Untitled

тести
ББК 22.1 я 721

ЛГОРЕЬКЪ А Р А М МШНЯИ Ш Ш П С П Д ©О Х А М Ж Я С . В .
Чекова Т.Г. Алгебра 1 початки аналЬу. Устшне ЗНО: д1агностичн1 тести, алгоритм
в1диовлення энань> тренувальн! тести, и!дпо»щ1. - X.: ТОВ «Нова тема», 2009. - 168 с.
Пропо кований пос!бник мкстить теоретичний матер 1ал вщповщно до программ зовн1шнъого
ненадежного оц!нювання а математики та два аиди теспв: д1атостичн1 та тренувалыа, як!
лшбран! до кожного з дев'яти роздали алгебри 1 почапав аналАзу опального курсу.
Ус1 тестов! та Ьаш завдання подаються а в1дпо»1дями. У теоретичной частин! подано роз-
в'язан! зандаиня.
Навчалъневиданнл
Чекожа Тетина Григор1вна
Алгебра I початки аиал!зу
Усшшне ЗНО
Д1дгяосткчв1 тести
Алгоритм Ыдиовленкя знаиь
Тренувальн] тести
Вщпов{д1
Редактор А.1. Крин ко

Компьютерна верстка С.О. Кривошей
Дизайн обкладинки О.В. Терлецький
Коректор М.А. Ольховська
Шдписано до друку 13.10.2009. Формат 60x84/8.

Пап1р офоет. Друк офсет. Умовн. друк. арк. 19,62.
Тираж 3000 прим.
ТОВ «Нова тема»

Св1доцтво ДК №537 вад 29.07.2009.
61146, м. Харкгв, а/с 2656, тел. 766-11-01.
© Т.г. Чекова. 2 0 0 9
Ф О.В. Терлецький, диаайп йбкл.. 2000
© Б.В. ХАЯ1МОН, 2000
ЬЭВК 078617-565 084-4 О ТОВ «Нова тема», ори г'шад-макет, 2009

Передмова
ГГосхбник створений з метою правильно та ефективно оргашзувати подготовку до

зовтшнього незалежного оцшювання з алгебри 1 початгав аналгзу в1дпов!дно до шкшьного
курсу. Викладений матер1ал в1дпов1дае программ з алгебри 1 початшв анализу Мш!стерства
осв1ти 1 науки Укра1ни ввдповадно 2001 та 2004 рр.
Пособник мае орипнальну структуру, яка пропонуеться автором як систематизация та
узагальнення основних понятшних л1шй алгебри школьного курсу.
Структура поабника
Кожний з дев'яти розд!л!в мостить д!агностичний тест, у якому пдобрано по п'ять тесто-
вых завдань ввдповгдно до кожного параграфу роздолу. Ключ! до завдаль подаються в таб-
лиц! в кшщ пособника. Виконавши щагностичний тест, учень перев1ряе вщповвд! за
таблицею. Якщо допущено помилки, то учнев1 варто опрацювати теорЬо, що подана у
в1дпов!дНому параграф!. Щоб перевгрити себе, треба виконати тест до параграфа 1 звхрити
В1ДПОВ1Д1 з таблицею. Тренувалъний тест складаеться 13 завдань трьох вид1в:
I. завдання з вибором одше"! правильно* вхдповвд;
II. завдання з вибором одше! або шлькох правильних в1дпов1дей;
III. завдання, яке треба розв'язати, отримати вщповщь 1 звгрити з В1ДП0В1ДДЮ вгдпов^дно!
таблищ.
3
I. Дкк з апгебраТчними ви раза м и
Дкагностичний тест №1
§ 1 . Вирази 31ЗМ1ННИМИ. Стешнь з натуральним показником

4. Ошрщц вмраз!в до щлих на л ежить:
• А ! х Л у * р в 7 - 2 а : • Д 2хг-4х +9
7 3 х + Зу
Б +
• 7 А • Г 1 ( 5 Д Г - 8 )
X Зу X
2. Серед виразгв тотожно р1вними е:

[ ] А 17х 2 у - 25 1 25хгу -17 у П Г 2х3 + Зу3 1 (2х + Зу)3
д Б 1 2 . х-2 П Д (3-2х)2 14х2-12х +9
х у ху
• в X2-у2 1{х-у)(х-у)
„ х2 а4 г/° (х3и)2аи
3. Спростивши вираз — — : -—~——, отримали вщпов1Дь:
(аЬ) х х7
ПА х*-5ау П Б ^ • Г ^ • Д ^
а о а о а о аЬ
15 6 60 3
4. Значения виразу — доргвнюе:
45 32 90 2 25 3
• А { ПВХ2 ОВ25 О Г 13,5 • Д 60

5
* Значения
5. о виразу -(-1)
—-
2 0 (-1) 3
•- — ( --1—
) - е:
(-1) 5 (~1)21 (-1)«
• А недодатним Ц Г невщ'емним
• Б в1д'емним • Д додатним
• В б1ЛЬШИМ В1Д 1
§ 2. Одночлен. Многочлен
1. Серед одночлетв стандартний вигляд мае:
• А х2ух • Б 2ух3 ЩВ (3 ~х)а [ Ц Г 2,Ьх1уЧЪ • Д ах2Ъхь
2. Спростивши многочлен (2х - 4 у ) - 21 ху -(3* - 8у) + -\6х - — у | - л<3 - 7 у \ отримали

вщповщь: ^V ^ '
• А 7х-21 у П В Ьх~-у-21ху ПД 4у~3х + 21ху

3
• Б З | Х - 1 7 х у П г 3 - у - х - \ И ТС И,
3 3 о
3. При а - - — значения виразу (а + 1)(<х2 - а +1) - а {а2 - 5) дорхвнюе:

5
• А - ! СП Б 1 СП В - 1 Пг о • Д 5
5
4
г 1
4. Р13НИЦЯ многочлешв (5дс - Пх2у) \ (15* - 27,5* 2 у - у2) дор1внюе: ~ ^ОX + ^ ^ ^
• А Юх2у~у2 + 10Л; • Г 37,5х2у+у2
• Б уг-10хгу+10х ПД 37,5хгу-у2
•В Юх2у+у2 ~10х
' 1
5. Якщо а = 0 , 1 I Ь ~ — , то ргзниця многочлешв (0,5Ь2 - 1 0 а 3 Ь + а а ) 1 (1,5а 3 ~Ь 2 + а 3 Ь )
ДОр1ВНЮ€: ^
• А 3,82 ПБ 0,382 Щ В -0,382 [ЦГ -3,82 • Д -38,2
§ 3. Формул и скороченого множення

1. Опростивши вираз 5(1 - х)2 - (3 + х)2 - (2х -1)(2* + IX отримали:
• А 4х+4 ( Ц В -16л: - 3 ПД 4(2х-1)2
• Б (2х - 1 ) 2 - • Г 4л: 2 -16л;
2. При х = - 2 — значения виразу л;3 - (л: - 1)(х 2 + х + 1) доргвшое:

3
• А -2- П Б -1 ПВ 1 ПГ 0 ПД -б
3
3. Усно обчислити добуток 44 • 36:
ПА 2000 ПБ 1724 ЩВ 1604 [ Ц Г 1584 • Д 2328
(2х — 7)2 - х4
4. Скоротивши др1б - , отримали:
2х -7 ~х2
• А 2х-1 +хг • Г 2х-Ч
С\Б 2х + 7 + хг [ ] Д л;2 - 2 х - 7 .
• В 2х-7-*2
5. Значения виразу —^ — дор1внюе:

10 - 2 5
П А 7 7 П В ^ П Г 4,1 ОД 0,41
41 39 41
§ 4. Розкладання многочлешв на множники

1. Представивши многочлен а 5 + а 3 - а 2 - 1 у виглядх добутку, отримали вщповщь:
• А (а 4 - 1 ) ( а 2 + а +1) ПГ (а 4 - 1 ) ( а 2 + 1 )
• Б (а3-1)(а2+1) ОД (а + 1 ) ( а - 1 ) ( а 2 +1)
Й В (а2 +1)(а -1)(а2 +а+1)
2. Добуток многочлешв (х2 +1 - 2л:) (х 2 + 1 + 2х) вщповщае р1знищ квадратов:
• А л:2 - ( 1 -2л:) 2 В (х2 +1)г-4х2 []Д х2-(2х+1)2

• Б (л;2 + 1)2 -2л: 2 • Г л:2 +(2л: - I ) 2
^ „ . - (49 2 - 2•49 29 + 29 2 )
3. Скоротивши др1б ——отримали:
47 - 1 9
• А 7 ПБ ^ ЩВ 66 П Г 49 ПД47
, Шсля
4. тт- спрощення виразу —х -14х —
4 2у*
- — +49у* отримали вираз:
х -7у х-х3+7уг
9 3
•А п б - ^ Ц рв 7 * 2 -* 3 п д - ^ з
х -1 7у -х ^ х-1 х-1 7х2 + у3 с
5
5. Многочлен х3 - х2у2 + х - у2 доргвнюе добутку:
• А {х2 -1 )(у2 ~х) • Г (х2 - у2)(х +1)
• Б <*2+1)(*-*/2) ПД (Л: - г/)(х2 +1)
• В (*2-1/2)(1+*)
§ 5. Степжь з цшим показником та його властивост).

Стандартний вигляд числа
1. Представивши вираз (а - Ь)'1(а~1 - Ь~1) у вигляд! дробу, отримали вщповщь:
• А • Б ± • В 1 • Г - — • Д
а -Ь ь аЬ
8 -7
а а
2. При а = 0,8 значения дробу дор1внюе:
а
• А 0,64 • Б 0,8 • В 0,512 ЩГ -0,8 • Д -0,64
3. Вираз :Ь~2 - 1 \Ь'г - 1 П1сля спрощення мае вигляд:

Ъ2~ 1
ПА Ь2 • Б • В Ъ2 - 1 • Г 1 ~Ь2 • д А
Ь2 - 1
т2 Л'
1
т +1
4. Виконавши перетворення виразу: т - отримали:
т т~ т т~1
• А 1 • Б -1 • В т • Г -ш • Д т2
а ~а 1-а 2
5. Вираз тотожно дор1внюе:
л/а -(4а)'1 4а + (л/<Г)
4а а +1 а +2
• А «ЛГ ЩВа+1 • В
а +1
• Г • д
4а 4а
§ 6. Рацюнальж вирази. Допустим! значения змшних.

Основна властивють дробу. Множення 1 дшення дроб1в.
Шднесення дробу до степеня
1. Числа 11 - 3 не належать до облает» допустимих значеиь виразу:
*2 + 2х • В * 2 + 2х + 7 • Д + 2х - 3
• А
х2 + 2х + 3 х2 + 2х + 7
• Г
х2 +2х + 7 х + 2х + 3
• Б
х2 + 2х - 3
*2-3
2. Областю допустимих значень виразу е ЧИСЛОВИЙ пром1жок:
х2 +2х + 3
• А ( - 1 ; 1) П В ( - о ; +оо) • Д (-оо; - 3 ) ^ ( 1 ; + оо)
• Б (-ОО; 0) и (0; +«>) • Г {-оо; 1 ) и ( 3 ; +оо)
3. Щоб визначити область допустимих значень виразу треба:

х(х + 2) (х + 1)2
• А з множини Д1йсних чисел виключити к о р е ш р1вняння х(х + 2) = 0
• Б з множини дШсних чисел виключити кореш р1вняння (х +1)2
• В знайти р1зницю даних дроб1в
• Г 3 МНОЖИНИ Д1ЙСНИХ чисел виключити число 0
О Д з множини дшених чисел виключити числа - 2 ; - 1 ; 0
6
4. Для виразу — ^— — допустимими значениями змшно'1 х е:
х4 - 1
• А будь-яке ЧИСЛО Ц ] Г будь-яке число, кр1м х - ±1
• Б будь-яке число, кр1м х ~ 1 С] Д будь-яке число з промгжку ( - 1 ; 1)
• В будь-яке число, кр1м х = - 1
е ^ л2 - 3 * - 1 8
5. Допустимими значениями виразу е:
13* - х2 - 42
• А УС1 Д1ЙСН1 числа О Г УС1 В1Д'еМН1 числа
О Б ус! додатнх числа О Д ус1 дшсш числа, крхм х - 6 1 х = 7
• В УС1 Д1ЙСН1 числа, кр1м X = 7
§ 7. Коржь п-го степеня. Перетворення корен!в. ДГГз коренями

1. Значения виразу л/10000 - ^ 8 + ^729 дор1внюс:
• А-3 ЩБ 11 • В 8 ЩГ 13 • Д Ю
2. Скоротивши дрхб —одержали:

4а + 4Ь
• Аа+Ь Ц В ^ - ^ • Д
1 4а
• Б (а-Ь)2 ЩГ
4а +
3. Число л/3-2>/2 -л/з + 2 4 2 с:

• А меншим В1д
] нуля • Г щлим
• Б 1ррацюнальним
гррацюна • Д недодатним
• В дробовим
4. При а = 0,5 вираз ] а — - - 4а • + * + 4а доргвнюе:
V 4а -1 V 4а+1
• А -1,5 ПБ 1,5 ЩВ 0,5 ЩГ -0,5 • Д 1
5. При х = 11 а = 1 значения виразу ('4а - (а - дор1внюе:
• АО • Б 1 П В З ЩГ -3 ПД-1
Опорний теоретичний матер1ал

§ 1. Вирази 31 змжними. Степ1нь з натуральним показником
Числов! вирази - це вирази, складен} з чисел, знаюв Д!й I дужок.
Число, одержане в результату виконання вс1х д|й у числовому вираз), називаеться
значениям числового виразу.
Якщо у вираз 31ЗМ1ННИМИ замють змжних пщставити 1х значения I виконати дп, то
одержане число - це значения виразу 31 змЫнИми для дан их значень змЫних.
Цшим називаеться вираз, який не мютить дтення на вираз 31 змЫною.
Н а п р и к л а д . Вирази ~6х + 10, 9у - 1г - 5,— - 2 е щлими, а вирази 4 : у, ^т 4

+
3 3 п
Ш-13 Н З . . . .
,а не е щлими, 0ск1льки вс1 вони мютять д1лення на вираз 31 змшною.
х+1 с-4
Два вирази називаються тотожно рёвними, якщо при будь-яких допустимих зна-
чениях зм1нних В1ДПОВ1ДН1 значения цих вираз1в ргвнК
7
Тотожжстю називаеться р1вн(сть, правильна при будь-яких допустимих значен-
иях ЗМ1ННИХ, яю входять до не1.
Тотожним перетворенням виразу називаеться зам!на даного виразу тотожно

р1вним йому виразом.
Способ и доведения тотожн остей

1. Л1ву (праву) частину тотожност1 шляхом тотожних перетворень зводять до вигляду
право! (л1во!) частики.
2. Обидвх частини тотожност! шляхом тотожних перетворень зводять до одного 1 того са-
мого виразу.
3 . Доводять, ЩО Р13НИЦЯ Л1В01 1 ПраВ01 частин ТОТОЖНОСТ1 доргвнюе нулю.
Наприклад. Довести тотожшсть 2 ( 3 т - 1 , 5 ) - 4,5(8т - 3) - 5(1,7 - 6 т ) - т - 2 - т .

Доведения
Виконаемо ТОТОЖШ перетворення Л1В01 частини (розкриемо дужки 1 зведемо' подгбт до-
данки):
2(3/п - 1 , 5 ) - 4,5(8лг - 3) - 5(1,7 ~ 6 т ) - т = 6 т - 3 ~ 36™ + 1 ^ 5 - 8Д> + ЗОщ - т = 2 - т;
2 - т ~ 2 - т.
Отже, Л1ву частину р1вност1 за допомогою тотожних перетворень звели до право'!. Тому
дана р1вшсть е тотожшстю.
Степенем числа а з натуральним показником п, бшьшим за 1, називаеться добу-

ток п множниюв, кожний 13 яких дор1внюе а.
Степенем числа а з показником 1 називаеться саме число а.
а" =ааа... а прил>1; а'=а.

п рам»
а - основа степеня, п - показник степеня, а" - п-й степЫь числа а.
Властивосп степеня з натуральним показником

а"1 ап ~ат*п\ {аЪ)п=апЪп\
ат:ап =ат й; = —, ф * 0)
Ы ьп
(ат)п -а""1;
Тренувальний тест №1
I
1. Серед поданих вираз!в щлим е:
• А П В (5.т-9)±- • Д • (2х - у)
3 7х х +у
ПВ(у-5):у П г ( 8 « + А)
15 -т
2. Значениям виразу ( - 9 а + Ь): 1 ^ при а = 1, Ь = — е число:

3 6
• А -6- • Б -11- ПВ -6- ПГ 6- ОД 6 -

4 9 8 4 8
8
3. Виразу « т в с у м а добутку 0,5 1 г та числа 3,6» вщповщае запис:
• В 2(0,5г + 3,6) 0,52 + 3,6
• А — 0,52 + 3,6 ЙД
2 • Г (0,52 +3,6): 1
0,5г - 3,6 2
• Б
4. Серед поданих вираз1в тотожшстю с:

• А у(у-1) = у2-3 В Г 1 2 * - 2 ( 6 * + 7)+16 = 2
• Б 3* + 3(* - 1 ) ,= 2(3* - 5) • Д 4(2 - х) - 2(4 + *) = 2(3* +1)
• В 2Ь -1) - 3(2а,+ 4Ь - Г) = О
5. Шелл сирощеиня виразу (* 2 • * 6 ) 4 • (* 6 ) 3 одержимо:
• А *п • Б * 47 • В *63 • Г * 31 • Д * 20
6. При даленш степетв з одиаковими основами основу треба залишити без змш, а показники:
• А додати • В ПОД1ЛИТИ • Д не змшювати
• Б В1ДНЯТИ • Г ПОМНОЖИТИ
\
7. Значения виразу — • | — ] доршнюе:
б2
• А 1; " ПБ 1
• в| • Г | • д |
24 6 5
8. Шсля спрощення деякого виразу одержали 9. Спрощували вираз:
• А 9 л + 3 :9" + 1 • В З п+3 :З л+1 • д 34п: 3;
• Б ЗЛ+6 : 3"+2 • Г З 6 ' :3 4 "
(-10) 18
9. Вираз
50 9 6 - 5 4 3 2
О А доргвнюе 1 О В менший вщ 1 • Д доргвнюе 0
• Б б1ЛЬШИЙ В1Д 1 • Г менший вхд 0
(-1) 3 0 (-1) 21 • (-1) 5
10. Др1б
(-1) • (-1) • (-1) (-1У
0 А дорхвнюе 1 • Б менший В1Д 1 • Д доргвнюе 0
• Б 61ЛБШИЙ В1Д 1 • Г менший в1д 0
II
11. Значения виразу (а 2 + 0,54) 7 0,4 7 при а = 1,4:
• А доргвнюе 1 • В менше вхд 1 • Д бглыне В1Д О
• Б б1льше в1д 1 • Г менше в1д О
12. Щоб утворилась тотожшеть, у вираз (* 3 + 2 * 2 ) - ( * + 1 ) - ( * 2 - * ) - ( 4 + * 3 ) = * заметь
зхрочки треба записати:
• А*2+5 ПБ* 2 -5 ПВ-* 2 +5 ЩГ 5 - * 2 ПД -5+*2
III
13. Знайти значения виразу - - ( 5 , 4 т - 1 - п ] - 6 , 4 [ - - т + 2 ^ л) при т = - 1 0 , п = ОД.
/^.245 / Яч 4
14. Розв'язати ргвняння: к } у ' = 5 18 .
(хУ (х3)*
§ 2. Одночлен. Многочлен
Одночленом називаеться вираз, одержаний шляхом множення чисел, змжних та
1х степежв.
Одночленом стандартного вигляду називаеться одночлен, який мютить ттьки

один числовий множник, що сто1Ть на першому мюц{ добутку, I степен! р'юних букв.
Числовий множник такого одночлена називаеться коефщ1ентом одночлена.
Наприклад. У стандартному вигляд1 записан! одночлени:
а)-8,5х 7 у\ б) 9 — тъп3; в)а 4 Ь ь с 9 ; т)-ху2.

3
1 х т коефиценти: а ) - 8 , 5 ; 6)9—; в) 1; г)-1.
3
Степенем одночлена називаеться сума показниюв степен1В уах змЫних, що

входять до нього.
Многочленом називаеться сума одночлеыв. Одночлени, як1 складають много-

член, називаються членами цього многочлена.
Под'|бними членами многочлена називаються Т1 його доданки, як1 мають одна-

. ковубуквену части ну.
Наприклад.
а) Под1бними членами многочлена - 7 х 2 у + 4ху + 9ху 2 +6х 2 у - 10х е - 7 х 2 у 1 6х' г у, осшльки
вони мають однакову буквену частину х2у.
б) Многочлен 5а 3 - За2 - а +15 под1бних членхв не мае.
Многочленом стандартного вигляду називаеться многочлен, що е сумою од-
ночлене стандартного вигляду, серед яких немае под'|бних члешв.
Наприклад.
а) Многочлен блг5 + 9пгп -15п4 + 2т2п е многочленом стандартного вигляду, оскшьки вс1
його члени - це одночлени стандартного вигляду 1 серед них немае подгбних,
б) Многочлени аЪ2 -4а 3 Ьа +3а2Ъ3ЬА I 3ас2 -7ас + 9ас2 не е многочленами стандартного
вигляду (у першому многочлет -4а 3 Ъа 1 За2Ь3Ь4 не е одночленами стандартного вигляду, у
другому многочлет Зас2 1 9ас2 - под1бш члени).
Степенем многочлена стандартного вигляду називаеться найбшьший стегшь

одночлежв, як! входять у дан и й многочлен.
Наприклад.
- 3 х 2 у + 7 х у + ху3 - 4 х 2 у 5 - многочлен 7-го степеня.
Множення одночлена на многочлен

Щоб помножити одночлен на многочлен, треба одночлен помножити на кожний член
многочлена й додати одержат добутки.
Наприклад.
4х(2х2 - Зх - 5) = 4х • 2х2 - 4х • 3* - 4х 5 = 8х3 ~12х2 - 20х.
Множення многочлена на многочлен

Щоб помножити многочлен на многочлен, треба кожен член одного многочлена помно-
жити на кожен член другого многочлена 1 додати одержан! добутки.
Наприклад.
(2х + 3)(4х~5) = 2х-4х-2х-5 + 3 4х~3 5 = 8х2 - 10х + 12х -15 = 8х2 + 2 * - 1 5 .
10
I
1. Одночленом стандартного вигляду е:
• А 2а -ЗЬ4 Щ В 6,5 тлпт4 |—| д
• Б 1Ах7у*г 5.3,9^ 7
2. Степшь одночлена -1,8*1/529дор1Вню€:
• А 9 П В 14 П В 1 ПГ 15 ЩД 5
3. Одночлен ах2у^ - ^ - 2 — аьх*уг ^ записаний у стандартному виглядн
• А Щ-а12хпу* ПВ ?~а»х«у« ПД |а12х"у8
• Б ПГ
9 9
4. Многочленом е: ,
• А 1х4 • 8у • Г (7* 4 ):(8*/)
• Б 7х4 + 8у ПД (8*/):(7* 4 )
• В (7х4)«-у
5. У стандартному вигляд1 записаний многочлен:

• А * 2 - 2 х у + 4 у 2 +х2 ПГ сва9с-5
• Б Зщ3 +4т2 -1 -т3 • Д 1 - а 4 +а5-2а10
• В 5 • 6п - 8п2 + п4
6. Значения виразу (~х2~ — 1 +1 - — я 2 | - ( - * 2 - — ху \

8 ; и 3 ) (,2 8
• А залежить т1льки в1д х • Г залежить 1 в1д х, 1 в1д у
• Б залежить тшьки в1д у П Д не залежить т в1д х, т в1д у
• В доргвнюе 1 ^
4 1
7. При т = - 1 — , п = 2 — значения виразу (7тп ~ З т 2 ) + 9 т 2 - (6т2 + 2тп) доргвнюе:
15 19
• А 39 О Б ! ПВ -13 ПГ — П Д - —
39 39 39
8. Многочлен ху(х + у)~ х(у(3у - 2х) - (х2 - у(3х - у))) тотожно доргвнюе многочлену:
ПАх*~ху2 ЦГ ~х*+ху2
• Б х3+ху2 • Д *4 - х у 3
• В -х5~ху2
9. При х + у = 9 значения виразу (х +1 )(у +1) - (* -1 )(у - 1 ) доргвнюе:
• А 9 П Б -18 ПВ -9 ПГ 18 ПД 4,5
10. Коршь ргвняння ах(х + а) ~ а ~ х + ах2:
• А доргвнюе 1 • Г мае знак, залежний вгд а
• Б мае знак, незалежний вгд а • Д дор1внюе 10
• В доргвнюе - 1
11
11
11. Вираз т ( 4 - 4 т - т2)-{т + 5)(-1 + т- т2) при будь-якому т набувае:
• А значень, менших вгд 1 ^ • Г лише додатних значень
• Б лише вгд'емних значень О Д значень, больших вгд 10
0 3 Б значень, бгльших вгд 1
12. Вираз угк + (** + ук)(хк ~ук - 1) - х2к тотожно доргвнюе виразу:
Р А хк+ук ' Щ В -<хк+ук) П Д ~{хк-ук)
^Б -хк ~ук ПГ хк-у"
III
13. Розв'язати ргвняння: (у + 2К1 - 13у) + (5у - 3)(3 + 5у) - (2у + 7)(6у - 1 ) = - 1 3 .
14. Розв'язати задачу.
Знайти чотири послщовш натуральнх числа, якщо вгдомо, що добуток. першого 1 третього
чисел менший вщ добутку другого 1 четвертого на 23.
§ 3. Формул и скороченого множення

1. (а -Ь){а +Ь) = а2 -'Ъ* - ргзниця квадратгв;
2. (а + Ъ)2 = а2 + 2аЬ +Ь2 - квадрат суми двох виразгв;
3. (а - Ь)2 - а2 - 2аЬ +Ь2 - квадрат ргзнищ двох виразгв;
( 0 . (а + Ь)3 = а 3 + За2Ь + 3аЬ2 + Ь3 - куб суми двох виразгв;
5. (а -Ь)3 = а3 - 3а2Ь + 3аЬ2 -Ь3 - куб ргзницг двох виразгв;
6. а 3 + Ь3 = (а +Ь)(а2 ~аЪ +Ь2) ~ сума кубгв двох виразгв;
а3 -Ь3 = {а -Ь)(а*+аЪ +Ь2) - ргзниця кубгв двох виразгв.
Приклади застосування формул скороченого множення

1. (7а - ЗЬ2)(7а + ЗЬ2) = 49а 2 - 4 6 4 (формула 1)
а 8 6 с - 2 5 у 4 ~ (а4Ь3 - 5 у 2 ) ( а 4 Ь 3 + Ъу2) (формула 1)
2. ( 3 * + 4 * 2 ) 2 = 9* 2 + 24* 3 +16* 4 (формула 2) . ^
3. (1,5а 3 -ОДЬ 4 ) 2 = 2,25а 6 - 0 , З а 3 Ь 4 + 0,01Ь8 (формула 3)
4. (5а 4 -2Ь) 3 = 125а 12 - 1 5 0 а 8 6 + 60а V - %Ь3 (формула 5)
5. 27а 3 + 6 4 = (За +4)(9а 2 - 1 2 а +16) (формула 6)
6. Спростити вираз: (2х - у)3 ~ ( 3 * - у)(9х2 + 3 х у + у2) + 6*1/(2х - у).
Розе' язання
(2х - у)3 - (3* - у)(9* 2 + 3ху + у2) + 6*1/(2* - у) = (2*) 3 - 3 • (2*)2 • у + 3 • 2ху 2 - у3 -
-((З*) 3 - у3) +12х2у - 6ху 2 = 8 * ! - 1 2 х 2 у + 6 * ^ - У* ~ 2 7 * ! + У3 +12х2у - бху^ = - 1 9 * 3 .
Вгдповгдь: - 1 9 * 3 .
I
1. Добуток ргзнищ 1 суми двох виразгв доргвнюе:
• А ргзницг квадратгв цих виразгв
• Б квадрату ргзнищ цих виразгв
П В сумг квадратгв цих виразгв
П Г квадрату суми цих виразгв
• Д подвоеному добутку цих виразгв
12
III
2. Вираз 0,64ж10 у 4 можна записати у вигляд! добутку суми 1 р1знищ вираз1в:
25
• А 0,8х1О1 | ул • В 0,8х 5 1 0,6г/2 • Д 0,8л: 1 0,ву

5
• Б 0,64л:5! — у2 • Г 8л:5 1 6у4
25
3. Вираз (5 - 4 л:)2 - 56л: - 16(х - З)2 набувае при будь-якому х:
•
• А
Б лише
лише додатних
в1д'емних значень
значень П Д
П Г значения,
значения, що дор1внюе
б!льшого вщ 1144
• В значень, залежних в1д х
4. Вираз — г 12 + — г° + —, записаний як квадрат двочлена, мае вигляд:

36 9 9
• а П ^ Л У Пв(1г*Л)2 ПД -
6 3> 16 3 {6 9
• Б ПГ
[6 9] [З 6
5. Модуль р1знищ квадрат1в двох поелщовних натуральних чисел е число:

• А парне П Г -1
• Б вщ'емне П Д непарне
• В 1
6. Вираз (1 + х) 3 ~(х -1)2 тотожно дор1Внюе виразу:
• А х 3 + 4х2 4-х+ 2 •Гх3+2х2+5х
• Б х 3 + 2х2 + Зх П Д л:3 + 2х2 - 5 х
П В х 3 - 2 х 2 +5х
7. Значения виразу 8Ь3 +6аЬ(а -2Ь) + (а - 2 Ь ) 3 :
П А залежить лише вхд Ъ [ ] Г не залежить т В1д а, Н1 В1Д Ь

П Б залежить 1 в1д а, I В1Д Ь П Д завжди дор!внюе 0
П В залежить лише в1д а
8. Значения виразу 248 3 +252 3 пащло д1литься на число:
ПА 300 ПБ 500 Пв 600 ПГ 700 ПД 900
&
9 ^ и р а з (х 2 - 1)(х2 + 1ХХ48 + IX* 12 + 1)(л:24 + IX* 4 - х2 + Щх4+ х г +1) тотожно дор!внюс ви-
разу:
• АХ96+1 П В х 48 - 1 • В 1-х96 ПГХ48+1 ПД
10. При х = — значения виразу х(х + 2)(х - 2) - (х - 3)(х2 + Зх + 9) дор1внюе:

4
ПА 25 ПБ 26 ПВ 27 ПГ -25 П Д -26
II
11. Модуль р1знид1 куб!в двох поелщовних натуральних чисел:
П А не Д1 литься на 3 П Г Дор1внюе 2
П Б кратний 3 П Д Длиться на 5
П В не кратний 3
13
12. Шшртшл прямокутника менша ввд сторони квадрата на 12 м, а довжина цього прямокут-
штш вщ сторони того самого квадрата на 12 м. Отже:
0"А площа прямокутника менша на 144 м 2
• Б площа прямокутника доргвнюе плогцД квадрата
[] В площа прямокутника б1лына на 144 м2
• Г площа квадрата бглыпа на 144 л53
• Д площа квадрата менша на 144 м2
III
13. Розв'язати ргвняння: 27 - ^ у - у 2 +1 + ^ - у(1 - у)2 = 2у 2 .
14. Чи правильна ргвшсть:

2хь + (у4 + у3х + угхг + уха + х* Ху - х) = (у4 - у*х + у2х2 - ух'л + х4 )(у + х)?
§ 4. Розкладання многочлен!в на множники

Розкласти многочлен на множники означае записати його у виглядг добутку.
Способи розкладання многочлешв на множники
1. Винесення спгльного множника за дужки.
СтЛЬНИМ МНОЖНИКОМ, ЩО ВИНОСИТЬСЯ за дужки, С М Н О Ж Н И К , на Я К И Й ДЕЯТЬСЯ ВС1 члени
многочлена 1 який мгстить усг можливг сп1льн1 множники члетв многочлена.
Наприклад. 14л:3 - 7* 4 + 70х 5 = 7х 3 (2 +10* 2 ).
2. Спосгб групування.
Переставний 1 сполучний закони додавання дозволяють групувати члени многочлена в
ргзномангтний спосгб. Часто т е л я винесення за дужки с т л ь н и х множникгв у кожнш груш
в дужках залишаеться той самий многочлен, який, у свою чергу, як сшльний множник,
може бути винесений за дужки.
Наприклад.
2т3 - 3т2п -4т + 6п = ( 2 т 3 - 4 т ) - (3т2п - бп) = 2 т ( т 2 - 2) - Зл(т 2 - 2) =
= ( т 2 - 2)(2т - 3п).
3. За допомогою формул скороченого множення.
а3 + 3а26 + 3а62 +Ь3 =(а + Ь)3

а2 -Ь2 = (а -Ь)(а + Ь)
а3 - 3а2Ь + 3аЪ2 -Ь3 = (а - б)3
а2 +2 аЬ+Ь2 = (а + Ь)2
а 3 + Ь3 = (а + Ь)(а2 -аЪ+Ъ2)
а2 -2аЪ + Ь2 =(а-Ь)2
а 3 - Ь 3 = (а -Ь)(а2 +аЬ+Ь2)
Наприклад.
а) х 2 - 9 = * 2 - З2 = (х - 3)(х + 3);
б) 4 т 6 - л 8 = ( 2 т 3 ) 2 ~(п4)2 = ( 2 т 3 - л 4 ) ( 2 т 3 + л 4 );
в) 3 6 + 1 2 с + с 2 = 6 2 + 2 - 6 с + с 2 = ( 6 + с ) 2 .
I
1. Розкласти многочлен на множники означае записати його у виглядг:
п А ргзницг • Г ргзницг або суми
• Б суми • Д частки
• В добутку
14
2. Я к щ о вс1 члени многочлена М1етять стльний множник, то його можна:
СП А вщкинути СП Г шднести до квадрата
[ ] Б не брати до уваги О Д помножити на 10
СП В винеети за дужки
3. Сшльним миожником ус1Х члешв многочлена -16а 3 Ь 2 с 8 -56а 4 Ь*с 5 + 40а 2 Ь 6 с 7 с:
• А - 8 а2Ь2сь • Б - 8 а*Ъ2сь СПВ - 8 а3Ъ3с* Щ Г - 8 а2Ъ*с2. Щ Д - 8 а4Ь°с*
ЗначейрЩЙ^ру ' 1 1 , 1 + 2 , 9 доргвнюе:

1,4 +1,4 -27,6
' -
Ы А 10 ЦБ 0,2 ПВ 2 • Г 0,1 СПД 1
5. Вираз 3а(Ь - а) 2 - 9а 2 (а - Ь) тотожно дор1внюе добутку:

• А За (а - Ь)ф + 2а) • Г За(а + Ъ)(Ъ - 2а)
• Б Заф -а)(Ь + 2а) П Д Заф - а)ф - 2а)
• В За (а +Ь)ф + 2а)
7
6. Значения виразу а2 - аЬ - 2а + 2Ь при а = —, Ь = 0,15 дор1внюе:
• А 0,33 Щ Б 3,3 ПВ -3,3 Пг -0,33 ПД 0,033
7. Частка ввд дшення р1знищ многочлешв х 3 ~ Зх2 1 2х 2 - 6х на х - 2 доргвнюе:

• А Зх-х2 ЦБ х2 - Зх ( Ц В х-3 СПГЗ-х СПД.г3-3
0 0 1692 + 2 169 69 + 69 2
8. Значения виразу - дор1внюе:
169 -69
• А -2,38 . (ЦБ 23,8 ПВ 238 [ЦГ -23,8 СПД 2,38
9. Вираз а6 - 1 тотожно доргвнюе виразу:
• А (а4 - I ) 2 П Г (а 4 + 1)(а2 +1)
• Б (а~1)(а+1)(а +1) 2 • Д ( а - 1 ) ( а + 1 ) ( а 4 +1)
• В (а - 1)(а + 1)(а2 + 1)(а4 +1)
10. При деякому значенш х х2 - Зх - 2 = 8. При цьому самому значенш х значения виразу
х2(х2 - Зх ~ 2) - Зх(х 2 - Зх - 2) - 8 доргвнюе:
• А 72 ПБ 80 ПВО ПГ 64 ПД 16
II
11. Значения виразу 81 4 - б 4 д1 литься на число:
СП А 2 • Б 5 О В 35 СП Г 25 • Д 75
12. Значения виразу х3 -у* + Зх2 + 3 х у + 3у 2 при х = 2 у ~ 5 —:

7 7
• А доргвнюе 1 • Г бглыие ввд 1
СП Б бхлыпе ввд О СП Д менше ввд 1
СП В дорхвнюе 0 ,
III
13. Розв'язати ргвняння: х 5 - х4 - 2х 3 + 2х 2 + х -1 = 0.
14. Розкласти на множники вираз (х + 4 ) 3 - 2 7 .
15
§5. Степень з Ц1лим показником та його властивосгп.
Стандартний вигляд числа
Для будь-якого числа а, яке не дор1внюе нулю, I натурального числа л
а " = —.
ап
Степен1 з щлим показником мають такх сам1 властивостх, що й стетнь з натуральним по-
казником (див. §1).
Стегпнь числа а, яке не дор1внюе нулю, з нульовим показником дор1внюе 1.

а 0 = 1 (а*0)
Наприклад.
а) а 6а2 =а~6+2 = а" 4 =
а
б) 9 4 :9~ 6 = 9 - 4 <"6) = 9 4+6 = 9 2 = 81;
В)(5" 1 Г 3 = 5 - 1 , " 3 ) = 5 3 = 1 2 5 ;
г) I — а 7 Ь" 3 с~ 2 У 3 =Г-У 3 (а 7 )- 3 (й- 3 )- 3 (с- 2 Г 3 = ^

а21
I
1. Вираз -Зх2г 6 записаний у вигляд1 дробу:
• А -Ц- П Б п в п ? а д - 1
х Зг5 г5 3 Зх'г"
(тп + «И
2. Дрхб записаний у вигляд I добутку:
2(т - п)
1-7
• а 21(т + п)4(т-пУ7 ПГ 2{т + п)\т~п)
П Б 2( т + л ) 4 ( т - л Г 7 ПД 2 1 (т + п)"4 (т - пу7
ПВ 21(т + п)4(т-п)7
4
2 -з - ( - 2 )
3. Значения виразу дор!внюе:
(-64)°
П А -16 ПБ 0,16 П В ~ " П Г 8 П Д 1 6

16
4. Добуток З т Зт+1 • 32 т можна записати у вигляд!:
П А 273-т ПБ З3+т ПВ З'и_3 П г 9т+3 ПД 2731т
5. Р1вшсть (а~ г ") 3 ~ а18 правильна при будь-якому а (а * ОХ якщо п дорхвиюе:
П А -2 П Б -3 П В 1 - П Г 2 ПД 3
й ~ 25~2 125 е
6. Значения виразу —- доргвнюе:
(5 )
П А 5 ПБ -125 ПВ -25 П Г 125 П Д 25
7. Вираз 0,01" • 10 2 2 " можна записати у вигляд! степеня з основою 10 таким чином:
ПАЮ 4 " ПБ Ю2 ПВ Ю2"4" •ПО2-2" []Д Ю2л
16
8. Вираз а + а'1 + а"2 можна подати у виглядг добутку:
• Аа(1+а2+а3) • Г йГ2(1+а+а3)
• Б а _ 1 (1 + а 2 + а 3 ) Щ Д а" 3 (а 4 + а 2 +1)
• В а2(1+а2+а3)
9. У стандартному виглядг записано число:

• А 5,7 Ю 3 ЦБ 57 10~3 [ Ц В 0,57 Ю ' 3 ЩГ 57 ПД 5,7 ОД
10. Частка (9,6 10~ 5 ):(3,2 10~2) доргвнюе:

к-3
• А 3-Ю"10 ПБ 3-Ю2 ПВЗ-Ю"5 П г 310"7 О д 3-10
II
11. Густина залгза 7,8 • 10 3 кг/м*. Прямокутний паралелепшед, зроблений гз залгза, мае
ширину 6 • 10"1 л , довжину 1,2 м, висоту 2,5 • 10 1 м. Маса паралелетпеда доргвнюе:
• А 140,4 кг ЩГ 1,404 10кг

• Б 1,404 102 кг ЩД 1404кг
• В, 1,404 Ю 3 кг
60"
12. Значения виразу" — о»" 1, доргвнюе:
2 2 " -З"" 1 - 5 '
• А | • Б 0,4 • В 0,6 • Г | • Д |
5 о О
III
(
х 2 и -3 V
V3 С 2
( *Х2иу
-2 \2
13.;Спростити вираз:
6г4 У { 9г5
5
— X V '
6
§ 6. Рацюнальн! вирази. Допустим! значения змшних.

Основна властив1сть дробу. Множення I дшення дроб!в.
Пщнесення дробу до степеня
Дробовим називаеться вираз, який мютить дтення на буквений вираз (вираз 31
ЗМ1НН0Ю).
Рацюнальними виразами називаються цш! I дробов» вирази.

Значения змЫних, при яких вираз мае змют, називаються допустимими значен-
иями ЗМ1ННИХ.
Наприклад.
а) Для виразу -—— допустимими значениями змгнног а е всг значения, кргм а - 5.
5 -а
тт виразу 9у 2 + 5г/
о) Для г - 1 допустимими значениями змгнног
. . у. е .всг значения, кргм
. у ~3
(у - Щу + 9)
у = - 9.
Рацюнальним дробом називаеться др(б, чисельником \ знаменником якого е
многочлени.
Наприклад. Вирази + ——^—, — е рацгональними дробами.

5л - 5 х + Зх -1 ху + у - х
17
Основна властивють дробу
Якщо чисельник 1 знаменник радюнального дробу помножити на один 1 той самий не-
нульовий многочлен, то одержимо дргб, що доргвнюе даному.
Тобто для будь-яких значень а, Ы с, д е Ь * ( Н с ^ 0 справджуеться ргвшсть — = —.
Ь Ьс
Скороченням дробу називаеться дтення чисельника I знаменника дробу на

один I той самий вираз, вщмжний вщ нуля.
Тобто для будь-яких а, Ы с, д е & * ( Н с * 0 справедлива ргвшсть — = —.

Ьс Ь
Щоб скоротити дргб, треба:

1) чисельник 1 знаменник дробу розкласти на множники;
2) чисельник 1 знаменник дробу подглити на гх сшльний множник.
Наприклад. Скоротити др1б:

х2 ~9у2
х2 +6 ху +9 у2
Розв'язання
X2 - 9у2 = X2 -(3у)2 = (х-3у)(х + 3у) = х~3у.
х2+6ху+9у2 х2 +2х-3у + (3у)2 (х + Зу)2 х + Зу'
Вгдповгдь: - — — .
х + Зу
Щоб помножити дргб на дргб, треба помножити окремо гхнг чисельники та знаменники 1
перший добуток записати чисельником, а другий - знаменником.
Тобто - - = — (Ь * О, а * 0).
ь а ьа
Наприклад.
т2 - п2 2тп _(т ~ п) (т + п) • 2тп _ т +п
2тп2 3т - 3п 2тп2 • 3 (т - п) п
Щоб тднести дргб до степеня, треба чисельник 1 знаменник окремо пгднести до цього
степеня 1 перший результат записати чисельником, а другий - знаменником дробу.
Тобто Г - 1 = ~ (Ь * 0).
и ; ьп
14,18
3 9аГЪ
Наприклад.
4с10 16с2
Щоб подглити один дргб на другий, треба дргб-дглене помножити на дргб, обернений
до дробу-д!льника.
Тобто — : — = — (6 * 0, с * 0, <2 0).

Ь а Ьс
Наприклад.
аЬ + ас аЬ - ас _ аЬ + ас Ьс а (Ь + с) Ьс _ Ь + с
Ьс Ьс Ьс аЬ - ас Ьс а (Ь - с) Ь - с
18
Тотожн! перетворення рацюнальних вираз1в.
Рацюнальн! ршняння
Два вирази називаються тотожно р'шними, якщо при вах допустимих значениях
змжних Тхш вщповщш значения р«вн1.
Р|внють, яка правильна при вах допустимих значениях змжних, що входятьдо неУ,
називаеться тотожнютю.
Замша одного виразу тотожно р!вним йому виразом називаеться тотожним пе-
ретворенням виразу.
Щоб додати дроби з однаковими знаменниками, треба додати 1 х т чисельники, а зна-

менник залишити той самий.
Тобто - + - = (Ъ * 0).
Ь Ь Ъ
Наприклад.
ах ау _ ах + ау _ а (х + у) _ а
х+у х+у х+у х+у 1
Щоб вщняти дроби з однаковими знаменниками, треба вщ чисёльника зменшуваного

вщняти чисельник вщ'емника, а знаменник залишити той самий.
Тобто — - - - -—~ (Ъ* 0).

ь ь ъ
Наприклад.
с 3 _ _ с-3 = с- 3 _ 1
с2-9 С2-9~С2-9 ( с - 3 ) ( с + 3) С + З'
Щоб додати (вщняти) дроби з ргзними знаменниками, треба:

1) звести дроби до спхльного знаменника;
2) додати (вщняти) одержан! дроби за правилом до давания (вщшмання) дробгв з одна-
ковими знаменниками.
ай ±Ьс
Тобто - ± - (ь * о, а * о).
ъ а ьа
Наприклад.
, 4т 4п _ 4т - 4п _ 4(т -п ) _ 4(т-п)(тп + п) _ 4 (т- п)
а)
п(т + п) т(т + п) тп(т + п) тп(т + п) тп(т+п) шп
3 + 3 x 3 Зх 3(х + 2у) + 3х
б)
х + 2 у х +4ху + 4у
г 2 х + 2 у (х + 2 у)2 (х + 2 у)2
_ Зх+бу + Зх _ 6* + 6у _ 6 ( * + у)
(х + 2 у)2 (х + 2 у)2 ~ (х + 2у)2
I
7х2 + Зх -1
1. Вираз е:
9л 2 - 5 * + 4
• А щлим виразом • Г одночленом
• Б дробовим виразом • Д часткою одночлена 1 многочлена
О В многочленом
19
3 — 7
2. Для виразу ———-—- допустимими значениями змшно! у с:
ЗГ + 1
• А т1льки додатш числа О Г т1льки натуралъш числа
• Б -ильки в1д'емн! числа • Д -ильки число О
• В уС1 Д1ЙСН1 числа
9 - х2 1
3. Значения дробу при х - 2 — дорхвнюе:
х +3 3
• А ! П . Б - 1 П В - 1 П г| пд |
х —2
4. Др1б доргвнюе нулю, якщо:
5х - 1
• А х =2 [ ] Г х ф 0,2
• Б * = 0,2 • Д х = 2 1 х * 0,2
• В х =0,2 гх* 2
5. При будь-якому х значения дробу — :

х2 + 3
• А в1д'емне • Г додатне
• Б дор1внюе 10 [Ц Д невщ'емне
• В недодатне
6. Вираз 30* - 1)(х +1) е стльним знаменником дроб1в:
х+1 Зх2-1 Зх-З х2-1 4х +4 х2-1

• Б * а г —-— 1 7 '
х 2 +1 Зх - 3 х +1 х-1
7. Значения виразу + при х = — , у ~ — дор1внюе:

х +3 х +3 17 2
• А ^ ЦБ 1 ПВ 0,5 ПГ-1 # ПД -0,5
о Добутком
8. тт л я" 5 т + 1 0 1. —
дроб1в т2 -1 е:
то+1 т - 4
П л 5(т-1) П Б 5(т-1) п 5(т+1) п 5(т+1) п 5(т + 2)
т -2 ^ т+2 Ш т-2 Ы т-2 т-1
( ЗхгуМ3
9. Вираз т— дор1внюе дробу:
4а 5 с у
64а 15с3 и 64а 15с3 и Д 64аV
и Ь 12а 15с3 12а " с 3

а—Ъ
10. Частка (а - Ь): дор1внюс:
аЪ
• А I- ПБаЬ Ц В (а~Ь)2 • Г • Д
аЬ аЪ (а - б)2 а -Ъ
20
III
х-1 1 х2 - 4
11. Вираз тотожно доргвнюе:
х х-2 х
• А ПГ - 1
д: х(х - 2)
• В - * П Д — ч
о х-2
• В -3 -
х
^
12. Значения дробу е щлим числом, якщо п доргвнюе:
п
• А О ПБ 1 ПВ 2 ПГ 3 ПД 4
III
10 „ Зх Зу
13. Спростити вираз:
у(х + у) х(х + у)
14. Розв'язати ргвняння: — — = О.

