюп росиш,асе рцедам исвоєїзаво йовуєш !
— Ех!.. — вихо пил ось у Віть ки. — Про пала моя л юбов! І це все че рез твоюсере наду!На писавта ку,що йнезаспі ваєш!
201
— Та хто ж знав, що ти не т ямиш сп івати ! — ви правд овувався Фе дько. — Тобі ведмідь навухо наступ ив,аяв ине н.
— «Знав, знав» !.. — перед ражн ив його Віть ка. — Опин ився я з твоє ю се-ре надою,я крак намілк ому!
Федько рішуче підсми кнув штан ийба дьор осказав:
— Не падай дух ом. Щось зараз при думаємо, бо що б там не бул о, а ГалюКозачо ктребаза войо вувати.По корят ина даномуе тапі,як каженашмі ліці о- н е р . З р е шт о ю , т и ж н е в к о л г о с п н і й х у д о ж н і й с а м о д і я л ь н о с т і б у д е шв и с т у п а т и , а в Галі під ві кном. До того ж соло вейк и в бузку будуть т ьохкат и — до помо-жуть.Кажутобі,невішайноса,узакоханих,ячитав,іс ерцяспівають.. Іпотім.. .ОндядьковіСв ир идун етещове дмідь навухо наступ ив,аслон.А ко лив ип’є,то та к співає, що Г ри цько Пр ичепа в ідразу ж за свист ок хапаєтьс я та біжит ьселом,як напожежу...А якщо п’ян іспівают ь,тозакох анимісамбогвел ів!
Вітька нерво вопе ресмикну впле чима.
— Причомутут бог,кол иязакоха вся?

Цього Федько не знав. А ле ві дчай душна рішу чість, як завжд и, не п оки -дала його.
— Вищего лову, Вітьк о!..Я допоможут обіспі вати!
— От здорово! — Віть ка на ра дощах аж об няв Ф едька, та в раз і охол ов. —Слуха й,Жучку,асамтис піват ивмієш?
— Ну...невмію,—забурмотівКо тигор ошко.—Не проб увавще...—І,сту к-ну вши кулак ом себе в груди, в игук нув: — Та за ради те бе я готов ий на все!Навчуся ! Не святі горш ки л іпля ть... Що, у мене рота немає? Та я... — Фе дько ненажа ртрозі йшовся. —Колихо чеш,якКаруз о,заспіваю!А вто рите тнок ля- нусяси роюземлею!
— Ур ра! — в игукну в зраді ли й Віть ка. — Я тобі вір ю! Почи наймо ! Сьо -годн іжпідемо доГа ліпі двік но!
— С т р и в а й , — с п и н и в й о г о К о т и г о р о шк о , — д о с п і в і в п о т р і б н а ще й г і т а р а , сомб реро ймісячна ніч.
І к у д и т іл ь к и т е х н ік а д и в и т ь с я !. .
Перші два завд анн я Федь ко ви ріш ив шв идко : гітару «п озич ив» у своєї с ес т р и б і б л і о т е к а р к и ( з н я в г і т а р у з і с т і н и , д е в о н а в и с і л а , і д о с л у ш н о г о ч а с у перехова в її в кл уні, засуну вши в ста ру боч ку) , сомбреро... Із сомбрер о ви -йш ла неве лич ка затримка. Федько довго мет икував, де б цю шт уку зна йти,аб о хоч щось підхо дяще, к отре б могло замі нит и сомбре ро... На обережне Вітьч ине :«А може,інетреба?..» — Фе дько рішучеза протесту вав:
— Щещопр идумав! Сомбрер о—на йголо вні ший убірзак охан их!Без н ь о г о й с е р е н а д а н е с е р е н а д а , а п р о с т о т а к , б р е н ь к а н н я н а г і т а р і . Б а л а ч к и б е з - в і д п о в і д а л ь н і й н е х в и л ю ю ч і ! І д о т о г о ж т и м у с и шп о к о р и т и ї ї з а о д н и м р и п о м .
— Такужейізх оду?—засумніва всяВі тька.
— А чогожйогодо вговол овод итися ночам итагорл одерт и? —щ ирозд и- в у в а в с я Ф е д ь к о . — П р и й шо в , п р о с п і в а в , п е р е м і г , я к к а з а в х т о с ь і з п о л к о в о д ц і в . Іготово!А безсомбреро—ні ні!Требаз’явитисядоГалівусійкрасі!
202
Заради т ієї крас и Федьк о, пок рутив шись сел ом, нарешт і пр иці лився д ообі йстя ді да Св ири да й, ро бляч и виг ляд, що він щ ось загубив на вул иці, за- крут ивсябі ляти ну...Нагороді вдіда Сви ри дастояло опуд ало,ана томуопу -дал ібувб рил ь.Отакезни йсолом’я ни й,звел иким икр исами,прямо іспансь кесомбрер о!Те пертак ихбр илі візжит ньоїсол омин іхтовжеу Вел икихЧ ап ляхне плете, бо в магази ні скі льки х очеш ка про нов их, та ще й із д іроч ками, щоб про дувало вітер цем...
«А для чого якомусь там о пудал у така роз кішн а сомбрера? — мір кувавФе дько,п риси пля ючисво юсовість.— Страхат имегороб цівібез бри ля,а Ві тьці на від пові дальне побач енн я позар із треба... та, зрешто ю, я не к радуб рил ь,атільк ипоз ичаю. ..»
Перелізши черезти н,Фед ькомитт ю«поз ичи в»вопу далаб рил ь,щасли воз н им виб рався на ву ли цю та по біг дод ому, ради й, що те пер уже на рештімож напо чи натио перац ію«Се ренада».
Правда,пот рібна була щемісячна ніч,аїївже неп озич ишн івсестри, нівді даСв ир ида.
І, як на гріх, п ісля обі ду пі шов д ощ, та не п росто п ішов — негода, п овсьому, затяглася надовго. Пр иятел і зустріл ися з мокр ими чубам и й зовсімке пським инастр оями.Я к жетепе р співат и,кол и йу рот до щуна ллє!
— Не міг підождат и хоч б и день, — б урчав Ф едько на адресу дощу. — Такужей омупр испіч ило пол ивати Вел икіЧ ап лі!Та куопе рацію намзірва в!
Вітьказ ненав истюп озирав насльоз ливіхма ри,ко трій недума лир озхо-д итися над Вел иким иЧ аплями,Ф едькосе рди топі дсмикувавмо крі штан и.
— У таки й від пові даль ний моме нт пі шов! Не міг ін шого часу ви брат и!М инув щеод ин день,д ощне вгамовувався. Власне,і недо щ,амжичка...
Сієі сіє...І нікі нц яїй, нік ра ю!
— Дідькалисог онатак омудощ ізаспіваєшсе ренад у,—бурча вФедь ко.
Вули цею ло поті ла зграйка мо крих, заб рьоха них хл опчак ів. Уті каючи відд ощу,во ни навсювул ицю виспі вувал и:
Дощику,до щи ку,Прип усти!

Набабин ігорщ ики,Над ідові капуст и!
— Ей, ви! — кри кнув Федьк о до хл оп’які в. — Я вам дам: при пусти! Тут ітак відп овіда льне побаче нн язриває ться черезц ююшк у.
Інатрет ійде ньне вип огод илося...
А тутФедьковасест рапоча лабід катися, деце,мовл яв,зни клаїїгі тара,ічомусь надто підоз ріло пози ралан аФедьк а,ітой поси леносо пів,ун икаю чизустрі чатися з нею погл ядом... Далі — гірше... Дід С вир ид, на ки нувш и на го- лову йпле чімішокзаміст ьпла ща,ходи впосел уйп итався,ч иніхт онеба чив, я к а ц е т р я с ц я п о т я г л а з о п у д а л а б р и л я , к о т р о г о в і н в и п л і в ще в м о л о д е ч і р о к и , ко ли підб ивавк ли нці досвоєїба биПараск и.
А небойне думало розпого джуват ися,Федьк опо кілька разівна день пе- реховував бри ля та гітар у, бояч ись, щоб хто не зірва в Віть ці ві дпові даль нусере наду,івсебу рчав:
203
— І куди наша тех ніка д иви ться?.. Пора вже дав но нав чит ися керув атид ощами.Отко лисьб уде...Закохавс яти, п римір ом,уГалю,на тискує шкно пку...
— Декнопку?— невто ропав Віть ка.
— Ну...неважливо де,—відмаху вавсяФед ько.—Непе реби вай!Детре ба, т а м і п о с т а в л я т ь к н о п к у . Т а к о с ь , т и н а т и с н е ш ї ї , а т е б е й п и т а ю т ь : « Щ о т р е б а ? »А т и й каже ш: «Так і так... Я сьогодні хоч у співат и Галі Козач ок серена ду,пр ошу п рислат и у Ве лик і Ч аплі п ристо йну міс яч ну ні ч...» І все. І будь зд оров. Ієтобіміся чнан іч.Бе ригітар у,сомбреру— іспіва й.
— Колитобу де,—зітхн увВі тька,—Га лядот огочасущев когосьзакоха -ється... То ді скіль ки не нат искуйк ноп ку —ді ла не бу де!
— Т а а к . . . т е х н і к а в н а с ще в і д с т а є , — п о д і л о в о м у с к а з а в Ф е д ь к о й п і д -смик нувшт ани. — Дове деться че катиз мор я погод и.
Танаре штіна п’ят ийде ньдо щівгамувал ися.
Щекількад нівче калиміся чно їноч і,боФед ькоавт ори тетноза явив, щобез місяця нете... Сере нада, мовл яв,не так береза серце.
Довелосячекат исаметієїн очі,кот ра,запід рахун камиФед ька,по вин набу лавзят изаживе.
Одноговечо равигу льк нувмоло дик.Що прав да,таки йсобі,мале ньк ий,бл іден ьки й...
Федько довгок рит ично його розгляда віна рештімах нуврук ою:
— Пі дій де!..
Серена да
Іосьтамить настала.
Опівночі, я к улягл ося село й перш ий со н уже господа рював у Вел икихЧ ап лях, дві постаті нечутн о про шмигну ли ву ли цею та сп ини лис я б іля оч е- р е т я н о г о т и н у , з з а я к о г о в и з и р а в р о з к в і т л и й б у з о к і с п о в н ю в а в у с е н а в к о л оз вабл ивим и пахощ ами. За ти ном біл іла п ричі лкова сті на, двоє тем них ві конм ирн о пози рал и на ву лиц ю, не пі дозрюю чи н іякої ха леп и... Над селом сві-ти вся молод ик, і ві д дерев, т ині в і хат пада ли довгі чо рні ті ні... тиша... ті льки чути, я к десьна став куневгамов но кумка ютьжаб и...
— На даному етапі потрі бне сол овей кове тьох кан ня, а не жаб’я че кум -ка ння, — резон но зауваж ив Федь ко, — але стер пимо... ти, Вітько, не клю йтіл ьки носоміне позіха йнавсюв ули цю.Т ипов ине нне позіхат и,авідл юбові трепет ати, —р ішуче підсмик нув штан и.—Мож напоч ина ти!..
— Я к ц е п п о ч и н а т и ? — а жз а їк н у в с я в ід х в и л юв а н н я В іт ь к а .
— Н е п р и й шл и ж м и с ю д и в с ю н і ч п о з і х а т и , — з д и в у в а в с я Ф е д ь к о й с м а ч н о п озіхну в.—Почи най,я кікож ни йспівак поч инає: розкр ивай шир шерот а.
Вітькат ільк ихотів розкр ити рота,як бри льді даСв ир идаз’їхав йомуна лоба,апо тіміна плечі...
— Задира йв ищегол ову,щоб бри льнес повзав,— порад ивФе дько,—т ро-х и завел икуват ий,та нічого...І гіта рувізьми я ктреб а.
— Т а к я жг р а г р а т и н е в м і ю, — в о с т а н н юм и т ь з г а д а в В іт ь к а .
204
— Брень кай,якзможе ш,відсту пати вженіку ди,—з найш овви хідФе дько. — Х то опі вноч і буде д ослухат ися, як ти гр аєш. Гол овне, аб и в тебе душаспі вала!А бисе рцегра ло!..
Вітька неріш уче пр овів ру кою п о струнах, ті в різн обій загр иміл и, ніб искарж илися нащось...
— Давай, давай, — п ідба дьорю вав його Федьк о. — Та бл ижче д о бузкуп іді йди, а я за тв оєю спи ною захова юся... Та смілив іше, смілив іше ро та роз- крив ай на даному ета пі. Галя мі цно сп ить, п оки р озбуд иш, тре ба доб рячеп огаласуват и!
Вітьч ина ру ка смикалася на стру нах, але серена да, як на ту біду, геть -чист овил етілазгол ови,і вінбеззв учно позіхав розкр итимр отом:
— ДорогаяГалю,ятебекохаю.. .—з заспинипідказу вавФед ько.—Т ачит обімовув ідіб рало?С півай шви дше,бо такмивсю нічту тпро воло вод имося!
Вітьказажмур ивсяі— начезмостуув одустр ибав— щодухузаг орлав:
Дорогая Галю,Я тебек охаю!

Серцевгр удяхб’єт ьсяІдо теберве ться...
— Тю,тю!—зл якан озакр ичавп озадун ьогоФед ько.—С олове йкомт ребазал иватися, ат иреве ш,як буга йКордеб алет!
Солове йком Вітьказа ливат исянеміг,атому йдал ікр ичавп ідти номскі льки булос или:
В жи лахк ров вир ує
Ілюбо вмоюну ртує...
— Ніжніше,заду шевні шена даномуета пі,—ко регувавФе дькосп івсвогод руга.—Т ижнегра ківля каєшн агород і,щоб кукуру дзи ння невисми кувал и,адамусвогосер цяізхат иви кли каєш!
Вітясп робува вніж ніше,але вий шлого лосні ше.
Тим часом десь заку дкудах кали к ури, зл якан о гавкну в собака... та Віт ька,уві йшов шив раж,ніч огонечу в,агорлав далісво юсерена ду.Зне наць кари п- нул идвер ійнаґа нокхт осьви йшов.
205
— Галяви бігла...—пр ошеп отівФе дько.— Так ивзяло...тепе рне підка -ча й...Піддайсер дечн огожару...Щобво на,як ліднас онц і,розтала...
Вітька,самсебеоглу шуюч и,під давжару :
Світмені немил ий, І не милі рік и.

Самстаюянесві й,Тимо янав іки,
Яна вік итві й!
Раптом по чувся хр ипл ий к рик :

— І яка це тр ясця в иє серед н очі пі д хатою?! А бода й й ому позакла дало !Сір ко, Сір ко, та хоч гавк ни, і родов а душе! Я в хаті не зна йду місця, а ві н убуд ціхр опе!А тів иютьп ідбузк ом,якна погиб іль!..
— Тю!Та цежбаба Хівр я!—зля кано кри кнув Федьк о.—Ми пере плутал ихат ийба бісерена дуспіва ли! Тіка ймо!..
Г гав!
Прожогомки нувсясобак айзай шовсята кимнесамов итимгар чан ням,що Вітьку й Федь ка наче в ітром зду ло. Во ни ті льк и пол опоті ли хо лошам и... А жбіля Фед иної хат и отям ились і довго ві дхекува лися та прис лухалис я до со- бачогогавк оту,щоз дій нявсявсел і...
— І треба ж бу ло... — бідка вся Федьк о. — Галя ж иве через т ри хат и від баби Хіврі. Іякми переп лутал идв ори?Про паласере нада нізаца повуд ушу!
— Цетиви нен!— нак инувся нань огоВі тька.—Нероз див ивсяякс лід...
Почина й,поч ина й!Ро тароззяв ляй...Отіроззя вив...Дляба биХ іврі!

