APznzabTaA2SfF5QnayGbi-qTP9rkhwEfPApNm2fUlGrgzgzuQswqom8ezUUyVdUvlcpx7vGwdG-kr-Tex03i4jecGBVMPy5r3h1Wydf2JXI7Qasse_hRZgUGLvWbM4WkXxhoM5SZP_rzgfAR9lz3FZNXLRm9RQsqyRor5-Ao5Av-RzdybQQ1BTVUIKttNcAYK6NcH3jBCD8u2wYDmnbjew

Ганна Хлібовська, Марія Крижановська, Оксана Наумчук
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Підручник для 9 класу
закладів загальної середньої освіти
Схвалено
для використання в освітньому процесі
Тернопіль
Астон
2022
УДК 94(477)(075.3)
Х56
Схвалено для використання в освітньому процесі

Зареєстровано у Каталозі надання грифів навчальній літературі
та навчальним програмам за № 3.0568-2021
(Рішення експертної комісії з історії від 29 листопада 2021 року, протокол № 12,
рішення експертної комісії з проведення антидискримінаційної експертизи
від 26 листопада 2021 року, протокол № 6)
Ганна Хлібовська, Марія Крижановська, Оксана Наумчук

Х56 Історія України : підручник для 9 класу закладів загальної
середньої освіти / Г. М. Хлібовська, М. Є. Крижановська,
О. В. Наумчук. — Тернопіль: Астон, 2022. — 240 с. : іл.
ISBN 978-966-308-.
У підручнику з історії України для 9 класу подано навчальний
матеріал від кінця XVIІІ до початку ХХ століття відповідно до чинної
навчальної програми. Завдання для учнів/учениць передбачають
можливість індивідуального підходу до організації навчального
процесу на уроці. Залежно від специфіки теми повноцінними
джерелами знань, поруч із базовим авторським текстом, служать
уривки з першоджерел, схеми і картосхеми, окремі зображення.
Методичний апарат сприяє поетапному закріпленню опрацьованого
матеріалу, спрямований на полегшення організації взаємодії
вчителя/вчительки та учнів/учениць на уроці й на підвищення
ефективності самостійної роботи учнів з підручником.
УДК 94(477)(075.3)
Наукові консультації та редагування

Ігоря Гирича, доктора історичних наук
© Хлібовська Г. М.,
Крижановська М. Є., Наумчук О. В., 2022
ISBN 978-966-308- © ТзОВ «Видавництво Астон», 2022.
ЗМІСТ
§ 1. Вступ. Українські землі в добу модернізації ............................................................... 7
Розділ 1. Українські землі у складі
Російської імперії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ століття
§ 2. Козацтво після ліквідації Запорозької Січі .................................................................. 14
§ 3. Соціально-економічне становище на українських землях......................................... 19
§ 4. Початок українського національного відродження..................................................... 25
§ 5. Масонство. Польський національно-визвольний і російський опозиційний рухи на
території України......................................................................................................... 33
§ 6. Соціальні протести ....................................................................................................... 39
§ 7. Практична робота № 1. Програмні документи
Кирило-Мефодіївського товариства (братства). ....................................................... 43
Узагальнення за розділом: «Українські землі у складі Російської
імперії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ століття»....................................... 47
Австрійської імперії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ століття
§ 8. Політика Австрійської імперії щодо українських земель............................................ 50
§ 9. Початок українського національного відродження на західноукраїнських землях .. 55
§ 10. Європейська революція 1848–1849 років на західноукраїнських землях............... 60
§ 11. Практична робота № 2. «Русалка Дністровая» ..................................................... 65
Узагальнення за розділом: «Українські землі у складі Австрійської
імперії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ століття»....................................... 68
Розділ 3. Повсякденне життя та культура України
кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ століття
§ 12. Умови розвитку культури. Освіта. Поступ науки. ..................................................... 71
§ 13. Література. Театр. Музика ......................................................................................... 77
§ 14. Архітектура. Скульптура. Живопис ........................................................................... 82
§ 15. Побут і дозвілля мешканців України. Становище жінки........................................... 89
§ 16. Практична робота № 3. Повсякденне життя мешканців
України в першій половині ХІХ століття .................................................................... 94
Узагальнення за розділом: «Повсякденне життя та культура України
кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ століття»..................................................................... 97
Розділ 4. Українські землі у складі Російської імперії
в другій половині ХІХ століття
§ 17. Українське питання в контексті міжнародних відносин
другої половини ХІХ століття. .................................................................................... 100
§ 18. Селянська реформа 1861 року. Сільське господарство
у пореформений період.............................................................................................. 104
§ 19. Реформи 60–70-х років ХІХ століття в Російській імперії
та їхній вплив на українські землі. ............................................................................. 108
§ 20. Промисловість, торгівля, міста в пореформений період ......................................... 112
§ 21. Громадівський рух ...................................................................................................... 117
§ 22. Суспільно-політичні рухи в останній чверті ХІХ століття ........................................ 123
§ 23. Практична робота № 4. Програмні засади й форми організації
українського відродження на підставі публікацій його лідерів,
офіційних документів, спогадів. ................................................................................. 129
Узагальнення за розділом: «Українські землі у складі Російської імперії
в другій половині ХІХ століття»........................................................................................... 132
3
Австро-Угорщини у другій половині ХІХ століття
§ 24. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель
у другій половині ХІХ століття ...................................................................................................135
§ 25. Діяльність русофілів і народовців..............................................................................140
§ 26. Національні рухи на західноукраїнських землях у 1880–1890-х роках ...................145
§ 27. Політизація національного руху на західноукраїнських землях
наприкінці ХІХ століття ...............................................................................................150
§ 28. Практична робота № 5. Особливості розвитку українського відродження / руху
в Російській та Австро-Угорській імперіях у ХІХ столітті ..........................................155
Узагальнення за розділом: «Українські землі у складі Австро-Угорщини
у другій половині ХІХ століття» ..................................................................................158
Розділ 6. Україна початку ХХ століття
перед викликами модернізації
§ 29. Особливості соціально-економічного розвитку Наддніпрянщини
на початку ХХ століття................................................................................................161
§ 30. Економічне становище західноукраїнських земель
§ 31. Національно-культурний рух початку ХХ століття
на Західній Україні.......................................................................................................171
§ 32. Радикалізація українського політичного руху на західно-
українських землях початку ХХ століття....................................................................176
§ 33. Суспільно-політичне життя Наддніпрянщини на початку ХХ століття ....................180
§ 34. Події революції 1905–1907 років в Україні................................................................184
§ 35. Аграрна реформа російського уряду.........................................................................190
§ 36. Український політичний і національно-культурний рух
у 1907–1914 роках.......................................................................................................194
§ 37. Практична робота № 6. Ідеї автономії та самостійності в програмах
українських політичних партій Наддніпрянщини.......................................................198
Узагальнення за розділом: «Україна початку ХХ століття
перед викликами модернізації»..................................................................................201
Розділ 7. Повсякденне життя та культура України
в середині ХІХ – на початку ХХ століття
§ 38. Зміни в суспільному житті під впливом модернізації
у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття.........................................................204
§ 39 Особливості розвитку культурного життя. Освіта й наука ................................................210
§ 40. Література. Театральне й музичне мистецтво .........................................................217
§ 41. Живопис. Архітектура. Міський та сільський простір ...............................................223
§ 42. Побут і дозвілля українців. Опіка над здоров’ям ......................................................229
§ 43. Практична робота № 7. Наш край у другій половині ХІХ –
Узагальнення за розділом: «Повсякденне життя та культура України
в середині ХІХ – на початку ХХ століття»..................................................................236
§ 44. Узагальнення та систематизація ...............................................................................238
Словник понять і термінів ...................................................................................................245
Добірка джерел цікавої інформації.....................................................................................249
Особистості (іменний покажчик) .........................................................................................250
Перелік пам’яток архітектури та образотворчого мистецтва,
обов’язкових для розпізнавання.........................................................................................254
Вплив науково-технічної революції на життя українців.........................................................257
Хронологічна таблиця .........................................................................................................259
4
Шановні дев’ятикласники і дев’ятикласниці!
У восьмому класі ви вивчали історію України ранньомодерної

доби. В цьому підручнику ви ознайомитеся з «довгим» ХІХ століттям в
історії нашої країни, яке тривало з кінця XVIII століття до 1914 року.
Цей період означився суттєвими змінами в усіх сторонах життя
суспільства. В економіці – індустріальна революція, в суспільно-
політичному бутті – національне відродження, формування національ-
ної ідеї, створення проєктів політичного майбутнього України, у
повсякденні – покращення умов життя і праці населення. Разом із
вами будуть вивчати історію України цього періоду ваші ровесники –
Марічка та Ігор.
Користуватися підручником стане зручніше, коли ви ознайомитеся
з тим, що означають спеціальні позначки – піктограми.
На початку роботи з новим матеріалом ми пропонуємо згадати, що

ви вивчали раніше.
Згадайте… Як ви розумієте значення… Чи пам’ятаєте ви, що…
Рубрика «Упродовж уроку…» про те, що саме можна з’ясувати,

вивчаючи історичну інформацію, подану в параграфі.
Упродовж уроку з’ясуйте, як Кримська (Східна) війна вплинула
на життя українців та кримських татар.
Такими стрілками позначені питання, які є після закінчення

кожного підпункту параграфа, – по одному до кожного абзацу.
1. Які науки досягли успіхів у першій половині XIX століття? Як ви вважаєте,
чому серед науковців не вказано прізвища жінок?
2. В яких установах здійснювали науково-дослідну роботу?
3. Узагальніть результати діяльності наукових та культурно-освітніх товариств.
Рубрика «Життєтека» ознайомить
вас із біографіями історичних постатей того часу.
Микола Костомаров
(1817 – 1885)
Рубрика «Жінка в історії» ознайомить вас

із біографіями жінок, які жили і творили історію
в тому часі.
Жінка в історії
Соломія Крушельницька
(1872 – 1952)
5
Рубрика «Детальніше про…» конкретизує ваші знання про
окремі історичні події.
Детальніше про…
особливості міського майдану Полтави
Найвизначнішим українським архітектурним ансамблем доби класицизму
став центральний міський майдан Полтави — Олександрівський (Круглий)...
Відлуння минулого.
Відчути дух епохи вам допоможуть джерела, вміщені в цій
рубриці.
Уривок з новели
Василя Стефаника «Камінний хрест»:
«Гостей у Івана повна хата, ґазди і ґаздині. Іван спродав усе, що мав, бо
сини з жінкою наважилися до Канади, а старий мусив у кінці податися. … То як
часом якась … хвиля викарбутить великий камінь із води і покладе його на беріг,
то той камінь стоїть на березі тяжкий і бездушний».
Ця рубрика допоможе вам зорієнтуватись, які події відбувались

одночасно на теренах України й у світі.
У той час, коли на теренах України

в Києві було добудовано «Будинок з химерами», …
Тоді у світі
біля містечка Кітті-Хок (США) Орвілл Райт здійснив перший у світі
політ на аероплані «Флаєр-1». Дальність польоту становила 37 мет-
рів, а тривалість — 12 секунд.
Підсумуйте свої знання

У цій рубриці ви зможете перевірити, як засвоїли матеріал
параграфа, повторити дати, відповісти на питання, виконати творчі
завдання.
У тексті підручника вам трапляються слова, виділені напів-

жирним шрифтом, наприклад національне відродження, громади,
народовці. Їх потрібно запам’ятати і вміти пояснити.
Кожен розділ підручника завершує рубрика «Узагальнення за

розділом». Виконавши запропоновані завдання, ви зможете пере-
вірити, як засвоїли матеріал розділу.
З повагою – авторський колектив
6
§1 Вступ. Українські землі в добу
модернізації.
 До яких держав увійшли українські землі наприкінці XVIII століття?
 Як 1764 рік та 1775 рік пов’язані з історією української державності?
 Поясніть значення термінів: «абсолютизм» та «кріпосництво».
Упродовж уроку з’ясуйте особливості розвитку України в добу мо-
дернізації.
1. «Довге» ХІХ століття: доба модернізації

і національного відродження в Європі
Історики розрізняють календарні століття, котрі тривають сто ро-
ків, й історичні століття, котрі бувають довшими і коротшими за цей
термін. Так, ХІХ століття вчені називають «довгим», оскільки воно
охоплює події від початку Французької революції 1789 року до
початку Великої війни 1914 року, а це справді більше, ніж сто років.
За основу такої періодизації взято не хронологічну межу, а зміст пе-
ретворень, які відбувались упродовж цього часу. Визначальною рисою
розвитку людства стала модернізація (осучаснення), що охопила всі
сторони життя суспільства. В економіці відбулась індустріалізація
(промисловий переворот): перехід від ручного до машинного вироб-
ництва. Виникли нові соціальні групи: промислова буржуазія
(підприємці) та вільнонаймані робітники, зросла чисельність інте-
лігенції (осіб інтелектуальної праці). Новації торкнулись і полі-
тичного життя: в багатьох європейських країнах утвердилися консти-
туційні монархії або республіки. Відбулися зміни в житті та побуті
людей: виникли нові види транспорту, електричне освітлення,
телефон, телеграф, кінематограф, поліпшилося медичне обслуговува-
ння, зріс освітній рівень населення.
В Європі відбувалися процеси національного відродження –
пробудження національної самосвідомості народів. «Довге ХІХ сто-
ліття» – це час формування націй, тобто великих груп людей, пов’я-
заних спільною територією, економічними зв’язками, мовою,
культурою, національним характером, політичними прагненнями.
Упродовж «довгого ХІХ століття» українські землі входили до
Російської й Австрійської (згодом Австро-Угорської) імперій. Імпер-
ські уряди намагалися проводити щодо українських територій коло-
нізаційну політику: створювали перепони для розвитку української
економіки й культури, сприяли денаціоналізації та перетворенню
українських земель на ринок збуту своїх товарів і джерело сировини
й дешевої робочої сили. Тому перехід від аграрного до індустріального
7
суспільства на українських землях відбувався пізніше та повільніше.
Однак, незважаючи на перешкоди, тут розгорталися модернізаційні
процеси, які суттєво вплинули на українське національне від-
родження. Історики поділяють його на три етапи. Перший –
фольклорно-етнографічний (романтичний) – тривав упродовж 1830—
1850-х років і характеризувався збиранням та публікацією народних
пісень, вивченням традицій, звичаїв, мови свого народу. Другий –
академічний або українофільський – розпочався у 1860-х роках і
завершився наприкінці XIX століття. Основний його зміст –
дослідження історії українського народу, боротьба за розширення
сфери вживання рідної мови, поширення літературних і наукових
творів, написаних українською мовою. Третій етап – політичний –
тривав з кінця ХІХ століття до 1914 року. В цей період утворюються
політичні організації, які за мету обрали здобуття автономії та
незалежності України.
1. Які зміни відбулися в економіці та політиці в добу модернізації?

2. Що називають національним відродженням?
3. Чому модернізаційні процеси на українських землях відбувалися повіль-
ніше, ніж в інших регіонах імперій, до яких вони налеали?
Схема «Розгортання модернізаційних процесів»
Накопичення
Становлення стартового капіталу Промисловий
масової освіти; переворот —
знищення станових перехід від ручної
привілеїв; поліпше- праці до машинної,
ння добробуту від мануфактури
населення до фабрики
Розгортання модерні-
заційних процесів —
перехід до індустріаль-
ного суспільства
Масове Революції;
переселення проголошення
із села в місто громадянських прав
та свобод
Утворення промислової
інфраструктури
(залізниць, телеграфу,
телефону, шосейних
і морських шляхів
сполучення)
8
поняття, що характеризують
імперську колоніальну політику
Уніфікація — зведення різноманітних проявів життя в різних національних
районах держави до єдиних зразків, які затвердила імперська влада.
Бюрократизація — посилення ролі чиновників, за допомогою яких імперські
уряди управляли населенням, позбавляючи його будь-яких елементів само-
врядування.
Денаціоналізація — насадження мови панівної нації, поглинання національ-
них культур культурою імперської нації.
2. Українські землі
в складі Російської й Австрійської імперій
Наприкінці XVIII століття внаслідок трьох поділів Польщі,
російсько-османських війн, ліквідації Слобідських полків, Гетьман-
щини й Запорозької Січі українські землі потрапили до складу
Російської й Австрійської імперій. В історії України розпочалась
імперська доба, яка тривала з кінця XVIII століття до 1917 року.
До Російської імперії належали чотири історико-географічних
регіони України: Слобожанщина, Лівобережжя, Правобережжя,
Південь. На них поширювався територіально-
адміністративний устрій Російської імперії.
Утворено три генерал-губернаторства: Київське
– з Київської, Волинської та Подільської гу-
берній; Малоросійське – з Чернігівської, Пол-
тавської та Слобідсько-Української (з 1835 ро-
ку – Харківської) губерній; Новоросійсько-
Бессарабське – з Катеринославської, Таврій-
ської, Херсонської губерній та Бессарабської
області. Губернії поділялися на повіти. Відтак
генерал-губернаторствами керували генерал-
губернатори, котрі володіли майже
необмеженою владою; губерніями – цивільні
губернатори. Як перших, так і других
призначав та звільняв імператор. Повітами
управляли капітан-справники.
Під владу Австрійської імперії потрапили
Галичина, Буковина, Закарпаття. Західно-
українські землі належали до різних адміні- Українці Буковини
стративних одиниць держави. Галичина вхо-
дила до Королівства Галичини і Лодомерії з центром у Львові й
поділялася на округи – дистрикти. До 1848 року адміністрацію краю
9
очолював губернатор (намісник). Органом крайового самоуправління
був сейм, де засідали представники шляхти і вищого духовенства. В
1786 році до Королівства Галичини і Лодомерії на правах автономного
краю увійшла Буковина. Її адміністративним центром стало місто
Чернівці, в якому утворили окружне управління на чолі зі старостою.
Закарпаття належало до угорської частини імперії і не було окремою
адміністративною одиницею, а поділялося на жупи (комітати) на чолі
з жупанами. Імперські уряди не враховували географію розселення
українців, відтак значна їхня частина проживала поза межами
утвердженого в імперіях територіально-адміністративного поділу
українських земель.
1. Який період в історії України називають імперською добою?

2. Назвіть адміністративно-територіальні одиниці підросійської частини
України.
3. Назвіть адміністративно-територіальні одиниці підавстрійської частини
України.
Українські землі на початку ХІХ століття
1. Спираючись на інформацію параграфа, візуально окресліть території

українських генерал-губернаторств.
10
3. Населення: соціальний, національний склад.
Село. Міста та містечка
Упродовж ХІХ століття на українських землях спостерігалося
демографічне піднесення (зростання чисельності жителів). Однак
соціальна структура зазнала незначних змін. Населення за становою
ознакою поділялося на поміщиків (дідичів), духовенство, містян і
селян. Наймасовішою соціальною групою були селяни, становище
яких змінювалось і різнилося залежно від регіону. Із розгортанням
модернізаційних процесів ускладнилася соціальна структура
населення: зросла чисельність робітників, підприємців, торговців,
чиновників та інтелігенції.
На українських землях мешкали
представники різних народів і релігій. На-
прикінці ХІХ століття майже три чверті насе-
лення становили етнічні українці. Але поряд
з ними проживало чимало росіян, поляків,
євреїв, німців, кримських татар та інших
народів. Найбільший природний приріст був у Харківська канатна
євреїв, які жили тут здавна. В 1791 році фабрика на початку
російський уряд визначив «смугу осілості» – ХХ століття.
територію для компактного проживання євре- Світлина Олексія
їв, за межами якої їм заборонили селитися. Іваницького
Тим самим влада прагнула зберегти патріархальне російське суспіль-
ство від конкуренції єврейського, більш рухливого і фінансово розви-
нутого. Неукраїнські етнічні групи в українських землях зосереджу-
валися переважно в містах та промислових селищах. Вони були
зайняті здебільшого у промисловості й торгівлі. Сільське господарство
залишалося сферою діяльності здебільшого українського населення.
Розвиток промисловості та ринкових відносин спричинив виникне-
ння нових міст як промислових центрів та зростання чисельності
населення в уже наявних. При цьому значну роль у появі нових міст
відіграло залізничне будівництво, що розгорнулося в Україні з 60-х ро-
ків ХІХ століття. Наприкінці ХІХ століття у Наддніпрянщині було
130 міст, з-поміж яких найбільші – Одеса, Київ, Харків, Катерино-
слав. На західноукраїнських землях найбільшими містами були Львів,
Чернівці. Отже, модернізаційні процеси на українських землях упро-
довж ХІХ—початку ХХ століття відбувалися в руслі загально-
європейських тенденцій та суттєво змінили життя населення.
1. Яких змін зазнала соціальна структура українського суспільства?

2. Що таке «смуга осілості»?
3. Назвіть причини зростання кількості жителів міст.
11
Історія в цифрах
80 Етнічний склад населення
Українці
70 українських земель (%):
Росіяни 1 — Наддніпрянської України
60
Поляки (1897 р.);
50
2 — міського населення
40 Євреї
Наддніпрянської України
30 Німці (1897 р.);
20 3 — Східної і Західної
Румуни
Галичини (1851 р.);
10 Угорці 4 — Північної та Південної
0 Буковини (1851 р.);
Інші
1 2 3 4 5 5 — Закарпаття (1851 р.).
У той час, коли… на теренах України

були втрачені всі ознаки автономії, …
Тоді… у світі
у Північній Америці 13 британських колоній розпочали боротьбу
проти колоніального визиску метрополії.

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:
— 1789–1914 роки — «довге» ХІХ століття.
2. Поясніть значення понять: «довге» ХІХ століття, «модернізація»,
«національне відродження», «смуга осілості», «губернія».
3. Підготуйте повідомлення на тему: «Модернізація в українському суспільстві».
4. Скориставшись схемою, складіть розповідь про адміністративно-терито-
ріальний устрій українських земель, підлеглих Російській та Австрійській імпе-
ріям.
Російська імперія
Київське Малоросійське Новоросійсько-Бессарабське
генерал-губернаторство генерал-губернаторство генерал-губернаторство
Київська, Волинська, Чернігівська, Полтавська, Катеринославська, Херсон-

Подільська губернії Слобідсько-Українська ська, Таврійська губернії та
(з 1835 р. — Харківська) губернії Бессарабська область
Правобережжя Лівобережжя Слобожанщина Південь
Австрійська імперія
Королівство Галичини і Лодомерії Угорське королівство
12 дистриктів Буковинський Жупи (комітати) Закарпаття: Угочанський,

Східної Галичини округ Марамароський, Берегівський, Ужанський
Східна Галичина Північна Буковина Закарпаття
12
Розділ 1
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ століття
1. За допомогою інтернет-ресурсів та / або змісту розділу визначте, на

фоні якої будівлі фотографуються Марічка та Ігор.
2. З’ясуйте, в якому місті знаходиться будівля.
3. Дослідіть, як дане місто пов’язане з початком українського
національного відродження.
Додаткова інформація до розділу

https://cutt.ly/hYGYARH
13
§2 Козацтво після ліквідації
Запорозької Січі
 Згадайте, до складу яких держав входили українські землі на початку ХІХ століття.
 Як ви розумієте значення понять: «козаки», «Запорозька Січ»?
 Чи пам’ятаєте ви, що в результаті воєн з Османською імперією та поділів Речі
Посполитої Російська імперія значно розширила свої володіння? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку з’ясуйте: Україна була суб’єктом чи об’єктом міжнародних
відносин?
1. Становище козаків
після зруйнування Нової Січі
4 серпня 1775 року за наказом російської імператриці Кате-
рини ІІ була ліквідована Нова Січ. До столиці імперії доправили
клейноди, боєприпаси, скарб. Всі будівлі, окрім фортифікаційних,
зруйнували. Кошового отамана Петра Калнишевського заслали до
Соловецького монастиря, частину козацької старшини вивезли до
Сибіру. Проросійськи зорієнтовані нащадки козацької старшини отри-
мали дворянські титули і землі.
Після зруйнування Нової Січі доля запорожців склалася по-
різному. Одні залишились, інші переселилися в османські володіння.
Там вони заснували Задунайську Січ, яка зберегла звичаї, устрій та
управління своєї попередниці. На загальній військовій раді
задунайці, як колись запорожці, обирали кошову старшину. Щоб про-
годуватися, козаки розводили худобу, мали отари овець, займалися
хліборобством, полюванням, рибальством, але були зобов’язані нести
прикордонну службу і здійснювати каральні походи проти слов’ян-
ських народів, які повставали проти влади османів. В австрійських
землях, у провінції Банат, козаки заснували Банатську Січ. Що-
правда, вона довго не проіснувала.
Решту запорожців і надалі використовувала у своїх військових
кампаніях Російська імперія, початково як Військо вірних козаків,
згодом – Чорноморське козацьке військо. Йому повернули частину
січових клейнодів, дозволили жити за давнім козацьким звичаєм між
річками Дністер і Південний Буг. Надалі козаків переселили в долину
річки Кубань і розмістили вздовж Чорноморської кордонної лінії, яка
проходила від річки Лаби правим берегом річки Кубань до Азовського
моря. Головним завданням козаків була охорона цієї лінії та участь у
військових походах російської армії.
1. Коли ліквідували Нову Січ?

2. Де заснували Задунайську і Банатську Січ?
3. Назвіть три факти про Чорноморське козацьке військо.
14
2. Козацтво у російсько-османській війні
1806—1812 років та франко-російській 1812 року
У результаті російсько-османських воєн другої половини
XVIII століття Російська імперія приєднала Крим і Північне Причор-
номор’я. Однак надалі стосунки між обома державами залишалися
складними. Російська держава прагнула забезпечити собі вихід до
Середземного моря через протоки Босфор і Дарданелли, які контро-
лювали османи. Натомість Османська імперія намагалася відновити
вплив у регіоні й повернути свої колишні володіння на північному
узбережжі Чорного й Азовського морів. З початком ХІХ століття
напруга між обома країнами зросла через підтримку Російською
імперією антиосманського повстання 1804 року в Сербії.
Початок російсько-османської війни в 1806 році перетворив тери-
торію України на близький тил і базу постачання російської армії. В
українських губерніях створили народне ополчення. Водночас селян
зобов’язали постачати для армії волів і коней, продовольство й фураж
(корм для тварин), вози та інші необхідні речі. Війна прокотилася
землями Південної Бессарабії, де жили переважно українці. На боці
росіян виступили чорноморські козаки, а по інший бік фронту
воювали задунайці. Війна завершилася перемогою Російської імперії.
За умовами Бухарестського мирного договору 1812 року, до Росії
відійшло межиріччя річок Дністер і Прут – Бессарабія. Три її повіти
– Хотинський, Ізмаїльський та Аккерманський – заселяли українці.
Франко-російська війна 1812 року була зумовлена суперництвом
на міжнародній арені французького імператора Наполеона Бонапарта
та російського – Олександра І. Наступ наполеонівської армії розпочав-
ся в червні 1812 року. На українських землях бойові дії тривали
тільки на Волині. Перед загрозою поразки імператор Олександр І
відновив козацьке військо, яке обіцяв зберегти і після війни. Серед
його організаторів на Полтавщині був Іван Котляревський. Надалі
козацькі полки воювали проти наполеонівської армії в Центральній і
Західній Європі та брали участь у захопленні столиці Франції – Па-
рижа. Підсумки наполеонівських війн оформив Віденський конгрес
1814—1815 років. До Російської імперії відійшла територія Королівства
(Царства) Польського з Холмщиною, Підляшшям, Надсянням, заселених
українцями. Уряд недотримав своєї обіцянки. В 1816 році кінні козацькі
полки розформували: одну частину перетворили на уланські (вид легкої
кавалерії), а решту демобілізували і повернули до селянського стану.
1. Назвіть передумови російсько-османських воєн початку ХІХ століття.

2. Доведіть твердження: «Тягар російсько-османської війни ліг на плечі українців».
3. Як франко-російська війна вплинула на життя українців?
15
Ставлення українців
Прихильні до Франції Прихильні до Росії
до війни 1812 р.
Українські дворяни- Русифіковані Селяни: державні

автономісти з нащадків нащадки козацької та кріпаки
козацької старшини та старшини Прагнули: відродити
покозаченої шляхти: Прагнули: зберегти козацький устрій,
Лукашевич, отримані привілеї ро- досягти скасування
Чайковський, Марле- сійського дворянства кріпацтва
цький та ін. Сподівалися:
відновити автономію Утворили козацькі кінні полки
Української держави і народне (земське) ополчення.
Брали участь у:
Помітної активності — Бородінській битві (1812 р.);
не проявляли — «Битві народів» під Лейпцигом (1813 р.);
— битві за Париж (1814 р.)
Несли гарнізонну службу в Польщі, Німеччині, Франції
Результати франко-російської війни для українців

— людські втрати;
— російський уряд розформував козацьке і народне ополчення;
— селяни з платою 2 карбованці повернулися до попереднього стану;
— частина козацького ополчення вступила до Чорноморського козацтва
1. Користуючись схемою, складіть розповідь про участь українців у франко-

російській війні.
3. Ліквідація Задунайської Січі.

Азовське козацьке військо
Російсько-османська війна 1828—1829 років
не торкнулась українських земель, але українці
брали в ній безпосередню участь. З початком вій-
ни на бік Російської імперії перейшла частина
козаків на чолі з кошовим отаманом Задунай-
ської Січі Йосипом Гладким. З них було сформо-
ване Окреме Запорозьке військо (1828—1832 Реконструкція
роки). Воно зберігало традиційний поділ на куре- герба Йосипа
ні та право внутрішнього самоуправління. Коза- Гладкого
ків, які залишились у Задунайській Січі, османи вирізали, а січові
укріплення зруйнували. Так у 1828 році ліквідували Задунайську
Січ. Порта в цій війні зазнала поразки. За умовами Адріано-
польського договору 1829 року, до Російської імперії відійшло гирло
Дунаю та східне узбережжя Чорного моря.
В 1832 році Окреме Запорозьке військо перейменували в Азов-
ське козацьке військо, оскільки козаків було поселено на узбережжі
16
Азовського моря між містами Бердянськом і Маріуполем. Азовці
охороняли переправу на річці Берді й патрулювали північно-східне
узбережжя Чорного моря. Займалися хліборобством, бджільництвом,
рибалили. З 1850-х років російський уряд розпочав примусове пересе-
лення азовців на Кубань, що призвело до козацького повстання.
Російські війська жорстоко придушили опір азовців. Згідно з імпе-
раторським указом 1864 року, Азовське козацьке військо було
скасовано, а козаків переведено в селянський стан. Клейноди, зброю і
флотилію передано Кубанському козацькому війську, офіційно утво-
реному в 1860 році на базі Чорноморського козацького війська, пере-
селеному в долину річки Кубань наприкінці XVIII століття. Очолював
Кубанське козацьке військо наказний отаман, якого призначав росій-
ський імператор. Адміністративним центром Кубанської області стало
місто Катеринодар. Козаки користувались українською мовою та
зберігали давні українські звичаї і традиції.
Відтак, у першій третині ХІХ століття відбулося три великих
конфлікти, що безпосередньо торкнулись українських земель. У них
брали участь різні козацькі формування, яких використовували
Російська та Османська імперії задля свого військового успіху.
1. Коли й чому ліквідували Задунайську Січ?

2. Продовжте логічний ланцюжок: «Окреме Запорозьке військо, Азовське козацьке
військо, …».
3. Поміркуйте, з якою метою імперські уряди
використовували козацькі формування?
Українська народна пісня
Ой крикнула лебедочка, із степу летючи,
Заплакав наш кошовий, од цариці йдучи:
«Великий світ, миле браття, нема де прожити,
Заприсягніть турчинові на 130 год жити.
За все добре, миле браття, під османом жити,
Тільки одно непріятно, що нашу віру бити…» Кошовий
1. Яку причину переходу козаків Задунайської Січі на бік отаман
Російської імперії відображено в пісні? Задунайської
2. Назвіть ім’я кошового отамана Задунайської Січі, Січі, про якого
зображеного на ілюстрації. йдеться
в пісні
козаки Задунайської Січі перейшли в російське підданство, …
у Канаді відбулася перша Королівська регата — спортивне змагання-
перегони на вітрильних суднах чи веслах.
17
— 1806–1812 роки — російсько-османська війна;
— 1812 рік — франко-російська війна;
—1814–1815 роки — Віденський конгрес;
— 1828 рік — ліквідація Задунайської Січі;
— 1828–1829 роки — російсько-османська війна;
—1832–1864 роки — існування Азовського козацького війська;
— 1860 рік — утворення Кубанського козацького війська.
2. Поясніть значення понять: «Задунайська Січ», «Азовське козацьке військо», «Кубанське
козацьке військо».
3. Підготуйте повідомлення «Йосип Гладкий — останній отаман Задунайської Січі».
4. Визначте, які події відображає діаграма. Дайте назву діаграмі та її частинам. На основі
діаграми складіть розповідь про участь українців у військових кампаніях Російської
імперії першої третини ХІХ століття.
Бойові дії
відбувалися на
території Волині
Людські й матеріальні Вояки

Вояки армії Бойові дії ресурси України Російської
Наполеона І відбувалися Бойові дії не імперії
Бонапарта на території відбувалися
Південної Задунай- на території
Бессарабії ська Січ України
Вояки Османської імперії
18
§3 Соціально-економічне становище
на українських землях
 Згадайте, як колонізували Південь України наприкінці XVIII століття.
 Як ви розумієте значення понять «панщина», «кріпацтво»?
 Чи пам’ятаєте ви, що ремісничі цехи і мануфактури відігравали важливу роль в
економічному й соціальному житті українських земель? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку доберіть факти, що свідчать про суттєві зміни в

економічному житті українських земель першої половини ХІХ століття.
1. Аграрний характер економіки. Кріпацтво

Наприкінці XVIII — у першій половині ХІХ століття в економіці
українських земель і надалі переважав аграрний сектор: більшість
населення була зайнята в сільському господарстві. Як і раніше, діяла
кріпосницька система, проте поміщицьке землеволодіння переживало
кризу: багато поміщицьких господарств розорялося через застарілі
методи господарювання та неефективне використання прибутків. Щоб
уникнути цього, частина поміщиків покращували свої господарства
якісно. Вони використовували працю вільнонайманих робітників;
сільськогосподарські машини: сіялки, віялки, молотарки;
застосовували добрива; вирощували технічні культури: тютюн, льон,
цукрові буряки, які слугували сировиною для промисловості. Такий
спосіб розвитку господарства називають інтенсивним.
Проте більшість землевласників через необізнаність, небажання
витрачати кошти на нові знаряддя праці й традиційність поглядів
підвищували прибутки, примушуючи кріпаків більше працювати та
нерідко відбирали в селян землю. Такий спосіб господарювання
називають екстенсивним. На початку ХІХ століття в Російській
імперії діяв закон, який обмежував панщину трьома днями, однак
поміщики запровадили уроки – обсяг робіт, що землевласник
визначав на один день, але реально селянин міг виконати його лише
за два-три дні, та місячину – щоденну панщину за місячну норму
харчів для селянина, котрий втратив земельний наділ.
Щоб зекономити державні кошти на утримання армії, в 1817 році
були створені військові поселення, які проіснували до 1857 року.
Частину державних селян Слобідської, Центральної та Південної
України перетворили на військових поселенців і змусили одночасно
нести військову службу й виконувати сільськогосподарські роботи.
Життя селян-воїнів було розписано погодинно. А важка польова праця
почергово змінювалася не легшою військовою муштрою.
19
1. Як частина поміщиків намагалась уникнути розорення?
2. Що перешкоджало звільненню селян від кріпацтва?
3. Коли й чому на теренах України були створені військові поселення?
Кількість в Україні селян-кріпаків у кінці XVIII — на початку ХІХ століття
(у відсотках до загальної кількості селян певного регіону)
100
Правобережна Україна
80
60 Лівобережна Україна
40
Слобідська Україна
20 30 30 25
75 20 90 45 45
0 Південна Україна
кінець XVIII ст. початок ХІХ ст.
1. Користуючись діаграмою, визначте, в яких регіонах України кріпаків було найбільше, а

в яких — найменше. Чим це зумовлено?
життя військових поселенців
Військовим поселенцям не так допікала тяжка
праця, як дріб’язкова регламентація їхнього приватного життя,
майже як у казармі. Для них навіть будували своєрідні казарми,
розраховані на спільне проживання чотирьох сімей. Одружитися
військовий поселенець міг тільки з дозволу начальства, а корів
мав доїти за командою капрала. За непослух поселян, навіть
жінок, жорстоко карали різками, штрафували. Такий
найжахливіший вид рабства (саме так оцінювали життя Креслення
військових поселенців дослідники) викликав часті бунти. будинку
1. Що спільного та відмінного між військовими поселен- військових
цями і козаками? поселенців
2. Початок промислової (індустріальної) революції

Переробку сировини та виготовлення з неї товарів називають
промисловістю або індустрією (в перекладі з латинської мови –
старанність, діяльність). До 30-х років ХІХ століття більшість про-
мислових підприємств становили мануфактури, базовані на ручній
праці головно селян-кріпаків, та ремісничі цехи. Кустарними
промислами (доморобством) – варінням селітри, виробництвом
будівельних матеріалів, ткацтвом, обробкою шкіри, миловарінням –
займалися здебільшого мешканці сіл.
20
У 1830-х роках на українських землях розпочалась індустріальна
революція (промисловий переворот) – перехід від ручної праці до
машинної, найперше в харчовій (виробництво цукру, олії, борошна)
та легкій промисловості (виробництво скла, свічок, сукна, мила). З
початком промислового перевороту створюють фабрики і заводи, тоб-
то підприємства, в яких ручну працю було частково замінено спеці-
альними пристроями – машинами. Згодом поширили використання
парових машин. Вони виробляли енергію, що приводила в дію
верстати. Зросла чисельність промислових підприємств. На фабриках
і заводах люди працювали, зазвичай, за мізерну плату, але то вже
були особисто вільні наймані робітники, а не кріпаки.
Провідне місце у промисловості українських земель належало
цукроварінню, яке розвивали здебільшого на Правобережжі, де були
ґрунти, сприятливі для вирощування цукрових буряків. Новий
якісний розвиток отримала сукнярська галузь, в якій використо-
вували парові машини. Регіонами сукнарства стали Поділля і Черні-
гівщина. На Криворіжжі та Донецькому кряжі започаткували
металургійну і вугледобувну промисловості, оскільки там відкрили
великі поклади залізної руди й кам’яного вугілля. А в містах – Кре-
менчуці, Луганську, Києві, Катеринославі (Дніпрі), Ромнах, Шостці,
Харкові – розвивали машинобудування. На заводах виготовляли
віялки, гідравлічні преси, парові котли, а також забезпечували
потреби армії і флоту. Промисловий переворот спричинив появу
нових соціальних верств – підприємців і найманих робітників – та
сприяв зростанню міст і міського населення.
1. Які форми організації промислового виробництва існували на українських землях

до 30-х років ХІХ століття?
2. Що таке індустріальна революція (промисловий переворот)?
3. Які галузі промисловості розвивали на теренах України найактивніше?
3. Нова модель соціально-економічного розвитку

Півдня України. Торгівля
Особливо динамічні зміни відбувалися на Півдні України. Люди
активно заселяли степи з родючими ґрунтами. Російські та українські
поміщики переселили сюди частину своїх кріпаків і намагалися
запроваджувати звичні для них порядки, однак кріпаків на Півдні
України було порівняно мало – близько 25%, отож було небагато і
господарств, заснованих на підневільній праці. Натомість іноземці
(німці, болгари та інші), яких російський уряд закликав сюди
переселитися, й українці (колишні козаки, відставні солдати,
кріпаки-втікачі), котрих запросили землевласники, заселяли край на
21
пільгових умовах, а подекуди і самочинно. Вони працювали на землі
або особисто, або використовували найманих робітників, про-
довжуючи традиції хутірської системи господарювання. На великих
масивах південноукраїнських степів вирощували зернові культури,
насамперед озиму пшеницю на експорт. Розвивали степове тва-
ринництво. Його продукти реалізовували на внутрішніх ринках
Російської імперії та експортували до країн Західної Європи.
Південні портові міста – Одеса й Миколаїв, Херсон і Маріуполь,
промислові – Олександрівськ (Запоріжжя) та Нікополь потребували
багато робочих рук. Тож вигідне розташування приморських міст як
осередків торгівлі або виникнення промислових міст біля джерел си-
ровини (покладів корисних копалин) співпало в часі з прибуттям у
Південну Україну значної кількості вільних людей. Відтак міста
отримували достатньо робочої сили й активно розвивались. У цьому
регіоні України утвердилася нова модель соціально-економічного
розвитку, яка ґрунтувалася на вільнонайманій праці, європейському
досвіді та українських традиціях.
Зростання попиту на сільськогосподарську і промислову про-
дукцію та сировину стимулювало подальший розвиток товарного
виробництва та збільшення обсягів внутрішньої і зовнішньої торгівлі.
Зовнішню торгівлю становили імпорт (ввезення товарів) та експорт
(вивезення товарів). Оптову зовнішню (міжнародну) торгівлю най-
активніше здійснювали через причорноморські порти. Завдяки актив-
ній міжнародній торгівлі найбільшим містом краю стала портова
Одеса. У 1817—1859 роках Одеса
була відкритим вільним портом
(порто-франко). Це – режим, за
якого дозволено без мита ввозити та
продавати зарубіжні товари. Роз-
дрібну торгівлю здійснювали на ба-
зарах і в крамницях. Водночас
місцем, де не лише займалися роз-
дрібною торгівлею, а й укладали
Чумацький віз (мажа)
контракти (угоди) на як регіональну,
так і міжнародну торгівлю, залишалися традиційні для українських
земель ярмарки. Їх у різний час проводили в тому чи іншому місті.
Найбільшим був Контрактовий ярмарок у Києві – щороку в січні.
Однією з форм внутрішньої суходільної торгівлі залишався
чумацький промисел – перевезення товарів на возах, запряжених
здебільшого волами, і торгівля тими товарами. Чумакування було
давнім купецьким, торговельно-візницьким промислом українців на
території Великого Степу, яким займалися різні верстви населення.
22
Чумаки транспортували різноманітні товари: сіль, цукор, рибу, фрук-
ти, зерно, а також торгували ними з метою утримання прибутку.
Подорожували чумаки валками – гуртом з кількох десятків возів.
1. Які особливості заселення й освоєння Півдня України?

2. На чому ґрунтувалася нова модель соціально-економічного розвитку Південної
України?
3. Як пов’язані поняття «порто-франко» та «міжнародна торгівля», «ярмарки» та
«чумацький промисел»?
Господарство українських земель наприкінці

XVIII — у першій половині ХІХ століття
Попрацюйте з картою.
1. Назвіть три райони спеціалізації сільського господарства.
2. Де вирощували баштанні культури й виноград?
3. Доведіть чи спростуйте твердження: «Товарним садівництвом займалися
дбайливі господарі в усіх українських регіонах».
4. Яке місто в Україні було найбільшим банківським центром?
5. Де були зосереджені цукроварні та порцелянові й фаянсові мануфактури?
6. Видобуток яких корисних копалин відповідав потребам індустріальної революції?
У яких українських регіонах видобували ці копалини?
23
Схема «Експорт-імпорт товарів на українських землях»
експортували Губернії на імпортували
українських
зерно, цукор, олію, продукти землях обладнання для заводів,
тваринництва: сало, м’ясо сільськогосподарські машини
тощо, переганяли на (косарки, молотарки тощо),
продаж тварин предмети розкоші, шовк, какао,
дорогий одяг

існували військові поселення, …
в США Конгрес прийняв рішення, що прапор США буде складатися з
13 червоних та білих смужок і 20 зірок, кількість яких буде поповню-
ватися при збільшенні кількості штатів.

— 30-ті роки ХІХ століття — початок промислового перевороту в українських
землях;
— 1817 рік — створення на теренах України військових поселень;
— 1817–1859 роки — право порто-франко для Одеського порту.
2. Поясніть значення понять: «порто-франко», «чумакування», «індустріальна революція
(промисловий переворот)».
3. Охарактеризуйте екстенсивний та інтенсивний методи господарювання. Який з них
переважав в Україні на початку ХІХ століття? Чому?
4. Скориставшись схемою, складіть розповідь про розвиток торгівлі на українських землях.
Зерно, Тканини, Ярмарки

цукор, вироби Найбільші: Контрактовий
сало, з металу, (Київ), Введенський
олія скло, (Суми),
Порти Хрещенський (Харків),
посуд
Чорного та Покровський (Харків)
Азовського
морів Чумацький промисел
Експорт
Імпорт
Морська
Зовнішня Оптово-
Сухопутна роздрібна
Торгівля
Річкова Внутрішня Роздрібна
Базари,
крамниці
24
§4 Початок українського національного
відродження
 Згадайте, які українські землі найдовше зберігали автономію.
 Як ви розумієте значення понять: «автономія», «фольклор».
 Чи пам’ятаєте ви, що головним завданням Другої Малоросійської колегії була
остаточна ліквідація автономії Гетьманщини? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку з’ясуйте особливості українського національного

відродження на Лівобережжі та Слобожанщині.
1. Тяглість козацького патріотизму.

Автономістська ідея
На зламі XVIII—XIX століть на Лівобережжі сформувалась
автономістська ідея, прихильники якої прагнули відновити козацьку
автономію в межах Російської імперії. Таку думку підтримували
представники кількох десятків українських дворянських родин,
зокрема Полетики і Капністи. Центром автономістського руху стало
місто Новгород-Сіверський. Члени Новгород-Сіверського автономіст-
ського гуртка поширювали твори, в яких, зокрема, позитивно
оцінювали діяльність гетьманів Івана Мазепи та Павла Полуботка.
Вони підготували проєкт відновлення козацького війська, але імпер-
ський уряд заборонив його здійснити. Тоді автономісти вирішили
скористатися загостренням російсько-прусських відносин. 1791 року в
місті Берліні Василь Капніст, полтавський землевласник і знаний в
імперії поет, зустрівся з прусським канцлером, щоб заручитися під-
тримкою Пруссії на випадок збройної боротьби з Російською імпе-
рією. Проте такі дипломатичні зусилля не дали бажаних результатів.
Прусський міністр запропонував повернутися до цього питання, якщо
пруссько-російська війна дійсно почнеться. Однак невдовзі стосунки
між обома державами нормалізувалися.
Важливу роль у формуванні сучасної національної свідомості
відіграла книга «Історія русів», автором якої вважають Григорія
Полетику. В ній розповідається про історичний розвиток України від
найдавніших часів до 1769 року. Основна ідея твору – природне,
моральне та історичне право кожного народу, зокрема українського,
мати власну незалежну державу. Автор праці з жалем пише про
ліквідацію гетьманства в часи імператриці Катерини ІІ, протестує
проти кріпацтва, деспотизму, свавілля урядовців, що ставили себе
понад законом, проти сваволі військ, релігійної нетерпимості, проявів
невиправданої погорди до чужинців. Особливо захоплювався він
козацькою добою та сміливо прославляв українських гетьманів.
25
Найпозитивніший персонаж твору – гетьман Богдан Хмельницький.
Значна увага приділена гетьманові Івану Мазепі. Яскравий опис
козацтва в «Історії русів» посилив інтерес до української минувшини.
Модним заняттям серед молодих дворян-інтелігентів було збира-
ння і вивчення фольклору. В 1819 році Микола Цертелєв – грузин за
походженням, росіянин за вихованням та українець за духом –
опублікував у Петербурзі першу збірку українських історичних дум.
Детальніше досліджував український фольклор випускник Москов-
ського університету, перший ректор Київського університету Михайло
Максимович, нащадок українських козаків із Черкащини. 1827 року
він уклав і опублікував збірку «Малоросійські пісні», згодом
«Українські народні пісні», «Збірник українських пісень».
1. З яким містом та якими дворянськими родинами пов’язана автономістська ідея?

2. Яка основна ідея книги «Історія русів» невідомого автора?
3. Назвіть дослідників українського фольклору на початку ХІХ століття.
видання «Історії русів»
«Історію русів» спочатку поширювали в рукописах. Перший датований список праці
належить до 1818 року, а в 1848 році її видав у Москві виходець із Полтавщини Осип
Бодянський, тодішній професор Московського університету.
Лише через сто років — у 1956-му — в Нью-Йорку побачило світ друге видання.
Третє видання опубліковане в 1991 році в незалежній Україні. Історик Олександр Оглоблин
назвав цей твір «декларацією прав української нації та вічною книгою України».
1. Висловіть припущення, чому «Історію русів» опублікували в Російській імперії

лише раз.
надання дворянських титулів
нащадкам козацької старшини
Ще 1785 року Катерина ІІ зрівняла у правах козацьких

старшин з російським дворянством. Для отримання дворянського
титулу козацьким старшинам достатньо було надати родинні
документи. Спочатку набуття дворянського титулу не
обумовлювалося надмірними труднощами, однак із приходом до
влади в Російській імперії Павла І в 1796 році ситуація
ускладнилася. Щоб довести законність своїх вимог, українські
шляхтичі заглибилися в родинні архіви. Вони шукали документи,
в яких старшинські звання офіційно визнавали і Річ Посполита, і Дворянський
Російська імперія. Саме ця дослідницька робота в домашніх герб нащадків
архівах сприяла зануренню в історію, а отже — і національному старшинського
відродженню на Лівобережжі. роду Кочубеїв
26
2. Українське культурне відродження
на Слобожанщині
На початку ХІХ століття визначальним осередком культурного
відродження стала Слобожанщина. У 1805 році зусиллями місцевого
українського землевласника і громадського діяча Василя Каразіна
було відкрито Харківський університет.
Серед професорів університету переважали
спочатку іноземці. Вони привнесли з Європи
нові інтелектуальні течії, що дали поштовх
українському національному відродженню. Це
націоналізм, відображений у принципі
«кожній нації – своя держава», та романтизм.
Його основні риси – інтерес до внутрішнього
світу людини, захоплення фольклором і
народними традиціями, вивчення історичного
минулого. В Харкові навіть виник осередок Гравюра
романтиків, ключовими постатями якого були Лаврентія
Сєрякова
випускники університету: філолог Ізмаїл
«Василь Каразін».
Срезневський, історик Микола Костомаров,
1875 рік
поет, етнограф Левко Боровиковський,
письменники Григорій Квітка-Основ’яненко та Петро Гулак-
Артемовський. Свої фольклорні та історичні дослідження вони
публікували в періодичних виданнях «Український вісник» (1816—
1819 роки) і «Український журнал» (1823—1825 роки), а літературні
твори – у збірках «Український альманах» і «Український збірник».
Важливою умовою культурного відродження стало формування
сучасної української мови та літератури. Її зародження знаменував
вихід у 1798 році трьох частин «Енеїди» Івана Котляревського –
першого поетичного твору, написаного живою народною мовою. А
1818 року була видрукувана «Граматика малоросійського наріччя»
Олексія Павловського, яку вважають першою науковою граматикою
сучасної української мови.
1. Коли і з чиєї ініціативи відкрили Харківський університет?

2. Які нові інтелектуальні течії виникли на Слобожанщині?
3. Хто став основоположником нової української літератури?
відкриття Харківського університету
Проєкт Харківського університету український дворянин Василь Каразін
представив російському імператору ще в 1802 році. Офіційне відкриття закладу відбулось
у січні 1805 року. Місцеві землевласники виділили під університет 125 десятин землі. Купецтво
27
Харкова пожертвувало 181.008 рублів. Дворяни Слобожанщини внесли до фонду будівництва
Харківського університету 400 тис. рублів, а дворяни Катеринославщини — 108.260 рублів.
Головний корпус Харківського університету в ХІХ столітті (зліва)

і сьогодні (справа)
Іван Котляревський
(1769 – 1838)
Ім’я (повне). Іван Петрович Котляревський.

Народження. Народився ув місті Полтаві.
Походження. Батько, дрібний дворянин, служив канцелярис-
том у магістраті. Дитячі та юнацькі роки минули в Полтаві, де
ще були свіжими спогади про її козацьке минуле.
Освіта. Початкову освіту здобув, імовірно, в місцевій пара-
фіяльній школі. Згодом навчався в Полтавській духовній
семінарії, однак духовна кар’єра його не приваблювала.
Особистість та суспільно-політичне і творче життя. Іван Котляревський першим
використав розмовну українську мову, написавши нею сатиричну поему «Енеїда». Цю
поему історик літератури Сергій Єфремов назвав «першою ластівкою українського
національного відродження». Іван Котляревський перебував на військовій службі, зокрема
брав участь у російсько-османській війні 1806–1812 років, де відзначився хоробрістю при
взятті фортець Бендери та Ізмаїл і при виконанні дипломатичних доручень. Під час фран-
ко-російської війни в 1812 році сформував український козацький полк. Вийшовши у
відставку, влаштувався наглядачем у Будинку для дітей збіднілих дворян, котрий з часом
став одним із кращих навчально-виховних закладів. Згодом очолив Полтавський вільний
театр, в якому 1819 року поставили його п’єсу «Наталка Полтавка», згодом — «Москаль-
чарівник» — перші українською мовою і з народної тематики. Викупив з кріпацтва
талановитого актора Михайла Щепкіна. Був учасником масонської ложі «Любов до істини»
й таємного Малоросійського товариства, почесним членом «Вільного товариства
любителів російської словесності». Брав участь у роботі «богоугодних» закладів —
притулків для незаможних, старих і немічних людей.
1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Івана

Котляревського: «Енеїда», театр, громадський діяч, військовий, благодійність.
28
3. Початки українського національного відродження
Політика Російської імперії щодо України викликала активізацію
українського національного руху, який історики називають
українським національним відродженням. Перший етап –
фольклорно-етнографічний (романтичний) тривав упродовж 1830-х—
1850-х років і був характерним збиранням та публікацією народних
пісень, вивченням історії, свого народу. Соціальною основою
національного відродження було українське селянство, яке зберегло
українську мову, звичаї і традиції, але його рушійною силою стали
патріотично налаштовані представники української інтелігенції (люди
інтелектуальної праці). Перше покоління української інтелігенції
складалося переважно з частини дворян, вихідців зі старої козацької
старшини, синів священників, містян і козаків. Українське
національне відродження розпочалося в Лівобережній Україні й на
Слобожанщині – регіонах, де найкраще збереглася пам’ять про
козацьке самоврядування та Гетьманщину. На його становлення
вплинули традиції української державності та українська культура і,
водночас, ідеї Французької революції XVIII століття, погляди
німецького філософа Йоганна-Готфріда Гердера та поета-романтика
Джорджа Гордона Байрона, котрі проголошували цінність кожного
народу, його право на історичне буття.
Зовнішні чинники візит Василя Кап-
Новгород- Сівер-
ніста до Пруссії
ський авто-
Французька
номістський гурток видання історичних
революція,
наполеонівські творів про минуле
України
війни, ідеї німе- Автономісти
цької класичної Напередодні
українського публікація
філософії українського
національного
фольклору
традиції держа- відродження
вотворення, Романтики Іван Котляревський
українська написав «Енеїду»
культура
Осередок роман- вихід українських
Внутрішні тиків у Харкові періодичних видань
чинники
1. За схемою складіть усну розповідь про початок українського національного

відродження.
Із відкриттям у 1834 році Київського університету центр україн-
ського національного руху перемістився до Києва. В січні 1846 року в
Києві виникла перша організація новочасної української інтелігенції
– Кирило-Мефодіївське товариство (братство). Ініціаторами її
29
заснування були молоді люди, пов’язані з Київським університетом:
професор університету Микола Костомаров, студент останнього курсу
Василь Білозерський, чиновник канцелярії київського генерал-
губернатора Микола Гулак, письменник, фольклорист Пантелеймон
Куліш. Членами товариства були: полтавський поміщик Микола
Савич, педагог Дмитро Пильчиков, студенти Київського університету
Опанас Маркевич, Олександр Нав-
роцький, Іван Посяда, Георгій
Андрузький, Олександр Тулуб.
Дружні стосунки з братчиками під-
тримував Тарас Шевченко. Ще близь-
ко ста осіб знали про існування това-
риства, хоча й не належали до нього.
Братство було назване іменами відо-
Київський університет
мих просвітників Кирила і Мефодія.
Святого Володимира
в ХІХ столітті Мета і завдання організації ви-
кладені у програмних документах:
«Книга буття українського народу» (або «Закон Божий») і Статут
Слов’янського братства Святих Кирила і Мефодія. Їхніми авторами
вважають Миколу Костомарова та Василя Білозерського. Головним
напрямком своєї діяльності Кирило-Мефодіївське товариство вважало
утвердження державної незалежності України з демократичним
ладом. Братчики критикували самодержавство та кріпацтво, а
чинний устрій хотіли змінити на федерацію вільних слов’янських
народів (за зразком США) з центром у Києві. Україна як «фактично»
«незалежна держава, мала стати повноправною учасницею федерації.
Свої ідеї члени товариства поширювали за допомогою прокламацій
(звернень) «До братів українців» та «До братів великоросів і
поляків». Братчики займалися науковою діяльністю, піклувалися про
розвиток національної освіти, збирали кошти на відкриття народних
шкіл, написання і видання нових книг, працювали над програмами
навчання в початкових школах. Василь Білозерський уклав «Проєкт
про створення в Україні ремісничих шкіл».
У березні 1847 року за доносом одного зі студентів товариство
було викрите, а його учасники – засуджені та вислані в різні губер-
нії Російської імперії. Розгром організації завдав відчутних втрат
лавам активних діячів українського національного руху, однак зни-
щити остаточно не зміг. Із діяльністю товариства пов’язують початок
українського національного відродження в Наддніпрянщині.
1. Які особливості першого етапу українського національного відродження?
2. Чому центр українського національного відродження перемістився в Київ?
3. Яке історичне значення діяльності Кирило-Мефодіївського товариства?
30
Тарас Шевченко
(1814 – 1861)
Ім’я (повне). Тарас Григорович Шевченко.

Народження. Народився в 1814 році в селі Моринці на
Черкащині.
Походження. Батько Григорій і мати Катерина були кріпаками.
Батьки рано померли від важкої праці. Спочатку наймитував,
згодом став слугою пана Павла Енгельгардта. Удень
працював, а ночами потайки малював.
Освіта. Грамоти та читанню навчився в місцевого дяка.
Малярству вчився спочатку у дяків, а згодом у Петербурзі в живописця Василя Ширяєва.
Особистість та українське національне відродження. Переїзд Павла Енгельгардта до
Петербурга докорінно змінив життя Тараса Шевченка. Тут завдяки новим друзям він став
вільним, здобув диплом художника в Академії мистецтв та видав у 1840 році збірку
поезій «Кобзар». В Україну повернувся уже відомим художником і поетом. Молодь
ставилася до нього з благоговінням і навіть побожністю, з ним шукали знайомства, його
усюди запрошували. В 1846 році Тарас Шевченко відвідував засідання Кирило-
Мефодіївського товариства, де відразу відчув себе «своїм». Поеми «Кавказ», «Сон» та інші, як і
програмні документи братства, засуджували соціальне й національне гноблення. Коли почались
арешти кирило-мефодіївців, під час обшуку в Тараса Шевченка вилучили рукописну збірку поезій,
переважно антимонархічного змісту. Поета віддали в солдати в Оренбурзький корпус на десять
років із особистою забороною царя писати і малювати. Заслання підірвало здоров’я Тараса
Шевченка: помер він 47-річним. Поховали митця в Петербурзі, згодом прах перевезли до Канева.
1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Тараса

Шевченка: письменник, художник, філософ, громадський та політичний діяч,
пророк і символ України.
Ганна Барвінок
(Олександра Білозерська-Куліш)
Ганна Барвінок — перша українська письменниця, яка
писала прозові твори українською мовою. А ще Ганна
Барвінок — дивовижна жінка, з життям якої, наче хрещатий
барвінок, переплелися долі кирило-мефодіївців. Василь
Білозерський був її братом, Пантелеймон Куліш — чоловіком, а
Тарас Шевченко — хорошим другом. Тож арешт рідних для неї
братчиків жінка сприйняла дуже боляче: вона втратила ще
ненароджену дитину і більше дітей уже не мала. Усю свою
любов віддала чоловікові: поруч з ним була в суді у
Петербурзі, в місті Тулі на засланні. Пантелеймон Куліш
підтримував дружину в її літературних починаннях. Повна збірка оповідань письменниці
вийшла друком лише 1901 року. Кожне з них — яскрава й зворушлива замальовка із життя
української жінки. Особливо колоритними є оповідання «Русалка», «Восени літом», «Лихо
31
не без добра». У творах «Перемога», «Молодича боротьба» створила постаті вольових
жінок. Використовуючи знання сільських звичаїв і фольклору, написала оповідання
«Русалка», «Квітка з сльозами, сльози з квітками», драму «Материнська помста». Після
смерті чоловіка вона заклала під заставу родинний хутір, щоб видати його твори.
1. Сучасники називали Ганну Барвінок «ідеальною дружиною Куліша». Доведіть або

спростуйте це твердження.

було відкрито Харківський університет, …
біля Атлантичного узбережжя Іспанії Королівський флот Великої Британії
здобув перемогу над франко-іспанськими силами в Трафальгарській битві.

— 1791 рік — візит Василя Капніста до Берліна з метою укладення союзу з
Пруссією;
— 1798 рік — видання перших трьох частин «Енеїди» Івана Котляревського;
— 1805 рік — відкриття Харківського університету з ініціативи Василя Каразіна.
— 1834 рік — заснування Київського університету Святого Володимира.
— 1846–1847 роки — діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
2. Поясніть значення понять: «автономістська ідея»; «українське національне відродже-
ння»; «романтизм».
3. Підготуйте довідку про діяльність Кирило-Мефодіївського товариства за критеріями:
учасники, мета діяльності, програмні документи, форми діяльності, історичне значення
товариства.
4. За схемою складіть розповідь про формування української інтелігенції в першій половині
ХІХ століття. Поміркуйте, яка особистість поєднала осередки інтелігенції Харкова та
Києва.
Вища освіта
Вихідці з різних соціальних груп українського суспільства

збіднілі дворяни сини священників містяни колишні козаки вихідці із селян
Українська інтелігенція
Осередок романтиків Зв’язок Кирило-Мефодіївське товариство
32
§5 Масонство. Польський національно-
визвольний і російський опозиційний
рухи на території України
 Згадайте, який воєнний досвід набули козацькі формування під час франко-російської
війни.
 Як ви розумієте значення поняття «Просвітництво»?
 Чи пам’ятаєте ви, що, за рішенням Віденського конгресу 1815 року, у складі
Російської імперії було створено Королівство (Царство) Польське, наділене автономією?
Що вам про це відомо?
Упродовж уроку з’ясуйте, які результати для України мали суспільні рухи
першої третини ХІХ століття.
1. Масони та Україна
Масони були міжнародною організацією, яка складалася з масон-
ських лож (клубів чи товариств). Головна мета масонського руху –
об’єднання всіх народів світу в одну велику сім’ю на принципах
свободи, рівності, братерства. Прихильники цього релігійно-етичного
руху заперечували насильство та політику як засоби досягнення мети.
Натомість закликали до морального вдосконалення людини, вважа-
ючи, що, лише вдосконаливши себе, можна покращити суспільство за-
галом. Поширення ідей Просвітництва, що засуджували абсолютизм,
деспотизм, жорстоке ставлення до людини, сприяло розгортанню на
українських землях масонського руху. Він об’єднував незадоволених і
став своєрідною формою протесту еліти проти існуючих порядків.
Масонські ложі в Україні були таємними клубами, учасники
яких обговорювали на зібраннях перспективи розвитку українського
та інших народів. При цьому лівобережні масонські ложі схилялися
до ідеї загальнослов’янського єднання, а правобережні – до ідеї
об’єднання українців з поляками. Перша масонська ложа виникла ще
в 1742 році в селі Вишнівець на Волині. Проте більш широкого
поширення масонство набуло наприкінці XVIII — на початку ХІХ сто-
ліття. З-поміж масонських лож того часу в Україні виділялись одесь-
кі «Понт Евксинський» і «Трьох царств природи», київська «З’єдна-
них слов’ян» та полтавська «Любов до істини». Їхніми членами були
службовці, лікарі, вчителі, військові, представники шляхетсько-стар-
шинських родин. Окрім українців, до лож належали росіяни, поляки,
євреї, греки, італійці, французи та інші.
Із часом багато учасників масонських організацій в Україні роз-
чарувалися в їхній пасивній діяльності. Дієвішу позицію зайняли
члени полтавської ложі «Любов до істини». В 1821 році вони під-
33
тримали ініціативу предводителя дворянства Переяславського повіту
Полтавської губернії, землевласника й мецената Василя Лукашевича та
створили нову таємну організацію – «Малоросійське товариство». Її
учасниками були однодумці Василя Лукашевича – Петро Капніст, Іван
Котляревський, Семен Кочубей, Володимир Тарновський, Олександр
Величко та інші. У програмному документі – «Катехізисі автономіста»
– визначено її мету: політична незалежність України як головна
передумова вільного розвитку народу, скасування кріпацтва і запро-
вадження європейських форм державного устрою. Члени товариства
підтримували ідею піднесення політичної свідомості українського
населення. Діяльність опозиційних до влади організацій насторожила
уряд. 1822 року імператор Олександр І заборонив масонські ложі й
таємні товариства, оскільки вбачав у них загрозу для своєї влади.
1. Що таке масонство?
2. Назвіть масонські організації, що діяли в Україні. Хто до них входив?
3. Коли і з якою метою було створено «Малоросійське товариство»?
історію масонського руху
Термін «масони» виник ще в добу Середньовіччя і дослівно означав «вільні

каменярі». Тоді це були справді ремісники будівельних цехів, які могли вільно
пересуватись європейськими країнами без будь-яких обмежень. Адже талант зодчих
високо цінували у християнській Європі, де розгорнулося храмове будівництво.
У добу Нового часу масонами почали йменуватися члени таємних релігійно-етичних
організацій, які хотіли «побудувати» новий досконалий світ. Себе вони називали
будівничими, а Бога — головним архітектором світу. Тому символи масонського руху
пов’язані з будівельною справою.
1. Всевидюче око — вічна присутність, спостереження і провидіння «Великого

будівничого Всесвіту».
2. Косинець і циркуль— символи перепланування світу.
3. Кельма — символ зміцнення братерських зв’язків.
4. Прямець — символ істини.
5. Рівень — символ рівності між людьми.
6. Молоток — символ вдосконалення, позитивних змін.
Відлуння минулого
Указ Олександра І про заборону масонських лож
та інших таємних товариств від 1 серпня 1822 року (витяг)
«Заворушення…, що відбулися в інших Державах через існування
різних таємних товариств, з яких одні під назвою лож Масонських мали
початковою метою творити добро, інші, таємно займаючись справами політичними,
34
…завдали шкоди Державам, змусили деяких ці таємні товариства заборонити. …Я визнав
за благо стосовно згаданих товариств постановити: 1. Всі таємні товариства, під якими
назвами вони не існували би, як то: Масонські ложі чи інші, повинні бути закриті, а їх
створення надалі не дозволяти».
1. Подумайте, про які заворушення йдеться в документі.