2х -18
§7. Коржь /1-го степеня. Перетворення корежв.

ДГГзкоренями
Квадратним коренем з числа а називаеться таке число, квадрат якого дор1внюе а.
Арифметичним квадратним коренем з числа а називаеться таке невщ'емне
число, квадрат якого дор1Внюе а. Тобто 4а = Ь, якщо Ь>0 \Ь2 - а.
Арифметичний квадратний коргнь з числа а позначають 4а. Число а називають шдкоре
невим виразом.
Вираз 4а мае змгст лише при а > 0.
(4а )2 = а, якщо а > 0.
Коренем я-го степеня з числа а називаеться таке число, л-й стетнь якого
дор!внюе числу а (число п - натуральне число).
4а - коргнь; п - показник; а - пгдкореневий вираз.
Наприклад,
л/8 = 2; оскгльки 2 3 = 8;
4-768 = - 4 , оскгльки (~4)5 = -768.
Арифметичним коренем л -го степеня з невщ'емного числа називаеться таке
невщ'емне число, п- й степжь якого дор$внюе а.
Наприклад.
7 8 1 = 9 - арифметичний коргнь;
л/-125 = - 5 - кеарифметичний коргнь;
^625 = 5 - арифметичний коргнь.
Показники коренгв виду п = 2к +1 використовують для позначення будь-яких корешв.
Показники корешв виду п ~ 2 к використовують для позначення арифметичних ко
ренгв.
Показником кореня може бути будь-яке натуральне число, але показник кореня п - 1 не роз
глядаеться.
21
Властивост! корешв
1. Коршь парного степени з вхд'емного числа не визначений.
л/а = Ь, якщо а > 0.
7 - 1 6 - не 1снуе.
2. Коршь непарного степени визначений з будь-якого числа.

= Ь, а е К.
= - 2 ; */1б = 2.
3. # = 0.
4 . л/Г = 1.
ДГГз коренями л-го степеня

1. Добуток корешв я-го степеня
4а -4ъ ~4аЪ 4%! - 4&1 = 421 • 81 = 4аЬ = 4а • 4ь

а > 0; Ь > 0 = 4з3-г* = 4& = 3 а > 0; Ь > 0
2. Частка корешв л-го степеня
4а 1а . [а 4а
4ь ~П Ь 4ь
41 V4
а > 0; Ь > 0 а > 0; Ь > 0
3. Степшь кореня
(4а)к =4а* '4а* = (4а)к
(3^0^2)4 = 3 4 (40ё)* =
а > 0 ; к - щле; - 81 0,2 =16,2 а > 0; к - щле;
п - натуральне п - натуральне
4. Коршь з кореня
44а = 44а = т4а
АЩ = '42
а > 0; т, п - натуральт
5. Зведення кореня до нового показника
пу]атр
4** = 48; г4г0* = 410;
= 4сГ 4а" =п4а тр
а > 0; т, п, р - натуральт 4г-4ь =4з* -4$* = а >0;туп,р~ натуральт
= 49-25 =4225
6. Внесения множника т д коршь
а4ь = л1апЪ 5з/11 = з|53 = з / 2 5 - 6 = ^150
а > 0; Ь > 0 V 5 V 5
7 . Л Добування кореня парного степеня
г4а*" = ]а| 7("50) 2 = | - 5 0 | = 5 0 ;

п - натуральне V184 = [18| = 18; л/а6Ь7с8
8. Добування кореня непарного степеня
Ча2п+1 =а ^ = 7; 5л/(-6)5 = - 6 ;
а > 0; п - натуральне. ^х3у4г& = ^хву3уг3г* = хуг*4у
2л+4—а = -2п+4а
а > 0; п - натуральне
22
9. Формула складного радикала
а +л/а 2 ~Ь
л/а + =^
2 + 1| 2
а + л/а2 - д ^ а л/а2 Ь
4а 1 ' ~ а > 0; 6 > 0; а 2 - 6 > 0
Ф о р м у л и скороченого множення стосовно корешв
1. Ргзниця квадратгв. Скоротити дргб:

{л/а +л/5)(л/а - 7 ^ ) = ( л / а ) 2 - ( л / & ) 2 = а - Ь т-п _ ( л / т ) 2 ~{у/п)г _ _ ( л / т ~ 4 п ) ( 4 т + л/л) _
4т+4п 4т+4п 4тп+4п
— л / т — л/п.
Вгдповгдь: л / т - л/л.
2. Сума кубгв.
х +у
а) + - + (^/Ь)2) =
= = а + Ь;
б ) ау[а +Ьу[Ь = ( Л * ) 3 + ( л / б ) 3 -
= ( л / а + л / б ) ( ( л / а ) 2 - Л/ЙГЛ/Ь + ( л / Ь ) 2 ) -
Вгдповгдь: -==: !_ • .—
= (л/а + л / Ь ) ( а г-4аЬ + Ь)
3. Ргзниця кубгв. т4т-п4п {4т-4п){т + 4пт+п)
а) (ЙГ - + + (^Ь)2) = л / т - л/л л / Й Г - л / Й
= (^")3~(#)3 - а -Ъ\ — ш + ->/тл + л

б ) а л / а - Ьл/Ь = ( л / а ) 3 - (л/Ь)3 = Вгдповгдь: т + л / т л + л .
= (л/а - л / Ь ) ( ( ^ а ) 2 + л/ал/б + (л/*)2) «
= ( Т а - л / Ь ) ( а + ЛЙЬ + Ь )
4. Видглення повного квадрата пгд зна- л/б + 2 л / б = л / 2 + 2 л / 2 • л / 3 + 3 =

ком кореня.
= ^(л/2)2 + 2л/2 • л/3 + (л/3)2 =
л / а + 2л/Ь = ^/(л/ЖЧ- л/У) 2 « V * + V ? »
- ^ ( л / 2 + л / 3 ) 2 = л/2 + л/3
якгцо а +4ь -х + у + 2^ху,
тобто а: +1/ = а та = д, Вгдповгдь: л/2 + л / 3 .
тодг а + 2л1ъ - (4х + )2
I
1. 1рращональним е число:
• А Лв п в и п в б ! П Г , • Д I
2. Значения виразу л/32 • 3 • л/8 -27 доргвнюе:

• А 6 ПБ 18 ЦБ 12 ЩГ 8 • Д 27
23
3. Вираз л/-2дс + 3 мае змгст, якщо:
• А Е а г [1,5; +оо)
• Б х с 0 • Д х е (-оо; 1,5]
• В х е [0; + оо)
л20
4. Вираз &1——— тотожно доргвнюе виразу:
\32х15
_ 5и15 „5115 Л2Ь4 „5*10
п А • в • В • Г • д
ы 32* 10 и 2* 10 2* 3 и 16л:8 и А 16* 3
5. Звгвши вираз 4а 2 Ьс ь • \1а3Ъ6с2 до виду одержали:
• А ^а22Ь2Ъс33 • Г
П Б %%«с7 • Д 2 4а е Ь 5 с 10
• В Уа5Ь6с7
6. Шсля винесення множника з-пвд знака кореня у виразг вважаючи, що змшнг набу-
вають лише невщ'емних значень, одержали:
• А а4аЬ Ц Б а24аЬ • В аЪ4а ЦГ а 4 ^ • Д аъ4ь
7. Якщо зм1нш набувають лише невщ'емних значень, то вираз 2аЬ2л1а2Ь тотожно доргвнюе
виразу:
• А 42а3Ь3 ПБ Ьа'Ъ5 ЩВ а3Ъ3 ЩГ аъЬ7 ПД ^ 8 ^
Пгсля скорочення дробу —одержали:
• А *[а-Щ ОБ у/а-^Ь ПЪ^а+Уь ПГ Цд ^ +
9. Спростивши вираз ( 1 ^ Т а XI..+ 4а)(1 - 4 а ) > одержали:

• А1-а ПБ 1+а П В а - 1 Ц П - Я ПД^в-1
Позбувшись гррацгональностг у знаменнику дробу одержали:

, Ух 4
• А ^ • Б ^ • В ^ х&с • Д х2Ч~х
х *
II
V 1 1 - Число л/11+6л/2 + л / и -6>/2 е:

• А натуральним |ДГ ращональним
• Б цглим • Д вгд'емним
П В гррацгональним
12. При Ь - 0,0025 значения виразу + ^ ^ доргвнюе:
• А-0,5 ПБ - I • В -0,05 ПГ - I а д - —
2 4 20
24
III
13. Спростити вираз I — = + * а
а ~у/ь а+л/Ьуа2-Ь
14. Знаити значения виразу .. = - + у35.

V6+Vз5
II. Найпроспцл функцп, Тхш граф!ки та властивосп
Д1агностичний тест №2
§ 8. Означения функцп (I частина)

1. Функщя задана формулою 8(1) -X 2 - 4 ( + 3. Правильним е твердження:
[]А ( - залежна змшна, 5 - незалежна змшна
• Б 5 - Ф У Н К Д 1 Я В1Д I
• В I - функщя В1Д 5
• Г 5 - аргумент
[]] Д I2 - АХ + 3 - незалежна змшна
. . . х - 1 .
2. Область визначення функцп у = утворюють ус1 дшсш числа, кр1м:
х +2
• А 11 - 2 ЩБ 1 ПВ. 112 • Г -2 • Д -1 12
3. Серед даних графхшв графшом функци с:
• А ПБ ПВ ПГ ПД
У1\ УЛ уА к У)к
41
>
N \ /
\ /
ч
А X 0 X
ч0/ X
/
/
4. На рисунку зображено графш функцп у =
у*
Користуючись рисунком, вибрати правильне твердження:
• А Щу) = [ - 4 ; 5] - <Кху
• Б ад=[-3;3] к
• В Е(у) = [ - 4 ; 5] - / - - о / X
О Г графш не перетинае в1сь ординат
• Д графш перетинае вюь абсцис
т1льки в одшй точщ (0; 0)
5. На рисунку зображено графш функци у = /(х). ь к
Вибрати правильне твердження:

• А графж проходить через точку ( - 2 ; 2)
•
П
Б
В
графш
графш
проходить через точку (0; 0)
проходить через точку (2; - 3)
/ 4 - - - о | • X
• Г графш проходить через точку ( - 5 ; - 2)

• Д графш проходить через точку (1; - 1 )
25
§ 8. Означения функцп (II частина)
1. Нулями функцп у = + ^ - Зге е значения х, як! доргвнюють:
5
• А 1;0 • Б -2 • В 1 • Г -4 • Д ±2
2. На рисунку зображено графши функцш у = / ( * ) та у = §(х). VIк
Графики фупкщй у - {(х) та у = перетинаються у точщ:
• А (О; 0) -4 У*
• Б (1; -1)
2 . 0 V; / 2 V X
• В (—3; 0) •
• Г (0; - 2)
• Д(2;0)
3. Задана графжом функция на промхжку [-1; 2\
у»к
• А зростае
• Б спадае
/
• В набувае невхд'емних значень
'У(0 N2
• Г мае в щ ' е м т значения \ / ч X
• Д не 1снуе .
4. Функщя у = х2 - 3 * на пром!жку (2; 5) е:
• А парною • Г зростаючою
• Б спадною • Д шша вгдповхдь
• В непарною —
5. Симетргю графша вхдносно початку координат мають функци:
• А у = х2-Зх-8
• о
В у - -х
1 — • Д
2х
8
7 х +2 х - 3
х3 -Ьхь
• Б у = • Г у ~ х7 -хг +х5
§ 9. Найпроспиш функцп. /Кншна функц1Я,ТГграф1к тавластивостп

1. Кутовий коефицент функци у -Зх = 8 доргвнюе:
• А 8 ПБ -3 ПВ 1 ПГ 3 . ПД 4
2. Точка перетину графша у = 7 * - 0 , 5 з вхссю Оу мае координати:
• А(0;7)- О Г (0; - 0 , 5 )
• В(7;0) ПД(7;-0,5)
• В (-0,5; 0)
3. Через початок координат проходить графш функци:
О А у = Зх2 -1 [ЦГ у = 3(5х + 1)
• Б у = -Ьх+4 П Д У =-2(1-3*)
• В у = -8*
4. Точкою перетину графжгв у = 2х-1 1 у - 8х + 5 с точка з координатами:
• А(-1;0) ЩБ<0;-1). • В СЙ 3) ПГ(-1;-3) • Д (0; - 3)
5. Графш функцп у = 3-х утворюе з осями координат трикутник, довжина катет1в якого:
• А 1 од. ПГ 3од.
• Б 43 од. П Д ш ш а В1ДПОВ1ДЬ
• В 42
26
§ 10. Обернена пропорцШнють. функция у = х2, "и граф|к та властивост!
з
1. Областю значень функци у - — с:
х
• А (-*>; - 3 ) • Г (—оо; 0) и ( 0 ; + оо)
• Б ( - 3 ; 3) ' С Д множина в а х дшсних чисел
• В (3; +оо)
2. Функщя у =
8л:
не визначена на В1др1зку [ - 3 ; - 1 ]
Б спадае на вщрхзку [ - 5 ; 5]
— П В додатна на В1др1зку [ - 1 0 ; - 1 ]
Г спадае на област1 визначення
Д мае симетрпо графпса в1дносно ос1 Оу
3. Функщя у = х2 - 2 мае область значень:
• А(-оо;+оо) О Б (0; +оо) • В (-со; 0) ЩГ(-со;-2) • Д [ - 2 ; + оо)
4. Точка з координатами (2; 4) е точкою перетину графш1в функци:
• А у=х2-81^=1 • Г у=±1у=х2
X X
• Б у=х 2 1 У =- ПД у = - ± \ у = -х2
X X
• В у = х 2 1 у = 3 -X
5. На вщр1зку (-оо; 0 ] спадае функщя:

• А г/=5х + 4 О Г у -1 =9Х
• Б у = - ± ПД *>=*2
Зх
• в у=-х2
3
§ 11. Функцп у = 4 х та у = х , Тхж графики та властивост!
1. Функщя у ~ Зх мае область визначення:
• А (-00; + оо) 4
• г - — ; + со
• Б Р; + оо) 3
4 4
• В —; + оо -оо;-
3 • Д
2. Функщя у = -л/# - 1 :
• А спадае на областг визначення [ ] Г т парна, т непарна
• Б додатна на област1 визначення • Д парна
• В проходить через точку (0; 0)
3. Функцп у =• Зл/х та у = — х 3 :
П А мають графжи, с и м е т р и ч т вщносно початку координат

О Б зростають на областх визначення
• В мають необмежену область визначення
• Г парт
П Д набувають тьпьки додатних значень
27
4. Фушкци у = - 2 * 3 1 у = 0
• А мають ДВ1 СП1ЛВН1 точки
• Б не перетинаються
• В мають одну с т л ь н у точку
• Г мають дек1лька с т л ь н и х точок
• Д мають точку перетину, що лежить у II координатному кут1
5. ФуНКЩ! у = - -- та у - -5л: 3 :
х
• А визначет на м н о ж и т дшсних чисел
• Б мають графши, симетричнг в1дносно точки 0(0; О)
• В мають графши, як1 належать I та III координатним кутам
• Г спадають на областг визначення
• Д зростають на облает! визначення
§ 12. Найпроспил перетворення графЫв функцш

1. Для побудови графика функци у = V* - 3 треба:
П А графш функци у = 4х паралельним перенесениям опустити на 3 одинищ вниз
П Б графш функци у = 4х паралельним перенесениям зсунути вправо вздовж ос1 Ох
• В графш функци у - 4х паралельним перенесениям зсунути влгво вздовж ос1 Ох
• Г г р а ф ш ф у н к ц и у = Гх симетрично вщобразити В1дносно ос1 Ох
• Д графш функци у = Гх симетрично в1добразити вщносно ос1 Оу
2. Графш функци у - ~{х + I) 2 + 2 схематично зображений на рисунку:
• А • Б • В • Г • Д
к к ьк к
\
V 1
\о)
//
/
2
N
///
1
\\ Г
/// \\\
1 0 X 0 1' 2 у* > -2 к
г V
(
\
1
\\
3. Графж, зображений на рисунку, вщповщае функци:
• А у = 0,5* 2
• Б у - 2ха
• В у — 2^/х
• Г у=2х2
• Д У=х2
4. Вершина параболи у - 2 - (х - З)2 мае координати:
• А (2; 3) П Б ( - 3 ; 2) • В (3; 2) • г (-2; 3) • Д (-3; -2)
5. На рисунку зображено графш функци:
У/к п
• АУ
• Б У =Н-2 \ /
• в У-ИМ N 7 * 01 V
• г У = М+2
• д У = Н + 11
28
§ 13. Функц>я у = ах2 +Ьх + с, и график \ властивосп
1. Функщя у - х2 - Зх - 4 мае область визначення:
• А [0; + оо) Ц Б (-оо; +со) [ ] В [-1; + » ) П Г [1,5; +оо) • Д [-1,5;
2. х = 3; х = - 1 е нулями функци:
• А у = - х 2 - 2х • Г у = 2х - 4 + х 2
• Б у =х2 + 2х+.3 • д у =х2 -4х +4.
• В у = - х 2 + 2х + 3
3. Точка з координатами (1; 4) е вершиною параболи:
• А у = хг - Зх + 5 ПГ 1/ = 2 х 2 - х - 5
• Б у -- х2 -2х + 5 ПД у = -2х 2 + х - 5
• В у = хг -2х + 3
4. Не перетинае вгсь Ох графш функци:
• А у = 2х2 - Зх - 1 • Г у = 2(х + З)2
П Б г/=х2+6х+9 • Д у =х2 - 1 5 * + 1
• В у ^х2 - 2х + 8
5. Функщя у - - х 2 + 4 х - 7 набувае:
• А Т1льки додатних значень
П Б тгльки невщ'емних значень
• В -ильки вщ'емних значень
• Г тгльки недодатних знаЧень
• Д значения (-оо; ~1].
Опорний теоречний матер1ал
§ 8. Означения функци
Функщею називаеться така залежнгсть змжно! у в!д змжноТ х, при яюй кожному
значению змжно) х вщпов'щае едине значения змжноТ у.
Функщя позначаеться: буквою/, абоДх), або р1вн1стю у ~Цх), де х - нез^лежна змшна
(аргумент), у - залежна змшна, /(х 0 ) - значения функци при х = х 0 .
Областю визначення функци називаеться множина допустимих значень аргу-
менту.
Позначаеться область визначення !)({/) або В(/).
Наприклад. Для функци ?(х) = - це вс! Д1ЙСН1 числа, кр1м х = 1.
х -1
Множиною значень функци називаеться множина тих значень, яких може набу-
вати залежна змжна при вах значениях аргументу з облает! визначення.
Позначаеться множина значень Е(у) або Е(/).
3
Наприклад. Для функци /(х) - — Е(() - це вс1 дшсш числа, кр1М Цх) = О.
X
У- 1
Г(Х7)
Графком функци у ~1(х) називаеться множина

точок площини з координатами {х;у), де перша
координата х«проб(гае» всю область визначен-
ня функци ^(х), а друга координата - це вщповщне х2
'Р"
значения функцп Г у точщ х.
X
*1
29
Властивост! функци
Нулем функцГГ називаеться значения аргументу, при якому значения функци
дор!внюе нулю.
Наприклад. Нулем функци {(х)= 2х - 6 е х = 3, осшльки /(3) = 2 - 3 - 6 = 0 .
Щоб знайти нул1 функци у = Дх), треба:

1) записати рхвняння, л1ва частина якого - функщя, виражена через змшну х, а права '
частина - нуль (тобто р1вняння /(х) = 0);
2) розв'язати записане ргвняння (знайдет кореш рхвняння - нул1 дано'1 функци;
р1вняння корешв не мае, то дана функщя нул1в не мае).
Наприклад. Знайти нул1 функци /(х) = 2х 2 +32.

2хг + 32 = 0;
2х2 = - 3 2 ;
х2 = - 1 6 .
Р1вняння корешв не мае.
В1дпов1дь: функщя нул1в не мае.
Щоб знайти значения аргументу, при яких функци у = {(х) 1 у - $(х)

набувають однакових значень, треба: ..
1) записати р1вняння /(х) = §(х);
2) розв'язати записане р!вняння (зиайдеш кореш р1вняння е шуканими значениями
аргументу).
Наприклад. Знайти значения аргументу, при яких функцп/(х) = 2л;2 + 3 1 §(х) = х 2 + 7 на-
бувають однакових значень.
2хг + 3 = х 2 + 7; х 2 = 4; х = ±2.
При х = ±2 /(х) = ^(х).
В1дпов1дь: ±2.
Пром(жками знакосталост! функцп називаються пром1жки облает! визначен-

ня, на яких функщя набувае або ттьки додатних або т'тьки вщ'емних значень.
Наприклад. Функщя у = /(х), графш яко1 зображено на

рисунку, набувае додатних значень (тобто /(х) > 0) при
х с ( - 4 ; 0 ) 1 х е ( 4 ; + оо); набувае в1д'емних значень (тобто
/(х) < 0) при х е (-оо; - 4) 1 х е (0; 4).
Функщя у =Г(х) зростае на пром1жку облает! визначення, якщо для будь-яких х, I

х 2 з облает* визначення, таких, що х, > х 2 , виконуеться нер1внють/:{х,)>/:{х2).
1ншими словами: якщо бшьшому значению аргументу з даного промхжку в1дпов1дае
бшыпе значения функцп, а меншому - менше.
Функц1яу = Цх) спадае на пром!жкуобласп визначення, якщо для будь-яких х, \х2

з обласп визначення, таких, що х, > х 2 , виконуеться нер»внють/(х1)< ^(х2).
1ншими словами: якщо большому значению аргументу з даного промгжку в1дповддае мен-
ше значения функцп, а меншому - бхльше.
Пром1Жки облает) визначення, на яких функщя зростае (спадае), називаються

промёжками зростання (опадания) функцГГ.
30
Пром1жки зростання чи спадання функци називаються пром'цкками монотон-
ность
Функц1я у ~Цх) називаеться зростаючою (спадною), якщо вона зростае (спа-
дае) на вс1й област'1 визначення.
Щоб дослщити функщю на монотоншсть, треба:

1) вибрати з областа визначення будь-яш два значения х, 1 х2, таш, що х2 > х г ;
2) склаети р1зницю ?(х2)-/(х^, з'ясувати (якщо це можливо), чи буде вона додатною
(вщ'емною), 1, користуючись означениям числовой нер1вност1, нереконатися, що
НХ2)>Г(Х1 ) </(х2) </(*>)).
Наприклад. Функщя у = /(х), графш яко! зображено на

рисунку, зростае при х е [ - 2 ; 1 ] , спадае при х е ( - о о ; - 2 ] 1
х е [1; + со).
Функщя у = Цх) називаеться парною, якщо для кожного значения аргументу з об-
лает! визначення протилежне йому число теж належить облает! визначення (об-
ласть визначення симетрична вщносно нуля) ( для будь-якого х 13 облает)
визначення справедлива р1внють^(-х) = /{х).
Графж парно! функци симетричний вщносно осх Оу.
Наприклад. Парною е функщя /(х) = х 4 + 2хг - 3, осюльки В(/) = (-оо; + оо) - симетрична
ВЩНОСНО нуля 1 /(-х)=(-х) 4 +2(-х) 2 - 3 = х 4 +2х 2 - 3 = /(х).
Функщя у = {{х) називаеться непарною, якщо для кожного значения аргументу з

облает! визначення протилежне йому число теж належить облает! визначення
(область визначення симетрична вщносно нуля) I для будь-якого х 13 облает» ви-
значення справедлива р|внють Ц-х) = -^(х).
Графж непарно! функци симетричний вщносно початку координат.
Наприклад. Непарною е функщя Дх) = 2х 3 - х , оскшьки В(/) = (-оо; + оо) - симетрична
вщносно нуля 1 /(-.х) = 2(-х)3 -(-х) ~ —2х3 +х = -(2х 3 - х ) = -/(х).
2
Наприклад. Функщя /(х) = не е ш парною, ш непарною, оекцгьки и область визна-
х- 3
чення В(/) = (-со; 3) и ( 3 ; + оо) не симетрична вщносно нуля.
Щоб дослщити функщю на паршеть чи непартсть, треба:

1) знайти область визначення функцп у = /(х) та переконатись, що вона симетрична
вщносно нуля;
2) перев1рити виконання умови /(-х) = /(х) або /(~х) - ~Цх).
Наприклад. Дослщити на паршеть функщю:

а)Дх) = 2х4 - х 2 ;
б)Дх)=х5 - х .
а) В('/) = (-оо; +оо) - симетрична вщносно нуля.
/(-х) = 2(-х) 4 - ( - х ) 2 = 2х 4 - х 2 = Цх), отже, дана функцхя парна.
б) !)(/) = (-со; + оо) - симетрична вщносно нуля.
Д-х) = (-х) 5 - ( - х ) = - х 5 +х = - ( х 6 - х ) = -Дх), отже, дана функщя непарна.
31
I
1. Функщя — це залежшсть м1ж двома змшними, при якш кожному значению незалежши
змшнок
• А вадповщають три значения залежно!" змшног
О Б в1дпов!дають два значения залежно! змшно1
О В вхдповвдае одне значения залежнох змшно!
Ц Г вхдповхдають менше двох значень залежно* змшно!
[~| Д в1дпов1дають бшыие одного значения залежно! змшно!
2. Функщя у - /(*) задана таблицею:
X -2 -1 0 1 2 4 6
У 2 1,5 1 0,5 0 -1 -2
Областю значень функци у = /(х) е:

• А УС1 Д1ЙСН1 числа В1Д - 2 до 2 включно
• Б числа - 2 ; - 1 ; 0; 0,5; 1; 1,5; 2
• В числа - 2 ; - 1 ; 0; 1; 2; 4; 6
• Г числа - 2 ; - 1 ; 0; 1; 2
• Д числа 0; 1; 2; 4; 6
3. Функщя задана формулою /(*) = 2х -1. Якщо графш даноТ функци проходить через точ-
ку (а; &), то:
• А 2а - 1 = 6 • Г На)<Ь
• Б ПЪ)<а П Д Г(а)=Ь
• В Г(Ь) = а
х -1
4. Графш функци Дх) = проходить через точку:
х +1
• А(2;3) • Б ( - 2 ; - 3) • В ( - 2 ; 3) ЩГ<2;-1) Ц]Д(1;-1)
5. Функщя ((х) = х2 + 4х набувае значения 5 при:
• А * = -5 • Б * = -1 а в х =5 ПГ х = -1 ПДх =0
або х = 1 або х = - 5
6. Областю визначення функци и ~ —— Зх_ е;

х 2х-2
• А множина вс!х дшсних чисел
• Б множина вс1х натуральних чисел
• В множина вс1х дшсних чисел, кр1м х = 0
• Г множина всIX дшсних чисел, кр!м х = 0 та х = 1
Д множина всхх щлих чисел
Зл — 5 х
7. Графш функци у перетинае в1сь Ох при х, що дор1внюе;
2 2
• А 015 ЩБ 0 1 - ЩВ 1,5 П Г 2,5 ОД 11-1

3
8/ Функщя у = \2х + 1 + 5 набувае тшьки:

'ч/ \ . 1 1 '
• А недодатних значень П Г нев1д'емних значень
• Б вщ'емних значень • Д додатних значень
• В щлих значень
32
^ЭЛГрафжи функцш у - ^Х^ ^ 1 у = ** перетинаються в точщ з абсцисою:
2 " 3
• А 1 • Б -1 • В - I • Г | • Д О
7
10. За графшом даши функцп на прошжку [1; 5] функщя: к
О А набувае в!д'емних значень

• Б спадае
• В зростае -5 1 0
X
• Г мае симетр1ю в1дносно 0у
• Д мае симетрио в1дносно 0(0; 0)
II
1* + 3|
11. Функщя у - ' ' —-— мае:
х + 5х + 6
• А НуЛ1 фуНКЦ11 при X = - 3
• Б обмежену область визначення
• В симетрпо графша вщносно початку координат
• Г Т1льки додатш значения , ^
• Д перетин з в1ссю Оу в точщ 0;
И
12. Функщя у ~ — набувае значень, больших за - 1 , при
х
• А х = 5; х = 10 • Г х>0
• Б Х = 0 • Д к О
• В х > О
III
X
13. При яких значениях аргументу функщя у = набувае невщ'емних значень?
\х-1\
14. Знайти нул! функцп: у = \х + 3| + (х + З)2.
§ 9. Найпроопш) функцГГ. ЛМйна функция, ТГ графш та властивосгп

Л«н1Йною функщею називаеться функщя виду у = кх + Ь, де к \Ь- деяк! числа, х-
незалежна змшна.
Властивост! Значения змшних

1. Область визначення. х - будь-яке дшсне число х е Д.
2. Множина значень. 1) При к * 0 у - будь-яке дшсне число, у е Д;
2) при к ~ 0 у =Ь.
3. Точки перетину з осями
1) При к * 0 х = - —, у =0\ ; 0 | - точка перетину з в1ссюОх;
координат.
к V к )
2) к - 0, тод1 у =Ъ - пряма, паралельна ос1 Ох, перетинае Оу в
точщ (0; 1 збшаеться з вхссю Ох при Ъ = 0;
3) у -Ь, х ~ 0 - координати' точки перетину з в1ссю Оу, тобто
(0 ;Ь).
33
Властивост1 Значения змшних
4. Зростання 1 спадання. 1) При к > 0 функщя зростае на всШ облает! визначення;
2) при к < 0 функщя спадае на вс!Й облает! визначення;
3) при к = 0 функщя стала.
5. Графжом Л1ШЙН01 функ- 1) При Ь = 0 (у ~ кх) - пряма, що проходить через початок коор-
цй е пряма, к - кутовий динат;
коефгщент прямо!. 2) при Ъ * 0 (у = кх + Ь) - пряма, що не проходить через початок
координат (яку отримали з прямо! у - кх за допомогою пара-
лельного перенесения вздовж ос! Оу на Ь одиниць).
Графжи Л1Н1ЙНИХ функщй

Ъ = 0 (у = Ь * 0 (4/ = кх 4- Ь)
у*к к 0
ь У 'Ь
0 X
Взаемне розташування граф!к1В лЫйних функщй
Якщо * графжи функцш у = +61 Якщо кх - к2, Ьг * Ь2, графши функщй

та г/ = /ггх + Ь2 перетинаються в однш точщ. у = +Ьг та у = к2х+ Ь2 паралельш.
Ц! граф1ки корисно запам'ятати.

у =х у = -х у = |х] у=а
Щоб побудувати граф!к л1шйно! функци, треба:

1) вибрати два дов1Льш значения аргументу 1 знайти в щ п о в щ т 1м значения функци;
2) записати одержан! пари чисел у вигляд! (х; у);
3) позначити на координатнш площиш дв1 точки, координатами яких е одержан! пари
чисел;
4) через позначен! точки провести пряму.
34
Пряма пропорц1йжсть
Функщя у = кх при к*0 називаеться прямою пропорщйшстю, к - кутовий

коефМент. Ця функщя е окремим випадком л«н*1ЙноТ функцму = /сх+ЬприЬ =0.
Тому и графком е пряма, яка проходить через початок координат.
1 !
1
11 +
«
1. Якщо к > 0, то граф!к функци у = кх розташова- 2
НИЙ у I 1III координатних кутах (чвертях). 0

Характерна точка (0; 0). *
1 1 1
.. . Ь «Г- Л У1 к
2. Якщо к< 0, графш функци розташований у II

1 IV координатних кутах.
Характерна точка (0; 0).
0 *х
"С
1 Г
I
I. Лгшйною називаеться функщя, задана формулою:
• Д у = кх + Ь
• А у = к* 0 СВ У
* • Г у = х3
• Б у=х2
2. Функщя у = 5х називаеться:
П А Л1НШНОЮ • Г кубгчною ^
П Б оберненою пропорщйшстю П Д прямою пропорщйшстю
• В квадратичною
3. Область значень функци у = 2|дс| + 7 — це: О
• А [2; +ао) [Ц Б [0; + оо) • В [2; 7] • Г[7; + «>) П Д (7; + <*)
4. Функци у -\х\ та у - х мають:
• А одну спьльну точку
П Б Т 1 Л Ь К И одну сшльну точку
• В множину сшльних точок для всгх х е (-оо; + оо)
П Г множину сшльних точок при X > 0
13] Д три СП1ЛЫП точки при X < 0
5. Функщя у = | Ьх + 4 ) набувае значения, яке доргвнюе 3, при х\
• А - або-- ПВ - — або - — • Д шша вщповщь

5 5 5 5
ПГ - 3 або 0
ПБ - — або —
5 5
6. Графхки функцгй у = 2(3 - х) та у = \х + 2| перетинаються в точках з абсцисою:
П Б - або 8 Пв ПГ 8 ПД -^або-8
3 3 о
7. Функщя у = 2х - 5 набувае значень, менших вщ 1 при х:
П А (-оо; 0) П Б (-<о; + ею) П В (-оо; 3) ПГ (3; + оо) П Д (-3; +00)
35
8. Через точку з координатами (0; 10) проходить графш функци:
• А у=±(х-&) • В у = 5*-|х+1| • Д р 2(5 - Зх)
• Б у-ш |*| + З х - 4 ПГ У= -4
9. Перетинае в1сь Ох графш функци:

• А у = Зх2 + 8 О В у « ~2|4 - 2*| - 1 4-аД у = (2* - 3| - 5
ЩВ — П Г у=(3*-1)2+1
10. Зростаючою на всш облает! визначення е функщя:

• А у = 3-7х • Г у =(Зх-1)2
• В у=|3-7*| • Д У = 2(3* -1) - 5(4 - Зх)
• В у = 2 ( 3 * - 1 ) + 5(4 -Зх)
II
11. Функщя у" - - 4 ) +1:
• А мае кутовий коефйиент к = 3
Ц Б зростае на вс1й област1 визначення
• В мае область визначення х е (-°о; + <ю)
• Г набувае тальки в!д'емних значень
• Д не перетинае координата! вин
12. Графш функци у = \х +1[ - 2
• А не мае симетри
О Б мае симетрхю в1дносно ос! ОУ
• В перетинае вЛсь ОХ у двох точках
• Г перетинае в1сь ОУ у точкщ з координатами (0; - 1 ) у
Ц Д не перетинае ос1
Ш
13. Знайти кутовий коеф1щент прямо!', яка е графшом функци у = кх - 2, якщо пряма про-
ходить через точку Г(3; -1). '
Л
14. Записати область визначення та множину значень функци {(х) ~ '- 35
—.
Ы
§ 10. Обернена пропорцшжсть. Функция у = х 2 , "н графж та властивосл

Обернена пропорцшншть
Оберненою пропорцшжстю називаеться функщя, яку можна задати формулою

к
у = —, де к - число, що не дор!Внюе нулю. Число к називаеться коефйцгентом
ПрОПОрЦ1ЙНОСТ1. Т—г-
— к>0
Графком оберненоТ пропорЦ!Йност1 е

крива, яка називаеться пперболою.
Ппербола складаеться з двох окремих
частин, симетричних вщносно початку
координат, I проходить через точки
(1;*)та(-1;-К).
36
Властивост1 функцп у - — Значения змшних
X
1. Область визначення обернено! пропорцшность х - будь-яке число, кр1м нуля (х * 0)
2. Область значень обернено! пропорцшность у - будь-яке число, крхм нуля (у * 0)
3. При к > 0 графш функци розташований у I та Якщо к > 0, то х > 0 вщповхдае у > 0;
III координатних чвертях. х < 0 вадповщае у < 0.
4. При к< 0 графш функци розташований у II та Якщо к < 0, то х > 0 вщпов1дае у < 0;
IV координатних чвертях. х < 0 в1дпов1дае у > 0.
5. При к > 0 функщя спадна, при к< 0 - зростаюча.

Функщя непарна, графш симетричний вщносно початку координат.
Наприклад. Побудувати графш функцп у = —

1 записати властивость х 1
• I
11
Побудова
X -6 -4 -3 -2 -1 1 2 3 4 6
У -1 -1,5 -2 -3 -6 6 3 2 1,5 1
1) ОД =(-<*>; 0) и ((); + «>).

• 0
2)Е(у) = (~оо;0)и(0;+оо). ««
3) Функщя непарна. Графш симетричний

В1Дносно початку координат.
4)&=6, к>0. Функщяспадна.
5) Графш не перетинаеться з осями координат.
6) При х > 0 у > 0, п р и х < 0 у < 0 .
Функщя у - х :
X -3 -2 -1 0 1 2 3
У 9 4 1 0 1 4 9 к
///
Графиком функци у = х 2 е парабола, яка скла- 1
даеться з двох вггок, напрямлених вгору.
\
1) Щу) = (-<*; + со).
Властивост!
\
\
2) Е(у) = [0; + со). 1
3) Якщо д: = 0, то у = 0.
Точка (0; 0) - вершина параболи. \\ 1 //
4) При х * 0 у > 0. ч0 А
5) Функщя парна. Графш симетричний в1дносио ос! Оу. X
6) При х е (-со; 0] функщя спадае, при х е [0; + оо) - зростае. 1
37
^ . Тренувальний тест № 10
г-
I
1. Обервеною пропорцшшстю е функщя:
• А у = 2х-1 • Г у =х2
• Б у П Д У = х3
х
• В у=-4х
2. Прошжок [О; + оо) с множиною значень функци:
• А у=х2 • Г у=-х+1
б ОД у = ~6х
• Б у =
х
• В у= хл
3. Функци у = х3 та у = х 2 набувають однакових значень при:

• А х = 01х = 1 Ц Г х = ±2
• Б х = 01х = -1 Щ Д х = ±3
• В х = ±1
4. На рисунку зображено графши функщй у = х У*1 -
та и Вибрати правильне твердження:

• А 4х > хг при х е [0; 1]
• Б 4х> х2 при х е [0; + оо)
• В >/х > х 2 при х е (0; 1)
• Г л/х < х 2 при х е (0; 1)
• Д >/х < х 2 при х е [0; + оо) ьА,
- - 2. 0 \ 1 < Г
3
5. Функщя у е:
х +1
• А парною на всш м н о ж и т дШсних чисел _
• Б непарною на вс1й м н о ж и т дшсних чисел
П В прямою пропорцшшстю
П Г Л Ш 1 Й Н О Ю функщею
• Д Н1 парною, ш непарною на облает! визначення
6. Функщя у = х 2 - 3 мае нул1 функцп при х, що дорхвнюе:
• А - 3 або 3
• Б - 9 або 9
• В -л/Забол/З
• Г 0
О Д шша вщповщь
7. Функщя у = — набувае значень, менших вщ 1 при х:
• А (0; 1) • Г (—оо; 0 ) и ( 1 ; +°о)

• Б (1; +оо) • Д (-оо; + «>)
• В (-оо; 0)
38
8. Графш яког функци зображено на рисунку?
4 V - х - 3, х < - 4 ,
,х< -1,
• Д у — , - 4 < х< 1,
• А у = <х - 3 , - 1 < х < 4, х
4 . у -х - 3, х > 1.
—, х > 4.
х
— ,х< -1,
* л- 4к
• Б = - х + 3, - 1 < х < 4,
4 .
— , х > 4. >
х
\ /
х + 3, х < - 4 , \Г
\ 0
• В у 1,-4 <х<1, -ь 2 ;
х
-
чч •
х«+ 3, х > 1. Ч"
> /
V/
V - х - 3, х < - 4 , N[
Уч Ч-
1
• Г И ' - 1 , - 4 < х < 1,
х
V - х - 3, х > 1.
9. Графгчне зображення яког з функщй подано на рисунку?

- 8 , якщох< - 2 ,
УА
• А л = х 2 , якщо - 2 < х < 2,
8, якщох > 2.
— — — - —
( - х 2 , якщо|х) < 1,
• В у = 1 - А --V
I 1, якщо[х| > 1. .1
0 *
• в </ = {~* 2 ' " Н * ! * 1 »

1 1, якщо|х|< 1.
• Г у = |* 2 ' Я К Щ°М > 1 »
[1, я к щ о - 1 < х < 1.
г-, Д у = |х
• { , , якщо|х|>1.
якщо(х|
2
Л1 < 1,
[1,
10. Точка А — ; л/2 належить графшу функци у = —, якщо к доргвнюе:

2
• А ЗЛ/2 ПВ ЩВ -3 П Г З ПД шшавщповгдь
. II
4
11. Графжи функщй у - — та у = х перетинаються у точщ:
х
• А (2; 2) • Б (2; - 2) • В (0; 0) • Г (-2; - 2) • Д ( - 2 ; 2)
^ 12. Якщо Дх) = х 2 -42, а #(х) = — т о - 3^(72) доргвнюе:

42,х
• А 2-242 • Б 3 + 242 ЩВ 2л/2 • Г 3 42 • Д 5-42
39
III
—3
13. Знайти область визначення функци у = + х2.
\х -1
14. Знайти нул! функци #(я:) = х + 6.

х
§ 1 1 . ФункцГГу = 4 х та у = х 3 , ТХН1 графики та властивостё

Функщя у = * 3 у*К
* -2 -1 0 1 2
У -8 -1 0 1 8
/
1
Графиком функци у - х3 е куб«чна парабола.
Властивост! (
1) Щу) = ( - « > ; +со).
2) ОД = ( - с о ; + оо). Л
/
3) Якщо х = 0, то у = 0, точка (0; 0) - точка перетину
графша з осями координат.
4) При х > 0 у > 0, при х < 0 у < 0.
5) Функщя непарна, графш симетричний в1дносно
початку координат.
6) Функщя зростаюча.
Функция у
* 0 1 4 9
У 0 1 2 3
1) 1ЗД = [0; + *>). У*к
2) Е(у) = [0; + оо).
3) Якщо х = 0, то у = 0.
4) При х>0 у >0.
5) Функщя Н1 парна, т непарна. 0 X
6) Функщя зростаюча.

I
1. Графш, який проходить через початок координат, е графшом функци:
• А у=2х3 ПГ у = -1,2* + 1,5
• Б уЛ ПД * = + 7
*
• в у=х2~ 8
2. Вщомо, що А ( - 2 ; - 8). Отже, точка А належить графшу функци:
• А у =- ОГ У =-*-6
* х • Д у = -4х
• Б у^х3
• В у=х2
40
3. Область визначення функци у = 4х складають:
• А ус1 Д1ЙСН1 числа П Г1 ус1 вщ'емш числа
• Б ус1 натуральт числа О Д ус1 ращональнх числа
• В ус! невщ'емт числа
4. При х = 64 функщя у = 4х набувае значения:
• А -8 О Б ±8 Щ В ±4 ПГ -4 ПД 8
5. Областю визначення функци /(х) = л/5 - 10х е:
• А [0,5; + оо) • Б (-оо; 2] Щ В (-оо;0,5) ЦГ (-0,5; + ») • Д (-а,; 0,5]
4х (1 ^
6. Функщя задана формулою /(х) = — . Тод1 / — Дор1внюс:
х +1 \4)
• а-1 п б ^ ПВ А П г ПД I
17 8 17 4 8
7. Непарною е функщя:
• А 1(х) = х2 + 2х 4 а г
• Б Г(х) = 4х
• В/(х)=х3 • Д Д х ) = 2х + 1
8. Графжи функщй у = V* - 2 1 у = л / 3 - х перетинаються у точщ з абсцисою.

• А -2 • Б 3 • В 2,5 - • Г -2,5 . • Д -3
9. Функщя у = (х -1)3 набувае додатних значень при:
• А х >0 -[ЦБ х < 1 [] В х >1 • Г х< 0 • Д шша вщповщь
10. Не мають симетри графжи функщй:
• А У=х3+* ц г */=1-х3
• Б у = 2^ *
• В у =х3+х5 ПД у=х -1
II
11. Для функцп у = л/3 + л/3х + х 3 значения /(273) дор1внюе:
• А 3(3 + 8>/3) ПВ 3+2473 ПД 3>/3(^3+8)
• Б 9+24^/3 • Г 3(1 + 8л/3)
5х х -25
• Б *<*)«^ц- п г 0
х +1 2х + 3
III
13. Знайти значения аргументу, при яких функщя Цх) = не визначена.
^|Зх2-5х-2|
х3
14. Знайти иайменше щле значения функцп у = —•=— + 3.
41
§ 12. Найпростшл перетворення граф!к1в функцш
Перетворення графпав функций
1. Щоб одержати графш функци у = -Цх), треба графш функци у = /(х) в1добразити си-
МетрИЧНО В1ДНОСНО ОС1 Ох.
2. Щоб одержати графш функци у = /(-х), треба графш функци у = /{х) в1добразити си-
метрично в1дносно ос! Оу.
3. Щоб одержати графш функци у - /фф, треба частину графша функци у = ?(х), яка
розмицена зл1ва в1д о т Оу, вхдкинути, а решту в1добразити симетрично в1дносно осхОу.
' 4. Щоб одержати графш функци у = }^(х)], треба частину графша функци у ~ /(х), яка ле-
жить над вхссю Ох 1 на Н1Й, залишити без змш, а ту частину, яка лежить т д в1ссю Ох, вхдоб-
разити симетрично вгдносно ос1 Ох.
5. Щоб одержати графш функци у = / { х ~ а ) , треба виконати паралельне перенесения
графша функщ! у = /(х) вправо на а одиниць, якщо а > 0,1 на -а одиниць вл1во, якщо а < 0.
6. Щоб одержати графш функци у ~ ?(х) + Ь, треба виконати паралельне перенесения
графша функци у = /(х) вгору на Ъ одиниць, якщо Ь > 0, 1 на - Ь одиниць вниз, якщо Ь < 0.
7. Щоб одержати графш функцп у=к/(х); треба графш функци. г/==/(*) розтягнути
вздовж ос! Оу в к раз1в, якщо к > 1,1 стиснути вздовж ос1 Оу в — раз1в, якщо 0 < к < 1.
к
8. Щоб одержати графш функци у ~Цкх), треба графш функци у = /(х) розтягти вздовж
ос1 Ох в — разхв, якщо 0 < к < 1, 1 стиснути в к разхв уздовж ос1 Ох, якщо к > 1.
к
Наприклад. Побудувати графш функцп:
а) I/ = 24х - 3; б) у = ^2х; в) у = - ( х - З)2 + 2. у* к ...
Побудова 1—
.-
-Иг**
У
"С
а) у = 24х - 3;
у
4 25 **
Гх
-л
*
1) у = 4х. *
2) у = 2>/х. Графш функци у - 4х розтягнути 0 X

- 2+х-3
вздовж О у у 2 рази.
3) у =.2л/х - 3. Графш функци у = 2л/х перенес-
-3 1
VI V
ти вниз вздовж Оу на 3 одиниць
- — •—
у
/ /
б) у = 0 X
1) у = 4х. 1
2) у = 721. Графш функци у стиснути у I У
1 / 1
\\
\
1
?/
1 1
рази вздовж ос1 Ох.
\ \ 1
1
\ 1
V М 1
\\
\ 1 1
в) у = - ( х - 3 ) 2 +2; V N
\ У
Л /
1
1 )у=х2. \
1,/
ч0
2) у = (х - З)2. Графш функци у ~ х 2 перенести
X
вправо вздовж ос1 Ох на 3 одинищ. (/ •Л
3) у ~ - ( х - З)2. Графш функци у = (х - З)2 1:
в1добразити симетрично вщносно осг Ох.
1 •
\ 11
;1 1
4) у ~ - ( х - З)2 + 2. Графш функци у = - ( х - З)2 1Л
К
С
перенести вздовж осг Оу вгору на 2 одинищ. ; ; +
Наприклад. Побудувати графш функци:
42
•I
1 1
Побудова »4
-4-
У = V * - 2; —1 — к-.
1*
1) у = 7х; Х-- ъ
2) у = 4х-2, графш функци у - 4х
0 X
перенести вправо на 2 одинищ вздовж ос1 Ох;
3) у = ~4х~2, графш функци у = л / х - 2 вщобразити г -г
СИМетрИЧНО В1ДНОСНО ОС1 Ох.

