КЛАСИФІКАЦІЯ

Засоби, що діють на пресинаптичне закінчення:

геміхоліній — блокує зворотньє захоплення холіну;

везамікол — блокує вхід ацетилхоліну в везикули;
аміноглікозиди - перешкоджають входу Са 2+ у пресинаптичне закінчення;
ботулотксин — блокує транспортні білки Ах.

Засоби, що діють на постсинаптичну мембрану:

М-холіноблокатори
неселективні: атропін, метацин, скополамін (гіосцин), папаверин, тропікамід, умеклідинум;
селективні: М1 — пірензепін (гастроцепін); М3 — іпратропію бромід, тіотропію бромід;
уроселективні: оксибутинін, толтеродин.
Н-холіноблокатори
гангліоблокатори: бензогексоній, пірилен, гігроній, пентамін;
міорелаксанти: деполяризуючі: дитилін та антидеполяризуючі: тубокурарин, панкуроній,
піпекуроній, атракурій, рокуроній, мівакурій.

Центральні Н-холіноблокатори
амізил, циклодол.

Холіноблокуючі засоби
М-холіноблокатори є конкурентними антагоністами медіатора ацетилхоліну та лікарських
засобів групи холіноміметиків щодо М-холінорецепторів ЦНС і внутрішніх органів.
Конкурентний антагонізм носить односторонній характер, так як фізикохімічна спорідненість
холіноблокаторів до рецепторів в сотні і тисячі разів вище, ніж афінітет холіноміметиків.
Ефекти холіноміметіков легко усуваються холіноблокаторами, а після застосування холіноблокаторів
оліноміметики не чинять фармакологічної дії.
М-холіноблокатори, порушуючи функцію холінергічних синапсів, викликають дисбаланс
медіаторних систем, припиняють вплив на органи парасимпатичної нервової системи, що
супроводжується переважанням симпатичних ефектів.
Холіноблокуючі засоби зменшують вплив холінергічної іннервації на внутрішні органи і
системи організму (екскреторні залози, серцево-судинну і нервову системи тощо).
Холіноблокуючі препарати класифікуються у відповідності до дії на типи холінорепепторів:
I. м-Холіноблокатори рослинного походження: атропіну сульфат, екстракт беладони, платифіліну
гідротартрат, скополаміну гідробромід, скополаміну бутилбромід, гоматропін, іпратропію бромід,
пірензепін.
II. н-Холіноблокатори.
1. Гангліоблокатори - н-холіноблокатори із вибірковою дією на вегетативні ганглії: бензогексоній,
пірилен, пеитамін, гігроній.
2. Міорелаксанти - н-холіноблокатори із вибірковою дією в області закінчень рухових нервів:
тубокурарину хлорид, суксаметонію йодид (дитилін), піпекуронію бромід (ардуан).
III. м-, н-Холіноблокатори (центральні холіноблокатори): амізил, тригексифенідилу гідрохлорид
(циклодол).
Засоби, що блокують м- та н-холінорецептори (центральні м-, н-холіноблокатори)
До засобів, що блокують м- і н-холінорецептори, належить ряд сполук, для яких характерна
блокуюча дія не тільки на периферичні, але й на центральні холінорецептори. У зв’язку з їх
властивістю блокувати м- і н-холінорецептори ЦНС такі речовини називають центральними
холіноблокаторами.
До них відносяться: циклодол, амізил.
Циклодол пригнічує центральні і периферичні м- і н-холінорецептори.
Показання. Препарат призначають при хворобі Паркінсона та інших патологічних станах,
пов’язаних із ураженням екстрапірамідної системи. Циклодол ефективний при явищах
паркінсонізму, що розвинулись на фоні фармакотерапії антипсихотичними засобами. Для зменшення
слинотечі при хворобі Паркінсона.
Побічні ефекти. Сухість у роті, серцебиття, порушення акомодації.
Протипоказання. Глаукома, затримка сечовипускання, фібриляція передсердь.
Амізил має виражену седативну і анксіолітичну дію, яка пояснюється пригніченням м
холіноренепторів ретикулярної формації головного мозку. Амізил посилює дію речовин
наркотичного типу і наркотичних анальгетиків. Має протисудомну активність, пригнічує кашльовий
рефлекс. Для нього також характерна периферична м-холіноблокуюча дія (зменшує спазм
гладеньких м’язів, розширює зіниці, пригнічує секрецію залоз). Крім того, у амізилу є
анестезуючі, протигістамінні і антисеротонінові властивості.
Показання. Препарат використовують при неврозах і неврозоподібних станах, для премедикації.
Побічні ефекти пов’язані з його атропіноподібною дією.
Препарат протипоказаний при глаукомі.

Засоби, що блокують м-холінорецептори (м-холіноблокатори)

Чинять місцеву дію на око і резорбтивну дію.
До речовин, які мають переважно м-холіноблокуючу активність, належать:
а) алкалоїди рослинного походження - атропіну сульфат (алкалоїди блекоти, беладони, дурману та
ін.), скополаміну гідробромід, платифіліну гідротартрат. екстракт красавки сухий) - похідні
третинного азоту (добре проникають через гематоенцефалічний бар’єр, впливають на периферичні і
центральні м-холінорепептори);
б) синтетичні препарати - іпратропію бромід (атровент), пірензепін (гастроцепін) – четвертинні
аміни (не проникають через гематоенпефалічний бар’єр і блокують тільки периферичні м-
холіноренептори).
Фармакодинаміка.
-Снижение функций желез внешней секреции, за исключением молочных желез
-Снижение тонуса и перистальтики гладких мышц желудочно-кишечного тракта, бронхов,
мочевыводящих путей

