Олександр Довженко –

основоположник
українського
кіномистецтва.
Єрмакова Наталія 411А
 З чого все починалось…
У 20-х роках в українському кінематографі відбуваються важливі
організаційні й творчі події: створено Всеукраїнське фотокіноуправління
(ВУФКУ), реорганізовано Одеську кінофабрику, а за кілька років
розпочинається будівництво кінофабрики "Звенигора" в Києві.
Розширення можливостей кіновиробництва сприяло активізації художніх
пошуків митців й зумовило появу фільмів "Два дні" Г. Стабового, "Нічний
візник" Г. Тасіна та ін.
Проте Справжньою подією в кінематографічному житті країни став вихід
на екрани картини О. Довженка "Звенигора". На думку дослідників, саме з
цієї стрічки розпочалася справжня історія українського кіно.
Олександр Довженко
Серед яскравих постатей світового кінематографа особливе місце належить
Олександру Довженку (1894-1956) – видатному кінорежисерові, письменнику,
художнику, фундаторові українського кіномистецтва.
Ранній період творчості О. Довженка мав відверто пошуковий та
експериментальний характер и зумовив появу його "учнівської трилогії":
"Ягідка кохання", "Вася-реформатор" та "Сумка дипкур'єра".
Всесвітньо відомим О. Довженка робить другий період його творчості, коли
майстер створює три геніальні фільми – "Звенигору" (1928), "Арсенал"" (1929)
та "Землю" (1930). В основу цих стрічок покладено різний матеріал –
давньослов'янську легенду про дивні скарби, заховані у чарівній горі
("Звенигора"), повстання робітників на київському заводі ("Арсенал"),
колективізацію в Україні ("Земля"), – що став темою фільмів і виконав функцію
їх зовнішньої оболонки. Фільми об'єднує спільна ідея – авторська думка
режисера про невідривність людського життя від природи, землі, Батьківщини.
Метафоричним утіленням цього зв'язку став образ славнозвісного
довженківського Діда, який нагадує нам Про важливість зв'язку з минулим, –
необхідність дотримуватися традицій адже без них неможливе сьогодення і
майбутнє. Уперше Дід з'являється на екрані у "Звенигорі"' – метафоричній кіно
оповіді про історію України від варягів до Першої світової війни; відходить на
другий план в "Арсеналі" і на всю силу заявляє про себе в "Землі".
 «Звенигора» (1928) – історія
створення
Сценарій був написаний у харківський період життя Довженка Юрієм
Тютюнником (під псевдонімом Юртик) та Майком Йогансеном. Тютюнник, який
був родом зі Звенигородщини, розповів Йогансену легенду про скарби, закопані
гайдамаками у надрах гори. Після цього вони з'їздили у творче відрядження до
Звенигородки й після повернення написали сценарій. Сценарій «Звенигори» був
прийнятий художньою редакцією кіностудії до постановки і навіть розпочалась
робота над його реалізацією.
Одну з ролей виконував той же Ю. Тютюнник. Та з невідомих причин виробництво
припинилось і О. Довженко практично переписав сценарій заново (на 90 %), а Ю.
Тютюнник і М. Йогансен зникають не лише з титрів остаточного варіанту фільму,
а й знімається з головної ролі генерал Ю. Тютюнник. Але те, що сценаристи самі
зняли свої прізвища з титрів на знак протесту, залишається спірним. У час
тотальних чисток імена розстріляних (Тютюнника розстріляли у 1930, Йогансена
— у 1937) були під забороною, і редактори змушені були постійно вдаватися до
фальсифікацій у виданнях, присвячених автобіографії та фільмографії Довженка.
В пошуках натури Довженко подорожує з Василем Кричевським Україною і
зупиняється в селі Яреськи Полтавської області і вирішує зробити з нього «штаб-
квартиру» українського кіно.
 «Звенигора» - сюжет
Сюжет фільму охоплює дві тисячі років буття і розповідає про багато етапів історії
України: скіфи і варяги, війни українських козаків з польською шляхтою, гайдамацька
вольщина, світова війна 1914—1918 р.р., боротьба Української Народньої Республіки з
більшовиками, більшовицький рух і протистоячий йому рух гайдамаків-націоналістів
на чолі з Симоном Петлюрою, білоукраїнська еміграція. Ці етапи, викладені у 12-ти
епізодах, об'єднані однією постаттю діда, що є уособленням патріархального
селянства з його вірою у минулі цінності та байдужого до революційних змін. Онуки
діда — Павло і Тиміш — традиційно в дусі аґітпропу протиставлені один одному.
Молодший — контрреволюціонер, націоналіст, у конфлікті з владою і законом,
емігрує до Праги і отримує диверсійне завдання. Старший, Тиміш, приєднується до
більшовиків, зрозумівши глибинну суть легенди про гайдамацький скарб — все
багатство земля. Сам дід не впорається з завданням, що його доручає молодший
онук — підірвати більшовицький потяг. Його підбирають молоді пасажири і він
погоджується їхати з ними у непевне світле майбутнє.
 "Арсенал"" (1929)
Третій повнометражний фільм Олександра Довженка. Це революційна
епопея, кінопоема, в основі сюжету якої лежить трагедія національної
поразки й робітниче повстання на київському заводі «Арсенал» проти
Центральної Ради та військ УНР у січні 1918 року.
В 1925 році на Одеській кіностудії Лесем Курбасом поставлений фільм
«Арсенальці». Через два роки О. Довженко створив свій фільм на ту ж тему
на основі сценарію, наданого ВУФКУ учасником подій М. Патлахом під
заголовком «Січневе повстання в Києві 1918 року» (сценарій був
драматургічно перероблений Довженком).
У трактуванні подій фільм виявився неоднозначним. Одні вважали його
поступкою владі, яка не припиняла звинувачувати Довженка в
націоналізмі, особливо після виходу фільму «Звенигора». Інші вважали
картину непрямим закидом націоналістам у тому, що вони втратили
Україну, адже сам Довженко був свідком боїв за взяття столиці різними
військами, як рядовий армії Української народної республіки. Про події він
розповідає з великою достовірністю та щирістю, від чого цей стовідсотково
більшовицькій твір не втрачає відчуття щеми автора за втраченим.
«Звенигора» та «Арсенал» - це
справжні шедеври кіномистецтва,
однак все-таки найвищу оцінку і
визнання світова кіно-громадськість
віддала картині "Земля", включивши її
до списку дванадцяти кращих фільмів
усіх часів і народів.
 "Земля" (1930)
Сценарій режисер написав сам за три дні. Чорно-біла стрічка розповідає про те, як
 