— Що з воза впало, те п ропа ло, — махнув Фе дько рукою. — Доб ре, хочгіта ри не загуб ил и... Жаль, звича йно, сере нади, та, я к каже голо ва колгос пу,нап омилкахм ивсівч имося.—І,смачн опозіх нувш и,дод ав:—Х одімоспат и,азавтра щосьп ридумаємо.Кажуть,ра нокв ідвеч орамудр іши й...—Ітут його наче струмом уда рил о: — Ст рива й, Віть ко! І дея! Для ч ого нам гор ло дерт и,співа ючи сере над и, та ще пі д ти ном у баби Хівр і? Давай віді шлемо п ошто ювірш у газету, його на друку ють — от Га ля й дізнається, що ти ї ї кохаєш! Га?Здор ово?
Такідомо вил ися.( ...)
1. Вислів «двічін евмир ат и,ар азнеми нува ти» цитує

АВітька
БГаля
ВФедьк о
Гдід Сви рид
2. П росвоє вмін нясв истіт исор омить сязгаду вати

АФедьк оК отиго рош ко
Б ВітькаГо робе ць
ВГаляКоза чок
Г П етроБі ли й
206
Пре дм ет Власник( влас ни ця)
1б ри ль АФедькоКот игор ошко
2гіта ра БВітькаГор обець
3каба кова каша ВсестраФ едь ка
Гдід Сви рид
4. Чимзах оп лював сяФе дьк оК отиго рошк о, щоа ж«й шо в мо роз по с пи ні» ?Ч идо помага єцеза хоп ле ння йомув житті ?
5. ЧомуВ ітька від кри в«св ою наб олі луду шу »самеФ едь ков іКот иго рошк у? Чи обов ’яз ково це роб ити ?Невж еваж ковс обіт римат итакі поч уття?
6. П рочита йтеу ри вокп ро друж буГа лі ,Віт ькита Фе дька ,по чи наюч изіс лів :
«А скільки в и з Га лькою та Фед ьком К отиг оро шком, теп еріш нім тв оїм секу нда нтом, зро били то ді на бігів н а ба шт ани й са ди…» Чи сві дчить цейу риво кпрот е,щ оціп ідлітк и—сп равжн ідрузі ?
7. В. Чемер ис ш ирок о вик орист овує в повіст і фраз еологізм и на зразок : за ткну тиза пояс ,якна цвіту при бит ий, трим ати язикзазуб ами. Якур ольц істійкі спо лук иві діграют ьутво рі?
8. Чомуі дея ізсе рен адою пр овал ил ася ?Невж евн ашчас рома нти кавж ене вмод і?
9. Сучас ні під літк и мо жуть с кор истат ися м ожл ивост ями м обі льн ого зв ’язк у йме режі «Інте рнет» , а би за прос ити дівчи ну н а по баче ння та навіть осві дчит исяїй у кох анні . Яки й спо сіб розвитку стосунк ів вам вида ється к ращим , еф ектив -ніш им—ци фров ітехно логіїч ижив еспіл куван ня?
10. Яки й мом ент т вору вам на йбі льш е сп од обав ся? За до помого ю як их з асоб івавто рстворює комічн іефект и?
11. П ерекажітье пізод ,пр оілюстр ован ийн ас.20 5.Наск ільк ивда ло, навашу думку,з робл ено ілюстра цію? Слов есно «дома люйте» детал і.
12. Вир азно про чита йтеза ро лями розмов уВіть кита Фед ька ,уяк ійв они обго -в орюють пла нізс ере над ою .
1. Вип ишіть у з ошит по ртрет ні х ара ктер исти ки Віть ки Гор обц я, Фе дька К оти -гор ошка йГа лі Козач ок.
2. П рочита йте док інц япе ршу части нуп овісті В. Чем ер иса« Вітьк а+Га ля ,аб оП овість пр опе рше коха ння ».
Киї вськагаз етан ена др укува лаві рша пр олюб ов доГа лі ,оск ільк ик раїн узараз ціка влят ьінш ітеми ,н апр ик лад бор отьб аздо вгон осик ами ,якіт очатьу рож ай… Від Федьк а Га ля в ипадк ово дізна лася , що Вітька в н еї зако хани й. П отім Фед ько з Г оро б-ц ем скла ли за писку із зап роше нням на по баче ння . Га ля п росить Фед ька, аби той пе -ре давтова ришу ,щоб вінсьог одні оп’ ятійго дині «нан ісвізит»…
НаГолгофу!
ІпішовВітькаГоробецьнапершепобаченнядоГаліКозачок,якнастрату.Ой, та й д овга ж дорога ! Ну, візьми себе, Ві тько, у ру ки. Усі ми, смерт ні, пр о-й шл ийп рой демопо цій дорозі.Од ніра ніше,і нші пізні ше,од нісмілив о,інш і—лед веног итягну чи.В одн ихц ядор огазгороб’я чи йскік,аві нши х
207
тягнеться чер ез багато земель, і во ни б лукают ь по н ій десят ки р оків. А лей дуть. І ди й т и, біл яви й хло пчик у! Що вдіє ш, уся чоло віча по лов ина р одул юдського при речена про йти по ці й до розі. Тож бу дь мужчи ною, Вітько, нетреба так хви люват ися та губи тися! З вича йно, ту т ще бабуся надв оє во- рожи ла, не знаєш, що тебе че кає — чи Г олгофа із хрестом, ч и Едем із ра й-ськ имисадам и...
Ну,сміливіше, Вітько !Оглянься,у цюгамлетівсь кудл ятебехв или ну—
«бутич инебу ти»—зат обою покі рнок отитьс явір ни йФедь ко.
Вінта кожнамагається під нятит вій настрі й.
— В і і т ь к о , н у х і б а т а к м о ж н а ? — д о к о р я є в і н , і д у ч и с л і д о м . — У т е б е т а - ки й вигл яд, як у Са лив она, ко ли його з мішком де рті спі ймали. А ти ж н есешвізи тдамісвогосер ця!..
— Верта йся! — не о бертаю чись, каже Вітька. — Далі я сам пі ду. Що буде,те йбу де.
— Таящехо чтріше чки...
— Кажу,вертайся!..
— Ну,глядиж,В ітько!По верта йсяізщ итомабо нащи ті!

Сів Федь ко кра й до роги, пі дпер го лову р уками й, див лячись ус лід Вітьці, важко зітх нув: «Ой, п рий деться ж ко лись і йому йт и по ц ій д орозі н а своюГо лгофу чи у сві й Едем!.. — І у Федька аж похол оло всер еди ні. — Я ка тіль кид оля нещасна в мужч ин, — сумн о думає він. — І чого ді вчата не йдуть до нассамі?..»
Кажуть, що на пер ше по бачен ня лет ять на к ри лах кохан ня, і ще к ажуть,щов туніч тьохкаю тьсоло вейк итазваб ливосяє красеньміс яць.Може, воно й так. А тільк и В ітька н е летів, а ле две ног и тягну в, бо, ви дно, зовсім ві дмо-в ил и йому к рила. Ніб и ж і смілив ий х лопе ць, а так розгуб ився! І, як на гр іх,жодн ий со ловей не тьохк ав. Лише н а телефон ному стов пі сид іла стара ску - й о в д ж е н а в о р о н а з д в о м а п і р ’ ї н а м и у х в о с т і й т а к н е д о р е ч н о к а р к а л а , я к н е д о - речно каркаю тьусіво рон инасвіт і.
Вули ця до вга, пряма, і там, у кі нці, Гал ина хата з го лубим и пів никам и напричілку.Вітькапритишуєходу,щобхочтрохивідтягтивирішальнухвилину,якраптомхатазголуб имип івн икамисамапо чи наєрухат исяйому назустріч.
Ні,немаєвженазадш ляху,ті льки впере д!
Хата з голуб ими пів ни ками на ближаєт ься деда лі шв идше. О сь уже пр о-п лива ють кущ і бузку, поса джені к олись руками Га лі, ось уже п ливут ь різьб -лен і воро та, ось уже пл иве хвір тка... Ну, сапни п овітр я, хлоп чику, і захо дь.Див ися,дляте бевід чи ненахві ртка.Ну,сміли віше!..
Таноги несуть йогода лі...
Вінужем инаєхві ртку,як раптом дзвін ке,веселе:
— О!Ужейна наші йвул иці орл иліта ють!..

Інаво ротях— Галя.Ні,не Галя,аясн есонце. ІВіт ькавпе ршуми тьзажму-рює тьсявід дівоч оїусмішк и.
— Д о б р и в е ч і р ! — г о й д а є т ь с я Г а л я н а в о р о т я х . — Д о з в о л ь т е п о ц і к а в и т и с я , ку дице вип уть дор іженьк утримаєте таякід умиоп ови лива шеяснеч оло?
208
— Та а...—зам’явсяВітька.—Я ...е е...прогулю юся.Свіж имповіт рямди хаю.
— А яінезнала,щ обіл ямогодво рутакесвіже ньке повіт рячк о!

ОГалько! Тахочн евби вайхл опц ятако дразуйт акна повал !Ну,дайже йомуопам’ята тися,п ожалій його.
— Залітай, о рли ку! —ще ши ршеві дчи няєГал я хвірт ку.—А я думала,що тизамістьсебеФе дька при шлеш.
Тягнуч иног и,Віт ьказаход итьу двір.Нічог опок ищо небач ить.
п о в е р т а є т ь с я з д а т н іс т ь м и с л и т и , г о в о р и т и .
— Д и х а й , о р л и к у , с в і ж е н ь к и м п о в і т р я м , — л а с к а в о з а п р о шу є Г а л я . — У д в о - рів оно щесвіжіше. Тіль кин естійта крів но,атомен іажстраш ностає.Сід ай.В ітькасідає налав очку йусежзали шаєтьсярі вн имівисок им.Галят ежпр исідаєна краєчо к.Першехв илюва нн япот рохузн икає.Дохло пцяз нову
— Я касьогоднігар набул апогод а,—наре штікажев ін.
— А вжеж,гарна,—згоджуєтьсядівчина.—Я кухол одку лежати,то навіть дужегар неньк о,аяпо кип ошту рознесла,д умала,згорю насонц і.
Ітуттіль ки Вітька помічає,щ оудво ріпо вно квітів, різноб арвн их,запаш -н их. Тут а йстри, жо вті гвозд ики, в исока р ожа, чор нобр ивці, нагідк и, чере -вич ки, майо ри; нічн і фіалк и вже поч ина ють несміл о розкр иват и свої н іжні пелюстк и...
— Т и л ю л ю б и ш к в і т и ? — ч о м у с ь п о ше п к и п и т а є х л о п е ц ь .
— Л ю л ю б л ю , — т а к о ж п о ше п к и в і д п о в і д а є д і в ч и н а .
Вітькаскошуєочійбачитьблизькотоненьку діво чуши юзмалень коюси -ньою жилкою. Та жил ка шви дко шв ид ко пул ьсує. Потім його п огляд нади -бує тр ади цій ні дів очі ямоч ки н а рожев их засмаглих що ках із ледь помітн имніж ним пу шком бі ля вух, ще в ище В ітька ба чить т онку брову, мов кри лочар івно їпт иці...
Галя на раз повер тає до Вітьк и обл иччя з о чима, пов ним и сміху й щеч огось невл овимого, в ід чого радісн о стискається сер це, з напі ввідк рит иммалень ким ро том — і хло пець мало не задихає ться... Я ка ж вона гарна !..Кудиві нра нішед иви вся,куд и?..Осліпець!..Овел ики йслі пець!..І добре, щохочу час но прозрі в!
«Пора вже зітхати», — сп охвачується х лопе ць і, наб равш и поб ільше по-в ітряв легені, натужн озітхає.Потімскосад ивит ьсянад івчи ну.Поді ялоч и ні? Та Галя щ ось про довжує р озпові дати про сво ю пошт у. Тод і Віть кавд руге зітхає, ще натуж ніше, ал е Галя, як і рані ше, не п омічає. А вже за тре-тімразом Вітька пере давкутіме дуйги кнув.
— Ти,мабуть,у давився?—с поло шилася Галя.—Од разубісказав,ат отакстра шнозі тхаєш.Давайясту кну поспи ні.
ІГалязахо дилас ятараба нит ихло пця кулачк амипос пин і,іцен ібизо всімпро буди лой ого.
— Галю!.. — наваж ився ві н і, глян увш и в її чо рні без дон ні очі, у я ких спа -лахн улив ечір нізір ниц і,поле тівнемо вукосміч нугли бінь.— Галю...
209
— Що, хлопчи ку? — Галя поку йовд ила його біл яви й чубч ик. — С кажиФе дьку,щ оббі льше неписав таких посла ній,явсе так ищех очужит и.
— Галю... Я ... — Вітька наваж ився і взяв її за руку. — Я ...Дівчин аніб ийч екала цього.
— Ой,забула!—схоп илася.— Меніж треба повну діжечку вод инатяга ти.Ой, дастьме ні мама,як пр ийде. Може, тих очвіде речко витяг неш,ор лик у?..
— Тая!—зр ивається наног иВі тька.—Дляте бехоч ціли йокеа н!
— Менін еокеа н,адіжечку, Вітю ньч ику.

Так і сказала: « Вітю ньч ику». Та хто ж на Віт ьчи ному місці п ісля таког ослова не буде носит и воду? Та після та кого слова мож на всі океа ни доло -ням ивих люпат и! В ітькаха пає відр ота мчить до ко лодяз я.
— Д і ж е ч к а б і л я с а р а ю , В і т ю н ь ч и к у ! — к р и ч и т ь н а в з д о г і н Г а л я . — Щ о б п о в н у нат ягав,аяскор о пове рнуся!..

Діжечка виявиласяздоровенн ою боч кою, ві дер на т рид цять, але що во наозначаєвпорівняннізіс ловом«Вітюньчик»?ІВітьказаходивсязтакоюенер-гією і таким запалом носи ти ві дра, що й землі пі д ногами не чув. Прав да,після десятогові дразапа лтрох ип ригас,іхло пець,сів шипе ред ихнут и,ізжа- л е м п о д у м а в , ч о г о б у л о н е з а п р о с и т и н а т а к е р а н д е в у й Ф е д ь к а . І т і л ь к и п о д у -мав,аФе дьковжез заво рітв иглядає тапош епк изапит ує:
— Ну, як ?
Удвох р обота пішла з начн о жвавіше. Фе дько витягува в від ра висок имскр ипуч им журавлем, уд вох ви важувал и його на зруб, В ітька в ил ивав у «ді -жечку». Такв итараба ни ли йви лил и щеп’ ятна дцять відер вод и.
— Я і не підозрю вав, що к охан ня таке важк е, — зітхав Федь ко, тягну чид вадц ятевід ро.
Черезгодину,колиприятелі,стомлені,мокрі,зстогоном доливалиостаннє,три дцять третєві дро,уд віру пурхн улаГа лятавесел озаторохт іла:
— Ой, спасибі вам, хло пчик и! Пр иходьте ще й завт ра на ра ндеву, я будура да радісі нька!..
Федько скоса погля нувна діжку йз др игнувся.
Спал и хлоп ці як мерт ві. Віт ька всю ні ч бурмот ів: «Т ягни, тяг ни, Фе дьку,тан ехлюпа йся!..»
О з м і юк о л у к а в а я !!!
Другого вечора Вітька рубав д рова в Га лі Козачок. А що ві н мав ро бит и,кол и,пр ийш овш инасвоє другеп обаче ння,заставд івчи нузап розаїч нимру -бан ням др ов. Не міг же він сид іти скл авш и рук и й спосте рігати збо ку, док иГал явпо раєтьсяізц имнежі ноч имділ ом?
— Спасибі тобі, Вітю ньчи ку!—зато рохтіл а,даюч ихло пцевісо киру.—А я думала,щозамучусь ізклят имид ровами. Тисп равжн іймужч ина,В ітюн ь-ч ику!
І Вітьк а Горо бець в о дну секу нду зл етів на сьоме небо й затанц ював тамві д радо щів! Под умати ті льки ! Галя назвала його спра вжнім мужчи ною! Тахіба хт овідмов иться рубат идро ва,почу вши оцісло ва?
210
Галя, як і пе ршого ве чора, ку дись зн икла. Та Ві тька того не поміт ив. Ві нруб авдр ова,руба внатх нен но,наче піснюс півав.Со ки ратакіг ул ялавр уках,якіг рашка, дзве ніла й,здавал ося,тежспіва ла.
Незчувся,якудві рзайш овФед ькозкув алдо ютадвома кли намив руках.
— Я ктиздогадався взяти?—зд ивува всяВіт ька.
— Бачиву чора,щ овнеї дро ванеру бані,— корот кові дпов івтой.
Роботазак ипі ла.Віт ькана колю вавчур баки,став ивк лин, іхлоп ціп очерзі г у п а л и к у в а л д о ю т а к , щ о ч у р б а к и і з д з в о н о м р о з л і т а л и с я п о в с ь о м у д в о р и щу .
— Г а а х ! — к р и ч а в Ф е д ь к о , о п у с к а ю ч и к у в а л д у . — К о х а н н я — ш т у к а се рйоз на!
Нідетине діне шся!