м-Холіноблокатори зумовлюють наступні ефекти:

1. Вплив на око.
Блокуючи М3-холінорецептори, розслаблюють круговий м'яз райдужки і війковий м'яз.
При цьому виникають такі ефекти:
Розширюється зіниця (мідріаз - параліч кругового м'яза і переважання тонусу її антагоніста –
радіального м'язу), підвищується внутрішньоочнпй тиск (утруднюється відтік внутрішньоочної
рідини через кут передньої камери ока, закритий потовщеною радужкою), виникає параліч
акомодації, штучна далекозорість або циклоплегія (розслаблений циліарний м'яз натягує цинову
зв'язку і капсулу кришталика, кришталик стає плоским і створює чітке зображення на сітківці від
далеко розташованих об'єктів), світлобоязнь (фотофобія). Зіниця розширюється внаслідок
розслаблення м’яза-звужувача зіниці. При цьому райдужна оболонка потовщується, кути передньої
камери ока закриваються, утруднюється відтік внутрішньоочної рідини і внутрішньоочнпй тиск
підвищується, тому м-холіноблокаторн протипоказані при глаукомі - підвищеному
внутрішньоочному тиску.
При застосуванні атропіну розширення зіниць триває 7 – 10 днів, параліч акомодації - 8 - 12 днів.
Скополамин діє на око сильніше, але менш тривало (3 - 5 днів).
Платифиллин викликає помірний мідріаз протягом 5 - 6 год без супутнього паралічу акомодації.
2. Вплив на залози зовнішньої секреції.
Пригнічується секреторна активність залоз зовнішньої секреції: слинних, бронхіальних, потових,
шлункових та кишкових. Проявляється сухістю в роті і утрудненим ковтанням, сухістю шкіри,
зниженням секреції шлункового соку, зменшенням продукції бронхіального слизу. Зниження
потовиділення може призвести до підвищення температури тіла (гіпертермія).
3. Вплив на серце.
Прискорюється пульс (тахікардія) - як наслідок ослаблення (припинення) вагусних впливів на серце і
переважання симпатичної імпульсації, покращується атріовентрикулярна провідність.
4. Вплив на непосмуговану (гладком ‘язову) тканину.
Розслаблення непосмугованої м’язової тканини внутрішніх органів (спазмолітична дія). Оскільки
блукаючий нерв зумовлює тонус і скорочення непосмугованої м’язової тканини, м-холіноблокатори
створюють умови, за яких клітини втрачають здатність сприймати вагусну імпульсацію, що
призводить до розслаблення волокон даної м’язової тканини і ліквідації м’язового спазму (травного
каналу, бронхів, сечоводів і сечового міхура, жовчного міхура і жовчних проток). Тому препарати
цієї групи в поєднанні зі знеболюючими засобами широко застосовують при кишковій, печінковій та
нирковій кольках. Платифіліну гідротартрат має найпотужнішу спазмолітичну дію, тому що, крім м-
холіноблокади, здійснює прямий спазмолітичний вплив. Він також може пригнічувати
судиноруховий центр та знижувати артеріальний тиск.
5. Проявляється дія на ЦНС у препаратів, які проникають через гематоенцефалічний бар’єр.
Атропіну сульфат проявляє двофазну дію на функцію ЦНС.
У першу фазу - збуджує ЦНС і, у разі передозування, зумовлює занепокоєння, рухове і мовне
збудження, психоз (затьмарення свідомості, галюцинації, марення).
У другу фазу – пригнічує функцію ЦНС, що супроводжується снодійним ефектом.
Скополаміну гідробромід, навпаки, переважно пригнічує ЦНС, ослаблює вестибулярні розлади
(запаморочення, порушення рівноваги), значно гальмує передачу збудження з пірамідних шляхів на
мотонейрони спинного мозку.

Атропін - рацемічна суміш ліво- і правообертальних оптичних ізомерів алкалоїду гіосціаміну -