I
У*1
1. Функщя, графш яко!' зображено на рисунку,
зростае, якщо:
!
/
\V / /
• А х е [ - 5 ; - 4], * е [0; 5]
• Б х е [ - 4 ; 5] "0 X
п В х е [ - 3 ; 03 *
• Гхе[-1;2] и \
' • Д х е [ - 4 ; - 1 ] , х е [ 2 ; 5]
2. Ведомо, що функщя у - /(х) - парна, тод1 и графиком може бути графш, зображений на
рисунку:
• А ОБ щв п г О д
3. Щоб побудувати графш функци у ~ (х +1) 3 , необхщно виконати:

• А паралельне перенесения графша функци у = х 3 на 1 одиницю вправо
• Б розтягнення графша функци у = х 3 вздовж ос1 Ох у 3 рази
О] В паралельне перенесения графша функци у = х 3 на 1 одиницю вл!во
• Г симетричне вщображення графша функци у = х 3 в1дносно ос1 Оу
• Д паралельне перенесения графша функци у = х 3 на 1 одиницю вгору
4. Для побудови графша функци у = 2х 2 необхщно виконати:
• А паралельне перенесения графша функци у - х 2 вздовж ос1 Оу на 2 одинищ вгору
• Б стиснення графша функци у = х2 вздовж ос1 Ох у 2 рази
• В стиснення графша функци у = х2 вздовж осх Оу у 2 рази
• Г паралельне перенесения графша функци у = х2 влхво на 2 одинищ вздовж Ох
• Д розтягнення графша функци у = хг вздовж ос1 Оу у 2 рази
5. Графш функци у - х 2 стиснули у 3 рази вздовж ош Оу, поим вщобразили симетрично
вхдносно ос1 Ох 1 виконали паралельне перенесения вправо на 1 одиницю та вгору на 2 оди-
нищ. У результат! одержали графш функци, яку можна задати формулою:
• АрЗ(^1) 2 +2 • Г у = -<Зх-1) 2 + 2
• Б у = - — (х - 1 ) 2 + 2 П Д У=~2(Х+1)2-3
3
• в у = -3(х - 2)2 +1
43
6. Графшом функци у - с:
П А будь-яка точка координатно* П Л О Щ И Н И
• Б не гснуе графша
• В вс1 точки першого координатного кута
• Г точка з координатами (0; 0)
• Д Ш Ш А В1ДПОВ1ДЬ
7. Для побудови графика функци у = V* - 2 необхвдно виконати:

[7] А ларалельне перенесения графша функци у ~ 4х на 2 ОДИНИЩ вл1во
• Б паралельне перенесения графша функци у ~ 4х на 2 ОДИНИЩ вгору
П В стиснення графша функци у =4х вздовж ос1 Оу у 2 рази
• Г паралельне перенесения графша функци у = 4х на 2 одинищ вниз
• Д симетричне воображения графша функци у = 4х вщносно ос1 Ох
8. Графш функци у = х3 - 2 можна одержати з графша функци у ~ х3 шляхом:
П А паралельного перенесения на 2 одинищ вгору
О Б стиснення вздовж ос1 Оу у 2 рази
[3 В симетричного воображения в1дносно ос! Ох
• Г паралельного перенесения вниз на 2 одинищ
• Д паралельного перенесения вправо на 2 одинищ
9. Графши функщй у - /(х) та у = /"(х - 3) зображено на рисунку:
• А ПБ ПВ
к ** к к
У V 4 "у
2
"V, и /Г*; V,ч»
у ъ У
У 4
0 0 X У 0
-
X У X
-2
• Г • Д
У*к У,
1
лЧ 1У
•1 >
Ч, у 1 С*
ч,
К 9 0 V
У X
у *
10. Виконавши перетворення графгка функци у = /(х), \ Ьк

одержали графш функци у = §(х\ Функщю у = §(х) » И >
»»
можна задати формулою:
\
\ 1*
• \\
^ • А ё(х) - /(2х - 8) - 3
\ \
\
Л
к
т*
ь,
*»
*/ }у
® Б 8( х ) = /(2х + 8) - 3 (* \1 »
\V г ' 0• \
^ • В ё(х) = /(2х + 4) - 3 \ к*г* X
к / Vм! \
\
\
/
— • г л * / » 1/ / к*
\
\ 1/ \ »
• Д §(х) = 2/(х - 4) + 3 \
\Г |
44
III
• А у = х +1 • Г у=хг
• Б „- 6* • Д У = 5х7
х-2
• В у -х3
12. Функщя, графш яко'! зображено на рисунку, набувае додатних значень, якщо:
• А ^ а ; 4)
I Уц1
П Бх е(-6;- 4) 1 /
• В х е (-6; 4) \ / •
1
^ !
о
|
• Г х € (-4; 1) 1 X
• Д хе[-4; 1]
1
III
Обчислити значения функци у 2 + л/3)л/х при х = 7 -2л/12.
14. Знайти точки перетину г р а ф М в функщй у = 4х \ у ~ -(* +1)2»
§ 13. Функщя у = ах 2 +Ьх + с, н графГк I властивост*

Квадратичною функщею називаеться функщя, яку можна задати формулою
у = ах 2 +Ьх+с, де х - незалежна змшна, а,Ьхс- деяю числа, до тогожа^О.
Наприклад. Функци у = 2х2 + Зх - 1 , у = х 2 + 4 , у = 5х2 - х - квадратичш.

Графжом квадратично! функцп е парабола.
Щоб побудувати графш функци у = ах 2 + Ьх + с, треба:

1) визначити напрям в1ток параболи:
. якщо а > 0, то В1тки напрямлеш вгору,
якщо а < 0, то в1тки напрямлеш вниз; . ,2
оч знаити
2) - '
координати вершини параболи , а), де т =
(т; Ь , п -Ь +4ас або ,
п ~ у ( т ) = а т 2 + 6 т + с; 2а ' 4а
3) провести в1сь симетрц - пряму х - т;
4) знайти точки перетину графжа функцп з осями координат:
з в1ссю Оу: х = О; у = с,
з в1ссю Ох: у = 0; х - коршь р1вняння ах 2 + 6х + с - 0;
5) знайти к1лька точок, через як1 проходить графш;
6) позначити одержан! точки на координаттй п л о щ и т й через них провести параболу.
1. В(у) = ( - « ; + со).
2 .Е(у) = [п; +оо).
3. Якщо Ъ = 0, то функщя парна, якщо Ь * 0, то функщя т парна, н! непарна.
45
4. Якщо I) > 0, то функщя мае два нули 1 х2 - коренх рхвняння ах2 +Ьх+с = 0.
Якщо Э = 0, то функщя мае один нуль: х ~ .

2а
Якщо 1)< 0, то функщя нулхв не мае.
5. Якщо Ь > О, то функщя набувае додатних значень при х е (-оо; хг) 1 Х € ( * 2 ; + со),
вхд'емних - при х е (л;,; х2).
Якщо О = 0, то функцхя набувае додатних значень при х * , а вгд'емних не набувае.
2а
Якщо I) < 0, то функщя набувае додатних значень при х е (-оо; + со).
6. Функщя спадае при х е (-со; го], зростае при х е [го; + оо).
7. Найменше значения функци у = п при х = го, найбхлыного значения функщя не мае.
2) а < 0
1. Ш = [—оо; + оо).
2 . В Д ) = (-оо;л].
3. Якщо Ь - 0, то функщя парна, якщо Ъ * 0, то функщя нх парна, нх непарна.
4. Якщо В > 0, то функщя мае два нули хг 1 х2 - кореш рхвняння ах2 + Ьх +с = 0.
Якщо Б = 0, то функщя мае один нуль: х -

2а
Якщо -О < 0, то функщя нулхв не мае.
5. Якщо В > 0, то функщя набувае додатних значень при х е (д^; х2), вхд'емних - при
х е (-оо; х1) х * е (х2; + оо).
Якщо I) = 0, то функщя набувае вхд'емних значень при х * - — , а додатних не набувае.
2а
Якщо В < 0, то функщя набувае вхд'емних значень при х е (-оо; + оо).
6. Функщя спадае при х е [го; + оо), зростае при х € (-со; го].
7. Найбхлыпе значения функци у - п при х = от, найменшого значения функщя не мае.
Наприклад. Побудувати графш функци у = ~х2 + 2х + 8.
у = -х2 + 2х + 8;
1) а = - 1 , а < О, отже, вгтки параболи напрямленх вниз. у*1
9
2) от = — = 1; п = у(1) = - 1 2 + 2 1 + 8 = 9 ;
2(-1)
(1;9) - вершина параболи.
///
3) х = 1 - вхсь симетри.
4) Точки перетину графша з осями координат:
з Оу: х = 0, тодх у = 8; (0; 8);
з Ох: у = О, -х2 + 2х + 8 « 0;
1
х 2 - 2* - 8 = 0; 0 1
— 4; = 2 (4; 0)1 (-2; 0). 1

5)
X 2 3
У 8 5
Графш проходить через точки (2; 8), (3; 5) х симетричнх хм точки вхдносно прямо* х = 1.
46
1. П(у) = (-оо; + со)
2. = 9].
3. Функщя Н1 парна, ш непарна.
4. х = - 2 , х = 4 - нул1.
5. у > О при х е (-2; 4), у < 0 при х <= (-оо; - 2 ) 1 X 6 ( 4 ; + оо).
6. Функщя зростае при х е (-со; 1], спадае при х е [1; + оо).
7. Найб1льше значения функцп у = 9 при х ~ 1.

I
1. Функщя у = х2 - 4х + 3 перетинае вхсь Ох в точках:
• А -1 1 3 • Б 11 3 Щ В -3 11 • Г -3 1 -1 • Д 0; 4
2. При х ~ 1 -л/2 функщя у = х2 - х + л/2 набувае значения:
• А 2-72 П Г 1-2л/2
• Б 2 ПД 4
• В 2 л/2
3. Функщя у = х 2 - 2х + 1 при будь-якому значенш х набувае:
• А значения 0 • Г додатних значень
• Б вщ'емних значень • Д щлих значень
О В невщ'емних значень
4. Функщя у - 2х 2 - 6х + 4 мае графш, зображений на рисунку:
• А ПБ ПВ ПГ • Д
и>к V* к
///
-3 1
1
\
о
1 /<
VI 0
\
\ 2 К -1 0 1 2 3
-1
-2
Ах
-3
• А 4 ПБ 2 ПВ 1 ПГ 3 ПД о
6. Якщо точка ( т ; п) - вершина параболи, що е графшом функци у = ах2 +Ьх + с, то:
П А Ъ Ъ2 ~ 4 ас г Ь Ь2 - 4ас
1 | А /п = — , п • Г т= , п =-
2а 4ас 2а 4 ас
тз ^ Ъ Ь2 -4 ас тт Ь2 -4ас Ь
• В т ,п • Д т = ,п =
2а 4 ас 4ос 2а
пп т Ь Ь2 ~ 4ас
[_) В т = — , п = г
2а 4 ас
47
7. В1ссю симетрп параболи, що е графиком функци у = 4х2 - Ьх + 3, е пряма:
• А ж « - 1 П Б у=-1 • Г х = 3 • Д я =1
8. Областю значень функцп у ~ -хг - 6х - 4 е пр0М1Ж0к:
• А (-СО; 5] ПБ (-со; - 4 ] Щ В [ - 5 ; + оо) • Г (-со; - 3] Щ Д (-оо; 5)

к 1
9. Функщя, граф!к яко1 зображено на рисунку,
спадае на промгжку:
• А (-оо; 2]
• Б (-«о; 5]
• В [2; + оо) 0
- • / 1 \ X
• Г [5; +оо)
• Д (-оо; 1]
10. Ввд'емних значень на пром1жку ( - 3 ; 1) набувае функщя, графж яко! зображено на рисунку:
• А • Б • В • Г • Д
VIк
\ 1
\ 1
1
>' о
/
'г
II
11. Графш функцп у = 4 ж2 + 5х + 1 перетинае в1сь Ох у точщ:
• А ( - 1 ; О) • Б (1; 0) • В (-0,25; 0) Щ Г (0; ~1) • Д (0; 1)

12. Точка ( - 2 ; 1) — вершина параболи, що е графшом функцп:
• А у =-х2 -4х-3 • Г у = Зх2 +х~2
• Б у = -Зх2 - 6х +1 • Д у = 2х 2 + 8* + 9
• В у =х2 +4х-3
III
13. Знайти координати точок перетину графЫв функщй у =2х2 + Зх - 5 та у = 2 * +1.
14. Записати функцйо у = -х2 -6х - 4 у вигляд! у = а(х - Ь)2 + т ,
III. А л г е б р а Т ч т р ' ш н я н н я
§ 14. Л ш ш ш р1вняння з одшею змжною

, 2 1
1. Рхвняння - (х ~ 3) = — (2х + 3) мае коршь:
7 3
• А 39 • Б А П В 4 7 П Г - 4 | ПД О
о . 2х - 5 х +3 7
2. КЬренем рхвняння е число:
3 4 6
• А 15 . (ЦБ - 1 5 ПВ 3 ПГ 4 • Д -1
48
3. Розв'язавши рхвняння 5(х - 4) - 3|х| = 4, отримали вщповщь:
• А З ; 12 ПБ 3 • В 12 • Г -3 ПД-3;~12
4. Р1ВНЯННЯ 1&(х - 2) + 1 = 2(3 - х) + 3,5* - 8 мае:

• А один коршь • Г коршь, що дор1внюе О
• Б не мае корешв • Д безл1ч розв'язшв
• В два кореш
5. Розв'язавши р1вняиия 1,5(х - 2) - 3,5* = - 2 ( х - 3) - 1 , отримали вщповщь:
• А 5 ПБ немае розв'язюв • В ~1 • Г 1,5 ПД -3,7
§ 15. Квадратш р<вняння

V I . р1вняння бас2 - х - 2 = О мае дискримшант:
• А Менший О ЦБ 48 ПВ 13 • Г 9 ПД 49
2. За формулою I), = к2 - ас (к = — Ь, Ь - другий коеф1щент квадратного р1вняння) обчие-

2
люеться дискримшант ргвняння:
• А я2 ~ 6 х + 27 = 0 • Г 15 - 2 х 2 + 9х = О
• Б х 2 - 5х + 28 = 0 • Д 4х 2 - Зх - 1 = О
• В 7х-4х2 - 3 1 = 0
^у 3. Р1вняння (х - 2)(х - 6) = 5 мае вшьний коеф1щент, що дор1внюе:
• А 12 ПБ -5 ПВ 7 ПГ -7 ПД 17
Розв'язавши Р1ВНЯННЯ х 2 + 2л/7 х + 7 = 0, отримали вщповщь:
• А~Л/7 • Б У7 ПВ 2>/7 ПГ -2%/7 • Д иемае корешв
2
5. Числа О або — е кореиями р1вияиня:
• А /+31/=0 ОГ2г-г 2 =0
• Б 5х + 2Х* = 0 • Д 2г - Зг2 =О
• В - х - х2 = О
§ 16.1ррацюнальнГр1вняння
1. Р1ВНОСИЛЬНИМ Р1ВНЯННЮ е ргвняння:
П А ^ = 1 • Г Х2 + 1 = О
• Б <у^2 =1 а д н + 1 = 0
• в х 2 - 1 =0
2. Не мае розв'язшв р1вняння:
• А Ух-3 =Ух-2 • Г Ух - з = У Г ^
• Б Ух - 1 7 - 2 1 = О ПД = 5
• в У 5 - Х = УЗ - х
3. Число х = - 4 е розв'язком р1вняння:
• А УХ2 + х - 3 = У Г ^ 2 х • Г У ^ 1 - У х + 4 = УБ
ПБ Ух + 2 — У2х — 5 ПД У1 + 4х - х 2 = х - 1
• 49
4. Пвняння мае розв'язки, що дорхвнюють:
• А -4; 2 • Б -4 ЩВ 2 • Г -2; 4 • Д -2
ь 5. Рхвняння V* 2 + х + 3 = л/1 - 2 л : мае область визначення:
• А
1
2' + °° • Б
1 • в (-0О5+СО) П г а ; + « ) • Д (-00; 1 ]
^ 2
§ 17. Системи р1внянь з двома змшними

1. Пара чисел (1; - 3) е розв'язком системи:
5х +4у = -7, 10х-у =12, Зх + у = 14,
• А
5л:-6у ~ 23.
• В
х - у = -6.
• д х+2у = 18.
2х - Зу = 3, 7х-2у = -2,
• Б • Г
4х + Зу = 18. у ~ х = 6.
Зх-2 у = 9,
2. Система рхвнянь
Зх - 2у = 5
• А мае один розв'язок • Г мае два розв'язки

Ц Б мае безл1ч розв'язшв • Д Ш Ш а В1ДПОВ1ДЬ
• В не мае розв'язшв
3. Обчисливши координати точки перетину прямих 8 * + у = 27 1 5я - у = 25, отримали:
• В (4; 5 )
• А [ 4 1 ; - З |
• Г (-4;-5)
• Д (4;-5)
• Б|-4|;3|
4. На рисунку подано граф1Чний розв'язок системи:

[х 2 + у 2 = 4, V* к
• А • Г
у - 2х = 0. 2*-1/=1.
/ Л1
х2 + у2 = 4, *2+у2=4, [ \
• Б
у + 2х = 2. • д 2х - у = 2.
-2\ 0 1 X
ч
-2
х 2 +у 2 =2,
• В
у + 2х = 1.
~ Зу = - 5 ,
5. Розв'язавши систему р1внянь отримали в1дпов1дь:
• А ( - 2 ; 3) • Г ( - 2 ; - 3) або (2; 3)
• Б (2; 3) • Д ( - 3 ; 2) або (3; 2)
• В ( - 2 ; 3) або (2; 3)
50
Опорний теоретичний матергал
§ 14. Л1Н1ЙН1 р1вняння з одю'ею змжною

Р1ВН1сть, яка мютить невщому, позначену буквою, називаеться ршнянням з
ОДН1СЮ ЗМ1ННОЮ.
Наприклад. Ргвностг2х 2 + Зх -1 = 0 , 4 у - 3 = 8, ^ ^ — - = X е ргвняннями з одшею змшною.

т
Коренем (розв'язком) р!вняння з одшею змшною називаеться значення
невщомо?, при якому р|вняння перетворюеться у правильну числову р1вн1сть.
Наприклад. Коренем ргвняння 4х - 2 = 8 е число 2,5, оскгльки 4 • 2,5 - 2 = 8 - правильна
числова ргвнгеть. Число 1 не е коренем ргвняння 4х - 2 = 8, оскгльки 4 - 1 - 2 = 8 - непра-
вильна ЧИСЛОВа ргВШСТЬ.
Розв'язати р1вняння означае знайти вЫ його кореж або довести, що Тх немае.
Р'шносильними називаються р1вняння, якг мають одж й т» сам» корён». Р|вняння,

що не мають корежв, також вважають р1вносильними.
Наприклад.
Ргвняння х +1 = 4 т а 2 х + 3 = х + 6 - ргвносилъш, оскгльки коренем кожного з них е число 3.
Ргвняння |х| = - 5 та 0 • х = 4 - ргвносильнг, оскгльки жодне з них не мае коренгв.
Ргвняння 7х - 5 = 2 г (х - 1)(х + 5) = 0 не е ргвносильними, оскгльки мають не однг й тг самг ко-
ренг: 1 - коргнь першого ргвняння, 1 г - 5 - кореш другого ргвняння; - 5 не е коренем ргвняння.
О с н о в ж властивост! р'юнянь
1. Якщо виконати тотожнг перетворення деяко'г частини ргвняння (розкрити дужки, звес-
ти подгбнг доданки), то одержимо ргвняння, ргвносильне даному.
2. Якщо деякий доданок перенести з однгег частини ргвняння в гншу, змгнивши при цьо-
му його знак на протилежний, то одержимо ргвняння, ргвносильне даному.
3. Якщо обидвг частини ргвняння помножити або подглити на одне г те саме вгдмгнне вгд
нуля число, то одержимо ргвняння, ргвносильне даному.
Лж1йним р1внянням з одшею змжною називаеться р!вняння виду ах = Ь,

де а IЬ - деяю числа, х - змшна (а IЬ - коефщенти ргвняння).
Наприклад. Лгнгйними ргвняннями з одшею змшною е ргвняння: 0,5х =15, 7у - 4 = у,
5(22 + 3) = г - 9 .
Ргвняння 4х 2 + 5 = 6 не е лгнгйним ргвнянням з однгею змгнною, оскгльки змгнна х мае
другий степгнь. Ргвняння 9х - Зу = 1 не е лгнгйним ргвнянням з однгею змгнною, оскгльки
Наприклад. Розв'язати ргвняння:
а) 4т -1 = 2(т + 3) - 7; б) 1у +1 = - ( 4 - Ь у ) + 2у; в) Зп + 2 _ 2 л + 1 = 5л + 3,75

2 4 5
4т - 1 = 2т + & - 7; 7у +1 = - 4 + 5у +2у; 20(3п + 2) 20(2п +1) _ 20(5д + 3,75).
4т - 2т = 6 - 7 + 1 ; 7у - Ьу - 2у = - 4 - 1 ; 2 4 ~ 5
2 т = 0; 0 • у = -5. 10(3л + 2) - 5(2п +1) = 4(5п + 3,75);
т = 0:2; Вгдповгдь: коренгв 30п + 20 - 1 0 п - 5 = 20п +15;
т = 0. немае. 0 • п = 0.
Вгдповгдь: 0. Вгдповгдь: безлгч коренгв.
51
Тренувальыий тест №14
I
1. Лшшним рхвнянням з одн1ею змшною е р1вняння:
П А 2ж2 +1 = ж ОТ х-у =-1
• Б жу « 1 5 ' ' • Д Зж-8=4
• В =9
ж+1
2. Коренем ртняння 4(ж - 1 ) + 2 - - 1 € число:
• А -1 • Б 0,25 • В -0,25 • Г 1 • Д 4
3. Серед поданих пар р1внянь р1вносильними е ргвняння:

• А 2ж-4=912ж = 5 • Г ж - 2 ж = 51ж = 5
• Б 3ж+1=513ж = -6 О Д ж(ж+4) = ж2 - 3 1 4ж = 8
• В 7ж+9=х~116х = -10
4. Лшшне р1вняння ах = Ь при а * 0:
О А мае безл1ч корешв Ц Г не мае корешв
О Б мае один коршь Ц Д к1лыиеть корешв визначити не можна
• В мае два кореш
5. Лшшне р1вняння ах ~Ь при а = 0 1 Ь * 0:
• А мае безл1ч корешв О Г не мае корешв
П В мае один коршь Д Д к1льк1сть корешв визначити не можна
6. Лшшне р]вняння ах - Ь при а = 0 16=0:
О А мае безл1ч корешв [ ] Г не мае корешв
• Б мае один коршь Ц Д щлыасть корешв визначити не можна
О В мае два кореш
7. Помноживши р1вняння 0,25ж - 1,6 = ОД + ж на 10, одержимо ргвшшня:
• А 2,5х - 1 , 6 ~ 1 + 10ж • Г 2 5 ж - 1 6 = ОД+10ж
• Б 25х - 1 6 ~ 1 + ж П Д 2,5ж —16=1 + 10ж
• В 2,5ж - 1 6 = 1 + ж
3 3 1
8. Подшивши р1вняння —I- — ж = — на 3, одержимо рхвняння:
5 7 9
5 7 3 15 21 27 5 7 3
• Б ? л =1 пг 1+
5 7 27 5 7 27
9. Р1вняння 4(ж - 1 ) + (5ж + 2) = 3(5 + Зху.
• А не мае корешв • Г мае безлхч корешв
• Б мае один коршь • Д кьльшсть корешв визначити не можна
10. Р1ВНЯННЯ 8(1,Зж +0,25) -6,6ж « 3,8ж + 2:
• А не мае корешв • Г мае безл!ч корешв
О Б мае один коршь []] Д т л ы и е т ь корешв визначити не можна
О В мае два кореш
52
11
11. Серед поданих р1внянь один коршь мае ргвняння:

• А (х - 3)(х + 8) = 0 • Г \2х - 1 | + 7 = 8
• Б 4 , 1 ( 2 - З х ) = 12-(12,3х +3,8) Пд 8 + 5 " 4* ^ х + 6
ПВ 1 Зх 2(3-х) 6 3 2
2 4 5
Човен рухався за теч1ею р1чки 2,4 год \ проти течи 3,2 год. Вщстань, пройдена човном за
течхею, на 13,2 км довша за вщстань, пройдену проти течи. Яка швидшсть човиа у стоячш
вод1, якщо швидвдсть течи р1чки дор!внюе 3,5 км/год!
р1внянням, складеним для розв'язування задач!, е:
• А 2,4(х + 3,5) + 3,2{х - 3,5) = 13,2 Г 2,4(х + 3,5) = 13,2 + 3,2(х - 3,5)
• Б 2,4(х + 3,5) - 3,2(х - 3,5) - 1 3 , 2 Щ Д 2,4(х - 3,5) + 3,2(х + 3,5) = 13,2
• В 2,4(х - 3,5) - 3,2{х + 3,5) = 13,2
III
13. Розв'язати рхвняння: \х - 1| = х.
У14. Розв'язати задачу.
По13д ще 31 швидшстю 40 км/год. Зустр1чний лоГзд, довжина якого 75 м, проходить повз ма-
шишста за 3 с. Визначити швидшсть руху зустр1чного поезда.
§ 15. Квадратш рйвняння

Квадратним р'шнянням називаеться р1вняння виду ах 2 + Ьх+с = 0,
де х - змшна, а, Ь, с - деяю числа, до того ж а
Числа а, Ь, с називаються коефщхентами квадратного равняння: а — перший коефщгент,
Ь - другий коефщгент, с - в1льний член.
Наприклад. Квадратними е р1вняння:
а) 6х 2 - 7х - 1 = 0; в) - 8 х 2 - х = 0;
а = 6; Ъ = - 7 ; с = - 1 ; а - - 8 ; Ъ = - 1 ; с = 0;
б) х2 + Зх+9 =0; г) х 2 + 1 7 = 0 ;
а = 1; Ь = 3; с = 9; а = 1; Ь = 0; с = 17.
Зведеним квадратним р1внянням називаеться таке квадратне р1вняння, в яко-

му перший коеф|щ'ент дор1внюе 1, тобто а = 1.
Наприклад. Зведеними квадратними р1вняннями е:
а) х 2 + х - 5 = 0; в ) х 2 - 6 х = 0;
б)х2 - 2 х + 1 5 =0; г) х 2 - 2 1 = 0 .
Неповним квадратним р»внянням називаеться таке квадратне р1вняння, в яко-

му хоча б один 1з коеф|Ц1ент!В, Ь або с, дор)внюе нулю.
Наприклад. Неповними квадратними рхвняннями е:
а) 6х 2 = 0; б) 9х 2 - х = 0; в)16х2-23=0;
а = 6; 6 = с = 0; а = 9; Ъ = - 1 ; с = 0; а = 16; Ъ = 0; с = - 2 3 .
1. Якщо в р1внянн1 ах2 + 6х + с = 0 Ь = с = 0, то р!вняння матиме вигляд ах2 = 0.
Рхвняння ах2 = 0 мае один коршь х = 0.
2. Якщо в р1внянш ах2 + Ьх +с = 0 Ь = 0, с * 0, то р1вняння матиме вигляд ах2 +с =0.
53
ах2 + с = О
ах2 = -с
2 С
X = - —
Якщо — < 0, то р1вняння ах + с = 0 корешв не мае.

а
Якщо - — > 0, то рхвняння ах2 + с = 0 мае два кореш: х., = ±.
а
3. Якщо в р1внянн1 ах2 + Ьх + с = О Ь * 0, с = 0, то ргвняння матиме вигляд ах2 + Ьх - О.
ах2+Ьх= 0;
х(ах + Ь) = 0;
х = 0 або ах + Ь - 0;
Ь
х = —.
о
Тобто р1вняння ах2 + Ьх = 0 мае два кореш: х = 0 та х = .
а
Наприклад, Розв'язати р1вняння:
а) 5х2 =0 б) 7х2 + х = 0; в) 16Л: 2 - 1 = 0 ;
г) 25л:2 + 4 = 0 .
х2 = 0 : 5 ; х(7х + 1) = 0; 16Л:2 = 1;
25х 2 = - 4 ;
х2 = 0- х = 0 або 7х +1 = 0 ; х2 - - 4 : 2 5 ;
х = о.' 7х = ~и 16
2 4
В1дпов1дь: 0. х = - —. х = -
7 х - ± Ё ; 25
VI6 В1дпов1дь: корешв немае.
Вщповщ»: -—; 0.
•7 4
1
В1дпов1дь: ±—.
4
ах 2 +6х +с =0 (а * 0 )
В = Ь2 - 4 а с - дискримшант квадратного р1вняння.
1. Якщо 1)< 0, то квадратне рхвняння корешв не мае.
Ь
2. Якщо И = 0, то квадратне р1вняння мае один коршь х = -—.
2а
о Якщо
3. о Вг» > 0,
п то квадратне ршняння
• мае два кореш:• х, = —
-Ь+45
- — - ; х2 =• -Ь-4Б
2а 2а
Якщо Ь =2к (тобто Ъ - парне), то Вх = к2 -ас.
При =0 х -
При В >0 х, = ~к+^;х2 =
а а а
Наприклад. Розв'язати р!вняння:
а) Зх2 + 7л: + 2 = 0;
а = 3, Ь = 7, с = 2.
В = 72 - 4 3 2 = 25, И >0;
-7+725 -7+5 1 -7-У25 -7-5
хл = = — ; або х0 - = -2.
2 3 3 2 2-3 6
Вщповхдь: — ; - 2 .
3
б) 5у2 - Зу+ 3 =0;
а = 5, Ъ = - 3 , с = 3.
Б = (-3) 2 - 4 • 5 • 3 = - 5 1 , В < 0.
В1дпов1дь: корешв немае.
54
в) 4г1 - 1 2 2 + 9 = 0 ;
а = 4, Ь = - 1 2 = 2 (-6), к = - 6 , с = 9.
= (-б) 2 - 4 9 = 36 - 36 = 0;
х = — - = 1,5.
4
Вхдповгдь: 1,5.
Теорема В1ета
Сума корешв зведеного квадратного р1вняння дорхвнюе другому коефшденту, взятому з
протилежним знаком, а добуток корешв дор1внюе вшьному члену.
Тобто якщо хх\х2- кореш зведеного квадратного рхвняння х2 + рх + ц = 0, то хх + х2 = -р,
хгхг =((.
а) Р1вняння х2 - 5х +1 = 0 - зведене.
а =1, Ь~-5, с =1.
За теоремою В1ета: хх + х2 = -Ь, хгх2 ~ с, тод1 хг +х2 = 5, ххх2 = 1.
б) Р1вняння х2 + 7х - 2 - 0 - зведене.
а =1,6 = 7,с = - 2 .
За теоремою В1ета: хг +х2 - -Ъ, хгх2 = с, тод1 х1 +х2 = - 7 , г е ^ = - 2 .
в) Р1вняння 2ж2 + бж + 3 = 0 не е зведеним. ПодЪшмо обидв1 його частини на 2. Одержимо
. зведене квадратне рхвняння х2 + Зх +1,5 = 0; о =1,6 =3,с =1,5. За теоремою В1ета: хх + х2 = - 3 ,
^ =1,5.
Теорема, обернена до теореми ЕМета
Якщо числа т Л п таш, що т + п-~р, а тп = то щ числа е коренями р1вняння
х2 + рх + д = 0.
Наприклад. Скласти квадратне р1вняння, коренями якого е числа - 3 15.
Розе лзаыььл
Нехай т = - 3 , п - 5. Тод1 т + п = - 3 + 5 = 2, тп = -3-5 = -15.
За теоремою, оберненою до теореми В1ета, т1п е коренями р1вняння х2 -2х - 1 5 = 0.
Розв'язування р'|внянь, що зводяться до квадратних
Б|квадратним р|внянням називаеться р1вняння виду ах4 +Ьх2 +с = 0,
деа*0, Ь, с-числа, х-зм1нна.
Наприклад. Бшвадратними р1вняннями е:
а) 4х4 + х2 - 3 = 0;
б)х4 + 17х2 +1=0;
в) 0,2л;4 - ж2 - 3 = 0.
Щоб розв'язати бшвадратне рхвняння виду ах4 + Ьх2 + с = 0, треба:

1) ввести замшу х2 = у, тод1 х4 = у2\
2) розв'язати квадратне р1вняння ау2 + Ьу + с = 0;
3) повернувшись до замши, знайти кореш бжвадратного р1вняння.
Наприклад. Розв'язати р!вняння:

а) 2* 4 - Зх2 ~5 =0;
Нехай х2 ~ у, тод1 х4 = у2.
Одержимо ргвняння: 2у2 - Зу - 5 = 0 ;
В « (-3) 2 - 4 2 (-5) = 9 + 40 = 49, В > 0;
З + л/49 3 +7 о с 3-449 3-7
У1 = = — — = 2,5; у2 = = —— = - 1 ;
4 4 4 4
х 2 = 2,5 або л:2 = - 1
корен1В немае.
Вхдповгдь:
55
б) х4 + хг — 20 = 0;
Нехай х2 = у, тодг % 4 у 2 .
Одержимо р1вняння: у2 +у - 20=0;
О =1 ~ 4 1 (-20) = 1 + 80 = 81, Б > 0;
-1+л/81 -1+9 . -1-9 _
У1 = - = —-— = 4; у2 = — - — = - 5 ; у = 4 або у = - 5 , тод1
^ 4 Сл
х2 = 4 або х2 = - 5
х = ±2 корешв немае.
В1Дпов1Дь: ±2.
в) 7л:4 - 5л;2 + 2 = 0
Нехай х2 = у, тод1 х4 = у 2 .
Одержимо р1вняння: 7 г/2 - 5г/ + 2 = 0;
Б = (~5)2 - 4 . 7 - 2 = 2 5 - 5 6 = - 3 1 , Б< 0.
В1дпов1дь: рхвняння корешв не мае.
Г) 2(2% - I ) 2 - 9(2% - 1 ) + 4 =0;
Нехай 2х -1 = у, тод1 (2х -1)2 = у2.

Тод12у 2 - 9 у + 4 = 0 .
Б = 81 - 4 - 2 - 4 = 81 - 3 2 =49, Б > 0;
9+7 . 9-7 л_
У1 = —— = 4; у2 = — — = 0,5;
4 4
2%-1=4; або 2л:-1=0,5;
2л: = 5; 2л: = 1,5;
л: = 2,5; л: =0,75.
В1дпов1дь: 2,5; 0,75.
Тренувальний тест №15 (I частина)

I
1. Квадратним рхвнянням е:
• А 6л:-5=9 ЩГ
• Б -2л:2 + 5л: - 1 = 0 п -6+*
• В Зху=1 и Д ^ Т " 7
2. Коефхщенти а ~ 1, Ь = -3,5, с ~ -4,1 мае квадратне р1вняння:

• А л: 2 -3,5л:-4,1 = 0 • Г л:2 - 3,5л:+4,1 = 0
• Б л:2 + 3,5л; - 4 , 1 = 0 • Д -л:2 - 3,5л: - 4 , 1 = 0
• В л;2 + 3,5л:+4,1 = 0
3. Зведеним називаеться квадратне р1вняння, у якого:
• А Ь=С= 1 П Г А >0
ЩБ Ь=0 • Д а =1
• В Ъ = 0 або с = 0
4. Неповне квадратне р1вняння ах2 + Ьх = 0 мае кореш:
• А 0 1— • Г и Л
а а
л .а
• Б 01- • Д - 1 1 -
Ъ Ь
• в 01-»
а
56
5. Числа О 1 0,5 е коренями неповного квадратного ргвняння:
• А 2х 2 - х = 0 ПГ х2-х=0
• Б 2х2 + Х = 0 • Д Х2 +х=0
• В -2х2-х=0
6. Неповне квадратне ргвняння ах 2 + с = 0 не мае коренгв, якщо:
• А --<0 ЩБ - - > 0 • В -< 0 ПГс<0 ПД а<0

а а а
7. Коренями неповного квадратного ргвняння 2у 2 - 1 6 = 0 е числа:
• А -812 • Б -2л/2г2л/2 [ЦВ -ЗА/2 г ЗЛ/2 • Г -4 г 4 • Д -2 г 4
8. Дискримшант квадратного ргвняння ах2 + Ъх + с = 0 обчислюеться за формулою:

• АЯ=4ас-Ь2 ПГ О =Ь2 ~4ас
• Б В = Ь2 + 4ас • Д V = с2 - 4аЬ
• В В=а2-4Ьс
9. Квадратне ргвняння мае два ргзнг кореш, якщо:
[]А В<0 [ ] Г й - будь-яке число
• Б 5=0 ПД цгле число
• В >0
10. Визначити кглькгсть коренгв квадратного ргвняння 2х 2 - Зх + 5 =0:
• А один • Б два • В три • Г один або два • Д немае коренгв
II
11. Неповним квадратним ргвнянням е:
• А4х2-х-1=0 П Г -1,5х 2 + х = 0
• Б х2+0,5х-0,1 =0 • Д -х2 + 1 7 = 0
• В 2х2 = 0
12. Якщо хх г х 2 — кореш зведеного квадратного ргвняння х 2 + Зх - 5 = 0, то:'
• А х5 + х 2 = - 3 • Г хх • х2 = - 5
• В х, +х 2 = 3 • Д -х2 = - 3
О В х1 • х 2 = 5
III
13. Скласти квадратне ргвняння, коренями якого е числа 5 г .
2
14. Розв'язати квадратне ргвняння 2х 2 - Зх - 5 = 0.
Тренувальний тест № 15 (II частина)

1. Ргвняння виду ах 4 + Ьх2 + с = 0, де а * 0, називаеться:
О А квадратним • Г бгквадратним
• Б лгнгйним • Д кубгчним
Г~) В дробовим
2. Ргвняння 4 х 4 - 5х 2 + 1 = 0 зводиться до квадратного за допомогою замши:
• А х*=у ПБ х2=у • В х3 = у ПГ х = уг Ц)Д х = у3
57
3. Р1ВНЯННЯ х - Ь4х +15 = О за допомогою замши 4х - у зводиться до ргвняння:
• А у2-8у+1Ь =0 ПГ у2-8у2 +15 = 0
• Б г/-8у+15=0 ПД 4у-8у+15=0
• В </-8*/2+15=0
4. Коренями Р1ВИЯИИЯ х4 + 15х 2 - 16 = О е числа:
• А±1;±4 П Б ±4 • В ±1 • Г 1; 4 • Д -1; -4
~ гг . . . .
5. До област1 допустимих значень змшнох х ршняння х + 4 = 2х -1 не належать:
х +1 х
• А - 1 1 0,5 • Б -4 1 0 • В 0 1 0,5 • Г -4 1 -1 • Д -1 1 0
*6. Коренем
т^ .
ршняння Зи2 + 11м - -••
— 4 - 6„ с:
Зу - 1
• А - ц ! ПБ -1 • в ^ ПГ 11-- 'ПД 1
3 3 3
7. Р^вняння (х 2 + 6х)(х 2 + 6х - 1 ) = 2 за допомогою замши х2 + 6х = ^ зводиться до ргвняння:
•
• А + * - 2 = =0
Б *I 2-21-1 П
• ГД 1г 2-1-2
- 6 * - 2=0
2 г
0 =0
• В ( 2 +н2=0
8. Добуток двох натуральних чисел доргвнюе 273. Знайти цх числа, якщо одне з них бшыне
вщ 1Ншого на 8.
Якщо х — менше з даних чисел, то умов1 задачг вщповщае ргвняння:
• А х 2 + 8х + 273 = 0 р, * + 8 = 273
г
• Б х2 + 8 * - 2 7 3 = 0 х
• В х 2 + х + 8 - 273 • Д х 2 - 8х + 273 = 0
9. За допомогою замши х 2 - Зх = I до квадратного можна звести ргвняння:
• А ( х 2 - З х ) ( х + 2) = 0 • Г х(х2 - Зх) + 5(х2 - Зх) = - 1
• Б (х2 + Зх)2 - 4(х2 - Зх) = 5 П д 5 + 6(х2 - Зх) = 0
• В (х2-Зх)2 + 5 ( х 2 ~ 3 х ) - 6 = 0 (х - Зх)
10. Коренем ргвняння а + 4а - 6 е число:
• А 4 ПБ -4 ПВ 3 • Г -3 ПД -9
II
11. Бжвадратне р!вняння може:
• А мати один коршь • Г мати три або чотири корен!
• Б мати два кореш [Ц Д не мати корешв
П В мати п'ять корешв
12. Ргвняння (2х 2 - 5х - ЗХ*2 - Ьх + 4) = 0 мае рхвно три кореш, якщо:
• А6=1 ЦБ 6=0 • В Ь = 4 ? •ГЬ=10 • Д Ь= -4 7
III
13. Знайти суму корешв ргВняння х4 - 7х 2 +12 = 0.
14. Розв'язати рхвняння — — — - = 0.

У-3
58
§ 16. (ррацюнальш рйвняння
Р1ВНЯННЯ, в якому е невщоме пщ знаком кореня або нев'щоме мае в степен! др|б,
називаеться 1'ррацюнальним.
При розв'язуванш хрращональних рхвнянь треба пам'ятати, що:
1) у р1внянш кореш парного степеня е арифметичними, це означае, що значения коре-
ня невгд'емне, кр1м того, шдкореневий вираз додатний;
2) ус1 кореш непарного степеня визначеш для будь-якого шдкореневого виразу, причо-
му зйачення кореня мае той самий знак, що й шдкореневий вираз.
Отже, розв'язування 1ррац1ональних р1внянь треба починати 13 знаходження областг ви-

значення р1Вняння, якщо в нього входять кореш парного степеня.
Область визначення |ррацюнального р!вняння - це множина вс!х дмсних зна-

чень х, при яких водночас мають зм1ст вирази, що входять до р^вняння.
Корен) р1вняння, яи не задовольняють вихщне р'(вняння, називають сторонжми.
Для того щоб виключити отримаш в результат! нер1вносильних перетворень сторонш Ко-
рен!, треба робити перевхрку розв'язшв.
До появи стороншх корешв може призвести, але не обов'язково, шднесення обох частин
р1вняння, що р1ВИ1 за абсолютним значениям, але можуть в1др1знятися знаком, до квадрата
або до 1Ншого парного степеня.
Формальне використання властивостей кореня гл1аЬ = 24а24ъ або 2п^ = може призвес-
ти до звуження област1 визначення р1вняння в цшому, що недопустимо.

Наприклад.
1) /х + 5 = - 4
Осшльки V* + 5 > О при В1С1Х допустимих значениях, то ргвняння не мае корешв.
В1дпов1дь: 0 .
2) V * - ! =9
{х-1 > 0, (х >1,
\х-1=81; \х = 82.
Вщповщь: 82.
Це р!вняння розв'язане методом р1вносильних перетворень, тобто з урахуванням област1
визначення р1вняння.
2 - не е коренем;
5 - коршь.
В1дпов1дь: 5.
Рхвняння розв'язане методом р1вносильност1.
Основж методи розв'язування (ррацюнальних р>внянь
1. Шднесення обох частин рхвняння до степеня та позбавлення вщ радикал1в.
Наприклад. Розв'язати р1вняння л/5 -х - х + 1.
5-х > О, -х > - 5 ,
х + 1 >0, х ^ -1,
(л/5~^с)2 =(* + 1)2; 5 - х - х 2 +2ж+1;
59
Розв'яжемо окремо р1вняння х 2 + Зх - 4 = 0.
За теоремою В1ета:
[ х ^ = -4.
Тод1 = - 4 , х2 = 1.
Оскхльки х е [ - 1 ; 5], то - 4 не е коренем.
В1дпов1дь: 1.
2. Вщокремлення квадратного кореня.
Наприклад. Розв'язати р1вняння у/х + 6 - л / х +1 = л/2% - 5.
х + 6 > 0, х > -6, X > -6,
ОДЗ: <|х+1 > 0, х > -1, х > -1, х € [2,5;+оо).
2х - 5 > 0; 2х > 5; х > 2,5.
( л / х + б ) 2 = (у/х +1 + л / 2 х - 5 ) 2 ;
х + 6 = х +1 + + 1)(2х - 5) + 2х - 5;
2л/2х2 - 5х + 2х - 5 = 10 - 2%;
2л/2%2 - Зх - 5 = 10 - 2х;
л/2х2 - З х - 5 = 5 - х ; *
х < 5,
5 - х > 0, х < 5,
х = -10,
2х 2 - З х - 5 = 25 - 1 0 х + х 2 ; х 2 + 7х - 30 = 0;
х = 3.
- 1 0 ё [2,5; + оо), отже, - 1 0 не е коренем даного р1вняння.
В1ДПОВ1ДЬ: 3.
3. Введения ново! змшноь

Певний вираз, який входить у р1вняння 1 мхстить невщоме, позначають буквою 1 спочат-
ку розв'язують одержане р1вняння вщносно ново! змшноь

I
1. 1рращональним е р1вняння:
• А х 2 - 2х + 3 = 0
• Г + =2
• В 4(х - 1 ) + 2 = Зх х-1 х +1
ПВ + • д л/х + у/х -1 ~ 5
2. Коренями рхвняння л/х2 - 10х + 25 = 2 е числа:
ПА 2; 8 ПВ 1; 9 • В 2; 5 • Г -1; 9 • Д -2; -1
3. Число - 2 2 е коренем р1вняння:
• У4 - 5 х = - 2
А • Г у/2х — 1 = 3
• Б л/2х + 8 = - 1 • д л/х2 +7% +13 - 1
П В ^х - 5 = - 3
4. Областю допустимих значень змшно'1 х рхвняння у/х + 3 - л/7 - х = 2 е:
• А [7;+оо) • Г ( - 3 ; 7)
• Б [ - 3 ; 7] • Д [ - 7 ; 3]
• В (-со! - 3]
60
5. Ргвняння V8* 2 + 1 0 * - 1 = - 1 1 :
[]] А мае один коршь П Г мае три кореш
• Б не мае корешв О Д мае безлгч корешв
П В мае два коренг
6. Ргвняння 2'^х +1 - Цх + 1 - 6 зводиться до квадратного за допомогою замши:
• А 4х+1 =I ПГ Ух+1 =1
• Б 4^1 =1 О Д 4х=Ь
• В 4x^1
7. Щоб розв'язати ргвняння ^ + у/х + 1 = у/4х - 3, треба:

4х +1
• А обидвг частини ргвняння пгднести до квадрата
• Б ввести замшу 4х +1 = Ь
• В ввести замгну л/4х - 3 = I
П Г обидвг частини ргвняння помножити на 44х - 3
• Д обидвг частини ргвняння помножити на 4х+1
8. Ргвняння 4х +11 -1-х ргвносильне ргвнянню:
• а ^ ! = о р в <я-б^ + 2 >-0 ОД* 2 -2*=0

х +2 х
• Б 4^ + 8 = 0 • Г (х + 2)2 = 0
9. Ргвняння (х г + 4 х)у/х - 3 = 0 мае:
• А один розв'язок • Г безлгч розв'язкгв
• Б три розв'язки • Д гнша вгдповгдь
П В порожню множину розв'язкгв
10. Розв'язавши ргвняння л/7 - х - х - 1 , одержали вгдповгдь:
• А -2; 8 О Г -3; 2
• Б 3; - 2 (ИЗ Д ргвняння розв'язкгв не мае
• В 3
II
11. Розв'язком ргвняння 104 х + 3 + 1 7 = = з= е числа:
4х + з
• А - 2 ; 0; 3 ЦГ - 1 ; 2,91
• Б 2; -0,3 • Д -2,91
• В -2,91; 1
12. Областю допустимих значень змшног х ргвняння лДлГ^Т + 4х~+2 = 1 е:
• А (-оо; + со) 1
• Б —; + оо • В [-2;+«) '• Г Я ОД
4 4
III
13. Розв'язати ргвняння 4х2 - 36 « ^2х - 1 .
14. Розв'язати ргвняння л/|х -7\ = х - 1
61
§ 1 7 . Системи рйвнянь з двома змЫними
Розв'язком системи р!внянь з двома змшними називаеться пара значень
змшних, при яких кожне р!вняння системи перетворюеться у правильну числову
Р1ВН!СТЬ.
(2х + ы = 3,
Наприклад. Розв'язком системи ргвнянь \ е пара чисел ( - 1 ; 5), оскгльки
[х + у = 4
2 ( - 1 ) + 5 = 3 - правильна числова ргвнгсть 1 - 1 + 5 = 4 - правильна числова ргвнгсть.
Г 2х + у = 3
Пара чисел (1; 2) не е розв'язком системи ргвнянь \ , оскгльки 2 1 + 2 = 3 - не-
[х + у = 4
правильна числова ргвнгсть г 1 + 2 = 4 - неправильна числова ргвнгсть.
Розв'язати систему рйвкянь означав знайти вс! ГТ розв'язки або довести, що

розв'язш немае.
Р(вносильними називаються системи р1внянь, як» мають одн» й т'| сам'| розв'язки.
Системи р1внянь, яю не мають розв'язюв, також вважаються р1вносильними.
Слособи розв'язування систем лйтйних р'шнянь
1. Спосгб подстановки.
1. В одному з ргвнянь системи виразити одну змгнну через гншу.