—
Осьтутісталося...
Ге ех!—підт римував його Вітька.— Уч ися,кол исьіто бідове деться.
Федькосамепіднявнадголовоюкувалду,щобдобрерозмахнутися.Вітькасидівітримавк ли н.Уда рзатягувався.
— Таби й!Ч ит изаснув?—к рик нув Вітька. Удару небу ло.
Вітьказв івголов утазди вован оклі пну вочима.Фе дькосто яв,як дерев’я -ний,високонадголовоютримаючикувалду,ідививсякудись убік. Вражен ий Віть ка встав, гля нув і собі... остов пів. Закам’я нів на міс ці. Занімі в! Спе ршу непові рив власн им очам. Горо дом ішла Галя, й ого Галя із с ином ча плівськ огофінаге нтаПетром Біл им!Во навеселосмія ласядо нього,іПет ротежсміявся.Отой завж ди при лизан ий, напахче ни й одек оло ном мамин си нок, Петр о Бі- ли й. Отой Петро Біл ий, ябе да й б оягуз, хвальк о та бреху н, якого Вітька тер- піти неміг.Ідо ньогота кпр ивіт н овсміхаласяГаля, йогопе ршал юбов...
Вітька в орухн ув похо лоді лим и губами та не с промігся й сл ова сказати.Ф едько все ще неп оруш но стоя в і висо ко над го лово ю тримав кувал ду. Бувсхож ий н а скульп туру мол отобі йця в Па рку кул ьтур и та від поч инку. Його погля д наче при ріс до того го роду. І в ту ж мить В ітька ві дчув, я к сповзає ізсьомого небанаг ріш нуземлю...
— О зміюко лукавая! !! — на решті повер нув язи ком у пересох лому ро ті.Ві дйогого лосуіФе дькоо чуня вся,кувал датих овисл изну лазрук,грю к-
нулася до долу. Про те ще якусь м ить тр имав рук и над го лово ю, а потім по -віл ьно опусти вїх.Повер нувдо Віть кип осіріл еобл иччя:
— Б а б а ч и в ? . . — з а п и т а в з а їк а юч и с ь . — Б а б а ч и в , я а к д у д у р н і в у у ч а т ь ? . . Н а м со с о к и р у в р у к и д а д а л а , а с а м а з П е п е т р о м Б і б іл и м . . . З а з а к р и в а й к р а к р а м н и ч к у т а б у д д е м о з м о т у у в а т и с я з в і з в ід с и . . .
— У у у , з м і я ! ! ! — в а ж к о д и х а в п о б і л і л и й В і т ь к а . — О т а к з р а д и т и ? О т а к обман ути? Отак кр уг паль ця обвест и? Я к сліпе ко шеня... А я ще во ду нос ив,дро варубав !..
А Федьковже отям ивсятастоя в над ивосп окі йни й.
— Ужитті, Вітьк о,якна довгі йн иві,—пі дсмик нувшта ни.— Можеще йнета кетрап ит ися,божін ки навсездат ні.
Федько зн ову був Федьк ом: флегматич ним, спокі йн им, добр одуш ним іва йлува тим.Підхо пив к увалду та кл ини, щераз гля нув на го род.
211
— Ну, ходімо, пок и нам нов ої ро боти не зна йшл и. На помил ках, як кажего ловако лгоспу,мивсі вчимося.
Вітькав искоч ивізд вору, начеок ропомо шпаре ни й.Те перві нужеспіз навусього: перше к охан ня, пер ше поба чен ня тапе ршу зра ду.
— Це ще пхі! — філософству вав Фед ько, несуч и кува лду й кли ни. — Он у дядь ка Гавр ила бу ло вже тр оє діте й, як ві н застав свою Ме лашку б іля стіжказ кіномеха ніком...ото булаісто рія!Кі номехані крачк ипо лізвід тогостіжка йці лийміся цькі нане крут ив...тощо йговор ит и.А згадайкозакаЧ ап лю.Цейще біль шепостраж дав,бі долаха,че резжіно к...
Що мав на увазі Федь ко Котиго рошк о, згадуюч и козака Ч апл ю, ми заразпов ідаємо. Кажуть, що на місці н ині шніх Ч апел ь був ко лись хут ір запо розьк ого козака Дан ила. Доб ри й був коза к Данил о: не б оявся н і меча, ні д икогок оня, н і косоо кого ян ичара ! І не з нав би й горя весе ли й козак Дан ило, як би не його ос оружн ий ніс, довги й і гостр ий, на че дзьоб. Хто на діл ив козака таким недоте пн имносом,ніхт онезн ав,атіль кип розвал иДан илачерез той ніс Ч аплею. С першу хо роб рий козак Ч апля не горю вав ні в ід носа, ні від прізв иська.Кол ивін наліта ві зСагайдач нимнаКафугром ити яни чар,то довг ий і недоре чн ий н іс аж ніяк йому не заважав. Та й самі ян ичар и зверта лиу вагули шена йогоша блюку.
І все було б добре, я кби Ч ап ля, на свою біду, не зак охався в д очку ш ин карки,красунюОксану.СунувсяхоробрийкозакЧ аплядокрасуні,атавкрик:
— Ой леле!.. Так ий ніс на свят о ріс, а ти й ого, козаче, у бу день носиш ! Ч а п л я п о г о р ю в а в т р о х и , в и з н а в з а к р а ще в д а р и т и з т и л у й а т а к у в а т и ш и н

карку, що б з її доп омогою вкось кати непо кірн у Оксану. А ле вия вил ося, щошту рмувати Кафу бу ло легше. Пра вда, ши нка рка спер шу мовб и й не за переч увала прот исватан няЧ аплі,а лиш есказала:
— Ніби й н е поган ий т и козак, Дан иле, і хуті р доб ри й маєш з усією жив ністю, а хто т ебе знає, що в тебе на мис лі. Поживемо — побач имо, що т и заїден,ат одівже йвід дамОксану.
Повеселіли й Ч апля захо тів по казати себе з усіх бо ків. З нав, що ш инк аркап онад усе ціну вала тих козаків, к отрі д нюва ли й ночу вали в її ши нку. ОтожЧ апл я і занад ився в ш ино к. І що б ільше він п ив із п рият елями й біль ші ком паніїіз собоюводив,топривітнішоюдоньогоставалашинкарка.ІколизалітоЧ аплязавоювавїїсимпатії,товиявилося,щосвататисядоОксанивженебулорації:хутірп опл ивзабо ргип рямісінь кош инка рців руки. Іназва ла вона тойху тір Ч аплі, на згадку п ро довг оносого невдаху, і в ідда ла його сво їй Оксані впр идане, кол ита одр ужуваласяз мол одимсот ни ком...
— Он як вон о, Віть ко, було ! — торох тів до рогою Фе дько. — Хутір пропа вза цю л юбов, коза ка жінк и вкр утил и! А ми ж тіль ки д рова ру бали їй, і вк рут ити нас, самокрит ичн о кажуч и, нічого не ко штувал о! Ех, не щасли ве нашесе лонак охан няізсамогопо чатку.
— Уб’ю!— раптомст исВіть какула ки.
— Кого?—повернувсядоньогоФедько.—КолиГалю,тодарма.Чижвинуватадівчина,щомизтобоютакікапловухівродилися?Петройводиненосив,
212
ідров неруба в,а,бач,од разужугоро д!А микувал дамигепа ли.Ні,ко либ ить,то, п о моєму, треба Петра. І п оби ти до бряче, щоб не посмів до Галі й у двірзахо дит и.Може, щейудаст ьсяйого відігн ати.Б ожін ки,як казавдя дькоГа в-р ило,в изнают ьтого,хтоїх укрут ить.
Вінменеза пам’ятає!
— Я готовий!—с казавВі тька,засукуюч иру кави.—Я й омупокажу Галю!
— Підожди, н е гаряч ися, тут треба добре обмірку вати. М ожна Петра за -стукат ивтемномумісц ій...
— Я не злодій, щ об к идатис я на нь ого вно чі, — пере бив його В ітька. —Я кщ обит ися,тов деньі по чесному.Що козакЧ апляз роб ивсвоємусупе рни ку сотн ику?
— А що? — здвигнув Фе дько плеч има. — Не цілува вся ж. На герць його вик лика в.Іб илися вон инаш аблю ках!
— О ц е п о ч е с н о м у й п о к о з а ц ь к о м у ! — з а г о р і в с я В і т ь к а . — Я т е ж П е т р а в икл ичу нагерць.
— Тобто надуе ль?—задумавсяФе дько.—Я ч итав,як надуел іб’ються, і з н а ю п р а в и л а . О ц е б у д е п о б л а г о р о д н о м у . А к о л и х о ч е ш і з о в с і м б у т и б л а г о - родн им, тобер именесво їмсекунда нтом.
— А зброяде?
— Ну, шаблюк ми не діста немо, а самопалів мож на. Я ще підч итаю в Пуш -кі нап ро дуел ь,і Петр овіб око мвил і зеГа ля Ко зач ок!..
Отвамівсе!
…А вавтораопуст ил исярук и.Усе!

А втор чесно в ико нав свій о бов’язо к і, як умів, роз повів про те, як перше кохан ня ВітіГ ороб цяп риве лойог о,Вітю Горо бця,д опер шоїі,думаємо,оста ннь оїдуе лі.
Поравставати, Вітю. Твій часнастав.
А ти все ще спиш із гар ячим піс ком на жи воті, закоха ни й мій мужчи ночо тир над цяти непо вн ихрокі в.
Тисп иш оста нні й раз пере ддуе ллю, спи ш і...
І сниться т обі по хоро нна п роцесі я, і духов ий к олгосп ни й оркест р, спа-лаху ючи прот и сонц я міддю, грає т раур ни й марш... Усе село п рово джає тебе,В ітюГо робц я,востан нютв оюпуть !
Плаче за труно ю Галя, п оби вається: «Ой, на кого ж ти, мовл яв, мене по -к идаєш?..»
«Не знаю», — гірко думає Вітя та к ріп иться з остан ніх си л, щоб і со бі нер озплак атися.Негожеп окій ни кунасво їхпохо ронах плака ти.
Усіплач уть...Федя плаче йнаві тьГр ицьк оПрич епана даномует апіру ка-вомсл ьозив ити рає.
А головаколгосп у,схил ивш исьнадт обою,сумн окаже:
— Шановн ий то вари шу Гор обець ! Рад имо Вам спат и спок ійн о й в ивчат ивснік ласик ів!
Ітебе опуск аютьу яму.
213
— Н н е ех о о о ч у у у ! ! ! — з н е на ц ь ка к р и ч и шт и .
— То вставай, я к не хоче ш! Ч ого ти репетуєш, я к тітка Марфа, кол и в не їгрошінабазарівитягли,—хтоськажеголосомФе дькаКот игорош ка.—А по-т імвона при йш ладод омуйзна йш лагроші всебепі дпо душко ю,упан чосі...
— Е е . . . Г г а а ? ! — В і т ь к а з а к р и ч а в і с х о п и в с я. — Щ о ?
— Ч ого ти як самашедш ий крич иш? — Фе дько аж ві дскоч ив. — Устава й,по равже...
— Що?..Га?..—важкодихав Вітька.— Меневже вби ли?
— Щ е н і , — у т і ша є Ф е д ь к о й , п і д т я г н у в ши шт а н и , о п т и м і с т и ч н о з а к і н ч у є , — а ле можуть... У тебе все, я к кажуть, ще попере ду... отож пр отр и очі й х одімо на поле бою. — Подумав ши, ра дить: — Ко ли бу деш че рез поріг переступа ти,в исоко пі дніма й ног и, щоб, був а, не спітк нувся... Є така при кмета: хто спі т-к нетьсяпе ред дуе ллю, того неодмі нно вгепають!
Вітьканехоче,щобйоговгепали,тому,високопідн імаючи ноги,стара нн опересту паєчерез порігіжмур итьсяв ідласка воговра ніш ньогосо нця.
— Я кийгарн ий рано к,—зітхаєві н.
— Я к з а в ж д и п е р е д с м е р т ю . . . — п о ф і л о с о ф с ь к о м у к а ж е Ф е д ь к о . — Т р о х и н езабув... Вихо дячизхат и,не озира йся,боп отімне повер нешся назад...Носаневішайійдизгордопіднятоюголовою.Колираптомщо...ну,вгепаютьтебе,усібудутьказати, щові нішов ізгордо під нятоюг олово юусвоюоста нн ю,таксказать,пу ть!
Івон ипі шли.Нап олебо ю.
В і т ь к а Г о р о б е ц ь к р о к у є п о п е р е д у , я к і г о д и т ь с я , з г о р д о п і д н я т о ю г о л о в о ю , ФедькоКотигорошко,під тримую чив пазусісамопал,к отитьсяза нимслі домі важк о зітхає. Віть ка на хо ду розд ивляє ться село й теж зітхає. Гарне ж я керіднесело!Усевяворах.А налевадах—верби.Садивишневі,яблуневівсюди.. Сорока десь безту рбот но скре коче, грак и галасують... то там, то тут поваж ні,солід ні ле леки на хатах стоять і ґречно, з гід ніс тю на світ біл ий див ляться...Нади вляється Віть ка,може,біль шевін інеп обач итьужеВе ли кихЧ апел ь?
Федько позаду ньогошмо ргаєносом.
— Тичого?— необе ртаюч ись,питає Віть ка.
— Жа жалко...—пхикаєФ едько.—А ра птомтебе вгепаєПетько? Вінта -к ий,що навсездат ни й.
— Будь мужч иною, — ради ть Віт ька. — Я кщо й заг ину, так на по лі бою,я кіпо добаєсп равжніммужч инам!
— Я з б е р е ж у п р о т е б е с в і т л у п а п а м ’ я т ь у с е р ц і , — Ф е д ь к о в и т и р а є с л ь о з и й у м и т ь с т а є п о д і л о в о м у з і б р а н и м . — З н а ч и т ь , т а к . . . Д а в а й шв и д ше , б о П е т ь к а щеп одумає,щом изляка лися...
Друзінадда ютьходу.
— Ех,ібудежзаразст ріля ни на!—Фе дькоаж руки відзад оволе ння потер, ради й, що та ка важли ва под ія, як дуе ль, не о бій деться без й ого, Феди ної,участ і. —Недармажявсю нічсамо палаготува в!—С пльо вуєтаавто ритет но з а я в л я є : — Б а б б а х н е , б у д ь з д о р о в ! А б о П е т ь к у , а б о т о б і д о б р я ч е п е р е п а д е ! . . Пожи вемо,яккажут ь,побач имо.
214
В іт ь к а б е з о с о б л и в о г о е н т у з іа з м у д о д а є :
— Поживемо—по бачимо,к огобабах не.
Дуель
25ли пня 196 4рок у.Сьомагод ина ранку. Самопал ивжезаря джені.
Секун дант иуточ нюють останн ідетал ідуел і.
Дуелянти похмуро сто ять бі ля своїх ба р’єрів на березі став ка й стара -ються не див итис я оди н на о дного. Їх розді ляють двана дцят ь кро ків. Два-на дцят ь кро ків жит тя і смерті. Навіть галас ливі со рок и затихл и на ве рбах ізац ікавле но спосте рігають, щ о ж діється бі ля ставка. Цього разу агресії наї хнігн іздані би ніхто незамишл яє.
— Увага!—ур очисто вигукує Федьк ойр вучко підсмик уєштан и.—Ч ерездвіхвилинивибудетестрілятисязаГалюКозачок!ПершийпострілпосвоємусуперникуПетро віБі ломузроб ить Вітька Горо бець...
— Ти не загов орю йся! — пе ребив ає Віть ка свого секун данта. — Він дляме ненесупе рн ик.Ві нп ростоне чеснал юди на,івсе!
— Щебпак!—зак опи люєПетрот овстуроже вугубу йпрез ирл ивосп льо- вує. —Начеяв инуват ий, щотиге павкува лдою !
— Замовкн и! — по трясає В ітька самопа лом і від ненав исті аж тан цює. —Т изаразо держи шусе,щохот ів!..
— Против ник и, не д ратуйтеся, б о вам ще тре ба стріл ятися, — заспо коюєстар ши й секунда нт. — Дотр имуйтеся прав ил дуе лі. Я проп оную вам у цюостан ню, таксказат ь, істори чнухв ил ину помир итися.
— Пішов ти д о чорта зі св оїм мирі нням! — вигукує Вітька. — Я пе ршимп окохав Галю, і во на пер ша звер нула на ме не увагу. І як що Петро х оче мир и-т ися,тохай відмов итьсяві дГалі !
— Ніколиусв іті!—ч вир каєПетро йбереться руками вбок и.
— Не забувай, що я перш ий стрі ляю! Я тоб і покажу, я к до чуж их дів чатпр истават и!
215
Секун дант ирозда лисуп рот ивн икампо коро бцісір ни ків.
— Д у е л я н т и и и ! — н а в и с о к і й н о т і з а т я г Ф е д ь к о . — Д о б о ю п р и г о т у й т е с я ! Дуеля нтизв елисамо пали йна ціл или оди нна одн ого...Щемить—і...
— Юрку! — звер нувся Фед ько до Пет рового секу нда нта. — А ну, від ійд ипо далів ідПетра,щ об,бува,іте бенесад онул о!..
Побіліл ийЮр ко,хло пчи нарок івдва над цяти,Петр івсусід,ко три й,власне, і пішо в у секунд ант и тому, що був ви нен Петру п’ятна дцят ь копі -йо к, позеле нів, поза дкував, а т оді, щось дико кри кнув ши, ч имдуж ки нувсят ікати до села, тіл ьки штан и залоп отіл и. Ніхто й сло ва не вст иг сказати, як йоговже небул о.
— Таки йпру дки йдо вгожит име,—пох итавгол овоюФе дько.
— Стійте! — раптом зак рича в Петро й теж почав зе леніт и. — А хіба ви на наспра а вд і?..Хі хібаце негра?
— А а, ти думаєш, що я гратися з т обою п ри йшов? — пирх нув Вітька,в итягуюч изко робк исірн ика.—Думаєш,к омедіюбу дурозіг рувати? Стій !..
— Вогонь!—крикнувФедькой,упавшиназемлю,обхопивголовуруками.Ч е е ерк!..
Трісну в сірн ик, спалах нув. В огни к обхо пив жов тяву п орош ину на запал іВіт ьчи ного самопал у.Щесекунда —спалах незапалі тоді...
Вітька зві в голову, гл янув на Петра й... ні кого не побач ив. Петро нісся досела вхмарі кур явит очнісі ньк о так,як п исавко лись Лермо нтов:
Гарунбежа лбыстрее лан и,Быстр ей,чемзаяц отор ла,Бежал онвстр ахеспол ябра ни...
— Боягуз! — застогна в Віт ька й у ту ж секу нду ві дчув, я к його р уку ізсил ою рв онул о вгору... Ні, самопал не ст рель нув, він вибух нув, на че бомба,в ибухн ув гулко, і к луб чо рног о кіпт явого д иму з вогнем уда рив Віть ці в об -ли ччя.Щосьізси лоюдз изнул ойого позубах...
Коли Віт ька роз плющ ив оч і, розірва ни й, чор ни й від пороху само пал ле -жавдо лійусе щедимі в.Гостро пахтіл опор охом.
Обличчя паші ло жаром, а на зубах щось трі щало. Вітька сп люн ув — і до нігви павп очор ніл ийв ідпо рохузуб...
— Наякийч ортзда ласятака дуель?—зд вигну ввін плеч има.—Усіп овті -кал и,аясобізуб вигат ив.
— Уже? — схопився з п іску Федь ко. — То бі голо ву не ві дірва ло? А ну, по- кажи... ой о й, яки й же ти ч орн ющи й, як у сажі...
Федько п окрут ив Вітьч ину го лову й, переко навш ись, що во на на місц і,захопле нов игукну в:
— Нуйбабахн уложд обря че!..Мабут ь,івселічу ли.
— Ч омусамопалрозірва ло?—на ки нувсяВ ітька насвогосеку ндан та.
— Н н е з н а ю, — п о ч е р в о н ів Фе д ь к о . — П р о с т о т а к . . .
— Небреши! Ти наси павпо рохубі льше, ніжтреба.
— Ну,двімірки всипа в,—пох нюп ивсяФед ько.—Я хотів, щобт ипере -міг.А воно...
216
— А вонотак нечесно,—с пльову вавВ ітька йпор ох,ікро в.—Могл ожусізуби пов иби вати.
— А дежПетро?—озир нувсяФе дько.— Ужевраю?
— Боягуз він нікч емни й, а не Петро ! Хваль ко заяч ий! Та зрод у віку не пові рю,щоб Галя йогоп окохала !
— А лежмибачил иїхраз ом?—розгубле нок ліпав Федько.
— Тут щось не те. Галя не могла пок охати та кого бо ягуза! — азарт но до -вод ив В ітька й відчу вав, що ві дцьог о йомутр охи лег шає.
— Вітько !!!—жах нувсяФе дько.— Тіка й!..
Вітька рвучк оогля нувся.Домісцяд уелібіг чаплі вськи ймілі ціоне рГр ицьк о Приче па, кот рий мав в ули чне п різвись ко Дани й Ета п, і неми ло-сер дносв истів.Цьоговже небу лопер едбаче ноумовам идуел і.
— Федьку!..Б ігом!Щобтв оєїіног итут небул о!
— Ат и ?
— Меніо днак ово...
— Я тежнетікатиму.Цене благор одн о...