складного ефіру циклічного аміноспирту тропіну та ароматичної тропової кислоти.
Атропін належить до неселективних М-холіноблокаторів, тобто блокує всі підвиди М-
холінорецепторів, внаслідок чого спектр його фармакологічної дії досить широкий.
Ефекти атропіну та їх застосування:
Вплив атропіну на серцево-судинну систему:
1) Блокада  М2- рецепторів на мембрані пейсмейкерних клітин синоатріального вузла → тахікардія
(позитивна хронотропна дія)
2) Блокада М2-рецепторів на кардіоміоцитах атріо-вентрикулярного вузла →час проведення
нервових імпульсів по АV-вузлу коротшає (позитивна дромотропна дія)
3) На скоротливі кардіоміоцити шлуночків серця атропін суттєво не впливає.
4) При застосувані атропіну в терапевтичних дозах рівень АТ практично не змінюється
Застосування: лікування брадикардії і АV –блокади.
Вплив атропіну на дихальну систему:
1) Блокада М3-рецепторів на мембрані гладком'язових клітин бронхів→
зниження їх тонусу і бронхи розширюються.
М3-холінорецептори в основному локалізовані в великих і середніх бронхах, тому холінолітики
розширюють переважно ці відділи бронхіального дерева, мало впливаючи на тонус дрібних бронхів і
бронхіол;
2) Блокада М3-рецепторів на клітинних мембранах залоз трахеобронхіального дерева → зменшується
їх секреція.
Застосування: бронхообструктивний синдром. 
Вплив атропіну на шлунково-кишковий тракт:
1) Блокада М3-рецепторів на мембранах гладком'язових клітин шлунково-кишкового тракту →
зниження тонусу мускулатури кишечника і жовчовивідних шляхів, зменшення амплітуди і частоти
перистальтичних скорочень шлунка, дванадцятипалої кишки, тонкого і товстого кишечника;
2) Блокада  М3-рецепторів на мембранах клітин секреторного апарату шлунково-кишкового тракту→
пригнічення секреції залоз.
Застосування: в якості спазмолітичних і болезаспокійливих засобів при виразкової хвороби
шлунка, кишкових кольках, ЖКХ та інших захворюваннях, що супроводжуються спазмом
мускулатури органів черевної порожнини.
Вплив атропіну на сечовивідну систему:
1) Блокада  М3-холінорецепторів на мембранах гладком ʹязових  клітин сечового міхура і сечоводів
→ розслаблення, що тягне за собою уповільнення спорожнення сечового міхура.
Застосування:  ниркова коліка. 
Вплив атропіну на залози зовнішньої секреції: (носоглоткові, потові, слізні).
1)Блокада М3-холінорецепторів на клітинних мембранах цих секреторних органах →  пригнічення
секреції залоз, що клінічно проявляється сухістю в носі, відчуттям «піску» в оці і т.д.
Вплив атропіну на центральну нервову систему:
Атропін в терапевтичних дозах має слабкий вплив на ЦНС (тонізує дихальний центр, збуджує центр
блукаючого нерва). У токсичних дозах викликає занепокоєння, дратівливість, дезорієнтацію, яскраві,
страхітливі зорові галюцинації, марення, клоніко-тонічні судоми.
Атропін також використовується для премедикації : при наркозі чинить протиблювотну дію,
перешкоджає зупинці серця, знижує секрецію слини, бронхіального і ларінгеального слизу, тому
зменшує ризик розвитку бронхоспазму і рефлекторного ларингоспазму, крім того, тонізує дихальний
центр.
Атропін також використовується при отруєнні М-холіноміметиками.
Атропіну сульфат швидко абсорбується з травного каналу, повільніше - з кон’юнктивального
мішка і шкіри. Близько 50 % прийнятої дози зв’язується з білками плазми крові. Проникає крізь
плаценту. Виявляється в секретах залоз (потових, молочних). Час розподілу атропіну в організмі
близько 6 год, а Т | - від 13 до 38 год. Після внутрішньом’язової ін’єкції близько 80 % препарату
виводиться з сечею протягом доби, причому 50 % у формі метаболітів, а решта в незміненому
вигляді. Біотрансформується в печінці.

Скополамін
Застосування: Для профілактики нудоти і блювоти при морській та повітряній хворобі застосовують
скополамін в складі таблеток «АЕРОН». Протиблювотний ефект «аерону» зберігається 4 - 6 г. При
необхідності тривалої профілактики використовують трансдермальну терапевтичну систему -
пластир «ТРАНСДЕРМ-СКОП ", що містить скополамін. Скополамин в терапевтических дозах
угнетающее действует на ЦНС (общее успокоение, сонливость, возможна амнезия – ухудшение
памяти).

Платифіліну гідротартрат - сіль алкалоїду жовтозілля широколистого, діє подібно до атропіну.

Менше ніж атропін і скополамін збуджує серце і гальмує секреторну активність залоз, але
набагато сильніше розслабляє гладенькі м'язи, так як має окрім М- холіноблокуючої дії
міотропний спазмолітичний ефект. Центральні ефекти платифіліну обмежуються помірним
пригніченням судиннорухового центру.
Применение: почечная колика, спазм сосудов головного мозга и периферических сосудов.
Добре абсорбується у травному каналі. Після закапування в око 1-2 % розчину платифіліну
гідротартрату через 15-20 хв виникає мідріаз, що триває 9-12 год. Спазмолітична дія платифіліну
зумовлена не тільки блокадою м-холінорецепторів непосмугованих м'язів, а й додатковою прямою
папавериноподібною міотропною дією препарату. На відміну від атропіну, платифілін активніше
блокує гангліонарні н-холінорепептори, проте слабше впливає на функцію секреторних органів і
серця. Застосовують переважно як спазмолітик у випадках кишкової, печінкової і ниркової кольки.
Необхідність у замінниках атропіну виникла у зв’язку з тим, що в алкалоїдів беладони відсутня
висока вибірковість дії по відношенню до м-холінорецепторів різних органів. Наприклад, доза
атропіну, необхідна для лікування органів шлунково-кишкового тракту, завжди викликає небажані
реакції з боку серцево-судинної системи і ЦНС. Тому були синтезовані ліки з більшою вибірковістю
дії.
Четвертинна похідна атропіну - іпратропію бромід (атровент) - здійснює антихолінергічиу
дію, блокуючи переважно м-холінорецептори бронхів.
-Эффект ч/з 30 мин, длительность 5-6 ч
-Не избирательно блокирует М-Х/Р (М1, М2, М3)
-М3-Х/Р бронхов и бронхиальных желез - расширение и снижение секреции.
-М2-Х/Р пресинаптической мембраны – усиление выделение АцХ → вытеснение препарата из связи
с М3-Х/Р →продолжительность действия ↓
Використовують його у вигляді аерозолю при хронічних обструктивних бронхітах та інших
бронхоспастичпих станах, пов’язаних із підвищеною збудливістю блукаючого нерва. При
необхідності препарат можна використовувати у поєднанні з іншими бронхорозшпрюючими
засобами.