2. Шдставити в друге ргвняння системи замгсть гцег змгнног ©держаний вираз.
3. Розв'язати одержане ргвняння з однгею змгнною.
4. Знайти вгдповщне значения гнщог змгнног.
2 х~у = -2,
Наприклад. Розв'язати способом постановки систему р!внянь
5х-3у = 3.
3 першого ргвняння виразимо змгнну у через змгнну х г пгдставимо одержаний вираз у
друге ргвняння.
\~У = - 2 - 2х, [у = 2 + 2х,
(5х - Зу = 3; { 5х - 3(2 + 2х) = 3.
Розв'яжемо окремо друге ргвняння системи:
Ъх - 3(2 + 2х) = 3;
5 х - 6 - 6 х = 3;
-х = 3 + 6;
- х = 9;
х = ( у = 2 + 2х,
Повернувшись до системи, одержимо: <
[х = - 9 .
Поставивши у перше ргвняння системи замгбть змгнно'г х число - 9 , одержимо:
у=2+2(-9), ГI/ = - 1 6 ,
х = -9; [х = - 9 .
Вгдповгдь: ( - 9 ; - 1 6 ) .
2. Спосгб додавання.
1. Помножити обидвг частини одного ргвняння або обох ргвнянь системи, добираючи
множники так, щоб коефггценти при однш зг змгнних стали протилежними числами.
2. Додати почленно лгвг г правг частини ргвнянь.
3. Розв'язати одержане ргвняння з однгею змгнною.
4. Пгдставити в одне з ргвнянь даног системи знайдене значения одшег змгнног, знайти
вгдповгдне значения гншог змгнног.
62
З х - 5 у = 4,
Наприклад. Розв'язати способом додаваиня систему ргвнянь
2х - Зу = 1.
Помножимо перше рхвняння системи на 3, а друге - на - 5 ; додамо почленно Л1В11 прав1
частини р!внянь 1 розв'яжемо одержане р1вняння з одшею змшною.
Зх - 5у = 4, хЗ ^9х-15у =12,
+ |
2х ~ Зу ~ 1; х(-5) 1- 1 0 х +15у ~ - 5 ;
-х = 7;
х = -7.
Поставивши у перше р1вняння системи замгсть змшно1 х число - 7 , знайдемо значения
зм1нно1 у:
3 ( - 7 ) ~5у - 4;
- 2 1 ~Ъу - 4;
- 5 у = 4 + 21;
- 5 у = 25;
У =-5.
В1дпов1дь: ( - 7 ; - 5).
3. Граф1чний спосгб.
1. Побудувати графши р1внянь системи в одшй систем! координат.

2. Знайти координати точок перетину графш1в.
3. Якщо графши не перетинаються, то система розв'язкхв не мае; якщо графши збхга-
ються, то система мае безл1ч розв'язк1в - пари чисел, що е координатами точок, як1
належать графшам. —
Зх + 2 у =12 ,
Наприклад. Розв'язати граф1чним способом систему р1внянь
4% - у = 5.
>
Зх + 2 у =12;
/
х = 2, тод! 3 - 2 + 2у = 12, у = 3;
(2; 3),
V
\
\Г
/
//1
х = 4, тод1 3 • 4 + 2у = 12, у = 0;
(4; 0),
4х - у = 5;
х = 0, тод1 4 • 0 - у = 5, у = - 5 ;
- - о
/ \ л
(0;-5),
х = 1, тод1 4 • 1 - у = 5, у = - 1 ;
//I
(1; - 1 ) . Г
М(2; 3) - точка перетину графшхв.
Вгдповгдь: (2; 3).
агх + Ьху = с1
Якщо у систем! лшшних р1внянь з двома змшними коеф1щенти аг, а2, ,
Ь2, с1У с2 так1, що: а2х + Ъ2у = с2
1) — * —, то система мае один розв язок;
2 Ь2
2) — = — = — , то система мае безл1ч розв'язк1в;
«2 &2 С2
54 а 1 - С1
о) —ь2 = — ^ С—, то система розв язюв не мае.
а, ^2 2
63
I
Наприклад. Визначити шльшсть розв'язшв системи р1внянь:
а) 2х + 7у = -1,
9х - 15г/ =4;
а 1 -2 ' Ь1 -1 ' Сс1 ---V А» ^ Лп ' - 7 7Т*
а2 9 Ь2 15
а2 ~ 9, Ь2 = - 1 5 , с2 - 4;
а. ФЬ,—, отже, система мае один розв'язок.
—
Вщповщь: один розв'язок.

=4,
б)
\-6х + 2у = ~8;
1 ' а2 -6 2' Ь2 2' с2 -8 2'

а 2 = - 6 , Ь2 —2, с2 = - 8 ;
= — = —, отже, система мае безл1ч розв'язюв.
а2Ъ2 с2
В1ДПОВ1ДЬ: безл1ч розв'язшв.
|4,8х + 5,6у =15,

В [0,6* + 0,7у = 3.
а, =4,8, Ьх = 5,6, сх =15; ^ =М Л ; Ь. = М Л ; =И Л.
1 1 1 а2 0,6 1 Ьг 0,7 1 с2 3 1
а2 = 0,6, Ъ2 = 0,7, с2 = 3;
а. Ь. с ,
= ^ отже, система розв язшв не мае.
а2 Ь2 с2
В1ДПОВ1ДЬ: розв'язшв немае.
Тренувальний тест № 17
, п , • 1 2 х - Зу = 7,
1. Розв'язком системи ршнянь < с пара чисел:
-х - 5у = 3
• А (7;-2) О Б (-1; - 3) • В (-2; 1) • Г (2;-1) ПД(0,5;-2)

2. Р1вняння, з якого виразили х через у 1 одержали х = 1,5 - 3,5у, мае вигляд:
О А 2х - 7у = 3 • Г 2х - 7 у = - 3
• Б -2х + 7у = 3 • Д 2ж + 7у = 3
• В 2х + 7у = -3
л _ . .„ . [а,х + Ь.у
3. Система лшшних ршнянь < мае безл1ч розв'язкхв, якщо:
[ а2х + Ь2у « с2
ЙЦ Ф — • в Ф^ П П
•
А2
Д -г>-Г>л-
С\
а2 *2 а2 ъ2 Ь1 Ь2 с2
а.1
• г о. ф ь—
л
Ф
с,~
а2 ь2 С2 а2 Ь2 С2
4. Граф1ки ршнянь
А г л . - •
системи 1\ахх + Ьху -сх> паралельш,
. тод1 система:
[а2х + Ь2у =с2
• А не мае розв'язкхв • Г мае два розв'язки
• Б мае безл1ч розв'язшв • Д шлыисть розв'язшв визначити не можна
• В мае один розв'язок
64
5. Пара чисел (-1; 0) е розв'язком системи:
2х + 15 у = - 1 , Зх- у = 2,
•д
у2 - ху = -1,
• А • В
х - 3 у - -1. 2х + 3 у. у + 4х — 6.
2х + 11у = -2, У2~х2 = 16,
• Б • Г
х - 3 у = -1. х + у = 8.
хг + у2 = 20,
6. Система р1внянь ргвносильна систем! ргвнянь:
ху ~ 8
х + у = 36,
•д
(х + у)2 = 6, \ х 2 + у2 + ху = 20,
• А • В
ху = 8. ху = 8. \ху = 8.
(х + у)2 = 36, (х + у)2 =-6,
• Б • Г
ху = 8. ху = 8.
7. Методом додавання рационально розв'язуеться система ргвнякь:

[5х + 4у = 3, _ х у 25 [х 2 + у 2 =13,
• А - + - = — ,
• Д
Зх - 2у = - 7 . • В у х 12 I ху =6.
5 4 х 2 - 22 = 7.
• Б 8х - 1 1 у 4х + фсТу - 3,
5х +11 у - 74. • Г
у-х = 7.
х 2 + у2 = 9,
8. Для розв'язання системи ргвнянь побудували графши:
ху = 4
• А параболу у =х2 -9 та гшерболу г/ = —

х
• Б двг прямг: у = х + 9 т а у = 4 - х
• В коло з центром в точцг (0; 0) радгусом 3 та гшерболу у = —
х
• Г коло з центром в точщ (0; 3) радгусом 3 та гшерболу у - —
х
• Д гнша вщповщь
*г-2у2 =2,
9. Для розв'язання системи дощльно:
[2 х + у = -3
• А додати почленно ргвняння
О Б пгдставити у = - 3 - 2х у перше ргвняння
• В пгдставити х = -у - 3 у перше ргвняння
• Г пгдставити х 2 = 2 + 2 у 2 у друге ргвняння
• Д пгдставити у2 - х 2 - 2 у перше ргвняння
х2 + у2 = 5,
10. Розв'язком системи ргвнянь е пара чисел:
х-у =1
• А (1; 2); ( - 1 ; - 2 ) • Г Ы ; - 2); (2; 1)
• Б (1; 1); ( - 1 ; 2) • Д ( - 1 ; 2); (2; - 1 )
• В (1; - 1 ) ; ( - 1 ; 1)
65
III
11. Пара чисел I - —; 4 [ е розв'язком системи лшшних ргвнянь:
2х + у = 3, 6*+0,5 у = - 1 , 10х - у - 9,
• А
-4х - у = -2. • В 1 п1
•д -6л: - Зу = - 9 .
х — у = -1 —.
4 2
5х ~ у = -6,5, 10х~у = - 9 ,
• Б • Г
х + у = 4,5. 6х ~5у = -23.

Два робгтники одержали платню 234 грн. Перший з них працював 15 дшв, а другий - 14
днгв. Скгльки одержував за день кожен 13 робгтникгв, якщо перший робгтник за 4 дш одер-
жав на 22 грн бглыне, шж другий за 3 дш?
Умовг задач! вгдповщае система ргвнянь:
1 5 * - 1 4 у = 234, 15л; + 14у = 234, 15* -14г/ = 234,
• А • В • Д
4х +22 = Зу. 4х + Зу = 22. |! 4л: -Зу = 22.
15* +14у = 234, 15х+14у =234,
• Б • Г
4х - 2 2 = Зу. 4х - Зу = 22.
III
13. Розв'язати систему ргвнянь способом додавання.

2 » - ^ ± 1 = 11
х + 2 ху + у = 10,
14. Розв'язати систему ргвнянь
х - 2ху + у = -2.
I V . А л г е б р а Т ч ь н нер1вност1
§ 18. Числов! нерёвносп

1. Числовий промгжок (-оо; 3) мае графгчне зображення:
• А ЦБ п в ПГ •д
2. Знаючи, що а < Ы с = -3,1, то:

• А ас < Ьс П Б ас > Ьс • В ас -Ьс • Г ас < Ьс • Д ас > Ьс
3. Вщомо, що —1,2 ж > —0,2т., то:
• А т< 0 • Г т = -1
• Б т> О • Д гнша вгдповгдь
• В т=О
66
4. Якщо а = -0,7 1Ь = 1,2, то справедлива нергвшсть:
• А а2>а+Ь • В а2 < а + Ь • д аг >Ь -а
• Б а2 = а + Ь П Г а2 <а-Ь
5. Якщо а\Ъ — сторони прямокутника 10,3 < а < 0,5,1,1 < Ь < 1,3, то периметр прямокутиика
доргвнюе:
• А 2,8 < Р< 3,6 Ц В 3,3 < Р< 7 •Д1,4<Р<1,8
• Б2<Р<3 • Г 2,7 < Р < 3,5
§ 19. Лжшн! нер!вност1 з оджею змшною.

Системи Л1Н1ЙНИХ нер1вностей з оджею змшною
1. Промгжок (9,1; 10) можна зобразити:
О А щв • • в • г • а д
_у///////// » _у////////» /////////// »
9,1 9,1 10 9.1 10 10
2. Якщо х задовольняе нергвшсть х < 1,5, то можна записати:

• А х е ( - о о ; 1,5] • В х е (-оо; 0] • Д ж € (1,5; + оо)
• Б ж е[1,5;+«) О Г %€(-оо; 1,5).
3. Найбгльше щле число, яке належить промгжку [-2; 5):
• А -2 ПВО • В 4 П Г 5 ПД 6
4. Нергвшсть 2х -1 > х - 4 ргвносильна нергвностк
• А % < ^3 • Б х < 3 • В Зх > - 3 • Г х^-3 П Д Зх < - 3
5. Якщо обидвг частини нергвностг -10у < 6 подшити на - 1 0 , то ргвносильною дашй
нергвностг буде нергвшсть:
• А у <-0,6 • Б - у < 6 П В у > -0,6 ЩГ -у>-6 П Д р - 0 , 6
§ 20. Нер1вност1 другого степеня

1. Розв'язком нергвностг х2 > - 4 е числовий промгжок:
• А (-2;2)
• Б ( - о о ; - 2 ) и ( 2 ; + оо)
• В (-4;4)
• Г ( - о о ; - 4 ) и ( 4 ; + оо)
• Д ( - о о ; + оо)
2. Схематичне зображення розв'язку нергвностг 1 - х 2 > 0 показано на рисунку:
• А • в ПВ ПГ п д
\1
Ик 1 V*к к V*к У;к
\ 1
\\ //
*
1
\\ /
ч /
}/ 6 >\\ л-1
-1 1
'А л V0л у А >у у
-1'Л 1у
/ \\
/
Г 6 г
X
1 у X X л:
О *
/ / \
67
3. Розв'язуючи нергвнгсть х 2 - 2х > 6 - Зх, необхщно розв'язати ргвняння:
• Ах2+5х-6=0
• Б Х2 - 5 х + 6 = 0
• Вх2-Зх+1=0
• Г -х2 +5х+ 2=0
. П Д х 2 - 5х - 6 = 0
4. Розв'язком нергвностг 2х - х2 + 3 > 0 € числовий промгжок:
• А -3;1П
• Б -1; з]
• В —со; 1 ] и [ 3 ; + <х>)
• Г ( - « , ; - ~ и [ 1 ; + оо)
• Д
5. Не мае розв'язкгв нергвнгсть:
• А х2 -2х< 0
• Б Х2 +2х+ 4 > 0
• В х2 + 2х + 4 < 0
• Г х 2 - 2х - 3 > 0
• Д 5-х2 >0
§ 21. 1ррацюнальн| нерввност}

1. Нергвнгсть >/х - 6 > 2 ргвносильна системг:
•д
х - 6 > 22, П в |х - 6 < 2 2 , х — 6 > 22,
• А
х - 6 > 0. 1 х - 6 > 0. х - 6 > 0.
• в Г ! ^ П Г [«-в<2",
! х - 6 > 0. — I х - б > 0.
2. Розв'язком нергвностг л/б - х > - 2 е промгжок:

• А [6;+оо) Щ В Н о г + ю ) • Д Н о ; 6)
• Б (6;+оо) • Г (-оо; 6]
3. Найбглыпим цглим розв'язком нергвностг ^ х - 6 < - 2 е число:
• а - 2 ЩВ -1 О в о ' ЩГ 2 • Д 1
4. Розв'язком нергвностг л/х + 3 > х + 1 е множина чисел:
• А (-3; - 1 ) • Г [ - 1 ; +оо)
• Б ( - « ; 3] • Д ( - о о ; + оо)
• В [ - 1 ; 1)
5. Пгсля розв'язання нергвностг У2х + 1 < х + 1 записали вгдповгдь:
• А - 0 , 5 ; + оо) • Г (-0,5;+оо)
• Б 0;1) • Д ( - о о ; + со)
• В 0; + оо)
68
§ 18. Числов! нергвносН
Види числових нер1вностей
Якщоаменше Ьабо абтьше Ь, то записують так: а< Ь або а>Ь,
Такий вираз називаеться нершшстю.
Наприклад. 7 < 10; - 8 < - 5 ; 13 > 4; 6,3 > - 1 0 , 2
Число абтьше вщ числа Ь, якщо р1зниця а - Ь - додатне число, число а менше

Ь, якщо Р1зницяа-Ь-вщ'емне число.
Наприклад.
а -Ь = 7,02, отже, а > Ъ;
а -Ь = - 9 , 5 , отже, а < Ь
На координатшй прямш больше число зображуеться точкою, ^^
що розташована праворуч, а менше - точкою, яка лежить л1воруч. V
а Ъ
Знаки >, < називаються знаками строгих нер1вностей.
Знаки >, < - знаки нестрогих нер1вностей.
>-знак бтьше або дор1внюе (не менше).
^ - знак менше або дор!внюе (не бтьше).
а > Ь та с>д - нер1вност1 одного знака,
а > Ь та с< с/ - нер1вност1 протилежних знаш.
Властивост! числових нер1вностей
1. Якщо а > Ь , то Ь < а; якщо о < Ь , то Ь > а. 13 > 5, отже, 5 < 13; - 1 2 , 9 < 4,
отже, 4 > - 1 2 , 9
2. Якщо а > Ь та Ь > с, то а > с 17 > 8; 8 > 5, отже, 17 > 5
(властив1сть транзитивное^).
3. Якщо а >Ъ, то а + с> Ъ +с. 14 > 9, отже, 14 + 8 > 9 + 8
4. Якщо а > Ь та с - додатне число (с > 0) то ас > Ъс. 7,2 > - 5 ; 4 > 0, отже,
Ця властив1сть мае такий зм1ст: якщо обидв1 частини 7,2 -4 > - 5 4, тобто 28,8 > - 2 0
правильно! нер1вност1 помножити на одне й те саме до-
датне число, то отримаемо правильну нер1вшсть.
5. Якщо а < Ь 1 с - вщ'емне число (с < 0), то ас > Ьс. Ця 6,9 > 3,5;
властив1сть мае такий зм1ст: якщо обидв1 частини пра- 6,9(-2) 1 3,5(-2); - 2 < 0,
вильно! нер1вност1 помножити на одне й те саме в1д'емне
отже, - 1 3 , 8 < - 7
число 1 зм1нити знак початково! нер1вност1 на проти-
лежний, то отримаемо правильну нергвшеть.
6. Якщо а >Ы о то а + с >Ь +<1. 7,0 > 3 -1,7 < 3
Якщо почленно додати дв1 п р а в и л ь т нер1вност! одного 4,3 > - 7 +-1,3 <0
знака, то отримаемо правильну нер1вшеть.
11,3 > - 4 -3<3
7. Я к щ о а, Ъ, с, й - д о д а т ш ч и с л а , причому а >Ь 1
18 > 15; — > —, отже,
с > й, то ас> Ьй. Якщо почленно перемножити пра- 8 5
в и л ь т нер1вност1 одного знака, Л1В1 1 прав! частини
18 - > 1 5 I ;
яких додатш числа, то отримаемо правильну нерхвшеть. 8 5
18-3 151 с 3 0
> ;6—> 3
8 5 4
69
-8Л* •
8 . Я к щ о а > Ь 1 с < ё, то а -с >Ь~д, 12 > 7; 5 < 9;

12 - 5 > 7 - 9, отже, 7 > - 2
9. Якщо а > Ь > 0, то — < - о Л 1 1

а Ь 8 > 4, отже, — < —
8 4
10. Якщо а > & > 0, то для будь-якого натурального числа6 > 5, отже, б 2 > 5 2 ,
п виконуеться нерхвнгсть а п > Ьп. тобто 36 > 25
Наприклад. Вщомо, що 2,4 < л/б < 2,5 1 ЗД < у/10 < 3,2.
Ощнити значения «и раз у.
а) л/б + лЯ0
2,4 < л/б < 2,5
3,1 < л/10 < 3,2
5,5 < л/б + л/10 < 5,7

Вщповщь: 5,5< л/б+л/10< 5,7.
б) 2л/б-Зл/Го
2,4<л/б<2,5|х2|, тод14,8<2л/б<5
ЗД < л/10 < 3,2 | х ( - 3 ) тод! -9,6 < -Зл/10 < - 9 , 3
+ 4,8 < 2л/б < 5
-9,6 < -Зл/Г0 < - 9 , 3
- 4 , 8 < 2л/б - зУГо < - 4 , 3

Вщповщь: - 4 , 8 < 2л/б - Зл/П) < -4,3.
в)-л/60
-л/бО = - л ^ 1 0 =-л/б л/10
2,4 < л/б < 2,5
ЗД< л/10 < 3 , 2
7,44 < л/6 • л/10 < 8 |*(-1)|, тод1 - 8 < -л/бО < -7,44.
Вщповщь; - 8 < -л/бО < -7,44.
Тренувальиий тест № 18
1. Якщо а - Ь < О, то:
• А а >Ь • Б о < 6 • В 6 < а ПГд=а • • Д .а < О
2. Вщомо, що х - у - к - ЗД4. Отже:
• А*>у •Вх<у ПВх =у ЦГпО ПД у<0

3. За умови, що тп> тц ргзниця п - т може дорЁвнювати числу:
• А (-0,з) 2 ПВ ^2+73 Пд.-а-Тз)2

л/5-1
П Б П Г ("1)4 *("2)14 (-3)24
70
4. Якщо а > Ь, то на координатнш прямш точка з координатою а:
• А розташована л1в!ше вщ точки з координатою Ъ
• Б розташована правгше вщ точки з координатою Ь
• В збггаеться з точкою з координатою Ь
• Г розташована л1в1ше вщ початку вщлшу
П Д розташована правиле вщ початку вщлшу
5. Числовою нер1вшстю е:
• А5х-1<0 • В -15 <3,2 ПД х2-Зх+9<0
• Б -2х2 < 7 • Г 9х > - 1
6. Вщомо, що -3,2 > -5Д. Якщо с < 0, то:
• А -3,2с > -5,1с • В -3,2с = -5,1с • Д ~Зт2с > -5,1с
• Б -5,1с < - 3 , 2 с • Г -3,2с < - 5 , 1 с
1 2
7. Вщомо, що — т < - — т . Отже:
3 5
• А т > О • Б /п = О П В т - дробове число • Г т - цше число • Д т< О
8. Якщо - 6 > - 1 0 1 3,2 < 5,4, то:
• А - 6 + 3,2 < - 1 0 + 5,4 П Г - 6 - 3 , 2 > - 1 0 + 5,4
• Б - 6 + 5,4 > - 1 0 + 3,2 П Д - 6 + (-10) > 3,2+5,4
• В - 6 +5,4 < - 1 0 + 3,2
9. Якщо а < Ь, то правильною е нергвшсть:
• А а + Т 2 < Ь + >/2 ПВ4,За>4,ЗЬ П Д - - > - -
1 1 •Г-а+1<-д+1 а Ь
• Б -< -
а Ъ
10. Якщо а 1Ь — сторони прямокутника 12,3 < а < 2,8, 3,5 < Ь < 3,6, 3 - площа прямокутника,
то:
• А -10,6 < 5 < 12,8 • В 6,44 < 5 < 12,6 Щ Д 5,8 < 5 < 6,4
• Б 0,8 < 5 <1,2 • Г 8,05 < 8 < 10,08
II
11. Числовою нер1вшстю не е:
• А 4 - 8 < 13 + (-1) П В - 2 1 (-3) > - 1 Цд 2>/2+1< Т з + 4
• Б -6у + Ту2 < 0 • Г 4х 3 ~х> х2
Учень пройшов першу половину шляху до ппсоли з! швидшстю 4 км/год, а другу половину -
31 швидк1стю 6 км/год. Повертався вш з! школи 31 швидгастю 5 км/год. Поргвняти час,
витрачений учнем на шлях до школи 1 на шлях 31 школи.
• А час був однаковий . - Ц Г час до школи менший
• Б час до школи б!льший • Д час 31 школи менший
О В ЧАС 31 школи 61ЛЫПИЙ
III
13. Ощнити периметр Р р1внобедреного трикутника з основою а 1 б1чною стороною Ъ, якщо
4,8 < а < 5,2 1 3,6 < Ь < 4,2.
14. Ощнити середню лшпо с трапеци з основами т 1 л, якщо 3,2 < т < 3,6 1 5 < п < 5,4.
71
§ 19. Л1Н1ЙН1 нер1вност1 з оджею змшною.
Системи лш1йних нерйвностей з оджею змшною
ЧИСЛОВ! ПРОМ1ЖКИ
Вид промгжку Геометричне Позначення Запис за допомогою

зображення неровностей
1нтервал а Ь (а; Ь) а<х<Ь '
В1ДР130К
Д Щ , [а; 6] а < х <Ь
а ь
Швштервал М///Щ > (а; Ъ] а < х <Ь

а ь
Швштервал /ЖЩ / > [а; Ь) а < х<Ь

а ь
,,
ПрОМШЬ //////////// , [а; +оо) х >а
ПрОМ1НЬ ш/т/А * (-«>; Ь) х <Ь
Вгдкритий промшь М / ш ( а ; +оо) х >а

а
Вгдкритий промшь М///Щ х<Ь ( - о о ; Ъ)
ь
На практищ не завжди користуються терминами «штервал», «вгдргзок», «швштервал»,
«промшь», а замшюють гх спшьною назвою «числовий промгжок».
Наприклад. Записати промгжки, зображенг на рисунках:

/ М / / / / / / / / / Щ В) / Щ / / Щ , Д)
-0.5 7 6,5 11
б) Д Щ — ^ г) е) 4 Ш Ш Ш С
-9 О зд 15
.Розв'язаккл
а) ( - 2 ; + оо); в) [-0,5; 7]; д) (6,5; 11) '
б) [ - 9 ; 0); г) ( - о ; ЗД]; е) [1,5; + оо).
Перер1зом двох числових пром1жк1в називаеться спшьна частина цих
ПРОМ1ЖК1В.
Перерхз промгжкгв позначаеться г\
Перергзом числових промгжкгв завжди е промгжок. Якщо промгжки не мають спшьног
частини, тобто гх перергз не мгстить жодного числа, то цей перергз позначають 0 (порожня
множина).
Об'еднання двох числових проложив складаеться з тих чисел, яю належать хоча б
одному з даних прошижюв.
Позначаеться об'еднання промгжкгв и.
Наприклад.
а) У////Ш////У М ; 2 ] п ( - 1 ; 5] = (-1; 21
[ - 4 ; 2] и ( - 1 ; 5] = [ - 4 ; 5].
б) / / / / / / (-оо; - 1 0 ] п (0,3; +со) = 0 ;

-Ю ( - о о ; - 1 0 ] и ( 0 , 3 ; + оо).
72
ХПжйж нер1вност1
Л1н1йною нер1вн1стю з одшею змшною називаеться нер1внють виду ах> Ь або

ах<Ь{ах>Ь,ах< Ь), де х - змшна, а\Ь- числа.
Наприклад. 7х < 9, - 4 х > 0 - л ш ш ш нер1вност1 з одшею змшною.
Нер1Вност1, що мютять знак > або с, називаються строгими, а нер1вност1, що

м<стять знак > або <, - нестрогими.
Розв'язками лшшноТ нер1вност1 з од шею змшною називаються значения

ЗМ1НН0Т, яю перетворюють ТТ на правильну числову нер!внють.
Наприклад. х = 3 - розв'язок иер1вност1 2х - 1 > 2 , оскшьки 2 3 - 1 > 2 - правильна чис-
лова нер1вшсть.
Р«вносильними нер1вностями називаються нер1вност1, яю мають одн1 й и сам!

розв'язки або розв'язюв не мають.
Розв'язати нерёвшеть означае знайти вс1 м розв'язки або довести, що Тх немае.

Властивост! нер1вностей
1. Якщо деякий доданок перенести з одше! частини нер1вност1 в шшу, змшивши при цьо-
му його знак на протилежний, то одержимо нер1вшсть, р1вносильну данш.
2. Якщо обидвх частини нер1вност1 помножити або подшити на одне й те саме додатне
число, то одержимо нер1вшсть, ргвносильну данш.
3. Якщо обидв1 частини нер1вност1 помножити або подшити на одне й те саме в1д'емне
число 1 зм1нити знак нер1вност1 на протилежний, то одержимо нер1вшсть, ргвносильну
данш.
Наприклад. Розв'язати нер1вшсть:
а) 2(у -1) > 4(у +1) + 2{у + 3); б ) ^ - 2 > | .
о 2.
2у -2 > 4у + 4 + 2у + 6 ; 6(*-4) _6 2 ^ 6
2у - 4у - 2 у > 1 2 ; 3 2 '
-4у > 12; 2(х - 4) - 1 2 > Злг;
у<- 3. 2х - 8 - 1 2 > Зх;
3 У е [-со; - 3). - х > 20;

В1дпов1дь: [ - о о ; - 3 > *<20:(-1); //////////////////
х < -20. То * 6 ( - о о ; - 20).
В1дпов1дь: (-со; - 2 0 ) .
Системи Л1Н1ЙНИХ нер1вностей з одшею змшною

Якщо треба знайти сшлып розв'язки двох чи бшыпе нергвностей з одшею змшною, ка-
жуть, що треба розв'язати систему двох чи б1льше нер1вностей з одшею змшною.
Розв'язками системи нер1вностей з одшею змшною називаються таю зна-

чения змшноТ, яю е розв'язками вах нер1вностей, що входять у систему.
Розв'язати систему нер1вностей означае знайти вс» н розв'язки або довести,

що 1х немае.
Наприклад. Розв'язати систему нер1вностей:
2 5
21 -х>1.
73
|10х_10х > 1 0 ^ Г 5л: ~2х> 30, (-Зх > 30, (х<-10,
>1-21; 1~*>-20; \*<20; |*<20.

^ • х € (-оо; -10).
Вщповщь: (-оо; - 1 0 ) .
Тренукальний тест №19

I
1. Розв'язком нергвностг 2я + 1 - З х - 1 > 1 е числовий промгжок:
ПА (1; + со) ПВ[1;+оо) • В (-оо; 1) Щ Г (-оо; - 1 ) [ЦД(-со;-
9ж + 2 10ж 2
2. Найб1льшим щлим х, що задовольняе нергвнгсть —•— > 2, е число:
10 9
• А 8 ПБ б ПВ -8 ПГ -7 ОД 7
3. Промгжок (-3; 3) е розв'язком нергвностг:
• А |*|>3 ПБ \х\>-3 •В|*|<3 ПГ |*|<-3 ' ПД|л:|<3

4. Будь-яке значения числа х е розв'язком нергвностг:
• А х - 5 + 6 < 15х-2х + 6 ПГ 2(х + 1) + 5 > 3 - ( 1 - 2 х )
• Б 3(х - 2) - 4(х +1) < 2(х - 3) - 2 ПД 3(2 - х) - 2 > 5 - Зх
• В х +1 > 7 -2х
5. Не мае розв'язкгв нергвнгсть:

О А 3(х -2)-2х< 4х +1 • Г 5 - Зх < 3(2 - х) - 2
• Б — - 3(х - 5) > 0 ПД Ь(* + 2)-х>3(х-1)+х
2
• В 3(х~2)+х< 4х+1
о. оРозв ,язали систему нергвностеи

й . Л {5 * - 1 > 3 ( * + 1),,г отримали вщповщь:
( 2(х + 3) > х + 3
• А(-3;+со) [ЦБ(2;+оо) •В[2;+« 5 ) [1]Г[-3;+ОО) • Д (-оо; 2
7. Не мае розв'язкгв система:

| 3 ( * - 1 ) < 2 * + 4, Г2а-х)<4-ах. \2х - 6 <
[4х - 3 > 13. ^ [4х - 3 > - 1 3 . и , М {Зх+12
ПБ И 1 - * ^ 4 ' 3 * ' р,г |5(х +1) - д: > 2х + 2,
\10-3*<1. и 14(х +1) - 2 < 2(2х +1) - х
к„ _ о
8. Найменшим щлим розв'язком нергвностг > 0 е число:
х2 + 4
• АО • В 8 • В 5 • Г 1 • Д -1
9. Розв'язком нергвностг 2(4л; - 1 ) > 3(3* + 5) е число:
• А -18 ПБ -10 ПВ -1,5 ПГ 0 • Д 2,2
74
10. Облаетю визначення функци /(х) = 7 3 - 6х с промхжок:
• А[0,5; + оо) •Б(-оо;0,5) • В (-0,5; + « ) ПГ(-«>;-0,5] П Д (-со;0,5]
II
11. Р1вн0сильними називаються нергвностх, якк
• А мають Ц1Л1 розв'язки • Г мають однаков! розв'язки
• Б не мають розв'язшв П Д мають безл!ч розв'язкгв
П В мають р!ЗН1 розв'язки
2х - 3 < 5,
12. Розв'язком системи нер1Вностей е число:
- ( х + 9)< 2(3х + 2,5)
. ПА -3 ПБ -2 ПД 4
ПВ -1 ПГ о
III
1 о Розв'язати
13. тэ » • • —
нершшсть 5 + Зх < х.
14. Знайти область визначення функци Дх) = л / 2 х - 1 + 47 - 1 4 х .
§ 20. Нер1вност1 другого степеня

Розв'язування квадратних неровностей
Нер1ВН1сть виду ах 2 +Ьх +с> 0{ах 2 +Ьх+с< б), де а,Ь,с - деяю числа, а Ф О
I х - зм1нна, називаеться нерёвжстю другого степеня, або квадратною
нер1вн1стю.
Наприклад.
а) -Зх 2 + х - 5 < 0;
б) х(х + 4) < 3; оскгльки х 2 + 4х - 3 < 0.
Для розв'язування квадратних нергвностей користуються
еск!зом графша функцп у - ах2 + Ъх + с, тобто параболою.
х е (-со; - 1 ] и
Зх2 - 7х - 1 0 > 0
у = Зх2 - 7х - 1 0 ;
графж - парабола, вгтки напрямлеш вгору, в1сь Ох перетинае в точках хх = - 1 ; х2 = — .
3
Розв'язування будь-яко? квадратно! нер1вност! можна звести до одного з шести випадшв.
1) < 0 X) = 0 Д>0
и
а >0
ах2 +Ьх + с > 0: ах2 + Ьх + с > 0:
х - будь-яке ЧИСЛО; х € (-оо;х 0 ) и ( х 0 ; + со); ах2 + Ьх + с > 0:
ах2 + Ъх + с < 0: ах2 + Ьх + с < 0: х е ( - с о ; ) и (х2; + оо);
розв'язкгв немае. розв'язкгв немае. ах2 + Ъх + с < 0: х 6 (х1; х2).
75
Х>< 0 В =0 Я>0
Т У • Л " " -/ V'

а<0 ах2 + Ьх + с > 0:
ах2 + Ьх + с > 0: ахг +Ьх +с > 0:
розв'язк1в немае; розв'язкхв немае;
ос ^ 7 х^ |
ах2 + Ьх + с < 0: ах2 + Ьх + с < 0:
ах2 + Ьх + с < 0:
х € ( - о о ; х 0 ) и ( х 0 ; + <х>).
х - будь-яке число. х € ( - о о ; хх) и (х2; + оо).
Розв'язками иер1Виост1 ах2 + Ьх + с > О е значения х, для яких точки параболи розташо-
в а ш над В1ссю Ох.
Розв'язками нер1вност1 ах2 +Ьх + с < 0 е значения х, для яких точки параболи розташо-
ВаН1 П1Д В1ССЮ Ох.
Алгоритм розв'язування квадратних неровностей
виду ах 2 +Ьх +с> О або ах2 +Ьх+с< О
Наприклад.
Розв'язати нер1вн1сть -Зх2 + 7х +10 < 0.
1) Визначаемо напрямок в!ток параболи, яка в1дповддае функцп у - ах2 +Ъх + с.
2) Знаходимо кореш квадратного тричлена ах2+Ьх+с (розв'язуемо р1вняння
ах + Ьх + с = 0).
2
3) Будуемо еск13 графша функцп у = ах2 +Ьх + с.

4) Вибираемо значения змшно'1, як! вщповщають розв'язкам нер1вность
5) Записуемо в1дпов1дь.
1) а - - 3 ; В1тки напрямлеш вниз.
2) Зх2 -7х -10 = 0;
О -169;
10
4) х е (-оо; +со^
5) В1ДПОВ1ДБ: (~оо; 1) и ] — ; + оо I.
V 3
Способи розв'язування систем р1внянь другого степеня з двома змшними

1. Графячний способ.
( 21/
у Ах — х 2
У - х - 8.
1) Побудуемо графж функци:
2у+4х=х2;
2 у -х2 -4х;
у - — х2 - 2х - графшом е парабола.
2
76
Вгтки напрямлеш вгору (а > 0). V
4 ^
т=-~=-~^-=2;п = --22 -2 2 =-2.
2а 2 1 2
2
( 2 ; - 2 ) - вершина параболи.
х ~ 2 - вгсь симетрп.
=н
V - /
х = 0, тод1 у = 0; (0; 0) - точка перетину з Оу.
1 9
у = 0, тод1 —х - 2х = 0;
2
— х - 2 | = 0;
С-
—1-
х = 0, х = 4; \
(0; О) I (4; 0) - точки перетину з Ох.
гсгг г —
2) Побудуемо графш функци:

У ~х = 8
у = 8 + х - графжом е пряма, яка проходить через точки (0; 8), ( - 4 ; 4).
А(8;16), 23(-2;6) - точки перетину графгкгв.
Вгдповгдь: (8; 16), ( - 2 ; 6).
2. Спосгб постановки.
Наприклад. Розв'язати способом постановки систему ргвнянь | + ^
[ х + ху = -6.
У=1~2х, 1у=1-2х, (у = 1 - 2х, (у=1-2х,
х2 + х ( 1 - 2 х ) = ~6; {х 2 + х-2х2 +6 = 0 ; |х -х-6=0;
2 [х = 3 або * = - 2 .
х = 3, „ Гх = - 2 ,
або ^
У - -5; I У = 5.
Вгдповгдь: (3; - 5), ( - 2 ; 5).
3. Спосгб додавання.
Наприкугад. Розв'язати способом додавання систему ргвнянь х - 2у =14,
2 2
х + 2у г =18.
2
х 2 - 2 у 2 =14,
* = *бо { * = 4'
х 2 + 2у 2 = 18; у = ± 1; [у = ±1.
2х2 = 32;
х 2 = 16;
= -4;
х 2 — 4.
Вгдповгдь: ( - 4 ; - 1 ) , (-4;1), (4;-1), (4;1).
4. Спосгб введения нових змгнних.
ху - - =6,
Наприклад. Розв'язати систему ргвнянь У
Зху + 2 • ~ = 28.
У
77
х
Нехай ху = а, — =Ь, тодг одержимо систему рхвнянь:
У
Г а -Ь = 6, х 2 а =8,
[За + 2Ь = 28; 1 Ь = 2.
5а = 40,
а = 8.
\ху = 8,
ху = 8, 2 у2 = 8, У2 =4, у = ±2,
— = 2; х = 2 у; х =2у; х=2у; х = ±4.
У
Вгдповгдь: ( - 4 ; - 2), (4; 2).
Тренувадьний тест № 20
I
1. Графшом функци у = ах2 +Ьх +с при а < О е:
• А парабола, вгтки якох налрямленг вгору
• Б гшербола, вгтки яког розташоваш в I I 1 I V координатних чвертях
О В парабола, вгтки яког напрямлеш вниз
• Г кубгчна парабола
• Д пряма, яка проходить через початок координат
2. На рисунку зображено графш деяког квадратично!" функци к
у ~ ах2 + Ьх + с. Ця функщя набувае додатних значень:
• А на кожному з промгжкгв (-оо; - 1 ) I (3; + оо)
• Б на промгжку ( - 1 ; 3)
//
X
• В на промгжку (0; + оо)
V
\
°
• Г на кожному з промгжкгв (-оо; — 1] 1 [3; + со)
• Д на промгжку ( - 3 ; + оо)
3. При а > О I Ь2 - 4 ас < 0 нергвшсть ах2 + Ьх + с < 0:
ч. >
• А мае один розв'язок
П Б мае розв'язки, якг утворюють промгжок
• В мае розв'язки, якг утворюють об'еднання промгжкгв
• Г не мае розв'язкгв
• Д мае два розв'язки
4. На рисунку зображено графгк функци у = х2 + 6х + 8. Множнною розв'язкгв нергвностг
х2 + 6 * + 8 < Ое: V к
• А (-оо; - 4 ) и ( - 2 ; +оо)
\ V у //
\
• Б [-4; - 2 ]
• В (-«>; - 4 ]
• Г (-4; - 2 ) 0 5
• Д (-со; - 4 ] и [ - 2 ; +оо)
5. Функцгя у = ах 2 + Ьх + с набувае невгд'емних значень при х е [-2; 1], Графш щег функци
зображено на рисунку:
• А
к
• Б
*кк
В
к
•Д Ук
к
\
/ 1
][
\ У \
0 \ ч
1
0 5
Г
6 г
/
1 5 0 X
1м V
\ Км /У \
\
\
1
78
6. Розв'язавши нер1втсть - З * 2 - 5 * + 2 > О, отримали вщповадь:
• В (-«;-2)и| 1 + „Л П Д (-<*>;-2)
7. Розв'язком нергвност! хг ^ 25 с:
• А ( - 5 ; 5) П В [б;+оо) • Д (-«>; - 5] и [5; + оо)
• Б (-оо; - 5] ЩГ[-б;5)
8. Не мае розв'язшв нергвшсть:
• А х2-9*-10<0 ПВ х2-5х +6>0 • Д * а + * + 2<0
• Б 2х2 - 8х - 1 0 > О ПГ х 2 + л; - 2 < О
9. Щлочисельними розв'язками нер!вноет1 2х2 - 9х + 4 < О е числа:
• А2;3 ПБ2;3;4 ПВ1;2;3 • Г 0; 1; 2 •Д0;1;2;3
10. Будь-яке дшсне число е розв'язком нергвностк
• А (х + 5)2 + 3 < 0 • В х2 -х+1<0 • Д 2хг-4х + 3>0
• Б 0,5а:2 - 8 <О СНГ * +9<0
2
II
11. Не мають розв'язшв нергвностк
• А х2 + 1 0 < 0 • В ( х - З ) 2 +21 > 0 • Д х 2 + Зх + 9 < О
• Б ~{х - 2)2 - 4 > О Ц Г (х - 9)2 + 71 < О
12. Пром1жок (-оо; + с») е розв'язком нергвностк

• А Зх2-4х + 5 > 0 [ЦВх2-2х +4>0 • Д х 2 - 7х - 8 > О
• Б -4х2+7х-5<0 Ц Г -Х2+6Х-9<0
III
13. Розв'язати нергвшсть -Зх2 + 2х + 8 > О.
14. Розв'язати нергвшсть 2х 2 - 7 х + 5 > О.
§ 21. 1ррацюнальж нер1вносп

(ррацюнальними називають нер'1вност!, в яких змЫна знаходиться пщ знаком
радикала, до того ж розглядаються лише арифметичж кореж, якщо корен! парно-
го степеня.
Основним методом розв'язування 1ррацк>нальних нергвностей е метод зведення вих1дно1
нер1вноста до равносильно"! системи ращональних нергвностей або еукупност! таких систем.
Треба пам'ятати:
1) шднесення обох частин нер1вност1 до непарного степеня 31 збереженням знака
нергвност! завжди е ргвносильним перетворенням;
2) якщо обидвх частини нергвност! на деякШ множиш X визначеш та набувають тальки
додатних значень, то можна шднести обидв! частини нергвност! до квадрата або
шшого парного степеня зг збереженням знака вихвдног нергвноста, оскгльки отри-
маемо нерхвшсть, ргвносильну вихзднга на м н о ж и т X ;
3) для грращональних неровностей виду 2ф{х) < д{х), де д(х) < 0, шдносити до парного
степеня обидвг частини нергвност! не можна, треба враховувати додатковг умови.
79
Наведемо методи розв'язування найпрост1ших 1рращональних нер!вностей:
1) д(х) о Дх)< д2п+1(*);
2 ) > <?(*) <=> № > <?2п+1(*);
/(*) > О,
д(х) > О,
т< ягп(ху,
\я(х)<0,
[т * О,
\я(х) > О,
Прим1тка. Щоб уникнути помилок при розв'язуванш неровностей загального виду, треба
насамперед знайти область визначення вих1дно1 нер!вност1, а потам здШснювати ргвносиль-
ний переход на област1 визначення або на ц частит.
Наприклад. Розв'язати нергвност!.
1) л / х - 6 >2 3) V* - 6 < 2
(х-6>2\ х > 10, Треба врахувати область визначення.
х > 10. * - 6 г 0 , 7^6, ж
| х - 6 ^ 0; х ^ 6.
х - 6 < 4; [х < 10. 1 -1
В1дпов1Дь: (10; + оо).
Вхдповгдь: [6; 10].
2) л / х - 6 > - 2 4) л / х - 6 < - 2
х - будь-яке число з област1 визначення, л/х — 6 ^ 0 при вс1Х допустимих значениях
тобто: х, тода нер1вн1сть розв'дзтв не мае.
В1ДПОВ1ДЬ: 0 .
х - 6 > 0;
х > 6. 5 ) ^ - 6 <-2
В1дпов1дь: [6; + оо). х - 6 < -8;
х < -2.
В1дпов1дь: (-оо; - 2).

I
1. 1рращональною нер1вшстю е нер1втсть:
• А Л/Х + 4 = 0 • г
• Б х 2 - 7х < 0 х
• в • Д х2 - л / 2 х < л/9^5
2. До розв'язкхв нер1вност1 у!х + 1 > 5 належать числа:

• А О ; - 1 ; 25 Ц Г 24,1; 30
• Б 13; 1000 Ц Д шша в1дпов1дь
• В - 2 5 ; 0; 1; 4; 200
3. Не мають розв'язшв нергвности
• А У/Х + 17 > 3 ПГ л/2 - Зх > - 1 1
П Б -3 < Л • д <0 .
• В
4, Розв'язком нер1вност1 л/6 - 2х < л/б е числовий пром1жок:
• А ( - 3 ; - 0,5) • Б (0,5; 3] • В (-оо; 3] • Г (0,5; 3) • Д [0,5; + оо)
80
5. Розв'язавши нергвнгсть л/5х - 4 < х, отримали вгдповгдь:
• А ;1 •Б(4;+со) ЦВ |;1]и(4;+«) [ЦГ Г | ; 4 • Д

!:4
6. Областю визначення нергвностг Ъх-х2 + 7 > 0 е числовий промгжок:
• А 0] • Г [0; 2]
• В [2; + оо) • Д (0; 2)
• В ( - о о ; 0 ] и [ 2 ; + оо)
7. Щоб розв'язати нергвнгсть 4х + 8 > - 2 , достатньо:
• А пгднести обидвг частини нергвностг до квадрата
• Б пгднести лгву частину нергвностг до квадрата
• В знайти область визначення виразу 4х + 8 та пгднести до квадрата лгву г праву
частини нергвностг
П Г знайти область визначення нергвностг
О Д розв'язати нергвнгсть х + 8 > О
8. Нергвнгсть 4 / ( х ) < #(х) ргвносильна систем! нергвностей:
т >о т <о № >о

• А
Нх)<(г(х))2 • В ё(х) > о •д ё(х) > о
/(*)< (§(х))2 Нх)< §(х)
ё(х) > О Их) > о
• Б
/(х)< (ё(х))2 • Г ё(х) >о
т<(ё(х))2
9. Нергвнгсть Vх 2 - х - 8 < х ргвносильна системг нергвностей:
я2 - х - 8 > О ^ | х > 0
•д
в х2 - х - 8 > О
• А х >0 (х 2 - х - 8 < х 2 х >О
х2 - х- 8< х2 х2 - х- 8 > О
[х 2 - х - 8 >О ПГ х >0
• Б
I х2 - х- 8< х2 х2 - х - 8 < х
10. Розв'язком нергвностг л/х2 - Зх + 2 > х + 3 е число:
• АО ПБ 1 ПВ -1 • Г -0,5 • Д 1,5
II
11. Розв'язком нергвностг 4х2 - 7 х - 8 < 0 е числа:
• А [ - 1 ; 8] • Б [ - 8 ; 1] • В ( - 1 ; 8) • Г -1; 8 • Д -8; 1
12. Розв'язком нергвностг л/х2 + 4 х > х - 3 е числовий промгжок:

• А (-сю; 0] • Г (4,5;+оо]
• Б (0; 4] • Д (-оо;-4]и[3;+оо)
• В (-со; 0] и[4,5; + оо)
III
13. Розв'язати нергвнгсть 4-х2 +7х > -4.
14. Розв'язати нергвнгсть 4х +61 < х + 5.
81
V. ПрогресГГ
Дгагностнчний тест №5
§ 22. ПослЩовностк Арифметична прогреЫя

1. Восьмий член послгдовностг, задано! формулою ап = бп. - 4, доргвнюе:
• А 52 П Б 44 П В 48 • Г 60 • Д 51
2. Послщовнгсть задана формулою хп = 7п - 1 5 , член цгег послгдовностг, що доргвнюе 132,

мае номер:
• А 15 П Б 8 П В 21 Р Г 7 Щ Д 9
3. У послгдовностг ап+1 = -0,3а „ вгдомо а1 = 2, тодг п'ятий член щег послгдовностг доргвнюе:
• А -0,027 О Б 0,0162 Щ В -0,0162 Щ Г 0,054 П Д -0,054
4. Вгдомо два члени арифметичног прогреси а1 = 4,9 г аь - 7, тодг сьомий член дано'г про-
греси доргвнюе:
• А 19,6 Щ Б 8,05 П В -19,6 • Г 0,6 П Д 12,6
5. Сума двадцати восьми перших членгв арифметичног прогреси (С п ), про яку вгдомо с1 = 8,
с2й =63 доргвнюе:
• А 2928 П Б 1055,6 Щ В 217 [ЦГ -433 П Д 217
§ 23. Геометрична прогреЫя.