Протепрож огомки нувсяна други йк райставка, дебул игустізарос лімо-л одогове рбн яка.
— С т і і й ! ! ! — з а г а л а с у в а в П р и ч е п а . — С т і й н а д а н о м у е т а п і , б о с т р і л я т и м у ! . . Щобдатизмогусекундантовівтекти,Вітькаповільно побіг у протилежнийбік,перечеп ився,упав.Док иві нзвод ився,пі дбігзахека ни йПриче пайсхо пив
йогозаруку.
— Та не свисті ть так дуже, — набурмос ився В ітька, — бо ме ні аж у п’ят ишп игає.
— Я ось тебе свисну по поти ли ці! — важк о хекав Пр ичепа. — Що це т во- рит ь ся ?..Дочо го ми...до жил и ся...на да но муета пі ?..У Ча плях дуел ь.Заб о-р оне на ще п ри ца рю дуе ль!Ч ерез якесь... дівч исько... Два дур ні, не досягши па сп орт но го віку !..
— А Ви не смійте згаду вати Га лю! — наїжачи вся Віт ька. — З мене п и-та йте,яго ловн ийзач ин щик !
— Спитаємо,го лубе,спи таємо!—запев ни вПриче па.—Подумат итіль ки! Во ни стрі лял ися! І де? У Ч аплях! На мої й діл ьни ці, де на віть самогон ни ківнемає! Та це ж на даному ета пі до бре, що зуб ом відбу вся. А коли б го лову...від ірвал о? Я к я мав би реагуват и? На даному ета пі? Ск ласти акт про д уель?При класти до нь ого твою дурну го лову? Я к реч ови й наоч ни й до каз? Ди-віться, мов ляв, до ч ого Прич епа дос лужився. За двад цять ро ків! Бездоган ноїсл ужби! Улава хміліці ї!Нада номуетапі !
— Н у , в е д і т ь у ж е , ч и щ о , — б у р к н у в В і т ь к а . — Б о м е н і н а б р и д л о в ж е с т о я т и . . . надан омуетапі.
— Постоїш, не до мо лодо ї тебе ко нвою ватиму. З начит ь, так. Ти а решто -ван ий. За кор истуван ня забо роне ною ду еллю. Мусиш іт и рі вно на дан омуетапі. Крок у ліво, к рок уп раво — в важається втече ю. У такому в ипа дку язмуше ни й буду застосува ти збр ою. Я сно? — і Приче па крас номовн о лясн увсебепо кобу рі.
217
— Я сно, —похню пився Віть ка.
— Крокомруш,д уеля нте!..
А решт
Ш и р о к ід у б о в ід в е р і, о б б и т іх р е с т н а в х р е с т м е т а л е в и м и шп у г а м и , р о з ч и н и - лися з п роти вню щим скрегот ін ням. Віть ка пересту пив поріг. Двері з т им жескреготі ннямзач ин илися. Бра нець постояв кільках вил ин,зв икаюч идо тем-ряв и, а тоді, нагледі вши в кутку со лому, пр исів, задово лено простяг нувш иног и. Ві д пострі лу й а решту к рути лася голова, болів в иб ити й зуб, і, що н ай-гі рше,— настрій бувн ікуд иш ній.
« О с ь і с к і н ч и л о с я м о є к о х а н н я , — з г і р к о т о ю д у м а в В і т ь к а . — Т е п е р з а п р у т ь ме невтю рму—ібу дьздор ов!»
Дверізновузаскрипілийупустили.. .П етраБілого.Вітьчинсуперникстояві безпорад но клі павоч има, звикаю чи д отемряв и.
— Що,ітебеспійма ли?—озвався Віть ка.
— Я самприйшо в.
— Тижіб оягуз!..А жпрот ивно …
— Я не боягуз, я з пови нн ою пр ий шов. А пови нну го лову не січуть. Це всети в ину вати й, — Петро схл ипував. — Ти перш ий в икл икав мене на дуе ль істрі лявти...
— А чогожтипого дився?
— Такя думав, що цегра я кась.
— Було б не лізт и до чужо ї дівч ин и.
— Та я Галь ки й бачит и не хо чу!
— А х ти ж боягуз нещас ний ! Мал о того, що з дуе лі втік, та к ще й дівч инуган ьби ш? — схопивс я Віть ка із стисне ним и кулакам и. — Гово ри, чого т и знею вкуку рудзухо див.
— По лов...
— Що що?
— Кажу, що полов кукуру дзу, — вит ирав сл ьози Петр о. — Я тільки х отівп озаграват и з Галею, а во на мені сапу в руки — і в куку рудзу. Ну й д овелося вип олот и...
Вітькав іднес подів анк ивпав насол омуйроз реготався навесьсарай :
— Х а х а х а !. . К у к у р у д з у п о л о в !Х а х а х а !. .
— А тидрова рубав.
— Цехоччолов ічеді ло.Ха ха!А ти полі льн ицею був!ОтГал яздор овотебе пров чил а,щоб не лізку ди нетреба. І вип олов?
Ну,я іпі шов.

— Вип олов. Вона пр ийш лайкаже :«Дякую.Те перт иможешіт идо дому».
Самсівнастіль цібі ляв иходу.

— Ти,Петре,ду рн ий,якст опуд івдиму !Ч огожтинес казавцьог о?Такми бінеб ил ися.А тепер...
Зновузаск рип іли двері.За йшо вПриче па.Дверізал иш ивві дчи нен ими.
218
— Ну, як справи, ду еля нти, на даному ета пі? — весело зап итав ві н, огля даюч и хло пців. — Я бачу, о ди н уже сміється. Це добре. Хоча гріх и ваші т яжкі ї...Нуйспекасього дні...Ху!..
Причепа розстебну впоясіз кобур оюіп оклав їїбіл ястіль ця,пот імскину всороч ку та по вісив на цвях.За ли шився вма йці, п олегше нозітхн ув:
—
Розмордува ловасн адан омуетапі,ута куспеку!
У у ф ф ф ! А ж л е г ше с т а л о . Н у й к л я т а с п е к а . А т у т ще й в и , д у е л я н т и .
Причепа ( у майц і зовсім не схожи й на гр ізного міл іціо нера) по шкріб во лохатігру ди,п озіхнув,зр учно вмостився настіль ці.
— Ось що, шанов ні. Прик онво ював я вас н а даному ета пі не для тог о, щобу жмур ки з вами в о цьому сараї гра тися. Хо ча й спе ка, дідь ко її бер и, а дове д е т ь с я м е н і п р о ч и т а т и в а м л е к ц і ю н а т е м у « Щ о т а к е є с т ь з а б о р о н е н а з а к о н о м д уель, що таке єсть коха ння та що таке єсть дурн і». Регламент на да номуетапі дві год ин и. Для висту пув деба тах — 15 хв ил ин.За перече нь не бу де?
— Небуде,—пи рхну вВіть ка,бо йомупоч ина впод обат исяПриче па.—Нависту пуде батахможнавжеза писуват ися?
— Гриц ькуСеме нови чу?—пр олуна лозна двору. —Васможна?
— Недадутьна даномуе тапі йлек ціюп рочи тати,—зві всяПриче па.—А виготу йтесяд обур них дебатів.— Іви йшо в,щіль ноп рич ин ивш изасобою двері.
Вітька неуважн огля нувуслі дПриче пій відн есподі ванк иажсвис нув...
Білясті льця лежавпо ясізкобу рою...
У В і т ь к и р о ст у т ь к р и л а
Одним стри бком В ітька о пи нився б іля стіл ьця і т ремтячим и рукам и схоп ивко буру.
— Значи ть,так,—звер нувсяв інд опосір ілогоПетра. —Я заразпроч итаюПр ичеп і лек цію на тему «Що та ке зброя та як не ю кор истуються». Витягу юрево львер, зво джу кур ок і стаю бі ля две рей. При чепа, ні чого не підоз рююч и,відк риває і...
— С т р і л я т и м е ш? — а ж п о з е л е н і в П е т р о й п о ч а в г и к а т и : — И и к ! . .
— Таслухай,б оязли ватвоя душе!Я в искакую інастав ляюнаП риче пуре вольве р: «Сті й! Р уки вго ру!» Дан ий Е тап їх пі днімає... Я йому кр ичу: «Кро ком ру ш до сараю ! Крок ул іво, кро к упра во — вважаєтьс я втечею, і я змуше н ийбу дузастосуват избро ю...»
Петро тихо ох нув і, нем илосер дно г икаюч и, по повз до со ломи й став пос піш нозари ватися.
— Ех,ти!—сп люну вВіт ькай рішу черозстеб нувко буру.
І — в і д с а х н у в с я . Я к б и з к о б у р и і з с и ч а н н я м в и п о в з л а г а д ю к а , В і т ь к а т а к н е розгуб ився б, як розгуби вся, побач ивш и в гріз ній к обурі гр ізного сержа нтаПр ичеп и... кусень хлі ба та два п омідо ри. Достиглі, со ковит і помід ори кни ші.В ітька нічого немігутямит и.Я к?Уко бурікусе ньх лі базпомід орами? Тащож це,зре штою,— кобу радля револ ьверач игоспо дарськасумка?
— Н н н у , що т а т а м ? — з п і д с о л о м и о зв а в ся П е т р о . — И и и к ! . .
219
— Н і ч о г о , — с п о к і й н о о з в а в с я В і т ь к а . — Р е в о л ь в е р , в и я в л я є т ь с я , д у ж е с м а ч - н ий,особ лив озпомід ором.
Петронед овір ливо вигля нувізсо ломи.
— Вилазь уже, дамітобі.

Вітька р озділ ив п орів ну хліб, помідо ри й мо вчки прот ягнув Петр ові. Не-вд алі дуе лян ти в о дну хв или ну вп орал ися із хліб ом, і Віть ка ли ше сумнозітх нув:
— Шкода,щов ньогота камалако бура.
Знена цька за глухо ю стіною са раю поч увся серд ити й кр ик При чепи йроз пачл иви й вереск Ф едька Кот игоро шка. Там щось вовтуз илося, а по тімстихло.
Вітька зд вигну в плеч има. По хвил і зари піл и двері, і Пр иче па ввів за вухо в сарай Фе дька з ло патою в руках. В іль ною ру кою Фед ько розмазува в по о б-л иччюсл ьози йшморгав носом.
— Ось вони, твої дуеля нти, — б ушував Пр ичепа, — яких т и хотів на да- ному ета пі ви ручит и за до помогою пі дко пу! Те пер п овн ий ансамб ль. Для т е б е , Ф е д ь к у , н а д а н о м у е т а п і д о в е д е т ь с я п р о ч и т а т и л е к ц і ю н а т е м у « Щ о т а к е п ідк опи з метою зв іль ненн я арешт ован их та як в они розці нюютьс я згідно зка рн им кодекс ом». Ич, який, сара й пі дкоп увать!.. Я тебе пі дкопа ю на да номуетап і!
— А нащо ж Ви за перл и Віт ьку? — насу пився Фе дько й на всяк випа доксхова вся за Віть чи ну спи ну. — Я прок опав б и дір ку, якб и Вас н е пон есло засарай...Та к,ніб иі ншогомісц ядля цього немає...
— Т и м е н і ще б у д е ш у к а з у в а т ь , к у д и м е н і б і г а т и н а д а н о м у е т а п і ? — п о с в а - рився Пр ичепа, і ту т його п огляд у пав на розстебн уту коб уру. — Х лопц і, хтолази в...докоб ури?..Деви поді ли...
— Ми ваш « револь вер» з’їл и, — пи рхнув Віть ка. — Шкода, що ма ла ко- бура…Нада номуета пі.
— Отакої!.. — розгуб ився Приче па. — А що ж я обі датиму?
І в цю мить щось ні би спа лахнул о. Ніби со нце вк отил ося до сара ю. Напорозіз’я вилася ГаляКозач ок.
— Вітюн ьчи ку?! Тиж ив ий?!—к рик нулав онара дісно.
Іст а л о ся т е , чо г о н і к о л и н і к о л и н е з а б у д е В і т ь к а Г о р о б е ц ь . С к і л ь к и ж и т и м е , що непо шлей омудол я,яків ипр обува ння нетра пляться най огошл яху,ані - к о л и н і к о л и н е з а б у д е В і т ь к а Г о р о б е ц ь , я к Г а л и н і р у к и , н а ч е к р и л а , з д і й н я л и с я вгору, у пали йому на плечі, і Га ля рв учко п рит ягла його до себе й при палагубам идо йогооб пече ноїщо ки.
— Ну й дурн ий же т и, ну й дур неньк ий, Вітьк о! — не т о плака ла, не тосмія лася дів чина в отор опіл ого хло пця на грудях. — Ой, та я ки й же ти за-мурза ни й, дуел янт ику мій!.. Х одімо, ход імо, тут кол одязь у дворі, ум иєшся,дур нен ьки йВі тюнь чику !
І,сміючись,Галя потяг лавсещеот ороп ілого Вітьк узарукуізса раю.При -чепа,Фе дькотаПет ромовч кипе регля нул ися.
220
— Лекція відмі няється, — перш им пору шив мов чанк у Приче па. — На да- номуетапі при бувн ови йлек тор...
Федьковста ві,пове ртаюч исьдоПет ра,сказав:
— Отаке воно жи ття!.. Хто за дівчатам и не стрі ляє, той і не виг рає... Ну,Петре,зроби нада номуетапі дядімі ліці онеру ручк оюібіж идо дому.
І,підсмикнувшиштани,Федькопокотивсяізсараю,незабувшиприхопитиізсобоюсвоюлопату.Біляколодязявінусівсянакамінь-ва лун,п ідпе рголов урукам и й зачуд овано с постерігав, я к Галя мету шилася біля Вітьк и, як во нащ ось весело ще бетала йому, сміялася і хлю пала н а Віть ку чист ою холо дно ювод ою.
Вітька р адісн о вмивався та в ідчува в, як від тієї чист ої вод и, яку зл ивала й о м у Г а л я , у нь о г оз а с п и н о ю р о с т у ть к р и л а , м о ж е , ще м а л е н ь к і м а л е н ь к і , м о ж е , ще неміцн і,може,щенев прав ні,алер ослит ікр ила,від яких люд инастава лакр илат ою.( ...)
1. Галяназ ивала Вітьку