Пірензепін (гастроценін)
-Преимущественно блокирует М1 холино-рецепторы
-Угнетает выделение гистамина энтерохромаффноподобными клетками желудка
-Снижает секрецию НСL париетальными клетками
Дія пірензепіну па шлункову секрецію зумовлена блокадою м,-холінорецепторів на рівні
інтрамуральних гангліїв і виключенням стимулюючого впливу блукаючого нерва на шлункову
секрецію. Додатково пепарат виявляє гастроцитопротекторну дію (захищає слизову оболонку
шлунка). Препарат не проявляє центральної холінолітичної дії.
Використовують пірензепін для лікування гострих і хронічних виразок шлунка і
дванадцятипалої кишки, гастритів із підвищеною кислотністю шлункового соку. Доцільно
призначати препарат у сполученні із блокаторами Н,-гістамінових рецепторів та антацидними
засобами.
Побочное действие: сухость во рту (уменьшает секрецию слюнных желез).
Тропикамид (Мидриацил)
Мидриаз наступает через 5-10 мин длится 6 ч.
Паралич аккомодации через 20-40 мин , длится 1-2 ч.
Циклопентолат
Мидриаз и паралич аккомодации продолжительностью 20-24 ч.
Гоматропин
Мидриаз и паралич аккомодации продолжительностью 15-20 ч.
Гиосцина бутилбромид (Бускопан)
Применение: спазмолитическое средство при спазмах желудка, кишечника, желче- и
мочевыводящих путей, в комплексной терапии синдрома раздраженного кишечника, ЯДЖ и 12-
перстной кишки
Толтеродин (Детрузитол)
Оксибутинин (Дриптан)
Блокируют М 3 Х/Р гладких мышц мочевого пузыря
Расслабляют детрузор, уменьшают его спонтанное сокращение
Применение: гиперактивный мочевой пузырь, энурез у детей старше 5 лет.
Показання в офтальмології: 
- ірит (запалення райдужної оболонки).
Препарати викликають хімічну іммобілізацію райдужки внаслідок розширення зіниць і ослаблення їх
реакції на світло; місцеву анестезію за типом дії кокаїну; сплощення кришталика зі збільшенням
відстані між ним і запаленої радужкою, що попереджує зрощення (задні синехії).
- підбірка окулярів.
Препарати  використовують для виключення акомодаційної діяльності кришталика і визначення
справжної рефракції ока
- огляд очного дна.
Використовують препарати, що викликають  нетривалий мідріаз - платифілін,
гоматропин (розширюють зіниці протягом 10-20 год), тропікамід (розширює зіниці протягом 1-6
год).
Показання до застосування м-холіноблокуючих препаратів:
1. Спазм непосмуговапої м’язової тканини кишечнику, ниркова і печінкова кольки. Найчастіше
використовують атропін, илатифілін.
2. Бронхіальна астма. У період між нападами частіше призначають іпратропію бромід інгаляційно, бо
вій практично не всмоктується з просвіту бронхів і тому побічні ефекти, властиві атропіну
(підвищення внутрішньоочного тиску, тахікардія, атонія кишечнику, порушення функції ЦНС),
проявляються значно рідше. Інколи для лікування бронхіальної астми використовують платифіліну
гідротартрат. Атропіну сульфат не можна застосовувати для лікування бронхіальної астми, оскільки
він сприяє накопиченню у бронхах густого тягучого секрету.
3. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, гіперацидні стани. Препарати знижують
секрецію залоз шлунка та кишок, пригнічують скорочення непосмугованої м’язової тканини,
сприяють зменшенню больового синдрому.
Застосовують платифіліну гідротартрат (діє слабше, ніж атропін, але у нього меншою мірою
виражені побічні ефекти - тахікардія, сухість у роті, параліч акомодації, підвищення
внутрішньоочного тиску) та пірензепін (гастроцепін). Препарат блокує м-холінорецептори
інтрамуральних гангліїв шлунка і знімає стимулюючий вплив блукаючого нерва на секрецію,
пригнічує секрецію хлористоводневої кислоти і пепсиногену, знижуючи загальну активність
шлункового соку.
4. В анестезіологічній практиці ці препарати вводять перед наркозом для зняття побічних впливів,
зумовлених збудженням блукаючого нерва (посилення секреції слинних і бронхіальних залоз,
ларинго- та бронхоспазм, рефлекторна брадикардія). Призначають головним чином атропіну
сульфат.
5. Оскільки м-холіноблокатори розширюють зіницю (мідріаз) і паралізують акомодацію, їх
використовують з метою дослідження очного дна і під час підбирання окулярів. Призначають
препарати короткочасної дії - тропікамід (мідріацил). Навпаки, при гострому запаленні (ірит,
іридоцикліт та ін.) і травмах ока застосовують атропін, який на тривалий час розширює зіннцю і
створює функціональний спокій її м’язам – «іммобілізуюча пов’язка». Природно, що у разі
підвищеного внутрішньоочного тиску (глаукома) ці препарати не призначають (протипоказані).
6. Вестибулярні розлади (запаморочення, нудота, порушення рівноваги), синдром Меньєра, морська
хвороба. Призначають скополаміну гідробромід і таблетки “Аерон”, що також містять гіосціамін
(лівообертальний ізомер атропіну).
7. Отруєння м-холіноміметиками та антихолінестеразними засобами. Призначають атропіну сульфат
у великих дозах.
8. Брадиаритмії та атріовентрикулярні блокади.
9. У стоматологічній практиці м-холіиоблокатори (атропіну сульфат) використовують при операціях
для зниження секреції слинних залоз, з метою запобігання ларингоспазму, нудоті та іншим побічним
ефектам, спричиненим збудженням блукаючого нерва. У разі передозування м - холіноблокаторів
(отруєння) відзначаються сухість і гіперемія шкіри, гіпертермія, сухість у порожнині рота і глотки
(утруднюються ковтання, мова), порушується акомодація (хворий погано бачить), максимально
розширюються зіниці, з’являється світлобоязнь, різко прискорюється пульс (тахікардія),
сповільнюється перистальтика (закреп). У випадку отруєння атропіном або рослинами, що його
містять (блекота, беладона, дурман), до перерахованих симптомів додаються рухове і мовне
