1

1 іншомовна освіта – це цілісний, організований процес навчання, виховання і

розвитку майбутніх фахівців у межах дисципліни «іноземна мова», що сприяє
становленню досвіду творчої діяльності, духовному розвитку особистості та
формуванню культури з урахуванням напряму підготовки.
2 Полікультурна освіта – це частина професійної освіти, спрямована на
засвоєння культурно-освітніх цінностей інших культур на основі знання
особливостей своєї етнокультурної групи, а також взаємодії всіх культур на
принципах взаємопорозуміння, толерантності, діалогу та плюралізму, що є
засобом протистояння дискримінації, расизму, шовінізму. Полікультурна освіта
здійснюється шляхом уведення полікультурного компоненту у викладання
дисциплін гуманітарного, соціально-політичного та етико-педагогічного циклу.
Полікультурна освіта студентської молоді функціонально пов’язана з
двомовною або багатомовною освітою.
3 Ф. Бацевич уважає, що міжкультурна освіта – це “сфера гуманітарного
знання, скерована на практичне випрацювання навичок ефективної
міжкультурної комунікації”
Ключовим поняттям міжкультурної освіти є формування толерантності до
представників інших культур
Міжкультурна освіта стосується конфлікту, що постає з різниці норм та
цільностей між своєю та іноземноюкульутрю на стику цих культур. Конфлікт
спричинює неточності і має тенденцію змежувати власні висновки. Саме тому
розуміння становлення своєї культури повинно бути підкріплено досвідом
перебування у чужій культурі. Саме тому м.к. освіти збагачує індивідів в обох
напрямках.
2
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
базової середньої освіти
Цей Державний стандарт визначає вимоги до обов’язкових результатів навчання
учнів на рівні базової середньої освіти, загальний обсяг їх навчального
навантаження, розподілений за освітніми галузями, структуру та зміст базової
середньої освіти.
Метою базової середньої освіти є розвиток природних здібностей, інтересів,
обдарувань учнів, формування компетентностей, необхідних для їх соціалізації
 та громадянської активності, свідомого вибору подальшого життєвого шляху та
самореалізації, продовження навчання на рівні профільної освіти або здобуття
професії, виховання відповідального, шанобливого ставлення до родини,
суспільства, навколишнього природного середовища, національних та
культурних цінностей українського народу.
Реалізація мети базової середньої освіти ґрунтується на таких ціннісних
орієнтирах, як:
 повага до особистості учня та визнання пріоритету його інтересів, досвіду,
власного вибору, прагнень, ставлення у визначенні мети та організації
освітнього процесу, підтримка пізнавального інтересу та наполегливості;
 забезпечення рівного доступу кожного учня до освіти без будь-яких форм
дискримінації учасників освітнього процесу;
 дотримання принципів академічної доброчесності у взаємодії учасників
освітнього процесу та організації всіх видів навчальної діяльності;
 становлення вільної особистості учня, підтримка його самостійності,
підприємливості та ініціативності, розвиток критичного мислення та
впевненості в собі;
 формування культури здорового способу життя учня, створення умов для
забезпечення його гармонійного фізичного та психічного розвитку, добробуту;
 створення освітнього середовища, в якому забезпечено атмосферу довіри, без
будь-яких форм дискримінації учасників освітнього процесу;
 утвердження людської гідності, чесності, милосердя, доброти, справедливості,
співпереживання, взаємоповаги і взаємодопомоги, поваги до прав і свобод
людини, здатності до конструктивної взаємодії учнів між собою та з дорослими;
 формування в учнів активної громадянської позиції, патріотизму, поваги до
культурних цінностей українського народу, його
історико-культурного надбання і традицій, державної мови;
 плекання в учнів любові до рідного краю, відповідального ставлення до
довкілля.

3
Сьогодні для більшості країн характерне етнічне та культурне розмаїття.
Міжнародний діалог учених та діячів мистецтва, мобільність кваліфікованих
спеціалістів, міграція тощо призводять до того, що в одній країні можуть
проживати люди, які належать до різних культур. У дослідженнях фахівців з
проблем полікультурності, сучасне українське суспільство характеризується як
багатокультурне. Особливість суспільної та культурної ситуації, що історично
склалася в Україні, дослідники бачать в тому, що територія України була
поділена між мовними та етнічними групами, державами, релігіями,
політичними та культурними системами тощо. Саме тому проблема
полікультурної освіти в Україні є актуальною і своєчасною. Важливим аспектом
полікультурної освіти є поняття культури особистості як цілі і фактора освіти.
На основі цього у більшості сучасних педагогічних досліджень мова йде не про
формування окремих професійних якостей і властивостей особистості, що
суперечить закономірностям її розвитку, а про створення умов, що потребують
повноцінного прояву і розвитку особистісних функцій людини. При цьому
відбувається і реформування традиційної знаннєвої моделі освіти, яка в умовах
реалізації нової парадигми розглядається як складова частина культурологічної
підготовки особистості, перетворюючись з її цілі у засоби.