2. У чому істинна причина заборони масонських лож?
2. Декабристський рух в Україні

Наполеонівські війни змінили не лише карту Європи, а й світо-
гляд багатьох людей. Українські та російські військові-учасники
закордонного походу проти наполеонівської армії побачили, як
живуть в інших європейських країнах. Тому неприйнятним для них
були самодержавство і кріпацтво. Пропагуючи ідею зміни існуючого
порядку, військові планували встановити в Російській імперії
конституційний лад шляхом збройного державного перевороту.
Для його підготовки вони створили Союз порятунку, а після
розпуску цієї організації – Союз благоденства. Це були таємні
військові товариства. Після розпаду Союзу благоденства 1821 року в
місті Тульчині утворилося Південне товариство, лідером якого став
полковник Павло Пестель. Товариство мало осередки в містечках
Кам’янка і Васильків. Своє бачення нового державного устрою Павло
Пестель виклав у програмному документі – «Руській правді». У
ньому передбачалося, що Російська імперія стане унітарною (єдиною,
неподільною) республікою, тобто державою без монарха, якою
управляли б обрані населенням органи влади. До цієї республіки
мали увійти десять областей. У 1825 році до Південного товариства
приєдналося «Товариство об’єднаних слов’ян» із Новограда-
Волинського, засноване братами-офіцерами Андрієм та Петром
Борисовими, яке відстоювало ідею визволення слов’янських народів і
створення їхнього федеративного союзу. З 1822 року в Петербурзі
діяло Північне товариство. Його керівник Микита Муравйов написав
проєкт Конституції Північного товариства. Майбутню Російську
державу він бачив конституційною монархією з імператором і
парламентом. За прикладом США країна мала поділятися на штати,
два з яких територіально збігалися з колишньою Гетьманщиною та
Слобідською Україною. Проте ні Південне, ні Північне товариства не
передбачили окремого статусу для України. Програмні документи
об’єднувала ідея скасування кріпацтва, надання громадянських прав
населенню та повалення абсолютизму.
Державний переворот було заплановано на 1826 рік, проте через
неочікувану смерть імператора Олександра І повстання перенесли на
14 грудня 1825 року, коли військові мали складати присягу новому
35
очільникові держави. Хоча виступ у столиці імперії Петербурзі був
придушений, 29 грудня 1825 року в містечку Василькові, поблизу
Києва, розпочалося повстання Чернігівського полку. Його очолили
підполковник Сергій Муравйов-Апостол – нащадок гетьмана Данила
Апостола – та підпоручик Михайло Бестужев-Рюмін. Урядовим
військам вдалося 3 січня 1826 року придушити і цей збройний ви-
ступ. Керівників повстання стратили, кількасот учасників заслали до
Сибіру, солдатів покарали шпіцрутенами (ударами довгих гнучких
палиць) та більшість із них відправили на Кавказ. Від російської
назви місяця грудня – «декабрь» – учасників повстання згодом
почали називати декабристами.
1. Як частина військових планувала змінити державне управління імперією?

2. Назвіть програмні документи таємних товариств та визначену в них мету.
3. Коли відбулися повстання в Петербурзі та на Київщині?
Марія Волконська
20-річною красуня Марія Раєвська, донька відомого

російського генерала, вийшла заміж за генерал-майора
російської армії Сергія Волконського зі старовинного
княжого чернігівського роду Ольжичів. За рік народила
йому первістка Миколку. Та недовго тривало сімейне
щастя. Звинувачений у спробі державного перевороту,
декабрист Сергій Волконський був засланий до Сибіру.
Заради чоловіка Марія відмовилася від усього та поїхала
за ним. Важко жилося колишній дворянці, яка звикла до
розкоші, а тепер про свої витрати мусила звітувати
начальникові рудника. Жила у простій сільській хаті,
сама готувала їжу, палила в печі, носила воду. Мораль-
но та матеріально допомагала засланцям, вела кореспонденцію за тих, кому листування
було заборонене. Ударом для жінки стала звістка з далекої України про смерть дворічного
Миколки. Згодом у подружжя народилася донька Софійка, син Михайло та донька Олена.
У 1837 році завершився термін заслання, але сім’ї Волконських влада заборонила
повертатися додому. Деякий час вони проживали в сибірському місті Іркутськ, де Марія
Волконська створила аматорський театр, а будинок подружжя став центром суспільного
життя міста. Лише 1855 року Волконські були поновлені у правах та отримали дозвіл на
повернення додому. Марія Волконська написала спогади французькою мовою. В них
подала автобіографічні та інші історичні відомості, оповіла подробиці з життя декабристів,
їхніх близьких і оточення. Останні роки життя мешкала на Чернігівщині. Померла Марія
Волконська 1863 року і похована в селі Вороньки на Чернігівщині. Через два роки помер
Сергій Волконський. Згідно із заповітом, його поховали в ногах у дружини.
1. Перед смертю батько Марії Волконської промовив: «Ось найдивовижніша жінка,

яку я знав». Узагальніть одним реченням діяльність цієї дивовижної жінки.
36
3. Польське (Листопадове) повстання
1830—1831 років та Україна
На території України також розгорнувся польський національно-
визвольний рух. Його причиною стало обмеження з боку російського
уряду автономії Королівства (Царства) Польського, що утворилось у
1815 році згідно з рішенням Віденського конгресу. За Конституцією
Королівства (Царства) Польського, в краї діяв сейм, уряд, польська
мова в освіті, діловодстві, створені військові підрозділи. Все це не
зовсім поєднувалося з існуванням самодержавства. Відтак імперська
влада пішла в наступ. Було запроваджено цензуру, звужено повнова-
ження польського сейму, посилилися репресії, придушувалися прояви
національного життя, а намісником став не польський шляхтич, а
цесаревич Костянтин Павлович – брат російського імператора,
котрий відчував себе тут повноправним господарем. У польському
суспільстві визрівало прагнення вийти зі складу імперії. Повстання,
очолюване польськими офіцерами, розпочалося в листопаді 1830 року
у Варшаві. Згодом воно поширилося на Правобережну Україну.
Повсталі направили сюди військові загони, які повинні були підняти
місцеве населення на антиросійський протест. Мета повсталих –
відродити Річ Посполиту в кордонах 1772 року. Їх надихали
революційні події 1830 року в Бельгії, яка відокремилася від
Нідерландів і стала незалежною державою.
Щоб привернути на свій бік інші народи імперії, поляки
висунули гасло «За нашу і вашу свободу», проте жодних політичних
прав для них не передбачили. До повстання долучилася польська
шляхта Волині, Київщини та Поділля, а от українське населення не
відгукнулося на цей заклик. Селян не влаштовувало збереження
кріпацтва, а інтелігенцію – прилучення Правобережної України до
відродженої Речі Посполитої. Відтак з українського
боку в повстанні брали участь лише кілька десятків
офіцерів-нащадків козацької старшини. Відсутність
серед повстанців єдності, чіткого плану дій та
підтримки українського населення Правобережжя
російський уряд використав для придушення
повстання у вересні 1831 року.
Згідно з вироком суду, що відбувся в Києві, Прапор
керівників та учасників польського виступу було польських
заслано до Сибіру чи віддано в солдати, переважно повстанців
на Кавказ. Польських шляхтичів позбавили дворян- з написом:
«В ім’я Бога –
ських прав і маєтків. Хоча українці не брали участі
за нашу і вашу
в польському повстанні, але й вони теж упродовж свободу»
37
тривалого часу відчували на собі його негативні наслідки. На
Правобережжі було закрито польські школи та Кременецький ліцей,
скасовано магдебурзьке право і чинність Литовських статутів, 1839
року заборонено греко-католицьку церкву, збільшено кількість
військових гарнізонів у містах, збудовано і забезпечено відповідним
гарнізоном Нову Печерську фортецю в Києві.
1. Назвіть мету польського визвольного повстання 1830 року.

2. Яким було ставлення українців до повстання? Чому?
3. Які наслідки мало польське повстання для українців?

виникло «Малоросійське товариство», …
Мексика, яка триста років була іспанською колонією, проголосила
незалежність.

— 1821 рік — створення таємної організації «Малоросійське товариство»;
— 1822 рік — указ Олександра І про заборону масонських лож і таємних
товариств;
— 29 грудня 1825 року – 3 січня 1826 року — повстання Чернігівського полку;
— 1830–1831 роки — польське (Листопадове) визвольне повстання;
— 1839 рік — заборонено греко-католицьку церкву на Правобережжі.
2. Поясніть значення понять: «масони», «декабристи».
3. Декабристу Сергієві Муравйову-Апостолу належить вислів: «Ми — діти 1812 року».
Поясніть цей вислів і підготуйте повідомлення про діяльність декабристів.
4. Проаналізуйте схему. Складіть на її основі розповідь про суспільно-політичні рухи на
території України. Визначте спільні та відмінні риси між рухами. Що, на вашу думку,
символізує малюнок у схемі?
Революційні Ідеї Просвітництва.

рухи в Європі. Закордонний похід
Пам’ять про давні під час франко-російської війни
шляхетські
вольності
Масонство
(урядовці, Декабристський
інтелігенція, рух
Польський визво- (військові)
військові та ін.)
льний рух
Спосіб: моральне вдо- Спосіб: військовий

Спосіб: визвольне переворот
сконалення, поступові
повстання
зміни
 Скасування кріпацтва
Відновлення  Зміна державного ладу (перетворення абсолютної
Речі Посполитої монархії на конституційну монархію або на республіку)
38
§6 Соціальні протести
 Згадайте, коли й чому російський імператор відновлював козацьке військо у Над-
дніпрянщині в першій третині ХІХ століття.
 Як ви розумієте значення понять «уроки», «місячина»?
 Чи пам’ятаєте ви, що в 1817 році у Наддніпрянській Україні були створені військові
поселення? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку з’ясуйте, яким чином протестували проти існуючого ладу

українські селяни, робітники, інтелігенція.
1. Селянський рух
Збільшення панщини, фізичні покарання, безправність – усе це
викликало невдоволення в селян. Тому вони вдавалися до різних
форм соціального протесту: подавали скарги до державних установ,
відмовлялися виконувати повинності, масово втікали, підпалювали
поміщицькі маєтки, чинили збройний спротив землевласникам,
місцевій адміністрації і навіть урядовим військам. Усі ці форми
боротьби проявлялися, зазвичай, у взаємозв’язку.
Наймасовішим і найтривалішим був селян-
ський опір на Поділлі в 1813—1835 роках. Очо-
лював його селянин-кріпак Устим Кармалюк.
Повстанці переховувалися в лісах. За увесь час
протестів на Поділлі в них узяли участь близько
20 тисяч осіб. Зменшенню їхньої активності слу-
гувала загибель у 1835 році Устима Кармалюка.
Проти незадовільних умов життя і праці
виступали військові поселенці, кожен день яких
суворо регламентувала держава. Особливо Картина Василя
значними були повстання військових поселенців Тропініна «Поді-
на Слобожанщині: 1819 рік – у Чугуєві, 1829 льський селянин»
рік – у Шебелинській слободі. Виступи селян (ймовірно, Устим
проти нав’язаного їм статусу військових Кармалюк)
поселенців траплялися часто і тривали до 1857
року, коли імперський уряд скасував військові поселення.
1. Назвіть форми протесту селян.
2. Яке селянське повстання вважають наймасовішим і найтривалішим?
3. Коли відбулися найбільші повстання військових поселенців?
спроби держави врегулювати відносини селян і поміщиків
Упродовж першої половини ХІХ століття імперський уряд здійснив кілька спроб
покращити життя селян, щоби зменшити суспільну напругу й запобігти селянським
заворушенням. У 1803 році був виданий указ про «вільних хліборобів», який дозволяв
39
звільняти від особистої залежності селян із землею за
викуп поодинці або ж цілими селами — за спільною
згодою поміщиків і селян. Проте власники маєтків не
бажали втрачати селян, а селяни, які намагалися
звільнитися, часто не мали коштів, щоб заплатити за
свій викуп поміщикові. В 1842 році було прийнято
«Положення про зобов’язаних селян», за яким
поміщик міг звільнити селянина в обмін на зобо-
в’язання останнього сплачувати йому оброк чи
Оприлюднення указу обробляти поля. Уклавши договір, поміщик не мав
про вільних хліборобів права його розірвати та відібрати землю або змінити
розмір оброку. Положення було добрим, але укласти його міг тільки землевласник за
бажанням, тому воно особливо не поширилось. У 1847–1848 роках на Правобережжі
запровадили «Інвентарні правила». Ними визначили розміри селянських наділів і
повинностей, які за них мали відробляти селяни. Погодившись на «Інвентарні правила»,
обидві сторони вже не могли їх змінити.
1. На основі тексту рубрики «Детальніше про…» складіть таблицю «Державне

регулювання поміщицько-селянських відносин» за критеріями: рік прийняття
документа, назва документа, зміст документау.
2. Розгляньте ілюстрацію. Озвучте її, склавши діалог між зображеними на ілюстрації
особами.
2. Київська козаччина. «Похід у Таврію за волею»

Упродовж 1853—1856 років тривала Кримська (Східна) війна між
Російською імперією та Османською, яку підтримали Велика Брита-
нія, Франція, Сардинське королівство. На українські землі припав
основний тягар постачання російської армії фуражем і продовольством.
Із українських губерній на війну було мобі-
лізовано багато рекрутів та ополченців,
послано погоничів, котрі забезпечували
перевезення військових вантажів. Селяни
перебували в караулах на прикордонні.
Жителі українських губерній збирали кошти
на військові потреби. Відтак, населення
сподівалося на покращення становища по Слухають лірника.
завершенні війни. Однак цього не сталося. ХІХ століття
Наприкінці війни на українських зем-
лях розгорілись антиурядові селянські рухи, спричинені тим, що влада
затягувала вирішення питання про скасування кріпацтва. Один з них –
Київська козаччина. Поштовхом до його виникнення став імперський
маніфест 1855 року про формування державного ополчення. Незабаром
він обріс чутками, що всі ополченці стануть козаками і після участі в
бойових діях отримають волю. На Київщині селяни складали списки
«вільних козаків», відмовлялися відробляти панщину і виконувати
40
розпорядження місцевої адміністрації, створювали виборні органи
самоврядування – сільські громади. Згаданий рух набув значного роз-
маху, що призвело до його придушення.
Ліквідувавши Київську козаччину, уряд невдовзі зіткнувся з
іншою проблемою. В 1856 році під впливом чергових чуток про нада-
ння всім переселенцям до Криму землі та волі розгорнувся ще один
масовий рух – «Похід у Таврію за волею». Вступаючи в сутички з
поліцейськими та військовими загонами, селяни Катеринославщини і
Херсонщини вирушили до Криму. Тільки залучивши значні збройні
формування, уряд зумів придушити цей протест. Отже, селянські
протестні рухи мали антикріпосницький характер. Перед владою
вчергове постало питання про скасування кріпацтва.
1. Яким чином українці були втягнуті у Кримську (Східну) війну?

2. Коли й чому відбувся соціальний рух Київська козаччина?
3. Чим «Похід у Таврію за волею» подібний до Київської козаччини?
3. Становище робітників
Швидкі темпи індустріальної революції, поява нових форм
організації виробництва – фабрик і заводів – спричинили чисельне
зростання нової соціальної верстви – робітників. Офіційні державні
акти визначали такі їхні соціальні ознаки: відсутність власного дому,
постійного місця проживання, праця за наймом як джерело
існування. Чисельність робітників постійно зростала за рахунок
державних та оброчних селян, збіднілих ремісників та інших верств
населення. Помітну роль у структурі робітництва відігравали
представники інших етнічних груп, котрі переселялися в міста з
різних причин. Відтак робітниче середовище було неоднорідним. Воно
різнилося за своїм складом, умовами та оплатою праці. Переважали
некваліфіковані та малокваліфіковані робітники.
На законодавчому рівні права робітників не були захищені. Їхнє
становище залежало, насамперед, від волі роботодавця. Лише в 1835
році з’явився урядовий документ про забезпечення промисловості
найманою робочою силою. Він передбачав угоду між підприємцем і
робітником. Проте здебільшого такі угоди роботодавці порушували.
Тривалість робочого дня сягала 15—16 годин, а оплата праці була
низькою. За щонайменшу провину штрафували. До того ж заробітну
плату видавали не завжди вчасно. Неналежна охорона праці призво-
дила до частих каліцтв, а то й смертельних травм на виробництві.
Набула поширення жіноча і дитяча праця, позаяк навіть за однаково
виконану роботу жінкам платили менше, ніж чоловікам. До того ж
лише в 40-х роках ХІХ століття з’явилися перші закони, які
забороняли використовувати працю дітей у нічний час.
41
У зв’язку з незадовільними умовами життя і праці посилилися
робітничі протести, які набували різних форм. Переважно вони мали
мирний характер. Робітники зверталися до місцевої влади зі
скаргами; вдавалися до псування сировини та обладнання, підпалів
виробничих приміщень, страйкували (колективно припиняли роботу
на підприємстві). Реакція підприємців на такі протести була різною.
В одних випадках вони йшли на поступки, в інших – придушували
спротив робітників за допомогою поліції, інколи – урядових військ.
1. Які ознаки нової соціальної верстви — робітників — визначали державні акти?

2. Як трудове законодавство захищало права робітників?
3. Яким чином робітники боролися за свої права?

відбувався соціальний рух «Похід у Таврію за волею», …
в Канаді місто Квебек було проголошено столицею.
— 1813–1835 роки — селянський рух на Поділлі під проводом Устима Кармалюка;
— 1819 рік — повстання військових поселенців у Чугуєві на Слобожанщині;
— 1829 рік — повстання військових поселенців у Шебелинській слободі на Слобожанщині;
— 1855 рік — соціальний рух Київська козаччина;
— 1856 рік — соціальний рух «Похід у Таврію за волею».
2. Поясніть значення понять: «Київська козаччина»; «робітники».
3. Відшукайте в інтернеті українську народну пісню «За Сибіром сонце сходить» та дайте
письмові відповіді на запитання: Кому присвячена пісня? Про які особисті та соціальні
поневіряння героя йдеться? Що символізує образ сонця в пісні? Яке життєве кредо
відображено в останній строфі пісні?
4. Проаналізуйте схему «Соціальні протести» та підготуйте на її основі розповідь. Спрогно-
зуйте, як вплинули соціальні протести на становище селян, робітників, військових
поселенців.
Cоціальні протести  скарги до державних установ
 відмова виконувати повинності
 масові втечі
Селянський  підпали поміщицьких маєтків
 збройна боротьба
рух
 селянський рух під проводом Устима Кармалюка
 Київська козаччина
 «Похід у Таврію за волею»
Спротив  звернення до місцевої влади зі скаргами
робітників  псування сировини та обладнання
 підпали виробничих приміщень
 страйки (колективна відмова виконувати роботу)
Виступ військо-  повстання
вих поселенців  у Шебелинській слободі
(військові)  у Чугуєві
 Бузьких козаків
42
§7 Програмні документи Кирило-
Мефодіївського товариства (братства)
Практична робота № 1
Мета. Проаналізувати програмні документи Кирило-Мефодіїв-
ського братства під кутом зору відображення в них минулого / май-
бутнього України та з’ясувати вплив окремих особистостей на його
діяльність, ознайомившись із біографією найактивніших братчиків.
Хід заняття
Завдання 1. Пригадайте:
1) Коли утворилося Кирило-Мефодіївське товариство?
2) Хто були засновники та учасники Кирило-Мефодіївського товариства?
3) У яких документах викладено цілі й завдання товариства?
Завдання 2. Об’єднайтеся в малі групи. За власним вибором чи
вказівкою вчителя / учительки виконайте одне із запропонованих
завдань 3—6. Після виконання завдання представте результати своєї
роботи перед класом.
Завдання 3. Ознайомтеся зі Статутом Кирило-Мефодіївського
товариства (братства), що складається з Головних ідей та Головних
правил. Визначте основні цілі товариства та можливі шляхи їхнього
досягнення. Складіть на основі документів схему.
Цілі товариства
1……………, 2………………, 3……………………, 4……………………., 5……………………., 6……………………
Способи досягнення цілей
Зі Статуту Кирило-Мефодіївського товариства (Головні ідеї):

1. «…духовне і політичне об’єднання слов’ян є їх істинним
призначенням, до якого вони повинні прагнути».
2. «…кожне плем’я повинно мати народне правління, дотри-
муватися повної рівності співгромадян за їх народженням,
християнським віросповіданням і станом».
3. «…правління, законодавство, право власності і просвіта у всіх
слов’ян повинні базуватися на святій релігії Господа нашого Ісуса
Христа».
5. «…має існувати спільний Слов’янський собор з представників
Скульптури усіх племен».
святих Кирила Зі Статуту Кирило-Мефодіївського товариства (Головні правила):
і Мефодія в 1. «Створюємо товариство з метою поширення… (його) ідей…
Мукачевому шляхом виховання молоді, літератури і збільшення кількості членів
(Закарпаття) товариства».
7. «…товариство старатиметься знищити будь-яку писемну і
релігійну ворожнечу… і поширювати ідею про можливість примирення протиріч у
християнських церквах».
43
8. «…товариство старатиметься заздалегідь викорінити рабство, поширити грамотність».
9. «…правило «мета виправдовує засоби» товариство визнає безбожним».
Завдання 4. Програмні документи

Кирило-Мефодіївського товариства (брат-
ства) були створені за активної участі його
лідерів. Опрацюйте наведені нижче рубрики
«Активна життєва позиція». Користуючись
діаграмою Венна, зробіть записи в зошиті.
Знайдіть спільне й особливе (відмінне від ін- Діаграма Венна:
ших) у житті та діяльності Миколи Костома- 1, 2, 3 – особливе
рова, Пантелеймона Куліша, Миколи Гула- (відмінне від інших);
ка. За допомогою слів-підказок наприкінці 4 – спільне для всіх
кожної рубрики сформулюйте результати трьох
діяльності цих особистостей.
Микола Костомаров
(1817 – 1885)
Ім’я (повне). Микола Іванович Костомаров.

Народження. Народився у слободі Юрасівка Воронезької губернії.
Походження. Син поміщика та селянки.
Освіта. Навчався в Московському пансіоні, згодом — у Воро-
незькій гімназії. Закінчив історико-філологічний факультет Харків-
ського університету. Здобув ступінь магістра. Самостійно вивчав
слов’янські мови. З 1864 року — доктор історичних наук.
Особистість та суспільно-політичний рух. Учителював у Харкові та Києві. Від 1846 року
викладав історію в Київському університеті. Вважав, що потрібно писати історію народу, а
не історію держави. Довів, що хоча між українцями та росіянами багато спільного, але це
два різних народи. Автор художніх творів, переважно на історичні теми. Один із
засновників Кирило-Мефодіївського товариства (братства) й автор його програмного
документа «Книга буття українського народу». За причетність до братства в 1847–1857
роках відбував заслання в місті Саратов. Згодом продовжив викладацьку діяльність. Мав
високі нагороди та звання в Петербурзькій Академії наук і Київському університеті.
Результати діяльності. Видатний історик, письменник, громадсько-політичний діяч.
Пантелеймон Куліш
(1819 – 1897)
Ім’я (повне). Пантелеймон Олександрович Куліш.

Народження. Народився в містечку Вороніж Чернігівської губернії.
Походження. Із козацько-старшинського роду. Зростав у
атмосфері залюбленості в українські пісні, легенди, казки.
Освіта. Навчався в Новгород-Сіверській гімназії, був слухачем
лекцій у Київському університеті.
44
Особистість та суспільно-політичний рух. Учителював у Луцьку, Києві, Рівному,
Петербурзі. Автор першого історичного роману українською мовою «Чорна рада». З
моменту виникнення Кирило-Мефодіївського товариства (братства) активно долучився до
нього, за що відбував заслання в місті Тула. Після звільнення разом з дружиною Ганною
Барвінок мешкав у Петербурзі, де заснував альманах «Хата» та редагував журнал
«Основа». Розробив український правопис — кулішівку, написав підручник з історії України
для учнів старших класів. Публікував історичні й філологічні дослідження, що мали
неабиякий успіх. Друкував статті у львівських журналах. Підготував до друку (у
співавторстві) повний переклад Біблії українською мовою. Посмертне видання значної
частини його творів здійснила дружина Ганна Барвінок.
Результати діяльності. Письменник, історик, автор абетки, перекладач, громадсько-
політичний діяч.
Микола Гулак
(1821 – 1899)
Ім’я (повне). Микола Іванович Гулак.

Народження. Народився у Варшаві.
Походження. Із козацько-старшинського (пізніше — дворянського)
роду Гулаків. Дитинство Миколи пов’язане з містом Варшава, де
батько відбував військову службу, та хутором Гулаківкою на Черка-
щині, куди переїхала сім’я.
Освіта. Навчався вдома, а згодом — у приватному пансіоні. У Дерптському університеті
(нині — Тартуський університет в Естонії) закінчив юридичний факультет. Знав п’ятнадцять
мов, був одним із перших українських сходознавців.
Особистість та суспільно-політичний рух. Працював чиновником у канцелярії
Київського генерал-губернатора. В Києві познайомився з Миколою Костомаровим та
Василем Білозерським. Разом з ними заснував Кирило-Мефодіївське товариство
(братство). Під час допитів Микола Гулак взяв усю відповідальність на себе, заперечував
причетність інших осіб до товариства. Стверджував, що він — автор усіх програмних
документів. Як організатор товариства був ув’язнений до Шліссельбурзької фортеці,
згодом мешкав під поліційним наглядом у місті Перм. Після закінчення заслання викладав
математику, історію та природничі науки в навчальних закладах України, а згодом — Грузії.
Перекладав твори класиків грузинської та азербайджанської літератури. За математичні
дослідження заслужив визнання Паризької академії.
Результати діяльності. Мовознавець, математик, юрист, людина з активною
життєвою позицією, вірний товариш.
Завдання 5. Ознайомтеся з міркуваннями

Василя Білозерського, учасника Кирило-Мефо-
діївського товариства, та опрацюйте уривок із
«Книги буття українського народу». Обґрунтовано
доведіть або спростуйте твердження: «Братчики
намагались об’єднати українську національну ідею
із загальнолюдськими християнськими цінностями
Василь
та ідеєю слов’янської єдності». Білозерський
Василь Білозерський про становище Наддніпрянщини:
«Прилучена до Росії… (Україна) терпить безліч кривд. Її права позабуто, й тепер
45
вона… як рабиня, мусить терпіти все, що тільки може бути нещасного в житті народу.
…(Тому Україна має) бажати незалежності й підтримувати в тій думці інші слов’янські
народи…»
Із «Книги буття українського народу»:

«…і встане Україна із своєї могили і знову озоветься до всіх братів Слов’ян, і встане
Слов’янщина, і не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа… ні пана,
…ні кріпака, ні холопа — ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні у Хорутан
(Хорватів), ні у Сербів, ні у Болгар».
«І буде Україна непідлеглою Республікою в союзі Слов’янськім».
Завдання 6. Опрацюйте відозви Кирило-Мефодіївського

товариства «Брати великоросіяни і поляки» та «Брати українці».
Поміркуйте, в чому братчики вбачали причини складного становища
слов’ян. Зробіть записи в зошиті за допомогою схеми, поданої нижче.
Слов’янський союз (загальна рівність, мир, братерство, любов)

1……… 2……… 3……… 4……… 5……… 6……… 7……… 8………
Загальнослов’янські справи Республіканські справи

1……………………., 2…………………., 3……………….. 1……………………., 2…………………., 3………………..
З відозви «Брати великоросіяни і поляки»:

«Це промовляє до вас Україна… Прокиньтеся від сну, викореніть з ваших сердець
безрозсудливу ненависть один до одного, розпалену царями і панами, посоромтеся ярма,
що обтяжує ваші плечі. …і нехай метою вашого життя і діяльності кожного з вас буде:
слов’янський союз, рівність, братерство, мир і любов Господа нашого Ісуса Христа».
З відозви «Брати українці»:

«1. Ми приймаємо, що всі слов’яни повинні з собою поєднатися.
2. Але так, щоб кожен народ скомпонував свою Республіку і… (окремо) управлявся, так,
щоб кожен народ мав свою мову, свою літературу і свою справу громадську. Такі народи
по-нашому: москалі, українці, поляки, чехи, словаки, хорвати, серби і болгари.
3. Щоб… (була одна) рада слов’янська, де б сходились депутати од всіх Республік і там
такі справи, котрі б належали до цілого союзу слов’янського.
4. Щоб у кожній Республіці був свій правитель, вибраний на года, і над цілим союзом був
би правитель, вибраний на года.
5. Щоб у кожній Республіці була… рівність і свобода і станів не було...
6. Щоб приймано депутатами і урядниками не по роду, не по достатку, а по розуму і
просвіщенності народним вибором.
7. До того, щоб віра Христова була основою закону і громадської справи в цілому союзі і в
кожній Республіці».
Завдання 7. Підбийте підсумки, обговоривши в загальному колі

основні цілі й завдання братства. *Поміркуйте над твердженням
Михайла Грушевського: «Від Кирило-Мефодіївського товариства
(братства) веде свою історію весь новий український політичний рух».
Висловте обґрунтоване судження.
46
Узагальнення за розділом:
«Українські землі у складі Російської імперії
наприкінці ХVІІІ — у першій половині
ХІХ століття»
Привіт, друзі! Ось і завершився перший
розділ підручника. Сподіваємося, що вам ціка-
во було дізнатися про долю козацтва після
ліквідації Запорозької Січі, особливості
соціально-економічного становища українсь-
ких земель, початок українського національ-
ного відродження, участь українців у польсь-
кому визвольному і російському опозиційному
рухах і соціальних протестах. Щоб краще запам’ятати матеріал,
давайте разом виконаємо цікаві завдання.
1. Розв’яжіть ребус. Складіть речення із розшифрованим поняттям.
2. Розставте події в хронологічній послідовності, складіть

хронологічну таблицю.
1) діяльність Кирило-Мефодіївського товариства;
2) ліквідація греко-католицької церкви на Правобережжі;
3) повстання Чернігівського полку;
4) польське (Листопадове) визвольне повстання;
5) ліквідація Задунайської Січі;
6) створення військових поселень.
3. Попрацюйте з логічними ланцюжками. Визначте, яке з понять

зайве і чому.
А Мануфактури, наймані робітники, підприємці, фабрики.
Б Новгород-Сіверський гурток, Харківський університет, автономізм,
Василь Капніст.
В Декабристи, Чернігівський полк, масонство, 1825—1826 роки.
Г Київська козаччина, «Похід у Таврію за волею», повстання під
проводом Устима Кармалюка, польське (Листопадове) повстання.
Д Індустріальна революція, фабрика, завод, кріпацтво.
Е Урочні селяни, місячники, оброчні селяни, наймані робітники.
47
4. Виконайте завдання за історичною картою (с. 24).
А Знайдіть території, які були включені до складу Російської імперії
в результаті російсько-османських воєн. Спрогнозуйте подальші дії
Російської імперії.
Б З’ясуйте, які українські землі були втягнуті у франко-російську
війну. Які наслідки мала ця війна для українців?
В Локалізуйте міста, що були морськими торговельними портами.
Яке з цих міст мало статус «порто-франко»? Що означає це
поняття?
Г Віднайдіть регіони, де добували нафту й кам’яне вугілля. За
допомогою інтернет-ресурсів дослідіть, чи нині у вказаних регіонах
теж добувають ці корисні копалини.
5. Накресліть таблицю за поданим нижче зразком. Випишіть у

відповідні колонки факти про Івана Котляревського, Тараса
Шевченка, Миколу Костомарова, Пантелеймона Куліша.
Під час франко-російської війни сформував кінний полк; видав у
1840 році збірку «Кобзар»; розробив українську фонетичну абетку;
першим використав розмовну українську мову в поемі «Енеїда»;
написав п’єси «Наталка-Полтавка» і «Москаль-чарівник»; поєднав
талант художника і поета; викладав історію в Київському універ-
ситеті; був відданий у солдати на десять років за твори антимонархіч-
ного змісту; уклав програмний документ Кирило-Мефодіївського
товариства «Книга буття українського народу»; написав перший
історичний роман українською мовою «Чорна рада»; брав участь у
масонській ложі «Любов до істини»; підготував до друку (у
співавторстві) повний переклад Біблії українською мовою.
Іван Тарас Микола Пантелеймон
Котляревський Шевченко Костомаров Куліш
6. Складіть тези розповіді про початок і розгортання українського

національного відродження.
7. Пригадайте цілі українського, російського і польського рухів на

території України. Чим, на вашу думку, були зумовлені відмінності
в цілях?
8. Поміркуйте над твердженням: «Кирило-Мефодіївське товариство

вперше розробило широку політичну програму національно-визволь-
ного руху, яка стала дороговказом для його наступників».
Аргументовано доведіть чи спростуйте це твердження.
48
Розділ 2
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ століття
1. Дізнайтеся, на фоні якої будівлі фотографуються Марічка та Ігор.

3. Як дане місто пов’язане з початком розвитку українського націона-
льного руху в Західній Україні?

https://cutt.ly/VYGYCEV
49
§8 Політика Австрійської імперії щодо
українських земель
 Згадайте, які українські землі належали до Австрійської імперії.
 Як ви розумієте значення понять: «реформа», «кріпацтво»?
 Чи пам’ятаєте ви, що в Карпатах зародився рух опришків?
Упродовж уроку з’ясуйте, як дії австрійських урядовців впливали на життя
українців.
1. Йосифінські реформи. Політичне становище

Приєднання західноукраїнських земель до Австрійської імперії
співпало в часі з проведенням правителями держави – імператри-
цею Марією-Терезією (1740—1780 роки) та її сином Йосифом ІІ
(1780—1790 роки) політики освіченого абсолютизму. Вона передбача-
ла реформування суспільства з метою поліпшення матеріального
становища підданих імперії, підвищення рівня їхньої освіти, зрівня-
ння у правах. Запроваджені ними зміни торкнулися всіх частин
імперії, зокрема й західноукраїнських територій.
Найперше це стосувалося селян як найбільшої соціальної верстви
суспільства та основних платників податків. У 1781—1782 роках
скасовано особисту залежність селян від поміщиків. Право суду над
ними переходило до державних чиновників. Заборонялося збільшу-
вати поміщицькі землі за рахунок селянських. Панщина обмежу-
валася 30 днями на рік. Повинності поза панщиною було заборонено.
Водночас селяни могли вступати в шлюб без дозволу власника, купу-
вати і передавати у спадок майно, вільно продавати продукти свого
виробництва, а сільські громади отримали право самоврядування.
Релігійна реформа передбачала підпорядкування церкви державі, а
священникам надали статус державних службовців. Католицька
церква залишалася провідною, але представникам інших релігійних
конфесій були даровані громадянські права. В освітній сфері також
обмежили вплив католицької церкви. Був ліквідований орден єзуїтів.
Для навчання греко-католицького духовенства у столиці імперії Відні
засновано греко-католицьку духовну семінарію, утворено при Львів-
ському університеті Руський інститут (1787 рік). Влада сприяла
відкриттю початкових і середніх шкіл та запровадженню навчання в
них рідною мовою.
Порівняно з Російською імперією, тогочасна Австрія мала лібера-
льніший політичний устрій завдяки реформам Марії-Терезії та
Йосифа ІІ. В країні діяла централізована система управління, яку
здійснювала нова соціальна група – дисципліновані й підпорядковані
Відню чиновники (управлінці). Ними ставали переважно австрійці або
50
німецькомовні чехи чи угорці. При цьому німецька мова на
західноукраїнських землях отримала офіційний статус. Органом
самоуправління в Галичині був становий сейм, скликаний вперше
1782 року. Більшість у ньому належала польській або спольщеній
українській шляхті. Але насправді вся адміністративно-політична
влада краю була зосереджена в руках губернатора, котрого призначав
австрійський цісар (імператор). Соціально-економічним життям міст
із магдебурзьким правом керували члени магістрату, яких, проте,
затверджував імперський уряд. Українці становили більшість у всіх
трьох західноукраїнських регіонах, однак імперська влада підтриму-
вала польську зверхність у Галичині, румунську – на Буковині та
угорську – на Закарпатті.
1. З якою метою були проведені Йосифінські реформи?
2. В яких сферах були проведені реформи? Що вони передбачали?
3. Що доводить наявність централізованої системи управління в Австрійській імпе-
рії?
2. Соціально-економічне становище
Основою економіки західноукраїнських земель і надалі зали-
шалося сільське господарство. Упродовж першої половини ХІХ сто-
ліття відбувся лише невеликий прогрес у хліборобстві. Чи не найбіль-
шою подією стало поширення картоплі, конюшини, люцерни, ку-
курудзи. На Закарпатті розвивалися виноградарство, садівництво, у
гірських районах – тваринництво (вівчарство); розповсюдженим
заняттям серед мешканців регіону була лісозаготівля.
Промислове виробництво перебувало на ремісничо-мануфактурній
стадії розвитку. Головними промисловцями до середини ХІХ століття
залишалися землевласники, котрі займалися переважно товарним
тваринництвом, переробкою продуктів сільського господарства (гу-
ральництвом, виноробством, цукроварінням тощо). Традиційні галузі
– текстильна, шкіряна, суконна – не витримували конкуренції з
фабричними товарами й поступово згортали виробництво. Домашнє
виготовлення полотна та гуральництво й надалі залишалися
основними формами заняття населення. Водночас, розвивалися галузі
промисловості, пов’язані з видобутком сировини: соляна, лісова,
нафтова, залізорудна, сірчана. Роль міських мануфактур залишалася
незначною. Та й узагалі міст було небагато. На початку 1840-х років
тільки дев’ять із них мали населення понад 10 тисяч мешканців:
Львів (63 тисячі), Броди (18 тисяч), Тернопіль (16 тисяч) і менші:
Дрогобич, Станіслав, Самбір, Коломия, Перемишль (нині належить до
Польщі) та Чернівці. У найбільших містах Закарпатської України –
51
Ужгороді, Мукачевому – нараховувалося тільки по 6—7 тисяч
жителів. Значна частина містян займалася сільським господарством.
Разом з тим у краї пожвавилася
внутрішня і зовнішня торгівля. На її
розвитку сприятливо позначилися
спорудження широкої мережі кам’я-
них шляхів і скасування різних обме-
жень щодо діяльності купецтва. Ос-
новною формою організації торгівлі
стали ярмарки та щоденні торги.
Посилилися торговельні зв’язки із
Карел Ауер. Львівська
західними провінціями Австрійської
ратуша. Літографія.
монархії, а також зовнішня торгівля
– через чорноморські порти. Провідні 1846—1847 роки
позиції в зовнішній торгівлі займали купці вірменського, грецького
та єврейського походження. Головними статтями експорту були про-
дукти сільського господарства, ліс, сіль, і лише незначну частку
становили вироби ремесла і мануфактури, здебільшого полотно. Вво-
зили переважно промислову продукцію.
1. Як розвивалося сільське господарство в першій половині ХІХ століття?

2. Назвіть найбільші західноукраїнські міста першої половини ХІХ століття.
3. Що сприяло розвитку торгівлі?
3. Соціальні протести
Селяни західноукраїнських земель були самі собою вільними, але
відробляли панщину, сплачували натуральний або грошовий оброк.
Окрім того, мусили визнавати такі привілеї землевласників, як «право
млина» (монопольне право на мелення зерна) і «право пропінації»
(монопольне право на виготовлення і продаж горілки). На користь
держави селяни виконували такі повинності: шарварки (будівництво та
ремонт шляхів, мостів, гребель), постачання підвід війську й несення
військової служби, що в першій половині ХІХ століття тривала аж
14 років. Відповіддю на посилення визиску селян були різні форми
їхнього опору: скарги на поміщиків до державних установ, звернення
сільської громади до суду з позовом проти поміщика, підпали
поміщицьких маєтків та підприємств, розправи над сільською
старшиною. Селяни також відмовлялися сплачувати державні податки
й бойкотували рекрутські набори. Типовою формою соціального
протесту залишалися втечі селян.
В Українських Карпатах поширився традиційний опришківський
рух, найвище піднесення якого спостерігалося в 1810—1825 роках, а
окремі виступи тривали аж до 1848 року. А на Закарпатті в 1831 році
52
спалахнули «холерні» бунти, приводом до яких стало обмеження
пересування у зв’язку з епідемією холери в краї. Але при цьому
селяни виступали взагалі проти всієї системи земельних відносин.
Хоча цей протест був придушений, влада пішла на поступки селянам,
скасувавши в 1836 році низку другорядних повинностей. Селянин
міг, за згодою поміщика, відкупитися від повинностей, переходити
від одного поміщика до іншого за умови сплати всіх податків і боргів,
обмежено право поміщиків через суди переслідувати селян.
Західноукраїнські землі в першій половині ХІХ століття
1. Віднайдіть місця селянських повстань.

2. Які міста стали центрами національного відродження? Відповідь обґрунтуйте.
3. Віднайдіть місто, в якому було створено Товариство греко-католицьких
священників.
У Північній Буковині найбільшим став виступ селян під проводом

Лук’яна Кобилиці в 1843—1844 роках. Вони відмовлялися виконувати
панщину, самочинно переобирали сільську старшину, висловили
вимогу вільного користування лісами і пасовиськами. Лише за допо-
могою урядових військ влада придушила цей виступ. Лук’яна
53
Кобилицю заарештували та ув’язнили. Загалом, селянські виступи
були стихійними та локальними (охоплювали лише окремі території).
Серед протестувальників часто виникали суперечки, а самі виступи не
були належним чином організовані. Незважаючи на це, влада
частково задовольняла окремі вимоги селян.
1. Якими були причини та форми соціальних протестів селян?
2. Які соціальні протести відбувалися в 1810–1825, 1831 роках?
3. Коли і під чиїм проводом відбулося найбільше повстання
селян Буковини?
Зі звіту про допит Лук’яна Кобилиці (29 січня 1844 року):

«…(Лук’ян Кобилиця) поширив між підданими ідею, що вони вільні й
мусять відібрати у дідичів ліси… оповідав Кобилиця підданим, що він
має цісарський патент, друкований золотими буквами, який
забезпечує населенню Русько-Кимполунзького округу ці свободи…»
1. Висловте судження. Чи був цісарський патент справжнім? Лук’ян
Чому Лук’ян Кобилиця вдався до такого методу переконання? Кобилиця
в 1830‐х роках
було придушене повстання під проводом Лук’яна Кобилиці, …
у США винахідник Семюел Морзе вперше передав повідомлення
телеграфом.

— 70–80-і роки XVIII століття — реформи імператриці Марії-Терезії та
імператора Йосифа ІІ в Австрійській імперії;
— 1810–1825 роки — опришківський рух на Прикарпатті;
— 1831 рік — «холерні» бунти на Закарпатті;
— 1843–1844 роки — повстання під проводом Лук’яна Кобилиці в Північній Буковині.
2. Поясніть значення понять: «чиновники», «право пропінації», «шарварки», «холерні» бунти».
3. Напишіть есей на тему: «Становище українців в Австрійській імперії».
4. Визначте, які події відображає діаграма. Дайте назву діаграмі та її складовим частинам.
На основі діаграми складіть розповідь про селянські повстання на західноукраїнських
землях.
Опришківський
рух
Повстання Причини та форми «Холерні»

під проводом соціальних протестів бунти
Л. Кобилиці
Виступи селян громади
с. Якубової Волі Самбір-
ського округу в 1819 p.
54
§9 Початок українського національного від-
родження на західноукраїнських землях
 Згадайте кого в Європі називали просвітниками?
 Як ви розумієте значення поняття «національне відродження».
 Чи пам’ятаєте ви, що Марії-Терезія та Йосиф ІІ здійснювали реформи?
Упродовж уроку з’ясуйте, яку роль відіграли греко-католицькі священики у
національному відродженні на західноукраїнських землях.
1. Передумови українського національного

Утвердження української національної самосвідомості в західно-
українських землях було процесом важким і повільним. Початкам на-
ціонального відродження сприяли реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ,
які відкривали добрі можливості для культурно-освітнього розвитку
українського населення. Завдяки реформам зросла кількість освіче-
них українців, передусім греко-католицьких священиків. Вони збе-
регли свою етнічну окремішність, були фактично єдиною елітою в
українському суспільстві, мали найкращі можливості для впливу на
місцеву людність і стали провідною верствою в національному русі на
Західній Україні. Сім’ї греко-католицьких священників були одним із
головних джерел постачання кадрів для національного руху.
Позитивний вплив на національне відродження спричинили
європейські просвітницькі ідеї, що передбачали побудову справедли-
вого суспільства через поширення освіти та розвиток науки. На захід-
ноукраїнських землях просвітництво частково набуло національних
рис: виник інтерес до вітчизняної історії, до життя народу, його мови
й усної народної творчості.
Негативно позначилися на становищі українського населення
консервативні реформи наступників Марії-Терезії та Йосифа ІІ: скасу-
вання обов’язкової початкової освіти і, як наслідок, зменшення в них
чисельності дітей, переведення початкових шкіл під опіку римо-
католицької церкви, обмеження навчання церковнослов’янською
мовою, закриття Руського інституту. Це стимулювало передових
людей до пошуку способів протидії такій політиці. Отже, наприкінці
XVIII століття на західноукраїнських землях сформувались умови,
які суттєво вплинули на початок національного відродження.
1. Хто очолив національне відродження в Західній Україні?

2. Яких рис набули ідеї Просвітництва на західноукраїнських землях?
3. Що змусило передових людей шукати способи захисту прав українського народу?
55
2. «Будителі» Закарпаття. Товариство галицьких
греко-католицьких священників
Піднесення культурно-освітнього рівня закарпатського духовен-
ства пов’язане з діяльністю єпископа Андрія Бачинського (1732 —
1809). Він заснував в Ужгороді духовну семінарію і заклав велику
бібліотеку, сприяв організації шкіл при церквах. Завдяки цьому в
останній чверті XVIII століття осередком просвітницької діяльності на
Закарпатті став Ужгород. Разом з тим, патріоти з-поміж греко-
католицького духовенства краю, отримавши належну освіту, почали
проявляти інтерес до національної спадщини і працювати над її
збереженням та примноженням. Оскільки вони, неначе від сну, про-
буджували в місцевих українців національні почуття, їх шанобливо
називали «будителями». Під цим ім’ям в історію Закарпаття увійшли
відомі культурно-освітні діячі: Олександр Духнович, Іоаникій
Базилович, Михайло Лучкай та інші. Вони упроваджували рідну
мову в освіту, пресу, літературу, виступали за дослідження та
популяризацію місцевої історії як невід’ємної частини історії всієї
України, сприяли розширенню зв’язків краю з Галичиною і Над-
дніпрянщиною.
Центром національного руху в Галичині став Перемишль, де роз-
міщувалася резиденція греко-католицького єпископа, були семінарія і
багаті книгозбірні. В 1816 році з ініціативи митрополита Михайла Ле-
вицького та священника Івана Могильницького в Перемишлі створено
Товариство греко-католицьких священників (Перемишльський просвіт-
ницький гурток), яке видавало шкільну і популярну літературу
народною мовою. Із середовища перемишльських просвітителів вийшли
перші граматики української мови Івана Могильницького, Йосипа Ло-
зинського, Йосипа Левицького, спочатку в рукописах, а згодом друком.
За сприяння учасників перемишльського гуртка у краї було засновано
близько 400 початкових шкіл з рідною мовою навчання. Вони здебіль-
шого утримувалися греко-католицькими церквами або місцевими гро-
мадами.
Національне відродження на Буковині розпочалося дещо пізніше,
приблизно із середини ХІХ століття. В нечисленних початкових
школах навчали румунською або ж німецькою мовами. Першу спробу
друкувати українські народні пісні кириличною азбукою зробив Іван
Велигорський. Проте його наступники на буковинській літературній
ниві продовжували вживати застарілу книжну мову.
1. Кого і чому називають «будителями» Закарпаття?

2. З якою метою було створено Товариство греко-католицьких священників у Перемишлі?
3. Хто сприяв початкам національного відродження на Буковині?
56
літературну діяльність «будителів» Закарпаття
Іоаникій Базилович написав «Короткий нарис фундації Федора Корятовича» —

першу працю з історії Закарпаття, де стверджував, що закарпатські русини є східними
слов’янами.
Михайло Лучкай став автором першої на західноукраїнських землях «Граматики
слов’яно-руської мови» (1830 рік).
Олександр Духнович написав вірш «Подкарпатские русины, оставте глубокий сон»,
який згодом став гімном Закарпаття.
Олександр Духнович
(1814 – 1865)
Ім’я (повне). Олександр Васильович Духнович.

Народження. Народився в селі Тополя (тепер округ Сніна
Пряшвський край в Словаччині).
Походження. Батько Василь — греко-католицький священник,
мати Марія — дочка священника.
Освіта. Після закінчення сільської школи Олександр навчався в Ужгородській школі,
гімназії в Кошицях, Ужгородській семінарії.
Особистість та українське національне відродження. Спочатку Олександр Духнович
займався домашнім учительством. Свій досвід описав у підручнику з педагогіки для
вчителів і батьків. Згодом працював у різних церковних інституціях Закарпаття. Написав
для місцевих шкіл український буквар, підручники з граматики та географії, посприяв, щоб
українську мову було уведено до програм шкільної освіти Закарпаття, впорядкував
україномовний молитовник, записував твори усної народної творчості, організував перше
літературне товариство закарпатських русинів-українців. Був депутатом крайового сейму в
Братиславі. Написав народною мовою поезії «Жизнь русина», «Голос радості», «Піснь
земледільця весною», «Руський марш», твори для дітей: «О ділах шкільських», «О
справованню дітей у школі», «Жаба». Друкував свої твори у віденських, будапештських,
галицьких, київських періодичних виданнях. Вірш «Подкарпатские русины, оставте
глубокий сон» був гімном Підкарпатської Русі.
1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Олександра

Духновича: педагог, священник, громадський діяч, депутат, поет.
літературну діяльність галицьких просвітителів
Денис Зубрицький — «Історія міста Львова», «Історія стародавнього Галицько-

руського князівства».
Йосип Левицький — «Граматика руської або малоруської мови в Галичині»,
«Колядки та щедрівки».
Йосип Лозинський — збірка пісень і весільних обрядів «Руське весілля», рукописний
«Буквар» та польською мовою «Граматика руської мови».
Іван Могильницький — підручники «Буквар славено-руського язика», «Катехізис
малий», «Розвідка про руську мову».
57
3. «Руська трійця»
У 30—40-х роках ХІХ століття під впливом ідей романтизму та
польських визвольних змагань відбулося нове піднесення україн-
ського національного руху в Галичині. Його центром став Львів, де
було утворено громадсько-культурне об’єднання «Руська трійця».
Воно діяло упродовж 1833—1837 років. Заснували його Маркіян Шаш-
кевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький – у той час студенти
Львівського університету і, водночас, вихованці греко-католицької
духовної семінарії. Вони обговорювали прочитане, розмовляли україн-
ською мовою. Саме за це їхні спольщені товариші назвали їх «Русь-
кою трійцею». Визначальна роль в організації належала Маркіяну
Шашкевичу, котрий умів передавати свої почуття народною мовою,
переконувати колег наслідувати його приклад. Навколо трійчан
об’єдналися майже два десятки молодих священників, семінаристів та
представників світської інтелігенції. Нове покоління діячів
національного руху жило й мислило ідеями романтизму.
Члени гуртка вивчали українську мову, збирали зразки усної
народної творчості, описували пам’ятки старовини, виступали за
розширення сфери вживання рідної мови. Маркіян Шашкевич
підготував підручник для молодших школярів «Читанка», написаний
розмовною українською мовою; до того ж термін «Читанка» вперше
використав саме Маркіян Шашкевич. Гуртківці прагнули
перетворити народну мову на мову науки та літератури, щоб за її
допомогою українці могли отримати вільний доступ до знань.
1834 року «Руська трійця» підготувала історико-літературну збір-
ку «Зоря», але на вимогу цензури віденська поліція заборонила її
публікацію. Проте невдача не зупинила патріотів. У місті Буда (нині
це частина міста Будапешт, Угорщина) в 1837 році вони таки
опублікували літературно-науковий альманах «Русалка Дністровая»,
до якого подали деякі твори з попередньої збірки, доповнені
літературними та історичними статтями. Альманах «Русалка
Дністровая» став першою книжкою, опублікованою українською
мовою на західноукраїнських землях. Він засвідчив спорідненість
галицьких русинів із наддніпрянськими українцями. Однак вихід
«Русалки Дністрової» викликав невдоволення у Відні та Львові. На
вимогу влади увесь наклад книги було конфісковано і знищено.
Врятувати пощастило тільки 200 примірників. Видання «Русалки
Дністрової» стало своєрідним підсумком діяльності «Руської трійці».
Через постійні утиски й переслідування гурток розпався.
1. Коли і хто створив об’єднання «Руська трійця»?
2. Чим займалися члени «Руської трійці»? Яку мету переслідували?
3. Де й коли було надруковано альманах «Русалка Дністровая»?
58
Маркіян Шашкевич Іван Вагилевич Яків Головацький
Юлія Шашкевич
Юлія Шашкевич — дружина засновника й натхненника «Руської
трійці» Маркіяна Шашкевича. Стосунки між подружжям були теплими й
ніжними. Та не квітами, а полином стелила доля сімейству Шашке-
вичів: часті переїзди з парафії в парафію, безгрошів’я, хвороба Маркія-
на (туберкульоз, або ж сухоти), смерть сина Святослава — випробува-
ння, які довелося пережити подружжю. Саме Юлія Шашкевич допо-
могла чоловікові витримати життєві негаразди. Крім того, вірна дружи-
на підтримувала свого чоловіка в літературній творчості та в громадській діяльності. Після
того, як 7 червня 1843 року відійшов до Бога кволий фізично, але міцний духом Маркіян
Шашкевич, Юлія залишилася вдовою і все своє подальше життя присвятила синові
Володимиру, який не лише зовні, а й хистом до слова був дуже схожим на свого батька.
1. У чому проявилась активна життєва позиція Юлії Шашкевич?

з’явилися перші примірники «Русалки Дністрової», …
в Англії королевою було проголошено 18-річну Вікторію — розпочалася
славнозвісна Вікторіанська епоха.
— 1816 рік — створення в Перемишлі Товариства греко-католицьких священників;
— 1833–1837 роки — діяльність у Львові «Руської трійці»;
— 1837 рік — опублікування в Будапешті альманаха «Русалка Дністровая».
2. Поясніть значення понять: «будителі», «Руська трійця».
3. Напишіть есей на тему: «Греко-католицькі священники — лідери національного руху на
західноукраїнських землях».
4. Визначте, які події відображає схема. Назвіть і доповніть її. На основі схеми складіть
розповідь про національне відродження на західноукраїнських землях.
Закарпаття Галичина Буковина

І. Базилович, Перемишль Львів І. Велигорський
О. Духнович, М. Левицький Я. Головацький
М. Лучкай І. Могильницький М. Шашкевич
І. Вагилевич
?
59
§ 10 Європейська революція 1848—1849
років на західноукраїнських землях
 Згадайте, з якою метою і коли було створено Священний союз.
 Як ви розумієте значення понять: «нація», «народ», «революція»?
 Чи пам’ятаєте ви, що Марія-Терезія та Йосиф ІІ здійснили реформи, що стосувалися
селянства?
Упродовж уроку з’ясуйте, який вплив мали революційні події 1848–1849

років на життя українців в Австрійській імперії.
1. Причини революції 1848—1849 років

у Австрійській імперії
Причинами революції в Австрійській імперії були: незадоволення
більшості населення країни своїм економічним становищем, абсолю-
тизмом, привілеями дворян і національним пригніченням народів
імперії. Під час революційних подій 1848—1849 років проти чинного
старого порядку об’єдналися різні верстви населення Австрійської
імперії: частина великих землевласників, буржуазія, робітники,
інтелігенція, селяни. Вони виступали за ліквідацію перешкод для
розвитку економіки, демократизацію суспільства, розширення прав
громадян. Водночас складовою частиною революційних виступів були
визвольні рухи бездержавних народів. Відтак сучасники і наступні
покоління називали ці події «Весною народів».
У березні 1848 року австрійська столиця Відень була охоплена
заворушеннями, які змусили імператора Фердинанда І проголосити
Конституцію, що надавала свободу слова, друку, зборів та перед-
бачала скликання парламенту – рейхстагу. Поряд із виконанням
політичних вимог, влада мала зважати на зростання незадоволення в
середовищі селянства, яке становило більшість населення країни. З
огляду на загострення ситуації, цісар (імператор) у квітні 1848 року
підписав спеціальний патент, згідно з яким скасовано панщину в
Галичині, в серпні 1848 року – на Буковині; на Закарпатті в ході
революції панщину формально було також скасовано, однак тут вона
не втрачала чинності до 1853 року.
Щоб заспокоїти землевласників, уряд оголосив про виплату їм
компенсації за втрачену робочу силу. За ними залишалося також право
сервітутів – право володіння лісами і випасами, що в майбутньому
спричиняло конфлікти між селянами та поміщиками. І все ж після
скасування панщини селяни стали власниками землі, а відтак –
господарями своєї долі. В селян пробуджувався не властивий їм раніше
60
потяг до освіти, культури й навіть до політики. На честь скасування
панщини сільські жителі встановлювали пам’ятні хрести.
1. Які були причини революції в Австрійській імперії?

2. Коли на західноукраїнських землях скасували панщину?
3. До яких змін у житті селян привело скасування панщини?
умови скасування панщини в 1848 році
на західноукраїнських землях
— селян оголосили вільними громадянами держави та звільнили від панщинних
повинностей;
— селяни ставали власниками землі;
— за скасування панщини пани-дідичі отримували відшкодування з державної
скарбниці та були звільнені від ряду податків;
— встановлено порядок компенсації землевласникам земельної ренти та повинно-
стей: 2/3 від їхньої вартості сплачувала держава, 1/3 — селяни;
— за панами залишалися сервітути, тобто право власності на ліси, пасовища, за
користування якими селяни були зобов’язані платити.
2. Головна Руська Рада та її національна програма

Під час революції напружено складалися стосунки українців із
поляками, котрі вважали Галичину тільки польським краєм, а
українців Галичини – частиною польського народу. Саме з Галичини
вони планували розпочати відновлення своєї державності, вимагаючи
надати їй автономію як польській провінції у складі Австрійської ім-
перії. З цією метою поляки заснували представницький орган –
Центральну Раду Народову. Відповідаючи на таку ухвалу, українці
2 травня 1848 року створили у Львові Головну Руську Раду (ГРР) –
першу українську політичну організацію, яка діяла від імені
українців краю і стала основним осередком українського національно-
визвольного руху 1848—1849 років у Східній Галичині. Очолив
Головну Руську Раду (ГРР) єпископ Григорій Яхимович. Складалася
вона переважно з греко-католицького духовенства.
Друкованим органом ГРР була «Зоря Галицька» – перша у Льво-
ві газета українською мовою, що почала виходити 15 травня 1848 ро-
ку. Національною символікою галицькі українці обрали синьо-жовтий
прапор та герб із зображенням золотого лева на синьому тлі. ГРР
вимагала від австрійського уряду поділу Галичини на Західну
(польську) та Східну (українську) й перетворення її в окрему
провінцію; забезпечення для українців і поляків рівного доступу до
державних посад; упровадження в діловодство української мови та
призначення на державні посади в Галичині чиновників, які
володіють українською мовою. В жовтні 1848 року в Львові відбувся
перший з’їзд західноукраїнських діячів науки і культури, котрий
61
прийняв рішення утвердити єдину граматику української мови та
вимагати від влади впровадження рідної мови у школах. За його
сприяння було утворене товариство «Галицько-Руська матиця», що
друкувало навчальну, художню й наукову літературу. Враховуючи
розмах культурно-національного руху українців, австрійський уряд
погодився запровадити навчання українською мовою в народних
школах, викладання української мови як обов’язкового предмета в
гімназіях. Водночас у Львівському університеті було відкрито ка-
федру української мови та літератури. Її очолив Яків Головацький.
Щоб ослабити український національний рух, Центральна Рада
Народова заснувала «Руський Собор» – організацію спольщеної
української шляхти, яка, попри назву, пропагувала ідею утворення
Польської держави під зверхністю Австрійської імперії. На Слов’ян-
ському конгресі у Празі, організованому в червні 1848 року з метою
координації зусиль слов’янських народів імперії, були зроблені
спроби примирити обидві українські організації та українців з
поляками, однак вони виявилися невдалими.
1. Як називалася перша політична організація українців Галичини? Коли вона була
створена?
2. Чого домоглись українці від австрійського уряду в ході революційних подій?
3. Хто заснував «Руський Собор»? З якою метою?
Із «Маніфесту Головної Руської Ради»
«…але як все на світі з часом ся минає, як по
зимі прикрій весна наступає, так Браття! І той стан
смутний нині змінили ся через Конституцію. Браття!
єсть то велике право, велике добродітельство…
Вставайте ж, Браття, вставайте з долгого сну вашого,
бо уже час!... Поступаймо з другими народами в
любві і згоді!.. Будьмо народом!..»
Засідання 1. Поясніть, що мали на увазі автори
Головної Руської Ради Маніфесту, коли закликали українців вставати
зі сну, бути народом.
Григорій Яхимович
(1792 – 1863)
Ім’я (повне). Григорій Іванович Яхимович.

Народження. Народився в селі Підбірці поблизу Львова.
Походження. Батько — Іван, мати — Марія; обоє селяни.
Освіта. Львівська гімназія, Віденська семінарія.
Особистість та українське національне відродження. Викладав
у Львівському університеті релігійні науки та педагогіку. Професор
богослов’я, один з перших професорів педагогіки. Ректор Львівської духовної семінарії. В
1841–1848 роках — помічник митрополита Михайла Левицького. Згодом — митрополит
Галицький. Під час революційних подій 1848–1849 років прагнув демократичними
62
методами домогтися прав для українців. Був засновником і керівником Головної Руської
Ради, послом до Галицького сейму та до Австрійського рейхстагу (парламенту). Згодом
нагороджений командорським Хрестом Леопольда і титулом барона. Виступав проти
заміни кирилиці латинським алфавітом. Брав участь у Соборі руських учених. Сприяв
відкриттю народних шкіл, запровадженню викладання української мови у школах Галичини.
Написав монографію «Про правила, за якими слов’яни грецького обряду вираховують
свято Великодня». Сконструював машину для косіння трави, розробляв план пароплав-
ного сполучення на річці Сян.
1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Григорія
Яхимовича: викладач, ректор, професор, митрополит, засновник, винахідник.
3. Західноукраїнські землі
на завершальному етапі революції
У липні 1848 року розпочав роботу австрійський парламент, у
виборах депутатів якого вперше брало участь українське населення
краю. Із 383 послів парламенту Галичину представляли 96,
з-поміж яких 39 українців. Із восьми депутатів Буковини п’ять були
українцями. В парламентських дебатах українці відстоювали
поліпшення становища українського населення, покращення його
освіти й адміністративного поділу Галичини на Східну і Західну.
Революційні заворушення в Північній Буковині очолив депутат
австрійського парламенту Лук’ян Кобилиця. Він закликав селян сило-
міць повернути те, що забрали в них землевласники, а також обирати
на свій розсуд сільських старост, захоплювати ліси і пасовища. Його
заклик став приводом до повстання в 1848—1849 роках, яке охопило
частину населених пунктів краю. Водночас на Закарпатті, що нале-
жало до угорської частини імперії, виникла неоднозначна ситуація. В
Угорщині розпочалося повстання з метою відокремлення від
Австрійської імперії, однак українське населення Закарпаття його не
підтримало, бо угорська влада заперечувала права українців на
культурно-національну автономію і проводила політику мадяризації.
Цим скористався австрійський уряд, який виконав частину вимог
слов’янського населення Угорщини.
Незважаючи на значний розмах революційних рухів в імперії, владі
поступово вдалося взяти ситуацію під контроль. У жовтні 1848 року було
придушено повстання у Відні, поразкою завершилося повстання у Львові
(1—2 листопада 1848 року). На початку 1849 року був розпущений
парламент, скасована Конституція, відновлена дореволюційна структура
влади. В 1851 році припинила роботу Головна Руська Рада. Встановлений
політичний режим згодом отримав назву неоабсолютизму.
1. Скільки українців потрапило до австрійського парламенту?
2. Хто очолив повстання селян Буковини? Чому не підняли повстання закарпатські
українці?
3. Коли відбулося повстання у Львові? Чим воно завершилося?
63
у Львові українці створили першу політичну організацію — Головну Руську
Раду, …
в Парижі Установчі збори проголосили Францію республікою, президентом якої
був обраний Шарль Луї Наполеон Бонапарт (у майбутньому — Наполеон ІІІ).