збудження, психоз, а у тяжких випадках - судоми і коматозний стан. Смерть настає від паралічу
дихального центру. У випадку отруєння атропіну сульфатом внутрішньовенно вводять галантаміну
гідробромід (антихолінестеразний засіб), який добре проникає в ЦНС. Цей засіб знімає психічні
розлади, нормалізує дихання і серцевий ритм. В інших випадках лікування проводять відповідно до
загальних принципів боротьби з отруєннями (видалення отрути, яка не всмоктується, з місця її
введення; стимуляція елімінації отрути; підтримання життєво важливих функцій; штучна вентиляція
легень; форсований діурез; очищення крові за допомогою спеціальних сорбентів).
Побочные эфекты:
-Сухость слизистых оболочек, дисфагия, дисфония
-Тахикардия
-Повышение внутриглазного давления, приступ глаукомы
-Запор, задержка мочи
-Образование бронхиальных пробок у больных бронхиальной астмой
-Перегрев
Засоби, що блокують н-холінорецептори (н-холіноблокатори, н-холінолітики)
н-Холіноблокаторп включають дві групи:
1) гангліоблокатори - засоби, які блокують н-холінорецептори симпатичних та парасимпатичних
гангліїв;
2) курареподібні засоби, або міорелаксанти периферичної дії, які блокують н-холінорецептори
нервово-м’язових синапсів.
Міорелаксанти периферичної дії (курареподібні засоби)
Міорелаксантами (курареподібними засобами) називають речовини, які призводять до
тимчасового оборотного розслаблення або паралічу скелетних м’язів.
Кураре - екстракт із соку південноамериканської рослини, виду Strychnos, який використовували як
отруту для стріл, що паралізує тварин. Параліч при дії кураре зумовлений припиненням передачі
збудження з рухових нервів на скелетні м’язи.
Основна діюча речовина кураре - алкалоїд d-тубокурарин. Нині відомо багато інших
курареподібних препаратів. Механізм дії цих засобів полягає в утворенні комплексу з н-
холінорецепторною ділянкою мембрани м’язового волокна (постсинаптична мембрана).
Залежно від функціональних властивостей утвореного комплексу міорелаксанти діляться на 2
групи:
1) засоби антидеполяризуючої (недеполяризуючої) дії;
2) засоби деполяризуючої дії.
Антидеполяризуючі (недеполяризуючі) засоби - піпекуронію бромід (ардуан), векуронію
бромід (норкурон), рокуронію бромід (есмерон), тубокурарину хлорид, мівакурію хлорид,
панкуронію бромід, векуронію бромід, атракурію бесилат. Ці препарати (бісчетвертинні амонієві
сполуки) при внутрішньовенному введенні зумовлюють швидке розслаблення скелетних
м’язів, яке триває 30-60 хв. Спочатку розслабляються м’язи голови та шиї, а потім кінцівок,
голосових зв’язок, тулуба і в останню чергу (при великих дозах) дихальні (міжреберні і м’язи
діафрагми), що призводить до зупинки дихання. На ЦНС четвертинні амонієві сполуки не
впливають, оскільки вони погано проникають через гематоенцефалічний бар’єр.
В основі механізму дії цієї групи ЛЗ лежить їх здатність  запобігати взаємодії нейромедіатора
ацетілхолину з Нn-холінорецепторами, тобто конкурувати з ацетілхоліном за зв'язування з
рецепторами. Отже, антидеполяризуючі міорелаксанти є конкурентними антагоністами
ацетилхоліну. Місцем дією антидеполяризуючих міорелаксантів є постсинаптичні Нn-
холінорецептори, локалізовані в холінергічних синапсах, розташованої в області кінцевих м'язових
платівок, які знаходяться на мембранах клітин скелетної мускулатури. Молекула
антідеполяризуючого міорелаксанта якби «накриває» Нn-холінорецептор і тим самим перешкоджає
взаємодії ацетилхоліну з активним центром рецептора, тобто перешкоджає розвитку деполяризації
клітинної мембрани, внаслідок чого м'язове волокно розслабляється. Звідси і назва цих препаратів -
анти- або недеполяризуючі міорелаксанти.
Молекула  міорелаксантів  неміцно і оборотно зв'язується з рецептором, тому в разі надмірного
вмісту нейромедіатора ацетилхоліну в синаптичній щілині останній витісняє міорелаксант з зв'язку з
рецептором і відновлює функціональну активність скелетних м'язів. На цій особливості взаємодії
антидеполяризуючих міорелаксантів з рецептором заснований і вибір їх антидотів, тобто ЛЗ, які
припиняють дію міорелаксантів цієї групи. Як правило, в якості антидоту антидеполяризуючих
міорелаксантів використовують антихолінестеразний препарат прозерин. Прозерин, блокуючи
активність ферменту ацетілхолінестерази, різко збільшує вміст в синаптичній щілині нейромедіатора
ацетилхоліну, який витісняє зі зв'язку з рецептором міорелаксант і тим самим сприяє відновленю
нервово-м'язової передачі.
Антидеполяризуючі препарати можуть спричинити зниження артеріального тиску, блокуючи н
холінорецептори гангліїв та сприяючи вивільненню гістаміну. Гіпотензивний ефект більше
виражений у тубокурарину хлориду, ніж у піпекуронію броміду та ін. Міорелаксантний ефект
посилюється деякими засобами для наркозу (фторотан та ін.).
Антагоністами антидеполяризуючпх (конкурентних) міорелаксантів є антихолінестеразні засоби
(прозерин), які інгібують синаптичну холінестеразу (фермент, який руйнує ацетилхолін) і сприяють
накопиченню ацетилхоліну.
Антидеполяризуючі міорелаксанти застосовують під час об’ємних оперативних втручань для
тривалого розслаблення м’язів. Крім того, їх використовують для усунення судом у хворих на
правець.
Побічна дія антидеполяризуючих міорелаксантів:
- Анафілаксія
- Гемодинамічні розлади за рахунок гангліонарного блоку (↓ АТ і ↑ ЧСС - тубокурарину хлорид);
блок мускаринових рецепторів з ↑ ЧСС (панкуронію бромід, рокуронію бромід); ліберація гістаміну
(тубокурарину хлорид, мівакурію хлорид, атракурію бесілат); блокада ресинтезу норепінефрину в
симпатичних синапсах з ↑ЧСС (панкуронію бромід, векуронію бромід).