А орл омБсонцемВЖ учком
Г во рон ом
2. «Флегм атич ний ,спокій ний ,доб род ушн ийіва йлув ати й»—ха рактер истик и
А П етраБілог о
БВіт ькиГоробця
В міліціо нераП р иче пи
Г Фе дька Кот игор ошка
Репліка Геро й(г еро їня)т вору
1«—М ив аш“ рев ол ьве р”з’їл и.Шко да, щ ома АГаляКоза чок
лакобура…Нада номуе тапі» . БП етроБіли й
2 « — Д л я т е б е … н а д а н о м у е т а п ід о в е д е т ь с я ВВіт ькаГоробець
ГП ричеп а
п р о ч и т а т и л е к ц і ю н а т е м у “ Щ о т а к е п і д к о п и зме тоюзвіл ьнен няа реш тов аних ...” » ДФедьк оК отиго рош ко
3«—Вип олов .Вона при йшл айкаж е:“Дякую.
Т е п е р т и м о ж е ш і т и д о д о м у ” . Н у, я і п і ш о в » .
4«—До тримуй тес япра вил дуелі.Я проп оную
в а м у ц ю о с т а н н ю , т а к с к а з а т ь , іс т о р и ч н у
хвили нупоми ри тися» .
4. П ереч итайт е д іал ог В ітьки з Га лею на по чатку пе ршог о п обач ен ня. Із чогов ид но , щ о в пев нен іше по чуваєть ся Г аля ? Зач итайт е р ядк и, у я ких ді вчи наі рон ізує.
5. Навіщо Вітька пі дчас поб аче нняз ітхав ?Ч изр озумівв ін ,що цебу ла поми лка ?
221
6. Якеза вда ння Гал яда лаВ ітьці ? Чи пов инн аце роб ити дів чи напі дча спе р- шогоп оба че ння ?
7. Опишіть стан Віт ьки та Ф едь ка, ко ли во ни поб ачи ли Га лю з П ет ром Біл им.Щ ови від чува ли вце ймоме нт?
8. Яквч ин ивВ ітька ,ко ли поб ачи вГа люзП етром ?Що бвиз ро бил ин айог омісц і?
9. Якв иріш ив помстит ися Вітьк аП етро віБ ілому ? Чир озумн оце ?
10. Докогов ияв ляєс импат іюГа ля— доВ ітьки чиП ет ра?П роі люстру йтес вою думкукон кретн импр икла домізтвору .
11. Якб ивам дов елос яіл юструв атио дн узісц енп овіст і,то якув иви бр али б? Чому саме цей епіз од ?
12. Вир азно пр очит айтез аро лям ирозм овуВ ітькизП етром Біл им імі лі ціо не- ромП р иче пою .
1. П рочита йте док інц япо вість В. Чеме рис а«В ітька +Гал я, абоП о вістьп ро пер шек охан ня» .
2. Випи шітьузошит фразео логізми ,якієзас обамитв орен някомі чного .
ЧаС Т иН аДРУ Га. Г ОЛУ БА КУ НИЦЯ
С к іл ь к и б у д е д в іч іп о д в а ?
Ручн ий год ин ник у Віть ки Го роб ця, звісно, ще не вод ився. Б іжачи на по -баче ння,ві нзапо радоюКот игор ошка прих опи вхатні йбуд иль ни к.Іхочав ін б у в д е що з а в е л и к и й — к и ше н я в і д с т о в б у р ч у в а л а с я , — а л е , я к г а р я ч е з а п е в н я вКо тигор ошко, це суща др ібн иця. Г олов не, що В ітька завж ди скаже то чни йчас,ко лип ротера птомзап итаєГал яКозачок.
А поки що б уди льн иком ко ристується сам Го робе ць: раз по раз закло по-та нози ркаєн анього. Сьомагод ина...П’ятна дцятьх вил ин навосьму...Галі не ви дно. Невже не пр ий де? А ле ж обіця ла. І наче бто з радіст ю. Ч и, може,тільк и так здал ося?.. Вітька все к ружляє і кружл яє між вербами. На н ьомунов і ( сині в смужечку) шта ни й жовті р ипу чі черев ик и. Рукава білої со рочк ип о п а р у б о ч о м у з а к а ч а н і п о л і к т і . На г о л о в і — «б ок с»( т а к и д о м у ч и в к л я т и й Ле вонт ій!) ,біл яви йчубч ик непо кірн остовбу рчит ься.
Хлопе ць мріє п ро ту щасл иву мит ь, як між вербам и з’явит ься Галя. Отяк би ї й хто небу дь пог рожував. Ну, зви чайн о, не смертель но, а так, у міру, щоб Вітька міг себе як с лід п оказати. Пр иміром, сікається до дів чин и злю -щи й собака. Вітька відваж но й де на того з люку гру дьми й рятує коха ну...Соба ка? Теж зна йшов небезпе ку. Та Гал ю всі чап лівські со баки з нають як облу пле ну,бовк ожни йдв ірпо штур озноси ть!
Горобе цьпі дби раєнебез пекубі льшсер йозн у.Хло пцеві такхочет ьсявтн ути щ ось героїч не, щось таке лиц арське. Без переч но, на о чах у дівч ин и.Щоб по бачи ла, яки й ві н смілив ий і в ідважн ий. От як би н а леваду вискоч ивле в...О!..Лев—підход ящи йоб’є ктдл яВіть чи ногол ицарст ва.Кинувся бтодіх лопе цьна царязв ірів,мовт ойв итязьут игров ійш курі...А бона левадув и-
222
бігає чорна панте ра. А бо ведмідь, напр икла д. Ч и, на гірш ий в ипа док, сніго валюд ина...А що?
За хвил ину на мир ній ле ваді к лекоті ли жахл иві б итв и. На Галю зграям ики далися леви, п ідступ но п овзли чор ні пан тери, р ика ли т игри, важк ою сту-п ою суну ли афр икансь кі сло ни, звив алися брази льські п ітон и, скрада лися д и в і з і ї к о ще ї в , е с к а д р и л ь я м и н а л і т а л и б а б и я г и , п о в з л и с е м и г о л о в і г і д р и ; н а беззах исну ді вочу гол ову об рушува лися у рагани й тайфу ни, пі д ногам и в неї прова лювалася земл я, а в небо шугали вулка ни, і, ко ристую чись бі дою, з но -жамивзубах повзл ище йпі рати!
Левада гуркоті ла, ревла, в ила, гула, стуго ніла, тр іщала, тр яслася... Непе-ремож ни й Ві тька Го робе ць, мов той демон, н осився в скаже ній к руговер ті йв инос ивГал юнар уках...Ви носи втрох изляка ну,але цілу ці лісін ьку.
— Добрий вечір,о рли ку!..

Горобе ць здр игнувся та заст иг. У вухах ще ревіл о побо їще, пер ед оч имамаячи лиле ви,тиг ри,па нтер и,коще ї,пірат и,сло ни,іві нлед верозгле дівза н ими Га лю. Во на пі дход ила до нього, стру нка й в исока, у бі лому біл омуплат ті, зашарі ла від ш вид кої ход и, а очі сяя ли ніяко во й ра до.
— Здрастуй, Галю,—о пам’ятався нарешт іхлопе ць.
— Пробач,ятр ішк изатрима лася.Залед вевстигл арознест исьогод ніш нюп ошту.С тільк ил истівігазет!..
Ходи ли п оміж вербам и, і Віть ка розгуб лено мов чав, бо не з нав, як п ово- дит исьіщог овор ити.Га ля,схил ивш игол овуна бік,задумл ивоп ереб иралав рукахк віти.
— Кажуть,дощбуде... —нарештівидавивізсебехлопецьітутжепокартавсебе:«Теля!Немігнічогок ращого при думати. Тежменібю роп огоди. Іквіт івнезд огадавсяп ри нести.Осел!С правж нісін ьки йосел!»
Дівчина ледьп омітноусміх нулася,п ромовча ла.Зїїт онк их,рухл ивих паль ців си палися на бі ле платт я черв оні пе люстк и пів оні й...
Вітька без поміч но ози рнувся. О, де та гріз на небез пека, кот ра загрожу- валаб йогокоха ні й?..Щоправда,Га ля— дівч инанез ляк лив их.СамПриче пако лись п отисн ув їй руку й подя кував за ві двагу. Ві н тоді їх ав велос ипед оммимо колгос пної фе рми, звідт и виск очив бугай Кор дебалет. Бугай зад равхвоста, р оги до землі т а як зареве й нав перейм и... Звісно, Пр ичепі нічого незал иши лося, як ті льк и ки нути ве лоси пед та о перат ивно вид ряпат ися на те -лефо нн ий стов п. Правда, як в ін ухи три вся без кігтів зафу рчати аж до самихфарфор овихча шечо к, н авіть сам началь ни краймі ліції не знає.
Коли Галя з’я вилася на вул иці, Пр ичепа вже с идів на стовп і й так ог луш- лив озвідт исвистів, щоажд ротигу ли.А Кордеба летуві дпов ідьл юторев івівсе б ив лоб ом у стовп, розго йдую чи його разом із При чепо ю. Проте від важ-н ий мі ліціо нер не здре йфив, а пр одовжу вав нем илосер дно св истіти, я к вінзго дом казав,—«д ля пі дтрим кип оряд ку».
— Я к тобі не сором но дя дю на сто вп заганят и! — з до кором піді йшла Галя д о бугая. — А ну, геть звідс и, бо дя дя При чепа всі ча шечк и поск ручує.Комусказала?..Я квізьмухлуд ину,т ознат им ешмене!..
223
НапревеликийподивПричепи,Кордебалетскорився.Востаннєвда риво бстовп і пон уро п ішов до ферми, а йог о вигл яд так і гов ори в: «Ех, завжд и ціжі нки лізуть неусвоїсп рави».
Миттю зсу нувш ись на землю, Пр ичепа о бтруси вся, сховав у нагр удну ки- шенюсв исток, п опра вив к обуру, міц но п отисн увГал і руку й сказав:
— Осьтакпови нне наше населен нядо помагати прац івн икаммілі ціївп о-вся кден ній робо ті!
ОтакабулаГал я.
А заразїйніяканебезпеканезагрожувала.Навколобуломирнойбуденно.Жінки вистел ил и на лев аді по лот но, галасувал и, ганяю чи м’яча, діт и, а надсе лом займал ися вечір нi д ими. Пахло ми ром, вечор овим спо коєм, затиш ком.Сон це втомле но ко тил ося до гор изон ту. Ні, не пере дбача лося небез пеки. Невез лоВ ітьці Горо бцю,не везло...
— Вітю! — раптом озва лася дів чина тоне ньк им голоском. — А скільк ибуде двічі под ва?
Вітькав ідзд ивува ннят рохи неспіт кнувся.
— Двічі по два? — к ліпав біляв ими ві ями, і йог о голубі о чі аж потем ніл ивід под иву.—Та чоти ри.Ч огоце тип итаєш про це?
— Щобпочутитвійголосок,—ві дпов іладі вчи натайзату ли ласміхотл ивіво логігуб ипломе ніюч имип івон іями...
Івезежотол юдям!
Коли зайш ли д о клуб у, докр учувал и до бру по лов ину філ ьму. Довго впітьмі шукал и віль ного місця. Вітьк а, водяч и Гал ю за руку, во лів, що б темісце не ско ро ві днай шлося. На ек рані щ ось трі щало, рев ло, стріл яло й кр и-чал о, а Віть ка все вод ив і во див за соб ою Галю, мі цно ст искуюч и малень куруку.Його штовха ли:«Куд ип решсянаг олов и?!»А хлопе цьні чогоне бачив інечу в,тягаюч изасобою покі рнуд івчи ну,до киїхс иломіц ьнеп осади ли.
А ж тоді перед ихнув і гляну в на ек ран. Безст рашн ий лица р, молод ий і ду-жи й, ефектн им ви падом ш паги п роко лював б орода того жахл ивого пі рата.Потім ві н спустивс я в трюм і не вдовзі вин іс на пал убу юн у красун ю пр ин -цесу,по лон янкумо рських розбі йн иків.
Ніжноголубіломоре,тріпотіл ибі ліпар уси,пов оле нькит анувуго луб изніп орохо вий дим.Навко лова лял исяпор убані пірат и,аюн апр инц есаніжн ооб- німалазашиюхороброголицарятадивиласянанього,яквіруючийдиви тьсяна божи йли к:захоп лено йвід дано.
«Івезежотол юдям!..—муч ивсяВі тька,заздр ячи кіно ли царю.—А тутн іод ного тоб і пірат а, немов кр ізьземлю п ровал ил ися...»
Г у б и л и ц а р я в и з в о л и т е л я ж а д і б н о п о т я г л и с я д о т р е п е т н и х у с т п р и н ц е с и . О с ь о с ь в о н и м а л и з л и т и с я в д о в г о м у ща с л и в о м у п о ц і л у н к у . Г а л я с о р о м л и в о опуст ила голо ву, нія ково зи рк нула на е кран із п ід пух настих в ій: і хот ілося див итися,ісо ромилася...
Уся залапр ин ишк лавоч ікува нні того поц ілун ку.
Іраптому Вітьч ин ійк ише ніголос нозадере нчав буди льн ик.
224
— Цить!..—заши півзн іяков іли йхло пецьі поспіх омстисспіт нілою руко юки шеню, н емов хотів зат кнут и буд иль нику невчас но розк рит ого рота. А лето й, др иґаючись у р уці, усе дере нчав і дере нчав, ні би хто прок олював йогош пагою.
Поцілун ок був зі рван ий. Натомість, пе вно, ві д голос ного дере ньк отін ня,на ек рані зав оруш ився о дин ізнедо бит их розб ійн икі в...
Узалізн явсярепе тобур енн я:
— Хтотамдзво нить?!
«Кі нець ».
— Заткніт ьйомуго рля нку,бовсі пірат ипо встають!! !
Буди льн ик, розк рути вши всю пруж ину, н арешті ст омлено зат их із по -чутт ям чесно в икона ного о бов’язку. Ге рої на решті поці лувал ися. А ле ефектбув уже не то й, і вражен ня бу ло зіпсова не. Це відчу ли, оче вид но, і самі герої,б очомусьзро бил исяв’я лими йбай дужим и,анаек рані поспіш нов искоч ив
О й с п ів а л и ц в ір к у н и , з а л и в а л и с я . . .
Вонийшли,побравшисьзаруки,акуди—ісамінезнали.П ростувалипро-сто так, як просто та к ходять ночам и закохан і. Їм було хо роше гу ляти в двох під ряс ними з орями, хо роше бу ло тр иматися за ру ки й слухати неви димих цві ркуні в.Усер пневі йтемряв і,тепл ійілаг ідні й,мілья рд ицих« невгамов нихр ица рів но чі» тво рил и на йсвітл ішу симфон ію літа. Нев идимі музи ки бу ливсю ди, пі д кож ною тра вин кою, і зд ивова на, оглуше на ні ч аж розко лювалас явідїх ньої нестр имної дзвінк оїрад ості.
Істалосячу до:як ийсьосо бл ивометк ийтаго лосист ийц вірку нзаспіва вуГал ин ихкосах.В інспів ав,залив ався,він тріща в,кри чавуді вочомув олоссі,і Гал я стояла зача рова на, пр иголомше на, бояч ись во рухнут ися, наві ть клі п- нутив іями,п рит искалар уки догруде й,абист римат исерце,аб иво ноб илося не так бе нтежно й лу нко,аб и несп олош ило цвір куна.
ІВіть казастигзачар ован ий,тре петн ий ітежбоя всядих нути йжмур ився,боя чись ра дісн ими бл искуч ими оч има стрив ожит и співака. Відчу в се бе на й-щасл иві шою лю ди ною. Розумі в, що не к іно лица рю тре ба заздр ити, а хай т ойл ица рзаздр итьйому, Віть ціГор обц ю,боне вйого при нцес и,авГаліКозач окзал иваєтьсяц вірку н,іне пр инцеса,аГа ля— найча рівн ішаді вчи наусвіті.
Од радості й щастя, що пе репо внюва ли його вще рть, хло пець стих а дзве- нівю нимсміхом.
— Я інезнала,що титакга рносмієшся,— шепо тілад івчи на.
А В і т ь к а в і д п о в і д а в ї й , що в і н н а й ща с л и в і ши й у с в і т і , б о н а й к р а ща д і в ч и н а п ланет иЗемля ідепо ручіз ним.