Нескшченно спадна геометрична прогресня
1. Сьомий член геометрично'г прогреси у яког х1 = 3, = - 2 , доргвнюе:
• А -192 П В -96 Щ В 192 Ц Г 96 • Д 48
2. Геометрична прогресгя (Ьп) мае Ь& — 0,384 г с[ — 2. Перший член цгег послгдовностг
доргвнюе:
• А 0,12 Ц Б 0,03 П В 0,012 П Г 0,003 П Д 0,006
3. Сума восьми перших члешв геометрично'г прогреси (хпХ у яког вгдомо хх = 30, = -2,
доргвнюе:
• А 3870 • Б 1290 П В -1270 П Г 1270 Щ Д -1290
4. Сума п перших члешв геометрично'г прогреси Ьк = 3" 2 доргвнюе:
• В ^ П д М
• В 3(1 -3">
-6
5. Сума нескшченног геометрично'г прогреси: 81; 8,1; 0,81;... доргвнюе:
• А 900 П Б 90 П В 180 • Г 18 О Д 810
82
г
Опорний теоретичний матергал
§ 22. Числов! ПОСЛ1ДОВНОСТ1. Арифметична прогрес!я

Числова послщовнють задана, якщо будь-якому натуральному числу п поставле-
не у вщповщнють деяке число а„.
Послщовнють задають за допомогою формули п-го члена, тод| неважко обчисли-

ти будь-який п член.
Наприклад.
I
Послщовшсть (а л ) задана формулою а„ = л 3 , д е 1; В; 27; 64;... . .
Послщовност! розр^зняють скжченж I нескшченнк

Послщовнють (а„) називаеться зростаючою (спадною), якщо для будь-якого
номера п справедлива нер»внють: ап+| >ап (ап+1< ал), а„ - попереджй член, ап+1 -
наступний член послщовност1.
Наприклад.
2; 4; 6; 8; 10; 12;... - зростаюча.
1 1 1
—; —; спадна.
2 4 6
Арифметична прогресхя
Числова послщовнють (ап), кожний член яко!, починаючи з другого, дор1внюе по-
передньому, до якого додане одне I те саме число, називаеться арифметичною
прогреаею. Це число позначають буквою с! I називають разницею арифметич-
но'Г прогресГГ.
Наприклад.
1; 3; 5; 7; 9 - арифметична прогресгя
а1 =1; а =2.
30; 25; 20; 15; 10; 5;...
аг = 30; <1 = - 5 .
Формула л-го члена ар ифметично'Г прогресГГ: а„ = а, +с/(л-1), п е А/.

Наприклад. Арифметична прогресгя -50; -40; -30;... Тодг ах>=-50, <2=10,
а5 = - 5 0 + 1 0 - 4 = - 1 0 .
Для арифметично! прогреем кожний м член, починаючи з другого, дор1внюе се-
редньому ариф мети ч ному сусщмх з ним член1В, тобто:
• я 4,3
а = , де л > 2, л е А/.
2
; Сума двох член«в еюнченно? арифметично! прогреси, р1вновщдалених вщ и юнщв,
^ дор1внюе сум! крайних члежв.
Формула суми перших л члешв арифметичноУ прогресГГ:
_ а.+а,, л 2а. +с/(п-1) ..
= або 5„ = —!—^ '-п, пеМ.
Наприклад.
4; 7; 10; 13; 16;...
а г = 4 ; а = 3.
3.-112®.5=50
2
або
2-4 + 3 - ( 5 - 1 ) , 5 = 5 0
2
83
I
1. Дано послщовтсть (Ьк). Члени послщовносп, розмхщеш м1ж Ък 1 I Ьк+3, - це:
• А Ьк_2, Ьк_3, Ьк_4 • Г Ьк_1% Ьк, Ь , Ьк+2, Ьк+3

• Б • Д Ъ„ к+1 ' 2
• В Ьк-2» &А+2
2. Послщовтсть (сп)задано формулою сл = 0,1 2 " 1 . Перпп п'ять членов щ е ! послщовностп
• А ОД; - О Д ; ОД; - О Д ; ОД • Г ОД; 0 , 2 ; 0 , 3 ; 0 , 4 ; 0 , 5

• Б ОД; 0 , 2 ; 0 , 4 ; 0 , 8 ; 1 , 6 • Д 1; 2; 3; 4; 5
• В 0,2; 0,3; 0,4; 0,5; 0,6
3. Послщовтсть ( а „ ) задано формулою а я = (-1)" + 1 +1. Членом щ е ! послщовностх е число:
• А -2 • В -1 • В 1 • Г 2 • Д 3
4. Послщовтсть (хп) задана формулою хп = п2 - п. "Годи
• А Х19 =90 О Г хи =120

• Б =25 П Д *8 =72
• В х20 = 4 2 0
5. Арифметичною прогрес1ею е:
• А 2; 3; 5; 7; ... • Г 20; 18; 16; 14; ...
• Б 1; 3; 9; 2 7 ; . . . • Д - 1 0 ; 10; - 1 0 ; 10; ...
• В 6 4 ; 16; 4; 1; ...
6. Р1зниця арифметичноУ прогресй - 1 3 ; -10,5; - 8 ; -5,5; ... дорхвнюе:
• А -2,5 П Б -5 П В 2,5 []Г 5 П Д -1,5
7. Для арифметичноК прогресп (а к ): - 1 4 ; - 9 ; - 4 ; 1; ... формула ге-го члена мае вигляд:
• Аа„=~Зл +1 • Г ай = - Ю л ' - 4
• Ба„=1-15л П Д а ^ - 1 9 + 5 / г
• В ап = - 2 0 п + 6
8. Послщовтсть (Ь п ) - арифметична прогрес1я. Вщомо, що Ъх = - 6 , Ь10 = 30. Тод1 р1зниця

цма арифметично!" прогресп доргвнюе:
• А 4 П Б 5 П В 3 П Г 2 И Д Ю
9. В арифметичнш прогресй (хп) вщом1 х15 = - 2 1 х20 = 8. Тод1 хх дор1внюе:
• А 30 П Б -30 П В -15 П Г -20 • Д 20
10. Двадцятий член арифметично'! прогресй 1; 8; 15; 22; ... дор!внюе: '
• А 121 П Б 100 [ЦВ 134 • Г 141 [ЦД 133
II
11. Число - 1 5 е членом арифметично!* прогресп:
• А 3 0 ; 2 6 ; 22; 18; ... • Г - 1 0 0 ; - 9 0 ; - 8 0 ; - 7 0 ; ...

• Б 9 0 ; 8 7 ; 8 4 ; 8 1 ; ... • Д - 2 5 ; - 2 4 , 5 ; - 2 4 ; - 2 3 , 5 ; ...
• В - 3 0 ; - 2 7 , 3 ; - 2 4 , 6 ; - 2 1 , 9 ; ...
84
12. Сума п перших члешв арифметично? прогреси (а Л ) обчислюеться за формулою:
• А + а ') П РГ 8.- 2 а '^("- 1 ) -п
ЛТ1 о
• в 8 п = а ^^ П ~ 1 ) .п
III
13. Знайти три числа, я ю треба записати м1ж числами ~7 1 23 так, щоб вони утворювали
разом з даними числами арифметичну п р о г р е е т .
14. У першому ряд1 лекщйно'Г аудиторп 16 М1сць, а у кожному наступному ряд1 на 4 м1сця
б1льше, Н1Ж у попередньому. Скшьки всього м1сць в аудиторй, якщо в нш 18 рядгв?
§ 23. Геометрична прогре&я.

Нескшченно спадна геометрична прогресйя
Числова посл1ДОвн»сть (Ьп), кожний член яко?, починаючи з другого, дор1внюе по-
передньому, помноженому на одне й те ж число, називаеться геометричною
прогреЫею. Це число позначають д { називають знаменником геометрично'г
прогреси,
Наприклад.
1; 3; 9; 27;...; Ьх = ? = 3.
3 1 3
2; 4; 8; 16; 32; 64;...; = 2, д - 2.
, 1 1 1 1 . 1
2' Г ? 1б' **' = 2
Формула п-го члена геометрично'ГпрогресГГ: Ьп =Ь$ п~\ пеЫ.
Наприклад.
1 , 1.1.1. г. 2 . 4'
16' 8 ' 4 ' 2'
;я=2; Ь10 = — • 210"1 = — • 2 9 - 32.
1 16 10 16 16
Послщовнють (Ьп) е геометричною прогрес!ею тод) I ттьки тодь коли кожний и
член, починаючи з другого, дор!внюе середньому геометричному сусщн!х з ним
член1в, тобто Ь* = Ьл_, п > 2, п еЛ/.
Наприклад.
3, 9, 27, 81, 243;...
Ъ\ = Ь2 • Ь4, тобто 27 2 = 9 • 81
729 = 7 2 9
Формула суми п перших члешв геометрично'ГпрогресГГ:
<7-1
1-е/
85
Наприклад.
1) 3; 9; 27; 81; 243; ...; д = 3
120
д-1 3-1 2
о м1; - ; - ; - ; — ; ...; д = -
2)
1 1 1 1 1
2 4 8 16 2
/ /• - \ 5 Ч
1 ^
.5ч
1- 1 - -
1<2)
11
V к ' ] 32 _ 32 _ 31 • 2 _ 31 ^ 1 5
1 -д 7 5 1 _1 1 1 32 16 ~ 16
2
Якщо (Ь„) - несшченно спадна геометрична прогреет (|д|< 1), то Т1 сума обчис-
люеться за формулою 5 =
1-д
Наприклад.
1.1.1. 1 . . _ 1. п _ 1
ТГ> . » ТГ» Т7Г»..., С. , у
2 4 8 16 1 2 2
1 1
8 . - ^ - 1 - 1 . '
2 2
Наприклад. Сшльки послщовиих члешв геометрично* прогресп 1; - 2 ; 4; - 8 ; 16;... треба
додати, щоб одержати суму, яка дорхвнюе 171?
Нехай треба додати п перших члешв дано! прогресп (Ьп).
8 •1-а-("2П_1-(-2Г
1 - (-2) 3
1 _ (-2)"
За умовою, 5„ = 171, тод! — — =171.
3
1 - ( - 2 ) " =513;
(-2)" = - 5 1 2 ;
(-2)" = ( - 2 ) 9 ;
л = 9.
Треба додати перпп дев'ять члешв прогресп.
В1ДПОВ1ДЬ: 9.
I
1. Геометричною прогресхею е послщовшсть:
• А 1; 3; 5; 7; ... • Г 1; - 2 ; 3; - 4 ; ...
• Б 44; 22; 11; 5,5; ... п д - 1. 1. 1.
• В 15; 3; 0,6; 0,1; ... и М ' 2* 3* 4 " "
2. Знаменником геометрично! прогресп" 10; - 1 ; ОД; -0,01; ... е число:
• А 10 ПБ -10 ПВ 0,1 ПГ -0,1 ЩД 100
86
3. Якщо (&л) — геометрична прогресгя 1 Ь, = - 2 7 , # = —, то:
3
• А ^ « - 8 1 . Ь, - - 2 4 3 П г Ь я Я Я Л,ьлшЛ
• Б Ъ2 = - 9 , Ъ3 = - 3 I9 1 3
• В Ь2 = 9, Ь3 = - 3 • Д = Ь3 - -
4. Формула п-го члена геометричноГ прогреси (х„) мае вигляд ха = 3 2 я " 1 . Перил чотири
члени дано'1 прогреси:
• А 3; - 3 ; 3; - 3 • Г -3; -6; -12; -24
• Б 6 ; 12; 2 4 ; 4 8 • Д 3; 6; 12; 24
• В 2; 6; 18; 5 4
5. Послщовшсть (у„) - геометрична прогрешя, у1 = - 2 5 6 , д = —. П'ятий член дано'1 прогреси

доргвнюе: ^
• А -16 Ц Б 16 П В 1 • Г -8 Щ Д 8
6. Вщомо, що (с п ) - геометрична прогресхя I с4 = 5, д = —. Тод1 перший член ще!' прогресп:

5
• А . О Б 25 ПВ125 • Г ^ ' П Д 625
7. Якщо (Ъп) — геометрична прогресхя 1 = 3, д = 2, то 5 0 дор1внюе:

• А 180 Ц Б 186 П В 189 ЩГ 192 • Д 93
8. Знаменник геометрично? прогресп дорхвнюс - 5 , а сума перших трьох Й члешв дор1внюе

-21. Тодд перший член ще'Г прогресп:
• А 1 Щ Б - 2 П В 2 П Г - 1 • Д -0,5
9. Сума несшнченно! геометрично! прогреси 2; 1; —; —; ... дорЁвнюе:

2 4
• А -4 ЕИ Б - 2 П В 4 П Г 2 П Д 3
10. Несшнченний десятковий першдичний др1б 0,(5) можна записати у вигляд1 звичайного
дробу:
П А ! а в 1 Т П г Г?
II
11. Суму л перших члешв геометрично!' прогреси можна обчислити за формулою:
• пд
х ч дг - 1
ПВ
Я-1
87
12. Формулу 5 = —*— можна застосувати для обчислення суми нескшченно! геометр:
1-д
прогресй:
• А 7 2 ; 2 ; 2л/2; 4 ; . . ^ р 7л/15. 35л/3, 35л/15.
• Б -8; 4;-2; 1; . . . _ 2 4 8
Г-, п . л / 2 . 1 л/2.
• В тс; 2я; 4я; 8я; ... ^ ^ 2 ' 4 ' ~8~'
III
13. Знайти перший член нескшченшм геометричшл прогресп, сума яко1 дор1внюе 20, а зна-
менник дор1внюе -0,6.
14. Вщомо, що три щл1 числа, сума яких дор1внюе 56, утворюють геометричну прогресио.
Перше з них дор1внюе 8. Знайти два шип числа.
VI. Тригонометр1я
§ 24. Основж формули тригонометрГГ

1. Шел я спрощення виразу а (1 - $ т 2 а ) + а (1 - соз2 а ) отримали:
• А зта • Б зш2а ЦВ ~зт2а • Г соз а • Д соз 2а
2. Вираз зт 2а отримали т е л я спрощення виразу:
• А
1 - *ё2а.
• , _г зта
+ зта
1+ 1 + соз а 1 - соз а
,—, _ соз а соз а со§а
• Б + • Д 18 а +
1 + зт а 1 - з1п а 1 + зта
(1 - соз 2а) соя а
• В
зта
3. Якщо соз а = - ^ т а ж а < то зт а дор^внюе:
• л - | • Б | • В 1 • Г • Д 4 |
4 5 4
4. Значения виразу в т 2 ( 1 8 0 ° - а ) + 5 т 2 ( 2 7 0 ° - а ) + с * # ( 9 0 Ч а ) с * # ( 3 6 0 ° - а ) дор^внюе:
• АО ПБ -2 П В 1 П Г 2 • Д -1
/ зта соз а зта + зт 7а
5. Якщо а = 20°, то вираз — дор!внюе:
зтТ а~
+
соз 2а соз а
• А 1 • Б Л/3 • В 2л/3
•г 4 2
• Д 2
88
§ 25. Тригонометричт функцГГ
+ Область визначення функци
1. ^ »•у =81ПХС03Х :
1 - С05г X
• А уС1 Д1ЙСН1 числа
• Б уС1 Д1ЙСН1 числа, Кр1М X = ЯП, п 6 2
ус! дШсн1 числа, крхм х = — л, п е 2
2
• В ус1 Д1ЙСН1 числа, кр1м х = я + 2пп, п е 2
• Г уС1 Д1ЙСН1 числа, кр1м X = — + 7Ш, П € 2
• Д ус1 дшсн1 числа, кр!м х = — + 2 пп, пе 2

2
2. Найменший першд Т = 2п е першдом функци:
• А у = 2зтЗх ПГ У = 2 С 0 5 Г Я _ Х
• Б и
• В у = сЬ§ 2х ПД \81г[2х~1
3. Серед поданих функцш непарною е:
• А у =х281п(х~~) ПВ ПД у=С08--Х
V 4) х-1 3
• Б у = х зт2х
2 ПГ У=х +81п2х
2
д»
4. Функщя у = 2соз — + 1 набувае найбглъшого значения, яке доргвнюе:
3
• А 1~ ПБ З! ЩВ 3 ПГ 2 ПД шшавщповщь
о о
5. Графш функци у = соз2х - 8т2 х перетинае В1сь Ох в точках виду:
• А ^ +7Ш, п<=2 • В - +7Ш, п$2 • Д - + 2ТШ, п е 2

4 2 4
• Б -+1п,пе2 ' ПГ
4 2 2 2
§ 26 - 27. Обернена функщя. Обернеж тригонометричж функцГГ.

Найпрослип тригонометричж р«вняння
Го
1. Вираз агс^л/З - 2агсзт 1 + Ьагссоз О - агсзт —:
2
• А|-з, п в 8я ПВ | п г | . п д |
2. Числа виду х - (-1)" - - 4 +пп> пе 2 с коренями ргвняння:
• А зт(х + 4 ) = 0,5 ПВ 8т2х = 0 , 5 ПД кп4х-0,5=0

х 1
• Б зт— - — • Г зт (х + 4) + 0 , 5 = 0
4 2
3. Коренями рхвняння с о з ^ + 2х^ = 0 е числа виду:
• А ^+пп,пе2 Ц В | + | п,пе2 С]Д|+27м, пе 2
• Б — + 2кп, пе 2 ПГ Т1+-п,пе2
2 2
89
4. Розв'язавши ргвняння - я^ = - 1 , отримали вщповщь:
• А И + яп, • В — — — тгл, п € 2 • Д 1нша адповщь

12 4
ГП Б — + ял, п е 2 П Г - - ял, пе 2
12 4
5. Рхвняння 281П — СОЗ— = ~л^2 мае розв'язки:

2 2
• А (-1Г1 — + ял, й е 2 • В не мае розв'язк1в
4 О Г будь-яке число
тт П Д п + 2яп, П € 2
• Б (-1Г-+Яп,пе2
4
§ 28. Основм способи розв'язування тригонометричних ргвнянь

1. 0&81П2Х +СО$2Х дор1внюе О при Х, що дор1внюе:
ПА - + ял, п е 2 або — + я т, тп е 2 ПГ — + я I, I & 2

2 4 2
ПБ - + я т , те 2 ПД - - + я п, п е 2
4 4
ПВ - + я & , /ге 2
2
2. Розв'язками р!вняння соз 2 * + бсов* = 6 е числа виду:
п А ял, п е 2 П Г - я + п1, I е 2
ПБ 2ят,те2 п д Е +
П В я + 2як, к <= 2 2
Л „ . 1 + соз 2х Л
3. Коренями рхвняння = 0 е числа:
1 - 3171 Х
п А * +2ял, П В — + пк, к е 2 • Д 1нша вщповщь

2 2
П Б ~-+2пт,те 2 П Г - ~ + я I, I е 2
2 2
4. Рхвняння соз 2а; + сое 4х + со8 6* = 0 мае розв'язки:
ПА ~ + ^п,пе2 п V ~+пп або ^ я + пк, п, к е 2
ПБ —я + 2 я т , те 2 П Д — + ~ п а б о - — + 2пт, п, т е 2
3 8 4 3
ГП В — + — п або ± — + пт, п,те2
8 4 3
5. Розв'язками р1вняння л[Зсоз'гЗх + зтбх - 73вт 2 3л: = 0 на пром1жку [О; е числа:
ПА — або — ПБ - ПВ — або — я ПГ * , або А я , або^я П Д - а б о ^ я

6 3 3 3 6 9 18 9 6 3
90
§ 29. Найпрост1ш| тригонометричж нер1вносп
1. Не мае розв'язшв иерхвшсть:
• А 2зт — < -2л/3 ПВ 2зшЗх> —Уз • Д 2 з т Зх < - 1

• Г 2зтЗх>1
ПБ 2зт-<л/3
3
2. Будь-яке число е розв'язком нер1вност1:
• А соз^-Зх^+л/З <0 ПВ соз^Зх-|^<л/3 • Д ^7>0

4
• Б соз|Д - Зx^ - 7 з > 0 • Г зш| 2х - * 1
3. Розв'язками иер1виост1 4 з ь п ^ с о з ^ < - 1 е числа виду:
Гб 13 1
• А -я+2ял;—я+2ял,ле2 О Г -*я+2ял;±я+2ял
1_б 6 ^ 6 6
5 я ] • Д 1ИШа В1ДПОВ1ДЬ
• Б - — я + ял; -.— + ял , ле 2
6 6 ]
• В - — я + 2ял; - — + 2ял, л е 2
6 6
4. Для нер1вност11 я + ~ ] - 1 ^ 0 розв'язком е будь-яке число з пром1жку:
Л Я 1 _
• А - — + ял; — + ял , п е 2 • Г [ — + ял; я + ял, п<= 2
4 2
• Б + 2ял; я + 2ял I, п е 2 • Д — + 2ял; я + 2ял , л € 2
^
2 1 4
• в[-|+ 2ял; я + 2ял , л е п2

5. Нер1вшсть 2 « г л ^ - Зх ^ > —Уз мае розв'язок:
я 2я я
• А ~- + 2кп; - +2ял I, п
пе 2 — + — л; — ,пе 2
6 6 2 3 2
я 2я 2 2я I „ я 2я 5 2я
• В - — + — л; — я + — л , л е 2
,3 3 9 3 1
• д — + —
6 3
л;
6 3
, пе 2
2я я 2я ,
• В - я + — л; — + — л , пе 2
3 3 3
Опорний теоретичний матерхал

§ 24. Основы формул и тригонометрЙГ
Спшввдношення м|ж тригонометричними функщями одного аргументу
зт2а +соз2а = 1 + соз2а - тригонометрична одиииця);

юла соз а
^а = с^а = 1 +^2а = а • а = 1; 1 + с*^2а =
сода зта зт2а
91
Наприклад. Спростити вираз:
с1§ а • зт аш
а)
1 - зт2 а
с1$ а зт2а
2 с1ё2а зт2а 51 п2 а
~ сЬ§ а. - с1§2а 1§2а = 1;
1 - 51п2а. зт2а + соз2а - 51 п2а со52 а
зт а X +С05,а
б)
1 + со$а 5111 а
зт а 1 + С05 а 5т 2 а + (1 + со^ а)2 $ш2а +1 + 2со^ а + соз2а
н
1 + С05 а 5/и а 5та (1 + С05 а) зт а (1 +С05а)
1+2со$а+1 2(1 + соз а) 2
яп а (1 + соха) зт а (1 + соз а) а
В1дпов1дь: а) 1; б)
2
зт а
Формули додавання аргументов
51п (а + Р) = зт а со5 Р + сох а з т Р - синус суми
51П (а - р) = 51П а С05 Р - С05 а 5Ш р - синус Р13НИЦ1
со5 (а + Р) = со5 а соз Р - зт а 5т р - косинус суми
С05 (а - Р) = С05 а С05 р + ЗМ а ЯП Р - косинус Р13НИЦ1
. (^а+^яр
щ (а + Р) = —~ - тангенс суми
1 -18а. ^ р
ох ^а-^Р _
*<а -Р) тангенс ршнищ
1 +1& а %ё р

. С05 (а + р) + зт а зт р
51П (а Р) - 51П а С05 Р
сох (а + Р) + зт а з'т Р _ соз а С05 Р - зт а зт р + зт а зт р _ соз а соз р _ соз Р _ ^
зт (а - Р) - зт а соз р зт а соз р - соз а зт р - зт а со.ф -соз а зт р зт р
и
б) 2сау — - а
)-^3 «ла+со.?а
2 соз I — - а - у[з зт а + С05 а -2 \ соз — соз а + зт — 5т а 1 - зт а + соз а =

13 ) { 3 3 )
1
- 2 • — соз а + 2
& зт а - 7 3 ш а + С05 а = соз а + л/Зуш а - ^Ззг'п а + С05 а = 2 со5 а
2 2
В1дпов1дь: а) с1§ р; б) 2 соз а.
Формули ПОДВ1ЙНОГО аргументу
зт 2 а = 2 а со5 а
соз 2а = С052а - 5ш2а = 2 с о / а - 1 = 1 - 2зтга
^2а =
210 а
1-^2а

_ 2зиг а - 5ш2а
а) г—
соя а - 1
2зт а - .ш?2а 2зт а - 2 зта соза 25т а (1 - соз а) 2.УШ а (соя а - 1 )
= - 2 зт а;
соз а - 1 со.у а - 1 сол'а - 1 со^-а - 1
92
з(п 2а - 4зт а
б)
зт2 2а + 4.$ш2а - 4
зт2 2а - 4лш2а (2яш а соя а)'2 - 4яш2а
.ни2 2а + 45ш2а - 4 (2зт а сояа)2 + 4лш2а - 4 (лш2а + соз*а)
4^т 2 а со^2а - 4лш2а _ 45ш2а(со52а - 1 ) _ 45т 2 а (-.ни 2 а)
4$т 2 а сох2а + 4,?ш2а - 4^ш2а - 4со52а 4со52а{лш2а -1) 4 с о / а • (-со5 2 а)
зт аи. , 4
— = 18 а.
сау а
Вгдповгдь: а) -2з'та\ б) ^ 4 а .
Формуяи половинного аргументу
. 2 а 1 - соз а га 1 + соз а
зт — соз — =
2 2 ' 2 2 '
, а зпг а 1 - соз а
" а " 1 + соз а 5/и а
а
Наприклад. Обчислити СОУ — , якщо соз а = - 0 , 0 2 I 0 < а < я.
2
Розв'лзаккл
2 а 1 + соза . 2 а 1+(-0,02) 0,98 „
СОЗ — ~ , ТОД1 СОЗ — = —!—- = - 0,49.
Ошальки 0 < а < я, то 0 < — < —, тобто — - кут I чвертг.

2 2 2
Отже, соз ~ > 0. Тодг соз — = ^0,49 = 0,7.
2 2
Вгдповгдь: 0,7.
Формули додавання однойменних тригонометричних функций
. й п . а +В а -В
зш а +.«« В = 2 згп - соз - сума синусгв
2 2
. „ 0 . а -р а +В
зт а - зт р = 2 зт соз — - ргзниця синусгв
~ 0 а +Й а -В
соз а + соз р = 2са? — с о з — - сума косинусгв
„ 0 . а +р . р-а .
соз а - соз р = 2зт зт^— - ргзниця косинусгв
зт( а +В)
а + р = ——-—— - сума тангенсгв
соз а соз (3
, _ зт(а -В) . ,
!§ а р= ~ - ргзниця тангенсгв
соз а соз {3

, соз За + соз а
а) —
зт За - зт а
„ За + а За - а
&СОЗ • соз
соз За + соз а _ 2 2 _ 2соз2асоза _ соз а
= с^а;
зт За - зт а ~ а С05 За + а 2зт а соз 2а зт а
93
соха хта ) сох 6а - со.? 10а
б)
[сох 4 а хт 4а хт За
сох а .«"л а сох 6а - сох 10а сох а хт 4а - хт а сох 4а 2хт 8 а Х1П 2а
со^ 4а хт 4а хт За сох 4а хт 4а х'т За
хт (4а — а) * 2 хт 8а хт 2а хт За • 2x1 п 4а сох 4а хт 2а 4 яш а сод-а сох4а
хт 4а сох а ян За Х1п 4а сох а .уш За соха
= 4 5ш а сох 4а.
Вщповщь: а) а; б) 4 57л а сох4а.
Формули перетворення добутку в суму
' х!п а хт Р = — (сох (а - р) - сох (а + Р)) сох а соз Р = — (сох (а - Р) + сох (а + р))
2 2
хт а сох р = — (хгп(а - Р) + хт (а + Р))
2
Наприклад. Спростити вираз: хт 2а хт За ~ — сох а + — сох 6а.

2 2
хт 2а хт За - — сох а + — сох 6а = — (сох (2а - За) - сох (2а + За)) - — сох а + — сох 6а =
2 2 2 2 2
1 1 е 1 1 * _ . 1 „ . 6а + 5а . 5а - 6 а
= — сох а - — сох 5а — сох а + — сох 6а = — (сох 6а - сох 5а) = — • 2хт хт
2 2 2 2 2 2 2 2
. 11а . а
- -хт хт —.
2 2
. 11а а
В1дпов1дь: -хт хт —.
2 2
Сп1ввщиошення М 1 ж з т а , со$а, *да I *д— (ушверсальна постановка)

2
япа = —; со5 а = 1§ а = - ^
га
1+ ^ 1+ — 1- —
2 *
Наприклад. Знайти хт а, якщо 12 — = 3.

2
л. О-
ё 2 . . 23 6
хт а = —, тод1 хт а = — = п0,6.
й
1 +1&2 —
1 + 3 2 10
2
Вщповщь: 0,6.
Формули зведення
Формулами зведення називають формули, за допомогою яких тригонометрии ж
функци вщ аргуменпв ^ ± а , я±а, 2я±а зводять до тригонометричних
функщй вщ аргументу а.
1. Перед зведеною функщею ставиться той знак, який мае вихщна функщя, якщо
л
0 < а <К
2
2. Для кутгв ~ + а 1 — ± а назва функци змшюеться (синус на косинус, косинус на си-
2 2
нус, тангенс на котангенс, котангенс на тангенс), для кут1в я ± а 1 2я ± а назва функцп не
змшюеться.
94
со/(к - а ) - - а^ (2п - а ) с ш ^ +а
соз2 (к -а)1§{т1 - а ^ + ш(2л +а^ = соз2а{гЬ§ а)с1§ а +
а)(-.уш а) = с о / а • (-1) + зт2а = -соз2а + зт2а = -сол2а.
Вхдповщь: -со^>2а.

I
1. Вираз соз2а + з т 2 а с1&га дор1внюе:

• А 2 ПБ -1 []В 1 П Г - 2 П Д 1ншав1Дпов1дь
2. Шел я спрощення виразу соз2 а - 2 зт2 ^ соз2 ^ отримали:
А з1п—
• Ц Б зт а П В зт2а Д Г соз2а ПД соз2 2а
.2
„ „ соз 6а з т 6а „
3. Вираз + 2 мае числове значения, що дортнюе:
соз 2а з т 2а
• А 4 ПВ -1 П В 1 О Г -4 ПД О
, „ 28т2 2а - 1 .
4. Вираз тотожно р1внии:
з т 2а + соз 2а
• А соз 4а + зт 4а • О Г соз а - зт а
П Б соз 2а -зт 2а Ц Д зт 2а -соз 2а
• В зт 4а - соз 4а
5. Якщо а = то - ь ~ дор1внюе:
12 з т а + з т За з т З а + з т 5а
• А ^ ПБ|76 ПВ4Т2 п г ^ ' П Д ^ т
6. Вираз з т 2 ( 1 8 0 ° - а ) + з т 2 ( 2 7 0 ° - а ) + *#(90°+а)с*#(270°-а) дор1внюе:

• А 1 П В -1 ПВО ПГ 2 ПД -2
7. Числове значения, що дор1внюе О, мае вираз:
• А соз 19°соз 71° ~ з ш 1 9 ° з щ 71° Ц Г зт190соз710 + со519°зт710
• Б СОЗ 19° СОЗ 71° + з т 19° зш 71° П Д шша вщповщь.
• В з т 1 9 ° с о з 71° - соз 19° з т 71°
8. Вираз 2 з т 1 5 ° з т 7 5 ° - 1 ТОТОЖНО р1вний:
• А зш30° ПБ 1,5 ПВ -0,5 [ЦГ - з т 6 0 ° Щ Д -1,5
9. Якщо з т а = -0,8, соз Р = 0,6 та 180°< а < 270°, 270°< р < 360°, то соз (а + р) дор1внюе:
• А 1 • Б 0,28 ПВО []] Г - 1 • Д -0,28
1Л а тг *х*2а 1йа
10. Якщо а = —, то — - — — дорхвнюе:
6 - 1§а
• А 0,5 О в а в - ^ п г ^ Пд
& 2 2 2
95
III
-л т>
11. Вираз р)тотожно ргвнии:
8Ьп(а +—
зта зт р
• Ас^а+с^Р П Г с1ёР
г—, зша соз р + соза з т р г~1 тт в'ласовр
и ь : — — и д
зша зт р $шр соз а
• В 2а§ а
12. Числове значения, що доргвнюе 1, мають вирази:
• А 3 * д (~4а) + з • Г (1 + ^ 2 а ) с о з 2 а
81п2асоз2а ПД 1-сова
«т9а соз 9а , 1 - с о з 2а сова
| | Б 1
зт За соз За
П В зт4 а + зт2а соз2а - 8т2а +1
III
*13.
а Знаити
о « числове значения виразу л|, ^ +— — 4 + соз 2.
соз
14. Спростити вираз 2 з т 2 а соз 2 а +соз 4 а + з т 4 а :
§ 25. Тригонометричж функцГГ

Означення тригонометричних функций таТхж найпрост'шл вяастивост!
Через прямокутний Через довгльне коло Через одиничне коло
трикутник
(для гострих кут1в) (К — рад1ус кола) (Я - 1)
а у
зта - — зт а = — зт а = у - ордината точки Рг<
с Я соя а = л: - абсциса точки Ра
Ъ
сои а = - соя а = — и зт а
с К 1ёа = =
х соз а
х соз а
х с1& а = — =
X зт а
ама=- АП" ь п
с1§а = —
У
96
Знаки тригонометричних функцш
зт а соз а Ьда., сЬ§ а
Перюдичшсть тригонометричних функщй

Функщя у = Цх) називаеться перюдичною з перюдом Т Ф О, якщо для будь-я кого х
13 облает! визначення Цх+Т)~ Цх -Т) = 1{х).
у - зт х Т = 360°= 2л
у - соз X Т = 360° = 2л
у - *ёх Т = 180°= л
у = с1$х Т = 180°= л
Властивост! перюдичних функц!й
1. Якщо ЧИСЛО Т - перюд фуНКЦП, ТО 1 число п • Т, зт х = згп (х + 2лл), п е 2\

де п е 2> - також перюд ц1е1 функци (Т - най- 1% х = (х + лл), пе 2.
менший перюд).
2. Якщо функщя у =/(х) периодична з перюдом Т,
то функщя у - а/(кх + Ъ) - також перюдична з
Т
перюдом —-, де а, Ь, к - числа, к * О.
= 8л;
ФуНКЩЯ у = 31 п X
Графшом функци у - зт х е синусоща.
1
1
N
/ N /\ ч
/ \ /
•^ая
к .л / 1[ 8Я ЙГ 5П
•
Властивост1
1. Щу) = (-<»; + со).
2 . В Д = [ - 1 ; 1].
3. Функщя непарна: зт(-х) = -зт х.
Графш симетричний вщносно початку координат.
4. Функщя перюдична. Найменший додатний перюд 2л.
зт (х + 2ля) = зт (л - 2лп) = зтх, п е 2.
5. Функщя зростае при х е - + 2лп; — + 2лл, п е 2,
И 2
спадае при х е — + 2лл; — + 2лл п € 2.

2 2
97
6. Точки перетину графша з осями координат:
з Ох: у = 0; л; = пп, пе 2; (теп; 0);
з0у:х=0; г/=0;(0;0).
7. у > 0 при X € (ПП\ Л + пп),
у < 0 при х е (—я + пп; пп), п е 2.
п п
8. ушах = 1 при х = — + 2пп; утп = - 1 при х = — + 2пп, п е 2.
2 2
ФуНКЦ1Я у - СОЗ X
Графшом функцп у - сею х е коеинусоща.
к
2
1
/
/ \
N
п .3 -1 : г 0 1 ;
А 1С 5 Я 6
К ч
*х
Властивост1
1. Щу) = (-оо; 4-оо).
2.2ЗД = [ - 1 ; X].
3. Функщя парна: сох (-*) = сохх. Графш симетричний вщносно ос1 Оу.
4. Функщя перюдична. Найменший додатний першд 2л.
сох (х + 2пп) = сод (х - 2пп) = сею*, п е 2.
5. Функщя зростае при дг € [-л + 2пп; 2пп], спадае при х е [2ля; л + 2лл], п & 2
з Ох: у = 0; х = ~ + пп, п е 2; — + пп; 0 ;
2 и )
з Оу: х =0; у = 1; (0; 1).
7. у > 0 при х € ^ + 2пп; ^ + 2лл^ п <= у < 0 при + 2лл; + 2пл|, /г
У»и* ~ * П Р И *
2л/г, пе 2; ут1а = - 1 при х = л + 2тт, п €
= ;
Функщя у ={дх
Графшом функцп у = щ х е тангенсоща.
к
уГ1 1 г /ъ :с а X
-1
1
1
Властивост»
1. Х)(у) = + пп; ~+пп^,пе2.
2.Е(у)=(~ оо;+оо).
3. Функщя непарна: (-*) =
Графш симетричний вщносно початку координат.
4. Функщя перюдична. Найменший додатний перюд л.
(х + пп) = пп) = 18 х, п б 2.
98
5. Функщя зростаюча.
з Ох: у = 0; х - пп, пе 2; (пп; 0);
з Оу: х = 0; у = 0; (0; 0).
7. у > 0 при х е ^ял; ~ + яп^, у < 0 при яге; ял^, п е 2.
8. Найменшого 1 найбхльшого значень функщя не мае.

Функщя у =сГд х
Графшом функци у = с1§ х е котангенсо'1да.
1
Ук
\
1
,
1
N 1:
-а я . 1К с 0 \V !1
С X
\ 4
1
|
1
1. Щу) = (яп; я + пп), я € 2.
2. Е(у) = (-оо; +со).
3. Функщя непарна: сщ (-х) = -с1§х.
Графж симетричний вщносно початку координат.
4. Функщя перюдична. Найменший додатний перюд я.
с1$(х + ян) = с18(х - яд) = с1ёх, п е 2.
5. Функщя спадна.
з Ох: у = 0; х = ~ + ял, +яп; о ] ;
з Оу: точок перетину немае.
7. у > 0 при х € ^ял; ~ + кпу < 0 при х € I — + ял;я + ял п& 2.
8. Найменшого 1 найбхльшого значень функщя не мае.

Наприклад. Знайти нул1 функци:
я
а) у ~ —51п | 2х - — |; б) у ^ ].
-зт \2х =0;
зт [ 2дг - — 1 = 0 ;
I з^
я я _
2х - — = пп, п е 2; х + — = — + яп, п ^ 2;
3 4 2
я я „
2х = — + пп, п е 2; х + пп, п е 2\
3 2 4
п пп _ я _
х + —, п е 2. X = — + пп, п €
6 2 4
В1дпов1дь: — + — , л е 2. В1дпов1дь: — + пп, п е
6 2 4
99
Наприклад. Побудувати графж функци у ~ - 2 соз
• И )
Побудова
1) у = соз х;
2) у = -созх; графж функцп у = созх вщобразити симетрично ВАДНОСНО ос1 Ох;
3) у=-2созх, графж функцп
у = -созх розтягнути в 2 рази
вздовж 0С1 Оу;
4) у = -2 соу^л; - графж
функци у =-2 соз х перенести

• ^ я
вправо вздовж ос1 Ох на —.
3

I
1. Областю визначення функци у = - * —- е:

VI - 81П2Х
[ ] А ж - будь-яке число, кр1м х = пп, пе 2
• Б х - будь-яке число, кр1м х = ~п, п & 2
2
ПВ х - б у д ь - я к е число, кр1м х = — + 2 пп, п € 2
2
ПГ х - будь-яке число, кр1м х = — + пп, п е 2
2
ОД х - будь-яке число, крхм х = .п + 2лп, п е 2
2. Зростае на п р о т ж к у ^ функщя:
• А у - с1§х ПБ у = сов х ЦВ у=2з1пх ПГ у =0,7с1д'х ДД у=с1§ Зх

3. Для функци у = 2 з1пх - 1 справедлива властивдеть:
• А парна • Г непер1одична
• Б непарна • Д перюдична
• В зростае на Е
4. Найменший додатний пертд функцп у = сои | х + ~ I дор!Внюе:
• А • Б я • в 2х • г | • Д шша в1ДПов1дь
5. Для функцп у ~ 2зтх найбшыыим значениям е:

2
• А 2 • Б 1,5 • в 0,5 • г о ПД 1
6. Для функцп у = —2со8| 2х - ~ ] найменшим значениям е:
• А -1 • Б -2 • В 0 • Г 1 О Д ШШАВ1ДЛОВ1ДЬ
7. Через яку з точок проходить граф!к функцп у = соз —?

3
• А (0; 0) • В (0; 1) П Г ^ о ) •Д^я;-^
8. Значения функщй з т 90°; з т ( - 2 0 ° ) ; «ш 45°; з т 20°, що записат у порядку зростання, ма-
ють вид:
• А з т 90°; зт (-20°); зт 20°; зт 45° • Г зт 4 5 ° ; з т 2 0 ° ; з т 9 0 ° ; зт ( - 2 0 ° )
• Б з т (-20° У, з т 90°; з т 45°; з т 20° • Д 81п20°; з т ( - 2 0 ° ) ; з т 4 5 ° ; з т 9 0 °
• В з т (-20°); з т 20°; з т 4 5 ° ; з т 90°
9. Функци у - «гп Г ™ - яА вщповадае графш:
• А СБ В г • Д
к к к к
2
0/
г
1
Л
1
0 У
г / \
ч /
у
/
_ \ -1 N: 0 ;; X
ч
N.
—« -1 •1 V —
10. Графш функцп у = -соз (л - х) зображений на рисунку:

ПА ПБ • В
V. у У
1 -Л-1У1 N -я- 1
'2 5Я 1 V Л "2 2 5Я
0 11 ;: Ч 0 / X Л
X
Ч1 л
-1 -1
• Д
ьк у.
1
'2 "2 1Я
0 Я : X 0 я X
-1
II
11. Функщя у = 21$^ мае властивостп
3
• А область визначення х - будь-яке число, кр1м х = — л +2ял, п е 2
• Б область значения функцп [ - 1 ; 1] ^
• В графш функци мае симетрхю вщносно ос1 Оу
г[_]
—1 Г
графш функци перетинае в!сь Ох в точках х = Л
— + 2л л, л & 2
2
О Д найменший додатний перюд функци Г0 = 2л
12. Для побудови графша у ~ 0,5 зш4х - 1 необхадно графш функци у =зтх:
• А розтягнути вздовж ос1 Оу у 2 рази
• Б стиснути вздовж ос1 Оу у 2 рази
• В стиснути до ос1 Оу у 4 рази
• Г розтягнути в1д ос1 Оу у 4 рази
• Д паралельним перенесениям опустити вниз на 1 одиницю вздовж осх Оу
III
с1$ х
13. Знайти область визначення функци": у -
7 3 - 2зт2лг*
14. Дослщити функщю у = зтЗдг + 2с1$ — на паршсть чи непаршсть.