— березень 1848–1849 роки — революція в Австрійській імперії;
— квітень 1848 року — скасування панщини в Галичині;
— серпень 1848 року — скасування панщини на Буковині;
— 1853 рік — скасування панщини на Закарпатті;
— 2 травня 1848–1851 роки — діяльність у Львові Головної Руської Ради;
— 15 травня 1848 року — у Львові почала виходити друком «Зоря Галицька» — перша
газета українською мовою.
2. Поясніть значення понять: «Весна народів», «сервітути», «Галицько-Руська матиця».
3. Підготуйте повідомлення про першу політичну організацію на західноукраїнських землях
за алгоритмом: назва, місто заснування, сфера діяльності.
4. Визначте, які події відображає схема. Назвіть і доповніть її. На основі схеми складіть
розповідь про «Весну народів» на західноукраїнських землях.
Революція в Австрійській імперії

15 березня 1848 р. — проголошення Конституції
13 квітня 1848 р. — Скасування панщини: Травень 1848 р. — ук-

у Львові поляки квітень 1848 р. — Галичина; раїнці Галичини ство-
створили Центральну серпень 1848 р. — Буковина; рили Головну Руську
Раду Народову (ЦРН), 1853 р. — Закарпаття Раду, вимагали поділу
вимагали автономії Галичини на Східну і
Галичини У Львові частина Західну й проголоше-
української ополяченої ння автономії Східної
шляхти створила Галичини
«Руський Собор», який
10 липня 1848 р. — підтримував ЦРН, щоби В австрійському
початок роботи австрій- внести розкол в українсь- парламенті з 383 депу-
ського парламенту. кий національний рух, татів інтереси українців
Безуспішні намагання відстояти незалежність представляли 39 депу-
українців домогтися Польщі; до неї, на думку татів від Галичини і
поділу Галичини на цієї шляхти, мала увійти 5 — від Буковини
Східну і Західну і Галичина
Червень 1848 р. — Слов’янський конгрес у Празі. Спроби примирення поляків та

українців.
19 жовтня 1848 р. — перший з’їзд діячів української культури і науки у Львові.
1848–1849 рр. — велике повстання селян на Буковині під керівництвом Л. Кобилиці.
Підсумки революції: скасовано…, розпущено…, придушено…
64
§ 11 «Русалка Дністровая»
Мета. У процесі складання історичної довідки дослідити причини
впорядкування, місце, час, обставини і результати видруку та
поширення «Русалки Дністрової».
1) Коли зорганізувалася «Руська трійця»?
2) Хто були засновники «Руської трійці»?
3) Де й коли була видрукувана «Русалка Дністровая»?
Завдання 2. Користуючись схемою та інформацією, що є в параграфі,

складіть письмову історичну довідку «Русалка Дністровая» (за
вибором учителя роботу можна здійснювати індивідуально, в па-
рах або групах).
Схема
«Русалка Дністровая»
– упорядники альманаху «Русалка Дністровая»;
– місце і час створення та видання;
– причини укладання альманаху;
– обставини його створення;
– зміст «Русалки Дністрової»;
– особливості тексту з прикладами;
– результати створення «Русалки Дністрової».
Маркіян Шашкевич
(1811 – 1843)
Ім’я (повне). Маркіян Семенович Шашкевич.

Народження. Народився в селі Підлісся Золочівського повіту (нині
— Золочівського району Львівської області).
Походження. Із сім’ї священників.
Освіта. Бережанська гімназія, Львівська семінарія, Львівський
університет (вільний слухач).
Особистість та суспільно-політичний рух. Студентом Маркіян
Шашкевич почав замислюватися над тим, чому освічені українці
соромляться мови рідного народу. Свої думки розкрив у вірші
«Руська мати нас родила…». А будучи студентом Львівської греко-католицької семінарії,
створив разом з Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем літературно-громадський
65
гурток «Руська трійця». Ті, хто хотів приєднатися
до цього гуртка, мали присягнути все життя Руська мати нас родила,
«діяти на користь народу й відродження руської Руська мати нас повила,
народної словесності». В 1836 році в музеї
Руська мати нас любила:
семінарії Маркіян Шашкевич уперше проголосив
наукову промову українською мовою. Того ж року
Чому ж мова єй немила?
написав полемічний твір польською мовою Чом ся нев встидати маєм?
«Азбука й Абецало», в якому виступив проти Чом чужую полюбляєм?..
введення в українську мову латинської абетки.
Для народних шкіл склав українську «Читанку». Учасники гуртка «Руська трійця» з ініціативи
Маркіяна Шашкевича вивчали історію українського народу, збирали фольклор, підготували
збірки авторських поезій «Син Руси», «Зоря». Закінчивши
семінарію, Маркіян Шашкевич став священником, але продовжив
літературну діяльність: переклав «Слово о полку Ігоревім» і
частину Святого Письма українською мовою. Життя великого
українця обірвала хвороба.
1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте

результати діяльності Маркіяна Шашкевича: письмен- Фрагмент
ник, організатор, фольклорист, перекладач, титульної сторінки
священник.
«Русалки
З передмови до «Русалки Дністрової». Дністрової».
Маркіян Шашкевич (співукладач «Русалки 1837 рік
Дністрової»):
«Не журися, Русалочко з-над Дністра, щось не прибрана,
в наряді, який від природи і простодушного, і добросердного
народа твойого приймилась, стаєш перед твоїми сестрицями.
Они добрі, вибачат ти, приймут тя і прикрасят».
Зі спогадів Якова Головацького про причини

створення «Русалки Дністрової».
«Горстка людей — словенці, дальматинці, лужицькі серби,
словаки — видають часописи, а три мільйони українців у
Галичині не може виказатися нічим, що вказувало б на їх
літературне життя. Навіть у мусульманському ярмі болгари Музей «Русалки
дають познаки своєї духової праці, а українці під Австрією
живуть без літератури, без часопису, без національного
Дністрової» у
виховання, як варвари». дзвіниці зруйнованої
церкви Святого
Із листа Франца Курелаца, сучасника подій, про Духа при Львівській
причини заборони «Русалки Дністрової».
семінарії, в якій
«Дорогі брати русини! Почувши від мого друга
Петровича... про нещастя і неприємності, яких ви мусили навчався
зазнати через невинну дівчину «Русалку», я не міг інакше, ніж у Маркіян Шашкевич
міру своїх можливостей, втішити Вас… Коли я нещодавно був із товаришами
у Буді у цензора Надя, він спитав мене, що такого є в
«Русалці», що вона заборонена. Коли я йому сказав, що нема нічого, крім любові, ворожих
нападів, він, подумавши, сказав: «Перешкоди, нічого, крім перешкод. Вони не хочуть
допустити піднесення руської літератури».
66
Детальніше про результати видання «Русалки Дністрової».
«Русалка Дністровая» викликала цілу бурю в Західній Україні. То був виступ проти
консерватизму, проти національного гноблення українського народу, за національну гідність і
єднання українських земель. Після цензурної заборони збереглася незначна кількість
примірників «Русалки Дністрової», та вона відіграла велику роль в історії культурного
відродження в Західній Україні. Цією збіркою було заперечено консервативні церковні
книжні й застарілі мовні традиції, розкріпачено літературу від станової залежності.
Твори з «Русалки Дністрової»
Переклади Обрядова пісня Веснівка

(пісня народна сербська) (короваєва) Цвітка дрібная
Дівчина а риба Ой роже, мій раю, Молила неньку
Дівчина край моря сиділа, Пшеничний короваю! Весну раненьку:
Сама до себе так говорила: З семи кирниць водице, «Нене рідная!
«Ой милий ти, мій Боже! З семи стогів пшенице — Ввали ми волю,
Чи є що ширше за море?» А в нашої печи Дай мині демо;
Чи є що довше над поле… Золотиї плечи. Щоб я зацвіла,
А срібнії крила, Весь луг скрасила,
Щоб коровай гнітила. Щоби я була,
Як сонце, ясна,
Як зоря, красна…
Старина
Літай, літай, сивий орле, по глибокій долині!
Засилают ляхи листи по всій Україні.
Живіт, живіт, Українці, не бійтесь нічого,
Повішано в П’ятигорках козаченьків много!
Уривок із вірша Маркіяна Шашкевича «Погоня»:
Сам затужив, та й заплакав, Батько, ненька в могилоньці,
Та й став ся сумненьким, Та й сестрицю враг вмертвив.
Та й затужив, та й заспівав Ходім, коню, в чужиноньку
Голосом тихеньким: Думучку думати,
«Як би я в сей сторононьці, Ходім, коню, на Украйноньку
Як би я безрідний жив? — Степами блукати».
Завдання 3.
Підготуйтеся до захисту
історичної довідки, яку
ви створили у процесі
виконання практичної
роботи.
Вид на річку, назву якої використано в

альманасі Маркіяна Шашкевича,
Івана Вагилевича, Якова Головацького
67
«Українські землі у складі Австрійської імперії
наприкінці ХVІІІ — у першій половині
Вітаємо! Ми разом успішно опрацювали

другий розділ підручника й дізналися багато
нового про життя українців у складі
Австрійської імперії. Щоб краще запам’ятати
матеріал, давайте разом виконаємо цікаві
завдання.
1. Розв’яжіть ребуси. Складіть речення із розшифрованими понят-

тями.
2. Розставте події в хронологічній послідовності, складіть хроноло-

гічну таблицю.
1) повстання під проводом Лук’яна Кобилиці в Північній Буковині;
2) період діяльності у Львові «Руської трійці»;
3) революція в Австрійській імперії;
4) період діяльності у Львові Головної Руської Ради;
5) опришківський рух на Прикарпатті.

А Головна Руська Рада, Київ, Григорій Яхимович, «Зоря Галицька».
Б Опришківський рух, «холерні бунти», Поділля, Лук’ян Кобилиця.
В Товариство греко-католицьких священників, Іван Могильницький,
Перемишль, Львів.
Г Микола Костомаров, Іван Вагилевич, Маркіян Шашкевич, Яків
Головацький.

А Знайдіть місто, де випускали газету «Зоря Галицька». Чому першу
українську газету випускали саме в цьому місті?
68
Б З’ясуйте, в яких регіонах Західної України відбувалися селянські
виступи. Чим зумовлена така активність?
В Локалізуйте міста, де діяли осередки Головної Руської Ради,
визначте їхню спрямованість.
Г Користуючись легендою карти, доведіть, що місто Львів стало
центром українського відродження в Західній Україні.
5. Розподіліть представлених діячів національного відродження серед

трьох номінацій – «Будителі Закарпаття», «Руська трійця»,
«Товариство греко-католицьких священників» та заповніть
відповідну таблицю: Михайло Левицький, Михайло Лучкай, Іван
Вагилевич, Іван Могильницький, Іоаникій Базилович, Олександр
Духнович, Маркіян Шашкевич, Йосип Лозинський, Яків Головацький.
«Будителі» Товариство греко-

«Руська трійця»
Закарпаття католицьких священників
6. Складіть тези розповіді, як відбувалось українське національне

відродження на західноукраїнських землях.
7. Пригадайте, що змінилося в житті українців в ході революції

1848—1849 років.
8. Порівняйте політику Російської імперії на західноукраїнських

землях та Австрійської імперії у Наддніпрянській Україні.
69
Розділ 3
ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ТА КУЛЬТУРА УКРАЇНИ

кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ століття
1. Назвіть будівлю, на фоні якої фотографуються Марічка та Ігор.

2. З’ясуйте, коли було споруджено цю будівлю і хто є автором проєкту.
3. Дослідіть, як дане місто пов’язане з розвитком української культури
кінця XVIII – першої половини ХІХ століття.

https://cutt.ly/lYGY0JY
70
§ 12 Умови розвитку культури. Освіта.
Поступ науки
 Згадайте, які визначальні риси українського національного відродження.
 Як ви розумієте значення поняття «становий характер освіти»?
 Чи пам’ятаєте ви, що розвиток української науки у XVIII столітті пов’язаний з Києво-
Могилянською академією? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку з’ясуйте, які чинники сприяли розвитку української
культури, а які — її гальмували.
1. Умови розвитку культури

На розвиток української культури наприкінці XVIII — у першій
половині ХІХ століття впливало кілька чинників. Найперше –
відсутність власної державності та спрямування імперської політики
на асиміляцію українців. У Наддніпрянщині – це русифікація насе-
лення, на західноукраїнських землях – полонізація в Галичині,
румунізація на Буковині, мадяризація (мадярами називали угорців)
на Закарпатті. Разом з тим, проникнення капіталістичних рис в
економіку, індустріальна революція зумовили зростання потреби у
кваліфікованих кадрах для різних галузей виробництва, відтак
держава, а також підприємці, землевласники вкладали кошти в роз-
виток початкової та професійної освіти. Модернізація господарства
потребувала також спеціалістів з вищою освітою, що стало одним із
факторів відкриття університетів та інститутів, які готували фахівців
з окремих професій. Це сприяло збільшенню кількості студентів.
Важливим фактором культурного процесу стало українське
національне відродження. На ґрунті патріотичних почуттів виник
особливий інтерес до історії козацької України і, як результат, почала
формуватись українська національна ідея, тобто українці почали
усвідомлювати себе як окремий народ із власною історією, своїми
політичними, економічними, соціальними та культурними запитами,
власним поглядом на майбутнє України. Ці нові риси найповніше
відобразилися в літературних та історичних творах.
Водночас українське суспільство було поліетнічним: складалось із
представників різних етносів. Отож, українська культура розвивалася
на основі українських традицій, носієм яких був український народ, і
надбань у царині культури представників багатьох інших народів,
котрі населяли українські землі.
1. Які чинники впливали на розвиток української культури?

2. Що називають українською національною ідеєю?
3. Чому українська культура — полікультурна?
71
2. Освіта
Освіта в Російській імперії й надалі зберігала становість.
Можливість здобути освіту залежала від станової належності людини.
До прикладу, середня та вища освіта були недоступними для кріпа-
ків. Початкові знання надавали двокласні церковнопарафіяльні
школи з російською мовою навчання й повітові училища, які від-
кривали в повітових центрах. Середню освіту забезпечували гімназії.
Для підготовки спеціалістів окремих професій були засновані реміс-
ниче, землемірне, штурманське училища, фельдшерська школа та
інші. Окрім державних, діяли приватні школи і пансіони, що готу-
вали дітей дворян до вступу у вищі навчальні заклади. Для жінок
освіти на державному рівні не було. Загалом, стан освіти не можна
назвати задовільним. Показниками її розвитку були недостатнє фі-
нансування, брак учителів, підручників, шкіл і шкільного
обладнання. Відтак значна частина населення й надалі залишалася
неграмотною.
В освітніх закладах західноукраїнських земель переважала ні-
мецька, польська, угорська, румунська мови, проте у сільських
парафіяльних школах навчання здійснювали українською. В
середині ХІХ століття в Галичині і на Закарпатті були створені
«недільні школи» для дорослих, в яких навчали грамоти, а також
викладали математику, географію. Середню освіту здобували в
гімназіях. У Галичині діяло вісім гімназій, на Закарпатті – дев’ять,
Буковині – одна. Незважаючи на утиски української мови, ситуація
з нею в системі освіти Західної України була дещо кращою, ніж у
Наддніпрянщині.
Перша половина ХІХ століття в Україні – це період становлен-
ня вищої освіти. З 1784 року працював Йосифінський університет у
Львові. В 1805 році уряд перетворив його на ліцей. Лише в 1817 році
відновлено діяльність Львівського університету, але виключно з ні-
мецькою мовою викладання. 1805 року відкрили Харківський
університет, у 1834 році – Київський. Щоправда, Києво-Моги-
лянську академію, яка ще в XVII столітті була вищим навчальним
закладом України, 1817 році закрили, а через два роки на її базі
створили Київську духовну академію. Крім університетів, вищу освіту
також надавали ліцеї. Зокрема, розпочали свою роботу з 1817 року
Рішельєвський ліцей в Одесі, з 1819 року – Волинський ліцей у Кре-
менці, з 1820 року – Ніжинська гімназія вищих наук.
1. Яка система освіти сформувалася в Наддніпрянщині?
2. Які навчальні заклади надавали початкову і середню освіту на західноукраїнських
землях?
3. Де в Україні в даний період можна було здобути вищу освіту?
72
Культура України першої половини ХІХ століття
1. Визначте п’ять найбільших центрів розвитку української культури.
2. Установи та організації якого міста найбільше відповідають вашим зацікавле-
нням? Відповідь обґрунтуйте.
Василь Каразін
(1773 – 1842)
Ім’я (повне). Василь Назарович Каразін.

Народження. Народився в селі Кручик на Слобожанщині (нині —
Харківська область).
Походження. Батько походив із грецького роду Караджі, мати —з
козацької родини Ковалевських. Дід і батько служили в
російській армії. Товаришував з дітьми селян-кріпаків, до яких
перейнявся співчуттям. З дитинства мріяв стати військовим. Великий вплив на хлопця
справила творчість Григорія Сковороди, з яким був знайомий.
73
Освіта. Навчався вдома, а згодом — у приватних пансіонах Харкова та Кременчука. Був
слухачем у Гірничому кадетському корпусі (місто Санкт-Петербург), де вивчав математику,
фізику, хімію, медицину, оволодів кількома європейськими мовами.
Особистість і українська наука. Василь Каразін став одним з ініціаторів створення в
Російській імперії Міністерства народної освіти. Завдяки його зусиллям у Харкові було
відкрито університет. Заснував Філотехнічне товариство, котре розробило рекомендації
щодо ведення сільського господарства, здійснило винаходи для успішнішого землеробства
і тваринництва. За критику чинного ладу Василь Каразін був ув’язнений у Шліссельбурзькій
фортеці. Після звільнення жив під наглядом поліції у своєму маєтку, де продовжував
наукову й дослідницьку діяльність. Автор понад 60 наукових праць з хімії, агрономії,
селекції тощо. Нині його іменем названий Харківський національний університет.
1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Василя

Каразіна: вчений, винахідник, громадський діяч, засновник, педагог.
3. Наука і культурно-освітні товариства

На першу половину ХІХ століття припадає діяльність видатних
українських математиків Михайла Остроградського, автора праць із
математичного аналізу, математичної фізики, теоретичної механіки, і
Тимофія Осиповського, який написав тритомний «Курс математики».
Ученим з енциклопедичним рівнем знань у різних галузях науки був
Михайло Максимович. Найвідоміші його книги – «Малоросійські
пісні» (1827 року), «Українські народні пісні» та підручник «Основи
ботаніки». Протягом цього самого періоду опубліковані перші
історичні праці про минуле України: «Історія Малої Русі» (1822 року)
Дмитра Бантиш-Каменського, «Історія Мало-
росії» (1842—1843 років) Миколи Маркевича,
«Історія стародавнього Галицького князів-
ства» Дениса Зубрицького. Наприкінці пер-
шої половини ХІХ століття вийшли з друку
праці історика Миколи Костомарова. Відомим
лікарем, доктором медицини був виходець із
Закарпаття Іван Орлай.
Розвиткові ботаніки і садівництва спри- Зображення обсерва-
яла науково-дослідна робота в ботанічних торії в Миколаєві.
садах при Київському, Харківському та 1821 рік
Львівському університетах і Нікітському бо-
танічному саду поблизу Ялти. Розвивалася також астрономія. Для
дослідження позаземного простору створено астрономічні обсерваторії
в Харкові, Миколаєві й Києві. Їхнім основним оснащенням стали
потужні телескопи.
Перша половина ХІХ століття – це час активної діяльності
наукових та культурно-освітніх товариств, які займалися археологіч-
ними, краєзнавчими, історичними дослідженнями. Передові методи
74
ведення сільського господарства та нову техніку популяризувало
Філотехнічне товариство, що діяло в Харкові. Археологічними
розвідками й охороною пам’яток займалася Тимчасова комісія для
розгляду давніх актів. Її доробок узагальнено у виданні документів
під назвою «Пам’ятки». Як художник у роботі комісії брав участь
Тарас Шевченко. Археологічні розкопки античних міст, давніх
фортець та курганів організовувало Товариство історії і
старожитностей в Одесі. Центром зустрічей і наукових досліджень
інтелектуальної еліти польської громади Галичини став Оссолінеум
(Інститут Оссолінських) у Львові. Тут зберігалися численні архіви
польських магнатів, українських міст, оригінали універсалів
українських гетьманів.
1. Які науки досягли успіхів у першій половині XIX століття? Як ви вважаєте, чому
серед науковців не вказано прізвища жінок?
2. В яких установах здійснювали науково-дослідну роботу?
3. Узагальніть результати діяльності наукових та культурно-освітніх товариств.
Михайло Остроградський
(1801 – 1862)
Ім’я (повне). Михайло Васильович Остроградський.

Народження. Народився в селі Пашенне (нині — село Паше-
нівка) на Полтавщині.
Походження. Батько був дворянином, походив з давнього
козацько-старшинського роду. Ще з дитинства цікавився
обчисленнями: вимірював вози, дерева і навіть глибину
криниць та ярів. Математичні здібності хлопчика відзначив Іван Котляревський, наглядач
Будинку для зубожілих дворян, де Михайло готувався до вступу в гімназію.
Освіта. Полтавська гімназія, Харківський університет, Колеж де Франс (Париж, Франція).
Особистість та українська наука. Викладав у Франції та Росії. Аналітична механіка,
гідромеханіка, математична фізика, теорія диференціальних рівнянь — коло наукових
зацікавлень Михайла Остроградського. Відкриття вченого визнано за життя: його обрали
членом Туринської, Римської (Італія), Паризької (Франція) й Американської академій наук.
1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Михайла

Остроградського: математик, механік, педагог, геній, визнання.
Михайло Максимович
(1804 – 1873)
Ім’я (повне). Михайло Олександрович Максимович.

Народження. Народився на хуторі Тимківщина в Полтавській
губернії (нині — село Богуславець Черкаської області).
Походження. Зростав у дворянській сім’ї з козацько-старшинським
корінням, батько був сільським суддею. Любов до науки прищепив
його дядько, професор Харківського університету Ілля Тимківський.
75
Освіта. Навчався в Новгород-Сіверській гімназії і на філологічному, природничому,
медичному факультетах Московського університету.
Особистість та українська наука. Викладав у Московському університеті, де також був
директором ботанічного саду. В 1834 році призначений першим ректором Київського
університету. Відстоював самобутність української мови. Опублікував три збірки
українських народних пісень. Автор підручника «Основи ботаніки». Через поганий стан
здоров’я 1835 року пішов у відставку, оселився на хуторі Михайлова Гора на Черкащині, де
займався науково-літературною діяльністю.

Максимовича: учений-природознавець, історик, фольклорист, літературознавець.

було засновано Волинський ліцей у Кременці,…
в Колумбії (Латинська Америка) першим президентом, після здобуття
країною незалежності, обрали Сімона Болівара.
— 1784–1805 роки — діяльність Йосифінського університету у Львові;
— 1805 рік — відкриття Харківського університету;
— 1817 рік — відновлено діяльність Львівського університету;
— 1834 рік — відкриття Київського університету Святого Володимира.
2. Поясніть значення понять: «національна ідея», «полікультурність».
3. Підготуйте довідку про наукові та культурно-освітні товариства України за алгоритмом:
назва, місто заснування, сфера діяльності.
4. За схемою порівняйте систему освіти, яка склалася в Наддніпрянській Україні та
західноукраїнських землях наприкінці XVIII — у першій половині ХІХ століття.
Пригадайте позитивні зрушення та гальмуючі чинники в розвитку освіти в цих регіонах.
Наддніпрянська Україна Західноукраїнські землі

Початкова освіта
Повітові училища Церковнопарафіяльні школи
Професійна освіта Середня освіта Професійна освіта
Ремісниче, землемірне, Гімназії Духовні семінарії
штурманське училища,
фельдшерська школа,
духовні семінарії
Середня освіта
Рішельєвський, Волин- з елементами вищої
ський ліцеї, Ніжинська
гімназія вищих наук
Вища освіта (університети)
Київський, Харківський Львівський
Становість освіти
76
§ 13 Література. Театр. Музика
 Згадайте, хто досліджував український фольклор на початку ХІХ століття.
 Як ви розумієте значення поняття «романтизм»?
 Чи пам’ятаєте ви, що поема «Енеїда» Івана Котляревського стала «першою
ластівкою» українського національного відродження? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку з’ясуйте, як фольклор вплинув на розвиток

української літератури, музики й театру.
1. Становлення сучасної української

літературної мови
Становлення нової української мови і літератури відбувалося під
впливом усної народної творчості, романтизму та особливостей
економічного й політичного розвитку українського суспільства.
Завдяки створенню поеми «Енеїда» зачинателем сучасної української
літератури став Іван Котляревський, а от перші прозові твори
сучасною українською мовою написав Григорій Квітка-Основ’яненко.
Сповнені української духовності, містики і гумору, його «Маруся»,
«Конотопська відьма», «Сватання на Гончарівці» та інші принесли
йому безсмертну славу «батька української прози».
Із новою силою українська мова зазвучала
у творах великого українця, вірного сина свого
народу Тараса Шевченка. Він писав зазвичай
розмовною українською мовою, поєднуючи її,
подекуди, з елементами церковнослов’янської.
У підсумку, мова творів Тараса Шевченка
набула природності та милозвучності, була
спроможна передати почуття, надії і прагнення
українського народу й стала основою для
сучасної української мови. Твори «Тарасова
ніч», «Гайдамаки», «Катерина»,»Причинна», Тарас Шевченко.
«Гамалія» написані в дусі романтизму. Автопортрет.
Національно-визвольними мотивами пройняті 1840 рік
поеми «Сон», «Кавказ». Спочатку твори Тараса
Шевченка переказували з уст в уста або переписували, а в 1840 році
вийшла друком його перша збірка «Кобзар».
Поряд з ним розкрився талант байкарів: Євгена Гребінки та
Петра Гулака-Артемовського. В 40-х роках ХІХ століття також
опубліковано кілька українських історичних повістей, а згодом –
перший україномовний історичний роман «Чорна рада» Панте-
леймона Куліша. Відомий письменник Микола Гоголь писав свої
77
твори російською мовою. Але він напрочуд вдало передав у них
колорит тогочасного українського суспільства і змалював поетичний
образ України. Твори «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», «Ніч
перед Різдвом», «Сорочинська ярмарка», «Миргород», «Тарас
Бульба» та інші стали унікальним явищем в українській літературі.
1. Кого і чому називають «батьком української прози»?
2. Який внесок Тараса Шевченка у формування сучасної української мови?
3. Чим відомі Євген Гребінка, Петро Гулак-Артемовський, Пантелеймон Куліш,
Микола Гоголь?
Петро Гулак-Артемовський
(1790 – 1865)
Ім’я (повне). Петро Петрович Гулак-Артемовський.

Народження. Народився в містечку Городище Київської губернії
(нині — Черкаської обл.).
Походження. Народився в сім’ї священника.
Освіта. Києво-Могилянська академія. З 1817 року був вільним
слухачем Харківського університету, але уже через рік став у
ньому викладачем польської мови, російської історії і географії.
Особистість та творчість. Активну літературну діяльність
розпочав у Харкові. Друкувався в «Українському віснику» —
першому в Україні щомісячному журналі, що виходив за редакцією Ізмаїла Срезневського
переважно російською мовою. Автор першої української віршованої байки «Пан та
Собака». Згодом написав «Тюхтій та Чванько», «Дурень і Розумний», «Цікавий і Мовчун»
та інші, ґрунтовані на українському фольклорі. Свої твори байкар називав «казками»,
«побрехеньками», «приказками». Написав кілька поезій у дусі народних пісень. Здійснив
переспіви текстів Горація, Міцкевича, Гете у формі романтичних балад. Був переконаний,
що українська мова надає цим творам благородності, піднесеності, чутливості. Один із
засновників «Українського журналу» при Харківському університеті. Був обраний членом
науково-літературних товариств у Москві й Варшаві.
1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте

результати діяльності Петра Гулака-Артемовського: важка
доля, педагог, перша українська байка, романтичні
балади.
Микола Гоголь
(1809–1852)
Ім’я (повне). Микола Васильович Гоголь-Яновський.

Народження. Народився в містечку Сорочинці (нині —
село Великі Сорочинці) на Полтавщині. Аполлон
Походження. З українського козацького роду. Його пращур, Мокрицький.
Остап Гоголь, був наказним гетьманом Правобережної України в Портрет
1670-х роках. Батько Василь Гоголь-Яновський був поміщиком,
Миколи Гоголя
78
мав у власності село, але, водночас, захоплювався театром, писав п’єси, які ставили в
театрі мецената Дмитра Трощинського.
Освіта. Полтавське повітове училище, Ніжинська гімназія вищих наук. На сцені гімназії
дебютував як актор і режисер кількох вистав. Один з його товаришів зазначав: «Думаю,
що Гоголь затьмарив би знаменитих коміків-артистів, якби вступив на сцену». Студентом
почав писати поетичні і драматичні твори. Захоплювався вивченням української мови та
фольклору, який пізнавав на ніжинських базарах і ярмарку в Сорочинцях.
Особистість та творчість. Задля продовження літературної діяльності в 1828 році переїхав
до Петербурга. Тут він написав свої славнозвісні твори: «Сорочинський ярмарок», «Ніч
проти Івана Купала», «Пропала грамота», «Тарас Бульба», «Вій» та інші. Проте життя у
столиці було нелегким. Письменнику через безгрошів’я доводилося ледь зводити кінці з
кінцями. В 1836 році відбулася прем’єра його соціальної комедії «Ревізор», митцю аплодував
російський імператор Микола І. Проте невдовзі Микола Гоголь виїхав за кордон на цілих
дванадцять років. Подорожував Німеччиною, Швейцарією, Францією, Італією. Під час
подорожі написав роман «Мертві душі», за який його гостро засудили російські критики. В
Російську імперію повернувся в 1848 році. Працював над новими творами. Водночас
переживав глибоку духовну кризу. Це призвело до того, що письменник спалив частину своїх
рукописів, а згодом, повністю відмовившись від їжі, помер.
1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Миколи

Гоголя: гідний нащадок, письменник, драматург, український фольклор, загадкова
особистість.
2. Театр
На початку ХІХ століття виник український професійний театр.
Центрами театрального життя були Харків і Полтава. Першу
українську професійну трупу організував у Харкові директор та
режисер місцевого театру Григорій Квітка-Основ’яненко. В Полтаві
засновником театру став Іван Котляревський. Театральний репертуар
містив вистави як зарубіжних, так і вітчизняних авторів. Особливо
популярними були п’єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник»
Івана Котляревського, «Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-
Основ’яненка, «Назар Стодоля» Тараса Шевченка.
Перша половина ХІХ століття в театральній культурі України
позначена іменами видатних акторів Михайла Щепкіна і Карпа
Соленика. Михайла Щепкіна викупили з кріпацтва полтавці за
сприяння Івана Котляревського. Актор успішно виступав на сценах
Харкова, Полтави, Києва, згодом працював у Москві. Театральна
діяльність Карпа Соленика пов’язана з Києвом, Полтавою, Одесою і
найдовше з Харковом, де він очолював театральну трупу. Обидва
митці зуміли створити незабутні театральні образи українців.
Чільне місце в театральному житті займав аматорський (непрофе-
сійний) театр, переважно кріпосний (з акторами-кріпаками). Серед
аматорських найвідомішими були театри поміщиків: Дмитра Тро-
щинського в селі Кибинці на Полтавщині, Дмитра Гавриленка в
селі Озерки на Полтавщині, Григорія Тарновського в селі Качанівка
79
на Чернігівщині. Мали свої кріпосні театри деякі польські вельможі у
Правобережній Україні. На західноукраїнських землях перші
аматорські театральні осередки виникли напередодні революції 1848—
1849 років у Коломиї, Тернополі, Пермишлі. Вони ставили п’єси
Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка, а також
місцевих авторів – Миколи Устияновича, Степана Петрушевича.
1. Де в Україні виникли перші професійні театри? Хто їх очолював?

2. Назвіть імена видатних акторів того часу.
3. Які особливості аматорських театрів?
Григорій Квітка-Основ’яненко
(1778 – 1843)
Ім’я (повне). Григорій Федорович Квітка. За назвою родинного

маєтку взяв псевдонім — Основ’яненко.
Народження. Народився у слободі Основа (нині — в межах
міста Харкова).
Походження. Зі старшинсько-козацької родини. Батько —
колезький радник, завдяки чому набув дворянство.
Освіта. Навчався вдома, а потім — у Курязькій монастирській школі. Родинне виховання
сформувало в малого Григорія повагу до рідної мови, історії, фольклору, мистецтва. З
дитинства брав участь у виставах аматорського театру. Другом сім’ї був Григорій
Сковорода, твори якого хлопчик вивчав напам’ять.
Особистість та суспільне і творче життя. Ініціював створення в місті Харкові
Благодійного товариства, Інституту шляхетних дівчат, Харківської губернської бібліотеки і
Харківського професійного театру. В 1812 році став його директором. Свої перші твори
друкував у журналі «Український вісник», який редагував у 1816–1817 роках. Його кращі
повісті «Конотопська відьма», «Сердешна Оксана», «Маруся» та комедійні п’єси
«Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик» донині з успіхом ставлять у театрах.
Григорія Квітку-Основ’яненка шанобливо називають «батьком української прози».
1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Григорія

Квітки-Основ’яненка: театр, драматургія, проза, громадська діяльність.
3. Музика
На розвиток музичного мистецтва вплинули культурні традиції
минулого, які дбайливо оберігали кобзарі, бандуристи, лірники; най-
відоміші з-поміж них – Остап Вересай, Іван Крижовський, Андрій
Шут. У піснях, переказах, легендах, думах вони оспівували
повсякденне життя українців і прославляли героїчне минуле народу,
його боротьбу за соціальне і національне визволення.
Поширенню музичної грамоти сприяли музичні курси, які діяли
при університетах, гімназіях, ліцеях. У ХІХ столітті почала роз-
виватись українська симфонічна музика. Виникли перші музичні
80
товариства: Філармонічне товариство в Одесі, Симфонічне товариство
аматорів музики та співу в Києві, що проводили оркестрові концерти.
Набував розвитку хоровий спів. Хори виконували зазвичай церковну
музику, однак у їхньому репертуарі були і народні пісні.
Музичне життя зосереджувалося переважно у Львові, Києві,
Харкові, Одесі. Найвідомішим українським композитором того часу був
Йосип Витвицький. Він написав музичний твір «Україна» і варіації на
тему української народної пісні «Зібралися всі бурлаки». Основою
творчості українського композитора чеського походження Алоїза Єдлічки
були збирання та обробка українських народних пісень, які згодом
увійшли до збірки «100 малоросійських народних пісень». Він також –
автор фантазії «Спогади про Полтаву». Ілля та Андрій Лизогуби
створювали твори для фортепіано, віолончелі на сюжети народних пісень.
1. Хто оберігав культурні традиції української минувшини?

2. Як розвивалось українське музичне мистецтво в першій половині ХІХ століття?
3. Чим уславилися Йосип Витвицький, Алоїз Єдлічка, брати брати Лизогуби?

були видані перші друковані примірники «Кобзаря» Тараса Шевченка, …
у Великій Британії з ініціативи Роуленда Хілла впроваджені перші
поштові марки із зображенням профілю королеви Вікторії.

1. Запам’ятайте дату і подію, пов’язану з нею:
— 1840 рік — перше видання «Кобзаря» Тараса Шевченка.
2. Підготуйте довідку про українське театральне мистецтво в першій половині
ХІХ століття за алгоритмом: центри театрального життя, професійний і
аматорський театри, репертуар, видатні актори.
3. Порівняйте життєвий шлях представників літератури і мистецтва із рубрики
«Життєтека». Визначте, які обставини вплинули на становлення особистостей діячів.
4. Охарактеризуйте спільне та відмінне в розвитку різних галузей українського мистецтва,
користуючись схемою, що нижче.
Пан та…
Сцена з вистави «Сватання на Гончарівці». Сучасна постановка
81
§ 14 Архітектура. Скульптура. Живопис
 Згадайте, які напрямки властиві українській архітектурі XVIII ст.
 Як ви розумієте значення поняття «мистецтво»?
 Чи пам’ятаєте ви, що опери українських композиторів XVIII ст. були поставлені на
італійській сцені? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку з’ясуйте, яке спрямування мало мистецтво: церковне чи

світське.
1. Архітектура
З кінця XVIII століття відбулися зміни в забудові населених
пунктів. Згідно з прийнятим у Російській імперії законодавством, у
повітових і губернських містах передбачалося спорудження центру, де
розташовували урядові установи. Поширений в українській
архітектурі початку ХІХ століття класичний стиль надавав будівлям
особливої урочистості. Його канони передбачали усталення певних
вимог до міської забудови: квадратна площа в центрі міста, від якої
йшли прямі вулиці, поділяючи місто на квадрати та прямокутники.
Тут розташовували державні установи, приватні будинки, промислові
і торговельні палати, навчальні заклади. Нова міська архітектура
враховувала й особливості місцевості. В Західній Україні з
традиційною міською забудовою, поряд зі збереженням історичного
ядра міста, зводили споруди у класичному стилі як у середмісті, так і
за межами старого міста.
У Києві збудовані в стилі класицизму за проєктами архітектора
Вікентія Беретті приміщення Київського університету та Інституту
шляхетних дівчат; Андрія Меленського – театр, церква Миколи
Доброго і церква Миколи на Аскольдовій могилі, пам’ятник (колона)
на честь відновлення магдебурзького права ув Києві.
Київський університет. Інститут шляхетних дівчат.

Вікентій Беретті. Київ. Вікентій Беретті.
82
Будови архітектора Андрія Меленського в Києві: зліва направо — церква
Миколи Доброго, колона на честь відновлення магдебурзького права,
церква Миколи на Аскольдовій могилі
Зразками різних напрямів класичної
архітектури в Одесі стали: міський театр
(архітектор Тома де Томон), а також
Воронцовський палац, Потьомкінські
сходи, будинок Старої біржі, які утво-
рили єдиний архітектурний ансамбль
(архітектор Франческо Боффо). В
архітектурі Львова класицизм представ-
Перший київський театр. лений ратушею на площі Ринок з
Андрій Меленський. Малюнок високою вежею та годинником.
Воронцовський палац в Одесі. Театр в Одесі.

Франческо Боффо Тома де Томон
Потьомкінські Будинок Старої біржі в Ратуша на площі

сходи в Одесі. Одесі. Франческо Боффо Ринок у Львові
Франческо Боффо
83
Проявом загальноєвропейських впливів було утворення палацово-
паркових ансамблів та декоративно-пейзажних парків. Палацово-
паркові ансамблі поєднували архітектуру, мистецтво і природу. Серед
них вирізнялися гармонією палацові ансамблі на Чернігівщині: Тар-
новських у селі Качанівка та Григорія Галагана в селі Сокиринці. У
декоративно-пейзажних парках під впливом ідей романтизму буду-
вали водоспади, гроти, утворювали ставки, вирощували рідкісні
породи дерев, розбивали оранжереї. Найвідоміші серед таких парків
– «Софіївка» в Умані (заклав Станіслав Щенсний Потоцький) та
«Олександрія» в Білій Церкві (заклав Францішек Ксаверій Бра-
ницький).
Садиба Григорія Галагана Картина Василя Штернберга

в Сокиринцях «Садиба Григорія Тарновського
в Качанівці»
Парк «Софіївка» в Умані Парк «Олександрія» в Білій Церкві
1. Який архітектурний стиль поширився на початку ХІХ століття?

2. Назвіть архітектурні пам’ятки України у стилі класицизму.
3. Які палацово-паркові ансамблі і декоративно-пейзажні парки були створені в
Україні?
особливості міського майдану Полтави
Найвизначнішим українським архітектурним ансамблем доби класицизму став
центральний міський майдан Полтави — Олександрівський (Круглий). Створений упродовж
84
1803–1840 pоків, він мав не квадратну, а круглу форму. Унікальність цього ансамблю
полягає у вдалому узгодженні типових («зразкових») проєктів, загально використовуваних
у всій імперії, з особливостями місцевого ландшафту і природи. Автором проєкту майдану
був архітектор Михайло Амвросимов.
Олександра Браницька
Олександра Браницька (Енгельгард) — племінниця князя

Григорія Потьомкіна, улюблена фрейліна Катерини ІІ, дружина
коронного гетьмана Францішека Ксаверія Браницького. Але
водночас — це вольова та цілеспрямована жінка, завдяки якій
на північно-західній околиці міста Біла Церква в 1793 році було
засновано декоративно-пейзажний парк «Олександрія». На це
Олександру Браницьку надихнули подорожі Європою. Для
втілення в життя своїх задумів вона запросила найкращих
європейських архітекторів, садівників та інженерів. Вони вдало поєднали природний
ландшафт й архітектурне оформлення. Містки, колонади, скульптури, фонтани, водоспади
разом з галявинами, дібровою, ставками та річкою Рось утворили неперевершений
парковий ансамбль.
1. Якими були передумови і причини створення декоративно-пейзажного парку в

Білій Церкві?
2. Живопис і скульптура
Творці образотворчого мистецтва цього періоду розвивали різні
жанри, проте визначальна роль належала портретному живопису,
автори якого прагнули відобразити передусім внутрішній світ
людини. Серії портретів створили художники Дмитро Левицький та
Володимир Боровиковський. Значний внесок у розвиток
образотворчого мистецтва здійснили Василь Тропінін (автор портрета
ймовірно Устима Кармалюка (див. с. 39), картини «Дівчина з
Поділля»), Іван Сошенко («Продаж сіна на Дніпрі»), Аполлон
Мокрицький (автор портрета Миколи Гоголя (див. с. 78), Василь
Штернберг «Садиба Григорія Тарновського в Качанівці» (див. с. 84).
85
Картина Василя Картина Івана Сошенка Картина Тараса
Тропініна «Дівчина з «Продаж сіна на Дніпрі» Шевченка
Поділля» «Катерина»
Важливим досягненням українського мистецтва першої половини

ХІХ століття стала творчість Тараса Шевченка. Він – автор понад
130 портретів та серії «Мальовнича Україна» – перших в українській
графіці офортів (вид гравюри на металі, що утворюється в результаті
відтисків з друкарських форм, на яких попередньо витравлене
кислотами зображення).
Дари в Чигирині. Офорт із серії Смерть Богдана Хмельницького.

«Живописна Україна». Офорт із серії «Живописна Україна».
Тарас Шевченко Тарас Шевченко
У мистецтві класицизму помітну роль відігравала монументальна
скульптура. На вулицях і площах міст встановлювали пам’ятники,
завдяки чому мистецтво скульптури набуло громадського значення.
Видатним скульптором епохи був Іван Мартос – автор пам’ятника
Арману де Рішельє в Одесі (1828 рік), що став символом міста. В
канонах класицизму скульптори Василь Демут-Малиновський, Петро
Клодт та архітектор Костянтин Тон виконали пам’ятник князеві
Володимиру, встановлений у Києві в 1850—1853 роках на честь
хрещення Русі.
86
Видубицький монастир. Пам’ятник Пам’ятник
Офорт із серії Арману князеві
«Мальовнича Україна». де Рішельє Володимиру
Тарас Шевченко в Одесі. в Києві
Іван Мартос
1. Назвіть українських митців, котрі творили в живописі?

2. Який внесок Тараса Шевченка в українське мистецтво?
3. Назвіть видатних скульпторів того часу.
3. Декоративно-ужиткове мистецтво
Продовжувало розвиватись у той час і декоративно-ужиткове
мистецтво. «Декоративне» означало «прикрашати», а «ужиткове»
вказувало, що речі мають, окрім естетичного, практичне
застосування. Головне призначення творів декоративно-ужиткового
мистецтва – одягу, декоративних тканин, килимів, меблів, худож-
нього скла, фарфору, фаянсу, ювелірних та інших художніх виробів
– зробити гарним речове середовище людини, її побут.
Декоративне мистецтво України розвивалось у двох основних
напрямках: домашнє художнє ремесло й організовані художні
промисли. Щоправда, перехід від мануфактури до капіталістичної
фабрики спричинив зменшення ролі домашніх промислів, основою
яких було рукоділля.
Із-поміж видів декоративно-ужиткового мистецтва особливого
розвитку в ХІХ столітті набули ті традиційні види, що зародилися
раніше: килимарство, художня обробка металу, кераміка, витинанка.
Вони призначалися для оздоблення житла. Поширеними видами
декоративно-ужиткового мистецтва стали вишивка, деревообробний
промисел, гончарство, розпис. Залежно від регіону України ці твори
вирізнялися технікою виробу, кольором, узорами.
1. Яке призначення творів декоративно-ужиткового мистецтва?

2. Назвіть два напрямки розвитку декоративного мистецтва.
3. Які види декоративно-ужиткового мистецтва вам відомі?
87
1. Визначте за картосхемою, які орнамент та колір вишивки характерні для вашого
регіону.

було закладено парк «Олександрія», …
у Франції художник Жак Луї Давид написав картину «Смерть
Марата», у зв’язку з убивством її головного персонажа.

1. Запам’ятайте прізвища українських художників та їхні роботи.
2. Здійсніть науковий та художній опис архітектурної пам’ятки за власним
вибором, дотримуючись такого алгоритму: назва пам’ятки, місце
розташування, автор, основні архітектурні ознаки, призначення,
унікальність споруди, загальне враження.
3. Об’єднайтесь у групи та підготуйте проєкт на тему: «Декоративно-ужиткове мистецтво
рідного краю».
4. Заповніть таблицю. Результати роботи узагальніть висновком.
Галузь Персони Твори

культури української культури мистецтва
Архітектура
Скульптура
Живопис
88
§ 15 Побут і дозвілля мешканців України.
Становище жінки
 Згадайте, хто зазнавав дискримінації (правових обмежень) в Австрійській і Російській
імперіях.
 Як ви розумієте значення понять: «побут», «дозвілля»?
 Чи пам’ятаєте ви, що населення українських земель сповідувало християнство,
іудаїзм, іслам? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку з’ясуйте, які зміни відбулися в побуті мешканців України

істановищі жінки.
1. Побут мешканців України

Життя людини наприкінці XVIII — на початку XIX століття й
надалі великою мірою залежало від природно-географічних умов. Ці
умови впливали на заняття населення, а рід занять – землеробство,
скотарство, промисли – визначав особливості харчування. Із пшениці
й жита пекли хліб, з ячменю, вівса, гречки, гарбуза варили каші,
засмачені лляною чи конопляною олією. Ліпили вареники й галушки,
які споживали з молоком і сметаною. З буряків, капусти, цибулі,
моркви варили борщі. «Другим хлібом» стала завезена у XVIII столітті
картопля. На Півдні почали вирощувати баклажани, перець, помідори,
кукурудзу. Збагаченню організму природними вітамінами сприяли
яблука, груші, вишні, сливи, черешні, горіхи, абрикоси, персики,
виноград, кавуни. Якщо поруч села чи міста знаходилася водойма, то
риба завжди була на столі. М’ясо селяни споживали лише на великі
свята. Натомість у меню заможних містян і поміщиків воно було
завжди, зокрема і впольована дичина. Пили квас, кисіль, молоко,
узвар, чай. Чумацький промисел сприяв доступності солі, що
подовжила термін зберігання засолених продуктів.
Сільська хата в кожному регіоні мала свої особливості. Як
правило, це були дерев’яні хати-мазанки із солом’яною стріхою. Хата
складалася з сіней, комори та кімнати. Сіни відділяли житлову
частину від нежитлової. Із сіней драбиною піднімалися на горище, де
сушили горіхи, лікарські трави, гриби, фрукти а також сіно. У коморі
зберігали зерно в засіках, домашні заготовки з діжках, інколи – одяг
у скринях. У кімнаті обов’язково були лави, стіл, стелаж із посудом,
скриня з одягом та піч, якою обігрівали оселю. Кімната виконувала
кілька функцій: тут готували й споживали їжу, спали, пряли, ткали,
вишивали. В кожній українській хаті були ікони. Міські дерев’яні
одноповерхові будинки нагадували селянські хати, та й жителі міста
часто займалися городництвом і тримали худобу. Заможні містяни
89
почали зводити цегляні будинки на кілька поверхів. Такі будинки
мали багато кімнат, у тому числі для слуг, та господарські
приміщення. Кімнати обставляли меблями, виготовленими на замов-
лення місцевими чи європейськими майстрами. Неодмінними
атрибутами заможних осель були картини, годинники, гобелени,
дзеркала. Поміщики володіли великими маєтками, які складалися з
палацу й парку. Оскільки більші міста були адміністративними і
торговельними центрами, то головні вулиці і майдани там почали ви-
кладати бруківкою, а для освітлення використовували гасові ліхтарі.
Одяг селян і містян був переважно домотканий, оздоблений
вишивкою. Багатство узорів і кольорів у вишивці одягу свідчило про
статус того, хто його носив. Найбагатші містяни, поміщики та їхні
сім’ї почали наслідувати європейську моду. Жінки полюбляли високі
заквітчані зачіски, пишні плаття з корсетами, туфлі різних кольорів, у
якості аксесуарів – сумочку та парасольку. Чоловіки носили білу
сорочку, зав’язану бантом, штани в клітинку чи смужку, фрак, жилет.
1. Що найчастіше споживали мешканці України?

2. Чим відрізнялося житло селян, містян, поміщиків?
3. Які особливості одягу представників різних соціальних станів?
2. Духовне життя і дозвілля

Духовне життя суспільства було тісно пов’язане з церквою. Проте
її діяльність залежала від пануючої влади. Заходами російської
адміністрації в Наддніпрянській Україні було витіснено будь-які
релігійні конфесії, крім російської православної церкви. Після
приєднання Кримського ханства російська влада жорстоко повелася з
мусульманським населенням та їхніми релігійними святинями. В
суспільстві розпалювались антиєврейські настрої, а синагоги
закривали. В 1839 році імперська влада ліквідувала греко-католицьку
церкву на Правобережжі. Натомість православні храми у
Наддніпрянщині перетворили на своєрідний осередок російської
пропаганди, де священники наголошували, що влада царя – від Бога.
Австрійська влада була більш толерантною в релігійному питанні. Ще
в результаті Йосифінських реформ представників різних релігійних
конфесій зрівняли у правах. Щоправда, православні парафії на
Буковині стали живильним ґрунтом для поширення москвофільства.
Натомість у Галичині греко-католицька церква стала осердям
національного відродження. Так чи інакше, обов’язковою ознакою
доброчесності було регулярне відвідування храму. В молитві знаходили
духовне зцілення. Після богослужіння люди залишалися, щоб
обмінятися новинами. В церкві здійснювали хрестини, вінчання,
90
молилися за одужання хворих і спокій померлих. Священники
користувалися повагою і авторитетом.
Улюбленим місцем відпочинку селян, а подекуди містян була
корчма (шинок). Вона зазвичай розташовувалася в центрі села чи
містечка, тому притягала до себе багато відвідувачів. Зранку перед
роботою чоловіки заходили в корчму за тютюном. Сюди ж приходили і
після роботи, щоб провести час з товаришами і попліткувати. В неділю
і святкові дні тут відпочивали з троїстими музиками усією громадою.
Корчма знаходилася навпроти церкви, тож весілля, хрестини й
поминки завершувалися в ній. Подорожній завжди міг тут смачно
поїсти, відпочити з дороги. Корчмарями найчастіше були євреї,
оскільки законодавство накладало на них обмеження щодо різних
видів робіт, за винятком торгівлі. Шинкарі займалися також
лихварством – надавали гроші в позику під заставу майна. Дозвілля
заможних містян і поміщиків дещо відрізнялося. Вони у своїх маєтках
влаштовували концерти й пишні бали, виступи кріпосних театрів,
відвідували оперу. Захоплювалися полюванням із собаками
мисливських порід. Грали в карти та в більярд.
Спасо‐Преображен‐ Картина Володимира Картина Івана Соколова

ська церква у Маковського «Ярмарок «Біля шинку»
Мошнах. Де ля Фліз у Полтаві»
Важливою подією в житті села чи міста було проведення ярмарку.
Вони в ХІХ столітті тривали в основному один день, третина ярмарків
– від двох днів до тижня, зрідка – до одного місяця. Найбільше їх на
рік проводили в Харківській та Полтавській губерніях. Ярмарки
організовували напередодні великих релігійних свят, тож їх і називали
відповідно: Хрещенський, Стрітенський, Троїцький, Покровський
тощо. Ярмаркувати їхали святково вбрані та з гарним настроєм.
Торгували на них з різних регіонів, тож тут часто знайомилися,
запрошували один одного на родинні чи храмові свята. Ігри, забави,
танці, виступи мандрівних артистів, змагання кобзарів і лірників –
91
далеко не повний перелік того, що можна було побачити на ярмарку.
Поруч із традиційним вертепом, п’єсою чи інтермедією відбувалися
виступи фокусників, акробатів, канатохідців, дресированих тварин.
1. Чому церква була центром духовного життя суспільства?

2. Які особливості дозвілля селян, містян і поміщиків?
3. Доведіть чи спростуйте твердження: «Ярмарок — свято праці і спілкування».
3. Становище жінки
На початку ХІХ століття панівне становище в політичній, еко-
номічній і навіть культурній сферах життя й надалі зберігалося за чо-
ловіками. Разом з тим, у родині поважне й почесне становище
займала жінка: до матері шанобливо ставилися діти, у дружини
питав пораду чоловік. Традиційно жінці приписували виконання
низки робіт у кількох господарських сферах: обробка городу,
прибирання в оселі і на подвір’ї, догляд та годування худоби,
приготування їжі, ткання полотна і вишивання, збирання дикорослих
ягід, грибів, плодів. Чоловіки вкрай рідко виконували «жіночу»
роботу, вважаючи це недостойним, принизливим заняттям. У родинах
вищих станів жінки займалися винятково вихованням дітей, а
домашні справи виконувала переважно прислуга.
Оскільки українські землі входили до складу Австрійської та
Російської імперій, то правове становище жінки визначало цивільне
законодавство цих держав. Норми цивільного права визнавали
чоловіка главою родини. Це давало йому правові підстави визначати
місце проживання сім’ї, передавати дружині своє прізвище та права
свого стану, мати визначальне право опіки та влади над дітьми, бути
представником інтересів сім’ї перед державними і громадськими
органами, в суді. Водночас, кожна повнолітня (самотня чи заміжня)
жінка мала право особистого звернення до суду про порушення май-
нових прав, завдання моральної чи фізичної шкоди. Жінка також ко-
ристувалася правом на приватну власність, зокрема на весь посаг
(частину сімейного майна, яке надавалося дочці при одруженні), який
вона принесла в новостворену сім’ю. Перебуваючи у шлюбі, жінка
могла набувати нової власності, насамперед, на рухоме майно. Пере-
думовою успішності жінки традиційно вважали одруження. У шлюбі,
вважалося, вона реалізовувала себе як дружина, господиня, мати.
У першій половині ХІХ століття українські жінки не мали
доступу до освіти, навіть початкової. Переважна більшість із них
залишалися неписьменними, хоча деякі навчалися вдома. У цей час у
Наддніпрянщині з’явились Інститути шляхетних дівчат. Це були
навчально-виховні заклади закритого типу. На їхнє утримання
92
виділяли кошти місцеві дворяни. Тут навчали іноземним мовам,
танцям, музиці, гарним манерам з винятковою метою – щоб
виховати з дівчат «гарних дружин і корисних матерів родин».
Відсутність належної освіти в жінок унеможливила їхню професійну
діяльність. Перша жіноча гімназія з’явилася ву Києві лише ув 1860
році. Відтоді можемо спостерігати перелом у ставленні до жінок та
надання їм більшого обсягу прав.
1. Наведіть приклади стереотипів у ставленні до жінок.
2. Який правовий статус жінок визначали імперські закони?
3. З якою метою відкривали Інститути шляхетних дівчат?
Варвара Рєпніна
Онука гетьмана Кирила Розумовського. Благодійниця та
фундаторка жіночої освіти на Полтавщині. Коли малоросійським
генерал-губернатором був її чоловік Микола Рєпнін-Волконський,
Варвара відкривала лікарні, притулки, пансіони, школи. Важливою
сторінкою в її благодійній діяльності стало заснування в Полтаві
Інституту шляхетних дівчат у 1818 році. Спочатку тут навчалося
п’ятнадцять дівчат дворянського походження (по одній від повіту)
віком від 8 до 13,5 років. Курс навчання тривав шість років та розподілявся на три класи.
Обов’язковими були такі дисципліни: Закон Божий, російська мова та література, історія і
географія, арифметика, природа; іноземні мови — німецька, французька; малювання,
музика, спів, танці, рукоділля, домашнє господарство. Після закінчення вихованки
отримували атестат, а кращі з них — ще й бант, браслет чи золоту брошку. Випускниці
набували право працювати виховательками дворянських і купецьких дітей.
1. Доведіть чи спростуйте твердження: «Відкриття Інститутів шляхетних дівчат —

перший крок до здобуття жінками освітніх прав».

було відкрито Інститут шляхетних дівчат у Полтаві, …
в Англії вийшов друком перший у світі науково-фантастичний роман «Фран-
кенштейн, або Сучасний Прометей». Його авторка — 18-річна Мері Шеллі.
1. Знайдіть у тексті параграфа інформацію про те, як імперська релігійна
політика впливала на духовне життя українців.
2. Користуючись довідковою літературою, інтернет-ресурсами, підготуйте
коротке повідомлення про те, як процеси модернізації вплинули на побут
населення.
3. Об’єднайтеся в групи та підготуйте лепбук на тему: «Як наші предки відпочивали».
4. За допомогою методу «Прес» доведіть чи спростуйте твердження: «Українські жінки
наприкінці XVIII – в першій половині ХІХ століття були безправними».
93
Повсякденне життя мешканців України
§ 16 в першій половині ХІХ століття
Мета. На основі візуальних джерел та свідчень очевидців з’ясувати

особливості повсякденного життя мешканців та мешканок
України в першій половині ХІХ століття.
Завдання 1. Об’єднайтеся в малі групи. Пригадайте:
1) Якою була соціальна структура українського суспільства на початку
ХІХ століття? 2) Чим була зумовлена соціальна нерівність?
Завдання 2. Розгляньте зображення. Визначте особливості одягу
селянства, містянства та дворянства. Який одяг наслідував
європейські традиції, а який був самобутнім?
Картина Федора Картина Федора Сімейний портрет

Солнцева «Селяни Солнцева «Містяни Миколи і Варвари
Київської губернії» Житомира» Рєпніних
Завдання 3. Опрацюйте витяги зі спогадів Домініка П’єра Де ля Фліза,

творів Миколи Гоголя і Тараса Шевченка. Складіть раціон харчування
селянства та поміщиків.
Домінік П’єр Де ля Фліз (французький лікар на царській службі в Київській губернії) про їжу
селян:
«Їжа селян майже однакова як улітку, так і взимку. Вони харчуються такими стравами:
хліб житній, гречаний або ячмінний, зрідка пшеничний... Борщ готують із салом або зі
свининою, капустою, буряками, щавлем улітку та з іншими овочами. Зрідка … їдять
яловичину, частіше свинину, баранину або птицю, але лише на свято або у неділю.
… споживають багато картоплі, … а також ячмінну, гречану, пшоняну кашу та галушки.
94
… Під час постів, яких селяни суворо дотримуються, вони заправляють їжу олією з коноплі,
ріпи або льону. Заможніші мають солону або сушену рибу... Горіхи, бобові, кукурудза,
часник, цибуля, свіжі або солоні огірки також належать до їхньої їжі. За винятком води, тут
нема інших напоїв, окрім горілки, пива і зрідка меду…»
Микола Гоголь (український письменник) про їжу поміщиків:
«…нічого не згадуватиму про мнішки (картопляно-сирні пиріжки) в сметані, ні про
утрібку (страва з пташиних нутрощів), яку подавали до борщу, ні про індичку зі сливами
та родзинками, ні про ту страву, яка виглядом нагадувала чоботи, намочені в квасі, ні про
соус … який подавали весь охоплений винним полум’ям. … дуже сподобалася риба,
приготована з хроном».
Тарас Шевченко (український письменник та художник) про частування поміщиків на балу:
«Бал був увінчаний найрозкішнішою вечерею … і буквально був залитий
шампанським усіх найменувань».
Завдання 4. Розгляньте зображення. Визначте, якими видами

транспорту користувалися в першій половині ХІХ століття.
Картина Івана Соколова Картина Євграфа Крендовського

«Проводи рекрутів» «Олександрівська площа у Полтаві»
Картина Михайла Сажина «Вид на Вулиця Львова

Київ»
Завдання 5. Розгляньте зображення. Опишіть інтер’єр селянського і

дворянського будинків. Порівняйте розміри селянської і дворянської
садиб.
95
Інтер’єр оселі на Поділлі Чайна зала у Качанівській садибі.
(реконструкція) Олексій Волосков (реконструкція)
Садиба Григорія Тарновського Селянське подвір’я.

в Качанівці. Сучасний вигляд Тарас Шевченко
Завдання 6. Розгляньте зображення та визначте, що нового

з’явилось у благоустрої українських міст.
Нове освітлення на вулиці Львова Бруківка на вулиці Дрогобича

(середина ХІХ ст.) (середина ХІХ ст.)
Завдання 7. На основі опрацьованих візуальних джерел, свідчень

очевидців та використовуючи інформацію з § 15, складіть усну
розповідь «Один день з мого життя» від імені селянина, містянина,
поміщика (на вибір). Представте результати своєї роботи для
обговорення у класі.
96
«Повсякденне життя та культура України
кінця ХVІІІ — першої половини
Привіт, друзі! Ми разом успішно опра-

цювали третій розділ підручника й дізналися
багато нового про українську культуру й
побут людей. Щоб краще запам’ятати
матеріал, давайте разом виконаємо цікаві
завдання.

тями.

1) видання «Кобзаря» Тараса Шевченка;
2) відновлення діяльності Львівського університету;
3) заснування університету в Києві;
4) вихід друком «Енеїди» Івана Котляревського;
5) відкриття університету в Харкові.