З луків п ахли зів’ ялі, звечо ра скоше ні тра ви, з пол ів тягло за пахом хліба й стер ні. Незчулися, я к ді йшл и до ставк а. На березі таємн ичо шумі ли ве рби й осоко ри, сход ив чер воняст ий мі дни й місяць, а д руги й пл ив у ставку. Десьски далис ясонн ікор опи йчут ибул о,якк рапала черво няставі дмісяцяв ода.
Стоял и на тому місці, де зовсім неда вно ві дбу лася дуель і де гримів по-ст рілк охан ня.
225
Вітькасп раглозаз иравутем нідів очіоч і,мовупре чистук ри ниц ю,ібач иву н их і черв оняст ий міся ць, і білі зо рі, і себе, і нав іть бач ив, як ск идал ися уставку с о нні коро пи, а з н их тихо к рапа ли чер вон ясті кра плі... Незчувся, як п р и п а в г у б а м и д о н а п і в в і д к р и т и х , б е н т е ж н о т р е м т л и в и х , а л е в і д ч а й д у шн о п окі рн их вогн иків губ...
І здриг нуласяп ланета Земля...
Ко лиз к лі т к ив ис к а к у є ле в
Усевідбу лосятак.
І н і ч б у л а з б е н т е ж е н а , і п л а н е т а н е с п а л а , і т о п о л і с т а р т у в а л и в н е б о , і р я с н и й зоре пад феєрве рком вітав чистоту перш ого по цілу нку.
Усебулосаметак.
Щоправда,утумить,якздригнуласяпланетайнародивсяпершийпоцілу-нок, бі ля ставу п ролу налозд иво ване та в ражене:
— Х і і!О ц е т а к В і і т ь к а а ! Н у й д а є !. .
ІвдругездригнуласяпланетаЗемля,аразомізнеюізакохані.Івідскочилиодне від од ного та к стрімко та та к рвуч ко, немовб и їм пі д ноги впала й лютозас ичалаі нді йськак обра.
І від того стр ибка враз занімі ли цв ірку ни, а че рвон ястий міся ць, зле-т івш и вгору, п обілі в із пере ляку, і все на вкол о засяяло засвіт илося б ілим дивом в иди вом.
К о б р и н і д е н е б у л о , а м е т р і в з а д е с я т ь в і д з а к о х а н и х , з а л и т и й м і с я ч н и м с я й - вом,с тоявіпривітнойдобродушновсміхався.. .ФедькоКотигорошко. Упершумить Вітька хотів бу ло розк рич атися і к ину тися на при ятеля з к улаками та,г лянув ши найого безгріш нуйся ючуусмішк у,стримався.
— Тичого тут?—серд итозап итав.— Хтотебе проси в?
— Татак,пр огулююся,— відп овівФе дькозта кимнеза лежн имвигля дом,немов т ільк и й р обив, що гуляв ночами біля став ка. — Проходжу м имо, дай,д умаю,под ивл юся,якво нотуту ночі :романт ич ночи прозаї чно.
Галявеселосмія лася,аВі тькасерд итосу пивсяі щосьбу рмотівсоб іпід нісшв идк о,запаль но.
— Нучоготибе лькоч еш,якд ідів Сви рид івін дик? — добр одуш нозап итав його Фед ько. — Та к, ніб и мені не мож на чуд ової л ітнь ої ноч і про вітр итися білястав ка.ЩеГогольс казав,щоя незнаюу краї нської ночі...
Лише тепер Віть ка поба чив, щ о мир ний і доб родуш ни й Фед ько мав не - з в и ч а й н и й в и г л я д : з а п о я с о м у н ь о г о с т и р ч а л а с о к и р а , в о д н і й р у ц і в і н т р и м а в ви ла трій чата,авд ругій— вели ки йкухо нни йн іж.
— Федюшенько,нукудицетитакекіпірувався?—сплеснулаГаляруками,ілуналяснула надстав ом.—Ч инепі рати часомзамишл яють набігна Вел икіЧ апл і?
— Кажу, прогулююся, — неохоче почав Фе дько, але не стрима вся та ви -пал ив:—Овосьмі йвечо рапере давал ипо радіо, щозпересу вногозв іри нця в Одесі виско чив л ев і його вже три дні не можуть спі ймати. Вам яс на си-ту ація?
226
— Такдеж таОдеса, аде Ч ап лі?— засміяласяГал я. —Т исяча кі лометрів.
— Еге, —недов ірл ивові дпов івФед ько. —Го вор и,тереве нь!Хт ознає,щосту кнезві ряц івголов у.Візьмета йпр ибіж итьу Вели кіЧ аплі,зл ющи йі голо дню щи й, а вас тут безві дпові даль но н осить н очами б іля ставка — невчуєт е, як і лев з’яв иться. Ні, ви вже со бі ці луйтеся, а я постою на варті. За -коха ні,від омо,ніч огонеба чатьі нечують...
Ізцимис ловамиФе дько всівсяпі дверб ою.
Удруге п оціл увати Галю Вітька вже не від важувався. Кляв праці вн иківзві ри нця, що такне обач нопр оморгал ивОдесілева.
Довелосяпі дохор оноюК от игор ошкап оверта тисявсел о.
Дарунок
— На даному етапі в и вже на віть п оцілу валис я, а ти досі не під ніс їй ж од- ного да рунка, — з д окор ом похи тав голов ою Фед ько Котиго рош ко. — Ну,куд ижвон огоди ться,га?
— Щож я пови ненї й дар увати? — зп оди вом запита в Горо бець.
— Купипівкілограмацукерок,—мрійливооблизавгубиКотигорошко.—Словом,наданомуета піласо щівтре бапі днест и.Щоблюб овук ріп ити.—І щир осерд но до дав: — Не скупі й, як Кін драт Пече риц я, його за це й жінка зхативигнала.Дівчатадужелюблят ь,кол иїхп ригоща ють.Хо чіутрат но,ащ овдіє ш?Усізакоха нітак робл ять,нет ипер ши й,нет иостан ній.
— А деягрошей візьму?—скри вився Віть ка.
Приятелізітхали.Усегрошітагроші.Іколивжебезнихможнабудеобійти-ся?Ірапт омКотигоро шко,щ осьпр игадав ши,ляс нувсебеп олоб і:
— Дурень я! За був!.. Зараз я дістану т обі да руно к. І соло дки й, і дешев ий. Уді даС ви ри дапо спіл и сл ив и.
У того самого діда Сви рида, котрого в селі драж ни ли «Кісточ кою». Бо немігстари йспо кій нод ивит ися,як проп адаютьс ливо вічи виш невік істочк и.
227
Де, бувало, не зна йде кіст очку, — об ов’язков о, крек чучи й лаюч ись, під берей укисетсхо ває.Недайб ожепоба чить,я кхтоїстьфр укти йв ики даєкісточ ки,то йзовсімрозк рич иться.
— Що це ти, бісів си ну, кісто чки де попа ло жбу рляєш?! Г а?.. Думаєш, кіс -точці не бол ить, щ о ти її к ину в? Ти ж її, ша лапуте, на смерть пр ирі каєш! А знеї де реви на отаке нна вир осте, годуват име тебе, неп утящого, плодам и. Дайсюд и,кажу,кісточ ку!..
— Отчудило !—казал ип роді да.—Накісточ кахзвих нувся!
А дід, знай, ход ить по го роду т а довбе паль цем ямки та вт икує ту ди п ри- несенікіс точки.Іс тількиїхнавтикаєвосени,щовесноюувесьгородвідпагін-ців—якзе ленащ ітка.А кол ивон ипі дроста ли,стар ийб ігавпосел у,хапавзап оли перш огостріч ногой благав:
— Зробітьласку,візьмітьхочодинпагінець!Прошувжевас,боглушат ься,дер ийого батько !Пропа деждерев ина нізап онюхт ютюну.А ви пересад ите,ще пу зроб ите, отакез на вам слива вир осте. Вік потім не о б’їстеся слив, дери йогоба тько,ко лия брешу !
Кращогосадка,як удіда, небул о.
Прослив ижігово рит инед овод иться...

Прийш овФед ькоКотиг орош кой перел ізчерезвер бол озни йти н...Слививисілигусто,апетитно,ледветримаючисьнапожовтілиххвостиках.
Були вон им’які,запа шні йтакісо лодк і,щогуб изли палис я.Кудитому шоко -ладу доц ихсли в!
ЦеФедькозатям ивдав но.
Узагалі Котиго рошк о був п роти того, щоб лазит и по чуж их садках, але, п о п е р ше , с л и в и б у л и д у ж е с о л о д к і , а п о д р у г е , у В і т ь к и Г о р о б ц я б р а к у в а л ог роше йна шоко лад.
Федьковже нашматува вїхпі впазухи,я кізхати вигуль кнув дід Сви рид:
— А куди ж ти от о слив и трясеш, шалапу те окая нн ий! А щоб тебе тряс цятряс ла й не перестава ла! — І зак рича в на все село: — Ло ви й ого! Перейма й!Ха пай! Хочк істочк именіп овер ни,де ри йогобать ко!..
Зрозуміло, щ о після т акого ре пету Фед ько, незважа ючи на свою ва йлува - т і с т ь і н е п о в о р о т к і с т ь , в и л е т і в і з с а д к а , м о в к у л я з р у ш н и ц і . П і д а к о м п а н е м е н т к рик у:«Держи його!!!Ло ви його!!!» —по ніссявул ицею, небачач ин іземлі,нінеба,інасусіднійвулицізусьогорозгонуналетівнак омірн икаС идо раГуску.
— Н о с и т ь т е б е н е ч и с т а с и л а ! — с е р д и т о в и л а я в с я к о м і р н и к , з т р у д о м у т р и - м а в ши с ь н а н о г а х п і с л я у д а р у . — Щ о б т е б е , в і т р о г о н е , з а т р и д е в ’ я т ь з е м е л ь т а к несл о!..
Іраптоміз комірн ико вихшт аніві пазухит акіси пону лозер но!..
Федько, зопа лу не розібра вши в чому річ, заве рещав не своїм голосом іхот івбу лотікат и,ажде невізьмись— Гри цькоПр иче па:
— Щозакрик нада номуетапі?
А з перелякан ого комір ника, мов із розірва ного ла нтуха, усе си палось іси палось зе рно. Ойка ючи, ві н хапався то за штан и, то за пазуху, але зе рноте кло,я квода.
228
— ТоваришуКотигорошко!—урочистовигукнувПричепа.—Відіменіра -дя нської міл іції дозвол ьте на да ному етап і под якуват и Вам. В и затр ималик радія !
— Потім,потім зподякою,—скромновідмахнувсяФедькой,підтримуючирукамипазухузпо товче нимис ливами, шмигну вубок овувул ичку.
Прини шкуб ур’ян і,нед ихаюч и.
Н а р о д н іп р и с л і в ’я п р о к о х а н н я
Уніч на25се рпн я19 64ро кудо ляГал іКозачокбу лави ріше на.Хоча вран -ці дівч ина,н ачей небул оніч ого,з’яви ласяна пошті,а пообі дізтовст оюсум -кою набо цівжесн увалап овул ицях ідво рахібула веселай при вітна, доля її,повт орюємо, бу ла вир ішен а. Недарма Федь ко, обк лавш ись кн ижками й зо- ши т а м и , п р о с и д і в у с ю н і ч у с а р а ї , б а г а т о з н а ч н о с к а з а в ши п е р е д ц и м н а Г а л и н у адресу:«Ну,постривай,тивменедострибаєшся!»Наранокгенеральнийпланнаступу на Га ли ну незалеж ність і в олю бу ло ви роб лено в цілому, а за дета -лям иФедь копомча вдо Вітьк иГо робц я.
Тойщ е мирн оспав, і Фе дькостяг нув йог оза ноги.
— У с т а в а й , б о м а ю в а ж л и в у с п р а в у , — т е р м о с и в й о г о з а п л е ч і . — Т а к м о ж н а всесвоєщастя прос пати.
— Ми... — забурмоті в Віть ка й ле две роз плющ ив оч і. — Ну чого ти при че-п ивсяд оменен ісвітніз оря?З новувОдесіт игря куви пустил и?
— С л у х а й у в а ж н о , — п о з м о в н и ц ь к и з а ше п о т і в Ф е д ь к о . — Я п е р е ч и т а в у с і наро дні п рисл ів’я пр окоха ння і ось:«Любов с ильн ішаві д смерті».
— Ну,правильно,—позіхнувВітька,тручиочі.—Тількичогот именероз -буд ив?Длячог оменітв оїпр ислів’я?
— А я к ж е т и б у д е ш л ю б и т и Г а л ю , н е з н а ю ч и с к а р б і в н а р о д н о ї м у д р о с т і ? — захв илюва всяКотигор ошко.—От, примі ром,стоятиме шізГале юі—зітха й.А зітхнеш—о дразужі наро днумуд рість:«Х токохає,то йзатимізі тхає».А бо п о г л я н е н а т е б е Г а л я , а т и ї й з н о в у н а р о д н у п е р л и н у : « Я к г л я н е — с е р ц е в ’ я н е » .А ле цещене все.Я такевич итаву наро дні ймудрості, щоти ахнеш ізаголову візьмешся!
Вітька насторож ився:
— Ну, щота мще?

Федько у рочист о вите р під носом, підсм икну в штан и й в ипал ив о дним духом:
— Типо ви ненізГа леюод ружуват ися!
— Щоти сказав?— стрепе нувся Вітька.
—
«Колилю биш— такжен ися,ане люби ш—ві дступ ися!»
Неясказав,анаро днамуд рість,—по прав ивФе дько.— Слухай уважно :
Вітька бувпр игол омшен ий,ук райзд ивова ни йівраже ни й.Навіть йогобі -ляв ий ч убчи к насто вбурч ився зд ивова но тав ражено.
— Ого!—урештівигукнувГоробець.—Виходить,яможуодружуватися?
— Не можеш, а зобов’язан ий! — у певне но ві дпов ів Котиго рошк о. — На-ро днамуд рістьізць огопр иво дуясного вор ить:л юби ш—жен ися,анел ю-
229
биш — ві дступ ися. Що ж тут неяс ного? Я к не люб иш і не хочеш же нит ися,да й, мовляв, д ругому до рогу. Не сиди, я к собака на сіні: сам не гам і др угомуне дам.( ...)
Турецьки йохотни к
І сталося д иво д ивнеє в ч оти рнад цяте л іто Гал і Козачок ро ку 19 64, д нядва дцять п’ятого,міся цясерп ня.
Прикот ився в ді вочу хату мале ньк ий і то встеньк ий в есільн ий сват із бі-л оюхлі би ноювр уках,куп лено ювсільмазізад вадц ятьдв ікопі йк и,тайстав на по розі. О, скільк и сватів ота к пересто яли, скі льк и гарбузів на дур нич купе ренос или й скіль кома руш никам и бул и пере в’язані та ск ільк ома чарками пр изапро шені ! Тож сміл ивіше, хл опче, не ти пе рши й, не т и остан ній із сла в-н ого преслав ного племені сват ів.
Почина й, Федьку, усе о дно ав тор не має часу читат и лек цію «Сва тан ня іро льсватів в історії людства». Хай ужеі нш им разом,ати п очи най!..
— Здрастуй те...—тріп нувФе дькоч орн имчубч иком.