2
101
§ 26. Обернена функщя. Обернем! тригонометрии ж функци.
Розв'язування найпростших тригонометричних р1внянь
Оборотною функщею називаеться така функщя, яка набувае кожного свого зна-
чения в единой точц| И облает! визначення.
Для кожно! оборотно1 функцп у = /(х) можна задати ш обернену у = § (х): для кожного
а с Щ) якщо Да) = Ь, то ё(Ь) = а.
Функци у = /(х) 1 у = § (х) взаемно обернет.
Властивоеп обернено1 функцп
1. Графжи взаемно обернених функщй
\ / / с и м ё т р и ч т вщносно Прямо! у - X. ** \ У " х*1 /
>
/ *
1) / 2. Якщо функщя у = / ( * ) зростае (спа-
дае) на деякому промгжку, то вона мае /
/
I) Ъ,1 (а;
/>\ л /
• У X
А* обернену функщю на цьому промгжку,
яка зростае, якщо / (х) зростае, 1 спадае, /
/
—
л, а \ 1 У-1*
/ (Ь, и) якщо / (дс) спадае.
а ь
X Наприклад. Функщя у -х2 при А 1 X
А /
А
/ ) х е [0; + оо) зростае, тод1 на промхжку

/ / [0; + оо) вона мае обернену у = 4х, яка теж
зростае на даному пром1жку.
Щоб знайти формулу функцп, обернеши до функцп у = Цх), треба:

1) з'ясувати, чи е функщя у = /(х) оборотною на веш област1 визначення (з'ясувати, чи
мае ргвняння у - ?(х) единий коршь вщносно змшшп х). Якщо т , то видглити (по
можливост1) промгжок, де функщя у ~ /(х) мае обернену функщю;
2) з р1вност1 у = /(х) виразити змшну х через змшну у;
3) в одержанШ формул! х замшити на у, а у - на х.
О б е р н е т тригонометричш функци
л к
Функщя у = 31п х зростае на пром1жку 1 набувае вс1х значень вщ - 1 до 1. Отже, на
2 ' 2
к п
пром1жку — ; — функщя у = зтх мае обернену функщю, яка позначаеться у = агезт х.
[ 2 2_
Арксинусом числа а називаеться таке число з пром1жку | - - ; -

синусякогодор!Внюеа. I 22
п п
<Р е
агезт а = <р, якщо 2;2
з т ф = а. У1к _
Властивост! функци у = агсяЫ х
1. Щу) = [-1;1]. Т1
•
г
*1
2 . а д = [-|;|
3. Функщя зростаюча. -1
1К
4. Функщя непарна: агезт (-а) = -агезт а.
5. зт (агезт а) = а, якщо [а| < 1. к
" 2
Наприклад. Обчислити: 1__
. ( Ьк ч-| -2
а) агезт 1 - агезгп б) агент соз —
2 I 6 в) зш\ п + агезш —
3
42) к . 42 п 7г Зк
а) агезт 1 - агсз1п К агезт = — + — = —;
2. 2 2 2 4 4
102
я . 7з
б) агсзт [ соз — I = агсзт I соз I я - = агсзгп -соз — \ = -агсзт
6
2
в) зт я + агсзт — = -з1п агсзт
з"
Вщповщь: а) — ; б) - —; в) - —.
4 3 3 '
Функщя у = соз х спадае на промгжку [О; я] 1 набувае всгх значень вгд - 1 до 1. Отже, на
цьому промгжку функщя у = соз х мае обернену функщю, яка позначаеться у = агссоз х.
Арккосинусом числа а називаеться таке число з пром1жку [$я], косинус якого
дор|внюе а.
|ф е [О; я],
агссоз а = ф, якщо У)1 !
сояф = а. 1
1
Властивостг функци у = агссов х
1- Щу) - [-!;!]• • ГС
2. Е(у) = [0; я]. \\
3. Функщя спадна. К.
"о ^ 2
4. Функщя нг парна, нг непарна.
5. соз (-а) = я - агссоз а.
6. соз (агссоз а) = а, якщо |а| < 1.
1 0 X
Наприклад. Обчислити:
у/Г) у[г
а) агссоз - агссоз ; б) агссоз зт 6
— в)^ соз\( я + агссоз 3—
2 2 Л I ' 4
4Г л/3 л/2 Уз _я_я 7я
а) агссоз - агссоз = я - агссоз — - агссоз
2 2 ~^ 4 6 12 ;
7я я
б) агссш яш •— = агссоз зт я + — = агссоя -зт — = я - агссоя з/п — =
I в)
1 я 2я
= я - агссоз — - я = —;
2 3 3
:оз Я +1
в) соз агссоз — | = -соз ^ агссоз
Вгдповгдь: а) б) — ; в) - —.
12 3 4
Функщя у = х зростае на промгжку [ - —; — 11 набувае всгх значень вгд - оо до + со. Отже,
V 2 2.
на цьому промгжку функщя у х мае обернену функщю, яка позначаеться у = агс1$ х.
Арктангенсом числа а називаеться таке число з пром1Жку I тангенс якого
доршнюе а.
я я
Ф е 1| — ; —
агс1% а = ф, якщо 2 2
^Ф = а. У*к
т
Властивостг функци у = агс1$ х 1
1. ,0(1/)=(-со;+оо).
агс«
2 .Е(у)4-ЪП ч
2 2 •1 1 X
/о
3. Функщя зростаюча.
4. Функщя непарна: агсЬ§(~а) = -агсЪёа. Л
"2
5. щ {агс1§а) = а.
103
а) 6 агсХё л/3 - 4 агЫп б) агс*& ^г ]•
л/2^1 с п л . л/2 _ „ я 0
а) 6 агс1§ л/3 - 4 агЫп --—• I= 6•— +4агсвт — = 2я + 4 • - = Зя;
б) агс1§ |ад ~ ^ = агс1ё = агс1^ - с1ё ^ = -агс*ё \^с1ё ^ = -агсХё^З = -
В1дпов1дь: а) Зя; б) - — .
3
Функщя у = а$ х спадае на пром1жку (0; я) 1 набувае вс1х значень в1д - со до + со. Отже, на
цьому пром1Жку функщя у = хмае обернену функщю, яка позначаеться у = агсадх.
Арккотангенсом числа а називаеться таке число з пром1жку (0; я), котангенс яко-
го дор1внюе а,
Гф е (0; я),
агссХё а = <р, якщо
1 сХё Ф ~а.
Властивоеп функци у = агсс1$ х
1. 1>(г/) = (-а); + со).
2. Е(у) = (0;я).
3. Функщя спадна.
4. Функщя ш парна, ш непарна.
5. агсс1% (-а) = я - агссХёа-
6. аё(агссХёа) - а-
1 43
- агс1ё 43 + 2 агссХё — + агссХё (-1).
2 3
1 . г<Го к 2я , я 19я
— агсХё л/3+2 агссХё — + агссХё (-1) + 2 • — + я - агссХё 1 = — + — + я — = ——.
2 3 2 3 3 6 3 4 12
. 19я
Вхдпов1дь: .
12
I
1. Якщо функщя у ~ /(ж) зростае на деякому прошжку, то обернена ш функщя у = #(х) на
цьому пром1жку:
• А зростае • В спадае [ ] Д не спадае
• Б або зростае, або спадае • Г стала
2. Графши двох взаемообернених функцш:
• А проходить через початок координат
П Б СИМеТрИЧШ В1ДНОСНО ОС1 Ох
• В симетричт в1Дносно початку координат
• Г симетричт в1дносно прямо! у = -х
О Д симетричт в1дносно прямо! у = х
3. Оберненою до функци у = -2л: + 1 с функщя:
Г-1АА у=—1 х—
П
1 гИ
—|Вт. у 1 1 х Г1Д
1 м у у ~2х -1
2 2 2 2
• Б У л х л а г
* 2 2
4. Областю визначення функци у = агЫп х е:
я я
• А • Б [0; 1] П В [0;я] ЦГ [ - 1 ; 1] • Д
2;2
104
5. Множина значень функци у = агссоз х доргвнюе:
я л
• А • Б [0;1] П В [0;я] • Г [ - 1 ; 1]
2;2
6. Вираз у = агсс1% (-а) тотожно доргвнюе виразу:
• А -агсс1§ а • В агсс1§ а • Д - - агсс1§ а
• Б я - агсс1& а • Г я + агсс1§ а
2
л/2
7. Вираз агссоз тотожно доргвнюе виразу:
• А Б 1 • • в —я • г -1* П Д гнша вгдповгдь

4 4 4 4
7з
8. Значення виразу агсзт доргвнюе:
2
• А г • Б | • В я • Г | • Д 2я
4 6
9. Значення виразу агссоз обчислюеться за формулою:
• А агссоз (-а) = -агссоз а • Г агссоз (-а) - агссоз а - к

• Б агссоз (-а) = я - агссоз а [~] Д агссоз ( - а ) = агссоз а - 2я
• В агссоз (-а) = 2я - агссоз а
г— У2 . л/2
10. Значення виразу агсзт ( - 1 ) - агс1§^3 + агссоз 0 - агссоз — + агсзт — доргвнюе:
• А 2 • Б 1 • в • г I • Д о
3 е
II
11. Числовий вгдргзок [-1; 1] е областю визначення функцгй:
• А у =4^1 ПВ у= \х-1\ • д !/= -3171 X
• Б у = агсзЬтъ х ПГ У = агссоз х
12. Симетргю вгдносно прямог у = х мають графгки функцгй на областг визначення:
• А у = X2 1 у = у[х О Г у = СОЗ XI у = агссоз X
• Б у = 2х г у = 1оё2х ЦД агс1д х
• В у - 3171X г у = агС3171 X .
III
13. Знайти значення виразу «иг| 2 агсзт — - Загссов^- —
I 2 I 2
14. Розв'язати ргвняння пх2 = агс1$(1#45°).
§ 27. Найпрост1Ш1 тригонометричж р1вняння

з/л х = а
Якщо > 1, то ргвняння коренгв не мае.
Якщо < 1, то х = ( - 1 )п агсзт а + ля, п е 2.
Окремь випадки:
я
1) зт х = - 1 , х = н 2як, к € 2',
2
2) зт х = 0, х - я к, к е 2;
я
3) зт х =1, х = — + 2пк, к е 2.
2
105
Наприклад. Розв'язати рхвняння:
а) зт Зх = 1; б) зт I 4х - — I = - ——.
Зх = - + 2як, к е 2\ 4х (-1У агент ~~~ ! + к е

2 3
я +2пк , ,к е „2.
=—
х
6 3 4л - — = (-1)* • - - +я/г,/ге
В1ДПОВ1ДЫ — + к € 2.
6 3 4 * - - = (-1У +1 + пк,к<=2;
3 4
. 4х = (-1)*+1 + е
4 3
г ччЛА++11 Л + —
* =(-1) 71 + —
ЯЙу к, 6 „2.
16 12 4
В1дпов1дь: (-1)* +1 16 12 4
созх~а
Якщо 1а > 1, то р1вняння корешв не мае.
Якщо а < 1, то х = ±агссоза + 2ял, п е 2.
Окремь випадки:
1) соз х = -1, х - я + 2як, к е'
71
2) соз х - О, х = — + пк, к е 2;
3) созх = 1, х = 2яй, к & 2.
Наприклад. Розв'язати рхвняння с о / 2 * = 1

со.?22л: - зтг2х = 1;
СОУ4Д: = 1 ;
4х = 2яй, к е 2;
дс = , к е 2;
4
х = —, к е 2.
2
ВЩповщь: — к & 2.
2
*дх-а
х=агс1да+кк, к &2
Наприклад. Розв'язати р1вняння ( ^ х + у[3) = О
х - 1 =0 або х + 43 = 0;
г8Х = -43\
х = а г с ^ 1 + ял, п е 2; х - агсЬё (~43) + пк,
к е 2;
х = — + ял, пе 2;
4
х н як, к <= 2;
3
я я
Вщповщь: — + ял, п е 2; — + я к; к е 2.
4 3
106
I
1, Кореш рхвняння ил х - а при )а| < 1 обчислюютьея за формулою:
• А ±агс8та + 2пп, п е 2 • Г ±агсз1па + пп, пе 2
• Б агсз'та + 2яп, п е 2 • Д (-1У агсз'та + 2пп, пе 2
• В (-1У агезт а + пп, пе 2
2. Кореш ргвняння со в х = 1 доргвнюють:

• А 2ял, пе 2
• Г - — + 2пп, пе 2
• Б - + 2пп, пе 2 2
2 • Д - + пп, пе 2
• В пп, п е 2 2
3. Коренями ргвняння 2х = 1 е:
тт п ПП
П А — + пп, п е 2
8
П В - + пп, п е 2
4
• д ? + т>П6
„ п пп г, „ п пп „
• Б - + — , пе 2 • Г — + — , пе 2
4 2 8 2
х
4. Розв'язавши ргвняння с1§ — = - 1 , одержали:
2
• А х = — + 2пп, пе 2 ПГ х = — + 2пп, пе 2
2 2
3п
• В х = -— + 2лл, пе 2 • Д х = - —+пп, пе 2
2 2
ПВ * = — +ял, пе2
2
5. Ргвняння соз2х = 1 ргвносильне ргвнянню:
• А со/х + —1 = 1 • Г 2 с « * -1=0
• » - н к 1 2 ]
• в г§х =о
я
6. Число * = - е коренем ргвняння:
О А соз 2х =О • Г зт2х + С08ГХ - X

• Б 2*#Зх = 6
• В ыпгх= 1 • д 81г12х~^у О
7. Розв'язками ргвняння з1п(п(х - 2) = О е числа виду:
• А х = ±пп, пе 2 • Г х = (-1Уп +2пп, пе 2
• Б х = - + 2ял, пе 2 • Д х = п+2, пе 2
2
• В х = (-!)"-+пп, пе2
2
2х I
8. Кореш ргвняння — = л/3, що належать промгжку (0; 180° X - це кореш:
5
• А 60° П Б 150° П В 60°, 150° [ЦГ 4 5 ° , 1 3 5 ° (ЦД 180 е
107
9. Р1ВНЯННЯ 2соз 4 зт — мае кореш виду:
6
ПА х = ± — + 4 пп, п е 2 •
2
В х = — л + 4тш, п е 2
п
• Д х ~±— + 2пп, пе 2
3 3 3
2 • Г лс « 2пп, пе 2
ПБ х = — - л: + 4пп, пе 2
3
10. Р|вняння зтг5х + соз25х = 5:
• А мае один коршь • Г мае три кореш
Ю Б коренем е будь-яке число • Д мае вс! кореш додатш
• В не мае корешв
II
11. Р1вняння 2|х|созд: = х мае:
П А безл1ч розв'язшв О Г Т1ЛЬКИ один коршь X = 0
• Д стороннш коршь X = 0
О ' Б кореш виду: ±— + 2тш, п е 2 та О
3 7
•
В за кореш числа: 0; — п
3
12. Коренями рзвняння (1 - 2зЬпх)(2соз 2 х - 1 ) = 0 е:
• А (-1)" — + пп, пе 2 • В - + —, пе2 П Д (-1)" - + 7 Ш , Д€ 2

6 4 2 4
П Б - + 2пп, пе 2 • Г (-1)" — +пп, п е 2
4 3
III
13. Розв'язати р1вняння + с0$(п + *) = !•
14. Розв'язати р1вняння — 1%пх2 = 0.

х
§ 28. Основы! способи розв'язування тригонометричяих р1внянь.

Р|вняння, що зводяться до квадратних «простою» замшою
Азт2х + Всоз х + С = 0; Асоз2х + Взт х + С = 0; А х + В с1ё х + С =0.
Наприклад. Розв'язати р1вняння:
а) 2зт2х - соз х-1 =0; б) 1§Х - с1% X + 1 = Уз
Осшльки зт2х = 1 - соз2х, то
— +1 = 4з;
2 (1 - соз2х) -созх-1 =0; 1§х
2 соз2х + соз х -1 = 0; г§2х + 1ё х - 18 х - 4з = 0;
созх - I, тод1 соз х - X ;
2 2
1§ х + (1 - УЗ) х - л/3 = 0 ;
2
2*2 =0; х = тод! 1§2х = X2; .
Я =1 2 - 4 2 ( - 1 ) = 9, X) > 0; *2+(1 - о.
За теоремою В1ета:
4
1 2 2 4созх = -1; *г = -л/З або г2 = 1.
созх ~ — аоо 1§х = -л/3 або х = 1;
2 х = п + 2пк; к е 2.
п
х = ±—1- 2пп, п б 2. х = - — + пп, п е 2; х = — +пк, к е 2.
3 3 4
В1дпов1дь: ±— +2пп, п е 2; Для знайдених корешв зш х * 0 1 соз х * 0,
3 отже, вони е коренями вихщного р1вняння.
л +2пк, к е 2. В1дпов1дь: - — + пп, п е 2\ - +пк, к € 2.
3 4
108
Однорщж тригонометричж рйвняння
Це рхвняння виду а з/п х + Ь соз х = О (I степеня),
а зт2х + Ъ я/п х соз х + с соз2х = О (II степеня).
Для того щоб розв'язати так1 р1вняння, треба обидвх частини однородного р1вняння I сте
пеня под1лити на зтх або созх, а II степеня - на зт2х або соз2х (зтх 1 соз х одночасно не мо
жуть дор1внювати нулю).
Наприклад. Розв'язати рхвняння згп2х + 2зт х соз х - 3соз2х + 2 = 0 .
зт2х + 2зт х соз х ~ 3соз2х
+2 (зт2х
+ со.?2*) - 0;
зт2х + 2зт х соз х - Ъсоз2х + 2зт2х + 2соз2х = 0;
Взт2х + 2зт х созх - соз2х = 0.
Подглимо обидв1 частини рхвняння на соз2х ф 0 ~ + кп, п е 2
Ы§2х + 2(8 х -1 = 0;
гдх - г, тодг 1%2х = г2.
3(2 +21 = 0;
X), = 1 + 3 = 4, > 0;
1 3 3 2 3
х =— або (8 х = - 1 ;
3
1 к
х = агс18 - + кк, к е 2; х = — + пт, т е 2.
3 4
1 тс
В1дповщь: агсЬ8 — + пк, к е 2; — + пт, т е 2.
3 4
Р|вняння, що розв'язуються розкладанням л!во'Г частини на множники,
а права частина яких - нуль
Наприклад. Розв'язати рхвняння: 2 зт х соз 2х - 1 + 2 соз 2х - зт х = 0.
(2 зт х соз 2х + 2 соз 2х) - (зт х +1) = 0;
2 соз 2х (зт х +1) - («л х +1) = 0зт;
(зт х +1) (2 соз 2х -1) = 0;
зт х +1 — 0 або 2со.у 2х ~ 1 =0;
зт х = - 1 ; 2соя 2х - 1;
п 1
х н 2пп, п € 2; соз 2х ~ —;
2 2
2х = ±~ + 2пк, к € 2;
3
п
х = ±— + пк, к <= 2.
6
я я
Вщповщь: \-2пп, п е 2; ±— +пк, к е 2.
2 6
Р|вняння, Л1Н1ЙН1 вщносно зтх \ созх
Ивняння виду а81пх+Ьсо8х = с, де а*0, Ъ*0, називаеться лннйним вщносно

зт х\ созх.
Наприклад. Розв'язати ргвняння 4зтх + 3созх = 5.
Один 13 способьв розв'язання
Зведення до одноргдного ргвняння.
Оск1льки з1п х = 2зт — соз —, созх = соз2 — - зт2 —, то
2 2 2 2
109
4 • 2зт — соз — + 3 [ соз2 — - зт2 — - 5 [ зт2 — + соз2 — = 0;
& & \ &
8зт — соз — + 3 соз2 ~ ~ 3зт2 — - Ъзт2 — - 5соз2 — =' 0;

2 2 _2 2 2 2
8зт2 — - — со5 — + 2со.?2 — = 0;

2 2 2 2
45/7* 2 — - Азт — С05 — + соз2 — = 0.
2 2 2 2
Под1лимо обидв1 частини р1вняння на соз2 ^ * 0 (х * я + 2ял,
4^2 — - — +1 = 0;
2 2
Ь § - = *,'тод1 г § 2 - = Ь 2 ;
2 2
4(2 - 4 / + 1 = 0 ;
П = 4 - 4 =0;
4 2
. * = 1
2 2
х 1
— = агс^я — + л/г, й е 2;
2 2
х = 2 а г с ^ ^ + 2яй, к е 2.
2
Вщповщь: 2агс18 — + 2яй, к е 2.
2
Р|вняння, що розв'язуються перетворенням добутку
тригонометричних функщй у суму
Наприклад. Розв'язати р1вняння зтЗхсоз2х = зтЪх.
Осюльки зт а со.ф = — (зт (а - Р) + зт (а + р)), то одержимо:
2
— (зт {Зх - 2х) + зт (Зх + 2 х » - зт 5х = 0;
2
1
— (зт х + зт 5х) - зт 5х = 0;
31п х + зт Ъх - 2зт Ъх = 0;
зт х - з(пЪх =0;
. х - Ъх х + Ъх л
20 зт соз = 0:
2 2
2зт (-2х) соз Зх = 0;
-зт 2х - 0; або соз Зх =0;
2х = ял, л € 2; Зх = — + я /г, к е 2:
2
х = ™,пе2.
2 6 3
т>- - яп „ я як , -
В1ДПОВ1ДЫ — , 2\ - + —, к е 2.
2 6 3
Р|вняння, що розв'язуються за допомогою формул понижения степеня
. о. 1 - соз а , а 1 + соз а
зт2 — = ; соз — =
2 2 2 2
Наприклад. Розв'язати ргвняння зт23х - зт2Ъх = зт26х - зт22х.
1 - соз 6х 1 ~ соз 1 Ох 1 - соз 12х 1 - соз 4х
+ = 0;
2 2 2 2
1 -созбх - 1 + СОУЮХ - 1 + соз 12х +1 - СО5 4х = 0 ;
110
(соЛ2х + соЛОх) - (сохбх + сох4х) = 0;
0 12*+10* 12 х ~ 1 0 х „ 6х+4х 6х-4х л
А сох сох 2 сох сох — = 0;
2 2 2 2
2сох Их сох х - 2сохох сох х = 0;
сох И х сох х - соуб.х: сох х = 0;
сох х (сох11х - сохЬх) = 0;
сох х = 0 або сох И х - сохЬх = 0;
я , . „ л . И х + 5х . 5л: - И х •
х - - + пк, к е 2. 2хт хт = 0;
2 . 2 2
XIп 8х хт (-Зх) = 0;
хт 8х = 0 або -хт Зх = 0;
п я
8х = — + яп, п е 2\ Зх = — +«ят, т е 2;
2 2
я яп г, я ят „
х 1- — , п & 2; х = —V —, т е 2.
16 8 6 3
п. я . , „ я яп гг я я т „
В1дпов1дь: — + пк, к е 2; — + —, п е 2\ — + —, те 2.
2 16 8 6 3
Тренувальний тест № 2 8
I
1. Щоб ргвняння 2$т2х - 3хт х + 1 = 0 звести до квадратного, треба:
• А винести за дужки зтх
• Б роздглити обидвг частини ргвняння на зт х
• В роздглити обидвг частини ргвняння на зтгх
• Г ввести замгну зтгх = I
• Д ввести замгну зтх = I
2. Для того гцоб розв'язати ргвняння (72хт х - 1 ) ( 1 + соя х) = 0, треба:
[л/2 зтх - 1 - 0
• А розв'язати систему ргвнянь
[1 + соз х - 0
л/2»т х - 1 = 0
• Б розв'язати сукупнгсть ргвнянь
1 + соз х = 0
П В закрити дужки г звести ргвняння до квадратного
• Г роздглити обидвг частини ргвняння на л/2 зт х-1
• Д роздглити обидвг частини ргвняння на 1 + соз х
3. Одноргдним ргвнянням першого степеня е:
• А 2182х + 318 х - 2 = 0 • Г зтх + л/Зсоз X = 0
| | Б 5соз2х + 6$т X - 6 = 0 • Д $т2х + 2 зт х соз х - 3соз2х = 0
• В [ созх + ^^зтх - =0
4. Якщо 21&2х + х - 2 = О, то:
1$х = ~ 18 х = -~ 18 х = 1
• А 2 • В 2 • Д 1
18 х^ 2 18 х = - 2
18 х = - —
1 1
• Б 18 х = -
2 • г ге х = —
2
18 х — —2 1§Х~ 2
111
5. Р1ВНЯННЯ 3вт 2 х + зтхсоз х - 2соз2х = 0:
• А е однор1дним рхвнянням першого степеня
О Б е однорадним р!внянням другого степеня
п В вводиться до квадратного вщносно зтх
}~| Г зводиться до квадратного вщносно соз х
П Д розв'язуеться способом розкладання Л1В01 частини на множники
6. Коренями р1вняння зт2х + зт х соз х - 0 е:
ТС 7Т
• А 2пп, п € 2', ь я к, к е 2 О Г ял, я е 2\ — + 2пк, к е 2
4 4
Г— 71 \ 1 71 ТС
ПБ яп, п е 2; — + пк, к е 2 П Д ~ + пп, п е 2 ; - — + я/г, к е 2
4 2 4
• в пп, п е 2; + пк, к & 2
4
7. Не мае корешв ргвняння:
• А зт2х -2з1пхсозх + Зсоз2х - 0 ПГ Ы$2х + 21 § х -1 = О
• Б Ззт2х-Ьзтх~2 =0 ПД х- х+1 = 0
• В 2 зт2х + Зсоз х = 0
8. Для р!вняння зтх созх соз2х соз4х = 0 р!вносильним е р1вняння:

• Асоз8д:=0 • Г зт8х = -
• Б зШх = 0 8
Г~| В зш8х0 • Д шша вщповщь
ПХ
9. Для ргвняння уЗ + 2 с о з — = 0 вказати розв'язок, який належить пром1жку (8; 20):
9
П А 17 П Г 15
• Б 19 П Д 10,5
• В 16,5
СО$п со&х
10. Коренями р!вняння — не можуть бути числа виду:
1 - Х§х соз2х
ПА -+яп,пе2 ПГ ~ + -п,пе2
2 4 2
П Б - + 2лл, п € 2 • д 1нша вадповхдь
2
П В я + пп, пе 2
II
созх
11. Для рхвняння — = 0 числа виду:
1 - зтх
П А х = — + 2ял, пе 2 - кореш ргвняння
2
П В х = -— + 2ял, пе 2 - кореш рхвняння
2
П В х = — + 2пп, пе 2 - сторонта корен!
2
П Г х * ~ + 2пп, пе 2 - область визначення рхвняння
2
П Д х = - — +пп, пе 2 - кореш рхвняння
2
112
12. Для ргвняння виду = 1:
* 2
• А ргвняння — - 1 - ргвносильне даному
2
О Б числа х = ~ + 2лл, п е 2 - коренг ргвняння
ТС
П В х = ± — + 2тгл, п е 2 - всг кореш ргвняння
• Г сукупнгсть ргвнянь — = 1 або 1§ — = - 1 ргвносильна даному рхвнянню
• Д х = 2— + ял, п е 2 - будь-яке з цих чисел е коренем даного ргвняння

III
13. Розв'язати ргвняння: в1пх + л/3совх = О.
14. Розв'язати ргвняння: сов Зх - сое 7л: = втЬх
§ 29. Найпроспил тригонометричж нер1вност1

Най прост* ши ми тригонометричними нер!вкостями називаються нер1вноси
виду зт х ^ а соз х % а у{д х^ а ,с1д х^ а .
Для розв'язування найпростгших тригонометричних нергвностей можна використовува-
ти одиничне коло, на якому множина розв'язкгв нергвностг зображуеться у виглядг
однгег або кглькох дуг кола.
Вгсь синусгв - вгсь Оу, вгсь косинусгв - вгсь Ох, вгсь тангенсгв - пряма х -1, вгсь котан-
генсгв - пряма у =1.
Якщо а < - 1 , то розв'язками нергвностей виду зт х > а г созх > а е множина всгх дшсних
чисел.
Наприклад. а) зт х > - 4 ; б) созх > -5,7;
х е К; х е Я.
Якщо а > 1, то нергвностг виду з/п х > а г созх > а розв'язкгв не мають.
Наприклад. а) зт х> 6; б) созх > 10,3;
Х6 0 ; х е 0.
Якщо а < - 1 , то нергвностг виду зт х < а г созх < а розв'язкгв не мають.
Наприклад. а) зтх< - 2 ; б) созх < -8,1;
х е 0; Ж€0.
Якщо а > 1, то розв'язками нергвностг виду зт х< а 1 соз х < ае множина всгх дшсних чи-
сел.
Наприклад. а) зт х < 3,2; б) созх < 15,2;
х е К; х € К.
При розв'язуваннг нергвностей виду зтх % а г сох х ^ а

за допомогою одиничного кола треба:
1) записуючи промгжок, який е розв'язком нергвностг, слгдкувати, щоб злгва було мен-
ше число, а справа - бгльше, пам'ятаючи, що на одиничному колг додатний напрям
руху - проти годинниковог стрглки;
2) вгдповгдь записувати з урахуванням пергоду.
113
Наприклад. Розв'язати нер1вшсть: 1
—г—
а) зт 2х < —;
2 I \— н
1
Р, г г » !
1) Накреслимо одиничне коло 1 на 0С1 Оу позначимо точку з
1 ) П
ординатою —.
2) Проведемо через точку ^0; ^ пряму, паралельну ос1 Ох. ч >
к 1
3) Позначимо точки перетину проведено! прямо! з колом Рг \Р2.
4) Сполучимо точку О з точками Рг 1 Рг.
5) Виберемо дугу кола, точки яко! мають ординату, меншу вщ — (в нер1вност1 знак « » ) .
2
б) Виберемо налрям руху вщ о й Од: до точок Рх 1Р2 так, щоб пройти вибрану дугу кола.
7) Запишемо вщповщш точкам Р1 1 Р2 кути повороту.
п . 1 л „ .1 я 7л
Р.: агент — - —; Р., = - л - агент — = -л - — ,
1 2 6 2 6 6
8) Запишемо у вигляд1 подвшно! нер!вност1 з урахуванням перюду функци у =нтх роз-
в'язки нер1вност1.
7л л
- +2лл< 2х < — + 2лп, п <= 2;
6 6
7л л „
+ ял < х < у- л п, п е 2.
12 12
В1дп0в1дь: I - — + ял; — + кп I, п 6 2.
12 12
42 !
нт\ Зх + — > -
I з;
4р . 42 ч\
агент -агент
2 2 [о
^'чТ
ч /
л 5л
: Л + — = ,
• ^
4 4 >
лX4- агент 2
- — + 2лл < Зх + — < — + 2лл, л € 2\
4 3 4
_ И. ~ Л + 2лп < Зх < — - — + 2лл, п Е 2;
4 3 4 3
+ 2лл < Зх < + 2лл, п € 2;
12 12
7л 2лп _ . 11л 2лл „
+ <х < + , п € 2.
36 3 36 3
„. . Г 7л 2 л л 11л 2 л п 1 _
В1дп0в1дь: + ; + , п е 2.
36 3 36 3 ]
'х 4з
в)ч сон — < :
4 2
1) Накреслимо одиничне коло 1 на ос1 Ох позначимо точку з аб-
сцисою 4з .
2
2) Через точку (| - 4з
— ; 0 | проведемо пряму, паралельну осх Оу.
р;
а
3) Позначимо точки перетину проведено! прямо! з колом Р1 \ Р2.
4) Сполучимо точку (0; 0 ) з точками Рх 1 Р2.
4~з
5) Виберемо дугу кола, точки яко! мають абсцису, меншу В1Д (у нер1вност! знак « » ) .
6) Виберемо напрям руху В1Д ос1 Ох до точок Рг 1Р2 так, щоб пройти вибрану дугу кола.
114
7) Запишемо вщповщт точкам Рх 1 Р2 кути повороту.
4} 4 3 Л 5л
Рх: агссоз -п- агссоз = я - — = —:
2 2 6 6
Р 2 : 2л - ~ = — .
6 6
8) Запишемо у вигляда подв1йно1 нер1вност1 з урахуванням перюду функцп у = соз х роз-
в'язки Нер1ВИОСТ1.
5тг ос Чи
— + 2яп < — < — + 2лп, п е 2;
6 4 6
Юл 14л 0 ~
+ 8лл < х < 1- 8лд, п е 2.
3 3
Вщповщь: ] + 8пп; + 8лп 1 пе 2.
г) соз
И н уа
1
к—
1
П .агссоз —1= л—
Р,:
1 2 3 К г
Ро0:. -агссоз — 1 л . 0 Г?
2 3 к
л
- — + 2яя < 2х - — < — + 2пп, пе 2; V- - к
9
3 6 3
— + — + 2лл < 2х < — + — + 2лтг, п е 2;
3 6 3 6
л л
— + 2кп < 2х < — + 2лп, п е 2;
6 2
л 1-пп < х ^<л— + пп, п еГ7 2.
12 4
Л Л
Вщповщь: + пп; — + пп, п е 2.
12 4
д)^|<л/3;
1) Накреслимо одиничне коло I лшпо тангенсов (я = 1). На лшп
ш
тангенс1в позначимо точку з ординатою 4 з .
2) Сполучимо позначену точку з початком координат I позначимо
точку перетину проведеного вщрхзка з колом Р1.
3) Виберемо дугу кола, точки яко!' мають ординату, меншу 4 з (в
нер1вност1 знак «<»).
4) Оск1льки пертд функци у = 1§х дор1внюе пп, то достатньо роз-
глянути ильки половину кола, розм1щену справа вщ ос1 Оу.
5) Функщя у ~Ь§ х не визначена при х = — + пп, пе 2, тод1 точки перетину кола з в1ссю
ОУ «ВИКОЛОТ1». 2
6) Виберемо иапрям руху вщ ос1 Ох до точок Р1 1 Р2 так, щоб пройти вибрану дугу кола.
7) Запишемо вщповщт точкам Рх 1 Р2 кути повороту.
Рг: агс1&4з ~ —; Р2:-~.
3 2
8) Запишемо у вигляд! подвшно1 нер1вност1 з урахуванням перюду функцп у = 1§х розв'яз-
ки нер1вност1.
П I. Х ^ К и , _
— + пк< — <—\-пкгке2;
2 3 3
Зл
+ Зпк < х < л + Зпк, к е 2.
Зл
Вщповщь: | + Зпк; л + Зпк , к е 2.
2
115
Л:0;
т\
Р2: агсс1§
-Уз „ Уз л 2я
= я - агсс1& — = я — = — ;
3 3 3
я . 2я _ •5
•кп< х + — < — + яп, п € 2;
4 3
я . 5я „
— + ял < л; < — + яп, л е 2.
4 12
7Г 57Г
Вгдповгдь:! — + ял; -— + я/г , п € 2.
4 12
I
1. Числа, схематично зображенг на рисунку, е розв'язком нергвностг:
• А 81ПХ < — у, к
2 I
• Б зтх > О
1
• -» 0 -ч—т->
В С05Х > — - Л - ь
2 — ^
• Г зтх > - -1
2
• Д зтх >|
2. Встановити, якг з нергвностей не мають розв'язкгв:

я; • Г с1§1,1х < О
• А гё~>1
• Д 2 з1пх< 2
• Б соз2х < 2
• В зтдх > -2,1
3. Числовий промгжок | ^ + яп; я + пп | е розв'язком нергвностг:
П А зтх > 1 • Г 1§х > О

• Б созх < О • Д з1п2х<1
• В сгдх < О
4. Розв'язком нергвностг созх > - 1 е:
• А (-оо; +оо) • Г [2ял; я + 2ял), п&2

• Б х - будь-яке число, кргм х = я + 2ял, п е 2 <—< ^ / к
• В [0; я] • Д I ~ + 2ял; я + 2ял |, п е 2
5. Якщо зт х > 1, то:
• А х € - - + 2ял; - + 2ял п & 2 • Г + 2ял; я + 2ял| пь 2

1 2 2 )
• Б Хе К • Д *е0
• В х е (2пп; я + 2ял), п € 2
116
6. Якщо сои х > -1,2, то:
• Г х е 0
• А х е — + 2яп; — + 2яп, п е 2
2 2
•Д — + 2яп; я + 2яп
2
у пе 2
• Б х € [2яп; я + 2яп], п е 2
• В х е К
л/2
7. Нер1вност1 яи х < — вщповщае дуга, зображена на рисунку:
2
-•А • Б • В • Г •Д
ьк 1 11 1 к
1
• —«. V • —> 9 - р,
N\ ч Л
;
/
)
/ / V V
)
/ / /
Л
I 0
0 X 0 X X
\
/ г У / •Рг
ч «•и1 - \'г ~ Ч — Г* ш*г>
г |1
1 Г
л/3
8. Розв'язком Иер1ВНОСТ1 созх ^ € промхжки:
я я
• А - — + 2ян; — + 2ян , п е 2 • г - — + пп; — к яп, п е ^
3 3 3 3
я я я я
• Б — + ПП',
6 6
4- ЯП, и е 2 •Д б б ;
• В - — + 2яп; — + 2яп п Е 2
6 6
9. Нерхвтсть < 3 виконуеться при:
я я
• А ^агс^З; ^ + яп^ п е 2 • Г
2;2
• Б ага§ 3 + яп; — + яп , п е 2 П Д - — + яп; а г с ^ З + яп ], п е 2
Л 2 ) V 2 )
П В - — + я п ; яп , п е 2
I 2 )
10. Якщо х - будь-яке дшсне число, то виконуеться нергвшсть:
• А зшЗх > 1
• г зш — - 2 > 0
• Б 1ёх + В >'0 2
• в со!2х--)>-! • Д 2с^--л/з <2
2
II
11. Розв'язком нер!вност1 соз х > - — е:
• А • Б ** • в • Г • Дя
3 ~ 6 ~ 3
12. Нер1вшсть - 2 з т х < - 2 равносильна:
• А зтх = 1
• Г
• .Б зЫ х| - 1 > 0 2
• В |соз 2х| + 1 > 0 • Д зтх > 1
117
III
13. Розв'язати нер1вшсть Ь§2х < 1.
14. Розв'язати нер1вшсть 28т2х + 3атх - 2 > О.
VI. Степенева, показникова, логарифыпчна функцп

§ 30. Узагальнення поняття степеня

21-4
1. Обчисливши вираз — , отримали:
2
• А-8 ПБ 4 ПВ 247 ПГ 2"2 ПД 6
2 ,
2. Шел я спрощення виразу х7Цх5 одержали: ^ ^
• А 1 О Б л: ПВ О Г ^ ПД *2
I I
3. Вираз х* +7ж 4 тотожно р1вний добутку:
5 3 ^
• а 8Х8 ПГ х 8 (1 + 7я 8 )
1 3 3 1
• Б*4(*8+7) •Ддг8а+7л:4)
I 1
\ • В х4(х8 +7)
4. Функщя у = ха спадае при а, що доргвнюе:
• А • Б - ПВ в ПГ -л/2 ПД
е
5. Пром1жок [1; + оо) е областю визначення функци:
П А у = Щ П Б П В у П Г У = х~4 П Д
х —1
§ 31. Показникова функщя

1
1. Областю визначення функци у - 2 3 * е числовий пром1жок:
П А (-оо; + со) • г (-00; 0) и ( 0 ; + оо)

П Б (-оо; 0) П Д 3 ) ^ ( 3 ; +00)
ПВ (0; + оо)
2. Областю значень функци у - -5 2 * е множина чисел:
П А (-оо;0) П Б (-аз; - 5) ПВ(-5;+а>) П Г (0; + оо) П Д (5; + оо)
3. Точка Л (О; 5) належить графшу функцп:
П А у = 5х"3 Пг у = з"пх
ПБ у=(0,6Г2-2 ПД У=(0,2У*->
пВ у =
118
4. Областю значень функци у - 2Х+1 - 2 е:
• А(0;+ОО) •Б(-2;+ОО) • В ( - ® ; - 2 ) • Г (-оо; 2) Р Д (-«>;+«>)
5. Функщя у = 5™"-1 на вщр1зку [О, 2л;] набувае найбглыиого значения, що доргвнюе:

• А -1 ПБ 1 ПВ 5 РГ I РД ~
5 Ао
§ 32. Поняття логарифма

1. Обчисливши значения виразу 21о§ г — + 3*о# 3 27, отримали вщповщь:
4
Р А 9 Р Б 13 Р В 5 РГ 9 РД 8
2; Вираз 0,04 /о *" 3 дор1внюе:
Р А 9 РБ I РВ л/3 • Г 0,04 РД 0,02
о
3. Числове значения виразу ( 1 2 5 1 ^ 1 " 8 ) 4 ^ г 8 дор!внюе:
125
Р А 64 • Б 1000 • В ^ РГ 125 РД 64
4
4. Шел я спрощення виразу 1о§, отримали:
^125
ПА1 • Б \
о
ПВ -2 ЩГ -1 од 2
_2
5. Вираз 4 мае значения:
2
• А
25
Р Б - ± РВ 4 РГ 25 РД 5
§ 33. Логарифмёчна функц1я

1. Областю визначення функци у = 1§(х2 - + 9) е ЧИСЛОВИЙ пролпжок:
• А(-ю;+оо) Р Г ( - 3 ; 3)
• Б ( - о о ; 3) и (3; + со) Р Д [ - 3 ; 3]
Р В ( - о о ; - 3) о ( - 3 ; + оо)
2. Функщя у = 1О$2(2Х - 1) перетинае В1сь Ох в точщ з абсцисою:
Р А 1,5 О Б 1 ПВ 2 РГ О РД-
2
3. Серед даних значень функщй вщ'емними е:
Р А 1о§я5
108,5 РБ
РВ Р Г 1о§24 Р Д 1о8лЮ
з
4. Якщо графш функцп у = 1о@а х проходить через точку В(10, - IX то а дорхвнюе:
Р А 2 РБ 0,1 РВ 0,01 РГ 0,2 РД 0,5
5. Для побудови графша функци у - 1о§3(х +1) необхщно график функцп у = 1о{*гх:
Р А паралельним перенесениям зсунути вгору на 1 одиницю
Р Б паралельним перенесениям зсунути вниз на ос1 Оу на 1 одиницю
Р В СТИСНуТИ ДО ОС1 Ох
Р Г перенести вздовж ос1 Ох на 1 одиницю вправо
Р Д перенести вздовж ос! Ох на 1 одиницю вл1во
119
§ 34. Показников! ргвняння
1. Коренем ргвняння | 1 — 1 е число:
• А 2 • Б 2,5 • В 3
74 •д 4
1
2. Розв'язками ргвняння = 1е:
л/2
• АЗ • Б 3; - 3 О В 1 • Г О • д ±^3
3 . ЧИСЛО 2 , 5 е коренем ргвняння:
• А 2х-1 =242 • г I х ' 7 =49л/7
• Б 32*+5 = | • д 6Х+1 = —
. 36
• В 8*+4 =242
4. Розв'язавши ргвняння 2х + 5 - 2 ' " 1 = 7 2~5, отримали вгдповгдь:

• А -5 ПБ -4 П в 2 О Г О • Д 4
5. Розв'язками ргвняння 25* - 120 5*"1 - 25 = 0 е числа:

• А 25; - 1 • Б 2; О Ц]В2 • Г 25; I • Д -2; О
5
§ 35. Логарифм|'чн1 ргвняння

1. Знайти область визначення ргвняння (2х -1) = - 2 .
1
• А ( 0 ; + оо) • Б [0; + оо) Ц В —; + оо • Г - ; + оо 1 • Д +
2
2. Число х - - 2 4 е коренем ргвняння:
п А 1о$3х = 0,5 • Г /о2 0 ,(2* + 5 ) = 1
• Б 1§(0,5х + 4) = 1§2 • Д 1ё(3х -17) = 1§(х + 1)
• В 1одГъх = 0
3. Ргвняння 2 + 1о§.г(3 + я)) = 0:
• А мае два коренг п Г мае безлгч коренгв
• Б мае один коргнь О Д мае два протилежнг коренг
[I] В не мае корешв
4. Коренг ргвняня 1о%1х - 1о§2х = 2 е:
П А вгд'емними числами • Г недодатними числами
О Б протилежними числами • Д бгльшими вгд одинищ
• В степенями числа 2
5. Розв'язавши ргвняння 1о§х+1(Зх2 +2х -1) = 2, одержали вгдповгдь:
• А ±1 ПБ 1; 0 Ц]В 1 ПГ -1 • Д -1; О
§ 36. Показников! неровности

1. Найменшим цглим розв'язком нергвностг 2 -'<42 е число:
• А О ПБ 1 -1 ПГПВ 2 • Д -2
X
2. Найбгльшим цглим розв'язком нергвностг 5 4 < 25 е число:
• А 8 [ЦБ 7 ПВ -7 ПГ -8 • Д 8,5
120
3. Розв'язками нер1вносп (0,5) * > 8 • (0,5)х е:
• А (3; + оо) • Г ( - » ; 1) И(3; + оо)
• Б ( - о о ; 1) • Д [1; 3]
• В <0;1]и[3; + ао)
4. Для розв'язування нер1вносп 7~* - 3 -7*+1 > 4 треба розв'язати нер1вн1сть:
• А 21*2+4*-1 >0 • Г Ы2 + 42 - 1 < О
• Б (2И2 + 4 * - 1 ) * < 0 • Д ^ 2 + 4 ^ - 1 < 0
• В З*2 + 4 4 - 1 > 0
5. Розв'якавши нер1вшсть 3 Л - 2 < отримали в1дпов!дь:

П А (—со; + оо) П Б (0;1) • В [0; 1) П Г ( - 1 ; 1) П Д И;1]
§ 3 7 . Логарифм1ЧН1 нер1вност1
1. Найменшим цшим роз'язком нер1вност11о§ 3 (2х + 1)< 1о§35 е число:
ПА 2 П Б 0 ПВ 1 П Г - 1 П Д - 2
2. Найб1льшим щлим розв'язком нер1вност11о§ 1 (7 - х) > - 2 е число:
3
П А 7 П Б -2 П В -6 П Г 6 П Д -3
3. Розв'язком нер1вностг 1о$1 (ДГ2 - Ъх +6) > - 1 е будь-яке число пром1жку:

П А (2; 3) 2 ПГ [1;2]и[3;43
ПБ [1;4] ПД [1;2)и(3;4]
пВ (1; 2) и(3; 4)
4. Д о розв'язк1В нер1Вност1 - 4)< - 2) належать числа:
.п А 2; 2,5; 3; 7 - • Г 0
9 П Д -1; О; 1
П Б 2 , 5 ; 3; 7; 9
П В 0; 1; 1,5; 3
5. Розв'язавши нер1втсть 1о§1 (х + 1) > 3 , отримали вщповщь:
I 2
П А (-7; - 1 ) П Б [-7; - 1 ] Ц В (-1; 7) . • Г [ - 1 ; 7] ЩД ( - о о ; - 1 ) и ( 7 ; + о о ]
§ 30. Узагальнення поняття степеня

Означення степеня з рацюнальним показником
1. Добуток одиакових множник1в (0,2)3 =0,2 0,2-0,2 =0,008;

а а • . . . • а - а" (п е Ы)
V . /
п рами
(~з) ~~з{~з){~з)~~27''
називають пщнесенням до степеня.
а - основа степеня; г =1; I 10 = 1
л - показник степеня.
2. а1 — а. (-9) 1 = - 9 ; 71 = 7
3. а 0 =1, а * 0; 0° - не визначено. (20,3)° =1; (-4а и , Ь 6 с 7 ) 0 =1
121
4. а" - —, а Ф 0. 81
а" 5 " 2 = - т2 = -
5 25 16
5. а п = л/а, а > 0; п > 2; п<=Ы. 1212 = л/121 = 11;

т . _.
з/125 = = 5;
а" = а > 0, /г € гс > 2, те2. 16* - ^ Т б 7 = ^(2 4 ) 3 = 2 3 = 8
/
Властивост! степешв
_ т л _ л
1
.а а
л
=а 0,2 -0,2 =0,2 4 =0,0016;
3 3
16 2 -2 = (2 4 ) 2 2 = 2 6 -2 = 2 7 = 128
55 р-5-7
2. - — = а1 5"2 =
а" 25
3. (ат)" = а' (15,10>2)5 = 15Д1 =15,1 атп =(апТ = (а")"
4. (аЪ)п =ап -Ь" (0,3 21*У = 0,3 2 • 2* = 0,09 • 8 = 0,72 а" •Ъп - {аЪ)п
25 - 2 25
= 32 = 9 -I , 6*0
ьп 75 - 2 75 ьп и
I I— г- Г- - - —
6. =йл а » = ^а
125
7. [ —
ь] и 64
6*0, о *О 6*0, а *О
Степенева функщя
Функщя виду у = х а,
де х - незалежна змшна (аргумент), а а - будь-яке д!йсне
число, називаеться степеневою функц!ею.
Властивостг функци I/ = ха (а = п — натураЛЬНИЙ показник)
!
у = *2\(йе]У) к у =х2к+\(к€Ы) У*к Г
\ 1
|
\
\1 *
-1
0
1 X)
5
/ 1 X
Л 1
т
|
1
1. Область в изначення.
Функщя у - хл визначена при в с гх дшсних значениях х (х е Я)
2. Область значень
у > 0 (у - невгд'емне число). у е Я(у - будь-яке дшсне число).
3. Нулг функци. 1
При х = 0 у = 0 , тобто графж функци проходить через початок координат. |
4. Гнтервали знакосталостг
Функщя додатна при х * 0. При х > 0 функщя додатна (у > 0).
При х < 0 функщя вгд'емна (у < 0).
122
5. Паршеть 1 непаршсть
Функщя парна, графш симетричний Функщя непарна, графш симетричний
вщносно ос! Оу. вщносно початку координат.
6. 1нтервали зростання та спадання функцп
При х < 0 функщя спадае. Функщя зростае при х е К.
При х > 6 функщя зростае.
7. Найб1лыпе та найменше значения функцп
Найменшё значения у = 0 при х = 0; най- Функщя не мае н1 найбшыпого, Н1 наймен-
бьлыпого значения не мае. шого значения.
Граф1ки степенево'Г функцГГ(у = ха)
а - парне У =* У=х н- у = х2к, Не N

натуральне
число
а - непарне У = х У=* к 1
УА У=х
натуральне
число / к <Е N
/1
уг
/ *х
/
а - непарне
у =х
вщ'емне X3
число 1
\
ч ——
N
\
\ 1
а - парне -4 1
У ~ х У ~х =~ У= = -±г,кеМ
вщ'емне х х
число
\
- V -
с
123
а - нещле 3
у ~ ха
\
2 2
(а > 0, а - нещле)
додатне чис- У = X У = х
IX
ло * у* ! У; ^
1
У*
7' с ^
0 X 0 К . 0 X
1
1 3 а
а - неццге у = х (а < 0, а ~ нещле)
X ~~г У =X *
В1д'емне
%
V
число 1
\\ 1 1 1 • !
\\
—
0 X 0 » 0 X
1
1.