А Вікентій Беретті, скульптура, університет, Інститут шляхетних дів-
чат.
Б Князь Володимир, Іван Мартос, пам’ятник, Одеса.
В Декоративно-пейзажний парк, Умань, Олександра Браницька,
«Софіївка».
Г Воронцовський палац, Потьомкінські сходи, Львів, будинок Старої
біржі.
97
А Знайдіть міста, де було відкрито Інститути шляхетних дівчат. Чому
Інститути були лише на Лівобережній Україні?
Б З’ясуйте, в яких регіонах Західної України діяли греко-католицька
та православна єпархії. Чим зумовлена ця конфесійна відмінність?
В Локалізуйте міста, де діяли заклади професійної освіти, визначте
їхню спрямованість. Від чого залежало розташування цих закладів?
Г Користуючись легендою карти, доведіть, що мешканці України
захоплювалися театральним мистецтвом.
5. Розподіліть представлених митців серед трьох номінаціій

«Література», «Наука», «Мистецтво» – та заповніть таблицю.
Михайло Остроградський, Іван Котляревський, Алоїз Єдлічка,
Євген Гребінка, Микола Костомаров, Йосип Витвицький, Тарас
Шевченко, Пантелеймон Куліш, Микола Гоголь, Василь Тропінін,
Григорій Квітка-Основ’яненко, Василь Каразін, Петро Гулак-
Артемовський, Михайло Максимович.
Література Наука Мистецтво
6. Складіть тези розповіді, як відбувалося формування нової

української літератури та сучасної літературної мови.
7. Пригадайте, що змінилося в раціоні харчування, побуті,

зовнішньому вигляді представників різних соціальних станів. Чим,
на вашу думку, були спричинені ці зміни?
8. Поміркуйте, чому в окреслений період українські жінки не мали

доступу до освіти, а відтак – і до професійної діяльності. Ця
проблема була суто українською чи загальносвітовою?
98
Розділ 4
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

в другій половині ХІХ століття

3. Як дана будівля пов’язана з «великими реформами» 1860–1870-х років
в Україні?

https://cutt.ly/sYGUqf9
99
§ 17 Українське питання в контексті між-
народних відносин другої половини
ХІХ століття
 Згадайте, під владою якої держави перебував Крим у першій половині ХІХ століття.
 Як ви розумієте значення поняття «російсько-османські війни»?
 Чи пам’ятаєте ви, що наймасовіше й найтриваліше селянське повстання відбулося на
Поділлі? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку з’ясуйте, як Кримська (Східна) війна вплинула на життя

українців та кримських татар.
1. Причини Кримської (Східної) війни

У середині ХІХ століття відбулося суттєве ослаблення Османської
імперії. Цією ситуацією вирішила скористатися Російська імперія.
Вона прагнула витіснити османів з Балканського півострова, встано-
вити контроль над протоками Босфор із Дарданелли й торговельними
шляхами в Середземному морі. Натомість Велика Британія і Франція
відстоювали територіальну цілісність Османської імперії, бо це
відповідало їхнім економічним інтересам. Вони також не бажали
зміцнення позицій Російської імперії в цьому регіоні. Султан Абдул-
Меджид, за підтримки європейських держав, мріяв повернути
придунайські землі, північне узбережжя Чорного моря, Крим.
Приводом до війни стали суперечки між православним і
католицьким духовенством щодо права опіки над християнськими
святинями в Палестині, підпорядкованій Османській імперії. Її уряд,
за підтримки Великої Британії і Франції, відкинув вимогу імператора
Миколи І про особливе покровительство над православними
підданими султана. Як наслідок – Російська держава розірвала
дипломатичні стосунки з Османською імперією, а потім окупувала
залежні від султана дунайські князівства – Молдову і Волощину. У
відповідь Османська імперія оголосила війну Росії. Так почалася
Кримська (Східна) війна, яка тривала упродовж 1853—1856 років.
Для комплектування військ Російська держава активізувала
рекрутські набори в Наддніпрянській Україні. Водночас Османська
імперія сформувала загони з козаків колишньої Задунайської Січі,
які залишилися проживати на її території після російсько-османської
війни. Знову українцям, оскільки вони не мали власної держави,
довелося воювати за інтереси інших країн один супроти одного.
1. Назвіть причини Кримської (Східної) війни.

2. Коли відбулася Кримська (Східна) війна?
3. На боці яких країн українці брали участь у війні? Чому?
100
участь українських козацьких формувань
у Кримській (Східній) війні
У жовтні 1853 року Михайло Чайковський домігся утворення
регулярного козацького підрозділу в османському війську. Із
Константинополя було привезено знамено Запорозької Січі.
Підрозділ брав участь у кількох битвах. Султан висловив подяку
Михайлові Чайковському (Садик-паші) й навіть присвоїв йому
титул «Око, вухо і правиця престолу». Натомість на стороні
Російської імперії воювали південноукраїнські козацькі
формування — Азовське військо, яке обороняло узбережжя
Азовського моря, та Дунайське, котре захищало Одесу,
забезпечувало зв’язок між військовими частинами на лінії Очаків –
Миколаїв. Михайло
Чайковський
1. У складі яких армій воювали українські козацькі (Садик-паша)
формування?
2. Вплив військових дій на українські землі

Війна розпочалась як черговий російсько-османський конфлікт.
Однак кілька поспіль поразок османів змусило Велику Британію і
Францію втрутитись у військові дії проти Російської імперії. Війська
коаліції висадились у Криму біля Євпаторії, а Одеса, Бердянськ та
інші міста регіону потерпали від обстрілів із моря. Найбільш
кровопролитною битвою стала оборона Севастополя – головної
військово-морської бази Криму, яка тривала з вересня 1854 до
вересня 1855 року. Союзники штурмували місто, однак не змогли
заволодіти ним і перейшли до тривалої облоги.
У військових діях, зокрема і при обороні Севастополя, брали
участь сформовані на українських землях бойові частини, яким
присвоювали назви тих місцевостей, де вони були створені. Це –
Волинський, Житомирський, Кременчуцький, Одеський, Поділь-
ський, Полтавський, Чернігівський, Дніпровський, Азовський полки.
Разом з тим, саме на українські території припав основний тягар
постачання російської армії боєприпасами, іншим військовим
спорядженням, фуражем і продовольством, позаяк вони були
найближчим тилом російської армії. З українських губерній на війну
мобілізовано багато рекрутів та ополченців, послано погоничів, котрі
забезпечували перевезення військових вантажів. Селяни цілодобово
перебували в караулах на кордоні. У госпіталях, лазаретах, державних і
приватних будинках прикордонних міст та містечок розміщували
поранених бійців. Населення збирало кошти на військові потреби.
1. Назвіть союзників Османської імперії у Кримській (Східній) війні.

2. Які українські полки брали участь у бойових діях?
101
3. Яким чином українці були залучені до війни?
Українські землі в Кримській (Східній) війні 1853–1856 років
1. Віднайдіть на карті губернії, на жителів яких припав основний тягар постачання

російської армії.
2. За допомогою карти визначте результати Кримської (Східної) війни для українців.
3. Результати Кримської (Східної) війни

Війна завершилася поразкою Російської імперії, яку закріпили
умови Паризького мирного договору 1856 року. За ним, султанські
володіння, зайняті російськими військами під час війни, передавали
Османській імперії. Севастополь, Євпаторія та інші міста, захоплені
союзниками, повертали Росії. Гирло Дунаю і Південну Бессарабію
передали залежному від султана Молдовському князівству. Російську
державу позбавили права мати військовий флот на Чорному морі,
прибережні фортеці, арсенали та будувати на узбережжі військові
укріплення. Великі держави повинні були відтепер опікуватися
християнським населенням Османської імперії.
Кримська війна виявила відсталість Росії від передових країн
Заходу, яка проявилася в усьому: система постачання війська і
102
комунікацій була менш ефективною, ніж у західних європейців,
незважаючи на те, що вони перебували за тисячі кілометрів від своїх
баз; російське командування не завжди діяло ефективно, а солдатам,
хоча вони й були хоробрими, бракувало технічних знань.
Війна спричинила погіршення економічної ситуації в країні.
Виникли селянські рухи Київська козаччина та «Похід у Таврію за
волею», метою яких, як ви знаєте, було звільнення від особистої
залежності. Результати війни засвідчили наростання незадоволення
навіть серед частини правлячих кіл і зумовили необхідність
проведення в Російській імперії ліберальних реформ, що цілком
усвідомлював, вступаючи на трон, новий імператор Олександр ІІ.
1. Якими були результати Кримської (Східної) війни?

2. Які вразливі місця Російської імперії виявила війна?
3. Що підштовхувало російську владу до проведення реформ?

розгорнувся селянський рух «Похід у Таврію за волею»,…
в Канаді столицею було проголошене місто Квебек.

— 1853–1856 роки — Кримська (Східна) війна;
— 1856 рік — Паризький мирний договір.
2. Підготуйте історичну довідку про Кримську (Східну) війну за алгоритмом: воюючі
сторони, хронологічні межі, причини для кожної зі сторін, привід, наслідки, уроки.
3. Підготуйте повідомлення на тему: «Українці у Кримській (Східній) війні».
4. Назвіть схему. Встановіть логічні зв’язки між її складовими частинами.
Учасники Кримської (Східної) війни (погляд фотографа)
Британський Французькі Османські Ополченець

капітан артилерії сержанти військові російської армії
Османська імперія Балканський півострів,

Босфор, Дарданелли
Російська імперія
Велика Британія
Кримська (Східна) війна
Франція Крим, Волощина
Українські землі: Південь України, Кримський півострів

Паризький Російський цар усвідомив Селянські рухи: Київська козаччина,
конгрес необхідність реформ «Похід у Таврію за волею»
103
§ 18 Селянська реформа 1861 року. Сільсь-
ке господарство у пореформений період
 Згадайте, які проблеми Росії виявила Кримська війна.
 Як ви розумієте значення понять: «реформа», «кріпацтво»?
 Чи пам’ятаєте ви, що економіка Півдня України мала свою модель розвитку? Що вам
про це відомо?
Упродовж уроку з’ясуйте, які зміни в життя селян привнесла селянська

реформа 1861 року.
1. Маніфест 19 лютого 1861 року та його реалізація

До початку 60-х років ХІХ століття в Російській імперії діяло крі-
посне право. Кріпосні відносини спричиняли низьку продуктивність
сільського господарства, гальмували розвиток промисловості, торгівлі
й товарних відносин на селі. Це призвело до економічного від-
ставання Росії від провідних держав світу, відтак і до її поразки у
Кримській війні. Отже, кріпацтво негатив-
но впливало на економічну та військову мо-
гутність імперії, її міжнародний престиж.
19 лютого 1861 року імператор Оле-
ксандр ІІ проголосив Маніфест про скасу-
вання кріпосного права в Росії. Згідно з
ним, селяни отримали особисту свободу і
громадянські права: могли розпоряджатися
своїм майном, торгувати й займатися
промислами, вступати на службу, брати
шлюб без дозволу поміщика. Селян могли
карати лише за вироком суду або згідно із
законним розпорядженням влади. Карикатура
Отриману відповідно до закону землю «Селянин на одній
селяни повинні були викуповувати. Оскі- нозі», 1861 рік.
льки більшість із них цього не могла
Поміщик: «Ти чому,
зробити, уряд погасив землевласникам 80%
мужичок, на одній нозі
викупної суми за умови, що селяни спла-
стоїш?»
чуватимуть її державі разом із відсотками.
Селянин: «Так другу,
Термін сплати викупних платежів мав
бач, поставити
тривати до 49 років. До укладення викупної
нікуди: всюди вашої
угоди селян переводили у стан тимчасово-
милості землиця»
зобов’язаних, і вони якийсь час змушені
були виконувати панщину й сплачувати 1. Прокоментуйте діалог.
104
оброк. У кожній губернії встановили норми землеволодіння для
селян. Якщо селянський наділ перевищував норму, його відрізали на
користь поміщика. Такі ділянки називали відрізками. Звільнені
кріпаки отримали право збиратися на сходи (збори) та утворювати
органи сільського самоврядування. Запроваджено посаду мирового
посередника, котрий мав урегульовувати суперечки між поміщиками
й звільненими від кріпацтва селянами, нагляд за органами місцевого
самоврядування та здійснювати судовий розгляд дрібних справ.
1. Назвіть причини проведення аграрної реформи.

2. Коли і на яких умовах було скасовано кріпосне право?
3. Чому аграрна реформа була суперечливою?
Детальніше про …
особливості реалізації Маніфесту 19 лютого 1861 року:
— селяни здобули низку громадянських прав — особистих і майнових;
— селяни отримали право укладати угоди як з приватними особами, так і з
державними установами, виступати в суді в різних справах — цивільних та кримінальних;
— селяни мали право брати участь в органах місцевого самоврядування, переходити
в інші стани, вступати до навчальних закладів;
— ставши вільними, селяни залишалися «нижчим станом»;
— селяни сплачували подушний податок до 1866 року;
— селяни продовжували відбувати рекрутчину (25 років);
— до 1904 року до селян застосовували тілесні покарання;
— селяни не отримали вільного доступу до пасовищ, лук та лісів;
— упродовж дев’яти років після оголошення реформи не можна було відмовитися від
наділу, а значить, залишити село.
Розміри викупних платежів, нарахованих на селян українських губерній
У скільки разів викуп
Сума викупних платежів за
Губернії перевищував ринкову ціну
49 років (млн крб.)
землі
Чернігівська 54,6 4,5
Полтавська 49,4 5,6
Київська 110,0 3,7
Подільська 101,0 2,5
Херсонська 33,2 5,8
Таврійська 3,5 7,4
2. Модернізація сільського господарства

Реформа мала неоднозначні результати. З одного боку, вона
давала селянам особисту свободу, створювала умови для господарської
діяльності, з іншого – зберігала поміщицьке землеволодіння.
Негативно позначалися на становищі селян викупні платежі.
105
Натомість частина поміщиків-підприємців, отримавши їх, змогли
модернізувати свої господарства. Після відміни кріпосного права
сільське господарство Наддніпрянщини поступово втягувалося в
товарний обіг і перетворювалося на підприємницьке.
Відбулися зміни у формах земельної власності та у взаєминах
різних соціальних груп. Зокрема, землю продавали переважно
поміщики, котрі не змогли пристосуватися до нових умов
господарювання, а її новими власниками ставали купці, містяни,
заможні селяни. Розширення приватної земельної власності зумовило
ведення сільського господарства інтенсивними методами. Відбулися
зміни у знаряддях праці та способах обробітку землі. У поміщицьких
маєтках Півдня України почали використовувати кінні й парові
молотарки. На Правобережжі застосовували для сівби цукрових буряків
сівалки. Зросла кількість нової техніки, зокрема жниварок, віялок,
соломорізок та інших удосконалених знарядь праці. В багатьох
місцевостях застосовували сівозміни, природні та штучні добрива.
Переважну більшість земель займали посіви зернових, особливо
експортних культур – пшениці та ячменю. Україна й надалі
залишалася в Російській імперії основним експортером пшениці.
Збільшилися площі під посіви технічних культур: цукрових буряків,
тютюну, соняшнику, льону. Зросло виробництво продукції
тваринництва: м’яса, молока, тонкорунної вовни. На кінних заводах
вирощували породистих коней.
1. У чому проявлялися неоднозначні результати реформи?

2. До яких позитивних змін на селі привела реформа?
3. Назвіть напрямки сільськогосподарської діяльності в українських землях.
3. Соціальні зміни на селі

Реформа 1861 року спричинила на селі соціальні зміни. І надалі
зберігалося привілейоване становище поміщиків. Частина з них,
використавши виплачені їм за селянську землю гроші, модернізувала
господарство й накопичувала статки. Інші – через невміння або
небажання займатися справами – розорялися, продавали свої
господарства тим, у кого для цього були гроші й бажання працювати.
Селяни опинилися в гірших стартових умовах: менше землі,
грошей, менше можливостей загалом. Але в їхньому середовищі
відбувалися приблизно такі ж процеси, як і серед поміщиків. Найбільш
працьовитим і наполегливим вдавалося зміцнити свої господарства. Інші
з різних, часто незалежних від них причин втрачали землю й
переходили у статус наймитів, батраків. Так виокремилися заможні
селяни, господарі середнього достатку та бідняки.
106
Посилився переселенський рух, спричинений демографічним
піднесенням, а відтак, зростанням чисельності безземельних селян.
Переселення було переважно стихійною колонізацією вільних земель
Середньої Азії, Сибіру, Далекого Сходу. Українці давали свої назви
освоєним землям. Зокрема, такі території Північного Казахстану та
Південно-Західного Сибіру назвали Сірим Клином, а заселені землі
від Байкалу до узбережжя Японського й Охотського морів – Зеленим
Клином. Серед переселенців переважали вихідці з Лівобережної та
Правобережної України, де умови господарювання були гіршими.
1. До яких соціальних змін на селі привела реформа 1861 року?

2. На які групи поділилися селяни в пореформений період?
3. Чому й куди активізувався переселенський рух?

було відмінено кріпосне право, …
у США розпочалася громадянська війна.

— 19 лютого 1861 року — імператор Олександр ІІ підписав Маніфест, у
якому було проголошено скасування кріпацтва в Російській державі.
2. Поясніть значення понять: «тимчасовозобов’язані селяни», «викупні
платежі», «відрізки», «Зелений Клин», «Сірий Клин».
3. Підготуйте повідомлення на тему: «Соціальні зміни в селі після реформи 1861 року».
4. Назвіть схему. За схемою, підготуйте розповідь про селянську реформу 1861 року.
Причини та передумови: Зміст:

 криза кріпосницьких від-  скасована особиста залежність;
носин;  селяни отримали громадянські права;
 зростання селянських  20% вартості землі поміщикові сплачували
заворушень; селяни впродовж 49 років, 80% платила
 гальмування ринкових держава;
 селянська община відповідала за викупні
відносин у промисловості й
операції і сплату податків селянами за
сільському господарстві; принципом кругової поруки;
 військово-економічне  для кожної губернії були встановлені норми
відставання (Кримська селянського землеволодіння;
війна).  селян позбавили права користуватися
пасовищами, луками, лісами.
— у власність селяни отримали менше половини землі;

— реформа сприяла розвитку господарства;
— реформа призвела до соціального розшарування селян;
— реформа спричинила переселенський рух.
107
§ 19 Реформи 60—70-х років ХІХ століття в
Російській імперії та їхній вплив на
українські землі
Згадайте, чому була проведена селянська реформа 1861 року. Що вам про це відомо?
Як ви розумієте значення поняття «самодержавство»?
Чи пам’ятаєте ви, що рекрутська служба у війську тривала 25 років?
Упродовж уроку з’ясуйте, якими були суть і результати реформ 60–70-х

років ХІХ століття в Російській імперії.
1. Причини реформ 60—70-х років ХІХ століття.

Реформа місцевого самоврядування
Задля модернізації різних сфер
життя суспільства в 1860—1870-х роках
російська влада провела низку реформ.
При цьому можна виділити дві основні
причини реформ. Перша – це необхід-
ність пристосувати самодержавство до
нових соціально-економічних умов: роз-
витку промисловості, зростання кількості Київська міська дума
підприємців, робітників, вільних селян.
Друга причина – зменшення соціальної напруги в суспільстві.
У 1864 році було проведено земську
реформу. Для поліпшення управління на місцях
імперський уряд створив губернські та повітові
земства – виборні органи місцевого самоуправ-
ління. До них обирали представників від помі-
щиків, буржуазії та селян. Земства займалися ли-
ше місцевими господарськими справами: утри-
манням і будівництвом шляхів сполучення місце-
вого значення, налагодженням поштової служби;
Будинок зем-
утриманням початкових та професійних шкіл,
ської школи в се-
навчання в яких було безкоштовним; створювали
лі Богодарівка
лікарні, сиротинці; сприяли розвиткові коопе-
(нині – Пол-
ративного руху та кредитних установ, підви-
тавська
щенню культури землеробства селян, зокрема
область)
постачали насіння, сільськогосподарські машини.
Більшість справ земства фінансували самі. З цією метою вони могли
запроваджувати грошові збори для різних потреб, але такі рішення не
були обов’язковими для населення – гроші здавали на добровільній
основі. Земствам не підпорядковувалася поліція, і їхню постанову міг
відмінити губернатор.
108
Подібно до земської, в 1870 році проведено міську реформу.
Створювалися органи міського самоуправління – думи, які обирали на
чотири роки платники податків віком від 25 років. Міські думи
займалися господарськими справами, упорядкуванням міст, торгівлею,
промисловістю тощо. Земською та міською реформами засновані
самоврядні органи, які розв’язували проблеми життя місцевих громад.
1. Які причини реформ 1860–1870-х років у Російській імперії?

2. Що передбачала земська реформа? Коли її розпочали?
3. З якою метою й коли була проведена міська реформа?
вибори до земств
Виборців поділили на три курії: повітових землевласників, міських виборців і

виборних від сільських товариств. Право участі у виборах за 1-ю курією мали власники
не менш ніж 200 десятин землі, власники іншого майна на суму не нижче 15 тисяч
карбованців або з річним прибутком не менше 6 тисяч карбованців. Вибори за селянською
курією були багато-ступеневими: сільські товариства обирали представників на волосні сходи,
ті — виборників, а останні — «гласних» (представників) у повітові земські збори. Виборцями
міської курії були особи, які мали купецькі свідоцтва, підприємці з річним обігом не нижче 6
тисяч карбованців, а також власники нерухомості в місті на суму від 500 карбованців.
2. Реформи у сфері народної освіти та друку.

Судова реформа
У 1863 році було реформовано систему вищої освіти: універ-
ситетам повернули автономію, яку імператор Микола I ліквідував
1835 року. Відтепер університети могли обирати собі керівників і
самостійно розпоряджатися фінансами. В 1864 році розпочалася
реформа початкової освіти: всі початкові школи перейменували в
народні училища, які були безстановими й мали працювати за
єдиними програмами. Того ж 1864 року реформували середню освіту:
створювали мережу класичних гімназій та реальних училищ. Після
завершення класичної гімназії можна було вступати до університету,
а після реального училища – до вищих технічних шкіл.
1864 року здійснено судову реформу. Для всього населення імперії
встановлювали єдиний суд. Запроваджено відкритість судового процесу,
незалежність суддів від адміністрації, змагальну систему судочинства: з
прокурором обвинувачення й адвокатом захисту. Утворено інститут
присяжних засідателів, яких обирали жеребкуванням із представників
усіх станів. Вони, вислухавши обидві сторони, встановлювали, винний чи
не винний підсудний, а міру покарання визначали, згідно із чинними
законами, суддя та члени суду. Ця реформа найповніше відповідала
практикам судочинства європейських країн.
109
У 1865 році провели реформу цензури (державного нагляду за
змістом друкованих видань). Цензурні установи передавали від
Міністерства народної освіти до Міністерства внутрішніх справ. Згідно
із запровадженими «Тимчасовими правилами», попередній цензурі
підлягали друковані твори для широкого читацького кола. Натомість
цензуру скасовували для книг і періодичних видань, які за тематикою
могли менше впливати на суспільну думку.
1. Які зміни відбулися в освіті після її реформування?

2. У чому сутність судової реформи?
3. Коли була проведена та які зміни передбачала реформа цензури?
вищу освіту для жінок
Хоча жінкам не дозволяли навчатися в університетах, для них запровадили приватні

вищі жіночі курси. В Києві 1878 року відкрили вищі жіночі курси природничого, фізико-
математичного та історико-філологічного спрямування. Відтак жінки отримали змогу
здобути освіту і вчителювати.
Реформи освіти
Уведено єдину систему початкової освіти в народних
училищах; навчання було змішаним: хлопчики та дівчатка
вчилися разом російською мовою.
Створено мережу класичних та реальних гімназій.
Відкрито жіночі училища та вищі жіночі курси.
Картина
Відновлено автономію університетів. Миколи
Жінки отримали змогу вчителювати. Ярошенка
Збільшилася кількість науково-популярної літератури та
«Курсистка».
1893 рік
підручників.
3. Військова реформа. Результати реформ

Військова реформа 1874 року відміняла рекрутські набори і
запроваджувала загальну військову повинність для чоловіків віком
від 21 до 40 років. У сухопутних військах служили 6 років та ще
9 були в запасі, на флоті – 7 років і 3 в запасі. В армії заборонили
тілесні покарання. Для підготовки офіцерських кадрів створено
військові гімназії, спеціалізовані юнкерські училища й академії. Ці
заходи проведено задля модернізації російської армії, збільшення
чисельності підготовлених до бойових дій військ.
Реформи 60—70-х років ХІХ століття започаткували прогресивні
зміни в Наддніпрянській Україні. В економічній сфері вони створили
підґрунтя для розвитку промисловості, сільського господарства,
110
торгівлі утвердження ринкових відносин на засадах приватної
власності й вільної конкуренції; в соціальній сфері сприяли розвитку
регіонального самоврядування, осучасненню судової та освітньої
систем. Однак реформи були половинчастими, оскільки поруч із
прогресивними змінами залишалися стара основа державного устрою
– самодержавство, а також контроль імперської адміністрації над
новоутвореними органами місцевого самоврядування в губерніях,
повітах, містах, судами, закладами освіти, пресою. Зрештою, і метою
реформ було не ослаблення, а, щонайменше, збереження чи й
зміцнення позицій самодержавства, хіба що новим способом.
Разом з тим, реформування подекуди привело до непрогнозованих з
боку імперської влади результатів. Зокрема, земська реформа дала змогу
сформуватися авторитетним та дієвим органам місцевого управління.
Більше того – в українському суспільстві земства почали сприймати як
організації, опозиційні до політики російського царизму. Із земських
установ вийшло багато відомих у майбутньому українських громадських
діячів. Отже, попри половинчастість, непослідовність та незавершеність,
реформи 60—70-х років ХІХ століття названі «великими реформами».
Вони відіграли позитивну роль у формуванні модерного українського
суспільства: його трансформації з аграрного в аграрно-індустріальне.
1. Що таке загальна військова повинність, коли її було введено?

2.Чому реформи 60–70-х років ХІХ століття вважають половинчастими?
3. До яких непрогнозованих результатів привели реформи?
було розпочато реформу міського самоврядування, …
у США була прийнята П’ятнадцята поправка до Конституції, яка надавала
виборчі права темношкірим громадянам та колишнім рабам.

— 1864 рік — земська реформа;
— 1864 рік — судова реформа;
— 1864 рік — освітня реформа;
— 1865 рік — реформа цензури;
— 1870 рік — реформа міського самоврядування;
— 1874 рік — військова реформа.
2. Поясніть значення понять: «земства», «класичні гімназії», «реальні училища».
3. Підготуйте есей на тему: «Освіта в Україні в пореформений період».
4. Заповніть таблицю: «Великі реформи 60–70-х років XIX століття» й зробіть висновок, які
можливості отримали люди в пореформений період.
Сфера, рік Основні нововведення Значення
111
§20 Промисловість, торгівля, міста в по-
реформений період
 Згадайте складові модернізаційних процесів
 Як ви розумієте значення поняття «протекціонізм»?
 Чи пам’ятаєте ви, що промисловий переворот у Наддніпрянській Україні розпочався в
30–40-х роках ХІХ століття? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку з’ясуйте, які зміни відбулися в розвитку промисловості й

торгівлі в пореформений період.
1. Модернізація промислового виробництва

У 60—80-х роках ХІХ століття завершився промисловий пере-
ворот. Розвитку промисловості сприяли: дешева робоча сила, від-
криття нових та ефективне використання старих родовищ корисних
копалин, залучення вітчизняного й іноземного капіталу, урядова по-
літика протекціонізму в економіці. Швидкими темпами розвивалися
вугільна, залізорудна, металургійна, машинобудівна галузі. В Над-
дніпрянщині сформувалося кілька промислових регіонів: Донецький
вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний, Нікопольський
марганцевий. Успішними стали підприємці нового типу: працьовиті,
ініціативні, спроможні орієнтуватися в нових економічних реаліях,
котрі вміли досягати наміченої мети. У 80-х роках ХІХ століття ви-
никли монополії – об’єднання підприємств, утворені з метою збіль-
шення прибутків. Першою монополією став утворений синдикат
виробників цукру на з’їзді цукрозаводчиків у місті Києві в 1887 році.
Умови розвитку економіки суттєво поліпшилися з початком
залізничного сполучення. В 1865 році було прокладено першу в
Наддніпрянській Україні залізницю сполученням Одеса — Балта,
довжиною 213 кілометрів. Згодом залізниці з’єднали основні міста
України, промислові центри Донбасу і Криворізького регіону,
чорноморські порти з портами Балтійського моря. Вантажні
перевезення також здійснювали річковим і морським транспортом.
У пореформені роки зросли міграційні процеси: емігрували
переважно українські селяни в пошуках кращих умов для ведення
сільського господарства. В промислові центри України іммігрували
робітники інших національностей, передусім росіяни. В суспільстві,
поруч із селянами та поміщиками, збільшилася частка найманих
робітників, промислово-торгової буржуазії, інтелігенції. Ці соціальні
групи були багатонаціональними. В умовах модернізації зросла роль
інтелігенції, особливо учителів, лікарів, юристів, агрономів,
112
науковців, управлінців. Українці в цій соціальній групі, як і серед
робітників та підприємців, становили меншість.
1. Коли завершився промисловий переворот? Як це відбувалося?

2. Які міста з’єднала перша в Наддніпрянщині залізниця?
3. Що змінилося в етнічному та соціальному складі населення?
українську промислово-торгову буржуазію
Промислово-торгова буржуазія українського походження була нечисленною, проте

займала одні з провідних позицій у легкій і харчовій промисловості. Найзаможнішими
з-поміж них були Олексій Алчевський, Терещенки, Харитоненки, Симиренки, Яхненки,
котрі володіли цукровими та горілчаними заводами, олійницями.
особливості розвитку української
промисловості в другій половині ХІХ століття
У 1880-х роках розпочалося будівництво
великих металургійних заводів. Споруджували
їх, зазвичай, на свої кошти іноземці (тобто
прилучався іноземний капітал). До прикладу,
завод із робітничим селищем Юзівка (сучасний
Донецьк) було збудовано коштом англійця Джона
Юза. Участь іноземного капіталу, безумовно,
пришвидшила промисловий переворот, однак і
значна частина прибутків витікала за межі
українських земель. Досить інтенсивно
Металургійний завод
розвивалося сільськогосподарське машино- у Юзівці
будування. В Харкові та Луганську почали
працювати паровозобудівні заводи. В Одесі, Миколаєві, Херсоні будували морські та
річкові судна. Значного розвитку набуло цукрове виробництво, в якому використовували
нову техніку й технології, що покращило якість цукру і збільшило його кількість.
2. Банки і торгівля
На розвиток промисловості й торгівлі позитивно вплинула
банківська реформа. У 1860 році для контролю за фінансами та
економікою був заснований Державний банк. Новим явищем в
економічному житті стало виникнення акціонерних банків.
Акціонерними називають компанії, капітал яких (фінанси, нерухоме
майно, засоби виробництва) розділено на певне число акцій – цінних
паперів, що засвідчують право власності на частку компанії. Той, хто
володіє акціями компанії, – володіє часткою цієї компанії і має
право доступу до управління нею, а також право на частку її при-
бутків. В акціонерних банках концентрувалися приватні кошти і де-
113
позити (вклади) торгових та промислових компаній. Вони, до того ж,
надавали позики для підприємницької діяльності. В 60—70-х роках
ХІХ століття почали працювати банки: Київський приватний
комерційний, Харківський торговий, Київський промисловий і
Катеринославський комерційний із філією в Полтаві.
Розвитку торгівлі сприяли про-
мисловий переворот, будівництво
залізниць, які пришвидшили пере-
везення вантажів, зростання чисе-
льності населення. Позитивно впли-
нули на торгівлю фінансова рефор-
ма, під час якої чіткіше окреслено
правила фінансових операцій, та Київ. Національний банк
податкова реформа, що впорядку- України. Світлина
вала систему податків, передбачила Користуючись інтернет-ресурсами,
створення єдиних державних кас дослідіть, чи пов’язана історія Націона-
для прибутків і витрат та єдиного льного банку України з київською кон-
контрольного органу за збором по- торою Державного банку в середині
датків. Новий торговельний статут ХІХ століття.
скасував станові обмеження в підприємництві й розширив економічні
й торговельні права іноземців.
Внутрішня торгівля зосереджувалася на ярмарках, базарах,
торжках. Зростали обсяги постійної стаціонарної торгівлі в
крамницях. Зросла кількість торговельних операцій, проведених за
контрактом (угодою). Київ, Харків, Катеринослав стали центрами
гуртової ярмаркової торгівлі. Зовнішню торгівлю здійснювали
переважно через чорноморсько-азовські порти – Одесу, Миколаїв,
Бердянськ, Херсон, Маріуполь. Основним експортним товаром
залишалася продукція землеробства і тваринництва: зерно, цукор,
вовна та інші. Імпортували предмети розкоші, одяг, чай, каву,
прянощі, машини та обладнання.
1. Як у Наддніпрянщині розвивалася банківська сфера?

2. Що в пореформений період сприяло розвитку торгівлі?
3. Які міста стали центрами внутрішньої й зовнішньої торгівлі?
3. Міста
Розвиток економіки на капіталістичних засадах дав поштовх ур-
банізації – зростанню розмірів та кількості міст і чисельності місь-
кого населення. Як уже зазначалося, в 1897 році в Наддніпрянській
Україні налічувалося 130 міст. Найбільшими з-поміж них були Одеса
(405 тисяч жителів), Київ (247 тисяч), Харків (174 тисячі) і Катерино-
114
слав (113 тисяч). Швидко зростали
великі торгово-промислові центри.
Натомість зменшувалася роль
невеликих та середніх міст.
Міське населення збільшувалося
швидшими темпами, ніж населення
загалом. 1858 року в містах
Наддніпрянщини проживало 1 млн Одеський порт і залізниця в
450 тисяч осіб, а 1897 – 3 млн 400 другій половині XIX століття.
тисяч осіб. Міста були полі- Літографія
етнічними. Крім українців в них
жили росіяни, євреї, поляки, німці. Російських чиновників,
фабрикантів і купців різних національностей вабили міста, які були
адміністративними й торгово-промисловими центрами, а російських
робітників приваблювала гірничодобувна і металургійна промис-
ловість із порівняно високою оплатою праці. Після реформ 60—70-х
років ХІХ століття ослабнув контроль за обмеженнями щодо місця
проживання євреїв, тому багато з них переселилися до великих міст
Лівобережної та Південної України. Натомість українські селяни
воліли застосовувати свої сили радше в сільському господарстві, ніж
працювати на заводах чи фабриках, чи найматися на шахти.
Розгорнулася промислова і житлова забудова міст: споруджували
підприємства, банки, контори, адміністративні приміщення. У
найбільших містах України наприкінці ХІХ століття запрацювали
електростанції. Це сприяло впровадженню перших електричних
трамваїв та освітленню вулиць електричними ліхтарями. З 1880-х
років в Одесі, Києві, Харкові, Миколаєві почав діяти телефонний
зв’язок. Великі міста ставали науково-культурними центрами, де
діяли університети, гімназії, ліцеї, наукові товариства, театри.
1. Назвіть найбільші міста Наддніпрянщини.

2. Чому міста Наддніпрянщини були багатонаціональними?
3. Як модернізаційні процеси відбувалися в українських містах?
Кількісний і національний склад

міст Наддніпрянщини в 1858 році українці
(млн. осіб): росіяни
росіяни — 1,05 (34%), українці —
0,94 (30,3%), євреї — 0,83 (27%), євреї
інші — 0,27 (8,7%).
1. Дайте обґрунтовану відповідь на запитання. Українські міста були моноетнічними

чи поліетнічними?
115
Мовою цифр
Зміна кількості населення в найбільших містах Наддніпрянщини

з 1860 до 1897 року (тис. осіб)
450
400
350
300 Одеса
250 Київ
200
Харків
150
100 Катеринослав (Дніпро)
50 Миколаїв
0
1 860р. 1 897р.
1. Які міста в Наддніпрянщині були найбільшими?

2. Яке з тих міст розвивалося найдинамічніше?
3. Яке з наведених у діаграмі міст розвивалося найповільніше?

було побудовано залізницю Одеса – Балта, …
у Фінляндії засновано невелику паперову фабрику — нинішню компанію
«NOKIA».

— 1865 рік — побудовано першу в Наддніпрянщині залізницю Одеса – Балта;
— 60–80-ті роки XIX століття — завершено промисловий переворот у
Наддніпрянській Україні.
2. Поясніть значення понять: індустріалізація, урбанізація.
3. Підготуйте повідомлення на тему: «Українські підприємці ХІХ століття».
4. На основі наведеної нижче схеми підготуйте розповідь про розвиток української
промисловості й торгівлі
Розвиток української промисловості й торгівлі
Видобування Машино- Оптові

вугілля, будування зовнішньо-торговельні
виплавляння металу операції
Регіони/
центри
116
§ 21 Громадівський рух
 Згадайте, коли й хто створив Кирило-Мефодіївське братство.
 Як ви розумієте значення поняття «національне відродження»?
 Чи пам’ятаєте ви, що в 1830–1831 роках на Правобережжі відбулося польське
повстання? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку встановіть взаємозв’язки між ключовими подіями
розвитку громадівського руху та суспільно-політичними умовами
третьої чверті ХІХ століття.
1. Зародження Громад. Хлопомани

Після повернення із заслання частина кирило-мефодіївців –
Пантелеймон Куліш, Василь Білозерський, Микола Костомаров та
інші – оселились у Петербурзі, позаяк повертатися до України їм
заборонила влада. Оскільки зрадити своїх переконань вони не могли,
то вирішили прислужитись Україні, розвиваючи і поширюючи
українську мову та культуру. Так наприкінці 50-х — у першій
половині 60-х років XIX століття розгорнулася діяльність Громад –
напівлегальних національно-культурних об’єднань української
інтелігенції. Перші Громади виникли в Києві (1859 рік), Петербурзі,
Полтаві, Харкові, Одесі та інших містах.
До Громад належали переважно викладачі, студенти, літератори
та митці, котрі вважали своїм обов’язком культурно-просвітницьку
роботу серед населення: створення українських недільних шкіл для
дорослих, видання українських підручників, друкування української
преси, постановку українських п’єс. Перша недільна школа виникла
в Києві в 1859 році, а згодом такі школи відкрили і в інших містах
України. Крім того, Микола Костомаров започаткував збирання
коштів для друкування навчальної літератури, а Тарас Шевченко і
Пантелеймон Куліш написали українські підручники. В Чернігові
Леонід Глібов видавав газету «Чернігівський листок». Петербурзька
Громада друкувала український журнал «Основа» (1861—1862 роки), в
котрому публікували художні твори, праці з історії, етнографії,
публіцистичні статті українською та російською мовами, а в театрах
імперської столиці можна було побачити «Наталку Полтавку» та
постановки інших українських п’єс. Отже, громадівський рух – це
суспільний рух, який сприяв розвитку української освіти, культури.
Наприкінці 50-х років ХІХ століття відбувся розкол у польському
русі. Від нього відокремилася частина нащадків польської або
сполонізованої української шляхти Правобережжя. Вони намагалися
зблизитися з місцевими селянами, усвідомивши, що варто дбати про
інтереси того народу, серед якого живеш. Через такі погляди їх
117
почали називати хлопоманами. Це були освічені молоді люди,
зокрема студенти Київського університету. Хлопомани приймали
православ’я, відмовлялися від підтримки польських студентських
організацій, говорили й писали українською мовою, носили народний
одяг, відвідували сільську місцевість, де вели селянський спосіб
життя. Так хлопомани підкреслювали свою спорідненість із
українським народом. Лідером хлопоманів став Володимир
Антонович. Провідні позиції займали також брати Тадей і Осип
Рильські, Павло Чубинський, Борис Познанський. Згодом хлопомани
приєдналися до громадівського руху.
1. Які товариства називали громадами?

2. Чим займалися громадівці?
3. Кого і чому називали хлопоманами?
поширення громадівського руху
Після того, як до Київської громади долучилися хлопомани, до неї належали більш як
200 однодумців. Громадівський рух був першою загальноукраїнською течією. Громади
виникли на землях Галичини та Буковини: в Тернополі, Стрию, Самборі, Дрогобичі,
Чернівцях, Львові; 1865 року відомий учений Іван Пулюй заснував Громаду у Відні.
Володимир Антонович
(1834 – 1908)
Ім’я (повне). Володимир Боніфатійович Антонович.

Народження. Народився в місті Махнівка Київської губернії
(нині — Вінницька область) (за іншими даними, дата
народження — 1830 рік, місто Чорнобиль).
Походження. За родинною легендою, по лінії матері походив
з польського роду князів Любомирських, по лінії батька — з
угорського роду Джидаїв. Значний вплив на нього мали твори
Михайла Чайковського про козацький період.
Освіта. Рішельєвський ліцей в Одесі. Медичний та історико-
філологічний факультети Київського університету.
Особистість та українське національне відродження. Працював головним редактором
Тимчасової комісії для розгляду давніх актів при канцелярії генерал-губернатора в Києві,
деканом історико-філологічного факультету Київського університету. Водночас був
лідером хлопоманівського, а згодом і громадівського рухів, фундатором та головою
Історичного товариства Нестора-літописця, автором розвідок «Про походження козацтва»,
«Київ та його доля і значення з ХІV до ХVІ століття» й інших. Засновник «київської школи»
істориків, до якої належав і Михайло Грушевський. Вважав, що всі нещастя України — від
неосвіченості українського суспільства. Надавав перевагу просвітницькій та культурницькій
діяльності. З власних гонорарів виділяв стипендії гімназистам і студентам.
1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності

Володимира Антоновича: історик, етнограф, організатор, хлопоман, педагог.
118
2. Польське (Січневе) повстання 1863—1864 років
та його результати для України.
Валуєвський циркуляр 1863 року
Із середини ХІХ століття в Російській імперії посилився поль-
ський визвольний рух, спрямований на відновлення польської держа-
ви. Найвищим його піднесенням стало польське (Січневе) повстання
1863—1864 років. Воно поширилось і на частину Волинської та
Київської губерній. У повстанні взяли участь, крім поляків, кілька
сотень представників інших національностей – українців, білорусів,
росіян. Серед них – Андрій Потебня, котрий очолив один з
військових загонів і загинув у бою. Він був рідним братом відомого
вченого Олександра Потебні. Проте масової підтримки в Україні
повстання не отримало, позаяк його керівництво ігнорувало інтереси
українців і вважало Правобережжя частиною Польщі.
Повстання придушили російські війська. Після того російський
уряд намагався зменшити польські впливи на Правобережжі. У
землевласників, причетних до повстання, відбирали маєтки, а тих
шляхтичів, які втратили документи на володіння землею, переводили
у статус селян. У регіоні збільшувалася чисельність російських
чиновників і землевласників, а земську реформу в краї провели аж у
1911 році. Водночас після поразки польського (Січневого) повстання
уряд переглянув умови аграрної реформи на користь селян. Їм
повернули більшість відрізків, зменшили розміри викупних платежів.
Російська імперія підтримувала селян Правобережжя, на про-
тивагу польським повстанцям, але зовсім не бажала відродження
української національної свідомості. Стурбований активною просвіт-
ницькою діяльністю громадівців, Олександр ІІ своїм указом ще 1862
року закрив недільні школи, а в 1863 році був опублікований Валуєв-
ський циркуляр. Він забороняв друкування українською мовою
шкільної і релігійної літератури, яка забезпечувала навчання
українською мовою. Валуєвський циркуляр та владна реакція після
польського повстання 1863—1864 років призвели до припинення
діяльності більшості Громад.
1. Коли й де відбулося польське повстання?

2. До яких наслідків привело польське повстання?
3. Чому було видано Валуєвський циркуляр? Що він передбачав?
Імперське законодавство
З циркуляра міністра внутрішніх справ
Петра Валуєва 1863 року (щодо української мови):
119
— української мови «не було, нема і бути не може»;
— заборонити друкувати українською мовою книги навчальні;
— заборонити друкувати українською мовою книги духовні та книги для початкового
читання народу;
— дозволити друк українською мовою лише тих книг, що належать до галузі красного
письменства (художньої літератури).
Примітка. Ці заборони уряд пояснював політичною нестабільністю та
відсутністю законів про навчання грамоті місцевими «наречиями».
3. Діяльність старої і молодої Громад.

Емський указ 1876 року
З початку 70-х років ХІХ століття знову пожвавився
громадівський рух. При цьому він розділився на так звані старі та
молоді Громади. Представники обох напрямів відновили культур-
ницьку діяльність. При цьому старі громадівці вважали її основним
засобом досягнення мети, тобто планували відродження України через
навчання українців і розвиток їхнього патріотизму. Зі старих Громад
особливо активну діяльність розгорнула Київська громада. Її лідером
став Володимир Антонович. Громадівці брали активну участь у роботі
Південно-Західного відділу Російського географічного товариства,
котрий збирав та публікував етнографічні й статистичні матеріали,
що стосувались українських губерній. 1874 року в Києві вони провели
археологічний з’їзд, під час якого наукова спільнота ознайомилася з
досягненнями українських учених. Київська Громада видавала газету
«Київський телеграф», згодом часопис «Київська минувшина».
Молоді громадівці, які часто в прямому сенсі були молодшими за
віком, вважали, що час переходити до радикальніших дій. Вони не
обмежувалися лише культурницькою роботою, а закликали до
революційної діяльності – повстань проти влади. На молодих
громадівців суттєво впливали погляди Михайла Драгоманова, який
вважав себе соціалістом. Проте він заперечував поширену ідею
соціалістів про необхідність установлення диктатури пролетаріату, за
котрої партія робітників усього світу силою нав’язувала б правила
співіснування для всіх інших суспільних груп. Натомість Михайло
Драгоманов переконував, що соціалізм повинен бути демократичним
ладом і враховувати національні особливості.
У зв’язку з пожвавленням і радикалізацією громадівського руху
імператор Олександр ІІ 1876 року підписав Емський указ, який увів ще
більше заборон щодо використання української мови. Дозволено
друкувати лише художні твори та історичні документи, але російською
абеткою. Було заборонено жити в Україні Михайлові Драгоманову та
етнографові, автору слів нинішнього гімну України Павлові
Чубинському. Рятуючись від репресій, Михайло Драгоманов та деякі
120
інші громадівці виїхали за кордон, частина Громад припинила
діяльність. Були ліквідований Південно-Західний відділ Російського
географічного товариства, закрита газета «Київський телеграф».
1. Які течії виникли у громадівському русі?

2. Яких поглядів дотримувалися молоді громадівці?
3. Коли було видано Емський указ? Що він проголошував?
Імперське законодавство. З Емського указу 1876 року
Заборонити українською мовою:
— викладання будь-яких навчальних дисциплін;
— друкувати тексти до музичних нот;
— видання творів та перекладів, за винятком: а) історичних документів і б) творів
красного письменства…;
— ввезення в межі імперії книг, виданих за кордоном на малоруському «наріччі»;
— видання газети «Київський телеграф».
Христина Алчевська
Христина народилась у дворянській родині. Батько мав
деспотичний характер і вважав, що дівчатам освіта не потрібна.
Христина з дитинства тягнулася до науки й мріяла стати
вчителькою, але через консервативні переконання батька знання
здобувала самотужки. Зате для себе вирішила, що прагнутиме
«навчити якомога більше жінок грамоти». Ставши дружиною ві-
домого українського підприємця, мецената Олексія Алчевського,
переїхала до Харкова. Олексій Алчевський у 1860-ті роки
очолював Харківську Громаду. Христина була єдиною жінкою в
товаристві. Вона заснувала першу недільну школу для жінок, належала до фундаторів
Харківського товариства поширення грамотності, першої народної бібліотеки-читальні.
Олексій і Христина виховали п’ятеро дітей, які продовжили справу батьків — служили
українському народові.
1. Чи можна Христину Алчевську назвати багатогранною особистістю?
Михайло Драгоманов
(1841 – 1895)
Ім’я (повне). Михайло Петрович Драгоманов.

Народження. Народився в місті Гадяч Полтавської губернії (нині —
Полтавська область).
Походження. З козацько-старшинського роду.
Освіта. Гадяцьке повітове училище, Полтавська гімназія, Київський
університет.
Особистість та українське національне відродження. Був доцентом
Київського університету. Активно прилучився до роботи Київської Громади та Південно-Західного
відділення Російського географічного товариства. Редагував газету «Київський телеграф». Після
Емського указу змушений був емігрувати. У Женеві (Швейцарія) заснував українську друкарню, де
з 1878 року видавав перший український політичний журнал «Громада». Як мислитель відстою-
121
вав об’єднання громадян у самостійні утворення, що будуватимуть між собою відносини на
федеративних засадах аж до всесвітньої федерації. Виношував ідею розвитку українства
шляхом поєднання українських традицій з програмами західних ліберальних і соціалістичних
рухів. Є автором праць «Пропащий час — українці під Московським царством, 1654–1876», «Про
українських козаків, турків та татар». Був професором історії в Софійському університеті..

Драгоманова: доцент, редактор, упорядник, громадський діяч, громадівець.

у Києві проходив міжнародний археологічний з’їзд,…
в Берні (Швейцарія) на міжнародній конференції був заснований Всезагальний
(згодом — Всесвітній) поштовий союз.
1–2. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:
— 1859 рік — створення Київської Громади; відкриття недільної школи в
Києві;
— 50–60-ті роки ХІХ століття — розгортання громадівського руху;
— кінець 50-х років ХІХ століття — розгортання руху хлопоманів;
— 1863–1864 роки — польське (Січневе) повстання на Правобережжі;
— 1863 рік — Валуєвський циркуляр;
— 70–90-ті роки XIX століття — діяльність старих та молодих Громад;
— 1873–1876 роки — діяльність Південно-Західного відділу Російського географічного
товариства;
— 1874 рік — археологічний з’їзд у Києві;
— 1876 рік — Емський указ.
3. Поясніть значення понять: «громадівський рух», «хлопомани», «Валуєвський циркуляр»,
«Емський указ».
4. Доповніть таблицю. За її допомогою підготуйте повідомлення про громадівський рух.
Націона- Хроно- На-
Реакція
льні Форми логія Мета Діячі слід-
влади
рухи (роки) ки
В. Білозерський Валуєв-
Громади 50– ? М. Костомаров ський ?
60-ті Т. Шевченко циркуляр
………………. 1863 р.
Хлопо- Кінець ? ? ?
Україн- манство 1850–
ський 1863 р.
Старі 70-ті— Автономія В. Антонович
громади 90-ті України П. Чубинський ? ?
………………
Молоді 70–90-ті Повстан- М. Драгоманов ? ?
громади ня проти
влади
Поль- Січневе ? Річ По- А. Потебня Приду-
ський повста- сполита шення
ння
122
§ 22 Суспільно-політичні рухи в останній
чверті XIX століття
 Згадайте, коли Крим було приєднано до Російської імперії.
 Як ви розумієте значення понять: «робітник», «підприємець»?
Чи пам’ятаєте ви, що першою організацією української інтелігенції було Кирило-
Мефодіївське братство?
Упродовж уроку з’ясуйте найсуттєвіші відмінності між різними суспільно-

політичними рухами Наддніпрянщини в останній чверті ХІХ століття.
1. Національне відродження кримських татар.

Ісмаїл Гаспринський
Приєднання Кримського ханату до Російської імперії спричинило
масову еміграцію до Османської імперії татар, які хотіли жити в
мусульманській державі, але побоювались утисків від російського
уряду. Проте початково російська влада лояльно ставилася до
верхівки кримськотатарського населення, відкривши беям (князям)
та мірзам (дрібній шляхті) доступ до статусу російського дворянства і
наділивши їх землею із селянами, котрі на ній проживали.
Проте в середині ХІХ століття ставлення російського уряду до
Криму і його мешканців змінилося. Невелике кримськотатарське
містечко Ак-Мечеть було перетворено в адміністративний центр
Сімферополь, земельні володіння кримських татар влада почала
передавати російським аристократам. Після завершення Кримської
(Східної) війни імперський уряд посилив утиски кримських татар, що
спричинило нову хвилю еміграції. На їхнє місце прибували українці,
росіяни та представники інших етносів. Якщо до
початку російського правління кримські татари
становили 90% жителів регіону, в 1854 році –
вже 60%, то в 1897 році – 34%. Зазнала втрат і
культура кримських татар. Частину
архітектурних пам’яток було зруйновано, мечеті
перетворено на православні храми.
Проте така російська політика не завадила
розгортанню в 1880-х роках кримськотатарського
національного відродження. Його центром стала
історична столиця Кримського ханату місто
Бахчисарай, а лідером – Ісмаїл Гаспринський
Сторінка газети
(Гаспіралі). У Бахчисараї Ісмаїл Гаспринський
«Перекладач-
заснував газету «Перекладач-Терджиман» (1883—
Терджиман»
1914 роки), котра мала на меті служити словом
123
не лише кримським татарам, а й усім тюркським народам Російської
імперії. Також Ісмаїл Гаспринський започаткував просвітянський
рух, учасники котрого прагнули реформувати застарілу кримсько-
татарську систему освіти, яка передбачала ознайомлення із
культурними традиціями інших народів; створити єдину тюркську
мову; розвивати національний друк; модернізувати мусульманський
спосіб життя та поліпшити становище жінок.
1. Як російська влада початково ставилася до кримськотатарської знаті?

2. Що змінилося в житті кримських татар із середини XIX століття?
3. Коли розпочалося кримськотатарське національне відродження?
Ісмаїл Гаспринський
(1851 – 1914)
Ім’я (повне). Ісмаїл Гаспринський.

Народження. Народився в селі Авджікой, що недалеко від
Бахчисарая.
Походження. З родини кримських мурз, прирівняних до
російських дворян.
Освіта. Сільська мусульманська школа-мектебе, Сім-
феропольська чоловіча гімназія, Воронезький кадетський корпус,
Московська військова гімназія.
Особистість і кримськотатарське національне відродження.
З 1867 року викладав у Зінджирли медресе в Бахчисараї. В 1870 році переїхав до Парижа,
де відвідував лекції в Сорбонні й познайомився з ідеями просвітництва. Подорожував
Османською імперією, Єгиптом. Після повернення до Криму працював учителем, займався
політикою, був депутатом міської думи Бахчисарая, а упродовж 1879–1884 років її
очільником. З 1883 року видавав кримськотатарською і російською мовами газету
«Перекладач-Терджиман». У Бахчисараї заснував видавництво, налагодив друкування
Корану. Став ініціатором створення світських шкіл для кримськотатарських дітей, розробив
систему навчання грамоти за звуковим методом. Нова система освіти передбачала
ознайомлення школярів з основами російської та європейської культур, прищеплювала їм
навички толерантності й віротерпимості, знання й поваги до науки. Написав кілька
навчальних посібників для нових шкіл, з-поміж яких найвідоміший — «Учитель дітей».
Організував видання жіночого журналу, що містив поради з виховання дітей у
європейському стилі, пропагував світську жіночу освіту. Працював над поєднанням
традиційної духовності з передовим досвідом європейської культури, виражав ідеї
віротерпимості й міжкультурного діалогу. В оповіданнях «Кюі догру» («Сонце зійшло»),
«Дар-ур-рахат» («Країна вічного блаженства») та інших порушив питання національного
визволення мусульман, честі, гідності людини. Наукові інтереси охоплювали сферу історії,
етнографії. Входив до науково-краєзнавчої організації Криму, яка займалася пошуком і
вивченням літературних пам’яток середньовічного мусульманського Криму. В 1910 році
його висунули кандидатом на Нобелівську премію миру.
1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Ісмаїла

Гаспринського: педагог, депутат, міський голова, редактор, просвітник,
засновник, письменник.
124
2. Народництво, соціал-демократичний
і робітничий рух
У 70—80-х роках ХІХ століття в Наддніпрянській Україні
поширився народницький рух. Народники, якими найчастіше були
представники різночинної інтелігенції, вважали неприйнятним для
Росії капіталістичний шлях розвитку. Натомість вони пропагували
ідеї побудови справедливого соціалістичного суспільства на основі
селянської общини. Головним способом досягнення мети вважали
революцію. З 1874 року народники розпочали практику «ходіння в
народ». Вони поселялись у селах, влаштувавшись там на роботу
писарями, вчителями, фельдшерами тощо, і проводили із селянами
бесіди про встановлення справедливого суспільного ладу,
підштовхуючи їх до повстання. Під дією такої пропаганди селяни
Чигиринського повіту на чолі з народником Яковом Стефановичем у
1877 році хотіли підняти повстання задля справедливого розподілу
поміщицької землі. Цю подію назвали «Чигиринською змовою».
Однак змову викрили, а більше тисячі селян покарали. Втім, народ не
відгукнувся на революційні заклики. Селяни не довіряли чужинцям з
міста, зазвичай досить прохолодно до них відносилися, нерідко навіть
допомагали жандармам їх виявляти.
Народники: перші організації; їх поділ на дві течії
Перші організації народників в

Україні: «Київська комуна»,
«чайківці», нелегальні гуртки в
Одесі, Житомирі, Харкові, Чернігові
та інших містах.
Герб Чигирина.
1852 рік Олександр ІІ
Втративши віру в можливість підготовки Члени «Народної волі» організували

селянської революції, народники перейшли низку замахів на життя представників
до інших методів боротьби із самодержав- влади. Під час одного з таких
ством і наприкінці 1870-х років поділилися на терористичних актів був убитий
дві течії: помірковану, уособленням якої у 1881 році імператор Олександр ІІ.
стала організація «Чорний переділ», Влада відповіла на ці дії репресіями.
і радикальну, яку представляла організація Народницький рух був розгромлений.
«Народна воля».
У зв’язку з промисловим переворотом зростала чисельність

робітників, умови життя і праці котрих були надто важкими. Це
125
сприяло поширенню робітничого руху. На українських землях він
розпочався наприкінці 60-х років ХІХ століття. Робітники вимагали
підвищення заробітної плати, покращення умов праці. Зазвичай
практикували такі форми протесту: руйнування машин і обладнання,
страйки. 1875 року в Одесі Євген Заславський заснував першу
робітничу організацію – «Південноросійський союз робітників». До
нього належали 250 робітників. Члени союзу керували страйками на
заводах Одеси, поширювали свої відозви в Харкові, Катеринославі
(Дніпрі), Миколаєві, Херсоні, закликаючи робітників відстоювати свої
права. Однак влада ліквідувала цю організацію швидше, ніж за рік.
На початку 1870-х років у робітничому середовищі поширилися
соціалістичні ідеї і, зокрема, марксизм, який пов’язував побудову
соціалістичного суспільства саме з робітниками. Серед пропагандистів
марксизму на українських землях були професор Київського
університету Микола Зібер та учасник громадівського і
народницького рухів Сергій Подолинський. У середині 90-х років ХІХ
століття Володимир Ульянов (Ленін) утворив у Петербурзі «Союз
боротьби за визволення робітничого класу». Аналогічні групи виникли
в Києві, Катеринославі, Миколаєві та інших містах. 1898 року вони
об’єднались у Російську соціал-демократичну робітничу партію –
РСДРП, яка стала першою загальноросійською соціалістичною
партією, що діяла і на українських землях.
1. Який рух назвали народницьким? Як він розвивався в Україні?

2. Де виникла перша робітнича організація? Хто її очолив?
3. Що таке РСДРП? Якої ідеології дотримувались її члени?
3. Братство тарасівців
Наприкінці ХІХ століття український рух політизувався.
Виникли перші українські групи з політичними вимогами. З-поміж
них – Братство тарасівців. Організацію створили в 1891 році
харківські студенти Іван Липа, Микола Байздренко, Михайло
Базькевич і студент Київського університету Віталій Боровик.
Працюючи під час канікул у комісії з перепису нерухомого майна, в
Полтавській губернії, вони відвідали могилу Тараса Шевченка в
Каневі й постановили заснувати національну українську таємну
організацію. За короткий час її поповнили представники молодої
інтелігенції з інших міст України. Ідеологами та лідерами братства
були Іван Липа, Михайло Коцюбинський, Микола Міхновський.
Програму Братства тарасівців «Profession de foi (символ віри)
молодих українців» надрукував галицький часопис «Правда». Вона
передбачала боротьбу за визволення українського народу з-під
126
імперського гніту, поширення української мови в родині, державних
установах, школі, навчання дітей української грамоти. Водночас
тарасівці критикували старше покоління громадівців за надмірне
захоплення культурницькою діяльністю, яка, на їхню думку, не
привела до поліпшення становища простих людей. Вони визнавали
діяльність громадівців для української справи корисною, але
недостатньою. Погляди тарасівців пропагували Михайло
Коцюбинський, зокрема в казці-алегорії «Хо», Борис Грінченко в
«Листах з України Наддніпрянської».
Спершу центром руху тарасівців був Харків, згодом розгорнули
діяльність осередки в Києві, Катеринославі (Дніпрі), Лубнах, Одесі,
Полтаві, Прилуках, Чернігові. Загальна чисельність братчиків
становила близько 100 осіб. Тарасівці діяли серед студентства,
шкільної молоді, селян і робітників. Члени гуртка читали лекції з
української історії, писали науково-популярні твори, організовували
постановки вистав українською мовою, намагалися налагодити поста-
чання з Галичини до Наддніпрянщини українських видань. Братство
тарасівців проіснувало до 1898 року. Більшість його учасників
зазнали переслідувань із боку імперського уряду. Проте напрям, який
вони задали, продовжився в роботі інших молодіжних організацій.
1. Коли було створено «Братство тарасівців»?

2. Які ідеї сповідували члени «Братства тарасівців»?
3. На що була спрямована діяльність членів братства?
Із програмних засад
Братства тарасівців (1893 рік)
«…ми, молоді українці... поклали при-
вселюдно в коротких словах висловити наші
погляди… Кожна освічена людина з науки і
власного досвіду знає, що людськість уся
поділяється на раси, народності, нації… Так, кожна Члени «Братства
нація має свою мову, звичаї, історію, культуру і
взагалі свій світогляд… Ми повинні віддати усі свої
тарасівців».
сили на те, щоб визволити свою націю з того гніту, Харків. Світлина.
в якому вона зараз перебуває… Україна була, єсть 1891 рік
і буде завсіди окремою нацією… потребує
національної волі для своєї праці й поступу».
1. Підберіть із документа аргументи, які б пояснили девіз членів братства: «Не ми

будемо, коли Вкраїні волі й долі не здобудемо!»

викрили «Чигиринську змову», …
127
в Тихому океані британський королівський фрегат «Шах» уперше під
час бою використав торпеду проти перуанського броненосця
«Уаскар».

— 80-ті роки XIX століття — кримськотатарський визвольний рух;
— 70–80-ті роки XIX століття — розгортання народницького руху;
— 1877 рік — Яків Стефанович і «Чигиринська змова»;
— 1891 рік — створення «Братства тарасівців».
2. Поясніть значення понять: «кримськотатарське національне відродження», «ходіння в
народ», «Братство тарасівців».
3. Використовуючи додаткову літературу, інтернет-ресурси підготуйте повідомлення про
одного із учасників Братства тарасівців.
4. За схемою підготуйте доповідь про кримськотатарський суспільно-політичний рух і ради-
калізацію українського й загальноросійських політичних рухів в останній чверті ХІХ сто-
ліття.
Суспільно-політичні рухи
Український Народництво Робітничий

Мета: ? Мета: ? Мета: ?
«Братство тарасівців» У 70–80-ті роки 1875 рік

Євген Заславський
Іван Липа, Діяльність: ? «Південно-
Борис Грінченко, російський союз Кримсько-
Михайло Коцюбинський, Яків Стефано- робітників» татарський
Микола Міхновський вич «Чигирин-
70-ті роки
ська змова» з 1880-х років
XIX століття
1877 рік півострів Крим
Харків, … Микола Зібер
Різночинна (соціалізм, марксизм)
Діяльність: ? Бахчисарай
інтелігенція
РСДРП в Україні
Результати: ? з 1898 року Ісмаїл Гаспринський
Результати: ?
Діяльність: ? Діяльність: ?
Результати: ? Результати: ?
«Чигирин із Суботівського шляху».

Тарас Шевченко «Замах на імператора Олександра ІІ».
Гравюра ХІХ століття
128
§ 23 Програмні засади й форми організації
українського відродження на підставі
публікацій його лідерів, офіційних до-
кументів, спогадів
Мета. Визначити зміст програмних засад і форми організації україн-

ського національного відродження.
1) Які організації українського національного відродження діяли
в Наддніпрянщині в другій половині XIX століття?
2) Коли були створені громади?
3) Які форми роботи вони використовували задля популяризації
свої ідей?
Завдання 2. Об’єднайтеся в пари. Ознайомтеся з документами

практичної роботи.
Завдання 3. Дайте письмово відповіді на питання після документів.
З твору Володимира Антоновича

«Моя сповідь»
По волі долі, я родився на Україні шляхтичом; в дитинстві мав всі звички паничів й
довго поділяв всі станові й національні упередження людей, в колі яких виховувався; але
коли прийшов для мене час самосвідомості, я оцінив своє становище в краї, я зважив його
недоліки, всі наміри суспільства, в котрому доля мене поставила, й побачив, що його
становище морально в безвиході, якщо воно не відмовиться від своєї винятковості
поглядів, від своїх посягань на край і його нарід… Надіюсь також, що з часом в середовищі
польського шляхетського суспільства, котре проживає на Україні, поворот до народу й
усвідомлення трудитися на його користь — раніше чи пізніше стане моральною
необхідністю не лише окремих осіб — як тепер, а взагалі всіх…
1. Яку організацію очолював Володимир Антонович?

2. У чому автор вбачав головну мету для себе й польської шляхти, що проживала на
Україні?
З доповіді голови слідчої комісії
про недільні школи
…Ініціатива про розповсюдження грамотності в народі і про недільні для цього школи
вийшла не від уряду безпосередньо, а, на нещастя, від таємного товариства, яке
утворилося в Харкові… Засновниками і головними рушіями цього підбурливого товариства
129
були студенти Харківського університету: Бекман, Моравський, Єфіменко, Завадський і
Івков, а спільниками — студенти Левченко, Португалов, Зеленський, Раєвський та інші. Не
усвідомивши ще думки про заснування недільних шкіл, товариство стало спочатку
трудитися над поширенням грамотності в народі, а особливо між розкольниками за
допомогою різних рукописних статей (заміток, повчань і т. п.) обурливого змісту.
1. Які цілі переслідували студенти, створюючи недільні школи?
З редакційної програми журналу «Основа»

Програма «Основи» охоплює все, що може займати освічене суспільство
по відношенні до південноросійського народу…
Ми відкриваємо свій журнал для художніх творів… ми будемо триматися строгого вибору
відносно творів витонченої словесності на українській мові… Український відділ словесності
вже забезпечений у нас значним запасом творів улюблених наших письменників — Марка
Вовчка, Тараса Шевченка. Історія Південної Русі отримала новий інтерес для всіх російських
людей з того часу, як Микола Костомаров оприлюднив свого «Богдана Хмельницького», робить
нові кроки для розуміння нашого минулого.
1. Пригадайте, хто був ініціатором створення журналу «Основа».

