Загальні риси планет.

Правило Тіціуса-Боде
Традиційно Сонячну систему поділяли на планети, їх
супутники, астероїди і комети.
Комети – малі тіла Сонячної системи, які мають
протяжні нестаціонарні атмосфери, утворені сублімацією
криги при наближені до Сонця.
Астероїди – тверді тіла, розміром від 1 до 1000 км
неправильної форми.
Пояс астероїдів – складний структурний утвір, роз-
ташований між орбітами Марса і Юпітера, що перебуває в
процесі безперервної еволюції.
Пояс Койпера – кільце астероїдів, розташованих за
орбітою Нептуна, що поширюється на відстань до 150 а.о.
Хмара Оорта – хмара, утворена величезною кількіс-
тю льодово-кам’яних тіл, розташоване на відстані 150 а.о.
Класифікація планет за складом: земної групи (Мер-
курій, Венера, Земля, Марс) і газові (Юпітер, Сатурн, Уран
і Нептун).
Класифікація планет за розміром: малі (Меркурій,
Венера, Земля, Марс) і планети-гіганти (Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун).
Класифікація планет за геометрією орбіт: внутрішні (Меркурій і Венера) і
зовнішні (Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун).
Кільцева структура – сукупність величезної кількості дуже малих за розмі-
рами супутників та дрібних частинок, які утворюють тонкі плоскі диски навколо
планет. Розміри частинок від мікрометрів до сотень метрів.

Правило Тіціуса-Боде – емпіричне правило, що виражає значення середніх

відстаней планет до Сонця:
а = 0,1(3∙2n + 4), для Меркурія n = - ∞, для Венери n = 0 і т.д.
 Особливості обертання Венери і Урану. Венера обертається навколо своєї
вісі обертання в напрямку, протилежному до напрямку обертання решти планет, а
Уран, маючи кут нахилу вісі обертання до площини екватора = 97,86° на відміну
від всіх інших планет, «котиться» по своїй орбіті. Це пояснюється їх можливим
зіткненням з іншим планетезімалем на етапі їх формування.
Пояс астероїдів був відкритий в 1801
році, одночасно з пошуками планети, що згід-
но з правилом Тіціуса-Боде, мала розташову-
ватися на відстані близько 2,8 а.о. від Сонця
(Фаетон).
Супутникова система – сукупність ма-
лих тіл Сонячної системи, що обертаються на-
вколо даної планети по стаціонарних орбітах.
Дезинтеграція комет. При кожному на-
ближенні до Сонця комета втрачає деяку частину маси у вигляді газу та пилу, які
викидаються з ядра в голову та хвіст. Трапляється, що комети розпадаються на
частини, які продовжують рухатись по тій же орбіті, що і комета, розтягуючись
вздовж неї. Якщо ця орбіта перетинає орбіту Землі, то щорічно, коли Земля опи-
ниться в точці перетину, спостерігаються явища метеорного потоку. Найбільш
популярними для спостережень є потік Персіїд, Гемінід та Леонід.
Атмосфери планет – газові оболонки небесних тіл, що утримуються їх гра-
вітаційним полем. Атмосфери Венери і Марса в основному складаються з СО2;
Землі – 80% азоту, 19 кисню; низькотемпературні газові гіганти (Юпітер, Сатурн,
Уран і Нептун) в основному складаються з водню і гелію.