I
1. Степенем числа а > 0 з ращональним показником г = —, де то - щле число, п - натураль-
не число (п > 1), називаеться число: п
• А 4а" ПВ (ат)" П В П Г ( а Т ПД —
ат
2. Значения виразу (/л' 3 ) 2 • * 5 при то = 0,1 дорхвнюе:
то
• А 0,1 • Б -1 • В 100 ПГ 0,01 • Д 10
3. Вираз можна записати у виглядх степеня з ращональним показником:
• А • Б а* • В а* • Г а' • д
з / ч-1,5
4. Вираз (Ь0,8) 4
тотожно дорхвнюе:
• А 1 ПВО • Г Ъ« • д ь-0-4
-1 1
5. Значения виразу Ь 3 16* : 4% дор1внюе:
• А 1 • в 0 ПВ 2 4
П Г 21"5 • Д 2
-4
2>
с" 3
6. Опростивши вираз — , одержали:
1
С6 С2
1
• А с П Б с2 П В с* ПГ с'3 • Д С:
124
N
7. Степеневою е функщя:
1 • Г /(*) = 2х-1
• А Г(х) = х~*
• Б ?(х) = 51П X • д /(*>=(!
• В ?(х) = 2*
8. Графиком функци у = ха, де а — парне натуральне число, е графш, зображений на рисунку:
Я
• А • Б ПВ ПГ ПД
м У*к У*1
\ /
\
6 1 X
\ \ </ Г
0 1 X
9. Областю визначення функци у - х 9 е:
• А (-оо; + «э) • Г [0; +оо)

• Б ( - о о ; 0) и ( 0 ; + о о ) • Д (-«>; 0]
• В (0; + о о )
10. Графш, зображений на рисунку, е графшом функцп:
к
•
• А у = х\
\
•
•
Б у=х>
В у
1
\
V]
• Г у=х*
0 1 X
• Д У=х*
II
*
11. Функщя у ~ ха е парною, якщо а:
• А непарне натуральне число • Г непарне вхд'емне число

• Б нец!ле додатне число • Д парне натуральне число
• В парне вщ'емне число
12. Функщя у = ха е зростаючою, якщо а:
• А парне в1д'емне число О Г парне натуральне число

• Б непарне натуральне число • Д нецые додатне число
• В нещле В1д'емне число
III
13. Знайти значения виразу - при у - 100.
у4 +3 у*- 3
( ~ +Ь (
2
1
м
14. Спростити вираз а3 3 - а3 -Ь3
V 1 у
125
§ 31. Показникова функщя
Показниковою функц1ею називаеться функщя виду у = а*, де х - змшна, а - дея-
ке число, причому а > 0, а * 1.
X -3 -2 -1 0 1 2 3 ..."
1 1 1
у =2* 1 2 4 8
8 4 2
1 1 1
-6) 8 4 2 1
2 4 8
...
1
у-ст> Ч
1/ - 1
1ч
0 1 X
Властивосп Функщя у - а*
а >1 0< а < 1

1. Область визначення Б(у). х € Е, Б(у) = Е. х б Е, Щу) = Е.
2. Множина значень Е{у). у> 0; ад = (0; + со). у> 0; Е(у) = (0; + со).
Показникова функщя набувае лише додатних значень.
а* > 0 завжди!
Графж не перетинае в1сь Ох.
3. Значения у для х = 0. х=0, у=1. л: - 0, у= 1.

Графш перетинае в1сь Оу в точщ (0; 1).
4. Значения у для х > 0. х>0; у> 1. х > 0; 0 < у < 1.
а* > 1 при х > 0. 0 < а * < 1 при х > 0.
5. Значения у для х < 0. х< 0; 0 < у < 1. х< 0; у > 1.
0< ах < 1 при х < 0. а* > 1 при х < 0.
6. Монотоншсть. Зростае на всш числовш Спадае на всш числовш
прямш (бшыпому показнику Прямш (бшыпому показнику
в1дпов1дае бшыний степшь). вщповддае менший степшь).
Наслщок. Якщо два степеш того самого додатного числа, в1дмшного в1д 1, р1вш, то 11х по-
казники р1вш. Якщо аь = ас, то Ь - с.
ОСНОВН! ПОКаЗНИКОВ! ТОТОЖНОСТ1
ах*и = ах ау 9Х+2 = 9Х • 92 = 81 -9х
аху = ах:ау ^•г-х _ б 2 _ 25

~ 5* ~ 5 х
а ху = (а х)у =(ау)х 7 =(72)х = 49*
2х
126
ах •Ьх = (аЪ)х 5х 3х = ( 5 ЗУ = 1 5 х
X / а\х 2х Г2У
а 1— 1; т
6*0Л
и)
— =
у 7^ ы
а° = 1 ; а * 0 8° = 1; 1,4° =1
а1 = а; а~п = —; а *0 5 —
а" 5х
т 1 Ш
а 7 = 4а"; а >0 %6Х+1 = 6 3

I
1. Показниковою с функщя:
• А у
• Б У - - ? —
х -0,5 • д у =(*-1)!
• В у =0,5'
2. Областю значень функци Цх) = с:
• А[0;+оо) •Б(-ОО;+ОО)' Ц В (-со; 0 ) Ц]Г (-ю; 0] |ЦД(0;+«>)
3. Зроетаючою с функщя:
• А / < * Н | • Г /(*)=(-
к
• Б Г(х) = ХА*
• В /(*) = 0,Г
• Д Нх)
4. Графш функци у = а* при 0 < а < 1 зображено на рисунку:

• А П Б П В • Г •д
Уьк УI1 к
1
\
1
/у 0
\
к\ X
\
\Г"V. 1
6 1 * 0 1 X 0 1 **
3 (4\х
5. При х = — значення функци у = — доргвнюе:
2 I9 )
27
• Б А • В • г | • Д ~
П А ! 27 8 4
6. Функщя у = 2х набувае значення , якщо х доргвнюе:

3272
• А -0,5 • Б -1,5 • В -2,5 • Г -5,5 • Д -6,5
7. Областю визначення функци Дх) _= О9,20 *

г
-4*+3
е:
• А (-оо; +оо) • Г (-сю; 1 ) и ( 1 ; 3 ) и ( 3 ; + <х>)

• Б (1; 3) • Д (3; +оо)
• В (-оо; 1 ) и ( 3 ; + « )
127
8. Числовий промпжок [-5; - 5] е областю визначення функци:
• А р З 1 • Г у =(ЗД)Н-1
• Б у=(0,3)Л _ >/бо-гх2
• В у=2г*~ь
9 Яка 13 заданих функцш е парною?
ПА у = 2Гх ПГ у^хзтх+х2
п Б у =2хг -Ъх + Ъ П Д * / = 33*-1
ПВу=(0,7Гг"'
10. Симетрпо вщносно початку координат мае графш функцп:
ПА у = 0,2^1 • г 1/=*5+2*3
п Бу= 3е'"2* ПД у=т
3" - 3 " *
П В у =
х +5 + 6
II
11. У першш 1 другой координатних чвертях розташоваш графши функцш:
ПА у = (0,3)л • Г У=^ТЕ
ПБ у =х + х2 ПД У=(0,2?~2х +2
ПВ уш 8 3 " 1
12. Зростають на числовому пром1жку з облает! визначення (0; + <») функцп:

' ПА у = -У+8 ПГ у = З^1 •
ПБ у - 0,25 ПД У = Ч0ДУ
ПВ у = Л2 -2х +1
III
13. Встановити паршеть функцп у =(2* -2~х)созх.
14. Знайти координати точки перетину графш1в функщй у = 142*"3 та у = 14 9 2 *.
§ 32. Поняття логарифма

Логарифмом числа Ьза основою а називаеться показник степеня, до якого тре-
ба пщнести основу а, щоб одержати число Ь.
Позначаеться: 1о^аЬ. Читаеться: логарифм Ь за основою а.
а > 0; а * 1; Ь> 0
Приклади:
* 1
2 5 = 32 <г> 5 = 1О%232;
показникова < > логарифм!чна р1вн!сть
Р1ВН1СТЬ
х = 1о§иЪ 1 =-4о2"4 = —
ах =Ь 2 16 16
1
х - логарифм числа Ъ З4 =81 о (оё381 =4;
х - показник степеня; за основою а;
а - основа степеня; а - основа логарифма;
Ь - степшь числа а. /0^,125 = - 3 о ^ =125
Ь — число, яке стоить
шд знаком логарифма.
128
Основна логарифм(чна тотожнють:
а1о&ь=Ь, а>0; А* 1; Ь>0.
_ д.
4-'<«42 _ 1 _
2 2 '
_ _ __ 25.
Б 1**.в = 5 1 = 5 6 = 30.
Логарифми за основою 10 називаються десятковими I позначаються /«.

10^=5
/«Ю = 1 /«ОД = - 1
/«100 = 2 /«0,01 = - 2
/«1000 = 3 /«0,001 = - 3
Логарифм за основою е називаеться натуральним логарифмом I позначаеться !п.

Властивосп логарифдпв Приклади
1- = осшльки Ь1 - Ь . /о«55=1;
Логарифм числа за т1ею самою основою /о« а 1 0Д =1;
дорхвнюе 1. 1о%лх = 1, тод1 х = — 1
? 9
2. /о« а 1 =0, оск1лькиа 0 =1. /о« 6 1 = 0;

Логарифм одинищ за будь-якою основою / о « 7 # - 0, ТОД1 X ~ 1
дор1внюе 0.
3. /о«„(Ьс) = 1о§аЬ + /о« а е, с > 0, Ь > 0. /«20 = / « ( 4 5 ) = / « 4 + /«5;
Логарифм добутку дор1внюе сум1 лога- /«7 + /«3 = / « ( 7 - 3 ) = /«21
рифМ1В.
4
- = /о« 4 4 - /о« 4 5 = 1 - /о« 4 5;
5 '
Логарифм дробу (частки) дор1внюе р1знищ ло- /о« 5 11 - / о « 5 = / о « 5 ( и : 11^ = /о« 5 25 = 2
гарифм1в чисельника 1 знаменника.
5. 1оёаЪп = л/о« о 6, 6 > 0. /о« 5 125 = / о « 5 5 3 = 3/О« 5 5= 3;
Логарифм степеня дор1внюе добутку показ- /о« 2 Ю 0 = /О«2102 = 2/О« 2 10;
ника 1 логарифма основи.
/«Л/З = /«3^ = 1 /«3;
1о^а4ь =-1о§аЬ, Ь> 0. 6
л
5/«с = /«с 5
6- Ъ =~1оёаЪ /о« 9 3 = /о« з2 3 = 1 /о« 3 3 = 1 ;

т
, п Л = /о« <5 = 2/о« 5 5 = 2;
/о« а = -
/л
/о«^^36 =2/о«66^ =2.|-1=~
о о
Знаходження логарифм1в заданих чисел або вираз1в називаеться логарифму-

ванням.
Наприклад. Прологарифмувати вирази за довгльною основою а.
129
Користусмось правилами:
1) логарифм добутку:
х - 2аЪс;
1о§ах = 1о$а 2 +1 + 1о$аЪ + 1о§ас;
2) логарифм добутку 1 частки:
• тп
1о§ах = 1о§ат + 1о%ап - 1о%а4;

3) логарифм добутку 1 степеня:
х = 5Ь3с4т9;
= + 31о%аЪ +41о%ас + 91о§апг.
Знаходження чисел (вираз1в) за даним логарифмом числа (виразу) називаеться

потенцнованням.
Наприклад. Пропотенщювати вираз 1 знайти х.
. Розв'язання
Суму логарифмхв замшимо логарифмом добутку:
1о$2х = 1о%2 3 + /о#2а +
= 1о§2(ЗаЪ)',
х = Заб.
Запишемо правило, обернене до логарифма частки 1 степеня:
1%х = Ы%а - 1 3 / ^ 6 ;
а5
х = —-.

I
1. Якщо 1о%аЪ = х, то:
• А&л=а П В а ' - Ь • В * в = Ь • Г х* = а ПД аь = х
2. Значения виразу 12 + 3 доргвнюе:
• А 2 ПБ 1 ЩВ О • Г -1 • Д -2
3. Обчисливши значения виразу — + 1о§124 + Г°*5И, одержали:

И
• А 4 ПБ 1 ПВ А • г 11 ПД 22
И
4. Числовим значениям виразу 10 2 182 -25'0<г®7е число:
ПА 50 П Б 49 []В 1 ПГ -1 ПД Ю
5. Вираз ^ 4 доргвнюе:
ПА 2 ПБ -2 • В 3 ПГ -3 ПД 5
6. Значения виразу -^(1 + 9*0*»7)'0*»3 доргвнюе:
внюе:
3
• Б 50 • В 1 П Г 7 • Д 9
7. Значения виразу — доргвнюе:

416
ПА 5 ПБ 0,5 ПВ 625 • Г 25 • д 5~
130
8. Якщо 1оёГ2 ^ ^ = 15 - 6, то х дор1внюе:
• А 90 ПБ 7,5 ПВ 15 Ц Г 6 • Д 3,5
9. Якщо 1о$3 2 = а, то 1о§3 6 дор1Внюе:
• А а ПБ За ЦВ а+1 • Г 2а ПД шша вщповщь
10. Шел я спрощення виразу отримали:
СИ А 5 ' • Б ^5 О В 2 • Г -3 • Д 1оёг 5
II
1
11. Добуток З 2 ^ ' 3 . З'°'а8 мае числове значения:
•А — 1оёъ1 ЦБ 1оё38 ЦВ 8>/7 (ЦГ >/7+23 Щ Д шшавщповщь
2
12. Графш функцп у = схематично зображено на рисунку.
• А • Б • В • Г • Д
Уп V*к У*к } У1К

\
ГЛ
\
\
1ш 1
\\ /
6 6 У X "5
V 1
ч.
III
2х — 1
13. Знайти область визначення функци у = 25 - х ) + агсв1п ———.
1-х
14. Встановити, чи е функщя у = с о ф с 3 - ас) -Щ парною або непарною,
1+х
§ 33. Логарифмёчна функщя

Логарифм1чна функщя - це функция виду у = 1о§дх, а > 0; а * 1.
а >1 0< а < 1
У = 1о§ах
У* У>
а> 0
а * 1
0 1 X 6 1 X
Властивосп
1. Область визначення: В(у) = (0; + оо).
Вираз, який логарифмуеться, - додатний. Графш не перетинае вюь Оу.
131
2. Множина значень: Е(у) - Я.
3. При х = 1 логарифмгчна функщя у = (о§ах набувае значення, яке доргвнюе 1.
Графгк перетинае вгсь Ох у точщ (1; 0).
4. а > 1,
у = 1о§ах - зростаюча; бшыному числу вгдповгдае бгльший логарифм;
якщо 0 < л: < 1, то 1о%ах < 0; якщо х > 1, то 1о§ах > 0.
Логарифми чисел, бшьших вгд 1, додатнг. Логарифми чисел, менших вгд 1, вгд'емнг. *
0 < а < 1,
у = 1о%ах - спадна; большому числу вгдповгдае менший логарифм;
якщо 0 < х < 1, то !о%ах > 0; якщо х > 1, то 1о§ах < 0.
Логарифми чисел, больших вщ 1, вгд'емнг. Логарифми чисел, менших вгд 1, додатш.
Наслгдок. 3 ргвностг логарифмгв за однгею основою двох чисел випливае ргвшсть самих
чисел: 1о§ьх = 1о$ау => х = у; а > 0; а * 1.
Наприклад. Знайти область визначення функци:
а) У - 1о2а{4х-4-х'г); б) Нх) = /о^| - ^ + + х)
4х - 4 - х2 >0
х2 - 4х + 4 < 0
(х - 2)2 < 0
нергвшсть не мае розв'язкгв, тому функцгя
не визначена при жодному значеннг х.
Вгдповгдь: функцгя не визначена.
Вгдповгдь: ( - — ; — ) .

1. Областю визначення функгцг П х ) = 1о^3(~2х + 5) е:
• А (2,5; + о о ) • Б (-со; 2,5] • В [2,5; + х ) • Г (0; 2,5) • Д ( - о о ; 2,5)
2. Спадною е функцгя:
• А у = 1п х • Г */ = х
• Б у = ПД у = 1о$ях
• В у = 18х
3. Графгк функци у - 1о§а х проходить через точку:

• А (1; 0) • Б (0; 0) • В (0; 1) Щ Г ( - 1 ; 0) • Д (0; - 1 )
4. Графгк функци у = 1о#2(5х + 4) перетинае графгк функци у = 2 в точцг з абсцисою:

• А О П Б 1 П В -1 . П Г 4 П Д -4
5. На множинг дшсних чисел визначена функцгя:

• А у=Ы2(Зх-х) ЦГ у = 1оёа У!Х+ 1
• Б у = 1оёо^х2 - х) ^ д у = 1оёа (3_ С03Х)
• В у = 1оёах3
132
6. Графш функци у = 1о$ах -1 при а > 1 схематично зображено на рисунку:
• А ПБ ПВ ПГ ПД
1 У*к к У*к
4 1 1
г \ \
/ \
/ У
\ /у
0
/
У X 0 1
1
\ V
X 0 1
VN X 0
-1 I
( 1 X
Nч Ч
1
7, Для побудови графша функци у = 1о§^2(х - 1 ) треба графш функци у -

• А стиснути до ОС1 Оу
| I Б розтягнути В1Д ОС1 О у
П В зсунути вправо на 1 одиницю вздовж ос1 Ох
• Г зсунути ВЛ1ВО на 1 ОДИНИЦЮ ВЗДОВЖ ОС1 Ох
ЕЦ Д опустити на 1 одиницю вниз
8, Нулями функцп у = 1о#2(2х - 1 ) е числа:
ЩА 1,5; 1.7 ПБ 1 • В -1; 1 ПГ 5 • Д -5; 5
,
9, Графш функци у = , х + 2:
а
• Г мае безл!ч точок перетину з в!ссю Оу
• А перетинае В1сь Оу в о д ш й точщ
О Д шша вщповщь
О Б перетинае вюь Оу в двох точках
[ ] В н е перетинае в1сь Оу
1ёх
10. Областю визначення функци у = „ е множина чисел:
х' - 9
• А (-оо;-3)и(3;+оо) • Г (8; + оо)-
• Б ( - 3 ; 3) • Д (0; + «>)
• В (0;3)и(3;+оо)
II
11. Парними е функцп:
• А у=1оеъ(х2-1) • Г у = л/х2 - 2х + 1оё2х
• Б у = 1ё2х ~ зтх
1§х • Д р соз^х - ^ + г$2х
• в у=
х2 +8
12. Промгжок (-оо; + оо) с областю значень функци:
• А у=1ое2(х-8) • г =
• Б У= | + ПД У= 2""
• В у = 81П( 2х -1)
III
13. Знайти область визначення функци у =
х-2
1п
4-х
14. Знайти нул! функци у = 1&(х2 + 2х + 7) - 1 .
133
§ 34. Показников! ргвняння
Мвняння, в яких невщоме входить до локазника степеня, називаються показни
ковими.
Наприклад: 2 Х_3 = 32.
Найпростиш показников1 ргвняння - це ргвняння виду:
а* - Ь\ а > 0; а * 1.
Якщо Ъ > 0, то ргвняння а * ' = Ь; мае единий розв'язок:
Наприклад 5* =125
5* = 5 3
х =3
Вгдповгдь: 3.
Якщо Ь < 0, то ргвняння ах -Ь розв'язкгв не мае
Наприклад 17* --2
Вгдповгдь: розв'язкгв немае.
Розглянемо деякг типи 1 способи розв'язування показникових ргвнянь.
I. Найпростиш й тг, якг зводяться до них, розв'язують:
а) зведенням до однгег основи;
б) винесенням сшльного множника за дужки;
в) дхленням обох частин на стетнь.
II. Показников1 ргвняння, якг зводяться до алгебрагчних, розв'язують:
а) зведенням до квадратного шляхом замши;
Б) ЯК ОДНОР1ДН1.
III. «Нестандартш» показниковг ргвняння.

а) з*2+*"12 =1; б) 7х ~7х-1 =6; в) 8 - 4 х - 6 2х +1 = 0.
3^,-12 =3 о. У П 8 -22х -6 -2х +1 = 0;
х 2 + х - 1 2 = 0; Ч 7^ ' 2*=<; 22* =
х1 = - 4 ; х2 = 3. 8^ - 6 * +1 = 0;
2
Вгдповгдь: .-4; 3. 7 ~ = 9 - 8 - 1 = 1 , В > 0;

7* _7>. у - 3 ' 1 - 1 . , - 3+1 1
х = 1. 8 4 8 2
Вгдповгдь: 1. 2х =1 або 2х =
4 2
х
= 2 "2;
х
2 2 =2';
х = -2. х = -1.
Вгдповгдь: - 2 ; - 1 .

I
1. Вказати ргвняння, якг належать до показникових:
• А (х-2)2 =0 • Г 5х =125
• Бх2-35=1 П Д З ^ = Х +8
• В л/х-1 = 81
2. Вказати число, яке е коренем ргвняння 2 х 1 = 4 .

ПА 0 ПБ -3 ПВ 3 Пг 5 ПД 1
134
3. Для розв'язання р1вняння З2* = — треба:
П А льву 1 праву частини р1вняння роздЪгати на 3

• Б винести с т л ь н и й множник за дужки
• В помножити Л1ву частину р1вняння на 9
• Г перенести — в Л1ву частину р1вняння
__ 1 .
• Д представити — у виглядг степеня з основою 3 та прир1вняти показники степешв
Л1В01 1 право!" частин р1ВНЯННЯ
4. Пвняння ^36* 5 - 6 мае коршь, що належить пром1жку:

• А (7; 8) • Б (-оо; 0) • В (0; 5) • Г (7,5; 8,5] • Д [ - 7 ; 7,5)
5. Областю визначення ргвняння >/102*+6 = 10 с числовий промхжок:

• А[-3;+оо) П Б [0;+оо) |1]В(-оо;-33 П Г ^ с о - . + оо) • Д (-со; 0]
6. Р1ВНЯННЯ 3~2х + — - 0 мае:

27
• А безл1ч розв'язшв • Г додатний коршь
• Б один коршь • Д порожню множину корешв
• В два кореш
7. Областю визначення р1вняння 0,3 *+1 = 1 е будь-яке число з пром1жк1в:

• А (—ОО; + со) • Г (-оо; - 1 ]
• Б ( - < » ; - 1 ) и ( 1 ; + а>) П Д [-1;+°о)
• В ( - о о ; - 1 ) и ( - 1 ; + со)
8. Для розв'язання р1вняння 4* - 4 - 2* - 5 = 0 необхщно:
• А звести його до квадратного р1вняння вщносно змшно*11 - 4 х
П Б звести його до квадратного р1вняння вгдносно I = 2х
О В представити його у вигляд1 добутку у лхвш частиш, а в праву перенести
доданок 5
• Г звести доданки л1во! частини р1вняння до степеня з основою 2 ,
• Д звести доданки Л1В01 частини р1вняння до степеня з основою 4.
9. Розв'язавши р1вняння 4 Л = —, отримали кореш:

4
• А 1 ПБ -1 (ЩВ О • Г - 1 або 1 • Д шша вщповщь
10. Коренями р1вняння 9 ^ = 27 3 ^ е числа:
• А -1 • Г 1 або 8
П Б ВС1 Д1ЙСН1 ч и с л а • Д ш ш а В1ДПОВ1ДЬ
• В 8
II
2
11. Для р1вняння 2х ~х = 0 правильним е твердження:
О А областю визначення е будь-яке число
• Б р!вняння мае два кореш
О В один з корешв р1вняння дор1внюе О
• Г коренями р1вняння е числа 0 1 1
• Д р1вняння не мае корешв
135
Число 2,5 е коренем ргвняння:
• А = А • Г 7 х ' 7 = 49л/7
• Д 43-1 = 2
• • е н г
• в 8 - 3 * = 2 4 3 - 2х2
III
т> ,
13. Розв'язати .
ргвняння [, —
З ГI" 2 -Л1
Г 4—^I = 1в
—.
14. Розв'язати ргвняння 4 2 г * - 6 * = 18 • З2*.
§ 35. Логарифыичж ргвняння

Логарифм1чними називаються р1вняння, яю мютять зм1нну лщ знаком логарифма.
Наприклад: 1о%3(2х +1) = 8.
Розв'язування логарифмгчних ргвнянь Грунтуеться на означеннг логарифма, властивос-
тях логарифмгчног функци та властивостях логарифма.
Основк! методи розв'язування логарифыпчних р|внянь
1) 1о%Лх) = Ь <х> /(*) = аь; а > 0; а Ф 1.
</Ч*))ь = *(*)
Нх) > 0
2> 1о8пхАх) =Ь<=>
/(*) * 1
ё(х) > о
Нх) = §(х) Нх) = Д*)

3) 1о%аНх) = 1о%иё(х) о або
Нх) > 0 >0
§(х) - к(х), ж*) = ад,
ё(х) > О, Л(х) > 0,
4) 1ОЁПх)ё(х) - 1О2ПХЦХ) О або •
№ > о, Их) > 0,
Д*) * 1; /(*) * 1.
!о8в(Г(х)ё(х)) = 1о%ак(х),
Нх) > 0,
5) 1о%Лх) + = 1о%ак{х)
§(х) > 0,
к(х) > 0.
Нх)
= 1о%ак(х),
6) 1о%аНх) - 1о8а§(х) = 1о%ак(х) о /(*) > о,

ё{х) > 0,
к(х) > 0.
1о%аШ)п = 1о8ак(х),
7) Шо8аПх) = 1о8ак(х) о Нх)> 0,
к(х) > 0.
136
1оёа (/(X) • *(*)) = /о*. (ГЦ + 1о%а
1о$аШ)2п =2ШоёаЩ

а) /о« 4 (х 2 - х ) ~ 1;
ОДЗ: х2 -х>0;
х 2 - х = 0; х2 - х - 4 = 0;
х(х - 1 ) - 0; О = 1 - 4 1 ( - 4 ) = 17, I) > 0;
хх = 0; х2 = 1. _ 1 +>/17. _ 1 -У17
~~ „ > Х2 "Г •
х € (-оо;0) и ( 1 ; + оо)
. 1 ±417
Вгдповгдь: .
б) 1§х4 + 1%4х =2 + 1§х3; в)/о«22(х-1)-3/о«г(х-1)=4.

ОДЗ: х > 0 ОДЗ: х - 1 > 0; х > 1; х е (1; + оо).
4/«х + /«4 + /«х - 2 - Щ х = 0; Нехай 1О§2(Х -1) = I.
2/«х = 2 - /«4; I2 - зг - 4 = 0;
2/«х = 2 - 2 / « 2 ;
Ч "1-
18Х = 1 - /«2;
/«х = /«5; 1о%2{х - 1 ) = 4 або /о« 2 (х - 1 ) = - 1 ;
х =5. х-1=16; х -1 = 2 1 ;
Вгдповгдь: 5. х=17. х = 1,5,
Вгдповгдь: 17; 1,5.

I
1. Вказати ргвняння, яке мае обмеження областг визначення.
П Б 1О§2Х = 3,5 Ш \ г )
• В 108,42 = 3 х ОД б**" - 1 = 0
2
2. Вказати ргняння, якг не мають розв'язкгв:
• А У!Х-Х2 =7 ЩГ х 3 -х 2 -х =0
• В зт 30" = 27' ПД 444х+' = 1
• В /о«7(-5-х2) = 3
3. Областю визначення ргвняння 1 о = е множина:
• А додатних чисел • Г дгйсних чисел, кргм х = 0

• Б дгйсних чисел • Д дгйсних чисел
• В невгд'емних чисел
137
4. Кореш ргвняння 1о%2 Зх = 2 належать иромгжку:
• А Р ; 7) ПВ(-С«;1) • Г (-«>; 0) ПД(-1;1)
5. Розв'язавши ргвняння 1о§2^/х - 1 = 1 , отримали кореш:

• А О • Б 1 П В 3 • Г -1 • Д 5
(
х-1
6. РгвНЯННЯ 1о§ 0 & О ргвносильне ргвнянню:
2х + 1
• А /оя 1 6 (2+/оя 2 8) = 5 • Г 7 - 6 ' - 6 * + 1 = б" 2

• Б V*- 8 =х • Д 2"4х-64 =0
• В 1 о ё Г г ( х - 2) = 2
7. Область визначення ргвняння 1о§5\х +1| + 8 = 0 доргвнюс областг визначення ргвняння:

• А * 2 - 3 * +4= 0 Г~|Г лс2 - 5 = 2
• Б 2 ^ =872 и х+1
• В л/*2 - 2 ~ х ПД * - 3 = Л Г П
8. Розв'язком ргвняння + 30) = - 2 с найменше щле число иромгжку:
• А [0; 14) ПБ(-15;13) аВ(5;+оо) Пга^+оо) •Д(-14;+«>)
9. Ргвняння 1о%3(х + 2 ) - 1о$гх ~ 2 мае коршь:
• А -2 • Б 0,25 ПВ 9 • Г -0,25 ПД 1
10. Коренями р!вняння 1о§3(2х2 - х + 3) = 1о§3(х + 7) е числа:
• А 1; л/2 • Б -1; 2 • В -л/2; 1 • Г -2; 1 • Д ±1
II
11. Для розв'язання ргвняння 1о§2(х2 + 4х + 11) - 0,125 иотргбно: .
• Априргвняти вирази х2 + 4х +11 1 0,125
• Бзнайти значения 0,125
• Врозв'язати ргвняння х2 + 4х +11 = 3
• Глеревгрити, чи задовольняють кореш ргвняння х2 +4х + 3 = О
розв'язок даного ргвняння
. • Д знайти область визначення ргвняння
12. Для ргвняння 1 - х + 1о§ я ( 1 - * ) = 0,5 правильним с твердження:
з
• А звести логарифми до однхег основи
• Б область визначення х е (-оо; 1)
• В дане ргвняння ргвносильне (VI - х ) ( 1 - *) = 0,5
• Г коренем ргвняння е число - 2
• Д область визначення х е (-оо; + оо)
III
13. Розв'язати ргвняння 1о§4 х + 1о%16х + 1о§2х = 7.
14. Розв'язати ргвняння 41о§ 3(31о#2(х2 - 1)) =
138
§ 36. Показников'1 нер'шност!
Означения. Нер1вноси, в яких невщоме входить до показника степеня, назива-
ються показниковими.
Найпрост1Ш1 показников1 нер1вш>ст1 - це нер1вност! виду:
ах > Ь; а х < Ь, де а > 0; а * 1; Ь > 0.
Розв'язування найпростших показникових нер1вностей
При а>1 I аг,х)>а9<х) р1вносильна Нх)>д{х) (знак нер|'вност! не змшюеться,

оскшьки у = а* - зростаюча).
ПриО<а< 11 >а9(х> р!ВНосильна^(х}< д(х) (знак нер1вност1 змшюеться напро-

тилежний, осюльки у-ах- спадна).
Способи розв'язування показникових нер1вностей
I. НаЙЩЮСТШП способи Й Т1, ЯК1 зводяться до них шляхом:
а) зведення до одше! основи;
б) винесення сшльного множника за дужки;
в) делениям обох частин нергвностг на с т е т н ь .
II. Показников1 нер1вносп, якх зводяться до алгебрашних:
а) зведення до квадратного шляхом замши;
б) однорхдш.
III. « Нестандартна показников! нер1вност1.
Наприклад. Розв'язати нер1вшсть:
а) З х+г + 3 * ' 1 < 28; б) 8 х " 4 ;> 1; в) 9 х - 3 х - 6 > 0.
8 х * * > 8°; 3 2х - 3 х - 6 > 0 ;

+ 28;
а = 8, а > 1, тодг 3" =1, тод1 3 2 х = I2
х 2 - 4 > 0; I2 - * - б > 0;
<28;
х 2 - 4 = 0; г2 - г-6=0;
3 х2 = 4 ; I, = 3; Ь2 = - 2 .
3 х < З1. х = ±2.
а = 3 , а > 1, тод1 х < 1.
Вщповщь: х е (-оо;1).
I € ( - с о ; - 2 ) и ( 3 ; + оо).
х е ( - о о ; - 21 и [2; + оо). 3х < -2,
Вщповщь: х е (-оо; - 2 ] и [2; + со). 3х > 3 ;
3Х>3\ тод1 х > 1.
Вщповщь: х е (1; + оо).

I
1. 3 нергвностей вибрати так1, як1 не мають розв'язкгв:
• А 3х <3-* (ЦБЗХ<-3 П в 3 х > - 3 • Г 3 х > 0 •ДЗх>Л/9
2. Множиною розв'язкгв нергвностг х = 0 е множина розв'язкгв нергвностг:
• А х2 + 5 > О • Г 10 х ' < 1
• В л/х + 1 7 < 0 • Д (0,2)^ > 0,04
• В 2х* ^ 2
139
3. Нергвшсть < 2 5 ргвносильна нергвностг:
• А |х| > 1 • Б |*| < 2 • В |х| > 2 • Г 2х > 10 • Д 2х < 10
4. Промгжок (1; + оо) е розв'язком нергвностг:
• А2**>24 ПГ32-3*<1
• Б (0,3)^ > 0 _ _ ( . . __
ГГ , „ , ПД м - >0,5
• В (0,5) < (0,5) I 6 .)
(—
1 ' с:
7) 149,I
- ^
•[ - 1 ; + Б • В ПГ [0; 1] • Д [ - 1 ; 0]
оо) [0; + оо)
6. До розв'язкгв нергвностг 25х'7 < 16 належить:
• А 10 ПБ 3 ПВ 2,7 • Г -3,5 ПД 7,1
х-1
3V5 7
7. Розв'язавши нергвшсть ^ > —, одержали вгдповгдь:
• А (-со; - 2 ) • Б (-оо; - 5) и ( - 5 ; - 2) • В ( - 5 ; - 2 ) Щ Г (-2; + сю) Ц Д ( - 2 ; +

8. Розв'язавши нергвнгсть (23~*)4~х < (л/2)4, отримали вгдповгдь:
• А (-оо; 2) и (5; + оо) • Г (2; 5)

• Б (5; + со) П Д ( - о о ; . - 5) и ( - 2 ; + со)
• В (-5;-2)
9. При розв'язуваннг нергвностг З 4 ^ > з ^ - э - 3 треба розв'язати:
• А нергвнгсть л/х - 3 > у/х-3 - 3
• Б систему нергвностей л/х - 3 > у/х - 3 - 3 г д : - 3 > 0
О В нергвнгсть у/х - 3 < у/х - 3 - 3
Г~~1 Г нергвнгсть у/х - 3 > - 3
О Д нергвнгсть у/х ~ 3 > 0
3*
10. Найбгльшим цглим розв'язком нергвностг 4 — 1 е число:
5 < —=
л/4
СИ А 1 ПБ -1 ПВО О Г -2 ЕИД 2
II
11. Розв'язком нергвностг З5*7 < 81 е:
• АО • Б 3 ПВ 2 П-Г -3,5 ПД 7,1
12. Для нергвностг З^*"0,3 < 8 1 справедливг твердження:
• А х е (-оо; 1,5) - розв'язки нергвностг
• Б х = 1 — единий цглий розв'язок нергвностг
• В х € [0,5; 1,5) - всг розв'язки нергвностг
• Г х е (-оо; 1,5}- розв'язки нергвностг
• Д х е [0,5; 4,5) - розв'язки нергвностг
III
13. Розв'язати нергвшсть 4 < 196.
'2
14. Розв'язати нергвнгсть (0,5)'*+3' < 0,5'
140
§ 37. Логарифм1Чн1 нер1вност1
Неровности як! мютять змжну пщ знаком логарифма, називаються лога-
рифм'шними.
Наприклад: 1о%2(х2 - Зх + 2) > 1.
При розв'язуванш логарифшчних неровностей слщ пам'ятати:

1) загальт властивост! нергвностей;
2) властив1сть монотонност! логарифмхчно! функцп;
3) область визначення логарифмхчно! функци.
Основы методи розв'язування логарифм1чних нер1вностей
г)ь*Л*>ъ >а> а>1 ^ 1Нх)>к(х)

а >1 1о§аГ(х)>1о8аН(х) \к(х)>0
0<л<1 Г/(*)<М*)
1оёаГ(х)> ЬеМх)^ \№>0
О<а<1 !/(*)> О
а> 1 (/(*)</*(*)
1оёаГ(х)<1о8аЦх) [/(*)> О
3) 1о8аГ(х)< Ь ^ Г/(*)< а 6
а >1 1/(х) > О
0<а<1 Г7(*)>й(*)
1оёа№< 1оЕак(х) 1ад>0
л , 1о§аКх) < Ь ь
4) л , <*Г(х)>аь
О<а <1 ё(х) > 1
Г(х)< к(х)
Г(х)> О
ё(х) > 1 И)!оё,{х/(х)< 1о8/(х)к(х) <=>
О < ё(х) < 1
/(*)< (ё(х))ь
Нх) > к(х)
5> !°8ах/(х) >Ь о 0< §(х)< 1
к(х) > О
Г(х)< (§(х))ь
!{х) > О
ё(х)>1
Нх) > Цх)
ё(х) > 1
к(х) > О
?(х)<(ё(х))ь 12> ^§8{х/(х)> 1оёе(х)Цх) о
О < ё(х) < 1
6) 1°8в{х/(х)< Ь о №>0
Нх)< Цх)
О < ё(х) < 1
Г(х) > О
Г(х)<(ё(х))ь
141
Наприклад: Розв'язати нер1втсть:
а ) / о « а ( 4 - 2 х ) > 2;
ОДЗ: 4 - 2х > О; а = 8, а > 1, тодх 4 - 2 х ^ 82;
-2х > -4; - 2 х > 60;
х< 2. х < -30.
х е (-оо; 2). Враховуючи ОДЗ, маемо: х е ( - с о ; - 30].
Вщповщь: (-сю; - 30].
б) /о«,<4 - Зх) ^ - 1 ;
ОДЗ: 4 - Зх > 0; а = —, 0 < о < 1, тод1 4-3,<|-

5
-Зх > -4; 4 - Зх ^ 5;
4
- З х < 1;
,<11. х>-1.
3 3
х е —со; 1 — Враховуючи ОДЗ, маемо: х €
3
В1дпов1дь:
3 3
в) 1о§20Лх - 5/о^адХ < - 6 .
ОДЗ: х > 0, х е (0; + оо).
Нехай -1.
I2 - Ы < - 6 ;
г2 - Ы + б < 0;
I2 - Ы + 6 = 0;
1Х = 2; г2 = 3.
.\1о§02х> 2, |х < 0,2 Гх< 0,04,

I б (2; 3), тод! , ;
[1оёъЛх< 3; [х > 0,2 [х > 0,008.
Отже, х е (0,008; 0,04).
Вхдповщь: (0,008; 0,04).

I
1. Областю визначення нерхвиосп 1о&4(х2 - 1 ) < 1о$4 3 е пром1жок:
• А (-1; - 1 ) • Г (1; + оо)

• Б [ - 1 ; 1] • Д ( - « > ; - 1 ) и (1;+°о)
П В (-оо; - 1 )
2. Розв'язком нер!вност11о$ г (4х - 1 ) < - 2 е значения х:

3
(ЦБ ( - * > ; ! ) П В ^ б ) ПГ(7,5;+оо) П Д
142
2х + 1
3. Розв'язавши нергвнгсть 1о#3 > 1, отримали вщповщь:
х +1
• А (-2;-!) О Р Г-1,-1
• в ^ 2
4. Щлочисельиими розв'язками нергвностг1о§ 1 (2х -1) + 1о§112 > 10 + е числа:

2 2 2 2
• А - 1 ; - 2 Ц Б 1 • В -3;-1 • Г 2; 3 • Д 0; 1
5. Найменшим щлим розв'язком нергвностг 1§3*~1 - 3 2 х + 4 < 3 е число:
• А 1 П Б 5 {ЦВ-5 СИ Г - 1 ЩД 7
6. Найбглыпим щлИм розв'язком нергвностг 1о§.м (2х - 8) - 1о§316 < 0 е число:
• А 6 • Б -6 • В 1 • Г -1 . • Д 0
7. Розв'язком нергвностг (х - 5) > - 2 е промгжок:

5
• А ( - 3 0 ; - 5) • Б [5; 3 0 ) • В ( - 5 ; 30) • Г ( - 3 0 ; 5) • Д (-оо; + а>)
8. Розв'язавши нергвшсть 2х1о§ г 5 - 1о§15 < О, отримали вщповщь:

2 2
П А (—оо; — 1) ПБ(-оо;1) [1]В(-1;+оо) ПГ(0,5;+оо) Щ Д ( - 1 ; 1)
9. Розв'язком нергвностг1о§ ] (12 - х2)< - 2 с промгжок:

7з
• А ( - 3 ; 3) П Б (—оо; - 3] • В (3; + « ) • Г [3; + оо) • Д [ - 3 ; 3]
10. Нергвшсть < 3 м а е розв'язком промгжок:

П А ( - 4 ; - 7 ) О Б (4; 7) • В [4; 7] • • Г [4; 7) !Г]Д[-4;-7]
II
11. Розв'язком нергвностг 1о§ л (х - 1 ) > 0 е числовий промгжок:
з
• А(-2;-4) > П Б (-оо;+оо) • В (1; 4) ПГ^-ноо) П Д ( - 1 ; + оо)
12. Число 7 е розв'язком нергвностг:

• А -&25>^53ж+3
• Б /о^4-^-|о* 2 8<0
• В 1оё1Л(х - 6) + 1оёи7 < 1оё122 + 1о&1<214

• Г 1о2^(Ьх+1)-1ог0>219>0
• Д 1о8,(Ь-х)-1о857<0
III
13. Розв'язати нергвнгсть 2х - 3) > 0.
14. Розв'язати нергвнгсть 1о§х_2(х + 2 ) < 1.
143
VIII. Похщна. З а с т о с у в а н н я похщноТ
§ 38. Означения похщноТ. Техжка диференщювання

1. Значення похадно'Г функци у = 3 атх + 2 в точщ х0 = — доргвнюе:
3
• А 3,5 (ЦБО • В 1,5 • Г 5 • Д 2
4х-7
2. Похщна функци /(х) - —-—— доргвнюе:
х +4
8х2 -6х 22х - 8х2
• А /'(*) = • Г Г(х) =
(х2 +4)2 (х2 + 4)
8х2 + 14х 8х2 - 22х
• Б Г(х) = • Д /"(*) =
(х2 +4)2 (х2 +4)2
-8л;2 + 1 4 х + 1 6
• В Г(х) =
(х2 +4)2
3. Якщо дано функщю у = (х2 - IX* 3 + то ргвняння 2у' = 0 мае коренг:
• А О • Б Щ • В 0; ±1 ПГ 0; 1 • Д -1; 0
4. Значення /'(0) для функци /(*) = | — х - 2 | доргвнюе:
• А 16 • Б -16 • В 80 • Г -80 • Д 0
5. Кутовий коефщгент дотичног до графгка функци у = л/3 - х2 в точцг = 1 доргвнюе:
• А Ж • Б - Л ПВ 1 • Г • Д л/2
2 2 2л/2
§ 39. Застосування похщноТ до доошдження функцГГ

1. Функцгя у ~ -х2 + 2х - 3 спадае на промгжку:
• А (-оо; + с») • Б ( - 1 ; 1) • В (-«>; 1) • Г (1; + оо) • Д [1; + « )
2. Функцгя у = 2&1п2х зростае, якщо х належить будь-якому з промгжкгв:
ПА -— + 2 пп; — + 2пп I пе 2 • Г ,п€ 2

I 2 2 ; 4 4
п п
ПБ ( - — + пп; — + пп , п е 2 • Д — + пп; —!- пп ,п<в 2
1 2 2 1 4 4
л п
• В - — + лп; — + лпу п & 2
4 4
3. Функцгя у = (х + 3)2(ж - 5)2 мае критичнг точки:
• А 3;-1;-5 (1|Б-3;-1;5 Ц]В-3;1;5 • Г -3; 5 • Д -3; 1
4. Функщя у = х3 - 6х2 мае точки екстремуму:
• А *та, = -2; =2 • Г = 0; хт1п = 4

• Б = 2 ; хт(.„ = - 2 • д *л 2; х м — 2; х —0
П В = - 2
144
х +8
5. Функщя у = на прошжку [ - 3 ; 0] набувае найбшыпого значения, що дврш
х -1
П А - 4 в точщ х --2 • Г 8 в точщ х = 0

• Б 17 в точщ х = - 3 П Д 1 в точщ х - 4
• В - 8 в точщ х = - 8
§ 38. Означення похщноТ. Техжка диференщювання

Означения. Похщною функци у = Цх) в точц! х називаеться границя в1Дношення
приросту функци в точц| х до приросту аргументу, коли прирют аргументу прямуе
до нуля (можна позначити у" або Г(х)).
Операция знаходження похщноТ називаеться диференщюванням.
у =т
у = кт або у = 1т — — д е
Ах х
Ах - прирост аргументу;
Ау - приршт функцп.
Дотична до графша функцГГта геометричний змшт похщноТ
Дотичною до кривоТв даншточц| Мназиваеться гранич-

ив положения с1чно! МЫ, коли точка N прямуе вздовж кри-
воТ до точки М.
к - кутовий коефщ1ецт дотично!, к ~ = /' (х0).

У =Нхо)+Г (х0)(х-х0) - ргвняння дотично! до графжа
функцп у =/(х) в точщ з абсцисою х0.
Значения похгдно! в точщ доргвнюе тангенсу кута нахилу
дотично! до графша функцп в точщ з абсцисою х0 (1 доргвнюе ку-
товому коефщгенту дотичног).
Меха н 14 ни й змют похщноТ

Поххдна характеризуе швидкгсть змгни функци при змшх аргументу; зокрема: пох1дна за
часом - це швидкгсть змгни функцп, застосовувана до найргзномангтншгах фгзичних вели-
чин. Наприклад, миттева' швидкгсть V нергвномгрного прямолшшного руху е похгдною вгд
функци, що виражае залежшсть пройденого шляху 8 вгд часу I.
з = 8(1) - залежшсть пройденого шляху в1д часу;
V = з'(1) - ШВИДК1СТЬ ПрЯМОЛШШНОГО руху;
а = - прискорення прямолгншного руху.
145
Таблиця похгдних деяких функщй Правила
Складен! функци диференциовання
Елементарнг функци
С' = 0 (С - СОП81)
(йх + Ь') = к (с ы(х))'=ог'(х)
х' - 1 (с - стала)
(-*)' » - 1
• (х а )' = ах а _ 1 Сталин множник можна ви-
(ц°У = а а"1 и'
(Обй) носити за знак похгднох.
(х 2 )' = 2х и2 = 2 и • и'
Похгдна суми 1
л- V (&)'=:-!-. и' (ц + и)' = и' + и'.
2 л/и
Похщна суми функцш,
що диференцгюються,
У ОД--*" доргвнюе сумх гх похгдних.
(зтх)' = СОУХ (.ия и)' = гага и'
(со5 х)' = -зт х (сози)' = -зти • и'
Похщна добутку
(18 и)' - — • и' (и • V)' - и'о + о'и
СОУ X соз и
(с***)' = V (а§и)' = — V " " '

зт и
АШ
' X Похщна частки
(агсзт х)' = , ^ (агсзт и)' - ——^ и'

л/1-х2 >/1 - и 2
(агссоз х)' = — — - — г (агссауц)' = ——^ и'

VI —х2 л/1 -и2
(агс*я х)' = — - (агс1§ и)' = — - • а' Похгдна складеног

1 +х 1 +и
(агссЬёх)'-- 1
(агсс*# и)' — - • и' (функци В1Д фуНКЦП)
1 +х 1 +и ("№)))' = иЩх)) • и'(х)
(//IX)' = -
X и
(1о§а и ) ' и '

х1па и1па
(ах)' - ах1па (а"У -аи1па-и'
(ех)'=ех (еи)'=еии'
Наприклад. Знайти значення похщног функци в точщ з абсцисою х а :

а) / ( * ) = (л/х +1) 5 , х0 = 1;
Ъ4х 2л/х
г а д - г и - М ^ » ! - ^ - 5.2-40.
2л/Г 2
Вхдповщь: 40.
Наприклад. Записати ргвняння дотичног до графша функци I/ - /"(*) у точщ з абсцисою х 0 ,
якщо /(х) = соз2х, х0 =
2
146
у =/(Х0) + / ' ( * в Х * -Х0) - Р1ВНЯННЯ Д0ТИЧН01.
Я*.)-/(§)-««,|-0 !
/'(х) = 2 соз х • (-зт х) = -2зт х соз х = -л'й 2Х;
Г(х0) - • = - ш я = 0;
у = 0+0.(*-|); у =0.
Вгдповгдь: у = 0.