2. З якою метою було створено журнал у «Основа»?
Із програми «Громади», збірка «Громада», впорядкована

Михайлом Драгомановим у Женеві
Одтепер «Громада» стане виходити в строк, що два місяці, книжками по шість листів.
Разом з тим, впорядкування її візьмемо на себе ми троє, котрі підписані нижче: Михайло
Драгоманов, Михайло Павлик і Сергій Подолинський. Ми знаємо, як то тяжко братись за
письменне видавництво на українській мові, та ще й за кордоном нашої країни. Ми мусимо
обертатись до народу, котрий не має державної (політичної) самостоячості, котрого
розірвано між двома великими царствами: Росією й Австро-Угорщиною.
1. Хто очолив грромадівський рух за кордоном?

2. Які завдання перед собою ставили лідери Громади?
Київська громада. Світлина. 1873 рік
130
З «Положення про Південно-західний відділ
Імператорського російського географічного товариства»
§ 2. Південно-Західний Відділ Імператорського Географічного Товариства під
безпосереднім керівництвом Головного Начальника Краю займається в основному
вивченням губерній Київського навчального Округу…
§ 3. З цією метою Південно-Західний Відділ Імператорського Російського
Географічного Товариства: По-перше, розшукує і популяризує вже зібрані й ті, що
зберігаються у місцевих архівах і у приватних осіб, відомості про Край, розглядає їх і
вирішує, яку користь може мати від них наука; По-друге, збирає етнографічні і статистичні
матеріали, що стосуються Краю, серед місцевих жителів і споряджає наукові експедиції
для виконання цілей… Зміни в суспільно-політичному, соціально-економічному та
культурному поступі... По-третє, допомагає приватним особам, що відвідують Південно-
Західний Край з науковою метою, і намагається залучити до дослідження цього Краю осіб,
які можуть бути для цього корисними; По-четверте, сприяє збиранню і збереженню
наукових праць, що належать до кола його досліджень, як наприклад: книжок друкованих і
рукописних, актів, карт та етнографічних предметів. [...]
1. З якою метою було створено Південно-західний відділ Імператорського

російського географічного товариства?
2. Як діяльність товариства сприяла українському національному відродженні?
З промови «Profesion de foi (cимвол віри) Братства

тарасівців, надрукованої 1893 року в львівській «Правді»
Україна під гнітом; і після закону людської психології вона підіймає свій національний
прапор. Тим ми як діти України, як сини свого народу є націоналами і передусім дбаємо
про те, щоб дати свому народові волю
національну. Скоро Україна добуде сю волю,
зміст національного прапору сам собою пере-
мінить ся, бо людскість поступає і довічні
ідеали чергують ся...
Для нас свідомих Українців є один
українсько-руський народ. Україна Австрійська і
Україна Російська однак нам рідні, і жодні
географічні межі не можуть роз’єднати одного
народу і, аби була у нас моральна міць, то ні
нас не зможуть відірвати від Галичини, ні
Галичини від нас, бо ідеї духа розірвати на два Учасники «Братства
шматки не можна, як нічим не можна спинити тарасівців» у Харкові.
Дніпрової течії: вона завсіди спиниться у морі, Світлина. 1891 рік
які б перепони не були…
1. Пригадайте, хто ініціював створення «Братства тарасівців».

2. Які цілі ставили перед собою братчики?
Завдання 4. Складіть допис до історичної газети про українське
національне відродження за алгоритмом: назва організації, період
функціонування, лідери, цілі й завдання.
Завдання 5. Підготуйтесь обґрунтовано захищати результати своєї ро-
боти з виконання завдання № 3 для обговорення в загальному колі.
131
«Українські землі у складі Російської імперії
в другій половині ХІХ століття»
Привіт друзі і подруги! Ми разом
успішно опрацювали четвертий розділ
підручника й дізналися багато нового про
життя українців Наддніпрянщини в другій
половині ХІХ століття. Щоб краще
запам’ятати історичний матеріал,
давайте разом виконаємо цікаві завдання.

тями.
+В
1) будівництво першої залізниці «Одеса — Балта»;
2) створення Київської громади;
3) ухвалення Валуєвського циркуляру;
4) створення «Братства тарасівців»;
5) скасування кріпацтва і панщини.

А Тимчасовозобов’язані, земства, відрізки, викупні платежі.
Б Земства, державний банк, військові училища, монополія.
В Олександр ІІ, Терещенки, Харитоненки, Симиренки.
Г Журнал «Основа», молоді громадівці, 1859 рік, недільні школи.

А Знайдіть міста, які були бомбардовані англо-французьким флотом.
Б З’ясуйте, в яких регіонах Наддніпрянщини проходив масовий рух
«Похід у Таврію за волею». Чим він зумовлювався?
132
В Назвіть міста-центри адміністративних одиниць, утворених на
українських землях Російської імперії.
брали участь у Кримській війні.
Д Вкажіть територію, на яку поширився рух «Київська козаччина».
Пригадайте, чим він був зумовлений.
5. Розподіліть історичні події пов’язані із суспільно-політичними

рухами, серед трьох напрямків – «Український», «Кримсько-
татарський», «Польський» – та заповніть відповідну таблицю.
Братство тарасівці», Ісмаїл Гаспринський, Андрій Потебня,

Харків, Бахчисарай, Волинська губернія, Іван Липа, Борис
Грінченко, газета «Перекладач-Терджиман», Київська губернія, 1863-
1864 роки, беї, газета «Київський телеграф», Братство тарасівців,
хлопомани, «Учитель дітей».
Український Кримськотатарський Польський
6. Складіть тези розповіді на тему: «Діяльність старих і молодих

громад в українському національному відродженні».
7. Пригадайте, що змінилось у промисловості й торгівлі в

пореформений період. Чим, на вашу думку, були спричинені ці
зміни?
8. Порівняйте селянські реформи, проведені в Наддніпрянській

Україні та західноукраїнських землях. Визначте причини їхнього
впровадження, позитивні зрушення та гальмівні чинники в
розвитку сільського господарства в цих регіонах.
133
Розділ V
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРО-УГОРЩИНИ

у другій половині ХІХ століття

фоні якої будівлі фотографуються Марічка та Ігор. Які функції
виконувала будівля в ХІХ столітті, а які виконує зараз?
3. Дослідіть, як дане місто пов’язане з політизацією українського
національного руху у другій половині ХІХ століття.

https://cutt.ly/uYGUote
134
§ 24 Соціально-економічний розвиток західно-
українських земель у другій половині
 Згадайте, якою була сільськогосподарська спеціалізація краю.
 Як ви розумієте значення понять: «експорт», «імпорт»?
 Чи пам’ятаєте ви, що в результаті Йосифінських реформ селяни отримали особисту
свободу, а під час «Весни народів» було скасовано панщину? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку з’ясуйте, якими були основні зміни в економіці та соціальній

сфері в регіоні.
1. Вплив селянської реформи 1848 року

на сільське господарство краю
Селянська реформа 1848 року мала суперечливі наслідки. Завдя-
ки реформі скасували панщину, за що поміщики отримали грошову
компенсацію від держави і частково від самих селян. Найкращі землі,
ліси й пасовища опинилися в них. За нових умов одні поміщики
збільшили земельні угіддя. Інші – розорялися, продавали землю або
здавали її в довготермінову оренду. Землевласниками стали й
українські селяни. Їхньою власністю визнали земельні наділи, якими
вони володіли до реформи. Серед них переважали малоземельні
господарства, хоча були середняцькі й навіть заможні. Поступово
селянські господарства втягувалися в товарно-грошові відносини. В
землеробство впроваджували нові сільськогосподарські машини та
поліпшені знаряддя праці: вдосконалені залізні плуги і борони, коса-
рки, січкарні. Традиційне трипілля замінювали прогресивнішою
системою сівозмін, проводили меліорацію – осушення й зрошення
земель, регулювання річок та поверхневого стоку вод, закріплення
пісків і ярів. Окрім того, поширилася пропаганда сільсько-
господарських знань: публікували літературу, відкрили сільсько-
господарську школу в Дублянах біля Львова.
Через мало- та безземелля, незначну кількість промислових
підприємств у регіоні й зростання кількості населення багато селян
залишали рідні землі та вирушали на сезонні роботи в центральні й
західні провінції Австро-Угорської імперії або ж у пошуках кращої
долі виїжджали до Канади, США, Бразилії, Аргентини. Упродовж
другої половини ХІХ століття із західноукраїнських земель на
постійне проживання за кордон виїхало понад 400 тисяч осіб.
Тимчасове або на постійній основі переміщення людей з рідної землі в
інші країни через складні економічні умови називають трудовою
еміграцією. Більшість емігрантів займалися сільським господарством.
135
Кооперація в українських регіонах
Австро-Угорської імперії
Споживча Заготівельно- Кредитна

збутова
1883 рік — товариство 1899 рік — товарист- 1894 рік — кредитна спілка
«Народна торгівля» у во «Сільський «Віра» в Перемишлі (такі
Львові, згодом — господар» у селі спілки називали ще рай-
Крайовий Союз Олесько. Засновники: ффайзенками).
споживчий. отці Тома та Юліан Засновник: Теофіл Кормош.
Засновник: Дуткевичі. 1895 рік — банк «Дністер» у
Василь Нагірний. Мета: збут сіль- Львові.
Мета: організація збуту ськогосподарської 1895 рік — Крайовий Союз
товарів українського продукції, заготов- кредитовий, згодом
промислу, створення леної в селах, поста- Центробанк, який об’єднав
гуртівні для міських та чання взамін усіх усі кредитні товариства Гали-
сільських крамниць, по- необхідних для селян чини.
стачання для селян товарів. Мета: надання позичок для
селекційного насіння. виробничої діяльності на
пільгових умовах
українському населенню.
У просвітницькій діяльності
— видання спеціалізованих освітніх журналів;

— фінансування українських мистецьких і культурних заходів;
— фінансування діяльності товариства «Просвіта».
Щоб якось підняти рівень життя селян, західноукраїнська

інтелігенція започаткувала кооперацію – самоврядне об’єднання
людей зі спільними інтересами для взаємодопомоги та співпраці.
Поширеними були споживча, заготівельно-збутова, кредитна форми
кооперації. Першим українським споживчим товариством у Галичині
стала «Народна торгівля», котру заснував у Львові в 1883 році
Василь Нагірний. Щоб домогтися позик на вигідних умовах і не бути
при цьому ошуканими, селяни об’єднувались у кредитні спілки.
Масовою організацією стало товариство «Сільський господар», члени
якого навчали селян новітнім методам господарювання на своїй землі.
1. Які позитивні зміни відбулися після селянської реформи?

2. Що таке трудова еміграція? Чим вона була спричинена?
3. Які особливості кооперативного руху в регіоні?
136
2. Промисловий розвиток
Після революції 1848 року промислове виробництво на західно-
українських землях пожвавилося, хоч айстро-угорський уряд і надалі
розглядав цей регіон як джерело сировини для західних провінцій
імперії та ринок збуту їхніх промислових товарів. У 70—90-х роках
ХІХ століття відбувалась індустріалізація, почали діяти новозбудовані
фабрики і заводи. Основними галузями промисловості залиша-лися
нафтодобувна, харчова, лісопильна та деревообробна. В них пе-
реважав іноземний капітал – австрійський, німецький, англійський.
Нафтова промисловість була зосереджена в районі Борислава та
Дрогобича, її фінансували переважно австрійські й англійські
підприємці. В лісопильній і деревообробній галузях дрібні водяні
лісопильні почали замінювати паровими. За участі іноземних
інвесторів у Великому Бичкові на Закарпатті спорудили лісохімзавод,
де переробляли букові дрова на оцет, деревне вугілля та іншу
продукцію. Діяло три меблеві фабрики. В харчовій промисловості
переважали борошномельні підприємства, пивні, спиртові та цукрові
заводи. Зріс видобуток солі, який тут становив 64% від
загальноімперського. У Східній Галичині працювали кілька
невеликих машинобудівних і металообробних заводів. Але реміс-
ництво й надалі займало чільне місце у промисловості західно-
українських земель. Зокрема, текстильне та взуттєве виробництво
залишалися справою ремісників.
Із 60-х років ХІХ століття розпоча-
лося будівництво залізниць. У 1861 році
відкрито першу на українських землях
залізничну лінію Львів — Перемишль. У
результаті цього Львів через Краків був
з’єднаний зі столицею держави Віднем.
У 1873 році почала діяти залізниця
Золочів — Тернопіль — Підволочиськ, Нафтовий шиб Битків
що з’єднала Західну Україну з Над- (Івано-Франківська
дніпрянською. Через залізничне сполу- область)
чення австрійський уряд прагнув
сполучити центральні райони Австро-Угорщини російським
прикордонням, а також забезпечити збут товарів австрійської
промисловості та вивезення сировини з українських регіонів імперії.
1. Як проявлялася колоніальна політика Австро-Угорщини щодо економіки її україн-

ських регіонів?
2. Стисло охарактеризуйте галузі промисловості, що розвивалися на західно-
українських землях.
3. Коли розпочалося будівництво залізниць? Назвіть основні залізничні лінії.
137
Уривок з поезії Івана Франка
«Стріча»:
В чудову ніч через Підгір’я сонне,
Мов лютий звір зірвавшись з пут, жене
Якеєсь диво чорне, невгомонне, […]
Куди летиш, куди чвалаєш ти
З могучим розмахом, залізний коню?
Земля тісна для твої бистроти, […]
І межі ти прорвав, предвічні перешкоди,
В одну сім’ю з’єднав всі землі, всі народи!
Примітка. До 1892 року загальна довжина
Залізничний міст в Яремчі залізничних колій на західноукраїнських землях
(нині – Івано-Франківсь- досягла 3200 км.
ка область), збудований 1. Про які позитивні та негативні риси
у 1894—1896 роках залізничного сполучення написав Іван
Франко?
3. Торгівля. Розвиток міст

Розвиток ринкових відносин зумовив зміни у сфері торгівлі.
У найбільших містах діяли філії австрійських банків, а також місце-
ві банки. Переважаючими формами торгівлі були ярмарки і торги.
Поступово зростала стаціонарна торгівля. Оптовою торгівлею
займалися здебільшого іноземні компанії. Вивозили (експортували) із
західноукраїнських земель нафту, озокерит, сіль, худобу й різні
сільськогосподарські продукти, довозили сюди (імпортували)
предмети побуту, машини й обладнання, мінеральні добрива, цемент,
кам’яне вугілля, кольорові та чорні метали.
У пореформені десятиліття зросла кількість населення
західноукраїнських земель загалом і міського зокрема. Для регіону
найтиповішими залишалися міста з населенням до десяти тисяч осіб.
Проте були й великі міста, зокрема Львів, Чернівці, Ужгород. Якщо
серед сільських мешканців українці становили понад 70% населення,
то серед містян їхня частка була значно меншою – не сягала й 20%.
Західноукраїнські міста й надалі залишалися більше торговельними,
ніж промисловими центрами.
Економічний розвиток викликав зміни в соціальній структурі
суспільства – формувався клас найманих робітників та підприємців.
При цьому українських підприємців було небагато, а українська
інтелігенція, зокрема і духовенство залишалися хоч і активною, але
нечисленною соціальною верствою. Найбільшу частку українського
суспільства становили селяни.
138
1. Що експортували із західноукраїнських земель, а що імпортували до них?
2. Які міста були найбільшими на західноукраїнських землях?
3. Які особливості соціальної структури українців краю?

на новозбудований Львівський залізничний вокзал прибув перший потяг з
Відня, …
в Російській імперії було скасовано кріпацтво.

— 1861 рік — відкриття першої в Україні залізничної лінії Львів – Перемишль.
2. Поясніть значення понять: «трудова еміграція»; «кооперація».
3. Підготуйте історичну довідку про діяльність українських кооперативів за алгоритмом:
зміст поняття; «батько української кооперації»; види кооперативів; напрямки
діяльності; значення кооперації для селян.
4. За схемою складіть розповідь про причини, напрямки і наслідки трудової еміграції
українців. Дослідіть, які напрямки і причини трудової еміграції в теперішній час.
Причини. Малоземелля, слабкий розвиток

промисловості, зростання кількості населення
Трудова еміграція українців

Галичини, Буковини,
Закарпаття
Західні та центральні Канада, США,

провінції Австро- Бразилія, Аргентина
Угорщини
Наслідки. Виснажлива праця українців заради виживання за межами своєї

Батьківщини. Утворення української діаспори — українських спільнот за
межами своєї Батьківщини.
Українці Українці Українці збирають Українські

обробляють добувають мате (чай) робітничі бараки
поле в Канаді вугілля у США в Аргентині в Бразилії
139
§ 25 Діяльність русофілів і народовців
 Згадайте, що відстоювала Головна Руська Рада
 Як ви розумієте значення понять: «автономія», «сейм»?
 Чи пам’ятаєте ви, що П’ємонт — регіон в Італії, навколо якого у другій половині
ХІХ століття відбулось об’єднання розрізнених італійських територій в одну державу?
Упродовж уроку з’ясуйте особливості світоглядних позицій русофілів і
народовців.
1. Дуалістична угода 1867 року

та її наслідки для українців
Після поразки у війні з П’ємонтом і Францією 1859 року та
Пруссією та Італією 1866 року Австрія опинилася перед загрозою
нових визвольних повстань. У підсумку, імператор та його уряд
пішли на деякі поступки народам, котрі населяли країну. 1867 року
Австрія та Угорщина підписали угоду, за якою утворилася дуалістич-
на (двоїста) Австро-Угорська імперія. Очолював її цісар (імператор) із
династії Габсбургів, котрий одночасно був королем Угорщини.
Проголошено рівноправність народів імперії в державних установах,
судах і освіті. Крім того, влада імператора відтепер обмежувалася
виборними Рейхсратом (Імперською Радою) в Австрії та Сеймом в
Угорщині. Отже, Австро-Угорщина стала конституційною монархією.
З 1867 року західноукраїнські землі за адміністративною прина-
лежністю розділили на дві частини: Галичина і Буковина належали
до Австрії, а Закарпаття – до Угорщини. Галичина отримала обме-
жену внутрішню автономію, але й цього разу уряд відмовився
поділити її на Східну (українську) і Західну (польську). Краєм управ-
ляв намісник, котрого уряд призначав переважно з поляків. Вони ж
домінували і в Галицькому сеймі (органі місцевого самоврядування),
що діяв у Львові. Самоврядування запровадили і на Буковині. Проте
в сеймі, що працював у Чернівцях, більшість становили румуни й
австрійці. Закарпаття у складі Угорщини самоврядування не мало.
Суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях другої
половини ХІХ століття вирізнявся кількома напрямками, але найпо-
мітнішими були дві течії: русофіли (москвофіли), які бачили
майбутнє України лише в союзі з Російською імперією, і народовці
(українофіли), котрі вважали українців окремим народом та у своїй
діяльності намагалися захищати його інтереси.
1. До яких внутрішніх змін призвели зовнішньополітичні невдачі Австрійської імперії?
2. Що змінилось у становищі західноукраїнських земель у другій половині ХІХ сто-
ліття?
3. Які дві течії виокремилися в українському суспільно-політичному русі регіону?
140
2. Напрямки діяльності русофілів (москвофілів)
Після поразки революції 1848—1849 років серед більшої частини
українських діячів виникло розчарування політикою австрійської
влади щодо українців. Воно посилилося після зближення
австрійського уряду з польською та угорською політичною верхівкою.
Ігнорування національних вимог українців призвело до того, що
частина української інтелігенції Галичини й Закарпаття шукала
підтримки в Російській імперії. Представників цієї течії називали
русофілами (москвофілами). Вони заперечували існування українців
як окремої нації, обстоювали тезу про «єдиний общєрускій народ» від
Карпат до Камчатки, до котрого відносили населення Східної
Галичини, Буковини й Закарпаття. Вважаючи Російську імперію
рятівницею західних українців, москвофіли прагнули приєднати до
неї західноукраїнські землі.
Серед москвофілів переважали стара інтелігенція та сільська
буржуазія. Ідеологами руху були Денис Зубрицький і Михайло
Качковський у Галичині, Касіян Богатирець на Буковині, Адольф
Добрянський на Закарпатті. Під їхнім впливом діяли культурно-
освітні товариства: «Ставропігійський інститут», «Галицько-руська
матиця», Товариство імені Михайла Качковського, «Народний дім».
Головним друкованим органом москвофілів з 1861 року була газета
«Слово». В 1870 році москвофіли заснували організацію «Руська
Рада», проголосивши її наступницею «Головної Руської Ради» та
єдиним представником усіх місцевих українців. Москвофіли займали
провідні позиції в суспільно-політичному житті західноукраїнських
земель у 60—80-х роках ХІХ століття. Вони пропагували російське
православ’я на противагу греко-католицькому обряду, але така
діяльність була рішуче зупинена австро-угорською адміністрацією.
На початку 1880-х років відбулася подія, відома в історії як
«Гнилицька справа». Мешканці села Гнилички на Тернопільщині
хотіли мати власну церкву. Селяни, не отримавши дозвіл на відкрит-
тя греко-католицького храму, написали заяву про перехід у право-
слав’я. З одного боку, це не було протизаконним, а з іншого – це
розцінили як визнання російської зверхності. Ще одна подія увійшла
в історію під назвою «Справа Ольги Грабар і її друзів». Під час
розгляду справи про зраду 21 особи було доведено фінансування русо-
філів Російською імперією. І хоча підсудних виправдали, через вияв-
лені факти русофіли втратили багатьох своїх прихильників у краї.
1. Що сприяло появі течії русофілів? Які їхні світоглядні ідеї?

2. Назвіть лідерів русофілів та їхні організації.
3. Що зумовило падіння авторитету русофілів?
141
3. Народовці (українофіли)
На початку 60-х років ХІХ століття носієм національної ідеї
стало молоде покоління української інтелігенції – учителі,
письменники, журналісти, юристи, студенти. Їх не влаштовувала
позиція русофілів. У своїй діяльності вони орієнтувалися на україн-
ський народ, відтак почали називатися народовцями або ж україно-
філами. Чільне місце серед них займали брати Володимир і
Олександр Барвінські, Юліан Романчук. Народовці вважали україн-
ців слов’янським народом, який проживає на території від Кавказу до
Карпат, і виступали за розвиток української мови та культури. Для
пропагування своїх ідей видавали часописи «Правда», «Вечорниці»,
«Нива»; створювали гуртки, товариства, клуби. Головним друкованим
органом народовців була газета «Діло», що виходила від 1880 року.
У 1868 році народовці заснували культурно-освітнє товариство
«Просвіта». Товариство друкувало популярну літературу; в містах і
селах організовувало читальні (попередниці сучасних бібліотек), де
можна було ознайомитись як з художньою, так і спеціалізованою,
передусім сільськогосподарською, літературою; відкривало курси
грамоти для неписьменних; проводило літературні вечори та лекції. З
виникненням кооперативів діяльність «Просвіти» значною мірою
фінансували за їхні кошти. Наприкінці ХІХ століття налічувалося
дев’ятнадцять просвітянських осередків.
Із народовцями співпрацювали лідери українського руху з Над-
дніпрянщини, насамперед громадівці. Оскільки в Російській імперії
були значні перешкоди для розвитку національного руху, громадівці
й народовці прагнули перетворити Галичину на «український
П’ємонт» – край, з якого могла б відродитись об’єднана Україна.
Найактивнішими наддніпрянцями щодо цього стали Пантелеймон
Куліш, Михайло Драгоманов, Олександр Кониський, Володимир Ан-
тонович, Михайло Грушевський. Їхніми партнерами з галицького
боку були Олександр Барвінський, Іван Франко, Михайло Павлик та
інші. Зокрема, з ініціативи Олександра Кониського на кошти полтав-
ської поміщиці Єлизавети Милорадович за активної участі галицьких
народовців 1873 року у Львові створили Літературне товариство імені
Тараса Шевченка. В 1892 році воно було реорганізоване в Наукове
товариство імені Тараса Шевченка (НТШ), оскільки стало науковим
центром українських учених-патріотів. Упродовж 1897—1913 років
товариство очолював видатний історик Михайло Грушевський.
1. Хто такі народовці? Якою була сфера їхньої діяльності?

2. Коли засновано товариство «Просвіта»? Чим займалися «просвітяни»?
3. Як утворилося Наукове товариство імені Тараса Шевченка?
142
Олександр Володимир
Григорович Григорович
Барвінський Барвінський
(1847 – 1926) (1850 – 1883)
Народження. Народилися в селі Шлях-

тинці на Тернопільщині.
Походження. Батько був греко-като-
лицьким священником. Шляхетський рід
Барвінських простежується від початку
XVI століття. Батько був добрим до
сім’ї, привітним до парафіян. Передпла-
чував українські часописи. Вивчав і
записував народні пісні. Барвінські
свято шанували рідне слово, до чого
привчали і дітей.
Освіта. Олександр Барвінський закінчив сільську школу, першу Тернопільську класичну

гімназію, філософський факультет Львівського університету. Докторську дисертацію
захистив у Віденському університеті.
Особистість і громадське життя. Ще студентом очолив осередок Громади у Львові. Був
викладачем. Вважав своїм обов’язком дбати про український народ. Очолював «Руське
Товариство Педагогічне». 1894 року ініціював відкриття у Львівському університеті
кафедри східноєвропейської історії. Один з ініціаторів реорганізації Літературного
товариства імені Тараса Шевченка в Наукове товариство імені Тараса Шевченка, яке
очолював у 1892–1897 роках. Разом з тим, впроваджував у життя політику «нової ери».
Заснував Католицький Руський Народний Союз (згодом — Християнсько-Суспільна партія).
Був депутатом австрійського парламенту, послом Галицького сейму, урядовим радником,
опісля — радник віденського двору.
1. Усно сформулюйте результати діяльності Олександра Барвінського.

2. Що спільного було в Олександра Барвінського з автономістами Наддніпрянської
України?
Освіта. Володимир Барвінський закінчив сільську школу, першу Тернопільську класичну

гімназію, правничий факультет Львівського університету.
Особистість і громадське життя. Один із лідерів народовців, співзасновник товариства
«Просвіта» та «Руського Товариства Педагогічного», засновник і перший редактор газети
«Діло». 30 листопада 1880 року організував перші українські політичні збори у Львові —
народне віче. Його учасники вимагали від австрійської влади надати галицьким українцям
політичні, економічні та культурні права. Перекладав українською мовою твори
англійських, французьких, російських письменників і сербохорватські народні пісні.
Результати діяльності. «І ще одного нам борця не стало, / Одного радника за бідний
люд, / Велике серце битись перестало. / Рука трудяща опустила труд… / Но діло, що
Тобою розпочате, / Не вмре… — клянемося Тобі! / Примір Твій і слова Твої грімкії / Нам
додадуть і сили, і надії» (Іван Франко).
1. Порівняйте біографії двох братів. Що в них було спільного, а що відмінного?
143
Єлизавета
Скоропадська-Милорадович
Донька полтавського губернського маршала Івана
Скоропадського, зростала в атмосфері залюбленості українською
минувшиною. Її дитячі та юнацькі роки минули в маєтку в Тростянці
на Чернігівщині. Вийшовши заміж, переїхала до Полтави, де її
називали гетьманшею. І не лише тому, що була правнучкою геть-
мана Івана Скоропадського. Вона — непересічна особистість,
активна діячка полтавської Громади. Допомагала коштами україн-
ським виданням, недільним школам, жіночій гімназії в Полтаві. Після Валуєвського цирку-
ляра Єлизавета Скоропадська-Милорадович фінансувала діяльність львівської «Просві-
ти». В 1873 році стала фундаторкою Літературного товариства імені Тараса Шевченка у
Львові, виділивши 9 тисяч гульденів на його заснування. Очолювала Полтав-ське
філантропічне товариство («філантропія» в перекладі з грецької — «любов до людей»).
1. Історик Омелян Пріцак зазначив: «Кожна українська акція знаходить у ній
(Єлизаветі Скоропадській-Милорадович) щедрого мецената й опікуна-
покровителя». Наведіть докази на підтвердження цієї тези.

було створено культурно-освітнє товариство «Просвіта», …
в Японії молодий імператор Муцухіто прийняв ім’я Мейдзі та розпочав
комплекс реформ (реставрація Мейдзі), які перетворили відсталу країну на
одну з провідних держав світу.
— 1868 рік — народовці заснували культурно-освітнє товариство «Просвіта»;
— 1873 рік — утворення Літературного товариства імені Тараса Шевченка у Львові;
— 1892 рік — реорганізація Літературного в Наукове товариство імені Тараса Шевченка (НТШ);
— 1897–1913 роки — НТШ очолював Михайло Грушевський.
2. Поясніть значення понять: «русофіли», «народовці», «український П’ємонт».
3. Складіть історичну довідку про дуалістичну угоду 1867 року за алгоритмом: причини
угоди; зміст угоди; наслідки угоди для українців.
4. Проаналізуйте діаграму. З якими суспільно-політичними течіями пов’язані газети «Сло-
во» та «Діло»? Охарактеризуйте ці течії. Про що свідчать зміни накладу примірників?
Наклад примірників провідних українських (руських)

періодичних видань у Галичині
2000
ãазета "Слово"
1500
1000
500 ãазета "Діло"
850 550 600 1500
0
1880 р. 1885 р.
144
§ 26 Національні рухи на західноукраїнсь-
ких землях у 1880—1890-х роках
 Згадайте, хто, крім українців, мешкали в Галичині, на Буковині й Закарпатті.
 Як ви розумієте значення понять: «народовці», «смуга осілості»?
 Чи пам’ятаєте ви, що народовці спільно з громадівцями прагнули перетворити
Галичину в український П’ємонт? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку з’ясуйте спрямованість українського, польського та

єврейського рухів у західноукраїнських землях.
1. Розгортання руху народовців

у Галичині, Буковині, Закарпатті
Із початком 1880-х років галицькі народовці почали займатися
політичною діяльністю. В цьому контексті відбулося три помітні
події. Перша: 1880 року Володимир Барвінський скликав у Львові
українські масові збори – віче. На віче прийшли понад дві тисячі
людей. Вони обговорили становище українців і визначили перспек-
тиви українського руху. Друга: 1885 року народовці створили
«Народну Раду» – політичну організацію на чолі з Юліаном Роман-
чуком, яка стала противагою русофільській «Руській Раді». Третя:
1890 року лідери народовців уклали з галицьким намісником графом
Карлом Бадені усну угоду про компроміс між українцями і поляками
краю та офіційною владою – розпочали «нову еру». Суть її полягала
в тому, що народовці зобов’язувалися підтримувати політику уряду,
який натомість мав визнати галицьких українців окремим народом,
надати їм місця в австрійському парламенті й Галицькому сеймі,
відкрити українські гімназії, збільшити кількість українських кафедр
у Львівському університеті. Домовленість була усною, тож коли
народовці стали активніше наполягати на її виконанні, Карл Бадені в
1894 році заперечив факт такої угоди. За цей час у Галичині
відкрили ще одну українську гімназію та українську кафедру
східноєвропейської історії у Львівському університеті, український
фонетичний правопис набув статусу офіційного.
Створені в 1860-х роках «Руська Бесіда» і «Руська Рада» стали
першими українськими організаціями Буковини. Спочатку в них
переважали русофіли, а згодом зміцнили свої позиції народовці. Тоді
ж було започатковано україномовну літературу. Серед найвідоміших
українських письменників краю були Юрій Федькович і брати
Григорій та Сидір Воробкевичі, яких називали «буковинською трій-
цею». З 1885 року буковинські народовці видавали часопис «Буко-
вина». Завдяки їхнім старанням створено мережу українських шкіл.
145
На Закарпатті український національний рух розвивався повіль-
ніше через утиски з боку угорського уряду. До кінця ХІХ століття тут
переважали русофіли, об’єднані навколо «Товариства святого Василя
Великого». Русофіл Адольф Добрянський у 1849—1860 роках був
намісником в Ужгороді. Щоправда, народовських позицій дотримува-
вся часопис «Наука» на чолі з редактором Августином Волошиним.
1. Які заходи здійснили галицькі народовці в 1880–1890-х роках?

2. Коли розпочалося національне відродження на Буковині? Які його складові?
3. Чому український національний рух на Закарпатті розвивався повільно?
Юліан Романчук
(1842 – 1932)
Ім’я (повне). Юліан Семенович Романчук.

Народження. Народився в селі Крилос (нині — Івано-
Франківської області).
Походження. Батько учителював. Професія батька
сформувала у хлопця потяг до науки.
Освіта. Навчався в гімназіях Станіслава (нині Івано-
Франківськ) і Львова. Закінчив факультет класичної філології
Львівського університету.
Особистість і громадське життя. Працював учителем в
Українській академічній гімназії Львова. Разом з Олександром
Барвінським упорядкував і видав український фонетичний правопис. Один із засновників
товариства «Просвіта», яке очолював протягом десяти років. Долучився до створення
Літературного товариства імені Тараса Шевченка, товариства «Рідна школа». Ініціював
створення газети «Діло». Співзасновник і очільник «Народної Ради». Один із творців
політики «нової ери». Юліана Романчука неодноразово обирали послом до Галицького
сейму й австрійського парламенту. В 1910 році став віце-президентом парламенту —
вперше українець обійняв таку високу посаду в Австро-Угорщині. Проводив активну
політичну діяльність під час Першої світової війни та після її завершення.
Результати діяльності. «Довгі роки тримав він у своїх руках кермо української політики в
Австрії, але сліди своєї діяльності залишив на всіх царинах українського життя» (Ізидор
Сохоцький).
1. Дослідіть, що спільного й відмінного в діяльності Юліана Романчука та Івана

Франка.
Юрій Федькович
(1834 – 1888)
Ім’я (повне). Осип Домінік Гординський де Федькович.

Народження. Народився в селі Сторонець-Путилів (нині містечко
Путила Чернівецької області).
Походження. З полонізованого шляхетського роду. 1863 року
прийняв православ’я під ім’ям Юрій.
Освіта. Закінчив Чернівецьку німецькомовну нижчу реальну
146
школу. Опанував професії землеміра та аптекаря в Молдові.
Особистість та суспільно-політичне і творче життя. Служив в австрійському війську.
Працював шкільним інспектором Вижницького повіту Буковини. Надрукував власні твори у
«Співанку для господарських діточок». У 1872 році переїхав до Львова, де редагував
видання «Просвіти» й працював у театрі «Руська бесіда». Був обраний членом Південно-
Західного відділу Російського географічного товариства. Після смерті батька переїхав до
Чернівців. Протягом 1885–1888 років був редактором першої в цьому краї української
газети «Буковина». Писав поетичні («Дезертир», «Дикі думи», «Святий вечір»), прозові
(«Люба-згуба»), драматургічні («Довбуш», «Лук’ян Кобилиця», «Шипітські берези») твори.
Нині Чернівецькому національному університету присвоєно ім’я Юрія Федьковича.
Результати діяльності. «Такі поети, як Шевченко і Федькович, мислили піснею, і то піснею
в народному стилі» (Максим Рильський).
1. Дослідіть, чому Юрія Федьковича називають «буковинським солов’єм».
2. Польський рух у Галичині

Після поділів Речі Посполитої перед польським визвольним
рухом стояло завдання відновлення держави та об’єднання в ній усіх
польських земель. Найсприятливіші умови для розвитку цього руху
склалися в Австро-Угорщині, особливо після придушення польського
(Січневого) повстання 1863—1864 років у Російській імперії. Галичина
мала внутрішню автономію, а провідні позиції в Галицькому сеймі
зайняли поляки. Вони прагнули перетворити край на польський
П’ємонт, об’єднавши навколо нього в майбутньому польські землі в
межах історичних кордонів 1772 року. Тобто поляки вважали своєю
землею Правобережну Україну і Галичину.
У польському русі початково утворилися консервативний та
ліберальний напрями. Консерватори засуджували будь-які
насильницькі дії, лояльно ставилися до австрійської влади, займали
провідні владні посади і виступали за порозуміння з українським
населенням. Натомість ліберали вимагали від імператора для поляків
таких самих прав, як і в угорців, та проведення виборчої реформи.
Більшість із них виступала проти будь-якої угоди з українцями.
Соціальною основою обох течій були польські аристократи.
Згодом у польському русі виникли людовий (селянський) і
соціалістичний напрямки, пов’язані зі зростаючою політичною
активністю селян та робітників. Лідери людового напрямку відкидали
право українського населення на власну державу, соціалісти
визнавали українську самостійність, але лише на підросійській
Україні. Обидві течії об’єднували з українським рухом вимоги
виборчої реформи і соціального захисту населення.
1. Який регіон поляки прагнули перетворити на польський П’ємонт? Чому?

2. Що відстоювали польські консерватори, а що — польські ліберали?
3. Якими були особливості польського людового і соціалістичного рухів?
147
Співвідношення прихильників різних церковних конфесій у Східній Галичині

за станом на 1900 р. (млн осіб):
греко-католики — 3, римо-католики — 1,1, юдеї — 0,62.
Греко‐католики
Римо‐католики
Юдеї
1. Із представниками яких національностей ви можете пов’язати згадані релігійні

групи?
3. Єврейський рух
Єврейська громада була однією з найчисленніших у Галичині.
Переважна більшість євреїв проживала в містах і містечках, проте
наприкінці ХІХ століття зросла кількість єврейського населення в
селах, де євреї були корчмарями, лихварями, управителями маєтків.
«Весна народів» та конституційні реформи 1860-х років змінили
становище євреїв: вони отримали політичні права.
У єврейському русі виникло два напрямки. Представники одного
з них, зокрема релігійна община хасидів, виступали за збереження
традицій, маскіли (представники іншого напряму) – за модернізацію
єврейських общин. Початково єврейська громада була схильна до
мирного співіснування з владою та спів-
праці з поляками. Деякі з маскілів навіть
закликали до добровільної польської аси-
міляції. Відтак виникло пропольське
єврейське товариство «Оповісник прими-
рення», котре видавало часопис «Згода»,
а також пронімецьке товариство «Вартові
Ізраїлю» з часописом «Ізраїльтянин».
У 1880-х роках серед євреїв Галичини Музики. Русини
набули популярності ідеї сіонізму (українці)
(єврейського націоналізму), що передба- та євреї. Світлина
чали самостійний розвиток єврейської кінця ХІХ—початку
національності. Їхні представники засну- ХХ століття
вали товариство «Сіон», яке випускало
часопис «Майбутнє». Ідеалом сіоністів було утворення єврейської
держави в Палестині. Відтак змістом єврейського руху в Галичині
стала боротьба за збереження єврейської національної приналежності.
Це позначилось і на українсько-польських стосунках: відтоді євреї
148
займали щодо них переважно нейтральну позицію, а подекуди
підтримували українців.
1. Як змінилося життя євреїв у Галичині в другій половині ХІХ століття?

2. Які два основні напрямки були характерними для єврейського руху до 1880-х
років?
3. Що таке сіонізм? У чому полягав зміст єврейського руху сіоністів у Галичині?

було укладено угоду, що дала початок політиці «нової ери», …
у США журналістка Неллі Блай («Леді сенсація») повернулася з
навколосвітньої подорожі, яка тривала 72 дні 6 годин і 11 хвилин. Це була
перша жінка, яка здійснила навколосвітню подорож.

— 1880 рік — перше політичне віче у Львові;
— 1885 рік — створення «Народної Ради» — політичної організації
народовців у Львові;
— 1890–1894 роки — час дії політики «нової ери».
2. Поясніть значення понять: «нова ера», «сіонізм».
3. Порівняйте український національний рух на Буковині й Закарпатті за критеріями: діячі,
організації, вплив русофілів / народовців.
4. Охарактеризуйте зміст і спрямування національних рухів на західноукраїнських землях
у 1880–1890-х роках. Визначте спільні та відмінні риси цих рухів.
Національні рухи в Галичині другої половини ХІХ століття

Український Польський Єврейський
Відносно лояльні до чинної австрійської влади
Народовці Консерватори Маскіли
Перехід до політичної — засудження насильства — товариство «Оповісник

діяльності: — готовність до діалогу примирення» (часопис
— 1880 рік — віче у Львові з українцями «Згода»); товариство
— 1885 рік — «Народна — часопис «Час» «Вартові Ізраїлю»
Рада» — часопис «Народна (часопис «Ізраїльтянин»)
— газета «Діло» газета»
Спроба політичного компромісу в 1890–1894 роках — «нова ера»

Радикальніше спрямовані на задоволення інтересів власних національностей
Радикали Рухи: ліберальний……, хасиди………………,

людовий………………, сіоністи….………….
(див. наступний соціалістичний……….
параграф)
149
§ 27 Політизація національного руху на
західноукраїнських землях наприкінці
 Згадайте, які особливості «громадівського соціалізму» Михайла Драгоманова.
 Як ви розумієте значення поняття «політична партія»?
 Чи пам’ятаєте ви, що під час «Весни народів» українці в Австрійській імперії
отримали перший парламентський досвід? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку з’ясуйте, які політичні партії виникли в Галичині, та

особливості їхньої ідеології.
1. Радикальний рух у Галичині. Іван Франко

У середині 70-х років ХІХ століття в Галичині з’явилися люди
(найчастіше це були молоді студенти), які критично оцінювали
діяльність не тільки русофілів, а й народовців і греко-католицької
церкви. Під впливом ідей Михайла Драгоманова молоді
західноукраїнські політичні діячі Іван Франко, Михайло Павлик,
Остап Терлецький, Володимир Навроцький та інші, не обмежуючись
культурно-освітньою роботою, почали пропагувати ідеї соціалізму.
Так в українському русі виникла радикальна течія.
Західноукраїнські радикали виступали за соціальне і національне
визволення українського народу, за об’єднання українських земель в
одній незалежній державі, за покращення життя населення, за
зменшення впливу церкви на життя суспільства і національний рух.
Вони намагались ознайомити «народні маси з насущними
політичними питаннями, щоб викликати в народі інтерес до
політичних, суспільних і національних ідей».
Задля розповсюдження своїх поглядів радикали вели
пропагандистську роботу, тобто поширювали своє бачення
теперішнього і майбутнього українського народу серед селян і
робітників. Їхніми друкованими органами були часописи
«Громадський друг», «Дзвін», «Молот», «Світ».
1. Кого і чому називали радикалами?

2. Які цілі визначили для себе західноукраїнські радикали?
3. Через які часописи поширювали свої ідеї радикали?
Іван Франко
(1856 – 1916)
Ім’я (повне). Іван Якович Франко.
Народження. Народився в селі Нагуєвичі поблизу Дрогобича на
Львівщині.
150
Походження. Батько був сільським ковалем. Мати походила з дрібної шляхти, але ніколи
не цуралася селянської праці.
Освіта. Навчався у школі села Ясениця Сільна, головній школі Дрогобича, Дрогобицькій
гімназії. Закінчив Львівський, Чернівецький та Віденський університети. Захистив
докторську дисертацію з філософії.
Особистість і громадське життя. Автор численних поетичних і прозових творів, якими
засвідчував свої громадські чи політичні переконання. Найвідоміші з них — вірші
«Каменярі», «Вічний революціонер», поема «Мойсей», повісті «Захар Беркут», «Борислав
сміється». Громадську діяльність розпочав ще у студентські роки. Певний час займався
журналістикою. Співвидавав журнали «Громадський друг» і «Світ», був редактором
журналу «Життя і слово». Пропагував ідеї соціалізму серед робітників та селян Галичини,
за що неодноразово був ув’язнений. У 1890 році очолив Русько-українську радикальну
партію, а в 1899 році став одним із засновників Української національно-демократичної
партії. Наприкінці 1890-х років зблизився з Михайлом Грушевським, який очолював
Наукове товариство імені Тараса Шевченка (НТШ). Відтак Іван Франко облишив політичну
діяльність і присвятив себе науковій та літературній праці. Був керівником філологічної
секції та етнографічної комісії товариства, редактором «Літературно-наукового вісника»
НТШ. Усю свою бібліотеку та рукописну спадщину заповів НТШ.
Результати діяльності. «…У важкі часи безправ’я і темряви він був для Західної України і
університетом, і енциклопедією, і академією наук, і народним, не затвердженим ніякою
монаршою ласкою міністром культури та освіти…» (Павло Тичина).
1. На основі змісту рубрики та цитати Павла Тичини сформулюйте результати

діяльності Івана Франка.
2. Утворення перших політичних партій в Україні

Із 1890-х років український рух вступив у політичну стадію
розвитку. Виникли політичні партії – об’єднання людей за
політичним світоглядом задля досягнення конкретної мети і захисту
спільних інтересів. У 1890 році з ініціативи Івана Франка та Михайла
Павлика була створена перша українська політична партія – Русько-
українська радикальна партія (РУРП). Її програма передбачала
утвердження соціалізму – досягнення матеріального добробуту
робітників та селян, проведення економічних реформ, демократизацію
життя суспільства. Проголошено головну мету: пробудження
свідомості українського народу, перетворення його на політичну силу,
на вимоги якої зважала б влада. В 1895 році Юліан Бачинський
опублікував брошуру «Україна irredenta» («Україна уярмлена»), в
якій доводив історичну необхідність здобуття Україною незалежності
задля соціально-економічного прогресу та культурного розвитку
українського суспільства. Після публікації брошури РУРП визначила
боротьбу за незалежність перспективною метою.
1899 року із РУРП виокремилися дві партії. Народовці, незадово-
лені «новоерівським компромісом», і радикали, котрі відмовилися від
соціалістичної ідеології та підтримували національну ідею, утворили
Українську національно-демократичну партію (УНДП). Засновниками
151
партії стали Юліан Романчук, Кость Левицький, Євген Левицький.
Партія виступала за створення єдиної української національної
провінції в Австро-Угорщині з власним сеймом й адміністрацією,
виховання почуття єдності з наддніпрянськими українцями. Голов-
ною метою партії була боротьба за соборність і незалежність України
в майбутньому. УНДП стала найчисленнішою українською партією.
Радикали, які прагнули поєднати соціалістичні принципи та ідею
незалежності України, з ініціативи Юліана Бачинського створили
Українську соціал-демократичну партію (УСДП). Її лідери – Микола
Ганкевич, Семен Вітик, Володимир Старосольський – орієнтувалися
на робітників. Оскільки ця верства українського суспільства була
нечисленною, то й партія не мала значного впливу.
1. Назвіть рік створення і засновників РУРП. Хто був автором брошури «Ukraina
irredenta»?
2. Хто і коли створив УНДП? Якою була мета партії?
3. Хто і коли створив УСДП? Якою була мета партії?
Юліан Бачинський
(1870 – 1940)
Ім’я (повне). Юліан Олександрович Бачинський.
Народження. Народився в селі Новосілка (нині — Тернопільської
області).
Походження. Батько походив із заможної шляхетської родини,
був греко-католицьким священником й активним учасником національно-культурного життя
краю. Через смерть матері Юліана з двох років виховував дідусь
Іван — священик із Гусятина на Тернопільщині.
Освіта. Навчався у Львівській та Дрогобицькій реальних
гімназіях, Академічній гімназії Львова, на правничому факультеті
Львівського університету та в Берлінському університеті.
Особистість і громадське життя. Мав успішну адвокатську
практику. Досліджував причини і характер української трудової
еміграції, про що написав у книзі «Українська імміграція в
З’єднаних Державах Америки». Проте найпомітнішою його
працею стала «Україна irredenta» («Україна уярмлена»; 1895
рік). Співзаснував Русько-українську радикальну партію в 1890
році та Українську соціал-демократичну партію в 1899 році.
Титульна Згодом — активний учасник Української революції.
сторінка Результати діяльності. «Шевченків «Кобзар» і «Україна
берлінського irredenta» Юліана Бачинського зробили нас, старших гімназистів і
студентів, українськими державниками та соборниками» (Степан
видання
Баран).
«Україна
irredenta». 1. На основі життєпису та цитати Степана Барана
1924 рік сформулюйте результати діяльності Юліана
Бачинського.
152
3. Українське представництво
в Державній Раді й Галицькому сеймі
На відміну від Наддніпрянської України, важливим чинником
політичного життя в Галичині й на Буковині стала парламентська
діяльність. Вона привчала до відповідальності за дії в політиці,
давала змогу тій чи іншій особі відчути співпричетність до влади,
прискорювала формування національної свідомості. Отже, українці
набули досвіду і традицій парламентської діяльності.
Значну парламентську практику
українці здобули в Галицькому крайо-
вому сеймі. Чисельність українців у
сеймі була різною, залежно від вибор-
чого законодавства та суспільно-полі-
тичної ситуації на час виборів. Стати
депутатом могли громадяни-чоловіки
віком від 30 років. Однак, оскільки
Приміщення Галицького
більшість сейму становили польські де-
сейму. Світлина 1898 року.
путати, то рішення, що вони приймали,
(Нині – головний корпус
найчастіше не враховували вимог
Львівського національного
українців. На початку 1880-х років про-
університету імені
відну роль серед українських послів
Івана Франка)
почали відігравати народовці, які вико-
ристовували сеймову трибуну для проголошення національних вимог
– української національної самостійності, поділу Галичини на
Східну і Західну, ухвалення сеймом рішень в інтересах українців.
Сейм став головною ареною формування українсько-польських
відносин, сприяв утвердженню в Галичині парламентаризму.
Проведені в 1860-х роках конституційні реформи в Австро-
Угорщині надали народам імперії виборче право. Населення
Галичини і Буковини обирало депутатів до австрійського парламенту
– Рейхсрату (Державної Ради). Українське представництво в
парламенті було нечисленним. Тому, щоб досягнути власної мети –
ширшої автономії, обмеження свавілля і зловживання контрольованої
з боку польських сил місцевої адміністрації, збільшення видатків на
українську освіту, – українські депутати виявляли лояльність до ав-
стрійського уряду в інших питаннях. Інколи така тактика спра-
цьовувала, інколи – ні. Методом спроб та помилок українські
політики здобували парламентський досвід.
1. Чому парламентська діяльність була важливою для політичного життя Західної
України?
2. Які вимоги проголошували народовці в Галицькому сеймі?
3. Які питання порушували українці в Державній Раді?
153
Юліан Бачинський опублікував брошуру «Україна irredenta» («Україна
уярмлена»), …
в Парижі (Франція) брати Огюст та Луї Люм’єр винайшли сінематограф —
розпочалась ера кіно.

— 1890 рік — створення Русько-української радикальної партії (РУРП);
— 1895 рік — публікація брошури Юліана Бачинського «Україна irredenta»
(«Україна уярмлена»);
— 1899 рік — створення Української національно-демократичної партії (УНДП);
— 1899 рік — створення Української соціал-демократичної партії (УСДП).
2. Поясніть значення понять: «українські радикали», «політична партія».
3. Складіть історичну довідку про Галицький сейм за алгоритмом: кількість депутатів;
представництво від соціальних груп; періодичність виборів; сесії сейму; приміщення
сейму; чисельність українських депутатів; національні вимоги народовців.
4. на основі схеми поясніть вислів «Галичина — «український П’ємонт»».
Реформа 1867 року — передумова активізації суспільно-політичного
життя і національних рухів в Австро-Угорській імперії
відкриття кафедри
східноєвропейської набуття україн- публічна праця РУРП,
(фактично україн- ською мовою українців УНДП,
у Галицькому
ської) історії при статусу однієї з УСДП —
сеймі й австрій-
Львівському офіційних мов ському парламенті перша багато-
університеті Австро-Угорщини партійна сис-
(офіційні доку- тема україн-
менти, крім ні- ських полі-
мецької, угорської, тичних партій,
польської, чеської які мали прі-
мови, друкували оритетом
перша неофіційна українською) відкриття українську
українська Академія перших незалежність
наук — НТШ «Просвіт»
кооперативний рух — відкриття нових державних втеча наддніпрянських

зразок для наслідування гімназій та українських класів у українців у Галичину від
в Наддніпрянщині двомовних польсько-українських переслідувань російської
школах влади
Результати: а) формування нового типу українця — свідомого, готового до

самопожертви задля незалежності України;
б) кристалізація ідеї соборної України від Карпат до Кубані.
народовці, радикали Галичина — «український старогромадівці

П’ємонт»
154
Особливості розвитку українського від-
§ 28 родження / руху в Російській та Австро-
Угорській імперіях у ХІХ столітті
Мета. На основі вивченого матеріалу порівняти розвиток українського
відродження в Російській та Австро-Угорській імперіях у ХІХ
столітті.
Завдання 1. Об’єднайтеся в малі групи. Пригадайте:
1) Що таке національне відродження?
2) Коли розпочалося національне відродження в Наддніпрянській
Україні, а коли – у західноукраїнських землях?
3) Який твір називають «першою ластівкою українського
відродження»? Чому?
Завдання 2. Проаналізуйте дані діаграми. Чи можна стверджувати, що
українська мова була чинником українського національного
відродження? Відповідь обґрунтуйте.
Руські (українські) публікації в імперії Габсбургів

у 1800–1886 роках
155
Завдання 3. Заповніть у групах таблицю, скориставшись підказками.
Які критерії для порівняння ви ще додали б у таблицю? Представте
результати роботи на загал.
Особливості розвитку українського відродження / руху
в Російській та Австро-Угорській імперіях у ХІХ столітті
Критерії для Західноукраїнські

Наддніпрянська Україна
порівняння землі
Регіон, з якого  Закарпаття
почалося  Галичина
національне
Осередки  Гурток автономістів
національного у Новгород-Сіверському
відродження  Харківський та Київський
університети
Рушійна сила  Греко-католицькі
національного священники
відродження  Українська інтелігенція
Форми  Збирання фольклору
національного руху  Видання книг українською
мовою
 Діяльність об’єднань української
інтелігенції («Малоросійське
товариство», «Кирило-
Мефодіївське братство»)
Цілі українського  Перетворення народної
національного руху мови на мову літератури й
науки
 Культурно-національна
автономія
 Поділ Галичини на Західну
(польську) та Східну
(українську)
 Об’єднання із Над-
дніпрянською Україною «від
Сяну до Кавказу»
Завдання 4. Український історик Ігор Гирич вважає, що «…феде-

ралістична система Австрії сприяла формуванню і визріванню ідеї
політичної окремішності України». Поміркуйте, чому політизація
українського національного руху відбулася швидше в західно-
українських землях, ніж у Наддніпрянській Україні. Свої міркування
висловте за допомогою методу «Прес».
156
Завдання 5. Проаналізуйте світлину. Підготуйте відповіді на
запитання: 1) якій події присвячене фото? 2) де відбулася ця
подія? 3) в якому році зроблено фото? 4) кого із зображених
особистостей ви вивчали? 4) про що свідчить участь у з’їзді
жінок? 5) *яким чином фотографія пов’язує національне
відродження в Західній Україні із Наддніпрянщиною?
Учасники з’їзду українських письменників з нагоди

100-річчя виходу в світ «Енеїди» Івана Котляревського. Львів
Зліва направо:
1-й (нижній) ряд: Михайло Павлик, Євгенія Ярошинська, Наталя
Кобринська, Ольга Кобилянська, Сильвестр Лепкий, Андрій Чайковський,
Кость Паньківський.
2-й ряд: Іван Копач, Володимир Гнатюк, Осип Маковей, Михайло
Грушевський, Іван Франко, Олександр Колесса, Богдан Лепкий.
3-й (верхній) ряд: Іван Петрушевич, Філарет Колесса, Осип Кишакевич,
Іван Труш, Денис Лук’янович, Микола Івасюк.
Завдання 5. Обговоріть у загальному колі, які спільні й відмінні риси

українського відродження в Російській та Австро-Угорській імперіях
у ХІХ столітті.
157
«Українські землі у складі Австро-Угорщини
у другій половині ХІХ століття»
Привіт, друзі і подруги! Ми разом

успішно опрацювали п’ятий розділ підруч-
ника й дізналися, що змінилося в соціально-
економічному розвитку краю, чому виникли
рухи русофілів і народовців, де, коли й з якою
метою утворили перші українські політичні
партії, хто жив поруч з українцями в регіоні
і як вони боролися за свої права. Щоб
узагальнити й систематизувати матеріал,
пропонуємо разом виконати цікаві завдання.
1. Розв’яжіть ребус. Складіть речення із роз-

шифрованим поняттям.
2. Розмістіть зазначені події у хронологічній 3=В
послідовності, складіть хронологічну таблицю.
1) створення Русько-української радикальної партії;
2) утворення у Львові Літературного товариства імені Тараса
Шевченка;
3) заснування у Львові товариства «Просвіта»;
4) створення Української національно-демократичної партії;
5) початок діяльності політичної організації ародна рада.
А Народовці, «Просвіта», Наукове товариство імені Тараса Шевченка,
Головна Руська Рада.
Б 1867 рік, Королівство (Царство) Польське, дуалістична імперія,
Австро-Угорщина.
В Газета «Слово», москвофіли, політичне віче, Денис Зубрицький.
Г «Руська трійця», Юрій Федькович, Григорій Воробкевич, Сидір
Воробкевич.
А Знайдіть міста, де діяли Галицький і Буковинський сейми. Про що
свідчить наявність цих сеймів в західноукраїнських землях? Чому
не було такого сейму на Закарпатті?
Б З’ясуйте, в яких регіонах русофіли (москвофіли) діяли найактив-
ніше. Чому?
158
В Пригадайте, в якому місті виникло Літературне товариство імені
Тараса Шевченка. Коли його реорганізували в Наукове товариство
(НТШ)? Хто його очолював у 1897—913 роках?
Г Локалізуйте регіон, де виникли й діяли перші українські політичні
партії. Чим була зумовлена поява перших партій саме в цьому
регіоні?
5. Розподіліть факти, пов’язані з діяльністю трьох історичних
діячів – Юліана Романчука, Володимира Барвінського, Івана
Франка – у відповідні колонки таблиці. Один із творців політики
«нової ери»; автор поетичних і прозових творів; долучився до
створення товариства «Просвіта»; скликав перше політичне віче у
Львові; пропагував ідеї соціалізму серед робітників та селян
Галичини; першим серед українців став віце-президентом
австрійського парламенту; захистив докторську дисертацію з
філософії у Віденському університеті; заснував і був першим
редактором газети «Діло»; упорядкував і видав український
фонетичний правопис; заснував першу українську політичну партію;
ініціював створення «Народної Ради».
6. Пригадайте, як змінилося становище селян після селянської

реформи в Австрійській імперії. Чим була зумовлена трудова
еміграція українців? Які вона мала наслідки?
7. Порівняйте напрямки діяльності русофілів (москвофілів) та
народовців (українофілів). Визначте спільні та відмінні риси в їхній
діяльності.
8. Поміркуйте, чи вдалося народовцям та громадівцям перетворити
Галичину в український П’ємонт. Свої міркування оформте у вигляді
«дискусійної павутини».
Я вважаю, що народовцям та громадівцям вдалося
перетворити Галичину в «український П’ємонт»
ТАК НІ
1. 1.
2. 2.
3. 3.
Отже,
159
Розділ 6
УКРАЇНА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

ПЕРЕД ВИКЛИКАМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

2. З’ясуйте в якому місті знаходилася споруда.
3. Яку роль в економічному житті українців відіграло товариство, що
розташовувалося в даній будівлі?

https://cutt.ly/YYGUhOj
160
§ 29 Особливості соціально-економічного
розвитку Наддніпрянщини на початку
ХХ століття.
 Згадайте коли і де виник кооперативний рух?
 Як ви розумієте значення поняття «модернізація», «мнополія».
 Чи пам’ятаєте ви, що Яхненки, Симеренки, Харитоненки — це родини українських
підприємців. Що вам про це відомо?
Упродовж уроку визначте основні ознаки та протиріччя соціально-
економічного розвитку українських земель початку XX століття. Що вам
про цевідомо?
1. Індустріальна модернізація. Монополізація

На початку XX століття Наддніпрянська Україна була одним з
індустріальних регіонів Російської імперії. Проте господарський
розвиток стримували економічна криза 1900—1903 pоків та депресія
1904—1908 pоків, котру пережила Російська імперія, як і більшість
країн світу. Лише в 1909 році почалося промислове піднесення.
Усталилася спеціалізація промисло-
вих районів. Кам’яновугільна і залізоруд-
на промисловість розвивались у Донецько-
Криворізькому басейні, машинобудівна –
в містах Південної України, Києві й
Харкові, цукрова – у центральних і пів-
нічних районах. На початок 1914 року
підприємства Півдня виробляли 72,3% за-
лізної руди, а Донецький басейн – 78% Робота забійників у
від загальноімперського видобутку. На шахті. Початок
машинобудівних заводах виробляли 50% ХХ століття.
сільськогосподарських машин і 40% паро- Світлина
возів, а цукрові заводи забезпечували понад 81% загальноімперського
виробництва цукру. Важливим стимулом економічного зростання
стало інтенсивне будівництво залізниць та інших шляхів сполучення.
Але економічний розвиток Наддніпрянщини був нерівномірним:
промислове виробництво зосереджувалося на Півдні та Сході; на
Лівобережжі й Правобережжі переважали сільське господарство і
пов’язані з ним підприємства легкої та харчової промисловості.
Внаслідок імперської політики основне місце у промисловій структурі
займали добувні галузі та виробництво напівфабрикатів.
На початку ХХ століття в Україні посилилася концентрація
виробництва, за рівнем якої вона посіла одне з перших місць у світі.
Так, п’ять найбільших південних металургійних заводів виробляли
майже 25% загальноросійського чавуну. На великих підприємствах
161
України працювало понад 44% робітників, тоді як у США – 33%.
Концентрація виробництва сприяла утворенню монополій, найбільш
поширеними із яких були синдикати. В Україні сформувалися такі
найбільші монополії: синдикати «Продвагон» (1901 рік), «Продамет»
(1902 рік), «Трубопродаж» (1902 рік), «Продвугілля» (1904 рік).
Останній контролював 75% видобутку кам’яного вугілля в
Донецькому басейні. У розвиток виробництва, особливо економічно
перспективних галузей, активно інвестувався іноземний капітал.
1. Що впливало на розвиток української економіки на початку ХХ століття?

2. Якою була спеціалізація промислових районів України?
3. Які монополії діяли в Україні?
2. Районування сільського господарства.

Кооперативний рух
На початку ХХ століття сільське господарство і надалі
залишалося провідною галуззю економіки Російської імперії і
основною сферою зайнятості населення. В Наддніпрянщині тривали
процеси, започатковані селянською реформою 1861 року. Відбувався
перерозподіл земель на користь власників, які краще пристосувалися
до ринкових умов. Тому, з одного боку, зросла чисельність малозе-
мельних і безземельних селян, а з іншого – близько 20% селян (4—5
млн осіб) завдяки поєднанню впертої праці, ініціативності,
землеробського та підприємницького таланту до початку ХХ століття
збільшили свої земельні ділянки і нагромадили певні статки. У
господарствах середняків і заможних селян зросло використання
сільського-господарської техніки та передової агрокультури.
Негативний вплив на сільське господарство мали викупні платежі й
натуральні повинності селян і залежність селянина від згоди сільської
громади щодо його відходу на заробітки.
Допомогти малозаможним селянам міг кооперативний рух. Одним
з його організаторів у Наддніпрянській Україні став Микола
Левитський, син сільського священика з Херсонщини, якого за це
називали «артільним батьком». Поширилися такі форми кооперації,
як артілі, кредитні каси, крамниці. Підтримували кооперацію члени
земств і громад. Проте в Наддніпрянщині імперський уряд перешкод-
жав діяльності кооперативів, вбачаючи у них організації, навколо
яких гуртувались українські національні сили. Ватажки кооператив-
ного руху перебували під постійним наглядом поліції, тож артілі
часто закривали, а нових відкривали мало. Щоб організувати
кооператив на селі потрібно було мати дозвіл з міністерства у Петер-
бурзі, яке не завжди давало його. Кооперативний рух у Наддніпрян-
162
щині не став масовим також через відсутність правової основи, прак-
тичного досвіду, нерозуміння більшістю селян переваг кооперації.
На початку ХХ століття посилилася регіональна спеціалізація
сільського господарства, що визначилася ще у попередній період. На
Півдні України поміщики і заможні селяни розширювали посіви
зернових, на Правобережжі і частково Лівобережжі – технічних
культур, зокрема цукрових буряків для цукроваріння, льону та
конопель для виготовлення волокна. Провідну роль відігравало
культивування озимої пшениці. На українських землях збирали 75%
від загальноімперського врожаю цієї культури. Спеціалізація
відбувалася і у тваринництві, якому належало порівняно незначне місце
у сільському господарстві. Зростають обсяги виробництва і продажу
продукції садівництва і городництва.
1. Які процеси відбувалися в сільському господарстві на початку ХХ століття?