В Україні полікультурна освіта є частиною національної, про це свідчать

положення Національної доктрини розвитку освіти, в яких зазначається
необхідність виховання людини демократичного світогляду, яка дотримується
громадянських прав і свобод, з повагою ставиться до традицій, культури,
віросповідання та мови спілкування народів світу. Національна доктрина
розвитку освіти наголошує на тому, що освіта утверджує національну ідею,
сприяє національній ідентифікації, розвитку культури українського народу,
оволодінню цінностями світової культури, загальнолюдськими надбаннями.
Водночас серед пріоритетів громадянського виховання відзначається розвиток у
молодого покоління шанобливого ставлення до історії та культури всіх
корінних народів і національних меншин, які проживають в Україні,
формування культури міжетнічних відносин. Освіта також реалізує право
національних меншин на збереження й розвиток етнокультури, її підтримку та
захист державою.
У Державному стандарті базової й повної середньої освіти також висвітлюються
ідеї полікультурності. Зокрема, зміст базової і повної середньої освіти створює
передумови для всебічного розвитку особистості і визначається на засадах
загальнолюдських та національних цінностей, науковості і систематичності
знань, їх значущості для соціального становлення людини, гуманізації і
демократизації шкільної освіти, взаємоповаги між націями і народами,
світського характеру школи. Ідеї полікультурності висвітлені також в
концепціях, затверджених Міністерством освіти і науки України починаючи з
2000 року: Концепція 12-річної загальної середньої освіти, Концепція
громадянського виховання, Концепція національного виховання студентської
молоді.
Для культурної глобалізації характерне поширення інформаційного простору, в
якому відбувається взаємопроникнення культур, розвиток полікультурної
освіти.
Світова спільнота прагне до створення глобальної стратегії освіти людини.
Необхідність інтеграції України у світове співтовариство — практичне
завдання, яке охоплює і галузь освіти. Українська освіта може і має бути
відкритою всім культурам, не розчиняючись в них, а вступаючи з ними в
діалогічні відносини. Перед сучасною освітою висувається ряд завдань,
спрямованих на розвиток здатності оцінювати явища з позиції іншої людини,
різних культур, іншої соціально-економічної формації, вирішення яких
можливе, в тому числі, за рахунок розвитку полікультурної освіти. У зв’язку з
цим, особливої актуальності набуває вивчення сучасних наукових підходів до
вивчення проблеми полікультурної освіти. Як правило, розуміння
полікультурної освіти зводиться до міжнаціональних, релігійних і тому
подібних аспектів.
Запровадження полікультурної освіти як наскрізного принципу, який має бути
покладено в основу всієї навчально-виховної діяльності від дошкільних
навчальних закладів до університетів, а також позашкільних освітніх установ, є
дуже важливим. Він передбачає створення рівних можливостей для кожної
особистості на освіту й культурний розвиток (незалежно від її культурної,
релігійної та соціальної приналежності); сприяє формуванню відкритого
демократичного суспільства; запобігає дискримінації за расовими і
національними ознаками, усуваючи почуття зверхності однієї раси чи нації над
іншою; підтримує повагу до людини, розвиваючи усвідомлення цінності кожної
окремої особистості, здатність до співчуття; пропагує соціальну рівність.
Аналіз базової середньої освіти
Сьогодні освіта України переживає процес «перезавантаження»: вводяться нові
Державні освітні стандарти, оновлені програми, підручники. Реальність стрімко
змінюється: суспільство інформатизується, Україна все більше інтегрується в
світовий простір. Ці фактори ставлять перед освітою інші завдання.
Держстандарти і навчальні програми мають відповідати вимогам часу, тобто в
них мають бути закладені найновіші досягнення науки, технологій, педагогічної
думки, новий освітній зміст. Адже в освіті, крім змісту викладання, все інше —
доповнення. Можна ставити різні бали, поєднувати, роз’єднувати предмети, але
якість освіти визначається новими стандартами. І вони не повинні бути чимось
застиглим, навпаки — це жива матерія, яка кожні 15—20 років має змінюватись.
Оскільки нагромаджуються нові знання, нові психологічні підходи, педагогічні
методики, навіть діти стають іншими.
Сутність змін пов’язана з необхідністю впровадження компетентнісно
спрямованої освіти. Реалізувати завдання, виголошені у стандартах, можна за
умови, якщо навчально-виховний процес в школі буде «спрямовано на розвиток
активності, самостійності, творчих можливостей кожного школяра, оскільки
суспільство потребує особистостей, здатних свідомо діяти, приймати власні
рішення, швидко адаптуватися до змін».
Основною особливістю нового Державного стандарту є орієнтація вимог до
рівня підготовки випускників на досягнення компетентностей. 
Орієнтація на досягнення компетентностей задає принципово іншу логіку
організації загальної освіти, а саме логіку вирішення завдань і проблем,
причому не тільки і не стільки індивідуального, скільки групового, парного,
колективного характеру. Відповідно перед учителем, якщо він хоче в якості
освітнього результату мати компетентність учнів, постає завдання не
примушувати, а мотивувати їх до тієї чи іншої діяльності, формувати потребу у
виконанні тих чи інших завдань, сприяти отриманню досвіду творчої діяльності
та емоційно-ціннісного ставлення до знань і до процесу їх отримання.