СЕПСИС

Підготувала:
студентка ІІІ курсу
1 медичного факультету
24 групи
Чікіна Вікторія
  Сепсис (від грець. sepsis – гниття) – загальне
інфекційне нециклічне захворювання, яке
виникає в умовах порушеної реактивності
організму при проникненні з місцевого осередку
інфекції в кров'яне русло різних мікроорганізмів
та їх токсинів; має ряд відмінностей від
інших інфекційних хвороб.

Особливості сепсису:
- Поліетіологічне захворювання;
- Протікає ациклічно;
- Морфологія неспецифічна;
- Імунітет не утворюється;
- Не контагіозне захворювання;
- Характерна клінічна картина;
- Зміни у воротах інфекції не корелюють із
загальними проявами захворювання.
 Точна статистика випадків сепсису в
Україні невідома. У США щороку реєструють
300 – 400 тис. випадків цього захворювання.
Летальність при сепсисі залишається дуже
високою (до 50% випадків). При цьому,
летальність хворих грамнегативним сепсисом
в два рази більша летальності хворих
сепсисом, викликаним Гр+ флорою.
 Зазвичай сепсис – ускладнення раньового
або запального процесу. Важливу роль в
розвитку сепсису грає зниження імунітету
внаслідок захворювання, операції, великої
крововтрати, недостатнього харчування.
Джерелом загальної інфекції може бути
нагноєння в рані або ускладнений перебіг
місцевих гнійних захворювань (фурункул,
карбункул, флегмона)
 Патогенез.
 Патогенез сепсису до кінця не з'ясований.
Сепсис розглядається як особлива форма
взаємодії макро- і мікроорганізму.
Можливо, особливою реактивністю
організм відповідає не на самі
мікроорганізми, а на їх токсини, які доволі
швидко пригнічують імунну систему. При
цьому можливе порушення її реакції на
антигенну стимуляцію, яка згодом
виявляється не достатньою внаслідок
пригнічення токсинами імунної системи при
зростаючій інтоксикації.
Клініко-морфологічні
особливості.
 При сепсисі розрізняють
загальні і місцеві зміни.
Загальні зміни включають три
основні морфологічні процеси
– запальні зміни, дистрофічні
та гіперпластичні, при чому
останні розвиваються в
органах імуногенезу.
 Місцеві зміни:
 Септичний осередок – фокус
гнійного запалення, розвивається в
осередку проникнення збудника;
 Лімфангіт та регіонарний
лімфаденіт, як правило, гнійного
характеру;
 Септичний гнійний тромбофлебіт,
який при гнійному розплавленні
тромбу обумовлює бактеріальну
емболію та тромбоемболію з
розвитком у внутрішніх органах
абсцесів та інфарктів, і тим самим –
гематогенну генералізацію інфекції.
 За етіологією сепсис:

- Стрептококовий;
- Стафілококовий;
- Колібацилярний;
- Синьогнійний;
- Клебсієльозний;
- Менінгококовий;
- Пневмококовий;
- Гонококовий;
- Туберкульозний;
- Черевнотифозний;
- Сибірковий;
- Сифілітичний;
- Грибковий.
 За характером вхідних
воріт:
- Хірургічний;
- Терапевтичний;
- Раньовий;
- Пупковий;
- Матковий;
- Отогенний;
- Одонтогенний;
- Тонзилогенний;
- Урологічний;
- Криптогенний.
За клініко-морфологічними ознаками

Септицемія

Септикопіемія

Септичний (бактеріальний) ендокардит

Хроніосепсис
 Септицемія.
 Форма сепсису, для якої характерні
виражений токсикоз, підвищена реактивність
організму, відсутність гнійних метастазів та
швидкий перебіг. Септичне вогнище не
виражене або відсутнє. Загальні зміни
переважають над місцевими: дистрофія і
запалення паренхіматозних органів, васкуліти,
гіперплазія лімфоїдної тканини, жовтуха,
геморагічні висипання, септичний шок з ДВЗ-
синдромом. Характерний блискавичний або
гострий перебіг захворювання, в більшості
випадків хворі помирають через 1-3 доби.
Характеристика септицемії
Септицемія

Гіперергічна реакція

Жовтушність шкіри та склер

Розвиток ДВЗ-синдрому

Геморагічний синдром

Септичний шок
 Септикопіемія.
 Форма сепсису, для якої характерним є
поява абсцесів у внутрішніх органах
(“метастазування гною”) – печінці, нирках
(емболічний гнійний нефрит), кістковому
мозку (гнійний остеомієліт), синовіальних
оболонках суглобів (гнійний артрит), на
клапанах серця (гострий септичний
поліпозно-виразковий ендокардит), на
оболонках і в тканині мозку (гнійний
лептоменінгіт, абсцес мозку). Абсцеси дають
ускладнення у вигляді емпієми плеври,
перитоніту, флегмони шкіри.
 Гіперергія не характерна. Захворювання
триває декілька тижнів.
 Септичний ендометрит

 Септичні інфаркти легень

Серце при септикопіемії
Септична селезінка
 Септичний (бактеріальний)
ендокардит
 Особлива форма
сепсису, для якої
характерним є ураження
клапанів серця. Найчастіше
викликається St. viridans;
характерна гіперергія, що
пов'язано з циркуляцією в
крові токсичних імунних
комплексів.

 Приблизно в 70% випадків цій формі сепсису передує

ревматичне ураження клапанів, в 5% первинний септичний
осередок локалізується на стулках клапанів, змінених в
результаті атеросклерозу або інших неревматичних
захворювань, в 25% септичний бактеріальний ендокардит
розвивається на інтактних клапанах (хвороба Чорногубова).
 Вторинний септичний ендокардит
 Класифікація.

За характером перебігу

Гострий – близько 2 тижнів

Підгострий – до 3 місяців

Затяжний / хронічний – місяці і роки

Частота ураження клапанів

30% 5%

15%
50%

аортальний клапан мітральний клапан

аортальний та мітральний клапани інші
 Місцеві зміни:
- поліпозно-виразковий ендокардит;
- виразкоутворення, що супроводжується
відривом стулок або їх перфорацією,
пристінковим тромбозом, осередками
некрозу;
- мікроскопічно видно сукупчення бактерій,
лімфогістіоцитарна інфільтрація,
організовані тромби;
- інколи в тромботичних масах
відкладається вапно.
 Загальні зміни:
Циркуляція імунних комплексів, які складаються
з антигенів збудника, антитіл та комплементу
обумовлює розвиток гіперчутливості з досить
характерною морфологією у вигляді тетради
пошкоджень: клапанний ендокардит, запалення
судин, ураження нирок та селезінки, до яких
приєднуються зміни, обумовлені тромбоемболічним
синдромом.
Циркулюючі імунні комплекси нерідко осідають
на синовіальних оболонках, спричиняючи розвиток
артритів. Характерною ознакою септичного
ендокардиту є потовщення нігтьових фаланг пальців
рук – так звані “барабанні палички”.
 Вузлики Ослера (вузликові
потовщення на долонних
поверхніх кистей)
 Плями Рота (крововиливи в
сітківку з білою точкою
всередині)
 Хроніосепсис.
 Характеризується тривалим перебігом,
зниженням реактивності організму, наявністю
тривалий час існуючого септичного осередку
(карієс, хронічний тонзиліт), хронічною
інтоксикацією, гемосидерозом селезінки,
можливим розвитком амілоїдозу.
Деякі вчені розглядають дану форму
сепсису як гнійно-резорбтивну гарячку.
Зміни в органах і тканинах при
хроніосепсисі носять в основному атрофічний
характер.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