2. Хто очолив кооперативний рух в Наддніпрянській Україні?
3. Якою була спеціалізація сільського господарства Наддніпрянської України?
Зі спогадів Миколи Левитського про кооперативний рух:

«Кооперація, заснована на великій, по-справжньому
демократичній ідеї братерського єднання і на народній
самодіяльності, є певною провідною зорею до економічного і
духовного відродження рідного краю і народу».
1. На які результати кооперативного руху сподівався Микола

Левитський?
3. Українські промисловці – меценати

Українське підприємництво формувалось із середовища помі-
щиків, заможних селян, торгівців. Найчисленнішою групою були
заможні селяни, які займалися хліборобством, торгівлею,
промислами. Найвідоміші родини підприємців українського
походження – Терещенки, Харитоненки – та українських
підприємців – Симиренки, Яхненки – поряд з єврейською родиною
Бродських, польською Браницьких, російською Бобринських,
займали провідні позиції у цукроварінні.
Основними рисами підприємців були: висока культура госпо-
дарювання, дух підприємництва, готовність до ризику, поєднаного з
комерційним розрахунком, освіченість, відкритість до нового у науці,
техніці, духовно-культурній сфері. Успіх Харитоненків базувався на
основі використанняу виробництві найсучасніших технологій:
застосували першими в Європі водотрубні парові котли. Важливу
роль відігравало також розумне поєднання максимально можливої
163
ощадливості з чесністю управителів і директорів заводів, що
ґрунтувалася на їхніх високих зарплатах.
Складовою нової підприємницької етики стали благодійність і
меценатство. Перші приклади соціальної допомоги подали цукро-
заводчики. Вони фінансували будівництво шкіл, видання газет і
журналів, діяльність театрів, наукові дослідження. У Млієві поблизу
цукрового заводу компанія братів Яхненків та Симиренка побудувала
містечко для робітників і службовців на 150 будинків з гуртожитком
для одиноких чоловіків та жінок, із 6-класною школою, лікарнею,
бібліотекою, церквою. Їхньою фінансовою підтримкою користувалися
українські вчені та письменники. Терещенки виділили кошти на
спорудження в Києві приміщення Політехнічного інституту, Музею
старовини і мистецтв, а також лікарні для чорноробочих, нічліжок.
Харитоненки витрачали мільйони карбованців зі своїх прибутків для
будівництва лікарень, благодійних установ, упорядкування міст та
інших населених пунктів, на матеріальну підтримку художників,
архітекторів. Херсонський землевласник Євген Чикаленко був
меценатом різних починів, зокрема заохочував та фінансував видання
наукових праць з історії України, підтримував коштами українські
газети і журнали, брав участь в українському національному русі.
1. Кого з відомих українських підприємців ви запам’ятали?

2. Якими були основні риси підприємців?
3. Наведіть приклади меценатської діяльності українських підприємців.
Євген Чикаленко
(1861–1929)
Ім’я (повне). Євген Харлампійович Чикаленко.

Народження. Народився в селі Перешори Херсонської губернії
(нині — Одеська область).
Походження. Батько був заможним господарем з козацького
роду.
Освіта. Одеський пансіон, Єлисаветградське реальне училище,
природничий факультет Харківського університету.
Особистість і українське національне відродження. Під час
навчання в Харківському університеті вступив до Харківської
Громади. Через це потрапив під жандармський контроль і проживав у власному маєтку без
права виїзду. Знання, отримані в університеті, використав для покращення ведення
сільського господарства: запровадив найсучаснішу агрокультуру, машини. Популяризував
свої агрономічні знання серед селян, видав книгу «Розмова про сільське господарство».
Записав і видав своїм коштом «300 найкращих українських пісень». Був членом Одеської
Громади та Київської Громади, членом Української демократично-радикальної партії,
Товариства українських поступовців. Започаткував премію (1 тисяча рублів) за найкраще
написаний роман на тему української історії для журналу «Київська старина». Фінансово
164
сприяв фундації Наукового Товариства імені Тараса Шевченка, будівництву в Львові
Академічного дому, за власний кошт видавав газети «Громадська думка», «Рада».
Результати діяльності. (Сформулюйте самостійно).

на початку ХХ століття розпочався період економічного піднесення,…
у Великій Британії в Белфасті розпочали будівництво «Титаніка»;
в Німеччині почав працювати автомобільний завод «Ауді».

— 1900–1903 роки — період економічної кризи;
— 1904–1908 роки — період депресії;
— 1909–1913 роки — період промислового піднесення.
2. Поясніть значення понять: монополізація економіки, концентрація виробництва.
3. Підготуйте історичну довідку на тему: «Вклад українських підприємців у розвиток
української культури». За алгоритмом: родина, ім’я, місце проживання, сфера
діяльності, меценатство.
4. Доповніть схему й визначте протиріччя модернізаційних процесів в Україні на початку XX
століття.
Промисловість Сільське господарство
Концентрація Залучення Регіональна

виробництва. іноземного спеціалізація
Монополізація. капіталу. сільського
Результати: … Результати: … господарства.
Спеціалізація Кооперативний
промислових рух.
районів:… Організатор…
Модернізаційні процеси в економіці України на початку XX століття
Протиріччя модернізаційних процесів:

Українські робітники становили (більшість/меншість)… на заводах в Україні.
У зв’язку з цим вони… .
Підприємці були здебільшого іноземцями, й вони не цікавились інтересами…
Знеземлення і зубожіння селян.
165
§ 30 Економічне становище західноукраїн-
ських земель на початку ХХ століття.
 Згадайте хто створив культурно-освітнє товариство «Просвіта»?
 Як ви розумієте значення поняття «кооперація».
 Чи пам’ятаєте ви, що промислове виробництво в Західній Україні в ХІХ столітті
перебувало на ремісничо-мануфактурній стадії розвитку. Що вам про це відомо?
Упродовж уроку визначте, що змінилося, а що — ні в сільському
господарстві, промисловості й торгівлі західноукраїнських земель на
початку XX століття.
1. Сільське господарство
Сільське господарство і надалі залишалося основою економіки
західноукраїнських земель. У ньому працювало 90% зайнятого
населення. Попри зростання обсягів виробництва
сільськогосподарської продукції і використання сучасних
агротехнічних прийомів, із минулого століття у спадок перейшли
проблеми, які влада не змогла розв’язати. Зберігалося малоземелля,
зростала чисельність безземельних селян; незважаючи на трудову
еміграцію, не зникло аграрне перенаселення.
Водночас зростала соціальна активність селянства, передовсім у
кооперації. Продовжували розвиватися різноманітні її форми,
виникли великі кооперативні об’єднання, зокрема Крайовий
кредитовий союз, який налічував 889 членів, Український крайовий
ревізійний союз у Львові, котрий об’єднував 180 тисяч кооператорів.
Масовою організацією стало товариство «Сільський господар», до
якого належали 1,5 тисяч гуртків у селах. Члени товариства заклали
показові ділянки, поширювали нові господарські знаряддя і машини,
організували спілку для продажу насіння, штучних добрив і
господарських машин та спілку для збуту худоби Чільне місце в
економічному житті займало страхове товариство «Дністер»,
засноване у 1892 році. На Буковині кооперативні товариства
об’єднувалися довкола «Селянської каси», створеної на початку ХХ
століття. Усього в Галичині у 1913 році діяло 1,3 тисяч українських
кооперативів, на Буковині – 200 і кілька – на Закарпатті.
Кооперація покращила становище багатьох українських селян.
Іншою формою покращити своє економічне становище стала
еміграція. Позаяк держава була неспроможною забезпечити
українських селян вільними землями, бо таких земель практично не
мала, то й не чинила перешкод переселенню за кордон. Отож українці
у пошуках роботи виїздили переважно на Американський континент,
зокрема до США, Південної Америки, Канади. За перше десятиріччя
166
ХХ століття туди емігрувало близько 300 тисяч осіб з Галичини і
Буковини, 40 тисяч – із Закарпаття. Обжившись на нових землях,
вони намагалися зберегти національні традиції. В українських
поселеннях були засновані школи, налагоджувалися громадські
зв’язки, створювалися релігійні громади. Почали діяти організації
товариства «Просвіта», з’явилася українська преса. Поряд із
постійною трансатлантичною еміграцією набула поширення сезонна
заробітчанська еміграція до Великої Британії, Данії, Німеччини,
Швеції, Швейцарії, Франції, Румунії, Португалії та інших
європейських країн. Українці працювали як у сільському
господарстві, так і на фабриках, заводах, копальнях.
1. Яким був стан сільського господарства Західної України?

2. Назвіть новостворені кооперативні об’єднання.
3. Куди і чому емігрували українці Австро-Угорської імперії?
Кость Левицький
(1859–1941)
Ім’я (повне). Костянтин Антонович Левицький.
Народження. 18 листопада 1859 року в селі Тисмениця
Станіславського повіту (нині — Івано-Франківська область).
Походження. Народився в сім’ї священика отця Антона,
який походив зі шляхетського роду.
Освіта. Тисменицька початкова школа, Станіславська
гімназія, правничий факультет Львівського та Віденського
університетів.
Початкові умови формування особистості. На
формування світогляду вплинули національно свідоме родинне середовище,
українські педагоги.
Особистість і українське національне відродження. Під час навчання був
членом студентських товариств Львівського університету «Академічний гурток» та
«Дружній лихвар». Працював адвокатом у Львові. Став діяльним в Науковому
товаристві імені Тараса Шевченка, «Просвіті», одним із засновників товариства
українських ремісників «Зоря». Ініціатор створення у Західній Україні коопера-
тивів: «Народна торгівля», страхова компанія «Дністер», Крайовий союз
кредитовий, Крайовий союз ревізійний. Редагував «Часопис правничий», був
президенттом «Товариства правників у Львові». У 1899 році став співзаснов-
ником, а згодом і головою Української національно-демократичної партії. У 1907
році обраний депутатом до австрійського парламенту, через рік — депутатом
Галицького сейму. Уклав німецько-український правничий словник.
1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Костя

Левицького: адвокат, ініціатор, редактор, президент, співзасновник, депутат.
167
2. Промислове виробництво
На початку ХХ століття особливих змін у промисловості
західноукраїнських земель не сталося. Завершилося формування тих
галузей фабрично-заводського виробництва, що розвивались упродовж
ХІХ століття, і означилися напрямки їхнього подальшого розвитку.
Зберігалася перевага дрібної промисловості та кустарних промислів.
Певну роль у промисловому виробництві відіграло будівництво
електростанцій у повітових містах та великої
електростанції у Львові. Позитивний вплив на
економіку краю мало також формування
транспортної мережі: залізниць, доріг із
твердим покриттям, мостів.
Провідними галузями виробництва
залишалися нафтодобувна та деревообробна.
Напередодні Першої світової війни
нафтопромисли Борислава й Дрогобича
давали 5% світового видобутку нафти.
Нафтодобувна промисловість зазнала технічної
реконструкції. Були закриті невеликі криниці
та ями, почали бурити свердловини глибиною Земляний збірник
понад 1 тисячу метрів. При цьому лише для накопичування
третину нафти переробляли на місці, а решту нафти та
вивозили до метрополії і за кордон. Попит на копальня нафти
ліс стимулював деревообробну промисловість. «Рокфеллер», збу-
Західна Україна давала більше половини дована 1910 році в
видобутку солі в Австро-Угорщині. На початку Тустановичах
XX століття почали працювати лісохімічні (нині – частина
заводи у Сваляві та Вигоді, цукрові заводи на міста Борислава).
Буковині. В інших галузях – взуттєвій, швейній, килимарстві –
переважали дрібні підприємства.
В цей час відбувалося стрімке проникнення іноземного капіталу в
економіку краю. Найбільшими акціонерними товариствами
нафтодобувної галузі були канадсько-німецьке «Галицько-Карпатське
товари-ствво», австро-англійська «Східниця», англійська «Галичина».
На Закарпатті діяв австро-американський синдикат «Мундус», який
займався деревообробкою; у Сваляві – угорське об’єднання
промисловців «Сольва» збудувало хімічний завод.
1. Де на початку XX століття збудували перші електростанції?

2. Назвіть провідні галузі промисловості в Західній Україні.
3. Які іноземні акціонерні товариства були створені в Західній Україні на початку XX
століття?
168
Промисловість Західної України на початку ХХ століття
1. Підготуйтеся за допомогою карти розповідати про промисловість

західноукраїнських земель початку ХХ століття.
3. Торгівля
Зростали обсяги внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Розвивалися
всі її форми: ярмарки, ринки, стаціонарна торгівля. Збільшився
асортимент товарів. На початку XX століття в Західній Україні
щороку відбувалося понад тисячу ярмарків: у всі пори року
переважно в найбільших торгово-промислових центрах. Наприклад, у
Львові – вовняні ярмарки, Бродах і Тернополі – ярмарки коней,
Станіславі й Чернівцях – полотна та худоби. Поширювалася
контрактова торгівля, що передбачала підписання угод стосовно
продажу/купівлі товарів. Одним з найбільших був Львівський
контрактовий ярмарок. На торгах і ринках продавали продукти
хліборобства, тваринництва, промислові та ремісничі вироби.
Значно більшу роль почала відігравати стаціонарна торгівля. У
великих містах уже діяли не лише крамнички майстрів, а й великі
169
магазини із широким асортиментом товарів. У Галичині найбільшим
центром стаціонарної торгівлі був Львів, на Буковині – Чернівці,
Закарпатті – Ужгород, Мукачеве. Загалом у містах Східної
Галичини, Буковини, Закарпаття в 1910 роках у торгівлі працювали
150 тисяч осіб (26%) самозайнятого населення.
Експортували із Західної України продукцію тваринництва, сиро-
винних галузей промисловості, зокрема нафту і нафтопродукти, озо-
керит (мінерал багатоцільового призначення), ліс, пиломатеріали,
калійну сіль. Порівняно дешева сировина становила майже 90%
усього експорту із західноукраїнських земель. Натомість дорожчу
готову промислову продукцію імпортували до краю з інших регіонів
імперії та з Європи. Зростало ввезення в Західну Україну машин й
обладнання, хімікатів, мінеральних добрив, цементу. Традиційно
імпортували також товари, що задовольняли побутові потреби
населення, особливо міського: тканини, одяг, шкіряні вироби, взуття,
галантерею, предмети культурного і хатнього вжитку (папір, меблі,
скловироби, фарфоро-фаянсовий посуд тощо), а також деякі харчові
продукти – цукор, кондитерські й тютюнові вироби.
1. Які форми торгівлі розвивалися на початку XX століття?

2. Які західноукраїнські міста стали центрами стаціонарної торгівлі?
3. Що експортували, а що імпортували до західноукраїнських земель?

у Львові створили страхове товариство «Дністер», …
у США американський винахідник Джесс Рено запатентував ескалатор.
— 1892 рік — створено страхове товариство «Дністер»;
— початок XX століття — стрімке проникнення іноземного капіталу в
економіку краю.
2. Поясніть значення понять: стаціонарна торгівля, контрактова торгівля.
3. Підготуйте історичну довідку «Еміграція українців на початку XX століття — західний
вектор».
4. Назвіть схему та доповніть її. Використовуючи схему, підготуйте розповідь «Економічний
розвиток західноукраїнських земель на початку XX століття».
Сільське господарство Торгівля Промисловість
… кредитний … цемент, …, нафта, …, Інвестиції

Кооперація
…ревізійний … …, …, … …, …, …
«Сільський …»
….«Дністер» Контрактова
Ярмарки, торжки
… каса … Стаціонарна
Еміграція
170
§ 31 Національно-культурний рух початку
ХХ століття на Західній Україні.
 Згадайте яку роботу в Галичині здійснювали «Просвіти»?
 Як ви розумієте значення поняття «національне спрямування».
 Чи пам’ятаєте ви, що греко-католицькі священики відігравали провідну роль в
національному русі Західної України?
Упродовж уроку визначте основні напрямки розвитку українського руху в

Галичині, Буковині й на Закарпатті.
1. Створення та діяльність молодіжних організацій

На початку ХХ століття новинкою часу стали молодіжні спор-
тивні організації, які в Західній Україні мали виразне національне
спрямування. Серед зачинателів руху був Іван Боберський, один із
керівників товариства «Сокіл», заснованого 1894 року за чеським
зразком. «Соколи» приділяли увагу гімнастиці, протипожежній
безпеці й туризму. В 1900 році Кирило Трильовський створив у селі
Завалля на Івано-Франківщині спортивно-громадську організацію
«Січ», яка займалася фізичним і патріотичним вихованням молоді на
прикладі запорозького козацтва. 1911 року учні львівських шкіл
утворили товариство «Пласт» з метою військово-спортивної підготов-
ки молоді. Пластові організації існували незалежно одна від одної,
були різні за віковим складом і напрямком роботи. Військове
навчання молоді проводило також утворене в 1912 році товариство
«Січових стрільців».
Становлення молодіжного спортивного руху на Буковині
пов’язане з діяльністю Єротея Пігуляка. Він був першим отаманом
заснованого у 1905 році «Союзу січей», що об’єднував гімнастично-
пожеж-ні товариства «Січ». Єротей Пігуляк говорив: «Яка молодь,
така буде доля народу».
Діяльність молодіжних організацій спиралася на ідею необхід-
ності гармонійного – інтелектуального та фізичного – розвитку лю-
дини. На той час у школах ще не проводили уроків на кшталт фі-
зичного виховання або захисту Вітчизни. Цим займалися молодіжні
спортивні, а згодом військово-спортивні організації. При цьому коло
їхніх зацікавлень могло бути широким. Зокрема, «соколи», крім
гімнастики й туризму, займалися фехтуванням і велоспортом, і
культурно-освітньою роботою.
1. Які молодіжні організації було створено? Хто їх очолив?

2. Хто очолив молодіжний рух на Буковині?
3. Яку ідею сповідували молодіжні організації?
171
Іван Боберський
(1873–1947)
Ім’я (повне). Іван Миколайович Боберський.

Народження. 14 серпня 1873 року в селі Доброгостів (нині —
Дрогобицький район Львівської області).
Походження. З давнього священицького і шляхетського роду.
Освіта. Самбірська класична та Перша Українська академічна
гімназії; університетські студії у Львові, Відні, Граці (Австрія).
Початкові умови формування особистості. Ріс у Карпатах, де батько служив
священиком у гірських та підгірських селах.
Особистість і українське національне відродження. Подорожував Швецією,
Німеччиною, Чехією, де вивчав фізичну культуру. Повернувшись додому, займався
педагогічною діяльністю у Львові. 1900 року. вступив до спортивного товариства «Сокіл»,
став його головою. Керував гуртком з підготовки учителів руханки (фізичної зарядки та
гімнастики). Впровадив у спортивну термінологію слова: «відбиванка» (волейбол),
«копаний м’яч» (футбол), «кошиківка» (баскетбол), «гаківка» (хокей), якими на західно-
українських землях послуговувалися до 1939 року. Створив першу футбольну команду
«Український спортивний кружок». Був автором перших підручників з фізичного виховання.
Популяризував серед населення важливість фізкультури і спорту. У 1908–1914 роках —
голова спортивного товариства «Сокіл-батько», яке координувало діяльність регіональних
товариств «Сокіл». Сприяв становленню організації «Пласт».
1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Івана
Боберського: педагог, керівник, новатор, творець, автор.
Фрагмент Сокільського маршу:

«Соколи», «Соколи», ставаймо в ряди!
Нас поклик «Борімось!» взиває.
В здоровому тілі — здорова душа,
Де сила — там воля витає.
Як славно, бувало, козацькі сини
Боролись до смерти-загину.
Боротись будемо, «Соколи», всі ми —
За матір святу — Україну!
1. Проаналізуйте. Про яку мету товариства можна дізнатися зі слів маршу?
Кирило Трильовський
(1864–1941)
Ім’я (повне). Кирило Йосипович Трильовський.

Народження. 6 травня 1864 року в селі. Богутин (нині —
Золочівський район Львівської області).
Походження. Із сім’ї священика.
Освіта. Золочівська польська школа; Бродівська школа, Золочівська
та Коломийська гімназія. Через хворобу в 1876—1879 роках вчився
самотужки. Згодом закінчив Львівську та Віденську військові школи.
Здобув ступінь доктора права у Львівському університеті.
172
Початкові умови формування особистості. Батьки розмовляли польською, але вважали
себе русинами, тому домашнім репетитором сина став український учитель, який прищепив
йому любов до всього українського.
Особистість і українське національне відродження. Навчаючись у Золочівській гімназії,
створив таємний гурток, який пропагував твори українських письменників. У студентські
роки був членом українського «Академічного братства». Брав участь у віче польських та
українських студентів, на яких закликав молодь активніше прилучатися до громадського
життя. Належав до Русько-Української радикальної партії (РУРП). В 1900 році ініціював
створення першого руханково-протипожежного товариства — «Січ» — з метою фізичного
виховання молоді та відновлення серед неї «лицарського духу Запорозької Січі». .
1. Хто — Іван Боберський чи Кирило Трильовський — більше займався політикою?
Відповідь обґрунтуйте.
2. Національно-культурне життя в Галичині

Провідну роль у національному русі відігравала інтелігенція,
котра прагнула надати йому світського характеру. Щоденну роботу з
підвищення освітнього рівня населення і залучення його до
національного руху здійснювали численні громадські, культурно-
освітні та господарські товариства.
Активною була робота «Просвіт». У 1913 році в Галичині уже
налічувалося 2649 читалень, які робили доступною літературу про
історію України, досвід інших народів у суспільних і господарських
справах. Товариство відкривало друкарні, здійснювало постановку
вистав на українську тематику, відзначення ювілеїв відомих
українських діячів, пам’ятних дат в історії українського народу,
впорядковувало школи. Товариство «Рідна школа», створене 1881
року, видавало спеціальну літературу: для українських учителів –
газету «Учитель», а для дітей – «Дзвінок». Інша сфера діяльності
товариства – створення приватних навчальних закладів, зокрема і
жіночих. Під його егідою у місті Перемишлі було відкрито «Руський
інститут для дівчат», у Львові – приватну руську жіночу гімназію. У
Східній Галичині відкривали народні університети. Один із них –
«Товариство українських наукових викладів імені Петра Могили»,
яке щонеділі організовувало у містах популярні наукові виступи.
Важливі позиції у національному русі на початку ХХ століття
зберігала Греко-католицька церква. Обраний у 1901 році галицьким
митрополитом Андрей Шептицький відстоював культурно-освітні та
національні інтереси українців, здійснював значну меценатську
діяльність, підтримуючи фінансово літераторів, художників,
господарські товариства, кооперативні організації.
1. Представники якої соціальної верстви зайняли провідну роль у суспільному русі?
2. Назвіть напрямки діяльності культурно-освітніх організацій.
3. Кого обрали галицьким митрополитом у 1901 році?
173
3. Національно-культурний рух
на Буковині і Закарпатті
Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. український рух на
Буковині набув масовості та ідеологічної зрілості. Замість традицій-
них термінів «русин», «руський народ» у мовну свідомість входили
слова «українець», «український народ». Розвивалася мережа
культурних, освітніх і господарських товариств, серед яких:
«Українська школа», «Український міщанський клуб», «Жіноча
громада». Вони поширювали знання серед населення краю, проти-
діяли румунізації та онімеченню, доводили історичне право українців
на Буковину, налагодили зв’язки з українцями з інших земель.
На Закарпатті український національний рух на початку ХХ сто-
ліття залишався, як і раніше, слабким. Із кінця XIX століття.
угорський уряд вживав заходи для сприяння мадяризації населення.
Частина української інтелігенції асимілювалася. До цього процесу, на
відміну від Галичини, прилучилась і Греко-Католицька церква.
Оскільки Закарпаття було відділене від Галичини кордоном, а
контакти з нею залишалися традиційно слабкими, тут, на відміну від
Буковини, не змогли розвинутись українофільські течії. Як наслідок,
українські парафіяльні школи закривалися. На початку XX століття
на Закарпатті не було жодної української школи. Не набуло
поширення видання україномовної преси та літератури.
Отже початок ХХ століття ознаменувався змінами у національно-
культурному житті західноукраїнських земель. Його осердям стали
культурно-освітні та господарські організації, а провідною силою –
світська інтелігенція. Найбільш динамічно національно-культурний
рух розвивався в Галичині.
1. У чому проявлялась ідеологічна зрілість українського руху на Буковині?

2. Як розвивався національний рух на Закарпатті?
3. В чому проявилися зміни в національно-культурному русі на початку ХХ століття.
Софія Окуневська-Морачевська
12 травня 1865 року в родині отця Анастасія Окуневського

народилася донечка — Софія. Коли Софії виповнилося п’ять років,
померла мама. Відповідальність за виховання Софійки перебрала її
тітка по матері Теофіла, чоловік якої. Іван Озаркевич був відомим
громадським діячем. Тож дівчинка зростала в середовищі любові й
патріотизму. Софія плекала мрію — стати лікарем. Наполегливо
реалізовувала її: займалася самоосвітою, і, як результат, успішно
склала іспити за гімназій-ний курс у Львівській академічній гімназії.
Згодом закінчила медичний факультет Цюріхського університету.
174
Так Софія Окуневська стала першою жінкою-лікарем в Австро-Угорській імперії і першою
українкою Галичини, яка здобула медичну університетську освіту. 1896 року вона здобула
вищий ступінь доктора медицини в Цюріхському університеті. Більше того, мала Софія й
літературний талант: під псевдо Єрина друкувала оповідання, етнографічні розвідки
«Родинна неволя в піснях і обрядах весільних» в жіночому альманасі «Перший вінок».
Брала участь у виданні медичного журналу «Здоровлє». Вона як справжня українка
навчила своїх дітей української мови, передала любов до традицій рідного народу.
Займалася медичною практикою в Чехії і у Львові. Пацієнти називали її святою Софією.
1. Використовуючи цитати з рубрики, доведіть активну громадянську позицію Софії

Окуневської у професійній справі, жіночому русі й національному питанні.
Народні доми в Галичині
Це приміщення, збудовані на кошти громад або меценатів для організації культурно-

просвітницької діяльності в містах та містечках Галичини. У Народних домах були
приміщення для зібрань, могли діяти читальні, аматорські художні колективи (драматичні
та хорові), подекуди духові оркестри.
було створено товариство «Пласт»,…
у Берліні (Німецька імперія) відбувся другий в історії чемпіонат Європи з
хокею із шайбою (перший було проведено 1910 року в Швейцарії).
1–2. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:
— 1900 рік — створено спортивно-громадську організацію «Січ»;
— 1905 рік — на Буковині створено молодіжну спортивну організацію «Союз
січей»;
— 1907 рік — в Австро-Угорщині запроваджено загальне виборче право;
— 1909 рік — у Чернівцях виникла селянська партія «Руська рада»;
— 1911 рік — утворено товариство «Пласт»;
— 1912 рік — утворено товариство «Січові стрільці».
3. Підготуйте повідомлення на тему: «Молодіжно-спортивні товариства Західної України».
4. Доповніть схему та, спираючись на неї, підготуйте розповідь «Суспільно-політичне життя
на західноукраїнських землях початку XX століття». Назвіть схему.
Політичні Національно-культурні Молодіжно-спортивні
партії (їх цілі організації (описати організації (рік створення,
та імена лідерів) діяльність) напрями діяльності, лідери)
УНДП –… «Просвіти» — … «Сокіл» — …

УСДП — … Народні доми — … «Січ» — …
«Руське Педагогічне «Пласт» — …
Товариство» — … «Січові стрільці» — …
«Руська рада» — …, Українська школа» — … «Союз січей» —…

Українська хата» — …
УНДП і УНП Жіноча громада» — …
? ? ?
175
§ 32 Радикалізація українського політично-
го руху на західноукраїнських землях
початку ХХ століття.
 Згадайте коли були створені перші українські політичні партії?
 Як ви розумієте значення поняття «Рейсрат», «радикалізація».
 Чи пам’ятаєте ви, що на початку ХХ століття створювалися молодіжно-спортивні
організації. Що вам про це відомо?
Упродовж уроку з’ясуйте, яких змін зазнав український національний рух у
Західній Україні на початку ХХ століття.
1. Політичний рух і соціальні протести в Галичині

На початку ХХ століття в політичному русі Галичини діяли як
політичні партії, так і громадські організації. Створена в 1899 році
Українська національно-демократична партія проголосила своєю стра-
тегічною метою національну незалежність, a однією з найближчих
цілей – автономію Східної Галичини як окремого коронного краю у
складі Австро-Угорщини. Поміркована орієнтація та підтримка з боку
«Просвіти» зробили УНДП найвпливовішою партією Галичини.
Значно меншу роль відігравали інші політичні партії.
Серед діячів національного руху Галичини утвердилося пере-
конання, що досягти позитивних результатів можливо завдяки
радикалізації суспільних настроїв, тобто піднесенню національно-
політичної свідомості населення. Сприятливим ґрунтом для такої
діяльності було незадовільне економічне та суспільно-політичне стано-
вище українців у краї. Окрім того, політичні партії та громадські
організації використовували різноманітні форми роботи з українським
населенням: розповсюдження тематичної літератури, пропагандист-
ські виступи тощо.
Першою успішною масовою акцією українського руху в Галичині
став сільськогосподарський страйк 1902 року. В ньому взяли участь
близько 200 тисяч жителів сіл усієї східної частини Галичини. Під
час виступів селяни за активної участі українських політичних і гро-
мадських діячів створювали страйкові комітети, які складали спільні
вимоги селян до землевласників, встановлювали зв’язки між селами.
Вони виявили надзвичайну стійкість, і землевласники змушені були
піти на поступки. Дедалі гострішими були страйки робітників.
Найчастіше вони закінчувалися повною або частковою перемогою
робітників. Подекуди страйкарі виголошували і політичні гасла, як
от вимогу про автономію Східної Галичини, проводили демонстрації.
1. Який напрямок у національному русі утвердився на зламі ХІХ–ХХ століть?
2. Що сприяло посиленню радикалізації суспільних настроїв?
3. Назвіть причини і результати сільськогосподарського страйку 1902 року.
176
Із резолюції Української національно-демократич-
ної партії:
«Будемо підтримувати, скріпляти та розвивати почуття
національної єдності з російськими українцями та змагати
до витворення разом з ними культурної одноцільності;
будемо серед російських українців підтримувати такі
змагання, що ведуть до перетворення абсолютиської росій-
ської держави в конституційно-федералістичну, оперту на
автономії національностей…»
1. Підсумуйте цитату одним реченням, використо- Іван Франко.

вуючи слово «соборність».
1898 рік
Один з ініціаторів
2. Народні віча. Боротьба створення УНДП
за виборчу реформу в 1899 році
Суспільне життя активізували Народні
віча. Такі громадські збори об’єднували кілька сільських громад, а у
важливих випадках відбувалися в повітових центрах і Львові. Їх
могли скликати з різних приводів: для звітів депутатів, підтримки
їхніх дій під час виборчих кампаній, для посилення вимог
українського руху. Наприклад, активний вічовий рух розгорнувся у
1905—1906 роках під час боротьби за парламентську реформу –
впровадження загального виборчого права. Проводили віча, як
правило, у вихідний. На них виступали кілька доповідачів із
промовами на теми, що хвилювали людей. Принагідно роз’яснювали
зв’язок між покращенням умов життя і національним визволенням.
На таких заходах завжди був присутній представник влади. Не
завжди віча завершувалися спокійно. Інколи виникали сутички між
людьми різних політичних поглядів або з приватних причин. Інколи
доходило до зіткнень із поліцією. Траплялися випадки, коли віча
припиняв представник влади – через гострі опозиційні виступи.
Одним з напрямків політичної боротьби українців Галичини стала
вимога проведення виборчої реформи. Українці вважали, що
збільшення їхнього представництва у віденському парламенті й
Галицькому сеймі сприятимуть відстоюванню їхніх прав. У 1907 році
в Австро-Угорській імперії було запроваджене загальне виборче
право для чоловіків-громадян віком від 24 років. Це збільшило
кількість українських депутатів у Рейхсраті та в Галицькому сеймі. В
австрійському парламенті українські представники відстоювали
надання українським землям політичної автономії у складі Австро-
Угорщини, а член Української національно-демократичної партії
Юліан Романчук став заступником голови Рейхсрату.
177
Загострило політичну ситуацію в Галичині те, що український
студент Мирослав Січинський убив у 1908 році губернатора Анжея
Потоцького. Приводом до таких дій стали масові порушення прав
українського населення під час виборів 1907 року до парламенту, в
яких вважали винним саме губернатора. Поляки намагалися
використати цей терористичний акт для антиукраїнської кампанії.
Однак консолідованому польському таборові протистояли
представники української інтелігенції, згуртовані навколо УНДП,
товариства «Просвіта», молодіжних спортивних організацій.
1. Яку роль у суспільному русі Галичини відігравали народні віча?

2. Визначте результати запровадження реформи виборчого права в Австро-
Угорщині для населення західноукраїнських земель.
3. Яка подія загострила політичну ситуацію Галичині?
3. Особливості українського руху

на Буковині й Закарпатті
Наприкінці ХІХ — початку ХХ століття відбулася політизація
українського руху Буковини. Ініціаторами виникнення політичних
партій краю стали народовці. В 1909 році у Чернівцях була утворена
селянська партія «Руська рада», яку очолив Степан Смаль-Стоцький,
згодом виникли Українська народна партія та Українська
національно-демократична партія. Політичні партії Буковини,
організовуючись та створюючи програми, наслідували політичні
партії Галичини.
На Закарпатті на початку ХХ століття у політичному житті пере-
важали москвофіли. Українська орієнтація була пов’язана лише з
тижневиком «Наука», який ста друкованим органом народовців. Із
1903 року його редагував Августин Волошин. Тут друкували мате-
ріали з історії та етнографії, поширювали ідеї про самобутність
української мови та єдності закарпатських русинів з українським
народом. Активну просвітницьку діяльність здійснював один із ліде-
рів народовців, письменник і громадський діяч, Юрій Жаткович.
Отже, визначальною тенденцією суспільного життя на західно-
українських землях стало посилення політичної активності населен-
ня. Поширеними були ідеї єдності українців Галичини, Буковини і
Закарпаття. Західні українці завдяки широкій громадсько-політичній
і культурно-освітній роботі становили свідому та соціально активну
національну спільноту.
1. Яка суспільно-політична течія була провідною на Буковині?
2. Назвіть тематику матеріалів, що друкували в тижневику «Наука».
3. Що сприяло становленню українців як свідомої соціально активної національної
спільноти?
178
Августин Волошин
(1874–1945)
Ім’я (повне). Августин Іванович Волошин.

Народження. 17 березня 1874 року в селі Келечин (нині —
Міжгірський район Закарпатської області).
Походження. З роду священиків.
Освіта. Ужгородська гімназія; теологічний факультет Будапешт-
ського університету (після першого року навчання залишив через
хворобу); Ужгородська семінарія; Вища педагогічна школа в Буда-
пешті (отримав диплом викладача математики та фізики).
Особистість і українське національне відродження. Працював професором, а згодом
директором учительської семінарії в Ужгороді. Був редактором єдиної в Угорщині україн-
ської газети «Наука». Видав «Методичну граматику угро-руського літературного язика для
народних шкіл», «Практичну граматику малоросійської (рутенської) мови», де обґрунтував
окремішність української мови. Разом з дружиною Іриною опікувався дітьми-сиротами, для
яких створив будинок сімейного типу.
1. Порівняйте суспільно-політичні умови, в яких діяли Августин Волошин та Іван

Боберський. Запропонуйте власний обґрунтований висновок.
проходив масштабний страйк селян Східної Галичини,…
на півдні Африки бури зазнали поразки в другій англо-бурській війні.

— 1902 рік — страйк селян Східної Галичини;
— 1907 рік — запровадження загального виборчого права для чоловіків-
громадян в Австро-Угорщині.
2. Підготуйте коротке повідомлення про Народні віча в Галичині на початку ХХ століття.
3. Підготуйте есе на тему: «Андрей Шептицький — духовний лідер українського народу».
4. Доповніть схему та, спираючись на неї, підготуйте розповідь «Радикалізація українського
політичного життя початку XX століття».
Українські політичні партії Греко-католицька церква
Радикалізація українського політичного життя початку XX століття
Страйки селян. Народні віча. Робітничі страйки.

Вимоги: ….. Вимоги: ….. Вимоги: …..
Результати радикалізації українського політичного життя: …
179
§ 33 Суспільно-політичне життя Наддні-
прянщини на початку ХХ століття.
 Згадайте коли і з якою метою утворене «Братство тарасівців»?
 Як ви розумієте значення поняття «індустріальна модернізація».
 Чи пам’ятаєте ви, що перші українські політичні партії виникли на Західній Україні?
Упродовж уроку визначте характерні ознаки українського національного

руху на початку XX століття.
1. Становлення та консолідація української нації

Створення та поширення книг з історії українського народу,
вивчення й популяризація українських традицій і фольклору,
розвиток української літературної мови привели до змін у свідомості
українців. Вони стали розуміти свою інакшість не як наслідок
«відсталості культури селянина», що пропагували представники
імперських держав, а як результат існування української «історичної
нації» із власним героїчним минулим, власними економічними,
культурними й політичними інтересами сьогодення.
Із 90-х років XIX століття в Наддніпрянській Україні розпочався
останній – політичний етап національного відродження.
Передумовою створення та діяльності національних партій була
консолідація (згуртування) нації. Сприятливо на цей процес впливали
індустріальна модернізація, що спричинила зміни в економіці та
суспільному житті та чисельна перевага у Наддніпрянщині українців,
котрі становили абсолютну більшість населення.
Проте українці не мали власної держави. Тому серед частини
інтелігенції та переважної більшості підприємців сформувалася
подвійна лояльність: вони любили Україну, однак змушені були при-
стосовуватися до тодішніх умов, позаяк не вірили в можливість її
самостійного існування. За таких обставин національне відродження
очолили національно свідома інтелігенція та студентська молодь за
підтримки нечисленних українських підприємців-меценатів. Вони
розвинули національну ідею самобутності та окремішності українсь-
кого народу, соборності (цілісності) усіх українських земель, яку
пропагували через мережу гуртків (згодом – політичних партій), дру-
ковані видання, агітаційні промови тощо. Наприкінці ХІХ століття
інтелігенція становила більшість в українських політичних партіях.
1. Які зміни відбулись у свідомості українців упродовж ХІХ століття?

2. Назвіть передумови створення національних партій.
3. Що таке подвійна лояльність? Якою була українська національна ідея?
180
2. Політизація українського національного руху
На початку ХХ століття активізувався український національний
рух. Розпочали формуватися політичні партії. У 1900 році в Харкові
було засновано Революційну українську партію (РУП) – першу україн-
ську політичну партію в Наддніпрянщині. Очолив її Дмитро Антонович,
програму «Самостійна Україна» написав Микола Міхновський. Основне
завдання рупівці вбачали у боротьбі за незалежність України.
Проте не всі члени партії поділяли самостійницьку ідею. Через це
з партії вийшли найрадикальніші прибічники самостійності України
на чолі з Миколою Міхновським. Вони у 1902 році утворили Україн-
ську народну партію (УНП). 1904 року інша частина рупівців під
орудою Маркіяна Меленевського заснувала Українську соціал-
демократичну спілку («Спілка»), яка згодом приєдналася до РСДРП.
Того ж року в Києві виникло ще дві українські національні партії:
Українська демократична партія (УДП) на чолі з Олександром
Лотоцьким і Євгеном Чикаленком й Українська радикальна партія
(УРП), серед лідерів якої були Сергій Єфремов та Борис Грінченко.
Обидві партії відстоювали ідею встановлення в Російській імперії
конституційної монархії і надання Україні автономії. Надалі вони
об’єдналися в Українську демократично-радикальну партію (УДРП).
Із 1905 року РУП переорганізували в Українську соціал-
демократичну робітничу партію (УСДРП), яку очолювали Левко
Юркевич, Володимир Винниченко. Партія відстоювала автономію
України, прагнула захищати інтереси робітників. Загалом українські
політичні партії були нечисленними, формувалися переважно з
інтелігенції, частково робітників і селян.
1. Поясніть абревіатуру РУП. Хто був її лідером?

2. Які політичні партії виникли в Наддніпрянській Україні?
3. Поясніть абревіатуру УСДРП. Коли було створено партію?
3. Самостійницька й автономістська течії в

національному русі
На початку ХХ століття у національному русі були поширені
самостійницька й автономістська течії. Представники обох течій
бачили Україну в майбутньому незалежною державою, проте шляхи
для цього обирали різні. Виразником прагнень самостійницької течії
був Микола Міхновський, який у «Самостійній Україні» заявив, що є
«єдина, неподільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських
аж по Кавказькі». Одним із засобів здобуття не- залежності вони
вважали збройне повстання.
181
Однак в українському політичному ру-
сі переважала автономістська течія. Ще до
появи першої політичної партії з ініціативи
Володимира Антоновича та Олександра
Кониського в 1897 році було засноване
громадсько-політичне об’єднання – Зага-
льна українська безпартійна організація
(ЗУБО). Організація ставила за мету
згуртувати всіх українських діячів в одній
політичній структурі. ЗУБО створила
видавництво «Вік», книгарню, влашто-
вувала шевченківські свята, ювілеї пись-
менників, допомагала українським діячам,
котрих переслідувала російська адміні-
страція. Водночас її члени виступали за Микола Міхновський.
надання Україні автономії як початкового Програма РУП
кроку до здобуття незалежності. Ця ідея «Самостійна Україна»
стала визначальною у діяльності УДРП,
яку вони утворили згодом.
Окрім українських, у Наддніпрянщині діяли загальноросійські
партії. РСДРП (російська соціал-демократична робітнича партія) у
1903 році поділилася на меншовиків, прихильників побудови
соціалізму шляхом реформ, та більшовиків, котрі виступали за
соціалістичну революцію з метою встановлення влади пролетаріату.
Російська партія соціалістів-революціонерів (есерів) орієнтувалася на
селян і основою майбутнього справедливого ладу вважала загально-
народну власність на землю. Усі згадані партії підтримували ідею
збереження єдиної Російської держави, вважаючи Україну її
невід’ємною частиною. Активну діяльність, особливо в межах «смуги
осілості», проводив Бунд («Союз») – «Загальний єврейський
робітничий союз у Литві, Польщі та Росії» – політична партія, яка
захищала інтереси єврейських робітників і вела серед них
соціалістичну пропаганду. Діяли також єврейські сіоністські
організації, які виступали першочергово за надання культурно-
національної автономії єврейському населенню. На Правобережній
Україні розгорнули діяльність кілька польських політичних партій.
За чисельністю прихильників вирізнялася Польська партія
соціалістична (ППС), яка проводила агітацію серед молоді,
забезпечувала літературою соціалістичного спрямування міста краю.
1. Які течії були поширені в українському русі на початку ХХстоліття?
2. Що таке ЗУБО? Якою була кінцева мета автономістів?
3. Які загальноросійські партії діяли в Україні?
182
Микола Міхновський
(1873–1924)
Ім’я (повне). Микола Іванович Міхновський.

Народження. Народився в селі Згурівка наПолтавщині.
Походження. Зі старовинного козацького роду.
Освіта. Закінчив Прилуцьку гімназію, юридичний факультет Київ-
ського університету.
Особистість та українське національне відродження. Будучи
студентом, став членом київської Молодої громади. Першим
сформулював ідею відродження української нації шляхом здобуття
державної самостійності. Був членом студентської організації «Братство тарасівців».
Підтримував його ідейну платформу — «Кредо молодого українця». Почав адвокатську
практику в Києві. Налагодив зв’язки із галицькими діячами, закупляв і перевозив до
Наддніпрянщини нелегальну літературу. Відкрив у Харкові адвокатську контору,
захищаючи в судах представників національного руху. Один із засновників РУП. У 1902
році зініціював створення Української народної партії, став її ідеологом. Написав «Десять
заповідей українця». Свої ідеї висловлював на сторінках часописів «Хлібороб»,
«Запоріжжя», «Слобожанщина».
1. Використовуючи життєпис Миколи Міхновського, розкрийте зміст вислову «Не
словом, а ділом».

в Наддніпрянщині було створено першу українську політичну партію,…
в Чехії (Австро-Угорська імперія) майбутній президент Чехословаччини
Томаш Масарик заснував Чеську народну партію, яка боролася за здобуття
незалежності Чехії і не визнавала панслов’янської теорії.
— 1897 рік — створено громадсько-політичне об’єднання ЗУБО, видавництво «Вік»;
— 1900 рік — створено першу українську партію в Наддніпрянській Україні — РУП;
— 1902 рік — утворено Українську народну партію (УНП);
— 1904 рік — створені УДП, УРП, УСДС («Спілка»);
— 1905 рік — утворено УСДРП.
2. Поясніть значення понять: політизація національного руху, автономізм.
3. Підготуйте повідомлення на тему: «Самостійницькі й автономістські напрямки в
суспільно-політичному русі України на початку XX століття».
4. Використовуючи схему підготуйте розповідь про розгортання політичного етапу
українського національного відродження.
183
§ 34 Події революції 1905—1907 років
в Україні.
 Згадайте які українські політичні партії діяли у 1905 році?
 Як ви розумієте значення поняття: «Просвіта»?
 Чи пам’ятаєте ви, що перші просвіти виникли на Галичині. Що вам про це відомо?
Упродовж уроку з’ясуйте, який вплив мали революційні події 1905—1907 рр.
на активізацію українського національного руху.
1. Причини революції.
Перебіг основних революційних подій
Революція 1905—1907 років у Російській імперії була зумовлена
кількома причинами: а) погіршенням становища населення в
результаті світової економічної кризи 1900—1903 років; б) відсутністю
демократичних свобод; в) жорсткою політикою самодержавства в
аграрному, робітничому і національному питаннях; г) поразками
імперії у російсько-японській війні 1904—1905 років. У неділю 9
січня 1905 року в Петербурзі зібралася велелюдна, але мирна
демонстрація протесту проти дій імперської влади. Однак її
розігнали, стріляючи на ураження, урядові війська. Ця подія
увійшла в історію під назвою «Кривава неділя» і стала початком
революції 1905—1907 років.
У відповідь на «Криваву неділю» масові виступи охопили багато
регіонів імперії, зокрема українські землі. У найбільших містах
України – Катеринославі, Києві, Одесі, Миколаєві – розпочалися
страйки, утворилися ради робітничих депутатів та профспілки.
Протестний рух охопив навіть армію і флот. У червні 1905 року
вибухнуло повстання на чорноморському панцернику «Князь
Потьомкін-Таврічеський» під проводом українців Григорія Вакулен-
чука і Панаса Матюшенка. Коли ж до нього наблизилася каральна
ескадра російського флоту, то її матроси відмовилися відкривати
вогонь по кораблю повсталих. Екіпаж зміг поповнити запаси
продовольства у місті Феодосія, однак переправити на судно вугілля
не вдалося. Через деякий час команда судна здалася румунським
властям у місті Констанца. Частина моряків залишилася в Румунії, а
більшість тих, хто повернувся в Російську імперію, репресували. В
жовтні 1905 року відбувся всеросійський політичний страйк, до якого
в Україні долучилися робітники і службовці промислових міст.
Під тиском подій імператор Микола ІІ видав Маніфест 17 жовтня
1905 року, що проголошував громадянські свободи, дозволяв
створювати політичні партії та громадські організації, передбачав
184
скликання парламенту Російської імперії – Державної Думи. Після
появи Маніфесту виникла низка політичних партій. До збереження
імперії закликали монархісти, компромісу з владою – ліберали,
ліквідації самодержавства – ліві політичні сили із соціалістичними
гаслами. Активізували свою діяльність і українські політичні партії.
1. Назвіть причини й привід революції 1905–1907 років.

2. Які події стали відповіддю на «Криваву неділю»?
3. Що проголошував Маніфест 17 жовтня 1905 року?
Основне з Маніфесту Миколи ІІ від 17 жовтня 1905 року
1. Російським підданим дарувалися громадянські свободи: недоторканість особи,
свободи совісті, слова, зібрань і союзів.
2. До участі в роботі Державної Думи допускалися ті суспільні верстви, які раніше
були позбавлені виборчих прав.
3. Як непорушне встановлювалося правило про те, що рішення Державної Думи мали
вищу силу за інші правові акти.
4. Передбачалося забезпечення можливості роботи у Державній Думі депутатам,
вибраним від народу.
5. Державна Дума отримувала право контролю над діями уряду.
загальноросійські та українські політичні об’єднання
Найвпливовіші загальноросійські партії: конституційні демократи (кадети), котрих
підтримували промисловці та інтелігенція, «Союз 17 октября» (октябристи) за сприяння
землевласників; «Союз русского народа» («чорносотенці») — партія монархістів; есери
та соціал-демократи — представники робітників і селян. У роки революції найактивнішою
з-поміж українських партій була УСДРП (Симон Петлюра, Дмитро Донцов, Левко Юркевич).
2. Революційні події на українських землях.

Національно-культурний рух
Якийсь час після опублікування Маніфесту революційний рух не
згасав. У листопаді 1905 року відбулося повстання моряків на суднах,
що стояли на рейді Севастополя. Його очолив лейтенант Петро
Шмідт. Військове командування ізолювало повсталі судна і
обстріляло береговою артилерією. Повстання було придушене. Зазнав
поразки і виступ полку саперів у Києві під орудою підпоручика
Бориса Жаданівського. Посилилися селянські протести. У селі Великі
Сорочинці, що на Полтавщині, селяни в грудні 1905 року на кілька
днів захопили владу, обрали селянський комітет і встановили свої
порядки. Проте зазнали поразки у сутичці з надісланими каральними
загонами. Згодом цю подію назвали Сорочинською трагедією.
185
Маніфест 17 жовтня сприяв піднесенню
національно-культурного руху на українських
землях. Були скасовані Валуєвський циркуляр
та Емський указ, що дало можливість
розвивати українську літературу на власному
правописі. Патріоти засновували українські
видавництва, друкували українською мовою
газети і журнали. 1905 року в місті Лубни
почала виходити перша в Російській імперії
україномовна газета «Хлібороб». Першою
щоденною українською газетою стала Пам’ятник
«Громадська думка». Коли ж у 1906 році вона жертвам
була заборонена, то її перейменували на Сорочинської
«Раду» і видавали до 1914 року. Фінансував трагедії в селі.
видання землевласник, громадський діяч і Великі Сорочинці.
меценат української культури Євген Світлина.
Чикаленко. Загалом упродовж 1905—1907
років виходило близько 20 україномовних періодичних видань.
Наприкінці 1905 року в Наддніпрян-
щині почали відкривати філії товариства
«Просвіта». Головні його центри працювали
в Києві, Катеринославі, Миколаєві. Їх
очолюва-ли відомі діячі української
культури: у Черні-гові – Михайло
Коцюбинський, Полтаві – Панас Мирний,
Миколаєві – Микола Аркас. Відбулися Перший випуск
зміни в освіті: у деяких школах почали газети «Хлібороб».
навчати українською мовою; в Одесі Світлина.
Олександр Грушевський викладав історію
України, а в Харкові Микола Сумцов – історію української
літератури. В Києві у 1907 році було засноване Українське наукове
товариство (УНТ), яке очолив Михайло Грушевський.
1. Які події відбулися в Україні наприкінці 1905 року?
2. Що сприяло піднесенню національно-культурного руху в Україні?
3. Які зміни в культурно-освітньому житті відбулися в 1905 році?
газету «Рада»
«Рада» була непартійною газетою, хоча загальну лінію її визначало ТУП. «Рада»
висвітлювала українське життя на усіх українських землях та відгукувалася на всі його
громадсько-політичні й культурні вияви, чим долучилася до формування української
свідомості від 1906 року до початку Першої світової війни 1914 року.
186
3. Діяльність українських парламентських громад
у І та ІІ Державних Думах. «Українське питання»
в ІІІ і ІV Державних Думах
І Державна Дума розпочала роботу в 1906 році. Українські
депутати у ній утворили Українську парламентську громаду на чолі
адвокатом і громадським діячем із Чернігова Іллею Шрагом. Серед її
членів були: Володимир Шемет та Павло Чижевський – від
Полтавщини, Микола Біляшівський і барон Федір Штейнгель – від
Києва, Андрій В’язлов – від Волині. Депутатська фракція видавали
часопис «Украинский вестник», який редагував Максим Славин-
ський. У виданні журналу взяли участь найкращі науковці України:
Олександр Лотоцький, Михайло Туган-Барановський, Михайло
Грушевський, Іван Франко, Олександр Русов. Політичною платформою
Української парламентської громади була автономія України.
Михайло Грушевський підготував декларацію, що її мав виголосити з
думської трибуни голова фракції. Проте імператор Микола ІІ того ж
року розпустив Думу, позаяк її діяльність не влаштовувала владу.
В ІІ Державній Думі (1907 рік) українські депутати утворили
Українську думську громаду, яка видавала часопис «Рідна справа. –
Думські вісті». Вони вимагали автономії України, запровадження
української мови у систему освіти і державного управління,
створення в університетах кафедр української мови, літератури,
історії. Оскільки ІІ Державна Дума була так само непідконтрольна
уряду, як і перша, імператор Микола ІІ 3 червня 1907 року оголосив
про її розпуск та прийняття нового виборчого закону, що забезпечив
перевагу в Думі землевласникам та буржуазії. Ця подія стала
державним переворотом і, по суті, відновила самодер-жавство. 3
червня 1907 року вважають днем поразки революції.
Зміна виборчого законодавства була головною причиною
відсутності у ІІІ (1907—1912 роки) і ІV Державних Думах (1912—1917
роки) представників українського національного руху. Проте
«українське питання» залишалося актуальним. У ІІІ Державній Думі
воно стосувалося головно українського шкільництва і впровадження
української мови в судочинстві. У IV Державній Думі «українське
питання» депутати порушували переважно під час обговорення
заборони святкування 100-річчя від дня народження Тараса
Шевченка. Проте жодне з обговорюваних питань не вирішили на
користь українського населення.
1. Визначте зміст діяльності українських депутатів І та ІІ Державних Дум?

2. Яка подія відбулася 3 червня 1907 року? Назвіть її наслідки?
3. Чи порушували «українське питання» в ІІІ та ІV Державних Думах?
187
188
Із Програми Української думської громади
в ІІ Державній Думі:
«…політичне відділення від Росії кого-небудь з її безправних народів, — так
само й України, — ми признаємо за неможливе і небажане… (Оскільки)
відділення порушить загальну політичну рівновагу Європи, …може викликати
чужоземне втручання і закінчитися новим поневоленням народів, що шукають
волі… По нашому глибокому переконанню, … (оптимальною є) переробка
державного урядування на національну і територіальну (краєву) автономію».
1. Згадайте приклад із всесвітньої історії, що відповідає описаному в цитаті роз

витку подій.

в Наддніпрянщині було обрано представників до ІІ Державної Думи, …
в Австро-Угорщині запровадили загальне виборче право для чоловіків.

— 1905–1907 роки — відбулася перша революція у Російській імперії;
— червень 1905 рік — повстання на панцернику «Князь Потьомкін-Таврі-
чеський»;
—17 жовтня 1905 рік — Маніфест імператора Миколи ІІ;
— листопад 1905 рік — повстання моряків Севастополя, виступ саперів у Києві;
— грудень 1905 рік — повстання селян у Великих Сорочинцях на Полтавщині;
— 1905 рік — створення першої в Російській імперії україномовної газети «Хлібороб»;
— 1906 рік — почала виходити газета «Рада»;
— 1907 рік — заснування Українського Наукового Товариства;
2. Поясніть значення понять: страйк, «Кривава неділя», Сорочинська трагедія.
3. Підготуйте історичну довідку: «Діяльність українських парламентських громад у І та ІІ
Державних Думах» за алгоритмом: період діяльності, громадське утворення, часопис,
політична платформа, вимоги.
4. Доповніть схему та, спираючись на неї, підготуйте розповідь «Вплив революції 1905–1907
років. на життя українців».
Революція 1905–1907 років.

Маніфест 17 жовтня 1905 р.
Легалізовано Почали Створено україн-

Відкрито…
діяльність… видавати… ську громаду в…
189
§ 35 Аграрна реформа російського уряду.
 Згадайте коли відбулася Сорочинська трагедія?
 Як ви розумієте значення поняття «викупні платежі».
 Чи пам’ятаєте ви, що Селянська реформа в Російській імперії відбулася в
1861 році? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку визначте, які економічні зміни відбулися в

Наддніпрянщині у 1907–1914 роках
1. Передумови та зміст аграрної реформи

Революційні події 1905–1907 років підштовхнули російський
уряд до чергової аграрної реформи. Оскільки її ініціатором та
організатором був голова Ради Міністрів Петро Столипін, її називають
Столипінською. Прихильник монархії та російської національної ідеї,
він запропонував не тільки заходи для впокорення революційного
руху, але й низку реформ, найбільш повно з яких був реалізований
саме аграрний проєкт.
Реформуючи сільське господарство, уряд прагнув вирішити
декілька завдань: утворити прошарок заможних селян як опору влади
на селі, розв’язати проблему аграрного перенаселення та підвищити
ефективність сільського господарства, котре і надалі залишалося
провідним сектором економіки країни. Головною перешкодою у
розвитку сільського господарства Петро Столипін вважав селянську
общину, яка фактично здійснювала контроль над жителями села.
Зокрема селянин не завжди міг продати землю, бо вона належала
общині. Відтак уряд вирішив перейти від політики захисту
общинного землеволодіння до його ліквідації.
Розпочали реформу указом від 9 листопада 1906 року і завершили
законами 14 червня 1910 року та 29 травня 1911 року. Вона надавала
кожному селянинові право вийти з общини і закріпити у власність за
собою землю, отже, руйнувала селянську общину. Селянин міг отримати
з общинних угідь відруб – цільну ділянку землі, що переходила з
колективної (общинної) у приватну власність, та утворити хутір –
відокремлене сільське поселення із господарством і приналежною до
нього землею. Власникам землі дозволили її вільно продавати та
купувати. Натомість ліси, сіножаті тощо залишались у спільному
користуванні. Реформа скасовувала викупні платежі. Уряд заохочував
переселення селян на малообжиті землі Далекого Сходу, Сибіру,
Середньої Азії. Проведенню реформи мав сприяти утворений
Селянський поземельний банк, за посередництвом якого здійснювалося
190
більшість операцій з купівлі-продажу землі. в економічному плані закон
був прогресивним, оскільки сприяв розвитку ринкових відносин у
сільському господарстві, розширював використання найманої праці та
застосування сільськогосподарських машин.
1. Хто був ініціатором проведення аграрної реформи?

2. Чого хотів досягти уряд, впроваджуючи аграрну реформу?
3. Коли була проведена аграрна реформа? Що вона давала селянам?
Столипінська аграрна реформа 1906–1911 років
1. Селяни отримували право:
— вільного виходу з общини;
— одержати у приватну власність частину общинних земель (які саме землі слід
виділити, вирішували члени общини більшістю голосів);
— після виходу з общини спільно з членами общини користуватися сіножатями,
лісовими та іншими угіддями;
— після виходу з общини володіти цільним масивом землі, живучи в селі, або
заснувати хутір за селом на своїй землі;
— за бажанням отримати земельні ділянки в малообжитих територіях імперії (Сибір,
Далекий Схід, Середня Азія).
2. Особливості впровадження аграрної реформи

в українських землях
Ініційована Петром Столипіним аграрна реформа мала певні
особливості в Україні, зумовлені історичними традиціями
господарювання, менталітетом українського селянства, зокрема
більшим індивідуалізмом і особливим ставлення до землі, і соціально-
політичними обставинами.
Щонайперше, в Наддніпрянській Україні переважало не общи-
нне, подвірне, індивідуальне господарювання, а на Правобережжі об-
щинного землеволодіння майже не було. Індивідуалістична свідомість
українського селянства сприяла доволі швидким темпам приватизації
землі. Здійснення земельної реформи в українських селах покла-
далося на губернські та повітові землевпорядкувальні комісії. В ході
проведення реформи практично вся селян-
ська земляна Полтавщині та Право-
бережній Україні була приватизована. У
Чернігівській, Харківській, Катерино-
славській, Херсонській, Таврійській
губерніях переважало приватне земле-
Українське село. володіння.
Світлина початку З метою зменшення соціальної
ХХ століття напруги на селі заохочувалося переселення
191
до малозаселених регіонів імперії. Основні потоки переселенців йшли
із Полтавської та Чернігівської губерній, де приватизація землі
відбувалася інтенсивніше. Це прискорювало поділ селян на
заможних, середняків і бідняків. Влада оплачувала дорогу, видавала
позику на облаштування. Однак не всі змогли завести на новому місці
господарство: частина переселенців почала наймитувати у місцевих
багатіїв, частина повернулася назад.
1. Чим були зумовлені особливості проведення аграрної реформи в Україні.

2. До яких змін на селі привела Столипінська реформа?
3. Чому заохочувався переселенський рух? До чого він привів?
Інтенсивність виходу селян із сільських общин.

Правобережжя — 48%, Південь — 42%, Лівобережжя — 16,5%.
До 1916 р. в Наддніпрянщині створили 400 тис. хуторів (14%).
50
40
30 Правобережжя
20 Південь
10 Лівобережжя
0
1907‐1915 рр.
1. Порівняйте інформацію діаграми з тривалістю перебування відповідних регіонів

під владою Російської імперії.
3. Результати Столипінської аграрної реформи

В Україні реформа мала певний успіх. Насамперед збільшилася
чисельність заможних господарств фермерського типу, які
використовували передову агрокультуру, застосовували машини і
добрива. Серед селян поширювалися передові агротехнічні знання.
Зросли посівні площі, валовий збір зернових і товарність сільського
господарства, а відтак – експорт сільськогосподарської продукції.
Частка України в загальноімперському експорті зерна перевищувала
40% і становила 250—300 пудів щорічно. (Примітка: 1 пуд – це 16,4
кг). Найбільший врожай зернових зібрали у 1913 році.
Проте реформа не розв’язала всіх проблем на селі. Насамперед
збереглося велике поміщицьке землеволодіння, хоча його
перерозподіл уряд заохочував шляхом купівлі-продажу за посеред-
ництвом Селянського банку. У поміщиків скуповували землю й
продавали її селянам, надаючи останнім позику терміном на 55 років.
192
Створивши умови для динамічного розвитку капіталізму в
аграрному секторі, владі не вдалося зменшити соціальну напругу на
селі. Одним із соціальних наслідків реформи стало посилення
майнового розшарування: поряд із зрослою чисельністю заможних
селян, прискорилося розорення малоземельних. Частина селян
продали свої земельні ділянки, не маючи коштів для їхнього
обробітку. Отже, старий селянський світ з його зрівняльно-
патріархальними уявленнями про справедливість зазнавав краху.
Відкривався широкий шлях до економічної свободи, ринку праці,
розвитку підприємництва.
1. Які позитивні зміни відбулися на селі в ході впровадження аграрної реформи?

2. З якою метою було створено Селянський банк?
3. До яких соціальних змін на селі привела аграрна реформа?

в Наддніпрянщині вступила в дію Столипінська реформа, …
в США Вілліс Кар’є отримав патент на пристрій «для переробки повітря»,
пристрій який згодом став першим у світі кондиціонером.

— 9 листопада 1906–1911 роки — Столипінська аграрна реформа;
2. Поясніть значення понять: Столипінська аграрна реформа, хутір, відруб.
3. Підготуйте повідомлення на тему: «Переселенський рух, українців в 1906 –
1912 роках – перспективи й загрози»» за алгоритмом: регіон, час проведення, позитивні
зміни, проблеми.
1. На основі схеми підготуйте доповідь «Аграрна реформа російського уряду та її вплив
на українські землі».
Столипінська аграрна реформа

Соціально-політичні умови, в яких розпочалася реформа
Причини/мета реформи
Зміст реформи
Особливості реалізації реформи в Наддніпрянщині
Позитивні результати та негативні наслідки реформи
193
§ 36 Український політичний і національ-
но-культурний рух у 1907—1914 роках
 Згадайте коли відбулася перша революція в Російській імперії?
 Як ви розумієте значення поняття «третьочервневий переворот».
 Чи пам’ятаєте ви, що кооперативний рух зародився в Західній Україні? Що вам про
це відомо?
Упродовж уроку визначте, які суспільно-політичні зміни відбулися в
Наддніпрянщині у 1907–1914 роках
1. Посилення національних утисків

в 1907—1914 роках
Поразка революційних сил унаслідок третьочервневого пере-
вороту спричинила посилення урядової реакції. Влада переслідувала
учасників усіх антисамодержавних рухів – політичних, національ-
них, культурно-освітніх, соціальних. Уряд прагнув сформувати таку
систему, яка б унеможливила в майбутньому будь-які форми про-
тесту. Тож першочергово розправились із тими, хто брав участь у ре-
волюційних заворушеннях. Ступінь їхньої провини визначали ство-
рені владою військо-польові суди, які нерідко виносили смертні вироки.
Посилилися національні утиски. Запроваджувалася низка
заборон, зокрема: декламувати українською мовою вірші, співати
українських пісень, вживати в публікаціях слова «Україна»,
«український народ». Змушені були припинити діяльність українські
культурно-освітні товариства, частина просвітянських організацій.
1910 року з’явився циркуляр Петра Столипіна, що забороняв
«інородцям», до яких належали усі народи імперії, окрім росіян,
утворювати організації і товариства. В 1914 році влада не дозволила
відзначати 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка.
Натомість у цей час активізувалася діяльність проурядових
організацій, котрі ґрунтувалися на ідеях великодержавного
шовінізму – проповідування винятковості російської нації та її
зверхності над іншими народами імперії. Українцям прагнули
довести, що вони є частиною російської народності і мають
підтримувати неподільність Російської імперії та єдиного монарха.
Таких поглядів дотримувалися члени Клубу російських націоналістів,
котрий мав відділення в багатьох містах. Означені ідеї активно
поширювали чорносотенні організації «Союзу русского народа»,
«Союзу Михаїла Архангела».
Кого переслідувала влада? З якою метою це здійснювалося?