Тубокурарина хлорид
Релаксация начинается через 1-1,5 мин. после введения, длится 25-40 мин.
Применение:
Для длительного расслабления поперечнополосатых мышц во время оперативных вмешательств
Для расслабления мышц при сопоставлении костных обломков при переломах, при вправлении
сложных вывихов
Для предупреждения травматических повреждений при судорожной терапии шизофрении, при
эпилептическом статусе, судорогах другой этиологии
Для прекращения действия препарата больным вводят прозерин

Деполяризуючий міорелаксант суксаметонію йодид (дитилін), який широко застосовують у

медичній практиці, є дихоліновим ефіром бурштинової кислоти (сукцинілхолін) і завдяки великій
структурній подібності до ацетилхоліну не лише зв’язує н-холінорецептор скелетних м’язів (за
аналогією з тубокурарином), але й збуджує його, зумовлюючи деполяризацію постсинаптичної
мембрани (подібно до ацетилхоліну). На відміну від ацетилхоліну, який негайно руйнується
холінестеразою, дитилін дає стійку деполяризацію і, після короткочасного (10-15 с) скорочення,
м’язове волокно розслаблюється, а його н-холінорецептори втрачають чутливість до медіатора.
Закінчується дія дитиліну через 3-10 хв, і протягом цього часу він вимивається з синапса й
гідролізується псевдохолінестеразою.
Механизм дії:
Молекула деполяризуючого міорслаксанту суксаметонію йодиду складається з двох молекул
ацетилхоліну, пов'язаних між собою оцтовою кислотою. 
Близькість хімічної будови ацетилхоліну і суксаметонію йодиду багато в чому пояснює його
механізм дії, який складається з двох фаз. Під час I фази молекула суксаметонію йодиду підходить до
Нn-рецептору, взаємодіє з його активним центром і подібно ацетилхоліну викликає збудження
рецептору, що тягне за собою деполяризацію клітинної мембрани і виникнення потенціалу дії, тобто
під час I фази суксаметонію йодид діє подібно нейромедіатору ацетилхоліну і викликає Нn-
холіноміметичнний ефект. Тривалість I фази - кілька секунд. На рівні організму I фаза дії
суксаметонію йодиду виявляється фібриляцією посмугованих м'язових волокон, тобто
фасцікуляціями, і змінюється II фазою – фазою блокади Нn-холінорецептора, або десенситизації
(втрати чутливості) Нn-холінорецепторів. Тривалість фази блокади Нn-холінорецептора, тобто
блокування нервово-м'язової передачі і, як наслідок, релаксації (розслаблення) скелетної
мускулатури становить приблизно 10 хв. Механізм цієї блокади до кінця не ясний. Однак
вважають, що в його основі лежить десенситизація клітинної мембрани м’язових волокон до
нейромедіатора ацетилхоліну. У нормальних фізіологічних умовах деполяризація клітинних мембран
змінюється їх реполяризацією, тобто відновленням заряду, після чого клітина знову стає
збудливою. На тлі дії суксаметонію йодиду реполяризації мембрани не відбувається, тобто м'язова
клітина, зробивши цикл скорочення і розслаблення, залишається розслабленою, так як
деполяризованна мембрана не в змозі генерувати потенціал дії у відповідь на збудження. Більш того,
ацетилхолін, що виділяється в синаптичну щілину, збуджуючи Нn-холінорецептори, підтримує
стійку деполяризацію мембрани. Цю гіпотезу підтверджує той факт, що застосування антидоту
антидеполяризуючих міорелаксантів антихолінестеразного препарату прозерину підсилює дію
деполяризуючого міорелаксанта суксаметонію йодиду. Прозерин, блокуючи активність ферменту
ацетилхолінестерази, сприяє збільшенню концентрації нейромедіатора ацетилхоліну в синаптичній
щілини, що і підтримує деполяризацію клітинної мембрани. Тому застосування антихолінестеразних
ЛЗ в якості антидотів деполяризуючих міорелаксантів не припустимо. Як антидот деполяризуючих
міорелаксантів використовується переливання свіжої цитратної крові, яка містить фермент
бутирилхолінестеразу, що гідролізує суксаметонію йодид і тим самим відновлює здатність клітинних
мембран до реполяризації, тобто робить їх збудливими.
Застосовують дитилін для короткочасної міорелаксації при інтубації трахеї, вправленні вивихів,
репозиції кісток при переломах, проведенні бронхоскопії тощо.
Побочное действие:
-повышение АД
-аритмии сердца
-повышение внутриглазного давления
-мышечные боли
-длительное апноэ (до 6-8 ч и более вместо 5-10 мин)
-рабдомиолиз
-злокачественная гипертермия (до 40-41 С) - гострого гіперметаболічного синдрому. Вважається, що
він розвивається в разі надлишкового висвободження іонів кальцію із саркоплазматичного
ретикулума, що супроводжується ригідністю м’язів і посиленням теплопродукції. Основою для
розвитку злоякісної гіпертермії є генетичні дефекти кальцій-вивільняючих каналів.
-тоническое сокращение скелетных мышц (для устранения вводят дантролен)

