"Превращение" Франца Кафки, опубликованное в 1915 году — это

повесть, которая раскрывает трагедию одинокого, покинутого и

чувствующего себя виноватым человека перед лицом абсурдной и
бессмысленной судьбы. Герой "Превращения" Грегор Замза - сын небогатых
пражан, людей с чисто материалистическими интересами. Около пяти лет
назад старший Замза лишился почти всех своих денег, после чего его сын
Грегор стал коммивояжером, торговцем сукном. Отец тогда совсем перестал
работать, сестра Грета по молодости лет работать не могла, мать болела
астмой, и Грегор не только содержал всю семью: он сам снимал квартиру, в
которой жила вся семья. Однажды утром, проснувшись после беспокойного
сна, Грегор обнаруживает, что он превратился в страшное насекомое. Вскоре
он обнаруживает, что семья может без него обойтись, что родные люди, и
прежде не отличавшиеся вниманием к нему, едва сдерживают отвращение к
нему. Можем ли мы сказать, что это превращение Грегора облегчило ему
жизнь, или наоборот сделало её невыносимой?
С одной стороны кажется, что это превращение только облегчило
жизнь Грегора – ему больше не нужно работать и содержать всю семью
одному. Однако если проанализировать рассказ, мы увидим, что на самом
деле так называемое превращение состоит лишь в радикальном обострении
ранее существующих обстоятельств, то есть превращение делает видимым
только то, что в любом случае присутствовало: забота о семье вытеснила все
его другие интересы, и ему приходилось жить, как суетливому и
беспомощному насекомому. Его семью никогда не интересовала духовная
часть Грегора, он был им интересен только лишь как источник дохода: «До
цього всі звикли — і сім'я, і сам Грегор; гроші в нього з вдячністю приймали,
а він їх охоче давав, але особливої теплоти більше не виникало.» Когда же он
перестал приносить деньги, весь интерес к Грегору пропал, его перестали
считать членом семьи – даже сестра, в начале относившаяся к нему с
любовью, убирая мебель в комнате Грегора произносит фразу: « I хіба, хіба,
прибираючи меблі, ми не показуємо, що перестали сподіватися на яке б то не
було одужання і безжалісно представляємо його самому собі?»
Таким образом, мы видим, что только в обезображивающей
метаморфозе Грегора в паразита он становится видимым как жертва – никем
не любимый сын перестал приносить доход семье, и семья решает забыть про
него. Эта метаморфоза лишь показывает истинное отношение родственников
к Грегору, поэтому жизнь Грегора от этого никак не изменилась.
 "Перетворення" Франца Кафки, опубліковане в 1915 році - це повість,
яка розкриває трагедію самотньої, покинутої людини перед абсурдною і
безглуздою долі. Герой "Перетворення" Грегор Замза - син небагатих
пражан, людей із суто матеріалістичними інтересами. Близько п'яти років
тому старший Замза втратив майже всі свої гроші, після чого його син Грегор
став комівояжером, торговцем сукном. Батько тоді зовсім перестав
працювати, сестра Грета по молодості років працювати не могла, мати
хворіла на астму, і Грегор не тільки утримував усю родину: він сам винаймав
квартиру, в якій жила вся родина. Одного ранку, прокинувшись після
неспокійного сну, Грегор виявляє, що він перетворився на страшну комаху.
Незабаром він виявляє, що сім'я може без нього обійтися, що рідні люди, які
раніше не відрізнялися увагою до нього, ледве стримують огиду до нього. Чи
можемо ми сказати, що це перетворення Грегора полегшило йому життя, чи
навпаки зробило його нестерпним?
З одного боку здається, що це перетворення лише полегшило життя
Грегора – йому більше не потрібно працювати та утримувати всю сім'ю
одному. Однак якщо проаналізувати розповідь, ми побачимо, що насправді
так зване перетворення полягає лише в радикальному загостренні раніше
існуючих обставин, тобто перетворення робить видимим тільки те, що в
будь-якому випадку було присутнє: турбота про сім'ю витіснила всі інші
інтереси, і йому доводилося жити, як метушливій і безпорадній комахі. Його
сім'ю ніколи не цікавила духовна частина Грегора, він був ним цікавий лише
як джерело доходу: «До цього всі звикли — і сім'я, і сам Грегор; гроші в
нього з вдячністю приймали, а він їх охоче давав, але особливої теплоти
більше не виникало. Коли ж він перестав приносити гроші, весь інтерес до
Грегора зник, його перестали вважати членом сім'ї – навіть сестра, яка на
початку ставилася до нього з любов'ю, прибираючи меблі в кімнаті Грегора
вимовляє фразу: « I хіба, хіба, прибираючи меблі, ми не показуємо , що
перестали сподіватися на яке б то не було одужання і безжалісно уявляємо
його самому собі?»
Таким чином, ми бачимо, що тільки в спотворюючій метаморфозі
Грегора в паразита він стає видимим як жертва - ніким не улюблений син
перестав приносити дохід сім'ї, і сім'я вирішує забути про нього. Ця
метаморфоза лише свідчить справжнє ставлення родичів до Грегору, тому
життя Грегора від цього не змінилася.