До чого привело посилення національних утисків?
Які проурядові організації діяли на Україні?
194
(чорносотенців)
Зі спогадів Євгена Чикаленка про зростання антиукраїнських
настроїв:
«Взагалі вся московська людність ворожо ставилася до
відродження української нації, і кожна течія чи партія мотивувала
це... (по-своєму). Крайні праві, «чорносотенці», гостро і брудно
боролися з українством, виходячи з того, що в Росії повинні бути
«один царь, одна вєра і один народ»; ліберали протидіяли
делікатніше, але твердо стояли за «єдиную неділимую Росію» і
боялися всього того, що загрожує цілости її; а крайні ліві гаряче
виступали проти національних рухів «во імя єдинства
пролєтаріята».
Демонстрація Примітка. Не боячись поліції, озлоблені загони
чорносотенців переслідували представників національних рухів
чорносотенців.
народів Російської імперії.
1907 рік
1. Висловіть припущення. Чому чорносотенці не боялися поліції?
2. Справа Бейліса
В імперії зросла ксенофобія (неприйняття чужої культури, мови,
поведінки, манери спілкування) – дискримінація за національно-
культурними ознаками. З 1911 до 1913 року тривала справа
експедитора Київського цегельного заводу Менахема Менделя
Бейліса. Його було бездоказово звинувачено у вбивстві православного
хлопчика Андрія Ющинського, нібито задля виконання єврейського
релігійного ритуалу. Частина проурядової преси розгорнула
антиєврейську агітацію.
Позаяк справа була сфальсифікована, на захист Менахема
Бейліса виступила демократична громадськість України і Росії.
Відкритий лист-протест письменника Володимира Короленка
підписали 82 літератори, науковці й громадські діячі, зокрема
Михайло Грушевський, Сергій Єфремов, Володимир Вернадський,
Михайло Туган-Барановський. Слідство тривало два роки, бо
зацікавлені сторони через газети та безпосередній вплив доклали
чимало зусиль, щоб спрямувати слідчих у потрібному для себе
напрямку. Зрештою, під час суду, що відбувся в Києві, присяжні
виправдали Менахема Бейліса, й уряд був змушений його звільнити.
Однак неправдиві чутки про вбитого хлопчика розпалили в суспі-
льстві ненависть і нетерпимість до єврейського населення, яка про-
довжувалася і надалі й нерідко набирала форму єврейських погромів.
1. Коли в Києві відбувся судовий процес над Менахемом Бейлісом?

2. Хто й чому виступив на захист Менахема Бейліса?
3. Які були наслідки сфальсифікованої справи?
195
3. Діяльність політичних і національно-культурних
організацій у 1907—1914 роках
У післяреволюційний період, незважаючи на урядові
переслідування, український рух продовжував діяти. Осередками його
розвитку були «Просвіти», з-поміж яких найвпливовішою
залишалася київська, в котрій об’єднали зусилля провідні діячі
українського руху. Влада переслідувала просвітян, хоча вони
займалися суто культурницькою роботою: читали лекції, створювали
бібліотеки, клуби, організовували вечори та свята з української
тематики, відзначення ювілеїв діячів української культури. Уряд
закрив київську «Просвіту». Більшість інших «Просвіт» також
перестала працювати.
Поразка революції спричинила припинення легальної діяльності
українських політичних партій. Частину партійних діячів
заарештували, інші змушені були емігрувати. З-поміж них – Дмитро
Донцов, Олександр Скоропис-Йолтуховський, Маркіян Меленевський,
котрі виїхали до Львова, і продовжили там боротьбу за українську
справу. Ті українські громадські діячі, котрі не емігрували, 1908 року
утворили Товариство українських поступовців (ТУП) на чолі з
Михайлом Грушевським. ТУП мало за мету об’єднати усі політичні й
національні сили в українському русі задля вирішення «українського
питання» законними методами. Керівним органом організації була
Рада, яка обиралася на щорічних з’їздах. Товариство українських
поступовців підтримувало ідею перебудови Російської імперії на
федеративних засадах, надання Україні автономії, впровадження
української мови у школах та в церкві, створення українських
кафедр в університетах. У практичній діяльності ТУП займалася
створенням «Просвіт», поширенням знань, брала участь у виборах до
Державних дум. До 1917 року організація керувала українським
національним рухом, який незважаючи на урядову реакцію і напади
чорносотенців, продовжував розвиватися.
З іншого боку, через значні перепони в національно-куль-
турницькій діяльності частина українських інтелектуалів спрямувала
свої сили на розвиток кооперації. Організаторами кооперативного
руху в цей час стала земська сільська інтелігенція, а одним із
найвідоміших його діячів був літератор, учений, учасник ТУП Василь
Доманицький. У 1914 році в Наддніпрянщині працювало 3054
кооперативи – третина від усіх кооперативів Російської імперії. На
кооперативному з’їзді у Києві в 1908 році була висловлена вимога
видавати часописи українською мовою. Утім, це були лише початки
поєднання економічних вимог з національними.
196
1. Як діяв український рух у післяреволюційний період?
2. Що таке ТУП? Яку мету мали члени товариства?
3. Як розвивався в Наддніпрянщині кооперативний рух?
Михайло Грушевський
(1866–1934)
Ім’я (повне) — Михайло Сергійович Грушевський.

Народження. Містечко Холм (тепер Республіка Польща).
Походження. Батько — Сергій Федорович викладав у духовних
семінаріях, працював директором народних шкіл на Кавказі. Мати
— Глафіра Захарівна походила із сім’ї священнослужителя.
Освіта. Тифліська гімназія, Київський університет.
Особистість та громадсько-політичне життя. В університеті
долучився до українського національного руху. З 1894 року —
професор кафедри східноєвропейської історії Львівського
університету. Голова НТШ. Під час революції 1905–1907 років брав активну участь у
створенні часопису української парламентської громади Першої Державної Думи —
«Украинский вестник». Очолив Українське наукове товариство (1907 рік), навколо якого
зґрупувалися провідні діячі науки й культури. В 1908 році обраний редактором
періодичного органу УНТ — «Записки Українського наукового товариства в Києві». Того ж
року став керівником Товариства українських поступовців (ТУП). З початком Першої
світової війни, був заарештований і засланий до міста Симбірська. Завдяки клопотанням
Володимира Вернадського переведений спочатку до Казані, а згодом — до Москви під
пильний нагляд поліції із забороною займатися професійною діяльністю.
1. Зіставте цілі ТУП та цілі уряду Петра Столипіна. Зробіть висновки.

в Наддніпрянщині було введено в дію циркуляр про «інородців», …
в Берліні німецький парламент розглядав можливість надання рівного права
голосу для жінок під час парламентських виборів (права голосу жінкам на той
час так і не надали).

— 1908 рік — утворення Товариства українських поступовців (ТУП);
— 1910 рік — циркуляр про заборону діяльності «інородцям»;
— 1911—1913 роки — «справа Бейліса».
2. Поясніть значення понять: великодержавний шовінізм, ксенофобія, «справа Бейліса».
3. Підготуйте повідомлення на тему: «Український політичний і національно-культурний
рухи в 1907–1914 роках».
4. Напишіть есей на тему: «Михайло Грушевський — керівник ТУП»
197
§ 37 Ідеї автономії та самостійності в програмах
українських політичних партій
Наддніпрянщини
Практична робота №6
Мета. Проаналізувавши програми українських політичних партій
Наддніпрянщини, визначити основні цілі партій їх політичну
платформу та напрям діяльності політичних партій.
1) Коли сформувалися політичні партії в Наддніпрянській Україні
2) Які об’єднання Наддніпрянщини були попередниками політичних
партій?
3) Як ви розумієте значення понять: «автономія», «самостійність»?
Завдання 2. Уважно прочитайте документи №№ 1, 2. Визначте, у

чому відмінність між поняттями «автономія» і «самостійність».
З українського юридичного термінологічного словника:
«Автономія — право самостійного управління, розв’язання фінансових, економічних,
адміністративних або інших державних питань певною частиною держави, яке закріплене у
загальнодержавній конституції та в правових актах автономної одиниці».
З українського юридичного термінологічного словника:

«Самостійність — можливість самостійно приймати рішення усередині країни і
ззовні за дотримання норм національного та міжнародного права».
Завдання 3. Проаналізуйте документи №№ 3—10. На основі прочита-

ного заповніть таблицю. З’ясуйте, яка партія змінила політичну
платформу із самостійницької на автономістську.
Автономія чи Підтвердження
Назва партії Рік
самостійність (цитата з документа)
1.
2.
3.
4.
5.
Із «Самостійної України» (програма Революційної

української партії) Миколи Міхновського.
«…нині весь цвіт української нації по всіх частинах України живе однією думкою,
однією мрією, однією надією: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від
198
Карпат аж по Кавказ». …(Наша) мета — повернення нам прав, визначених
Переяславською конституцією 1654 року з розширенням її впливу на цілу територію
українського народу в Росії…».
З нарису програми Революційної української партії

(запропонував київський комітет — Вільна Громада РУП
для 2-го партійного з’їзду), 1903 р.:
«Позаяк самодержавний уряд, що панує в Росії, є в самій істоті ворогом пролетаріату і
стоїть на перешкоді вільному розвою суспільних сил всіх народів Росії, Революційна
українська партія ставить своєю найближчою задачею цілковите знищення царату в спілці з
революційними партіями всіх народів російської держави; заміну його федеративною
республікою з поділом держави відповідно історичній і національній різниці земель з повною
автономією кожної області… автономія безперечно являється етапним пунктом шляху до
самостійної України».
Зі спогадів Дмитра Дорошенка про перехід Революційної

української партії на засади соціал-демократизму, 1903 рік:
«Мушу по щирості признатися, що соціал-демократична доктрина була й мені не
дуже до смаку, і гасло самостійної України було мені дороге, причарувавши від самого
свого проголошення, коли я прочитав брошуру під цією назвою; мені було жаль, що
керівники партії …його зрікаються, міняючи його на доволі таки прозаїчне гасло автономії».
З програми Української народної партії, 1902 рік

(опублікована у Чернівцях 1906 рік):
«Українська народна партія є партія робітничої маси українського народу; є партія
українського міського і сільського пролетаріату».
«Українська народна партія визнає
соціалістичний ідеал як єдиний, котрий
може остаточно …знищити сучасний устрій,
збудований на насильстві, примусі,
нерівності і пануванні. Цей ідеал такий:
взагалі знаряддя виробництва, фабрики і
заводи на землі, оселеній українським
народом, мусять
належати українцям-робітникам, а землі
Листівка Української народної
(рілля) — українцям-хліборобам». партії 1904 рік
«Ми визнаємо тільки добровільні
федерації народів; це значить добровільні федерації уже свободних народів. Росія,
Австрія і Германія і інші, де рядом з пануючими живуть десятки поневолених націй, мусять
поперед розпастись; федерації, потім коли і зложаться, то зовсім не в межах сучасних
держав, а в залежності від інтересів кожної нації».
«Самостійна Україна буде республікою вільних людей, свободних від гніту і
експлуатації…»
З «Десяти заповідей» Української народної партії:

«1. Одна, єдина, нероздільна від Карпатів аж до Кавказу, самостійна, вільна,
демократична Україна — республіка робочих людей — отсе національний всеукраїнський
199
ідеал. Нехай кожна українська дитина тямить, що вона народилася на світ на те, щоб
здійснити цей ідеал».
З програми Української демократично-радикальної партії,

грудень 1905 р.:
«Росія — держава така велика, так багато живе в ній усяких народів, не однакових і
побутом, і культурними та економічними прикметами… Через те децентралізація мусить
бути доведена до того, щоб кожна народність …мала автономію з правом місцевого
…законодавства… Мова (після децентралізації) в урядових, освітніх та інших інституціях
уживається вкраїнська. Інші народності, що живуть на території України, мають рівне з
українцями право задовольняти свої національні, культурні й економічні потреби і
…вживати своєї рідної мови».
Із програмової статті «Хто такі соціалісти-революціонери і

чого вони домагаються»:
«Тільки тоді робочий народ не буде бідувати і голодувати, коли вся земля, всі
фабрики, заводи, шахти, залізниці і інше знаряддя стануть власністю народу. Кожен буде
тоді і робітником, і хазяїном. Такий порядок, при якому земля, заводи і інше знаряддя
будуть належати всьому народові, зветься соціалізмом, а люди, котрі його добиваються,
— соціалістами».
«Кожен соціаліст є той же борець за волю народу. А такий чоловік, що бореться за
волю народу, зветься революціонером».
«Українська партія соціалістів-революціонерів вказує народові на засоби боротьби за
соціалізм… Ці засоби такі: Треба добитись повного народного самоврядування…, щоб
уряд вибирався народом і давав народу звіт в усіх своїх вчинках… Такий порядок зветься
демократичною (народною) республікою».
Із заяви Товариства українських

поступовців
до IV Державної Думи, 1912 рік:
«Визнаємо негайну потребу націоналізації освіти
в інтересах культурного розвитку українського народу».
«Вважаємо автономію України, рівно як і інших
областей і націй, гарантією від втручань у сферу
національного життя і запорукою (забезпеченням)
вільного культурного і громадського розвою».
«На величезному просторі Росії живе …багато
народів з різними звичаями, вдачею, характером і
мовою… треба, щоб всі народи Росії або всі автономні
країни злучились в одну величезну спілку. Це зветься
федерація (союз). А коли Російська демократична Зал засідань Державної
республіка буде так утворена, то вона буде зватись Думи Російської імперії
Федеративною демократичною республікою».
Завдання 4. Обговоріть результати роботи з документами у

загальному колі. Визначте, який напрям переважав серед
політичних партій Наддніпрянщини: автономістський чи
самостійницький? Чому?
200
«Україна ХХ століття перед викликами
модернізації»
Вітаю! Ми разом успішно опрацювали
шостий розділ підручника й дізналися багато
нового про Україну в ХХ столітті й вплив
модернізації на життя українців . Щоб краще
запам’ятати матеріал, давайте разом
виконаємо цікаві завдання.
1. Розв’яжіть ребуси. Складіть речення із розшифрованими поня-

ттями.
+Й 2=С 2=Б

1) створення першої української партії в Наддніпрянській Україні;
2) початок виходу першої в Російській імперії україномовної газети
«Хлібороб»;
3) утворення товариства «Пласт»;
4) створення спортивно-громадської організації «Січ»;
5) впровадження Столипінської аграрної реформи.

А Євген Чикаленко, газета «Громадська думка», Київ, Львів.
Б «Сокіл», «Січ», «Пласт», «Просвіта».
В Ілля Шраг, «Рідна справа. – Думські вісті», «Український
вісник», 1906 рік.
Г Російська імперія, США, Південна Америка, Канада.

А Знайдіть населені пункти, охоплені страйками в жовтні 1905 року.
Б З’ясуйте, в яких містах видавали періодичну пресу українською
мовою. Чим це було зумовлено?
201
В Назвіть міста, де почали діяти культурно-освітні товариства
«Просвіти».
були активними учасниками революції 1905 — 1907 років.
5. Розподіліть історичні події пов’язані з суспільно-політичними

рухами на українських землях на початку ХХ століття: «Моло-
діжні організації на західноукраїнських землях», «Політичні партії
Наддніпрянщини», «Національно-культурний рух під час революції
1905 — 1907 років» та заповніть відповідну таблицю: «Сокіл»,
Кирило Трильовський, газета «Рада», Михайло Грушевський, РУП,
«Січові стрільці», «Самостійна Україна», Михайло Коцюбинський,
Іван Боберський, Українське наукове товариство, УНП, Володимир
Винниченко.
Молодіжні організації Політичні партії Національно-

на західноукраїнських Наддніпрянщини культурний рух під
землях час революції
1905 — 1907 років
6. Складіть тези розповіді, про результати діяльності українських

парламентських громад у Державних думах.
7. Пригадайте, що змінилося у промисловості й торгівлі на початку

ХХ століття. Чим, на вашу думку, були спричинені ці зміни?
8. Порівняйте суспільно-політичне життя у Наддніпрянській Украї-

ні та західноукраїнських землях. Визначте позитивні зрушення та
гальмуючі чинники національного руху.
202
Розділ 7
ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ТА КУЛЬТУРА УКРАЇНИ

в середині ХІХ – на початку ХХ століття

фоні якої будівлі фотографуються Марічка та Ігор. Які функції
виконувала будівля у ХІХ столітті, а які виконує зараз?
2. З’ясуйте, у якому місті знаходиться будівля.
3. Дослідіть, як дане місто пов’язане з розвитком української культури кінця
XІХ – першої половини ХХ століття.
203
§ 38 Зміни у суспільному житті під впли-
вом модернізації у другій половині
ХІХ — на початку ХХ століття
 Згадайте, як змінилося становище жінки упродовж ХІХ століття.
 Як вирозумієте значення поняття «модернізація»?
 Чи пам’ятаєте ви, що греко-католицька церква стала провідником національного
відродження у західноукраїнських землях? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку з’ясуйте причини і результати змін, що відбулися у

суспільному житті українців.
1. Вплив процесів модернізації

на суспільне життя українців
Модернізаційні процеси, що охопили усі сторони життя
суспільства, неоднозначно вплинули на українські землі. Невід’ємним
супутником модернізації стала урбанізація – зростання і розвиток
міст, збільшення міського населення, поширення міського способу
життя. Хоча модернізація вплинула на піднесення національної
свідомості населення, прискорила процес формування української
нації, проте тісного зв’язку між розвитком економіки, культури і
процесом консолідації нації не склалося. Цьому перешкоджали
політика Російської й Австро-Угорської імперій, спрямована на дена-
ціоналізацію українського населення; недостатній рівень освіченості
української людності; наявність російсько-австрійсько-угорського
кордону, який ускладнював економічні, суспільно-політичні,
культурні зв’язки між Наддніпрянщиною і Західною Україною.
Промисловий переворот і науково-технічна революція сприяли
розвитку економіки та поступовому підвищенню рівня життя
суспільства. Ліквідація кріпацтва і розвиток ринкових відносин
формували новий тип особистості, котра опиралася на власні сили.
Кожен тепер мав право купувати чи продавати землю, нерухомість та
інші товари, займатися підприємництвом, процвітати або бідувати
залежно від своїх зусиль і можливостей та обставин, в яких випадало
жити й працювати. Проте національно свідомі українці становили
меншість серед буржуазії і робітників – нових соціальних груп.
Буржуазія, зацікавлена в створенні сприятливих умов для
підприємницької діяльності, була налаштована більше на співпрацю з
імперською владою, ніж на відстоювання національних інтересів.
Робітники, які на той час жили і працювали в складних умовах,
головними проблемами вважали не національні, а соціальні; головним
ворогом – не стільки імперську владу, скільки ненависну їм
204
буржуазію. Проте помітною активністю вирізнялась українська
інтелігенція, яка становила основу українських політичних партій.
Поширення і доступність преси,
виникнення залізничного сполучен-
ня, пароплаввів, телеграфу і телефон-
ну, а на межі століть – автомобіль-
ного й авіаційного транспорту покра-
щили життя людей. Ці ж реалії
дозволяли імперіям ефективніше
організувати систему контролю над
підлеглими територіями, а опозицій-
1. Що зображено на
світлині? ним політичним партіям – коорди-
2. Як зображення пов’язане нувати свою діяльність і через пресу
з модернізацією? та пропагандистів впливати на думки
3. Придумайте назву світ- й емоції людей. Активізація діяль-
лині. ності опозиційних політичних партій
у поєднанні з неефективним держав-
ним регулюванням взаємин робітників та буржуазії призвели до
політизації суспільства і радикалізації суспільних настроїв.
1. Логічно поєднайте в одному реченні поняття «модернізація», «урбанізація»,

«консолідація нації».
2. Які настрої поширювалися серед нових соціальних груп?
3. Як розвиток засобів комунікації і транспорту змінив життя людей, а як — вплинув
на імперську політику?
Зростання чисельності міст Європи протягом ХІХ – початку ХХ століть
1. Узагальніть одним словом процеси, відображені на графіку.
205
2. Емансипація жінок
Поліпшенню становища сприяла освіта. У Наддніпрянській
Україні в середині ХІХ століття початкову освіту дівчаткам надавали
приватні недільні школи, згодом – початкові народні училища та
єпархіальні училища при монастирях і церквах. Закладами середньої
освіти були приватні жіночі гімназії. Особливою популярністю
користувалася Фундуклеєвська гімназія у Києві. Вищу жіночу освіту
започаткували 1878 року з відкриттям Вищих жіночих курсів у
Києві, спочатку природничого, пізніше – фізико-математичного й
історико-філологічного спрямування. Проте в 1889 році урядовим роз-
порядженням Вищі жіночі курси були закриті. Під час революції
1905—1907 років жінки отримали можливість, хоча й ненадовго,
вступати до університетів вільними слухачками. Відновили діяльність
Вищі жіночі курси. На їхній базі відкрили спеціальні відділення:
медичне, політехнічне, архітектурне, інженерне, агрономічне,
комерційне. В Австро-Угорській імперії доступ до початкової освіти
дівчата отримали у 1860-х роках. Середню освіту здобували у ліцеях і
гімназіях Галичини й Буковини. Чимало українок навчалися у
вчительських семінаріях, які надавали освіту і вчительське звання. З
1900 року українські жінки змогли отримувати вищу освіту.
Важливу роль у становленні та розвитку жіночої освіти відіграли
Софія Русова і Христина Алчевська,Олена Пчілка. Зокрема, Софія
Русова вела у Києві позашкільну освіту для дорослих, викладала на
Вищих жіночих курсах, заснувала педагогічний журнал «Світло».
Вона послідовно відстоювала необхідність утворення національної
школи і навчання дітей українською мовою. Таких самих поглядів
дотримувалася Христина Алчевська, життя та діяльність якої були
пов’язані з Харковом. Тут вона закінчила першу жіночу гімназію,
викладала у Харківській гімназії після навчання на вчительських
курсах у Сорбонні, а також заснувала в Харкові жіночу недільну
школу, де, попри заборону уряду, навчала учениць української мови
протягом 50 років. Олена Пчілка була однією із зачинательок
українського жіночого руху, видала жіночий альманах «Перший
вінок», редагувала і видавала журнал «Рідний край», неодноразово
ініціювала збір коштів для придбання української літератури в
бібліотеки. ХІХ століття породило цілу плеяду талановитих жінок.
Письменниці Марко Вовчок, Ольга Кобилянська, Леся Українка,
оперна співачка Соломія Крушельницька, акторка Марія
Заньковецька, історикиня Олександра Єфремова, лікарка Софія
Окуневька-Морачевська – усі вони вражали своєю ерудованістю,
енергійністю, незламністю переконань.
206
Модернізація істотно вплинула на долю жінки. Розширилися їхні
можливості і права – емансипація. У робітничих селищах та містах
жінки влаштовувалися на фабрики і заводи або ж шукали поденних
заробітків. Щоправда, заробітна плата жінок за однакову з чоловіком
роботу була значно меншою. Водночас авторитет жінки-матері у
родині збільшився. Жінка займалася не тільки домашнім
господарством і вихованням дітей, а й розпоряджалася сімейною
касою, куди вносила і свою частку. Наслідком «Весни народів» в
Австрійській імперії стало формування представницьких органів
влади. Жінки не мали виборчого права, за винятком тих, які
належали до курії (виборчого розряду) великих землевласників. Вони
могли здійснити виборче право лише за допомогою посередника:
чоловіка, юридичного представника чи уповноваженого чоловічої
статі. У 1908 році відбулися перші вибори, де кандидаткою до
Галицького сейму від Львова була жінка. Але вона не набрала
достатньої кількості голосів. Суттєвих змін у виборчому законодавстві
до Першої світової війни не відбулося, хоча вимога політичних прав
жінок була однією з ключових у жіночому русі.
1. Які заклади надавали початкову, середню і вищу освіту жінкам у Наддніпрянській
та Західній Україні?
2. Назвіть українських жінок, які уславилися у ХІХ столітті.
3. Як пов’язані поняття «модернізація» та «емансипація»?
Cофія Русова (Ліндфорс)
Батько Софії — відставний російський офіцер, швед за

походженням, — і мати француженка виховували її в українському
селі Олешня на Чернігівщині. Нянею була українська селянка, та й
бавилася мала Софійка із селянськими дітьми. Закінчила жіночу
гімназію у Києві. Разом із сестрою Марією відкрила перший у місті
та другий у Російській імперії дитячий садок. За сприяння
українського письменника Михайла Старицького познайомилася з
членами Старої громади. Боротьба за національно-культурне
відродження України стала для неї сенсом життя. За свої погляди п’ять разів була
заарештована, але це не похитнуло її волю. Під час революції 1905–1907 років стала
співініціаторкою З’їзду народів Російської імперії, на якому обговорювали необхідність
національно-культурної автономії для кожного народу. Взяла участь у Всеросійському
з’їзді вчителів. Видала україномовні підручники «Буквар» та «Початкова географія».
Читала лекції з української літератури для слухачок жіночих курсів у Петербурзі.
Заснувала перший український педагогічний часопис «Світло». 1910 року Софія Русова
була запрошена у Брюссель (Бельгія) на Всесвітній конгрес преси і взяла у ньому участь.
1. Софія Русова висловилася: «Бути гарним педагогом — бути реформатором

майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки». З’ясуйте, чи ці слова
характеризують її діяльність?
207
Відлуння минулого. Уривок з оповідання
Ольги Кобилянської «Він і Вона»:
«Як тяжко бути нині …(жінці) цілковитою і
свобідною людиною… Про особисте щастя не
думаю вже. Думала я про свій народ, про його долю...»
1. Яке явище суспільного життя об’єднує уривок
з оповідання та зображена поруч світлина?
3. Церковне життя.
Роль греко-католицької церкви у
національному русі Ольга Кобилянська
На початку ХХ століття греко-католицька – співзасновниця
«Товариства руських
церква зберігала важливі позиції у націона- жінок на Буковині»
льному русі. Однак провідну роль у ньому вже у 1894 році
відігравала світська інтелігенція, котра
прагнула надати національному рухові світського характеру.
Більшість політичних партій краю виступали за зменшення впливу
церкви на суспільне життя. Це спричинило зростання антицерковних
настроїв. Греко-католицькі священики болісно реагували на ці зміни.
Нову модель поведінки греко-католицької церкви в краї окреслив
Андрей Шептицький, обраний галицьким митрополитом у 1900 році.
Завдяки йому, церква чутливіше почала реагувати на суспільні
запити. Вона підтримала заклики політиків щодо модернізації
суспільного і культурного життя та ідею національного визволення.
Церква відтепер мала виступати в ролі духовного і морального
авторитету українського суспільства. Андрей Шептицький вважав, що
політика має бути далекоглядною, а політики – відповідальними за
свої рішення і вчинки. Така позиція церкви позитивно позначилася
на національному русі і зміцнила її вплив у суспільстві.
Митрополит фінансово підтримував українські культурно-
просвітницькі товариства «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський
господар» та кооперативні організації. Належачи до найбагатших
людей Галичини, він надавав стипендії молодим митцям для здобуття
освіти у навчальних закладах Західної Європи. На кошти Андрея
Шептицького придбали будівлю для розміщення художньої школи
Олекси Новаківського. Митрополит також став фундатором і благо-
дійником Українського Національного музею у Львові й «Народної
лічниці» для лікування убогих хворих Галичини без огляду на
національність та віросповідання. Сприяв утворенню Земельного
банку для надання доступних кредитів селянам.
1. Як ставилися політичні партії до участі церкви в національному житті?
2. Визначте позицію Андрея Шептицького щодо ролі греко-католицької церкви в
українському національному русі?
3. Знайдіть у тексті підтвердження того, що Андрей Шептицький був меценатом.
208
Андрей Шептицький
(1865–1944)
Ім’я (повне). Ім’я при народженні Роман-Марія-Александер
Шептицький.
Народження. Народився в селі Прилбичі (нині — Львівської
області).
Походження. Зі старовинного руського боярського роду,
полонізованого у XVIII столітті. Виховувався на історіях про
своїх знаних предків — греко-католиків: єпископа Варлаама,
митрополитів Анастасія та Лева Шептицьких — будівничих
собору Святого Юра у Львові.
Освіта. Гімназія Святої Анни в Кракові. Правничий факультет Краківського і Вроцлавського
університетів. У 1888 році здобув науковий ступінь
Особистість і українське національне відродження. Служив у війську. Згодом прийняв
постриг у монастирі отців Василіян у Добромилі (нині Львівської області) під ім’ям Андрей.
Пройшов шлях від ченця до галицького греко-католицького митрополита (1900 рік).
Викладав теологію в Кристинополі (нині — місто Червоноград Львівської області).
Відстоював інтереси українського населення Галичини як депутат Галицького сейму і член
Палати панів (верхньої палати) Рейхсрату. Був меценатом. Заснував греко-католицьку
духовну академію у Львові. Вів місійну діяльність: скерував монахів-студентів у Боснію;
забезпечив душпастирську опіку українській діаспорі в Канаді й США. Закликав духовен-
ство не втручатися в політику. Вважав, що греко-католицька церква може об’єднати Східну
і Західну церкви, тому свою місію вбачав у об’єднанні усіх християн.
1. Усно сформулюйте результати діяльності Андрея Шептицького.
2. Які переваги український рух отримав в особі Андрея Шептицького, котрий мав
права і статки графа та національну свідомість українця?
було відкрито перші Вищі жіночі курси у Києві,...
у США Томас Едісон запатентував фонограф — пристрій для механічного
запису і відтворення звуку.
— 1878 рік — відкриття перших Вищих жіночих курсів у Києві;
— 1900 рік — обрання Андрея Шептицького митрополитом Греко-католи-
цької церкви.
2. Поясніть значення понять: урбанізація, емансипація.
3. Охарактеризуйте Андрея Шептицького за планом: 1. Зовнішній вигляд і внутрішні якості,
риси характеру історичного діяча; 2. Найважливіші напрями його діяльності; 3.Його
внесок в історію; 4. Ваше ставлення до цього діяча.
4. Знайдіть спільні і відмінні риси у розвитку жіночої освіти Наддніпрянщини та
західноукраїнських землях в добу модернізації. Заповніть таблицю «Особливості
розвитку жіночої освіти у Наддніпрянській Україні та західноукраїнських землях».
Критерії для
Початкова освіта Середня освіта Вища освіта
порівняння
Спільні риси
Відмінні риси
209
§ 39 Особливості розвитку культурного
життя. Освіта й наука
 Згадайте, які чинники впливали на розвиток культурного життя у першій половині
ХІХ століття.
 Як вирозумієте значення понять «індустріалізація», «урбанізація»?
Чи пам’ятаєте ви, що під час «Весни народів» у Львівському університеті відкрили
першу українську кафедру — руської словесності? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку доберіть факти, які доводять, що з розвитком вищої
освіти збільшилася досягнення в науковій сфері
1. Особливості розвитку культурного життя

Друга половина ХІХ – початок ХХ століття означені суперечли-
вими процесами в культурному житті українського суспільства. На
розвиток культури негативно впливали територіальна роз’єднаність
українських земель та політика імперських урядів. Позитивним
чинником її розвитку стала діяльність національно свідомої
інтелігенції, яка сприяла поширенню освіти і культурних набутків
серед населення. Значною була роль українських меценатів, які
виділяли кошти на відкриття шкіл, утримання закладів культури,
матеріальну підтримку письменників, художників, композиторів.
Знаним меценатом цього періоду був суддя, дворянин козацько-
старшинського походження Богдан Ханенко.
Важливим здобутком ХІХ століття став національний рух
української інтелігенції – як наддніпрянської, так і західноукраїн-
ської, – який не дозволив імперським кордонам розділити українсь-
кий народ, а навпаки – посприяв об’єднанню і українців, і їхньої
культури від закарпатських долин до басейну Сіверського Донця.
Змінювали українську культуру також економічні та суспільно-
політичні події і явища: індустріалізація, урбанізація, урядові
реформи, формування нової соціальної структури населення. Суттєво
впливали на українське культурне життя західноєвропейські
філософські течії та мистецькі напрямки. В другій половині ХІХ
століття, поряд із романтизмом, поширився реалізм. Митці, які
дотримувалися ідей реалізму, намагались у своїх творах правдиво
відтворювати дійсність в її типових рисах. Модернізм набув
популярності від межі ХІХ і ХХ століть. Модерністи зображували
дійсність як час абсурду і хаосу, особливо цікавилися внутрішніми
переживаннями людини, її світоглядом. Українська культура розви-
валася в руслі західноєвропейських та світових тенденцій.
1. Що позитивно, а що негативно впливало на розвиток української культури?
2. У чому значення національного руху української інтелігенції?
3. Продовжіть речення. Романтизм, реалізм, модернізм — це … .
210
Культура України (середина ХІХ — початок ХХ століття)
1. Відшукайте міста, де були відкриті заклади вищої освіти.
2. Де було відкрито першу в Російській імперії бактеріологічну станцію?
3. Назвіть, які друкарні діяли у Києві та Одесі.
4. У яких містах розвивалося театральне мистецтво?
5. Співставте назви архітектурних споруд та міста їх розташування.
Богдан Ханенко
(1849–1917)
Ім’я (повне). Богдан Іванович Ханенко.

Народження. Народився у родовому маєтку Ханенків — селі
Лотоки на Чернігівщині.
Походження. Із шляхетсько-козацького роду Ханенків. Серед його
предків — гетьман Правобережної України Михайло Ханенко.
Освіта. Навчався у московській гімназії, по її закінченню вступив
на юридичний факультет Московського університету.
211
Особистість і українське національне відродження. Працював суддею спочатку у
Петербурзі, згодом — у Варшаві. У 25-річному віці одружився з Варварою Терещенко,
донькою відомого українського цукрозаводчика. Під час весільної подорожі до Італії
подружжя придбало перші твори до колекції живопису і скульптури. Відтоді Богдан та
Варвара Ханенки почали збирати рідкісні книги та унікальні мистецькі твори. Заснували
Ремісничу школу для дітей, де викладав художник Василь Кричевський. Відкрили у Лондоні
магазин, де продавали твори українських майстрів, які користувалися значним попитом. На
власні кошти Богдан Ханенко ініціював археологічні розкопки, переважно на Київщині.
Сприяв відкриттю Київського художньо-промислового і наукового музею (нині Національ-
ний художній музей). Був активним учасником наукових товариств: Київського товариства
старожитностей і мистецтв, Історичного товариства Нестора Літописця. Очолював
«Товариство цукробурякових і рафінадних заводів братів Терещенків». Протягом 1906–
1912 років представляв у Державній думі інтереси підприємців. Перед смертю склав
заповіт, за яким доручив дружині відкрити у їхньому київському домі музей світового
мистецтва. За дарчою Варвари Ханенко їхню спільну колекція передали Українській
академії наук (нині — Музей Ханенків).
1. Усно сформулюйте результати діяльності Богдана Ханенка.

2. «Музей має бути не лише зібранням раритетів та взірців, але водночас і школою, і
храмом, і священним місцем, куди мусять стікатися всі для вивчення прекрасного і
поклоніння красі — щоб потім, у житті, любити і шанувати красу», — стверджував
меценат. Яке призначення й покликання музеїв вбачав Богдан Ханенко?
2. Потреба українізації системи освіти.

Боротьба за створення українського університету
Освітня реформа 1869 року в Австро-Угорщині запровадила
обов’язкове початкове навчання для дітей віком від 6 до 14 років, яке
найчастіше здійснювали рідною мовою. Освітня реформа 1864 року в
Російській імперії значно розширила мережу закладів початкової
освіти, але лише з російською мовою навчання. Це посилювало
асиміляцію українців. Навчальна література, яку створювали
прихильники імперій, вкладала в учнівські чи студентські голови
інформацію, що сприяла формуванню відданості імперським
інтересам. Оскільки культурні, політичні інтереси українців най-
частіше суперечили імперським, виникла необхідність в українізації
освіти, особливо на українських землях Російської імперії.
Модернізація спричинила зростання потреби в освічених людях.
Вищу освіту давали університети, яких на українських землях було
п’ять: Харківський, Київський, Львівський, Новоросійський, відкри-
тий в Одесі у 1865 році, та Чернівецький, заснований у 1875 році.
Почали працювати вищі навчальні заклади для підготовки
спеціалістів різних галузей промисловості й духовної сфери.
Найбільші – Львівський і Київський політехнічні інститути,
Харківський технологічний та ветеринарний інститути. У Російській
212
імперії навчальних закладів з українською мовою викладання не
було. Натомість у Львівському університеті існувала кафедра
української мови і літератури, а з 1860-х років – дві українські
кафед-ри на факультеті права. У 1894 році була відкрита кафедра
східноєвропейської (фактично української) історії, яку очолив Михай-
ло Грушевський, а в 1900 році – кафедра української літератури під
орудою Кирила Студинського. Кафедру української мови та літерату-
ри у Чернівецькому університеті очолював Степан Смаль-Стоцький.
Рівень письменності серед різних етнічних груп, у % до своєї етнічної групи

Російської імперії (1897) Австро-Угорської імперії (1910)
естонці чехи
100 латиші
100 німці
90 німці 90
80 чóжинці
євр еї 80
70 литовці 70 італійці
60 60
поляêи словенці
50 50
р осіяни поляêи
40 40
30
білор óси 30 óãорці
20 ãр óзини 20
рóмóни
10 óêр аїнці 10
0 вір мени 0 рóсини
татар и сербо-хорвати
1. Порівняйте рівень письменності українців у Російській і Австро-Угорській імперіях.

Де були сприятливіші умови для здобуття освіти?
Актуальним на початку ХХ століття залишалося питання від-

криття українського університету. Вимоги скасувати національні
обмеження у Львівському університеті не дали результатів. Тому
українські студенти відстоювали ідею створення окремого
університету. На хвилі протистояння між українськими та
польськими студентами звичним явищем стали бійки і сутички. У
1910 році дійшло до збройної сутички, в якій загинув український
студент Адам Коцко. Українці почали залишати університет. Після
тривалих переговорів уряд погодився, щоб не пізніше 1916 року
збудувати для українських студентів окремий університет. Однак
цьому завадила війна. Втім, українці Галичини, не чекаючи урядових
213
дій, ще 1881 року заснували «Руське Педагогічне Товариство», яке у
результаті видання спеціальної літератури та створення приватних
навчальних закладів сприяло розвитку національної освіти краю.
1. Чому була необхідність в українізації системи освіти?

2. Які навчальні заклади надавали вищу освіту в Україні?
3. Як завершилася боротьба за створення українського університету у Львові?
3. Наука. Видатні вчені

Українські вчені зробили помітний внесок у розвиток різних
галузей науки. Ілля Мечников і Микола Гамалія відкрили в Одесі
першу в Російській імперії бактеріологічну станцію. У 1908 році Ілля
Мечников отримав Нобелівську премію за вивчення імунної системи.
Мікробіолог Данило Заболотний запропонував ефективні методи
боротьби з чумою та холерою. В Одесі працював всесвітньо відомий
хірург Володимир Філатов, який у 1912 році зробив першу операцію
із пересадки рогівки ока. Фізик Іван Пулюй збудував першу в Європі
електростанцію, що виробляла змінний струм. Відомими науковцями
були: в галузі фізичної хімії – Микола Бекетов; ядерної фізики –
Микола Пильчиков, біології – Олександр Ковалевський, математики
– Олександр Ляпунов. Українець за походженням, авіаконструктор
Ігор Сікорський у 1913 році створив найбільший на той час у світі
літак «Ілля Муромець», який встановив кілька світових рекордів.
Зосереджені в університетах дослідження у сфері гуманітарних
наук відігравали ключову роль у консолідації українського суспіль-
тва. Засновником київської історичної школи був Володимир
Антонович. Його учень, Михайло Грушевський, започаткував львівсь-
ку школу істориків і у багатотомній праці «Історія України-Руси»
обґрунтував ідею спадкоємності української історії від часів Київської
держави. Історію Слобідської України досліджував Дмитро Багалій,
Хмельниччину і мазепинську добу – Степан
Томашівський, козацтво – Дмитро Яворниць-
кий, автор праці «Історія запорозьких козаків» у
3-х томах. Серед учених-істориків успішно пра-
цювала перша жінка – доктор історичних наук
Олександра Єфименко, чия «Історія українського
народу» була опублікована російською мовою у
Петербурзі.
Велике значення для науки і піднесення
національної свідомості мали вихід у світ 4--
томного «Словника української мови» (1907—
Агатангел
1909 pоки), який уклав Борис Грінченко, та
Кримський
214
«Української граматики» за редакцією видатного ученого-мовознавця
і сходознавця Агатангела Кримського. Етнографічні дослідження
проводили Федір Вовк, який вивчав антропологію, Володимир
Гнатюк, котрий із Іваном Франком та Федором Вовком редагував
«Етнографічний збірник» і «Матеріали для української етнології».
1. Назвіть українських науковців та їхні досягнення у природничих науках,

математиці і медицині.
2. Хто з науковців досліджував українську історію?
3. Назвіть українських мовознавців та етнографів.
Ілля Мечников
(1845–1916)
Ім’я (повне). Ілля Ілліч Мечников.
Народження. Народився у селі Іванівка на Харківщині.
Походження. Батько походив із шляхетного українсько-румун-
ського роду Спетару. Українською «спетару» означає «зброєно-
сець», російською його переклали як «мечников». Мати була
донькою єврейського письменника.
Освіта. Харківська гімназія, фізико-математичний факультет
Харківського університету.
Особистість і наука. Викладав у Новоросійському та Петер-
бурзькому університетах. Разом з колегою Миколою Гамалією 1886 році відкрив в Одесі
першу в Російській імперії та другу в світі бактеріологічну станцію. Тут робили щеплення
проти сказу, сибірки та інших вірусів. Досліджував причини холери, черевного тифу,
туберкульозу та способи запобігання їм. Через рік виїхав у Париж, де до кінця життя
працював у лабораторії інституту Луї Пастера. Відкрив явище фагоцитозу — існування в
організмі клітин-захисників, які поглинають та знищують хвороботворні тіла, і на його
основі розробив імунну теорію. За це відкриття був нагороджений у 1908 році
Нобелівською премією. Обраний почесним членом Петербурзької Академії наук. Ім’ям Іллі
Мечникова названо університет в Одесі.
1. Усно сформулюйте результати діяльності Іллі Мечникова.
2. На уроках з яких предметів ви згадували про імунітет? Чи важливо робити
щеплення? Запропонуйте власні висновки.
Іван Пулюй
(1845–1918)
Ім’я (повне). Іван Павлович Пульгуй (від 1881 року — Пулюй).
Народження. Народився у містечку Гримайлові на Тернопільщині.
Походження. Батько був греко-католицьким священиком, готував
до того і свого сина.
Освіта. Сільська школа. Тернопільська класична гімназія.
Теологічний і філософський факультети Віденського університету.
Захистив у Страсбурзькому університеті докторську дисертацію з
фізики.
215
Особистість та наука. Удосконалив нитки розжарювання для освітлювальних ламп.
Винайшов переносну охоронну лампу, яку використовували у шахтах. Запропонував
власну конструкцію телефонної станції. Збудував першу в Європі електростанцію, що
виробляла змінний струм. Раніше від німецького фізика Вільяма Конрада Рентгена відкрив
і пояснив природу радіоактивного випромінювання. Досліджував «холодне свічіння», яке
тепер називають неоновим. 1884 року очолив кафедру фізики Празького політехнічного
інституту (Чехія), де пропрацював усе подальше життя. Був дійсним членом НТШ. Разом з
Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким переклав Біблії українською мовою.
З його ініціативи у Празі створено Українську громаду. Національна академія наук України
щодва роки нагороджує премією імені Івана Пулюя кращих науковців-фізиків країни.
1. Усно сформулюйте результати діяльності Івана Пулюя.

2. Дайте обґрунтовану відповідь. Чи можна стверджувати, що Іван Пулюй був
рушієм науково-технічної революції?

було відкрито Новоросійський університет в Одесі,...
у США було прийнято ХІІІ-ту поправку до Конституції, яка скасувала рабство.

— 1865 рік — відкриття Новоросійського університету в Одесі;
— 1875 рік — відкриття Чернівецького університету.
2. Поясніть значення понять: реалізм, модернізм.
3. Знайдіть спільні і відмінні риси у розвитку освіти Наддніпрянської України та
західноукраїнських земель в добу модернізації.
4. Об’єднайтеся в групи. Скориставшись інтернет-ресурсами, підготуйте лепбук «Українські
вчені, які підняли вітчизняну науку до світового рівня».
216
§ 40 Література. Театральне й музичне
мистецтво
 Згадайте, яке значення творчості Івана Котляревського та Григорія Квітки-
Основ’яненка для розвитку української літератури.
 Як вирозумієте значення понять «реалізм», «модернізм»?
 Чи пам’ятаєте ви, що кобзарі, бандуристи, лірники оберігали культурні традиції
української минувшини? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку дослідіть, які літературні твори були покладені на музику

й виконувалися на театральній сцені. Назвіть їх.
1. Література. Українська преса та видавництва

В українській літературі другої половини ХІХ століття
утвердився реалізм. Цей період означений творчістю Панаса Мирного
(«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), Марка Вовчка («Народні
оповідання»), Івана Нечуя-Левицького («Микола Джеря», «Кайда-
шева сім’я»), Івана Франка («Захар Беркут», «Борислав сміється»).
Модернізм найяскравіше проявився у творах Михайла Коцюбин-
ського («Intermezzo», «Тіні забутих предків»), Лесі Українки, котра
здобула світове визнання як драматург-новатор («Лісова пісня»,
«Бояриня»), Василя Стефаника («Катруся», «Камінний хрест»).
Ольга Кобилянська у новелі «Некультурна», повісті «Земля» відтво-
рила злам у суспільній свідомості, пов’язаний зі зміною становища
жінки. Під гаслами модернізму працював на початку ХХ століття
Іван Франко, свідченням чого є його знакова поема «Мойсей».
Збільшення кількості людей, які вміли читати і писати, та
розвиток української літератури сприяли поширенню видавничої
справи. В Російській імперії через Валуєвський циркуляр і Емський
указ українська книга потерпала від цензурних утисків, але повністю
припинити її друкування уряд не зміг. Виданням підручників для
недільних шкіл, популярних освітніх книг та художньої літератури
займалися Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Олена Пчілка і багато
інших. З 1890-х років почали виникати українські видавництва.
Зокрема, видавництво «Вік» друкувало зібрання творів українських
письменників, випускало серії книг «Українська бібліотека»,
«Сільська бібліотека». Запрацювали нові технічно досконалі друкарні
– Стефана Кульженка у Києві, Єроїма Фесенка в Одесі. Почали
виходити українські періодичні видання, з-поміж яких –
російськомовні часописи «Основа», «Киевская старина» та перші
україномовні газети «Хлібороб», «Рада».
217
Сприятливіші умови для розвитку української друкарської
справи склалися на західноукраїнських землях. Видавничу діяльність
організовували «Просвіти», інші громадські організації, політичні
партії, Греко-Католицька церква. Загалом, наприкінці першого деся-
тиліття ХХ століття тут функціонувало 30 українських видавництв,
тоді як у Наддніпрянщині – 17. Цей період означився також
розквітом тематичної періодики для різних суспільних груп. Серед
інтелігенції був популярним «Літературно-науковий вісник», який
редагував Михайло Грушевський. Для селян розповсюджували
видання, що популяризували і поширювали агротехнічні знання.
1. Назвіть письменників-реалістів та письменників-модерністів.

2. Що друкували українські видавництва та українські друкарні?
3. Хто займався видавничою діяльністю на західноукраїнських землях?
Леся Українка (1871—1913)
Лариса Косач зростала активною дівчинкою. У шість років

навчилася вишивати, а у дев’ять написала свій перший вірш.
Знала багато іноземних мов, грала на фортепіано. На її долю
випала невиліковна на той час хвороба — туберкульоз кісток. З
13 років почала друкуватись у львівському часописі «Зоря». Свої
перші поезії підписала «Леся Українка». Так почала
використовувати цей літературний псевдонім. Іван Франко
висловився: «З часу Шевченкового «Поховайте та вставайте,
кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та
поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини». Тематика творів —
різноманітна. Це й роздуми над призначенням поета: «Не поет, хто забуває про страшні
народні рани, щоб собі на вільні руки золоті надіть кайдани!». І глибока інтимна лірика:
«Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами». І безмежна любов до Вітчизни: «Для
нас у ріднім краю навіть дим Солодкий і коханий…» Це й передчуття великого народного
гніву: «Ще сонячні промені сплять, — Досвітні огні вже горять. То світять їх люди робочі».
1. До якої з наведених у рубриці цитат Лесі

Українки найбільш доречні, на вашу думку,
слова Івана Франка про творчість поетеси?
Уривок з новели
Василя Стефаника
«Камінний хрест»:
Українські переселенці у
«Гостей у Івана повна хата, ґазди і ґаздині. Іван
спродав усе, що мав, бо сини з жінкою наважилися до Канаді. Світлина
Канади, а старий мусив у кінці податися. …То як початку ХХ століття
часом якась …хвиля викарбутить великий камінь із
води і покладе його на беріг, то той камінь стоїть на березі тяжкий і бездушний. …Блимає
218
той камінь, мертвими блисками, і кам'яними очима глядить на живу воду і сумує, що не
гнітить його тягар води, як гнітив від віків. Глядить на воду, як на утрачене щастя. Отак Іван
дивився на людей, як той камінь на воду...»
1. Яке явище суспільного життя змальовують автор у новелі та зображена поруч

світлина? Які емоції передає читачеві твір?
2. Український професійний театр

Тривалий час після Валуєвського указу та Емського циркуляра
забороняли ставити вистави українською мовою. Заборону
порушували окремі поміщицькі театри та приватні гуртки. У Києві за
сприяння Михайла Старицького та Миколи Лисенка театральний
гурток діяв у будинку сім’ї Ліндфорс (Пригадайте, що ви знаєте про
Софію Ліндфорс). На початку 1880-х років заборона на українські
вистави була знята, за винятком Правобережної України.
Провідним осередком театрального життя другої половини
ХІХ століття став Єлисаветград (нині – Кропивницький). У 1882
році тут утворилася професійна театральна трупа «Товариство
українських акторів». Біля її витоків були драматурги й актори, за
якими закріпилось означення «корифеї українського театру». Це –
Марко Кропивницький, очільник трупи, і брати й сестра Тобілевичі,
котрі діяли під різними псевдонімами: Іван Карпенко-Карий, Панас
Саксаганський, Микола Садовський та Марія Садовська-Барілотті.
Згодом до них долучилися найвидатніша українська актриса Марія
Заньковецька, драматург Михайло Старицький. Саме вони створили
класичний репертуар українського театру. До кінця ХІХ століття у
Наддніпрянщині діяло понад 30 мандрівних театрів. Тільки в 1907
році український професійний театр отримав своє перше постійне
приміщення – у Києві, де театральну трупу очолив Микола
Садовський.
На західноукраїнських землях український професійний театр
утворило у 1864 році львівське товариство «Руська бесіда». Першим
його директором, режисером і актором був Омелян Бачинський.
Основу репертуару західноукраїнських театрів становили п’єси Марка
Кропивницького, Михайла Старицького, Івана Карпенка-Карого.
Театральні колективи ставили п’єси Лесі Українки, Івана Франка,
Гната Хоткевича, російських і західноєвропейських класиків.
1. Що впливало на розвиток театру у 1860-1870-х роках?

2. Коли й де утворилася професійна трупа «Товариство українських акторів»?
3. Коли й з чиєї ініціативи на західноукраїнских землях виник професійний театр?
219
Марія Заньковецька
(1854–1934)
Народилася Марія Адасовська у сім’ї збіднілого

дворянина, судді у селі Заньки на Чернігівщині. Як і батько,
мала дуже гарний мелодійний голос, тож часто співали разом
на сімейних концертах. Виступала у хоровому ансамблі,
створеному із селян у родинному маєтку. Марія мріяла стати
професійною співачкою, навіть брала уроки співу у Петербурзь-
кій консерваторії. Але несподівана хвороба (дифтерія) суттєво
вплинула на її голос. Тож порятунком для дівчини стала сцена. З 1876 року грала в
аматорських виставах у Ніжині. 1882 року отримала запрошення Миколи Тобілевича та
Марка Кропивницького вступити до української трупи, сформованої в Єлисаветграді (нині
Кропивницький). Дебютувала у ролі Наталки Полтавки в однойменній виставі. Марко
Кропивницький був до сліз зворушений її грою, він зняв свій перстень і мовив: «Заручаю
тебе, Марусю, зі сценою, тепер мені є для кого писати драми!» Так і носила Марія все
життя ту обручку зі сценою. Вона взяла собі псевдонім, утворений від назви рідного села
Заньки, — Заньковецька. Почались гастролі, переїзди з одного міста в інше і чудова гра
Марії Заньковецької у виставах. У її репертуарі було понад 30 ролей, і кожну з них вона
«проживала» на сцені. Марія була закохана в мистецтво, любов до сцени стала її життям.
1. Костянтин Станіславський писав: «Її гра потрясаючої сили. Талант винятковий,

національний, істинно народний». Як ви думаєте, у чому секрет успіху Марії
Заньковецької?
3. Музичне мистецтво
У музичному мистецтві, як і загалом в українській культурі,
тривало національне відродження. Композитори талановито поєднали
італійський оперний стиль з елементами української народної
творчості, забезпечивши театрам чудове музичне наповнення.
Першопрохідцями у цій сфері були Семен Гулак-Артемовський, автор
першої української опери «Запорожець за Дунаєм» (1862 рік),
Анатоль Вахнянин, автор опери «Купало» (1892 рік), першої на
західноукраїнських землях.
Основоположником української національної класичної музики
став Микола Лисенко, якого називають Шевченком у музиці. Він
поклав на ноти понад 80 творів великого Кобзаря. Написав солоспіви
та дуети до поезій Івана Франка й Лесі Українки. Щедро оздобив
народними піснями опери «Енеїда», «Різдвяна ніч». Першим написав
дитячі опери: «Коза-Дереза», «Пан Коцький», «Зима і Весна». У 1904
році він заснував першу в Україні музично-драматичну школу.
Микола Леонтович створив музичні композиції на основі народного
фольклору «Дударик», «Козака несуть», хорові поеми та опери.
Світову славу композитору приніс «Щедрик» – музична обробка
української пісні, яку виконують під час різдвяних свят. Пісня стала
220
популярною у США та Європі під назвою «колядка дзвонів» (Carol of
the Bells) з 1936 року. Саме тоді американець українського похо-
дження Петро Вільговський, котрий працював для радіо NBC, ство-
рив англійську версію слів до «Щедрика». Михайло Вербицький
написав музику до слів Павла Чубинського «Ще не вмерла
України…». Нині – це Державний гімн України. Перше виконання
твору як гімну відбулося 10 березня 1865 року у Перемишлі як зак-
лючний номер у концерті, присвяченому Тарасові Шевченку.
Вершин світового вокального мистецтва сягнула уродженка
Тернопільщини, вихованка Львівської консерваторії Соломія
Крушельницька. Володіючи винятковими природними вокальними
даними й сценічними здібностями, вона виступала на сценах провід-
них театрів світу – у Львові, Відні, Кракові, Парижі, Римі, виконав-
ши партії у більш як 60 операх. Світової слави сягнули українські
оперні співаки Олександр Мишуга та Модест Менцинський.
1. Що об’єднує опери «Запорожець за Дунаєм» та «Купало»?

2. Який внесок Миколи Лисенка, Михайла Вербицького, Миколи Леонтовича у
розвиток української музики?
3. Продовжіть речення. Відомими оперними співаками були … .
Микола Лисенко
(1842–1912)
Ім’я (повне). Микола Віталійович Лисенко.

Народження. Народився в селі Гриньки на Полтавщині.
Походження. Батько (військовий, полковник) — із старовинного
козацько-старшинського роду. Мати розмовляла з Миколкою
лише французькою, розвивала у хлопчика музичні здібності — так
вона хотіла виховати справжнього аристократа. Любов до
української пісні та мови прищепили йому двоюрідні дідусь і
бабуся, які володіли Гриньками.
Освіта. Приватні пансіони Києва. Приватні уроки гри на
фортепіано. Друга Харківська гімназія. Природничий факультет Харківського, а згодом —
Київського університету. Консерваторії у містах Лейпциг (Німеччина), Петербурзі.
Особистість та культурне життя. Під час навчання у Київському університеті
познайомився з Павлом Чубинським. Відтоді захопився збиранням народних пісень. У
Петербурзі організував кілька концертів, де звучала українська музика. У Лейпцигу Микола
Лисенко вперше зробив обробку пісень для фортепіано. Створив кілька хорових
колективів, заснував у Києві музичну школу. Автор опер «Утоплена», «Наталка Полтавка».
Писав оперети, музично-театральні, хорові й камерно-вокальні твори,останні переважно на
твори Тараса Шевченка. Уперше видав нотні тексти дум. Здійснив музичну обробку понад
500 народних пісень. Був активним учасником київської Старої Громади, Південно-
Західного відділу Російського географічного товариства. Брав участь у ювілейних заходах,
присвячених Івану Котляревському і Тарасу Шевченку.
1. Усно сформулюйте результати діяльності Миколи Лисенка.
221
2. Миколу Лисенка деякі дослідники називають «Тарасом Шевченком у музиці».
На основі тексту рубрики доведіть або спростуйте це
твердження.
Соломія Крушельницька
(1872—1952)
Уродженка села Білявинці на Тернопільщині, яка здобула

світове визнання. 1893 року дебютувала у Львівському оперному
театрі. Навчалася оперного співу в італійських маестро, а її
партнерами на сцені були славетні Енріко Карузо і Тітто Руффо.
Дивовижне сопрано Соломії підкорило оперні сцени Європи й
Америки. Але не судилося збутися мрії співачки: царський уряд заборонив їй виступати у
Києві. Її називали «незабутньою Аїдою», «єдиною в світі Джокондою», «найчарівнішою Чіо-
Чіо-Сан», «ідеальною Брунгільдою». Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував
талановитій співачці свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй».
1. Соломія Крушельницька якось зазначила: «Життя оперної артистки трохи нагадує

режим атлетів: дисципліна в усьому — строгий розклад годин, поміркована їжа,
заборона давати волю своїм забаганкам». Завдяки чому співачка досягла вершин
світової слави?

Петро Гулак-Артемовський дописав оперу «Запорожець за Дунаєм»,…
в Пруссії прем’єр-міністром призначили Отто фон Бісмарка, який поставив
за мету «об’єднати Німеччину залізом і кров’ю».

1. Прослухайте гімн України у виконанні Олександра Пономарьова, Олега
Винника та Михайла Хоми (Дзідзьо). Чиє виконання вам найбільш імпонує?
Чому?
2. Поясніть значення понять: реалізм, модернізм, корифеї українського театру.
3. Заповніть таблицю «Українська культура у другій половині ХІХ – на початку ХХ сто-
ліття».
Галузь
Персони української культури Здобутки/назви творів
культури
Література
Театр
Музика
4. Об’єднайтеся у три групи і підготуйте лепбуки «Життя як боротьба» про життєвий і

творчий шлях Лесі Українки, Марії Заньковецької та Соломії Крушельницької.
222
§ 41 Живопис. Архітектура.
Міський та сільський простір
 Згадайте, у чому особливість романтизму і класицизму як мистецьких напрямків.
 Як вирозумієте значення понять «регулярна забудова», «монументальна
скульптура»?
 Чи пам’ятаєте ви, що наприкінці XVIII — першій половині ХІХ століття окрасою міст були
палацаво-паркові ансамблі та декоративно-пейзажні парки? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку з’ясуйте, які нові течії виникли у мистецтві та визначте
їхні особливості.
1. Українська романтична і реалістична школа

живопису. Модерн у малярстві. Скульптура
У живописі середини ХІХ століття продовжував зберігати свої
позиції романтизм. Представником романтичної лінії у малярстві був
Іван Айвазовський, який створив всесвітньо відоме полотно
«Дев’ятий вал». Упродовж останніх десятиліть ХІХ – початку ХХ
століття розвивалися два провідних стилі епохи – реалізм і модерн.
Типовим для художників-реалістів було зображення буденного життя,
побуту народу. З-поміж жанрів переважали пейзаж та портрет.
Сільський побут, пейзаж, звичаї провінції відображені у художніх
полотнах Архипа Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі»; Миколи
Пимоненка «Святочне ворожіння»; Кирияка Костанді «В люди».
Серію пейзажів створив Іван Труш, зокрема «Дніпро біля Києва».
Художник написав також галерею портретів сучасників – відомих
діячів української культури. Майстер історичних та побутових
сюжетів – Ілля Рєпін – є автором картини «Запорожці пишуть
листа турецькому султанові».
Картина Картина Картина Івана Картина

Миколи Киріяка Труша Олександра Му-
Пимоненка Костанді «Портрет Лесі рашка «Дівчина
«Святочне «В люди». Українки». в червоному
ворожіння. 1888 1885 рік 1900 рік капелюсі».
рік 1902—1903 роки
223
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. поширився модерн. Поєд-
нання естетики модерну з національними живописними традиціями
започаткувало український стиль у живописі модерну. Він був
властивий творчій манері художника Федора Кричевського
(«Наречена»). У творчості Сергія Васильківського пейзажний
живопис органічно поєднувався з історичними сюжетами доби
козацтва, зокрема у картині «Козаки в степу», або з побутовими
сюжетами, як у картині «Чумацький Ромоданівський шлях».
Картина Івана Ай- Картина Івана Карттина Архипа

вазовського «Дев’я- Труша «Дніпро біля Куїнджі «Місячна ніч
тий вал». 1850 рік Києва. 1910 рік на Дніпрі». 1880 рік
Картина Іллі Рєпіна Картина

«Запорожці пишуть листа Федора Кричевського
турецькому султанові». «Наречена». 1910 рік
1880—1891 роки
Картина Степана Картина Степана

Васильківськог Чумацький Васильківського «Козаки в
Ромоданівський шлях. степу». 1890 рік
224
Реалістичний напрямок переважав у
скульптурі. Монументальна скульптура
набувала громадського звучання. У різних
містах на громадські кошти споруджували
пам’ятники відомим історичним діячам,
поетам, прозаїкам. Встановлений 1888
року на Софійському майдані у Києві,
пам’ятник Богданові Хмельницькому
Михайла Микешина став одним із
символів міста. Засновником української Пам’ятник Богданові
жанрової скульптури був Леонід Позен, Хмельницькому в Києві.
автор скульптурних композицій «Скіф», Михайло Микешин,
«Переселенці». 1888 рік
Скульптура Леоніда Скульптура Леоніда Позена

Позена «Скіф». «Переселенці». 1884 рік
1889—1890 роки
1. Які жанри переважали у реалістичному живописі?

2. Наведіть приклади творів модернізму в мистецтва.
3. Назвіть приклади монументальної і жанрової скульптури.
2. Стилізація та модерн в архітектурі

У другій половині ХІХ – на
початку ХХ століття будівництво
охопило усі великі міста, набуваючи
в кожному з них особливих рис.
Почався розквіт еклектики (з
давньогрецької – свобода вибору) як
провідного напрямку в оздобленні
будинків. У архітектурі – це
свобода використання різних архі-
тектурних стилів і декору, які Одеський оперний театр,
склалися ще раніше в будівельній 1883—1887 роки
225
практиці. Вважалося, що головну роль відіграє раціональне
планування, а вибір стилів оформлення залежить від призначення
будівлі й смаків замовника. У цей час були споруджені Одеський
оперний театр, Львівський оперний театр, резиденція православних
митрополитів у Чернівцях (нині – Чернівецький університет). У
Києві працював архітектор Олександр Беретті, за участю якого
збудовано Володимирський собор.
Львівський Резиденція Володимирський

оперний театр, митрополитів у собор у Києві,
1897—1900 роки Чернівцях, 1862—1896 роки
1864—1873 роки
В останні десятиліття ХІХ – на початку ХХ століття утвердився
новий стиль – модерн. Його прихильники створювали нові
архітектурні форми будинків, як єдиний художній образ, викори-
стовували залізобетонні та інші будівельні матеріали. Українські
архітектори-модерністи прагнули поєднати новітні технології з
народними традиціями. Утвердження модерну збіглося з добою
індустріалізації, тому масштабни м стало будівництво приміщень
індустріального і громадського призначення – банків, бірж, театрів,
клубів, народних будинків, пасажів, ринків, прибуткових будинків.
Яскравими зразками українського
архітектурного модерну є «Будинок з
химерами» у Києві архітектора Вла-
дислава Городецького, будинок Полтав-
ського губернського земства, спорудже-
ний за проєктом Василя Кричевського.
Взірцем раціоналістичного модерну став
Бессарабський ринок у Києві – пер-
ший критий ринок в Україні. На захід-
ноукраїнських землях поєднання еле-
ментів модерну і народної архітектури «Будинок з химерами»
втілив Іван Левинський у будівлі стра-
у Києві, 1901—1903 роки
хової компанії «Дністер» у Львові.
226
Будинок Полтавського губернського Бессарабський ринок,
земства, 1903—1908 роки 1910—1912 роки
1. Які будівлі були споруджені в Україні в період поширення еклектики?