I
1. Для функц!1 у = Зх приргст Ау, який вщповщае приросту аргументу Ах = 4 у точщ * 0 = 1,
доргвнюе:
• А 1 ПВ 11 СИ В 12 ЦГ 9 • Д 15
2. Закон руху точки по прямш задаеться формулою х(1) = I2, де I - час (у секундах), х(1) - ко-
ордината точки в момент часу * (у метрах). Тодг миттева ш в и д т с т ь руху точки при 4 = 3
доргвнюе:
• А 9м/с Щ В 2м/с ПВ 18л/с СНГ 3м/с ПД 6м/с
3. Якщо Цх) = 3>1х2 - 6 л ; + 9, то /'(1) доргвнюе:

• А З . ПБ 0,5 ПВ 2 ПГ 0,25 ПД 6
4. Кутовий коефщгент дотичног до графша функщг у = — у точцг з абсцисою х0 = - 2

х
доргвнюе:
• А -0,5 П Б 1 О В -1 ЩГ -2 ЩД -0,25
5. Значения похгдног /"(х) функцп {(х) = зт - ^ у точщ з абсцисою х0 = доргвнюе:
• А2л/2 ПВ л/2 ПВ-л/2 ПГ 0,5 ЩД -0,5
6. Тангенс кута мгж дотичною до графша функгщ /(я:) = -хь - 2х2 + 2 у точцг з абсцисою
х0 = - 1 та вгссю Ох доргвнюе:
СП А 1 ПВО. О В -1 ЩГ 9 . О д 5
7. Похгдна функцп / ( * ) = *(1 + соз ж) у точцг з абсцисою х0 = ж доргвнюе:
• А 1 ПБ 2 ПВ -0,5 ПГ 0 П Д я - 1
4х
8. Похщна функци /(х) = мае вигляд:
е*
• А 24хе х • г 24Х
е
ех-2хе* _ 2 V * -е
• Б - 2ч &
п х^ г ПД
4х -е
• В
е2х
147
9. Пвняння дотично'Г до графша функци Да:) - х* -1пх у точщ з абсцисою * 0 = 1 мае виг-
ляд:
• А у =2х+1 П Г у = -х + 3
• б у ~ Зх -4 П Д у = 4*-3
• В у=х~2
10. Якщо ((х) = — 7 4 - Зх, то / ' ( - 4 ) дор1внюе:

3
• А -0,25 ПБ -1 О В 1 ПГ 2 Щ Д 0,5
II
11. Вщомо, що ('(х) - Зх2 +2х, тод1 функщю у ~ /(х) можна задати формулою:
• А №=х3-х2-3 П Г Г(х) = 6+хг + х3

• Б /(х) = х3 +х2 - 1 • Д Цх) = 4-х+х2 +х3
• в !(х) ~ 1,Ьх2 -х3
12. Швидшсть ЗМ1ИИ функщ! /(Л) = — Х 3 - Х2 дорхвнюе ШВИДКОСТ1 ЗМ1НИ функци
3
= 7,5* 2 - 16х у точщ з абсцисою:
• А 1 ПБ -1 ПВ 2 ПГ 4 Щ Д 16
III
13. Знайти значения похвдно'Г функци /(х) - 1п (2х + 2) у точщ з абсцисою х0 = - —.
2
14. Записати ргвняння дотично'Г до графша функцп {(х) = Зх:< - 5 х 2 - 4 у точщ з абсцисою
*0=2.
§ 39. Застосування похщноУ до доотдження функцп

Зростання I спадання функцГГ.
Екстремальш точки функцГГ. Локальж екстремуми функцГГ.
Найбшьше I найменше значения функцГГ на в!др|зку
Функщя у ~/(х) визначена на промхжку (а;Ь), - внутргшня точка цього пром1жку.
Функщя у =Цх) називаеться зростаючою в точц| х0, якщо юнуе жтервал
(х«> -5; х0 +8}, де 5 >0, який знаходиться у пром!жку (а; Ь)«такий, що ?(х)< Г{х0) для
вс!ххз жтервалу{х0-8; х0)|/(х)>^(х0)для ваххзжтервапу{х0; х0+6).
Функция у = Цх) називаеться спадною в точц! х0, якщо юнуе Ытервал

(Хр -5; х0 +8), де6 > 0, який знаходиться у лром!жку (я, Ь) I такий, що Цх)> /(х0) для
вс«х х з жтервалу (х0-8; х0) I фс) < ?(х0} для вах хз жтервалу (х0; х0+8).
Якщо юнуе жтервал (х0 -5; х0 +8), де8 >0, який мютиться у пром!жку {а, Ь) I такий,
що ^(х)< ?(х0) для вах х з жтервалу (х0 -8; х0 +8) (х* х0), то точку х0 називають
точкою максимуму функцГГ у-Цх), а число ?{х0) - максимумом функцГГ
У = Пх).
Якщо юнуе жтервал (х0 -8; х0 +8), де 8 >0, який мютиться у промкжку (а; Ь) I такий,
що Цх)>Цх9) Для вах х з жтервалу (х0 -8; х0 +8) (х *х0), то точку х0 називають
точкою м!н1муму функцГГ у =^(х), а число Цх0)~ м1шмумом функцГГ у =Цх).
Точки максимуму I мж!муму називають екстремальними точками, а максимум I

мж1мум функцп - екстремумами функцГГ.
148
Якщо функщя у = /(х) зростаюча (спадна) у кожшй внутргшнш точщ промгжку (а; Ъ), то вона
зростаюча (спадна) на цьому промгжку.
Достатня умова зростання (спадания) функцп
Якщо функщя у = Цх) у внутршгнгй точщ х 0 промгжку (а; Ъ) мае похгдну Г(* 0 )* >0
(Г(х0)< 0), то функщя у = /(х) в точцг х 0 зростае (спадае).
Необхщш умови йену ванн я екстремуму функци
Якщо функцгя у = /(х) у внутргшнгй точщ х 0 промгжку (а; Ь) мае екстремум, то в цш точцг
похгдна, якщо вона гснуе, доргвнюе нулю.
Звгдси:
якщо в точгц х 0 гснуе похгдна/'(^о) * 0» т о функцгя у = /(х) у точцг х0 екстремуму не мае.
Екстремум ,може гснувати в таких точках, де похгдна, якщо вона гснуе, доргвнюе нулю.
Критичш точки
Внутр1шня точка х0 промгжку (а;Ь) називаеться критичною точкою функцп
у = Цх), якщо в ц|й точц| похщна 1'{х) або дор1Внюе нулю, або не юнуе,
Критичн'| точки, в яких пох'|дна дор1внюе нулю, називаються стацюнарними точ-
ками.
Теорема.
Нехай х0 - критична точка функци у = /(ж), яка в цш точщ е неперерервною, г гснуе ок1л точ-
ки (х0 - 5 ; х 0 +5), в якому у = /(х) мае похгдну ?'(х). Тодг якщо в гнтервалг (х0 - 6 ; х 0 ) похгдна
Г(х) > 0, а в гнтервалг (х 0 ; х 0 + 5) похгдна /Xх) < 0, то х 0 е точкою максимуму функци у = Дх);
якщо в гнтервалг (х 0 - 8 ; х 0 ) похгдна /'(*) < 0, а в гнтервалг (х 0 ; х 0 +5) похгдна ?'(х) > 0, тох 0
е точкою мгнгмуму функци у = /(х);
якщо в обох гнтервалах (х 0 - 5 ; х 0 ) г (х 0 ; х 0 +5) похгдна Д х ) мае той самий знак (набувае
тгльки додатних або тгльки вгд'емних значень), то х 0 не е екстремальною точкою функцп
У =/(*).
Щоб дослгдити функцгю у = /(х) на екстремуми, треба:
1) знайти критичнг точки функгцг. Для цього необхгдно розв'язати ргвняння / '(ж) = 0,
причому з коренгв даного ргвняння вибрати тгльки дгйснг й т1, якг е внутршгнгми
точками областг визначення функци;
2) у кожнгй критичнгй точцг перевгрити змгну знака похгдног.
Якщо /'(*) при переходг через критичну точку (злгва направо) змгнюе знак з «+» на
то ця точка е точкою максимуму; якщо /'(х) змгнюе знак з « - » на « + » , то ця
точка е точкою мгнгмуму. Якщо при переходг через критичну точку похгдна знака
не змгнюе, то точка, що розглядаеться, не е екстремальною точкою даног функци.
У I О
Наприклад. Знайти промгжки зростання г спадання та екстремуми функцп /(х) =
х2 +5
Розв'язаннл
дС0 = (-°°;
Пх) = П* 2 + 5 ) ~ 2 х ( х + 2> = ж2 + 5 - 2 х 2 - 4 х = -х2 - 4 х + 5
(х2+5)2 (х2 + 5)2 (х2 + 5)2 '
Г{х) гснуе при х € Щ).
Г(х) = О;'**;4**5 =0;
(х2 + 5)
х 2 + 4х - 5 = 0; х, = - 5 ; х2 - 4.
я*) —
Г(х) • -8 + 4 - * - 5 г 4 - критичнг точки.
Хл,т = 1шт =?(-§) = ~ —= ;
(-5) +5 30 10
149
* =4- / ' = .
/(я) зростае при х е [ - 5 ; 4], спадае при х е (-оо; - 5] и [4; + <»).

Вщповщь: *„,„ = - 5 , /ш.„ = - Х т к = 4, = [ - 5 ; 4], (-оо; - 5] и [4; + оо).
Щоб знайти найбглыие (иаймеише) значения неперервног функци на вщргзку [а; Ь], тре-
ба знайти вс1 локалып максимуми (мшгмуми) 1 поргвняти IX 31 значениями функци, яких
вона набувае на кшцях вщргзка. Найбглыпе (найменше) число серед утворено! множини 1
буде найбгльшим (найменшим) значениям функци, задано! на вщрхзку [а;6].
Наприклад.
Знайти найбшьше 1 найменше значения функцп /(х) = хг - 6 х 2 +9х + 3 на вщргзку [0;4].
Щ ) = (-<х>; +оо)
Г(х) = Зх2 - 1 2 * + 9, Щ') = (-оо; + оо).
Зх2 ~12х + 9=0;
X2 - 4х + 3 = 0;
х, = 1; хг = 3 - критичш точки,
1е[0;41;3е[0;4].
/(0) = 0 ^ - 6 - 0 * + 9 * 0 + 3 = 0 ;
/(1) = 1 3 - 6 • I 2 + 9 - 1 + 3 = 7;
/(3) = З3 - 6 • З2 + 9 • 3 + 3 = 3;
/(4) = 4 3 - 6 - 4 2 + 9 - 4 + 3 = 7.
тахПх) =/(1) =/(4) = 7; ттГ(х) =/(0) = 0.
Вщповщь: тахНх) = 7; тт/(х) = 0.
[0-.4] [0.4]
Схема дослщження функцп та побудова ТГграфша

1. Знайти область визначення.
2. Дослщити функщю на паршеть 1 непарн1сть, перюдичшеть.
3. Знайти точки перетину графша з координатними осями. Для цього розв'язати дв1
системи ргвнянь:
У = Г(*), (у =/(*),
у=0; [я = 0.
4. Знайти похздну функци та и критичш точки.
5. Знайти промгжки монотонное^ функцп.
6. Знайти точки екстремуму функщ! та значения функщ! в цих точках.
7. Знайти значения функци на кшцях вщргзшв, де функщя визначена. Якщо область
визначення функщ"! е штервалом або кшькома штервалами, то слад знайти гранич-
ив значения функщ!, коли х прямуе до одного з кшщв розглядуваних пром1жк1в.
8. Якщо П1сля вказаного дослщження ще потргбно уточнити поведшку графша
функщ!, то корисно знайти додатковг контрольн! точки графша.
9. На основ! дослщження побудувати графш функци.
Наприклад. Дослщити функщю Цх) -хА- 8х2 +16 1 побудувати Г! графш.

1) 2X0 = (-<»; +оо).
2) Щ ) - симетрична вщносно нуля.
П-х) = (-х) 4 - 8(-*) 2 + 16 - 8* 2 +16;
7(-х) = /(х), отже, дана функщя парна.
150
Графш симетричний вщносно ОС1 Оу. к {
//
Функщя неперюдична.
3) Точки перетину графша з осями: у
У = О, у = о,
з Ох: (2; 0); (-2;0).
х 4 - 8 х 2 +16 = 0 ; х = ±2.
\х =0,
з ОуА ' (0; 16).
[у=1ъ.
4) /'(х) = 4х 3 - 16х.
/"'{х) 1снуе при х Е
4х 3 - 1 6 х = 0;
4х(х2 - 4) = 0; !
\\
х = 0 або х - ±2. 1
0; ±2 - критичн! точки. 1
\ /
0 х
п*) -2 2
5)*.* =Д±2) = 0;
= о; Гпи„ = / ( 0 ) - 1 б .
I
1. Якщо у кожнш точщ штервалу (а; Ъ) /'(х) < 0, то функщя Дх) на цьому штервалн
П А зростае • Г спадае
• Б стала • Д не спадае
• В не зростае .
2. Стащонариими точками функци /*(х) = 12х - хл е:
• А -2; 2 • Г -1; 3
• Б 0; 1 • Д 0; 5
• В -3; 4
3. Похщна функци /(х) = х 2 - х при переход! через точку з абсцисою х 0 = 0,5 (зл^ва направо)
змшюс знак з «—» на *+»>. Отже, для функци /"(х) х 0 = 0,5:
• А точка максимуму
О Б точка, в якш похщна не ишуе
• В точка, в як1й значення функци дор1внюе нулю
О Г точка м1н1муму
0 Д точка, в якш функщя не 1снуе
4. На рисунку зображено графш функци у ~ / ( х ) . Правильним е твердження:
•
1 1
А хтих
тах =1;' хли» = - 2 к
• Б Хтах = -2; хтЫ = 1
•
.•Г
В хП1(1Х = 3; хтИ( = - 5
х_ = 3; хтш = - 2 4 . •г •
л 1
о И /2
/ *
• Д хпшд. = 3; х _ = - 1
•Г М 1-4-1- ,
4-
151
5. На рисунках зображено графши функцш у = ((х), у = у = у - \1(х% у - х(л:). Виб-
рати функщю, похщна якоТ додатна при х е ( - 2 ; 2).
• А П Б . ПВ ПГ ПД
У,к «11 У*>
4
/
/
$1 * /
л"1 *Г
ч
0
/
0 X V\ у X и
6. Функщя / ( * ) = 1 - Зх - л:3 -2л: 5 на всш областа визначення;

• А зростае [ ] Б есталою • В спадае П Г парна О Д непарна
7. Для функцп /(*) = х3 - хг +1:
• А =| ПБ =0 ПВ =0 • Г хтШ = 1 • Д =1
8. Для функцп /(л:) = 2л:3 - Зх2 - 12х -1 стащонарною точкою, яка належить вщр1зку [ - 3 ; 1],
е точка:
• А Х^-1 О В Х = -2 Щ В Л: = 0 •ГЛ:=0,5. ПДХ=1
9. Функщя /(х) - х2 - 8л; + 1 9 на вццпзку [ - 1 ; 5] набувае свого найменшого значения, якщо:
• А х = -1 П Б х =0 • В * =4 • Г * =5 []Д л =2
10. Для функцГГ / ( х ) = 2соя х справедливою е ргвшсть:
• А ;пах^(х)=Г • Г ГттлНх)=Г|-||=0
ПБ ^/(х) = • Д т т / ( * ) = / ^ | = л/3
"И
• В тах
/пах.Дх)=г(-^] = 43
|-|о
II
11. Критичною точкою функцп Цх) = х4 - 50л:2 е:
• А Х --5 • Б л: = - 4 • В л; = 0 • Г л: = 5 ПД х = 4
х +2
12. Функщя /(л;) = — : — спадае, якщо:
х - 3
• А * е (-00; 3) • Г х е (3; +аэ)
• Б л: е [ - 2 ; 3) • Д хе[3; +оо)
• В л; е ( - 2 ; 3)
III
13. Знайти пром1жки зростання функци /(х) = л:3 - Зл:2 + 2.
14. Знайти найбшыие значения функци /(л;) = х - /я х на вщр!зку [е; ег\
152
IX. (нтеграл та його з а с т о с у в а н н я
Ддагностичний тест №9
§ 40. Первюна. Таблиця перв'юних

1. Для функцп Цх) = ~ - зтх первгсш мають вигляд:
X2
• А ^(х) = - — - С08Х +С • Г Р(х) = - — + созх + с

X X
• Б Е(х) = ~~ + созх + с • Д Р(х) = — - созх
X X
• В ^(х) = ~ - созх + с
X
2. Графш перв!сно1, що проходить через точку М(-1; - 3) для функщ'!
/(х) = 1 - 2х + Зх 2 - 4 х 3 мае вигляд:
• А Р(х) = х - х 2 + х 3 - х 4 - 1 П Г Р(х) = х* - х 3 + х - 1
• Б Р(х) = х-х2 + х 3 - х 4 +1 • Д Р(х) = - х 4 + х 3 +1
• В Р(х) = - х 4 + х 3 - х 2 +1
3. Функщя Р(х) = -— — ~ + с е первгсною для функцп виду:

х 2х
• А у=-х2-х"3 • Г у =-х2
• Б у=х~*-х2 х3
• в у=х- +\ 2 ад у=-*2-\
4. Для функщ! у - ЗсовЗх первшною, графш яко! проходить через точкуВ [ ; X е:
• А Р(х) = ЗвтЗх +1 • Г ад = -3*п I 0,5

• Б ад = ±-зшЗх + 0,5 3
3 • Д Дх) = $ т З х ~ 0 , 5
• В ад = вшЗх + 0,5
о
5. Перв1сною для функцп у = Зх2 - —— е функщя виду:
24х
• А ад = х 3 - 1 , 5 ^ + с • Г ад = х 3 - 3 7 х + с
• Б Р(х) = х3 +з4х+с п т = х_^3+с
• вад= зх2-Зл/1 + с з 4х
§ 41. Визначений (нтеграл. Обчислення площ| ф!*гур

1. Значения штегралу - 2 ^ х доргвнюе:
• А -6 О Б О О В -2 ПГ 2 ПД 4
II / ^ус Л
2. Обчисливши Г 4 — , отримали:
•>0 /<лс>
• АО ПБ 1 • В -1 ПГ I а д - -
2 2
153
3. Значения (4л/х - 2х)*<1х доргвнюе:
• А 22-2- ПБ -42^ ЦБ 211 ЩГ641 П д |

3 3 3 3 3
4. Геометрична фггура, утворена графжами у = х 3 , у = 0, х = 2, мае площу, що доргвнюе:
ПА 16 од.2 ПБ 4од? ПВ 2 од? П Г 0 од? ПД 1
2. Обчисливши площу фггури, обмеженог лгнгйми у = 4 - х2 та у = 2 - х, отримали вгдповгдь:

ПА 6од? ПБ 4,5 од? П В 1,5 од? П Г 3 од? ПД 5 од?
§ 40. Перв1сна.Таблиця первюних

Первюною для функц'м /(х) на заданому пром(жку називаеться функц1я Р{х), якщо
для вах х з цього пром!Жку виконуеться Р1ВНЮТЬ Г(х) =/{х).
1(Х) Р(х) Довести, що *Хх) е первгсною для Дх) на заданому промгжку.
2х х2, х е К Г(х) = (х2)' = 2х = Дх), х е К.

1
Р'(х) = (24х)' ~ 2 • * - * - Дх), х е (0; + <»).
Гх 2л/х V*.
1 1
х2 X Г(х)=: = (-<*>; 0 ) и ( 0 ; + оо).
них х —сон X ^"(х) = (-СО.? х)' = - ( - 5 Ш х ) = 5Ш X = Д х ) , X & К.

сон X Н1И X
Р'(х) = (нт х)' = сон х = Дх), х е К.
1 1 я
Р'(х) = (18 х)' = — , для всгх х , кргм х - — + ял, п е 2.
сон2х сон~х 2
1 Р'(х) - (~с18 х)' ~ -( - | = — = ?(х) для всгх х , кргм х - ял, •

-сЬёх
8Ш2Х V н'тх) н1п х
л е 2.
к Р'(х) = (кх)' = к = Дх), х е К. '
кх
к - число
х^
X Г(х) = — • 2х = х = Дх), х е К.
2
и 2
х^
хг
3 Г(*) = = 1 Зх2 « X2 = Дх), X € Д.
(т! 3
хи х^' ( XV."1 У- 1
а * -1 *'(*) = - (а + 1 ) - х а - х а - Д х ) , х € Я, а * 1.
а +1 +1 } а +1
„X ах
а
а >0 \п а 1 = (ахУ = ах1па -а*.
! 1п а !п а
№ Г(х) Довести, що Д х ) е первгсною для Дх) на заданому промгжку.
154
е* Г ( х ) = (е*)' = е * .
х >0
1 Г(х) = (/« х)' -
X X
'«Н
х * 0 х < 0
ад=(/«(-*))'=—=-.
-X X
Основна властивють первюноТ

Теорема 1.
Якщо на промгжку (а;Ь) функщя Р(х) е первгсною для /(х), то на цьому промгжку
первншою для функци Я*) буде також функщя Р(х) + С, де С ~ довгльна стала (число).
Теорема 2.
Будь-яш дв1 первгсш функци для Т1€1 самог функци вгдргзняються одна В1Д одно! на
сталий доданок.
Геометричний змгет основног властивостг первгсыох
Графши вс1х первкгаих для дано!' функци можна одержати з графша однгег з первкших
шляхом иаралельного перенесения вздовж осг Оу.
Наприклад. Якщо для функци у -4.x первгсною е функцхя У = 2хг, то первгсними е також
функци У = 2х2 - 5; У - 2х2 + 4; У - 2х2 +10; У = 2х2 + С, де С - довгльна стала.
Правила знаходження первюноТ

1. Якщо Щх) е первгсною для Их), а 0(х) - первгсною для $(х), то Р(х) + С(х) е первгсною
для функци Их) + Ж*).
2. Якщо Д х ) е первгсною для Их), а к - стале число, то кР(х) е перв!сною для к?(х).
3. Якщо Р(х)е первгсною для/(х), а к\Ь~ сталг, причому к * 0, то — Р(кх +Ь)е первгсною
к
для + Ь).
Наприклад. Знайти первгсну функци у - Их), графгк яког проходить через дану точку:
&)Г(х) = Зх2 - 6 х + 4, А(1;4); б) /(х) = бе 3 '" 2 , А(1; Ье).
ад = - в ? ! +4Х + С; т = Б . ~Е3Х-2 + с;
3 2 3
ад = х 3 - Зх2 + 4х + с; № ) = 2е3*"2 + с;
4 = I 3 - 3 I 2 + 4 1 +с; 5е = 2е31"2 + с;
4 = 2 + с; 5е = 2е + с;
с = 2. с-Зе.
Вгдповгдь: ад = х 3 - Зх2 + 4 * + 2. Вгдповгдь: ад = 2е3х~г + Зе.

I
1. Функцгя Г(х) е первгсною для функци /(х) на заданому промгжку, якщо для будь-якого х з
цього промгжку:
• А Г(х) - 0 • Г Г(х) < ад

• б гсх) = ад а д г(х)=т
• в пх)>т
155
2. Якщо на пролижку (а; Ь) функщя е первкною для /(*), то на цьому проаижку
перВ1сною для ((х) буде також функщя:
• А СР(х), С - стала • Г Е(Сх + Ь), С \ Ь - стал!

• Б Р(х) + С, С - стала П Д № ) ) с , С - стала
• В — Р(х), С - стала
С
3. Для функци1(х) = -5зшх перв1сною с ФУНКЦ1Я:
•
• АБ Е(Х)
ад == -5созх
5зтх •
|Гд Р(х)
зд = _1§Х1
• В Р(х) = 5 соз х соз х
Г- 1
4. Функщя Р(х) = ^х +— + 1е первшною для функци:
х
• А/(*)= * + Л +* П Г «Х) = 2 ^ + Х 2
2 л/Я X • Д {(х) = 24х-х2 +Х
• Б /(*) =
24х х2
• в /(дг) = 2 ^ - 4
х
5. Якщо Г(х) с первкною для {{х\ а к 1 Ь - стал! (числа), до того ж к * 0, то для [(кх + Ь)
первхсною с функщя:
• А кГ(кх+Ь) а г 1щх+Ь)
• Б -Щх + Ь) к
_ ь П Д - Р ф х + к) •
• В ЬРфх + к) к
6. Точка рухаеться прямол1шйно. Б' швидгасть виражаеться формулою ц(1) = 1 + 21. Якщо в мо-
мент часу 1 = 2 координата точки дор1внювала 5, то закон руху точки:
• А 8(1) = 12 + 1-1 П Г 5(0 = ^ + ^ 1
• Б 8(^) = г2+^ + 1 П д т =
• В 5(*) = * + * - 1
3 2
7. Якщо в момент часу 4 = 0 координата точки доргвнюе 2, а швидмсть точки по прямей ви-
ражаеться формулою о(1) = -4зт 31, то закон руху щ с ! точки:
• А 8(1)=-соз 31-- ПГ 8(0 = -соз31+-

3 3 , 4 3
• б зЦ) = --соз 31-- ПД 8(1) = -соз31+-

3 3 3 3
• в 8(г) = --соз31+-
3 3
8. Прискорення прямолшшного руху материально? точки задаеться формулою
а(4) = 2(1 +1) 2 . Якщо ц(0) = 1, то закон змши швидкостг мае вигляд:
• А Е<*) = 4 ( * + 1 ) - 1 П Г = + + 4
3 3 3
• Б ц(() = ((+1)3 - 1 ПД = -I)3 - —
• в ^ Л а + о ' Д 3 3
и О
156
9. Для функцГГ / ( * ) - 2лш — сои — перв1сною е функщя: —
2 2
• А Р(х) = зтхсозх- 2 • Г = 2соз х-1
• Б Д х ) = 2зт Х СОЗХ • Д Р(х) = -созх + 5
• В Р(х) = -зтх+1
10. Для функцГГ /(х) = — п е р в 1 с н о ю , графш якоТ проходить через точку М \ — ; ~ 1], е
соз х 14 )
функщя:
• АВД = с^* + 1 ПГ Р(х) = -Ьёх + 2

П Б Р(х) = 1ёх-2 ПД Р{х) = -с1ёх-1
П В Р(х) = *ёх +1
II
11. Для функци Цх) = 5/я 2 * + сох*х перв!сною е функщя:
2 ПД Р(х) = 2зтх- 3
П в = х
ПВ = +1
6
12. Швидшсть прямолшшного руху матер!альноТ точки задаеться формулою =
Закон руху точки можна задати формулою: л/2* + 1
ПА з(0=6л/2г + 1 - 1 ПГ «(*)== 6л/2ГТТ + *2
П в = п д «да -
П в 8(0 = бл/27+Т + 5 6
III
13. Для функцГГ /(ж) ~ -Д- - де2 знайти первюну, графш якоТ проходить через точку N(1; - 2).
х3
14. Знайти первюну Р(х) для функцп /(ж) = зт Зх-~ соз 2х, якщо ^(0) = 1.
2
§ 41. Визначений 'штеграл. Обчислення площ| ф1гур

Сукупнють вах перв!сних функцп ^(х) на пром!жку називаеться невизначеним
штегралом вщ функци I на цьому пром!Жку.
Позначаеться: т х ^ х . Читаеться: «штеграл еф вщже поде !кс».
| - знак штеграла, /(х) - шдштегральна функщя,
{(хУЛх - п1д1нтегральний вираз, х - змшна штегрування.
Якщо Р(х) - одна з первюних для пишуть: | ({х)йх = Р(х) + с.
| к{(х)с1х = к^{{х)йх, к - сопзХ; стадий множник можна виносити за знак штеграла.
| (/(.х) ± ё(х))с1х = ^{(х)с1х ± I ё(х)с1х; штеграл вщ суми функцш дор1внюе сумх штеграл1в вхд
К0ЖН01 функцп.
157
Невизначеш Приклади
штеграли
1 . | Ых = с, с - стала
а) Гх3<2х = — + е;
2. | Ых - кх +с б) | ( 2 х 2 + х - 5>2х = 1 2 х 2 й х + | х ^ х - 1 5 с ? х
2х 3 х2 _
3. \хайх = +с; а * - 1 + 5 х + с;
^ а +1 3 2
4. \^= = 2,Гх + с в) 1 ^ + 1 ^ Х = -5^-СОА'^-^ + 1 ^ + с

} л/х
_ г 1 = 5со.у( — +1 +с;
5. Г — = — +с
; X2 X I 5
6. | зт хйх = -со.? х + с
г) | созгхс1х = |1 + со$ 2х ^ = 1 1 (1 + соз 2х)с1х =
7. | соз хйх = зт х + с
+с 1 ( 1 п ^ х зт 2х
= - х + - сол- 2х + с = — + + с;
соз х 21 2 ) 2 4
9. Г - ? * - - с *X+ с
«»
«Л
Р111
XV
д) | = | [1 - ^ х = I Ох -12х~3йх -
г 1
10. ] (кх + Ъ)йх = — соз (кх + Ъ) + с
= х - о
2 *" + с = х + — + с;
2 1
-2 х2
1 1 . (соз (кх + Ъ)с1х - — зт (кх +Ъ) + с
1 (кх + Ь)а
12. $(кх + Ъ)ас1х = - +с
а +1
а * -1 = х - х + с.
11
VI1 _ Н-гЛ .
У /(х) - неперервна на промгжку I;

Р(х) - первгсна для / на промгжку I;
0 а X Р(Ь) - Р(а) - приргст первгсног.
Число Р(Ь)-Р(а) називаеться визначеним жтегралом вща до Ь функцп ({х){а е/,

Ье/).
а)]пх)4к
Позначаеться: • в
б) Р(Ь)-Р
\ПхУЛх --
а
Н — формула Ньютона—Лейбшца
/(х) - пгдгнтегральна функцгя;

1(х)Ах - пгдгнтегральний вираз;
а - н и ж н я м е ж а гнтегрування;
Ь ~ верхня м е ж а гнтегрування;
х - змгнна гнтегрування.
158
Щоб обчислити визначений штеграл | Цх)с1х, треба знайти одну з первгсних для функци
Ох), в одержаний вираз замгсть х спочатку шдставити верхню, а потам нижню межу штегру-
вання, а потгм вгд першого результату вгдняти другий.
Наприклад. Обчислити штеграли.

2 ..4,2 2 4 I 4 15 3
5 —;
\ 4 '1 4 4 4 4
IX
2
б) | соз хйх = 31П 2X = з т зт 0 = 1 - 0 = 1 ;
о 2
о X .0
Го 3 Г(-2) 3 ^
в) |(х2 +1 У1х = +X — +0п! = *+2=41;
1-2 ] 3 3
со
со
1 з
г) Г 2зт хйх - -2соз х\ = -2созп + 2 с о з 0 = 2 + 2 = 4 .
} Iо
о
Основж властивост! вйзначених штеграл1В
Ь
1) = |Пх)йх ±| §(х)(1х
а а а
Ь Ь
2) | = *| Пх)с1х; (к - стала)
а а
Ь с Ь
3) \!Шх = \Нх)Лх + \Нх)(1х', (/(х) - штегрована на [а;Ь], с е [а;&])
а а с
4) \Нх)с1х = -]Пх)с1х -
а ь
5) \Пх)йх =0
а
Геометричний змют визначеного штеграла УА
с_
Криволшшноютрапещею називаеться ф|гура, обмежена
графжом невщ'емноТ неперервноТ функци { на вщр1зку В ^ Г
[а;Ь], В1ссю0х(у =0), прямими х-а, х = Ь. 4 / / / /
0 а
ТГ
= \Нх)с1х 11
о
Якщо функщя Их) неперервна 1 невгд'емна на вщргзку [о; Ь], то штеграл |7(х)с1х доргвнюе
а
плохцг криволшгйно'х трапецп, обмеженох графгком даног функци.
Наприклад: знайти площу фггури, обмеженог графгками функцгй у = х2, х - 2 та у = 0.
Площа фггури, заштриховано! на рисунку, доргвнюе:
к
1
1
Г/,
/ \х х 3 и 3 3 3 3 3~ 3
•
^
Ул
12 I
Вгдповгдь: 2 — од2.
3
159
Наприклад: знайти площу фггури, заштриховано! на рисунку:
/
г I
5 = зт х(1х - -соз х\ = -соз я - (-соз 0) = 1 +1 =2
•> 1о
Вщповхдь: 2 од2.
Обчислення площ| трапецн за допомогою Ытеграла

о»
11и
!(х) > 0; 5 = ]№У1х 5 =
У*к У - /(*) У! к
А
V/, шштш ь
0 аУ/, X
\ т* гд
у -
а V V С .
Г(х) < 0; 5 = -1 ПхуЬх = | йх 5 +
Ик у- №
//
0 У/
0 аУ/ ь Г с X
Ш>Гг(х); 8 ^(ГгЮ-ЬШх
У»к у - /»<*) УА
к
4
У/ // У • (х)
- 0
0 а 6 0 а ь с X
8 = ]{,(х)с1х + \и(х)йх па
к —
I С
пXч с
пяр
гя
яя
1
СV
1 —
&—1 ш ш ш
г
1к?5? ШЖ//Ш
• • ву/ш/шш Ь • N -V 0 X
•
0 1 | сX|
ч
Г у;п
. ]
_
—
—
п
•
а
У/Ьуу. Л
8 = 1 гЛ
• • тжу/жж а Я
г г 10
•а
1
IX
160
1. Криволшшною трапещею е ф1гура, зображена на рисунку:
2. Якщо 5 — площа криволшпшси трапеци,

V*к
зображено'1 на рисунку, то:
% %
• А 5 = Р(а) + Рф) ч
• Б 5 = Р(а) - Рф) &
Ща 'А У/ч
• В 5 - Рф) - Р{а) а 0 в 5
• Г 8=т~На)
• Д 8=№-ГФ)
3. Криволшшна трапещя, обмежена л1н1ями у = хгп х, у = 1, а = О, Ь - —, зображена на ри-
сунку: 2
• А • Б • В ЩГ ПД
• А 5 = 2соз~ ПГ 8=2ш0
2 • Д 5 = 2 5Ш -
• Б 5=ш--сга- 2
2 2
О В 5 = соз — + зт —
2 2
5. Площа криволш1Йно1 трапеци, обмежено!' графжом функци Цх) = бдс - х2, прямими а = 1,
Ь = 3 та в^ссю Ох, доргвнюе:
Ц А 15 — П Б 1 4 - ПВ 161 ЩГ16- • Д 15
3 3 3 3
6. Площу 6,5 од2 може мати криволшшна трапещя, зображена на рисунку:
• А ПВ ПВ пг ПД
161
7. Якщо Дх) > 0(х% то площу фпури, зображеноГ на рисунку, можна обчислити за форму-
лою:
т к
• А 5 = \ГШх
а ь
У-
• Б 8 =\(Г(х)-ё(х))с1х • д
• В 5 = ]{!(х) + ё{х))ах 0 а в X
и
У;к
8. Площа фпури, зображено'Г на рисунку, дор1внюе:
• А 16 • Г21-
• Б 10-
3 • Д 5 |
2 - 0 1 X
9. Якщо ф1гура, площу якоТ треба обчислити, обмежена графшами функщй у = /(*) та
у = §(х\ то меж! штегрування можна знайти, розв'язавши:
• А р1вняння !(х) - 0 • Г нер1вн1сть /(х) > §{х)
П Б р1вняння $(х) = 0 П Д нер1вн1сть /(*) < §(х)
О В Р1ВНЯННЯ / ( х ) = &(х)
х2 .
10. Ф1гура, площу 5 яко'Г необидно обчислити, обмежена параболою у = — 1 прямою
4
у = 3 - X. Тод! 5 = - * -
П а а ~ -2, 6 = 6 П Г а = 2, Ь = -6
п Б а =-4, Ь = 3 П Д а = -6, Ь - 2
П В а = -3, Ь = 4
II
11. Площу ф1гури, зображено'Г на рисунку, можна обчислити за формулою:
п А 5 = -]{{х)с1х п г 3 = -]нх)с1х к
У>
а ь а в X
Ь 0 УА/л
ПБ 5 = ПД
а
• В 5 = ]пх)Лх
ь
л
|
12. Значения зт 2х<1х дор1внюе:
о
ПА 0,5 ПБ 0,75 Пв -1
Пг - ПД
2
III
13. Обчислити площу ф1гури, обмежено'Г лппями у = 3х, х - - 2 , х ~ 2, у = 0.
14. Знайти площу ф1гури, обмежено'Г Л1шями у = х2, у = х.
162
Вщповщ! до д!агностичних теслв
1 1 2 3 4 5
№1. Ди з алгебрашними виразами
§1 А В В Г д
§2 Д Г Г в Б
§3 В В Г А Г
§4 В В Б Г Б
§5 г В Б Б д
§6 Б В Д д д
§7 Б В Г Б В
№2. Найпроепий функци та 1хн1 граеяки
§ 8 (I частина) Б Г д А г
§ 8 (II частина) В Б В Г Б
§9 Г Г В Г В
§ Ю Г Г Д Б Д
§ 11 Д г Б в Б
§ 12 Б В Г в Д
§ 13 Б в Б В В
№3. Алгебрагчш р1вняння
§ 14 Г В В Д Б
§ 15 д А В А д
§ 16 в Г А Б Б
§ 17 А Б В Б В
№4. Алгебраачш нер1вност!
§ 18 В Б А в А
. § 19 Д А В Г В
§20 В В Д Б В
§21 А Г Б В А
№5. Прогреси
§22 Б В Б Б Б
§23 В г Б А Б
№6. Тригонометрия
§ 24 Б В А Г ' Д
§ 25 Б г Б В Б
§ 26, 27 Б А В А В
§ 28 А Б Б А Г
§ 29 А В В В Б
№7, Степенева, показникова, логарифмгчт функци
§30 Б Б В Г д
§ 31 Д А Д Б Б
§32 Б Б Б Г А
§33 Б 1 Б Б Б д
§ 34 Б Б А Б в
§ 35 В Г Б В в
§ 36 А Б В Б в
§ 37 Б д Б Б в
№8. Похщна. Застосування поххдно!
§38 В В Б А А
§39 Г В В Г А
№9. 1нтеграл та його застосування
§40 Б Б В В Г
§ 41 А Б Б А Б
»ч | Р0
N 5X1 1Н
ш Ш +
С ю | со 1М
пГ К 1 <м С4 1
«в *Ш де К л со 00 <0
к ^ 1 см мс -< 1» № 1 1 II ^ч 1
(X
Сй тН+1| СМ
СО
N 00 те
+ —• 1
п
ф К тЧ
« а со 1 -н 0
ш ! сд <3 о
1-ч | у?
« с ю 1 о
и С»Г 1! «О
-н с 1 в ^ 0
1-4 К 1-4 1 00
1 сч н 1
+ 1
ЬГ II
К|ш
ш
N
е ш
с ю
к Гсм N
+ Ч) и; с 8 1
сб +
00 Е
к |«о е е
с
+
см В
& & 1-4 00 см "н
/тН
ч к к К 1 00 у*
1 00 +1 1-4 1Л см й »н 1 М 0 0
«о
т Ч
м + а
Ф о 1 II
1 +
г Ч
1 у в 8 II
^ I со к 1 со К+1см 1
*
-н 1
н
ек 1
и
н
1=1 и
«
А, Б, В, Г
Ы я
ем
1-1 Д
Й
"к
« Рч~ Рч
Й и Й
И
Рч Я
<
п
-и
Й
< И < Й < И Й < < И Й
< Я*
Ч
1-1
И и и
« Рч" « Рч
Рч
Рн
Рн
1Н Й И Й Й Я Й и и Я я я"
<
< й
< Я < И < И <
и с"
<:
О <
г-1 я я Рч я Рч Рч Рч й Й Й Й Й < Рч Й ' «
0 ) Й И Й « |=с Й и Й я ее Й < « я 1=С я
I
Й
00 я и Й я Й 1=1 Ч И Й Й Й Рч Рч Й < Й Й
« С Рч С и д й Й Рч и Й Рч и Ч я
СО я И « я Й Й Рч Й п Ч Рч Рч с я я < Рч
ю Й я я < ьс С й Й п Рн я и я я « Рч <
Я Рч м й Й С Рч Й < << я Й с Й Й п
00 *=с я ч: Рч Й Рч Й ч Й ч Рч Й я < Рн Й п
01 А < И Й « « < Сч Й Й Рч Рч ч: с ' Й я
т ' «я. < в ч и Й и й « Рч Й Й я Рч ьс Рч
в» 00 О) о N 00 Ч1 нэ (Л а> о
ев см см 00
1-1
00 со 00 00 00 со оо оо со
тЧ
:
Зм1ст
\\ I. Дп з алгебрагчними виразами 4
/ Дгагностичний тест №1 .. 4
§ 1. Вирази 31 змшними. Стешнь з натуральним показником .' 7
Тренувальний тест 8
§ 2. Одночлен. Многочлен Ю
Тренувальний тест №2 11
§ 3. Формули скороченого множення • 12
§ 4. Розкладання многочлешв на множники 14
§ 5. Стешнь з цглим показником та його властивостг.
Стандартний вигляд числа 16
Тренувальний тест №5 . 16
§ 6. Ращональнг вирази. Допустимг значення змгнних.
Основна властивгсть дробу. Множення 1 д!дення дробгв.
Шднесення дробу до степеня 17
Тренувальний тест №6 . 19
§7. Коршь /1-го степеня. Перетворення корешв.
Дп з коренями ....21
II. Найпростшп функци, Ухш графши та властивостг . 25
Дгагностичний тест №2 . 25
§ 8. Означення функци . 25
§ 9. Найпростшп функци. Лшгйна функщя, и графш та властивостг 33
§ 10. Обернена пропорцгйнгсть. Функцгя у = х2> и графгк та властивостг 36 ^
Тренувальний тест № 10... 38
§ 11. Функци у «= та у » х 3 , гхнг графши та властивостг 40
§ 12. НаЙпростгшг перетворення графгкгв функцгй 42
§ 13. Функгдя у = ах2 + Ьх +с, й графгк г властивостг 45
. Тренувальний тест №13 . 47
Алгебрагчнг ргвняння 48
^ ; Дгагностичний тест №3 48
I § 14. Лгншнг ргвняння з однгею змгнною... 51
§ 15. Квадратнг ргвняння 53
Тренувальний тест №15 (I частина) 56
Тренувальний тест № 15 (II частина) 57
§ 16. 1ррацгональнг ргвняння ...-. 59
Тренувальний тест №16 6)0
§ 17. Системи ргвнянь з двома змшними 62
\ Й Тренувальний тест № 17 64
IV. АлтебраТчн! нергвностг 66
\ Дгагностичний тест №4.. 66
§ 18. Числовг нергвностг 69
§ 19. Лхнхйнх нерхвностх з одшею змхнною.
Системи лхнхйних нерхвностей з одшею змшною 72
§ 20. Нерхвностх другого степеня 75
§ 2 1 . 1ррацюнальнх нерхвностх 79
V. Прогреси 82
Дхагностичний тест №5 82
§ 22. Посл 1довност1. Арифметична прогресхя 83
§ 23. Геометрична прогресхя.
Нескшченно спадна геометрична прогресхя 85
VI. Тригонометр1я 88
Д1агностичний тест №6 88
§ 24. Основнх формули тригонометрп 91
Тренувальний тест №24 -95
§ 25. Тригонометричш функцп 96
§ 26. Обернена функщя. Обернет тригонометричш функцп.
Розв'язування найпростпних тригонометричних рхвнянь 102
§ 27. Найпростхшх тригонометричш ргвняння 105
§ 28. Основш способи розв'язування тригонометричних р1внянь 108
§ 29. Найпростшп тригонометричш нерхвностх 113
VI. Степенева, показникова, логарифм1чна функцп 118

§ 30. Узагальнення поняття степеня 121
§ 31. Показникова функщя 126
§ 32. Поняття логарифма 128
§ 33. Логарифмхчна функцхя 131
§ 34. Показниковх рхвняння 134
§ 35. Логарифмхчнх рхвняння..... 136
§ 36. Показниковх нерхвностх 139
§ 37. Логарифмхчнх нерхвностх 141
у . VIII. Поххдна. Застосування похвдно! 144
§ 38. Означения иоххднох. Технхка диференцхювання. 145
§ 39. Застосування иоххднох до дослщження функцп.. 148
^ IX. 1нтеграл та його застосування 153

§ 40. Первхсна.Таблиця первхсних 154
§ 41. Визначений хнтеграл. Обчислення площх фхгур 157
Вхдповхдх до дхагНостичних тестхв 163

Вхдповхдх до тренувальних тестхв. 164

Untitled

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Untitled

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

тести

ББК 22.1 я 721

Редактор А.1. Крин ко

Шдписано до друку 13.10.2009. Формат 60x84/8.

ТОВ «Нова тема»

© Б.В. ХАЯ1МОН, 2000

ЬЭВК 078617-565 084-4 О ТОВ «Нова тема», ори г'шад-макет, 2009

ГГосхбник створений з метою правильно та ефективно оргашзувати подготовку до

§ 1 . Вирази 31ЗМ1ННИМИ. Стешнь з натуральним показником

2. Серед виразгв тотожно р1вними е:

• А { ПВХ2 ОВ25 О Г 13,5 • Д 60

2. Спростивши многочлен (2х - 4 у ) - 21 ху -(3* - 8у) + -\6х - — у | - л<3 - 7 у \ отримали

• А 7х-21 у П В Ьх~-у-21ху ПД 4у~3х + 21ху

3. При а - - — значения виразу (а + 1)(<х2 - а +1) - а {а2 - 5) дорхвнюе:

§ 3. Формул и скороченого множення

2. При х = - 2 — значения виразу л;3 - (л: - 1)(х 2 + х + 1) доргвшое:

5. Значения виразу —^ — дор1внюе:

§ 4. Розкладання многочлешв на множники

2. Добуток многочлешв (х2 +1 - 2л:) (х 2 + 1 + 2х) вщповщае р1знищ квадратов:

• А л:2 - ( 1 -2л:) 2 В (х2 +1)г-4х2 []Д х2-(2х+1)2

§ 5. Степжь з цшим показником та його властивост).

3. Вираз :Ь~2 - 1 \Ь'г - 1 П1сля спрощення мае вигляд:

§ 6. Рацюнальж вирази. Допустим! значения змшних.

3. Щоб визначити область допустимих значень виразу треба:

§ 7. Коржь п-го степеня. Перетворення корен!в. ДГГз коренями

2. Скоротивши дрхб —одержали:

3. Число л/3-2>/2 -л/з + 2 4 2 с:

4. При а = 0,5 вираз ] а — - - 4а • + * + 4а доргвнюе:

5. При х = 11 а = 1 значения виразу ('4а - (а - дор1внюе:

Опорний теоретичний матер1ал

Цшим називаеться вираз, який не мютить дтення на вираз 31 змЫною.

Н а п р и к л а д . Вирази ~6х + 10, 9у - 1г - 5,— - 2 е щлими, а вирази 4 : у, ^т 4

Тотожним перетворенням виразу називаеться зам!на даного виразу тотожно

Способ и доведения тотожн остей

Наприклад. Довести тотожшсть 2 ( 3 т - 1 , 5 ) - 4,5(8т - 3) - 5(1,7 - 6 т ) - т - 2 - т .

Степенем числа а з натуральним показником п, бшьшим за 1, називаеться добу-

Степенем числа а з показником 1 називаеться саме число а.

а" =ааа... а прил>1; а'=а.

а - основа степеня, п - показник степеня, а" - п-й степЫь числа а.

Властивосп степеня з натуральним показником

2. Значениям виразу ( - 9 а + Ь): 1 ^ при а = 1, Ь = — е число:

• А -6- • Б -11- ПВ -6- ПГ 6- ОД 6 -

4. Серед поданих вираз1в тотожшстю с:

• А*2+5 ПБ* 2 -5 ПВ-* 2 +5 ЩГ 5 - * 2 ПД -5+*2

Одночленом стандартного вигляду називаеться одночлен, який мютить ттьки

а)-8,5х 7 у\ б) 9 — тъп3; в)а 4 Ь ь с 9 ; т)-ху2.

Степенем одночлена називаеться сума показниюв степен1В уах змЫних, що

Многочленом називаеться сума одночлеыв. Одночлени, як1 складають много-

Под'|бними членами многочлена називаються Т1 його доданки, як1 мають одна-

Степенем многочлена стандартного вигляду називаеться найбшьший стегшь

Множення одночлена на многочлен

Множення многочлена на многочлен

2. Степшь одночлена -1,8*1/529дор1Вню€:

3. Одночлен ах2у^ - ^ - 2 — аьх*уг ^ записаний у стандартному виглядн

• А Щ-а12хпу* ПВ ?~а»х«у« ПД |а12х"у8

5. У стандартному вигляд1 записаний многочлен:

6. Значения виразу (~х2~ — 1 +1 - — я 2 | - ( - * 2 - — ху \

9. При х + у = 9 значения виразу (х +1 )(у +1) - (* -1 )(у - 1 ) доргвнюе:

§ 3. Формул и скороченого множення

Приклади застосування формул скороченого множення

• А 0,8х1О1 | ул • В 0,8х 5 1 0,6г/2 • Д 0,8л: 1 0,ву

4. Вираз — г 12 + — г° + —, записаний як квадрат двочлена, мае вигляд:

5. Модуль р1знищ квадрат1в двох поелщовних натуральних чисел е число:

7. Значения виразу 8Ь3 +6аЬ(а -2Ь) + (а - 2 Ь ) 3 :

• А2+5 ПБ 2 -5 ПВ-* 2 +5 ЩГ 5 - * 2 ПД -5+*2