Соломія Кі ндраті вна, Гал ина мат и, низе нька рухли ва жінка років со рока,к ину лана при булоговесе лимч истимок оміспівуче,м’як овід пові ла:
— Здрастуйте, добрий чоловіче!Гістьодразу жїї по прав ив:
— А яВамнедоб ри йчол овік.
— Овва!.. —сплеснуламатиповнимируками.—А хтожти,колинедобрийчоловік?Пр ямоневі даю,чи йдост олузап рошу вати.
— А а , Ф е д ь к о ! — в і д к л а л а Г а л я к н и ж к у . — П р о х о д ь . Ч о г о ж т и с т о ї ш? Х а т и намнезас иди ш.
—
Протедосто лупр ойш овізуп ин ивсяяку копа ни й.—НеФедь коя...
А явамінеФедьк о,—насуп ивсягість, переступа ючиз ноги наногу.
— А хтожтитаки й?—Со ломіяКін дратів навд ала,ні би невпіз наєхло пця, к о т р о г о м и н у л о г о л і т а з а с т у к а л а п і д г р у ш е ю з п о в н о г о п а з у х о ю р е ч о в и х д о к а з і в .
— Охотник я т урець ки й, — бурк нув Фе дько. — Т ак, ніб и по ме ні не в и-д но...
— О о , з д а л е к у п т а ш к а д о н а шо ї с т р і х и п р и л е т і л а ! — п о х и т а л а г о л о в о ю м а - т и . — А я д у м а ю , д е ж я т е б е р а н і ше б а ч и л а . . . А в о н о в Т у р е ч ч и н і . П р а в д у к а ж у т ь , г о р а з г о р о ю н е с х о д и т ь с я , а л ю д и н а . . . Т о к у д и ж о ц е , о х о т н и ч к у , п у т ь т р и м а є т е ?
— Заголубою кун ицеюі ду!
— Ох ти ж, боже мій! — ох нула мати, о пускаюч ись на ла вку. — Невже отоз Туреч чи ниажуЧ апл ізаголуб оюку нице ю?
— За нею, — ки внув Федько го лово ю. — Я , значить, із землі ту рецьк ої.В ипала в нас по роша. Пішо в я, знач ить, шукат и звір ин ого сліду. От іду та йіду со бі, сліду к атма, кол и це навс т річ мені князь. « Ей ти, ох отн ику, — кажев ін, — помож и мені, бо не спл ю, і не їм, і споко ю не маю. Т рапи лася меніго луба ку ни ця — крас на дів иця. Пособ и мені спі ймати т ую кун ицю. Десятьго роді втобі дам,три дев’ятьк ладівз олота».
— Багатий, — прок оментува ла Со ломія Кін дратів на. — Та хо ч би ж сло восвоєстр имав,боймі дякав нього потімне вип роси ш.
230
— Пішов я по сл іду, — тор охтів Фе дько, ухо дяч и в рол ь і ніч ого не ба чачи й не чу ючи навко ло себе. — По всіх горо дах був, у Т уречч ині всі ус юди в и-хо див, усі царства об лазив — ніде не ви дно го лубої кун иці. — Фе дько р озвівру ками й т яжко зітх нув: — Немає, мов крізь землю вона прова лилас я! Дери його бать ко, як ді д Св ири д каже. Кажу княз ю: «Тре ба ін шу кун ицю шукат и».А князь і слухат и не хо че. «Мені, — каже, — тільк и Гал ю Козачок, бо і ншо їкун иці й дар ом не хочу». Піш ов я, знач ить, удр уге по слід у та й на пав. У Вашд вір слі д мене п р ивів, у Ва шій хат і голуба к уни ця схова лася. І кажу я Вам:від дайтеза нашогок нязята Вашуг олубу кун ицю!
Сватзмовк,стомле носопу читасп ідло бачор ним иоч имапоб лискую чи.
— Вік жив и — ві к учись, — п о хви лі озвалася Соломі я Кіндра тівна. — Скіл ькиж иву,ай невіда ла,щовмо їйхаті таголуба кун ицяз наход иться.
— Та он же во на пере д Вам и, — ткну в Федьк о паль цем у розгуб лену йзніяк овілу Галюі навсяк ийв ипа докут очн ив:—Доч каВаша.
Галятакз ніти лася,що незнала, щой діят и.Жартцеч исерй озно?..А х,якатам серйоз ність, зви чайн о, жарт. А ле чому пр и матері? А втім, кол и Ві тькаві дваживс ячерезне їнад уельіт и( їйід осізаздря тьусічап лівські дівчата) ,точ ому б і не пожартув ати зі свата нням? А гарно в испівує цей Фе дько. Що ві нязи кати й — знала, а ле щоб та к склад но не бил иці плест и... А щоки горят ь...А х,якікапосн іщок и,такіго рять,гор ять. ..Нуйутн увжеФедь ко!..
— То що ж т и відп овіси, гол уба ку нице? — зве рну лася до не ї мати. За- питу вала сер йозно, навіть сув оро. А ле Галя бачи ла в гли би ні її п роменист ихоче й,що пір нули всіткузмор щок,нест римн ийсміх. —Ч омумовч иш?Бу лоб рані ше сліду не ли шати, а те пер тре ба щось ту рецьк ому охотн ику ві дпов і-да ти.Люд инад онасажіз Туречч ин ий шла.Небл изьки йсвіт.
— Облиш свої в итів ки, Фед ьку! — в ипа лила дівч ина й поче рвон іла так,щ о,здавалос я,щемить— ізгори тьнао чахутуре цького охотн ика.
— Гарніменівитівки!—ажобуривсяФедько.—Будуязарадижартівкуп-лятивсільмазібілухлібинузадвадцятьдвікопійки,колиєіз ашіс тнадцять.
— УТуре ччи нудо рогадал ека,тобі ли йхліб незавад ить,—р озсуди лама-ти.—А щожцеВи,охотнику,забулисказат ипр оВаш огокн язя?Ч и,може,вінта кий незугар ний, що Вам ім’я н азиват и його ніяк ово? То ми йому ві д воріт пово ріт.
— Та це Ві тька Го робе ць! — ві дпові в Федь ко. — Ві н, прав да, не к нязь, алехл опец ь —о! То від дастезаньогосв ою ку ниц ю?
—
Федькозасп окоїв:
Я кВам,свате охотн ику,ісказат и?—задумаласямат и.—Нехочетьсяажу Туреч чи нусвоюд очкув іддава ти.Далеко дуже.
— Увіктех нік иживете. Реакт ивні онлі тають.
— Квитки дорого,—ст ояла насвоємуСо ломіяКін дратів на.—І потім,ша - н о в н и й с т а р о с т о , з а с т у к а л и В и н а с з н е н а ц ь к а . Т о м у в и б а ч а й т е , а л е н е м о ж е м о у Васбі ли йхлібуз ятита Васру шни компов’ язати.
— Т а що ж т у т г о л о в у л а м а т и ? . . — н е р в у в а в с в а т . — У с е й т а к я с н о . Я ж н е к о - ровууВаскупую.Н ароднамудрістьяснозцьогоприводуговорить:любиш—такженися!..
231
Матиспе ршун іби йпого ди лася.
— В о н о т о й т а к . . . А л е н а р о д н а м у д р і с т ь г о в о р и т ь : п о с п і ш и ш — л ю д е й н а -сміш иш. А Ви самі бач ите, як р озгуби лася наша кун иця. Дайте нам часу гар- неньк ообд уматиВ ашісло ва.
— Ідовгожвибудетедумати?—Котигорошконевдоволе нозасопі в.—Ч иви д умаєте, що мені та к легко аж із Туречч ин и до вас б ігати?
— Тарокі втакче рездесято кіпр ибіжіт ь.
— Т ю ! Т а з а д е с я т ь р о к і в в о н и м о ж у т ь і р о з л ю б и т и с я , — в и г у к н у в Ф е д ь к о . — Он д ядьк о Страт улат п’я тнад цять р оків із своє ю Страт улатих ою жив, а й тосказала:« Заби райсво їречі— інавсі чоти риб оки!»Дя дько Страту латзабра всвоємай но—дв ісумкип ляшо к—іп онісу ларьок, щоб накви ток наавтобусу торгуват и.
Виряджаючисвата,Со ломіяКін дратів навсі няхщось насипа лай омувки -ше ню.
— Від ку ни ці, — шеп нула, п окуй овд ивш и сватів чуб чик. — З аходь, Фе -дюш о,негор дися.
Ідовгоізсі нешн ьогопо рогап роводж алай огозатумане нимио чиматавсе шепоті ла:
— Думала,дити на...А вонавжеку ни ця...
«Вітька +Галя»
Стоял и під явором, п охню пив ши гол ови, мов ті полк овод ці, кот рі що йно програ ливаж лив убит ву.
— У с е ? — б е з н а д і й н о п е р е п и т а в В і т ь к а й п е р е с м и к н у в г о с т р и м и п л е ч и м а . — Та нетягн и,Жучку!..
— Наданомуетапі—усе,—безнадійнорозвівФедькоруками.—А лебудьмужчиною, Вітьк о. Ну, розумію, фіаско... Та Напо леону гі рше п ри йшлос я під В а т е р л о о , і т о в и т р и м а в . А б о з г а д а й Б а й д у . Т у р к и й о г о г а к о м з а р е б р о ч і п л я л и .А бовізьм и...
Вітьказітх нув:іст орія булап оганимб альзамомдл янього.
— Інезітха йтак,—уб олівав Федьк о.—Моя бабусякаже :півсві тускаче, а пів — плаче. Що поро биш, ми потра пил и в ту п олов ину, щ о хн икає. А л е в н а с н е в с е ще в т р а ч е н о . М и й ч е р е з д е с я т ь р о к і в с в о є в і з ь м е м о . А що т а к е дес ять рок ів? Пхі — і все,кол и брат и в істор ич ному масштабі.
— Добре,щохочга рбузане під несли.
— Еге!А гарбузового насін нядл ячогось насипа лип овну киш еню, —і Фе дько в итяг жмен ю пузатен ьких смажен их каба чків. — Пр игощайся, і н- шогов иходув наснемає.
—А щоцеозна чає?—настор ожився Віть ка.—Колига рбуз—зрозумі ло,агарбузо венасі ння?..
— Я тежусюдорогуламав надт имголову.
— Іщ о ?
— У світові й літе ратурі, на жаль, не згадуєт ься про поді бні в ипа дки, —сумн озітхну вФедь ко.—В історіїтеж... Венц икл опед ії—мовча ння.А леме ні
232
здається, гарбузового насін ня мені для того наси пали, щ об ми з тоб ою по лу-зал и й гар нень ко по думали. Кажу то бі: не ві шай носа. Наполе ону п ід Ват ер- лоо,зреш тою,іка бачків ніхто недава в.
Сватіз молодимлузалийдумали.К абачкибулисмачні.Безперечно,Федь-ко має ра ці ю. Наполеону пі д Ва те рл оо бу ло гі р ше. От же, носа ні ч гоо ві шат и. Та,влас не,йомуй неві дмови лип рямо,апо проха лизаче кати.Десятьр о-кі в—часвел иче ньки й,алещ овдіє ш.Тре базачекат и.Спр авжня любов усе
життячекає.( ...)
Г а р я ч и й п іс о к — л ік и у н ів е р с а л ь н і
Існиться Віть ціГо роб цюди вн ийсо н.Біжи тьку ниц я—голу бііскр ирозси пає.
Біжитьсте пами,ярам и,лісами,аві н—зане ю.А голубііск ритак ісип -лються,і кун иця ажспа лахує д ивн имголуб имсяйвом. А він —за нею.
Деньбіжить...
Двабіжить...
Триб іжить...
І в ж е н а д е с я т и й д е н ь з д о г а н я є г о л у б у к у н и ц ю . О с ь о с ь с х о п и т ь ї ї . . . І т і л ь к и ру ки простяг нув,атутхтось яккр ик не:
— А кудижтио тору ками?!Ич,як ийш вид ки й!..
— Я десятийде ньужеб іжу!—к рич итьВ ітька.
— А десятьроків тиб нехотівза кун ицеюб ігти?
— Іпобіжу !—упе ртокр ич итьВ ітька.— Хочід вадц ятьро ків!А поза дупи хтить Федьк отахн икає:
— В і т ь к о о , я з а к о х а в с я . . .Вітьказастигяку копа ни й:
— Іти, Брут е?.. Івко го ?..
— Незнаю...—Федькоза думли вогризе насін нягарб узове.—Щенез наювког о,алевід чуваю,щ озакохався.
— Щосьменідуш но,—каже Вітька.
...Уві сні він так голос но кр ичав і та к безлад но р озмахував рукам и, щозовсімспо лош ивматір.
— Ма б у т ь , у н ь о г о г а р я ч к а , — шв и д к о в с т а н о в и л а д і а г н о з . — І д о б і г а є т ь с я ж , віт рогон!..
А ліки в матері бу ли у ніверса льні, о д усіх хвор об гамузом, будь то б іль у ж и в о т і ч и п е р ше н е в д а л е с в а т а н н я — г а р я ч и й п і с о к . Н а г р і л а й о г о шв и д е н ь к о , у тор би нку засипа ла — і си нові на живіт покл ала, по д обро ті свої й не від а-юч и, що си нові ще десять р оків б ігти степам и, бігти я рами, бігт и лісами заголу бою голу боюку ни цею...
Ч издоженеві нко лисьгол убуку ни цю?..Поживемо—п обач имо.Усемож-л иво набі ломусвіті надан омуетапі,то чогожй огоносав ішати, яксказал ибуп одіб номув ипадк уФедь коК отиго рошк отаГр иць коПри чепа.
Пісок,особли воко ливі нгаряч ий,— тежрічк орис на.
Спи, В ітько, сп равжні й мужчи но Вели ких Ч апель, сп и з піском на живо ті,наб ира йсясил.І несумуй.Ма врац іюФедь ко:т ижнеР омео.Ітво яДж у-
233
льєттамир носп итьуц юніч і,мабуть,якіт и,знете рпі ннямче кає,док испл и-вут ь десять р оків. І в она бу де пр ибігат и у твої с ни голу бою ку ни цею, шв ид- кою,якв ітер,ібе нтежн ою,як прекрас наказка.
1. Міліці онерП р иче памавзвич кувжив атисло воспо луче ння

А дов ед еться про читат ил екцію
Б забо рон еназ ако номду ель
В надан омуетапі
Гщотакеп ідко п
ВВітьки
Г Фе дька
2. Сол омія Кін др атівн а—мама

АГалі
БП етра
Назвач асти ни Подія
А подар унок ВітькиГ оро бця

Б перши йпо цілу нокбі ляставка
1 «Дарунок»
В роботаз прис лів ’ямип рокоха ння
Г дзві нокбу ди льни капі дчаскі носеа нсу
ДспробаВітьк изасв атати Галю Коз ачок
2 «Івезежото людям !»
3 «Ой співа ли цвір куни ,зал ива лис я…»
4 «Турецькийохотн ик»
4. Якомуг ерою (ге рої ні) пов істів ина йбі льш есим патизу єте? Чому ?
5. Які поч уття в и п ер ежив ал и пі д час чита ння част ин и « Тур ець ки й ох отн ик» ?Ч ишк ода вамбу ло Вітьку ?
6. Доведіть , що Гал инамама пове ласеб е муд рой дел ікатно ,ко ли Ф едьк оКот и-го рошко при йшов «загол убоюку ниц ею» .
7. Як, навашу думку,ск ладутьс ястосунк иВіть кийГ алівма йбутнь ому?
8. Якиймом ентутвор ікульмін ацій ний ?П ерек ажітьйого .
9. Охарактер изуйтеком позиц іюповіст і«Вітьк а+Гал я…»( прок оментуйте при нци ппо ділу начасти ни ;визн ачтепоза сюжетні елеме нти, особ ливост ісюж ету) .
10. Чого навч аєпо вість В. Чеме ри са«В ітька +Гал я…» ?
11. П ерекажітье пізод ,що пере дан ийі люстрац ією(с. 227 ). Чому, навашу думку, бул ови бра но для ілюст раці їсаме це ймоме нтпо вісті ?
12. Склад ітьізап ишітьпо одн ійпо радіг ероямп овісті (Галі ,В ітьці ,Федь куйП етру ), щоб легшебу лов иход итизіск лад нихі незруч нихж иттєвихс итуацій .
1. Напишіт ьне вел ик ийтві р р оздум натему «Я кіп роб лем идо рос ліша нн яВ. Чеме рисп оруш ивупов істі“Віть ка+Га ля. .. ”?» (1с. ).
2. П ідготуйт е бу ктре йл ер до по вісті В. Ч емер иса «В ітька + Г аля… » (з а б ажа нн ям) .
3. П ерегля ньте в інте рнет і і нсц еніза цію пов істі В. Чем ер иса «Віт ька + Га ля…» іна пиш ітьві дгук (заб ажа нням )нау чні вську виста ву(г ра йдик ція акт орів ,дек ор ації,муз ичн ийс упр овід ,сц еніч ніпр ий оми таін .) .
234
Л І ТЕРА Т УРО З Н А ВЧ И й СЛ О ВН И К
А м ф і б р ахі й — т р и с к л а д о в а с т о п а з н а г о л о сом н а д р у г о му с к л ад і.
А н а пес т — т р и с к л а д о в а с т о п а з н а г о л о сом н а т р е т ь о му с к л а ді.
А н т и т еза —зіс т а в л е н н я п р о т и л е ж н ихяви щ, п о н я т ь іха р а к т е р і в д л я посилен
няв раженн я.
Гром адянська лірика — твори, у яких думк и й переживання вик ликан і суспіль но п оліт ичн ими подіям и.
Г умо р — в і д о б р а ж е н н я сміш н о г о в ж и т т є в их я в и щахі л ю дс ькихха р а к т е р а х
удоброз ичл ивомутажа ртівл ивомуто ні.
Д акт и ль — т р и с к л а д о в а с т о п а з н а г о л о сом н а п е р ш о му с к л а ді.