Смешанного типа действия Диоксоний

Сначала вызывает фазу деполяризации, а затем действует как антидеполяризующий миорелаксант.
Во второй фазе прозерин ослабляет действие диоксония.
При наркозе эфиром и фторотаном действие, диоксония усиливается.
Показания к применению: 
Применяют для расслабления мускулатуры и выключения спонтанного (собственного) дыхания как
самостоятельно, так и после предварительного введения дитилина.
По продолжительности миорелаксирующего действия:
1 – короткого действия (5-10 мин) –дитилин
2 – средней продолжительности (20-30 мин) – атракурий, векуроний
3 – длительного действия (30-40 мин) – тубокурарин, пипекуроний, панкуроний
Можливі такі ускладнення:
1) післяопераційний біль у м’язах (на початку деполяризації з’являються фібриляторні скорочення
м’язів, посмикування, які стають причиною післяопераційного болю в м’язах);
2) підвищення внутрішньоочного тиску;
3) порушення серцевої діяльності. У випадку передозування дитиліну застосовують штучне дихання,
переливають свіжу кров з високою активністю псевдохолінестерази і коригують електролітні
порушення. Міорелаксанти застосовують у стоматологічній анестезіології.

Периферичні міорелаксанти застосовуються в наступних випадках:

1) для розслаблення м’язів  глотки і шиї перед інтубацією трахеї, розслаблення скелетної
мускулатури при вправленні вивихів, репозиції кісткових уламків і т.д. Для цього найбільш зручні
міорелаксанти короткої дії, наприклад дитилін.
2) для розслаблення скелетної мускулатури при виконанні операцій на органах грудної та черевної
порожнин, великих м’язових масивах кінцівок і т.д. З цією метою зазвичай використовують
міорелаксанти середньої та тривалої дії.
3) для купірування судом у пацієнтів, які страждають тяжкими формами правця, а також для
переведення їх на штучну вентиляцію легень.

Гангліоблокатори
Гангліоблокатори - це лікарські препарати, які блокують гангліонарні н-холінорецепторп
периферичної нервової системи, що призводить до зупинки проведення імпульсів крізь вегетативні
ганглії, пперешкоджають дії ацетилхоліну на нейрональні Нn-холінорецептори вегетативних гангліїв
(симпатичних і парасимпатичних), мозкового шару надниркових залоз і каротидних клубочків, не
впливають на Нm-холінорецептори скелетної мускулатури.
Гангліоблокатори викликають фармакологічну денервацію, так як одночасно блокують симпатичний
і парасимпатичний відділи вегетативної нервової системи. В першу чергу вимикається переважний
вегетативний вплив на функції органів.
Фармакокінетика.
Гангліоблокатори є похідними четвертинного (бензогексоній, пентамін, гігроній) або третинного
(пірилен) аміну.
Усі четвертинні аміни погано всмоктуються у травному каналі, не проникають у ЦІІС, а
третинні - легко резорбуються в кишечнику і проникають через гематоеннефалічний бар’єр.
За тривалістю дії гангліоблокатори поділяють па препарати короткої, середньої та тривалої дії.
Класифікація за тривалістю дії
1. Препарати середньої тривалості дії (1 -4 год): бензогексоній, пентамін.
2. Препарати короткочасної дії (15-20 хв): гігроній (нині застосовують рідко).
Фармакодинаміка.
-Расширение периферических сосудов
-Снижение артериального давления
-Уменьшение тонуса гладкой мускулатуры внутренних органов (бронхов, желудочно-кишечного
тракта, мочевыводящих и желчевыводящих путей)
- Снижение секреции желез: бронхиальных, желудочных, слюнных
Показання до застосування
1. Гіпертонічний криз (пентамін, бензогексоній).
2. Набряк легень і мозку на фоні підвищеного артеріального тиску (пентамін, бензогексоній).
3. Керована гіпотензія (гігроній). Штучну гіпотензію використовують для знекровлення операційного
поля під час хірургічних втручань на серці, судинах мозку (зменшується небезпека його набряку),
органах таза, а також під час стоматологічних операцій (на тканинах з хорошим кровопостачанням).
Для керованої гіпотензії застосовують переважно препарати короткої дії, наприклад, гігроній, який
вводять внутрішньовенно крапельно.
4. Рідко для лікування спазму периферичних судин (ендартеріїт, хвороба Рейно). Введення у
практику вегетотропних препаратів вибіркового тішу дії суттєво обмежило ооласть використання
гангліоблокуючих засобів. Можливе призначення гангліоолокаторів для лікування виразкової
хвороби і бронхіальної астми в теперішній час не проводиться.
Побічна дія: ортостатпчний колаптоїдний стан (різке зниження артеріального тиску під час переходу
з горизонтального положення у вертикальне), атонія кишечнику (аж до непрохідності) і сечового
міхура, порушення моторної і секреторної функції травного каналу, закреп, затримка сечі,
світлобоязнь (розширення зіниці), порушення функції органа зору (параліч акомодації), сухість у
порожнині рота, тахікардія.
Для запобігання ортостатнчному колапсу, одному з типових видів побічної дії гангліоблокаторів,
хворим необхідно лежати впродовж 2 год після введення препарату.
При передозуванні гангліоблокаторів застосовують аналептики, антнхолінестеразні засоби
(гірозерин), а-адреноміметики (норадреналін, мезатон), м-холіноміметикп (карбахолін, ацеклідин).

