Акустичні основи звукоутворення на духових інструментах

Ми живемо у світі звуків, які дозволяють нам отримувати інформацію

про те, що відбувається навколо. Все, що ми чуємо, тобто сприймаємо
органом слуху – називаємо звуками. Наука, що вивчає звуки називається
акустикою. Акустика — (слово грец. походження - означає чутний, такий що
сприймається на слух) - це галузь фізики, яка вивчає природу звукових,
механічних хвиль в газах, рідинах та твердих середовищах.
Звук — це коливальний рух середовища, що поширюється у
вигляді хвиль у газі, рідині чи твердому тілі та сприймається слухом. У
вузькому значенні терміном звук визначають коливання, які
сприймаються сенсорною системою (органами чуття - органи зору, слуху,
нюху,дотику тощо.) тварин і людини. (Звук – це повздовжня хвиля. Орган
слуху сприймає звуки коливання матеріального середовища, що нас завжди
оточує – повітря. Повітряні хвилі виникають внаслідок механічних коливань
джерела звуку – так званого вібратора. ….Вібраторами можуть бути
різноманітні тіла і речовини, які визначаються пружністю (тобто
властивістю поновлювати свою форму, коли перестала діяти сила, що
порушила цю форму). Джерело звуку – це будь-яке тіло що здійснює
коливання.
Звуки поділяються на шумові (шуми – природні, шелест листя, вітер,
шум прибою..) та музичні (звуковисотні). Музичні звуки, на відміну від
шумів мають певні ознаки: висоту, тривалість і силу, відтворення яких
залежить від волі людини.
На відміну від клавішних, смичкових та ударних інструментів, де в ролі
вібратора, тобто джерелом звуку виступають тверді тіла (струни, клавіші,
пластик чи шкіра), усі духові інструменти належать до інструментів, де
джерелом звуку є губи музиканта. Специфіка звукоутворення на духових
інструментах залежить від будови самого інструмента, та до якої групи він
відноситься (дерев’яні, мідні..).
За способом вдування струменя повітря духові інструменти діляться на
3 типи: лабіальні (свисткові); язичкові (тростинові, лінгвальні) і
амбушюрні (мундштукові, мідні).
(Розглянемо функції виконавського апарату в процесі звукодобування
на різних духових інструментах.)
У лабіальних духових інстр. (від лат. labium —«губа») струмінь
повітря вдувається через спеціальний поперечний отвір у голівці інструмента
та розсікається об гострий край отвору, приводячи у коливання стовп повітря
усередині трубки інструмента. До групи лабіальних інструментів
відносяться: флейта та її різновиди - флейта-піколо, альтова і басова, блок-
флейти. та значна кількість народних інструментів сопілка, флейта
Пана, свирилі,японська сякухаті.
У язичкових (лінгвальних) духових інстр. (від лат. lingua — язик) -
звук утворюється від коливання язичка або тростини. Видихуваний струмінь
повітря приводить у коливальний стан тростину, за допомогою якої
здійснюються відповідні коливання обсягу повітря (повітряного стовпа) у
середині інструмента. Ці відповідні коливання і є джерелом звука.

Тростини бувають двох типів: одинарна і подвійна.

Одинарна трость являє собою тонку очеретяну пластинку, що
закриває отвір у мундштуці інструмента, залишаючи в ньому вузьку щілину.
При вдуванні повітря тростина починає вібрувати з великою частотою
(порядку сотень герц), то відкриваючи, то закриваючи отвір у мундштуці.
Вібрація трості передається стовпу повітря у середині інструмента, який
також починає вібрувати, таким чином, відтворюючи звук. Серед
інструментів одинарну трость мають кларнет та його різновиди — кларнет-
піколо, бас-кларнет а також саксофон та його різновиди (сопрано, альт,
тенор, баритон, бас-саксофон).
Подвійна трость складається із двох тонких очеретяних пластинок,
з'єднані одна з іншою, які при вдуванні повітря починають вібрувати,
замикаючи і розмикаючи щілину, утворену ними самими. Подвійну трость
мають такі інструменти як: гобой та його різновиди — англійський
ріжок, фагот і контрафагот.
Джерелом звуку у мундштукових або мідних інструментів є центральна
частина губ, яка охоплена мундштуком. Щоб добути звук на мідному
духовому інструменті, виконавець прикладає мундштук до губ і робить
вдих. Як тільки струмінь повітря попадає у вузьку губну щілину, в цей час
приводяться в коливання губи. Одночасно зосереджений у порожнині рота в
губній щілині повітряний струмінь рухає губні епітелії. Цей коливальний
стан губ передається повітряному стовпу інструмента, у результаті чого
виникає звук.
Як для дерев’яних, так і для мідних духових інструментів спільним є
те, що звучним тілом при різноманітних збудниках (на дерев’яних —
тростина, на мідних — губи) слугує повітряний стовп інструмента. Таким
чином, в утворенні звука при грі на духових музичних інструментах беруть
участь подих, губи і язик. Дії цих компонентів виконавського апарату
повинні здійснюватися узгоджено, в строго визначений момент, що
забезпечить чіткий початок звука.
 «Мундштук» - слово нім. походження, що склад. з 2-ох слів: Mund (з
нім. - «рот») і Stück (з нім. - «шматок, річ») – річ як прикладається до рота.
Головною умовою, що забезпечує якісне виконання при грі на духових
інструментах, є вміння музиканта правильно узгодити дихання, роботу язика,
губ, пальців і слуху. Усі ці компоненти, перебуваючи в постійній ігровій
взаємодії, утворюють виконавський апарат музиканта-духовика, основу його
фахової діяльності.