Д р ам а т ичн и й т ві р — лі те р а т у р н и й т в і р , п о бу д о в а н и й н а ос н о в і в ч и н к і в пе р с о н а ж і в т а ї х н і х в и с л о в л ю в а н ь , д і я в я к о м у п о к а з а н а в д і а л о г а х , м о н о л о г а х , п о л і л о гахгероївбезпосередньопередглядачами( абочитачами) утеперішньомучасі.
Д р ам а т ург — п и с ь м е н н и к , я к и й с т в о р ю є д р а м а т и ч н і т в о р и д л я п о с т а н о в к и
нас цені.
Д ума — ві р шо ва н ий лі ро е пі чн ий тві р ге роїчн ого а бо соціаль но п обуто в о г о
змісту,якийв ико нують речита тивомусу пров одік обзи,ба ндур ич илір и.
Е пі чн и й т ві р — р о з п о в і д н и й т в і р , у я к о му ж и т т я з м а л ь о в а н о у фо рмі а в т о р- сь коїр озпові діп ролю дейіїх нівч ин ки.
Ім пр ові з аці я — пр о ц е со д н оч ас н ог о с к ла д а нн я т а в и к он а н н я я ко г ос ь тв ору.
Ін т и м н а лі ри к а — в і р ші,у яких н а с т р і й л і р и ч н о г о г е р о я в и к л и к а н и й о с о б ис тим ипереж иван нями.
Іронія — художні й тро п, яки й виражає глузливо критич не ставлення митц яд о п р е д м е т а з о б р а ж е н н я ; н а с м і шк а , з а м а с к о в а н а з о в н і шн ь о б л а г о п р и с т о й н о ю ф о р м о ю( в ислов люва ння набуваєв певн омутекстіп рот илежн огозначе ння) .
Історична поема — по е ма, уякій зобр а жен о героїчні постаті й п оді ї м инулого.
Іс т о р и ч ні пі с ні — н а р о д н і л ір о е піч н і т в о р и п р о в а ж л и в і і ст о р и ч н і п о д і ї т а конк ретн ихісто рич нихосі б.
К обз а рі (лі р н ики, ба н д ур и с т и) —ук ра ї н сь к і н а ро д н і співці,тв о рці й в и ко на в ціісторичнихпісеньідум,якісупроводжувалиспівгроюна кобзі,ба ндур ічи лірі.
К о м еді я — д р а м а т и ч н и й т в і р , у я к о му з асо б а м и г у м о ру й с а т и р и в і д о б р а ж е н о
смі шне,в исміяно негатив ніяв ища,р исив дачіл юдей.
К о н ф лі кт — з і т к н е н н я, б о р о т ь б а п р о т и л е ж н их п о г л я д і в ; с е р й о з н е н е п о р о зу мінн я,супереч ка.
Пе й з аж
н а лі ри к а — т в о р и , у яких н а с т р і й л і р и ч н о г о г е р о я су г олос н и й і з
п р и р о д о ю, п е р е ж и в а н н я т а в ід ч у т т я в и н и к а ют ь в і д с п о г л я д а н н я п р и р о д и .
П е рекл а д — т е к с т ,с ло в о у
, сн е в и с л о в л ю в а н ня,л і те р а т у р н и й т в і р , п е р е к л а д е
ні з од нієї мови і ншо ю з максималь ним збереже нням ст илю п исьмен ника, мов н ихособл ивосте й,безімпр овізаці ї.
235
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙСЛОВНИК
П е ре с пі в — в і л ь н и й п е р е к л а д в і р ша м и ; т е , щ о є п о в т о р е н н я м в і д о м о г о , с к а за ного,написаного;власнийтвіравтора,написанийнаосновісюжету,змісту,образів,іде йін шоготв ору.
П е р і од и — р і з н о с к л а д о в і р я д к и д у м и , о б ’ є д н а н і н а й ч а с т і ш е д і є с л і в н о ю р и -
мою.
П ’ єса — у з а г а л ь н е н а н а з в а д р а м а т и ч н их т в о р і в ; т в і р , п р и з н а ч е н и й д л я пос т а новк инас цені.
Пі р и хі й — с т о п а з д в о м а н е н а г о л о ше н и м и с к л а д ам и.
Поетика — в ив че н ня худо ж н ьої форми ф о ль к ло рн ого чи літе рат ур н ого т вору,
тобтоособ лив остійого побу дов и,абоком пози ції,худож ніхзасобі в,віршу ван нятощ о.
Рем арк а — ав то р сь к е п оясне н н я в д р а м ат и ч н ому тв о р іс т ос о в н о у м о ві ча су

дії,зовні шнь оговигл яду йпове дін киді йов ихосіб.
Р еплі к а — в и с л о в л ю в а н н я п е р со н а жа.
Рет ард ація — упові ль не н ня роз п ові ді , що за без печуєть ся част и м и п ов то ра м и ціл ихфраз.
— протяжнемелодійнепроказуванняпідсупровідкобзи,бандури
Речи тат ив
чилір и.
Р и м а — спів з в у ч н е з а к і н ч е н н я р я д ків.
С а т и р а — р і з к е в и см і ю в а н н я х ибі н е д о л і ків, н е г а т и в нихяв ищ.

С т о п а — по вто р ю ва на г ру па с кл аді в, до як ої вхо дить од и н на го л о шен и й ск ла дта оди набо дване нагол ошен і.
Т ир ада — м о в н и й п е р іо д д уми,о бсяг о м в і д д в о х д ов о сь м и р я дків,о б ’є д н аних римою.

Трагедія — д р а м а т и ч н и й т в і р , я к и й п о б у д о в а н и й н а г о с т р о му, н е п р и м и р е н ному ко нфлікт і особ истості, що п рагне максима льно реалізува ти сві й творч ий поте нціал, з неможли вістю його практ ич ного вті лен ня в житт я; геро й трагеді їпот рапляє вбезвих іднеста нов ище йчастоги не.
Трагіком едія — ірзновид комеді ї ; драматичн ий тві р,у якому поєднано оз на ки комед іїітраге дії:пі дчаскомед ій ногоко нфлікт увідб уваютьсят рагічн іпо дії.
Т р о п — ц е с л о в о ч и в и с л і в , в ж и т і в п е р е н о с н о м у , о б р а з н о м у з н а ч е н н і ( е п і т е т , пор івня нн я,метафора,уособ лен ня,символ) .
Філ о с о ф с ь к а лі ри к а — т в о р и , у яких п е р е д а н о д у м к и й п о ч у т т я , в и к л и ка н і с к л а д н и м и п р о б л е м а м и б у т т я , ж и т т я і с м е р т і , р о з в и т к у с у с п і л ь с т в а , п р и р о д и т о щ о .
Х у д ож
Х о рей — двосклад овастопаз наголос омнапе ршомускла ді.
ні й в и м и с е л — н а р о д ж е н а т в о р ч о ю у я в о ю п и с ь м е н н и к а , худо жн ь о
видозмін енаді йсніст ь;безхудож ньогов имислу неісну ютьісто рич ни йроман, повість,о пові дан ня,драма,п оема.
Я м б — д в о с к л а д о в а с т о п а з н а г о л о с о м н а д р у г о м у с к л а д і.
236
З МІ С Т
Відавт ора ..................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................3
В СТ У П
Художн яліте ратурая код наізформдух овно їдія льност ілюд ин и. ................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................4
Художн ійо браз ........................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................7
У С НА НА Р ОДНА Т В ОР Ч ІС Т Ь
Украї нськіісто рич ніп існі ...................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................12
Теоріялі тератур и.Істор ичн іпісн і ...................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................12

Зажурил асьУк раїна .......................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................13
Та,ой,як кри кнувже козакС ірко ...................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................14
Легендарн ий Морозе нко ....................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................15

ОйМорозе, Морозе нку ...................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................16
Славет ний МаксимЗа лізн як ..............................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................17

Максимкозак Заліз няк ..................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................18
ГетьманБ огдан Хмельн иць кий .........................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................19

Ч инетойт охміль .............................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................20
Славн ий лица рУ країн и .......................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................21

ЗаСиб іромсон цесход ить .............................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................21
ПісніМарусіЧ ура й ................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................23

Ойнеход и,Гр ицю ...........................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................24
Засвітвстал икозаче ньк и .............................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................25
Віютьв ітри,в іютьбу йні .................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................26
Украї нські народ нідум и .....................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................28

Теоріялі тератур и.Дума.....................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................29
МарусяБ огуславка— легенда рнагер оїн я ......................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................31
МарусяБ огуславка .........................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................32
С ВІ Т У КР АЇ НС Ь КОЇ ПОЕ ЗІ Ї
Тара сШЕВ ЧЕ НКО ................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................37

«Думимої,думимої...» ..........................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................39
«Думимої,думимої…» ....................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................40
Ци кл« Вка зематі» ................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................41
«Меніо днак ово,чи буду...» ............................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................41
«Ойтриш ляхи ши рокії...» .............................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................42
Теоріялі тератур и.Ви дитажа нр илір ик и.Філософськ алір ика ..................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................43
Ле ся У КР АЇ НКА ...................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................45
Мотив лір ичн оготвор у .......................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................46
Давнявесна .....................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................47
ЗМ СТ «Хотіла бяпіс неюстати...» ........................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................
237
ЗМІСТ
НА ЦІ ОНА ЛЬ НА ДР А М А
ІванКА РПЕНКО КА РИЙ.....................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................88
«Театрко рифеїв » .................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................88
Стотися ч(К омедія )(С корочено ) ..................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................89

Теоріялі тератур и.Драматич ний твір.Комеді я.Трагі комедія ...................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................97
З У КР А Ї НС Ь КОЇ ПР ОЗ И
Миха йл оКОЦЮБ ИНС Ь КИЙ...........................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................116
Відп рологу...д оепіл огу .....................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................117
Дорогоюці ною (Повість) (Ско рочено ) .....................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................117
Оле к сан др ДОВ ЖЕ НКО ...................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................139
Ніч пер едб оє м( Опо віда ння )( Скор очено ) ..............................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................140
Ні наБ І ЧУ Я ...........................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................147
ШпагаСлавка Берк ути (Повість) (Ско рочено ) ........................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................147
Воло дими рДРОЗД ..............................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................163
Біли йкі ньШепта ло( Опов іданн я) (Скороче но) .......................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................163
Юр ій В ИННИЧ У К ...............................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................173
Місцедл ядра кона (Повість казка )(С корочено ) ...................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................173
У КР АЇ НС Ь КИЙГ У М ОР
Вален тинЧ Е МЕ РИС ............................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................195

Вітька +Галя,
абоПовістьп ропе ршекоха нн я(Повість )( Скорочен о) ..........................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................195
Літературоз навчи йсло вни к ............................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................235
239
Навчальневида ння
АВ Р АМ Е НКООл ек сан др Ми кол айо вич
УК РА Ї Н СЬК А Л І ТЕ РА ТУ РА
Пі д р у ч н и к д л я 8 к л а с у за к л а ді в за г а л ь н ої с е р е д н ь ої ос ві т и
2 -г е в и д а н н я , п е р е р о б л е н е
Рекомендовано Міністерс твомосвітиі наукиУк раїни
В и д а н о з а р ах у н о к д е р ж а в н и х к о ш ті в.
П р о д аж з а б о р о не н о
П ідручн иквід пові даєДерж авнимса нітар нимно рмаміпр авил ам
«Гігієніч нівимог идо друко ваної про дукці їдл ядіте й»
Воформленніпідручникави кор истаномате ріализ інтер нет- вида нь,щоз наход ятьсяуві льн омудоступ і.
Худо жн ики Ю. Ясінськ а, Н. Гайд а
Редак тор Н. З абаш танськ аХу до жні й ред акто р Д. ШиряєвТехнічнередагуванняЛ.ТкаченкоКомп’ютернаверст каС.Груні ної Кор екто ри С.Ба бич,І. Барв інок
Формат70 ×10 0/16.
Ум.друк.арк.19,44.О бл. вид.арк.20,532.
Тираж 3696 63п р.
Зам. №
Вида вни цтво« Грамота»,

вул.Паньківсь ка,25,оф.1 5,м.Київ,011 33.
т е л ./ ф а к с :2 5 3 - 9 8 - 0 4 .
E-mai l:inf o@ gramota.kie v.ua;ww w.gramota.k iev.uaСв ідоц твоп ровн есення доДержав ногореєст руУк раїн и
Від дру кова но в Т ОВ « КОНВІ ПР І НТ» 036 80, м. Київ, вул. А нто на Цедіка, 1 2.Сві доцт воДК№611 5від 29.0 3.201 8р.

8 Klas Ukrliteratura Avramenko 2021 PDF

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

8 Klas Ukrliteratura Avramenko 2021 PDF

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

УДК373.5:8 21.1 61.2.09. +82 1.161.2. 09]( 0 75.

Рекомендовано Міністерс твомосвітиі наукиУк раїни

У к р а ї н с ь к а л і т е р а т у р а : п і д р у ч . д л я 8 к л . з а к л . з а г а л ь н . с е -редн.освіти.—2-гевид.,перероб./ОлександрА враменко.—Київ: Грамота,2 021.— 240с.:іл.

ISBN97 8-9 66- 349 -86 4-5

Підручниквідповідає вимогамДержавногостандартутапр огр а мі зук раї нс ьк ої лі те рат ур и дл я8 к ла су .

ників івосьми класн иць.

Для учнів, уч ителі в, методист ів і батьк ів.

ISBN97 8-9 66- 349 -86 4-5

©А враменкоО. М., 2 021

Цянавчаль нак нижка поєд нуєелемент ипі друч ни катахресто -

Дуб.Ф ото І.Шишкін. Ста ри йду б. Д .Рей.Дубянголів.

П рочитайтет екститав икона йтезав данн я.

Г. К.Селус. І.Труш. Іва нФра нк о. ГедіЛамар.

Леонардо даВі нчі. 1930р.

духов на мате ріа ль на

Остромирове Євангел іє.1056– 1057р р.

1. П ізнаючиді йсність ,митц іопе руютьпе редус ім

2. П редметомматері альн оїкульту риє

Аказка Іва наФр анка «Фа рбо ван ийЛ ис»

3. П редметомдух овної культур иє

Х удо ж ній обра з

1 І. Соколов. Дівчата в орожать уніч наІва наКупала.1 860р.

П рочитайтет екстіствор ітьузошитіта бл ицю«Різ нови диху дож ніхоб разів» .

П.Б рейгель Ста рший. Слі пі.1 568р.

Худо жні йоб раз .Ху дож нійт вір

Ху д ож ні й об р аз—цеузагаль ненат аразомізтимк онкр етнака ртина людськ ого

життячина вкол ишнь огосвіту, щоство ренатв орчоюу явоюмитц я.

Художніобрази ма ють такі рі зновид и: словесн ий, слуховий, зоровий, н юхо-

П рочитайте поезіютав ико найтезав дан ня.

3 Ідетьсяп ропам’ят ни ккнязе ві Во лод имиру вКиєві.

1. П рочитайтеу рив окізвір ша.

Лишен юхов имєо браз

2. Слове сни йобр аз епітет вжитов рядку

3. Умініатюр іВ .Думан ськог о«К оли копа ютькартоплі»

І.Сколоздра.Ч умацьк ий шлях.19 62р.

І.Гончар.Кр иви йтане ць. О.К ваша.Коляд ки.

1970-т іроки 2006р.

А.Щоспі льн оговц ихма лярс ьки хро ботах ?

• повтор и( тамиж думали,козак Сірко );

Г.Єгорова.Іва нСір ко.200 9р.

• постій ніепіте ти (сизийорел,во ронийк інь,бит ийшлях );

Руж ина( відруж о) ( діал.) —руш ни ця.

Харак терник( заст.) —чаклу н,чарів ни к.

Та,ой,як кри кнувже козакС ірко, Та,ой,н асвоїхже,гей,коза ченьк ів:

Татуманп олеп окр иває,

І.Рєпін.Зап орожц іпи шутьл истатур ецькомусу лтану.1 880–1 891рр.

Бтурецько тата рськоюо рдою

3. П остійний епітетвж итовр ядку

4. Дайтевизна чен нятермі ну«істо ричн іпіс ні».

5. Уякомустол іттівон иви никл и?

7. Розкрийтезначенн ясліворд а,ґр ин джол и,р ужин а,б урл ака .

8. Якийза кликз вучитьу пісні« Зажур илась Украї на» ?

ЛЕ ГЕ НДА Р НИЙМ ОР ОЗ Е НКО

Шляхта—дв оря нствоПоль щі,У країн и,Бі лорусі,Л итви.

Шляхетський—ві дсловаш ляхта.

Вон ийого нестрі лял иІ на часті нер убал и,

Мак си мЗалі зня к.

Сибір—місцезасла нн ялюде йна каторгув царськ ійР осіїтаС РСР.

Вобід ні йгоди ні.Обступ ил игород Умань,По копал иша нці

1. П овстаннягай дамаківзо браж енов пісні

Художні йзасі б Прикл ад

А«.. .Попе ред уМо розенк осив имконемв игра ває».

3 порі вня ння