селяни відбирають землю в куркулів та розорюють її, але мають заплатити за це

високу ціну: драматичні події призводять до того, що в фіналі головний герой
помирає від кулі колишніх власників наділу. Фільм знімався на замовлення партії як
пропаганда колективізації, тож на перший погляд у сюжеті немає нічого
складного. Але Довженко зумів перетворити півторагодинну соцреалістичну
оповідь на оду життю та попередження про незворотні зміни у світі.

Можна легко забути, що фільм про колективізацію, дивлячись на сільські пейзажі,

довгі плани, фактурні обличчя акторів. Усе це виливається в поетичний гімн
українського світогляду, нероздільного існування людей та землі. Партійні діячі
відчули, що їхній задум опинився на другому плані і шукали приводу заборонити
фільм. 8 квітня 1930 року після 32 комісій його зі скрипом випустили в прокат, щоб
зняти з показу вже за дев'ять днів. Офіційна причина — оголена жіноча натура в
кадрі. Негласно ж на Довженка вкотре впала підозра в націоналізмі. Режисер був у
відчаї після розгромних відгуків кремлівської преси.

Тим дивніше було для нього дізнатися, що фільм з успіхом пройшов у Європі. Після
прем'єри в Берліні з'явилися десятки статей про Довженка, у Венеції його назвали
«Гомером кіно». 1958 року міжнародний референдум у Брюсселі включив «Землю»
до 12 найкращих фільмів усіх часів. Лише після цього стрічку реабілітували в СРСР.
З того часу вона регулярно з'являється в списках шедеврів кінематографу.
Перехідною ланкою від другого до третього періоду творчості О. Довженка став фільм
"Іван" – кінооповідь про будівництво Дніпрогесу. Ця стрічка, з одного боку, була,
безперечно, новаторською, оскільки в ній режисер уперше використав звук, а з другого, –
засвідчила початок процесу трансформації у творчості. Після зйомок О. Довженка
направили на "Мосфільм" із завданням поставити картину про будівництво нового
міста на Далекому Сході – "Аероград". Цей фільм став першою частиною трилогії
"соціального замовлення", до якої також увійшли картини "Щорс" та "Мічурін".
 «Щорс»
Командно-адміністративна система дедалі активніше
втручалася в творчі пошуки митця, вимагаючи від
нього "Коліївщина" виконання ідеологічних настанов.
Доказом цього став фільм "Щорс". Відома репліка
Сталіна: "За ним борг – український Чапаев" –
визначила місце картини в історії радянського кіно
задовго до того, як вона з'явилася на екранах. У
фільмі "Щорс" уперше в творчості О. Довженка
починає звучати мотив трагічної самотності,
кульмінацією якого стає загибель "батька" Боженка.
Епізод його поховання – один із найсильніших у
картині. Тут виникають теми життя і смерті,
нерозривності зв'язків між людиною й землею, що
були засадничими у фільмах "Звенигора" та "Земля".
Боженко – останній, для кого Щорс був не легендою,
а живою людиною. З його відходом із життя Щорс
остаточно перетворюється на монумент і' стає на
п'єдестал тоталітарної міфології.
 «Мічурін»
Свого апогею тема трагічної самотності досягає в
останній ігровій і першій кольоровій картині
режисера – "Мічурін". Стрічку було створено у
період, коли розпочалося переслідування
генетики. Цей факт обов'язково мав бути
відображений у фільмі, на що й було вказано О.
Довженку. Саме тому від первісного задуму
режисера – показати красу землі, цвітіння її садів і
людину, яка намагається цю красу примножити, –
не залишилося майже нічого. На екрані з'явився
один із найпопулярніших героїв тогочасної
державної міфології, який кидає виклик законам
природи. Мічурінську ідею було офіційно визнано
й проголошено єдино правильною. Всі її основні
принципи були відтворені в останньому варіанті
фільму "Мічурін".
Особливе місце у творчості О. Довженка посідає
кінодокументалістика, передусім дилогія "Битва за нашу
Радянську Україну" і "Перемога на правобережній Україні", знята
режисером у роки Великої Вітчизняної війни. Кожний кадр із цих
фільмів був сповнений почуттям гордості за свій народ, духом
патріотизму, вірою в перемогу над ворогом.
Кінець