Гексаметонію бромід (бензогексоній).

Фармокінетика.
У травному каналі абсорбується повільно і лише частково, тому застосовується переважно
парентерально. Не проникає крізь гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри. Після
внутрішньовенного введення впродовж першої доби з сечею виводиться близько 90 % прийнятої
дози препарату. Бензогексоній належить до гангліоблокаторів тривалої дії (3-4 год). Після
повторного застосування ефективність його зменшується. Препарат має здатність до кумуляції.
Показання.
Найбільш практично цінним ефектом препарату є зниження артеріального тиску. Застосовується при
гіпертензивній хворобі І і II ступеня, облітеруючому ендартеріїті і спазмі периферичних судин, при
кишковій, печінковій і нирковій кольці, бронхіальній астмі, набряку легень, для керованої
артеріальної гіпотензії.
Побічні ефекти.
Найсерйознішим ускладненням може бути ортостатичний колапс.

Пентамін за хімічною будовою і фармакологічною дією подібний до бензогексонію.

Фармокінетика.
За активністю і тривалістю ефекту дещо поступається бензогексонію. Як біс-четвертинна амонієва
сполука, погано абсорбується у травному каналі та не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр.
Длительность действия составляет 2-4 ч.
Показання.
- Гипертензивный криз
- Облитерирующий эндартериит
- Спазм периферических сосудов
- Кишечная, печеночная, почечная колика
- Язва желудка
- Бронхиальная астма, эмфизема легких

Гигроний
Эффект развивается через 2-3 мин., удерживается после остановки инфузии 10-15 мин.
Применение:
- Для управляемой гипотонии
- Для лечения нефропатии и эклампсии
- В комплексной терапии гипертензивного криза, отека мозга, отека легких

Пирилен
Проникает через гематоэнцефалический барьер и блокирует центральные Н-холинергические
системы. Эффект при приеме внутрь наступает через 1-2 ч. и длится 6-8 ч.
Применение:
- Тяжелая форма артериальной гипертензии
- Трофические расстройства

БОТУЛОТОКСИН

Механізм дії ботулотоксину

Зв'язування з терміналлю аксона за допомогою

важкого ланцюга.
Інтерналізація (поглинання препарату клітиною)
шляхом ендоцитозу.
Мембанна транслокація (вивільнення з везикули)
з виходом легкого ланцюга у цитозоль.
Перетворення у цитозолі: легкий ланцюг володіє
протеолітичною активністю та гідролізує білок
SNAP-25, який відповідає за екзоцитоз Ах у
синаптичну щілину (ботулотоксин типу В блокує
не SNAP-25, а транспортний білок синаптобревін).

Ефекти ботулотоксину

Пресинаптичні ефекти явище спрутингу.

Постсинаптичні ефекти оборотне корочення числа міофіламентів із зменшенням площі поперечного
перерізу м ' язового волокна, зниження щільності м ' язової тканини та вмісту лізосом, а також
зменшення вмісту структурних тубулінових пучків саркоплазматичного ретикулуму.
Пресинаптичні ефекти явище спрутингу.
Непряма дія на ЦНС (спінальний рівень) рефлекторне гальмування альфа-мотонейронів,
нормалізація реципрокного гальмування між згиначами та розгиначами, активності стовбурових та
спінальних інтернейронів.
Непряма дія на ЦНС (супраспінальний рівень) нормалізація аферентації на таламічному рівні; зміна
збудливості кіркових моторних зон.
Протибольовий ефект не пов ' язаний з прямою анальгезуючою дією

Ботулотоксин типу А (БТА) не впливає на анатомічну цілісність терміналів аксона рухового нерва,
але його введення призводить до таких же змін, як і при перерізанні нерва: індукується надмірно
швидке зростання компенсаторних закінчень термінальних розгалужень. Це явище отримало назву
«спрутинг». Ріст нових терміналей починається від претермінальних перехватів Ранв'є
проксимальніше кінцевої пластинки (так що розгалуження відбувається над кінцевою пластинкою) і
продовжується в основному вздовж поздовжньої осі м ' язових волокон. Приблизно через 12 тижнів
везикулярний транспорт АХ через блоковану терміналь відновлюється, терміналі компенсаторної
іннервації зникають.

Послаблення тривалого скорочення м ' язів у зоні ін ' єкцій БТА призводить до декомпресії
аферентних закінчень м ' язових ноцицепторів та кровоносних судин м ' язів. Це знижує вивільнення
речовин, що викликають сенситизацію м ' язових ноцицепторів. В результаті усуваються м'язові
тригери болю. Зниження (нормалізація) активності м ' язових веретен, усунення надлишкового
м'язового скорочення і як непряме внаслідок цього — зниження болю. Пригнічення нейрогенного
запалення шляхом блокади транспортних білків, що беруть участь у вивільненні запальних
нейромедіаторів у терміналях сенсорних нервів: субстанцію Р, кальцитонін-ген-пов'язаний пептид,
нейрокінін.

Показання, що схвалені FDA косметологія страбізм (косоокість) блефароспазм геміфасціальний

спазм цервікальна дистонія (спастична кривошия) гіпергідроз хронічна мігрень гіперактивний
сечовий міхур

Off-label застосування сіалорея бруксизм хронічний біль опорно-рухового апарату вагінізм загоєння
ран діабетична полінейропатія синдром нижніх сечових шляхів спастичність спазматична дисфонія