2. У чому особливості модерну в архітектурі?
3. Назвіть будівлі — зразки українського архітектурного модерну.
3. Зміни у міському та сільському просторі

Упродовж другої половини ХІХ століття міста стрімко збіль-
шувалися за рахунок приєднання до своїх територій передмість, сіл і
хуторів, що спричинило зміни в їхньому плануванні. Навколо старих
центрів, сформованих відповідно до вимог класицизму, поставали нові
райони, які забудовували нерівномірно та примхливо, створюючи мо-
заїку вулиць і провулків. Промислові центри обростали підпри-
ємствами, що й були індустріальною межею міста.
На прилеглих до центра майданах, вулицях і проспектах
будували громадські споруди. Навколо залізничних вокзалів зводили
готельні комплекси. Біржі, банки та кредитні установи утворювали
діловий центр міста, магазини й пасажі – криті галереї з
крамницями по обидва боки проходу – торговельний центр. Базарні
площі поступово замінювалися критими ринками. У великих містах
діяли електричне освітлення вулиць, дороги з твердим покриттям,
водогони і каналізація, громадський транспорт.
Зміни в невеликих містах та сільській окрузі були менш
значними. Зростання чисельності заможних селян спричинило
розбудову приватного житла – переважали трикамерні хати (хата,
сіни, комора). Окремі селяни почали будувати житла із цегли,
покриваючи їх бляхою або черепицею. У селищах при заводах
зводили для колективного проживання робітників бараки. За
можливості робітники будували землянки або хати-мазанки.
1. Чим були зумовлені зміни у міському просторі?
2. Як оновлювали архітектуру центра міста?
3. Які зміни відбулися у спорудженні приватного житла?
227
у Києві було добудовано «Будинок з химерами», …
біля містечка Кітті-Хок (США) Орвіл Райт здійснив перший у світі політ на
аероплані «Флайер–1». Дальність польоту становила 37 метрів, а тривалість
— 12 секунд.

1. Запам’ятайте архітектурні споруди та їхні назви.
2. Поясніть значення понять: реалізм, модерн, еклектика.
3. Оберіть серед зображених у параграфі картин ту, яка вам найбільше
сподобалася. Охарактеризуйте її за алгоритмом: автор, назва картини, рік написання,
хто (що) зображений на картині. Обґрунтуйте свій вибір.
4. За допомогою схеми і методу «Прес» доведіть, що українське мистецтво ХІХ — початку
ХХ століття було полікультурним. Доповніть схему переліком митців-українців та їхніх
робіт.
Архип Куїнджі, Ілля Рєпін, слобожанин із

А
маріупольський російським корінням
грек А) Українка
Б) Українка
біля тину
Б В) Вечорниці
А) Море. Крим
Б) Дніпро вранці А Б
В) Українська ніч
В А
Б В
Б Іван Айвазовсьêий,
Б В
вірменин із Феодосії
А) Єврейська гімназія
у Черкасах
Б) Караїмська кенаса у Києві
В) Римо-католицький собор
Св. Миколая у Києві
А) Чумаки в Малоросії Іван Айвазовський,
Б) Під час жнив в Україні Владислав Городецький,
вірменин із Феодосії
В) Весілля в Україні поляк із Поділля
228
§ 42 Побут і дозвілля українців. Опіка над
здоров’ям
 Згадайте, в якому соціальному середовищі зберігалися давні українські звичаї і
традиції.
 Як вирозумієте значення поняття «урбанізація»?
 Чи пам’ятаєте ви, що упродовж ХІХ століття змінилася соціальна структура
населення? Що вам про це відомо?
Упродовж уроку дослідіть, що з повсякденного життя і дозвілля українців

залишається незмінним й донині.
1. Повсякденне життя
Селянські сім’ї переважно були багатодітними, складалися з
декількох поколінь. Відтак повага до старших й авторитет батьків
вважалися беззаперечними. Дітей навчали жити дружньо, спільно
працювати й відпочивати. За традицією головою сім’ї був чоловік. Він
отримував прибутки від сільськогосподарського виробництва і по-
вертав їх на потреби всього господарства. Прибуток жінки складали
гроші, виручені за яйця, кури, сало, масло і полотно. Ці кошти йшли
на купівлю стрічок, мила, гасу (для освітлення гасовими лампами)
тощо. Основним заняттям чоловіка і синів було землеробство, а жінки
і дочок – хатня робота. Велику увагу надавали трудовому
вихованню, дітей змалку залучали до фізичної праці. У 5-6 років
хлопчики і дівчатка пасли гусей, а від 7—10 років – худобу. Різниця
в трудовому вихованні хлопчиків і дівчаток простежується після семи
років. Семирічна дівчинка допомагала мамі порядкувати в хаті. У 8-9
років навчалася прясти, вишивати, а в 10 років – ткати. Восьми-
річний хлопець випасав коней, з 11 років допомагав батьку ходити за
плугом, у 15 років умів рубати дрова й косити. У лісі діти збирали
гриби й ягоди як для потреб сім’ї, так і на продаж. Школу
відвідували переважно взимку, оскільки в інші пори року було багато
роботи. Рідні вчили дітей молитися й читати Святе Письмо.
Після отримання особистої свободи окремі селяни, насамперед
мало- та безземельні, переїжджали у місто в пошуках роботи. З
розвитком фабрично-заводського виробництва виникли робітничі
селища. Поширеними типами жител були землянки, мазанки,
казарми. Землянки – напівукопані в землю оселі, з одним-двома
віконцями, а зсередини обмазані глиною. Мазанки – будинки,
сплетені з хмизу, обмазаного з обох боків саманом (сумішшю глини і
подрібненої соломи або кінського кізяку), які мали сіни і кімнату.
Щоб заробити гроші на власне житло, робітникам доводилося важко
229
працювати десятиліттями. Тому власники підприємств будували для
своїх робітничих сімей казарми – колективні робітничі житла із са-
ману, дерева або вапняку обладнані дво- або триярусними нарами для
відпочинку. У містах і робітничих селищах було багато між-
національних шлюбів. При цьому більшого авторитету в родині набу-
вала жінка. Вона вела домашнє господарство, розпоряджалася
заробітком чоловіка, виховувала дітей і, найчастіше, також працюва-
ла, бо прогодувати сім’ю тільки на платню чоловіка було важко.
Реконструкція сільських будинків

кінця ХІХ—початку ХХ ст.
з різних регіонів України:
№ 1 — Полісся; № 2 — Гуцульщина;
№ 3 — Південь України.
Матеріали Інтернет‐ресурсу
«HL лабораторія Єлєни Ліходєд»
1. Розгляньте реконструкції сільських будинків. Знайдіть три спільні й три відмінні

ознаки у кожній оселі.
2. Складіть розповідь з 6-8 речень про особливості побуту селян.
3. За допомогою інтернет-ресурсів з’ясуйте, чому українські хати-мазанки вважають
екологічно чистим і безпечним житло
Банкіри, власники фабрик і заводів, торгових фірм, а також

державні чиновники високого рангу мали великі статки. Свій статус у
суспільстві підкреслювали модними новинками. Відтак, одяг вони
шили виключно на замовлення у знаних кравців, купували ювелірні
прикраси у кращих майстрів, а парфуми – в елітних крамницях.
Обов’язковим аксесуаром у чоловіків був кишеньковий годинник, а у
жінок – парасолька та сумочка. Якщо у другій половині ХІХ
століття їздили на велосипедах, то у ХХ столітті вже пересіли в
особисті автомобілі. Оселі знаті були великими й просторами,
складалися із численних кімнат, могли мати декілька поверхів.
Освітлювалися електрикою, до них був підведений телефонний
зв’язок. Обов’язковим предметом інтер’єру було фортепіано чи
піаніно, з’являється грамофон, на якому слухали музичні платівки.
230
Високо цінувалося знання кількох іноземних мов. У ХІХ столітті
модним було спілкуватися французькою. Набуття освіти, особливо
вищої, ставало для багатьох самоціллю. Чимало українських
підприємців, які були вихідцями із селянських родин, не забували
про родове й національне коріння, тож багато коштів виділяли на
благодійність: відкриття шкіл, театрів, видання української преси та
книг українською мовою. У таких родинах жінки також були
освіченими, брали участь у жіночому русі.
1. Доберіть факти, які підтверджують прислів’я «Аби руки і охота, буде зроблена
робота».
2. Чим відрізнялися умови життя робітників від селян?
3. Які особливості побуту буржуазії і чиновників?
Василь Симиренко
(1835–1915)
Ім’я (повне). Василь Федорович Симиренко.

Народження. Народився у селі Мліїв на Черкащині.
Походження. Батьки походили з давнього козацького роду, але в
силу історичних обставин потрапили в кріпацтво. Завдяки
наполегливій праці Федір Симиренко викупився з кріпацтва.
Разом з братами Яхненками став підприємцем-цукрозаводчиком.
Освіта. Навчався у Москві й Петербурзі, а фах інженера-
технолога здобув у Паризькій вищій політехнічній школі. Крім професійних знань та вмінь,
вдосконалив знання французької і німецької мови.
Особистість і українське національне відродження. Після повернення з Парижа
продовжив справу батька-цукрозаводчика. Відкрив власний цукровий завод у Сидорівці
поблизу Канева. Тут же за власним проектом збудував будинок, заклав дендрарій і
плодовий сад. Запатентував винаходи, які значно спрощували виробництво цукру й
робили його більш продуктивним. Розробив авторський рецепт пастили та мармеладу, які
користувалися популярністю в Україні й за кордоном. При цукровому заводі у Сидорівці
організував аматорську трупу, до якої входили Михайло Старицький й Марія Заньковецька.
Задля підвищення культурно-освітнього рівня селян відкрив ремісничу й
сільськогосподарську школи, де навчання велося українською мовою. Виділяв кошти на
видання української преси й друк українських книг. За його фінансової допомоги Наукове
товариство імені Тараса Шевенка отримало нове приміщення у Львові. Опікувався
«Товариством допомоги культурі і науці» й «Науковим товариством». Матеріально
підтримував українських письменників, етнографів, науковців, розвивав друкарську справу.
Загалом упродовж сорока років він виділяв десяту частину своїх прибутків на розвиток
освіти й науки. Після смерті чоловіка Софія Симиренко продовжувала щедро фінансувати
усі культурні й освітні почини, на що було витрачено близько 10 мільйонів карбованців.
1. Усно сформулюйте результати діяльності Василя Симиренка.

2. Сучасники називали Василя Симиренка «Великий Хорс». За допомогою
інтернет-ресурсів дослідіть, що означало це ім’я.
231
2. Дозвілля й розваги
Центрами громадського життя у
селі залишалися церква й корчма
(детальніше на с. 98). Сільська
молодь збиралася на вулицю й
вечорниці. Вулиця як форма
дозвілля починалася напровесні та
завершувалася восени з останніми
польовими роботами. Дівчата у
неділю, а інколи й в суботу,
Картина Іллі Рєпіна
обирали якесь затишне місце –
«Вечорниці»1881 рік
коло ставка, річки чи на вигоні,
1. Поміркуйте. Чи є ця картина щоб поспівати та пожартувати з
історичним джерелом?
хлопцями. Натомість на вечорниці
збиралися довгими осінніми й зимовими вечорами. Для цього
винаймали хату в складчину та замовляли музикантів. Збиралися
продуктами, рідше – грошима. На вечорницях дівчати пряли,
вишивали, дерли пір’я, лущили квасолю чи вибирали кукурудзу.
Колективна робота завершувалася
спільною вечерею, танцями й
співами. На Галичині, Буковині,
Закарпатті на вечорниці приходили
також й одружені чоловіки й жінки.
Почесними гостями були старші
люди, які зажили слави гарних
оповідачів. А ось брат з сестрою чи
старший брат з меншим разом на
вечорниці не ходили. Можливо, саме Миколаївський парк у Києві
тому молодь в селі об’єднувалася в (нині парк імені Тараса
декілька гуртів, кожен з яких Шевченка). Листівка
винаймав окрему хату. Вечорниці початку ХХ століття
різнилася назвами у регіонах:
забава, толока, досвітки, оденки, посиденьки, бесідки тощо.
На розвагах містян суттєво позначилися європейські впливи.
Жителі міста, які працювали, мали вихідний. Тоді усією сім’єю йшли
до церкви, прогулювалися у міському сквері, де можна було знайти
розваги на будь-який смак, вік і гаманець. Хоча вхід у парк був плат-
ним, але, заплативши певну суму, можна було гарно провести день на
свіжому повітрі і розважитися. Популярними також були народні
забави, які влаштовували підприємці. На майдані грав духовий
оркестр, люди танцювали, каталися на каруселях, з цікавістю
232
спостерігали за виступами акробатів, брали участь у лотереї. Тут же
можна було придбати й поласувати солодощами, лимонадом,
медівниками. Було гамірно й весело. Увечері площу освітлювали
фейерверками. Найпопулярнішою грою була орлянка (орел чи
решка): хто вгадав, на яку сторону впала монета – той її і забирав.
Заможні містяни відвідували цукерні й кав’ярні. Ходили у театр,
оперу, кіно, а цирк вважали розвагою для бідних. Вечори проводили
в салонах. Тут ділилися останніми новинами, слухали музику,
танцювали, грали у настільні ігри, насамперед в карти. На іподромі
відбувалися перегони, тож чимало охочих робили ставки, програючи
цілі маєтки. Якщо у місті чи поблизу були річка або озеро, то влітку
тут плавали на човнах. Взимку у місті заливали спеціальні
майданчики для ковзанів. Модною традицією заможних людей стало
«їздити на води», тобто відвідувати курорти мінеральних вод та
термальних джерел. Їздили у Трускавець, Миргород, Моршин, а
також відпочивали закордоном, зокрема у Чехії, Франції, Німеччині.
Курорти виконували не тільки оздоровчу функцію, а й були своє-
рідними клубами знайомств аристократичних родин.
1. Як проводила дозвілля сільська молодь?

2. Де, за звичай, відпочивали у вихідний день мешканці міста?
3. Які особливості дозвілля заможних містян?
3. Опіка над здоров’ям і медичні служби

У Наддніпрянській Україні більшість лікарень та амбулаторій
зосереджувалися у містах. Селяни могли звернутися до земських
лікарень, але їх було небагато. Медичні послуги тут надавали лікар,
акушерка й фельдшер. Працювали окремі фельдшерські й акушерські
пункти. На базі медичних факультетів Харківського, Київського,
Одеського університетів діяли висококваліфіковані платні клініки. На
західноукраїнських землях медичну допомогу надавали переважно у
містах, найчастіше приватні лікарі й на платній основі. За кошти
місцевих органів влади чи благодійних установ відкривали
спеціалізовані лікарні та шпиталі для бідних. Певну роботу щодо
охорони здоров’я серед українців здійснювали окремі лікарі-
ентузіасти, зокрема Євген Озаркевич, якого називають організатором
українських лікарів. У 1910 році він заснував Руське Лікарське
Товариство у Львові та розпочав видавництво першого медичного
місячника українською мовою «Здоров’я». Медичну допомогу
українському населенню надавали благодійні товариства, зокрема
Червоний Хрест та Ліга боротьби з туберкульозом.
Поруч з традиційною медициною розвивалася народна, яка поєд-
нувала медичні знання, лікувально-профілактичні заходи та навколо-
233
медичні вірування. Лікуванням займалася знахарі, цілителі, косто-
прави, а пологи приймали бабки-повитухи. Усі вони добре зналися на
лікувальних травах й передавали ці знання з покоління в покоління.
Ще з XVIII століття поширилося застосування п’явок і крово-
пускання, оскільки вважали, що причиною багатьох хвороб є «нечис-
та» кров. Існували й інші форми надання медичних послуг. Влада не
схвалювала такі методи лікування, але викорінити не змогла.
Тим не менше, рівень захворюваності і смертності серед українців
був одним з найвищих в світі. Це було зумовлено низьким рівням
життя населення, поганим харчуванням, недотриманням санітарно-
гігієнічних правил. Поширювалися епідемії дизентерії, скарлатини,
висипного тифу, дифтерії, холери. У низці міст через антисанітарне
становище черевний тиф не проходив. Часто хворіли на венеричні
хвороби. У 1890-х pоках смертність складала 350 людей на 10 тисяч
населення. Особливо високим цей показник був серед дітей: у 1910
році на першому році життя вмирало 25% дітей. Щоб боротися зі
спалахами епідемій, запроваджували обов’язкові щеплення, зокрема
проти віспи. З громадської ініціативи у Наддніпрянщині було
створено систему станцій для щеплення проти сказу.
1. Де українці могли отримати медичну допомогу й лікування?
2. Які особливості народної медицини?
3. Чому рівень смертності серед українців був високим? Як боролося зі спалахами
епідемій?
у Львові Євген Озаркевич заснував Руське Лікарське Товариство,
у Парижі (Франція) баронеса Раймонда де Ларош отримала посвідчення
пілота. Так вона офіційно стала першою у світі жінкою-льотчицею.

1. Наведіть цитати з параграфу про те, як змінилося / не змінилося життя
людей під впливом модернізації.
2. Поясніть значення понять: землянка, мазанка, казарма.
3. На основі прикладів із сьогодення за допомогою методу «Прес» доведіть думку:
«Щеплення рятують життя» .
4. Уявіть, що ви працюєте журналістом / журналісткою у редакції газети, що видавалася на
початку ХХ століття. На основі змісту параграфа підготуйте невеличку статтю-новину.
Пам’ятайте: будь-яка новина будується за чіткою і стандартною схемою: заголовок;
вступ; текст. Зміст новини повинен відповідати на п'ять запитань: хто, що, де, коли,
чому і як зробив; та містити цитату, яка підкріплює заголовок або вступ. Структура
новини має вигляд перевернутої піраміди: ви розповідаєте про найважливіший факт чи
подію й потім переходите до деталей. Серед основних правил написання новин:
лаконічність і прості речення, прямий порядок слів (підмет, потім присудок), активні
дієслова, чітка структура, сукупність фактів, відсутність емоційного забарвлення та
особистого ставлення.
234
§ 43 Наш край у другій половині ХІХ –
початку ХХ століття
Практична робота №7
Мета. Дослідити специфіку соціального поступу населення краю;
з’ясувати, які історичні події, явища і процеси відбувалися на його
території; дізнатись, які мистецькі пам’ятки є в рідному селі/місті,
які земляки збагатили національну та світову культуру; змоделювати
повсякденне життя мешканців краю в минулому.
Завдання 1. Для підготовки проекту об’єднайтеся в групи за інте-
ресами: «Політики», «Економісти», «Мистецтвознавці», «Етнографи».
Завдання 2. Виконайте завдання в групах.
«Політики» 1. Дослідіть, чи існувало ваше село/місто у
відповідному часі. До якої держави воно належало? Які у ньому діяли
органи управління? Чи пов’язане воно з битвами, повстаннями того
часу? З якими саме? 2. Складіть історичну довідку «Моє село/місто і
мої земляки у … ст.». 3. Доповніть довідку історичною картою свого
регіону в цей час. Позначте на ній свій населений пункт. Вам стануть
у нагоді карти підручника з відповідного розділу.
«Економісти» 1. Дослідіть, на які соціальні верстви поділялося
населення вашого краю у відповідному часі. Представники яких
національностей тут жили? 2. З’ясуйте, які ремесла, промисли
розвивались у вашому краї. Які знаряддя праці були поширені? Чи
відбувались ярмарки? Якщо так, то чим тут торгували? 3. Підготуйте
буклет «Соціально-економічний розвиток нашого села/міста».
«Мистецтвознавці» 1. Дослідіть, чи є у селі/місті пам’ятки
архітектури відповідного часу. Які саме? Чи збереглись інші
мистецькі пам’ятки того часу (ікони, картини, музичні інструменти
тощо)? Де вони зберігаються? 2. Дізнайтеся, де можна було здобути
освіту. Чи усі мали право навчатися? 3. Підготуйте плакат «Культура
рідного краю та її творці».
«Етнографи» 1. Дослідіть, як виглядало житло мешканців села/
міста у відповідному часі. Чим харчувалися в будні й на свята? Яким
був посуд? Як виглядало тогочасне вбрання? На яких сімейних ці-
нностях виховували дітей? Якою була роль жінки у сім’ї та суспіль-
стві? 2. Підготуйте віртуальну екскурсію «Українська родина».
Джерела інформації: бібліотека, Інтернет-ресурси, місцевий крає-
знавчий музей, вулиці вашого села/міста (зверніть увагу на назви
вулиць. Чи пов’язані вони з діячами або подіями того часу?
Спостереження запишіть), ваші учителі історії.
Завдання 3. Виконайте презентацію своїх проектів перед учнями
класу.
235
«Повсякденне життя та культура України
в середині ХІХ — на початку століття»
Вітаю! Ми разом успішно опра-
цювали останній розділ підручника й
наша історична мандрівка завершує-
ться. Щоб краще систематизувати
матеріал, давайте разом виконаємо ціка-
ві завдання, які стосуються розвитку
української культури та особливостей
повсякденного життя українців в
середині ХІХ – початку ХХ століття.

тями.
2. Розставте події в хронологічній послідовності, складіть хроно-

логічну таблицю.
1) обрання Андрея Шептицького митрополитом Греко-католицької
церкви;
2) утворення Наукового товариства імені Шевченка;
3) відкриття університету в Одесі;
4) заснування університету у Чернівцях;
5) відкриття перших Вищих жіночих курсів у Києві.

А Державний Гімн, Михайло Вербицький, Павло Чубинський, опера.
Б Корифеї, Єлисаветград, 1882 рік, стаціонарний театр.
В Меценат, композитор, митрополит, Андрей Шептицький.
Г Михайло Микешин, Львів, пам’ятник, Богдан Хмельницький.

А Локалізуйте центри університетської освіти в Україні. Чи
відповідала така кількість університетів освітнім запитам
українського суспільства? Відповідь обґрунтуйте.
236
Б Знайдіть місто, де виникла перша в Російській імперії та друга у
світі бактеріологічна станція. Які перспективи це відкривало для
розвитку української науки?
В З’ясуйте, де в Україні: 1) з’явилася перша професійна трупа –
Товариство українських акторів; 2) діяли оперні театри; 2) відкри-
ли перший стаціонарний театр. Яким був їхній репертуар? Про що
це свідчить?
Г Користуючись картою, назвіть розташування Резиденції православ-
них митрополитів, Володимирського собору, Будинку з химерами,
будівлі страхової компанії «Дністер». Яке призначення кожної з
цих будівель?
5. Розподіліть представлених діячів культури серед трьох номінацій

«Література», «Наука», «Мистецтво» та заповніть відповідну
таблицю: Василь Стефаник, Володимир Філатов, Іван Труш, Леся
Українка, Іван Пулюй, Микола Садовський, Олександра Єфименко,
Ігор Сікорський, Владислав Городецький, Ольга Кобилянська,
Агатангел Кримський, Марія Заньковецька, Микола Леонтович,
Ілля Мечников, Микола Лисенко.
Література Наука Мистецтво
6. Складіть тези розповіді про позитивне значення меценатства для

розвитку української культури.
7. Пригадайте особливості розвитку освіти, науки й театру. Чи

згідні ви з твердженням, що піднесення культури спричинило
піднесення українського руху? Відповідь обґрунтуйте.
8. Поміркуйте, які фактори вплинули на зміну становища жінки в

українському суспільстві в окреслений період. Охарактеризуйте,
зміни за алгоритмом: а) жінка у сім’ї; б) освіта для жінок;
в) жінки-науковці; г) жінки—мисткині; д) права жінок.
237
§ 44 Узагальнення та систематизація.
Тема. Українські землі в добу модернізації і національного відродження.

Мета. Виконавши завдання, узагальнити та систематизувати знання про
розвиток суспільно-політичних рухів, промисловості, сільського
господарства, культури, соціальної сфери українських земель у добу
модернізації і національного відродження.
Завдання
Об’єднайтеся в групи. За вибором або за вказівкою учителя виконайте
завдання за одним із напрямків: промисловість, сільське
господарство, культура, соціальна сфера, суспільно-політичний рух,
українські землі у міжнародних відносинах. Підготуйте коротку довідку
для презентації свого напрямку перед учасниками інших груп.
Промисловість
1. Яке поняття пропущено у схемі? Стисло охарактеризуйте цей процес на
українських землях.
мануфактури ? фабрики і
заводи
(ручна
(машинна
праця)
Українські землі: праця)
початок — 30–40-ві рр. ХІХ ст.
завершення — 60–70-ті рр. ХІХ ст.
2. Яка подія пов’язує між собою галицькі міста Львів та Перемишль і

наддніпрянські — Одеса й Балта? Як вона вплинула на добробут
населення?
3. Заповніть таблицю «Розвиток промисловості на українських землях».
Чому окремі галузі характерні лише для Наддніпрянської, а інші —
тільки для Західної України? Чи є галузі, спільні для обох регіонів? Як
розвиток промисловості позначився на економіці України?
Наддніпрянщина Західна Україна
Галузі промисловості: залізорудна, металургійна, нафтова,

машинобудівна, деревообробна, суднобудівна, вугільна, соляна,
цукрова.
238
4. На світлинах А, Б та В зображено винаходи ХІХ століття. Назвіть ці
винаходи. Поміркуйте, наскільки здобутки науково-технічної революції
змінили життя українців.
А Б В
Сільське господарство
1. Яку подію пропущено у схемі? Стисло охарактеризуйте причини і
результати цієї події.
селяни- ? особисто
кріпаки вільні
1848 р. — Галичина, Буковина

1853 р. — Закарпаття
1861 р. — Наддніпрянщина
2. Яке явище пов’язує Василя Нагірного та Миколу Левитського? Коли

воно виникло в Західній Україні, а коли — у Наддніпрянщині? Які
організації було створено? Як вони вплинули на життя селян?
3. Заповніть таблицю «Розвиток сільського господарства на українських
землях». Чому окремі галузі характерні лише для Наддніпрянської, а
інші — тільки для Західної України? Чи є галузі, спільні для обох
регіонів? Як розвиток сільського господарства позначився на
економіці України?
Галузі сільського господарства: вирощування жита, вівса, льону (для

волокна), льону (для олії), картоплі, цукрових буряків, пшениці,
баштанних культур; тонкорунне вівчарство, виноградарство,
садівництво.
4. На ілюстрації — скульптурна група
Леоніда Позена «Переселенці».
Якому суспільному явищеві присвя-
чена композиція? Що змушувало
українців залишати рідну домівку?
Куди переселялися українці Над-
дніпрянщини і Західної України в пошуках кращої долі?
239
Культура
1. Яке поняття пропущено у схемі? Стисло охарактеризуйте особливості
цих культурних течій.
Напрямки мистецтва
романтизм реалізм ?
2. Що пов’язує поему «Енеїда» та оперу «Запорожець за Дунаєм»? Коли
вони були написані? Хто їхні автори? Чому їхня поява мала особливе
значення для українців?
3. Заповніть таблицю «Діячі української культури і науки». Чи є серед
митців ті, які одночасно творили в кількох галузях культури? Про що
це свідчить?
Література Живопис Театр Музика Наука
Діячі української культури і науки: Ілля Мечников; Іван Франко; Тарас

Шевченко; Марко Кропивницький; Микола Леонтович; Іван Труш;
Данило Заболотний; Іван Айвазовський; Ольга Кобилянська; Іван
Пулюй; Леся Українка; Михайло Вербицький; Микола Пимоненко;
Агатангел Кримський; Микола Лисенко; Іван Карпенко-Карий;
Соломія Крушельницька; Григорій Квітка-Основ’яненко; Микола
Садовський; Ілля Рєпін; Остап Вересай; Марія Заньковецька;
Олександр Потебня; Євген Гребінка; Михайло Щепкін; Михайло
Остроградський; Сергій Васильківський.
4. На світлинах А та Б зображені зразки монументальної скульптури ХІХ
століття. Яким історичним особистостям присвячено пам’ятники? З
якими подіями пов’язані ці особистості? Чи мали відлуння у ХІХ ст.
події минувшини, пов’язані з ними?
А Б
240
Соціальна сфера
1. Яке поняття пропущено у схемі? Стисло охарактеризуйте, як
сформувалися нові верстви населення.
Нові
верстви
населення
? буржуазія інтелігенція
2. Що пов’язує сім’ї Терещенків, Харитоненків, Симиренків, Яхненків? Яке

їхнє соціальне походження? Чого вони досягли у житті? Чому їх
називають меценатами?
3. Заповніть таблицю «Соціальні протести селян у першій половині ХІХ
століття». Що було причиною протестів селян? Які результати цих
виступів? Чи відбувалися подібні протести у другій половині ХІХ
століття?
1813–1835 рр. 1810–1825 рр.
1819 р. 1831 р.
1829 р. 1843–1844 рр.
скарги поміщиків до державних установ, потрави панських посівів,
підпали поміщицьких маєтків та підприємств, втечі селян,
розправи над сільською старшиною, відмова сплачувати державні
податки, псування знарядь праці, бойкот рекрутських наборів
Найбільші селянські виступи: 1) повстання під проводом Лук’яна

Кобилиці; 2) повстання військових поселенців у Шебелинській
слободі; 3) повстання під проводом Устима Кармалюка; 4) «холерні
бунти»; 5) повстання військових поселенців у Чугуєві; 6) піднесення
опришківського руху.
4. Історична задача. Обчисліть, які продукти харчування могли придбати
за місячну зарплату кваліфіковані та некваліфіковані робітники
Наддніпрянщини на початку ХХ століття. Чи достатньо цих коштів для
утримання сім’ї? Скільки потрібно було витратити на щоденний доїзд
до роботи?
241
Плата за продукти харчування
(у середньому в Російській імперії)
Продукти,
Продукти,
вага у фунтах Вартість Вартість
вага у фунтах
(409,5 г)
Гречка 10 коп. Картопля (десяток) 5 коп.
Мука 8 коп. Морква (штука) 1 коп.
Рис 12 коп. Капуста 5 коп.
Цукор 12 коп. Курка (штука) 70 коп.
Сіль 2 коп. Риба 25–45 коп.
Масло 56 коп. Яблука 3 коп.
Сметана 28 коп. Хліб (черствий хліб) 4 коп.
М’ясо (грудинка) 22 коп. Яйце (штука) 3 коп.
Проїзд конкою — від 3 до 5 копійок за станцію і 7 копійок з білетами у
разі пересадки. Електричний трамвай — по 5–6 коп. за станцію.
Місячна зарплата (у середньому в Російській імперії)
Вантажник, сплавник (на Дніпрі у Києві), робітники на близько 20 руб.
миловарні та пробковому заводі
Некваліфіковані робітники на металургійних та 20–35 руб.
металообробних заводах
Висококваліфіковані робітники (токарі, слюсарі, 75–120 руб.
фрезерувальники, електротехніки) на металургійних
та металообробних заводах
Суспільно-політичний рух
1. Яке поняття пропущено у схемі? Стисло охарактеризуйте особливості
кожного з етапів.
Етапи
національного
фольклорно-
етнографічний ? політичний
1830-ті–1840-ві рр. 1860-і рр.–кінець ХІХ ст. кінець ХІХ ст.–1917 р.
2. Що пов’язує газети «Зоря галицька» та «Хлібороб»? Коли й де вони їх

видавали? Що стало передумовою їхнього видання? Як їх вплив
позначився на суспільному житті?
242
3. Заповніть таблицю «Ідейна спрямованість політичних партій в
Україні». Партії якої спрямованості мали більшу підтримку в
Наддніпрянщині, а які — у Західній Україні? Що цьому сприяло?
Ідея автономії Ідея самостійності Соціалістичні ідеї
Партії: Русько-українська радикальна партія, Українська

національно-демократична партія, Українська соціал-демократична
партія, Революційна українська партія, Українська народна партія,
Українська соціал-демократична спілка, Українська демократично-
радикальна партія, Українська соціал-демократична робітнича партія.
4. На світлинах зображено членів Кирило-Мефодіївського братства (А) і
«Братства тарасівців» (Б). Коли й де виникли ці організації? Хто
ініціював їх створення? У чому вони вбачали мету своєї діяльності?
Яке значення діяльності цих товариств для українського суспільно-
політичного руху?
А Б
Українські землі у міжнародних відносинах
1. Яка подія пропущена у схемі? Стисло охарактеризуйте участь українців

у російському та польському визвольних рухах ХІХ ст.
Українці у російському
та польському суспільних рухах
Декабристський ? Польське
рух повстання
грудень 1825–січень 1826 рр. 1830–1831 рр. 1863–1864 рр.
243
2. Яка подія пов’язує українського дворянина Василя Капніста та
прусського канцлера Евальда Герцберга? Коли відбулася ця подія?
Які її причини і наслідки?
3. За допомогою підказок завершіть таблицю «Україна у російських війнах
ХІХ ст.».
Російсько- Франко- Російсько- Кримська

Критерії
турецька російська турецька (Східна)
Хронологічні 1806–1812 рр. 1812 р. 1828–1829 рр. 1853–1856 рр.
межі
Перебіг на Бессарабія Волинь – Крим та
території Півд. Україна
України
Наслідки для
України
Наслідки: 1) «Київська козаччина»; 2) до Росії відійшло межиріччя

Дністра та Прута — Бессарабія із заселеними українцями Хотинським,
Ізмаїльським і Аккерманським повітами; 3) до Росії відійшло гирло Дунаю
та східне узбережжя Чорного моря; 4) «Похід у Таврію за волею»; 5) лікві-
дація Задунайської Січі; 6) Південна Бессарабія та гирло Дунаю увійшли
до Молдовського князівства; 7) Бессарабія приєднана до Новоросій-
ського генерал-губернаторства; 8) до Росії відійшла територія Королів-
ства (Царства) Польського із заселеними українцями Холмщиною,
Підляшшям, Надсянням.
4. На світлинах А, Б та В зображені українські жінки, які досягли світового
визнання. Хто зображений на світлинах? Які їхні досягнення?
Поміркуйте, яка роль жінки в історії України Нового часу.
А Б В
244
Словник понять і термінів
Автономізм — прагнення до окремого самоуправління, відмежування від
центральної влади у межах федеративної держави.
Азовське козацьке військо — військове формування, створене російським
урядом у 1828 році з частини козаків Задунайської Січі, які повернулись із
османських володінь під орудою отамана Йосипа Гладкого. У 1862–1864 роках
частину козаків силоміць переселили на Кубань, а решту — в 1866 році
перевели в селянський стан.
«Будителі» — активісти національного, культурного й мовного відродження у сере-
довищі слов’янських народів. На Закарпатті будителями називали Олександра
Духновича, Іоанікія Базиловича, Михайла Лучкая.
«Весна народів» — революції 1848–1849 років у Європі, які ставили завданням
модернізацію економіки, політичного устрою і розв’язання національного
питання.
Відруб — земельна ділянка в одному масиві, яку селяни могли отримати із
земель общини. На неї дозволялося перенести господарські будівлі та
створювати «хутір».
Громадівський рух — виник у другій половині ХІХ століття з ініціативи
Пантелеймона Куліша, Василя Білозерського, Миколи Костомарова, Тараса
Шевченка; мав напівлегальне культурницьке спрямування і був направлений на
відродження національної свідомості через просвітницьку діяльність.
Декабристи — дворяни-революціонери, які в грудні 1825 року підняли повстання
проти самодержавства. За допомогою військового перевороту прагнули
встановити в Російській імперії конституційний лад і скасувати кріпацтво.
Діаспора (грец. «розсіювання») — розселення частини народу поза країною його
походження; сукупність вихідців з певної країни та їх нащадків, які проживають
за межами корінної батьківщини на правах національно-культурної меншини.
Задунайська Січ — військово-державна організація колишніх запорозьких козаків,
яка виникла в нижній течії Дунаю на території Османської імперії після
зруйнування в 1775 році російськими військами Нової Січі. Внутрішній устрій був
такий самий, як і в Запорозької Січі. Проіснувала Задунайська Січ до 1828 року.
Земства — органи місцевого самоврядування, створені в Російській імперії згідно
із земською реформою 1864 року. Були загальностановими виборними
органами з розпорядчими (земські зібрання) та виконавчими (земські управи)
функціями. Займалися питаннями місцевого господарства, медицини,
народної освіти, місцевого зв’язку тощо.
Інтелігенція (від лат. intelligent (intelligentis) — знавець, фахівець) — соціальна
група, до котрої належать особи, професійно зайняті розумовою працею, які
мають відповідну для такої праці освіту.
Кубанське козацьке військо — військове формування, утворене російським
урядом 1860 року шляхом об’єднання Чорноморського козацького війська
(переважно з українців) і частини Лінійного козацького війська (переважно з
росіян), яке населяло долину річки Кубань. Центр — місто Катеринодар (нині
— місто Краснодар).
245
Класицизм — стиль, що наслідував класичні зразки античності; панував у
літературі в XVII–XVIII століття, музиці — у XVIII – на початку XIX століття,
мистецтві — XVII – середині XIX століття. В Україні представлений творами
Феофана Прокоповича (драматургія), Вікентія Беретті (архітектура), Василя Демут-
Малиновського, Івана Мартоса (скульптура); елементи класицизму притаманні
музиці Максима Березовського та Дмитра Бортнянського.
Київська козаччина — масовий селянський рух 1855 року в Київській та
Чернігівській губерніях, спрямований проти соціальної політики російського
уряду, спричинений чутками, що, записавшись в ополчення (у «козаки»),
селяни будуть звільнені від кріпосної залежності й отримають поміщицькі землі
та майно. Селяни складали списки «вільних козаків», відмовлялися відробляти
панщину і створювали власні виборні органи самоврядування («громади»).
Масонство — суспільний рух, поширений у XVIII–XIX століттях у Великій
Британії, Франції, США, Російській імперії та інших країнах. Мета масонів —
перебудова світу відповідно до ідеалів гуманізму і справедливості. Завдання:
внутрішнє самовдосконалення людини з метою об’єднання народів світу в
«розумне суспільство». Їхнє гасло: «Свобода, Рівність, Братерство».
Меценат — багатий покровитель наук і мистецтв, особа, яка безкорисливо
підтримує розвиток культури, освіти та будь-які інші аспекти гуманітарної
сфери. Слово походить від прізвища римського багатія Мецената, котрий
допомагав митцям.
Модерн — один з мистецьких стилів, що виник на початку XX століття. Його
особливістю є використання умисно примхливих, мінливих форм, принципів
асиметрії на противагу еклектиці, що повторювала попередні художні стилі.
Українські архітектори-модерністи прагнули поєднати новітні технології з
народними традиціями. Картини і панно модерну розглядалися як елементи
інтер’єру. Декоративність стала однією з рис живопису модерну.
Модернізм — художньо-естетична система, що об’єднала кілька ідейно-художніх
напрямків, течій: експресіонізм, кубізм, футуризм, конструктивізм. В
українському модернізмі позначилися впливи романтизму. Він став спробою
подолання вторинності, формою прилучення до надбань світової цивілізації;
символізував перехід від етнографічно-побутового етапу до національного
самоусвідомлення українців.
Монополія — 1) панівне становище в якій-небудь сфері діяльності; 2) об’єднання
промисловців, торговців, банкірів для встановлення контролю над переважною
частиною певної галузі, кількох галузей економіки з метою збільшення
прибутків.
Москвофіли — представники суспільно-політичної течії в другій половині XIX –
на початку XX століття в Західній Україні, які відстоювали національно-
культурну єдність з Росією, не визнавали існування українського народу.
Народовці — представники національної течії суспільного руху Західної України
в другій половині XIX століття; доводили, що українці — окремий народ. Мали
на меті: згуртувати національно-інтелектуальні сили для боротьби за єдність
українських земель. Організували Товариство імені Тараса Шевченка у Львові,
друкарні, товариство «Просвіта», представницький орган — «Народну Раду».
246
Народні віча — зібрання, які з 1880 року скликали на західноукраїнських землях
для обговорення актуальних питань української громади населеного пункту
або регіону.
Нація — 1) етнічна спільнота, яка утворилася історично в ході формування
спільної території, економічних зв’язків, мови, особливостей культури і
характеру; 2) стійка спільність людей зі сформованою уставленою
самосвідомістю своєї ідентичності, територіальною, мовною єдністю,
особливостями культури і характеру.
Національне відродження (українське) — соціальний та політичний рух на
території Російської й Австро-Угорської імперій, який виступав за національно-
культурне відродження й становлення української нації.
Національна (українська) ідея — усвідомлення українцями себе як окремого
народу з власною історією, політичними, економічними, культурними
інтересами. Містить у собі прагнення до збереження національного існування,
свободи, незалежності.
«Нова ера» — українсько-австрійсько-польське порозуміння в Галичині у 1890–1894
роках. За прояв лояльного ставлення до Австро-Угорської імперії її уряд обіцяв
створити умови для вільного розвитку української національності. Результати:
розширення прав української мови в адміністрації, судах, запровадження
фонетичного правопису в українських підручниках, заснування у Львівському
університеті кафедр української літератури та східноєвропейської історії.
Партія — політична організація, що виникла, діє, об’єднує своїх членів навколо
визначеної програми, гасла чи керівництва; прагне досягти наміченої мети
здобуттям державної влади.
Політизація українського національного руху — виникнення та поширення
політичних партій на території всієї України у процесі розгортання визвольного
руху на початку XX століття. Українські політичні діячі того часу вимагали для
свого народу національних прав, політичної свободи й соціальної справедливості.
Промисловий переворот — економічні та соціальні зміни; перехід від
мануфактур, базованих на ручній праці, до фабрик, оснащених машинним
устаткуванням, що супроводжувався формуванням класу робітників і буржуазії
(капіталістів).
Просвіта — поширення знань (як процес, так і відповідна діяльність). Термін був
уживаний у XIX століття і на початку XX століття (спершу серед українофілів
Галичини). «Просвіта» — товариство, що поширювало національну свідомість
на українських землях, засноване в Західній Україні у 1868 році.
Професійний театр — виник на основі аматорського театру в другій половині XIX сто-
ліття. Був тісно пов’язаний зі становленням нової української драматургії, яку
представляли Григорій Квітка-Основ’яненко, Іван Котляревський та ін.
Радикали — представники ідеологічної і суспільно-політичної течії, які прагнули
розв’язання всіх соціально-економічних проблем, здійснення повних і глибоких
реформ у рамках чинного ладу.
Реалізм — напрям у літературі та мистецтві, який сформувався в середині
XIX століття, прагнув об’єктивно відтворити реальність у творах з метою
247
зображення світу за принципами правдоподібності, глибокого розуміння
дійсності.
Революція — 1) докорінна якісна зміна, різкий перехід від однієї стадії розвитку
до іншої, який приводить до ліквідації віджилого, утвердження нового;
2) радикальна зміна в суспільстві, політичному устрої, зміна державної влади,
економічної системи, пов’язана з примусом, збройною боротьбою, інколи
буває мирною.
Романтизм — ідейний рух у літературі й мистецтві, що виник наприкінці XVIII сто-
ліття в Німеччині, поширився на початку ХІХ століття в Російській імперії.
Характерні риси: індивідуалізм, колоритність, визнання переваги почуття над
розумом, підкреслення історичної місії окремих народів, творча свобода стилю і
композиції.
Смуга осілості — територія компактного проживання євреїв у Російській імперії,
яку уряд визначив з метою запобігання їх проникненню у великоруські губернії
і захисту російського підприємництва від єврейської конкуренції.
Старорусини — суспільний напрямок, започаткований у 40-х роках XIX століття,
відгалуженням якого стало москвофільство, або русофільство.
Страйк — це тимчасове колективне добровільне припинення роботи праців-
никами підприємства, установи, організації з метою вирішення трудового
конфлікту.
Столипінська аграрна реформа — система перетворень у сільському
господарстві Російської імперії в 1906–1911 роках, яку Петро Столипін
розробив з метою створення сильних господарств фермерського типу. Її зміст:
руйнування селянської общини, передача землі селянам у приватну власність.
Трудова міграція — добровільне чи вимушене переміщення з економічних
причин населення з країн постійного проживання в інші країни.
«Український П’ємонт» — метафора, часто вживана щодо Галичини та її столиці
Львова. Ґрунтується на тому, що П’ємонт був тим регіоном Італії, звідки
почалося визволення країни від чужинців і об’єднання італійських земель.
Українофіли — суспільна течія, представники якої підкреслювали свою
відданість Україні, зацікавленість українськими мовою, культурою та історією.
Український модерн — один з українських оригінальних архітектурних стилів.
Виник на початку XX століття. Побутував і розвивався з 1903 до 1941 року. В
його основі — народні традиції хатнього та церковного будівництва й
досягнення української професійної архітектури, насамперед барокової.
характерні елементи: дах із заломами, трапецієподібні вікна і двері, барочного
типу фронтони.
Хутір — вид сільського поселення, господарство (подвір’я) з належною до нього
землею; мале сільське, часто однодвірне поселення поза селом.
Чорносотенці — збірна назва для низки російських монархічних і ультранаціона-
лістичних організацій, які виникли після 1905 року. Назву взяли від низового
нижньогородського ополчення Смутного часу під проводом Кузьми Мініна.
Виступали за збереження самодержавства на основі формули «Православ’я.
Самодержавство. Народність». Здійснювали терористичні акти проти
інакодумців.
248
Добірка джерел цікавої інформації
Публікації
 Аркуша О. Г., Кондратюк К. К., Мудрий М. М., Сухий О. М. Час народів. Історія України
ХІХ століття: навчальний посібник. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2016 р. — 408 с.:
іл.
 Бовуа Д. Шляхтич, кріпак і ревізор: польська шляхта між царизмом і
українськими масами (1831–1863) /Д. Бовуа; пер. з франц. З. Борисюк; наук. ред.
В. Шандра, Н. Яковенко. — К.: ІНТЕЛ, 1996. — 421 с.
 Бовуа Д. Битва за землю в Україні: 1863–1914: Поляки в соціо-етнічних
конфліктах / Д. Бовуа; переклад з франц. З. Борисюк; наук. і мовн. ред. Н. Яковенко.
— К.: Критика, 1998. — 334 с.
 Гирич І. Б. Історичні причини наших поразок та перемог. — Львів: ЛА «Піраміда»,
2011. — 142 с.
 Гирич І. Б. Формування модерної української нації: теорія і суспільні виклики.
(ХІХ– початок ХХ ст.) /І. Б. Гирич. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2014. — 122 с.
 Гирич І. Б. Українські інтелектуали і політична окремішність (середина ХІХ–початок
ХХ ст.): монографія /І. Б. Гирич. — К.: Український письменник, 2014. — 496 с.
 Грицак Я. Й. Нариси історії України. Формування модерної української нації
ХІХ–ХХ ст.: [навчальний посібник] /Я. Й. Грицак. — К.: Генеза, 2000. — 360 с.: іл.
 Грицак Я. Й. Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856–1886) /
Я. Й. Грицак. — К.: Критика, 2006. — 632 с.
 Донік О. М. Україна: у складі двох імперій (остання чверть XVIII–перша половина
ХІХ ст.) / О. М. Донік. — К.: КРІОН, 2011. — 247 с.
 Єкельчик С. Історія України. Народження модерної нації /С. Єкельчик; авториз.
переклад з англ. А. Цимбал. — К.: Laurus, 2011. — 376 с.: іл.
 Історія України від найдавніших часів до сьогодення: збірник документів і
матеріалів / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — Київ–Чернівці: Книги ХХІ, 2008.
— 1100 с.
 Маґочій П.-Р. Україна: історія її земель та народів /П.-Р. Маґочій; переклад з англ.
Е. Гийдель, С. Грачова, Н. Кушко, О. Сидорчук; наук. ред. С. Білецький; ред. укр. вид.
Л. Ільченко; відп. ред. В. Падяк. — Ужгород: вид-во В. Падяка, 2012. — 794 с. + карти +
табл.
 Реєнт О. П. Україна в імперську добу (ХІХ–початок ХХ ст.): монографія /
О. П. Реєнт. — К.: Інститут історії України НАН України, 2003. — 340 с.
 Чорновол І. Польсько-українська угода 1890–1894 рр. — Львів: Львівська академія
мистецтв, 2000. — 247 с.
 Шандра В. С. Генерал-губернаторства в Україні: ХІХ–початок ХХ ст. / В. С. Шанд-
ра. — К.: НАН України, Ін-т історії України, 2005. — 427 с.
Інтернет-ресурси
 Вікіпедія: https://uk.wikipedia.org/wiki/Головна_сторінка
 Ізборник: http://izbornyk.org.ua/links/inpolit.htm
 Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Енциклопедія сучасної
України: http://esu.com.ua/ljudina_a.php
 Енциклопедія Історії України: http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/
 Український історичний журнал: http://history.org.ua/?askAbout=journal
 Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Урбаністичні образи:
http://www.lvivcenter.org/uk/uid/
249
Особистості
Життєтека (іменний покажчик)
Антонович Барвінський Барвінський Бачинський

Володимир Володимир Олександр Юліан
Вербицький Гаспринський Гоголь Гребінка

Михайло Ісмаїл Микола Євген
Грушевський Гулак Гулак‐ Драгоманов

Михайло Микола Артемовський Михайло
Петро
250
Духнович Каразін Квітка‐Основ’я‐ Костомаров
Олександр Василь ненко Григорій Микола
Котляревський Кримський Куліш Левицький

Іван Агатангел Пантелеймон Кость
Лисенко Максимович Мечников Міхновський

Микола Михайло Ілля Микола
251
Остроградський Пулюй Романчук Симиренко
Михайло Іван Юліан Василь
Федькович Франко Ханенко Чикаленко

Юрій Іван Богдан Євген
Шашкевич Шевченко Шептицький

Маркіян Тарас Андрей
252
Жінка в історії (іменний покажчик)
Алчевська Барвінок Браницька Волконська

Христина Ганна Олександра Марія
Заньковецька Крушельницька Окуневська‐Мора‐ Рєпніна

Марія Соломія чевська Софія Варвара
Русова Скоропадська‐ Українка Шашкевич

Софія Милорадович Леся Юлія
Єлизавета
253
Перелік пам’яток архітектури та образотворчого мистецтва,
обов’язкових для розпізнавання
Образотворче мистецтво
Автопортрет. Катерина. Дівчина з Поділля.

Тарас Шевченко, Тарас Шевченко, Василь Тропінін,
1840 рік 1842 рік 1821 рік
Дари в Чигирині. Офорт із серії Смерть Богдана Хмельницького.

«Живописна Україна». Офорт із серії «Живописна
Тарас Шевченко, 1844 рік Україна». Тарас Шевченко,
1836–1837 роки
Садиба Григорія Тарновського Наречена.

в Качанівці. Федір Кричевський, 1910 рік
Василь Штернберг, 1837 рік
254
Запорожці пишуть листа Козаки в степу.
турецькому султанові. Сергій Васильківський,
Ілля Рєпін, 1880–1891 роки 1890 рік
Святочне ворожіння. Портрет Дівчина в червоному

Микола Пимоненко, Лесі Українки. капелюсі.
1888 рік Іван Труш, 1900 рік Олександр Мурашко,
1902–1903 роки
Пам’ятник князю Пам’ятник Арману Пам’ятник Богдану

Володимиру в Києві, де Рішельє в Одесі, Хмельницькому
1850–1853 роки 1828 рік в Києві, 1888 рік
255
Архітектура
Будівля Київського університету, Володимирський собор у Києві,

1837‐1842 роки 1862–1896 роки
Резиденція православних митро‐ Будівля оперного театру в Одесі,

политів Буковини і Далмації у 1883–1887 роки
Чернівцях, 1864–1873 роки
Будинок Полтавського губернського земства,

1903–1908 роки
Будинок страхового
товариства «Дністер»
у Львові,
1905–1906 роки
Будинок з химерами в Києві, 1901–1903 роки
256
Вплив науково-технічної революції
на життя українців
Автомобіль — самохід- Велосипед — транс- Грамофон — прилад

на колісна машина, що портний засіб, який при- для записування і від-
приводиться в рух вста- водить у рух сила люд- творення звуків на гра-
новленим на ній двигу- ських м’язів, що переда- мофонній платівці. Пер-
ном. На фото — авто- ється на ведуче колесо. ші грамплатівки зі співом
мобільна прогулянка Ял- Популярністю на Захід- українською мовою були
тою, 1913 р. ній Україні користува- випущені 1899 р. у Лон-
лися велосипеди англій- доні.
ської фірми «Ровер».
Кінетоскоп Йосипа Тим- Лампа Пулюя та пер- Лампа

ченка. Сучасна рекон- ший у світі знімок кисті розжарювання —
струкція. 1893 р. в Одесі руки, зроблений Іваном освітлювальний прилад,
Йосип Тимченко винай- Пулюєм. Лампа Пулюя де світло випроміню-
шов і сконструював про- — основа рентгенівсь- ється провідником,
тотип сучасного кінозні- кого приладу. нагрітим електричним
мального та апарату для струмом. Іван Пулюй
кінопроекції. вдосконалив нитку
розжарення, що
збільшило термін
користування лампою.
257
Літак (аероплан) — літа- Паровоз — локомотив, Пароплав — судно, що
льний апарат, важчий за що використовує парову приводиться в рух паро-
повітря для польотів в машину як двигун. Зав- вою машиною або паро-
атмосфері за допомогою дяки паровозу з'явився вою турбіною. Перший в
двигуна та нерухомих залізничний транспорт. Україні пароплав «Бджіл-
крил. 1913 р. киянин Ігор Перша на українських ка» з’явився 1823 р. на
Сікорський сконструював землях залізнична лінія Черкащині. Перший ме-
перший у світі чотири- з’єднала Львів та Пере- талевий пароплав на
моторний літак «Руський мишль (1861 р.). Дніпрі — «Українець» —
витязь» (друга назва був випущений 1853 р.
«Гранд»). на заводі Яхненків і Си-
миренка на Черкащині.
Телеграф — засіб пе- Телефон — вид Трамвай — наземний

редачі інформації по електрозв'язку, що дає рейковий вид міського
дротах або по інших змогу передавати і при- транспорту, двигуни
каналах зв’язку за допо- ймати мовлення на від- якого живляться від
могою азбуки Морзе — стань за допомогою підвісної контактної
через відтворення гра- електричних сигналів мережі. Трамвай
фічних знаків комбі- (що передаються дрота- винайшов український
нацією крапок і тире. ми) або радіосигналів. винахідник Федір
Видатним дослідником На початку 80-х рр. Піроцький. Перший
бездротового телеграфу XIX ст. телефонний електричний трамвай у
в Україні був киянин зв’язок було встанов- Російській імперії
Семен Ейзенштейн. лено в Одесі, а згодом запустили 1892 р. у
— у Львові, Києві, Хар- Києві.
кові.
1. Поміркуйте. Як перелічені вище винаходи змінили життя українців?
258
Хронологічна таблиця
Дата Подія
1772 р. Приєднання Східної Галичини до Австрійської імперії
1774 р. Приєднання до Австрійської імперії Північної Буко-
вини, до Російської імперії — межиріччя Бугу та Дніпра
1780-1782 рр. Ліквідація особистої залежності селян в Австрійській
імперії
1783 р. Входження Кримського ханства до Російської імперії
1791 р. Входження межиріччя Бугу та Дністра до Російської
імперії
1793 р. Входження Правобережної Київщини, Східної Волині,
Поділля до Російської імперії
1795 р. Входження Західної Волині до Російської імперії
1798 р. Видання «Енеїди» Івана Котляревського
1805 р. Відкриття університету в Харкові
1812 р. Приєднання Бессарабії до Російської імперії
1815 р. Входження території Холмщини, у складі Королівства
(Царства) Польського, до складу Російської імперії
1816 р. Створення освітнього товариства галицьких греко-
католицьких священиків
грудень 1825– Повстання Чернігівського полку
січень 1826 рр.
1828 р. Ліквідація Задунайської Січі
1829 р. Входження території гирла Дунаю до складу Російської
імперії
1830–1831 рр. Польське визвольне повстання
1833–1837 рр. Діяльність «Руської трійці»
1834 р. Відкриття університету в Києві
1837 р. Видання альманаху «Русалка Дністровая»
1839 р. Ліквідація царською владою греко-католицької церкви
на Правобережжі
1840 р. Перше видання «Кобзаря» Тараса Шевченка
1846–1847 рр. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства
1848 р. Скасування панщини в Галичині; видання першої
україномовної газети «Зоря Галицька»
1848–1851 рр. Діяльність Головної Руської Ради
1853–1856 рр. Кримська (Східна) війна
1859 р. Створення Київської громади
19 лютого Царський маніфест про скасування кріпосного права
1861 р. в Російській імперії
1861–1862 рр. Видання петербурзькою громадою журналу «Основа»
1863 р. Валуєвський циркуляр
1863–1864 рр. Польське (Січневе) національно-визвольне повстання
1865 р. Відкриття Новоросійського університету
1868 р. Створення у Львові товариства «Просвіта»
1873–1876 рр. Діяльність «Південно-Західного відділу Російського
географічного товариства»
1876 р. Емський указ
1873 р. Створення у Львові Літературного товариства
імені Тараса Шевченка
1875 р. Відкриття Чернівецького університету
1890 р. Створення Русько-української радикальної партії
(РУРП), першої української політичної партії
1891–1898 рр. Діяльність «Братства тарасівців»
1892 р. Створення Наукового товариства імені Тараса
Шевченка (НТШ)
1895 р. Публікація брошури Юліана Бачинського «Україна
irredenta» («Україна уярмлена»)
1899 р. Створення Української Національно-демократичної
партії (УНДП) та Української соціал-демократичної
партії (УСДП)
1900 р. Створення Революційної української партії (РУП),
першої політичної партії Наддніпрянської України
1900 р. Обрання Андрея Шептицького митрополитом україн-
ської греко-католицької церкви (УГКЦ)
1900 р. Створення спортивно-громадської організації «Січ»
1902 р. Утворення Української народної партії (УНП)
1905–1907 рр. Перша революція в Російській імперії
1905 р., Повстання на панцернику «Князь Потьомкін–Тавріче-
червень ський»
1905 р., Повстання моряків Севастополя, виступ саперів у
листопад Києві
1905 р., Повстання селян у Великих Сорочинцях
грудень
1905 р. Створення першої в Наддніпрянській Україні
«Просвіти»
1905 р. Початок видання першої україномовної газети в Росій-
ській імперії «Хлібороб»
1905 р. Утворення молодіжної спортивної організації «Союз
січей» на Буковині
1906–1911 рр. Столипінська аграрна реформа
1907 р. Впровадження в Австро-Угорській імперії загального
виборчого права для чоловіків
1908 р. Створення Товариства українських поступовців (ТУП)
1909 р. Створення селянської партії «Руська Рада» у Чернівцях
1911–1913 рр. «Справа Бейліса»
Навчальне видання
Хлібовська Ганна Миколаївна

Крижановська Марія Євгенівна
Наумчук Оксана Володимирівна
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Підручник для 9 класу

закладів загальної середньої освіти
Схвалено
для використання в освітньому процесі
Підручник відповідає Державним санітарним нормам і правилам

«Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей»
У виданні використані ілюстрації з інтернет-видань,

що розміщені у вільному доступі
Головний редактор Іван Білах

Редактор Ігор Миколів
Наукові консультації та редагування
Ігоря Гирича, доктора історичних наук
Комп’ютерне верстання Марії Логош
Картографічні роботи Інни Малявської та Ігоря Бурнейка
Художнє оформлення Любомира Бейгера
Формат 70х100 1/16.

Ум. друк. арк. ____. Обл.-вид. арк. ____. Наклад ___ прим.
ТзОВ «Видавництво Астон», 46006, м. Тернопіль, вул. Гайова, 8

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів
видавничої справи ТР №28 від 09.06.2005 р.
www.aston.te.ua, e-mail: tovaston@gmail.com

APznzabTaA2SfF5QnayGbi-qTP9rkhwEfPApNm2fUlGrgzgzuQswqom8ezUUyVdUvlcpx7vGwdG-kr-Tex03i4jecGBVMPy5r3h1Wydf2JXI7Qasse_hRZgUGLvWbM4WkXxhoM5SZP_rzgfAR9lz3FZNXLRm9RQsqyRor5-Ao5Av-RzdybQQ1BTVUIKttNcAYK6NcH3jBCD8u2wYDmnbjew

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

APznzabTaA2SfF5QnayGbi-qTP9rkhwEfPApNm2fUlGrgzgzuQswqom8ezUUyVdUvlcpx7vGwdG-kr-Tex03i4jecGBVMPy5r3h1Wydf2JXI7Qasse_hRZgUGLvWbM4WkXxhoM5SZP_rzgfAR9lz3FZNXLRm9RQsqyRor5-Ao5Av-RzdybQQ1BTVUIKttNcAYK6NcH3jBCD8u2wYDmnbjew

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Ганна Хлібовська, Марія Крижановська, Оксана Наумчук

Схвалено для використання в освітньому процесі

Ганна Хлібовська, Марія Крижановська, Оксана Наумчук

Наукові консультації та редагування

У восьмому класі ви вивчали історію України ранньомодерної

На початку роботи з новим матеріалом ми пропонуємо згадати, що

Рубрика «Упродовж уроку…» про те, що саме можна з’ясувати,

Такими стрілками позначені питання, які є після закінчення

Рубрика «Жінка в історії» ознайомить вас

Ця рубрика допоможе вам зорієнтуватись, які події відбувались

У той час, коли на теренах України

Підсумуйте свої знання

У тексті підручника вам трапляються слова, виділені напів-

Кожен розділ підручника завершує рубрика «Узагальнення за

З повагою – авторський колектив

1. «Довге» ХІХ століття: доба модернізації

1. Які зміни відбулися в економіці та політиці в добу модернізації?

1. Який період в історії України називають імперською добою?

1. Спираючись на інформацію параграфа, візуально окресліть території

1. Яких змін зазнала соціальна структура українського суспільства?

У той час, коли… на теренах України

Підсумуйте свої знання

Київська, Волинська, Чернігівська, Полтавська, Катеринославська, Херсон-

Правобережжя Лівобережжя Слобожанщина Південь

12 дистриктів Буковинський Жупи (комітати) Закарпаття: Угочанський,

Східна Галичина Північна Буковина Закарпаття

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

1. За допомогою інтернет-ресурсів та / або змісту розділу визначте, на

Додаткова інформація до розділу

1. Коли ліквідували Нову Січ?

1. Назвіть передумови російсько-османських воєн початку ХІХ століття.

Українські дворяни- Русифіковані Селяни: державні

Результати франко-російської війни для українців

1. Користуючись схемою, складіть розповідь про участь українців у франко-

3. Ліквідація Задунайської Січі.

1. Коли й чому ліквідували Задунайську Січ?

Людські й матеріальні Вояки

Вояки Османської імперії

Упродовж уроку доберіть факти, що свідчать про суттєві зміни в

1. Аграрний характер економіки. Кріпацтво

1. Користуючись діаграмою, визначте, в яких регіонах України кріпаків було найбільше, а

2. Початок промислової (індустріальної) революції

1. Які форми організації промислового виробництва існували на українських землях

3. Нова модель соціально-економічного розвитку

1. Які особливості заселення й освоєння Півдня України?

Господарство українських земель наприкінці

У той час, коли… на теренах України

Підсумуйте свої знання

Зерно, Тканини, Ярмарки

Річкова Внутрішня Роздрібна

Упродовж уроку з’ясуйте особливості українського національного

1. Тяглість козацького патріотизму.

1. З яким містом та якими дворянськими родинами пов’язана автономістська ідея?

1. Висловіть припущення, чому «Історію русів» опублікували в Російській імперії

Ще 1785 року Катерина ІІ зрівняла у правах козацьких

1. Коли і з чиєї ініціативи відкрили Харківський університет?

Головний корпус Харківського університету в ХІХ столітті (зліва)

Ім’я (повне). Іван Петрович Котляревський.

1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Івана

1. За схемою складіть усну розповідь про початок українського національного

Ім’я (повне). Тарас Григорович Шевченко.

1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Тараса

1. Сучасники називали Ганну Барвінок «ідеальною дружиною Куліша». Доведіть або

У той час, коли… на теренах України